Книга спостерережень. Проза - Маланюк Е.

Author: Маланюк Е.
Tags: публіцистика
Year: 1962
Similar
Олімпіади юних математиків
Всесвітня історія. Книга 3. Найновіші часи
Рукопашний бій. Книга перша
Дванадцять місяців. Настільна книга-календар
Text
                    
Книга спостережень
Е. МАЬАШІІК
ьоо-воок
Еззауб
1962
РиЬІізЬесІ Ьу “Нотіп ІЛсіаіпу” (ІЛсгаіпіап Есію)
РиЬІ. Со. Псі., 140 ВаНіигзі 81., Тогопіо 2Ь, Опі.
СапаНа.
Е. МАЛАНЮК
КНИГА СПОСТЕРЕЖЕНЬ
Проза.
сііазрогіапа.огд.иа
1962
Накладом Видавництва „Гомін України”,
Торонто, Онт. Канада.
Бібліотека Видавництва „Гомін України”.
Ч. 20.
Веі права застережені.
Соругі^Ьї Ьу Е. Маїапіик
Навчіть їх любити, а не ненавидіти один дру-
гого. Скажіть їм, що Україна це не рай земний
— бо раю на землі не може бути, — а найкраще
виконаний обов’язок супроти Бога і людей. І ска-
жіть їм, що Україна не створиться хитрими
спекуляціями, а тільки великим і організованим
ідейним поривом...
... Тільки великим хрестовим походом Духа
на українське пекло тілесних пристрастей і хаосу
матерії можна створити Україну.
Вячеслав Липинський
ВІД АВТОРА
„По мові — передмова. Можна і без неї...” Ці Шев-
ченкові слова згадалося, лаштуючи книжку і шукаючи
арґументів щодо її появи: аджеж наш книжковий ринок
і без неї тісний. „По мові”, бож більшу частину змісту
книжки — в свій час — читали нечисленні читачі. Але
коротенька передмова, все ж, потрібна.
Книжка — явно спізнена, на яких 25-30 літ. Зміст її
не буде новиною для ровесників автора. Але вільно при-
пустити, що молодше покоління знайде в ній якщо не
новину, то, принаймні, відбитку подій і думок певного
періоду нашої незвичайної доби. Нерівний стиль — від
академічности до публіцистичности — може найприрод-
ніше віддасть стиль часу. В найгіршому ж випадкові кни-
га служитиме за своєрідну „хронічку” з історії мислі, чи
й просто — як „людський документ”. А це, при сприят-
ливих обставинах, могло б мати свою вартість для (як
же проблематичного!) майбутнього дослідника.
При перегляді цих, переважно давніх статтей, вияви-
лося, що тематика деяких все ще не застаріла, і то в пись-
менстві не лише нашім.
Справа формальна: дев’ять десятих змісту цієї книж-
ки складають п е р е д ру ки друкованого в періодиках,
за небагатьома винятками, — майже без змін. Деколи
пороблено неістотні скорочення, деінде — стилістичні
поправки. Не увійшло кілька — для автора важливих —
позицій (напр. „До трагедії Франка” з рр. 1924-1926) —
на перешкоді була недостача україніки по чужих біб-
ліотеках і брак власних книгосховищ. Умовини життя
також не дозволили ані подати найнеобхідніші приміт-
ки, бібліографічні відомості, ані навіть перевірити точ-
ність усіх цитат.
Е. М.
Листопад, 1961 р.
ВІД КОБЗАРЯ ДО НАЦІЇ
БУРЯНЕ ПОЛІТТЯ
(1917—1927)
...І руки ті, не учені до зброї,
Що досі так довірливо одкриті,
Шукали тільки братньої руки, —
Тепер стискаються від судороги злости...
Л. Українка.
І.
П.п. Коряк і Дорошкевич з обеззброюючим (і, на
жаль, обеззброєним!) оптимізмом наскладали по кілька
кілограмів різних „історій українських літератур”. „Сум-
лінно”, „науково” й „систематично” порозписували на-
головки сенсаційних розділів: „феодальна доба”, „пе-
редбуржуазна”, „буржуазна” і, натурально, „жовтнева"...
Не можу похвалитися ані такого роду „оптимізмом”,
ані, тим більше, „науковістю” і, коли чую цей вираз „ук-
раїнська література”, мене завше проймає складне й три-
вожне почуття.
Дивне видовище... Кілька самотніх обелісків і — пу-
стеля навкруги, ряд різновіддалених колон і — ані на-
тяку на будівлю.
Випадково, гумористично настроєний дідич „пере-
лицював на малоросійський язик” Верґілієву Енеїду
(так само, як перед ним „перелицював її на „русскій
язик" якийсь Осіпов) і цей епізод чомусь править за
„початок української літератури”.
Випадково, в антракті між галушками й вареника-
ми, хорі на графоманію статечні господарі полтавських
маєтків позаписували різні невеселі малоросійські анек-
доти (дотепність яких губилася в степовім темпі опо-
відання) —: і так постав ряд „клясиків українських”.
НІ
Випадково заблукав до української літератури „та-
лантлівий малорос” в „косоворотці” Саніна, з протух-
лим реквізитом підозрілої (перелицьованої!) ґорківщи-
ни, — і ось вам „модерна українська белетристика”,
„європейські теми” і — „наш шановний письменник і
громадянин”...
А справжня українська література? Справжня —
йшла собі тим часом, тільки шлях її проходив зовсім
а зовсім не в площині „історії українського письмен-
ства” і тому Коцюбинський „робив зовсім неукраїнське
(!) вражіння”, Куліш — „зрадив”, Гоголь — „не наш”,
Стефаник „пише незрозумілою мовою” („у нас на Пол-
тавщині...”), а що вже до Лесі Українки, то „вірші, як
вірші, і не розумію, що ви в ній знайшли”...
Для цієї справжньої української літератури про-
палахкотіла тисячосильна енергія Франка. В цій справ-
жній українській літературі горіли рівним світлом Са-
мійленко й Маковей. Крізь неї метеором майнув Чуп-
ринка (не лише як поет!)...
І ось — революція.
Лише наша революція іспитом огню і заліза визна-
чила межі справжньої української літератури. Буря
17—20 р.р. судним полум’ям пролетіла над мальовничим
малоросійським хутором і до щенту знищила знайомі
оперові лаштунки.
Джерело української літератури Відродження —
цілком, такби мовити, тектонічного характеру. Це —
Шевченко, яскрава детонація Гайдамаччини (дід Шев-
ченка — сучасник Коліївщини) — вибух національного
підсвідомого. Поруч Куліш — найтрагічніша постать
в історії української інтелігенції — перше (в добі Від-
родження) напруження національного інтелекту.
Мікель Анджельо й Леонардо да Вінчі українсько-
го Ренесансу, діонисійський й аполінський первні
двоєдиного джерела, що в своїй двоєдиності несло від-
вічно-трагедійну колізію творчости.
Ці первні на українськім ґрунті виформувалися
12
в своєрідні українські витвори: 1) скитсько-еллінський
і 2) варяго-римський. Небезпечна самостійність цих двох
первнів (а вони протинають кожний прояв українсько-
го життя на протязі цілої нашої історії!), те, що вони,
за винятком Богдана Хмельницького, не дали ще ні
разу своєї синтези в геніальній і суцільній українській
особистості, — найбільш характеризує той прояв ду-
хового життя нації, що носить назву літератури.
В умовах колоніального існування і — властивого
цим умовам — національного каліцтва, деградації на-
роду до степеня кляси, синтеза генія неможлива, бо й
максимальний прояв такого роду далі патологічної по-
статі Гоголя не піде.
Отже, маючи на увазі демаркаційну лінію через
„українське письменство”, лінію, що перетне Гоголя
на дві частини, ми підходимо до того, що найважніше
— до серцевини національної проблеми, до проблеми
особистости в українській літературі (й культурі).
II.
П е р ш ий :
Другий:
Так что же?
Ну вот тепер і пріколі.
Нехай собі ...А Бог поможе,
То й так забудеться колись.
Т. Шевченко
(„Не спалося, а ніч, як море”).
Кілька уваг про українську психіку.
Цю психіку можна окреслити словом „елліністич-
на”* з поправкою на тубільне „скитство”.
Власне в цій елліністичності душі, в „елладності”
геополітичного положення між Сходом і Заходом — тре-
*) Зрештою, думка про „елладність” України не така вже й
нова. Німецький історіограф Г ер дер ще р. 1790 говорив про
Україну, як нову Елладу („Ігіееп гиг РИіІозоїіе Дег ОезсЬісЬіе”).
13
ба шукати причин, чому Україна, „між двома силами”
існуючи, не здобулася на більше, ніж бути плацдармом
для боротьби цих сил. Період, коли Україна буяла
в формі Руської Держави, безперечно, пояснюється кон-
структивним впливом варязьтва, яке в тій чи іншій фор-
мі (це справа істориків) хоча б метафізично, але му-
сіло бути.
Ці конструктивно-металеві впливи з часом розчи-
няються в „руськім морі”, асимілюються в хлібороб-
сько-полянськім етнографічнім тілі, — і так приходить
упадок Руси.
Значно ослаблене „місцевим” елементом варязьтво
було і в „Війську Запорозькім”, яко творчім ферменті
Української Республіки XVI—XVII ст.
Ці варязькі явища ще яскравіше підкреслюють на
тлі хуторянсько-еллінського пейзажу України її еллі-
ністичну (пасивну, жіночу, замріяну) суть і брак му-
жеських державно-творчих, римських первнів в її пси-
хіці. Звідціль же чисто евклідівський „матеріялізм"
української душі, чисто евклідівська супокійність зам-
кнутого кола і жах простору, експанзії, Готики, всього
того, що характеризує колись римську, пізніш європей-
ську душу „фавстівської” (вживаючи виразу О. Шпен-
ґлера) людини.
Українській душі бракує почуття трагічного, не
вважаючи на всю об’єктивну трагічність української
історії. Найбільшу трагедію українець спростить, спло-
щить і зведе до степеня „кумедії”. Українець немисли-
мий, як Казанова, Дон Жуан.
Дон-Кіхот? — Досить хитрий і молочно-прекрасно-
душний (Сковорода+ Манілов). Санчо-Панса — основ-
ний патос української душі („орієнтації, унтер-офіцер-
ство, УКП. і т. і.).
Так звульгаризувати Шевченка, як це пощастило
14
зробити українській інтелігенції — не міг би ніякий на-
ціональний ворог.*)
Якими ж чужими мусіли й мусять почуватися ті
з Українців, що не мають цієї української риси. Звід-
ціль „песій обов’язок” і „піе косЬат Кизі” у Франка,
що виродилися в „ненавиджу тебе, беркуте”, як звід-
ціль і така невластива Франкові, але „суто-українська”
несмачна гуманістична демагогія „сіег БісЬіег сіез Уег-
гаїез” на адресу Міцкевича.
В області релігії українській душі властивий —
майже еллінський антропоморфізм. У нас фактично
немає „візантійського Саваофа” (згірдливий вираз Шев-
ченка) ані, тим більш, жидівського Єгови чи москов-
ського „Царя Нєбєснаво”, гнівного й караючого Бога.
У нас, власне, цілком освоєна, майже земна (античні „до-
машні лари”) родина:
Христос — за плугом,
Марія — поганяє,
а св. Йосиф (здається) — сіє, як співається в одній нашій
колядці. Отець Табінський наводив факт („Реліг. Наук.
Вістник” 1922-23 р.) існування на Волині старих ікон,
напр. „Відвідування Ісака ангелами”, де господар — зви-
чайний селянин в білих штанях — трактує своїх гостей
хлібом, салом і горілкою в гранчастих чарках зеленого
скла.
В цій відсутності активізуючого жаху перед Богом,
в цім погіднім „раціоналізмі” криється успіх серед укра-
їнського селянства тверезо-німецької антиромантичної
„штунди”.
Цим „антропоморфізмом”, олюдиненням Божества,
насичена Шевченкова „Марія” — вершина релігійно-над-
хненого патосу української „віри благочестивої”. Тому
*) Можливо ця українська риса спричинилася до трагедії
Вашкірцевої, що втекла від своєї нації в тузі за героїчним і тра-
гічним.
15
то для російської синодальної церкви була вона „блюз-
нірством атеїста”, а для типово-російського образу ду-
мання Драгоманова — цілком незрозумілим („Шевченко,
українофіли і соціалізм”) твором (бо з одного боку —
благонадьожно-соціялістичне „безвір’я”, а з другого —
„все упованіє мос на Тебе, мій пресвітлий раю”...). За-
мість російського „православного язичества” (таланови-
тий вираз гр. С. Вітте), у нас своєрідне українське хри-
стиянство, суміш східнього богонадхнення й західнього
раціоналізму на ґрунті майже „політеїстичного” еллі-
нізму.
Символічною постаттю для української релігійної
філософії є, до певної міри, життя і особа Гр. Сковороди.
Отся то насиченість української психіки статичним
первнем своєрідного східнього „еллінізму”, спостерігаль-
но-пасивна вдача епікуреїзованого природніми багат-
ствами (землі й підсоння) — філософа хлібороба, нехіть
до мужеськости й меча, замкнуто-евклідівський еґоїзм
і провінціяльний егоцентризм хуторянського світовід-
чування — головна суть української проблеми.
ПІ.
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну самого Бога,
За неї душу погублю.
...а до того —
Я не знаю Бога!..
(Середина XIX стол.)
Поете, любити свій край не є злочин,
Коли це для всіх.
(Початок XX стол.)
Як бачимо — дистанція по суті, ще більша, ніж
по часові. Який довгий шлях національної дегене-
рації треба було пройти, щоб докотитися до тичинівсько-
го маразму...
16
Прикра ілюстрація до того в’їдливого забобону, що
зветься „проґрес”... А втім, були попередження про
„время люте”, було виняткове в світовій по-
езії пророцтво про те, як „в огні її, окраденую,
збудять”... Дарма.
Шевченко був звульгаризований віддавна і досить
міцно. Весь прометеїв запал, вся пророча висота, вся
нелюдськість змісту його таких на позір „людських” слів
для більшости інтелігенції були порожнім місцем. Бра-
лось від Шевченка те, що не вимагало жадних зусиль,
отже „садок вишневий коло хати” та славетний кожух
із шапкою („народницький” дух не зносив шевченкового
сурдуту і диплома Академії Мистецтв!).
Володарями українських думок були Винниченко
й Олесь. Олесь володів українськими серцями не як
автор своїх „Понад Дніпром”, не як надхненний творець
своїх понуро-могутніх ліричних імпровізацій („Ой не
стій, сину мій”, „Ворони”, „Слово рідне”, „В міщанській
одіжі” та інш.), а всього лишень як перечулений укра-
їнський Надсон, як скромний автор естрадно-вечіркових
увражів про „айстри” та „поцілунки”.
Шевченко й Куліш, а особливо Франко й Леся Укра-
їнка для передреволюційної української інтелігенції
майже не існували. Принаймні „сметанка” її далі „Лісо-
вої Пісні” й „Раїа Мог^апа” Коцюбинського не йшла.*)
Отже, яку особистість могли плекати й формувати
винниченківські писання, цей фатально-задушливий світ,
населений пожадливими, ненаситно-жерущими й сли-
няво „кохаючими” тарантулами?
*) Дуже характеристично, що „Тіні забутих предків”, давно
перекладені на інші мови, ще не мають свого читача на Україні
й досі. Зате досить приблизна щодо майстерности„ї'аІа Мог^апа”
навіть „інсценізується” і „пристосовується” на т. зв. „радянській
Україні”. Здається, мало хто з українців догадується, яким ше-
девром є „Тіні забутих предків”.
2
17
Релігія — двобожіє: 1) шлунок і 2) інші елемен-
тарні органи. Понуро-вперта свинорила спрямованість
в н и з, в порох, у болото. При читанні винниченківських
„романів” зникає думка про висоту, про небо.
Найогидніше ж у тім, що в антракті між їжою і „ко-
ханням” (а то й підчас) ведуться відповідні філософічні
монологи й діялоги... Коли б вже Смердяков, — можна
було б багато вибачити, але в тім то й мука, що до Кара-
мазових і Смердякових цим кирпатим мефістофелям
дуже далеко.
Ось напр. такий „герой” на протязі трьохсот сторі-
нок веде філософічні теревені хахлацького Смердяко-
венка і то під інтригуючим псевдонімом „Кирпатого Ме-
фістофеля” (що йому Ґете?). З кожного рядка б’є в ніс
парикмахерська самозакоханість малоросійського „хвіть-
хвебеля”, якому на все, опріч шлунку й „кохання” —
„пашти што наплювать!”
Любов? — це ж „підійти, обняти й почати цілу-
вать. Тоді виявиться істин а”.
Родина? — „Мусите відкинути дурні моралі і ска-
зати собі: хочу бути матір’ю, хочу передати в будуче
переданий мені з минулого тисячоліттями святий во-
гонь (Що за стиль!., майже Поль Бурже... з Кобеляк).
Чи „законний” чи „незаконний”, свій чи чужий („какая
разніца”?), але в мене мусить бути чоловік!”
Мораль? — майже науково-академічна дефініція:
„Моральність це рожева пудра на законах природи”.
Правда, геніяльно? Ну, що перед цим Руссо, що Воль-
тер? Та тут Ніцше від заздрости заплакав би.
Духові страждання? — „вона”, ця демоніч-
но-просвітянська істота „отверґла” автора; автор (герой)
в розпачі: „Що ж це? — кінець? Так несподівано, без-
глуздо” еіс. — „Я з усієї сили б’ю палицею по лаві, встаю
і швидко йду звідти.
— Звоощик!..
18
Мій крик розлягається по вулиці, мабуть неодин
здрігнувся (!) від його.
— Смали в Шато! На весь дух! Карбованця на
водку!
Дурна, вузька, простолінійна моральність. Дівча,
котре береться судити про те, чого не розуміє. І плю-
вать, коли так! Прекрасна дама! Подумаєш, мо-
ральність!”
Ну й так далі.
Простодушне признання. Герой тримає в руках свою
незаконну дитину. Дитина вп’ялася пальчиками в кир-
пату руку „Мефістофеля”:
— „Я знаю, що цс чисто шстинктовне, останок
здатности наших предків лазити по деревах
і хапатися за віти.”
Зворушливо!
Алеж цього мавпячого нащадка смоктала і с м о к-
ч е (робфаківці, комсомол) наша молодь. Але ж цей мав-
пячий родич „відроджував націю”, „визволяв”. Від сві-
домосте цього можна, дійсно, звірем завити...
Кажуть, що Винниченко був „революціонером” в
українській літературі, що він важний, як „протест”, як
„волеве явище”. На жаль, це не відповідає дій-
сності. Перш за все, Винниченко не індивідуальність,
а — тип і при тому тип російської природи на Ук-
раїні. До індивідуального протесту він не здатний, —
лише „скопом”, в „рядах соціял-демократії”, або „ко-
муністів”. Надзвичайно автосимволічна п’єса „Між двох
сил” — у цьому відношенні. Його гумористичні спроби,
мимо поверховної „талановитосте”, — внутрішньо не-
здарні. Його „Поміркований і Щирий” — плеската кари-
катура з общерусского штандпункту, бо ж у дійсності
ця річ гоголівського маштабу і жанру. Вона — т р а г іч-
н а, і тому зробити з неї малоросійську анекдоту могла
2*
19
лише людина, звалашена з почуття трагічного, а тим
самим і комічного, бо ці основи органічно злиті.
Одна з найстрашніших перемог „южной” Росії над
Україною — творчість Винниченка, — квінтесенція ро-
сійсько-жидівського намулу на Україні.
Таке „духове підготування” української інтелігенції
передрішило її ролю в національній революції. Генеза
„соціялістично-громадської” імпотенції, переконування
Рафесів і Пятакових, нищення „куркулячого” Вільного
Козацтва, огидні наклепи про „національну несві-
домість народу” (з хворої голови на здорову!), не-
здарні універсали, саботаж 18-го року, роля жалюгідного
знаряддя в руках „мирової делегації” з Раковським на
чолі і наївна хвальба, що „ми організували повстання
проти гетьмана”*) — причини всього цього тепер ясні
цілком.
Ударив грім 17-го року і прийшов іспит залізом
і кров’ю, але питати не було кого.
Покоління, викохане серед декорацій русько-ма-
лоросійської „кумедії”, виплекане мріями про „ворі-
женьків”, покоління, що направляло свою енергію на
розрішення „соціяльних” і „полових вопросов”, нату-
рально прийняло революцію, або як кару Божу, або
як нагоду причепитися до побідної колісниці „вєліко-
русскіх товаріщей”.
Так прогавила українська інтелігенція виняткову
історичну нагоду, коли можна було на м’язах нації
повстати і виголосити: „Я-єсмь”.
Для цього треба було ясної голови і вогняного сер-
ця, а „українська література” в малоросійській інтер-
претації дала лише винниченківську „м у т ь” (здаєть-
ся з „Рівноваги”) і досить ослаблений „половими про-
блемами” спинний хребет.
*) „Воля России” за р. 1926 не без посмішки видрукувала спо-
мини укр. діяча, що „організував” повстання.
20
IV.
Та якже нам зламать тиранно-тюрмні ґрати,
Коли співці у нас все євнухи, кастрати?
(1924.)
Чи вже стомилась наша нація,
Чи недалеко до кінця,
Коли кругом одна прострація
І майже жадного співця,
І майже жадної поезії,
Якаб нас вдарила. Нема.
Самі предтечі анестезії
Та лиш розгубленість сама.
(1920.)
П. Тичина.
Скільки атраменту проллято сов-критиками для
уславлення славнозвісного „жовтня” і „революційного”
(в російськім розумінні) ренесансу української літера-
тури! Намарне.
За ці роки еміграції так часто хапалися ми за
книжки й часописи, друковані на советськім папері ук-
раїнськими літерами, так жадібно ловили подуви „віт-
ру з України”...
Намарне. „Ні вітру, ні хвилі”, хіба лише невиразні
повіви „веяній” в зв’язку з політичними елюкубраціями
уряду С.С.С.Р. в тій мірі, в якій вони передавалися на
грамофонну плитку Харкова.
О, ми ясно уявляємо, ми занадто добре знаємо, „как
жівут і работают” українські мистці в „самой свабод-
ной в міре странє”. Тому зайвих ілюзій не плекаємо.
Вибухла революція і спали обручі імперії і „Со-
няшні Кларнети” Тичини так хотілося вважати за по-
бідну сурму архангела, за гимн життя над трупом
смерти.
Але помах крил завис у повітрі. Він був не від
внутрішнього напруження, а від почуття
„полегшення”.
21
І пролилося це музичне золото тичинівське, і всота-
лося спраглими барвами жовто-кривавого жовтня. ...Осін-
ня весна нашої революції...
Металевої форми (хоч сумом за нею повний є збір-
ник Тичини „Плуг”), Готичного злету туди, де „голуби
і сонце”, туди, над всіми цими „братами”, над всіми
тими, що „гугнявлять, руки простягають”.
Музичний Гейзер файєрверком стрельнув, лизнув
блакить і... розсипався. Та як жалісно, як негарно, як
немузикально, аж до викреслювання слова „Бог”
і заміни цього слова в третім виданні (ДВУ, 1925) словом
„Час” аж до „не Христос воскрес — робітничий клас”
(...що ковтає злидні...) і „стою, мов Дант у пеклі” (в той
час, як автор міцно тримається за совєтський стільчик
у „радянськім” бюрі).
Історія з Тичиною — явище, на жаль, суто-об’єк-
тивне, а не суб’єктивне. Коли б Тичина сам „перейшов”,
наприклад, розчарувавшись в українських можли-
востях і зробившись „чесним” москвофілом, це
було б пів горя. Біда в тім, що його, одеською мовою
кажучи, — „перейшли”.
У цьому різниця між Тичиною—особистістю й, напр.,
Еланом-Блакитним чи М. Хвильовим. Зрештою, наслідки
не такі вже й різні: один своєчасно помер і тим позбувся
не дуже приємних тепер переживань другого. Але і Кла-
нові і Хвильовому („азіятський ренесанс”!) ця „ідеоло-
гічна установка” дала міцний „упор” для конструювання
індивідуальности, для розгорнення своєї творчої осо-
бистости.
Потрібна база ідейного патосу, своя чи чужа,
це питання окреме, але з корінням висіти в повітрі —
це значить засудити себе на неплідність і, в уся-
кім разі, не ф а л ьш. А фальш смертельнийу мис-
тецтві.
Що заважало Блокові, „приймаючи революцію”, на-
писати в своїх „Двєнадцати” напр.
„Так ідут соціалістічним шагом”,
22
аджеж це було б значно „благонадьожніше”, але він,
чесно слухаючи російську революцію і чесно тво-
рячи, явно відчуваючи справжній, а значить н а-
ціональний патос її, записав цілком правильно: „так
ідут державним шаґом”, і цим („вперєді Ісус Хри-
стос” — а це ж „опіюм для народа”!) передав всю дійсну
месіяністично-державну суть т. зв. „велікой
русской пролєтарской революції”.
Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду,
навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного —
злочину фальшу, злочину проти (словом Блока кажучи)
музикальности, проти вищої мистецької краси.
Доріяна Ґрея за всі його злочини проти лю-
дей, проти суспільної етики й моралі не тільки не
покарано, а, навпаки, шлях його життя був устелений
трояндами і орхідеями і він сяяв красою вічного юнац-
тва. Але удар ножа, направлений до твору мис-
тецтва, в полотно портрета, — влучив у серце ори-
гіналу. І смерть не оборонила Доріяна від пімсти мис-
тецтва: його знайшли старим і гидким біля пор-
трету, що сяяв владною красою — назавше.
Так мститься Демон Мистецтва, володар країни,
що лежить поза межами добра і зла, але в межах мис-
тецької моралі.
З висот, де лунало плескання янгольських крил,
Верлєн падав в болото моральних низин, але меж
творчої, мистецької моралі він ніколи не перекро-
чував. Вища краса, задля якої він відважувався на ці
злочини проти себе, — світлом своїм стирала кожнісінь-
ку пляму на ясності душі поета.
А Рембо, поет, що гандлював невільниками, що за-
знав в житті своїм в с і падіння, цей порочний юнак
з розпусними устами і „з обличчям падшого янгола”
(мовляв дідусь Гюґо) — хіба він перестав бути великим
артистом і суцільною особистістю від того,
що був авантурником, бурлакою і продавцем рабів?
23
Який контраст з цим безобличним рядом „співців
пролетарської революції”!
Там був і в злочині розмах, там була ж е р т в е н-
н і с т ь власним в ім’я Великого. Тут розмах в розмірі
„советського пайка”, тут жертвування Великим (нації,
національного й артистичного сумління) в ім’я — добре,
коли „пайка”, а то частіше просто в ім’я специфічно-
російського рабства.
Нестерпно-нудний сахарин „ліваруції” з благосло-
вення російського поліцая й ближчої філії „союза рус-
скаво народа”... підозріло оглядаючи один другого, спі-
вають (поеми про „Ілліча” і т. п.).
Це — без перебільшення — образ „революційної”
діяльности (яка гірка іронія!) української літератури за
останнє мало не десятиліття.
Без перебільшення, бо хоч і були винятки, — здібна
селянська молодь, що тягнулася до міста, — вони
лише маркантніше підкреслювали знайоме російське
загальне тло, задушну атмосферу російської провінції
під безмежною сваволею місцевого „ісправніка” і „прє-
освященнаво”.
Депресована російською „ревалюціею” психологія
українського інтелігента в літературі — виявила дійсно
„планетарні” досягнення. Мало хто з українців перед
революцією рішився б брати участь в процесіях „союза
русскаво народа”, в складанні віршів на хвалу „батюш-
кє-царю”. А після вибуху національної української ре-
волюції, підчас кривавих змагань за визволення, — сот-
ні українців, без натяку на внутрішню душевну бороть-
бу, без натяку на відчуття трагічности такого
акту, по овечому покірливо пішли до „літературних
організацій”, до „соціяльних замовлень”, до різних „те-
атральних лябораторій”... Здається лише один Д. Загул
обмовився, що „тяжко йти до ворога з прийдіте
поклонімос я”. Тичина ж, напр., з чисто „еллін-
ською” погідністю і полтавсько-малоросійською просто-
душністю лише занотував; „хіба й собі поцілувать
24
пантофлю папи? („Замість сонетів і октав” 1920) і, певно
не дочекавшись додруковання цієї „антистрофи”, — по-
спішив „поцілувати”. Такі речі, як відомо з Євангелія,
здається, завжди робляться шляхом „поцілунку”...
Хіба не моторошно звучить, напр., такий „документ
епохи”:
„Робочо-селянська інспекція (відвідуючи „Плуг”
і „Гарт”) мала на увазі виявити, як переводиться до-
гляд і керівництво діяльности цих ґрупіровок з боку р а-
дянських і партійних організацій, і знайшла
що „Плуг” і „Гарт” дають селу і місту потрібну
українську літературу, що відповідає партій-
ній лінії,., але... визнала за потрібне запропонувати (!)
„Плугу” обережніше розгортати роботу на селі:
керівниками філій треба призначати комуністів,
притягнути до літературних організацій робкорів, сель-
корів, комсомольців і червоноармійців” (?!) (Літер, дода-
ток до „Вістей” ч. 36, 1926).
По прочитанні цього документу, залишається лише
апелювати до „майбутнього історика”, — бо сучас-
ний не може збагнути до кінця його бузувірсько-фан-
тастичний цимес.
А таких документів є сотні. Тай чи можна вимагати
тонкости стилю у поліціянта з „раб-інспекції”, коли
„кваліфіковані” критики (Коряк, Якубовський, останні-
ми часами якийсь Новіцький) так пишуть свої критичні
„статті”, що при читанні їх мимоволі запитуєш себе:
що це — критика, чи... протокол російського „молодца”
з „охранки”?
„Чий він і для кого? (питається Ф. Якубовський в
критичній статті про белетриста Івченка — „Черв.
Шлях” ч. 2 р. 1926). Чи захоплює, приміром, автора як
і його Марійку, високий чистий голос панот-
ця, що розповідав спокійно співуче-не-
відомі, але чулі слова Євангелія?” („Ма-
рійка” стр. 22).
„Кому тут перевага?” допитується „критик”, „кри-
25
тикуючи” друге оповідання Івченка: „робітникам”, чи
монастиреві?” „Все заакварелено у Івченка” —
жалкує „критик”, — „так, що не даси відповіди, чи ав-
тор з а Коломбицького (герой оповідання, б. управитель
маєтку), чи проти нього, чи за радгосп („совєт-
ское хозяйство” — був. панські маєтки, обернуті тепер,
по „аграрній реформі С.С.С.Р.” в маєтки червоного дво-
рянства), чи за селянство виступає автор?
Невже він (автор) думає, що утворення радгоспу то є
щось подібне (!) до поміщицької реставра-
ц і ї. А коли десь це набуло якраз такого харак-
теру, то як Івченко ставиться до цього? („Ч.
Ш.” стр. 168).
Яка ж різниця між „критикою” й допросом в Г.П.У.
— в країні С.С.С.Р.? І звідкіля цей адміністраційно-
„охранітельний” патос, цей фанатизм російсько-держа-
вія? І у кого? У „южнорусскаго” інтелігента, що зійшов
до рівня „ісполнітєльнаго городового”.
Цілком нормально, коли тов. Чубар ех (харківська)
саіЬедга анатемує оповідання одного безпартійного ва-
плітянина, де героїня-селянка каже: „Ну, ріжте, н у,
бийте. В гроб удавіть мене з дрібними
дітьми, нехай я вже буду вашим колі-
ном придушена наче тая Україн а.” Цілком
стилево, коли тов. Чубар з чисто „южнорусской” циніч-
ною Грацією каже, що „символізм” цього оповідання
„по-н ашому (!) є: тонкій наіийок на толстое
обстоятельство” („Прол. Правда” ч. 13, 16, І. 27,
Доповідь Чубаря на XI харківській партконференції).
Але (хай це трюїзм) — ми повторимо ще раз, що
українцеві комунославіє не личить, хоча б уже тому,
що воно в українця невідмінно набирає. унтер-офіцер-
сько-льокайських форм.
А цю форму виключає мистецтво.
Який жаль, що цього не були свідомі ті немногі, які
з непростимою легкістю рішилися на „поцілунок” в час,
коли „по заулках моєї голубої Савої нечутно ходили
26
тіні середньовічних лицарів” (хіба лише тіні?), коли
„греміла романтична доба” і летіли „багряні коні нашої
геніальної революції” (Хвильовий, „Осінь”).
V.
І не зважаючи на всі ці досить невеселі явища на
шляху пореволюційної української літератури, всупереч
жовтнево-похоронному тлу і жовтнево-гнилосним мікро-
бам, наша, хоч і осіння, весна дала не мало. Бо
справжня українська література продовжує йти со-
бі „т и м ч а с о м” далі й далі.
Не так для нас, зрештою, важні ріжні технічні
й формальні досягнення (вони досить відносні, бо сенса-
ційні відкриття часто відбуваються під поблажливу ус-
мішку мудрих століть). Отже, маємо кадр інтелігентних
і працездатних літератів (Київ). Під стихійним впли-
вом відродження й дерусифікації до української хати
повернулося немало „блудних синів”, а серед них — що
не особа, то шіпітит з доцентською кваліфікацією. Це
значний плюс з усіх боків, навіть і з московського, бо
Москві вже не загрожуватиме „южнорусская” конку-
ренція.
В цім відношенні літературний Київ до певної міри,
виконує ролю „варяго-римського” первня в сучасній лі-
тературі, не вважаючи на природню статичність „нео-
клясиків” (а може навіть і з а в д я к и їй) і непорушний
український еллінізм до жаху супокійного Рильського.
Все це, зрештою, мало й має свою традицію в укра-
їнськім житті й українській літературі. Це те, що, на
щастя, вже було і, на ще більше щастя, — вряту-
валося, хоч і перейшло „крізь бурю і сніг”.
* *
*
Традиції офіціяльного „українського письменства”,
на превеликий жаль, виявили надмірну живучість,
спеціяльно що до поезії, стисліше — віршів. Бо крім
традиції Куліша, Руданського, почасти Старицького-
батька, Старицької-Черняхівської (безперечно Лесі Ук-
раїнки й Франка в області строфіки), Самійленка,
Філянського, Зерова й Рильського, — є ще одна фаталь-
на традиція. Захитана національною революцією, вона
буйним цвітом розцвіла на „радянськім ґрунті”.
Окреслити її трудно. Початок її сягає найдальших
глибин українського „еллінізму” в найпримітивніших
проявах. Тут певно не обійшлося без народньої думи
і спорідненої з нею „бандурности” української віршова-
ної музики. Основою цієї психологічно-музичної тональ-
ности є мінор, голосіння, плачі. Отже коли уявити
собі цю основу цілком голою, без натяку на конструк-
цію, ритмічну й строфічну арматуру, метричний кістяк,
то приблизно зрозуміємо суть цієї традиції. Дуже багато
від цієї традиції було у Чупринки, збивався часто на неї
Олесь і вже до клясичного ступня дійшла ця традиція
в творчості „пролетарського” поета — В. Сосюри. Ця
хороба (а це є х о р о б а) полягає, так би мовити, в „лі-
ричнім недержанні”, у відміну від „недержання словес-
ного”, що є формою чистої графоманії (Поліщуки В. і...
К., і фаланга тих, що взагалі „пишуть вірші”). Не поет
(особистість), а — „разліванноє море”... малоросійської
надсоно-єсєнінщини.*)
Даремно шукатимете у Сосюри (а ми все шукали,
бо надіялись) теми, мислі, навіть органічного образу.
Одна книжка його навіть носить назву „епопеї”, але
*) М. ін. в ч. 2. р. 1927 „Культ, і Поб.” об’явилася дуже начас-
на і дуже гостра аптиросійська стаття п. т. „В’їдливі нотатки”,
під якою ми з радістю підписалися б, хоч підписана вона самим
...п. Бухаріном. З факту її вміщення в українськім журналі
можна догадатися, що українцям не вільно боротися з русотяп-
ством, яке за останній час у пресі набрало неможливо-хамського
характеру („хахли”, „малорусскос наречіе” і т. п. оздоблює біль-
шість совросійських часописів, особливо мистецьких). А мож-
ливо, що й п. Бухарінові, як блаженному катедер-комуністові,
вже не можна друкувати подібних статтей в московській пресі.
28
читати її можна, як хочете, чи з кінця, чи з початку,
вражіння однакове: „гудуть дроти”, „цокотять ешело-
ни”, „б’ють гармати”, але завше при цім Перекоп, Ок-
тябрь, Р.С.Ф.С.Р., і „коліна” постійної, професійної ге-
роїні, орендованої Сосюрою ще з р. 1920. Вона різно на-
зивається: іноді просто „Оксана”, „нальотчиця ївга”, а
іноді досить вишукано, напр. „Суламіт” або „Констан-
ція” (правда, імена у Сосюри — найменше вдала царина
його творчости, напр. в романі „Тарас Трясило”). Про
що б не співав Сосюра, яке б страшне, похмуре тло не
було, кожна лірична п’єса Сосюрина обов’язково закін-
чується сакраментальними „персами”, „ногами”, „колі-
нами” цієї нещасної героїні, плюс Перекоп, Октябрь,
Р.С.Ф.С.Р. і Генуя або НЄП (вважаючи на сов-сезон).
Феноменальна самообмеженість і творча невибагли-
вість.
Деяке світло на цю патологічну маніякальність (бо
навіть і в „історичному” романі — „Тарас Трясило” фі-
гурують ті самі предмети ліричного виднокругу Сосюри:
„біло-поляки”, „гайдамаки”, „Перекоп”, „петлюрівці”,
Р.С.Ф.С.Р. і, натурально „голі коліна”, тільки „нальот-
чиця ївга” тут зветься Ханим) кидає біографія поета:
він почав військову службу в 3-м Гайдамацькім полку
української армії, а закінчив цю службу в... червоній
російській. Ясно, що такий карколомний „перельот” не
міг не відбитися на творчості цього в значній мірі обда-
рованого лірика.
Завдяки таким обставинам, ця лірична прострація
Сосюри набирає в його віршах особливої істеричности,
а повний брак індивідуальности, особистости, —
робить з Сосюри символічне втілення національної ук-
раїнської хороби цієї переходової доби.
Не можна відмовити Сосюрі в досить виразних мо-
ментах просвітлення, свідомости („Навів на мушку знак
тризуба”, „Чорні уривки”), але ці моменти все ж дуже
рідкі і завжди „блаґонадьожно” завуальовуються. Не
29
без певної „хітрєци хахлацької” написано славнозвісне:
„Але я б нагана знову взяв і стріляв би в кожні жирні
очі”, — тут національна свідомість дуже зручно транс-
формована в „советську” і войовничий порив автора
залишається картинно-оперовою, цілком безпечною по-
зою.
Так Сосюра, при великих природніх даних, але при
цілковитім бракові м е т а л ю, залишається гіпертрофо-
ваним епігоном скорше балалаєчно-гітарного ніж бан-
дурного олесівства, і при всій своїй „червоності” й „ре-
волюційності” він є якраз повним втіленням питомого,
контрреволюційного, з природи співучого, але безфорем-
ного дореволюційного старо-українства. Що гірше, Со-
сюра, як виявляється, зовсім не останній рецедив укра-
їнського минулого, за ним тягнеться ціла хмара Фаль-
ківських. Певно, ця „плачлива традиція” української
поезії ще довго буде загасати, аж поки не знищить її
здорова атмосфера майбутнього українського суспіль-
ства, що випростає спину у власній державі.
*
Але є й натяки (поки що) на зовсім нетрадиційні яви-
ща в сучаснім українськім житті.
Невдало скінчився виступ Хвильового, але цей ви-
ступ був. Він зафіксований у статтях, брошурах, за-
мітках. Він породив цілу літературу. На цей виступ
реагувала ціла російська преса, як білоґвардейська так
червоноґвардєйська.
Цей виступ в умовах С.С.С.Р. — був все таки виявом
неабиякої мужности, а що важніше-----------мужности
національної.
Коли Хвильовий-белетрист ще є наслідком схрещен-
ня ріжних впливів (Коцюбинський і Андрей Бєлий, мож-
ливо, французькі стилісти і навіть... Винниченко), коли
Хвильовий, яко особа, є ще явище збірне, не до кінця
ЗО
індивідуальне, — то вже в самій енергії його слова, в са-
мім маштабі охоплення теми — Хвильовий є українець
нового, революційного типу.
А в своїх памфлетах, як т а к и х, і як новій (в укра-
їнській літературі) літературній формі, з нашого по-
гляду, вперше по 1917 році явлена українська
особистість, — ще несформована, ще в ембріональ-
нім стані, ще покалічена, але покалічена лише меха-
нічно, а не психологічно.
Безперечно, особистістю був Блакитний-Елан, укра-
їнець, позбавлений майже цілком „еллінізму” (кілька
ліричних п’єс) і натомість людина з металевими еле-
ментами. Від жовтоблакитного він мав лише блакитне.
Але Блакитний був політичним москвофілом, можливо
з розпачу, не вірючи в українську інтелігенцію.
Хвильовий цього розпачу не переживав можливо
тому, що не був інтелігентом. Навпаки, Хвильовий імен-
но від огня революції загорівся вірою в українське
майбутнє, вірою, що довела його майже до українського
(він його замаскував „азіятським” псевдонімом) месія-
нізму.
Така віра гідна нашої доби.
І ще одне. Хвильовий надзвичайно характеризує
той процес, що відбувається в глибинах української
маси, народження психологічної самостійно-
с т и, яка єдино може надати зміст тому, що покищо
є лише гаслом, хоч і охрещеним кров’ю цих років.
Ці майже фізіологічні корчі родження особистости
з обличчям, що дасть вираз безобличній масі, є неза-
перечним фактом сьогоднішньої дійсно-
сти на Україні, і фізіологічна зв’язаність Хви-
льового з масою, інтуїція артиста продиктували йому
його виступ, що поставив може найбільшу з точок над і
в ряді тих точок, які ставляться українським життям
в С.С.С.Р. щодня, ба навіть (як ми бачили) іноді не
без понадпрограмової участи тов. Чубаря.
Всі російські ком-лаштунки впали. Сьогодні є на
31
Україні голізна правди (справжньої). Сьогодні
кожний український селянин від найрозумнішого до
найдурнішого знас все до кінця з тою виразністю,
яка змушувала б кожний уряд Росії (як змушує тепер
уряд С.С.С.Р.) до пильної обачности і повсякчасного
тремтіння.
Це — відчувається в кожній промові сов-достой-
ників, це видно з кожного рядка сов-преси, і може
більше з московської і петербурзької, ніж харківської
чи київської.
Хвильовий же, чи вірніше хвильовизм, як яви-
ще і явлення, — ознака того, що й інтелігент-
ська свідомість починає набирати на Україні рис
селянської свідомости. Може хоч тепер, по деся-
тьох роках, український інтелігент набув того, чого
бракувало йому тоді, і наклеп про „народню несві-
домість” перестане бути темою інтелігентських розмов.
Сьогодні — мовчить українська література в
С.С.С.Р. і це не є так зле, як здається. Маломовність —
це потрібна риса для нашої інтелігенції. В маломов-
ності вона навчиться оцінювати дійсність і рождати
слова вагітні чином. Від росіян і „русскіх” українська
інтелігенція перейняла здібності „слабой мозґавой сіс-
тєми русскаво челавєка, нєспособной васпрінімать дєй-
ствітєльность, как такавую. Для нєво существуют толь-
ко слова” (Проф. П а в л о в про умовні рефлекси рус-
скої людини). Від російської інтелігенції українська за-
разилась хоробами „умствєнной чєсоткі і лібєральнаво
ажирєнія”, як влучно висловився гр. С. Вітте.
Всі ознаки післяреволюційного життя кажуть за
те, що з цими скарбами російської літератури наша ін-
телігенція попрощалася.
Хвильові, навіть з „каяттям”, — це вже не „пред-
течі анестезії”, це якраз пробудження після анесте-
зії. Ком-совєтський хльороформ давно втратив силу.
(ЛНВ 1927)
32
РАННІЙ ШЕВЧЕНКО
Широко він обняв Україну з її могилами
крівавими, з її страшною славою, і співану
народню річ обернув на живопись того, що
було і що єсть на Вкраїні. Його устами увесь
наш народ заспівав про свою долю...
... і з того часу всі в нас поділились на
живих і мертвих, та й довго ще ділити-
муться.
П. Куліш.
1.
Коли для Гоголя Петербург уже з шкільної лави
був вимріяним „поприщем” для його майбутньої діяль-
носте „на благо отечества”, то для Шевченка столиця
ненависної імперії мала бути тільки одним з етапів його
підневільного кріпацького життя: дідич Шевченків пе-
реїхав до Петербургу, а не до Варшави чи Вільни, —
от і все. Гоголь приїхавши до Петербургу 1829 р., у лис-
тах до матері прохає присилати йому описи українських
звичаїв, обичаїв та одягів, українські комедії, написані
його батьком, старовинні монети, рукописи з давньої
Гетьманщини, тощо. У чужому, похмурому місті творить
він у ностальгічній гарячці (передусім для себе самого)
паноптикальну імітацію України — „упоительную и
роскошную Малороссію” („Вечера на хуторе” 1831 р.).
Кидаючись між Петербургом і Москвою, він намагається
ще писати „исторію нашей единственной, бедной Укра-
иньї” (лист до Максимовича 9. XI. 1833), мріє про уні-
верситетську катедру в Києві, навіть вибухає на мить
словами недвозначної національної свідомости, пишучи
до Максимовича: „Бросьте в-ь самом-ь деле кацапію да
поезжайте вь гетманщину... Дурни мьі право, какь раз-
судить хорошенько. Для чего и кому мьі жертвуєм всем?”
Але це вже останні судороги. У червні 1836 р. виїжджає
він за кордон шукати „батьківщини душі”, що в ньому
самому вже вмирала.
3	33
І ось той самий Петербург, що отруїв національно-
недокровну душу Гоголя, став тим власне місцем, де
з молодиком-Шевченком відбулося чудо „овідієвих мета-
морфоз („Художник”), де кріпак став вільним, маляр пе-
ретворився в поета, а поет виріс на національного про-
рока.
Таке різне було значіння Петербургу в житті пред-
ставників двох верств єдиного народу, що відмирав
своєю шляхтою і відроджувався „зеленими паростями”,
з яких геть пізніше мав зродитися отой „козак без-
верхий”. Так відбувся внутрішній процес в історичнім
існуванні народу, процес, що усимволізувався в літера-
турі постатями Гоголя й Шевченка.
2.
Національно-ядерна, органічна частка селянського
моноліту, — Шевченко занадто був відпорний на петер-
бурзьку отруту. Місто, що пізніше у „Сні” розгорнулося
у зловісний образ — „у долині, мов у ямі, на багнищі
город мріє, над ним хмарою чорніє туман тяжкий”, —
для Шевченка-молодика звужене було, фігурально
кажучи, до „чарівних заль” Академії Мистецтв, решту
він не помічав, здоровим єством своїм не приймав і,
може, не відчував. Занадто важливий психічний про-
цес відбувався у вчорашньому кріпакові. „Учуся малю-
вати... заробляю... нікому не кланяюсь і нікого не боюсь
окрім Бога, — велике щастя бути вільни м’...
(лист до брата Микити 15. XI. 1839). „Мила”, „прекрас-
на”, „чарівна” — це сталі епітети для Академії, до якої
він, „замурзаний бідака — на крилах перелетів — із
брудного горища грубіянського мужика” („Журнал”).
Незабутніми „зосталися для нього „золоті дні”, що їх
він „віддавав програмі” („яка велика справа для
учня — програма”) та, уриваючи час від малярства,
слухав загальні предмети — фізіологію, фізику, зооло-
гію, французьку мову („Художник”)... Метаморфоза
34
вчорашнього безсловесного раба пана Енґельгардта і
наймита Ширяєва надто була казкова.
Так, пекла невсипуща ностальгія: „Напиши до ме-
не... не по московському... нехай же я хоч через папір
почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими
сльозами... всяку ніч тілько й бачу уві сні що тебе, Ке-
релівку та рідню, та буряни, де ховався від школи...” —
писав він до брата Микити 1. XI. 39. Була щоденна сві-
домість того страшного — надто коли дістав він особисту
волю — факту, що рідні брати й сестри в Керелівці
зостаються в кріпацтві... Що більше: чим гостріше від-
чував він себе вільним, тим кріпацький стан його рідні
виростав перед ним і розгортався, охоплюючи увесь
нарід, усю Україну. І ця гірка свідомість була першим
натуральним наслідком його психологічно-інтелекту-
ального зросту, його політично-національного прозріння.
Ні, Шевченкова кровно-жива ностальгія й петер-
бурзьке „сирітство” не потребували гоголівської нежи-
вої Малоросії. Занадто він був зв’язаний із самим
національним єством своєї Батьківщини, занадто страш-
ну в своїй реальності Україну носив в собі самім. „Пе-
ред... чарівними полотнами (Брюлова) я задумував-
ся і леліяв в своїм серці свого сліпця-кобзаря та своїх
жадних крови гайдамаків. В сутіні його пишної май-
стерні, ніби в гарячім мареві степів наддніпрянських,
передо мною снувалися мученицькі тіні наших без-
щасних гетьманів. Передо мною розгортався степ, за-
сіяний могилами. Передо мною пишалася моя прекрасна,
моя безталанна Україна... І я задумувався”.. (Журнал).
Крізь візію маляра-пластика, що знає лише зовнішні
барви й лінії зачинає думами проростати ота внут-
рішня Україна, і маляр стає поетом, а „думи мої, думи
мої” — настирливою думкою, постійним супутником
його творчого напруження. Цей мотив — „Думи мої...”,
спочатку тьмяний і неясний, але вже повний велетен-
ського змісту, дедалі розкривається щораз повніше, Де-
талізується щораз яскравіш.
3*	35
3.
Серед особливо прикрих, канонізованих псевдошев-
ченкознавчою традицією, забобонів, поруч славнозвіс-
них „кожуха і шапки” треба поставити забобон про
„ранній безкритичний романтизм” і „пізніший соціаль-
ний реалізм”.
Суть цього забобону лежить у тому, що спочатку
Шевченко, мовляв, захоплювався національною ста-
ровиною, бувши на чужині „ідеалізував козацтво й
гетьманів” і, взагалі, був просякнутий національною
(„націоналістичною”) романтикою, та пізніш, під впли-
вом, натурально, зовні („конарчики й петрашевці”), по
арешті й засланні, він позбувається національних ілю-
зій, усвідомлюється соціально, стає „класово-свідомий”...
Річ ясна, що теорія ця була спеціяльно модна на терені
У.С.С.Р., а від р. 1930 почавши, набрала там сили не-
переможного декрету. Навіть вигадано було урядовий
термін „передпролетаріят”, якого виразником і співцем
мав бути саме „усвідомлений” і „перебудований” Шев-
ченко.
Трагікомізм цієї псевдонаукової леґенди полягав
у тім, що, точнісінько як у випадку з „кожухом і шап-
кою” авторами її були земляки поета. Сучасні Бєлінські
лише скористали з творчости наївних шевченко-
любів і відповідно обробили й спопуляризували готовий
матеріял.
Отож випадає ще раз ствердити, що жадних ідео-
логічних „борсань”, жадних „спалювань ідеалів” і жад-
них „матеріялістичних” (отже й „соціялістичних”)
звужувань виднокругу ані в Шевченковій творчо-
сті, ані в Шевченковій свідомості — ніколи не було.
Був — безупинний ріст. І свідомість його, і його
творчість являють рідкий в історії культури приклад
органічного, суцільного зростання особистости й її сві-
тогляду — вверх. Можна прослідкувати, як теми й мо-
тиви раннього періоду творчости — Шевченко розкри-
36
вав, поширював і поглиблював у творчості періодів
наступних.
Щодо „ідеалізування козацтва й гетьманів” та
„славного” (характеристичні лапки в одній із праць
Айзенштока) минулого України, то лінія ця тягнеться
від „До Основяненка” (1839) через „Підкову”, „Гамалію”,
„Сон”, „Гоголю” („Не заревуть в Україні”...), „Холод-
ний Яр” аж до „Ченця” (1847), „Заступила чорна хма-
ра”... (1848), „Та іноді старий козак...” (1849) і нарешті
„Козак безверхий упаде... роздавить вашого кумира”
(не конче лише царизм), людськії шашелі, — дядьки,
няньки отечества чужого,” себто аж до 26. XI.
1860 — мало не до самої смерти.
Хто цієї монолітної суцільности Шевченка й Го-
тичного зростання його геніяльної особистости не ба-
чить, тому — поза „Реве та стогне”, або „Садок виш-
невий” — головна суть, щирець його творчости й його
історично-національного значення зостануться невідомі.
4.
І тут годиться згадати ім’я невтомного Степана
Смаль-Стоцького.
В його завзятій боротьбі за справжнього Шевченка,
часом перебільшеній (напр., у справі метрики), в його
зворушливій простолінійності та впертості, навіть у
можливих помилках, даєтсья напрям до великої правди:
розуміння творчости Шевченка і висвітлення його осо-
бистости можливі лише за національного під-
ходу до національного генія.
І справді, у великім, як-не-як, дорібку сучасної
шевченкології ми знайдемо немало спеціяльних, часом
екзотичних („Соціологія Шевченкового римуванн я”)
розвідок, але як мало праць чи статтей, що кидали б
справді нове й очищальне світло на й досі дещо „та-
ємничу” постать генія. Тим більше, що з таким своєрід-
ним генієм, як Шевченко, сама лише раціоналістична
аналіза в багатьох випадках буде безпорадна й, щр
найменше, неповна. Без творчої й при тім національної
інтуїції тут, напевно, не обійтись.
Шевченко бо — явище далеко не „раціональної”
категорії. Можемо ще й ще раз змальовувати добу й
оточення, проаналізувати можливі впливи харківської
романтичної школи, видань навколо харківського
університету, тогочасне епідемічне захоплення Украї-
ною, як літературною екзотикою, в польській і росій-
ській літературах 20-х і 30-х рр., нарешті — револю-
ційну пропаганду польської еміграції. Можемо шукати
аналогії й відшукувати впливи, від Байрона почавши
й на сліпім Козлові скінчивши. І раціонально це буде
справедливо й корисно. Але чи це (чи тільки це)
з’ясує нам, чому і як щасливий своєю свободою вчораш-
ній кріпак і, безперечно, відданий малярству ліпший
учень великого тоді Брюлова, нагороджуваний медалями
за успіхи, раптом почав „задумуватись” і все напру-
женіш, усе гостріш вдивлятися в спочатку неясні „думи
мої, думи мої...”?
У зв’язку з цим у значній мірі даремною по суті
треба уважати дискусію на тему: романтик чи не ро-
мантик був Шевченко, наче всього генія можна убга-
ти в шухляду якогось „ізму”.
Фактом є, що ранній Шевченко, бувши, взагалі,
людиною з природи жадібною світла і людей, та ще й по
„овідієвих метаморфозах” свого життя, безперечно по-
глинав усі ідеї своєї доби і все те, чим наповнена була
її атмосфера, не кажучи вже про те, що лектура його
була величезна („не було книжок... щоб йому в руки не
попали...” — Куліш). Тридцяті роки в петербурзькій
літературі це, розуміється, — панування спізненого в
Росії романтизму. Року 1830 з’являється перший пе-
реклад „Моїге Бате сіє Рагіз” Гюґо й відразу захоплює
читацьку масу. Користуються великим успіхом Е. Сю
й А. де-Мюссе. Знаний є Шатобріян (про якого доклад-
38
но згадує Шевченко). Про Байрона*) нема що й казати:
Шевченко знав його твори (між іншим також у пере-
кладах Міцкевича) і цінив їх (О. Чужбинський). Лєр-
монтов, ЩО ЙОГО Шевченко особливо вирізняв, був ЙОМу
одноліток. З стисло-російської літератури належить зга-
дати переборщеиоі’о байроніста Марлінського-Бестуже-
ва, Лажечнікова, своєрідного й глибокого поета Е. Бо-
ратинського („Еда”), сентиментального романтика Коз-
лова („Безумная”), врешті — своєю романтичною части-
ною („Цигане”) — Пушкіна, не згадуючи вже про пере-
клади Жуковського й українські поеми Рилєєва.
Цілком можливо, ба й напевно, що всіх цих авторів
Шевченко читав. Не підлягає сумніву також, що Шев-
ченко доби „Чигиринського Кобзаря” може бути, на
підставі хоча б композиційної аналізи його ранніх поем,
формально окреслений як поет тієї доби, себто поет
романтичний. Але це формальне поняття в відношенні
до Шевченка вимагало б певного ширшого розкриття.
5.
Генія трудно убгати в стисло окреслені рами. Геній
прямує до найповнішого розкриття своєї особистості!,
до створення власного „космосу” — непереможно і все-
бічно. Тому часто живе відразу в кількох добах і йде
в кількох напрямках.
Щодо романтизму, беручи цей термін не в історич-
но-часовім його значенні, то є це, передовсім, певна на-
строєність душі, властива кожному поетові в першій
добі його творчости. Щодо Шевченксзого романтизму,
то в нім збіглися разом і надзвичайно-романтичні пери-
петії його особистого життя, і могутньо-романтичний
перший розгін пробудженого в нім поета, і настрої
*) Байронові, вірніш „байронізмові" віддав Шевченко данину
у своїх російських поемах — „Слепая” й особливо „Тризна”
(1843). Але справжній байронізм із його ненатлим егоцентризмом
і агресивністю „демонічної” особистости — був чужий Шевчен-
кові, як чужий він українській психіці взагалі.
39
тодішньої доби в літературі, і, нарешті, як правило,
романтичні ж повіви національного відро-
дження, що починалося — на тлі загального заін-
тересування „Малоросією” — з зацікавлення історі-
єю України (популярність „Исторіи Русовь”, „Исторія
Малой Россіи” Бантиш-Каменського — 1822 р., „Исторія
Малороссіи” М. Маркевича і т. д.) та історично-націо-
нальними піснями народу українського (збірники:
Церетелева — 1819, Максимовича три видання —
1827, 34 й 49, Срезневського й інш.)
Найхарактеристичніший, може, бо зв’язаний із са-
мими основами цієї романтики відродження, е вельми
символічний псевдонім його — Перебендя. Пере-
бендя — а цим ім’ям можна сміливо окреслити творчість
не тільки раннього Шевченка — не був лише синонім
отого „кобзаря”. Перебендя — вже й тоді (1838-
39) — був широкою концепцією (див. працю Франка
„Перебендя”), сказати б, „живого сумління народу”,
поета-апостола, поета-національного пророка. Є ця
постать центральною для доби „Чигиринського Кобза-
ря”, доби, за влучним виразом Франка, — „романтич-
ного націоналізму” Шевченка. І є це мотив, що як і
більшість мотивів Шевченка, проходить крізь всю його
творчість і такої потужності пізніш осягає у „Посланії”
та у „Псальмах”. Концепція Перебенді — і в цім вельми
характеристичний парадокс — „зовсім чужа всякій по-
езії народній” (Франко). Це був плід роздумувань
Шевченкових, а не лише пориву його надхнення, хоч
сама постать кобзаря Перебенді, безперечно живцем
була взята з живої української дійсности. Може, на-
віть, не без вказівки з боку „Українського Барда” Е. Гре-
бінки і Згкоіу икгаіпзкіе] (Пандура, ^/егпуТіога — М. Чай-
ковського, „Хатек Капіохузкі” — С. Ґощинського й ін.).
Пломінь, вірніш стихія цього своєрідного Шев-
ченкового романтизму, серед сентиментально-націоналіс-
тичних (баляди, „Катерина”) і романтично-національних
творів решти „Чигиринського Кобзаря”, часом вибухає
40
з інтонаційною силою, майже неромантичною („Смійся,
лютий враже, та не дуже...” — До Основяненка). Досягає
вона величного напруження в пророчо-історіософічнім
патетизмі доби „Трьох літ”. Нарешті, — на засланні
й по повороті спадає і трансформується у своєрідний
„клясицизм” (ямбічна лірика). Але ця стихія протинає
знову ж цілу творчість Шевченка (не виключаючи
з неї й прозових творів).
Говоримо „своєрідний” романтизм. Належить бо
спеціяльно підкреслити — і в цім найголовніша при-
кмета Шевченкового романтизму — що романтизм той
ніколи не мав абстрактного („світового”, як у Байрона,
чи „міжпланетного”, як у Лєрмонтова) характеру роман-
тизму канонічного. В тій самій „Тризні” писаній, як
і „Слепая”, — мовляв Шевченко, —• „чорствим кацап-
ським словом”, і писаній, підлягаючи літературній моді,
навмисно „байронічно”, поет застерігається, що „...тьму
розличньїх сновиденій и байроническій тумань онт> не
пускал’ь...” Шорстко — і то не раз — висловлюється Шев-
ченко, так би мовити, про „поезію для поезії” („чи є
поганьше що на світі, як та дрюкована нудьга про
марно страченії літа?...”). Поезія для нього — с л у ж е н-
н я, національна (а не лише суспільна) функція — по-
кликання Перебенді. Романтизм його завжди про-
ектується на реальну Україну, він має сталий кон-
такт із дійсністю, з краєвидом, з історією, з долею на-
роду. Був це романтизм, що знайшов своє
адекватне органічно-реальне втілення.
І може це давало привід деяким дослідникам (Єфремов)
називати Шевченка реалістом.
Тільки ця щаслива збіжність між БісЬіип^
і \¥агИеИ з’ясовує оте величезне (безперечно більше за
специфічно-літературне) вражіння від „Кобзаря” у су-
часників: „волосся в мене на голові... настовпужилося”...
(Квітка), або „муза Шевченка роздирала завісу націо-
нального життя. І страшно й солодко, і болюче, й зваб-
ливо було глянути туди.” (Костомаров).
41
Чи то буде сирітство-невільництво, чи пророчествен-
ність поета, чи зведена дівчина, чи материнство, — у
Шевченка ніколи вони не мають характеру канонізо-
ваних у романтизмі мандрівних тем чи мандрівних ге-
роїв. Завжди це будуть конкретно-справжні, повно-
кровні постаті Яреми, Перебенді, Катерини...
Для прикладу, наскільки трудно віднести Шевченка
до якогось літературного напрямку навіть на протязі
однієї доби його творчости, досить поставити одну поруч
другої такі, здавалося б, близькі своїм сюжетом і дета-
лями поеми, як „Іван Підкова” (1839) і „Гамалія” (1842).
Обидві речі написані в найбільш „романтичній” добі
Шевченкової творчости. Але оскільки „Гамалію” більш
менш слушно можна скваліфікувати, як поему „роман-
тичну”, остільки „Підкову” ще слушніше можна наз-
вати поемою реалістичною в такім самім розу-
мінні, як реалістичним є „Пан Тадеуш” Міцкевича.
І тут може до речі буде навести хоч і приблизне, але
в основі своїй вірне спостереження Ф. Якубовського:
„Гоголь робить типові маски... скульптурні зліпки...
У найреалістичніших поривах своїх він залишається
романтиком. Шевченко ж... у найромантичніших, най-
сентиментальніших спробах своїх залишається реаліс-
том” („За справжні обличчя”, ЛІМ 1931).
Національна недокровність Гоголя спричинювала
недовтіленість, мертвотність і специфічну „гра-
фічність” у його, поза тим, вельми скомплікованій і та-
ємничій, творчості, і він залишається лише „романти-
ком”. Романтизм Шевченка, завдяки національній пов-
нокровності, був завжди доведений до кінця, опук-
лий, яскравий, живий і реальний.
Коли й був у „Читинському Кобзарі” певний
„байронічний туман” навколо деяких, щойно започат-
кованих і ще до кінця не розкритих тем, то в наступнім
періоді — „Три літа” — поет його просвітлить і розвіє.
1933.
42
ТРИ ЛІТА
По чотринадцятьох літах розлуки з батьківщиною
здійснюється віддавна наболіла мрія Шевченка, і весну
1843 року він, уже славнозвісний автор „Кобзаря”
й „Гайдамаків”, зустрічає „на нашій не своїй землі”.
Річ ясна, що побачив він не зовсім ту саму „пре-
красну й безталанну Україну”, що ввижалася йому з
далекої майстерні Брюлова. Це була дійсність без жад-
ного серпанку не то що „байронічного туману”, а й без
тієї неминучої розпливчастости та ідеалізації, що їх
натурально спричинюють віддаль та чужина. Поет зу-
стрівся віч-на-віч з своїм народом, зустріч була драма-
тична, хоч зовсім не така катастрофальна, як цього б
хотілось творцям і прихильникам теорії „розчарування
в національній романтиці” та про „класове прозріння”
поета.
Завжди по-селянському тверезий, він зайвих ілю-
зій не мав ніколи, надто ж тепер, бувши людиною віль-
ною, освіченою і свідомою історичної трагедії України.
1.
Шевченко ніколи не був ані „очарований”, ані
„сліпий.”
Задивлений у сліпучий міт своєї України — без
чого не був би поетом — він, одначе, ніколи не втрачав
відчуття української дійсности. В умінні втримати рів-
новагу між мітом та дійсністю крилася й таємниця його
творчости, таємниця його романтизму. От чому трагіч-
ного „зударення” міту з дійсністю в році 1843-му не
сталося. Ще з Петербургу в лютому того року писав він
до Я. Кухаренка: „...на Україну я не надіюсь, там чорт-
ма людей... Я в марті місяці їду за границю, а в Мало-
росію не поїду, цур їй, бо там, окрім плачу, нічого не
почую”. Подібну оцінку української дійсности читаємо
43
теж і в листі до того самого адресата з листопада р. 1844,
себто по першім повороті поета з України: „Був я уторік
на Україні... скрізь був і все плакав, сплюндрували на-
шу Україну катової віри німота*) з москалями, — бодай
вони переказилися”.
Щодо знання й відчування тієї дійсности в цілому
історичному її обсязі, то „мужик” Шевченко не мав
собі рівних навіть серед найвищої інтелігенції тодішньої
України. Це знання і це відчування було в нього, перш
за все, чинне, динамічне. І в цьому істотна різниця між
ним та хоч би таким, безперечно незгіршим представни-
ком тої інтелігенції як Е. Гребінка, автором зовсім не
плиткої, але якої ж безнадійно-нерухомої історіософії:
„...Нигде преградь природа не дала
Намь оть враговь...
О, если бьі опоясать Украйну
Широкими, глубокими морями
Или вокругь ея воздви?нуть гори, —
То?да бьі... а теперь...”
(З поеми „Б о г д а н”)
Такі „зітхання” були властиві тоді не лише Гре-
бінці чи Маркевичу, так „зітхати” міг іноді й Гоголь.
„Миновалося ея (України) козакованіє на полях!» бран-
ньіхт», не полагать уже козаку меча своего на весьі
судебт», закозакуе же он теперт» на полях сладкаго піс-
ноп'Ьнія”, — в цій характеристичній тираді Опанаса
Шпигоцького (в листі його до Ізмаїла Срезневського
десь біля р. 1834) відбився увесь капітуляційний світо-
гляд покоління.
Шевченко з його повнокровною, суцільною вдачею
не міг сприйняти ні безнадійно-мертвих „полей сладкаго
*) Термін „німота” й „німець” — у Ш-ка не має сталого зна-
чення. В данім випадку „німота” — урядова адміністрація — ро-
сійська бюрократія, серед якої не мало було німців.
44
п'Ьсноп’кнія”, ні мелЯнхолійно-замогильних Гребінчи-
них „если бьі” та „тогда бьі”, яко все ж таки „благоден-
ственної”, в останніх її висновках, історіософії.
Він міг би той історичний і геополітичний фатум
України проклясти враз з її „малоросійською” дійсністю,
міг би „відцуратися” тієї „Малоросії” зовсім, міг би ви-
їхати за кордон, щоб і там творити Україну-міт... Але
погодитись з тою дійсністю, заспокоїти себе найбільш
навіть „раціональною” ідеологією чи історіософією, хо-
ча б вона найвлучніше ту дійсність виправдувала і об-
ґрунтовувала, — він не міг. Не вмів.
Цілком свідомий страшної віддалі між „своєю”
Україною і реальною „Малоросією” він з усім надхнен-
ням поета, з усім запалом своєї вогненної натури нама-
гається заповнити ту історичну й еоціяльну порож-
нечу, що побачив на батьківщині. Він намагається ожи-
вити гоголівські мертві душі української шляхти і роз-
крити очі ошуканій кріпацькій масі, себто сполучити
й оживити спараліжовані складники нації, вдихнути
історичне життя в завмерлий національний орга-
нізм. Завдання з „раціонального” погляду — абсурдаль-
не. „Москалі зовуть мене ідеалістом, сиріч дурнем... Не-
хай я буду і мужицький поет, аби тільки поет, то мені
більше нічого і не треба...” Більш-менш так само, вже
ніби заздалегідь передбачаючи прикрі для поета наслід-
ки його намагань, думали й шляхтич-історик М. Мар-
кевич („...а як чорт підтиче тебе гетьманувать та на
старшин гукать з Мазепиною булавою, тоді, Тарас, не
плач: московськой дужою рукою... побють ще й плакать
не дадуть...”), і свояк поета — Варфоломей („буває, що
за правду принудять за десятими воротами гавкнути...”).
„Аби тільки бути поетом”, нехай і „мужицьким”,
себто в тодішній Україні — живим національно, і він
зможе відшукати й показати дорогу „рабам незрящим
гречкосіям”. Він зможе й мусить знайти історичний ви-
хід із шляхетської мертвоти та сліпої „гайдамацької”
45
безвихідносте, з чорної дійсносте, що в ній „Україна
навіки, навіки заснула” —
...Хто ватажком
Піде перед вами?
Хто поведе? Лихо, діти,
Лихо мені з вами ...
...Піду синів випровожать
В далеку дорогу.
Нехай ідуть, може знайдуть
Козака ст ар о г о”.
(„Га й д а м а к и”).
Отже, перше завдання поетове — зв’язати розірвані
в „малоросійській” дійсності доби української історії.
Цієї відповідальности своєї свідомий був не тільки сам
поет. З неї здавали собі справу і побратим Куліш („нам,
іцо взялись протирати очі землякам...”), і такий
земляк, як професор московського університету О. Бо-
дянський („напишемо дещо тому завзятому петербурж-
цю, як його дразнять, Кобзарю, чи проводирю
усіх нас” —9. VII. 1844.).
Так соціяльно-кріпацька, сказати б, „клясова” сві-
домість Шевченка, зумовлена його походженням, пере-
істочується, в міру духового його росту, в свідомість
вищу й ширшу, в свідомість національно-держав-
ну. Ця свідомість врешті знаходить напрочуд просту
і в тій простоті та всенародності своїй геніяльну фор-
мулу:
„В своїй хаті — своя правда,
І сила, і воля”.
Найяскравіший період цього процесу, що його пе-
чатки вже відчувалися раніше („Іван Підкова”, „До
Основяненка”), цілком виразно припадає в житті Шев-
ченка саме на 1843-45 роки, себто на той період його
46
творчости, що з нього залишився зшиток, затитулова-
ний поетом „Три літ а”.
Ці три літа були, безперечно, зенітом поетичної
творчости національного генія.
II.
Закінчена ідеологічна концепція циклю „Три літа”
не з’явилася раптом, як несподіване „откровеніе”. Її по-
передили роки шукань, самотніх мук і вагань, роки ви-
свободження від, може, й нетривких, але натуральних
у звільненого чужими людьми юнака, — ілюзій.
Дещо юнак той здоровим розумом своїм завжди
знав. „Переписав оце свою „Слепую” та й плачу над
нею: який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце
сповідаюся кацапам черствим кацапським
словом” (підкр. Шевченка). Дещо тривожно відчував:
„...це правда, що окреме Бога і чорта в душі нашій єсть
ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по сер-
цеві, як хоч трошки його розкриєш.” І ще: „мене тут
і земляки, і не земляки зовуть дурнем... але що я маю
робити? Хіба ж я винен, що я уродився не кацапом
підкр. Ш-ка), або не французом?” Але він ще
немов би вагається в головному: „Що нам робить, ота-
мане-брате: прать проти рожна чи закопатися заживо
в землю?” (з листа до Кухаренка).
Ще забагато було перечулености, зрештою природ-
ньої у „сироти на чужині”. Мінорний мотив цієї перечу-
лености проходить мало не через увесь „Кобзар” 1840
року, залишаючи, напр., на „Катерині” яскраву печать
романтичного сентименталізму.
Та й послані є до Основ’яненка, помимо знаної інвек-
тиви („Смійся, лютий враже...”), закінчується мелян-
холійно-безнадійно. Праця в Академії, майстерня Брю-
лова, зрідка театр, ресторан чи літературний салон
Гребінки, листування й самота — це коло його петер-
бурзького життя.
47
Виїзд на батьківщину коло це розриває, розширює
його, а зустріч з українською дійсністю розв’язує ва-
гання і хутко кристалізує віддавна наболілі й вже готові
до зформулювання думки та ідеї.
У синтетичній поезії, що творить ліричний вступ
(а подекуди й підсумок) до циклю „Трьох літ” і носить
той самий заголовок, Шевченко з болем стверджує:
Невеликії три літа
Марно пролетіли, —
А багато в моїй хаті
Лиха наробили...
Висушили чадом-димом
Тії добрі сльози,
Що лилися з Катрусею
В московській дорозі.
Згадує далі про інші теми своїх ранніх творів і,
перегортаючи нову сторінку свого життя й творчости,
стверджує:
І я прозрівати
Став потроху...
Кругом мене, де не гляну,
Не люди, а змії...
І засохли мої сльози,
Сльози молодії.
І тепер я розбитеє
Серце яд ом гою,
І не плачу й не
співаю,
А вию совою.
Так Шевченко сам одзначив свій перехід од „коб-
зарської” молодости до суворої мужности, до гіркого
досвіду зрілого віку. Характеристично, що крізь гірку
супокійність цих віршів та іронію кінцевих рядків („бла-
годенствіє, указом новеньким повите”) бренить ніби пе-
редчуття катастрофи 1847 р. Цілий же цикль „Три літа”
зовсім не випадково замикається „Заповітом”.*)
Образ „не люди а змії”, беручи під увагу Шевчен-
кову термінологію („будьте люди” і людина, яко „образ
Божий”), звичайно, в першу чергу треба віднести до
„земляків” типу отого Гнучкошиєнко-в'ь-а, увічненого
в передмовах до „Гайдамаків” та другого, невиданого
*) На те, що „Три літа” становлять „одну цілість, один цикль”,
звернув спеціяльну увагу акад. Ст. Смаль Стоцький.
48
„Кобзаря”, — земляків, що їх Шевченко надто добре
пізнав у Петербурзі. Але здається, що образ цей, в сво-
єму часі, міг обіймати і не самих земляків. Згадати хо-
ча б, як петербурзька критика зустріла „Кобзаря”.
Занадто гордий і національно живий був Шевчен-
ко, щоб дуже перейматися „однодушним глумом” і шо-
віністичним сичанням „ліберальної” російської преси.
Але рецензії такого предтечі сучасних ідеологів СССР,
як славнозвісний „западнік” і „лівий” — Бєлінський,
що нюхом доброго критика і переконаного імперіяліста
відразу оцінив шевченківську небезпеку для Росії, не
могли не зробити на душу Шевченка певного враження
і не дати поетові цінної науки про „ліберальну Росію”.**)
Ця наука підтвердила Шевченкові те, що він націо-
нальною інтуїцією давно відчував, і стала йому в при-
годі при зформулюванні його світогляду, що такий за-
кінчений вираз знайшов у циклі „Три літа”.
Відношення поета до Росії, як державної конструк-
ції та до москалів, як господарів її, визначилося вже на-
завжди, і жадних „ліберальних” чи „класових” ілю-
зій щодо „спільного (з росіянами) фронту” боротьби
з „царатом” Шевченко, якщо й мав їх змолоду, по 1840
році вже не мав. „Царат” був лише найяскравішим
образом-символом Росії-імперії, особливо Росії Мико-
ли І, цієї „живої піраміди злочинів”, що спиралася на
„шестистах тисячах органічних машин з багнетами”
(Герцен), країни, де „можна рухатися і дихати не інак-
ше, як тільки з царського дозволу або наказу” (Кюстін).
Геніяльний поет, прозріваючи крізь миколаївський ре-
жим вічну істоту кожної Росії (і тут наука Белін-
**) Дуже цікаво, що саме уступ про „Мат.рьошу, про Пара-
шу, радость нашу” (в „Гайдамаках”) найбільш зачіпив Бєлін-
ського. Шевченкова стріла влучила добре, бо Бєлінський своєю
рецензією на „Гайдамаки” в „Отечественньїх'ь Записках!»” 1842
р., ніби у відповідь,дав зразок нічим незамаскованої національної
пенависти й люто-тупого глузування (В. Г. Белинскій, Полн.
собр. сочиненій, СПБ. 1904, т. VII. ст. 214).
4
49
ського дуже придалася), пророче ствердить, що його
„дума-пісня” —
„Упаде колись на землю,
1 притчею стане
Розпинателям народнім,
Грядущим тиранам.
Отож у „Сні” й „Кавказі”, як ніхто перед ним і
після нього, розкриває поет механізм імперії і дає
геніяльну аналізу психології російського імперіа-
лізму: „нам тільки сакля очі коле: чого вона стоїть
у вас, не нами дана?”
Росію треба було „громадою”, „одностайне й одно-
сердне” валити цілу, разом із символом („царем”), а не
лише сам символ, як це тепер з великою витратою енер-
ґії, часу й паперу стараються нав’язати Шевченкові со-
нєтські дослідники. Звідсіля — прокльони в „Чигирині”
й „Розритій могилі” Богданові і реабілітація Мазепи.
Тільки на тлі доби, коли і чужі, і свої всіляко вихваляли
Богдана за „возсоединеніе”, а з Мазепи робили ,,зло-
дєя”, можна оцінити тепер всю ревеляційність ідеоло-
гічного кроку поета, всю далекозорість його історіосо-
фічних поглядів.
III*)
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде...
...Настане суд...
(Посланіє)
Крім ідеологічного прозріння конечним було „ста-
ти людьми”, внутіршнім моральним подвигом стопити
„людей” в „громаду”, осягнути в умовах реальної Ук-
*) Це 3-ій розділ „Три літа”, що не ввійшов до Ш-го тому
Повного Видання Творів Т. Шевченка, вид. Укр. Наук. Інституту
в Варшаві.
50
раїни „одностайність і односердність” чи, вживаючи
ще більш характеристичного й глибокого виразу Шев-
ченка, — „вміти панувати” (Іван Підкова).
Який же „людський матеріял” побачив поет на
батьківщині?
Відповідь на це знаходимо передовсім у деяких
фрагментах Посланія -— центральнім творі
Трьох Літ, у вельми важливім посланії Гоголю,
н цілім ряді поем з соціяльно-побутовими описами, вреш-
ті в писаних пізніше на засланні мистецько-хибних про-
зових творах. Але найліпшу й найконкретнішу відпо-
відь на це питання дасть нам творчість і особис-
тість трагічного сучасника Шевченка — Гоголя.
Вже в новелях Миргороду, в зниженім і душнім
їх світі, в здеґрадованих і зредукованих до напів-тва-
ринного стану постатях „недолюдків”, в їх позаісто-
ричнім, позажиттєвім існуванні — дає Гоголь Гротес-
ково-яскравий і в цілій своїй фантастичності реальний
образ суспільно-національного стану України початку
XIX ст. На тлі соняшно-багатої країни, серед руїн бур-
хливого минулого западають в смертельний сон маєтки
й хутори решток козацької й гетьманської еліти. Е н е-
ї д а Котляревського — це останній пізній цвіт тієї
української шляхетчини, що вже сама себе пародіює
й травестує. В своїм розкладі вона розпадається на дві
частини: одну втягає Петербурґ-„атєчество” Розу-
мовських, Безбородьків і Трощинських; друга — піду-
падає, потрохи розчиняється в закріпаченій регіональ-
ній „Малоросії”-„рбдінє” з її Наталками-Полтавками,
„наськими” звичаями й піснями, з її буттям, що зву-
жується в побут, який заховує, одначе, невиразні,
хоч і досить міцні ремінісценції історично-культурного
Життя. З соціяльних відпадків цього процесу повстає
кошмарна ґалерія Мертвих душ.
Цвинтарна тиша історії залягає над покопаною
країною. Якщо цю тишу іноді розтинає шум, то це або
4*
51
музика балю в маєтку, або пекучий плач кріпацької
біди, або п’яний галас бенкетів, де національно-скалічені
й морально скарловатілі „славних прадідів великих
правнуки погані” роблять те, що можуть: їдять, п’ють
і бавляться „перебиранням дівчаток”. „І досі нудно, як
згадаю”... писатиме поет на засланні про клясичний тип
такого „презавзятого патріота”. Звичайно, трапляються
виїмки. Іноді на тих бенкетах п’яце надхнення щось
збуджує і „мочеморда” підносить тост „За українську
республіку”... Але хміль зникає і необережного гірко
протверезує слідство і буцигарня.
Так — „нагорі”. На долі — придушене тягарем на-
півмертвої шляхти і остаточно затиснуте обценьками
кріпацтва — многомільйонове селянство. Воно живе
чим далі, тим більш „самовистарчальним” своїм жит-
тям. Про його минуле співають йому кобзарі, (живе,
але незряче сумління нації) і підтримують в ньому,
в часі, коли на нього переходить історична відпо-
відальність за націю, — тяглість історичної пам’яти.
Твердо законсервований традиційний побут, міцно вко-
рінені тисячолітні норми народної моралі, зв’язані з
магією пісні — життя й праця, врешті неприступна для
зовнішніх чинників — мова, — ось зачароване коло,
що ним селянство окреслило себе і борониться перед
нечистою силою винародовлення, боронячи тим самим
перед загибеллю цілу націю.
Зроджений з лона цього селянства геніяльний на-
ціональний поет сам писатиме пізніше в передмові до
невиданого р. 1847 нового збірника поем, т. зв. „зошита
№ З”.
Прочитали собі по складах Енеїду та потинялись коло шин-
ку — та й думають, що от коли ми вже розпізнали своїх мужиків.
Е ні, братіку, прочитайте ви думи, пісні, послухайте, як вони
співають, як вони говорять між собою, шапок не скида-
ючи або на дружньому бенкеті, як вони згадують старо-
вину і як вони п л а ч у т ь...
Отже, нащадки великого минулого обернулися в
52
перевертнів, диваків і мочеморд. Герої Трої „козако-
руської” травестувалися в героїв „перелицьованої”
Е н е ї д и, а Запорозька Іліяда в ліпшім випадку —
в гоголівського Тараса Бульбу, в гіршім — в
понуро-патологічну „жабомишодраківку” Іванів Івано-
вичів з Іванами Никифоровичами. Пародія й ко-
медія робляться в українському письменстві най-
улюбленішою формою.*) Осмішування самих себе („Над
кєм смєйотєсь? Над собой смєйотєсь” — Гоголь), висмі-
юванням власної історії, власного народу, його куль-
тури й мітів — при одночасній присутності сталого пер-
сонажу — безконкуренційного Моекаля-Чарівника, —
це був проклятий психологічний шлях філоросійського
ренегатства. Це був шлях гоголівщини взагалі і почасти
самого Гоголя, що сміхом намагався обґрунтувати і „осо-
лодити” свою самовбійчу ілюзію, довідавшись аж вже
перед смертю, яким гірким і отруйним був той сміх
в дійсності. „Сміховинка на московський кшталт”, як
називав Е н е ї д у Шевченко, при всій своїй історично-
об’єктивній вартості, носила в собі занадто зловісне на-
сіння...
Як появився Котляревський із своїм Енеєм, усі зареготали...
і той регіт був найстрашніша проба нашому писаному слову
українському... Се він глузує з наших звичаїв, з нашої батьків-
щини... в його Еней про рідну матір перед громадою такі речі
говорить, що хоч втікай з хати.
Так вторує кріпакові Шевченкові — „кармазинник”
Куліш, один з тих небагатьох, що національно вряту-
валися і стали при Шевченкові як перша когорта полі-
тичного відродження серед мертвої тиші українського
летаргу і гоголівських чаклувань.
„Ти смієшся, а я гі тачу” — пише в посланії до Го-
голя Шевченко. Це — закінчена формула відношення
*) Про це докладніш у В. Сиповського „Україна в ро-
сійськім письменстві” Київ 1928 стор. 315.
53
до української дійсности синів одного народу, що пере-
бував найстрашнішу з криз, які знає історія. І в цім
,,плачі” разом з „ними” (з „мужиками”) вже не було
солодких зідхань Гребінки й Квітки, не було „благо-
денствія” олеографічної „Малороссії” й замогильного
„сміху” Гоголя. Цей плач був протестом. Був обу-
дженням національної пам’яти (Розрита могила,
Чигирин, С у б о т і в), був зрушенням важкого за-
кляття (Великий Льох), був вибухом свідомости
ошуканого народу (Сон, Кавказ), врешті „роздертим
мальованої завіс и”, про яку згідно говорять Куліш
і Костомарів, прометеїстичним показом чорної україн-
ської дійсности і „запаленням поетичного світла”, при
якім, мовляв Куліш, „стало видно по всій Ук-
раїні, куди з нас кожен мусить про-
сту в а т и”. (Лист III з хутора).
Цей „плач”, що, пізніш, пройшовши крізь полум’я
гніву, тужавіє й обертається в крицю національної
зброї, проходить по Україні очищальною грозою, та-
мує процес національного розкладу, спалює суспіль-
ний непотріб, відділює мертве від живого і стоплює
благодаттю любови тих, що „схаменулися” і „стали
людьми”, в зародок органічної ієрархії нації.
Так започаткував Шевченко в Трьох літах
нову добу української історії, новий історично-націо-
нальний процес, що триває з перервами вже біля віку,
потужніючи з кожним десятиліттям.
Тому-то свій центральний твір з циклю Трьох
л і т, що є найповнішою ідеологічною синтезою цілої
творчости Шевченка, поет з свідомістю тієї відпові-
дальносте, що на неї можуть собі дозволити лише генії
й пророки, присвятив „і мертвим, і живим і не-
народжени м”, утверджуючи тим історичну тяг-
лість і несмертельність української нації на всі потомні
часи.
15. II. 1935
54
ДО СПРАВЖНЬОГО ШЕВЧЕНКА*)
І.
Ані великою помилкою, ані надто химерним пара-
доксом не буде твердження, що Тараса Шевченка —
живого і несмертельного — уздріли ми допіру по істо-
ричній провесні 1917 року. І з того часу вдивляємося
все напруженіш і уважніш в його невпинно зростаючу
постать.
Потрібне було аж тектонічне зрушення історії, по-
трібен був аж пломінь того вогню, що в нім „Її, окра-
деную, збудять”, потрібні були аж „мартівські” і д и
України, щоб в димові і пожежах революції, з пер-
шими судорожними відрухами поволі притомніючого
Лазаря, побачили ми, здавалося б, знайоме, але яке ж
відмінне обличчя, і відчули тисячократно спотужнілий,
палючий і спалюючий дух.
Тільки ми, читаючи тепер, напр. Костомарова, як
то „муза Шевченка роздирала завісу”, як то „і страш-
но, і солодко, і болюче, і сп’янююче було зазирати ту-
ди”, — вповні, а навіть ще гостріше уявляємо собі вра-
жіння перших слухачів його поезії, вражіння його
сучасників. „Волосся настовпужилося в мене на голові”
писав старий Основ’яненко. „Широко він обняв Україну
з її могилами кривавими, з її страшною славою... і з того
часу всі в нас поділились на живих і мертвих” — про-
рочо додав Куліш.
Кажу: тільки ми, себто покоління мартівських і д
і наступні.
З родоводами чільних людей нашої нібито-се-
лянської нації треба бути взагалі дуже обережними,
щоб не повторювати кепського анекдоту про також ні-
би „мужицьке” чи там „різночинське” походження Ко-
цюбинського, який теж ще досі уходив, поруч Стефа-
*) Вступне слово на академії Української Студентської Гро-
мади у Варшаві 1937 р.
55
ника, за мало не „клясово свідомого” співця „батраць-
кої недолі”. Як тепер усталено, Коцюбинський, що за
життя лише натякав фанатичним мужиколюбам про
своє боярське походження, не робив жадної, як витикав
йому Єфремов, містифікації естета. І по мечу, а ще
більш, по кужелі був він таки дуже доброго й дуже
старого коріння тай годі.
Не треба й занадто дослівно брати Шевченкового
прізвища та все валити на його багатостраждальне крі-
пацтво. Бо, передовсім, не приймав він його і не прий-
няв аж до смерти ані фізично, ані морально, ані осо-
бисто, ані національно. „З затиснутими п’ястуками ліг
він в домовину” — так в найсвітлішім — у пізнішого
лідера есерів — моменті національної свідомости писав
колись про Шевченка покійний Сріблянський-Микита
Шаповал.
Людину, що ціле життя шукала дороги до „праді-
дів козацьких”, до побіди і потуги, поета, що в його
творах образ „вміти панувати” звучить як ляйт-
мотив від юнацьких коломийкових поем почавши й на
пізній ямбічній ліриці скінчивши, — таку людину й
такого поета не треба безустанку називати „мужиць-
ким бунтарем”, чи там „співцем кріпацької недолі”. Не
годиться, як казали у нас у старовину.
Був бо він — паном, та ще й он яким. Був
він ним і в нашій літературі, що мала титульованих
і нобілітованих, і в нашій історії. Епітет „мужицький”
чи не вперше застосував до нього в недвозначно, хоч
і підсвідомо-згірдливім, типово-інтеліґентськім тоні саме
злий геній „пропащого часу.*) Серед панів і панків, що
наґвалт робили з Шевченка „мужика”, -— перше місце,
без сумніву, належить панові професорові Драгомано-
ву. Франко назвав професора Сепіє КиіЬепиз — паііопе
*) В монументальній Біографії Кониського подається друге
прізвище Шевченка — Грушівський.
56
Киззиз. Але ось що бачили в Шевченкові не-рутенці
з роду, а таки правдиві москалі.
Ось що говорить одвертий ворог всього українсько-
го, знаний повістяр Іван Турґенєв: „Широкоплечий,
кремезний Шевченко являв суцільну постать коза-
к а... Про життя своє на вигнанні промовчував... Почуття
гідности (Турґенєв називав це „самолюбієм”) у Шевчен-
ка було дуже сильне... без нього, без віри в
своє покликання він неминуче загинув
би на своїм закаспійсьім вигнанні... Пе-
реконання, що запали йому в душу з дитинства, зали-
шилися нез ахитано-міцні... При такім почутті гід-
ности була в нім незфальшована скромність... Взагалі,
була то натура пристрасна, широка, здушена,
але не зломана доле ю... поет і патріо т.”
А ось вражіння поета Якова Полонского: „Навіть
убрання його — щось вроді жупана і високої шапки —
не могло тоді (десь коло 1860 р. — Е. М.) вразити мене
екзотизмом: такі людові костюми щодня попадалися на
Невськім (Проспекті), як рівнож в товаристві, серед
пишних пань і фраків... Шевченко зовсім не робив
вражіння людини прибитої долею: він
поводився просто і вільно, і ніколи не ніяковів, як то
буває в осіб, фортуною покривджених і тому опанованих
бісом постійної амбітної гризоти. Кажуть, що хитрість
характеристична риса малоросіян; Шевченко в такім ра-
зі був би різким винятком з загального
типу, бож він був людиною у вищій мірі нелукавою,
загально-одвертою й навіть безстрашною в тім сенсі,
що його непоміркована мова часто-густо змушувала ін-
ших тремтіти за нього, або затулювати вуха й втікати...
Він жив стремлінням і тим козацьким духом,
що був його душею... Відвідуючи Шевченка, я довідався
з його розмов, що він не любить нашого Пуш-
кіна і то не тому, щоб вважав його за плохого по-
ета, лише просто тому, що Пушкін — був автором поеми
„Полтава”: Шевченко дивився на Кочубея, що най-
57
менше як на донощика... Даремно я переконував Шев-
ченка, що — з своєї точки погляду — Пушкін мав ра-
цію..., та Шевченко тим сильніше лаяв Пушкіна, чим
палкіш я його боронив...
Шевченко не був з тих, що легко мирилися з інако-
думцями, надто, коли предметом тих думок чи дискусії
була його батьківщина.
...Пам’ятаю також, що на Катерину II Шевченко ди-
вився лише як на винну запровадження на Україні
кріпацтва — і більш знати нічого не хотів, ні чути, ні
бачити”...
Якось слабо в’яжуться з „канонічною” іконою „спів-
ця мужицької недолі” ці портрети, зарисовані ворожою
або чужою рукою, отже зарисовані більш, аніж, мовляв,
об’єктивно.
Цей „мужик” — певно не за своє лише „мужицтво”
був прийнятий в сальонах тієї найвищої інтелектуальної
еліти імперії, що формально жила більш-менш спіль-
ним життям з Заходом. І серед тієї еліти „мужик” Шев-
ченко не лише почувався рівним, але й був загально
шанованим, як, словами Турґєнєва кажучи, „поет і пат-
ріот” країни, що її значно менш від Турґєнєва „русский”
Лєрмонтов назвав в р. 1840 „печальною отчізной” того
племені,” яке —
У чуждьіх опорьі не просит
И в гордом покое
Насмешку и зло переносит.
Цей „мужик” вмів не лише заховуватися, як рівний,
серед багатьох титульованих і славнозвісних, але й вмів
серед них заховати духову дистанцію і духову
височину, що відрізняють генія, навіть і в то-
варистві молодого Льва Толстого, з яким, до речі, по-
знайомили його 8 квітня 1858 року в польськім домі
Круневіча.
58
Вистачить зачитувати взятий навмання уривок з
„Щоденника”, як ось: „З театру зайшов я до Білозер-
ського й застав у нього Кавеліна. З розмови про минулу
й майбутню долю слов’ян перейшли ми до психології та
філософії і просиділи до 3-ої години ранку”. (22. IV. 1858
р.) А. Кавелін був видатний філософ-правник, професор
петербурзького університету і, до речі, дуже антица-
ристських переконань.
Аджеж ні для кого не е таємницею, що 80-90 роки
минулого століття, врешті і особливо останні десятиліття
перед роком 1917, не виключаючи й доби р. 1905, можна
загально окреслити, як заникання в нашім суспіль-
стві шевченківських емоцій, пізніш щось подібне до
особливого паралічу відчуття Шевченка. Може, навіть
не так його творів, як передовсім промінюючої крізь них
особистости поета.
Про ніякі „роздирання завіс” і „настовпужене во-
лосся” біля 80-ох років м. с. вже не було й мови.
Про те, що устами Шевченка, мовляв Куліш, „увесь
наш нарід заспівав про свою долю” — вже майже ніхто
не пам’ятав. „Нарід” був тоді всього лишень російським
„народом”, себто „бєднєйшім крєстянством”, — отже і
поезія Шевченка зробилася чимсь в роді додатку до
етнографічного фолкльору, а самого поета, здавалося
вже раз на завше, пошито було в „співця селянської не-
долі”, „поета-самоука”, „бунтаря”, літературного Кар-
мелюка...
Валуєвський указ і по-валуєвські практики щодо
„присипляння” і „окрадання” — дали свої наслідки.
Міркою цієї приспаности і окрадености суспільства що-
до Шевченкової спадщини може служити такий люд-
ський документ, як напр. драгоманівська брошура:
„Шевченко, українофіли і соціялізм”, при якої читанні
тепер у нас теж „настовпужується волосся”, хоч, розу-
міється, зовсім з інших, аніж у Основ’яненка, почувань.
Звичайно, були й тоді Кониський і Антонович, Фран-
59
ко і Грінченко, який м. ін. був автором першої по 1905 р.
живої праці про поезію Шевченка, був, врешті, батько
сучасної шевченкології — Доманицький. Але ми тут го-
воримо не про винятки, а про загал суспільства, про те
просвітянсько-драгоманівське тло, якого нездолані
рештки бачимо й досі.
На тім тлі і в тій атмосфері покалічена цензурою
і впень закобзарена суспільством поезія Шевченка обер-
нулася в вельмишановну, але майже мертву реліквію,
а образ Шевченка сплощився і завмер народницькою
іконою, перед якою час від часу відбувалися нелегальні
і безнадійно-панахидні відправи. На іконі тій, в згоді
з народницькими канонами, лавреат академії мистецтв
і академік Гравюри фігурував у відповідній канонічній
уніформі, себто в шапці і кожусі, що сталися зловісним
символом на довгі десятиліття.
Як далекою є ця ікона тій живій постаті, що за ці
трудні роки навчилися ми і привчаємося бачити в Шев-
ченкові!
Коли читаємо тепер у листі Куліша до дружини від
'8 червня 1857 року, в рік повороту Шевченка з заслання:
„Маркевич (син історика — Е. М.) ходить по Петербургу
в жупані, в шараварах, в кучмі й кобеняку, збуджуючи
загальну сенсацію серед джиґунів і джиґуних”, а „Ма-
каров теж замовляє собі таке вбрання”, — то бачимо, як
же фатально відбилася на уяві цілого поколій-
н я зовнішня дрібничка: випадкова, одна з останніх,
фотографія Шевченка в тодішнім попросту моднім
убранні, яке Шевченко носив, безперечно, з певним піє-
тизмом, чи може викликом, мовляв „почванитися перед
московками”.
Ті зовнішні, здавалося, навік закляклі, навіки за-
бронзовані народницькі акцесорії тепер нарешті знято
з Шевченка враз з їх психологічними наслідками. Знято
без ніякої шкоди не то національної, але навіть і „на-
родної”.
60
II
Шевченко був „бунтарем”, лише бунтарем в тій
гігантичній області, що зветься романтизмом, беручи
істоту, сенс і значіння цього явища в історії культури
як найширше.
Колись у не дуже вдалій, бо написаній по-російсько-
му (певно лише для княжни Варвари Рєпніної) своїй
поемі одштовхувався він досить іронічно від Байрона.
Розуміється, Шевченко мав до того підстави. Але з тією
парадоксальністю, яку визначає справжнє життя, мож-
на твердити, що при цілій несхожості їх, — лінія, що
сполучує ім’я Байрона з кількома іншими романтиками
на сході Европи, найбільш, може, просто і безпосередньо
йде саме до Шевченка, а не, приміром, до трагічно-повер-
хового, зовнішньо-блискучого Пушкіна чи навіть — до
глибокого, але істотно-відмінного від Байрона — Лєр-
монтова.
Той духовий, передовсім етично-творчий, ладунок,
що логічно допровадив автора „Чайлд Гарольда” до во-
яцької смерти в як же глибоко-символічній боротьбі —
не за сучасну йому Грецію, лише за древню колиску
нашого світу — Елладу, той самий ладунок, може ще
більш сконцентрований, більш динамічний, носив в собі
й Шевченко. Можна говорити лише про різне у п о с-
татнення тієї духової енергії, про відмінні форми її
реалізації.
Тема „Шевченко і романтизм” є темою складною
і занадто ризиковною, особливо при коротких зформу-
льованнях.
Але хай вільно буде поставити в формі запитання
здогад, чи не був же романтизм, як явище історичне,
бунтом — одідиченої нами від а н т и к и — особисто-
сти, загроженої зловісним наступом „проґресу” всілякої
механістики, наступом Гальванізованого темними сила-
ми ідола матерії, ідола колективно-розкладової безоб-
личности, безособовости? Тієї безфоремної, заразливо-
61
трупної, смертоносної потвори, що під псевдонімом „гу-
манізму”, „просвічености”, „соціалізму”, загалом мате-
ріалізму, поглинала всаку особовість, отже й національ-
ну, всаку органічність, отже й культурну, всаку істо-
ричність і всакий лик, отже „образ Божий”.
Романтизм теоретично обіймає кінець XVIII і поча-
ток XIX століть. Це німецька Зїигт- ипд Вгап^регіоде,
що вибухнула з туманного адра німецької містики і гли-
боких покладів німецького середньовічна. Це ЛоЬапп
ОоШгіед Негдег з його історіософічними візіами і 8ііт-
теп дег Уоеікег, що, безперечно були зразком дла перед-
шевченківських збірників українських народніх пісень.
Це — відроджена гердерівська Ншпапйаеі, що була —
в певнім аспекті — сигналізацією сучасного націона-
лізму... Це — Фіхте, Новаліс, Шатобріан... Так, все те
кульмінаційні точки філософії і здійсненна романтизму.
Але романтизм, ак реакціа духа на матеріалізм, на
матеріалістичний тоталізм, був значно ширший і Гранді-
озніший, істотніший, особливо в тій області, де панував
і прометействував Шевченко, отже області народу, на-
ції, її культурно-історичної особовости та її історичної
долі.
Як „атомізуюча” філософів батька матеріалізму Де-
мокріта була (зрештою, лише дрібним епізодом) у
сфері античної культури, так у сфері тієї ж, одідиченої
нами, культури був вже і романтизм з його мітами про
боротьбу титанів і вічну плодотворну чинність матері-
природи.
Романтизм живе в середньовіччю і ренесансі. Він
чуйно стоїть на сторожі людини і народу, лише не в зме-
ханізованім і деГрадованім значенні цих слів з минулого
століття. Від Еразма з Роттердаму до Фоєрбаха, до звуль-
гаризованого „мавп’ячого” дарвінізму, від Спінози до
Маркса і його російських коронованих і некоронованих
наступників — сили абсолютного зла безнастанно нама-
галися детронізувати людину, як образ і подобіє Бога,
перетяти зв’язок людини з божеством, в и дихнути, в и-
62
дмухнути з неї те живе, що вдихнув був в Адама Тво-
рець, і спровадити людину назад, до тварини, до гли-
ни, до мертвої порохніючої матерії. Цей останній експе-
римент, не без успіху, переводять совєтські смертороби.
Романтизм XIX ст. був пророчим бунтом проти
того страшного, що непомітно набрякало в знерухом-
леній, знечуленій і заколисаній всілякою оффенбахівщи-
ною Европі, того, що досягло максимального напружен-
ня у 80-90 роках і, нарешті, — крізь вирву великої війни
вирвалося на поверхню передовсім там, де абсолютне зло
—століттями — не находило для себе спротиву.
З тіла вже наполовину мертвої, урочисто оголоше-
ної за „неісторичну”, нації зроджений чудом, зродже-
ний наперекір, мовляв, „законам” канонізованого мате-
ріалізму і раціоналізму („буття визначає свідомість”),
Шевченко і як поет, і як особистість, був живим за-
переченням тих „законів”. Може внутрішньо найправ-
дивіше втілення романтизму, він, цей ніби „мужик”, здо-
лав — крізь всі лаштунки петербурзької імперії Миколи
І уздріти її д і й с н у, потенціяльно-большевицьку ди-
явольську суть. Крізь лаштунки, які враз з „декабрис-
тами”, з Пушкіном, з ліберальним дворянством, з сві-
жовипродукованим слов’янофільством та народництвом
і іншою орнаментикою, — засліпляли і знечулювали
голови багатьох, дуже багатьох панів з освіти і з уро-
дження. Він — бувший кріпак — вогнем своєї роман-
тичної душі, інстинктом своєї благородної раси і чуй-
ністю своєї вірної крови — відчув і закипів таким гні-
вом до псевдоімперської потвори і такою любов’ю до
свого загроженого народу, що і цим гнівом, і цею лю-
бов’ю нарід його віджив, живе і житиме.
Щось дуже глибоке, щось дуже древнє, немов гоме-
рівське, таїться в його своєріднім, плястично-намацаль-
нім, позбавленім всякого месіяністичного туману, ро-
мантизмі. Можна було б назвати той романтизм реаліс-
тичним, коли б таке окреслення мало мистецький сенс
і не було так скомпромітоване численними Бєлінскіми.
63
При цілій своїй вибуховості і вульканічності поезія
Шевченка є, однак же, в якімсь сенсі так космічно-
згармонізована, так органічно-форемна, що мимоволі той
її романтизм хотілося б окреслити, як романтизм ан-
ти ч н и й, формою і тоном безперечно ближчий, ска-
жім, до Верґілія аніж до Байрона.
Романтизм Шевченка з якоюсь античною простотою
ніколи — навіть в найбільш ніби містичній спробі, як
„Великий Льох”, — не відривається від землі, від ма-
тері- землі, ще стисліше — від України. Він якось по-
античному свято, незломно вірить в її невичерпально-
родючу, творчу силу, в незрадливий колобіг — оту ан-
тичну циклічність — весни і осени, літа й зими. Тому
якось не разять поруч себе, а навпаки органічно поєд-
нуються в одну цілість Ґонта й „Садок вишневий”, кри-
вавий бенкет Тараса Трясила й цінціннатське „Постав-
лю хату і кімнату”. Так і здається, що після реву чор-
номорських бурунів, після „пекла Скутарі”, після „ко-
зацької плати” — грізний переможний Гамалія поверне
Україні звільнених з неволі синів і — хто знає? — може
опиниться біля плугу, на пасіці, в холодку... І це зовсім
не тому, що українець любить „відпочити” — ми зна-
ємо, що ті хуторяни вмить обернуться в генералів і ад-
міралів знову. По Шевченкових героях, ще завше є
люди (в Шевченківськім значінні того слова), герої
інших його романтичних сучасників — при всій їх мис-
тецькій і моральній правдивості — видаються — трохи
штучними, трохи, подекуди, театральними.
III
Так. Він був „бунтарем”, тільки не в тій „селян-
ській”, соціяльно-звуженій площині, до якої його лас-
каво припасували (та й досі припасовують) передовсім
любезні земляки.
Поет, в якого словнику либонь найчастіше зустрі-
чаємо такі слова, як „слава”, (улюблене слово!) як „ли-
64
царство”, як „прадідівська земля” і „кров”, що нею вона
„напоєна”, ті „1а Іегге еі Іез тогїз”, до яких на заході Ев-
ропи покоління XIX ст. дійде остаточно геть пізніше,
вже за нашої пам’яти, — такий поет є дуже далекий від
обожуваного за російськими зразками, а — в українсько-
му сенсі — глибоко-фальшивого „мужицтва”. Наш бо
селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових н а-
ціональних обов’язків, і бувши фактичним спад-
коємцем періодично відумираючої шляхти, — є може
найбільшим аристократом серед селянства Европи. Ад-
жеж ще р. 1827 подорожник-чужинець, описуючи се-
лянське весілля нотує, що „барвінком і рутою українці
обвивають предківський меч, який, як жезло пу-
тьоводне, несуть перед молодятами і до церкви, і з цер-
кви”.*) А в VI віці до Р. X. — туземці України, що їх
Геродот називав скитами, мали попри культ Землі —
дружини Зевеса (як пише Геродот), також культ Меча,
який був ідолом. Від VI. в. до Р. X. і аж до XIX в. по
Р. X. — такою є міра того аристократизму і тієї культури.
І що ж є підставою їх, як не органічна тяглість кон-
такту з власною землею? До цього щойно тепер доходять
найбільш вдумливі соціологи, ревідуючи і реставруючи
правдивий культурний сенс так довго забріхуваного по-
няття „селянин”.
Що ж говорити про „селянськість” на тій землі, де
— беручи в історичній перспективі — ціла історія зво-
диться до періодичного перековування селянського плу-
га на лицарський меч і навпаки!
...Щоб дорисувати цей ледве нашкіцований профіль
живого Шевченка, а не іконописно-народницької і
вже, на щастя, безповоротно минулої фікції, додамо, що
18 лютого 1860 року, себто за рік до своєї смерти, цей
великий українець з стислою простотою і пророчою від-
повідальністю справжнього генія написав в своїй авто-
*) И. Кульжинскій — „Малороссійская деревин”, Москва 1327.
5
65
біографії: „Історія мого життя складає частину історії
моєї батьківщини”.
Недарма і Турґєнєв, і Полонскій в своїх спогадах
про Шевченка ужили слова „козак”. Воно в половині
XIX ст. ще носило на собі національний і, що дуже
важне, елітарний відблиск провідної верстви
України ХУІ-ХУПІ століть. Вкладаючи своє життя в
історію своєї батьківщини, „кріпак” Шевченко був сві-
домий свого творчого, „обаполи времени” пов’язуючого
чину.
Бо був він, повторюю, козак, себто пан, та ще й над
панами, що одразу загетьманував над всіми тими Гре-
бінками, Ґалаґанами, Лизогубами, Маркевичами... Не-
дарма — дехто з них називав його „отаманом”.
Був він свідомий, що своєю визвольною, перемож-
ною, панівною поезією випростує тих, що „похилились”,
що зроблися „душевбогими”, відродить самий і н-
с т и н к т панування:
Може зійдуть і виростуть ножі обоюдні,
Розпанахають погане гниле серце трудне
І вицідять сукровату, і наллють живої
Козацької тії крови, чистої, святої...
До „рабів незрячих — гречкосіїв”, до „німих підлих
рабів”, до „підніжків” і „овечих натур”, до „капусти го-
ловатої” різних повітових „громадівців”, до „мільйонів
полян, дулібів і древлян”, як стисло в „Юродивім”
окреслює він українську національну дійсність, до „не-
долюдків”, — він вогненний видає наказ: „Будьте
люди”! „Схаменіться”!, — яке глибоке й яке ж стисле
це слово! — відчуйте той сором, що Я відчуваю за ваше
внутрішнє каліцтво, каліцтво недолюдків, неповних,
часткових істот. Аджеж ви „козацькі діти”, „лицарські
сини”.
„Будьте люди” — в устах Шевченка то велике
66
слово бути „людиною”, бо то — „образ Божий”, а він, як
правдивий геній, носив у собі полум’яну віру в Бога.
„Будьте люди”, значить будьте народом, будьте на-
цією так, як ваші славні козацькі прадіди.
„Отамане — пише він з кінцем 1844 року до Куха-
ренка — якби ти знав, що тут робиться!... Козацтво
ожило! Оживуть гетьмани в золотім жупані, проки-
неться доля, козак заспіва”.
Це була його вічна мрія, що от-от мала втілитися —
то в Петербурзі серед молодих земляків, яких там повно
було, то в Києві навколо кирило-методіївського жертов-
ника... І на засланні вже, все ж таки, —
...Іноді старий козак
Верзеться грішному...
Він не дочекався втілення. Болюче коротко, тра-
гічно-хутко перед нашими вже очима сліпучим, зда-
валося навіки реальним, видивом майнуло те чудо.
1917 року сталося:
Трупи встали
1 очі розкрили.
Під звуки національного гимну, що в нім пурпурово
яріє історично-шевченківське „покажем, що ми браття
козацького роду” йшли від 1917 р. у кривавий бій
сотні і тисячі тих, в яких серці співало полум’я його
духа, сотні і тисячі воскрешених Шевченком у XX сто-
літті „лицарських синів”, „козацьких дітей”.
Бо знана строфа з посланія до Основ’яненка „наша
дума, наша пісня” запропонована була „культурником”
Кулішем. В оригіналі вона звучала цілком інакше:
Наш завзятий Головатий
Не вмре, не загине...
Головатий — останній кошовий останньої Січі, ос-
танній слід українського меча.
5»
87
IV
Може ніде так повно, хоч і так вибухово, не втіли-
лася ця в ґрунті речі антична, але романтично-полу-
м’яна в своїй вірі в органічність і в своїй ненависті до
механічности, утвердженість Шевченка в законі життя,
в формотворчій плідності матері-землі, як саме в поезії
„Бували войни й військовії свари...”
Поезія та, написана була Шевченком десь за пару
місяців перед смертю, в Петербурзі, можливо, в його
хмурій, казьонній майстерні при Академії, де він меш-
кав і де Граверною голкою та кислинами на мідних дош-
ках робив свої останні мідьорити. Текст тієї поезії має
свою трагікомічну історію. Записаний був чужою рукою
(до т. зв. „більшого” зшитка) і непроредаґований пое-
том. Отож наслідком того, до останнього часу замість
„жеруть і тлять старого дуб а”, як виходило не лише
з головного образу поезії, з цілого її антично-органіч-
ного сенсу, а й навіть з рими — „любо”, читали „же-
руть і тлять старого дід а”, що було зовсім явною нісе-
нітницею. Ще р. 1903 один з дослідників в „Записках
Наукового Т-ва ім. Шевченка” радив читати той вірш
правильно, але, очевидно, так міцно було приспано, як
вже говорилося, саме відчуття Шевченка в суспільстві,
так був він міцно законсервований в уяві читачів, як
співець „мужицької недолі” та „самоук”, що ніхто не
рішався зробити цієї очевидної коректури.
Минуло все, та не пропало.
Остались шашелі: гризуть,
Жеруть і тлять старого дуба...
А од коріння тихо, любо
Зелені парості ростуть.
І виростуть. І без сокири —
Це Шевченко виразно натякає саме на тих добро-
любових і чернишевських, що „всеросійсько” закли-
кали „К т о п о р у зовіте Русь” і чиїм товариством
68
і „впливами” совєтські писарі нині компромітують Шев-
ченка. Далі проривається типово-шевченківське вибухо-
во-запекле пророцтво:
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфиру,
Роздавить вашого кумира
Людськії шашелі!
В цьому образі старого дуба, що з нього, хоч точе-
ного шашелями, виростають зелені парості невичерпаль-
ного, незнищального і переможного життя, — скон-
центрована вся органічна і убійча для матеріялістичних
смертотворців і смертопоклонників — філософія Шев-
ченка.
Є якийсь величний символ і обітниця в тім, що його
роковини припадають саме на час провесни, на дні, коли
природа збуджується до життя, а мати-земля до твор-
чости.
І день його народження і день його скону (11. III.
— 10. III), замикаються в одне коло, творять один зам-
кнутий цикль — символ вічности.
1937.
ШЕВЧЕНКО — ЖИВИЙ
Хочеться ще згадати про таємницю наших відносин
з Тарасом Шевченком і таємницю самої постаті Шевчен-
ка. А що постать його — і в історії нашої літератури,
і в історії нашої Батьківщини — є таємнича — зго-
диться більшість земляків, які мали нагоду над тією
справою замислюватися.
Шевченкознавство, так розквітле на переломі 20-х
і 30-х р.р., — нині, силою речей загальмоване, — зро-
било, все ж, на шляху до розкриття тієї таємниці не-
69
мало. Щонайменше, згромадило певний матеріял, що
правда, у великій мірі знищений або не завжди доступ-
ний.
Але шевченкознавство є галузь літературознавства,
отже науки, отже — категорії раціональної. А для
виявлення Шевченка взагалі, а феномену його поезії
зокрема, самої лише розумової аналізи напевно не ви-
стачає.
Бо є слово і Слово. Є слово — комунікаційний за-
сіб, матеріял для складання речень, і є слово — ЛОГОС,
що ним починається Євангелія від св. Іоана. Є слово, що
його наш великий інтелект дещо прикро назвав „по-
ловою”:
Слова — полова,
і тут же додав:
Але вогонь в одежі Слова —
Безсмертна іскра Прометея.
І цей вогонь, так чи інакше, присутній в кож-
ній справжній творчості, — є передовсім незаперечним,
суттєвим, істотним і природним складником поезії Шев-
ченка, можна сказати душею її. Той вогонь відчувається
майже в кожнім його рядку, хоч температура його, розу-
міється, не завжди однакова. Але той вогонь з вулканіч-
ною силою проривається назверх в „Кавказі”, „Посла-
нії”, „Марії”, переспівах псальм, ліриках заслання й по
повороті. Проривається майже наочно, майже намацаль-
но, майже, що так скажу, фізикально.
Того вогню розумово, „науково”, аналітично —
викрити, зважити, підрахувати — не можна. Переко-
нати когось, хто того вогню щ е не відчув, або вже не
відчуває, — способу немає. Реєстрування метафор чи
ритмічних ходів, клясифікування епітетів чи розгляд
навіть синтакси Шевченка — дає вже багато, але не
дає (і не може дати) істотного.
Скажу коротко і просто — навчитися Шев-
ченка не можна.
70
Його можна сприймати або не сприймати, як яви-
ща творчости взагалі. І це не довільне твердження. Як
можна навчити сприймати поезію, наггр., Ґете чи музику
Ваґнера, тим більше людину національно чужу? Зга-
даймо, які остаточно даремні наші зусилля передати
Шевченка іншим народам, Шевченка, який є органічним
згустком нашої нації аж до майже повної герметичности
для не-українця.
Але згадаймо, що й внутрі нашої спільноти були
випадки — і то яскраві — несприймання Шевченка.
І то не абикимсь, а напр. сучасником і приятелем Пань-
ком Кулішем, коли він, що завжди мав свої більш або
менш оправдані вимоги до Тараса, на певнім закруті
своєї інтелектуальної мандрівки раптом побачив був
в його поезії „п’яну музу”. (До речі й Шевченко ба-
чив — з інших, очевидно, причин, — в нашій історії
„Богдана п’яного”...). Ба — що більше — були справжні
бунти — недарма ж ми маємо славу „вічних революціо-
нерів”. Бунтувалося середовище тодішніх модерністів
з „Української Хати”, не сприймала Шевченка (хоч і не
бунтувалася) Київська Неоклясика, за те вибухнув, як
бомба, бунт Хвильового — з огляду на особу бунтаря —
вартий окремої уваги і навіть спеціяльної аналізи...
В основі тих бунтів лежало, власне, те несприймання,
яке маю на увазі, ц. т. невідчування крізь „слово-мате-
ріял”, „слово-полову” — слова Логосу, слова-вогню.
І на те немає раціональної ради. Хоч наслідки такого
несприймання, такого невідчуття — є важкі і трагічні...
Ось трохи відносно недавньої історії. Таж для май-
бутнього (чи навіть сучасного) історика нашого суспіль-
ства стане ясним, що вже від смерти Шевченка аж по
сам 1917 рік в нашім інтелектуальнім (чи інтелектуалі-
зованім?) суспільстві назагал панував заник здібности
сприймати національне провидство, безумовне яснови-
діння, яскраве пророцтво, словом — скритий тоді вогонь
його поезії і його постаті. Було те, що можна б назвати
паралічом Шевченкової емоції, Шевченкового нерву в
71
офіціальнім суспільстві. Не кажу про люд — для
якого Кобзар був другою — по Євангелії — книжкою.
Кажу про той прошарок, що офіційно вшановував Та-
раса, ходив на концерти й академії, часом зворушувався
„Катериною” й навіть „Посланієм”, але сприймав, фак-
тично, лише „словесність”, лише зовнішню оболонку,
а не внутрішній вогонь, в глибині душі ісповідуючи дра-
гоманівську віру, що „Кобзар”, в свій час, мовляв, своє
зробив, а тепер е пережитком і анахронізмом, і хіба
лише лектурою для „простого народу”.
1917 рік цю спаралізовану емоцію пробудив і —
Повіяв новий вогонь
З Холодного Яру.
Але довготривалий параліч дав свої наслідки.
На „організування”, на відновлення такого суспіль-
ного паралічу — гарячково працює окупаційна адміні-
страція, систематично діє многоголовий ворог, зрештою
— помагає їм сама страшна сатанинська доба, в яку ми
увійшли і в якій існуємо.
Про це треба пам’ятати особливо тепер, коли Бать-
ківщина є фізично беззбройна і безборонна, і коли її
сливе єдиною „військовою силою”, єдиною справді
„атомовою бомбою” є саме книга, де м. ін. стоїть:
Буде бито
Царями сіянеє жито!
А люди виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Брага не буде, супостата.
А буде син і буде мати
І будуть люди на землі.
24 вересня 1860
(менш як півроку перед смертю)
18. III. 1961
72
РЕПЛІКА
Немає гірці, як інертність людської думки. Затав-
рується в людській уяві певний образ і от проходять
роки, десятиліття — а він залишається фатально-непо-
рушним, мертво-захололим, звикло-освоєним, так би
мовити, „рідним”.
Провірити, усумнитися, зробити творче напружен-
ня, щоб зняти цю гіпнозу — не дає ледача інертність...
**
*
Ось переді мною цитата з нового роману Миколи
Хвильового „Вальдшнепи”, роману, очевидно дуже ці-
кавого і гострого, бо по надрукуванні лишень першої
частини цього роману в харківськім журналі „Вапліте”,
журнал цей був російською владою припинений, роман
знищений, а автор роману, до речі — тяжко хворий на
сухоти, опинився... за кордоном.
Особа автора надто незвичайна, щоб повз неї прой-
ти байдуже, тим більше, що крізь цю цитату відчува-
ється справжня пристрасть і справжній біль. Так ось
герой роману, до речі дуже подібний до автора його,
виголошує таку тираду:
„...Саме Шевченко кастрував нашу інтелігенцію. Хіба
це не він виховав цього дурноголового раба-просвітяни-
на, що ім’я йому — легіон. Хіба це не Шевченко, — цей,
можливо непоганий поет і на подив малокультур-
на і безвольна людина, — хіба це не він нав-
чив нас писати вірші, сентиментальничати „по катери-
нячи”, бунтувати „по гайдамачому”, безглуздо та безціль-
но, й дивитись на світ і будівництво його крізь призму
підсолодженого страшними фразами пасеїзму? Хіба це
не він, цей кріпак, навчив нас лаяти пана, як то кажуть,
за очі й пити з ним горілку та холуйствовати?
Саме цей іконописний „батько Тарас” затримав
культурний розвиток нашої нації і не дав їй своєчасно
оформитися в державну одиницю.
73
Дурачки думають, що коли б не було Шевченка,
то не було б і України, а от я гадаю, що на чорта вона
й здалася така, якою ми її бачимо аж досі,... з своїми
ідіотськими українізаціями...”
Отже маємо черговий бунт проти того, хто був, е
й ще довго залишиться духовим Мойсеєм нашої нації.
Не перший і не останній це бунт проти нього. Бун-
тарські нотки ще за Шевченкової доби звучали в зиґза-
ґоподібних поглядах несамовитого Куліша. Зизооко ди-
вилося на Шевченка покоління „Української Хати”, де
молодий Євшан, з властивим його віку запалом, кидався
з якимись вимогами на не дуже низенький п’едесталь
національного пророка. Моє покоління зазнало крикли-
вих, але цілком неплідних галасувань різних футурстич-
них невігласів, що з професійною запеклістю намага-
лись, за московськими взірцями, мовляв — „сбросіть с
парохода соврєменності” цього раніш „некультурного”,
а пізніш „клясово-несвідомого” — мужика. Зовсім не-
давно шевченкоборствував у Львові часопис демобілі-
зованих галицьких політиків.
Але надаремне!
Впертий мужик, як персоніфікована ним його заліз-
на селянська кляса, й досі тримає керму нашої націо-
нальної боротьби.
Очевидно, що й останній, може найбільш виразний
і найбільш енергійний бунт Миколи Хвильового матиме
подібну ж долю. І коли ми зупиняємося на нім, то лише
тому, що причини цього бунту занадто глибокі й поваж-
ні, що крізь дещо вульгарний тон наведеної цитати ди-
хає та мука і той відчай, що так характеризують напів-
задушене українське життя в сучасній совєтській імпе-
рії. Так. Іменно відчай, іменно розпука могли подикту-
вати цю тираду, бо, перечитавши її уважно, приходиш
до висновку, що твердження її стосується зовсім не до
Шевченка, що адреса, на яку спрямовано ці страшні об-
винувачення, зовсім невластива, що, нарешті, ім’я Шев-
ченка тут притягнено тільки, як чисто літературний,
74
стилізаційний засіб. Ба, що більше: що єдиним л і-
ком, єдиним рятунком проти всіх, Хви-
льовим так гостро окреслених націо-
нальних хворіб наших, є саме вогняна,
вульканічна, страшна в своїм національ-
нім демонізмі поезія Шевченка — і до
цього часу — тільки вона одна і ніяка
інша!
*
Між генісм і сучасністю завше колізія. Геній дає
всього себе, але сучасність бере від нього те, що вона
здужає взяти. Це стосується як окремих людей, так
і поколінь, як суспільства, так і певної доби, її прагнень,
її духу.
Несмертельні твори несмертельних творців, живучи
у віках, перетерплюють у свідомості сучасників невпин-
ну еволюцію.
Та чи ж винен Шевченко, що такий довгий і такий
відповідальний час від нього бралося лише „Ка-
терину” та „Садок вишневий”? Чи ж винен він, що з
його напруженої, завше з затиснутими п’ястуками, зав-
ше гнівної постаті зроблено й канонізовано пісну ікону
„кобзаря Тараса”? Хто винен, що для певної частини
суспільства нашого — довгі часи існував „Кобзарь” пси-
хологічно в розмірі „дозволенного цензурой”? В цім бо
й полягала та пророча осторога Шевченка про „збуджен-
ня окраденими”. І коли сталося, по слову його:
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфиру,
Роздавить вашого кумира,
Людськії шашелі! Няньки,
Дядьки „атєчества” чужого, —
ряди тих, що вийшли на поле бою, не густіли кількістю:
няньки й дядьки отечества чужого перефарбовувалися
75
в які хоч кольори, від „незалежників” до „боротьбістів”,
від „боротьбістів” до УКП, від УКП до КП(б)У.
Пощо ж тепер ці запізнені реторичні звернення?
Не на адресу звернувся Хвильовий. Ці обвинува-
чення має він дістати відворотно, а з ним всі ті, що про-
гаяли десять років національної боротьби, а нині, в со-
вєтськім смороді збудившись, з одчаю й розпуки посила-
ють літературні прокльони, не спромігшися хоч на міні-
мальне зусилля, щоб побачити крізь ікону батька Тара-
са — живий образ Шевченка в полум’ї цієї доби.
Він і досі для них залишився „непоганим поетом”
і „надиво малокультурною й безвольною
людиною”.
„Малокультурна й безвольна” людина — це ті два
кити, на яких побудовано отого лубочного, вмовленого
ворогами й тими, що гірше ворогів, — Шевченка. І в цих
двох забобонах вся безодня українського рабства, вся
твердиня тієї тьми, з якою змагалися і змагатимуться
войовники за українську культуру.
Вже з’ясовано оскільки не-простим є такий на позір
„простий”, а для декого кострубатий і некультурний
вірш Шевченка. Вже проаналізовано ту культурну ат-
мосферу, в якій розвинувся і дав своє зформулювання
в поемі „Марія” — „антропоцентричний” світогляд Шев-
ченка. Давно відомий немалий обсяг його бібліотеки.
О, цей „непоганий” поет не був такою малокультурною
людиною, як здається Хвильовому. І не те важне, що
вірш його складний з боку поетики, як і не те, що
Шевченко йшов інтелектуально в перших рядах з
мислителями свого часу, а надзвичайно важне те, що
вірш його є пам’ятником органічно-україн-
ської культури, що він виростає з питомо
національного ґрунту. Важне те, що антропоцентричні
і протестантські ідеї 30-их і 40-их років XIX ст. не за-
своюються Шевченком сліпо і механічно, як скажім,
росіянами, де ці ідеї в атмосфері духового рабства і
культурного вбожества буяють потім у формі вуль-
76
гарного атеїзму від нігілізму аж до большевизму. Ці
ідеї знову ж таки культивуються Шевченком на у к-
раїнськім ґрунті, на ґрунті питомого українського
релігійного антропоморфізму і дають поетич-
ний виквіт у поемі „Марія” — творі неймовірної висоти
українського релігійного світогляду, творі незрівняно!
тонкости мистецької правди, глибокого почуття і такої
прекрасної простоти, що в порівнянні з ними Ренанове
„Життя Ісуса” видається блідою і надуманою літерату-
рою. Отже культурний Пушкін залишає... „Гав-
риліяду”, а „малокультурний” Шевченко досягає духо-
вих висот у своїй „Марії”.
Такою є справжня культура, бо справжня
культура завше о р г а н іч н а, завше виростає з
національної суті, підіймаючись потім до вселюдських
висот.
»♦
*
Що ж сказати про Шевченка — як „безвольну лю-
дину”? Про людину, що прожила не життя, а дійсно
„житіє”, виконала дійсно подвиг великий, пройшовши,
як „сквозь строй”, крізь страшну миколаївську добу,
добу заслань, віддавань у салдати, палок і шпіцрутів,
а головне, крізь заслання й атмосферу п’яних унтерів
— пронесла свою суцільну віру, свою єдину одер-
жимість, свою побиту, зранену, скривавлену, але не-
зломну і не упокорену душу:
... А я,
Неначе лютая змія,
Розтоптана, в степу конає,
Заходу сонця дожидає, —
пише він в однім із моментів пекучої самоти і цілкови-
тої відірваности на Кос-Аралі. Але зараз же додає до
себе:
Нічого, друже! Не журися!
В д у левину себе закуй.
77
Як бракує тепер цієї твердої, загартованої дулеви-
ни нашій сучасності, особливо там, де, по слову Тичини,
ненавидять —
прокляту мідь,
Бетони і чугуни.
Особливо там, де так часто пишуть покаянні листи,
варто пригадувати:
О, думи мої! О, славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучусь... але не каюсь!
Щоправда, Шевченків лютий гнів був завше про-
явом його великої любови, тієї, що за неї він, людина
глибокої й органічної релігійности, — готовий був „про-
клясти самого Бога” і „душу погубить”. Цією ж вулька-
нічною любов’ю пересякнена й „Катерина”, яку зов-
сім не треба розуміти так, як її розуміють Айзеншток
і Єфремов. Ця любов породжувала зразки клясичної
лірики, як той самий „Садок вишневий”, до речі, напи-
саний у казематі петербурзької цитаделі. Про цей „сен-
тименталізм” пише він Гоголю в віршах, що дають над-
звичайно характеристичну гаму Шевченкових почу-
вань:
За думою дума роєм вилітає:
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо-тихесенько плаче
У самому серці — може й Бог не бачить.
Кому-ж її покажу я?
І далі він розкриває цю „сентиментальну душу”:
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати,
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
78
Не заріже: викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві... Себто бачиш,
Лепта удовиці —
Престолові, отсчеству.
Від ліричного зідхання через епічно-мажорний об-
раз аж до терпкого, такого питомого Шевченкові сарказ-
му — і все це на протязі десятка рядків.
*
Але прийшла українська революція і заревли укра-
їнські гармати, і, коли не батько сина, то, принаймні,
брат брата „різали” —
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
І весь запал, всю енергію, все напруження наша ре-
волюція завдячує „малокультурній і безвольній люди-
ні”. Динамізм революції був даний Шевченком. Ту
частину 40-мільйонового народу, що хопилася зброї, по-
вела в бій його волева, його електризуюча поезія.
Повела, дійсно, у всьому, до дрібниць. Навіть ті шлики
й оселедці, ті гайдамацькі полки, ті старокозацькі й де-
що театральні жести повстанських отаманів і молодих
хорунжих, — це все було проявом суґестійної сили Шев-
ченка, втіленої в несмертельних образах Ґонти, Гама-
лії, Палія, Трясила і саме н е історичних, а поетич-
них, несмертельних через поезію образах, бо тільки
ці образи живуть реальніш за дійсність. Тільки
Шевченків Ґонта живий, бо історичний давно вмер, як
ніхто не сумнівається в реальності неісторичного Та-
раса Бульби.
Динамізм був даний. Психічна сила, що організує
масову емоцію, у нас була і була значно бульша за той
хаотичний матеріял, який вона мала організувати і
зформувати. Бо саме ті, хто посилає запізнілі самообви-
79
нувачення на адресу Шевченка, — залишилися глухи-
ми на його поклик, залишилися „серцем голі до гола”.
Грянув час матеріялізації Шевченкового духа й
Шевченкової волі, але матеріялу забракло, бо — „леда-
ча воля одурила маленьку душу”.
Між апокаліптичними пророцтвами Шевченка є од-
не найстрашніше. У „Великому Льоху” — перша, „укра-
їнська” ворона каже:
Сю ніч будуть в Україні
Родитись близнята.
Один буде, як той Ґонта, —
Катів катувати;
Другий буде (оце вже наш!)
Катам помагати —
Він вже в череві кусає...
І далі:
То близнята народились;
А навісна мати
Регочеться, що Йванами
Обох будуть звати!
Не хочу пояснювати це місце містерії так, як його
пояснено в останнім харківськім виданні Шевченка, що
ці два Івани, мовляв, „характеризують виникнення на
Україні клясової свідомости” (8іс!).
Мені лишень здається, що в оцих перманентних
бунтах проти Шевченка бере участь саме дух другого
Івана, як духом цього Івана пояснюються „нейтралісти”
р. 1917, „боротьбісти” р. 1918 і 19 і „каяття” р. 1927 і 28-го.
Бунти проти Шевченка мають завше підозрі-
лий характер, навіть і в тих випадках, коли бунтував
Куліш, а нині бунтує Хвильовий, хоч причини цих бун-
тів полягають не в поверховнім снобізмі й естетству-
ванні, а мають трагічне джерело одчаю й мук безсилля.
У Куліша це йшло рівнобіжно з його політичними
корчами. У Хвильового ще страшніше — як ознака пов-
ного банкрутства нащадків другого Івана з „Великого
80
льоху” і як показник тієї психологічної кризи, що роз-
горнулася за останні часи на Україні. Показником цієї
кризи є хвильовизм, варіянт недавньої винниченківщи-
ни, рецидив історичних хвороб української психіки:
анархічности й морального атеїзму.
Народжується, — і в це свято вірю, — вже не близ-
нята з „Великого Льоху”, а рождається суцільна україн-
ська особистість вже не к л я с о в а, не лише селян-
ська, а єдина всенаціональна, інтегральна. Ті ж, що
сьогодні мужньо виступають за націю, а завтра кають-
ся, що між двома, мовляв великий Богдан, рухомими
стінами з жахом спостерігають неминучу свою загибель,
словом усі ті, що знаходяться поміж і не в силі ска-
зати так чи ні, — все це останні рештки хвороби.
Процес матеріялізації Шевченкової поезії потужньо
триває і тільки, коли він закінчиться власною держа-
вою, ми зможемо сказати, що сучасність доросла
до Шевченка.
До того часу Шевченко завжди буде силою, що
змушуватиме рости.
1927.
ФРАНКО НЕЗНАНИЙ
І
Загально прийнято, що постать Івана Франка, його
науковий і літературний дорібок, його суспільна праця,
врешті його життєпис — є визначені, зважені й широко
знані.
Багато об’єктивних причин промовляло б за таке
припущення. Франко народився, жив і діяв на терені
Галичини, отже, тієї частини Батьківщини, де панував
режим австро-угорської монархії, де зв’язок з західньо-
европейськими культурними осередками був ближчий,
де національно-суспільне життя мало більш організо-
ваний характер, де, врешті, культурно-історичний про-
б
81
цес протікав без помітних перерв, криз чи й катастроф,
що було так притаманне для того процесу на Наддні-
прянщині.
В Галичині було національне шкільництво. Був мі-
німум політичних прав. Була, хоч і досить звужена,
свобода національної й особистої індивідуальности. Була
суспільна опінія й правно забезпечені границі урядової
інґеренції. Словом, то не була Росія, в якій життя й ді-
яльність національного діяча, понадто не-росіянина, бу-
ли роковані на повсякчасну непевність, на прикру за-
лежність від політики уряду, примхи ближчого губер-
натора ба й найближчого поліциста.
„Свободний художник” Петербурзької Академії Ми-
стецтв — Тарас Шевченко — міг бути якстій політично
забитий і засланий на довгі роки в Азію „з найсуворішою
забороною писати й малювати”, і деталі його біографії
та творчости ми ще все збираємо і, як мозаїку, старанно
складаємо по сей день. „Доктор” Віденського універси-
тету — Іван Франко, хоч і ознайомлений з австрійською
провінційною в’язницею, був, все ж таки, повноправним
громадянином старої європейської держави, членом місь-
кої львівської громади, знаним суспільним діячем, якого
життя — у цілій того життя трагічності — проходило на
очах своїх людей, з дня на день, аж до самої смерти
в травневий день 1916 року.
Дійсність, одначе, виглядає не так просто, як в тео-
ретичних розумуваннях. В дійсності, доля „каменяра”
Івана Франка, якщо зовнішньо й різниться, то суттю
мало відбігає від долі „козбаря” Тараса Шевченка. Істо-
рична доля нації, що породила обидвох, тяжко заважила
і на їх особистій долі — за життя, як і по смерті.
Пригадаймо деякі невеселі факти. Донині існують
ніколи не видані твори Франка. Донині лежать у Львові
(якщо не зникли) його невикористані рукописи. Донині
немає не те що повного видання його літературної спад-
щини, а й навіть більш-менш „академічно” виданих
окремих циклів чи окремих родів його творів, то значить,
82
виданих за певним планом, з певного текстологічною під-
готовкою та наймінімальнішим історично-літературним
насвітленням. Донині немає, коли не рахувати публіцис-
тичної і нині перестарілої праці С. Єфремова („Співець
боротьби і контрастів”, Київ 1913), хоч би спроби моно-
графії цієї видатної людини.
Помислимо: пройшло сорок років з дня смерти Фран-
ка, років, насичених судьбоносними для нас історичними
подіями, років обудження й зриву Нації, але й років
наших фатальних історичних хиб і національної слі-
поти. Років, у яких так трагічно відчувалася НЕПРИ-
СУТНІСТЬ саме Франка. Був немалий час (1920-1939),
коли можна і конче треба було хоч щось в напрямку
франкознавства започаткувати.
II
Віддавна так повелося: приліпивши до того чи ін-
шого аб Ьос знайдену етикетку, на тім заспокоїтися і —
поза традиційними річницевими сходинами — більш
уже нічим не інтересуватися, вважаючи, що справа по-
лагоджена. Так було з етикеткою „кобзаря” по відно-
шенню до Шевченка (а цієї етикетки й досі одчепити
не можна). Тим же способом до імени Франка було при-
кладено отого аж гієратичного „каменяра”, що на довгі
десятиліття якби придушив живу істоту Франка, пере-
довсім Франка-поета.
Не в тім біда, що ці етикетки й алегорії (зрештою,
взяті не безпідставно) прикладається чи приліплюється,
але біда в тім, що ці орнаментальні оздоби дають своє-
рідну індульгенцію на моральне ледарство і, властиво,
маскують чуттєву та інтелектуальну байдужість загалу.
Що Франко є великий, в цім ледве чи сумнівається
пересічний земляк. Свідомо чи несвідомо, з власного пе-
ресвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши
ім’я Франка, сказати б, здіймає шапку, незалежно від
свого місця народження — Київ, Карпати, Кубань чи
б*	83
Вороніжчина. Тут діє якийсь „інстинкт величі”, який
у, так званих, масах є значно більш живий, аніж при-
пускають демагоги. Розуміється, це обставина немало-
важна, але горе в тім, що визнавана й відчувана велич
Франка залишається для надто багатьох книгою за сімо-
ма печатями, яку мало хто намагається читати. Прига-
дується популярний у німців гіркий дотеп про поета
Фр. Клопштока, якого всі хвалять, але ніхто не читає.*)
Як поет, — ще більшою мірою як науковець
і громадянин, — Франко був знаний і популярний у по-
колінні сучасників і ровесників його. Але вже друге
покоління — з багатьох причин — знало його менше
за своїх батьків, а, сказати б, „відчуття” Франка, зо-
крема і найважніше Франка-паета, зникало і втрачало-
ся. Для людей мого покоління, навіть причетних до літе-
ратури, Франко залишався вельмишановною „академією
наук в одній особі”, але, як поет, ставав, кінець-кінцем,
поетом НЕЗНАНИМ, якого шанується, але, як Клоп-
штока, не читається... Згублений був якби „смак” до
його віршів, понадто на строкатім тлі бурхливого, бар-
вистого, але й дещо галасливого відродження нашої по-
езії по р. 1917.
Треба було творчого чину київської неоклясичної шко-
ли в особах М. Рильського (для якого Франко був одним
із важливих учителів „творчого ремесла”) та Павла Фи-
липовича й Миколи Зерова. В загальній своїй діяльності,
скерованій на поглиблення літературної культури, вони
— а М. Зеров в першу чергу — зреабілітували пізнього
Куліша-поета, за піонерським почином Д. Донцова ви-
світлили творчість Лесі Українки та звернули увагу су-
часників на Франка, саме як на п о е т а („Шляхи Фран-
кової поезії” р. 1925 П. Филиповича та „Франко-поет”
р. 1926 М. Зерова). І з того часу можна вважати, що
*) \Уег хуігсі пісіїі еіпеп Кіорзіоск ейгеп?
— ДеДег.
Оосй чуігсі Піп іетапД Іезеп?
— Кеіп.
84
постать Франка-поета, якщо й не була передана уяві
поколінь у всій своїй величині, то, принаймні, не буде
вже затінюватися постаттю Франка-науковця, повістяра
й публіциста. Неоклясикам, зокрема П. Филиповичеві,
таки пощастило зсунути важку гієратичну брилу „ка-
меняра” від живого, вічно-живого Франка.
ПІ.
Існує величезна література на тему тайни твор-
чосте. Особливо розрослася вона за останні десятиліття,
диктована переважно пануючим мистецьким (та й вся-
ким іншим) атеїзмом, коли це поняття брати якнай-
ширше.
Залишаючи тут цю тему набоці, згадаймо дещо,
майже безсумнівне. Головними чинниками мистецької (та
й всякої) творчосте є емоція та інтелект, чуття і мисль,
серце і розум. Ці головні чинники віддавна усимволі-
зовано іменами античних богів Діоніса і Аполлона. Ін-
дивідуальність творця, його роля і характер якби регу-
люють співдію цих двох основ, що в кожній творчій
одиниці співіснують не в однаковій пропорції і лише
винятково являють образ рівноваги.
Історія мистецтва подає нам приклади граничної
диспропорції цих двох начал, коли діонісійське (Мікель
А. Буанаротті, Е. Верхарн) або аполлінійське (Леонардо
да-Вінчі, французькі парнасисти, або наші неоклясики)
виразно переважають у мистця. І саме повна гармонія
цих двох начал, цебто, повне панування над ними волі
творця — дає твори, що їх називаємо „клясичними”, а
творців їх „клясиками” (Й. В. Ґете, драматургія Лесі
Українки, пізній А. Міцкевіч, значна частина поезії А.
Пушкіна).
На питання, до якої категорії мистців треба віднести
— в цій концепції — Франка-поета, відповідь майже не
вимагає застановлення, хоч вимагала б певного застере-
ження.
При всім незаперечнім темпераменті Франка, при
85
всім глибоко, щоправда, захованім жарі його серця, по-
чуття Франка — в його поетичній творчості — завжди
проходить крізь суворий фільтр його інтелекту. Можна
заризикувати припущення, що навіть безсумнівно емо-
ціональну свою енергію він умів не раз якби трансфор-
мувати в енергію інтелектуальну, сили „діонісійського”
походження — піддати мірі і цілеспрямованості чисто
„аполлінійським”... Світ його почувань, внутрішні „сти-
хії” його єства, бурі й негоди його серця є — в його
поезії — завжди контрольовані потужною, але й фор-
мотворчою! — силою розуму. І це не випадок, що
від молодих літ Франко-поет неустанно оспівує саме
„розум владний” (замолоду — р. 1878 — навіть з наїв-
ним і зловісним додатком — „без віри основ”). І, зда-
ється, трудно знайти в світовій поезії такого надхнен-
ного, такого аж „одержимого” співця саме розуму-ін-
телекту, розуму-гаііо, либонь в чисто Декартівськім
сенсі цього поняття.
Приходиться повторити на цім місці ще раз ту до-
сить приблизну формулу, що її в днях молодости до-
велось знайти: коли Шевченко був у поезії явленням
— майже демонічної — в своїм творчім діонісійстві —
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕМОЦІЇ (якої жар, до-речі, так відчу-
вав і так подивляв Франко), то Іван Франко був явлен-
ням у ній НАЦІОНАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ.
Колись визначний білоруський поет Максим Бог-
данович затитулював свою статтю про Шевченка „Кра-
са і Сила”. Для Франка, майже протягом цілої його
життєвої творчости, Розум був завжди на першім місці,
бо він для нього був віддавна синонімом Сили („Ти, ро-
зуме-бистроуме, порви пута віковії!” — 1880 р.). Те, що
Шевченкові дано було природою і Провидінням, до того
Франко мусів верстати довгий, трагічний шлях безустан-
ної боротьби, шлях через „вершини і низини”, шлях
упадків і поразок. Тріюмф прийшов аж на самім кінці
його життєвого й творчого шляху, обертаючи той „кі-
нець” на „початок”, а „епілог” на „пролог”.
86
І великим Прологом до нової доби нашої національ-
ної історії — все чіткіше, все виразніше вирисовується
величня постать Івана Франка. Тільки тепер, по націо-
нальнім обудженні, по війні за державність, по гірких
досвідах на чужині, „на ріках вавилонських”, ми упри-
томнюємо собі, що без Франка — в критичних десяти-
літтях 80-90 рр. — ми впали б у провансальство надов-
го, під акомпаньямент здеґенерованого „народництва”,
що здолало саме в тих роках звести Шевченка з п’єде-
сталу поета нації на рівень „співця мужицької недолі”,
„народнього кобзаря” і — фактично — заперечити весь
зміст його творчого чину. До того ж самого, понадто,
провадив сам „об’єктивний хід історії” XIX ст. і цілий
тягар ідейного комплексу епохи.
IV
Вже молодий М. Євшан, перший поважніший кри-
тик Франка, звернув увагу на особистісь Франка в з і-
ставленні з добою і писав про „страшний фаталізм
епохи”, що затяжив над індивідуальністю поета, яка
мусіла тому „фаталізмові” ставити чоло.
Тому „боротьба” — це найбільш властиве слово до
охарактеризування творчого шляху Франка. І це не ви-
падок, що слово це фігурує в кожного уважнішого до-
слідника Франкової творчости, чи то буде історик М.
Грушевський, чи поети-ерудити М. Зеров та П. Фили-
пович. І не випадково так часто фігурує це слово і цей
образ в самій поезії Франка, виразно домінуючи над
іншими образами, чи то як боротьба з дійсністю, з ото-
ченням, чи, як ще страшніша і така істотна для Франка,
боротьба „з самим собою”, боротьба обох половин його
індивідуальности: однієї — істотної, другої — формо-
ваної й деформованої добою та її обставинами. Звідци
— одна з генеральних тем у його поезії — проблема
„двійника”, що стає перед ним ще замолоду („Поєди-
нок” р. 1883) і яку він розгортає допіру в поемі „Похо-
рон” (р. 1899).
87
„В цім героїчнім напруженні, в цій перемозі над
скорбним і маловірним духом, над життєвими об-
ставинами і добою (підкр. Е. М.) — полягає та
величність Франка, в якій тепер не сумніва-
ється, здається, ніхто...”
Таким вимовним висновком закінчує свою, вже історич-
ну, розвідку про Франка-поета М. Зеров. Але й М. Гру-
шевському (р. 1913), людині, остаточно, тієї ж „фаталь-
ної” доби, поезія Франка „звучала, як похідний марш,
як воєнний клич”, а ціла творчість Франка була „на-
ціональним подвигом”.
Справді, ліпшого й точнішого слова, як саме „по-
двиг”, духово-інтелектуальний подвиг — трудно було б
знайти й нам, пізнішим поколінням, понадто сучасникам
історичних іспитів 1917-22 рр. та II світової війни. І є
якась історична закономірність у тім, що Іван Франко
останні дні свого життя провів у військовім шпиталі
Січових Стрільців. І що одну з своїх критично-публі-
цистичних праць під заголовком „Франко — поет
національної чести” — присвятив Франкові (ще року
1913) саме ніхто інший, лише майбутній Симон Пет-
люра.
♦ ♦
*
Франко-поет — це тема для поеми, вірніш — по-
вісти, яка колись, напевно буде написана. Тому цю тему
прийдеться звузити до кількох, зовсім академічних,
тверджень.
Природою своєю Франко був поетом не естетично-
емоціонального, а, саме, інтелектуального, сказав би я,
ґетеанського роду. І думається, що обставини жит-
тя та й доби не дали зформуватись в особі Франка, саме
другому Ґете, тим разом — вже слов’янському. Його по-
етична проблематика почала розгортатися щойно по 1897
році, себто по його визволенні від суспільно-щоденних
обов’язків і по одночаснім розриві з обидвома національ-
ними частинами львівського громадянства, чого літера-
88
турними пам’ятками залишилися два, майже одночасно
написані, памфлети: по-німецьки Оег Вісйіег без Уеггаіев
та по-польськи — Ліесо о зоЬіе катую.
Його поетична проблематика сягала філософічних
глибин т. зв. вічних тем. Це — проблематика роздвоєної
психіки (проблема „двійника”, тема, започаткована ще
замолоду, а докінчувана незадовго до смерти в... недо-
кінченім „Похороні”). Це— зв’язана з цією темою про-
блема національного провідництва, що знайшла свій ви-
раз у „Мойсею”. Це проблема особистого й суспільного
у „Вишенськім”. Це, врешті, байронівська тема „Каїна”,
якій він дав цілком оригінальне трактування. Це, також,
надання ліричному творові глибини філософічної ви-
разности й драматичної сили.
Тому найдоцільніше закінчити ці думки пригадкою
одного з його творів. Сам текст його розповість більше
за цілу монографію.
Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє.
Я змерз. І випало з холодних пальців
Перо. І мозок стомлений відмовив
Вже послуху.
В душі — глибока павза.
Ні думка, ні чуття, ні біль — ніщо
В ній не ворушиться. Замерзло все,
Немов гнилий в гущавині ставок,
Якого темну воду не ворушить
Вітровий подих ...
Але цить! Се що?
Чи втоплені з болотяного дна
Встають і з хвиль вонючих простягають
Опухлії зеленкуваті руки?
І голос чути, зойк, ридання, стогін —
Не дійсний голос, але щось далеке,
Слабе, марне, тінь голосу, зітхання,
Чутне лиш серцю, та яке ж болюче,
Яке болюче!...
89
— „Тату! Тату! Тату!
Се — ми, твої невродженії діти!
Се — ми, твої невиспівані співи,
Перед часом утоплені в багнюці!
О, глянь на нас! О, простягни нам руку!
Поклич до світла нас! Поклич до сонця!
Там весело — нехай ми тут не чахнем!
Там гарно так — хай тут ми не гниємо!”
— Не вийдете на світло, небожата!
Не вивести вже вас мені до сонця!
Я сам оце лежу у темній ямі,
Я сам гнию тут, до землі прибитий,
А з диким реготом по моїх грудях
Тупоче, б’є моя лихая доля!
І ще раз чути: — „Тату! Тату! Тату!
Нам зимно тут! Огрій нас! Лиш дихни
Теплом, що з серця йде, повій весною,
А ми пурхнем, оживемо, заграєм!
Наповнимо твою сумну хатину,
Арабських пахощів на своїх крилах
Нанесемо, килимом пишнобарвним
Розстелемось під твоїми ногами.
Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!”
— Де ж я тепла візьму вам, небожата?
Уста мої заціпило морозом,
А серце в мене вижерла гадюка.*)
(1897?)
1956
*) Цю поезію в травні 1926 р. почув я з уст Наталії Дорошен-
кової, майстра рецитації і людини виняткового відчуття поезії.
Пам’ятаю, після панахиди по Петлюрі зібралося невелике това-
риство у винарні „Куманово” (Прага). Були то Дмитро Антоно-
вич, Василь Біднов і чоловік пані Наталії. Гаряче і темперамент-
но щось доводив Антонович, опонував йому Біднов, Дорошенко
уважно слухав. А пані Наталія якимсь металевим шепотом в са-
ме вухо мені читала цей Франків твір... І досі мені звучить той
страшний шепіт:	А серце в мене вижерла гадюка”.
90
ДО РОКОВИН ЛЕСІ УКРАЇНКИ
(13. II. 1871)
І
Справжній мистець, себто творець у мистецтві, є,
одночасно, відкривач.
Перед ним ніби всі на те дивилися і, здавалося їм, —
бачили. Але допіру мистець об’єктивізує й усвідомлює
наслідки того бачення, допіру мистець розкриває й по-
казує — і тим переконує. О, не аргументами, не софісти-
кою й діялектикою, не оповіддю й коментарями, а са-
мим живим образом. „Не розказом, а показом”, як ко-
лись вимагали у війську вчити рекрутів.
Цей закон мистецтва довелося ще і ще раз переві-
рити при огляданні проекту пам’ятника Лесі Українки
ще в студії різьбаря.
Що Леся Українка була визначною, епоховою і на-
віть великою, що вона належала до клясиків нашої лі-
тератури, — це ми ніби всі знали. Ба що більше,
ствердження того факту — особливо у 20-х і 30-х рр. —
стало загальником, труїзмом, напівстертою обіговою мо-
нетою і для літератів, і для читачів. Але, як це завжди
буває (а при безкритичності й браку ієрархізованого сус-
пільства — поготів), — ці загальники шелестіли собі по
шпальтах часописів, порожньо лунали на академіях,
мідяком переходили з рук до рук. Твердження такі увій-
шли собі в систему інших давно змертвілих програм
і обрядів, і лежали там, безкрилі й безлунні, для за-
гальної більшости земляків.
Добре, отже, що авторові проекту пам’ятника в Клів-
ленді, як справжньому мистцеві, пощастило розкрити
в нім і показати головну суть Лесі Українки: вічний
сенс її постаті і справжнє єство її особистости, як пись-
менника й людини.
Одним словом, добре сталося, що творцем пам’ятни-
91
ка є мистець тієї міри й того духа, що Михайло Череш-
ньовський — одне з тих кількох імен, які духово
усправедливлюють існування теперішньої нашої емі-
грації.
П
За свідченнями сучасників Леся Українка була не-
величкого росту (покійний Евген Чикаленко, сам росту
нижче середнього, звичайно підносив руку на висоту
своїх грудей). Була вона схорована, зжерта під кінець
життя сухотами кісток. Жіночої вроди та й вроди вза-
галі — не мала, бо й той чар свіжости, що бачимо на
деяких фотографіях дитинства, ніколи не розквітнув,
а, зів’явши передчасно, зник без вороття.
Отже, зовнішні, фізичні дані — різьбяреві сливе не
давали матеріялу, тим більше для пам’ятника, що, з при-
роди речі, мусить мати елемент монументальности. Мож-
на припускати, що Михайло Черешньовський над цією
проблемою довго не зупинявся, а пішов за голосом своєї
музи, яка у нього завжди одуховлює матерію, появляє
духовий еквівалент речей і постатей.
І справді, в запроектованій ним постаті від „фізики”
залишилися — хіба антично-прекрасна голова Лесі з її
високим чолом Атени-Софїї, та ще той біль, що горів
у ній завжди і що супроводив і підкреслював урочис-
тий тріюмф її духа: той титанічний, мовляв Грушев-
ський, її хід на вершини. І от, саме ця тріюмфальна
перемога над тілесним і земним і становить наймону-
ментальніше в монументі Черешньовського.
Леся Українка — в її визволеній духовій сутності
— в цім монументі — вже не йде, а, власне, гряде.
Гряде, як непереможна правда, як необорна, як неуник-
нена неминучість. А при тім — жадної пересади, жад-
ної котурняности, зовнішньої величности і якого будь
фальшу. Справжня природня простота високого мис-
тецтва.
92
Над ледве проступаючім, скорше відгадуванім, аніж
присутнім, тілом — ледь-ледь еллінізовані, прості шати,
ледь-ледь намічений старогрецький меандровний взір та
звичайна собі нагортка на плечах — і вже не доба пере-
лому ХІХ-ХХ століть, не сучасниця Коцюбинського
й Олеся, не схорована донька Олени Пчілки, а мешкан-
ка вершин і вічности, повноправна громадянка Олімпу!
А при тім, — Леся Українка, що інакшою і не може бути.
Так Михайло Черешньовський відкрив і розкрив
суть Лесі Українки — олімпійки, Лесі Українки — кля-
сика в доглибнім, а не історично-літературнім значенні
цього слова. Людська подоба, що була сосудом Духа.
III
Вкоренилася у нас недобра звичка робити з Тараса
Шевченка якийсь універсальний еталон для міряння
всіх літературних і позалітературних явищ. Криється
за тим своєрідний і в наслідках зловісний примітивізм,
що так адже ж часто на нас мстився і мститься.
Не уникнула тих порівнянь і Леся. А що Шевченко,
за зовнішньою аналогією в інших народів, має бути кля-
сиком, то перед останньою війною вийшла навіть чимала
праця покійного Евгена Пеленського саме під наголов-
ком „Шевченко — клясик”. Праця була неглибока і на-
віть, всупереч намірам автора, не академічна, бо зводи-
лася, фігурально кажучи, до підрахунків, скільки разів
і де саме вжив Шевченко таких слів, як Юпітер, Юнона,
Венера, Зевс і т. п.
Приходиться ще і ще раз повторити те, що протягом
десятків літ доводилось повторяти, а саме, що Шевченко
— явище єдине й неповторне, що то вийняток, а не „пра-
вило”, що то згусток затисненого єства народу, що то
вибух вулкану, якого не легко вбгати в сякий-такий
„літературний процес”, проаналізувавши „оточення” й
відшукавши сакраментальні „впливи”.
Вже раз назавше треба стати на ту точку погляду,
93
що Шевченко був, є і, певно, — аж до осягнення нами
державної суверенности — буде явищем згущено-націо-
нальним в такій консистенції, що ще довго залишати-
меться герметично-неприступним для більшости чужин-
ців, навіть для українофільсько-настроєних найближчих
сусідів.
Його символи й образи, його стиль і дух, його слов-
ництво й синтакса, його метрика й ритміка є настільки
глибоко (расово!) національні, що аналогій, властиво,
немає. І в цім полягає трудність, фактично неможли-
вість, підійти до нього з-зовні, з-поза українського ду-
хово-культурного кругу.
Дорога до нього веде таки з самого ядра духового
й психічного українства.
Можна додати, що такі питомо-національні явища,
як музика Ваґнера, поезія Лямартіна чи Гельдерліна,
проблематика Виспянського чи Міцкевіча, назагал за-
лишаються в зачарованім крузі їх національности, мимо,
що ті круги знаходяться в спільнім колі європейської
духовости й культури.
Шевченко був проявом не так нації, як нашої (дуже
складної!) раси, її підземно-тектонічних, ще не збаг-
нених нами, до кінця непросвітлених, глибин, що дуже
яскраво показав Юрій Русов („Душа і дух нації”).
Леся Українка — вже явище національне. Це
прояв нації — напередодні її політичного відродження
й спізненого культурного самоусвідомлення.
Є якийсь особливий історичний сенс у тім, що піо-
нерська праця — „Поетка українського рісорджімента”
— Дмитра Донцова була стимульована саме Симоном
Петлюрою, на той час редактором журналу „Украин-
ская Жизнь”. В першій своїй редакції та праця з’явилася
в рік смерти Лесі Українки і на рік перед першою сві-
товою війною, в редакції ж остаточній праця та очолила
перше число відновленого р. 1922 Літературно-Науково-
го Вістника.
94
IV
Колись прозорливий і точний Франко окреслив
був (р. 1898) особистість Лесі Українки (ще лірика!), як
„чи не одинокого мужчину на всю новочасну соборну
Україну”. Як кожна парадоксальна формула, і ця дещо
переяскравлена (немало було в творчості Лесі Україн-
ки також чисто-жіночого, українсько-жіночого). Ця фор-
мула, на жаль, теж зробилася загальником, над дійсним
сенсом якого мало хто зупиняється.
Так, характер і воля цієї фізично-схорілої жінки
були й залишаються винятковими, сказати б у всеевро-
пейському мірилі. Щось від французької Жанни Д’Арк
було в ній. І чи не ролю саме Жанни д’Арк в нашій
літературі, а, тим самим, і в історії нашого народу, відо-
грала ця хоровита й така прекрасна в своїй високій про-
стоті донька княжої Волині...
З підручників теорії літератури відомо, що найви-
щим родом поезії є драма.
Леся ще в дитинстві проявляла до неї нахил, бо
з братом своїм, як згадує, провадила в саду такі „дитячі”
забави, як... інсценізування Іліяди та Одисеї. Але почала
вона (у віці 12 літ), розуміється, з лірики. І лірика та
була спочатку (Леся-поетка не мала в собі ані дочасної
зрілости поета, ані вродженого потужного ліричного да-
ру) — досить епігонська, з неуникненими й досить зов-
нішніми ремінісценціями з Кобзаря та явним впливом
поетичної яловости по-шевченківської доби, хоч з піз-
нішим захопленням (і перекладами) тоді дуже популяр-
ним Г. Гайне.
Розуміється, Леся росла, як поет, з кожним віршем,
з кожним роком. Леся-письменниця — то був безпе-
рервний розвій і послідовне становлення, пізніше вже
явний для всіх отой вольовий „титанічний хід по веле-
тенських уступах” (слова М. Грушевського). Вона росла
інтелектом, характером, дисципліною праці і окриленою
волею до вершин та досконалости. Згодом та творча
праця її сполучується з від чайною, справді смертельною
95
боротьбою з жорстокою хворобою. І творчість Лесі Укра-
їнки останніх (1909-1912) років, років „рвучкої боротьби
зі смертю” — стає якби своєрідною формою цієї бороть-
би і дає таку вершину, як „Камінний господар”.
Її лірика, згодом її перехід до фабульної епічної
поеми — дають речі досконалі, з формального боку —
без закиду, ба й справжні між ними — шедеври („Суво-
рий Дант”, „Хотіла б я уплисти за водою”), згодом речі,
де вже проступає Леся Українка на повний зріст (“Кіаї
Мох”, “То Ье ог по! іо Ье” і, зрештою, вже драматична
„Іфіґенія в Тавриді”), в яких явно відчувається близьке
драматургічне майбутнє. І все ж, лірика ані епіка не
були її областю.
Її драматичний нерв, драматична жилка, видно, ні-
коли не завмирали. Внутрішній, органічний гін до дра-
матичної форми проявляється то тут, то там і то не тим,
що пронизує її ліризм, як це є майже традицією
у нас (проза Яновського, лірична драма Миколи Куліша,
ба навіть „Слово о полку”, що аджеж, без сумніву, є
поемою ліричною). Навпаки, самий ліризм Л. Укра-
їнки, чим далі, тим частіше й виразніше набирає суто-
драматургічного характеру: лірика монументалізується
в монолог (вже в раннім „Ангел помсти”), а, спираючись
на епічно-поемнім досвіді, переходить в діялог („Три хви-
лини”) і врешті в драматичну поему („Кассандра”, „У
пущі”, що була, між іншим, задумана ще р. 1898). Звідси
вже залишається один крок до справжньої драми, що
стала її письменницькою долею, життьовим покликанням
і творчим вінцем.
Як у хемічних реакціях часто буває потрібен т. зв.
каталізатор або просто поштовх чи струс, так у біогра-
фіях великих творців часто зустрічаємо не конче аж
життьову катастрофу, але душевну рану, психічний
шок, психічну травму, що якби відкривають нове твор-
че джерело, або й обертають його в рвучку ріку.
Ролю такого „каталізатора”, такого психічного стру-
су відограло в житті Лесі Українки її сильне, велике,
96
правдоподібно перше (й останнє) кохання, люто обірване
смертю коханого.
Десь р. 1897, либонь в Ялті, Леся Українка спіткала
білоруса-журналіста Сергія Мержинського, що був теж
сухітником. Спіткання це спалахнуло одразу ж палким
коханням. Вибранець Лесі приїздив був до Гадячого (е
спільна фотографія на луках річки Псла) до матері
вибранки. Здавалося, що щастя буде повне й тривале.
Але вже в лютому р. 1901 в Мєнську Мержинський вми-
рає на руках Лесі... І протягом однієї ночі Леся Українка
пише драматичну поему „Одержима” з вікопомною да-
тою: 15. II. 1901. Протягом однієї трагічної ночі і страш-
ною ціною тієї ночі Леся Українка стала драматургом.
Ця вельми важлива — суб’єктивно і об’єктивно — по-
дія в житті і творчості Лесі, поскільки знаю, не була
ширше відома, певно з тієї простої причини, що „біло-
руський роман” Лесі залишався родинною таємницею.
Та й не в характері Лесі було такі інтимні переживання
розкривати. Навіть вірші, присвячені любій людині
(р. р. 1897-1904), не були друковані: вони побачили світ
вже по другій світовій війні, і то — на еміграції — майже
35 літ по смерті авторки. А, проте, проблема періодизації
творчости Лесі Українки і момент народження в ній
драматурга — цікавили таких критиків-дослідників, як
М. Євшан і М. Зеров. І вони обидва (Євшан ще р. 1913,
Зеров вже всередині 20-х років) висказували певні при-
пущення й гіпотези, а Зеров — лише на підставі аналізи
самих творів — майже відгадував дату творчого „пере-
родження” письменниці, не згадуючи про саму подію,
і, може, не знаючи про ту страшну лютневу ніч у Мєн-
ську, коли Леся схилялася до холодіючого чола мер-
твого коханого...
І квітка щастя раз на завжди зникла,
Як леґендарний з папороті цвіт.
Перелом у творчості Лесі Українки збігся з перело-
мом століть і Леся Українка-драматург з’являється на
самім початку нашого XX століття.
7
97
V
Кляеицизм, вірніше, олімпійство Лесі Українки ви-
магали б хоч короткого застановлення вже хоча б тому,
що літературна термінологія, як все в цій особливій добі,
перейшла не одну інфляцію і нині фактично так, як не
існує.
Насамперед слово „клясик” чи навіть „олімпієць”
не треба вважати за ранґу чи ступінь ієрархії. Це прос-
то — тип мистця. Але звернімось до прикладу.
Навіть не мавши надто буйної уяви, легко можна
собі уявити спосіб реагування, наприклад, на таку
лютневу ніч в Мєнську, яку пережила р. 1901 Леся
Українка, у різних мистців.
Цілком ясно, що, напр., Шевченко, Шіллер чи Бай-
рон реагували б (у творчості, розуміється) цілком інак-
ше, аніж, напр., Горацій, чи — в часі значно ближчому
до нас — „олімпієць” Ґете.
Перша група — назвім їх „романтиками” — напев-
но вибухнула б могутнім вулканом серця, грозою гніву
і прокльонів, бурею пекучих сліз, викликів і, може, по-
гроз до самого неба („А ти, Всевидящеє око...”). Другі
два реагували б на ту подію інакше. І це зовсім не
значить, що вони мали холодніше серце чи були по-
збавлені темпераменту, як було б разючою помилкою
вбачати ці прикмети у — клясика і олімпійця — Лесі
Українки.
Вона могла бути й безумною Офелією, й тією Одер-
жимою, що її „любов ненависти навчила”, і демонічною
Кассандрою, і бранкою, що кидає ґвалтівникові:
Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш.
Це справа не темпераменту й жару серця, навіть не
могутности того чи іншого мистця.
В кілька літ по тій же мєнській ночі, згадуючи її
знову, поетка стверджує:
98
Мовчи, душе, спини свій стогін, серце,
Так мусить (— підкреслено авторкою) бути...
І лише прислухаючись,
Чи не заглух в душі мій давній грім?...
Якщо мене зима пройме до серця,
Мою весну таємну переможе, —
Тоді... вона скаже:
Умри, душе, розбийсь, холодне серце,
Так жить не варт!
На мій особистий, зовсім неарґументований погляд,
„клясичність” (поза багатьома іншими властивостями)
полягає на певнім „топографічнім положенні” мистця
по відношенню до життя й всього існуючого. Клясик
уміє перебувати на такім пункті, з якого речі і істоти
видно всебічно, в трьох, що так скажу, вимірах.
Тому у Лесі Українки ми либонь не зустрінемо про-
кльонів (чи апеляцій до сумління) ворога, закликів, щоб,
напр., ворог „прозрів” або „схаменувся”, — а це досить
часто і з великою силою почуття роблять саме „роман-
тики”.
Леся Українка-„олімпієць” бачить „всебічно”, отже
знає, що ворог тим-то й ворог, що іншим бути не може.
Бо —
так мусить бути.
Вересень 1961.
*
Так звані „білі” себто не-римовані, вірші з’яв-
ляються в визначних поетів відносно пізно (прикладів є
немало), у віці, коли зеніт життя вже перейдено, хоч не
конче аж тоді, коли, мовляв Франко, „вниз котиться
мій віз.” Маю на думці явище, коли білий вірш з при-
таманною йому рефлексійністю з’являється природ-
н ь о, сам-собою, а не як завдання „спробувати ще цієї
форми”, не як експеримент, а дальший тяг творчости,
коли вона, перебуваючи поміж двома бігунами — емо-
7*
99
цією і інтелектом, — органічно пересувається в бік цього
останнього.
Інтелектуалізм завжди ціхував творчість Лесі Укра-
їнки. Отже не дивно, що білий вірш (такий характерис-
тичний для драматургії!) з’являється у неї вже досить
рано (1897 р.) і білим же віршем були написані такі
шедеври як „Офелія” і „Суворий Дант” (1898 р.). Маю,
одначе, тут на увазі ту виразну стилістично-споріднену
ГРУПУ поезій білим віршем, що поставали в атмосфері
революційного передгроззя 1900-1905 рр., надто по зга-
даній вище особистій драмі Лесі.
Дивним присудом долі ця група віршів не була дру-
кована ані за життя поетки, ані в пізніше видаваних
збірних виданнях. Причиною цього могла бути занадто
інтимна тематика деяких з тих поезій. Не виключені та-
кож рації цензурного порядку. Але може бути також
припущення, що авторка тоді, кажучи метафорично,
якби не бачила читача, спроможного ці поезії сприйня-
ти, і тому воліла їх наразі не публікувати. Отже вірші
цієї групи стали відомі лише року 1946, вже на другій
еміграції, в цикльостильнім виданні „Терновий в і-
н е ц ь” („Слова на дорогу”), призначенім для наших ро-
бітників, вивезених під час німецької окупації.
З цієї скромної і мало тепер доступної книжечки-
альбому вибираю один з таких „білих віршів”, датованих
роком 1904. Його, зовсім не „рефлекційна” лише, природа
вражають своєю могутньою візійністю й просто проро-
чественністю, які вповні сприйняти може лише є у-
ч а с н и й читач:
І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам Бог поставив
Супроти тебе силу невблаганну
Сліпої долі. Оточив тебе
Народами, що мов леви в пустині
Рикали, прагнучи твоєї крови.
Післав на тебе тьму таку, що в ній
Брати братів не пізнавали рідних.
100
І в тьмі з’явився хтось необоримий,
Якийсь дух часу, що волав ворожо:
„Смерть Україні!’’
Та знялась високо
Богданова правиця, і народи
Розбіглися, немов шакали нии,і.
Брати братів пізнали і з’єднались.
І дух сказав: „Ти переміг, Богдане,
Тепер — твоя — земля обітованна!”
І вже Богдан пройшов по тій землі
Від краю і до краю. Свято згоди
Між ним і духом гучно відбулося
В золотоверхім місті.
Але раптом
Дух зрадив.
Знову тьма, і жах, і розбрат.
І знов настав єгипетський полон,
Та не в чужій землі, а в нашій власній.
А далі — розлилось Червоне Море
І розділилося по половині,
І знов злилось докупи й затопило —
Кого? Ой, леле! Новий фараон
Пройшов живий поміж Червоне Море,
Але козак з конем пропав навіки.
Співай, радій ненависна чужинко,
Бий в бубон і лети в танок з нестями,
Кінь і їздець в Червонім Морі згинув,
Тобі зостався спадок на прикраси,
Бо зносиш ти України клейноди,
Святкуючи над нею перемогу.
Такий для нас був вихід із Єгипту...
Немов потоп. Заграло і ущухло
Червоне море, висохло й осталась
Безрадісна пустиня після нього
І став по ній блукать новий Ізраїль,
По тій своїй землі обітованній,
101
Немов якась отара безпричальна.
З отарою блукали й пастухи,
В ночі за тінню йшли, а в день з вогнем.
Коли ж у їх з’являвся дух величний,
Що вогняним стовпом палав у тьмі,
А в день ішов мов туча грізно-біла, —
Вони не вірили своїм очам
І врозтіч розбігались манівцями,
І попадйли ворогам в полон.
...Чи довго ще о, Господи, чи довго
Ми будемо блукати і шукати
Рідного краю на своїй землі?
Який ми гріх вчинили проти Духа,
Що він зламав свій заповіт великий,
Той, взятий з бою волі, заповіт?
Так доверши ж докраю тую зраду
Розбий, розсій нас геть по цілім світі,
Тоді либонь журба по ріднім краю
Навчить нас — де і як його шукать.
Тоді покаже батько свому сину
На срібне мариво у далені.
І скаже: „Он земля твого народу!
Борись і добувайся Батьківщини,
Бо прийдеться загинуть у вигнанні
Чужою-чуженицею в неславі.”
І може дасться заповіт новий,
І Дух нові напише нам скрижалі.
Але тепер? Як маємо шукати
Свого народу землю? Хто розбив нам
Скрижалі серця, духа заповіт?
Коли скінчиться той полон великий,
Що нас зайняв в землі обітованній?
І доки рідний край Єгиптом буде?
Коли новий загине Вавилон?
(1904)
102
СЛІДАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ МИСЛІ
В КУЛІШЕВУ РІЧНИЦЮ
і 1897
На долю видатної особистости припадає майже обо-
в’язково більш або менш напружена боротьба з сучас-
никами й суспільством. Ця неуникнена „пря” триває
часто й по смерті. Та проходять десятиліття, народжу-
ються нові покоління, слабне гострота почувань, блідне
пам’ять.
Забувається Шевченкова згадка про „капусту голо-
вату”. Рідше згадуємо про „паралітиків з блискучими
очима” Лесі Українки. Пробачаємо Франкові в свій час
таке голосне, та ще й до чужих сказане, „не кохам
Русі”...
Одного лишень не можемо забути. Одному йому ли-
шень не пробачаємо. Не можемо пробачити. З цілого
його величезного творчого доробку, з тієї бібліотеки кни-
жок завше пам’ятаємо тільки той один рядок: Народе
без пуття, без чести, без поваги — ря-
док, що болить, як незагоєна рана, що горить і пече, як
образливо-болючий поличник, що ножем крає наше сер-
це. Тоді, як і тепер. Донині.
І думаємо, що це є саме добрий знак. Думається, що
в цьому явищі, на тлі нашої майже безнадійної долі,
коріниться наша надія: значить, сумління наше не при-
спане, чуйність наша чатує, серце наше — живе.
І.
Півстоліття минуло оце, як навіки склепилися очі
несамовитого Панька Олельковича (як він себе любив
називати), чоловіка, навіженого бурею повсякчасної ді-
яльносте, того, що, словами Зерова кажучи, —
І навіть в смертнім часі агонії
В повітрі пише ще його рука,
105
тому, який народу нашому подарував будь-що-будь Біб-
лію й Шекспіра, хоч про це ми так рідко згадуємо, що
залишив нам перший національно-історичний роман, що
залишив нам мову, вже не ту, що „конала”, як здава-
лося Метлинському чи Боровиковському, і не ту, що
була діялектом для „домашнього”, мовляв, вжитку, як
на це приставав сучасник і співтовариш Костомаров, ли-
ше мову вироблену і для публіциста, і для науки, і для
белетристики; що дав нам початки історіософічної і зраз-
ки політичної поезії, що, врешті, створив нам нашу су-
часну абетку.
Та не зважаючи на все це, ставлення наше до Ку-
ліша ще й досі не зрівноважилося, не прояснилося, не
зоб’єктивізувалося, а „злопам’ятность” наша не послаб-
ла й не зблідла. „Позви” з духом Куліша тривають.
„Пря” Куліша з суспільством не скінчилася. І це — не
голословні парадокси.
Ось відносно найсвіжіший приклад: призирливо-
пристрасне, цілковите, „тотальне” заперечення Куліша
в — у свій час — почитній брошурі Юрія Липи „Призна-
чення України”, та не менш пристрасне відкидання Ку-
ліша в останній праці Д. Донцова „Дух нашої давнини”.
Це з одного боку. Але годиться пригадати й приклад,
не менш пристрасного — протилежного ставлення до
Куліша — це апологетична згадка про нього в одному
з голосних памфлетів Хвильового, де Куліша названо
—- „найбільшим з наших інтеліґентів в європейському
значенні цього слова”.
Що більше, серед старшого покоління земляків є
(або донедавна були) ще люди, які пам’ятають старого
Куліша особисто і які, в більшості, ненавидять його
пристрасно і, справді таки, „особисто”. І це тим більше
дивно, що саме у нас бе шогіиіз звичайно говорять ли-
ше Ьепе, і то тим гойніш, чим палкіш за життя лаяли.
Здається, що ледве деінде можна знайти таке ра-
зючо-нерівне, таке живоемоційне ставлення до людини,
що вмерла півстоліття тому. Факт цей, знову ж пов-
106
торюю, видасться радше додатнім, аніж від’ємним: ко-
ли Куліш ще й досі викликає таку ґвалтовну реакцію,
то це свідчить, що національна суспільність, поза всіма
її знаними недомаганнями, у страшній своїй історич-
ній хворобі — ще жива.
І згадується одне місце з листування російського
белетриста Івана Турґєнєва, людини досить стриманої
і вихованої, фактичного емігранта і т. зв. європейця,
що аджеж, не зважаючи на своє політичне українофоб-
ство, вмів знайти об’єктивні й доброзичливі слова, напр.,
для Шевченка. Турґєнєв згадує в листі, як в одному
товаристві зійшлися „милі малоросіяни”, між ними й
Марковичка, і все було б гаразд, якби не з’явився ще
цей, як Турґєнєв каже, „картавий дурень Куліш”.
Розуміється, епітет „дурень” занадто відбігає від
дійсности, щоб брати його щодо Куліша поважно, але
цей епітет яскраво демаскує ступінь роздратовання у
російського „європейця” самою появою Куліша. При-
чини цього роздратовання могли бути різні й складні
і, навіть, не конче самі лише національні (бо, як відо-
мо, Турґєнєв теж кохався у Марковичці як і Куліш),
але ступінь і форма того роздратовання надто харак-
теристичні й показові!
Значить, було щось у Куліші таке, що відрізняло
йото від, загалом, „милих малоросів”. І, найпевніше,
що саме оте „щось” залишається в його спадщині й до-
нині. І донині дратує та відрізняє.
II.
В певному сенсі можна говорити про многозначність,
ба навіть загадковість „несамовитого Панька”.
З властивим йому спрощенням академік Сергій
Єфремов розв’язував цю проблему привабливо-корот-
кою формулою: „без синтези”. І, навпаки, повна проти-
лежність „народникові” Єфремову, один з найрафіно-
ваніших київських вчених, людина не абиякої історич-
107
ної інтуїції й культури, полагоджував проблему Кулі-
ша вишуканою та, в ґрунті речі, теж досить упроще-
ною формулою: „прометеїстичне хлестаковство”. Інші
вживали, в сенсі лайки, російське поняття „інтелігент”.
Кількість метафор і формул цього роду можна
було б довільно збільшувати і, в залежності від ступеня
дотепу, колекціонувати. Але висвітленню цілковитої
постаті Куліша ці формули й метафори ледве чи помо-
жуть. В ліпшому випадкові вони дадуть лиш розріз-
нені аспекти многогранної й многобарвної цілости. А
що та цілість, та цільність у Куліші є, — доказом
цього вже саме намагання дослідників відшукати й ви-
найти якусь одну і єдину універсальну формулу, що
обняла б цілого Куліша. Ці то намагання, власне, й зро-
джують підсвідому певність дослідників, що Куліш
таки, помимо всіх своїх „борсань” та „зрад”, ту цілість
посідав.
З отими „борсаннями” та „зрадами” в істориків
нашої літератури (та й культури) не завше буває все
в порядку. В цьому відношенні витворилась навіть
своєрідна недобра традиція, що її відчуваємо тепер
знову хоча б у статтях на тему Хвильового, в яких,
зазвичай, ходять „навколо” („чи був Хвильовий кому-
ніст, чи не був?”, отже, „зрадив?” чи „не зрадив?” і
т. под. екзерциції) великої теми, самої теми живої лю-
дини не дотикаючи.
Тих „борсань” і „зрад” зазвичай шукають саме
там, де їх немає.
Ось довгий час покутувала леґенда, що молодий
Шевченко романтично уявляв собі Козацьку Добу на-
шої історії, а як, мовляв, постарішав та порозумнішав,
та ще й зажив помочі (завше готових „допомагати”)
своїх північних знайомих, то й щасливо прозрів, що всі
ті гетьмани то тільки „варшавське сміття” (про „грязь
Москви” в таких випадках дипломатично замовчуєть-
ся), та й постригся в молодші учні до Герцена та Чер-
108
литовського, щоб у „спільному” хорі закликати „к
топору” всю, мовляв, „Русь”.
І чи то був оригінальний винахід чужинців, які
послуговувалися „літературознавцями” на зразок Шаб-
ліовського й под.? Ні, на жаль, це було (як у багатьох
інших випадках) лише використовування й пристосо-
вування готової, наївними земляками винайденої й ни-
ми яг сконструйованої, легенди.
На чому, як не на „борсаннях” і „зрадах” заснована
Єфремовська формула „без синтези”. Що раннє коза-
кославіє Куліша змінилося пізніш на, не менш палке,
козакофобство? Що ненависть до Москви обернулася
ненавистю до Польщі, тим чиннішою, що сполучена
була навіть з міністеріяльною російською посадою у
Варшаві? Що прокльони на адресу Москви переобра-
вшійся в оди на честь Петра та Катерини? Що „консер-
ватор” і „ретроград” зробивсь на схилі віку сердечним
приятелем „ліберала” й „поступовця” Драгоманова,
якого, в повних ніжиости листах, титулував „Золото-
верхим Михайликом”?
Все це, розуміється, було. Все це, розуміється, —
т. зв. факти. Як і „фактом” є, що в свій час членом
соціял-демократичної партії був, аж поки його звід-
тіль не усунули, напр. пізніший соціялістожер,, „хва-
шист” і т. д. Дмитро Донцов, що не перешкоджало йому
в „Украинской Жизни” С. Петлюри, в роках 1910-32,
публікувати цілковито те саме (напр. про Лесю Укра-
їнку), що він по році 1922 публікував у редагованому
ним самим ЛНВ. А що ж, як не „факт” перебування
Донцова в рядах УСДРП (де, до речі, тоді був згурто-
ваний цілий убогий „актив” нашого народу!) до сьо-
годні служить наївним за важкий, мовляв, аргумент
до „зрад” Донцова, до його „російської (?) психіки” і
навіть „коньюнктуральности”. Може не всі собі усві-
домлюють, що ідеолог нашого монархізму, консерватизм
і „ретроградство” якого порівнюють із Шатобріяном і
Моррасом, замолоду був теж „демократом” і, навіть,
109
одним з фундаторів партії „хліборобів-демократів” у
р. 1917. І це не перешкодило Липинському стати піз-
ніш найпристраснішим ідеологічним противником де-
мократії, зокрема рідної, як його монархістичні пере-
конання не стримали його наприкінці життя нечувано-
гостро виступити проти партії, якої був фундатором та
ідеологом, і, фактично, нанести цій партії нищівний,
може й смертельний удар. Чи це теж, може, була
„коньюнктуральність”? І хоч надійшов час на розумін-
ня справжнього Липинського (а ми часу маємо, вза-
галі, обмаль), то жадної цього роду праці на літератур-
ному обрії невидно, бо, бачите, пройшла скороминуща
„мода” на Липинського уявного... І тому про справж-
нього Липинського „коньюнктуральніше” мовчати. На-
дійде час (мірою нашого культурного росту), коли су-
спільство спроможеться відповідно зльокалізувати „зра-
ди” й „ко'ньюнктуральності” (чи „російськість”) у най-
більш яскравих наших особистостей і навчиться ди-
витися на них доцільніше і синтетичніше.*) Бачити в
них не спримітизовану на власний копил „ікону”, лише
— живу людину.
III
Приклади можна множити в безконечність. „Факти”
можна бухгальтеризувати тисячами. Та чи варто? Вже
з наведеного, либонь, ясно, що криється за тим усім:
безпросвітний, здається часом, безнадійний приміти-
візм суспільної думки. Зустрічаємося з ним
на кожному кроці. Шкоди він нам чинить необчисленні.
„Трагедії” наші з тієї прапричини більшости на-
ших нещасть — множаться без кінця. Що більше, про
примітивізм говорять усі (починають говорити навіть
*) Так, напр., прийшов час на цілком об’єктивну оцінку
літературної спадщини Драгоманова, цілої літературної спадщи-
ни, серед якої варто зупинитися хоча б на праці Драгоманова
„Историческая Польща и великорусская демократия”.
110
автентичні примітиви), але справа донині не поліпшу-
ється.
Це тим більше дивно й навіть загадково, що в істо-
рії нашої культури ми являємо образ народу, дуже да-
лекого від примітивности. Можна радше говорити про
нашу ускладненість, „барокковість”, навіть певну ра-
фінованість („хітрий хахол” — формула, що в ній кри-
ється дуже складний і зовсім непримітивний зміст!) не
лише нашої культурної (переважно мистецької) твор-
чости, а й нашої психіки. Києво-могилянська школа,
Сковорода, Бортнянський, Котляревський (так, „на-
віть” чи „власне” Котляревський!), Гоголь, Маркович-
ка, з пізніших Нарбут, Курбас, Зеров, Бойчук, М. Ку-
ліш — хто відважиться вжити тут слово „примітивізм”?
А чи примітивна є наша писанка, чи найпростіша „на-
родна пісня”, чи обрядовість Святого Вечора, чи навіть
ті визерунки, якими кожна дівчина в нас вміє розма-
льовувати селянську піч?
А одночасно й поруч? Одночасно й поруч, як це
не дивно, квітнуть пишним цвітом хронічна отаманія,
віршоманія, гопакоманія й всіляке гаркун-задунайство
— в усіх, буквально, ділянках суспільного життя. При-
криваючись якимсь „модним”, отже, лишень коньюнк-
туральним, „ізмом”, у сферу нашої і без того вбогої
політичної думки просовується справжня політична
„халтура”, і в результаті наша політична думка, що
ледве мріє і ніяк не може організувати свою тяг-
лі с т ь, опиняється перед 25—50-літтям назад. І всі
аксіоми з-перед чвертьстоліття робляться знову те-
оремами, які — протягом нового чвертьстоліття — тре-
ба буде „дискусійно” д о в о д и т и... під регіт вель-
ми втішеного тим ворога. І знову буде „схід чи захід”,
„приватна власність чи колхоз”, „Шевченко чи Маркс”
і т. д„ і т. д. 1 степовий Гамлет буде врочисто, всо-
те і втисячне, розв’язувати питання ,До Ье ог поі і о Ье?”...
Дискутуємо про стилі, провадимо складні аналізи пое-
тики тих чи тих літературних шкіл, деклямуємо про
111
„велику літературу”, а поруч і одночасно буяє віршо-
вана гаркунзадунайщина або й просто есєнінщина, „на
малоросійський язик перелицьована”, і на ринку з’яв-
ляються страшливі „поеми”, підписані ім’ям навіть ви-
сокого церковного достойника! І нікого це не вражає.
Ніхто не протестує. Мовчазно уважають це за річ
нормальну. Приклади можна множити, але для цього
не вистачило б книги, не те, що газетної статті.
Яке враження справляє все це назовні? Таке, оче-
видно, що викликає лише „покиваніє главою” і робить
з нас „притчу во язицех”, бо на кожного Хвильового
приходиться тисяча літературних „енків” — отже, не-
співмірно велика більшість. І та „більшість” заступає
і заглушує все те цінне й велике, що посідаємо. І то
не лише назовні: ця „більшість” заступає, заглушує і за-
душує також в н у т р і.
Така двоторовість культурного процесу сама в со-
бі не була б ще нещастям. В культурному процесі кож-
ного народу існують „поверхи”. Наше нещастя в тому,
що ця двоторовість у нас щільно переплітається і,
власне, жадних „поверхів” не робить, бо для існування
„поверхів” потрібний ієрархічний інстинкт, який у нас
віддавна (може, й протягом століть) паралізований. А
там, де немає ієрархічного інстинкту, там не може бути
структури. Там є безформність, рудиментарність, отже,
й примітивізм.
Коли шукаєш генези цього культурного приміти-
візму, завжди виникає в уяві персонаж з якоїсь мало-
російської комедії, що співає безсмертну арію:
Я і писар,
Я і слісар,
Я і вчитель-просвітитель...
Розуміється, є аж надто багато „об’єктивних” на це при-
чин: бездержавний стан народу — перша причина і най-
головніша. Але було б злочинним оптимізмом ховати-
ся за причини лише „об’єктивні”.
Треба шукати й „суб’єктивні”.
112
IV.
У випадку з Кулішем повторюється та сама історія:
кожен видатний земляк мусить у нас бути — на гли-
боко закорінене переконання громади — „і швець, і кра-
вець і на дуду грець”.
Якщо це, на жаль чи на щастя, траплялось у нас
(Грушевський, Франко, а, остаточно, й Куліш), то на
це були теж свої „суб’єктивні” причини (Франко так
і признавався на своїм ювілеї: „Може, в мені загинув
поет, але того роду діячі були потрібні”). Та було б
великим непорозумінням чи просто помилкою вважати
такий стан за нормальниий.
Та є ще інша сторона медалі: громада наша вима-
гає такої „універсальности” від своїх видатних співгро-
мадян, вимагає як речі самозрозумілої. А при тому й
понадто така видатна людина мусить бути ще й осо-
бисто симпатичною та лагідною, щоб нікого з громади
тією своєю визначністю (або, боронь Боже, великістю)
не „образити”.
„Лагідним” Куліш не був — ні в писаннях своїх,
ні в житті. Куліш — то була, передусім, Велика При-
страсть, а в такому випадкові для лагідности немає міс-
ця. Куліш був індивідуаліст у повному значенні цього
слова. Жадний політик, жадний історик, а якщо й вождь,
то, очевидно, „вождь без армії”.
Куліш був культурник, як він сам себе слушно
самовизначив. Лише культурництво його далеко не бу-
ло „аполітичним”, а, навпаки, було культурництвом по-
літичносвідомим, — тим то й проклинає його ворог до-
нині та й проклинатиме надалі. І оця політичність Ку-
лішевого культурництва являє найхарактеристичнішу й
найціннішу рису „несамовитого Панька”, що робить з
нього майже унікальну постать у ґалерії творців на-
шого пошевченківського культурно-історичного процесу
XIX ст. І коли тим способом „звузимо” підхід до Ку-
ліша, відкинувши факти і фактики, що їх „синтеза”
була б так само яловою, як шукання квадратури кола,
8
113
то тоді й знайдемо цілого Куліша, і, може, сама синтеза
стане можливою.
І це — давно назріле завдання для історика нашої
культури. Бо хоч недоліків у цій царині надто багато
(а деякі з тих недоліків пекучі), то все ж варто собі ще
й ще раз усвідомити, що хоч би маленької, але синте-
тичної монографії про такого яскравого чоловіка, як
Куліш, ми досі не маємо. Розуміється, — завдання не
з легких. Знаємо, що багато навіть з дуже видатних
авторів таку працю починали, але... обривали її з над-
міру завдання. Так, — монографія ця не буде працею
простою чи звичайною: занадто незвичайною постаттю
був і залишається несамовитий Панько Олелькович!
От хоч би взяти Куліша як приклад самої лише
енергії людської, навіть на тлі таких явищ, як титаніч-
ний дорібок Грушевського чи неозора діяльність
Франка.
...Пожежа хутора. Загинули рукописи. Загинула
довголітня праця. Але Куліш — з зовсім нетрадиційною
впертістю (наша „традиційна” впертість у таких випад-
ках звичайно... м’якне), з якимсь справді старокозаць-
ким завзяттям починає свою працю наново. Починає —
від початку!
...Здавалося Кулішеві, що під Австрією розгорта-
ються перспективи ширшої праці — і він, не довго ду-
маючи, зміняє підданство, щоб, як підданий Австро-
Угорської імперії, провадити працю широко й інтен-
сивно. Тут же виникла й та сумнозвісна українсько-
польська „крашанка”, за яку стільки помий вдячні зем-
ляки вилляли на голову Кулішеві... Та чи справедливо?
Чи такою вже помилкою була ота „крашанка”, якщо
зважити, що до тієї „крашанки” ми раз-у-раз поверта-
ємося й до сьогодні?
Варто придивитися, скільки творчих починів зали-
шив нам Куліш у спадщину, скільки починів з телеско-
пічною, майже, перспективою. А скільки глибоких ду-
мок розкидано в його не конче систематичних (тим біль-
ше — систематизованих нащадками) писаннях з різних
114
ділянок і на різні теми, думок, унятих часом у справ-
жню бронзу, що витримає віки („серед скарбів землі —
голота гола” або „над серце в мене висоти нема”), думок,
що кидають яскраве світло в найтьмяніші закути націо-
психології чи націоісторіософії.
V.
Зеров побіжно десь зауважив про „великі зусилля”
Куліша, що пішли на формування „високого” україн-
ського стилю.
Зауваження дуже слушне і значно глибше, аніж це
здається на перший погляд і аніж це думав сам Зеров.
Бо не про сферу лише літератури тут ідеться, як це мав
на увазі Зеров, хоч, розуміється, формування „високого”
літературного стилю (що, до речі, неокласики допіру
почали поважно реалізувати) без Куліша-поета (ос-
танньої доби) — уявити не можна.
Вагу цієї проблеми оцінимо повністю, коли зважи-
мо, що саме цей брак „високого стилю” не лише в літе-
ратурі, але й у цілій нашій національній дійсності кінця
XVIII — початку XIX ст., занапастив нам Гоголя, бо
лише в шуканні „високого стилю”, притаманного його
генієві, він опинився випадково в Петербурзі... у занадто
спізненій подорожі до Риму...
Наївні літерати підраховували кількість „русициз-
мів” у віршах „Хуторної поезії” і не були спроможні
зауважити та оцінити піонерсько-творчого чину, що за
тими архаїзмами крився. Навіть великий Франко, пись-
менник далеко не наївний та й першорядний філолог-
вчений до того, легковажив Кулішеві „доктрини про ви-
сокий стиль та староруську мову”, зовсім не доцінивши
великого політичного значення „староруської доктрини”
Куліша, що обіймала в нього не лише „мову”.
Та „доктрина” носила явно політичний, державниць-
ко-національний і ,агресивний”, контр-„общеруський”’
характер, як, загалом, державницькою була вся діяль-
ність Куліша. Це було щось діяметрально протилежне
8»
115
духово-вбогому й фактично капітулянтському „народ-
ництву” з різними теоріями про „домашній вжиток”,
не виключаючи й хоробливого „федералізму” пізнішої
драгоманівщини. І коли подивимося під цим кутом по-
гляду на велику, досі недоцінену політичну поезію Ку-
ліша, то, може, нас не так уже дуже й вражатимуть
славословія на адресу „татарина” — Карамзіна, „ара-
па” — Пушкіна, несамовитого імперіяльного деміюрґа
Петра І і, будь-що-будь, незвичайної німкені — Кате-
рини. Всі ті імена — то символи, майже метафори. Всі
ті імена то —псевдоніми державнотворчих факторів.
Уживаючи тих „символів”, Куліш мав на меті ясніше,
докладніше показати землякам, що то с державність,
розкрити зміст цього давно забутого „українством” по-
няття.
Куліш бо надто добре знав вогненно-криваву гра-
ницю поміж тим, „що становить націю в розумінні
етнографічному”, а що „становить націю в розумінні
політичному”, а це його власні слова з року Божого
1864! Отже, трошечки раніше, аніж наші „фахові по-
літики” почали тією проблемою — під непереможним
впливом „обставин” — цікавитися.
І хіба не живі й досі, хіба не пульсують живою
кров’ю пророчої думки його давні-давні слова, що їх
у свій час так мало знали, а ще менше розуміли:
„Прославлять і благосло витимуть майбутні поко-
ління лише тих, що дбають за це, аби землю нашу по-
сіли в спадщину ті, що пролили за неї свою кров. Про
інших буде стільки пам’яті, що за будівників залізнич-
них шляхів і таких інших речей... Ми ж безпосередні
пани і володарі цієї землі. На ній відіб’ється наше мо-
ральне обличчя і буде вона відома народам рисами цьо-
го обличчя, яких ніхто стерти не зможе!”
Чи багато з тих, що ще й досі „синтетизують” Ку-
ліша, хоч нині до кінця розуміють ці маєстатичні твер-
дження державника з 70-их років минулого століття?
1947.
116
ФРАНКО ЯК ЯВИЩЕ ІНТЕЛЕКТУ
Більш як сто літ тому на скраю села Нагуєвичі в
Дрогобиччині, в родині — не рільника, а, власне, реміс-
ника, коваля, народився Іван Франко, якому судилося
стати великим.
Великим не в Галичині лише, а в цілій Україні,
в цілій Східній Европі, як також — одним з тих неба-
гатьох, що репрезентують культуру Европи перед ці-
лим світом.
Якщо сьогодні це ще може видаватися нашою на-
ціональною аберацією, то прийде день, коли історик
європейської літератури не зможе поминути імени ве-
ликого сина нашої Батьківщини. Ба й ті, недавні факти,
що річницю Франка вшановували напр. Публічна Біб-
ліотека в Нью-Йорку окремою виставою або Нью-Йорк-
ське Польське Наукове Товариство сходинами, то не е це
речі випадкові чи лише коньюнктуральні. То, власне,
може, ті перші ознаки неминучого визначення радіюсу
променювання Франка поза межами національної спіль-
ноти.
І.
І так ми стаємо віч-на-віч з Величчю. Яка широка
і яка, остаточно незбагнена тема: що таке Велич? Це,
саме прозорий ум і творча інтуїція ніколи не віджалу-
ваного Миколи Зерова підкреслили в його вже історич-
ній студії про Франка-поета — цю властивість Франка:
„велич, у якій (як ствердив Зеров, а це було наприкінці
20-х років) — вже ніхто у нас не сумнівається.”
Наслідком фатального завузлення цілого ряду не-
переможних перешкод, Франкові до кінця життя не по-
щастило стати на повний зріст ані великим поетом, ані
великим ученим, ані великим мислителем, ані — що
найтрагічніше, може, для нас, великим організатором
і провідником народу.
Але ця характеристична і, сказав би я, специфічна
117
Франкова велич парадоксально вміщала в собі своєрід-
ну синтезу всіх тільки що перелічених великостей, бо
був він одночасно і суспільним діячем, і політичним мис-
лителем, і ученим, і повістярем, і драматургом, і поетом
— і то на такім рівні, і в такій повноті, яка нагадувала
хіба мужів італійського Відродження чи наших Київсь-
ких Атен могилянсько-мазепинської доби.
Стати великим — відносно легко було в ще недав-
ній Англії, відносно можливо було, до руїни Европи в
Другій світовій війні, у Франції, Італії, Німеччині чи
Скандинавії, себто там, де існували й ще існують викри-
сталізувані суспільства з історією виробленим інстинк-
том ієрархічности. Стати великим, хоча б лише на полі
культури, можна було й там, де існувало меценатство —
шляхетське, як у Польщі, чи суспільне, як у Чехах.
Але наскільки ж трудним було і є — вже не стати, але
хоч би заховати, врятувати великого чоловіка, чи мате-
ріял на нього, в історично і культурно здеформованих
східньо-европейських, а в політично-колоніяльних без-
суспільних умовах нашої Батьківщини — особливо і
передусім!
І коли Іван Франко саме на цих теренах великою
людиною став (й чим далі, тим більш ставатиме), то
завдячувати це він міг лише сам собі і виключно собі,
заплативши за свою велич важкою ціною своєї страшної
біографії, щоденною жертвою свого понадлюдського тру-
ду і щоденною боротьбою з оточенням, обставинами
і самим собою. Отже, сталевій силі своєї волі та харак-
теру — своєї виняткової особистости. Бо особистість
— і є, власне, те, що найбільше вражає і вражатиме в
нім. В його характері і нетрадиційній, майже не україн-
ській, волі — саме сконцентрована його велич і тієї
величі таємниця.
Уявім собі, що в Шевченковій біографії забрак-
ло б чуда його, як він казав, „овідієвої метаморфози”
і що він залишився б кріпаком пана Енґельгардта до
смерти. Уявім собі, що Леся Українка, замість в родині
118
волинського дідича, народилася б під селянською стрі-
хою.
У Франка чудес не було. Були одідичені по бать-
ках ясний розум, працьовитість та ще, до певної міри,
життьовий реалізм. Ну й хіба громадянство, будь-що-
будь, конституційної австрійської монархії, хоч і в її
півколоніяльному закутку...
Розуміється, біографія Франка не становить в ряді
подібних біографій особливого винятку. Трагічність е
якби притаманна людині творчости. Але все ж, той
град катастроф, що спадають на життя Франка з яко-
юсь фатальною послідовністю, той постійний брак ви-
ходу в творчість, іменно, творчість поетичну, бо, поза
всяким сумнівом, Франко був уродженим поетом, та
„жебрача бідність”, як це окреслив Павлик, — то все
було приділено Франкові в занадто вже великих до-
зах, цілком достатніх для заломання навіть сильного
характеру, навіть непересічної людини.
Рамки життя днів його творчого існування стано-
вили якби доживотню в’язницю... Доля не дала йому,
блискучому учневі Яґіча й шкільному товаришеві Ал.
Брікнера навіть такої цілком природньої й логічної жит-
тьової бази, як університетська катедра, а — катастро-
фа ця року 1895 — заважила і на житті, і на загальній
творчості Франка занадно виразно, щоб ту катастрофу
можна було злегковажити. Та це все — в пляні матері-
яльнім, а матерія була безсила перед духом тієї людини.
Значно страшнішою виглядала інша справа, а саме
те, що сам Франко окреслив:
Я боротись за правду готов, —
Та з собою самим у борні
Не простояти довго мені.. .
Ще молодий Євшан, перший новітній критик Фран-
ка, зауважив і зформулював цю проблему, як „страшний
фаталізм епохи”, а живим символом її — як же довго
став при Франкові — не ангелом, а скорше демоном-сто-
рожем — Михайло Драгоманів.
119
II.
Пригадаймо собі добу, в якій народився і мусів фор-
мувати себе Франко. Це всевладне, майже релігійне па-
нування доктрини позитивізму, раціоналізму, соціялізму
ба й анархізму. Прудон, Маркс, Бакунін — це визначні
апостоли й незахитані божища. Це віра в якийсь соціо-
логічний дарвінізм з, мовляв, мирною еволюцією до зем-
ного раю. Це фанатичне обоження т. зв. поступу і спро-
вадження правдивого природнього патріотизму до непри-
родньої „клясової свідомости.” В консеквенції, як це
зформулював хтось з Павликового оточення, символ
віри був такий:
1) Космополітизм у політиці, 2) Натуралізм у штуці,
3) Атеїзм у релігії (!).
Так. Для нас це звучить анекдотою і навіть дотеп-
ною. Але в 70-х, 80-х роках минулого століття ця гумо-
ристика далеко не була анекдотою, навіть на заході Ев-
ропи. Що ж говорити про наші терени і цілий схід Ев-
ропи, так чи інакше підданий переможним впли-
вам тих догматів, резонованих десятками Чернишев-
ських та Міхайловських на чолі з т. зв. великою ро-
сійською літературою, що отруювала і нищила все жи-
ве. Це в тій атмосфері зродилось в Росії специфічне
ессерівське мужикопоклонство, що затруїло й здефор-
мувало наше, в істоті своїй чисте, ідеалістичне й, по-
своєму, святе народництво — ми це бачили геть пізніше,
як воно ще буяло в діячах Центральної Ради і яку фа-
тальну ролю відограло воно в наших державно-творчих
судорогах.
Той ідеологічний комплекс епохи був, дійсно, страш-
ний і незахитаний як скеля. І це, справді, й була, власне,
та „скала”, що ще молодий Іван Франко, може проти
своєї тодішньої свідомости, взивав „лупати”.
Що міг тій скелі протиставити син дрогобицького
ремісника?
120
Якщо козацького походження селянин-Шевченко
тій скелі могутньо протиставив свій демонічний націо-
нальний інстинкт, який всуперч всьому і всім, знав, що
„в своїй хаті — своя правда і сила і воля”, то тієї бла-
годаті національного генія Франко — з багатьох причин
— не мав. І тому син дрогобицького ремісника вийшов
проти неї з тією зброєю, яку мав від народження і яку
ціле своє тверде життя сталив та вдосконалював: зі
зброєю розуму.
Шевченко ту скелю на крилах генія перелітав.
Франко мусів ту скелю прорубувати. І він її прорубував
— в холод і спеку, день і ніч, рік за роком, невпинно,
систематично-послідовно — аж крізь отвір у скелі по-
казалося світло історичної дійсности, світло багрове й
димне від пожеж і крови. Але тунель був прорубаний
і неволя, неволя інтелектуальна, надлюдським трудом
Франка була переможена.
Не пригадую собі в світовій поезії такого апологета
й співця розуму-інтелекту, як поет Іван Франко.
Ти, розуме-бистроуме,
Порви пута віковії!
Цей ляйтмотив і щоденна молитва в поезії молодого
Франка, молитва, бо ж тоді він — цей „матеріаліст” з іде-
алізму і з обставин доби — вірив у розум, саме в — „ро-
зум владний без віри основ”. Та чудодійна сила розуму,
тоді ще скрита для Франка, несвідомого, що
Рождество Твоє, Христе Боже наш, —
Возсія мирові Світ Разуму,
В нім бо звіздам служащіє
Звіздою учахуся —
саме та божественна сила розуму привела його згодом
від „без віри основ”, саме до „основ віри” і та віра спа-
лахнула великою ораторією в „Мойсеї”.
121
ПІ.
Над розумом Франка, що цілою своєю творчістю
був саме явленням націоналного інтелекту, варто зупи-
нитися ще раз і ще раз, паки й паки. Бо проблема розу-
му у Франка становила невідкличну сторінку в історії
нашої національної мислі. А історія тієї мислі ще так
мало просвітлена, що до яких-будь — як же історично
конечних! — підсумків чи висновків ще не близько.
Новітня національна мисль спалахує у Панька Ку-
ліша, щоб зітліти і, врешті, згаснути в Драгоманові.
І коли 80-ті—90-ті роки не обірвалися в нашій історії
прірвою провансальства, отже національного небуття,
то вдячні мусимо бути за це саме Франкові, що єдиний
підхопив, поглибив і розбудував інтелектуальний про-
лог Куліша і став велетенським етапом на труднім і не-
вдячнім шляху національної мислі, якої забагато — як
показує наш недавній, але вже історичний, досвід,
— ми ніколи не мали і, певно, ще не скоро матимемо.
Які чуда прозріння ба й пророчости творив інтелек-
туальний подвиг Франка, вистачить навести хоча б ли-
ше дві цитати.
Цитата з р. 1898, себто тоді, коли по цілій Европі
лунали оперети Оффенбаха, у Відні танцювали Штрав-
сові вальси, у Петербурзі цар не приймав амбасадорів,
бо відпочивав з вудкою над ставком, а під інтелектуаль-
ним небом Европи височіли ідоли Поступу і Маркса.
Саме про марксизм тоді, р. 1898 і говорить Франко.
Жорстокі наші часи! Так багато недовір’я і не-
нависти, антагонізмів намножилося, що не довго
ждати, а будемо мати (а, властиво, вже маємо!) фор-
мальну релігію, основану на догмах ненависти та
клясової боротьби.
Славнозвісний тепер філософ Бердяєв, сам був.
марксист, допіро аж 10 років пізніше і вже по досвіді
122
революції р. 1905 — майже літерально повторить фор-
мулу сина дрогобицького ремісника.
А ось цитата з праці Франка „Що таке поступ” з
р. 1903:
„ ... Всеможна сила держави (марксистівської)
налягла б страшенним тягарем на життя кожної
поодинокої людини. Власна воля і власна думка...
му сіли б щезнути... Виховання... зробилося б мер-
твою духовною муштрою. Люди виростали б і жили
у такій залежності, під таким доглядом держави,
при якій тепер у найабсолютніших поліційних дер-
жавах нема й мови. Така держава сталася б вели-
чезною тюрмою.
А хто держав би в руках керму тієї держави?
Цього соціял-демократи не говорять виразно, та
у всякім разі ці люди мали б у своїх руках таку
величезну владу над життям і долею мільйонів,
якої ніколи не мали найбільші деспоти.”
Чи це не пророча візія великої людини, візія, що
здійснилася до найменших деталів? Ці висновки науко-
во-здисциплінованого інтелекту Франка можна порів-
няти лише з ірраціональним візіонерством у „Бісах”
Достоевського.
Року 1904 Франко вже оперує такими поняттями,
як „всевладство” (ми сказали б — тотальність) дослівно
— „комуністичної держави”, „державний соціалізм”,
„тріюмф нової бюрократії над матеріяльним і духовим
життям суспільности” . . .
Це було, до речі писане під адресою наших моло-
дих тоді неофітів марксизму. І, може, такий Симон Пет-
люра, пориваючи в огні визвольної боротьби з своєю пар-
тією, пригадував собі ці пророчі остороги і стисло наукові
висновки героїчного інтелекту Івана Франка.
1956.
123
МИСЛІ В РОКОВИНИ
(1917 — березень — 1937)
І.
Оптимізм — що й казати! — завжди є спасенний,
що більше, є це первень — для всякої чинности — на-
сушний, як хліб щоденний. І немає потреби доводити
тут від тисячоліть знаної аксіоми.
Можна б лише радіти, що саме тепер, як ніколи пе-
ред тим, оптимізм, судячи з поточних публікацій, зна-
ходить своїх визнавців і апостолів серед сьогобічного
нашого суспільства. Більше того, специфічний оптимізм
рішуче починає захоплювати більшість суспільства, стає
нечувано-популярний, робиться, вибачте на слові, мод-
ний.
І от тут, мимохіть, приходять застереження. З’явля-
ється почуття тривоги, що змушує нас навіть під загро-
зою стягнення на себе чергових громів за „вічний песи-
мізм”, за „окислительство”, за „дефетизм”, бачніше при-
дивитися отому, мало не епідемічному, літературному
оптимізмові.
Зробити це варто не лише з приводу вельми пов-
чальної річниці, а й тому, що події відбуваються в за-
надто вже прискоренім ритмі, який може несподівано,
обернути наших найясніших оптимістів на найчорніших
песимістів.
А того роду крайностей належить уникати хоча б
для заховання здорових нервів.
II.
Український оптимізм виглядає здебільша дивно і
підозріло.
Це не анекдота, а факт, що існує один демократич-
ний еміграційний діяч, який, наслідуючи певного свя-
того, що завжди повторював — „діти, любіть одне од-
124
ного”, при кожній нагоді повторює: „час за (не па, а за)
нас працює”.
Ця сентенція є також колективною вірою цілої по-
літичної партії, що зв’язала свою долю з таємничою ро-
лею II Інтернаціоналу. Ми не помилимося дуже, коли
оце вигідне сгесіо модерного оптимізму перенесемо й на
ширші кола нашого суспільства, без ріжниці ідеологій
та світоглядів.
Не дивниця, що при того роду оптимістичних на-
строях, кількість, напр., „тоже-націоналістів”, а навіть
„расистів” зростає в нас нині в темпах справді стаханов-
ських. Адже „час за них працює” — чому ж не приста-
ти на таку симпатичну „самоходову”, майже моторизо-
вану ідеологію?
Люди, які — в масі — донедавна ще були переко-
нані, що Україна починається від „Енеїди” Котляревсь-
кого чи просто від „Чудацьких думок”, нині, на підставі
свіжо прочитаної брошури, з побідними вигуками Ко-
люмбів, деклямують про „власний характер від кількох
тисяч літ”, про „тяглість чотирьох-п’яти тисяч років”,
про траків і Кібелу, праісторію і протоісторію.
Куди не кинути оком, кругом самі Чин-овники, На-
ці-дримцісти, Расисти (так чисто-абес'інського, як і ля-
поноїдального типу) і інші не менш войовничі кандида-
ти на варягів.
Ще вчора молодий чоловік писав пролетвірпіі про
клясову боротьбу, а сьогодні — гай-гай! — конструює
поему про Олега та імперіялізм.
Чудо масового навернення — та й годі!
Картина — як на „зовнішнього” глядача — просто
стрясає своєю оптимістичною грандіозністю. Та на тім
не кінець, бо хвиля модного оптимізму така потужна,
що має тенденцію розливатися не лише в майбутнє, але
й у минуле. Отже попутно довідуємося, що українці,
взагалі, з роду-віку були націоналістами, що скритими
націоналістами були не тільки діячі Центральної Ради,
125
але й щільно законспірований Винниченко, до якого не
вмився й Валенрод.
Здавалося б — лише радіти. Але не треба бути ве-
ликим аналітиком і знавцем рідної характерології, щоб
зрозуміти, що той модний оптимізм український дуже
мало мас спільного з оптимізмом Святослава чи Богда-
на, а ще менше з вірою ідеологічних рухів нашого апо-
каліптичного століття. Підстав того оптимізму належить
шукати значно ближче і мілкіше, серед, на жаль, гіршої,
хоч і не менш рідної частини українських психічних
навичок — не гіперборейсько-тракійсько-скитських ти-
сячоліть навіть, — лише серед найближчого рутенсько-
малоросійського століття.
Це все та ж випробувана філософія несмертельного
цех-майстра Купер’яна. Це все той же універсальний
спосіб „перелицьовування на язик малоросійський.” Це
все та ж незнищальна (а яка ж куца!) „хитрість з со-
бою”. Це все та ж недобра інерція невольницької мімік-
рії, що ще й досі заховала критерії „общеполєзних і де-
шевих кніґ для народа”, волов’ячий темп „нумо до пра-
ці, брати”. Це солодкавий чад просвітянських каганців,
що розпорошували поломінь і згущували темноту. Це
—- в довгім летарґу бездержав’я набута „мертвотність”,
що забиває все живе і творче, і хронічний „культурний
епігонізм”, що в його мертвих стінах кількакратно за-
ламувався Куліш, підтяв крила Шевченко, викривився
Франко, муміфікувався заживо Костомаров, „відмовчу-
вався” Стефаник, задушувався Хвильовий. Це той неру-
хомий задух, якого не витримують ніякі бувші, теперішні
й майбутні Башкірцеви...
До оптимізму, як методи, до його життєвої і жит-
тєво-побутової ролі може бути відношення лише пози-
тивне. До ляйбніцівського оптимізму, як світогляду, ма-
ємо поважні застереження філософічної природи (лег-
ко бо він, знижуючись на землю, переходить в той оріі-
тівте Ьбаі, з якого глузував Сорель). Але до оптимізму,
який — без жадних об’єктивних причин — як йеиз ех
126
піа'сЬі’па, зродився на вищеокресленій, досі до кінця не
зліквідованій, традиційній основі, — не маємо довір’я.
Під модною маскою популярного „масового” опти-
мізму (виключаємо одиниці, що до нього дійшли само-
стійно і за нього відповідають особисто) в значній мірі
криється традиційний гоголівський Пацюк з його без-
підставними мріями про вареники, що по дорозі автома-
тично вмачатимуться в сметану і самі мандруватимуть
У рот.
III.
Жарти на бік. Вистачить лише загально здати собі
справу із змін, що зайшли над Дніпром, щоб жарт замі-
нився на Гримасу муки.
Свідомість, що зміни ті зайшли в процесі нерівної,
хоч і Грандіозної, боротьби з апокаліптичною бестією,
що зміни ці Москва окупила й окупає дуже тяжко, — це
не може бути для нас ані потіхою, ані підставою для па-
сивного оптимізму: „час за нас працює”, або — „націона-
лізм охоплює цілий світ, отже!”..., або — „вступили в до-
бу самоозначення націй, отже!”...
Це може бути єдино наукою, яка, на жаль, поки-
що дає висліди далеко неспівмірні з „платнею за нав-
чання”.
Мало хто уявляє собі ту білу Абесінію, що повстала
по 1933-34 „навчальнім” році в країні „тихих вод і ясних
зор”. Мало хто уявляє собі ту смертельну адміністрацій-
ну мережу планованої організації визиску і деградації,
що нагадує хіба устрій феласького Єгипту, коли цілу
країну обернув Кремль не в „военное посолоніє” Арак-
чеєва, лише у в’язницю каторжної праці, планово по-
збавленої навіть крихти невільничої радости, крихти
в’лзничної творчости.
Були колись оптимісти, які повторяли, що „з му-
жика мене не скинуть”. Але в СССР доведено, що той
127
оптимізм наївний, і що не лише „мужика” можна позба-
вити „мужицтва”, а й людину можна „зматеріялізува-
ти” до стану тварини, або й цілком „неорганізованої ма-
терії”.
Коли за останнього плянового голоду 1933 року ук-
раїнському народові зроблено біологічну вирву в розмірі
кількох мільйонів людських жертв (не говоримо про си-
стематичне вирізування його нервів і мозку), то тут ані
„пам’ятник Шевченкові” (серед харківського бруду і
сміття), ані, врешті, уславлена „украмова” (що догасає в
постаті „одново із двух радних язиков УССР”) — не мо-
жуть бути навіть тінню „історичної компенсації”.
Просимо п. п. оптимістів вірити, навіть тих оптиміс-
тів, що черпають свій оптимізм із справді глибоких ар-
хеологічних покладів і протоісторичних джерел, — що
не маємо заміру страхати, „винуватити власний край”,
сіяти дефетизм, чи припасовувати до нашої батьківщи-
ни „засаду, вироблену чужим расовим організмом”.
Звертаємо лише — кудиінде звернені — погляди на да-
леку від всілякого оптимізму дійсність, дійсність, що її
мусимо переборювати, перемагати повсякчас. Перемага-
ти не трусливим, плитким, легковірним, і безвідповідаль-
ним оптимізмом струся, лише повсякчасною творчою
чинністю, чинністю духовою, а не демагогічною „бадьо-
рістю”, справжнім, а не святочним лише моральним на-
пруженням. Мусимо українську дійсність повсякчас пе-
редовсім духово компенсувати.
Самого оптимізму тут, напевно, не вистачить. А на-
віть, зваживши на зловісну генезу того оптимізму і до-
свід останнього двадцятиліття, можна вважати того ро-
ду оптимізм за чинник ослаблення, демагнетизації, на-
віть наркотизування.
Коли міт чи мета, якими б величними й могутніми
самі в собі не були, не знаходять необхідних контактних
точок з дійсністю, коли між мітами і дійсністю залягає
„неелектропровідна” порожнеча, тоді і міти, і мети по-
зістають — з цілою своєю потенціяльною потужністю
128
— громом за горами, фата-морґаною в пустині, прима-
рою у млі.
Нація є те, що було й буде, складають її мертві, жи-
ві і ненароджені, а ті мертві часом воскресають і перема-
гають. Але полишити все, як робить частина оптимістів,
лише на предків, складати увесь тягар лише на небіж-
чиків, апелювати лише до археології, — це для живих,
коли вони дійсно живі, — дещо забагато.
IV.
„Гори каміння, що на груди мої навалили, я так
легенько скинув, мов пух! Я невгасимий Вогонь, Пре-
красний, Одвічний Дух” — так виспівував дух історії
•— устами Тичини — року Божого 1917.
В час чуда. В час, коли „оптимізм” міг бути оправ-
даний. Бо в час чуда все могло статися, отже і кількати-
сячолітнє каміння ріжних тисячолітніх наверствувань
могло дійсно переісточитися в „пух”, у порох віків. Для
цього треба було, щоб на голос історії, так само чудово,
повстала конгеніяльна йому духова енергія обудженого
з летаргу народу. Та, видно, занадто грубі та занадто
численні були ті скитські, тракійські, сарматські, гот-
ські та гунські наверствування. Той спресований „пух”
був, може, гірший за каміння...
М. ін. (малий ліричний уступ!) — трудно стримати
здивування, бачучи, як дехто черпає свій оптимізм з са-
мого-но переліку назв тих важких людських хвиль, що
пропливли по древній землі українській, правдоподібно
по головах її відвічних тубильців. Чи ж таке вже веселе
й „будуюче” заняття тішити уяву циклічними процеса-
ми навал і перервами державности, здійснюваної тими
чи іншими „варягами”, — іонійцями чи Готами? Все це
— треба знати, зокрема добре усвідомити собі „варязь-
кий” момент при будуванні державности, — але чи на-
лежить аж спеціяльно пишатися надмірним „багатством
культур” і надмірною кількістю назв завойовників без-
9
129
боронного інертного хліборобського „субстрату”? Та ж
завдання духового озброєння народу, „металізації” хлі-
боробської психіки, завдання перебудови (отже й „ни-
щення” дечого, хоч би воно було навіть „органічним ви-
квітом віків”) стоїть нині перед нами у всій своїй істо-
ричній невблаганності. Бо на тім, власне, й полягає ціла
справа, чи нарід наш залишиться в найближчій добі
знову „субстратом”, чи таки зробить останнє зусилля,
і стане нацією.
Археологія українська має величезні заслуги, зо-
крема щодо аналізи українського культурно-національ-
ного творива, комасації історичного нашого маєтку і
зміцнення самого почуття історизму. Але було б зле,
коли б всі раптом зайнялися археологією, перейнялися
специфічним археологічним „оптимізмом” і з археології
черпали б — в наш грізний час — душевний спокій і спо-
кусливо-мальовничу анти-кулішівську „рівновагу”.
Переживаємо час, що найменш надається на само-
заквітчування предківськими лаврами, на відпочинко-
вий оптимізм „кількатисячолітньої тяглости існування
на одній території”. Переживаємо час, коли жити „на
дурничку” не можна, коли мертвий капітал історії, вже
не дає процентів навіть у тих народів, які своєї історії
ніколи не видержавлювали. Щоб історично жити в ролі
„дієвих осіб” історії, а не існувати в ролі „дієвих людей”
з старих малоросійських комедій, — потрібна невсипу-
ща історична чинність, висока історіотворча (отже ідео-
творча) напруженість і — як же далеке від мальованого
оптимізму — почуття відповідальности.
Коли з тими єдиними критеріями придивимося до
цьогобічної української духової творчости, творчости
(що б там не проповідували доморослі соціялісти) віль-
ної від „законів” марксизму, побачимо в ній, попри знані
нечисленні винятки, загрозливі рецидиви найфатальнь
ших „традицій” минулої — від року 1917 — доби.
Як на палімпсесті, записанім, здавалося навіки, су-
ворими письменами започаткованої року 1917 історич-
130
ної апокаліпси, ось зачинають знову проступати забуті
„доісторичні”, „передпотопові” букви.
„Нагода” пройшла — так здається вічному просві-
тянцеві — і казка починається від початку... що прав-
да, з дещо змодифікованою термінологією, бо „так як
люди, так і ми”.
Отже маємо наново найгірші уривки позитивістич-
ної аритметики всуміш з старомодним провінціональним
декадентством; пересипане нафталіною народництво
і „згоду в сімействі” під грізними псевдонімами малощо
не „расизму”; православно-соціялістичні ірмоси, аран-
жовані під московський маюфес і единофронтовий фок-
строт; глибокомислено-фельшерські трактати про „ми-
лозвучність”; пошесть графоманського рукоблудія під
етикеткою найгопачнішого псевдо-націоналізму; мис-
тецьке гаркунзадунайство, що удає найостатніший „Па-
риж” і найавтентичнішу „Европу”; автентичний провін-
ціональний фейлетонізм, задрапований в тоґу загально
приступної науковости і т. д. і т. д.
А за всіми тими лаштунками і фарбами бовваніє
традиційно-мертва душа, що мертво ісповідуе релігію,
власне кажучи, куркулячого матеріялізму і незмінно
вірить в універсальність вивісочно-перемальовувальної
„українізації”, яко єдиного засобу на все.
Був колись соціялізм, — отже бралася відповідна
кількість фарби, перемальовувалося і ось готовий був
„єдиний шлях до України”. Є тепер націоналізм, та сама
процедура — і ось хмара „попутників”, „тоже-націона-
лістів”, — вже другий „єдиний шлях”. В одній руці
фарба жовта, в другій — блакитна. Рот дерев’яно реци-
тує нашвидку позичені слова. Але безформна, непоруш-
на, вогнетривала постать — все та ж.
Ні. Ще завчасно ховати гарячого й пекучого Пан-
телеймона Куліша. Заламувався? Так, але не зломився.
„Без синтези”? Хай пробують тепер синтезувати ті, що
„з синтезою”. Падав? Але й злітав і, може, частіш, аніж
падав. Захоплювався? О, яким вогнем! По пожежі Мот-
9*
131
ронівки, над попелом рукописів, запалювався наново,
і феніксом відроджувався знищений многолітній труд
— вогонь на вогонь! „Прометеїстичний хлестаковізм”?
Блискучий, але порожній дотеп українізованого київ-
ського інтелігента. Песиміст? Який же актуальний досі
той його творчий песимізм і яка конечна компен-
сація неплодного традиційного оптимізму. Прокуратор?
Так. І ще довго, навіть „народе без пуття”, буде по-
трібне,*) як характерологічно-необхідний демпінг, як
активізуюче мементо. „В ім’я чужинних доктрин”? Ні,
в ім’я національного життя і під загрозою національної
смерти. Гарячий і пекучий Панько Куліш, з діда-пра-
діда козак, не був ані доктринером, ані „принципіяліс-
том”, ані — що найважніше — епігоном якої-будь куль-
тури. Трагічний Дон-Жуан і Дон-Кіхот в одній постаті,
він ціле своє роботящо-творче життя („мені ніколи жи-
ти на світі”) пропалав нерозділеним коханням до єдиної
Прекрасної Дами. Але Вона для нього не втілилася і за-
лишилася мстивою мрією, суворою, часом гнівною до
нестями, до сліпоти — Музою, і, може, врешті, занадто
вже „матеріалізованим” символом дикої („вовчок”), не-
одуховленої української Деметери, „дєбєлой матрони
атлєтіческаво сложенія... с нємалой дозой коварства,**) —
Марією Марковичкою. „Мені залишилася самота, але я
виконаю все, що можна, і на самоті” — писав він з ху-
тора на схилі віку.
*)Шевченкові не витикають ані „ПоТибнеш, згинеш, Україно!
Не стане знаку на землі”, ані гризучого сарказму: „І гармонія,
і сила, музика та й годі... Що ті римляни убогі! Чорт-зна-що —
не Брути!... У нас Брути і Коклеси”... Не наміряємося Куліша
прирівнювати до геніяльного поета, але нагадуємо, що й Шев-
ченко був „прокуратором” не в меншій мірі.
**) Зі спогадів .рос. критика Скабічевського. Див. також М.
Грушевський —• „В тридцяті роковини Куліша” (Україна ч. 1-2
Київ 1927). Це одна з найбільш глибоких в нашій літературі стат-
тей про Куліша, що поважно захитуе знаною концепцією Єфре-
мова про Куліша, як людину „без синтези”.
1 З'»
V.
Пер Ґюнт: (відступає)
Назад, вперед, чи вгору, вниз, чи вправо, вліво,
[— однаково!
І тут, і там — не досягнуть. Хто ж ти? З’явись!
[ Ні слова.
Голос:
Я є Кривий...
Пер Ґюнт: (посувається напомацки)
Не розберу, чи мертве, чи живе
Десь шарудить. Липке й важке, розлізле щось
[ пливе
І мручить, збуджений мов звір.
(кричить)
Сюди! Ставай до бою!
Кривий:
Кривий не є такий дурний, щоб битися з тобою.
Пер Ґюнт:
Ти мусиш, бестіє!
Кривий:
О, ні. Кривий перемага без бою.
Генрих Ібсен, „Пер Ґюнт” акт. II.
Ми ніколи не грішили прихильністю до динамічних
явищ і відчуття динамічних понять. Статика була і є
більш до вподоби нашій традиційній психіці і важко-
плинному нуртові нашої крови. Може в цім коріниться
певний елемент національної молодости (якої з черги?),
але напевно є й значна частина віддавна законсервова-
ного примітивізму й інертности.
Не від нині повелося в нас повторювати такі понят-
тя, як „нарід” (народ) чи навіть „нація”, яко поняття,
що окреслюють щось раз-назавжди дане, закінчене,
устабілізоване, статичне. І, ручимося, що 90% тих, що
уживають (і надуживають) тих понять, не додумують-
ся, що „нація” с поняттям динамічним раг ехеїіепсе,
133
є живим, отже більш або менш напруженим проце-
сом, безперервним „становленням”.
Доба позитивізму, народництва й матеріалізму внес-
ла в ці поняття величезну плутанину, що тяжить — у
нас спеціяльно — до нині. Напр. слово „нарід”, затруте
віддавна російським „народом”, невипадково приходить-
ся вживати обережно або, частіш, замінювати його сло-
вом „нація”. Більш-менш так само, як „кляси”, штучний
е й запозичений „соціальний” поділ на „люд” і „нарід”.
Життєдатний, расово-міцний „люд” є авище націотвор-
че і тільки в спеціальних умовах, „стабілізуючись”, мо-
же здеґрадуватися до властивого статичного і безфорем-
ного стану , племені”. „Плем’я” — це те, що втратило „ра-
су” і структуру. А, власне, дуже часто в нас, кажучи
слово „нарід”, мають на думці „плем’а”, чи до рівня
племені знижений „люд”, отже категорію біологічну,
елементарну, позбавлену напрямку і внутрідіючих фор-
мотворчих сил. Тільки творчий взагалі (а формотвор-
чий зокрема і передовсім) подув нації дає елементар-
ному етносові життя, структуру і обличчя.
Але процес національного формування — і в тім
цілий парадокс — відбувається зовсім не „закономір-
на”, „гармонійно” чи ідилічно. Нація постає як дина-
мічне переборення етносу-племені-люду, як заперечен-
ня племінної фізіологічности, як опанування етнічної
стихії і одуховлення її. Нація — це невсипуща внутріш-
ня „боротьба” сил, формотворчих і ідеотворчих, з інерт-
ною масою („більшістю”!) етносу.
В процесі тієї „боротьби”, коли вона відповідно погли-
блюється і „стабілізується”, відбуваються певні пере-
сунення і перегруповання глибинних „субстратних” на-
верствувань, що з’являються на поверхні нації в постаті
сталих „коефіцієнтів”, які надають духовому і фізич-
ному обличчю нації видимі ознаки „раси”. В одірванні
від внутрішніх динамічних процесів національного ста-
новлення, себто внутрінаціональної боротьби нації з ет-
носом, деклямації про „расу” залишаються лише по-
134
рожніми декламаціями. Поза межами „нації” — „раса”,
властиво, не проявляється або існує в занадто вже „ма-
теріалізованих” формах, як „раса” муринів чи чувашів.
Сакраментальні „сорок мільйонів”, у зіставленні з
своїми націотворчими силами, дають поняття про масу,
яку ті сили мають в процесі національного тривання —
переборювати й опановувати. Що ж дивного, що носії
тих сил, у моменти тяжких зударень з „масою” та її
блаженно-етнічним оптимізмом, воліють замість „расо-
вої” ідиллі — трагічну (а не „кумедну”) концепцію жит-
тя, а часом навіть — на потіху „оптимістичної” більшо-
сте — „заламуються”, як невсипущо-творчий, невичер-
пально-полум’яний, помордований, поранений і полама-
ний, але незломний Куліш.
Була незмірно-важкою та боротьба за часів Ку-
ліша. Не є вона легкою й тепер, хоч, звичайно, було б
недоцільним неґувати цілий ряд грандіозних „геологіч-
них” зрушень, що зайшли в межах нашої національ-
ної спільноти. Але, в загальних рисах, постать „внутріш-
нього ворога” залишилась та сама.
В несправедливо півзабутій драматичній поемі Іб-
сена Реег Супі, цій свого роду Божественній Комедії
нордичного світу, є незвичайно глибокий образ. Це сце-
на, коли Пер Ґюнт бореться в пітьмі з Пересічністю, що
в Ібсена носить ім’я Великого Кривого. Даремно Пер
Ґюнт рветься на всі боки, хотячи спіткати ворога, —
Великий Кривий („липка, невидима маса”) — залишає
Пер Ґюнтові „однакову віддаль вгору і вниз, вправо і
вліво, вперед і назад” і, „творючи опір”, властиво, не
приймає бою. Даремне гукає Пер Ґюнт: „Йди, бий!” Ве-
ликий Кривий „розважно” відповідає: „Нема дурних,
щоб битись... Кривий без боротьби перемагає... Поволі
перемагає Кривий”. Він бо є непобідимий в своїй інерт-
ності і з своїми здібностями — все втягати в свою без-
форемну, липку, тупу й сіру масу. В останнім моменті,
коли вже Пер Ґюнт, вичерпаний страшною боротьбою
без бою, так і не побачивши ворога, падає, — рятують
135
його „церковні дзвони й релігійний спів”. Але власне
тому, що „був занадто сильний”, як, маліючи й зника-
ючи, каже Великий Кривий.
Перемагаючи повсякчас внутрішнього „Великого
Кривого, зробити ще останнє, найостанніше, але най-
трудніше й найстрашніше духове зусилля! Ніхто
й ніщо, ані час, ані коньюнктура, ані „політика”, — за
нас — цього невблаганно-конечного історичного завдан-
ня не виконають. А історія неохоче дає „переекзамі-
новки”.
ПІ. 1937.
ПОЕЗІЯ І ВІРШІ*)
Коли зважити загальні умовини життя — тема зву-
чить надто спеціяльно, аж екзотично...
Не належу до вузьких патріотів свого — сказати б
— „фаху”. Це про одного балетмайстра злі язики ка-
жуть, що він, навчаючи танцювати, промовляє: „Тан-
цюйте й тим рятуйте Україну”. Це — анекдота. Але,
як ніхто інший, я далекий від перефразування й досто-
сування тієї анекдотичної формули до віршописання.
Віршів у наших друках маємо досить. Маємо знач-
но більше, аніж якийбудь інший народ, навіть з тих, що
не потребують журитися тим, мовляв, „рятуванням”...
Відразу хочу ствердити, що вірші взагалі нічого
і нікого врятувати не можуть, в тім числі і їх автора.
Що ж торкається поезії, то вона, як показує історія,
коли й не „врятовує”, то все ж має більш або менш по-
мітний вплив на історичні процеси.
Чому між віршами і поезією, графічно, а
навіть подекуди й семантично, так до себе подібними,
заходить одначе величезна ріжниця, — на це
хотілося б, в міру сил і в міру можливостей, що їх скупо
дає ця надто складна тема, — відповісти.
*) Відчит, що відбувся у Львові р. 1936, 28. IV.
136
І.
Є щось блюзнірське в теоретизуваннях на теми мис-
тецтва. Надто ж, коли теоретизує людина до творчости
причетна, або й сам мистець.
Це завжди нагадує прилюдну й либонь не зовсім
соромливу сповідь з найінтимніших речей у житті. Як
з’явилася „думка”, та як повставав твір; як, саме, тво-
рив його мистець, та що при тім відчував; що думає
мистець з приводу свого твору та що має намір робити
далі; врешті — кого воліє мистець — бльондинок чи
брунеток... Це не злісна карикатура. Це — звичайний
стандарт певної сторінки сучасних мистецьких і немис-
тецьких часописів.
Живемо, бо в добі всіляких о б н а ж е н ь, всіляких
„пьюдизмів”.
Обнажилася історія, що з її суворої постаті спа-
дають останні дипломатичні одіння й декорації. Обна-
жилася культура аж до своїх праісторичних під-
став і корінів. Обважилися народи і — ще мить —
стануть перед нами у всій правді своєї расової при-
роди. Обнажилася, врешті, людина, а в тім і тво-
рець, і його твори.
І з-під лаштунків з’явилася несподівана й п о з і р-
н о-спокуслива простота наготи.
Це не могло не зробити вражіння на наївних, не
могло не спокусити „малих сил”. Звідсіль —• повінь тео-
рій і теоретизувань.
Розгорніть навмання перший-ліпший мистецький
часопис і ви побачите, як там мало творів і як багато,
натомість, псевдо-теоретичних ливів-переливів на тему
„□приводу”, і на теми „як то р о б и т ьс я” і як то
треба р о б и т и”. Характеристичне вельми є вже саме
те слово — „робити” — в застосуванні до явищ, де, бо-
дай, теоретично, діє не примітивна робота, лише ду-
137
же складна й дуже неокреслена чинність, звана відвіку
творчістю.
Мимоволі пригадується розмова Гамлета з акторами
з приводу гри на флейті. „Коли ти не вмієш грати на
цій дудці, — каже Гамлет Гільденстернові, — як же
ти можеш грати на людській душі?” (Цитую з пам’яті).
Так приходимо до істоти проблеми. Бо, як би дотеп-
но і скільки б Фоєрбахів та Ленінів з Павловими не за-
перечували існування тої душі, тим несподіваніш і
мстивіш з’являється вона, як Командор Дон-Жуа-
нові, саме в мистецтві і у всілякій творчості — передов-
сім. З’являється грізна, як найгрізніша, найбільш без-
сумнівна й найбільш необорна дійсність.
І тоді стає ясно, що ніякою аритметикою, ніякою
механікою (хоч би то був не знати який хитрий фрой-
дизм), тим менше якоюсь формулою чи роботом — її
ролі в творчості заступити не можна.
Так мимоволі й непомітно входимо ми в той, свого
роду, четвертий вимір, що його згірдливо і довго лаяли
„метафізикою”.
II.
Не хочу тим сказати, що в мистецтві і в творчості
взагалі — все спроваджується лише до метафізики.
Творці — не ангели і твори їх — не з’яви на спі-
ритистичних сеансах. Живемо на землі. В наших домах
не лише кабінети й світлиці, але й кухні. Кухню свою
має кожна чинність на цій землі.
Ні. Мистецтво не лише „душа”, але також і не та
„дудка” з Гамлетової розмови. Треба лише, щоб „душа”
діткнулася тієї „дудки”: бо з їх сполучення, музикою
постає, зроджується твір. Не сама лише „душа”,
але й не сама лише „дудка”, тільки і „душа”, і „дудка”
разом. І то т а к гармонійно разом, що ту гармонію поети
звали колись божественною.
На жаль, в нашій бурхливій, але оголеній і спроще-
138
ній, сучастості назагал втрачено здібність побожного і
безсумнівного признання божественности, як цілком
певного, благодатного факту. Звідсіль оперування в сфе-
рі творчости лише хірургічними приладами формаль-
ної аналізи, приладами не завжди навіть стерилізова-
ними і відповідно дібраними. Що гірше, ті критичні роз-
тини часто-густо виконує ніж коновала.
Того роду метода пригадує мені позитивістично-ма-
теріялістичні (й досить, зрештою, зловісні) дотепи в ста-
рих довоєнних календарях, де, під заголовком „Скільки
коштує людина ?”, обраховувалося, скільки людське
тіло посідає жирів, білку, солі, металів і т. і. Аритме-
тична сума фізико-хемічних складників людини (враз
зі знаменитими „гормонами”) — становить не людину,
а — труп. Є щось інше, що вправляє фізико-хемічний
механізм в рух і, вдихаючи життя, творить з ньо-
го організм.
Коли читаємо теоретичні сторінки в якімбудь органі
т. зв. артистичної авангарди — своєї чи чужої, — мимо-
хіть спадає на думку образ дикуна, що ламає якийсь
скомплікований витвір нашої цивілізації, аби лише по-
бачити, яка то хитра механіка ховається внутрі. Дитина
ламає ляльку чи іншу забавку і з міною розчарованого
переможця стоїть над безвартісними уламками. Ріжни-
ця між такою дитиною і якимбудь критиком тієї кате-
горії — справді лише зовнішня. Але як же вище стоїть
дитина від віршороба, що, навчений тієї категорії кри-
тиком, намагається з безвартісних уламків поламаного
предмету наново ліпити якусь безфоремну цілість!
Дитина цього ніколи не робить.
Ото, напр., наївна людина почула, а по „розламан-
ню” вірша переконалася, що, скажім, алітерація є важ-
ливим складником евфонії вірша. І ото вже вся ріжно-
манітність і скомплікованість поезії для тієї наївної лю-
дини зосереджується, саме, на тій злощасній алітерації.
Поза алітераціями вже нічого не бачить.
Або візьмім менше Гротесковий, але значно більше
139
поширений приклад. Як з підручників відомо, „поет мис-
лить образами”. Отже поезія — це образи, а образ це ж
— метафора. І починається масова психоза... Метафора
робиться фетишом, панацеєю для всіляких „аванґард”.
Повстає „нова” теорія, що, мовляв, так, як намисто є
результатом нанизування ріжнокольорових бус, так по-
езія є результатом механічного нанизування ріжнома-
нітних метафор, ба навіть просто „поетичних” слів, бо ж
існує також і механічно-словесна „теорія поезії”.
Немає найменшого сумніву, що за всіми тими теоре-
тизуваннями й психозами стоїть одне: це підозріла лю-
бов до лінії найменшого опору і матеріялістична віра
в ту лінію. Це, вживаючи Шевченкого окреслення,
— ледача воля малої душі („Ледача воля обдурила ма-
леньку душу”...), болотяний спокій нерухомої, мертвої
води. А — часом — і хитрість, півсвідома надія механіч-
ними залицянками обдурити Музу, ошукати нещадного
й всевидючого даймона мистецтва.
Скільки ж то марних надій покладалося хоч би,
напр., на т. зв. „вільний вірш”, що очам наївних роз-
гортав такі спокусливі перспективи. Скільки ж то Вале-
ріянів Поліщуків бачило в нім чарівну „свободу” від
якогобудь творчого напруження! Як легко фабрикува-
лося цілі томи сторінок з великими літерами на початку
рядка і з яким апетитом споживалося на кредит вексле-
ву славу... Так було недавно, — але що ж сьогодні
з тієї слави залишилося?
ПІ.
Чи навмисне „нанизували” Овідій і Верґілій свої
клясичні ономатопеї? Можливо, що Овідій відшукав своє
Оиатуіз зіпі зиЬ а ц и а, зиЬ аци а..., але ж та „ациа”
була, властиво, „під рукою” і не потребував він її при-
тягати звідкілясь „за волосся”. Що ж до Верґілієвих
Оиасігиресіапіе риігет зопііи диаїй ип§и1а сатрит, то стро-
фа та, віддаючи стукіт кінських копит, безперечно зро-
дилася відразу, зродилася цілком „музично”.
140
Чи здавав собі справу Шевченко, коли зву колисав:
„Хто се, хто се по сім боці” або „Неначе ляля в льолі
білій”?
Не думаю. Не думаю, що ранній Тичина спеціяльно
довго гриз олівця, поки не вигриз „Рокотання, ридання
бандур”. Ще менш уважаю, щоб Рильський акцентував
навмисне: „Ти зацілована, запльована, фарбована і —
нежива. Просто так, а не інакше записав музику,
що тоді в нім звучала.
І вже напевно можна сказати, що старенький бай-
кар Глібів, пишучи „У полі орачі на ярину орали”, лед-
ве чи знав, що вживає тут алітерації.
Коли читаємо у Рільке
Оеіп }Уі11е &єііі угіе еіпе ІУеІІе,
її псі іесіег Та& егітіпкі сіагіп, —
то це далеко не значить, що цей, найорганічніший поет,
в момент зродження тієї строфи, думав саме про вишу-
кані асонанси (5¥і11е-5¥е11е) і інструментацію на 1, т та </.
Бо коли риму, асонанс, алітерацію й метафору ува-
жаємо разом з метром і ритмом за невід’ємні складники
вірша, то є це наше ствердження розі їасіигп, а не ви-
хід н а точка поетичної творчости. Поет пише вірші
все ж таки зліва направо, а не навпаки, як мене ко-
лись переконував один, не позбавлений хисту росій-
ський поет (що правда, мішаної проґенітури).
Тим всім, крий Боже, не заперечую й не можу за-
перечити всього того, що на початку не зовсім естетично
назвав я „кухнею”. Хто на цей термін не пристає, хай
замінить його більш естетичним: „лябораторією”, на-
приклад.
Творчість є, перш за все, порив, порив духа до
звитязтва над „дійсністю”, а значить — порив до н е-
смертельности. Це свого роду динамічна Готика.
Але який високий той порив не був би, під певною
горизонталею його лежатиме те, що звемо ремеслом
і чого вагу так глибоко окреслив Франко, нав’язуючи до
141
клясичної максими: агз — Іоп^а, уіїа — Ьгєуіб: „Життя
коротке, та безмежна штука і незглибиме творче ре-
месло”.
Воно справді незглибиме, коли творче. При всій бо
прозаїчності своєї назви, що її часом мистці вимовляють
з призирством, ремесло теж має свої високі таємниці,
а навіть свою містику. Присутність „ремесла” у великих
творах людського генія не підлягає сумнівові. Це одна-
ково відноситься до Е р о ї к и, як до Бруклінського мос-
ту, до битви під Австерліцом, як і до трепанації черепу.
Без знання контрапункту й законів механіки, без знан-
ня тактики й анатомії — повищі приклади, можливо,
не існували б, бодай в тій постаті, як їх знаємо. Але во-
ни не існували б напевно, коли б їх творцями не були
люди, що звалися Бетовеном або Наполеоном, не були
великі мистці чи то інженери, чи хірурги.
До речі нагадати тут глибокий біблійний символ,
що криється в самому сполученні слів: „косноязичний
Мойсей”. В ґалерії геніїв не завше зустрічаємо такі
гармонійні (ліпше сказати з грецького — „калякаґатич-
иі”) постаті, як Ґете, що над ними глибиніє сумирна віч-
ність йонійського неба. Історія мистецтва дає нам також
цілий ряд трагічних геніїв, геніїв-калік, геніїв „косно-
язичних”, що не завше знаходили повний, природний
вираз для своєї творчости. Серед творів великих мист-
ців нерідко знайдемо моменти зривів, „павз” і слабших
місць, що повставали з ріжних причин, але часом вла-
сне наслідком технічної, ремісничої, що так скажу —
„недиспозиції”, шкідливої навіть і для геніяльного
мистця.
В новітній нашій поезії вистачить вказати, напр.,
на Осьмачку, потенціяльно могутнього поета, що — на-
слідком також і неопановання літературного ремесла —
полишив нам пам’ятки геніяльного каліцтва. І, навпа-
ки, письменник скромної обдарованости — Павло Фили-
пович, вихований і зформований в оточенні національ-
но-недокровної, але формально високої культури,
142
дав нашій поезії таку безсумнівну вартість, як збірка
„Земля і Вітер”, характеристичний плід саме творчого
ремесла.
І все ж без того, хоч малого, дару, без тієї, хоч
часточки, благодати (цей „архаїзм” у нашій добі
робиться дуже актуальним), — письменникам типу Фи-
липовича не помогли б ані київський університет, ані
кваліфікація доцента чи професора.
Мораль цих довгих розважань є проста і знана, як
аксіома з початкової геометрії. І, якщо, наражаючись
на смішність, з жаром повторюю тут старезні істини,
то роблю це тому, що переконаний в об’єктивній необ-
хідності саме тепер їх знову повторювати.
Все бо вказує на те, що ці істини тепер надто міцно
призабуті...
Час — переходовий. „Батьки”, істини ті знавши,
історично не мали часу передати їх „дітям”, тим більш,
передати у формі — для тих останніх — сприймальній.
В нашій вируючій, неусталеній добі, добі, повній тем-
них духів, — „діти” не мали ані часу, ані нагоди ті аксі-
оми усвідомити самостійно. Боюся отже, що для бага-
тьох молодших колег по літературі, аксіоми ті видава-
тимуться теоремами. Звідсіль „доказовий” тон при на-
гадуванні вічних, але ірраціональних і тому, остаточно,
бездоказових правд.
IV.
Москалі мають прислів’я, якого сенс полягає в тім,
що хвороба входить в людину грамами, а виходить кіло-
грамами.
Те, що бачимо сьогодні — на щастя в епігонів! —
всі ті кубістичні спрощення, всі ті вистилізувані „пу-
ризми” (1’агТ роиг 1’агі!), всі ті спустошені, порожні як
бубон, формалістичні „форми”, всі ті заголення, що мар-
но й безрадісно обнажили мертву фактуру, — все те
лишень спізнені наслідки довгих, безпосередньо зв’я-
143
заних з другою половиною минулого століття, а — по-
середньо — з славетним ХУПІ-м віком „просвічености”
і обожествленого розуму, а навіть з раннім, ще метафі-
зичним, матеріялізмом XVII століття.
Це, власне, секуляризована наука, переставши бути
„служницею теології” і все більше і більше підпадаючи
гіпнозі безобличної абстракції т. зв. розуму, „самоозна-
чилася”, мовляв, до кінця. В своїм раціоналістично-по-
зитивістичнім поганстві дійшла вона ще в минулім сто-
літті — при величезних технічних своїх осягах — до
повної затрати душі. І ось вона, навантажена матеріа-
лістичною мертвеччиною, ще й нині по інерції б’ється
головою об мур, намагаючися т. м. „розщепити атом”, ми-
мо того, що найвидатніші фізики сучасности приходять
до поняття Логосу, а науки „темного” середньовіччя як
альхемія чи астрологія, фактично реабілітуються. Як
і цілий ряд інших „темно-середньовічних” явищ, (фана-
тична віра, корпоративна держава)...
Пізніше прийшла черга і на мистецтво, що почало
довго і вперто „звільнятися” та „висвободжуватися”
з-під опіки, аж на межі XIX і XX століть зробилося ос-
таточно „чистим”, себто випраним з усього, що складало
його творчий зміст, його мистецьке життя, йо-
го душ у. Тож в короткім часі маємо музику „як таку”,
поезію „без сенсу” (себто сенсу п о е з і ї), роман „без
героя”, малярство „без предмету” (себто предмету м а-
л я р с т в а), глухо-німу архітектуру „без орнаменту”
(себто коробку без натяку на якусь „музику”, що скла-
дає „зміст” кожного з мистецтв). Словом, мистец-
тво зробилося врешті „чисте”, таке „чисте”, що йому
нічого іншого вже не залишалося, як тільки лягти в тру-
ну. Нічого дивного, що базуючися на грамофоні, кіні
і інших „нових мистецтвах”, деякі теоретики, особливо
з країни традиційної „некрофілії”, почали поважно ро-
зумувати на тему „смерть мистецтва”. То ж київські
нанфутуристи з Семенком на чолі, коли совєтська ад-
міністрація ще дозволяла їм брикати, не без малоросій-
144
ської консеквентности назвали один зі своїх збірників
так: „Катафалк мистецтв.”
Європейський романтизм XIX ст., цей бунт особис-
тосте проти безобличної, але аґресивно-смертельної аб-
стракції „розуму” був, властиво, „превенційною” вій-
ною проти всього того, що на початку XX ст. на наших
очах почало здійснюватися. Здійснюватися так, може,
власне тому, що то був лише бунт, був несамовитий,
часто анархічний, злет духа з що більш затискуваної
в’язниці матерії; була екстаза — в грецькому розумінні
цього слова — несмертельної душі з оселі смертного ті-
ла, що вже передчувала майбутні тягарі „поступу” і
тортури матеріалістичної інквізиції.
Матерія й механіка не лише канонізовані, а й обо-
жествлені. Шлунок був урочисто признаний якоюсь ен-
телехісю людини і її творчости. Виквіт тієї творчости —
мистецтво (й культура взагалі) було догматично прого-
лошено „надбудовою”. Органічна й передтим неподільна
культуро-цивілізація розпадаються на, сказати б, „чис-
ту” культуру і „чисту” (голу) цивілізацію, і між ними
постає зловісна прірва. В живу органіку впорскується
трупний бакциль механічної анархії. Постає дияволь-
ський міт про кляси, що перетинає живе тіло народу.
Людину відривають від землі і природи, що є ґрунтом
всілякої творчости. Врешті, викорінена й атомізована
людина випадає з органічної системи всесвіту, зриває
свій зв’язок з природною творчістю, а тим самим і з са-
мим Творцем, що творчим флюїдом благодаті всесвіт
обіймає, просякає й просвітлює.
Все те проходило під найгучнішими гаслами, в ім’я
майстерно оздобленої вербалістичним блудодійством
ідеї, ідеї отого старинного „познанія добра і зла”, якою
спокусилися прабатьки, ідеї того лже-світла, що ним
спокушує в ім’я лже-правди „розумний” і цинічний Дух
Тьми.
В обнаженості, в заголеності нашої доби випало нам
побачити на власні очі мертву й марну „правду” Мефі-
10
145
стофеля-Люципера, ватажка збунтованих ангелів. І
якою ж страшною ціною, ціною душі (себто н е с м е р-
тельности), тією ціною, за яку він, звичайно, купу-
вав всіх Фавстів, — платимо ми тепер за його по-шулер-
ському підсунені нам „технічні досягнення” і всі заво-
ювання т. зв. „поступу”.
Усвідомлення собі всього того досвіду, досвіду, що
його трудно характеризувати раціоналізованою і стан-
дартизованою мовою сучасности, хай буде втіхою в на-
шій трудній, переломов'ій і назагал, нерадісній добі. Усві-
домлення собі цього походження сучасної кризи в мис-
тецтві є першим обов’язком людей творчости, бо вони
перші відповідають за напрям історії крізь століття.
V.
Про троянду й соловейка досі написано безліч вір-
шів — від Гафіза до наших днів. На цю тему писатимуть
вірші й далі, бо теми справжньої поезії тим більш вічні,
чим поезія справжніша.
З’являється питання: чому з віршів про троянду й
соловейка так мало залишається імен і так мало тво-
рів? Чому з тієї безлічі віршів пам’ятаємо лише кілька
творів? Коротко кажучи, чому з тієї безлічі віршів тіль-
ки кілька є поезією?
На вістрі ножа — границя між ними.
І то — добра форма, і це — добра форма. І там •—
рими, і тут рими. І там — слова, і тут — слова. І там сло-
во „обрій” і тут слово „обрій”.*) Але то — п о е з і я, а
це — лише вірші.
Прийдеться звернутися до аналогій і спробувати від-
повісти на це при допомозі притч.
Немає нині, здасться, нічого більш конкретного й,
*) Стаття Е. Ю. Пеленського, викликавши репліку І.
Ко ро вицьког о, спричинилася до рідко в нашій ситуації,
справді плідної дискусії, що висвітлила, головно дякуючи
І. Коровицькому, справу з „обрієм” (беручи його як символ) —
цілковито.
146
мовляв, само-собою зрозумілого, як загально вживана
електричність. Вона показує нам звуковий фільм, вона
дає нам змогу слухати оперу з міланської Ля Скаля,
вона освітлює нам кімнату й навіть гріє нам чай. Ми на-
віть знаємо, що електричність пливе по дротах, розно-
ситься радіо-хвилями, дає цілком очевидну іскру й ви-
кликає, врешті, прикре фізіологічне почуття аж до то-
го ефекту, що його дає електричне крісло в Америці.
Але згодімся ж з тим, що все те лише більш, або
менш матеріалізовані прояви назовні таємничої
й досі сили. Про істоту тієї сили ми маємо й досі лише
гіпотези та теорії. Більш того, ми просто віримо, що
сила та існує, але єства її з нас ніхт не бачив і не знає.
Ми лише з певністю стверджуємо, що то енергія,
що ми вміємо її видобувати, що ми, врешті, знаємо де-
які закони, яким вона підлягає. Але на тім і кінець на-
шого знання.
Поезія — це вірш, наладований енергією, подібною
до електричности. Коли тієї наладованости немає, тоді
вірш, хоч як технічно досконалий, зі всіма римами й алі-
тераціями, залишається лише віршем.
Пригадуєте собі яку ж філософічно глибоку й яку
ж геніяльно просту дитячу казку про Сонну Кралю. Спа-
ла вона мертвим сном, прекрасна, але нерухома. І все
в її палаці спало разом з нею. Навіть рослини й водограї.
Але ось у заклятий замок з’явився сміливий юнак і
поцілував королівну... І все обудилося, все ожило,
все затріпотіло й запульсувало живим життям і живою
красою!
В цій дитячій казці — вся магія творчости, вся тай-
на мистецького зродження й мистецького життя.
Чи ж треба дивуватися, що тайна та залишається
або незрозумілою, або неприступною для всіх тих, що
намагаються „зфорсувати” творчість чи то хитрим шля-
хом найменшого опору, чи то акторським удаванням, чи
то мертвою, хоч і технічно-поправною жестикуляцією,
чи то, врешті, церебральною, отже неплідною, і м і т а-
10*
147
цією еросу там, де мусить бути проявлена енерґія по-
тужного й всеохоплюючого почуття.
Здається ні один поет світу не мав і не має такої
кількосте наслідувачів, як у нас Шевченко, що, зреш-
тою, взявши під увагу його органічну всенародність та
деякі властивості нашої історії, не мусить дивувати. Спо-
куса Шевченкової „простоти”, хоч ми тепер добре зна-
ємо, якою складною вона є в дійсності, завше непере-
можно притягала до себе наївних, особливо ж письмен-
них селюхів Наддніпрянщини.
Талановитий оповідач — Павло Зайцев — оповідав
колись, як то на однім з перших засідань Центральної
Ради дорвався до голосу якийсь сільський дідок, що
привіз з собою до Києва цілий клунок віршів власного
виробу. Покійний Грушевський, бувши головою, вже й
бороду жував, і прів, і благав того дідка (благав, розу-
міється обережно, бо дідок той з одного боку був „пред-
ставником селянських мас”, з другого — зовсім в стилю
Клемансо — заявив одразу: „я сорок літ вичікував цієї
хвилини!”)... Все було даремне. Дідок читав вірші без
кінця, видобуваючи з саквів сувій за сувоєм. Річ ясна,
що вірші ті були жахливою саламахою з уривків Шев-
ченкових строф, з його образів і слів.
Той бідолашний дідок завше пригадується, бо в Ар-
мії довелося мені зустріта ідентичну, хоч і молодшу ві-
ком, постать військового канцеляриста, який цілими кі-
лометрами своїх шевченкіяд міг би довести нервового
слухача до шалу. Пам’ятаю, як скаржився Вороний, що
той канцелярист систематично посилав йому цілі па-
кунки рукописів, заохочений необережним словом сла-
бонервного маестра —- „пишіть далі”, що, здається, зі-
псувало життя бідаки-віршописця навіки.
Але цього роду наслідувачів зраджував передовсім
той, кого вони наслідували, себто Шевченко. Бо й мало
обізнаний з літературою слухач безжалісно підіймав їх
па сміх. Та уявім собі, що предмет наслідування є, ска-
жім, Рильський чи Ольжич, а наслідувач — не сіль-
148
ський дідок, лише — міський молодик. Справа тоді ви-
глядатиме вже значно менше гумористично, аніж у ви-
падку з київським дідком, хоч, по суті, то буде одне й
те саме явище. Ріжниця лише в тім, що київськкого діда
й військового канцеляриста спокушувала їх темнота й
примітивізм, а сучасного молодика спокушує поверхов-
на освіта і „легкість віршування”, себто той самий при-
мітивізм, хоч і менше симпатичний.
Генези його треба знову ж шукати в ледачій вірі
в якусь універсальну матеріялістичну аритметику.
До речі, не треба взагалі забувати, звідки цей
вітер віс.
Хоч віє він часом і уіа „Париж”, але зроджується
він там, де віддавна творчість оголошено „частиною ви-
робничого процесу”, де до творчости стосують „стаха-
нівську методу”, де віддавна культивується традиційний
репортажовий „реалізм” і атомістично-розкладова труп-
на „правда”, де мистці крокують „бригадами” й творять
„на соціяльне (себто адміністраційне) замовлення”, і де
віддавна панує серійна фабрикація випханих принагід-
них „змістом” стандартизованих літературних „форм”.
Зрештою те все цілком нормальне, бо ж саме на
терені бувшої Росії сконцентрувалися нині — під вели-
чезним тисненням — всі отруйні останки колишньої
„просвічености”, вся мертвеччина „матеріялізму”.
VI.
Модна донедавна на терені СССР формальна метода
в мистецтві, запозичена, як завше, і доведена росіянами
до абсурдного догматизму, — дає цілу колекцію готових
рецепт для такого роду „виробничого процесу”.*)
*) В перспективі десятиліття тепер є недвозначно ясно, що
„школа формалістів” у Петербурзі була, властиво, однією з форм
інтелігентського р я т у н к у перед сов. дійсністю, своєрідною ін-
телігентською мімікрією. Всі ті Шкловські, Томашевські, Ай-
хенбавми і Жірмунські, боючись большевицького „змісту”, вті-
кали в чисту „форму”, аж поки не довели її до очевидного, на-
віть для большевиків, абсурду.
149
Голова совєтських формалістів — В. Шкловський
затитулював один з своїх перших трактатів так: „Як
зроблено гоголівську Шинелю”. Цим заголовком він зра-
дився. Обтяжений своєю „расовою” неплідністю, росій-
ський примітив (хоч і з дуже хитрим, аж перверзійним
розумом), він і не домислювався, що гоголівська новеля
„Шинеля” передовсім зроджена, а не зроблена. Зро-
джена трудно й скомпліковано, зі значною дозою гого-
лівської патологічности, але зроджена, бо тільки так
постає великий (хоч би і хворий) твір. „Шинелі” не міг
написати ані Пушкін, ані Шевченко, ані інший сучасник
Гоголя, як Гоголь не міг би написати „Онєґіна” чи „Га-
малію”.
Ясна річ, натомість, що пересічний совєтський ро-
ман (і навіть поему) підписати може хтобудь з сотень
літературних „стахановців”, чи він називатиметься
Пільняк чи Лідін, чи якийсь інший літературний ав-
томат.
Але правдиву творчість ніякі „кухонні” рецеп-
ти не заступлять.
Формаліст (але сумлінний) візьме на свій операцій-
ний стіл, скажім, Шевченкове „Мені однаково”. Беру
цей приклад, як, може, найяскравіший.
Формаліст аналізуватиме той вірш за допомогою
„наукової” методи, що розтинає, розкладає і навіть за-
биває в ім’я „наукового” пізнання. Він підсумує кіль-
кість строф (3), кількість рядків (23), розташування рим
(абабб... і т. д.) і клясифіакцію їх (рими, назагал, — „бід-
ні”, опріч „молись — колись”, часом „приблизні”, часом
„римоїди”). Він постарається підвести під будьяку кате-
горію строфічну будову вірша, хоч мусітиме відразу
підкреслити, що строфіка „Мені однаково” — досить
оригінальна. Коли формаліст той посідає формалістич-
ну фантазію, він підрахує ще кількість голосних та при-
Тож не дивно, що сов. адміністрація нині, похопившися, веде
з „формалізмом” люту війну, очевидно, єдиним способом, яким
диспонує, себто поліційно-жандармським.
150
голосних, поділить їх одну на другу і збагатить форма-
лістичну статистику ще одним даним, а власне „спів-
чинником прозорости мови”.
І коли цей формаліст буде людиною сумлінною до
кінця, він мусітиме визнати, що, мимо досить оригіналь-
ної строфіки, у вірші „Мені однаково” нічого надзви-
чайного немає ані в римах, ані в алітераціях (до речі —
ледве помітних), ані в епітетах. Що ж до образности, то,
маючи лише дві метафори в кінці („в огні” і „окраде-
ною”), вірш той належить визнати, в кожнім разі, сла-
беньким і, назагал, блідим.
І коли цей формаліст обізнається із значінням цього
вірша в нашій літературі і в творчості Шевченка, коли
він зуміє його відчути не формально, а безпосеред-
ньо-емоційно, він опиниться в дуже клопітливій ситу-
ації: з одного боку — блідий вірш, з другого — геніяльна
поезія!
Коли формаліст буде людиною живою і характер-
ною, він піде в своїх дослідах ширше й глибше. Він пе-
речитає той вірш ще раз, перечитає голосно. Коли він
знатиме музику Лисенка до того твору Шевченка, почне
потрохи домислюватися. Він зверне увагу на ті два, на-
віть три „ні”: „Мені однаково, чи буду я жить в Україні,
чи ні”... Він зауважить вухом той погребовий гул „у”:
„буду”, „забуде”, „снігу”. Врешті — знову безапеляцій-
ний акорд двох „ні”:
Мене в снігу, на чужині, —
Однаковісінько мені.
Він усвідомить собі — не може не усвідомити, що
перша строфа є органічно-суцільним вступом, в якім не
можна переставити „ані титли, ніже тої коми”.
Він читатиме далі і, слідкуючи за своїм відди-
хом, почне відчувати дихання того феноменаль-
ного — щодо цього — твору світової лірики. Він затри-
мається на центрі ваги вірша:
151
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
Затримається навіть і тоді, коли не спостереже роз-
ділових знаків.
Переходячи до третьої і останньої строфи, він усві-
домить собі, що вірш цей є органічною конструкцією.
Вчитуючися в кінцеву строфу і відчувши той могутній
помах — „Та не однаково мені”..., що гарячою хвилею
перебиває майже епічний попередній ритм і майже от-от
зруйнує всю будівлю, він зрозуміє, що твір цей, як і
кожний правдивий твір поезії, є передовсім потенціаль-
ною музикою, що її так конгеніяльно розкрив Ли-
сенко.
Той несмертельний скрегіт „окраденую”, той глухо-
погребовий гул „збудять” і, врешті, знов загамований
протяжний кінцевий акорд: „Ох, не однаково мені”...
з тим ляйтмотивним, гнівно-незломним „ні”, що звуча-
тиме у Шевченка крізь все життя — до останнього від-
диху...
Формаліст, коли він, повторюю, людина жива, забуде
про всі формалізми... В свідомості його хіба ще промайне
слово „інструментація”, але він відмахнеться від нього,
як від настирливої мухи. Наукова звичка називати яви-
ща підказуватиме інші терміни для окреслення тієї му-
зичної електричности, що нею наснажений цілий вірш,
тієї майже зримої пульсації, що нею стрясається, дви-
готить не будівля, не конструкція — ні! — живий
організм Шевченкового твору. Живий організм, у
якім хірургічні розтини нічого особливого не відкри-
ють: його можна або цілком прийняти, або
цілком відкинути.
Ту внутрішню музику, те дихання життя, ту пуль-
сацію живої ліричної хвилі формаліст назве ритмом
(в окремім випадку — інтонацією). Не сперечатимемося
про терміни. Важне те, що формаліст віднайшов нарешті
найістотніше в поезії. Те, що робить поетичний
152
твір живим і неповторним. Те, що в спільнім ритмі ди-
хання чудодійно сполучує його з природою, з музикою
всесвіту, з Творцем всесвіту. І те, без чого від твору
залишаються лише скороминучі вірші, хоч би як те-
матично актуальні, „ідеологічно” насичені і технічно
„інструментовані”.
Без того „дихання життя”, про яке говорить перша
книга Біблії, „дихання”, яке кожний творець мусить
вдихнути в свій твір, — від твору залишається без-
душний зліпок глини, аритметична сума хаотизованих
атомів, що розпадуться від найменшого подмуху.
Л того „дихання життя” не дасться — навіть у най-
меншій мірі з’мітувати.
VII
Брак місця не дає зупинитися ширше на проблемі,
що позірно зв’язана з проблемою імітації в мистецтві —
це цікава проблема графоманії.
Графоманія бо в чистій своїй формі лише позірно
в’яжеться з імітуванням (це один з парадоксів, що ними
повне життя). Між цими нездоровими явищами в мис-
тецтві заходить та кардинальна ріжниця, що імітація
— це не так хвороба, як гріх; імітація — це, по суті,
блюзнірське й, остаточно неплідне підсовування „робо-
ти” на місце творчости. Графоманія ж, як це не
дивно, є творчістю: психопатичною, від’ємною, об’єктив-
но неоправданою і суб’єктивно безосновною, але твор-
чістю.
Коли б відважитися на графічне зображення цих
явищ у вигляді кривих на Декартових координатах, де
на осі Х-ів відкладали б ми „техніку”, а на осі У-ів „об-
дарованість” (чи „право до творчости”), то праця іміта-
тора не дала б ніякої кривої, пересуваючися — в залеж-
ності від рівня „техніки” — по осі Х-ів. Діяльність гра-
фомана, натомість, дала б криву, лише та крива роз-
153
положилася б вліво від початку координат і під
віссю Х-ів.
Творчість графомана — творчість від’ємна, його ан-
титворча — з природи своєї — енергія є порочна, але ту
енергію Графоман виладовує. Графоман пережи-
ває хвилини надхнення й своєрідної „творчої” радости,
а навіть екстази... Але істота його творчости є хвора
і твори його є потвори, для всіх очевидні і, тому,
зрештою нешкідливі. Графоманові, коли він щирий, як
то кажуть, — „Бог простить”.
Але не простить Бог імітаторові, тим більше свідомо-
му, що графоманствуе назимно, з розрахунком, відчу-
ваючи в глибині душі, що робить гріх. Раніш чи пізніш
імітатор буде покараний, хоч би це наступило за пів
століття по його смерті. Як помстилася над Віктором Гю-
ґо, зрештою, менша й не завжди літературна частина
дорібку цього великого письменника, частина, що він
заповнив її дутою імітацією суспільно-радикальної па-
тетики.
І, навпаки, знаємо стільки явищ-ренесансів пись-
менницьких, чудових регенерацій творчости, що її не
могли — в силу ріжних причин похопити й відчути,
„зрозуміти” — сучасники. Ось — Стендаль, що живши
самотним і неоціненим (1783-1842), сам пророкував своє
„воскресення” аж у XX столітті. Ось — Норвід, що його
відкривають щойно в самостійній Польщі, як росіяни —
в найліпшу добу передвоєнного російського символізму
— несподівано відкрили р. 1912 Тютчева, глибокого по-
ета-філософа, „затьмареного сонцем Пушкіна”... Таких
наших Норвідів і Стендалів одкриватимуть і в нас на-
ступні покоління!
Існує бо не лише „закон заховання матерії”
(„закон вічности речовини”, відкритий Лявуазіє, за що
вчений і був „вдячним народом” зґільйотинований), але
й пів століття пізніше (1842 р.) відкритий „закон захо-
вання енергії” (Юлій Маер). Цей закон має величез-
154
не значіння саме в сфері духовій, в мистецькій творчості,
де, раз виладувана, творча енергія — ніколи не г и-
н е, чого найліпшим доказом служать повищі приклади
письменницьких відроджень у більш як пів століття по
смерті мистців.
* л'
Застерігаюся, що в своїх розважаннях, які, як кожні
розважання, також, на жаль, містять в собі „теоретизу-
вання”, маю на увазі правдиве, отже велике мистецтво,
мистецтво, зроджене з високої муки, мистецтво, що
проймає, стрясає й обдаровує нас просвітлюючим катар-
зісом.
Там, де духове життя проходить більше або менше
в орґанізованих, стабільних формах, там своє конструк-
тивне місце знаходять не лише епігони (категорія —
в розбудованих мистецтвах — часом корисна), а навіть
імітатори, що популяризують „здобутки” й „нові ру-
хи”. Але там, де все знаходиться в хаотичнім процесі
становлення, де мистецтво відограє величезну й безпо-
середньо-першу ролю, де воно є не лише зримим про-
явом національного існування, а й могутнім формотвор-
чим чинником і органом історіософічного прозріння, —
там не можна дозволити на марний люксус імітації, що
обертається в найстрашнішу і найзгубнішу форму мо-
ральної самозгуби.
Є це саботування творчости, що — в широкій скалі
— приводить до паралічу творчого інстинк-
ту. А без творчости немає життя :вона таїться в нім,
вона є його електричністю, його душею.
Мистецька творчість не полягає на аритметичних
комбінаціях атомів життя, бо — в моменті тих комбіна-
цій — атоми будуть вже бездушні, а життя — вже
неживе.
Мистецька творчість не полягає на репортажовім
чи там натуралістичнім малпуванні життя, бо те
155
малпування — статичне, а життя це рух, динаміка. Що
з того, що Шіллер ніколи не бачив моря, але як стихійно
здолав його відтворити в своїх поезіях!
Мистецька творчість, це не майстрування механіч-
ного м о д е л ю дійсности і не роблення штучного псев-
дожиття за допомогою „синтетичного способу”, як роб-
лять синтетичну Гуму. В справжнім мистецтві, т. зв. дій-
сність переображується якісно, переходить в іншу
дійсність і в інші виміри, не тратячи органічного зв’яз-
ку з стихією життя.
Мистець мусить зродити з себе свої образи,
своїх героїв. Виділити їх з себе, вибрунькувати їх ціліс-
но, опукло, трьохвимірно — так, як це робить саме жит-
тя. Щоб ці герої і образи не були ані зліпками шматків
репортажової мертвеччини, ані пласкими тінями, двох-
вимірними проекціями на ті чи інші (навіть „ідеологіч-
ні”) площини.
В безфоремній брилі коєного мармору, в уламкові
кам’яного хаосу Мікель Анджельо вже прозрівав свого
несмертельного Давида.
Мистецтво робить („формує”) життя і само зроджу-
ється з його таємничо-глибинної неподільної субстанції.
Мистецтво ніколи не є приблизною „правдоподібністю”
життя. Воно потужне і грізне, безпомилкове і нещадне,
невичерпальне і творче, як сама стихія, як са-
ме життя.
Хтось скаже, що ці бездоказові твердження звучать
занадто догматично, занадто непереконливо для „науко-
вого” розуму. Так, твердження ці можна прийняти і від-
кинути, як твердження віри.
Але без тієї віри, немає ані творчости, ані мистец-
тва, ані поезії.
1936.
156
НАСТУП МІКРОБІВ
Часопис той починає мене денервувати своїм пас-
кудно-провінціяльним культом „Парижу” (очевидно,
не мистецьких скарбів Лювру, Клюні чи Карнавалле...,
а демімонденних каварень...). Виходить якась туга про-
вінціяльних зубрів за „столічною жізню”, в роді Яші
з „Вишневого Саду”. Туга, яка у цих людей зраджує
велику внутрішню порожнечу...
З одного листа.
І.
Забагато маємо нині явищ, що псують нерви,
і лише свідомість заховати їх міцними, змушує редуку-
вати коло спостережень до речей засадничих.
Біда не в тім, що в нашій, далекій від веселощів,
дійсності існують веселі молоді і немолоді люди, що
культивують в святій простоті оті анахроністичні „Па-
рижі” (в каварні „Деляпе”), що з патосом наївно-щиро-
го снобізму деклямують про „нове” (!) мистецтво, що з
надхненням, вартим ліпшого призначення, майструють
екзотичні монографії, що творять якийсь підозріло-
безжурний світик (щось середнє між циганським табо-
ром і жидівським містечком), світик, де існує сис-
тема своєрідних канонів і критеріїв та не менше своє-
рідна ієрархія вартостей. Біда не в тім. І не такі болячки
перебула історія нашої культури. Що ж значать в по-
рівнянні з ними ці дрібнички? А, зрештою, десь же му-
сять находити собі вихід продукти розкладу, неминучі
в органічнім процесі життя.
Та є одне засадниче „але”, що змушує тривожно зу-
пинитися на цьому явищі.
Воно — не лише в нас. Воно — „міжнародне”. Де-
інде воно вже кінчається, деінде осягає зеніту. Ще до-
недавна здавалося, що ця відворотна хвиля спізнілого
декадансу омине наш острів зовсім і нове літературне
покоління, „подь трубами повите, подь шеломи вьзле-
157
ліяне, конець копія вьскрьмлене”, встигне перейняти й
вдержати полум’яну штафету історичної тяглости.
Та, саме в моменті передавання, як це нераз вже
траплялося в нашій традиції, рука того, що давав, за-
клякла в смертельній конвульсії, а того, що мав взяти,
показалася заслаба. Так цілий дорібок винятково-на-
пруженої й у виняткових обставинах доконаної праці
духа — завис у повітрі. А луна від небагатьох імен —-
Зерова й Хвильового, Підмогильного й Бажана (автора
не ним перерваної поеми „Сліпці”!) — ось завмирає в по-
рожнечі.
Оттоді то й з’явився зроджений з цвілі й мокроти дріб-
ний біс підозрілого модерну й деляпейсної паризькости.
А за ним, не для всіх, звичайно, зрима, витягається дов-
готелеса тінь знайомої Постаті, що спеціяльно полюбляє
саме такі періоди історії.
II.
Мікроб яко такий, звичайно, дрібниця.
Але та змова мікробів, той наступ мікробів, що роз-
повзлися по Европі й наповзають далі наслідком гнит-
тя совєтського бронтозавра і наслідком повсякчасного
і повсюдного мордування органіки життя, самого Ьіоз’у
існування, — то не дрібниця. То — смертельна небез-
пека для організмів прожертих історичними хворобами,
расово неуконстатованих, національно не випростува-
них, врешті тих, яким історія заощадила попередньої
школи „середньовіччя”, а географія приспала „Готичні”
інстинкти.
Не все наведене, на щастя, відноситься до нас. Де
в чому, напр., в нашім безприкладнім кількатисячлітнім
расовім здоров’ї, — можемо бути цілком безпечні. Це —
не все, хоч це й головне: недарма народи, загрожені
культурно й духово, чіпляються, як останнього рятунку,
— раси. Отруїти нас надовго або глибоко — жадна отру-
та не здолає, — найближчий приклад — історія з т. зв.
158
„українським комунізмом”. Та, зате, брак дечого іншого
змушус нас до особливої чинної обачности, до повсяк-
часної духової гігієни й психічної профілактики. Без до-
тримування їх грозитиме новий період національного
анабіозу, новий історичний антракт.
Це, саме, література є тією областю, де передусім
скупчуються центри національного здоров’я.
Малоросійські нахили, своєрідні духові лінощі, зло-
вісні й не до кінця переборені гоголівські комплекси,
обважнілий розум, що традиційно „спізняється”, і ослаб-
лені рефлекси, — все це спокутує, як об’єкт коли й не
легких перемог, то, бодай, експериментальних дослі-
джень на тему „витрималости матеріалу”.
І тут різноґатункові мікроби, різноманітні-різно-
кольорові біси й бісики, якими б мікроскопійними вони
не були, відограють свою помічну ролю. Не якістю, то
— кількістю, не блискуче, то — напевно, не безпосе-
редньо, то — збоку, не в певнім напрямку, то створенням
відповідної атмосфери, „клімату”, „шіііеи”... Не совет-
ським хльороформом, так псевдоевропейською „міжна-
родньою” кокаїною „модерну” та „паризькости”.
В непевних сутінках доби, в її млах і випарах, „по-
ки сонце зійде”, їх отруйна для спраглих легкої слави
Танталів „роса”, коли й не „виїсть очі”, то, поважно осла-
бить зір. Зрештою, більшого від мікробів і бісиків ніхто
й не вимагає.
ПІ.
Атмосфера ж і клімат (з огляду на час і місце), ро-
зуміється, — винятково сприятливі для „європеїзації”
й „умодернення”.
В провінціяльно-каварняній задусі, серед мікробів
і бісів, під керівництвом провінціяльних мефістофелів,
виховується у нас дуже небезпечний тип письменника
і мистця взагалі.
Підкреслюю: дуже небезпечний тепер.
159
Доба — переходова. Етап — переломовий. Ґрунт —
не зміцнений. Літературна спадщина — не засвоєна й не
забезпечена. Почуття історичної відповідальности за
дальшу долю тієї спадщини — не вкорінено. І все це —
в атмосфері, заповітреній і заповітрюваній далі, в якій
снуються сумнівні постаті і речі, нездемасковані й не-
каральні.
Нещодавно довелося прочитати цікаву характерис-
тику расово розповсюдненого у нас примірника (у Р. Єн-
дика в його книжечці про антропологію). Ото ж той тип,
звичайно, має карі очі — чорні брови, є палкий, темпе-
раментний, страшенно талановитий, запальний, але...
не дуже тривкий і витривалий (не маю книжечки під
рукою й пригадую з пам’яті). Словом, як то кажуть —
„кавалерійська вдача”!
Як же яскраво рисується він на тлі нашої літера-
турної дійсности!
Коли читаєш збірку віршів такого „гусарина”, по-
вість чи „репортаж”, коли оглядаєш на виставі його
етюд чи картину, коли переглядаєш його статтю чи слу-
хаєш його музику, — з подивом переконуєшся, що він
мимо, звичайно, молодого віку, так мало має в собі того
першого й основного, без чого мистець не є мистцем:
власної амбіції, мистецького гонору, часом навіть мис-
тецького сумління. Це звучить парадоксально. Особливо
для нашого малокритичного в цім відношенні суспіль-
ства, яке, припускаю, якраз навпаки, вбачатиме там і
амбіцію, й відвагу, і мало не прометеїзм: „У нас, у наших
убогих обставинах і, подивіться, який, можна сказати,
„Париж!” Але, на жаль, це не парадокс.
Говорю тут не про графоманію (чи інші мистецтво-
манії), що дає у нас такі цікаві для мистецької патології
з’явища. Це — область окрема і тема преширока.
Говорю коли й не про талант (адже ж той тип зав-
жди „талановитий”!), то принаймні про здібності, що не
підлягають сумнівові. Всі дані для виявлення власного
обличчя — очевидні. Але він воліє мистецьке есперанто
160
і стремить до вже усталеного й „освяченого” стандарту.
В чім річ?
Звичайно, велику ролю відограє в цім традиційна
хлестаковщина, комплекс, що, може й прищеплений
з-зовні, закріпився в українській психіці наслідком ці-
лого ряду історично-культурних причин. Адже ж такої
ґалерії хлестакових, яку маємо хоч би за останніх 15-20
літ, треба пошукати. Згадати б бл. п. барона фон-Гасен-
ка, що залишив свій слід м. ін. і в літературі (підозріло-
кіплінґівська „Найя з Джунглів) і що його останнім чи-
ном було кількамісячне обдурювання міністерства вели-
кої держави астральним винаходом „морської блохи”
(„рисе сіє тег”). А славнозвісний „доктор" Захар Бісь-
кий, гіпнотизер і винахідник „психометра”, що робив
многолюдні сеанси в Европі й Америці, що про нього
навіть жидівський „Руль” в Берліні писав як про „на-
шево знамєнітово соотєчєствєнніка”. Це була хлестаков-
щина високої кляси, хлестаковщина допроваджена до
досконалосте стилю. Але і Гасенко, й Біський все ж
були артистами, що їх творчість виявлялася лише в
формі хлестаковщини. Далебі, Гасенко, дипломат (ого-
лосив р. 1919 війну Румунії) і винахідник (морський
старшина у... Франції), поет і бурлака, красунь і амант
в стилю Казанови, — це не остання тема для поеми чи
роману. Це була героїчна відміна хлестаковщини.
На жаль, той елемент хлестаковщини, що, як скла-
дову частину характеру находимо її в типі, який нас
інтересує, належить до хлестаковщини-імітації на
зимно, хлестаковщини, ужитої як помічний засіб на лег-
кій дорозі найменшого опору.
Було б несправедливо твердити, що той тип є по-
збавлений всяких амбіцій. Навпаки, його найбільша, ке-
рівна (і в своїй основі шляхетна) амбіція, що жене ним,
як неплідний суховій — перекотиполем, — це жадоба
зробитися великим мистцем, але — зараз же, як-стій,
і обов’язково найдешевшим коштом, з найменшою ви-
тратою духової енергії. В результаті фатальне, безплідне
11
161
і свідоме епігонство — в ліпшім випадку, в гіршім —
„перелицьовування” досить, звичайно, запізнених зраз-
ків, що йому їх підсовує не щире ними захоплення, ли-
ше власний безкритичний снобізм або послужливий біс
„европейськости”, що чатує над ним повсякчас і споку-
тує догідністю „творчого” життя.
Тому то про якубудь „мого духу печать” — шкода
говорити. Крізь сторінки книжки, цей, звичайно якийсь,
дійсно, „репортаж” з побіжних екскурсій автора, — тіль-
ки зрідка прогляне авторове обличчя, а дивлячись на
картини, з трудом відріжняєш напр. Х-а від У-на, так
до кінця й не второпавши, на чім, власне, полягає їх ін-
дивідуальна (а не „європейська”) вартість. Це не „впли-
ви”. Впливи — явище майже неминуче і, беручи їх ди-
намічно, як боротьбу, а не капітуляцію, — вельми ко-
рисне. Вони можуть бути прекрасною і суворою школою
виховання індивідуальности. Ні, не впливи, а щось знач-
но більш поверховне, значно гірше.
Ще донедавна як на наказ, в творах фігурували ро-
бітники, комини, кремлі, трактори, піт, мозолисті руки
й переможна кляса (саме тепер обсервуємо це по сусід-
ству в різних дзвігарах і авангардах). І раптом знову ж,
як на наказ, зароїлося від національних чинів, конкі-
стадорів, капітанів, полководців, косметики, парфумерії
і парижів, парижів — без кінця...
Вже сама автоматичність у зміні тем і метафор —
занадто підозріла, щоб її брати поважно. Підозріла ця
безхребетна інертність в уляганні протягам і подихам,
звідкіль би вони не йшли, ця „дисципліна”, що її вика-
зує наш „динарський тип” під нечутний регіт мікробів
і бісів.
IV.
Скажуть: що за претенсії? що за вимоги? І це в на-
ших тяжких умовинах, коли... і т. д. Адже ж на всім
світі панують Репортаж і Снобізм. Дякуйте, що хоч з
„пролетарською літературою” та московською мітотвор-
162
чістю в нас покінчено, — адже деінде вони квітнуть пиш-
ним цвітом. Чого ж ви хочете від нас, яким... і т. д. І що
за месіяністична поза в автора, що сам є — епігоном,
переспівувачем і, можна сказати, квінтесенцією впли-
вів (див. рецензії на „Земн. Мадонну”)?
Отож, бувають такі періоди історії і такі народи,
які, хоч-не-хоч, мусять бачити — далі і гостріше, відчу-
вати — сильніше, чути — тонкіше, словом бути чуйним
— не бійтесь цього слова! — форпостом на пляцдармі
ідей, на війні духа. Власне такою війною охоплений нині
цілий світ, а найтрагічнішої виразности набирає вона
на українських теренах. Вислід її означить ту чи іншу
цілком конкретну ситуацію. Цей духовий, але тим не
менше реальний характер цієї війни не тільки змушує
українську літературу й культуру до максимальної уча-
сти в ній з максимальним же моральним напруженням,
але й розгортає перед нею цілком реальні перспективи.
Коли життя нації зредуковане до справ духових, коли
воно не може рости вширину й довжину, нічого іншого
не залишається, як рости вгору, як перегрупувати на-
ціональну енергію й скупчити її в царині духа.
На цім полягає нині історична відповідальність ук-
раїнської літератури.
Хай ті, кому це подобається, культивують у себе
плитку поточну моду. Хай гіпнотизують себе „соціяль-
ними” екзотиками й насолоджуються східніми солодо-
щами. Хай підлягають чарівній флейті факірів і впада-
ють у транс від муринського джазу й совєтських філь-
мів. Хай собі й далі „репортажують” функції й запахи
власних залоз і думають при тім, що творять „нове”
мистецтво. Хай собі уважають Кафок і Джойсів, Ерен-
бурґів і Авдєєнок за сучасних Гомерів і Шекспірів. Хай,
врешті, поглиблюють свій мистецький атеїзм і механіс-
тичний матеріялізм, аж дійдуть до розважань над сек-
суальним життям молекул і проповідю „свідомого мате-
ринства” серед хемічних первнів і логаритмів. Для силь-
И*	163
них це буде скороминуча хвороба, для слабих — вигід-
ний спуск у небуття.
Нашій літературі, що на снобізм ніколи не хорувала
(не тому, що „зіпе поЬіІіШе”, а тому, що, якраз навпаки,
Словом о полку, Могилянською Академією і Шевченком
була завжди нобілітована), в час, коли цей снобізм джа-
зами й репортажами, раз советщиною, раз европейщи-
ною починає її чіплятися, — треба особливо твердо па-
м’ятати догми творчости. .
Великою, часом тяжкою ціною мусить оплачувати
мистець свій твір. Щоб твір був живий і здібний до даль-
шого життя, треба заплатити еквівалентом життєвої
енергії, дати частину власного життя. Цей нещадний
закон мистецької творчости, про який в глибині душі
догадується кожний мистець, може найстисліше висло-
вив колись Шіллер: “1¥аз ипзГегЬІісй іт Сгезап^ зоїі ІеЬеп,
— Мизз іт ЬеЬеп ипїег^еііеп”. Дешевим коштом і навіть
„безплатно” можна робити репортажі і віршики, а на-
віть, вичувши коньюнктуру, продукувати пухлі томи
порнографії („пролетарської” також) чи романів з псев-
допсихологічними, як казав Хвильовий, ливами-перели-
вами. Але без морального напруження, без творчого
вогню, без Готичної скерованости до Отця всякої твор-
чости, без віри — твору не буде. Буде — бездушна й
бездиханна мертвеччина, шматок неорганізованої ду-
хом і, значить, неопанованої формою хаотичної матерії.
А.бо, коли автор робиться резонатором Духа Тьми, —
щось ще гірше.
Власне, в неґації або забутті цього догмату й поля-
гає т. зв. криза сучасної літератури й мистецтва, що є
*) Боюся, що наші домові сноби не всі знають походження
цього англійського слова, хоч анекдотична ґенеза його досить
відома. Ото-ж „сноб” є ніщо інше як скорочене латинське „зіпе
поЬПііаіе”, що ним — з браку титулів — сиґнували колись свої
прізвища „кепсько уроджені” студенти старих англійських уні-
верситетів. Слово це, в його пізнішому значенні, дуже спопуля-
ризував Вільям Теккерей.
164
„інтернаціональні” і есперантивно-жарґонові, а переду-
сім безбожні в найстрашнішому значенні цього понят-
тя: „творці” їх не вірять у творчість і воліють бути
роботами в області, де робот не має що робити.
Не маємо права на цю „кризу” покликатися і все
нею виправдувати. Мусимо дивитися понад сьогоднішні
обрії і крізь туман доби, пам’ятаючи, що „криза”, себто
антракт морального паралічу, період імітацій, акторства,
шахрайства і шулерства (не лише в літературі) — ми-
неться, розвіється, зі всіми блудними вогнями „звізд”,
з метеорами тимчасових авторитетів і марних слав, з мо-
дами й снобі змами, з цілою системою скарловатілих кри-
теріїв і гнилим риштованням штучних ієрархій.
В нещаднім світлі майбутнього не поможуть доте-
перішні захисні кольори, що ними покищо маскують,
нівелюють і „інтегрують”. Очі всіх ясно тоді побачать
і розріжнять, де — бронза (“...аеге регеппіиз...”), а де гній.
13. III. 35.
ЧУПРИНКА І ПРОБЛЕМА БІОГРАФІЇ
В Євангелії Іоана від віку стоїть: На початку було
Слово.
Останній Еллін фавстівської Европи, на героїчній
грані XVIII і XIX століть, вслухаючися в прискорені
кроки майбутнього, дав таку, характеристичну для сві-
танку раціоналізму, контр-максиму: Ат АпГап^ и'аг діє
Таї (на початку був Чин). На нашу думку, людей, що,
бачать і чинно переживають розгром дев’ятнадцятого
століття, — між цими формулами нема колізії, — друга
формула покривається першою взагалі, а в специфіч-
ному застосуванні до мистецтва — зокрема. Для поета,
назавжди: Слово с чин і Чин є Слово. Було, є й -буде.
З цього боку Григорій або, як він себе звав — Гриць-
ко Чупринка не був поетом, чи тільки поетом. Для
155
нього між Словом і Чином була якщо не антиномія, то
принаймні, — певне віддалення. Він, можливо, згоджу-
вався з тим, що на початку було Слово, але його козаць-
кий темперамент нетерпляче жадав матеріялізованого
„кінця”, а значить — Чину.
Завдяки оцим передумовам, в особі Чупринки —
1) українська література має проблематичного поета,
2) українська історія має цілком виразну, яскраво-окрес-
лену героїчну постать, а 3) українська — скажу так —
культура (в цілості) має одну з таких рідких у нас уда-
лих, щасливих, стильово закінчених біографій.
Мало повторяти Бюффонове, зрештою невдале і
покалічене фейлетоністами, речення, що 1е віуіе с’езі
ГЬотте теше.
Мені більше до вподоби інше, хоч і не точне, окрес-
лення: „Стиль — це місце речі, в яке поцілував її Бог”
(Розанов). Так, — стиль, цей божественний герб, ця вища
нобілітованість речі, — є ознакою того, що матеріял е
остаточно оформлений, себто одуховлений і, значить, —
живий.
Коли Бог, перший Майстер і перший Мистець ство-
рив з глини людську постать, то ця фігура стала Ада-
мом, живою людиною, лише після того, як „Бог вдихнув
у неї дихання життя”. Так Біблія уймае питання
стилю.
І може у жадного іншого народу так гостро й болю-
че не стоїть проблема стилю, проблема духа фор-
ми, формотворчого духа, що змушує матерію прийняти
певну, адекватну їй і єдину для неї форму. Бо, на хви-
лину перейшовши з цією термінологією до сфери полі-
тики, ми з повним правом можемо констатувати, що
проблема державности є також проблемою стилю. На-
ція, що осягнула форми, є нацією державною.
В процесі формування української особистости і ін-
дивідуально, і інтегрально (яко нації), — а ми знаходи-
мося саме в цім періоді нашої історії, чи, скажім стислі-
166
ше, в однім з найактуальніших цього роду фрагментів
н а ш о ї, взагалі, фрагментарної історії, — проблема сти-
лю, беручи життьово, побутово, є в першу чергу — про-
блема біографії.
Історія нашої культури дає картину, з небагатьма
виїмками, суцільного цвинтарища понівечених особисто-
стей і помордованих, покалічених біографій (Прокопо-
вич, Куліш, Гоголь, Тичина).
Безвладний, розхристаний, двомірний, врівень з не-
сито просторими степовими обріями, в такт із широкими
помахами важких степових вітрів, — він фатальний це
специфічно-українське барокко — стиль непевности,
тривоги, татарських погонь і рвучих заграв нічних по-
жарів. Цей стиль Дикого Поля, землі, що століття кор-
читься в лютих породильних муках навал, воєн, пов-
стань, рабства, дошкульних канчуків і традиційно євра-
зійської обабічности („шатости”), — він сам у собі несе
каліцтво, несуцільність, руїнність, він сам у собі, як
стиль, стоїть на гострій грані заперечення всілякого
стилю.
І коли стильовість у біографії визначається насам-
перед виразною скерованістю її до мети (напрямком);
коли стильова біографія, насамперед біографія, надхну-
та чуттям відповідальности за неї, сума днів і років, ор-
ганічно пов’язаних між собою логікою подій; коли, ко-
ротко кажучи, біографія є мистецьким твором її влас-
ника, то однією з дуже небагатьох українських біогра-
фій є біографія Чупринки. Хай пробачать і зрозуміють
мене аматори Чупринчиних віршів, але, беручи її в цім
останнім сенсі, біографія Чупринки, як мистецький твір,
на мою думку, не тільки рівновартна з його літератур-
ною спадщиною, а — маю поважні сумніви — чи не пе-
реважає її.
В кожнім разі, вона значно виразніша, значно яскра-
віша, значно стильовіша, навіть як лектура, ніж його
властиво-літературні твори. Вона виразно бароккова, ця
167
біографія Чупринки, як барокковими були біографії біль-
шости видатних українців. Але в жадній з них це ба-
рокко не має такої внутрішньої енергії, такого напружен-
ня, такої загостреносте. Це, як скажений чвал коня, що
на хребті своїм ніс прив’язаного юнака-Мазепу. Крізь
біографію Чупринки хижим свистом свистить смерто-
носна стріла. Фатальний кінець його життя був напе-
ред означений, він логічно закінчував ту жадобу бороть-
би, те вічне горіння, те повсякчасне напруження, що
ними пульсувала істота цієї людини. Революція — це
справжнє ім’я його біографічної Музи. Вірші ж його, це
тільки зрадливо-короткі побачення з музою поезії. Тіль-
ки піна його життьового клекотання.
Організатор революційного селянства року 1905 і ва-
тажок національно ферментованого в р.р. 1917-18-19-20-
21 населення Чернігівської (козак!) землі — він кожним
днем свого життя творив поему, аж доки не поставив —
і то свідомо, як дійсний мистець, що зважує і конструює
розміри свого твору, — криваву точку кінця 28 серпня
1921 року. Він не міг не знати, що за організацію повтор-
ного, вже другого з ряду, повстання, совєтські спадко-
ємці російської імперії його не помилують.
Геніяльні пошляки, душителі всього великого й ге-
роїчного вони пристрелили Чупринку в числі 39 членів
Центрального Повстанського Комітету, звичайно, в таких
умовинах, що його постава перед російським наганом за-
лишилася незафіксованою документально. Та дарма, —
ми не сумніваємося щодо останніх жестів і слів Чуп-
ринки, — вони логічно випливають з цілої мелодії його
життя.
Оте епатування старого радянського (від „Ради”)
народництва, оте вічне „контр”, вічне „ні”, яке він про-
казував кожним своїм кроком, — це не лишень комічні
чи трагікомічні анекдоти, що їх так гойно лишилося по
Чупринці. Анекдота теж має свою глибоку рацію буття.
В данім разі.треба дивитися не на анекдоти Чупринкової
168
біографії, а крізь них. В Гротесковім — Ьіапс-поіге —
світлі цих анекдотів ще виразніше встає цей завчасний
українець, який, кажучи „ні” сучасному, — пристрасно
викликав майбутнє з тією зухвалою запеклістю, з якою
колись запорожці перед мурами чужої фортеці викли-
кали ворога на герць. Між іншим, варто підрахувати,
скільки віршів Чупринки оспівують бурю і рух, і як
часто вживає він таких слів, як герць, бій і буря. Ця
людина, можна сказати, виворожувала віршовими за-
клинаннями нашу національну революцію. Уявивши со-
бі на хвилину, що ці всі його епатажі, ця повсякчасна й
нестримна революційна спрага, крики про бурю і бій
— лунали в неможливо-провансальських умовах авто-
номічних зідхань і мрій про нижчу початкову школу, на
блаженнім тлі кадетського українофільства і винничен-
ківського псевдорадикалізму, — ми тільки тоді збагне-
мо, якою ж дивно виїмковою людиною був Чупринка,
якою несподіванкою був цей, дійсно, Лицар-Сам, бо ціл-
ком таки самотній.
Та чи ж тільки тоді? Боюся, що в літературі нашій
самотність Чупринки мало змінилася за цей час. Поруч
з більш або менш безобличним рядом діячів совєтського
літературно-українізаційного апарату, поруч із ниніш-
німи стрибунцями „туди” й „назад” — (нашими „відоми-
ми” й „поважаними”, що перманентно шукають „нових
шляхів”, у святій простоті не бачучи, що ці шляхи ма-
ють он яку многовікову традицію), — який разючий кон-
траст!
Згадуючи сьогодні Чупринку, ми згадуємо передов-
сім чудом явлену постать суцільної людини, з одноли-
того національного матеріялу зроджену особистість, яка
не лише літературно, а, що для нас важніше, -— біогра-
фічно, дала зразок національної повноти і великого на-
ціонального серця.
„Смертію смерть поправ”—написав він колись перед
одним із своїх творів — і це виконав, виконав, може, на-
169
віть заперечивши себе, як поета; бо, повторяю, літера-
тура для нього була зовсім не головним і, в кожнім разі,
не покривалася з життям. Модифікуючи зміст відомої
тези Верлена, він з більшою дозою іронії міг би повто-
рити, що іоиіе 1а гезіе езі 1а Іійегаіиге.
Не варто сьогодні втомлювати читачів і ображати
пам’ять поета формальною аналізою літературної час-
тини Чупринчиного активізму. Для формаліста вірші
його зробили б вражіння не завжди вдалих, не завжди
„добре зроблених”. Формаліст дасть неґативну аналізу
Чупринчиного хорею. Філолог закине йому нестислість
мови, невдалі новотвори, невластиву синтаксу. Совєт-
ський льокай від критики мимритиме про „невитрима-
ність клясової лінії”, „ідеалістичний світогляд” і „кур-
кулівську контрреволюцію”. Менше з тим. Це все таке
мале в порівнянні з тим, хто гарячково записував на
шматку підручного паперу свою пекучу спрагу, своє
болюче очікування, свою нещадиму і, дійсно, невимовну
любов до українського майбутнього.
Збагнувши, ким породжені ці вірші, ми забудемо
про формальну методу в критиці.
Кров’ю своєю налляв літери своїх віршів цей укра-
їнець і поет, доконавши подвигу великого, подвигу геро-
їчної і стильової біографії, про яку мріє в глибині душі
кожен поет.
Переходячи безпосередньо до спадщини Чупринки-
поета, я б запропонував такий вибір: 1) „Розкішний
степ...”, 2) Гріх („Хвилі стрункої музики”), 3) „Як спа-
лахне серце кволе”, 4) „Останній звук моєї ліри”, 5) по-
чаток 2-ої частини поеми „Лицар-Сам” (опис кімнати),
6) „Моя відновлена країна”, 7) Війна („Гучно гуде, ко-
тять гармати”), 8) Епітафія 1911. 26. VIII. (Характерис-
тично, що майже рівно через десять літ—р.1921. 28. VII.
Чупринку розстріляли), 9) „Світе тихий”... — остання
річ, написана Чупринкою...
1930.
170
СПІЗНЕНЕ ПОКОЛІННЯ
Леонід Мосендз і інші
Стародавня формула „поети родяться” є безсумнів-
на. Але, як завжди в живім житті, кожне правило по-
тягає за собою вийнятки.
Маю поважні сумніви, чи Мосендз був „уродже-
ним” поетом і письменником взагалі. Ці сумніви, цей
„вийняток з правила” можна було б в нашій історично-
національній дійсності поширити на цілий ряд літера-
турних імен (Зеров, Хвильовий — щоб згадати найго-
лосніші). Перш за все літературна чинність в нашій істо-
рично-національній дійсності, завдяки поважним при-
чинам (історичні обставини й психічний „ліризм” укра-
їнця) були завжди найбільш „природним” стимулом для
духової енергії, щоб не сказати „напрямком найменшого
опору”. Нахил українця до „писання”, а „писання вір-
шів” — зокрема є занадто очевидний, щоб розглядати
його як явище тільки хворобливе, чи тільки як анек-
доту, особливо, коли це явище розглядаємо на ширшому
тлі потягу націоналної української психіки до „краси”,
отже до мистецтва взагалі. З цією психічною властивіс-
тю в’яжеться таке типове у нас аматорство, яке, на жаль,
доводить і до театроманії, і до хороманії і до графо-
манії...
Не можна забувати, що великий наш політик (та ще
й школи Макіявеллі!) Іван Мазепа теж писав вірші. Вір-
ші писали ченці й єпископи доби барокко, що, зрештою,
було зовсім нормальне. Але знаємо, що віршами грішив
історик Грушевський, немалим поетом був видатний уче-
ний сходознавець А. Кримський, визначний поет, пред-
теча неоклясиків Микола Филянський був практикую-
чим архітектом, як Гнат Хоткевич був практикуючим
інженером-механіком, творцем нового типу паротягу. З
автопсії знаю, що вірші писав навіть дехто з генералів
нашої армії... Ці приклади можна було б множити далі.
171
І не завжди легко було б дати відповідь, яка ж, влас-
тиво, професія у даного земляка була головною, на кого,
властиво, він „уродився”.
Італійське Відродження дає нам цілу ґалерію твор-
ців універсального характеру, вже не згадуючи Леонар-
да да Вінчі. Оця універсальність — це також характе-
ристична і традиційна риса української творчої психі-
ки. Згадаймо хоча б Віктора Петрова: якою в дійсності
була спеціяльність цього археолога, історика культури,
критика, літературознавця, філософа і повістяра в од-
ній особі? Це був, певно, останній з могіканів нашої Ки-
ївської Александрії.
Але вернімось до Мосендза.
Його літературна спадщина досить поважна, свід-
чить виразно, що автор її був таки справжнім письмен-
ником і, при цьому, письменником-майстром дуже тон-
кого й безпомилкового стилю. Чи візьмемо його вірші,
особливо подебрадської доби, чи його новелі й пізніші
широко запроектовані повісті, переконуємося, що це
справжня література. Може дещо суховата, занадто ін-
телектуальна, не так „зроджена”, як „створена”, але
створена мистцем.
І все ж, усвідомлюючи собі всю голословність тако-
го припущення, смію думати, що справжнє покликання
Мосендза було зовсім а зовсім далеке від літератури і
що „народився” він не для письменства. Письменство
було лише досить випадковою формою виладування йо-
го творчої енергії, формаю, зумовленою т. зв. обстави-
нами — і зовнішніми, і, що найважніше, внутрішніми
(певною психічною „травмою”, яку Мосендз пережив
у перший рік його студентства і про яку знали лише
1-2 близькі йому люди).
Думаю, що „народився” Мосендз ученим, дослідни-
ком, інженером-організатором і це, а не письменство,
було його справжнім покликанням. Письменство прий-
172
шло, сказати б, лише як вихід з безвихідности,
в якій опинилося на чужині ціле покоління.
С п і з н е н е покоління, для якого самої „літерату-
ри” (в згірдливім значенні В. Липинського) не вистача-
ло, але, яке, наслідком історичної дійсносте, саме літе-
ратурі (трагічно й парадоксально) віддало свої сили і
життя.
* *
*
Покійний Євген Чикаленко любив повторяти, що
революція 1917 року для України прийшла на 10 літ зав-
часно. Це своє твердження він обґрунтовував досить пе-
реконливо, хоч переважно соціологічно та й не без „істо-
ричного матеріялізму” (мовляв, за 10 літ вже був би
заможній шар „українства”, була б „національна бур-
жуазія”, отже необхідна для державносте база).
Трудно було дискутувати на цю тему тоді з Чика-
ленком. І якось не доводилось на ній зупинятись пізні-
ше (може й часу не було). Хай подумають над цією те-
мою більш фахові люди: вона, здається, має не лише
академічний інтерес.
Вживаючи виразу „спізнене покоління” для гене-
рації, що й сам до неї належиш, мимоволі згадуєш ці
чикаленківські „десять літ”. Події застали бо нас в тім
критичнім віці, коли відбувається „мутація” з молодика
на мужа. Всі ми (отже в літературі — Ю. Дараган, Ю.
Липа, О. Стефанович, Л. Мосендз, М. Грива і інші) мали
тоді приблизно коло 20 літ. Є неприємним історичним
фактом, що українське суспільство (поза Галичиною)
до р. 1917 являло собою певну герметично замкнену сек-
ту.*) Про жадну передачу „політичного досвіду поко-
лінь” — не було мови, незалежно від того, хто з нас з
якої верстви вийшов, або в яких обставинах виховував-
*) Це пояснює трагічну самотність гетьмана П. Скоропад-
ського р. 1918.
173
ся (хоч, переважно, всі ми мали т. зв. національну сві-
домість в тій чи іншій мірі). Переважно військовики (і в
цьому найяскравіше наша свідомість, скорше інстинк-
товно, проявилася), ми були політично незрілі,
покладаючись на старше від нас покоління. Тим біль-
ше, що представники того покоління вже були парля-
ментаріями, лідерами, міністрами. Ані апарату для оцін-
ки політичної діяльности „старших”, ані часу на це
(війна!), ані бажання, врешті, смаку до за-
міни „старших” на політичному полі — наше поколін-
ня не мало. Навіть думка про це нам не приходила! Ми
були переконані, що коли, напр., Голубович є „прем’єр”,
то значить він має до того кваліфікації і виконує свої
функції так само ретельно, як ми виконували свої в ро-
лях хорунжих і поручників. Сумніви, очевидно, з’явля-
лися (особливо в тих з нас, що мали нагоду зустрінутися
з поколінням Голубовича особисто). Але розчарування,
а з ним біль, досада і спізнений жаль — прийшли вже
в таборах, де була нагода продумати недавнє ми-
нуле, особливо читавши Донцова та „Листи” нещадного
своєю логікою Липинського.
Розчарування в „старших” довершило нашу полі-
тичну свідомість, зробило нас політично зрілими, але
це сталося жахливо пізно, себто коли ми були вже
обеззброєні і збройна Визвольна Війна для нас була
скінчена.
Як би ж та політична дозрілість прийшла була вже
не на 10, а хоч би на 2-3 роки раніше!
Прихід політичної нашої дозрілости в розпачливо-
таборових умовинах обеззброєного війська і спричинив
своєрідну „психічну травму”, яка повела наше поко-
ління в науку (Подебради), в мистецтво, а нашу групу
завела в літературу (переважно поезію).
Бо про логічніший для декого з нас вихід — у чин-
ну політику — не можна було мріяти: „старші” заздріс-
но тримали на це монополь, підсвідомо уважаючи себе
174
за несмертельних, а наше покоління до сивого волоса
уходило за „молодь”...*)
З тієї групи чи „плеяди”, як колись казали, думаю,
що лише Юрій Дараган та Олекса Стефанович були по-
етами уродженими. Та ще уродженим критиком і літе-
ратурознавцем був дещо старший — Михайло Мухин.
Але і йому силою обставин та наслідком тієї ж „травми
розчарування”, судилося заглибитися в історію політич-
ної думки і — попутно — відкрити в ній фатальне місце
драгоманівщини й Драгоманова, якого не так писання-
ми, як м і т о м було виховане й політично сформоване
старше покоління.
Ані Юрій Липа, ані Максим Грива, ані Оксана Ля-
туринська (пластик, емальер!), ані з молодих — Олег
Ольжич чи Микола Чирський — „уродженими” не були,
як і Мосендз. Всі вони пішли в літературу тільки тому,
що серед безвихідности — то був, може, єдиний ви-
хід для дальшого ведення перерваної війни вже не вій-
ськовою зброєю, лише зброєю мистецтва й культури,
а зброєю поезії — в першу чергу.
Інакше Юрій Липа був би, майже без сумніву, —
лікарем, біологом-філософом, для якого література бу-
ла б марґінесом, дозвіллям, „нотатками”. Максим Грива
— чернигівський козак з походження — був би видат-
ним військовиком. Ольжич, правдоподібно, — політи-
ком. Мосендз, як вже згадувалось, — людиною науки
і, одночасно, організатором, „капітаном промисловости".
Чирський — першорядним фільмовим актором, або ре-
жисером...
Але брами полоненої Батьківщини були замкнені.
Поля для життьової діяльности — бракувало. А надмір
*) Гетьманський центр принаймні цю ідею мав на увазі і навіть
— якийсь час (при Науковім Інституті в Берліні) — її реалізу-
вав. Центр УНР, мавши від р. 1929 (а міг би мати від р. 1926!),
Науковий Інститут у Варшаві, — не зробив у цьому відношенні
нічогісінько, поза, щоправда, плідною видавничою діяльністю
бл. п. О. Лотоцького.
175
енергії владно кликав якстій до національної
творчости в сфері хоч би лише духової, нематеріальної
чи майбутньої, України. Таким чином поставали „Суво-
рість” Липи, „Зодіяк” Мосендза, „Рінь” Ольжича, „Кня-
жа емаль” Лятуринської” і просто „Емаль” Чирського
— книжки, безперечно, літературно-повновартісні, істо-
рично важливі ба й навіть „історіотворчі”, але, все ж,
відмінні від „фахової” продукції уродженого професій-
ного письменника.
Як це добре сказав О. Стефанович про Ольжича-
поета:
. . . він був більш
За сірий і камінний його вірш.
Але це саме, з певного зміною, можна застосувати
й до Мосеидза-письменника. Був бо він більший за
свої, хоч як вартісні й історично-важливі, книги. Був
більший за своє письменництво, в той час, коли
справжній письменник увесь входить у свої книги і
— поза ними — майже не існує...
Що ж, мимо того всього, вніс Л. Мосендз в нашу
сучасну літературу? Чим збагатив нашу духовість?
Нагадаймо ті, на жаль, сталі „константи”, що пере-
бували й перебувають і в нашій духовості, і в нашій
літературі. Сентиментальність, часом у дуже трагічній
формі. Перечуленість, часом глибока й болючо-враж-
лива. Розпливання особистости в суспільстві, в масі, в
обмеженості доби: особистість часом майже потопає
в хвилях — навіть історичних і історіотворчих — буд-
нів... Реєстр можна продовжувати далі, уточнювати, за-
гострювати, але чи варто? Ті, хто тим цікавляться, зна-
ють самі.
І от вже перша новеля Мосендза під саркастичним
титулом Ното Ьепіз прозвучала, як громова при-
гадка, як приховане т є т е п і о, як майже франків-
ський гимн Характеру, Вольовости і Розуму.
Ця новеля, може найповніше і найвлучніше, дає від-
176
повідь на вгорі поставлене питання. І звільняє від всі-
ляких формальних аналіз та розважань.
...І ще хотілося б — для повноти образу — нагадати
один вірш Леоніда Мосендза, підкресливши лише дату
та місце, де той вірш народився:
З МОГО ШПИТАЛЮ
Любий Друже! Як кидати
Ймуть на мене глину вагку,
Прошу я тебе, благаю:
Не дозволь співать „Кру-кру”.
Не хочу, щоб всі стояли,
Мов сичів облізлих зграя,
І гукали глухо в землю:
„в чужині умру... умру”.
І скигліли довго й нудно,
Оглядаючись навтьоки,
Співчуваючгс фалшиво
І мені, і журавлям...
Ні, я прошу, друже милий,
Заспівати наді мною
„Гей нум, хлопці, до зброї” —
Пісню бою й перемог.
Хай хоч раз при цій нагоді
Змусять вас бадьорі нути
Зняти зір сміліше вгору,
Подивитися вперед
І, втішаючись із вами
На майбутні перемоги,
Дух мій радісно полине
На останній Божий герць.
Братислава 1932.
1958
12
177
Р«0 МЕМОКІА
(Волошкові очі)
Не маємо великого довір’я до нашої пам’яті. Вона
так само носить на собі тавро безволі, як і багато інших
складників нашого духового єства. Геніяльно це увіч-
нив Шевченко, вкладаючи в уста вартового-українця:
„ — Нехай собі, а Бог поможе, то й так забудеться ко-
лись”. Того „забудеться колись” — в атмосфері тради-
ційної забудьковости найбільш доводиться боятися.
Тому варто дещо нагадати.
Це було два роки тому. Втікач з затиснутої в обцень-
ки зорганізованого голоду України. Пергаменове обличчя
факіра — а вже скоро місяць як перебуває в нормальних
умовах — і очі, що бачили й сфотографували те, чому
немає назви й подоби, назавше, назавше.
Він оповідав згаслим, обезбарвленим, якимсь підмо-
гильним голосом. Здавалося, що не вірив в те, що йому
повірять. Не вірив, що він здолає зворушити, переконати
слухачів іншого світу. Він ніби заздалегідь ухилявся від
даремного труду переконування людей, що для них „ко-
лективізація”, „трудодень” чи „предсовхоза” — лише
чудернацькі слова з чудернацької мови, що не викли-
кають навіть тіні уяви про їх гостро-конкретний, ка-
торжно-реальний зміст.
Не пригадую всього, що казав той чужинець (він
не був з походження українець). Дещо було записане,
дещо навіть друковане. Зрештою все було „відоме”, хоч
зовсім неусвідомлене.
Він описував також похід села на місто весною 1933
Року.
— „Це не був похід ще так-сяк міцних, а навіть
часом озброєних українських селян 1920-22 рр., ча-
сів останніх повстань і початків першого голоду.
Це був макабричний марш віддавна обеззброєних,
віддавна виснажених, віддавна морально зламаних
і фізично підтятих людоподібних істот.
178
— „Всі дороги, що вели до міста, засіяні були
трупами, — казав він. Трупи лежали тижнями не-
поховані. їх жерли хробаки, ворони й здичавілі пси...
До міст доходили найдужчі, але, дійшовши, лягали
на брук, щоб більше не встати. Всі залізничні стан-
ції, всі містечка й міста України були засіяні людь-
ми, що лежали на землі. Вони спочатку пробували
сидіти, витягаючи руку по милостиню, але потім
сили їх покидали, вони лягали з витягнутою рукою
і — от — тіла їх починали набрякати й набирати
іншої барви... Але смерть приходила не скоро. Вони
конали тижнями без ніякої опіки в калюжі власних
викидів... Шкіра на їх набряклих ногах репалася
на сонці, з ран сочилася вода, і латки живого м’яса
густо обсідали мухи”.
— „Мешканці міст ставилися до того байдуже,
проходили, дивлячись на це як на річ нормальну,
або стараючись не дивитися. В міських садах грала
музика, театр і кіна були повні, хідниками спаце-
рувала публіка, тут же повз конаючих і трупів”.
Так. Все те відоме, все знане. Проклятий реляти-
візм психіки сучасної людини, що до всього звикає. Але
було в описі чужинця й таке, що стрясло цілою істотою
і гострим, як вогонь, ножем прорізало пам’ять назавше.
Це — образ дитини, що сиділа біля трупа матері при до-
розі і широко розкритими волошковими очима, в яких
стояв німий запит, дивилася то на матір, то на світ, не
розуміючи, що сталося. „Тих волошкових очей
української дитини не можу забути” —
казав пергаменовий чужинець, і в його згаслім, безбарв-
нім голосі затремтіла несподівана струна, а в, здавалось,
мертвих очах пробігла іскра.
Описувати зі слів чужинця той образ? Пригадувати
його слова? Пробувати самому „малювати”? Даремний
і блюзнірський труд. Зусилля Шекспірів всього світу
були б безсилі і марні.
І то ніби для ще гострішого, ще певнішого витавру-
12*
179
вання в пам’яті образу тієї дитини і її волошкових очей
— читаю недавно в спогадах лікаря-серба, що цього року
вирвався з СССР, перебувавши від часів світової війни
на теренах України й Кубані:
„В листопаді 1931 р. хліба на Україні не стало.
Заворушилася вся селянська Україна і потягнула
до залізниць. Головні потоки людности скерувалися
на схід, на Кавказ, в середню Азію...
Діти почали пухнути і мерти. Діти вмирають
з голоду особливо. Спочатку плачуть, потім зати-
хають і хутко старіються. Роки призначеного їм
життя проходять немов миттю. Очі їх, величезні
очі, дивляться на світ, як очі старого, що вже збаг-
нули всю правду, вірніш неправду життя. Жах
війни — ніщо в порівнянні з очима
дитини, що конає з голоду. Йдеш повз
них, що лежать на вулиці, біля плоту, під муром,
а очі дітей протинають тебе наскрізь. Вони сповнені
тихим здивуванням: йде людина, а не вмирає. Зна-
чить один з тих, що на них батьки вказують, як на
причину їх смерти. І коли вогник життя, ледве тлі-
ючи в них, нарешті догоряє, вони лягають, як лягали
увечері, заколисувані голосом матері чи старшої
сестри, і засипляють вічним сном”.
Про великі волошкові очі українських дітей 1931-
1934 нагадую не для зайвих зідхань, не для завжди охо-
чих литися традиційних сліз, врешті, не для солодка-
вого болю моральної імпотенції й моральної розпусти.
Всього того ми мали досить. Аж занадто.
Про великі волошкові очі зеленцем зрізаних квітів
України нагадую передовсім для того, щоб укріпити
нашу традиційно слабу пам’ять. Щоб при першій
ліпшій нагоді ця дірава пам’ять не махнула вишиваним
рукавом -— „нехай собі”, і не почала співати на дуже
знайомий мотив.
1935.
180
ІЄРАРХІЯ
Серед безлічі проблем, про які можна довше чи
коротше сперечатися, існують, на щастя, очевидні істи-
ни - факти, щодо яких, в органічній людській спільноті
не може бути двох думок. До таких очевидних істин
належить м. ін. наявність ієрархії в кожнім орга-
нізмі та конечність ієрархії в кожній організації
(себто конструкції хоч і неорганічної своїм походжен-
ням, але взорованої на організмі і до ідеалу організму
наближеної).
Одначе сучасне життя переконує, що ця очевидна
істина в нашім суспільстві є очевидною далеко не для
всіх. Ба, що більше, ця аксіома для багатьох видається
теоремою, що її треба щораз наново і щораз новою ме-
тодою доводити.
І.	Кістяк та ієрархія
Конечність ієрархії найбільш яскраво та очевидно
виявлена у в і й с ь к у, де засада ієрархії проявляється
на кожнім кроці і в кожній дрібниці. Тим-то ієрархію
у війську загал приймає, як щось природне і самозро-
зуміле, а наявність і необхідність її там не викликує
заперечень навіть у найбільш занархізованих, чи там
найбільш „революційних” аматорів безвідповідальності!.
Та, приймаючи військову ієрархію як річ самозрозумі-
лу, загал не помічає, що первень ієрархічности просякає
також кожне органічне явище життя: квітку і овоч,
дерево і тварину, твори людського генія і вироби тех-
ніки, машину й людину, суспільство і нарід.
Ієрархія — це той необхідний кістяк, без якого
годі собі уявити якубудь постать. Це та необхідна
будівна розчленованість, без якої немає жи-
вого й довершеного тіла, живого й довершеного орга-
нізму. Це те, без чого немислимою стає всіляка форма,
як зовнішній прояв змісту і сенсу, бо тільки аморфне
тіло позбавлене ієрархії і тому й представляє лише ма-
181
теріял, речовину, масу, в яких не видно, де є „верх”, де
„низ”, де „праве”, де „ліве”...
Поки існування має характер статичний, аморфне
тіло може собі безкарно тривати далі. Але трагедія
аморфности наступає тоді, коли вдаряє час чинности.
Тоді-то, позбавлена ієрархічного, формотворчого перв-
ня, — маса-„матеріял” з одвертою очевидністю вияв-
ляє своє внутрішнє безсилля, свою безпружність, свою
інертність, свою цілковиту неспроможність ставити
якийсь опір, коротше кажучи — свою нежиттє-
вість.
Її або розчавлюють довкільні тверді та скри-
сталізовані сили, або поглинають живі, жадібні
життя і внутрішньо озброєні, чужі організми.
II.	Трагізм української історії
Довершену ієрархію знаменує очолювання: вершок
піраміди, шпиль будови, виквіт рослини, голова орга-
нізму.
Озлоблений і, либонь, іронічний, хоч і безсумніву
меткий, розум одного нашого „угодовця” з XVII ст.
назвав колись тодішній наш нарід „бестією без голови”
(Ьеііиа зіпе сарііе). Як кожна формула, і ця покрива-
ється з дійсністю невловні: чим більш коротка й ефек-
товна формула, тим більшого потребує вона „сочинни-
ка” при її застосуванні. Але треба признати, що в тій
формулі схоплено найістотніший трагізм історії
нашого народу.
Справді, момент очолювання в нашій історії майже
ніколи не мав характеру інстинктовно-органічного, орга-
нічно-закономірного. Національне тіло народу породжу-
вало „голову” лише спорадично, вийнятково, ірраціо-
нально-„чудесно”, однаково, чи то був Богдан Великий,
чи Тарас Шевченко. Історичний процес, не розвинений
і не розбудований за даних, таких, а не інших „об’єктив-
них умовин” національного буття, — позбавлений був
ритму неперервальної тяглости та періодичности
182
органічних фаз квітнення й овочування. Історичний про-
цес був раз-у-раз підтинаний, зрізуваний (часом аж при
корені), внаслідок чого національний організм тратив
спроможність вирощувати собі „голову” (як також інші
частини організму, яких бракувало).
Коли, завдяки сплетові різних причин або через
т. зв. сприятливі обставини, потенціяльна енергія на-
роду вибухала і в тім вибусі висувала персоніфікацію
очолювання, тоді народженій в той спосіб „голові” —
в безтрадиційних і безпам’ятних обставинах, по більш
або менш тривалій перерві безісторичности, — приходи-
лося витрачати дорогий час на переконування „тулуба”,
що „голова” справді є власного того „тулуба” головою.
III.	Проблема наступника
Фатальною під оглядом ієрархічности представля-
ється нам династична механіка Княжої Доби, що не да-
ла, в результаті, ні короля-цісаря, ні навіть виразнішої,
географічно-угрунтованої державно-імперіяльної сфери,
хоч, видається, що багато даних для цього (і в Києві,
і в Галичі) було. Фатальний „збіг обставин” не дав ство-
рити династії ні Богданові (родової), ні Виговському
(конституційно-урядової).
З того часу проблема наступника виростає в нашій
історії до жахливо-трагічних розмірів. Дає Руїну. Де-
термінує в деякім сенсі — полтавські наслідки. І, вреш-
ті, приводить до політичного анабіозу двох передостан-
ніх століть.
Віддавна нагромаджена потенціяльна енергія доби
„приспаности”, вибухнувши по упадку петербурзької
імперії 1917 р., протягом безповоротно-пекучих літніх
місяців того року, конвульсійно, але й даремно, шукає
Оформлення й Очолення. Шукає ієрархії. Але, від-
давна позбавлена природного виходу, незряча по дов-
гім історичнім сні, енергія проявляється відірваними
фрагментами по окремих провінціях, врешті, анархізу-
183
ючись остаточно, розпорошується й вироджується в
„отаманію”, аж до махнівщини включно.
Романтична концепція „маса — вождь”, коли під-
даємо її ближчій аналізі, значно тратить на своїй при-
вабливій простоті і ніби „легкості” реалізації. Широка
громада, як то громада, завше бачить лише два мальов-
ничі моменти: як, на початку, була, мовляв, скупа
жменька людей і як, в результаті, були маси, фанфари
і влада. Але ієрархічно-організуюча чинність, що
мала місце поміж цими двома моментами, що три-
вала з напруженням і драматизом, часом криваво, три-
вала роки (а то й десятиліття), — ця чинність, цей ви-
даток енергії, це моральне напруження — для громади,
очевидно, залишається неспостереженим, отже й нео-
ціненим.
Кожен, хто мав щось спільне з організаційними зу-
силлями у нас, або навіть уважно лише обсервував їх,
добре знає, що то є створити ідеологічно-моральну чи
світоглядово-культурну єдність з семи, п’яти і навіть
трьох земляків. І коли ці намагання давали якібудь ре-
зультати, коли повставав навіть рудимент майбутнього
тіла з ознаками ієрархічности, яке при перших можли-
востях могло стати кристалізаційним осередком „мас”, —
історичний ворог концентрував на тім рудименті всю
свою незрівняну підступність, талановито використову-
ючи моральну нестійкість, політичну невидючість, ане-
мію національного інстинкту, рахітичну слабість кістя-
ка та... кожну найдрібнішу помилку.
IV.	„Чому він, а не я?”
При насвітлюванні теми ієрархії у нас, неминуче
приходиться зупинитись на специфічнім і, либонь, най-
головнішім моменті, а саме моменті оцінки особи-
стости взагалі, провідної ж — зокрема. Момент оцінки
особистости і є моментом ієрархічного відношення до
неї, що потягає за собою ієрархічне ж самоозна-
чення й самого оцінювача.
184
Наслідком такого, а не іншого історичного проце-
су те, що в інших народів є живим, автоматичним
у своїй чуйності інстинктом ієрархічности, у нас пере-
буває в півспараліжованім стані. Замість цього інстинк-
ту маємо багато змізкованих дискусій, словесних, а не
істотних суперечок, листів до редакції, ксилографічних
брошур і марно страченого часу.
Провідну особистість не дасться створити синтетич-
но. За тисячоліття нашої історії особистості того роду
з’являлися у нас більш ірраціонально, аніж в історії
інших народів. Тим більшою мусить бути їх цінність у
нас. Але момент їх оцінки у нас, момент визнання (чи
пізнання) — то в нашій історії велика проблема,
варта спеціяльних досліджень історика, соціолога та
психолога.
Не знаємо, чи Богдан мав своїх Кочубеїв. Певно,
мав, тільки вмів їх зробити нешкідливими так своєчас-
но, що вони й до історії не потрапили. Але знаємо, як
багато їх мав романтично-трагічний Мазепа. Василь Ко-
чубей був не випадок, лише виквіт уже в добі руїни
закоріненого кочубеїзму, ранньої стадії пізнішого мало-
російства. Саме Мазепа залишив нам цікавий документ,
в якім старий гетьман, в обличчі близької бурі, напере-
додні Полтави, благально повчав „єнералів і полковни-
ків”, зворушливо переконуючи поетичними порівнян-
нями:
Пчулка бідна матку мает
І онбе послухаєт...
На корабель поглядімо —
Много люду налічимо,
Єднак стернгік сам керуст,
Сам корабель управуєт.
Приходиться припускати, що цього роду аксіоми
треба було вбивати в голови деякої (і не малої) частини
національної еліти — вже за Мазепи. І в тім, що зверх-
ник краю так благально-лірично навчав кочубеєвих по-
185
плечників, — теж є виразне аі^пит іетрогіз охлялости,
схилку, закінчення.
Від Мазепиних часів славетна формула „чому він,
а не я” набирала все більшої в нас популярносте і —
впарі з поступом упадку — деґенерувалася і розроста-
лася до розмірів провінціяльно-повітових, добре знаних
з гірко осміяного Гоголем світу півмертвих і мертвих душ.
V.	„Як шило з мішка”...
„ ...Загалом кожний з нас зокрема і добрий, і недур-
ний, а разом... ет! І він махнув рукою” (Богдан Лепкий:
Три портрети — Стефаник). Ця характеристика, як все
у Стефаника, дуже влучна... Одиниця й Суспільство —
проблема, що завше згадується при міркуваннях над
причинами наших суспільницьких недомагань. Справді,
окремі одиниці, як правило, дуже вартісні й повноцінні,
але в колі суспільної спільноти т і - ж самі одиниці
вражають своєю нездібністю до співдіяння, підпорядко-
ваного наказам ширшої чи дальшої спільної мети. Як
шило з мішка, витикаються несподівано: загумінковість,
заздрість, містечкова амбіція, крайній (певніш: настроє-
вий) егоцентризм в симпатіях і антипатіях, солом’яно-
спалахливі думки, тверде, майже мертве серце, що ожи-
ває лише під наркозом ненависте — важкої, незграбної
і довготривалої...
VI.	Хто поверне енерґію Великої Людини?...
Шкода, що періодично виголошуючи на численних
Франківських академіях безліч патетичних речень, на-
ша, вживаючи модного „радянського” новотвору, „гро-
мадськість”*) — майже ніколи не зупиняється над жит-
тям Франка. Саме в аспекті його взаємовідносин з „гро-
*) Як все ..радянське”, с це невільничий переклад російського
слова „общєсі'венность”, тобто сурогат „общества” (суспільства),
що досить точно відповідає дійсному станові в обставинах росій-
ського суспільного життя.
186
мадою” те життя представляється справжнім ж и т і є м
подвижника і, просто, мученика. Згадати б лише пери-
петії Франка у зв’язку з університетською катедрою і
ролею в тім земляків та громадянства... „Не люблю ру-
синів” — то не буде безкарною фразою сноба, лише
зойком з глибини зраненої душі. І що ж тепер для
Мертвого ці тисячі жалісних слів на „святкуваннях”?
Хто поверне енергію Великої Людини, що марно пішла
на боротьбу за існування, що витрачувалася на
десятиліття праці „в наймах у сусідів”? Своєрідна „оцін-
ка” Особистости щойно аж по її смерті є майже тра-
дицією у нас. Доказів на це — аж занадто.
VII.	Атмосфера взаємовідштовхування
Повстає така картина, що складові одиниці нашого
суспільства, якби наснажені лише „одноіменною” елек-
тричністю, що дає у висліді лише взаємовідштовхуван-
ня. Не „намагнесовапі” волею до ієрархічности, моле-
кули суспільства, тим самим не здібні до „поляризації”
і тому перебувають у стані постійного хаосу. Щож ви-
датного може з’явитися з лона невпорядкованих, хао-
тично-рухливих і якби „неодушевлених” частинок? В
цім хаотичнім русі, однозначним з безрухом, як може
зродитися Велике? А коли вже й зродиться, як може
зформуватися і просто ви тривати? І коли ми це
Велике, все ж, мали і маємо, то і з’явлення його, і його
наявність — чи не є чудом і вийнятком з правила?
Ні можливости зростання, ні скалі того зросту, ні кри-
теріїв (де, мовляв, „малоє”, а де „великоє”), ні врешті
атмосфери, в якій Велике могло б свобідно для себе
дихати.
В е л и к е-бо зв’язане функціональною залежні-
стю з Цілим. Велика Особистість, помимо своєї інди-
відуальної вартости (генія, таланту, волі), випромінюючи
свою власну моральну енергію, мусить відчувати
постійний приплив енергії оточення. Бо навіть і
найбільша Особистість може бути лише мотором, але
187
не може бути байковим регреїишп тоЬіІе, якого в при-
роді немає.
Ми на цім обірвемо наші думки, бо їх можна про-
довжувати далі й далі. Теоретично, тема ієрархії — май-
же елементарна, а „потреба ієрархії” є старовинною ак-
сіомою і звучить набридлим загальником. Натомість, ця
тема в нашім конкретнім житті, як тема практич-
ного застосування аксіоми ієрархії — є темою неви-
черпальною не тільки в статті, але і в груботомовій
студії.
Повторім же аксіому стисліше та ясніше: ієрар-
хія — це структура.
1934
188
ПОСТАТІ
гоголь — ґоґоль
І
Висловляючи прізвище Гоголя як „Ґоґоль”, біль-
шість не відчуває нічого дивного чи неприродного. От
такий собі знаменитий російський письменник, „батько
реалізму” в тій „великій літературі”, хай навіть „мало-
російського походження”, але, мимо прізвища, незапе-
речний „росіянин”, той, що в історіях російської літе-
ратури стоїть тут-же побіч Пушкіна. Французи, напевно,
уважають Гоголя за втілення славнозвісної ате віаге
(вони стосували цей синонім „російськости” навіть до
афериста Стависького!), хоч саме в Парижі р. 1932
вийшла цінна французька книжка Шлецера (росіяни-
на) під наголовком „Сгової”, що трактує цю тему зовсім
не традиційно. Що ж до німецької літератури, то допіро
в останніх роках поруч Гоголя зачали ставити ім’я
Е. Т. А. Гоффмана, що належало б розцінювати як не-
малий крок вперед.
Треба льояльно ствердити, що в справі висвітлення
складної і при тім дуже ускладненої постаті великого
письменника та розвіяння щільно оточуючої його ав-
реолі „гармонійности” та „суцільности”, — найбільш
спричинилися росіяни-ж (В. Розанов, В. Гіппіус, Д. Ме-
режковський, А. Бєлий і інші), хоч це й дуже мінімально
вплинуло на російський загал, який, в простоті душев-
ній, й досі деклямує про „найбільшого письменника ро-
сійського”, „найгеніяльнішого з росіян” і т. п.
Досить сумно, майже безнадійно представляється
справа Гоголя у поляків, хоч, здавалося б... Та ж пре-
док Гоголя — Остап Гоголь, „нобілітований” запорозь-
кий старшина „не раз відзначений у війні короля Яна ПІ
з турками” (Епсукіор. Ро\¥52есИпа 8. Ог£е1Ьгапс1а Т. V.),
полковник реєстровий, по революції 1648 р. полковник
191
брацлавський новоповсталої держави — це ж сторінка
також польської історії... Якщо правдивою е гіпотеза,
що одним з імпульсів до написання Тгу1о£іі була у Сєн-
кєвича реакція на Тараса Бульбу, то, судячи зі стилю
Трилогії та її історіософічної спрямованости, можна
думати, що в тім випадку Гоголь був для Сенкевича
герольдом „всеросійського імперіялізму”, отже, справді,
не Гоголем, а „Ґоґолем”. Не менш характеристичною
була рецензія критика А. Ґжимали-Сєдлецкого на пер-
шу (по І війні) виставу у Варшаві Гоголевого Ревізора:
звернувши увагу на подвійне прізвище Гоголя — Япон-
ський, рецензент перехилив палицю в другий бік і
(м. ін. аналізуючи Хлєстакова) зробив з Гоголя емана-
цію роїякозсі... на Полтавщині...
В польській літературній опінії Гоголь залишаєть-
ся досі „нормальним” російським письменником, навіть
великої міри, але — саме через свою „російськість” —
чужим і ворожим.*)! цієї дивної (а в наших взаєм-
них відношеннях також трагічної) ситуації не змінили
такі факти, як паризькі зустрічі й розмови Гоголя з Міц-
кевичом, приязнь з Богданом Залєським і навіть обста-
вина, що Гоголь був від р. 1836 фактичним емігрантом.
Та не на багато ліпше, як це не дивно, виглядає
ситуація Гоголя серед земляків.
Вихована на „народництві” і на соціяльних абера-
ціях від 40-х до 80-х років минулого століття, перебу-
ваючи в фатальних умовинах петербурзької імперії,
в постійних ваганнях між „областництвом” та „всеро-
*) Коли в середині 30-х років я запропонував був моєму
приятелеві (й перекладникові) бл. п. Ч. Ястшємбец-Козловсько-
му перекласти „Вія”, то його чудовий переклад (враз з чудо-
вими дереворитами Кравченка) не прийняв ні один варшав-
ський журнал. А редактор популярного Ту§ойпіка Пизігомгапейо
заявив мені одверто, що видрукування якоїбудь речі Готоля
дуже зле відбилося б на передплаті його журналу. З цілої твор-
чости Гоголя в Польщі досі знають лише Ревізора (бо то
входило в загальний репертуар театрів Зах. Европи) і хіба —
чи не Тувімом перекладену — Шинель.
192
сійськістю” — інтелігенція українська, ані сучасна Го-
голеві, ані пізніша — не спромоглася витворити крите-
ріїв для оцінки тієї незвичайної постаті. Своєрідний
дуалізм в поглядах на українську проблему, що допро-
вадив аж до теорії Костомарова псевдоорганічної сим-
біози „двох руських народностей”, ніби гармонійно себе
доповнюючих в постаті якоїсь двонаціональної чи по-
наднаціональної синтези, врешті — догмат федераліз-
му, проголошуваний впливовим Драгомановом, — все
це привело до того, що проблема Гоголя була раз на-
завше розв’язана в простій і тому привабливій формулі
С. Єфремова: дві душі („Між двома душами” — сту-
дія, р. 1909). І хоч та теорія „двох душ”, без точного
окреслення, що то є, в данім випадку, душа „російська”
(„московська”?), спроваджує питання до ялової софі-
стики і нічого, властиво, не з’ясовує, теорія Єфремова
була загально сприйнята і на тім справа зупинилася на
довший час.
Вимовний вийняток становили лише Т. Шевченко
(посланіє „Гоголю”) та П. Куліш — редактор Гоголевого
листування.
II
Спроба підійти до Гоголя іншим, більш природ-
ним шляхом — викличе усмішку не лише серед чу-
жинців, що зрозуміють те, як наївне намагання „націо-
налізувати” великого письменника чужої літератури.
Скептичний земляк або здивується, або недовірливо по-
хитає головою. Земляк оптимістичний, якщо й заціка-
виться, то цікавість та буде поверхова, „шовіністична”.
Одразу тому треба попередити: не про це тут ходить.
Ходить про відслонення й ствердження тих складників
і первнів особистости й творчости Гоголя, які досі ще
залишаються під оболонкою, що покриває „канонічний”
образ письменника. То не буде відбронзовування в дещо
стертім значенні цього модного слова, лише спробою
13
193
відреставрування справжнього образу. А що
образ той є і був національний — на те ради немає. Все
інше бо було і є або аберацією, або Гримом, або зов-
нішніми декораціями. Що більше, тільки справжній,
отже національний, образ Гоголя відкриє нам т. зв. та-
ємницю Гоголя, похмурий трагізм його життя й твор-
чости, описаний в досить багатій літературі про
нього, але не вияснений в своїй істоті.
То не українець, лише росіянин І. Мандельштам
ще р. 1902 (на той час професор університету в Гель-
сінках) перший видав капітальну монографію про стиль
Гоголя, в якій довів, що „мовою душі” письменника —
була мова українська, що не тільки словництво, лексика
й семантика, але й синтакса-складня цього письмен-
ника були українські і що писав він, сказати б, „пе-
рекладаючи”... А скільки ж то разів читаємо в листах
Гоголя, що він „не почуває себе міцним в мові росій-
ській”!
Річ ясна, що трудно говорити на цю тему з тим,
хто не відчуває духа російської мови, не знає історії, не
чув справжньої російської мови в її московській го-
вірці. Національних шкіл в Росії не було. Матеріял
мовно-літературний, одержаний колись Москвою з Ки-
єва і перетворений пізніш Ломоносовом (до речі — був-
шим студентом Києво-Могилянської Академії), Держа-
віном і Пушкіном на літературну мову петербурзької
імперії, — через уніфіковану школу знов повертався
до імперських провінцій, але вже позбавлений націо-
нального духа, вже як мова абстрактно-імперська, „все-
російська”, на місцях „доповнювана” і оформлювана
етнографічно-мовним матеріялом. Тільки завдяки
цьому мова Гоголя могла видаватися „російською”, хай
навіть до певної міри екзотичною, або „збагачуючою
російську мову” (як каже Мадельштам), ц. т. мову Мос-
кви й Петербургу. А з огляду на порівняну бідність
тодішньої російської літературної мови (засміченість
німецькими й французькими варваризмами), а також
194
незнану у народів західньої (мовно — латинської) куль-
тури, „еластичність” російської граматики — той про-
цес міг видаватися плідним в культурнім сенсі й ко-
рисним під оглядом політичним (мовна уніфікація імпе-
рії).
Неварто тут наводити своєрідних прикладів „ро-
сійської мови” Гоголя з тексту його творів: забагато то
забрало б місця. Але, хто знає літературну російську
мову її класичного періоду, той легко сам їх знайде
при уважнішім читанні. Якщо літературознавець допі-
ру на основі майже мікроскопічних дослідів може знай-
ти мовно-стилістичні невластивості в англійській мові
ірландця Б. Шова або у французькій мові фламандця
Є. Верхарна, вже не кажучи про стилістичну „слов’ян-
ськість” мови Дж. Конрада, то в текстах Гоголя навіть
неозброєним оком звичайного читача можна легко по-
бачити вже не мовні хиби, але разючі українізми, не-
російську складню, часом цілі „незрусифіковані” укра-
їнські речення. І — навпаки — досить лише прочитати
Тараса Бульбу у давно „відреставрованім” тексті М. Са-
довського, щоб уявити собі спосіб дійсного мислен-
ня Гоголя-письменника.
А, проте, мимо органічного зв’язку поміж процесом
мислення в літературній творчості та національною під-
свідомістю й таємничою глибиною раси, — історії лі-
тератур показують нам цілий ряд письменників-„само-
перекладчиків”, які, більш-менш щасливо для своєї
творчости, спромагалися уживати іншої мови і то не
лише в прозі, але й — що значно трудніше й небезпеч-
ніше — в поезії віршованій. Яскравий приклад — Р. М.
Рільке (до речі, півслов’янин, бо син чешки), який май-
же з однаковою натуральністю писав вірші німецькі
й французькі (остання його книжка), щоправда, дов-
ший час перебувавши в Парижі, як особистий секретар
різьбаря Родена. По-французьки написав був свою Са-
ломею Оскар Вайлд. Виспянський і Пшибишевський
починали свою літературну діяльність німецькою мо-
13*
195
вою, як, до речі, Ольга Кобилянська. Врешті, мадяр-
ський Шевченко — Петефі був словаком Петровичом,
який по-словацьки либонь нічого й не написав. Таких
імен можна навести немало.*)
Але є щось, що яскраво відріжняс від них Гоголя
і не лише не дає підстав зарахувати його до вищенаве-
дених „щасливців”, але й робить з нього найтрагічнішу
постать письменника того роду. Мова —- бо е фонетико-
графічним відбиттям глибоко прихованих і складних
психічних процесів, безпосередньо зв’язаних з культу-
рою й національністю. І ота, власне, органічна й пси-
хічна „дійсна дійсність” письменника, яка, в остаточ-
нім розрахунку, виявиться завжди расово-національною,
вона-то й проявиться й промовить крізь всі язиково-
графічні зовнішні оболонки.**)
ПІ
В Старосвітських дідичах Гоголя — не в фабулі
й описах тієї новелі, а, скорше, в її „кліматі”, в тім світі,
хоч ідилічнім, але й приземнім, тіснім і либонь задуш-
ливім — розкривається нам національна атмосфера
України початку XIX ст.
Зіпхнуті до стану напівтваринного, занурені в ту-
пім безладді, вже поза межами історії, десь поміж кух-
нею й спальнею •— дотлівають останні рештки козацької
й гетьманської еліти. На могутнім тлі буйного соняш-
ного краєвиду, серед руїн бурхливої минувшини, за-
падають в смертельний сон хутори й маєтки здемора-
*) Батько російського театру, автор комедії Ґ о р є от ума.
відомий під прізвищем „Ґрібоадов”, був, в дійсності СгхуЬоиізкі
з повстанської польської родити. Нобелівський лавреат І. Вунін
походив з „литовської” (отже або булоруської, або української)
шляхти — Буньковських і, до самої смерти, в родині називався
„Яном”.
**) Навіть без спеціяльпих стилістичних аналіз видно, що
„наукові” праці Карла Маркса писав не „німецький вчений”,
а нащадок старої рабинської родини.
196
лізованої петербурзьким урядом колишньої української
аристократії — нині — „дворянства всеросійського”.
Нерухома, майже цвинтарна тиша залягає над Укра-
їною. Час від часу тишу ту порушують хіба лише звуки
больової музики, та ще п’ятий гомін бенькетників, що
їх духове життя звузилося до їдження та пиття („моче-
морди”). Щоправда, на тих бенькетах п’яне надхнення
й п’яна відвага підносять часом чарку „за Українську
Республіку” (на бенькеті в маєтку Закревських р. 1848),
але ті пияцькі вигуки ще яскравіш підкреслюють мо-
гильну тишу догасаючої, вже от-от умерлої історії...
Така ситуація — нагорі, серед тих небагатьох, що
їх Катерина Друга обдарувала „вольностями дворян-
ськими”. А внизу — придушене напівмертвим тілищем
шляхти, остаточно закуте тією ж Катериною в кайда-
ни кріпацтва — многомільйонове селянство. Про його
національність співають йому кобзарі — живе, хоч н е-
зряче сумління нації, символ притьмареної, але все
ще живої, історичної п а м ’ я т и. В лоні того закутого
селянства, що на нього переклала історія національне
завдання цілого народу, відбуваються повільні, але гли-
бокі процеси: там дозріває вулканічне з’явлення Шев-
ченка.
В таких ото умовинах національно-вигасаюча і вже
до жадного національного відруху нездатна — шля-
хетська верства України видає з себе людину з озна-
ками геніяльности, обдаровану скарбом-талантом див-
ної, історично-с п і з н і л о ї творчої енергії.
Син зубожілого дідича і навіть автора побутових
комедій школи Котляревського, Гоголь ту мертву тишу,
те мертве життя і той провінціяльний безрух історії —
побачив і відчув. І те відчуття позначило й визначило
і життя його, і творчість — аж до Мертвих Душ включ-
но, де він з такою нещадною гостротою рисує ґале-
рію, власне, сучасної йому української „еліти”.
Література? Літературне життя на Україні? Вони
були такі, якою була політична дійсність, отже, існу-
197
вали для „домашньої потреби”, як це пізніш окреслить
Костомаров. Живий і талановитий полтавський „слу-
жащій дворянин” — Іван Котляревський, поміж епі-
грамами на знайомих і одами до зверхників, з немалим
розмахом і справжнім талантом „перелиціював” Вер-
гілієву Енеїду. Гроно інтелектуалістів, скупчене біля
новозаснованого Харківського університету, писало ба-
ляди й байки та наслідувало народні пісні, починаючи
збирати і видавати етнографічні матеріяли. Нечисленні
земляки розчитувалися в патріотичній Исторги Русов’ь
псевдо-Кониського і тяжко зідхали, як зідхають за
чимсь, що минуло безвороття, за чимсь, що вмерло.
Батько Гоголя — Василь — то чи найбільш харак-
теристична постать для тодішньої літературної ситуації
на Україні: „добре уроджений”, але підупалий дідич,
талановитий епігон автора несмертельної „Наталки” —
він постачає репертуар для маєткового театру свого
високого родича і протектора — Трощинського, магна-
та і петербурзького міністра „на покої”...
Поміж лівобережними „мочемордами” та правобе-
режними „балаґулами” точилося ціле духове життя то-
дішньої національної еліти країни. Поміж епігонами
Котляревського — з одного боку і Тимком Падурою
З другого — містилися літературні прояви і зацікавлення
тієї суспільної верстви.
Що ж мав з собою почати талановитий, повний твор-
чих бажань, а притім дуже амбітний, спраглий слави і
далеких обріїв молодик, який вже на шкільній лавці
мріяв про широку арену діяльносте? Отже, створює
собі уявою спокусливо-чарівну „легенду Петербургу” і,
по закінченні Безбородьківського ліцею в Ніжині
(р. 1828), їде до вимріяної столиці, просто „чорту в зуби”.
Помимо свого закохання в петербурзькій леґенді, мо-
лодик Гоголь все ж відчував підсвідомий страх перед
Північчю, перед „МОСКОВЩИНОЮ". І щоб ту „Московщи-
ну” оминути і не бачити міста Москви, він їде до Петер-
бургу т. зв. білоруським трактом — через Мотелів. Бо
198
не Московщина, але самий-но Петербург то — ідеал,
то квінтесенція всіх чудес і марінь, бо то не Росія і вже
напевно не „московщина”.
В результаті, розуміється, — жахливе розчаруван-
ня і то вже на самім початку. Петербурзька зима, така
неподібна до полтавської. Знайомство з Пушкіном, таке
омріяне, — не вдається. Перший друкований („накла-
дом автора”) твір — ідилічна поема віршем „Ганц Кю-
хельґартен” — зустрічає отруйні кпини критики... І тут
наступає цілком Конрадівський момент в біографії Го-
голя: він сідає на корабель і відпливає (липень 1829 р.)
невідомо куди... в світ...
Та тут же й виникає яскрава різниця поміж синами
двох сусідніх народів, синами, що не знаходили собі
місця на Батьківщинах. Конрад-Коженьовський, син
чинного повстанця, згодом засланця, мав свіжий спогад
збройної боротьби, стратив на російськім засланню ма-
тір — отже ненавидів Росію і то так, що цю не-
нависть заховав, бувши вже заслуженим громадяни-
ном Брітанської імперії і визначним англійським пись-
менником, — аж до смерти. В Гоголю ж жила „малоро-
сійська ідилія”, міт Росії-царства, понаднаціональної
імперії необмежених обріїв і необмежених можливо-
стей... Що за простір для вимріяних ним велетенських
чинів і подвигів, хоч ближче й неокреслених і досить
імлистих для самого мрійника!
Корабель, що ним плив Гоголь, спіткала в Німецькім
Морі буря. І це переживання, видно, притупило гостроту
петербурзьких розчарувань, бо вже 22 вересня Гоголь
з Любеки повертається до страшного міста Петра І і
потім вже ніколи про свою морську подорож не згадує,
як і про те, що ту втечу-подорож спричинило. Твердий
шлях „капітана” Коженьовського, що допровадив його
до світової слави письменника світової імперії, — не був
суджений слабовольному і анемічному нащадкові „слав-
них прадідів”. Отрута Петербургу, міста туманів і при-
199
мар, міста підступної „імітації Европи” — вже зробив
своє. Втеча була відрухом скорше фізіологічним, ніж
психічним, а не моральною реакцією сина Петербургом
поневоленої Батьківщини. Тортурований духовою пуст-
кою і пекучим сумом за рідним краєм, Гоголь ще вперто
намагається знайти в столиці точку опору. Ще шукає
в ній ідеальної „Росії”, як природного продовження „Ру-
си”, і, чим більш не знаходить, тим пекучіш згадує Укра-
їну. Так зроджуються Вечори на хуторі біля Диканьки
і інші „українські” речі, як наркоз для самого себе і як
екзотичний відскок для літературної кар’єри — одно-
часно... Шість літ тривали ті пошукування і нама-
гання. Шість літ, впродовж яких він зазнав різних
професій: від невдалого урядовця в досить неприємнім
(фактично — поліційнім) департаменті аж до невдалого
професора університету. Приходить і знайомство з Пуш-
кіном, і з майбутнім добродієм Шевченка — В. Жу-
ковським, і з т. зв. вищим світом. Нарешті, з’являється
давноочікувана слава, слава автора „Ревізора”, справж-
ня, „всеросійська”... Здавалося б — мету осягнено. Але
якою ж ціною!
І от 6 червня р. 1836 Гоголь, затроєний, розбитий,
зламаний і якби напівживий духово, шукаючи вже не
уявної „Росії” і не реальної „Малоросії”, а „батьків-
щини душі”, опиняється за кордоном.
„Я народився тут — пише В. Жуковському з Риму
— Росія, Петербург, сніг, падлюки, департамент, про-
фесура, театр — все то мені лише снилося”.
IV
Повелося думати, що Гоголь ніби то безвладно ко-
тився похилою площею відступництва до моральної (на-
ціональної), а, кінець-кінців, і фізичної смерти.
Це зовсім не відповідає дійсності.
„Легенда Петербургу” мала для тодішнього укра-
їнця певні точки опертя. Культуртрегерський шлях на
200
Московщину-Росію мав за собою кількавікову традицію,
поглиблену за Петра І, Прокоповича, згодом Розумов-
ських, Безбородьків... Не затримуючись довше над „со-
ціологічним” обличчям сучасного Гоголеві Петербургу,
зацитуемо уривок з листа Євгена Гребінки (до М. Но-
вицького) з р. 1834: „Петербург — то колонія інтелі-
гентних українців. По всіх інституціях, академіях, в уні-
верситеті — повно наших земляків. І при прийманні
на посаду кандидат з українців звертає на себе увагу
яко ип коште сі’езргіі". Додаймо, що того ж року сту-
денти Воєнно-Медичної Академії в мурах своєї школи
виставляли Наталку-Полтавку. Таких парадоксів мож-
на навести більше. І вони становлять, власне, ті пункти
опертя, на яких колеги й сучасники Гоголя могли бу-
дувати петербурзькі леґенди.
З другого боку, в життєписі Гоголя зовсім не бракує
моментів (опріч втечі морем р. 1829) протесту, обурення,
обудження національного сумління, і то в формі не-
двозначній. По Вечорах на хуторі він все збирається
писати „Історію нашої єдиної, нашої нещасної України”
(лист з 9 листопада р. 1833 до Михайла Максимовича,
де м. ін. додає: „якби Ви знали, які жахливі перевороти
в мені доконалися, до якої міри все в мені змордоване!
Боже, скільки пережив, скільки перемучився!”). В ли-
стах до матері домагається, опріч національного убран-
ня, також пісень (лист 22. XI. 1833), так само, як і до
Максимовича: „Не можу жити без пісні. Не маєте по-
няття, що то за мука” (цит. лист).
Взагалі, листи Гоголя до Максимовича, до „милого
земляка, що живе в атмосфері старих часів”, вража-
ють, серед загального листування Гоголя, винятковою
у нього, людини скритої й обережної, — щирістю.
Видно, що з Максимовичем він не мав жадних таєм-
ниць, якщо 2 липня 1833 р. пише до нього так: „Жал-
кую, що Ви нездужаєте. Киньте, нарешті, цю Кацапію
і їдьте в Гетьманщину. Я сам думаю це зробити... Якщо
добре помислити, то які ж ми дурні єсьмо! Пощо, для
201
кого жертвуємо всім? їдьмо!...” Мрії про університет-
ську катедру в Києві (пізніш Максимович став там рек-
тором) раз-у-раз повертаються на сторінки листів:
„Уяви собі, я теж так думаю: туди, туди! до Києва, до
старого прекрасного Києва! Він — наш, а не їх —
правда? Там, довкола нього, відбувалися події нашого
минулого” (лист з грудня 1833 р.)... Та вже в наступнім
році, після номінації на професора-адьюнкта Загаль-
ної Історії Петербурзького університету, той запал Го-
голя вщухає: „Хоч як гірко душа сумує за Україною,
треба, одначе, упокоритися, упокоритися без нарікань”
(лист з 14 серпня 1834 р.). Розголос здобутий Вечорами
на хуторі, нові знайомства, праця над новою книгою
Миргород, врешті, посада в університеті — все це ви-
магало часу і енергії. В листі, писанім по довшій пе-
рерві (22 березня 1835 р.), про катедру в Києві вже не
згадано. Лист той, витриманий в якімсь гістерично-
жартівливім тоні, розпочинається словами знаної пісні:
„Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові!” І далі:
„Присяйбіг, страшенно одійшли ми від нашої тради-
ційної натури. В жаден спосіб не спроможні ми —
а особливо Ти — навчитися дивитись на життя, як на
пригоду, як дивився колись на нього Козак. Чи Ти про-
бував коли встати рано з ліжка, і, в самій сорочці тіль-
ки, всмалити гопака? Чудова є єдина річ на світі: пляш-
ка доброго вина...”
Реальна Батьківщина відходить від Гоголя вміру
ослаблювання й заламування його національного стриж-
ня. Місце її починає виповнювати вигадана ще в Пе-
тербурзі і утривалена закордоном абстракція „Руси-
Росії”. „Оточує мене тут чужа стихія, — пише Гоголь
до Поґодіна з Женеви (22 жовтня 1836 р.), — але в серці
моїм Русь, не та недобра, але єдино гарна Русь...” Лист
— ледве чи щирий, але є в нім, безсумніву, своя правда:
Україна переісточується в мариво, видиво, спокусливу
фантастику... під сприйнятливим для Поґодіна (і ба-
гатьох інших) псевдонімом „Руси”. Але деякі реальні
202
складники Батьківщини, розуміється, залишатимуться
в Гоголю до кінця життя: це — роздуми над химерною
історичною долею України, це — народня пісня (вона
завжди звучала в його душі), це, врешті, національний
танець, гопак, якого він відтанцює ще на півроку перед
смертю в маєтку С. Аксакова — Абрамцево під Мос-
квою, де гостював пізнім літом р. 1851.
Немає сумніву, що трудний і страшний шлях від-
ходу від Батьківщини не був у Гоголя ані короткий,
ані радикальний. То був психологічний процес, безу-
мовно, характеру паталогічного, що тривав довгі роки.
Цікаво, що в ближчім оточенні Гоголя, в останні часи
його життя, повставала навіть думка про його психічну
ненормальність. А що національні елементи його сві-
домосте не обмежувались лише піснею і гопаком, свід-
чать такі два документи.
З року 1837 (а це було в періоді найвищого, аж до
революційности, піднесення його українського патріо-
тизму) походить єдиний зацілілий лист Гоголя, напи-
саний рідною мовою. Це досить відомий паризький лист
до Богдана Залеського, „до земляка, дуже-дуже близь-
кого, ще ближчого серцем, ніж спільністю Землі”. В нім
згадується про „славу цілої Землі Козацької”. Але й
майже десять літ пізніше, вже з року 1846, маємо
в Аітапаск <іе СатІзЬапсі, в реєстрі „визначних” пацієн-
тів, нотатку (стор. 17) дослівно:
Мг. ЬГісоІаз де Схожої, Іікгаіпіеп, еІаЬІі а Мозсои,
апіеиг де диеідиез сотедіез гиззез.
В цім довгім процесі не денаціоналізації, а, власне,
відходження від Батьківщини — не було пасивного
самовіддавання, а була, безумовно, внутрішня боротьба,
були злети й упадки. Але, позатим, були й речі гірші
— страшні й містичні, що почали, чимдалі настирли-
віш, виповнювати понуру й хворобливу душу цього
дивного письменника.
203
В листі з р. 1845 до гр. А. Толстого (пізнішого обер-
прокурора Синоду; гостюючи в нього р. 1851 Гоголь і
вмер в його помешканні в Москві) маємо досить мо-
торошне визнання письменника, що може найяскра-
віше відкриває його тодішній психічний стан, близь-
кий до справжнього містицизуючого психозу: „Для Вас
так само, як для мене, замкнена брама жаданої оселі
(обители). Манастир Ваш — Росія. Отже, символічно
одягнувши волосяницю ченця і цілого себе умер-
твивши — для себе, але не для неї, — ідіть труди-
тися в ній”.
Справа не в трагікомічності цього заклику, скеро-
ваного до росіянина, аристократа й бюрократа імперії,
— хворий в кожнім хотів би бачити хворого. Але справа
в тім, що ця формула самознищення, самозгуби — ки-
дає найбільш сконцентроване світло на особистість,
шлях творчости і життьову долю її автора... Легко було
О. Вайлдові або Пшибишевському користатися
чужою мовою. Може, трудніш було Вергарнові входити
до французької літератури. Але вже значно трудніше
(як то бачимо з повісти Ьотсі ]іт) було Коженьовсько-
му-Конрадові не лише вибрати англійську мову за ін-
струмент творчости, але й — цілком свідомо — зро-
битися брітанцем. Та як не трудні й не трагічні мо-
жуть бути того роду перевтілення, — все ж не можна
їх в найменшій мірі порівнювати з самозгубним експе-
риментом, що, остаточно, його об’єктом став Ми-
кола Гоголь. Суб’єктивно — він або був несвідо-
мий того, що з ним діється, або підсвідомо вірив, що
йому вдасться, сказати б, перехитрити долю, „обду-
рити” ту Нечисту Силу (а він її, поза тим, дуже гостро
завжди відчував), що за тим експериментом слідкувала
й керувала.
У випадку Гоголя справа значно ускладнюється тим,
що письменник був потенціяльно-геніяльний і що його
„експеримент” не відбувався внутрі кола спільної
цивілізації, а вимагав, передовсім, виходу з цього кола
204
і переходу до цивілізації істотно відмінної, вла-
стиво, протилежної й ворожої. Та ворожа цивілі-
зація вимагала, кажучи конкретно, моральної
с м е р т и („усмертнення цілого себе”), бо розриву з ор-
ган і ч н о ю цілістю, а одночасно — механічно
розплистися в аморфній неокресленості „Росії”, отже
— культурно-національного самогубства. Це був най-
жахливіший фавстівський варіянт „продажу душі чор-
тові”...
Наслідки такого експерименту — то не лише ду-
хова летаргія, як у героїв „Мертвих Душ”, але справж-
ня смерть духова, з її розкладом і гниттям, як не-
свідомо-геніяльно показав це Гоголь в своїй повісті-
сповіді „Портрет”.
V.
Що ж являє собою літературна спадщина Миколи
Гоголя, тієї спочатку національно-недокровної, згодом
хворої, врешті національно-відумерлої душі?
В спадщину ту входить, передовсім, чарівна екзо-
тика дещо олеографічної України у Вечорах на хуторі,
яких соняшна ідилічність починає похмурніти вже
в Миргороді, аж несподівано западається в чорне про-
валля Вія, де в містично-таємничій глибині, мальовничо
прислоненій лаштунками спокусливої „Малоросії”, мо-
же, й заховано основну тайну нашої Батьківщини, тайну
її історичної Долі й тайну душі Народу.
Вже молодший сучасник Гоголя — Панько Куліш
спостеріг був вертепну „лялькуватість” постатей в ран-
ніх творах Гоголя, їх привідність і „нереальність”. Ті
складники можна віднайти навіть в найдовершенішій —
під оглядом мистецьким — історичній епопеї Тарас
Бульба, де осягнено максимум пластичности й триви-
мірносте. В петербурзьких новелях (Невський Прос-
205
пект, Шинеля) та тривимірна пластика вже зникає:
постаті сплощуються, стають тінями, які снуються
в фосфоризуючій імлі Гоффманівської фантастики.
Автобіографічну повість Портрет рятує, під тим огля-
дом, психологічна правда, яку авторові підповіли власні
переживання. Далі, в міру „відмирання” національної
душі, все наявніше виникає неміч пластичного вті-
лювання постатей, неміч творення їх в просторі,
а не на площині паперу. І так маємо двовимірні викре-
си, гостру, досконалу, в певнім сенсі, істотно-українську
графіку Мертвих Душ, цей альбом першорядних
гравюр, механічно зшитих білою ниткою подорожей
Чічікова. Альбом той Гоголь з розпачу назвав „поемою”,
але для „оживлення” цього твору не помогли ні інтер-
медії, як, напр., вставна Повість про капітана Копєй-
кіна, ані патетичні ліричні уступи („Русь, Русь!”), ані
даремні й, чим далі, тим трагічніші пошукування „по-
зитивних героїв” (що, до речі, вперто, але так само
безнаслідно, практикує сучасна совєтська література).
Мертві Душі — то вже, сливе, не-література:
життя й його живої вроди — в тім творі вже немає.
Як влучно десь зауважив М. Бєрдяєв, в мистецькій
манері Гоголя „є щось близьке до кубізму Пікассо”...
Розважання над Гоголевою спадщиною, як і над
впливами його літературної творчости, не обмежують-
ся до цих, чисто формальних уваг і спостережень.
Оскільки в нашій літературі впливів Гоголевої творчо-
сти, хіба, може, за винятком Тараса Бульби, майже
не можна помітити, остільки в літературі російській
і на долі імперії російської — взагалі, вплив той за-
важив надто тяжко і, кінець кінців, — згубно. І самого
Гоголя, і його творчість — Росія (Петербург*, а за ним
Москва) сприйняли цілком поважно, як геніяльні твори
геніяльного „росіянина”, причім те останнє бралося, як
синонім „русского”, москаля, а не як історією виробле-
ний тип мешканця імперії, соціологічний продукт три-
вання тієї імперії (ілюзія, що продовжується досі і на-
206
бирае зловісних ціх в намаганнях адміністративного роб-
лений т. зв. совєтського народу чи навіть „нації”).
До якої міри глибоке було те непорозуміння з Го-
голем у росіян, навіть сучасників, свідчить, напр., го-
лосна полеміка такого чуйного критика і не менш чуй-
ного всеросійського імперіяліста, як В. Бєлінський, який
з приводу появи Гоголевого Листування з Приятелями
(книги, м. ін., досить „сковородинської”, отже зв’яза-
ної з українською літературною традицією), зов-
сім щиро обурювався її „реакційністю” і, мовляв, „зра-
дою” Гоголем свого попереднього шляху: сатирика, ви-
кривача темних сторін „Росії”, поступовця і т. п. Таж
Гоголь тієї „Росії’ майже не знав, був царським сти-
пендіятом, фактичним емігрантом і у відношенні до
уряду був льояльний більш-менш так само, як кожен
чужинець-„фахівець”... „Обдурювали ми — щодо Го-
голя — самих себе, обдурювали й його одночасно”, —
писав на схилі життя Сергій Аксаков, людина добро-
зичлива, мудра і, яко щирий слов’янофіл, до українців
сердечна.
Не зупиняючись довше над значенням Гоголя в істо-
рії Росії і її культури, не аналізуючи самого вельми
цікавого „комплексу Гоголя” в психіці „всеросійській”,
зупинимося лише на складнику в тім комплексі дуже
характеристичному, а, іменно, „хлєстаковстві” (Хлєста-
ков — герой комедії Ревізор, дрібний петербурзький
урядовець, що опинившись без грошей в повітовім місті
імперської колонії, правдоподібно, на Україні, удає „ре-
візора з Петербургу”, обдурює місцеву адміністрацію
і щасливо зникає ще перед здемаскуванням).
Не міг того „хлєстаковства” уникнути й сам тво-
рець Хлєстакова: більшу частину свого життя мусів
Гоголь трагічно удавати росіянина, патетичного
патріота імперії (механіки якої не міг не знати) і одно-
го з фундаторів її літератури. З певним упрощенням
можна б сказати, що переїхавши до Петербургу, Гоголь
207
якби автоматично робиться Хлестаковим, і то з цілою
свідомістю того фальшивого положення. Сам він ко-
лись признався (з приводу видання Листування до При-
ятелів): „в книжці тій стільки підпустив Хлєстакова,
що не маю відваги до неї заглянути”. І, справді, Листу-
вання те, повне наївних і нуднавих моралізувань під
адресою всіх станів і фахів імперії, свідчило про пов-
ний заник такого аджеж живого почуття комічного
у Гоголя, що тут прийняв на себе чисто-хлєстаковську
ролю якогось директора морального департаменту при
міністерстві внутрішніх справ... Подекуди „хлєстаков-
ський” характер мала майже анекдотична професура
в Петербурзькім університеті, для якої бракувало йому
передовсім ерудиції. Зрештою, Гоголь сам любив пов-
торювати, що він „позбувався своїх власних вад, наділя-
ючи ними своїх героїв”.
Почуття постійної зв’язаности фальшивою ролею
російського патріота*) і письменника-провідника, постій-
на відсутність творчої свободи і вічна змора свідомої
брехні — ось та задушлива, убійча атмосфера, в якій
могли поставати відповідно-скалічені твори й відповід-
но-хворобливі образи. Звідціль родовід і „зайвих лю-
дей”, і „принижених і ображених”. Звідси пішли і пра-
вославний месіянізм, і православний нірванізм, і
„справжня російськість” (чи не від Гоголя йде такий
зловісний пізніш прикметник: „истинно-русский”?),
і погорда до європейських чужоземців і зневага „гни-
лої” Европи, і гасла культурної автаркії („самотности”),
і догмат поліційної „едности”... Словом, все те, що зго-
дом буйним квітом розквітне у Достоєвського (частинно
у Л. Толстого) і у незчисленних епігонів, що становити-
ме зміст і догматику російської літератури й російської
культури.
*) До речі, як свідчить один з сучасників, це саме В. Бєлін-
ський вперше був іприклав до Гоголя прикметник „русскій”. До
того часу нікому з сучасників це не приходило в голову: Гоголь
був для них „малоросіянин”.
208
Заклавши, мимоволі, підвалини під „велику” росій-
ську літературу, Гоголь, так само мимоволі, загасив,
передовсім, соняшно-аполлінійську (античного й фран-
цузького походження) поезію Пушкіна та його плеяди,
викривив органічний розвій молодої російської літера-
тури і, що найгірше, отруїв її трупною отрутою своєї,
російською державністю замордованої душі. Це Гоголь
підмінував російську літературу елементами розкладу
й вибуховости, привидами й страховищами, які приши-
лося геть пізніше побачити нам на власні очі. Але й
сам Гоголь, пишучи свій Заповіт (в один з моментів очі-
кування смерти р. 1845), з несамовитою прозорливістю
передбачав наслідки впливу своєї творчости. Якийсь
жахливий зойк виривається йому з уст:
Співгромадяни (прикметно, що він уживає тут
національно-невтрального звернення)! Страшно!...
Завмирає з жаху душа моя... Стогне конаючи ціла
істота моя і стрясається, бачучи потворні парости
й плоди, яких насіння сіяли ми за життя, не до-
мислюючись і не передчуваючи, що ж то за жа-
хіття з них повиростає... Співгромадяни! — не
знаю і не вмію, як вас називати в цю годину...
А, перед тим кінцевим зверненням, читаємо слова,
які точно окреслюють свідомість передсмертного ясно-
видіння:
Страшний є морок душі, чому ж бачимо
його допіру тоді, коли нещадна смерть стоїть пе-
ред очима.
Він ще шість літ, зі спаралізованою волею до твор-
чости, чекатиме аж та смерть прийде, але, не до-
чекавшись, Гоголь, якимсь надлюдським зусиллям влас-
ної волі, сам собі накаже перестати жити: пе-
рерве зв’язок з людьми, перестане приймати їжу, не
14
209
відповідатиме на запити, ляже повернувшись облич-
чям до стіни і, властиво, змусить себе вмерти. В чу-
жій і страшній Москві, в помешканні свого фактичного
урядового наглядача...
„Жаден політик світу ані жаден політичний пись-
менник не зробив в політиці стільки, скільки Гоголь” —
то слова одного з небагатьох росіян, що найглибше від-
чув і зрозумів справжню істоту Гоголя. То сказав прав-
дивий виразник свого народу — тонкий філософ-пуб-
ліцист Василь Розанов, для якого Гоголь ніколи не був
ані „своїм”, ані „русским”.
Справді, трагедія Гоголя обернувшись трагедією ро-
сійської літератури, остаточно сталася трагедією Росії,
трагедією невдалої, культурно безпідставної і історично
неоправданої імперії. Росія „не вдалася” передовсім то-
му, що костомаровські „дві руські народности” — по
майже тристалітнім експерименті — не тільки не ство-
рили наднаціонального імперіяльного „народу”, але й
виявили свою засадничу відмінність і культурну про-
тиставленість. Хлєстаковське фальшування історії і ве-
ликодержавницька патетика, хлєстаковська містика й
хлєстаковський месіянізм, не виключаючи сучасного хлє-
стаковства комуністичного, як кожне ошуканство, ні-
чого конструктивного в наслідках — не дали. І дати
не можуть, бо ані механіка, ані — навіть — хемія, самі
в собі, не можуть ні змінити, ні підмінити процесів
органічних. Механічна суміш народів і культур
може бути затиснена в границях витривалости затис-
куючої їх машини. Але, як тільки та границя буде пе-
рейдена, — наступає вибух.
В останній дії з’являється справжній ревізор —
Історія, і здирає маску з Хлєстакова.
1935.
210
ПІЗНІЙ ЛАВР
(Я. І. Щоголів)
ЗО травня 1898 року в Харкові був погідний
весняний день. Соняшне проміння хвилею розли-
валося по вулицях і домах. В такий день від-
бувся сумний похорон харківського старожила,
поета Якова Ів. Щоголева. В той же день на вік-
нах книгарень появилася книжечка в веселій вес-
няній зеленій оправі — це була Слобожанщина:
вийшла вона на вулицю, ніби хотіла провести
свого творця до місця його вічного покою, буцім
мала промовити, що єсть бо древу надежда, аще
бо посічено будет-ь, паки процв’ітет'ь и літо-
росль его не оскуд'іет-ь*)
Ці глибокі й несподівані своєю пророчою, шевчен-
ківською вимовою слова з книги Іова, поет поставив епі-
графом до першої з двох, виданих ним книжок віршів,
що носила скромну й не менш топографічну назву
Ворскло (1883 р.).
Яким би ницим я не був, але, якщо тільки не
загине наша народність (ніс!), то й на батьків-
щині моїй прийде час на мою поезію десь 25 —
ЗО літ по моїй смерті, коли багато чого зміниться
і загнуздається розгнуздане...
Отак, сливе в дусі Стендаля, писав на схилі дов-
гого віку (7. III. 1891) відлюдник-Щоголів до одного
з нечисленних аматорів своєї поезії Івана Деревянкина,
*) Я. І. Щоголів — Твори. Харків 1919. Встуїпна стаття
редактора проф. М. Сумцова, стор. 17.
14*
211
м. і. помічника начальника петербурзької Поштово-Те-
леґраф. Округи.**)
„Спізнений козак”, „патріархальний гетьманець”
(що його дратувала „розгнуздана” сучасність та, мов-
ляв, цькували єхидні „кияне й галичане”), „непривіта-
ний співець” і тому подібні романтичні образи — то
сталі й настирливі автометафори Щоголева; то поетичне
упостатнення власної особи, що його систематично всу-
ґеровував поет читачеві і в віршах, і у вельми скуднім
листуванні до — кінця життя.
Коли на початку літературної діяльности Щого-
лева була це сггізнена Іісепііа роеііса, то геть пізніше,
на тлі „нігілістичних” і „розгнузданих” 80 - 90-их ро-
ків, в старечих устах навмисне старомодного пана
з Гетьманщини, романтика та звучала по-своєму пе-
реконливо й патетично. Бреніла в ній, може й скарга,
сказати б, на „порожнечу”, на безгоміння літератур-
ного життя. А людиною літератури Щоголів, все ж таки,
був. Позатим цей, що так назвемо його, хуторян-
ський байронізм, мав в своєрідних умовинах Ук-
раїни своє традиційне коріння, а біля 80-их років набрав
спеціяльного історично-оправданого значіння. Згадаймо
Кулішеве апологетичне „О тихі хутори, великі у ма-
ло м у”, як і цілу, сказати б, ідеологію „хутора” в піз-
нім антикозацькім культурництві Куліша.
Аджеж „хутір”, як і „село” („О селянський милий,
любий наш спокою, всякой печалі лишенний” — співав
ще Сковорода) — мали в українській поезії свою давню
традицію. Тож нічого дивного, що мешканець немалого
тоді Харкова — Щоголів, натура замкнута й вперта,
**) Для цікавости щодо доби й обставин подаємо в оригіналі
уривок з листа петербурзького достойника до поета:
Вьі зажгли Вашь світильники, но невідомо, чего ради
оставили его подь спудомь... Дайте возможность какь
украинцамь, такь и москалям ознайомиться сь Ва-
шей громкой и славной лирой. Если не современники, то
потомство увінчаеть Вась лаврами. (М. С у м ц о в іЬігіеш)
212
традиційно ненавидюча „клекіт щоденний мурованих
стін” (Похорон) і в творчості своїй свідомо ставши ви-
разником, так би мовити, агресивного консер-
ватизму, здолав створити з свого харківського дому
„самостійний і відлюдний хутір” (Зеров).
Але хутором був не лише харківський дім поета.
„Хутором”, вірніш старо-козацьким „зимовиком”, в сим-
волічнім і високім сенсі слова, на тлі народницько-укра-
їнських десятиліть минулого століття, — уявляється
нам нині ціла поезія Щоголева.
II
Коли пристанемо на таке окреслення, як „спізне-
ний козак” (формула для Щоголева-поета либонь най-
повніша); коли „патріярхальний гетьманець” досить точ-
но визначає психологічно-побутові сторони Щоголева-
людини, — то трудно цілком згодитися на таке сенти-
ментально-романтичне самоокреслення поета як „Не-
привітаний співець”, що ним затитулував Зеров свою,
багату й піонерську студію про Щоголева (див. Непри-
вітаний співець — передмова до книги: Я. Щоголів
— Поезії, Книгоспілка, 1926).
Понижча бо строфа, написана в рік смерти поета,
мала свою рацію лише для о с т а н і х десятиліть життя:
Так в той час, як настигає
В самоті його кінець,
Гордовито умирає
Непривітаний співець.
(Лебідь, 1898)
Щоголів бо, якщо ходить про критика й читача,
був „привітаний” своєчасно, коли навіть не рахувати
досить кислого, з причин позалітературних, „привітан-
ня” перших спроб двадцятилітнього студента-Щоголе-
213
ва славнозвісним Белінськім*) в його нищительній ре-
цензії в Отечеств. Записках-ь (1844 р.) на кн. 4 Моло-
дика. Бо вже перші зріліші вірші Щоголева (1846 р.),
що потрапили до Хати щойно р. 1860, редактор альманаху
видрукував під своєю назвою Первоцвіт, додавши вель-
ми прихильну оцінку. А тим редактором був ніхто ін-
ший, як сам Куліш.
Інша річ, що „принципово”-самотній Щоголів до-
відався про видрукування своїх творів чотири роки
пізніше і то лише випадково, коли в сальоні певної
знайомої родини господиня дому заспівала Щоголеву
(великому аматорові музики: „я з дитинства скромний
у всім, окрім музики”) найновіший романс, і він зди-
вовано пізнав в нім свої вірші (Гречкосій). А. співачка
з неменшим здивуванням довідалася, що автором вір-
шів, недавно покладених на ноти, був її знайомий!
Не було, отже, поза самим поетом, причин для май-
же тридцятилітньої (за винятком чотирьох поезій 1864 р.)
перерви в його літературній творчості. Перерва ж та
тривала від Первоцвіту 1846 р. аж по фатальний в істо-
рії української культури рік 1876, рік оголошення „пра-
вил” відомих під назвою Ьех Дизеїоуіапа, що були при-
печатанням вже доконаного погрому нашого культур-
ного життя.
Відновлення творчости в таких безнадійних для
*) Варто зачитувати з ядовитої рецензії батька російського
ліберального україножерства спостереження, що, на жаль, й досі
не стратило своєї актуальности:
Україна, як всім відомо, країна, що її небо благословило:
хліб і вірші родяться в ній, навіть в роки пересічних уро-
жайв, шйстдесяткратно (сам-шестьдааял'). Коли потребуєте
віршів для альманаху, пошліть до Харкова обіжника
з проханням і можете видавати хоч тисячу альманахів
річно — матеріялу залишиться ще на п’ять тисяч. Щодо
якости матеріялу — то інше питання. Боже мій! скільки
на Україні поетів! Що, якби там було хоч на половину
стільки ж читачів, — аджеж то була б одна з найосиіче-
ніщих країн в Европі.
(Отечеств. Записки, 1844 р. той 34)
214
друкованого слова обставинах сам поет пояснює при-
чиною „випадковою” (лист до П. Єфименка): мовляв
— „бажанням Кониського мати щонебудь” від Щого-
лева для плянованого в Києві збірника (Батьківщина),
що, до речі, не вийшов. Безперечно „бажання” гостро-
зорого й вічномолодого Кониського могло бути силь-
ним імпульсом. Певне значіння належить надати та-
кож свідоцтву поета, який мав гаряче батьківське серце,
що далі писав він виключно для старших своїх дітей
— сина-скрипаля (помер 1879 на запалення мозку) й
доньки (померла в рік пізніше, мабуть на сухоти).
Та може бути й таке припущення, що причиною
відновлення творчости Щоголева міг бути саме до-
конаний тоді погром культурного життя, саме Ьех
Іизеїоуіапа, що пригадав і загострив давню (ще з хар-
ківсько-романтичних часів) „есхатологічну” думку про
„загибель нашої народности” та „конання мови”.
Лише в світлі цього припущення стає зрозумілим
отой біблійний епіграф до збірника Ворскло (1883): єсть
бо древу надежда, аще бо посічено будет, паки про-
цвітет... Видається бо нам, що „красномовний і неспо-
дівано сильний в устах людини льояльної й консерва-
тивної” (Зеров) — епіграф цей саме й був відповід-
дю письменника на скорпіони 1876 р.; відповіддю, що
мимоволі пригадує один з найгеніяльніших образів піз-
нього Шевченка (1860) про старого дуба й зелені парості.
Повертаючись до причин майже тридцятилітнього
мовчання поета, мусимо ствердити, що причини ті, хоч
певно, важливі, мали скорше всього позалітературний
характер, як і причини відновлення творчости. Цю не-
зрозуміло-довгу творчу павзу, що наступила мимо теп-
лого й заохотливого благословенства Куліша, Щоголів,
учень Метлинського й колега Костомарова, пояснював
досить наївно, лише „службою” (в Палаті Державних
Маєтків, в канцелярії губернатора і т. п.). Зеров схи-
ляється до спрощеного, хоч частинно вірного, погляду
Гн. Хоткевича (ЛНВ, 1898, УПІ-ІХ): що Щоголів „не
215
був письменником з природи” і тому „якби йому забо-
ронено було писати, або якби він пережив щонебудь
прикре за своє писання, то не носив би він за халявою
(Хоткевич натякає на Шевченка) книжечки у чорній
палітурці”.
Жадні аналогії з Шевченком тут, розуміється, не
на місці. Ні літературна величина Щоголева, ні його
натура не дають підстав до спільної мірки з геніяльним
явищем національного духа і, слава Богу, додаймо, що
часи, коли Шевченко служив за постійного етальона
при оцінці будьяких літературних проявів, вже минають.
Геній знаходиться понад (чи поза) літературним
процесом, хоч це не значить, що він на той процес не
впливає. Геніяльні письменники, кажучи у прощено, ще
не творять літератури, як певного усталеного прояву
культури, як певного специфічного „господарства” (ди-
наміка генія, часом, і розсаджує усталені речі). Літера-
туру творять власне Самійленки й Маковеї (як це я
в свій час доводив), Метлинські й Щоголеви.
Для мене не підлягає сумніву, що Щоголів, поза
„останнім козаком” в добі народництва, був власне та-
кож письменником з природи, літератом. За цим про-
мовляють і специфічно-літературне оточення (харків-
ські романтики, перехід з правничого на філологічний
факультет, „Українські Атени”, як звали Харків 40-х ро-
ків, Молодик і т. і.), і його перші літературні кроки поруч
антологічного Щербини, *) що дали Щоголеву технічне
приготування, і перечуленість на перші голоси крити-
ки (Бєлінского), коли Щоголів „кинув зшиток до печі
і тим скінчив з писанням”. За цим промовляє таке вель-
ми проречисте визнання, як „зі словом поезія я не шут-
кував” (лист до І. Деревянкина), як і притаманна прав-
дивому мистцеві свідомість власної вартости, що в сво-
єрідних умовинах українського літературного життя гі-
*) Хоч писав стилізовані вірші умовною мовою імперії („ро-
сійською”), та не залишив в російській літературі сливе жадного
сліду.
216
пертрофувала в Щоголеві амбіцію і зробила з нього
замкнено-гордовитого відлюдка, людину раз на завше
ображену браком „належної” з боку земляків пошани,
ізольовану в вузькім колі родинного життя.
І хто знає, чи не поточилося б творче життя Що-
голева цілком інакше, якби привітну опінію Куліша про
Первоцвіт прочитав був поет тодіж р. 1860, а не шіст-
надцять літ пізніше, коли того ж знаменного 1876 року
альманах Хата нарешті потрапив до його рук.
Від письменника типу Щоголева не можна вима-
гати ані Шевченкової вулканічности, ані мистецького
героїзму. Того типу письменники потребують постій-
ного літературного оточення, хоч більш-менш нала-
годженого літературно-видавничого життя, періодиків
і т. п. І коли вже шукати причин, що започаткували
його тридцятилітній безчин, то передовсім, треба б звер-
нути увагу на загальний стан українського життя 50 —
60-их рр. і зіставити дві дати: рік закінчення
Щоголевим університету (1848) і рік розгрому кирило-
методіївського осередку ледви налагоджуваного духо-
вого життя (1847).
Катастрофа 1847 року не могла не зробити відпо-
відного вражіння на людей навіть з героїчним первнем.
Заламала вона, хоч і не зломила, декого з найдіяльні-
ших братчиків, за винятком хіба єдиного Шевченка.
Та й ним, одначе, потрясла. Тож не підлягає сумніву,
що детонація катастрофи 1847 також по-своєму „при-
вітала” молодого абсольвента університету Щоголева і
приголомшила його надовго, вказавши одразу стежку
до відлюдного й самотнього хутора.
ПІ
Що з Щоголева був таки письменник та ще й з ви-
разною ціхою професіоналізму, свідчить його лист (до
Білил омського), з якого подаємо такі характеристичні
уривки:
217
Не вірте, коли Вам кажуть, що Лєрмонтов склав
Ветку Палестиньї експромтом, стоючи перед обра-
зом в чужій кімнаті. Сі речі не даються легко,
що доведуть Вам автографи поважних письмен-
ників... Не далася й мені даром моя пісня: перш
ніж була вона проспівана, вимагалося, окрім та-
ланту, багато праці й ювілерного карбування...
...Видавати книжку на бібулі за 35 копійок,
як дурну (зіс) Енегду або неменіп дурні (зіс) бай-
ки Глібова, підвищеного галичанами (з<іс) в Ге-
нерали поезії, дати сю книжку ярмарковому кра-
мареві до коробу разом з Базою та Єрусланом
— я на те не згоджуюсь! Цур йому! Краще по-
дерти та кинути, коли немає читача на карбо-
ванця... От де причина втечі наших таланови-
тих письменників на російські полиці. А деж
наші багатії?...
...Я хочу бачити мою книжку в оболонці, від-
повідній до праці, що в ній міститься. Я хочу,
щоб її без обридження могли тримати в умитих
руках і людина освічена, і вихований юнак, і доб-
рої вдачі семінарист, і статечний хуторянин,
і мрійлива донька священика, і хороша гімна-
зистка; а при 20 міліонах нашого народу таких,
думаю, знайдеться більш ніж 25...
...Якщо вона (книжка) матиме тільки пятако-
вого читача, то тоді ліпше вже пускати по ярмар-
ках пятакові метелики.*)
В зіставленні з змістом його обидвох книжок, ви-
даних справді винятково-естетично, лист цей дорисо-
вує нам постать Щоголева-поета. І, об’єктивно беручи,
даремно нарікав він на „непривітаність” у своїх перед-
смертних рядках.
Коли з’явилася його запізнена перша книжка
Ворскло, зустріла вона одразу ж і признання і — від-
*) Твори, В-во „Рух”, 1919 р. Огор. 244-245.
218
повідний добі і обставинам — розголос. Привітну ре-
цензію про неї написав у Київській Старині (1884) та-
кий стриманий і тонкий критик, як Горленко. Відмі-
тили його творчість одразу ж тодішні історики літера-
тури і у Києві (Петров), і у Львові (Огонов-
с ь к и й). Вірші Щоголева друкують журнали з Зорею
Галицькою включно. їх перекладають (російські пере-
клади А. Іванова-Классика) і рецензують чужинці.
Жадна книжка, що трактує про українську літера-
ТУРУ> не оминає його імені. Щоголів справді, як каже
Сумцов, „за життя став українським клясиком”...
А мимо того, хуторська відлюдність і самота за-
лишалися його, тодішнім словом кажучи, поприщем
і в житті, і в мистецтві, та й по смерті тяжать над його
пам’яттю. І, може, власне та дивна властивість його
особистости, та атмосфера осамітнення, яка щільно її
оточує й досі, вабить і зацікавлює дослідників.
Аджеж в нашій літературі є постаті більш кольо-
ритні, більш таємничі в порівнянні з отсим, по старо-
світському голеним, слобожанським буркуном, з про-
фесорською чуприною, з тяжким поглядом глибоко оса-
джених очей, із згірдливо-гірко стиснутими устами! Та
й поезії його теж, зрештою, не належать до творів, що,
надихані велетенською творчою енергією, живуть таєм-
ничо-незнищальним життям, переісточуючись що-доби
і що-доби розкриваючи все нові й нові обрії та барви.
Поезії ті — так само нескомпліковані й солідні, як їх
автор. Вони, назагал, прозорі, раз на все викристалі-
зовані, де-не-де помутнілі від часу і, либонь назавше,
позбавлені яких-будь несподіванок.
От де вже майбутнім критичним Колюмбам — на-
певно нічого буде робити!
Вірші Щоголева майже „зроблені” певного, трохи
аж ремісничою, рукою поважного майстра, що працю-
вав свідомо, солідно і сумлінно так, аби дорібок служив
довго, не для одного лише покоління. Немає в них ані
взлетів, ані зривів. Найняття ліричного первня лише
219
таке, аби форма, переважно епічна, не розпалася —
не більше й не менше. І твори його неяскравої, але
правдивої, поезії живуть хоч пригаслим, але теплим
і безсумнівним життям. Живуть і житимуть.
Недарма серед по-старовинному акуратно зложених
циклів в його творах либонь найвидатніше місце займас
цикль „ремісничий”, „цеховий”, де перед нами прохо-
дить ціла ґалерія любовно змальованих типів старої,
по-гетьманської, але все ще козацької України:
пан-отець, чернець, сніцер, ткач, пасічник, чумак, кра-
вець, швець, чабан... Поет якби відчував до них спе-
ціальну, „цехову” симпатію.
Але то не тільки старечо-літепла чи, здавалося б,
снобістична у відлюдного стародума симпатія. То щось
значно більше, поважніше.
Бо коли, абстрагуючи від мистецьких, естетичних
і формальних, моментів, і, враховуючи суспільно-істо-
ричне тло та зіставляючи певні дати, переглядаємо до-
рібок Щоголева, — з’являється здогад, що колишній
учень Метлинського („бо вже наша мова конає”) і ро-
весник романтичної частини Чигиринського Кобзаря
(„Нема Січі... Минулося... Не вернеться...”) піднявся
немалого в останній чверті XIX ст. завдання. І хто
знає, чи зловісний Ьех .Уизеїоуіапа посередньо
не відіграв тут спасенної ролі морального і творчого
штурхана, що розбурхав у мовчазнім поеті „спізненого
козака”.
Щоголів рішив, не більше й не менше, як затри-
мати, заховати, заклясти в своїх творах „святу
старовину”, все те, що „минає”. Ту стару, патріархальну,
козацьку Гетьманщину, в якій от-от
Закишать жиди, як черви,
Брехунець в судах забреше,
в якій сама „народність” мовляв „ледве заціліє”. Цей
вихованець харківського романтизму 40-х років не-
дарма на схилі віку писав, що „переконань своїх ціле
220
життя не зміняю”. Свій романтичний консерватизм,
з затиснутими устами, ховав він в хуторській самоті
майже тридцять літ, щоб потім, всупереч „розгнузда-
ним часам”, всупереч „непереможному ходу прогресу”
(а треба знати чим для людей 70 — 80-их років був
святіший „Проґрес”!), наперекір всьому і вся, — роз-
горнути той консерватизм перед здивованими очима за-
кукурічених — Чернишевськими та Герценами — зем-
ляків.
І коли подивитися в цім аспекті на дорібок Щого-
лева, побачимо, якою постаттю на тлі українського
культурного процесу вирисовуеться цей, напозір неяр-
кий і супокійний клясик! В його хуторській ізольова-
ності, в його вельми непростім консерватизмі, в патрі-
ярхальній характерності і навіть „льоялізмі”, в самій
статичності його віршів — відчувається таке напру-
ження, така запорозька затятість, така певність
національної сили, що стає ясним, чим саме
притягав і притягає нашу увагу цей дивний сучасник
і свідок найглухішої доби „пропащого часу” України.
Справді, щось аж революційне коріниться в кон-
серватизмі Щоголева! Консерватизм його не завше за-
лишається лише статичним, оборонним: часто він пе-
реходить і в наступ. Це там, де він вже не іронічно,
а просто обурено накидається на „гречкосіїв” (Бабу-
сина казка), палко звеличує „кров запорожця” та гірко,
але зовсім по-своєму, зовсім не шабльоново оплакує Січ.
Прикметна риса Щоголева те, що попри всю ро-
мантичність тематики, він залишається дуже конкрет-
ним, речевим в трактуванні тем, не ухиляючись ані
в романтичний „туман”, ані в романтичний шабльон;
ніколи не зіслизгуючи на проторений шлях, здавало-
ся б, натурального для нього харківсько-романтичного
епігонізму. В козацько-консервативнім романтизмі своїм
він наближається хіба до романтичного реалізму Шев-
ченка, розуміється, в найменшій мірі не посідаючи його
вулканічної динаміки.
221
IV
Серед поезій Щоголева є твір, що не зовсім гармо-
нізує з його супокійною й лагідною музою.
Це напів-сатиричне звернення До бурсаків — річ, що,
як з обуренням пише поет, „зробила вражіння зимної
води, несподівано виляної на голову” суспільства в Києві
(який „дає камертон українській діяльності”).
Це „злощасноє стихотвореніє” (1878) варто нага-
дати, хоча б задля деяких, майже пророчих, його мо-
ментів:
Знаю тебе, бурсо; знаю тебе здавна,
Як по всіх країнах та була ти славна;
Галушки глитала, сирівець смоктала,
З вибійки халатом не вередувала;
Непота учила, Бургія зубрила,
На Різдво з вертепом до панів ходила.
Правда, що тягла ти добре оковиту,
Іноді харцизтвом обридала світу;
Тільки вже за теє коштувала й ліки —
З свіжої берези віники великі.
От ти і справлялась, вчилась та потрошку
Вибиралась в люде на пряму дорожку.
І, в кожух одягши спину свою голу,
Дякувала дуже префектам за школу!
А тепер, як вчитись моторошно стане,
Так за лінь до тебе префект не пристане:
Трапилось бо всюди поучення модне —
Нвподоба парить тіло благородне!
Кажуть бо то лучче випровадить тихо
Бельбаса на волю; а тобі на лихо
Л о д ир і та ст риги завели вербунку,
Щоб тягнути всяких дурнів
у комунку.
222
От тебе і тягнуть. Схаменися, бурсо!
Злодіїв не слухай та кінчай-но курси.
Лучче кілька років галушок поїсти,
Ніж на ту погану шибеницю лізти:
Хай на їй тихенько злодій поповнене,
А тобі, біднязі, тепле сонце бризне.
Справді, можна собі уявити вражіння від цієї свого
роду „бомби”, що таїлася серед лагідної ліро-епіки скром-
ного Ворскла. „Підчас друку Ворскла сподівалися від
мене чогось, може, вроді Чернишевського, а вийшло
навпаки” — пізніш писав „спізнений козак” до Дерев-
янкина.
При всій лагідно-сатиричній дидактичності і наїв-
ній кострубатості цих віршів, автор, „льояліст” і „на-
задник”, трапив в найболючіше місце тодішньої сус-
пільної дійсности: здемаскував, вже тоді, напрямок, по
якому пізніш попхнуть частину суспільства „лодирі та
стриги”.
Удар був болючий, а біль тривав ще довго. Харак-
теристично, що приятель поета і дослідник його життя
й творчости та перший редактор повного видання тво-
рів — М. Сумцов висловився, як він пише, проти поезії
До бурсаків ще підчас укладання Ворскла, бо вірш той
„взагалі закаламутить вражіння”. А потім „пораяв по-
відкидати деякі кінці з моралізаціями через те, що
вони не відповідають доволі попередньому художньо-
му образові”. Та Щоголів „подякував за пора-
ду... але нічогісенько не зробив відпо-
відно моїх порад”. І цього М. Сумцов не міг
переболіти до кінця, бо, редагуючи повне видання тво-
рів Щоголева вже по подіях 1917-18 рр., все ж
таки додав в тексті до тієї поезії примітку: „Поезія
слабенька і автора, за неї вже не раз докоряли...” (Твори,
вид. „Рух”, Харків 1919, стор. 152).
Видно з усього (навіть не ставляючи крапок над і),
що сатира До бурсаків попала в ціль, хоч згубному
223
ділу започаткованому „патлатими нігілістами” й деяки-
ми, неменш „патлатими” професорами, що то „розви-
вали стремління до збезобличнення й космополітизму”
(лист до Деревянкина), — вже не можна було запо-
бігти. І воно дало свої фатальні наслідки геть пізніше
в вирішальних місяцях 1917-18 рр.
V
З патетичної височини, що на неї українське жит-
тя підніс подув кирило-методіївства і геній Шевченка,
впало воно по катастрофі 1847 року знову вниз, в „на-
род”, в етнографію й фолкльор, в культуру „домаш-
нього обіходу”, в безісторичну українофільську аполі-
тичність і в аполітичне йе їасіо, „суспільницьке” — на-
родництво, що затрачувало національні контури в без-
кресній мішанині всеросійськости.
Голос пізнього Шевченка фактично вже лунав в по-
рожнечі. Палахкотів несамовитий Куліш, але то була
розпачливо-трагічна борсанина вже полоненного духа,
вже міцно оплутаного Прометея з пригаслим смолоски-
пом: вогонь того смолоскипа (що то при нім „видко
було по всій Україні”) був Шевченків.
Врешті й Куліш, як скалічений і ранений звір до
барлогу, — відступив на хутір, звідкіля, задивлений
у візію княжої державности, ще вергав громами,
але вони вже нікого, ані не страшили, ані не зворушу-
вали.*) Поле бою потрохи займав, по-своєму героїчний,
просвітянин з каганцями й метеликами, маючи
поруч себе передбаченого Щоголевом „бурсака”.
Щоголів відступив і „окопався” на хуторі значно
*) Громи ті били по „козацькості” в цілому, отже скеровані
були також і проти того, що Щоголів — в тім самім часі — нама-
гався заховати й увічнити. І в цій одночасній, ніби діяметрально-
протилежній діяльності двох видатних хуторян кінця ми-
нулого століття увижається нині якась своєрідна історична
рівновага.
224
скорше — і тому, що не був войовником, і тому, що по-
сідав значну дозу старосвітської „заховавчої” мудро-
сти. Та в тім хуторськім бастіоні здолав, не лише пе-
реховати дорогі й здорові традиції козацько-побу-
тового історизму на протязі довгих літ народниць-
ко-просвітянської павзи, але й часом, як бачимо, влуч-
но стрельнути в перші ідейні загони нещадних орд
майбутнього.
Сидячи на хуторі, Щоголів відсиджувався проти
течії. І в тім, що „спізнений козак” свідомо не прий-
няв ані переможної навали ідей і ідейок своєї доби, ані
самої доби, — при цілій статичності такого, негатив-
ного лише становища — все ж таки був свій патос і свій
героїзм.
3. XI. 1938.
ЮРІЙ ЛИПА - ПОЕТ
Літературна діяльність Юрія Липи була дуже ши-
рокою.
Оскільки десятиліття 1920-1930 обіймало творчість
майже цілком мистецько-літературну, остільки вже з по-
чатком 30-х років Юрій Липа — через критичний есей
— переходить до історіософічної, відтак геополітичної
тематики, відходячи все далі від красного письменства
і майже цілком рвучи з поезією, що займала між рока-
ми 1920-30 центральне положення в його творчості.
Тут не місце зупинятись на, правдоподібно, дуже
цікавій темі розриву Ю. Липи з поезією, тим більш
— на порівняльній оцінці творчого дорібку Ю. Липи
в десятиліття 1920-30 з дорібком наступного десятиліття
1930-1940: це не відповідає компетенції автора цих ряд-
ків. Зрештою публіцистично-ідеологічна чинність Ю. Ли-
пи, хоча б з огляду на її актуальність в часі, напевно
знайде (і вже знаходить) ширшу заінтересованість і
ширше освітлення. Натомість, тема „Липа-поет” з ча-
15
225
сом може не лише збліднути, а й цілком, в своєрідних
умовинах нашого національного існування, затратитися
і згубитися. Прикладів такого парадоксального явища
достачає нам подостатком історія нашої літератури, над-
то ж перебіг літературного процесу останніх десятиліть.
І
Поетична творчість Юрія Липи, беручи під увагу
вірші і (як же мало знані й самим автором нехтувані)
драматичні поеми, — кількісно невелика. То-
ненький зшиток „Світлости” (1925), циклостилева „Су-
ворість” (1931), що обіймає майже увесь віршовий до-
рібок поета, та ряд поем — „Бенкет”, „Поєдинок”, „Па-
рада в ночі”, „Мотря” — ось либонь і все.*)
Та тут згадується експромт одного поета про „книж-
ку невеличку”, що „важча від важких томів...”
Справді, поминаючи дещо акварельну і випадкову
„Світлість”, треба визнати циклостилевий зшиток муж-
ньо-довершеної „Суворости” за одну з тих книг поезії,
які в літературному процесі творять епоху.
І можна не сумніватися, що т. зв. майбутній історик
літератури (якщо його наша доба дочекається) повні-
стю підтвердить цю думку, яка тепер видається либонь
перебільшеною.
Все в тій книзі було нове і незвичайне, починаючи
від тематики і кінчаючи словництвом. Головне ж те,
що вона була, може від часів києво-могилянських, пер-
шим явленням в новітній поезії нашій цілковито ви-
кінченого стилю, цебто осягненням того, що стано-
вить найвищу мету митця і чого у віршованій поезії
нашій від половини XIX ст. ми майже не мали. В „Су-
ворості”, в цім суворім виборі і влучнім доборі окремих
поезій, відбилася постать автора найповніше і найяскра-
віше, без жадної зайвої риси, без жадної найменшої
*) Без бібліотеки трудно подати навіть роки видання; так
само цитати взято з пам’яти.
226
помилки: цю книгу створила впевнена рука майстра,
свідомого своєї майстерносте. І, що важніше, свідомого
своєї творчої відлов і дальности перед Словом і
перед Добою.
Недаром вище згадано Києво-Могилянську добу, бо
на тлі нашої літератури XIX і початків XX століть
„Суворість” Ю. Липи треба було б визнати книгою „без-
традиційною”. Традиції „Суворосте” (а лінія тієї тра-
диції — яскрава) треба шукати далі і глибше, в тих
добах національно-культурної повноти, що давали
нам „Поученіє” Мбномаха, бароккові будівлі Мазепи,
епіграми Величківського, і, майже одночасно з „Суво-
рістю”, — київську графіку Нарбута.
Новим у „Суворості” — був передовсім тон.
Князівсько-київської тематики перший в най-
новішій поезії нашій діткнувся незабутній Юрій Дара-
ган. До речі: і тут наша поезія була піонером націо-
нальної думки, бо ж у цей час наша, напр., політична
думка, в області історичної пам’яті, не сягала далі „ко-
зацького шлика”. Але, докопуючи цю революцію в об-
ласті тематики, Дараган не володів адекватними кня-
жій тематиці стилістичними засобами: він увесь ще ко-
рінився в своїм пізньо-символічнім, яскраво-імпресіоні-
стичнім (позатим багатім і барвнім) минулім, де не було
місця ані на суворо-гостру лінію, ані на до кінця викри-
сталізований слово-образ. Він до них почав наближа-
тися вже перед самою безжалісно-ранньою своєю смер-
тю, що наздогнала Дарагана перед його творчим зені-
том.*) Та все ж Дараганові належить вічний лавр за
*) Згадати б дещо з останніх віршів Ю. Дарагана, хоча б
„З Літопису”:
Бисть тишина в Щипьорні у шпиталі,
Бисть тишина — і тіні-козаки...
Хто це робив? Пригадуєш... не знаєш,
Чи Гуня, чи Паївлюк, чи Гордієнко Кість?
Стояв облуплений, обдертий Каїліш.
Ридав нордвест. І — ничесоже бисть.
15*
227
його піонерський чин у первопочатках епохового про-
цесу відзискання історичної пам’яти та комасації істо-
ричної свідомости в десятилітті 1920-30 рр., що в цім
процесі саме поетичній творчості Юрія Липи судилося
відограти таку провідну ролю.
Поезія Юрія Липи міцно насичена історизмом
— і то не тематикою, чи навіть словництвом, — поезія
Юрія Липи випаровувала нам самий дух історизму, са-
мий дух героїчних діб нашої історії. І звідсіля її незви-
чайний тон. Тимто така трудна і, може, навіть безна-
дійна була б праця критика-формаліста над „Суворі-
стю”. Саме в цім може й таїться причина того, що вірші
Ю. Липи ще довго залишатимуться тим, чим вони були
в 20-х і 30-х роках: „поезією для поетів”, якій не су-
дилася ані т. зв. широка популярність, ані т. зв. масо-
вий читач.
І чи не це було джерелом певного само-незадово-
лення поета, навіть розчарування його в „літературі”
(прикметна під цим поглядом, терпка і, властиво, само-
вбивча новеля його „Література” десь з рр. 1929-30)
і либонь чи не це й зумовило розрив Юрія Липи з вір-
шами, і перехід до форм, які поет вважав „чиннішими”...
Вже в роках 1930-31 Ю. Липа приватно говорив про
вірші „з призирством”.
II
Характеристичною і парадоксальною рисою Липи,
як поета, є те, що в його творчім життєписі трудно бу-
ло б відшукати такі звичайні періоди, як „юнацтво”,
„шукання себе”, „розвиток”, „момент дозрілости” і т. п.
невідмінні етапи в житті майже кожного письменника.
Дозрілим поетом він з’являється одразу, пись-
менником зі зформованим стилем, тематикою і навіть
словництвом. І ці: стиль, тематика і словництво далі за-
лишаються, назагал, незмінними. Вони не еволюціону-
228
ють, не поступають наперед, може лише стають зчасом
дещо сухішими й гострішими, тратячи рештки (взагалі
вельми скупої) барвистости і яких-будь декораційних
елементів. Пізніше поезії Липи — це вже чиста гра-
фіка.
Візьмім перший, оскільки відомо, друкований ви-
ступ Липи-поета. Він дебютував у тарновському альма-
нахові „Сонцецвіт” (1922) циклем віршів „Князь полоне-
ний”, написаних, можливо, кілька літ раніше перед
друком, отже написаних ще зовсім юнаком. Цикл цей,
що починається рядком:
Господь міцним мене створив
І душу дав нерозділиму.
Почув я шум весняних нив:
Звільни вівтар Єрусалиму, —
темою мав лицаря-хрестоносця, що його покохала са-
рацинка і що її кохання він відкинув для довершення
свого покликання. Тема — типово „липівська”, бо в ній
гніздилася вже ціла система його дальшої тематики.
З неї ж виростала і його поетична ідеологія, що довер-
шується в „Суворості”, до якої, до речі, увійшов і цей
ранній твір. Що більше, в цім циклі вже бачимо типо-
во-„липівське” словництво („І берло у моїй руці вка-
зало далечі ворожі”), яке, чим далі, лише яскравіша-
тиме і вирізьблюватиметься гостріше. Врешті — над-
звичайно майстерний ямб „Князя полоненого”, одночас-
но легкокрило-ліричний і важко-епічний, зраджував
якусь аж застрашаючо-передчасну, як на вік автора,
впевненість, впевненість майже „вундеркінда”.
Цей дебют для кожного, хто уважно слідкував за роз-
витком нашої літератури, вимовно вказав, що на небі
нашої поезії з’явилася зірка, у всякім разі, не малої
величини і то така, якій подібної досі не було.
„Світлість”, що вийшла кілька літ пізніше, могла б
декого розчарувати, якби не шедеври, ліричні і драма-
тичні, що з’явилися тимчасом у „Літературно-Науковім
229
Вістнику”. І, як вже згадувалося, „Світлість” була збір-
ником випадковим, куди увійшло багато ліричних ме-
теликів-одноднівок, переходових ліричних настроїв, хоч,
звичайно і там були речі вартісні і характеристичні. От,
для ілюстрації, хоча б, один з багатьох двострофни-
ків, що починався несподіваним образом:
Як злотий дзвін монастиря,
Співає пристраснеє літо,
і що кінчався не менш характеристично:
Про дні, що йдуть, що ще не встиг
їх сміючися покорити.
Цей вірш — одна з тих „дрібничок”, які Липа дійс-
но „сміючися” записував і якими — щиро чи нещиро —
любив у розмовах „погорджувати”. До речі, серед цих
погорджуваних і нехтуваних „дрібничок” були й такі
стилістичні шедеври, як блискучий „Ярмарок” у формі
вертепно-драматизованого і стилем XVII ст. написаного
„Посланія М. Мухину” та „Карти”, присвячені „Панові
Євгенові”, — обидві речі були друковані в останніх чи-
слах празького „Студентського Вістника” (1932-33?) і до
збірок, на жаль, не увійшли.
Але були в „Світлості” й такі речі, що зайняли
пізніш належне місце в „Суворості”, яка була, власти-
во, авторським підсумком і суворим вибором одночасно
цілого поетичного дорібку Ю. Липи. Це ті речі, в яких
Липа проявив незвичайне відчуття середньовіччя.
І, знову ж, проявив він його не так в тематиці чи в зов-
нішніх образотворчих засобах, як в дусі, що ним овіяні
і просякнені ці вірші. Ще М. Мухин у свій час звертав
увагу на вірші, що починалися:
Час людини, як вовк, утікає,
Він біжить без упину, кульгавий,
А попереду — поле безкрає, —
Сотворитель у славі,
як на неперевершений зразок „середньовічности” —
в дусі, в темі, в стилі і в тоні.
230
Або такий середньовічний краєвид:
Був день, як плач. А потім — горд і гнівен:
У колісницю відьм запряженії пси
В огні шаліючи гарчали на ліси,
На степ, на зляканість... І — німо. Після-зливен
Зіп’явся міст. Вечірняя зоря
Із сутіней глядить на гри семибарвисті,
На хмари у шаленій мутній ристі,
На учту янголів, що тепло догори
У висоті глибокій, променистій.
III
З раціональних складників Липиного стилю, що по-
зволив йому так автентично передавати дух історизму
і середньовіччя, на першім місті треба поставити, оче-
видно, словництво.
Мало кому відомо, що Липа володів літературною
мовою литовської і ранньо-козацької діб, особливо зла-
тинщеною („макаронічною”) — досконало, як то кажуть,
,,в слові і письмі”. Для нього не становило жадної труд-
носте сісти і написати одразу ціле посланіє цією мовою,
— так, до речі, був написаний „Ярмарок” з вступом-
посланіем М. Мухинові. Та це знання чи ця залюбленість
не були лише формальні. Це не було лише формальне
збагачення авторського стилістичного інструментарій, —
це було плідним наслідком залюблености і заглиблено-
сте автора в нашу історію, це було витончено-глибоке
і творче вчуття в духа давноминулої і попередниками
недоціненої епохи („одірваніеть від народа”, „схолясти-
ка” і т. п. наївнонародницькі забобони).
Не в тім справа, що Липа перший впровадив в су-
часну літературу, напр., скорочені (предикативні) прик-
метники, які загально уважалися за давно, мовляв,
мертві архаїзми. Не в тім справа, що замість „звичай-
ної”, мовляв, булави Липа, напр., впровадив „незви-
231
чайне” б е р л о, чи консеквентно вживав, напр., замість
слова собака слово — пес, хоч треба вже тут при-
знати, що ця, на позір „проста”, заміна не була в своїх
наслідках такою „простою”. Вона відсвіжувала, а то й
воскрешала скарби наших ніким невикористаних арха-
їзмів, але й одночасно сублімувала, підвищувала мову,
ніби раз назавше „селянську”, підносячи її стиль.
Найважнішим було те, що, впорскуючи в своє словниц-
тво духа героїчних і державницьких епох нашого ми-
нулого, Липа радикально випалював з нашої мови етно-
графічно-народницьку строкатість і приблизність та тра-
диційно-романтичну „мальовничість’ ’.
На зміну їм верталися з нашої героїчно-держав-
ницької давнини:
1) благородна ясність виразу,
2) аскетична доцільність слова,
3) динамічна ощадність речення.
Ось приклад:
Бездомних псів, що лижуть кість суху,
Нагороди притулком теплим, Боже.
Вкажи ропухам їх вологе листя
І гайворонам їх колючі гнізда.
А тим, що злочин тління розсівають,
Убійникам душі, — з’явись у гніві,
Показуючи путь, що — безконечна.
Хай з божевільним острахом у зорі
Покинуть справедливу Батьківщину
І іншої — довіку не знайдуть.
На позір — звичайні слова. Трохи сухуваті, майже
„прозаїчні”, без жадних „красот”, а в сумі — ляпідар-
ність і емблематичність, нечувані передтим в поезії но-
вої доби нашої літератури.
232
IV
Осягнувши „власну” мову, що становить найпо-
важніший етап у кожного визначного письменника на
шляху до осягнення власного стилю, Липа одночасно
доконав величезної ваги відкриття: відкриття цілої епо-
хи в історично-мовнім процесі, а саме епохи нашого
пізнього середньовіччя. Тому то, саме Липі-поетові су-
дилося започаткувати і, в значній мірі, перепровадити
справу історичної комасації сучасної літературної
мови. Цей процес мав їй надати повноти і довершено-
сте: вже не фрагментарної „мови”, лише зінтеґрованого
тисячолітнім триванням, історично-повного і національ-
но вивершеного язика.
Цей піонерський чин Липи-поета, знайшов, майже
автоматично, продовжувачів і поглиблювачів. Маємо на
увазі мовну сторону творчости М. Бажана („Будівлі”),
стилістичні особливості поезії О. Ольжича, О. Лятурин-
ської та — посередньо — О. Стефановича, який скон-
центрував, щоправда, свою увагу на мові лише княжої
доби. Але й — ретроспективно — словництво поезій
Липи новим освітлило світлом минуле і виявило до того
часу незауважену лінію традиції: від поетів Києво-
Могилянської школи через Сковороду-поета і до II. Ку-
ліша, М. Филянського та К. Гриневичової (що ще й
досі чекає на свого „критичного Колюмба”) включно.
До речі тут також пригадати „Останній сніп” Л. Ста-
рицької-Черняхівської, де дано спробу реконструкції мо-
ви XVIII ст.
Що ця язикова комасація перервалася вже на са-
мім початку і залишилася вже недовершеною, то на це
склалися, переважно, позалітературні причини. Та на-
віть і початковий її етап лишив незатерті сліди на слов-
ництві сучасних письменників і, в кожнім разі, поши-
рив наш загальний мовний обрій. Коли перед чверть-
століттям якийсь „витязь” чи якийсь „рокіт” уважа-
лися б за очевидно „російські” слова, то нині поява їх
233
в літературнім творі не викликає ані сенсації, ані на-
ївних суперечок навіть серед золотоноських пуристів.
Це відзискання давно викрадених лексичних скар-
бів, ця ревіндикація нашого культурно-мовного майна,
це засвоєння історичного духу нашого минулого — у ве-
ликій мірі — заслуга Липи-поета.
V
Годиться на закінчення спинитися на Липі-пере-
кладчикові, бо це становить, знову ж не кількісно,
а якісно, поважну рубрику в підсумкові літературної
діяльносте письменника.
Перекладник, якщо він є справжнім поетом, пе-
рекладає лише тих і те, що він справді покохав.
Тим пояснюється факт, що найліпші, цебто найбільш
творчі (конгеніяльні чи навіть лише живі) переклади
трапляються не часто, випадково і досить несподівано.
Факт, що Липа-перекладчик зосередив свою увагу на
Р. М. Рільке і — почасти — на Ф. Гельдерліні, є до-
сить вимовний. Липу завжди тягнув світ германський
і — англосакський (сонет про Байрона, студіювання
Шекспіра, постійна зачитаність в Кіплінґу і — пам’я-
таю — кілька місяців цілковитого оп’яніння Липи кни-
гою полковника Лоренса). Та й лектура Липи під час
формування в нім письменника — студентські роки
в свіжо-польськім Познаню — була, поза польською,
переважно німецька, серед якої поважне місце в поезії
займав, безперечно, Гельдерлін. Тому печать його особ-
ливого романтизму лягла на словництво і стиль Липи-
них віршів, як дух його особливого патріотизму визна-
чив, до певної міри, характер патріотичної патетики,
а може й тематики, Липи в його унятті Батьківщини.
Коли поетичний „роман” Липи з Гельдерліном на
перекладах з Гельдерліна кількісно позначився вельми
скупо, то „роман" Липи з Рільке .обдарував нашу пое-
234
зію рядом перекладів, що їх можна назвати винятко-
вими. Справді, рідко знайдемо в світовій поезії так кон-
ґеніяльні переклади. Вони такі природні, такі невиму-
шені, такі ненавмисні, що, власне, на них літературо-
знавець може студіювати трудне мистецтво і складну
природу перекладу.
Справжній бо переклад поезії є творчістю,
з тією різницею, що вона не безпосередня, а по-
середня, що й становить її трудність і скомплікованість.
Нормально поет інспірується позалітературно, але, коли
поета — з не меншою ж силою — інспірує чу-
жий твір, то це й є натуральна причина народження
справжнього перекладу. Іншого роду переклади, оче-
видно, постають наслідком невдячної й, остаточно, ре-
місницької праці, що не охоплює твору, як організ-
му^ йде „спотикаючись” від речення до речення і від
слова до слова.
Коли ви читаєте:
Герр, ес іст Цайт.
і порівнюєте:
Володарю, пора, —
то, хоч метрично тут є певна розбіжність, але сематично
і, що так скажу, ритмічно, а, головне, духово — є ціл-
ковита адекватність. А згадаймо кінець цього єдиного
того роду перекладу:
Ось він не спить. До когось пише всуе,
Блукає у тривозі тут і там
Алеями. А жовтий лист вирує.
Навіть це архаїчне „всує” — яке ж воно Рільків-
ське!*)
*) За приємний для себе обов’язок уважаю потрібним додати
винятки з одержаного під час редагування Книжки — листа
Михайла Мухина:
У Вашій статті р. 1947 Ви цілковито оминули переклади
Ю. Липи з французьких поетів. Ще р. 1920 я бачив
його раз з томиком А. де-Міюссе, раз — з Верленом. Пе-
235
На цім доводиться обірвати думки на тему Липи-
поета, автора, властиво, єдиної „Суворости”, сказати б,
„поета однієї книжки”.
Історія світової поезії знає не одного „поета однієї
книжки”. їх не багато, але вони є. Щоб не згадувати
про Ередія, який був, понадто, великим працівником,
сягнемо по ближчий приклад: „Соняшні кларнети” на-
завжди лишаться в нашій поезії неповторними, і Ти-
чина, кінець кінців, залишиться в історії нашої літера-
тури також „поетом однієї книжки”.
Власне ця обставина, в зв’язку з „антимасовістю”,
непопулярністю, впрост „герметичністю” поезій „Суво-
рости”, — спричиняли Липі постійне незадоволення і
постійну гризоту. Не можна було його переконати у важ-
ливості й актуальності його віршів. Не можна було до-
проситися видати окремо, віршем написані драматичні
поеми, може, власне, лише тому, що вони були написані
віршем.
ре-клад „В Венеції” Мюссе — був друкований в ЛНВ —
точність передачі змісту — вражаюча. Липі належать та-
кож переклади двох довших поезій Ґ. Мопаюсана і однієї
речі Ж. Роденбаха („Вги^ез 1а тогіе”), друковані також
в ЛНВ.
Тому не можна спеціально підкреслювати „свій герман-
ський”. Зокрема Рільке — дуже сумнівний репрезентант
германізму, самі німці трактують його як елавіїзованото, чи
речника славіівму. Зрештою, Ю. Липа перекладав більше
Бірнбавма.
Нотанбене: переклад „НегЬ8Їа§” не витриманий в дусі
рільківіської покори, притиіиености й стриманости. Рільке
всюди неначе натискає аж на дві педалі, щоб стишити
свій голос: „Негг, ев іві 2еіі. Сет Зоттег «гаг во ^говв,
а Ю. Л., починаючи від „В о л о д а р я” і по-при „вели ч-
н е літо”, надає цілій речі такої маГніфіценції, якої зовсім
бракує в стриманих рядках Рільке. Поза тим — переклад
чудовий, але він „більший”, ефектовніший від оригіналу...
236
Липа-поет не вірив в себе, як поета, майже
до кінця. А коли десь наприкінці 30-их років і повірив,
то було вже пізно для поетичної творчости. Його останні
речі, де він, між іншим, сягає теми в нашій новітній
поезії рідкої — теми „Бог”, зраджують ліричну вичер-
паність і навіть стилістичне безсилля.
Від початку 30-их років „Суворість”, як типова
книжка „ійг ше'пі&е”, не задовольняла літературних
амбіцій Липи. Він, особливо по шаленій закоханості
в Лоренсі і захопленні економічно-політичними наука-
ми, з великою, може надмірною, енергією розпоширює
площину своєї літературної діяльносте, фатально за-
буваючи, що поезія, як може жадна галузь людської
творчости, крім ширини і довжини, має ще третій ви-
мір, вимір — висоти. Фатально забуваючи, що дар
поета, яким гірким і страшним він не є, є, все ж, даром
виняткового щастя, і тому Муза, як сказав ґеніяльний
чеський критик Шальда, „не терпить конкубінату”, і,
додам, мститься за всяке „сумістительство”.
Липа-поет, автор „Суворосте” і драматичних поем,
залишив, розуміється, лише фрагмент тієї цілости, що
могла б і мала бути. Але хіба лише він один такий
в ґалерії наших письменників останніх двох століть?
Та ж це явище у нас досі постійне і майже закономірне.
Це — традиція. Недобра, безнадійно-повторна, майже
безвихідна і, для самого поета, напевно, згубна. Хіба
на своїм ювілею р. 1906 Франко не признався прилюдно,
що його утилітарна діяльність зашкодила йому, як пое-
тові, але, мовляв, „дійсність наша така, що того роду
діячі (цебто одночасно поет, прозаїк, учений, політич-
ний діяч і т. п.) потрібні і ще довго будуть по-
трібні”.
В самопобоюваннях Липи було може стільки слуш-
носте, що він, як поет, не був „яскравим” і „сочистим”.
Це не була олія, ба навіть аквареля. Це була — графіка,
хоч і, часом, кольорована. Юрій Липа в нашім літера-
237
турнім процесі знайшов приблизно таке місце, як Рільке
в світі германськім, а Валері — в романськім.
Але від сухости і скупости віршів Липи б’ють елек-
тричні іскри справжньої поезії і, при тім, поезії висо-
кого напруження.
1947.
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
(І* 28 лютого 1954 р.)
Як крізь сон пригадую: соняшні коридори Єлисавет-
ської реальної школи, що бачили колись підлітками —
Карпенка-Карого, Садовського, Саксаганського, Евгена
Чикаленка... Серед малят підготовчої та першої (може й
другої) кляс, малят, що пустували, галасували, бігали
й ховзалися по паркеті під час т. зв. великої павзи, звер-
тав на себе увагу худорлявий, русявий з бистрими очи-
ма й гострим носом хлопчик. То був малий Юрко Янов-
ський.
Річ ясна, що ми, учні останніх кляс, зайняті ріжни-
ми „світовими проблемами”, не знижувалися до якогось
панібратства з тими „немовлятами”. А шкода. Якби ж
то було знаття, що той худорлявий і незагального ви-
гляду хлопчина є майбутній автор „Вершників” та
„Чотирьох шабель”!
От відійшов і ще один з того покоління Юріїв та
Олегів, що їх зродила доба Державности і Визвольної
Війни.
Виростаючи й формуючись у несамовитій атмосфе-
рі тієї доби, вони творили ґроно новітніх лицарів, що на
своїх щитах — раз на завше — написали ім’я нашої
238
Батьківщини, яка для них була Прекрасною Дамою, На-
реченою, Коханою, Єдиною.
їй вони заприсягли себе. І їй залишилися вірними
до кінця.
...Хоч Державність на їх очах пропливла, як сяйвний
привид...
Всі вони, жадібні слави й подвигів — в ім’я Її! —
йшли на підбій світа, на відкривання нових обріїв, на за-
войований нових просторів. І думка була єдина: зложити
всі трофеї біля стіп Єдиної.
О, вони були „духові імперіялісти”! їм бо вже не ви-
стачала пересипана нафталіною і по музеях залежана
етнографія з її вишивками, піснями, бандурами і „мало-
російським театром”. Вони гнівно відштовхувалися від
учорашнього рабства, від колоніяльного нуждарства, від
маломістечкової „русскої культури”, від сільського при-
мітивізму і „закобзареної” (як казав Хвильовий) психіки
попереднього покоління.
Державність — на коротку історичну мить! — під-
несла була їх на висоту, з якої вони вже не хотіли й не
могли сходити в низ невольницького Вчора.
Ми станемо плечима до плечей
І світ розчинено, як двері.
Пригадаймо. Ось Юрій Дараган („Юрій Перший”)
відкриває й „завойовує” нам Київське Середньовіччя та
закріплює його в нашій свідомості поезіями, в яких —
...своїм медвяним ароматом
п’янить і б’є старовина.
Ось Юрій Липа („Юрій Другий”) відкриває й заво-
йовує нам добу Барокка з її ще до-козацькою скупченіс-
тю духа, з її цехами й братствами, з її майже чернечим
239
аскетизмом, з виплеканим нею ідеалом Воїна, що став
прообразом для січових лицарів Степового Ордену. Як
він відчував нашу мовну „латину” XVI — XVII ст., як
майстерно володів нею і як умів передавати її дух, за-
хований під покровом „одірваного від народности (мов-
ляв Єфремов) язичія”!
Ось Олекса Стефанович, що воскрешає нам княжу
Волинь аж до її „дулібських” глибин, що так уміє від-
дати „почаївський” стиль нашої „віри благочестивої”,
нашої осяйної, єдиної на світі, церковности. Як якийсь
„диякон” нашої поезії він уміє виголосити многоліття:
Слава гетьманові Виговському;
Скільки темних віків не пройшло б, —
Злонапасникові московському
Не забути про Конотоп.
Ось Микола Зеров і київські неоклясики, що від-
кривають нам греко-римське підґрунтя нашої много-
вікової культури.
А далі Нарбут, і Курбас, і Хвильовий („психологічна
Европа’!), і Микола Куліш, і Леонтович, і Підмогильний.
І ще, і ще...
Юрій Яновський — назвім його „Юрієм Третім” —
це був той, що відкрив і завоював нам море, море в зна-
ченні не географічному чи навіть геополітичному, а в
значенні психологічному, як окремий духовий комплекс,
який був або ослаблений у нас, або й цілком таки спа-
раліжований.
Пригадується його майже геніяльний дотеп (в лис-
ті, либонь, до Хвильового), як то малоросійський прос-
тачок-селюк, „Граціозно спершись на пужално”, каже,
що про море нам „яко народові неморському” писати
взагалі „ніззя” (це було в зв’язку з рецензією якогось
комсомол-критика на Масенкову поезію „Хай живуть
і буяють порти”).
240
І рання книжечка поезій „Прекрасна Ут”, і новелі
„Кров Землі” та „Мамутові бивні” і, врешті, пізніший
роман „Майстер корабля” — то етапи завойовання Моря
для нашої духовости Юрієм Яновським.
Кожен письменник — коротше чи довше — має свої
роки навчання і своїх учителів. „Морський рейс” Юрія
Яновського проходив під керуванням таких великих
„капітанів” літератури, як Кіплінґ, Стівенсон і — най-
глибше — такого великого і таки справжнього капіта-
на, як Джозеф Конрад (до речі, теж син нашої всещедрої
батьківщини, бо народжений на Вінниччині). Але, що
найважніше, це англійське учнівство Юрія Яновського
залишилося лише учнівством, бо навіть під мікроско-
пом не знайде майбутній літературознавець якихсь
„впливів” чи навіть ознак того учнівства в шедеврах
дозрілого майстра: „Чотири шаблі” чи „Вершники”*)
Учнівство й можливі „впливи” були перетоплені в
горнилі національної творчости на явища чисто націо-
нальної природи. В дозрілих творах Яновського скорше
знайдемо „впливи” „Слова о полку” аніж Дж. Конрада,
за вийнятком може деяких стилістичних споріднень з
іншим Яновським, а саме — М. Гоголем. Але це була б
окрема тема для фахівця-аналітика, як і, взагалі, проб-
леми будови речення в Ю. Яновського, його епітету,
його метафори, його реформаційних досягнень, напр., в
області роману-повісти, як певної форми.
В кожному разі, роман з віршованими „заспівами”
перед кожною главою, як у „Чотирьох Шаблях”, або
роман — складна композиція самостійних новель, як
„Вершники”, — то речі хіба без прецеденсу в європей-
ських літературах.
*) Обидві ці речі (аналогічно ідо, „Звенигори” О. Довженка)
були наслідком творчих зустрічей, галіднаго приятельства і майже
„співпраці” з генералам нашої Армії — незабутнім- Юрком Тютюн-
ником.
18
241
Осягнення власного стилю є найважнішим завдан-
ням мистця, бо тільки власний стиль є тріюмф мистця
над творивом. У цьому відношенні Юрій Яновський був,
може, найяскравішим прикладом і зразком: його можна
пізнати з першого речення і його ніколи не можна сплу-
тати ні з ким іншим.
*
Коли ділити народи (за концепцією одного дуже ці-
кавого історіософа і культурософа) на ліричні й епічні,
то ми, поза всяким сумнівом, є народом яскраво ліричним.
Цілість нашої літератури (й мистецтва взагалі), по-
чинаючи від прадавніх пісень, від творів Х-ХП ст., аж до
нині, цю думку підтверджує вповні.
Отже тут на місці є підкреслити, що творчість Ю.
Яновського є яскравим контрастом до тієї цілості нашого
мистецтва. Є бо вона епічна в найповнішім значенні цьо-
го слова. І тут Яновський був „войовником”, що, пере-
боровши в собі одну з найміцніших наших національних
рис, „завоював” малознані нам дотепер області й про-
стори епіки.
А засвоєння новими поколіннями епіки Ю. Яновсько-
го може дати в майбутньому наслідки, яких розміри годі
нині передбачити.
12. III. 1954.
242
ЛЕОНІД МОСЕНДЗ
(В п’яту річницю смерти)
Громадянство знає Леоніда Мосендза як новеліста,
повістяра й поета, постійного й видатного співробітника
ЛНВ — Вістника.
Письменник виразно-точного, аж дещо „математич-
ного” стилю, звернув він на себе увагу перш за все сво-
їми новелями, які либонь і залишилися його питомою
формою, хоч книга його поезій „Зодіяк”, як і широко
запроектовані, на жаль, не докінчені, повісті („Засів”)
займають в нашій літературі цілком визначене й ви-
значне місце. Не чужа була Мосендзові й публіцистика,
датована, переважно, останніми роками його життя.
Людям, не чужим літературі, відомо, якою трудною
і непевною формою є саме форма новелі, форма, що їй
рідко хто з літературознавців дав би більш-менш точну
дефініцію. Як відомо, форма ця є коротка, як оповідан-
ня, але оповіданням, в жаднім разі, не є. Коли заризи-
кувати дуже приблизним, хоч і досить приступним опре-
діленням, новелю можна б було визначити, як повість
(навіть роман) згущену до розмірів оповідання. Добру
новелю можна б завжди розгорнути в повість (роман),
чого з оповіданням, звичайно, зробити не можна. Таки-
ми власне є більшість новель нашого майстра новелі
В. Стефаника. І такими були ліпші новелі Л. Мосендза.
Згадати хоча б „Смерть папи”, яка понадто, що до самої
теми, пригадує жартівливий дотеп Лесі Українки (з при-
воду її „Камінного Господаря”) про „дерзость малорос-
ійськую”. Його, на жаль, незакінчена, діяльність на
полі повісти-роману, як історичного („Пророк” — з єван-
гельських часів), так і роману-хроніки („Засів”), пока-
зує нам першорядного майстра композиції — річ в ро-
мані найважніша й найтрудніша.
Як поет, Мосендз безумовно займає своє особливе
місце і має власне обличчя: його цілком визначений
16*
243
стиль і його характеристична (М. Мухин назвав її „фав-
стівською”) тематика є в нашій поезії без прецеденсу
і, певно, залишаться неповторні.
Підсумовуючи, мусимо ствердити, що з Леоніда Мо-
сендза був один з найцікавіших письменників 30-х ро-
ків, наскрізь своєрідний, якого літературне обличчя не
сплутаєш з іншими і який, не маючи предтеч, ані ви-
йшовши з якої-будь традиційної у нас „школи”, був,
властиво, піонером в своїй тематиці і стилі, особливо в
новелях і поезіях, прокладачем нових шляхів і відкри-
вачем нових обріїв. Коли б пильно шукати його „родо-
воду”, прийшлося б, зупинившись на Лесі Українці, пе-
рейти за кордони нашої літератури. Та така праця не
була б ні легкою, ні вдячною. І не тут місце для неї.
*
І все ж, як не парадоксально це сказати, мені ви-
дається, що Леонід Мосендз, мимо вищеподаних і май-
же безсумнівних стверджень, „уродженим” письменни-
ком, письменником з долі й покликання — не був, як,
можливо, не були ними ні Максим Грива (|1931), ні О.
Ольжич.
На доведення цієї, на позір, дивовижної й міцно дис-
кусійної гіпотези потрібно було б спеціальної розвідки,
де постать Мосендза була б показана в оточенні його
покоління. Скажемо лише, що те покоління (Ю. Липа,
Ю. Дараґан, О. Стефанович, М. Грива, М. Чирський) бу-
ло назагал спізнене, захоплене Визвольною Війною зне-
нацька, незміцненим, недовершеним, недозрілим. Мав-
ши тоді коло 20 років, воно було в періоді „мутації’ з
молодика на мужа. Дозрівши на 3-5 років раніше, люди
того покоління напевно знайшли б у боротьбі за Визво-
лення поле діяльности значно ширше за круг обов’язків
вояка чи молодшого старшини. Але дозрілість і свідо-
мість (політична й культурна) прийшла до них вже в роз-
пачливих обставинах таборів роззброєної Армії, в умовах
244
безборонности й безсилля... А, головне, в умовах трагіч-
но спізненого розчарування діяльністю старшого поко-
ління, що виховане на драгоманівщині, керувало поді-
ями 1917-20 рр. так, як це знаємо з недавньої історії. Це
пекуче, справді трагічне розчарування й заподіяло в
душах покоління ту „психічну травму”, що скерувала
його до „фахів”, не завжди зв’язаних зі справжнім по-
кликанням, а, значною мірою, в яких жадоба творчости
знаходила ніби безпосередніший вияв і здійснення.
Немає — для мене особисто — сумніву, що справж-
нім покликанням Л. Мосендза була наука, в нім бо ко-
ренився вчений в найточнішім значінні цього, на жаль,
так стертого за останній час слова.
Наукові здібності (а в тім і здібність „вчитися” —
студіювати) цієї людини були впрост феноменальні. Ко-
ли прийняти під увагу, що Мосендз мав освіту народ-
нього вчителя і пригадати його студентські роки в
Подебрадах, отже складання натуральних іспитів одно-
часно із слуханням першого курсу на технологічнім від-
ділі Академії, блискучий період його студентства (зав-
жди — перший у всьому), ляборантство й асистентство,
блискуча оборона диплому, перехід професорським сти-
пендіянтом до Політехніки в Брні і одержання „док-
торату технічних наук”, то, справді, треба дивуватися
його здібностям, його енергії, його пильності. А додаймо
до того набуті ще в польських таборах сухоти, дуже
тяжке особисте горе (про яке я довідався від О. Теліги
десь 15 років пізніше) і, певно з цим горем безпосеред-
ньо зв’язану літературну творчість, яка для нього була
способом поборювання того горя й духовим самоліку-
ванням. Треба подивляти таку несамовиту, істотно твор-
чу енергію в невеликій, сухуватій постаті тієї людини,
якої — дивно! — ніколи не пригадую собі ані „стомле-
ною”, ані спраглою „відпочинку”, ані неакуратною чи
навіть неохайно одягненою. Починаючи від його точних,
стриманих виповіджень і кінчаючи його чітким, майже
каліграфічним і при тім оригінальним почерком, — він
245
був людиною цілком закінченого стилю. Це був уро-
джений учений-дослідник (його фахом була нафта та її
деривати), напевно — видатний професор-піонер і, прав-
доподібно, — талановитий організатор, бо ширину його
заінтересувань і невичерпальну енергію його, напевно,
не можна було б обмежити лише лабораторією й кабі-
нетом.
Таким був незнаний ширшій громаді Леонід Мо-
сендз, доктор-інженер, не письменник. А для ілюстрації
цієї сторони його багатющого духового змісту, зацитую
коротку ранню поезію його, що може найяскравіше ри-
сує в тім поеті саме вченого, інженера, організатора, на-
ціонального діяча:
НА ЛЕКЦІЇ МАТЕМАТИКИ
О. Коваленкові
Загув мотор у високості
І плинний виклад перебив...
Спинився ти в безсилій злості
Та крейду точену зломив.
Навіщо, канторе учений,
Ця злісна павза, злісний рух?
Чи ж не твоїм взірцем надхнений
Стремить в зеніт звитяжний дух?
Сувору мову інтегралу
Мотор у пісню перелив, —
Яку ти можеш більшу славу
Укласти в блідість власних слів?
Мовчи. Ще мить. Хай доспіває,
Дасть вченій впевненості крил.
Ця сама пісня нас чекає
Над морем українських сил.
1953
246
ЮРІЙ КЛЕН
І. Пам’яті Освальда Бурґгардта.
У грудневій книжці „Вістника” за 1933 рік на пер-
шій сторінці з’явилися два сонети під загальний титу-
лом „Кортес”, підписані нікому до того незнаним прі-
звищем — Юрій Клен.
Уява почала гарячково працювати: хто це може
бути? Розуміється, не новак, рука майстра, інтонації
поета справжнього, що так скажу, іспитованого, тема-
тика — в нашій поезії — майже сенсаційна. Перша асо-
ціація імен — Юрій Клен-Юрій Липа. Справді, Липа
любив екзотику і екзотичні постаті. Але Липа був „су-
хуватий”, графічний... Звідкіля б у Липи така опуклість
образу:
І бачив ти крізь млу й прадавній жах,
Як ідолів роззявлені пагцеки
В диму пожарів репались від спеки
І злото сліз текло гм по щоках.
Інші здогади відпадали. Залишалося єдине раціо-
нальне припущення, що на обрії з’явився попросту
цілком новий, цілком оригінальний і, головне, цілком
вже дозрілий поет, який лише невідомо де „дозрівав”,
бо на сторінках жодного часопису, ні „тут”, ні „там”
(себто в УССР) — не з’являвся.
Згодом (а це наступило не так скоро), коли ім’я
„Юрій Клен” було розшифроване, пережилося кілька
прикрих хвилин досади: як міг не домислитися, що
розв’язання цієї загадки могло бути лишень одне? Ос-
вальд Бурґгардт і тільки він! Було це тим більше прик-
ре, що з Освальдом уже від півроку провадилося інтен-
зивне листування і були добре відомі, як факт його пе-
ребування на еміграції, так і обставини, наслідком яких
він на еміграції опинився.
247
Та тепер ось, пишучи ці рядки рівно в п’ятнадцяту
річницю „народження” Юрія Клена і — на пронизливий
жаль — в півторамісячну річницю з дня смерти поета
— вже тієї дрібної прикрости не відчуваєш. Бо це було
таки справжнє народження нового у нас поета. Справді,
з прекрасного культурного діяча і ученого Освальда
Бурґгардта, по сороковім році його життя, зродився не-
сподівано-свіжий поет Юрій Клен, як пізній, але тим
більше дозрілий і повноцінний плід атмосфери київсь-
кої Олександрії, глибокої культури й творчого досвіду.
II.
У традиційних наших некрологах повелося обда-
ровувати кожного померлого всіма тими чеснотами,
яких — між нами кажучи — переважно бракує в сус-
пільстві. З тих чеснот „скромність”, очевидно, займає
одне з перших місць.
Отож, у відношенні до Освальда, та чеснота наби-
рала спеціяльного значення й особливої довершеності!.
Скромність бо є притаманна кожній мудрій або справді
вартісній людині. Талановитий письменник мусить бу-
ти скромним і то прямо пропорційно до свого таланту,
бо, чим більше він талановитий, тим ясніїпі для нього
границі його спроможностей.
Інша річ — як та скромність проявляється назовні,
бо часом, залежно від темпераменту людини, робиться
вона — в очах громади — чимсь близьким до того „уни-
чиженія”, що, як відомо з Святого Письма, є „паче гор-
дости”. Скромність Освальда була така природна і са-
мозрозуміла, як мелодія в музиці. Була вона позбавлена
якихбудь домішок чи забарвлень. От, так собі, був Ос-
вальд скромним, бо іншим не вмів бути. Але, як справ-
жня скромність, не виключала вона здібности у Осваль-
да говорити часом дуже прикру правду там, де хтось,
що уважав би себе за незнать як відважного, завагав-
248
ся б і, правдоподібно, „цофнувся” б. Ця мужність Ос-
вальда особливо яскраво проявилася в критичних за-
уваженнях в літературі, себто в ділянці, де він напевно
знав, що не помиляється. Ілюстрації до цього тверджен-
ня читач найде в теці посмертних нотаток Освальда,
що де-не-де були опубліковані. А що кількість неопуб-
лікованого по Освальді буде велика, з цим мусимо по-
годитися, хоча б тому, що у нас існують (а може вже
й ні?) досі неопубліковані рукописи напр. Франка. Це
вже — одна з таємниць внутрішньої механіки нашого
суспільного життя, що такі документи культурної гань-
би, як „поеми а 1а „Юда з Іскаріоту” публікується не-
гайно, а якийсь там Франко „може почекати”...
Скромність Освальда не дозволила йому „засиґна-
лізувати” народження Юрія Клена навіть найближчим
приятелям. Скромність Освальда, свідомого себе майстра
слова, наказала йому — перед друком „Проклятих ро-
ків” — післати їх „на опінію” навіть не під властивою
(з браку Зерова) адресою. Скромність Освальда прояви-
лася і в тім, що, за тиждень до смерти, на запитання
досить близької йому людини, „хто такий Порфирій Го-
ротак?” (як відомо, остання „інкарнація” Освальда), він
відповів (відвівши очі) — „не знаю”.
Мужня скромність і скромна мужність Освальда
Бурґгардта проявлялися, особливо в страшних останніх
роках, частіше і то не лише в „літературі”, але, чи до-
відаємося про ті прояви, — дуже трудно сказати. Про
це могли б були розповідати пошарпані легені покійно-
го, до краю натруджене серце... Та хіба ще ті столи по
таборах і видавництвах, де він — після оплесків та
прийнять — мусів ночувати... Та хіба ще ті краєвиди,
які минав він в своїх мандрах останнього, „сковородин-
ського” періоду життя.
Може — хто знає? — чи не з тієї ж мужньої, мов-
чазної, самовідданої, героїчної скромности — він так
передчасно помер...
249
ПІ.
В поважнім віці, після сороківки, поети рідко на-
роджуються, як це доводить нам історія світової літе-
ратури. Але, все ж, такі випадки, такі винятки — їх ли-
ше кілька було — трапляються. До них належить і
Юрій Клен.
Правда, Освальд Бурґгардт віддавна був літера-
турно-чинний, ще з молодих літ. Але та літературна
чинність його була перекладницька. Бурґгардт був, ще
за студентських літ, одним з перших на терені України
перекладачів тоді ще малознаного в б. Росії Р. М. Ріль-
ке. Переклади ці — а їх була ціла книга — залишають-
ся зразковими. На іншім місці вже доводилося зупиня-
тися на труднім мистецтві поетичного перекладу і тут
не випадає повторюватися. Досить лише підкреслити,
що з О. Бурґгардта був вже тоді не просто собі пере-
кладник, лише поет-перекладчик. І цим буде сказано
все.
Поетом-перекладчиком він залишався довго. І саме
в такій своїй якості й увійшов він до ґрона київських
неоклясиків, що й увічнив Зеров в знаній епіґрамі:
Загул пошив мене в поети,
Втопив у липовім меду.
Із бляхи я роблю сонети,
Що хочеш, те й перекладу.
Отже, річ ясна, що Юрій Клен „мав з чого” зроди-
тися, реальні підстави, „матеріяльні” — що так скажу
— основи для цього були. Але, щоб поет „зродився”, —
цього мало. Потрібним є передусім духовий імпульс,
особливий духовий струс, своєрідний удар, „травма”,
як називають це медики. Такою „травмою” — а це май-
же поза всяким сумнівом — був факт еміграції Осваль-
да Бурґгардта і все те, що в цьому, для нас так буден-
ному, слові криється.
Хто пережив страшну операцію розриву з живим
250
тілом Батьківщини, хто відчував пекучий брак Бать-
ківщини, як вічно роз’ятрену рану, хто задихався в чу-
жім повітрі, в чужім підсонні, під чужим небом, той
зрозуміє, про що тут іде річ, і той собі легко може уяви-
ти ту психічну „травму”, що спричинила появу оригі-
нального поета Юрія Клена, який замінив тонкого й
культурного письменника, поета-перекладчика Осваль-
да Бурґгардта.
Та той факт, що „Юрій Клен” не був молодиком,
потягнув за собою певні наслідки. Розбуджена енерґія
поета, що була незужита в молодшім віці, і що знахо-
дила для себе натуральний вираз у довершеній майстер-
ності досвідченого письменника, — розгорталася все
ширше й ширше. І такі досягнення, як „Прокляті роки”
чи „Каравели” — сміємо твердити — були лишень ета-
пами далекої дороги Клена, були лишень першими ста-
діями плідної творчої майбутносте, можливо, аж до, так
само плідної й так само творчої, старости Освальда
Бурґгардта включно.
Про це свідчить велике, хоч і незакінчене полотно
„Попелу імперій”, речі, в задумі своїм, маштабу поеми
Дайте. Це підтверджує несподівано бурхлива, як
на вдачу покійного, інша літературна діяльність його
в останніх страшних роках війни й поновної еміґрації,
пошукування нових форм вияву себе (історія з „Порфи-
рієм Горотаком”, поява ряду новель, редакційно-кри-
тична діяльність) і осягнення величезної широчини
творчости, й навіть многопляновости її.
„Молодий” поет не був би спроможний на такий
діапазон. На це міг дозволити собі лише мистець, що
вповні володів своїм „ремеслом”.
І саме на цім полягає вага втрати, яку зазнали на-
ші література й культура зі смертю Освальда Бурґгард-
та. Побідний похід творчої особистосте до все нових і
нових обріїв, до все нових і, чим далі, дорогоцінніших
осягнень — смерть та перетяла несподівано-болючо й
немилосердно-безповоротно.
251
IV.
Здібних до мистецтва людей нашому народові ні-
коли не бракувало. Таланти серед цих людей трапля-
ються не так рідко, як у народів інших (щастя це наше,
чи нещастя, — тема велика і її тут не зачіпаємо). Тих,
що „шукають” і все „подають надії” (часом аж до си-
вого волосу), є у нас навіть забагато... Але тих, що, за-
мість більш або менш блискучих „надій”, подають го-
тові і безсумнівно-вартісні осяги — доконані твори і ді-
ла, тих — пощо лицемірність? — ми маємо до болю не-
багато.
Серед тих кількох людей був Освальд Бурґгардт.
І тепер його — немає. І ніхто його — на тім його
відповідальнім і незаступнім становищі в нашій куль-
турі — не заступить, принаймні, на теперішншім „від-
тинку часу”, на цім — дуже критичнім для нас — етапі
культурно-національного процесу. Бо додаймо ще од-
не: Освальд Бурґгардт був не лише Юрій Клен, автор
допіру розпочатих новель і навіть батько того самого
Порфирія Горотака, але й широкозорий критик, учений
і літературознавець, ерудит, людина трьох головних
світових мов — і людина, наслідком багатьох причин,
навіть може й наслідком свого походження, культурно-
скристалізована.
Вдармося в груди й признаймося, що (знову ж —
наслідком цілого ряду цілком закономірних і „об’єктив-
них” причин) такого роду одиниці серед нашого суспіль-
ства можуть бути полічені на пальцях, може, лише од-
нієї руки.
І тоді допіру усвідомимо собі, кого ми в особі Ос-
вальда Бурґгардта втратили. Втратили — „непомітно”,
„з легким серцем”, майже злочинно.
Бо й пасивність та байдужість — теж іноді бувають
злочином.
17. XII. 47.
252
II. В десятиріччя смерти.
Справжнє ім’я і прізвище Юрія Клена — Освальд
Бурґгардт. І ім’я, і прізвище не залишають жадних сум-
нівів що до національного походження видатного нашого
письменника.
Нещодавно стався такий випадок, що саме проф.
Ганс Кох (колишній сотник Галицької Армії, а нині ви-
датний німецький вчений) — мав проголосити гіпотезу,
що й Максим Рильський, і Юрій Клен прийшли до ук-
раїнської літератури з ч у ж о ї, мовляв, культурної сфе-
ри, а то з тієї причини, що (як подавав в свій час у „Сво-
боді” проф. Мірчук слова Ганса Коха) українська літе-
ратура „завдяки Шевченкові, Кулішеві (Пантелеймо-
нові), Лесі Українці та Романові Купчинському — осяг-
ла значного розвитку”.
Приходиться полишити на боці досить парадоксаль-
не зіставлення імен, бо, зрештою, не про це тут ходить.
Полишимо також на боці явний абсурд з Максимом Риль-
ським, якого кровна і духова зв’язаність з будь-що-будь
нашим Правобережжям (навіть з давнім культурно
польським слідом в нім) не може збуджувати жадних
сумнівів, або висувати якібудь проблеми асиміляцій-
ного порядку.
Шановний професор Кох, якому мусимо бути вдяч-
ні завжди, хоча б вже за останній його труд — цілу Ан-
тологію нашої лірики в прекрасних його перекладах, —
тут явно впав жертвою або непоінформованости, або пе-
ресадного теоретизування. І то не лише з Рильським, а
й з Бурґгардтом. Правда, у випадку Бурґгардта існують
деякі факти, що могли б становити для формаліста чи
софіста певний дискусійний матеріял.
Освальд Бурґгардт, походивши з німців-колоністів,
ніколи не поривав ані з мовою свого походження, ані з
культурою нації, з якої батьки його прийшли на Укра-
їну. Не поривав навіть і пашнортово, і тому був за І Сві-
тової Війни, як громадянин Германської Імперії, інтер-
253
нований ще царським урядом на московській півночі
(в Архангельську). І цей же пашпорт дав йому геть піз-
ніше змогу врятуватися на початку страшного больше-
вицького голоду від видимої смерти: він покинув Бать-
ківщину допіру р. 1932 і подався під захист своєї пра-
батьківщини, де в старовиннім Мюнстері й почав викла-
дати славістику і де його застала II Світова Війна.
Розуміється, література — велика річ і легковажити
її притягаючу і „втягаючу” силу не приходиться. Воло-
димир Короленко, україно-поляк з походження, уро-
дженець Волині, з нагоди публічного неподання йому
руки Миколою Міхновським, змушений був в справі
свого російства забирати голос і навіть подати зовнішньо-
ефектовну але й досить ризиковну змістом формулу:
„Моя батьківщина — російська література”.
Формула, як бачимо, досить дивовижна, хоча б сво-
єю абстракційністю і майже паперовістю, що не пере-
шкоджало їй імпонувати деяким представникам лібе-
рально-народницької інтелігенції, і то не лише нашої,
а й польської. Мовляв, Короленко, увійшовши чи ви-
йшовши з царства Толстих та Достоєвських, є, само-
собою, розгрішений від ріжних національних закидів,
бо він, мовляв, вище того — словом ідеальний приклад
для ліберальних хрестоматій... та не менш ідеальний
зразок ленінсько-сталінської політики в т. зв. „націо-
нальном вопросє”. Аджеж то не випадок, що вже на са-
мім початку совєтської окупації — вулиця столичного
Києва, яка носила ім’я князя Володимира Святого і Ве-
ликого, була, якстій, переоктябринена на вулицю Воло-
димира Короленка. Випадків в совєтській політиці на
Україні немає і не може бути; там все продумано і роз-
пляновано, чи то буде провокаційне впровадження в
армії звання „старшіни” (отже офіцера) для совєтсько-
го фельдфебеля, отже вічного підстаршини, — для під-
креслення зневаги і погорди і для українського слова, і
для пам’яті Української Армії.
Але нічого не помогло Володимирові Короленкові
254
— ні єрихонська реклама за життя, ні напис на історич-
ній вулиці священного Києва. Видатнішим письменни-
ком Короленко ніколи не був за життя, а по смерті на-
віть чесні родовиті москалі згадують його ім’я з іроніч-
ною посмішкою, як символ національного євнухизму і
гермафродитського безплодія, що свою мистецьку не-
докровність прикривав т. зв. суспільною діяльністю,
себто жалісною співучастю в політиці культурної де-
зукраїнізації України.
Так. Література є велика річ, але Батьківщиною во-
на бути аж ніяк не може, бо, навпаки, сама є дитиною
Батьківщини й Нації. Бо є речі сильніші за літературу,
навіть таку прилипливу й отруйну, як російська.
Освальда Бурґгардта породило старожитнє, історією
насичене Поділля, а згодом формувала наша Волинь, її
пущі й ріки, її поля й оселі, її замчиська й городища.
Підсоння, краєвид, расове оточення, тисячолітня куль-
турна авра — ось що вплинуло на німецьке походження.
І — через бездоріжжя упадаючої імперії, через дого-
ряння останніх решток петербурзької культури, в за-
гравах української національної революції — крізь Зо-
лоту Браму Києва Освальд Бурґгардт увійшов в саме
серце нашої культури. Там, „в ґроні п’ятірнім нездола-
них співців”, словами Драй-Хмари кажучи з його вже
історичного сонету, — Освальд Бурґгардт зайняв своє
місце в найбільш висуненій вперед, найбільш небезпеч-
ній і, як тепер, вже з історичної перспективи бачимо,
найбільш дієвій — бойовій заставі нашої нації в смер-
тельній війні за її духове існування.
Йосип Лободовський мав рацію, коли дотепно порів-
нював сонети неоклясиків з автоматом на 14 набоїв. Для
большевицької барбарії неоклясичні кулі були найбільш
дошкульні, бо сягали найглибше — до культурних пра-
джерел, а вони відтинали нас від ворога найбільш гостро
й радикально.
Неоклясичне сузір’я вічними діямантами сяятиме
на небі нашої національної культури в страшну добу на-
255
шої історії і сяятиме кермівним дороговказом на потомні
часи, хоч в тім сузір’ї померкла одна з найбільших зір
за життя — маю на увазі того, кого Микола Зеров на-
звав роеіа гпахітиз. Освальд Бурґгардт — одна з п’я-
тьох зір цього сузір’я — в часі його найбільшої кульмі-
нації був, так би сказати, зіркою в нім присутньою, але
й затемненою. Допіру на еміґрацїї та зірка засяла сяє-
вом першої величини і непроминального блиску. З Ос-
вальда Бурґгардта, ерудита, майстра стилю й незрівня-
ного своїми безмежними можливостями поета-переклад-
чика — зродився, так само природньо, так само орга-
нічно і так само неуникненно, — оригінальний поет і
співтворець нашої національної культури — Юрій Клен.
* *
*
Зміна письменником рідної мови річ в історії світо-
вої літератури не нова, хоч, розуміється, не така часта,
особливо в поезії (француз Шаміссо та напів-чех Рільке
— в німецькій поезії). Але існують два великі й подекуди
символічні ймення Гоголя й Коженьовського-Дж. Кон-
рада, що їх обох, до речі, породила наша щедробагата
земля.
Але й проблема двомовносте в справі Освальда Бурґ-
гардта-Юрія Клена майже в цілості відпадає. Якщо й іс-
нує кілька його майстерних перекладів поезії неокля-
сиків на німецьку мову, то імена і Освальда Бурґгардта,
і Юрія Клена звичайно підписували твори лише укра-
їнської — і мовою, і духом — літератури.
І мусимо бути лише вдячні долі, що вона нам пі-
слала цього „чужинця”, якщо хтось наївний уважатиме
Юрія Клена за такого. Була б тоді це аж надто гойна ре-
компенсата за бувших, теперішніх і, на жаль, майбутніх
таки-рідних Короленків.
Для людей, що походять з чужого культурного кру-
гу (якщо цей круг є вповні окреслений), — наші асимі-
ляційні спроможності, без зайвих ілюзій кажучи, е ду-
256
же а дуже скромні. Таку людину могли б притягнути і
втягнути — природа України, музичний інстинкт нашо-
го люду, його майже магічна система тисячолітньої ети-
ки і просякнений тією етикою майже обрядовий побут.
Але все це відносилося б не до міста, пляново деґрадо-
ваного імперією до колоніальної провінЦійности, а лише
до передреволюційного, закінчено-повного в своїм на-
ціональнім існуванні, — села. Наша національна куль-
тура, тим більш наша національна література, — мають
кількість неукраїнських імен мінімальну.
Освальд Бурґгардт міг би піти по лінії імперської
культури і імперської літератури — а вони в своїй піз-
ньо-петербурзькій фазі ще були, безумовно, атракційні.
Але Освальд Бурґгардт пішов туди, куди кликала його
під українським небом розквітла душа, куди вела його
християнська етика і о б о в’ я з о к, не колоніста чи ко-
лоніяльного відпоручника метрополії, лише обов’язок
сина Землі. І в обороні духу тієї Землі він і впав, як
воїн у поході, віддавши тій Землі свої сили, свій хист
і успадковані ним цінності його предків.
* *
І тут трудно стриматися, щоб не згадати обставин
його смерти, припускаю, досить знаних, щоб їх тут, у
всій їх прикрості, повторювати. Але п а м’я тати ці
обставини треба, не заспокоюючи наше, коли вже не на-
ціональне, то, принаймні, суспільне сумління —
ріжними готовими і досить стертими формулами.
Ми досить щедрі на короткотривалі емоції чи навіть
ентузіязм, на оплески й публічні вшановування, на пиш-
ні, але, на жаль, похоронні вінки і на посмертні імпрези
з щирими, але вже спізненими жалями. Саме в цей день
хочеться пригадати той історичний факт, що Шевченка
викупили з кріпацтва не ті наші дідичі і навіть маґнати,
які ще тоді існували і легко могли довідатися (в Петер-
бурзі), що свобода талановитого земляка коштує 2500
17
257
паперових рублів, але викупила Шевченка фактично,
як це не парадоксально, царська родина, для якої було
влаштовано Василієм Жуковським авкціон з портретом
пензля Карла Брюллова.
Ми автоматично повторюємо, що професорську кан-
дидатуру Франка провалили, мовляв, польські інтриґи,
хоч, в дійсності, там значно більше було інтриґ таки рід-
них. А що значила в біографії, а тим самим і в творчості
Франка та неосягнена ним професорська катедра — не
знаю, чи всі собі хоч тепер уявляють.
І чи мали б ми творчу спадщину Лесі Українки, як-
би вона народилася не в родині матеріяльно незалежного
дідича, — це теж питання, над яким варто — час від
часу — зупинитися.
Згадую ці болючі факти не для якихось порівнянь.
Навпаки, як кажуть французи, іоиїе ргорогііоп £агсіее
— у всіх відношеннях. Згадуючи це, хочу лише підкрес-
лити відповідальність суспільства чи того се-
редовища, яке мало б тим суспільством бути.
З багатьох причин — ми мусимо бути особливо чуй-
ними й відповідальними по відношенню до людей духо-
вої творчости, що їх нам Провидіння посилає. І тут хо-
дить не лише про справи матеріяльні, а саме — і в пер-
шу чергу — моральні, бо без них не може бути жад-
ної „матеріялізації”. Людина духової творчости мусить
в нашій громаді чи серед нашої спільноти мати, якщо
вже не базу, то, принаймні, якусь більш-менш намацаль-
ну точку опертя. Без дотримання цієї елементарної
вимоги — наша національна активність виглядатиме до-
сить імлисто і ми, як спільнота, просто кажучи, стра-
тимо право на людей того роду.
ф
10 літ тому вмер Юрій Клен, вмер випадково
і передчасно — як болюче усвідомлювати собі ці
слова! Його літературна спадщина, завдяки добрій волі
258
земляків і енерґії сина — є зібрана, усистематизована і
ось вже послідовно виходитиме в світ.
Літературна діяльність Юрія Клена не обмежува-
лася ліричною поезією і, тим самим, не обмежувалася
лише молодістю, з якою лірика, зазвичай, в’яжеться
Поет Юрій Клен зродився з Освальда Бурґгардта вже
на еміграції, отже в людині вже літній і досвідченій, ко-
ли ранній романтизм уступає місце філософічному роз-
думові, а ліричний порив вагітніє ваготою мислі.
Плодом цього з’явився том „Попелу імперій” — ши-
роке полотно, на якім поет мав завдання дати образ цілої
історичної доби, але дати не лише образ очима свідка й
сучасника, як це маємо в історичнім романі чи актуаль-
ній повісті, а й дати те, що за тим образом зовнішніх по-
дій таїлося й діяло, і в тих зовнішніх подіях реалізува-
лося. Ходило тут Кленові, що так скажу, не про фізику,
а про метафізику, не про історіографію, а про історіосо-
фію.
Ще, як Освальд Бурґгардт, Юрій Клен був однією
з п’яти зір київської школи неоклясиків. Так з’явилися
чудові німецькі переклади неоклясичної нашої поезії і
так з’явилися дорогоцінні спогади про неоклясиків. По-
кійний був університетським професором — і так з’я-
вився том „Історії німецької літератури”. Освальд Бурґ-
гардт почав свою літературну діяльність в Києві, як май-
стер перекладу, — отже в спадщині Юрія Клена маємо
ряд прекрасних перекладів з французьких, німецьких
і англійських поетів, а серед них — дві найбільш харак-
теристичні речі Шекспіра-драматурга. Ця спадщина є
захована, нею опікуються і вона залишиться серед куль-
турних надбань нашої нації на потомні часи, якщо в на-
шій страшній добі ще існуватимуть, розуміється, архі-
ви, бібліотеки і книгосховища. Але перед 10-ма роками
ми втратили — і вже безповоротно — письменника, як
живу істоту, письменника, як особистість, як людину.
І коли трапляється, зазвичай, що дорібок письменника
залишається більшим за його особистість, то у випадку
17*
259
Юрія Клена треба з болем ствердити, що, як не багата
й многобічна є його літературна спадщина, то, все ж,
жива особистість письменника була безсумніву багатша
й більша навіть за таку багату спадщину по нім.
Багатша й більша була та особистість вже з тієї
простої причини, що та особистість була вся ще в рості,
в розгалужуванні, в процесі щедрого овочування. Пе-
редчасна смерть перетяла це творче існування в момент,
коли багаті потенціяльні можливості письменника ще
були далекі від повного їх використання.
Життя письменника було підтято в зеніті його твор-
чих сил. І його жива, діюча, притягаюча й справді
творча особистість стала відсутньою саме тоді, коли,
може, ніхто інший, персонально, так не був необхідний
саме на еміграції, як він.
Вже нині, по 10 роках, всі ми, кому дорога й близька
доля нашої літератури, болючо відчуваємо саме персо-
нальну відсутність Юрія Клена — поета, приятеля, вче-
ного, майстра і вчителя — вчителя в повнім розумінні
цього слова, вчителя тих поколінь, що зростають саме
тепер і так насущно потребують його запліднюючого сло-
ва, його вірної руки, усміху його мудрих і любих очей.
14. X. 57.
13. ТРАВНЯ 1933 РОКУ
І.
Перші кроки Хвильового в літературі були вірші —
типове непорозуміння майже для кожного справжнього
прозаїка (відомі приклади, коли, навпаки, •—- справжній
поет починав з прози). І, що прикметне, вірші ті були
зовсім не такі безнадійні, як це у майбутніх прозаїків
(хіба за вийнятком французів) звичайно трапляється.
Технічно ці вірші були зовсім впорядку. Переважав мод-
ний тоді „вільний вірш”, що сам один возніс був — на
260
деякий час — напр., Валеріяна Поліщука на вершини
„Гомера Революції” й українського Вітмена.
Моментами підносились вони до справжнього пато-
су („Отче наш, електричної системи віку”), частіш спа-
дали вони в „соціальне” експериментування досить
хрестоматійного рівня (вірші про шевця), але завжди за-
лишались на певнім стилістичнім рівні. Видно було, що
рука, яка їх писала, не могла бути нездарною. Але для
людини, що володіє „ліричним слухом” (щось на подобу
слуху музичного), було ясно, що вірші не були стихією
Хвильового, то не була мова адекватна його обдаруван-
ню, то не був інструмент для цього мистця. Раціонально
цього усталити не можна, але той, хто „ліричний слух”
мас, зрозуміє в чім тут річ.
Та брак того „ліричного елементу” у віршованих
спробах Хвильового в найменшій мірі не перешкодив
буйно розквітнути поезії справжній (і, власне, ліричній)
в його пізніших етюдах та новелях. Згадати б хоч новелю
з широко відомим і вже майже клясичним рефреном
„А сосни гудуть, гудуть...”, де виявився навіть своєрід-
но-неповторний, з геніяльною („леонтовичівською”) чут-
ливістю виявлений ритм.
Кожному творцеві, остаточно, притаманною є одна
питома „форма”.
Трудно ставити проґнози, з огляду на передчасно
обірване життя письменника, як розгорталася б твор-
чість Хвильового далі в тім віці, коли справжній про-
заїк властиво дозріває. Чи чекали Хвильового ширші
форми, на що був вельми прикметний і вельми обіцю-
ючий натяк (уривок з роману „Іраїда” в „Житті й Рево-
люції” десь за 1926-27 рр.), чи пішов би він шляхом Го-
голя-сатирика — важко й небезпечно гіпотезувати. З
тієї спадщини, яку залишив Хвильовий-письменник,
вирисовусться він, як майстер новелі, новелі своєрідної,
і то не лише в нашій літературі. Хотілося б уточнити:
новелі — ліричної (музичної?).
По такі голосні й такі важливі в його дорібку „Вальд-
261
шнепи”, яких позалітературне значення виходить дале-
ко поза межі цього нарису, з літературної точки погляду
не є роман, принаймні в тому клясичному значенні, в
якому це поняття розуміли від Фльобера до Підмогиль-
ного з Стендалем і Гамсуном включно. Літературна фор-
ма грає у „Вальдшнепах” ролю допоміжну, як пре-
текст роздати монологи автора окремим дієвим особам
роману. Цей „роман” був псевдонімом політичного
трактату, який з причин цензурних, очевидно, не міг
би ніколи побачити світу.
Не треба бути аж спеціально музикальним, щоб від-
чути наявну, чисто музичну фактуру в новелях Хви-
льового.
І тут сама собою насувається певна концепція.
Своєрідно поточилася творча біографія Тичини. З
понадісторичної височини впав він, як поет, майже без
затримання (ані цикль „В космічнім оркестрі”, ані деякі
партії „Вітру з України” навіть затримкою не сталися),
— у ту власне „яму”, куди він пізніш войовничо накли-
кав вкидати „усіх панів”... Тичина-поет і віршописьмен-
ник віддавна вже існує, що так скажу, посмертним існу-
ванням. Та ніколи не зайво підкреслювати, паки й паки,
епохальне значення перших трьох його книжок (хоч у
„Плузі” вже були перші початки неминучого упадку).
Історичну ролю Тичини можна порівняти з ролею
відкривачів: в нім було — для нашої поезії — щось від
Колюмба чи Нютона. Його відкриття увійшло тепер в
нашу свідомість, як річ сама собою зрозуміла. Музичну
стихію нашої поезії ми сприймаємо тепер, як очевид-
ний факт, музичний світогляд нашої поезії („горять
світи, біжать світи музичною рікою”), музичну есте-
тику („дієзи, дієзи в ключі!”) і навіть — музичну е т и-
к у („соціалізму без музики ніякими гарматами не вста-
новити”) — словом панмузикалізм чи панмелодизм на-
шої духовости в області мистецтва став тепер аксіомою.
Це тепер видається нам дуже простим і природним.
Але згадаймо: зовнішньо-механічні дзеньки-бреньки
262
раннього Чупринки, порівняно рідкі вияви справжньої
гармонії в Олеся (про Вороного нема що й казати), вреш-
ті, — важка і вперта боротьба саме за „музику” в віршах
Лесі Українки (Рильський — зовсім окрема лінія)...
В літературнім процесі лірика завжди стоїть в аван-
гарді доби, завжди випереджує (вірніш попереджує)
добу. Не інакше було і в нас: на початку нової доби хро-
нологічно стоїть Тичина. Проза, отже „епос” — прийшла
пізніше.
І коли під таким „музичним” кутом подивимося на
новелі Хвильового, то мусимо їх поставити г е н е т и ч-
н о у безпосередній зв’язок не так із „Соняшними кляр-
нетами”, як із „Замість сонетів і октав”, в яких Тичина
дав геніяльно нашкіцовану перспективу новій україн-
ській прозі (та й драматургії: навіть в ремарках Куліша
цей вплив відчувається, вже не кажучи про „Патетичну
сонату”, як композицію, власне, панмузикального харак-
теру).
Алітерованість в прозі Хвильового дуже яскрава.
Всі ці словесні переливи (лі-лю-лі, латаття-Латвія), на-
прочуд тонка ритмічність — власне внутрішньо-музи-
кальна, а не зовнішньо-механічна, і багато інших ознак
— не залишають жадного сумніву: проза Хвильового є
майстерно-надхненно інструментована від почат-
ку до кінця.
І саме звідсіль, з цього надміру музики (ліричної му-
зичности й музичної ліричности) в словеснім майстерстві
Хвильового-новеліста, походять всі характеристичні не-
домагання його прози: розхитаний (часом ледве означе-
ний) кістяк, брак композиційної потужности (особливо
в ширших творах), імпресіоністичний телеграфізм ре-
чень (вони не мазки, а ноти), незвичайна, нетрадиційна,
як на прозаїка, чисто-лірична сміливість епітету („синій
дощ”, „закобзарена психіка”) й метафори.
Можна з певністю твердити, що в нашому літера-
турному процесі, початку 20-их років Тичина й Хвильо-
вий стоять у безпосереднім генетичнім зв’язку. „Соняш-
263
ні клярнети” через „Замість сонетів і октав” творять з
„Синіми етюдами” неперервальну послідовність.
Тут побічна увага. Імпресіоністична новеля має в
нас своїм батьком і майстром Василя Стефаника, що —
через Косинку — логічно накреслив виразну лінію тра-
диції. Але ця лінія майже нічого спільного не має з твор-
чістю Хвильового-новеліста, поскільки особливих „му-
зичних” явищ в собі не містить. Імпресіонізм Стефаника
є графічний, „дереворитний”, як він є графічно-
кольорований у Черемшини й Косинки. Ритм з’явля-
ється в Косинки (й пізнього Черемшини), але він вже
в’яжеться з відкриттям тичинівського панмузикалізму.
Те, чого доконав в області поезії Тичина, те в області
нашої прози доконав Хвильовий-новеліст. Підкреслює-
мо: новеліст. Хвильовий-повістяр не встиг розвинутися,
бо в цій ділянці він залишив або натяк (згадана „Іраї-
да”), або — з строго літературної точки погляду — явну
невдачу („Вальдшнепи”).
2.
Як Тичина „Соняшних клярнетів”, як Хвильовий
„Синіх етюдів” та „Арабесок” є в мірилі загально-євро-
пейськім (отже — світовім) — явищами либонь без пре-
цеденсу, так в дальшому ході нашого культурного про-
цесу Відродження такого ж порядку явищами прийшли
Курбас в театрі, Яновський — в романі, Куліш — в дра-
матургії, Довженко — в фільмі.
Це є вершинні, як дотепер, досягнення нації
(враховуючи, очевидно, Нарбута й Леонтовича) в мис-
тецтві, якими наш нарід і наша Батьківщина переступи-
ли національну границю. Коли ця істина видається ще
неочевидною, то тільки тому, що ми досі не маємо полі-
тичного суверенітету, бо лише брак національної дер-
жави стоїть на перешкоді визнанню „Нобелівського”, чи
іншого характеру. Найстрашнішим є те, що всі ці мистці
264
— в той чи інший спосіб — приведені до стану творчого
(і майже всі фізичного) небуття. Досвідчений і підступ-
ний ворог перевів і переводить цю операцію справді не-
щадно й систематично, часом з великою чуйністю й ра-
фінованістю. Якщо маляра Мурашка й композитора Ле-
онтовича вбивають „невідомі бандити” (Мурашка вбили
1917 р. на київській вулиці в білий день на очах його
дружини, а Леонтовича вбив в його власній хаті вночі
„подорожній”, що впросився заночувати), якщо повний
сил і життєвости Нарбут в кілька днів гине від підозрі-
лої „хвороби шлунка”*), якщо Куліш, Курбас, Підмо-
гильний, Зеров — невідомо як і коли зникають, то напр.,
Сосюра й Тичина (як Рильський і Бажан) — „живуть”...
Втрати наші в цій області безповоротні. Це вже не
втрати, а зяючі діри в серці й розумі народу. Все це були
особистості, що починали епоху, особистості на повну
міру й суверени в своєму мистецтві**)
3.
Хвильовий, під цим оглядом, був сувереном не так,
може, в мистецтві, бо воно було лише одним із виявів
його творчого єства, як у житті. Тому й смерть його но-
сить таку ж печать суверенности, як і життя.
Провідною темою його творчости була боротьба з
психічним комплексом рабства, рабства спеціяльно ук-
раїнського. Духом цієї боротьби овіяні його новелі, але
*) Додаймо, що так само підозріло вмер цроф. М. Туган-Ба-
рановський в потязі, їдучи на Версальську конференцію репре-
зентувати Україну як економічний експерт.
**) Недавно потрапила нам до рук книжка оповідань колиш-
нього автора „Чотирьох шабель” та „Вершників”. Враження
було страшне. Велике майстерство й виняткове відчуття стилю
— нелюдськими, очевидно, зусиллями — були пристосовані до
серійно-стахановської продукції сахаринно-солодкавих зразків
нинішньої совстської прози: з восковими ляльками старанно
причісаних „героїв”, з масним істінно-русскім блаґоденствіем, з
відданістю старшому братові та його всевидющій владі...
265
оголеної виразности набирає напрямок цієї боротьби в
памфлетах та ідеологічних нарисах. „Перестати диви-
тися на диригентську паличку Москви” і „дерзать” —
ось найхарактерніші — серед багатьох інших — гасла
Хвильового, в яких він увесь.
Те, що спрощено називається „російською” револю-
цією, є процес, в якому треба відрізнити виразні стадії:
1) у п а д о к петербурзької імперії і 2) р о з п а д її на на-
ціональні організми. Пробуджена в тім процесі наша
батьківщина породила новий тип українця, в якого сер-
ці вже не було місця для малоросійської „обоюдности”.
Ці люди почули себе синами Батьківщини-Нації, а не
колоніального племени.
Дуже цікавий епізод читаємо в спогадах Юрка Тю-
тюнника. Бувши старшиною 1-ої світової війни, він, з ви-
бухом революції, приїхав був „українізувати” частини
певного Гарнізону. Зібраним в російських одностроях лю-
дям він наказав: „Українці, піднесіть руки!”. З тисяч-
ного натовну піднеслося ледве кілька рук. Тоді він ска-
зав: „Малороси, піднесіть руки!”. Піднесла руки частина
натовпу. Врешті: „Хахли, піднесіть руки!”. Піднесло
три чверті натовну. А коли він наказав: „Українці, ма-
лороси й хахли — піднесіть руки”, то підніс руки майже
цілий гарнізон.
Ця Тютюнникова Градація (що сам був людиною ре-
волюції) дуже характеристична, дуже точна й дуже ак-
туальна, на жаль, і тепер... Ці три ступені — хахли, ма-
лороси й українці — це соціонаціональне розверсту-
вання населення нашої землі, доконане й докопуване
Москвою систематично. Коли змінити лише терміноло-
гію — „советский человек” — громадянин УССР —
„буржуазний націоналіст”, — побачимо, що ця Градація
й розверствування, суттю, в совєтській дійсності не
змінилися. Змінилися лише пропорції поміж складника-
ми цієї потрійної формули, і, може, змінилися трагічно.
Геніяльно появлений М. Кулішем герой — Мина Мазай-
ло каже: „Чує моє серце, що з тієї українізації нічого не
266
вийде”. І це передчуття накреслює перед ним „генераль-
ну лінію” його життя: змімікризуватися під пануючу
націю за всяку ціну. Бо його тільки хахлацтву ніхто
з совєтських досвідчених чинників не повірив би — він
же не колхозник, а урядовець. Та й колхозникові тепер
совєтський жандарм вміє робити „реакцію на петлюрів-
ство”.
Сергій Пилипенко, голова „Плугу” і перший „ви-
кривач” Хвильового, був, розуміється, тим, що окрес-
лювалося виразом „свідомий українець”. Його „щирість”
носила навіть демонстративно-анекдотичний характер
(бекеша і смушкова шапка). Але і с т о т н ої ріжниці між
ним і Миною Мазайлом, властиво, немає.
Політично і — до певної міри — культурно, то яви-
ща одного порядку. Так з легкої руки Хвильового по-
встав дуже влучний термін „енківщина”.
Саме проти всеукраїнської Енківщини (комплексу
хронічного колоніяльного рабства) була скерована вся
пристрасна ненависть-любов Хвильового і вся його жит-
тьова діяльність. І саме в разючо-нерівній боротьбі із
всеукраїнською Енківщиною Хвильовий упав. Очевид-
но, що зовнішній ворог — раніш чи пізніш — зліквіду-
вав би Хвильового сам. Але, чудово знаючи всі патоло-
гічні властивості психіки раба, ворог хитро передає ви-
конання цієї ліквідації самим любезним землякам, яких
колоніяльно-рабська ненависть до всілякої величі так
яскраво й так часто повторялася в історії. Зовнішній
ворог боявся Хвильового, — рідна Енківщина його
ненавиділа похмурою ненавистю духового каліки.
І ненавидить тепер. Самовбивчий стріл Хвильового був
лише голосним ствердженням дійсного стану речей: ціла
його життьова боротьба — в обличчі сатанічно-зоргані-
зованого ворогом голоду 1933 р. (для підрізання расового
коріння нашого народу) і на тлі масового самоперемальо-
вування Мазайлів на Мазєнінів — видалася фактично
осамітненому Хвильовому безнадійною.
Опертися на когось, почути певну руку соратни-
267
ка, друга, брата — лиха доля йому не дозволила. Навіть
найближчі були або з природи не бійці, або нежиттьові
мрійники, або актори й люди „солом’яного вогню”...
Так, говорячи про цього письменника, мимоволі зно-
ву й знову мусимо повертати до „політичного еквівален-
ту” його схвильованої творчости, так нерозривно зв’я-
заної з його вічно схвильованою й вічно хвилюючою осо-
бистістю. Здається, що навіть у самому музично-ском-
плікованому, новаторсько-виключному, якомусь аж
скрипково-віртуозному стилі новель Хвильового звучить
жагучий протест суверенно-державної психіки Нового
Українця проти колоніяльно-провінціяльної всеукраїн-
ської Енківщини, політично тупої, вайлувато-самозако-
ханої, графомансько-етнографічної і — безнадійної
(„Темна наша батьківщина...”). А, головне, ненавис-
ницько ї до всього, що могло б вирости, до всього,
що носить в собі зерно величі...
Тепер (як і за життя письменника) легко пускати
дотепи на тему не лише „загірної комуни”, але й „моєї
голубої Савої”, де „в заулках-аулах бродили тіні се-
редньовічних лицарів”.
Серед переважно шараварногопачної громади полі-
тичних сліпців і калік — горів, хвилювався, вибухав цей
чорнявий, сухуватий чоловік з вічним вогнем у раз на-
завжди запалених очах. Хвилювався й хвилював інших
самою своєю постаттю, що була живим протестом проти
вічного політичного хуторянства, проти незнищенного
всеукраїнського гоголевого Миргорода, де стоїть вічна
непересихальна калюжа, де безнадійно сваряться Іван
Іванович з Іваном Никифоровичем за бекешу й „гуса-
ка”, де лет історії ніби назавжди зупиняється...
А він хотів бути „шикарним, як леопард”. А він ні-
коли-ніколи не міг бути рабом. Навіть за ціну дальшої
літературної чинности: вже на початку її він занадто
виразно і занадто гостро поставив „бути чи не бути”.
Гайдельберґ, 4. V. 1948.
268
З КИЇВСЬКОГО ПАРНАСУ ОСТАННІХ ЛІТ
Микола Бажай — „17-ий патруль”. Книго-
спілка, 68 стор. 1926. Тираж 2000.
В і н - ж е — „Різьблена тінь”. Книгоспілка, 32 стр.
1927. Тираж 2000.
Він-же — „Будівлі”. Книгоспілка, 78 стр. 1929.
Тираж 2000.
Властиво, замість цієї статті нині варто було б на-
писати реквієм: українську літературу в УССР (себто
„на юґє Союза”) сьогодні фактично загнано в могилу
мовчання. Це безапеляційно підтверджує не тільки той
факт, що з під пера Тичини від року 1925, а Хвильового
від року 1928 не вийшло друком жадного твору,
але й той найбільш яскравий факт, що позаторік за-
крито „Літературну Газету”, а цього року „Бібліологічні
Вісті” і, як зачуваємо, „Життя й Революцію” (закрита
ніби з „браку паперу”, що його забракло чомусь лишень
на Україні... в часі „темпів” і „п’ятілєткі”!). Вже тре-
тій рік нічого не чути про нові книжки Підмогильного,
Антоненка-Давидовича... Навіть книги цілком пристосо-
ваних літ-помпадурів не виходять.
Натомість є якісь відомості, що М. Рильський си-
дить у в’язниці, але це „досягнення” сов-влади вже на-
віть не дивує: це окупація лишень до кінця дотримує
свій стиль.
Отже літературний ренесанс року 1917, що з та-
кою потужністю зачав був розгортатися під час наших
державних спроб в воєнній добі нашої революції,
і що з таким напруженням, всупереч пізнішій окупації,
продовжував своє тривання, означуючи його вимов-
ними літературними фактами, — протягом останніх літ
і навіть місяців додушується Москвою, очевидно, „в удар-
ном порядке”.
Полишаючи покищо реквієм на повищу тему, як
269
матеріял для майбутньої статті (хоч додушування Ста-
ліном літератури української має сенс досить двознач-
ний і не конче реквіемний!), — зупинимось на цікавій
літературній постаті сучасного Києва, що з’явилася й
формувалася власне в часі загостреної нищительної чин-
ности совєтського царизму в царині української куль-
тури.
1.
Постать МиколиБажана, що досить хутко ви-
росла на тлі літературного Києва за яких 4-5 років,
надзвичайно надається для спостережень над долею ці-
лої української творчости в цім донедавна ще „александ-
рійськім” осередку нашого мистецького життя, чи тепер
— лишень тривання.
Справді, твердий апарат совєтського царизму на Ук-
раїні так підкреслено-пляново керував духовним жит-
тям нерозстріляних решток нашої народньої культури,
що жадній „акулі імперіалізму” на Заході, звичайно,
і у сні не снилися елястичність, зручність і доцільність
рафінованих способів удушення й затруювання потен-
ціяльно-могутньої культури української. Адже ж і так
ця культура, не від Леніна починаючи, адміністраційно
звужена була до розмірів „красного письменства”, ,,Кі-
євской Старіни” і „русско-малоросійскіх труп”. Та те-
пер, в большевицькій дійсності, навіть і уявити собі
не можна, напр., опублікування деяких дійсно револю-
ційних віршів Олеся, чи деяких явно протиурядових
(правда, завжди проросійських!) в свій час оповідань
Винниченка, вже не кажучи про те, що неможливою
фантастикою тепер були б колишні вистави в театрі
Садовського — „Камінний Господар” — Лесі Українки,
„Гетьман Дорошенко” — Л. Старицької і її ж такий
яскраво протиросійський „Останній Сніп”... За жадних
Романових не було таких, майже монопольних, приві-
леїв, які тепер має „Театр Русской Драми” в Києві,
270
що міститься м. і. в... Театрі ім. Шевченка (!). Ні! Тепер
адміністраційний геній сов-влади, підсилений клясични-
ми талантами „южно-русскіх”, може справедливо пи-
шатися з досягнень на фронті так званих „укрмови” й
„укркультури”: цими геніяльними термінами оста-
точно замінено і українську культуру, і — навіть! •—
українську мову.
До нудоти огидні „вєрноподданічєскіє чувства”, що
у нормальної людини за довоєнних ще часів виклика-
ли б майже фізіологічну реакцію, — нині є повсякден-
ною і повсякчасною атмосферою підсовєтського пись-
менника (і мистця, взагалі, бо навіть і щодо музики ро-
сійський офіціоз — „Літературная Газета” ч. 19 з р. 1930
офіційно проголосив дефініцію: „музика — ето агітація”).
Але тиснення цієї атмосфери і її поліційно-чекіст-
ська насиченість — такі, що про них не могли й мріяти
ні Аракчеєв, ні Микола І. Даремна річ розповідати по-
дробиці і піддавати аналізі цю атмосферу: її добре уявить
собі кожен бувший російський „підданець”, але її ні-
коли не зрозуміє людина, що завжди жила по цей бік
євразійської імперії.
М. Бажай в цій атмосфері спромігся рости, як поет.
2.
Отже зі свідомістю складу, запаху й тиснення со-
вєтсько-літературної атмосфери перегортаєш сторінки
трьох зазначених в наголовку книжок і не можеш з по-
чуттям пошани не подивляти такої зовсім не тради-
ційної енергії таланту і такої зовсім не традиційної
волі автора, який, мимо всього і крізь все, активно хотів
стати і ставав поетом та ще й свідомо непересічної міри.
Такими волевими явищами наша література не ду-
же багата!
Воля протинає всі три книжки Бажана і кожна
книжка є переможним етапом на труднім і довгім ще
271
шляху автора, що частину його пройшов він не так
легко: про це свідчать і рани і, розуміється, неминуча
покаліченість поета. Підкреслюється це загальною де-
формованістю його дотеперішнього дорібку, загальною
понівеченістю його конструкційних підприємств.
В умовах режиму, під котрим мистець мусить тво-
рити з повсякчасною думкою про цензуру, жандарма й
Соловки, коли хвиля надхнення, чи, конкретно кажу-
чи, година несказаного творчого напняття ґвалтується,
мертвіє і холоне при спогаді про тупий наган нещад-
ного ворога всякого українського, навіть просто люд-
ського слова, — в таких умовах творити мистецькі вар-
тості є річчю технічно неймовірною.
Та у випадку з Бажаном справа ускладнюється ще
й особою самого мистця.
Історія підсовєтського періоду нашої літератури
дасть не мало клясичних прикладів „традиційної при-
стосованости”. Не тільки „хлопчини до всього” веґе-
тували й веґетують в атмосфері совєтського сірководня
безкарно для своєї артистичної природи, але ми вже
бачили, коли й досить національної конструкції ліричні
інструменти немилосердно різали істінно-русского ка-
марінскаво.*)
Вже не згадуємо зовсім про той історичний випадок,
коли поет, та ще й „поет українського ренесансу”, та ще
й екстатично-серафічний лірик — цілком таки несе-
рафічно — „поцілував пантофлю папи” (в дійсності
і не „пантофлю”, і не „папи”, а просто — реквізований
переможцем чобіт розстріляного повстанця).
Микола Бажан, судячи з сторінок його книжок, ін-
дивідуальність зовсім іншого ґатунку.
*) В. Сосюра на оголошенім сов-владою конкурсі „Відпові-
дей” на „Посланіїе” автора цих рядків (ЛНВ кн. XII, р. 1926)
одержав першу нагороду за свій проект „Відповіді”.
„Мобілізатор зарізяк з битого шляху” (як назвав мене ко-
лись п. Коряк) на цім місці тішиться, що Сосюра хоч щось
заробив на нім.
272
До пристосований надається він досить слабо і на
дні свого таланту не посідає того лукавого додатку, що
так Граціозно допомагає, напр., М. Терещенкові куль-
тивувати свій, часто такий двозначний, „пролетарський
клясицизм” (вираз одного сов-критика) у, зрештою, не-
злих віршах. Всілякого „клясицизму” в творах Бажана
— брак, як брак взагалі такої рідної, такої елліністично-
елястичної „погідности” і традиційного „благоденствія”.
Отже з тим більшою увагою підкреслюємо в Бажані
його „енгармонійність”, його виразну анти-„милозвуч-
ність”, його волеве, свідоме намагання прорвати стопу-
дову атмосферу рабства, і розуміємо його в цім прори-
ванню набуту покаліченість, поломаність, місцями кос-
ноязичний крик, але крик густий і ніколи не гістеричний.
Поет з характером, та ще й українець — це щось
занадто несподівано-радісне в нашій добі.
3.
Початок був досить тривіяльний.
„17-ий патруль” — це не зовсім стравна суміш
гороху (Ассєєв) з капустою (Сєльвінскій) на шабашово-
приперченому сосі (Еренбурґ, Свєтлов та інші). Неди-
скретно розкриваємо в дужках дійсні назви складових
елементів перейденого вже етапу, щоб, так мовити,
одрізати Бажанові шлях раз на завше.
Треба підкреслити цілу смутну марність цього ета-
пу. Аджеж розкриті в дужках „джерела” нічого вар-
тісного Бажанові не дали і, звичайно, не могли — з ду-
же поважних причин — дати: перші два — звичайні
собі літературні „фізкультуристи”, а решта — органічно
неплідна й спекулятивна з причин від них незалежних.
Ось навмання кілька зразків з „17. патруля”:
Бережіть, бережіть і гордіться
Найменням червоної вардійця
І прапором бойовим!
18
273
або:
Хіба буржуям
Злякать тебе?
У кров фарбуєм
Десять шабель!
або:
Полюби ж, полюби, товаришу
В барабані сім мідних (?) куль!
Шкода місця на конфронтацію Бажана з цими грі-
хами молодости („ в мозок вгруз дум цвях”), з наївно-
дитячими, з Майн-Ріда! — „екзотичними” сюжетами на
казьонні теми — „ленінізм у муринів” („Імобе з Галя-
МУ”)> „французькі акули” і т. і. Автор простодушно
уявляв собі сучасну Америку цілком а 1а Зоуіеіез: „се-
натор Юз”, чисто як Чеховський Іванов, —
Чорнильну кляксу на сукні
Розвозив неуважним пальцем.
Нью-Йорк подано юним автором в образі Мирго-
рода не то за часів Гоголя, не то за часів колективізації:
В морок пірнув тротуар...
Над містом дощ і морок ліг...
Авто заляпав багном під’їзд.
„Містер Юз” реклямує большевиків, як „ворогів
кревних” (?). І, нарешті, поема — „Повість про містера
Юза і про трампа Джека” кінчається мажорним пля-
ґіятом з англійського (!) національного гимну:
Ніколи пролетар не буде рабом, —
так ніби американському пролетару загрожувала б доля
пролетарського письменника в СССР.
Зрештою, довголітній совєтський режим при допо-
мозі свого „культапарату” й пресової „монопольки” ціл-
ковито забив у своїх підданців здібність до вільної дум-
ки і тому цей совєто-морфізм і совєто-центризм майже
не дивують.
274
Але вже і в цій книжці на „середняцькім” тлі со-
вєтськбї літературщини вражають: стисла енергія ви-
слову і, хоч і схематична, широчина. Вже в цій книжці
видно, з яким несподіваним напруженням автор керує
своїм ростом і — попри канонізовані шабльони тем —
намагається утвердити свою особистість всупереч „об’єк-
тивним умовам”. Вже в цій книжці, де не бракує рус-
сизмів, автор озброює свою лексику небанальними укра-
їнізмами (мозиль, дряговина, тужавіти) і вже в ній від-
чувається майбутній збагачувач нашої літературної мо-
ви, уважний реставратор колишнього лексичного ба-
гатства, що так зубожіло на вузькій основі „народниц-
тва” за XIX століття.
„Різьблена тінь” — книга насичення і статики —
є книгою типово учнівською в ліпшім значінню цього
слова.
В ній автор вправляється в ремеслі, конструює свою
творчу постать, організує свій мистецький арсенал. Ха-
рактеристично, з якою впертістю Бажан намагається
опанувати форму сонета, маючи, очевидно, здавна по-
тяг до цієї форми, бо й „17-й патруль” починається
якимсь строфічним дивоглядом, що автор його досить
сміливо затитулював „сонетом” (він повторений друком
і в „Різьбленій тіні” під назвою „Підкови коней”, стр. 9).
Цінним є в цій книзі і те, що оскільки „17-й патруль”
тхнув „русскім” духом тіхоно-сєльвінської капусти, —
„Різьблена тінь” є поворотом до власних джерел. І учи-
телем цього періоду є, в першу чергу, Максим Рильський.
„Різьблена тінь” є взагалі поворотом на Батьківщину
з ялових блукань по закутках „всєсоюзнаво атєчєства”.
І тому, може аж надто, в цій книзі небезпечно-рідного
„супокою” в ритмі, барвах і евфонії, може, занадто
в ній меду і „блакитної нестями” учителя.
Вже перша річ — октави (!) — не полишають жад-
ного сумніву:
18*
275
Осіння путь і мряка пелехата,
Рипить понад шляхом старий понурий дуб,
І листя дня, зів’яле та латате,
Прослалось стріхами обідраних халуп.
Октави ці не зовсім ще „письменні”, підкреслено
учнівські, але в „Р.Т.” є й речі ремісничо-досконалі —
сонети „Розмай-Зілля”. Що більше, є й справжні пов-
нокровні твори — „Кров полонянок”, почасти „Залізня-
кова ніч”, що її псує недоречний „бравнінґ комуніста”
(в Одесі в таких випадках казали: „прі чом здесь ста-
рия калоші?”).
Зразком досягнень цієї книги можуть послужити
строфи з „Крови полонянок”:
До долу хиляться рясні кущі багаття
І дим струною в небозвід зіперсь.
Рвучи нитки ялозеного шмаття,
Немов квічена брость, так гнеться повна персь.
У добру вільгість, в плідний піт
Зарошено тіла вкраїнських ясних бранок,
І рот розтерзано, і проросте на ранок
В дівочих черевах їдкий монгольський плід.
Ростуть роки, одвічний цвіт отав,
В сагайдаках сердець зотліли стріли згадок,
Та кров стару століттями нащадок
У ґудзуватих жилах схороняв...
Як мінус цієї збірки — кількаразове повторення
повищого образу, якого „фізіологічність”, до речі, уня-
та в бездоганно-мистецьку форму („Розмай-Зілля”).
Крізь яскраве учнівство і місцями підкреслену за-
лежність — в цій книзі проростає нова в нашій пово-
єнній поезії особистість автора, як поета монументаль-
них тем, як мистця різьбарсько-архитектонічного образу.
Тож не випадково наступна книга Бажана носить
назву „Будівлі”.
276
4.
„Будівлями” починається Бажай, як самостійний і
дозрілий поет, і — при всій покаліченості своїй — поет
цілком своєрідний на тлі літературної України остан-
ньої доби.
Передовсім, оскільки перші книжки, властиво ка-
жучи, є лише — „збірки”, зошити віршів, більш або
менш пов’язаних приблизною спільною назвою, остіль-
ки „Будівлі” є книгою, цебто, перш за все, цілістю і
цілістю, дійсно, „збудованою”.
Від початку до кінця книги — гострий зір і тверда
рука майстра, впевненість вірного і доцільного руху
ритміки:
Масивні коні, п’яні коні
Мотуззя рвали, пруги шлей,
Тягли в проклятім перегоні
Тупі потвори батарей...
... Квадратний крок і коней і людей
Котився в строгім ескадроні...
... Ніч одступу. В арієрґарді
Йде смерть, схиляючись до тих,
Що, зранені, при окраях доріг
Лежать у варті, марній варті
Шляху, що значився на карті,
Як шлях походів вікових.
(„Слово о Полку”)
Рівні та прості
Лягли на морях
Дороги матроські,
Як шрами од шпаг.
Тінь неспокійна й крилата
Корсарського злого фрегата
Морями облудними буде плгівти,
Струмітиме хмуро повз чорні борти
Вітер одвертий солдата,
277
Вітер хоробрих людей,
Що кричить альбатросом між рей,
Тугий, як дуга арбалета,
Прямий, як удар стилета,
Шаршавий, як іржа
Корсарського ножа.
(„Нічний рейс”)
Про намацальну, якусь аж барельєфну виразність
метафор найбільш промовляє, очевидно, написана вже
по приготуванню цієї книги і видрукована в покійнім
„Літературнім Ярмарку” (січень 1929) поема „Гофма-
нова ніч”. Ось опис корчми:
Роззявилась вона, закопана в землі,
Мов кислий рот п’яниць, де наче зуби трухлі
Стирчать свічки, ллючи жовтавий лій
На стіл дубовий і дебелі кухлі...
...Мов кулаки бубняві й круглі,
Мов яблука важкі, плоди добра і зла.
Ось опис Амедея Гофмана, славного німецького ро-
мантика:
Ось він сидить, цей куций Мефістофель,
Недобрих учт похмурий бенкетар.
Ах, що йому до жінчиних пантофель,
Врядовницьких чинів (? — Е. М.) і орденів і чвар?
Ковтає мовчки дим, вино слизьке і слину,
Мовчить і дивиться, і гне свою живу,
Загострену, мов голий нерв, брову,
Неначе сластний кіт — худу і хтиву спину.
Ось дощова осіння ніч:
... Скриплять ізнов дощі,
Мов над папером пера педантичні.
Старий Берлін розписують дощі
Ґотичним почерком, росою крапель гострих.
278
І крізь колючий дощ, мов крізь густі кущі:
Хто продереться, подолавши острах?
То радник Гофман по калюжах човга,
Підплигуючії йде і марить у півсні,
А вулиця за ним, як гамма рівна й довга,
Пливе, кружляючи...
І ще один зразок опису (впрост відтворення) пред-
метів, речей, котрому міг би позаздрити не один дозрі-
лий письменник:
Фламандська піч розпарена в квітках, пташках та
Мов дівка угодована, паруючи, стоїть. (бантах, —
Полива жирна топиться, гладкі блищать драбанти,
Червець на них вилискує, зелінка і блакить.
Рипить підлога повагом, скриплять кульгаві двері,
І Гофман — у притулкові своїх буденних чар,
Де на пузатому старому секретері —
Перо крилате й ситий каламар...
Просто шкода такого багатства, такого люксусу в
метафорах і образах для занадто статичної й мало ак-
туальної теми, хоч в заінтересований) Гофманом немає
нічого несподіваного: Бажан і літами своїми, і тембром
свого таланту — є романтиком важкого, „бароккового”
типу, та й та дійсність, серед якої автор перебуває,
є неменш фантастичною, ніж фантастика Гофмана.
Щодо тем, то треба нагадати ще і ще раз, що вибір
їх для письменника на терені СССР (а УССР — надто!)
є річ дуже, так мовити, „делікатна” і обмежена чуйни-
ми границями єдиної на світі цензури. Тож не дивно,
що свій винятковий дар бачення і відтворення речей —
Бажан мусить витрачати на не завжди варті уваги те-
ми. Напр. — „Фокстрот”:
Струна, як бич, пече банджо,
І стогнуть скрипалі,
279
Щоб звук хитавсь, як в жилі жовч,
Як ртуть в гарячім шклі,
Щоб, упавши з висоти,
Запавсь, зімявсь, зібгавсь,
Щоб розкрилися роти,
Роти голодних павз.
1 захлинувсь астмічний такт,
Що рве, як рану, рот.
Цинічний акт, прилюдний акт —
Розчавлений фокстрот.
Але не в цім майстерстві, не в вишуканості гострих
і несподіваних рим, не в мальовничих і опуклих мета-
форах, не в мистецькій інструментащї вірша і язиковім
багатстві — полягає центр ваги „Будівель”.
Ядро книги складають дві більші речі, з яких пер-
ша — „Будівлі” дала назву цілости, а друга, що є ве-
летенським кроком на поетичнім шляху Бажана, є те-
ма „Розмови сердець”.
Перехід від статики до динаміки є справою трудною
в кожній галузі людської творчости — так в науках,
як і в мистецтві. Статичність ще тяжить над творчістю
Бажана (як тяжить над творчістю не одного сучасного
українського поета). „Будівлі” — річ статична раг ехеїіеп-
се. Це — важкі бароккові барельєфи. Але це не так
мало не лише для української сучасної поезії: таких
віршів не рясно знайдеш і в літературі сучасної Европи.
Твір складається з трьох частин — отже він є ар-
хітектонічним триптихом: І — Собор (Готика, середньо-
віччя), II — Брама (барокко, гетьманщина) і III — Буди-
нок (сучасся, натурально фантастичне й „абстраговане”
— найслабша частина, мимо зусиль автора).
Ось рядки з першої частини:
Собор:
У тіні пагорбів, процвівши потай миру,
Звучить колона, як гобою звук,
280
Звучить собор камінним іїієі ігае
Мов ораторія голодних тіл і рук.
Встає вогонь святобливої ґотики
Як ватра віри, як стара яса,
І по блюзнірському піднеслись в небеса
Стрільчасті вежі — пальців гострі дотики.
Рукою обійми холодні жили твору
І дай рукам своїм німим
Піднести серце власне в гору
На їрановитих списах рим,
Щоб в очі скнарі темних веж
Заглянуло воно, мов дзвін сухий, забилось,
І тінь впаде від пальців веж, як стилос...
...Встав собор на славу феодалу
Яскиня віри, кішло прощ,
І на лункі тарелі площ
Вже дзвін його упав помалу,
Мов мідний шаг...
Друга „бароккова” частина триптиху, як це не див-
но, менш удалася авторові:
Брама:
...Важкою зморшкою напнувся владний м’яз,
Обняв краї спокійної безодні.
Підніс, як пожаданий келих
Широку браму в вишину,
Широку браму грішну і земну,
Мов круглий перстень на руках дебелих.
І творчий хист, гцо не втомивсь, не вистиг,
Снопи принадних зел на камені поклав,
Як груди дів гарячих і нечистих
У шпетних ігрищах уяв.
...На брості — квіт, на брості квіт, мов око
Розпаленого самкою самця
281
Ще тих століть, коли в серця
Вливалась пристрасть хтивого барокко,
Що плинула з віків старого лабіринту,
Що поєднала іздаля
Вкраїнських брам рясне гілля
З вільготними акантами Коринту.
І той акант — не лавр на голові державця,
1 брами щедрої ніхто не розчиняв,
Щоб бранців пропустить з подоланих держав,
Бо шлях побід крізь браму не прослався.
То брама пристрасті пригнобленій і лютій
Старих століть, одягнених в шарлат.
Тоді здвигав дзвіниці злотокуті,
Мов пишні бунчуки, бундючний гетьманат,
Тоді, немов тремкий вінець
На масне волосся степу —
Поклав церкви свої Мазепа,
Поет і гетьман, і купець...
Натомість є цікаві рядки в блідій третій частині,
що її, мимо „абстракційности” й небезпеки перейти з ба-
рельєфа в... плякат (та ще й совєтськийі), належить
уважати за ліпшу з боку композиції:
В’їдається у степ цупка робота та,
Як смерч поставлений до низу головою,
Трясе рівниною і двигає горою,
Мов аркуші, шари земні горта,
І вибуха, як постріл, рух,
Розряд міцних натуг,
Тут
Буяє труд
І пруг
ляга на пруг,
І кут
ляга на кут —
Луна іде навкруг
Споруд.
282
Безперечно, третя частина — була найлегшим зав-
данням автора передовсім тому, що вона, так мовити,
підказана... цензурою і тому, що тема її — найбільш
оклепана тема і як російська („через двесті лет жізнь
будст прекрасна”) і спеціально як советська („пятілєт-
ка”, „темпи”, „строітельство” і т. і.).
Значно гірше було з першими двома частинами,
написаними на такі багатющі і такі, я б сказав, акту-
альні теми української культури (беручи історіософічно).
Огляди на цензуру й природня в автора „цикло-
пічність” і гіперболізм образу спричинилися до того, що
конструкція і „Собору”, і „Брами” не витримує страш-
ливої ваги непропорційно накопичених метафор. Кістяк
твору „тріщить”.
На авторі, мимо його значних намагань вирватися
з полону своєї традиційної української природи, метать-
ся традиційна українська барокковість і калічить його
конструкційні пляни і композицію творів.
Шлях Готику — е єдиним виходом для М. Бажана,
як поета.........
5.
„Розмова сердець”, розуміється, в відповідно за-
вуальованім вигляді (з поеми зроблено ребус), щільно
підходить до проблеми, що потрохи вже починає про-
никати в українську літературу. Це малоросійська проб-
лема — „двох душ”, це те, що я називаю „гоголівським
комплексом” української психіки. Може жаден з пое-
тів сучасної України (розуміється, не емігрантів!) не на-
писав таких пекучих віршів на цю тему, як Бажай,
і спромігся їх видрукувати...
Зміст цієї поеми: прошуміла революція, людина (ге-
рой) боролася за зруйнування Росії (чи тої російської
„Русі”, що її видумав Гоголь), але от революція пройшла,
283
і виявляється, що „Русь”... залишається і матеріяльно,
і психологічно відроджена й незнищена, „бо я — то ти,
бо ти і я — завжди одно і нам у парі йти”, як каже
„тінь” (чи „друга душа”, що — те ж саме).
Труський, як лихоманка, дощ.
Осіння ніч, їлка та чорна.
І б’ється на квадратах площ
Людина й тінь її потворна.
Ідуть вони. Спокійні. Вдвох.
Плекають впевненість глибоку,
Що десь дано їм аркушик підлог,
Де вільно ставити крапки сухого кроку
І не боятися крапок над власним „і”...
Герой входить до дому, але так, як і у Гофмана
або Гоголя, —
...постать невідома
Заходить теж сюди і не верта назад.
Нарешті тінь „матеріялізується”:
І раптом зворухнувсь, ожив холодний кут,
І вийшла звідти темна постать...
Стоїть, зіпершися на трость,
В старенькім, синім віц-мундирі...
— Чого вам треба, ваша мосць,
В моїй неприбраній кватирі?...
...Чому ви не спите і хто вас пробудив?...
Тінь заплутано й маячливо говорить про „великий,
величний російський кабак”, на якого столах „кожен
серце своє розіп’яв” —
І ніхто не закрив, і ніхто не сховав
Язви велику честь.
Язва віків, язва століть,
Благословенна язва та
На тому ж небі процвіта,
Де й п’ятикутний знак горить...
284
Герой, патетично обурений, хапається ^раціональ-
них” аргументів:
— Ти брешеш, тінь, ти брешеш, тінь
І гниль із слів твоїх тече!
Наш день, що знявсь у височінь,
Не на твоє зіперсь плече.
І язе твоїх беркі герби
З сердець здирали ми.
Віддали кабаків доми
На самосуд юрби.
Ішла юрба, моя юрба
Не бруком — по серцях! —
Розбито в пень, у щент, у прах
Величний твій кабак.
І марно намагався ти
Ховать свої герби,
Ламали людям ми горби,
Щоб вирівнять хребти...
Тінь спокійно відказує:
— Б’єте в громохкий барабан,
У барабан із людських шкір!...
...Не змиє і не змив ніхто
Клейма з людських лахмітть...
Тоді герой:
— Клену і рву твоє клеймо!
Але тінь, як справжній страшний привид, як вті-
лення всього того страшного, чим була і є Росія (кабак,
повія, Достоєвський, фальшивий поет і спеціяльно ка-
зьонне „православіє” — це все перелічується в діялозі)
несподівано одкриває:
— Не рви, бо я — то ти,
Бо ти і я — завжди одно
І нам у парі йти.
І тінь моя країною бреде,
285
Столйка тінь оця
І не зустріла ще ніде
Зачинені серця...
...Я в кабаках землі веду одчайну гру,
Як божевільно-п’яний банкомет,
І трьох партнерів я собі беру:
То вбивця, шлюха і поет...
...О серце, серце, не печалься,
На ешафот столів брудних
Кладу тебе, нічну офіру,
Серед вселюдського трактиру.
І граю партію свою,
І програю, і завше програю...
...Він замовчав, і губи труться білі
І очі розрива, мов вікна зачапілі,
І чоловічок, наче чоловік,
Зіперся на лутки запалених повік.
Як гострий орден в грудь суху —
Вчепилась лямпа в тьму...
Герой вибухає гнівом і жбурляє в тінь прокляттям
з силою нечуваною в нашій літературі останньої доби
і... неймовірною на сторінках советського видання:
...На смітниках чужих твоя сконала „Русь”
Собакою голодною й худою...
...Святий городовик і пристав ницих душ,
Цей лицемірний бог Распутіна й Малюти,
Мене не подала, за ним я не піду
В його нудний участок для покути.
І я знущаюся, глузую і сміюсь
З наглядача тюрми, що ви її назвали
Струнким і ясним словом — Русь.
Мені не храм — бордель твій і трактир,
Запльовані столи — мені не сповідальні,
286
Ненависні мені акафисти печальні,
Надсадні молитви твоїх холопських вір.*)
...І всі слова твої — то шерех тих інерцій
Що зсовують серця людей на бік, —
Тому злютовуєм ми в ребра кожне серце:
Так цвях вганя в будівлю будівник.
Ти кажеш, що я твій, а я, клянусь, — готовий
Дволике серце розламать навпіл,
І дати псам напитися із жил,
Коли є крапля там твоєї злої крови.
Я знаю — ти живий, я знаю — ти не здох,
Кричу, кричу тобі я: доки
Ще шкутильгатимуть лякливо-кривобокі
Серця людські по трьох сажнях підлог,
В тинкованій труні, в коробочці труни,
Ковтаючи слова горлянками вузькими?...
...І клоччям котиться із уст і піт, і слизь,
Із уст, що випнулись глибоким чорним колом...
І зашморгом шляхи всі заплелись
Оцим христосикам, хлистам і богомолам.
Столоначальники, убивці, сутенерики,
Раби раба і служники слуги,
Сини російської великої гістерики
І всеросійської великої нудьги, —
Всесвітнє падло і вселюдська гнусь,
Здихайте у своїй зачиненій конурі!
...І було чути як парує вільгіть,
І випар тьми, мов тінь густа, застиг,
Тлетворна тінь, де сіпається тільки
Скажений живчик на кістках сухих.
*) Вираз з одного еміграційного твору. Взагалі, вірші М. Ба-
жана вказують на те, що автор е в курсі поезії української
емінірації. Зокрема культивування лексики ХУІ-ХУІІ от. запо-
чатковано було на еміграції Ю. Липою.
287
Не заховає хижа тьма
Відблиска глухої муки,
І Достоєвський сухорукий
Горбатий лоб, як брилу, підійма.
І мружаться, мов ласі звірі, вилиці,
І рот слова несказані жує...
Нарешті примара щезає:
Як штопор в горло коридора
Вкрутився протяг довгий і в’юнкий.
Шарпнувшись, тіні стали строго
В чіткі і правильні ряди,
І темний кут...
Вдивившися туди,
Я не побачив там нікого,
Лиш пліснява полізла по стіні,
Де звикла з року в рік тулитись...
Натурально, що все вищеподане — в совєтських
умовах — належало б відповідно „з’ясувати”. Отже
автор подає до поеми таке „післяслово”:
Чительнику! Вельмишановний мій!
Невже насправді це — цинічна містика
Розхристана, без фіґового листика?...
О ні, то я не гірш од Вас
Сам знаю твердо аж на диво,
Що бачить привиди в наш час
Невитримано і шкідливо.
...Аджеж не йти до тебе напролом,
Гамлете з спілки радслужбовців! —
вигукує автор, не без дотепности льокалізуючи цілу
катастрофальну проблематику поеми на „браках в апа-
раті” і скидаючи всю трагедію української „обоюдно-
сти” на карк бідного малоросійського урядовця, цього
традиційного „козла відпущення”.
288
**
*
Ми призвичаїлися до всякого роду смертей — фі-
зичних, політичних, моральних, ідейних, отже — і лі-
тературних. Тичина... Сосюра... Хвильовий... І завше те
саме фатальне коло без виходу. Завше той самий обрид-
лий шаблон: спочатку вибух, потім рух в гору вище
й вище... а потім на сцені несподівано з’являється зна-
йома пика російського Держиморди і — високий лет не-
музикально обривається чи „поцілунком пантофлі”, чи
„каяттям”, чи, що певно ще гірше, — придушеним мов-
чанням.
Колись уряд Росії мав ще один спосіб: оголошував
в наказі, що такий а такий збожеволів, але цей приві-
лей мали москалі (Чаадаєв). Письменників Шевченкової
нації тепер карають вже не Кос-Аралом і навіть не Со-
ловками, а — до недавна — кулею (Чумак, Чупринка),
пізніш духовою смертю (морально й літературно), може
найгеніяльнішою тортурою не так євразійських, як євра-
зійських торквемад.
Нічого отже дивного не було б в евентуальнім „мов-
чанні” й Миколи Бажана, тим більше, що це мовчання
сьогодні вже й не евентуальне...
1931.
КИЇВСЬКА АЛЕКСАНДРІЯ
В українській літературі доба, що обіймає час менш-
більш 1918 — 1928 (подекуди 1929) рр., залишиться на-
довго винятковою і вартою особливої уваги. Вартості,
що постали в ній за той час, такі подивугідні, умовини,
в яких ті вартості поставали, такі виняткові, що усві-
домлення собі доби 1918-28 рр. в літературі, а навіть
студіювання тієї доби мало б бути одним з перших зав-
дань молодшого літературного покоління. А, може, й но-
вого літературознавства.
19
289
Щоправда, поза літературними фактами — книж-
ками й пресою — ми тут, за межами УССР, не розпоря-
джаемо тими даними, які давали б спроможність від-
творити обставини й постаті, атмосферу й „клімат”,
все те найістотніше, що складалося на психологічний
зміст Київської Александрії 1918-28 рр. Це тим більше
прикро, що від тієї доби ділить нас лише кілька літ,
що доба та, за інерцією, тривала ще майже до процесу
СВУ, а деякі її ремінісценції спостерігали ми й пізніше;
що, врешті, фізично ще живуть хоч і морально вбиті
такі чолові постаті тієї доби, як Максим Рильський...
„За відомостями, які я маю, засланими є Драй-Хма-
ра і Підмогильний. Зеров у в’язниці і от-от мають його
вислати. Про Антоненка-Давидовича не чував, але при-
пускаю, що мусить бути теж у засланні. А Рильський,
як бачите... згадую російську байку: „і ну сжімать ево
рукой: Пой, птічка, пой!”
Так пише мені людина, що близько стояла до літе-
ратурного Києва на протязі доби, яка нас інтересує.*)
А ось з пізнішого листа того ж кореспондента:
„Свої відомості можу тепер трохи доповнити, а са-
ме: і Филипович, і Загул таксамо заслані, як і інші. Се
щось зовсім неймовірне. Обережний Филипович ніколи
не втручався в політику і зважував кожде своє слово
перед тим, як його вимовити. Загул „примазався” і по-
чував себе незле, „вони” його вважали майже за „сво-
го”. Се, дійсно (як пишете) нищення всього, що має на
собі хоч деяку шкаралупу культури. Треба тепер ра-
хувати не депортованих, а тих, що ще лишилися в Ки-
єві. Заціліло тільки двоє з професури: мовознавець X
і західній літературознавець У, оба вони українізува-
лись досить пізно, писали і викладали передтим по-ро-
сійськи, отже мабуть, вважалося, що їх не важко „на-
вернути”...
Користуюся далі з скупих рядків листа мого ко-
*) Нині минула потреба таємниці — то був бл. п. Освальд
Бурґгардт (тоді ще не Юрій Клен).
290
респондента, щоб дати хоч трохи поняття про постаті
літературного Києва тієї, вже минулої, доби. Постаті
ці будуть потрібні нам нижче, як коментарі до того лі-
тературно-історичного документу, що приточую його да-
лі, і що носить назву „Марш Неоклясиків”.
„Цікаво знати б, що сталося з Ол. Дорошкевичем.
Він завжди сидів на двох стільцях і старався догодити
і вашим, і нашим. Був обережно-невтральний, але вгорі
йому не вірили, хоч і доручали відповідальні функції.
Досить маркантна постать Могилянського. Виступ
його на знанім літературнім диспуті (в Києві 1925 р.)
був дуже цікавий. Серед своєї промови витягнув з ки-
шені якісь листки, надягнув окуляри та почав цитувати
щось довге, цілком перейняте естетичними поглядами
часів Турґенєва. Всі, дивуючись, переглядалися: і звід-
ки це він викопав? Та ось, скінчивши, склав він окуляри
й сказав: „Се так писав (тодіто і тамто) товариш Луна-
чарський”... Гомеричний регіт вибухнув серед тиші під
акомпаньямент шалених оплесків.
Давно вже не чув нічого про проф. 2. (книгознавця).
У нього ми теж сходилися на ім’янини. Він мав у запасі
завжди свіжий совєтський анекдот. Думаю, що далеко
тепер 2.!
В Інституті Книгознавства — „під спудом” лежав
„Літературно-Науковий Вістник”, до якого зазирнути
можна було лише з особливого дозволу вищих сфер...
Цікаво, чи позволяють кому тепер зазирнути до „Віст-
ника”?
Найбільш бракує мені тут товариства Зерова. Він
був у нас на ролях Вячеслава Іванова (визначний діяч
російського символізму, нині професор в Італії, поет і
мислитель — Е. М.). З одного боку — знавець антично-
сте, з другого — збирач усіх українських матеріалів і
непомильний арбітр, перед якого присудом усі схиля-
лися. Мені не доводилося чути кращого промовця, що
вражав меткими висновками, як стрілами, проти яких
нічого не вдієш. До того всього це була ходяча енцикло-
19*
291
педія, що вміщала десь у мізку, так Шевченка, як Вер-
ґілія, так народні пісні, як анекдоти та біографії всіх
українців від Чигирина до Полтави й Переяслава, бо
здебільшого, знав їх особисто. Яка шкода, коли його
десь замаринують! М. ін. Зеров в „Місті” Підмогильно-
го виведений під ім’ям Світозарова. Ріта (та й інші) добре
знана була в наших колах. Поет так немило принятий
Світозаровим — Е. Плужник. Зеров і Підмогильний
трохи не любили один одного.”
И
Дальше пише мені мій кореспондент:
„Переглядаючи старі папери, знайшов я гумористич-
но-колективний твір наших неокласиків (без моєї уча-
сти). Посилаю його Вам, як матеріал, і для того, щоб
Ви дописали коментар. Твір цей з’явився в часі Літера-
турного Диспуту, розпочатого з легкої руки покійного
Хвильового і був прилюдно відчитаний лише раз на
ім’янинах Н. десь 1929 року в досить численнім това-
ристві.
Ось цей твір:
НЕОКЛЯСИЧНИЙ МАРШ
Текст;
Хор
Ми — неокласики, потужна
Революційна течія:
Йдемо напружено і дружно...
Лєконт де Лі'ль, Ередія!
Ми виникаємо стихійно,
Що року сходячись на чай.
Страшися, „Плуже”
безнадійний,
І статут свій переробляй!
Коментар:
„Революційна” — треба розу-
міти, як найвищий степень іро-
нії.
Лєконт де Ліль і Ередія — бу-
ли французькі поети-парнасці,
що їх перекладали (а до певної
мііри вважали своїми патрона-
ми) неокляїсики.
„Плуг” — відома в свій час ор-
ганізація „селянських письмен-
ників” досить прафо-манськоіго
характеру. Переважно займа-
лася „статутовими” Оправами.
292
Филипович (50І0)
Я славив землю, славив вітер
І врешті вийшов на простір,
Щоб лити з ясноміудрих відер
Музику звечорілих зір.
Мене позбавлено емоцій
І збезсучаонено давно,
Але на Тридцять третім році
Почав я славити кіно.
Хор
Ми — неокласики, єдиний
Ще не зіпсутий молодняк:
Покинь Свої, Сашуїню, кпини,
Бо слаівить нас уже Десняк.
Рильський (80І0)
Я з біілих островів з’явився,
Поплив у синю далечінь,
В рахунку весен помилився,
Крізь бурю, й сніг іду, як тінь.
Учіться, молоді поети,
Блюдіть анапест і устав.
Вінок сонетів, тріолети
Я, не писавши, написав.
Хор
Ми не поети, а піїти, —
Коли не з нами, обминай.
Верлібри пишем знаменито:
Едпмід, Верхарн, Шпільгаґен,
Гайм.
Бурґгардт (зоїо)
Загул пошив мене в поети,
Втопив у липовім меду...
З заліза я роблю сонети:
Що хочеш, те й перекладу!
„Земля і Вітер” — перша книж-
ка віршів Филиповича, „Про-
стір” — друга.
Пародіювання строфи Филипо-
вича: „Метелик ясномудрої Мі-
нерви”... і інших строф.
Нав’язування до вірша Фили-
повича :
І сяє радість на екрані
Провйнцйяльното кіно.
Сашуньо — критик і професор
літератури Олександер Дорош-
кевич. Десняк — „пролетарсь-
кий” тоді критик з „Пролетар-
ської Правди”. „Молодняк” —
ходяча назва урядової молоді,
тут — літ. організація комсо-
молу.
Ціла строфа зложена з заго-
ловків збірок Рильського, або
натяків на них, як „Тринадця-
та весна”.
Іронія, бо неокласики якраз ду-
же рідко писали верлібром.
Шпільгаґен тут ні до чого', хі-
ба для розміру.
На збірку перекладів Бурґгард-
та з німецьких поетів „Залізні
сонети” Загул написав при-
хильну рецензію. Зеров пропо-
нував:
Із бляхи я роблю сонети
(Бурґгардт — винятковий пе-
рекладник).
293
Хор
Ми Лебедю рідня і щуці,
А рак червовий — нам дарма.
Хоч ми й не робим революцій,
Але й життя від нас нема.
Драй-Хмара (зоїо)
А я ковчег покивує Ноїв,
Прибившись на „Червоний
Шлях”,
І муку слова заспокоїв
В Шехеревадиних садах.
Наосліп, охлип і юрбою
За оловом слово ткне і мине,
І Арарат за магалою
Лякає Товтрами мене.
Хор
Ми — неоклисики. Завзято
Милуємось на древній світ
І все не хочемо вмирати:
Гомер, Горацій, Геракліт.
Зеров (50І0)
Палю я ладан Аполону,
Покладений у саркофаг.
З академічного амбону
Чревовііщаю, яко маґ.
Міій дар: костриця Буревію,
А Хвильовому — мадригал,
Загулові — калагатія,
А Савченкові — „Капітал”.
Лебідь, молодий чернігівець,—
талановитий літературознавець,
тоді аспірант при катедрі.
Натяк на журнал „Життя й
Революція”.
Натяк на професорування в
Кам’янці- Подільськім 1919-20
рр. на університеті.
Образ з иіріїйв Драй-Хмари.
Драй-Хмара дуже кохався в
маловживаних словах.
Товтри — подільські гори.
За любов' неоклясикіів до анти-
ки і переклади з античних пое-
тів совєтюька адміністрація не-
навиділа і переслідувала київ-
ських парнасців. „Пролетарсь-
ка” критика систематично за-
кидала їм „реакційність”, „фев-
далЩзм” (?) і ,.контрреволюцію”
спочатку „форми”, а піїзніше і
„зміїсту”.
Часами молимось владиці
Аполону
І тліє ладан наш на вбогім
олтарі.
(„Камена”)
„Прол. Правда” — кпила з Зе-
рова, малюючи його в> хрус-
тальнім саркофазі на горі, як
в билині про Овятогора.
В знаній дискусії Зеров, вис-
тупив проти Буровій і на за-
хист Хвильового.
Савченко — тоді чоловий кри-
тик в „Прол. Цравді".
294
Хор
Ми — неокляюики, потужна
Літературна течія.
Ступаєм пружіно, харалужно:
Лєконт де Ліль, Ередія!
Могилянський (8ОІО)
І я, боєць за вищий рівень,
Неокласичний славлю хист,
Та проспіває тричі Рівень —
І в „Правді” — отреченний
лиот.
Масонський вигляд, жест
лицарський
І під пахвою пук цитат, —
Мйй Санчо-Панца —
Луначарський,
А Маркс — мій приятель і брат.
Хор
Поникни гордий Пилипенку!
Багато є у нас імен:
В нас Голоокевич, Титаренко,
Сковорода і де-Бальміен.
Над українськими ланами
Дух неоаслясики буя
І раз-у-раз чаюють з нами
Лєконт де Лііль, Ередія!
Сучасність
(Простягаючи руки й переходя-
чи з римів на асонанси)
О, плем’я горде, неслухняне!
Хоч одвертайся, хоч тікай, —
Приїдеш в лоно Авраамле
До Соломона Щупака.
„Апотеоза”
„Потужна” — також тонка іро-
нїЯ', бо неокласики не були те-
чією ані популярною, ані „ма-
совою”.
Могилянський, властиво, не на-
лежав- до неоклясиків і лише
„співчував”. З приводу памф-
лету на Гру шевського, змуше-
ний був до опублікування в
„Правді” покаянного листа і до
доївшого мовчання.
На Диспуті Могилянський бо-
ронив тези Хвильового, послу-
говуючись цитатами з Луна-
чарського й Маркса.
Головний денунціатор Хвильо-
вого — Пилипенко був тоді- ди-
ректором Державного Видав-
ництва Украйни. Голоскевич і
Титаренко стояли тоді на чолі
видавництва „Слово”, „де-
Бальмен” — для рими.
Щупак („Самійло”) — київсь-
кий літерат з Газетярів, фак-
тично повнив обов’язки літера-
турного шпигуна коло неокля-
сикйв. Поруч Хвилі, один з най-
видатнйшиіх ліквідаторів укра-
їнської літератури в УССР.
III
Як бачимо, веселий — на початку, віршований
протокол одного з „літературних чаїв” київського Пар-
насу кінчається несподівано-понуро й... пророчо.
Київська Александрія ніколи не була симпатичною
293
для півночі взагалі, а для мистецької Москви — зокре-
ма. Навіть досить культурний російський символізм
в особах його найчільніших представників ставився (ще
до р. 1917) до київських поетів (незалежно від мови,
якою в Києві писали) досить неприхильно: Москва
завжди дивилася на Київ „зизим оком”.
Пригадую собі підкреслено-„професорські” рецензії
В. Брюсова на книжки віршів таких типових „киян”,
як, напр., цікавого колись поета і перекладника Волод.
Ельснера („Вибір Паріса”), або талановитого київсько-
го поета — Бенедикта Ліфшіца („Флейта Марсія”).
Ця традиційна „александрійськість” літературного
(дореволюційного) Києва, розуміється, мала всі нездорові
ознаки класичного „александринізму”: безкорінність,
орхідейність, недокровну „міжнародність”, снобістичний
формалізм і, остаточно, ідейну яловість. Але з цілою
силою треба підкреслити й позитивний бік того „алек-
сандринізму”: його культурність, його цілковиту від-
мінність від всілякої „російськости”, ба навіть явну воро-
жість до російської (а спеціяльно — московської) культу-
ри, врешті — його виразну західність. Київська літера-
турна „Александрія” була таки певним форпостом хай ос-
лабленого, анемічно-гіпертрофованого (в бік „формаліз-
му”) і ідейно-безсилого, але справжнього окциденталізму.
Чи київський письменник писав по-російськи, чи
по-польськи, — на творчості його лежала печать пере-
довсім „Києва”, печать тієї „Київської Александрії”, що
її бачимо ми на віршах Ельснера або Вол. Нарбута (бра-
та графіка), або навіть на віршах і повістях такого ти-
пового „киянина”, як Ярослав Івашкевич („Ьееепбу і
Петеіег”, „Кзіегус ^зсйосігі”), а може й Евгена Малачев-
ського.
„Київська Александрія” дала ґрунт і створила „клі-
мат” для української неоклясики 1918-28 рр. Факт цей
треба прийняти до відома зі всіма його не зовсім здо-
ровими складниками, цебто національно-ідейною недо-
кровністю передовсім. Недарма В. Підмогильний р. 1927
в блискучій статті „Без руля й без вітрил” так гаряче
296
накинувся на рибальсько-античний „супокій” поезії М.
Рильського.
Та те здорове зерно окциденталізму, що таїлося
в передреволюційній, ще національно невикристалізо-
ваній київській „Александрії” і що таким міцним цві-
том — крізь большевицьку „бурю і сніг” — розквітло
пізніш в українській неоклясиці, — сконцентрувало на
собі особливу й віддавна збуджену ненависть Москви,
Москви політично-адміністраційної, як в рівній мірі Мос-
кви інтелектуально-мистецької.
Тим пояснюється ненависть „пролетарського” Хар-
кова до „реакційного” Києва в добі „українізації”. Тим
пояснюється недавня хижацька ліквідація наукового й
літературного Києва, Києва українського неоклясициз-
му, але також і Києва — традиційної „Київської Алек-
сандрії”. Тієї „Київської Александрії”, що була загро-
зою російськости перед революцією і що стала — по на-
ціональнім узмістовленні своїм 1918-20 рр. — явною й
смертельною небезпекою для сучасної, обдертої з пе-
тербурзько-декадентських лаштунків, Росії Советів.
Коли ще 3-4 роки тому небезпечними були Зеров і
(тодішній) Рильський, то нині небезпечними зробилися
„майже свій” Загул, або найлояльніший В. Филипович.
Хіба лише тому, що Загул перекладав „Фавста”, а Фи-
липович писав поправні сонети... Сьогодні сонети по-ук-
раїнськи писати в УССР невільно, як каригідним було б
перекладати Ґете. Ще „Наталка Полтавка” сяк-так є
леґальна. Ще — відповідно і ґрунтовно „пристосовані”
— „народні” (себто людові) пісні. Ще — гопак, викона-
ний навіть „іншими братніми народами” СССР. Але Ґе-
те? Верґілій? Сонети? Ередія і Лєконт де Ліль? По-хах-
лацьки? Ні, це понад терпець Москви і сучасної адмі-
ністраційно-буржуазної еліти УССР, що складається пе-
реважно з щупаків.
Томуто остання строфа гумористичного „Маршу Не-
оклясиків” звучить так трагічно, так пророчо, так сим-
волічно і так реально.
1936.
297
М. РИЛЬСЬКИЙ В П’ЯТДЕСЯТИЛІТТЯ
Знай, що в світі найтяжче — це серце носити студене.
Краще вже хай шалене, повите у ніжність і гнів.
М. Рильський, 1944.
Рильському тепер 55 літ. Він автор понад 15 книжок
поезій, якщо не числити статтей, перекладів, окремих
видань (поема „На узліссі” р. 1917), лібрет до опер та
багато іншого.
За ним майже 40 літ літературної діяльносте, що
проходила в різних обставинах, а від р. 1918 до р. 1933,
напевно, дуже драматичних. З книжкою „Знак терезів”
р. 1933 зовнішнє життя його набуває певної стабілізації,
як „видатного радянського поета”, „орденоносця” і т. п.
І з того часу йому приходиться за ціну тієї життьової
стабілізації складати совєтській адміністрації на Укра-
їні (та й на Москві) систематичну данину, яка ані солод-
кою, ані легкою для справжнього поета бути не може.
Ця зовнішня устабілізованість поетового життя не
могла не відбитись на його творчості, поставивши їй пев-
ні межі, взявши її в певні рамці „виробничого пляну”
(вираз, ужитий р. 1936 самим поетом в однім із кримсь-
ких віршів) і надавши їй окресленої цілеспрямованосте,
річ ясна, досить чужої й згубної для творчости. За пе-
ріод часу від переломового для цілої батьківщини р. 1933
до нині, враховуючи страшні на Україні роки II. світової
війни, Рильський до того свого життьового стану, видно,
призвичаївся, наломався, притерпівся... Можна з нема-
лою імовірністю гадати, що несподіванок у творчості
М. Рильського вже не буде. Всякі „захалявні” можли-
вості — в цьому випадкові — видаються малоправдопо-
дібними.
Отже, спроба дати певний підсумок поетичній твор-
чості М. Рильського, а навіть заризикувати накреслити
якусь — приступну для сучасника — оцінку тієї твор-
298
чости, якщо вже не «чЬ яресіе аегетйапя, то хоч
зиЬ Зресіе нашої літератури, — видається можливою і,
може, доцільною. Така праця була б начасі.
І.
Дві постаті — Рильський і Тичина, постаті, що стали
на чолі доби національного відродження нашої поезії
(й літератури взагалі), залишаються літературно чин-
ними до нині. Тільки вони обидва, по нечуваних в істо-
рії гекатомбах, по безприкладнім знищенні національної
літератури і живих її творців, — заціліли фізично. За-
ціліли, заплативши за своє життя велику і страшну для
мистця ціну, як це зробили пізніш два інші видатні твор-
ці нашої літератури, але вже молодшої — у відношенні
до тих — Генерації: Яновський і Бажан.
І Тичина, і Рильський, почавши свою літературну
діяльність перед першою світовою війною, не перерива-
ють її до сьогодні, займаючи те саме формально високе
становище, на яке їх винесла революція і визвольна бо-
ротьба.
Тільки — вони: Тичина і Рильський.
Скільки імен і постатей поглинула чорна прірва ро-
сійського мовчання! Соловки і Бєломорканал, Колима,
Воркута, неосяжна тундра, несходимий Сибір і позапо-
лярні фабрики смерти. Врешті — власний самозгубний
стріл. Де вони, друзі найближчі — Зеров і Филипович?
Де життєрадісний Драй-Хмара? Де Хвильовий і Куліш?
Де Курбас і Підмогильний? Де Антоненко-Давидович і
Плужник? „А ми живемо” — могли б вони парафразу-
вати слова бл. п. митрополита Андрея з його ювілейної
промови. Тут не лише викреслені присвяти, але й ви-
креслені спогади про живих, близьких, безмежно доро-
гих людей... Крізь оце все Рильський і Тичина м у с і л и
пройти, — а такі речі легко не даються. Ще важче, пев-
но, далось їм учинити ґвалт над власною творчістю, над
299
тим, що для кожного творця найдорожче, найістотніше,
найнерозривніше зв’язане з самим його єством. Власне
це с акт свого роду самогубства, хто знає, чи не важчий
від того, який поповнив Хвильовий: Хвильовий перестав
бути совстським „жителем”, але й Тичина і Рильський
— саме в хвилину їхньої капітуляції — такими „жите-
лями” зробилися з усіми наслідками цього моторошного
істотно-російського „цивільного стану”.
Але заходить і велика ріжниця поміж долею Риль-
ського і долею Тичини.
II
Тичина, якщо вірити офіційній біографії, є сином
бідного церковного дяка на Чернігівщині. Можливо,
треба було б внести поправку в це „бідного” (слово при-
таманне „пролетарському походженню”). В кожнім ра-
зі, „син дяка” — вже достатньо окреслює не так, може,
„соціяльний”, як культурний круг, з якого вийшов поет.
Але й тут потрібно одразу ж застерегтися, щоб не за-
надто спрощено й загально брати це окреслення. Ми
трохи знаємо побут тієї верстви. Можна було бути більш
або менш „бідним”, але, назагал, кожен український дяк
(отже псаломщик) був диригентом хору, мусів мати пев-
ну музичну освіту (чи, принаймні, знання), мусів мати
музичний смак. Фісгармонія була, майже завжди, тим
музичним інструментом, що знаходився серед умеблю-
вання найскромнішого псаломщицького помешкання на
Україні. Знання нот було річчю природною серед усіх
членів псаломщицької родини. Отже зерна музичної
культури, що пізніш дали такий межуючий з гені-
альністю виквіт в „Соняшних клярнетах”, були одер-
жані „сином дяка” в дитинстві, всотані, можна сказати,
ще немовлям. І цього факту не можна нехтувати, хоч
як би він сперечався з „пролетарським походженням”.
Такої органічної музичної культури не мав син дідича
(отже „поміщика”) Максим Рильський, не дивлячись на
300
те, що він мав кватиру в гімназіяльних часах у самого
Миколи Лисенка. Але на цьому, певно, культурна атмо-
сефра родинного середовища Тичини й обмежується,
бо, поза культурою церковної музики (і, розуміється,
народної пісні), в родині дяка, в силу специфічних при-
чин, бракувало навіть тієї стихійної культури, що була
органічним складником і атмосферою звичайної селян-
ської хати (тим більше чернігівської, отже, часто-густо
— козацької!). Натомість, правдоподібно, не браку-
вало тієї специфічної двозначности, що характеристична
є для проміжних верств і станів: дяківський стан був,
власне, на межі станів селянсько-міщанського й духов-
ного (священицького). Відійшовши від одного окресле-
ного стану, не дійшов до не менш окресленого — друго-
го. В результаті мусіла повстати певна знекоріненість,
своєрідна соціяльна неусталеність і анемічність. Можна
припускати, що ця обставина відограла в творчості й
життєвій долі Тичини ролю неостанню.
І з цієї причини, думається, також легше було
переломити крихке чернігівське стебло, що лише
в с п і л о на короткий час рости „Соняшним Клярнетом”.
Бракувало бо Тичині міцнішого коріння в найпростішім
„расовім” значенні цього слова. І бракувало йому того,
що з тим „корінням” безпосередньо зв’язане: куль-
тури. І зараз же треба додати, що поняття це вжито
тут у найпростішому і найзагальнішому значенні, бо,
при певнім непорозумінні, твердження, що Тичина-поет
не посідає (вірніш, не посідав) культури, звучатиме
не тільки парадоксом, але й подекуди нонсенсом. Тичина
починав як поет, що межує з геніальністю (сказати „як
геніяльний поет” — трохи страшно!). Тичина починав
так, що крізь його „Соняшні Клярнети”, промовила обу-
джена душа Нації і починав промовляти її Дух (що-
до цієї термінології — відсилаємо читача до вельми вар-
тісної книги д-ра Юрія Русова „Душа Народу й Дух На-
ції”, 1948, Вид. „Америка”). Отже, в тім прояві Тичини
не могло бракувати і складника народньо-національної
ЗОЇ
культури, хоч і несвідомо для самого поета. Але „куль-
тури”, як певної системи усвідомлених і ієрархізованих
вартостей і навичок, Тичині або бракувало зовсім, або
— на його творчому шляху — забракло.
Звідціль така моторошно-дивна, якась аж іраціо-
нальна прірва, що зяє поміж першою-ліпшою річчю з
„Соняшних Клярнетів” чи, взагалі, з трьох перших кни-
жок із, напр., славнозвісним „Всіх панів д’одної ями...
будем, будем бить”. Не входимо тут в „ідеологію” чи в
т. зв. „зміст” — де вже там згадувати про це! — підкрес-
люємо лише міру чисто технічного упадку письмен-
ника, чисто літературної катастрофи поета.
Колись М. Зеров терпко (і на наш погляд не зовсім
влучно) сказав, що Тичина „розкрив всі свої козирі в
„Соняшних Клярнетах” і потім перейшов на гру безко-
зирну”. Саме „гри” у Тичини, на наш погляд, не було і
бути не могло. Порівняння Зерова хибне. Але думка,
очевидно, вірна. Коли вже брати ризиковні порівняння,
то можна б сказати, що в „Соняшні Клярнети” увійшов
майже ввесь основний „капітал” Тичини, а решта кни-
жок — то були лише „відсотки” з того „капіталу”, від-
сотки, що блискавично маліли. Вже в „Чернігові” (р.
1929?) вони досягнули нуля, бо, коли б брати цю книгу
поважно, треба було б її вважати за психопатологічний
збірник автопародій. Дивно поглиблена автопародійність
пізніших книг Тичини (між ними такої, напр., як „Сталь
і ніжність” р. 1941) могла б породжувати у дослідника
найхимерніші теорії й гіпотези... Цілковита атрофія най-
елементарнішого смаку — і жадного, майже, сліду
якоїбудь культури*).
*)Що Тичина був своєрідним медіюмом, це тепер майже не
підлягає сумніву. Медіюмом, до речі, буїв також російський
Александр Блок. І дивно, що несподіваний образ кінця поеми
„Дванадцять” досі викликає стільки суперечок поміж російськи-
ми літератами: таж вже р. 1931 в місячнику Н. Бердяева „Путь”
(Париж) була опублікована студія за підписом „Петроградский
священник”, в якій було вже не доведено, а просто показано, що
Блок, як поет, був у майже цілій свої творчості одержимим
302
III
Ця предовга зупинка на історії з Тичиною була по-
трібна, почасти, як тло для розважань про Рильського,
а почасти, як приклад і досить яскравий контраст. Бо,
власне, культури Рильському не бракувало ніколи,
не бракує тепер і, певно, не забракне до кінця його днів.
В найризиковніших проявах виконуваних ним поза-
творчих завдань („соціяльних замовлень”, вірніш —
поліційно-адміністраційних), Рильський ніколи не спа-
дає із свого культурно-літературного рівня, ніколи не
губить свідомости майстра, і його літературно-мистець-
кий смак не паралізується. Найближчий і, може, най-
характеристиЧніший приклад — славновідома в СССР
„Пісня про Сталіна”, якої „технічно”-мистецькі вартості
є безсумнівні навіть для найбільш упередженого літера-
турознавця. Навіть такі „перлини”, як
Боротьба за цукровий буряк
Варта більш, ніж борня з вітряками —
(„Знак Терезів” 1933)
все ж — технічно! — є багато вища за Тичинине ще з
р. 1919:
Поете/ Любити свій край не є (зіс!) злочин,
Коли це для всіх.
(„Плуг’)
Там — безпомилковий літературний смак і не-
хибний віршовий слух, — тут цілковитий заник адже ж
геніяльного Тичинівського слуху і — повний брак сма-
ку, навіть літературного.
темною силою, був, властиво, медіюмом чи знаряддям „злого ду-
ха”, який йому й „продиктував” останню поему, як чисто-дия-
вольську пародію („дванадцять” анти-апостолів на чолі з анти-
христом).
Ріжниця, очевидно, істотна, полягає на тім, що індивідуаль-
ність Блока підлягла волі Нечистого, а Тичина в першім подуві
тієї ж сили — зламався, як людина, і згас, як поет. Можна при-
пускати, що християнський складник, все ж, був у натурі Ти-
чини занадто органічний.
303
Розуміється, культура Рильського факт невипад-
ковий. Він зумовлений цілком реальними причинами,
з яких найперша й найприродніша — досить прикре, з
ранньо-совєтської точки погляду, походження, — похо-
дження зовсім не „пролетарське”.
Біографічні факти з життя М. Рильського відомі
досить широко. Батько — дідич, „українець польської
культури”, народник-,,хлопоман” (як тоді казали),
друг і однодумець великого другого „хлопомана” в істо-
рії нашої культури — історика й політичного діяча Во-
лодимира Антоновича. Може менш відома друга важли-
ва (і чи не найважливіша) обставина, а саме, що дідич
Тадей Рильський, у консеквенції свого чинного народ-
ництва перейшовши на православіє, одружився з селян-
кою свого ж таки села і, власне, плодом того сензаційного
на свій час одруження і був визначний поет*). У віршах
Рильського (як і в автобіографії) досить місця відведено
батькові, але про свою матір Максим Рильський майже
ніде не згадує. Та може власне тому ще більше не під-
лягає сумніву важлива роля матері у формуванні Риль-
ського і як людини, і як поета. Важко ворожити на цю
тему, але, коли б Рильський-батько одружився був з
панною „свого кругу” (отже, правдоподібно, панною
спольщеною чи зросійщеною), можливо, наша культура
не мала б пізніше того, кого Зеров назвав роеіа тахітиз.
Виховуючись і освічуючись, як належало людині
*) 3 властивою собі безцеремонністю (і не без цинізму) Воло-
димир Винниченко використав одруження Т. Рильського як сю-
жет для своєї досить забавно написаної, але й плиткої комедії
„Молода кров”, більш подібної до фарсу. Очевидно, комедія та
нічого спільного з дійсністю не мала (хитра селянка обкіручуе
дурнуватого панича і його ще дурнішого батька).
Михайло Мухин, який був шкільним товаришем Максима і
який мав нагоду колись бути запрошеним до маєтку Т. Риль-
ських, згадував, що мати Рильського була взором тактовности,
натуральної шляхетности й товариської культури, „вона часту-
вала чаєм, як справжня пані дому і ніхто не відгадав би в її за-
хованні її селянського походження”.
304
тієї верстви, завдяки участі батька в організованому
житті нашого суспільства юний Максим одразу ж опи-
няється серед еліти, навіть мешкаючи гімназистом у ро-
дині саме Миколи Лисенка, осередковім пункті тодіш-
нього національно-культурного життя українського Ки-
єва. Всі ці факти, як і інші з ними пов’язані, рисують нам
з належною яскравістю характер оточення поета за йо-
го юнацтва й ранньої молодости, і особливих коментарів
чи висновків не потребують.
Хотілося б належно підкреслити іншу і, на наш по-
гляд, дуже істотну обставину, а саме ту, що криється
під скромною формулою „українець польської культу-
ри”, яку стосується до поетового батька. Формула ця
либонь вже пізніша. Чи це не В. Липинський вжив її
вперше і спопуляризував замість не зовсім точної (та й
дещо образливої) формули „хлопоман”? Важко судити
без ознайомлення з відповідним документальним мате-
ріалом. Ризиковно й подекуди смішно нам говорити про
евентуальну „польськість” хочби самої лише культури
Рильського (яка вдячна й багатообіцююча тема для лі-
тературознавця-поляка!), хоч як би формально це
не видавалося природнім. Справа, в дійсності значно
складніша, аніж на перший погляд здається.
Але — не може підлягати сумніву, — що певний
комплекс окраїнної культурної „польськости” ліг
в основу культури молодого Рильського, навіть більше,
може й несвідомо був вкорінений у його психіці і дідич-
ності. Та „польськість”, розуміється, мала характер пе-
риферійний, „окраїнний”, але тим більш цікавий, харак-
теристичний і навіть барвистий. Перекази про „бала-
гульство” й „хлопоманство” правобережної шляхти му-
сіли звучати дуже живо для Рильського-юнака: аджеж
батько його міг це знати замолоду з власних спостере-
жень. Що ці перекази зробили незатерте враження на
поета — доказом тому розлого-епічна поема „Марина”,
що її поет уважає за найважнішу річ своєї творчости.
„Балагульство" й „хлопоманство” в цій поемі змальо-
20
305
вані не зовсім „епічно”. Вони відштовхують читача сво-
єю огидою і то не без виразної волі самого автора поеми,
який не хотів чи не вмів (чи не смів) підійти до того істо-
ричного, будь-що-будь, явища на нашім Правобережжі
з необхідною дозою епічности, отже об’єктивізму. Не
все бо лише чорне та огидне було в тім „балагульстві”,
а з „хлопоманства”, все ж, вийшла київська історична
школа Володимира Антоновича, великий крок до уполі-
тичнення народництва, ну, й, остаточно, сам батько по-
ета, як особистість, як діяч і як виховник свого визнач-
ного сина.
Нам приходиться обірвати цю тему на тому місці,
де починалася б праця справжнього дослідника. Ми лише
відмічаємо цей момент, бо він у комплексі культури (й
психіки) Максима Рильського мусів посідати своє
місце.
IV
Якщо вільно трохи потеоретизувати, то ота окраїн-
на, правобережно-пошляхетська „польськість” Максима
Рильського могла б піти „прагматично” давно зарослим,
але все ж традиційним шляхом „української школи
польської літератури”, отже шляхом, скажім, Залєсько-
го, Мальчевського (розуміється, не Падури!), Ґощинсько-
го... А, може, довела б його до великого, либонь недовер-
шеного, але й ніде ніким, в певнім сенсі, непереверше-
ного, єдиного в своїм роді, кременчанина Юлія Словаць-
кого... Мовляв, „доспівати” ним „недоспіване”, дефор-
мувати недоформоване, втілити те, що залишилося у
того примарами, привидами, натяками... але як же орга-
нічно зв’язаними з нашою батьківщиною, з самим духом
її землі.
Хай не здаються ці теотеризуючі запити цілком ре-
торичними. Українська література — на тлі батькової
бібліотеки — не припускаємо, щоб могла викликати в
хлопцеві чи юнакові особливий потяг. Принаймні, його
300
не видно в творчості Максима Рильського, в якій, напр.,
ім’я Шевченка з’являється вже в останніх, більш-менш
„замовлених” творах і то, часто, навіть поруч імени „на-
шого великого вождя”...
Від Шевченка, взагалі, відштовхувалися всі нео-
клясики (і це не таємниця, зрештою, про це в розмовах
згадував Освальд Бурґгардт-Клен). Безперечно, не при-
тягався до нього внутрішньо й Максим Рильський, ви-
роставши в добу цілковитого занику Шевченківської
„емоції” в суспільстві. Якось не віриться і в особливий
нар для нього Гоголя — з багатьох причин... Правда, на
добу юности Рильського припадає розквіт Коцюбинсько-
го й Лесі Українки, але — дивно й цікаво! — глибших
слідів їх у творчості поета не знаходимо також. Не вда-
ючись у гіпотези й ворожіння, можна ствердити лише
одне: лектура Рильського-молодика була „інтернаціо-
нальна”, як для більшости покоління його кругу, і, на-
певно, напр., Гамсун чи Гюґо залишили на нім більший
слід, аніж хтобудь з нашої літератури, не виключаючи
й Олеся. Виняток можна було б зробити єдино для Фран-
ка, з яким у Рильського слідно давню й плідну знайо-
мість*). Та ще треба б згадати ім’я М. Филянсь ко-
го, з яким певна лінія лучить творчість Рильського.
„Польськість” Максима Рильського в його творчості
*) Хотілося б тут підкреслити одну можливу тему для істо-
рика нашої культури, а саме тему впливів Франка на Генерацію,
що так скажу, Відродження. Ті впливи не треба брати лише лі-
тературно, як то в нас є не зовсім добірок» традицією, а значно
ширше. Напр., почуття „обов’язку”, „мусу”, дійсного а не літе-
ратурного (декламаційного) патріотизму, взагалі — дієвости,
чинности, характеру. Цікаво, що Франко буїв, свого роду, „про-
тектором” Січових Стрільців'. Ще більш цікаво, що Франко, прав-
доподібно, мав значний вплив на формування Симона Петлюри
— аджеж серед літературного насліддя (очевидно досі — з-за
академій, панахид та „вшанувань” ніким не виданого) покійного
вождя 'Збройної визвольної боротьби є й розвідка про Франка-
поета. Не без значення є й студія на цю тему М. Зерова, саме
очолювана школи неокласиків. Зокрема, замилування Рильсько-
го до октав, як строфічної форми, йшло, безсумніву — від Франка.
20*
307
проявилася в формі святобливої відданости саме Ада-
мові Міцкевичу, відданости, що набирає згодом характе-
ру якогось своєрідного культу (а, може, той культ па-
нував у родині Рильських давно, напр., у діда Рильсько-
го? — даних про це, на жаль, немає). Прикметно, що
Міцкевич Рильського не є цілий, суцільний. Характерис-
тична присвята одного вірша: „Маркевичеві, найбіль-
шому епічному поетові”. Можна здогадуватися, що
Міцкевич Рильського це, передовсім, автор „Сонетів
Кримських” (цієї безперечної вершини „епічности” Міц-
кевича). Міцкевич-романтик і Міцкевич-містик (автор
„Дзядів”), наскільки можна судити, залишились для
Рильського коли й не чужими, то байдужими. Логічно
напрошувався б один можливий висновок, а саме, що
Міцкевич Рильського якраз мало містив у собі того, що
складається популярно на його „польськість” у поляків.
Це був, справді, той Міцкевич, що переступив межі
„польськости”. Чи це не материна кров „витіснила” в
психіці Рильського всі ті характеристичні „месіяністич-
ні” елементи Міцкевича? Чи, може, позитивістичне, та-
ке далеке від містицизму й месіянізму, народництво бать-
ка? Чи все разом? На це важко тепер відповісти, та чи й
буде відповідь у майбутньому — можна теж сумніватися:
навряд чи таку біографію-сповідь залишить М. Риль-
ський...
Факт величезного, хоч і своєрідного „впливу” м а й -
стерности Міцкевича (особливо пізнього Міцке-
вича, себто автора „Пана Тадеуша”) на Рильського не мо-
же залишати сумнівів. І тут розгортається вдячне поле
для майбутнього дослідника, як, рівнож, і знайдення
можливої відповіді, чому так дивно-осторонь оминув
Рильський скомплікованого, в кожнім слові своїм яск-
раво - ліричного, дещо туманного, дещо екстатичного,
завжди „серафічного” Словацького, сина, все ж таки,
української землі. Рильський волів „конкретнішого”,
повнокровнішого, „здоровішого” і по-північному „епіч-
нішого” співця „Літви, ойчизни моєй”.
308
V
Область „впливів” із-зовні на творчість Максима
Рильського самим Міцкевичем не вичерпується. Амато-
ри впливології могли б ще багато шукати і багато зна-
ходити. Тут, розуміється, й французи (звичайно гово-
риться про Малярме, Бодлера, Ередія) і, може, (на жаль,
майже напевно) Гайне, і ще хтось, і ще хтось... Не надив
автора цих рядків той відділ літературознавства — ні-
коли, а у випадку з Рильським навіть рація самого існу-
вання „впливології” видається сумнівною й марною. Не
лише формальна „ранґа” цього поета звільняє від такої
неплідної праці, як шукання можливих (і неможливих)
впливів, — Рильський бо поет калібру немалого. Він не
з тих, що лише „співробітничають” при літературнім
процесі, він з тих, що тим процесом керують і той про-
цес визначають. Шукати впливів, напр., Бодлера на тій
підставі, що Рильський написав сонета під таким наго-
ловком, — було б занадто наївно. Навіть, не бувши ма-
лярмістом, можна з певністю сказати, що на поезіях
Рильського Малярме майже не позначився. Значно
більш зримі сліди науки у французьких парнасистів.
І саме у Леконт-де-Ліля тієї науки було більше, аніж у
такого, майже „математично”-стислого майстра сонету,
як Ж. М. Ередія, якого справжнім учнем, а пізніш і рів-
ноправним співмайстром був у нас Микола Зеров. Є ви-
разні сліди в поезіях Рильського також віршів Г. Гайне,
як видно, одного з важливих авторів його юнацької лек-
тури. Це позначилося на „розмовности” вірша М. Риль-
ського, на специфічній сентенціональності деяких лірич-
них моментів (до речі, тією сентенціональністю руйно-
ваних), на особливім гайнівськім „скепсисі”, що його
лише поблажливо можна брати за „мудрість”, — словом
на тім складнику церебральної „розсудливости”, який
у Г. Гайне становить канон, і який у Рильського спричи-
нив цілий ряд більш або менш болючих спустошень у
його ліричнім єстві.
309
Згадаємо також факт великої очитаности М. Риль-
ського в античній літературі і немалої закорінености в
ній. Не дарма поетична школа, де М. Рильський грав ро-
лю тахітиз’а (а де визнаним майстром-учителем був саме
М. Зеров), носила (до речі: накинену!) назву неоклясич-
ної, і студії античної літератури ставила „во главу угла”.
Це факт загально відомий і занадто очевидний, щоб над
ним спеціяльно зупинятися, тим більше, що гімназія На-
уменка в Києві, яку М. Рильський скінчив, мала під цим
оглядом голосну колись і вповні заслужену славу.
Всі ці впливи і „впливи” остаточно зумовлені у Риль-
ського його широкою культурною основою, його немалою
гуманітарною освітою і — річ природна — всебічною
очитаністю в загально-європейській літературі, слідною
зрештою в тих іменах, що ними пересипані його поезії
— і Шекспір, і Діккенс, і Ніцше, і Гамсун, і Гомер, і Ґете,
і багато-багато інших, імена, що не конче мають аргу-
ментувати фактичність евентуальних впливів.
Але є одне ім’я серед цих імен, на якім треба зупини-
тися. Маємо на увазі ім’я Пушкіна.
VI
Скажемо коротко: Пушкін був і є постійною споку-
сою для сусідніх не-росіян. Але й тільки. До недавня ще
доводилось чути російські нарікання на малу, мовляв,
популярність Пушкіна у західньо-европейських народів.
Цей факт, по певнім продуманню, видається цілком при-
родним. Вистачить лише на хвилину порівняти Пушкіна
з німецьким „олімпійцем” Ґете, щоб зрозуміти, в чім
тут причина. Пушкін — назагал (про вийнятки — піз-
ніш) залишається поетом б е з п р о б л е м н и м, як, до-
дамо, більшість російських „олімпійців” аж до Буніна
включно. Все полягає на тому, „я к” написано, нато-
мість „щ о” — грає вже значно скромнішу ролю. Філо-
соф Розанов у своїх передсмертних інвективах на ад-
ресу російської літератури (не наводимо тут драстичні-
310
ших місць) не зовсім справедливо каже, що „вся росій-
ська література — це лише я к вони любились і я к
вони балакали”. Очевидно, осуд суворий і невірний. Але
певна характеристична прикмета тієї літератури тут
схоплена (т. зв. реалізм).
Пушкін надить тих, хто дуже добре знає російську
мову і Росію. Отже надить мовою, якої він сам був
творцем (і в цім його величезне, може більше, як поета,
значення) і російським соиіеиг Іосаіе’ем, ним вперше по-
баченим і оспіваним. Конгеніяльні переклади бувають
рідко. Що ж залишається від Пушкіна, якого ми є віль-
ними й невільними „знавцями”, в перекладі на англій-
ську чи французьку мови? Навіть проза Пушкіна (а
це ж він, а не зовсім безпомічний у російській мові Го-
голь, був справжнім фундатором російської прози і, на
жаль, майже безпотомним батьком російської новелі й
повісти, що їх Гоголь потягнув за собою), за авторитет-
ними висловлюваннями є майже точним „перекладом”
клясичної (дореволюційної) прози французької. Та
й не дивина, бо тією мовою Пушкін мислив, і то не
лише замолоду: недарма Петро Чаадаєв благав у листах
до нього „пишіть і думайте лише по-російському, не пи-
шіть навіть листів по-французьки” (цитата з пам’яти).
Ця властивість прози Пушкіна могла зворушувати Ме-
ріме, як француза, як стиліста, що, понадто, вмів по-
російськи. Але на цьому й кінець. Знавця російської мови
може захопити алітерація й звукопис „шіпєн’є пєністих
бокалов і пунша пламєнь ґолубой” (з „Онеґіна”), але
відтворити цей свого рода мовний шедевр у чужій мові
було б річчю нелегкою...
Що ж залишається з позаросійської, „вселюдської”
проблематики в Пушкіна, того, що могло б заін-
тересувати не-росіянина? Думається, що дещо з драма-
тичних його поем (до речі, переважно, перекладних), як
напр. „Моцарт і Салєрй” з його проблемою надхнення й
техніки в мистецтві. Може невипадково, що Франко са-
ме драматичні поеми Пушкіна й перекладав. Правда, ро-
311
сійське пушкінознавство висовувало ще проблему чи
теорію поета-резонатора, „поета-луну”, як типово пуш-
кінську, і типово російську, але базувалося при цім на
єдинім ліричнім вірші Пушкіна під заголовком „Луна”,
що був аджеж перекладом з Томаса Мура, а не оригіналь-
ним твором. Явище дуже характеристичне і дуже... ро-
сійське („всьо наше”).
Але є в поезії Пушкіна, як у всякого видатного по-
ета, те найцікавіше, що складає істоту його, творчу іс-
тоту — це особистість поета і „особисто поетове”, непо-
вторне й притаманне лише йому. Це, в першу чергу,
пушкіиська „легкість” — важко знайти більш відповід-
не слово для цієї властивосте пушкінської творчости.
„Легкість” його вірша (як би не переконували пушкіно-
знавці, що та „легкість” була вислідом його важкої пра-
ці над віршем), справді, просто чарує й упокорює — і це,
либонь, чи не найбільш притягає сусідніх пушкінців і
пушкіноманів (напр., польського Ю. Тувіма). Про „мо-
лоде пушкініянство” М. Рильського згадує (щоправда,
мимоходом) М. Зеров у своїй апологетичній статті про
Рильського („Літературний шлях М. Р.”). Немає сумні-
ву, що те пушкініянство М. Рильського було не лише
даниною його молодосте — воно є майже в кожному йо-
го творі і воно — скорше невільно, ніж вільно — продов-
жилося (відновилося) в поважнім вже його віці. Скорше,
власне, відновилося не без виразної зовнішньої спону-
ки, не без „указів попечительної влади”, щодо перекла-
дів і культивування на Україні поета, який до р. 1933
був „співцем зогнилої шляхти”, а потім блискавично,
протягом одного дня, зробився „виразником найширших
верств робітничо-селянських”, щоб ще пізніш стати
остаточно „великим генієм великого російського народу
і нашої великої батьківщини СССР”.
Але не тільки легкість Пушкінового вірша магнетич-
но принадила Рильського. В Пушкіні принадило й зача-
рувало Рильського дещо істотніше й, може, найбільш „от-
312
руйне”: його світогляд, його „філософія”. Вони не склад-
ні, — при добрій волі, джерела тієї філософії можна
віднайти в антиці, спільній, зрештою, для обидвох пое-
тів. Це трохи спрощений епікуреїзм, що його можна б
виразити в парі типових речень, на зразок „все є добре”
(„всьо благо”) і „солодкий світ” (в критичній літературі
про Рильського останнє твердження вже було згадуване,
і з цим полемізував М. Зеров у згаданій статті).
Цікаве явище і ще один причинок до теми „біогра-
фія і творчість”. Життя Пушкіна було далеко не „со-
лодким”. В деяких відношеннях воно в мініятюрі могло б
нагадувати життя „жителя СССР” Рильського. Тодішнє
НКВД — „Трет’є отдєлєніє” Бенкендорфів, Орлових
та Дубельтів квалітативно мало чим різнилося від НКВД
Яґоди, Єжова чи Берії (при Сталіні лише „якість пере-
йшла в кількість” і то таку, що й Дубельт затремтів би
з жаху, чи з заздрости). І Пушкін „каявся” нераз. І Пуш-
кін виконував „соцзамовлення” — і то блискуче („Пол-
тава” написана в рекордовому часі — кілька тижнів).
І Пушкін мусів „воспевать” і випрацьовувати свої „Піс-
ні про Сталіна” („Клєвєтнікам Россії”, „В надєждє слави
і добра” і т. д.). І Пушкін мусів „зміняти редакцію” в
творах (напр., в „Пам’ятнику”)... Аналогії можна про-
довжувати. Але й так ясно, що нічого особливого в ор-
ганізації і структурі своєї імперії совєтчики не вигадали:
все це вже було в історії Росії-Москви. Бо всі ті власти-
вості — притаманні державній машині типу „Росія”, вони
випливають з її структури, вони є функцією її, не-
залежно від того, чи на троні сидить цар типу Івана IV-
Ґодунова - Сталіна, чи типу Петра І - Миколи І - Леніна,
чи врешті „ліберального” і навіть „містичного” Олек-
сандра І або „інтелігентського” Олександра IV (Корей-
ського), бо і в останнім випадку якийсь Аракчеєв мусів
би знайтися, як мусить бути свій Дзєржинський, Троць-
кий чи Єжов, бо й при Петрі І був свій Шафіров.
І от цікаво, що обидва поети, яким доля судила жи-
313
ти в квалітативно подібних режимах („чорт дьорнул
меня родіться в Россії” — казав Пушкін) — знайшли чи
вибрали для себе в творчості майже однакову, сказати б,
„соняшно-епікуреїстичну” філософію. При чім автор-
ське, мовляв, „право” на цю філософію, безсумніву, на-
лежить на сто літ вчаснішому Пушкінові. Всупереч дійс-
ності (а поет же ніби „луна”!) Пушкін „оспівував” все,
що хочете, лише не свою епоху, місце й час, втікаючи
часом до циганської чи кримської екзотики.. Всупереч
дійсності, в страшні але й величні часи Визволньої Бо-
ротьби та першого совєтського голоду на Україні (р.
1922), — Рильський писав „рибальські посланія”, „нашу
шлюбну постелю вквітчали троянди пахучі” та праг-
нув лише „тиші над вудками”. У Пушкіна, принаймні,
з’явився (наслідком студіювання Шекспіра) „Борис Ґо-
дунов”, де — крізь історичні лаштунки — часом промов-
ляла російська історично-державна дійсність. Пушкін,
принаймні, працював над Історією Пуґачовського бунту,
що свідчило про відчування ним „вічної” істоти Росії.
У Рильського — поза парою ліричних натяків (в „Крізь
бурю і сніг”) — майже нічого немає, що свідчило б про
добу, яку переживав його нарід. І тут — кардинальна
ріжниця між ним і Тичиною (очевидно раннім). От вже,
справді, горе тому історикові, що в творах М. Рильсько-
го шукатиме колись печаті доби! Пригадується дуже
гостра, дуже дошкульна стаття про Рильського Валері-
яна Підмогильного (десь 1928-29 рр.), що носила вимов-
ний титул „Без руля і без вітрил”.*)
Нам відкажуть, розуміється цілком слушно, що
Пушкін — росіянин, жив у своїй метрополії, а Рильсь-
кий — син народу поневоленого і живе в колоніяльних
умовинах. І формально, і суттєво — це так, хоч дійсність
*) Цим же почуттям було подиктоване „Посланіе” автора цих
рядків, що часово майже збіглося в статтею Підмогильного. Пер-
ша еміграція таки дихала з батьківщиною спільним духом і
спільним ритмом.
314
е завжди примхливіша і складніша за найбільш логічне
розумування. Немає сумніву (і знаємо це з прикладу ін-
ших письменників), що тиск з-зовні й існування під
скляним ковпаком Рильського (та ще й матеріяльна біда
на додаток) — є неспівмірні в порівнянні з зовнішніми
обставинами життя Пушкіна. Але в Пушкіна, поета ім-
перії і формально — москаля, хоч і праправнука абесин-
ського раса, могли ж прорватися рядки, яких щирість
є безсумнівна:
Пора покінуть скучний брєґ
Мне нєпріязнєнной стіхії,
І средь полуденних зибей,
Под небом Афрікі моей
Мєчтать о сумрачной Росії.
Так, у Рильського є — в останніх творах може аж
занадто — дещо традиційної „любови” до „вітчизни”,
до нашої землі, до Києва, своєрідного, хоч і регіональ-
ного своїм тембром, патріотизму. Але традиція тих по-
чувань задавнено-несучасна, сягає своїм родоводом аж
часів Основ’яненка. Того напруження, того болю, того
скритого гніву, тієї „інвективности”, що є навіть в за-
цитованих рядках Пушкіна, — годі шукати в поезіях
Максима Рильського. Є і може бути багато пояснень, ду-
же вірних і дуже раціональних, того явища, що Риль-
ський-поет прожив і протворив, сказати б, поза межами
тієї ось більш як чвертьстолітньої апокаліпси свого на-
роду й своєї батьківщини, поза, коротше сказавши, Виз-
вольними Змаганнями. Ми знаємо добре Росію, Москву,
її державну структуру, її засоби влади, її (як же вдос-
коналену в большевицькій добі!) адміністраційну маши-
ну, на тричверти наставлену на національне усмертнен-
ня нашого народу передовсім. Але, певним є, що, крім
причин раціонального порядку, на тім заважили також
причини глибші, внутрішні, іраціональні, що корінять-
ся в самій людині, в її психіці.
315
VII
Час переходити до висновків. І зараз же треба по-
передити, що висновки ці, зрештою, як і цілість цих
розважань, не можуть претендувати на закінченість і
безапеляційність. В цій бо області математична точність
не існує. Тема цих розважань — сам поет — людина жи-
ва, а творчий і (дай Боже) життьовий шлях її далеко не
закінчені.
В Максимі Рильському маємо поета, що, бувши „чо-
лом” неокласичної київської школи, вже нині становить
цілу добу в процесі розвитку і нашої поезії і, головне,
нашої мови. Придалася тут і освіта поетова, і його не-
звичайна очитаність, і вроджений культ Міцкевича-
майстра, студіювання Леконт де Ліля, і — говоримо це
свідомо — його пушкініянство, так само „молодече”, як
і пізніше, зокрема ж — нелегка праця над перекладами
і Міцкевича (капітальний переклад „Тадеуша”), і Пуш-
кіна („Онєґін”, „Мідяний Вершник”), і французів.
Цей вклад М. Рильського в живий процес нашої мо-
ви, зокрема поетичної, — є настільки важливий і знач-
ний, що сучасникові не під силу його хоч загально окрес-
лити й оцінити. Фактом лише е, що той вклад Рильсько-
го відчувається всіми, не лише людьми до літератури
причетними, і позитивна вартість його стоїть поза дис-
кусіями. Можна говорити про нашу поетичну мову „до
Рильського” й „після Рильського” (та неоклясиків). Ча-
сом з’являється навіть дещо „блюзнірська” думка про
те, як би мовно виглядала драматургія Лесі Україн-
ки, коли б вона, що так драматично борюкалася з мов-
ною неповнотою й недовершеністю, мала Рильського
(й неоклясиків та ще й до того Юрія Липу) вже „за со-
бою”. Тут не місце, повторюємо, деталізувати мовний
вклад Рильського, скажемо лише, що він не обмежується
до словництва, а ще, може, в більшій мірі обіймає область
синтакси. Речення Рильського стало гнучкіше, прозорі-
ше і „паковніше” в порівнянні з попередниками. Цікаве
316
при тім, що всю цю працю виконав Рильський якось
„еволюційно”, без жадних галасливих „новаторств” і зай-
вих жестів. Із скромністю, справді, великого трудівника
і справжньої людини культури.
З розширенням діапазону мови, очевидно, збігаєть-
ся й розширення в Рильського поетикальних засобів
і тематики його поезії. Часом лунали закиди про „літе-
ратурність” тої тематики, про її неукраїнський екзотизм,
про часте згадування чужих країн, героїв з світової лі-
тератури. Закиди ці, коли відкинути з них подиктовані
демагогією, коньюнктуризмом, а то й неуцтвом (різні
Коваленки й Ко) та „рідною” заздрістю, то вони разюче
пригадують відповідні закиди колись на адресу Лесі
Українки. Вони подиктовані тим самим комплексом: ре-
мінісценціями етнографічного народництва, селюків-
ською самообмеженістю, страхом ширших виднокругів
і, взагалі, таким характеристичним у нас браком „духо-
вого імперіалізму”, що з сатанинсько-просвітянською
впертістю буяє в нас і сьогодні. Писати українцеві про
Кармен, про Бетговена, про далекі океани, навіть про
своє Чорне море? „Ніззя — каже просвітянин, Граціозно
спершись на пужално”, як іронізував колись Юрій Янов-
ський.
В цім розширенні горизонтів нашої поезії, у ви-
ході в ширший світ і, одночасно, в конструктивнім вхо-
дженні її в систему західньо-европейської поезії — не
менш велика заслуга М. Рильського та поетів школи,
до якої він належав, в першу чергу, розуміється, поета-
ерудита М. Зерова. В наших обставинах годиться під-
креслити наймаркантнішу рису М. Рильського, що є в
різній мірі спільною для всіх неокласиків, і що є тісно
зв’язана з культурою Рильського. Це — почуття, майже
інстинкт смаку, літературного й мистецького смаку,
власне того смаку, що його так болюче бракувало не ли-
ше Миколі Вороному, але й представникам молодшого
покоління, а вже особливо пізнішому Тичині, що, під
цим оглядом, є випадком просто клінічним. Цей смак не
317
зраджує Рильського в найризиковніших його літератур-
них підприємствах, а типу „соціального замовлення” —
в першу чергу.

Поети замолоду часто говорять речі, яких зна-
чення й вагу вони самі можуть оцінити (якщо воліють!)
лише значно пізніше. Такі, напр., „пророцтва” про долю
свого народу, про власну долю ще частіше. Або розкри-
вають свою найглибшу істоту. Або дають „самоозначен-
ня”, часом на самім початку творчого шляху, але так,
якби той шлях вже був закінчений і ввесь дорібок під-
сумований.
Часто це буває свого роду сповідь з найглибшого й
найтаемнішого, сповідь тим більш разюча, що в більшос-
ті несвідома: на момент розчахнеться таємне і знову
заздрісно закриється.
Молодий, майже юний Рильський в трохи молодечо-
ефектовних, навіть не без наївної пози написаних, вір-
шах, прохопився був таким ото визнанням:
Учора був у мене сатана.
Моя душа для нього непотрібна:
Занадто супокійна і ясна,
До місяця осіннього подібна.
Це нічого, що той, досить таки оперовий сатана, міг
бути живцем взятий з тодішньої пшибишевсько-гюїс-
мансівської літератури („А геЬоигз” Гюїсманса — було
„обов’язковою” лектурою тодішнього очитаного юнака,
що мав літературні зацікавлення). Взагалі, в цілій стро-
фі є багато молодечо-навіяного (аджеж і назва збірки
„Під осінніми зорями” живцем була взята від Гамсуна),
наївно-інсценізованого, не свого. Все це правда.
Але — і в цім криється той дивний закон, згадува-
ний на початку, — саме цій штучнуватій строфі суди-
лося стати за найбільш характеристичний документ при
318
аналізуванні психіки Рильського, його творчої особис-
тосте поета і — навіть — при аналізуванні духового
змісту його поезії.
З зацитованою строфою в’яжеться інша, пізніша,
значно менше театральна і значно глибша, точніша й
автентичніша:
Не Бог, не сатана вітає наді мною,
А інший, дивний дух на все кладе печать
Прозорої краси і срібного спокою.
Але, по-суті, ці рядки є лише конкретизацією і даль-
шим розвиненням попередньої цитати.
Ще згадуються окремі рядки. Ось таке, напр., само-
означення:
Чернець без божества і жрець без молитов.
З цих скупих цитат, при бажанні, можна б ре-
конструювати багато, а, при певному нахилі до теоре-
тизування, можна було б побудувати цілу систему, яка
дала б відповідь на багато питань у зв’язку з поезією М.
Рильського, зокрема — відповідь на питання, чому з
Рильського, мимо всього, не стався „великий поет”.
В Святім Письмі є гостра й глибока згадка про тих,
що є „не гарячі й не холодні”, яких за це Бог „ізвергає
із уст Своїх”. Є в цім велика і незаперечна правда-спра-
ведливість, яка особливо дотикає людей творчости вза-
галі, а людей мистецтва завжди і в першу чергу. Не хо-
чемо (і не маємо права) твердити, що Максим Рильський
був чи є поетом „літеплим”. Сказати так — це була б
болюча кривда для поета, якого серце не могло не спа-
лахувати жаром на згадку про землю, про сонце, про вес-
ну, про красу, про батьківщину, про Київ...
Та, все ж, є щось в євангельській цитаті таке, що
в’яжеться з зацитованими вище рядками Рильського,
і що, в якійсь мірі, відповідає його творчій природі. Так,
Рильський, як „луна”, відкликається на світ і події в нім;
так, Рильський, як може ніхто інший в такій формі,
319
уміє відчути і вербу, що „ронить срібні котики на став”,
і ту Ганусю, що „плаче, бо пора”. Ба, навіть в своєму ри-
бальському безрусі, потрапить раннім ранком спостері-
гати й зрозуміти, що „тільки тиша, тільки Бог над на-
ми”. Такі спостереження, такі образи — без любови, от-
же жару, захоплення, захвату — не даються. І коли
Рильський в однім з найсильніших своїх віршів дохо-
дить до такої зовсім дивної для нього конклюзїї —
Відбирає людина людині
Життя —
Так і треба, так треба, Вкраїно,
Україно моя! —
то тут маємо діло з певного вершиною, з зенітом його
чуттєвого напруження, зенітом, що вже ніколи не по-
вториться в усім його поетичнім дорібку.
Максим Рильський, певно, захоплювався і горів,
хвилювався і страждав, погорджував і гнівався, любив
і ненавидів. Але з достатньою імовірністю можна твер-
дити, що він (як, на жаль, більшість сучасників) ніколи
не вмів ні любити, ні ненавидіти — до кінця (прига-
дується твердження героя одного роману Ю. Японсько-
го). І, може, зовсім невипадково саме у Рильського з’яви-
лася ця довершено-закінчена формула:
І мертвий гнів, і нежива любов.
Максим Рильський, попри всю широчінь його пое-
тикальних можливостей, попри все багатство його те-
матики, попри всю потужність його так рано дозрілого
майстерства, залишився поетом не високого напружен-
ня, індивідуальністю не великого духового потенціялу.
За його ніби епічним спокоєм і тверезою мудрістю:
Так і ти, поете слухай
Голоси і лживі, й праві,
Темний гріх і світлий сміх,
І клади не як Теміда,
А з розкритими очима
На спокійні терези — (1925)
320
не стояла сила відповідно „епічного” ж характеру,
бо вже вісім літ пізніш з’явилась книга, що її наголовок
ніби нав’язується до цих віршів — „Знак терезів” (1933),
в якій Теміда, безперечно, якщо й не зав’язує собі очі,
то надягає кольорові окуляри... Є моменти, коли у Риль-
ського проривається відчуття історичної дійсности, іс-
торичної відповідальности (вельми проречистий вірш
„Ми” з вельми проречистою датою 1927):
Народи й царства!..
У давніл — ваше, наше — у майбутнім!
Але це — лише моменти, лише фраґменти, лише
проблиски недовершених поривів, недовтілених заду-
мів, лірично-коротких захоплень. Розуміється — ре-
жим, розуміється — цензура, розуміється система, при
якій найфізіологічніший, найтваринніший жах є пер-
манентним, побутовим складником життя. Все це речі
занадто добре знані і занадто добре зрозумілий їх вплив
і на творчість, і на настрої, і на саме існування. Але ж
ці властивості музи Рильського з’явилися не року 1930,
чи 1926, чи навіть 1917. Вони — по всій імовірності — є
вроджені і становлять притаманний складник психіки
людини й поета. Аджеж в тих самих умовинах спрома-
гається Микола Бажай на таку адекватну добі річ, як
„Розмова сердець”, ба й єдиний з поетів доби (і по той
і по цей бік заслони) ставить на увесь зріст центральну
проблему Нації й Батьківщини в монументальній поемі
„Сліпці” (друкована була в київськім місячнику „Жит-
тя й Революція”, починаючи з р. 1929 і потім була рап-
том перервана друком).
Щож, на те немає ради. Приймаймо Рильського та-
ким, яким він є. З усіми його людськими, надто людсь-
кими рисами. Не кожен поет є уродженим вояком. Не
кожен письменник мусить мати в своїм характері ко-
зацький атавізм Чупринки, революційний вогонь Хви-
льового чи інтелектуальну крицевість Зерова. Елястич-
ність — також талант, з яким треба вродитись, а поети,
звичайно, того таланту не посідають.
21
321
Вертаючись знову до Тичини, одне можна стверди-
ти з певністю: після „Вітру з України” (1924) годі шу-
кати мистецьких фактів в писаннях автора „Соняш-
них клярнетів”, — натомість в книгах Рильського, чи
то буде „Під осінніми зорями” (1918), чи то буде „Неопа-
лима купина” (1944) — чверть століття (і якого!) пізні-
ше, — завжди можна знайти окремі поезії, окремі стро-
фи, в найгіршому випадку — окремі образи чи рядки,
в яких живе справжня поезія або, щонайменше, на яких
лежить печать безсумнівної літературної культури.
І, безсумніву, будуть речі в найбільш „замовлених”
книжках Максима Рильського, що напевно переживуть
і совєтський режим, і московську імперію, бо культурні
факти залишаються, незалежно від умовин, серед яких
повстають.
Березень-квітень, 1951.
ЗОВСІМ ІНШІ
Бачу їх, високих і русявих,
зовсім інших, не таких як ми.
„Ода до прийдешнього”
Є прикметним, що сини Олеся й Вороного — стан-
дартних поетів Передвідродження — були теж поети.
Це не завше трапляється. Але найбільш прикметним
є те, що сини були зовсім іншими поетами, аніж
їх батьки.
Може ніколи в світовій літературі не відбилася так
яскраво на двох поколіннях раптовна зміна літератур-
них діб, та ще й на батьках і на дітях літерально тієї
самої родини. Що більше — в синах обох голосних
поетів попередньої доби наша поезія знайшла якби до-
повнення всього того, що в батьках було лише в зарод-
ку, або чого й зовсім у них бракувало.
322
І
Микола Вороний, як письменник, з’являється на пе-
реломі XIX й XX століть. Згадаймо, який бурхливий
у літературі то був час!
Відумирали — принаймні у нас, на сході Ехропи —
епігони гайнівщини та позитивізму (в був. Росії — т. зв.
реалізм і Надсон), з Франції напливало щось незна-
йоме і незрозуміло-нове, що носило ні до чого не обо-
в’язуючу назву „декадентства” і що осідало в нас ту-
манами і хмарами символізму. Дуже характеристичне
для сходу Европи, що з Франції не йде тоді ані Леконт
де Ліль, ані Ередія — вони прийдуть значно пізніше,
щоб розвіяти імлу, якою саме Верлен, Метерлінк, Ро-
денбах окутували французький Парнас. Також Вер-
гарн прийде значно пізніше. І хоч саме російський „на-
родник” Мельшін (П. Я.) переклав Бодлера, то, розу-
міється, той Бодлер нічого спільного не мав зі справж-
нім. По сусідству, у поляків вибухнув цілий космос про-
тиріч — Млода Польска, в якій одночасно співжили
Виспянський, Пшибишевський, епігони позитивізму і на-
віть пізній Сєнкєвіч.
Все кипіло, бурлило, ферментувало. Який щасли-
вий час мав Микола Вороний, розпочинаючи свою лі-
тературну кар’єру! Не обов’язково було йому бути аж
генієм чи видатною, або навіть спеціяльно талановитою
людиною: вистачило б йому бути письменником з пев-
ною культурою і мистецьким смаком. Але — на жаль —
Микола Вороний не мав ані першої, ані другого. Єдине,
що в нім було, це — середній актор та ще, може, мате-
ріял на журналіста. Цього було замало як на поета і
рішуче замало як на поета нової доби, тим більше, що
саме елемент акторства є найнебезпечнішим, а може
й згубним, складником у психічній структурі кандидата
на поета. Та все ж, у провінціяльних умовах старого
„українства”, Миколі Вороному дуже пощастило, бо ж
вимоги нашої громади е й досі скромні, а тодішньої й
21*
323
поготів: вистачило писати по-українському і належати
до старо-української секти, себто співпрацювати у „Раді”
і ходити на вистави до Троїцького Народнього Дому.
Міцно-хуторське „декадентство” („Я красу люблю,
як рідну Україну”, або латинський заголовок — Асі Азіга),
підозрілі переклади з Мореаса (чому? — чи не тому,
що саме ті речі переклав був передтим Брюсов?), вели-
ка шевелюра, специфічний крават і романтичне пенсне
— цього всього вистачило для портрету в „Історії пись-
менства” Єфремова і для цілосторінкової аналізи „Єв-
шан-зілля”... Для мене й досі незрозуміле, як це Єфре-
мов, людина так обізнана з російською літературою,
особливо в її народницькій частині XIX от., міг пере-
очити, що оспіване ним у його історії Євшан-зілля Во-
роного було начисто переписане з одноіменної, одно-
строфної, односкладової і стилістично однакової поеми
Майкова Євшан-трава? Це справді загадкова обставина.
Цього міг не знати Франко, який несвідомо прислужив-
ся реклямою „друзяці — Миколі” в знаній віршованій
відповіді — „Ні, друже мій, не та година...”, але Єфре-
мов це мусів знати.*)
У всякому разі факт, що такий довгий час, аж до
доби Петлюри включно, „українство” брало Миколу Во-
роного надто поважно, дає ще одне свідоцтво, не так,
розуміється, Вороному, як середовищу, до якого нале-
жав і серед якого діяв, себто тому ж самому „українству”.
Тут не місце спеціяльно зупинятися на творчості
Миколи Вороного та й, думаю, немає особливої потреби:
для молодшого покоління це ім’я історичне, для літера-
турознавця скласти думку про цього поета буде дуже
легко.
*) Автор цих рядків намагався ще року 1922, отже в віці
літературно ще досить „зеленім”, розшифрувати історію з Євшан-
зіллям, але то був, (розуміється, тоненький голосок у справді без-
межній пустелі. Лише дуже дрібничковий Літературний пошу-
кував міг би розшукати в архівах відповідне число таборової
„Нашої Зорі” з р. 1922.
324
Немає сумніву, в віршах Миколи Вороного не все
було безнадійно-плоске. Є там натяки на щось інше,
с передчуття зовсім інших, але так-таки ніколи не-
розквітлих можливостей.
Перегортаючи спадщину Вороного, знайдемо там
прикметну „Думу на початку XX століття” („Мерці,
мерці! Навколо тут і там, куди не глянеш — скрізь самі
ходячі трупи”), міцно і з розмахом написане „Оіез ігае”
(„День Божого гніву настав, настав!... І пошесті вийшли
з таємних печер, мов хижі потвори блукали усюди,
в людині шакалом завив людожер, і гинули звірі і ги-
нули люди”). Є там майже клясичний „Палімпсест”...
Певно, це дало притоку Хвильовому, либонь у „Камо
грядеши”, назвати Вороного (між іншим, поруч Семен-
ка) жертвою нашого назадницького суспільства. Істо-
рик літератури не може нехтувати також немалою пра-
цею Миколи Вороного в області стилю, а то — у слов-
ництві й строфіці.
II
У відношенні до особи і творчости Марка Воро-
ного наше суспільство й літературознавство мають не
лише незаплачений борг, а й незамолимий гріх: його
юна постать і болюче-короткочасна творчість ось ги-
нуть на наших очах. Можливо, що вже й загинули...
Поліційний апарат совєтського режиму особливо
чуйно слідкував за розвитком юного поета. А що з пер-
шого його рядка можна було зорієнтуватися, в якім
напрямку піде той розвиток, то літа й дні Марка Воро-
ного були почислені.
Друкувати в УССР свої поезії він не міг — жадна
редакція на те не відважилася б. Отже треба було „пе-
ребудуватись”... І він цю каторжну операцію пробував
робити. Кілька друкованих у „Житті й Революції” ре-
чей того роду зраджували всю інквізиційну драматич-
ність тієї „перебудови”; поезії були помордовані вну-
325
трішнім болем фальшу, а до фальшу він, як справж-
ній поет, зовсім не надавався, — отже його чистий лі-
ричний нурт мутнявів ядом іронії й сичав піною та бриз-
ками якоїсь моторошної гістеричности (Гротескова „Сол-
датська пісня” з рефреном — „Соловей, пташечка”).
Але і в цім понурім процесі траплялися такі несподівано
сильні образи, як:
...ізза рогу,
своїм вперед схилившись станом,
я бачу йде Микола Гоголь
і невським кашляє туманом.
А вітер дме шинель горбом...
Отже все, що маємо зі спадщини Марка Вороного,
який, поза всяким сумнівом, вже давно не живе, містить-
ся в річниках „Літературно-Наукового Вістника”, і ли-
ше частково в київському місячнику „Життя й Рево-
люція”. Там його поезії належить шукати і вже давно
зібрати та видати замість макулятури, що видавалося
й видається.
За кордоном СССР його речі були підписувані спо-
чатку псевдонімом Марко Антіох, пізніш ініціялами
„М.А.” і нарешті, очевидно для непізнання, ініціяла-
ми „А.М.”, хоч його стиль, навіть для нелітературознав-
ця, був остільки визначений, що не пізнати автора —
було неможливо.
Три сонети Марка Вороного, з яких пригадуються
лише уривки речень: „Моя вітчизно... тобі страшна в ві-
ках судилася дорога: Ти бога бачила, такого бога, що
віти похилилися в журбі...” „Так, від могил земля наша
горбата — О, проклинаю всіх, хто є Батий! На пере-
можцях скрізь печать проклята...” — можна віднайти
в якімсь із пари чисел львівського „Світла”, коротко-
часного журналу з рр. 1924, 1925, 1926 (?). Там же був
і портрет поета. Дещо ходило по руках у списках, як,
напр., (знову ж пригадуються лише окремі речення та
326
фрази) вірші на тему пам’ятника Богдана в Києві і Пе-
тра І в Петербурзі.
... Бо там, у млі балтійській, знаєш,
Підвівся він на стременах...
Із прірви городу гнилого
Звір божевільно-мідяний,
Піднявши в чвал коня свойого,
Летить, летить на голос твій.
Хтось із львівських літератів цілком навмання на-
звав Марка Вороного — неоромантиком. Є в цім одначе
велика доза слушности. І може в цім найяскравіша
прикмета Марка Вороного.
Романтизм — завше початок епохи, справжній
її початок. В Тичині — чоловому поетові початку епо-
хи — стилістично ще догасає символізм. Рильський —
у своїм клясицизмі — є взагалі поза епохами. У Фили-
повичеві чи Плужнику (поза тим дуже скомплікованім
явищі) можна прослідкувати нитки недавнього минуло-
го (Маллярме, Аннєнскій). Але Марко Вороний — ро-
мантик, перший романтик 20-их рр. XX ст., передовсім
тематично й семантично, а згодом і стилістично. Розу-
міється, досвід символізму, як і парнасизму, отже нео-
клясицизму нашого, був ним використаний, але лише
стилістично. Але вже ритміка його змушує згадувати
романтиків XIX ст. (Харківська школа, ранній Шев-
ченко, особливо Лєрмонтов). Він є типовим поетом кінця
20-их років, що попереджають романтизм століття,
сконцентрований звичайно в його 30-их роках.
Значна частина його поезій присвячена тій самій
темі і, певно, тій самій особі: розстріляній дівчині. В де-
яких творах того циклю поет підноситься до нечуваної
від часів Шевченка потужности почуття і вислову. Во-
ни осягають апогею у віршах, що їх можна було б назва-
ти молитвою. Ритмічно ці вірші нагадують знану дак-
тилічну Молитву Лєрмонтова (Я, Матєрь Божія...). Але
видається правдоподібним припустити, що то не жад-
327
ний вплив, ані тим більше наслідування. Це просто не-
свідомий збіг ритмічно-спорідненої теми — молитви, те-
ми, що її семантична реалізація у Марка Вороного май-
же нічого спільного не має з Лермонтовом. Коли у Лєр-
монтова молитовний затишок кімнати, благосна лямпа-
да, м’яка скарга й тихе благання, примиренність, — то
у Марка Вороного молитва вибухає нестримною бу-
рею засадничо-непримиренного гніву на убійників, яко-
юсь аж старозавітною жадобою возмездія, якоюсь аж
старожидівською вимогою до Бога: покарати!
Він навіть підказує Богові про „ватаги Богданові”, що,
разом з херувимами й серафимами, складають Військо
Небесне — виконавчу силу Божої кари.*)
*) Подаємо цю рЛч в Цілості:
МОЛИТВА
(З циклю „Ліоні помсти”)
Світлій пам’яті М(ері) Т(ріор)
Господи, в день Твого гніву неспинного
Дай мені мужність і віру в небеснеє,
Дай чути в шепоті саду звіринного
Царство Ісусове Христовоскреснеє.
О, пам’ятаю, розкинувшись косами,
Впаїла вона під рукою ворожою.
Вкрито її сніговими покосами...
Я усій расі звірячій загрожую!
Господи, дай мені сили помститися
За її душу — за синеокую!...
...Господи Боже, не можу молитися —
Кров її, кров борозною глибокою.
...Господи! Господи!...
Сніг і вітри над моєю отчизною...
Боже, сю чашу розбою бездомного
Дай мені взяти рукою залізною
Й пити з одчаю каменоломного.
328
Віїрю я, Боже, ватаги Богданові —
Поруч з Тобою у сонмі архангелів.
Господи, Ти у хвилину останнюю
З ник надішли мені смертельного ангела.
Дотик його — і безодня відкрилася,
І, як дощем, шепотить серафимами.
Там, перед світлим, благаючим крилосом
Очі її над огнями і димами...
...Господи! Господи!...
Вірю, мій Отче, в спокою державному
Мудро Ти судиш і мудро розмірюєш:
У життьовому потоці безправному
Кожного иатло питаєш: „Чи віруєш?”
Вірую, Господи! Вірую! Вірую
Тілом усім, перейнятим уявою!
Кожен увійде, хто ляже офірою,
В царство пресвітлеє, золотоглавеє.
...Господи! Господи!...
(Серпень - вересень 1925 р.)
Ця „Молитва” Марка Вороного, спазматично-зади-
хана, із затисненим риданням, з клекотом правого гні-
ву — становить один з найсильніших ліричних творів
нашої поезії, що своєю чуттєвою наснаженістю дорів-
нює хіба лише найміцнішим інвективам Шевченка, хоч
і без тіні Шевченкового богобунтарства („А до того —
я не знаю Бога”) чи арелігійної іронії („А ти, всевидя-
щеє око”). Цілком навпаки! Вірші Вороного — справж-
ня молитва, жагуча й уперта, фанатично-незлам-
на, що одначе ані на крихту не виходить з границь ре-
лігійносте: жаден теолог не міг би їй щось, під тим огля-
дом, закинути.
Перебіг життя Марка Вороного залишається незна-
ним, як таємницею окутане й закінчення того життя.
Правдоподібно, був він „зліквідований” десь у добу
„Єжовщини” разом з батьком своїм — Миколою Воро-
ним. Все те, чого так разючо бракувало батькові, — без-
329
посередність і сила почуття, величезна літературна
(і, певно, загальна) культура, тонке відчуття стилю,
а, передовсім, великий і незаперечний талант — усе
це яскраво характеризує Вороного-сина і становить
яскравий контраст у зіставленні з батьком, який зов-
сім невлучно в наших історіях літератури продовжує
стояти на чолі нової доби.
III
Суперечка про Олеся, що свого часу, десь року 1926,
розгорталася була в цікаву дискуцію за участю М. Зе-
рова у Києві, не привела, на жаль, до якихось конкрет-
ніших висновків, якщо не уважати за висновки, як зав-
ше чіткі та майже математично-точні, зформулювання
Зерова.
В широких і досить таки строкатих колах нашого
„літературного суспільства” справа з Олесем стоїть досі
нерозв’язаною проблемою, в протилежність до „грома-
дянства”, де жадної „проблеми”, розуміється, не існує.
Для широкої бо „громади” ім’я Олеся є раз на завше
величиною сталою і жадних питань воно не викликає.
Ім’я те зазвичай ставиться після Шевченка з таким
автоматизмом, що всяка дискусія була б неможливою
й навряд чи доцільною. Цікаво було б довідатися, як
стоїть справа з Олесем у молодшого теперішнього по-
коління...
Дві перші книжки поезій Олеся — „З журбою ра-
дість обнялась”, СПБ, 1907, і „II книга поезій” тоді ж
— були для найстаршого покоління — откровенієм,
а для нинішнього старшого (ц. т. тодішнього юнацтва)
— незабутнім спогадом ранньої молодости й весни,
чимсь наподобу першого кохання, що його, як відомо,
забути не можна.*) Навіть людина такого безпомилко-
*) Саме такого образу ужив був автор цих рядків на знанім
ювілеї Олеся в Празі, либонь, взиміі року 1923, підносячи поетові
адрес від редакції та сгаівпрацівників журналу „Веселка” (Ю.
Дараган, М. Чирський, М. Грива та інші).
330
вого критичного чуття, як Зеров, і той згадує, як року
1909, „прослухавши на літературній вечірці українсько-
го клюбу (в Києві) в авторовім читанні поему „По до-
розі в казку”, — написав у щоденнику кілька „безладно-
захоплених фраз”. І Зеров признається, що поезії Олеся
тоді „вражали мене свіжістю й безпосередністю, при-
ємною відсутністю банально-цинічних фраз та учитель-
ного тону старших поетів”.
Тож і не дивно, що дискусія, яка започаткувалася
в Києві, по виході у Книгоспілці року 1925 „Вибраних
творів”, за редакцією і вступним словом Павла Фили-
повича, — вщухла, і єдиним спогадом про неї залиши-
лася, все ж досить побіжна, стаття М. Зерова — „Пое-
зія Олеся й спроба нового її трактування” („Асі їопіез”,
К. „Слово”, 1926).
Очевидно, потрібна була б для остаточної оцінки
Олеся ще може дальша перспектива, аніж її маємо до-
тепер, три роки по смерті поета. Забагато бо чисто чуттє-
вих, майже особистих, моментів перешкоджають об’єк-
тивному підходові до епохової, будь-що-будь, постаті.
Та й поезія Олеся, всупереч загальному переконанню
наших літературних кіл, зовсім не представляється нам
такою „простою”, як здавалося б, і як її брав перед
20-літтям навіть такий визначний літературознавець і
сам поет, як П. Филипович. І навіть зіставлення вір-
шів Вячеслава Іванова з сучасними йому віршами
Олеся, як це зробив у своїй статті М. Зеров, видається
нам невлучним і недоцільним: обидва автори — інстру-
менти занадто вже різні, не кажучи про інші моменти,
які утруднювали б таке зіставлення.
Немає сумніву, що й епітет в Олеся банальний,
і метафора зіслизгає в пласку алегорію, і алегоричність
та наївна (славнозвісні „Айстри”), і поетика — середнє
аритметичне поміж піснею й романсом, і характер тво-
рів якийсь естрадно-деклямаційний і далекий від лі-
ричної глибини — все це так... Але всупереч всьому —
було ж у його віршах і залишається досі щось таке,
331
що зворушує навіть апріорного скептика, що хвилює
— не лише, як спогад молодости, — ай примушує на-
віть вибагливого читача забувати про поетику й фор-
мальні моменти.
Думаю, що це „щось” — ніщо інше, як яскравий
і безсумнівний талант Олеся (якраз те, чого, доречі,
так жалісно бракувало Миколі Вороному), талант, який,
між іншим, міг бути не конче письменницький.
Все можна закинути поезіям Олеся, опріч своєрідного
безпомилкового жесту, тону, розмаху. Коли б він
не став письменником, хочеться вірити, що він би став,
напр., видатним співаком, якимсь другим Алчевським
чи Дідуром: такі в Олеся були вроджені, чисто орга-
нічні дані, як, напр., горло у Шаляпіна, що за свід-
ченням паризького лікаря-ляринґолога, мало „ідеальну
архітектуру”, якої той лікар не бачив ні в кого з де-
сятків тисяч своїх пацієнтів.
Розуміється, талант той був діямантом, але не бри-
лянтом. Талантові тому бракувало багато. Можливо, що
Олесь не мав набутого літературного смаку. Але Олесь
мав природний мистецький смак, що позволяв йо-
му — в крузі його, розуміється, нешироких творчих
можливостей — бути майстром. А той смак був
майже начисто відсутній у Миколи Вороного, що безу-
станно старався його набути лектурою чи наслідуван-
ням. В найбільш „елеґантних” своїх досягненнях (напр.,
тріолети „Правда, ви хотіли б знать, як мене вкусила
мушка?”) Вороний є все ж нездарним, але Олесь у най-
більш банальних, чи навіть вульґарних своїх ліриках
(„Парубоцькі літа”) все ж залишається виразним талан-
том. Наскільки майже кожен вірш Вороного відгонить
дешевеньким, але претенсіональним, акторством, на-
стільки ліричний голос Олеся був завше вірний і
справжній, не маючи в собі ані крихти акторського.
Щодо ширини творчих можливостей Олеся, то вона,
знову ж, була настільки не вузькою, що в ній знайш-
332
лася несподівана, здавалося б, для ліричної природи
Олеся, сатирична „Перезва”.
Цей збірничок (як і деякі речі, писані для дітей)
показує, які можливості посідав Олесь у крузі своєї
творчости, в крузі, що, з тих чи інших причин, не був
розширений поетом.*)
IV
Коли зупинимося над сином Олеся — Олегом
Ольжичем, з’являється автоматично думка про
особистість поета, думка, що при читанні поезій-
„пісень” Олеся, майже не приходить. Поезії Олеся —
справді „пісні” в розумінні їх пісенної „безособовости”:
— не все одно, хто їх створив, чи як вони постали? Але
з-поза першого-ліпшого рядка Ольжича виростає осо-
бистість автора, взагалі особистість, і то як інте-
ґрально-складова частина поезій Ольжича.
Особистість мистця в його творах відбивається завж-
ди в більшій чи меншій мірі — вагання тут можуть
бути значні. Але, в певнім сенсі, найбільш цікавим і ха-
рактеристичним у творі є саме особистість автора (навіть
і тоді, коли вона „відсутня”!), бо та особистість ніде так
характеристично не проявляється, як саме в мистець-
кій творчості. Твір якби зраджує особу мистця, він
показує в якій мірі мистець є особистістю, характером,
волею. І під цим оглядом лірика найбільш показна, бо
становить найбільш натуральну, майже „фізіологічну”
функцію поета.
Жадні психологічні студії, жадні монографії так
не обрисують нам характеру, напр., Тичини, як саме
*) Вже по написанні цих рядків авторові довелося прочи-
тати цінну статтю Віктора Петрова ПІД характеристичним
наголовком „Проблема Олеся” („Рідне Слово”, ч. 7, Мюнхен 1946)
і з приємністю ствердити, що в ній либонь вперше поставлено
власне тему Олеся, як проблему, в аспекті, щоправда, більш
історично-літературному, аніж в аспекті мистецької вар-
теє ти, про яку тут головне йдеться.
333
геніяльно-безособові „Соняшні клярнети”. І лірична
„безособовість” ліпших лірик Олеся під цим оглядом
дуже показна й прикметна. Яскраво зраджують осо-
бистість Вороного його твори — і додамо — зраджують
нещадно.
Варто було б комусь із наших психологів зупини-
тися на цій темі, тим більше, що в нашій літературі
вже існує прецікава, піонерська (і, очевидно, малознана)
праця того роду видатного вченого д-ра Степана Балея
про Шевченка, написана „фройдистично”, але на багато
літ раніш від з’явлення популярного фройдизму (ма-
буть р. 1914).
Особистість митця в знаних нам поезіях Марка Во-
роного проявляється виразно, але не становить в його
„романтичних” творах такого істотного чинника і склад-
ника, як у поезіях Олега Ольжича. Парафразуючи зна-
ну й надуживану формулу Бюффона, треба б сказати
тут, що справді Гоеиуге езі ГЬоште теше. А сказати
саме так маємо право тим більше, що біографія Оль-
жича є замкнена і що саме біографія його вповні ілю-
струє і вповні підтверджує повищу формулу.*)
Можна заризикувати твердження — і ближчі су-
часники напевно його приймуть, — що особистість Оль-
жича, у певнім сенсі, либонь більша за його поезію, хоч
це твердження в жадній мірі не може применшити
безсумнівно-значної вартосте цієї останньої:
Багато він був більш,
за сірий і камінний його вірш.
Не тільки бо вознесла на прапорі,
айв серці йому випекла мета
ту заповідь, що кликала все д’горі:
„Одвага. Непохитність. Чистота’'.
(„Ольжич”)
*) Біографія і творчість є темою мало розробленою, хоч
вона дуже цікава і — часом — дуже важлива для літературо-
знавця. Правда, не завше вона становить істотний критерій при
оцінці творчого доробку мистця.
334
Так сказав дуже обережний у своїх твердженнях
Олекса Стефанович, може трохи й недобачивши за „сі-
рістю” кам’яного вірша Ольжича — „мінералогічної”
многобарвности того „каменя”. Але в істотному
О. Стефанович має рацію і щодо особистости Оль-
жича, і щодо природи його віршів.
Вірш Ольжича — це справжній тріюмф творця над
творивом. Тому т. зв. зміст і т. зв. форма злютовуються
в нім в єдиний кристал, якого хемічний склад об’єк-
тивізується, як відомо, в одній і лише в одній для да-
ного випадку кристало-графічній формі.
Вірш Ольжича — це довершена форма, але
не в значенні, яке надають цьому слову літературознав-
ці, лише в значенні глибшім і повнішім — органічно-
природнім, як наслідок завжди формотвор-
чого чину митця-майстра, а не як апріорі постав-
лене завдання. Це — форма, що стає змістом, суттю,
або, вірніш, зміст, що стає формою. І тому вірш Оль-
жича напевно „витримає іспит віків” — у цьому не
може бути сумніву.
Коли йдеться про моменти чисто технічні, то ки-
дається увічі передовсім Ольжичів епітет. Свідомо
чи несвідомо, є він у нього такий, який знали лише
великі майстри і про який дехто з тих майстрів учив:
епітет є лише один, але точний, безпомилково влучний,
ц. т. такий, якого (розуміється, в данім контексті) не
далося б замінити іншим. Ольжич також знав, що на
певних вершинах майстерства епітет, взагалі, перестає
бути необхідністю. І дійсно, завжди скупий епітет Оль-
жича легко всякає в іменник, а, чим далі, зовсім орга-
нічно заникає. В останні роки творчости залишається
часом лише в постаті т. зв. постійного епітету:
Як зв’язали Діву-Катерину
посіпаки в храмі на стіні,
рвали біле тіло щохвилину,
припікали рани на вогні.
(„Муки св. Катерини”)
335
Ця чим далі, тим яскравіша скупість епітета (і на-
віть метафори!), одночасно згущаючи іменники та діє-
слова, саме й надавала віршові Ольжича не лише есен-
ціональну, „камінну” важкість, а й особливо виразний
динамізм. І з цього цілком органічно ж випливала
цілеспрямована, переважно ямбічна та анапестична,
ритміка Ольжича. Розуміється, ці ямби й анапести є
в дійсності значно складніші, аніж видаються на око.
Вони, зазвичай, густо й міцно насичені цілком природ-
ними іпостасями і перетяті неменш природними цезу-
рами. А нерідко клясичні метри в Ольжича укладають-
ся в несподівані комбінації, обертаються в цілком своє-
рідні павзники:
„Тіло хоче дванадцять синів мати” —
до речі: рідкий, може в його поезії єдиний, прояв ха-
рактеристично-своєрідної Ольжичевої еротики.
Одне можна сказати: при зовнішній „камінно-сі-
рій” простоті й ніби очевидній клясичності поети-
ки Ольжича — вірш його метрично й ритмічно значно
багатший і складніший, аніж на перший погляд це зда-
ється. Аналіза того віршу — завдання, певно, найближ-
чого майбутнього.
V
Ольжич був для мене синонімом нової людини.
Оксана Лятуринська
Поезія Ольжича є поезією цілком нової доби в істо-
рії нашої Батьківщини (а, може, і в історії світу). І не-
має сумніву, що з батьком своїм, опріч родинного зв’яз-
ку, майже нічого спільного Ольжич не мав, що, ще юна-
ком бувши, любив підкреслювати в формі більш терп-
кого, аніж веселого, дотепу („З Олесями я не маю нічого
спільного”).
Ближчий літературний родовід Ольжича — очевид-
ний (як і дальший, напр., Филянський), тим більш, що
336
Ольжич сам стверджував його неоднократно: це, розу-
міється, автор „Суворости” — Юрій Липа, що був
справжнім батьком „Одваги, Непохитности, Чистоти”
Ольжичевої, і це — Леонід Мосендз, що був, що так
скажу, „дядьком” Ольжича-поета.
Від автора „Суворости” Ольжич одідичив передов-
сім суворість і „немилосердя” („Собі за знак я взяв
немилосердя” — читаємо в однім з „ідеологічних” со-
нетів Ю. Липи) — не як навмисне „наставлення” чи
апріорі взятий „тон”, лише як поетичний світо-
гляді і — ще глибше — як певний лад, певну струк-
туру творчого свого єства. Поезії Ольжича вже зовсім
не „пісні” Олеся, тим більш — строфічне чи лексичне
„збагачування” (з патріотичних, мовляв, міркувань)
у Миколи Вороного. Не є це й пантеїстично-безособова
„арфа” Тичини, чи епікуреїстично-антична „ліра” Риль-
ського. Не є це — навіть — жагуче-емоціональний, хоч
і дуже високий, романтизм Марка Вороного.
Від першого до останнього віршу свого Ольжич-
поет є передовсім Творча Воля (= характер), є Муж,
ідо з’явився на світ не „спостерігати” й „оспівувати”,
не „переживати” й „відтворювати” його, але свідомо
його творити, співтворити той світ. Власне, с п і в-
творити в загальнім космічнім русі, а не — навіть!
— „перетворювати”, ц. т. „руйнувати старе — будувати
нове”, чи проклямувати інші псевдо- й дешево-„револю-
ційні” мети. Він не був навіть „поетом-революціонером”
у тім сенсі, як це розуміють наші земляки: занадто ве-
лика мудрість таїлася в нім.
Людина чітко окресленого характеру, гострого інте-
лекту й творчого серця, учений, але й воїн, історик і
археолог, — він не міг не скептично ставитися до всіх
зовнішніх „революцій”, які, як відомо, відбуваються
під поблажливий усміх століть. Він знав незмінні з а-
к о н и буття і знав, що таке вічність. Йому „була від-
крита зоряна книга і з ним розмовляла морська хвиля”,
як сказав один поет про Ґете.
22
337
Поетична тема О. Ольжича — антитеза до поетич-
ної теми М. Рильського: „солодкий світ”. Кожною стро-
фою, кожним ритмом, кожною римою своєю Ольжич-
поет стверджує, що світ — суворий і немилосердний.
Суворі — закони світу, невблаганне — буття, хи-
жа — природа, нещадні — інстинкти людини, немило-
сердна — історія, грізний — в справедливості Своїй —
навіть сам Творець. (Завше пригадував Л. Мосендз про
„непотрібну Майстру глину”). Ці ствердження звучать
у поезії Ольжича — без жадної афектації, без жадної
патетики несподіваного „відкриття”, отже без „вибуху”
зв’язаних з тим почувань і — тому — без романтизму.
Це лише ствердження існуючого стану
речей. Є — так, а не інакше. І тут не поможуть зойки
чи благання, нарікання на Бога, апеляції до людсько-
сте, протестаційні ноти до Союзу Народів чи гіркі до-
кори ворогові, ц. т. всі традиційні навички морально-
спаралізованого офіціяльного „українства” (яке, до речі,
цю традицію заздрісно зберігає і трагічно практикує —
навіть в наші апокаліптичні часи — з тим же успіхом
і з тією ж хахлацькою упертістю).
Звідсіль і апокаліптичні мотиви в деяких поезіях
Ольжича. Ідилічно-погідні („санчо-панчівські”, сказав би
Д. Донцов) психіка і світогляд майже акультурного
(„енківського”, сказав би М. Хвильовий) „українства”
ще й досі не уявляють собі того, щ о говорила поезія
Ольжича, щ о вона пророкувала, не дивлячись навіть
на занадто часте цитування тієї злощасної і вже, ли-
бонь, звульгаризованої „доби жорстокої, як вовчиця”.
Ніхто з поетів 30-их років не прозрівав апокаліпси
нашої епохи з такою стереоскопічною ясністю, як саме
Ольжич. Часами це настирливе повторювання (початок
30-их років) апокаліптичних видив видавалося навіть
близьким до стилізації і майже до манірносте. І лише
початок 40-их років підтвердив вповні гостроту зору
та історіософічної інтуїції поета. Такі безпомилкові обра-
зи, як „вітри від краю до краю”, „пустиня, як мати,
338
смаглі груди відкрила свої” і інші, і інші — показують,
до якої міри поет корінився в епосі, рухався в її фар-
ватері, йшов у перших стежах її авангарду.
Пригадується, — це було, либонь, весною року 1930
або 1932. Увечорі за столиком празької каварні тоді ще
дуже юний Ольжич, в присутності М. Мухина, що нас
„звів”, передав мені зшиток своїх віршів — більша ча-
стина їх увійшла до „Ріні”; — вони робили дуже свіже
й сильне враження і я просидів над ними допізна. Особ-
ливо запам’яталося:
О, неба сірість, оливо води,
в густім тумані обважнілі віти —
страшна вагітність, що несе плоди,
які аж правнукам узріти!
Яке ж було моє приголомшення, коли на другий
день, під час візити у вже досить літнього великого
чеського поета Йосипа Махара, господар прочитав мені
свої останні вірші, де стояло буквально:
игазпе іеіюіепзіуі сІоЬу
(жахлива вагітність доби).
Мені аж моторошно якось стало від такого разю-
чого збігу образів і навіть слів... І великий Махар до-
сить зворушливо переконував мене, що, „оскільки па-
м’ять його не зраджує”, він ніде не зустрічав того обра-
зу раніше, на що я його заспокоював, що „ідеї носяться
в повітрі” і що взагалі зрігйиз Наі иЬі уиіі.
Отак двадцятилітній Ольжич і майже сімдесяти-
літній Махар, як чуйні сейсмографи, одночасно відчули,
щ о саме несуть нам 30-ті роки ХХ-го століття: в обох
було незвичайно розвинене почуття історизму не лише
інтуїтивне, а й виплекане глибокими студіями.
...І пригадується ще одно. У повітовім волинськім мі-
сті, десь вліті р. 1936, розмова між представниками двох
поколінь: матір’ю й донькою.
22*
339
Родина — інтелігентська, традиційно-українська,
батько — заслужений діяч-культурник. Вічні конфлік-
ти з владою, з поліцією. Життя ідилічно-гірке... Донька
— десь у віці Ольжича і в його „стилі”: висока, антично-
гарна, „нордична”. Думалося — де ті „карі очі, чорні
брови”? Де той традиційний „віночок” та „вишиваний
рукав”? Тут потрібний був би золотий обруч на чолі,
олімпійський лавр, тонка туніка. Міцна блакить очей,
ясно-золоте волосся і теплий мармур ледве розквітлих
рамен.
Мати — нарікає. Традиційно, „логічно”, з аргумен-
тацією „загальнолюдською”, однаковою для „їх” і для
„нас” („та ж вони самі не розуміють власної користи”)
— справа йшла про загрозу існуванню української се-
редньої школи.
І тут донька — дисциплінована, „добре вихована”
й любляча — не витримала. Стримано, опановано, з лед-
ве помітною іронічною усмішкою, але рішуче-безапеля-
ційно, аксіоматично: „Ах, мамо, та ж „вони” напевно
ліпше розуміють свою власну користь, аніж ми.
Є так, як наше безсилля того заслугову є”.
Я слухав і думав: ось воно, нове покоління, поко-
ління Ольжича (вона виглядала, як його сестра). Ось,
вони — „зовсім інші, не такі, як ми”.
1947.
340
Ш88ІСА
КІНЕЦЬ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
С лязгол, скрипом, визгом опускается над Рус-
ской Историей железньїй занавес.
Представлений окончено.
Публика встала. Пора одевать шубьі и возвра-
гцаться домой. Оглянулись... Но ни шуб, ни домов
не вказалось.
В. Розанов — „Апокалипсис нашего времени”
р. 1918. Сергиев посад.*)
Ще довго до початку воєнного катаклізму, що при-
вів до розпаду російської імперії, великий і малоцінений
москаль — В. Розанов, прозріваючи майбутнє, пророку-
вав: „Я закінчую собою російську літературу”, „ми жи-
вемо у великому закінченні російської літератури”, і да-
лі, з питомим йому філософічним юродством несподівано
зауважав: „література — це просто мої штани” („Опав-
шіє лістья”).
І хоч він писав це, нав’язуючи до форми своїх афо-
ризмів і міркувань у книжці „Опавшіє лістья”, і хоч він
відзначався взагалі скрайнім, інтимним, навіть заголеним
індивідуалізмом (за що його хтось назвав „Смердяковим
російської літератури”), проте ніхто не одмовить Роза-
нову тонкости його неймовірно-чутливої інтуїції, і ніхто,
уважно слідкуючи життя сучасної російської літерату-
ри, — не заперечить слушности цього пророцтва.
Навіть для сучасних комуністичних реставраторів
російської імперії часами буває ясно, що праця їх —
*) Переклад:
Із скреготом, гуком, вереском спадає над Російською Історією
залізна заслона.
Виставу закінчено.
Глядачі волали. Час одягатися й повертатися додому. Гля-
нули: ані одягу, ані хати.
343
Сизифова і що в пошарпаній будівлі б. Росії зайшли
занадто великі і необоримі зміни. Зовсім невипадково
столиця імперії перенесена до Москви. Зовсім не „в по-
рядку здобутків революції”. Совнарком змушений був
під зойки т. зв. російської інтелігенції змінити назву
Россія на чотири літери „СССР”.
І література — чутливий манометр колективних по-
чувань і настроїв — не могла не відбити цих кардиналь-
них, далеко не так зовнішніх, як здавалося б, змін. Біль-
ше того, вона виявляє, демаскує далеко глибше і ширше
ці зміни, аж так, що, може, сучасні „собіратєлі землі”
і не хотіли б цього.
Якщо „Єдина-неділима” — державно ще так-сяк
може під вивіскою „СССР” когось гіпнотизувати своєю
анахроністичною величчю, то „єдина-неділима” в лі-
тературі — зовсім очевидно скінчилася, мовляв Ленін,
— „надолґо і всерйоз”.
Література — завше є проекцією всього комплексу
національного чи державного буття — на площу духовну.
При чому завше в синтезованій формі і значно опере-
жаючи теми буття в часі.
Звідсіль — проречественність літератури, як ми-
стецтва.
І
Героїчний період російської літератури скінчився,
власне кажучи, на Чехові. З ним ця, нехай штучна, не-
хай навмисна і механічно-складна, але все ж потужна
і широка ріка пропадала в чеховських сутінках, у без-
плодних болотах російсько-інтеліґентського нидіння.
Це був один із найбільших російських європейців,
що іронічним зором нещадно протявши російське життя,
— гоголівським гірким сміхом посміявся вдруге і, ви-
ставивши його на загальне глузування, — прокляв. Мож-
ливо навіть, разом із собою. Звідтіля особиста трагедія
Чехова: він знав і не міг.
344
Він знав усю брехню, всю нісенітницю, все безглуздя
існування Росії — механічної суміші племен і народів
за в’язничними мурами імперії, але бувши сам, сказа-
ти б, „общеросом” і на останній глибині своїй — тим же
російським інтелігентом, він не міг голосно про це ска-
зати.
Післячеховський період російської літератури — шо
носив широкооб’єднуючу назву символізму, а від-
так — в останні часи (перед війною і в часі війни) —
ф у т у р и з му, був менше всього російським пе-
ріодом, а письменники й твори дуже мало спільного
мали з „русской” літературою.
Це було, за головною ініціятивою В. Брюсова, в ши-
рокому розмірі прищеплювання західньоевропейських
токсин, систематичні іньєкцїї західньоевропейської ми-
стецької й літературної культури.
Природно, що кожний дійсно „русскій” інстинктовно
розумів усю трагічність наслідків такого „самоотруюван-
ня” („что русскому здорово, то нсмцу — смерть” — має
її відворотну силу). Покійному Брюсову ця операція
європеїзації російської літератури, зокрема поезії, — да-
лася недешево. Але він доконав цю величезну роботу
і залишився найфатальнішою постаттю в історії „рус-
ской” літератури.
Треба окремо виділити величезне явище в росій-
ській літературі останнього періоду (символізму) —
Олександра Блока, який безперечно являється
завершенням трикутника Пушкін — Лєрмонтов — Блок
і, може яскравіше ніж яке-будь інше ім’я, своєю трагіч-
ністю, приреченням, роздвоєнням символізував закінчен-
ня імперсько-російської літератури. Це відбилося в фа-
тальній для поета (вона причинилася до його смерти)
поемі „Двенадцать”, де з останнім розпачем, з останнім
смертельним напруженням він спробував „виправдати”
(а що іншого робили великі росіяни, як не „виправдува-
ли”?) те, що виправдати не дається, — т. зв. „русскую”
революцію. Психологічні причини такого чину поета —
345
очевидні. Без „виправдання” жити дійсно було не можна.
Але цей божевільний замір, стоячи на грані ганьби
(„в белом вєнчіке із роз-впереді Ісус Хрістос”) й абсурду,
— не вдався і поет умер майже психічно-хворим.
Дуже характеристичним для Блока, як „русского”,*)
є маленька деталь з його останніх листків щоденника.
Коли революція доходила до таких меж, що без „ви-
правдання” її жити для людини з творчим сумлінням
було неможливо, Блок записує в своєму щоденнику ряд
„виходів” (цитую, на жаль, з пам’яти, щоденник друко-
вано в „Красной Нові”): 1) еміграція; 2) боротьба; 3) поль-
ський месіянізм; 4) залишитися і... „слухать революцію”
(можу помилятися щодо черги і виразів, але за ідентич-
ність п. З ручуся). Отже „русскій” поет у кардинальний
момент свого творчого життя відчув своє не зовсім про-
сте походження, але... кохання до необоримо-абстрактної
мрії Прекрасної Дами (Росії) — перемогло і скоро потім
Блок пише в посланії до 3. Гіппіус:
Страшно, сладко, неизбежно надо
Мне пускаться в многопенньїй вал,
Вам — зеленоглазою наядой
Петь, плескаться у ирландских скал.
Високо над нами, над волнами
Веет знамя-Интернацьонал.
„Вихід” — знайдено. Тут і „месіянізм” („ми на Горе
всєм буржуям — міровой пожар раздуєм”) і „виправ-
дання революції”. І перед сліпучістю такої чарівної мрії
замовкло все, навіть і „польський месіянізм”, що, зви-
чайно, не міг дорівняти „всємірності” російського.
В цій деталі Блоківської бііграфії повне втілення
„общерусскої” душі, символічне для тисяч російських
інтелігентів, що, не маючи ні родинного, ні, тим більше,
національного коріння, могли лише закохуватися в такі
*) Рід Блока походить з Німецької Слободи, либонь від двір-
ського лікаря царя Івана IV, німця або жида.
346
нездійснимо-абстрактні мрії, як ідея „великої боґобор-
ческої, страждальної” Росії — „Неіііеез Киззіаікі”, „Заіпїе
Киззіе”, яка, не більше не менше, як має врятувати „гни-
лий Захід”...
Чим і як мусіло відбутися це вигадане слов’янофі-
лами і прищеплене цілій російській інтелігенції „вря-
тування Заходу” — над цим ані творці цієї мрії, ані апо-
столи її ніколи серйозно не зупинялися.
Єдиним аргументом були вірші Тютчева, що, обов’язко-
во загробним голосом, цитувалося в таких випадках:
Улюлі России — не обнять,
Аршином общим — не измерить,
У ней особенная стать --
В Россию можно только верить.
І вірили. І ця віра, впоєна в цілу московську націю,
віра спільна москалеві й общеросові від Достоевського
до останнього тульського мужика, і являється тією
страшною силою, що утримує й далі в загальних конту-
рах ту абсолютно-ненормальну, невідомо як існуючу
потвору, якій ім’я Росія, а нині СССР.
Треба ще згадати про також дуже характеристичну
на тлі російської літератури постать поета М. Ґумільова.
Один із найбільших після В. Брюсова майстрів вірша
і знавців літератури, він, власне, був завше і як людина
і як поет — „чужинцем” і в Росії, і в російській літера-
турі, що не заважало йому проробити для цієї літератури
колосальну культурну роботу. Досить згадати хоч би те,
що Ґумільов вів літературно-бібліографічний відділ у та-
кім впливовім для свого часу журналі, як „Аполлон”.
Цілий ряд гострих і ще не оцінених до кінця критичних
статтей і рецензій в цім журналі належало перу Ґумі-
льова.
І ось р. 1921-го, по інсценізованім большевиками
„контрреволюційнім процесі”, Ґумільова розстрілює пе-
тербурзька чрезвичайка з жорстокою хуткістю, не див-
347
лячись на прохання і заходи його друзів. При чім харак-
теристичний був епізод, коли урядовець чрезвичайки,
запитаний про долю Ґумільова, не міг найти його в ре-
єстрах розстріляних, бо прізвище Ґумільова було в ре-
єстрах перекручене на... Г у м і л ь о в і ч а.
Так московсько-месіяністична стихія „комунізму”
жорстоко-несвідомо, з дикунською наївністю знищила
одного з найкультурніших поетів Росії, при чому усякі
аналогії з Андре Шеніє тут відпадають, бо там з н а-
л и, кого ґільотинують, а тут не тільки не знали професії
Ґумільова, але й прізвища. І, все ж, смерть ця — метафі-
зично — була цілком закономірною. Вона мусіла бути.
Ґумільов був занадто чужим, занадто „варягом”, щоб
месіяністично-московська стихія могла його залишити
в живих.
II
В символізмі й почалася гіпертрофія, почався скле-
розний процес, хоч цей період, у той же час, — один
із найбільше блискучих і цікавих періодів російської
літератури.
Не маючи жадних підстав для будь-якої органічної
культури, не маючи традицій, широкого суспільного фун-
даменту, елементарного громадського життя, російські
інтелігенти, осягаючи особисто часто незвичайної і не-
чуваної на Заході індивідуальної культурної досконало-
сте, перейняли західні впливи так, як звичайно переймає
їх дикун, і, перенісши на російський ґрунт формальні
досягнення Заходу, змогли утворити в Росії зовнішньо
надзвичайно цікаву орхідейну літературу, доводя-
чи її безкорінну виточеність просто до неймовірної ра-
фінованосте. Досить пригадати, напр., таку постать, як
Вячеслав Іванов, що показав у своїх віршах просто вра-
жаючі формальні досягнення, пишучи м. і. трьома мо-
вами майже з однаковою досконалістю.
Натурально, що Захід не міг би собі дозволити на
348
люксус мати такого письменника. Лише на кістках і
крові національного поневолення московська нація —
через російську інтелігенцію — могла викохувати такі
квіти, які описав О. Мірбо в свому романі Ье іагсііп сіе
вирріісез („Сад катувань”).
Тому-то та взаємна одірваність, яка так характери-
зує російську інтелігенцію і народи російської імпе-
рії — в періоді 20-30 років перед війною — дійшла до
останніх, може, своїх меж. І, дійсно, десь у Петербурзі
і Москві ставили Блоківський „Балаґанчік”, відбувалися
диспути над тим, чи правильно поступив той божевіль-
ний, що розрізав картину Репіна — „Замордування Гроз-
ним свого сина”, В. Брюсов писав свою середньовічну
повість „Оґнєнний анґел”, смакувалося Вілє де Ліль Ада-
на й Барбе д’Оревілії, Михайло Кузьмін писав витонче-
но-хворі, „Алєксандрійські пісні”, в Релігійно-Філософ-
скім Т-ві Мережковський, Розанов, Шпет і ін. спереча-
лися до ранку про богоборство й богошукання, а там...
„во ґлубінє Росії”... душили українців, поляків, грузинів,
вірменів, там топили лікарів, що приїздили на епідемії,
там свистіла нагайка і в поліційних участках вибивали
зуби...*)
Та що „там”, коли тут же, в Петербурзі, напівп’яний
хитрий сибірський мужик коверзував придворною „ари-
стократією”, як хотіла його ліва нога і дурив останнього
царя з дійсно мужицькою московською безпосередністю.
Словом, робилося все те, що мусіло робитися в ціл-
ком штучній державі механічно-стиснутих народів, на-
родів, над якими панувала брудна, напівдикунська орда,
*- Наскільки цей стан є типовим для Росії, якою б вона не
була, показує сучасна дійсність її. Дуже влучно схопив це І. Ерен-
бурґ у віршах 1920 року, описуючи совнаркомську Росію:
И в кабинетах — схем гигантских
Кругов и ромбов торжество,
А на гниющих полустанках —
Тупое, вшивое „чаво”.
„Кануни”
349
що засвоїла собі від татар завойовницьке хижацтво, не-
наситність визиску і катівське уміння проглочувати чу-
жі культурні надбання, підрізуючи їх під рівень „рус-
ской” культури і „вєлікой русской літератури”.
Згодом прийшли дійсні предтечі большевизму і ро-
сійська література, отруєна французьким, переважно,
символізмом ущерть, заговорила „заумною” мовою:
Дир, бул, щил	Малентокіяй,
Убєщур,	Е, дзю, цю
Сорча, хорча,	Спрум. (А. Крученних)
І почалася, задовго до пуґачовщини політичної, —
специфічно-московська літературна пуґачовщина: мос-
ковський організм не витримав західньоевропейських
отруй і — зареаґував. Наскільки початок російського фу-
туризму характеризувався криком та гуком і ніби не
обіцяв нічого цікавого й серйозного, настільки дальший
його розвиток виявив далеко немаловажну його суть
у постатях математика і поета „Веліміра” Хлебнікова,
вірші і проза якого в свій час, через шум його оточення,
пройшли непоміченими, і — московського Марінетті —
Володимира Маяковського, того „Брюсова футуризму”
(вираз, здається, А. Луначарського), літературного гене-
ралісимуса совєтської сучасности, нині значного совєт-
ського вельможі від мистецтва.
Ось, схематично, шлях російської літератури: через
ліберально-кадетсько-меншевицький символізм до ка-
зьонно-совєтського футуризму, з прапором якого вона
переможно увійшла в комуністичну дійсність сучасної
Росії і влилась навіть у кермуючий державний апарат
совєтського уряду.
Наскільки потужно й цікаво для стороннього обсер-
ватора протікав російський футуризм у періоді свого
8Шгш шкі Вгапе під час війни й початку революції, на-
стільки яловим і казьонно-нудним робиться він тепер.
Революційний патос понизився. Динамізм замінився на
мемуарне заспокоєння на лаврах і, нарешті, рання ста-
350
рість його уб’є зовсім. Всі ознаки передчасної старости
російського футуризму — вже з’явилися. „Маститий
Маяковський” — це звучить майже кепською анекдо-
тою, а те, що цей „класик” перейшов до писання віршо-
ваних реклям для державних підприємств — зовсім
сумне збуджує почуття.
Все те цікаве, що написав Маяковський (а як духо-
вий предтеча большевизму і почасти пророк його — Мая-
ковський, безперечно, значна фіґура), — вміщується ли-
ше в одній його невеличкій книжці, — славнозвісному
„Облако в штанах”, що вийшла ще р. 1916. Решта являє
дуже сумнівну літературну вартість.
Про товаришів його — сказати нічого певного не
приходиться.
Совєтська влада давно передбачала цю ненадійність
футуристичних комуністів і тому заздалегідь зорганізу-
вала собі для урядових потреб групу партійних графо-
манів під назвою „пролетарських письменників”, що
об’єднані біля журнала „На посту” („На варті”). Про
цих пролетписьменників московських вистане лише зау-
важити, що, хоч як нездарні є наші харківські, — пролет-
письменники РСФСР випередили їх своєю нездарністю.
Отже фактично, сучасна російська література може бути
представлена такими трьома нерівними групами: 1) пись-
менники-„попутчіки” (товариші подорожі), 2) безпартій-
ні, 3) еміґрація.
III
„Попутником” ми звемо людину, що проходить ра-
зом із нами певну частину шляху, по якому ми з вами
йдемо значно далі” — ось урядова дефініція цього по-
няття, що дав „сам” Троцький на диспуті про „мистець-
ку політику РКП” в Москві р. 1923.
В дійсності категорія „попутників” охоплює порів-
нююче малочисленну групу другорядних (за передвоєн-
ною оцінкою) російських письменників, у більшості бе-
351
летристів, що фізично врятувалися під час знищення
інтелігенції і, уоієпз поіепз, не без значного впливу Чрез-
вичайки, „прийняли революцію”. Визначних особисто-
стей серед них немає. Все це типові російські інтеліген-
ти, мляві й безвольні, двоїсті і непевні, без здібности
до протесту, до боротьби, до ясного й голосно проголо-
шеного слова. Без революції вони по-більшсті дальше
популярних журналів — не пішли б. Революція, від-
штовхнувши „сметанку” російської літератури на емі-
грацію, зробила з них „визначних письменників”, у дійс-
ності ж — тимчасово виконуючих обов’язки літератур-
них генералів і полковників, що знаходяться в безтер-
міновій відпустці. Ця група недавно підсилилася визнач-
ним „смєновєховцем” графом А. Толстим, будьщобудь,
одним з найбільших сучасних російських романістів і
творців дуже цікавого жанра, так би мовити, імпресіо-
ністичної достоєвщини. Це єдиний письменник у сучас-
ній Росії, що несе стяг старої російської літератури бодай
у тому відношенні, що володіє джерелом дійсно кош-
товної московсько-російської мови. Бо ж сучасна совєт-
ська літературна мова — це застрашуючий жарґон. До
„попутників” же — належать найвизначніші для су-
часної Росії белетристи: Пільняк, Леонов і Бабель. На
жаль, реальні перспективи з них має лише один Леонов,
хоч у даний момент усі три являють собою якісь „по-
хідні” від відповідних старих письменників і самостійної
орбіти, власного світу — з них ніхто ще не зміг витвори-
ти. Спрощено можна визначити Шльняка, як еманацію
Чехова при допомозі граматики Андрея Белого і всіх
аксесуарів його літературної лябораторії, зокрема всього
того, що дав Бєлий в обсязі літературної техніки своїм
романом „Петербург”.
Пільняк має пильне око побутовця, може занадто
дрібничкове навіть, але конструктивні можливості його
невеликі, і часто дрібниці лягають в його творах таким
баластом, що руйнують цілу будівлю.
Леонов — свіжіший, цікавіший. Йдучи цілком сві-
352
домо від Лєскова, попутно використовуючи Ремізова
і уважно підчитуючи Гоголя, він володіє надзвичайно
визначеною і викристалізованою мовою, гострим і точ-
ним рисунком (чого абсолютно бракує Пільнякові) і цін-
ною здібністю — крізь сотні дрібниць завше мати на
увазі кістяк сюжету і мету теми. Леонов-молодий
і може статися так, що все написане ним дотепер буде
лише проходженням школи. Тоді він, безперечно, ви-
росте на першого по революції визначного російського
белетриста, натурально, в московському розмірі.
Бабель — це гостра й дотепна фраза, пересипана „сло-
вечками” іронічно-мудрого містечкового жида з Укра-
їни, досить густо притрушена пряностями спеціяльно
російського семітизму. Він сумлінно знає літературну
російську мову і, як кожен російський жид, до нестями
кохає її московський сЬагте. До революції було немало
подібного типу письменників (між іншим, дуже талано-
витий, але призабутий Ал. Кіпен), але ці письменники
дуже болюче відчували „черту осєдлості”, „правожітєль-
ство” і занадто „ніжну” опіку поліціянтів. Бабель, яко
громадянин СССР, — цих неприємних речей не відчу-
ває і тому має змогу розгорнутися ширше. Кіпену, на-
турально, не прийшло б у голову писати батальні опо-
відання з історії імператорської кінної Гвардії, а от Ба-
бель, дістав популярність і славу своїм твором „Конар-
мія”, в якому описує подвиги будьонновських кавале-
ристів. Оце і вся ріжниця. Пом’янувши ще також досить
цікаву письменницю Сейфуліну, ми вичерпаємо реєстр
визначних „попутників”.
Коли не оперувати майбутнім Леонова, то як бачи-
мо, „попутники”, давши певне число документів
епохи, сумлінно зарисувавши профілі революційних
подій, кристуючись манерою й фарбами своїх старих
учителів, — власного, самостійного й конгеніяльного
своїй добі — не дали. Далі літературних „спеців”
вони не пішли, хоч дуже старанно намагалися братися
23
353
за великі полотна („романи”), наївно повіривши в своє
покликання замінити Толстих і тіпітит — Чехових.
І даремно підбадьорує і репетує А. Толстой: „Рево-
люція дала великий сировий матеріял... треба малювати
велику людину-типа. Нам потрібно „Героя нашої до-
би”... Героїчний роман... Монументальний реалізм... Пов-
торити ще раз „великую русскую литературу” („Пісатєлі
об іскуствє і о себе”, 1924. Москва).
Даремні заклики. Не той час, не ті обставини і не ті
люди, щоб „повторять великую русскую литературу”.
Та й не можна повторити того, що скінчилося.
Еклектики, люди без розмаху й волі, без значної
індивідуальности, вони лише закінчують той процес
гниття і розпаду російської прози, що так потужно був
започаткований А. Бєлим за допомогою гіпертрофованої
малоросійської граматики Гоголя. Підтвердження цього
знаходимо і у В. Шкловського, якому в критичному
чуттю одмовити не можна: „Русская проза тепер розкла-
дається на складові частини” („Рус. Совр.” ч. 2. р. 1924).
На межі між попутчиками і безпартійними стоїть
(вірніше стояла) своєрідна фігура Сергія Єсєніна, що,
народившись наслідком революційної детонації з глиби-
ни московського селянства, увійшов у російську літера-
туру дуже надійною індивідуальністю. В самому способі
його появи є щось спільного з Тичиною, але як харак-
теристично в їх біографіях відбилися психології пред-
ставників двох народів — пануючого й скаліченого по-
неволенням. Єсєнін перший період свого творчого шля-
ху, поки російська революція не шкодила селянству,
йшов разом із совєтською владою, але коли побачив,
що міський „совєтизм” починає запускати пазурі до се-
лянського побуту, — він одходить і навіть рве з совєт-
ською владою („Чорт би взял тєбя, сквєрний ґость, —
наша пєсня с тобой нє сжівйотся”). Тичина ж, як відо-
354
мо, прийняв не лише „совєтизм”, але й... поцілував його
пантофлю.
Єсєнін — поет „з божої ласки” і, найголовніше, чи
не найповніше втілення московської національної стихії.
В цій його безпосередній, органічній зв’язаності з мос-
ковським селянством і криються причини, чому він не
зміг вирости на значного поета, а залишився, хоч дуже
удосконаленим, дуже загостреним, але, все ж, Коль-
цовом.
А, проте, значіння Єсєніна є велике і символічне,
як перший крок „самовизначення” московської нації на
сході Европи. Цікаво, що мова Єсєніна вже зовсім не
„общерусская” і, певно, твори його, в цілому, на південь
від Курська не пішли і не підуть. Це перший справжній
суцільний москаль у сучасній російській літературі.
На жаль, великодержавно-реставраторський режим со-
вєтської влади, затамовуючи цей процес московського
самовизначення, дуже шкідливо відбився і на творчості
Єсєніна. Національний патос його збито, тон розчару-
вання в його віршах починає домінувати і поет, після
ряду авантурничих випадків в його житті, поволі погас.
* *
*
„Безпартійні” російські письменники — це справжні
рештки бувшої „великої” літератури, що приховавшись
переважно в Петербурзі, продовжують сяк-так „означа-
ти”, в міру сил, цю „велику” літературу. Це, в повнім
того слова значінні, „недорізана” літературна інтеліген-
ція, з рядів якої й вирвано Блока і Ґумільова. Трохи
перегрупувавшись, трохи переодягнувшись у захисний
кольор, жорстоко експлуатовані совєтською владою в
особах уряду зіновєвської Петрокомуни, вони, все ж, з
честю дотримуються того культурного рівня, який їм за-
лишили попередники. Зацьковані, загнані майже в під-
пілля, вони навіть спромоглися видавати недовгочасні
журнали й альманахи, а в останніх часах видавали до-
23*
355
сить солідний і єдиний несовєтський журнал „Русский
Современник”.
Ядро цієї групи складають т. зв. „Серапіонові бра-
ти” — В. Іванов, Слонімский, Зощенко і покійний Лев
Лунц (що все ж емігрував і вмер на еміграції). Всі вони
переважно „західники” петербурзького типу. В „осо-
бенную стать” Росії не вірять, „гнилого Заходу” спа-
сати не збираються (відома з перекладу в ЛНВ стаття
Л. Лунца „На Захід”). Завдання їх було скромне: вря-
тувати те, що врятувати ще можна було, і по можливості
— „означати” собою, нехай в ослабленій формі, — ро-
сійське літературне життя. До них же можна віднести
й поетку А. Ахматову.
Отже — загально кажучи — милі, культурні, інте-
лігентні літерати ці, являючи собою уламки величного
старого, не спромоглися та й не могли були спромогтися
на щось дійсно — мовляв А. Толстой — „монументаль-
не”. Власне, кажучи, всі вони є емігрантами, що з тих,
чи інших причин, — не емігрували.
Єдине, що дійсно позитивного й почасти нового вони
роблять і зробили, — це та праця, що провадить това-
риство ОПОЯЗ („общество ізученія поетіческого язика”)
в обсязі теорії письменства і мови. Члени цього т-ва по-
клали фундамент під т. зв. формальну критичну школу
в СССР, яка дала ряд цікавих книг. Національно — всі
вони „росіяни”.
Література еміграції російської остільки загально ві-
дома, що говорити про неї не приходиться, хоч літера-
тура ця може пишатися такими іменами, як Мережков-
ський, Гіппіус, Бунін, Купрін, Ходасевич, Ремізов, а,
в останніх часах, Марина Цвєтаєва.
Все, що було серед них московського, — давно вже
„смєновєхнулося” (А. Толстой). Залишилися письмен-
ники з общеросів (Бунін, Купрін, Ходасевич) або за-
пеклі „западники” (Мережковський), або, нарешті ті,
яким просто остогидла совдепія. До цих останніх, крім
356
Ремізова і Вяч. Іванова, що недавно поїхав до Італії
„вмирати”, як він казав, приєднався і... сам Ґорький.
Деякі з них продовжують досить інтенсивну літе-
ратурну діяльність (Мережковський, Бунін, почасти Ре-
мізов), але існування серед еміграційної одірваности від
грунту дає свої наслідки. Хоч І. Бунін, і як поет, і, ще
більш, як прозаїк, — проявляє подивугідну плідність
і розмах.
IV
Коли придивимось до фундаменту російської літе-
ратури, то побачимо там не так Пушкіна, хоч це власне
він створив те імперсько-російське есперанто, що но-
сить назву „русского язика”, і хоч він, власне, й доконав
у сфері культури того подвигу, що в сфері державного
будівництва доконав Петро І.
Фундамент „великої русскої літератури” це, перш
за все, — Гоголь зі всіма трагічними цього факту на-
слідками. І в тому розпаді і розкладі російської літера-
тури, свідками яких ми є нині, і здійснюється якраз своє-
рідна пімста українського національного духа, що через
Гоголя руйнує й нищить будівлю імперсько-російської
культури.
Штучне — довго не живе. Проти природи нічого не
вдієш. Раніше чи пізніше вона помститься. Так сталося
з „русскою” літературою, так буде з „русскою” культу-
рою. Вони не виросли органічно з тіла єдиної (або
духово найсильнішої на сході Европи) нації, а просто
в московській формі і на гнилих московських дріжджах
було замішане пшеничне українське борошно. Печиво
вийшло гостре, зовнішньо привабливе, смаком — хи-
мерне, але страва з нього була в істоті — нездорова і не-
пожиточна. Вона отруювала державний організм, труїла
нації російської імперії, труїла, нарешті, Західню Евро-
пу. Большевизм — це також наслідок харчування та-
кою стравою.
357
Примітивний, консервативно-бунтарський і анархі-
стично-царистичний народ завоював українську респуб-
ліку XVIII ст. — що мала всі риси типово-європейської
країни з типово-західньою культурою. І ось державно-
московська форма починає набухати українським куль-
турним змістом. Так іде від Теофана Прокоповича через
Сковороду, Бортнянського, Левицького аж до Гоголя...
Могло б статися, що цей український зміст, програв-
ши під Полтавою — політично і мілітарно, міг би виграти
культурно, а відтак і політично.
Еллінський характер української душі перева-
жив над слабкими варяго-римськими елементами її, на-
ція українська не спромоглася на відповідне державниць-
ке напруження і безсило піддалася псевдо-римському
і псевдо-мужеському началу московського державництва.
І Гоголь — яскраве втілення цього процесу. Від дер-
жавно-національного у нього залишається хуторянський
романтизм, натомість, усе духове багатство української
душі він скалічує і в скаліченім вигляді просовує його
в закуток заскорузло-темної московської душі. Гоголь
— перший „свідомий малорос” і можна сказати батько
малоросизму. Але Гоголь, усе ж, був занадто чужородне
московській політично-домінуючій нації — тіло, щоб йо-
го українська суть не дратувала москаля (розуміється,
дійсного москаля, а не різних общеросів, що іноді цілком
щиро вважали Гоголя — „своїм”).
І знову пригадуються може занадто щирі слова щи-
рого москаля — Розанова про те, що Гоголь „прийшов
чужий” — і „забруднив”, „зганьбив” російське життя,
дав на нього злобну карикатуру. „З труни шамкотить
його старечий голос — я може й зовсім не існував, я ли-
ше уявився...У, згинь, пропади, вовкулаку проклятий!”
(„Опавшие листья” — В. Розанов). Як бачимо, ці слова
є далеко чесніші за штучний дерев’яно-казьонний па-
тос: „наш русскій Ґоґоль”.
Розанов добре знав, якою отрутою є українець Го-
358
голь, які наслідки дали ці одверті, нічим не замасковані
жорстокі сатири на імперське життя. Европеєць Гоголь
внісши з собою сатиричність, скепсіс, перші вигадки про
„особливе призначення Росії” (страшенно типове для
зрусифікованого чужинця), патологічну містику,
жорстоку любов до „несчастнєнькіх” і т. п., ставши фун-
даментом „великої русскої літератури”, вклав у цей
фундамент значну кількість динаміту.
Це від Гоголя йде і пурішкевичівсько-леонтієвський
царизм і чаадаєвсько-есеровське „пораженчество”. Від
Гоголя специфічний російський „соціялізм” і любов до
закордонного „прекраснаво дальока”, від Гоголя „трой-
ка”, блоковські „снеґа”, „незнакомка” аж до „в белом
вєнчіке із роз вперєді Ісус Хрістос” і „мірового пожара”.
Можливо, що внук подільського священика, вихо-
ванця кам’янець-подільської бурси, другий, значно
більш малоросійський малорос — Достоевський, виголо-
шуючи на ювілею Пушкіна свою знамениту промову,
що „всі ми вийшли з гоголівської „Шинелі”, — знав і
здавав собі справу з руїнницького впливу Гоголя на по-
томні часи: адже ж цей малорос написав не лише „Уні-
жонних і аскарбльонних”, але й пророчий апокаліпсис
російський — „Бєси”, між іншим заборонений сучасною
совєтською владою.
V
Сучасну російську прозу, як і сучасну російську пое-
зію, — формально руйнують і розкладають, мимо вну-
трішніх гоголівських мікробів, ще чисто й зовнішні при-
чини: малоросійсько-есперантська граматика „русскаво
язика” — для прози і — канонізована пушкінська — для
поезії.
Граматика Гоголя, як це тепер після праць росій-
ських „опоязовців” можна вважати науково-доведеним,
359
— є українська, бо ж безперечно Гоголь „думав”
рідною мовою і писав перекладаючи.*)
Ця граматика існувала безкарно аж до Андрія Во-
лого. Він перший свідомо підхопив її і від його повісті
„Срібний голуб” і починається в російській літературі
доба „стилізації”. Сучасна російська проза •— це цілко-
вита стилізація. Останній не то що белетрист російський,
а навіть напівграмотний сількор чи робкор, справді, —
словечка в простоте не скажет —
всьо з ужімкой.
Існує ціла школа літературна, т. зв. „орнаменталі-
стів”, які тільки лише й турбуються тим, як би непри-
родніше виламати язик, бо ні сюжет, ні динамічна ідея
твору — їх не цікавлять. Вони працюють цілком свідомо
над штучною руйнацією синтакси. І гоголівська грама-
тика, через інтерпретацію А. Бєлого, панує над сучасною
російською літературою всевладно.
Ця філологічна і лексична патологічність, бувши
штучною, глибоко неорганічною, істинно „смерти подоб-
на” і смертельна. Деякі москалі відчувають цю небез-
пеку і пробують робити фолкльорні „переливання кро-
ви” з окраїнних мовних джерел. Напр., у молодого бе-
летриста Шішкова є оповідання, які досить переписати
українськими літерами, щоб од їх „русского” — начи-
сто нічого не залишилося.
Зрозуміло, що подібні силкування засуджені на пов-
ну невдачу.
Аналогічний процес формально йде і в сфері поезії.
Молоді „пролєтарскіє і крєстьянскіє” поети ніяк не мо-
жуть видряпатися з під тяжких уламків умовної пое-
тичної мови попередньої „дворянської доби” — Пушкіна,
*) Цікаве еражіння, наприклад, залишається від добрих пе-
рекладів Гоголя на українську мову. Коли читаєш, напр., „Та-
раса Бульбу” в прекраснім перекладі М. Садовського, то стає
ясним, якою мовою мусів бути задуманий той твір.
360
Тютчева, Вяч. Іванова.*) Недавно орган московських со-
вєтських футуристів — „Леф” зробив цілий реєстр псев-
до-поетичних виразів і слів, „пролетарських” поетів і
наочно показав, як мало у цих поетів пролетарського.
Різні аврори, дєнніци, длані, храми, престоли, боґіні і т. і.
вщерть наповнюють їх „пролетарські” твори.
Але й самі футуристи й конструктивісти, бувши осо-
бисто часто талановитими людьми, пускаються в другу
скрайність і перевантажують свої вірші вольтами, тан-
генсами, румбами, аерами, амперами, що також не може
дати виходу з зачарованого кола смерти.
Скінчилася російська імперія — кінчиться імперське
есперанто — „велікаво русскаво язика”.
„Блістатєльний” петербурзький період російської лі-
тератури закінчився. Може бути лише мова про період
„московський”, або жадний.
І натяки на такий період видні. Зупинимось на кіль-
кох видатніших і характеристичніших постатях сучасної
московської літератури.
Дуже яскраво символізує своєю творчістю той тупак,
перед яким опинилася сучасна російська поезія, один
із найздібніших московських поетів — Пастернак (теж
зворушливо московське прізвище!). Весь свій неабиякий
хист він витратив на бабрання в клясиках, на розкла-
дання їх на складові частини, і, зібравши величезну ко-
лекцію поетичного матеріялу, він цілком тверезо і роз-
важно, чисто механічними засобами змішує ці елементи
розкладу і групує їх у свої вірші.
Пастернак із немалим майстерством удас з себе „над-
хненного”, але ніякі словесні кунштики не можуть при-
крити його жахливої тверезости. І це робить тяжке,
*) Небезпечну неорганічність Пушкіна гостро відчував П і -
с а р е в, але висловлював це в занадто дивовижних формах, чи-
стомосковських, сказати б — большевицьких.
361
просто богохульне якесь вражіння: не можна думати
про політичну економію і правити літургію.
Іноді Пастернак, відчуваючи цю свою антинадхнену
звалашеність, пускається на жести відчаю, стає на го-
лову, щоб на хвилинку побачити „мір-сконца” (словотвір
А. Крученних), іноді механічно мотає головою аж поки
вона не замакітриться... Але, певно й сам розуміє, що
від цих гімнастичних вправ до творчої екстази так дале-
ко, як від землі до неба. Це не заважає йому бути „най-
видатнішим русским поетом сучасности”, „гордістю” і
„надією” — так бодай пишуть про нього найповажніші
російські критики і в Москві, і на еміграції.
Тому-то, поруч із Пастернаком (і з цілим рядом мос-
ковських і провінціональних пастернакістів) так вра-
жала динамічна, напнута, напружена, повна руху по-
стать чистого москаля — С. Єсєніна, безперечно свіжого
паростка революцією звільненої московської природи. Це
був справжній національний поет — поет „Московїї”.
Але, як уже вказувалося, процес московського са-
мовизначення, здавлюваний політикою сучасного совєт-
ського уряду, — затамувався. Пробуджена селянська
стихія, яка породила Єсєніна, мусіла знову улягти „про-
летарському” місту. Єсєнін спочатку „запив”, потім ки-
нувся в хуліганство („Стіхі хулігана”) і пише тепер
осінні, журливі й цілком „клясичні” вірші (трохи на-
віть під Пушкіна), хоч із певним присмаком дивного де-
кадансу.
Дуже цікавою постаттю є також поетка Марина
Цвєтаєва, дуже пряне поєднання французької вира-
фінованости з „ядрьонним” сЬагте’ом Москви, Москви
старої, „смутного времени”, розгула „царевих кабаков”,
Лжедімітріїв і т. п. Ця друга половина її душі допомогла
їй перебути в Москві всю революцію і лише року 1923
вона, невитримавши — емігрувала.
Цвєтаєва — це друге по Єсєніні чисто - москов-
ське явище сучасної совєтської літератури. Почавши
від своєрідного жіночого блокізму, вона, майже не пе-
362
рейшовши через А. Ахматову (що тоді вже була закін-
ченою поеткою і першорядним майстром), одразу взяла
якусь зовсім не по-жіночому сильну, високу й чисто м у-
ж е с ь к у ноту, розгорнувшись на значного й широкого
письменника, що проявив себе і в драматичній формі,
і в критиці, і в віршах і, навіть, у мемуаристиці. Людина
яскраво-талановита, вона кожним рядком своїм уміє бу-
ти цілком своєрідною, позбавленою найменшої баналь-
носте. Напруженістю темпераменту і якоюсь чисто-му-
жеською загостреністю жіночої інтуїції, вона далеко за-
лишає за собою Єсєніна, який, поруч із нею, скорше мо-
же бути названий „бабою”, особливо в останніх творах.
Бракує Цвєтаєвій волевої скупчености і в цьому —
її жіноча трагедія. Вона полюбила стихію московської
мови (власне старомосковської), і — віддалася цій стихії
безвладно, по-жіночому до кінця, загубивши волю й на-
віть мистецьку міру. Її остання книжка „Мблодєц” —
це русалчине плюскання на пінистих хвилях мовної сти-
хії, безпредметова гра словесною водою. В цій книжці
артизму й мистецтва майже немає. Цвєтаева — остання
божевільна проба прорватися з гнилого тіла бувшої ро-
сійської літератури в Московщину. Проба — виско-
чити. Але слова її якісь зґвалтовані, кривоязичне над-
хнення — кам’яний тягар і вона даремно силкується на
подвиг: опанувати московську стихію не в її жіночих
силах. І Цвєтаева залишається теж одним із епізодів
спазматичного закінчення великої русскої літератури.
Щодо прози — залишається три, власне імення: Ре-
мізов, Леонов і Сейфуліна. Рємізов, заплутавшись у
фолкльорних своїх „шішіґах”, широко черпаючи пере-
важно з старо-українських джерел, усе більше й більше
починає робити вражіння жертви свого неопанованого
словесного матеріялу, а еміґрація може його остаточно
привести до мовчання. Про Леонова згадувалося вище і
нічого не приходиться додати, хіба лише те, що, по всіх
ознаках, письменником з вгапсіе Ійегаїиге — йому не бути.
Вже тепер Сейфуліна переважає його широтою теми і
363
навіть досконалістю конструкції (м. і. — Сейфуліна,
очевидно, татарка). Свідомо не зупиняємося на Горькому
і лише згадаємо, що російська еміґрація дала дуже пра-
цьовитого історичного романіста — Алданова (киянин
Ландау).
ж*
*
В ювілейний день Пушкіна російська еміґрація не-
давно святкувала т. зв. „День русской культури” і в цей
день російський проф. А. Кізеветтер (у Празі) ви-
голосив у своїй промові надзвичайно характеристичний
приклад словесної автосуґестії:
„Можна було б боятися за русскую (!) культуру,
якби вона була теплярняною квіткою, але ми (?) знаємо,
що русская культура черпала свою міць в безперервній
боротьбі (?!), що вона себе загартувала.”
Наколи відкинути безапеляційний святочно-патетич-
ний тон цієї тиради, то мусимо віддати цілковиту рацію
панові професорові, що до його таємних побоювань про
„русскую” культуру. Вона, дійсно „оранжерейна квіт-
ка” і вся її „мощь” почерпнута з хижацьких завоювань
московського імперіялізму.
На закінчення варто процитувати уступи з перед-
смертної книжки згадуваного вище В. Розанова. І хай
його передсмертно-щирі рядки щирого москаля скажуть
красномовніше, аніж сотні бучних промов здемісіонова-
них уламків бувшої імперської Росії:
Мьі в сущности играли в литературу: „так хо-
рошо написал”. И все бьіло в том, что „хорошо на-
писал”, а что „написал”, — до зтого никому дела
не бьіло. По содержанию литература русская єсть
такая мерзость, такая мерзость безстидства и наг-
лости, как ни єдиная литература... Литература толь-
ко занималась тем „как они любили” и „о чем они
разговаривали”.
Прогнившеє насквозь царство и вонючая рево-
364
люция. Овладели же, к несчастью и пагубе, 1/<>
частью суши и, овладев, в сущности, испортили
'/« часть суши! Планета не вьітерпела и перевернула
все.
...На востоке ободрали и споили бурят, чере-
мисов, киргиз-кайсаков, ободрали Армению и Гру-
зин), запретив даже слушать свою православную
обедню по-грузйнски. О-о-о... сам слушал в Тифли-
се. В Европе явились Герцен и Бакунин и „внесли
социализм”, которого „вот именно нехватало в Ев-
ропе”. Между Европой и Азией мьі явились именно
„межеумками”, именно нигилистами, не поняли ни
Европьі, ни Азии. Только всюду пьянство, муть и
грязь внесли.*)
„Апокалипсис нашего времени” — В. В. Р о з а н о в.
р. 1918. Серґіев Посад.
Що можна викреслити з цієї страшної сповіді мос-
каля перед обличчям власної смерти під грюкіт смер-
тельної для Росії революції?
1923.
*) Переклад:
В дійсності, ми лише гралися в літературу: „як гарно напи-
сав”. І все полягало в цім „гарно”, але щ о написав — цим ніхто
не цікавився. Змістом своїм література російська є така мерзота,
така мерзота безсоромности й цинізму, як жадна література...
Вона цікавилася лише тим, „як вони кохались” і „про що вони
розмовляли”.
Наскрізь лрогниле царство й смердюча революція. Оволоді-
ли ж, на біду й згубу, ’/в частиною суходолу і, оволідівши, в дійс-
ності зіпсули ‘/в частину суходолу. Планета не стерпіла й пере-
вернула все.
...На сході ограбували й споїли бурятів, череімисів, казахів,
ограбували Арменію й Грузію, заборонивши навіть слухати рід-
ною мовою свою православну літургію. Ой, леле... сам чув у Тбі-
лісі. В Европі з’явилися Герцен та Бакунін і „впасли соціалізм”,
якого „власне там бракувало”.
Поміж Европою і Азією ми з’явилися, власне, „межинедоум-
ками”, власне нігілістами, не зрозуміли ані Европи, ані Азії. Ли-
ше всюди пияцтво, каламуть і бруд принесли.
365
ПЕТЕРБУРГ, ЯК ЛІТЕРАТУРНО-ІСТОРИЧНА ТЕМА
Все „урядове” лише формально існує.
Не в тім лихо, що Росія вся в „фасадах”,
а в тім, що фасади ці порожні. І Росія — •
ряд порожнеч...
В. Розаиов
Треба підморозили Росію, щоб вона не
гнила.
К. Леонтев
І.
Санкт-Петербурґ, пізніше несмачно здеґрадований
на „Пєтроґрад”, від початку XVIII в. до початку XX в.
був столицею і симоволом дуже своєрідного політичного
експерименту: імперії, сконструйованої механічно,
держави неорганічного походження. Тільки ци-
ми властивостями Росії належить пояснити факт легкої,
порівнюючи, заміни обслуги державного апарату 1917
року, коли одну неорганічну, „служилу” еліту „дворян”,
замінила друга, на ґвалт заімпровізована, еліта — „боль-
шевиків”.
Такі механічні зміни державної обслуги в історії
російського імперіялізму повторялися не один раз. Імпе-
ріялізм російський починається не лишень від Петра І.
і Теофана Прокоповича (м. і. бувшого мазепинця). Остан-
ні студії над історією російською (Платонов) і недавно
знайдені документи (щоденник німця-опричника) ске-
ровують нашу увагу і до Івана III, і особливо — до І в а-
н а IV — до доби, так мовити, першого большевизму.
Вражаючі аналогії між добами Івана, Петра й Ульяно-
ва (Леніна) не тільки зовнішні, — внутрішній сенс їх
„соціальних” реформ є ідентичний. У всіх трьох
реформаторів він зводився до ампутації органічно
вирослої еліти (чи „земщини”, чи „бояр”, чи дворяно-
інтеліґентського міщанства) і до заміни її не органічно
підготовленою молодою елітою, а механічно підібраною
366
неорганічною збираниною: „опричниною”,
„вельможами” з доробкевичів чи „комуністами” ніби-
інтернаціонального характеру. І в цьому полягає засад-
нича різниця між революціями на Заході і в Росії.
Аджеж „опричнина” Івана IV. далеко не була московит-
ською, там були і німці, і ліфляндці,*) так само, як і між
поплечниками Петра І, що започаткували інтернаціо-
нальну аристократію петербурзької імперії. Навіть така
сучасна, така „модерна” інституція, як „третій Інтер-
націонал” фактично існувала й за часів Івана IV під
назвою „Німецької Слободи”, якої вплив в справах по-
літичних був досить великий. Навіть в деталях-анало-
гія: теперішня Луб’янка, де міститься централя ҐПУ,
вже була місцем катівні під вимовною назвою „Питош-
ний пріказ” (,,питать”-катувати); карні експедиції з
„планетарними цифрами” жертв (підчас однієї тільки
експедиції в Новгороді цар Іван вимордував 80.000 лю-
ду); рафінованість тортур була не меншою, ніж тепер,
навіть провокація не є винаходом Дзєржинського —
опричники її вживали з неменшим успіхом... Навіть від
своїх московців цар Іван, при вступі до опричнини ви-
магав „пролетарського походження”... Навіть церемо-
ніял прийняття царем Іваном „закордонних делегацій”
і обдурювання їх — мало чим різнився від теперішнього...
Щодо „ідеології” — то III Рим Івана IV цілковито
покривається з III Інтернаціоналом, бо й розмах стра-
тегічний Івана IV теж передбачав наступ на „єретичну
Европу”, лишень замість „ленінізму” було „православіє”.
Ці три большевизми в історії російського імперія-
лізму складають немов замкнутий трикутник, якого
верхівкою є безперечно, за часом тривання, — петер-
бурзький період Росії, зв’язаний з ім’ям спе-
ціяльно вибудованої, так мовити „фахової”, столиці, ні-
*) Відоме „Посланіе” двох урядовців Івана IV — ліфляндців
Крузе і Таубе з р. 1572, до гетьмана Яна Хоткевича, рос. переклад
в „Русский Истормческий Журнал” вид. Академії Наук, кн. 8
р. 1922 Петроград.
367
чим не зв’язаної з тілом механічної імперії, місце роз-
ташування імперського апарату.
Характеристично, що Іван IV, переносячи свою ре-
зиденцію з Москви до Александровської Слободи, —
вже якби інстинктовно вказав Московії „петербурзький”
напрямок.
II.
Перемога під Полтавою, так патетично оспівана
А. Пушкіном, була не тільки могилою української дер-
жавности, не тільки фатальним заломанням шведської
великодержавности, а й болючим ударом по Европі,
що згасив надовго активність окцидентальної культури
на Сході. Це дуже добре відчували сучасні європейські
політики. Полтавська перемога відкрила простори Сходу
Европи для ненаситної агресії стихійного московського
розпоширення, що не базувалося на потузі культури
і не одуховлювалося виразною месіяністичною чи куль-
туртрегерською ідеологією (ці ідеології прийдуть пізні-
ше у формі „священного союзу”, псевдо-слов’янофіль-
ства і псевдо-соціялізму, на зміну „православно”), а ли-
шень на силі озброєного азіатською дипломатією мілі-
таризму, на кількісній перевазі механічно змішаної різ-
нородної людської маси. Щоправда, вже й тоді були по-
чатий пізнішого „ленінізму”. Цар Петро і Мєньшіков
пішли на Україну р. 1709 з прокламаціями літерально
такого ж змісту, як два століття пізніше — р. 1918 •—
йшли полковник Муравйов і нині дипломат — Антонов.*)
І Петро і Ленін несли „свободу”, тоді „посполітим”, те-
пер — „рабочім і крестьянам”, але й тоді й тепер фі-
*) 3 правдивою Грацією, згадуючи про „завоювання України”,
Антонов пише: „Мне предлаїгалось (Леніном) вспомнів свою под-
лінінуто фамілію, поступіть в розпоіряженіє Наїрсекретаріята
України для командованія всемі войскамі...”
В. Аптонов-Овсиснко „Записки о Гражданской войне”,
стор. 15, р. 1928. Госуд. Издат. Том II.
368
зично нищили незміцнені парости європейської куль-
тури — активну українську інтелігенцію.
Ще вчора нація, про яку в Західній Европі опові-
дали як про дикунів, ще вчора карикатурні московити,
яких посли при європейських дворах збуджували по-
горду і сміх, ще вчора держава-притулок для інтерна-
ціональних волоцюг — сіисаіиз тозкоуіепзіз, що скорше
смішила, ніж страшила своїми дивовижними претен-
сіями до Києва, до Русі, до великодержавности, до апо-
крифічних „преємствєнностей” від Візантії й Риму, —
по полтавській баталії опинилась перед неймовірно ши-
рокими імперіалістичними овидами.
І сталося так, що ніхто інший, як недомордована
інтелігенція українська, морально зламана по погромі
Мазепи, сотнями пішла на північ наповнювати куль-
турним змістом („Еллада”) ту культурну порожнечу,
що зіяла в новопосталій імперії („Рим”). Можливо, що
наші предки цілком щиро сподівалися, використавши
імперіалістичні здібності північних „православних”, на-
повнити своїм змістом імперію. Непідроблений па-
тос бренить у „Правді волі монаршей” Т. Прокоповича,
канцлера Петра і технічного будівничого імперського
апарату, непідроблений патос брейів в баррокових ора-
ціах професорів Могиланської Академії, що фатально
охрестили новопосталу імперію „Россією”, переносячи на
північ стару грецьку назву Руської Держави.
А каторжними трудами десятків тисяч українських
вояків, що кістками й кров’ю їх були загачені низькі
й непевні багна, встала столиця цієї дивовижної імпе-
рії — Петербург. І з того часу вираз „канальські роботи”
(не від сапаіііе, а від сапаї) — стає страшним спогадом
нашого народу про канали „Північної Венеції”.
... Чу, как тупо
Ударяет медь о плитьс:
То о трупьі, трупьі, трупьі
Спотьїкаются копьста, —
24
369
каже російський поет Вячеслав Іванов (що, до речі,
нині перебуває в Італії, де приняв католицтво).
Болото засипав
Благородними кістками.
Поставив столицю
На їх трупах катованих —
вкладає Т. Шевченко ці слова в уста наказного геть-
мана Павла Полуботка, що кликав на суд навіженого
шалом будівництва деміюрґа імперії петербурзької.
Плястично-просто уймає цю неорганічність постан-
ня Петербургу, цю механічність його з’явлення, меха-
нічність, що детермінувала механічність безобличної
імперії, — А. Міцкевіч:
2а сІамс пуск угескіс/і і ііаіякіск ссая6\\>
Ьші яір Ьисіопаі росі рггуЬуїкіет Ворсі,
N0(1 ігосіїет пітїу, роягдсі хтіріуск Іаядю,
АІЬо па §6гаск ектопії яіе осі ягтоусі.
Так гкисіонапо Аіепу, К~ут, Зрагіс.
$2 мЯеки доіускіт, росі ууієісі Ьагопа
Осігіе Ьуіа саіа окоііс оЬгопа
8іаи>аІу скату сіо -лсііст’ рггурагіе.
АІЬо рііпиіце ярісішпеі ггекі с'іекоу
Кохіу рохтоіі г рочЦ'раті ууіекбн.
ІУягуяікіе іе тісіМа іакіея Ьбяіко мгпіохіо,
Іакіі оЬтопса ІиЬ }акіе$ тгепгіояіо.
Пияків} хіоіісу іакіеі ясі росгцікі?
8кцсі яіе гасксіаіо яіонііапякіт іуяісісот
Ьеіс и’ Іе ояїсіГпіе я^оіск сігіег-а^ каїкі,
ІРусІагіе ян>іеіо тогги і Сгископсот?
Ти хгипі піе сіа}е о^осохс пі скІеЬа,
ІУіаігу рггупоягсі, іуїко япіец і яіоіу,
Ти гЬуІ дотсісе ІиЬ гЬуі гітпе піека,
8го§іе і гтіеппе }ак китог сіехроіу!
370
N16 сіісіеіі МІМ, Ьіоіпе окоіісе
Саг иросІоЬаІ, і хіапіас гогкагаї,
N16 тіахіо Ііісігіот, Іесг хоЬіе аіоііср:
Саг Іи юагссіїтоспоіс ууоіі ан>еі рокагаї. —
\¥ $ІцЬ сіекіусії ріазкоух’ і Ьіоіпусії гаїордп'
Когкагаї ууре<1гіс аіо і у.пре у раїбю,
1 уусіеріас сіаіа хіи іузірсу Морду.'.
("Огіаііу”)
В апології Петра І, як будівника Петербурґу і імпе-
рії, — А. Пушкін, зраджує дійсну ідею будування:
Отсель грозить мьі, будем Шведу,
Здесь будет город заложен
На зло надменному соседу.
І це „на зло” — стає ляйтмотивом Россії по відно-
шенню до Західньої Европи — на протязі цілої історії
аж до сьогодні („п’ятілетка” „соціалізм” і інші електро-
фікції). В московській душі завжди жила й живе пси-
хіка народу „уніжоннаво і оскорбльоннаво” (покрив-
дженого й ображеного) і кліматом, і землею, і історією,
— тому „догнати й перегнати Европу” — основний па-
тос московських, пізніших російських політичних інтен-
цій. А коли ні, то —
„Мьі на горе всем буржуям
Мировой пожар роздуєм”
(А. Блок)
Звідсіля ця наївно-жорстока віра в свою „вибра-
ність” („О, ти, не достойная ізбранья, ти будеш ізбра-
на”), звідсіля цей майже жидівський месіянізм („соція-
лізм в одной странє” і „міровой пожар”), що бренить
однаково і у фанатичнім „мрякобєсії” протопопа Ава-
кума, і в віршах Хомякова, Тютчева та Блока, і в па-
тологічних концепціях Достоєвського, і в апології ца-
24*
371
ризму К. Леонтьєва, і в нігілістичнім апостольстві Ба-
куніна, і в сакралізованих сучасним урядом Росії —
писаннях Ульянова-Леніна. Сфорсувати історію, пере-
плигнути столітні історичні дистанції окцидентальних
народів, обдурити, „перехитрити” історію, так щоб Іва-
нушка-Дурачок раптом зробився „королем по щучьему
веленію”, — ось „генеральна лінія” народу московського
і його не завше рідних йому вождів, що спекулюють
на цій властивості його психіки.
Ця властивість московської психіки потягнула за
собою слабші елементи підбитих народів бувшої імперії
і так створився з бігом часу отой характеристично-ро-
сійський, національно^безполий тип інтер-росіянина,
„общероса”, що зневтралізував, розмагнітив передовсім
народ московський, котрого агресивністю і великодер-
жавними емоціями була започаткована й здійснена ім-
перія.
Не бракувало пророчих голосів остороги людей не-
засліпленого зору і тверезої оцінки речей. Ще за пер-
ших імперіялістичних кроків Московії започаткував був
князь Курбський те, що пізніше вже по Раді-
ш е в і геніяльно уйняв Чаадаев. І хоч він „покаяв-
ся”, як „каялись” і „каються” дотепер всі видатні ро-
сіяни, — проблема „Европа і Росія” („Схід і Захід”)
дамокловим мечем зависає над імперією. „Европеїзація”
Петра, хоч як формальна, хоч як примітивна, почала
мститися і питання „Схід чи Захід” вимагало роз-
в’язання: так чи ні.
На проблему цю натикався кожен щиро думаючий
російський діяч. Її не міг обминути і такий патріот ро-
сійський, як Герцен (що м. і. дав закінчено-неґативну
оцінку Петербурга як столиці). До неї щільно підходив
царський прем’єр-міністер С. Вітте, останній визнач-
ний муж імперії, політик „клясичної” традиції імперії,
який даремно і безнадійно переконував останнього Ро-
манова, що „Россія — не русская” і що „не можна робити
народів Росії підданцями не російського імператора,
372
а московського народу”... Типовий „русскій дворянин”
періоду упадка імперії, останній цар, певно, просто не
розумів, про що йде.
Замість розв’язання проблеми — Схід чи Захід,
органічність чи механічність, індивідуальність чи ко-
лектив, квалітативність чи квантитативність — а для
розв’язання цієї проблеми було часу досить — петер-
бурзька імперія поставила над нею двозначний „євра-
зійський” знак запитання.
„Мета-російський”, „навмисний і абстракційний”
— мовляв Достоєвський — Петербурґ був „майже Евро-
пою” (вираз Герцена), а на схід від Петербургу заля-
гали темні й дикі простори країн і земель, релятивно
втягнутих державним механізмом, що ним кермувало
ізольоване місто адміністрації й урядування.
Це протиприродне, сказати б антидержавне
геополітичне положення Петербургу не могло не збу-
джувати побоювань самих росіян.
„Петербурґу бути порожнім” — ось пророцтво, що
його повторяли підданці імперії підчас самої будови
столиці.
Ніхто інший, як сенатор імперії і „державний”
раг ехеїіепсе поет Г. Державін в одному меморіялі, по-
даному цареві р. 1797 (м. і. з приводу... апровізації Пе-
тербурґу в зв’язку з одірваністю столиці від метрополії)
писав:
„Если не возьмется заблаговременно мер, то
весьма мудрено при таком пространстве видер-
жать ему (Петербургові) и два века.”
І далі він поглиблює це своє пророцтво:
„Удалится-же двор, исчезнет его (П-ґу) великоле-
пие. Жаль что толикие усилия столь великого на-
рода и слава мудрого его основателя скоровре-
менно могут погибнуть.”*)
*) Цитату цю, як і деякі дальші, взято з прекрасної моно-
графії нашого земляка (киянина) Н. Анциферова — „Душа Пе-
тербурга”, В-во Брокгауз и Єфрон, Петроград р. 1922.
373
Тут в сенаторові й вельможі золотого періоду пе-
тербурзької імперії промовив поет-пророк. Інтуїцією
поета Державін відчув неорганічність столиці, зловісну
незв’язаність її з простором імперії, і майже математич-
но-точно приповів вік Петербургу.
А коли писалося цей меморіял — крива потуги імпе-
рії йшла в гору і щойно доходила до зеніту: світ подив-
ляв і тремтів перед божевільно-вимуштрованою армією
російською під командою „орлів Катерини”, геніяльно-
юродивий Суворов доказував „альпійських чудес”, ме-
ханізм імперії „європеїзувався” (технічно) і все міцніш
затискував залізними обручами різнонародну масу
„усмірьонних”, „покорьонних” і „прісоєдіньонних” зе-
мель, країв і держав. Петербург приймає майже свій
остаточний архітектонічний вигляд, на тлі якого ри-
сується колосальний монумент деспотії, фатальний твір
Фальконета, цей майже метафізичний пункт, де,
як каже М. Рильський (в передмові до перекладу „Пана
Тадеуша”), „стрічаються лінії світогляду трьох найбіль-
ших поетів слов’янства — Міцкевіча, Пушкіна й Шев-
ченка.”
III.
Не тільки поетом-панегіристом цього „найбільш
абстракційного й навмисного міста на світі” був А. Пуш-
кін.
Пушкіна в історії імперії дійсно можна назвати
співпрацівником Петра. Коли Петро збудував ті-
ло цього „сочіньоннаво” (вираз поета І. Аннєн-
ського) міста, то Пушкін найплідніший час свого життя
присвятив справі одуховлення цієї дивовижної
суміші голляндських первовзорів з російською розхрі-
станістю, уйняту в простолінійну квадратовість пруської
псевдо-доцільности.
Пушкін розі Іасішп підвів ідеологію під це місто,
спробувавши зв’язати його з Росією, виправ-
374
дати його створення і його існування в потужних ямбах
поеми „Медньїй Всадник” („Мідяний Вершник”) — цьо-
го геніяльного зразка політичної поезії.
Дійсний герой поеми — Петро І виступає в ній як
звитяжець над стихійними силами природи, як бог
Петербургу, а мрійник-інтеліґент Євгеній стає офірою
страшного міста-символа всепожираючої й всенівелю-
ючої імперії:
Красуйся, град Петров, і стой
Неколебимо как Россия.
Ідея поеми недвозначна: індивідуальність мусить
стати жертвою безобличного і — в данім випадку аб-
стракційного інтеґралу імперії, що засадничо не визнає
нічого органічного — диференційованого, індивідуаль-
ного — ні в особах, ні в народах, і нещадно нівелює все
одноманітним мертвячим рівнем азійського „равенства”.
Як кожний великий твір поезії, „Мідяний Вершник”
дає кілька можливих аспектів для інтерпретації, і, мо-
же, з часом дасться ще глибше, ніж дотепер, розкрити
глибинні проблеми петербурзької імперії, що незапереч-
но в поемі містяться. Може тоді ще ясніш стане проро-
чий образ, навіяний монументом Фальконета:
Не так ли тьі над самой бездной,
На висоте уздой железной
Россию вздернул на дьібьі?
Два століття тривала ця пекельно-напружена по-
става загнузданих мілітарним імперіялізмом народів і
племен, аж р. 1917, власне, головне знаряддя цього імпе-
ріялізму — москаль з Калузької губернії, сказав: „до-
сить, до нашої калузької німець не дійде”. І покинув
окопи.
Так головний носій тягару імперії не витримав і
відмовився від неї.
Цікавий репсіапі до Пушкінового образу знаходимо
у Ф. Достоевського, який, до речі, не дивлячись на по-
375
дільське походження своїх батьків, народившись в Пе-
тербурзі, був типовим продуктом петербурзької фанта-
стики:
„А что, как розлетится зтот туман и уйдет
кверху, — не уйдет ли с ним вместе зтот гнилой
склизкий город? Поднимется вместе с туманом
и исчезнет как дьім, и останется прежнее фин-
ское болото, а посреди его, пожалуй для красьі,
— бронзовий всадник на жарко-дьішащем з а -
г н а н н о м коне?”
(„ П о д р о с т о к ”)
Ще оригінальніший дублікат цього ж образу зна-
ходимо в „ВхіайасЬ” Міцкевіча:
Ой уЛеки яіоі, якасге, Іесг піе ярайа,
]ако Іесцса х §гапіі6н> каякайа,
Ойу бсіріа тгоге т, пай рггера&сіц ?м>іїпіе;
Ьесг якого яіопсе яюоЬойу гаМубпіе
І 'л/іаіг гас к о й п і о§гге]'е іе рапзіюа,
1 сбі зі? яіапіе г к а я к а й ц іугаАяіна?
На жаль, західній вітер „декабризму” був засла-
бий... Східній вітер міцнів все більше, і тиранія, що
в добі імперії мала принаймні сяку-таку форму і євро-
пеїзований петербурзький фасад, вибухнула всією чор-
нотою механічно стиснутого хаосу, всім згубним поди-
хом два віки концентрованого трупного яду мертвячої
імперії.
Належить підкреслити, що, хоч поруч з Пушкіном,
Державін трактував тему Петербургу без порівняння
плиткіше (майже ідилічно), — тільки ці два великі поети
імперії беззастережно приймали Петербург (Держа-
він лише — як поет) і, можна сказати, залишалися
архистратигами міста, як не лічити ще одного, сучас-
ного нам поета — Осіпа Мандельштама що див-
ною іронією долі, всупереч зовсім не „державницькому”
376
походженню, був третім і останнім апологетом Петер-
бургу, власне як столиці, в період наочного упадку імпе-
рії по першій революції р. 1905, і знайшов дуже імпо-
зантні образи для лебединої пісні засудженого на смерть
міста.
Ціла ж майже російська література, особливо почи-
наючи з XIX століття, не тільки втрачає патос пушкін-
ського Петербургу, а й просто починає суголосним хо-
ром проклинати це місто і пророкувати йому за-
гибель з фанатизмом хіба тих довгополих московських
бородачів, що, басамановані кнутом Петрової „європеї-
зації, та навіть з під сокири ката, — гістерично вигуку-
вали пророцтво: „Петербургу бить пусту!”.
І дійсно, року 1920-21 крізь щілини петербурзьких
проспектів попроростала трава, на вулицях лежала пад-
лина і бродили здичавілі пси, в облуплених стінах вже
мертвих будинків ховались тіні недорозстріляних люд-
ських істот, а над порожнім містом лунало зловороже
крякання ворон.
...А, зрештою, крякали ворони і в ту довгу ніч року
1801, коли старшини Гвардії незграбно і страшно ду-
шили божевільного Павла І — ґросмайстра Мальтій-
ського ордену і імператора страшної імперії...
Забутий, але в своїм часі (тридцяті роки минулого
століття) голосний тим, що, як колись Ордін-Нащокін
і Котошіхін (XVII ст.), не повернув з закордонної ко-
мандировки до Росії, а навіть, відмовившись від бать-
ківщини, прийняв католицтво і постригся в ченці (ре-
демптористи), — професор Московського університету
Володимир П є ч е р і н написав був за кордоном поему
„Торжество Смерти", в якій з апокаліптичним
надхненням проклинає Петербург. Стихія, що її Пуш-
кін в „Мідянім Вершнику” покоряє волею Петра, в поемі
Печеріна повстає на свого покорителя і поглинає ство-
рене ним місто —
377
...град разврата,
Сколько крови тьі испил,
Сколько царств и сколько злата
В диком чреве поглотил!
Изрекли уж Евяенидьі
Приговор свой роковой
И секира Немезидьі
Поднята уж над тобой.
Навіть мешканці Петербургу, гинучи в хижих хви-
лях стихії, вигукують:
Тьі — война, зараза, голод,
Тьі — в трех лицах темний бес,
Погибаем, погибаем
И тебя ми проклинаєм:
Анафема, Анафема, Анафема!
В апотеозі поеми — з’являються „звільнені народи”
і дякують Немезіді за справедливість.
Ця поема, до речі досить гістерична, звичайно менше
цікава в порівнянні з її вельми цікавим автором, — цим
консеквентним Чаадаєвом без жадного „каяття”, але во-
на є документом надзвичайної ваги: може в жаднім лі-
тературнім творі, писанім по-російському, з таким тем-
пераментом не проклято імперіялізму петербурзької ім-
перії.
Як характеристичний курйоз, приточимо тут де-
таль з біографії цього виняткового росіянина. За непо-
слух урядові щодо повернення до дому і за прийнят-
тя католицизму він був заочно позбавлений всіх
прав і засуджений на каторгу, причім присуд, з на-
казу міністра судівництва гр. Паніна, не був публі-
кований в „Сенатских Ведомостях” (такий був по-
рядок) — „імєя в віду настоящеє положеніе дел в Євро-
пе” (польське повстання) і несмотря на то, что преступ-
нік проісходіт не із уроженцев Западних Ґубер-
378
н і й (подібні присуди щодо „уроженців” — ніколи не
публікувалося). Які яскраві паралелі із значно більш
„удосконаленою” сучасністю в СССР.
IV.
Зупинимося коротко на двох загально-слов’янських
поетах, для котрих тема Петербургу з причин легко зро-
зумілих не була байдужою і яких відношення до імперії
було цілком недвозначне.
Треба відразу зазначити, що так Шевченко, як і
Міцкевіч зуміли найти для своєї ненависти досить стри-
мані форми. Характеристично, що в обох поетів у пе-
тербурзьких віршах бренить завсіди інша аніж у ро-
сіян нота — нота іронії, погорди, зневажливости.
У Шевченка навіть сарказм і карикатуризація, хоч його
козацький темперамент не завше витримує в цьому
стилі до кінця і він, звичайно, перериває вірш нестрим-
ним прокльоном. У Міцкевіча, навіть і ненависть, і Гро-
теск мають монументальний характер. Але цікаво, що
в обох часто напотикаємо паралельні образи.
Міцкевіч свідомо гумористично трактує петербурзь-
кий „інтернаціоналізм”:
Рпуротпіа! Рагуі \хпеІ рагухкіе ріасе
Кагаї Ьисітиас. Ц'ісІЛаї АітШегсІату —
ІУпеї ххо<І£ м’рихсії і рогоЬіІ Гату.
Мухгаї, іе и’ Якутіє ха юіеікіе раїасе —
Раіасе хіаміа. ІУепеска хіоііса,
Со ух’рбі па гіеті, а сіо раха м’ 'н-осігіе
Ріумі іак ріекпа хугепа-с/гіекієа.
1]<1егга Сага — і гага і и’ хмут ргосШе
Рогіпці Ьіосіхіе капаїапіі роїе,
2а'техіІ тохіу і рихсії ропсіоіе.
Ма \¥епес']е, Рагуі, копсіуп іігирі,
Ргбсг ісіі рі^кпохсі, роїоги, іеуіиуі.
ІЛісе угхгухікіе ки г^есе роЬіе^Іу,
Зіегокіе, сіїизіе, ;ак К’срл’огу ^біаск.
379
Ооту орготпе: — іи §1агу, Іат се$1у,
Магтиг па §1іпіе, рііпа па тагтигаск,
А нкгуяікіе гбумпе і Ласку, і хсіапу,
как когриз мо/зка па поууо иЬгапу.
Уа Лотаск реіпо іаЬПс і парізан> —
$г6Л рі.чт іак гбіпуск, іегукбю Іак м>іеІи,
ІУггок, иско ЬІцЛгі, іак ш мЛеіу ВаЬеІи.
("ИгіаЛу")
Шевченко свідомо-травестійно описує архітектоніч-
ний пейзаж Петербургу з погордою англійця, що описує
Пекін:
У долині, мов у ярмі,
На багнищі город мріє
Над ним хмарою чорніє
Туман тяжкий...
... Церкви та палати
І ні однісеньког хати...*)
Там ніч, як день. Дивлюся я:
Палати, палати
Понад тихою рікою,
А беріг обшитий
Увесь каменем. Дивуюсь,
Мов несамовитий:
Як то воно зробилося
З калюжі такої
Таке диво! Отут крови
Пролито людської,
І без ножа!
По тім боці — твердиня й дзвіниця,
Мов та швайка загострена,
Аж чудно й дивиться,
І дзиґарі теленькають.
*) Порівн. у Міцкевича:
...піе тісиїо ІиЛгіот,
Ьесг зоЬіе їіоіісе.
380
От я повертаюсь —
Аж кінь летить, копитами
Скелю розбиває.
А на коні сидить охляп
У свиті — не свиті,
І без шапки; якимсь листям
Голова повита.
Кінь басує, — от-от річку,
От-от перескочить.
А він руку простягає,
Мов світ увесь хоче
Загарбати.
Хто ж се такий?
От собі й читаю,
Що на скелі наковано:
„Первому — Вторая”.
Рівнобіжно з почуттями Міцкевіча, що подикту-
вали йому знаний вірш „По ргхуіасіоІ-Мозкаїі”, Шевчен-
ко написав такі петербурзькі рядки:
Якось то йду я у ночі
Понад Невою та, йдучи,
Міркую сам таки з собою:
„Як би то, думаю, як би
Не похилилися раби,
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат.
Була б сестра і був би бра т;
А то... — нема тепер нічого, —
Ні Бога навіть ні пів-Бога:
Псарі з псарятами царять,
А ми — дотепні доїзжачі —
Хортів годуємо та плачем!
Шевченко, як і Міцкевіч, вбачав дійсне зло Росії
в „цараті”, — аберація дуже характеристична для
XIX ст., хоч і в XX ст. не бракує людей, які все зло су-
часної СССР пояснюють „большевизмом” чи, ще гірш,
381
— „комунізмом”, що зовсім нічого пояснити не може,
бо все те — лишень наслідок фатальної конструк-
ції завжди „самодержавної”, завжди царистської дер-
жавної потвори.
Заслуговує на підкреслення один з передсмертних
віршів Шевченка, зроджених петербурзькою ніччю і
епізодом типово-петербурзького ескортування інститу-
ток на похорон, що кінчається найсильнішим у Шев-
ченка рефреном — „Чи буде суд, чи буде кара?” („В ночі
і ожеледь і мряка...”).
Позатим, заінтересування петербурзькими „красо-
тами” — не находимо у Шевченка.
Отже, опріч консеквентної ворожости до Петербур-
гу, як символу деспотизму і столиці неорганічної (у Міц-
кевіча) і хижацької (у Шевченка) держави, — ні Шев-
ченко, ні Міцкевіч не відчували за фасадом Петербургу
клекотіння „рідного хаосу” (вираз Тютчева), вирування
стиснутої панцирем імперії соціяльно-національної су-
міші тих стихій, які пощастило загнуздати Мідяному
Вершникові і замаскувати назовні європеїзованим в і т-
ражем Петербургу, цим „вікном в Европу” — для
Европи, а не для Росії...
Із чужинців, здається, лише один Жозеф де-Местр
відчув у пугачовщині подих большевизму і напророку-
вав Леніна знаною фразою про „Пуґачова з універси-
тетським дипломом”.
І Міцкевіч, і Шевченко бачили лишень „емпірію”
Петербургу — „златотканний покров” (вираз Тютчева)
його денної сторони. Метафізика Петербургу, його
„а геЬоигз”, те, що коливалося хвилями мороку з а ним
і під ним, — були незрозумілі для окцидентальної
психіки цих клясиків так само, як для сучасного євро-
пейця є незрозумілі психіка російських мас і природа
большевизму.
Як це не парадоксально, Пушкінський Петербург,
Петербург Мідяного Вершника і величавої імперії, як
міт, був зруйнований російською-ж імперською
382
літературою. Вона розкрила його дійсну суть і висвіт-
лила примарність його замаскованого обличчя.
Коли не лічити гістеричної поеми Пєчеріна, першим
в літературі імперії, хто захитав іржавими від козаць-
кої крови палями Петербургу і його, здавалося, незру-
шимими Гранітами, чавунними огорожами й бронзови-
ми монументами, — був найфатальніший для пушкін-
ської літератури і нею надхненої імперії — українець
Гоголь.
Гоголь і ніхто інший, впровадив у досі тверезий
Петербург своїх українських вовкулаків, відьом і чор-
тів, всю ту недобру, отруйну, пізніше так поглиблену
Достоевським — фантастику. Це Гоголь перепровадив
ту двозначну гіперспіритуалізацію Петербургу, що піз-
ніш, через Достоевського й Бєлого, зробила з міста Гра-
ніту й металю — туманну фатаморґану і дематерія-
лізувала місто перед огневою пробою Великої Вій-
ни — остаточно.
В місті Державіна, Катеринених вельмож, в місті
аполлонічно-соняшного Пушкіна, ба навіть легковаж-
ного, але все ж нескомплікованого („добрий малий”)
Онеґіна — з’являються подвійні, іраціональні сильвети
„Нєвського проспекту” й „Шинелі”. А за ними потягну-
лася численна черга Дєвушкіних, Мишкіних, Расколь-
нікових, Свідріґайлових і — нарешті — Шіґальових.
Гоголівський чорт з наївно-хитрою міною смертельно
висміяв маєстат імперії і отруїв її дух. Гоголь по-
тягнув за собою свою малоросійську Диканьку, свою
моторошну провінцію Довгочхунів і Сквозників-Дмуха-
новських. За Гоголем в столицю густо увійшов „разно-
чінец”, для якого патос державінської імперії і мідяний
лад пушкінських ямбів — були не тільки чужі, а й дико-
ворожі своїм неорганічним, майже абстрактним аристо-
кратизмом. Від Гоголя починається в історії російської
літератури той похід „юга” на „север”, що привів в на-
шій добі до фатальної, остаточної „одесизації” Петер-
383
бурґу, і що в нині поважно одесизованій Москві утво-
рив виквіт сучасної совєтсько-„русскої” культури.
Від гоголівських бурсаків належить виводити тип
російського нігіліста Пісарєва. З гоголівсько-хлестаков-
ської декламації про Россію-„тройку”, з’явився „истин-
но-русский” ура-патріотизм, мертве, трупне почуття,
так характеристичне для автора „Мертвих душ”. Це
від Гоголя імперський титул „Россія” — деґенерується
в маніловсько-сахаринисту й абсурдально-абстракційну
„Русь”, а бароккові й ампірні конструкції Ґваренґі й
Растреллі поволі обертаються в „ізбушкі” та „теремкі”
якогось „камарінського” стилю, що як епідемія охопив
був Россію в часах двох останніх Олександрів.
Ці „теремкі” й цей , самарійський” стиль, що були
синхронічно зв’язані з постанням „истинно-русского”
народництва, а пізніше „есеровського” політичного сек-
тярства, — були предтечами Распутіна... Дивна доля
Петербургу в літературі російській, але ще дивніша
роля Гоголя в цій останній, хоч і до сьогодні загал ро-
сійської інтелігенції не домислюється того, чим був
Гоголь для Россії, наївно уважаючи його й досі за „рус-
ского” і за „національну славу” Россії.
Єдина людина, — а нею був геніяльний москаль
В. Розанов — лютою ненавистю затаврувала Гоголя,
що, мовляв, „прийшов і сміхом своїм затруїв і зганьбив
все” російське:
Замішав чорт патичком: і з дна потягнулися
патьоки намулу, болотяних пухирків. Це прийшов
Гоголь, а за Гоголем — все. Нудьга. Злоба. Багато
злоби. Зайві люди. Сумні люди. Кепські люди...
Тьфу, дияволе!... Проклята відьма з чорною пля-
мою в душі, вся мертва й вся льодова... в котрій
взагалі нема нічого. Нігілізм. Згинь, нечистий!
Старечим сміхом сміється він з під віка домови-
ни. Перевертню („оборотень”) проклятий,
згинь ти, згинь! Архиерей мертвеччини...
(„Опавшие листья”. Том І і II).
384
„Гірким сміхом моїм посміюся” — казав Гоголь ви-
різьбити на своїм нагробнику. І дійсно, гірким і їдким,
як кислина, сміхом своїм витравив Гоголь міцні барви
пушкінського міста, розхитав його потужність і зруй-
нував його „високий” лад. Вся титанічна енергія Пушкі-
нової поезії згасла під мертвим зором миргородського Вія.
Це була, дійсно, „страшна помста” малоросійського
перевертня, що вовкулакою виліз з могили Укра-
їни...
Умертвивши героїчну леґенду пушкінської столиці,
Гоголь р. 1836 тікає під українське небо Італії на „бать-
ківщину душі” своєї, як він каже, бо „Росія, Петербург,
сніги, падлюки, департамент, катедра, театр — все це
мені лише снилося... я прокинувся знову на Батьків-
щині...”
V.
Немає жадного сумніву, що Росію забила література.
В. Розанов.
Гоголь впустив отруту, але вмирати повільною смер-
тю, обертатися з Петрополіса в Некрополіс — починає
Петербург доперва з Достоєвського.*) Це Достоєвський
починає винюхувати й вишукувати в нім мертвеччину.
Тонкий пристрасник муки й смерти, психологічний са-
дист,**) що добре розумівся на насолодах того, що „ґі-
белью Грозіт”, — він недарма проговорився, що „всі
мьі (ц. т. література російська) вьішли из Гоголевской
Шинели”. Примара Акакія Акакієвича — дійсно — була
його вихідним образом. І Достоєвський впевнено і вже
назавжди вводить в обстанову Петербургу небіщика,
як дієву особу („Бобок”).
*) Не забуваймо, що Достоєвський походить з подільського
роду уніатських священиків і що батько його скінчив духовну
семінарію в Кам’янці-Под.
**) „Оповідь Ставроґіна” з описом розтління дитини — без-
перечно — має риси автобіографічні, як це твердив Страхов.
25
385
Обриваючи на цьому занадто спеціальну тему, я на
їтрикладі однієї з найглибших (і тому найменш
популярної) поезії ОлександраБлока (генеза якої
не підлягає сумніву) хочу показати, що цей образ До-
стоєвського (м. і. використаний і Некрасовим, і Ґріґо-
ровичом, і цілим рядом другорядних російських пись-
менників) дійшов до останніх днів Петербургу і осягнув
під пером Блока синтетичної виразности й символічної
глибини. В цих віршах дійсно дихає душа Петербургу,
періоду вже близького до упадку петербурзької імперії:
Як важко мерцеві серед людей
Живого й пристрасного удавати,
Та треба, треба тертися між товариством,
Ховаючи для кар’єри стукіт кісток...
Живі спочивають. Мрець встає з могили
І йде до банку, до суду йде, до сенату...
Чим ніч біліша, тим чорніша злість,
І урядові пера урочистіш скриплять.
Небіжчик цілий день пріє над доповіддю,
Урядування кінчиться. І ото —
Нашіптує він з вихилясами
Сенаторові сороміцьку анекдоту.
Вже й вечір. Мжичка січе брудом
Подорожніх, будинки й інші дрібниці...
А небіжчика — до нових потворностей
Скреготливий мчить таксомотор.
До залі многолюдної і многоколонної
Поспішає мрець. Він — в елеїантнім фраку.
Його зустрічають усмішкою ласкавою
Господиня-дурна, — й господар-дурень.
Він знемігся за день урядової нудоти,
Але стукіт кісток заглушено музикою...
386
Він міцно стискає приятельські руки —
Живого, живого він мусить удавати.
Лишень біля колони зустрінеться зором
З подругою — вона, як і він мертва,
За умовно-товариською балаканиною їх
Ти чуєш правдиві слова:
— Стомлений друже, мені дивно в цій залі,
— Стомлений друже в могилі зимно,
— Вже опівночі. — Так, але ви не запросили
Пані НН на вальси. Вона в вас закохана...
А ген — пані НН вже шукає зором пристрасним
Його, його — і хвилюється її кров...
В її обличчю дівочо-гарнім
Безсенсовний захват живої любови.
Він шепоче їй безпідставні речення,
Захоплюючі для живих — слова,
І спостерігає, як рожевіють рамена,
Як на рамено схиляється голівка.
І гострий яд звикло-товариської злости
З нетутешньою злістю розсипає він.
Який він мудрий! Який в мені закоханий!
Вона чує — незвичайний, дивний брязкіт:
— То кістки стукають об кістки.
(„Пляски смерти”. 1912 р.)*)
Не маю можливосте тут детально зупинятися на
темі Петербургу в інших письменників російських, ви-
стачить лишень побіжно перелічити імена. М. Лєр-
монтова відношення до петербурзької Россії окрес-
*) На жаль, подаю тут лишень в дослівнім перекладі, який
безперечно відбирає поезії Блока більшу частину мистецького
чару.
25*
387
люеться одним з найсильніших віршів російської літе-
ратури „На смерть Пушкіна” та в зідханнях до „рідної
Шотляндії”*) і — чи не найяскравіше в знаній інвек-
тиві —
„Прощай, немьітая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вьі, мундирьь голубьіе**)
И тьі, послушньш им народ”.
Цей вірш був вже дуже далекий від петербурзь-
кої патетики Пушкіна. Лєрмонтов залишив лише кіль-
ка епічно-елегійних образів столиці. Але йому пер-
шому належить, пізніш повторений і поглиблений До-
стоевським в „Білих ночах”, образ крихкої петербурзь-
кої панни, дуже символічний для культури бувшої Росії:
Она росла, как ландьіш за стеклам,
... разрььтою могилой
Над юной жизнью воздух там дьішал.
Правда, Лермонтову-ж належить одне з найстраш-
ніших пророцтв про долю Россії (його написав 16 літній
поет!):
Настанет год, России черньїй год,
Когда царей корона упадет...
Не дивує, що Петербург був чужий для пів-евро-
пейця І. Турґєнєв а, але парадоксально стоїть спра-
ва зЛьвомТолстим. Акція його романів часто від-
бувається в Петербурзі, але Толстой Петербургу н е
зауважив. В цім російськім Графі, перш за все, до-
мінував „мужик” московський і анархіст. Відірваність
Петербургу від землі, з якою цей письменник був зв’я-
заний, безперечно відштовхнула Толстого від профе-
сійної столиці — і як від штучно зробленого міста,
і як від політичного центру держави. Натомість
*) Лєрмонтов походив з шотландського роду Лермонт.
**) Жандармів.
388
у „Війні і Мирі” Толстой в описі Москви дає зразок
найглибшого проникнення і в психологію, і в фізіоло-
гію „Серця Россії”, — в „жіночу” суть цього своєрід-
ного міста. Петербург, як історична спроба створення
„мужеського” міста, — залишився чужим правдиво- мос-
ковській свідомості Толстого.
Майже маніякальний характер приймає тема Пе-
тербургу у двох пізніших письменників Россії — нині
емігранта Д. Мережковського і — нині совєт-
ського підданого — А. Б є л о г о. Роман А. Бєлого, ви-
даний ще перед війною, так і називається „Петербург”.
Коли Петербург Мережковського — тільки конк-
ретний, тільки реальний, то Петербург Бєлого є абстракт-
ний до такої міри, що автор дає, напр., таку дефініцію:
„Петербург — математична точка... мчить з цієї неви-
димої точки стрімкий циркуляр (обіжник)... Поза Пе-
тербургом же — нічого нема є.”
Роман Бєлого важливий для нас ще таким припо-
відженням, виголошеним перед війною 1914 р.:
„А знявшись раз на чвал і зором мірячи про-
стір, — мідяний кінь копита не поставить: пе-
реплиг над історією буде, великий буде струс,
трісне земля, навіть гори впадуть від великого
трусу, а рідні рівнини — повипинаються горбами.
На горбах тих знайдуться Ніжній, Владімір і
УГліч. А Петербург провалиться.
(„Петербург” Т. І.)
Роман закінчується мотивом вітру, що пізніш
повторюється в останніх творах Блока, і ще стислішим
пророцтвом:
„Будуть, будуть криваві, жахом наповнені дні,
а потім все провалиться...”
(„Петербург” Т. II)
Мережковський, якого пророцтво менш екс-
центричне, майже тверезе, але тим глибше, і якого,
по Достоєвськім, найбільш з російських письменників
389
хвилювало передчуття большевизму — згадати хоча б
видану по р. 1905 книгу „Грядущий Хам”, — увесь одер-
жимий ідеєю загину Петербургу і імперії. Столиця фі-
гурує У Мережковського у всіх стадіях свого розвитку
і завше Мережковський бачить в її обличчі — печать
смерти, їасіет Ьірросгаіісат: і при будові Петербургу
(„Христос і Антихрист”), і в часі коли імперія ще була
в зеніті („Александер І”) і перед революцією, коли
в атмосфері вже занархізованого, вже божевільного
бюрократизму і смертельної распутінської розпусти —
явно відчувався запах гниття (історіософічні статті).
Петербург — за Мережковським — постав проти-
природньо, протиорганічно. Він „вигаданий”, невдалий,
„нездійснений”. Він „невьітанцевавшаяся и уже
запачканная Европа”:
„,Якщо він і подібний до міста чужоземного,
то хіба в тім сенсі, як льокай Смердяков є подіб-
ний до найшляхетнішого чужоземця. Я знав,
я сподівався, що ще одна мить і ціле місто ви-
бухне в повітря, і чорне небо забагриться загра-
вою”.
А ось апокаліптичний вирок Мідяному Вершникові-
Петрові, будівничому міста:
„Незліченні мерці, що кістками їх вибруковано
трясовину, встають в чорно-жовтім промерзлім
тумані, збираються юрбами і оточують брилу Гра-
ніту, з якої вершник разом з конем па-
дають в безодню”.
(„Зимние радуги”).
* *
*
Не вичерпавши й десятої частини літературного,
а — надто — історичного матеріялу на тему такого ши-
рокого обсягу, позволю собі зілюструвати відношення
післяпушкінської літературної Россії до Петербургу ви-
нятковим у ПОЛІТИЧНІЙ силі і поетичній синтезі віршем
390
поетки Зінаїди Гіппіус, написанім по першій ре-
волюції. Вірш цей, пригадуючи силою патетики вище-
згадану поему Пєчеріна, розуміється, переважає
своєю адекватною формою і металічною твердістю на-
піваматорський твір дилетанта.*)
Твой остов прям, твой облик жесток,
Шершаво-пильний сер гранит,
И каждий зибкий перекресток
Тупим предательством дрожит.
Твоє холодное кипенье
Страшней бездвижности пустинь.
Твоє дьіханье — смерть и тленье,
А води — горькая полинь.
Как уголь дни, а ночи бели,
Из скверов тянет трупной мглой,
И свод небесний остеклелий
Пронзен заречною иглой.
Бивает: водний ход обратен,
Вздибясь, идет река назад.
Река не смоет рижих пятен
С берегових твоих громад.
Те пятна ржавие вскипели,
Йх не забить, не затоптать —
Торит, горит на темном теле
Неугасимая печать.
Как прежде, вьется змей твой медний,**)
Над змеем стинет медний конь...
*) Зінаїда Гіппіус, дружина Мережковського, — визначаєть-
ся, як письменниця, підкреслено мужеськими рисами свого та-
ланту і, особливо, інтелекту. Навіть у своїй ліриці вона завжди
уживала для себе мужеського роду.
**) Копита Петрового коня в монументі Фальконета розду-
шують мідяну гадюку: символ „зради”, може „ізмени” Мазепи...
391
И не сожрет тебя победний
Всеочищающий огонь.
Нет, ти утонешь в тине черной,
Проклятий город, Божий враг,
И червь могильний, червь упорний
Сожрет твой каменний костяк.
(„Петербург”).
В поемі „Двенадцать” останнього визначного поета
петербурзької імперії, Олександра Блока, в по-
рожніх вулицях мертвої столиці лише свистить мете-
лиця та несподівано з’являється блюзнірська (але яка ж
характеристична для незнищенного російського месія-
нізму!) галюцинація: процесія дванадцятьох (!) горьків-
ських босяків (апостолів нового етапу месіянізму ро-
сійського і символів нової еліти імперії) на чолі
з православним (з картини Нєстєрова) Христом...
Ця галюцинація коштувала Блока життя (він вне-
довзі збожеволів і помер 1921 р.) і не врятувала ані
механічної імперії, ані засудженого на загибель міста,
що обернулося назавжди в історичну примару.
Петербург став „порожнім”.
Россія повернулася назад у XVI століття, до Мос-
ковіії, до „питошного пріказа”, „опрічніни”, Соловок,
шукання „ізмєни” і „подноґотной правди”. Кремль, що
пам’ятав Іванів, ґодунових і „тішайшіх”, — знову ви-
ступив на арену історії в знаних візантійсько-азійських
шатах соціялістичного православія — т. зв.
„комунізму” і сучасні князі московські в пошукуванні
„нових” форм російського імперіялізму, старанно ре-
ставрують концепції Івана III про „Третій Рим”, одно-
часно користаючи з різних „електрифікацій” Петра І.
Мертва примара своєрідного, може єдиного в світі, міста
була охрещена посмертним прізвищем „Ленінґрад”.
Звільнений від панциру петербурзької імперії, хаос все-
392
російський не потребував Петербургу, і почав елемен-
тарно-стихійно купчитися біля колиски імперіялі-
стичної потвори Сходу Европи — Москви, Москви Івана
Грозного, Малюти і — відродженої в сучаснім
Комінтерні „Німецької Слободи”.
Від цієї „Німецької Слободи” (розуміючи під нею
всю чужоземну і „інтернаціональну” поміч сучасному
СССР — чи то „комуністичне” резонування закордонної
політики Москви, чи кредити, чи працю інженерів, чи
„визнання”, чи навіть реклями Цвайґів і Шовів) зале-
жатимуть — технічно — дальші шляхи
московського імперіялізму.
„Ідеологічно”-імперіялістичний цикл Россії замк-
нувся. „Комунізм — це російський царизм навиво-
ріт” (Комунизм — зто российское самодержавие — на-
вьіворот”), — так ще року 1851 сказав Г е р ц е н.
VI.
...Затем, что мудрость нам єдиная дана:
Всему живущему итти путем зерна.
В. Ходасевіч.
Мистецтво взагалі, поезія — зокрема і перш за все
— стоять на грані прозріння, бачучи крізь феноме-
нальність дійсности, відчуваючи саму ентелехію
(термін Арістотеля) буття.
На російську літературу (ц. т. літературу петер-
бурзького періоду, бо іншої — немає) теоретично
можуть бути і, на жаль, існують у нас різні погляди.
Література ця, в значній мірі, нездорова загальною не-
дугою і основним пороком бувшої імперії. Найцікавіші
представники її — постаті національн о-покалічені
(а національність в творчості — майже все), у ліпшому
випадку — деформовані, в гіршому — повні с а м о з а-
393
трути (Гоголь, Достоєвський). Здорові, конструктивні
впливи Европи (розуміється, чисто формальні,
завжди в стилю „європеїзації” Петра І, ц. т. в стилю —
„украсти с п о с о б и”, а потім „догнать і перегнать”,
не розуміючи, що ці „способи” — це плоди довгої орга-
нічної історії європейської науки, праці й творчости)
— викривлювалися до непізнання, якБальзак у До-
стоєвського, або наповнювалися несподіваним антизмі-
стом, як підкреслено-вольовий Стендаль у гіперін-
дуського нірваніста і ненависника культури — Толсто-
го.*)
Єдиний Пушкін випадає з загального образу літе-
ратури російської („чорт меня дьорнул родіться в Рос-
сії”) своєю не-російською панськістю, своєю ел-
лінською закінченістю, — тут може заважило його
дивне походження: з одного боку від старого бояр-
ського роду Пушкіних, що його випадково не ви-
різав до ноги Іван IV, з другого — від м у р и н а Ган-
нібаля, „арапа” Петра І.
Але треба віддати належне літературі петербурзь-
кої імперії: на протязі майже двох століть, від Держа-
вша до Блока, вона з почуттям великої тривоги тво-
рила історію Россії, пророкувала її долю. Фа-
тум цієї літератури був у тому, що вона (як і право-
славна Церква московська) занадто була зв’язана з ма-
ти н о ю імперії, занадто була частиною бюрокра-
*) Відчуваю, що частина українських читачів уважатиме ці
твердження за недоведені. Отже 1) Достоєвський був першим
перекладником Бальзака в Росії і завжди радив письменникам
„вчитися у Бальзака”. Психологізування і навіть псевдонмону-
ментальність романів Д-го зраджує деформовану, звичайно, за-
лежність від монументальних, але по-романському прозорих
конструктивно — романів Бальзака, 2) Толстой прочитав Стен-
даля вже на 15-ому році життя і читав його впродовж цілого
життя (листування Т-го): „Я больше чем ктолибо друтой мно-
гим обязан Стендалю, он научил меня понимать войну” — так
визнав сам Толстой.
394
тичного механізму, щоб створити самостійні й пози-
тивні вартості. Перед літературою цією стоїть знак мі-
нус. Героїчними зусиллями Пушкіна й Тютчева нама-
галася вона надхнути величезну механічну потвору ж и-
в и м духом, величезними талантами Толстого й Досто-
євського, часто напруженими понад силу, будувала вона
цієї Россії — „особенную стать”... Але сама-ж, несвідо-
мо, керована тільки мистецькою інтуїцією своєю і ми-
стецьким сумлінням своїм (бо без них — немає
мистецтва), осудила свій же власний витвір і прокляла
його в постаті столиці невдалої імперії й культурно не-
оправданого імперіялізму.
Виявилося року 1917, що імперія ця, як каже Ро-
занов, була „фальшивим генералом, над яким фаль-
шивий піп править фальшиву панахиду”.
В світлі трагедії Петербургу явлена основна колізія
Россії — це культурна проблема — Схід чи За-
хід, не розв’язана, а ще більше заплутана двозначною
формулою: „ні Схід, ні Захід”.
З одного боку ніби європейський „імператор”, з дру-
гого — ремінісценція хана татарського в тяжкій візан-
тійській одежі — „цар” і „царизм”, що проростає крізь
імперію, аж, за спадковістю, повертається в „совєтизмі”
до свого татарсько-„православното” початку.
З одного боку — „слов’янська” політика на Балка-
нах, з другого — „славянские ручьи в русском море”,
і „не бьіло, нет и бьггь не может”.
З одного боку „окно в Европу”, імпортування чи-
сленних Лєфортів, кореспондування з Вольтером (і Рол-
ляном), „освобождєніє Європи” від Наполеона (і „капі-
талізму”), з другого — щільне замикання південно-за-
хідніх брам до Европи і свідомо-систематичне н и щ е н-
н я тієї р е а л ь н о ї Е в р о п и, що містилась і міститься,
напр., на Україні (шкільництво за Мазепи).
39&
З одного боку — „свобода на остріях штиков”
(„звільнення посполитих від панів”), з другого — крі-
пацтво Катерини II (і Сталіна).
З одного боку „западнічество”, англоманія, Чаадаев
і німецький романтизм (Тютчев), „франко-русскіє сим-
патії” і соціялізм, з другого — хижацьке „слав’янофіль-
ство”, нещадна ненависть до „гнилої” Европи, камарин-
сько-татарський „соціялізм”, татаризоване християнство
і органічне поєднання Бакуніна, Азефа та „западніка”
Герцена, що мріяв про російську армію в Парижі і кі-
нець „отой тупой Европьі”...
Як бачимо — саламаха жахлива, купи не трима-
ється. І, хоч тепер, у третім большевизмі, ми вже
похоплюємо її парадоксальну логіку*)
(вона в цій саламасі завжди була), але в петербурзь-
кій, хоч позірно та все ж європеїзованій фор-
мально імперії, — довго все це триматися не могло.
Бо й навіть позірна європеїзація мала теж свою невбла-
гану логіку.
На штучно приготованім, але природно-вбогім ґрунті
Петербурзької імперії, гойно угноєнім кістками й кро-
в’ю помордованих народів і культур, виросли недокров-
но-хворі, бліді й затруті рослини. Виросли ніби з на-
сіння окцидентального, але не „путьом зерна”, як каже
зрусифікований європеєць, поет В. Ходасевіч у сво-
єму пореволюційному вірші, а скорше способом індусь-
ких факірів. Російські большевизми ґвалтовно „підга-
няли” цей ріст кривавими селекціями еліт, що не могли
наздогнати гіперімперіялізму російського, не могли вико-
нати завдань держави, яка механічно-божевільно по-
ширювала свої терени. Рослини ці виганялися
„в стовбур”, але при тім несли або порожні, ялові квіти
(„пустоцвєт”), або екзотичні, але отруйні овочі.
*) Аджеж першим кроком до правдивої європеїзації Росії бу-
ла б її .демократизація”, а значить, кінець примітивно-москов-
ського розуміння „единства” імперії.
396
І Вячеслав Іванов, що писав вірші трьома мовами,
й „релігійно-філософське товариство”, де мережковські
й бердяеви займалися „боґоіскательством”, і препишні
театри з шаляпінами й собіновими, і знаний балет, і ра-
фіновані скрябіни, — все це оплачувалося лютою ціною
„колективної”, суцільної темряви й дичавини механічно-
хаотизованих етнічних мас та фатальною пів-культу-
рою т. зв. „россійської інтелігенції”, розуміється, ціл-
ком одірваної від т. зв. народу.
І коли, в передсмертній тривозі, Петербург і дина-
стія кинулися шукати цього „народу”, то знайшли...
Распутіна.
Петербурзька Росія була, властиво, безнадійною
спробою створення, сказати б, Соціального Робота, дер-
жавно-імперіялістичного механізму. Але механіки
забули (як не хочуть пам’ятати й тепер, повторюючи
ці спроби), що такі речі це — організми (навіть
Індія є частиною організму брітанської імперії)
і що вони родяться і ростуть, а не роблять-
ся чи всуГеровуються державними факірами
і циазМмперіялістичними престидижитаторами.
Недарма такою ніжністю обдаровують сучасну Ро-
сію механізатори й релятивізатори європейської куль-
тури. І недарма так гарячково заінтересовані в існуван-
ню якої- будь Россії інтернаціональні паразити,
що від віку спекулюють темрявою, хаосом і аморфні-
стю соціяльних та національних агрегатів власне там,
де гео-культурно стикаються „сходи” і „заходи”.
20. II. 1931.
397
ТОЛСТОЄВСЬКИЙ”
Знищений мусить бути лад загальний (конку-
ренційний) і замінений — комуністичним. Знище-
ний має бути лад капіталістичний і замінений со-
ціялістичним. Знищений мусить бути сепаратизм
вузької національности і замінений космополітиз-
мом і загальним братерством. Знищені мусять бути
всілякі релігійні пересуди і замінені розумовою
моральною свідомістю..
Л. Толстой (Про існуючий лад — 1896).
Його безнастанне, повне найглибшого почуття
й палкого обурення, демаскування капіталізму від-
дає цілий жах патріярхального селянина, на якого
насувається новий, невиданий, незрозумілий ворог,
що йде звідкілясь з міста або з-за кордону.
В. Ленін (Лев Толстой).
Толстой проповідував февдальний соціялізм.
А. Сторчаков (Новий мір, IX. кн. Москва 1933).
Листопадові числа часописів, особливо ж слов’ян-
ських, принесли статті, спогади, уривки з творів ну й,
звичайно, знайому бородату постать в рубашці під сла-
вословними титулами. Значить — „ще живе”, ще не
згасла російська слава.*)
Та й як же їй згаснути, коли стільки земляків слу-
жило й — що найстрашніше — служить їй поднесь.
*) Дуже цікаво, що „слава” та на терені СССР, бодай серед
советського доросту, є досить своєрідна. Як подає в московськім
часописі „Жізнь школи” учителька Наталія Ґольденберґ, під час
відвідин цілою школою знаної Третяковської Ґалерії, один з шко-
лярів, перед портретом Льва Толістого запитав: „Тіточко, що то
за старий хрін в толстовці?”
Як бачимо, в уяві наймолодшого покоління в Совєтах від
самого Толстого залишилась лише „толстовка”, себто сорочка
до колін, що донедавна творила стандаризований одяг советсько-
го службовця.
398
Чи ж маємо забути, що ота славнозвісна смерть 20 ли-
стопада 1910 року на станції Астапово, смерть так ре-
тельно театралізована природніми акторами - росіянами,
смерть така „фотогенічна”, з „уходом”, з тією „траге-
дією”, в усій родинній інтимності своїй, винесеною на
вулицю („прі всьом чєстнбм народе”) — надхнула була
неабиякого поета — М. Филянського — на патетичний
і сильний вірш. А які ж то похоронні плачі заводила
„Рада” і Єфремов! А чи ж не тягнулися „с юґа” на „мі-
лий сєвєр” до Астапова й до розрекламованої Ясної По-
ляни „сірим шнуром” землячки?... Та що там згаду-
вати, коли року Божого 1935 один з дуже офіціозних
донедавна українських діячів навіть до власного жит-
тєпису вписав вікопомну подію: „На станції Астапово
вмер Л. Н. Толстой”. І в цьому відбилася не лише над-
мірна любов до „великих” імен, як Дем’ян Бєдний і
Флорінський, але безперечно, й щирий, хоч і „колек-
тивістичний” пієтизм.
При перегляді листопадових часописів з святочни-
ми статтями пригадалася одна берлінська анекдота. Як
відомо, Німеччина поверсальської доби була система-
тично затроювана російською і совєтською літературою.
Доходило до того, що деякі твори з’являлися с п о ч а т-
к у німецькою, а щойно потім російською мовою. Отож,
в розгарі такого літературного москвобіснування, до кни-
гарні в Берліні входить німець і просить дати йому тво-
ри Толстоєвського. В замакітреній реклямою й
пропагандою німецькій голові прізвища цих двох чоло-
вих репрезентантів російської літератури утворили сво-
єрідну і досить влучну синтезу.
Справді, немає хіба ліпшого символу для російської
літератури й російських духових впливів на Заході.
1.
Достоєвський не криється з своєю епілепсією. На-
солоджуючись гноєм і смородом своїх, будь-що-будь, ге-
ніяльно спостережених і до фантастичносте реальних
399
постатей, бодай не впевняє нас, що Карамазови, Ші-
ґальови або Єлізавета Смєрдящая — вінець творіння
і взір для наслідування. Всі його спроби „підвести під
огиду ідеологію” кінчалися на порожній містиці й на
іконописній схемі Альоші Карамазова, цебто так, як
і в Гоголя з пошукуваннями „позитивних типів”.
Достоевський відпихає й відстрашує не-росіянина
автоматично, з якоюсь не-російською щирістю. Західня
людина, з живим інстинктом самоохорони, залишить
книжку Достоєвського вже на перших сторінках. Чи-
татиме далі (мова тут про читача, а не дослідника й вче-
ного) лише той, хто вже має в собі щілини й надщерб-
лення. О. Вайльд згадав про Достоєвського й „достоєв-
щину” аж за мурами Редіґенської в’язниці, коли вже
був „пониженим і ображеним”. Недавно померлий Ре-
діярд Кіплінґ з властивою собі прямотою й стислістю ска-
зав колись про Достоєвського: „Почав читати й кинув...
Гадаю, що то цікавий, геніяльний романіст, але цілий
його світ настільки для мене дикий, що я не маю ба-
жання перебувати в нім більш, як півгодини”.
Не те з Толстим. Він навіть для Кіплінґа був „ве-
ликий письменник”. Великий письменник „російської
землі”, „тітан”, „лев літератури” (вираз Буніна) він —
у своїй „удержавленій” в СССР сорочці — якийсь Ілля
Муромець її і, у всякому разі, загально признаний на
заході ехсеїіе а реіпсіге 1а уіє. Крім того, він — „філософ-
мораліст”, він пошукувач „правди” християнства, він
„великий мислитель” і навіть „мученик ідеї”, „апостол”,
що потягнув цілі сотки „толстовців” до в’язниць і на-
віть на заслання.
Толстой — „граф”, про що ніколи не забували ані
на заході (і про що сам „опрощенець” також ніколи не
забував), ані в Росії. Предки його, безперечно, належали
до державнотворчої еліти Москви й пізніш Росії, отже
пізніш еліти досить і віддавна зевропеїзованої. Екзотика
— екзотикою, але були й певні „всеевропейські” ілюзії
у тих численних „льокаїв, що волочилися до Ясної По-
400
ляни вискавулювати ласки для Бетовена, що вивертали
свої запаморочені собачі душі перед герметично з усіх
боків закритим Ні”, як гнівно каже Сер Ґалягад в своїм
глибокім і недооціненім „Провідникові для ідіотів по
російській літературі”.*) Пересичені і вияловлені кін-
цевими десятиліттями XIX століття, прочани з Заходу
шукали в Ясній Поляні „нового слова” в хай „опроще-
ного”, але, все ж таки, майже „свого”. Тим більше, що
яскравість зображення життя в його романах і справді
імпозантну (хоч і специфічну) ширину уйняття його
в них — ніхто заперечити не може.
2.
Пригадалося також одне особисте „толстовське” пе-
реживання з перед 20 літ. У великім будинку москов-
ського фабриканта, де прийшлося колись мешкати, в му-
зичній кімнаті стояв величезний грамофон і безліч до-
рогих і рідких плит. Отож одного зимового вечора, коли
якось всі порозходилися, нудьгуючи, забрів я до тієї
кімнати і, не запалюючи світла, — пустив грамофон.
З рупору несподівано почув я скрипучо-жовчний, не-
стерпно-проповідницький і канцелярійно-безапеляцій-
ний старечий голос, що виголошував якісь знані, мертві,
але одночасно й смертельні для всього живого, сентен-
ції... Не зміст, не сенс, не слова, лише сам звук, тембр,
„дух” того голосу зробили таке вражіння, що не-
вимовний жах наїжив на голові волосся і я вилетів
з музичної кімнати, як з темної трупарні, де раптом
заговорив труп... Як пізніше виявилося, була це гра-
мофонова плита з записаними на ній „живими словами”
Л. Толстого.
Звичайно положення моє було досить невеселе,
бо ж дотепи про „офіцера, що настрашився грамофона”,
я ще довго чув, але пізніш, згадуючи цей макабричний
») МіоіепїйЬгег йигеИ йіе гиззізсЬе Шегаіиг — АІЬ. Ьаодеп
УІ£. МйпсЬеп 1926.
26
401
московський епізод, я вже менше картав себе за нер-
вовість і більше зачинав розуміти дивні причини того
жаху.
Бувають бо хвилини, коли одна якась дрібничка
раптом з’ясує все.
Повторюю, не чув я тоді змісту тих „живих слів”.
Здається чи не були то афоризми з т. зв. „Круга чтєнія”,
де, м. і., було й таке: „Володіти землею, як власністю,
це один з найбільш протиприродніх злочинів”.
Я лише назавше запам’ятав собі той страшний голос.
І, пригадуючи його собі ще й ще раз, відчуваю і розу-
мію до кінця страшну істоту яснополянського божища,
уявляю собі нищівний, спустошливий вплив його
на оточення, зокрема — родину. І тоді стає переді мною
жахлива драма нещасної жінки, Софії Бере, тієї муче-
ниці, що мусіла на протязі довгого життя Толстого бути
йому покірливою коханкою, дружиною, матір’ю числен-
них дітей, секретаркою, управителькою великого маєт-
ку, панею дому, громозводом всіх бур і примх свого
пана, що, м. і., одночасно кляв її за те, що „володіла
землею”, але й вимагав, напр., на Різдво свіжих полу-
ниць і т. д. і т. д., словом тієї людини, яка бувши майже
єдиною психічно нормальною людиною в яснополян-
ськім домі божевільних, вже, тим самим, мала не життя,
а таки дійсно — житіє.
Існує величезна література на цю тему, передовсім
— щоденники самої Софії Берс-Толстої і засліпленої
величчю батька — укоханої ним доньки, ненависниці
матері. Ті документи мають першорядне психологічне
значіння і відмальовують постать мужицького графа
цілковито.
Полишаючи цю тему аматорам і фахівцям особливо
там, де треба було б бабратися в білизні дієвих осіб,
наведу єдино характеристичну цитату з щоденника Со-
фії Берс-Толстої (Дневник 1897- 1909, Москва 1933):
„Із Львом Миколаєвичем трапилося якраз те, що пе-
редбачала: коли старість припинила (нещодавно) йо-
402
го відношення до дружини, як до коханки, то натомість
з’явилося не те, про що я мріяла ціле життя — тиха
лагідна приязнь, а з’явилася повна порожнеча
(2. XII. 1902)”.
Ось де, м. і., треба шукати генези його пізнього
женоненависництва, наскрізь похітливого, слиняво-ста-
речого бунту імпотента проти „диявольської похоти”,
генези огидної затолености „Кройцерової Сонати”, пону-
ро-сексуальної псевдо-аскези „Отця Сергія” й інших цьо-
го типу речей,*) де російський аристократ, великий ар-
тист і людина освічена, знижується до духового рівня бу-
зувірського сектанта-„хлиста”, до якогось Распутіна на-
виворіт. Але, може, ніде так яскраво не є Толстой сином
свого народу, як власне, в цих, останніх своїх речах.
Тут, власне, спадає з нього остаточно одежа ворожої
йому цивілізації. Вона для нього була тільки одежею.
І коли він її здійняв, під нею показалася прадавня й
універсальна московська „рубашка”, однаково вигідна
для графа Льва Толстого, як і для сибірського мужика
Григорія Распутіна, двох типових і символічних пред-
ставників свого народу, що відіграли величезну ролю
в історії Росії і в своїм проповідництві заховували, поза
деталями, спільність національного стилю.
Толстой був вузловим пунктом історії духа в Росії.
Безфоремно-тьмяний і димний, евроазійсько-подвійний
і історично-фальшивий, дух той в Толстому обнажився
й „переполовинився” остаточно, детермінуючи долю пе-
тербурзької імперії й „очищуючи” від європейських де-
корацій місце для з’явлення віддавна причаєної стихій-
ної суті — большевизму. В зимну осінню ніч 1910 року,
з дідичного „дворянського” маєтку, де на книжкових
*) В новелі „Отець Сергій” чернець, що його спокутує жінка,
яка в ночі впросилася до келії, ніби шукаючи захисту й удаючи
хвору, для перемоги над гріхом похоти — відтинає сокирою собі
палець. Шкода, що тією новелею в свій час не зацікавився Фройд
і не збагатив своїх не завше дотепних розумувань ще однією
комбінацією з уславленим ИЬібо.
26*
403
полицях дрімала віддавна вже завмерла, привозна й
зовнішня „Європа”, вийшов, гонений передсмертним ін-
стинктом, москаль — відвічний кочовик, підсвідомо
ненависний до всякої оселі, щоб вмерти в подо-
рожі, в „кібітці”...
Дух евроазії шпурнув обридлу за довге життя маску
европеїзму і, хоч перед смертю, шарпнувся до „азії”.
Недарма вдумливий російський політичний письменник
Всеволод Іванов у своїй книзі „Ми” лучить історіосо-
фічною лінією дві точки на євразійськім терені: могилу
Толстого й могилу Чінґіз-Хана.
3.
Коли спробуємо виділити і зформулювати правдиве
єство, найостатніший сенс немалої літературної спад-
щини по цім великім російськім письменнику (виклю-
чаючи з неї занадто варварську, хоч і дуже важливу,
сектярсько-„теологічну” писанину), то побачимо, що є
ним кепсько замаскована псевдо-гуманістичною любо-
в’ю, частіше зовсім неприхована — ненависть до
складности й багатства життя, ненависть
до всілякої скомплікованости, до контрапункту, до ієрар-
хії, до вищости і до духовости взагалі. Це не лише хро-
нічний інфантилізм дорослої дитини, коли дитина ла-
має механічну ляльку, щоб побачити, що є „там в сере-
дині”, бо то натуральна дитяча цікавість. Але коли до-
рослий письменник і не абиякий майстер літератури,
незалежно від своїх симпатій чи антипатій, таку, будь-
що-будь, складну, таку багату й таку цікаву постать,
як Наполеон, спрощує, сплощує, деформує й редукує
до розмірів провінціяльного актора, що грає Хлестако-
ва, то ці вправи, мусять мати своє психологічне підлож-
жя, бо це „божевілля” має „свою методу”.
Річ ясна, що в цім випадку — говоримо про най-
важніший, найбільш ідеологічно розбудований і най-
монументальніший твір — „Війна і Мир”, цю безпереч-
404
но, національно-московську „Іліяду” Росії. Не останню
ролю в ній відіграв своєрідний патріотизм (ненависть
до Заходу) автора, невіддільний, зрештою, від його твор-
чої істоти, але тим самим стремлінням до спрощення
і зниження наповнений — поза ліричними фрагментами
— цілий рбман. Патос сімпліфікації — це його ляйтмо-
тив. Врешті, утвердження вічно сонного череваня Ку-
тузова та вошивого й смородливого Платона Каратаєва
над струнким динамізмом Наполеона та гігієнічністю й
волею до порядку (Егзіе Коїоппе тагзсйіегі... ху/еііе...
бгіїїе..., як кпить Толстой з австрійського генерала) євро-
пейця взагалі, — це є цілком виразна ідеологія роману.
Поза описом неба над конаючим після Австерліцу князем
Андрієм Волконським — жадного „д’горі”. Цілий роман
— безконечна російська рівнина, що по ній пересува-
ються безформні, примітивно-біологічні орди обожаних
„мас” під монотонну музику євразійського простору.
Все, що виростає понад божественні „маси”, треба
стягнути вниз, а коли не дається, — зрізати, зламати,
скаструвати. Душу зредукувати до „душевности”, серце
до „сердешности”, інтелект до „хитрости”, ерос до зех-у.
І це не лише ідеологічне побажання автора, це
категоричний імператив, наказ і закон, що нещадно
обов’язує в його душнім, низькім, твариннім світі, де
тільки бруд, піт, екскременти... Не моральне напружен-
ня, не піднебний зліт духа, не духове відродження, —
лише важка, підневільна, позема повзанина, безкриле
морально-мертве виконання мертвого закону — бездуш-
но-механічно. В романі „Відродження” (Воскресеніє),
в якому автор хоче цілком дидактично, на згори задану
тему, вказати путь „до спасення”, молода жінка цілус
дірку від носа у пранцюватого. Це має бути зразок мо-
рального чину.
Певно ніодин письменник світу так блюзнірсько не
надуживав слова „Бог”, як цей фанатичний ідолопо-
клонник матерії, цілковита релігійна нездара, опанована
понадто всіма найдрібнішими демонами, наївно-незграб-
405
но й безнадійно-механічно борюкаючись з ними до кінця
життя. Сліпий на правдиву (одуховлену) красу і глухий
на божественну музику, що просякає буття і скеровує
людину до Бога і вічности, він вірив лише в свій примі-
тивний, обмежено-впертий „розмірок” і з меґальоманією
психопата тим „розмірком”, тією „мужицькою аритме-
тикою”, міряв все — від Євангелія, Шекспіра й Бетовена
до „недільних шкіл для дорослих” і власноручного по-
хмуро-ображеного шиття чобіт — включно.
Різнобарвність і поліфонічність культури він нена-
видів і відкидав цілковито, із всією люттю, заздрістю
й фанатичністю расового москаля.
4.
Безкритичні аматори й хвалителі „великого Льва”,
за світовою рекламою покірливо повторяючи знані й
давно стерті суперлятиви, на жаль, не знають, як ста-
вилися до Толстого культурні росіяни. А такі в Росії
все ж, таки були.
Відома є, напр., вельми символічна неприязнь між
Толстим і пів-европейцем Турґенєвом. І хоч вони потім
погодилися, і хоч саме Турґенєву належить авторство
славного компліменту „великий письменник російської
землі” (компліменту зрештою двозначного і більш по-
дібного до стислої формули), все ж, Турґенєв так писав
до поета Фета про „Війну і Мир”: „Роман Толстого кеп-
ський не тому, що повен метикувань... кепський він то-
му, що автор нічого не простудіював, нічого не знає...”
Один з досить цікавих представників російської фі-
лософічної думки — Н. Ф. Фьодоров, в розмові з Л. Тол-
стим, почувши від нього якийсь „культуроборчий” афо-
ризм, сказав йому в очі: „Багато дурнів бачив на світі,
але такого — вперше”. Цікавий додаток до цього робить
відоме речення В. Розанова: „Толстой був геніяльний,
але людина нерозумна, а який би геній не був, розум
406
йому все ж таки не зашкодить”. Відома також с епі-
грама на один з ранніх творів Толстого „Козаки”, при-
свяченого „завоюванню Кавказу”:
Смисл етово расказа
Ізобразіть би можно так:
То грязний русскгй наш кабак
Прідвінут к висотам Кавказе.
Убійча епіграма ця належить перу одного з найкуль-
турніших росіян, найвизначнішого й пізно оціненого пое-
та, щоправда, продукту німецького романтизму, —
Федора Тютчева. Навіть такий досить „русский” росія-
нин, як філософ Володимир Соловьов і той неґативно
ставився до Толстого.*) Його біологічний, аж якийсь
копрофілічний, примітивізм, ненависть до духа й осо-
бистости та стихійна воля її знищити, врешті підозріло-
некрофілічний смак до смерти — все те занадто кида-
лось в очі найбільш культурним землякам Толстого.
Сучасний російський дослідник (П. Сазановіч) з нагоди
толстовської річниці дуже влучно аналізує: „Він є па-
радоксальна персоніфікація етнічної б е з-
обличности... символ... ще внутрілонного, до-націо-
нального буття... Це плоть інертна, чорна, масивна, не
просвітлена, не перетворена Духом... В результаті —
„плотське мудрування”... Л. Толстой — реакція тем-
ної землі... реакція проти таїнства хрещення і всіх
дарів св. Духа, що одержуємо їх в Церкві... Звідсіль
смертопоклонство разом із стихійним, тваринно-паніч-
ним жахом перед нею, культ інертности... його „непро-
тивленіє” — морально-темна пасивність... Л. Толстой,
ніби відкидаючи науку, в дійсності повторював абетку
найгірших і найбільш відсталих течій раціоналістично-
го еволюціонізму, стосуючи до всього „простого” — по-
*) По смерті І. Гончарова писав він до М. Стасюлевича
(20. IX. 1891): „От і передостаннього корифея російської літера-
тури не стало, залишився один Лев Толстой, та й той наиівдур-
иий”.
407
няття добра, а до всього „складного” — поняття зла...
Це не філософія й не наука, лише прихований псевдо-
культ порожнечі, нічогости, небуття... Від квітучої
складносте — через спрощенський нуль — до від’ємної,
трупної ускладненосте. Ціла система, ціле наставлений
Толстого є, власне той нуль, через який має пройти вся
система культури, щоб розпастися на неґативні елемен-
ти народницької спрощенности й кепської соціалістич-
ної скомплікованости”.
В спогадах Бориса Чічєріна (московського профе-
сора, див. „Воспоминания”, що недавно вийшли в Мос-
кві) довелося звернути увагу на вельми характеристич-
ний фраґмент, що дає генезу спрощенсько-аритметич-
них нахилів Толстого. Замолоду був він, як відомо, стар-
шиною артилерії і тому дещо знав з математики. Мав
приятеля, теж старшину, кн. С. Урусова, слов’янофіла,
шахматиста і аматора математики, автора історіософіч-
ної брошурки, повної, як каже Б. Чічєрін, „нєвєроятной
ґалімат’ї”. „Толстой (пише Чічєрін) зачерпнув з неї ті
свої історичні теорії, що він їх вніс до „Війни і Миру”.
Ці теорії якраз відповідали завданню, яке поставив собі
Толстой: розвінчати всіх великих людей
і все пояснити чинністю дрібних безіменних
о д и н ц ь, кермованих темними інстинктами”. Під впли-
вом отого Урусова, а, почасти, теж слов’янофіла Поґо-
діна, Толстой зачав шукати „диференціяла історії”, про
який досить заплутано і нудно розводиться він в томі
п’ятому „Війни і Миру”: „Уявивши собі безмежно малу
одиницю — диференціал історії, себто однородні стрем-
ління людей, і осягнувши можливості їх інтегрування,
ми можемо сподіватися осягнути зрозуміння законів
історії”. Якже не пригадати тут блискучого здогаду Сера
Ґалягада про „кавалерійського офіцера, якому нагло
забагнулося вставити також і своє слово”. Увесь щиро-
московський патос всемеханізації, що так широко роз-
горнувся нині в Совєтах, — корениться в цьому тол-
стовському „диференціалі” „Не тратьте надії — писав
408
до Толстого згаданий князь С.. Урусов (що, м. і., не від-
стаючи від свого достойного приятеля, теж „матема-
тично” виводив „Закон смертности царів”), — Ви обо-
в’язково одкриєте закон історії”.
І Толстой, зрештою поверхово знайомий з матемаг
тикою, „не тратив надії”. З упертістю примітива, до
кінця свого життя намагався він за допомогою матема-
тики, спрощеної до рівня мужицької аритметики, роз-
в’язувати всі проблеми. А, передовсім, „розвінчувати”
всю незрозумілу, недоступну і ненависну для нього
складність, всю органічну таємничість, всю геніяльну
магію живого життя.
Його мовою це називалося „шукати правди”,
тієї „правди”, що нею так захоплюються західні ама-
тори російської ате зіауе і про яку недавно в совєтських
журналах з нагоди толстовської річниці, писав живий
труп західньо-европейської літератури — Ромен Роллян,
може, найбільш яскрава жертва „Толстоєвського” на
Заході.
5.
На цій мертвій диференціяльній, аритметичній,
розкладовій „правді” варто зупинитися вже тому,
що вона, складаючи головний зміст і сенс „великої”
російської літератури, мала й має найбільш, як поба-
чимо далі, згубний вплив на сучасну літературу Заходу.
Не цитуватиму відповідних місць з Толстого, бо —
або не стало б місця на цитати, або було б дуже трудно
вибрати такі, де та „правда” найбільш тріюмфує: опис
„переживань” коня в „Холстомєрі”, чи породильні муки
в „Карєніній”, чи любашне оповідання про запахи Ка-
ратаєва в „Війні і Мирі”? Треба признати, що ті описи
винятково пластичні, майже фотографічно-точні й сте-
реоскопічно-опуклі.
Вони зробилися каноном і для російської, і для со-
вєтської літератури, каноном, що обов’язує завжди. Без-
409
силі схопити внутрішній (духовий) трепет життя, бо-
жественну таємницю існування людського, нечулі
на електричність правдивої пристрасти, сліпі на магічне
світло почувань, низькі й примітивні, щоб відчути фор-
мотворчу силу Ероса, — російські письменники віддавна
пасивно віддавалися пласкій, не вимагаючій фантазії,
штуці „описовости”, „репортажування”. Совєтські пись-
менники допровадили цю чинність до абсурду. В ніоднім
мистецтві світа т. зв. реалізм (термін досить потвор-
ний і, властиво, філософічно безсенсовний) не був так
культивований, як в Росії. Згадати хоч би вистави
в московськім „Художественнім” театрі, де декорації
були допроваджені до цілковито абсурдального степеня
наслідування й копіювання найвульґарнішої і для ми-
стецтва цілком безвартісної „дійсности”.
Щоб показати, який живучий цей канон толстов-
ської „правди” і всеросійського літературного „реаліз-
му” в російській літературній сучасності, даю тут два
коротенькі зразки, взяті навмання.
От, напр., наймастерніший і найталановитіший
прозаїк — емігрант В. Сірін (Набоков):
Зрідка у того чи іншого коня підносився напру-
жений корінь хвоста, під ним напиналася темна
куля, витискаючи округлий золотий шматок, дру-
гий, третій, і потім зморшки темної скіри знов
стягалися, хвіст опадав...
(оповід. „Обида” 1931 р.)
А от дуже талановитий припускаю, навіть аж „конт-
революційний”, совєтський учень Толстого — В.
Зазубрін:
На подвір’ю Безуґлий побачив сірого коня. Сєр-
ко стояв, розчепиривши ноги й піднісши хвіст.
Він з громом вергав кал і сечу. Безуґлий здіймав
паса, дивився на могутнє тіло коня, на щедрий
шумливий струмінь і думав: — Далеко мені до
тебе, друже, далеко...
(роман „Гори”, 1933 р.)
410
Приклади, взяті з творів сучасних російських пись-
менників, можливо, гіперболічні, але вистачить уважно
придивитися „фактурі” російських літературних творів,
щоб визнати, що такого рода „досягнення”, являються,
коли й не головним, то, в кождім разі дуже важливим,
часом істотним, складником російського мистецького
твору.
І коли поміркуємо над повінню т. зв. репортажної
літератури на сучаснім Заході, коли спинимося уважно
над такими дивними, несподіваними явищами в тій лі-
тературі, як романи Селіна, Джойса, почасти Лоренса,
вже не кажучи про численних Максів (?) Бродів, Фран-
ців (?) Кафок і інших львівських і празьких псевдоні-
мів, — зрозуміємо, звідкіль це пішло, як це сталося.
І, взагалі, хто спричинився до того процесу смертель-
ної механізації мистецтва, до розкладу його
— не бачимо потреби вживати більш м’якого виразу, —
який спостерігаємо передовсім в найорганічнішій і най-
монументальнішій літературній формі Заходу — ро-
мані.
Ось тут то й випливає символічне прізвище: Т о л -
стоєвський.
Який, порівнюючи, короткий час „контакту” з Тол-
стоєвським був потрібний, щоб дати такі, на жаль, не-
двозначно-яскраві наслідки. Адже ж ще яких п’ятнад-
цять, найбільш — двадцять літ тому Захід мав про ро-
сійську літературу дуже імлисте уявлення. І от світова
війна, большевизм, спроби інтервенції, російська емі-
грація, врешті — що найважніше — величезна систе-
матична й нахабна пропаганда Москви, і російської,
і комінтернівської, і „міжнародньої” — зробили своє:
російська і совєтська література стали нечувано попу-
лярні. Так, кажучи словами автора романсованої біо-
графії Турґенєва — Б. Зайцева, „яд російський”, що
його несміливо прищеплював колись в Парижі самотній
Турґєнєв, від яких п’ятнадцяти літ щепиться масово
тисячами земляків і не-земляків Турґенєва.
411
В результаті, трупна отрута толстовської „правди”
і психопатологічні стрептококи достоєвщини в організм
західноєвропейської літератури — вже введено.
Ці два первні в отруйній мішанині толстоєвщини нале-
жить розрізняти, бо, як побачимо, діють вони різно і
на різні складники роману.
Яд толстовської „правди” подіяв на роман, пе-
редовсім, як на певну органічну цілість, як на певну
літературну форму. Він почав її систематично
умертвляти. Той роман, що виростає у Бальзака
в могутню, закінчену в своїй повноті, живу будівлю,
що вражав у Фльобера безпомилковістю адекватної жи-
вому буттю міцної композиції, що увесь пульсував по-
тужною й нещадно-прозорою, як середземноморський
воздух, пристрастю Стендаля, і що, у всякому разі, був
живим організмом, — потихесеньку та полеге-
сенько почав тратити лінії, розповзатися, розпухати.
Спочатку він сплощується в роман-хроніку, але ще за-
тримує свої рамки („Жан Криштоф” — Ролляна). Потім,
розпухлий, вже в стані розкладу, зміст його безсило
розпливається в роман „без героя”, в т. зв. „роман-по-
ток”, готап-Пеиуе (Ґольсворсі, Манн), коли романіст вже
не панує над романом, вже перестає бути „креатором”
дієвих осіб і компоністом твору. Врешті, обертається він
в слизьку, безформну і бездушну потвору Джойсового
„Улісса”, де на протязі кількасот сторінок грубого тому
нотує автор з мертвою механічністю барографа лишень
один день існування свого, вибачайте, героя, вірніш
— чинности всіх „диференціялів” його розкладеного
автором на атоми — і тому обездушненого тіла.
„Атентат хаосу проти форми” (формула Ґалягада)
— доконано. З’являється друга половина Толстоєвсько-
го — достоєвщина і доконує решту в області „змісту”.
Перший наслідок цього — М. Пруст. Хворий на
дивну хворобу — „страх світла”, напівсліпий, завжди
в темній кімнаті, вже не пише, а записує свої спогади
412
і візії, без рамок, без форми, без композиції. Це вже,
властиво, монолог без кінця, без краю. І. коли б не
яскравий талант і не якийсь дивний, хоч явно хвороб-
ливий чар, яким фосфоризують його твори, можна бу-
ло б їх назвати проявами своєрідної ліричної балаклй-
вости, ліричного автопсихологізуючого недержання.
Так входить у зруйнований і розкладений західньо-
европейський роман мономанія, маніякальність, автор-
ська загіпнотизованість самим собою, що межує з не-
плідним безрухом, з яловою прострацією, яку не можна
порівняти навіть з напруженою, будь-що-будь, неру-
хомістю індуського факіра.
Все ж треба ствердити, що Достоєвський, твори
якого ще так недавно читали в Америці, як детективно-
авантурничу літературу, в своїй російській істоті, зро-
зумілій лише для тих, що знають Росію глибше, — бо-
дай на сьогодні — залишається для західнього європейця
у великій мірі неприступним. І це щастя. Невідомо ли-
ше, як довго воно буде тривати.
Найзгубніший, одначе, вплив дотепер зробив по-
зірно поважніший, „раціональний” і „здоровий” — в по-
рівнянні з пристрасним „ірраціональним” епілептиком
Достоєвським, — Толстой. Крізь його розлого написані
романи з старанно-матеріялістичними описами тварин,
природи і людей, крізь його псевдо-гомеричну, в дійс-
ності дуже примітивну, позему, без іскри одуховлености
„мудрість”, крізь те все, що складає його важку, без-
крилу й глибоко безбожну „правду”, — західній євро-
пеєць не побачить брутального лицемірства яснополян-
ського йоґа, його позірно „благосної”, а, в дійсності,
згубної ідеології, його плоского, але агресивного, за-
маскованого псевдо-християнським фальшивим гуманіз-
мом, азійського, „ординського” нігілізму. Не відчує він
вовкулачого запаху „живого трупа”. Не почує того
страшного мертвецького голосу...
Натомість, особливо народи „протестантсько-пури-
413
ганської культури, — слухатимуть формально
близькі їм моралізування з уст екзотичного бо-
родача, російського графа і великого письменника, зве-
личуваного і обожуваного сентиментальними паннами
Альбіону. Тож в англійській літературі, як чувати, по-
чинається щось у роді „школи Толстого”...
Зате з приємністю треба підкреслити, що, власне,
у Франції починають лунати голоси протверезіння і
остороги (Кассу). Визначний письменник Ф. Моріяк, що
сам підлягав певному впливові Толстого — і це якраз
дуже важно — відчув і оцінив процес викликаного
„Толстоевським” обездушування і розкладу літератури.
Звернувся він недавно з закликом до французьких
письменників: повернути до традицій французько-
го роману і знову „взяти шлюб” з живим духом
життя.
1935.
ВІНЕЦЬ КІНЦЯ
(Іван Бунін)
Визначаючи щороку Нобелівських лавреатів, Сток-
гольмська Академія, можливо, нераз помилялася, тим
більш у такій делікатній справі, як література. Та в однім
Академія, колись так близького нашій історії, народу
не помилялася ніколи. Це — в її відношенні до російської
літератури і у відчутті „російськости” в творчості вза-
галі.
І цьогорічне присудження нагороди російському
письменникові Іванові Буніну, першому росіяни-
нові, що став Нобелівським лавреатом, не лише не
протирічить нашому твердженню, а, власне, являється
яскравим його підтвердженням.
414
1.
Характеристично, що цей факт, радісний спеціаль-
но для російської еміграції (саме в часі, коли Літвінов
був в Америці), на сторінках еміґраційних видань —
не викликав спеціальної — з огладу власне на особу
Буніна — радости. Про пресу большевиків, які від літ
всіма правдами й неправдами, але цілком безнадійно,
просовують „свого” Ґорького, — нема що казати: звідтам
буде або похмуре мовчання, або відра помий.*)
Виразом аритметично-середньої „всеросійської” опі-
нії може бути голос такого П. Мілюкова, що з приводу
нагородження Буніна пише („Посл. Нов.” ч. 4621), в і -
т а ю ч и лавреата:
„Сьогодні наша перша думка не про нього
(Буніна), а з приводу його (підкр. оригіналу)... Один
із наших ліпших... письменників нарешті дістав на-
городу... Як би не являвся штучним і випадко-
вим цей шлях до світової слави,... в нім є щось, що
його відрізняє, хоча б вже те, що цей шлях спізні-
лий (?)... Мусимо побажати, щоб цей виняток став-
ся правилом (?). Немало сумних і гірких струн бреніло
на його (Буніна) лірі і від його реалізму часом віяло без-
надією. Хай ці струни сьогодні замовчать...” (П. Мі лю-
к о в „Прівєт лавреату”).
Ця старечо-в’їдлива — між рядками — іронія обліз-
лого нині лиса позагробової Росії, що й казати, не є без-
підставною. Пече старого страшна для нього правда,
якої лицемірно уникає, і гризуть досадні спогади з доби
„блістатєльнаво Санкт - Петербурга”.
*) Одначе не треба підлягати ілюзіям: большевики з власти-
вою їм зручністю використають „акт міжнароднього признання
для російської літератури” хоч би навіть в особі „контрреволю-
ціонера” Буніна. М. і. його еміграційні твори перевидало „ґосу-
дарственное” видавництво в Москві.
415
З тих кілька імен, що назовні складають літерату-
ру Росії, — Пушкін, Достоєвський (Лєрмонтова й Тур-
Генєва росіяни не дуже шанують, а щодо Гоголя почи-
нають відчувати деякі сумніви) і Толстой — цей остан-
ній і значенням, і в часі мав колись ніби найбільші
шанси на Нобелівський вінець. Будь-що-будь постать.
Одна сорочка (що нині стала уніформою совєтських гро-
мадян), ота славна в СССР „толстовка” — чого була
варта на численних фотографіях і рисунках. Дійсно,
Лев Ніколаєвіч і його сорочка зазнали по європейських
центрах у свій час такої слави, якої ніколи не зазнати
вже ані довгій рясі Рабіндраната Таґоре, ані козі Ґанді,
ані козлячій борідці провінціяльного Мефіста і другого
російського „льва” — Льва Давідовіча Троцького... І, все
таки, нічого не помогло. Стокгольм відкинув кандида-
туру автора „Війни і Миру” і то зовсім не тому, що, як
потішає себе російська інтелігенція, „чужинці не можуть
збагнути таємниці російської душі”, а якраз навпаки,
тому, що Стокгольм віддавна і дуже добре знав її
зі всіма її примітивними, хоч і небезпечними „таємни-
цями”.
Довший час у списку кандидатів фігурували також
Мережковський і, тоді ще „довоєнний”, — Ґорькій. Але
й ці кандидатури систематично падали чи то в наслі-
док похмуро-хаотичного псевдоапостольства першого, чи
то в наслідок статті під сочистим заголовком „Плюю
тобі в очі, прекрасна Франціє” — другого.
Нарешті, в останніх часах, в добі „еміграційного пе-
ріоду російської літератури” до відновленої Советами
кандидатури вже большевицького Ґорького еміґрація до-
дала несподівано прізвище Буніна. І кандидатура цього
останнього одержала перемогу.
Чи ж треба додавати, що літератури сучасної Росії
— СССР, взагалі, не брали і не могли брати під увагу
з причин хіба виразної мистецької яловости її.
416
2.
Невипадково вживаю щодо кандидатури Буніна
окреслення — „несподівана”.
Року 1870 народжений на Вороніжчині з старої (от-
же напевно не російської або м а л о-російської) шлях-
ти, по-традиції не скінчивши систематичної освіти, з’яв-
ляється Бунін у російській літературі, як автор досить
блідих віршів переважно „пейзажного” типу. То був
глухий час російської поезії. Дуже поволі відмирали
„громадянські” традиції і одночасно народжувалося явно
неросійського походження і явно хворобливе „декадент-
ство”. Пушкінська лінія, стерта віддавна, була загуб-
лена назавжди. Між народницько-соціялістичним Мель-
шіном („П.Я.”) з одного боку і гостропряною Зінаїдою
Гіппіус з другого — всевладно панувала плитка псевдо-
поезія Надсона.
Вірші Буніна виростали спроквола, трудно, але вони
з якоюсь, дійсно „малоросійською” впертістю шукали
загубленої лінії Пушкіна: прозорости й стислости мови,
виразности клясичної метафори, монументальности роз-
міру і (звичайно безнадійно) пушкінської зрадливої, бо
органічно-вродженої — легкости. Так, саме в часі наяв-
ного розкладу імперської літератури, під нездорове шу-
мування експериментів і, зрештою, даремні „заховавчі”
зусилля Брюсова, — з’явився віршований „Листопад”
Буніна, ліричний пейзаж у може занадто широких рамах.
За „Листопад” дістав Бунін від Російської Академії
т. зв. „премію Пушкіна” і титул „академіка” відділу
красного письменства. Так Академія, що ще по-традиції
ховала в собі відчуття російського „клясицизму”, увін-
чала його ремінісценцію, до речі досить анемічну, хоч
і старанну. Дальша путь Буніна, як поета, йдучи так
само трудно й твердо, показала значно більші за „Листо-
пад” здобутки в царині поезії.
Але одночасно з’являються у Буніна оповідання.
І в них щойно літературні вартості, що їх викультиву-
27
417
вав письменник у своїй віршо-творчій лабораторії, зна-
ходять певніший ґрунт і щасливіше застосування.
Але ефекту назовні — дореволюційна творчість Бу-
ніна в Росії не давала.
Віддавна скептичний до своїх сучасників і колеґ,
цей останній з літературних „дворян” імперії, в жад-
нім угрупованні не знаходив собі місця і — на довгій
віддалі — від групи „Знание” з Ґорькім на чолі аж до
ґрона академіків „Імператорської Академії Наук”, щіль-
но оточений аврою досить зимного визнання, залишався,
властиво, „чужаком”, не „своїм”, майже не „рус-
скім”.
Характеристичним з цього боку уявляється один
з передреволюційних сонетів Буніна („Сонет”), де він
символічно, але одночасно й реалістично (як Бунін це
вміє сполучити) дав своє досить гірке „Ехі£і топшпеп-
Щт”... Мандруючи серед шпилів Альп, він вирізує сти-
летом сонет на кризі „Лішь для т о в о, кто — на
в є р ш і н є”, свідомий цілої крихкости такого крижано-
го „пам’ятника”, але гордий своїми: альпейською висо-
тою і самотою віч-на-віч з вічністю.
Це було щось несподівано-дивне в останній добі
російської літератури. І власне в цім треба шукати при-
чин одного парадоксального явища. Коли факт еміґрації
так згубно впливав на творчість визнаного і обдарова-
ного талантом повістяря Олексія Толстого, що той му-
сів, нахутку скомпонувавши (разом з кількома інши-
ми) теорію „смєновєховства”, чимксорше навертатися до-
дому, щоб на свій спосіб рятувати себе, як письменника,
— то власне еміграція є тим станом і тією атмос-
ферою, де творчість, передтим досить непоказного й
скромного, Буніна — розквітає повно й несподівано.
3.
Поняття „еміграція” у випадку з емігрантством Бу-
ніна має дещо відмінний від звичайного характер. Це
не значить, перш за все, що Бунін був і є серед ро-
418
сійських емігрантів. Зовсім навпаки: він одразу ж —
завдяки (треба це визнати) ласкавому опікуванню своїх
приятелів, зробив кілька далеких подорожей, а потім
осів у затишній віллі на окраїні Провансу (Ґрас). З одно-
го боку — початок Альп, з другого — море: умовини, дуже
далекі від „еміґрантських” і справ еміґрації російської
— взагалі.
Недивно, що за несповна 10 літ перебування в цій
віллі з’явилися: 1) „Троянда Єрихону”, 2) „Перше ко-
хання” („Митина любовь”), 3) „Соняшний удар”, 4) „Дре-
во боже” і 5) „Життя Арсеньєва” (ще не закінчене).
Отже, емігрантство Буніна це — перш за все — пе-
ребування поза межами Росії, всякої, навіть емі-
граційної.
Такого роду емігрантство має свою традицію в істо-
рії російської літератури. І в пам’яті зараз же з’явля-
ються дві постаті: Гоголь і Турґенєв. Вони найбільш по-
казні й найбільш характеристичні саме для Буніна.
Бунін-письменник, безперечно, є в цім відношенні
наслідником Турґенева і зовнішньо (ці самі, хоч значно
страшніші, політичні умови) і внутрішньо („західниц-
тво”, „дворянські” теми, пушкінська мова, правда, без
розпливчатого ліризму Турґенева). Але Іван Турґенєв —
мимо всіх своїх „зрад” і „гріхів” проти Росії — був,
все ж таки, „русскім” і „своїм”. Справа ж з Іваном Бу-
ніном — щодо цього — є складнішою... І тут значно
більше може з’ясувати, власне, Гоголь.
Вже говорилося про місце народження Буніна і сте-
пень його „русскости”. Коли перелистаємо його вірші,
здивує кількість „південних”, українських, спеціяльно
степових тем. їзда „балаґулою”, неозорі жита, хер-
сонський простір, могили (є навіть вірш „Савур-могила”),
історичні ремінісценції. Він довші періоди життя меш-
кав в Україні (Одеса, Полтавщина). Серед його ранніх
віршів були переклади з Шевченка (що, на жаль,
не увійшли до збірників і їх трудно розшукати). В його
віршах і — ще більш — у прозі є елемент, який випадає
27*
419
з традицій російської літератури, — це елемент п і в -
денности, соняшного аж жагучого відчуття життя,
радости життя,*) радісного відчування самої фізіології
буття. Це та південність, що є у Нечуя, у Коцюбинсько-
го. Нею просякнутий був Хвильовий, якому передчасна
смерть не дала її виразити, як вона є властива Мопаса-
нові (що показав Д. Донцов у статті про Хвильового).
Нарешті — в суворо досконалій формі — є вона у Риль-
ського^ якого поезією вірші Буніна є найбільш спо-
ріднені (як, взагалі, з українською „неокляси-
кою”).
Але даймо слово самому письменникові. В своїй,
мимо застережень автора, все ж таки дуже автобіо-
графічній повісті „Життя Арсєньєва” читаємо:
Потяг або входить у ліс, що притьмарує його
верхів’ями і скупченністю стовбурів, або знову ви-
ходить на блідий простір снігових рівнин, що на
їх далеких обріях, над чорнотою лісів, чередою ви-
сить в низькім небі щось похмуро-олов’яне. Станції
все дерев’яні... Північ, північ...
...Тут були жахливо-дерев’яні магазини, стійки
для візників, чайні, трактири, пивні... В заїзді сидів я
довго, не роздягаючись, дивлячися з височини шо-
стого поверху крізь безмежно-сумне вікно в перед-
вечірню снігову муть, увесь розпливаючись від уто-
ми, вагонного колисання... Петербурґ. Я відчуваю
це надзвичайно: я є в ньому, я цілий оточений
його темною і складною, зловісною величчю...
...Величезна, повновида, стара Москва зустрі-
ла мене лиском соняшної відлиги, сільських кучу-
гурів снігу, кізякових калюж, громом і дзвоном
*) Ця „південність”, натурально, була у Пушкіна — менше
з античних джерел — більше від циганщини („Цигане”), що по-
тім виродилася в російській літературі в стилізацію (аж
до Блока включно). Існувала також „південність” винничен-
ківська — мутна й хворобливо нечиста: вона ще живе в совет-
ській літературі.
420
трамваїв, шумливою мотаниною руху... брудною
тіснотою вулиць, східньою нестриманістю торгу, лу-
бочною мальовничістю кремлівських стін, палат,
скупченим блиском розкиданих серед них цибуля-
стих бань.
А далі:
В нашім місті вже їздили на колесах, на станції
бушував п’яний озівський вітер... Вона очікувала
мене на пероні... Вітер шарпав її весняний капелюх...
Ми пробули Страсну й Великдень у Батурині...
— Так, Малоросія. От вже ніколи не уявляла...
Дивись, дивись, які велетенські тополі, вже зовсім
зелені...
Тепер розумію тебе, я теж ніколи не мог-
ла б жити на півночі, без того багатства
світла.
Спускаю вікно- Тепло дме соняшний вітер, дим
з паротягу південно пахне кам’яним вугіллям...
В долинах під Білгородом люба скромність білих
хат. На двірці пестлива скороговірка хахлушок, що
продають бублики...
Не жалуймо цитат, — вони нам без довших комента-
рів з’ясують психологію Нобелівського лавреата.
Вона міцно спить. Я все біля вікна. Як непо-
дібна до нашої ця земля — цей нагий безмежний
простір з тугими сіро-зеленими могилами.
— Ти кажеш — Петербург. Якби ти знала,
який це жах і як я там одразу й навіки зро-
зумів, що я до глибини душі — людина пів-
дня. Гоголь писав з Італії: „Петербург, сніги, драби,
департамент — все це приснилось: я прокинувся зно-
ву на батьківщині”. От і я також прокинув-
ся тут. Не можу спокійно чути слів: Чигирин, Чер-
каси, Хорол, Дубні, Чортомлик, Дике поле. Не мо-
жу без хвилювання бачити очеретяної стрі-
хи, підстрижених селянських чубів, жінок у чер-
421
воних і жовтих чобітках, навіть ликових кошиків,
де вони носять наі коромислі вишні й сливи. „Чайка
скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче, сонце гріє,
вітер віє на степу козачім”... Це Шевченко — ціл-
ком геніяльний поет- Прекрасніше за Україну не-
має країни на світі. І, головне, те, що вона
тепер вже не має історії, історичне життя
давно й назавжди закінчене... Це мене за-
хоплює більш за все.
І нарешті:
Вечір був безмежно тихий — лише ластівка
промайне й, піднісшись, тане в глибокім небі. Вони
(брат і дружина) балакали, а я слухав: „Ой на горі
та женці жнуть”. Пісня оповідала, що на горі жнуть
хлібороби, текла рівно, довго, сумом розстання, по-
тім міцніла і звучала твердо — волею, да-
лечиною, відвагою, військовим ладом:
А попід горою,
Попід високою
Козаки йдуть.
А за ними Сагайдачний, —
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку —
Необачний .. .
Вона затримувалася, дивуючись тій дивній лю-
дині. Але зараз же била в літаври з особли-
во радісною волею:
Мені з жінкою
Не возиться,
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться.
Я слухав співучо зрушений, смутно й со-
лодко чомусь заздрючи.
(„Ж изнь Арсєньев а”, Совр. Зап.
1933. Париж, стр. 5 - 20).
422
4-
Не варто робити необережних висновків. Було б
дуже наївно і небезпечно бачити в Буніні не лише укра-
їнця, а навіть і малороса. Його українофільство, наза-
гал, поверхове, часами плитке до комізму і, все таки,
— „російське”:
Ця густа, нерухома спека, білий соняшний
блиск захоплювали мене своєю південною особли-
вістю, своєю білістю в порівнянні з жовтим блис-
ком російських гарячих днів: в мені тоді особ-
ливо напружено почали розвиватися мої вроджені
пристрасті до всього світлоносного, яскравого, силь-
ного, повного. Коли ми входили до нашого обійстя,
властивости запахів нашої теперішньої кухні
охоплювали мене захватом: скільки в ній
було „Малоросії”. Цей захват ціле життя
супроводив мене пізніше у моїх мандрівках по різ-
них країнах землі, — де зживався я з кож-
ною з них — особливостями всього того, що там
їли й пили.
В наведеній цитаті є свій глибший сенс, якому варто
придивитися, власне з боку „всеросійського” відношен-
ня до України, відношення „номада”.
І, все ж таки, в Буніні ми маємо певну своєрідну
спізнілу модифікацію Гоголя, певний варіянт „гоголів-
щини”, що її вже трудно було б шукати лише в націо-
нальному походженні.
Елементи „гоголівства” в Буніні натомість виразно
подекуди даються в його творчості.
Йдучи спочатку в загальній і в 90-х роках минулого
століття вже явно фатальній течії російської літератури,
коли так легко було віддатися її „декадентському” при-
скоренню, Бунін здоровим інстинктом живучої (півден-
ної) людини — героїчним зусиллям — відштовх-
нувся, відірвався і тому врятувався від специ-
фічного „російства”. Навіть сучасний російський кри-
423
тик (Ґ. Адамовіч) визнає, що „в довгій його (Буніна) б о-
р о т ь б і з важкою, сонною, страшною мату ш-
кою-Росією, що навалилася на нього ще в моло-
дості, ...є його творчий чин”. На цій боротьбі він добре
вийшов, може тому, що вона була довга і вперта,
властиво триваюча до сьогодні. Він врятувавсь і — пе-
режив „кінець російської літератури”.
Гоголь боровся коротко і, раз піддавшись, відірва-
тись і тим врятуватися — вже не здолав. Залишилося
— ненависть і гнів виладовувати в карикатурах, в са-
тирі, в блюзнірсько-мертвім „благочестії” і просто в зло-
віснім гоголівськім „відьмакуванні”. Правда, часи були
не ті — над російською літературою сяяв полудень
Пушкіна, а імперія, хоч і „підморожувана” вже Мико-
лою І, ще стояла міцно й імпозантно.
В нашій літературі, здається, залишився незаното-
ваним цікавий епізод з життя Гоголя.
В грудні 1828 року 20-літній Гоголь виїздить до
Петербургу і, щоб об’їхати Москву, перед котрою мав
забобонний страх, їде т. зв. білоруським трактом через
Мєнськ - Могилів. У Петербурзі цілий ряд розчарувань:
місто, клімат, люди, нарешті перші літературні невдачі.
Поема „Ганс Кюхельґартен”, видана власним коштом
автора, врочисто була похована насмішкувато-отруйною
критикою. Гоголь відчув це, як катастрофу. Разом із слу-
гою своїм Якимом збирає з книгарень примірники поеми
і всі спалює. А за пару днів несподівано сідає на паро-
плав і цілком романтично відпливає в світ... Пе-
ретерпівши морську бурю, остигає щодо дальшої подо-
рожі, висідає в Любеку, і... повертається до Петербургу.
Коїлось це в серпні-вересні 1829 року.
Це був цілком „конрадівський” момент в житті Го-
голя. Але для шляху Джозефа Конрада — Гоголю, на
жаль, забракло характеру... Ця пригода Гоголя, що її
Бунін, до речі називає „єдиним безсенсовим вчинком
Гоголя за цілу молодість” („Життя Арсєньєва” — XIX),
безперечно, мала глибший сенс. Це було відруховою,
424
ґвалтовною спробою людини „південної природи” відір-
ватися від „Росії”.
Аналогії були б не на місці, хоча б вже тому, що
Гоголь — в цілій своїй надщербленості, все ж, великий
письменник і, все ж, — українець.
Бунін, строго кажучи, — був всього лише „учасни-
ком літературного процесу” і, коли став він на тлі історії
російської літератури постаттю, то причина цього
скорше порядку психологічного, ніж літературного. Аб-
солютна вартість творчости Буніна є, все ж таки, до-
сить скромна.
Але те, що Гоголь „безсенсовною подорожжю до
Любеку” даремно намагався зробити відрухово, інстинк-
товно, то Бунін систематично робив на про-
тязі цілого свого творчого шляху. Його
книги — етапи відходу від російської літератури і
фактично від реальної Росії, етапи його впертої
„довгої боротьби з важкою, сонною Матушкою Росією”.
З цієї боротьби він виходить „щасливіш” за Гоголя,
якого пізніше вже й Рим не міг врятувати: яд успів
увійти в організм і на місці „південної” життєвости —
виїв страшну порожнечу „мертвої душі”. Натомість, Бу-
нін систематично концентрував і гартував свою вродже-
ну „південність” і, напевно, нелегким, емпіричним шля-
хом висвободжувався і „іммунізувався”.
Парадоксально кажучи, цьогорічні Нобелівські лав-
ри, бувши безумовно вінком нагробним на могилу л і -
тератури петербурзької імперії, одночасно
увінчали якби цей психологічно-творчий, визволь-
ний труд Буніна.
Не бувши національно жадним „інородцем”, тим
менше „українцем”, Бунін, в істоті речі, с і залишається
в російській літературі психологічно найбільш яскра-
вим „інородцем”.*)
*) Рід Вуніних є литовсько-руського походження, первісне
прізвище Вуніковський (чи Буньковський). Дружина й близькі
називали Івана Буніна традиційно „Яном”.
425
5.
Розуміється, в цім є свої плюси й мінуси.
Передусім, це „інородство” позбавило Буніна мож-
ливосте стати великим письменником: Бунін — пись-
менник безпроблемний. Вся його письменницька
енергія льокалізувалася на техніці, справді доско-
налій, і на мові, іцо просто вражає своєю культурою.
Його описи — своєю стислістю, влучністю і безпо-
милковістю — являються винятком в російській літера-
турі, наближаючися в цім відношенні до майстерносте
Стендаля. Його мова осягає зимно майже альґебраїчної
прозорости і точности. Але тепла живого дихання,
відрухів душі, тем більш підскірного вогню духового
темпераменту — годі шукати в його досконалих,
остаточно викристалізованих рядках, які живуть, дійсно,
якимсь „мінералогічним” життям.
Проблеми, що їх — добре чи зле — ставили Толстой
чи Достоєвський і що їх патологічно й, власне кажучи,
л о ж н о, але з органічною пристрастю і національним
фанатизмом розв’язували (вірніш проповідували), — за-
лишилися чужими „інородцеві” Бунінові. Зизим оком
„західника” і скептика Бунін лише на них подививсь і,
керуючись „південним” інстинктом самозаховання, обе-
режно пройшов повз них далі і — на Захід.
З цих причин, творчість Буніна, позбавлена націо-
нального кореня, пішла натуральним шляхом мис-
тецького досконалення. А шлях цей на терені
російської літератури — треба об’єктивно признати —
для Буніна не був легкий. Творити й рости в таких
обставинах — немалий творчий чин.
Ще одну істотну рису Буніна варто підкреслити.
В його рідких публічних виступах, спогадах, кри-
тичних нарисах і мемуарних оповіданнях завжди зву-
чить одна нота: скептицизм, що часами переходить в не-
ґацію й просто ненависть до „російськости” в ро-
сійській літературі, до „російськости” самої Росії. А що
426
елементи не „російські” так у Росії, як в її літературі,
— є знані і являються, скорше, винятками, можна собі
уявити якою „любов’ю” користується Бунін з боку ком-
патріотів і яким нелегким є його письменницьке існу-
вання.
Російська преса фактично затушкувала публічну
лекцію Буніна кілька літ тому в Парижі. Для історії
залишився лише одвертий лист до редакції мистецького
журналу „Числа” (Париж) якогось псевдоніма з про-
тестом проти „опльовування цілої російської літератури
російським же письменником”.*)
Ця подія, що очевидно носила характер „скандалу”,
на мою думку, дає найліпше освітлення постаті першого
російського лавреата нагороди Нобля.
ЗО. XI. 1933.
ТЕАТР УПАДКУ
(К. Станіславський)
Недавно (7. VIII) вмер режисер К. Станіславський
(Алєксєєв), що був творцем голосного в своїм часі Мос-
ковського т. зв. Художнього театру і формально стояв
на його чолі (нині „орденоносного театру ім. Ґорького”).
Його смерть дала притоку багатьом часописам, по цей
бік СССР, до проливання рясних сліз та до надмогиль-
них пеанів на честь „геніяльного російського режисера”,
„великого реформатора”, „творця сучасного світового те-
атру” і т. і.
Трудна рада. Леґенда Росії, систематично роздмуху-
вана пропаґандивним апаратом СССР, а, ще в більшій
*) Одне з іречень, що кинув Бунін на тім публічнім виступі,
звучало так: .Достоєвський стромляв („совай") Христа у всі свої
бульварні романи”. Речення — ризиковне, але тим більш
характеристичне.
427
мірі, темними силами європейської сучасности, має свій
вплив навіть на тих авторів, що були б спроможні захо-
вати інтелектуальну самостійність і оцінювати речі з по-
чуттям більшої відповідальности.
Трудна рада ще й тому, що живемо в умовинах зру-
шення всіх ієрархій, в тім також ієрархії духових вар-
тостей, в умовинах загублення критеріїв і упадку твор-
чого інстинкту в мистецтві. Трудно промовити до оглу-
шених і наркотизованих, бо часом таке заняття нагадує
розмову про летунство з людьми, що взагалі не уявля-
ють, як можна літати.
„Велич Росії” і обов’язкова велич всього, що похо-
дить з тієї „Росії” (хоч би нею були Тбілісі чи Київ), — то
догмат і табу для багатьох, в тім і земляків. Все звід-
тіль є щонайменше геніяльне, отже геніяльними мають
бути і колись голосний московський театр (нині — жа-
люгідна совєтська реліквія), і його фундатор.
Коли ризикуємо внести дисонанс в згідний хор аполо-
гетів і плакальщиць, то робимо це тому, що вплив „Ху-
дожественного” був, на жаль, справді заширокий, та ще
й тому, що шум над могилою Станіславського пригадав
мимоволі проблему славетного російського „реалізму”,
а реалізму в мистецтві зокрема...
Назавше в пам’яті залишилось яскраве перше вра-
жіння з перед 20 кількох літ.
Був то славнозвісний „Вишневий Сад” Чехова, річ
бодай найбільш репрезентативна й найбільш „конгені-
яльна” театрові Станіславського, в кожнім разі не менш
від „Чайки” того ж автора. Знайомі казали з захватом.
— „Побачите не лише квітучий вишневий сад, але по-
чуєте запах вишень”.
Щодо запаху вишень, то його не пощастило почути,
очевидно, з браку фантазії. Але декорації розквітлого
саду (крізь вікно на сцені) були дійсно капітальні: повна
ілюзія. Взагалі ціла вистава (як пізніше ряд вистав, що
їх довелося в тім театрі побачити) робили вражіння
т. зв. „повної ілюзії життя”, до такої міри. повної, ЩО
428
встає в свідомості гостре й прикре почуття людини,
яка мимовільно підглядає до чужого помешкання крізь
дірку від ключа.
Це власне й був сакраментальний російський „реа-
лізм”.
На сцені московського театру кипів справжній са-
мовар, пили правдивий чай, їли, хоч вистава була в зимі,
свіжі огірки, за сценою співав чудово сконструйований
соловейко... Оповідали, що шафу для одної зі сцен „Виш-
невого Саду” Станіславський кілька літ вишукував по
антикварнях Москви. Отже і та шафа стояла (одна з діє-
вих осіб спеціяльно по ходу дії зверталася: „Вельмиша-
новна шафо”).
Що більше, в останній дії на стінах кімнати видно
було запорошені простокутники на місцях, де висіли
зняті перед тим образи й портрети. Це вже була, слова-
ми Достоєвського кажучи, дійсність допроваджена до
фантастичности.
До кожної нової п’єси приготовлялося все наново:
меблі, костюми, декорації — до останньої дрібнички.
Відомий є випадок, коли бутафор театру вилетів з по-
сади за те, що в „Чайці” подав ш к л я н к у, яка нале-
жала до вистави „Доктора Штокмана”. Суфлера в театрі
не було: актор мусів всю ролю знати напам’ять. Тому
за рік виставляли одну, найбільше дві нові речі. Зреш-
тою, цілий репертуар Московського Художнього Театру
за два десятка літ його до-большевицького існування
можна була перелічити на пальцях.
Річ симптоматична — в МХТ „заборонені” були
оплески. Але й без заборони оплески в тім театрі ледве
чи були психологічно можливі. Вони звучали б дико
в його специфічній атмосфері і при тій своєрідній пси-
хічній ситуації глядача („крізь дірку від ключа — до чу-
жого помешкання”).
Цьому глибоко-матеріялістичному Молохо-
ві „повної ілюзії життя”, себто безкрило-матеріялістич-
ній імітації не життя, лише поверхово-позірного
429
псевдо-життя, в якім симфонія буття звужувалася
і кам’яніла до конкретних дрібниць побуту (до тієї
славетної „шафи”), — відповідала також гра акторів.
Та гра була цілком в стилі отої „шафи”. І — без
пересади (це підтвердить всякий сумлінний знавець ме-
ханіки МХТ) — кожний актор МХТеатру, від першого
до останнього, мав не більше значіння в „ансамблі” від
тієї символічної шафи. Всі актори були примусово
„рівні”. Совєтський колективізм в МХТ панував вже
двадцять літ перед запровадженням совєтського режи-
му. Диктатура режисера над живим і мертвим інвента-
рем театру мала від початку існування його — чисто
сталінський, сказати б, характер. Своєрідна „індустріа-
лізація”, специфічний „тейлоризм” в області акторської
праці — були найголовнішою засадою в театрі. Був,
напр., актор, що грав виключно Хлестакова. Був
цілий ряд інших „спеців”, що упродовж своєї сценічної
діяльності, так би мовити, грали самих себе. Там була
по-своєму тяжка, щоденна акторська праця майже кан-
целярійного характеру. Але для творчости, без якої
немає мистецтва, там залишалося дуже мало місця.
Коли пригадуєш собі, напр., Каналова (чолового
актора МХТ — фахівця від героїв) в ролі Чацкого з ко-
медії Ґрібоєдова, або того ж Станіславського в його не-
багатьох ролях, уявляєш, скільки тяжкого труду вкла-
дали мабуть вони в довготривалі мімічні вправи перед
дзеркалом, в заучування занадто „натуральних” рухів,
скільки далекої від творчости роботи вимагала їх
підозріла, бо машинова, псевдо-природність і псевдо-про-
стота. Качалов в найбільших своїх осягах все ж робив
враження удосконаленого робота. І ніколи вільний по-
дмух творчости, мистецького життя і творчого духа не
віяв зі сцени того театру тріюмфуючого матеріялізму.
Але який же жалюгідний, упадочний і, остаточно,
мертвий був той тріюмф. Найліпшою ілюстрацією його
може служити характеристична крива репертуару того
театру.
430
Станіславський, перш ніж докотився до Чехова, по-
чинав від високого жанру: від трагедії. Хоч правда, тра-
гедії Олексія Толстого*) не мали високого трагедійного
напняття. От як описує свої враження з вистави „Царя
Фьодора Іоановича” видатний російський критик Вла-
дислав Ходасевич, що був тоді (1898 р.) підлітком:
Я вже знав, що в трагедії... це не люди, а страш-
ливі істоти..., що живуть серед жаху і жах навколо
себе сіють.
Коли ж розсунулася (а не піднеслася вгору)
сіра завіса Художнього Театру, я нагло побачив
звичайних людей: царя з нецікавим обличчям,
подібним до печеного яблука, дебелу симпатичну
царицю, несимпатичного її брата. Таких людей, ли-
ше в іншім убранні, я бачив навколо себе щодня.
А коли з’явилася на сцену М. Ф. Андреєва, яко
князівна Мстиславська, всі навколо зашепотіли.
„Яка гарненька. Які ямочки на личках. Чарівна”.
Все відбувалося звичайно, просто, майже затишно.
І я, що в трагедіях відчував тільки жах і потря-
сення, цим разом розумів все, що між тими людьми
ставалося. Але трагедії не було...
Річ ясна, дитячі вражіння мають вартість не-
велику. Та в тім-то й річ, що дитячі вражіння ціл-
ком підтвердились, коли Художній Театр взявся
(пізніше) за Шекспіра: і в „Юлію Цезарі” театр так
само зіслизнув в археологію, як в „Царі Федорі”,
як в „Смерті Іоана Грозного”, як в „Борисі Ґоду-
нові”. Це визнає в своїх спогадах сам Станіслав-
ський, вважаючи, що причини цього полягали в ак-
торській недосвідченості, браку рутини.
В дійсності, причина лежала глибше: актори
МХТ не вміли і ніколи не навчилися грати т р а-
*) Олексія, поета, повістяра і драматурга, який, в дійсності
нічого спільного з російськими Толстими, опріч титулу, не мав,
а був нащадком старшого Розумовського — Олексія, чоловіка
цариці Єлизавети.
431
г е д і ї, тому що трагедія не містилась
в їх світовідчуванні. Театр не посідав ані
внутрішнього стремління до трагедії, ані навіть по-
чуття трагізму. Щоразу він ухилявся від роз-
в’язання тих творчих проблем, що їх безпосе-
редньо підповідав справжній зміст драматичного
твору, і від центральної трагедійної лінії відходив
він на якусь бічну, що й набирала потім панівного
значення в цілій виставі... Такою лінією була лінія
археологічна, історична і побутова.
Так само, як трагедія, в Художньому Театрі
не давалася фантастика... бо в Художньому Театрі
в казку не вірили й її не відчували так само, як тра-
гедії...
(В. Ходасевич — Театр Станіславського, 1938).
Ця довша цитата з найновішої статті-некрологу,
вникливого, хоч стриманого в осудах, критика, а притім
беззастережного патріота Росії, цілком хоронить автора
цих рядків від можливих закидів „сторонничости” чи
„перечу лености”.
Денатуруючи, спрощуючи драматичний твір, зни-
жуючи трагедійний стиль твору, що неминуче упадав
під тягарем „індустріалізованого” реквізиту, Станіслав-
ський часом відгадував причину, чому він так робить.
На схилі віку, в своїх спогадах, він майже точно фор-
мулював цю причину.
Московський Художній Театр працював довго й
вперто над Ібсеном, Ібсен „загрожував” стати репрезен-
таційним драматургом театру, як пізніше щасливо й
справедливо — став ним Чехов. Отже, зупиняючись на
невдачах з виставами творів Ібсена, Станіславський з су-
мом стверджує, що Ібсен був йому „не під силу”, що він,
Станіславський, не потрапив „збагнути й всотати в себе
духовий зміст творів Ібсена”.
Трудно не назвати цієї характеристичної немочі —
неміччю справді „істінно-русскою”. Ця неміч, як вже
432
нераз говорилося, (пор. статтю „Толстоєвський”) є на полі
російської літератури й культури загальною і детермі-
нуючою. А монументальним доказом цього послужити
може ціла спадщина Льва Толстого, безперечно найбільш
національного з усіх мистців і творців духової Росії.
Не вміючи збагнути „духовий зміст” (бо то вимагає
морального труду й іншої психіки), росіянин, в той чи
інший спосіб, капітулює перед духовістю. А що ро-
сійська психіка є дуже своєрідна і дуже (навіть рафі-
новано) під маскою псевдопростоти — складна й порочна,
то капітуляція та буває чесною лише виїмково.
І тут треба ствердити, що діяльність Станіславського
і його театру, в цім відношенні, робить скорше симпатич-
не враження. Станіславський „чесно” — з браку творчих
засобів — обнижував і спрощував репертуарний мате-
ріал аж, справді чесно, емпірично знайшов конгеніаль-
ного театрові драматурга — Чехова. Театр збанкрутова-
ної еліти імперії, театр упадку й „кінця”, знайшов від-
повідно упадочного й „кінцевого” автора. І то було „роз-
квітом” і найбільшим осягненням театру: колектив за-
мість особовости, надрозвій реквізиту („реалізм”) замість
творчости (з Чеховом — майже зайвої) і чеховське за-
душливо-камеральне, зідхально-безсиле „настроєніє” —
замість духовости.
Було б значно гірше, коли б Станіславський зачав
„підводити” під цю неміч відповідно закучерявлену „іде-
ологію”, та ще й приперчену специфічно-блюзнірським
„боґоіскательством”, хоч дехто дуже намагався зробити
з Московського Художнього Театру щось в роді театро-
логічної „церкви”.
Цікавий епізод, що яскраво насвітлює істоту Стані-
славського, оповідає в своїх спогадах одна акторка. Це
зустріч Станіславського з Шаляпіном. Зустріч відбулася
по невдалій інсценізації в МХТеатрі однієї з драма-
тичних поем Пушкіна „Моцарт і Салієрі”. Станіславський
був дуже незадоволений з себе (він сам грав Салієрі).
Він казав, що не може знайти себе в віршованій формі...
28
433
Він бачив в Салієрі тільки особисту драму. Шаляпін
трактував образ Салієрі інакше. Коли Станіславський
зустрівся з Шаляпіном, то попросив його прочитати йому
монолог Салієрі. Шаляпін, розкривши книжку, зачав:
Все говорят, нет правдьі на земле,
Но правди нет и вьіше...
Станіславський раптом кинувся до Шаляпіна з обій-
мами, кажучи:
— Але чому ж я не вмію так сказати?
Цей епізод з’ясовує все, гостро освітлюючи фаталь-
ну границю, що існує між творчістю та яловим „актор-
ством”, між мистецтвом та імітацією, між духовим на-
пруженням та російським „реалізмом”.*)
Не зупиняючись над таємничими причинами слави
й популярности Станіславського та його театру, ствер-
димо лише, що вплив МХТеатру і ідей його режи-
сера був значний і широкий. Пішов він на Захід навіть
скорше, аніж впливи російської літератури. Особливо,
розуміється, по війні і большевицькім перевороті, коли
російські „посмертні” культурні вартості почали раптом
йти вгору на міжнародній біржі під єрихонський галас
урядової й неурядової реклями.
Для історичної точности додамо, що десь біля 1910-12
хиби й невдачі М. Худ. Театру були, бодай для інтелек-
туальної еліти б. імперії, цілком очевидні. „Реалізм” і
„настроєній” Станіславського вже 1912 р. були темою
*) Може й не до речі, наводимо тут цікаву риску Шаляпіна,
що її шкода було б загубити.
Один з авторів спогадів про нього нотує, як приклад „гура-
ґанового вибуху гніву” в тих випадках, коли Шаляпінові, „на-
магалися щось накинути ззовні”:
„В моїх ушах ще звучать репліки — пише автор спогадів —
вроді такої:
— „Да што ви мне всьо тичіте „русскій, русскіє”? Да каково
чорта я рускій? Атец мой роділса в Вяггокой Губернії, — какіе-
такіє в Вятской Губернії русакі?”
(„Русскія Записки” — Париж, травень 1938, стр. 158)
434
для ревієвих і кабаретових пародій (петербурзький театр
„Крівоє Зєркало”). Як артистична реакція на сліпий кут
драматичного мистецтва, яким вже тоді був М. Худ.
Театр, повстав, біля 1912-13 року „Старовинний Театр”
режисера й автора Євреїнова, який з розмахом зачав
проповідувати цілковиту (сказати б тотальну) „те-
атралізацію життя”. Ця гостра реакція на Станіславсько-
го була ослаблена війною й перервана большевиками,
які одразу ж вчепились за психічно-близький їм і ідео-
логічно-суголосний (заперечення духа й особистости) „ре-
алізм” М. Худ. Театру, що в короткім часі зробився при-
дворним театром нових кремлівських володарів.
Гірше було з впливами на Заході вже не М. Худ.
Театру, бо від 1917 року він обернувся на совєтський
егзаїг, лише передсовєтської легенди того театру.
Тут концепція театру Станіславського в умовинах по-
воєнної всебічної кризи трапила в сам час і свою згубну
ролю в розкладі європейського театру виконала вповні,
а по — перейнятливих до всього російського — пери-
феріях Заходу — виконує й досі.
Те, що сучасний театр знайшовся під нестерпним
тягарем всіляких технічних „досягнень”, те, що в нім
режисер цілком проковтнув актора і сам зробився чимсь
в роді „комісара” (чи „політрука”), те, що театр знизився
до колективістичної імітації життя акторами-
роботами, а та імітація непомітно перейшла в смерто-
носну імітацію творчости, те, що з сучасного
театру відлетів найменший подмух душі театру — тра-
гедійність, що глядач в нім позіхає з нудоти, — все
це заслуга, між іншим, також і московського театру,
його померлого зверхника враз з існуючим ще помічни-
ком його, землячком Немировичем-Данченком.
В розкладі і спустошенні сучасного театру роля
театральних діячів з країни, де державна машина віками
нищила і нищить національну особовість (а без неї немає
ні особистости, ні, тим самим, творчости), —
с також немала.
28*
435
І належить гаряче привітати перші познаки протве-
резіння, перші голоси, що стали виразниками відвічно-
людського стремління до творчого пориву, до високих
пристрастей, до правдивого театру, що був від віків
театром трагедій ности (в широкім і глибокім зна-
ченні того слова), а тому також і школою духового
героїзму в найглибшім сенсі того слова.
1938, жовтень
ВИСТАВКА СОВЄТСЬКОЇ ПЛАСТИКИ
На Заході просовєтський снобізм фактично зала-
мується.
Минають часи, коли по паризьких сальонах підстар-
куваті дами і повоєнні кавалери заглиблювалися в До-
стоєвськім, насолоджувалися Волґа-волґами, мріяли про
мальовничу брутальність і зідхали за грядущим вар-
варом.
Модна хвиля спадає. За останній час так багато
висвітлилося і оформилося. Так хутко прокреслюється
демаркаційна лінія, що розколює світ, мовляв Рильський
— „на такій і”.
Хвиля спадає. Але за законом ретардації ця хвиля
ще затримується на східніх окраїнах Европи.
До вистави совєтської пластики, що її організувало
„Всесоюзнеє Общество Культурной Связи с Западом”
в залях Інституту Пропаганди Мистецтва у Варшаві,
безперечно було не мале зацікавлення з боку місцевої
суспільности, головно — артистичної.
Вражіння глядачів, що шукали „величезних досяг-
нень октября”, „нового підходу до малярської дійсно-
сті”, „революції в мистецтві”, „нечуваних на Заході за-
воювань” і т. п., — було приголомшуюче. Розчарування
— повне, так у найбільших снобів, як і найбільш свято
переконаних в обов’язковій російській геніяльності і „ці-
кавих — будь-що-будь — експериментах”.
436
Представлено на виставі советських мистців двох
категорій: 1) досить кваліфікованих і 2) зовсім неквалі-
фікованих. Пересічний вік перших — 55-60 літ, других
— 25-30. Вживаючи термінології совєтської, перші —
„специ”, другі — „червоний молодняк”. Середина між
ними залишається майже незаповненою. Ця обставина
надає виставі специфічний характер розхрістаности й
випадковости.
Передусім — старі (з царських часів) знайомі.
Колись люди різних мистецьких угруповань, від
народницько-інтелігентських „пєрєдвіжніков” до рафі-
новано-естетських „міріскусніков”, — вони нині мусять
виконувати „соціяльне замовлення” й „творити проле-
тарську пластику”.
Російське малярство ніколи не могло похвалитися
великими досягненнями, великою оригінальністю чи ве-
ликими артистичними особистостями. Блискучі наші
портретисти Левицький чи Боровиковський —  залиши-
лися в свій час чужими російському малярству і тра-
диції не створили. Потім прийшли великою кількістю
німці-професори і навчали в Петербурзькій Академії,
фабрикуючи сотні „класних художніков” і марних ма-
лярів.
Проблеми мистецтва, задачі питомо-малярські — за
браком органічної культури — не інтересували росій-
ських мистців аж до 90-х років XIX в., коли то в Росії
зачинається вплив французького малярства. Коли вие-
лімінуємо єдиного цікавого москаля — Сурікова,
українця — Куїнджі, двох фахівців — Шішкіна (ліс)
і Айвазовського (море) та геніяльного Врубеля, то від
російського малярства (різьбарство було традиційно убо-
ге) залишиться лише Репин.
Тільки біля 90 рр., вже на зловіснім тлі неминучого
упадку імперії — під спізнілим впливом Заходу — збу-
джується в Росії зацікавлення до малярства, як такого
(отже йдо національного малярства, до ікони,
до старовинного майстра А. Рубльова і ін.). Виникає
437
цілий ряд імен — Боґаєвський, Кустодіев, Лєвітан, Сє-
ров, Бенуа, Сомов, Судєйкін і ін. Але якраз їх в першу
чергу (як одночасно в літературі — М. Ґумільова і його
школу) немилосердно й начисто, до кореня, зрізує боль-
шевизм, для якого европеїзм тих течій був смер-
тельною небезпекою.
Отже, літературництво, зміцнене довшою до-
бою раг ехеїіепсе літературницького „пєрєдвіжництва”,*)
було й залишилось головним змістом російського маляр-
ства і головним прокляттям його. Цього прокляття не
стерла ні революція, ні совєтизація. Ота літературщина
малярська й дала підстави гукати на цілий світ про „про-
летарське малярство”. Але яка ж, малярська, по суті,
різниця — між колишнім „Засіданням Державної Ради”
Репина і теперішнім „Засіданням ВЦІК-а” — Бродсько-
го? Навіть розміри полотна і кількість зужитої фарби —
більш-менш однакові. І варшавська вистава це виразно
виявила і підкреслила.
Старі знайомі — а серед них бачимо й колишніх
„парижан” (Кончаловський), виконуючи „директиви пар-
тії по сектору образотворчої продукції”, власне й вхо-
пились спасенної літературщини — традиційної істоти
російського малярства. В результаті — артизму, індиві-
дуальносте, окричаних „досягнень” і „нового”, годі шу-
кати на образах старих знайомих.
Пєтров-Водкін, що колись приємно стилізував тен-
дітних шляхетських панночок на тлі „дворянських гнізд”
перед затишними ставками маєтків, нині мусить т и -
ми ж засобами і в тих же позах малювати представ-
ниць „бєднєйшаво крєстьянства”... Колись цікавий ри-
сівник-стиліст, що студіював візантійську ікону — П.
Кузнєцов, спримітизувавши фактуру й відповідно зни-
зивши стиль, малює іконописних „робітників” і „трудову
*) Так звалося т-во малярів, що під впливом „народницьких"
ідей 60-х рр. улаштовувало періодичні мандрівні („передвіжні”)
вистави своїх образів з метою „просвіщати темний нарід”. Це
т-во проіснувало аж до революції,
438
інтелігенцію”. Відомий вірменський пейзажист — Сар’ян
пробує „пейзажно” малювати „Земляні роботи на місці
будови Державного Театру” — образ, що в нім, поза
довгим і благонадійно-пролетарським титулом, нічого
„пролетарського” і нічого „нового” немає. Пейзажист
Радімов — без революції, вигідно малював би собі луки
й ріки, а тепер мусить лєвітановським стилем і лірич-
ними фарбами масово малювати „індустріалізацію”: „До-
ки Коломенського заводу” або „Паротягові варстати”.
Вражіння від такої „фабричної продукції” — вбоге й
жалісне, бо на буржуазнім Заході кожний машиновий
трест може похвалитися значно міцнішими й технічно,
й артистично образами свого маляра-рекляміста. Добрий
критик і зманерований Парижом пошукувач різних
„ізмів” — Нюренберґ, що колись малював жовтих жінок
на берегах зелених морів — нині зі старанністю учня
„натуралістично” вирисовує „будівництво блюмінгу”, або
літературну сценку: як жінки чистять бараболю в кол-
хозі „Червоний прапор”.
Серед колишніх „передвіжніков” був такий Давід
ПІтернберґ. Фантастично-нездарний, безпорадний в ри-
сунку й дерев’яний в фарбах, він робив кар’єру малю-
ванням губернаторш, генеральш і т. і. Яка ж була не-
сподіванка побачити його в ролі „пролетарського мист-
ця”, що нині малює „Робітниць на чайних плянтаціях”.
Найбільш репрезентаційним (на експорт) мав би бу-
ти вже згаданий Кончаловський, колись найнадійніша
(разом з Н. Гончаровою) постать мистецької Москви.
Типовий російський продукт Парижу (Сезанн), він мав
усі дані на фундатора — пізнього імпресіонізму в Росії.
Пройшло 15 совєтських літ і Кончаловський залишився
тим самим, тим, що „подає надії”, не дивлячись на свої
57 років. Все ті ж численні й нескінченні натюрморти,
ті ж помідори й виноград, ті ж меблі й інтер’єри...
Між „спецами” й „червоним молодняком” є та до-
садна ріжниця, що „специ”, законсервовані й позбавлені
мистецького розвитку, — принаймні володіють ремеслом,
439
себто вміють рисувати і (в меншій мірі) малювати. „Мо-
лодняк” же, мимо марних потуг на 100% пролетарсько-
сти, рисує дуже слабо, а малює ще гірше. Що ж до мо-
лодости у того „молодняка”, — то її немає ані крихти:
все з’їли умови „самой свободной в міре страни”. Жадної
творчої ідеї, жадного натяку на молодечу рухливість,
на сміливий жест, жадної відваги і жадної свободи.
І в цім, може, те найстрашніше, що є в страшній совєт-
ській дійсності.
Задуха моральної кошари, тяжке повітря „канце-
лярії мистецтва” й малярського колхозу — ось чим тхне
від усіх виставлених одноманітно-урядових „фізкуль-
тур”, „підшефних совхозів”, „ударників” і електрофік-
цій. Дійсно, не фарби, а дозволені поліцією „кольори”,
не форми, а — жандармський „уніформ”. Людину, не-
повторну й істотну для творчости людську особистість,
кажучи мовою Шіґальова — „істреблєно”. Трупним ду-
хом віє від мертвих чотирокутників зафарбованого по-
лотна.
Канони „передвіжництва” з благенькими, віддани-
ми начальству оперовими „мужічкамі”, з солодкаво-
огидним просвітянством „лікбезів” і „колективів” —
тріюмфують свою посмертну перемогу в „революційній”
творчості „молодняка”. Поза невиразними стремліннями
до чогось свого в А. Лабаса — решта — суцільний цвин-
тар.
І тут особливо стараються фахові мертві душі зем-
лячків. В українських совхозах Падалки — традиційні
молодиці, що їх вовняні форми мало не луснуть від на-
фарбованого „надміру здоров’я”, всі в вишиваних
сорочках — працюють з театрально-дерев’яною Грацією
„дієвих людей” з колишніх малоросійських трагікоме-
дій. А за молодицями — паперові лаштунки країни, „ґдє
всьо абіл’єм дишет”.
Томуто Графіка, що в своїй природі більш умовна,
більш застигла, презентується ще можливо. Правда, при
допомозі двох талановитих рисівників-жидів (Кац-
440
мана і Бродського, що дав портрети „височайших осіб”
— Сталіна, Калініна й Орджонікідзе), ну і, натурально,
українців. Ілюстрації Кравченка до Гоголя — гострі,
моторошні й дійсно „гоголівські”. То ж не дивно, що
Кравченка (гпакотііу §гайк г о з у) з к і) та ще різьбарку
Хаденкову, що виставила голову військового комісара
(реіпа екзргеззіі §1о^а) відмітила польська преса зосібна.
Про совєтське різьбарство (що також фігурує на
виставі) можна сказати хіба лишень те, що авторка, під
екзотичним прізвищем — Беатріче Сандомірская, ви-
ставила величезне дерев’яне доробало, невідомо з яких
причин назване „Материнством”. Його можна було б
назвати „Стовб” і відповідно-доцільно ужити. Шкода
змарнованого дерева.
Марінетті, що його титул „ексцеленції” (член Ака-
демії) не вилікував від анахроністичних екстраваґанцій,
під час свого відчиту у Варшаві, що відбувався у виста-
вовій залі, — не витримав і голосно висміяв нерухомо-
мертву совєтську „революційність”. Висміяв злісно й
руйнуюче...
Наприкінці про одну виставову подію.
Пару тижнів тому на афішах совєтської вистави
з’явилася червона опаска з оголошенням про „доповнен-
ня вистави мистцями совєтської України”. Про причини
такого кроку Совєтів можна гадати різно... Отже з заль
повиносили пів десятка Кончаловських і на їх місці опи-
нилося з півтора десятка образів українських малярів
і графіків, причому, завдяки засаді „територіяльности”,
українцями зробились кілька москалів і жидів.
Український „гостинний виступ”, треба признати,
значно оживив виставу. Відділ графіки став повніший
і суцільніший. Кравченко з „росіян” перейшов до „укра-
їнців”. Налєпинська-Бойчук, залишаючись на загально-
високім рівні української графіки, представлена, на
жаль, агітками („Не дамо куркулям гноїти зерно”, „Від-
криття шкідника” і т. д.). Цікаві рисунки Седляра до
Кобзаря, значно слабші рисунки на „колективістичні”
441
теми, а „Ліквідація неписьменности” просто вражає тех-
нічною безпорадністю. Добрий графік — Сахновська
в трактуванні українських тем зраджує свою цілковиту
неукраїнськість: її гоголівські речі скорше надавалися б
до ілюстрування Щедріна, а окладка до „Лісової Пісні”
(в каталозі зручно пропущено ім’я Лесі Українки)
не має жадного відношення до теми. Мало не 20-ма ре-
чами представлений В. Касіян — артист нерухомий,
якийсь безкрилий, із сумно-одноманітною фактурою —
може за рахунок занадто благонадійних тем.
Малярський український відділ також стоїть значно
вище і технічно, й культурно від решти совєтського ма-
лярства. Не кажучи вже про старих — може надто ка-
ліграфічного, але доброго баталіста, Самокиші й трохи
фресково-літературного, але композиційно-міцного Ф.
Кричевського, — печать мистецької культури лежить
і на творах молодих (Азовський, Павлова й інш.). На-
віть явно-інсценізований „Мітінґ жінок в колхозі” Окса-
ни Павленкової композиційно добрий і, коли б не аґіт-
літературність сюжету, це була б зовсім не зла річ.
Гвоздем українського доповнення совєтської вистави
мав бути А. Петрицький. Цього безперечно талановитого
й дозрілого маляра, мимо інших зовнішніх причин, де-
формувала довголітня і, може, надмірна праця театраль-
ного декоратора. Чуття барви, так колись сильне у ньо-
го, затрачується тепер. Неприємні внутрішньо-згаслі,
мертвенні кольори приймають штивно-бляшаний ха-
рактер. Що гірше, впарі з цим іде небезпечна приміти-
візація рисунку, що веде до затрати пропорцій і перспек-
тиви. Проблема портрету, видно, не під силу артистові.
Портрет актора Гірняка слабий. „Тичина” робить вра-
жіння чогось середнього між „роботом” і фіґурою з пан-
оптікуму. Старанно і не без певного розмаху виконаний
портрет „академіка” Скрипника.
Висновки? Колись, пишучи про російську літературу
по революції, затитулював я статтю „Кінець російської
442
літератури”. Сказати „кінець російського малярства” бу-
ло б повторенням і зайвою патетикою.
Скажемо отже стисло: 1) жадної волі до життя не
помітно в рештках російського — під советами — ма-
лярства, 2) жадних артистичних фактів не постало в ма-
лярстві СССР за останніх 15 літ і 3) жадних перспектив
для розвитку російського малярства, літератури і духо-
вої культури в СССР — не видно.
1933.
ВИГНАННЯ З ПЕТРОВОГО ПАРАДИЗУ
І
Особливою постановою ЦК ВКП(б) з 14 серпня 1946
з приводу ленінградських часописів „Звезда” і „Ленін-
град”, що впали в єресь, із сучасної совєтської літера-
тури усунено відомого гумориста Михайла Зощенка і ви-
датну поетку Анну Ахматову.
Поліційно-декретні способи керування духовим жит-
тям імперії не є новиною в історії російської держав-
носте. Тим більш за останні большевицькі три десяти-
ліття, коли не залишилося вже жадного „живого місця”
в підсоветському житті — чи це буде лірика, чи мате-
матика, музика або медицина, — необнятого всеохоплю-
ючим апаратом тайної і явної поліції, яка „керує” духо-
вою чинністю та й існуванням кожного совєтського під-
данця. Отже, й „постановленіє” з 14. VIII. 46., як і ви-
ключення Зощенка й Ахматової як „антисовєтських”
людей з числа письменників СССР, — не є жадною сен-
сацією і нас би спеціяльно тут не цікавило, якби не одна
обставина, а саме: національне походження обох ви-
гнанців.
Щодо Зощенка (хоч він ніби й народився в Петер-
бурзі) тут немає сумніву, про що, зрештою, опріч прі-
443
звища, говорить дух і характер його літературної твор-
чости. Щодо Ахматової, то — як це, може, не всім відо-
мо — справжнє її прізвище Горенко (Ахматова — псев-
донім, взятий із прізвища бабки), місце народження її,
либонь, Київ, а цикл її київських віршів (до речі — мо-
же найліпший з її лірики і найліпше, що написано про
Київ у поезії взагалі) — говорить досить виразно сам
за себе.
Коли зважимо, отже, цю обставину і подивимось
під певним історичним кутом зору на „постановлєніє”
центральної влади СССР з 14. VIII. 46, то побачимо, що
дата ця становить справжню і дуже знаменну історичну
подію.
14 серпня 1946 р. з літератури відновленої в СССР
московської імперії „ізвержено” двох могіканів літера-
тури петербурзької імперії, до того ж саме — і це дуже
характеристично! — українців з походження, себто лю-
дей тієї національности, що літературу (як і мистецтво
й науку) петербурзької імперії заснували, культивували
і підтримували до кінця протягом більше двох століть.
II
Літературна критика давно вже назвала саме Го-
голя як батька Зощенка. Розуміється, родство дуже по-
чесне для Зощенка і, може, трохи переборщене. Але ж
самий рід літературної творчости М. Зощенка — гумо-
ристично-сатирична новеля — зраджує гоголівське дже-
рело, хоч від Гоголя Зощенко одідичив лише один од-
нісінький аспект, так зв. „сказ” („оповідь”), який у Го-
голя зустрічаємо в клясичному фрагменті з „Мертвих
Душ”, а саме в „Повісті про капітана Копєйкіна”. Гумо-
ристика Зощенка робила, властиво, досить поверхове
враження: рідко це було гумором ситуації чи дії, зазви-
чай це був гумор вербальної, що так скажу, категорії
і зводився він до самої лише лексичної сторони оповіді:
оповідав пересічний совєтський громадянин специфічно
444
советською мовою, себто мішаниною слів вулично-говір-
кових із словами, взятими з урядово-совєтської термі-
нології.
Стільки щодо чисто-літературної вартости оповідань
Зощенка. Та була ще інша і, либонь, найважливіша,
сторона його творів: це їхня вартість психологічно-полі-
тична.
Був час, коли оповідання Зощенка були лише лег-
кою лектурою, були лише „смішні”, щось ніби анекдоти
з советського побуту. Так їх сприймав не лише совєт-
ський „житель” (до речі — нове „українське” слово, що
своєю моторошною генезою віддає, одначе, цілий сенс,
що міститься в понятті „мешканця” СССР), а й людина,
що хотіла б підійти до творів Зощенка з якимись літе-
ратурознавчими мірками. І довгий час уряд СССР, вза-
галі дуже чуйний на „політичний еквівалент”, толерував
ті оповідання, хоча б уже тому, що треба ж було давати
„жителеві” якийсь еквівалент — замість рапет — сіг-
СЄП8Є8. Зощенко правив, таким чином, невеселу й неза-
видну ролю „блазня короля”. Ця роля була, розумієть-
ся, менш небезпечною від ролі Остапа Вишні — фейле-
тоніста харківських „Вістей”, бо Зощенка рятувала без-
сумнівна „общерусскість” його оповідань. Але, як бачи-
мо, не врятувала... Природи-бо не можна „переробити”,
ані знищити.
І тепер, коли літературна діяльність М. Зощенка,
сказати б, замкнулася, хоч і помимо волі письменника,
можна і треба на творчість Зощенка поглянути глибше,
знайти в ній ті ознаки „природи”, які довший час губи-
лися в зовнішніх елементах — мові й тематиці, аналі-
зувати ту творчість як таку і, може, цим способом ясні-
ше зрозуміти справжні причини появи „постановленій”
з 14. VIII. 46.
Тут не місце навіть на вступ до такої аналізи. Але
варто лише зазначити один момент. Герой Зощенкових
оповідань був завше той самий: він, цей герой, властиво
й провадив саму оповідь. Герой той зовні був людиною
445
сірою, простоватою, льояльною, добре припасованою до
режиму („свій в доску”, як кажуть в СССР), але — це
лише зовні. Більше того, це — лише маска цього героя.
В дійсності він добре в усьому орієнтується, чудово ба-
чить дійсність, вміє її мовчки порівняти з іншою, з „нор-
мальною”, прекрасно знає, „де раки зимують”, і навіть
під захисним кольором його стандартної совєтської мови
(середнє аритметичне з говірки та совєтської терміноло-
гії) потрапить несподівано пальнути щось таке наскрізь
„контрреволюційне”, що лише доводилося дивуватися
довготерпеливості совєтської цензури. Не було б вели-
кою пересадою, приймаючи під увагу своєрідний і над-
то характеристичний гумор героя Зощенка (здібність,
якої росіяни, як відомо, начисто позбавлені), ризикувати
стислішою мовою назву Зощенкового героя. Це, безпе-
речно, добре нам знаний „хитрий хахол”.
Поки він лише „потішав”, поки були потрібні совєт-
ській дійсності ці мало-російські анекдоти, цей повів тон-
кої іронії і гумору явно „південного” походження, — все
було гаразд: це була конечна пряна приправа до щоден-
ної „баланди” совєтського життя, що уможливлювала
„жителеві” споживання тієї „баланди”.
Але прийшов року 1946 час, коли цього роду твор-
чість зробилася в СССР небезпекою, і то дуже поваж-
ною, майже згубною...
Ш
Поява Анни Ахматової в літературі сталася випад-
ково. На одній із славнозвісних „серед” у поета-вченого
Вячеслава Іванова, спровокована господарем, вона про-
читала свої вірші. Вони просто приголомшили присутніх
своєю ясністю, прозорістю, природністю. І Вячес-
лав Іванович тут же урочисто оголосив її єдиним про-
явом „пушкінської простоти” серед замутненої симво-
лізмами та містичними анархізмами поезії сучасників.
Кажуть, що присутній на цьому вечорі Н. Ґумільов —
446
чоловік новоявленої поетки і сам видатний уже тоді поет
— не без ущіпливости зауважив, що „вона (цебто Ахма-
това) також добре вишиває шовком.”
Щодо „пушкінської простоти” можна було б з В. Іва-
новим посперечатися. Слово „природність”, може, було б
тут більш на місці і без прикметника „пушкінська”
(Пушкін бо, як відомо, був зовсім не такий уже „прос-
тий”). І коли подивитися в певній історичній перспективі
(а вона вже є), ми ту ж саму „простоту” побачимо
і в Рильського (що, до речі, з’явився майже одночасно
з Ахматовою), і у віршах старшого І. Буніна, і у Е. Плуж-
ника і, навіть, у Марійки Підгірянки... Ця „природ-
ність” Ахматової, безумовно, має своє коріння в її при-
роді, в її національній природі. І київські вірші
Ахматової дають цінний дороговказ до аналізування
і окреслення цієї творчої природи.
І знову, як у випадку з Зощенком, літературозна-
вець мусів би, навіть поминаючи зовнішні елементи сти-
лю поезії Ахматової, відчути і сприйняти її вірші неза-
лежно від мови, а, може, і всупереч їхній „мові”. Бо й не
бувши „расистом”, можна твердити ще й ще раз, що не
в „мові” справа, що мова становить лише один з еле-
ментів, та й не конче найістотніший, як це було законом
у добі початкової нашої національної свідомости („про-
світянщини”).
Мова є лише твориво. Але, опріч творива, є непов-
торна творчість і є неповторний стиль, як зовнішній ви-
яв духу цієї творчости. Р. М. Рільке перед смертю видав
книжку своїх французьких віршів, але чи через це він
перестав бути німцем? Рядки Ахматової —
Я на праву руку натягнула
Рукавичку з лівої руки —
при уважній аналізі переконують, що так не сказав би
навіть „простий” Пушкін. Але так напевно міг би ска-
зати, наприклад... Шевченко.
447
В особі Ахматової уряд московської імперії усунув
останні прояви в СССР справжньої поезії, що, разом з
існуванням живої особи поетки, досадно підкреслювала
вже майже закінчений в СССР процес відмирання по-
езії.
Можливо, таке твердження звучатиме парадоксом,
але лише для профана. Для кожного, хто сумлінно слі-
дкує советський літературний процес, — це твердження
буде лише ствердженням факту, який не перестає ним
бути через де-не-де спостережувані на сторінках совєт-
ських друків іскри чогось живого (напр., патріотично-
воєнна тематика). Це — лише іскри дотлівання. Та й ні-
чого в тому факті дивного немає. Не можна ж безкарно
протягом тридцяти літ систематично вбивати душу, а
тим самим — творчість. Не дивно, що таке вбивання
дало свої вбивчі наслідки.
Коли перегортаєш сторінки найкваліфікованіших
совєтських „майстрів вірша”, виразно бачиш, не лише
відчуваєш, що в цих віршованих рядках найменший від-
дих творчости — відсутній, найменший прояв поезії —
„випарений” давно. Передусім вражає найбільш для по-
езії вбивчий елемент, елемент фальшу, лицемірства, по-
акторському вивчених і по-акторському репродукова-
них чужих інтонацій маяковсько-єсєнінського, переваж-
но, походження, які, при всьому їхньому примітивізмі,
у Маяковського чи Єсєніна ще звучали, як їх власне.
А цього не можна сказати про їхніх численних епігонів
і стахановців-наслідувачів. Ці інтонації, ухарактеризова-
ні під нібито „пушкінську простоту”, давно обернулися
на індустріяльно-фабричний штамп для серійної віршо-
вої продукції, „співзвучної добі Сталіна”. На непризви-
чаєну людину ця совєтська „поезія” справляє нестерпно-
огидне, мертвецько-трупне враження, зраджуючи і сим-
волізуючи, як може ніщо інше, атмосферу духової тру-
парні в літературі й культурі СССР. Бо, остаточно, може
найстрашніше в найстрашнішому режимі СССР є, влас-
448
не, брехня, брехня всюдисуща, постійна, звична, все-
обіймаюча, як оте отруєне сопухом повітря держави,
„ґдє так вольно дишет человєк”.
А що ж може бути для лірики й поезії більш згуб-
ного, як брехня? І як же при таких умовах лірика і по-
езія (та й мистецтво, що завше має ліричну генезу, вза-
галі) можуть існувати?
Як іронічна гумористика Зощенка, чим далі, тим
більш повна затаєного сарказму, ставала все більше
й більше в СССР „неблагонадійною”, так рідкі публі-
кації найбільш навіть „цензурних” віршів Ахматової,
нагадуючи про справжню поезію, зловісно контрасту-
вали з сірими стрічками совєтських віршів, що невпинно
пливли з конвеєра віршоробних фабрик СССР.
Розуміється, таке становище ставало нестерпним,
і „постановлєніє” з 14. 8. 46 з’явилося як справді „істо-
рична” (так його в СССР названо) конечність.
IV
Дописування цих рядків збіглося з читанням опуб-
лікованої в російському ньо-йоркському журналі „Но-
вий Журнал (XVI кн. Нью-Йорк 1947, стор. 149-169)
статті Ґ. Фєдотова „Судьба империй”. І автора цих ряд-
ків приємно вразив той факт, що відомий російський
публіцист-філософ, розумний і розумом своїм відваж-
ний москаль, дійшов року 1947 до можливосте дивитися
на проблему „Росії” майже так, як дивився б на неї ко-
жен сумлінний знавець цієї проблеми, незалежно від
його національносте. Навіть термінологія Ґ. Фєдотова
— „російський”, „московський” (у нього ще „великорус-
ский”, як і характеристична аберація щодо національно-
го характеру Руси X-XV ст.), „імперський”, „совєтська
імперія” і т. п. — є ніби живцем взята з нашої публі-
цистики останнього чвертьстоліття.
29
449
Це свідчить ще й ще раз, що ідеї, особливо ідеї,
стверджені досвідом, протинають найміцніші мури, на-
віть такий, здавалося, непроникнений мур, як тяжкий
імперіялістичний інстинкт московської психіки.
Тут не місце на переказ статті Ґ. Фєдотова — це
становило б, може, окрему тему. З цілої цієї статті варто
навести тут її висновок, унятий автором навіть у латин-
ську формулу ,,йпІ8 К.и88Іае”. Правда, при цій формулі
автор, за інерцією, ставить ще знак запитання, але це
у нього лише реторична фігура „вопрошенія”. Відповідь
він дає там, де, потішаючи своє національне почуття,
каже:
Зрештою, імперську (московську — Е. М.) свідомість
годували не так державна рація, — тим менше рація на-
ціональна, — скільки жага („похоть") влади: патос не-
рівности, радість гноблення, ґвалт над слабим... Втрата
імперії є моральним очищенням, визволенням російської
культури від страшного тягару, що спотворював її ду-
хове обличчя... Російська людина загрубла, зачерстві-
ла... Певно, не одне покоління потрібне буде для її пере-
виховання... До цього великого завдання має вже тепер,
на вигнанні, готуватися російська інтеліґенція з а-
мість займатися гонитвою за примарни-
ми орлами імперії (підкр. Е. М.).
Отже, й стаття Ґ. Фєдотова з’явилася як випадкова,
і, може, побічна ілюстрація до тла, на якому, серед бага-
тьох інших деталів і „диференціалів”, — прийшла поста-
нова ЦК ВКП(б) з 14 серпня 1946 р.
Бо ця постанова теж належить до комплексу Гітіїз
Циззіае і, кінець кінців, повороту від СССР до Москов-
ського Ґосударства.
1948.
450
ЧИТАЮЧИ ПІДСОВЄТСЬКІ ВІРШІ
І.
Трапилось так, що по довгій перерві довелося з під-
советського віршованого матеріалу прочитати спершу
книжечку російського письменника Константина Сі-
монова, а пізніше перший том „Вибраних поезій”
(Київ 1947) Андрія Малишка, премйованого „ста-
лінською премією”, хоч, щоправда, другого лише степеня.
Обидві публікації належать авторам, на терені СССР ре-
презентаційним, і твори їх можуть правити за матеріал,
показовий щодо сучасного стану поезії в умовах совєт-
ського режиму. В данім випадку обидва письменники да-
леко не є поетами режимово-придворного типу Дем’яна
Бєдного чи Кумача, з яких нічого пожиточного для
справжньої літератури, розуміється, не видушиш. І Ма-
лишко, і Сімонов, безперечно, — справжні письменники.
Ім’я Малишка — вже кілька літ — на устах нашої літе-
ратурної молоді (як перед тим ім’я Сосюри), і твори його
яко-тако знані нашому читачеві. Патріотичні ж вірші Сі-
монова охоче передруковувані органами „православної”
еміграції, навіть монархістично-наївного напрямку, в су-
проводі таких епітетів, як „талановиті”, „чудові”, „по-
трясаючі”.
Спільною рисою обох письменників є їх мілітарно-
патріотична тематика, в цілковитій згоді, очевидно,
з уже, щоправда, минаючим зиґзаґом генеральної лінії
режиму (Сімонов по закніченні війни уже публічно
„каявся” за патріотичний „ухил” і навіть написав реа-
білітаційну аґітку „Русский вопрос”, а Малишко теж
одержав був відповідне „зауваження” начальства).
На перемежку війни режимове „соціальне замов-
лення” парадоксально давало можливість обом письмен-
никам, а особливо Малишкові, часто забувати про те по-
стійне „соціальне замовленна”, що зморою тажить на
29*
451
кожному письменникові СССР, а на письменникові
УССР — особливо й найдошкульніше.
Але вже у цій спільній рисі творів росіянина й укра-
їнця корениться певна основна ріжниця. Напр., таке час-
те у віршах обох поняття „батьківщина” — Сімонов тра-
диційно-легко „поширює” до Чорного моря й Тихого оке-
ану, а земляк Малишко мусить нетрадиційно-трудно, зі
стиснутим серцем (а, може, й зубами) теж... „поширюва-
ти” до Білого моря й сибірських тундр... Розуміється,
„тіснішим батьківщинам”, себто РСФСР і УССР, в пев-
них межах і до певної міри, вільно було присвятити
відповідне місце також.
Оскільки, скажім, слово „Русь” за останнє десяти-
ліття на терені СССР перетерпіло цілу революцію в сво-
їм історично-географічнім сенсі, то, річ ясна, що Малиш-
ко, згадуючи „Слово о Полку” та Ярославну, — мусить
цю операцію перепроваджувати з сугубою обачністю і,
для певности, взагалі сягати в своїх історичних екскур-
сах не далі Запоріжжя та — тимчасово дозволеного цен-
зурою — Богдана Хмельницького. Сімонову ж, розумі-
ється, вільно було б шукати совєтську „Русь”, теоретич-
но кажучи, навіть у Таджикістані: це було б не лише
безпечно, а й похвально, оскільки „Русь” тепер з „висо-
чайшого указу” зробилася синонімом Москви, РСФСР,
Кремлю, ВКП, „великого російського народу”, ну
й, очевидно, персоніфікацію самого „батька народів”
(о, Мономаше, як гірко всміхаєшся ти на тім світі!).
Але, кінець-кінцем, не в цих дрібницях (хоч як вони
не дрібні) полягає справа. Нас цікавить у обох авторів
щось інше, щось, що не залежить ні від режимів, ні від
тематики, ні від ритміки, ні, навіть, від рим.
Нас цікавить поезія.
Обидві книжки оздоблено портретами письменників.
Сімонов у військовій уніформі з полковницькими від-
знаками (в російській літературі останньої доби — май-
же виняток, хіба крім Надсона, який, наслідком різних
психологічних причин, любив фотографуватися в мун-
452
дирі й при шаблі), і ця обставина якось скептично на-
сторожує. Малишко, на щастя, — в цивільнім убранні,
хоч, як і Сімонов, служив у війську цієї війни на тій же
посаді воєнного кореспондента.
Надто часті у обох авторів ліричні згадки про „Гвин-
тівки”, „катюші” й сакраментальні „бліндажі” роблять
враження чогось зайвого. Воєнні кореспонденти першої
світової війни, навіть такі войовничі, як землячки Не-
мирович-Данченко та Брешко-Брешковський, були менш
мілітаристичні. Ну, але то були журналісти й прозаїки,
а це — поети.
Вірші К. Сімонова, що їх довелося прочитати, ри-
сують нам образ письменника, що, як то кажуть, „воло-
діє пером”. Вірші цілком поправні, читаються легко,
сприймаються ще легше. Мають завше виразно видну
конструкцію, ще виразнішу „провідну думку” й думки
взагалі (хоч досить одноманітні), скромний, але точний
епітет, зрідка — свіжий образ. Зрідка... І тут, мимоволі,
пригадується твердження з шкільних підручників пое-
тики, що „поет мислить образами”. К. Сімонов, нато-
мість, мислить у своїх віршах переважно словами, сло-
вами-поняттязігі, а не словами-образаліи.
Треба тут застерегтися. В періоді війни совєтський
уряд дозволив такі слова, як „хрест”, „Русь”, „солдат”,
„церков”, „батьківщина” і т. п. Наслідком своєї новизни
на терені СССР вони можуть звучати там, як слова нові,
незвичайні, майже як слова-образи. Це було б цілком
в дусі законів життя й еволюції слова. Але на читача по-
засовєтського ці слова роблять враження слів звичай-
них, майже звичайних прозаїзмів.
І от, за цим першим спостереженням виникає мимо-
волі такий парадоксальний запит: з якою метою К. Сімо-
нов свої хрестоматійно-прості, позатим дуже похвальні
патріотично-громадські думки й спостереження, хоч би
часом і пов’язані з якимсь ліричним краєвидом чи лірич-
ною ремінісценцією, виклав саме у віршованій формі?
В який спосіб — раціональний чи іраціональний — та-
453
кого роду злііст опинився саме в цій, а не іншій формі
(напр., листа, репортажу, кореспонденції з війни)?
Для свіжого читача таке питання постає натураль-
но і являє чималий психологічний інтерес.
Один з віршів, кількаразово передрукований емі-
граційними російськими журналами і названий в них
„потрясаючим”*) і який з браку місця й потреби тут не
цитуємо, є власне кажучи, звичайним приватним листом
п. Сімонова до приятеля Альоші, і, як такого роду лист,
власне вислизає, „випадає” з своєї віршованої обо-
лонки, бо з нею він внутрішньо нічим не пов’язаний.
Той лист, не бувши приводом до віршового втілення, не
стався й причиною до з’явлення поетичного твору, хоч
історія світової поезії достачає нам немало прикладів,
коли не менш звичайні і не менш приватні листи обер-
талися у вічні пам’ятники поезії. Віршовий лист Сімо-
нова являє не ліричний організм, що зродився з творчої
істоти автора, а лише механічно розрізані на „метри”,
цілком „тверезі” речення, в яких на місці розрізів, як
плястер, так само механічно „поприклеювано” рими.
Отже саме така, дещо дивовижна, літературна про-
дукція заповняє майже цілу книжку К. Сімонова. А не
треба забувати, що К. Сімонов, за оцінкою совєтської
критики, є визначний письменник і визначний поет
СССР.
Таким чином, вірші Сімонова нагадали нам ще раз
про долю поезії в СССР, а може й про долю поезії в цій
особливій добі — взагалі.
*) Судячи з прізвищ авторів і духу таких журналів, як напр.,
„Явь и бьіль” („розкішно” виданий, багато ілюстрований і ста-
ранно редагований), е то видання не так російські, як „малоро-
сійські”. Треба думати, що справжні культурні росіяни, може на-
віть використовуючи такого роду видання, читають їх з усміш-
кою — стільки в них наївносте, незграбносте, а часом і т. зв. хал-
тури. То ж не можна дивуватися (наведеному епітетові й брати
його поважно як прояв критичного відношення до свого, хоч і
підсовстського, поета: є це лише захват малоросійської самоот-
верженности”.
454
ПІ
Явище, що спостерігаємо у віршах К. Сімонова, в ро-
вєтсько-росіській поезії — не нове. Генеза його сягає
в глибину ще дореволюційної російської поезії.
Процес, сказати б, „відпоетизовування”, „опрозаю-
вання” поезії, редукції поезії до віршів — має своїм важ-
ливим етапом таке голосне (часто тепер в СССР прига-
дуване) ім’я, як Нєкрасов. Недарма Шевченко з жаром
твердив, що „Нєкрасов не поет” і що „це можна легко
довести”. Немає сумніву, що це своє ствердження Шев-
ченко доводив (чи міг би довести) в розмовах із сучас-
никами. Доба, що її розпочав Нєкрасов у російській по-
езії і що її продовжували численні його епігони (від
„шестидесятників” до „восьмидесятників”), належить до
найнеплідніших в історії російської поезії: та доба спу-
стошила поезію майже докорінно. І потрібно було вели-
чезних (і історично спізнених) зусиль т. зв. декадентів
і символістів, щоб врятувати тяглість поезії і наново ні-
би „відкрити” Пушкіна і Тютчева, що й сталося, але вже
напередодні упадку петербурзької імперії та її імпер-
ської культури.
Совєтська доба, витеребивши ці запізнені досягнення
дощенту, повернула російську поезію до рівня, значно
нижчого, ніж було в часи „найчорнішої реакції” в ній,
коли панували Мельшини й коли навіть Надсон здавав-
ся великим поетом. Але і в ті часи тотального панування
позитивізму, народництва, Короленка та Ґорького, все ж
якась тоненька ниточка справжньої поезії на зловіснім
тлі безчасся тяглася (К. Случевський). Серед больше-
вицьких досягнень за останнє чвертьсторіччя на одне
з перших місць треба поставити деградацію поезії,
справді, в розмірах, що видаються фантастичними.
Воно й не дивно, коли зважити, що свідомою ціллю
режиму є „перебудова” людини, отже, фактично, вите-
реблення людської особистосте і роблення з неї навіть
не колоніяльного гітлерівського „номера”, навіть не „ро-
455
бота” в тім сенсі й дусі, в якім це слово вперше з’явило-
ся в голосній колись п’єсі „КиК” Кароля Чапека, а лише
неорганічну піщинку пустелі, що під подихом вітру лег-
ко може переноситися від Владивостока до „Калінінгра-
ду” і навпаки... А яка ж може бути поезія — і творчість
взагалі — без неповторної людської особистосте? Яку ж
„лірику” може продукувати удосконалений совєтський
„робот”?*)
В цім власне і міститься той сатанізм совєтизму,
який так трудно було вияснити європейцеві, що не знає
Росії і не був під совєтським режимом, а міряв совєтські
процеси лише марксизмом та „соціяльним експеримен-
том”.
В СССР на протязі тридцяти літ функціонує вели-
чезна робітня, де, в маштабі двох континентів, 1) видму-
хується з людини вдихнуте Богом „дихання життя” і де
2) Адам повертається знову до стану тієї купи глини,
з якої його Бог перед віками створив. Той, хто цього досі
собі не усвідомив, не може в т. зв. большевизмі нічогі-
сінько зрозуміти, скільки б не читав „економічних” чи
„ідеологічних” трактатів на теми СССР.
IV
„Розорення до рими”, ритмізована мова (як в слав-
нозвісній „Пісні про сокола” Ґорького) і „віршовництво”
взагалі — це якесь зресіаіііе <іе Іа таізоп Сходу, отже,
дещо й Сходу Европи. В перевазі віршів у східньоевро-
пейських народів відчувається якийсь прояв стилістич-
ної „орієнтальности”. Можливо, що звідси ж іде питома
українська віршоманія, що не лише багатьом землякам
відбирає їх енергію, варту доцільнішого спрямовання,
*) Цікаво, що підбиваючи підсумки 1947 літературного року,
„Літературная Газета” в статті якогось Д. Даніна під характерис-
тичним наголовком „Ми хочемо бачити його обличчя” бідкається
над тим, що „поезія і проза є у нас безобличні” і що „герой фігу-
рує, як обставина його праці й побуту, а не як індивідуальність”.
Автор, розуміється, покликається на Маркса... Досить пізно.
456
ай — посередньо — скалічила й калічить справжніх
письменників — прозаїків чи драматургів (уроджений
повістяр, напр., ліпить всупереч всьому незграбні вір-
шилища, обливаючись потом даремного і неплідного на-
магання).
Оскільки продукція К. Сімонова представляється
сумнівною працею (вірніш — „роботою”) кваліфікова-
ного фахівця, що „виконує всі замовлення як нале-
жить”, остільки вірші А. Малишка уявляються продук-
том складнішого походження. Насамперед, одначе, тре-
ба ствердити, що „віршована мова” — без сумніву — є
мовою, притаманною творчому єству Малишка. Та мова
не є „одним із засобів” його літературної майстерні, як
у К. Сімонова, використовуваним з розмислом. Ні, у Ма-
лишка вірш „ллється” майже так само природно, як
спів у сільської дівчини. І це становить традиційний ком-
понент Малишкового віршування, що логічно пов’язує
його із Сосюрою та Олесем — з одного боку, і з „орієнта-
лістичним” віршовізмом нашої психіки — з другого.
Правдивість, дорогоцінність і „щирість” Малишкового
ліричного дару не підлягають сумніву. Він співає свою
ліричну мелодію, і то — не з чужого голосу. Коли б не
„Гвинтівка”, „наша неоглядна радянська вітчизна” та
„батько народів”, коли б можна було тими акцесоріями
„часу і місця” знехтувати, у віршах А. Малишка ми по-
бачили б традиційно-типового лірика, що виростав і фор-
мувався на немалих культурних здобутках нашого лі-
тературного процесу кінця 20 — початку ЗО — рр. Може
вірніш було б сказати: в атмосфері тих здобутків. Слідів
бо формальної „культури” (дехто хотів бачити в Ма-
лишку учня Рильського, — думка дуже помилкова!) на
творчості Малишка не видно, та й навряд чи та „куль-
тура”, при специфічності творчої індивідуальности та
окресленості сфери творчости, Малишкові взагалі по-
трібна, принаймні в теперішніх умовах його творчости
й життя. Одним словом, Малишко — поет, ще поет, в той
час, як Сімонов — „літератор модний” і вже поетом ні-
457
коли не буде (як, певно, ним і не був). Малишко є людина
„мелосу”, традиційно-українського і традиційно-незни-
щального („наша дума, наша пісня не вмре, не загине”,
як виправив Куліш у Шевченка „наш завзятий Голова-
тий не вмре, не загине”, — культурник-Куліш не поми-
лився!). Його скупувато-,,народна” метафорика зовсім не
свідчить про бідність образів. Більш того, за дещо „сти-
лізованою” пісенною простотою його лірики відчувають-
ся століття національної культури.
Все це так... Та всі ці оптимістично-погідні ствер-<
дження не можуть приглушити одночасно якогось див-
ного, але тим не менше, виразного болю, що відчуваєш
при читанні віршів Малишка, болю, що його навіть
окреслити трудно.
З К. Сімоновим — справа ясна: треба було „вітчиз-
няних” віршів — були „вітчизняні”, треба буде знову
про „діямат” — буде „діямат”. „Замовлення виконуємо
терміново і акуратно” — так написано на цім літератур-
нім пристрої табе іп Мобсоуу. Але з Малишком справа
стоїть зовсім не так просто. Справжнє ліричне джерело,
традиційно-національне, неповторно-„рідне”, — і от во-
но пристосоване нині вертіти млинок совєтської агітки.
Скільки ж це коштувало поета, його нервів, його душі,
його творчости?! А може... вже й нічого не коштувало
— так зручно адміністративний апарат СССР потрапить
„захлороформувати” перед „перебудовою”. Може, й не
зчувся. Може про ці урало-алтайські „вітчизни”, „Гвин-
тівки” та „батька” писав (співав!), як то кажуть, „щи-
ро”, „з надхненням”?
Все може бути. Але результат той самий: бандура
заграла балалайкою. „Тридцятиструнна” самозредукува-
лася до „триструнної”. Отже, творчі горизонти зрілого
й справжнього лірика, що могли рости у безмір, — зву-
жено й здушено до, більш-менш, уже не повітового, а
таки колхозного маштабу.
Яка втрата! Який біль!
1948.
458
V А КІА
ДАНИЛО — КЕХ
Він був сином Романа, без сумніву Великого, „са-
модержца бивша всей Руской землі”, що його так пла-
стично малює Галицько-Волинський літопис: —
„одолівша всім поганським язиком, ума мудростью
ходяща по заповідем Божіїм, устремил бо ся бяше
на погания, яко і лев, сердит же бисть, яко і рись,
і губяше, яко і крокодиль, і прехожаще землю їх,
яко і орел, храбор бо бі, яко і тур. Ревноваше бо
діду своєму Мономаху...”
Доброго кореня. Міцної і вже поважно окцидента-
лізованої культури. І вже дев’ятилітнім хлопцем він опи-
няється на „златокованім столі” Осмомисловім, хоч йо-
му, ще трьохлітньому, вже присягнули були вірність
перевиховувані у твердій школі батька, але скорі до
ворохобництва, галицькі бояри.
Та той шлях до влади простягнувся на довгі-довгі
роки й десятиріччя: подвійна еміграція, хижацькі оку-
пації сусідів, лицемірна поміч „протекторів”, хронічні
бунти здеморалізованого боярства... за вказівками Суз-
далю, Кракова, Пешту. Зрештою, боротьба з таким не-
безпечним суперником, як Мстислав Удатний (яка склад-
на і барвиста постать цього непогамованого, одержимого
шалом змагу вояка і — жадного політика!), пізніший
тесть Данила-дипломата.
Скільки пристрастей, скільки бід, скільки крови!
Яка ж страшна то була школа для Данила-юнака, але
яка ж реальна і повчальна. В цій бо школі Данило пізнав
„міру речей”, викував свій характер, набув політичного
досвіду і мудрости сливе філософа.
У цій школі сформувався пізніший Кех-Король, остан-
ній з династії Рюрика, що „обладав Руською землею”.
461
Розуміється, він був також і воїн. І як характери-
стично — через віки — звучать його, які ж „філософські”
слова:
Аще муж убієн на раті, то коє чюдо єсть?
Він був активним ініціятором-учасником походу, що
скінчився 31 травня 1224 року Калкою — жахливою
„увертюрою” пізнішої монголської навали чорної осени
1240. Уже тоді, комадуючи авангардом збірної київсько-
чернигівсько-волинської армії, він мав нагоду пізнати
властивості страшного ворога, зокрема його військову
організацію і його нечувану в Европі, підступну, але й
нищівну тактику.
Цієї тактики не витримали союзні половці і своєю
отарною панікою передрішили жахливий вислід битви,
власне катастрофу: дев’ять десятих війська знищено,
шість князів знайшло смерть, самих киян впало (як каже
літописець) десять тисяч.
Але Калка для двадцятьтрилітнього Данила була
теж школою, його військовою академією. З того часу
він уже не має ілюзій щодо нового ворога, він — єдиний
з тодішніх володарів в Европі — знає, як йому про-
тиставитися (знає, як сьогодні знаємо ми, як і чим
бити), але не є в стані зорганізувати відповідної
до завдань сили.
Історія повторюється.
*
Аж року 1235 осягнув, перед тим лише „волинський”,
Данило престіл батька, на якім хлопчиком ще був сидів.
Осягнув тридцятьчотирилітнім мужем, що багато бачив,
багато знав і — ще більше досвідчив.
Це був, певно, дуже трагічний, навіть зловісний
у запізненості своїй тріюмф — „в літо 1243-е”, коли то
в Галичі „мужі градстії” кинулися йому назустріч
„яко діти ко отчю, яко пчели к матці, яко жажючі води
462
ко істочнику”. І коли навіть віроломні бояри „падше на
ногу єго, просяще милости”...
Данило вже знав тоді аж надто добре, якою твари-
ною може бути людина і чим е найстрашніший, бо вну-
трішній — ворог.
Цей ворог не схаменувся навіть на тлі Батиєвих
заграв, на тлі руїни Києва й пустошеної здовж і поперек
усієї, колись могутньої, „Руської Землі”.
*
Він уже знає, що силою подолати монголів не зду-
жає, хоч розпачливо шукає тої сили. Треба перечекати.
Треба бути політиком і „філософом”, не вояком. І треба
будувати і розбудовувати, де дасться.
Але доля Данила була жорстокою до кінця. Прий-
шов час, коли посол Бату-хана сказав ясно й недво-
значно: „Дай Галич” (Як часто ми чули сім століть пізні-
ше це: „дайош”). І треба було піти на поклон. Там прий-
нято Данила навіть „с честю”, бо то все ж був не хто
інший, лише король Данило. Але —
о, зліє зла честь татарская, Данилові Романовичю
князю бившу велику, обладавшу Руською землею,
Києвом і Володимером і Галичем... нині сидіти на
коліну і холопом називатися... о злая честь татар-
ская. Бившу же князю у них дній 20 і 5, отпущен
бисть і поручена бисть земля єго єму, іже біяху
с ним, і приде в землю свою, і срете єго брат і си-
нове єго, і бисть плач обиді єго...
Як же ми відчуваємо, як до крови й кісток відчу-
ваємо ці слова літописця!
Але він витримує удари долі: перед ним ще півтора
десятиліття надмірного державнотворчого труду і по-
всякденних змагань, і все нових і нових проблем. А між
ними „чисто українська” і така традиційна пізніше проб-
лема „людей татарських”, що то „сіяли для татар просо
й пшеницю” та „не визнавали” Данила...
463
І знову орди Куремси й Бурундая, що нищать, гра-
бують, забирають ясир.
І лише Холм устоявся проти Бурундая (1259) —
один з найдебеліших творів Данила-будівника.
І саме там, у Холмі („гелм”, „шелом”, „шолом” —
навіть топографічне назовництво їх було військового по-
ходження), на горі Даниловій, року 1264, спочив він,
струджений надмірнотворчим і надмірнотрудним жит-
тям, гнутий і ламаний іспитами долі, але ніколи не зла-
маний нею.
А доля тієї доби ламала залізо й камінь — не то що
крихке тіло людини чи, ще крихкіший, людський дух.
*
Є такий рисунок — Ю. Панькевича, мистця ближче
незнаного, може навіть принагідного аматора. Не знати,
на чім оснував був автор свою візію Данила. Не знати,
як близько чи далеко відходить вона від „дійсного” ви-
гляду Короля.
Але певно, вклав був автор у той рисунок так ба-
гато чуття й відчуття, що хочеться вірити: саме так ви-
глядав Данило-Кех. У короні пізніших перемиських вла-
дик (її східньо-західній стиль вартий спеціальної роз-
відки) в королівських горностаях... А лице „просте”, „мо-
номахове”, синтеза ченця, варяга і філософа. І ті очі,
широко розкриті на світ, живі, всевидющі, бистрі й мудрі,
отже одночасно (як це не диво) й задивлені „внутр”,
як сказав би Сковорода.
У тих очах нічого від пихи, від порожньої слави,
від награного „маєстату”, від якої-будь суєти суєт.
Такий зір зустрічали ми часом у мудрого літнього
нашого селянина, у декого з вояків Визвольної Війни.
Такими очима дивився іноді „в силі віку” Іван
Франко.
21 березня 1954.
464
НАЧЕРК КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ
1.	Коріння.
Наслідком цілого сплету причини, що на них тут
не зупиняємося, справи, зв’язані з Україною, в уяві за-
галу є завжди овинуті імлою більш або менш фантас-
тичних леґенд і пересудів.
Чи то буде політична історія Русі-України, чи про-
сто бувальщина тієї країни, чи то буде історія куль-
тури на її теренах, чи історія духовости народу, зва-
ного нині українським, — кожен, хто відважується го-
ворити на цю тему, почувається якби змушеним до ви-
голошення конечних уводів чи вступів, і, що наймен-
ше, до усталення певних понять, певного словництва,
що мало б впровадити первень системи в область за-
давнених, ніби все ще „гіперборейських” туманів.
І хоч інтересує нас тут тема далека від так званої
„політики” (яка завжди зворушує і спричинює ті чи ін-
ші аберації), мусимо і тим разом торкнутися речей, що,
бувши в істоті своїй елементарними і суто аполітични-
ми, викликають, проте, у різних людей різні почування
і хіть до більш або менш довгих, але завжди політично
забарвлених суперечок.
Тому, не розкладаючи тут цілого апарату дохо-
джень і доводів, обмежимось до ствердження кількох
підставових вислідів дотеперішніх досліджень, званих
науковими.
1.	Яке етнічне обличчя і яку збірну назву мала,
певно, многоплемінна людність, що займала широкі
простори на захід і на схід від Дніпра в добах, умовно
званих передісторичними, — сучасна наука не знає. Але
з достатньою імовірністю, на підставі солідних архео-
логічних дослідів, можна ствердити, що вже в часах
скитьских, цебто в VI ст. перед Р. Хр. була то людність
?>0
465
місцева, „стара — тубильча, цілком окресленого куль-
турного характеру”, а власне „осіло-хліборобського”,
що „мешкала в укріплених осадах і була добре озбро-
єна тим самим залізом, що ним були озброєні й наїз-
ники Іранці”.*)
Незалежно від майбутніх хвиль навальних племен,
їх квазідержавних організацій та їх назв (кіммери, ски-
ти, сармати, Готи й ін.), — людність та залишалася
й надалі сама собою. Навіть значно пізніше т. зв. роз-
селення слов’ян на тих теренах засадничо нічого не
змінило, або змінило дуже мало. За новішими даними,
власне, та місцева, тубильча і, як виникає з географії
прабатьківщини слов’янської, праслов’янська людність
і стала за субстрат пізнішого народу Київської Держа-
ви IX. ст. Грецькі джерела (Прокопій) подають, що-
правда, для віку VI—VII назву антів, підкреслюючи,
що слов’яни і анти говорили однією мовою, хоч і не
становили одного народу. І завжди обережний, як істо-
рик, Грушевський уважає саме антів за тогочасну до-
варязьку Русь.
Геродот (V. ст. перед Р. Хр.), якого треба справед-
ливо уважати за першого історика Української Землі,
не лише раз на завжди визначив її геополітичне фа-
тум, як поле відвічної боротьби її осілих тубильців (ґе-
орґой) з періодичними навалами номадів (траків, кіме-
рів, скитів, сарматів), не лише дав докладний опис
культурно-політичних відносин цілої землі, а й зали-
шив нам зворушливе оповідання про прощу двох „гі-
*) Для уникнення зайвих підозр, так притаманних розва-
жанням на історичні теми, воліємо цитувати не Вадима Щерба-
ківського, визначного українського вченого, лише бувшого ро-
сійського, а від 20-ти літ американського — М. Ростовцева, по-
ходженням москаля, що в своїх знаних (і цінних) дослідах над
культурою пра-України не був вільним від тенденцій російсько-
го петербурзького централізму.
Тим переконливіше видаватимуться його твердження для
національно-нейтрального читача.
466
перборейських” дівчат VII ст. перед Р. Хр. з хлібо-
робськими дарами аж на острів Делос до святинь Арте-
міди і Деметри.
Того роду релігійні прощі, підкреслюючи хлібороб-
ськість „гіперборейського”, як називав Геродот, насе-
лення праукраїнської Понтиди і його зв’язок з антич-
ним світом Греції, кидають цікаве світло на глибочез-
ну традицію хліборобсько-осілої (отже і матріярхаль-
ної) людности цієї землі в періоді, коли перед тим існу-
ючий там передньоазійський культ Великої Матері-Кі-
бели, можливо, сполучався й ніби „завуалювався” з його
грецькою модифікацією — культом Деметри, щоб піз-
ніш перейти довгі етапи від Кібели до староруської Ку-
пали й далі до практикованого донині обжинкового ри-
туалу пшеничних вінків, меду й овочів, ритуалу поблаж-
ливо освяченого вже християнською церквою (на Спа-
са)...
Ці моменти дають нам уяву про мірило, з яким
належить підходити до культових, отже й культуро-
вих, процесів на землях України.
2.	Перша історична назва, що в IX. столітті нашої
ери стає назвою розлогої Київської Держави й на дов-
гі століття дає ім’я теперішньому українському наро-
дові, — є, майже без сумніву, скандинавського похо-
дження, скорше династичне, аніж племінне, „варязьке”
ім’я Русь.
Варто, одначе, підкреслити напозір парадоксаль-
ний факт, що русинами на протязі немалого часу зва-
лися виключно тієї „Русі” офіціяльні носії й репре-
зентанти, цебто князі, достойники й ґвардія варязької
державної організації („дружинники”) у відрізнення від
„слов’янинів” — збірної назви тубильчих племен. Ма-
ємо на те документальні дані в договорах Києва з ві-
зантійським Царгородом з 907, 912 і 945 р.р., ба навіть
в кодексі законів князя Ярислейфа-Ярослава Муд-
рого „Правда Руськая” з першої половини XI століття,
зо*
467
де поняття „русин” має ще (може й спізнене вже тоді)
забарвлення станове, соціяльне.
Отже, початково лише державно-урядове, динас-
тично бране поняття „Руси” й „русина” згодом поши-
рюється й обіймає всі племена февдально-фсдератив-
ної держави Рюриковичів, а то літописних полян, дерев-
лян, сіверян і дулібів, як назва державно-національна,
національно-народня і, врешті, географічно-державна.
І тут характеристична річ. Київська Русь підбиває
пізніш інші, ніби теж „слов’янські” племена — дрего-
вичів, радимичів, вятичів. Але короткотривала прина-
лежність тих племен до держави Володимира Святого
зовсім не означає ще їх єдности з нею ані культурно,
ані етнічно, ані навіть господарчо. Отже, все те, що по-
зоставало поза межами органічної єдности Руси й Русь-
кої Землі, хоч навіть до неї приналежало, не було „Рус-
сю”, лише „руске”. І там не було ані русинів, ані ру-
сичів, лише, щонайбільше, існувало те прикметникове
поняття „руский”, яке, силою мудрої історичної інер-
ції, до сьогоднішнього дня позостало національним са-
моокресленням спадкоємців колишніх екстраруських
племен — пізніших москалів, що фактично не посіда-
ють у своїй мові і свідомості нормального, речівнико-
вого національного імени й донині.
Тільки в світлі цього термінологічного епізоду мож-
на зрозуміти дивний, на перший погляд, історичний
факт — безприкладне нищення Києва року 1169, доко-
нане північними племенами „руських” під керівництвом
князя Андрея (він носив трагікомічний прикметник „бо-
голюбський”), що походив з династії, щоправда, тієї ж,
варязької, але був володарем культурно, етнічно й расо-
во чужого Суздаля. Це про нього влучно говорить
відомий російський історик Ключевський: „В особі Бо-
голюбського вперше виступає москаль (вєлікаросс) на
історичну арену.” І дійсно, спосіб, в який племена пів-
нічного суздальського народу вперше задокументували
свою „єдність” з Києвом раз на завжди визначив харак-
468
тер відношення, мовляв, „одноплемінної” і „руської”’
Півночі до київсько-чорноморського русько-українсько-
го Півдня.
Коли культурне тяжіння праукраїнських земель до
культурного вогнища Еллади і давня приналежність
кулуьтури пра-України до „понтійського культурного
кругу” (В. Щербаківський) є першим підставовим
і орієнтаційним фактором культурного процесу на ук-
раїнських землях, то існування відвічної культурної
і расової границі між московською Північчю і україн-
ським Півднем — є другим підставовим фактом не
лише культурного, а й політичного процесу на тих зем-
лях.
Згодом культурно-політичне противенство Півночі-
Півдня визначить генеральну лінію історії тих земель
(пізніші противенства з ближчим географічним захо-
дом — Польщею носять характер чисто політичний,
навіть етичний, але майже позбавлений елементів орга-
нічного противенства культур, хоч спорідненість чи по-
дібність цих культур видається більш ніж проблематич-
ною, саме завдяки приналежности пра-української куль-
тури до елліністичного „понтійського круга” і, взагалі,
„південности” її).
3.	І ото в славнозвіснім київськім літописі XII сто-
ліття (Повість временних літ...) під роком 1187, при описі
смерти князя переяславського Володимира Глібовича,
читаємо: о немже Оукраіна много постона.
Про Україну „галичськую” масмо нотатки з р. 1189. Про
землі побузькі, яко Україну, маємо відомість з р. 1213.
Назву ту знаходимо в літописі ще кілька разів і немає
сумніву, що в XII столітті формально мала вона харак-
тер виключно географічний, що значив те саме, що те-
пер „земля”, „край” і що відповідав, правдоподібно по-
няттю м а р х і ї на заході Европи.
Та йдуть дальші історичні події, минають століття,
і географічне, можливо, чуттєво-провінціональне
469
(„назва серця” — як влучно опреділив її діяч XIX. ст.)
поняття з віків XII—XIII зачинає набувати в віці XVI,
особливо ж XVII, цілком іншого значення. Поняття те
стається рівнобіжним і, майже, рівнозначним з понят-
тям „Руси”, ба навіть — на певен час — витискає старе
ім’я нашої землі не лише внутрі національної спільноти
козако-руської, але й назовні. Зустрічаємо бо цю, влас-
не, назву в документах і трактатах турецьких, поль-
ських, семигородських. Виступає ця, власне, назва
в картографічних виданнях XVII і XVIII століть в не-
двозначнім сенсі окремої, територіяльно суцільної
країни.
Далека від колишньої державно-руської й русько-
літературної офіційносте, але й позбавлена високого
державного патосу колишньої київської імперіяльнос-
ти, натомість народньо-людова, що йшла від землі, від
„поспільства” (а не еліти)), стаючи постійною темою пі-
сень і дум народніх, назва ця, в соціяльно-автономічних,
пізніш республіканських, (а за Богдана й реставрацій-
но-руських) змаганнях козацької верстви — як би „удер-
жавлюється”. І коли для закордонних зносин, для ди-
пломатії, для „фасаду” Козацької Держави вживалося
офіційної назви Ехзегсііия Иарогоуіепяі», то це була
назва, сказати б, де юре, де факто в універсалах і відо-
звах гетьманських, поруч себе, зустрічалися „Україна
— предковічна отчизна наша” і „Україна наша малоро-
сійськая”.
І власне, як назва козацької держави, поняття „Ук-
раїна” перетриває страшну добу Руїни другої половини
XVII ст., присвічуватиме великим культурним осягам
і великим, але трагічно нездійсненим, плянам Мазепи,
врешті, заховає вповні свій блиск серед еміграції XVIII
ст., в гарячковій дипломатично-військовій діяльності
Пилипа Орлика, задокументуючись офіційно ще раз
в його бендерських „Расіа еі сопзНщгіопез” (1710 р.).
Спопуляризована інженером Бопланом, письменником
470
Вольтером, Григором — сином Орлика, пізніш цілим
рядом поетів і мистців, назва ця, в міру ступневого об-
меження автономічного життя українського народу в
межах російської імперії, починає притьмарюватися і де-
ґенеруватися з половини XVIII. ст., як би поворотним
шляхом, до значення географічно-провінціяльного і —
за інтенціею петербурзького уряду — до значення по-
гранично-окраїнного (знані дотепи „Україна-окраіна”).
Для приспішення того процесу Петербург — не без
зручности — стосує ще одну, як би „невтралізуючу”
і одночасно „з’єднувальну” назву „Малоросія”.
4.	Цікаві пригоди цієї назви. Її зловісна доля може
послужити за ілюстрацію до дивних „диі рго цио” в істо-
рії і зайвий раз підтвердити, що слова, таки справді,
мають свою містику...
Треба пригадати, що так зловісна ще й досі назва
„Россия” є нічим іншим, як, порівняно пізнішим, грець-
ко-візантійським синонімом Русі (Росія, спочатку Рос),
що його стосувалося до Київської Держави.
В міру імперіяльного росту Києва, а пізнішого ослаб-
лення суцільности імперії й зарисовування інших дер-
жавних центрів, грецькі літерати, в згоді з т. ск. „ко-
лово-центричною” традицією гелленського світогляду,
зачали стосувати окреслення Мікра Росіа до метрополії
київської (а по її упадку до держави Галицько-Володи-
мирської) — у відрізненій від північних провінцій Києва
— „Русі” колоніяльної, що, за аналогією з давньою Ве-
ликою Грецією на полудні Італії, мала б називатися Ме-
ґале Росіа, отже Велика Русь — Велика Росія...
І отже, власне, ця специфічно-грецька термінологія,
що мала б відрізняти київську, чи там взагалі „руську”
метрополію від її, як сказали б ми тепер, домініонів, чи
протекторатів, — відограла пізніш, в віці ХУПІ-ім, а го-
ловне, в недавнім ХІХ-ім, — справді фатальну й цілком
відворотню, щодо замірів її авторів, дослівну, а не
сенсову ролю.
471
Традиції й суґестії тієї термінології, що її так зруч-
но підхопила Москва, а пізніш спопуляризував Петер-
бург і російська література, завдячуємо ще й до сього-
дні уживаний, дивний, а, одначе, широко відомий вираз
„Велікоросс”, „Велікороссія”, що автоматично викликає,
за асоціацією, вирази „Малоросе”, „Малороссія” і „ма-
лоросійський”, зглядно „малорусский”.
Доперва національне відродження XIX ст., рух
Кирило-Методіївський, а передовсім Шевченко, події
початку теперішнього столітя, врешті визвольна і дер-
жавно-творча боротьба 1917-20 р.р. відродили наново
термінологію Мазепи й Орлика, зв’язану з найближчою
в часі великою добою Козацької Державности, добою
походів Карла XII і всеевропейським характером укра-
їнської проблеми.
Всі ці термінологічні комплікації, кінець кінців, не
становлять якоїсь особливої властивости історії україн-
ського народу. Пригадаймо хоча б факт, що ім’я фран-
цузького народу веде свій початок від назви одного з
германських племен... Багато народів і держав перехо-
дило через подібні ж термінологічні метаморфози, бага-
то народів посідає назви, що різно звучать для їх сусі-
дів і для власної національної спільноти (напр. Суомі
— Фінляндія, Альмань — Дойчлянд і т. п.) — не в наз-
вах бо лежить істота речей.
Але ж у жадного хіба народу ті, на перший погляд
невинні термінологічні ускладнення, не потягли за со-
бою таких фатальних наслідків, такої зловісної й згуб-
ної плутанини, як саме у народу українського. Усвідо-
мимо собі хоча б той факт, що стара назва Київської
Держави і її народу так міцно і вже надовго прилипла до
Москви і мови, отже і свідомості, більшості європей-
ських народів, що відзискання тієї назви для її правно-
го властителя видається нині справою майже безнадій-
ною. Останній документ державницько-національної
свідомости нащадків козацької еліти XVIII ст. полум’яна
„Исторія Русов” кн. Безбородька, що з неї вчився істо-
472
ричної свідомосте Шевченко, становить останню безсило-
трагічну спробу зискати втрачене. „Перше були ми
тим, чим тепер московці. Першенство, правительство і са-
ме ім’я Русі від нас до них перейшли. Але тепр ми у них,
як притча во язиціх!” І яке характеристичне для автора
того тестаменту епохи, що він, відчуваючи політичну вагу
й історичний блиск стародавньої „Русі”, навіть — в гір-
шім випадку сучасної йому „Малоросії” (що все ж захо-
вувала в своїй назві відблиск історичної величі) —
відпекується із згризливою іронією назви „Україна”, що,
очевидно, видавалася йому вже провінціяльною, непо-
важною і, сказати б, аполітичною. Власне і може,
передовсім аполітичною!
Діячі народницького відродження другої половини
XIX. ст., рвучи з старою назвою „Русь”, що було актом,
можливо, неуникальним, певно не зовсім здавали собі
справу з того, що в акті тім таївся небезпечний елемент
якби відступлення чогось дуже цінного й дуже велич-
ного ,що в тім було майже відступництво...
5.	Не менш прикрі ускладнення й непорозуміння
повстають з приводу уживання (й надуживання) таких
ближче не визначених понять, як „схід”, „степ”, „сло-
в’янство” і т. п. — слів, надто часто уважаних за щось
дуже типове, а навіть синонімне для України, як ком-
плексу геокультурного, і її народу.
Отже і тут висліди щасливо започаткованих в кінці
минулого століття незабутнім Володимиром Антонови-
чем праць історичних, археологічних і антропологічних,
праісторичні досліди його талановитих учнів Вадима
Щербаківського та М. Ростовцева (що, можливо,
проти власної волі тут прислужився), врешті кля-
сичні праці антрополога X. Вовка — все це внесло не-
обхідну ясність і надто поважні корективи до спопуля-
ризованих (і звульгаризованих) шкільними і офіціяль-
ними „історіями” понять і пересудів.
Схід? Згода, але „сходів” знаємо кілька і то надто
різнородних. Отже, мало сказати „схід”, — треба окрес-
473
лити, яким саме сходом — від урало-алтайського до ма-
лоазійсько-елліністичного — був і є терен України.
Степ? Так, степ, тільки ж треба усвідомити собі,
яким, словами Шевченка кажучи, великим льо-
хом історіотворних сил був і е той степ український, які
культурні скарби таїлися і таяться в його велетенській,
ще далеко не до кінця „розритій могилі”.
Слов’яни? Та ще й „східня група”? Припустімо, хоч
ще антична історіографія виразно відрізняла на тій те-
риторії Склавеної від Антаї, себто слов’ян від антів,
предків сучасного українського народу. Антропологічна
школа Вовка вже давно опреділила: „Бувши спеціяль-
ною відміною д и нарського расового типу, укра-
їнський народ, тим самим, належить до слов’ян п і в-
д е н н и х.” Археологія, етнографія, культурологія, вре-
шті досліди язикознавчі, підтверждують цю „півден-
ність” на кожнім кроці і, тим самим, міцно підкрес-
люють північну границю культурно-національної сфе-
ри, що збігається з сучасною етнічно-українською гра-
ницею на півночі. А археологія додає, що границя ця
існувала вже в добі неоліту, цебто не менш, як від п’яти
тисяч літ.
Не повелося багатьом „об’єднувальним” і, в великій
мірі, подиктованим імперіяльною політикою, псевдонау-
ковим теоріям, між ними й т. зв. теорії „прарусского
язика”, якій смертельний удар завдав бл. п. Степан
Смаль-Стоцький, довівши, що українська мова еволю-
ціонувала безпосередньо з мови праслов’янської і, по-
ширюючись на північ, слов’янізувала — через білорусь-
ко-литовських дреговичів і кривичів — фінське насе-
лення горішньої та середньої Волги, що в результаті
й дало московську та пізнішу російську мову.
Та найбільш цікаві, далекосяглі в своїм значенні,
дані принесла нам за останні десятиліття археологія
і праісторія в тій області, що нас тут спеціяльно обхо-
дить.
474
2.	Наверствовання.
Коли культура народу є, передовсім, функція тяг-
лости контакту його з землею (розуміючи під цим то-
пографію, клімат і пейзаж), то, в данім випадку, треба
додати, що земля наша враз з її, як вже підкреслюва-
лося, дуже давньою тубильчою людністю, становила
відцавен широке ристалище винятково-бурхливих
історичних сил, вниятково-цікаве поле зустрічей і зма-
гань різноманітних, географічно часом надто відлеглих,
культур.
Якщо напр. усвідомимо собі, що святкований на ці-
лім етнографічно-українськім просторі ще й донині день
Купала, пристосований під вливом церкви до дня св.
Івана (24. VI.), є нічим іншим, як певною модифікацією
малоазійського правікового культу Кібели — Великої
Матері; коли зважимо, що ще в першій чверті минуло-
го століття на Лівобережжю перед новоодруженими нес-
ли, в процесії, заквітчаний рутою і барвінком меч (шаб-
лю), який, як знаємо з Геродота, відогравав таку риту-
альну ролю в іранців-скитів (бог війни); якщо при-
гадаємо, що цілий ряд сучасних українських рільничо-
господарських магічних фрагментів сягає своїми печат-
ками культури месопотамських геттитів; коли приди-
вимося ближче побутовій культурі люду українського,
де спостерігаємо первні елліністичні (аж до фаллічного
деінде культу на весіллях — включно), — одержимо пер-
спективу, розсяг, глибину і степень різноманітности
змісту тієї культури на її підставово-етнічнім рівні, в її
основній, сказати б, субстратній глибочині.
В культурі бо кожне явище, кожен культурний факт
не бува випадковим чи безкорінним. Кожна позірна дріб-
ниця відкриває за собою далеку генетичну ретроспектл-
ву. Не є, отже, явищем випадковим ані славна в цілім
світі пісня українська й сама пісенність народу україн-
ського, ані знана з свого артизму українська писанка,
ані, врешті, найдрібніша оздоба українського житла чи
475
одягу. І може власне тому, що Земля Українська, в силу
цілого ряду причин зовнішніх і внутрішніх (моральний
відпір і естетична нехіть), не дуже зазнала нищитель-
ного натиску т. зв. цивілізації, старанно заховані селян-
ською верствою відвічні культурні факти посідають до-
нині таку неперервальну, глибинну традицію.
Предки теперішньої людности Української Землі
заселювали територію, що мала вже передтим надто
давню, давезну історію: культурний процес на тій те-
риторії зачинається вже від кам’яної доби (палеоліт).
Неоліт (новокам’яна доба) позначується в археологіч-
них розкопах кольоровою керамікою зі спіральним ор-
наментом: характеристичною ознакою т. зв. Трипіль-
ської культури (від м. Трипілля на Київщині над Дні-
пром). Людина на тім терені вже тоді є осілим хліборо-
бом. Добу металеву характеризує схрещування впливів
культури дунайської з її барвистою керамікою і куль-
тури кавказької з її металевими виробами. Вже на по-
чатку першого 1000-ліття перед Р. Хр. зустрічаємо на
тих теренах ім’я першого історичного народу — кім-
мерійців. Коло VII віку перед Р. Хр. з’являються там
іранські пів-кочовики скити, що залишають по собі
в курганах-могилах знані, яко „скитські”, гарні вази,
в дійсності, розуміється, не скитської, а грецької роботи,
з вирізьбленими на них образками скитського життя
(„Чортомлицька ваза” і ін.).
Але одночасно спостерігаємо початок одного з най-
важливіших явищ в процесі культури на землі Украї-
ни: античну, переважно йонську, колонізацію
(з грецького Мілету) північно-понтійського Помор’я.
На побережжю Понту Евсинського — Чорного Моря,
що є природньою, географічною, господарською, куль-
турною і геополітичною підставою країни, виростає, пе-
реважно при гирлах українських рік, цілий ряд факто-
рій, пізніш — сталих колоній — городів-полісів: Тіра
над Дністром, Олвія над Дніпром, дорійський Херсонес
(теперішній Севастопіль), Теодозія, Танаїс над Доном,
476
врешті — найважливіша — Пантікапея (на місці ни-
нішньої Керчі). Цікаво, що власне ця остання основана
була десь коло 511 року перед Р. Хр., то зн. по нещас-
ливім поході персів Дарія проти скитів, поході, що од-
наче, підтяв скитську могутність на тих землях. Добре
уміщена Пантікапея згодом стає столицею греко-ту-
бильчої Босфорської Держави, що на її чолі стоїть на-
чальник міста архонт, який для провінціяльних
міст Тавриди, Криму й Тамані (руського пізніш Тьму-
тороканя) фактично є базілевсом, отже цісарем.
Культурне, ба й державне значіння Босфорської
Держави, що була, власне кажучи (напр. за Мітрідата
Евпатора) Понтійською Імперією і що проіснувала,
будь-що-будь, біля 800 літ (аж до 360 р. по Р. Хр.), для
теренів пра-України було, безумовно, величезне.
Промінювання гелленізму протягом довгих століть і ство-
рення на чорноморськім побережжі ряду міцних акуму-
ляторів елленістичної культури, що напругою своєю ся-
гали далеко в горішнім напрямі річок понтійського ба-
сейну, це, власне, привело до того, що землі сучасної
України стали „продовженням чорноморського побереж-
жя”, частиною світу Еллади, з яким лучив їх „близь-
кий, многовіковий і нерозривний зв’язок” (Ростовцев).
Тим часом, порівняно широкий отвір край-
нього європейського сходу, що був якби розширеним
переходом до українського степового коридору (цебто
просторіш поміж лісостеповою смугою середньої Укра-
їни і чорноморсько-понтійським її побережжям) стає
брамою, через яку відбувається періоди чний
рух номадів, яких виводила з далекої Азії та ж са-
ма степова дорога, що тягнеться зі сходу на захід, від
рівнини Монголії, повз Туркестан, через Україну і аж
по угорську „пушту” середньої Европи — включно.
Про якісь глибші впливи цих кочовничих люд-
ських хвиль говорити не приходиться. Іранські сар-
мати чи савромати залишають цій землі на пару віків
лише своє ім’я, що жило ще довго в пам’яті ЛЮДНОСТІ!
477
України, та біля 600 топографічних назв (як налічив
Фасмер) в полудневій Україні. Ще менше можна сказа-
ти щось про Роксолянів чи Аланів, що збирали якийсь
час податок з осіло-рільничих тубильців. Перші два
століття по Р. Хр. це, як подають грецькі й римські
джерела, — неустанний рух расово неокреслених пле-
мен і народів. І коли ці номади залишаються на україн-
ських землях довше, з ними робиться те саме, що й зі
скитами: вони „еллінізуються”, принаймні в своїй елі-
тарній верхівці. За часів скитських твориться навіть
мішана, хоч і дуже неорганічної природи, — культура
грецько-тубильча, скитські князі одружуються з гре-
кинями, а в V — IV в. бачимо явище аґраризації
скитських кочовників з повстанням еллінізованої вер-
стви скитської аристократії. І коли біля 200 рр. перед
Р. Хр. скитів на українських землях зміняють сармати
(творючи як завжди лише панівну верству над тубиль-
чою хліборобською людністю), то і вони, так само ско-
ро еллінізуються, а, властиво, розчиняються в тім ве-
летенськім кітлі рас і культур (не треба забувати: до-
мінувала і провадила культура Еллади!), що ним була
Українська Земля перед, а особливо по Р. Хр.
Держава-імперія Мітрідата Понтійського (100 рр. перед
Р. Хр.), розглядаючи її в аспекті культури, була, свого
роду, видимою синтезою елліно-тубильчої (беручи вираз
„тубильчий” якнайширше) культури. Цікаво, що та куль-
турна синтеза виказала і в наступних століттях, коли
періодичний рух номадських хвиль в степовім коридорі
України відбувався особливо жваво (гунни, кутіґури,
авари, угри, печеніги), — незвичайну живучість і за-
коріненість. Витримала вона і пізніший вибух хозар-
ської могутности що, опанувавши великі обшири схід-
ньої України, все ж, не лише мусіла залишити в спокої
грецькі припонтійські колонії, а й шукати (VII—VIII ст.
по Р. Хр.) через них приязних відносин з Візантією
(якій хозари м. ін. передали свій врочистий каганський
стрій, що лишився назавжди святочним убором імпе-
478
раторів Царгороду і згодом уславився яко „типово-візан-
тійський”). Ця приязнь була потрібна хозарам в обличчі
спільних з Візантією ворогів — персів і арабів, згодом
же — варязьких русинів. Але приязнь та створила
порівняно мирну загальну атмосферу на терені україн-
ського Помор’я і це, в значній мірі, сприяло пізнішому
поширенню християнства, яке входило, яко н о-
в и й важливий культуро-творчий чинник на тих зем-
лях, що мав, як відомо, формою і, почасти, змістом
характер візантійсько-грецький зі всіма історично-куль-
турними наслідками цієї обставини.
Повертаючи трохи назад, варто зупинитися над при-
ходом на ці терени племени Готів. Усунувши, як зви-
чайно, провідну тодішню верству і заступивши її сво-
єю, опанували вони північну частину сучасної Право-
бережної України й оснували там державу зі столицею,
відомою під назвою Данапарстадір (з Готської Герварар-
саґе), що дає притоку утотожнювати її з Києвом, як
теж містом „над Дніпром”.
Недовге існування цієї Готської держави, мимо пев-
ної стабілізації її (і навіть войовничої чинности в Дакії
проти Риму), було зметене відносно короткою хвилею
перших безсумнівних монголів -гунів, які при кін-
ці IV в. нищуть аланів, витісняють більшість Готів за
Дунай і в половині V в. йдуть на Захід, творячи корот-
кочасну імперію, що впала року 453. Одначе, немала
частина Готів засимілювалася, немала — надовго знай-
шла притулок на Кримі, а, що були вони вже від IV ст.
християнами, можна припускати, що й вони пізніш ві-
дограли ролю при розпоширенні християнства на тере-
ні поганської Руси: надто свіжо і яскраво, хоч і прина-
гідно, згадує о „красних дівах готських”, що
„воспіша на брезі синему морю, звоня
Руским златом”, — славетна пам’ятка нашої
старої літератури XII століття — відоме „Слово о Пол-
ку”. Власне від Готів культура українська не лише зба-
гатила ще праслов’янський свій словник, але й одержа-
479
ла одну з найбільш цікавих побутових містерій своїх
— мальовничо-багатий весільний обряд.
Проходитимуть, як вже згадувалося, землею укра-
їнською хвилі різних племен і рас, і народів, як от ава-
ри (приповідкові обри, про яких літопис згадує при-
слів’ям: „п о ги б о ш а якообр и”), триватиме ще дов-
го той міграційно—завойовницький рух людських ску-
пищ, та з-поза того імлистого миготіння, як з-поза за-
віси, чимдалі, тим виразніш зачинає проступати облич-
чя старої тубильчої людности, безпосередніх предків
нинішнього українського народу.
З накресленого вище стає ясним, що територія, на
якій десь біля VI ст. історія застає предків сучасних
українців, була в своїй південній і середній частинах
ареною винятково-бурхливих, може більш руйнуючих,
аніж будуючих сил, тереном, де, періодично повстаючи
й зникаючи, сили ті все ж, почасти, всякали і в постаті
різних нашарувань залишилася в культурі тієї землі.
Отже, культура Київської Руси, повстаючи на тій землі,
мала аж надто гойну спадщину, враховуючи туди й
спадщину політичної культури по тих державних
творах, які існували перед Руссю, чи то в античній добі
промінювання на тих „гіперборейських” теренах еллі-
ністичної культури північної Понтиди, чи в пізнішій
добі т. зв. мандрівництва народів.
Треба, одначе, пам’ятати те, що, понад всякі сум-
ніви, стверджує не лише українська наука, а й вчений-
чужинець: „Подніпров’я й Побужжя, хоч і перебували
під владою скитів, скитськими не зробилися. Жили во-
ни, як і перед тим, власним і чуждим, по відношенні
до скитського, обичаєм”. Воно й не дивно. Під тим, що
Геродот називав Скитією, крилася культурно безкорін-
на, напівкочова автократія ханського типу з кінним
шляхто-урядництвом, що збирало продуктовий податок
з культурно-врослого й осіло-хліборобського давнього
народу тубильців. В міру природнього ослаблення вій-
ськово-февдальної організації скитів, зростас й потуж-
480
ніе животворчий і, перш за все, культурно - твор-
чий вплив Еллади, що по ріках чорноромського сточи-
ща, як по природніх жилах, головне ж по артерії дніп-
ровській (літописний „путь із Варяг в Греки”) підносив-
ся на північ й розходився, охоплюючи якщо й не цілу,
то значну частину Геродотової Гіпербореї.
І коли шукати на теренах пра-України культурно-
творчої домінанти, то нею міг бути єдино вплив чорно-
морського, понтійського Полудня, до якого, як до при-
родньої своєї бази ґравітувала ціла територія.
Многовікова боротьба іранізму і елленізму на тих
теренах допроваджувала до політичного замирення й
господарської співчинности й співжиття, але куль-
турно, навіть в синтетичній державно-„босфорській”
постаті своїй, скінчилася вона безсумнівною перемо-
гою еллінізму, і ніби припечатана зістала пізні-
шим, таким важливим для Русі, контактом з Візантією
й приняттям, саме, звідти грецької модифікації христи-
янства.
Той самий авторитет (М. Ростовцев) формулює, що
цивілізація київська була, як і попередні цивілізації на
тій території, „цивілізацією полудневою, насяклою
С X і д н і м и первнями”, до чого проф. Д. Дорошенко,
для ясности, додає, що тим „сходом” для Київської Дер-
жави були „впливи арабські й хозарські”. А варто пам’я-
тати, що хозарів можна й належить уважати, щонаймен-
ше, за волзько-донських „фінікіян суходолу” на сході
Европи VII—IX. ст. Що ж торкається Візантії, то була
то „найбільша культурна потуга тодішнього світу”.
Та мимо всіх цих сприятливих творенню багатої
культури обставин, культура, що назвемо тут її к и-
ї в с ь к а, ніколи не могла розвинути до кінця своїх по-
тенціяльних сил і розгорнутися на всю свою державну
широчину, бо ж розвиток той — у всіх добах — обумов-
лений був не лише можливістю сталого стику київ-
ського Подніпров’я з понтійським Помор’ям, але й ко-
нечністю сталого опертя на Чорне Море, як
31
481
природню геокультурну базу цілої кра-
їни з її дніпровською маґістралею, знаною від віків
як путь із Варяг в Греки.
Той шлях, та траса Новгород—Київ, що сполучала
два моря і що відогравала в нашій історії таку рішаль-
но-культурно-економічну і політичну ролю, постійно
зустрічала на своїй дорозі до Полудня фатальний
коридор степової полоси, який творив якби
постійний топографічний „протяг”, що якби „втягав”
собою періодичні азійські хмари та бурі, періодичні ра-
сово-чужі навали з Азії, що їх тяжко і довго треба було
відпирати або перетравляти тубильчому населенню.
Тому-то цілий сенс історії України можна виразити,
як боротьбу за опанування, за перемо-
ження степової полоси в напрямку до
моря, що в часах потуги Київської Держави носило
тріюмфальне ім’я Руського Моря.
В тій драматичній боротьбі, що зуживала більшість
національної енергії, опір і напір номадів не один раз
змушував націю відступати на Північ, в полосу лісів,
менш доступну для кінноти й кибіток номадів. Тому-то
в лісовій і в лісо-степовій смугах України майже не
спостерігаємо культурних змін: там „спостерігаємо ла-
гідний процес еволюції, що відбувається на незмінно-
одноцілім субстраті від початків людини на тих тере-
нах аж до мазаної хати й вишиваної сорочки пізніших
діб”. Є всі підстави уважати, що територій тих не діт-
кнули ані так зв. мандрівка народів, ані т. зв. слов’ян-
ське розселення: переважна бо більшість археологів
Европи уважає, саме, доріччя Прип’яті за слов’янську
прабатьківщину.
Інакшу картину являє нам південно-степова полоса.
Історичний процес на тім терені проходить бурхливо,
навальними хвилями.
В IX—X. в. Русь осягає чорноморського побережжя,
дуліби й тиверці сидять на просторі від гирла Дунаю
до гирла Дніпра. Але в середині X ст., за Святослава За-
482
войовника, печенізька хвиля відпихає осіле населення
на північ. З часів Володимира Святого походять вели-
чезні земляні вали над рікою Россю — оборонні фор-
тифікації проти номадів. Перемогою на Рожнім Полі
року 1036 Ярослав Мудрий заламує печенігів і Русь
зачинає наново енергійну колонізацію степу. Але вже
в 60-их роках того ж століття на руськім півдні з’явля-
ються половці. Перемоги Володимира Мономаха, особ-
ливо в бою над допливом Донця — Сальницею 1111 р.,
відкривають знову вихід до моря. Але приходить стра-
шна половина XIII ст. і глиб Азії виригає з себе другу,
по гунах, монгольську хвилю. Року 1240 Бату-хан руйнує
Київ і ліквідує надовго колонізаційні здобутки Русі на
півдні. Населення знов відступає під захист лісів. До-
перва аж в другій половині XIV ст. князь Ольґерд, по
славній перемозі року 1363 над річкою Синюхою, від-
новляє рух на південь, і Русь наново осягає Чорномор’я,
а згодом постає навіть Вітовтів Порт коло теперішньо-
го Миколаєва. Та року 1475 Крим остаточно опанову-
ють татари і не лише перегороджують дорогу через
степ, а і в 7 літ пізніш, р. 1482, під проводом хана Мен-
ґлі-Ґірея, руйнують самий Київ, а Україну знов зага-
няють в найглибші ліси Волині й Полісся. В XVI ст.
Черкаси над Дніпром залишаються єдиним — на сотні
кілометрів — заселеним і укріпленим пунктом, най-
ближчим до нього були Канів і Брацлав, але стале
поселення людности зачиналося доперва аж за Овручем.
І от вже з кінцем цього ж XVI ст. приходить в на-
шій історії блискуча доба козацької епопеї. І нова про-
відна верства древньої людности України одразу ж
переймає генеральний наказ цієї землі: щоб „Русичі —
мовляв — великая поля червленними щити перегороди-
ша”. І лише величезна витрата козацької енергії на дов-
гі і вичерпуючі, але історично-конечні, війни з Польщею
— стримують інтенсивність руху за опанування степу,
руху, що вже за Сагайдачного набирав значного розма-
ху. Але й по страшній добі Руїни ото славний і трагіч-
31*
483
ний Палій, полковник хвастівський, мало що не напере-
додні полтавської катастрофи, на свій спосіб, той рух
до моря поновлює.
І та стихійна майже інстинктовна експансія Укра-
їни на південь триває, ведена всіма засобами — і мечем,
і плугом без перерви, неспинно аж до новітніх часів.
Річ дуже характеристична: влада імперської Росії
чудово здавала собі з цього справу. Бачучи й добре оці-
нюючи сенс того стихійного пертя України до своєї
чорноморської геополітичної і культурної бази, Петер-
бург не шкодує засобів, часто досить ризиковних, щоб
за всяку ціну перегородити, перетяти їй шлях до моря.
З дивовижною енергією спроваджує Петербург до сте-
пового коридору України расово й національно-найріз-
ніший колонізаційний людський матеріял, і ось москаля-
ми, сербами, болгарами, німцями і греками закидає сте-
пову полосу, витинаючи на тілі України нову штучну
імперську провінцію під цинічною назвою „Новороссія”.
Геніяльним монгольським інстинктом Росія, в той спо-
сіб, якби відновлює, відреставровує наш степ, в його
кочовничо-ординській, такій зловісній і такій згубній
для України, постаті, в постаті відвічного коридору, що
був не лише шляхом для викидуваних Азією кочовни-
чих хвиль, але й, неопанований, неприсвоєний країною,
становив фатальну історичну перешкоду так для стабі-
лізації тривалого політичного осередку над Дніпром,
як для комасацїї органічного культурного процесу на
українській землі.
Але органічний натиск народу, що інстинктовно шу-
ков свого національного упостатнення, перетравляв і по-
глинав і цю „новороссійську” мішанину засіяних Пе-
тербургом племен і рас, не гірш як він у сивій давнині
перетравляв половців і витискав татар. В результаті з
кінцем XIX ст. і початком XX ст. расово чужий елемент
не лише заникає на чорноморськім побережжі, а й по-
важно слабшає на терені Тавриди.
1939.
484
ІМТЕК АКМА
І.
Прадавня латинська приповідка назагал досить точ-
но з’ясовує стан мистецтва в часі війни. Справді, коли
доносяться громи недалекого бою, коли смерть невтомно
збирає свою страшну жатву, коли щохвилини відбу-
ваються тисячі зримих і незримих трагедій, коли, врешті,
над цілим світом лунає хижий рев розлюченої Белльони
— гпизае кііепї... В такій добі — не до поезії.
Але музи мовчать і тоді, коли навіть мирне життя
починає промовляти занадто голосно, коли життя, вза-
галі, „підносить голос” (кризами, суспільними катакліз-
мами). Музи бо не люблять галасу і вимагають того
не легко окреслюваного (а часом і невловного) стану,
що поети називають його „творчим спокоєм”, „вільним
спокоєм”, „тайною свободою”. Тут починається спокуса
заглиблення в дуже цікавій і, певно, дуже складній
проблемі, сказати б, взаємовідносин життя й мистецтва,
що, в свою чергу, вимагало б визначення й усталення
термінології передовсім, що саме належало б розуміти
під поняттями „життя” й „мистецтва”. Але це завело б
нас далеко від скромного завдання цих рядків: зробити
спостереження над видимими проявами нашої поезії
в цій добі. Конкретно кажучи, маємо на думці збірки
віршів, що їх видано за останні воєнні роки.
Хочемо крізь галас бою вслухатися й вловити, може
й слабкий, та завсіди знайомий і завжди вірний голос
ненастрашеної музи.
І тут ще кілька слів для необхідного вступу. Відомо,
яке місце в нашім історичнім житті займали й займають
вірші й віршування враз з невідступними від’ємними
наслідками цього явища — віршоробством, віршоплет-
ством і графоманією. Склалися на це відповідні (істо-
ричні ж) причини і було б даремною стратою часу і слів
на жалі з цього приводу. Очевидно, стиснута енергія
485
шукала завжди виходу. А, що йшла при тім по лінії
ніби найменшого опору, це вже відноситься не так до
поезії й літератури, як до психології й психопатології.
Національна психіка зміняється (якщо взагалі змі-
няється) дуже туго й дуже повільно. Це, до речі, може
найгіркіший досвід з усіх досвідів цієї доби. Нічого див-
ного, що наша психіка щодо „комплексу віршування”,
навіть упродовж цих вийняткових, апокаліптичних де-
сятиліть і літ, змінилася дуже мало. Перегортаючи ви-
падкову періодику за останні роки зі всіх закутків на-
шої землі, приходилося дивуватися кількості віршова-
них рядків.*) А для справедливости треба додати, що
подив викликала і їх якість: техніка в наші технокра-
тичні часи, справді, в усім пішла вперед, отже і у вір-
шуванні. І це, передовсім і особливо відноситься до схід-
ніх земель нашої Батьківщини. Там, справді, судячи
з випадкового матеріалу, що потрапив до рук, майже
перевелися клясичні, сказати б, зразки графоманських
віршів, там в літературі осягнено було рівень досить
сірої, загальнообов’язкової, щоправда, неплідної, але й
безсумнівної віршописної письменности. Трудно нам на-
лежно оцінити цей факт — позитивний він чи негатив-
ний, але це факт. В кожнім разі, зразків традиційної,
патріархальної, рідномовної графоманії колекціонер нині
мусів би шукати десь на захід від Бугу й Збруча...
При такім віршоробнім ухилі національної психіки
треба, впрост, подивляти факт існування у нас справж-
ньої сучасної поезії і то досить високого культурного
рівня. Літературний літописець, що з тривогою слідкує
перипетії нашого літературного процесу, логічно мусить
побоюватись, якщо вже не за долю утлого човна поезії
на хвилях віршової повені, то, щонайменше, за цілість
*) Ще ов. Димитрій (Ростовський), син сотника Туптала, в ча-
сах Руїни скаржився на митрофорних „віршописателів”, які,
зазвичай, мали власні друкарні (як архиепископ чернігівський
І. Максимович, що дав в кількох тисячах рядків „ва-
ріанти” молитви „Богородице Діво").
489
критеріїв, якими відрізняємо поезію від непоезії, і яки-
ми ієрархізуємо літературні явища. В атмосфері вір-
шового „пересичення” ці критерії могли б легко реля-
тивізуватися, а й самий інстинкт відчування поезії міг би
поважно притупитися. На щастя цього не сталося.
Треба з вдоволенням ствердити, хоч би на підставі
збірок, які вийшли за останні три роки, що побоювання
про долю нашої поезії безпідставні, а нитки літератур-
ного процесу, що в’яжуть її сучасне з недавнім мину-
лим, назагал цілі.
Треба додати тут, що не все опубліковане знайш-
ло тут своє місце, а то з двох причин: 1) не всі публі-
кації в умовинах нашого життя були приступні авторові
і 2) частина публікацій залишилася поза рамами цієї
статті з тієї простої причини, що публікації ці, маючи
часом вартість для колекціонера чи для дослідника-
фахівця, як „людський документ”, — знаходяться поза
границями літератури.
II.
Зібралися тут різні люди, з різних сторін Батьків-
щини — різнобарвне, різноголосе зібрання. А, проте,
все це — єдиний хор, що виконує єдину симфонію, і,
вслухаючись в неї, одночасно розрізняєш окремі голоси і
окремі обличчя. Ось бронзово-сонячне Поділля звучить
високим летом Мосендза і химерним ритмом Чирського.
Ось розлога лівобережна співучість Гай-Головка і стрім-
ка карпатська весна Ірлявського. Ось гомінке одеське
Чорномор’я Близька і патетична лірика Кравцева. Ось
сувора готика Ольжича і саєти та емалі волинської кня-
зівни Лятуринської. Ось демон села, розіп’ятий і роз-
терзаний містом, у дивних строфах Осьмачки. Ось нео-
клясична ортодоксія Ю. Клена.
Імена, в більшості, добре знані. Але є й зовсім нові:
це дебютанти І. Ковалів і Б. Нижанківський. Збірка
першого так і називається „Прелюдії" (1942). Оскільки
487
Нижанківський показує немалий ступінь опанування
літературної культури щодо техніки віршування, то
у Ковалева, мимо певних учнівських похибок, є ще й
лексичні пошукування та виразні філософічні інтенції
з дуже приємним і тонким відчуттям філософічної ме-
лодії Р. М. Рільке. Ковалевий „Вітер” (стор. 35) ще
звучить майже як переклад, але вже вірш на наступній
сторінці („З вітрів і зел, що сіються в просторі”) стано-
вить самостійне досягнення. Не банально звучить і така
строфа:
То ж буду щедрістю душі міцніти,
Підвівши вгору свій щасливий щит,
Стаю перед тобою, дужий світе,
Щоб все вороже радістю кришить.
Коли йти за літературним віком авторів, то дове-
деться спершу спинитися над збіркою „Моя весна”
І. Ірлявського (Прага 1940, II), якого дебютантом не
можна назвати: це його, щонайменше, друга збірка.
Ірлявський — закарпатчанин і цим сказано майже все.
По болюче короткім літературнім (і політичнім) відро-
дженню Срібної Землі, що почалось як несподіваний
веселий грім у горах, а скінчилось трагічною, немов
смертельною, тишею, — поезії Ірлявського — це остання
луна тієї бурі, останній слід нещадно обірваної весни.
Як на всеукраїнського читача, безсумнівне ліричне обда-
рування Ірлявського, попри наївність засобів і одно-
манітність ритму, пригадує хіба молодого Сосюру зі всі-
ми плюсами й мінусами того найпопулярнішого поета
підсовєтської молоді. Але з всеукраїнською міркою не
можна підходити до закарпатських письменників. За-
карпатський „літературний процес” налічує заледве
кілька літ. Отже треба, першзавсе, подивляти в Ірляв-
ського викристалізовану літературну мову, всеукраїн-
ський словник, натуральність синтакси, органічну лег-
кість вірша. Розуміється, є в Ірлявського такі давно
стерті кліші, як „моя пісня”, „я взяв меч”, „незломні
488
наші кроки”, обов’язкові „кайдани”, з яких „воздвигне
батьківщина” й таке інше. Але двадцятикількалітній син
Закарпаття вміє знайти й цілком свій, власний, про-
стий і неповторний вираз:
Ходім у поле — вже цвітуть жита.
Не затоптати те, що має корінь,
Коли блищить і зваблює мета
В рожевому просторі...
Бо наші на віки вони, ми — їх,
Бо ввік із ними злита наша доля
За те, що падали й падем за них
У бою серед поля.
(„Червень”)
Коли перейдемо до представника „другої” емігра-
ції — О. Гай-Головка („Сурмач”, 1942), то відразу ж ба-
чимо, що маємо діло з людиною в літературі іспитова-
ною, в якої годі дошукуватись якихось технічних про-
гріхів чи виразніших слідів учнівської незграбности.
Вірші його, навпаки, написані часом аж каліграфічно.
Гай-Головко посідає, очевидно не від вчора, свій
поетичний інструментарій і володіє ним, часом, аж надто
зручно й фахово. Але от що дивно: при всій тій фахо-
вості (про яку нижче), та „іскушенності” (понадто, коли
врахуємо його, певно, нелегку підсовєтську біографію),
у віршах Гай-Головка трапляються моменти безпосе-
редности, ліричної щирости, дивним чином захованої
„літературної невинности”, ба, навіть і юнацької наїв-
носте, що, часом, ніби перекликуеться з поезіями за-
карпатчанина - Ірлявського. Вже у вступнім вірші
(до речі, однім з найліпших, коли б не дисонанс занадто
патетичного закінчення), маємо на це доказ:
Я йду в дорогу. Люба мати,
Стели квітчастеє рядно,
Бо не усім в житті співати
Могутнім голосом дано.
489
Подай із хлібом-сіллю миску
І пригадай свої пісні,
Що їх співала ти мені,
Коли купала у любистку.
Співай, співай, — впаду я долі
І серце притулю к землі.
Щоб ці пісні, як світло волі,
Пройшли кровинки всі мої.
Звичайно — такі безпосередні строфи, як було вже
сказано, лише моменти. У збірці Гай-Головка перева-
жають строфи і сторінки, перевантажені „літературою”,
з обов’язковим багажем умовно-поетичних метафор,
з незрівноваженою патетикою закликів „до бою”, з па-
перовими моделями „священних мечів”, з дуже небез-
печною для поезії програмовою декламаційністю... Хтось
з літературознавців колись побивався, що Олесь не за-
лишив учнів і школи. Можна потішити: дві третини
Гай-Головкового „Сурмача” зраджують саме типову,
зворушливу своїм запізненням „школу Олеся”, в якій
учень, „скінчивши курс”, так до кінця і не переборов
в собі маніри й засобів учителя. І в цім небезпечна дво-
їстість і „рутинованости”, і „літературної невинности”
Гай-Головка, бо хоч його олесівство й зворушує
нас, але й одночасно тривожить думкою, чи те оле-
сівство вже не набрало у письменника хронічного ха-
рактеру міцно засвоєної рутини. В останнім випадку
дальший шлях Гай-Головка в нашій поезії не мав би
перспективи. А хотілось би вірити:
Твій крок у бурях впізнавав,
Твій голос чув у верховітті,
Твої уста я цілував,
Як не було тебе на світі —
строфа, що самостійністю і натуральністю виразу дає
надію на вихід.
Олекса Близько — ім’я, що його найменш можна
490
сполучити з якоюсь школою, напрямом, лінією традиції.
Нещадно підтятий в квіті віку майже юнаком, все те,
що залишив він нам, говорить про самітний шлях вже
ранньої самостійности, про вроджену здібність цього
полудневця „ходити самопасом”. Хто слідкував за під-
советською нашою літературою, пам’ятає перші (1925 —
1926 рр.) незграбні, але по своєму очайдушні кроки
Близька. Так починає пливати дитина, навмисне ки-
нена для цього на глибину, бо то й є найвірніший спосіб
навчитися добре пливати. Кинуте молоді славнозвісне
гасло Хвильового „дерзать” — може єдиний Близько
почув і вповні перейнявся його історичним сенсом.
Тому й слова, й інтонації, які в іншого звучали б
нестерпно-фальшивою деклямацією, у Близька упоко-
рювали безсумнівною (так страшно, року 1934 доведе-
ною) щирістю:
Я незломний — просто й щиро
Це скажу і снагою наллюсь.
З скалозубами рота не щирив,
Але — вірте — ввесь вік просмгюсь.
Ну, та й як же мені не радіти?
Чи дороги імла замела,
Чи усі ми — не кращого діти,
Чи епоха моя замала?
А чи, може й собі несвідомо,
Все проспав і приспав? Занімій,
Поневіро! Я в себе, я вдома,
У країні й годині своїй.
В тім загоні поетичних імперіялістів (що його обе-
режним капітаном був Ю. Яновський), які знову завою-
вали нашій поезії наше море і прорвали шлях до дале-
ких обріїв (Чернов, Масенко), роля аванґарду, без сум-
ніву, припала Влизькові.
491
Його разючо нетрадиційна постать особливо мусіла
дратувати ворога, бо ж саме Близько, як ніхто інший,
поперетрушував запорошені реквізити кохань, соловей-
ків, оченят і серденят — радикально, на солонім вітрі,
раз назавсігди і при тім — сміючись.
Романтик антиромантики, він в сентиментально-
журбисту атмосферу нашої лірики пустив гострий і
свіжий подув ліричної іронії високого рівня в супро-
воді нечуваного ритмічного та інтонаційного багатства.
Треба бути вдячним Українському Видавництву, що
воно перевидало Близька (у виборі поезій „Серце й во-
гонь”, 1942), але можна пожалкувати, що той вибір не
такий повний і характеристичний, як належало б.
Оскільки тонка іронія і бурхливий ліричний сар-
казм Близька не має в нашій літературі (коли не раху-
вати деяких елементів козацьких дум та інтермедій ба-
рокка) прецеденту, то ліро-епічний сарказм С. Риндика
(„Логос, Прага 1942) являє дуже культурне й талано-
вите поглиблення та загострення визначеної лінії Са-
мійленка, так сатирика, як і лірика. Але треба з подивом
і вдячністю підкреслити в тім поглибленні незвичайне
мовне й ритмічне багатство Риндика. Його народня (влас-
не національно-народня) мова жива й соковита, вражає
влучністю і майже математичною точністю виразу. За
безпомилкове, місцями блискуче оперування тією мо-
вою і просодичними засобами треба б назвати Риндика
віртуозом і (коли вже треба історично-літературного
визначення) щасливим спадкоємцем, продовжувачем і
збагачувачем школи досі самотнього й досі вповні не-
доціненого Самійленка. Шкода, що рамки статті не да-
ють місця цитатам: суцільно закінчені і переважно „сю-
жетні” твори Риндика треба б цитувати в цілості.
Справжнім родичем Близька на еміграції являєть-
ся, безперечно, бл. пам’яти Микола Чирський (26. II. 1942),
якого збірка вибраних поезій, на щастя, вспіла вийти
(„Емаль”, Прага 1941 у в-ві „Пробоєм”). Кажемо „на
щастя”, бо кожен, хто знав покійного, пам’ятає, з якою
492
бравурною недбалістю ставилася ця чарівна людина до
своїх рукописів взагалі, а віршів зокрема.
Та сама, що й у Близька, нетрадиційність, та ж,
що й у Близька, жадоба обріїв, той самий південно-
морський темперамент войовника. (лише в більш вишу-
каному — у Чирського — виданні), та сама жагуча за-
коханість в житті і та сама нехибна вірність одній ідеї.
Тут, з браку життєписних даних про Близька, обрива-
ється аналогія...
„Дні мої —: мої сонети” — цей Вайлдівський афо-
ризм Чирський, як ніхто інший, міг би з повним правом
взяти собі за девізу. І хоч його сценічні речі, його блис-
кучі фейлетони, його зовсім непересічні вірші — могли б
(кожний рід творчости зокрема) запевнити йому літе-
ратурне ім’я в літературі кожного народу, — все ж,
в зіставленні з його бурхливо-змінним, блискучим, та-
лановитим життям — літературний дорібок його, в очах
його приятелів і сучасників, видається блідим шкіцом
нездійсненого. Шкода, що Чирський не писав щоден-
ника (він не мав часу на такі „сентиментальності”), бо
тоді б, крім „Щоденника” Башкірцевої, європейська лі-
тература — кажемо це з цілковитою відповідальністю
— мала б ще й „Щоденник” Чирського, може ще ціка-
віший і голосніший, аніж славнозвісної нашої землячки.
До речі, в їх психіці, в їх духовості є той самий спільний
стиль.
Недарма Дон Кіхот, „в залізо сталости закутий” —
улюблена, майже маніакальна тема Чирського. Лицар-
ська вірність Дамі („Кам’яній Мадонні”), лицарство вза-
галі, щедрість „любовію безсмертного” серця, однаково
гойного для Дульцинеї і для Альдонси (в якій він бачив
ту ж Дульцинею). І при тім органічна стилевість, вро-
джена Граційність кожного руху і кожного жесту. В па-
м’яті тих, хто знав його, залишилася назавжди струнка
сильветка „кабаллеро”, танцюриста, аманта, ваґабунди,
людини, що несподівано з’явилася серед нас, зійшовши
з якихось книжок чи полотен 17-18 століття. Буряної
493
осени покинув він батьківський дім в Кам’янці-Поділь-
ському і, по довгих мандрах еміграції, закресливши пов-
не життєве коло, до батьківського дому повернувся, за
тим лише, щоб умерти.
Навколо серця його сяєво,
як вколо лиць святих.
Щасливим, повторюю, збігом обставин ми маємо то-
неньку збірочку вибраних віршів Чирського, які прав-
лять, щонайменше, за розрізнені аркушики його нена-
писаного щоденника. І не вірмо гіркавій пораді поета
„не читайте мене: не треба”... Там є поезія, справжня,
що пече і ранить.
„Остання осінь” (Берлін 1940) Б. Кравцева, що во-
лею долі зазнав тепер еміграційного життя, являє нам
строгий добір його поезій за останні роки, роки, які
в розвитку творчости Кравцева становлять добу до-
стиглосте, поліття, прощання з бурхливою молодістю.
Шуміла молодість, як в застумах дібров
Шалений буревісний вихор, —
І кликала незважно й зично кров
На кожен змаг із негіддю і лихом.
Нежданно якось так в тім змагу молодім
Стужавіли, змужніли роки:
І звів я, вивершив мій дім
Де гул вітрів, розстай доріг широких.
Це основний мотив збірки, що протинає, за деякими
вийнятками, майже всі речі в ній. Майстерність Крав-
цева в ній поглибилась. Образи набрали ядерности й
пластичносте. („Виходить в сад у чорній рясі вечір”).
Мова стала прозора, як достигле вино, і, як вино ж,
міцна. Зокрема треба підкреслити лексичні надбання,
що довершують віддавна вже розпочатий в цім напрям-
ку вдячний труд автора, згадати хоча б попередню збір-
ку Кравцева „Сонети й строфи” (1933).
494
Кравців з кожною збіркою збагачувався, поширю-
вав свій поетичний овид і ось в „Останній осені” вже
маємо ліро-епічні почини („Сімнадцятого року”, „Мати”)
і білий, „епічний” п’ятистоповий ямб. А слово обважніло
справді, як достиглий плід, заховуючи одначе в своїй
ваготі вже дозрілу енерґію, якою автор оперує з свідо-
містю майстра. Ці здобутки Кравцева може найвираз-
ніше позначилися на вийнятково конгеніяльнім перекла-
ді з Рільке („Хлопець”).
От тому-то, коли обертаєшся до наступної публіка-
ції Кравцева „Під чужими зорями” (Берлін, 1941), за-
знаєш певної дози несподіваного розчарування, так, ніби
крива розвитку поета, що невпинно йшла вгору, раптом
затрималася і... затремтіла від надмірної напруги. І може
вся невдача цієї ліроепічної емігрантської подорожі
(і роздумувань, з нею зв’язаних) полягає на тім, що
автор обрав собі формою —
„Чумаків” солодкий восьмистих,
цебто октави. Теоретично беручи, вибір зроблено пра-
вильно. Але, практично, автор не подолав труднощів
октавової строфи, не збагнув її таємниці, спокусився —
на октавах Рильського — їх ілюзорною простотою, за
якою ховається складна і трудна внутрішня гармонія,
ба, навіть імманентна октаві „ідилічність”.*) І дивно,
що осягнувши немалий рівень майстерности, Кравців,
тим разом, не розрахував своїх спроможностей, і не
тільки побачив в октавах нагоду до віршової балакли-
*) Ця „ідилічна” гармонійність, що лежить в самій природі
октави, зумовила й строфічну невдачу „Проклятих років” Ю.
Клена; октавами \пе можна описувати ані війн, ані катастроф,
ані трагічних подій, чи навіть трагічних переживань. І Риль-
ський, по Франкові, найліпший у нас майстер активи, був завсіди
свідомий цього. Тому його октави — завше ідилії.
В листуванні з приводу „Проклятих років” (ще перед ви-
друкуванням їх у „Вістнику”) Юрій Клен визнав свою невільну
помилку у виборі строфічної форми для своєї поеми, яка спо-
чатку була задумана як короткий уривок і лише, в міру праці
над нею, розрослася.
495
вости, а й понадто забув, що октава вимагає точних
рим і, щонайменше, строгого дотримання однакової кіль-
косте стіп, себто постійного метру.
Наслідком цього автор у своїм творчім замірі про-
махнувся, і затрачений немалий письменницький труд
не виправдав себе.
III.
Творчість Т. Осьмачки ніколи не надавалася до
легких визначень і універсальних формул. Тим більш
не надається вона в його останній книзі „Сучасникам”
(Львів, 1943), бо ж його більш як 20-літню творчу путь
ціхує систематичне затрачування тієї монолітної су-
цільносте, що така яскрава була в першій його збірці
„Круча” (Київ, 1922). З приводу тієї першої збірки, що
кінчалася величною до гіперболізму апотеозою народу-
— ратая, писав ще старий Єфремов:
„Щось з ґрунту, міцне і сильне, з вузлуватим ко-
рінням у глибині матері-землі, органічне, а не нажиро-
ване чується у цього молодого поета. В Осьмачки так
рясно образів, грандіозних та заразом і надзвичайно
простих, що вони аж його самого побивають, гнітять.
Це якась Грандіозна сила фантазії, що навіть буденні,
звичайнісенькі речі повертає на таємну символіку, пов-
ну похмурої якоїсь величносте.”
(„Іст. Укр. Письм.” II. 377).
По „Кручі”, де жадної розщеплености духа ще й
не відчувалося, йдуть „Скитські вогні”, „Клекіт”. І кож-
на книжка, і кожна річ Осьмачки фіксують поглиблен-
ня тієї розщеплености, викривають дивні зриви й роз-
риви його творчої путі, дивні моменти творчої охляло-
сте, коли від колишніх „грандіозних образів” залиша-
ються якісь покорчені тіні, а від колишньої біблійної,
мовляв Єфремів, суцільности мови залишається своє-
496
рідна, спазматична недорікуватість і де-далі все більш
незнайомий і дивний, надтріснутий і мутний голос.
Трудно нам ставити якісь гіпотези і розгадувати
цю загадку Осьмачки. Останнє чвертьстоліття в житті
нашого народу й Батьківщини надто достарчало й до-
старчає Причин для постання тієї чи іншої психічної
травми у вразливих душах.
Ми бога бачили, такого бога,
Що віти похилилися в журбі.
(Марко Вороний)
Сотні расово-слабших людей, ламалися в совєт-
ськім арсеналі тортур, як сухі стеблини. Расово міцний
син села, Осьмачка, витримав майже чвертьстолітнє ка-
тування з якоюсь нелюдською витривалістю. І от лише
стратив плинну „мову богів”, зробився „косноязичним”,
як хтось, хто пережив великий струс, катастрофу, „по-
вернувся з того світу”.
На що ти викинув, сизохребетний степе,
Мене на трудний камінь вулиць городських?...
Бо нині думи чорні і стожалі
Гарячий мозок підняли в логві із дна
І з його кров тече на дальні далі
Туди, де клубляться грядущі времена...
Мов гади мокрі, лазите ночами
По сонних вулицях, у затінках споруд
І сочите туди шпигунськими очами,
Де з вікон дихають і затишок, і труд...
І чи мені вітати, гей, часи летючі,
Коли великий хаос будиться в віках,
Коли і небо висить у космічній кручі
Вже на останніх змучених зірках?...
(„Скарга”).
32
497
Ця скарга часом дихає такою „шекспірівською”
правдою, такою аж велетенською силою болю, таким
аж „космічним” розміром трагічности, що блідою ви-
дається поруч з нею найбільш упорядкована чи стилі-
зована „література”.
Розуміється, така поезія сприймається не легко.
Вона виснажує читача, або й зовсім відштовхує. Така
поезія вимагає дозування, або й протиотрути.
І цією протиотрутою є, передовсім, наша неоклясика.
Українське Видавництво зробило, справді, коштов-
ний подарунок суспільству, а одночасно й добре куль-
турне діло, перевидавши (й доповнивши) „Камену”
(Львів, 1943) Миколи Зерова, проводиря й фундатора
Київської Школи, центральної постаті в культурнім
процесі останнього чвертьстоліття на терені України.
Збільшений інтерес поцейбічного суспільства до осо-
би й доробку Зерова, свіжо видана його книга критики
„До джерел”, систематичний друк і передрук його нових
сонетів з, на щастя, зацілілого манускрипту його „Сон-
нетаріуму”, врешті прекрасна вступна стаття до „Каме-
ни” С. Гординського — звільняють нас від обов’язку
ще раз зупинятися на особі й творчості Зерова та ци-
тувати його неперевершені в своїй досконалості строфи
сонетів, гексаметрів і олександрин.
Скажемо лише, що такого підручника смаку й сти-
лю, такої скарбниці слова, такого пам’ятника культури
може нам позаздрити не один нарід. Перекладова ж
частина „Камени” являє першорядну хрестоматію рим-
ської античної поезії не лише для студента філології,
а й літературознавця. Світ „Камени” — цілковита про-
тилежність тьмяним зривам і корчам емоціональної „діо-
нізійської” творчости. Є то світ, де панує ясність, лад,
логіка, міра, гармонія. Є то світ соняшного Аполлона
і його Муз. Ім’ям одної з них і назвав Зеров свою книгу.
Книга поезій Юрія Клена „Каравели” (Прага, 1943,
стор. 142), найближчого сотрудника й одного з „Грона
п’ятірного нездоланих співців” (славнозвісний сонет нео-
498
клясика М. Драй-Хмари) — то якби додаток, якби нату-
ральне доповнення „Камени” Зерова. Тематично в книзі
Клена (що вже від десяти літ е на еміґрації) може менше
антики й античности — за рахунок української історіо-
софії, європейського середньовіччя і „фавстівських” тем
Заходу. Але дух його творчости, серед катаклізмів і
есхатологічности нашої доби, мужньо намагається зали-
шитися в сфері, сказати б, неоклясичної ортодоксії
колишньої Київської Школи.
Розуміється, це річ не легка, але тим більш достойна
і почесна. І в цім змаганні Ю. Клен, назагал, залишається
переможцем, знаходячи завше більш або менш адек-
ватну формулу для найбільш драматичних образів бі-
Жучої історії й буття.
Тут не місце на ширші роздуми над книжкою, —
відсилаємо читача до неї самої, певні, що вона не розча-
рує ані формою, ані змістом, які, мимо строго неокля-
сичної постави автора, є й багаті, і різноманітні і, при
усій своїй клясичній стриманості, повні внутрішнього
динамізму (незрівняна „Софія”).
Зацитуємо лише кінець останньої речі („Символ”,
в якім Клен подає прекрасну легенду про короля Да-
нила) :
Коли ти грієш між своїх долонь
З землі піднятий жолудь випадковий,
Невже крізь шелест трав і квітів вонь
Не чуєш ти лісів майбутню мову,
Птахів тривожний крик і звіря рев?
Коли твій нарід лихо поневолить,
Не кутай скаргами твій рідний край,
Сховай для засіву насіння голе.
Дрімає в темній шкаралущі жолудь:
Погрій в руці його, тули до чола,
Вслухайся, як росте прийдешній гай.
32*
499
Ці рядки хіба найстисліше характеризують твор-
чість Клена.
Перегортаючи надзвичайно культурно видану книгу
Леоніда Мосендза „Зодіяк” (видавництво „Колос”, Прага,
1941), що являє суворо дібраний поетичний дорібок цього
незвичайного письменника, переконаєшся, якою легко-
важністю було б віднести Мосендза, наприклад, до нео-
класиків. Хоч покуса — при поверховім читанні його
віршів — велика вже одним тим, що заощадила б труду
критикові-клясифікаторові. А треба відразу ж остерегти
всіх аматорів „легкої поезії” чи „віршиків” (бо у нас,
на жаль, не брак і того роду читачів) перед недостатньо
глибоким відношенням до цього, цілком відокремленого
— в цілій генерації 20-их років — поета. Скажемо —
„клясичність” (хтось вже вжив цього окреслення), але
під цією клясичністю криється лише велике опановання
зовсім не „класичного” темпераменту. Скажемо — „ін-
дивідуалізм”, отже й „романтичність” (за це промовля-
ла б тематика), але ніхто в нашій поезії не має такого
почуття відповідальности за слово, такої ієрархічної
здисциплінованости і такого яскраво конструктивного
характеру, як саме Мосендз. Скажемо — „сухість, схе-
матичність”, але треба бути дуже нечулим, щоб не від-
чути під тією „сухістю” високої напруги духової елек-
тричности, а в тій „схематичності” не побачити відваж-
ної філософічної мислі.
Засяг Мосендзової мислі — широчезний, часом, „кос-
мічний”. Цей учений хемік є справді, як це вже давно
зауважив Мухин, поетом фавстівської теми, що зовсім
не суперечить його глибоко вкоріненій національності,
кровній, „вояцькій” зв’язаності з Народом і Батьків-
щиною.
Се — Слову, марнотравному сину
моїх студених уст і вогняного,
пожежами неспаленого серця,
прийде пора зустрінутися з Чином,
500
щоб справдити погрозливі пророцтва
гукавшого невтомно у пустелі,
і збудженій, розореній надії
офірувати міць свою і пристрасть...
Зокрема варто познайомитися з Мосендзом нашим
землякам з другої еміграції. Мосендз бо, і як поет, і як
прозаїк, ніколи не був популярним ані тут, ані, тим
більше, там.
Оксана Лятуринська, поруч О. Ольжича — це може
те найцінніше, що в ділянці найновішої нашої поезії
породила наша еміграція, як така. Обидва вони це вже
діти еміграції, це покоління, що на еміграції виростало
й формувалося. Тому чинник стилю грає в їх творчості
ролю визначну і рішальну. Нас, молодь 20-их років,
еміграція зустріла, все ж, 18-25-літніми і ми у вояцьких
наплечниках принесли якісь матеріяльні сліди Бать-
ківщини, а у грудях ковток рідного повітря. Вони ж
виростали в умовах емігрантського „кессону”, в стисну-
тій атмосфері гострого історизму.
Тому поезія обох — реконструкція Княжої Руси,
у Лятуринської — льокалізованої на рідній Волині,
в Ольжича (археолога з фаху) поширеної в глиб пра-
історії. Але треба одразу ж застерегтися, що ані в пер-
шої, ані в другого та Русь ніколи не сплощується в сти-
лізацію. Бо обох поетів ціхує висока прикмета осягнення
національно-мистецького стилю в справжнім значенні
цього слова.
Друга збірка О. Лятуринської, „Княжа Емаль”
(Прага, 1941), становить стилеву цілість і зовнішньо і
внутрішньо, починаючи від обгортки і кінчаючи остан-
нім рядком. Говорити про її мову, строфіку, образовість,
майстерність — це значило б говорити самими супер-
лятивами, і читач може б не повірив нам „на слово”.
Варто, отже, переконатися йому особисто. Наразі лише
одна сторінка:
501
Не царських одягів, прикрас
престольних божеських Софії.
На це ми не піднімем вії
і цим не виникне в нас пря.
Долоня в нас — тяжка, тяжка,
гне, граючися, візантіни.
Зір пожадливий наш і синій,
Ромеє, волить, що й рука:
двогострий меч, червоний щит,
шолом на виголене тім’я.
Як благословив давніх римлян,
Христос і нас благословить.
(„Святославичі”).
„Вежі” (Прага, 1940) — друга збірка О. Ольжича
— якби не має, поза авторським майстерством, види-
мого зв’язку з попередньою збіркою його „Рінь” (1935).
Але, хто вслухався в ідеологічну музику „Ріні”, той
зрозуміє, що саме змусило автора, в пошукуванні „ду-
хових веж” в нашій сучасності, заризикувати такою те-
мою, як знана подія 1932 р. в Городку. Існує стара
максима мистецької творчости: подія, щоб бути уйнятою
в мистецтві, вимагає певного віддалення в часі, певної
перспективи. Автор поступив інакше. Чи з точки погляду
поезії Ольжич зробив правильно, чи поповнив помилку,
— сучасникові цього судити не дано. Оцінити вартість
„Веж” — цього ризиковного експерименту в історії на-
шої поезії — зможе лише майбутній літературознавець,
що матиме перед очима необхідну перспективу.
Сучасник може лише відмітити, що, поза певним
зодноманітненням ритму й спрощенням засобів, і в цій
збірці бачимо Ольжича, що аджеж зайняв був своєю
„Рінню” визначне місце в нашій поезії:
О, думка, що тіло без жалю руба,
Що очі й уста твої сушить.
Архангельська срібноголова труба
Гремить крізь простори і душі.
502
І мертві встають, і шукають хреста
їх очі розчахнуто-тьмяні.
Встає, наче поросль струнка і густа, —
Страшне покоління титанів.
(XXII, стор. 35).
IV.
Ми застереглися на початку, що говоритимемо ли-
ше про видимі прояви поезії за останні три-чотири роки.
З тих дат, що стоять під окремими віршами в розгля-
нених збірках, видно, що вірші ці, лише як вийняток,
поставали по р. 1939, отже саме іпіег агша. Що постало
чи постає в нашій поезії саме в цих роках і місяцях —
ми не знаємо, або знаємо дуже мало. Можна лише по-
зволити собі на досить правдоподібну гіпотезу, що, коли
й не постає тепер щось мистецько-оформлене й довер-
шене, то напевно щось в поезії нашій зріє, бо вагітність
цієї доби відчувалось надовго перед 1939 р.
На закінчення хочеться відмітити факт, який, не
маючи раціонального зв’язку з майбутнім, пов’язаний
з ним якоюсь недовідомою залежністю.
В ч. 8 „Наших Днів” (серпень 1943) опубліковано
було недруковану поезію Лесі Українки такої страшної
сили вислову, такої пророчої далекосяглости (датовано
р. 1904) і візійности, що справді, віддавна вже поезія
наша не видала такого стрясаючого твору і, одночасно,
твору такої клясичної довершености, як цей. Це справД*
якесь посмертне, з того світу, посланіе великої поетки
до людей і поколінь нашої доби.
Поезію ту не можна розбивати. Але ми звернемо
увагу лише на цю її кінцеву і якби синтезуючу частину:
Який ми гріх вчинили проти Духа,
що він зламав свій заповіт великий
той, взятий з бою волі заповіт?
Так доверши ж до краю тую зраду,
503
розбий, розсій нас геть по цілім світі,
ачей тоді журба по ріднім краю
навчить нас, де і як його шукати.
Тоді покаже батько свому сину
На срібне марево у далині
і скаже: „Он, земля твого народу!...”
І може дасться заповіт новий,
і Дух нові напише нам скрижалі.
І з’являється одна мисль-здогад, що випливає при
читанні цих віршів сама собою: чи все те, що пережи-
ваємо тепер, як нарід, — не є одним великим Ісходом
саме по „нові скрижалі”? Чи не є одним великим Чи-
стилищем саме за гріх, що „ми вчинили проти Духа”?
І поезія, що завсіди у нас стоїть „на сторожі”, освіт-
лює морок і вказує путь, як і завсігди.
11. XII. 1943.
З ЗАКАРПАТСЬКОГО ПАРНАСУ
Ґренджа Донський: Тернові квіти полонин.
Поезії. Д. В. У. 1928, стор. 68.
Зореслав: Зі серцем у руках. Книжка поезій.
Ужгород 1933, стор. 56. В-во оо. Василіян.
Треба хоч трохи знати обставини в тій країні, що
є вітчиною авторів і, здається, головною темою творчо-
сти обох.
Для наших „соборників” справа донедавна була,
натурально, дуже „простою” (символом цієї „простоти”
може послужити хіба, посмертна вже нині, марка Д. В. У.
на першій збірці). Дійсність, розуміється, є значно склад-
нішою.
Перш за все т. зв. Прикарпатська Русь є ще й досі
504
країною мадярської культури. Носіями і агентами
цієї культури є — місцева „русинська” півінтеліґенція
і жиди, що складають в той же час соціяльно-пануючу
верству з усіма специфічними наслідками такого пану-
вання. Досить сказати, що ще донедавна найяскравішим
знаряддям цієї верстви були одночасно: 1) горілка (корч-
ми) і 2) комунізм (дух Белі Куна ніде так не відчува-
ється, як по місцевих резерватах). Горілка плила з чи-
сельних корчем і деградувала населення фізично, а бе-
лякунівський „комунізм” (теоретично — Москва, фак-
тично — Будапешт) утворювали з місцевого населення
такий моторошно-чорний хаос, що похопити його й
оцінити можна було лишень на місці. Слова — безсилі.
В результаті, молодь 13-15 років робить вражіння
9 - 10-літніх дітей, часто з яскравими рисами дегенера-
ції, а відсоток „комуністів” кілька літ тому доходив
по селах до 80, при тім головами місцевих „партфілій”
були... церковні старости. Вся ж так звана інтелігенція,
в умовах комбінованої москальофільсько-мадярсько-со-
вєтської пропаганди і штучно консервованого „язиково-
го хаосу” не лише говорить і мислить по-мадярському,
а і просто дихає (і зідхає) мадярщиною. Мадярська бо
культура, звичайно в найгіршій („кресовій”) своїй ін-
терпретації панує у всім, а культура того народу, що
має на Закарпатті державну владу, в ліпшім випадку
— перебуває там в стані колоніяльної ізоляції, в гіршім
— льокалізується по адміністраційних установах. Зали-
шається до цього додати добре знані національні риси
тубильців і вбожество віками каліченої місцевої півінте-
лігенції „карпаторуськіх русинів”.
Отже, умовини, серед яких зродились поезії обох
авторів, належить окреслити, як квінтесенцію історич-
них недомагань цілого етнографічного обшару україн-
ського, скупчених на найдальшій його західній окраїні.
Вступ цей був необхідним тому, що підходити до
цих двох книжечок формально, з критеріями сучасної
української літератури, — було б досить тяжко й нера-
505
ціонально. Матеріал вміщений в збірниках є занадто
сировий, занадто ще не література (за винятком Зоре-
слава). Але, власне тому книжечки ці набирають харак-
теру культурних документів і — на тлі Закар-
паття — матимуть певне історичне значення для цілої
української літератури.
Хай вірші Ґ. Донського ще не є „літературою”,
але в їх старомодності й наївності, так невластивих на-
шій добі, пульсує справжнє, безпосереднє чуття, щи-
рість без ґриму і фризури. Є вони на багатьох сторінках
збірника правдивою поезією, таким рідким у нас явищем
серед десятків книжок з марним псевдонімом: „поезія”.
В цім полягає вага цієї, може й малолітературної,
маломистецької, але багатої органічним життям — кни-
жечки.
І — як це не парадоксально — може, власне, в п ро-
зові й автобіографії (на початку збірника) міститься
поетичний фокус книжечки: в ній бо розгорнена най-
сильніша тема автора. Є вона просто поемою. В авто-
біографії Ґ. Донського відчуваються елементи, що з них
виросла творчість Стефаника й Черемшини (особливо
цього останнього), елементи такі яскраві й такі невла-
стиві решті нашої літератури, елементи, що на їх місце
походження має монополь, здається, тільки Карпаття.
Це, в першу чергу, якийсь дуже своєрідний і, в останнім
сенсі, все ж таки оптимістичний сарказм, вірніш
гумор-сарказм. У Стефаника більше другого й менше
першого, у Черемшини — навпаки, з великою доміш-
кою ясного, часами переможнорадісного ліризму. Треба
думати, що основа цього гумору-сарказму — одноцільна,
різниця лише в барві, в тембрі. Ґ. Донський ще не во-
лодіє ані сарказмом, ані іронією — занадто ще він не
„літерат” для цього, але саркастичний гумор, як без-
посереднє чуття, квітне в цій прозовій речі настіль-
ки, що варто було б авторові більшу звернути увагу на
прозу, як літературну форму. Може це, не шкодячи
506
його віршовій творчості, розкрило б перед автором нові
й несподівані для нього перспективи.
Шкода цитувати автобіографію, — в її мелодію треба
вслухатися, а уривки нічого не дадуть. Підчас читання
її в пам’яті бренить неповторно-прекрасна Автобіогра-
фія Черемшини. Лише одно наведу: „Ми зісталися на
тому шляху, де були перед п я т ь с т о роками”. Це
може найстисліша характеристика Закарпаття.
Панування „корчмарської аристократії”, дійсно, ро-
бить з нього шматок українського ХУІ-ХУІІ ст., дивно
законсервованого в культурнім оточенні Середньої Ев-
ропи XX ст.
Вірші Ґ. Донського, повторюю, нерівні у виконанні,
можна цитувати хіба в окремих уривках. Ось вони:
Посилала до сусіда,
В його сад, у його млин, —
Чи то соли позичати,
Чи грушок там попрохати...
— Не піду я, серденятко,
В мене трохи гордий батько,
А я його син.
(„Ми нужденний хлібець їли”)
Провідники народу —
Статистами в панів
(„На березі пустому”)
Тож внутрішньо умотивовано звучить дещо пате-
тичний і зовсім несподіваний висновок:
Хай з вас, полонини, загудуть вулькани,
Будьте нашим гробом, огнями кидайте,
Огнями кидайте, морем заливайте!
(„Ой високі гори”).
Така — дуже побіжно — гамма лірики Ґренджі Дон-
ського.
Щоправда в цій книжечці е також і „але” — ложка
507
дьогтю, що псує світлий мед щирости й простоти. Сам
факт видання її бувшим „ґосударственним іздатель-
ством” України пояснює нам цілий ряд „робітників”,
„клясових ворогів” і славнозвісних „панів”, що потра-
пили до ліричного словника автора. Книжечка видана
була 1928 року. Багато подій сталося від того часу і автор
напевно перейшов давно вже „радянофільський” (такий
своєрідний на Закарпатті) етап своєї біографії... Не зай-
вим може буде застереження хіба лишень щодо кано-
нізованої в старій Україні метафори „панський”. Ви-
найдена „народниками”, свідчила вона про певне не-
знання аристократичної, панської психології нашого се-
лянина, який добре знає, що успішна боротьба проти
„панів” полягає в тім, щоб самому стати паном. В куль-
тивуванні слів „пан” і „панський”, як окреслень нега-
тивних, — лежить фатальна помилка старої української
інтелігенції. Неварт її повторювати навіть на „древнім”
Закарпатті. Тим більше, що власне там традиційні на-
магання ворогів зідентифікувати національний рух з со-
ціяльним радикалізмом „диких” селян набирало такого
характеру, що в рр. 1926-28 українство було майже си-
нонімом „комунізму”.
Та часи ті на Закарпатті минули.
Про це свідчить хоча б сама назва видавництва на
книжечці другого поета — Зореслава. Його вірші ви-
дали оо. Василіяни.
Оо. Василіянам належить щира подяка від кожного,
кого обходять справи нашої літератури, за видання вір-
шів Зореслава, тим більше, що вірші ті не представля-
ються, назагал, як — виключно „католицькі”.
Тематична і чуттєва скаля автора є досить широка.
Патріотична нота бренить, часом, досить войовничо. Сло-
ва „меч” і „кров” повторюються місцями занадто часто,
навіть на шкоду стилю. Аматори злободенних етикеток
(напр. з місячника „Дзвони”) не завагалися б прикласти
Зореславові страшне тавро „націоналізму”.
В особі Зореслава Закарпаття має інтелігентного і
508
культурного письменника-фахівця. А така постать на
тлі Ужгороду є цілком новою. Збірка „Зі серцем у ру-
ках” не є плодом молодечого аматорства чи відважного
дилетанства. Не є це також безпосереднім (хоч би й
незграбним у вислові) проявом поезії, що не знайшла вла-
стивої собі форми. Ця, дещо бліда, трохи засушена май-
же бездоганною версифікацією і потенціонально ще
слаба, збірка є одначе літературою зі всіми плю-
сами й мінусами, що містяться в цім двозначнім окрес-
ленні.
Для „випробуваного” читача в віршах Зореслава
миготітимуть знайомі й давно знані образи й слова, —
не то Олеся, не то Черкасенка, не то (але дуже рідко)
Тичини („День у далі тоне-тане...”, стор. 15). І це не є
так зле, особливо на Закарпатськім ґрунті — як нам
здавалось би. Працівник літератури в своїй діяльності
завжди підсумовує попередній культурний дорібок,
а для Закарпаття підсумовувати й популяризувати ще
дуже багато дечого належить.
Але, підсумовуючи добу 1905-1920 рр. нашої поезії,
Зореслав, в міру своїх ліричних можливостей, стара-
ється її перетопити по-своєму, дати свій власний вираз,
а не йти в напрямку найменшого опору слизьким шля-
хом епігона.
Конструкція строфи, словництво й впорядкованість
синтакси — такі, що їм міг би позаздрити не один з лі-
тератів поза Закарпаттям. Зореслав потрапив надати
своєму мовному матеріялові виняткову (не лише для
Закарпаття) звинність і гнучкість. Деякі вірші його,
особливо стилізації народніх пісень, роблять цілком сві-
же вражіння. Але молодий автор понадто виказує знач-
ну насиченість рядка, ляпідарність і емблематичність
образу („з кервавим серцем у долоні”, „І на хресті своїх
надій конає”).
Досягнення автора в царині строфіки, так каноніч-
ної, як і оригінальної, теж значні. Збірка має навіть
фігурний вірш (стор. 29), що ним Зореслав, здається,
509
єдиний серед сучасників, нав’язується до києво-моги-
лянських традицій. Але найбільшою перемогою автора
є, безперечно, сонет (стор. 41-42), якого не лишень зов-
нішню форму, а й внутрішню, динамічну суть — поет
збагнув і опанував. Ось терцети першого сонету:
На терня впали мої гарні льоти,
Я ждав останнього, я ждав Голґоти,
Та раз ще міць усю зібрав і вмить
Мій ворог на шляху упав під ноги...
Іду, співаю пісню перемоги,
Іду безсилих на шляху кріпить.
А ось афористичний уривок з другого сонету:
Ви є людьми лише в борні, в горінню,
Охлялі духом — се живі мерці.
Та є у Зореслава речі, в яких він переступає гра-
ниці „літератури”, осягаючи значної висоти справжньої
національної патетики й виказуючи немале напруження
почуття:
Не сійте безнадійний сум
І хмари чорнії зневіри
Співанням невольницьких дум
На струнах божеської ліри...
...Нового духа в них зложіть,
Нові серця покладьте в груди,
Новим життям їх запаліть,
Сотворте тих, що звуться люди...
...І станьте ви самі, як жах,
Неустрашимі як прокляття.
І будьте мов огонь і гнів,
Мов громи бур далекосяглі,
Вогнем промовте до братів,
Вогнем кидайте в душі спраглі!
(„Співцям”, стор. 46 - 47).
Це вже досягнення поета, не лише літерата. І ця
річ, як дві-три інших, промовляють за тим, що книжка
Зореслава, залишаючись помітним культурним фактом
510
в українському житті Закарпаття і вимовним літера-
турним документом у всеукраїнському літературному
процесі, є лишень етапом у розвитку цього надій-
ного, бо озброєного літературною культурою письмен-
ника і (хочеться вірити) справжнього поета.
Ці дві книжечки при всій своїй скромності — не ви-
падкові і варті пильнішої уваги. Ґренджа-Донський і
Зореслав в сучасній, ще слабій поезії Закарпаття, поезії,
яка щойно народжується, на мій погляд, являються
тими бігунами її, між якими вона буде формуватися.
’«33.
МОЛОДІ ПОЕТИ ЗАКАРПАТТЯ
Переді мною збірка двох наших молодих поетів За-
карпаття: Івана Колоса — Молоді мої дні (поезії,
стор. 65, Ужгород, 1938, в-во Тищенка) і Юлія Бортоша-
Кумятського — Кров кличе (поезії, стор. 62, Пра-
га, 1938, книгозбірня Пробоєм, ч. 2).
Книжки закарпатських авторів ще й досі трудно
обговорювати кожну зокрема, в відірванні від загаль-
ного образу літературного (й нелітературного) життя
Закарпаття.
Книжки ці — це скорше прояви, аніж вияви літе-
ратурного життя, скорше ознаки певних тенденцій в роз-
початім літературнім процесі, аніж довершені й повно-
цінні літературні факти.
Тому скорше була б намісці більша стаття, аніж
умовна форма рецензії, що завше спирається на більш
або менш широких загальних критеріях. Наразі обме-
жуюся до неї, застерігаючи собі право вернутись до моєї
теми пізніше.
Свого часу (див. „З Закарпатського Парнасу”) я дав
спробу охопити образ літературного Закарпаття й намі-
тити розвоєві лінії його поезії. Тепер, майже по деся-
тилітті, можна ствердити, що лінії ті зміцніли й вияскра-
511
вилися. Що більше, постали — попри них — такі, напр.,
явища, як сонети Федора Моґеша чи напружені строфи
Миколи Рішка, що носять в собі вже елементи синтези
й органічного „усамостійнювання”.
Рецензовані книжки виразно ілюструють поглиб-
лення й неперервальність власне тих ліній. Символічно
назвали ми їх в свій час „лінією Рильського” й „лінією
Тичини”. Родовід Бортоша губиться в імпресіоністично-
символічних сутінках (що їх Бортош вже, на щастя,
залишив за собою). Задивлена в формальні здобутки,
ретельна і навіть елегантна в виразі лірика Колоса —
ніби перегукується з київським неоклясицизмом.
Мимо тематики окресленої такими словами, як „бор-
ці”, „сурми”, „чин”, вірші Колоса наявно зраджують
подив їх автора для Зерова-Рильського, і то, власне,
Рильського в його епічних проявах (плинна закінченість
речень, характеристичні дистихи й навіть октави). Лю-
бовно задивившись в київських майстрів, Колос навіть
не відчуває парадоксальности сполучення: медитаційно-
неоклясичної манери з бойово-патріотичною тематикою.
Але нераз ризиковний „рильськізм” Колоса дає неспо-
дівані для закарпатських традицій — зразки літера-
турної культури:
Великі давні дні і ти, безсмертна славо,
Озвіться ви до нас — наслідників лукавих —
І приспані в серцях збудіте почуття,
Пригадуючи нам дідів вільне життя.
Нехай хоч нині ми тут, на горі Чернечій,
Згадаємо старі, та незабутні речі
Про князя Федора, про лицаря-борця,
Що без вагання меч у дужі руки взяв...
Та все ж таки, віддаючи належну пошану шляхет-
ному й плідному учнівству Колоса, треба віддати пер-
шенство тим сторінкам і рядкам його збірки, де поезія
проривається, перемагаючи і формальні набутки,
і загіпнотизованість Зеровом. Це там, де Колос іде без
нічиєї, очевидно, допомоги і знаходить самостійні шляхи:
512
Ранкові тумани вітрилом
Напну на Карпати-човни (стр. 23)
Або:
Буйний вітер з понад Тиси
Прямо поведе, (стр. 27)
Або:
Така душа за ніч розгорне крила
І чином ранішним здивує світ. (стр. 18)
Бо в цих відкриттях, а не в покірливім (хоч і ко-
риснім) ступанні в достойні сліди учителів — майбутнє
Колоса. До того майбутнього він, на мій погляд, вже го-
товий, коли може так чути й бачити:
І співають вівси: зростемо ми,
— До мети йду — шепоче вода.
Розкривається нам невідоме:
Українська земля молода.
Уважаємо, що Колос є вже досить озброєний фор-
мальними середниками. Дальше поглиблення „літера-
турности” й специфічно неоклясичного, розхолоджую-
чого роздуму — грозило б розростом, вже й тепер де-
не-де „лисіючих” прозаїзмів, грозило б стабілізацією
вже й тепер помітних моментів епігонізму.
Ю. Бортош Кумятський — постать менш прозора
і значно складніша в порівнянні з закарпатськими пред-
ставниками формізму. Бортош — не дебютант. За ним
вже кілька збірок, починаючи від наївних і незарадних.
Пройшов він також через дивовижну, самотужки май-
стровану метрику та строфіку, через добу „соціяльних”
заінтересувань і т. і.
Бортош ще й досі, себто по яких десяти роках лі-
тературної чинности, не є вільний від найелементарні-
ших про гріхів щодо ритму і рими (римує — в сонеті!
вогні-землі і пітьмі — відвічні). В віршах його ще й досі
змагаються коломийкова метрика з книжною. Що до
техніки віршу і формальних кваліфікацій — Колос чи
Рішко (вже не кажучи про Зореслава), в порівнянні
з Бортошем, — віртуози.
33
513
А, мимо того, в збірці „Кров кличе”, все ж, по-
дибуємо поезію. Навіть частіш, ніж у згаданих авторів.
Є в ній не лише окремі образи, що ранять (найсут-
ніше в поезії), але й цілі вірші, навіть циклі (Осінь, Храм
у Богдані), що переливаються бравами, дихають жит-
тям, змушують забувати про друк і папір, про формаль-
ну недорікуватість автора, про „літературу” взагалі.
Враження таке, що автор живе на дикім відлюдді,
що він міцно й цупко вжився, вріс в закарпатську при-
роду і вона вдячно промовляє до нього безпосередньо
— властивою їй дикою, сильною, хоч дещо й коструба-
тою мовою.
Є в збірці й бойові вірші, міцні й щирі. Але не в їх
закликах вага збірки. Вона — в тих вибухах органіки
буття, де автор дотикається карпатської землі і де його
„косноязиччя” раптом розцвітає буйною палетою жи-
вих кольорів. Це — „спадає листя бронзовим жаром”, це
— „ходить сонце босоніж по горах”, це — „сідають
пчоли на сині сливи”.
Із вогнистого насіння
Породила нас земля — (стр. 31).
стверджує поет. І тому такий своєрідний оптимізм, не
дивлячись на все, і тому така певність:
Три вітри віють на варті
Трьох границь,
Рвуть недолю в лютім гарті
Силоміць, (стр. 34).
Загальне вражіння від двох останніх закарпатських
публікацій? Хочеться, на підставі небагатьох, але яскра-
вих моментів правдивої і оригінальної поезії в них,
ствердити — не без тривожної радости — певний факт:
що крізь ще не зовсім виразне, далеке від довершено-
сти й нерівне обличчя цих книжок вже прокреслюють-
ся, вже майорять перші ознаки власного стилю нашої
Срібної Землі.
1938.
514
ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ
29. VI. 1949. Від’їзд потягом рано до Бремен-порту.
Прибуття о год. 11-ій. Вступ на пароплав — год. 12-а.
Біля 4 год. ЗО хв. — відплиття. Хмарний день. Низьке
небо. Олив’яно-важкі хвилі.
Вночі між 11-ою і 1-ою досить поколисало. Але по-
щастило заснути „без наслідків”: для мене сон — зав-
жди найліпший лік від усіх хвороб, навіть морської...
ЗО. VI. Чудовий ранок — 4-а год. Меви. Тиша. Са-
мота на палубі поснулого пароплаву. Біля 11-ої год. —
входимо в Па-де-Кале. Цілковитий спокій — аж дивно!
Проходимо повз Дувр, не заходячи.
Біля 7-ої — вечеря. Спокійне (а це ж ще Ля-Манш!)
море, хоч починається туман. Він густішає: сирена що-
кілька хвилин, остерігаючи, гуде. Коло 10-ої — сон.
1.	VII. Прокинувся біля 6-ої рано від поважної „гой-
далки”, не лише бокової, ай — що гірше — повздовж-
ної. Кажуть, що ми на висоті Біскайської Затоки.
Справді, колисання міцнішає. І робиться все ґвал-
товнішим. Зараз (коло 9-ої) вісь пароплава підносить на
дуже великий кут. Снідаю в товаристві кількох витри-
малих (решта — суцільний шпиталь). І — як у мене це
нераз бувало — саме відчуття цього „шпиталю” і, го-
ловне, зв’язаного з ним нестерпно-специфічного запаху
— починає впливати незалежно від скаженіючого моря:
мене нудить... Значить треба зробити все, щоб не підда-
тися. Значить — на палубу. І — дивитись в небо.
Небо — чудове (ах, як би не ці занадто вже „земні”
запахи знизу!).
Год. 9.45. Будь щаслива, що Ти не тут! Чудова по-
года і... страшна повздовжна гойданина! При такій
погоді океан мав би бути як люстро. А він увесь розора-
ний хвилями, як велетенськими Гранатовими скибами.
Кольор: глибокий холодний кобальт.
Год. 6 веч. Надзвичайне переживання: порожня па-
луба, що підноситься й опадає на скажених кількамет-
33»
515
рових хвилях, і — ось раптом — П’ята Симфонія (ра-
діо!) серед буряного Атлантику — несамовите й неза-
бутнє враження... Спасибі, Бетовене!
Гойдає, ні, підкидає й вергає все вище й все нижче.
Не знаю, що робилося б з Тобою. Хворих — більш як
бО0^. Прекрасна погода, але одночасно лютий шторм і
гойдалка — страшенна.
Цікавий один сваток („східнячок”): їсть (в майже
порожній їдальні), дійсно, за двох дурних, аж ніби чути
— крізь шторм — як у нього за вухами лящить. Хто
він? Голова колгоспу? Бувший куркуль? Досить старий,
але жилавий і навіть статечний. Певно, „законопослуш-
ний”, але й хитрий до кісток.
Гойдає дуже. Дуже. Мене, все-таки, трохи „мутить”.
Якби так хоч чарочку віскі плюс Грейпфрут! Земляки
— на тлі навіть балтів — виглядають дуже печально.
...А я думаю: як би ходив за Тобою, кутав би Тебе,
носив би ліки і потішав як міг...
Бідні ті, що мають з собою малих дітей: страшно
бачити, як хворіє на морську хворобу дитина 2-3-4 років.
2.	VII. Ціла ніч — спокій. Спав міцно (утома й від-
пруження). Ранком — імла, запахи по вчорашнім... брр...
Чуюся дуже вичерпаним.
Між іншим, де-які „мудрощі по шкоді”:
а)	костюм — скорше теплий, грубий светер,
дощовий плащ;
б)	алькоголь (хоч офіційно тут заборонений)
з собою, як рівнож з собою — хліб, найліпше
чорний і черствий, та ще хіба... добрий кусень
сала;
в)	книжки — легкі (хіба, може, Конрад), та-
кі ж журнали.
На жаль — „мудрий лях по шкоді”. Та й, видно, що
не тільки „лях”.
Вчора неприємна розмова з лікарем-литвином (ду-
же зросійщеним) і його дуже типовою панюсею. Всі наші
лікарі (в таборах) такі-сякі й переонякі... Навіть така
516
свята людина, як др. А. Плітас, і той, виявляється, е
„злісний шовініст”...
Правда, є в тім щось в:д жіночих спліток, але...
Сьогодні о год. 9-ій веч. матимемо півдороги!
3.	VII. Неділя на океані, який, до речі, трохи зблід
в своїй кобальтовій тьмяності. Але він, дійсно, кобальт,
а не ультрамарин.
Год. 4.30 (8.30). Спокій цілковитий. Жадного похиту.
Погода добра, але й хмарна.
Яка досада, що не маю ані краплі алькоголю, ані
сухих овочів (морелів!), ані навіть чорного хліба.
Все ж, організм не легко принатурюється до такого
стану.
4.	VII. Год. 1-а (5.30). Жадного хитання. Погода пре-
красна. Настрій не злий, але не „святочний” (американ-
ське державне свято) — подорож вже обридла. А це ж
тільки половина!
Сьогодні був мобілізований на працю — прибирати
в каюті (д. великій). Носив відрами воду. Тяжко працю-
вати в духоті глибокої каюти — кожне зусилля обливає
потом.
Ходжу на години англійської мови. Серце трохи
„відчуваю”, але стараюсь про „інші речі” не думати...
Хоч земляки — на тлі інших „переміщуваних” народів
— вирисовуються все менш привабливо...
5.	VII. Год. 12.45 (7.00). Тепло, навіть гаряче, але не
душно, бо вітер досить жвавий.
...От і приходить сум за близькими — просто хоч
вий! Але сьогодні знову працював, як і вчора: репетиція
майбутнього (швабра, тепла вода й мило).
6.	VII. Год, 1 дня. Вночі почався дощ і шторм. Дуже
хитає, хоч трохи вже втихомирюється. Знову хворіють,
особливо жінки.
7.	VII. Год. 7 ранку. Останній день подорожі.
Вчора над вечір вщухло. Була чудова волого-тепла
океанська ніч. І Великий Віз на небі — був єдиним ста-
рим знайомим. Шукав Кассіопеї — дарма.
517
Сьогодні — хмарно. Океан виглядає не дуже обі-
цююче, цебто може бути гойдалка або й гірше. Але вже
все однаково. Жадних почувань: „Заснули думи. Серце
спить”. Тільки сум квилить десь на дні душі.
Год. 2 дня. Не було часу ані на чімсь зосереджува-
тись, ані чогось (з англійської мови) навчитись. Миле
ІКО робить все, щоб урізноманітнити наш уоуаее, ко-
ротше — не давати ані хвилини спокою своїм „арбайтс-
амтом”, який, певно, працював „за пляном” і всіма за-
садами „старосвітнього” колективізму...
8.	VII. Бостон-порт. Вчора ІКО зробило мені „остан-
ню прислугу”: призначило на працю в Ьеігіе Соттапсіо.
Отже — по трьох днях праці — сьогодні мав най-
тяжчу від 4-ої год. ранку: терли підлоги амоньяком
з милом — до одуріння.
Потім, допіру о год. З дня, висаджувалися і всаджу-
валися до потягу.
Ми підпливали до Бостонського порту над ранком.
Було дуже тихо і вже специфічно парно. Небо ясніло. Зір
майже не видно. Лише вогні великого міста блимали на
обрії. Це був кінець 9-добової плавби і вступ до Нового
Світу.
Почуття — дуже невиразні, думки якісь скуйов-
джені тривогою й невідомістю. Навіть інтуїція спить.
Від води підносились неприемно-парні запахи всьо-
го, лише не свіжости.
Все це було дуже далеке від спраглої радости: „зем-
ля!”
£ $
♦
Потяг Бостон-Нью-Йорк, люксусовий експрес з ши-
рокими м’якими каналами. За великими вікнами не зо-
всім звичайні краєвиди. їх незвичайність не в складни-
518
ках, що нічого несподіваного в собі не мали: от, безко-
нечні дільниці міста й міської периферії, от — зелені
перемежки поміж оселями, от — фарми, гаї, ліси, поля
— дивно забагнені, окремі господарства, трохи збіжжя,
багато озер, води.
Незвичайність краєвидів була в чім іншім, в їх ат-
мосфері, в стилі їх, в душі тих краєвидів.
Ліс — і раптом в нім осіннє-гніда пляма цілком ви-
сохлої групи дерев, що якось зловісно вжералася своєю
мертвотою в живу зелень цілости. Ось цілі пасма багон,
що тягнуться сумною площиною підмоклої, заквашеної
рослинности. Вражіння, що це нікого не турбує, не зай-
має, не обходить.
Потяг мчить, майже не хитаючись, з великою не-
европейською скорістю. У вагоні — тепла і холодна вода,
плюшеві канапи, широкий прохід. Але — зовні — все ж
дуже дивний, щоб не сказати денервуючий, пейзаж,
якого незвиклість навіть зформулювати трудно, бо вона
— не в „реаліях”, а в метафізиці його.
Врешті та формула знайдена: це гостре сполучення
немилосердно-потужної цивілізації з віддавна занед-
баною природою, з природою, що зробилася чимсь
зайвим, майже непотрібним. Ця цивілізація є остільки
міцна й себепевна, що вона має тенденцію сама ста-
ти природою, згірдливо вже навіть не зауважуючи
зацілілих решток переможеної нею живої природи.
І виникає питання: а що ж в цім всім людина? Де
її місце в цім зударі двох стихій (так-так, стихій, бо ци-
вілізація ця видається так само безособовою й безоблич-
ною потугою, як стихія!)?
* *
*
Наближаємося до Нью-Йорку. Згущуються сутінки
й згущуються оселі. Природа тут репрезентується лише
де-не-де деревами та квітниками біля одноманітних, од-
нотипних дерев’яних домиків-віль. Кількість вогнів
519
більшає — переважно червоних, зелених і синіх, що
творять примхливі світляні намиста — рухомі, нерухо-
мі й миготливі.
З громом врізуємося в місто. З ще більшим громом
проходимо тунель і от — „Пенсільванія Стейшен” —
моя кінцева стація.
Нервово-короткий перемежок часу (зустрічі, „виз-
волення” з під опіки допомогової організації і т. п.) і ми
виходимо з приятелем, але не на повітря: ми поринаємо
знову вниз, всідаємо до метра (сабвей). Я зауважую, що
це 33-я вулиця. їдемо довго і ось пором через ріку Гуд-
зон. Відчалюєм. Приятель мене обертає й показує назад
— справді, картина незвичайна, майже фантастична:
панорама нічного Нью-Йорку. Вона є загальнознана й
давно знайома з журнальних фотографій, цей химерний
контур хмародерів, але вночі, все ж, враження від неї
дуже гостре і — треба признати — несамовите.
Дивна річ! — Якоюсь тьмяною давниною повіяло
від цього нічного пейзажу, що являв якби гірський хре-
бет з міріядами простокутних вогників, розташованих
геометричними шерегами, — на тлі беззоряного неба,
що з ним майже зливалась масивна громада хмародер-
ного хребта. Щось істотно - древнє було в цім кам’я-
нім краєвиді. Щось від байок Шехерезади, але одночасно
щось від Інків і Ацтеків, щось від „царства Монтезуми”...
Можливо, що саме так мав виглядати старовинний ніч-
ний Вавилон.
$ «
*
Ми на другім березі Гудзона, а це вже інша держава,
інший „стейт”, отже ми, можна сказати, „за кордоном”,
хоч квитки наші залишаються дійсними й надалі і за-
садничих змін немає: ті самі — залізниця, будови, парна
нічна духота, що видається ще тяжчою по душнім і нер-
вовім дні.
Незадовго ми опинилися у відносно тихім, як би по-
вітовім місті (але реклями й рух ті самі, що й в Нью-
520
Йорку), знаходимо маленьку віллу — помешкання при-
ятеля. Коротка, переважно овочева, вечеря і — від над-
міру вражень — важкий, втомний сон...
І вже крізь хаотичне плетиво пів-думок, пів-обра-
зів, що згасали під хльороформом сну, півпритомна па-
м’ять зацитувала (чомусь?) старі Тувімові вірші про
те, що „на другій півкулі люди ходять догори ногами”.
Це певно, якось відповідало тяжкому атмосферному тис-
ненню. Вітрець доносив крізь вікно „дрогобицькі” запахи
нафти з сусідніх великих рафінерій Рокфеллера. Але
цей вітрець не облегчував тяготи атмосферного тиснення.
Сон був повний несамовитих снів. Так скінчився пер-
ший день.
* *
*
Ми в Нью-Йорку. Та сама дорога, лише денна й від-
воротна.
На поромі через Гудзон образ долішнього (півден-
ного) Мангаттану з хребтом хмародерів вже не мав в
собі нічого ані від казки, ані від давнини. В тверезім світ-
лі досить душного дня панорама виглядала прозаїчно й
майже нецікаво.
Яка, все ж таки, архитектурна монотонія — ці хма-
родери! Певно, є вони доцільні, мають свою логічну ге-
незу й раціональні підстави існування. Але, все ж, яка
аритметична механічність їх конструкцій і який неви-
багливий стиль, властиво, брак всілякого стилю.
Сорок чи шістдесят поверхів? — яка ріжниця. Можна
добудувати ще 20 чи ЗО поверхів — чи від того щось змі-
ниться в фізіономії будови? Думаю, що вавилон-
ська вежа, все ж, мала своє обличчя, і її проект був
твором, а не лише зіставленням обрахунків матеріялу
й коштів. Ні, не хотілося б мешкати в такім „домі”, як-
що тут можна ужити цього недоречного слова. Та й в
більшості, здається, в них і не мешкають: банки, фірми,
бюра, готелі.
521
*
Цікаво, що Публічна Бібліотека знаходиться саме
на 5 авеню, ц. т. на найбільш рухливій, найбільш велико-
торговельній і, взагалі, найбільш репрезентативній ар-
терії Нью-Йорку.
Будинок Публічної Бібліотеки витриманий в стилю,
притаманнім для того роду будов в Европі, себто — кля-
сичнім, з колонами, портиком, фронтоном і, очевидно,
малою кількістю поверхів. Будова велика, розложиста,
з власним парком, басейном, лавками в алеях.
Серед досить настирливих і строкатих реклям ма-
газинів, гарячкового вуличного руху, багатих бізнесових
закладів 5 авеню, „Паблік Лайбрері” являє собою не-
сподіване святилище книги в повнім розумінні цього
слова, і то, не лише розмірами своїми і багатством (бу-
дова вся виконана в мармурі), а також внутрішньою ат-
мосферою, що в ній відчувається напруженість духової
скупчености читачів і студіюючих, які переважно носять
на своїх обличчях яскраву печать інтеллектуальности.
До речі, щоденна фреквенція Бібліотеки — 8500 відві-
дувачів. Можливо, на 7.000.000 мешканців міста ця кіль-
кість не імпонує, але вона, приймаючи під увагу все, не
може бути уважана за малу. Більшість відвідувачів, як
видається на око, є професійні інтелектуалісти.
В Публічній Бібліотеці, припускаю, можна дістати
майже в с е з областе книги. І там, безперечно, можна
працювати.
Є й окремий Слов’янський Відділ, де легко можна
порозумітися напр. по-польськи. („Єстем з Коломиї” —
сердечно говорить один з урядовців).
*
Випадково потрапляю до Музею Модерного Мистец-
ва, де відбувається саме вистава знаного маляра Ф. Ко-
кошки (якого національність, мимо слов’янського прі-
522
звища, було б дуже нелегко окреслити, скорше всього
чеський німець або навпаки).
Про Кокошку, безперечного „модерніста” (хоч для
Европи вже досить „поважаного”), можна лише сказати,
що він, „мимо всього” (т. зн. обов’язкового епатування
й приголомшуючих ракурсів та кольориту), є малярем,
особливо в краєвидах. З портретами — гірше, вони більш
надумані, більш „плановані”. Є людиною творчого ґа-
тунку і надхнення. І на тлі „постійного складу” Музею,
де всевладно панують не лише Матісс і Пікассо, але й
давно забуті паризькі слави з часів першої світової вій-
ни, де тхне не для всіх стерпним задухом майже суціль-
ного цвинтарища давно похованих (або заживо гнию-
чих) знаменитостей, — полотна Кокошки видавалися
либонь єдиними, що від них віяло справжнім життям,
видавалися єдиним живим серед „модерної” мертвеч-
чини, зібраної, очевидно, з похвальною, історично-ката-
логізуючою метою.
Особливо огидне враження робить величезне „ре-
волюційне” панно Пікассо (виконане ним для червоної
Еспанії, ніби, як покута, що він сам — з причин надто
зрозумілих— не брав участи в „боротьбі”, як, в своїм часі,
і його советський двійник Еренбурґ). Тут професійне зну-
щання над нещасним глядачем переходить всякі межі
розперезаности, бо чогось більш нахабно - бездарно-
го трудно собі уявити... навіть серед спекулянтсько-
нахабної продукції Пікассо.
І, всеж, для вміщення тієї нудно-монотонної, на-
віть безкольорової (маестро, певно, так спішився, що не
вспів „пофарбувати” ляпанини) — знайшлося місце
(ціла стіна), і... гроші (аджеж маестро до наївних ідеа-
лістів не належить!).
Те, що, як кажуть знавці, в Музеї Модерного Мис-
тецтва публіка є завжди (хоч за вхід треба платити),
пояснюється хіба притаманною нью-йоркчанам вічною
гонитвою за сенсацією, за наймодернішою модерністю,
523
навіть і тоді, коли ця „сенсаційність” і „модерність” дав-
но у нас облисіли й спорохнявіли.
Але, як історичний перегляд найяскравіших
етапів упадку європейської плястики, як своєрідний па-
ноптікум і архів історичних документів, ілю-
страцій до історії європейської плястики XX століття,
нью-йоркський Музей Модерного Мистецтва — мас ве-
личезну вартість і певне наукове значення.
Особливе скупчення, своєрідну „систему” хмаро-
дерів творить на 5 авеню славетний „Рокфеллер Сен-
тер” з рестораном (французьким) посередині, водограєм
в постаті водоспаду і різними атракціями. Вражає ве-
лике багатство викінчення будови всередині... Але за-
гальне вражіння — якесь невеселе, „неокрилююче”.
В безпосереднім (якімсь аж символічнім!) сусід-
стві з „Рокфеллер Сентер” знаходиться катедра св. Пат-
ріка — патрона Ірляндії. Справді, контраст цей прига-
дує знані протиставлення духа і мамони, Бога і кесаря,
земне і небесне... Катедра є порівняно велика, розмірами
— типова катедра середнього європейського міста (вона
збудована в Готичній стилізації). Але в сусідстві 58-
поверхових рокефеллеровських будівель катедра св.
Патріка разом зі своїми вежами виразно „потопає”, за-
никає серед хмародерних каньйонів.
І це теж має свою мимовільну вимову.
Але вистачить увійти до середини храму, щоб за-
бути про всілякі зовнішні контрасти й антитези. Забути
про все, що існує за мурами притулку вічности.
Є тут скупчена, майже одуховлена сутінь, є тут
спокій, є „мир” і все те, що „не од міра сего”. І справді,
коли очі призвичаються до досить темного нутра храму,
вони несподівано зауважують кілька (їх всього три-
чотири) колінопреклонних постатей, що, без сумніву,
моляться.
524
І це моління у кількох кроках від галасу, руху, мож-
на сказати — бурі суєти, занадто земної, приземно-біз-
несової, що є наочним запереченням всякого духового
скупчення, — робить майже несамовите враження.
Схилені постаті. Сутінь, що її підкреслюють вогни-
ки лямпадок (вони не поодинокі, а являють цілий столик
лямпадок і таких столиків є декілька). Тиша. Моли-
товна тиша.
А за стіною катедри — хвилі зарозумілої суєти, бу-
руни суєти, що з сліпотою стихії підносяться десятками
поверхів.
Зловісно-безнадійна буря інстинктів, земного ро-
зуму і машин.
І катедра — серед цієї бурі — справді уявляється
кораблем.
Н. Й., липень, 1949.
*
12. VII. 1952 (по трьох роках). Перепливаючи щодня
Гудзон, перед панорамою Нью-Йорку уявляєшся собі
якимось Ґуллівером: всі ці будови й сама структура міс-
та нагадують чомусь будівлі термітів. Мимо цілої скомп-
лікованости, все це якесь елементарно-просте, майже...
стихійне. Тут немає і не може бути місця для Ьотте
ІіЬге’а. Тут не відчувається людини — взагалі.
...Часом, коли запалюються вогні, десь в старих про-
вулках нижнього Мангаттану — з-за рогу — з’являється
постать в крилатці, з чорним широким краватом, з нал-
ляними алькоголем очима — постать Едґара Аллена
Пое...
525
ЗМІСТ
ВІД КОБЗАРЯ ДО НАЦІЇ
Буряне поліття (1917—1927) ................... 11
Ранній Шевченко .............................. 33
Три літа ..................................... 43
До справжнього Шевченка ...................... 55
Шевченко живий ............................... 69
Репліка ...................................... 73
Фанко незнаний ............................... 81
До роковин Лесі Українки (13. II. 1871)....... 91
СЛІДАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ МИСЛІ
В Кулішеву річницю (ф1897)................... 105
Франко — як явище інтелекту.................. 117
Мислі в роковини ............................ 124
Поезія і вірші .............................. 136
Наступ мікробів ............................. 157
Чупринка і проблема біографії................ 165
Спізнене покоління (Леонід Мосендз і інші) .. 171
Рго Метогіа (Волошкові очі) ................. 178
Ієрархія .................................... 181
ПОСТАТІ
Гоголь-Ґоґоль ............................... 191
Пізній лавр (Я. І. Щоголів) ................. 211
Юрій Липа-поет .............................. 225
Юрій Яновський (і- 28 лютого 1954)............. 238
Леонід Мосендз (В п’яту річницю емерти)........ 243
Юрій Клен ..................................... 247
13 травня 1933 року............................ 260
З Київського Парнасу останніх літ ............. 269
Київська Александрія .......................... 289
М. Рильський в п’ятдесятиліття ................ 298
Зовсім інші ................................... 322
КО83ІСА
Кінець російської літератури .................. 343
Петербург, як літературно-історична тема....... 366
Толстоєвський ................................. 398
Вінець кінця (Іван Бунін) ..................... 414
Театр упадку (К. Станіславський) .............. 427
Виставка совєтської пластики .................. 436
Вигнання з Петрового Парадизму................. 443
Читаючи підсовєтські вірші..................... 451
УАКІА
Данило-Кех .................................... 461
Начерк культурного процесу .................... 465
Іпіег Акта .................................... 485
З Закарпатського Парнасу ...................... 504
Молоді поети Закарпаття ....................... 511
Подорожні нотатки ............................. 515
Перед читанням виправити такі найважніші
помилки друку:
Стор.	Рядок	Надруковано	Має бути
12	4 знизу	аполінський	аполлінійський
13	1 знизу	РИІІО8ОЇІЄ	Р11ІІО8ОРІ1ІЄ
40	6 знизу	Пандура	Падура
41	18 зверху	сновиденій	сновгцдіїшй
47	15 знизу	підкр. Ш-ка	(підкр. Ш-ка)
59	6 зверху	А. Кавелін	А Кавелін
64	11 знизу	героях, ще	героях, що
78	7 знизу	душу	думу
100	12 знизу	рефлекційна	рефлексійна
	11 знизу	вражають	вражає
102	внизу		1961
106	1 зверху	тому	того
108	6 знизу	постарішав	постаршав
109	12 знизу	1910-32	1910-12
134	15 знизу	закономірна	закономірно
143	1 знизу	довгих, безпосередньо	довгих процесів, без-
			посередньо
177	8 зверху	глину ватку	вогку
198	13 зверху	то чи найбільш	то чи не найбільш
200	6 зверху	точку о’пору	точку опертя
203	11 знизу	СагІзЬапсІ	СагІзЬай
208	10 знизу	(„самотности”)	(„самости”)
253	16 знизу	слідом в нім	слідом на нім
258	16 зверху	іоиі ргорогііоп	ІОЦІЄ8 ргорогііопя
		§агс!ее	Еагсіеея
329	4 зверху	смертельного	смертного
371	3 знизу	„мрякобесії”	„мракобесії”
385	2 знизу	Оповідь	Сповідь
457	7 зверху	сумнівною	сумлінною
509	7 зверху	потенціонально	пот єн діяльно
528	9 знизу	Парадизму	Парадизу