Іван  Васюта
 ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ
 СЕЛО
 МІЖ  СВІТОВИМИ  ВІЙНАМИ
 Монографія
 Львів
 КАМЕНЯР
 2010

УДК  631.1  (477)+94(477)
 ББК  63.3(2Укр)
 В20
 У  поєднанні  великого  фактичного  матеріалу,  статистики  та  архівних
першоджерел  досліджуються  демографічно-економічні  і  політичні  фактори,
які  визначали  виробничо-технічні  і  соціально-економічні  підвалини  аграрної
еволюції  Галичини  і  Волині,  повоєнне  відродження  продуктивних  сил
сільського  господарства  і  нестабільний  розвиток  його  торговельних  галузей
у  міжвоєнні  роки.  Розкрито  роль  сільськогосподарської  кооперації  в  еконо¬
мічному  поступі  галицько-волинського  села.  Вперше  в  історичній  науці  дано
розгорнуту  характеристику  проблем  реформування  землеустрою,  етнополі-
тичного  спрямування  його  проведення  в  Західній  Україні,  показано  динаміку
соціальної  і  національної  структур  поміщицьких  і  селянських  господарств,
їх  фінансово-економічне  становище,  висвітлено  масштаби  аграрного  перена¬
селення  та  селянського  руху,  вплив  на  нього  різних  політичних  сил.
 Для  політиків,  практиків  сільського  господарства,  науковців  і  студентів,
усіх,  хто  цікавиться  економічною  історією  України.
 Рецензенти:
доктор  історичних  наук,  професор  Кондратюк  К.  К.
 (Львівський  національний  університет  імені  Івана  Франка),
доктор  історичних  наук,  професор  Малик  Я.  Й.
 (Львівський  регіональний  інститут  управління  Української  академії
державного  управління  при  Президентові  України)
 ISBN  978-966-607-126-5
 ©  Іван  Васюта,  2010

ЗМІСТ
 вступ 	5
 Розділ  1.  РОЗВИТОК  ТОВАРНО-КАШТАЛ1СТИЧНОГО
ЗЕМЛЕРОБСТВА  І  ТВАРИННИЦТВА 	19
 1.1. 	Загальна  характеристика  етнополітичних  та  економічних
 факторів,  які  впливали  на  аграрну  еволюцію  у  західно¬
українському  селі 	 19
 1.2. 	Повоєнне  відродження  сільського  господарства 	48
 1.3. 	Деградація  сільського  господарства  у  роки  Великої  депресії
 1929-1933  рр 	67
 1.4. 	Рільництво  і  тваринництво  в  середині  і  другій  половині
 30-х  років  XX  ст 	79
 1.5. 	Розвиток  сільськогосподарської  кооперації  та  її  роль
 в  аграрній  еволюції 	101
 Р  о  з  д  іл  2.  РЕФОРМУВАННЯ  АГРАРНОГО  УСТРОЮ 	136
 2.1. 	Історичні  передумови  аграрних  реформ  і  земельне
 законодавство  ЗУНР  та  Польщі 	136
 2.2. 	Реалізація  земельної  реформи  в  Західній  Україні 	169
 2.3. 	Земельна  реформа  і  польська  аграрна  колонізація
 на  західноукраїнських  землях 	185
 2.4. 	Реформування  селянського  землекористування 	210
 Розділ  3.  СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА  СТРУКТУРА
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО  СЕЛА 	236
 3.1. 	Соціально-економічна  характеристика  поміщицького
 господарства 	236
 3.2. 	Використання  машин  та  найманої  праці  і  витіснення
 відробітків  капіталізмом  у  поміщицькому  господарстві 	250
 3.3. 	Зміни  у  землеволодінні  селянських  господарств.
 Розшарування  селян  за  землеволодінням 	261
 3.4. 	Групування  сільських  господарств  за  робочою
 і  продуктивною  худобою 	280
 3.5. 	Використання  машин  та  удосконалених  сільськогосподар¬
 ських  знарядь  і  найманої  робочої  сили  в  селянському
господарстві 	292
 3.6. 	Підсумки  дослідження  соціального  розшарування
 селянства 	303
 Розділ  4.  СТАНОВИЩЕ  ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО
СЕЛЯНСТВА 	330
 4.1. 	Посилення  податкового  пресу  на  селян 	330
 4.2. 	Фінансово-кредитні  відносини  і  лихварство  на 	селі 	340
 З

4.3. 	Заборгованість  сільських  господарств.  Конверсія  боргів 	351
 4.4. 	Галицько-Волинське  село  під  гнітом  монополій 	360
 4.5. 	Аграрне  перенаселення  і  становище  сільськогосподарських
 робітників 	376
 Розділ  5.  СЕЛЯНСЬКИЙ  РУХ 	398
 ВИСНОВКИ 	456
 Додатки.  СТАТИСТИЧНІ  ТАБЛИЦІ  НАЦІОНАЛЬНОГО
І  ПРОФЕСІЙНОГО  СКЛАДУ  НАСЕЛЕННЯ,  СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНОЇ  СТРУКТУРИ  У  ПРОМИСЛОВОСТІ
Т  СІЛЬСЬКОМУ  ГОСПОДАРСТВІ,  ДИНАМІКА
 УКРАЇНСЬКОЇ  КООПЕРАЦІЇ 	 464
 ДЖЕРЕЛА  ТА  ЛІТЕРАТУРА 	490
 Архівні  матеріали 	490
 Статистичні  джерела 	492
 Документальні  публікації 	493
 Періодичні  видання 	495
 Дослідження 	496
 ІМЕННИЙ  ПОКАЖЧИК 	504

ВСТУП
 Реформування  аграрно-промислового  сектора  економіки  на
засадах  ринкового  виробництва  і  приватної  власності  на  землю  та
інші  засоби  виробництва  в  незалежній  Українській  державі  обумов¬
люється  хронічними  застійними  явищами  в  розвитку  сільського
господарства  на  тлі  державної  і  колгоспно-кооперативної  (по  суті  -
нічийної)  земельної  власності  при  всевладді  планово-розподільчого
та  командно-адміністративного  керівництва  ним,  що  залишилися  у
спадок  від  радянської  імперії.  Впродовж  60-річного  функціонування
насильно  нав’язана  селу  колгоспно-радгоспна  система,  як  економічна
основа  тоталітарного  режиму  більшовиків,  виразно  контрастувала  з
високоефективною  ринковою  економікою  аграрного  сектора  захід¬
них  країн.
 По-справжньому  помітний  позитивний  досвід  селянські  (фермер¬
ські)  господарства  здобули  в  результаті  приватної  земельної  влас¬
ності  і  вільної  підприємливості,  коли  ці  передумови  діяли  в  межах
України  в  період  нетривалого  проведення  нової  економічної  політики.
Злам  непу  і  перехід  до  експропріації  ринково-фермерських
господарств  (так  званого  розкуркулювання)  та  насильницької
колективізації  дрібних  селянських  виробників  пов’язувалися  з
проведенням  сталінської  політики  індустріалізації  країни.  Одночасно
з  запровадженням  колективних  форм  господарювання  на  селі
проводилась  безжалісна  хлібозаготівельна  кампанія  задля  вилучення
у  селян  якнайбільше  ресурсів  для  прискорення  індустріалізації  в
радянській  імперії.  Внаслідок  колективізації  і  здирницьких  хлібо¬
заготівель  селянські  сім’ї  в  Україні  опинилися  без  харчових  ресурсів
перед  лицем  голоду.
 Другий  комуністичний  штурм  на  зламі  1920-1930-х  років  спон¬
танно  викликав  масовий  спротив  українського  селянства  усуспіль¬
ненню  його  засобів  виробництва  і  об’єктивно  виражав  його
національно-визвольні  устремління.  На  стихійне  піднесення
селянського  руху  тоталітарний  режим  відреагував  навмисно  сплано¬
ваним  голодомором  1932-1933  рр.  як  геноцидом  (масовим  терором
голоду)  проти  українського  народу.  Репресивна  сталінська  коса
нещадно  нищила  генофонд  української  нації,  її  основу  й  опертя  -
селянство,  яке  вирощувало  не  тільки  хліб,  а  й  геніїв  для  усіх  сфер
суспільного  життя  народу.  За  підрахунками  Станіслава  Кульчицького,
прямі  втрати  від  геноциду  в  Україні  становили  3  238  тисяч  осіб1,  а
якщо  при  цьому  екстраполювати  зменшення  народжуваності  під
впливом  голодного  мору,  то  Україна  втратила  не  менша  5  млн  осіб;
 5

за  даними  зарубіжних  дослідників  Д.  Мейса  та  Р.  Конквіста,  кількість
жертв  “великого  терору”  досягала  відповідно  до  10  млн  осіб  і  більше
 10 	млн  осіб,  які  були  розстріляні,  вмерли  внаслідок  геноциду,  а  також
у  таборах  від  непосильної  роботи,  голоду,  холоду  і  хвороб  у  пору
другого  комуністичного  штурму.
 Цілеспрямовано  організований  і  проведений  центральною  і
місцевою  владою  геноцид  селянства  України,  як  і  суцільна  колективі¬
зація  та  ліквідація  куркульства  як  класу,  -  це  взаємопов’язані  ланки
проведення  сталінської  аграрної  політики  примусового  запровад¬
ження  колективних  форм  господарювання  і  усунення  на  селі
природної  еволюції  його  ринкової  економіки.  Дощенту  було  знищено
приватну  власність,  а  сотні  тисяч  тих,  хто  її  мав,  пройшли  через  табори
смерті  і  тюрми  або  були  виселені  у  віддалені  регіони  сходу  імперії  на
спорудження  “новобудов  соціалізму’’.  Відчуження  українських  селян
від  землі  знищило  і  такі  характерні  риси  їх,  як  підприємливість,  вміння
дбайливо  господарювати,  любити  свою  землю  і  хліборобську  справу.
Як  наслідок  такої  соціально-виробничої  трансформації  села,  позбав¬
лені  приватної  власності  колгоспники  по  суті  стали  придатком
сільськогосподарських  знарядь  -  підневільними  наймитами;  їхня
малопродуктивна  праця  була  нездатна  забезпечити  високорента¬
бельне  виробництво  колгоспів,  через  що  абсолютна  більшість  їх  не
спромоглася  позбутися  хронічної  стагнації.
 Тому  головною  проблемою  села  в  незалежній  соборній  Україні
постало  відродження  ринкової  економіки  сільського  господарства  на
тлі  приватної  земельної  власності.  Задля  забезпечення  високоефек¬
тивного  господарювання  сільгоспвиробників  йдеться  не  просто  про
пристосування  їх  до  потреб  стихійного  ринку,  а  про  економічно
обґрунтоване  і  цілеспрямоване  запровадження  історично  випро¬
буваних  ринкових  форм  виробничої  діяльності  в  сільському  госпо¬
дарстві.  Історичний  досвід  переконав  і  в  тому,  що  без  перетворення
трудівників  села  з  виконавців  адміністративних  команд  в  реальних
господарів,  які  володіють  землею  та  вільно  розпоряджаються  плодами
своєї  праці,  не  домогтися  докорінного  перелому  на  краще  в  сіль¬
ському  господарстві.
 Саме  ці  фактори  визначали  потребу  зміни  відносин  власності
і  корінного  реформування  структури  аграрної  економіки.  У  першу
чергу  незалежна  держава  відновила  історичну  справедливість  -
повернула  більш  як  6,5  млн  селян  земельні  паї  на  приватновласницькій
основі.  На  підставі  законодавчих  і  нормативно-правових  актів  на  селі
створено  багатоукладну  економічну  структуру  і  гарантовано
рівноправний  розвиток  різних  організаційно-правових  форм
господарювання  сільгоспвиробників  з  максимальним  використанням
ними  потенційних  можливостей  кооперації  та  орендних  відносин.  На
праоснові  колишніх  колгоспів  були  створені  кооперативні
 6

сільськогосподарські  підприємства  (КСП),  а  також  селянські  спілки,
агрофірми  і  виробничі  сільськогосподарські  підприємства.  Більш  як
половину  сільгоспродукції  виробляють  фермерські  та  особисті
підсобні  господарства  на  фермах  і  присадибних  ділянках.
 Різні  форми  господарювання  на  приватновласницькій  основі,
права,  обов’язки  та  відповідальність  виробничих  суб’єктів  сільсько¬
господарського  виробництва  закріплені  в  Земельному  кодексі,  прий¬
нятому  25  жовтня  2001  р.  Верховною  Радою  України.  Однак  розвиток
прогресивних  форм  господарювання  належним  чином  не  гарантовано
фінансово-матеріальними  засобами,  а  поголовна  передача  земельних
паїв  абсолютною  більшістю  селян  в  оренду  колективним  підприєм¬
ствам  виявилася  економічно  непридатною  в  реформаційному  експе¬
риментуванні,  позаяк  історично  виправданий  общинний  спосіб
господарювання  селян  залишився  поза  увагою  реформаторів.  Нега¬
тивно  впливає  на  стан  сільського  господарства  і  відсутність  регуля¬
торної  системи  купівлі  і  продажу  землі.
 При  руйнуванні  старої  суспільної  системи  на  селі  допущено  і
такий  стратегічний  прорахунок,  як  недопустимо  повільними  темпами
здійснюється  економічна  реформа.  До  того  ж  реформатори  не  спро¬
моглися  своєчасно  змоделювати  перспективу  розвитку  села,  вклю¬
чаючи  не  тільки  виробничу  сферу,  а  й  невиробничу  інфраструктуру,
а  також  некомерційні  об’єкти  природного  середовища.  Усе  це  вимагає
відповідної  мобілізації  фінансових  і  матеріально-технічних  ресурсів,
іноземних  інвестицій  та  допомоги  комерційних  структур.  І  як
результат  цих  упущень  в  трансформації  села,  -  не  попереджено  появу
кризових  явищ  в  його  економіці,  необґрунтовану  міграцію  сільських
мешканців  до  міст,  запустіння  багатьох  населених  пунктів,  що
негативно  відбилося  на  добробуті  селян.
 У  зв’язку  з  реформуванням  аграрних  відносин  в  Україні  еконо¬
мічна  думка  настійно  вимагає  вивчення,  узагальнення  й  впровад¬
ження  на  практиці  історико-економічного  досвіду  розвитку  ринково-
капіталістичної  економіки,  зокрема  західноукраїнського  села  в  неда¬
лекому  минулому,  аналізу  функціонування  в  ньому  різних  форм
господарювання,  у  тому  числі  фермерських  і  поміщицьких  госпо¬
дарств,  які  б  розвивалися  за  ринковими  законами.  Сучасна  виробнича
практика  на  селі  вимагає  вивчення  історичного  досвіду  не  лише
організації  високорентабельного  виробництва  господарств  підприєм¬
ницького  типу,  а  й  всебічного  аналізу  всієї  соціально-економічної
структури  галицько-волинського  села  з  його  багатоукладною  еконо¬
мікою.  Важливо  виявити  місце  та  роль  в  економіці  сільського
господарста  краю  віджилих  й  неподоланих  суспільних  форм,  особ¬
ливо  патріархального  господарського  укладу  та  інших  феодальних
уламків  й  елементів,  аби  запобігти  їх  реанімації  в  сучасних  еконо¬
мічних  умовах.  Вказаними  економічними  факторами  й  визначається
 7

актуальність  історико-економічного  дослідження  проблем  західно¬
українського  села  в  період  між  двома  світовими  війнами,  коли  Західна
Україна  нетривалий  час  мала  свою  незалежну  державність  і,  втра¬
тивши  її,  перебувала  під  володарюванням  Другої  Польської  Республіки.
 Отож  дослідження  означеної  теми  зумовлюється  як  науково-
пізнавальною  необхідністю,  так  і  практичними  потребами  вивчення
історичного  досвіду,  зокрема  реформування  аграрних  відносин  і
виняткової  ролі  сільськогосподарської  кооперації  в  еволюції  села.
Повчальним  є  також  вивчення  й  використання  досвіду  ринкових
відносин  західноукраїнського  села,  його  фінансово-економічних  та
соціально-демографічних  проблем,  аграрних  рухів  та  інших  питань.
А  відтак  упевнено  реформувати  економіку  сучасного  українського
села  можливо  лише  з  урахуванням  минулих  помилок  та  досягнень  і
порівняння  їх  із  здобутками  інших  країн,  галицько-волинського  краю
зокрема.
 Не  менш  важливою  потребою  є  глибоке  вивчення  соніально-
економічного  коріння,  яке  зумовлювало  аграрні  рухи  широких  верств
селянства  Західної  України  проти  непомірного  економічного  визиску
та  безправ’я.  За  свідченням  документів,  спонтанні  виступи  селян,  як
правило,  переростали  у  масовий  селянський  рух  не  тільки  за  створення
сприятливих  умов  господарювання  трудівників  землі,  а  й  за  їхнє  націо¬
нальне  визволення,  набуваючи  революційного  характеру  як  лівого,
так  і  праворадикального  спрямування.  Таке  дослідження  конче
погрібне  для  подолання  тенденції  непоодиноких  істориків  різних
ідеологічних  уподобань,  які  трактують  аграрний  рух  в  краї  до  1939  р.
як  тільки  національно-визвольний,  ігноруючи  їх  соціально-економічне
коріння,  або  показували  їх  -  з  точністю  до  навпаки,  -  як  вияв  соціаль¬
них  протиріч  на  селі.  В  реальній  дійсності  ж  у  масових  виступах  селян,
як  загальне  явище,  поєднувалися  соціальні  і  політичні  вимоги,  які
виражали  економічні  й  національні  протиріччя  у  західноукраїнському
селі.
 Питання  аграрних  відносин  у  Західній  Україні  стали  предметом
вивчення  уже  в  1920-1930-х  рр.  Достойні  уваги  узагальнення  та  їх
статистичне  обґрунтування  окремих  питань  соціально-економічної
історії  краю  дано  в  багатьох  статтях,  видрукуваних  у  журналах
'‘Кооперативна  республіка’',  “Кооперативна  родина'5,  ‘‘Кооператив¬
ний  вісник”,  “Сільський  Господар*’,  “Сьогочасне  і  минуле*’,  що
видавалися  у  Львові,  “Західна  Україна'5  (Харків),  “Наша  правда5'  та
ін.  Зберегли  актуальність  оцінки,  які  стосуються  певних  явищ  аграрної
історії,  висловлені  у  невеликих  за  обсягом  працях  таких  економістів,
як  Ю.  Павликовський  [2],  Є.  Храпливий  [3],  К.  Коберський  [4],
О.  Луцький  [5]  тощо,  які  водночас  були  і  діячами  української
кооперації.
 8

Польська  економічна  думка  хоча  й  не  була  одностайною,  але  не
залишалась  осторонь  аграрних  проблем  Західної  України  і  розглядала
їх  розв’язання  на  державному  рівні  через  призму  реалізації
колонізаторської  аграрної  політики.  В  історико-економічній
літературі  та  офіційних  періодичних  виданнях  тривала  дискусія  про
перевагу  різних  господарських  типів  у  сільському  господарстві,  яка,
по  суті,  об’єктивно  відображала  боротьбу  навколо  шляхів  розвитку
капіталізму  у  сільському  господарстві  країни.  Пропоміщицькі
погляди  відстоювали  3.  Людкевич,  Т.  Бжеський,  В.  Станєвич  та  інші
урядовці  й  вчені.  Обґрунтовуючи  економічну  необхідність  існування
маєтків  великих  аграріїв  -  колишніх  магнатів-кріпосників  і  консер¬
вативно-поміщицький  шлях  розвитку  аграрного  капіталізму,  вони
виступали  проти  радикальної  земельної  реформи  і  допускали  лише
добровільну  парцеляцію  частини  земель  поміщиків  задля  інтен¬
сифікації  їхнього  господарства,  а  вирішення  гострої  проблеми
відносного  перенаселення  у  польському  селі  вимагали  шляхом
активного  проведення  осадницької  колонізації  українських  та  білору¬
ських  земель.  Іншу  позицію  займали  ліберальні  аграрники
(В.  Грабський,  Ф.  Буяк,  Л.  Бігеляйзен  та  ін.),  які  віддавали  перевагу
аграрній  еволюції  на  основі  селянського  (фермерського)  госпо¬
дарства,  а  щоб  попередити  аграрну  революцію  в  країні,  яку  розпа¬
лювали  ліворадикальні  сили,  виступали  поборниками  проведення
аграрних  реформ  на  користь  селян,  підтримуючи  водночас  польську
аграрну  колонізацію  на  “кресах”  (окраїнах).  Щодо  позиції  польських
селянських  партій  в  аграрному  питанні,  то  вони  підтримали  у  сеймі
представників  ліберальної  буржуазії  стосовно  реформування  позе¬
мельних  відносин,  хоча  ліві  людовці  продовжували  домагатися
переходу  поміщицької  землі  безоплатно  у  власність  тих  селян,  які
обробляли  її  власними  руками.
 Під  впливом  насильницької  колективізації  дрібних  селянських
господарств  в  СРСР  офіційна  економічна  думка  активізувала  пошук
аргументів  на  польському  економічному  тлі  для  спростування  марк¬
систської  аграрної  теорії  і  більшовицького  експериментування  на  селі.
У  зв’язку  з  цим  появилися  спеціальні  праці  Вл.  Грабського,  Г.  Туров-
ського,  В.  Стися  та  інших  польських  аграрників,  які  переслідували
мету:  розвінчати  практику  усуспільнення  селянської  землі  й  худоби  у
радянських  колгоспах  і  комунах,  показати  економічні  переваги
дрібного  господарства  над  великим  і  таким  чином  підтвердити  теорію
стійкості  дрібного  селянського  господарства.  З  праць  названих
авторів  [6]  монографія  В.  Стися  виконана  за  вибірковими  статис¬
тичними  даними  селянських  господарств,  здебільшого  краще  органі¬
зованих  дворів  польських,  німецьких,  чеських  колоністів,  які  вели
облік  динаміки  земельної  власності  у  20  селах  Галичини  впродовж
1787-1931  рр.  Своїм  дослідженням  процесу  здрібнення  селянських
 9

наділів  у  Галичині  за  півтора  століття  автор  статистичним  методом
аналізу  їхньої  динаміки  показав,  як  у  демографічно-економічних
умовах  галицької  дійсності  через  відсутність  каналів  для  відходу
природного  приросту  сільського  населення  в  інші  сфери  виробничої
діяльності  селянські  наділи  постійно  дробилися  між  їхніми
спадкоємцями.  Перехід  наділів  до  інших  землевласників  був  швидше
винятком,  ніж  загальним  правилом.  А  це  означає,  що  поземельні
відносини  в  Галичині  не  сприяли  мобілізації  селянської  землі  фер¬
мерами,  з  одного  боку,  а  з  іншого  -  через  штучне  гальмування  чужо¬
земними  володарями  індустріалізації  краю  та  розвитку  у  ньому  міст,
на  думку  автора,  тут  найстійкіше  трималося  дрібне  господарство.
Однак  всебічний  аналіз  господарської  діяльності  останнього,  за
даними  польської  офіційної  статистики  і  досліджень  економічних
інституцій,  аж  ніяк  не  показує  його  переваги  над  поміщицькими
фільварками  і  заможними  сусідами-фермерами,  які  формувалися  як
соціальна  верства  після  скасування  панщини.  Перевага  господарства
дрібного  над  великим  була  не  в  економічній  сфері,  а  хіба  що  у  здат¬
ності  його  власників  щодо  фізичного  виживання  їхніх  сімей  у  демогра¬
фічних  і  соціально-економічних  умовах  галицького  села.
 Цінний  фактичний  матеріал  про  розвиток  аграрного  капіталізму
в  Польщі  та  її  східних  окраїнах  є  у  працях  польських  економістів,  які
вийшли  у  світ  у  20-30-х  роках  XX  ст.  Господарсько-територіальні
аспекти  аграрної  проблематики  висвітлюються,  зокрема,  у  працях
 В. 	Орміпького  і  М.  Совінського  [7].  В  контексті  нашого  дослідження
інтерес  мають  ті  місця  книги  В.  Орміцького.  де  йдеться  про  наслідки
воєнної  розрухи  у  сільському  господарстві  Волині,  відродження  і
розвиток  його  торговельних  галузей  у  повоєнному  десятилітті,  стан
агрокультури,  соціальні  відносини  на  селі  та  ін.  Однак  великодер¬
жавна  налаштованість  автора  визначила  тенденційні  оцінки  історич¬
ного  місця  та  ролі  цього  регіону  як  нібито  “останнього  форпосту  захід¬
ноєвропейської  культури,  висунутого  на  схід”  (с.  7).  У  такому  ж
політичному  ракурсі  розглядаються  проблеми  аграрної  історії  краю
і  в  працях  М.  Совінського  та  інших  польських  аграрників  тієї  пори.
 Деградація  сільського  господарства  в  роки  світової  економічної
кризи,  названої  Великою  депресією,  загострила  проблему  аграрного
перенаселення,  актуалізувала  її  наукове  дослідження.  За  даними
офіційної  статистики  1938  р.  виконана  монографія  Р.  Яблонського
[8],  в  якій  проаналізовано  опубліковані  статистичні  дані  про  безро¬
біття  на  селі  по  країні  в  цілому,  воєводствах  зокрема,  і  становище
сільськогосподарських  робітників.  Наступного  року  у  світ  вийшло
оригінальне  дослідження  Л.  Ландау,  Ю.  Панського,  Е.  Стшелецького,
яке  автори  зробили  на  основі  даних  анкетного  обстеження  безробіття
серед  селян  Польщі,  проведеного  1934-1935  рр.  Інститутом  суспіль¬
ного  господарства  [9].  Вказані  розробки  певною  мірою  доповнює
 10

праця  Ю.  Міхаловського  [10].  А  втім,  вузькостатистичний  підхід
польських  економістів  до  аналізу  прихованого  безробіття  на  селі,  без
урахування  його  соціальної  природи,  дає  неповну  і  прикрашену
картину,  яка  не  розкриває  усіх  форм  вияву  аграрного  перенаселення
і  його  реального  масштабу.
 Регіональна  аграрна  проблематика  побіжно  відображена  і  в
інших  працях  польських  економістів,  які  спорадично  висвітлювали
окремі  проблеми  сільського  господарства  міжвоєнної  Польщі.  Заслу¬
говують  на  увагу,  зокрема,  праці,  у  яких  фрагментарно  розглядаються
кредитні  відносини  на  селі  [11],  використання  машин  і  удосконалених
землеробських  знарядь  [12]  та  найманої  робочої  сили  [13]  в  селянських
господарствах  Західної  України,  їх  розшарування  за  наявністю
робочої  й  продуктивної  худоби  [14]  і  землекористуванням  [15].  Велику
групу  становлять  економічні  розробки,  у  яких  йдеться  про  проведення
аграрних  реформ  і  польської  сільськогосподарської  колонізації,  яка
з  позиції  анексії  західних  українських  і  білоруських  земель  трактува¬
лась  як  зміцнення  “польськості  на  кресах”.  Матеріали  цих  праць
доповнюють  відомості  офіційної  статистики  й  архівних  джерел,  які
становлять  головну  базу  для  дослідження  різних  аспектів  аграрної
історії  краю.
 На  відміну  від  історико-економічної  літератури  1920-1930-х  ро¬
ків,  проблематика  якої  обмежувалась  висвітленням  окремих  питань
соціально-економічних  відносин  у  польському  селі,  офіційна
історико-економічна  думка  в  Польській  Народній  Республіці  зосе¬
реджувала  увагу  аграрників  головним  чином  на  дослідженні
суспільно-політичних  проблем  селянського  (людового)  руху.  Висвіт¬
ленню  соціально-економічних  аспектів  розвитку  сільського  госпо¬
дарства  міжвоєнної  Польщі  у  працях  польських  аграрників-
марксистів  не  відводилося  належного  місця.
 Серед  поодиноких  спеціальних  досліджень  науковою  значимістю
виділяються  праці  Ч.  Мадайчика  [16]  і  М.  Мешчанковського  [17],  які
виконані  на  широкому  фактичному  матеріалі.  Монографія  першого
з  них  присвячена  аналізу  аграрних  реформ  у  Польщі,  проте  відсутність
у  ній  матеріалів  архівних  фондів  західних  областей  України  позбавила
дослідника  можливості  сповна  розкрити  великодержавницьку
аграрну  політику  польських  можновладців  в  українському  селі.  На
серйозну  увагу  заслуговують  два  монографічні  дослідження  М.  Меш¬
чанковського,  в  яких  йдеться  про  розвиток  сільського  господарства
та  його  аграрну  структуру  довересневої  1939  р.  Польщі.  Однак,  пере¬
більшуючи  ступінь  розвитку  аграрного  капіталізму,  зокрема  у
південних  (галицьких)  воєводствах,  вчений  залишив  поза  увагою
боротьбу  за  перемогу  одного  з  двох  шляхів  аграрної  еволюції  у
Польщі  та  її  вплив  на  аграрну  структуру.  Групування  ж  господарств
лише  за  розміром  землеволодіння  (без  урахування  інших  економічних
 11

показників)  не  дало  змогу  авторові  всебічно  розкрити  соціальну
структуру  польського,  а  тим  паче  західноукраїнського  села  1920-1930-х
років.
 У  зазначених  та  інших  працях,  які  побіжно  торкаються  деяких
питань  аграрної  історії  краю,  історики  та  економісти-марксисти
трактували  динаміку  селянського  землеволодіння  у  контексті
соціального  розшарування  села  на  сільську  буржуазію  (куркулів)  і
пролетарів  (або  робітників  з  парцелою)  як  негативний  процес,  що
супроводжувався  погіршенням  становища  трудящих  мас,  оскільки  їх
земельні  посілості  постійно  здрібнювалися,  а  багато  з  цих  селян
повністю  або  почасти  втрачали  земельні  наділи,  які  переходили  у
власність  сільських  підприємців,  і  в  результаті  вони  ставали  найми¬
тами  останніх.  При  капіталістичному  товарному  виробництві  навіть
рівний  розподіл  землі  не  перешкоджав  одному  селянинові
перетворювати  іншого  у  свого  батрака  не  тільки  внаслідок  неодна¬
кової  родючості  земельних  ділянок  [18],  скільки  через  те,  що  в  умовах
вільної  ринкової  конкуренції  “засоби  виробництва  завжди  потрап¬
ляють  в  руки  тих,  хто  може  організувати  їх  використання  з  макси¬
мальною  ефективністю”  [19].
 Об’єктивний  процес  соціально-економічного  розшарування
селянства  як  стану,  що  відбувалося  на  майновому  тлі,  ліві  ортодокси
марксизму  перетворили  у  засіб  штучного  розпалювання  ворожнечі
і  класової  боротьби  на  селі,  трактуючи  її  як  резерв  пролетаріату  в
соціалістичній  революції.  Саме  на  ці  ідейно-політичні  постулати  й
спиралась  діяльність  Селянського  Інтернаціоналу,  який  знаходився
в  Москві  й,  по  суті,  виконував  функції  неофіційного  підрозділу
ЦК  ВКП(б).  Міжнародний  аграрний  інститут,  що  з  1931  р.  почав
функціонувати  при  ньому,  виявив  неабияку  увагу  стосовно  вивчення
аграрної  історії  у  сусідній  Польщі  як  об'єкта  потенційної  революції.
Підготовлений  під  редакцією  В.  П.  Коларова  збірник  статей  [20]
своїм  змістом  про  соціальне  розшарування  селян  Польщі  та
анексованих  нею  земель,  становище  сільськогосподарського
пролетаріату  і  досвід  його  страйкової  боротьби  явно  імпонував
завданням  сталінської  колективізації  радянського  селянства.  З  таким
же  підтекстом  зібрані  шляхом  опитування  листи  селян  усієї  Польської
Республіки  були  опубліковані  у  книзі  “Польские  крестьяне  о  своей
жизни’1  (Москва,  1936).
 Науковій  розробці  питань  аграрної  історії  довересневої  1939  р.
Польщі  присвячена  монографія  І.  Гольдштейна  [21],  що  вийшла  у  світ
після  інкорпорації  Західної  України  у  складі  Української  PCP.  І  хоча
автор  визначив  предметом  дослідження  аграрної  історії  не  тільки
корінну  Польщу,  а  й  Західну  Україну  та  Західну  Білорусію,  все  ж  зміст
праці,  який  безпосередньо  стосується  західноукраїнського  села,
обмежений  фактично  лише  спробою  визначити  ступінь  розшарування
селянства  за  даними  землеволодіння  його  різних  груп,  охоплених
 12

недосконалим  переписом  1921  р.,  і  наявністю  робочої  та  продуктивної
худоби  за  її  переписом  1927  р.  Однак  обчислення  даних  статистики
без  урахування  відомостей  про  використання  найманої  робочої  сили
у  фермерських(підприємницьких)  господарствах  або  ж  її  пропону¬
вання  біднішими  селянами  та  врахування  інших  виробничих  показ¬
ників  не  дали  змоги  професійно  визначити  ступінь  розшарування
селянства,  виявити  інші  динамічні  тенденції  цього  процесу.
 Новий  етап  у  вивченні  аграрної  історії  Західної  України  запо¬
чаткувала  українська  радянська  історіографія  після  Другої  світової
війни.  Уже  в  першій  половині  1950-х  років  з  аграрної  проблематики
краю  було  підготовлено  ряд  дисертаційних  праць  [22],  які  поряд  з
певними  досягненнями  відображали  ідеологічні  стереотипи  та
політичну  заангажованість  в  розвитку  радянської  історичної  науки.
Найповніше  це  виявлялося  в  ігноруванні  ролі  усього  спектра
політичних  партій  у  визвольному  русі,  у  спрощеному  трактуванні
складних  соціально-економічних  і  політичних  процесів,  що  відбу¬
валися  у  західноукраїнському  селі.
 Викриття  й  подолання  наслідків  культу  особи  Сталіна,  політична
реабілітація  КПЗУ  дещо  розширили  можливості  для  дослідження
аграрної  проблематики  і  публікації  його  результатів.  На  широкому
фактичному  матеріалі  першоджерел,  у  тому  числі  архівних,  підго¬
товлені  й  опубліковані  монографії  М.  Герасименка  і  Б.  Дудикевича,
 О. 	Ю.  Карпенка,  Л.  Я.  Корнійчук  [23],  а  також  М.  М.  Кравця  [24].
статті  якого  присвячені  дослідженню  революційного  (здебільшого
селянського)  руху  на  Волині.  Автори  зазначених  праць  зробили  певну
спробу  ширше  розкрити  становище  західноукраїнських  селян  і  пока¬
зати  їх  визвольну  боротьбу  в  союзі  з  робітництвом.  Однак  вплив  на
селянський  рух  політичних  сил.  що  не  належали  до  ліворадикального
напряму,  залишився  осторонь  уваги  дослідників.  А  деякі  питання
аграрних  відносин,  хоча  й  порушувалися  цими  та  іншими  авторами,
розкривалися  несистематично  ілюстративним  методом.  Виняток  з
цього  становить  хіба  що  праця  Людмили  Корнійчук,  яка  присвячена
висвітленню  становища  селян  Західної  України  до  інкорпорації  її  у
складі  УРСР.
 Істотне  значення  для  обміну  досвідом  методики  дослідження
аграрної  проблематики  і  подальшої  наукової  розробки  її  мав  Міжрес¬
публіканський  симпозіум  з  аграрної  історії  Східної  Європи,  сесії  якого
з  1958  р.  щорічно  проводились  АН  СРСР  спільно  з  академіями  наук
союзних  республік  та  державними  університетами.  Актуальні
проблеми  соціально-економічної  історії  західноукраїнського  села
міжвоєнного  періоду  ставились  у  доповідях  автора  цієї  праці  та
С.  М.  Злупка  і  обговорювались  на  УІ-ХІ  (1963-1969  рр.)  сесіях
симпозіуму,  а  їх  матеріали  опубліковані  в  “Ежегодниках  по  аграрной
истории  Восточной  Европьі”  та  інших  академічних  виданнях  [25].
Якщо  зважити  на  вагомі  здобутки  дослідження  історії  сільського
господарства  і  селянства  західних  регіонів  України  в  пору  їх  середньо¬
 13

віччя  та  нової  доби,  то  це  дає  підставу  констатувати  створення  в
Західній  Україні  доволі  значущого  наукового  напряму  істориків-
аграрників,  який  представляють  доктори  історичних  наук  Василь
Ботушанський,  Іван  Васюта,  Юрій  Гросман,  Михайло  Івасюта,
Василь  Ілько,  Василь  Інкін,  Микола  Кравець,  Ярослав  Малик,  Павло
Свежинський,  Ілля  Шульга,  а  також  доктори  економічних  наук  -
Михайло  Герасименко,  Степан  Злупко,  Людмила  Корнійчук  та  інші.
На  формування  цього  наукового  напряму  неабиякий  вплив  мали
праці  Міжреспубліканського  симпозіуму  з  аграрної  історії  Східної
Європи,  активними  учасниками  яких  була  більшість  названих  авторів.
 Результати  тривалих  досліджень  аграрних  відносин  та  селян¬
ського  руху  в  Західній  Україні  висвітлюються  в  узагальнюючих
монографіях  та  статтях  автора  [26].  Окремі  питання  аграрної  історії
міжвоєнного  періоду  порушуються  у  колективних  монографіях
“Історія  селянства  Української  PCP”  (Т.  2  ;  Київ:  Наукова  думка,  1967)
і  “Торжество  історичної  справедливості”  (Львів:  Вид-во  Львівського
університету,  1968),  співавтором  яких  виступає  і  автор  праці.
 Певний  внесок  в  наукову  розробку  соціально-економічного
розвитку  і  революційно-визвольної  боротьби  на  Волині  залишила  по
собі  книга  P.  Н.  Оксенюка  [27].  Історія  сільськогосподарської  коо¬
перації  краю  висвітлюється  у  монографії  Л.  О.  Олесневича  [28].  Однак
дослідження  історичної  ролі  кооперації  в  аграрній  еволюції  автор
підмінив  викриттям  кооперативних  “міфів”  її  організаторів,  звісно,
заперечуючи  в  діяльності  кооперації  реальні  надбання  досвіду,  який
може  бути  корисним  для  сьогодення.
 Окремих  аспектів  історії  аграрних  відносин  торкаються  також
монографічні  дослідження  С.  А.  Макарчука  [29],  який  у  динаміці
показав  національну  структуру  населення  Західної  України  в  межах
п’яти  сучасних  її  областей,  і  Ю.  Ю.  Сливки,  у  полі  зору  якого  аналіз
деяких  аспектів  національної  й  економічної  політики  польських
ендеків  і  пілсудчиків  і  адекватного  реагування  на  неї  націоналістичних
кіл  українства.
 Аналіз  праць  українських  і  польських  істориків  тоталітарної  доби,
які  досліджували  аграрну  проблематику  міжвоєнного  періоду  або
побічно  торкалися  її  питань,  свідчить,  що  головна  увага  їх  зосеред¬
жувалась  на  висвітленні  революційного  селянського  руху,  а  стано¬
вище  селянства  показувалося,  як  правило,  ілюстративним  методом
з  метою  соціально-економічної  мотивації  класової  боротьби  на  селі.
Інші  важливі  питання  й  аспекти  аграрної  історії  недооцінювалися  або
й  зовсім  не  порушувалися.  Саме  такий  підхід  домінував  у  радянській
історичній  літературі  тієї  пори.
 На  заваді  всебічному  дослідженню  економічної  історії  села  стояла
тоталітарна  система,  яка  жорстко  обмежувала  наукову  розробку
головних  напрямів  і,  відповідно,  публікацію  її  результатів,  особливо
праць  гуманітарного  профілю.  Тоталітарна  цензура  не  допускала
жодного  слова  або  букви,  що  суперечили  б  ідеології  політичного
 14

режиму.  Звідси  -  заангажованість  тогочасної  історичної  літератури
ідеологічними  стереотипами  й  політичними  кліше,  якими  тоталі¬
тарний  режим  постійно  експлуатував  працю  вчених,  вимагаючи  від
них  традиційної  данини  на  свою  користь.  Правдою  є  й  те,  що  наукову
цінність  більшості  авторських  розробок  визначав  високий  рівень
професіоналізму  їх  виконавців.  Тому  нема  підстав  недооцінювати,  а
тим  паче  ігнорувати  здобутки  вчених-істориків  радянської  доби,  хоча
спрощені  підходи  їх  щодо  аналізу  багатьох  аспектів  аграрної  історії
вимагають  переосмислення  або  ж  додаткового  вивчення  на  основі
нових  джерел.
 Цілком  невисвітленою  в  українській  історико-економічній  літе¬
ратурі  залишається  така  гостроактуальна  проблема,  як  входження
сільського  господарства  краю  у  капіталістичний  ринок,  його  пере¬
шкоди  і  реальні  наслідки.  Наше  дослідження  присвячене  вивченню
цілого  комплексу  питань,  пов’язаних  з  історичними  передумовами
та  впливом  швидкомінливої  політичної  обстановки  і  динаміки
економічних  умов  господарювання  на  утвердження  двох  типів
аграрної  еволюції,  які  відомі  в  історії  як  пруська  і  американська  моделі
аграрного  капіталізму,  що  знайшли  своє  відображення  у  поєднанні
розвитку  ринкової  економіки  поміщицького  фільварку  і  селянського
(фермерського)  господарства  на  різних  етапах  досліджуваного
періоду.  Важко  переоцінити  значення  для  поступу  фермерської  моделі
ринкової  економіки  в  умовах  галицько-волинського  села  роль
сільськогосподарської  кооперації,  на  дослідження  якої  звернено
особливу  увагу.
 Вперше  в  історичній  науці  автор  поставив  завдання  через  призму
розвитку  ринково-капіталістичних  відносин  проаналізувати
обширний  статистичний  матеріал,  який  характеризує  різні  економічні
типи  поміщицького  господарства  та  їх  еволюцію  внаслідок  реалізації
земельної  реформи,  показує  соціальне  розшарування  селянства  через
поземельні  відносини,  за  наявністю  робочої  і  продуктивної  худоби,
виробничого  інвентаря  та  використання  найманої  робочої  сили  у
господарствах  різних  груп  у  соціальному  і  національному  вимірах,
розкриває  особливості  становлення  фермерського  типу  господарств
сільських  підприємців  і  росту  масштабів  пролетаризації  малоімущих
прошарків  села,  що  найповніше  виявилося  у  так  званому  “аграрному
перенаселенні”.  Не  менше  важливим  завданням  дослідника  є
розкриття  політичних  й  економічних  передумов  аграрних  реформ,
колонізаторського  характеру  проведення  в  українському  селі
державної  аграрної  політики  та  її  впливу  на  аграрну  еволюцію  в  краї.
 Комбінований  підхід  до  використання  першоджерел  (статистики
та  архівних  фондів)  дозволяє  всебічно  дослідити  глибокі  зміни  у
фінансово-економічному  становищі  селянства,  викликані  структур¬
ною  трансформацією  аграрних  відносин,  господарсько-кон’юнктур-
ними  змінами  і,  зрештою,  неповноправним  статусом  Західної  України
 15

в  системі  господарських  зв’язків  різних  за  ступенем  економічного
розвитку  регіонів  Польської  Республіки.  І,  насамкінець,  на  цьому  тлі
висвітлити  розмах,  форми,  соціально-політичний  зміст  вимог  селян
та  особливості  їх  боротьби  за  свої  права  і  визволення  від  націо¬
нального  і  соціального  гніту,  розкрити  вплив  на  селянський  рух  різних
політичних  сил.
 Основним  джерелом  для  дослідження  соціально-економічних
процесів  на  селі,  аграрної  політики  польських  урядів  та  інших  питань
економічної  історії  є  численні  статистичні  збірники,  які  публікувалися
у  виданнях  Головного  статистичного  управління  Польщі:  Kwartalnik
statystyczny,  Maly  rocznik  statystyczny,  Rocznik  statystyky  Rz.  Polski,
Statystyka  Polski,  Statystyka  rolnictwa,  Wiadomosci  statystyczne  та  ін.
Чимало  цих  видань  середньостатистичні,  а  тому  вимагають  критич¬
ного  аналізу  і  доповнення  іншими  диференційованими  цифрами.
Офіційну  статистику  доповнюють  статистичні  відомості  публікацій
Пулавського  сільськогосподарського  інституту,  Інституту  соціальної
політики,  Інституту  економіки  східних  земель  Польщі  та  ін.  Матеріали
усіх  цих  видань  не  позбавлені  істотних  недоліків  у  групуванні
статистичних  даних,  оскільки  за  їхніми  “пересічними”  цифрами
губляться  відмінності  між  різними  економічними  типами  господарств
і  соціальними  верствами  села.
 При  дослідженні  аграрної  історії  широко  використані  неопуб-
ліковані  документи  (аналітичні  матеріали,  звіти,  різні  інформації  та
донесення,  таблиці  з  статистичними  відомостями  та  інші  матеріали)
різних  установ,  що  займалися  сільським  господарством,  а  саме:
Міністерства  аграрних  реформ.  Міністерства  сільського  господарства
і  аграрних  реформ,  Державного  сільськогосподарського  банку,
відділів  землеробства  і  аграрних  реформ  воєводських  управлінь,
Львівської  землеробської  палати,  воєводських  і  повітових  арбітражів,
Сільськогосподарського  товариства  Східної  Малопольщі,  товариства
“Сільський  господар”  та  ін.,  документи  яких  зберігаються  у  фондах
Центрального  державного  історичного  архіву  України  у  м.  Львові
і  державних  архівів  західних  областей  України.  їхні  відомості  разом
із  опублікованими  матеріалами  статистики,  періодичних  видань  1920-
 1930-х  років  і  дослідницьких  праць  економістів  та  істориків-аграр-
ників  становлять  джерельну  базу  монографії.
 ПРИМІТКИ
 1.Кульчицький 	С.  В.  Г  олод  1932-1933  pp.  в  Україні  як  геноцид.  -  Київ,
2005.  -  С.  84.
 2. 	Павли.ковський  Ю.  Земельна  справа  у  Східній  Галичині.-Львів,  1922;
Й  ото  ж.  В  обороні  рідної  землі,  тт  Львіф,  1925.
 3. 	Храп  лив  ий  Є.  Плекання  рогатої  худоби  в  Галичині.  -  Львів,  1933;
Його  ж.  Сільське  господарство  галицько-волинських  земель.  -  Львів,
1936.
 16

4. 	Коберський  К.  Кооперативний  буквар.  -  Львів,  1938.
 5.Луцький 	О.  Сільськогосподарський  кредит:  Г  отівкові  приходи  і  розходи
селянської  родини  в  рр.  1927-1937.  -  Львів,  [б.  р.].  Докладніше  про  нього
та  інших  авторів  див.  у  кн.:  Злупко  С.  Економічна  думка  України.  -
Львів.  2000.
 6. 	G  z  а  b  s  k  і  Wh  Wies  z  folwark  //  Zbür  prac  ekonomiczno-rolniczych.  -  Warszawa,
1930;  Turowski  G.  Warunki  і  drogi  rozwoju  gospodarczego  wsi  polskiej.  -
Wydanie  pierwsze  і  drugie.  -  Bez  roku  wydania;  S  t  у  s  W.  Rozdrabnianie  gruntöw
chlopskich  w  bylym  zaborze  austriackim  od  roku  1787  do  1931.  -  Lwow,  1934.
 7. 	О  г  m  і  с  k  і  W.  Zycie  gospodarcze  kresöw  wschodnich  Rzeczypospolitej  Polskiej.  -
Krakow,  1929;  Sowinski  M.  Rolnictwo  wtoscianskie  w  zarysie  statystyczno-
terytorialnym.  -  Warszawa,  1933.
 8.Jablonowski 	R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  Warszawa,  1938.
 9. 	Landau  L.,  Panski  J.,  Strzelecki  E.  ßezrobocie  wsröd  chlopöw.  -
Warszawa,  1939.
 10. 	Michatowski  J.  Wies  nie  ma  pracy.  -  Warszawa,  1935.
 11. 	Lichwa  na  wsi.  Wyniki  kwestionarjusza  rozeslanego  do  kas  Stefczyka.  Ulozyl
TadeuszZakrzewski.  -  Lwow,  Krakow,  Warszawa,  Wilno,  Torun,  1927;  Sobieran-
ska  Z.  Stosunki  kredytowe  wsrod  drobnej  wlasnosci  rolnej  w  wojewödstwach
wschodnich  w  latach  1927-1928.  -  Warszawa,  1931.
 12. 	Czerniewski  K.  Maszyny  і  narz^dzia  rolnicze  w  gospodarstwach  mniejszej
wlasnosci.  -  Warszawa,  1938.
 13. 	Nowakowski  Cz.  Zagadnienie  podzialu  gospodarstw  wloscianskich  na  klasy
wielkosci  wedlug  stosunkow  pracy.  -  Warszawa,  1936.
 14. 	Szturm  de  Sztrem  E.  Inwentarz  zywy  w  Polsce.  -  Warszawa,  1928.
 15. 	Grodzicki  L.  Struktura  posiadania  gruntöw  mniejszej  wlasnosci  na  cz^sci
srodkowych  і  wschodnich  Karpat,  wchodz^cej  w  sklad  wojewödstw  Lwowskiego  і
Stanislawskiego.  -  Warszawa,  1938.
 16. 	M  a  d  a  j  с  z  у  k  Cz.  Burzuazyjno-obszamicza  reforma  rolna  w  Polsce  (1918-1939).  -
Warszawa,  1956.
 17. 	Mieszczankowski  M.  Struktura  agrama  Polski  mi^dzywojennej.  -  Warszawa,
1960;  Tarn  ze.  Rolnictwo  11  Rzeczypospolitej.  -  Warszawa,  1983.
 18. 	Див.:  M  ар  к  с  K.  и  Энгельс  Ф.  Сочинения.  -  Изд.  2.  -  Т.  4.  -  С.  7.
 19. 	Якименко  М.  А.  Становлення  селянського  (фермерського)  госпо¬
дарства  в  Україні  після  скасування  кріпосного  права  (1861-1918  рр.)  //  Укр.
істор.  журн.  -  1996.  -  №  1.  -  С.  7.
 20. 	Польская  деревня  во  время  кризиса.  -  Москва,  1935.
 21. 	Гольдштейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше,  Западной
Украине  и  Западной  Белоруссии.  -  Москва,  1940.
 22. 	Ал  ад  кин  С.  И.  Аграрные  отношения  в  Западной  Украине  (1919-1939
гг.):  Автореф.  дис.  канд.  ист.  наук.  -  Львов,  1952;  Бойко  А.  Г.  Положение
крестьян  Западной  Украины  в  панской  Польше  (1919-1939  гг.):  Автореф.
дис.  канд.  ист.  наук.  -  Львов,  1951;  Карпенко  О.  Ю.  Селянські
повстання  у  Львівському  воєводстві  в  1932-1933  роках:  Автореф.  дис.  канд.
іст.  наук.  -  Київ,  1952;  Загорский  М.  В.  Обострение  революционной
борьбы  трудящегося  крестьянства  Западной  Украины  в  годы
экономического  кризиса  1929-1933  гг.  (Лисское  восстание  1932  г.):
Автореф.  дис.  канд.  исг.  наук.  -  Львов,  1953  та  ін.
 23. 	Ге  р  ас  и  м  е  н  к  о  М..  Дудикевич  Б.  Боротьба  трудящих  Західної
України  за  возз’єднання  з  Радянською  Україною  (1921-1939  рр.).  -  Київ:
 17

Держполітвидав  УРСР,  1955;  Карпенко  О.  Ю.  Селянські  повстання  в
Польщі  в  1932-1933  рр.  -  Київ:  Вид-во  АН  УРСР,  1955;  Корній¬
чук  Л.  Я.  Становище  трудящого  селянства  західних  областей  України
під  владою  панської  Польщі  (1920-1939  рр.).  -  Київ:  Вид-во  АН  УРСР.
1957.
 24. 	З  історії  західноукраїнських  земель.  Вип.  1-3.  -  Київ:  Вид-во  АН  УРСР,
1957-1959.
 25.3  л  у  п  к  о  С.  Некоторые  особенности  социально-экономического  развития
западноукраинской  деревни  в  эпоху  капитализма  //  Ежегодник  по  аграрной
истории  Восточной  Европы.  -  1963.  -  Вильнюс:  Минтае,  1964.  -  С.  648-
660;  Васюта  И.  К.  О  буржуазных  преобразованиях  в  крестьянском
землепользовании  Западной  Украины  (1919-1939  гг.)  //  Там  само.  -  С.  661—
671;  В  а  с  ю  т  а  И.  К.  Наемный  труд  в  сельском  хозяйстве  Западной  Украины
в  20-30-х  годах  XX  в.  //  Ежегодник...  1964.  -  Кишинев:  Картя  молдовеняскэ,
1966.  -  С.  731-741;  Його  ж.  О  роли  кооперации  в  капиталистическом
развитии  западноукраинской  деревни  в  20-30-х  годах  XX  в.  //  Ежегодник...
1968.  -  Ленинград:  Наука,  1972.  -  С.  328-340;  Його  ж.  Західноукраїнське
село  під  гнітом  монополістичного  капіталу  в  20-30-х  роках  XX  ст.  //  Укр.
іст.  журн.  -  1969.  -  №  9.  -  С.  38—46;  Його  ж.  Аграрное  перенаселение  и
положение  сельскохозяйственного  пролетариата  Западной  Украины  в  20-
30-х  годах  XX  в.  //  Материалы  по  истории  сельского  хозяйства  и
крестьянства  СССР.  -  Сборник  VIII.  -  Москва:  Наука,  1974.  -  С.  337-353.
 26. 	Васюта  I.  К.  Селянський  рух  на  Західній  Україні  в  1919-1939  рр.  -
Львів:  Вид-во  Львівського  університету,  1971;  Його  ж.  Соціально-
економічні  відносини  на  селі  Західної  України  до  возз’єднання  (1918-1939).
-  Львів:  Вища  школа.  1978;  Його  ж.  Формування  робітничо-селянського
союзу  в  революційній  боротьбі  на  Західній  Україні  1921-1939  рр.  -  Львів:
Вища  школа,  1988;  Його  ж.  Революційно-визвольна  боротьба  селянства
Західної  України  в  1918-1939  рр.  //  Укр.  іст.  журн.  -  1975.  -  №  11.  -  С.  44—
54;  Його  ж.  Західноукраїнська  кооперація:  досвід  господарської
діяльності  (1883-1939  рр.)  //  Економіка  України.  -  1994.  -  №  3.  -  С.  76-82
(українською  і  російською  мовами);  Його  ж.  Національно-визвольний
рух  в  Західній  Україні  (1918-1939  рр.)  //Укр.  іст.  журнал.  -  2001.  -№  5.  -
 С. 	22—42;  №  6.  -  С.  35-64;  Його  ж.  Політична  історія  Західної  України
(1918-1939).  -  Львів:  Каменяр,  2006  та  інші.
 27. 	Оксенюк  Р.  Н.  Нариси  історії  Волині  (1861-1939).  Соціально-еконо¬
мічний  розвиток,  революційний  та  національно-визвольний  рух  трудящих.  -
Львів:  Вид-во  Львівського  університету,  1970.
 28. 	Олесневич  Л.  О.  Кооперативні  міфи  і  капіталістична  дійсність:
Західноукраїнська  буржуазна  кооперація  (1883-1939).  -  Київ:  Наукова
думка,  1974.
 29. 	М  а  к  а  р  ч  у  к  С.  А.  Этносоциальное  развитие  и  национальные  отношения
на  западноукраинских  землях  в  период  империализма.  -  Львов:  Вища
школа,  1983;  Сливка  Ю.  Ю.  Західна  Україна  в  реакційній  політиці
польської  та  української  буржуазії  (1920-1939).  -  Київ:  Наукова  думка,
1985.

Розділ  1
 РОЗВИТОК  ТОВАРНО-КАПІТАЛІСТИЧНОГО
ЗЕМЛЕРОБСТВА  І  ТВАРИННИЦТВА
 1.1. 	Загальна  характеристика  етнополітичних
та  економічних  факторів,  які  впливали
на  аграрну  еволюцію  у  західноукраїнському  селі
 Західна  Україна  розташована  у  басейнах  річок  Дністра,  Захід¬
ного  Бугу  і  правих  приток  Прип’яті.  Більшу  частину  її  території
займає  Волинсько-Подільська  височина,  середня  висота  якої  дося¬
гає  200-300  м  над  рівнем  моря,  а  найбільша  -  до  400  м  -  між  Льво¬
вом  і  Бродами.  Південніше  розташована  Покутська  височина.  На
південно-західному  кордоні  краю  височать  Карпатські  гори,
заввишки  1-2  км.  Вздовж  північно-східних  схилів  Карпат
тягнеться  широка  смуга  Прикарпаття,  що  охоплює  значну  площу
сучасних  Івано-Франківської  та  Львівської  областей.
 Етнополітичне  поняття  Західної  України  остаточно  визна¬
чилось  з  утворенням  на  її  теренах  суверенної  держави  -  Західно¬
української  Народної  Республіки  (ЗУНР).  Після  анексії  її  тери¬
торії  польськими  інтервентами  західні  землі  України,  як  і  Білорусії,
були  інкорпоровані  до  складу  Другої  Польської  Республіки,  яка
з  перших  і  до  кінця  1930-х  років  проводила  великодержавну  шові¬
ністичну  політику  стосовно  корінного  населення  цих  земель.
Провідниками  цієї  політики  були  владні  партії  народових
демократів  (ендеків),  пілсудчиків  та  ін.,  які  попри  певні  відмінності
їх  національних  програм  висували  спільну  мету:  асимілювати
мимоволі  національності,  перетворити  їх  громадян  у  законо¬
слухняних  суб’єктів  однонаціональної  держави.
 19

Пришвидшенню  реалізації  колонізаційної  програми  й  асимі¬
ляції  автохтонного  населення  східних  і  південно-східних  окраїн
(так  званих  “кресів”)  був  підпорядкований  адміністративний
устрій.  Ухвалою  Варшавського  сейму  від  3  грудня  1920  р.  територія
Галичини,  названої  Малопольщею,  була  поділена  на  чотири
воєводства:  Краківське,  Львівське,  Станіславське  і  Тернопільське,
об’єднаних  у  групу  південних  воєводств.  Аби  ліквідувати
етнополітичну  єдність  західних  українців  і  традиції  ЗУНР,  що
залишалися  ще  популярними  серед  українства,  три  воєводства
Української  Галичини  перейменовано  у  Східну  Малопольщу.
Задля  того,  щоб  показати  світовій  громадськості  перевагу  у
Східній  Галичині  польського  населення,  яке,  мовляв,  домагається
інкорпорації  західноукраїнських  земель  у  Польській  Республіці,
до  складу  Львівського  воєводства  було  приєднано  12  захід-
ногалицьких  повітів,  населених  здебільшого  поляками.  Західну
Волинь  виділено  в  окреме  воєводство,  котре  разом  з  воєводствами
Західної  Білорусії  та  Віденським  (землі  їх  раніше  перебували  в
Російській  імперії)  складали  групу  східних  воєводств.  Сарненський
і  Камінь-Каширський  повіти  Волині,  населені  українцями,  за
волею  нових  володарів  опинились  у  Поліському  воєводстві,  а
Холмщина  та  Підляшшя  -  у  Люблінському.  І,  насамкінець,
адміністративно-територіальна  відособленість  галицьких  і
північно-західних  українців  завершувалась  штучно  створеним
“сокальським  кордоном”,  який  мав  економічно  і  культурно
ізолювати  два  основних  регіони  Західної  України  -  Східну
Галичину  і  Західну  Волинь  і  не  тільки  законсервувати  госпо¬
дарське  і  культурне  становище,  котре  склалося  тут  під  час
перебування  цих  земель  у  складі  імперій,  відповідно  Австро-
Угорщини  та  Росії,  а  й  перетворити  їх  у  політично  відособлений
й  економічно  залежний  аграрно-сировинний  придаток  внутріш¬
ньої  метрополії  -  Польщі.
 Характеризуючи  господарське  значення  східних  кресів  для
держави,  польський  економіст  3.  Бечкович  в  офіціозному  виданні
писав:  “Загальною  рисою  цих  земель  є  значні  природні  багатства,
що  містяться  головним  чином  у  лісі,  великий  запас  потенційної
енергії  людності,  дедалі  більший  розвиток  сільськогосподарського
виробництва,  і  особливо  тваринництва,  а  у  зв’язку  з  цим  розвит¬
ком  у  недалекому  майбутньому  великий  ринок  збуту  для  промис¬
лової  продукції  західної  і  середньої  Польщі;  нарешті,  це  солідна
колонізаційна  територія,  особливо  на  Поліссі,  для  промислових
районів  Польщі”  [1].  Таке  визначення  економічної  політики
держави,  засобів  і  об’єктів  її  реалізації  цілком  стосується  і  пів¬
 20

денно-східних  воєводств,  багатих  великими  природними  і
людськими  ресурсами.
 Не  тільки  економічними  інтересами,  а  й  соціальними  та  гео-
політичними  мотивами  визначилась  національна  політика
польських  урядів  на  окупованих  східних  і  південно-східних
окраїнах  Польщі.  Із  зміцненням  режиму  колоніального  панування
на  цих  землях  пов’язувалося  вирішення  гострих  соціальних
проблем  перенаселеної  корінної  Польщі,  звідкіля  здійснювалося
методичне  переміщення  на  креси  польських  колоністів  та  різного
роду  чиновників.  Водночас  проводилась  широкомасштабна
асиміляторська  практика  щодо  автохтонного  населення  україн¬
ських  і  білоруських  регіонів.  Усі  ці  чинники  великою  мірою
впливали  на  динаміку  демографічної  ситуації  в  Західній  Україні
і  Західній  Білорусії  й,  вочевидь,  позначились,  зокрема,  на  наслід¬
ках  обох  загальних  переписів  міжвоєнного  періоду.
 Перший  загальний  перепис  відбувся  ЗО  вересня  1921  р.  на
хвилі  ультрапатріотичного  піднесення  в  Польщі  після  перемоги
її  армії  у  війнах  із  ЗУНР  та  більшовицькою  Росією.  Перепис
відбувався  в  обстановці  поголовного  бойкоту  та  спонтанних
заворушень  галицьких  українців  проти  спроби  польської  адмі¬
ністрації  сфальсифікувати  результати  перепису,  щоб  довести,
нібито  більшість  східногалицького  населення  вважає  себе
польськими  громадянами,  і  таким  чином  прискорити  санкціо¬
нування  державами  Антанти  анексії  Східної  Галичини  Польщею.
Другий  загальний  перепис  відбувся  9  грудня  1931  р.,  і  проходив
він  у  Західній  Україні  після  сумнозвісної  пацифікації  1930  р.  під
знаком  “державної”  асиміляції  -  перевтілення  українців  у
законослухняних  громадян  польської  держави.
 Шовіністична  практика  “національної”,  а  за  режиму  санації-
“державної”  асиміляції  віддзеркалювалась  як  під  час  переписів
населення,  так  і  при  упорядкуванні  їх  відомостей  в  офіційній
статистиці.  Тенденційність  останньої  позначилась  і  на  динаміці
національного  складу,  який  обчислювався  за  двома  ознаками:
мовою  і  віросповіданням.  Оскільки  упорядники  польської  демо¬
графічної  статистики  вочевидь  більше  маніпулювали  розподілом
населення  у  Східній  Галичині  за  мовною  приналежністю,  особ¬
ливо  під  час  перепису  1921  р.,  намагаючись  всіляко  перебільшити
численність  поляків  при  зменшенні  україномовного  населення,  в
основу  визначення  національного  складу  у  цьому  регіоні  покла¬
дено  віросповідання,  ідентифікуючи  при  цьому  греко-католиків  і
православних  з  українцями,  римо-католиків  -  з  поляками,  іудеїв  -
 21

з  євреями.  На  відміну  від  Східної  Галичини  у  Західній  Волині
фальсифікація  перепису  населення  за  рідною  мовою  не  була  такою
масштабною,  щоб  не  надати  вирішального  значення  мовній
приналежності  для  аналізу  змін  в  етнодемографічній  ситуації
цього  регіону.
 Визначена  за  таким  підходом  динаміка  національного  складу
населення  двох  основних  регіонів  Західної  України  в  1921-1931  рр.
представлена  у  таблиці  додатку  N2  1.  Дослідження  його  в  межах
сучасних  п’яти  західних  областей  України  започаткував  С.  А.  Ма-
карчук.  Однак  акценти  нашого  аналізу  проблеми  оперто  не  на
констатацію  самої  динаміки  етнодемографічної  структури  (хоча
і  це  має  наукове  значення),  а  на  з’ясування  причин,  характеру  і
наслідків  змін  у  демографічній  ситуації  краю,  їхнього  впливу  на
аграрні  відносини.  Цифри  зазначеної  таблиці  проливають  яскраве
світло  на  результати  форсованого  проведення  польськими  уря¬
дами  колонізаційної  політики  на  анексованих  українських  землях,
що  стало  ключовою  передумовою  демографічних  змін  у  краї.
 Загальна  чисельність  населення  Східної  Галичини,  як  видно  з
таблиці,  за  десятиліття  зросла  з  4774,5  до  5460,2  тис.  чол.,  або  на
14,4%,  в  тому  числі  частка  українців  збільшилась  завдяки  природ¬
ному  приросту  і  поверненню  військових  та  цивільних  репат¬
ріантів  на  10%,  а  механічний  приріст  польської  людності  був  тут
у  три  рази  більшим  і  дорівнював  29%.  У  Західній  Волині  кількість
багатонаціонального  населення  збільшилась,  відповідно,  з
1642,9  тис.  до  2178,5  тис.  чол.,  або  зросла  на  32,6%.  Приріст  поль-
ськомовних  громадян  державної  нації  дорівнював  тут  155  тис.
осіб,  аж  85,1%,  що  майже  в  чотири  рази  перебільшував  частку
приросту  українців,  яка  становила  на  Волині  23%.  Якщо
чисельність  українців  збільшилась  в  обох  регіонах  внаслідок
об’єктивних  причин,  зазначених  вище,  то  високі  темпи  приросту
поляків,  особливо  у  Волинському  воєводстві,  зумовлювалися
посиленою  польською  колонізацією.  Що  стосується  національних
меншин,  то  чисельність  євреїв  на  теренах  усієї  Західної  України
зросла,  відповідно,  з  711,6  до  775,0  тис.,  а  німців,  чехів,  росіян,
білорусів  та  інших  -  відповідно  з  69,7  до  145,5  тис.  Відносно
великим  був  приріст  (158,6%)  національних  меншин  (окрім  євреїв)
на  Волині,  головним  чином  внаслідок  припливу  сюди  емігрантів
зі  Східної  України.
 Політичні  чинники  великою,  а  почасти  й  вирішальною  мірою
впливали  на  демографічну  ситуацію,  вельми  ускладнивши  мігра¬
ційні  процеси  населення,  його  динаміку  в  регіональному  зрізі.
Тому  кількісне  визначення  національного  складу  населення  в
 22

динаміці  є  непростою  проблемою.  Дослідники,  які  вивчали
національні  відносини  краю,  вимушені  були  вдаватися  до  кори¬
гування  демографічної  статистики  з  метою  усунення  фальси¬
фікаторських  нашарувань  у  переписах  населення.  Однак  кількісні
показники  в  окресленні  ними  національної  структури  людності
краю  і  питомої  ваги  українців  зокрема  були  неоднозначні.  Так,
польський  дослідник  Л.  Василевський,  скоригувавши  дані  пере¬
пису  населення  1921  р.  за  релігійною  приналежністю,  дійшов
результату,  що  кількість  українців  на  їх  етнічній  території  і  поза
нею  в  кордонах  Польщі  становила  4686  тис.  чол.  [2],  а  упорядники
четвертого  випуску  “Українського  статистичного  річника”
(1938  р.)  обчислили  чисельність  українського  населення  у  Польщі
4769  тис.  осіб  (64,1%  від  загальної  кількості  населення  українських
земель  під  Польщею)  [3].
 Через  такий  підхід  до  визначення  “суцільних  українських
етнографічних  територій”  у  Польщі  розходження  існують  і  в
обчисленні  кількості  українців  за  даними  перепису  1931  р.  Так,
В.  Кубійович  вважає,  що  на  суцільній  етноукраїнській  території
у  Польщі  1931  р.  проживало  5512  тис.  (68,0%)  українців,  або  18%
від  усього  населення  держави  [4],  а  вищезгаданий  річник  визначає
інші  цифри  українців:  відповідно  -  5693  тис.  осіб  (62,4%).  Най-
правдоподібніші  результати  обчислення  національного  складу
населення  західноукраїнських  земель  у  В.  П.  Огоновського:  укра¬
їнців  налічувалося  1931  р.  5587,4  тис.  (62,7%),  поляків  -  2231,0  тис.
(25,0%),  євреїв  -  919,1  тис.  (1О,3%0,  інших  національностей  -
 183,3 	тис.  (2,1%)  [5].  Значно  менша  частка  припадає  на  українське
населення  у  Польщі,  котру  обчислюють  сучасні  польські  дослід¬
ники  за  однією  його  мовною  приналежністю,  так  сфальсифіко¬
ваною  польською  офіційною  статистикою.
 Прискіпливий  аналіз  національного  складу  населення  західно¬
українських  земель  дає  підставу  стверджувати  про  масштаби
польської  колонізації  кресів.  Прикметна  риса  польської  імміграції
на  східні  окраїни:  в  історичному  контексті  вона  відбувалася
найактивніше  у  першому  повоєнному  десятилітті.  У  період  між
двома  переписами  населення  на  українські  землі  прибуло  на
постійне  проживання  556,3  тис.  поляків.  Але  під  впливом
економічної  депресії  1929-1933  рр.  та  піднесення  українського
визвольного  руху  після  1931  р.  польська  колонізація  краю
мимоволі  загальмувалась,  демографічний  процес  тимчасово
увійшов  у  русло  більш-менш  нормального  природного  приросту
населення.  Національна  структура  його  в  Українській  Галичині
до  початку  1939  р.  змінилася  так:  з  6308,9  тис.  чол.  всього  насе¬
лення  українці  становили  3836,3  тис.  (60,8%),  поляки  -  1730,5  тис.
 23

(27,4%),  євреї  -  689,1  тис.  (10,9%),  інші  національності  -  52,9  тис.
(0,9%)  [6].  Попри  тривалу  мовноасиміляторську  практику
польської  адміністрації  чисельність  галицьких  українців  не  тільки
не  зменшилась,  а  й  зросла  проти  1931  р.  на  609,8  тис.  (9,66%).
Водночас  частка  поляків  зменшилась  на  6,13%  (100  тис.  чол.)
внаслідок  повернення  до  рідних  країв  значної  кількості  польських
іммігрантів,  і  серед  них  немало  осадників,  зруйнованих  еконо¬
мічною  кризою.
 В  контексті  дослідження  аграрної  еволюції  важливо  визначити
динаміку  міського  і  сільського  населення  і  на  цій  основі  прослідку¬
вати  процес  урбанізації  і  причини,  які  її  стримували  за  повільної
індустріалізації  в  самій  метрополії.  Тоді  як  в  індустріально  розви¬
нених  країнах  Західної  і  Центральної  Європи,  попри  сильний
природний  приріст  сільського  населення,  частка  його  впродовж
багатьох  десятиліть  не  збільшилась  завдяки  постійному  переходу
 із 	села  до  індустріальних  міст  надлишку  сільської  людності;  у  між¬
воєнній  Польщі,  навпаки,  індустріальний  поступ  відбувався
повільно  і  адекватно  до  нього  слабким  був  відплив  до  міст  “зайвої
сільської  людності”.
 Зв’язок  урбанізації  населення  з  промисловим  розвитком
своєрідно  проявився  у  промислово  відсталій  Західній  Україні,  де
велику  перевагу  мало  сільськогосподарське  населення,  особливо
на  Волині  і  в  меншій  мірі  -  на  Тернопіллі  (див.  додаток  №2).
Процес  помірної  урбанізації  на  українських  землях  у  першому
повоєнному  десятиріччі  спричинили  не  нагальні  потреби
індустріального  поступу  цього  краю,  а  передусім  необхідність
подолання  великих  воєнних  руйнувань,  відбудови  довоєнних
осередків  промислового  виробництва.  Тому  в  період  між  пере¬
писами  населення  чисельність  міської  людності  у  чотирьох
воєводствах  Західної  України*  збільшилась  на  31%  (383  тис.  осіб),
а  сільської  -  на  17,3%  (986,2  тис.)  [7].
 Саме  в  містах,  де  був  найбільший  приріст  населення  (табл.  1),
зосереджувалися  більш  чи  менш  значні  промислові  підприємства,
що  поволі  відроджувалися  після  війн  1914-1920  рр.  Істотне
значення  для  приросту  чисельності  міських  жителів  мав  також
політичний  чинник:  наплив  в  усі  67  повітів  краю  та  його
воєводські  центри  бюрократичного  елементу  польської  адмініст¬
рації  і  громадянських  установ.  Новоприбулі  з  Польщі  створювали
 *  Тут  і  далі  статистичні  дані  подаються  за  тогочасним  адміністративно-
територіальним  поділом  Західної  України  з  12  західними  повітами  Львівського
воєводства  і  без  двох  повітів  Волинського  воєводства  -  Сарненського  і  Камінь-
Каширського,  які  були  включені  до  Поліського  воєводства  Західної  Білорусії.
 24

Таблиця  1
 Міста,  які  мали  найбільший  приріст  населення
 (тис.  осіб)
 Міста
 1921  р.
 1931  р.
 Львів
 219,4
 312,2
 Станіслав
 28,2
 60,0
 Перемишль
 48,0
 51,0
 Рівне
 30,5
 41,9
 Борислав
 16,1
 41,5
 Луцьк
 21,2
 35,6
 Тернопіль
 30,9
 33,9
 Коломия
 31,7
 33,8
 Дрогобич
 26,7
 32,3
 Стрий
 27,4
 30,5
 Ковель
 20,8
 29,1
 Володимир
 11,6
 25,6
 Самбір
 19,4
 21,9
 Кременець
 16,1
 21,9
 Чортків
 5,2
 19,0
 Броди
 10,9
 16,4
 Дубно
 9,1
 15,3
 Калуш
 6,6
 12,1
 Болехів
 3,1
 10,7
 Надвірна
 6,1
 10,4
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Rocznik  ziem  wschodnich,  1939.  -  Warszawa,  1939.  -
S.  10.
 в  сільській  місцевості  господарства  осадників  (колоністів)  і  зай¬
мали  привілейовані  посади  в  поліції,  поштових  і  залізничних
працівників,  різного  роду  чиновників,  особливо  у  містах,  де  частка
польського  населення  швидко  збільшувалась  до  початку  Великої
депресії.
 Однак  через  затримку  промислового  розвитку  краю  його
міста  загалом  відзначались  малочисельністю  мешканців.  З  144  міст,
що  мали  відповідний  статус,  лише  у  кожному  з  38  налічувалося
населення  понад  10  000  осіб,  а  106  міст  і  містечок-це  здебільшого
адміністративні  і  торговельні  центри  для  найближчої  околиці.
15%  їхнього  населення  утримувалося  з  доходів  від  сільського  гос¬
подарства,  а  27%  -  це  державні  чиновники,  різного  роду  служ¬
бовці,  представники  так  званих  “вільних  професій”  [8].
 У  національній  структурі  міст,  як  правило,  переважали  поляки
і  євреї.  В  найбільшому  з-поміж  них  -  місті  Львові  -  головному
центрі  українського  політичного,  релігійного,  науково-куль-
турного  життя  -  українці  становили  1931р.  лише  16,2%  населення.
 25

поляки  -  50,8%,  євреї  -  31,9%,  інші  національності  -  1,1%  [9].
Національний  характер  багатьох  міст  у  1930-х  роках  дещо
змінився  на  користь  українців  внаслідок  напливу  до  них  зруйно¬
ваних  кризою  сільських  нуждарів,  які  переповнювали  ринок  праці
у  містах  некваліфікованою  напівдармовою  робочою  силою.
 Економічна  криза  надала  процесу  урбанізації  нових  рис  і,
зокрема,  неприродного  його  характеру,  росту  в  містах  “зайвого”
населення  -  маси  безробітних,  міських  люмпенів  і  сільських
маргіналів.  Внаслідок  затяжної  кризи,  яка  охопила  усі  галузі
народного  господарства,  приріст  сільського  населення  поглибив
до  того  ж  гостру  проблему  хронічного  аграрного  перенаселення.
З  особливою  силою  це  соціальне  явище  проявилося  у  Східній
Галичині  -  найперенаселенішому  регіоні  і  не  тільки  Польщі,  а  й
усієї  Європи.  Побічно  судити  про  нього  дають  змогу  статистичні
дані  додатку  N9  2  про  густоту  населення,  яка  припадала  на  1  км2:
у  Львівському  воєводстві  -  110  жителів,  Тернопільському  -  97,
Станіславському  -  88.  Найгустіше  заселеними  були  терени
Підкарпаття  і  Покуття,  де  густота  людності  створилась  переважно
природно-історичним  шляхом  і  доходила  до  129  осіб  на  1  кв.  км
[10],  а  також  аграрного  Поділля.  Помітний  вплив  територіально
обмеженої  індустріалізації  на  густоту  населення  позначився  на
Дрогобицько-Бориславському  гірничому  районі  і,  навпаки,
промислова  відсталість  Західної  Волині  разом  з  природним
чинником  спричинила  найменшу  густоту  -  57  осіб  на  1  кв.  км.
 Великомасштабна  проблема  відносного  перенаселення
галицького  села  (його  гостроту  не  зменшила  обмежена  емігра¬
ція)  була  однією  з  головних  причин  перманентної  кризи  аграр¬
них  відносин,  яка  супроводжувалась  постійним  збільшенням
верстви  безземельних  селян  (пауперів)  і  власників  дрібних  парцел,
доходи  з  яких  не  забезпечували  селянським  родинам  достатку  для
того,  аби  існувати,  а  то  й  вижити  без  побічних  заробітків  поза
власним  господарством.
 Характеристику  соціально-економічних  передумов  аграрної
еволюції  істотно  доповнюють  дані  таблиці  додатку  N9  3  про  зміни
професійної  структури  населення  за  основними  джерелами
утримання.  Ці  дані  показують  велику  питому  вагу  приросту
населення  за  1921-1931  рр.  в  галузях  гірничої  промисловості
(53,8%)  і  на  половину  меншу  (24,8%)  у  зв’язку  та  транспорті.  Таке
зростання  самодіяльної  людності  та  утриманців  у  добувній  і
обробній  промисловості  спричинилося  не  тільки  відродженням
зруйнованих  війнами  промислових  підприємств,  а  й  значним
розвитком  дрібного  кустарного  виробництва  та  ремесла.
 26

Масштаби  кустарництва  і  домашніх  промислів  залишалися
типовим  явищем  колоніального  характеру  економіки  краю.
Названі  фактори  дали  змогу  поглинути  лише  мізерну  частину
зайвих  робочих  рук  сільського  населення,  не  вирішували  гостру
проблему  прихованого  безробіття  в  західноукраїнському  селі.
 З  таблиці  додатку  простежується  також  великий  приріст
населення  краю  в  сільському  господарстві  і  лісівництві.  Внаслідок
природного  приросту  населення,  повернення  репатріантів  і
польської  сільськогосподарської  колонізації  в  окресленому
десятилітті  чисельність  людності  в  сільському  господарстві  та
лісівництві  збільшилась  на  16,9%.  А  це  означає,  що  попри
збільшення  торгово-промислового  населення  надлишок  робочих
рук  у  сільському  господарстві  продовжував  зростати  в  умовах
відносно  сприятливої  господарської  кон’юнктури,  а  тим  паче  -
в  період  Великої  депресії  1930-х  років.  З  даних  таблиці  напро¬
шується  ще  один  висновок:  від  напливу  польського  чиновництва
і  шукачів  кращих  умов  життя  на  українських  землях  численна
група  “інших  занять”  за  десятиліття  зросла  на  18%  і  становила
99,5  тис.  осіб,  а  на  Волині  ці  цифри  становили  відповідно  -  70,2%
і  48,3  тис.  осіб.  У  цій  групі  1931  р.  налічувалося  152,6  тисячі
державних  службовців,  службовців  культових  установ  та  різних
суспільних  організацій,  які  у  більшості  своїй  прибули  на  східні  і
південно-східні  креси  у  зв’язку  з  реалізацією  програми  польської
колонізації  і  були  покликані  порядкувати  на  кресах.
 Колонізаційно-імперська  політика  польських  урядів  виражала
прагнення  їх  вирішити  водночас  з  іншими  соціальну  проблему
відносного  перенаселення  в  корінній  Польщі,  в  господарській  же
сфері  ключовим  завданням  їхньої  економічної  політики  було
збереження  історично  складеного  становища  Західної  України  як
аграрно-сировинного  придатку  внутрішньої  метрополії.  На
нерівнозначне  економічне  становище  українських  земель  у  складі
Польщі  проливають  світло  дані  перепису  1931р.  про  професійний
склад  населення  (самодіяльного  та  утриманців)  за  групами
воєводств  (табл.  2).
 Привертає  увагу  насамперед  велика  диспропорція  щодо  зай¬
нятості  населення  у  матеріальному  виробництві  і  невиробничій
сфері.  На  частку  останньої,  окресленої  групою  “інші  заняття”,
припадало  лише  близько  8%,  що  зумовлювалося  техніко-еконо-
мічною  і  культурною  відсталістю  краю.  Західна  Україна,  як  видно
з  таблиці,  залишалась  аграрною  окраїною  Польщі.  Судячи  з
обчислених  відсотків  населення,  зайнятого  у  промисловості  та
ремеслі,  включаючи  утриманців  і  допомагаючих  членів  сім’ї,
 27

Розподіл  населення  за  основними  галузями  виробничої  діяльності
 (за  переписом  1931  р.)*
 5.
 є
 *
 Н
 *
 9,8
 о
 ос
 7,9
 10,3
 К
 Я
 м
 3
 X
 і  і
-  т
 1313,9
 ТІ-
 о*
 о
 ос
 651,5
 3294,7
 £,  »
о  о
 *
 3,5
 ГО
 ГО
 сі
 3,6
 и  X
я  "*
 а.:
 н
 тис.
 чол.
 465,0
 327,6
 <>
 ОО
 сп
 іп
 8
 о
 X
 я
 X
 Є*
 £
 Г-^
 «п
 5,2
 40
 к
 ч
 со
 V-
 1
 тис.
 чол.
 985,6
 259,7
 431,1
 1943,2
 Н
 4
 и
 и
 ’2
 о
 24,1
 31,0
 о"
 19,4
 3
 8
 %
 О
 а
 С
 тис.
 чол.
 3225,0
 1388,5
 842,1
 6177,9
 4«
 *
 О
 $  Є
 £
 <4
 ш
 «о
 38,0
 74,5
 60,6
 А  і*
 Ч  в-
 >А  Я
 •2  5
и  в
 и
 £
 тис.
 чол.
 7389,1
 1705,4
 6179,9
 19346,9
 £
 ж
 4)
 ч
 £
 100,0
 100,0
 100,0
 100,0
 аЗ
 я
 X
 о
 и
 СО
 тис.
 чол.
 13378,6
 4481,6
 8293,7
 31915,8
 Групи
 воєводств
 Польщі
 Центральні
 Західні
 Чотири
 воєводства
 Західної
 України
 Вся  Польща
 кі
 2  Н
(Л  и
 ^  ч
8  8.
 «  я
 ї  З
§  З
 &  СІ
 а>  £7
І2
2  2
§  *
І  -
о-2
 з  .а
оІ°
 28

рівень  промислового  розвитку  західноукраїнських  земель  був  у
2,5-3  рази  нижчим,  ніж  у  центральних  і  західних  воєводствах
Польщі.  ї,  навпаки,  у  сільському  господарстві  Західної  України
спостерігається  зворотнє  явище:  питома  вага  самодіяльних  та
утриманців  була  у  1,5-2  рази  вищою  порівняно  з  індустріально-
аграрними  воєводствами  країни.
 Доволі  цікава  картина  вимальовується  із  співвідношення
власників  засобів  виробництва  і  найманих  робітників  та  служ¬
бовців  у  виробничій  сфері.  Статистичні  відомості  у  таблиці
додатку  N9  4  показують  загалом  низький  рівень  промислового
розвитку  краю,  де  абсолютна  більшість  промислових  закладів,
що  мали  свідоцтва  відповідної  категорії  на  право  займатися
підприємницькою  діяльністю,  належала  кустарям,  котрі  не
вдавалися  до  використання  найманої  робочої  сили  і  обмежу¬
вались  працею  членів  сім’ї.  Саме  тому  на  одного  власника  та
членів  його  сім’ї  у  гірництві  і  промисловості  пересічно  припадало
лише  1,12  найманих  робітників  і  службовців  разом  з  їх  утри¬
манцями.  В  іншій  виробничій  галузі  -  на  транспорті  і  зв’язку  -
співвідношення  власників  і  найманих  працівників  на  пересічному
підприємництві  було  дещо  вищим  і  дорівнювало  5,14  особи.
Загалом  же  частка  промислово-торгового  населення  в  краї  стано¬
вила  тільки  17,6%,  тоді  як  середньостатистичний  показник  для
усієї  Польщі  складав  29,06%.
 Малодинамічна  структура  зайнятості  в  ключовій  сфері  еко¬
номіки,  будучи  наслідком  напівколоніального  становища  остан¬
ньої,  аж  ніяк  не  відповідала  потребам  індустріального  прогресу
краю.  Неминучими  супутниками  її  були  масове  безробіття  і
пауперизація  найбідніших  прошарків  населення  не  тільки  в  місті,
а  й  на  селі.
 Загальну  характеристику  професійного  складу  населення,
зайнятого  у  виробничій  і  невиробничій  сферах  поза  сільським
господарством,  істотно  доповнюють  наведені  за  офіційною
статистикою  дані  таблиці  3.
 Звідси  треба  констатувати  загалом  слабо  виражену  соціальну
диференціацію  населення  виробничої  сфери  поза  сільським
господарством.  Із  загальної  кількості  583,2  тис.  осіб  самодіяль¬
ного  населення,  зайнятого  у  промисловості,  торгівлі,  зв’язку  і
транспорті,  самостійних  власників  засобів  виробництва  налічу¬
валося  290,6  тис.  осіб,  але  з  них  тільки  26,64  тис.  використовували
найману  робочу  силу  (на  одного  підприємця  припадало  пересічно
 11 	найманих  робітників  і  службовців).  А  тим  часом  264  тис.  кус¬
тарів  займалися  ремеслом  або  домашніми  промислами  одноосібно
або  із  членами  своїх  родин,  не  наймаючи  побічних  робітників.
 29

Розподіл  самодіяльного  населення  Західної  України
(без  утриманців)  за  соціальним  становищем  та  родом  занять
поза  сільським  господарством  станом  на  9.  XII.  1931  р.  (тис.  чол.)
 <
 і
 j
 і
 3
 *
 г  -
 *
 1  loo  1
 1  001
 с  г-
 в  w
 Q
 •
 cJ
 £
 оо
 r-
 °я.
 ОС
 с-
 1  Наймані  |
 ФІЗИЧНІ
 £
 (N
 47,8
 20,0
 Г-Г
 m
 OS
 Гч)
 чо
 cj
 «n
 гм
 (N
 гм"
 о
 о
 cJ
 SI
 40
 OS
 190,4
 38,1
 m
 оо"
 CN
 о_
 Г""
 m
 1  24,9  1
 с>
 ГЛ
 OS
 OS
 in
 00
 OS
 ОС
 ОС
 0s
 со
 Розумові
 £
 00
 5
 і
 І.Щ
 оо
 os'
 сі
 m
 ГО
 сі
 (N
 'хґ
 1
 rf
 Г"-"
 о
 о
 «j
 S3
 г*
 (N
 .ov
 ci
 і
 г-г
 сі
 rn
 (N
 г-г
 гп
 ov
 in'
 CM
 in
 1
 40
 оо'
 °V
 in
 Всього
 $
 in
 CsT
 39,5
 18,7
 00
 'хґ
 os'
 сі
 Г"^
 in'
 OS
 ci
 16,7
 rf
 rn
 О
 О
 «J
 as
 11,7
 203,3
 38,1
 1  41,0  1
 ГЛ
 ос
 сі
 40
 ос
 Ы'
 CM
 00
 1  6‘5Я  1
 in
 Г-Г
 4С
 ш
 Самостійні
 (власники)
 s?
 0,06
 47,9
 і
 in
 сі
 OS
 ri
 ОО
 о"
 сі
 rn
 1
 o'
 о
 о
 «J
 g
 о
 (N
 (N
 О*
 і
 1  132,3
 04
 in
 Сч)
 40
 40'
 OS
 1
 <N
 о
 СО
 Всього
 5?
 1П
 38,9
 і  10,8
 І  19,2  І
 rn
 чо"
 ci
 in
 OS
 r-^
 o'
 О
 О
 J
 SI
 H
 13,7
 352,5
 00
 m
 173,3
 57,4
 40
 'хҐ
 40
 40
 m
 (N
 ГМ
 OS
 in
 00
 in
 \Or
 О
 ОС
 S
 0s
 Городництво
і  лісівництво
 Промисловість
і  ремесло
 У  тому  числі
робітники  невиз-
наченої  професії
 Торгівля  і  фінанси
 Транспорт  і  зв’язок
 Публічна  служба
 Освіта  і  культура
 Охорона  здоров’я
 Домашня  прислуга
 Інші  заняття
 Всього  1
 ЗО
 Опрацьовано  за  джерелом:  Statystyka  Polski.  Séria  С.  Zeszyt  62.  Drugi  powszechny  spis  ludnosci  z  dn.  9.  XII.  1931  r.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  66.

Далекою  від  реальних  потреб  охорони  здоров’я,  освіти  и
культури  була  частка  інтелігенції.  Самодіяльної  людності  у  цих
галузях  було  зайнято  відповідно  2,8  і  4,0%.  А  всього  у  неви¬
робничій  сфері  працювало  211,1  тис.  осіб  (23,9%  самодіяльних
мешканців),  з  них  40,7%  -  це  домашня  прислуга  і  30,6%  -  чи¬
новники  державних  структур  і  громадських  організацій,  а  також
9694  службовці  культових  установ.  І  лише  31  тис.  осіб  (без  допо¬
міжних  робітників)  безпосередньо  представляли  охорону  здо¬
ров'я,  освіту  і  культуру:  на  одного  освітянина  та  культурника
загалом  припадало  320  мешканців  краю,  а  один  медик  мав
обслуговувати  аж  1640  чоловік.  Ці  цифри  свідчать  про  низький
рівень  охорони  здоров’я  та  культурності  загалу  населення.
 Офіційною  статистикою  виокремлено  різницю  людності  між
усім  самодіяльним  населенням  га  самостійними  і  найманими,  яку
складали  78,8  тис.  осіб  (8,7%  від  усього  самодіяльного  населення
поза  сільським  господарством).  Окрім  158  рантьє,  це  так  звані
“\vykolejony”  (маргінали,  викинуті  на  узбіччя  життя  люди),  які  не
мали  жодного  заробітку.  Якщо  до  цієї  цифри  додати  38,1  тис.
чорноробів,  які  перебивалися  здебільшого  випадковими
заробітками  у  промисловості  та  ремеслі  і  в  статистиці  виділені  в
окрему  групу  “робітників  невизначеної  професії”,  то  кількість
маргіналів  сягає  117  тис.  осіб  (13%  від  загалу  самодіяльних),  а
разом  з  утриманцями  вони  становили  понад  300  тис.  осіб
“невизначеного  стану”  (без  зареєстрованих  на  біржах  праці
безробітних,  які  отримували  мізерну  компенсацію).  До  цього
соціального  прошарку  належали  люмпени  і  усі  ті  соціальні
елементи,  які  опинилися  на  суспільному  узбіччі  без  заробітків,  а,
отже,  і  без  засобів  для  існування  або  задовольняли  свої  вкрай
обмежені  потреби  жалюгідною  платнею  за  некваліфіковану
тимчасову  працю.
 Якщо  екстраполювати  останній  висновок,  одержаний  щодо
люмпенів  і  маргіналів  у  середовищі  самодіяльного  населення,
зайнятого  поза  сільським  господарством  усієї  Західної  України,
на  два  регіони,  то  виявляється,  що  статистикою  на  Волині  зафік¬
совано  маргіналів  й  люмпенів  у  дев’ять  разів  менше,  ніж  у  Східній
Галичині  (в  одному  Львові  їх  налічувалося  14,26%  від  усього
самодіяльного  населення  міста).  Навпаки,  через  посилений  наплив
до  волинських  міст  і  містечок  польських  мігрантів  частка  в  них
чиновників  та  інших  бюрократичних  елементів  польської
національності  була  вдвічі  більша  у  порівнянні  із  Східною
Галичиною.
 31

Таблиця  4
 Соціальна  структура  самодіяльного  населення  (без  утриманців)
у  гірництві  та  промисловості  Західної  України  за  категоріями  промислових  свідоцтв  (станом  на  9.ХІІ.1931  р.)*
 Наймані
 Допо¬
 міжні
 члени
 родин
 ха-
 лупни
 ків
 о
 r-
 X
 о
 «о
 Ха¬
 луп¬
 ники
 х
 oo
 ГH
 «о
 rj-
 X
 1  4538  1
 Фізичні
 робітники
 в  т.  ч.
учнів
 о
 оо
 40
 in
 CM
 564
 40
 О
 3254
 1  9221  1
 усіх
 \  21092  1
 Г  19413  1
 18584
 141383  1
 84940
 1  185412  1
 Розу¬
 мові
 пра¬
 ців¬
 ники
 1  2846  1
 1  3172  1
 2371
 1  2191  1
 2323
 1  12903  1
 Разом
 і  23938  1
 1  22585  1
 20953
 1  48684  1
 87263
 1  203423  1
 Допоміжні  члени  сімгі
власників
 Не
 вико-
 ристо
 Бува¬
 ли
 най¬
 маної
 робо¬
 чої
 сили
 X
 X
 X
 1  4597  1
 11537
 1  16134  1
 Використо¬
вували
найману
робочу  СИЛ}
 в
т.  ч.
 5  і
біль¬
ше
робіт¬
ників
 -
 'З-
 о\
 602
 X
 206
 m
 Os
 и
 'S
 >->
 -
 Os
 1
 602
 1  1416  1
 1555
 1  3678  1
 Разом
 Os
 602
 1  6013  1
 13092
 1  19812  1
 Самостійні  власники  підприємств
 Не
 вико¬
 ристо¬
 вували
 найма¬
 ної
 робочої
 сили
 X
 X
 X
 I  19704  1
 95254
 114958  1
 Використову¬
вали  найману
робочу  силу
 в  т.  ч.
 5  і
біль¬
ше
робіт¬
ників
 т
 40
 I  626  I
 2148
 X
 1829
 40
 40
 40
 "3-
 усіх
 m
 40
 626
 2148
 4961
 6553
 1  14351  1
 Разом
 СП
 40
 626
 2148
 24665
 ©
 oo
 о
 129309
 Всього
власни¬
ків
і  най¬
маних
 1
 24007
 23305
 23705
 79355
 202172
 352544  1
 Кате¬
 горії
 про¬
 мис¬
 лових
 ліцен¬
 зій
 І-ПІ  1
 1  A-AI|
 VI-
 VII
 £
 Неві¬
 домі
 1  Усіх  1
 32
 Опрацьовано  за  джерелами:  Statystyka  Polski.  Seria  C.  Zeszyt  58.  Drugi  powszechny  spis  ludnosci  z  dn.9.  XII.  1931  r.  Miasto  Lwow.  —  Warszawa,
1937;  Zeszyty  65,  68,  70,  78...  Wojewydztwa  Stanislawowskie,  Lwowskie  bez  miasta  Lwöwa,  Wolynskie,  Ternopolskie.  -  Warszawa,  1938.

Найдокладніше  соціальна  структура  самодіяльного  населення
у  гірництві  і  промисловості  Західної  України  висвітлюється  у
таблиці  4,  а  по  регіонах  -  у  додатку  N9  6.  Польська  статистика
диференціювала  самостійних  власників  і  допоміжних  членів  їхніх
сімей.  На  відміну  від  самостійних  власників  допоміжні  володіли
побічними  підприємствами,  як  правило,  на  правах  дочірніх  і  були
включені  до  загальної  кількості  власників.  Поділ  власників
підприємств  проведено  за  категоріями  промислових  ліцензій
(патентів),  виданих  владою  на  основі  чисельності  зайнятих  у  них
робітників  та  використання  ними  механічної  сили  різного  типу
двигунів  і  машин.  Такий  поділ  дає  достатню  підставу  обчислити
не  тільки  частку  найманих  працівників,  а  й  визначити  соціальні
прошарки  у  промисловому  бізнесі.
 Згідно  з  офіційним  розподілом  ліцензій  на  право  займатися
підприємницькою  діяльністю,  власників  відносно  великих  про¬
мислових  підприємств  І—III  категорій,  на  яких  було  зайнято  понад
100  найманих  робітників,  слід  зарахувати  до  прошарку  відносно
великої  буржуазії.  Прошарок  середніх  промисловців  володів
підприємствами  ІУ-У  категорій  з  15-100  зайнятими  робітниками
або  з  10  більше,  якщо  в  них  використовувалась  механічна  сила
для  роботи  машин.  До  дрібних  підприємців  зараховані  власники
промислових  закладів  УІ-УІІІ  категорій,  які  наймали  5-15  робіт¬
ників,  а  за  умови  використання  ними  механічної  сили  двигунів
кількість  робітників  на  них  обмежувалась  4-10  особами.  І  нарешті
VIII  категорію  становили  ремісничі  майстерні  з  1—4  робітниками,
абсолютна  більшість  яких  взагалі  не  використовувала  працю
побічних  робітників,  виробничий  процес  у  них  здійснювався
вручну  [11].
 Підсумкові  показники  соціальної  структури  власників  підпри¬
ємств  у  гірництві,  обробній  промисловості  і  кустарних  промислах
Західної  України  представлені  за  даними  перепису  1931  р.  в
узагальнюючій  таблиці  5.
 Таблиця  5
 Соціальна  структура  власників  підприємств
в  Західній  Україні
 г  рупи
підприємців
 Кількість  осіб
даної  групи
 У  %  до  загальної
кількості  усіх
підприємців
 Пересічна
кількість  осіб
найманих  одним
власником
 Великі
 74
 0,05
 323,5
 Середні
 720
 0,48
 31,4
 Дрібні
 4785
 3,21
 ’6,5
 Кустарні
 143542
 96,26
 0,9
 Усіх
 149121
 100,0
 1,36
 33

Наведений  поділ  промисловців  за  основними  ознаками
умовно  відповідав  трьом  групам  власників  підприємств,  які
володіли  ключовими  засобами  виробництва  і  задля  одержання
прибутку  вели  товарно-капіталістичне  виробництво,  постійно
використовуючи  машинну  працю  найманих  робітників.  Саме  у
залежності  від  кількості  найманих  робітників  та  службовців
визначено  питому  вагу  кожного  з  прошарків  промислового
бізнесу.  Щодо  кустарів,  то  їх  трудова  діяльність  була  пов’язана  з
дрібним  товарним  виробництвом  з  виготовлення  промислових
виробів  на  ринок.  Природа  кустарних  промислів  обіймала
різноманітні  економічні  форми  від  домашньої  промисловості
селян  і  ремесла  аж  до  капіталістичної  мануфактури.
 Характерна  особливість  стану  промисловості  краю  в  умовах
його  повної  залежності  від  метрополії  продукувала  дрібні  розміри
підприємств  при  доволі  незначній  кількості  великих  фабрик  і
заводів.  Понад  96%  підприємців  Західної  України  володіли
дрібними  промисловими  та  ремісничими  закладами,  у  яких  було
зайнято  91,6%  від  усіх  найманих  робітників.  Абсолютна  чисельна
перевага  дрібних  промислових  і  ремісничих  закладів  була  прямим
наслідком  повільного  розвитку  обробної  промисловості,  що
зумовлювалося  успадкованою  економічною  відсталістю  краю  і
необмеженим  засиллям  іноземного  капіталу  у  його  ключових
галузях  промисловості.  Наприкінці  20-х  років  XX  ст.  іноземні
фірми  контролювали  93%  продукції  нафтодобувної  промисло¬
вості  [12],  близько  80%  -  видобутку  газу  [13]  та  80%  -  деревооб¬
робної  промисловості  [14].  Вони  інвестували  у  ці  стрижневі  галузі
обмежені  кошти  лише  для  того,  щоб  експортувати  їх  сировину  і
напівфабрикати  і  наживалися  на  визиску  напівдармової  робочої
сили.
 Великі  і  почасти  середні  підприємці,  представлені  здебільшого
поляками  та  євреями,  об’єднувались  у  монополістичних  союзах,
які  активно  створювалися  в  усіх  галузях  економіки,  а  їх  діяльність
всіляко  протегувалась  економічною  політикою  уряду.  Щоб
вижити  під  економічним  пресом  капіталу  панівної  нації  і
витримати  конкуренцію  з  монополістами  на  ринку,  представники
українських  ділових  кіл  у  грудні  1923  р.  об’єднуються  у  Союз
українських  купців.  Згідно  із  статутом,  СУК  мав  діяти  на  території
Польщі,  де  проживали  українці,  але  власті  обмежили  його
компетенцію  лише  трьома  воєводствами  Східної  Галичини  [15].
Невдовзі  сфера  діяльності  СУК  поширилась  також  і  на
представників  виробничого  капіталу,  і  з  1925  р.  він  став  називатися
Союзом  українських  купців  та  промисловців.  Його  статутні
 34

завдання  передбачали  проведення  організаційної  розбудови
українського  підприємництва  не  тільки  у  сфері  торгівлі,  а  й  у
промисловості  та  ремеслі,  пропаганду  національної  економічної
незалежності,  створення  українського  міщанського  (буржуазного)
стану  і  опанування  ним  міст,  організацію  допомоги  своїм  членам
в  заснуванні  й  розвиткові  промислових  підприємств  та  ремісничих
закладів  [16].  Ці  завдання  пропагував  орган  Союзу  -  тижневик
“Торгівля  і  промисловість”.  Опираючись  на  підтримку  націо¬
нально  свідомого  українства  і  захищаючи  економічні  інтереси
національного  капіталу,  українська  торгова  і  промислова  бур¬
жуазія  швидко  розширювала  свою  корпоративну  організацію.
Якщо  1933  р.  її  Союз  мав  10  філій  з  1071  членами  [17],  то  1939  р.  у
його  структурі  було  уже  25  філій,  які  об’єднували  3200  купців  і
промисловців  [18].  Розширюючи  і  зміцнюючи  свою  корпоративну
організацію,  українські  промисловці  і  купці  співпрацювали  з  усіма
структурами  української  кооперації  і  все  впевненіше  протистояли
у  конкурентному  змаганні  на  ринку,  посівши  помітне  місце  в
окремих  галузях  загалом  нестабільної,  слаборозвиненої  промис¬
лової  економіки.
 Саме  таку  відсталу  у  технічно-економічному  відношенні  і
зруйновану  тривалими  війнами  промисловість  Західної  України
Польща  одержала  у  спадщину  від  попередніх  володарів.  У  стра¬
тегічній  площині  анексовані  українські  землі  мали  служити  для
відродженої  Польської  Республіки,  на  думку  її  правлячих  кіл,  не
тільки  щодо  досягнення  геополітичної  мети,  а  й  стати  основною
паливно-енергетичною  базою,  яка  забезпечувала  б  країну  нафтою
і  газом.  Але  вирішення  останнього  завдання  здійснювалося  як
внутрішніми  фінансово-економічними  засобами,  так  і  інтенсивним
залученням  інвестицій  іноземного  капіталу  в  економіку  краю.
Західна  Україна  опинилась  під  подвійним  економічним  пресом:
польської  метрополії  та  іноземних  монополій.  На  цьому  тлі
відродження  народного  господарства  краю  відбувалося  повіль¬
ними  темпами,  а  розвиток  промисловості  набрав  ще  більше,  ніж
раніше,  потворних  (неприродних)  форм.
 Негативний  вплив  на  економічні  процеси  у  Західній  Україні
мали,  звісно,  не  стільки  несприятливі  зміни  економічної  кон’юк-
тури  міжвоєнного  періоду  (хоча  і  цей  чинник  відіграв  не  останню
роль),  скільки  господарська  антиукраїнська  політика  польських
урядів,  які  фінансовими  субвенціями  і  державними  замовленнями,
транспортними  тарифами  та  іншими  економічними  важелями
протегували  промисловців  метрополії  і  водночас  створювали  такі
умови,  котрі  не  сприяли  розвитку  обробної  промисловості,  а  відтак
 35

позбавляли  можливості  вирішення  гострої  проблеми
перенаселення  галицько-волинського  села.  Розвиток  народного
господарства  краю,  по  суті,  обмежувався  вирішенням  завдань
продовольчої  проблеми,  а  в  галузі  промисловості  на  першому
плані  була  розробка  лише  тих  сировинних  ресурсів,  які  мали
стратегічне  значення  або  давали  істотну  вигоду  власникам  і
державній  скарбниці.
 За  таких  умов  більшість  промислових  виробництв  переживала
постійну  стагнацію,  а  деякі  з  них  почасти  або  повністю  припинили
свою  діяльність,  позбавивши  заробітків  маси  сільських  нуждарів.
Так  трапилося,  зокрема,  з  видобутком  бурого  вугілля  для
опалення  житла  та  інших  потреб  у  Галицькому  Прикарпатті  після
того,  як  вугільні  компанії  Верхньої  Сілезії  і  Домбровського
басейну,  спираючись  на  підтримку  урядових  кіл,  1  липня  1925  р.
уклали  загальнопольську  конвенцію  про  розподіл  ринків  збуту,
що  підкосила  виробничу  діяльність  трьох  відбудованих  після
війни  вугільних  копалень  і  призвела  до  їх  повної  занедбаності.
Було  згорнуто  і  промисловий  видобуток  фосфоритів.  Експлуато¬
вані  кількома  фірмами  запаси  фосфоритів  у  селі  Незвісько
Городенківського  повіту  в  1930  р.  перейшли  у  власність  Банку
господарства  крайового  і  з  того  часу  розробка  їх  припинилась
через  збитковість  виробництва.
 Чітко  визначилась  тенденція  безупинного  скорочення  після
1909  р.  виробництва  провідної  галузі  видобувної  промисловості  -
нафтової,  де  неподільно  панували  іноземні  промисловці.  У  1928  р.
на  частку  французького  капіталу  припадало  60%  видобутку
нафти,  австрійського  -  14%,  американського  -  8%,  бельгійського,
італійського,  німецького  і  чехословацького  -  6%  і  тільки  12—13%  —
польського  [19].  Разом  з  фінансовими  магнатами  своїх  країн
невелика  група  нафтових  компаній  зосередила  у  своїх  руках
видобуток,  переробку  і  реалізацію  галицької  нафти  та  її  продуктів.
У  1937  р.  72%  видобутку  нафти  в  Галичині  дали  13  великих
іноземних  та  змішаних  акціонерних  компаній,  а  інші  404  то¬
вариства  -  всього  28%  [20].  Найпотужніші  концерни  “Мало-
польща”  і  ‘Таліція”,  які  контролювалися  французьким  капіталом,
мали,  відповідно,  965  і  127  нафтових  свердловин  і  володіли  7  і  3  наф¬
топереробними  заводами  кожен  [21].
 Внаслідок  безконтрольного  господарювання  іноземних  фірм,
які  забезпечували  собі  високі  прибутки  монопольними  цінами  на
нафтові  продукти,  видобуток  нафти  у  Дрогобицькому  і  Ста-
ніславському  гірничих  округах  постійно  скорочувався  і  в  1913—
1937  рр.  зменшився  з  1047  тис.  т  до  384  тис.  т  [22].  Через  скоро¬
 36

чення  видобутку  нафти  занепадала  нафтопереробна  промис¬
ловість.  Наприкінці  30-х  років  XX  ст.  діяли  тільки  17  з  30  нафто¬
переробних  підприємств.  Найбільші  з  них  -  дрогобицькі  заводи
“Польмін”  і  “Галіція”,  на  яких  працювали  по  500-600  робітників,
у  1938  р.  використовували  лише  половину  своїх  виробничих
потужностей.
 Скорочення  нафтовидобутку  зумовлювалося  тим,  що  нафтові
монополісти  не  переймалися  проблемою  інвестування  коштів  у
розвідувальне  буріння,  а  старі  нафтові  джерела  експлуатували
типово  колоніальними  методами  при  надзвичайно  низькій  техніці
видобутку  за  допомогою  желонки,  без  омолодження  свердловин,
внаслідок  великого  їх  ущемлення  та  підсиленого  підсмоктування
власниками  конкуруючих  фірм.
 Дія  названих  технічно-економічних  чинників  в  умовах  Великої
депресії  неминуче  викликала  занепад  нафтового  виробництва.
Реакція  уряду  була  адекватною.  Нафтова  проблема  стала  предме¬
том  пильної  уваги  Економічної  ради  Східної  Малопольщі,
створеної  1937  р.  при  Раді  міністрів  Польщі.  Невдовзі  спеціальна
комісія  нової  державної  структури  доповідала  урядові:  “Протягом
ряду  років  спостерігаємо  майже  систематичний  спад  видобутку
нафти  у  Польщі,  викликаний  вичерпуванням  старих,  уже  мало¬
продуктивних  нафтових  джерел  і  браком  нових  відкритих  тери¬
торій”.  Далі  комісія  зазначила,  що  “в  цьому  факті  приховується
серйозна  небезпека  значного  провалу  нашого  виробництва
сировини  в  уже  недалекому  майбутньому,  якщо  нові  продуктивні
нафтові  території  не  будуть  вчасно  відкриті  “  [23].
 Проблема  пожвавлення  нафтовидобутку  щільно  пов’язу¬
валась  з  розвитком  газової  промисловості.  Видобуток  природ¬
ного  газу  в  усіх  трьох  гірничих  округах  (Ясельському,  Дрого¬
бицькому  і  Станіславському)  тривалий  час  залишався  обмеженим
локальними  потребами.  У  1920-1937  рр.  видобуток  газу  становив
відповідно  467,3  і  530,5  млн  м3,  причому  71%  його  видобутку  в
останньому  році  дали  три  великих  компанії  (“Малопольща”,
“Польмін”,  “Газоліна'’)  [24].  Попри  великі  запаси  сировини  для
розвитку  газового  виробництва  природний  газ  використовувався
тільки  у  незначних  розмірах  в  комунальному  господарстві
Дрогобича,  Стрия,  Львова,  куди  в  різні  часи  були  побудовані
газопроводи.  Понад  три  чверті  видобутку  газу  газолінові  заводи
переробляли  на  високоякісне  пальне  для  двигунів.
 Попит  на  паливно-енергетичну  сировину  Галицького  При¬
карпаття  різко  збільшився  у  другій  половині  1930-х  років  у  зв’язку
 37

з  посиленням  мілітаризації  економіки  і  підготовкою  Польщі  до
війни.  З  цією  метою  був  розроблений  чотирирічний  план  розвитку
народного  господарства  країни  на  1936-1940  рр.,  який  передбачав
будівництво  понад  ста  об’єктів  промислового  і  воєнного  вироб¬
ництва  у  Центральному  промисловому  окрузі  (ЦПО),  що
нагадував  трикутник,  розміщений  подалі  від  кордонів  у  Краків¬
ському  і  Келецькому  воєводствах.  Для  забезпечення  новобудов
енергоресурсами  розпочалось  спорудження  газопроводу  з
Дашави  через  Перемишль  до  Центральної  Польщі  довжиною
500  км  [25].
 У  плані  будівництва  ЦПО  Східній  Галичині  відводилась  роль
постачальника  нафти  і  газу  для  промислових  і  воєнних  об’єктів
трикутника.  Це  засвідчує  проект  інвестиційних  потреб  нафтової  і
газової  промисловості,  розроблений  Економічною  радою  Східної
Малопольщі.  У  цьому  документі  підкреслювалось,  що  нафтогазо¬
вий  басейн  Ясельського  гірничого  округу  (Західна  Галичина)
“треба  вважати  швидше  як  резерв  на  випадок  війни,  аніж  джерело
енергії,  звідкіля  належало  б  її  черпати  у  мирний  час.  Новий
газопровід  зі  сходу  (Східної  Галичини.  -  І.  В.)  буде  мати,  однак,
не  тільки  важливе  стратегічне  значення,  а  й  не  менш  значну
господарську  вартість,  бо  вздовж  його  траси  може  появитись  ряд
промислових  закладів,  опалюваних  природним  газом”  [26].
 Доволі  інтенсивно  розроблялися  Калусько-Голинське  і  Стеб-
ницьке  родовища  калійних  солей,  які  давали  цінну  сировину  для
сільського  господарства  та  хімічної  індустрії.  Вони  були  відкриті
ще  на  початку  XIX  ст.,  але  промислова  експлуатація  їх  почалась
лише  з  1910  р.  Видобуток  калійних  солей  у  двох  копальнях  (Калуші
і  Стебнику)  зростав  швидко  і  1913  р.  становив  2  тис.  т,  в  1920  р.  -
10  тис.,  1928  р.-342  тис.,  1938  р.-567  тис.  т  [27].  За  виробництвом
сильвініту  і  каїніту,  здійснюваним  акціонерною  компанією,  в  якій
держава  володіла  67%  акцій,  Західна  Україна  посідала  третє  місце
в  Європі  після  Німеччини  та  Франції  і  вивозила  їх  до  Західної
Польщі,  мінімально  обмежуючи  використання  цих  мінеральних
добрив  на  власних  полях  краю.
 У  надрах  Західної  України  був  і  такий  цінний  рідкісний
мінерал,  як  озокерит  (земний  віск).  Видобуток  озокериту  розпо¬
чався  ще  в  середині  XIX  ст.  після  відкриття  його  запасів  у  долині
річки  Тисмениця.  Пізніше  родовища  земного  воску  знайдено  у
багатьох  місцях  краю.  У  Бориславському  басейні  1874  р.  на
розробках  озокериту  працювало  10  тис.  робітників,  які  видобули
 18 	650  т  мінералу  з  1200  шурфів  та  колодязів  [28].  Після  Першої
 38

світової  війни  це  виробництво  гірничодобувної  промисловості,
не  витримуючи  конкуренції  з  його  дешевим  німецьким  хімічним
замінником,  перебувало  у  напівзанедбаному  стані.  Видобуток
земного  воску,  що  знаходив  застосування  у  різних  галузях
промисловості,  в  1920-1929  рр.  зріс  з  368  до  885  т  [29],  а  під  час
тривалої  економічної  депресії  30-х  років  різко  впав  і  в  1937  р.
становив  лише  488  т  [30],  а  численність  зайнятих  робітників  за
півстоліття  зменшилась  у  20  разів.
 Все  виробництво  гірничодобувної  промисловості  Західної
України  зосереджувалося  на  Прикарпатті.  У  ній  були  зайняті
постійні  і  строкові  робітники,  як  загальне  правило,  з  найближчої
сільської  околиці,  здебільшого  збіднілі  селяни.  За  даними
Бориславської  палати  роботодавців  нафтової  промисловості,  в
усіх  трьох  гірничих  округах  Галичини  станом  на  кінець  1930  р.
працювало  на  підвідомчих  підприємствах  14915  робітників,  у  тому
числі  10  285  -  на  підприємствах  видобутку  нафти,  3849  -  на
нафтопереробних  заводах,  252  -  на  газолінових  і  529  -  у  копальнях
озокериту.  На  підприємствах  видобутку  нафти  Дрогобицького  і
Станіславського  гірничих  округів  були  зайняті  8486  робітників,  з
них  7693  -  постійні  і  793  -  строкові  [31].
 Іманентна  прикмета  гірництва  полягала  в  тому,  що  процеси
концентрації  і  монополізації  виробництва  і  робочої  сили  у  ньому
відбувалися  одночасно  з  глибоким  проникненням  та  засиллям
іноземного  капіталу  у  видобутку  нафтогазової  сировини,
переробці  та  реалізації  її  продуктів  на  внутрішньому  і  зовніш¬
ньому  ринках.  Характерно  відзначити,  що  із  загальної  кількості
зайнятих  у  нафтодобувній  промисловості  Східної  Галичини
постійних  і  строкових  робітників  69,5%  працювали  на  промислах
таких  п’яти  найбільших  компаній,  як:  “Малопольша”,  “Галіція”,
“Ліманова”,  “Стандарт  Нобель”  і  “Гази  земні”.  Тільки  підпри¬
ємства  концерну  “Малопольша”  використовували  працю  4,5  тис.
найманих  робітників  та  службовців  [32].
 Усі  підприємства  гірничодобувної  промисловості  Західної
України  зосереджувались  у  Львівському  і  Станіславському  воє¬
водствах.  У  1929  р.  їх  налічувалося  тут,  за  даними  Львівського
окружного  інспекторату  праці,  382  із  12  395  робітниками,  в  тому
числі  дрібних  промислових  закладів,  на  яких  працювало  до
20  робітників,  було  225  і  2027  зайнятих  у  них  робітників,  середніх
(20-100  працюючих)  -  138  і  5932,  великих  (понад  100  робітників)  -
 19 	і  4436  найманих  працівників  [33].  Коли  йдеться  про  власників
або  співвласників  (акціонерів)  підприємств  добувної  промисло¬
вості,  то,  за  переписом  1931  р.,  їх  налічувалося  205  фізичних  осіб  -
 39

громадян  Польської  Республіки,  з  них  два  промисловці  володіли
акціями  підприємств  І—III  категорій,  42  -  IV  -  V  категорій,  149  —
У1-УІІ  категорій  і  12  власників  невизначеної  категорії  [34].
Великих  і  середніх  промисловців  представляли  здебільшого
поляки  і  євреї.  Серед  власників  підприємств  були  також  поодинокі
українці.
 Однак  не  представники  польського  капіталу  переважно  у
змішаних  акціонерних  товариствах  своєю  обмеженою  участю
визначали  стан  гірництва.  Справжніми  господарями  у  нафто¬
газовому  комплексі  Галичини  були  чисельні  монополістичні  групи
ряду  країн  Заходу,  які  інвестували  розробку  його  родовищ  задля
одержання  надприбутків,  не  гребуючи  жодними  засобами.
Іноземні  інвестиції  в  акціонерних  товариствах  нафтової  промис¬
ловості  виросли  з  69%  в  1918  р.  до  87%  в  1937  р.  Причому  частка
французького  капіталу  в  1937  р.,  хоча  і  зменшилася  на  10%  проти
 1930 	р.,  залишалась  найбільшою  і  складала  40,5%.  Питома  вага
акцій  американського  капіталу  збільшилась,  відповідно,  з  14  до
27%.  Участь  австрійського  капіталу  зменшилась  впродовж  семи
років  з  8,9  до  7,4%,  інших-зрослаз  10,0  до  12,4%  [35].  І  чим  більше
зростала  участь  іноземних  вкладень  у  нафтову  промисловість,
тим  меншим  був  видобуток  нафти  і  озокериту,  відповідно
скорочувалося  також  і  виробництво  нафтопереробних  заводів.
Основні  причини  занепаду  галузі  -  це  нічим  не  обмежене  госпо¬
дарювання  в  ній  іноземних  фірм,  які  шалено  конкурували  між
собою  за  одержання  високих  зисків,  з  одного  боку,  а  з  іншого  -
підтримка  їх  діяльності  господарською  політикою  польських
урядів.
 Дещо  кращим,  на  перший  погляд,  був  стан  обробної  промис¬
ловості,  де  домінували  капітали  місцевих  підприємців.  Кількісні
показники  підприємств  і  зайнятих  робітників  ілюструють  цифри
таблиці  6  і  додатку  №  7.
 Обчислені  цифри  таблиці  показують  значний  кількісний
приріст  підприємств  і  зайнятих  у  них  робітників  в  усіх  трьох
групах,  виокремлених  відповідно  до  офіційних  відомостей  австрій¬
ської  статистики  і  польського  інспекторату  праці.  Впродовж
майже  повного  двадцятиріччя  кількість  підприємств  у  всіх  галузях
обробної  промисловості  Східної  Галичини  збільшилась  на  55,6%,
робітників  -  на  49,1%.  Найбільший  приріст  був  у  групі  середніх
підприємств,  де  кількість  їх  збільшилась,  відповідно,  на  134,2  і
89,4%.  Коли  йдеться  про  активність  промислового  будівництва,
то  абсолютна  більшість  великих  та  середніх  підприємств
появилась  у  довоєнні  роки,  а  по  війнах  в  умовах  гіперінфляції  у
Польщі  вони  відроджувалися  після  воєнної  розрухи  досить
 40

Таблиця  6
 Динаміка  обробної  промисловості  Східної  Галичини
за  чисельністю  робітників  по  групах  підприємств  (1910-1929  рр)*
 Роки
 Дрібні,
до  20
робіт¬
ників
 Середні,
 21-100
 робітни¬
 ків
 Великі,
понад
100  робіт¬
ників
 Не¬
 діючих
 Усіх
 1910  **
 підприємств
 2272
 357
 79
 190
 2898
 %
 78,4
 12,3
 2,7
 6,5
 100,0
 робітників
 15397
 15985
 22773
 -
 54155
 %
 28,4
 29,5
 42,1
 -
 100,0
 1929
 підприємств
 3374
 836
 111
 X
 4321
 %
 78,1
 19,3
 2,6
 100,0
 робітників
 22192
 30276
 28256
 X
 80724
 %
 27,5
 37,5
 35,0
 100,0
 Приріст
за  1910-1929
 підприємств
 1102
 479
 32
 X
 1613
 %
 48,5
 134,2
 40,5
 X
 55,6
 робітників
 6795
 14291
 5483
 X
 26569
 %
 44,1
 89,4
 24,1
 X
 49,1
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  Stan  wytw6rczosci  przemysowej  і  gomiczej  Galicyi  w
roku  1910.  Opracowa  dr.  Aleksandr  Szczepanski.  -  Lwow,  1912.  -  S.  2-61;  ДАЛО,
ф.  625,  on.  1,  cnp.  267,  арк.  1.
 **  Дані  за  1910  p.  обчислено  в  межах  трьох  воєводств  Східної  Галичини  за
адміністративним  поділом  1921  р.
 повільно  і  лише  у  другій  половині  1920-х  років  в  основному  на¬
близились  до  довоєнного  рівня  щодо  основних  виробничих
показників.
 На  кінець  другого  десятиріччя,  як  і  раніше,  структура  оброб¬
ної  промисловості  залишалась  відсталою  у  техніко-економічному
сенсі  і  неоднозначною  за  господарськими  укладами  в  ній.  У  трьох
воєводствах  Східної  Галичини  в  1929  р.  налічувалося  всього
4321  підприємство  обробної  промисловості  з  80  724  робітниками,
з  них  1047  фабрик  та  заводів,  які  належали  середнім  і  великим
промисловцям,  а  78%  дрібних  підприємств,  кожне  з  яких  наймало
до  20  робітників,  -  це  промислові  заклади  (здебільшого)  мануфак¬
турного  типу.
 У  Волинському  воєводстві  того  ж  року  діяло  лише  159  се¬
редніх  і  великих  підприємств  фабрично-заводської  промис¬
 41

ловості  з  8733  робітниками.  З  них  у  деревообробній  промис¬
ловості  було  91  підприємство  з  4198  робітниками,  у  харчовій  -
відповідно:  49  і  3340.  у  виробництві  будівельних  матеріалів  -  11
і  796  [36].  В  інших  слаборозвинених  галузях  обробної  промис¬
ловості  абсолютно  переважали  дрібні  промислові  і  кустарні
заклади,  які  не  використовували  механічну  силу.
 За  умов  нестабільного  розвитку  економіки  і  загальної
техніко-економічної  відсталості  краю  певна  концентрація
виробництва  і  робочої  сили  спостерігається  тільки  у  групі  великих
фабрично-заводських  підприємств.  У  Східній  Галичині  число  їх
з  кількістю  працюючих  понад  100  чол.  збільшилось  з  79  в  1910  р.
до  111  в  1929  р.,  а  підприємств  з  500  і  більше  робітниками  у
деревообробній  промисловості  зросло,  відповідно:  з  2  до  14,
у  харчовій  -  з  4  до  6,  у  хімічній  -  з  0  до  2,  у  металообробній  -  з  2  до
0,  машинобудівній  -1-1.  Але  якщо  порівняти  загальні  числа
підприємств  і  зайнятих  у  них  робітників,  то  виявляється,  що
середньостатистичне  число  19  робітників,  яке  припадало
пересічно  на  одне  підприємство,  залишалося  в  1910-1929  рр.
незмінним.  А  це  означає,  що  процес  концентрації  виробництва  в
обробній  промисловості  був  обмежений  малочисельною  групою
великих  підприємств,  а  про  певний  виробничо-технічний  прогрес
в  обробній  промисловості  можна  говорити  лише  як  про  обмежену
тенденцію.
 Названа  тенденція  була  похідною  промислового  перевороту,
що  почався  в  Галичині  після  скасування  панщини  і  здійснювався
загалом  повільно  й  нерівномірно.  Так,  якщо  наприкінці  XIX  -  на
початку  XX  ст.  мала  місце  певна  активність  щодо  впровадження
машин  одночасно  у  мануфактурному  і  ремісничому  виробництві,
то  в  1914-1920  рр.  технічне  оснащення  промисловості  зазнало
великої  руїни  внаслідок  бойових  дій  на  території  краю,  а
відродженню  його  у  повоєнні  роки  перешкоджала  несприятлива
господарська  кон'юнктура  при  тривалій  гіперінфляції.  За  статис¬
тичними  даними,  наприклад,  в  1910  р.  у  Східній  Галичині  викорис¬
товували  двигуни  2210  підприємств,  або  76%  від  їх  загальної
кількості  в  обробній  промисловості  [37],  а  на  кінець  1925  р.  з  2704
підприємств  І—VII  категорій  цієї  галузі  мали  двигуни  електричні,
парові  та  внутрішнього  згорання,  тільки  940  підприємств  (35%),
на  одну  фабрику  чи  завод  пересічно  припадало  2,3  двигуна,
причому  60%)  з  них  -  це  двигуни,  що  працювали  на  електроенергії.
У  Волинському  воєводстві  з  805  урахованих  промислових  закладів
механічну  силу  використовували  274  підприємства  (34%),  але  на
одне  з  них  у  середньому  припадало  лише  1,2  двигуна  [38].  На  інших
 42

цензових  підприємствах  Західної  України,  у  мануфактурах  і
ремісничих  майстернях  (у  тому  числі  і  496  недіючих)  виробничий
процес  базувався,  як  правило,  на  простій  капіталістичній
кооперації  з  використанням  ручної  праці.
 У  наступні  роки  механізація  та  електрифікація  промислового
виробництва  здійснювалася  дещо  швидше.  Про  це  свідчать  такі
дані:  кількість  електростанцій  в  Західній  Україні  збільшилася  з
72  у  1925  р.  [39]  до  209  -  в  1938  р.  [40],  а  виробництво  електроенергії
зросло  відповідно:  з  48,6  млн  до  151,9  млн  кВт.  У  Східній
Галичині  виробництвом  електроенергії  останнього  року  займа¬
лося  170  фірм,  з  них  тільки  5  використовували  працю  понад
 20 	робітників  кожна,  а  інші  -  це  дрібні  електростанції  [41],  сукупні
потужності  яких  не  відповідали  оптимальним  потребам  розвитку
господарства.
 Впровадженню  нової  техніки  перешкоджали  великі  резерви
дешевої  робочої  сили,  передусім  серед  сільського  населення,  і  руй¬
нівні  економічні  кризи  у  країні.  Особливо  глибокою  і  руйнівною
була  криза  1929-1933  рр.  За  ці  роки  в  обробній  промисловості
Східної  Галичини  кількість  діючих  промислових  підприємств
скоротилась  з  4321  до  2704,  тобто  на  37,4%,  а  число  зайнятих  ро¬
бітників  зменшилась  з  80  724  до  31  304  чол.,  тобто  на  61,2%  [42].
 Дещо  пізніше,  незважаючи  на  штучні  перешкоди  з  боку
режиму,  котрі  чинились  щодо  техніко-економічного  прогресу  в
краї,  названого  віце-прем’єром  Квятковським  “Польщею  Б”,  на
відміну  від  промислово  розвиненої  метрополії  -  “Польщі  А”,
обробна  промисловість  Західної  України  поступово  набирала
оберти  відновлення  свого  виробництва.  Про  це  засвідчує  збіль¬
шення  кількості  підприємств  обробної  промисловості  Західної
України  з  3461  у  1933  р.  до  4006  у  1937  р.,  або  на  15,7%,  і  зрос¬
тання  чисельності  робітників  у  них  з  39  270  до  70  987,  тобто  на
80,8%.  Після  кризи  відновили  виробничу  діяльність,  як  загальне
явище,  великі  і  середні  підприємства,  якими  володіли  2846  влас¬
ників  (див.  таблицю  додатку  8).
 Порівняно  з  іншими  галузями  обробної  промисловості  краю
більше  розвиненими  були  такі:  лісопильна  і  деревообробна,  в  якій
1937  р.  діяли  531  підприємство  з  20  451  робітниками,  що  стано¬
вило  30%  від  загальної  кількості  робітників  цієї  галузі  усієї
Польщі;  у  харчовій  промисловості  ці  показники  становили
відповідно  -  3250  і  16  394  (18,9%);  у  виробництві  будівельних
матеріалів  -  368  і  14  279  (17,6%).  Металообробна,  машинобудівна
і  електротехнічна  галузі,  від  розвитку  яких  залежав  технічний
прогрес  краю,  були  представлені  154  здебільшого  дрібними
 43

підприємствами  з  4041  робітниками,  або  4,9%  загалу  робітників
цієї  галузі  усієї  Польщі  [43].  Вони  виробляли  нескладні  знаряддя
праці  для  нафтогазової  промисловості,  сільського  господарства,
електролампочки  та  ін.
 З  аналізу  галузевої  структури  промисловості  (таблиці  додат¬
ків  №  7-8)  видно,  що  на  західноукраїнських  землях,  попри  їх
великі  багатства  природних  ресурсів  і  практично  невичерпні
резерви  робочої  сили,  розвивалися  лише  окремі  високопро¬
дуктивні  галузі  гірництва  та  підприємства  з  первинної  переробки
сировини  сільського  господарства,  лісу,  будівельних  матеріалів.
Інші  галузі  фабрично-заводської  промисловості  і  передовсім  мета¬
лообробна  та  машинобудування  перебували  у  стані  хронічної
стагнації.
 За  слабкого  і  однобічного  розвитку  фабрично-заводського
виробництва,  повільної  його  концентрації  у  краї  швидше  розви¬
вались  дрібні  кустарно-ремісничі  промисли.  Процес  зростання
дрібних  кустарних  закладів  у  такій  економічно  відсталій  частині
Польщі,  як  Західна  Україна,  був  типовим  явищем,  спричиненим
процесами  повільної  концентрації  промисловості,  розкладом
напівнатурального  селянського  господарства  і  відтягненням  “зай¬
вого”  населення  села  до  “побічних  промислів”  та  ремесла.  Тому
більшість  промислових  робітників  та  ремісників  остаточно  не
втрачала  зв’язку  із  сільським  господарством.  Під  час  перепису
1931  р.  341  тис.  чол.,  або  5,7%  сільських  жителів  краю,  за  основним
родом  занять  віднесли  себе  до  промислового  населення  [44],  яке
переповнювало  переважно  некваліфіковану  робочу  силу  у  про¬
мисловості  і  кустарних  промислах.
 Економічна  криза  1929-1933  рр.  зруйнувала  найбільше  дріб¬
них  підприємств  промисловості  і  кустарно-ремісничих  закладів.
Кількість  кустарних  підприємств  Східної  Галичини  скоротилась
з  66  500  у  1928  [45]  до  43  619  (у  тому  числі  20491  об’єднаного  у
286  цехах)  у  1937  р.  [46].  Зайнятих  у  них  працівників  (окрім
власників)  зменшилось  з  195  тис.  до  80  тис.  чол.,  з  них  56  тис.  -
допоміжні  і  24  тис.  -  учні.  У  Волинському  воєводстві  число
ремісничих  закладів  зменшилось  відповідно  -  з  26  200  до  17  869
[47].  Щоправда,  1937  р.  у  Західній  Україні  викуплено  ще  35  895
ремісничих  патентів  на  право  займатися  підприємницькою  діяль¬
ністю  [48].
 Характерна  прикмета  кустарного  виробництва  -  це  велика
неоднорідність  розміру  підприємств  та  їх  економічних  форм.
Аналізуючи  стан  ремесла  у  Східній  Галичині  кінця  30-х  років
XX  ст.,  голова  Львівської  ремісничої  палати  підкреслював,  що  в
 44

ньому,  крім  малих  ремісничих  майстерень,  де  зайнято  1-3  до¬
поміжні  працівники,  1-2  учні  або  й  зовсім  не  використовують
найманої  робочої  сили,  “існують  ремісничі  заклади,  де  кількість
зайнятих  сягне  неправдоподібного  рівня  і  доходить  до  200  ро¬
бітників”  [49].  Цілком  очевидно,  що  великі  ремісничі  заклади
такого  розміру  були  швидше  винятком,  аніж  загальним  явищем
у  розвиткові  кустарної  промисловості.  За  економічною  формою
виробничої  діяльності  вони  належали  до  капіталістичної  ма¬
нуфактури,  яка  ґрунтувалась  на  простій  кооперації  розподілу
праці  і  ручній  техніці.  Абсолютна  ж  більшість  ремісників,
включаючи  і  домашні  промисли,  уособлювала  дрібне  товарне
виробництво  з  виготовлення  промислових  виробів  на  ринок.
 Всебічний  аналіз  даних  статистики  показує,  що  поступальний
розвиток  капіталізму  вніс  певні  зміни  у  структуру  промисловості,
але  не  настільки,  щоб  констатувати  докорінні  якісні  перетворення
в  ній,  особливо  в  техніко-економічному  сенсі.  Процес
впровадження  нової  техніки  і  передової  технології  надто  мало
торкнувся  західноукраїнської  промисловості,  а  це,  у  свою  чергу,
негативно  відбивалося  на  стані  сільського  господарства,  роз¬
виткові  його  продуктивних  сил.  Слаборозвинена  промисловість
була  неспроможна  хоча  якоюсь  мірою  поглинути  частину
великого  надлишку  робочої  сили  села  і  водночас  забезпечити
продукцією  землеробства  і  тваринництва  широкий  ринок  збуту
та  повномасштабну  промислову  переробку  їх  товарної  продукції.
Західна  Україна  не  могла  обійтися  без  ввозу  дорогих  промислових
товарів  взамін  за  свою  сільськогосподарську  продукцію,  яка
вивозилась  по  низьких  цінах.  Нееквівалентний  обмін  зумовлював
економічну  залежність  краю  від  індустріальних  регіонів  Польщі
та  інших  країн.
 Напівколоніальне  становище  українських  земель  у  складі
Польщі  спричинило  і  їх  загальну  господарську  відсталість.
Впродовж  міжвоєнного  двадцятиріччя  вони  залишалися  пере¬
важно  аграрним  краєм  із  слаборозвиненою  промисловістю  і
великою  часткою  в  ній  дрібних  підприємств  ремісничого  типу.
У  Волинському  воєводстві,  наприклад,  1936  р.  загальна  вартість
валової  продукції  народного  господарства  становила  610  млн
злотих,  з  чого  на  долю  сільського  господарства  припадало  65,6%,
ремесла  і  кустарних  промислів  -  18%,  промисловості  -  16,4%  [50].
У  Східній  Галичині  це  співвідношення  загалом  було  лише  не
набагато  більшим  на  користь  промислової  продукції.
 Економічному  розвитку  краю  не  сприяв  і  занедбаний  стан  на
його  території  залізниць,  шосейних  і  ґрунтових  доріг.  Готуючись
 45

до  війни,  протиборствуючі  держави  побудували  мережу  стра¬
тегічних  залізниць  у  Східній  Галичині  (Австро-Угорщина)  і
Західній  Волині  (Росія).  Але  зруйновані  в  роки  Першої  світової
війни  ділянки  залізниць  у  східних  повітах  обох  регіонів,  по  суті,
залишалися  недіючими.  Зруйновані  бойовими  діями  три  депо  і
 14 	залізничних  станцій  Волині  так  і  не  були  відбудовані  [51].  У
Східній  Галичині  1918-1936  рр.  було  побудовано  всього  лише
 35,3 	км  залізниць  і  292  км  битих  доріг  [52],  що  не  перевищувало
2,5%  новопобудованих  шляхів  Польщі.  На  100  кв.  км  у  Волин¬
ському  воєводстві  припадало  всього  3,4  км  залізничної  колії,  у
Східній  Галичині  -  5,1,  а  в  Західній  Польщі  -  10,1  км  [53].
 Наявні  залізниці  використовувались  з  великим  недован¬
таженням.  У  зв’язку  з  радикальною  зміною  напряму  вивозу  із
Західної  України  сировини  і  напівфабрикатів  деякі  залізничні  лінії
майже  не  діяли.  Якщо  до  Першої  світової  війни  залізнична  лінія
Львів-Підволочиськ  була  перевантажена,  то  тепер  рух  на  ній  від
Тернополя  до  Підволочиська  завмер.  До  мінімуму  скоротилися
товарні  і  пасажирські  перевезення  на  семи  залізничних  лініях,  що
через  Карпати  зв’язували  Східну  Галичину  з  Придунайськими
країнами.  За  визнанням  Економічної  Ради  Східної  Малопольїці,
перевезення  пасажирів  і  вантажів  залізницями  цього  напряму  не
давали  державній  скарбниці  майже  жодного  доходу  [54].
 Господарські  потреби  Західної  України  настійно  потребували
будівництва  нових  залізниць  і  битих  доріг  адекватно  зміні  ринків
збуту  продукції  сільськогосподарського  і  промислового  вироб¬
ництва.  Однак  польський  уряд  утримувався  інвестувати  нове
залізничне  будівництво,  від  чого  найбільше  потерпало  сільське  і
лісове  господарство  краю.
 Негативно  впливали  на  стан  сільського  господарства  не
тільки  обмеженість  локального  ринку,  а  й  несприятливі  умови
збуту  його  товарної  продукції  поза  межами  Західної  України.
Основними  ринками  реалізації  зерна  і  тваринницьких  продуктів
були  Варшава,  Сілезія,  Домбровський  басейн.  Продукти  олійних
і  стручкових  культур,  а  також  деревина  і  почасти  зерно  вивозились
до  Гданська  і  Гдині  [55],  звідки  вони  йшли  на  експорт.  Проте
реалізацію  продукції  товарних  галузей  сільського  господарства
сильно  пригнічувала  державна  тарифна  політика,  несприятлива
щодо  східних  і  південно-східних  воєводств.  Високі  тарифні  ставки
при  транспортуванні  сільськогосподарських  продуктів  заліз¬
ницею  із  сходу  на  захід  країни  штучно  створювали  декон’юнктуру
цін.  Щодо  рівня  цін  на  продукти  харчування,  то  Львів  був  одним
з  найдешевших  міст  Польщі.  У  середині  30-х  років  найнижчі  ціни
на  зерно  і  картоплю  мало  Тернопілля,  свиней  -  Східна  Галичина,
 46

яєць  -  Волинь  і  Східна  Галичина,  а  найвищі  ціни  на  ці  продукти
були  у  всіх  промислових  центрах  Польщі  [56].  Велика
територіальна  різниця  у  цінах  сільськогосподарських  продуктів
йшла  через  механізм  транспортних  тарифів  до  державної
скарбниці  і  в  кишені  поміщиків  та  монополій,  які,  як  побачимо
далі,  за  безцінь  скуповували  на  місці  продукти  землеробства  і
тваринництва  й  вигідно  збували  їх  у  промислових  центрах  Польщі
або  експортували  за  кордон.
 Тоді  як  ціни  на  сільськогосподарські  продукти  у  Західній
Україні  були  низькими,  промислові  товари,  що  споживалися
сільським  населенням  і  завозились  сюди  з  Польщі  та  інших  країн,
навпаки,  коштували  дорого  внаслідок  монопольно  високих  цін
на  них  і  великого  їх  фрахтового  обтяження.  “Ножиці  цін”
обмежували  ринок  для  реалізації  промислової  продукції  у
західноукраїнському  селі.  Навіть  за  сприятливої  ринкової
кон’юнктури  другої  половини  20-х  років  XX  ст.  споживання  на
душу  населення  цукру  у  Західній  Україні  було  в  2,5  раза,  бензину  -
майже  у  4  рази,  прокату  -  у  22  рази  менше,  ніж  у  найбільше
розвиненій  частині  країни  -  Західній  Польщі  (Познанському  і
Поморському  воєводствах)  [57].  На  частку  Західної  України  у  1937
р.  припадало  лише  9,6%  загальнопольського  споживання  заліза
[58]  і  менше  5%  кам’яного  вугілля  [59].  У  світлі  наведених  фактів  і
цифр  “ножиці  цін”,  які  встановили  промислові  картелі  і  аграрні
синдикати  за  підтримкою  держави,  вкрай  від’ємно  впливали  на
розвиток  продуктивних  сил  сільського  господарства.
 Отже  за  рівнем  економічного  розвитку  і  обсягом  споживання
на  душу  населення  Західна  Україна  на  десятки  років  відставала
не  тільки  від  розвинених  країн  Заходу,  а  й  етнічної  Польщі.  Цього
не  могла  не  помітити  і  польська  преса.  Урядова  газета  “Кур’єр
поранни”  12  листопада  1938  р.  писала,  що  на  сході  від  Вісли  у
межах  Польщі  “живуть  люди  з  надзвичайно  примітивним  рівнем
життя  і  споживчим  попитом,  що  відповідав  потребам  суспільства
50  років  тому”.
 До  такого  кричущого  становища,  не  в  останню  чергу,
спричинилося  необмежене  панування  в  економіці  Західної
України  (як  і  Західної  Білорусі)  монополістичних  груп  польського
та  іноземного  капіталу,  який  за  підтримкою  урядів  міжвоєнної
Польщі  надавав  розвиткові  продуктивних  сил  поневоленого  краю
однобічного  характеру,  прирікаючи  основну  масу  його  людності
на  жалюгідне  існування.  Загальна  господарська  відсталість
західноукраїнських  земель  під  Польщею  -  це  прямий  наслідок
тієї  ролі  аграрно-сировинного  придатку,  яка  відводилася  їм
метрополією  у  системі  економічних  зв’язків.
 47

Економічна  залежність  Західної  України  від  метрополії  при
мануфактурному  етапі  розвитку  абсолютної  більшості  підпри¬
ємств  обробної  промисловості  негативно  впливала  на  загальний
стан  економіки  аграрного  сектора,  стримувала  аграрно-капіта¬
лістичну  еволюцію  у  галицько-волинському  селі.  Розвиток  торго¬
вельних  галузей  сільського  господарства  був  орієнтований  не
стільки  на  потреби  експорту,  скільки  на  попит  обмеженого  внут¬
рішнього  ринку  з  його  нестабільною  кон’юнктурою.  Соціально-
економічний  і  виробничо-технічний  прогрес  у  сільському  госпо¬
дарстві  гальмували  і  такі  чинники,  як  ще  доволі  сильні  у  ньому
напівфеодальні  залишки  та  економічна  політика  польських
можновладців  на  анексованих  землях.
 1.2. 	Повоєнне  відродження
сільського  господарства
 Технічно-економічна  відсталість  та  залишки  середньовіччя
у  західноукраїнському  селі  хоча  й  стримували  соціально-
економічну  еволюцію  його  аграрних  відносин,  проте  сільське
господарство  краю  після  скасування  панщини  поступально
розвивалося  по  капіталістичному  шляху  як  у  поміщинському,  так
і  селянському  господарстві.  Українські  історики  у  своїх  працях
[60]  дослідили  процес  вторгнення  капіталізму  в  економіку  села
Західної  України  у  другій  половині  XIX  -  на  початку  XX  ст.
і  переконливо  показали,  що  сільське  господарство  краю,  хоча  й
повільно,  але  неухильно  пристосовувалось  до  потреб  ринку.
 Важкі  рани  продуктивним  силам  обох  регіонів  завдала  Перша
світова  війна  і  наступні  воєнні  конфлікти,  що  відбувалися  на
території  Західної  України.  Та  найбільшими  були  людські  втрати.
Чисельність  населення  Східної  Галичини  в  1911-1921  рр.
зменшилась  з  5946  тис.  до  5497  тис.  осіб  [61],  а  це  означає,  що
втрати  його  вбитих  на  фронтах  і  померлих  від  депортацій  та
репресій,  які  чинили  окупаційні  власті,  становили  в  роки  воєн
449  тис  осіб.  Якшо  врахувати,  що  до  перепису  1921  р.  у  Східну
Галичину  після  її  окупації  Польщею  прибуло  267  тис.  польських
мігрантів  [62],  то  кількісні  втрати  населення  східногалицького
регіону  у  воєнні  роки  дорівнювали  понад  716  тис.  осіб,  або  12%
проти  1911  р.  Не  меншими  були  втрати  населення  Західної  Волині,
де,  попри  великий  наплив  нових  польських  поселенців,  його
чисельність  до  перепису  1921  р.  зменшилася  порівнянно  з  1913  р.
 48

на  395  тис.  осіб,  або  19,4%  [63].  Життя  тисяч  людей  косили  також
тиф  та  інші  інфекційні  хвороби.
 Перша  світова  і  наступні  війни  викликали  небачену  госпо¬
дарську  розруху.  В  1919  р.  у  Галичині  та  Волині  майже  50%  орних
земель  лежали  перелогом  [64]  та  й  обробляти  їх  не  було  чим.
Половина  коней,  основної  тяглової  сили  на  селі,  зменшилась  в
Галичині  з  900  тис.  до  219  тис.  голів.  Вдвічі  впала  урожайність
зернових  і  технічних  культур.  Якщо  в  1913  р.  на  душу  населення
в  Галичині  вироблялося  400  кг  зерна  і  620  кг  картоплі,  то  в  1918  р.  -
відповідно  150  і  300  кг  [65].
 В  особливо  тяжкому  становищі  опинилися  селянство  і  робіт¬
ництво  тих  районів,  де  тривалий  час  точилися  бойові  дії:  тут
десятки  міст  та  містечок  зруйновано,  сотні  сіл  спалено,  а  їхнє
населення  евакуйовано  до  інших  країв.  Після  війни,  наприклад,  в
окремі  повіти  Волині  повернулося  до  44%  населення,  охопленого
переписом  1921  р.  На  місці  своїх  попередніх  осель  репатріантів
зустріли  здебільшого  пустирі  та  згарища.  На  півночі  Волинського
воєводства,  а  також  у  Рівненському,  Дубнівському  і  Луцькому
повітах  знищено  від  8  до  18  житлових  садиб  на  1  кв.  км,  а  в
Горохівському  повіті-понад  60%  житлових  будинків  [66].  Всього
під  час  війни  на  території  чотирьох  воєводств  Західної  України
було  зруйновано  переважно  у  сільській  місцевості  761,2  тис.
житлових  та  інших  будівель  [67].
 Війна  ще  більше  загострила  нестачу  в  незаможних  селян
тяглової  сили,  сільськогосподарського  реманенту  і  посівних
матеріалів.  Селяни  вимушені  були  відмовляти  собі  у  необхідному
для  власного  споживання,  щоб  таким  чином  підняти  з  розрухи
своє  господарство.  Через  відсутність  власних  коштів  і  дорожнечу
кредитів  багато  землеробів  роками  не  могли  відбудувати  своїх
будівель,  а  їх  сім’ї  вимушені  були  тулитися  у  землянках  і  бараках.
До  кінця  1924  р.  у  Західній  Україні  було  відбудовано  лише  70,7%
зруйнованих  у  воєнні  роки  будівель  [68].  У  сільській  місцевості
Станіславського  воєводства  станом  на  1  квітня  1932  р.  залиши¬
лися  ще  8190  невідбудованих  об’єктів,  а  тому  понад  1800  сімей
продовжували  проживати  у  землянках,  бараках  і  сараях  [69].  У
той  же  час  на  Тернопіллі  налічувалося  аж  20  250  невідбудованих
будівель,  у  тому  числі  -  7053  житлових,  12  966  господарських,
110  шкіл  [70].
 Обстановка  в  українському  селі  загострювалась  не  тільки
воєнною  розрухою,  а  й  колонізаторською  аграрною  політикою
польських  урядів.  Незважаючи  на  величезну  земельну  нужду
більшості  українських  селян,  польська  держава  привласнила
 49

великі  площі  так  званих  “безгосподарних”  земель,  на  яких
поселялися  польські  воєнні  та  цивільні  осадники.  Під  ширмою
реалізації  аграрної  реформи  на  українських  землях  до  1923  р.  до
держави  і  польських  поселенців  перейшло  445  тис.  га  земельних
угідь  (200  тис.  га  у  Східній  Галичині  і  245  тис.  га  на  Волині  та
Поліссі)  [71].
 Державна  аграрна  політика,  що  проводилась  урядами  в  інте¬
ресах  польських  поміщиків  та  осадників,  вкрай  загострила
земельну  проблему  корінного  селянства,  котре  й  без  того  дуже
страждало  від  нестачі  землі.  У  Західній  Україні  більш  контрастно
і  масштабно,  ніж  у  Центральній  та  Західній  Польщі,  виступали
такі  соціально-економічні  явиша,  як  аграрне  перенаселення  й
пауперизація  чисельних  прошарків  біднішого  селянства  поряд  з
політичними  і  економічними  привілеями  польських  поміщиків  та
осадників;  малоземелля  і  безземелля  величезної  більшості  селян¬
ства  -  поряд  з  великими  поміщицькими  латифундіями.  В  1921  р.
59,2%  земельної  площі  Західної  України  перебувало  у  володінні
великих  землевласників  (поміщиків,  держави,  церкви  і  сільських
підприємців),  тоді  як  48,4%  селянських  дворів  були  безземельними
або  мали  землі  до  1  га  кожне  [72-73].  Велике  поміщицьке  земле¬
володіння  і  зв’язані  з  ним  уламки  феодальних  відносин  в  сіль¬
ському  господарстві,  з  одного  боку,  земельний  голод  бідноти  -
з  другого,  найболючіше  відбивались  на  становищі  трудового
селянства  і  мали  вирішальний  вплив  на  всі  процеси  економічного
розвитку  галицько-волинського  села.
 Відбудова  товарно-капіталістичного  землеробства  і  тварин¬
ництва  у  повоєнні  роки  проходила  в  умовах  гіперінфляції,  в
результаті  якої  у  1919-1924  рр.  зменшились  борги  сільського
господарства.  Навпаки,  стабілізація  польської  валюти,  проведена
головним  чином  шляхом  посилення  податкового  преса  на  село,
викликала  його  заборгованість  у  сплаті  податків  і  високих  про¬
центів  від  дорогого  кредиту.  Використовуючи  “голод  землі5’  у
більшості  селян,  великі  землевласники  в  новій  фінансово-
економічній  обстановці  піднімали  ціни  на  землю  і  шляхом
спекулятивної  парцеляції  гіршої  частини  земельної  власності,  при
фінансово-кредитній  підтримці  уряду,  забезпечували  відродження
економіки  своїх  маєтків.
 Сільське  господарство  краю  розвивалося  нерівномірно.
Площа  незораних  земель  у  Галичині  до  весни  1922  р.  скоротилася
до  7,0%,  а  валовий  збір  основних  зернових  культур  та  їх
врожайність  також  залишалися  нижчими  довоєнного  рівня.  Про
це  переконливо  свідчать  дані  таблиці  7.
 50

Таблиця  7
 Посівна  площа,  валовий  збір  і  урожайність  пшениці,  жита,  ячменю
і  вівса  у  господарствах  Східної  Галичини  в  1909-1928  рр.  *
 1909-1913
 1921-1922
 1928
 1928  р.  у  %
до  1909  —
1913  рр.
 Посівна
площа,
тис.  га
 1735
 1580
 1613
 93,0
 Збір
 урожаю,
тис.  ц
 19  906
 17  504
 16336
 82,1
 Урожай¬
ність,
ц  з  га
 11,5
 11,1
 10,1
 87,8
 *Опрацьовано  за  джерелами:  Зіаїу^ука  гоіпа,  1924.  -  Б.  14-16;  Яосгпік  зіаіузіукі
ЯР,  1929.-8.  40-41.
 За  всіма  показниками  виробництво  основних  зернових  куль¬
тур  у  регіоні  в  1928  р.  відставало  від  довоєнного  рівня.  Низькі
валові  збори  і  урожайність  хлібів  зумовлювалися  виснаженням
землі,  відсутністю  передової  агротехніки,  роздрібленістю  селян¬
ських  господарств,  частка  яких  значно  переважала  вирощування
зернових  культур  у  порівнянні  з  поміщицькими  фільварками  (від
німецького  Уог\¥Єгк-господарство,  підприємство),  в  яких
переважало  виробництво  культур,  що  користувалися  попитом  на
товарному  ринку.
 Порівняно  швидше  зростали  посівні  площі  кукурудзи  і  кар¬
топлі,  які  були  найпоширенішими  харчовими  продуктами  у  схід-
ногалицькому  селі.  Посіви  кукурудзи  зросли  до  73,2  тис.  га  в  1921/
22  р.  до  89,3  тис.  га  -  в  1928  р.  Площа  під  картоплею  збільшилась
відповідно  з  375,7  тис.  до  391,7  тис.  га.  Якщо  ж  для  абсолютної
більшості  селян  картопля  була  основним  продуктом  харчування,
то  для  поміщиків  -  сировиною  для  переробки  на  спирт  з  метою
продажу  його  на  ринку.  В  1926/27  р.  у  Східній  Галичині  діяло
286  гуралень,  які  за  попередній  сезон  переробили  113  тис.  т
картоплі  і  6472  т  малясу  [74].  Майже  всі  вони  працювали  у
поміщицьких  маєтках.  У  поміщицькому  і  фермерському  госпо¬
дарствах  швидкими  темпами  розширювалися  посіви  і  таких
трудомістких  торгових  культур  як  льон,  хміль  і  цукрові  буряки.
Валовий  збір  льону-волокна  в  1928  р.  у  Східній  Галичині  дорів¬
нював  177%  проти  рівня  1921/22  господарських  років,  хмелю  -
200%»,  цукрових  буряків  -951%)  [75].  Небувалий  ріст  виробництва
 51

сировини  технічних  культур  зумовлювався  зрослим  попитом
ринку  на  неї  і  наявністю  практично  необмеженого  резерву  дешевої
робочої  сили  для  її  обробітку.
 Що  стосується  Волинського  воєводства,  господарство  якого
найбільше  потерпіло  в  роки  війни,  то  тут  зростання  посівних  площ
проходило  повільніше,  ніж  у  Східній  Галичині.  В  1921/22  р.  на
Волині  було  засіяно  всього  74,5%  площі  орних  земель,  в  1926/27  р.  -
89,1%  [76].  Разом  з  розширенням  посівних  площ  більш-менш
рівномірно  збільшувалося  і  збирання  врожаю  продовольчих
культур  з  вираженою  тенденцію  переважного  росту  торгових
культур.  Якщо  валовий  збір  усіх  продовольчих  і  технічних  куль¬
тур  у  співставних  даних  1921/22  -  1928  рр.  тут  збільшився  на
40,6%,  то  збір  пшениці  за  цей  час  зріс  на  65,2%,  льону-волокна-
на  76,6%,  конопель-волокна  -  на  149%,  цукрових  буряків  -  на
761%  [77].
 Неоднаковою  мірою  відроджувалися  й  різні  галузі  тварин¬
ництва.  Розвиток  їх  відбувався  за  такими  показниками  (табл.8).
 Таблиця  8
 Динаміка  поголів’я  худоби  у  Західній  Україні  в  1910-1929  рр.
 (тис.  голів)  *
 Види  тварин
 1910
 1921
 1929
 1929  у  %
до  1910
 Коні
 1050,9
 1006,0
 1239,9
 118,0
 ВРХ
 2391,7
 2124,1
 2421,2
 101,0
 Свині
 1732,5
 1088,4
 1130,9
 65,3
 Вівці  і  кози
 737,5
 334,1
 435,8
 59,0
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  Weinfeld  І.  Rocznik  Polski.  Tablice  statystyczne.  -
Warszawa,  1922.  -  S.87;  Rocznik  statystyczny  RP.  1924.  -  S.  53:  1930.  -  S.  50.
 Внаслідок  втрати  віденського  і  празького  ринків  до  початку
світової  економічної  кризи  поголів’я  свиней  відставало  на  третину
від  рівня  1910  р.,  а  чисельність  дрібної  рогатої  худоби  (овець  і  кіз)  -
більш  як  наполовину;  поголів’я  великої  рогатої  худоби  досягнуло
довоєнного  рівня,  а  коней  -  перевищило  його  на  18%.  Швидке
відновлення  поголів’я  коней  і  великої  рогатої  худоби  пояснюється
не  стільки  через  те,  що  воно  менше  скоротилося  у  воєнні  роки,
скільки  тим,  що  ці  види  худоби  були  необхідніші  у  селянському
господарстві.  В  західноукраїнському  селі  було  порівняно  багато
худоби,  зокрема  робочої,  не  тому,  що  малоземельний  селянин  мав
“амбіцію”  тримати  коня,  як  стверджували  польські  історики  та
економісти,  а  тому,  що  не  міг  купити  машини,  не  мав  штучних
добрив  і  т.  ін.  Худоба  була  для  нього  тягловою  силою,  удобрювала
 52

поле,  давала  молоко,  м’ясо,  шерсть.  Хоч  часто  утримування  коня
не  відповідало  економічним  потребам  і  можливостям  госпо¬
дарства,  але  іншого  виходу  не  було,  бо  безкінному  біднякові  не
було  до  чого  прикласти  рук.
 Зрозуміло,  що  у  заможних  господарствах  тваринництво
розвивалось  як  торговельне.  Це  стосується,  передовсім,  свинар¬
ства.  Поголів’я  свиней  хоч  і  не  наблизилось  до  довоєнного  рівня,
все  ж  його  неухильне  зростання  було  пов’язане  із  задоволенням
попиту  на  м’ясопродукти  як  внутрішнього  ринку,  так  і  ринків  у
Європі.  Відгодівлю  свиней  на  ринок  проводили  не  тільки  крупні
господарства,  а  й  частина  дрібних  селян.  Вівчарством  також
займались  здебільшого  селянські  господарства  і  тільки  в  незначній
мірі  -  поміщики.  Але  відсутність  у  селян  власних  і  занедбаність
громадських  пасовищ  негативно  впливали  на  стан  вівчарства.
 Основою  сільськогосподарського  виробництва  краю  була
земля.  Її  використання  основними  групами  господарств
характеризується  такими  даними  таблиці  9.
 Таблиця  9
 Розподіл  земельних  угідь  у  поміщицьких  і  селянських
господарствах  Західної  України  (станом  на  1931  р.)*
 Угіддя
 Поміщики
 Селяни
 тис.  га
 %
 тис.  га
 %
 Рілля
 583,3
 24,2
 3844,2
 71,5
 Сади  і  городи
 16,1
 0,7
 176,2
 3,3
 Луки
 183,2
 7,6
 739,5
 13,8
 Пасовища
 133,4
 5,5
 217,0
 4,0
 Разом
с-г  угіддя
 916,0
 38,0
 4976,9
 92,6
 Ліси
 1350,1
 56,0
 201,8
 3,8
 Інші  землі
і  неужитки
 145,8
 6,0
 193,3
 3,6
 Вся  площа
 2411,9
 100,0
 5372,0
 100,0
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Statystyka  rolniczna.1935.  Gz?sc  I—II.  -  Warszawa,
1936.  -S.13.
 Майже  три  четверті  селянських  угідь  становила  рілля.  Частка
садів,  городів,  луків  і  пасовищ  у  землеволодінні  селян  дорівнювала
21,1%,  а  лісів  вони  мали  тільки  3,8%.  Якщо  простежити  розподіл
угідь  у  різних  за  величиною  групах  господарств,  то  побачимо  одну
характерну  рису:  чим  менша  за  площею  група  господарств,  тим
більше  в  її  землеволодінні  ріллі  та  городів.  І  навпаки,  в  міру
укрупнення  господарств  зростає  і  питома  вага  лісу  в  їх
 53

землеволодінні.  Частка  лісів  у  поміщицьких  маєтках  дорівнювала
56%  їх  загальної  площі.  З  1794,4  тис.  га  земельних  угідь  держави,
церкви  і  акціонерних  товариств  площа  під  лісом  становила  44,6%)
[78].  А  це  означає,  що  у  великих  землеволодіннях  велось  переважно
багатогалузеве  господарство,  а  в  багатьох  поміщицьких
латифундіях  і  на  державних  землях  провідне  місце  посідало  лісове
господарство.  У  той  же  час  маса  дрібних  селян  зовсім  не  володіла
лісом,  луками  та  пасовищами,  а  тому  не  могла  звільнитися  від
економічної  залежності  від  поміщиків.  Більшість  селян  мала  також
надто  мало  ріллі  і  городів,  щоб  забезпечити  самостійність  свого
господарства.
 Розподіл  землі  за  угіддями  залежав  від  природно-географічних
умов,  які  вирішальною  мірою  визначали  і  спеціалізацію  сільського
господарства  у  воєводствах  (див.  таблицю  додатку  №9)  та.  еконо¬
мічних  районах  краю.  Земельні  масиви  гірських  повітів  (Косів,
Долина,  Надвірна,  Сколе)  лежали  переважно  під  лісом  та
пасовищами,  а  ріллі  було  всього  7-18,5%).  Тому  ці  повіти  спеціалі¬
зувалися  на  лісовому  господарстві  та  тваринництві.  У  Східній
Галичині  було  120  тис.  га  полонин  [79],  що  в  гірських  повітах
служили  кормовою  базою  для  екстенсивного  тваринництва.
Тільки  в  Косівському  повіті  на  кількох  десятках  полонин  випа¬
салося  тоді  близько  60  тис.  голів  великої  рогатої  худоби,  овець  і
кіз  [80].  У  підгірських  повітах  Прикарпаття,  де  орні  землі  стано¬
вили  від  чверті  до  половини  їх  площі,  поряд  з  тваринництвом
важливу  роль  відігравало  рослинництво.  Процент  ріллі  на  Поділлі
коливався  від  75  до  84%.  Спеціалізація  виробництва  тут  відбува¬
лась  за  рахунок  торговельного  зернового  господарства.  Розвитку
зернового  напряму  в  землеробстві  подільських  повітів  сприяла
родючість  ґрунтів.  Південь  Волині  також  був  одним  з  основних
хлібних  районів  країни.  У  поліських  повітах  Волинського  воє¬
водства  луків,  пасовищ  і  лісів  було  від  41  до  61%,  а  тому  тут
здебільшого  розвивалося  м’ясне  тваринництво  [81].  Спеціалізація
сільськогосподарського  виробництва  в  Західній  Україні  хоча  і
сильно  відставала  від  розвинених  промислово-аграрних  воєводств
Польщі,  але  її  ігнорувати  не  можна,  коли  аналізуємо  процес
капіталістичного  розвитку  землеробства.
 Спеціалізація  виробництва  простежується  і  на  розвитку  окре¬
мих  галузей  торговельного  землеробства.  На  тому  відтинку
міжвоєнного  періоду  найінтенсивніше  розвивалось  бурякосіяння,
чому  сприяли  досить  розвинута  цукрова  промисловість  і  наявність
дешевої  робочої  сили,  необхідної  для  трудомісткого  процесу
вирощування  і  переробки  цукрових  буряків.  Великий  вплив  на
 54

бурякосівництво  у  Східній  Галичині  мала  побудова  двох  нових
цукрових  заводів  у  Городенці  і  Борщеві.  В  1926  р.  у  Західній
Україні  всього  діяло  сім  цукрових  заводів  [82],  які  переробляли
сировину  з  навколишніх  повітів.  Якщо  перед  Першою  світовою
війною  цукрові  буряки  вирощувались  тільки  на  Львівщині  і
Волині,  то  з  середині  20-х  XX  ст.  років  їх  культивування  розпо¬
чалося  і  в  Станіславському  та  Тернопільському  воєводствах.
Площа  під  посівами  цукрових  буряків  у  Західній  Україні  в  1921/22  -
1928  рр.  зросла  з  5,1  тис.  до  37,3  тис.  га,  а  в  порівнянні  з  1909—
1913  рр.  збільшилась  на  166%.  Врожайність  з  1  га  піднялась  з  151  ц
в  1921/22  р.  [83]  до  191  ц  в  1928  р.  [84].  Вирощування  цієї  торгової
культури  вимагало  значних  капіталовкладень,  а  тому  її
культивуванням  займались  переважно  поміщики.  У  1928  році
частка  поміщицьких  господарств  становила  61,9%  крайового
ареалу  під  цукровими  буряками,  селянських  -  тільки  33%,  а
заводських  плантацій  -  5,1%  [85].  При  цьому  врожаї  цукрових
буряків  у  селянських  господарствах  Станіславського  воєводства
були  на  25%,  а  в  Тернопільському  воєводстві  -  на  30-35%  ниж¬
чими,  ніж  у  поміщицьких  господарствах  [86].
 Однією  з  важливих  галузей  торговельного  землеробства  було
тютюнництво.  Воно  зосереджувалось  на  Поділлі,  Покутті  та
Південній  Волині.  Посівна  площа  під  тютюном  у  Західній  Україні
становила  в  1909-1913  рр.  2320  га,  в  1924  р.  -  634  га,  а  в  1928  р.  -
3428  га.  Збір  тютюну  дорівнював,  відповідно,  31  781  ц,  5505  ц  і
60  285  ц.  У  1928  р.  цю  технічну  культуру  вирощували  45  372  госпо¬
дарства,  що  у  порівнянні  з  1924  р.  майже  в  два  рази  перебільшу¬
вало  кількість  її  виробників  [87].  Культивуванням  тютюну
займались  переважно  селяни,  а  покупцем  цієї  сировини  була
держава,  яка  монополізувала  виробництво  і  збут  усієї  тютюнової
продукції.
 У  зв’язку  з  розвитком  крайового  пивоваріння  (в  1929  р.  42  пиво¬
варні  Західної  України  виробили  840  тис.  гектолітрів  пива  [88],
або  у  понад  два  рази  більше,  ніж  у  1922  р.)  і  внаслідок  росту  вивозу
хмелю  за  кордон  збільшувалась  і  кількість  його  продуцентів.  У
1928  р.  у  Західній  Україні  хміль  вирощували  4824  господарства,
в  тому  числі  -  117  поміщиків  і  4707  селян.  Площа  під  посівами  у
поміщицьких  господарствах  становила  572  га,  в  селянських  -1795
га,  а  загальний  валовий  збір  хмелю  дорівнював  10  984  ц  [89].  Три
чверті  посівів  припадало  на  Дубнівський  повіт,  що  на  Волині.  У
Східній  Галичині  на  вирощуванні  хмелю  спеціалізувались  Терно¬
пільський,  Бродівський,  Кам’янко-Струмилівський  повіти.
 55

Значне  місце  в  торговельному  землеробстві  посідало  культи¬
вування  льону  та  конопель.  У  Західній  Україні  під  цими  культу¬
рами  було  засіяно  в  1928  р.  36,7  тис.  га  площі  [90].
 З  інших  технічних  культур  на  малій  площі  у  Львівському  воє¬
водстві  розводився  цикорій.  Його  вирощували  в  1928  р.  105  гос¬
подарств  (у  тому  числі  -  один  поміщик)  на  площі  22  га.  Валовий
збір  цикорію  тоді  дорівнював  3490  ц  [91-92].
 На  Поділлі  і  Покутті,  в  південно-східній  частині  Волині  та  у
районах  більших  міст  значного  розвитку  набуло  промислове
садівництво,  яким  займались  переважно  сільські  підприємці,  а
також  -  поміщики.  На  Волині  понад  30%  садів  зосереджувались  у
господарствах,  що  мали  плошу  понад  3  га  саду  кожне.  Площа
більшості  садів  тут  коливались  від  1  до  3  га  [93].  Зрозуміло,  що  ці
сади  мали  виключно  торгове  значення.  Другим  важливим  садів¬
ничим  районом  був  південно-східний  куток  Галичини  (Заліщи-
цький,  Борщівський  та  інші  повіти  Поділля).
 Одним  із  центрів  промислового  садівництва  стало  Покуття.
У  Косівському  повіті,  наприклад,  під  садами  було  зайнято  2300  га
площі.  При  вирішальній  перевазі  дрібноселянських  садів  і  тут
виникла  невелика  група  садовласників,  які  спеціалізувалися  тільки
на  цій  галузі  виробництва  [94].  Щодо  дрібних  селян,  то  вони
здавали  свої  сади  в  оренду  торговцям,  які  часто  на  кілька  років
вперед  за  безцінь  закуповували  увесь  збір  фруктів.  “Однак  цей
стан,  -  свідчив  начальник  фінансового  управління  Косівського
повіту,  -  поступово  поліпшується  і  власники  все  більше  ведуть
садівництво  самостійно.  Намагаючись  продати  свої  продукти
немісцевим  покупцям  без  зайвого  посередництва”  [95].
 Біля  міст  та  промислових  осередків  розвивалось  також  торго¬
вельне  городництво.  Під  садами  та  городами  було  зайнято
 1931 	р.  близько  3,3%  площі  сільськогосподарських  угідь  селян  і
поміщиків  краю.
 Розвиток  різних  галузей  торгового  землеробства  в  Західній
Україні  ґрунтувався  на  використанні  удосконалених  сільсько¬
господарських  знарядь  та  машин,  добрив,  сортового  насіння  та
інших  агротехнічних  засобів.  Ці  явища  хоч  і  не  набрали  настільки
розповсюдженого  характеру,  шоб  про  них  говорити  як  про
загальну  інтенсифікацію  сільськогосподарського  виробництва,
але  й  недооцінювати  цієї  тенденції  в  поміщицькому  та  фермер¬
ському  господарстві  в  середині  і  другій  половині  20-х  років  XX  ст.
не  можна.
 Як  свідчать  дані  таблиць  38-39,  вже  на  початку  досліджу¬
ваного  періоду  крупні  господарства  мали  у  своєму  розпорядженні
 56

парові  плуги,  сівалки,  жатки,  молотарки  та  інші  знаряддя
механічного  обробітку  землі.  Щораз  розповсюдженішим  явищем
у  маєтках  стає  трактор.  У  другій  половині  20-х  років  за  сприят¬
ливої  кон’юнктури  посилився  рух  за  впровадження  нової  техніки
в  землеробстві.  В  одному  із  звітів  Сільськогосподарського
товариства  Східної  Малопольщі  за  1927  р.  зазначалось:  “Весняний
сезон  позначився  досить  інтенсивним  попитом  прогресивніших
фільварочних  господарств  на  знаряддя  обробітку  землі  системи
“Бурмистра”,  а  особливо  на  плуги  виробництва  “Унії”  та
широкорядкові  полольники”  [96].
 Що  стосується  господарств  незаможних  селян,  то  вживання
надто  дорогих  машин  на  їх  клаптиках  землі  не  було  раціональним
і  доступним.  Проте  заможні  селяни  порівняно  швидко  присто¬
сували  для  обробітку  своєї  землі  доступну  для  них  техніку.  За  спо¬
стереженням  сучасника,  виявляється,  що  дерев’яні  рало  і  соха  -
знаряддя,  про  які  на  Заході  вже  давно  забуто,  на  “кресах”  і  далі
використовувалися,  хоч  і  “тут  бачимо  швидку  зміну  знарядь”  [97].
Особливо  з  часу  здійснення  аграрної  реформи  Столипіна  серед
волинського  селянства  (зрозуміло,  заможного)  зріс  попит  на
залізні  борони,  культиватори  та  валки.  Значне  розповсюдження
в  середній  частині  Волині  одержала  кінна,  а  на  півдні  -  парова
молотарка  [9В].  Все  більше  використання  поліпшених  знарядь  при
обробітку  землі  можна  спостерігати  і  в  господарствах  фермер¬
ського  типу  Східної  Галичини.
 Чимало  зусиль  поміщики  та  фермери  спрямовували  на  раціо¬
налізацію  виробництва  своїх  господарств,  все  більшого  засто¬
сування  мінеральних  і  натуральних  добрив.  З  перших  після¬
воєнних  років  зростають  площі  посівів  сільськогосподарських
культур  з  використанням  натуральних  добрив.  У  Волинському
воєводстві,  наприклад,  в  поміщицьких  маєтках  площа,  удоб¬
рювана  гноєхМ,  у  1920  р.  становила  31,8%  довоєнного  розміру,  а  в
1923  р.  -  вже  68,2%.  У  селянських  господарствах,  що  мали
порівняно  більше  худоби,  ніж  поміщики,  відсоток  удобрюваної
гноєм  землі  дорівнював  відповідно  75  і  83,3  довоєнного  рівня  [99].
 Поміщики  та  заможні  селяни  розширювали  посіви  трав  і
кормових  культур,  які  служили  не  тільки  базою  для  відгодівлі
худоби,  а  й  для  органічних  добрив.  Тільки  площа  під  посівами
люпину,  конюшини  і  серадели  на  Волині  в  1927  р.  збільшилась
проти  1921/22  р.  на  37,6%  і  становила  2,1%  оброблюваної  площі
воєводства  [100].  Під  кормовими  культурами  і  травами  в
Станіславському  воєводстві  було  засіяно  в  1924/25  р.  9,2%  площі
 57

орних  земель  [101].  Викликане  зростанням  торговельного  тварин¬
ництва  і  необхідністю  угноєння  полів,  сіяння  трав  та  кормових
культур  одночасно  підносило  культуру  товарно-капіталістичного
землеробства,  сприяло  переходові  від  рутинного  трипілля  до
багатопільних  сівозмін.  У  меншій  мірі  до  середини  20-х  років
застосовувались  у  землеробстві  мінеральні  добрива.  В  1926  р.  у
всій  Польщі  було  використано  лише  112  тис.  т  фосфорних,
калійних  і  азотних  добрив,  що  становило  всього  35%  їх  спожи¬
вання  в  1913  р.  Для  прикладу  вкажемо,  що  в  Німеччині  їх  вико¬
ристання  перевищило  довоєнний  рівень  на  7,5%  [102].
 Застосуванню  штучних  добрив  у  землеробстві  відразу  ж  після
війни  перешкоджало  не  тільки  скорочення  їх  виробництва,  а  й
обмеженість  оборотних  капіталів  у  землеробів,  особливо  селян,  а
також  низькі  ціни  на  сільськогосподарські  продукти,  що  не
окупляли  використання  великої  кількості  мінеральних  добрив.
Очевидність  останнього  фактора  особливо  яскраво  виступає  у
порівнянні  з  сусідніми  державами.  Так,  за  даними  Міністерства
землеробства  Польщі,  весною  1922  р.  землероб  країни  платив  за
100  кг  калійних  солей  120  кг  жита,  а  в  Чехословаччині  -  46  кг,  у
Німеччині-тільки  13  кг.  За  один  центнер  суперфосфату  землероб
у  Польщі  змушений  був  продати  76  кг  жита,  в  Чехословаччині  -
45  кг,  у  Німеччині  -  20  кг.  Центнер  селітри  у  Польщі  коштував
225  кг  жита,  у  Чехословаччині  -  98,  у  Німеччині  -  40  [103].
Наведені  цифри  коментарів  не  потребують.
 І  все  ж,  незважаючи  на  обмежені  розміри  вживання  добрив  в
сільському  господарстві,  його  відбудова  і  зростання  тенденції  до
раціоналізації  виробництва  у  великих  господарствах  обумовили
збільшення  попиту  на  мінеральні  добрива.  Цьому  сприяла  і
грошова  реформа  1924  р.  у  Польщі.  У  зв’язку  з  цим  Сільськогоспо¬
дарське  товариство  Східної  Малопольщі  у  звіті  від  20  липня
 1927 	р.  констатувало:  “Велика  власність,  яка  ще  перед  війною  була
пристосована  до  вживання  штучних  добрив,  після  війни  розпо¬
чала  з  1924  р.  закупівлю  штучних  добрив...  Застосовуються
насамперед  фосфорні  і  калійні  добрива,  хоч  і  практикується
використання  азотних  добрив”  [104].  У  Львівському  воєводстві,
де  порівняно  з  іншими  воєводствами  Західної  України  більше
використовувались  мінеральні  добрива,  їх  споживання  в  1927  р.
становило  17,4  тис.  т,  а  в  1928  р.  воно  піднялось  вже  до  33,9  тис.  т
[105].
 Штучні  добрива  використовувались,  головним  чином,  у  помі¬
щицьких  фільварках.  Але  і  в  господарствах  фермерів  помітно
зростав  попит  на  добрива.  Це  стосується  насамперед  осадників,
 58

яким  польський  уряд  відпускав  вигідні  кредити  для  інтенсифікації
виробництва.  Проте  маса  дрібних  і  найдрібніших  хліборобів  на
своїх  клаптиках  землі  зовсім  не  вживала  добрив.  Саме  тому
Західна  Україна  далеко  відставала  від  корінних  польських  земель
в  цілому,  і  особливо  від  західних  воєводств,  на  долю  яких  в  1926  р.
припадало  70%  споживання  штучних  добрив  країни  [106].  В  1929  р.
на  1га  сільськогосподарських  угідь  в  Західній  Україні  вико¬
ристано  17,7  кг  мінеральних  добрив,  а  в  усій  Польщі  -  44,9  кг
[107].  У  той  же  час  сама  Польща  за  споживанням  добрив  на  1га
угідь  стояла  тільки  на  десятому  місці  в  Європі  і  на  12  -  у  світі  [108].
 Використання  машин  та  мінеральних  добрив  у  землеробстві
вимагало  значного  капіталу  і  окуплялося  тільки  при  великій
кількості  вироблюваного  продукту.  Тому  доступним  воно  було
лише  для  господарств  поміщиків  і  фермерів,  які  мали  власні  кошти
і  користувались  державними  субсидіями.  Саме  вони  й  поліп¬
шували  культуру  сільського  господарства  і  розвивали  різні  види
торговельного  землеробства.
 Докладніше  ці  явища  можна  прослідкувати  на  прикладі
окремих  великих  господарств.  Типовим  у  цьому  відношенні  може
бути  Комарненський  маєток  Лянцкоронських  у  Рудківському
повіті  на  Львівщині.  В  1929  р.  він  мав  7387  га  землі,  в  тому  числі  -
1321  га  ріллі,  893  га  луків,  322  га  пасовищ,  3382  га  лісу  [109].  У
семи  фільварках  цього  маєтку,  поряд  з  лісовим  господарством,
розвивалось  інтенсивне  землеробство  і  тваринництво.
 На  власній  сировині  в  маєтку  працювали  лісопильний  і  цегель¬
ний  заводи,  олійниця  і  ґуральня.  Площа  під  картоплею  для
ґуральні  становила  в  1923/24  р.  85  га,  а  в  1927/28  р.  вона  зросла
до  113  га.  За  цей  час  виробництво  спирту  збільшилось  з  632  до
844  гектолітрів  [110].
 З  1920  р.  у  маєтку  вирощувались  цукрові  буряки  для
переробки  на  цукровому  заводі  в  Ходорові.  Розміри  їх  посівів  в
1923-1929  pp.  зросли  з  95  до  105  га,  а  врожайність  в  результаті
застосування  добрив  збільшилась  з  1  га,  відповідно,  з  138  до  170  ц.
Якщо  в  1923  р.  на  1  га  посіву  під  цукровими  буряками  використано
8  ц  мінеральних  добрив,  то  в  1929  р.  -  уже  15  ц  [111].
 Фільварки  Лянцкоронських  спеціалізувались  також  на  виро¬
щуванні  сортового  насіння  зернових  і  картоплі.  Для  продажу
сортового  насіння  щороку  засівалось  в  середньому  160  га  зерно¬
вий  культур  і  40  га  картоплі.  Загальна  площа  під  посівами  жита,
пшениці,  ячменю  і  вівса  скоротилась  з  676  га  в  1926/27  р.  до  567  га
в  1928/29  p.,  але  врожайність  їх  з  1  га  збільшилась  з  15,4  до  20,6  ц
[112].
 59

Зростання  продуктивності  рільництва  тут  забезпечувалося
систематичним  вживанням  машин  і  добрив.  На  1  га  ріллі,  крім
гною,  в  середньому  використовувалось  3,5  ц  мінеральних  добрив.
Протягом  1920-1928  рр.  у  маєтку  проведено  меліорацію  450  га
орних  земель,  що  на  20-40%  збільшило  збір  урожаю.  Разом  із
вказаними  заходами  у  цей  час  власники  інтенсивно  запровад¬
жували  і  нову  техніку  землеробства.  У  всіх  фільварках  працювало
понад  350  комплектів  удосконалених  знарядь  та  машин,  які
застосовувалися  на  різних  сільськогосподарських  роботах.  Увесь
обробіток  землі  відбувався  за  допомогою  механічної  сили.
Механічне  і  ручне  прополювання  застосовувалась  при  вирощу¬
ванні  всіх  просапних,  зернових  і  стручкових  культур  [113].
 Ще  з  90-х  років  XIX  ст.  Лянцкоронські  розвивали  інтенсивне
м’ясо-молочне  тваринництво.  В  1929  р.  у  маєтку  налічувалося
362  голови  великої  рогатої  худоби  расової  породи,  в  тому  числі  -
179  корів.  Середньорічний  надій  від  однієї  корови  дорівнював
3600-4800  кг  молока.  Власники  маєтку  одержували  прибутки  не
тільки  від  продажу  молока,  а  й  м’яса.  Тільки  молодняка  великої
рогатої  худоби  вони  щороку  продавали  не  менше  30-ти  голів  [114].
 Такі  ж  явища  спостерігаються  і  у  восьми  фільварках  Пелкин-
ського  маєтку  Вітольда  Чарториського  в  Ярославському  повіті
на  Львівщині.  У  20-х  роках  цей  магнат  розпарцелював  і  по  високих
цінах  продав  місцевим  селянам  2400  га  земельних  угідь  [115].  За
рахунок  часткової  парцеляції  і  державних  кредитів  у  маєтку
проводилась  раціоналізація  виробництва,  систематично
вживались  вдосконалені  знаряддя  та  машини,  відробітки  замі¬
нювались  вільнонайманою  працею  селян.  У  п’яти  промислових
закладах  маєтку  працювало  близько  400  робітників  [116].  На
сільськогосподарських  та  лісових  роботах  використовувалась
праця  наймитів  і  сезонників.
 Як  встановила  урядова  комісія,  що  обстежила  маєток  в  1929  р.,
обробіток  землі  в  цьому  господарстві  проводився  за  найновіт-
нішими  напрямами  рядкового  посіву  зернових  і  посадки  просап¬
них  культур  разом  з  міжрядковим  обробітком  (так  звана  “система
Бурместра”).  У  всіх  фільварках  постійно  і  в  широких  масштабах
проводились  дослідницькі  експерименти  з  вирощування  різних
культур.  Про  раціоналізацію  виробництва  у  господарстві  свідчило
і  збільшення  посівів  цукрових  буряків,  ріпаку  та  інших  технічних
культур.  У  маєтку  досить  інтенсивно  використовувалось  угною¬
вання  землі  і  проводилось  осушення  заболочених  земель  [117].
Внаслідок  меліоративних  робіт  продуктивність  луків  зросла  на
100%,  а  ріллі  -  на  150%  [118].
 60

Культура  землеробства  і  врожайність  хлібів  у  маєтку  були
далеко  вищі,  ніж  у  селянських  господарствах  навколишніх  сіл.
Урожайність  пшениці,  жита,  ячменю  і  вівса  з  1  га  у  маєтку  збіль¬
шилась  з  17,5  ц  в  1926  р.  -  до  19,5  ц  в  1928  р.,  а  картоплі  -
відповідно  з  162  до  243  ц.  У  той  же  час  середній  збір  урожаю
зернових  хлібів  з  1  га  в  Ярославському  повіті  дорівнював  тільки
 8,2 	ц,  а  картоплі  -  127  ц  [119].
 З  наведених  даних  бачимо,  що  під  кінець  20-х  років  поміщи¬
цькі  господарства  зробили  серйозні  кроки  на  шляху  раціоналізації
виробництва  і  піднесення  землеробської  культури.  Але  інтен¬
сифікація  сільськогосподарського  виробництва  проявлялась  не
однаковою  мірою  у  всіх  великих  господарствах  і  в  різних  районах
Західної  України.  Так,  у  західних  повітах  Львівського  воєводства,
що  менше  потерпіли  від  війни,  інтенсифікація  виробництва  у
великих  господарствах  простежується  раніше,  ніж  на  інших
землях  краю.  В  умовах  сприятливої  господарської  кон’юнктури
перед  світовою  економічною  кризою  спостерігаємо  певні  зру¬
шення  у  напрямі  інтенсифікації  землеробства  і  в  поміщицьких
фільварках  Станіславського  та  Тернопільського  воєводств.  Як
свідчать  дані  Сільськогосподарського  товариства  Східної  Мало-
польщі,  в  другій  половині  20-х  років  збільшилась  кількість
великих  господарств  з  інтенсивною  землеробською  культурою  і
середніми  зборами  пшениці  по  18-35  ц  з  1  га,  жита  -  15-25  ц,
ячменю  і  вівса  -  15-20  ц  з  гектара  посівів  у  повітах  Городенко,
Снятин,  Коломия,  Рогатин  Станіславського  воєводства,  Чортків,
Копичинці,  Теребовля,  Тернопіль,  Скалат,  Букач,  Золочів  Терно¬
пільського  воєводства,  а  також  Сокаль,  Ярослав.  Пшеворськ,
Ланцут,  Жешув,  Тарнобжег  Львівського  воєводства  [120].  Однак
сільськогосподарська  площа  з  відносно  інтенсивною  культурою
землеробства  у  Західній  Україні  була  невелика  у  порівнянні  з
площею  тих  селян,  котрі  вели  екстенсивне  виробництво  на
клаптиках  землі.
 При  цьому  зазначимо,  що  далеко  не  всі  господарства  помі¬
щиків  мали  високорозвинене  рільництво.  Якщо  подивитись  на
врожайність  хлібів,  картоплі  та  цукрових  буряків  у  поміщицькому
і  селянському  господарствах  (табл.  10),  то  в  першій  половині
20-х  рр.  вона  залишалась  загалом  низькою,  причому  середня
врожайність  чотирьох  основних  зернових  культур  у  селянських
господарствах  Західної  України  була  на  9%  нижчою,  ніж  у
поміщиків,  а  картоплі  -  більш  як  на  10%.  Але  з  відбудовою
економіки  сільського  господарства  і  здійсненням  земельної
реформи  число  занедбаних  під  час  війни  маєтків  максимально
 61

скоротилось,  зросла  різниця  в  доходах  на  одиницю  земельної
площі  поміщицьких  і  селянських  господарств  на  користь  перших.
 У  цьому  сенсі  не  позбавлене  інтересу  дослідження  Окружного
сільськогосподарського  товариства  в  Золочеві,  проведене  в
 1927 	р.  з  метою  виявлення  прибутковості  фільварку  середньої
землеробської  культури  в  селі  Бортків  Золочівського  повіту  і
створених  на  основі  його  парцеляції  осадницьких  і  так  званих
“уповноземелених  господарств  місцевих  селян”.  Матеріали
дослідження  показують,  що  господарство  поміщика,  особливо  в
галузі  рільництва,  велось  значно  раціональніше,  ніж  у  селян.
Кошти  виробництва  в  селянському  секторі  були  вищі  у  порівнянні
з  фільварками,  через  що  й  загальна  дохідність  останнього  з
одиниці  площі  була  на  27,3%  більша.  В  1924—1927  рр.  фільварок  у
Борткові  на  площі  403  моргів  виробляв  середньорічної  продукції
на  суму  134  554  злотих,  а  тимчасом  польські  осадники  і  ті
господарства  місцевих  селян,  які  докупили  парцельовану  землю,
на  тій  же  площі  одержали  продукції  на  37  014  злотих  менше,  ніж
поміщик.  Загальний  дохід  з  рільництва  і  тваринництва,  що
припадав  на  1  морг  землі,  у  фільварку  становив  пересічно  333,3  зл.,
а  в  селянських  господарствах  -  тільки  242  зл.  Дохід  з  1  морга  посіву
пшениці  дорівнював  відповідно  361,5  і  230,5  злотого  [121].
 За  продуктивністю  праці  у  виробництві  заможні  селяни  й
осадники  відставали  від  поміщицьких  фільварків.  Проте  в  порів¬
нянні  з  більшістю  дрібних  хліборобів  продуктивність  їх  рільництва
і  тваринництва  була  вищою.  Особливо  контрастно  ця  різниця
виступала  в  районах  відносно  розвинутого  торгового  земле¬
робства.  На  Поділлі,  наприклад,  в  1927  р.  різниця  у  зборі  коло¬
сових  культур  з  1  га  між  фермерськими  господарствами  осадників
і  дрібних  селян  доходила  до  50%  на  користь  перших  [122].  У
підльвівських  повітах  урожайність  хлібів  в  осадників,  у  порівнянні
з  господарствами  селян,  була  вищою  на  30-50%,  а  просапних
культур  -  на  20-40%)  [123].  В  Перемишлянському  районі,  -  зазна¬
чалось  у  документі  Сільськогосподарського  товариства  Схід¬
ної  Малопольщі  від  29  жовтня  1927  р.,  -  заможні  осадники
досить  часто  використовують  удосконалені  сівозміни  зернових  і
корнеплодів,  сильно  застосовують  штучні  добрива,  закладають
дослідні  поля  та  фруктові  сади,  коротко  кажучи,  йдуть  попереду
сільськогосподарського  прогресу  [124].  Подібну  картину  можна
бачити  і  в  галузі  торгового  тваринництва.
 На  кінець  20-х  років  XX  ст.  продуктивність  землеробства
значно  підвищилась  у  всіх  фермерських  господарствах  краю,  в
результаті  чого  збільшилась  різниця  в  урожайності  господарств
 62

Таблиця  10
 Урожайність  хлібів,  картоплі  і  цукрових  буряків  у  поміщицькому  та  селянському  господарствах  в  1922-1926  рр.
 (у  центнерах  з  1  га  посіву)*
 к
 *
 №
 ИНИ1ГЭЭ
 о
 іл
 1
 І
 і
 а
 ю
 '2
 имиїтпиои
 156
 1
 1
 і
 а
 *
 &
 КН17Э(1ЭЭ
 130
 167
 189
 169
 №
 ИНН1ГЭЭ
 гч
 ип
 00
 125
 І
 В
 &
 ИМИЇЛШОП
 120
 гп
 133
 140
 ж
 ннїґзсізз
 іп
 сю
 129
 инки-ээ
 11,2
 оС
 о
 сГ
 Овес
 ихитшои
 9,8
 11,1
 12,2
 10,7
 ннїгзііаз
 Ґ0Ї
 10,5
 10,7
 ИНК1ГЭЭ
 9,7
 10,5
 аГ
 10,6
 93
 ’І
 £
 ИМИЇПІИОи
 10,3
 уо
 10,7
 кнїґзсізз
 9,9
 00
 о"
 9,9
 10,3
 ИНН1ГЭЭ
 9,6
 аГ
 9,9
 о
 Жито
 ИХИЇПІИОІІ
 10,5
 10,8
 •о
 11,3
 кнНэйаэ
 9,6
 40
 аС
 о"
 >о
 о"
 ИНВ1ГЭЭ
 сГ
 т
 оС
 ос
 о
 я
 в
 X
 и
 3
 ихиїтпшои
 10,7
 10,6
 о.
 К
 инЫээ
 10,7
 9,4
 а<Г
 10,3
 Воєводства
 Волинське
 Львівське
 Станіслав-
 ське
 Тернопіль¬
 ське
 63

різних  груп  селянства.  В  1928/29  р.  збір  урожаїв  пшениці,  жита,
ячменю  і  вівса  з  1  га  в  усьому  селянському  секторі  Західної  України
дорівнював  пересічно  10,15  ц,  а  у  фермерів  і  тих  нечисленних
землеробів,  що  раціонально  господарювали  на  дрібних  ділянках
землі,  він  був  більшим  на  23,7%.  Урожайність  картоплі  в
господарствах  фермерського  типу  становила  136,2  ц  з  1  га,  що  на
28,2%  перевищувала  середній  збір  врожаїв  цієї  культури  у
пересічної  маси  дрібноселянських  господарств  [125].
 Трудове  селянство  було  позбавлене  можливості  раціонально
вести  господарство  не  тільки  через  недостаток  землі.  Умови
землекористування  дрібних  землеробів,  що  залишилися  у  спад¬
щину  від  середньовіччя,  також  негативно  впливали  на  продук¬
тивність  їх  землеробства.  Зазначимо,  що  51%  селянських  домо-
господарів  Західної  України  в  1921  р.  мали  розкидані  у  багатьох
місцях  ділянки  землі  [126].  Далекоземелля  особливо  дошкуляло
селянам  гірських  повітів.  У  Турчанському  повіті,  наприклад,  90%
селянських  господарств  мали  кожне  більше  5  ділянок,  від¬
далених  між  собою  до  3  км.  За  свідченням  повітового  земельного
комісара,  у  кожній  гміні  Сколівського  повіту  значні  площі  лежали
неужитками  тільки  тому,  що  власники  дрібних  ділянок,  розки¬
даних  до  2  км  на  декількох  гірських  схилах,  не  могли  викорис¬
товувати  цих  земель  [127].  Більшість  господарств  краю  мали
вузькосмужжя.  Ділянки  селян  тягнулися  вузькими  смужками  часто
до  5  км,  причому  співвідношення  ширини  і  довжини  в  них
доходило  від  1  до  200  метрів  і  навіть  більше  [128].  Зрозуміло,  що
при  такій  структурі  землекористування  ведення  раціонального
господарства  було  буквально  неможливим.
 Внаслідок  далекоземелля  і  вузькосмужжя  селяни  не  мали
змоги  застосовувати  у  своїх  господарствах  правильних  сівозмін,
удосконаленої  сільськогосподарської  техніки  і  мінеральних
добрив.  У  зв’язку  з  цим  голова  Львівського  окружного  земельного
управління  зазначав:  “Черезсмужжя  і  видовження  ділянок  змен¬
шує  рентабельність  господарств  через  збільшення  праці  і  затрат
часу,  затруднює  механічний  обробіток  землі,  нагляд  робітників,
проведення  меліорації,  зменшує  площу  оброблювальних  земель
в  результаті  необхідності  створення  чисельних  меж  і  доріг,  викли¬
кає  багаточисельні  сварки  та  сусідські  процеси...,  примушує  влас¬
ників  пристосовуватись  до  виробництва  сусідів,  часто  позбавляє
можливості  для  нормального  ходу  роботи”  [129].
 Продуктивність  землеробства  значною  мірою  залежала  від
меліорації  ґрунтів.  На  західноукраїнських  землях,  за  підрахунками
спеціалістів,  було  1529  тис.  га  земельних  угідь,  тобто  11,5%  всієї
 64

площі,  що  вимагали  відводиення  і  дренажу  [1  ЗО].  Однак  це  менше
всього  турбувало  правлячі  кола,  які  вкрай  обмежено  кредитували
меліоративні  роботи  на  Західній  Україні.  До  1  жовтня  1929  р.
Державний  сільськогосподарський  банк  видав  всього  816,5  тис.
злотих  довгострокових  кредитів  з  7%  річних  для  меліорації
5986  га  в  чотирьох  воєводствах  Західної  України  [131].  Це  стано¬
вило  тільки  1,2%  довгострокових  меліораційних  кредитів,
відпущених  банком  для  всієї  країни.
 Не  поліпшила  культури  землеробства  незаможного  селянства
і  земельна  реформа.  В  результаті  її  проведення  на  Західній  Україні
помішики  з  великою  для  себе  вигодою  збували  частину  гіршої
землі,  щоб  одержати  кошти  для  налагодження  прибуткового
господарства.  Набували  парцельовану  землю  здебільшого  поль¬
ські  колоністи  і  сільські  робітники  маєтків,  що  парцелювали
землю,  а  також  місцеві  селяни,  які  придбали  прирізки  до  своєї
посілості,  чим  скористалися  переважно  місцеві  підприємницькі
елементи,  які  мали  власні  гроші  і  користувалися  пільговими  дер¬
жавними  кредитами.  Тільки  у  Східній  Галичині  в  1919-1926  рр.
було  створено  10  037  нових  господарств  польських  колоністів,
які  пересічно  придбали  по  13,6  морга  кращої  землі  [132].  Що
стосується  місцевої  сільської  бідноти,  яка  за  польським  аграрним
законодавством  мала  право  на  придбання  прирізок  з  метою
“уповнорольнення”,  то  на  задоволення  її  потреб  пішла  тільки
незначна  площа.  В  1919-1928  рр.  середня  парцела,  куплена  для
збільшення  господарства,  на  Станіславщині  становила  близько
 1 	га,  на  Львівщині  і  Тернопільщині  -  1,4  га.  У  Львівському
воєводстві  за  цей  час  збільшили  свою  площу  понад  20  тис.  дрібних
землевласників  [133].
 Зміцнюючи  економічну  силу  фермерства,  земельна  реформа
не  змінила  екстенсивного  характеру  виробництва  малоземельних
господарств.  “Власник  такого  господарства,  -  зазначалось  у  звіті
Сільськогосподарського  товариства  Східної  Галичини  за  перший
квартал  1928  р.,  -  докупляв  переважно  ще  одну  дрібну  парцелу
площею  найчастіше  до  1  га  без  огляду  на  віддаленість  від  місця
проживання,  у  більшості  випадків  досить  віддалену,  а  тому
придбання  її  не  тільки  не  впливало  позитивно  на  інтенсифікацію
господарства,  але  й,  навпаки,  на  купленій  землі  проводив  екстен¬
сивне  господарство,  в  чому  легко  переконатися  на  місці  [134].
 Внаслідок  значних  залишків  феодального  ладу  на  селі  і
нерівноправного  становища  Західної  України  її  культура  надзви¬
чайно  роздрібненого  селянського  землеробства  залишалась
нижчою,  ніж  на  корінних  польських  землях,  особливо  в  порівнянні
 65

із  західними  воєводствами.  А  звідси  й  різниця  середніх  доходів
селян  також  була  досить  значною.  Так,  середньорічна  продукція
селянського  господарства  до  світової  економічної  кризи  пересічно
дорівнювала  на  Волинському  Поліссі  і  в  гірських  повітах
Станіславщини  6  т  зерна,  у  Львівському  воєводстві  -  7,6,  на
Південній  Волині  -  8,5,  на  Поділлі  -10,  на  Покутті  і  в  Золочівській
окрузі  -  11,5,  а  тимчасом  у  Лодзькому  воєводстві  -  11,9,  Вар¬
шавському-  13,  Поморському  -21,2,  Познанському-25  т  [135].
 Від  агрокультури  землеробства  залежала  і  товарність  селян¬
ського  господарства,  яка  в  західних  і  центральних  воєводствах
Польщі  була  набагато  більшою,  ніж  у  Західній  Україні.  Більшість
західноукраїнських  селян  не  мала  лишків  продукції  для  продажу
на  ринку,  а  карликові  господарства  бідняків,  за  свідченням
Сільськогосподарського  товариства  Східної  Малопольші,  не
тільки  не  забезпечували  обмежених  власних  потреб,  а  й  вимушені
були  докуповувати  хліб  [136].  Вони  неминуче  потрапляли  в  тенета
боргової  кабали,  а  власники  їх  не  обходилися  без  побічних
заробітків  для  розвитку  рільництва.
 Хоч  Західна  Україна  мала  більш  сприятливі  природні  умови,
ніж  інші  регіони  Польщі,  проте  вона  вирощувала  хлібів  на  душу
населення  менше.  Так,  в  1921-1925  рр.  середньорічний  збір
хлібних  зернових  культур  на  1  жителя  всієї  Польщі  дорівнював
245  кг,  а  в  Станіславському  господарському  окрузі  -  тільки
38  кг,  в  Перемишльському  -  76,  Подільському  -  113,  Львівському  -
114,  Городенківському  -  185,  Кременецькому  -  194  і  лише  у
Луцькому  окрузі  він  дорівнював  -  327  кг  [137].  У  ці  роки  в  Західній
Україні  виробництво  хлібів  на  душу  населення  ще  не  досягнуло
довоєнного  рівня  (в  1906-1910  рр.  воно  пересічно  становило  в
Східній  Галичині  176  кг)  [138].
 У  наступні  роки  валовий  збір  основних  зернових  хлібів  хоча
і  піднявся  до  цього  рівня,  а  по  деяких  культурах  значно  перевищив
його,  проте  продуктивність  не  тільки  селянських,  а  й  більшості
поміщицьких  полів  залишилась  нижчою,  ніж  в  корінній  Польщі.
Про  це  свідчать  дані  сільськогосподарської  статистики,  наведені
в  таблиці  11.
 Різниця  в  продуктивності  землеробства  була  ще  більшою  у
порівнянні  із  центральними  і  особливо  -  західними  польськими
воєводствами.  Вона  була  одним  із  проявів  колоніального  ста¬
новища  західноукраїнських  земель  у  складі  відродженої  Польської
Республіки.  Польські  правлячі  кола  різними  фінансово-еконо-
мічними  заходами  значною  мірою  гальмували  розвиток  продук¬
тивних  сил  як  промисловості,  так  і  сільського  господарства  краю.
 66

Таблиця  11
 Валова  вартість  збору  врожаїв  основних  культур  в  1928  р.
 (з  1  га  -  у  злотих)*
 Воєводства
 Культури
 пше¬
 ниця
 ЖИТО
 ячмінь
 овес
 картоп¬
 ля
 цукро¬
 вий
 буряк
 Польща
 560
 376
 408
 388
 798
 1404
 Західна  Україна
 432
 344
 345
 310
 647
 1311
 Західна  Україна
у  %  до  всієї
Польщі
 77,1
 91,7
 84,5
 79,9
 81,1
 93,4
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Згаїувсука  гоїпісга.  -  1935.  -  Сг^с  3.  -  Б  106.
 В  20-х  роках  торгівельне  землеробство  і  тваринництво  Західної
України  хоч  і  мали  певні  зрушення  у  повоєнному  відродженні,
проте  сільськогосподарський  прогрес  краю  серйозно  сковувався
не  тільки  його  промислово-економічною  відсталістю,  а  й
значними  пережитками  середньовіччя  у  сільському  господарстві,
відсталою  соціально-економічною  структурою  села,  величезною
роздрібненістю  селянського  землеробства,  земельною  тіснотою
більшості  селян  і  зв’язаним  з  нею  гострим  аграрним  перенасе¬
ленням.  Тими  ж  причинами  пояснюється  і  нужденне  існування
більшості  західноукраїнського  селянства.
 1.3. 	Деградація  сільського  господарства
у  роки  Великої  депресії  1929—1933  рр.
 Відроджена  Друга  Річ  Посполита  Польська,  анексувавши
західноукраїнські,  західнобілоруські  і  почасти  литовські  землі  не
стала  стабільною  державою  насамперед  через  гострі  міжна¬
ціональні  суперечності  та  соціальні  конфлікти.  Санаційному
урядові  пілсудчиків,  встановленому  внаслідок  воєнного  пере¬
вороту  у  травні  1926  р.,  вдалося  лише  тимчасово  унормувати
внутріполітичну  обстановку  в  країні.  Крупні  вливання  капіталів
французьких,  американських  і  англійських  кредиторів  стиму¬
лювали  економічне  піднесення  Польщі  в  роки  відносно  сприят¬
ливої  господарської  кон’юнктури,  але  очікуваного  процвітання
від  їх  фінансової  допомоги  не  наступило.  У  1929  р.  промислове
виробництво  Польщі  становило  лише  86,56%  довоєнного  рівня.
До  початку  світової  економічної  кризи  тільки  видобуток  вугілля
і  залізної  руди  перевищив  рівень  1913  р.,  а  видобуток  нафти
 67

становив  всього  тільки  69,4%,  цинкової  руди  -  62,9%,  свинцевої
руди-31,4%,  виробництво  чавуну-56,1%,  сталі-89,3%,  прокату-
84,5%,  цукру  -  80%  [139].  Виробничий  апарат  польської  промис¬
ловості  і  без  того  слабкий  через  недостатню  індустріалізацію
країни  залишався  хронічно  недовантаженим.
 Ще  1928  р.  у  Польші  з’явилися  окремі  симптоми  економічної
кризи:  почалось  падіння  гуртових  цін  і  курсів  акцій,  збільшувалась
кількість  опротестованих  векселів,  стало  зростати  часткове
безробіття.  Але  глибокі  економічні  потрясіння  у  Польші  і  в  усьому
капіталістичному  світі  нагрянули  наступного  року.
 Економічна  криза  1929-1933  рр.  була  типовою  кризою  надви¬
робництва,  тобто  надлишку  товарів  у  порівнянні  з  платоспро¬
можним  попитом  на  них.  Незреалізовані  світові  запаси  пшениці,
за  даними  Міністерства  промисловості  і  торгівлі  Польші,
наприкінці  1925  р.  становили  3,5  млн  т,  а  на  кінець  1930  р.  зросли
уже  до  10  млн  т,  запаси  кави  збільшились  відповідно  з  391  тис.
до  15,5  млн  т.  Запаси  шовку  у  1930  р.  дорівнювали  близько  45,5  млн  т
(у  1925  р.  їх  не  було  зовсім),  запаси  кам’яного  вугілля  за  це  п’яти¬
річчя  збільшились  на  4  млн  т  [140].  1  хоча  мільйони  людей  світу,
особливо  колоніальних  країн,  не  мали  найнеобхідніших  засобів
для  свого  існування,  величезна  маса  товарів  не  знаходила  збуту  і
була  затоплена  у  Світовому  океані.
 Світова  економічна  криза  набула  небаченої  раніше  глибини  і
тривалості.  Руйнівний  вплив  її  на  господарство  багатьох  країн
був  великим.  Впродовж  1929-1933  рр.  промислове  виробництво
капіталістичних  країн  скоротилось  більше  як  на  третину,  в  тому
числі  виробництво  вугілля  зменшилось  на  30,6%,  чавуну  -  64,8%,
сталі  -  62,4%,  бавовнику  -  26,7%.  За  обсягом  виробництва  розви¬
нуті  індустріальні  держави  були  відкинуті  до  рівня  1908-1909  рр.,
а  промисловість  США  -  до  1905-1906  рр.,  Німеччини  і  Англії  -
до  1896-1897  рр.
 Хронічне  недовантаження  виробничих  потужностей  на
підприємствах  і  постійна  армія  безробітних  під  час  світової  еконо¬
мічної  кризи  набрали  небачених  раніше  розмірів.  До  початку  1932  р.
у  світі,  виключаючи  колоніальні  країни,  налічувалося  понад  26  млн
безробітних,  не  беручи  до  уваги  тих,  що  були  зайняті  один-два
дні  на  тиждень  [142].  Були  зруйновані  десятки  мільйонів  селян¬
ських  господарств.  Криза  прирекла  маси  найманих  працівників,
дрібних  і  найдрібніших  селян  на  злиденне  існування.
 З  особливою  силою  криза  зачепила  санаційну  Польшу,
і  почалась  вона  з  найнижчого  вихідного  пункту  у  порівнянні  з
іншими  країнами.  До  того  ж  вона  була  у  Польші  найтривалішою,
 68

найглибшою  і  найруйнівнішою  для  народного  господарства.  Про
це  свідчить,  зокрема  глибина  і  тривалість  падіння  рівня  вироб¬
ництва.  У  1932  р.,  коли  падіння  виробництва  у  світовому
масштабі  досягнуло  найглибшої  точки,  індекс  промислового
виробництва  у  Польші  становив  54  (1928  р.  -  100),  тоді  як  середній
індекс  світового  виробництва  -  69,  у  Німеччині  -  61,Бельгії  -  70,
Англії  -  88,  Франції  -  76,  Чехословаччині  -  59,  США  -  58  відсотків.
У  цьому  сенсі  на  увагу  заслуговує  і  такий  факт:  індекс
виробництва  засобів  виробництва  у  Польщі  1932  р.  впав  проти
1928  р.  до  41,тоді  як  у  світовому  виробництві  він  становить  62  від¬
сотки.  Як  наслідок  обвального  падіння  промислового  вироб¬
ництва  -  зайнятість  робітників  у  великій  і  середній  промисловості
країни  зменшилась  до  64%  проти  докризового  рівня.  В  результаті
скорочення  виробництва  і  споживання  торговельний  товарообо¬
рот  на  залізницях  Польщі  впав  з  73,8  млн  т  у  1929  р.  до  40,8  млн  т
у  1932  р.,  або  на  44,7%  [143].
 Цикл  розвитку  кризи  в  Польщі  був  тривалішим,  ніж  в  інших
країнах.  Коли  у  світовому  масштабі  загалом  треба  було  від  двох
до  трьох  років  для  досягнення  після  найнижчої  точки  спаду
промислового  виробництва  (1932  р.)  свого  докризового  рівня,  то
Польщі  для  пожвавлення  економіки  і  виходу  з  кризового  стану  -
значно  більше.  Тільки  в  1937  р.  промислове  виробництво  країни,
за  даним  польської  офіціальної  статистики,  наблизилось  до  рівня
 1928 	р.  і  перевищило  його  на  11%  [144].
 Ще  більш  руйнівною  і  тривалою  криза  виявилась  у  сільському
господарстві.  Аграрну  кризу  в  Польші  загострювали  пережитки
феодального  ладу,  що  обмежували  внутрішній  ринок,  потворний
розвиток  мілітаризму,  який  обтяжував  народне  господарство
непродуктивними  витратами,  хазяйнування  капіталістичних
монополій  і  протекціонізм  уряду  щодо  їх  діяльності  в  сільському
господарстві.
 Болісно  відбилась  на  стані  сільського  господарства  країни  і
митна  війна  Німеччини  з  Польшею,  що  тривала  з  1925  по  1935  рік.
Доля  вивозу  продуктів  Польщі  до  Німеччини  зменшилась  з  50%
в  1923  р.  до  25,3%  в  1926  р.  [145],  а  в  роки  кризи  вона  впала  ще
більше.  При  цьому  все  менша  частка  припадала  на  сільсько¬
господарський  експорт.  Якщо  в  1925  р.  польський  вивіз  продуктів
сільського  господарства  до  Німеччини  становив  80%>,  то  в  1934  р.
вже  тільки  близько  60%  всього  експорту  Польщі  [146].  Важливо
підкреслити,  що  до  Німеччини  вивозилась  переважно  другорядна
сільськогосподарська  сировина  (пір’я,  щетина,  кінське  волосся,
вовна)  при  одночасному  сильному  скороченні  експорту  основних
продуктів  тваринництва  та  рослинництва.
 69

Ввіз  сільськогосподарських  продуктів  із  Польщі  вкрай  обме¬
жили  й  інші  держави.  В  результаті  скорочення  ємкості  зовнішніх
ринків  загальна  вартість  експорту  продуктів  сільського  госпо¬
дарства  і  деревин  з  Польші  зменшилась  з  1,5  млрд  в  1928/29  р.  до
482  млн  злотих  в  1932/33  р.,  або  на  68%.  Тоді  ж  вивіз  масла
скоротився  проти  1929/30  р.  до  6%,  великої  рогатої  худоби  і  телят  -
до  7%,  коней  -  до  28%,  яєць  -  до  48%  [148].
 Увесь  тягар  кризи  монополістичні  кола  намагалися  пере¬
класти  на  плечі  народу  і  насамперед  на  багатомільйонні  маси
селянства.  Щоб  зберегти  прибутки,  монополісти  утримували  на
високому  рівні  ціни  товарів  монополізованої  промисловості.
А  тим  часом  ціни  сільськогосподарських  продуктів  падали.  Так,
картельні  ціни  на  промислові  напівфабрикати  та  сировину  в
Польщі  1929  р.  становили  107,7  (1928  р.  -  100),  1930  р.  -  108,9,
 1931 	р.  -  107,8  і  тільки  1933  р.  вони  знизились  до  93,0,  а  в  1934  р.  -
до  88,7%.  Водночас  “вільні”  ціни  на  продукти,  що  продавались
землеробами,  становили,  відповідно,  89,5,  67,6,  59,5,  42,6  і  37.0%
[149].  Великий  розрив  між  цінами  монопольними  і  “вільними”
затримував  розсмоктування  товарних  запасів  і  затягував  кризу.
 Тривалість  і  руйнівна  сила  кризи  у  сільському  господарстві
особливо  помітно  виступає  у  співставленні  динаміки  цін  на
сільськогосподарські  продукти  у  Польщі  та  в  розвинених  краї¬
нах.  Так,  наприклад,  у  США  гуртові  ціни  на  сільськогосподарські
продукти  у  процентах  до  1926  р.  становили  в  1929  р.  -  104,9,  в
 1932 	р.  -  48,2,  в  1936  р.  -  80,9.  Тоді  як  у  США  та  більшості  інших
країн  найнижча  точка  спаду  цін  на  сільськогосподарську
продукцію  припадає  на  1932  р.,  після  чого  наступає  їх  зріст,  у
Польщі,  навпаки,  їх  рівень  безперервно  знижувався  аж  до  початку
1936  р.  Тут  індекс  гуртових  цін  на  продукти  сільського
господарства  зменшився  проти  1928  р.  до  92,5%  у  1929  р.,  58,9  -
у  1932  р.,  45,4  -  у  1936  р.  [150].  1  тільки  внаслідок  несприятливих
погодних  умов  1936-1937  рр.  та  розширення  експорту  продуктів
землеробства  і  тваринництва  розпочалося  зростання  цін  на  їхню
продукцію,  але  вже  в  1938  р.  їх  індекс  знову  почав  падати.
 Ще  значнішим  був  спад  цін  на  сільськогосподарські  продукти,
що  збувались  на  місці  безпосередньо  самими  селянами.  За
десятиріччя  (1928-1938  рр.)  ціни  на  зерно,  пересічні  для  усієї
країни,  впали  на  55,9%,  яловичину-на  57,9%  [151].  Якщо  врахову¬
вати,  що  незаможні  селяни  збували  свою  товарну  продукцію
переважно  посередникам,  то  стане  зрозуміло  чому  знижка  цін
била  саме  по  інтересах  селянства.  На  цьому  наживались  великі
торговці,  поміщики  і  сільськогосподарські  кооперативи,  які  за
 70

безцінь  скуповували  у  селян  продукти  і  з  великою  вигодою  виво¬
зили  їх  за  межі  Західної  України  або  збували  на  місцевому  ринку,
враховуючи  сезонні  коливання  цін.
 Зниження  цін  на  сільськогосподарську  продукцію  в  умовах
економічної  кризи  було  викликане  не  ростом  продуктивності
землеробства  і  тваринництва,  а  насамперед  -  великим  зубожінням
широких  народних  мас,  низькою  купівельною  спроможністю
трудового  міського  населення  і  зростанням  так  званого  “голод¬
ного  пропонування”  продуктів  дрібноселянськими  господар¬
ствами.  Щоб  компенсувати  спад  грошових  доходів,  покрити
затрати  виробництва,  сплатити  податки  та  інші  побори,  дрібні
виробники  вимушені  були  збільшувати  товарну  частину  продукції
шляхом  скорочення  особистого  споживання,  штучно  створювати
“лишки”  сільськогосподарських  продуктів  для  продажу  на  ринку.
В  свою  чергу,  це  вело  до  ще  більшого  наводнення  ринку  товарами
і  спаду  їх  ціни.
 Спричинене  кризою  звуження  внутрішнього  ринку,  катаст¬
рофічний  спад  цін  на  сільськогосподарську  продукцію,  збіль¬
шення  розхилу  “ножиць  цін”  на  шкоду  сільському  господарству,
непосильні  для  селян  податки  і  велика  заборгованість  землеро¬
бів  -  все  це  вело  до  підриву  продуктивних  сил  і  спаду  виробництва,
позбавило  доходів  дрібних  і  найдрібніших  виробників  села.  Цей
висновок  підтверджують  офіційні  дані  польської  статистики.  Так,
виражена  в  злотих  валова  вартість  продукції  рільництва  і  луків  у
всій  Польщі  в  1934  р.  зменшилась  на  63,1%  від  рівня  докризового
 1928 	р.  [152],  а  валові  збори  пшениці  з  1  га  площі  у  грошовому
вираженні  на  західноукраїнських  землях  зменшились  у  1934  р.
проти  1928  р.  на  62,3%,  жита  -  на  69,5%,  ячменю  -  на  60,9%.
вівса  -  на  59,4%,  картоплі  -  на  54%,  цукрових  буряків  -  на  40,2%
[153].  З  цих  даних  бачимо,  що  загальна  доходність,  а  разом  з  нею
і  рентабельність  сільського  господарства  в  роки  кризи  різко
зменшились.  Ще  більшим  був  спад  доходності  селянського
господарства  (табл.  12).
 Як  бачимо  з  таблиці,  перелом  у  розвитку  селянського  гос¬
подарства  Польщі  наступив  в  1928/29  р.  Саме  з  цього  часу  і  почи¬
нається  низхідна  лінія  в  доходності  і  рентабельності  селянського
сектору  сільського  господарства.  Внаслідок  погіршення  земле¬
робської  культури  кошти  виробництва  на  1  га  землі  у  селянському
господарстві  країни  в  1933/34  р.  зменшились  порівняно  з  1928/29  р.
на  51,8%,  а  валовий  дохід  у  грошовому  вираженні  скоротився  ще
більше  -  на  59,9%,  чистий  дохід  -  на  75,8%).  Якщо  чистий  дохід  за
цими  середніми  даними  не  впав  до  негативної  величини,  то  це
 71

Таблиця  12
 Динаміка  доходів  селянських  господарств
з  площею  від  2  до  50  га  в  Польші  (на  1  га  у  злотих)*
 Роки
 Валовий  дохід
 Виробничі
 витрати
 Чистий  дохід
 1926/27
 542
 399
 143
 1927/28
 610
 400
 210
 1928/29
 585
 436
 149
 1929/30
 499
 395
 104
 1930/31
 379
 352
 27
 1931/32
 297
 286
 11
 1932/33
 250
 223
 27
 1933/34
 235
 199
 36
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Potozenie  gospodarstw  wlascianskich  1933/34  Opracowal
Jan  Curzytek.  -  Biblioteka  Pulawska.  -№  57.  -  Warszawa,  1935.  -  S.  17,  19.
 пояснюється,  очевидно,  тільки  тим,  що  його  зуміли  зберегти  більш
сильні,  заможні  господарства,  досліджувані  Пулавським  сіль¬
ськогосподарським  інститутом.  За  його  даними  виявляється,  що
чим  менша  площа  господарства,  тим  нижча  його  доходність.
Господарства  дрібних  і  більшості  середніх  домогосподарів  під  час
кризи  були  дефіцитними.  Вони  не  мали  жодних  доходів  і  підтри¬
мували  своє  існування  добровільним  і  примусовим  продажем
інвентаря,  худоби  і  землі  та  скорочення  великого  споживання  до
напівголодного  рівня.
 Економічна  криза  прискорила  масове  розорення  та  паупе¬
ризацію  селянства.  Ці  явища  в  західноукраїнському  селі  висту¬
пали  з  особливою  силою  і  більш  рельєфно,  ніж  в  інших  регіонах
Польщі.  На  надзвичайному  засіданні  ради  Львівської  землероб¬
ської  палати  у  червні  1931  р.  відзначалось,  що  дрібні  і  середні
селянські  господарства  краю  стали  дефіцитними,  а  маси  сіль¬
ського  населення  доведені  до  нужди  та  голоду.  “Досить  глянути
хоча  б  на  вигляд  села,  -  констатував  радник  палати  С.  Костгайм,  -
і  порівняти  його  з  картиною  попередніх  кількох  років,  щоб
ствердити,  що  слово  голод  на  селі  не  є  фразою,  і  що  латання  дірок,
які  виникли  з  дефіциту  сільського  господарства  через  недоїдання
сільського  господаря  і  його  сім’ї  вже  починає  давати  непередба¬
чені  за  своїми  наслідками  результати  [154].
 В  умовах  кризи,  зростання  безробіття  і  пауперизму  недоїдання
та  голод  для  великої  частини  західноукраїнського  селянства  були
звичайним  явищем.  Про  це  найкраще  розповідали  самі  селяни  у
своїх  листах  до  Інституту  соціальної  економіки  Польщі,  який  у
вересні  1933  р.  оголосив  конкурс  на  селянські  життєписи  з  метою
 72

виявлення  настроїв  селянської  маси  і  для  адекватної  протидії
польської  влади  революційному  селянському  рухові.  В  одному  з
них,  наприклад,  селянин  із  Бучацького  повіту  Тернопільського
воєводства,  що  володів  6  моргами  землі,  писав:  “Як  примара  стала
перед  нами  криза...  Хліба  надлишок,  а  ми,  селяни,  -  напівголодні,
а  є  і  цілком  голодні.  Одягу,  взуття  і  палива  у  Польщі  багато,  а
нам  холодно,  нас  гнітить  нужда.  Ми  в  сирих  хатах  тремтимо
напівголі  від  холоду'5  [155].
 У  деяких  селах  напівголодне  існування  стало  хронічним.
Особливо  трагічними  були  безпросвітні  злидні  і  голодування  бід¬
няків  у  гірських  повітах,  де  тягар  кризи  посилювали  часті  стихійні
нещастя.  З  цього  приводу  староста  Косівського  повіту  2  вересня
1930  р.  доповідав  Міністерству  праці  і  соціального  забезпечення
у  Варшаву  та  станіславському  воєводі:  “Зростаючі  злидні  серед
жителів  тутешнього  повіту  викликані,  з  одного  боку,  катастро¬
фічними  повенями  1927,  1928  і  1930-х  років,  які  знищили  багато
пожитків  і  цілий  ряд  доріг,.,  спричинивши  дорожнечу  харчових
продуктів,  шо  до  цього  часу  постійно  довозились  сюди,  з  другого,  -
значним  в  останньому  році  зниженням  цін  на  худобу,  розведенням
якої  займається  майже  70%  населення,  і,  нарешті,  довготривалою
цьогорічною  засухою,  що  викликала  відчутний  брак  корму  і
високу  його  ціну”  [156].
 Внаслідок  кризи  різко  впала  купівельна  спроможність  селян¬
ства.  Вимушені  збувати  свої  штучні  “лишки”  продукції  за  безцінь,
селяни  у  той  же  час  вкрай  обмежували  і  закупки  промислових
товарів  для  виробничого  та  особистого  споживання.
 Сільське  господарство  Польщі,  і  особливо  Західної  України,
з  його  надміром  дешевих  робочих  рук,  великою  армією  “зайвих
людей”  і  в  роки  відносно  сприятливої  економічної  кон’юнктури
досить  слабо  поповнювалось  поліпшеними  сільськогосподар¬
ськими  знаряддями  та  машинами.  Під  час  кризи  закупки  їх  скоро¬
тились  до  мінімальних  розмірів  (табл.  ІЗ).
 Дані  таблиці  свідчать  про  те,  що  технічна  база  сільського
господарства  не  тільки  не  розширилась,  а  й  серйозно  звузилась
внаслідок  великого  скорочення  попиту  на  сільськогосподарські
знаряддя  і  машини.  Навіть  у  господарствах  заможних  селян
зникали  сівалки  і  культиватори.  І  та  мінімальна  кількість  трак¬
торів,  що  була  в  поміщицькому  володінні,  не  давала,  зазвичай,
будь-якої  користі,  бо  багато  поміщиків  з  вигодою  для  себе  знову
повертались  до  обробітку  землі  селянськими  відробітками.  Що
ж  стосується  абсолютної  більшості  селян,  на  плечі  яких  лягав
основний  тягар  кризи,  то  вони  в  основній  своїй  масі  переходили
 73

Таблиця  12
 Продаж  сільськогосподарських  знарядь  і  машин  у  Польщі
в  1929/1933  рр.  (у  штуках)*
 С/г  знаряддя  і  машини
 1929
 1933
 1933  р.  в  %
до  1929  р.
 Плуги
 57  386
 4200
 7,3
 Борони
 137  246
 1017
 0,7
 Сівалки  зернові
 4  924
 46
 0,9
 Кінні  приводи
 22  980
 3200
 13,9
 Молотарки
 15  075
 2111
 13,3
 Зерноочисні  машини
і  віялки
 21  592
 2198
 10,2
 Січкарні
 58  758
 8870
 15,1
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Rolnictwo  Czasopismo.  -  Т.  IV.  -  Zesz.  1.  -  Warszawa.
1935.-S.  193-194.
 на  мілку  оранку  і  відмовлялись  від  міжрядкового  обробітку
просапних  культур.  Чимало  дрібноселянських  господарств  замі¬
нювали  плуг  дерев’яною  сохою.
 Викликана  загостренням  економічної  кризи  загальна  тен¬
денція  до  технічного  регресу  сільського  господарства  спричинила
і  різке  скорочення  сільськогосподарського  машинобудування.  За
даним  польської  офіційної  статистики,  виробництво  молотарок
у  Польщі  в  1933  р.  зменшилось  проти  1929  р.  в  13  разів,  кінних
плугів-у  13,3  раза,  борін-в  173,6  раза  [157].  Сільськогосподарське
машинобудування  під  час  кризи  прийшло  до  повного  занепаду.
У  1934  р.  вироблялось  у  порівнянні  з  1928  р.  всього  тільки  2,5%
плугів  [158].  Звідси  видно,  як  переплетення  сільськогосподарської
кризи  з  промисловою  зумовило  їх  взаємне  загострення.
 Деградація  сільського  господарства  яскраво  проявлялась
також  і  у  великому  скороченні  вживання  штучних  добрив.  Якщо
їх  споживання  в  землеробстві  у  розрахунку  на  одного  жителя
країни  в  1929  р.  становило  33,3  кг,  то  в  1932  р.  -  уже  тільки  4,1  кг
[159].  Особливо  сумна  картина  спостерігається  у  західно¬
українському  селі.  У  Станіславському  воєводстві,  наприклад,
загальне  споживання  мінеральних  добрив  досягнуло  найвищого
рівня  12  595  тонн  у  1928  р.,  а  вже  в  1929  р.  воно  зменшилось  до
 11 	718  т,  в  1930  р.  -  4182  т,  в  1931  р.  -  2000  т,  в  1932  р.-2136  т,  в
 1933 	р.  -  2091  т,  в  1934  р.  -  2627  т  [160].  Збільшення  закупок
мінеральних  добрив  і  сільськогосподарських  машин,  що
почалось  з  середини  30-х  років  XX  ст.,  було  зв’язане  з  ростом
використання  їх  поміщицькими  і  фермерськими  господарствами.
 74

У  господарствах  селян  внесення  мінеральних  добрив  на  їхні  дрібні
ділянки  було  нерентабельним.  Вони  не  могли  придбати  їх  ще  й
тому,  що  високі  ціни  на  міндобрива  набагато  перевищували
рівень  цін  на  сільськогосподарські  продукти.
 Криза  сильно  вразила  товарні  галузі  сільського  господарства.
Так,  посіви  цукрових  буряків  на  західноукраїнських  землях
скоротились  з  39  665  га  в  1929  р.  до  11  854  га  в  1933  р.,  або  на
70,1%  [161].  В  обмеженні  бурякокосіння  особливу  роль  зіграла
політика  міжнародного  монополістичного  союзу  цукрозавод-
чиків.  Брюссельська  угода,  укладена  9  травня  1931  р.  монопо¬
лістами  восьми  країн,  визначила  для  Польщі  контингент  річного
виробництва  цукру  тільки  308  812  т,  а  всі  його  запаси  вище
вказаної  норми  протягом  5  років  підлягали  ліквідації.  В  результаті
виробництво  цукру  в  Польщі  у  1934  р.  зменшилось  проти  1930  р.
на  62.4%,  а  експорт  його  впав  на  74,4%  [162].
 Однак  скорочення  виробництва  цукру  і  посівних  площ  під
цукровими  буряками  проявлялось  неоднаковою  мірою  у  різних
регіонах  Польщі.  Польський  цукровий  картель,  проводячи
колоніальну  політику,  максимально  обмежив  квоти  для  цукрових
заводів  Західної  України,  які  вимушені  були  виробляти  цукру
навіть  менше,  ніж  могло  його  споживати  населення  краю  [163].
На  Волині,  наприклад,  в  1931  р.  всього  вироблено  11,8  тис.т
цукру,  а  споживання  його  дорівнювало  20,5  тис.  т  [164].  Водночас
картелем  штучно  підтримувалось  завантаження  виробничих
потужностей  цукрової  промисловості  західних  воєводств.
Внаслідок  такої  політики  картелю  доля  посівної  площі  під  цукро¬
вими  буряками  у  Східній  Галичині  зменшилась  відповідно  до  всієї
Польщі  з  10,1%  в  1928  р.  до  7,9%  в  1934  р.,  а  частка  Познанського
і  Поморського  воєводств  збільшилась  відповідно  з  45,5  до  51,4%
[165].
 В  абсолютному  співставленні  площа  під  посівом  цукрових
буряків  у  Західній  Україні  також  скоротилась  нерівномірно  у
господарствах  малої  і  великої  власності.  Питома  вага  поміщиків
у  бурякосіянні  в  1929-1933  рр.  не  тільки  не  зменшилась,  ай  зросла
у  порівнянні  з  селянським  сектором  господарств  у  Станіслав-
ському  воєводстві  на  9,8%,  в  Тернопільському  -  на  15,4%,  у
Львівському  -  на  16,7%.  У  той  же  час  посіви  під  цукровим  буряком
у  селянських  господарствах  зменшились  відповідно  на  9,8;  11,2;
18.1%  [166].  Отож,  за  офіційними  даними  бурякосіяння  у  Східній
Галичині  скоротилось,  по  суті,  тільки  у  селянському  господарстві
і  водночас  зросло  поміщицьке,  що  завдяки  урядовим  субвенціям
стало  рентабельнішим,  ніж  вирощування  інших  товарних  культур.
 75

У  Волинському  воєводстві  спостерігаємо  зворотнє  явище:
частка  селянського  господарства  в  загальній  посівній  площі  під
цукровими  буряками  зросла  на  4,7%,  а  поміщицького  -  зменши¬
лась  на  6,6%  [167].  Це  відхилення  від  властивої  для  всієї  Польщі
тенденції  можна  пояснити,  очевидно,  тільки  протекціонізмом  з
боку  уряду  над  численними  господарствами  польських  осадників
та  інших  сільських  підприємств,  які  на  Волині  досить  активно
займались  бурякосіянням.
 Зменшились  посівні  площі  і  деяких  інших  технічних  культур.
Так,  площа  під  хмелем  в  Західній  Україні  в  1932  р.  скоротилась
проти  1928  р.  на  50%  [168].  Посіви  тютюну  на  Станіславщині  в
 1934 	р.  зменшились  проти  1929  р.  ще  більше  -  на  70%  [169].
Зазначимо  при  цьому,  що  1932  р.  на  Західну  Україну  припадало
63%  площі  хмелю  і  73%  площі  тютюну  під  посівами  цих  культур
всієї  Польщі  [170].
 У  зерновому  господарстві  під  впливом  кризи  також  наступили
певні  зміни.  В  результаті  погіршення  обробітку  землі  і  скорочення
вживання  добрив  урожайність  хлібів  на  землях  Західної  України
знижувалася.  У  той  же  час  у  Центральній  Польщі  врожаї  найваж¬
ливіших  продовольчих  культур  зросли.  За  офіційними  даними
польської  статистики,  середньорічний  збір  з  1  га  жита  і  картоплі
в  1930-1934  рр.  в  Галичині  зменшився  проти  1903-1913  рр.
відповідно  -  на  15  і  14%,  а  в  центральних  воєводствах  Польщі,
навпаки,  збільшився  на  13  і  30%.  Тоді  як  в  Галичині  валовий  збір
пшениці  і  жита  в  1930-1934  рр.  був  нижчим  довоєнного  рівня  на
123  489  т,  то  в  центральних  воєводствах  він  перевищив  довоєнний
рівень  на  207  839  т  [171].  Ці  явища  були  результатом  не  тільки
впливу  кризи,  а  й  факторів,  пов’язаних  з  урядовим  протекціо¬
нізмом  над  експортом  зернових  з  корінної  Польщі.
 Важливо  підкреслити,  що  зменшення  врожайності  продо¬
вольчих  культур  відбувалось  головним  чином  у  дрібноселян¬
ському  секторі.  Про  це  свідчать  такі  дані:  збір  основних  чотирьох
хлібних  культур  [пшениці,  жита,  ячменю  і  вівса]  з  1  га  у  всьому
селянському  господарстві  скоротився  на  західноукраїнських
землях  з  10,15  ц  в  1928/29  р.  [172]  до  9,41  ц  в  1934  р.,  або  на  7,3%.
Урожайність  картоплі  зменшилась,  відповідно:  з  106,25  ц  до  101,0  ц
(на  5,2%)  [173].  Зрозуміло,  що  за  цими  середньостатичними  даними
приховувався  неоднаковий  спад  урожаїв  у  різних  соціально-
економічних  прошарків.  Щодо  фермерів  і  тих  дрібних  селян,  які
уміли  раціонально  господарювати,  то  збирання  основних  зерно¬
вих  хлібів  з  1  гектара  у  них  не  тільки  не  зменшилось,  а  й  зросло
 76

з  12,6  ц  в  1928/29  р.  до  13,39  ц  в  1934  р.  (на  6,3%).  а  картоплі  -
з  138,75  ц  до  149,45  ц  (на  7,7%).  У  світлі  цих  цифр  не  може  бути
сумніву  в  тому,  що  процеси  екстенсифікації  і  деградації  сільського
господарства  в  період  кризи  були  зв’язані  насамперед  із  занепадом
та  розоренням  саме  дрібноселянських  господарств.
 Ці  явища,  викликані  кризою,  прослідковуються  і  за  даними
динаміки  поголів’я  худоби.  Скорочення  поголів’я  худоби,  що
розпочалось  з  1930  р.,  найбільших  розмірів  досягнуло  саме  у
Східній  Галичині.  Якщо  в  центральних  воєводствах  Польщі
кількість  великої  худоби  в  1930-1934  рр.  збільшилась  на  17  тис.
голів,  а  свиней  -  на  714  тис.  голів  [174],  то  в  трьох  південно-східних
воєводствах  поголів’я  великої  рогатої  худоби  в  1934  р.  зменши¬
лось  порівняно  з  1929  р.  на  8,7  тис.  голів,  коней  -  на  84.4  тис.,
свиней  -  на  272,8  тис.  [175].  У  зв’язку  з  тим,  що  поміщицьким
господарствам  Східної  Галичини  в  1932  р.  належало  всього
46,6  тис.  коней  (5,9%  всього  кінського  поголів’я),  87,8  тис.  голів
великої  рогатої  худоби  (4,6%),  24,8  тис.  свиней  (3,1%)  і  22,5  тис.
овець  (8,4%)  [176],  то  вказане  вище  досить  значне  скорочення
худоби  відбулось,  звісно,  за  рахунок  основної  маси  селянства.
 Бідніші  селяни,  не  маючи  змоги  утримувати  корови,  все
більше  переходили  до  розведення  кіз.  У  1931/32  р.  у  Східній
Галичині  налічувалося  29  тис.  кіз,  а  в  1935/36  р.  їх  кількість  зросла
до  57,5  тис.  голів  [177].  Збільшення  поголів’я  кіз  спостерігається
особливо  там,  де  була  велика  кількість  безземельного  населення
і  карликових  господарств  [178].  Зменшення  кількості  коней,
великої  рогатої  худоби  і  свиней,  з  одного  боку,  і  зростання
поголів’я  кіз,  з  другого,  -  це  свідчення  того,  що  число  дрібних
господарств,  які  не  могли  прогодувати  одного  коня  або  корови  і
вимушені  були  тримати  тільки  козу,  під  впливом  кризи  постійно
зростало.  Цей  процес  розорення  і  пауперизації  дрібних  скотовлас-
ників,  за  свідченням  Львівської  землеробської  палати,  проходив
у  східногалицькому  селі  значно  швидше,  ніж  у  корінній  Польщі
 [179].
 У  територіальному  зрізі  криза  викликала  неоднозначні  зміни
у  тваринництві.  Доволі  стійка  тенденція  до  концентрації  його  у
господарствах  поміщицько-фермерської  верхівки  сповна  прояви¬
лась  на  Волині.  На  відміну  від  Східної  Галичини.  де  криза  викли¬
кала  значне  скорочення  в  напівпролетарських,  дрібноселянських
господарствах  кількості  свиней  і  в  дещо  меншій  мірі  -  коней  та
великої  рогатої  худоби,  на  Волині  спостерігається  спад  тільки
кінського  поголів’я.  В  1935  р.  воно  зменшилось  проти  1930  р.
 77

на  11,6%.  Натомість  кількість  великої  рогатої  худоби  тут  зросла
за  цей  час  на  3,7%,  свиней  -  на  30,4,  овець  -  на  9,1,  кіз  -  на  64%
 [180].  Ця  територіальна  відмінність  в  динаміці  поголів’я  скоту
зумовлювалась  певним  чином  тим,  що  у  Волинському  воєводстві
порівняно  меншим,  ніж  у  Східній  Галичині,  було  роздрібнення
селянського  господарства  і  більш  сильними  були  заможні  верстви
на  селі,  які  концентрували  у  своїх  руках  продуктивну  і  робочу
худобу.  А  головна  причина  цього  явища  у  тому,  що  капіталізація
волинського  села  істотно  відставала  від  східногалицького  і  воно
порівняно  легше  пережило  економічні  потрясіння.
 Загалом  же  криза  надзвичайно  погіршила  умови  вироб¬
ництва,  обміну  і  споживання  в  обох  станових  секторах  сільського
господарства.  Особливо  дошкулювали  селу  “ножиці  цін”,  в
результаті  яких  промислові  вироби,  необхідні  для  сільського
господарства,  були  набагато  дорожчими  в  порівнянні  з  продук¬
тами,  що  продавались  сільськогосподарськими  виробниками.
Наслідком  цього  був  різкий  спад  рентабельності  сільського
господарства,  зріст  його  заборгованості,  застій  в  надходженні
інвестиційних  та  оборотних  капіталів  у  сільськогосподарське
виробництво.  Характеризуючи  вплив  кризи  на  сільське  госпо¬
дарство  краю,  господарське  товариство  “Сільський  Господар”  у
звіті  за  1935  р.  зазначало:  “Довголітнє  тривання  господарської
скрути  майже  цілком  знищило  мертвий  інвентар  та  забудування,
привело  до  занедбання  усі  меліораційні  уладження,  а  через  те
понизило  рівень  господарки.  Відбилося  це  передусім  на  належ¬
ному  ступені  продукції  всіх  ділянок  сільського  господарства,  яка,
очевидно,  понизилася  і  в  порівнянні  навіть  з  передвоєними  роками
поважно  впала”  [181].  1  це  стосується  насамперед  дрібноселян¬
ського  господарства,  яке  у  великих  розмірах  руйнувалося  кризою.
Економічна  криза  не  стимулювала  розвиток  і  капіталістичного
виробництва  на  селі.  Навпаки,  вона  спонукала  поміщиків  і
селянських  підприємців  вдаватися  до  використання  старих  ме¬
тодів  господарювання,  при  яких  більше  використовувалась
дешева  праця  задавлених  нуждою  селян,  ніж  вкладення  капіталу
для  раціоналізації  виробництва  з  метою  зниження  його  витрат,
 а, 	отже,  і  збільшення  стійкості  у  конкурентній  боротьбі.  Криза  у
сільському  господарстві  до  певної  міри  сприяла  росту  відробітків
і  тимчасовому  відродженню  інших  пережитків  феодалізму  на  селі,
гальмуючи  розвиток  його  продуктивних  сил  більше,  ніж  у  промис¬
ловості.
 78

1.4. 	Рільництво  і  тваринництво  в  середині
і  другій  половині  30-х  років  XX  ст.
 Через  недостаток  оборотних  капіталів  та  браку  кредитів,
великої  заборгованості  сільського  господарства  і  надзвичайно
несприятливих  для  нього  “ножиць  цін”  аграрна  криза  в  Західній
Україні  охопила  господарства  усіх  форм  власності,  але  найбо¬
лючіше  відбилась  на  становищі  трудового  селянства.  Своєрідність
аграрної  кризи,  що  переплелась  з  промисловою,  визначалась
особливостями  ринково-капіталістичного  відтворення  у  сіль¬
ському  господарстві.  Економічну  кризу  в  сільському  господарстві
поглиблювала  залишена  у  спадщину  від  феодального  ладу
монополія  поміщиків  на  землю,  які  змушували  орендарів,  неза¬
лежно  від  кон’юнктури  ринку  та  інших  умов,  сплачувати  ренту  у
тому  самому  розмірі,  який  передбачався  договором,  укладеним
за  більш  сприятливої  кон’юктури.  Для  оплати  обтяжливої  ренти
орендарі  та  управителі  фільварків  посилювали  визиск  наймитів
та  закабалених  боргами,  економічно  залежних  від  поміщиків
селян.
 Негативно  впливали  на  стан  виробництва  сільського  госпо¬
дарства  такі  чинники,  як  перенаселення  села,  передусім  гали¬
цького,  і  пов’язане  з  тим  практично  необмежене  пропонування
робочих  рук,  брак  капіталів  (особливо  для  селян),  який  в  Західній
Україні,  як  і  в  усій  державі,  не  був  тільки  кризовим  явищем,  а  мав
постійний  характер,  дуже  низький  рівень  індустріалізації  краю,
яка  могла  б  поглинути  зайву  робочу  силу  села,  -  все  це  не  сприяло
інтенсивному  розвитку  сільського  господарства  навіть  в  умовах
дещо  покращеної  ринкової  кон’юнктури.
 Названі  фактори  діяли  неоднозначно  в  обох  станових  секто¬
рах  економіки  села  в  середині  і  другій  половині  30-х  років.  Вико¬
ристовуючи  необмежене  пропонування  дешевої  робочої  сили  і
фінансово-економічну  допомогу  держави,  поміщики  не  поспішали
вкладати  кошти  в  економічно  високозатратне  виробництво,
обмежуючись  диференційованим  підходом  до  розвитку  різних
галузей  сільського  господарства.  У  той  же  час  дрібні  сільські
виробники  і  більшість  селян  середнього  достатку,  щоб  уникнути
розорення  й  утриматися  на  своїх  ділянках  землі,  шляхом  крайньої
інтенсифікації  власної  праці  збільшували  екстенсивне  вироб¬
ництво:  на  одних  і  тих  же  площах  виробляли  більше  сільсько¬
господарської  продукції,  яка  не  знаходила  попиту  на  ринку  в
умовах  економічної  кризи  і  наступної  після  1933  р.  депресії,  що,
у  свою  чергу,  ускладнювало  кризові  явища  перевиробництва.
 79

Саме  екстенсивний  спосіб  господарювання  абсолютної  біль¬
шості  сільських  виробників  зумовив,  здавалося  б,  парадоксальне
явище:  в  економічно  відсталих  селах  Західної  України  і  Західної
Білорусії  виробничі  показники  статистики  майже  з  усіх  видів
сільськогосподарської  продукції  господарств  селян  і  поміщиків  в
умовах  економічної  кризи  1929-1933  рр.  і  наступного  застою
виробництва  були  вищі,  аніж  в  Центральній  і  особливо  Західній
Польщі,  де  господарство  велося  здебільшого  інтенсивним
способом  удосконаленої  агрокультури.  Цю  різницю  розкривають
статистичні  відомості  Міністерства  сільського  господарства  і
аграрних  реформ  (МСГ  і  АР)  за  1928—1936-ті  роки.  За  цими
даними,  кризові  явища  загалом  повільно  долалися  в  зерновому
виробництві  та  конярстві  і  швидше  у  картоплярстві,  льонарстві,
тютюнництві,  свинарстві  та  молочарстві  Польщі.  Подолання  їх
залежало  від  росту  попиту  їхньої  продукції  на  ринку.
 Коли  за  даними  того  ж  міністерства  проаналізувати  динаміку
середньорічного  індексу  виробництва  головних  галузей  сільського
господарства  Польщі  за  1934-1936  рр.  і  порівняти  з  показниками
його  за  1931-1933  рр.  в  територіальному  вимірі,  то  виявляється
така  картина:  зріст  середньостатистичних  урожаїв  чотирьох
основних  зернових  культур  в  останньому  трьохлітті,  у  порівнянні
з  попереднім,  становив  для  усієї  Польщі  близько  4%,  а  в  чотирьох
воєводствах  Західної  України  він  дорівнював  16%,  у  Новогруд-
ському  і  Поліському  -  24%,  а  в  центральних  воєводствах  -
неповних  3%,  у  західних  -  нижче  середньопольського  індексу.
Подібне  співвідношення  індексів  стосувалося  урожаїв  картоплі.
Якщо  середній  зріст  урожаю  картоплі  в  усій  Польщі  дорівнював
12%,  то  у  Західній  Україні  він  становив  25%,  Західній  Білорусії  -
26%,  Центральній  Польщі  -11%,  а  в  західній  її  частині  мало  місце
зниження  середньостатичного  показника  на  2%.  Аналогічна  тен¬
денція  спостерігається  і  в  галузі  тваринництва,  за  винятком,  що
стосувався  центральних  (без  Білостоцького)  воєводств  Польщі,
де  в  1929-1936  рр.  приріст  поголів’я  свиней  відбувся  на  1,1  млн
голів  (майже  на  90%  внаслідок  державного  протекціонізму  їх
експорту  та  промислової  переробки  свинини).  Спеціалізацією  на
м’ясо-молочному  тваринництві  пояснюється  приріст  чисельності
поголів’я  великої  рогатої  худоби  у  східних  воєводствах  (у  тому
числі  Волинського),  де  він  становив  577  тис.  голів,  або  23%,  а  пере¬
робка  молока  у  молочарнях  збільшилась  аж  у  4  рази  і  досягнула
 1935 	р.  близько  12%  його  переробки  в  усій  Польщі  (1928  р.  показ¬
ник  його  дорівнює  5%)  [182].  Докладніше  регіональну  динаміку
росту  збирання  урожаїв  сільськогосподарських  культур
показують  дані  того  ж  міністерства,  які  наведені  у  таблиці  14.
 80

Таблиця  14
 Динаміка  збору  врожаїв  4-х  головних  зернових  культур
і  картоплі  в  Західній  Україні  (1928-1936  рр.)*
 Куль¬
 тури
 Середньорічний
урожай,  тис.  ц
 Зміни  урожаїв,
млн  ц
 Індекс
 (1909-1913=100)
 1928-
 1930
 1931-
 1933
 1934-
 1936
 1931-
 1933
 ДО
 1928-
 1930
 1934-
 1936
 ДО
 1931-
 1933
 1934-
 1936
 ДО
 1928-
 1930
 1928-
 1930
 1931-
 1933
 1934-
 1936
 Зернові
 культу¬
 ри
 27  582
 25  753
 29  882
 -1,8
 +4,1
 +2,3
 105,8
 98,8
 114,6
 Кар¬
 топля
 56  300
 58  192
 72  879
 +1,9
 +  14,7
 +16,6
 106,7
 110,3
 138,2
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Державний  архів  Тернопільської  області  (ДАТО),  ф.
144,  оп.  1,  спр.  121,  арк.  18-19.
 Середньорічний  збір  урожаю  зернових  культур  в  кризові
1931-1933  роки  впав  у  порівнянні  з  попереднім  трьохріччям  на
6,6%,  а  в  роки  депресії  зріс  на  8,3%)  і  на  14,6%  проти  довоєнного
рівня.  У  той  же  час,  як  видно  з  наведених  даних,  урожай  картоплі,
яка  була  основним  харчовим  продуктом  для  селян,  постійно
зростав  і  в  1934-1936  рр.  перевищив  обсяг  її  довоєнного
виробництва  на  38,2%.
 Для  повноти  аналізу  економічних  процесів,  що  відбувалися
у  сільському  господарстві  у  період  економічної  кризи  1929-1933  рр.
та  в  перші  роки  після  неї,  наводимо  статистичні  дані  в  абсолютних
цифрах,  які  згруповані  за  даними  МСГ  і  АР  у  таблиці  15,  де
йдеться  про  зміни  поголів’я  живого  інвентаря  у  сільському  госпо¬
дарстві  усієї  Польщі  і  співставлення  їх  з  відповідними  показ¬
никами  Східної  Галичини.
 Таблиця  15
 Динаміка  поголів’я  худоби  (тис.  голів)  *
 Воєводства
 Коні
 Велика  рогата
худоба
 Свині
 1929  р.
 1936  р.
 1929  р.
 1936  р.
 1929  р.
 1936  р.
 Польща
 4047
 3822
 9057
 10  194
 4829
 7055
 %
 100,0
 94,4
 100,0
 112,6
 100,0
 146,1
 Східна
 Галичина
 828
 726
 1808
 1908
 759
 745
 %
 100,0
 87,7
 100,0
 105,5
 100,0
 98,2
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАТО,  ф.  144,  оп.  1,  спр.  121,  арк.  24,  26.
 81

Як  видно  з  даних  таблиці,  криза  в  галузі  тваринництва  Схід¬
ної  Галичини  була  більш  глибокою,  аніж  у  всій  Польщі.  Внаслідок
вищевказаних  причин  поголів’я  свиней  у  східногалицькому  регіоні
за  7  років  після  початку  кризи  впало  майже  на  50%  у  порівнянні  із
середньостатичним  показником  для  усієї  Польщі.  Менш  значним,
але  істотним  було  зменшення  чисельності  коней  та  великої  рогатої
худоби.  Через  дороге  утримання  у  селянському  господарстві  дріб¬
ного  і  найдрібнішого  домовласника  коня  і  несприятливу  ринкову
кон’юнктуру  для  відгодівлі  свиней  їх  поголів’я  у  1936  р.  не  досяг¬
нуло  докризового  рівня.  І  лише  за  кількістю  великої  рогатої  худо¬
би  Східна  Галичина  перевищила  рівень  1929  р.  на  5,5%.  Корова
була  головною  годувальницею  сім’ї  селянина.  Росту  її  поголів’я
сприяв  розвиток  молочарської  кооперації,  завдяки  чому  обсяг  пе¬
реробки  у  молочарнях  Східної  Галичини  молока  збільшився  з
 94,9 	млн  літрів  у  1928  р.  до  163,8  млн  у  1936  р.,  або  на  172,6%  [183].
 Доволі  значні  відмінності  у  темпах  подолання  руйнівних
наслідків  кризи  були  у  сільському  господарстві  Східної  Галичини
і  Західної  Волині.  Вони  зумовлювалися  головним  чином  неодна¬
ковим  рівнем  розвитку  аграрного  капіталізму  у  цих  регіонах
Західної  України.  Цю  особливість  їх  підтверджують  статистичні
дані  МСГ  і  АГ  Польщі  в  таблиці  16  та  додатку  N9  10  про  динаміку
урожаїв  та  поголів’я  худоби,  виражену  у  відсотках  по  кожному  з
воєводств  Західної  України  у  співставленні  з  аналогічними
показниками  усієї  Польської  Республіки.
 Впадає  в  око  ідентичність  (з  невеликими  відхиленнями)  зага¬
лом  низьких  показників,  котрі  характеризували  урожаї  головних
сільськогосподарських  культур  і  поголів’я  живого  інвентаря  у
південно-східних  воєводствах.  Порівняно  не  тільки  із  Східною
Галичиною,  а  й  усією  Польщею  на  Волині,  як  і  в  інших  воєвод¬
ствах  східної  групи,  виявляються  “рекордні*’  цифри  росту  врожаю
хлібів  і  поголів’я  ВРХ  та  свиней.
 Поясненням  цього  явища  на  Волині  був  низький  ступінь
розвитку  товарно-грошових  відносин  в  селянському  секторі
економіки  села  і  через  велику  перевагу  в  тому  напівнатурального
та  патріархального  укладів,  в  яких  подолання  наслідків  кризи
відбувалося  не  через  раціоналізацію  виробництва  (інвестування
капіталу  в  його  розвиток),  а  за  рахунок  великих  затрат  праці
селянина  та  його  сім’ї  на  одиницю  оброблювальної  площі,  щоб
вижити  та  виконати  свої  податкові  і  боргові  зобов’язання.
Відповідну  роль  для  виходу  з  економічної  кризи  значної  частки
господарств  великої  і  малої  (до  50  га)  відіграли  фінансово-економічні
преференції,  які  надавала  держава  на  Волині,  як  і  в  Східній  Гали¬
чині,  польським  осадникам  та  поміщикам.
 82

Таблиця  16
 Динаміка  пересічних  урожаїв,  поголів’я  худоби
і  переробки  молока  у  воєводствах  Західної  України  (%)*
 Воєводства
 Урожай  4-х
головних
зернових
культур
 Урожай
 картоплі
 Поголів'я
 Пере¬
 робка
 молока
 ко¬
 ней
 ВРХ
 сви¬
 ней
 1909-1913=100
 1909-1913=100
 1929  =  100
 1928=100
 1928-
 1930
 1934-
 1936
 1928-
 1930
 1934-
 1936
 1936
 1935
 Польща
 109,0
 107,7
 121,4
 134,8
 94,4
 112,6
 146,1
 178,0
 Волинське
 152,7
 181,1
 199,8
 305,4
 95,0
 131,0
 158,0
 195,0
 Львівське
 86,7
 90,5
 104,8
 123,2
 91,0
 112,0
 98,0
 151,0
 Станіслав-
 ське
 97,9
 97,0
 102,7
 130,4
 81,0
 95,0
 97,0
 193,0
 Тернопіль¬
 ське
 93,9
 97,2
 79,9
 102,7
 87,0
 104,0
 99,0
 194,0
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАТО,  ф.  144,  оп.  1,  спр.  121,  арк.  39.
 Ще  одна  характерна  прикмета  виходу  господарств  селян¬
ського  сектору  з  економічної  кризи  -  це  збільшення  площі  під
посів  трудомістких  технічних  культур.  По  відношенню  до  періоду
1923-1927  рр.,  прийнятого  за  100,  середньорічні  показники  посів¬
ної  площі  під  технічними  культурами  в  Західній  Україні  та
Люблінському  воєводстві  зросли  в  такому  обсязі  [184]:
 Культури
 1928-1930  рр.
 1931-1933  рр.
 1934-1936  рр.
 Посіви  льону
 109,3
 110,8
 123,9
 Посіви  конопель
 108,3
 119,2
 126,6
 Обробіток  площі  під  цими  культурами  вимагав  великої  за¬
трати  праці  і  вирощувалися  вони  селянськими  господарствами
здебільшого  для  задоволення  власних  потреб:  виготовлення  хар¬
чової  олії,  а  волокно  їх  йшло  на  виготовлення  кустарним  спосо¬
бом  грубого  одягу  та  виробів  господарського  вжитку.  Саме  ці
потреби  й  спонукали  селян  до  вирощування  трудомістких  техніч¬
них  культур.
 Порівняння  цифр  рільничого  і  тваринницького  виробництва
у  господарствах  різної  величини  свідчить,  що  кризу  швидше
долали  господарства  селян  із  самодостатньою  натуральною
економікою,  які  мали  у  великій  кількості  надлишок  власної
дармової  робочої  сили,  необхідної  для  того,  аби  компенсувати
брак  капіталів  великими  затратами  особистої  праці  дрібного
землевласника  і  членів  його  сім’ї.  Саме  такими  в  абсолютній
 83

більшості  своїй  були  селянські  господарства,  на  відміну  від  яких
поміщики  використовували  у  своїх  маєтках,  як  правило,  капіта¬
лістичну  систему  господарювання  і  лише  під  час  кризи  почас¬
тішали  випадки  використання  відробітків  закабалених  борговою
залежністю  селян.  Таким  чином  поміщики  пристосовувалися  до
ринку  в  період  кризи,  і  коли  стрімко  падали  ціни  на  сільсько¬
господарські  продукти,  різко  обмежували  урожаї  хлібів  і  поголів’я
худоби.  А  в  роки  наступної  після  кризи  депресії  маєтки  великих
землевласників  виходили  з  кризового  стану  значно  повільніше,
аніж  селянські  господарства.
 Щоб  переконатися  у  правильності  останнього  висновку,
звернемося  ще  раз  до  матеріалів  Міністерства  землеробства
аграрних  реформ  Польщі  по  Тернопільському  воєводству,  яке
було  типово  аграрним.  Якщо  проаналізувати  його  статистичні
дані,  зокрема  шодо  поголів’я  худоби  у  воєводстві,  то  виявляється,
що  у  господарствах  великої  земельної  власності  (поміщицьких)
чисельність  живого  інвентаря,  виражена  у  відсотках,  скоротилася
так:  у  1935  р.  поголів’я  великої  рогатої  худоби  залишалося  меншим
проти  рівня  1929  р.  на  8,3%,  коней  -  на  16%,  свиней  -  на  30%.
Водночас  треба  зазначити,  що  у  господарствах  малої  власності
(селянських)  у  1935  р.  налічувалося  ВРХ  94,9%  від  загальної
чисельності  її  у  воєводстві,  коней  -  90,8%,  свиней  -  97,1%,  а  проти
 1929 	р.  їх  поголів'я  було  меншим,  відповідно  лише  на  1,0;  3,2
і  1,5%  [185].  Отже,  поголів’я  живого  інвентаря  в  селянському
секторі  1935  р.  майже  впритул  наблизилося  до  докризового  рівня,
тоді  як  у  поміщицьких  маєтках  відсотки  його  спаду  залишилися
ще  у  5-8  разів  більші  у  порівнянні  з  господарствами  селян.  Доволі
контрастно  виступала  різниця  показників  подолання  кризи  і  в
галузі  рослинництва.  Середні  урожаї  чотирьох  головних  культур
у  господарствах  селян  зросли  у  відсотках  до  урожаїв  поміщицьких
фільварків  з  369,9  у  1929  р.  до  506,4  у  1935  р.,  а  урожайність  їх  з
одного  гектара  орної  землі  у  несприятливих  економічних  умовах
кризи  та  наступної  депресії  тимчасово  навіть  збільшилась  з  105,2
до  121,2%  урожайності  поміщицьких  полів.  Урожаї  картоплі  і
цукрових  буряків  на  селянських  полях  зросли,  відповідно,  з  273,9
до  679,9%  рівня  урожаїв  великої  земельної  власності,  а  уро¬
жайність  їх  з  гектара  орної  площі  піднялась  з  77,9  до  162,7%
урожайності  полів  поміщицьких  фільварків  [186].  Звісно,  облічені
у  відсотках  показники  динаміки  подолання  кризи  різними  за
величиною  господарствами  у  галузі  рослинництва  Тернопіль¬
ського  воєводства  є  відносними  у  порівнянні  з  абсолютними
цифрами.  Проте  ці  дані  показують,  що  приростом  збирання
 84

урожаїв  головних  зернових  та  просапних  культур  поміщицькі
маєтки  1935  р.  у  5-7  разів  відставали  від  селянських  господарств.
 З  аналізу  аграрної  статистики,  звісно,  немає  підстав  робити
висновок,  що  швидкі  темпи  приросту  виробництва  сільськогоспо¬
дарської  продукції  у  господарствах  селян  Тернопілля,  як  і  всього
регіону,  у  зазначені  роки  асоціюються  з  нібито  з  меншим  пресом,
який  лежав  на  плечах  дрібних  сільськогосподарських  товаро¬
виробників.  Коли  врахувати,  що  індекс  гуртових  цін  на
сільськогосподарські  продукти  в  Польщі  1929-1935  рр.  впав  з  92,5
до  43,8,  а  в  січні  1936  р.  досяг  найнижчої  точки  (35,4%)  [187],  то
стане  очевидним,  що  тягар  кризи  у  сільському  господарстві,
незважаючи  на  певний  ріст  його  виробництва,  у  селянському
секторі  в  роки  післякризової  депресії  не  тільки  не  зменшився,  а  й
продовжував  зростати,  і  торкнувся  він,  у  першу  чергу,  селян  як
головних  виробників  сільськогосподарських  продуктів.  Великі
землевласники  виходили  з  кризового  становища  не  тільки  і  не
стільки  шляхом  пристосування  їх  виробничої  сфери  сільського
господарства  до  нових  економічних  умов,  скільки  через  протегу¬
вання  урядом  монополії  поміщиків  на  торгово-експортну
діяльність,  яка  не  переставала  давати  їм  вигоду  і  за  несприятливої
ринкової  ситуації.
 Перехід  Західної  України  від  депресії  до  пожвавлення  вироб¬
ництва  сільського  господарства  у  другій  половині  30-х  років
відбувався  загалом  повільно  і  нерівномірно  в  основних  вироб¬
ничих  районах  та  станових  секторах.  Розвиток  торгового  земле¬
робства  та  тваринництва  зумовлювали  різні  чинники,  але
домінуючою  системою  загалу  селянських  господарств  в  обох
регіонах  залишалося  екстенсивне  виробництво,  щодо  поміщиків,
то  вони  поволі  відновлювали  показники  інтенсивного  господарю¬
вання.  Загальне  уявлення  про  економічні  процеси  у  сільському
господарстві  обох  секторів  дають  динамічні  ряди  таблиць,
складені  за  офіційними  даними  польської  аграрної  статистики.
 Порівняння  цифр  у  таблиці  17  з  відповідними  показниками
періоду  кризи  та  наступної  депресії  показує  певне  пожвавлення  у
другій  половині  30-х  років  основних  галузей  землеробства  краю.
За  обсягом  посівних  площ  клин  під  зерновими  культурами  у
Східній  Галичині  перевищив  докризовий  рівень  на  12,3%,  під
картоплею  -  майже  на  30%.  Внаслідок  деякого  поліпшення
обробітку  землі,  використання  добрив  урожайність  зернових
культур  з  1  га  зросла  на  9%,  а  звідси  й  валові  збори  їх  врожаю
збільшились  на  19%.  Урожайність  картоплі  у  1938  р.  була  на  4%
менша  у  порівнянні  з  1928  р.,  а  збільшення  валового  збору  її
 85

Таблиця  17
 Динаміка  посівних  площ,  валового  збору  врожаїв
та  урожайності  сільськогосподарських  культур
у  Східній  Галичині  (1928-1938  рр.)*
 1928
 1938
 1938  р.  у  %
до  1928  р.
 Площа  під  культурами,
тис.  га
 Зернові**
 1799,3
 2020,7
 112,3
 Картопля
 391.7
 508,9
 129,9
 Горох
 13,0
 13,8
 106,1
 Цукрові  буряки
 23,7
 14,8
 62,4
 Льоноволокно
 11,5
 13.1
 113,9
 Коноплеволокно
 11,9
 15,5
 130,2
 Ріпак
 1,1
 8,3
 754,5
 Хміль
 0,4
 0,3
 75,0
 Тютюн
 3,0
 зд
 103,3
 Валовий  збір  врожаїв,
тис.  центнерів
 Зернові
 18013,1
 21458,3
 119,1
 Картопля
 44238,2
 54812.6
 123,9
 Горох
 125,4
 145,4
 115,9
 Цукрові  буряки
 5128,8
 2703,2
 52,7
 Льоноволокно
 80,7
 34,5
 42,7
 Коноплеволокно
 95,3
 58,5
 61,4
 Ріпак
 11,0
 93,0
 845,4
 Хміль
 1,6
 1,9
 118,7
 Тютюн
 56,2
 44,5
 79,2
 Урожайність,  ц/га
 Зернові
 9,9
 10,8
 109,1
 Картопля
 112,9
 108,3
 95,9
 Горох
 9,6
 10,2
 106,2
 Цукрові  буряки
 216,4
 181,3
 83,8
 Льоноволокно
 7,0
 2,7
 38,6
 Ріпак
 10,0
 11,4
 110,4
 Хміль
 4,0
 5,5
 137,5
 Тютюн
 18,7
 13,2
 70,6
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  Rocznik  statystyki,  1929.  -  Warszawa,  1929.  -  S.  40-41;
 Statystyka  rolnicza,  1938.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  12-18.
 **  До  зернових  зараховані  пшениця,  жито,  ячмінь,  овес,  гречка,  просо  і  кукурудза.
 86

відбулося  виключно  за  рахунок  росту  екстенсивного  розвитку  цієї
галузі  посівної  площі  під  цією  такою  необхідною  для  селян  куль¬
турою.
 Щодо  технічних  культур,  котрі  забезпечували  сировиною  роз¬
виток  відповідних  галузей  промисловості,  то  вирішальний  вплив
на  поширення  їхнього  ареалу  і  обсяг  вирощування  самої  сировини
мали  монополістичні  союзи,  які  ділили  ринки  збуту.  Найоче¬
видніше  це  позначилося  на  бурякосіянні,  яке  давало  сировину  для
розвитку  цукрової  промисловості.  Зростання  посівних  площ  під
цукровими  буряками  у  Західній  Україні,  як  і  в  усій  Польщі,
тривало  до  1929  р.  (в  1925  р.  їх  ареал  досягнув  довоєнного  рівня).
У  наступні  роки  спостерігається  постійне  скорочення  площі  посіву
цієї  культури,  особливо  у  Станіславському  і  Тернопільському
воєводствах.  Головною  причиною  цього  стала  політика  поль¬
ського  союзу  плантаторів  цукрових  буряків,  який  9  травня  1931  р.
підписав  Брюссельську  міжнародну  цукрову  угоду,  за  якою  для
Польщі  встановлювалась  щорічна  квота  виробництва  цукру  в
обсязі  308  812  т.  Одночасно  угода  передбачала,  що  країни,  які
уклали  її  (Куба,  Голландія  (Ява),  Німеччина,  Чехословаччина,
Польща,  Угорщина,  Бельгія  і  Люксембург)  зобов’язувались  впро¬
довж  п’яти  років  ліквідувати  увесь  надлишок  цукру,  що  залишався
поверх  квоти,  встановленої  для  кожної  країни  його  виробника.
За  цією  угодою  квотувалося  і  вирощування  цукрових  буряків  [188],
яке  передусім  обмежувалося  в  південно-східних  і  східних
воєводствах  на  користь  Західної  Польщі.
 Саме  через  те  площа  під  цукровими  буряками  у  Східній
Галичині  1938  р.  скоротилась  проти  1928  р.  на  37,6%,  валовий
збір  їх  зменшився  на  47,3%,  а  виробництво  цукру  не  покривало
потреби  навіть  власного  споживання  її  населення.
 Іншу  цінну  сировину  для  пивоварної,  дріжджової  і  хлібо¬
пекарської  промисловості  давало  хмелярство,  що  було  доволі
розвиненим  у  ряді  повітів  краю.  Однак  синдикат  плантаторів
хмелю  в  інтересах  хмелеводів  корінної  Польщі  обмежував  ареал
його  культивування.  Проте  завдяки  поліпшенню  агрокультури
хмелю,  його  урожайність  в  означеному  періоді  зросла  у  Східній
Галичині  більш  як  на  третину,  а  урожай  збільшився  на  20%  при
одночасному  зменшенні  на  чверть  загальної  площі  посіву  під  цією
культурою.
 Внаслідок  зрослого  попиту  на  таку  олійну  культуру,  як  ріпак,
продукція  якого  використовувалася  не  тільки  як  високоякісний
корм  для  худоби,  а  й  цінна  сировина  для  фармацевтичної  та  інших
 87

галузей  промисловості,  його  культивування  набуло  справді
рекордного  характеру.  Площа  під  посівом  ріпаку  у  східногали-
цькому  регіоні  1938  р.  збільшилась  порівняно  з  1928  р.  у  7,5  раза,
а  збір  його  врожаю  зріс  у  8,5  раза.
 Після  зернових  і  просяних  культур  третє  місце  за  площею
посівів  посідав  ареал  вирощування  льону  та  конопель,  яким  у
Західній  Україні  майже  виключно  займалися  селянські  госпо¬
дарства.  У  Східній  Галичині  виділяються  три  райони  льонарства
і  коноплярства.  Перший  з  них  охоплював  повіти  Городоцький,
Мостиський,  Рудківський,  Яворівський,  Любашівський,  Ланцут-
ський,  частково  Перемишльський,  Жешувський,  Колбушівський,
Турківський  і  Самбірський,  де  льон  вирощувався  на  збут  у  формі
тіпанового  волокна.Тут  культивуванню  льону  та  конопель
надавалося  пріоритетного  значення,  посівна  площа  під  цими
культурами  займала  чверть  сільськогосподарських  угідь.  До
другого  району  належала  частина  територій  Сокальського,
Самбірського,  Жовківського,  Львівського,  Дрогобицького,  Жида-
чівського,  Стрийського,  Долинського.  Перемишлянського,
Рогатинського  і  Кам’янка-Струмилівського  повітів,  де  вироб¬
лялося  чесане  волокно  і  клоччя.  Продукція  волокна  йшла  тут  на
покриття  власних  потреб  селян,  а  клоччя  -  на  ринок.  Менш
сприятливими  були  кліматичні  і  ґрунтові  умови  для  вирощування
цих  культур  у  Кросненському,  Бжозівському,  Саноцькому,
Ліському,  Калушському,  Надвірнянському,  почасти  Стрийському,
Долинському,  Турківському,  Самбірському  повітах,  де  продукція
волокнистих  культур  більше  використовувалась  для  власних
потреб  і  лише  клоччя  у  малій  кількості  збувалося  на  ринку,  а  також
полотно,  пряжка  і  готові  вироби  -  серветки,  рушники,  скатерки
та  інші  речі,  оздоблені  вишивкою  місцевих  узорів  [189].  Із  насіння
обох  волокнистих  культур  виготовлялась  харчова  олія  здебіль¬
шого  для  домашнього  вжитку  селян.
 Проте,  попри  більш-менш  сприятливі  природні  умови  для
розвитку  торговельного  льонарства  і  коноплярства,  їх  еконо¬
мічний  потенціал  використовувався  досить  обмежено.  Відсутність
льонарської  і  коноплево-джутової  галузей  промисловості,  що
переробляли  волокно  льону  і  конопель,  брак  локальних  ринків
для  його  реалізації  при  дорожнечі  залізничних  тарифів  на  доставку
його  на  ринки  в  Польщі  -  усе  це  гальмувало  інтенсифікацію
вирощування  льону  і  конопель  у  краї.  Не  сприяло  розвитку  цих
галузей  землеробства  Центральне  управління  по  вирощуванню
льону  і  конопель  у  Вільно,  яке  монополізувало  ринки  збуту
волокняної  продукції  Польщі  і  не  рахувалося  з  інтересами  її
 88

виробників  у  Західній  Україні,  а  відтак  не  стимулювало  ріст
продуктивності  льонарства  і  коноплярства.  Через  те  динаміка  їх
розвитку  була  нестабільна,  характеризувалася  значними
перебоями,  зумовленими  не  стільки  зміною  погодних  умов,
скільки  екстенсивністю  виробництва.  Про  це  свідчить  розширення
посівних  площ  волокнистих  культур  при  одночасному  падінні  їх
урожаїв.  Площі  посіву  льону  у  Східній  Галичині  впродовж
десятиріччя  з  певними  коливаннями  збільшилися  на  14%,
конопель  -  на  30%,  але  урожайність  їх  внаслідок  низької  культури
у  1938  р.  впала  проти  1928  р.  льону  волокна  на  61%,  конопель
волокна  -  на  52,5%,  а  відтак  урожаї  їх  скоротилися  на  57%  -  льону,
та  38,5%  -  конопель.
 Подібні  процеси  відбувалися  у  Волинському  воєводстві,  з  тією
лише  різницею,  що  тут  сільське  господарство  характеризувалося
загалом  більшою  екстенсивністю  розвитку,  аніж  у  Східній
Галичині,  а  тому  швидше  подолало  кризовий  спад  посівних  площ
та  врожаїв,  а  кон’юнктурні  коливання  другої  половини  30-х  років
відбилися  відносно  дещо  менше  на  його  основних  виробничих
показниках.  Динаміка  їх  відображена  у  таблиці  18.  Посіви
картоплі,  за  її  цифрами,  збільшилась  на  Волині  за  10  років  на
52,8%,  зернових  культур  -  на  26,3%о,  льоноволокна  -  на  28,4%,
коноплеволокна  -  на  25,8%,  тютюну  -  на  50%,  а  ріпаку  -  аж  на
127,8%.  Завдяки  розширенню  посівних  площ  зросла  також  і
валова  продукція  картоплі,  зерна,  ріпаку,  хмелю  і  тютюну.
Проаналізованими  вище  причинами  пояснюється  зменшення  у
цьому  воєводстві  врожаїв  таких  технічних  культур,  як  цукрові
буряки,  льон  і  коноплі,  товарна  сировина  яких  не  знаходила
попиту  на  ринках  поверх  обмежених  квот,  встановлених  монопо¬
ліями  на  їх  продукцію.
 Доволі  чітко  на  Волині  визначилась  порайонна  спеціалізація
рільництва.  Звертає  увагу,  зокрема,  великий  ареал  посівної  площі
під  пшеницею,  котра  вирощувалась  тут  здебільшого  як  товарна
культура.  Середньорічний  збір  урожаю  пшениці  у  1936-1937  рр.
становив  12,2%  валового  збору  всієї  Польщі.  Пшениця  культи¬
вувалась  головним  чином  в  середній  смузі  Західної  Волині,
доходячи  у  Горохівському,  Володимирському,  Дубнівському,
Луцькому  повітах  до  чверті  усієї  площі  орних  земель.  Посіви  жита
переважали  у  північній  частині  воєводства  і  займали  у  Косто-
пільському,  Ковельському,  Любомльському  і  Сарненському  по¬
вітах  від  34  до  47%  орних  земель.  У  зерновому  виробництві
Польщі  на  частку  Волинського  воєводства  1933-1937  рр.  припа¬
дало  6,4%  валового  урожаю  жита  і  11,1%  урожаю  ячменю  усієї
 89

Польщі.  Волинь  давала  59,7%  загальнопольського  виробництва
хмелю,  24,6%  гречки,  24%  конопель,  22,5%о  ріпаку,  15,3%  коню-
шини-насіння,  14%  квасолі  і  бобів.  Площа  під  цукровими  буря¬
ками  майже  вся  зосереджувалась  біля  чотирьох  цукрових  заводів
у  Рівненському  і  Здолбунівському  повітах  [190].
 Структуру  сільськогосподарського  виробництва  первісно
визначали  територіальні  грунтово-кліматичні  умови.  Але  з
розвитком  ринково-капіталістичних  відносин  вирішальну  роль  у
його  структуруванні  почала  відігравати  господарська  політика
державних  режимів,  які  змінювалися  на  теренах  західно¬
українських  земель  і  економічними  важелями  утверджували
колоніальний  характер  аграрно-сировинної  спеціалізації  їхніх
регіонів.  Саме  тому  через  відсутність  організованих  локальних
ринків  і  загалом  слабкий  розвиток  промисловості,  що  пере¬
робляла  сільськогосподарську  сировину,  спричинили  однобічне
спрямування  обох  регіонів  Західної  України  на  зернове  вироб¬
ництво.  Обчислення  за  даними  аграрної  статистики  показує,  що
вирощування  зернових  культур  (у  тому  числі  і  кукурудзи)  в  усій
країні  1938  р.  займало  пересічно  62%  площі  орних  земель,  тоді  як
у  Східній  Галичині  її  частка  становила  65,7%,  у  Волинському
воєводстві  -  аж  72,7%.  З  просапних  культур  на  великих  площах  у
краї  вирощувалась  картопля,  посівна  площа  якої  у  його  регіонах
відповідно  становила  16,6  і  12,8%  орних  земель.  Розвиток  картоп¬
лярства  зумовлювали  не  тільки  споживачі  потреби  селян,  а  й
доволі  розвинене  у  поміщицьких  маєтках  гуральництво.  Нато¬
мість  цукрові  буряки  через  антипротекціоністську  політику
цукрових  монополістів  культивувались  у  Західній  Україні  тільки
в  нечисленних  повітах  біля  напівдіючих  цукрових  заводів  на
обмеженій  площі  в  23,3  тис.  га  [191].
 Як  показують  вирахувані  за  даними  польської  статистики
цифри  таблиць,  наведених  у  додатках  N9  11-12,  у  Західній  Україні
були  істотні  відмінності  у  виробничій  спеціалізації  господарств
великих  землевласників  і  селян.  Якщо  у  маєтках  поміщиків  з
площею  понад  50  га  під  зерновими  культурами  було  зайнято  47,9%
орних  земель  у  Східній  Галичині  і  36,3%  -  у  Волинському
воєводстві,  а  решта  їх  площі  використовувалась  для  інтенсивного
вирощування  технічних  і  кормових  культур,  то  в  селянському
секторі  71,6%  (Східна  Галичина)  і  78,5%  (Західна  Волинь)  площі
орних  земель  припадало  переважно  на  екстенсивну  систему
обробітку  зернових  культур.  9,2%  площі  орних  земель  у  Східній
Галичині  і  5,1%-у  Волинському  воєводстві  поміщики  використо¬
вували  для  посадки  картоплі  з  метою  переробки  її  у  власних
 90

ґуральнях,  тоді  як  селяни  екстенсивним  способом  культивували
картоплю  на  площі  18,5%  (Східна  Галичина)  і  14%  (Волинь)  для
власного  споживання.  Коли  йдеться  про  трудомісткі  технічні
культури,  то  площа  їх  інтенсивного  обробітку  у  фільварках
поміщиків  Східної  Галичини  дорівнювала  95%  ріпаку,  83,3%
хмелю,  57,1%  цукрових  буряків,  і  одночасно  невелика  частка  їх
площі  припадала  на  фермерські  господарства.  У  Волинському
воєводстві,  де  держава  опікувала  підприємництво  польських
осадників,  частка  господарств  з  площею  до  50  га  у  вирощуванні
хмелю  становила  84,2%,  ріпаку  -  79,7%,  цукрових  буряків  -  60,7%.
Майже  вся  площа  під  льоном  і  коноплями  в  обох  регіонах  оброб¬
лялась  селянами  для  власного  споживання  або  сільськими
підприємцями  для  реалізації  на  ринку.
 У  великих  за  площею  господарствах  помітно  відновилась
після  кризи  і  депресії  тенденція  щодо  поліпшення  організації
обробітку  землі,  застосування  удосконалених  знарядь  і  сільгосп¬
машин,  високоякісного  насіння  і  удобрення  полів.  Певний  поступ
в  інтенсифікації  сільськогосподарського  виробництва  у  філь¬
варках  позначився,  зокрема,  на  урожайності  їх  полів.  Про  це  свід¬
чать  цифри  наступної  таблиці,  що  віддзеркалюють  певний  прогрес
інтенсифікації  рільництва  у  господарствах  поміщиків  станом  на
 1938 	рік.
 Таблиця  19
 Приріст  урожайності  сільськогосподарських  культур
у  господарствах  великих  землевласників  (понад  50  га)
у  порівнянні  з  господарствами  до  50  га  (у  відсотках)*
 С/г  культури
 Східна  Галичина
 Західна  Волинь
 4  головні  зернові  культури
 +9,9
 +5,7
 Картопля
 +9,3
 +9,3
 Цукрові  буряки
 +12,3
 +14,7
 Ріпак
 +20,0
 -ІД
 Хміль
 +43,3
 +24,4
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Яіаіузіика  гоїпісга,  1938.  -  Я.  12-18.
 Порівняння  врожайності  селянських  і  поміщицьких  госпо¬
дарств  стосується  лише  зернових  і'  тих  технічних  культур,  які  на
значних  площах  вирощувалися  на  полях  поіміщицьких  маєтків.
Якщо  ж  порівняти  виробничі  показники  останніх  з  фільварками
поміщиків  корінної  Польщі,  то  виявляється  доволі  велика  різниця
врожайності  поміщицьких  полів,  яка  зменшувалась  при  переході
від  західних  до  східних  і  південно-східних  воєводств.  Урожайність
зернових  культур  у  великих  землевласників  Західної  України  була
 91

пересічно  меншою  у  порівнянні  із  західними  воєводствами  на
150-200%  і  центральними  -  від  чверті  до  половини.  А  це  означає,
що  рівень  інтенсифікації  зернового  господарства  поміщиків
корінної  Польщі  був  у  1,5-2  рази  вищий,  аніж  в  однотипних
господарствах  Західної  України.  Дещо  меншою  була  різниця  в
урожайності  цукрових  буряків  та  інших  технічних  культур.
 Щодо  врожайності  зернових  полів  селян,  то  вона  за  даними
того  ж  джерела  була  пересічно  вищою  на  0,4  ц/га  у  Східній
Галичині  і  на  1,4  ц/га  у  Волинському  воєводстві  проти  її  середньо-
польського  рівня.  Це,  на  перший  погляд  парадоксальне  явище,
зумовлювалося  не  стільки  майновим  розшаруванням  селянства,
виділенням  з-поміж  його  прошарку  фермерів,  які  вели  загалом
інтенсивне  господарство,  скільки  і  головним  чином  природно-
кліматичним  фактором  -  кращою  якістю  ґрунтів  не  тільки  на
Волині,  а  й  у  Східній  Галичині.  На  територію  трьох  південно-
східних  воєводств  припадало  75%  льосових  перегнійних  і  1/3  не-
перегнійних  ґрунтів  Польщі  [192],  які  і  при  екстенсивній  системі
ведення  рільництва  давали  більші  урожаї  на  селянських  полях,
ніж  на  гірших  землях  корінної  Польщі  в  однотипних  госпо¬
дарствах.
 Проте  культура  землеробства  переважної  більшості  надзви¬
чайно  здрібнілих  господарств  селян  залишалась  низькою.  Вкрай
негативно  відбивалось  на  господарюванні  селян  не  тільки
малоземелля,  а  й  черезсмужжя,  вузькосмужжя  та  інші  залишки
середньовіччя  в  їхньому  землекористуванні.  Якщо  взяти  для
прикладу  такий  типовий  для  Галицького  Прикарпаття  повіт,  як
Долинський,  то,  за  повідомленням  його  старости  від  27  березня
 1936 	р.,  тут  селянські  господарства  зовсім  не  дотримувались
правильних  сівозмін,  протягом  кількох  років  підряд  засівали  одне
і  те  ж  поле  зерновими  або  конюшиною,  часто  залишали  облоги
на  пасовища,  що  швидко  вапнувалися  і  псували  структуру  ґрунту.
Механічний  обробіток  землі  залишався  для  дрібних  селян  майже
недоступним.  Лущення  землі  або  зовсім  не  використовувалося,
або  із  запізненням,  в  результаті  чого  поля  сильно  засмічувались
бур’яном.  Крім  примітивного  селянського  плуга  і  борони,  інші
землеробські  знаряддя  використовувались  рідко.  На  підвищення
врожаїв  могло  вплинути  також  вживання  поліпшеного  зерна  на
посів.  І  хоч  більшість  селян  це  добре  розуміла,  але  “внаслідок
зубожіння  не  могли  докупити  поліпшеного  насіння”  [193].  Таким
висновком  закінчував  свою  інформацію  вищій  адміністрації
долинський  староста.
 92

Схожі  економічні  процеси  та  явища  спостерігаємо  і  в  галузі
тваринництва.  Як  у  землеробстві,  так  і  в  тваринництві  у  другій
половині  30-х  років  динаміка  розвитку  його  у  територіальному
зрізі  (табл.20)  була  відмінною.
 Таблиця  20
 Динаміка  поголів’я  худоби  у  1929-1938  pp.  (тис.  штук)
 Види
 худоби
 Територія
 1929*
 1935**
 1938***
 1938  р.
в  %
до  1929  р.
 Коні
 Східна  Галичина
 828
 725
 747
 90,2
 Західна  Волинь
 412
 385
 416
 101,0
 Велика
 Східна  Галичина
 1808
 1840
 2069
 114,4
 рогата
 худоба
 Західна  Волинь
 613
 734
 915
 149,3
 Свині
 Східна  Галичина
 759
 682
 879
 115,8
 Західна  Волинь
 372
 609
 709
 190,6
 Вівці
 Східна  Галичина
 286
 386
 459
 160,5
 і  кози
 Західна  Волинь
 150
 194
 282
 188,0
 Опрацьовано  за  джерелами:
 *  Rocznik  statystyki,  1930.  -  S.  50.
 **  Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Czesc  I—II.  -  S.  62-65.
 ***  Maly  rocznik  statystyczny,  1939.  -S.  91.
 Спад  поголів’я  великої  і  дрібної  продуктивної  худоби  в  обох
регіонах,  що  відбувся  під  впливом  Великої  депресії,  як  бачимо,  у
другій  половині  30-х  років  змінився  на  певне  кількісне  зростання.
Проте  поголів’я  коней  на  Волині  лише  досягнуло  рівня  1929  p.,  а
в  Східній  Галичині  залишалось  значно  нижче  докризового.
Внаслідок  зменшення  поголів’я  робочого  скоту,  звісно,  погіршу¬
вався  обробіток  землі  у  дрібних  і  найдрібніших  господарствах,
які  нерідко  використовували  на  своєму  полі  замість  коня  силу
власних  рук.
 Істотна  різниця  спостерігається  в  розподілі  робочої  і  продук¬
тивної  худоби  між  різними  категоріями  скотовласників:  селян,
городян  і  поміщиків.  У  цьому  сенсі  регіональні  відомості  статис¬
тики,  що  наводяться  в  таблиці  21,  віддзеркалюють  не  тільки
ступінь  забезпеченості  різних  соціальних  категорій  власників
худобою,  а  й  відмінність  системи  їхнього  господарювання  (інтен¬
сивного  чи  екстенсивного).
 З  наведених  цифр  напрошується  висновок  про  велику
перевагу  екстенсивної  системи  тваринницького  виробництва,
представленого  селянським  сектором  (господарствами  до  50  га).
Загальна  частка  цього  сектору  в  обох  регіонах  Західної  України
коливалась  від  найменшого  показника  (87,3%  коней  у  Східній
Галичині)  до  найвищого  (96,7%  свиней  у  Західній  Волині).
 93

Таблиірі  21
 Розподіл  живого  інвентаря  за  основними  категоріями
автовласників  станом  на  ЗО.  06.1938  р.  (тис.  голів)*
 Види
 худоби
 Регіони
 Всьо¬
 го
 %
 Міс¬
 та
 %
 Великі
 госпо¬
 дарст¬
 ва
 %
 Малі
 госпо¬
 дарст¬
 ва
 %
 Коні
 Східна
Г  аличина
 747
 100,0
 45
 6,0
 50
 6,7
 652
 87,3
 Західна
 Волинь
 416
 100,0
 10
 2,4
 13
 зд
 393
 94,5
 Велика
 рогата
 Східна
Г  аличина
 2069
 100,0
 108
 5,2
 88
 4,3
 1873
 90,5
 худоба
 Західна
 Волинь
 915
 100,0
 16
 1,7
 18
 2,0
 881
 96,3
 Свині
 Східна
Г  аличина
 879
 100,0
 51
 5,8
 18
 2,0
 810
 92,2
 Західна
 Волинь
 709
 100,0
 15
 2,1
 9
 1,2
 686
 96,7
 Дрібна
 рогата
 Східна
Г  аличина
 459
 100,0
 14
 3,1
 28
 6,1
 417
 90,8
 худоба
 (вівці,
 кози)
 Західна
 Волинь
 282
 100,0
 2
 0,7
 10
 3,6
 270
 95,7
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Бгагузгука  гоіпісга,  1938.  -  8.  46-47.
 Якщо  виокремити  в  селянському  секторі  скотовласників  фермер¬
ського  типу,  які  розводили  продуктивну  худобу  для  реалізації  на
ринку,  то  частка  інтенсивного  напряму  в  тваринництві  також  буде
доволі  вагомою.  Окрім  фермерів,  його  представляли  великі  госпо¬
дарства  поміщиків  і  городяни,  в  яких  розведення  худоби  мало
підприємницький  характер.
 Пожвавлення  торгових  галузей  виробництва  тваринницької
продукції  у  другій  половині  30-х  років  зумовлювалося  головним
чином  збільшенням  експорту  її  до  Німеччини.  Після  припинення
десятирічної  митної  війни  з  Німеччиною  і  укладення  4  листопада
 1935 	р.  німецько-польського  торговельного  договору  частка  екс¬
порту  сільськогосподарської  продукції  Польщі  до  Німеччини
досягнула  85%  всього  її  зовнішньоторгового  обороту  [194].
А  відтак  основні  галузі  продуктивного  тваринництва  показують
значне  кількісне  зростання.  Поголів’я  великої  рогатої  худоби  та
свиней  у  1938  р.  зросло  проти  1929  р.  на  15%  у  Східній  Галичині
і  на  49-90%  у  Волинському  воєводстві.  Про  певне  пожвавлення  у
розведенні  продуктивної  худоби  свідчить  і  приріст  кількості  до¬
машніх  тварин  на  одиницю  площі  сільськогосподарських  угідь.
 94

У  Східній  Галичині  кількість  великої  рогатої  худоби,  що  припа¬
дала  на  100  га  угідь,  збільшилась  з  42,8'  голів  у  1932  р.  [195]  до
47,4  -  у  1938  p.  [196],  свиней  -  відповідно  з  19,1  до  21  голови.  Більш
значним  був  приріст  продуктивної  худоби  на  100  га  угідь  у  Волин¬
ському  воєводстві:  великої  рогатої  худоби  -  з  32,8  до  41,5  голів,
свиней  -  відповідно  21,1  і  32,1.
 З  пожвавленням  розвитку  товарного  тваринництва  зміцню¬
валися  економічні  позиції  заможних  прошарків  села,  зростала
концентрація  худоби  в  руках  фермерських  елементів.  З  іншого
боку,  дрібні  і  найдрібніші  скотовласники  не  могли  скористатися
відносно  сприятливою  господарською  кон’юнктурою,  не  брали
безпосередньої  участі  в  експорті  худоби,  яку  за  безцінь  у  них
скуповували  гуртівники,  агенти  експортних  фірм.  Низькі  ціни  на
тваринницьку  продукцію  на  місцевому  ринку  стримували  роз¬
виток  товарного  тваринництва  у  дрібноселянському  госпо¬
дарстві.
 Якість  худоби  у  селян  загалом  була  низька.  У  1937/38  р.  надій
молока  пересічно  на  одну  дійну  корову  у  загальнопольському
вимірі  досягав  3166  літрів,  а  в  Східній  Галичині  -  ЗОЮ,  у  тому
числі  селянських  господарствах  він  становив  2590  літрів,  а  в  помі¬
щицьких  -  3187  [197].  Через  недостаток  кормів  і  примітивне  утри¬
мання  скоту  удійність  корів  у  господарствах  селян  була  нижча,
ніж  у  великих  землевласників.
 На  продуктивність  тваринництва  впливала  як  кормова  база,
так  і  умови  збуту  його  товарної  продукції.  Це  стосується,  зокрема,
молочного  тваринництва,  для  розвитку  якого  сприятливими  були
умови  тільки  біля  великих  міст  та  молочарень,  у  зв’язку  з  цим
староста  Долинського  повіту  в  інформації  для  воєводського
управління  ремствував:  “Спосіб  утримання  худоби  у  повіті  є  дуже
примітивний,  за  винятком  деяких  осередків,  розташованих  біля
молочарських  кооперативів.  А  в  гірських  околицях,  де  нема  умов
для  збуту  молока,  землероби  тримають  велику  кількість  яловняка
для  випасу  у  літньому  сезоні  на  полонинах  і  для  забою  його  восени
на  продаж”  [198].
 Порівняно  з  іншими  галузями  найбільшого  розвитку  у  Захід¬
ній  Україні  одержало  вівчарство  і  козівництво.  Зростання  на  60%
(Східна  Галичина)  і  88%  (Західна  Волинь)  поголів’я  овець  і  кіз,
невибагливих  до  корму,  не  вимагало  розширення  кормової  бази,
їх  розведення,  як  свідчать  документи,  зумовлювалося  і  праг¬
ненням  дрібних  селянських  господарств  до  самозабезпечення  їх
родин  одягом  домашнього  виробництва  [199].  Це  типове  явище
натурального  господарства  бідніших  прошарків  села  в  несприят¬
ливих  для  них  економічних  умовах.
 95

Аналіз  господарської  діяльності  малоземельних  і  почасти  се-
редньоземельних  господарств  показує,  що  у  них  існувала  штучна
товарність,  викликана  великою  заборгованістю  і  важким  пресом
податків  і  різних  поборів.  Через  те  зв’язок  їх  з  ринком  зумов¬
лювався  більше  цими  причинами,  ніж  виробничими  потребами.
Селяни  у  більшості  випадків  сіяли  все,  що  їм  було  потрібне  для
утримання  власної  родини.  Поміщики  і  фермери  обмежували  їх
участь  у  контрактації  сільськогосподарських  продуктів.  По  суті,
монополією  великих  землевласників  був  не  тільки  експорт  зерна
і  продуктів  тваринництва,  а  й  вирощування  товарних  технічних
культур  для  сировини  обробної  промисловості.  Усе  це  створювало
сприятливі  умови  для  прибутковості  їхнього  виробництва  і  вод¬
ночас  стримувало  виробничо-технічний  та  соціально-еконо-
мічний  поступ  у  селянському  секторі  сільського  господарства.
 У  зв’язку  з  низькою  товарністю  виробництва  селянських  гос¬
подарств  пересічні  капіталовкладення  на  одиницю  їхньої  оброб¬
люваної  площі  у  Західній  Україні  були  менші  у  порівнянні  з
високорозвиненими  воєводствами  Польщі,  особливо  її  західного
регіону.  Заданими  Пулавського  сільськогоподарського  інституту,
що  досліджував  фінансово-економічне  становите  підприєм¬
ницьких  селянських  господарств  різної  величини,  які  вели  бухгал¬
терський  облік,  їх  діючий  капітал  на  1  га  угідь  у  1935/36  р.  так
розподілявся  в  Тернопільському  і  Познанському  воєводствах  за
виробничим  призначенням  (у  злотих)  [199]:
 Воєводства
 Меліо¬
 рації
 Будівлі
 Живий
 інвентар
 Мертвий
 інвентар
 Загальна
сума  дію¬
чого  ка¬
піталу
(без  вар¬
тості
землі)
 Тернопільське
 1,47
 449,99
 90,13
 121,56
 723,38
 Познанське
 78,34
 907,44
 116,52
 150,06
 1294,07
 На  один  гектар  сільськогосподарських  угідь  у  досліджуваних
господарствах  Познанського  воєводства  припадало  оборотного
капіталу  на  44%  більше,  ніж  на  Тернопільщині.  Особливо  великою
була  різниця  в  розмірі  меліораційного  капіталу,  що  припадав  на
одиницю  площі.  А  це  означає,  що  ступінь  інтенсифікації  сільського
господарства  Західної  України  був  набагато  нижчим,  ніж  у
західних  воєводствах  Польщі.
 У  цьому  плані  цікаво  порівняти  витрати  оборотного  капіталу
на  різні  статті  виробничого  призначення.  Виявляється,  що  витрати
селян  на  купівлю  штучних  добрив  на  один  гектар  у  Терно¬
 96

пільському  воєводстві  становили  2,04  зл.,  у  Познанському  -
 6,94  зл.,  на  концентровані  корми  -  відповідно  3,74  зл.  (6,28  зл.),
ветеринарний  догляд-0,40  зл.  (0,90  зл.),  ручну  працю-122,71  зл.
(90,89  зл.)  [200].  Отже,  видатки  на  штучні  добрива,  концентровані
корми  та  ветеринарне  обслуговування  худоби  в  обстежених  селян
Тернопільщини  були  в  2-3  рази  менші,  а  на  робочу  силу  на  35%
вищі,  аніж  на  Познанщині,  де  більше  використовувався  меха¬
нічний  спосіб  обробітку  землі  і  догляду  за  худобою  і,  як  наслідок
цього  -  вища  продуктивність  праці  в  усіх  галузях  сільського  госпо¬
дарства,  зокрема  рільництві.  Свідченням  цього  є  різниця  в  уро¬
жайності  сільськогосподарських  культур.  Так,  урожайність
пшениці  у  селян  в  Познанському  воєводстві  1938  р.  становила
 16,9 	ц/га,  а  в  Тернопільському  -  11,5  ц/га,  жита  -  відповідно:  15,5
(11,6),  ячменю  -  16,3  (9,5),  вівса  -  16,5  (10,2),  картоплі  -  121  (112),
цукрових  буряків  -  200  (156),  ріпаку  -  11,1  (9,8),  хмелю  -  5,5  (3,3)
[201].
 І  все  ж,  незважаючи  на  те,  що  врожайність  полів  і  продуктив¬
ність  худоби  у  корінній  Польщі  були  загалом  вищі,  аніж  у  Західній
Україні,  виражена  у  злотих  вартість  валової  продукції  з  одиниці
площі  в  обстежених  Пулавським  інститутом  селянських  госпо¬
дарствах,  що  раціонально,  а  відтак  і  прибутково  господарювали,
на  українських  землях  була  більша,  ніж  у  західному  регіоні  країни.
У  1935-1936  рр.  валовий  прибуток  з  одного  га  площі  селян  у
Познанському  воєводстві,  за  даними  того  ж  інституту,  дорівнював
218,12  зл.,  а  в  Станіславському  воєводстві  -  264,52  зл.,  Львів¬
ському  -  265,62  зл.,  Тернопільському  -  278,69  зл.  [202].  Така
диспропорція  у  прибутковості  пояснюється  не  тільки  і  не  скільки
більшою  родючістю  східногалицьких  земель,  як  вищою  нормою
використання  тут  напівдармової  робочої  сили  наймитів  і  обплу¬
таних  сіткою  боргової  кабали  сільських  нуждарів  у  обстежених
господарствах  підприємницького  типу.  Вартість  робочої  сили  в
них  була  більш  як  на  1/3  дешевша,  ніж  у  Познанському  воєводстві.
При  цьому  треба  мати  на  увазі  те,  що  об’єктом  пулавських
досліджень  на  Познанщині  були  здебільшого  великі  господарства
з  площею  від  15  до  30  га,  тоді  як  у  Східній  Малопольщі  досліджу¬
вались  переважно  господарства  3-5  га,  які  майже  втричі  більше
використовували  на  однаковій  площі  дешеву  робочу  силу  у
порівнянні  з  великими  господарствами  селян  Познанського
воєводства.
 Незрівнянно  гірше  забезпечений  живим  і  мертвим  інвентарем
дрібний  землевласник  у  кілька  разів  більше  витрачав  ручної  праці
на  одиницю  площі,  ніж  господарі  вищих  по  заможності  груп.  Так,
 97

за  даними  Пулавського  інституту,  що  стосувалися  середньостатис-
тичних  цифр  усієї  Польської  Республіки,  у  1933-1934  рр.  на  один  га
земельної  площі  у  групі  господарств  від  2  до  3  га  припадав
201  піший  робочий  день,  у  групі  3-5  га  -  142  дні,  5-10  га  -  107  днів,
10-15  га-78  днів,  15-30  га  -  57  днів,  30-50  га-47  днів  [203].  Якщо
порівняти  найменші  обстежені  господарства  (2-3  га)  з  найбіль¬
шими  (30-50  га),  то  на  один  га  землі  дрібний  землевласник  витра¬
чав  ручної  праці  на  327%  більше,  ніж  фермер,  який,  окрім  праці
членів  сім’ї,  використовував  робочу  силу  наймитів  або  відробіт-
ників.
 Прямопропорційна  залежність  існувала  між  прибутковістю
як  фермерських,  так  і  фільваркових  господарств  та  використанням
ними  великого  надлишку  робочих  рук  сільського  населення.  Цей
фактор,  у  свою  чергу,  впливав  на  вибір  системи  господарювання
фермерів  і  поміщицьких  фільварків.  Дешевизна  робочої  сили,  яку
з  великим  надлишком  поставляло  поміщицьким  фільваркам  і
фермерським  господарствам  вкрай  здрібнене  земельною  тіснотою
західноукраїнське  село,  стримувала  перехід  великих  землевлас¬
ників  до  інтенсивної  системи  ведення  господарства.  В  результаті
екстенсивності  виробництва  частини  поміщиків  і  фермерів,  а
також  дрібних  і  найдрібніших  господарств  селян,  дещо  меншою
була  урожайність  хлібів,  а  отже  і  продуктивність  їх  рільництва  у
Східній  Галичині  та  Західній  Волині  від  пересічної  загально-
польської  і  набагато  меншою  від  урожайності  відповідних  культур
в  західному  регіоні  Польщі.  Проте  внаслідок  більшої  у  порівнянні
з  незаможними  селянами  продуктивності  виробництва  поміщиків
і  фермерів  та  менших  виробничих  витрат  на  одиницю  площі
оброблюваної  землі,  починаючи  з  середини  30-х  років  XX  ст.
помітно  зростала  прибутковість  господарств  великих  земле¬
власників.  Ці  чинники  давали  істотну  перевагу  великому  сільсько¬
господарському  виробництву  в  його  конкурентному  змаганні  з
дрібним  селянським  володінням.
 Що  стосується  маси  дрібноселянських  господарств,  які  абсо¬
лютно  переважали  в  аграрній  структурі  краю,  то  вони  не  завжди
мали  трудовий  доход.  Незаможний  хлібороб  докладав  неймо¬
вірних  зусиль  до  того,  аби  забезпечити  сім’ю  хлібом,  позбутися
боргової  залежності  від  лихваря  або  помішика  і  утриматися  на
становищі  номінального  власника  свого  господарства.  Через
низьку  прибутковість  свого  господарства,  а  частіше  й  повну  її  від¬
сутність  незаможні  хлібороби  урізували  споживання  найнеоб-
хіднішого  і  в  умовах  глибокої  кризи  аграрних  відносин  не  завжди
могли  знайти  побічний  заробіток,  а  тому  велика  частина  їх
вимушена  була  займатися  ремеслом  або  домашніми  промислами.
 98

Всебічний  аналіз  відомостей  аграрної  статистики  дає  підставу
констатувати  істотну  відмінність  способів  господарювання  різних
за  величиною  землеволодіння  (а  отже  й  заможності)  господарств.
Поміщицькі  фільварки  та  селянські  підприємці,  пристосовуючись
до  кон’юнктурних  вимог  ринку  все  активніше  переходили  від
ручного  до  механічного  обробітку  землі,  запровадження  правиль¬
них  сівозмін,  використання  кращих  сортів  насіння,  мінеральних
добрив  та  інших  засобів  задля  інтенсивного  господарювання.  У
той  же  час  абсолютна  більшість  сільських  дворів  без  сторонньої
фінансово-економічної  допомоги  була  неспроможна  запроваджу¬
вати  нові  форми  організації  виробництва  у  землеробстві  і
тваринництві.  Інтенсивна  система  господарювання  в  селі  ґрунту¬
валась  передовсім  на  використанні  виробничо-технічного
прогресу,  єдино  спроможного  разом  з  реформуванням  аграрних
відносин  позбавити  сільських  товаровиробників  від  соціально-
економічних  нашарувань  феодальної  доби  і  перетворити  екстен¬
сивний  спосіб  ведення  сільського  господарства  з  його  односто¬
ронньою  зерновою  спеціалізацією  в  інтенсивне  багатогалузеве
виробництво.
 Окрім  організованих  форм  збуту  товарного  виробництва,
дуже  важливим  чинником  для  утвердження  інтенсивної  системи
ведення  сільського  господарства  була  промислова  переробка
сільськогосподарської  продукції  на  місці  виробництва.  Проте
рівень  розвитку  багатьох  виробництв  харчової  промисловості
Західної  України  наближався  до  реальних  потреб  сільського
господарства  дуже  повільно.  З  цього  приводу  польський  ілюстро¬
ваний  тижневик  “Коїпік”  18  червня  1939  р.  писав:  “Що  для  трьох
воєводств  Східної  Малопольщі  є  найболючішим  при  їхньому
однобічному  характері  економіки-то  це  відсутність  сільськогос¬
подарської  промисловості.  Три  воєводства  мають  чотири  цукрові
заводи,  недорозвинену  жирову  промисловість,  лише  чотири
беконні  заводи,  брак  великої  борошномельної  промисловості;
молочарство  на  низькому  рівні  переробки...;  брак  овочевої
переробки.  Непогано  виглядає  за  кількістю  підприємств  ґураль¬
ництво,  але  продукція  їх  порівняно  низька  за  якістю.  Крім
винокуріння,  майже  відсутня  переробка  картоплі,  пивоваріння
мізерне”.  З  цього  повідомлення  нема  сумніву  в  тому,  що  харчова
промисловість  в  регіоні  не  могла  задовольнити  потреб  розвитку
сільськогосподарського  виробництва,  а  численні  дрібні  підпри¬
ємства,  як  загальне  явище,  залишалися  на  ремісничо-кустарній
стадії  мануфактурного  розвитку.
 99

Незадовільний  стан  промислової  переробки  сільськогоспо¬
дарської  сировини,  на  думку  автора  аналітичного  матеріалу  того
ж  тижневика,  був  результатом  колоніальної  політики  Австрії,  яка
послідовно  гальмувала  її  розвиток,  вважаючи  Галичину  провін¬
цією,  котра  дає  сировину  метрополії  і  споживає  її  промислові  вироби.
 Польські  державні  чиновники  і  проурядова  преса,  перекла¬
даючи  причини  промислової  відсталості  Східної  Галичини  на
попереднього  її  володаря,  замовчували  те,  що  Друга  Річ  Поспо¬
лита  протягом  всього  міжвоєнного  періоду  традиційно  продов¬
жувала  таку  ж  економічну  політику  і  не  зробила  жодного
реального  кроку,  аби  аграрно  посприяти  промисловому  розвитку
краю  і  зокрема  його  харчової  промисловості.  В  усьому  комплексі
виробництв  з  переробки  сільськогосподарської  продукції  у  трьох
південно-східних  воєводствах  1937  р.  налічувалося  1743  підпри¬
ємства  1-7  категорій,  на  яких  було  зайнято  12  509  робітників  [204].
За  малим  винятком,  це  були  дрібні  напівкустарні  заклади
(гуральні,  пивоварні,  млини,  маслоробні  олійниці  тощо),  на
кожному  з  яких  пересічно  працювали  по  семеро  робітників.  Якщо
порівняти  ці  цифри  з  1910  р.,  коли  у  харчовій  промисловості
Східної  Галичини  діяло  1253  підприємства  з  15412  працюючими
(12  робітників  пересічно  на  одному  підприємстві),  [205],  то  логічно
напрошується  висновок:  за  роки  польського  володарювання  в  краї
його  харчова  промисловість  не  тільки  не  зросла  за  чисельністю
працюючих  у  ній,  а  й  не  досягнула  довоєнного  рівня.  А  відтак  це
свідчить,  що  Східна  Галичина  і  надалі  залишалась  постачаль¬
ником  сільськогосподарської  сировини  для  переробки  і  спожи¬
вання  її  у  внутрішній  метрополії  та  на  експорт.
 Подібний  стан  харчової  промисловості  був  і  у  Волинському
воєводстві,  де  1937  р.  3885  робітників  працювали  у  507  підприєм¬
ствах,  що  пересічно  припадало  лише  близько  восьми  осіб  на  одне
підприємство  [206].  Отже,  як  і  Східна  Галичина,  Західна  Волинь
відігравала  роль  постачальника  зерна  та  інших  продуктів  сіль¬
ського  господарства  промисловим  регіонам  Польщі.  Саме  так  і
створювалась  загальнопольська  міжрегіональна  структура  народ¬
ного  господарства,  в  якій  місце  Західної  України  характе¬
ризувалось  очевидними  ознаками  колоніального  характеру.
 І  все  ж,  попри  промислову  відсталість  й  економічну  залежність
Західної  України  від  метрополії,  долаючи  такі  перешкоди,  як
обтяжливі  уламки  феодалізму  в  сільському  господарстві  і  руйнівні
наслідки  кризових  потрясінь,  економіка  галицько-волинського
села  поступово  пристосовувалась  до  потреб  капіталістичного
ринку,  який  диктував  йому  умови  розвитку.  Певного  збільшення
 100

виробництва  сільськогосподарської  продукції,  насамперед  його
товарної  частки,  вимагав  не  тільки  позакрайовий  ринок,  а  й
зростаючі  харчові  потреби  перенаселеного  краю.
 Основними  товаровиробниками  на  селі  були  поміщицькі  та
фермерські  господарства  і  певною  мірою  середняцькі,  але  збували
свою  продукцію  вони  по-різному.  Головним  ринком  збуту  про¬
дукції  селян  був  регіональний  ринок,  а  для  поміщицьких  і  біль¬
шості  фермерських  господарств  -  позакрайовий.  Істотним  про¬
явом  товарного  характеру  сільськогосподарського  виробництва
поміщиків  та  сільських  підприємців  була  також  промислова
переробка  його  продукції:  гуральництво,  млинарство,  цукрова¬
ріння,  молочарство,  олійництво  та  ін.  На  цьому  виробничому  тлі
поміщицькі  фільварки  і  частина  фермерських  господарств  пере¬
творювалися  на  багатогалузеві  підприємства.
 Капіталістичний  ринок  вимагав  інтенсифікації  виробництва,
яка  в  землеробстві  великих  землевласників  та  фермерів  супро¬
воджувалась  зростаючою  тенденцією  (звісно,  за  сприятливої
кон’юнктури)  до  запровадження  передової  агротехніки,  що  перед¬
бачала  сукупність  засобів  щодо  поліпшення  техніки  землеробства
задля  одержання  вищої  врожайності  полів  і  більших  валових  збо¬
рів  рільничих  культур.  У  тваринництві  цих  категорій  товарови¬
робників  поліпшувалась  породність  худоби,  ветеринарний
нагляд,  кормова  база  і  утримання  худоби,  що  підвищувало  її
продуктивність.
 Поряд  з  помітною  тенденцією  інтенсифікації  виробництва  у
поміщиків  та  фермерів,  абсолютна  більшість  незаможних  селян  і
передовсім  найдрібніших  виробників  не  була  спроможна  позба¬
витись  екстенсивного  способу  господарювання,  яке  за  еконо¬
мічним  характером  було,  як  правило,  напівнатуральним  або  зі
штучною  товарністю,  викликаною  не  виробничими  потребами,
а  необхідністю  оплати  непосильних  податків  та  боргів.  У  від¬
далених  селах  Галицьких  Карпат  та  Волинського  Полісся  панував
також  і  патріархальний  уклад  господарства.
 1.5. 	Розвиток  сільськогосподарської  кооперації
та  її  роль  в  аграрній  еволюції
 Попри  дії  деструктивних  чинників,  які  гальмували  госпо-
дарсько-технічний  і  соціально-економічний  поступ  у  сільському
господарстві,  доволі  помітну  роль  у  розвитку  товарно-капіта-
лістичних  відносин  в  селянському  секторі  відіграла  сільськогоспо¬
 101

дарська  кооперація.  Поширенням  досвіду  її  роботи  багато  уваги
приділяли  керівники  українського  кооперативного  руху  (К.  Ко-
берський,  О.  Луцький,  А.  Жук,  Ю.  Павликовський,  Є.  Храпливий
та  ін.),  які  у  своїх  розвідках  та  публіцистичних  виступах  роз¬
кривали  діяльність  різних  типів  сільськогосподарської  кооперації,
популяризували  її  роль  у  розвитку  товарності  і  фермерства  в
селянському  секторі  економіки  села.  Опонентом  їх  поглядів
виступали  соціал-демократи.  Один  з  них,  А.  Чернецький,  доводив
доцільність  зміни  напряму  господарської  діяльності  українських
кооперативів,  щоб  перетворити  їх  з  “посередника  здебільшого
тільки  в  продажу  чужих  виробів  українському  селянинові,  в  рушія
нашого  промислу,  української  індустрії”.  А  це  означало,  на  його
думку,  що  “дотеперішня  основа  нашої  нації-селянство”  повинно
дати  людські  резерви,  матеріальні  і  грошові  засоби  для  розвитку
українського  індустріального  міста  [207].
 Іншу  концепцію  історії  західноукраїнської  кооперції  обґрун¬
товує  український  радянський  дослідник  Л.  Олесневич,  який
недооцінює  роль  кооперації  в  розвитку  товарно-ринкової  еконо¬
міки  сільського  господарства  краю,  а  діяльність  її  організаторів
трактує  як  “буржуазну  міфотворність”,  яка,  звісно,  не  дала
жодного  раціонального  досвіду,  достойного  для  практичного
застосування.  Іншу  оцінку  діяльності  різних  типів  сільськогоспо¬
дарської  кооперції  в  Галичині  дав  П.  Свежинський,  який
ототожнює  їх  з  капіталістичними  монополіями.
 А  тим  часом  вивчення  й  узагальнення  досвіду  роботи
західноукраїнської  кооперації  в  умовах  ринково-капіталістичної
економіки  має  актуальне  значення  для  урахування  його  в  процесі
сучасної  реконструкції  сільського  господарства  України.  Уник¬
нувши  ідеалістичної  зашореності  попередників,  автор  визначив
своїм  завданням  дати  об’єктивну  оцінку  господарської  діяльності
різних  типів  західноукраїнської  кооперації,  визначити  соціальну
природу,  історичне  місце  та  роль  її  в  аграрній  еволюції  галицько-
волинського  села,  розвиткові  підприємництва  в  селянському
господарстві.
 Витоки  виникнення  сільськогосподарської  кооперації  в  Захід¬
ній  Україні  своїм  корінням  сягають  до  того  періоду,  коли  сільське
господарство  краю  після  скасування  панщини  повільно  ставало
на  шлях  ринково-капіталістичного  поступу,  зустрівши  немалі
перешкоди  для  свого  розвитку.  Великі  залишки  феодальних
виробничих  відносин  в  аграрному  секторі  економіки,  гостре
аграрне  перенаселення  і  земельна  тіснота,  убога  оснащеність
селянських  господарств  реманентом  та  удосконаленими  знаряд¬
 102

дями,  низька  їх  продуктивність  праці,  вкрай  неадекватна  фінан¬
совим  можливостям  селян  заборгованість  їхніх  господарств
лихварям  і  банкам,  непосильні  податки  і  великий  розмах  “ножиць
цін”  -  усе  це  спричиняло  відставання  сільськогосподарського
прогресу  і  нужденне  існування  більшості  сільського  населення.
 Питання  про  те,  як  вивести  сільське  господарство  з  такого
стану  і  подолати  кризу  аграрних  відносин,  порушували  пред¬
ставники  практично  усіх  політичних  напрямів  та  угруповань
краю.  Адепти  націонал-демократичної  і  правосоціалістичної
орієнтації  були  одностайні  у  поглядах  на  необхідність  глибокого
реформування  поземельних  відносин  і  використання  кооперації
для  вирішення  соціальних  проблем  селянства.  Це  стосувалось  і
керівництва  Українського  кооперативного  руху,  яке  перебувало
здебільшого  в  руках  Української  національно-демократичної
партії  (з  1925  р.  -УНДО).  Один  з  його  лідерів  голова  ради  Ревізій¬
ного  союзу  українських  кооперативів  (РСУК)  Ю.  Павликовський
був  упевнений,  що  кооперація  загоїть  рани  нездорового  аграр¬
ного  устрою,  залікувати  які  неспроможний  “навіть  перехід  усієї
нетрудової  земельної  власності  в  трудові  руки”.  Позитивно
вирішити  аграрне  питання  українського  “напівспролетарізо-
ваного  селянства”,  на  його  думку,  могла  “попри  заспокоєння
голоду  землі,...  доцільна  кооперативна  організація  хліборобів”
[208].
 Подібний  погляд  на  роль  кооперації  було  зафіксовано  в
програмі  партії  українських  сопіалістів-радикалів  (УСРП).  Його
ідейно-теоретичну  основу  радикали,  як  і  інші  представники
правосоціалістичної  орієнтації,  черпали  у  творах  Ш.  Жіда,  Є.  Пуа-
сона,  М.  І.  Туган-Барановського  та  інших  теоретиків  “коопера¬
тивного  соціалізму”.  Туган-Барановський  характеризував
кооперацію  як  підприємство,  що  має  “некапіталістичну  мету,
добровільність  устрою”,  а  його  пайовики  здійснюють  “спільне
господарювання”  [209].  В  уявленні  його  послідовників  у  Західній
Україні  поява  кооперації  трактувалася  як  наслідок  пристосування
соціалістичного  ідеалу  до  умов  ринкової  дійсності,  в  ній
поєднувалися  елементи  соціалістичного  і  капіталістичного  устрою
[21°].
 Цілком  інше  ставлення  до  кооперації  мали  ідеологи  ліво¬
радикального  напряму  в  особі  комуністів  Західної  України  та  їх
союзники,  які  вважали  сільськогосподарську  кооперацію  краю
капіталістичною  організацією,  яка  “підпорядкована  загальним
законам  капіталістичного  розвитку”  і  тому  “мусить  пройти  той
самий,  що  й  капіталізм,  процес  кризи  й  загнивання”  [211].
 103

Розв’язання  соціальних  проблем  села  комуністи  пов’язували  у
перспективі  з  переходом  від  буржуазно-поміщицького  ладу  “до
вищих,  соціалістичних  форм  господарювання”,  зрозуміло,  за
зразком  силового  створення  колгоспів  в  СРСР  на  державно-
соціалістичній  основі  і  одержавленої  споживчої  кооперації.
 Сільськогосподарська  кооперація  в  Західній  Україні,  будучи
важливим  засобом  соціально-економічного  прогресу  села,  за
своєю  організаційною  структурою  не  виходила  за  межі  нижчих
тилів.  Вона  ґрунтувалась  на  тлі  товарно-ринкової  економіки,
вільної  від  бюрократичного  втручання  держави.  Відстоюючи
традиційні  принципи  добровільності,  незалежності  і  господар¬
ської  самостійності,  на  яких  будувалась  діяльність  кооперації,
головний  редактор  місячника  “Кооперативна  республіка”,  що
виходив  у  Львові,  радикал  К.  Коберський  висловив  негативне
ставлення  всього  її  керівництва  відносно  спроб  польської  санкції
одержавши  кооперацію.  З  цього  приводу  він  писав,  що  як  тільки
кооперація  потрапляє  у  залежність  від  держави,  вона  “або  гине,
або  розпливається  в  системі  етатизму”  [212],  як  це  в  ту  пору  мало
місце  в  країнах  з  тоталітарним  режимом  -  СРСР,  Німеччині  та
Італії.
 У  визначенні  пріоритету  в  діяльності  кооперації  її  верхівка
теоретично  визнавала  перевагу  загальнолюдських  інтересів  над
станово-корпорагивними.  “Кооператива,  -  писав  той  же  автор,
-  робить  одне  з  двох:  або  зменшує  видатки  членів  в  їх  трудових
господарствах,  або  збільшує  трудові  доходи  членів,  або  взагалі
дає  їм  працю.  Нетрудових  (капіталістичних,  спекулятивних)
інтересів  кооператива  не  боронить  ані  сама  їх  не  робить”  [213].
Однак  вирішити  ці  завдання  в  їх  повному  обсязі  кооперація
виявилася  неспроможною  в  суспільстві,  яке  роздиралося  соціаль¬
ними  і  національними  протиріччями.
 За  панування  ринкової  економіки,  бюрократично  необме¬
женого  підприємництва  та  вільної  конкуренції  кооперативні
товариства  відрізнялись  від  підприємств  приватнокапіталістич¬
них,  як  підприємства  колективні  від  приватних  індивідуальних  або
акціонерних  підприємств.  За  характером  господарської  діяльності
та  соціальною  природою  кооперативні  підприємства  в  краї  були
нічим  іншим,  як  асоціативними  ринково-капіталістичними
підприємствами,  що  добровільно  об’єднували  у  певній  сфері
виробництва  (а  частіше  обміну),  як  правило,  приватновласницькі
господарства  селян.  Вони  будувалися  на  визнанні  приватної
власності  як  кардинальної  підвалини  психології  хліборобів,  -
“середовища,  з  якого  український  кооперативний  рух  вийшов  і
для  якого  він  працює”  [214].
 104

Подібно  до  західноєвропейських  країн,  де  розвивався  промис¬
ловий  капіталізм,  а  засновниками  перших  кооперативів  були
здебільшого  наймані  робітники,  в  економічно  відсталій  Західній
Україні  кооперативний  рух  також  появився  в  міському  середовищі
серед  польських  ремісників.  Перший  польський  кооператив  виник
в  1860  р.  у  Львові  під  назвою  “Товариство  взаємної  допомоги
львівських  ремісників-міщан”.  Упродовж  60-х-початку  70-х  років
 XIX 	ст.  засновано  ще  кілька  десятків  нових  польських  коопе¬
ративів,  здебільшого  кредитних,  а  в  1874  р.  поляки  створили
“Союз  заробітних  і  господарських  товариств  у  Львові”,  котрий
об’єднав  50  кредитних  і  сім  торговельно-промислових  товариств,
що  налічували  17  175  членів.  За  прикладом  поляків  пішли  євреї.
У  70-80-х  роках  Галичина  була  покрита  значною  мережею  поль¬
ських  і  єврейських  кооперативів  [215].
 На  відміну  від  останніх  український  кооперативний  рух
орієнтувався  на  селянські  господарства,  які  й  становили  абсо¬
лютну  більшість  членів  західноукраїнської  кооперації.  Піонерами
її,  а  згодом  і  керівниками  всієї  української  кооперативної  орга¬
нізації  були  “не  ткачі-робітники  (як,  скажімо,  в  Англії.  -  І.  В  ),
а  дрібноміщанські  адвокати  і  сільські  священики”,  інші  представ¬
ники  інтелігенції,  які  “вийшли  із  села  та  цілою  психологією  зв’язані
із  селом”  [216].
 Виникнення  і  розвиток  західноукраїнської  сільськогоспо¬
дарської  кооперації  різних  торговельно-господарських  форм
спричинялися  потребами  капіталізації  фермерського  госпо¬
дарства,  що  повільно  ставало  на  ноги  в  краї,  і  великою  мірою
посилювалися  прагненням  сільської  бідноти  знайти  захист  у
кооперації  від  експлуатації,  злиднів  і  розорення.  Перевагами
кооперативного  кредитування  та  збуту,  звісно,  більше  користу¬
валися  великі  сільські  господарі,  які  мали  більше  можливостей
влаштовувати  товариства  та  використовувати  їх  для  організації
збуту  своєї  товарної  продукції,  кредитування  й  постачання  своїх
господарств  удосконаленими  знаряддями,  добривами,  насіннєвим
матеріалом.  Для  українських  сільських  підприємців  кооперація
була  не  тільки  інститутом  забезпечення  прибутковості  своїх
господарств,  а  й  знаряддям  боротьби  проти  сильних  інонаціо¬
нальних  конкурентів.
 Найдоступнішими  для  товаровиробників  виявились  кредитні
 і 	споживчо-збутові  кооперативи.  Перше  українське  кооперативне
товариство  під  назвою  “Народна  торгівля”  було  організоване
1883  р.  у  Львові  В.  Нагірним  з  метою  підтримки  українських
споживчих  крамниць,  минаючи  дорогих  посередників.  З  1907  р.
 105

“Народна  торгівля”  стає  організаційно  фаховим  центром  україн¬
ських  міських  споживчих  товариств,  що  постачали  село  промтова¬
рами  і  збували  його  товарну  продукцію.
 Після  заснування  1899  р.  у  Перемишлі  першої  української
господарсько-торговельної  спілки  виник  ряд  подібних  сільських
кооперативів,  які  в  1911  р.  об’єдналися  в  Крайовому  союзі  (з  1924  р.  -
Центросоюз).  Інші  торговельні  спілки  в  1910  р.  згуртувалися  в
Крайовому  союзі  закупівлі  та  збуту  худоби,  що  став  одним  з
головних  постачальників  дешевої  селянської  худоби,  головним
чином  свиней,  на  австрійські  ринки.
 Значного  розвитку  набула  кредитна  кооперація,  в  якій  селяни
шукали  порятунку  від  лихварського  визиску.  Саме  на  цьому  тлі
зросли  попит  на  організований  кредит  і  цивілізовані  процентні
ставки  на  нього,  що  стимулювало  збільшення  вкладів  населення
в  кредитні  кооперативи.  Перші  українські  кредитні  спілки
(райфайзенки)  з’явилися  1894  р.  у  Перемишлі  і  Стрию.  Старан¬
нями  зверхників  аграрно-банківського  капіталу  в  1898  р.  був
утворений  Крайовий  союз  кредитний  (Центробанк)  -  перше
українське  кооперативне  об’єднання  кредитних  спілок.
 З  різних  видів  виробничої  кооперації  швидше  від  інших
розвивалися  молочарські  спілки.  Першу  з  них  у  селі  Завадів,  що
біля  Стрия,  заснував  1904  р.  О.  Нижанківський.  В  1907  р.  коопе¬
ративними  провідниками  молочарські  спілки  були  об’єднані  в
Крайовий  господарсько-молочарський  союз  (Маслосоюз).
 Сильний  поштовх  для  організаційної  розбудови  коопера¬
тивного  руху  дав  закон  1903  р.  про  ревізійні  союзи  кооперативів,
за  яким  вводилися  обов’язковий  нагляд  і  контроль  за  діяльністю
первинних  кооперативних  товариств.  За  цим  законом  ревізійні
союзи  одержували  самоврядування.  У  1904  р.  українська  коопера¬
тивна  верхівка  утворила  Крайовий  союз  ревізійний  (КСР),  який
об’єднав  п’ять  спеціалізованих  господарських  центрів  (Крайовий
союз  кредитовий  у  Львові,  “Народна  торгівля”  як  союз  споживчих
спілок  у  Львові,  Крайовий  молочарський  союз  у  Стрию,  Крайовий
союз  господарсько-торговельних  спілок  у  Львові,  Крайовий  союз
для  збуту  худоби  у  Львові)  і  552  первинні  кооперативи  (з  них  338  -
кредитні,  47  -  споживчі,  40  -  молочарські,  37  -  для  закупівлі  і  збуту
худоби,  33  -  різні  і  57  -  змішані).  В  усіх  кооперативах  КСР  тоді
налічувалося  180  тис.  членів,  а  торговий  оборот  їх  становив  понад
200  млн  крон  [217].
 Набагато  слабшою  за  всіма  показниками  була  друга  україн¬
ська  (так  звана  “руська")  кооперація,  керівники  якої  дотри¬
мувалися  москвофільської  великодержавної  орієнтації  і  в  1909  р.
об’єднали  її  пайовиків  у  Руському  ревізійному  союзі  (РРС).
 106

Поряд  з  двома  союзами  українських  кооперативів  у  Галичині
діяли  польські  кооперативні  товариства  різних  типів.  Особливо
швидко  зростала  кількість  польських  кредитних  товариств,  які
за  прізвищем  одного  з  їхніх  керівників  пізніше  стали  називати
“касами  Стефчика”.  Якщо  1899  р.  у  Галичині  налічувалося  26  кас
Стефчика,  то  до  кінця  1913  р.  їх  число  збільшилося  до  1434.  Вони
об’єднували  понад  322  тис.  членів  і  мали  на  своїх  рахунках  3  млн
крон  паїв  [218].  Розвиткові  польського  кооперативного  руху  в  краї
сприяв  Патронат  рільничих  спілок,  створений  1899  р.  при  Виділі
крайовому  у  Львові.  Він  виконував  функції  ревізійного  союзу  для
спілок  ощадності  і  позичок  та  інших  рільничих  кооперативних
товариств,  заснованих  за  підтримкою  Патронату.  Проте  цей  союз,
що  перебував  під  польським  впливом,  “не  одержав  розуміння
серед  українського  населення,  яке  створювало  незалежні  коопе¬
ративи”  [219].
 На  чолі  структурних  утворень  кооперативної  організації  краю
стояли  певні  національно-політичні  сили,  які  виражали  не  тільки
економічні  або  корпоративні  інтереси  відповідних  соціальних
верств  і  груп  населення,  але  і  його  загальнонаціональні  та  по¬
літичні  прагнення  й  пріоритети.  Тому  організаційна  структура
кооперативного  руху  була  різноликою.  Із  самого  початку  ство¬
рення  кооперативи  діяли  в  Галичині  за  національним  і  корпо¬
ративним  ознаками,  і  такими  вони  залишались  аж  до  радянської
інкорпорації  Західної  України,  коли  їх  діяльність  була  припинена
тоталітарним  режимом.
 Кооперативний  рух  краю  під  час  воєн  1914-1920  рр.  зазнав
великих  втрат.  Численні  спілки  його  були  знищені  або  згорнули
свою  діяльність  й  потерпіли  не  тільки  і  не  стільки  внаслідок  воєн¬
них  дій,  скільки  від  девальвації  австрійської  крони,  а  пізніше  -
польської  марки.  Кредитна  кооперація  взагалі  тоді  втратила  всяку
основу  для  свого  існування.
 Повоєнна  відбудова  кооперації  ускладнювалася  як  гіпер¬
інфляцією  польської  марки,  що  тривала  до  середини  20-х  років
XX  ст.,  так  і  правовою  невизначеністю  кооперативного  руху.
Щойно  після  прийняття  польським  сеймом  закону  про  коопе¬
рацію  (29  жовтня  1920  р.)  відновлювалась  діяльність  ревізійних
союзів  та  вищих  ланок  кооперативної  структури,  а  з  відродженням
економіки  сільського  господарства  та  стабілізацією  валюти  після
грошової  реформи  1924  р.  зростало  і  об’єднання  селян  у  первин¬
них  кооперативах  різного  типу.  Тільки  впродовж  двох  років
(1924-1925)  кількість  кооперативів  усіх  типів  у  Західній  Україні
збільшилась  з  5336  до  6183,  у  тому  числі  кількість  молочарських,
 107

яєчних  і  рільничих  кооперативів  зросла  на  45,  кредитних  -  на  193,
споживчих  -  на  628  [220].
 Консолідацію  польських  ревізійних  і  фінансово-торговельних
центрів  кооперації  активно  підтримували  польські  уряди,  які
фінансово-економічними  важелями  всіляко  сприяли  розвиткові
суто  польських  і  змішаних  кооперативів.  Польські  кооперативні
товариства  Галичини  контролював  Патронат  сільськогоспо¬
дарських  кооперативів  у  Львові,  а  кооперативна  організація
Волинського  воєводства  перебувала  здебільшого  під  контролем
Ревізійного  союзу  сільськогосподарських  кооперативів  у  Варшаві.
Обидва  ревізійні  союзи  1929  р.  контролювали  на  території  чо¬
тирьох  воєводств  Західної  України  892  кредитних  (ощадно-
позикових),  204  молочарських  і  49  торговельно-землеробських
кооперативів,  які  об’єднували  разом  230  тис.  членів  (домогос-
подар)  [221].
 За  сприянням  урядових  кіл  через  фінансово-торговельні
центри  польської  кооперації  зміцнювався  зв’язок  її  з  банками  та
аграрно-експортними  синдикатами,  які  монополізували  експорт
свиней  і  беконів,  птиці  і  яєць,  продуктів  рільництва.  Більшою  або
меншою  мірою  це  спостерігається  у  діяльності  вищих  ланок  усіх
типів  кооперації,  зокрема  Малопольського  молочарського  союзу,
що  виконував  роль  торговельного  центру  польських  молочар¬
ських  кооперативів  Галичини,  і  6  повітів  Келецького  воєводства.
Його  фінансували  не  тільки  Державний  сільськогосподарський
банк  і  Центральна  каса  землеробських  спілок  Польщі,  а  й  банків¬
ська  група  Спонгольца,  Егестедта  і  Шредера  у  Берліні  [222].
 Кооперація  стимулювала  також  і  розвиток  товарного  птахів¬
ництва.  Це  зв’язано  не  тільки  зі  зростом  попиту  на  курячі  яйця  на
внутрішньому  ринку,  а  й  збільшенням  їх  питомої  ваги  в  експорті
сільськогосподарської  продукції.  Створений  1922  р.  Коопера¬
тивний  яєчний  союз  у  Львові  експортував  із  Східної  Галичини  в
1923  р.  39  вагонів  яєць,  в  1924  р.  -  14,  1925  р.  -  34,  1926  р.  -  66,
1927  р.  -  понад  55  вагонів.  Завдяки  розширенню  вивозу  яєць  за
кордон,  яким  займалися  не  тільки  кооперативні  товариства,  а  й
некооперативні  скупники,  зростали  закупівельні  ціни  на  яйця.
Ціна  одного  ящика  яєць  з  1440  штуками  піднялась  з  146  зл.  у  1925  р.
до  217  зл.  у  1927  р.  [227].  Посередництво  кооперації  в  цій  галузі
позитивно  відбивалось  на  стані  птахівництва.
 Значну  роль  у  розвитку  товарно-капіталістичних  відносин  на
селі  та  становленню  фермерства  відіграла  кредитна  кооперація
(ощадно-позикові  каси  та  кооперативні  банки).  Основний  капі¬
тал  їх  складався  з  паїв  членів  та  ощадних  вкладів  населення.
 108

Левову  частку  паїв  у  кредитних  кооперативах  мали  не  тільки
селяни,  а  й  різного  роду  бізнесмени  та  інтелігенція.  Так,  у  1927  р.
з  106  445  пайовиків,  що  об'єднувалися  в  652  польських  ощадно-
позичкових  касах  Західної  України,  на  частку  селянських  госпо¬
дарств  з  площею  до  2  га  припадало  40,3%,  2-5  га  -  27%,  5-20  га  -
20,9%),  понад  20  га  -  1,3%,  робітників  і  ремісників  -  2%,  власників
виробничих  і  торговельних  підприємств  -  2%,  службовців  -  3%,
інших  категорій  -  3,5%  [228].  Ці  дані  дають  підставу  вважати,  що
не  менше  чверті  пайовиків  польської  кредитної  кооперації  стано¬
вили  заможні  селяни  та  інші  підприємницькі  елементи.  Проте
заборгованість  більшості  малоземельних  господарств  лихварям
сильно  обмежувала  можливості  для  їхніх  заощаджень  в  ощадно-
позичкових  касах.
 В  умовах  великого  розповсюдження  лихварства  і  обмеженості
банківського  кредиту  для  селян  діяльність  кредитної  кооперації
мала  позитивне  значення.  За  свої  позички,  що  видавались  з
власних  фондів  або  банківських  кредитів,  ощадно-позичкові  каси
хоча  і  брали  порівняно  з  банками  вищі  процентні  ставки,  проте
вони  були  набагато  нижчі  лихварських.  У  1927  р.  процентна
норма  по  грошовому  кредиту  у  лихварів  коливалась  від  48  до  84%
річних  (Галичина)  і  60-120%  (Волинь  і  Західна  Білорусія)  [229],  а
по  позиках  ощадно-позикових  кас  вона  дорівнювала  12-24%  [230].
Користувались  кредитами  здебільшого  багатоземельні  селяни  або
дрібні  за  площею  землероби,  що  вели  інтенсивне  господарство.
У  Волинському  воєводстві,  наприклад,  з  17  752  господарств
(переважно  польських  колоністів),  що  одержали  до  1929  р.
включно  кредити  у  59  ощадно-позикових  касах,  господарі  з
володінням  понад  5  га  становили  46%  усіх  членів  [231].
 Пайовики  кредитної  кооперації  одержували  прибутки  з
різниці  у  процентах  сплачуваних  ощадно-позичковими  касами  по
вкладах  і  одержуваних  по  позиках.  Якщо  врахувати,  що  проценти
по  ощадних  вкладах  у  касах  Східної  Галичини  в  період  відносно
сприятливої  кон’юнктури  коливалися  від  8  до  19,  а  на  Волині  -
від  4  до  12  річних,  [232],  то  ця  різниця  була  досить  значною,  і  йшла
вона  на  зміцнення  економічної  сили  підприємницьких  елементів
села.
 Неподільне  панування  фермерів  і  торговців  було  у  польських
торговельно-землеробських  кооперативах.  В  кінці  20-х  років,
зокрема  на  Волині,  у  кооперативах  цього  типу  налічувалося  тільки
6%  селян  з  площею  до  2  га  на  господарство  і  17,9%  -  з  площею  від
 2 	до  5  га,  а  тим  часом  домохазяїни  з  володінням  5-20  га  землі
становили  50%,  20-50  га  -  22,4%о,  понад  50  га  -  3,7%  [233].
 109

Польські  торговельно-землеробські  кооперативи  Західної
України  об’єднувались  у  Краківському  землеробському  синдикаті,
Головному  управлінні  кооперативних  торгово-землеробських
товариств  і  Союзі  сільськогосподарських  синдикатів  “Сіль¬
ськогосподарська  кооперація”  у  Варшаві  та  у  Кооперації  по  збуту
худоби  і  м’ясних  продуктів  у  Львові  [234].  Вся  їхня  діяльність  по
закупках  і  збуту  товарної  продукції  сільського  господарства  була
тісно  зв’язана  з  поміщицькими  торгово-аграрними  синдикатами,
яких  постійно  підтримував  санаційний  уряд.  Водночас  низові
кооперативні  товариства  цього  типу  служили  також  допоміжним
апаратом  для  реалізації  промислової  продукції  на  селі  фірмами
хімічної  й  машинобудівної  промисловості.  Так,  1927  р.  загальний
оборот  торгово-землеробських  кооперативів  Східної  Галичини
дорівнював  11  879  тис.  злотих,  з  чого  частка  продажу  штучних
добрив  становила  36,8%  і  сільгоспмашин  та  знарядь  -  6,2%  [235].
Ця  кооперація  постачала  міндобрива  і  сільгоспмашини  та
знаряддя  господарствам  польських  поміщиків  і  фермерів,  які  до
економічної  кризи  доволі  активно  впроваджували  їх  у  своє
виробництво.
 Аналогічні  явища  спостерігаються  і  в  діяльності  як  польської,
так  і  української  кооперації  різних  типів.  Довоєнна  українська
кооперація  в  Галичині  була  майже  цілком  зруйнована,  і  після  війни
її  доводилось  будувати,  по  суті,  заново,  причому  на  хиткій  валют¬
ній  основі.  Неабияку  активність  у  її  розбудові  виявила  українська
кооперативна  верхівка,  яка  відновила  діяльність  Крайового  реві¬
зійного  союзу  (з  1928  р.  називався  Ревізійним  союзом  українських
кооперативів).  Створювалися  повітові  (окружні)  союзи  універ¬
сальних  кооперативів  (ПСК  або  ОСК),  які  постачали  сільські
кооперативи  товарами  і  заготовляли  від  останніх  сільськогос¬
подарські  продукти,  а  також  здійснювали  інструкторського-
освітні  функції.  З  певними  змінами  та  уточненнями  функцій
залишалися  попередні  центральні  спеціалізовані  об’єднання.
Новий  статут  РСУК  -  провідного  відгалуження  української  коо¬
перації  в  краї,  прийнятий  1928  р.,  чітко  визначив  трьохступеневу
структуру  кооперативної  організації.  Крайовим  організаційно-
ревізійним  і  фінансово-адміністративним  центром  її  сгав  РСУК.
Довголітнім  (1922-1939  рр.)  головою  ради  РСУК  та  її  президії  був
Ю.  Павликовський,  а  головним  директором  -  О.  Луцький  (1928—
 1939 	рр.).
 В  умовах  гіперінфляції  польської  марки  відбудова  української
кооперації  проходила  повільно.  В  1921-1924  рр.  число  коопера¬
тивів  усіх  типів,  підпорядкованих  КСР,  збільшилося  з  579  до  840,
 110

створено  22  ГТСК,  відновлено  діяльність  центральних  фахових
об’єднань  “Народної  торгівлі”,  Центросоюзу,  Маслосоюзу,
Центробанку  і  Крайового  союзу  закупу  та  збуту  худоби.  Останній
у  1927  р.  припинив  своє  функціонування,  не  витримавши  конку¬
ренції  з  боку  державної  монополії  -  Синдикату  польських  експор¬
терів  свиней  і  худоби.
 Поволі  відновлювала  свою  діяльність  і  кооперація,  очолювана
Руським  ревізійним  союзом.  В  1924  р.  йому  були  підпорядковані
68  кооперативів,  1925  р.  -  95,1926  р.  -  65  (після  викреслення  недію¬
чих  спілок),  1927  р.-96,  1928  р.  -  171,  1929  р.  -  181,  1930  р.-  183
[236].  Це  здебільшого  споживчі  спілки,  які  об’єднувалися  у  спеціа¬
лізованому  союзі  “Дністросян”.  Інший  союз  -  “Защита  земли”  -
був  центром  кредитних  кооперативів.
 Знаковим  рубежем  для  українського  кооперативного  ринку
стала  грошова  реформа  1924  р.,  яка  започаткувала  стабілізацію
польського  злотого,  а  відтак  і  зміцнення  фінансової  основи  усієї
кооперативної  організації  країни.  Позитивну  роль  у  цьому
процесі  (бодай  тимчасово)  відіграла  зміна  урядом  Пілсудського
курсу  національної  політики.  Політика  примусової  асиміляції
населення  анексованих  земель,  щоздійснювалась  попереднім
режимом  польських  націонал-демократів  і  завела  національні
відносини  в  глухий  кут,  була  замінена  політикою  так  званої
“українізації”  і  “державної  асиміляції”,  яку  піл  судчики  проголо¬
сили  після  їхнього  військового  перевороту  1926  р.,  розраховуючи
перетворити  українців  та  інші  нацменшини  в  законослухняних
громадян  польської  держави.  Новий  політичний  курс  санації  в
економічній  сфері,  схиляючи  до  співпраці  українську  національно-
демократичну  еліту,  відкрив  центральним  фаховим  об’єднанням
української  кооперації  (Центоробанку,  “Народній  торгівлі”,
Центросоюзу  і  Маслосоюзу)  обмежений  доступ  до  отримання
державних  кредитів  та  експорту  сільськогосподарської  продукції
на  зовнішні  ринки.  Активізували  свою  діяльність  Землеробсько-
іпотечний  банк,  страхове  товариство  “Дністер”,  парцеляційне
товариство  “Земля”,  хліборобське  товариство  “Сільський  госпо¬
дар”  та  інші  фінансово-економічні  товариства  й  банки,  які  тісно
співпрацювали  з  українською  кооперацією.
 Названі  чинники  пришвидшили  темпи  розвитку  української
кооперації.  Число  кооперативів  РСУК  збільшилося  з  1029  в
1925  р.  до  2393  в  1928  р.,  а  за  сім  повоєнних  років  їх  кількість
зросла  в  4  рази,  здебільшого  за  рахунок  сільських  споживчо-
заготівельних  товариств.  Питома  вага  останніх  збільшилася  з
16,1%  в  1912  р.  до  76,6%)  в  1928  р.,  молочарських  -  відповідно,
8,1  і  12,6%,  а  тим  часом  частка  кредитних  кооперативів  упала  з
 111

70,2 	до  6,4%  [237].  Різка  зміна  у  співвідношенні  кредитних  спілок
кооперації  на  користь  торговельних  спілок  пояснюється,  голов¬
ним  чином,  зменшенням  фінансово-економічної  спроможності
основної  маси  селян  після  війни  в  умовах  гіперінфляції  польської
марки  та  різного  роду  обмеженнями  щодо  української  кооперації
з  боку  попередніх  польських  урядів,  що  призвело  до  скорочення
чисельності  кооперативних  банків  та  кас  проти  довоєнного  рівня.
 Зміна  загальної  економічної  ситуації  у  другій  половині  20-х
років  на  краще  сприяла  тому,  що  набагато  зміцніла  фінансова
база  української  кооперації.  Загальна  сума  оборотних  фондів
кооперативів  РСУК  збільшилася  з  8,7  млн  в  1925  р.  до  33,6  млн
злотих  в  1928  р.,  або  на  386%  [238].
 Щодо  територіального  охоплення  діяльності  українських
кооперативів,  то  вплив  їх  виходив  далеко  за  межі  статутного
регіону  РСУК.  Окрім  2393  кооперативів  Східної  Галичини,
підконтрольних  РСУК,  останній  розповсюджував  свій  нефор¬
мальний  вплив  також  на  295  українських  кооперативів  Волин¬
ського  воєводства,  які  об’єднували  21,2  тис.  пайовиків.  Ще  24  тис.
фізичних  осіб  української  національності  Волині  були  пайовиками
у  підпорядкованих  польським  ревізійним  союзам  змішаних
кооперативах,  кількість  яких  зросла  з  88  у  1925  р.  до  321  у  1929  р.
[239].  А  всього,  за  даними  спілчанської  статистики,  РСУК  розпов¬
сюджував  у  кінці  1928  р.  свій  вплив  на  650  українських  коопе¬
ративів  в  українських  землях  під  Польщею,  котрі  юридично  хоча
й  не  були  його  членами,  але  користувалися  всебічною  опікою
цього  провідного  відгалуження  української  кооперації.  У  світлі
цих  цифр  РСУК  був  найбільшим  ревізійним  союзом  у  Польщі,
об’єднував  або  опікувався  понад  3  тис.  кооперативів,  що  стано¬
вили  23,3%  від  загальної  кількості  їх  в  усій  країні  [240].  Проте
базовою  територією  кооперативної  організації  РСУК  була  Східна
Галичина,  де  1928  р.  на  100  населених  пунктів  її  території
припадало  60  кооперативів,  у  тому  числі  74-у  Тернопільському
воєводстві,  70-у  Станіславському  і  44,4  -  у  Львівському.  Понад
90  кооперативів  на  100  населених  пунктів  було  у  таких  повітах,
як  Богородчанський,  Городенківський,  Печеніжинський,  Снятин-
ський,  Стрийський  і  Чортківський  [241].
 З  наведених  цифр  нема  сумніву  в  тому,  що  на  кінець  20-х  років
 XX 	ст.  набагато  зросла  ефективність  діяльності  української
кооперації,  помітно  посилився  ії  вплив  на  господарський  стан
рільників  і  тваринників.  Про  це  свідчить  і  те,  що,  у  порівнянні  з
інфляційною  порою  у  1925-1928  рр.,  кількість  пайовиків  у  коопе¬
ративах  РСУК  збільшилась  на  171%,  а  соціальний  склад  їх
представляли  вихідці  з  різних  верств  населення  (див.  табл.  22).
 112

Соціальний  склад  членів  (домовласників)  низових
кооперативів  РСУК  в  1928  р.*
 а
 я
 У  тому  ЧИСЛІ  І
 урядовці  та  інші  |
 $
 оо
 ггГ
 3,1
 31,5
 1  10,0  1
 74,5
 о
 оС
 тис
 5,6
 -
 2,8
 г--
 іо
 г-Г
 ІГі
 сі
 СЧ
 робітники  |
 *
 сч
 2,0
 9,0
 к
 сп*
 1  3,0  1
 тис
 3,6
 0,8
 ос
 О4
 оо
 гп"
 0,3
 го
 оС
 ремісники  |
 £
 2,2
 7,8
 1  3,0  1
 1  3,0  |
 тис.
 3,3
 о"
 0,7
 00^
 0,4
 чО
 селяни  І
 91,6
 93,6
 51,7
 о"
 оо
 18,3
 1  0^8  |
 тис.
 136,8
 35,4
 4,6
 г-^
 іо
 °ол
 1  224,3  |
 Загальна  кількість
членів
 *
 100
 100
 100
 о
 о
 100
 1  100  1
 тис.
 149,3
 37,8
 8,9
 1  0Ї5  1
 9,8
 00
 гі
 О
 сч
 Тини
 кооперативів
 Заготівельно-
 споживчі
 ■  ч
 ?  3
«  &
к  а
 *  о
 2  ч
 д  о
 и  2
 Міські
 споживчі
 |  Кредитні  1
 ІІІШІ
 |  Разом  |
 О
 <
 *
 113

Як  показують  дані  статистики,  абсолютна  більшість  коопера¬
тивів  діяла  у  сфері  обміну,  тоді  як  у  виробничих  кооперативах,
об’єднаних  в  графі  “інші”,  налічувалося  тільки  3,7%  пайовиків,  у
кредитних  -  21,6%,  сільські  і  міські  споживчо-збутові  спілки,  що
безпосередньо  діяли  у  сфері  обміну,  гуртували  майже  75%)  членів.
 Соціальну  основу  кооперативної  мережі  становило  селянство,
частка  якого  у  сільських  споживчих  товариствах  РСУК  дорів¬
нювала  91,6-93,6%),  та  80%о  у  кредитних  кооперативах.  Якщо
диференціювати  селян-пайовиків  усіх  типів  кооперації  за  роз¬
міром  їхнього  землеволодіння,  то  виявляється  така  картина:
частка  безземельних  становила  7,7%  пайовиків  господарств
площею  від  0,1  до  5  моргів  (0,1-2,8  га)  -  58,7%),  5-9  моргів  (2,8-
 5 	га)  -  21,1%,  9-18  моргів  (5-10  га)  -  10%о  і  понад  18  моргів
(10  га)  -  2,5%  [242].  За  даними  кооперативної  статистики,  майже
8%  безземельних  пролетарів  і  80%  сільськогосподарських
робітників  з  парцеламата  малоземельних  селян  шукали
соціального  захисту  в  кооперації.  Саме  в  їхньому  середовищі
укоренилась  ідеологія  селянського  демократизму  і  суспільного
уявлення  про  роль  кооперації  як  захисника  їх  інтересів.  Цю
соціальну  психологію  по-різному  використовували  політичні
сили.
 У  низових  кооперативах  (не  кажучи  вже  про  вищі  ланки
кооперативної  організації)  досить  численною  виявилася  елітарна
група  “урядовців”,  її  питома  вага  становила  9%)  в  усіх  типах
кооперації.  Це  були  службовці  самоврядувальних  та  державних
установ,  купці,  промисловці,  священики,  представники  так  званих
“вільних  професій”.  Чимало  їх  статистики  РСУК  включили  до
графи  працівників  кредитної  кооперації,  які  забезпечували  собі
пристойний  життєвий  рівень  за  рахунок  значної  різниці  між
процентами,  виплачуваними  касами  по  вкладах,  і  значно  вищими
процентними  ставками  від  дебіторів,  а  також  за  рахунок  посеред¬
ництва  в  розподілі  кредиторів  Державного  сільськогосподар¬
ського  банку.
 Світова  економічна  криза  набагато  підвищила  ступінь
лихварської  експлуатації  селян,  в  якій  не  останню  роль  відігравали
ділки  кредитної  кооперації.  Так,  за  повідомленням  кооператора
зі  Зборівського  повіту,  де  діяли  11  кредитних  кооперативів,  селяни
сплачували  їм  за  дрібні  позички  процентну  ставку  в  розмірі
Ю-12%»,  яка  разом  зі  стягненням  податку  на  утримання  адмініст¬
рації  і  певного  процента  на  так  звану  “різницю  курсу  злотого”
збільшувалася  до  50-60%  річних.  Крім  того,  при  одержанні
позички  чверть  її  суми  стягувалася  на  “примусову  ощадність”,
 114

з  чого  каса  також  брала  11%  різних  поборів  [243].  Подібна
ситуація  була  і  в  багатьох  інших  кооперативах.
 Лихварські  операції  забезпечували  високі  зиски  власникам
дрібних  капіталів,  які  під  час  кризи  виявили  неабияку  активність
в  організації  нових  ощадно-позичкових  кас  та  банків.  Число
кредитних  кооперативів,  підпорядкованих  Центробанку,  зросло
у  1928-1933  рр.  з  327  до  641  [244].
 З 	кожним  разом  розширювалася  організаційна  й  торговельна
діяльність  Маслосоюзу  і  підпорядкованих  йому  сільських  моло¬
чарень.  Якщо  в  1924  р.  під  контролем  РСУК  налічувалося  19  ни¬
зових  споживчо-молочарських  спілок,  то  в  1928  р.  -  54,  а  на  кінець
1933  р.  -  уже  120  [245].  Споживчо-молочарські  кооперативи  в
місцевостях  їхньої  діяльності  сприяли  розвитку  тваринництва.
 Організаційна  розбудова  української  кооперації,  звісно,  не
захистила  її  від  різкого  спаду  торговельних  оборотів,  які  в  період
кризи  зменшилися  удвічі  (з  82,3  млн  у  1929  р.  до  44,8  млн  злотих  у
 1933 	р.)  [246].
 І  все  ж  попри  перешкоди,  викликані  не  тільки  фінансово-
економічною  кризою,  а  й  бюрократичними  рогатками,  що  вистав¬
ляли  на  місцях  польські  власті  з  метою  так  званого  гарантування
“громадської  безпеки”  при  створенні  кооперативних  товариств,
українське  сільське  населення  продовжувало  тягнутися  до  захисту
в  кооперації  як  у  Галичині,  так  і  на  українських  північно-західних
землях.  На  Волині,  Холмщині,  Поліссі  і  Підляшші  кооперативні
товариства  з’являються  задовго  до  Першої  світової  війни,  а  під
час  існування  української  національно-демократичної  держав¬
ності  1918-1920  рр.  вони  разом  з  новоутвореними  спілками
об’єдналися  в  українських  кооперативних  союзах.  І  коли  ці  землі
за  Ризьким  мирним  договором  перейшли  до  Польщі,  то  вони
скористалися  відповідною  базою  для  подальшого  розвитку
кооперативної  організації.  За  14  повоєнних  років  у  Волинському,
Поліському  і  Люблінському  воєводствах  відновили  свою  діяль¬
ність  або  заново  були  створені  близько  800  українських  коопе¬
ративів,  котрі  перебували  на  обліку  РСУК  і  в  переважній  більшості
належали  до  нього  як  члени.  В  1933  р.  тут  діяло  394  кооперативи  -
члени  РСУК,  з  них  303  -  торговельні  різних  типів  і  28  -  кредитні,
що  об’єднували,  відповідно,  19,9  і  9,7  тис.  пайовиків  [247].
 До  свого  30-річчя  РСУК  став  найбільшим  у  Польщі  ревізійним
союзом  (динаміку  його  розвитку  показано  в  таблицях  додатків
№  13-15).  Під  його  опікою  більше  як  половина  українських  громад
країни  були  охоплені  кооперативним  рухом.  На  початку  1934  р.
на  450  тис.  членів  українських  кооперативів  припадало  близько
 115

400  тис.  власників  селянських  господарств,  або  40%  від  їх  загальної
кількості.  Усі  члени  української  кооперації  разом  зі  своїми  сім’ями
становили  більше  третини  українців,  що  проживали  в  Польщі
[248].
 На  хвилях  політичних  і  економічних  потрясінь  міжвоєнного
періоду  була  побудована  високоцентралізована  організація
українських  кооперативів  різних  типів,  об’єднаних  у  повітові
союзи,  які,  в  свою  чергу,  підпорядковувались,  відповідно,  Центро-
союзу,  “Народній  торгівлі”,  Маслосоюзу  і  Центробанку.  На
вершині  цієї  піраміди  перебував  РСУК.
 Вищі  ланки  української  кооперації,  насамперед  центрів
фахових  об’єднань,  що  діяли  під  орудою  РСУК,  очолювали  лідери
УНДО,  які  вважали  сільськогосподарську  кооперацію  консолі¬
дуючою  структурою  не  тільки  економічних,  а  й  політичних  сил
українства  в  його  змаганнях  за  національне  визволення  українців
та  їх  соборну  національно-демократичну  державність.  Таку  ж
позицію  щодо  ролі  сільськогосподарської  кооперації  поділяли  і
представники  інших  політичних  сил  українства.
 Українська  кооперація  висунула  зі  свого  середовища  функціо¬
нерів  УНДО,  УСРП,  Сельробу  та  інших  українських  політичних
партій  близько  30  тис.  громадських  діячів  -  членів  кооперативних
управ  і  наглядових  рад.  Близько  12  тис.  професійних  працівників
знайшли  у  кооперації  роботу  [249].  Фахівців  для  роботи  в  коопе¬
рації  готували  4-річна  кооперативна  гімназія  в  Кременці,  3  одно¬
річні  школи  (з  них  2  -  приватні),  а  з  1938  р.  розпочалося  навчання
у  державному  і  приватному  кооперативних  ліцеях  Львова  [250].
Спеціалістів  нижчої  і  середньої  ланок  кооперації  окружні  союзи
РСУК  готували  також  через  широку  мережу  спеціальних  курсів.
Протягом  1931-1938  рр.  у  27  містах  було  організовано  навчання
на  250  курсах,  де  підготовлено  7457  крамарів,  книгознавців,
ревізорів,  референтів  та  інших  кооперативних  фахівців  [251].
 Добре  розбудована  українська  кооперативна  організація,  яка
успішно  конкурувала  на  ринках  з  польським  капіталом,  полі¬
тичний  вплив  її  керівництва  на  національно-визвольний  рух
українців,  що  вкрай  загострився  в  роки  кризи,  -  усе  це  викликало
сильне  занепокоєння  польських  правлячих  кіл.  Щоб  паралізувати
розвиток  українського  кооперативного  руху,  Міністерство
фінансів  у  1934  р.  своїм  розпорядженням  відібрало  у  РСУК  право
ревізії  430  українських  кооперативів  Волині,  Полісся,  Холмщини
[252],  передавши  його  польським  ревізійним  центрам.
 Після  економічної  кризи  обидва  розгалуження  української
кооперативної  структури,  незважаючи  на  переслідування
 116

української  кооперації  на  українських  північно-західних  землях,
обмеження  її  у  сфері  державного  кредитування  та  експортних
пільг,  продовжували  кількісно  зростати.  Проте  в  регіональному
зрізі  їх  розвиток  досяг  далеко  не  однакового  рівня.  Тоді  як  на
Східну  Галичину  в  середині  30-х  років  припадало  87%  коопера¬
тивів  краю,  на  Волині  їх  налічувалося  лише  13%.
 Загальну  картину  всієї  сільськогосподарської  кооперативної
організації  Західної  України  показують  дані  таблиці  23.
 Таблиця  23
 Стан  кооперативів  Західної  України  (наприкінці  1936  р.)*
 Типи  кооперативів
 Об’єднані  у  ревізійних
союзах
 Необ’єднані
у  ревізійних  союзах
 кооперативів
 членів
 коопера¬
 тивів
 членів
 Землеробсько-
 споживчі
 2547
 301  808
 218
 12  984
 Торговельно-
 землеробські
 37
 3598
 Молочарські
 419
 264  424
 18
 2563
 Кредитні
 1459
 318  246
 57
 3579
 Інші
 45
 8721
 6
 258
 Разом
 4507
 896  797
 299
 19  384
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Statystyka  spoldzielni,  1936.  -  Warszawa,  1938.  -
S.  26,  31-34,  41,  43—44.
 Окрім  4806  сільськогосподарських  кооперативів  різних  типів,
в  яких  абсолютно  домінували  селяни,  значна  кількість  їх
господарств  об’єднувалась  також  у  загальній  кредитній,  житлово-
будівельній  кооперації,  у  кооперативних  товариствах  споживачів,
взаємної  допомоги  та  інших.  На  кінець  1936  р.  усі  ревізійні  союзи
об’єднували  в  Західній  Україні  5366  кооперативів  різних  типів  з
1  196  334  членами  (фізичними  і  юридичними  особами)  [253].  На
частку  Західної  України  припадало  44,5%  усіх  членів  сільсько¬
господарської  кооперації  Польської  Республіки.  Тут  кооперація
була  більш  розвинена,  ніж  у  інших  регіонах  Польщі.  Це  явище
пояснюється,  крім  названих  уже  причин,  також  значно  більшим,
ніж  у  Польщі,  розповсюдженням  у  західноукраїнському  селі
кабали  лихварів  та  торгових  посередників,  а  відтак  прагненням
селян  здешевити  кредит  і  товарообмін  між  містом  та  селянським
господарством.  Саме  тому  найбільшого  розвитку,  як  показують
дані  таблиці  23,  отримали  тут  такі  типи  сільськогосподарської
кооперації,  як  кредитна  і  землеробсько-споживча.
 Розвиток  сільськогосподарської  кооперації  в  Західній  Україні
прискорювався  також  і  прагненням  українського  аграрного
 117

капіталу  до  монопольного  панування  на  місцевому  ринку.  В
конкурентній  боротьбі  з  більш  сильними  в  економічному  відно¬
шенні  польськими  поміщиками  і  капіталістами  українські
підприємці  вважали  своїм  пріоритетом  активну  участь  в  орга¬
нізації  й  діяльності  українських  кооперативних  товариств,  які
зміцнювали  їх  конкурентну  спроможність  на  ринку.  При  цьому
їхні  інтереси  збігалися  з  прагненням  малоімущих  верств  селянства
та  інших  соціальних  груп  шукати  захист  в  кооперації  від  еконо¬
мічного  визиску,  сваволі  лихварів  та  різного  роду  торгових  посе¬
редників.  Спонтанно  сталося  так,  що  соціальна  психологія  одних
співпадала  з  економічними  інтересами  інших.
 Українська  кооперативна  організація,  як  відомо,  діяла  окремо
від  польської  і  єврейської  кооперації  та  її  центрів.  На  теренах
Західної  України  налічувалось  3272  українських  кооперативних
товариств,  що  мали  597  628  членів,  і  об’єднувались  вони  в  Реві¬
зійному  союзі  українських  кооперативів  та  Ревізійному  союзі  ру¬
ських  кооперативів.  Польські  ревізійні  союзи  контролювали  в
Західній  Україні  1934  товариства,  в  яких  налічувалось  561  766  чле¬
нів.  Що  стосується  єврейської  кооперації,  то  її  представляли  160  то¬
вариств  (у  тому  числі  150  кооперативних  банків  та  кас),  в  яких
об’єднувалось  всього  36  940  членів  [254].
 Українська  кооперація  хоч  і  відзначалась  меншою  концент¬
рацією  капіталів  у  порівнянні  з  польською  та  єврейською,  все  ж  її
фінансово-торговельна  діяльність  досягнула  досить  значних
масштабів.  Про  це  свідчать  зведені  дані  таблиці  24,  які  стосуються
сільськогосподарських  кооперативних  спілок  обох  українських
контрольно-ревізійних  союзів.
 Серед  різних  типів  кооперативів  найбільш  розповсюдженою
у  Східній  Галичині  була  заготівельно-споживча  кооперація  як  за
розмірами  торговельних  оборотів,  так  і  за  кількістю  у  ній  пайо¬
виків.  Частка  українських  кооперативних  товариств  цього  типу
становила  85%  їх  загальної  кількості  в  Польщі,  кредитних  -  14%),
молочарських  -  11%,  інших  -  16  [255].  Через  кооперацію  її
пайовики  налагодили  збут  продукції  своїх  господарств  і  поста¬
чання  їх  промисловими  товарами,  минаючи  посередництво
приватних  купців,  яких  на  українських  землях  під  Польщею
налічувалося  понад  116  тис.,  з  них  19  тис.  -  представники  україн¬
ської  національності  [256].  Водночас  кооперація  допомагала
фермерам  проводити  інтенсифікацію  виробництва.
 Саме  приватному  купецтву,  яке  займалося  не  тільки  торго¬
вельною  діяльністю,  а  й  лихварством,  протистояла  кооперація.
Розвиток  її  різних  типів  після  кризи,  коли  наступала  більш
 118

Таблиця  24
 Фінансово-торговельна  діяльність  українських  кооперативів
Східної  Галичини  з  поділом  на  їх  типи
 (станом  на  кінець  1936  р.,  тис.  зл.)*
 Кредитні
 Землероб¬
 сько-
 споживчі
 Молочар¬
 ські
 Інші
 Сума  балансу
 4088
 12772
 4077
 582
 Паї
 795
 1436
 1060
 152
 Резервні  та  інші
фонди
 153
 2229
 1130
 110
 Вклади
 і  заощадження
 1989
 Видано  позик
 1915
 Закуплено  товарів
 35465
 6650
 606
 Збуто  товарів
 38376
 8622
 763
 Борги
 347
 1906
 542
 168
 Чистий  прибуток
 82
 555
 22
 44
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Statystyka  spoldzielni,  1936.  -  S.  14.
 сприятлива  кон’юнктура,  відіграв  не  останню  роль  в  капіта¬
лістичній  еволюції  села.  Про  роль  кооперації  в  розвитку  еконо¬
міки  сільського  господарства  у  другій  половині  30-х  років  можна
судити  хоч  би  по  діяльності  кооперативних  товариств  Ревізійного
союзу  українських  кооперативів  (РСУК).  Число  товариств  цього
союзу  у  міжвоєнні  роки  зросло  у  6  разів  і  в  1938  р.  досягнуло  3455
одиниць  [257].  Кількість  членів  кооперації  РСУК  збільшилась  з
 541,5 	тис.  у  1935  р.  до  642,7  тис.  у  1937  p.,  а  торговельні  обороти  її
за  цей  час  зросли  відповідно  з  88  млн  до  159  млн  злотих  і  досягнули
докризового  рівня.  Відносно  ще  більше  зросли  прибутки  цієї
кооперації.  Досить  сказати,  що  її  річні  чисті  балансові  надбавки
в  1935-1937  pp.  дорівнювали,  відповідно,  669,0;  1001,9  і  1246,0  тис.
злотих  [258].
 Майже  половина  кооперативів  РСУК  належала  до  закупі-
вельно-збутових  товариств.  Наприкінці  1938  р.  РСУК  контро¬
лював  2360  таких  первинних  товариств,  що  об’єднували  понад
275  тис.  землеробів  [259].  Структура  закупівельно-збутової
кооперації  була  трьохступеневою.  Сільські  кооперативи  одного
господарського  округу  входили  до  окружного  торговельного
центру  (окружного  союзу  кооперативів),  що  об’єднувалися  в
 119

Центросоюзі  -  крайовому  закупівельно-збутовому  центрі,  що
знаходився  у  Львові.
 Закупівельно-збутові  товариства,  закуповуючи  та  реалізуючи
товарну  продукцію  селян,  виступали  в  ролі  гуртівника,  менш
дорогого  порівняно  з  приватними  купцями.  Проте  посередництво
кооперації  не  було  малообтяжливим  для  безпосереднього  вироб¬
ника.  В  середині  30-х  років,  як  показують  підрахунки  за  даними
Центросоюзу,  спілки  останнього  як  посередника  в  роздрібній
торгівлі  селянськими  продуктами  на  ринку  Львова  привлас¬
нювали  23%  вартості  яєць,  28%о  -  жита,  33%  -  молока,  57%  -
свинини,  70%)  -  волового  м’яса  [260].  Селянина  оббирали  не  тільки
як  виробника,  але  як  і  споживача  (сільськогосподарських  знарядь,
серпів,  кіс  тощо),  що  збувалися  за  високими  цінами  при  низьких
на  рослинну  і  тваринницьку  продукцію.  Широко  практикувався
продаж  промислових  товарів  у  кредит  під  відповідні  проценти,
які  набагато  піднімали  їх  ціну.
 Посередницька  діяльність  кооперації  спонукала  її  верхівку  до
розширення  торговельних  оборотів  як  на  внутрішньому,  так  і
зовнішньому  ринках.  Для  закупівлі  та  збуту  рослинної  і  тварин¬
ницької  продукції  Центросоюз  мав  55  зернових  магазинів  і
9  магазинів  для  експорту  яєць  [261].  Починаючи  з  1931  р.,  коли
була  укладена  угода  з  Львівською  торговельно-промисловою
палатою  про  подвоєння  квоти  заготівлі  яєць  в  краї,  Центросоюз
монополізував  їх  експорт  (частка  Галичини  в  експорті  яєць  з
Польщі  збільшилися  до  2/3  [262]).  Тільки  до  Німеччини  у  1938  р.
він  вивіз  майже  109  тис.  кг  яєць  [263]  і  свиней  на  загальну  суму
4675,8  тис.  злотих  [264].  Українські  кооперативні  товариства
експортували  також  масло  і  сири,  зерно  і  худобу,  птахів  і  прядиво,
садовину  і  гриби  до  Англії,  Чехословаччини,  Швейцарії  та  Італії.
 Монопольне  право  на  імпорт  і  реалізацію  так  званих  “коло¬
ніальних  товарів”  мала  “Народна  торгівля”,  крамниці  якої
щорічно  збували  3,5-4  вагони  кави,  1-1,5  вагони  перцю,  1  вагон
горіхів,  3  вагони  сушених  слив  та  інших  товарів  [265].  Одночасно
сільські  споживчі  товариства  Центросоюзу  і  міські  споживчі
кооперативи  “Народної  торгівлі”  служили  допоміжним  апаратом
для  промислових  монополій  з  реалізації  їх  продукції.  Свідченням
цього  є  те,  що  1/5  фабричних  виробів,  поставлених  у  1938  р.
Центросоюзом  окружним  торговим  центрам,  становила  продук¬
ція  українських  кооперативних  та  приватних  підприємств  [266],  а
решту  товарів  поставили  через  кооперацію  інонаціональні  про¬
мислові  фірми.
 120

Орієнтуючись  на  розвиток  капіталізму  в  аграрному  секторі,
кооперативна  верхівка  дбала  про  промислову  переробку  на  місці
сільськогосподарської  та  будівельної  сировини.  При  споживчих
кооперативах  Центросоюзу  в  1928  р.  діяли  20  маслоробень,  а  в
1938  р.  уже  27,  олійниць  -  відповідно,  13  і  27,  млинів  -  3  і  1,  чере¬
пичних  заводів  -  13  і  17,  цегельних  -  19  і  26,  каменоломень  -  2  і  4,
круподерень  -  0  і  2  [267].  Зрозуміло,  можливості  створювати
промислові  підприємства  з  переробки  сировини  використо¬
вувалися  далеко  не  повною  мірою  і  ними  більше  користувалися
заможні  верстви  села,  аніж  дрібні  землероби.
 Ініціатива  сільських  підприємців  помітно  активізувалася  в
молочарській  кооперації,  очолюваній  Маслосоюзом.  У  1926—
 1936 	рр.  кількість  підконтрольних  йому  кооперативів  збільшилася
з  106  до  148,  які  разом  з  приймальними  молокопунктами
становили  1693  виробничі  одиниці.  Постачали  молоко  на
переробку  підприємствам  молочних  кооперативів  170  тис.  їх
членів  (20%  українських  селянських  дворів  регіону).  їх  річний
оборот  зріс  з  10  млн  до  80  млн  злотих,  а  поставка  молока
кооперації  збільшилася,  відповідно,  з  10,9  млн  до  90,6  млн  літрів.
Маслосоюз  мав  високопродуктивний  сирзавод  в  Стрию,  чотири
сучасні  маслозаводи  в  інших  містах  і  24  механічні  районні
молочарні,  які  виробляли  масло,  сири  і  сметану  [268].  Фахівців
для  молочарства  готувала,  починаючи  з  1924  р.,  спеціальна  школа
Маслосоюзу  в  Стрию.
 Успішно  конкуруючи  з  польською  молочарською  коопе¬
рацією,  Маслосоюз  завоював  монопольне  становище  на  західно¬
українському  ринку.  Для  збуту  масла,  іншої  молочної  продукції,
меду,  яєць  та  інших  сільськогосподарських  товарів  Маслосоюз
мав  52  магазини  для  роздрібного  продажу  (в  т.ч.  24  у  Львові)  і
18  постійних  оптових  пунктів.  Значна  частина  продукції  його
підприємств  йшла  на  експорт.  Збував  він  і  машини  та  прибори
для  переробки  молока,  які  поставляли  йому  компанії  машино¬
будівної  промисловості,  а  також  власне  механічне  підприємство,
що  виробляло  нескладні  машини  та  прибори  для  молочарства
[269].
 У  післякризові  роки  жваво  розвивалася  українська  кредитна
кооперація,  яка  перебувала  під  опікою  Центробанку.  Свою  діяль¬
ність  Центробанк  здійснював  одночасно  як  фінансово-контроль-
ний  орган  і  як  інститут  для  мобілізації  вільних  капіталів  усієї
кооперативної  мережі,  місцевих  кредитних  товариств  -  районних
та  сільських  ощадно-позичкових  кас  (райфайзенок)  і  повітових
банків  (українбанків).  Під  контролем  РСУК  в  1938  р.  перебували
 121

113  українбанків,  543  райфайзенки  та  11  допоміжних  коопе¬
ративів.  Якщо  райфайзенки  були  первинними  кооперативними
кредитними  установами,  апарат  яких  служив  для  мобілізації
вільних  засобів  населення  ряду  сіл  певного  району,  то  українбанки
діяли  здебільшого  на  території  цілого  повіту  і  за  характером  своєї
діяльності  наближалися  до  звичайних  акціонерних  банків  [270].
 Характерно,  що  кількісний  зріст  українських  кооперативних
товариств  супроводжувався  і  розширенням  їх  фінансової  основи.
Після  проведення  валютної  реформи  в  Польщі  паї  і  резервні  фонди
кредитної  кооперації,  що  контролювалася  РСУКом,  у  1925  р.
становили  700  тис.  злотих,  ощадні  вклади  -  1,5  млн  злотих,  а  в
 1937 	р.  власні  фонди  її  зросли  уже  до  6300  тис.  злотих,  а  вклади
збільшились  до  10,5  млн  злотих  [271].  Однак  обмежене  субсиду¬
вання  української  кооперації  державними  банками  Польщі,
заборгованість  селянства,  що  особливо  зросла  під  впливом
економічної  кризи,  значною  мірою  гальмували  кредитну  діяль¬
ність  українських  кооперативів.  І  все  ж  попри  вказані  та  інші
перешкоди,  досить  помітно  збільшилося  кредитування  коопе¬
рацією  селян,  особливо  у  другій  половині  30-х  років  XX  ст.,  коли
дещо  поліпшилися  кон’юнктурні  умови  для  розвитку  сільського
господарства.  Якщо  в  1935  р.  кредитні  кооперативи  РСУК  видали
готівкових  позичок  на  суму  10  млн  злотих  [272],  то  в  1937  р.  -
уже  15  млн,  а  в  1938  p.-28  млн  злотих  [273].  Левову  частку  коопе¬
ративних  кредитів  одержали  фермери  та  різного  роду  сільські
підприємці,  яким  позички  відпускалися  під  заставу  нерухомого
майна.  У  той  же  час  незаможні  селяни  були  позбавлені  можливості
користуватися  менше  дорогими,  ніж  лихварські,  кооперативними
кредитами  через  відсутність  достатнього  гарантійного  забез¬
печення  для  одержання  кредиту  і  зверхність  у  керівництві  кре¬
дитної  кооперації  представників  заможних  прошарків,  які,  звісно,
захищали  свої  корпоративні  інтереси.  Тому  дрібні  сільські  гос¬
подарі  були  змушені  й  надалі  частіше  звертатися  за  дорогим
кредитом  до  лихварів.  Одна  з  причин  обмеженості  доступу  мало-
імущих  до  кооперативних  кредитів  пояснюється  тим,  що  вони
мали  потребу  в  позичках  насамперед  для  погашення  боргів  та  на
інші  невиробничі  цілі,  тоді  як  кооперативні  банки  видавали
кредити  здебільшого  саме  на  виробничі  потреби.
 В  тісному  поєднанні  з  українською  кооперацією,  спираючись
на  її  фінансову  допомогу,  діяло  крайове  хліборобське  товариство
“Сільський  Господар”,  засноване  в  1899  р.  священиками  Томою
(він  же  і  голова  товариства  до  1908  р.)  і  Юліаном  Дуткевичами  у
містечку  Олесько  Золочівського  повіту.  Діяльність  товариства
 122

невдовзі  розповсюдилась  на  територію  усієї  Східної  Галичини,  а
його  центр  у  1903  р.  переміщено  до  Львова.  У  1909  р.  Галицьке
намісництво  затвердило  статут  “Сільського  Господаря”  з  трьох-
ступеневою  структурою  його  організації  в  межах  Галичини:
центральне  керівництво,  філії  (відділення)  на  території  староств
та  повітових  судів  і  гуртки  (первинні  осередки)  в  селах.  У  1909—
 1917 	рр.  його  очолив  Є.  Олесницький.  Товариство  ставило  своїми
завданнями  захист  хліборобських  інтересів  українського  насе¬
лення  та  піднесення  сільськогосподарської  культури  шляхом
поширення  агрономічно-ветеринарної  освіти  і  передового  досвіду
господарювання.
 Діяльність  товариства  знайшла  повну  підтримку  з  боку  Виділу
крайового  Галичини,  української  кооперації  і  “Просвіти”.  Ос¬
танні  передали  товариству  усі  функції,  які  вони  виконували  в
галузі  сільського  господарства:  правовий  захист  інтересів  селян
перед  державною  і  крайовою  самоврядувальною  владою;  органі¬
зацію  курсів  і  лекцій,  що  поширювали  аграрні  знання;  заснування
зразкових  дослідних  полів,  садів  і  ферм;  поширення  в  селянському
секторі  сучасних  сільськогосподарських  машин  і  знарядь;  земле¬
впорядкування  сіл  і  т.  д.  Для  постачання  і  збуту  сільськогоспо¬
дарських  продуктів  товариство  заснувало  у  1911  р.  синдикат
“Сільського  Господаря”  і  Крайовий  союз  для  розведення  та
відгодівлі  худоби,  доходи  яких  давали  кошти  на  потреби  розвитку
товариства  [274].  Завдяки  субвенціям,  які  одержував  “Сільський
Господар”  від  крайових  самоврядувальних  органів  влади  і  влас¬
них  асигнувань,  розбудовувалась  його  організаційна  структура.
У  1913  р.  товариство  мало  у  своєму  складі  84  відділення  і  1335  гурт¬
ків  з  32  445  членами  [275].  У  них  об’єднувалися  не  тільки
підприємницькі  елементи  села,  зацікавлені  в  такій  корпоративній
організації,  яка  представляла  і  захищала  їхні  інтереси,  а  й  численні
ентузіасти  із  середовища  незаможного  селянства,  котрі  прагнули
через  послуги  товариства  домогтися  покращення  добробуту  селян
і  захисту  їх  інтересів.
 У  роки  Першої  світової  війни  апарат  “Сільського  Господаря”
виконував  функції  розподілу  між  сільськими  господарями,
господарства  яких  потерпши  від  бойових  дій,  державних  субсидій,
призначених  для  відбудови  сільського  господарства.  В  1917—
 1918 	рр.  субвенції  товариству  досягнули  максимального  розміру  -
1340  тис.  крон,  а  число  одержувачів  фінансової  допомоги  збіль¬
шилося  до  83  400  сільських  домогосподарів  [276].
 У  перші  повоєнні  роки  діяльність  “Сільського  Господаря”
занепала.  Кількість  філій  і  членів  у  гуртках  різко  скоротилась.
 123

І  тільки  після  проведення  в  1924  р.  грошової  реформи  за  допо¬
могою  української  кооперації  робота  товариства  активізувалась
на  усіх  рівнях  його  організації.  У  1929  р.  був  затверджений  новий
статут  товариства,  яким  визначено  його  головну  мету:  гуртувати
хліборобів  для  захисту  їх  станових  інтересів,  піднесення  еконо¬
міки,  добробуту  і  культури  селян,  розвитку  сільськогосподарської
освіти  і  науки.  Значно  розширювалась  сфера  господарської
діяльності  товариства.  Членами  його  могли  бути  не  тільки
хлібороби,  а  й  українські  кооперативи  [277].
 Після  прийняття  нового  статуту  “Сільський  Господар”  став
швидко  розбудовувати  свою  організаційну  структуру.  Якщо  в
1927  р.  товариство  мало  52  відділення  і  112  первинних  сільських
осередків  [278],  то  в  1938  р.  діяло  уже  60  відділень  і  2008  первинних
осередків,  які  охоплювали  53,8%  громад  Східної  Галичини  (на
Волині  влада  перешкоджала  поширенню  діяльності  “Сільського
Господаря”,  філії  якого  тимчасово  діяли  лише  у  Луцьку  і  Кре¬
менці).  У  гуртках  товариства  налічувалося  155,6  тис.  інди¬
відуальних  членів,  що  представляли  17,6%  господарств  краю.
 У  структурі  товариства  діяли  фахові  секції:  агротехнічна,
садівничо-городнича,  зоотехнічна,  відгодівлі  свиней,  овець,  птиці,
пасічна,  рибальська,  сільських  господинь  та  інші.  Основним
завданням  їх  було  фахове  освітнє  і  практичне  навчання  селян.
Однак  малочисленні  сільськогосподарські  школи  не  справлялися
з  виконанням  цього  завдання.  Тому  з  ініціативи  директора
товариства  С.  Храпливого  у  1932  р.  вони  були  замінені  курсовою
системою  хліборобського  вишколу  молоді  з  трьохрічним  строком
навчання.  У  1938  р.  ним  були  охоплені  у  1180  гуртках,  що  діяли  в
550  селах.  13  080  юнаків  і  4840  дівчат,  які  вивчали  теорію  і  прак¬
тику  господарювання  на  селі  під  керівництвом  інструкторів,
підготовлених  на  спеціальних  курсах.  Секція  сільських  господинь
у  сотнях  сіл  краю  1936-1939  рр.  вела  курси  домашнього  госпо¬
дарства,  кравецтва,  птахівництва  тощо  [280].  Широко  розгор¬
нулася  також  видавнича  діяльність  товариства.
 "Сільський  Господар”  тісно  співпрацював  з  українською
кооперативною  організацією.  Його  членами  1938  р.  були  2254
кооперативи  РСУК  [281].  Відносини  “Сільського  Господаря”  з
РСУКом  та  підконтрольними  його  структурами  були  чітко
визначені  в  їхній  угоді,  укладеній  1  грудня  1930  р.,  за  якою  всю
агроветеринарну  працю  в  краї  доручено  вести  тільки  товариству
“Сільський  Господар”,  його  філіям  та  гурткам.  У  свою  чергу,  коо¬
перація  забезпечувала  фінансування  діяльності  товариства,  щедро
оплачувала  працю  його  керівників,  а  також  майже  100  агрономів
та  ветеринарних  лікарів,  що  працювали  у  повітах  краю  [282].
 124

Чимало  українських  громадсько-політичних  діячів,  здебіль¬
шого  провідників  УНДО,  одночасно  працювали  в  установах
РСУК  і  “Сільського  Господаря”,  очолювали  відповідні  фінансово-
господарські  структури.  Голова  товариства  “Сільський  Госпо¬
дар”  Тит  Войнаровський-Столобут  водночас  був  адміністратором
митрополичих  маєтків,  головою  Земельного  іпотечного  банку.
Заступниками  голови  товариства  працювали  Юліан  Павликов-
ський  (голова  управи  РСУК  і  директор  “Народної  торгівлі"),
Остап  Луцький  (генеральний  директор  РСУК).  Генеральним
директором  “Сільського  Господаря”  з  1925  р.  працював  Євген
Храпливий,  а  головою  товариства  -  Мирон  Луцький;  членами
його  ради  в  різний  час  були  директори  Маслосоюзу  Андрій  Палій
та  Андрій  Мудрик,  директор  кооперативного  банку  “Дністер”
Юліан  Мудрак  та  інші.  Всього  членами  ради  “Сільського  Госпо¬
даря”  працювало  23  особи,  які  тісно  були  пов’язані  з  діяльністю  у
кооперації.  Більшість  з  них  у  різні  строки  обиралися  також  і
депутатами  польського  парламенту  [283].
 “Сільський  Господар”  представляли  численні  делегати  в
самоврядувальних  установах  воєводств  і  повітів,  працювали  у
податкових  комісіях  фінансових  палат.  У  Львівський  хлібороб¬
ській  палаті,  наприклад,  було  представлено  15  членів  товариства,
а  його  голови  М.  Луцький  і  Т.  Войнаровський-Столобут  в  різні
роки  працювали  заступниками  голови  палати  [284].  Радники
“Сільського  Господаря”  створили  у  палаті  окремий  “Український
клуб”,  який  співпрацював  з  польською  адміністрацією.  Харак¬
теризуючи  цю  співпрацю.  О.  Луцький  у  виступі  на  засіданні
палати  31  січня  1938  р.  зазначив:  “В  управлінні  та  комісіях  і  в
пана  голови  палати  ми  зустрічаємо  діловий  підхід  до  справи  і
лояльну  позицію  за  нашу  лояльність.  Між  нами  створилась  атмос¬
фера  доброго  співробітництва,  якщо  б  так  ми  всюди  працювали  ,
то  й  дійсність  була  ліпшою  від  тієї,  якою  вона  є  зараз”  [285].  Ось
таким  чином  і  таким  розкладом  своїх  сил  товариство  українських
хліборобів  забезпечувало  пріоритети  фермерсько-підприємниць-
кого  спрямування  в  його  суспільній  і  господарській  діяльності.
 В  інтересах  українського  селянства  “Сільський  Господар”
домігся  від  уряду  права  на  участь  у  практичному  здійсненні
реформування  поземельних  відносин.  Лише  в  1938  р.  товариство
організувало  у  чотирьох  повітах  краю  комасацію  (землевпоряд¬
кування)  селянських  господарств  [286],  які  терпіли  від  через¬
смужжя  і  вузькосмужжя.  Задля  придбання  українськими  селянами
прирізок  землі  при  проведенні  сусідської  парцеляції  поміщицьких
землеволодінь,  які  перебільшували  встановлену  польським
 125

законодавством  норму,  “Сільський  Господар”  співпрацював  з
Земельним  іпотечним  банком,  котрий  видавав  під  помірні
проценти  субсидії  селянам  на  купівлю  ділянок.  Цей  банк  у  1936  р.
мав  5  млн  злотих  основного  капіталу,  з  чого  50%  акцій  належало
митрополиту  Андрею  Шептицькому  [287].
 У  30-х  роках  ‘'Сільський  Господар”  з  товариства  агроветери-
нарної  пропаганди  і  освіти  перетворився  на  велике  підприємство,
став  учасником  ряду  монополістичних  об’єднань  і  акціонерних
компаній.  Разом  з  польськими  організаціями,  які  представляли
поміщиків,  колоністів  і  адміністрацію,  “Сільський  Господар”  1935  р.
став  співзасновником  акціонерної  компанії  цукрового  заводу
“Поділля”.  До  складу  її  управління  й  наглядової  ради  увійшли
три  представники  товариства.  Цей  завод  було  побудовано  в
с.  Березовиця  Велика  на  Тернопільщині.  В  лютому  1938  р.  він
розпочав  переробку  цукрових  буряків.  Частка  “Сільського
Господаря”  в  акціонерній  спілці  “Поділля”  становила  близько  1  млн
злотих.  Держателями  акцій  цієї  спілки  були  також  Малопольське
хліборобське  товариство,  Союз  землевласників  і  Львівська
землеробська  палата  [288].
 Польсько-українська  акціонерна  спілка  “Поділля”  була
створена  відповідно  до  “Українських  постулатів  нормалізації”  -
політичної  угоди,  укладеної  26  листопада  1935  р.  між  польським
урядом  і  речниками  конформістських  національно-демокра¬
тичних  сил  українства  Західної  України.  Взамін  за  підтримку
Українським  національно-демократичним  об’єднанням,  Україн¬
ською  народною  обновою,  Волинським  українським  об’єднанням,
які  представляли  угодовські  сили  правих  політичних  партій  краю,
санаційного  режиму  Польщі,  її  уряд  погодився  виділити  25%
земельної  площі  з  парцеляційного  фонду  для  українського
селянства  і  призупинити,  звісно,  тимчасово  польську  аграрну
колонізацію  у  Східній  Галичині  [289].
 Йдучи  на  поступки  українському  селянству,  польський  уряд
у  довоєнні  роки  збільшив  квоти  поставок  членами  “Сільського
Господаря”  цукрових  буряків  і  тютюну.  На  1936  р.  селянська
(фермерська)  площа  під  цукровими  буряками  у  Східній  Галичині
була  розширена  на  5%  за  рахунок  скорочення  цукрових  плантацій
поміщицьких  фільварків.  23%  контингенту  буряків  для  заводу
“Поділля”  вирощували  члени  “Сільського  Господаря”  у  Терно¬
пільському,  Копичинському,  Скалатському,  Збаразькому,  Зборів-
ському  і  Бережанському  повітах  [290].  Крім  того,  чимало  госпо¬
дарств  українських  фермерів  об’єднувалися  у  загальнопольському
союзі  плантаторів  цукрових  буряків  у  Ходорові,  Городенці  і
 126

Пшеворську.  Всього  налічувалося  2200  господарств  -  членів
“Сільського  Господаря”,  які  культивували  цукрові  буряки  для
переробки  на  чотирьох  названих  заводах  [291].
 Значно  зросла  роль  “Сільського  Господаря”  і  в  монополізації
збуту  продуктів  сільського  господарства.  За  його  участю  в  1935  р.
у  Львові  був  створений  новий  торговельний  синдикат  -  “Союз
виробників  для  збуту  худоби”,  який  займався  експортом  молодої
опасової  худоби  та  продажем  скоту  на  місцевому  ринку.  “Сіль¬
ському  Господарю”  у  цьому  союзі  припадав  один  пай,  а
Центросо-юзу  -  два  [292].  Разом  з  українською  кооперацією
“Сільський  Господар”  був  членом  загальнопольських  союзів  з
експорту  беконів,  свиней,  птиці,  яєць,  продуктів  рільництва  [293],
виконуючи  у  них  роль  залежного  партнера.  Підприємці  “Сіль¬
ського  Господаря”  і  кооперативних  центрів,  що  були  контраген¬
тами  різних  монополістичних  об’єднань,  мали  вигоду  як  з
державних  експортних  субвенцій,  так  і  наживалися  на  закупівлі  у
селян  сільськогосподарських  продуктів  за  монопольно  низькими
цінами.
 Аналіз  господарської  діяльності  сільськогосподарської  коо¬
перації  свідчить,  що  різні  типи  її  створювалися  з  метою  само¬
допомоги  селянам  для  захисту  їх  від  гніту  лихварства  та
подолання  економічних  труднощів.  Кооперативні  спілки  сприяли
об’єднанню  матеріальних  і  фінансових  ресурсів  членів  спілкового
руху  в  процесі  виробництва  й  обміну,  витіснення  засилля  лихварів
і  зниження  процентних  ставок  за  кредит,  згуртування  сільських
трудівників  у  свідомі  соціальні  й  національні  спільноти.
 В  економічних  умовах  Західної  України,  де  велику  питому
вагу  мало  поміщицьке  землеволодіння  (здебільшого  польських
магнатів)  та  інші  залишки  напівфеодальних  виробничих  відносин,
зростання  матеріально-фінансової  бази  різних  типів  коопера¬
тивного  руху  відіграло  першорядну  роль  в  розвитку  капіталістич¬
ного  підприємництва  в  українському  селянстві,  у  захисті  його
інтересів  у  конкурентному  протистоянні  з  монополіями  на  ринку.
Постачаючи  за  помірними  цінами  господарствам  селян  удоско¬
налені  сільськогосподарські  знаряддя,  добрива  та  інші  товари
господарського  вжитку  і  збуваючи  без  посередників  їхню  товарну
продукцію  на  регіональному  і  зовнішньому  ринках,  кооперація
передусім  забезпечувала  таким  чином  інтенсифікацію  вироб¬
ництва  фермерів.  З  цією  метою  останні  з  успіхом  використовували
також  вигідне  кредитування  їхньої  виробничої  діяльності,
оскільки  кооперативні  банки  і  ощадно-позикові  каси  відпускали
позики  під  виробничі,  а  не  споживчі  цілі.
 127

Отож  впродовж  більш  як  півстолітньої  діяльності  українська
 кооперація  створила  значний  виробничий  та  фаховий  потенціал,
 який  був  бездумно  знищений  тоталітарним  режимом  після
радянської  інкорпорації  краю.
 ПРИМІТКИ
 1.Piec 	lat  па  fronde  gospodarczym,  1926—1931.  -  Warszawa,  1931.-T.  2-S.  587.
 2. 	Wasilewski  Leon.  Istotna  liczba  ukraincöw  w  Polsce  //  Sprawy  nara-
dowosciowe.  -  1927.  -  JV°  1.  -  S.  232.
 3. 	IV  Український  статистичний  річник,  1936-1937.  -  Варшава,  Львів,  1938.  -
С.  14-15.
 4. 	Географія  українських  і  сумежних  земель.  -  Львів.  1938  -  Т  1.  -  С.  307,  325.
 5. 	Торжество  історичної  справедливості.  -  Львів:  Вид-во  Львівського  універ¬
ситету,  1968.  -  С.  411.
 6. 	Кубійович  В.  Етнічні  групи  Південно-Західної  України  (Галичини)  на
1.  1.  1939  //Національна  статистика  Галичини.  -  Вісбаден,  1983.-С.  109-113.
 7. 	Обчислено  на  основі  джерел:  Rocznik  slatystyczny  RP,  1927.  -  S.  8,  11-12;
Maly  rocznik  statystyczny,  1939.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  11.
 8.Васюта 	І.  Політична  історія  Західної  України  (1918-1939).  -  Львів,  2006.  -
С.  100-107,  160-164,  235-237.
 9. 	Географія  українських  і  суміжних  земель.  -  Т.  1.  -  С.  308.
 10. 	Там  само  -  С.  277.
 11. 	Державний  архів  Львівської  області  (далі-ДАЛО),  ф.  1,  оп.  51,  спр.  1489,
арк.  11.
 12. 	Wiadomoéci  statystyczne.  -  Rocznik  IX.  -  Zeszyt  6.  -  Warszawa,  1931.  -  S.  163.
 13. 	Nafta.  -  1930.  -№  Ю.-S.  273.
 14. 	Державний  архів  Івано-Франківської  області  (далі  -  ДАІФО),  ф.  2,  оп.  6,
спр.  265,  арк.  8.
 15. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  51,  спр.  1202,  арк.  56.
 16. 	Там  само,  оп.  52,  спр.  2835а,  арк.  4.
 17. 	Там  само,  оп.  51,  спр.  1202,  арк.  48.
 18. 	Там  само,  оп.  52,  спр.  283а,  арк.  4.
 19. 	Bilans  gospodarczy  dziesiçciçlecia  Polski  odrodzonej.  -  Poznan,  1929.  -  T.  1.
-S.  370.
 20. 	Kopalnictwo  naftowe  w  Polsce,  1937.  -  Warszawa,  Baryslaw,  Lwôw,  1938.  -
S.  321.
 21. 	Rocznik  polskiego  przemyslu  і  handlu.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  1077.
 22. 	Rosznik  statystyki  RP,  1924.  -  Warszawa,  1925.  -  S.  57;  Kopalnictwo  naftowe
w  Polsce,  1937.-S.  299.
 23. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  758,  арк.  65-66.
 24. 	Statystyka  naftowa  Polski.  -  №  3.  -  Warszawa,  Boryslaw,  Lwôw,  1930.  -
S.  100;  Kopalnictwo  naftowe  w  Polse,  1937.  -  S.  322.
 25. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  720,  арк.  27.
 26. 	Там  само,  спр.  758,  арк.  67.
 27. 	Енциклопедія  українознавства.  -  Львів.  1994.  -  Т.  3.  -  С.  925;  Rocznik
statystyki  RP,  1924.  -  S.  59;  1930.  -  S.  88;  Bilans  gospodarczy  dziesçciolecia
Polski  odrodzonej.  -  T.  1.  -  S.  421.
 28. 	Сельський  В.  О.  Мінеральні  багатства  західних  областей  України  //
Вісті  АН  УРСР  -  1940.  -  №  6.  -  С.  54.
 128

29. 	Rocznik  statystyki  RP.  1929.  -  S.  86;  1930.  -  S.  86.
 30. 	Kopalnictwo  naftowe  w  Polsce,  1937.  -  S.  306.
 31. 	ДАІФО,  ф.  262,  on.  1,  cnp.  631,  арк.  50.
 32. 	Там  само,  арк.  27.
 33. 	ДАЛО,  ф.  625,  on.  1,  спр.  267,  арк.  1.
 34. 	Див.  додаток  №  6.
 35. 	X  о  н  і  г  с  м  а  н  Я.  С.  Проникнення  іноземного  капіталу  в  нафтову  промис¬
ловість  Західної  України.  -  Львів,  1958.  -  С.  54.
 36. 	ДАЛО,  ф.,  1,  оп.  18,  спр.  1129,  арк.  14.
 37. 	Stan  wytworczosci  przemyslowej  і  gomiczej  Galicyi  w  roku  1910.  -  S.  63-65.
 38. 	Rocznik  statystyki  RP;  1925/26.  -  Warszawa,  1927  -  S.  179.
 39. 	Rocznik  statystyki  RP,  1927.  -  S.  189  -  190.
 40. 	Maly  rocznik  statystyczny.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  127.
 41. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  691,  арк.  53.
 42. 	Statystyka  przemyslowa.  Produkcja  і  zatrudnienie  w  zakladach  I-VII  kategorij,
 1933. 	-  Warszawa,  1935  -  S.  44-50.
 43. 	Ibidem.  -  1937.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  XVIII-XXII,  66-69.
 44. 	Rocznik  ziem  wshodnich,  1939.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  10.
 45. 	Bilans  gospodarczy  dziesi^iolecia  Polski  odrodzonej.  -  T.  1.  -  S.  528.
 46. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  708,  арк.  4-5,  21.
 47. 	Bilans  gospodarczy  dziesi?iolecia  Polski  odrodzonej.  -  T.  1.  -  S  528;  Maly
rocznik  statystyczny.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  106.
 48. 	Wiadomosci  statystyczne.  -  Rok  XVI.  -Zeszyt  12.  -  Warszawa  ,  1938.  -  S.  225.
 49. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  708,  арк.  4.
 50. 	Rocznik  ziem  wschodnich,  1939.  -  S.  104.
 51. 	Б  p  и  л  ь  М.  Освобождённая  Западная  Украина.  -  М.,  1940.  -  С.  5.
 52. 	Sprawozdanie  z  dziatalnosci  Lwowskiej  Izby  Rolniczej.  Rok  budzetowy
1936/37.  -  Lwow,  1938.  -  S.  22,  1937.  -  S.  36.
 53. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  спр.  758,  арк.  61.
 54. 	Там  само.
 55. 	ДАІФО,  ф.  41,  on.  1,  спр.  97.  арк.  163.
 56. 	Там  само.
 57. 	Опрацьовано  за  джерелом:  Rocznik  statystyki  RP,  1928.  -  S.  308;  1930.  -
S.  268-269.
 58. 	ДАІФО,  ф.  525,  on.  1,  cnp.  6,  арк.  16.
 59. 	Rocznik  ziem  wschodnich,  1939.  -  S.  164.
 60. 	Кравець  М.  M.  Селянство  Східної  Галичини  і  Північної  Буковини
в  другій  половині  XIX  ст.  -  Львів:  Вид-во  Львівського  ун-ту,  1964;
Свежинський  П.  В.  Аграрні  відносини  на  Західній  Україні  в  кінці  XIX  -
на  початку  XX  ст.  -  Львів:  Вид-во  Львівського  ун-ту,  1966;  Ілько  В.
Закарпатське  село  на  початку  XX  ст.  (1900-1919  pp.)  -  Львів:  Вид-во
Львівського  ун-ту,  1973;  Бачинський  В.  М.  Сільське  господарство
Буковини  (друга  половина  ХІХ-початок  XX  ст.).  -  Чернівці,  2000.
 61. 	Rocznik  Polski.  Tablice  statystyczne.  Wydanie  drugie  opracowal  Ignacy
Weinfeld.  -  Warszawa,  1922.  -  Tablica  25.
 62. 	Павликовський  Ю.  Огляд  першої  польської  статистики  населення
Галичини  //  Інформаційний  календар  на  1925  р.  -  Львів,  1925.  -  С.  46.
 63. 	М  а  к  ар  ч  у  к  С.  А.  Назв,  робота  -  С.  125.
 64. 	Rocznik  Polski.  Tablice  statystyczne.  Wydanie  druge...  -  S.  107.
 129

65. 	Я  итв  ин  М.  P.,  Н  а  ум  єн  к  о  К.  Є.  Історія  ЗУНР.  -  Львів,  1995.  -  С.  134.
 66. 	О  r  ш  і  с  k  і  W.  Zycie  gospodarcze  kresöw  wschodnich  RP.  -  Krakow,  1929.  -
S.  77-78.
 67. 	Weinfeld  I.  Tablice  statystyczne  Polski.  Wyd.  pi^te  za  lata  1925  і  1926.  -
Warszawa,  1927.-S.  37.
 68. 	Ibidem.
 69. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  6,  спр.  563,  арк.  32-33.
 70. 	Там  само,  ф.  2,  оп.  2,  спр.  483,  арк.  8.
 71. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  1,  спр.  140,  арк.  1428.
 72-73.  Rocznik  statystyki  RP,  1927.  -  S.  109-111.
 74. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  72,  арк.  42.
 75. 	Statystyka  rolna,  1924.  -  S.  14-16;  Rocznik  statystyki.  1929.  -  S.  40-41.
 76. 	О  r  m  і  с  k  і  W.  Zycie  gospodarcze  kresöw  wschodnich  RP.  -  S.  84.
 77. 	Statystyka  rolna,  1924.  -  S.  15-16,  Rocznik  statystyki,  1929.  -  S.  40-41.
 78. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  Czesc  1-І  1.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  13.
 79. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  2220,  арк.  17.
 80. 	Там  само,  оп.  4,  спр.  150,  арк.  4.
 81. 	Statystyka  rolnicza,  1930-1931.  -  S.  20-23;  О  r  m  і  с  k  і  W.  Zycie  gospodarcze
kresöw  wschodnich.  -  S.  118-119.
 82. 	Kwartalnik  statystyczny.  -  Warszawa,  1927.  -  T.  IV.  -  S.  688.
 83. 	Statystyka  rolna,  1924.  -  S.  15-16.
 84. 	Rocznik  statystyki,  1929  -  S.  40-41.
 85. 	Ibidem.  -  S.  42.
 86. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.9,  спр.  72,  арк.  42.
 87. 	Rocznik  statystyki,  1929  -  S.  43.
 88. 	Wiadomosci  statystyczne.  Produkcja  przemyslowa  w  1929.  -  Warszawa,  1931.  -
S.  47.
 89. 	Rocznik  statystyki,  1929  -  S.  44.
 90. 	Ibidem.  -  S.41.
 91-92.  Ibidem.  -  S.  42.
 93. 	О  r  m  і  с  k  і  W.  Zycie  gospodarcze  kresow  wschodnich  RP.  -  S.  106.
 94. 	ДАІФО,  ф.  58,  on.  1,  спр.  96,  арк.  53.
 95. 	Там  само,  арк.  54.
 96. 	Там  само,  ф.  415,  on.  1,  спр.  4,  арк.  2.
 97. 	О  r  m  і  с  k  і  W.  Zycie  dospodarcze  kresöw  wschodnich.  -  S.  90-91.
 98. 	Ibidem.-S.  91-92.
 99. 	Ibidem.-S.  95.
 100. 	Ibidem.  -  S.  96.
 101. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  230,  арк.  4-6.
 102. 	Там  само,  спр.  55,  арк.  73.
 103. 	Там  само,  спр.  9,  арк.  8.
 104. 	Там  само,  ф.  415,  on.  1,  спр.  4,  арк.  1.
 105. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  761,  арк.  16.
 106. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  55,  арк.  76.
 107. 	So  win  ski  M.  Rolnictwo  wloscianskie  w  zarysie  statystyczno-terytorial-
nym.  -  Warszawa,  1933.  -  S.  53.
 108. 	Ibidem.  -  S.  60.
 109. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  13,  спр.  623,  арк.  2.
 110. 	Там  само.
 130

111. 	Там  само.  ф.  1,  on.  13,  спр.  623,  арк.  4.
 112. 	Там  само,  арк.  4-5.
 113. 	Там  само,  арк.  5.
 114. 	Там  само,  арк.  4.
 115. 	Там  само,  арк.  198.
 116. 	Там  само,  арк.  193,  198.
 117. 	Там  само,  арк.  198.
 118. 	Там  само,  арк.  214.
 119. 	Там  само,  арк.  196.
 120. 	ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  9.  спр.  72.  арк.  40.
 121. 	Там  само.  ф.  415,  on.  1,  спр.  3,  арк.  4-5.
 122. 	Там  само,  арк.  3.
 123. 	Там  само,  арк.  2.
 124. 	Там  само.
 125. 	Sow  inski  М.  Rolnictwo  wlosciariskie  w  zarysie  statystyczno-teryto-
rialnym.  -  S.  31-32.
 126. 	Rocznik  statystyki.  1924  -  S.  41.
 127. 	ДА1ФО,  ф.  43,  on.  1,  cnp.  388,  арк.  9.  13.
 128. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  10,  спр.  232,  арк.  17.
 129. 	Там  само,  арк.  42.
 130. 	ЦД1А  Украши  у  Львову  ф.  302,  on.  1,  спр.  52,  арк.  9.
 131. 	ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  243,  арк.  14.
 132. 	Там  само.  ф.  4,  on.  1.  спр.  54,  арк.  513.
 133. 	Там  само,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  72,  арк.  40.
 134. 	Там  само,  арк.  40-41.
 135. 	Sowiriski  М.  Rolnictwo  wloscianskie  w  zarysie  statystyczno-
terytorialnym.  -  S.  165.
 136. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  72,  арк.  18.
 137. 	Kwartalnik  statystyczny,  1927.  -  Т.  IV.  -  Zesz.  3.  -  S.  597-598.
 138. 	W  e  i  n  f  e  1  d  I.  Rocznik  Polski.  Tablice  statystyczne.  -  Krakow,  1917.  -  S.  58.
 139. 	Гросфельд  Леон.  Экономический  кризис  1929-1933  гг.  в  Полыцк-
М.:  Изд-во  иностранной  л-ры,  1954.  -  С.  22.
 140. 	ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  6.  спр.  535,  арк.  29.
 141. 	Всемирная  история.  -  М.,  1962.  -  Т.  IX.  -  С.  174.
 142. 	Там  само.  -  С.  177.
 143. 	Гросфельд  Л.  Экономический  кризис  1929-1933  гг.  в  Польще.  -
С.  27,  30;  ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  6.  спр.  608,  арк.  109;  Maly  rocznik  statystyczny,
1936-1939.
 144. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1939.-  S.  3.
 145. 	Ibidem.-  1930.-S.  63.
 146. 	ЦД1А  Украши  у  Львoвi,  ф.  112  on.  429,  on.  2,  cnp.  5.  арк.  5.
 147. 	Там  само.
 148. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  610,  арк.  105.
 149. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -Czesc  III.  -  S.  101.
 150. 	Гольдштейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше.  -  М.,  1940.  -
С.  247.
 151. 	Там  само.  -  С.  249.
 152. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Cresc  111.-S.  103.
 153. 	Ibidem.-S.  106.
 131

154. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  610,  арк.  109.
 155. 	Польские  крестьяне  о  своей  жизни  -  М.,  1936.  -  С.  96.
 156. 	ДЛІФО,  ф.  2,  оп.  4,  спр.  140,  арк.  2.
 157. 	Гросфельд  JI.  Экономический  кризис  1929-1933  гг.  в  Польше.  -
С.  251.
 158. 	ДАТФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  610,  арк.  3.
 159. 	Гросфельд  JI.  Там  само.  -  С.  252.
 160. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  2,  спр.  2104,  арк.  53.
 161. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Czesc  111.  -  S.  131-133.
 162. 	Ibidem.-S.  131.
 163. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  610,  арк.  103.
 164.  Там  само,  on.  6,  спр.  577,  арк.  106.
 165.  Там  само,  оп.  2,  спр.  2104,  арк.  56.
 166. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Czesc  111.  -  S.  133.
 167. 	Ibidem.
 168. 	Rocznik  statystyki.  1929.  -  S.  41,  43;  Statystyka  rolnicza,  1931/32.  -  S.  42.
 169. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  2104,  арк.  57.
 170. 	Statystyka  rolnicza,  1931/32.  -  S.  42.
 171. 	Rolnik.  Tygodnik  (Ordan  urz?dowy  Malopolskiedo  Towazystwa  Rolniczego).
 - 	№  11.  -  1937.-  14  marca.
 172. 	So  win  ski  W.  Rolnictwo  wloscianskie  w  zarysie  statystyczno-terytorial-
nym.  -  S.  31.
 173. 	Badanie  nad  optacalnosci^  gospodarstw  wtoscianskish  w  roku  gospodarczym
1934/35  II  Biblioteka  Putawska.  -  1936.  -  №  67  -  S.  13.
 174. 	Rolnik.  -  1937.  -  14  marca.
 175. 	Rocznik  statystyki.  1930.  -  S.  50;  Sprawozdanie  z  dzialalnosci  Lwowskiej
izby  rolnieczej,  1937/38.  -  S.  12.
 176. 	Statystyka  rolnicza,  1932.  -  S.  100-101.
 177. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  629,  арк.  130.
 178. 	Sprawozdanie  z  dzialalnosci  Lwowskiej  izby  rolniczej,  1935/36.  -  S.  11.
 179. 	Ibidem-S.  13.
 180. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Czesc  I—II.  -  S.  59.
 181. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  231,  арк.  2.
 182. 	Державний  архів  Тернопільської  області  (далі  -  ДАТО),  ф.  144,  on.  1,
спр.  121,  арк.  6-7.
 183. 	Там  само,  арк.  27.
 184. 	Там  само,  арк.  28.
 185. 	Там  само,  арк.  34.
 186. 	Там  само,  арк.  32.
 187. 	Г  р  о  с  ф  е  л  ь  д  Л.  Экономический  кризис  1929-1933  гг.  в  Польше.  -  С.  234.
 188. 	Statystyka  rolnicza  1935.  -  CzeSc  III.  -  Warszawa,  1936  -  S.  130-131;  ЦДІА
України  у  Львові,  ф.  112,  с.  429.  on.  2,  спр.  5,  арк.  15.
 189. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  640,  арк.  31.
 190. 	Rocznik  ziem  wschodnich,  1939.  -  S.  96-97.
 191. 	Statystyka  rolnicza,  1938.  -  S.  7,  12-14.
 192. 	ДАІФО,  ф.  41,  on.  1,  cnp.  97,  арк.  162.
 193. 	Там  само,  спр.  57,  арк.  6.
 194. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  112,  с.  429,  оп.  2,  спр.  5,  арк.  6.
 195. 	Statystyka  rolnicza,  1931/32.  -  S.  91.
 132

196. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1939.  -  S.  91.
 197. 	Ibidem.-S.  93.
 198. 	ДАІФО,  ф.  41.  оп.  1,  cnp.  57,  арк.  6.
 199. 	Там  само,  cnp.  97,  арк.  164.
 200. 	Там  само.
 201. 	Statystyka  rolnicza,  1938.  -  S.  12-14,  18.
 202. 	ДАІФО,  ф.  41,  оп.  1,  спр.  97,  арк.  164;  спр.  166.  арк.  7.
 203. 	Rolnik.  Tygodnik  rolniczy  ilustrowany.  -  1937,  3  stycznia.
 204. 	Statystyka  przemyslowa.  Produkcia  і  zatrudnienie  w  zakladach  1-7  kategorii,
 1937. 	-  Warszawa,  1938.  -  S.  60-69.
 205. 	Stan  wytworczosci  przemyslowej  і  gorniczej  w  roku  1910.  Opracawal  dr.
Aleksandr  Szczepanski.  -  Lwow,  1912  -  S.  36-51.
 206. 	Statystyka  przemyslowa,  1937.  -  S.  38^40.
 207. 	Кооперативна  республіка.  -  Львів,  1933  -  №  7-8.  -  C.  248.
 208. 	Там  само.  -  1934.  -  №  2.  -  C.  54.
 209. 	Туган-Барановський  M.  І.  Кооперація,  її  природа  та  мета.  Друге
видання.  -  Львів,  1936.  -  С.  9.
 210. 	Коберський  К.  Кооперативний  буквар.  -  Львів.  1938  -  С.  62-63.
 211. 	Сель-Роб.  -  1930.  -  16  лютого.
 212. 	Кооперативна  республіка.  -  1936.  -№  11.-  С.  315.
 213. 	Коберський  К.  Кооперативний  буквар.  -  С.  55.
 214. 	Кооперативна  республіка.  -  1934.  -  №  2  -  С.  54.
 215. 	Жук  А.  До  ювілею  РСУК  у  Львові  //  Кооперативна  республіка.  -
 1934. 	-№  і.  -С.  29-30.
 216. 	Кооперативна  республіка.  -  1933.  -  №  10.  -  С.  317.
 217. 	III  Український  статистичний  річник.  -  Варшава,  Краків,  Львів,  1935.—
С.131-132.
 218. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9.  спр.  112,  арк.  55.
 219. 	Ж  у  к  А.  До  ювілею  РСУК  у  Львові  //  Кооперативна  республіка.  -  1934.
 - 	№  1.-С.  31.
 220. 	Rocznik  statystyki,  1924.  -  S.  73;  1925-1926.  -  S.  203.
 221. 	Rocznik  zjednoczenia  zwiazköw  spoldzielni  rolniczych  za  1929  rok.  -  Lwow,
1930.-S.  27,  37,  45.
 222. 	ДАІФО,  ф.  2.  оп.  9,  спр.  241,  арк.  143.
 223. 	Там  само,  спр.  112,  арк.  57.
 224. 	Rocznik  statystyczny  spoldzielni  rolniczych  za  1927  rok  -  Lwow,  1928.  -
Tablica  A-8.
 225. 	ДАІФО,  ф.  2.  оп.  9,  спр.  241,  арк.  144.
 226. 	Miesiecznik  “Przemysl  і  handel”.  -  Warszawa,  1929.  -  Zeszyt  14.  -  S.  593.
 227. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  72,  26-27.
 228. 	Rocznik  statystyczny  spoldzielni  rolniczych  za  1927  rok.  -  Tablica  A.
 229. 	Piec  lat  na  froncie  gospodarczym  (1926-1931).  -  Warszawa,  1931.  -  Т.  1.  -
 S. 	711.
 230. 	Rocznik  statystycny  spoldzielni  rolniczych  za  1927  rok-Tablica  A.  S.  17-
 40, 	72-74.
 231. 	Piec  lat  na  francie  gospodarczym  (1926-1931).  -  Т.  1  -  S.  690.
 232. 	Rocznik  statystyczny  spoldzielni  za  1927  rok.  -  S.  17  -40,  72-74.
 233. 	Rocznik  zjednoczenia  zwiazköw  spoldzielni  rolniczych  za  1927  rok.  -  S.  46.
 234. 	Ibidem.  -  S.  10.
 133

235. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  112,  арк.  21-24.
 236. 	Кооперативна  республіка.  -  1929.  -  №  10  -  С.  406;  1932.  -  №  9  -  С.  332.
 237. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  51,  спр.  596,  арк.  45.
 238. 	Там  само,  арк.  47.
 239. 	Там  само,  оп.  52,  спр.  1149,  арк.  25-27.
 240. 	Там  само,  оп.  51,  спр.  596,  арк.  45.
 241. 	Там  само,  арк.  46.
 242. 	Там  само,  арк.  47.
 243. 	Кооперативна  республіка.  -  1932.  -№  10  -  С.  343-344.
 244. 	IV  Український  статистичний  річник,  1936-1937.  -  Варшава,  Львів,
 1938.-С.  283.
 245. 	Там  само.  -  С.  185;  ДАЛО,  ф.  1,  оп.  51,  спр.  596,  арк.  14.
 246. 	IV  Український  статистичний  річник  -  С.  188.
 247. 	Кооперативна  родина.  -  Львів,  1937.  -  С.  6.
 248. 	Кооперативна  республіка.  -  1934.  -  №  2.  -  С.  56.
 249. 	Там  само.
 250. 	Там  само.  -  1939.  -  №  2.  -  С.  166.
 251. 	Там  само.  -  №  4.  -  С.  119.
 252. 	IV  Український  статистичний  річник.-  С.  182.
 253. 	Statystyka  spöldzielni,  1936.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  26,  31-33.
 254. 	Ibidem.
 255. 	Polska  dospodarcza.  Tygodnik.  -  Warszawa,  1939.  -  Zeszyt  1.  -  S.  25.
 256. 	Кооперативна  республіка.  -  1939-  №  6.  -  C.  163-164.
 257. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  384,  арк.  1.
 258. 	IV  Українська  статистичний  річник,  1936-1937.  -  С.  187;  Сьогочасне
і  минуле.  -  Львів,  1939.  -  №  1-  С.  64-67.
 259. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  384,  арк.  7.
 260. 	Кооперативна  республіка.  -  1935.  -  №  12.  -  С.  350-353.
 261. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  384,  арк.  7.
 262. 	Кооперативна  республіка.  -  1935.  -№  10  -  С.  276.
 263. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  331,  арк.  17.
 264. 	ДАІФО.  ф.  58,  on.  1,  спр.  619,  арк.  19.
 265. 	Кооперативна  республіка.  -  1935.  -  №  6.  -  С.  177.
 266. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  384,  арк.  2.
 267. 	Там  само;  ДАЛО  ,  ф.  1,  оп.  51,  спр.  596,  арк.  45.
 268. 	IV  Український  статистичний  річник,  1936-1937.  -  С.  281;  Ілюстрований
господарський  календар  “Сільський  Господар”  -  Львів,  1938.-С.  218,  228.
 269. 	Сьогоденне  і  минуле.  -  1939.  -  №  2-  С.  56-57.
 270. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  384,  арк.  4.
 271. 	Там  само.
 272. 	Кооперативна  республіка.  -  1938.  -  №  10.  -  С.  3.
 273. 	ДАІФО,  ф.  58,  on.  1,  спр.  619,  арк.  22.
 274. 	Енциклопедія  українознавства.  -  Львів,  2000.  -  Т.  8.  -  С.  2830.
 275. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  585,  арк.  4.
 276. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  51,  арк.  2-3.
 277. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  51,  спр.  1204,  арк.  78.
 278. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф. 	302, 	on. 	1, 	спр. 	51,  арк. 	2.
 279. 	Там  само,  спр.  331,  арк.  6.
 280. 	Енциклопедія  українознавства. 	-  Т. 	8. 	-  С. 	2831.
 281. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф. 	302, 	on. 	1, 	спр. 	331,  арк. 	6.
 134

282. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  978, 	арк. 	4;  ДАІФО,  ф. 	58, 	оп. 	1,  спр. 	619, 	арк. 	7
 Є.  X  р  а  п  л  и  в  и  й.  Як  піднести 	наше 	хліборобство. 	-  Львів. 	1932.  - 	С. 	10.
 283. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  1,  спр.  978,  арк.  1.
 284. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  585,  арк.  53-56.
 285. 	Там  само.  ф.  41.  оп.  1,  спр.  123,  арк.  5.
 286. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  оп.  1,  спр. 	331,  арк. 	12.
 287. 	ДАІФО,  ф.  6,  оп.  2,  спр.  866,  арк.  381.
 288. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  оп.  1.  спр. 	231, 	арк.  20-21:  спр.  331
 арк.  3;  ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  1624,  арк.  11.
 289. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  1,  спр.  1303,  арк.  62-68.
 290. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  оп.  1,  спр.  231,  арк.  20.
 291. 	Там  само,  спр.  331.  арк.  13.
 292. 	Там  само,  спр.  231,  арк.  25.
 293. 	Там  само,  спр.  331.

Розділ  2
РЕФОРМУВАННЯ  АГРАРНОГО  УСТРОЮ
 2.1. 	Історичні  передумови  аграрних  реформ
і  земельне  законодавство  ЗУНР  та  Польщі
 Історичні  витоки  аграрного  устрою,  що  склався  у  Західній
Україні  до  проголошення  Західно-Української  Народної  Респуб¬
ліки,  а  невдовзі  й  анексії  її  земель  Польщею,  сягають  середини
 XIX 	ст.,  коли  було  скасоване  кріпосне  право  в  Галичині  (1848  р.)
і  на  Волині  (1861  р.).  Цісарським  патентом  (указом)  від  17  квітня
1848  р.  селяни  Галичини  і  Буковини  звільнялись  від  позаеко¬
номічного  примусу  і  проголошувалися  власниками  наділів,  якими
вони  користувалися  на  час  звільнення.  Скасувавши  панщину  та
інші  феодальні  повинності,  патент  передбачав  їх  компенсацію  (так
звану  “ідемнізацію”).  За  втрачену  феодальну  ренту  поміщики
отримували  викуп,  який  селяни  Східної  Галичини  сплачували  в
сумі  46,4  млн  золотих  ринських  додатково  до  прямих  податків.
На  цю  суму  поміщики  одержали  5%-ві  облігації,  які  погашалися
в  кредит  на  десятки  років  коштами  ідемнізаційного  фонду,
створеного  за  участю  державної  скарбниці  і  Крайового  виділу
Галичини.  Щорічні  платежі  за  звільнення  селян  від  кріпосної
неволі  перевищували  річні  прибутки  поміщиків  від  орної  землі
 [1].  Проценти  за  викупні  борги  та  утримання  адміністрації  з
проведення  викупу  набагато  збільшили  його  суму,  яка  за  50  років
після  скасування  панщини  становила  понад  130  млн  золотих
ринських  [2].
 Селян  пограбували  не  тільки  великими  викупними  плате¬
жами,  а  й  свавільним  привласненням  доволі  значної  земельної
 136

площі  угідь,  якими  селяни  користувалися  до  скасування  панщини.
Всупереч  приписів,  якими  імператор  Йосиф  II  своїм  патентом
заборонив  змінювати  поділ  домінікальної  (панської)  і  русти-
кальної  (селянської)  землі,  власники  поміщицьких  маєтків
приєднали  (до  1848  р.)  до  своїх  фільварків  близько  575  тис.  га
селянської  землі  з  рустикального  фонду  [3],  а  селянська  реформа
санкціонувала  це  самочинство  панів.
 Скасування  панщини  не  тільки  не  розв’язало  аграрно-селян-
ське  питання,  а  й  ще  більше  загострило  його  уже  на  новому  соці¬
ально-правовому  тлі.  У  володінні  великих  землевласників  Східної
Галичини  в  1902  р.  залишалося  3  304,  1  тис.  га  земельних  угідь,
або  59,7%  від  їх  загальної  площі,  а  селяни  мали  у  своєму  володінні
тільки  2  229,5  тис.  га  (40,3%),  з  них  445,3  тис.  га  (8,2%)  -  це
громадські  землі  [4].  Прямим  наслідком  такого  поділу  земельних
угідь  був  великий  земельний  голод  абсолютної  більшості  селян
краю.  Про  це  свідчать  дані  австрійської  статистики.  З  653  802  сіль¬
ських  господарств  Східної  Галичини  в  1902  р.  карликові  госпо¬
дарства  з  площею  до  2  га  становили  42,68%,  дрібні  господарства
(2-5  га)  -  37,22%,  середні  (5-10  га)  -  14,57%,  заможні  (10-50  га)  -
4,62%,  а  5  990  землеволодінь  площею  понад  50  га  належали
поміщикам,  державі  і  церкві,  їх  частка  становила  лише  0,91%  [5].
Тоді  як  80%  селянських  господарств  мали  у  пересічному  володінні
до  5  га  на  господарства,  381  латифундист  володів  угіддями  більш
як  1000  га  кожен.  Звідси  цілком  очевидно,  що  селянська  реформа
проведена  в  інтересах  кріпосників  -  поміщиків,  які  тримали  в
економічній  залежності  більш  як  половину  селянських  домогос-
подарств,  приречених  на  кабальні  відробітки  насамперед  через
своє  малоземелля  і  гостре  аграрне  перенаселення.  Отже,  велике
поміщицьке  землеволодіння  було  головним  пережитком  напівфео¬
дальних  відносин,  які  гальмували  техніко-господарський  і  соціально-
економічний  поступ  у  сільському  господарстві.
 Попри  обмежений  і  половинчастий  характер,  реформа  все  ж
відкривала  клапан  для  повільної  еволюції  аграрного  капіталізму,
сприяла  створенню  внутрішнього  ринку.  Із  звільненням  селян
виникла  резервна  армія  найманих  робітників,  які  включалися  в
капіталістичне  виробництво  у  промисловості  і  сільському  госпо¬
дарстві.  Проте  було  б  помилкою  перебільшувати  ступінь  розвитку
капіталістичних  відносин  в  економіці  краю.  Необхідно  підкрес¬
лити,  що  в  порефорхмену  добу  фабрично-заводська  промисловість
регіону  робила  щойно  перші  кроки  у  своєму  становленні,  а
пануючими  у  видобутку  та  первинній  переробці  деяких  видів
місцевої  сировини  були  мануфактура  і  кустарно-ремісниче
 137

виробництво.  У  сільському  господарстві  встановилась  відробіт¬
кова  система  господарювання  поміщиків,  які  повільно  присто¬
совувались  до  капіталізму,  надовго  зберігаючи  напівфеодальні
риси  в  аграрних  відносинах.  Консервативний  напрямок  еволюції
поміщицького  господарства  поєднувався  з  фермерським  шляхом
розвитку  капіталізму  на  селі,  котрий,  попри  перешкоди  з  боку
першого,  повільно  пробивав  собі  дорогу.
 Поміщицька  реформа  в  Галичині  та  інших  українських  землях
не  врегулювала  так  болючу  для  селян  проблему  сервітутів  -
старовинного  права  селян  користуватися  спільно  з  поміщиками
лісами,  пасовиськами  та  іншими  угіддями  нерільничого  призна¬
чення.  Відстоюючи  виключне  право  на  ці  угіддя,  поміщики  вва¬
жали  володіння  ними  як  додаткову  компенсацію  поряд  з  індем-
нізацією.  за  втрату  феодальних  повинностей  і  тому  вимагали  від
селян  за  користування  лісами  і  пасовиськами  оплати  грішми  або
відробітками.  Це  загострювало  стосунки  між  сільськими  грома¬
дами  і  панськими  маєтками,  спричинило  активні  виступи  селян,
які  часто,  особливо  в  гірських  і  передгірських  селах,  де  орної  землі
було  мало,  спонтанно  перетворювалися  у  масові  заворушення.
 Зважаючи  на  загострення  сервітутної  проблеми,  цісарський
уряд  Австрії  5  липня  1853  р.  видав  патент,  який  разом  з  іншими
законодавчими  актами  було  покладено  в  основу  вирішення  серві¬
тутного  питання.  Селянам  надавалося  право  викупити  свої  серві¬
тути  або  одержати  компенсацію  відповідним  земельним  еквіва¬
лентом.  Частіше  всього  селяни  вкладали  з  поміщиками  “полю¬
бовні  угоди”  про  врегулювання  сервітутів,  по  суті,  на  основі  ста¬
тус-кво,  що  стало  економічною  передумовою  існування  відробіт¬
кової  системи.
 Практичним  вирішенням  сервітутних  справ  займалися  ло¬
кальні  комісії,  які  здійснювали  підготовчу  роботу,  а  крайова  ко¬
місія  приймала  відповідні  постанови,  які  могли  бути  оскаржені  у
Міністерство  внутрішніх  справ.  На  кінець  1893  р.  у  Галичині  пола¬
годжено  ЗО  571  сервітутну  справу.  Компенсація  за  скасовані  сер¬
вітути  становила  1  217,2  тис.  зол.  рин.  і  278  374  морги  землі,  з  них
162  368  моргів  лісу  і  116  000  моргів  пасовиськ,  ріллі  і  лук  [6].  Це
була  невелика  частка  плоші  сервітутів,  якими  користувалися  се¬
ляни,  і  перейшли  ці  угіддя  не  в  їх  індивідуальне,  а  громадське
володіння  окремих  населених  пунктів.
 На  основі  крайового  закону  Галичини  від  24  березня  1895  р.
компетенції  вказаних  комісій  були  передані  судам,  які  приймали
рішення  на  користь  поміщиків.  До  початку  1896  р.  з  32  тис.  серві¬
тутних  процесів  селяни  програли  ЗО  тис.  судових  позовів,
 138

втратили  3  649  тис.  моргів  сервітутних  угідь,  не  рахуючи
15  млн  зол.  рин.  витрат  на  судовий  розгляд  [7].  Механізм  пола¬
годження  сервітутних  справ  був  таким,  що  дав  змогу  більшості
поміщиків  й  надалі  тримати  сільські  громади  в  економічній
залежності,  змушуючи  селян  виконувати  відробітки  за  користу¬
вання  панськими  лісами  і  пасовиськами.
 Сильно  дошкулювала  селянам  чересполосиця,  яка  історично
виникла  через  навмисне  виділення  поміщиками  селянських  наділів
поміж  полів  у  панських  володіннях,  аби  краще  визискувати
підневільну  працю  кріпаків.  Так  звана  “шахівниця”,  що  зали¬
шилась  у  спадщину  від  середньовіччя,  загострилась  після  скасу¬
вання  панщини,  коли  наділи  селян  необмежено  подрібнювалися.
Часто  поля  селянських  господарств  внаслідок  сімейних  поділів
розбивалися  на  кільканадцять  дрібних  ділянок,  далеко  віддалених
між  собою  і  від  господарських  будівель.  Аби  розмежувати  вузькі
 і 	надто  видовжені  смужки  землі,  витрачалося  немало  її  площі  на
межі,  за  які  часто  бували  конфлікти  і  судові  процеси.
 Необхідно  підкреслити,  що  зростаюча  криза  аграрних  відно¬
син  непокоїла  правлячі  кола  монархії.  Після  тривалого  обгово¬
рення  аграрного  питання  в  австрійському  парламенті  і  гали¬
цькому  сеймі  цісарський  режим  зробив  несміливу  і  дуже  обмежену
спробу  його  реформування.  З  1903  р.  вступив  у  дію  закон  про
комасацію  (землевпорядкування)  селянських  земель.  Проте  реалі¬
зувати  цей  закон  не  судилося  не  тільки  через  труднощі  його
виконання  з  чисто  формальних  причин,  а,  в  першу  чергу,  тому,
що  об’єднати  розкидані  селянські  парцели  в  одне  поле  не  було
змоги  без  парцеляції  панських  володінь.  А  посягати  на  поміщи¬
цьку  власність  влада  не  посміла.  За  1852-1912  рр.  у  Східній
Галичині  самими  поміщиками,  маєтки  яких  підупали  внаслідок
аграрної  кризи  70-х-середини  90-х  рр.,  розпарцельовано  всього
275  681  га  землі,  яку  витрачено  на  колонізацію  краю  пришлими
польськими  селянами  і  лише  38  тис.  га  придбали  українські  хлібо¬
роби  [8].  Комасація  до  війни  була  надто  рідким  явищем.
 Одним  із  симптомів  назрівання  кризи  аграрних  відносин  у
галицькому  селі  на  початку  XX  ст.  було  зростання  потужного
селянського  і  суспільно-політичного  руху,  який  поряд  з  іншим
домагався  перемін  в  аграрному  секторі.  Австрійський  уряд
відреагував  на  це  новою  спробою  зміцнити  на  селі  соціальну  базу
монархії  і  зменшити  у  ньому  соціальне  напруження  шляхом
розширення  верстви  заможних  неподільних  господарств  селян,
які.  на  його  думку,  могли  б  взяти  під  свій  контроль  ситуацію  в
селі.  Так  1905  р.  з’явився  закон  про  рентові  садиби-господарства
 139

від  3  до  60  га.  Здійснення  цього  закону  мало  зрушити  справу
селянського  землевпорядження.  На  створення  господарств  саме
фермерського  типу  виділялися  державні  і  крайові  кредити.  Однак
практична  реалізація  цього,  як  і  попереднього  закону  не  дала
істотних  результатів.  До  1911  р.  було  створено  всього  у  Галичині
лише  578  рентабельних  господарств  [9],  фактично  сільських
підприємців.  Одна  з  причин  малодієвості  цього  закону  -  від¬
сутність  підтримки  його  з  боку  українства.  Проти  проведення
його  виступили  в  галицькому  сеймі  українські  посли,  які  небезпід¬
ставно  вважали,  що  цю  акцію  буде  використано  за  підтримкою
уряду  для  посилення  колонізації  Східної  Галичини  польськими
елементами.
 З  розвитком  капіталістичних  товарно-грошових  відносин  на
селі  після  селянської  реформи  надзвичайно  загострилась
проблема  селянського  кредиту.  Щоб  якось  звільнити  село  від
лабет  лихварства,  в  якому  головну  роль  виконувала  єврейська
торгово-фінансова  буржуазія,  і  дати  змогу  селянам  купляти  землю
при  сусідській  парцеляції  поміщицьких  володінь,  в  1867  р.  уряд
створив  Рустикальний  банк  -  селянську  кредитну  установу,  а  1873  р.
зусиллями  староруської  партії  був  заснований  другий  кредитний
банк  для  селян  -  Общое  рольничо-кредитове  заведение.  Однак
обидві  кредитні  установи  мало  що  допомогли  селянам,  бо  самі
проводили  лихварські  операції  і  довели  багато  селянських  госпо¬
дарств  до  ліцитації.  За  10  років  (1873-1883)  у  Галичині  здійснено
продаж  майна  з  публічного  торгу  23  237  сільських  господарств
за  боргову  суму  6633,7  тис.  зол.  рин  [10].  Цим  і  закінчилася
спекулятивна  діяльність  обох  кредитних  установ,  які  залишили
про  себе  сумну  пам’ять.  А  тим  часом  на  селі  інтенсивно  зростало
лихварство,  особливо  розповсюдженою  залишалась  відробіткова
лихва.  І  лише  з  кінця  XIX  ст.  після  появи  і  поширення  діяльності
кооперативних  кредитних  банків  та  кас  зменшується  визиск  селян
лихварями.
 Маси  безземельних  і  малоземельних  нуждарів  вважали  кра¬
щою  альтернативою  з  безвихідного  становища  еміграцію,  яка
почала  активно  зростати  з  90-х  років.  У  1890-1910  рр.  зі  Східної
Галичини  емігрувало  357  941  чоловік,  здебільшого  українських
селян.  Потік  галицьких  емігрантів  спрямовувався  за  океан,  го¬
ловним  чином  до  США,  Канади,  Бразилії,  Аргентини.  З  початку
 XX 	ст.  зростала  заробітчанська  еміграція  галичан  на  сезонні
роботи  до  Німеччини  та  інших  європейських  країн.  І  все  ж,  попри
інтенсивне  зростання  трудової  еміграції,  проблема  аграрного
перенаселення  корінного  селянства  аж  ніяк  не  зменшилась  за
 140

своєю  гостротою,  тому  що  впродовж  1880-1910  рр.  у  Східну
Галичину  іммігрувало  318  589  осіб  неукраїнської  національності
 [11],  переважно  поляків.
 Великий  надлишок  робочих  рук  на  селі  зростав  не  тільки  і  не
стільки  за  рахунок  тривалої  польської  колонізації  краю,  скільки
внаслідок  однобічного  і  обмеженого  розвитку  промисловості,  яка
не  могла  забезпечити  їх  роботою  у  місті.  Одночасно  розвиток
капіталізму  в  сільському  господарстві  поволі,  але  неухильно
поглиблював  процес  соціального  розшарування  селянства,  що
супроводжувався  небаченими  в  Європі  масштабами  пролета-
ризації  зруйнованих  непосильними  податками  і  боргами  сільських
бідняків.  Компетентний  дослідник  проблеми  П.  Свежинський
підрахував,  шо  з  1862  до  1905  р.  податки  на  селянські  господарства
Галичини  зросли  на  770%  .  Але  сплачувати  їх  мали  змогу  далеко
не  всі  хлібороби,  внаслідок  чого  масовим  явищем  стали  ліцитації.
За  недоїмки  по  численних  податках  і  борги  лихварям  у  першому
десятиріччі  XX  ст.  в  Галичині  шорічно  продавалося  з  молотка
18  572  господарства  [12].  Майно  і  землю  розорених  селян  скупо¬
вували  сільські  підприємці  і  лихварі.
 Отже,  аграрний  устрій  Східної  Галичини,  залишений  у  спад¬
щину  від  селянської  реформи  у  першій  чверті  XX  ст.,  містив  у  собі
істотні  залишки  середньовіччя:  це,  насамперед,  велике  поміщицьке
землеволодіння  і  невід’ємно  пов’язана  з  ним  відробіткова  система
господарювання,  натуральна  оренда  і  відробітки,  сервітути  і
черезсмужжя,  перетворена  на  новий  лад  пропінація  -  монопольне
право  поміщиків  і  держави  на  виробництво  спиртних  напоїв,
шарваркова  повинність  і  різного  роду  дворянські  привілеї.  І,  на¬
решті,  провідне  місце  у  строкатій  мозаїці  напівфеодальних
пережитків  посідали  неподільні  майорати  латифундистів,  в  особі
яких  найповніше  втілювалась  економічна  основа  гноблення  селян
поміщиками.  Саме  великі  аграрії  стояли  на  чолі  консервативно-
поміщицького  шляху  розвитку  аграрного  капіталізму.  Неминучим
супутником  його  було  подрібнення  і  обезземелення  зубожілих
нащадків  колишніх  кріпаків,  які,  природно,  були  тією  соціальною
силою,  котра  прагнула  до  проведення  радикально-демократичних
перетворень  на  селі.
 Таким  чином,  подальше  реформування  аграрних  відносин
зумовлювалося  економічною  необхідністю  ліквідації  напівфео¬
дальних  пут  в  землеволодінні  і  землекористуванні  задля  розши¬
рення  простору  поступальному  розвиткові  продуктивних  сил
сільського  господарства  фермерським  шляхом,  який  при  товарно-
капіталістичному  виробництві  забезпечував  кращі  умови
 141

існування  трудових  селян.  1  хоча  між  двома  типами  аграрної
еволюції  (консервативно-поміщицьким  і  фермерським)  було
постійне  протистояння  і  міжкласова  соціальна  боротьба,  в
суспільній  практиці  пореформеної  доби  вони  існували  поруч  при
домінуючій  ролі  першого  з  них.
 Соціально-політичний  характер  селянської  реформи,  яка
скасувала  кріпацтво,  і  соціально-економічні  процеси  у  сільському
господарстві  Волинської  губернії,  що  відбувалися  у  поре-
формений  період  аж  до  анексії  її  західної  частини  Польщею,  у
загальних  рисах  були  схожі  із  Східною  Галичиною.  Але  відмін¬
ності  природно-історичного  розвитку  і  суспільно-політичної
обстановки  у  цьому  регіоні  відбивалися  на  особливостях  його
аграрної  еволюції.  Характерна  прикмета  аграрних  відносин  в
обох  регіонах,  які  в  період  існування  ЗУНР  самовизначились  як
Західна  Україна,  була  монополія  кріпосників  на  землю.  В  1847  р.
поміщики  Волинської  губернії  мали  у  своєму  володінні  майже  70%
усієї  землі  і  88,6%  орної  й  сінокісної  від  усієї  придатної  для
господарювання  землі  [13].  Це  давало  їм  можливість  використо¬
вувати  найгрубіші  форми  експлуатації  покріпачених  селян.
 Намагаючись  протиставити  останніх  польському  націо¬
нально-визвольному  рухові  на  теренах  України,  де  проживали
поляки,  царський  уряд  Росії  в  1847-1848  рр.  провів  на  Право¬
бережжі,  і  тому  числі  і  на  Волині,  інвентарну  реформу,  яка
обмежувала  поміщицьку  сваволю  і  закріпила  за  селянами  ту
землю,  котрою  вони  користувалися.  Інвентарні  правила  були
покладені  в  основу  селянської  реформи  1861  р.,  яка  за  викуп
закріпила  землю  селянам  у  спадкове  і  безстрокове  користування.
Розміри  земельних  наділів  залежали  від  забезпеченості  госпо¬
дарств  тяглом.  Його  мали  лише  29%  селян.  60,4%  господарств
одержали  піші  наділи,  розмір  яких  становив  половину  тяглих,  а
понад  10%  селян-городників  залишилися  з  невеликими  приса¬
дибними  ділянками  без  польової  зехмлі  [14].
 Після  поразки  польського  повстання  30  липня  1863  р.  царській
уряд,  переслідуючи  все  ту  ж  політичну  мету,  що  і  раніше,  видав
указ,  який  у  південно-західних  губерніях  України  зменшував
викуп  селянських  земель  на  20%  і  переводив  колишніх  кріпаків  у
розряд  власників  наділів,  передбачених  інвентарними  правилами,
з  поверненням  їм  тих  земель,  які  були  захоплені  поміщиками  під
час  проведення  реформи.  Після  реалізації  приписів  цього  указу  у  Во¬
линській  губернії  залишалося  ще  65,8%  десятин  землі  у  володінні
 2 	587  дворян  переважно  польської  національності.  На  один  маєток
припадало  в  середньому  800  десятин,  а  кожен  з  75  латифундистів
 142

мав  у  своєму  володінні  понад  5  тис.  десятин  землі.  Колишні  панські
кріпаки  одержали  на  двір  пересічно  по  11,8  десятини,  а  державні
селяни  -  по  15,4  десятини  [15].
 Отже,  селянська  реформа  залишила  у  спадщину  від  фео-
дально-кріпосницького  ладу  велике  поміщицьке  землеволодіння.
Вона  не  вирішила  також  сервітутного  питання.  Тому  71%  селян
Волині  [16]  спільно  з  поміщиками  користувалися  лісами  і
пасовиськами,  за  що  селяни  були  вимушені  виконувати  відробітки
у  панських  маєтках.  Селяни  несли  надзвичайно  обтяжливі  витрати
і  на  сплату  викупу  за  землю,  який  у  декілька  разів  перевищував  її
ринкову  ціну.  Від  початку  проведення  реформи  і  до  відміни
платежів  у  1906  р.  волинські  селяни  сплатили  колишнім  кріпос¬
никам  за  викуп  землі  і  боргів  по  ньому  в  сумі  52,3  млн  крб.,  що  у
 2,4 	раза  перевищувала  первісно  нарахований  обсяг  викупних
платежів  [17].
 Відробітки  селян  за  право  заготівлі  палива  в  лісі  поміщика
або  випасу  худоби  на  його  пасовищі,  за  оренду  землі  або  взяті  в
борг  гроші,  насіння  для  посіву  чи  продукти  харчування  -  усе  це
створювало  соціально-економічне  тло  для  відробіткової  системи
господарювання  великих  землевласників.  Але  в  чистому  вигляді,
як  загальне  явище,  ця  система  не  існувала  і  фактично  меншою  чи
більшою  мірою  поєднувалась  з  використанням  вільнонайманої
робочої  сили.  І  кожний  крок  застосування  машин  та  удоско¬
налених  сільськогосподарських  знарядь  для  розвитку  торго¬
вельного  землеробства  витісняв  відробітки,  замінюючи  їх
капіталістичною  системою.  Цьому  сприяло  знищення  особистої
залежності  селян  від  поміщиків,  яке  докорінно  змінило  становище
і  взаємовідносини  різних  соціальних  груп  села  у  виробництві
і  вивільнило  велику  кількість  робочих  рук  для  промисловості  і
капіталістичного  сільського  господарства.
 Вирішальний  вплив  на  зміну  виробничих  відносин  у  сіль¬
ському  господарстві  мало  скасування  аграрними  реформами  1848
і  1861-1863  рр.  монопольного  права  дворян  і  шляхти  на  землю  і
створення  необхідних  умов  для  зростання  безстанового  земле¬
володіння.  У  пореформену  добу  приватновласницька  земля
поміщиків  стала  товаром  для  продажу  і  купівлі  її  представниками
недворянського  (нешляхетського)  підприємництва.  У  порівнянні
з  дореформеним  періодом  дворянське  землеволодіння  Волинської
губернії  зменшилось  з  3185,9  тис.  десятин  [18]  до  2044  тис.  в  1905  р.
[19],  або  на  35,8%.  На  одне  дворянське  володіння  припадало
790  десятин.
 143

Скорочення  поміщицького  землеволодіння  відбувалося
головним  чином  внаслідок  безгосподарності  і  марнотратства
багатьох  дворян,  які  залізали  в  борги  і  розорялись.  На  початок
1897  р.  землі  50%  приватновласницьких  володінь  губернії,
здебільшого  дворянських,  були  закладені  у  банках  за  борги  [20],
які  руйнували  їх  господарства.  Велику  частку  обтяжених  іпотеч¬
ною  заборгованістю  земель  придбали  більш  підприємливі  помі¬
щики,  які  запровадили  капіталістичну  систему  виробництва,  а
також  купці,  почесні  громадяни  і  багаті  селяни.
 У  пореформену  добу  доволі  активно  відбувався  процес  со¬
ціального  розшарування  селянських  господарств.  Внаслідок
великого  зростання  сільського  населення,  з-поміж  якого  далеко
не  всі  працездатні  селяни  знаходили  постійну  роботу  поза  своїм
господарством,  повсякчас  проходив  перерозподіл  наділів,  звісно,
з  наростаючою  тенденцією  їх  зменшення.  Розмір  наділів  на  одну
ревізьку  душу  колишніх  поміщицьких  селян  Волині  до  1900  р.
скоротився  з  4  до  1,7  десятини,  а  кількість  безземельних  збільши¬
лась  з  5,  2  до  8,2%  [21].  Водночас  зростала  частка  заможних  селян,
які  не  тільки  зберегли  надільну  землю,  а  й  відкупили  значну  площу
її  у  збіднілих  односельців  і  придбали  прирізки  під  час  парцеляції
дворянських  володінь.  У  1905  р.  292,4  тис.  селянських  дворів  гу¬
бернії  мали  у  своєму  користуванні  2  298,9  тис.  десятин,  тобто  по
7,9  десятини  надільної  землі  на  пересічне  господарство.  Окрім
того,  9,2  тис.  заможних  селян  докупили  ще  157,5  тис.  десятин,  або
17,1  десятини  на  господарство.  Найчисельніша  верства  сільських
підприємців  була  серед  німецьких  і  чеських  колоністів,  які  з  кінця
XVIII  і  до  80-х  років  XIX  ст.  включно  створили  на  Волині
876  поселень  з  23  218  дворами.  На  одне  господарство  колоніста
в  середньому  припадало  22,3  десятини  власної  і  3  десятини  орендо¬
ваної  землі.  Серед  них  були  й  великі  орендатори  поміщицьких
земель.  Ця  верства  сільського  населення  значно  краще,  ніж  ос¬
новна  маса  селян,  була  забезпечена  землею,  худобою,  сільсько¬
господарським  реманентом  [22].
 З  метою  зміцнення  соціальної  опори  в  особі  численної  верстви
заможних  селян  (фермерів)  була  проведена  столипінська  реформа,
яка  передбачала  з’єднання  розпорошених  ділянок  селян  в  окремий
відруб  і  виділення  їх  на  хутори,  а  також  масове  перенасення
малоземельних  селян  у  малозаселені  регіони  сходу  Росії.  За  10  ро¬
ків  (1905-1915)  у  Волинській  губернії  внаслідок  проведення
столипінського  землевпорядження  виділилися  на  хутори  і  відруби
35  836  господарств,  здебільшого  заможних  дворів,  що  становили
11,1%  від  загальної  кількості.  Середній  розмір  їхньої  ділянки
 144

дорівнював  7,8  десятини.  За  три  роки  (1907-1909)  з  губернії
переселилось  до  Сибіру  і  на  Далекий  Схід  40  880  селянських  родин,
серед  них  три  чверті  мали  не  більше  трьох  десятин  надвір  [23].  До
1914  р.  з  Волині,  Холмщини  і  Полісся  емігрували  в  США  близько
50  тис.  українців  [24].
 Щоб  відкрити  клапан  для  подальшого  розвитку  фермерського
підприємництва  і  закріпити  панування  поміщиків  над  пригні¬
ченим  економічно  селянським  господарством,  столипінська
аграрна  реформа  мала  своїм  головним  завданням  ліквідацію
общини  і  надільного  землеволодіння,  які  затримували  розвиток
капіталістичних  відносин  на  селі,  і  зміцнення  індивідуальної
приватної  власності  селян.  Особливо  гостро  постало  вирішення
цієї  проблеми  на  Лівобережжі  і  Півдні  України,  де  селянська
община  мала  міцні  коріння.  Цього  не  можна  сказати  про
Правобережжя  і  Волинь  зокрема,  де  панівним  було  подвірне
надільне  землеволодіння  селян,  а  позиції  общини  були  дуже
обмежені.  Тому  реалізація  аграрної  реформи  Столипіна  у
Волинській  губернії  торкнулася,  по  суті,  тільки  ліквідації
черезсмужжя  надільних  селянських  земель,  котре  дісталося  у
спадщину  від  реформи  1861  р.  Наслідки  землевпорядкування
(ліквідації  черезсмужжя  і  з’єднання  селянських  ділянок  в  одне
ціле  -  відруб  або  виділення  на  хутір)  були  досить  скромні,  охоплю¬
вали  лише  десяту  частину  селянських  дворів.  Через  те  ця  проблема
залишалась  і  надалі  актуальною.
 Докорінної  ломки  вимагало  не  тільки  надільне,  а  й  поміщи¬
цьке  землеволодіння.  Проте  аграрне  законодавство  в  обох  імпе¬
ріях  не  зачіпало  інтересів  поміщиків,  залишивши  недоторканим
землеволодіння  дворян  і  шляхти  з  їх  становими  привілеями.
Гальмом  на  шляху  повної  перемоги  капіталізму  на  селі  були  й
такі  залишки  феодально-кріпосницького  ладу,  як  станові  розряди
земель:  табулярна  і  рустикальна  власність  (Галичина),  казенні  і
удільні  землі  (Волинь),  землеволодіння  сільських  общин  (Волинь)
і  громад  (Галичина),  неподільні  майорати  поміщиків,  землі  коло¬
ністів,  чиншовиків  тощо.  З  цими  пережитками  минулої  епохи  була
щільно  пов’язана  відробіткова  система,  яку  сповна  або  частково
на  окремих  господарських  операціях  використовували  поміщики
у  своїх  маєтках,  визискуючи  працю  юридично  вільних,  але
економічно  залежних  селян.  Капіталізм  вимагав  організації
землеробства  на  землі,  вільній  від  всяких  середньовічних  пере¬
шкод,  які  збереглися  в  обох  регіонах  Західної  України  від  часів
кріпосництва.
 145

Глибокі  рани  на  економічному  організмі  всього  краю  зали¬
шила  Перша  світова  війна,  вогняний  смерч  якої  впродовж  чоти¬
рьох  років  нищив  матеріальні  цінності  і  достатки  поколінь.
Внаслідок  бойових  дій  на  фронтах  війни,  які  проходили  вздовж
усього  краю,  сотні  містечок  і  сільських  поселень  були  перетворені
у  руїни  і  згарища.  За  інформацією  президента  ЗУНР  Є.  Петру-
шевича.  загальні  збитки  однієї  Галичини  від  бойових  дій  стано¬
вили  6  млрд  крон  [25].
 Найбільш  потерпіла  від  бойових  дій  економіка  сільського
господарства.  Остаточно  підірвали  її  масові  реквізиції  воюючими
сторонами  (і  австрійською  вояччиною  в  першу  чергу)  продо¬
вольства  і  худоби.  В  результаті  поголів’я  коней  в  Галичині,  за
даними  перепису  1916  р.,  за  два  роки  війни  зменшилося  на  44,3%,
великої  рогатої  худоби  -  на  49,5%,  а  свиней  -  аж  на  70,1%  [26].
Втративши  худобу,  тяглову  силу  і  насінні  фонди,  галицькі  і
волинські  селяни  в  основній  масі  своїй  були  неспроможні  оброб¬
ляти  свою  землю,  внаслідок  чого  зростала  площа  полів  під  обло¬
гом,  а  сім’ї  їх  зубожіли  і  голодували.
 В  екстремальних  умовах  Першої  світової  війни  надзвичайно
загострилась  проблема  робочої  сили  у  сільському  господарстві,
викликана  масовою  мобілізацією  військовозобов’язаних  до  діючої
австрійської  армії,  депортацією  воюючими  сторонами  своїх
політичних  супротивників,  а  також  великим  потоком  біженців,
по-москвофільському  налаштованих  галичан  і  волинян,  які
втечею  рятувалися  від  жорстокого  військово-поліцейського  те¬
рору  австрійців  і  німців.  Лише  до  1  вересня  1915  р.  із  західних
повітів  Волині  пройшли  через  Острозький  повіт  250  тис.  біженців,
які  евакуювалися  у  східні  губернії  України  і  Росії  [27].  Щоб
компенсувати  нестачу  робочих  рук  у  поміщицьких  маєтках,
австрійський  уряд  ще  на  початку  війни  запровадив  на  землях
поміщиків  Галичини  примусову  працю  селян  у  розмірі  трьох  днів
на  тиждень,  справедливо  названу  ними  “новою  панщиною”.  За
кожним  маєтком  австрійські  військові  частини  закріпили  декілька
солдатів,  які  силоміць  змушували  жінок,  стариків  і  дітей  вико¬
нувати  роботу  на  поміщиків.  У  прифронтових  повітах  (а  всі  вони
у  Східній  Галичині  і  Західній  Волині  вважалися  саме  такими)  були
відроджені  кріпосницькі  порядки.  В  гірших  традиціях  панщини
на  вимогу  військового  командування  селяни  виконували  такі
обов’язкові  трудові  повинності,  як  підводна,  шляхова,  окопна  та
інші.  Примусова  робота  їх  на  промислах  також  вважалася  обов’яз¬
ковою  трудовою  повинністю.
 146

Відродження  “трудової  панщини”,  масове  зубожіння  селян¬
ства,  жорстокий  військово-поліцейський  терор  в  умовах  тривалої
імперіалістичної  війни  загострили  соціальні  протиріччя  на  селі,
які  стали  одним  з  вирішальних  чинників  назрівання  в  краї  на¬
родної  революції,  покликаної  здійснити  національно-державне
відродження  на  західноукраїнських  землях  і  на  його  основі
вирішити  основне  економічне  завдання  революції:  провести
демократичні  перетворення  аграрних  відносин  в  інтересах  селян¬
ства.  Саме  радикально  налаштовані  селянські  маси  відіграли
вирішальну  роль  у  перемозі  Західно-Української  Народної  Рес¬
публіки.  З  перших  днів  свого  функціонування  Українська  Націо¬
нальна  Рада  і  Державний  Секретаріат  (уряд)  ЗУНР  зосереджували
головну  увагу  на  захисті  національної  держави  західних  українців
від  польської  інтервенції,  створенні  демократичного  державного
устрою,  підготовці  об’єднання  з  Українською  Народною  Респуб¬
лікою  і  утвердження  істотно  оновленої  моделі  соціально-еконо¬
мічних  відносин  в  кордонах  незалежної  соборної  України.
 Враховуючи  досвід  воюючих  країн,  які  в  роки  Першої  світової
війни  проводили  політику  жорстокої  державної  централізації
і  регулювання  економіки,  уряд  ЗУНР  запроваджує  систему  заходів
щодо  державного  регулювання  господарських  відносин  і  воєні¬
зації  економіки  з  метою  виходу  зі  скрутного  економічного
становища  і  забезпечення  безперебійного  функціонування
держави  в  умовах  війни  її  з  Польщею.  Найбільш  послідовно
і  жорстко  ця  політика  проводилася  у  заготівлі  сільськогоспо¬
дарських  продуктів  та  фуражу,  необхідних  для  забезпечення  армії
і  міського  населення  у  військовий  час.  Практичним  здійсненням
її  займались  харчові  управи,  що  діяли  при  Державному  секре¬
таріаті  внутрішніх  справ  у  центрі  і  повітових  комісаріатах  на
місцях,  співпрацюючи  з  інтендантськими  службами  Державного
секретаріату  військових  справ.  Міжвідомчим  рішенням  від  18  бе¬
резня  1919  р.  органам  продовольчого  відомства  було  надане
монопольне  право  на  заготівлю  шкіряної  сировини,  її  обробку
і  виготовлення  взуття  для  армії  [28].
 Одним  з  ключових  директивних  заходів  була  спільна  поста¬
нова  Державних  секретаріатів  землеробства  і  внутрішніх  справ,
прийнята  21  лютого  1919  р.  про  примусовий  обробіток  землі.  “Всі
грунти,  пригожі  для  рільної  культури,  -  зазначалося  в  постанові,  -
мають  бути  управлені  і  нікому  не  вільно  лишити  придатного  до
культури  грунту  облогом.  Розпорядок  сей  відноситься  як  до
великої,  так  і  малої,  селянської  посілості”  [29].  Реалізація  цієї
 147

постанови,  розрахованої  на  організацію  “примусового  госпо¬
дарства”,  торкнулась  не  тільки  багатьох  поміщиків,  які  з  різних
причин  залишили  свої  маєтки,  а  й  селян  -  біженців  та  неспро¬
можних  дрібних  власників  чи  орендарів,  землі  яких  у  таких  ви¬
падках  переходили  в  розпорядження  держави  та  її  виконавчої
влади  на  місцях.  У  свою  чергу,  держава  через  спеціальні  повітові
і  громадські  комісії  передавала  ці  землі  в  тимчасове  користування
"наймачам”,  насамперед  тим  малоземельним  і  безземельним  селя¬
нам,  які  були  спроможні  обробити  її  і  мали  сплачувати  відпо¬
відний  чинш  власникові  або  в  державну  скарбницю.  Живий  та
мертвий  інвентар  у  безгосподарних  посілостях  становився  також
предметом  наймання.  Винуваті  у  приховуванні  пригожих,  але
перелогових  земель,  насіннєвого  матеріалу,  живого  і  мертвого
інвентаря  підпадали  під  кримінальне  покарання  до  шести  місяців
арешту  і  штрафувалися  до  50  тис.  крон  [30].
 Обтяжливими,  але  зрозумілими  для  патріотично  настроєних
сільських  виробників  були  реквізиції  їх  зерна  та  інших  сільсько¬
господарських  продуктів  на  поіреби  діючої  армії.  За  винятком
мінімальної  кількості  зерна,  необхідного  для  прохарчування  сім’ї
і  під  посів,  харчові  управи  вилучали  в  землеробів  увесь  лишок
хліба  за  цінами,  встановленими  місцевими  повітовими  комісаріа¬
тами,  а  фактично  за  безцінь,  не  завжди  враховуючи  при  цьому
загальний  майновий  стан  господарства  і  ступінь  воєнної  розрухи
місцевості.  І  тільки  найбільш  потерпілі  від  воєнних  дій  села  в
Богородчанському,  Бродівському,  Зборівському,  Золочівському,
Калуському,  Надвірнянському,  Підгаєцькому,  Теребовлянському
і  Тернопільському  повітах  були  звільнені  від  воєнної  данини  [31].
 Для  обслуговування  потреб  армії  була  запроваджена  підводна
повинність:  обов’язок  селян  однокінними  або  двокінними  хурами
перевозити  військо  та  його  спорядження.  Ця  повинність  лежала
на  всій  громаді,  і  коли  хтось  з  її  членів  не  з’являвся  з  підводою,  то
громадська  управа  повинна  була  знайти  йому  заміну.  Але
зловживання  та  самоуправство  воєнних  властей  у  цій  справі  стали
настільки  розповсюдженими,  що  воєнне  відомство  республіки
своїм  розпорядженням  від  16  березня  вимушене  було  регламен¬
тувати  виконання  підводної  повинності  та  її  оплату  [32].
 І 	все  ж  заходів  державного  регулювання  економічних
відносин,  що  здійснювалися  до  квітня  1919  р.,  виявилося  недос¬
татньо  для  вирішення  продовольчої  проблеми,  що  зачіпала
інтереси  всього  населення.  Щоб  забезпечити  потреби  армії  у
продовольстві,  уряд  вдається  до  запровадження  продовольчої
диктатури.  Командно-адміністративним  способом  з  15  квітня
 148

1919  р.  в  країні  запроваджувалась  державна  монополія  на
заготівлю  хліба  і  фуражу,  тверді  ціни  на  усі  сільськогосподарські
продукти  і  промислові  товари  широкого  вжитку,  впроваджу¬
валися  більш  жорсткі  методи  контролю  за  вирощуванням  та
обмолотом  збіжжя  і  вилучення  лишків  зерна,  муки,  овочів  і  деяких
предметів  масового  вжитку.  З  цією  метою  при  харчових  управах
у  повітах  створювалися  продовольчі  загони  (так  звані  “військові
викупно-заємні  відділи”)  під  командуванням  повітових  воєнних
старшин.  Начальник  загону  (повітовий  старшина)  працював  у
повному  контакті  з  харчовою  управою  і  мав  у  своєму  розпо¬
рядженні  50  озброєних  стрільців  та  підстаршин,  а  в  міру  потреби
міг  запросити  й  додаткові  воєнні  сили.  Згідно  з  інструкцією,  в
обов’язок  продзагонів  входили  конфіскальні  функції:  "...  переїхати
всі  двори  і  села  дотичного  округу  і  в  кожного  продуцента  або
торговця  окремо,  особисто,  або  через  свої  органи  перевірити,  які
в  нього  припаси  збіжжя,  ярини  і  паші  і,  відчисливши  певну...
означену  кількість  на  прожиток  для  його  рідні,  служби  і  на  обсів,
все  проче  забрати  і  віддати  до  складу...  іншого  військового
відділу”  [33].
 На  відміну  від  попереднього  порядку  продрозкладки,  коли
повітові  продовольчі  органи  (харчові  управи)  самі  визначали
мінімум  необхідного  продовольства  на  душу  населення  для
прохарчування  сім’ї,  утримання  худоби  і  посіву,  зараз  встанов¬
лювалась  загальна  норма  для  всієї  держави.  Вона  дорівнювала
половині  продовольчого  пайка  стрільця  польової  армії  і  певну
кількість  фуражу,  включаючи  такі  складники:  35  кг  зерна  на  хліб,
15  кг  твердої  ярини  на  одну  особу,  900  кг  сінажу  на  корову  та  450  кг
вівса  на  коня  [34].  Решту  збіжжя  й  фуражу  вилучалося  в  землероба
з  оплатою  заготовленого  за  твердими  цінами,  які  при  знеціненні
грошей  мали  швидше  символічну,  ніж  реальну  вартість.
 З  аналізу  документів  треба  констатувати,  що  продовольча
політика  уряду  ЗУНР  послідовно  й  неухильно  була  спрямована
на  зміцнення  оборони  і  боєздатності  армії,  забезпечення
матеріально-сировинної  бази  країни  в  її  справедливій  війні  з
Польщею,  яка  посягала  на  її  незалежність.  У  цьому  сенсі  ця
політика  знаходила  підтримку  з  боку  більшості  міської  людності,
що  мала  потребу  в  гарантії  продовольчого  забезпечення,  і  патріо¬
тично  настроєних  верств  українського  села.  Однак  примусові
реквізиції  продовольства  і  фактична  заборона  вільної  торгівлі  ним
і  особливо  зволікання  уряду  у  проведенні  аграрної  реформи  не
викликали  захоплення  у  незаможної  частини  селян,  передовсім
безнадільних  і  тих,  що  мали  лише  присадибні  ділянки,  які  і  в  мирну
 149

пору  не  забезпечували  себе  хлібом,  не  кажучи  вже  про  польських
поміщиків  та  селян,  які  в  масі  своїй  поділяли  великодержавні
шовіністичні  настрої.  Тому  зумовлена  воєнними  потребами
продовольча  політика  уряду  ЗУНР  не  тільки  не  знімала  гостроти
соціальних  проблем,  а  й  політичного  радикалізму  на  міжнаціо¬
нальному  тлі.
 Реалізація  продовольчої  політики  та  інших  заходів  держав¬
ного  регулювання  відносин  у  сфері  сільського  господарства  в
умовах  війни  об’єктивно  виражали  спробу  використання  важелів
державно-монополістичного  капіталізму  при  низькому  рівні
розвитку  його  приватновласницького  варіанту.  Але  командно-
адміністративне  втручання  в  організацію  економіки  після
прийняття  відповідних  законів  або  нормативних  актів  було
обмежене  територіально  і  в  часі.  Виконання  їх  щойно  лише
почалося.  Тому  воєнно-економічна  політика  уряду  ще  не  встигла
виявити  свою  практичну  ефективність,  а  вже  перші  кроки  її
проведення  не  супроводжувались  ентузіазмом  з  боку  адептів
польського  шовінізму,  які  не  визнавали  західноукраїнської
державної  незалежності,  так  і  певних  соціальних  прошарків  та
груп  українського  населення.
 Залишення  незмінним  економічного  ладу,  запровадження
продовольчої  диктатури,  нерішучість  в  реалізації  соціальної
програми  уряду  при  одночасних  поразках  Української  галицької
армії  на  фронті  спричинилися  до  звуження  з  весни  1919  р.  соціаль¬
ної  бази  політичного  режиму  ЗУНР  і  росту  соціального  ради¬
калізму  серед  викинутих  на  узбіччя  суспільного  життя  унаслідок
воєн,  розрухи  і  аграрного  перенаселення  пролетаризованих  і
пауперизованих  прошарків  у  містах  і  селах.  Саме  ці  верстви
першими  засвоювали  революційні  лозунги  лівих  сил  (комуністів
та  лівих  соціал-демократів)  і  вимагали  нагальних  перетворень  в
економіці  та  соціальній  сфері.
 Щойно  створена  у  лютому  1919  р.  Комуністична  партія
Східної  Галичини  і  ліві  сили  Української  соціал-демократичної
партії  небезуспішно  впливали  на  масовий  селянський  рух,  в  якому
вимоги  відчуження  поміщицької  землі  та  перехід  її  у  володіння
селян,  які  обробляють  її  власними  руками,  мали  й  національно-
визвольне  навантаження.  Річ  у  тому,  що  64%  земельних  угідь
СхідноїГаличини  належала  польським  поміщикам  [35],  які  в  очах
українських  селян  уособлювали  також  і  окупантів.
 Свої  вимоги  щодо  невідкладного  розв’язання  аграрно-
селянського  питання  селяни  виставляли  на  масових  вічах,  що
відбувалися  в  усіх  неокупованих  польськими  військами  повітах.
 150

Оскільки  вирішення  цього  питання  урядовими  партіями  (Україн¬
ською  народно-трудовою  партією  і  Українською  радикальною
партією)  зволікалося,  селянська  біднота  дедалі  помітніше
орієнтувалася  на  ліворадикальне  вирішення  соціально-еконо-
мічних  проблем  на  основі  робітничо-селянського  союзу.
 З  ініціативи  та  за  участю  опозиційно  налаштованих  політич¬
них  діячів  революційно-демократичного  спрямування  у  галицьких
повітах  були  створені  політичні  організації,  які  одержали  назву
Селянсько-робітничих  союзів  (СРС).  “Сель-Роб  Союз”  на  пер¬
шому  з’їзді  в  Станіславі  (тогочасній  столиці  ЗУНР)  в  лютому
1919  р.  проголосив  себе  крайовою  політичною  організацією
соціалістичної  орієнтації.  В  роботі  другого  з’їзду  брали  участь  уже
майже  1  200  делегатів  від  усіх  неокупованих  повітів  Східної
Галичини.  З’їзд  схвалив  соціально-економічні  перетворення
Української  Народної  Республіки  і  звернувся  до  радянського
уряду  Росії  припинити  війну  проти  УНР  й  “пошанувати  її
незалежність”.  Він  вибрав  61  робітника  і  селянина  зі  складу
делегатів  з’їзду  депутатами  УНРади  (до  речі,  не  визнаних  її
більшістю),  сподіваючись  парламентським  шляхом  домогтися
негайного  скликання  сейму  Галицької  республіки  і  об’єднати  її  з
Наддніпрянською  Україною  в  одне  ціле  [36].
 Селянські  делегати  на  з’їзді  вимагали  також  невідкладно
провести  конфіскацію  землеволодінь  поміщиків  та  інших  великих
посідачів  для  безоплатного  наділення  землі  тим,  хто  обробляє  її
власною  працею.  Однак  під  впливом  соціал-демократів,  іцо
керували  з’їздом,  було  прийнято  рішення,  згідно  з  яким  перед¬
бачалась  передача  конфіскованої  землі  не  селянам,  а  в  тимчасове
розпорядження  громадських  та  повітових  комісій  до  прийняття
урядового  земельного  закону.  І  в  цьому  питанні  з’їзд  відстоював
легітимну  позицію.
 Радикальні  вимоги  щодо  негайного  розв’язання  аграрно-
селянського  питання  були  проголошені  і  відомими  державними
діячами,  які  справедливо  вважали,  що  його  зволікання  може  стати
катастрофою  для  існування  самої  держави.  Так,  керівник  вій¬
ськового  відомства  уряду  ЗОУНР,  радикал  Дмитро  Вітовський
12  лютого  1919  р.  подав  у  відставку  на  знак  протесту  проти
безпідставної  затримки  урядом  реалізації  соціальної  програми,
заявивши,  що  держава  і  дотепер  нічого  не  дала  ані  робітникам,
ані  селянам,  тому  викликала  невдоволення.  Вона  повинна
розв’язатися,  проголосивши  восьмигодинний  день  праці  для
робітників...  порішивши  що  земля  великих  власників  переходить
у  власність  селян”.  В  такому  сенсі  згодом  телефонував  урядові
 151

ЗОУНР  і  головний  отаман  УНР  Симон  Петлюра:  “Маю  цілком
певні  повідомлення  про  неспокій  у  військах  і  серед  населення  на
ґрунті  незадоволення  політикою  Державного  секретаріату  в
соціальних  питаннях,  а  особливо  земельних.  Це  може  скінчитися
катастрофою  і  розвитком  більшовизму...”  [37].
 Усі  демократичні  партії,  що  входили  до  складу  уряду,  розу¬
міли  актуальність  і  значимість  розв’язання  земельної  проблеми,
чого  з  нетерпінням  чекали  селяни,  а  державно-політична  еліта
акцентувала  ще  й  на  зовнішньополітичному  аспекті  його
розв’язання.  Урядова  газета  “Републіка”  2  квітня  1919  р.  писала,
що  “земельна  реформа  заважить  на  взаємних  відносинах  до  сусідів
та  дальших  держав...  Від  реформи  буде  залежати  їх  прихильний
чи  ворожий  настрій  до  нас.  Отже,  Ленін  чи  Вільсон”.
 Тому  після  тривалих  дискусій  і  зволікань  керівництво  ЗОУНР
весною  1919  р.  приступило  до  реальної  підготовки  нової  земельної
реформи.  До  урядової  комісії,  яку  очолював  Лев  Бачинський,
надійшло  від  політичних  партій,  депутатів  та  груп  УНРади
декілька  проектів  реформи.  Переважна  кількість  консервативно
налаштованих  керівників  держави,  поділяючи  американську
(фермерську)  модель  розвитку  сільського  господарства,  вважала,
що  землю  великих  землевласників  необхідно  передати  селянам  у
приватну  власність,  але  з  обов’язковим  її  викупом.
 Під  впливом  робітничо-селянського  руху  остання  сесія
УНРади  напередодні  припинення  своєї  діяльності  в  краї  12  квітня
1919  р.  вирішила,  нарешті,  узаконити  8-годинний  робочий  день,  а
 14 	квітня  схвалила  також  і  закон  про  основи  земельної  реформи.
Останній  закон  ще  не  був  юридичним  актом,  що  підлягав
негайному  виконанню  його  норм.  Він  лише  окреслював  основні
принципи  майбутньої  земельної  реформи,  а  час  і  спосіб  її
проведення,  умови  відчуження  землі  у  великих  приватних
посідачів  та  розподілу  її  між  селянами  мали  уточнити  законодавчі
акти  вищого  представницького  органу  ЗУНР,  вибраного  на
основі  нового  виборчого  права.
 В  основу  земельного  закону,  прийнятого  14  квітня  і  опубліко¬
ваного  8  травня  в  газеті  “Републіка”,  були  закладені  два  осно¬
воположні  постулати:  відчуження  великої  земельної  власності  за
викуп  і  наділення  землею  малоземельних  і  безземельних  селян  на
праві  приватної  власності.  Без  відшкодування  експропріювались
володіння  колишньої  Австро-Угорської  держави  і  Габсбурзької
династії,  а  також  землі  тих  власників,  котрі  придбали  їх  під  час
воєн  із  спекулятивною  метою  або  оружно  виступали  проти
Західно-Української  держави.  За  викуп  відчужувалися  поміщицькі
 152

землі,  які  були  вилучені  з  громадського  користування  законом
1866  р.,  а  також  фундаційні,  церковні,  монастирські  й  ерекціо-
нальні  земельні  посілості,  що  їх  власники  не  обробляли  самі;  всі
інші  землі  понад  максимальну  норму  (її  мав  встановити  окремий
закон)  відчужувалися  і  переходили  до  державного  земельного
фонду,  яким  до  розподілу  їх  між  селянами  розпоряджалися
крайова  (обласна),  повітові  і  громадські  земельні  комісії.
 Згідно  з  цим  законом,  розподілу  не  підлягали  площі  під  лісом,
а  також  виділені  для  громадського  користування  (пасовища,
полонини  і  водойми)  й  організації  зразкових  господарств,
сільськогосподарських  шкіл,  інших  промислових,  просвітніх,
доброчинних  і  загальнокорисних  потреб.  Землею  мали  наділятися
безземельні  і  малоземельні  громадяни  ЗУНР  -  професійні
хлібороби  за  такою  черговістю:  інваліди  та  учасники  бойових  дій
Першої  світової  та  польсько-української  воєн,  вдови  та  сироти
воїнів,  які  загинули,  інші  жертви  обох  воєн  і,  насамкінець,  усі  інші
безземельні  і  малоземельні  хлібороби.  Цього  права  позбавлялися
дезертири  та  особи,  що  ухилялися  від  служби  в  УГА,  покарані  за
антидержавні  злочини,  зокрема  за  самовільне  захоплення  чужої
землі,  й  громадяни  інших  держав  [38].  Наділення  селян  землею  за
відповідну  оплату  чи  безоплатно  відкладалося  до  закінчення  війни
і  повернення  додому  фронтовиків  та  військовополонених  галичан.
Це  питання  мав  вирішити  по  війні  парламент  (сейм).
 Щоб  попередити  селянські  заворушення  і  самоуправство  при
проведенні  земельної  реформи,  закон  визначав  жорсткі  міри
покарання  правопорушників,  у  21  статті  якого  зазначалося:
“Самовільний  захват,  розділ  вивласнених  на  основі  цього  закону
земель  та  нищення  лісів,  будинків,  інвентаря  та  земляних  плодів
на  них...  мають  карати  адміністративні  органи  карою  арешту  до
 6 	місяців”  або  штрафом  до  10  тис.  крон  [39].  А  тим  часом  помі¬
щицькі  маєтки  були  взяті  під  охорону  військових  продзагонів  та
підрозділів  УГА.
 При  аналізі  цього  закону  цікаво  порівняти  його  із  земельним
законом  Директорії  УНР.  схваленим  8  січня  1919  р.  Різниця  між
ними  була  в  головному  -  полярний  підхід  до  трактування
земельної  власності:  тоді  як  закон  Директорії  проголошував
скасування  приватної  власності  на  землю,  інший,  навпаки,
декларував  її  недоторканність.  І  хоча  земельний  закон  Директорії
радикальніше  вирішував  аграрно-селянське  питання,  а  закон  про
основи  земельної  реформи  характеризувався  більшою  помірко¬
ваністю,  все  ж  реалізація  останнього  могла  б  широко  відкрити
клапан  для  капіталістичного  розвитку  селянського  господарства
фермерським  шляхом.
 153

Воєнно-політична  обстановка  наклала  свій  відбиток  на
обидва  аграрні  законодавчі  акти,  які  були  поспішно  прийняті
напередодні  падіння  обох  українських  держав  і  розраховані  на
те,  щоб  розширити  соціальну  базу  їхніх  режимів.  Проте  зволі¬
кання  урядом  ЗУНР  не  тільки  прийняття,  а  й  оприлюднення
земельного  закону  у  “Віснику  державних  законів  і  розпорядків
ЗОУНР”  спричинилося  до  того,  що  він  не  набув  юридичної
чинності,  а  відтак  не  здійснював  мрію  трудівників  землі  на  негайне
і  безкоштовне  отримання  поміщицької  землі,  охорону  якої,
відповідно  до  закону,  забезпечували  як  високі  адміністративні
штрафи  та  арешти  правопорушників,  так  і  каральні  експедиції
військових  продзагонів.
 Позбуваючись  ілюзій  негайно  одержати  поміщицьку  землю
легітимним  шляхом,  селяни  уже  не  чекали  милості  від  влади  і  перед
весняною  сівбою  почали  у  багатьох  повітах  самочинно  ділити
між  собою  панські  угіддя,  які  лежали  облогом.  Антипоміщицьку
боротьбу  селян,  яка  щільно  перепліталась  з  їх  національним
визволенням  від  гніту  польських  поміщиків,  активно  підтримала
певна  частина  стрільців  УГА,  невдоволених  нерішучістю  прове¬
дення  соціальної  політики  уряду,  особливо  в  аграрному  питанні,
та  поразками  на  фронті.  Весною  1919  р.,  за  повідомленнями
урядової  преси,  стрілецькі  заворушення  (так  звані  “протести”)
відбулися  у  чотирнадцяти  гарнізонах  Східної  Галичини.  Подекуди
ці  виступи  поєднувалися  із  селянськими  заворушеннями.
 Гострота  аграрних  проблем  Західної  України  не  зменшилась
і  під  володорюванням  міжвоєнної  Польщі,  яка  належала  до  тих
країн  Європи,  що  мали  недосконалий  земельний  устрій  з  великими
залишками  напівфеодальних  відносин.  Після  скасування  панщини
у  Польщі  найбільшою  залишилась  проблема  селянського  землево¬
лодіння,  яке  постійно  здрібнювалось  при  збереженні  великого
приватного  землеволодіння  поміщиків,  релігійного  фонду  та
акціонерних  товариств.  Це  породжувало  великі  економічні
контрасти  і  соціальні  суперечності,  невдоволення  і  заворушення
селян,  які  постійно  вимагали  переросподілу  земельної  власності.
Нова  земельна  реформа,  яка  визріла  економічно,  полягала  у  тому,
щоб  на  основі  відповідного  господарства  провести  відчуження
всієї  або  частини  землі  великих  землевласників  з  викупом  або  без
відшкодування  і  розподілити  її  між  незаможними  селянами.
Результат  цієї  історичної  акції  залежить  від  розмаху  організо¬
ваного  селянського  руху  та  волі  й  політичної  позиції  його  керів¬
ництва,  представленого  в  демократичному  парламенті  і  поза  ним.
 154

Загальне  уявлення  про  контрастну  структуру  землеволодіння
в  Польщі,  у  тому  числі  в  анексованих  нею  землях  на  сході  і
південно-східному  регіонах  країни,  дає  таблиця  25.  складена  за
даними  перепису  1921  р.
 Таблиця  25
 Структура  землеволодіння  в  Польщі  (станом  на  ЗО.  XI.  1921)*
 Величина  госпо¬
дарств,  га
 Кількість  господарств
 Площа  е-г  угідь
 тис.
 %
 тис.  га
 %
 0,0-0,5
 333,9
 10,2
 98,9
 0,3
 0,5-2
 774,9
 23,8
 976,7
 3,2
 2-5
 1  001,9
 30,7
 3  432,6
 11,3
 5-10
 733,2
 22,5
 5  156,8
 17,0
 10-20
 311,5
 9,6
 4  190,2
 13,8
 20-50
 76,4
 2,3
 2  141,4
 7,1
 50-100
 11,2
 0,3
 754,9
 2,5
 понад  100
 18,9
 0,6
 13  589,2
 44,8
 разом
 3  261,9
 100,0
 30  340,7
 100,0
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Rocznik  statystyki  RP,  1925/26.  -  Warszawa,  1927.  -
S.  106.
 Групування  сільських  господарств,  прийняте  упорядниками
перепису,  не  дозволяє  провести  межу  між  різними  соціально-
економічними  типами  господарств,  бо  розмір  їхнього  володіння
був  відмінним  в  різних  регіонах  країни  внаслідок  їх  попереднього
рівня  економічного  розвитку.  Тому  визначення  показників
соціального  розшарування  села  за  середньостатистичними
даними  всієї  країни  може  бути  лише  умовним.  Але  порівняння
біполярних  за  величиною  володіння  господарств  сильно  вражає
уявлення  дослідника.  Так,  господарств  сільських  пролетарів  з
парцелою  до  2  га  і  дрібних  господарств  з  площею  від  2  до  5  га
налічувалося  64,7%,  причому  15,8%  дворів  з  них  мали  лише
присадибну  ділянку  (город)  площею  до  0,5  га,  тоді  як  у  маєтках
поміщиків  (частка  їх  у  загальній  кількості  сільських  господарств
становила  менше  одного  процента)  було  зосереджено  47,3%
загальної  площі  сільськогосподарських  угідь  країни.  Польська
шляхта,  яка  впродовж  чотирьох  століть  грабувала  селян,  привлас¬
нюючи  їх  землі,  перетворилась  у  клас  поміщиків  (дідичів),  які
визискували  селян  на  основі  поєднання  відробіткової  і  капіта¬
лістичної  систем  господарювання.  Пересічно  кожна  поміщицька
сім’я  мала  у  своєму  володінні  700  га  землі.  Панування  поміщи¬
цького  землеволодіння  і  насамперед  неподільних  майоратів
нащадків  верхівки  колишніх  феодальних  магнатів  стало  причиною
 155

не  тільки  земельного  голоду  більшості  селянства,  а  й  великим
гальмом  капіталістичної  мобілізації  землі  сільськими  підприєм¬
цями  (фермерами).
 Велике  поміщицьке  землеволодіння,  будучи  носієм  віджилих
середньовічних  форм  землекористування,  кабальних  способів
експлуатації  селян,  затримувало  розвиток  капіталізму  в  сіль¬
ському  господарстві.  Виробничо-технічний  і  соціально-економіч-
ний  прогрес  країни  в  цілому,  і  села  зокрема,  вимагав  усунення
напівфеодального  поміщицького  і  церковно-монастирського
землеволодіння.  Об’єктивно  у  Польщі  одним  з  першочергових
завдань  суспільного  розвитку  було  здійснення  демократичних
перетворень  аграрних  відносин  в  інтересах  селян,  що  становили
більшість  населення  країни.
 Пережиточні  форми  феодалізму  давно  вже  підточувались
незадоволенням  селян,  яке  часто  виявлялося  в  різних  формах  їхніх
виступів.  Однак  поміщикам  все  ж  вдавалось  зберегти  за  собою
великі  землеволодіння  завдяки  поліцейському  терору  монархічних
режимів  Росії,  Німеччини  і  Австро-Угорщини.  Щоб  паралізувати
боротьбу  селян  за  землю,  поміщики  вдавалися  також  і  до
часткової  парцеляції  своїх  гірших  земель.  Крім  того,  земельний
голод  у  польському  селі  до  певної  міри  пом’якшувався  еміграцією
і  відходом  частини  сільського  населення  в  промислові  центри.
 Під  час  світової  війни  і  в  перші  роки  після  неї  вказані  фактори
якщо  не  повністю,  то  частково  перестали  діяти.  Припинилась
постійна  і  сезонна  еміграція  і  перехід  землеробського  населення
до  промисловості.  Що  стосується  парцеляції,  то  поміщики,
використовуючи  її  раніше  для  покриття  своїх  боргів,  перестали
шукати  в  ній  порятунку  тепер  внаслідок  знецінення  грошей  у  по¬
воєнні  роки.  Усе  це  загострило  аграрно-селянське  питання  у  ко¬
рінній  Польщі  і  в  анексованих  нею  західноукраїнських  і  західно-
білоруських  землях.
 На  боротьбу  за  право  володіти  поміщицькою  землею  підня¬
лись  селянські  маси  багатьох  країни  Європи  і  Сходу.  Під  тиском
революційного  аграрного  руху  в  Естонії,  Латвії,  Литві,  Румунії,
Чехословаччині,  Югославії,  Болгарії,  Угорщині,  Німеччині,
Польщі,  Іспанії  були  прийняті  закони  про  земельну  реформу,
розраховані  на  те,  щоб  відкрити  канали  для  фермерського  шляху
розвитку  аграрного  капіталізму  і  водночас  послабити  револю¬
ційний  характер  аграрних  рухів.  Але  земельне  законодавство  цих
країн  наштовхнулося  на  непереборні  перешкоди:  землею  можна
наділити  тільки  за  відшкодування  і  тільки  тих,  хто  вже  має  засоби
виробництва  для  її  обробітку.  Чисто  пролетарським  і  напівпро-
летарським  елементам,  які  задихалися  від  земельного  голоду,
 156

реформи  мало  що  дали,  окрім  обіцянки  щодо  наділення  поміщи¬
цькою  землею.
 Польща  належала  до  тих  країн,  де  селянський  рух  набув
великомасштабного  розвитку.  В  період  відродження  польської
державності  найбільшим  розмахом  і  напруженістю  боротьби
характеризувався  страйковий  рух  сільськогосподарських  робіт¬
ників,  який  розпочався  в  листопаді  1918  р.  і  з  невеликими  перер¬
вами  тривав  до  осені  1919р.,  охопивши  головним  чином  колишнє
Королівство  Польське,  а  також  Великопольщу  і  Помор’я  і  в  мен¬
шій  мірі  Західну  Галичину.  Страйк  почався  на  Люблінщині
стихійно  на  економічному  підґрунті,  але  швидко  розповсюдився
на  інші  польські  землі,  набравши  чимраз  більше  організованих  і
політичних  форм.  Уже  в  кінці  1918  р.  на  першій  хвилі  страйкового
руху  з  ініціативи  ППС  був  створений  Союз  профспілок  сільсько¬
господарських  робітників,  який  за  півріччя  своєї  діяльності  у  53  по¬
вітах  країни  збільшив  число  членів  з  5,5  тис.  до  103  тис.  у  червні
1919  р.  [40]  і  завдяки  співпраці  в  них  на  тому  етапі  робітничих
і  селянських  партій  домігся  вигідніших  для  страйкуючих  умов
праці.
 У  січні-квітні  1919  р.  масові  страйкові  виступи  сільсько¬
господарських  робітників  охопили  44  повіти  Королівства
Польського  [41].  В  ході  страйку  з  ініціативи  лівих  партій:  Соціал-
Демократії  Королівства  Польського  і  Литви  (СДКПіЛ),  ППС-
лівиці  і  Комуністичної  робітничої  партії  Польщі  (КРПП)  було
створено  251  раду  делегатів  фільварочних  робітників  (причому
деякі  з  них  утворені  спільно  зі  селянами)  у  18  повітах,  здебільшого
Люблінщини  [42].  2  березня  1919  р.  відбувся  з’їзд  Рад  Люблінської
землі  з  участю  350  делегатів.  Було  вирішено  створити  губернську
Раду  делегатів  фільварочних  робітників,  безземельних  і  мало¬
земельних  селян.  В  питанні  про  поміщицьку  землю  з’їзд  розко¬
ловся  навпіл:  селянські  делегати  вимагали  розподілу  її  між
селянами,  але  під  впливом  лівих  з’їзд  прийняв  рішення  про  потребу
усуспільнення  поміщицьких  посілостей.  Це  питання  було  в  центрі
уваги  наступного  з’їзду  фільварочних  робітників  і  бідніших  селян,
що  відбувся  у  червні  1919  р.  На  цьому  з’їзді  учасники  його
схвалили  постанову  з  вимогою  проведення  конфіскації  поміщи¬
цьких  земель  без  викупу  і  наділення  ними  насамперед  фільва¬
рочних  робітників  [43].
 Разом  з  організованою  страйковою  боротьбою  сільськогоспо¬
дарських  робітників  з  відродженням  Польської  держави  піднялась
потужна  хвиля  стихійної  і  розпорошеної  боротьби  селян  за  землю.
Масові  антипоміщицькі  виступи  їх  набули  різних,  причому
 157

гострих  форм  у  Західній  Галичині  (Малопольщі),  Люблінщині  і
Келеччині,  де  стали  частими  порубки  панських  лісів,  захоплення
пасовищ,  а  подекуди  -  і  орних  земель  поміщиків.  Селяни
проводили  віча  і  маніфестації,  вимагаючи  виведення  німецьких  і
австрійських  військ,  скликання  сейму,  сподіваючись,  що  він
вирішить  аграрні  проблеми  на  їх  користь.
 На  початку  листопада  1918  р.  збройне  повстання  селян  Тарно-
бжезького  повіту,  що  в  Західній  Галичині,  проголосило  Селянську
Республіку,  в  якій  керівництво  здійснювали  два  радикальні  діячі
Т.  Домбаль  і  Є.  Оконь.  Владні  функції  її  поширювались  на  чотири
сусідні  повіти,  де  селяни  самочинно  проводили  реквізицію
поміщицького  збіжжя,  худоби,  реманенту  і  почали  ділити  між
собою  великі  земельні  посілості.  Подібні  “республіки”  селян  з
аналогічним  антипоміщицькими  акціями  діяли  у  Перемишль¬
ському  (Галичина)  і  Піньчовському  (Келеччина)  повітах.  Весною
 1919 	р.  польські  селяни  у  багатьох  селах  зорювали  поміщицьку
землю,  яка  лежала  облогом,  і  вимагали  від  влади  вирішення
земельного  питання  радикальним  способом,  тобто  відчуження
землі  у  поміщиків  і  безоплатного  наділення  нею  селян  та  сільсько¬
господарських  робітників.
 Антипоміщицька  боротьба  селян,  що  червоною  ниткою
проходила  через  всю  історію  польського  села  у  пореформену  добу,
досягає  пікової  вершини  з  відродженням  польської  державності,
набувши  чітких  обрисів  революційно-демократичного  характеру.
Об’єктивно  селянська  боротьба  виражала  прагнення  її  учасників
до  ліквідації  усіх  напівфеодальних  залишків  і  поміщицького
землеволодіння  насамперед,  які  стояли  на  перешкоді  до  створення
умов  для  вільного  розвитку  сільського  господарства  на  основі
фермерсько-підприємницького  виробництва.
 Характер  і  особливості  аграрних  рухів  визначалися  не  тільки
соціальним  складом  їх  учасників,  а  й  тим,  які  соціальні  класи  та
їхні  політичні  партії  очолювали  боротьбу  за  утвердження  одного
з  двох  типів  аграрної  еволюції.  До  початку  аналізованого  періоду
лише  на  західних  польських  землях,  що  входили  раніше  до  складу
Німеччини,  утвердився  так  званий  “пруський”  шлях  розвитку
аграрного  капіталізму  з  домінантою  в  ньому  юнкерського
(поміщицького)  господарства.  У  Королівстві  Польському  і  в
Західній  Галичині  жоден  з  типів  аграрної  еволюції  остаточно  не
переміг  до  відродження  незалежної  Польщі.  Ще  більш  незавер¬
шеною  капіталістична  аграрна  еволюція  була  на  західноукраїн¬
ських  і  західнобілоруських  землях,  де  великі  пережитки
феодального  середньовіччя  сильно  гальмували  господарсько-
 158

підприємницьку  діяльність  селян,  а  поміщицьке  господарство
залишалося  відсталим.  У  Центральній  Польщі  і  тим  паче  -  на  її
східних  і  південно-східних  окраїнах  справу  виробничо-технічного
і  соціально-економічного  прогресу  у  сільському  господарстві
вирішувала  відкрита  соціально-класова  боротьба  в  різних  формах
розвитку.
 На  територіях,  що  раніше  були  під  владою  Російської  та
Австро-Угорської  імперій,  аграрний  капіталізм  фермерського
типу  міг  встановитися  тільки  внаслідок  революційно-демокра¬
тичних  аграрних  перетворень  і  насамперед  відчуження  землево¬
лодіння  поміщиків.  У  здійсненні  їх  були  заінтересовані  усі  верстви
селян,  як  і  сільськогосподарські  та  промислові  робітники.
 Щоб  запобігти  аграрній  революції  і  відвернути  селянські  маси
від  боротьби  за  експропріацію  поміщицького  землеволодіння,
польські  правлячі  кола  маневрували  в  аграрному  питанні,  робили
спроби  заспокоїти  і  підкупити  селян  обіцянками  передати  їм
частину  поміщицької  землі  за  відповідну  винагороду.  Водночас
уряд  розраховував  шляхом  полегшення  обороту  поміщицької
землі  зміцнити  для  себе  соціальну  опору  в  особі  багатих  селян,
відкрити  в  село  широку  дорогу  фінансовому  капіталу,  розширити
базу  капіталістичного  виробництва  сільськогосподарської
продукції.
 Що  ж  стосується  поміщиків,  то  вони  також  були  зацікавлені
у  добровільній  парцеляції  гірших  земель,  за  рахунок  яких
розраховували  забезпечити  раціоналізацію  свого  господарства.
У  цьому  поміщиків  підтримували  польські  фінансово-промислові
кола.  Зв’язок  великого  землеволодіння  з  фінансовим  капіталом,
значні  капіталовкладення  банків  у  поміщицькому  господарстві,
агресивні  плани  польських  можновладців  щодо  сусідів  на  сході
і  півночі,  слабість  їх  впливу  на  селянські  маси  -  ось  та  основа,  на
якій  грунтувався  союз  польських  поміщиків  і  капіталістів.  Останні
хоч  і  були  зацікавлені  у  прискоренні  капіталістичного  розвитку
селянського  господарства  і  розширенні  ємності  внутрішнього
ринку,  але  на  хотіли,  щоб  при  цьому  були  ущемлені  інтереси
великого  землеволодіння.  Це  вирішальним  чином  визначило
ліберально-поміщицький  характер  аграрних  реформ  і  відбивалося
на  боротьбі  навколо  їх  проведення.
 Непослідовність  і  половинчастість  позиції  соціально-полі-
тичної  еліти  Польщі  щодо  розв’язання  наболілих  проблем  аграр¬
ного  питання  знайшли  відображення  і  в  програмах  політичних
партій,  і  в  різних  варіантах  реформи  поземельних  відносин.  Так,
у  програмі  національних  демократів  (ендеків),  провідної  партії
 159

польської  буржуазії,  допускалась,  по  суті,  тільки  парцеляція
державних  земель.  Ця  партія  взагалі  була  противником  будь-
якого  примусового  викупу  поміщицьких  земель,  встановлення
вищої  норми  приватного  землеволодіння  та  державного
регулювання  цін  на  землю.  Земельна  реформа,  на  думку  ендеків,
мала  обмежуватися  лише  проведенням  землевпорядкування  та
ліквідації  сервітутів.  Ендеки  і  пілсудчики  розраховували  лікві¬
дувати  земельний  голод  польського  селянства  шляхом  його
осадницької  колонізації  західноукраїнських  і  західнобілоруських
земель.
 Людовські  (селянські)  партії  соціал-реформістського  спряму¬
вання  проголошували  радикальніші  аграрні  програми,  але  не
були  одностайні  щодо  власності  взагалі  і  на  землю  зокрема.  Так,
Польське  стронніцтво  людове  “П’яст”  (ПСЛ  “П’яст”)  і  Хлопське
стронніцтво  радикальне  (ХСР)  вважали  приватну  власність  на
землю  підвалиною  суспільного  устрою  Речі  Посполитої.  Нато¬
мість  Польське  стронніцтво  людове  “Визволене”  (ПСЛ  “Визво¬
лене”)  і  Польське  стронніцтво  людове  Лівиця  прагнули  до
обмеження  приватної  власності  на  користь  державної  легітимним
шляхом,  декларуючи  при  цьому  усуспільнення  землі  при  керівній
ролі  держави  [44].
 Однак  декларовані  в  різний  час  програмні  постулати  людов-
ських  партій  насправді  розходилися  з  реальними  діями  їхнього
керівництва,  коли  йшлося  про  встановлення  аграрної  структури
під  час  обговорення  у  сеймі  проекту  земельної  реформи.  Ці  партії,
проголосивши  себе  захисниками  інтересів  селянства,  реально
відстоювали  обмеження  поміщицького  землеволодіння  до
оптимальних  розмірів  для  ведення  раціонального  господарства,
аби  надлишок  землі  пустити  у  вільний  торговельний  оборот  для
забезпечення  нею  “безземельних  і  малоземельних  та  інших
господарств”  за  ринковими  цінами  (ПСЛ  “П’яст”).  ПСЛ  “Визво¬
лене”  висунуло  вимогу  примусової  парцеляції  надлишку
визначеної  законом  норми  землі  поміщицьких  маєтків,  але  за
“справедливу  оплату”,  встановлену  сеймом.  Обидві  праві  партії
людовців  більше  піклувалися  про  створення  самодостатніх
господарств  фермерів,  спроможних  придбати  земельні  угіддя
площею  від  10  до  20  га  (“Визволене”)  і  до  40  га  (“П’яст”)  і  тільки
ПСЛ  Лівиця  у  своїй  програмі  1919  р.  першою  заявила  про
примусове  відчуження  поміщицьких  і  церковно-монастирських
земель  без  оплати  [45].  Лобіюючи  в  сеймі  інтереси  фермерів,
представники  “П’ясту”  і  “Визволене”  виступили  проти  безкош¬
товного  наділення  землею  малоземельних  селян  і  сільськогоспо¬
 160

дарських  робітників.  Про  справжню  причину  такої  політики
людовців  лідер  ПСЛ  “Визволене”  С.  Тугут  писав:  “Сказати:  земля
для  безземельних  -  це  означає  віддати  багатого  селянина  в  руки
духовенства  і  поміщиків,  це  означає  розпалити  не  тільки
громадянську  війну,  а  й  війну  серед  народу”  [46].  Саме  розпалю¬
вання  пожежі  селянської  війни  на  селі  й  боялися  керівники  правих
селянських  партій,  програмні  вимоги  яких,  звісно,  були  несумісні
з  ліворадикальними  гаслами.
 Вожді  ППС  також  переконували  селян  чекати  ухвали  сейму  і
не  чинити  самовільного  захоплення  поміщицьких  земель.  Водно¬
час,  намагаючись  завоювати  селянські  маси  і  переманити
сільськогосподарських  робітників  на  свій  бік,  вони  проголо¬
шували  реально  нездійсненну  законним  способом  програму
націоналізації  великих  земельних  посілостей  і  передачі  їх  селянам
в  індивідуальне  приватне  користування  або  краще  в  оренду  [47].
 За  повне  відчуження  усіх  поміщицьких  земель  без  викупу
виступали  комуністичні  партії  Польщі,  Західної  Білорусії  і  Західної
України.  Щоправда,  КРПП  на  початку  своєї  діяльності  (1918—
1923)  не  враховувала  незавершеності  аграрно-капіталістичної
еволюції  і,  перебільшуючи  рівень  розвитку  капіталізму  в  сіль¬
ському  господарстві  Польщі,  недооцінювала  значення  загально¬
демократичної  боротьби  селян  за  землю,  а  селянство  трактувала
як  реакційну  силу.  Звідси  -  утопічний  курс  польських  комуністів
на  недопущення  розділу  поміщицьких  земель  і  негайне  перетво¬
рення  їх  у  велику  соціалістичну  власність  шляхом  так  званої
“перманентної  революції”.
 Підтиском  селянської  боротьби  уряд  І.  Падеревського  змуше¬
ний  був  у  червні  1919  р.  внести  на  розгляд  сейму  проект  земельної
реформи.  Розмах  і  гострота  революційної  боротьби  на  селі  в  той
час  були  настільки  великими,  що  навіть  поміщики  не  відважились
заперечувати  проти  аграрних  перетворень,  зрозуміло,  з  найбіль¬
шою  для  себе  користю.  Вони  домагалися  встановлення  земельного
максимуму  не  нижчого  за  500-750  га  і  високого  викупу  за
відчужену  землю.  Проти  відчуження  церковної  і  монастирської
землі  рішуче  виступали  представники  духовенства.  Навколо
проекту  реформи  в  сеймі  точилась  боротьба  між  основними
політичними  угрупованнями.  1,  нарешті,  10  липня  1919  р.  пере¬
важно  голосами  депутатів  соціал-реформістських  партій  сейм
ухвалив  проект  “Основ  земельної  реформи”,  запропонований
правою  селянською  партією  ПСЛ  “П’яст”.
 Цей  правовий  акт  польського  сейму  передбачав  насамперед
пришвидшення  процесу  становлення  і  зміцнення  фермерського
 161

(селянського)  господарства  задля  створення  у  Польщі  такого
аграрного  устрою,  який  “повинен  спиратися  в  першу  чергу  на
сильних,  здорових  і  здатних  до  інтенсивного  виробництва  селян¬
ських  господарствах,  що  ґрунтуються  на  приватній  власності
різного  типу  і  величини”  [48].
 Сеймова  ухвала  оберігала  також  інтереси  поміщиків.  Нею
передбачалося  щорічне  парпелювання  державою  200  тис.  га
земель  державних,  військових  спекулянтів,  занедбаних  маєтків  і
лише  в  останню  чергу  -  поміщицьких  господарств.  Для  поміщиків
визначено  вищу  норму  землеволодіння  до  60  га  в  промислових
та  приміських  районах,  180  га  -  в  сільськогосподарських,  до
400  га  -  на  українських,  білоруських  землях  та  в  західних  воє¬
водствах.  За  відчуження  земель  понад  норму  встановлювався
високий  викуп,  який  держава  оплачувала  їх  власникам.  З  цих
земель  створювався  державний  земельний  фонд,  призначений  для
парцеляції  і  продажу  ділянками  (парцелами)  відповідним  катего¬
ріям  набувачів.
 Від  обов’язкового  викупу  звільнялися  землі  майоратів,
господарств  промислово-підприємницького  типу,  а  також  маєтки,
що  спеціалізувались  на  насінництві,  тваринництві  і  риболовстві,
незалежно  від  їх  площі  [49].  Відчужувані  лісові  масиви,  що  мали
промислове  значення,  підлягали  націоналізації  і  перетворювались
в  одне  з  важливих  джерел  доходу  державної  казни.
 Недоторканними  залишались  маєтки  церкви  і  монастирів,  шо
тримали  у  своїх  руках  великі  земельні  площі.  Уряд  не  посмів  і  не
хотів  посягати  на  економічну  основу  католицького  духовенства.
Питання  про  відчуження  маєтків  “мертвої  руки”  для  парцеляції
у  кожному  конкретному  випадку  підлягало  погодженню  з  Вати-
каном  [50].
 З  державного  парцеляційного  фонду  понад  20%  землі  (а  неза¬
баром  після  зміни  уряду  цю  норму  збільшено  до  40%)  призна¬
чалося  на  створення  міцних  (фермерських)  господарств.  Усі  інші
землі  з  цього  фонду  виділялися  для  сільськогосподарських  робіт¬
ників  і  малоземельних  селян.  Однак  право  придбання  землі
проголошувалося  фактично  тільки  для  обману  бідняків,  бо,  згідно
з  “Основами...”,  власником  землі  могла  бути  лише  та  особа,  яка
спроможна  організувати  самостійне  господарство  [51].  Цим
правом  практично  могли  скористуватися  сини  сільських  багатіїв,
які  вважалися  “безземельними”  і  одержували  від  своїх  батьків
засоби  для  створення  самостійних  господарств.
 Якщо  заможним  селянам  реформа  відкривала  великі  можли¬
вості  для  зміцнення  своїх  господарств,  то  масі  бідноти,  що  терпіла
 162

від  безземелля  і  малоземелля,  вона  фактично  нічого  не  давала.  Та
і  сама  постанова  сейму  від  10  липня  1919  р.  не  мала  сили  закону  і
навіть  не  була  опублікована  в  “Щоденнику  законів”.  Таким
чином,  вона  нікого  не  зобов’язувала  до  виконання.
 До  прийняття  в  1920  р.  закону  про  земельну  реформу  дер¬
жавна  парцеляція  проводилась  у  незначних  розмірах.  Досить
сказати,  що  у  фонд  держави  в  1919-1920  рр.  перейшло  всього
 576,5 	тис.  га  так  званих  “безгосподарних”  та  інших  земель  [52],
а  розпарцельовано  і  продано  дрібним  власникам  Польщі  тільки
50  тис.  га  [53].
 Отже,  зехмельна  реформа,  основи  якої  сейм  затвердив,  щоб
запобігти  аграрній  революції,  давала  лише  невиразні  обіцянки
ліквідувати  земельну  тісноту  селян.  Ними  панівні  стани  розра¬
ховували  посіяти  ілюзії  про  розв’язання  аграрного  питання
легітимними  засобами,  щоб  паралізувати  радикальну  боротьбу
селянських  мас  за  землю.  І  справді  розмах  селянського  руху
тимчасово  зменшився  завдяки  посиленню  впливу  на  нього
людовських  партій,  які  істотно  потіснили  позицію  революційного
радикалізму  лівих  угруповань  у  польському  селі.
 А  втім  поміщики  і  не  думали  здійснювати  реформу.  Щойно
 15 	липня  1920  р.,  коли  Червона  армія,  розгромивши  війська
Пілсудського,  підійшла  до  Варшави,  польський  сейм  поспіхом
схвалив  запропонований  людовцями  новий  аграрний  закон  -
виконавчі  правила  до  “Основ  земельної  реформи”  1919  р.,  дещо
змінені  відповідно  до  вкрай  загостреної  воєнно-політичної
обстановки.
 Щоб  підняти  патріотичні  настрої  селянства  і  залучити  його
до  активної  участі  в  захисті  вітчизни,  правлячі  кола  Польщі  не
скупилися  на  соціальні  обіцянки  і  зокрема  в  земельному  питанні.
Тому  закон  1920  р.  був  сформульований  радикальніше,  ніж
сеймова  ухвала  1919  р.  За  новим  законом,  збільшувалась  кількість
землі,  що  підлягала  відчуженню  і  призначалась  на  парцеляцію  й
осадництво.  Поміщицькі  і  церковні  землі,  що  перевищували
максимальну  норму,  повинні  були  викуповуватись  за  половину
їхньої  середньоринкової  ціни,  їх  живий  і  мертвий  інвентар  також
підлягав  примусовому  викупу  [54].
 Державний  парцеляційний  фонд  переходив  у  розпорядження
Головного  земельного  управління  -  спеціального  органу  для
реалізації  земельної  реформи.  З  1923  р.  загальне  керівництво  і
контроль  за  виконанням  реформи  були  передані  міністру  аграрних
реформ,  а  на  місцях  -  окружним  і  повітовим  земельним  управ¬
лінням  та  комісіям.  Через  ці  державні  органи,  що  комплектувались
 163

з  чиновників,  поміщиків  і  сільських  підприємців,  верхівка  села  і
спекулянти  скуповували  землю  під  час  парцеляції.  Відповідно  до
нового  закону,  заможні  селяни  могли  створювати  самостійні
господарства  до  15  га  або  ж  докуповувати  землю  з  таким
розрахунком,  щоб  розмір  їхніх  господарств  не  перевищував  23  га,
а  в  східних  і  західних  воєводствах  -  45  га  [55].
 V  Видимість  радикальності  цього  закону  полягала  і  в  тому,  що
80%  запасу  землі  призначалося  для  наділення  безземельних  і
малоземельних  селян,  однак  перевага  при  цьому  надавалась
інвалідам  і  солдатам  польської  армії,  особливо  фронтовикам  і
добровольцям  -  учасникам  воєн  1918-1920  рр.  Цього  права
позбавлялися  дезертири  і  учасники  революційного  руху,  які  в
законі  фігурували  як  такі,  що  “карались  за  злочини  проти  поль¬
ської  держави”,  а  також  особи,  що  “самовільно  присвоювали  у
свою  власність  чужу  (тобто  поміщицьку  -І.  В.)  землю”  [56].  Закон
явно  був  спрямований  проти  радикальних  елементів  села,  які
позбавлялися  можливості  придбати  землю.  Західні  українці  не
вважалися  громадянами  Польської  Республіки  і  практично  також
позбавлялися  права  на  придбання  землі.  Етнічні  землі  українців
стали  об’єктом  інтенсивної  польської  колонізації.
 У  законі  про  земельну  реформу  формально  були  зроблені
певні  поступки  на  користь  селян  Польщі.  Коли  ж  безпосередня
загроза  національно-державній  безпеці  Польщі  і  експорту  до  неї
соціалістичної  революції  минула,  уряд  швидко  “забув”  про  свої
обіцянки  примусового  відчуження  поміщицьких  земель  і  наді¬
лення  ними  селян.
 Протягом  1921-1925  рр.  у  Польщі  було  розпарцельовано
всього  690  тис.  га  (5%  площі  великих  землевласників),  з  них  менше
третини  припадало  на  державну  парцеляцію,  що  охоплювала
тільки  10%  площі  державних  посілостей  [57].  У  той  же  час
поміщики  збули  з  великою  вигодою  472  тис.  га  гіршої  землі
шляхом  приватної  парцеляції  [58].  Принцип  примусового  відчу¬
ження  землі  не  застосовувався  навіть  до  тих  маєтків,  землі  яких
більшою  або  меншою  мірою  здавалися  в  оренду.
 Селяни  Польщі,  за  винятком  жменьки  військових  осадників
на  Західній  Україні  і  Західній  Білорусії,  не  одержали  без
винагороди  жодного  гектара  землі.  Земля  ж,  яку  парцелювали  і
продавали  окремими  ділянками  самі  поміщики  або  земельні
управління,  дісталась  здебільшого  заможній  верхівці  села.
 >/  Уже  перші  наслідки  земельної  реформи  викликали  справед¬
ливий  протест  незаможних  верств  селянства,  які  стали  ще  напо¬
легливіше  вимагати  конфіскації  та  розподілу  поміщицьких  земель.
 164

“Відібрати  у  поміщиків  землю!  -  ось  що  чути  на  всіх  селянських
вічах  і  зборах”,  -  заявив  із  трибуни  сейму  19  лютого  1925  р.
депутат  А.  Пащук  [59].  Особливо  посилилася  селянська  боротьба
за  землю  в  Західній  Україні  і  Західній  Білорусії,  де  земельна
реформа  і  пов’язане  з  нею  польське  осадництво  вкрай  загострили
національні  і  соціальні  протистояння.  Впродовж  усієї  першої
половини  20-х  років  у  Західній  Україні  спонтанно  зростав  парти¬
занський  (в  основі  своїй  селянський)  антипоміщицький  рух,  який
набрав  ознак  національно-визвольної  війни.
 Разом  з  розвитком  революційного  селянського  руху  і  на  його
соціальному  тлі  еволюціонувала  суспільно-політична  думка  з
аграрно-селянського  питання,  що  знайшла  своє  відображення  у
програмах  політичних  партій  як  лівої,  так  і  правої  орієнтації.  Так,
 II 	з’їзд  Комуністичної  партії  Польщі  (КПП)  в  1923  р.  переглянув
своє  ставлення  до  аграрно-селянського  питання  і  вказав  на  те,
що  мобілізація  селянських  мас  на  боротьбу  за  поміщицьку  землю
є  умовою  для  формування  робітничо-селянського  союзу  і  встанов¬
лення  робітничо-селянського  уряду,  який  забезпечить  передачу
землі  великих  посідачів  селянам  без  викупу.  Ці  постулати
сприйняли  створені  1924-1925  рр.  Українське  соціалістичне
об’єднання  “Селянський  союз”,  Незалежна  партія  селянська
(НПС),  Білоруська  селянсько-робітнича  “Громада”  та  інші
політичні  угруповання  лівого  спрямування,  які  вимагали  прове¬
дення  радикальної  аграрної  реформи  з  безоплатним  наділенням
селян  поміщицькою  землею.
 Гасло  “Земля  селянам  без  викупу”  стало  настільки  попу¬
лярним,  що  його  підтримували  далекі  від  ліворадикальної
орієнтації  окремі  впливові  партії  Західної  України,  зокрема
Українська  радикальна  партія  і  Українська  партія  соціалістів-
революціонерів,  які  в  лютому  1926  р.  об’єдналися  в  Українській
соціалістично-радикальній  партії.  Ключовим  постулатом  УСРП
стала  вимога  про  перехід  земель  великих  землевласників  до
народного  земельного  фонду  для  безкоштовного  наділення  з
нього  ділянок  у  приватну  власність  малоземельним  і  безземельним
селянам.
 Щоб  не  опинитися  на  політичному  узбіччі,  Українське
національно-демократичне  об’єднання  (УНДО)  також  перегля¬
нуло  свою  позицію  в  аграрному  питанні  і  на  з’їзді  в  липні  1925  р.
висунуло  лозунг  боротьби  за  перехід  землі  великих  посідачів  у
приватну  власність  селян,  насамперед  малоземельних  і  беззе¬
мельних,  без  викупу.  У  четвертому  кварталі  1925  р.,  коли  відбу¬
валась  підготовка  до  запровадження  нового  аграрного  закону,
 165

українські  націонал-демократи  організували  у  Східній  Галичині
45  віч  з  участю  понад  10  тис.  осіб  проти  польської  колонізації  та
осадництва  [60].  Цю  вимогу  фактично  підтримували  усі  україн¬
ські  політичні  партії.
 Зважаючи  на  піднесення  селянського  руху,  який  у  східних  і
південно-східних  воєводствах  мав  національно-визвольну  і
антипоміщицьку  спрямованість,  враховуючи  вимоги  потужних
політичних  сил  щодо  глибокого  реформування  поземельних
відносин  в  інтересах  селян,  уряд  В.  Грабського  у  першій  половині
1925  р.  запропонував  на  розгляд  сейму  проект  нового  закону  про
обов’язковий  викуп  землі  у  деяких  категорій  приватних  земле¬
власників  і  продаж  її  селянам.  На  засіданнях  з  комісії  аграрних
реформ  і  в  самому  сеймі  боротьба  розгорнулася  головним  чином
навколо  питань  про  норму  приватного  землеволодіння  і  викуп
землі.  Проти  цього  проекту  виступили  поміщики.  Багате  селян¬
ство  на  чолі  з  партією  “П’яст”  вирішило  піти  на  компроміс  з
поміщиками.  Партія  “Визволене”  вимагала  зменшення  розмірів
викупу  і  встановлення  максимуму  землеволодіння  для  всіх
поміщиків  до  60  га.  ППС  відстоювала  відчуження  без  викупу  землі
у  приватних  маєтках  понад  180  га.
 Найрадикальніший  законопроект  земельної  реформи  26  червня
1925  р.  внесли  фракції  КПП,  НПС  і  “Громади”.  Він  передбачав
здійснення  негайного  відчуження  без  викупу  всіх  приватних  і
державних  землеволодінь  понад  30  га  і  безкоштовного  розподілу
їх  серед  безземельних  і  малоземельних  селян  через  селянські
комітети,  обрані  селянами  і  сільськогосподарськими  робітниками
кожної  громади.  Законопроектом  планувалося  також  припинення
польської  осадницької  колонізації  на  українських  і  білоруських
землях  [61].  Здійснення  цих  демократичних  перетворень  не  перед¬
бачало  ліквідацію  приватної  власності  на  землю,  але  повинно
було  привести  до  ліквідації  напівфеодального  стану  поміщиків  і
забезпечити  умови  для  вільного  розвитку  селянського  госпо¬
дарства  на  основі  товарно-торговельного  виробництва.  Пар¬
ламентська  більшість  у  сеймі  рішуче  повстала  проти  цього
проекту  і  15  липня  відхилила  його.
 Після  тривалого  обговорення  і  внесення  ряду  змін  до  урядо¬
вого  проекту  голосами  правих  і  соціал-реформістських  партій
20  серпня  сейм  схвалив  новий  закон  про  парцеляцію  і  осадництво,
який  вступав  в  дію  з  28  грудня  1925  р.  Для  обману  селян  його
назвали  законом  “Про  виконання  земельної  реформи”.  Він
конкретизував  положення  двох  попередніх  законодавчих  актів
сейму  в  земельному  питанні  з  більшою  вигодою  для  поміщиків
 і 	заможних  селян.
 166

Земельна  реформа  виходила  з  економічної  необхідності  ломки
середньовічного  землеволодіння  і  “чистки  землі”  для  капіталіс¬
тичного  розвитку  сільського  господарства.  Оскільки  цю  “чистку”
проводили  самі  поміщики  спільно  з  капіталістами  і  багатими
селянами,  то  й  найбільші  вигоди  з  реформи,  зрозуміло,  мали  великі
землевласники.  За  законом  “Про  виконання  земельної  реформи”,
уряд  обіцяв  провести  обов’язковий  викуп  частини  приватновлас¬
ницької  землі  вже  не  за  половину  її  середньоринкової  ціни,  а  за
ціною,  встановленою  спеціальними  державними  комісіями.  За
поміщиками  залишалась  попередня  вища  норма  землеволодіння
 з 	тією  лише  різницею,  що  у  східних  воєводствах  вона  зменшу¬
валася  з  400  до  300  га  [62].
 Земельні  відносини  католицької  церкви  визначалися  конкор¬
датом,  укладеним  18  лютого  1925  р.  між  Ватиканом  і  Польщею,
згідно  з  яким  польська  держава  гарантувала  церкві  різні  дотації,
остання  ж  погодилась  на  те,  щоб  частина  її  земель  (звичайно,
гірших)  була  парцельована.  Клір  відстояв  для  себе  високі  норми
землеволодіння:  для  капітулів,  епіскопій  і  семінарій  -  180  га,  для
приходів  -  10-30  га  [63].  Усі  інші  церковні  землі,  якщо  вони  не
підпадали  під  виключення  за  законом,  як  і  маєтки  великих
світських  землевласників,  підлягали  примусовому  викупу  дер¬
жавою.
 Саме  поняття  “обов’язкового  викупу”  правлячі  кола  ввели  у
текст  закону  у  зв’язку  з  передвиборчою  агітацією  з  метою  ство¬
рити  ілюзію,  нібито  держава  буде  проводити  конфіскацію  поміщи¬
цької  землі.  Насправді  ж  реформа  здійснювалась  на  основі
добровільної  парцеляції,  яка  хоча  формально  і  контролювалась
земельними  управліннями,  фактично  ж  проводилась  здебільшого
самими  поміщиками  за  ринковими  цінами,  спекулятивних  в
районах  з  гострою  земельною  тіснотою.
 В  інтересах  поміщиків  новий  земельний  закон  включав  до
“обов’язкового  викупу”  і  наступного  продажу  дрібними  парце¬
лами,  по  суті,  лише  землі,  де  велося  нерентабельне  господарство.
Водночас  від  обов’язкового  парцеляційного  обороту  виключалися
лісові  масиви  і  землі  в  тих  господарствах  (незалежно  від  їхньої
площі),  що  мали  підприємства  з  промислової  переробки  сировини,
вели  інтенсивне  виробництво,  спеціалізувались  на  садівництві,
насінництві  або  тваринництві.  З  метою  заохочення  капіталістич¬
ного  підприємництва  поміщикам  булсГнадане  право  збільшувати
своє  землеволодіння  для  культивування  на  промислову  переробку
картоплі-до  350  га,  цукрових  буряків  -  до  700  га  [64].  Це  свідчить
про  те,  що  реформа  повинна  була  створити  економічні  умови  для
 167

перетворення  напівфеодальних  поміщицьких  маєтків  у
капіталістичні  підприємства  юнкерського  типу.
 Під  час  підготовки  реформи  поміщики  потурбувались  про  те,
щоб  забезпечити  свої  господарства  дешевою  робочою  силою.
Тому  в  законі  “Про  виконання  земельної  реформи”  перед¬
бачалося,  що  право  на  першочергове  придбання  парцельованої
землі  сільськогосподарським  робітникам,  які  раніше  на  ній
працювали.  Вони  могли  купити  земельну  ділянку  до  2  га  [65],  якої,
зрозуміло,  вчорашньому  наймиту  не  вистачало,  щоб  утримати
сім’ю,  і  він  був  змушений  наймитувати  у  того  ж  поміщика  або
фермера.
 Забезпечуючи  умови  для  розвитку  капіталізму  в  поміщи¬
цькому  господарстві,  земельна  реформа  одночасно  передбачала
й  задоволення  потреб  зростаючого  фермерства.  Згідно  із  законом,
уряд  повинен  був  протягом  найближчих  десяти  років  щорічно
виділяти  на  виконання  реформи  до  200  тисяч  га  державних  і
приватновласницьких  земель  [66].  З  цього  фонду  земельні
управління  на  місцях,  в  міру  потреби,  виділяли  ділянки  на  гро¬
мадські  і  промислові  цілі.  Якщо  парцелювались  маєтки,  що  мали
підприємства  з  переробки  сировини  або  спеціалізувались  на
вирощуванні  технічних  культур,  то  на  їх  базі  створювалися
зразкові  господарства  фермерського  типу  площею  до  60  га,  а  в
Західній  Україні  -  до  75  га  [67].  їхніми  власниками  ставали,  як
правило,  родичі  колишнього  власника  маєтку,  його  орендатори
або  “професійно  освічені”  багаті  селяни,  яким  не  бракувало
грошей,  щоб  купити  їх  за  високою  ціною.
 Згідно  із  законом,  перевагу  на  купівлю  парцельованої  землі
мали,  крім  сільськогосподарських  робітників,  також  карликові
господарства,  але  фактично  прирізки  набувалися  і  фінансово
спроможними  селянами.  За  рахунок  прирізок  площа  фермерських
господарств  могла  збільшуватися  до  20  га,  а  в  східних  воєводст¬
вах  -  до  35  га.  Законом  передбачалося,  що  ці  господарства
повинні  бути  “життєздатними,  самостійними  і  здатними  до
прибуткового  виробництва”  [68].
 Польські  панівні  кола  надавали  особливого  значення  розши¬
ренню  і  зміцненню  прошарку  багатого  селянства  на  західно¬
українських  і  західнобілоруських  землях,  як  соціальної  опори
політичного  режиму.  Задля  реалізації  цього  завдання  закон  “Про
виконання  земельної  реформи”  передбачав  продовження  поль¬
ської  аграрної  колонізації  цих  територій,  активне  насадження  на
їх  кращих  землях  підприємницьких  господарств  військових  і
цивільних  осадників.  У  зв’язку  з  цим  міністр  аграрних  реформ,
 168

що  керував  процесом  колонізації,  одержав  надзвичайне  право  на
свій  розсуд  призначувати  увесь  або  частину  парцеляційного  фонду
на  так  звану  “кресову”  колонізацію  [69].
 2.2. 	Реалізація  земельної  реформи
в  Західній  Україні
 Здійснення  земельної  реформи  в  Західній  Україні  в  основних
її  рисах  проходило  так  само,  як  і  в  корінній  Польщі.  Водночас  її
проведення  на  українських  землях  мало  істотні  відмінності.  Для
польських  володарів  аграрне  питання  в  Західній  Україні  було
проблемою  не  тільки  соціально-економічною,  а  й  політичною,
зумовленою  тим,  що  національно  й  соціально  поневолене
українське  селянство  самовіддано  боролося  як  за  землю,  що
перебувала  здебільшого  у  володінні  польських  поміщиків,  так  і
проти  польської  анексії  краю  за  соборну  незалежну  Україну.  Тому,
реалізуючи  тут  земельну  реформу,  польські  уряди  прагнули
розширити  і  зміцнити  задоволену  режимом  верству  господарств
фермерського  типу  і  паралізувати  вплив  на  сільську  бідноту
соціально-економічних  і  культурних  перетворень  у  радянській
Україні,  де  проводилась  нова  економічна  політика  і  українізація
мовно-культурної  сфери.  Виступаючи  перед  чиновниками
окружного  земельного  управління  у  Львові  5  вересня  1926  р.,
міністр  аграрних  реформ  Польщі  В.  Станєвич  підкреслив,  що
“заможне,  задоволене  селянство  на  сході  (в  Західній  Україні  і
Західній  Білорусії.  -  І.  В.)  буде  найліпшим  оборонним  валом,  що
захищає  Польщу,  а  разом  з  нею  і  всю  Західну  Європу  від  гасел,
проголошуваних  на  Сході”  [70].  Саме  через  те  польський  уряд
надавав  приорітетного  значення  проведенню  аграрної  політики
на  західноукраїнських  землях.
 Фермерсько-поміщицька  земельна  реформа  реалізувалась  у
Західній  Україні  шляхом  парцеляції  і  польської  осадницької
колонізації,  а  проводили  їх  окружні  земельні  управління,  Дер¬
жавний  сільськогосподарський  банк  або  самі  власники  поміщи¬
цьких  маєтків.  В  залежності  від  того,  хто  проводив  цю  операцію,
офіційна  статистика  розрізняла  три  види  парцеляції:  державну,
банківську  і  приватну.
 Під  поняттям  парцеляції  польське  земельне  законодавство
розуміло  викуп  землі  приватних  власників  поверх  встановленої
законом  земельної  норми  і  наступний  її  продаж  ділянками  (пар¬
целами)  дрібним  власникам  нібито  з  метою  ліквідації  земельної
 169

тісноти  селянства.  Насправді  ж  польська  буржуазія  і  поміщики
були  далекі  від  того,  щоб  забезпечити  землею  безземельних  і
малоземельних  селян.  Це  видно  хоча  б  з  того,  що  законодавство
про  земельну  реформу,  хоч  і  передбачало  обов’язкову  парцеляцію,
але  практично  проводилась  тільки  добровільна  парцеляція.
 За  даними  Міністерства  сільського  господарства  і  аграрних
реформ  Польщі,  на  початку  1919  р.  в  Західній  Україні  було
 2 	699,7  тис.  га  землі  (у  Східній  Галичині  1  550,7  тис.  і  на  Волині
1  149  тис.  га)  в  тих  маєтках,  які  мали  у  своєму  володінні  більше
максимальної  земельної  норми,  встановленої  законом.  Від
обов’язкової  парцеляції  звільнялось  1  523  тис.  га  найкращої  землі,
56,5%  площі  великих  землеволодінь,  головним  чином  лісових
масивів,  що  мали  промислову  цінність,  а  також  господарств
промислово-підприємницького  типу,  маєтків  з  сільськогосподар¬
ською  спеціалізацією  та  інших  площ.
 Великі  землевласники  пускали  в  парцеляційний  оборот  гірші
землі,  на  яких  велось  екстенсивне  господарство.  До  1935  р.
включно  на  Західній  Україні  розпарцельовано  624  тис.  гектарів
землі,  з  яких  на  Східну  Галичину  припадало  315,6  тис.  і  на  Волинь  -
 308,4 	тис.  га.  Це  становило  23%  загальної  площі  великих  володінь,
що  мали  землі  більше  максимальної  норми.  Запас  же  землі  для
парцеляції,  визначений  бюджетною  комісією  сейму,  на  1  січня
1936  р.  дорівнював  у  Східній  Галичині  201  тис.,  а  на  Волині
116  тис.  га  [71].
 Здійсненню  земельної  реформи  повинен  був  сприяти  ство¬
рений  у  1919  р.  Державний  сільськогосподарський  банк,  через
який  йшли  кошти  на  виплату  обов’язкового  викупу  тієї  поміщи¬
цької  землі,  яка  переходила  у  державний  земельний  фонд  для
парцеляції.  Банк  видавав  також  довгостроковий  кредит  особам,
на  яких,  згідно  із  земельним  законом,  поширювалося  право  на
придбання  парцельованої  землі.
 Крім  фінансово-кредитної  діяльності,  сільськогосподарський
банк  мав  право  самостійно  закуповувати  приватні  маєтки  для
проведення  парцеляції,  однак  ця  сторона  його  функціонування
не  мала  суттєвого  значення,  оскільки  поміщики  вважали  вигід¬
нішим  для  себе  парцелювати  землю  без  посередництва  банку.
 Якщо  проаналізувати  співвідношення  трьох  видів  парцеляції,
то  виявляється,  що  з  1919  по  1935  рік  у  Східній  Галичині  розпарце¬
льовано  землі  державою  835  га,  сільськогосподарським  банком-
1046  га  і  приватними  особами  -  313  685  га.  Отже,  частка  держави
і  сільськогосподарського  банку  в  парцеляційному  обороті  сгано-
 170

вила  разом  менше  0,6%,  а  решту  землі  продали  шляхом  приватної
парцеляції  самі  власники  маєтків  або  довірені  ними  юридичні
особи  -  спекулятивні  парцеляційні  товариства  і  банки.  У  світлі
цих  фактів  ілюзорною  була  обіцянка  правлячих  кіл  Польщі
здійснити  примусове  відчуження  великих  володінь,  понад  встанов¬
леної  законом  норми,  і  через  земельні  управління  та  Державний
сільськогосподарський  банк  продати  їх  землі  селянам  за  “деше¬
вою”  ціною.
 Приватну  парцеляцію  в  Західній  Україні  проводили  самі
поміщики  або  акціонерні  товариства  та  банки  під  наглядом
земельних  управлінь.  У  Східній  Галичині  парцеляцією  землі
займались  Поміщицький  кредитний  банк,  Аграрно-осадницьке
товариство,  Польське  бюро  парцеляційне,  Парцеляційне  това¬
риство  “Земля”,  Подільська  спілка  поміщиків,  Парцеляційне
товариство  “Роля”,  Дисконтний  банк,  Поміщицький  банк  для
кресів,  Товариство  “Польська  Глеба”,  Осадницько-парцеляційна
спілка  “Парцела”,  Народна  парцеляційна  спілка,  Бюро  обробітку
землі  та  інші  [72].
 За  ширмою  парцеляційних  товариств  відбувалася  шалена
спекуляція  землею.  У  спекулятивних  махінаціях  брали  участь  не
тільки  поміщики,  а  й  керівники  людовських  партій,  багато  депу¬
татів  сейму,  про  яких  у  народі  справедливо  говорили,  що  “аграрна
реформа  -  це  фільварки  для  послів”.
 Жадібні  апетити  до  легкої  наживи  різних  ділків  з  сеймовими
мандатами  задовольнялися  насамперед  на  західних  українських  і
білоруських  землях.  Так,  наприклад,  у  Ковельському  повіті  на
Волині  маєток  Ружин  площею  в  2  тис.  гектарів  купило  5  послів  з
Польського  стронніцтва  людового  “П’яст”,  які  за  вигідною  ціною
розпарцелювали  його  між  польськими  колоністами,  позбавивши
роботи  фільваркових  робітників.  Інші  30  послів  від  цієї  урядової
партії  також  придбали  фільварки.  Навіть  сам  лідер  “П’ясту”
В.  Вітос  купив  для  свого  зятя  маєток  в  Тарновському  повіті
площею  в  700  моргів  орної  землі  і  лісу  [73].  Куми  Вітоса  за  безцінь
придбали  в  Тернопільському  воєводстві  1500  моргів  землі,  яку
потім  продали  українським  селянам  по  300  доларів  за  морг  [74],
одержавши  на  цій  операції  великі  зиски.
 Шахрайством  і  зловживанням  під  час  парцеляції  не  було  меж,
що  змушені  були  визнати  навіть  урядові  речники.  За  даними
Міністерства  аграрних  реформ,  з  1500  земельних  чиновників,  які
працювали  у  1923-1925  рр.  у  Польщі,  жоден  не  залишився  на  своїй
посаді,  а  кожен  сьомий  -  перебував  під  кримінальним  слідством.
 171

Усі  вони  вигідно  придбали  землю  або  увійшли  до  керівництва
того  чи  іншого  парцеляційного  товариства  [75].
 У  Західній  Україні  надзвичайно  розповсюдженим  серед
земельних  чиновників  було  хабарництво  і  обман  покупців  дрібних
ділянок.  У  Львівському  окружному  земельному  управлінні,
наприклад,  за  затвердження  контрактів  про  набуття  у  власність
парцельованої  землі  вони  брали  “із  зацікавлених  осіб  великі
гонорари,  головним  чином  в  дорогій  іноземній  валюті”  [76].
В  інтерпеляції  до  міністра  аграрних  реформ  посли  сеймового
клубу  Польського  стронніцтва  людового  “Визволене”  22  жовтня
 1923 	р.  писали:  “Документи,  що  стверджують  таке  ганебне
ремесло  (хабарництво.  -І.  В.),  за  рішенням  земельної  комісії  сейму
були  передані  ще  весною  ц.  р.  Головному  земельному  управлінню.
Але  й  донині  не  вивчено  цих  важких  обвинувачень...,  хоч  час  від
часу  випливають  на  поверхню  все  нові  факти,  які  проливають
яскраве  світло  на  нездорові  відносини,  що  панують  далі  у  вищеназ¬
ваному  управлінні”  [77].
 Потурання  уряду  всіляким  зловживанням  і  спекулятивним
махінаціям  при  парцеляції  та  велика  земельна  тіснота  селянства
створили  для  поміщиків  і  парцеляційних  товариств  сприятливі
умови  для  непомірного  підвищення  цін  на  землю.  Про  це  свідчать
дані  табл.  26.
 Таблищ  26
 Динаміка  цін  на  землю  в  доларах  за  1  га
по  групах  воєводств  Польщі*
 Роки
 Західні
 Центральні
 Південні
 Східні
 1913
 436
 162
 200
 51
 1920
 60
 35
 26
 17
 1921
 76
 20
 47
 18
 1922
 78
 40
 70
 19
 1923
 71
 26
 80
 20
 1924
 150
 119
 170
 42
 1925
 160
 120
 200
 48
 1926
 124
 118
 150
 45
 1927
 192
 160
 250
 80
 1928
 270
 270
 350
 140
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАІФО,  ф.  43,  оп.  1,  спр.  358,  арк.  2.
 172

Перелом  у  ціноутворення  внесла  валютна  реформа  1924  р.,
після  якої  ціни  на  землю  різко  піднялись.  Якщо  порівняти  їх,
прийнявши  1920  р.  за  100,  то  виявляється,  що  до  1928  р.  ціни  на
землю  зросли  в  західних  воєводствах  на  450%,  в  колишньому
Королівстві  Польському  -  на  777%,  на  Волині,  Західній  Білорусії
та  Віленщині  -  на  823%,  а  в  Галичині  -  аж  на  1346%.  У  порівнянні
з  довоєнним  рівнем  тільки  у  західних  воєводствах  ринкові  ціни
на  землю  стали  нижчими,  в  Королівстві  Польському  і  Галичині  -
піднялись  в  1928  р.  проти  довоєнного  рівня  в  1,7  раза,  а  в  східних
воєводствах  -  майже  в  три  рази.  Найбільше  земельні  ціни  були
роздуті  поміщиками  і  спекулянтами  в  районах  з  гострим  аграрним
перенаселенням.  Це  стосується  насамперед  Галичини.
 Важливо  зазначити,  що  селяни,  крім  ціни  за  придбану  землю,
повинні  були  сплачувати  великі  ставки  податків  і  поборів,  які
доволі  обтяжували  земельні  угоди.  Головний  тягар  цих  поборів
лягав  на  покупців  найдрібніших  ділянок.  Так,  наприклад,  якщо
угоду  укладено  на  200  злотих,  то  податки  й  побори  дорівнювали
20%,  а  при  угоді  на  суму  2  тисячі  злотих  -  8,7%  ціни  землі  [78].
 На  парцеляції  земель  наживалося  також  і  духовенство.  Тільки
католицька  церква  з  1919  по  1936  рік  розпарцелювала  в  трьох
воєводствах  Східної  Галичини  5700  гектарів  землі  [79].  Активну
участь  в  реалізації  реформи  брало  греко-католицьке  духовенство.
Ініціативу  в  цій  справі  подав  станіславський  єпископ  Г.  Хомишин.
З  цього  приводу  Міністерство  аграрних  реформ  Польщі  19  лис¬
топада  1928  р.  інформувало  Львівське  окружне  земельне  управ¬
ління:  “Конкордат  між  Польщею  і  Ватиканом  передбачає  викуп
державою  церковних  земель  і  їх  парацеляцію.  Однак  особи  правні  -
церковні  і  монастирські  -  мають  право  безпосередньо  провести
парцеляцію  своєї  землі...  Це  зрозумів  станілавський  греко-като-
лицький  єпископ  доктор  Хомишин,  який  недавно  видав  розпо¬
рядження...  провести  парцеляцію  ерекціональних  Грунтів  до
середини  грудня  ц.р.,  затримуючи  при  парафіях  тільки  55  моргів
землі”[80].[У  своєму  розпорядженні  підвладному  кліру  він
наказував  “продавати  Грунти  тільки  в  доларах...  шляхом  публічної
ліцитації,  а  половину  купівельної  ціни  покривати  доларовими
векселями^!  [81].  Як  констатувалося  у  документі  Міністерства
аграрних  реформ,  українське  духовенство  доброзичливо  сприй¬
няло  ініціативу  Хомишина,  бо  вона  “найкраще  відповідає
матеріальним  інтересам  греко-католицького  кліру  ”  [82]J
 В  інформації  земельного  комісара  Станіславського  повіту  від
30  жовтня  1928  р.  повідомлялося  вищій  інстанції,  що  найвищі  ціни
одержують  додаткові  ділянки,  створені  при  парцеляції  церковних
 173

маєтків.  Вони  продаються  на  аукціонах,  а  їх  покупцями  є,  зви¬
чайно,  свої  ж  прихожани,  які  “користуються  продажем  розки¬
даного...  ерекціонального  нерухомого  майна  і  в  цьому  вбачають
єдину  можливість  для  збільшення  своїх  карликових  господарств,
незважаючи  на  вартість  і  тип  землі,  як  і  розміщення  парцели”  [83].
 Великі  землевласники  використали  парцеляцію,  щоб  за  одер¬
жані  кошти  підняти  свої  маєтки  із  занепаду.  Саме  в  1921-1924  рр.,
коли  найактивніше  проводилась  відбудова  зруйнованого  війнами
сільського  господарства,  поміщики  Східної  Галичини  продали
половину  розпарцельованих  у  міжвоєнний  період  земель  краю.
У  парцеляційному  обороті  наступних  років  було  все  менше  площі,
в  результаті  чого  ціни  на  землю  невпинно  зростали,  а  кошти  від
її  продажу  поміщики  використовували  для  ліквідації  своєї  забор¬
гованості  та  раціоналізації  власного  господарства.
 Польська  держава  не  тільки  не  вживала  заходів  проти  росту
цін  на  землю,  які  диктували  поміщики  селянам,  а  й  сама  займалась
спекуляцією.  Хоч  в  законі  від  28  грудня  1925  р.  і  було  записано,
що  продажна  ціна  парцельованої  землі  “не  може  бути  спекуля¬
тивною”  і  не  повинна  перевищувати  продажної  ціни  цілих  маєтків,
проте  урядові  “роз’яснення”  позбавляли  цю  обіцянку  реального
значення[26  квітня  1928  р.  Міністерство  аграрних  реформ  видало
спеціальну  інструкцію  про  встановлення  продажної  ціни  ділянок
під  час  парацеляції  земель  державних  і  сільськогосподарського
банку.  За  цим  документом  ціну  землі  мала  становити  її  “справжня
вартість”,  що  визначалась  середнім  арифметичним  між  її  прибут¬
ковістю  і  ринковою  ціною.  Якщо  ж  чистого  доходу  з  даної  ділянки
не  можна  встановити,  то  за  дійсну  її  вартість  вважати  90%
ринкової  ціни,  а  на  Волинському  Поліссі  і  в  Західній  Білорусії  -
повну  ціну  на  ринку  [85].  Звідси  зрозуміло,  чому  чиновникам,  які
проводили  парцеляцію  державних  і  банківських  земель,  було
легко  встановлювати  фіктивну  їх  прибутковість,  а  капіталізація
ділянки  з  5%  давала  не  меншу  суму,  ніж  спекулятивна  ціна  землі
під  час  приватної  парцеляції.
 В  цю  справу  втрутився  міністр  аграрних  реформ  Станєвич,
який  в  розпорядженні  окружним  земельним  управлінням  від
17  липня  1928  р.  вимушений  був  визнати,  що  у  деяких  районах
держави  роздуті  ціни  на  землю  в  останній  час  не  мають  рівно¬
значного  еквівалента  в  капіталізованій  її  прибутковості,  значно
перевищують  її,  що  “слід  вважати  для  господарського  життя,
безумовно,  шкідливим  явищем,  а  тому  вимагає  швидких  і  дійових
заходів  порятунку’'  [86].  Однак  державні  зусилля  були  спрямовані
не  проти  доходів  спекулянтів,  а  проти  пересічних  селян,  яким  уряд
 174

з  1928  р.  почав  обмежувати  видачу  банківських  позичок,  і.
навпаки,  увесь  урядовий  “фонд  допомоги”  і  “пільговий  кредит”
фактично  передав  у  розпорядження  “привілейованих  категорій
покупців  землі”  [87],  польських  колоністів  і  військових  осадників.
 ^Політику  зміцнення  саме  господарств  фермерського  типу
послідовно  проводив  у  своїй  діяльності  і  Державний  сільсько¬
господарський  банк.  Тільки  з  1925  по  1931  р.  включно  він  видав
17  427  тис.  зл.  довгострокового  кредиту  на  купівлю  землі  в  Західній
Україні,  яким  скористались  5455  міцних  господарств,  здебільшого
польських  колоністів  (осадників),  що  купили  37  970  га  землі  [88],
або  пересічно  по  7  га  на  господарство^)
 Кредитне  і  податкове  протегування  польськими  урядами
фермерських  елементів,  в  першу  чергу  осадників,  і  залишення
напризволяще  покупців  ділянок  при  сусідській  парцеляції  нега¬
тивно  відбивалося  на  фінансово-економічному  становищі
останніх.  Особливо  нестерпним  їх  становище  стало  в  умовах
економічної  кризи,  коли  ціни  на  сільськогосподарські  продукти
різко  впали,  і  вони  неспроможні  були  сплачувати  великі  борги  і
проценти.
 ҐЕкономічна  криза  в  сільському  господарстві  супроводжу¬
валася  значним  зниженням  цін  на  землю^  Наприклад,  у  Львів¬
ському  воєводстві  середня  ціна  одного  гектара,  за  нашими  підра¬
хунками,  зменшилась  з  2815  зл.  у  1929  р.  до  1224  зл.  у  1933  р.  [89].
Проте  земельна  спекуляція  у  місцевостях  з  найбільшим  селянським
малоземеллям  не  припинялась  і  в  роки  кризи.^ак,  ціна  одного
гектара  землі  у  1932  р.,  порівняно  з  1928  р.,  з  певними  коливаннями
зросла  у  Надвірнянському  повіті  на  10%,  Стрийському  -  13,
Городенківському  -  на  14,  Калуському  -  на  26,  Жидачівському  -
на  27,  Тлумацькому  -  49,  Снятинському  -  70%  [90].  Ціна  одного
гектара  землі  у  північних  повітах  Волині  піднялась  з  930  зл.  у  1930  р.
до  1240  зл.  у  1932  р.  [9іи
 Незважаючи  на  територіальні  коливання,  ціни  на  землю
падали  все  ж  повільніше  проти  цін  на  сільськогосподарські  про¬
дукти,  а  тому  земля  для  селян  ставала  у  2-3  рази  дорожчою,  ніж
до  кризи.  Цю  тенденцію  можна  чітко  прослідкувати  хоча  б  на
прикладі  Жешувського  повіту  Львівського  воєводства,  прий¬
нявши  ціну  1  га  землі  у  переводі  на  вартість  пшениці  і  жита  в  1927  р.
за  100  (табл.  27).
 Така  трансформація  цін  була  вкрай  невигідна  для  незаможних
селян  і  доступна  лише  підприємницьким  елементам  і  реемігрантам,
які  зуміли  накопичити  певні  збереження.  Для  незаможників  земля
на  вільному  і  організованому  ринку  практично  стала  недоступ¬
ною.  Та  й  аграрна  політика  польських  керівних  кіл  виходила  саме
 175

Таблиця  27
 Ціни  на  землі  в  Жешувському  повіті*
 Роки
 Ціна  1  га  землі  виражена  у  вартості
 Пшениці
 Жита
 1927
 100
 100
 1928
 147
 137
 1929
 185
 232
 1930
 285
 435
 1931
 291
 294
 1932
 248
 264
 1933
 227
 321
 1934
 292
 327
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Michalowski  J.  Wies  nie  та  pracy.  -  Warszawa,
1935.-S.U.
 з  того,  щоб  шляхом  добровільної  парцеляції  розширити  і  зміцнити
прошарок  забезпечених  землею  селянських  господарств,  які  в
законах  про  земельну  реформу  називаються  “самостійними
життєздатними  господарствами5’.  Як  уже  зазначалось,  аграрне
законодавство  встановлювало  для  них  лише  максимальні  норми
володіння.  Земельний  же  мінімум  для  самодостатніх  господарств
Міністерство  аграрних  реформ  встановило  такий:  у  Волинському
воєводстві  -  5,2  га,  Львівському  -  4,6  га,  Станіславському  -  4,9  га,
Тернопільському  -  4,8  га  [92].  Спеціально  підготовлена  міністер¬
ством  парцеляційна  інструкція  рекомендувала  земельним  управ¬
лінням  на  місцях  створювати  такі  господарства,  які  “по  меншій
мірі  вистачали  для  утримання  і  забезпечення  роботою  середньої
сім’ї”  і  були  “здатними  до  зразкового  господарювання”  [93].  Цю
політику,  як  зазначалося  вище,  проводив  і  Державний  сільськогос¬
подарський  банк,  який  під  помірні  відсотки  видавав  вибраним
набувачам  землі  довгострокові  кредити  для  створення  самодос¬
татніх  господарств.
 і_3  парцеляційного  обороту  в  1919-1935  рр.  у  Східній  Галичині
пішло  на  створення  самостійних  господарств  польських  коло¬
ністів  і  місцевих  селян  108  244  га,  що  становили  34,3%  загальної
площі  розпальцельованої  землі.  На  них  виникло  21  689  госпо¬
дарств,  кожне  з  яких  придбало  в  середньому  по  5  га  [94].  У  ці  роки
середня  площа  одного  самостійного  господарства,  створеного
внаслідок  парцеляції  на  Волині,  була  у  два  рази  вища,  ніж  у
Східній  Галичині,  і  становила  9,8  га  на  двір  [95]^Якщо  судити  по
забезпеченості  землею  про  економічну  силу  селян,  то  вже  з  цих
середніх  даних  можна  зробити  висновок,  що  серед  новостворених
при  парцеляції  самодостатніх  господарств  у  Східній  Галичині
 176

переважали  господарства  дрібних  селян  (здебільшого  польських
колоністів),  а  на  Волині  -  міцних  середняків.  Серед  них  було
немало  господарств  фермерського  типу.
 Процес  мобілізації  парцельованих  земель  підприємницькими
елементами  ще  яскравіше  виступає  у  матеріалах  земельних
комісарів  окремих  повітів.  Так,  наприклад,  комісар  Львівського
повітового  земельного  управління  12  жовтня  1929  р.  доповідав
земельному  управлінню  Львівського  округу,  що  “при  парцеляції
землю  купляють  переважно  заможні  селяни,  а  бідніші  ледве
наважуються  на  її  купівлю,  часто  відмовляються  від  придбання
землі  через  її  високу  продажну  ціну.  Кредит  у  Державному
сільськогосподарському  банку  одержати  важко,  і  він  вважається
дорогим,  тому  селяни  часто  охоче  купляють  меншу  площу  землі
за  власну  готівку,  ніж  більшу  площу  за  позички  (наприклад,  село
Хлібівці  Бібрського  повіту)  [96].
 Концентрація  землі  у  руках  заможної  верхівки  відмічається  і
в  звітах  земельних  управлінь  Станіславського  воєводства.  Як
повідомляв  комісар  Стрийського  повітового  земельного  управ¬
ління,  до  весни  1930  р.  у  повіті  розпарцельовано  приватним
шляхом  1630  га  поміщицьких  і  церковних  земель,  з  яких  819  га
перейшло  до  130  новостворених  “самостійних  здорових  госпо¬
дарств  ”,  що  були  “зразком  землеробської  культури  в  околиці”
[97].  У  Жидачівському  повіті  13  маєтків  розпарцелювали  площу
в  3106  га,  в  результаті  чого  створено  127  нових  “здорових
господарств”  польських  колоністів  на  площі  806  га,  а  420  місцевих
заможних  селян  докупили  2300  га  землі  [98].  У  Турківському  повіті
 17 	новостворених  селянських  дворів  придбали  землі  в  середньому
по  14  га  на  одне  господарство  [99].
 У  результаті  парцеляції  великих  земельних  маєтків,  що
вирощували  технічні  культури,  мали  рибні  водоймища  або
підприємства  з  переробки  сільськогосподарської  сировини,  ство¬
рювалися  зразкові  ферменські  господарства.  В  1919-1935  рр.  у
Східній  Галичині  створено  459  таких  господарств  на  площі
13  568  га,  або  пересічно  по  ЗО  га  на  господарство  [100].  Це  були
типові  капіталістичні  підприємства  фермерів.
 Одночасно  із  створенням  нових  самостійних  господарств
земельна  реформа,  як  відомо,  передбачала  сусідську  парцеляцію  -
виділення  додаткових  парцел  (прирізок)  для  збільшення  володіння
карликових  господарств.  До  початку  1936  р.  у  Східній  Галичині
136  432  селянські  двори  придбали  180  136  га  землі  [101],  що  в
середньому  припадало  по  1,3  га  на  господарство.  Однак  фонд
 177

додаткових  прирізок  був  настільки  незначним,  що  про  забез¬
печення  землею  бідноти  (уповнорольнення)  не  могло  бути  й  мови.
Що  стосується  середньої  площі  прирізки,  то  вона  ще  не  відоб¬
ражає  того,  у  володіння  яких  соціальних  груп  перейшла  земля  з
цього  фонду.  У  цьому  плані  цікаво  проаналізувати  статистичні
дані  Міністерства  сільського  господарства  і  аграрних  реформ
Польщі  про  категорії  селян,  які  придбали  землю  під  час  сусідської
парцеляції  [102].  Вони  свідчать  про  те,  що  1919-1935  рр.  у  Східній
Галичині  докупили  землю  8726  багатоземельних  селянських
дворів,  для  яких  вища  межа  володіння  дорівнювала  20  га,  а  в
гірських  повітах  -  35  га.  Малоземельних  покупців  налічувалося
130  674,  але  й  серед  них  були  непоодинокими  міцні  господарства,
особливо  біля  міст  та  промислових  осередків,  заможність  яких
визначало  не  зернове  господарство,  а  городництво  чи  скотарство.
І,  нарешті,  у  міністерському  звіті  окремо  виділена  категорія
21  009  безземельних  хліборобів,  які  купили  землю  з  парцеля-
ційного  обороту.  Як  правило,  це  були  безземельні  наймити,  яких
поміщики  здебільшого  наділяли  в  борг  дрібними  парцелами  з
метою  подальшого  використання  їх  постійної  праці  у  фільварках.
 Земельна  реформа,  зміцнюючи  фермерський  прошарок,
декларувала  пріоритетне  наділення  землею  наймитів,  але  тільки
невелика  кількість  сільськогосподарських  робітників  змогла
придбати  парцели  до  2  га.  Не  маючи  будівель,  худоби  і  землероб¬
ських  знарядь,  вчорашній  наймит  лише  прикріплювався  до  землі,
але  основні  засоби  для  свого  існування  він  здобував  найманням
на  роботу  у  маєтку  того  ж  помішика  або  в  сільського  підприємця.
 В  умовах  масового  хронічного  безробіття  не  тільки  сільсько¬
господарські,  а  й  промислові  робітники  та  розорені  ремісники
шукали  порятунку  у  купівлі  парцели.  В  1919-1935  рр.  у  Східній
Галичині  придбали  землю  3965  чоловік  [103],  які  раніше  не
займались  землеробством.  Придбані  ними  парцели,  як  загальне
явище,  не  перевищували  одного  гектара  (на  Станіславщині,
наприклад,  пересічна  парцела  одного  непрофесійного  землероба
дорівнювала  0,38  га).  До  цієї  категорії  належали  також  нечисленні
службовці  державних  або  самоврядувальних  установ,  які
набували  землю  нерідко  із  спекулятивною  метою.
 І  все  ж  левову  частку  покупців  парцельованої  площі  угідь
становили  малоземельні  селяни,  які  прагнули  збільшити  свій  наділ
шляхои  придбання  прирізок,  але  далеко  не  всім  з  них  вдавалося
вибитися  у  самостійні  господарі.  Так,  у  Станіславському  воє¬
водстві  за  вказані  роки  землю  придбали  31  340  покупців,  з  них  на
частку  малоземельних  припадало  79,1%.  А  це  означає,  що  у
 178

воєводстві  домінувала  сусідська  парцеляція,  яка,  відповідно  до
закону  від  28  грудня  1925  р.,  надавала  пріоритет  у  забезпеченні
землею  малоземельних  господарств  за  місцем  проведення  пар¬
целяції.  Щодо  “повноземельних”  (багатих)  селян,  то  на  їхню
частку  припадало  5,9%,  у  тому  числі  54  фермери  стали  власниками
зразкових  господарств  з  пересічною  площею  по  54,1  га  кожен.
Питома  вага  сільськогосподарських  робітників  серед  покупців
землі  тут  дорівнювала  10,0  відсотків  і  5%  становили  непрофесійні
хлібороби  [104].
 Більш  повно  розкривають  процес  створення  нових  госпо¬
дарств  і  купівлю  прирізок  землі  існуючими  господарствами
статистичні  дані  табл.28.
 Таблиця  28
 Динаміка  площі  новостворених  господарств  і  прирізок  землі
під  час  парцеляції  у  Східній  Галичині*
 Роки
 Середня  площа  ново¬
створених  госпо¬
дарств  (без  зразко¬
вих),  га
 Середня  площа  додаткових
прирізок,  га
 1919
 15,5
 2,2
 1920
 6,7
 1,7
 1921
 7,6
 1,8
 1922
 6,6
 1,9
 1923
 6,9
 1,7
 1924
 5,9
 1,7
 1925
 6,0
 1,4
 1926
 3,9
 1,3
 1927
 3,3
 1,2
 1928
 2,9
 1,2
 1929
 2,4
 1,2
 1930
 3,2
 1,1
 1931
 3,4
 1,2
 1932
 3,6
 1,1
 1933
 5,2
 1,2
 1934
 4,6
 1,2
 1935
 4,2
 1,3
 середньостатистична
 5,0
 1,3
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАТО,  ф.  231,  оп.  6,  спр.  2746,  арк.  7-8.
 Цифри  динамічних  рядів  свідчать,  що  величина  середньої
площі  новостворених  господарств  і  прирізок  для  існуючих  істотно
коливалась  на  різних  етапах  проведення  земельної  реформи  і
залежала  не  лише  від  ціни  землі,  а  й  державної  аграрної  політики.
Саме  на  1919-1925  рр.,  коли  з  найбільшою  активністю  прово¬
дилася  польська  аграрна  колонізація  на  східних  і  південно-східних
 179

“кресах”,  припадає  найбільша  величина  середньої  площі  гос¬
подарств  польських  колоністів,  які  на  пільгових  умовах  придбали
землю  і  створили  самостійні  господарства.  З  прийняттям  нового
земельного  закону  акценти  аграрної  політики  санаційного  уряду
були  переміщені  на  землевпорядкування  селянських  земель  і
сусідську  парцеляцію,  яка  передбачала  наділення  парцельованою
землею  насамперед  сільськогосподарських  робітників  та
малоземельних  селян.  Тому  величина  середньої  площі  госпо¬
дарств  обох  рядів  зменшилась  у  порівнянні  з  їхніми  попередніми
розмірами.  На  цьому  етапі  поміщики  наживалися  завдяки  росту
цін  на  землю.
 Зовсім  інша  кон’юнктура  з’явилась  на  ринку  землі  в  період
економічної  кризи,  коли  розхил  падіння  цін  на  землю  і  сільсько¬
господарські  продукти  різко  зріс  на  велику  шкоду  економічно
найслабшим  покупцям  дрібних  ділянок.  У  зв’язку  з  цим  реалізація
так  званої  “сусідської  парцеляції”  в  докорінно  зміненій
економічній  ситуації  не  давала  для  поміщиків  бажаних  результатів
як  через  падіння  ціни  землі,  так  і  внаслідок  погіршення  фінан¬
сового  становища  економічно  неспроможних  покупців  землі.
Поміщики  почали  нагально  вимагати  перегляду  урядової
аграрної  політики,  дозволу  на  проведення  приватної  спеку¬
лятивної  парцеляції  і  продажу  землі  фінансово  спроможним
елементам.  Йдучи  назустріч  вимогам  великих  землевласників,
уряд  підтримав  проект  голови  Державного  сільськогосподар¬
ського  банку  С.  Людкевича  і  12  березня  1932  р.  провів  через  сейм
закон,  який  скасував  норми  закону  від  28  грудня  1925  р.  щодо
сусідської  парцеляції,  які  передбачали  першочерговий  продаж
землі  економічно  найслабшим  елементам,  а  також  збільшення
допустимої  максимальної  величини  господарств,  створюваних
шляхом  парцеляції.  Новий  закон  зобов’язував  Державний  сіль¬
ськогосподарський  банк  видавати  довгострокові  заставні  кредити
для  закупівлі  землі  господарствам  фермерського  типу  [105].
Внаслідок  реалізації  цього  закону  середня  площа  придбаних  в
роки  кризи  посілостей  суттєво  зросла  за  рахунок  збільшення  роз¬
мірів  землеволодіння  новостворених  та  існуючих  господарств
здебільшого  підприємницьких  елементів  селян  і  непрофесійних
хліборобів.
 Як  видно  з  таблиці  29,  на  теренах  трьох  воєводств  Східної
Галичини  розпарцельовано  стільки  ж  землі,  як  в  одному  Волин¬
ському  воєводстві  (відповідно:  315,6  і  308,4  тис.  га),  а  через  те  на
одне  пересічне  господарство  (новостворене  і  укрупнене)  припа¬
дало  землі  на  Волині  у  два  рази  більше,  ніж  у  Східній  Галичині
 180

Таблиця  29
 Загальні  показники  парцеляції  в  Західній  Україні  (1919-1934  рр.)*
 Воєводства
 Кільг
 кість
 покупців
 %
 Розпаце-
льовано
землі  га
 %
 Придбано
землі  пересіч¬
но  на  1  госпо¬
дарство,  га
 Тернопільське
 78  688
 12,5
 159  868
 6,9
 2,03
 Львівське
 54  437
 ро
 104  317
 4,5
 1,82
 Станіславське
 31  369
 4,9
 51  381
 2,2
 1,63
 Волинське
 78  713
 12,5
 308  368
 13,2
 3,92
 Західна  Україна
 243  207
 38,6
 623  934
 26,8
 2,56
 Вся  Польща
 630  179
 100,0
 2  325  991
 100,0
 3,69
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАЛО,  ф.  1,  оп.  ІЗ,  спр.  859,  арк.  61.
 (відповідно:  3,92  і  1,92  га).  Загалом  же  на  Західну  Україну  при¬
падало  майже  40%  покупців  земельних  ділянок  всієї  Польщі.  Це
явище  пояснюється  не  тільки  інтенсивною  колонізацією  україн¬
ських  земель,  а  й  гостротою  аграрного  перенаселення  у  Східній
Галичині,  що  спричинило  прагнення  маси  малоземельних  селян  і
сільських  наймитів  за  будь-яку  ціну  придбати  земельну  ділянку,
аби  забезпечити  фізичне  виживання  їхніх  сімей.
 ^Реалізація  земельної  реформи  супроводжувалася  відпо¬
відними  змінами  у  селянському  землеволодінні;  вона  поглибила
процес  концентрації  землі,  парцельованої  землі  у  фермерських
господарствах,  тоді  як  незаможники  не  спромоглися  істотно
поліпшити  своє  майнове  становище,  прикупивши  дрібні  ділянки.
Цю  тенденцію  розкривають  дані  Суспільно-економічного  інсти¬
туту  Польщі,  який  1935  р.  провів  анкетне  обстеження  4742  дворів
у  52  селах  України,  у  томі  числі  і  в  обох  регіонах  Західної  України.
В  результаті  парцеляції  великоселянські  господарства  з  площею
20-50  га  угідь  збільшили  свою  посілість  на  2.5%,  10-20  га  -  на
3,9%.  Площа  середньоземельних  селян  (5-10  га)  зросла  на  2,7%,
дрібних  (2-5  га)  -  на  2,1%,  карликових  господарств  (0,5-2  га)  -  на
 1,5%  [106]./“Виходячи  з  наведених  даних,  -  роблять  висновок
автори  обстеження,  -  ...великі  господарства  (фермерів.  -  І.  В.)
одержали  внаслідок  парцеляції  більше  землі,  ніж  дрібні  госпо¬
дарства,  які  потребували  її  набагато  більше”  [107].
 Різні  за  заможністю  набувачі  землі  опинилися  в  однаковому
фінансовому  становищі.  У  той  час  як  заможні  селяни,  скорис¬
тавшись  з  парцеляції,  зміцнювали  своє  господарство,  малоімущі,
придбавши  дрібну  ділянку,  потрапляли  в  кабалу  до  банків  і
лихварів  або  ж  у  борг  купляли  землю  у  поміщика^Це  до  кризи  в
грудні  1928  р.  сеймова  фракція  ПСЛ  “П’яст”  у  своєму  запиті
вказувала,  що  60%  селян,  які  придбали  землю,  були  неспроможні
 181

сплачувати  поточні  внески  та  відсотки  кредиторам,  а  40%  госпо¬
дарств  стояли  перед  загрозою  ліцитації  (примусового  продажу  їх
ділянок)  [Ю8^
 Руйнівна  економічна  криза  розорила  велику  кількість  пере¬
обтяжених  боргами  дрібних  господарств,  позбавлених  державної
опіки.  Львівська  землеробська  палата  у  звіті  за  1934/35  р.  конста¬
тувала  “посилення  обороту  землею  серед  дрібних  селян,  що  пере¬
ходить  до  рук  їх  кредиторів  або  заможних  господарств”  [109].
Тільки  за  1933-1934  рр.  89  117  селянських  господарств  Східної
Галичини  позбулися  59  376  га  землі  [110],  яка  стала  об’єктом  ліци¬
тації  і  перейшла  у  власність  багатих  односельців.  Це  явище
набрало  такого  масштабу,  що  санаційний  уряд  задля  врятування
новостворених  при  парцеляції  господарств  від  ліквідації  спеці¬
альним  законом  у  1937  р.  позбавив  їх  права  продавати  і  здавати
в  оренду  придбану  землю.  Дорожнеча  на  ринку  землі  і  велика
заборгованість  селянських  набувачів  ділянок  у  період  кризи
зупинили  попередню  гарячкову  гонитву  сільської  бідноти  за
надбанням  парцельованої  землі.  Однак  торговий  оборот  землі  не
зменшився,  поміщики  не  зазнали  збитків  завдяки  зміни  покупців,
якими  стали  здебільшого  заможні  елементи.
 [Після  кризи  ринкові  ціни  на  землю  залишалися  роздутими,
на  чому  продовжували  наживатися  великі  землевласники,  які
проводили  приватну  (спекулятивну)  парцеляцію  своїх  гірших
земель.  Цьому  сприяв  Державний  сільськогосподарський  банк,
який  провів  конверсію  заборгованості  поміщиків,  а  згодом  і
списав  її  значну  частину
 Куратором  реалізації  аграрних  реформ  стали  нові  державні
органи.іВ  1934  р.  Міністерство  аграрних  реформ  було  ліквідоване,
а  його  функції  передано  Міністерству  сільського  господарства  і
аграрних  реформ,  яке  очолив  Юл.  Понятовський.  Функції  земель¬
них  управлінь  у  справах  проведення  земельної  реформи  на  місцях
були  передані  державним  адміністративним  органам  -  воєвод¬
ським  управлінням,  котрі,  звісно,  здійснювали  пропоміщицьку
політику.
 У  квітні  1934  р.  Економічний  комітет  Ради  міністрів  Польщі
на  пропозицію  Понятовського  схвалив  нову  програму  парцеляції,
комасації  і  меліорації  земель  на  1934—1938  рр.  Згідно  з  цією  програ¬
мою,  планувалося  провести  у  Польщі  парцеляцію  625,2  тис.  га,  у
тому  числі  400  тис.  приватних  земель,  комасацію  410  тис.  госпо¬
дарств  на  площі  3320  тис.  га  і  меліорацію  на  площі  близько
0,5  млн  га  [111].  Самі  собою  і  в  порівнянні  з  попередніми  планами
цифри  цієї  програми  були  доволі  значущими.  ^
 182

Зважаючи  на  гостроту  аграрного  перенаселення  і  зростання
селянського  руху  в  країні,  автори  програми  не  приховували  її
політично-пропагандистського  характеру.  Тому  програма  не
відкидала  сусідської  парцеляції,  хоча  в  роки  Великої  депресії  вона
не  виправдала  сподівань  санації.  Однак  в  основу  реалізації  її  у
новому  п’ятиріччі  було  покладено  створення  самостійних
господарств  підприємницького  типу  шляхом  приватної  парцеляції
надлишку  поміщицьких  земель,  що  визначався  нормами  закону
від  28  грудня  1925  р.,  а  також  посилення  польської  аграрної
колонізації  східних  і  південно-східних  “кресів”.  На  це  були
зорієнтовані  державні  щорічні  плани  парцеляції  на  західноукраїн¬
ських  землях  (табл.ЗО).
 Хоча  наведені  у  таблиці  щорічні  планові  показники  були  пере¬
більшені  у  порівнянні  з  реальним  їх  виконанням,  але  з  них  маємо
цілком  очевидні  висновки  щодо  державної  аграрної  політики  в
регіоні.  Насамперед  в  око  впадає  те,  що  державна  влада,  захи¬
щаючи  інтереси  поміщиків,  повністю  передала  реалізацію  земель¬
ної  реформи  до  рук  самих  великих  землевласників,  які  парцелю¬
вали  понаднормову  площу  своїх  маєтків  на  ділянки  і  самочинно
встановлювали  на  них  монопольну  ціну,  доступну  лише  фінан¬
сово  спроможним  набувачам.  Також  чітко  простежується  нерівно¬
мірність  розподілу  площ,  що  підлягали  парцеляції,  між  воєвод¬
ствами  регіону.  Більш  як  половина  площі  (52,2%),  призначеної
для  продажу  1934-1938  рр.  у  Східній  Галичині,  припадала  саме
на  високоякісні  подільські  землі  Тернопільщини,  де  планувалося
надати  новий  імпульс  еміграції  польських  колоністів.  Другим  по
значимості  регіоном  для  польських  поселенців  залишалась  Західна
Волинь.  У  1938  р.  тут  передбачалося  розпарцелювати  8  тис.  га
площі  великих  землевласників  знову  ж  таки  шляхом  приватної
парцеляції  [112].
 /У  1919-1938  рр.  внаслідок  парцеляції  понаднормової  площі
поміщицьких  маєтків  у  Східній  Галичині  створено  186,4  тис.  нових
господарств  і  додаткових  прирізок  землі  на  площі  347,0  тис.  га.
Впродовж  цих  років  у  Волинському  воєводстві  розпарцельовано
335,6  тис.  га  площі,  яка  пішла  на  створення  87,3  тис.  нових  госпо¬
дарських  одиниць  і  ділянок,  прикуплених  уже  існуючими  госпо¬
дарствами  [113].
 Для  фермерських  господарств  парцеляція  була  основним
джерелом  капіталістичної  мобілізації  землі.  Земельною  реформою
скористалася  також  заможна  частина  середньоземельних  селян,
які  перейшли  у  вищу  по  заможності  соціальну  групу.  Дрібним  і
карликовим  господарствам  хоча  і  вдалося  придбати  невеликі
 183

Плани  парцеляції  великих  земельних  володінь
за  трьома  її  основними  видами  (га)*
 §.
 а
 Й
 я
 я
 О
 О
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 О
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 (Я
 я
 ай
 ОС
 о
 о
 о
 •Л
 •Л
 гч
 о
 о
 о
 X
 £
 о
 см
 зо
 о
 см
 о
 ос
 г-
 г-
 Т
 &
 см
 гч
 сч
 X
 и
 я
 я  £
 X
 2
 .3
 и
 Я  Л
£  2
 500
 1
 1
 1
 о
 1
 1
 88
 1
 1
 а  з
 1
 з*  я
 ч  ІС
 я
 X
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 я
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 §
 са
 чО
 о
 о
 о
 о
 ІЛ
 о
 я
 си
 Г"-
 г—
 ОО
 'ГҐ
 40
 гч
 «л
 ос
 (-*«
 г-
 і)
 X
 а
 .Й
 '2
 А
 я
 Я  £
 рн
 X  -о
 03  ^
 5  -3
 о
 (3
 1
 1
 1
 о
 1
 1
 ос
 1
 1
 £  а
 »л
 1
 1
 1
 1
 1
 ос
 1
 1
 а  х
 о  вз
 Ч  і©
 я
 £
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 я
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 Ф
 ав
 о
 о
 о
 ІЛ
 о
 г-
 о
 о
 о
 X
 А
 X
 а
 X
 чС
 ІЛ
 ГЛ
 (М
 т
 сч
 см
 X
 £
 с
 а
 Я  >
 С
 X
 X  >
 й
 я
 оо  с
 а
 и
 Л  .і
X  :
 з
 *
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 а  х
 «  е
 п
 ч  ю
 Я
 X
 о
 о
 н
 О
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 я
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 >л
 о
 о
 о
 0)
 X
 00
 о
 ІЛ
 о
 о
 о
 о
 о
 о
 X
 X
 ОС
 о
 г-
 ос
 т
 ос
 00
 А
 а
 О
 X
 О
 <
 я  :
 я
 *
 1
 Н
 3  |
НІ
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 1
 а  і
 ЗІ
 а»  і
 я
 ч  ю
 >Х
 X
 я
 к
 ов
 ч
 н
 X
 X
 о
 о
 г—
 гм
 сп
 'ГҐ
 >л
 40
 Г"-
 оо
 Єї
 А
 2
 Г\]
 ГЛ
 т
 т
 сп
 сп
 т
 т
 т
 т
 о
 Я
 О
 О
 о>
 Оч
 Оч
 О
 СЧ
 сл
 О
 оч
 9
 X
 Он
 *—<
 •—І
 1—1
 •—І
 »—1
 *—1
 *—1
 •—І
 •—І
 е
 X
 Сй
 ч.
 X
 сс
 О
 н
 <
 'і
 о
 0)
 &
 *
 СХ
 Є
 О
 184

ділянки,  але  вони,  як  правило,  не  стали  самостійними;  більшість
з  них  залізла  в  борги  і  відмовляла  собі  у  найнеобхіднішому,  аж
до  хліба,  а  під  час  кризи  значна  частина  їх  цілком  розорилась.
Подібна  доля  спіткала  і  сільськогосподарських  робітників:  одні  з
них  стали  власниками  дрібних  парцел,  а  інші  внаслідок  парце¬
ляції  поміщицьких  маєтків  втратили  роботу  і  поповнили  ряди
безробітних.
 Реалізація  земельної  реформи  зменшила  площу  великих  земле¬
володінь  і  ще  більше  поглибила  різницю  в  якості  поміщицької  і
селянської  землі^“Сам  факт  переваги  парцеляції  приватної  над
урядовою,  -  підкреслював  тогочасний  дослідник,  -  свідчить  про
перехід  в  руки  дрібної  власності  насамперед  гірших  земель”[114].
Приватна  парцеляція  забезпечила  поміщикам  можливість  за
монопольними  цінами  продати  гіршу  землю,  щоб  поправити  свої
господарські  справи  і  перевести  фільваркове  виробництво  на  капі¬
талістичну  основу.  Якщо  ж  маєтки  продавались  повністю  (а  такі
випадки  були  поодинокі),  то  це  відсталі,  занедбані  господарства,
які  ґрунтувалися  на  відробітковій  системі.  Парцеляція  гірших
земельних  угідь  не  тільки  підірвала  економічну  базу  поміщиків
як  суспільного  стану,  а  й  прискорила  капіталістичну  еволюцію
поміщицького  господарства  по  юнкерському  шляху.  Одночасно
з  реалізацією  земельної  реформи  зростав  також  і  процес  соціаль¬
ного  розшарування  селянства.
 2.3. 	Земельна  реформа  і  польська  аграрна
колонізація  на  західноукраїнських  землях
 ГЗа  ширмою  земельної  реформи  польські  уряди  проводили
планомірну  осадницьку  колонізацію,  поселяючи  на  українських  і
білоруських  землях  польських  військових  і  цивільних  іммігрантів.
Власне  колонізаційний  характер  реформи  визначив  головну
особливість  її  здійснення  у  Західній  Україні.
 Польська  сільськогосподарська  колонізація  20-х  -  30-х  років
XX  ст.  продовжувала  традиції  попередніх  епох  з  докорінною
зміною  соціальних  пріоритетів.  Якщо  в  середні  віки  польські
королі  роздавали  українську  землю  польським  магнатам,  щоб
перетворити  українських  селян  у  кріпаків,  то  тепер  на  тій  же  землі,
яка  перебувала,  як  загальне  явище,  у  власності  польських  помі¬
щиків  -  нащадків  титулованих  польських  магнатів  і  спольщеної
української  шляхти,  поселялися  польські  селяни,  які  разом  з
полонізованим  населенням  міст  мали  створити  польську  етнічну
 185

більшість  у  Східній  Галичині  і  Західній  Волині,  як  новочасну
підставу  для  володіння  цими  територіями.
 У  такому  ключі  здійснювалося  земельне  законодавство  сейму
і  аграрна  політика  уряду,  розраховані  на  те,  щоб  в  Західній  Волині,
Західній  Білорусії,  Віленщині  і  Східній  Галичині  зберегти  маєтки
польських  поміщиків,  зменшити  розмір  їхнього  землеволодіння
до  раціонального  рівня,  а  на  розпарцельованих  “лишках”  пан¬
ської  землі  створити  із  спроваджених  з  корінної  Польщі  колоністів
зразкові  господарства  польських  фермерів,  які  повинні  були  стати
соціальною  опорою  політичного  режиму  на  східних  і  південно-
східних  окраїнах.  Шляхом  переселення  з  етнічних  польських  зе¬
мель  на  “креси”  великої  кількості  цивільних  колоністів  і  військо¬
вих  осадників  уряд  намагався  пом’якшити  гостроту  аграрного
перенаселення  в  Польщі  і  паралізувати  розвиток  боротьби  поль¬
ських  селян  за  землю.
 (Осадницька  колонізація  була  складовою  частиною  великодер¬
жавної  політики  польських  поміщиків  і  капіталістів  на  Сході  і
цинічно  рекламувалась  як  здійснення  їхнього  “історичного  обо¬
в’язку  культурної  і  цивілізаторської  місії  на  Сході”  [115].  У  цьому
контексті  значний  інтерес  має  підготовлений  1921  р.  реферат
Львівського  крайового  управління,  в  якому  всебічно  “обґрунто¬
вувалась”  необхідність  планомірного  насадження  господарств
польських  колоністів  на  західноукраїнських  землях.  Цей  дирек¬
тивний  документ  звертав  увагу  польських  чиновників  на  те,  що
реалізація  земельної  реформи  на  “кресах”  принесе  “справжню  ко¬
ристь”  лише  тоді,  коли  “новостворені  осади  будуть  зміцнені
виключно  польським  сільським  населенням  або  емігрантами,  але
не  з  кресових  територій,  які  ми  бажаємо  укріпити  в  національному
відношенні”  [116].
 У  документі  передбачалося  проведення  сільськогосподарської
колонізації  таким  чином,  аби  осадники  не  могли  асимілюватись
з  українськими  автохтонами  і  мали  можливість  паралізувати  їх
національно-визвольний  рухц“Нові  осади,  -  підкреслювалося  в
документі,  -  ми  будемо  засновувати  тільки  там,  де  є  відповідне
середовище  і  умови  для  їх  створення  та  зміцнення,  щоб  мати  повну
гарантію  в  тому,  що  польські  колонії,  засновані  на  цих  землях,
існуватимуть  і  розвиватимуться  впродовж  багатьох  століть,  щоб
ніколи  не  послабли  їх  національні  почуття.  Крім  того,  засновуючи
колонії,  ми  одержимо  якщо  не  кількісну  перевагу,  то,  по  меншій
мірі,  такий  великий  процент  польського  населення  у  цілих  групах
повітів,  з’єднаних  територіально  між  собою,  що  незрівнянно
зросте  їх  протидія  національній  масі  на  значних  просторах  краю.
 186

Коротко  кажучи,  колонізація  щодо  підбору  найбільш  відповідних
територій  повинна  бути  проведена  планово  і  з  великим
передбаченням  (підкреслено  в  документі.  -  І.В.)  [117].
 У  завдання  колонізації  входило  також  насадження  вздовж
польсько-радянського  кордону  господарств  військових  осадників.
Запровадження  військового  осадництва  ставилося  у  прямий
зв’язок  з  військово-політичними  планами  на  Сході,  які
виношували  зверхники  відродженої  Польської  державиДСлід
підкреслити,  що  саме  під  час  радянсько-польської  війни  в  1920  р.
Ю.  Пілсудський  виступив  з  пропозицією,  щоб  “земля  на  Сході
перейшла  у  власність  тих,  хто  зробив  її  польською”[118].  І  цей
заклик  начальника  Польської  держави  послідовно  і  методично
здійснювався  на  анексованих  східногалицьких  і  західново-
линських  землях,  згідно  з  правовими  нормами  земельних  законів
1919-1920  рр.  При  парцеляції!  поміщицьких  посілостей  інтереси
корінного  українського  селянства  ігнорувалися,  а  на  його  рідній
землі  посідали  польські  колоністи^
 Щоб  контролювати  аграрну  ^сільську)  колонізацію,  з  ініціа¬
тиви  Союзу  польських  шовіністичних  організацій  Східної  Мало-
польщі  був  утворений  Земельний  національний  суд,  який  пиль¬
нував  за  тим,  аби  під  час  парцеляційного  обороту  земля  потрап¬
ляла  у  володіння  польських  власників.  Розпорядженням  Ради
міністрів  Польщі  від  1  вересня  1919  р.  заборонявся  вільний  оборот
землею,  а  дозвіл  на  продаж  та  купівлю  її  давала  крайова  комісія  з
обороту  землею,  що  знаходилася  у  Львові.
 Централізована  бюрократична  система  управління  земельною
реформою  давала  змогу  досконально  контролювати  колоні¬
заційний  процес.  На  подання  земельних  комісій  повітів  та  окруж¬
них  земельних  управлінь  Головне  земельне  управління  у  Варшаві
надавало  право  проводити  парцеляцію  як  приватним  особам
(поміщикам),  так  і  парцеляційним  товариствам  і  банкам.  Таким
правом  на  початку  проведення  земельної  реформи  у  Східній
Галичині  користувалися  вісім  банків  і  товариств  [119]  (пізніше  їх
число  збільшено),  які  через  свої  “вербувальні  контори”  здійсню¬
вали  колонізаційну  процедуру,  населяючи  на  поміщицьких  землях
краю  польських  селян,  які  прибували  сюди  з  різних  регіонів  країни.
 Задля  реалізації  сільської  колонізації  варшавський  сейм  ухва¬
лив  ряд  законів:  про  утворення  колонізаційного  фонду,  якому  уряд
виділив  70  млн  марок  (19  грудня  1919  р.);  про  тарифні  пільги
колоністам  на  залізницях  (4  січня  1920  р.);  про  тимчасові  фонди
для  фінансування  земельної  реформи  (16  липня  1920  р.),  на  що
було  виділено  0,5  млрд  марок  [120]|3  метою  підтримки  колонізації
 187

у  Східній  Галичині  польський  уряд  використав  також  колишню
австрійську  Крайову  управу  відбудови,  покликану  допомагати
відродженню  під  час  війни  осель.  Через  цю  управу  колоністи
одержували  сільськогосподарські  знаряддя,  добрива,  насіння  під
посів,  живий  інвентар.  Нарешті,  повітові  старости  змушували
українських  селян  перевозити  майно  колоністів  на  місце  їхнього
проживання  [121].  Саме  так  польська  державна  машина,  почи¬
наючи  від  сейму  та  уряду  і  закінчуючи  повітовими  властями,  здійс¬
нювала  так  звану  “цивільну  колонізацію”  у  Східній  Галичині
польським  етнічним  елементом._з
 Планомірно  здійснювана  сільська  колонізація  південно-
східних  і  східних  окраїн  Польщі  набула  великих  масштабів.  До
 ЗО 	червня  1920  р.  у  30  повітах  східногалицького  краю  розпар-
цельовано  69  тис.  га  землі  143  маєтків  великих  землевласників,  де
поселено  11  937  сімей  польських  колоністів  [122].  Отже,  впродовж
тільки  півроку  результат  проведення  колонізаційної  політики
польської  держави  у  Східній  Галичині  дорівнював  обсягу  десяти¬
літньої  приватної  парцеляції,  здійсненої  тут  з  1902  по  1912  рік.
 Колонізаційний  процес  став  ще  більше  інтенсивним  після
радянсько-польської  війни.  До  30  вересня  1921  р.  до  рук  польських
колоністів,  що  прибули  у  Східну  Галичину  з  етнічних  польських
земель,  перейшло  уже  понад  160  тис.  га  земельних  угідь.  Коло¬
нізація  проводилася  у  36  східногалицьких  повітах  [123].  Найінтен-
сивніше  вона  проходила  у  Бережанському,  Бродівському,  Буча-
цькому,  Збаразькому,  Зборівському,  Золочивському,  Кам’янка-
Бузькому,  Підгаєцькому,  Радехівському,  Рогатинському,  Скалат-
ському,  Сокальському,  Тернопільському  повітах,  де  землі  були
кращими  у  порівнянні  з  іншими  місцевостями.
 [На  другому  етапі  колонізації,  що  тривав  з  15  липня  1920  р.  до
 30 	вересня  1921  р.,  тобто  з  часу  прийняття  закону  про  проведення
земельної  реформи  і  до  ліквідації  Крайової  управи  відбудови,
утворення  польських  колоній  на  землях  300  фільварків  контро¬
лювали  або  фінансували  львівські  Товариство  аграрно-осадни-
цьке  і  Галицький  поміщицький  кредитний  банк^Інші  170  філь¬
варків,  що  проводили  парцеляцію  частини  своїх  земель,  перебу¬
вали  під  контролем  Союзу  поміщиків,  Банку  союзу  поміщиків,
Акціонерного  товариства  захисту  землі,  Поміщицького  банку  для
кресів  -  товариства  акціонерного  в  Ланцуті,  Польського  парце-
ляційного  бюро  у  Львові,  Подільського  союзу  поміщиків,  Дис¬
контного  банку  у  Львові  [124].  Названі  акціонерні  товариства  та
банки,  як  і  ті  поміщики,  що  дістали  авторизацію  (право  на  само¬
стійну  реалізацію  земельної  реформи),  проводили  колонізаційну
 188

парцеляцію,  поселяючи  на  землях  великої  посілості  у  Східній
Галичині  зайшлих  польських  селян;  багато  чиновників  та  уря¬
довців  набули  земельні  угіддя  з  метою  наступної  спекуляції  цими
землями.  Здебільшого  у  земельних  спекулянтів  місцеві  українські
селяни  спромоглися  придбати  тоді  не  більше  10  тис.  га  угідь,  або
6%  розпарцельованої  в  1919-1921  pp.  поміщицької  землі  [125].
 Тим  часом  як  цивільні  колоністи,  використовуючи  низькопро¬
центні  кредити  Державного  сільськогосподарського  банку  та  інші
урядові  пільги,  набували  землю  на  парцеляційному  ринку,  в
Західній  Білорусії,  на  Волині  і  Віленщині,  поряд  із  цивільними,
створювалися  на  принципово  іншій  фінансово-економічній  основі
господарства  фермерського  типу  військових  осадників.
 Для  практичного  здійснення  військово-колонізаційної  полі¬
тики  у  північно-східних  воєводствах  17  грудня  1920  р.  польський
сейм  схвалив  так  звані  “кресові  закони”:  про  перехід  в  державну
власність  землі  в  деяких  повітах  Польщі  і  про  надання  землі  солда¬
там  Війська  польського.  За  цими  законами  у  власність  держави
переходили  всі  колишні  державні  землеволодіння  царської  Росії,
землі  царської  династії  і  Селянського  банку,  майоратські  маєтки
і  громадські  фундації.  До  державного  фонду  включались  і  так  звані
“безгосподарні”  землі  приватних  власників  зокрема  і  селян,  що
під  час  Першої  світової  і  громадянської  воєн  цілими  селами  і
волостями  в  ряді  повітів  змушені  були  залишити  свій  рідний  край.
Біженці,  які  не  повернулися  до  квітня  1921  р.  на  місце  свого
попереднього  проживання,  позбавлялися  права  на  одержання
попереднього  наділу  [126].
 £_Всього  в  державну  власність  у  північно-східних  воєводствах
Польщі  перейшло  у  державний  фонд  366,7  тис.  га  землі,  в  тому
числі  в  Західній  Білорусії  230,8  тис.  га,  на  Волині  -  111,7  тис.  га
і  у  Віленському  воєводстві  -  24,2  тис.  га  [127Д  Ця  площа,  за
винятком  лісових  масивів  та  угідь,  виділених  для  громадського
користування,  призначалася  для  військових  осадників  та  цивіль¬
них  колоністів  і  в  незначній  кількості  йшла  на  сусідську  парце¬
ляцію  для  забезпечення  землею  місцевих  малоземельних  селян
і  сільськогосподарських  робітників.
 І^Кресовими  законами”  встановлювалося,  що  інваліди  і  заслу¬
жені  учасники  радянсько-польської  війни  могли  безкоштовно
одержати  з  названого  фонду  до  45  га^Для  створення  фермерських
господарств  осадникам  безоплатно  надавався  будівельний  мате¬
ріал,  живий  і  мертвий  інвентар.  Усі  інші  учасники  війни  могли
придбати  землю  з  цього  ж  фонду  фактично  за  безцінь.  Розмір
плати  за  неї  визначався  вартістю  30-100  кг  жита  за  1  га  в  рік  з
 189

внесенням  її  протягом  ЗО  років,  починаючи  з  п’ятого  року  після
придбання  [128].  З  100  тис.  бажаючих  безкоштовно  отримали  зе¬
мельні  ділянки  в  північно-східних  воєводствах.  Міністерство  вій¬
ськових  справ  Польщі  до  початку  1923  р.  відібрало  29  597  “заслу¬
жених  офіцерів  і  солдатів”  [129].
 До  кінця  1922  р.  у  східних  воєводствах  виділено  111,8  тис.  га
земельної  площі  для  8732  військових  осадників  [130].  Однак  на
постійне  проживання  прибули  5557  осадницьких  сімей,  решта  ж
швидко  покинула  осади  або  передала  їх  орендарям.  Військові
осадники  одержали  ділянки  найкращої  землі  здебільшого  понад
20  га  на  господарство  [131].  Уряд  відпускав  їм  великі  суми
державних  субсидій  і  дешевих  кредитів,  звільняючи  від  будь-яких
податків  і  поборів.  За  даними  Центрального  союзу  військових
осадників,  до  початку  1923  р.  вони  одержали,  окрім  безкоштовних
земельних  ділянок  та  інвентаря,  державну  допомогу  в  розмірі
2022  тис.  доларів  [132]  для  обзаведення  господарств  підприєм¬
ницького  типу.
 Осадницька  колонізація  активно  проводилась  у  перші  3  роки
після  прийняття  законів  про  військове  осадництво,  проте  під
натиском  національно-визвольної  боротьби  українського  і  біло¬
руського  селянства  польський  уряд  невдовзі  послабив  процес
насадження  господарств  військових  осадників.
 За  даними  Міністерства  сільського  господарства  і  аграрних
реформ,  1933  р.  у  східних  воєводствах  Польщі  налічувалося  7828
дворів  військових  осадників,  причому  майже  половина  їх  розмі¬
щалась  на  родючих  землях  Західної  Волині.  На  території
Луцького  земельного  управління,  що  охоплювало  Волинське
воєводство,  був  3541  двір  військових  осадників,  Гродненського  -
1754,  Брестського  -  1116,  Віленського  -  774,  Білостоцького  -  673
[133],  у  складі  яких  польські  офіцери  та  унтер-офіцери  становили
59%,  східноукраїнські  емігранти  -  9,7%,  решта  -  заслужені  солдати
Війська  польського  [134].  На  Волині  військові  осадники
колонізували  у  Рівненському  повіті  19,  8  тис.  га  родючої  землі,  у
Ковельському  -  18,2  тис.,  Кременецькому  -  16,3  тис.,  Луцькому  -
16,2тис.,  Дубнівському-  10,7  тис.,  Любомильському  -  10,2  тис.,
Володимир-Волинському  -  10,2  тис.,  Горохівському-б.Отис.,
Острозькому  -  4,1  тис.  га  [135].  На  відміну  від  інших  східних
воєводств,  на  Західній  Волині  військові  осадники  забезпечувалися
землею  найкраще,  кожен  з  них  тут  одержав  в  середньому  по  31,5  га.
 Усіма  справами  самоврядування  військових  осадників  зай¬
мався  Центральний  союз  військових  осадників,  а  на  місцях  -
воєводські  та  повітові  союзи.  Для  керівництва  справами  цивіль¬
 190

них  осадників  Галичини  20  липня  1923  р.  у  Дьвові  було  створено
Союз  осадників,  який  лише  за  один  рік  своєї  діяльності  у  південно-
східних  воєводствах  об’єднав  10  260  польських  колоністів.  Орга¬
нізації  цього  союзу  діяли  в  усіх  воєводських  центрах  Східної
Галичини  й  в  41  повіті  з  гуртками  на  місцях  [136].  Важливо
підкреслити,  що  з  польськими  колоністами  співпрацювали
українські  колабораціоністи,  які  подекуди  ставали  набувачами
землі,  залучалися  до  роботи  в  багатьох  осадницьких  гуртках  і,  за
свідченням  Союзу  осадників,  “почували  себе  добре  у  рамках
осадницької  організації”  [137].
 Крім  військових  осадників,  господарства  яких  створювалися
із  спеціального  земельного  фонду  у  східних  воєводствах,  впро¬
довж  усього  міжвоєнного  періоду  систематично  проводилась
сільська  цивільна  колонізація.  Цивільні  колоністи  вербувалися,
як  правило,  з-поміж  польських  селян  і  набували  землю  на  загаль-
ноправових  підставах  в  обох  регіонах  Західної  України,  загост¬
рюючи  земельну  тісноту  українських  селян,  особливо  у  південно-
східних  воєводствах.  І  тим  не  менше,  заданими  Малопольського
сільськогосподарського  товариства,  уже  до  1926  р.  включно  у
37  повітах  Львівського,  Тернопільського  і  Станіславського  воє¬
водств  було  створено  10  037  господарств  польських  цивільних
колоністів  [138],  що  прибули  сюди  із  Західної  Галичини  і  цент¬
ральних  воєводств  Польщі.  Кожен  з  них  в  середньому  придбав  з
парцеляційного  фонду  державних  і  приватновласницьких  посі-
лостей  по  13,6  морга  (7,6  га)  орної  землі,  луків,  пасовищ  і  лісу
[139].
 На  відміну  від  воєнного  осадництва,  що  забезпечувалось
землею,  інвентарем  і  житлом  за  рахунок  держави,  цивільні
колоністи  купляли  земельні  ділянки  за  ринковими  цінами  під  час
парцеляції  відповідно  до  законів  про  виконання  земельної  ре¬
форми.  Важливо  зазначити,  що  до  середини  20-х  років,  коли  ціни
на  землю  були  значно  нижчими,  ніж  у  наступні  роки,  польська
аграрна  колонізація  на  землях  Західної  України  проводилась
найактивніше.  У  цей  час  не  тільки  державна,  а  й  приватна  парце¬
ляція  була  підпорядкована  головним  чином  колонізації,  а  питома
вага  польського  населення,  переважно  іногороднього,  серед  по¬
купців  землі  становила  75-80%  [140].  За  свідченням  відпові¬
дального  чиновника  із  керівництва  Львівським  окружним  земель¬
ним  управлінням,  такий  результат  польської  колонізації  став
можливим  “завдяки  патріотичній  позиції  польського  поміщицтва,
яка  парцелювало  або  віддавало  у  парцеляцію  (акціонерним  това¬
риствам.  -  /.  В.)  свої  маєтки  з  ригористичним  врахуванням  пра¬
вила,  що  польська  земля  повинна  перейти  в  польські  ж  руки”  [141].
 191

Після  прийняття  у  грудні  1925  р.  нового  закону  про  виконання
земельної  реформи  уряд  Пілсудського,  йдучи  на  поступки  україн¬
ському  і  білоруському  селянству,  збільшив  останньому  можли¬
вість  купляти  землю  на  парцеляційному  ринку  і  в  той  же  час  не
обмежував  процесу  насадження  польського  цивільного  осад-
ництва.  Проте  переселення  колоністів  з  Польщі  в  Західну  Україну
і  Західну  Білорусію  почало  стихійно  зменшуватись  внаслідок
зросту  цін  на  землю  після  проведення  1924  р.  грошової  реформи.
 Польська  колонізація  як  засіб  підвищення  землеробської  куль¬
тури  загалом  не  дала  очікуваних  результатів.  Багато  польських
незаможних  селян  (а  вони  переважали  серед  колоністів),  які
продали  свої  наділи  в  Польщі  і  поселилися  в  Західній  Україні  в
статусі  цивільних  осадників,  потрапили  у  кабальні  борги,  а  тому
їх  господарське  становище  було  не  кращим,  ніж  раніше  у  себе  на
батьківщині,  а  продуктивність  їх  виробництва  була,  як  загальне
явище,  нижчою  у  порівнянні  з  однотипними  групами  корінного
селянства.
 Мимо  цих  явищ  не  могли  пройти  й  численні  чиновники
земельних  управлінь  та  Господарського  товариства  Східної
Малопольщі,  які  опікувалися  осадниками.  В  1927  р.  земельні
управління  провели  анкетне  обстеження  землеробських
господарств,  що  виникли  в  результаті  реалізації  земельної
реформи,  щоб  виявити  її  вплив  на  стан  сільськогосподарського
виробництва.  Узагальнивши  зібрані  відомості,  Господарське
товариство  Східної  Малопольщі  зробило  цікаві  спостереження
щодо  господарських  наслідків  земельної  реформи.
 З  матеріалів  обстеження  виявляється,  що  осадницькі  госпо¬
дарства  у  землеробському  і  тваринницькому  виробництві  стояли
нижче  рівня  фільваркових  господарств  середньої  культури.
Осадники  мали  більше  живого  інвентаря  на  одиницю  площі,  ніж
поміщицькі  фільварки.  В  той  же  час  заможні  осадники,  як  підкрес¬
лювалось  у  документі,  “висуваються  вище  рівня  малоземельних
місцевих  господарств”  і,  навпаки,  “карликові  господарства  осад¬
ників  животіють  в  умовах  гірших,  як  такі  ж  господарства
тубільців”  [142].
 Економічну  силу  осадників  визначали  насамперед  такі  фак¬
тори,  як  величина  земельної  площі  господарства,  забезпеченість
їх  худобою  та  реманентом,  фінансове  становище,  а  також  різні
умови  збуту  продукції.  Наприклад,  у  Станіславському  воєводстві
переважав  тип  повноземельних  осадників  [143].  Тут  були  сприят¬
ливі  умови  для  збуту  їх  продукції  в  околицях  Жидачева,  Стрия,
Станіслава  Коломиї  [144],  а  через  те,  -  підкреслювалося  у  тому  ж
 192

документі,  -  тут  “осадники  за  продуктивністю  землеробського
виробництва  і  результатами  тваринницької  продукції  стоять  на
рівні  місцевого  селянського  населення”  [145],  точніше  -  відпо¬
відних  однотипних  груп.  Щодо  Тернопільського  воєводства,  де
розміщувались  найчисленніші  осадницькі  колонії,  то  Госпо¬
дарське  товариство  Східної  Малопольщі  зарахувало  в  південно-
подільських  повітах  майже  50%  осадників  до  числа  “господарств
здорових  і  здатних  до  економічної  самостійності.  Решті  осад
загрожувало  знищення”  [146].  У  Бережанському  і  Підгаєцькому
повітах  площа  осад  в  цілому  “відповідала  вимогам  раціонального
господарства”.  В  околицях  Тернополя  переважав  тип  карликових
господарств  осадників  [147].  Цей  тип  господарств  домінував  і  в
Львівсько-Золочівській  окрузі  [148].
 Цікаві  спостереження  за  станом  господарств  колоністів
Бродівського,  Збаразького  і  Золочівського  повітів  у  1927  р.  провів
відділ  самоврядування  Тернопільського  воєводського  управління,
який  опікував  осадників.  До  вересня  1927  р.  у  30  населених  пунк¬
тах  трьох  названих  повітів,  де  відбулась  парцеляція  поміщицької
землі,  поселилося  864  сім’ї  польських  колоністів,  кожен  з  яких
придбав  пересічно  по  7,07  га  земельних  угідь  [149].  Проте  за  пере¬
січним  розміром  землеволодіння  приховувалась  істотна  різниця
в  економічній  спроможності  різних  за  реальною  площею  землі  в
господарстві.  І  це  помітно  виступало,  зокрема,  в  обзаведенні  їх
житлом  та  господарськими  будівлями.  Усі  вони  мали  житлові
будинки,  причому  50%  були  поєднані  із  стайнями,  тоді  як  30%
заможніших  господарів  побудували  окремі  хліви  для  худоби.
Близько  половини  поселенців  спорудили  стодоли,  а  решта
колоністів  вирощувала  стільки  збіжжя,  що  для  його  збереження
вистачало  горищ  або  ж  його  складували  у  стіжки.  Ще  більше  соці¬
альна  нерівність  спостерігалась  у  забезпеченні  осадницьких  госпо¬
дарств  сільськогосподарськими  знаряддями  і  живим  інвентарем.
Що  стосується  знарядь  праці  (простих  і  удосконалених),  то  80%
поселенців  їх  мали  в  достатній  кількості,  чого  не  можна  сказати
про  решту  дворів.  90%)  новостворених  господарств  колоністів
тримали  у  своїх  дворах  принаймні  по  1  корові  і  60%  -  по  1  коню,
у  той  же  час  40%)  карликових  господарств  не  мали  тяглової
робочої  сили  [150];  про  їх  господарську  самостійність  взагалі  не
йшлося.  Таку  соціально-економічну  диференціацію  автори  доку¬
мента  пояснювали  тим,  що  близько  50%  власників  осадницьких
дворів,  що  придбали  землю,  не  мали  хліборобської  кваліфікації
і  відповідних  фінансових  засобів  для  створення  самостійних  гос¬
подарств.  Це  були  фільваркові  наймити,  а  також  промислові
 193

робітники  або  ремісники,  для  яких  хліборобська  праця  була  лише
побічним  заняттям,  і  вони  були  “мало  підготовлені  до  самостій¬
ного  господарювання”  [151].
 Від  розміру  й  економічної  спроможності  господарств  коло¬
ністів  залежав  і  стан  їх  забудови,  і  загальний  матеріальний  рівень
життя  їхніх  сімей.  Це  підтверджують  і  матеріали  анкетного
обстеження  1927  р.  їх  господарств  на  Львівщині.  В  околицях
Львова,  наприклад,  за  їх  даними,  була  велика  різниця  між  госпо¬
дарствами  більше  15  моргів  і  меншими,  “перші  посідають
комплектні  будівлі,  другі  ж  мучаться  у  злиденних  будинках”  [152].
 Саме  осадництво  не  становило  єдиної  соціальної  верстви.
Навіть  Інститут  дослідження  національних  відносин  Польщі,  який
займався  вивченням  осадництва,  змушений  був  визнати,  що
"осадники  не  становлять  однорідного  матеріалу”,  що  “хто  там
(на  заході)  господарював  на  зехмлі,  той  і  тут  (у  Східній  Галичині.  -
/.  В.)  цілком  добре  справляється,  а  хто  там...  володів  0,5  або
1  моргом  (0,56  га.  -1.  В.)  землі,  той  і  тут  не  має  вигоди”  [153].
Зрозуміло,  що  фермерський  прошарок  серед  колоністів  був  значно
більший,  а  число  малоімущих  -  менше,  ніж  серед  корінного
українського  і  польського  селянства.
 Користуючись  постійною  підтримкою  правлячих  кіл  Польщі,
всі  військові  осадники  і  заможні  цивільні  колоністи  були  спро¬
можні  вести  господарство  ринково-підприємницького  типу.  З  їх
числа  призначалися  солтиси,  війти  та  інші  представники  дер¬
жавної  влади  на  місцях.  Про  їхню  роль  Союз  осадників  3  липня
1924  р.  інформував  Львівське  окружне  земельне  управління:
“Осадники  виступають  на  чолі  суспільної  праці  майже  в  кожному
повіті,  а  після  усунення  господарських  недуг  стають  прикладом
зразкового...  господаря  на  селі”  [154].  Для  українців  осадники
були  символом  пансько-польської  влади,  яка  гнобила  та  експлуату¬
вала  їх.
 На  відміну  від  малосильних  колоністів,  обплутаних  боргами,
які  ледве  зводили  кінці  з  кінцями  на  невеликих  ділянках  землі,
підприємницька  верхівка  осадників  мала  у  своєму  розпорядженні
достатньо  худоби,  удосконалених  сільськогосподарських  знарядь
і  використовувала  штучні  добрива.  Багато  осадницьких  госпо¬
дарств  і  окремі  колонії  повністю  спеціалізувалися  на  виробництві
технічних  культур.  Наприклад,  цукровий  завод  у  Ходорові  роз-
парцелював  224  га  орної  землі,  яку  придбали  колоністи  з  околиць
Ярослава  і  Пшеворська,  що  поселилися  у  селі  Кремерівці  і  спеціа¬
лізувалися  виключно  на  вирощуванні  цукрових  буряків,  що  да¬
вали  їм  високі  прибутки.  Господарств  вони,  як  правило,  не  ділили,
 194

а  своїм  дітям  забезпечували  одержання  середньої  і  вищої
освіти  [155].
 Незаможні  колоністи  та  їхні  сім’ї  перебували  у  неменшій  нужді
та  злиднях,  ніж  місцева  біднота.  “Майже  в  кожному  поселенні,  -
зазначав  спеціаліст  з  Інституту  національних  справ  по  осад-
ництву,  -  зустрічаємо  і  таких  осадників,  господарства  яких
бажають  далеко  кращого...  Після  обмолоту  врожаю  вони  зразу
ж  вивозять  зерно  на  продаж  до  міста,  а  вже  після  Різдва  в  їхніх
домах  відчувається  нестаток”  [156].  Це  були,  як  загальне  явище,
малоземельні  селяни,  які  в  розрахунку  на  державну  допомогу
переселилися  з  Польщі  на  її  південно-східні  і  східні  окраїни,
шукаючи  тут  кращого  життя.  З  них  лише  поодинокі  поселенці
вибивалися  в  самостійні  господарі.
 Щоб  вилізти  з  боргів  і  звести  кінці  з  кінцями,  багато  неза¬
можних  колоністів  змушені  були  шукати  заробітку  поза  своїм
господарством.  Земельний  комісар  Станіславського  повіту,
наприклад,  в  1928  р.  повідомляв,  що  нечисленні  з  осадників
“знаходять  собі  заробіток  на  стороні,  в  домашній  промисловості
і  ремеслі  або  виїжджають  до  Битківського  басейну  (Надвір-
нянський  повіт),  де  влаштовуються  на  роботу  у  нафтовій  промис¬
ловості  як  ремісники  або  поденні  робітники.  Були  серед  осадників
і  такі  люди,  які  знеохочуються  важкими  для  них  умовами  життя  і
праці,  продають  свої  господарства  будь-кому  і  повертаються  до
свого  попереднього  місця  проживання  або  його  околиць.  Там  же
купляють,  природно,  меншу  ділянку  землі  у  зв’язку  з  високою
ціною”  [157].  Аналогічне  повідомлення  окружному  земельному
управлінню  тоді  ж  зробив  і  земельний  комісар  Коломийського
повіту,  відзначаючи,  що  “множаться  випадки,  коли  багато  осад¬
ників  продають  свої  ділянки  місцевим  селянам  і  повертаються  на
захід”  [158].
 Немало  польських  поселенців,  що  набули  статус  цивільних
колоністів,  придбали  земельні  ділянки  із  спекулятивною  метою.
За  інформацією  староства  і  поліції  Підгаєцького  повіту,  що  на
Тернопіллі,  уже  літом  1926  р.  “розпочався  рух  серед  осадників
повіту  в  усіх  його  колоніях,  таких  як:  Вага,  Ленчівка,  Юстинівка,
Стадниця,  Щепанів  до  продажу  набутої  землі  і  повернення  на
захід”,  де  ціна  1  морга  дорівнювала  80  дол.,  тоді  як  тут  вона
становить  100  дол.  “Одні  осадники  уже  продали  українській
людності  свої  поля  і  взяли  задаток...  решта  ж  має  отримати  гроші
при  укладенні  контракту,  інші  шукають  покупців,  щоб  продати
поля  і  відправитися  на  захід”  [159].
 195

Сильно  вразила  фінансово-економічний  стан  основної  маси
осадників  руйнівна  економічна  криза  1929-1933  рр.,  яка  позбавила
більшість  осадницьких  господарств  доходів  і  надто  загострила
їх  заборгованість.  Криза  спричинила  суттєві  корективи
колонізаційної  аграрної  політики  уряду,  який  зміщує  пріоритет  в
її  проведенні  на  послаблення  тягаря  боргів  у  осадників  і  еконо¬
мічне  оздоровлення  їхніх  господарств,  перебудову  селянського
землекористування,  ліквідацію  черезсмужжя  та  сервітутів.
 Будучи  прихильником  політики  етатизму,  уряд  санації  в  роки
кризи  спрямовує  практично  всю  фінансово-кредитну  політику
у  селах  Західної  України  на  підтримку  осадницьких  господарств
і  встановлює  державний  контроль  за  їх  господарською  діяльністю.
10  листопада  1930  р.  Міністерство  аграрних  реформ  спустило
директиву  підлеглим  структурам  воєводств  про  створення  у
Львові  спеціальної  комісії  з  представників  земельних  управлінь
трьох  воєводств  Східної  Галичини,  Львівського  відділу
Державного  сільськогосподарського  банку,  Сільськогосподар¬
ського  товариства  Східної  Малопольщі  як  регіонального  органу
з  координації  і  контролю  за  господарською  діяльністю  осадни¬
цьких  господарств.  Фахову  опіку  за  осадниками  на  місцях
здійснювали  штатні  земельні  інструктори  повітів,  за  кожним  з
яких  закріплювалися  18  господарств  осадників.  До  шефства  над
польськими  поселенцями  були  залучені  також  інструктори
Сільськогосподарського  товариства  Східної  Малопольщі.
Кожному  з  них  доручалась  опіка  за  200-злотову  премію  над
шістьома  дворами  осадників.  Товариство  розробило  шефську
програму  опіки  осадників  і  через  своїх  інструкторів  та  інші
структури  організувало  конкурси  плодів  господарської  діяльності
зразкових  господарств  осадників,  проводило  облік  та  аналіз
фінансово-економічного  стану  колоністів  та  інші  заходи  [160].
 У  Волинському  воєводстві  та  Західній  Білорусії  польська
адміністрація  була  заклопотана  головним  чином  проблемою  обза¬
ведення  нових  та  оздоровлення  існуючих  господарств  військо¬
вих  осадників.  Схвалений  сеймом  у  січні  1932  р.  новий  “кресовий
закон”  передбачав  створення  там  додаткового  запасу  земель  для
поселення  близько  600  нових  господарств  військових  осадників
з  володінням  до  45  га  кожне.  Закон  надавав  право  Міністерству
аграрних  реформ  безкоштовно  наділяти  землею  з  цього  фонду
тих  колишніх  заслужених  військовиків,  яким,  згідно  із  законом
від  17  грудня  1920  р.,  були  виділені  земельні  ділянки,  але  вони  з
різних  причин  не  отримали  їх.  Місцевим  адміністраціям
дозволялося  міняти  військовим  осадникам  гірші  землі  на  кращі  й
 196

виплачувати  по  500  зл.  компенсації  на  їх  переселення.  Для  фінан¬
сування  заходів  на  виконання  нового  закону  по  зміцненню  “поль¬
ського  стану  посідання*’  на  східних  землях  створювався  спеціаль¬
ний  державний  фонд,  який  субсидував  господарства  військових
осадників  [161].  Але  охочих  для  обзаведення  осадницьких
господарств  у  несприятливих  економічних  умовах  Великої
депресії  та  після  неї  виявилося  надто  мало  серед  колишніх
польських  військовиків,  внаслідок  чого  кількісний  склад  вій¬
ськових  осадників  на  Волині,  по  суті  не  змінився  до  кінця  1930-х
років.
 Насадженню  польських  поселень  в  краї  була  підпорядкована
і  кредитна  діяльність  Державного  сільськогосподарського  банку.
Тільки  з  оборотного  фонду  земельної  реформи  21241  осадників
усіх  чотирьох  воєводств  Західної  України  до  початку  1935  р.  одер¬
жали  позик  на  загальну  суму  46,2  млн  зл.  [162],  або  в  середньому
по  2176  зл.  на  господарство.
 Незважаючи  на  великі  державні  затрати  фінансових  та  інших
засобів,  польська  сільськогосподарська  колонізація  не  дала  очіку¬
ваних  результатів  підвищення  землеробської  культури  у  місце¬
востях  поселення  осадників.  У  більшості  польських  селян,  які
продали  свої  наділи  у  Польщі  і  поселилися  в  Західній  Україні  на
правах  колоністів,  господарський  стан  був  не  кращим,  ніж  раніше
у  себе  на  батьківщині,  а  продуктивність  їхніх  господарств  була,
як  загальне  явище,  нижчою  у  порівнянні  з  однотипними  групами
корінного  селянства.
 Яскраве  світло  на  господарський  стан  колоністів  проливають
статистичні  дані  їх  анкетного  обстеження,  проведеного  1934  р.
воєводськими  земельними  управліннями.  За  цими  даними,  на  одне
осадницьке  господарство  СхідноїГаличини  пересічно  припадало
5,5  га  землі,  1  кінь,  1,6  голови  великої  рогатої  худоби,  1,2  голови
свиней,  0,72  воза,  0,71  плуга  і  1  борона  [163].  У  грошовому  вимірі
вартість  землі,  будівель,  живого  і  мертвого  інвентаря  одного  осад¬
ницького  домогосподарства  за  ринковими  цінами  в  середньому
дорівнювала  7328  зл.,  а  його  борги  банкам,  лихварям  і  податки
становили  1830  зл.  Загалом  же  заборгованість  осадників  Східної
Галичини  дорівнювала  чверті  ринкової  ціни  їх  господарств.  На  1  га
землі  поселенця  припадало  пересічно  330,8  зл.  боргу  [164].  Що¬
правда,  амплітуда  заборгованості  одного  гектара  землі  колоніста
коливалася  залежно  від  його  заможності  у  межах  від  0  до  8114  зл.
[165].  А  це  означає,  що  поряд  з  більшістю  малоспроможних  у
фінансовому  відношенні  дворів  колоністів  з  “незадовільним”
 197

господарським  становищем  [166]  було  багато  і  міцних  госпо¬
дарств.  За  даними  того  ж  джерела,  у  Східній  Галичині  налічу¬
валося  40%  колоністів,  які  взагалі  не  мали  заборгованості  в  органі¬
зованому  кредиті  [167].  Це  були,  звісно,  господарства  ринкового
типу,  які  протистояли  не  тільки  масі  збіднілих  українських  селян,
а  й  незаможних  колоністів.  Внаслідок  великої  заборгованості,  яка
сильно  загострилась  у  роки  кризи,  велика  частка  осадників,  не
забезпечених  належно  робочою  і  продуктивною  худобою,
землеробськими  знаряддями  і  будівлями,  була  позбавлена
можливості  господарювати  самостійно  на  новому  місці.
 Економічна  криза  прискорила  розорення  малоімущих  коло¬
ністів.  У  Станіславському  воєводстві,  наприклад,  протягом  1932—
1936  рр.  продали  свої  господарства  124  осадники.  Вони  зруйну¬
валися  головним  чином  внаслідок  великої  заборгованості  [168].
 Ще  більш  розповсюдженою  була  руїна  найслабших  госпо¬
дарств  польських  поселенців  у  Тернопільському  воєводстві.  В  об¬
стежених  74  колоніях  8  повітів  воєводства  виявлено  480  колоністів
з  володінням  5182  га,  які  продали  свої  господарства  переважно
через  заборгованість,  непосильні  податки,  нужденне  існування,
“неможливість  акліматизації  в  чужому  середовищі”  українців,  які
“виключно  вороже  ставилися  і  ставляться  далі  до  осадників”  [169].
Якщо  до  цих  причин,  -  констатують  автори  документа,  підготов¬
леного  за  матеріалами  згаданої  комісії,  -  додати  той  факт,  що
осадники  не  завжди  були  професійними  землеробами,  то  стане
очевидним,  чому  “обтяжений  податками  і  боргами  по  позиках,
взятих  на  спорудження  будинку  і  купівлю  інвентаря,  а  також
відсотками  за  борги,  осадник  надламувався  і  продавав  куплену
осаду,  а  сам  повертався  до  свого  рідного  села  або  виїжджав  в
іншу  місцевість  і  набував  за  наявну  готівку  нове  господарство,
менше  від  придбаної  недавно  осади,  але  більше  ніж  давніше  його
господарство  у  рідному  селі”  [170].
 Серед  польських  поселенців  було  немало  і  таких  людей,  які
ніколи  не  займалися  землеробством  і  не  збирались  самостійно
господарювати.  Вони  використовували  колонізацію  і  державну
допомогу  як  засіб  наживи  на  спекулятивних  земельних  операціях.
Наприклад,  в  колонії  Гаї  Бережанського  повіту  в  1924—1933  рр.
продали  свою  землю  7  осадників,  у  числі  яких  були  генерал,
майор,  інженер,  суддя,  два  промисловці  і  тільки  один  професійний
землероб.  Усі  вони  продали  землю  за  високими  ринковими
цінами.  Залишені  у  цьому  селі  4  осадницькі  господарства  також
належали  інтелігентам,  які  мали  намір  продати  в  “непольські
руки”  землю,  придбану  з  поміщицького  маєтку  графа  Я.  Пото-
цького  [171].
 198

Спекуляція  осадників  землею  в  деяких  місцевостях  набрала
досить  великих  розмірів.  Так,  на  території  Самбірського  повіту
до  осені  1930  р.  повністю  зникли  не  тільки  окремі  господарства,  а
й  цілі  колонії:  Поріччя  Задвірне,  Дикий  Горб,  Баранчиці  [172].
Причиною  цього  стала  здебільшого  спекуляція  землею.  З  цього
приводу  земельний  комісар  повіту  повідомляв  окружне  земельне
управління  у  Львові:  “При  заступництві  повітових  земельних
управлінь  осадники  купляли  землю  за  відносно  низькими  цінами.
Українське  населення,  для  якого  осадники  не  були  вигідні,  здобу¬
ваючи  позички  в  українських  інституціях,  спромоглося  викупити
ці  землі  за  цінами,  вищими  від  ринкових”  [173].
 Стривожена  незадовільним  станом  осадництва  в  роки  еконо¬
мічної  кризи  польська  адміністрація  била  на  сполох.  Вищевказана
комісія  через  польські  держави  і  громадські  організації  у  1934  р.
провела  нове  тотальне  обстеження  осадницьких  господарств
Східної  Галичини.  Основні  результати  цього  обстеження  наведені
у  таблиці  31.
 Щодо  більших  колоній  з  числом  понад  20  господарств  у
кожній  з  них  у  Східній  Галичині  налічувалося  447  і  менших  -  390.
За  1919-1934  рр.  тут  всього  утворено  14  807  господарств  цивільних
колоністів,  які  мали  у  своєму  володінні  пересічно  по  5,5  га  землі,
придбаної  з  парцеляційного  фонду,  призначеного  на  створення
нових  ‘"самодостатніх”  господарств.  Проте  “господарський  стан
цих  осадників,  як  підкреслено  в  документі,  був  дуже  жалогідний”
[174].  Внаслідок  розорення,  викликаною  Великою  депресією,  і
спекуляції  набутою  землею,  майже  чверть  польських  цивільних
колоністів  залишили  колонії,  а  їх  земля  перейшла  у  власність
українців  і  покупців  інших  національностей.  3372  платоспро¬
можних  українських  селян  і  реемігрантів  придбали  18,5  тис.  га
осадницької  землі  [175].
 Українські  селяни  спромоглися  купити  і  більшу  частину
земельної  площі  під  час  проведення  сусідської  парцеляції,  яка
призначалась  на  укрупнення  господарств  корінного  сільського
населення.  Впродовж  1919-1934  рр.  держава  і  поміщики  розпар-
целювали  у  Східній  Галичині  всього  315  566  га,  з  яких  до  поль¬
ських  осадників  перейшло  26%  площі,  до  польських  селян  з  ко¬
рінного  населення  -  7,4%,  а  решта  (66,6%)  -  здебільшого  до
українських  хліборобів,  сільськогосподарських  робітників  та
заможних  селян  [176].  Серед  164  374  покупців  цієї  землі  88  561  -
українці,  72  889  -  поляки  і  2924  -  представники  інших  національ¬
ностей  [177].  Отже,  фінансово-економічна  спроможність
українського  селянства  трьох  південно-східних  воєводств  зросла
 199

настільки,  що  за  15-річчя  проведення  Земельної  реформи  у
власність  українців  перейшло  три  четверті  площі  розпарцельо¬
ваної  землі,  яку  вони  придбали  не  тільки  внаслідок  сусідської
парцеляції,  а  й  на  вільному  ринку  у  польських  колоністів-
реемігрантів  та  земельних  спекулянтів.  За  означений  період
поляки  “витратили”  72,5%  земельної  площі,  розпарцельованої
поміщиками  і  державою  [178].  Саме  це  найбільше  непокоїло
"власть  імущих”  і,  зокрема  ігнорування  поміщиками,  котрі  парце¬
лювали  частину  своїх  земельних  угідь,  так  званої  "патріотичної”
норми  так  званого  польського  земельного  законодавства.  Адже,
попри  приписи  урядових  розпоряджень  щодо  використання
аграрної  колонізації  задля  зміцнення  польської  етносоціальної
присутності  в  західноукраїнському  селі  шляхом  певного  обме¬
ження  фінансово-економічних  інтересів  польських  поміщиків,
останні  при  проведенні  сусідської  парцеляції  в  багатьох  випадках
віддавали  перевагу  на  парцеляційному  ринку  українським
селянам,  які  платили  за  земельні  ділянки  значно  більшу  ціну,  аніж
польські  поселенці.  Та  вирішальне  значення  у  зміні  власників
розпарцельованої  землі  мала  глибока  економічна  криза,  яка
супроводжувалась  банкрутством  та  рееміграцією  численних
малоімущих  колоністів,  землю  яких  на  вільному  ринку  скупили
українські  селяни.  І,  як  наслідок,  -  більша  частина  розпарцельо¬
ваної  поміщиками  землі  опинилася  у  власності  українців.
 І  все  ж,  незважаючи  на  кризу  колонізаційної  практики,
санаційний  режим  не  відмовився  від  методичного  насадження  на
східних  кресах  польського  осадництва,  вважаючи  його  головним
фактором  внутрішньої  і  зовнішньої  безпеки  країни.  Появились
деякі  урядові  директивні  документи,  у  яких  обґрунтувалась
державна  колонізаційна  політика  на  новому  етапі.  Засадничою
метою  її  проведення  залишалося,  окрім  економічних  мотивів,
подальше  зміцнення  осадництва  на  територіях  стратегічних
об’єктів,  аби  таким  чином  паралізувати  розвиток  визвольного
руху  українців  і  водночас  посилити  осадницькі  поселення  вздовж
кордону  зі  східним  сусідом.  Однак  кадровий  пріоритет  відбору
колоністів  змінився:  від  претендентів  з  етнічних  земель  Польщі
істотно  збільшувався  майновий  ценз;  основна  маса  претендентів
в  останні  два  роки  перед  вересневою  катастрофою  Польської
Республіки  відбиралася  з  патріотично  налаштованих  поляків  з
місцевого  населення,  передусім  нащадків  зукраїнізованої
дрібнопомісної  польської  шляхти,  так  званих  “конвертистів”.
Статус  осадників  з  відповідними  преференціями  охочим
надавався  здебільшого  у  поселеннях  прикордонних  повітів
 200

Кількісний  склад  осадників  регіону  в  територіальному  зрізі
 (станом  на  кінець  1934  р.)*
 ос  І.  сз
 X  Й-  «  и
Я  Я
 «  о  ©  я
 а
 ТГ
 с*
 І
 §
 а  :
 Іг
 і
 О
 <
 сі
 5
 о
 Рн
 а
 О
 201

Волині,  враховуючи  при  цьому  не  тільки  їх  стратегічне  значення,
а  й  наявність  кращої  якості  земельних  угідь  для  освоєння
осадницькими  елементами.
 Останній  фактор  брався  до  уваги  і  раніше.  Уже  в  перші
повоєнні  роки  більше  половини  польських  колоністів,  що  прибули
до  Східної  Галичини,  розміщено  на  родючих  подільських  землях
Тернопільського  воєводства.  Найсильніше  колонізовані  осадни¬
цькими  елементами  Бережанський,  Підгаєцький,  Бучацький  і
Кременецький  повіти,  причому  в  останніх  трьох  польське  насе¬
лення  зросло  на  20%  і  кількісно  дорівнювало  корінній  українській
людності  [179].  Численні  польські  поселення  виникли  також  у
Бродівському,  Тернопільському,  Скалатському,  Гусятинському,
Зборівському,  Перемишлянському  повітах  (див.  табл.  у  додатку
№16).  Якщо  поглянути  на  історичну  карту,  то  неважко  помітити,
що  більшість  названих  повітів  простяглась  вздовж  східного
кордону,  де  створювався  так  званий  “польський  етнічний  бар’єр
проти  радянської  загрози”.
 Основним  центром  польської  колонізації  у  Львівському  воє¬
водстві  був  Львів,  звідкіля  у  західному  і  південному-західному
напрямах  тягнулися  декілька  смуг  осередків  і  сильних  скупчень
польського  населення,  що  становило  серцевину  польського  осад-
ництва.  Великий  приріст  польського  населення  за  рахунок  аграр¬
ної  колонізації  був  в  околицях  Львова,  Перемишля,  Соколя,
Радехова  та  інших  міст  [180].  Головні  осередки  польської  коло¬
нізації  в  Станіславському  воєводстві  зосереджувалися  на  Покутті,
а  також  вздовж  залізничних  магістралей  і  в  приміській  смузі  [181].
 Внаслідок  інтенсивного  проведення  сільської  і  міської  поль¬
ської  колонізації  на  західноукраїнських  землях  зростала  кількість
населення  католицького  віросповідання.  Так,  питома  вага
католиків  серед  жителів  Волинського  воєводства,  за  офіційними
даними  польської  статистики,  збільшилась  з  9,6%  в  1897  р.  до
 11,5%  в  1921  р.  і  15,7%  в  1931  р.  [182].  Ще  швидше  зростала  їх
частка  на  східногалицьких  землях  (табл.  32).
 Кількість  повітів  з  переважною  більшістю  в  них  польського
населення  в  1931  р.  зросла  порівняно  з  1880  р.  майже  вдвічі.  За
віросповіданням  частка  католиків  у  1931  р.  становила  у  Станіслав¬
ському  воєводстві  16,6%,  у  Львівському  і  Тернопільському  -
43%  загальної  кількості  їх  населення  [183].  Найчисельніший
приріст  римо-католицького  населення  виступає  вздовж  заліз¬
ничної  магістралі  Ярослав-Перемишль-Львів-Тернопіль-Підво-
лочиськ,  а  також  у  промислових  повітах,  охоплених  найбільшою
парцеляцією.
 202

Таблици  32
 Зміни  національного  складу  населення  у  трьох  воєводствах
Східної  Галичини  в  1880-1931  рр.  (за  кількістю  повітів)*
 Частка
населення
у  повітах,  %
 Поляки
 Українці
 1880
 1931
 1880
 1931
 0-10
 9
 1
 9
 6
 10-30
 25
 13
 2
 6
 30-50
 15
 22
 1
 16
 Понад  50
 11
 20
 48
 8
 Разом
 60
 56
 60
 56
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАЛО,  ф.1,  оп.13,  спр.  859,  арк.  45.
 Однак  такі  темпи  приросту  польського  населення  не  задо¬
вольняли  державних  чиновників,  які  контролювали  процеси
парцеляції  і  колонізації  у  південно-східних  воєводствах.  У  до¬
кументі  про  причини  продажу  господарств  повоєнними  коло¬
ністами,  підготовленому  за  матеріалами  обстеження  їх  госпо¬
дарського  стану  в  1934  р.  відділенням  Державного  с-г  банку  у
Львові  і  відділом  с-г  і  аграрних  реформ  Львівського  воєводського
управління  для  Міністерства  сільського  господарства  і  аграрних
реформ,  підкреслюється:  “При  сучасному  постійному  прирості
польського  населення  шляхом  мирної  еволюції  рівновагу  над
українцями  зможемо  одержати  лише  через  25-30  років.  Але
безпека  держави  і  польські  державні  інтереси  вимагають  від  нас,
щоб  у  цих  воєводствах  не  тільки  досягнення  рівноваги,  а  й
переваги  польського  населення  над  українським  наступило
раніше,  бо  тільки  з  моменту  одержання  переваги  римо-католи-
цького  населення  над  греко-католицьким  зазнає  принципових
змін  наше  становище  в  цій  частині  держави”  [184].
 Для  вирішення  цих  завдань  у  директивному  документі  були
сформульовані  такі  основні  рекомендації:
 - 	у  південно-східних  землях  продовжувати  колонізацію.  У
нових  колоніях  “створювати  господарства  як  переселенців  із
західних  територій,  так  і  відібраних  осадників  з  місцевого  поль¬
ського  населення,  зокрема  тих  землеробів  та  їхніх  дітей,  які
належать  до  патріотичних  організацій,  і  колишніх  добровольців
польської  армії”;
 - 	головною  метою  сусідської  парцеляції  має  бути  поліпшення
аграрного  устрою  місцевого  польського  землеробського  насе¬
лення;
 - 	проведення  парцеляції  і  колонізації  повинно  сприяти  еконо¬
мічному  піднесенню  малої  земельної  власності  польських  селян,
що  “під  час  війни  буде  мати  велике  значення  для  держави”;
 203

- 	новостворені  на  місці  фільварків  колонії  повинні  бути
достатньо  сильними,  щоб  не  почували  себе  чужими  і  могли  зорга¬
нізуватися  в  інституціях  професійних,  освітніх  і  культурних;
 - 	спроваджені  із  заходу  осадницькі  елементи  мусять  бути
здорові  в  морально-політичному  і  господарському  відношеннях
і  складатися  виключно  з  професійних  землеробів;
 - 	цивільне  осадництво  “повинно  проводитись  планово  з
метою  посилення  польськості”,  а  також  “швидше  здобуття  пере¬
ваги  польського  володіння  і  в  кожному  разі  недопущення  до  його
подальшої  втрати”.
 - 	“на  прикордонні,  натомість,  повинно  бути  продовжене
військове  осадництво.  На  військових  осадників  слід  брати  міс¬
цевих  колишніх  добровольців  Війська  Польського”;
 - 	колонізаційну  акцію  на  східних  кресах  повинен  проводити
і  фінансувати  спеціальний  банк  осадництва;
 - 	повоєнним  осадникам  південно-східних  воєводств  “слід
надати  невідкладну  допомогу  в  усіх  напрямках”  [185].
 Викладені  майже  дослівно  по  тексту  документа  рекомендації
розкривають  справжні  воєнно-політичні  і  господарські  цілі
державної  політики  щодо  парцеляції  і  колонізації  на  західно¬
українських  землях  на  найближчу  перспективу.  Варшавський  уряд
фактично  схвалив  їх  у  повному  обсязі.  А  бюджетна  комісія  сейму
визначила  на  1  січня  1936  р.  такий  запас  приватних  посільностей
землі  для  парцеляції  і  колонізації:  у  Волинському  воєводстві  -
116  тис.  га.  у  Тернопільському  -  104  тис.,  у  Львівському  -  67  тис.,
у  Станіславському  -  30  тис.  га  [186].
 З  середини  30-х  років  уряд  цілком  припинив  переселення  з
корінної  Польщі  малоімущих  селян  і,  намагаючись  зміцнити  осад¬
ницькі  господарства,  до  1936  р.  списав  з  них  половину  боргових
зобов’язань  Державному  сільськогосподарському  банку.  З  тією
ж  метою  на  українських  землях  заохочувалась  колонізація  лише
заможних  польських  переселенців.
 Міністерство  сільського  господарства  і  аграрних  реформ
розробило  спеціальну  інструкцію  про  осадництво,  згідно  з  якою
польським  малоземельним  селянам  дозволялося  переселятись  на
південно-східні  окраїни  “тільки  у  виняткових  випадках,  а  саме:
при  об’єднанні  дрібних  спадкових  господарств  у  великі”  [187].  Від
кандидатів  в  осадники  вимагалась  “висока  моральна  і  госпо¬
дарська  кваліфікація”  і  ніаявність  відповідних  магеріально-фінан-
сових  засобів.  Кожний  претендент  на  статус  осадника  повинен
був  мати  не  менше  3  тис.  зл.  власних  коштів  для  купівлі  землі  і
забудовання  [188].
 204

Польська  аграрна  колонізація  окраїн  ставилась  у  пряму
залежність  від  реформи  щодо  землекористування  селян  Польщі.
Названа  інструкція  рекомендувала  відбирати  осадницький
елемент  у  селах,  де  проводилось  землевпорядження,  з  числа
власників  “таких  господарств,  ліквідація  яких  забезпечує  одер¬
жання  необхідних  засобів,  а  також  у  великій  мірі  сприяє  забез¬
печенню  землею  інших  господарств”  [189].
 Незважаючи  на  великі  пільги,  які  надавалися  осадникам,
бажаючих  переселитися  на  схід  виявилося  мало.  Акціонерна
спілка  “Земельне  парцеляційне  товариство”  у  Львові,  що  займа¬
лась  переселенням  осадників  з  Галичини  Західної  до  Східної,
 31 	січня  1939  р.  інформувало  Міністерство  сільського  госпо¬
дарства  і  аграрних  реформ  у  Варшаву,  що  “навіть  вигідні  умови
купівлі  ділянок  на  сході  під  час  парцеляції  товариством  і  опіка
над  осадниками  на  місці,  різниця  цін  на  землю,  яка  дозволяє
збільшити  посідання  землею  у  відношенні  один  до  трьох  -  усе  це
не  є  переконливим  аргументом  для  переселення”  [190].  З  1935  р.  і
до  середини  1938  р.  це  товариство  спромоглося  переселити  лише
201  сім’ю  [190].  Уповільнений  приплив  польських  переселенців  на
західноукраїнські  землі  у  другій  половині  30-х  років  пояснюється
не  тільки  прискіпливішим  відбором  претендентів  на  осадники,  а
й  посиленням  національно-визвольної  боротьби  українського
селянства.
 В  реалізації  осадницької  програми  на  цьому  етапі  польська
адміністрація  звертала  основну  увагу  на  доборі  відданих
санаційному  режиму  кандидатів  в  осадники  серед  місцевого
польського  населення  і  в  першу  чергу  серед  українізованої
дрібнопомісної  шляхти.  Створене  1936  р.  Товариство  розвитку
східних  земель,  зокрема  його  Комітет  у  справах  загродової  шляхти
на  Сході  Польщі,  спеціально  досліджував  становище  польської
дрібнопомісної  (загродової)  шляхти,  котра  упродовж  століть
українізувалась  і  нічим  не  відрізнялася  від  корінного  (автохтон¬
ного)  населення,  давав  відповідні  рекомендації  щодо  проведення
колонізаційної  політики  на  сході  і  південно-східних  кресах.  Тільки
у  Львівському  і  Станіславському  воєводствах  спеціалісти
згаданого  комітету  виявили  93  588  родин  загродової  шляхти,  що
мала  469  455  осіб  людності  [191],  тоді  як  переписом  1931  р.  було
зафіксовано  лише  8938  господарств,  які  мали  у  своєму  володінні
41  599  га  землі  (а  в  усіх  чотирьох  воєводств  Західної  України
налічувалося  14  186  господарств  і  66  723  га  площі  сільськогоспо¬
дарських  угідь  у  їхньому  володінні)  [192].  Якщо  порівняти  кількісні
показники  господарств  загродової  шляхти  двох  вищеназваних
 205

південно-східних  воєводств,  виявленої  Комітетом,  і  дані
загального  перепису  1931  р.,  то  різниця  їх  становила  84  650  садиб
українізованої  дрібнопомісної  польської  шляхти.  “Це  населення,
як  констатував  упорядник  дослідження  Т.  Цесляк,  створює  живий
зв’язок  з  героїчним  минулим  давньої  Речі  Посполитої,  а  зараз  воно
забите  зубожілля,  невідоме,  вимагає  найсерйознішої  опіки  з  боку
всього  суспільства”  [193].
 І  польські  власті  не  залишили  це  населення  поза  увагою:  вони
всіляко  протегували  далеких  нащадків  польських  поселенців,
об’єднували  їх  в  осередках  загродової  (дрібнопомісної)  шляхти,
вербували  з-поміж  них  осадників,  які  на  пільгових  умовах
обзаводились  господарствами  фермерського  типу.  Акція
загродової  шляхти  здійснювалася  за  планом  зміцнення  вздовж
східного  кордону  і  найближчого  його  тилу  польського  етнічного
форпосту  на  випадок  війни  з  Радянським  Союзом,  стосунки  якого
з  польською  стороною  були  далеко  не  добросусідськими.
 Більшовицький  тоталітарний  режим  сприйняв  цю  акцію  са¬
нації  як  антирадянський  виклик  і  відповів  на  нього  масовою
депортацією  з  прикордонних  областей  польського  населення,
вважаючи  його  “п’ятою  колоною  польського  фашизму”.  За  надта-
ємними  постановами  Політбюро  ЦК  КП(б)У  від  23.  01.  1935  р.  і
Раднаркому  СРСР  від  28.  04.  1936  р.,  із  прикордонної  смуги
України  та  Білорусії  депортовано  у  східні  області  СРСР  300-400  тис.
поляків  [194].  у  тому  числі  з  України  -  понад  100  тис.  чоловік
польського  населення  “як  політично  неблагодійного”  [194].  Його
садиби  були  заселені  “доприсельцями”,  відібраними  з  “кращих
колгоспників”  східних  областей  України.
 Демографічно-політичні  цілі  вказаних  акцій  обох  держав
однозначно  не  миролюбні.  Проте  форми  їх  виконання  були  різні.
Тоді  як  радянська  сторона  проводила  депортацію  радянської
полонії  з  прикордоння  шляхом  політичної  кампанії,  польська
санація  реалізувала  їх  у  процесі  виконання  земельної  реформи  і
відродження  польської  дрібнопомісної  шляхти  на  східних  і
південно-східних  кресах.
 З  ініціативи  нового  міністра  сільського  господарства  і  аграр¬
них  реформ  Юл.  Понятовського  оновлена  програма  парцеляції
була  щільно  прив'язана  до  перебудови  селянського  землеко¬
ристування.  Як  і  попередні  парцеляційні  плани,  вона  здійсню¬
валась  не  тільки  за  правовими  нормами  закону  про  виконання
земельної  реформи,  а  й  неписаним  правилом:  земля  польських
маєтків  повинна  перейти  у  власність  осадників  або  бути  вико¬
ристаною  для  укрупнення  місцевих  польських  селян  і  україні¬
 206

зованої  загродової  шляхти.  Як  правило,  так  само  поступали  на
ринку  землі  продавці  та  покупці  української  національності.  Так,
наприклад,  у  Східній  Галичині  1934  р.  на  парцеляційному  і
вільному  ринках  землі  всього  продано  28,4  тис.  га  земельних  угідь,
з  них  на  частку  польської  посілості  припадало  51,4%,  української  -
34,9%;  цю  землю  придбали,  відповідно:  поляки-67,6%  і  укра¬
їнці  -  83,9%  [195].
 Через  відсутність  систематичних  даних  про  національний
склад  покупців  землі  на  парцеляційному  ринку  за  увесь  між¬
воєнний  період  обмежимося  уточненими  воєводським  управ¬
лінням  статистичними  відомостями  Тернопільського  воєводства,
зведеними  у  табл.  33.  Якщо  зважити  на  те,  що  у  Східній  Галичині
на  частку  Тернопільського  воєводства  припадала  половина
розпарцельованої  в  1919-1938  рр.  площі,  то  з  наведених  даних
напрошуються  такі  висновки,  які  характеризують  національний
аспект  державної  аграрної  політики  на  усіх  теренах  краю.
По-перше,  вражає  безперервність  і  масштабність  парцеляції  і
колонізації.  Обсяги  їх  залежали,  звісно,  не  в  останню  чергу  від
коливання  ринкових  цін  на  землю.  Найінтенсивнішими  в  реалізації
осадницької  практики  польських  колонізаторів  були  1920-1923  рр.,
коли  гіперінфляцівя  і  фінансова  допомога  уряду  дозволили
фактично  за  безцінь  придбати  земельні  ділянки  і  поселитися  на
землях  Тернопілля  понад  чверті  польських  колоністів.  Навпаки,
на  1926-1930  рр.,  коли  ринкові  ціни  на  земельні  ділянки  різко
зросли  і  приплив  польських  колоністів  відносно  зменшився,
припадає  майже  половина  усієї  частки  українських  покупців  землі,
які  прагнули  придбати  ділянки  за  будь-яку  ціну,  не  зупиняючись
перед  кабальними  умовами  заборгованості  лихварям  і  коопе¬
ративним  банкам.  По-друге,  попри  гострої  земельної  тісноти
українського  селянства,  майже  дві  третини  реалізованої  на  ринку
впродовж  20  років  парцельованої  площі  перейшло  до  рук  поль¬
ських  колоністів  та  на  прирізки  місцевим  полякам  (загальна  частка
їх  становила  44,3%  від  загальної  кількості  покупців).  Тим  часом
питома  вага  українських  покупців  переважно  прирізок  становила
майже  54%,  які  придбали  лише  третину  площі,  розпарцельованої
за  увесь  період.  По-третє,  дискримінаційний  підхід  щодо
українських  селян  домінував  і  в  пересічному  розмірі  набутих
ділянок.  Найбільші  ділянки  придбали  покупці  єврейської
національності:  їхня  частка  серед  усіх  набувачів  становила  лише
 1,4%,  але  кожен  з  них  купив  в  середньому  по  5  га  землі  на  двір.
Пересічна  площа  одного  польського  колоніста  і  набувача
прирізок  дорівнювала  2,59  га,  тоді  як  пересічний  український
 207

селянин  спромігся  придбати  у  власність  тільки  1,19  га.  Для
українців  головним  ринком  землі  був  малодоступний  більшості
селян  т.  зв.  вільний  ринок  з  його  спекулятивними  цінами.
 З  наведених  розрахунків  нема  сумніву  в  тому,  що  новітня
польська  колонізація  на  західноукраїнській  землі  ущемляла
життєві  інтереси  ЇЇ  справжнього  господаря  -  українського
селянина,  який  у  поті  чола  свого  століттями  обробляв  цю  землю,
зносячи  гноблення  різного  роду  зайшлих  і  доморощених
визискувачів.  Він  був  пригнічений  не  тільки  економічно,  а  й
психологічно,  адже  національні  утиски,  а  часом  і  брутальні
переслідування  його  рідної  мови  і  духовності  принижували
людську  гідність.  Це  спричинило  гострі  соціальні  міжнаціональні
конфлікти  на  селі.
 В  останні  роки  перед  вересневою  катастрофою  Польської
Республіки  її  правлячі  кола,  вважаючи  реальною  загрозу  з  боку
радянської  імперії,  осадницьку  проблему  повністю  прив’язали  до
вирішення  воєнних  потреб,  зокрема  створення  Центрального
промислового  округу  (ЦПО).  розміщеного  подалі  від  кордонів  у
Краківському  і  Келецькому  воєводствах  в  “трикутнику”  між
водними  рубежами  Вісли  і  Сяну,  прикритими  з  півдня  Карпатами.
У  плані  створення  ЦПО  Східній  Галичині  відводилась  роль
постачальника  нафти  і  газу  для  промислових  і  воєнних  під¬
приємств  “трикутника”  і  об’єкта,  куди  планувалося  переселення
польських  селян  з  повітів  воєнно-промислового  будівництва.  У
зв’язку  з  цим  березнева  постанова  1939  р.,  схвалена  Радою
міністрів  Польщі,  вносила  істотні  корективи  в  подальше
реформування  поземельних  відносин  на  кресах.  Передбачалося
додаткове  переселення  на  західноукраїнські  землі  великої  кіль¬
кості  польських  колоністів.  На  виконання  нової  колонізаційної
програми  виділялося  80%  земельної  площі  з  парцеляційного
контингенту  Західної  України  [196].  Лише  на  Тернопільщині  його
воєводським  управлінням  у  1939  р.  було  виділено  100  тис.га
приватновласницької  площі  [197]  для  поселення  12  тис.  сімей
польських  колоністів,  яких  передбачалося  розмістити  у  важливих
 зі 	стратегічної  точки  зору  місцевостях.  На  їхні  потреби  уряд
асигнував  3,6  млн.  зл.,  а  Міністерство  землеробства  і  аграрних
реформ  виділило  додатково  через  Державний  сільськогоспо¬
дарський  банк  на  придбання  колоністами  землі  та  обзаведення
поселень  ще  680  тис.  зл.  [198].  Земельні  ділянки  вони  купляли  за
цінами,  що  були  в  три  рази  менші  від  ринкових.
 Нова  осадницька  програма  почала  здійснюватися  буквально
напередодні  Другої  світової  війни.  Вона  стала  якби  вершиною
 208

Динаміка  парцеляції  землі  у  Тернопільському  воєводстві  за  період  1919-1938  рр.
 (/за  віросповіданням  набувачів)*
 Віросповідання  покупців  |
 Інші
 площа,  га  1
 1
 1
 1
 3,3
 І
 ГН
 ос
 і
 3.9
 104,4
 оо'
 Г";
 гі
 04
 246,1
 68,4
 131,3
 797,9
 см
 1
 гГ
 40
 174,0
 1681,5
 о
 кількість!
 1
 1
 1
 С\|
 Г"
 гГ
 і
 С\|
 -
 С\|
 оо
 Г"
 чС
 Г->
 т
 оо
 -
 1
 ІГ)
 о
 387
 о"
 о
 площа,  га  1
 1
 68,0
 оо
 129,8
 124,3
 о
 1~"'
 53,9
 272,8
 231,8
 211,3
 377.8  1
 286,0
 1  віїя
 992,6
 1604,0
 453,0
 282,2
 »гГ
 ІГ)
 231,1
 94,0
 6203,6
 40^
 СП
 кількість  1
 1
 см
 -
 сд
 см
 40
 см
 46
 40
 Г"
 ІГ)
 1  65
 	К  .
 о
 ІГ)
 оо
 оо
 О
 192
 231
 92
 о
 Г"~
 04
 ги
 04
 ІП
 Г"
 см
 1235
 Г  реко-католики  |
 площа,  га  1
 1
 145,7
 825,9  1
 3377,5
 5644,6
 2233,8
 1194,6  1
 4449,1
 4390,2  1
 1
 5502,1  1
 5061,0  1
 3677,8
 4835,9
 3867,2
 1987,0  1
 2508,6
 1196,9
 см
 720,0
 59  177,6
 і  ек  1
 кількість  1
 1
 40
 О4,
 397  1
 1521  1
 2758
 1283
 879  1
 3699  |
 3714  1
 4775  |
 4997  1
 5132  1
 3152  1
 4833
 1
 2218  1
 2420
 1051  1
 І  2626
 т
 40
 49  659
 04
 ГП
 ип
 X
 а
 X
 ч
 ©
 н
 я
 В
 і
 2
 8
 О,
 площа,  га  |
 ІП
 1  1513,3  |
 1  5105,1  |
 1  16743,9  1
 І  24305,4  |
 о\
 40
 О
 чС
 !  4144,5  1
 6301,5  |
 [  3723,6  |
 4920,4  |
 І  4216,8  |
 гн
 ІП
 т
 г-
 см
 І  2984,8  |
 1  2485,2  І
 »гГ
 3
 см
 1  1438,1  1
 о'
 т
 40
 Гчі
 І  3226,8  |
 1  5343,5  |
 І  3993,0  |
 І  105  632,0
 г
 1  кількість  |
 -
 391  |
 !  1306  |
 І  3614  |
 І  5815  |
 І  2177  |
 І  1397  |
 1  3123  |
 І  2097  |
 І  2713  |
 1  2734  |
 І  1822  |
 1  1577  1
 1  1741  |
 І  1792  |
 1055  |
 1453  |
 1442  |
 І  Ш£
 і  1477  |
 о
 о
 00
 о
 1
 |  Всього  1
 |  площа,  га  |
 чп
 І  1727,0  |
 1  5932,0  І
 І  20254,5  |
 І  30100,1  І
 1  9329,0  |
 І  5403,0  |
 І  11027,3  |
 о
 о
 т
 оо
 [  10285.7  І
 І  10189.4  І
 І  8328,4  |
 1  7258,9  1
 о
 іп
 оо
 І  9114,6  |
 І  3879,3  |
 1  5421,2  |
 І  4592,9  |
 І  7990,4  |
 о
 зо
 О"-
 І  172  694,7  |
 1  100,0  і
 кількість  |
 -
 |  489  |
 1  1704  |
 1  5159  |
 8606  |
 3510  |
 [  2292  |
 6885  |
 5911  |
 7542  |
 Г  7805  |
 1  7157  |
 4854  І
 6842  |
 І  5553  |
 [  3366  |
 3943  |
 1  2537  |
 І  5762  |
 Г-
 40
 СМ
 1  92  081
 1  100,0
 Роки
 1  6161  1
 І  1920|
 1  1921  І
 І  1922  |
 І  1923  |
 1  1924  І
 І  1925  |
 40
 04
 І  1927  |
 І  1928  |
 1  1929  1
 І  1930  |
 1  1931  |
 1  1932|
 І  1933  |
 І  1934  |
 І  1935  |
 І  1936|
 1  1937І
 І  1938  |
 1  Разом  І
 209
 •працьовано  за  джерелом:  ДАТО.  ф.  231,  оп.  6  спр.  2871,  арк.  9;  **  Там  само,  сир.  2860,  арк.  45.

реалізації  великодержавної  аграрної  політики  польської
адміністрації  на  західноукраїнських  землях.  Саме  ця  політика
визначила  головну  особливість  проведення  земельної  реформи  в
цьому  регіоні  Польщі  -  її  антиукраїнський  колонізаторський
характер.  Основним  результатом  її  здійснення  стало  загострення
земельної  проблеми  українського  селянства,  а  відтак  і
міжнаціонального  протистояння  на  селі.
 Аналіз  проведення  земельної  реформи  у  міжвоєнний  період
дозволяє  зробити  загальний  висновок,  а  саме:  з  самого  початку  і
до  кінця  її  реалізації  в  українських  землях  переслідувалися  не
тільки  назрілі  потреби  розвитку  аграрного  капіталізму,  й
політичні  цілі,  розраховані  на  зміцнення  польсько-імперського
режиму  у  Східній  Галичині  і  Західній  Волині  шляхом  переселення
сюди  з  етнічних  польських  земель  великої  кількості  військових  і
цивільних  колоністів,  а  також  переведення  у  статус  осадників
численних  місцевих  поляків,  у  тому  числі  українізованої
колишньої  польської  дрібнопомісної  шляхти.  Ця  лінія  постійно,
з  більшим  чи  меншим  розмахом,  проводилась  урядом  та
місцевими  адміністраціями  у  практичному  здійсненні  аграрної
політики.  А  ось  що  стосується  великодержавницького  плану  до¬
сягнення  демографічної  “кількісної  переваги”  польських  коло¬
ністів  в  українських  землях,  а  тим  паче  протидіяти  системою
колонізаційних  заходів  українському  національному  рухові,
польським  можновладцям  не  судилося  реалізувати  його  впродовж
двадцятирічного  періоду.  Планомірне  насадження  польських  осад
у  краї  яскраво  виражало  посилення  національного  гноблення
українського  селянства  і  стало  однією  з  корінних  причин  розвитку
тут  українського  визвольного  руху.
 2.4. 	Реформування  селянського
землекористування
 Складовою  частиною  реформи  аграрних  відносин  була
перебудова  селянського  землекористування,  що  тісно  переплі¬
талась  з  польською  осадницькою  колонізацією.
 У  першій  половині  20-х  років  панівні  кола  Польщі  здійсню¬
вали  аграрні  перетворення,  головним  чином  шляхом  добровільної
парцеляції  земель  великих  землевласників  і  насадження  госпо¬
дарств  польських  осадників  на  східних  та  південно-східних  кресах.
З  часу  державного  перевороту  Пілсудського  (травень  1926  р.)
санаційний  уряд,  враховуючи  спад  інтересу  бажаючих  поселитись
 210

у  Західній  Україні  на  правах  колоністів  через  великий  ріст  цін  на
землю  і  піднесення  повстанського  руху  західних  українців,  не
припинив  парцеляції  та  колонізації,  але  центр  ваги  в  аграрній
політиці  перемістив  на  упорядкування  селянського  землекорис¬
тування.  На  його  основі  передбачалося  ліквідувати  великі
залишки  середньовіччя  у  землекористуванні,  які  гальмували
розвиток  продуктивних  сил  сільського  господарства,  забезпечити
дальше  зростання  і  зміцнення  фермерства,  розширити  ємність
внутрішнього  ринку.  Ця  політика  декларувалась  як  нібито
“демократизація”  аграрного  устрою.  Виступаючи  28  червня  1927  р.
перед  журналістами  у  Вільно,  міністр  аграрних  реформ  В.  Ста-
нєвич  намагався  переконати,  що  здійснювана  урядом  політика
“демократизації  аграрного  устрою  разом  з  поліпшенням  аграрної
структури  і  створенням  умов  для  розвитку  грошових  відносин  у
дрібних  господарствах...  приведе  до  справжнього  господарського
оздоровлення  Польщі”  [199].
 У  перетвореннях  селянського  землекористування  пріоритетна
роль  відводилась  ліквідації  черезсмужжя  і  вузькосмужжя,  що  зали¬
шились  ще  з  середньовіччя  і  гальмували  розвиток  інтенсивного
землеробства.  Під  час  скасування  панщини  поміщики
законсервували  черезсмужжя  і  вузькосмужжя,  при  яких  наділи
селян  довгими  і  вузькими  смугами  врізалися  у  поміщицькі  воло¬
діння.  Внаслідок  цього  юридично  вільні  селяни  не  позбавлялися
економічної  залежності  від  поміщиків  і  пережиткових  форм
експлуатації.
 Вузькосмужжя  селянських  земель  після  падіння  кріпосного
права  ще  більше  зросло  внаслідок  здрібнення  селянського  земле¬
володіння.  Гострий  земельний  голод  і  приріст  сільського  насе¬
лення,  економічна  відсталість  краю  і  неможливість  знайти  роботу
поза  власним  господарством,  -  все  це  призвело  до  того,  що  на¬
дільні  землі  дрібних  землеробів  ділились  і  дробились  з  покоління
в  покоління,  причохму,  як  правило,  вздовж  ділянок,  а  нерідко  і
впоперек,  створюючи  вигляд  шахової  дошки.  Тому  черезсмужжя
у  Західній  Україні  називалось  ще  “шахівницею”.  “Якщо  кинути
оком,  -  писав  сучасник,  -  на  землі  нашого  села,  особливо  на  терені
Малопольщі,  то  майже  всюди  бачимо  одну  картину:  смуги  сильно
витягнуті,  часто  без  доїздів,  з  безформенною  площею,  попе-
ретиненні  межами,  -  справжня  мозаїка...  Зараз  рідко  зустрічається
господарство,  яке  б  мало  менше  5  ділянок,  а  часто  є  й  такі,  що
посідають  декілька  десятків  ділянок  землі,  розкиданих  на  значній
віддалі”  [200].
 211

Селянське  вузькосмужжя  і  далекоземелля  було  характерним
явищем  для  всієї  Польщі,  за  винятком  тих  земель,  які  перебували
раніше  під  владою  Німеччини.  За  переписом  1921  р.,  в  усій  Польщі
виявлено  46,8%  селянських  господарств,  що  мали  черезсмужжя,
причому  землеволодіння  більше  половини  дворів  складалось  з
чотирьох  і  більше  ділянок,  а  понад  10%  господарств  мали  ділянки
в  10  і  більше  місцях  [201].
 Ще  більш  рельєфно  воно  виступало  на  українських  землях.  В
Західній  Україні  в  адміністративних  кордонах  її  чотирьох
воєводств  переписом  було  зафіксовано  560  969  селянських  госпо¬
дарств  [202]  (51%  загальної  кількості),  що  мали  черезсмужжя.  При
цьому  земельні  ділянки  20%  господарств  були  розкидані  не  менше
як  у  5  місцях.
 У  деяких  громадах  і  повітах  Західної  України  шахівниця  і
вузькосмужжя  охоплювати  усе  селянське  землеволодіння.  У  Ста-
ніславському  повіті,  наприклад,  на  одне  господарство  в  серед¬
ньому  припадало  88  ділянок,  співвідношення  ширини  і  довжини
яких  становило  від  1-го  до  35.  Багато  з  цих  ділянок  були  позбав¬
лені  нормального  доїзду  і  при  надмірному  їх  видовженні  мали
“буквально  неможливі  умови  для  будь-якого  індивідуального
господарювання  на  них”  [203].
 За  даними  Стрийського  земельного  управління,  селянські
ділянки  15-ти  громад  цього  повіту  мали  довжину  більше  2  км  і
середню  ширину  8  метрів,  а  в  26  громадах  кількість  парцел  взаємно
віддалених  більш  як  на  0,5  км,  причому  у  багатьох  випадках  без
доступу  до  них,  становила  від  6  до  20  [204].  У  Сколівському  повіті
80%  селянських  дворів  мали  у  середньому  по  6  ділянок,  розки¬
даних  на  відстані  до  0,5  км  [205].  Схожа  картина  спостерігається
і  в  Жидачівському  повіті,  де  в  9  громадах  середня  довжина
селянських  ділянок  становила  2  км,  а  ширина  -  тільки  10  м  [206].
У  Львівському  воєводстві  42%  селянських  господарств  складалися
з  3  і  більше  ділянок,  а  надмірне  видовження  їх  було  тут  “типовим
явищем  для  гірських  і  підгірських  повітів”  [207].  Що  стосується
Волинського  воєводства,  то  тут  40%  селянських  господарств  мали
ділянки  землі  довжиною  понад  один  кілометр,  шириною  до  2  м.
Хоч  і  рідко,  але  траплялися  й  такі  земельні  клаптики,  довжина
яких  перевищувала  2  км,  а  ширина  їх  дорівнювала  одному  метру
[208].
 У  селянських  господарствах,  розбитих  на  декілька  дуже  часто
віддалених  від  двору  земельних  ділянок,  що  своєю  формою
нерідко  нагадували  межі,  а  не  орні  поля,  не  могло  бути  й  мови
про  раціональне  землеробство  з  використанням  правильних
 212

сівозмін,  машин  і  добрив.  Черезсмужжя  і  вузькосмужжя  затри¬
мували  розвиток  продуктивних  сил  в  сільському  господарстві  і
одночасно  створювали  широку  базу  для  залишків  середньовіччя
на  селі  (відробітків,  здольщини  та  інших).
 В  ліквідації  шахівниці  і  проведенні  землевпорядження  було
зацікавлене  насамперед  заможне  селянство.  Якщо  для  дрібних  і
найдрібніших  господарів,  які  задихалися  від  малоземелля,  основ¬
ною  була  проблема  забезпечення  їх  землею,  то  для  заможної
верстви  села  упорядкування  в  користуванні  землею  мало  першо¬
рядне  господарське  значення.
 Ось  чому  людовський  уряд  Вітоса,  зміцнюючи  позиції  фермер¬
ства,  31  липня  1923  р.  провів  через  сейм  закон  про  комасацію
(землевпровадження),  за  яким  здійснювалось  створення  хуторів
та  відрубів  і  проводилась  ліквідація  черезсмужжя  всіх  тих  земле¬
володінь,  що  вважалась  роздрібненими  і  розміщеними  шахів¬
ницею,  а  також  надмірно  звужених  ділянок,  довжина  яких
перевищувала  ширину  більше  як  у  15  разів  [209].  Цей  закон  був
новелізований  рішенням  сейму  від  18  грудня  1925  р.  і  розпо¬
рядженням  президента  Польщі  від  3  вересня  1927  р.  і  стосувався
спрощення  і  прискорення  землевпорядної  процедури.
 Разом  з  ліквідацією  черезсмужжя  надільних  земель  в  інтересах
більшості  селян  проводилась  також  ломка  архаїчних  залишків
громадського  (гмінного)  землеволодіння  і  заміна  його  подвірним
і  хутірським  землекористуванням.
 Найрадикальнішою  формою  перебудови  селянського  земле¬
користування  було  створення  хутірських  господарств.  Само
собою  зрозуміло,  що  на  хутори  переселялись  переважно  фермери,
які  мали  власні  кошти  і  одержували  кредити  від  держави.  Таку
форму  зміни  землеустрою  правлячі  кола  використовували  для
насадження  в  Західній  Україні  і  Західній  Білорусії  польського
осадництва.
 При  звичайному  землевпорядженні  кожний  селянський  двір
одержував  відруб  надільної  і  громадської  землі  в  одному  полі  або,
в  крайньому  випадку,  однією  ділянкою  виділялось  орне  поле,  а
окремо  луки,  ліс  і  непридатна  для  обробітку  земля.  З’єднана
парцела  або  відруб,  згідно  із  землевпорядними  правилами,  набли¬
жались  до  форми  квадрата,  а  їх  довжина  не  могла  перевищувати
ширину  більше  як  в  10  разів  [210].  Відрубне  землевпорядження
стало  найбільш  розповсюдженим.
 Нарешті,  рідше  здійснювалось  часткове  землевпорядження,
яке  ще  називали  консолідацією  земель.  Воно  проводилось  голов¬
ним  чином  для  того,  щоб  забезпечити  окремим  господарствам,
 213

насамперед  багатоземельним  селянам,  вигідні  доїзди  до  їх  земель.
 Землевпорядження  супроводжувалось  ліквідацією  сервітутів.
В  міру  потреби  земельні  органи  на  місцях  проводили  також
меліорацію  землевпоряджувальних  земель  і  сусідську  парцеляцію.
 Реформування  селянського  землеволодіння  у  Польщі  в  основ¬
них  своїх  рисах  копіювало  аграрну  реформу  Столипіна  і  не  було
чимось  новим  для  колишнього  Королівства  Польського,  Волині,
Віленщини  і  Західної  Білорусії,  які  раніше  входили  до  складу
Російської  імперії.  Польські  правлячі  кола  на  основі  закону  про
комасацію  здійснювали  капіталістичну  “чистку”  селянського
землеволодіння  з  метою  зміцнення  селянських  господарств,  здат¬
них  до  інтенсивного  виробництва.
 До  Першої  світової  війни  столипінським  землевпорядженням
в  Королівстві  Польському  охоплено  близько  200  тисяч  гектарів
[211].  У  Волинському  воєводстві  проведено  землевпорядження
27  268  господарств  на  площі  200  636  га  в  219  селах  [212].  В  Східній
Галичині  перед  війною  скомасовано  лише  4  села  [213].
 Відроджена  Польська  Республіка  одержала  у  спадщину
 11,8  млн  гектарів  земель,  що  вимагали  землевпорядження.  Більше
третини  цієї  площі  припадало  на  Західну  Україну:  3354  тис.
га  у  Східній  Галичині  [214]  і  1495  тис.  га  у  Волинському  воєводстві
[215].  Саме  східні  і  південно-східні  воєводства  Польщі  мали
найбільше  пережитків  середньовіччя  в  землекористуванні.
 В  перші  роки  після  прийняття  закону  про  комасацію  пере¬
будова  селянського  землекористування  проходила  досить  по¬
вільно.  До  1927  р.  включно  в  Польщі  землевпорядковано  близько
1500  сіл,  причому  абсолютна  їх  більшість  припадала  на  центральні
воєводства.  Тим  часом  у  Волинському  воєводстві  землевпоряд¬
ження  проведено  в  55  селах  з  7018  господарствами,  а  в  Східній
Галичині  -  лише  в  одному  селі  з  148  селянськими  дворами  [216].
 Непопулярність  реформи  землеустрою  в  Західній  Україні
спричинялася  тим,  що  вона  не  вирішувала  найболючішу  для
більшості  селян  проблему  земельної  тісноти.  На  нараді  високо-
посадових  чиновників  Східної  Галичини,  скликаної  урядом  на
початку  1927  р.  у  Львові,  представник  Тернопільського  воєвод¬
ського  управління  відкрито  ставив  питання  про  те,  що  для  того,
“щоб  комасувати,  треба  щось  мати  до  комасації”,  бо  великій  масі
малоземельних  господарств  бракує  землі,  а  деякі  з  них  мають
тільки  хати  і  подвір’я  [217].  Звичайно,  що  нікому  з  урядовців  і  в
голову  не  приходила  думка  про  те,  щоб  повсюдно  розпар-
целювати  сусідні  поміщицькі  маєтки  і  на  цій  основі  провести
землевпорядження  в  інтересах  українського  селянства.  В  той  же
 214

час  земельні  органи  на  місцях  створювали  найсприятливіші  умови
для  забезпечення  землею  польських  селян  і  осадників.
 Санаційний  уряд,  зміцнюючи  фермерство,  в  інтересах
останнього  пришвидшив  примусове  проведення  в  Західній
Україні  з’єднання  розкиданих  ділянок  в  одно  поле,  підпорядку¬
вавши  йому  парцеляцію  частини  приватних  земель.  Хоч  ця
політика  декларувалась  як  забезпечення  землею  (укрупнення)
карликових  господарств,  однак  реалізація  її  нерідко  супроводжу¬
валась  відвертим  пограбуванням  саме  цієї  категорії  селян.
 Польські  правлячі  кола  своєю  політикою  сприяли  тому,  що  в
руках  заможних  селян  опинилась  під  час  землевпорядження  не
тільки  переважна  частина  парцельованих  земель,  а  й  левова
частка  земель  розорених  односельців.  Так,  виступаючи  на  засі¬
данні  воєводської  ради  з  перебудови  аграрного  устрою  15  червня
1927  р..  керівник  Львівського  окружного  земельного  управління
вимагав,  щоб  через  ліквідацію  шахівниці  і  роздрібнення  земель
“створювати  господарства,  здатні  до  належного  розвитку  та
інтенсивного  виробництва”  [218].  Тому,  на  його  думку,  “слід
зробити  можливим  взаємний  продаж  і  об’єднання  карликових
господарств  у  більші,  а  селян,  які  продають  свої  господарства,
направляти  туди,  де  в  запасі  землі  є  надлишок  понад  місцеві
потреби,  створюючи  можливість  для  раціонального  осадництва”
[219].  В  умовах  Західної  України  це  означало  вилучення  землі  у
корінних  мешканців  і  передачу  її  у  володіння  польських  осадників.
 Навіть  еміграція  використовувалась  як  один  із  способів
експропріації  землі  малоімущих  селян  на  потреби  забезпечення
нею  польських  поселенців  і  місцевих  фермерів.  Міністр  аграрних
реформ  В.  Станєвич  прямо  вимагав  від  підлеглих,  щоб  “вербу¬
вання  емігрантів  до  Канади  і  Бразилії  проводити  лише  в  тих  селах,
які  погодились  або  погодяться  на  комасацію”  [220].  І  справді,
власті  видавали  візу  на  виїзд  за  кордон,  як  правило,  тим  селянам,
які  під  час  зміни  землеустрою  давали  згоду  на  продаж  своїх
наділів.
 Різними  були  способи  оббирання  малоземельних  власників
осадниками  і  поміщиками  під  час  проведення  реформи  землеко¬
ристування,  проти  якої  виступало  малоземельне  селянство.  Вже
сам  уряд  міг  примусово  проводити  землевпорядження  “з  важ¬
ливих  господарських  мотивів”.  А  таких  мотивів  ніколи  не  браку¬
вало  для  властей.  Згідно  із  законом  про  комасацію,  фактично
примусове  землевпорядження  здійснювалось  і  тоді,  коли  була
згода  одного  багатого  селянина,  який  володів  у  селі,  що  підлягало
землевпорядженню,  25  гектарами  землі.  Якщо  ж  село  мало  менше
 215

200  га  землі,  розташованої  шахівницею,  то  з’єднання  ділянок
проводилось  за  згодою  одного  заможного  або  кількох  селян,  що
володіли  десятою  частиною  земель  села  [221].
 Типовим  у  цьому  відношенні  є  приклад  землевпорядження  в
селі  Негівці  Калуського  повіту.  Усе  землеволодіння  цього  села
становило  1944  га,  з  них  719  гектарів  перебувало  у  власності
поміщика  Костянтина  Чарковського  та  церкви,  а  276  селянських
господарств  володіли  1225  гектарами  [222].  Якщо  ближче
придивитись  до  селянського  землеволодіння,  то  дослідника
вражає,  насамперед,  велике  малоземелля  основної  маси  селян¬
ських  дворів.  За  даними  повітового  земельного  управління,  в  селі
налічувалося  187  карликових  господарств,  яким  першочергово
треба  було  збільшити  земельну  площу.  Решту  господарств
становили  самостійні  господарі,  що  вважались  забезпеченими
землею.  Вражає  спостерігача  в  цьому  селі  і  велике  черезсмужжя.
Кожне  господарство  мало  в  середньому  від  5  до  7  клаптиків  землі,
причому  надзвичайно  видовжених,  ширина  до  довжини  яких
відносилася  як  1  до  70  [223].  Здавалось  би,  що  в  землевпорядженні
у  цьому  селі  були  зацікавленні,  в  першу  чергу,  малоземельні
селяни,  яким,  згідно  з  землевпорядними  правилами,  треба  було
прирізати  землю.  Однак  бажання  провести  землевпорядження
виявили  не  бідняки,  а  51  заможніших  селян,  які  мали  у  своєму
володінні  342  морги  землі  [224]  і  розраховували  під  час  перебудови
землеустрою  ще  збільшити  власну  плошу.
 Малоземельні  селяни  Негівців,  справедливо  побоюючись
втратити  свої  кращі  землі,  виступили  проти  з’єднання  своїх  клап¬
тиків  землі.  90  селян  підписали  скаргу  до  Львівської  окружної
земельної  комісії,  в  якій  зазначили:  “Місцевий  урядовий  комісар  і
його  прихильники,  які  вели  і  далі  продовжують  завзяту  агітацію
за  комасацію,  думають  скористатися  нею  для  збільшення  свого
маєтку.  Сільські  бідняки  побоюються,  що  при  нинішніх  порядках
воно  дійсно  може  так  і  статись.  З  цієї  причини  село  вже  тепер
розділилось  на  два  вкрай  ворожі  табори”,  між  якими  йде  гостра
боротьба  [225].  Хоч  більшість  мешканців  села  і  була  проти  кома-
сації,  все  ж  таки  окружна  земельна  комісія  підтримала  ініціаторів
землевпорядження.
 Найбільше  скористався  зі  зміни  землеустрою  у  Негівцях  помі¬
щик  Чарковський,  який  погодився  на  парцеляцію  частини  свого
маєтку  нібито  з  метою  забезпечення  землею  карликових  і  мало¬
земельних  господарств,  але  так  роздув  ціну  на  землю,  що  її  не
могли  купити  незаможні  селяни.  До  весни  1929  р.  ціна  одного
моргу  землі  піднялась  до  225  доларів  [226].  Зрозуміло,  що  за  такою
 216

ціною  земля  була  доступна  тільки  тим,  хто  мав  гроші,  а  бідняки
залишались  з  попереднім  наділом  нерідко  навіть  гіршої  землі,  ніж
до  землевпорядження.  Адже  не  випадково,  що  46  селянських
дворів  села  (17%  від  їх  загальної  кількості),  не  маючи  будь-яких
перспектив  на  поліпшення  свого  становища,  змушені  були  про¬
дати  свої  земельні  ділянки  [227]  і  перетворились  здебільшого  в
сільськогосподарських  робітників.
 Так  само  відкрито  й  грубо  обманули  селян  і  при  землевпоряд¬
женні  в  селі  Рудники  Жидачівського  повіту.  Історію  цього  земле¬
впорядження  можна  встановити  по  скаргах  262-х  селян  окруж¬
ному  земельному  управлінню  і  Міністерству  аграрних  реформ
Польщі.  З  цих  документів  видно,  що  замість  обіцяної  прирізки
землі  вони  втратили  свої  кращі  орні  поля,  городи  і  луки,  які
перейшли  до  поміщика  і  заможних  селян.  Біля  ста  селянських
господарств  одержали  менше  землі,  ніж  вони  її  мали  до  виділення
відрубів  [228],  а  деякі  з  них  залишились  тільки  з  “власним  двором”
[229].  Хоч  городи  і  сади,  відповідно  до  закону,  вилучались  з
комасації,  однак  більшість  їх  була  поділена  на  орні  поля.  При
цьому  городи  кращої  якості  були  “відрізані  від  колишніх  госпо¬
дарств  і  перейшли  до  поміщицького  маєтку”  [230],  а  деякі  селяни,
які  раніше  володіли  городом,  під  час  землевпорядження  залиши¬
лись  без  городніх  ділянок.  Що  стосується  інших  земель,  то
порівняно  з  попередніми  наділами  трудящі  селяни  одержали  під
час  комасації  орних  полів  на  40%»,  а  луків  на  70%  гіршої  якості
[231].
 Обман  або  приховане  ошукання  селян  були  скрізь,  де  про¬
ходило  землевпорядження.  І  всюди  ця  акція  задовольняла  еко¬
номічні  потреби  сільської  еліти,  а  трудовим  селянам  вона  прино¬
сила  розорення  або  консервувала  їх  нужденне  існування.  Із
землевпорядження  найбільш  скористались  поміщики,  які  приби¬
рали  до  своїх  рук  кращі  селянські  наділи  і,  парцелюючи  за
спекулятивними  цінами  свою  гіршу  землю,  наживалися  на  селян¬
ській  нужді.
 Крім  поміщиків  і  спекулянтів,  селян  грабували  також  земле¬
впорядники  і  землеміри,  що  проводили  технічне  виконання
землевпорядження.  На  допомогу  їм  створювались  ради  учасників
комасації,  які  вибирались  з  3-7  уповноважених  і  стількох  же  їх
заступників  селян.  Хоч  “ради  уповноважених”  і  повинні  були
представляти  при  проведенні  землевпорядження  всіх  учасників,
але  створювались  вони  далеко  недемократичним  шляхом.  Так
звані  уповноважені  та  їх  заступники  вважались  обраними,  якщо
вони  одержали  звичайну  більшість  голосів  на  зборах,  де  була
 217

присутня  половина  учасників  комасації  [232].  А  уповноваженими
до  ради  обирались  “люди  поважні  і  грамотні”  [233],  тобто  війти,
священики,  солтиси  та  інші  представники  сільської  громади.
 Тому  при  землевпорядженні  насамперед  задовольнялись
потреби  заможних  селян,  а  інтереси  малоімущих  нехтувалися.
У  зв’язку  з  цим  масовими  стали  скарги  селян,  мимо  яких  уже  не
могли  пройти  і  в  урядових  колах.  Міністр  сільського  господарства
і  аграрних  реформ  Польщі  Ю.  Понятовський  в  циркулярному
листі  воєводам  ЗО  січня  1935  р.  відзначав,  що  “інтереси  учасників
комасації  належним  чином  не  враховуються”.  А  втім,  основну
масу  учасників  землевпорядження  становили  саме  бідняки,  які
“через  погане  матеріальне  становище  і  часто  досить  низький
інтелектуальний  рівень,  -  продовжував  міністр,  -  не  можуть  в
достатній  мірі  використати  правових  засобів  оборони,  які  їм
надаються”  [234].
 Під  час  землевпорядження  всюди  процвітало  хабарництво  та
підкупи  землевпорядників.  Технічне  виконання  нового  земле¬
устрою  стало  об’єктом  легкої  наживи  для  різного  роду  шахраїв,
які  прикривалися  під  маскою  землемірів  та  їх  помічників.  Навіть,
за  визнанням  того  ж  міністра  Ю.  Понятовського,  в  землевпо¬
рядників  “на  перший  план  виступає  турбота  про  забезпечення
якнайбільшого  доходу”  [235],  а  помічники  землемірів  “входять  у
надзвичайно  приятельські  відносини  з  деякими  учасниками
комасації  і,  користуючись  їх  послугами...  і  позичають  гроші  або
беруть  харчові  продукти,  не  повертаючи  своєчасно  боргу  і,  таким
чином,  подають  їм  надію  на  одержання  кращих  ділянок”  [236].
Міністр  констатував,  що  в  такій  обстановці  не  було  жодного
довір’я  селян  до  земельних  органів,  які  проводили  землевпо¬
рядження.
 Та  й  чи  могло  бути  взагалі  будь-яке  довір’я  до  влади,  за
допомогою  якої  різного  роду  ділки,  а  то  й  просто  шахраї  грабу¬
вали  забитих  селян,  стягуючи  за  проведення  землевпорядження
таку  оплату,  яка  була  не  під  силу  незаможникам.  Виступаючи  на
зборах  осадників  Станіславського  воєводства,  начальник  окруж¬
ного  земельного  управління  18  січня  1931  р.  зазначав,  що  “місцеве
населення  нерадо  дає  згоду  на  комасацію  своїх  земель...  і,  будучи
при  цьому  вбогим,  часто  не  може  навіть  з  урядовою  допомогою
оплачувати  вартість  технічних  робіт  та  інших  витрат,  зв’язаних  з
комасацією”  [237].
 У  Західній  Україні  черезсмужжя  і  вузькосмужжя  було  на¬
стільки  великим  у  більшості  селянських  господарств,  що  технічне
виконання  ліквідації  їх  коштувало  на  половину  дорожче,  ніж  на
 218

етнічних  польських  землях.  За  підрахунками  Міністерства  сіль¬
ського  господарства  і  аграрних  реформ,  землевпорядження
одного  гектара  землі  в  Галичині  в  другій  половині  30-х  років  XX  ст.
пересічно  коштувало  близько  60  злотих,  або  16%  ціни  цієї  землі
[238].
 Ошукання  сільського  населення  поміщиками  і  землевпо¬
рядниками,  постійні  зловживання  адміністрації  при  землевпо¬
рядженні,  непосильна  для  оплати  малоімущими  селянами  вартість
землевпорядних  і  меліораційних  робіт,  -  усе  це  причини  того,  що
скрізь  у  Західній  Україні  фактично  примусове  землевпорядження
викликало  опір  невдоволеного  селянства,  загострювало  соціальну
боротьбу  на  селі.  На  нараді  чиновників  земельних  управлінь
Східної  Галичини  в  січні  1927  р.  було  визнано  “розповсюджену  і
глибоку  думку  серед  сільського  населення,  що  комасація  не  може
дати  істотних  господарських  результатів,  що  вона  поєднана  з
покривдженням  багатьох  зацікавлених  одиниць,  не  повинна  довго
тривати  і  дорого  коштувати”  [239].
 Всюди,  де  проводилось  землевпорядження,  вкрай  загострю¬
вались  протиріччя  як  між  селянами  і  поміщиками,  так  і  між
сільськими  бідняками  і  багатіями.  Наскільки  глибоко  розходились
інтереси  крайніх  верств  селянства  під  час  землеустрою,  можна
судити  із  слів  міністра  аграрних  реформ  Польщі  В.  Станєвича.
Виступаючи  на  нараді  чиновників  окружного  земельного  управ¬
ління  у  Львові  5  вересня  1926  р.,  він  звернув  увагу  на  те,  що  селян¬
ські  маси  пасивно  ставляться  до  землевпорядження,  “проте  на
фоні  пасивної  маси  завжди  діють  дві  активні  сили,  -  уточнив  він,  -
які  борються  між  собою:  заможніші  і  культурніші  селяни,  які  за
комасацію,  і  малоземельні,  які  є  її  заклятими  противниками”  [240].
 Побоюючись  погіршення  умов  господарювання,  пов’язаних
із  витратами  на  комасацію,  абсолютна  більшість  селян  краю
виступала  проти  насадження  хутірських  і  відрубних  господарств.
Протест  селян  виражався  не  тільки  у  відмові  від  нових  форм
землекористування,  айв  активних  діях  проти  насильницького
переселення  їх  на  хутори  і  відруби.  Селяни  силоміць  проганяли
землевпорядників  і  землемірів,  не  давали  їм  проводити  межові
роботи.  Справа  часто  доходила  до  масових  заворушень  і  прямих
сутичок  з  представниками  влади.
 Особливо  гострими  і  масовими  були  виступи  селян  проти
землевпорядження  під  час  світової  економічної  кризи.  Пові¬
домлення  різних  чиновників  свідчать,  що  в  цей  час  боротьба  селян
була  спрямована  найперше  проти  аграрної  політики.  Так,  комісар
Самбірського  повітового  земельного  управління  30  вересня  1930  р.
 219

доповідав  в  Окружне  земельне  управління  у  Львові,  що  “населення
тутешніх  повітів  постійно  вороже  виступає  проти  комасації”  [241].
Про  це  ж  інформували  і  комісари  повітових  земельних  управлінь
з  Ярославля  [242],  Львова  [243]  та  інші.  У  багатьох  населених
пунктах  Західної  України  незадоволення  селян  було  настільки
нестерпне,  що  вони  усе  частіше  вдавалися  до  “червоного  півня”
(палили  поміщицькі  і  осадницькі  садиби),  проводили  саботаж¬
ницькі  акції,  використовували  інші  активні  форми  боротьби.
Саботажі  та  масові  заворушення  селян  восени  1930  р.  набули
такого  гострого  вияву,  що  змусили  уряд  вдатися  до  сумнозвісної
пацифікації.
 В  результаті  селянської  боротьби  ліквідація  черезсмужжя  у
Східній  Галичині  відбувалася  дуже  повільно.  На  Волині  ж  мало¬
земелля  виступало  менш  гостро,  і  також  ця  акція  проходила
активніше.  За  даними  Міністерства  сільського  господарства  і
аграрних  реформ  Польщі,  результати  землевпорядження  у
Західній  Україні  по  1936  р.  включно  показує  таблиця  34.
 Таблиця  34
 Наслідки  перебудови  землеустрою  селянських  господарств
 (  за  регіонами  краю  )*
 Назва
 регіонів
 Кількість  сіл
 Кількі«
 господаї
 сть
 зств
 Вся  площа
 га
 %
 га
 %
 га
 %
 Волинське
 воєводство
 623
 7,3
 123  972
 18,2
 691  841
 15,3
 Східна
Г  аличина
 25
 0,3
 7263
 1,1
 25  962
 0,6
 Західна
 Україна
 648
 7,6
 131  235
 19,4
 717  803
 15,9
 Польща
 8481
 100,0
 675  001
 100,0
 4  523  460
 100,0
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9.  спр.  825,  арк.  46.
 На  Західну  Волинь,  Західну  Білорусію  і  Воленщину  припадає
понад  50%  площі  країни,  де  було  проведено  перебудову  селян¬
ського  землекористування.  У  Волинському  воєводстві  відселились
на  хутори  і  відруби  30%  селянських  господарств,  більш  як  поло¬
вина  черезсмужжя  і  вузькосмужжя  селянських  земель  було  лікві¬
довано.
 Перехід  до  нового  землеустрою  у  Волинському  воєводстві
полегшувався  тим,  що  можливості  придбання  прирізок,  а  відтак  і
укрупнення  селянських  господарств  були  більші,  ніж  у  Східній
Галичині,  де  новими  формами  землекористування  було  охоплено
тільки  один  процент  тих  селянських  земель,  що  підлягали
 220

землевпровадженню.  Дуже  повільні  темпи  запровадження  нового
землеустрою  селян  у  Східній  Галичині  Львівська  землеробська
палата  пояснювала  такими  причинами,  як  “здрібнення  землі  і
невідповідність  коштів  проведення  землевпорядження  до  його
користі  (для  сільських  бідняків.  -1.  В.\яку  одержують  здебільшого
тільки  заможні  селяни”  [244].
 За  1923-1938  рр.  землевпоряджено  844,7  тис.  га  угідь:  на
хутори  і  відруби  перейшло  163,3  тис.  господарств  (у  тому  числі  на
Волині  -  153,9  тис.,  Східній  Галичині  -  9,4  тис.),  або  лише  29%
дворів,  які  потребували  запровадження  нових  форм  землекористу¬
вання  [245].
 У  тих  селах,  де  утвердилося  хутірське  чи  відрубне  земле¬
користування,  поглибився  процес  майнового  розшарування
селянських  господарств.  Для  ілюстрації  можна  взяти  хоч  би  село
Підберезці  Львівського  повіту.  З  194  селянських  дворів  цього  села
після  перебудови  землеустрою  близько  100  заможних  власників
володіли  в  середньому  від  6  до  12  га  землі  кожний,  інші  ж,  в  понятті
жителів  громади,  вважалися  менше  або  більше  незаможними
землеробами.  При  землевпорядженні  15  селянських  господарств
поселились  на  хуторах,  інші  ж  одержали  відруби  і  залишились  на
попередніх  місцях.  Переходом  на  нові  форми  землекористування
скористались  заможні  господарі,  які  прибрали  до  своїх  рук  значну
частину  площі  від  бідних  односельців  і  докупили  ще  200  га  землі
у  сусідніх  громадах  Винник  і  Міклашева  [246].
 Землевпорядження  супроводжувалося  “вирівнюванням  гра¬
ниці”  села  і  будівництвом  польових  доріг  за  рахунок  усіх  селян,
через  що  знову  ж  таки  найбільше  терпіли  малоземельні.
 Перебудова  землеустрою  нерівнозначно  впливала  на  госпо¬
дарський  стан  селян.  Тоді  як  міцні  у  фінансово-економічному
відношенні  господарі  примножували  виробничий  потенціал  своїх
господарств,  незаможні  власники  відрубного  господарства  не
поліпшували  своє  економічне  становище  через  непомірну  забор¬
гованість.  Безземельні  і  малоземельні  селяни,  “як  правило,  не  мали
власних  коштів  для  купівлі  землі”  [247]  на  парцеляційному  ринку
під  час  зміни  землеустрою,  а  тому  змушені  були  часто  звертатись
за  дорогими  кредитами  до  лихварів.  В  результаті  борги  малосиль¬
них  відрубників  Східної  Галичини  до  1930  р.  зросли  у  такій  мірі,
що  вони  “перевищували  половину  ціни  їх  землі”  [248].
 Заборгованість  селян  зростала  також  і  внаслідок  меліорації,
яка  здійснювалась  одночасно  з  новим  землеустроєм.  До  1939  р.  в
Західній  Україні  було  проведено  за  рахунок  селян  меліорацію  на
плоші  190,3  тис.  га  [249].  У  зв’язку  з  меліораційними  роботами
 221

борги  селян  піднялись  до  100%  ціни  їх  земель  і  навіть  пере¬
вищували  цю  цифру”  [250].
 У  прямій  залежності  від  заборгованості  було  кредитування
забудовувань  на  хуторах  і  відрубах.  Сільськогосподарський  банк
відпускав  кредити  на  будівництво  лише  тим  господарствам,
іпотечна  заборгованість  яких  не  перевищувала  половини  ціни  їх
земель  [251].  Звідси  зрозуміло,  чому  під  час  землевпорядження
одержувала  кращі  землі  і  поселялась  на  хуторах  здебільшого
заможна  частина  галицько-волинського  села.  Переважна  ж
більшість  селян,  котрі  виділились  на  відруби,  потрапляла  у
боргову  кабалу  до  сільськогосподарського  банку  та  лихварів,
втрачаючи  господарську  самостійність.
 іншим  способом  пограбування  селянства  під  час  рефор¬
мування  аграрних  відносин  була  ліквідація  сервітутів.  Після  скасу¬
вання  панщини  у  Галичині  поміщики,  як  відомо,  стали  позбавляти
селян  цього  права  і  перетворили  сервітутні  ліси  та  пасовища  у
власні.  За  ліквідацію  права  на  користування  сервітутами  галицькі
селяни  одержали  мізерне  відшкодування.  До  початку  20-х  років
XX  ст.  у  41  повіті  на  території  Львівського  окружного  земельного
управління  залишилося  лише  853  господарства,  що  мали  право
користуватися  сервітутними  угіддями  великих  землевласників
[252].
 Якщо  у  Східній  Галичині  сервітутні  права  селян  були  майже
повністю  ліквідовані  до  анексії  її  Польщею,  то  на  Волині  сервітут¬
на  проблема  була  розв’язаною  лише  у  145  поміщицьких  маєтках.
 Знищення  цього  залишку  середньовіччя,  що  гальмував  роз¬
виток  продуктивних  сил  в  сільському  господарстві,  польські
правлячі  кола  проводили  разом  з  виконанням  земельної  реформи.
10  січня  1922  р.  польський  уряд  поширив  на  Волинь  і  Західну
Білорусію  закон  від  7  травня  1920  р.  про  ліквідацію  сервітутів
у  колишньому  Королівстві  Польському.  За  цим  законом,  всі  сер¬
вітути  підлягали  ліквідації  або  за  добровільною  угодою  обох
сторін,  або  шляхом  примусу  [253]  на  вимогу  однієї  із  зацікавлених
сторін,  а  також  в  час  проведення  нового  землеустрою,  парцеляції
 і 	колонізації.  Для  забезпечення  польським  осадникам  сприятливих
умов  землекористування  уряд  Польщі  насильно  скасовував
сервітутні  права  селян,  зокрема  в  тих  маєтках,  які  за  “кресовими
законами”  1920  р.  переходили  у  власність  держави,  а  потім
парцелювались  між  осадниками.  Примусово  скасовувались  і  всі
інші  сервітутні  права,  якщо  протягом  10  років  з  дня  оголошення
закону  про  ліквідацію  сервітутів  вони  не  були  розв’язані  на
добровільній  основі  [254].
 222

На  підставі  цього  закону  вже  до  жовтня  1925  р.  на  Волині  і  в
Західній  Білорусії  було  представлено  до  примусового  скасування
сервітутних  прав  14  384  господарства  в  1063  селах  [255].  Слід  мати
на  увазі,  що  ці  території  були  ареною  довготривалих  воєнних  дій,
під  час  яких  загинуло  багато  актів  із  записами  сервітутних  прав
надільних  господарств.  У  зв’язку  із  втратою  відповідних  доку¬
ментів  немало  селян  позбавились  права  на  користування  сервіту¬
тами  або  одержання  за  них  компенсації.
 Санаційний  режим,  зміцнюючи  подвірну  приватну  власність
на  землю,  прискорив  насильне  знищення  сервітутів.  За  пові¬
домленням  Міністерства  сільського  господарства  і  аграрних
реформ,  по  країні  в  цілому  на  кінець  1936  р.  ліквідовано  сервітутні
права  266,3  тис.  господарств,  які  одержали  в  рахунок  відшко¬
дування  584  тис.  гектарів  землі  [256].  До  початку  1937  р.  у  Волин¬
ському  воєводстві  сервітутних  прав  позбавились  41  878  селян¬
ських  господарств  у  379  селах,  причому  4/5  ліквідовано  шляхом
примусу  [257].  Як  відступне  за  скасування  сервітутів  селяни  Волині
одержали  77  178  гектарів  землі,  або  в  середньому  по  1,8  га  на
господарство  [258].
 Поміщики  давали  селянам  як  відступне  клаптики  нікчемної
землі  на  пісках  або  після  вирубки  лісу.  Найчастіше  скасування
сервітутних  прав  проводилось  без  будь-якого  відшкодування.  Та
й  закон  про  ліквідацію  сервітутів  захищав  інтереси  великих
землевласників.  Так,  якщо  знищувався  пасовищний  сервітут  в
лісах,  то  для  селян  виділялась  третя  частина  площі  цього  сервітуту.
А  при  ліквідації  пасовищного  сервітуту  на  полях  і  лугах  селяни
одержували  ще  менше  -  тільки  15%  їх  площі.  При  цьому  великий
землевласник  міг  не  дати  селянам  жодного  клаптика  землі,  якщо
загальна  площа  винагороди  хоч  би  на  один  метр  перевищувала
чверть  надільних  земель  селян,  які  користувались  вказаними
сервітутами  [259].
 “Конфлікти  між  селом  і  маєтком”,  а  часто  й  “відкриті  завору¬
шення”  селян  на  Волині  [260],  за  свідченням  тогочасного  дослід¬
ника,  викликала  так  звана  толока  -  взаємне  право  селян  випасати
худобу  на  поміщицьких  землях,  а  поміщика  -  на  селянських.  На¬
сильне  скасування  цього  середньовічного  права,  що  проводилось
фактично  без  компенсації,  не  усувало  протиріч  і  конфліктів  між
поміщиками  та  селянами.
 Ліквідація  сервітутів  на  Волині  і  в  Східній  Галичині  не  тільки
не  зменшувала  земельної  тісноти  селянства,  а  й  ще  більше  загост¬
рила  його  нужду  в  лісі  і  пасовищах.  За  користування  цими
угіддями  селяни  змушені  були  відробляти  або  сплачувати  помі¬
щикам  великі  суми  грошей.
 223

Слід  додати,  що  хоч  стародавнє  феодальне  право  на  спільне
користування  деякими  земельними  угіддями  поміщиками  й
селянами  і  було  у  різний  час  юридично  скасоване  у  Галичині  і  на
Волині,  проте  становище  селян  від  цього  не  поліпшилось,  а  за¬
лишки  феодалізму,  зв’язані  із  сервітутами,  були  лише  модифі¬
ковані.  Право  на  ліси  і  пасовища  поміщики  перетворили  у
знаряддя  економічного  закабалення  селян  і  збереження  найогид-
ніших  форм  відробіткової  системи.
 Характерною  особливістю  ліквідації  сервітутних  прав  селян
у  Східній  Галичині  було  те,  що  за  сервітути  вони  одержали  землю
не  в  індивідуальне  користування,  а  у  власність  сільських  громад
(або  ґмін).  Такі  землі  загального  користування  називались  “ґмін-
ними”  або  “громадськими  угіддями”.
 Громадське  землекористування  селян  мало  значне  розповсюд¬
ження  майже  у  всій  Польщі  і  особливо  -  в  Галичині.  Досить
сказати,  що  за  переписом  1921р.  в  Західній  Україні  налічувалось
506  тис.  гектарів  громадських  земель,  головним  чином  пасовищ  і
лісів,  якими  володіли  758  тис.  господарств  261  (78%  від  їх  загальної
кількості).  Пасовища  і  ліси,  що  перебували  у  громадському
користуванні,  становили  у  Тернопільському  воєводстві  5,2%
площі  селянського  землеволодіння,  у  Волинському  -  5,4%,
Львівському  -  9%,  Станіславському  -  10,1%  [262].
 Хоч  площа  громадських  угідь  і  була  немалою,  проте  вона  не
відігравала  значної  ролі  в  господарському  житті  селянства.
Наприклад,  у  Станіславському  воєводстві  було  85  тис.  гектарів
громадських  пасовищ,  але  вони  були  “цілком  заболочені,  покриті
мурашниками  і  кретовиною,  поросли  осокою  і  кислими  травами,
заросли  ялівцем,  ліщиною  і  т.  д.,  а  тому  не  давали  фактично
жодного  доходу”  і  були  розсадниками  різних  хвороб  для  тварин
[263]-
 Не  кращими  були  і  громадські  ліси,  які  “крім  назви,  нічого
спільного  з  лісом  не  мали”  [264].  У  зв’язку  з  цим  селяни  змушені
були  на  кабальних  умовах  користуватися  поміщицькими  пасови¬
щами,  лугами  і  лісами.
 З  метою  підвищення  економічного  значення  громадських
земель,  які  здебільшого  були  непридатні  для  господарського
використання,  польські  власті  всюди  проводили  їх  поділ  між
селянами  під  час  землевпорядження.  При  цьому  важливо  підкрес¬
лити,  що  і  ліквідація  сервітутів,  і  поділ  громадських  земель  між
селянами  давали  економічні  вигоди,  головним  чином  заможним
селянам,  які  одержували  при  землевпровадженні  громадських
земель  їх  левову  частку.
 224

Правовою  основою  для  поділу  громадських  угідь  були  “дарчі
акти”,  в  яких  визначалась  пайка  кожного  господарства  в  корис¬
туванні  громадськими  землями.  Якщо  такі  акти  не  збереглися  або
в  них  не  були  визначені  пайки  кожного  двору  в  громадському
землекористуванні,  то  ґмінні  угіддя,  як  і  сервітути,  ділились  на
дві  частини.  Одна  половина  землі  розподілялася  рівними  частками
між  всіма  господарствами,  що  мали  право  користуватися  громад¬
ськими  угіддями,  а  з  другої  половини  земельна  площа  виділялась
тим  же  господарствам  пропорційно  до  їх  надільної  землі  [265].
Отже,  при  ліквідації  ґмінних  земель  і  серветутів  кожний  сільський
господар  одержував  диференційовану  частку:  чим  більшою  була
його  площа  надільної  землі,  тим  більше  користі  мав  він  і  від  поділу
громадських  угідь.
 Насильна  ломка  архаїчних  решток  так  званого  “громад¬
ського”  (ґмінного)  землекористування  і  заміна  його  подвірним  і
хутірським  видавалась  панівними  колами  як  один  із  засобів
пом’якшення  земельного  голоду  селянства.  Таку  ж  оцінку  цього
перетворення  давала  польська  й  українська  тогочасна  історико-
економічна  література.  Насправді  ж  при  переході  до  подвірного
землекористування  занедбаних  громадських  земель  та  сервітутів
малоземельні  селяни,  на  відміну  від  самостійних  повноземельних
господарів,  одержували  менше  і,  як  правило,  гірші  ділянки.  Про
це  засвідчило  і  Міністерство  сільського  господарства  і  аграрних
реформ,  звернувши  увагу  воєвод  на  те,  що  “при  підготовці  проек¬
тів  землевпорядження  зустрічаються  випадки  виділення  основних
орних  ділянок  із  тих  земель,  які  перед  комасацією  не  були  орними
 1 	стануть  придатними  для  землеробства  тільки  після  вкладення  в
них  значних  коштів”[266].  Зрозуміло,  що  таких  коштів  незаможні
селяни  не  мали,  а  через  те  ці  землі  давали  їм  мало  користі.
 Перетворення  громадського  землекористування  в  особисту
власність  селянства,  що  проводилось  в  інтересах  фермерської
верстви  села  часто  за  рахунок  незаможників,  викликало  незадо¬
волення  і  активний  опір  селян  проти  поділу  громадських  угідь.
Наприклад,  земельний  комісар  з  Жидачівського  повіту  у  1930  р.
повідомляв,  що  “пропаганда  поділу  гмінних  пасовищ  зустрічає
великий  опір  населення”  [267].  Такий  спротив  селян  був  скрізь.
 Сільські  трудівники  активно  виступали  також  і  проти  спроб
санаційного  уряду  експропріювати  в  них  непридатні  для  госпо¬
дарського  вжитку  громадські  землі  шляхом  насадження  на  них
лісу.  Земельний  інспектор  воєводського  управління,  наприклад,
 2 	червня  1931  р.  доповідав  земельній  комісії  Станіславського
воєводства,  що  освоєння  громадських  пустирів  на  Прикарпатті
 225

"йде  досить  повільно,  що  пояснюється  опором  селян,  які  бояться,
що  насадженні  лісом  пустирі  перейдуть  у  власність  держави”  [268].
 Придушуючи  опір  невдоволеного  селянства,  польська  адмі¬
ністрація  насильно  проводила  під  час  запровадження  нових  форм
землеустрою  знищення  громадських  угідь.  Інтенсивно  поділ
ґмінних  земель  здійснювався  в  центральних  і  східних  воєводствах
Польщі,  в  тому  числі  і  на  Волині,  де  “велика  їх  кількість  була
ліквідована”  [269]  ще  при  столипінському  землевпорядкуванні.
Заміна  громадського  землеволодіння  подвірним  і  хутірським
проводилась  і  в  Східній  Галичині,  і  на  Волині  разом  з  ліквідацією
черезсмужжя.
 Одночасно  здійснювалося  врегулювання  орендних  відносин.
20  червня  1924  р.  польський  сейм  прийняв  закон  про  викуп  орендо¬
ваної  землі  колишніми  “вічними  чиншовиками”  та  довгорічними
орендарями  в  Волинському  воєводстві  і  Західній  Білорусії.  “Віч¬
ними  чиншовиками”  вважалися  ті  селяни,  які  володіли  землею  до
1886  р.  на  праві  “вічної  оренди”  і  згідно  з  законом  могли  викупити
орендовану  землю.  Таке  ж  право  надавалось  і  для  довгорічних
орендарів,  які  одержали  можливість  придбати  у  приватну  влас¬
ність  орендовану  землю,  якщо  вона  разом  з  площею  власної  землі
селянського  господарства  не  перевищувала  на  Волині  27,3  га  [270].
 Продажна  ціна  орендованої  землі  дорівнювала  восьмикратній
вартості  річного  чиншу  або  річної  орендної  плати,  сплачуваних
землевласникові  орендарем  у  1913  р.  [271].  Зрозуміло,  що  такі
гроші  мали  не  усі  селяни.
 На  підставі  цього  закону  великі  землевласники  Волинського
воєводства  в  1925-1936  рр.  продали  3723  орендарям  25  478  га  землі
[272],  що  припадало  в  середньому  на  одно  господарство  по  7  га.
В  числі  тих,  хто  придбав  цю  землю  в  особисту  власність,  були
переважно  фермери,  які  найбільше  скористалися  цим  законом,
щоб  збільшити  своє  господарство.  Водночас  незаможні  селяни,
що  не  мали  можливості  своєчасно  сплачувати  орендну  плату,  були
позбавлені  права  викупу  орендованої  землі.  Цього  права  позбав¬
лялися  також  “дезертири  польської  армії”,  учасники  визвольного
руху  і  всі  противники  польського  режиму  [273].  Отже,  закон  від
20  червня  1924  р.  не  тільки  нічого  не  давав  для  українських  і  біло¬
руських  селян,  що  користувалися  маленькими  клаптиками  землі
на  праві  довгорічної  оренди,  а  й  буквально  був  спрямований
проти  них,  які  в  масі  своїй  були  супротивниками  режиму.
 18 	березня  1932  р.  сейм  Польщі  прийняв  другий  закон  про
викуп  земель  дрібними  орендарями.  За  цим  законом  орендовану
землю  могли  викупити  лише  ті  селяни,  які  до  прийняття  28  серпня
 226

1924 	р.  закону  “Про  захист  дрібних  орендарів”  на  основі  добро¬
вільної  угоди  із  землевласниками  взяли  в  оренду  дрібні  ділянки
площею  до  5  гектарів  на  поміщицьких  пустирях  [274].  Земле¬
користувачі,  які  під  час  війни  або  після  неї  самовільно  зайняли
панські  землі,  що  лежали  перелогом,  а  також  ті  дрібні  орендарі,
що  “карались  за  злочини  проти  польської  держави”  [275],  тобто
активні  учасники  селянського  руху,  не  мали  права  на  викуп
“голодної”  оренди.
 Як  насправді  виглядав  цей  закон,  можна  судити  з  таких  даних.
Наприклад,  у  Львівському  воєводстві  налічувалося  9,5  тис.  дріб¬
них  землеробів,  які  орендували  у  215  поміщицьких  маєтках  8  тис.  га
землі  [276],  що  в  середньому  припадало  менше  одного  гектара  на
господарство.  Однак  правом  на  викуп  цієї  злиденної  оренди  до
початку  1937  р.  скористалися  тільки  224  орендарі  на  площі  145  га.
Всього  на  цей  час  у  Західній  Україні  було  викуплено  лише  640,5  га
землі,  орендованої  583  селянськими  господарствами  [277].
 Звідси  напрошується  висновок  про  те,  що  ліквідація  дрібної
оренди  землі  була  вигідна  для  великих  землевласників.  У  той  же
час  викуп  дрібних  орендованих  ділянок  не  тільки  не  поліпшував
економічного  становища  малоземельних  селян,  а  накидав  на  них
ярмо  нового  ярма  боргів,  зв’язаних  з  виплатою  викупу  клаптиків
нікчемної  землі.
 Запровадження  хутірського  і  відрубного  землекористування,
врегулювання  орендних  відносин  і  розширення  індивідуальної
земельної  власності  шляхом  ліквідації  громадського  землево¬
лодіння  селян,  -  усе  це  здійснювалось  на  користь  господарств  рин¬
кової  орієнтації.  Реформування  селянського  землекористування
в  інтересах  фермерських  елементів  було  для  останніх  своєрідною
компенсацією  за  високі  ціни  на  парцельовану  землю.
 Реалізація  аграрних  реформ  означала  капіталістичну  пере¬
будову  західноукраїнського  села,  при  якій,  однак,  зберігалися
привілеї  і  реальна  влада  поміщиків.  Протягом  1919-1938  pp.
у  4-х  воєводствах  Західної  України  розпарцельовано  683  тис.  га
земельної  площі  великих  землевласників,  які  використали  виру¬
чені  від  продажу  гіршої  землі  кошти  для  ліквідації  іпотечної
заборгованості  і  раціоналізації  свого  господарства.  Маса  ж  дріб¬
них  селян  не  зменшила  свою  земельну  тісноту,  оскільки  левова
частка  парцельованої  землі  потрапила  у  володіння  польських
поселенців  і  почасти  наймитів,  яким  парцели  надавалися,  як
правило  у  борг,  аби  тримати  їх  в  економічній  залежності  від
роботодавця  -  власника  фільварку.  А  потім  уже  набували  землю
платоспроможні  аборигени,  здебільшого  заможники  і  ремігранти.
Селяни  Волині  в  порядку  компенсації  за  ліквідацію  сервітутів
 227

одержали  79,3  тис.  га  земельних  угідь  і  50,8  тис.  зл.  грішми  [278].
Отже,  внаслідок  здійснення  земельної  реформи  і  перебудови
селянського  землеустрою  велике  землеволодіння  Західної  України
зменшилося  на  761,9  тис.  га,  або  на  32,5%  поміщицьких  земель,
загальна  площа  яких  до  початку  реалізації  земельної  реформи
становила  2480,0  тис.  га  [279].  Ціною  зменшення  на  третину  свого
землеволодіння  поміщики  забезпечили  для  себе  юнкерський  шлях
розвитку  капіталізму  в  сільському  господарстві  краю.  Певною
мірою  зміцнило  економічні  позиції  і  фермерство  обох  регіонів,
представлене  багатими  селянами,  польськими  осадниками  й
дрібнопомісними  шляхтичами  та  іншими  підприємливими
елементами.
 Якщо  земельна  реформа  1919-1925  рр.  була  поміщицькою
“часткою  земель”  для  капіталізму  в  умовах  відродженої  Польщі,
то  реформування  землекористування  селян  -  це  масове  насильство
над  незаможним  селянством  для  розвитку  аграрного  капіталізму
фермерського  типу.  Оскільки  реформування  аграрних  відносин
здійснювали  самі  поміщики  вкупі  з  орієнтованими  на  ринок
заможними  господарствами  селян  розвиток  ринкової  економіки
сільського  господарства  Польщі  відбувався  одночасно  консер-
вативно-поміщицьким  і  фермерським  шляхами,  які  доповнювали
один  одного,  але  домінуючу  роль  відігравав  перший  з  них.
 Істотним  результатом  аграрних  реформ  було  глибоке  про¬
никнення  у  сільське  господарство  фінансового  капіталу,  який
обплутав  тенетами  економічної  залежності  поміщицькі  і  селянські
господарства.  У  боргову  кабалу  до  банків  і  лихварів  потрапили
найперше  дрібні  землероби  і  всі  малоімущі  селяни,  які  не  мали
власних  засобів,  щоб  купити  за  високою  ціною  парцели  і  розпла¬
титися  за  землевпорядження.  Внаслідок  цього  надмірно  зросла
іпотечна  заборгованість  селян,  що  гальмувала  розвиток  продук¬
тивних  сил  сільського  господарства.  Проведення  аграрних
реформ  не  тільки  не  забезпечило  більшості  селян  економічні  умови
для  самостійного  господарювання,  а  й  призвело  під  час  загост¬
рення  сільськогосподарської  кризи  до  розорення  маси  незамож¬
них  господарів.
 В  результаті  колонізаторської  аграрної  політики,  яка  інтен¬
сивно  здійснювалась  правлячими  колами  Польщі  впродовж
усього  міжвоєнного  періоду,  у  галицько-волинському  селі  ще
більше  загострилися  як  соціальні,  так  і  міжнаціональні  супе¬
речності.  Прямим  наслідком  дії  усіх  зазначених  чинників  став
спонтанний  розвиток  масового  селянського  руху,  котрий  мав
неабиякий  вплив  на  усе  суспільне  життя  Західної  України.
 228

ПРИМІТКИ
 1. 	Кравець  M.  М.  Селянство  Східної  Галичини  і  Північної  Буковини
у  другій  половині  XIX  ст.  -  С.18.
 2. 	Франко  І.  Паншина  та  її  скасування  1848  р.  в  Галичині  //  Тв.:  В  20  т.  -
K.,  1956.-Т.  19.-С.  640.
 3. 	Енциклопедія  українознавства.  -  Львів,  1996.  -  Т.  5.  -  С.  1937.
 4. 	Podrçznik  statystyki  Galicii.  -  Lwow,  1913.  -  T.  IX.  -  Czçéc  1.  -  S.  159.
 5. 	Österreichische  Statistik.  -  Wien,  1908.  -  B.  83.  -  H.  V.
 6. 	Кравець  M.  M.  Названа  праця.  -  C.  102.
 7. 	Будзиновський  В.  Хлопська  посілість  в  Галичині  //  Народ.  -  1894.  -
№  18.-С.  278.
 8. 	Витанич  І.  Історія  українського  селянства.  -  Львів,  1936.  -  Ч.  III.  -
С.  30-31.
 9. 	Там  само.  -  С.  29.
 10. 	Там  само.  -  С.  12.
 11. 	Там  само.  -  С.  31.
 12. 	Історія  селянства  Української  PCP.  -  У  2-х  т.  -  K.,  1967.  -  Т.  1.  -  С.  514.
 13. 	Гужій  І.  О.  Розклад  феодально-кріпосницької  системи  в  сільському
господарстві  України  першої  половини  XIX  ст.  -  K.,  1954.  -  С.  54.
 14. 	Теплицький  В.  П.  Реформа  1861  року  і  аграрні  відносини  на  Укра¬
їні.  -  K.,  1959.-С.  120,  126.
 15. 	Пой  да  Д.  П.  Крестьянское  движение  на  Правобережной  Украине  в
пореформенный  период  (1866-1900).  -  Днепропетровск,  1960.  -  С.  40,  206.
 16. 	Оксенюк  Р.  Нариси  історії  Волині  1861-1939.  -  Львів:  Вид-во
Львівського  університету,  1970.  -  С.  18.
 17. 	Теплицький  В.  П.  Реформа  1861  року  і  аграрні  відносини  на  Укра¬
їні.  -  С.  120,  126.
 18. 	Там  само.  -  С.  109-112.
 19. 	Оксенюк  Р.  Нариси  історії  Волині  1861-1939.  -  С.  33.
 20.Теплицький 	В.П.  Реформа  1861  року  і  аграрні  відносини  на  Україні.  -
С.  250-251,  290.
 21. 	Пойда  Д.  П.  Крестьянское  движение  на  Правобережной  Украине  в
пореформенный  период  (1866-1900).  -  C.  66.
 22. 	Оксенюк  Р.  Нариси  історії  Волині  1861-1939.  -  С.  19,  33.
 23. 	Там  само.  -  С.  51-52.
 24. 	Енциклопедія  українознавства  -  Львів,  1993.  -  Т.  2.  -  С.  632.
 25. 	М  а  к  а  р  ч  у  к  С.  А.  Українська  республіка  галичан.  Нариси  про  ЗУНР.  -
Львів,  1997.  -  С.  192.
 26. 	Осечинський  B.K.  Галичина  під  гнітом  Австро-Угорщини  в  епоху
імперіалізму.  -  Львів,  1954.  -  С.  149.
 27. 	О  к  с  е  н  ю  к  Р.  Нариси  історії  Волині  1861-1939.  -  С.  65.
 28. 	Вісник  державних  законів  і  розпорядків  ЗОУНР.  -  Станіслав,  1919.  -
Випуск.7.  -  С.  45.
 29. 	Вісник  державних  законів  і  розпорядків  ЗОУНР.  -  Станіслав,  1919.  -
Випуск  3.  -  С.  18.
 30. 	Там  само.  -  С.  19.
 31. 	Вісник  Державного  секретаріату  військових  справ.  -  Станіслав,  1919.  -
№  6.-С.  З,  5.
 229

32. 	Вісник  Державного  секретаріату  військових  справ.  -  Станіслав,  1919.  -
№  10.-С.  1.
 33. 	Там  само.  -  С.  5.
 34. 	Там  само.
 35. 	Польська  колонізація  Східної  Галичини.  -  Відень,  1921.  -  С.  3.
 36. 	Республіканець.  -  1919.  -  3  квітня.
 37. 	Фартушняк  А.  Продовольча  і  земельна  політика  керівництва  ЗУНР  //
Наукові  записки  Тернопільського  державного  педагогічного  університету
імені  В.  Гнатюка.  -  Серія:  історія.  -  Випуск  VIII.  -  Тернопіль.  1999.  -  С.  23.
 38. 	Република.  -1919.-8  травня.
 39. 	Там  само.
 40. 	К  о}  о  d  z  і  і  E.  KPRP  w  ruchu  zawodowym  1918  -  1923.  -  Warszawa,  1978.  -
S.  87;  Gromada.  -  VI.  1919.-№  Ha.
 41. 	MalinowskyH.  Program  і  polituka  rolna  Komunistycznej  partii
robotniczey  Polski  (1918-1923).  -  Warszawa,  1964.  -  S.  83.
 42. 	G  o  j  s  k  і  J.  Fornale.  Z  zycia  і  walki  robotnikow  rolnych.  -  Warszawa,  1955.  -
S.  5.'
 43. 	Madajczyk  Cz.  Burzuazyjno  -  obszamicza  reforma  rolna  w  Polsce  (1918-
1939).  -  Warszawa,  1956.  -  S.  119;  C  і  m  e  k  H.  Sojusz  robotniczo-  chlopski  w
Polsce  1918  -  1939.  -  Warszawa.  1989.  -  S.  49-50.
 44. 	Lato  S.,Staniewicz  W.  Programy  stronictwludowych.  -  Warszawa,  1969.
-S.  178,  211.
 45. 	C  і  m  ek  H.  Sojusz  robotniczo-chlopski  w  Polsce  1918  -  1939.  -  S.  135-136.
 46. 	Thu  gut  t  S.  Wrogowie  reformy  rolnej.  -  Warszawa,  1929.-S.  14.
 47. 	Madajczyk  Cz.  Burzuazyjno-obszamicza  reforma  rolna  w  Polsce  (1918-939).
-S.  136.
 48. 	J  a  w  o  r  o  s  k  і  W.  Reforma  rolna.  Tekst  ustaw  і  rozporzqdzen.  -  Krakow,  1926.  -
T.  3.-S.  29.
 49. 	Ibidem.-S.  31.
 50. 	Ibidem.  -  S.  30.
 51. 	Ibidem.-S.  29.
 52. 	Коммунистический  интернационал.  -  1922.  -№  23.  -  C.  6262-6263.
 53. 	Reforma  rolna  w  Polsce.  -  Warszawa,  1929.  -  S.  49.
 54. 	Dziennik  Ustaw  Rzeczypospolitej  Polskiej.  -  Warszawa.  1920.  -  T.  2.  -
S.  1230-1233.
 55. 	Ibidem.  -  S.  1235.
 56. 	Ibidem.
 57. 	M  a  d  a  j  c  z  у  k  Cz.  Burzuazyjno-obszamicza  reforma  rolna  w  Polsce  (1918-1939).  -
S.  218.
 58. 	Reforma  rolna  w  Polsce.  -  S.  49.
 59. 	Posiowie  rewolucyjni  w  sejmie  (lata  1920-1935).  -  Warszawa,  1961.  -  S.  96.
 60. 	Вас  юта  І.  Перегрупування  в  західноукраїнському  національному  русі
в  перші  роки  по  анексіїСхідноїГаличини  (1923-1926)  //  Вісник  Львівського
університету.  Серія  історична.  Вип.  34.  -  Львів.  1999.  -  С.  346-354.
 61. 	Posiowie  rewolucyjni  w  sejmie  (lata  1920  -  1935).  -  S.  131-132.
 62. 	Dziennik  Ustaw  Rzeczypospolitej  Polskiej.  -  Warszawa,  1926.  -  №  1  -  S.  3.
 63.Jaworoski 	W.  Reforma  rolna.  Tekst  ustaw  і  rozpoz^dzen.  -T.  3.  -  S.  117.
 64. 	Dziennik  Ustaw  Rzeczypospolitej  Polskiej.  -  1926.  -№  1.  -  S.  3.
 65. 	Ibidem.  -  S.  12.
 66. 	Ibidem.  -  S.  4.
 67. 	Ibidem.  -  S.  14.
 230

68. 	Ibidem.  -S.  13.
 69. 	Наша  правда.  -  1926.  -  №  1-4.  -  C.  12.
 70. 	S  taniewicz  W.  О  program  agrarny  w  Polsce  і  jego  wykonanie.  Mowy  і
przemöwienia  (1926-1928).  -  Warszawa,  1928.  -  S.  33.
 71. 	Васюта  I.K.  Соціально-економічні  відносини  на  селі  Західної  України
до  возз’єднання  (1918-1939).  -  Львів,  1978.  -  С.  20;  ДАЛО,  ф.  1,  оп.10,
спр.  1412,  арк.  27.
 72. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  5,  арк.  1-4.
 73. 	М  а  d  aj  с  zy  k  Cz.  Burzuazyjno-obszamiczareformarolna  wPolsce  (1918-1939).  -
S.  168.
 74. 	Sejm  Ustawodawczy  RP.  Sprawozdanie  stenograficzne  z  25.  II.  -  Warszawa,  1937.  -
S.  36.
 75.1  g  n  a  r  S.  Kwestia  rolna  w  Polsce  kapitalistycznej.  -  Warszawa,  1952.  -  S.  58.
 76. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  171,  on.  2,  спр.  3521,  арк  7.
 77. 	Там  само.
 78. 	Г  ольдштейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше.  -  М.,  1940.  -
C.  185.
 79. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  13,  спр.  869,  арк.  3-19,  22,  49.
 80. 	ДАІФО,  ф.  43,  on.  1,  спр.  236,  арк.  4.
 81. 	Там  само,  арк.  5.
 82. 	Там  само.
 83. 	Там  само,  спр.  216,  арк.  32.
 84. 	J  a  w  о  г  о  s  k  і  W.  Reforma  rolna.  -  Т.  3.  -  S.  264-265.
 85. 	ДАІФО,  ф.  43,  on.  1,  спр.  216,  арк.  3-4.
 86. 	Там  само,  арк.  15.
 87. 	Там  само,  арк.  15-16.
 88. 	Там  само,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  480,  арк.  6.
 89. 	Там  само,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  127,  арк.  1-2.
 90. 	Там  само,  on.  1,  спр.  216,  арк.  176-178.
 91. 	Там  само,  арк.  185.
 92. 	Statystyka  rolnicza  RP,  1935.  -  Cz^sc  3.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  150.
 93. 	Instrukcja  parcelacyjna.  -  Warszawa,  1928.  -  S.  30.
 94. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  1209,  арк.  9,  12,  16,  26.
 95. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Cz^sc  3.  -  S.  150.
 96. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  171,  on.  І,  спр.  583,  арк  19.
 97. 	ДАІФО,  ф.  43,  on.  1,  спр.  388,  арк.  3.
 98. 	Там  само,  арк.  6.
 99. 	Там  само,  арк.  13.
 100. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  1209,  арк.  9,  12,  16.
 101. 	Там  само.
 102. 	Там  само,  арк.  11-12,  16.
 103. 	Там  само.
 104. 	ДАТО,  ф.  231,  оп.  6,  спр.  2747,  арк.  3—4.
 105. 	Dziennik  Ustaw  RP,  1932.  -  №  25.  -  Poz.  221;CeipelewskiJ.  Wies  Polska
w  latach  wielkiego  kryzysu  1929-1935.  Materiafy  і  dokumenty.  -  Warszawa,  1965.  -
S.  89-92.
 106. 	Struktura  spoeczna  wsi  polskiej.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  13.
 107. 	Ibidem.-S.  132.
 108. 	Pismo  “Piast”.  -  1928.  -  16  grudnia.
 109. 	Sprawozdanie  z  dzialalnosci  Lwowskiej  Izby  Rolniczej.  Rok  budzetowy
1934/35.-Lwow,  1935.-S.  28.
 231

110. 	ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  1209,  арк.  28-29.
 111. 	Ciepielewski  J.  Wies  polska  w  latach  wielkiego  kryzysu  1929  -  1935.
Materiafy  і  dokumenty.  -  S.  48.
 112. 	ДАТО,  ф.  231,  оп.  6,  спр.  2845,  арк.  25.
 113. 	Maty  rocznik  statystyczny,  1938. 	-  S.  65; 	Ibidem,  1939. 	-  S.  70.
 114. 	Turowski  G.  Warunki  і  drogi 	rozwoju 	gospodarczego 	wsi  polskiej.  Wydanie
 drugie.  -  S.  54.
 115. 	ДАЛО,  ф.  102,  спр.75,  арк.  158.
 116. 	Там  само,  арк.  156.
 117. 	Там  само.
 118. 	Там  само.  ф.  1,  оп.  10,  спр.  1412,  арк.  2Ф-25.
 119. 	Польська  колонізація  Східної  Галичини.  -  Відень,  1921.  -  С.  8.
 120. 	Там  само.  -  С.  9.
 121. 	Там  само.  -  С.  10.
 122. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  52,  спр.  2856,  арк.  19-20.
 123. 	Павликовський  Ю.  Земельна  справа  у  Східній  Г  аличині.  -  Львів.
1922.-С.  16.
 124. 	Там  само.
 125. 	Там  само.  -  С.  18.
 126. 	Dziennik  Ustaw  RP.  -  Warszawa,  1921.  -  T.  1.  -  S.  38.
 127. 	Statystyka  rolna  RP.  -  Warszawa,  1924.  -  S.  35.
 128. 	Dziennik  Ustaw  RP,  1921.  -T.  1.  -  S.  40^1.
 129. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  1412,  арк.  25.
 130. 	Statystyka  rolna  RP.  -  Warszawa,  1924.  -  S.  13.
 131. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  1412,  арк.  25.
 132. 	Там  само,  арк.  25-26.
 133. 	ДАІФО.  ф.  43.  оп.  1,  спр.  414,  арк.  151.
 134. 	Sejm  Ustawodawczy  RP.  Sprawozdanie  stenograficzne  z  17.  11.  1932  r.  -  S.  21.
 135. 	Павликовський  Ю.  В  обороні  рідної  землі.  -  Львів,  1925.  -  С.  79.
 136. 	ЦД1А  України  у  Львові,  ф.  171,  оп.  2,  спр.  3590,  арк  1-4.
 137. 	Там  само,  арк.  2.
 138. 	ДАІФО,  ф.  43,  оп.  1,  спр.  54,  арк.  513.
 139. 	Там  само,  арк.  515.
 140. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  859,  арк.  37
 141. 	Там  само.
 142. 	ДАІФО,  ф.  415,  оп.  1,  спр.  З,  арк.  5.
 143. 	Там  само,  арк.  7.
 144. 	Там  само.
 145. 	Там  само,  арк.  5.
 146. 	Там  само,  арк.  7.
 147. 	Там  само.
 148. 	Там  само.
 149. 	ДАТО,  ф.  231,  оп.  5,  спр.  2130,  арк.  6.
 150. 	Там  само.  арк.  7.
 151. 	Там  само.
 152. 	В  а  с  ю  т  а  І.  К.  Соціально-економічні  відносини  на  селі  Західної  України
до  возз'єднання  (1918-1939).  -  С.  33.
 153. 	Там  само.  -  С.  32.
 154. 	ЦД1А  України  у  Львові,  ф.  171,  оп.  2,  спр.  3590,  арк.  2.
 232

155. 	В  а  с  ю  т  а  І.  К.  Названа  праця.  -  С.  33.
 156. 	Там  само.
 157. 	ДАІФО,  ф.  43,  on.  1,  спр.  216,  арк.  32-33.
 158. 	Там  само,  арк.  23.
 159. 	ДАТО,  ф.  231,  оп.  5,  спр.  2130,  арк.  10.
 160. 	Там  само,  ф.  34,  on.  І,  спр.  26,  арк.  1,  25-26.
 161. 	Giertych  S.  О  program  polityki  kresowej.  -  Warszawa,  1932.  -  S.  131-132.
 162. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  654,  арк.  11.
 163. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  859,  арк.  48.
 164. 	Там  само,  арк.  50.
 165. 	Там  само,  ф.35,  оп.  5,  спр.  149,  арк.  3.
 166. 	Там  само,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  859,  арк.  48.
 167. 	Там  само,  ф.  35,  оп.  5,  спр.  149,  арк.  3.
 168. 	Там  само,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  859,  арк.  58-59.
 169. 	Там  само,  арк.  53-55.
 170. 	Там  само,  арк.  60.
 171. 	Там  само,  арк.  56.
 172. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  171,  on.  1,  спр.  583,  арк.  58.
 173. 	Там  само.
 174. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  859,  арк.  48.
 175. 	Там  само,  арк.  47.
 176. 	Там  само,  арк.  61-62.
 177. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  1209,  арк.11-12,  16.
 178. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  859,  арк.  62.
 179. 	ДАІФО,  ф.  415,  on.  1,  спр.  З,  арк.  7.
 180. 	Там  само.
 181. 	Там  само,  ф.  2,  оп.  2,  спр.  399,  арк.  56.
 182. 	Rocznik  ziem  wschodnich,  1939.  -  S.  46.
 183. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  13,  спр.  859,  арк.  46.
 184. 	Там  само.
 185. 	Там  само,  арк.  64-65.
 186. 	Там  само,  оп.  Ш,  спр.  1412,  арк.  27.
 187. 	Там  само,  оп.  13.  спр.  1085,  арк.  53.
 188. 	Там  само.
 189. 	Там  само.
 190. 	Там  само,  арк.  14.
 191. 	Cieslak  Т.  Polskie  osadnictwo.  Szlachta  Zagrolowa  na  wschodzie  Polski.  -
Cz^scl  1.  Wojewodztwo  Stanislawskie.  -  Warshawa,  1938.  -  S.  9;  Cz^scl  2.
Wojewodztwo  Lwowskie.  -  Warshawa,  1938.  -  S.  3.
 192. 	Васю  та  І.  Політична  історія  Західної  України  (1918-1939).  -  С.  245-
 246.
 193. 	Cieslak  Т.  Praca  cyt.  -  Cz^scl  2.  -  S.  1.
 194. 	Стронський  Г.  І.  Репресії  сталінізму  проти  польського  населення
України  в  30-ті  роки:  причини,  розмах,  наслідки  //  Тоталитаризм  и
антитоталитарные  движения.  -  Харьков,  1994.  -  Т.  1.  -  С.  389.
 195. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  1209,  арк.  29.
 196. 	S  і  w  і  с  к  і  М.  Dzieje  konfliktöw  polsko-ukrainskich.  -  Warszawa,  1992.  -  Т.  1.  -
S.  311.
 197. 	ДАТО,  ф.  231,  on.6,  спр.  2860,  арк.  33.
 233

198. 	Сливка  Ю.  Ю.  Західна  Україна  в  реакційній  політиці  польської  та
української  буржуазії  (1920-1939).  -  К.,  1985.  -  С.  164-165.
 199. 	Staniewicz  W.  О  program  agramy  w  Polsce  і  jego  wykonanie.  Mowy  і
przemowienia  (1926-1928).  -  S.  2.
 200. 	Krzyzanowski  W.  Scalenie  gruntôw.  -  Tamopol,  1928.  -  S.  3.
 201.Turowski 	G.  Warunki  і  drogi  rozwoju  gospodarstwa  wsi  polskiej.  -
Warszawa,  1938.  -  S.  28-29.
 202. 	Rocznik  statystyki  RP,  1925.  -  S.  41.
 203. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  9,  арк.  29.
 204. 	Там  само,  ф.  43,  on.  1,  cnp.  388,  арк.  2.
 205. 	Там  само,  арк.  8.
 206. 	Там  само.  арк.  5.
 207. 	ДАЛО.  ф.  1,  оп.  10,  спр.  232,  арк.  42.
 208. 	Turowski  G.  Warunki  і  drogi  rozwoju  gospodarstwa  wsi  polskiej.  -  S.  30.
 209. 	Jaworoski  W.  Reforma  rolna.  -  T.  3.  -  S.  403-404.
 210. 	ЦДІА  України  y  Львові,  ф.  302,  on.  1.  спр.  328,  арк.  4.
 211. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10.  спр.  23,  арк.  6.
 212. 	ДАІФО,  ф.  2.  оп.  2,  спр.  446,  арк.  7.
 213. 	Там  само,  ф.  43,  on.  1,  спр.  206,  арк.  20.
 214. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  328,  арк.  4.
 215. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  2,  спр.  446,  арк.  7.
 216. 	Там  само,  оп.  9,  спр.  816,  арк.  17.
 217. 	Там  само,  ф.  43,  оп.1,  спр.  206,  арк.  164.
 218. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  232,  арк.  38.
 219. 	Там  само.
 220. 	Там  само,  арк.  7.
 221. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302.  оп.  1.  спр.  328,  арк.  12.
 222. 	ДАІФО,  ф.  43,  оп.1,  спр.  243,  арк.  30-35.
 223. 	Там  само,  арк.10.
 224. 	Там  само.
 225. 	Там  само,  арк.  8.
 226. 	Там  само,  арк.119-120,  151.
 227. 	Там  само,  арк.28.
 228. 	Там  само,  спр.387,  арк.  94.
 229. 	Там  само,  арк.  93.
 230. 	Там  само.
 231. 	Там  само.
 232. 	Dzennik  Ustaw  RP.  -  1923.  -  №  92.  -  S.  1052.
 233. 	Krzyzanowski  W.  Scalenie  gruntôw.  -  S.  12.
 234. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  812,  арк.  3.
 235. 	Там  само.
 236. 	Там  само,  арк.  4.
 237. 	Там  само,  спр.  301,  арк.  30.
 238. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  23,  арк.  8.
 239. 	ДАІФО,  ф.  43,  on.  1,  спр.  206,  арк.  22.
 240. 	Staniewicz  W.  О  program  agrarny  w 	Polsce  і  jego  wykonanie.  -  S.  33.
 241. 	ЦДІА  України  y  Львові,  ф.  171.  on. 	1, 	спр. 	583,  арк. 	58.
 242. 	Там  само,  арк.  36.
 243. 	Там  само,  арк.  13.
 234

244. 	Sprawozdanie  z  dzialalnosci  Lwowskiej  Izby  Rolniczej.  Rok  budzetowy
1934/35.  -Lwow,  1935  -S.  28.
 245. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1938.  -  S.  65;  1939.  -  S.  70.
 246. 	ДАІФО,  ф.  43,  on.  1,  cnp.  206,  арк.  72,  74.
 247. 	Там  само,  спр.475,  арк.  84.
 248. 	Там  само.
 249. 	Maty  rocznik  statystyczny,  1938.  -  S.  65;  Ibidem,  1939.  -  S.  70.
 250. 	ДАІФО,  ф.  45,  on.  1,  cnp.  475,  арк.  84
 251. 	Там  само,  арк.  85.
 252. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  171,  оп.  2,  спр.  3674,  арк.  25-27.
 253. 	Dzennik  Ustaw  RP.  -  1922.  -№  10.  -  S.  130.
 254. 	Tam  samo.  -  №  42.  -  S.  686.
 255. 	Jaworoski  W.  Reforma  rolna.  -  T.  3.  -  S.  464.
 256. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9.  спр.  825,  арк.  46.
 257. 	Madajczyk  Cz.  Burzuazyjno-obszarnicza  reforma  rolna  w  Polsce  (1918—
1939).-S.  277.
 258. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  825,  арк.  46.
 259. 	Dzennik  Ustaw  RP.  -  1922.-№  10.-S.  131.
 260. 	J  a  w  o  r  s  k  і  Wt.  Reforma  rolna.  -  T.  3.  -  S.  463.
 261. 	Rocznik  statystyki  RP,  1925/26.  -  S.  132-133.
 262. 	S  o  w  і  n  s  k  і  M.  Rolnictwo  wloscianskie  w  zarysie  statystyczno-terytorialnym.  -
 S. 	19.
 263. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  6,  cnp.  265,  арк.  3.
 264. 	Turowski  G.  Warunki  і  drogi  rozwoju  gospodarstwa  wsi  polskiej.  -  S.  33.
 265. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  1,  спр.  328,  арк.  30.
 266. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  811,  арк.  3.
 267. 	Там  само,  ф.  43,  on.  1,  спр.  388,  арк.  6.
 268. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  112  с/429,  оп.  2,  спр.  2,  арк.  16.
 269. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  23,  арк.  12.
 270. 	Dzennik  Ustaw  RP.  -  1924.  -  №  63.  -  S.  917-918.
 271. 	Ibidem.-S.  919.
 272. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  825,  арк.17.
 273. 	Dzennik  Ustaw  RP.  -  1924.  -  №  63.  -  S.  918.
 274. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  847,  арк.  4.
 275. 	Dzennik  Ustaw  RP.  -  1936.  -  №  I.  -  S.  4.
 276. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  10,  спр.  25,  арк.  36.
 277. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  825,  арк.  16.
 278. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1938.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  65;  1939.  -  S.  70.
 279. 	Ibidem;  W  e  і  n  f  e  1  d  I.  Rocznik  Polski.  Tablice  statystyczne:  Wydanie  drugie.  -
Warszawa,  1922.  -  S.  72.

Розділ  З
 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА  СТРУКТУРА
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО  СЕЛА
 3.1. 	Соціально-економічна  характеристика
поміщицького  господарства
 Реформування  аграрних  відносин,  відтермінувавши  існування
поміщицького  землеволодіння  ціною  ще  більшого  загострення
соціальних  і  національних  протиріч  у  краї,  відкрило  останній
клапан,  який  можна  було  взагалі  відкрити  в  інтересах  поміщиків
для  аграрно-капіталістичної  еволюції  консервативно-поміщи-
цького  (прусського  або  юнкерського)  типу.  Реалізація  аграрних
реформ  і  подальший  розвиток  ринково-капіталістичних  відносин
у  західноукраїнському  селі  супроводжувались  відповідними
змінами  в  соціально-економічній  структурі  поміщицького  госпо¬
дарства.
 Перед  тим  як  почати  дослідження  цих  змін,  слід  зробити
застереження  в  тому  сенсі,  що  воно  ускладнюється  відсутністю
статистичних  даних  про  динаміку  землеволодіння  різних  груп
господарств  поміщиків  та  інших  великих  землевласників.  У  між¬
воєнній  Польщі,  по  суті,  був  тільки  один  загальний  сільсько¬
господарський  перепис  1921  р.,  який  охоплював  усіх  виробників
сільського  господарства.  При  зведенні  одержаних  відомостей
упорядники  провели  докладне  групування  усіх  землеробів  за
розміром  загальної  площі.  Хоч  опрацьовані  таким  чином
статистичні  матеріали  і  не  дають  точної  і  вичерпної  соціально-
економічної  характеристики  різних  типів  господарств,  все  ж  без
них  не  можна  обійтися  при  вивченні  соціально-економічної
структури  села,  тому  що  земля  є  головним  засобом  виробництва
 236

в  сільському  господарстві.  З  кількості  землі  найвірніше  можна
судити  про  розміри  господарства  і  його  соціально-економічний
тип,  тобто  про  те,  чи  воно  є  капіталістичним,  чи  таким,  що  не
використовує  найманої  праці.
 За  офіційною  статистикою,  в  1921  р.  у  чотирьох  воєводствах
Західної  України  налічувалося  6917,9  тис.  га  сільськогосподар¬
ських  угідь,  з  яких  2340,5  тис.  га  (33,8%  усієї  площі)  належало
2816  поміщикам  і  акціонерним  виробничим  об’єднанням
(фірмам).  Великим  землевласником  була  держава,  яка  мала  у
своєму  володінні  557,2  тис.  га  землі,  головним  чином  лісових
масивів,  шо  становили  8%  площі  угідь.  Великі  маєтки  мали  церква
та  монастирі  -  147,1  тис.  га,  або  2,1%  усієї  площі  [1].  Решта  угідь  -
3873,1  тис.  га,  або  56,1%,  віднесена  статистикою  до  малої
власності,  яка  належала  1104  711  селянським  господарствам  та
іншим  дрібним  землевласникам.  Землекористування  останніх  не
перевищувало  50  га  на  одне  господарство.  Отже,  майже  поло¬
виною  (44%)  сільськогосподарських  угідь  краю  володіли  помі¬
щики,  держава,  церкви  і  монастирі.
 Майже  три  чверті  великого  землеволодіння  з  площею  понад
50  га  на  виробника  в  краї  належало  поміщикам  і  акціонерним
об’єднанням.  У  Тернопільському  воєводстві  їхня  частка  становила
90,9%,  Львівському  -  88,8,  Волинському  -  72,9,  Станіславському
 - 	49,9%)  [2].  Саме  поміщицьке  землеволодіння,  в  якому  неподільно
домінувала  польська  аграрна  олігархія,  становило  економічний
фундамент  антидемократичного  політичного  режиму,  збройно
встановленого  у  Західній  Україні,  і  головним  носієм  національно-
економічного  поневолення  західних  українців.
 Наші  обчислення,  підсумовані  у  таблиці  36,  показують,  що
2228  польським  поміщикам,  питома  вага  яких  в  обох  регіонах
Західної  України  дорівнювала  79,7%,  належало  1852,2  тис.  га
землі,  або  80,5%  сільськогосподарських  угідь  усіх  поміщиків.
Тільки  у  трьох  воєводствах  Східної  Галичини  виділялися  близько
50  польських  майоратських  кланів,  кожен  з  яких  монопольно
володів  латифундією  понад  5  000  га;  найкрупніші  з  них  -  князів
Любомирських,  Радзивіллів,  Сапєг,  Чарториських,  графів  Баво-
ровських,  Бадені,  Голуховських,  Дідушицьких,  Лянцкоронських,
Потоцьких,  Скарбеків  та  ін.  Набагато  меншою  була  частка
поміщиків  інших  національностей,  які  утримували  свої  соціально-
майнові  позиції  завдяки  вмінню  вижити,  пристосовуючись  до
корпоративних  інтересів  аграрної  олігархії.  Серед  меншості
поміщиків  краю  українці  становили  7,5%,  євреї  -  4,9%),  росіяни
(виключно  всі  на  Волині)  -  4,6%),  німці  -  1,4%,  чехи  -  1,3%,  інші  -
 237

Національний  склад  поміщиків  Західної  України
 (станом  на  ЗО.  09.  1921  р.)*
 б
 Ін¬
 ші
 40
 о*
 1591
 1  0,2  |
 о
 іп
 сГ
 1  47  732  1
 сп
 «П
 ІП
 о*
 49  323
 1  2,1  |
 Біло¬
 руси
 Г\1
 сч
 о*
 3
 04
 о'
 •
 і
 ■
 '
 гч
 сГ
 40
 0\
 о*
 Чехи
 ЗО
 1  5‘е 	1
 «П
 см
 т
 т
 «П
 О
 40
 1  °'3  1
 1  29  359  1
 с>
 1  36  1
 гп
 Г  32  884  |
 Німці
 -
 гп
 І  2861  |
 О
 29
 ІП
 |  42  104  |
 Г*;
 гч
 1  40  1
 тГ
 |  44  965  |
 о
 ГЧ
 Росіяни
 128
 »п
 |  130  639  |
 40
 Г-*
 •
 1
 •
 1
 1  128  І
 'Ч
 ТГ
 І  130  639  |
 1  СЯ  1
 Євреї
 -
 о
 |  6540  |
 04
 о
 136
 |  57  423  ]
 Г";
 т"
 1  І37  1
 ©і
 тГ
 |  63  963  |
 1  8‘г  І
 Українці
 о
 1  Сії  \
 І  111  454  |
 «гГ
 58
 О
 ГП
 1  13  452 	1
 о
 1  208  _|
 Г  ^  \
 1  124  906  1
 1  ^  І
 Поляки
 523
 1  £‘Ї9  1
 482  443  1
 гч
 «гГ
 40
 1705
 87,7
 1  369  784
 со
 00
 2228
 79,7
 1  852  227
 «о
 о'
 00
 Разом
 850
 о
 о
 о
 740  014
 100
 1944
 100
 1  559  854
 100
 2794
 8
 2  299  868
 1  001  1
 Кількість
 чо
 о4
 Площа,  га
 с4
 Кількість
 О4
 Площа,  га
 хО
 о4
 Кількість
 £
 Площа,  га
 £
 Воєводства
 Волинське
 Східна
 Галичина
 Західна
 Україна
 СЛ
 І
 Н
 І
 £
 І
 а
 с
 О
 238

0,6%.  Коли  йдеться  про  великих  землевласників  корінної  націо¬
нальності  краю,  то,  крім  208  українських  поміщиків,  за  офіційною
статистикою  1921  р.,  в  чотирьох  воєводствах  Західної  України
налічувалося  ще  46  маєтків  українських  власників  на  Поліссі,
Холмщині  і  Підляшші.  За  розміром  землеволодіння  254  українські
поміщики  (дідичі)  поділялися  на  такі  групи:  площу  від  50  доі  00  га
мали  74  маєтки,  100-500  га  -123,  500-1000  га  -  26  і  понад  1000  га  -
31  [3].  До  верхівки  українських  землевласників  належали  графи
Шептицькі  і  Тишкевичі,  Ю.  Лаврівський,  Й.  Борисикевич,
М.  Криськів,  М.  Малецький,  К.  Кобилянський,  І.  Федорович,
Т.  Дембицький  та  ін.
 Великі  земельні  посілості  краю  належали  2794  маєткам
поміщиків  і  22  капіталістичним  фірмам,  які  володіли,  як  правило,
великими  площами  лісу.  Кількісно  обмежена  група  великих
приватних  землевласників  мала  у  своєму  володінні  25,5%  адмі¬
ністративної  території  чотирьох  воєводств  Західної  України.
 Землеволодіння  поміщиків  і  капіталістичних  фірм,  як  свідчать
дані  таблиці  37,  використовувалося  таким  чином:  на  сільсько¬
господарські  угіддя  припадало  46,6%  їх  загальної  площі,  на  ліси  -
48,7,  на  інші  землі  та  пустирі  -  4,7%.  Використання  земельних  угідь
було  майже  у  прямопропорційному  співвідношенні  до  величини
маєтків.  Площа  сільськогосподарських  угідь,  за  даними  таблиці,
зменшується  в  міру  збільшення  величини  маєтків  і,  навпаки,  це
правило  діє  у  зворотному  порядку  щодо  лісної  площі  великих
землевласників.  Наведені  розрахунки  опосередковано  вказують  і
на  таку  прикметну  рису  зміни  господарської  структури  маєтків,
як  перехід  від  переважно  землеробського  напряму  господарю¬
вання  у  менших  за  площею  групах  поміщиків  до  аграрно-
промислового  -  у  латифундіях,  з  площею  понад  1000  га  кожна.
 Велике  землеволодіння  поміщиків  мало  вирішальний  вплив
на  всю  аграрну  структуру  і  соціальні  відносини,  які  утверджу¬
валися  на  селі  в  процесі  розвитку  аграрного  капіталізму.
 Стара  польська  і  сполонізована  українська  шляхта,  яка  впро¬
довж  чотирьох  століть  грабувала  селян,  захоплюючи  їхні  землі
і  збільшуючи  свої  маєтки,  перетворилась  у  стан  поміщиків-капі-
талістів  нової  доби.  Однак  до  початку  досліджуваного  періоду  в
землеволодінні  і  землекористуванні  поміщиків  зберігалися  ще
істотні  залишкові  форми  феодалізму,  характерні  для  перехідного
періоду  від  феодалізму  до  капіталізму  і  для  раннього  капіталізму.
Зокрема,  в  Західній  Україні  і  особливо  у  Східній  Галичині,  де
надзвичайно  гостро  виступало  аграрне  перенаселення  і  мало-
 239

Розподіл  земельних  угідь  між  групами  великих  приватних  землевласників  4-х  воєводств  Західної  У  країни
 (за  даними  перепису  1921  р.)*
 "о
 Інші  землі
та  пустирі
 40
 гп
 40
 40г
 40
 381  81
 »п
 1  15  484  |
 гп
 74  550
 ос
 СЧ
 чп
 00
 8
 і  с*  І
 Земельна  площа,  і  а
 Ліси
 |  3464  |
 1  14,1  |
 1  85  566  |
 УО
 ГЛ
 сч
 І  145  125  1
 40
 т
 905  198
 [  58,4  1
 |  1  139  353  1
 1  48,7  |
 Овочеві
 городи
 40
 П-
 гч
 О
 00
 т
 о
 гч
 40
 О*
 оо
 о
 ос
 о"
 3903
 сч
 о'
 |  7995  |
 1  0,3  |
 Сади
 сч
 ИП
 сч
 О
 |  2148  1
 40^
 о"
 |  6991  |
 о”
 О'
 о
 о
 гч
 о
 |  6078  |
 1  0,3  1
 Пасовища
і  полонини
 І  1796  |
 1  \
 |  17  834  |
 1  6‘*  1
 |  18  836  |
 1  г*  1
 42  035
 1  СІ  1
 |  80  501  |
 1  *•£  1
 Луки
 І  2903  |
 1  11,8  І
 |  37  616  |
 1  10,4  1
 |  35  566  |
 оо
 оо"
 111  064
 1  гч  1
 1  187  149  І
 1  8,0  1
 Орні  землі
 1  14  342  1
 1  3‘8£  1
 199  114
 т
 1  183  649  1
 О;
 »п
 412  506
 40
 4о'
 ГЧ
 1  809  611  1
 1  34,6  |
 Загальна
 площа
 24  639
 о
 о
 362  498
 о
 о
 402  137
 о
 о
 1  551  265
 1  001  1
 04
 т
 «п
 о
 т
 ГЧ
 100  1
 Кількість
 маєтків
 341
 1382
 563
 530
 40
 оо
 ГЧ
 Величина
 маєтків,
 га
 50-100
 £
 100-500
 500-1000
 Понад
 1000
 хО
 О4'
 Разом
 іп
 І
 Н
 І
 о
 еи
 е
 О
 240

земелля  селянства,  поміщики  широко  .застосовували  під  час
повоєнної  відбудови  свого  господарства  і  в  роки  Великої  депресії
докапіталістичні  форми  використання  праці  економічно  залежних
селян.  Це  стосувалося  насамперед  великих  латифундій  поміщиків,
які  мали  землі  понад  1000  га  кожна.
 Велика  питома  вага  латифундіального  землеволодіння  стано¬
вила  одну  з  характерних  рис  аграрного  ладу  Західної  України.
530  власникам  латифундій  належало  1551,3  тис.  га  [4],  або  66,3%
усієї  площі  поміщицького  землеволодіння.  Площа  латифундій
майже  дорівнювала  площі  всіх  900  тис.  малоземельних  селянських
господарств  розміром  до  5  га  кожне.  Якщо  на  одну  латифундію
припадало  в  середньому  2927  га,  то  на  одне  малоземельне  госпо¬
дарство  -  тільки  1,9  га.
 Група  великих  землевласників  з  площею  понад  1000  га  стано¬
вила  певний  соціально-економічний  тип,  який  відрізнявся  від
середніх  і  дрібних  поміщиків  деякими  особливостями  в  земле¬
володінні  і  землекористуванні,  а  також  і  в  системі  господа¬
рювання.  За  своїм  становим  складом  ця  група,  за  малим  винятком,
була  монопольно-шляхетською:  вона  майже  повністю  складалася
з  колишніх  родовитих  магнатів  і  титулованої  шляхти.
 Основою  економічної  сили  великих  поміщицьких  майоратів
була  земля,  станове  володіння  якою  сягало  ще  в  феодальну  добу.
Великі  поміщицькі  маєтки  були  головними  носіями  залишків
феодалізму  через  становість  їх  землеволодіння  й  основними
вогнищами  відробіткової  системи,  чому  сприяла  монополія  їх  на
приватновласницькі  лісові  угіддя.
 Представляючи  прусську  (юнкерську)  модель  розвитку
капіталізму  в  сільському  господарстві,  поміщики-латифундисти
були  одночасно  і  найбільшими  поміщиками-капіталістами.  До
початку  20-х  років  вони  володіли  багатьма  підприємствами  однієї
або  кількох  галузей  промисловості,  що  працювали  здебільшого
на  власній  сировині.  За  даними  перепису  1921  p.,  у  поміщицьких
господарствах  Західної  України  було  1587  промислових  під¬
приємств,  з  яких  803,  або  50,6%  загальної  кількості,  належали
латифундистам.  Найбільші  землевласники  мали  один  цукровий
завод  на  Волині,  242  ґуральні,  26  пивоварень,  304  млини,  86  це¬
гельних  заводів,  40  підприємств  з  переробки  молока  [5].
 Цікаві  відомості  про  промислове  підприємництво  великих
поміщиків  дають,  зокрема  матеріали  архіву  Потоцьких,  опублі¬
ковані  у  “Науково-інформаційному  бюлетені  архівного  управ¬
ління  У  PCP”,  які  свідчать  про  те,  що  окремі  виробництва  аграріїв
були  добре  устаткованими,  високорентабельними.  Так,  фабрика
 241

лікерів  Альфреда  Потоцького  у  Ланцуті  на  Львівщині  виробляла
чимало  оригінальних  напоїв,  які  йшли  на  експорт.  На  фабриці
щороку  перероблялося  близько  250  тис.  л  спирту  в  рік,  вироб¬
леного  у  власних  ґуральнях.  В  його  маєтку  діяли  також  про¬
мислова  ґуральня  з  річною  продукцією  2500  тис.  л  спирту-сирцю,
перегінний  завод  з  річною  пропускною  потужністю  3600  тис.  л
спирту,  фабрика  есенцій  та  парфумерних  виробів  і  фабрика
наркозного  ефіру.  Ці  підприємства  переробляли  сировину
поміщицького  маєтку  і  дали  в  1927-28  р.  понад  370  тис.  зл.  чистого
доходу.  Сім'ї  Потоцького  належав  і  керамічний  завод,  на  якому  в
окремі  роки  було  зайнято  близько  170  робітників  і  вироблялось
понад  5  млн  штук  керамічних  виробів  -  цегли,  черепиці,
дренажних  труб  тощо;  належні  йому  тартаки,  кар'єри,  млини  та
інші  дрібні  підприємства  переважно  здавалися  в  оренду.  Великі
підприємства,  що  забезпечували  високу  норму  прибутку,  велися
власним  коштом  поміщика  [6].
 Важливе  місце  в  економіці  верхівки  поміщиків  не  випадково
належало  лісовому  господарству.  Якщо  у  дрібних  і  середніх  помі¬
щиків  під  лісом  перебувало  лише  29,6%  земельної  площі,  то  лісові
масиви  латифундій  становили  58,4%  площі,  а  частка  сільсько¬
господарських  угідь  дорівнювала  відповідно:  65,9  і  36,8%.  Отже,
представники  вищої  групи  поміщиків  були  найбагатшими  лісо-
власниками  і  почасти  лісопромисловцями:  їм  належало  у  1921  р.
85  лісопильних  заводів  із  139  поміщицьких  тартаків,  охоплених
загальним  переписом  [7].  Експлуатація  лісу  у  великих  земле¬
власників  була  одним  з  основних  джерел  прибутку,  значення  якого
неухильно  зростало.  Якщо,  наприклад,  у  Потоцьких  у  1872  р.
прибуток  від  лісу  становив  43%  усього  доходу  їх  маєтків,  то  у
1904  р.  -  уже  53%,  а  в  1937  р.  -  майже  80%.  Особливо  швидко
зростала  розробка  лісу  у  маєтках  Потоцьких  в  1930-х  роках:
1932  р.  ними  продано  лісу  на  суму  793  633  зл.,  у  1933  р.  -  на
998  098  зл.,  в  1934  р.-на  1  141  782  зл.  Лісові  розробки  вели  здебіль¬
шого  підрядчики,  які  переважно  самі  й  збували  заготовлену
деревину  державі,  частину  ж  її  експортували  [8].
 Аналіз  господарської  діяльності  майорату  А.  Потоцького  роз¬
криває  таку  характерну  прикмету  латифундій,  як  провідне
значення  в  їхній  економіці  лісових  угідь,  які  мали  значну  перевагу
в  землеволодінні  великих  майоратів  і  забезпечували  їх  власникам
левову  частку  доходів.  Водночас  володіння  лісом  давало  змогу
латифундистам  тримати  в  економічній  залежності  навколишніх
селян,  яких  змушували  виконувати  відробітки  за  користування
панським  лісом.  В  цьому  сенсі  латифундії  консервували  віджилу
відробіткову  систему  господарювання.
 242

Господарська  структура  латифундій  являла  собою  складний
комплекс,  який  включав  у  себе  ряд  господарських  одиниць  (філь¬
варків,  лісництв,  промислових  підприємств  переважно  з  пере¬
робки  сільськогосподарської  сировини),  часто  розкиданих  у
різних  повітах  краю.  Так,  володіння  А.  Потоцького,  розташовані
на  території  Бібрського,  Львівського,  Ланцутського  і  Жешув-
ського  повітів  Львівського  воєводства  та  Перемишлянського  по¬
віту  Тернопільського  воєводства,  у  1939  р.  мали  27  200  га  землі,
в  тому  числі  21  800  га  лісу  [9].  У  господарському  відношенні  усі
ці  магнатські  володіння  складались  з  34  фільварків  і  лісових
господарств.
 Управління  таким  великим  багатогалузевим  господарством
вимагало,  зрозуміло,  погодженості  дій  адміністрації  окремих
господарських  об’єктів,  уніфікації  діловодства,  контролю  тощо.
Структура  управління  хоч  і  зазнавала  неодноразових  змін,  все  ж
відповідала  загалом  схемі,  типовій  для  великоземельного  маєтку
Галичини:  головна  канцелярія  -  адміністрація  ключа  -  адмініст¬
рація  фільварку.  Всі  значні  промислові  підприємства,  що  входили
до  майорату  Потоцького,  підпорядковувались  безпосередньо
канцелярії  в  Ланцуті.  Млини,  ґуральні  та  інші  дрібні  підприємства
належали  до  окремих  фільварків  і  управлялись  їхньою  адмініст¬
рацією,  підпорядкованою  центральній  канцелярії.  Поза  адмі¬
ністрацією  ключів  і  фільварків  існував  штат  підзвітних  цент¬
ральній  канцелярії  інспекторів  і  контролерів,  наділених  господар¬
ськими  та  адміністративними  повноваженнями.
 Цікаво  простежити  і  систему  організації  господарства  у  вели¬
кому  маєтку.  Після  скасування  панщини  великі  землевласники
часто  вдавалися  до  здавання  в  оренду  частини  своїх  фільварків.
Хоч  це  і  не  стало  основною  формою  господарювання  магнатів,
але  практикувалось  досить  широко  в  окремих  галузях  великозе¬
мельного  маєтку.  Так,  у  1880-1890-х  рр.  Потоцькі  здавали  в
оренду  близько  третини  своїх  фільварків  та  дрібних  промислових
підприємств.  Правда,  у  наступні  десятиріччя  внаслідок  низької
прибутковості  цих  підприємств  їхня  кількість  зменшилася,  а  більш
рентабельні  з  них,  наприклад  ґуральні,  перейшли  у  підпоряд¬
кування  головної  канцелярії.  Фільварки,  як  правило,  здавалися  у
довгострокову  оренду  за  грошовий  чинш,  і  тільки  в  20-х  роках,
під  час  гіперінфляції,  в  Польщі  було  кілька  випадків  виплати
чиншу  натурою.  В  20-30-ті  роки  частина  земельних  угідь  у  маєтку
була  розпарцельована,  а  тому  здача  фільварків  в  оренду  скоро¬
тилася.  Однак  загальний  стан  фільваркового  господарства  Пото-
цьких  мало-що  поліпшився,  оскільки  власники  майорату  не  прояв¬
 243

ляли  господарської  ініціативи,  а  якщо  й  цікавились  госпо¬
дарськими  справами,  то  лише  тоді,  коли  прибутки  не  задо¬
вольняли  потреб  “широкої  магнатської  натури”.  Внаслідок
безгосподарності  і  марнотратства  заборгованість  маєтку  А.  По-
тоцького  в  1928  р.  становила  990  тис.  дол.,  а  в  1931  р.  -  1235  тис.  дол.
(9927  тис.  польських  злотих).  Самі  відсотки  з  цього  боргу  щороку
становили  1  млн  зл.  В  роки  економічної  кризи  маєток  постав  перед
реальною  загрозою  банкрутства.  Щоб  покрити  великі  борги,
марнотратний  господар  нарощував  темпи  безгосподарної
вирубки  лісу,  яка  була  головним  джерелом  доходу  у  маєтку.
Тільки  в  1934  р.  на  оплату  боргів  він  планує  понаднормову  заго¬
тівлю  деревини  у  власному  лісі  загальним  обсягом  в  300  тис.  куб.  м,
тоді  як  десятирічна  норма  її  вирубки  дорівнювала  345  тис.  кубо¬
метрів  [10].
 На  прикладі  господарства  одного  з  представників  магнат¬
ського  клану  графів  Потоцьких  бачимо,  що  великі  маєтки  в
Західній  Україні  -  це  здебільшого  складні  господарські  комплекси,
які  були  одночасно  і  головними  носіями  пережиточних  виробни¬
чих  відносин,  і  осередками  найбільшої  концентрації  капіталу  в
землеробстві.  Власники  таких  маєтків  -  великі  аграрії  -  поєдну¬
вали  у  собі  і  великого  землевласника,  і  промисловця,  тісно  пов’яза¬
ного  з  фінансово-промисловим  капіталом.  Цей  економічний  тип
поміщиків  формувався  в  умовах  політичного  панування  їх  і
розширення  сфери  впливу  на  сільське  господарство  фінансового
капіталу.
 Найчисельнішу  групу  -  69,1%  загальної  кількості  великих
землевласників  -  становили  середньоземельні  поміщики  з  маєт¬
ками  розміром  від  100  до  1000  га.  У  цій  групі  налічувалося
1945  помішиків  і  капіталістичних  фірм,  які  володіли  764,6  тис.  га
землі,  у  тому  числі  на  сільськогосподарські  угіддя  припадало
510,3  тис.  га,  або  66,7%  усієї  площі.  В  їх  економіці  домінував
рільничий  напрям.  Це,  як  правило,  великі  господарства  з  капіта¬
лістичними  методами  господарювання.
 Хоч  визначення  розміру  маєтків  середньої  групи  поміщиків
має  певну  умовність,  проте  ця  категорія  великих  землевласників
характеризувалась  не  тільки  спільними  для  всього  стану  помі¬
щиків  рисами,  а  й  специфічними  особливостями.  Одна  з  істотних
ознак  середньої  групи  поміщиків  -  перехід  від  становості  земле¬
володіння  до  його  безстановості  у  цій  групі  набрав  значних
розмірів.  Цей  процес  ще  більше  поглибила  реалізація  аграрних
реформ.  Навпаки,  процес  капіталізації  землеволодіння  набагато
менше  торкнувся  верхівки  аграріїв.
 244

Значна  різниця  між  латифундіями  і  рештою  поміщицько-
капіталістичних  маєтків  була  і  в  системі  їх  господарювання,  і  в
організації  управління.  На  відміну  від  великих  аграріїв,  які  ведення
свого  господарства  часто  передавали  управителям  та  іншим
чиновникам,  а  самі  витрачали  великі  кошти  на  задоволення
особистих  примх,  середньоземельні  та  малоземельні  поміщики
вели  своє  господарство  самі.  Пристосовуючись  до  умов  ринку,
вони  швидше  і  з  більшою  вигодою  для  себе  переходили  від  експлу¬
атації  закабалених  селян  до  вживання  праці  вільних  наймитів  і
поденників.  Саме  тому  до  світової  економічної  кризи  найвищі
прибутки  одержували  ті  поміщицькі  господарства,  які  володіли
площею  до  250  га.  Загальний  прибуток  їх  з  гектара  угідь  становив
у  середньому  805  зл.,  а  в  більш  крупних  господарствах  він
зменшувався  зі  збільшенням  площі  маєтку  [11].
 З  метою  раціоналізації  землеробства  і  підвищення  його
прибутковості  поміщики  середньої  групи  розвивали  промислову
переробку  сировини  власного  виробництва.  За  даними  перепису
1921  р.,  вони  мали  48,1%  промислових  підприємств  усіх  великих
землевласників.  В  їхньому  володінні  було  263  ґуральні  і  пивоварні,
330  млинів,  63  цегельні,  54  тартаки,  52  підприємства  з  переробки
молока  та  інші  промислові  заклади  [12],  які  випускали  продукцію
для  реалізації  в  основному  на  внутрішньому  ринку.
 Як  окрему  категорію  капіталістичних  підприємств  у  земле¬
робстві  слід  виділити  господарства  від  50  до  100  га.  У  цій  групі
налічувався  341  землевласник.  їм  належало  24,6  тис.  га  землі,  або
1,1%  всього  великого  землеволодіння  поміщиків  [13].  Тут  стано¬
вість  не  відігравала  уже  жодної  ролі.  Хоч  офіційна  статистика  і
не  давала  відомостей  про  землеволодіння  поміщиків,  колишніх
кріпосників,  проте  немає  сумніву  в  тому,  що  дрібноземельними
маєтками  володіли  здебільшого  збіднілі  поміщики  і  почасти
великі  сільські  підприємці,  які  вели  зразкове  господарство.  їм
належало  також  1,3%  промислових  підприємств,  що  були  у
володінні  великих  землевласників.
 Системою  ведення  свого  господарства  дрібноземельні  маєтки
фактично  не  відрізнялися  від  фермерських  господарств  площею
від  20  до  50  га.  Загальна  кількість  господарств  розміром  в
20-100  га  в  Західній  Україні  була  незначна  і  становила  тільки
0,76%  усіх  господарств  краю.  Це  одна  з  характерних  особливостей
аграрного  устрою  Західної  України,  яка  насамперед  пояснюється
великим  обсягом  пережиточних  форм  поміщицького  земле¬
володіння,  що  гальмувало  виділення  із  господарств  заможного
селянства  типових  капіталістичних  підприємств.  Надзвичайно
 245

високі  ціни  на  землю,  обмеженість  і  дорожнеча  кредитів,  від¬
сутність  сприятливих  умов  для  багатьох  селян  розвивати
прибуткові  галузі  торгового  землеробства  -  усе  це  гальмувало
процес  мобілізації  землі  заможними  селянами.  Нечисленність
господарств  розміром  від  20  до  100  га  була  також  наслідком
загальної  економічної  відсталості  краю  і  тих  умов,  які  зумов¬
лювали  земельну  тісноту  селян,  затримували  аграрно-
капіталістичну  еволюцію  фермерського  типу.
 Дієвим  засобом  мобілізації  землі  фермерством  могла  б  стати
оренда,  однак  у  Західній  Україні  не  тільки  дрібна  і  середня,  а  й
велика  підприємницька  оренда  землі  була  розповсюджена
відносно  слабо.  Так,  під  час  перепису  1921  р.  серед  14  097  вра¬
хованих  статистами  фільварків  і  фермерських  дворів  з  площею
понад  20  га  виявилося  тільки  1729  господарств  (12,3%),  які
володіли  на  правах  оренди  8%  земельної  площі  поміщиків  та
інших  посідачів.  Землекористувачів  тільки  орендованої  або  влас¬
ної  та  орендованої  землі  в  групі  до  2  га  налічувалося  43  340  гос¬
подарств  (8,05%)  їх  загальної  кількості,  у  групі  2-5  га  -  41  692
(11,5%),  в  групі  5-20  га  -  24955  господарств  (12,7%)  [14].  Серед
орендарів,  звісно,  переважали  господарства  фермерсько-під¬
приємницького  типу.
 В  Західній  Україні  організацією  капіталістичного  землероб¬
ства  займався  здебільшого  не  орендар,  а  сам  землевласник.  Це
зумовлювалося  тим,  що  тут  не  відбувалася  радикальна  ломка  тієї
структури  землеволодіння  і  землекористування,  яка  склалася  в
період  розкладу  феодальних  відносин  і  скасування  кріпосного
права.  Поміщик-феодал  поступово  перетворювався  у  поміщика-
капігаліста,  в  особі  якого,  як  загальне  явище,  одночасно  поєдну¬
вався  одержувач  ренти  і  підприємницького  прибутку.
 Розвиток  аграрного  капіталізму  проходив  швидше  у  госпо¬
дарствах  поміщиків,  менших  за  величиною  землеволодіння.  Вони
раціональніше  скористалися  реформуванням  поземельних  відно¬
син  і  швидше  пристосовувались  до  зміни  ринкової  кон’юнктури,
аніж  великі  аграрії.  Прикро,  що  польська  статистика  не  містить
відомостей  про  те,  які  зміни  відбувалися  у  1919-1939  рр.  в  земле¬
володінні  і  землекористуванні  різних  груп  поміщиків.  З  опуб¬
лікованих  же  у  ній  сумарних  даних  про  реалізацію  аграрних
реформ  можна  судити  лише  опосередковано  про  вплив  їх  на
соціально-економічні  процеси,  що  відбувалися  у  різних  соціальних
верствах  і  групах  землеробів.  Парцеляція  за  завищеними  цінами
третини  земельної  площі  поміщиків  не  тільки  не  зменшила
земельної  тісноти  корінного  селянства,  а  й  через  поєднання  її  з
 246

польською  аграрною  колонізацією-на  українських  землях  ще
більше  загострила  проблему  його  аграрного  перенаселення  та
інших  похідних  соціальних  наслідків.  Щодо  економічної  вигоди
реформування  поземельних  відносин  для  поміщиків,  то  не  всі  їх
групи  й  окремі  великі  землевласники  однаковою  мірою  спромог¬
лися  поліпшити  свої  господарські  позиції.  Основна  маса  засобів,
виручених  більшістю  поміщиків  від  парцеляції  частини  своїх
земель,  як  правило  гірших  за  своєю  якістю,  пішла  на  поточні
витрати,  виплату  боргів  і  підтримання  звичних,  не  завжди  прогре¬
сивних  форм  господарювання.  Цим  зумовлювалась  доволі  по¬
мітна  різниця  продуктивності  урожайності  полів  поміщиків  краю
у  порівнянні  їх  з  однотипними  господарствами  інших  регіонів
Польщі  не  на  користь  Західної  України.
 Понаднормова  парцеляція  великих  приватних  землеволодінь
торкнулась  більше  поміщиків,  які  мали  площі  від  100  до  1000  га,
ніж  латифундій.  У  землеволодінні  останніх,  як  відомо,  переважали
лісні  угіддя,  які,  згідно  з  земельним  законодавством,  виключалися
з  парцеляційного  обороту.  Тому  в  руках  великих  аграріїв  зали¬
шалися  величезні  лісні  масиви  і  найкращі  сільськогосподарські
угіддя.  Що  стосується  латифундіального  землеволодіння,  гене¬
тично  зв’язаного  з  феодалізмом,  то  лише  в  останні  довоєнні  роки
його  незначна  частка  стала  об’єктом  обов’язкового  поділу.  У  1939  р.
приватні  латифундії,  кожна  з  яких  мала  понад  3  тис.  га,  у  Стані-
славському  воєводстві  становили  49,1%  поміщицького  землево¬
лодіння,  у  Волинському  -  41%),  у  Львівському  -  32%  [16].
 Найкрупнішими  маєтками  були  ординації  (майорати),  тобто
неподільні  і  недоторкані  до  передостанніх  довоєнних  років
помістя,  які  належали  нащадкам  магнатів  і  титулованої  шляхти
феодальної  доби.  Воєводськими  управліннями  1936  р.  зафіксовано
у  Польщі  56  таких  майоратів,  які  мали  у  своєму  володінні
551,7  тис.  га  землі.  Найбільші  з  них  залишалися  у  південно-східних
і  східних  воєводствах.  Так,  Олицький  майорат  князя  Януша  Радзи-
вілла  на  Волині  налічував  32,6  тис.  га,  Ланцутський  майорат  графа
Альфреда  Потоцького  на  Львівщині  -19  тис.  га,  Потужицький  майо¬
рат  графів  Дідушицьких  у  Львівському  воєводстві  -  10,3  тис.  га,
Пшеворський  майорат  князів  Любомирських  -  4,8  тис.  га  та  ін.
 [17]. 	У  Станіславському  воєводстві  володіння  графа  Є.  Баво-
ровського  становили  7  тис.  га,  княгині  Г.  Чарториської-4,5  тис.  га
 [18]. 	Особливо  великим  було  засилля  латифундій  на  Терно¬
пільщині,  де  сімейний  клан  графів  Баденів  мав  майоратних
володінь  24  тис.  га,  граф  Якуб  Потоцький  -  17  тис.  га,  графи
Баворовські  -  11,3  тис.  га,  графи  Голуховські  -  9,8  тис.  га,  князь
 247

Антон  Лянцкоронський  -  6,9  тис.  га,  князь  Павло  Сапєга-  6  тис.  га
та  ін.  [19].
 У  Західній  Україні,  як  і  в  усій  Польщі,  проходило  дальше
зміцнення  зв’язків  поміщицької  верхівки  з  фінансовою  олігархією.
Капітал  великих  землевласників  відіграв  не  останню  роль  у
розвитку  промисловості  Галичини  уже  наприкінці  ХІХ-початку
XX  ст.  Поряд  з  винокурною,  борошномельною,  цукровою  та
іншими  галузями,  пов’язаними  з  промисловою  переробкою
сільськогосподарської  сировини,  аграрії  вкладали  свої  капітали  і
в  деревообробну  та  нафтову  промисловість.  Ще  перед  Першою
світовою  війною  розпочалось  проникнення  великого  аграрного
капіталу  у  банківську  справу.  В  його  розпорядженні  було  Гали-
цьке  земельне  кредитне  товариство,  яке  до  1912  р.  випустило  цін¬
них  паперів  на  суму  252  млн  крон.  У  повоєнні  роки  це  товариство
трансформувалося  у  банк  [20].
 У  міжвоєнний  період  частка  капіталів  земельної  аристократії
помітно  зросла  в  акціонерних  промислових  товариствах  і  банках
країни.  Наглядові  ради  і  правління  багатьох  акціонерних  компаній
рябіли  іменами  таких  магнатів,  як  Радзивілли,  Потоцькі,  Любо-
мирські  та  ін.  При  участі  поміщицьких  капіталів  краю  виникли:
Банк  цукрової  промисловості,  Банк  Квілецького-Потоцького,
Волинський  хмелярський  банк  та  ін.  Розширилися  позиції  їх  у
провідних  приватних  банках  -  Польському  промисловому  банку,
Акціонерному  іпотечному  банку,  Загальному  союзному  банку  в
Польщі,  які  контролювалися  іноземним  капіталом.
 Розширення  сфери  діяльності  аграрного  капіталу  в  акціо¬
нерних  банках  сприяло  зміцненню  його  позицій  у  нафтогазовій,
деревообробній  та  інших  галузях  промисловості.  Типово  станово-
поміщицьким  підприємством  було,  зокрема  Об’єднане  товариство
деревообробної  промисловості  “Ойкос”,  яке  у  Кам’янецькому
повіті  на  Тернопільщині  володіло  лісними  угіддями  площею  в
9910  га  [21].  За  участю  аграрного  капіталу  були  створені  і  діяли
акціонерні  товариства  цукрових  заводів.  Останнім  з  них  вступив
у  дію  1938  р.  цукровий  завод  “Поділля”  у  Березовиці,  що  біля
Тернополя.  В  його  акціонерному  товаристві  з  капіталом  в  1  млн  зл.
рівні  частки  мали  Союз  поміщиків,  Львівська  хліборобська
палата,  “Сільський  Господар”  і  Малопольське  сільсько¬
господарське  товариство  [22].  У  багатьох  аграрно-торговельних
синдикатах  і  фірмах  гегемонія  належала  також  великим  земле¬
власникам.  Зміцнення  позицій  верхівки  помішиків  у  фінансово-
промислово-торговельних  сферах  стабілізувало  панівне  стано¬
вище  поміщицького  стану  в  державних  і  різних  суспільно-
політичних  структурах.
 248

Провідне  місце  серед  корпоративних  організацій  великих
землевласників  належало  створеному  1919  р.  Союзу  поміщиків,
який  щільно  співпрацював  з  табором  ендеції,  а  після  державного
перевороту  піл  судчиків  -  із  санацією.  Союз  координував  соці¬
альну  політику  поміщиків  щодо  сільськогосподарських  робіт¬
ників,  ділив  державні  кредити,  брав  участь  в  реалізації  продукції
поміщицьких  господарств,  визначав  програми  і  форми  полі¬
тичних  союзів  аграрної  олігархії  з  впливовими  силами  держави  і
сільськими  регіональними  організаціями  шовіністичного
кшталту.
 Під  контролем  поміщиків  перебувало  Галицьке  господарське
товариство,  львівський  відділ  якого  з  прийняттям  нового  статуту
1929  р.  названо  Сільськогосподарським  товариством  Східної
Малопольщі  (Східної  Галичини),  яке  діяло  паралельно  з
“Українським  Сільським  Господарем”,  представляючи  інтереси
польських  поміщиків  і  фермерів.  Його  структурні  підрозділи
займалися  агротехнічною  і  ветеринарною  пропагандою,  роз¬
ширювали  виробничу  діяльність,  а  також  виконували  функції
розподільчих  установ  на  місцях,  через  які  польські  поміщики  і
колоністи  одержували  субвенції  та  кредити  від  держави.
 Засновником  і  тривалим  керівником  Союзу  поміщиків  і
Сільськогосподарського  товариства  Східної  Малопольщі  був
родовитий  магнат  князь  Вітольд  Чарториський,  який  на  Львів¬
щині  мав  латифундію  в  10,5  тис.  га  [23].  Одночасно  він  був  і  заснов¬
ником  акціонерної  компанії  цукрового  заводу  в  Пшеворську,
власником  двох  деревообробних  заводів,  фабрики  брикетів  і
керамічних  підприємств,  членом  наглядної  ради  відділення
Сільськогосподарського  банку  в  Ярославі,  керівником  меліо¬
раційного  товариства  тощо  [24].
 Процес  інтеграції  станових  організацій  поміщицтва  у  систему
державного  управління  завершився  створенням  у  1934  р.  земле¬
робських  палат  у  Львові  і  Луцьку,  що  стали  державними  дорад¬
чими  органами  поміщиків  і  фермерів  на  західноукраїнських
землях.  Через  них  польська  аграрна  олігархія  і  представники
українських  ділових  кіл  добивалися  від  уряду  проведення  відпо¬
відно  до  їхніх  інтересів  фінансово-економічної  політики.
 Отже,  попри  періодичні  кризи,  які  вражали  економіку  між¬
воєнної  Польщі,  під  впливом  капіталістичного  ринку  поміщицькі
маєтки  дедалі  більше  втягувалися  в  систему  товарно-капіта-
лістичних  відносин.  Поєднання  торгового  землеробства  і  тварин¬
ництва  з  промисловістю  з  переробки  сільськогосподарської
сировини,  зросла  участь  поміщиків  у  торгово-промислових,
 249

банківських  та  інших  акціонерних  товариствах  -  усе  це  свідчило
про  подальший  розвиток  капіталізму  в  поміщицькому  госпо¬
дарстві  і  про  посилення  його  зв’язку  з  фінансово-промисловим
капіталом.  Незважаючи  на  істотне  скорочення  поміщицького
землеволодіння  внаслідок  проведення  аграрних  реформ  і  змен¬
шення  його  питомої  ваги  в  загальній  аграрній  структурі  краю,
поміщицькі  маєтки  не  перестали  бути  економічною  основою
великого  капіталістичного  виробництва  у  сільському  госпо¬
дарстві.
 Водночас  проходило  активне  проникнення  банківського
капіталу  в  поміщицьке  господарство  через  іпотеку,  тобто  заставу
поміщицької  землі  у  банках.  Представники  фінансового  капіталу,
зацікавлені  у  збереженні  своїх  прибутків  із  заставлених  у  банках
земель,  самі  ставали  захисниками  напівфеодального  землево¬
лодіння  аграріїв.  Збереження  останнього  спричинило  гостре
селянське  малоземелля,  прирікало  масу  селян  на  економічну
залежність  від  поміщиків,  створювало  основу  для  існування
залишкових  форм  напівфеодального  визиску  й  кабали  на  селі.
 3.2. 	Використання  машин  та  найманої  праці
і  витіснення  відробітків  капіталізмом
у  поміщицькому  господарстві
 Аграрно-капіталістичну  еволюцію,  котра  у  Західній  Україні,
як  і  в  усій  Польщі,  відбувалася  шляхом  створення  підприєм¬
ницького  господарства  на  власній  землі  поміщика,  з  його
інвентарем  і  найманою  робочою  силою,  не  можна  зрозуміти  без
докладного  вивчення  даних  про  використання  сільськогос¬
подарських  машин.  Це  тим  більше  важливо  тому,  що  застосування
машин  у  землеробстві  мало  капіталістичний  характер,  тобто
неминуче  вело  до  утворення  і  розвитку  капіталістичних  відносин
на  селі.  Саме  цю  закономірність  недооцінювали,  а  то  й  зовсім
залишали  поза  увагою  тогочасні  дослідники,  економісти  та
історики.
 Достатньо  повні  відомості  про  використання  у  поміщицьких
маєтках  Західної  України  поліпшених  сільськогосподарських
знарядь  і  машин  дає  перепис  1921  р.  За  його  даними,  лише
порівняно  невелика  частина  маєтків  не  володіла  сільськогоспо¬
дарськими  машинами.  Це  були  головним  чином  зруйновані  під
час  воєн  господарства,  землі  яких  лежали  облогом  або  знахо¬
дились  у  користуванні  навколишніх  селян  здебільшого  на  праві
 250

дрібної  оренди.  Таким  маєткам  у  Волинському  воєводстві,  що
найбільше  потерпіли  від  воєнних  дій,  належало  34,8%  орних
земель,  у  Тернопільському  -  7.8%,  у  Станіславському  -  4,8%,  у
Львівському  -  2,5%,  а  в  усій  Польщі  -  7,1%  [25].  Немає  сумніву  в
тому,  що  безмашинне  господарство  поміщиків  велось  під  час
повоєнного  відродження  відробітковою  системою,  на  основі
використання  в  ньому  реманенту  селян.
 В  усіх  інших  господарствах  великих  землевласників  сільсько¬
господарські  знаряддя  і  машини  розподілялися  неоднаково  у
різних  за  величиною  групах  маєтків  (табл.  38).
 У  таблиці  не  враховані  525  маєтків  (18,6%  від  їх  загальної
кількості),  з  них  325  (38,1%)  -  у  Волинському  воєводстві  і  200
(10,1%)  -  у  Східній  Галичині,  здебільшого  менших  за  площею
господарств,  у  яких  статистикою  не  зафіксовано  машин  і  знарядь
для  обробітку  землі.  В  абсолютної  же  більшості  господарств
великих  землевласників  спостерігається  загалом  правильне
підвищення  кількості  не  тільки  звичайних  плугів,  а  й  удоско¬
налених  знарядь  та  машин  зі  збільшенням  розміру  маєтків.  Така
ж  тенденція  була  і  в  розподілі  знарядь  і  машин,  що  припадали  в
середньому  на  одне  господарство  кожної  з  груп.
 Таблиця  38
 Машини  і  знаряддя  у  поміщицьких  маєтках  Західної  України
 у  1921  р.*
 Групи  маєтків
площею  в  га
 Кількість
 маєтків
 Кількість  у  них
 На  один  маєток
припадало
 машин  і
удоско¬
налених
знарядь
 плугів
 звичай¬
 них
 машин  і
удоско¬
налених
знарядь
 плугів
звичай  -
них
 від  50  до  100
 261
 998
 719
 3,8
 2,7
 від  100  до  500
 1129
 7002
 6667
 6,2
 5,9
 від  500  до  1000
 469
 4713
 4541
 10,0
 9,7
 1000  і  більше
 432
 7529
 7750
 17,4
 17,9
 Всього
 2291
 20  242
 19  677
 8,8
 8,6
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ЯіаІуБІука  Роібісі.  \Vielka  и^побс  гоїпа.  -  Т.  5  -  8.10-11.
 Докладнішу  картину  використання  сільськогосподарської
техніки  у  поміщицьких  маєтках  дає  таблиця  39,  складена  за
даними  того  ж  перепису.
 Як  бачимо,  на  одиницю  орної  землі  припадало  машин  і
удосконалених  землеробських  знарядь  набагато  більше  у  менших
за  площею  групах  поміщицьких  господарств,  ніж  у  латифундіях
з  площею  понад  1000  га.  Виняток  із  цього  загального  правила
становили  тільки  парові  плуги  і  молотарки,  ціна  на  які  була
 251

Таблиця  38
 Забезпечення  сільськогосподарською  технікою  різних  груп
поміщицьких  господарств  краю  (станом  на  ЗО.  09.  1921  р.)*
 Групи
маєтків
з  пло¬
щею
в  га
 Припадало  га  орної  землі
 на  один
плуг
звичай¬
ний
 на
 один
 плуг
 паро¬
 вий
 на
 одну
 моло¬
 тарку
 паро¬
 ву
 на
 одну
 моло¬
 тарку
 кінну
 на
одну
жатку
і  ко¬
сарку
 на  одну
віялку
і  трієр
 на
 одну
 сіва¬
 лку
 50-100
 16,6
 -
 1703,6
 81,1
 77,4
 43,7
 104,6
 100-500
 25,8
 2870,0
 805,0
 319,0
 130,0
 98,5
 167.0
 500-1000
 35,1
 1412,0
 785,9
 728,5
 162,3
 153,2
 206,1
 1000
і  більше
 45,1
 1813,0
 1136,1
 1002,7
 208,1
 207,4
 288,2
 Всього
 35,2
 1895,0
 947,5
 552,7
 167,4
 146,0
 221,5
 ^Складено  за  джерелом:  Біаіузіука  Роібісі.  \Vie1ka 	гоїпа. 	- 	Т. 	5. 	- 	Б. 	10-11.
 вищою,  ніж  на  інші  види  машин,  а  тому  окуплялися  вони  у  більших
господарствах.  Звідси  такий  висновок:  раціональність  вико¬
ристання  машин,  а  відтак  і  продуктивність  праці  у  господарствах
середніх  і  дрібних  поміщицьких  маєтках  були  вищими,  ніж  у
латифундіях.
 Якщо  врахувати,  що  в  поміщицьких  маєтках  Західної  України,
за  даними  перепису  1921  р.,  налічувалося  всього  37  209  робочих
коней  і  волів,  то  на  одну  голову  робочого  реманенту  в  цілому
краї  пересічно  припадало  25,6  га  (на  Волині  48,6  га)  сільсько¬
господарських  угідь  поміщиків.  Останні,  звісно,  не  могли  обро¬
бити  цю  площу  без  реманенту  селян,  які  виконували  відробітки,
і  лише  поширення  машинної  техніки  у  сільському  господарстві
витісняло  відробіткову  систему.
 Цей  процес  у  землеробстві  галицько-волинського  села  про¬
ходив  протягом  усього  періоду  після  скасування  панщини  і  по¬
мітно  посилився  наприкінці  ХІХ-початку  XX  ст.  Наскільки  відро¬
біткова  система  господарювання  була  витіснена  у  поміщицьких
маєтках,  свідчать  дані  того  ж  перепису  [26].  Проведені  на  їхній
основі  підрахунки  показують,  що  в  Західній  Україні  залишилося
всього  413  маєтків,  тобто  14,6%  загальної  кількості,  які  зовсім  не
використовували  вільнонайманої  праці.  їм  належало  213  тис.  га
землі  (9,1%  загальної  площі  поміщицького  землеволодіння).  Ця
земля  оброблялася,  безперечно,  шляхом  відробітків.  Різні  форми
відробіткової  системи  не  стільки  залишені  від  попередньої  доби,
скільки  відроджені  внаслідок  воєн  1914—1920  рр.,  найбільш  поши¬
 252

рилися  на  Волині,  де  35%  поміщиків,  що  володіли  19,6%  земельної
площі,  обходилися  без  наймання  батраків  або  поденників,  вико¬
ристовуючи  відробітки  селян.
 Немає  можливості  точно  визначити  співвідношення  відро¬
біткової  і  капіталістичної  систем  в  усіх  маєтках,  однак  поза
сумнівом  є  те,  що  вони  неодмінно  поєднувалися  в  поміщицьких
господарствах,  причому  із  збільшенням  розміру  маєтків  підви¬
щувалась  у  них  і  роль  відробітків.  Так,  за  відомостями  того  ж
перепису,  спостерігається  така  динаміка  земельної  площі,  що
припадала  в  середньому  на  одного  землеробського  робітника  (по¬
стійного  і  строкового)  в  тих  маєтках  Західної  України,  які
використовували  найману  робочу  силу:  в  групі  господарств  від
50  до  100  га  -  6,9  га;  100-500  га  -  11,5  га;  500-1000  га  -  22,8  га;
1000  і  більше  га  -  50,9  га  [27].  Порівняно  з  найменшою  групою,  на
одного  найманого  робітника  в  групі  господарств  від  500  до
1000  га  припадало  землі  у  3  рази  більше,  а  в  латифундіях  понад  -
7  разів.  Звідси  зрозуміло,  що  великі  поміщицькі  господарства,
насамперед  латифундії,  у  перші  повоєнні  роки  не  обходилися  без
обробітку  частини  своєї  землі  селянським  реманентом,  без  засто¬
сування  відробіткової  системи  праці  хоча  б  на  окремих  госпо¬
дарських  операціях.  В  цілому  ж  відробітки  у  веденні  багатьох
поміщицьких  господарств  внаслідок  воєнної  розрухи  на  початку
20-х  років  явно  переважали  над  використанням  праці  вільнонай¬
маних  робітників.  Однак  було  б  неправильним  перебільшувати
роль  відробітків  у  чистому  вигляді.  Суть  їх  у  тому,  що  селяни
обробляли  поміщицьку  землю  своїм  реманентом  за  плату  почасти
грошову,  а  більше  натуральну  за  орендовану  землю,  випас  худоби,
різного  роду  позички  тощо.
 Надзвичайно  гостра  потреба  селян  в  землі  була  тією  основою,
на  якій  трималися  відробітки  й  різноманітні  форми  кабали  в
західноукраїнському  селі.
 Напівфеодальними  (кабальними)  рисами  характеризувалась,
зокрема  оренда  незаможними  селянами  дрібних  парцел  орних
земель,  пасовищ  і  сіножатей  у  поміщиків.  Парцельна  оренда  мала
відносно  більше  розповсюдження  на  Волині,  де  поміщики,  за
даними  перепису  1921  р.  [28],  здавали  18,5%  сільськогосподар¬
ських  угідь  в  оренду  дрібними  ділянками.  В  Галичині  фільваркове
господарство  не  так  сильно,  як  на  Волині,  потерпіло  внаслідок
війн  і  навіть  в  районах  порівняно  повільнішого  розвитку  капіта¬
лізму  в  землеробстві  цей  вид  оренди  відігравав  дещо  меншу  роль.
У  Тернопільському  воєводстві,  наприклад,  парцельна  оренда
становила  7,3%о  сільськогосподарської  площі  поміщиків,  у  Львів¬
ському-  6.6%,  в  Станіславському  4,4%.  Отже,  ця  форма  оренди  у
 253

Східній  Галичині  відігравала  значно  меншу  роль,  ніж  на  Волині,
де  1/5  частина  сільськогосподарських  угідь  поміщиків  здавалась
переважно  за  відробітки  натурою  в  оренду  навколишнім  селянам.
Таке  розповсюдження  парцельної  оренди  спричинялося  головним
чином  воєнною  розрухою  фільварків.
 Орендарями  дрібних  ділянок  землі  у  поміщицьких  маєтках
були  здебільшого  малоземельні  селяни  навколишніх  сіл,  а  також
безземельні  наймити.  У  Західній  Україні  налічувалося  10  534  гос¬
подарства  з  площею  до  5  га  і  безземельні  пролетарі,  які  обробляли
тільки  орендовану  землю,  а  74  498  дворів  -  орендовану  і  власну
[29].  Ці  селяни  (разом  вони  становили  близько  8%  загальної
кількості  селянських  господарств)  орендували  землю,  як  правило,
з  нужди  на  кабальних  умовах.  Водночас  24  955  самостійних
господарств  орендували  ділянки  від  5  до  20  га;  їхня  оренда  була
зв’язана  здебільшого  з  капіталістичним  підприємництвом.
 З  даних  таблиці  40  видно  прямий  зв’язок  між  ступенем
здрібнення  селянських  господарств  і  питомою  вагою  у  них  роз¬
міру  площі  орендованої  землі.  У  Львівському  і  Станіславському
воєводствах  найбільше  виступало  здрібнення  селянських  госпо¬
дарств,  через  те  тут  припадала  найбільша  частка  найдрібніших
ділянок  орендованої  землі  у  поміщиків.  ї,  навпаки,  у  Волинському
і  Тернопільському  воєводствах  була  очевидна  перевага  більших
ділянок  від  1  до  5  га.  Що  стосується  капіталістичної  (підприєм¬
ницької)  оренди  на  площі  понад  5  га,  то  її  частка  виступає  майже
в  однаковому  вимірі  від  10  до  12%  в  усіх  воєводствах,  окрім
Львівського.
 Таблиця  40
 Співвідношення  величини  орендованих  ділянок
 (заданими  перепису  1921  р.)*
 Воєводства
 На  100  га  орендованої  площі  припадало
орендарів
 Менше  1  га
 1-5  га
 Понад  5  га
 Волинське
 24,6
 64,2
 11,2
 Львівське
 65,6
 28,2
 6,2
 Станіславське
 58,7
 31,3
 10,0
 Тернопільське
 37,8
 50,1
 12,1
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ЗіаІуБІука  РоІБкі.  АУіеІка  \vhisnosc  гоіпа.  -  Т.  5.  -  8.  XV.
 На  відміну  від  грошової  (  капіталістичної)  оренди,  про  яку
частково  йшлося  вище,  селянська  біднота  орендувала  землю  у
поміщицьких  господарствах,  звичайно,  не  за  гроші,  як  багаті
селяни,  а  за  частину  врожаю  або  за  відробітки.  Такого  роду  оренда
характеризувалась  кабально-напівфеодальними  рисами.
 254

Зрозуміло,  що  поширення  оренди  ще  не  свідчить  про  рівень
розвитку  капіталізму  і  збереження  пережитків  феодалізму.  Річ  в
тому,  який  вид  оренди  переважав  і  розвивався.  Характерними
щодо  цього  є  дані  перепису  1921  р.,  наведені  в  таблиці  41.
 Таблиця  41
 Форми  орендної  праці  (у  %)*
 Воєводства
 Гро¬
 шова
 плата
 Натуральна  плата
 Змішана  (грошова
і  натуральна)
 від-
 ро-
 біт-
 ки
 час¬
 тина
 вро¬
 жаю
 інша
 плата
 відробі¬
тки  і
гроші
 частина
врожаю
і  гріш¬
ми
 інша
плата  -
нату¬
рою  і
грішми
 Волинське
 46,4
 0,8
 39,5
 0,9
 0,3
 12,1
 -
 Львівське
 57,6
 10,2
 10,3
 2,8
 9,3
 9,4
 0,4
 Станіслав-
 ське
 40,4
 14,4
 34,3
 -
 4,7
 6,2
 -
 Тернопіль¬
 ське
 13,2
 4,4
 59,5
 3,1
 2,2
 16,2
 1,4
 Польща
 50,8
 4,5
 30,0
 0,9
 4,5
 8,4
 0,9
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Зіаіувіука  РоЬкі.  \Vielka  wlasnosc  гоїпа.  -  Т.  5.  -
8.  XV.
 Якщо  для  Польщі  в  цілому  характерно  приблизно  рівне  спів¬
відношення  грошової  і  натуральної  форм  орендної  плати,  то  в
Західній  Україні  спостерігається  очевидна  перевага  натуральної
(кабально-напівфеодальної)  оренди  над  капіталістичною.  На
початку  20-х  років  орендна  плата  в  Західній  Україні  була  скоріше
перетвореною  феодальною,  ніж  капіталістичною  рентою.
 Водночас  розвиток  капіталізму  в  сільському  господарстві
супроводжувався  збільшенням  розмірів  підприємницької,  капіта¬
лістичної  оренди,  особливо  з  боку  зростаючого  фермерства.  Так,
на  Львівщині,  де  торгове  землеробство  було  більш  розвинутим,
бачимо  значну  перевагу  оренд  чисто  грошових  над  натуральними.
Навпаки,  у  Станіславському  і  Волинському  воєводствах,  де
землеробство  характеризувалося  більшою  екстенсивністю,  пере¬
важали  відробітки,  здольщина  та  інші  натуральні  й  змішані
форми,  а  в  Тернопільському  воєводстві  вони  становили  майже
87%.  При  цьому  оренди  натуральні  нерідко  перепліталися  з
грошовими.
 Серед  докапіталістичних  (кабально-напівфеодальних)  форм
оренди  в  Західній  Україні,  особливо  в  Тернопільському  воє¬
водстві,  найбільше  розповсюдження  мала  здольщина,  яка  була
різновидом  відробітків.  На  Поділлі  на  початку  20-х  років  майже
 255

увесь  хліб  у  маєтках  вбирали  селяни  за  невелику  долю  врожаю.
Типовим  прикладом  у  цьому  відношенні  був  поміщицький  філь¬
варок  у  селі  Уніж  Городенківського  повіту,  що  мав  600  га  землі.
Ось  що  пише  польський  дослідник  історії  цього  села:  “Віддача
землі  селянам  на  так  звану  “спілку”  (здольщину.  -  І.В.)  стала
використовуватись  в  перші  роки  після  війни,  коли  тутешній
фільварок,  цілком  зруйнований  внаслідок  війни,  не  міг  своїм
інвентарем  обробляти  і  засівати  свої  поля.  Тому  уніжським
господарям  видавалась  тоді  і  земля  для  обробітку,  і  зерно  для
посіву,  а  також  картопля  для  посадки,  за  що  селяни  зобов’язані
були  своїм  мертвим  і  живим  інвентарем  обробляти  землю  і
збирати  врожай”  [30].  Як  плату  за  орендовану  землю  і  посівний
матеріал,  поміщик  брав  2/3  валового  збору  врожаю,  а  селянам
залишалась  лише  його  третина  [31].
 Що  стосується  чистих  відробітків,  при  яких  платою  за  ко¬
ристування  ділянкою  землі  служила  не  частина  врожаю,  а  праця
на  землевласника,  то  вони  були  поширені  у  Західній  Україні
значно  менше,  ніж  здольщина.  Однак  ступінь  експлуатації
орендарів  власниками  землі  при  відробітках  була  не  менша.  У
тому  ж  фільварку  в  селі  Уніж,  наприклад,  за  оренду  пасовища
для  однієї  корови  селяни  відробляли  поміщику  35  робочих  днів
на  рік.  Своєю  працею  платили  вони  і  за  дерево  для  опалення,
вирубане  у  поміщицькому  лісі,  і  за  зерно,  взяте  у  борг  у  поміщика
напередодні  нового  року  [32].
 За  даними  радянського  економіста  І.  Гольдштейна  [33],  в
деяких  повітах  Західної  України  селяни  відробляли  поміщикам  в
середньому  по  15-20  днів  у  найгарячішу  пору  року.  Нерідко  були
такі  селянські  сім’ї,  які  відробляли  на  рік  по  50-60  днів.
 Відробітки  за  ділянки  орендованої  землі,  за  пасовища  і  сіно¬
коси,  за  ліс  і  різного  роду  позики  забезпечували  великим  земле¬
власникам  дешеву  працю  та  інвентар  пригніченого  нуждою  селян¬
ства.  Неодмінним  супутником  відробітків  була  кабала  замість
вільного  наймання  робочої  сили.  Поміщик  при  цьому  виступав
не  як  капіталістичний  підприємець,  а  як  лихвар,  який  викорис¬
товував  нужденне  становище  безземельного  і  малоземельного
селянина,  щоб  набагато  дешевше  набути  його  працю.  І  парцельна
оренда  для  поміщиків  стала  найдоступнішим  засобом  в  лих¬
варській  експлуатації  праці  економічно  залежних  селян,  що
проживали  поряд  фільварків.
 Характерно,  що  слідів  кабали  в  парцельній  оренді  землі  у
Західній  Україні  було  незрівнянно  більше,  ніж  у  корінній  Польщі.
Якщо  в  Польщі  за  оренду  поміщицької  землі  селяни  розплачу¬
 256

валися  половиною  врожаю,  то  на  західноукраїнських  землях  вони
віддавали  власникові  землі  не  менше  двох  третин  урожаю  [34].
Тут  поміщики  частіше  використовували  систему  видачі  зимою
позик  і  завдатків  зерном,  кормами  тощо  із  зобов’язанням  селян
відробити  весною  і  літом,  що  робило  умови  оренди  особливо
важкими.
 У  поміщицькому  господарстві  Волині  і  почасти  Галичини  на
початку  20-х  років  спостерігається  в  цілому  перевага  відробітків
над  вільнонайманою  працею.  Підрахунки,  проведені  нами  на
основі  даних  перепису  1921  р.,  показують,  що  на  одного  найма¬
ного  робітника  у  поміщицьких  маєтках  Західної  України
пересічно  припадало  14  га  орних  земель,  луків,  садів  і  городів,
При  тогочасному  рівні  техніки  стільки  землі,  зрозуміло,  не  міг
обробити  один  постійний  або  строковий  робітник.  Звідси
очевидно,  що  більша  частина  поміщицьких  земель  оброблялася
з  використанням  відробіткової  системи  праці.
 Однак  зростання  кількості  машин  й  удосконалених  землероб¬
ських  знарядь,  помітна  інтенсифікація  господарства  поміщиків,
що  здійснювались  у  20-х  і  другій  половини  30-х  років  XX  ст.,
спричиняли  витіснення  відробітків  і  заміну  праці  залежних  селян
працею  найманих  робітників.  Це  простежується,  зокрема  в  Уніж-
ському  фільварку,  де  відробітки  і  здольщина  уступили  місце
обробітку  полів  власним  інвентарем  в  міру  появи  в  ньому  удоско¬
наленої  техніки.  До  початку  Великої  депресії  здольщина  тут
залишилась  тільки  при  вирощуванні  кукурудзи,  яке  вимагає
великої  кількості  робочих  рук.  Селяни  обробляли  поміщицьке
поле  під  кукурудзою  за  одну  третину  врожаю  [35].
 Витісненню  відробіткової  системи  капіталістичною  сприяла
і  реалізація  земельної  реформи.  Продаж  за  високими  цінами
гіршої  землі  забезпечував  поміщикам  можливість  створення
прибуткових  галузей  торгового  землеробства,  які  ґрунтувалися
на  найманій  праці  сільськогосподарських  робітників.  Ця  тенден¬
ція  добре  простежується,  зокрема  на  прикладі  фільварку  помі¬
щика  Романа  Журовського  в  селі  Лєшкові  Сокальського  повіту
на  Львівщині.  У  1921-1928  рр.  Журовський  розпарцелював
близько  170  га,  залишивши  у  своєму  володінні  понад  280  га  при¬
датної  землі.  За  отримані  від  продажу  ділянок  гроші  він  “запро¬
вадив  інтенсивне  і  раціональне  землеробсько-тваринницьке
господарство”,  побудував  з  урахування  найновіших  досягнень
науки  ферми  для  худоби  і  птиці,  моторний  млин  і  суконну
фабрику.  Капіталістичне  підприємство  цього  поміщика  базу¬
валось  не  на  відробітках,  а  на  використанні  праці  300-х  наймитів
 257

і  поденників  -  безземельних  і  малоземельних  селян  з  навколишніх
сіл  [36].  Цей  маєток  виражає  основні  тенденції  капіталістичного
розвитку  середнього  поміщицького  господарства.
 Великі  зрушення  у  витісненні  відробіткової  системи  госпо¬
дарювання  капіталістичною  у  20-ті  роки  відбулися  і  у  великих
поміщицьких  латифундіях.  Для  прикладу  можна  взяти  Комар-
ненський  маєток  Лянцкоронських  у  Рудківському  повіті  Львів¬
ського  воєводства.  Цей  маєток  складався  з  7  фільварків,  що  мали
7,4  тис.  га  земельної  площі.  Під  час  Першої  світової  війни  він  був
зруйнований,  половина  його  будівель  спалена,  а  інвентар  зни¬
щений  [37].  У  20-х  роках  власники  розпарцелювали  1478  га
сільськогосподарських  угідь  і  перетворили  маєток  у  високопро¬
дуктивне  багатогалузеве  господарство.  В  різний  час  були  побу¬
довані  гуральня,  продукція  якої  в  1927/28  р.  зросла  порівняно  з
1923/24  р.  на  25%,  тартак,  цегельний  і  черепичний  заводи,  а  для
потреб  власного  господарства  добувався  торф.  Після  обстеження
господарського  стану  цього  маєтку,  проведеного  у  травні  1929  р.,
комісія  Львівського  окружного  земельного  управління  дійшла
висновку,  що  “маєток  завдяки  інтенсивній  цілеспрямованій  праці
доведено  до  високого  рівня  культури  і  прибутковості,  через  що
чистий  натуральний  прибуток  з  гектара  сільськогосподарських
угідь  перевищує  вартість  200  кг  пшениці”  [38].
 На  основі  раціоналізації  виробництва  (у  маєтку  весь  обро¬
біток  землі  був  механізований)  відробіткова  система  поступилася
місцем  капіталістичному  веденню  господарства.  Маєток  обслу¬
говували  170  сімей  постійних  сільськогосподарських  робітників;
в  середньому  одна  сім'я  обробляла  8  га  орної  землі.  На  сезонних
роботах  у  господарстві  використовувались  і  строкові  робітники.
За  підрахунками  згаданої  комісії,  на  гектар  сільськогосподарських
угідь  у  маєтку  витрачалось  54  людино-дні,  з  яких  на  частку
поденників  і  сезонників  припадало  22  людино-дні  [39].  Перевага
праці  робітників  постійних  над  тимчасовими  тут  очевидна.  Ця
тенденція  простежується  і  в  інших  маєтках.
 Загальну  картину  співвідношення  праці  постійних  і  сезонних
робітників  у  поміщицьких  маєтках  Західної  України  ілюструють
дані  перепису  1921  р.  (табл.  42).
 Звідси  бачимо,  що  у  вищих  за  розміром  землеволодіння
маєтках  зайнятість  тимчасових  робітників  була  меншою,  ніж
постійних.  Навпаки,  для  двох  нижчих  груп  характерне  проти¬
лежне  явище.  В  цілому  ж  наймання  робітників  строкових  і  по¬
денних  у  поміщицьких  господарствах  домінувало  над  постійними.
Ця  особливість  господарювання  поміщиків  у  Західній  Україні
 258

Таблиця  42
 Постійні  і  сезонні  робітники  у  маєтках  Західної  України  в  1921  р.*
 Групи
маєтків
за  площею,
га
 Кількість
маєтків,  що
використову¬
вали  найманих
робітників
 Зайї
 иято  найманих
робітників
 %  сезонних
робітників  по
відношенню  до
постійних
 всіх
 постій¬
 них
 сезон¬
 них
 50-100
 232
 2447
 1089
 1358
 123,7
 100-500
 1165
 26  931
 10  922
 16  009
 146,8
 500-1000
 521
 15  911
 8070
 7841
 96,3
 1000
і  більше
 485
 28  247
 14  753
 13  494
 91,2
 Всього
 2403
 73  536
 34  834
 38  702
 111,2
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Statystyka  Polski.  Wielka  wlasnosc  rolna.  -  T.  5.  -  S.  14.
 зумовлювалась  значними  залишками  напівфеодальних  відносин,
аграрним  перенаселенням  і  в  цілому  низьким  рівнем  використання
сільськогосподарської  техніки.  Використовуючи  нужду  трудового
селянства,  поміщики  з  великою  вигодою  для  себе  наймали  тим¬
часових  робітників,  причому,  як  правило,  за  частину  врожаю  або
за  іншу  натуральну  оплату.
 Якщо  порівняти  питому  вагу  праці  сезонників  у  господарствах
великих  землевласників  Західної  України  і  більш  розвинених  у
капіталістичному  відношенні  воєводствах  Польщі,  то  різниця
виявляється  досить  великою.  Порівняно  з  постійними  робітними
сезонники  у  маєтках  усієї  Польщі  становили  46,3%,  в  тому  числі  в
Познанському  воєводстві  -  20,4,  Поморському  -  25,1,  Люблін¬
ському  -  32,5,  Лодзінському  -  37,9,  Келецькому  -  38,6,  а  в  Терно¬
пільському  -  91,9,  Львівському  -  95,1,  Волинському  -  155,7,
Станіславському  -  159,5,  Поліському  -  254,0,  Новогрудському  -
263,3%  [40].  Отже,  при  переході  від  воєводств  західних  до  південно-
східних  і  східних,  від  регіонів  з  вищим  рівнем  інтенсивності
поміщицького  господарства  і  розвитку  землеробського  капіта¬
лізму  взагалі  до  земель  з  нижчою  сільськогосподарською  культу¬
рою  і  більшими  залишками  феодалізму  бачимо  картину  далеко
більшого,  порівняно  не  тільки  із  західними,  а  й  центральними
воєводствами  Польщі,  використання  сезонної  праці  селян  у  помі¬
щицьких  маєтках  краю.
 Якщо  подивитися  на  використання  робочої  сили  в  маєтках
Західної  України  у  регіональному  вимірі  (табл.  додатку  №17),
то  праця  селян-сезонників,  що  оплачувалась  наполовину  дешевше,
ніж  постійних  робітників,  найбільше  використовувалась  у  Волин¬
ському  і  Станіславському  воєводствах,  які  дуже  потерпіли  від
воєнної  руїни.  У  цих  воєводствах  найчастіше  вдавалися  до
 259

вживання  праці  сезонників  поміщицькі  маєтки  групи  100-500  га,
де  частка  їх  становила  відповідно  435,5  і  281,2%  до  чисельності
постійних  робітників.
 Наведені  розрахунки  свідчать  про  те,  що  на  початку  20-х  років
вільнонаймана  праця  у  поміщицькому  господарстві  краю  була
працею  не  стільки  вільних  землеробських  робітників,  скільки
економічно  залежних  селян,  які  здебільшого  працювали  у  маєтках
як  сезонники,  в  гарячу  пору  відробляли  у  поміщика  за  оренду
клаптика  землі,  різного  роду  позички,  випас  худоби  тощо.
Капіталістична  система  господарювання  поміщиків  у  чистому
вигляді  виступала  як  виняток,  а  як  правило  вона  перепліталася  з
відробітками.
 І  все-таки  уже  у  20-ті  роки  поміщицьке  господарство  зробило
доволі  помітні  кроки  на  шляху  перетворення  у  капіталістичне.
Повністю  або  частково  були  розпарцельовані  і  продані  так  звані
“безгосподарні  маєтки”,  що  раніше  ґрунтувались  тільки  на
відробітках;  у  переважній  більшості  поміщики  хоч  і  не  перейшли
до  використання  чисто  вільнонайманої  праці  сільськогоспо¬
дарських  робітників,  а  й  відробіткова  система  у  веденні  їх
господарства  все  більше  витіснялась  якщо  й  не  в  повному  обсязі,
то  на  другорядні  позиції.  Цей  процес  зумовлювали  не  тільки
проведення  аграрних  реформ,  а  й  відносно  сприятлива  госпо¬
дарська  кон’юнктура.  Навпаки,  різке  погіршення  кон’юнктурних
умов  у  зв’язку  з  сільськогосподарською  кризою  першої  половини
30-х  років  і  падіння  рентабельності  й  доходів  господарств
поміщиків  в  цей  період  тимчасово  загальмувався  процес  заміни
відробіткової  системи  капіталістичною.
 Внаслідок  кризи  велика  кількість  наймитів  була  позбавлена
роботи.  Постійно  зайнята  робоча  сила  у  фільварках  всієї  Польщі
в  1931  р.  зменшилась  порівняно  з  1921  р.  на  17%),  а  в  південних
воєводствах  (Галичині)  -  на  47%  [41].  Це  явище  можна  пояснити
деградацією  сільського  господарства  і  тимчасовим  ростом
напівфеодальних  форм  експлуатації  селянства,  викликаних
глибокою  економічною  кризою  і  своєрідною  “раціоналізацією”
поміщиками  свого  господарства.  Поміщицькі  маєтки  в  Галичині,
маючи  у  своєму  розпорядженні  велику  резервну  армію  праці  на
селі,  більше  ніж  в  інших  регіонах  Польщі,  під  впливом  кризи
переходили  до  використання  відробітків  закабалених  нуждою
селян.
 Через  відсутність  узагальнених  статистичних  даних  ми  не
маємо  змоги  всебічно  дослідити  вплив  кризи  на  еволюцію
відробіткової  системи  і  використання  різних  видів  відробітків  у
 260

маєтках.  Але  безперечним  є  те,  що  криза  тільки  тимчасово  підняла
значення  відробіткової  праці  строкових  робітників  (сезонників  і
поденників)  на  окремих  господарських  операціях.  Праця  їх
використовувалась  здебільшого  на  оранці  і  жнивах,  тобто  на
роботах,  при  яких  найбільшу  роль  відігравали  вчасність  і  швид¬
кість  їх  виконання.  Тим  часом  сівбу  і  обробіток  полів,  від  старан¬
ного  виконання  яких  залежав  урожай  на  поміщицьких  ланах,
проводили  головним  чином  постійні  робітники.
 Для  дослідження  устрою  поміщицького  господарства  і  сту¬
пеня  його  капіталістичного  розвитку  першорядне  значення  має
визначення  співвідношення  в  ньому  двох  видів  відробітків:  один
із  них  міг  виконувати  тільки  селянин-господар,  що  мав  робочу
худобу  й  неживий  реманент,  а  інший  -  навіть  сільський  пролетар,
що  не  мав  жодного  реманенту  і,  найнявшись  до  поміщика,
виконував  роботу  інвентарем  роботодавця.  Відробітки  другого
виду  означали  прямий  перехід  до  капіталізму.  Власне  перевага
відробітків  другого  виду,  економічно  вигідних  для  поміщиків,  які
мали  менш  механізоване  господарство,  але  виконувалися
селянами-сезонниками  та  поденниками,  праця  яких  оплачувалась
вдвоє  нижче,  ніж  ординаріїв,  -  типове  явище  у  поміщицькому
господарстві  Західної  України.
 Детальний  аналіз  різних  систем  господарювання,  їхнього
співвідношення  та  еволюції  дає  підставу  вважати,  що  внутрішній
лад  поміщицького  господарства  Західної  України  на  кінець
досліджуваного  періоду  поєднував  у  собі  капіталістичну  і
перехідну  (відробіткову)  системи,  які  використовувалися  на  різних
сільськогосподарських  роботах,  з  очевидною  перевагою  першої.
За  своєю  економічною  організацією  тогочасний  лад  господарства
поміщиків  в  цілому  був  капіталістичним  із  значною  питомою
вагою  в  ньому  залишків  феодалізму  в  землеволодінні,  землеко¬
ристуванні  та  оплаті  праці.
 3.3. 	Зміни  у  землеволодінні  селянських
господарств.  Розшарування  селян
за  землеволодінням
 Попри  перешкоди  розвитку  капіталізму  в  сільському
господарстві  Західної  України  аграрно-капіталістична  еволюція
його  незмінно  пробивала  собі  дорогу  після  скасування  панщини
і  в  селянському  секторі.  Наслідком  цього  тривалого  процесу  був
розклад  селянства  як  стану  з  виділенням  у  ньому  таких  соціально-
 261

економічних  верств  (страт):  підприємці-фермери  з  господарствами
ринково-капіталістичного  типу;  середняки  з  самодостатніми
господарствами,  що  забезпечували  членам  сім’ї  або  сімейної
кооперації  повну  зайнятість  у  власному  виробництві,  значна
частина  його  валового  продукту  реалізувалась  на  ринку;  дрібні
виробники,  що  вели  господарство  індивідуально  або  в  сімейній
кооперації,  у  переважній  більшості  не  обходились  без  побічних
приробітків,  а  товарність  їхнього  виробництва,  як  загальне
правило,  мала  штучний  характер,  повязаний  не  з  виробничими,
а  споживчими  потребами  або  виконанням  податкових  і  боргових
зобов’язань;  сільськогосподарські  робітники  з  наділом,  отри¬
маним  після  скасування  панщини,  або  придбаною  під  час
сусідської  парцеляції  ділянкою  (парцелою);  і,  насамкінець,  сільські
пролетарі  (ординарії,  столовники,  халупники,  безробітні  та  інші
категорії  за  межею  бідності).
 Для  обгрунтування  такої  стратифікації  селянства  краю  в
територіальному  і  національному  вимірах  зупинимося  на
детальному  аналізі  даних  статистики  за  різними  економічними
показниками  та  сумарними  результатами.
 Про  відповідні  соціальні  зрушення  серед  селянства  краю  в
досліджуваний  період  можна  зробити  висновок  на  підставі
регіонального  зіставлення  відомостей  перепису  1921  р.  [42]  та
опрацьованих  Інститутом  економіки  східних  земель  Польщі  да¬
них  статистики  за  1931  р.  про  землеволодіння  одноосібних
селянських  господарств  [43]  (табл.  43).
 За  даними  таблиці  прослідковуються  як  загальні,  так  і  відмінні
тенденції  в  динамці  різних  щодо  забезпечення  землею  груп  селян
двох  регіонів  Західної  України.  За  десятиріччя  кількість  селянських
господарств  всього  краю  зросла  на  267  899,  зокрема  на  Волині
вона  збільшилась  на  182%.  Відразу  після  перепису  1921  р.  на
Волинь  і  в  меншій  мірі  у  Східну  Галичину  повернулось  чимало
репатріантів,  господарства  яких  взагалі  не  були  переписані  або  ж
враховані  недостатньо  [44].  Збільшення  кількості  селянських
господарств,  особливо  у  Східній  Галичині,  відбувалося  також  в
результаті  дальшого  дрібнення  селянського  землеволодіння  і
реалізації  земельної  реформи,  яка  викликала  певні  зміни  фактично
в  усіх  групах  селянських  господарств.
 Якщо  йдеться  про  Східну  Галичину,  то  тут  тільки  госпо¬
дарства  в  групах  до  2  га  включно,  які  в  соціально-економічному
сенсі  представляли  собою  тип  сільськогосподарських  робітників
з  парцелою  або  наділом,  було  зменшення  питомої  ваги  їх  кількості.
Це  пояснюється  тим,  що  сільськогосподарські  робітники  під  час
 262

Таблиця  43
 Групування  селянських  господарств  за  площею  землеволодіння
 (1921-1931  рр.)*
 Групи
господарств
за  площею
землі,  га
 1921  рік
 1931  рік*
 кількість
 господарств
 у  %
 кількість
 господарств
 у  %
 Східна  Галичина
 0,0-1,0
 260  518
 29,6
 176  962
 18,7
 1,0-2,0
 245  437
 27,9
 217  676
 23,0
 2,0-3,0
 144  280
 16,4
 178  509
 18,8
 3,0-5,0
 132  125
 15,1
 195  462
 20,6
 5,0-10,0
 77  305
 8,8
 142  681
 15,1
 10,0-20,0
 15  402
 1,8
 ЗІ  307
 3,3
 20,0-50,0
 3628
 0,4
 5003
 0,5
 Всього
 878  695
 100,0
 947  600
 100,0
 Західна  Волинь
 0,0-1,0
 13  532
 6,0
 43  674
 10,6
 1,0-2,0
 18  758
 8,3
 68  788
 16,7
 2,0-3,0
 26  629
 11,8
 60  383
 14,7
 3,0-5,0
 59  028
 26,1
 102  661
 24,9
 5,0-10,0
 76  899
 34,0
 103  851
 25,2
 10,0-20,0
 26  652
 11,8
 28  785
 7,0
 20,0-50,0
 4518
 2,0
 3744
 0,9
 Всього
 226  016
 100,0
 411  886
 100,0
 Західна  Україна
 0,0-1,0
 274  050
 24,8
 220  636
 16,2
 1,0-2,0
 264  195
 23,9
 286  464
 21,1
 2,0-3,0
 170  909
 15,5
 238  892
 17,6
 3,0-5,0
 191  153
 17,3
 298  123
 22,0
 5,0-10,0
 154  204
 14,0
 246  532
 18,1
 10,0-20,0
 42  054
 3,8
 60  092
 4,4
 20,0-50,0
 8146
 0,7
 8747
 0,6
 Всього
 1  104  711
 100,0
 1  359  486
 100,0
 *  Без  Колбушовського  повіту  Львівщини,  де  налічувалося  13  124  господарства.
 сусідської  парцеляції  земельних  угідь  їхніх  роботодавців,  як
правило,  у  борг  придбали  парцелу  або  прирізку.  В  такий  спосіб
поміщики,  згідно  з  земельним  законодавством,  закріплювали  за
своїми  маєтками  робочу  силу  залежних  від  них  наймитів,  вирі¬
шуючи  таким  чином  болючу  проблему  земельного  голоду  селян
регіону.  В  інших  групах  дворів  східногалицького  села  спосте¬
рігалось  абсолютне  і  відносне  зростання  селян-власників  здебіль¬
шого  завдяки  реалізації  земельної  реформи  і,  зокрема,  насадження
 263

тут  господарств  польських  колоністів  та  зміцнення  господарств
ринкової  орієнтації  старожилів.
 Останній  фактор  так  само  діяв  і  на  Волині,  але  більш  помітний
вплив  на  абсолютне  і  відносне  співвідношення  груп  селян  тут  мало
повернення  до  своїх  осель  численних  репатріантів,  господарства
яких  не  були  ураховані  під  час  перепису  1921  р.;  і  представляли
вони  переважно  найдрібніші  групи.  Саме  тому  у  Волинському  селі
спостерігається  доволі  велике  абсолютне  і  відносне  збільшення
господарств  у  чотирьох  найменших  групах  селян,  котрі  мали  у
своєму  володінні  до  3  га.  Внаслідок  реформування  поземельних
відносин  у  вищих  групах  селянських  господарств  цього  воєвод¬
ства  було  порівняно  з  малоімущими  менше  абсолютне  збільшення
чисельності,  за  винятком  останньої  групи  з  площею  2050  га,  яка
зменшилась  на  774  одиниці,  головним  чином,  завдяки  створення
сімейної  кооперації  та  використання  інших  форм  раціоналізації
їхніх  господарств.
 Загалом  же  в  обох  регіонах  Західної  України  за  десятиріччя
кількість  дрібних  господарств  з  площею  від  2  до  5  га  збільшилась
на  48,3%,  середньоземельних  (5-10  га)  -  на  59,9%о.  Важливо
зазначити,  що  в  західноукраїнському  селі  склався  відносно
великий  прошарок  заможних  середняків  з  площею  від  7  до  10  га.
Питома  вага  їхніх  господарств  (а  серед  них  було  чимало  дворів,
особливо  у  Східній  Галичині,  що  переростали  у  господарства
фермерського  типу)  в  1931  р.  налічувалося  85  293  (у  тому  числі  на
Волині  43  629),  або  6,3%о  від  загальної  кількості).  Частка  групи
фермерів  з  площею  від  10  до  50  га  за  десятиріччя  збільшилась  на
0,5%о,  а  в  абсолютному  вихмірі  зросла  на  137,1%.  Дві  останні  кате¬
горії  господарств,  за  малим  винятком,  збільшилися  завдяки  про¬
ведення  земельної  реформи  і  польської  аграрної  колонізації  зокрема.
 При  порівнянні  аграрної  структури  краю  з  більш  розвиненими
воєводствами  Польщі  в  Західній  Україні  виявляється  значно
менше  багатоземельних  і  середньоземельних  господарств  селян.
У  1921  р.  тут  було  на  62%  менше  господарств  розміром  5-10  га
і  майже  у  3  рази  менший  відсоток  господарств  площею  10-50  га,
ніж  у  середньому  по  країні.  І,  навпаки,  у  галицько-волинському
селі  виділилась  досить  численна  група  дрібних  селян  з  2-5  га  землі.
Разом  з  карликовими  надільними  і  парцельними  господарствами
до  2  га  вона  становила  понад  три  чверті  усіх  селянських  дворів
краю.
 Така  особливість  аграрного  устрою,  з  абсолютною  перевагою
в  ньому  дрібних  і  найдрібніших  селянських  господарств,  була
результатом  відсталості  промислового  розвитку,  а  відтак  дуже
 264

обмеженого  відпливу  до  міст  зайвих  робочих  рук  села,  а  також
гостроти  аграрного  перенаселення  і  міцно  сплетеної  з  ним
земельної  тісноти  сільської  бідноти.  Не  в  останню  чергу  ці
соціально-економічні  явища  зумовлювалися  живучістю  напів¬
феодальних  анахронізмів,  насамперед  станового  поміщицького
землеволодіння,  роль  якого  в  аграрній  еволюції  вкрай  супе¬
речлива.  З  одного  боку,  поміщицьке  господарство,  маючи  вироб-
ничо-технічну  і  економічну  перевагу  над  селянським,  стояло  на
чолі  аграрного  розвитку,  а  з  другого  -  було  основним  носієм
залишків  середньовіччя,  які  сковували  виробничо-технічний  і
соціально-економічний  прогрес  у  селянському  господарстві.  Це^
позначилося  і  на  основних  тенденціях  у  зміні  землеволодіння
різних  груп  селянських  господарств,  що  видно  з  даних  табл.  44,
обрахованих  за  тими  ж  джерелами.
 Динамічні  ряди  показують:  частка  землі  дворів  з  парцелою
або  наділом  до  2  га  у  Східній  Галичині  не  тільки  не  зросла,  а  й
зменшилась  на  119  762  га,  або  23%,  внаслідок  неспроможності
сільських  наймитів  придбати  парцельні  ділянки  і  почасти  еміграції
їх  до  різних  країн  світу.  На  Волині,  де  аграрне  перенаселення  не
набуло  такої  гостроти,  як  у  Східній  Галичині,  спостерігається
зворотне  явище:  частка  землі  цієї  категорії  сільських  мешканців
тут  збільшилась  з  2,6  до  6,4%  внаслідок  повернення  репатріантів
і  набуття  здебільшого  у  борг  дрібних  ділянок  землі  сільськогос¬
подарськими  робітниками,  що  відбувалося  в  інтересах  самих  же
поміщиків,  зацікавлених  у  закріпленні  їх  за  своїми  маєтками.
 Карликові  господарства  з  мізерною  ділянкою  і  без  неї  були
постійним  джерелом  найманої  робочої  сили  для  поміщицьких
фільварків  і  фермерських  господарств;  господарювання  на  неве¬
ликих  клаптиках  землі  було  для  їхніх  власників  тільки  допо¬
міжним  заняттям,  а  основним  -  наймання  на  роботу  поза  своїм
“господарством”.  У  1921  р.  12%  селянських  дворів  краю  мали
землі  до  0,5  га,  причому  чверть  її  використовувалась  під  дрібними
городами  [45],  продукції  яких  не  вистачало  для  власного  спожи¬
вання  сім’ї.
 Важливо  виокремити  сільськогосподарських  робітників  з  пар¬
целою  у  групі  з  площею  від  2  до  5  га.  Земельна  площа  цієї  групи  в
Західній  Україні  загалом  збільшилась  на  540  514  га,  але,  як  поба¬
чимо  далі,  чверть  дворів  з  площею  до  3  га  залишались  парцель¬
ними,  тобто  такими,  власники  яких  займались  своїм  господар¬
ством  тільки  тимчасово,  а  основним  джерелом  їхнього  існування
була  робота  по  найму.
 265

Таблиця  44
 Розподіл  землі  між  групами  селянських  господарств
 (1921-1931  рр.)
 Групи  госпо¬
дарств  за
площею,  га
 1921  рік
 1931  рік
 площа,  га
 у  %
 площа,  га
 у  %
 Східна  Галичина
 0,0-0,5
 37  687
 1,6
 93  303
 3,0
 0,5-1,0
 106  081
 4,7
 1,0-2,0
 376  912
 16,8
 307  615
 10,1
 2,0-3,0
 365  220
 16,3
 431  443
 14,1
 3,0-5,0
 514  504
 23,4
 744  014
 24,3
 5,0-10,0
 525  724
 23,5
 947  158
 30,9
 10,0-20,0
 198  835
 8,9
 398  166
 13,1
 20,0-50,0
 108  234
 4,8
 138  591
 4,5
 Всього
 2  233  197
 100,0
 3  060  290
 100,0
 Західна  Волинь
 0,0-0,5
 2377
 0,2
 23  852
 1,3
 0,5-1,0
 4033
 0,3
 1,0-2,0
 28  312
 2,1
 95  223
 5,1
 2,0-3,0
 67  599
 4,9
 147  108
 7,9
 3,0-5,0
 236  759
 17,5
 402  031
 21,6
 5,0-10,0
 547  294
 40,0
 717  883
 38,6
 10,0-20,0
 355  727
 26,0
 372  541
 20,0
 20,0-50,0
 123  877
 9,0
 111  268
 5,5
 Всього
 1  365  975
 100,0
 1  859  906
 100,0
 Західна  Україна
 0,0-0,5
 40  064
 ІД
 117  155
 2,4
 0,5-1,0
 110  114
 3,1
 1,0-2,0
 405  224
 11,2
 402  838
 8,2
 2,0-3,0
 432  819
 12.0
 578  551
 11,8
 3,0-5,0
 751  263
 20,9
 1  146  045
 23,3
 5,0-10,0
 1  073  018
 29,8
 1  665  041
 33,8
 10,0-20,0
 554  559
 15,4
 770  707
 15,6
 20,0-50,0
 232  111
 6,5
 239  859
 4,9
 Всього
 3  599  172
 100,0
 4  920  196
 100,0
 Категорію  робітників  з  наділом  або  парцелою,  зв’язаних,  з
одного  боку,  продажем  своєї  робочої  сили  з  капіталістичним
виробництвом,  а  з  іншого  -  зі  своїм  споживацьким  господарством,
поповнювали  розорені  селяни  і  наймані  сільськогосподарські
робітники,  що  придбали  дрібні  земельні  ділянки  під  час  сусідської
парцеляції.  Цей  соціально-економічний  тип  виступав  у  західно¬
українському  селі  як  форналь  і  ординарій,  столовник  і  сезонник
 266

та  в  інших  формах.  Однак  клаптик  землі  у  сільського  бідняка
немає  жодного  значення  для  кваліфікації  його  як  представника
окремої  верстви  сільських  робітників  з  наділом  або  парцелою,
утвореної  разом  зі  становленням  та  розвитком  аграрного  капіта¬
лізму  поряд  з  поміщиком  -  капіталістом  і  сільським  підприємцем-
фермером.
 В  умовах  гострої  земельної  тісноти  та  аграрного  перена¬
селення  у  Західній  Україні  формування  робітників  з  наділом  або
парцелою  відбувалося  здебільшого  в  результаті  розорення  і  паупе¬
ризації  дрібного  селянства.  Земельна  реформа  лише  тимчасово
стримала  цей  процес  у  Східній  Галичині  і,  навпаки,  прискорила
його  на  Волині.
 Розглянуті  зміни  у  співвідношенні  різних  соціальних  верств
села  за  їх  землеволодінням  у  відносному  і  абсолютному  вимірах
стали  традиційними  в  розвитку  аграрних  відносин  краю  після
скасування  панщини  і  в  недалекому  минулому  зокрема.  Про
тяглість  цього  процесу  свідчать  дані  статистики,  за  якими  у
Східній  Галичині  в  адміністративних  межах  її  повоєнного  періоду
1902  р.  налічувалося  всього  744  484  господарства  площею  до
50  га,  з  них  321  878  господарств  з  наділом  до  2  га  становили  43,2%;
дрібні  (2-5  га)  -  279  722,  або  37,6%,  середньоземельні  (5-10  га)  -
109  518  (14,7%)  і  багатоземельні  (10-50  га)  -  33  366  (4,5%)  [46].
Якщо  порівняти  кількісні  зміни  господарств  до  1931  р.  проти
1902  p.,  то  питома  вага  господарств  лише  полярних  верств  тут
зменшилась  в  групі  до  2  га  -  на  1,5%  і  в  групі  10-50  га  -  на  0,7%  і,
навпаки,  збільшилась  у  групі  2-5  га  -  на  1,8%  і  в  групі  5-10  га  -  на
0,4%.  Натомість  кількість  селянських  господарств  в  абсолютному
вимірі  зросла  в  усіх  групах  у  таких  розмірах:  0-2  га  -  на  22,6%,
2-5  га  -  на  33,7%,  5-10  га  -  на  30,3%,  10-50  га  -  на  8,8%.
 Подібне  явище  загалом  спостерігається  і  за  статистичними
даними  1921-1931  pp.,  але  реалізація  аграрних  реформ  не  могла
не  внести  істотних  коректив  у  числові  показники  динаміки  одно¬
типних  господарств  обох  регіонів  краю.  Зрозуміло,  це  не  позбав¬
ляє  нас  зробити  загальний  висновок  про  те,  що  при  очевидному
збільшені  споживацьких  господарств  сільськогосподарських
робітників  з  наділом  або  парцелою  відбувалося  і  абсолютне
збільшення  заможного  селянства,  зв’язаного  з  товарно-капіта-
лістичним  виробництвом  і  лихварством.  Ця  тенденція  виражає
загальну  закономірність  соціального  розкладу  селянства  як  стану
в  умовах  ринково-капіталістичної  економіки.
 Характеризуючи  майнове  розшарування  селянських  госпо¬
дарств  за  землеволодінням,  слід  пам’ятати,  що  дані  про  їхню
 267

величину  за  земельною  площею  не  завжди  безпосередньо  вказу¬
ють  на  справжній  соціально-економічний  тип  господарства  і
зв’язок  його  з  капіталістичним  ринком.  У  галицько-волинському
селі,  крім  того,  справжня  величина  підприємницького  госпо¬
дарства  часто  приховувалася  за  сімейною  кооперацією  селян,
розповсюдження  якої  надзвичайно  пришвидшила  Велика  депресія
і  податкова  політика  уряду  в  її  роки.  Однак  вивчення  цього
феномена  в  галицько-волинському  селі  залишалося  поза  увагою
дослідників  аграрної  історії  краю.
 Ще  одна  особливість  соціальної  еволюції  села:  за  однакових
фінансово-економічних  умов  розвитку  капіталізму  в  сільському
господарстві  зменшувалася  різниця  в  аграрній  структурі  селянства
Східної  Галичини  і  Західної  Волині,  спричинена  різними  умовами
їхнього  попереднього  соціально-економічного  розвитку.  У
20-30-ті  рр.  XX  ст.  відбулося  поступове  вирівнювання  питомої
ваги  однотипних  груп  селян  цих  двох  основних  регіонів  Західної
України,  причому  ступінь  розшарування  волинського  селянства
наближався  до  рівня  Східної  Галичини.
 Поряд  із  виникненням  нових  господарств  підприємницького
типу,  які  не  завжди  мали  великі  земельні  ділянки,  прогресувало
зубожіння  бідніших  селян,  яке  виявилося  у  процесі  здрібнення
селянських  господарств  і  перетворення  їх  власників  у  сільсько¬
господарських  робітників  або  пауперів.  При  цьому  “прикріп¬
лення”  сільських  наймитів  до  парцел  не  тільки  не  поліпшувало
їхнього  становища  а  й  посилювало  залежність  від  поміщиків  і
фермерів.
 Процес  здрібнення  селянських  господарств,  виражаючи  їхнє
майнове  збіднення,  лише  частково  гальмувався  аграрними
реформами.  При  збереженні  великого  поміщицького  землеволо¬
діння,  натуральному  рості  населення  і  обмеженої  можливості
знайти  постійну  роботу  поза  власним  господарством  здрібнення
сільськогосподарських  виробників  набрало  великомасштабних
розмірів  (табл.  45)  і  виражало  собою  процес  “розселянення”,  який
поглиблювався  в  міру  розвитку  аграрного  капіталізму.
 Обрахунок  даних  офіційної  статистики  показує  стійке
зменшення  середнього  розміру  площі  селянських  господарств  в
усіх  групах  дворів  обох  регіонів,  але  найбільше  здрібнення
спостерігалося  в  групі  найдрібніших  господарств.  Попри  декла¬
рування  аграрним  законодавством  Польщі  про  першочергове
забезпечення  поміщицькою  землею  при  сусідській  її  парцеляції
найбідніших  верств  села,  насправді  ж  виконання  законів  земельної
реформи  обмежувалося  фактично  тільки  наділенням  тієї  частини
 268

Таблиця  45
 Здрібнення  селянського  землеволодіння
 Групи  гос¬
подарств
за  пло¬
щею,  га
 Припадало  землі  пересічно  на  одне  господарство,  га
 Східна  Галичина
 Волинь
 1921  р.
 1931  р.
 у  %  до
1921  р.
 1921  р.
 1931  р.
 у  %  до
1921  р.
 До  1
 0,55
 0,53
 96,4
 0,47
 0,55
 117,0
 1-2
 1,5
 1,4
 93,3
 1,5
 1,4
 93,3
 2-3
 2,5
 2,4
 96,0
 2,5
 2,4
 96,0
 3-5
 3,9
 3,8
 97,4
 4,0
 3,9
 97,5
 5-10
 6,8
 6,6
 97,0
 7,0
 6,9
 98,6
 10-20
 12,9
 12,7
 98,4
 13,3
 12,9
 97,1
 20-50
 29,8
 27,7
 92,9
 27,4
 27,0
 98,5
 сільськогосподарських  робітників,  які  були  необхідні  для
обслуговування  фільварків,  а  основна  маса  сільської  бідноти
залишалася  здебільшого  поза  участю  в  парцеляційному  процесі  і
могла  придбати  землю  практично  лише  на  вільному  ринку  за
спекулятивною  ціною.
 Внаслідок  проведення  земельної  реформи  пролетаризація  в
західноукраїнському  селі  залишалась  постійним  і  стійким
процесом.  За  винятком  волинських  бідняків  з  ділянками  до  одного
гектара,  господарства  яких  не  були  повністю  враховані  по  війні
переписом  1921  р.,  в  карликових  господарствах  з  площею  до  2  га
у  південно-східних  воєводствах  зменшення  їх  пересічного
землеволодіння  було  в  порівнянні  з  іншими  групами  найбільшим
і  становило  1931  р.  42%  від  загальної  кількості  селянських
господарств  регіону.  Ця  цифра  характеризує  масштаби  пролета-
ризації  паупериації  найчисельнішого  і  найбіднішого  прошарку  в
галицькому  селі.
 Інші  господарства  обох  регіонів,  зокрема  дрібноселянські,
також  здрібнювалися  головним  чином  через  сімейні  розділи,  аби
таким  чином  вижити  під  егідою  сімейної  кооперації.  Як  приклад,
 - 	типове  подільське  село  Уніж  Городенківського  повіту  на
Станіславщині,  де  на  одного  мешканця  в  1880  р.  припадало  в
середньому  0,56  га  землі,  а  в  1932  р.  -  тільки  0,28  га  [47].  Остан¬
нього  року  77  селянських  дворів  його  володіли  разом  112  га,
поміщикові  належало  626  га  і  греко-католицькій  церкві  -  11,6  га
[48].  Польський  дослідник  історії  цього  села  В.  Пшибиславський
зазначає,  що  “46,7%  його  господарств  мали  або  городи  біля
будівель,  або  маленькі  парцелки,  що  виникли  з  сімейних  розділів...
не  забезпечують  їх  тривалого  існування.  Вони  теж  не  можуть  стати
життєвими  землеробськими  одиницями,  здатними  прохарчувати
сім’ю  [49].  І,  нарешті,  дрібні  селяни  з  площею  від  2  до  5  га  складали
 269

8,2%  загальної  кількості  господарств  села.  1  вони,  -  робить  висно¬
вок  автор,  -  також  не  були  “життєздатними  і  самостійними”  [50].
 Щодо  зменшення  середнього  розміру  землеволодіння  більших
за  площею  груп  самостійних  господарств,  то  воно,  за  загальним
правилом,  було  своєрідним  засобом  раціоналізації  господа¬
рювання  в  демографічно-економічних  умовах  Західної  України.
Однією  з  причин  штучного  здрібнення  земельної  площі  у  замож¬
них  селян  стало  їхнє  намагання  послабити  тягар  прогресивного
поземельного  податку  та  інших  поборів,  що  обчислювались  на
основі  ставок  поземельного  податку.  Як  зазначав  інший  поль¬
ський  дослідник  історії  села,  поділ  земельних  володінь  на  окремі
частини  і  переписання  їх  на  членів  сім’ї  стало  загальним  явищем,
завдяки  чому  багатоземельні  селяни  домоглися  зниження  суми
поземельного  податку  на  половину  [51].  Внаслідок  такого  родин¬
ного  розділу  у  фермерських  господарствах  створювалась  лише
видимість  зменшення  землеволодіння,  фактично  ж  вони  стано¬
вили,  як  правило,  сімейну  кооперацію,  яка  в  офіційній  польській
статистиці  називалась  “землеробським  об’єднанням”.  Якщо
порівняти  дані  перепису  1931  р.  про  “землеробські  об’єднання”
[52]  з  відомостями  Інституту  економіки  східних  земель  про
кількість  землеробських  господарств  малої  власності  у  тому  ж
році,  то  виявляється,  що  в  Західній  Україні  “землеробських
об’єднань”  в  групі  5-10  га  було  на  98  394  одиниці,  або  на  39,4%
менше,  ніж  одноосібних  господарств,  а  в  групі  від  10  до  50  га  -  на
35  046  одиниць,  або  на  50,7%  менше.  Питома  вага  великозе-
мельних  і  середньоземельних  селян  у  1931  р.  порівняно  з  1921  р.
не  тільки  не  зменшилась,  а  й  зросла  на  4,7%,  особливо  ж  збіль¬
шилась  кількість  заможних  господарств  з  площею  7-10  га.
 У  процесі  здрібнення  селянського  землеволодіння,  насамперед
незаможних  господарств,  певну  роль  відігравали  місцеві  традиції
спадкоємства,  звичаєвого  права  одержання  у  спадщину  майна  від
батьків.  Так,  на  Волині  діяло  звичаєве  право  необмеженого  поділу
землі  в  рівних  долях  між  синами.  За  розсудом  батьків  або  братів
дочкам,  що  виходили  заміж,  давалось  придане,  причому  пе¬
реважно  худобою.  Польський  уряд  поширив  на  Волинь  і  Західну
Білорусію  чинність  кодексу  Наполеона,  який  діяв  на  території
колишнього  Королівства  Польського,  і  згідно  з  яким  зрівню¬
валися  права  спадкоємців  по  чоловічій  і  жіночій  лініях  [53].  Новий
порядок  спадкоємства  негативно  вплинув  на  відносини  у  селі,
оскільки  участь  дочок  в  поділі  землі  зросла  і  тягнула  за  собою
збільшення  судових  позовів  і  посилене  роздрібнення  землі  [54].
Щодо  Східної  Галичини,  то  тут  здрібнення  селянського  земле¬
 270

володіння  у  зв’язку  з  сімейними  розділами  проходило  без  будь-
якого  обмеження.
 І  все  ж  на  здрібнення  незаможних  господарств  вплинули  не
стільки  традиції  звичаєвого  права  у  Західній  Україні,  скільки
гострий  земельний  голод  і  агарне  перенаселення,  крайня  обме¬
женість  можливостей  знайти  постійну  роботу  в  місті  чи  на  селі
поза  власним  господарством.  Осторонь  констатації  цих  причин
не  залишилися  й  польські  урядовці  та  економісти,  які  вказували
на  невідворотність  цього  процесу.  Ось  що  писав,  наприклад,
К.  Чернєвський:  “...Навіть  там,  де  існує  повне  розуміння  потреб
неподільності,  тверда  життєва  необхідність  змушує  до  роздріб¬
нення  господарства”  [55].
 Однак  складний  соціально-економічний  характер  процесу
здрібнення  селянського  землеволодіння  та  його  прямі  й  побічні
соціальні  наслідки  трактувалися  в  економічній  літературі  тієї  пори
неоднозначно  і  суперечливо.  Точку  зору  залежності  цього  про¬
цесу,  зокрема  від  матеріального  достатку  господарств,  В.  Ста-
нєвич  пояснював  так: 	. 	.Ріст 	населення 	і  злидні  викликають  поділ
 господарств  і  роздрібнення  землі,  а  певний  добробут,  одруження
(прийми)  і  еміграція,  навпаки,  гальмують  здрібнення  селянської
власності”  [56].  Розвиваючи  концепцію  взаємовпливу  майнового
розшарування  і  здрібнення  селянського  землеволодіння,  Й.  Міха-
ловський  пішов  далі  у  своїх  висновках:  тоді  як  незаможні  госпо¬
дарства,  на  його  думку,  безперешкодно  дробились  і  розпоро¬
шувались,  а  їх  власники  поповнювали  групу  сільських  робітників
з  наділом,  багате  селянство,  нечисленне  з  огляду  на  пануюче  в
Малопольщі  роздрібнення  земель,  зберігається  через  шлюбні
союзи  всередині  групи  і  обмеження  кількості  нащадків,  докуп¬
ляючи  землю  завдяки  рентабельності  виробництва  [57].
 Іншу  точку  зору  щодо  здрібнення  селянського  землеволодіння
мав  В.  Грабський,  який  вбачав  у  цьому  процесі  вияв  не  тільки
“демократизації”  аграрного  устрою,  а  й  життєздатності  та
стійкості  в  ньому  дрібноселянського  господарства.  В  контексті
зв’язку  поміщицького  фільварку  та  дрібних  і  найдрібніших  госпо¬
дарств  селян  він  доводив,  що  останні,  мовляв,  “мають  у  Польщі
господарську  життєвість  незрівнянно  більшу  не  тільки  за  такі  ж
господарства  у  Радянській  Росії,  а  й  у  Швейцарії”  [58],  що  тип
дрібного  господарства  у  Польщі,  а  відтак  і  в  Західній  Україні,
стоїть  близько  до  капіталістичного  Заходу  і  докорінно  відріз¬
няється  від  Сходу  [59].  Економічні  аргументи  провідного
польського  економіста  політично  були  спрямовані  проти  насиль¬
ницької  колективізації  селян  в  Радянському  Союзі.  Але  пропомі-
 271

щицька  позиція  його  концепції,  як  і  непоодиноких  її  послідовників,
не  дала  змоги  об’єктивно  оцінити  соціально-економічну  реаль¬
ність  польського,  а  тим  паче  галицького  села,  де  уявна  життє¬
діяльність  і  стійкість  дрібних  господарств  селян  була  спричинена
не  економічною  діяльністю,  а  нагальною  життєвою  потребою
фізичного  виживання  селянських  сімей  у  несприятливих
економічно-демографічних  умовах  Західної  України.
 По  своєму  оригінальним  є  дослідження  польського  економіста
В.  Стися,  який  простежив  процес  здрібнення  селянського
землеволодіння  у  Галичині  на  підставі  даних  з  20  сіл  за  1787—
1931  рр.  (табл.  46)  і  після  скасування  панщини  за  1850-1931  рр.
(табл.  додатку  N9  18).
 Об’єктом  свого  дослідження  автор  взяв,  на  жаль,  не  типові
села  автохтонів,  а  переважно  поселення  чеських,  польських  і  ні¬
мецьких  колоністів,  які  появилися  в  обох  регіонах  Галичини  ще  в
пору  кріпацтва,  але  самі  залишилися  вільними  виробниками.  З
самого  початку  свого  поселення  колоністи  створювали  гос¬
подарства  здебільшого  ринкової  орієнтації  і  зберігали  облік
динаміки  земельної  площі,  яка,  як  показують  дані  обох  таблиць,
постійно  здрібнювалась  пропорційно  до  росту  населення  і  кіль¬
кості  господарств  усіх  груп.  Але  на  відміну  від  даних  польської
офіційної  статистики  усіх  селянських  господарств  Східної  Гали¬
чини,  де  під  час  демографічного  сплеску  першої  третини  XX  ст.
було  доволі  помітне  збільшення  чисельності  карликових  і  дрібних
господарств  при  одночасному  зменшенні  їх  пересічного  земле¬
володіння,  в  обстежених  автором  галицьких  селах  у  однотипних
групах  господарств  площею  до  5  га  впродовж  1883-1931  рр.  при
абсолютному  і  відносному  збільшенні  господарських  одиниць
внаслідок  сусідської  парцеляції  вочевидь  зросла  і  питома  вага
землеволодіння  одного  пересічного  господарства.  У  вищих  за
площею  групах  обстежених  дворів  спостерігається  загалом  майже
незмінним  середній  розмір  землеволодіння  одного  господарства.
Загальний  приріст  земельної  площі  усіх  дворів  за  ці  роки  становив
127%.  Здрібнення  землеволодіння,  за  спостереженням  дослідника,
найбільше  проходило  не  в  тих  місцевостях,  де  загальна  площа
селянських  дворів  пересічно  зросла,  а  саме  там,  де  був  найслабший
приріст  населення  і  господарств  [60].  А  це  означає,  що  процес
здрібнення  селянського  землеволодіння  визначався  не  тільки
демографічною  ситуацією,  а  й  ринково-економічними  факторами
(і  широко  розповсюдженою  сімейною  кооперацією  зокрема),  які
зумовлювали  соціальну  природу  господарств,  їх  соціально-
економічний  тип  та  динаміку.
 272

Ріст  населення  і  здрібнення  селянського  землеволодіння
у  20  селах  Галичини  (1787  -  1931  pp.)*
 'о
 (2
 Л
І  *
т  Р
 s  и
ч  о.
 5?
 100,0
 р^
іо
о
 77,0
 57,0
 44,0
 во  Вї
*  І
 ig
 а.
 и
 площа,
 іа
 7,24
 іо
 °°г
 ЧС
 5,58
 4,15
 3,17
 cs
 S
 S
 1  Т
 100,0
 105,0
 109,0
 109,0
 127,0
 ч  *
о  ч
йй  v
 3 	«
 4
 5
 CJ
 РО
 площа,
 га
 16  966,0
 17  829,6
 18  450,6
 18  466,9
 21  558,1
 Л
 =  о
ю  а
'Z  н
 !  S-
 н  5
 .а  о
 100,0
 103,0
 95,0
 83,0
 77,0
 2  В
 .5  2
 6,6
 00
 \0
 чс
 ілГ
 ігГ
 в
 н  «
и  а
•к  л
 І  з
 100,0
 111,0
 141,0
 190,0
 290,0
 .5  в
 VZ  и
 *  2
 2343
 2601
 3306
 4448
 6791
 CS
 £
 X
 «У
 £
 100,0
 1  14,0
 135,0
 159,0
 226,0
 і
 и
 Л
 ї
 кількість
 осіб
 15  465
 17  707
 20  950
 24  629
 34  951
 Роки
 1787
 1820
 1850
 1883
 1930-1931
 273

Віддаючи  данину  теорії  стійкості  дрібноселянського  госпо¬
дарства,  В.  Стись  з  статистичного  дослідження  змін  землево¬
лодіння  нетипових  для  пересічного  загалу  господарств  зробив
загальний  висновок  про  витіснення  великого  капіталістичного
(фермерського)  землеробства  трудовим  і  майнове  нівелювання
селянства  цього  краю.  Зменшення  кількості  найбільших  та  серед¬
ніх  і  скорочення  найменших  господарств,  -  зрезюмував  він,  -  “слід
записати  до  активів  еволюції  аграрного  устрою  на  цій  території
Польщі  за  останні  п’ятдесят  років”  [61].  Погодитися  з  цим  виснов¬
ком  автора  не  можна  насамперед  тому,  що  ним  не  враховані
рівень  розвитку  сімейної  кооперації  і  вплив  на  цей  процес  сусід¬
ської  парцеляції  поміщицької  посілості,  а  також  такі  “дрібниці”,
як  економічна  спроможність  різних  господарств  і  прагнення  до
інтенсифікації  виробництва  дрібних  сільських  підприємців,  які  при
зменшенні  землі  вкладали  у  виробництво  більше  капіталу  на
використання  удосконалених  сільськогосподарських  знарядь,
штучних  добрив  та  інші  заходи,  які  поліпшували  техніку
обробітку  сільськогосподарських  культур  і  збільшували  прибут¬
ковість  виробництва.  До  того  ж  широко  використовувалися
можливості  сімейної  кооперації.
 Цікаві  спостереження  у  цьому  плані  автора  праці  про  безро¬
біття  на  селі  Й.  Міхаловського.  Попри  традиційні  домисли  про
деякі  процеси  села,  на  увагу  заслуговує  його  висновок  про  те,  що
водорозділ  між  сільськими  підприємцями  і  власниками  карли¬
кових  та  дрібних  господарств  визначили  “два  методи  господа¬
рювання:  капіталістичний  і  натуральний”  [62].  У  той  час,  як  клас
багатих  селян  (кметів),  “збільшуючи  затрати  капіталу  і  праці,
прагнув  за  всяку  ціну  до  максимальної  експлуатації  своєї  землі,
до  збільшення  площі,  інтенсифікації  і  переходив  до  виробництва
найрентабельнійших  продуктів,  другий  клас,  намагаючись
задовольнити  максимум  своїх  найпримітивніших  потреб  у
власному  господарстві,  всі  зусилля  і  експансію  спрямовував  на
одержання  праці  поза  ним.  Зростаючий  у  цей  спосіб  на  господар¬
ській  основі  процес  пролетаризації  більшості  сільського  населення
поглиблював  суспільну  різницю  між  цими  групами,  підготов¬
ляючи,  крім  того,  ґрунт  для  радикалізації  селянства”  [63].
 Однак  вплив  економічної  кризи  1929-1933  рр.,  яка  посилила
майнове  розшарування  селянських  господарств,  Й.  Міхаловський
висвітлював  спрощено  й  однобічно.  Як  і  інші  аграрники  з  табору
правих  соціалістів,  він  стверджував,  нібито  криза  нівелювала
соціальні  відносини  на  селі,  “стираючи  різницю  між  “куркулем”  і
його  вчорашнім  наймитом”  [64].  Якщо  ж  звернутися  до  джерел,
 274

то  вони  показують,  що  криза  розоряла,  як  правило,  дрібних
землеробів.  За  даними  Пулавського  сільськогосподарського
інституту,  який  досліджував  економіку  селянських  господарств,
що  вели  бухгалтерський  облік  і  за  умовами  господарювання
загалом  стояли  вище  за  пересічне  господарство  кожної  з  груп,
виявляється,  що  під  час  кризи  тільки  дрібні  селянські  двори
розміром  від  2  до  3  га  були  збитковими,  усі  ж  більші  за  площею
господарства  залишалися  прибутковими.  На  гектар  земельної
площі  чистий  середньорічний  прибуток  у  1931-1935  рр.  дорів¬
нював  у  групі  3-5  га  -  18,5  зл.;  у  групі  5-10  га  -  26,25;  у  групі
10-15  га-28,83;  у  групі  15-30  га-22,13  зл.  [65].  З  цих  даних  можна
зробити  висновок,  що  не  тільки  серед  багатоземельних  селян,  а  й
у  масі  дрібних  за  землеволодінням  господарств  були  товаро¬
виробники,  які  одержували  певні  доходи  зі  свого  господарства  і
в  умовах  економічної  кризи  та  наступної  депресії.  Скорочуючи
витрати  виробництва  і  насамперед  різко  зменшивши  оплату
найманої  праці,  зуміли  зберегти  певну  частину  своїх  прибутків
фермерські  господарства.  Особливо  зросли  їхні  невиробничі
доходи  з  лихварських  операцій.
 Наслідком  економічної  кризи  було  банкрутство  і  ліцитація
примусовий  продаж  землі  та  іншого  майна  неплатоспроможних
хліборобів,  з  одного  боку,  а  з  іншого  своєрідна  “раціоналізація”
селянських  господарств  з  використанням  сімейної  кооперації  з
метою  зменшення  надто  зрослого  в  роки  Великої  депресії  тягара
податків  і  боргів.  На  цьому  тлі  поглибився  процес  вимушеного
здрібнення  селянського  землеволодіння.  Як  приклад  для  ілюст¬
рації  цього  процесу  можна  зупинитись  на  типово  аграрному
Кам’янко-Сгрумилівському  повіті  Львівщини,  де  співставлення
даних  за  1931-1934  рр.  про  зміни  землеволодіння  селян  показує,
що  за  три  кризові  роки  чисельність  господарств  з  площею  до  2  га
тут  збільшилась  на  35,5%,  в  групі  25  га  -  на  8,3%,  510  га  -  4,7%  і
тільки  група  фермерів  з  площею  від  10  до  50  га  зменшилась  на
2,1%  [66].  Дослідника  вражають  великі  темпи  здрібнення
селянських  господарств,  особливо  найдрібніших.  Таке  ж  явище
спостерігається  у  приміському  Львівському  повіті  та  інших
місцевостях  з  промисловими  осередками  і  без  них.  Певна  частка
парцельних  господарств  виникла  внаслідок  сусідської  парцеляції:
набуття  дрібних  ділянок  сільськогосподарськими  робітниками.
Але  головною  причиною  вкрай  прискореного  Великою  депресією
здрібнення  селянських  господарств  передусім  незаможників  все
ж  було  прагнення  їх  власників  захистити  себе  від  податково-
боргового  знищення,  використовуючи  дах  сімейної  кооперативної
 275

спільноти.  Саме  в  такій  господарській  формі  здрібнення
господарств  виявилася  так  звана  кооперативна  консолідація
селянського  землеволодіння  в  умовах  кризи  та  наступної
стагнації.  Звісно,  цілі  здрібнення  господарств  різних  економічних
типів  були  неоднозначні:  тоді  як  дрібні  й  найдрібніші  госпо¬
дарства  прагнули  шляхом  удаваного  здрібнення  і  формального
об’єднання  в  сімейні  кооперації  захистити  своє  існування,  як
власника  дрібних  ділянок,  заможні  верстви,  навпаки,  прагнули
таким  способом  забезпечити  свої  доходи  від  ока  податкового
чиновника  у  сімейній  кооперації,  яка  формально  об’єднувала
господарство  корінного  власника  і  ділянки  членів  його  родини,
які  юридично  ставали  різними  суб’єктами  для  пільгового  оподат¬
кування  їх  земельної  власності.
 Значний  інтерес  для  дослідження  еволюції  селянського
землеволодіння  мають  матеріали  Інституту  суспільного  госпо¬
дарства  Польщі,  який  через  вибіркове  анкетне  опитування
обстежив  зміни  в  аграрній  структурі  1286  селянських  господарств
південних  (Галичина)  і  865  господарств  східних  воєводств.  З  1920
по  1934  рік  землеволодіння  обстежених  господарств  Галичини
змінилося  так:  земельна  площа  42,8%  дворів  не  зазнали  змін,
38,5%  -  змінили  свою  площу  і  18,7%  становили  новостворені
господарства.  У  східних  воєводствах,  зокрема  Волині,  зміни  у
площі  обстежених  господарств  відповідно  становили  34,4%,  47,8
і  17,8%  [67].  Отже,  у  1920-1934  рр.  тільки  42,8%  господарств
Галичини  і  34,4%  господарств  Волині,  Західної  Білорусії  і
Віленщини  не  зазнали  змін.  Землеволодіння  інших
домогосподарств,  крім  новостворених,  змінилося  здебільшого  в
напрямі  зменшення.  Що  стосується  тих  господарств,  земельна
площа  яких  протягом  п’ятнадцятиріччя  зросла,  то  відомості  того
ж  інституту  свідчать  про  те,  що  джерелами  збільшення  їхнього
землеволодіння  у  південних  воєводствах  були  одруження  -  11,9%
загальної  площі  приросту,  парцеляція  поміщицької  землі  -  25,8%,
купівля  землі  на  вільному  ринку  -  61,6%,  ліквідація  сервітутів  -
0,7%.  Частка  приросту  землеволодіння  обстежених  господарств
у  східних  воєводствах  відповідно  дорівнювала  6,5%,  75,1%,  14,6%,
3,8%  [68].  Ці  цифри  показують,  що  концентрація  землі  у
господарствах  ринкової  орієнтації  відбувалася  головним  чином
за  рахунок  земельної  реформи  і  купівлі  землі  на  вільному  ринку;
шлюбні  зв’язки  відігравали  меншу  роль  у  цьому  процесі.  Однак
приріст  землеволодіння  в  обстежених  господарствах,  як  і  в  усіх
інших,  був  значно  меншим  за  ту  площу,  що  роздробилась  між
селянами  в  результаті  сімейних  розділів  та  інших  причин,
 276

пов’язаних  із  посиленням  процесу  пролетаризації  і  зубожіння
бідніших  верств.  Т  все  ж  концентрація  землі  у  господарствах
фермерських  еле-ментів,  що  відбувалась  на  основі  реалізації
земельної  реформи,  орендування  землі  і  експропріації  її  у
неплатоспроможних  дрібних  власників  за  борги  державі  та
лихварям,  хоч  і  була  менша  за  здрібнення  землі  у  незаможних
селян  за  абсолютними  вимірами  землеволодіння,  проте  її
соціально-економічні  наслідки  виходять  за  межі  видимого  обсягу
ів  процесі  капіталістичної  аграрної  еволюції.
 Досліджуючи  зміни  у  структурі  селянського  землеволодіння
в  1920-1934  рр.,  Інститут  суспільного  господарства  виділив  як
окрему  категорію  новостворені  господарства  (табл.  47).
 Таблиця  47
 Джерела  виникнення  нових  господарств
у  процентному  їх  зіставленні
 Групи
 воє¬
 водств
 Омей-
ні  ро>
діли
 Пар¬
 целя¬
 ція
 помі¬
 щиць^
 кої
 землі
 Купів¬
ля  на
віль¬
ному
ринку
 Дару¬
 вання
 Оренда
 Інші
 джерела
 Ра¬
 зом
 %  нових
госпо¬
дарств
до  усіх
обстеже¬
них
 Пів¬
 денні
 85,8
 4,6
 7,0
 —
 1,3
 1,3
 100,0
 18,7
 Східні
 87,0
 3,9
 2,0
 5,8
 1,3
 -
 100,0
 17,8
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Struktura  spoleczna  wsi  polskiej.  -  Warszawa,  1937.  -
S.  125.
 Абсолютна  більшість  нових  господарств,  як  бачимо,  виникла
шляхом  сімейних  розділів.  На  відміну  від  західних  воєводств
Польщі,  де  80%  нових  господарств  появилося  внаслідок  аграрних
реформ,  купівлі  землі  на  вільному  ринку  та  оренди,  в  Західній
Україні  визначальними  в  цьому  були  сімейні  поділи,  частка  яких
становила  в  Галичині  86%,  а  на  Волині  -  87%  від  загальної
кількості  новостворених  господарств.  Вони  стали  особливо
частими  під  впливом  кризи  і  виражали  прагнення  домогосподарів
до  зменшення  пресу  податків  та  різного  роду  поборів  шляхом
створення  сімейної  кооперації.  Структура  новостворених  госпо¬
дарств  характеризується  такими  даними  (табл.  48).
 З  наведеної  таблиці  видно,  що  більшість  нових  селянських
господарств  на  кресах  володіла  на  праві  приватної  власності  або
оренди  такими  клаптиками  землі,  які  не  дозволяли  їх  власникам
самостійно  господарювати.  Водночас  появилось  чимало  нових
 277

Таблиця  48
 Групування  новостворених  господарств  за  площею  землі  *
 Групи
 воє¬
 водств
 Нові  господарства,  %
 Разом
 до  0,5
га
 0,5-2
 га
 2-5  га
 5-10
 га
 10-20
 га
 20-50
 га
 Південні
 6,3
 47,9
 35,8
 7,9
 1,7
 0,4
 100,0
 Східні
 1,9
 22,1
 43,5
 24,7
 6,5
 1,3
 100,0
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  8ігикіига  вроіесгпа  \^зі  ро^кіе^  -  8.  127.
 дворів  багатих  селян,  частка  яких  серед  новостворених  госпо¬
дарств  становила  не  менше  2,1%  у  південних  і  7,8%  у  східних
воєводствах,  де  активно  насаджувалися  великі  господарства
ринкової  орієнтації  польських  військових  і  цивільних  колоністів.
 Характер  виникнення  нового  господарства  вирішальною
мірою  визначав  і  величину  його  земельної  площі.  Так,  найбільший
розмір  землеволодіння  мали  господарства,  створені  внаслідок
реалізації  земельної  реформи:  середня  площа  господарства,  що
виникло  на  основі  сусідської  парцеляції  і  колонізації  у  південних
воєводствах,  становила  8,5  га,  у  східних  -  5  га.  Навпаки,  найменша
площа  землі  була  в  тих  господарствах,  які  появилися  в  результаті
сімейних  розділів,  зокрема  у  південних  воєводствах  дорівнювала
1,9  га,  у  східних  -  3,1  га  [69].
 Коливання  розмірів  земельного  володіння  господарств,  що
виникли  із  зазначених  вище  основних  джерел,  виражали  дві
тенденції  в  еволюції  селянського  землеволодіння:  помітні  ознаки
концентрації  землі  у  заможних  господарствах  та  занепаду  і
обезземелення  господарств  незаможників.
 Рівень  розшарування  селянських  господарств  за  розхмірами
землеволодіння  зумовлювалося  не  тільки  державною  аграрною
політикою  довоєнних  і  міжвоєнного  режимів,  а  й  місцевими
природно-географічними,  демографічними  і  агрокультурними
умовами  різних  землеробсько-економічних  районів  Західної
України.  Так,  за  даними  дослідника  аграрної  структури  Гали¬
цького  Прикарпаття*  Л.  Гродзіцького,  оброблювані  орні  землі
гірських  місцевостей  середніх  і  східних  Карпат  становили  55%  їх
загальної  площі;  у  них  налічувалося  48%  господарств  площею  до
З  га,  тоді  як  у  густонаселених  низинних  повітах  Прикарпаття,
особливо  Покуття,  питома  вага  орних  земель  дорівнювала  76,6%,
а  частка  селянських  парцельних  господарств  такої  ж  величини
 * 	Дослідженням  охоплені  286  314  господарств  восьми  повітів  Станіслав-
ського  і  семи  західних  повітів  Львівського  воєводств.
 278

становила  уже  аж  67%.  Групу  3-7  га  представляли  господарства  з
питомою  вагою,  відповідно,  32,2  і  27,1%.  Щодо  заможних
господарств  з  площею  від  7  до  50  га,  то  у  гірських  селах  частка  їх
дорівнювала  18,8%,  а  в  низинних  -  лише  5,9%о  загальної  кількості
селянських  дворів  [70].  Якщо  порівняти  Галицьке  Прикарпаття  з
густонаселеним  Тернопільським  воєводством  з  його  родючими
подільськими  землями,  то  частка  парцельних  господарств  у  них  з
площею  до  3  га  становила  відповідно  58,4  і  63,6%,  а  господарств
з  площею  7-50  га  -  11,7  і  7,9%  [71].  Отже,  капіталізм  більше
здрібнив  селянське  землеволодіння  у  густонаселених  аграрних
повітах  Тернопілля  при  одночасно  відносному  рості  у  них
інтенсивності  господарств  ринкової  орієнтації  порівняно  з
місцевостями,  де  малою  залишилась  густота  населення  і  краще
забезпечення  селян  землею  (правда,  гіршої  якості)  з  великою
перевагою  екстенсивного  спрямування  загалу  їхніх  господарств.
 Цей  висновок  підтверджують  дані  обстежених  Інститутом
суспільного  господарства  Польщі,  зокрема  господарств  Волин¬
ського  Полісся,  де  малою  була  густота  населення,  а  землеробство
і  тваринництво  мали  переважно  екстенсивний  характер.  Тут
малоземельні  господарства  площею  до  5  га  становили  лише  37%,
а  тим  часом  середньоземельні  (5-10  га)  -  34,7%»  і  багатоземельні
(10-50  га)  -  28,3%.  На  Поліссі  зберігались  ще  патріархально-
натуральні  форми  господарювання,  внаслідок  чого  тут  набагато
менше,  порівняно  з  іншими  районами  краю,  було  парцельних
господарств,  найслабше  вимита  група  середняків  і  склався  ве¬
ликий  прошарок  багатих  селян.  Своїм  дослідженням  Інститут
суспільного  господарства  підтвердив  також  найвищий  відсоток
малоземельних  селян  з  площею  до  5  га  (80,7%о)  у  Карпатському
регіоні.  В  усіх  інших  повітах  Східної  Галичини  і  Волині  група
малоземельних  селян  дорівнювала  71,5%,  середняків  (5-10  га)  -
26,0%  і  багатоземельних  -  2,5%  загальної  кількості  [72].  Ці  дані
свідчать,  що  розвиток  ринкових  відносин  у  галицько-волинському
селі  з  його  гострим  аграрним  перенаселенням  створив  великі
верстви  господарств  сільськогосподарських  робітників  з  парце¬
лою  і  дрібних  хазяїнів  з  одночасним  виділенням  порівняно
невеликої  верхівки  багатих  селян  з  господарствами  фермерського
типу,  зміцненню  яких  сприяли  держава  своєю  фінансово-
аграрною  політикою  та  розвиток  сільськогосподарської  коопе¬
рації.
 Якщо  фермерські  господарства  організовували  прибуткове
багатогалузеве  виробництво,  то  дрібні  і  найдрібніші  господарі  в
основній  своїй  масі  були  позбавлені  можливості  раціонально
хазяйнувати  на  своїх  клацтиках  землі,  які  за  самою  своєю  приро-
 279

дою  виключали  розвиток  продуктивних  сил  праці,  концентрацію
капіталу,  не  сприяли  поліпшенню  агрокультури.  Дрібне  земле¬
володіння  неминуче  вело  до  роздрібнення  засобів  виробництва,
безмірного  марнування  людської  праці,  погіршення  умов
натурального  (споживацького)  виробництва  і  життя  маси  селян..
 Здрібнення  селянської  земельної  власності  з  усіма  супро¬
відними  негативними  явищами  було  невід’ємним  супутником
аграрної  еволюції  консервативно-поміщицького  типу  в  ринково-
економічних  і  демографічних  умовах  Західної  України.  Посилю¬
валось  воно  не  тільки  кризою  аграрних  відносин  і  великою
земельною  тіснотою  в  краї,  а  й  колонізаторською  аграрною
політикою  правлячих  кіл  Польської  Республіки  на  західно¬
українських  землях.
 Існування  поряд  поміщицького  фільварку  відносно  невеликої
кількості  фермерських  господарств  і  маси  дрібних  та  найдріб-
ніших  селянських  домогосподарств  у  більшості  сіл  краю  -  типова
риса  аграрних  відносин  Західної  України  міжвоєнного  періоду.
На  цій  соціально-економічній  основі  поглиблювалося  головне
соціальне  протиріччя  у  західноукраїнському  селі  між  селянством
і  поміщиками.  Коли  ж  при  цьому  врахувати,  що  великі  земле¬
власники  були  представлені  головним  чином  польськими
поміщиками,  то  стане  зрозумілим,  чому  масова  антипоміщицька
боротьба  українських  селян  мала  чітко  визначені  ознаки  націо¬
нально-визвольного  руху.  Визвольний  характер  селянської
боротьби  надзвичайно  посилила  польська  аграрна  колонізація,
яка  інтенсивно  проводилась  впродовж  всього  міжвоєнного
періоду,  поглибивши  і  без  того  велику  гостроту  аграрного  пере¬
населення  в  краї.
 3.4. 	Групування  сільських  господарств
за  робочою  і  продуктивною  худобою
 Групування  сільськогосподарських  виробників  за  розміром
земельної  площі  є  важливим  показником  визначення  соціально-
економічних  типів  господарств,  але  недостатнім  тому,  що  не
враховує  процесу  інтенсифікації  землеробства,  зростання  затрат
капіталу  на  одиницю  земельної  площі.  Значною  мірою  характе¬
ристику  соціальних  груп  на  селі  доповнює  розподіл  робочої  та
продуктивної  худоби  між  різними  верствами  господарств  і  дає
об’єктивно  правильну  картину  групування  селянських  дворів  за
 280

їх  майновим  становищем,  особливо  найдрібніших  верств  та
фермерів  і  одночасно  розкриває  умови  господарювання  різних
категорій  господарств.
 На  жаль,  ми  позбавленні  відомостей  про  динаміку  забез¬
печеності  худобою  усіх  груп  землеробських  господарств.  Під  час
загального  перепису  1921  р.  переписувачі  зібрали  повні  дані  лише
про  поміщицькі  господарства.  Що  стосується  селян,  то  вони
неохоче  повідомляли  переписувачам  дані  про  кількість  у  їхніх
господарствах  коней,  рогатої  худоби,  свиней  тощо.  Причину
цього  розкрив  упорядник  матеріалів  перепису  Л.  Кживицький:
“У  пам’яті  сільського  населення  зберігалися  реквізиції  коней  і
худоби,  які  так  надокучали  землеробам  у  воєнний  період.  Тому
селянин,  повідомлений  про  хід  перепису  в  найближчі  околиці,
робив  усе,  щоб  щось  приховати”  [73].  Селянство  Західної  України
вважало  цей  перепис  незаконною  дією  польських  властей  і  чинило
опір  його  проведенню.
 Найповніші  відомості  про  розподіл  коней  і  корів  між  різними
групами  господарств  дає  перепис  1927  р.  Незважаючи  на  те,  що
статистики  згрупували  його  дані  без  урахування  інших  показ¬
ників,  які  характеризують  тип  господарства,  вони  все  ж  не  позбав¬
лені  наукової  цінності.  Дані  цього  перепису  свідчать,  що  розподіл
худоби  між  окремими  групами  господарств  у  соціальному  і
регіональному  вимірах  був  далеко  не  рівномірний.  Диференці¬
йовано  згруповані  відомості  його  відображають  глибоке  майнове
розшарування  селянських  господарств  (табл.  49)
 Таблиця  49
 Розподіл  робочих  коней  між  групами  сільських  господарств
 (станом  на  ЗО.  11.  1927  р.)*
 Групи
 господарств
 Східна  Галичина
 Західна  Волинь
 Західна  Україна
 Кіль¬
 кість
 госпо¬
 дарств
 %
 Кіль¬
 кість
 госпо¬
 дарств
 %
 Кількість
 госпо¬
 дарств
 %
 Безкінні
 426  865
 48,9
 89  360
 32,3
 516  225
 45,0
 3  1  конем
 255  472
 29,2
 59  699
 21,6
 315  171
 27,4
 3  2  кіньми
 176  182
 20,2
 118  541
 42,9
 294  723
 25,6
 3  3  кіньми
 8375
 1,0
 5677
 2,1
 14  052
 1,2
 3  4  кіньми
 3479
 0,4
 2232
 0,8
 5711
 0,5
 3  5  і  більше
 2861
 0,3
 899
 0,3
 3760
 0,3
 Усього
 873  234
 100
 276  408
 100
 1  149  642
 100
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  Kwartalnik  statystyczny,  1928.  -  T.V.  -  Zesz.  2.  -
S.  650-651;  Szturm  de  Sztrem  E.  Inwentarz  zywy  w  Polsce.  -  Warszawa,  1928.  -
S.  78-79.
 281

У  забезпеченості  господарств  робочими  кіньми  віком  3  і
більше  років  були  істотні  відмінності  між  Східною  Галичиною  та
Західною  Волинню,  зумовлені  тими  ж  причинами,  що  й  відмін¬
ності  в  поземельних  відносинах  цих  двох  основних  регіонів  краю.
На  Волині  ступінь  майнового  розшарування  хоч  поступово  й
наближався  до  рівня  розшарування  у  східногалицькому  селі,
проте  тут  налічувалося  42,9%  дворів  з  двома  робочими  кіньми,  а
в  Східній  Галичині  -  тільки  20,2%.  Це  були  переважно  само¬
достатні  господарства  середняків.  Навпаки,  на  Східну  Галичину,
де  порівняно  з  іншими  регіонами  Польщі  спостерігався  найбіль¬
ший  розклад  середньої  групи  селян,  які  по  заможності  перебували
між  дрібними  і  фермерськими  господарствами,  і  було  найбільше
дрібнення  селянського  землеробства,  припадає  найвищий
процент  безкінних  дворів,  які  за  соціальним  характером  належали
до  сільських  пролетарів  і  сільськогосподарських  робітників  з
парцелами  і  почасти  дрібних  землеробів.  Таких  господарств,  що
не  мали  у  своїх  дворах  робочих  коней,  нараховувалося  у  Ста-
ніславському  воєводстві  57,5%  загальної  кількості  урахованих
переписом  господарств,  Тернопільському  -  46,5,  Львівському  -
45,3,  Волинському-32,3%*.  У  Східній  Галичині  та  на  Волині  було
27,4%  дворів,  що  мали  по  одному  коню.  Безкінних  і  однокінних
бідняків  загалом  налічувалося  в  Західній  Україні  72,4%  загальної
кількості  урахованих  господарств.  З  наведених  даних  привертає
увагу  різке  розшарування  в  селянському  середовищі  за  ступенем
забезпечення  робочою  худобою.  Якщо  на  одне  господарство
сільських  бідняків  пересічно  припадало  по  0,4  коня,  то  заможні
селяни  у  своїх  дворах  мали  не  менше  двох-трьох  голів  робочої
худоби,  окрім  молодняка.
 Пересічний  середній  рівень  забезпеченості  селянських  госпо¬
дарств  робочою  худобою  в  Західній  Україні  був  не  набагато
нижчим  від  середньостатистичного  рівня  всієї  Польщі:  різниця
його,  за  даними  того  ж  перепису,  становила  1,2%.  Через  те
наведені  в  табл.  50  статистичні  відомості  Пулавського  сільсько¬
господарського  інституту,  який  обстежував  в  усіх  регіонах  країни
господарства,  де  вівся  бухгалтерський  облік,  загалом  придатні
для  з’ясування  спільних  тенденцій  в  динаміці  забезпечення
робочою  худобою  селянських  господарств  (окрім  дворів  сільсько¬
господарських  робітників  і  халупників)  Польщі,  а  заодно  і
Західної  України.
 * 	Переписом  худоби  1927  р.  не  враховані  двори  халупників  та  інших  безкінних
і  безкорівних  категорій  села.
 282

Таблиця  50
 Середня  кількість  робочих  коней  у  господарствах  різних  груп
країни  (1926/27*  -  1934  рр.)**
 Групи  госпо¬
дарств
 1926/27  р.
 1934  р.
 1934  р.  у  %
до  1926/27  р.
 2-3  га
 1,4
 0,3
 21,4
 3-5  га
 1,2
 0,7
 58,3
 5-10  га
 1,6
 1,2
 75,0
 10-15  га
 1,9
 1,8
 94,7
 15-30  га
 2,5
 2,3
 92,0
 30-50  га
 3,9
 3,3
 84,6
 Опрацьовано  за  джерелами:
 *Badania  nad  rentownoscia  gospodarstw  wloscianskich  w  roku  gospodarczym
1926/27.  -  Warszawa,  1928.  -  S.  41.
 **Badania  nad  optacalnoscia  gospodarstw  wloscianskich  w  roku  gospodarczym
1934/35.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  54.
 Ці  дані  свідчать  про  те,  що  під  впливом  Великої  депресії  в
усіх  групах  господарств  зменшилась  кількість  робочої  худоби,
причому  найбільше  скоротилось  використання  коней  у  двох
найменших  за  площею  оброблюваної  землі  групах  дворів.  Нема
сумніву  в  тому,  що  під  впливом  кризи  різке  зниження  робочої
худоби  тут  відбулося  через  зубожіння  малосильних  господарів.
Певне  зменшення  коней  в  господарствах  заможних  селян  було
викликане  не  ростом  вживання  машин  і  поліпшених  землероб¬
ських  знарядь,  а  раціональнішим  використанням  робочої  сили
коней  в  умовах  кризи.
 Якщо  порівняти  умови  використання  робочої  худоби  у
великих  і  дрібних  селянських  господарствах,  то  висновки  будуть
ще  переконливішими.  Так,  за  даними  того  ж  інституту,  на  одного
коня  у  1926/27  р.  в  середньому  припадало  сільськогосподарських
угідь  в  групі  дрібних  господарств  (2-5  га)  -2,9  га,  в  групі  середніх
(5-10  га)  -  4,9  га,  тоді  як  у  групі  багатоземельних  господарств
(10-50  га)  -  8,1  га  [74].  Отже,  порівняно  з  фермерськими  госпо¬
дарствами  дрібноселянські  несли  майже  втроє  більший  видаток
на  утримання  робочого  коня,  що  означає  марнування  праці
останніх  внаслідок  роздрібнення  засобів  виробництва  у  неза¬
можних  селян.
 Ще  більшою  була  різниця  в  умовах  господарювання  селян,
особливо  малоімущих,  та  поміщиків.  У  поміщицьких  маєтках,
наприклад,  заданими  перепису  1921  p.,  на  100  га  придатних  земель
у  Волинському  воєводстві  припадало  два  робочих  коні,  у  Терно¬
пільському  -  2,7,  Станіславському  -  3,6,  Львівському  -  5,8  [75].
При  цьому  зменшення  кількості  робочої  худоби  на  100  га
 283

поміщицьких  угідь  відбувалося  зі  зростанням  величини  маєтку,
що  пояснювалося  не  тільки  поширенням  у  них  відробітків,  а  й
раціональним  використанням  робочого  інвентаря,  вживанням  у
них  сільськогосподарських  машин  та  удосконалених  знарядь  і
значно  більшою  часткою  їхніх  маєтках  лісу.
 Загальну  картину  забезпеченості  робочою  худобою  селян¬
ських  господарств  доповнюють  відомості  анкетного  обстеження,
проведеного  в  1935  р.  Інститутом  суспільного  господарства
Польщі  (табл.  51).
 Таблиця  51
 Частка  господарств,  що  мали  коней  (%)  *
 Групи
 воєводств
 Площа  господарства,  га
 до  0,5
 0,5-2
 2-5
 5-10
 10-20
 20-50
 Південні
 1,7
 12,0
 48,9
 82,2
 97,2
 100,0
 Східні
 -
 25,5
 56,7
 88.7
 91,1
 85,4
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Czerniewski  К.  Maszyny  і  narzedzia  rolnicze  w
gospodarstwach  mniejszej  wlasnosci.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  13.
 З  цих  даних  бачимо  значну  строкатість  і  нерівномірність
використання  коней  у  господарствах  різного  економічного  типу.
Якщо  у  більших  за  розміром  земельної  площі  групах  відсутність
коня  у  господарстві  була  винятком,  зумовленим  характером  угідь,
використанням  землеробських  машин  та  іншими  виробничими
чинниками,  то  у  нижчих  групах,  насамперед  в  парцельних  дворах
бідняків,  -  загальним  явищем.
 Половина  дрібних  землеробів  з  площею  від  2  до  5  га  в  обох
групах  воєводств  не  мала  у  своїх  дворах  робочого  коня.  А  пар¬
цельні  господарства  в  абсолютній  більшості  були  цілком
позбавлені  робочої  худоби,  їх  по  справжньому  не  можна  і  вважати
за  землеробські  господарства  і  порівнювати  із  самостійними
хазяїнами,  тим  більше,,  що  75%  господарств  до  2  га  у  східних
воєводствах  і  88—98*%  -  в  південних  зовсім  не  мали  робочих  коней.
 Нестатки  та  кабала  ніколи  не  покидали  безкінних  селян.  Одні
з  них  здавали  землю  в  заставу  лихварям  або  в  оренду,  інші  змушені
були  наймати  робочий  інвентар  і  потрапляли  в  економічну  залеж¬
ність  від  заможних  односельців.  Так,  у  1928-1929  рр.  в  ряді  сіл
південних  воєводств  безкінні  власники  наділів  і  парцел  за  205  днів
користування  кіньми  заплатили  не  тільки  грішми,  а  й  323  днями
відробітку,  а  господарства  з  площею  від  2  до  5  га  за  1545  днів
користування  кіньми,  крім  грошей,  відробили  ще  й  1424  людо-
дні  [76].
 Натуральне  (споживацьке)  господарство  терпіло  нужду  і  тоді,
коли  воно  не  мало  робочої  худоби  (коня  або  вола),  і  навіть  тоді,
 284

коли  в  його  дворі  був  один  кінь.  Адже  утримувати  цього  коня
було  економічно  невигідним,  бо  він  не  мав  достатнього  наванта¬
ження  і  “проїдав”  господарство  бідняка.
 Якість  худоби  малоімущих  господарів  була  набагато  гіршою,
ніж  заможних  селян,  а  тим  паче  у  поміщиків,  Через  брак  корму
однокінні  господарства  здебільшого  тримали  напівголодного
коня,  від  якого  користь  була  мала.
 Двори  з  одним  конем  не  могли  самостійно  господарювати  на
ділянках  землі  до  5  га.  Як  і  безкінні,  вони  неминуче  змушені  були
шукати  роботи  по  найму  поза  своїм  господарством  -  у  поміщика,
фермера,  на  лісових  розробках  або  у  супрязі  зі  сусідом  на  вивозці
лісу.  Варто  зазначити,  що  візникуванням  займалися  не  тільки
селяни  з  одним  конем,  які  терпіли  нужду  внаслідок  малоземелля  і
нестачі  засобів  для  існування,  а  й  заможні  селяни.  За  свідченням
міністра  землеробства  і  аграрних  реформ,  господар,  що  мав  5  га
добротної  землі  й  тримав  пару  коней,  знаходив  добре  оплачувані
заробітки  на  вивозці  лісу  [77].  Щоправда  і  серед  дрібних  земле¬
власників  траплялися  окремі  тваринницькі  господарства
підприємницького  характеру.  Майнове  розшарування  селян  за
наявністю  у  них  худоби  було  значно  глибшим,  ніж  його  можна
уявити  за  даними  офіційної  статистики.
 Поряд  з  групування  за  робочими  кіньми  суттєвий  інтерес  має
розподіл  селянських  господарств  за  продуктивною  худобою
(насамперед  поголівям  корів).  Володіння  коровою  само  собою  не
було  ознакою,  яка  свідчить  про  ступінь  привязаності  селянина
до  землі,  про  його  місце  в  сільськогосподарському  виробництві;
однак  воно  усе  ж  доволі  важливе  для  характеристики  тієї  або  іншої
соціальної  верстви  селянства:  відсутність  корови  слугувала
першим  показником  зубожіння  селянина,  істотною  ознакою  його
“розселянення”,  а  заможного  селянина,  як  правило,  характе¬
ризувала  наявність  великої  кількості  не  тільки  робочої,  а  й
продуктивної  худоби.
 Майновий  стан  різних  груп  селян  та  їхню  соціально-
економічну  неоднорідність  характеризують  дані  табл.  52  про
забезпечення  їх  великою  рогатою  худобою.  З  наведених  даних
видно,  що  у  забезпеченості  великою  рогатою  худобою  різно¬
типних  в  економічному  вимірі  господарств  була  досить  велика
різниця,  яка  виражала  соціальну  неоднорідність  села.  Що  ж
стосується  регіональних  відмінностей  розподілу  дійних  корів  у
краї,  то  різниця  у  співвідношенні  їх  в  однотипних  групах  госпо¬
дарств  у  Східній  Галичині  й  на  Волині,  на  відміну  від  забезпечення
їх  кіньми  (див.  табл.  49),  була  незначною  і  в  цілому  наближалась
майже  в  усіх  групах  до  середнього  рівня  по  всій  Польщі.
 285

Таблиця  52
 Розподіл  продуктивних  корів  між  різними  групами  господарств
 (станом  на  ЗО.  II.  1927  р.)*
 Групи  гос¬
подарств
 Східна  Галичина
 Західпа  Волинь
 Західна  Україна
 кількість
 госпо¬
 дарств
 %
 кількість
 госпо¬
 дарств
 %
 кількість
 господарств
 %
 Безкорівні
 128  484
 14,7
 46  295
 16,7
 174  779
 15?2
 3  1  коровою
 468  658
 53,7
 145  512
 52,6
 614  170
 53,4
 2  коровами
 218  013
 24,9
 63  781
 23,1
 281  794
 24,5
 3  коровами
 42  829
 4,9
 14  339
 5,2
 57  168
 5,0
 4  коровами
 9473
 1,1
 4317
 1,6
 13  790
 1,2
 5  і  більше
 5777
 0,7
 2164
 0,8
 7941
 0,7
 Усього
 873  234
 276  408
 100
 1  149  642
 100
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  КлуаіЧаІпік  зІаїуБІусгпу,  1928.  -Т.  V.  -  їььг.  2.  -
Б.  650-651;  52Шґш  сіє  Бгігет  Е.  Іп™егНаг2  zywy  w  РоЬсе.  -  Б.  78-79.
 Однак  групування  господарств  лише  за  наявністю  в  них  корів
також  недостатнє  для  визначення  соціального  складу  села.  Пра¬
вильнішу,  хоч  і  не  цілком  точну  відповідь  в  цьому  плані,  дає
комбінування  матеріалів  перепису  1927  р.  про  розподіл  госпо¬
дарств  за  кількістю  корів  і  коней.  Виявляється,  що  в  Західній
Україні  налічувалося  295  429  господарств  [78],  або  25,8%  загальної
кількості,  що  тримали  у  своїх  дворах  по  одній  корові  у  віці  3  роки
і  більше  та  не  мали  робочих  коней.  Керівник  Головного  ста¬
тистичного  управління  Польщі  Штурм  де  Штрем  характеризував
ці  господарства  як  “цілком  дрібні,  в  яких  ні  зернове  господарство,
ні  тваринницьке  виробництво  не  мають  значення,  зберігаючи  все
ж  певний  характер  сільського  господарства”  [79].  Цей  різновид
карликових  господарств  посідав  доволі  помітне  місце  у  Східній
Галичині,  де  їх  частка  становила  21,6%  загальної  кількості  урахо¬
ваних  господарств,  тоді  як  на  Волині  вона  дорівнювала  лише  4,1  %.
 До  категорії  споживацьких  господарств  площею  до  2  га
належать  і  174  779  безкінних  та  безкорівних  “господарств”  з
городом,  які  разом  із  дворами,  що  мали  тільки  по  одній  корові,
дорівнювали  майже  41  %  усіх  господарств.  Частка  дворів  безхудіб-
пих  або  тільки  з  коровою  майже  збігається  з  часткою  дворів
площею  такої  ж  величини  в  1931  р.  Це  пояснюється  тим,  що  двори
з  площею  від  0  до  2  га  належали  загалом  до  безкінних  і  безкорівних
або  тільки  з  однією  коровою,  їх  слід  віднести  до  прошарку
сільськогосподарських  робітників  з  карликовим  наділом  або
парцелою.
 286

У  групі  дрібноселянських  господарств  було  46  017  безкінних
дворів,  які  мали  по  дві  корови.  Безвихідне  становище  приму¬
шувало  цих  селян  інколи  вдаватися  до  використання  корів  на
польових  роботах.  В  результаті  погіршувалася  як  якість  худоби,
так  і  обробіток  землі,  бо  запряжа  корів  не  забезпечувала  глибокої
оранки.  Це  означало  погіршення  умов  сільськогосподарського
виробництва,  а  відтак  і  збільшення  нужденності  цієї  категорії
селян.
 У  скрутному  становищі  перебували  і  315  171  дрібних
господарств  напівнатурального  типу,  які  мали  у  своїх  дворах  по
одному  коню  та  корові;  вони  становили  31,5%  загальної  кількості
селянських  господарств,  а  про  одержання  значних  прибутків  із
продуктивного  тваринництва  у  них  не  могло  бути  й  мови.
 Навпаки,  господарства  з  середнім  достатком  давали  для  збуту
на  ринку,  здебільшого  кооперативному,  значну  кількість  тварин¬
ницьких  продуктів,  нерідко  за  рахунок  їх  споживання  у  власній
сім’ї.  До  цієї  групи  належали  3570  господарств  з  двома  коровами,
що  разом  становило  20,9%  усіх  селянських  дворів  краю.  Серед
дворів,  що  мали  по  парі  робочих  коней  і  дійних  корів,  був  певний
процент  заможних  селян,  які,  як  побачимо  далі,  не  обходилися
без  постійного  наймання  робочої  сили  та  вели  господарство
підприємницького  типу.
 Щодо  господарств  з  двома  робочими  кіньми  та  трьома  дій¬
ними  коровами  (їх  налічувалося  9359  одиниць),  то  вони  були
фермерськими.  “Здається,  поза  сумнівом,  -  писав  польський
економіст  В.  Орміцький,  -  що  цей  тип  господарств  (з  трьома
коровами.  -  І.  В  ),  так  важливих  як  продуценти  молока,  слід
пов’язати  з  середньою  селянською  власністю  (російський  кулак,
поморський  гросбауер)”  [80].  До  цього  ж  типу  належали  і  66  734
фермерських  господарства,  що  мали  у  своїх  дворах  по  троє  і
більше  коней  та  продуктивних  корів  [80],  не  рахуючи  ще  більшої
кількості  молодняка.
 Отже,  частка  господарств  фермерського  типу,  якщо  ступінь
соціального  розшарування  селян  визначати  тільки  за  кількістю
робочої  та  продуктивної  худоби,  становила  не  менше  7%,  тобто
була  більшою,  ніж  питома  вага  господарств  площею  від  10  до  50  га,
котра  1931  р.  у  Західній  Україні  дорівнювала  5,0%  загальної
кількості  одноосібних  господарств.  Така  різниця  зумовлювалась
тим,  що  визначення  питомої  ваги  соціальної  верстви  фермерів  за
одним  землекористуванням,  так  розповсюджене  в  історико-
економічній  літературі,  не  враховує  двопрофільного  характеру
селянського  господарства,  особливо  у  гірських  місцевостях,
 287

де  заможні  селяни  поруч  із  землеробством  більшою  мірою  займа¬
лися  товарним  тваринництвом,  використовуючи  власні  луки  і
пасовища,  відсоток  яких  тут  перевищував  у  2,5  раза  їх  площу  на
інших  теренах  краю  [82].
 Капіталістичні  господарства  поміщиків  і  фермерів  у  Західній
Україні  зосереджували  чверть  поголів’я  великої  рогатої  худоби.
Одержуючи  великий  надлишок  молочних  і  м’ясних  продуктів,
вони  здобували  левову  частку  вигод  з  торговельного  скотарства.
А  тим  часом  маса  напівпролетарських  і  почасти  дрібноселянських
господарств,  маючи  у  своєму  володінні  недостатню  кількість
худоби  та  інших  засобів  виробництва,  змушена  була  шукати
побічних  заробітків,  тобто  так  чи  інакше  продавати  свою  робочу
силу  багатим  односельцям  і  поміщикам.  За  обсягом  використання
робочої  сили  у  підприємницьких  господарствах  найточніше
визначається  соціально-економічний  тип  фермерів  та  їх  питома
вага,  тоді  як  частки  соціальних  прошарків  незаможників
найповніше  відзеркалюються  комбінацією  статистичних  даних  за
їх  землеволодінням  та  наявністю  або  відсутністю  у  них  живого  і
мертвого  інвентаря.
 Концентрацію  торговельного  тваринництва  і  розорення
малоімущих  дрібних  скотовласників  пришвидшила  економічна
криза.  Про  це  свідчать,  зокрема,  дані  Пулавського  сільськогос¬
подарського  інституту  про  зміни  кількості  корів  у  господарствах
з  різною  земельною  площею  (табл.53).
 Таблиця  53
 Середня  кількість  корів  у  господарстві
 (1926/27*-  1934  рр.)**
 Групи  госпо¬
дарств,  га
 1926/27  р.
 1934  р.
 1934  р.  у  %
до  1926/27  р.
 2-3
 1,7
 1,3
 76,5
 3-5
 2,3
 1,8
 78,2
 5-10
 2,4
 2,3
 95,8
 10-15
 3,4
 3,3
 97,0
 15-30
 4,5
 4,7
 104,4
 30-50
 6,5
 7,1
 109,2
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  Badania  nad  rentownosciq.  gospodarstw  wloscianskich
w  roku  gospodarczym  1926/27.  -  Warszawa,  1928.  -  S.  41.
 **  Badania  nad  oplacalnoscia  gospodarstw  wtoscianskich  w  roku  gospodarczym
1934/35.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  54.
 Хоча  ці  дані  й  не  зовсім  точно  відображають  забезпеченість
коровами  різних  груп  селян  Західної  України  (переписувачами
враховувались  лише  краще  організовані  господарства  відповідних
груп  усієї  Польщі),  проте  вони  правильно  визначають  загальні
 288

тенденції,  що  відбувалися  в  селянському  господарстві.  Під
впливом  кризи  і  водночас  з  концентрацією  продуктивної  великої
рогатої  худоби  у  вищих  групах  проходило  зменшення  кількості
корів  у  дворах  незаможників  перших  двох  груп,  що  означало  їх
зубожіння.  Цей  процес  простежується  за  тими  ж  даними  і  в  зміні
поголів’я  великої  рогатої  худоби  на  одиницю  площі  у  різних
групах  селянських  господарств  (табл.  54).
 Таблиця  54
 На  одну  корову  припадало  сільськогосподарських  угідь
 (1926/27-1934  рр.)
 Групи
господарств,  га
 1926/27  р.
 1934  р.
 1934  р.  у  %
до  1926/27  р.
 2-3
 1,75
 1,84
 105,0
 3-5
 2,08
 2,25
 108,0
 5-10
 3,40
 3,06
 90,0
 10-15
 3,86
 3,57
 92,5
 15-30
 5,86
 4,16
 71,0
 30-50
 6,26
 4,78
 76,0
 У  дрібноселянських  групах  з  площею  від  2  до  5  га  бачимо
збільшення  площі  угідь  на  одну  корову,  зумовлене  скороченням
поголів’я  худоби  у  бідніших  селян  внаслідок  економічної  кризи.
Цілком  протилежне  явище  спостерігалося  у  вищих  групах,  де
протягом  семиріччя  поголів’я  великої  рогатої  худоби  на  одиницю
площі  в  середньому  збільшилося  у  групі  5-10  га  -  на  10%,  у  групі
10-15  га  -  на  7,5%,  у  двох  інших  групах  фермерів  -  на  26,5%.  Звідси
бачимо,  що  криза  не  тільки  привела  до  “нівелювання”  різних  груп
селянства,  а  й  посилила  процес  концентрації  товарного  тварин¬
ництва  та  витіснення  великим  виробництвом  дрібних  госпо¬
дарств.  Якраз  цей  основний  висновок  і  випускали  з-під  уваги  або
цілком  ігнорували  ті  дослідники  аграрної  історії,  які  поділяли
теорію  стійкості  дрібного  селянського  господарства.
 Якщо  йдеться  про  розподіл  інших  видів  худоби  між  різними
групами  господарств,  то  у  зв’язку  з  цим  слід  приділити  увагу
свинарству  як  одній  із  порівняно  вигідних  і  найбільш  поширених
галузей  м’ясного  тваринництва.  В  польській  і  українській
історико-економічній  літературі  поширювалось  твердження,
нібито  товарне  свинарство  повною  мірою  доступне  дрібним  і
найдрібнішим  господарствам  і  що  в  цій  галузі  вони  мають
“безумовну  і  безсумнівну”  перевагу  над  великими  господарствами
[83].  Однак  дослідження  матеріалів  офіційної  статистики
спростовує  це  твердження.  Так,  дані  перепису  1927  р.  свідчать,
 289

що  у  воєводствах  з  великою  роздрібненістю  селянської  власності
відсоток  господарств,  котрі  вигодовували  свиней,  був  найниж¬
чим  у  Польщі.  Так,  у  Станіславському  воєводстві  нараховувалось
39,5%  господарств,  які  зовсім  не  тримали  свиней,  у  Львівському  -
33%,  Волинському  -  28,  Тернопільському  -  19,6%)  [84].  Непар-
цельні  дрібні  господарства  здобували  вигоду  з  розведення  свиней,
а  багаті  і  в  меншій  мірі  -  середні  господарства  селян,  які  займались
цією  прибутковою  галуззю  набагато  більше,  ніж  навіть  поміщи¬
цькі  господарства  [85].
 Це  ж  можна  сказати  і  про  вівчарство.  В  Західній  Україні
 1927 	р.  налічувалося  8,5%о  господарств  [86],  що  розводили  овець.
Коли  взяти  до  уваги,  що  пасовищами  і  полонинами,  де  випасались
вівці,  володіли  здебільшого  великі  землевласники,  то  стане
зрозуміло,  що  й  тут  перевагу  мали  сільські  підприємці.  Варто  при
цьому  зазначити,  що  в  Західній  Україні  станом  на  ЗО.  06.  1938  р.
налічувалося  всього  663,9  тис.  штук  поголів’я  овець,  з  них  тільки
37,2  тис.  штук,  або  5,6%  належали  поміщикам,  а  решта  була  у
власності  селянських  господарств  [87],  здебільшого  заможних
скотовласників.  Тоді  як  останні  розвивали  вівчарство  у  зв’язку  з
ростом  попиту  ринку  на  його  продукцію,  утримування  овець  у
дворах  малоімущих  селян,  як  правило,  зумовлювалося  натураль¬
ними  потребами  їхніх  сімей  в  забезпеченні  доморобним  одягом
та  скудними  м’ясними  продуктами.
 На  райони  з  найбільшим  здрібненням  селянського  земле¬
володіння  припадає  найвищий  процент  безхудобних  господарств.
Незаможних  господарів,  які  у  своїх  дворах  не  мали  не  тільки
великої,  а  й  дрібної  худоби,  за  переписом  1927  р.  у  Західній  Україні
налічувалося  5,2%  загальної  кількості  господарств,  а  в  Станіслав¬
ському  воєводстві  -  7%  [88].  Це  в  той  час,  коли  майже  стільки  ж
великих  скотовласників  краю  мали  велику  кількість  різної  худоби,
користуючись  всіма  вигодами  торговельного  скотарства.
 Різниця  між  господарствами  капіталістичними  і  дрібноселян¬
ськими  була  велика  як  щодо  кількості  худоби,  так  і  її  якості.
Архівні  матеріали  з  документальною  точністю  підтверджують,
що  дрібні  господарства  мали  худобу  гіршої  якості,  ніж  великі.
Ось,  наприклад,  що  повідомляв  ЗО  червня  1930  р.  земельний
комісар  про  стан  худоби  незаможних  селян  в  Сколівському  повіті:
“Живого  інвентарю  в  селянських  господарствах  достатньо,  але
худоба  нерасова;  коней  надмір,  але  погано  відгодовані;  вівчар¬
ство,  що  в  гірській  околиці  повинно  б  бути  насамперед  розви¬
неним,  стоїть  і  кількісно  і  якісно  на  дуже  низькому  рівні;  вирощу¬
 290

вання  свиней  також  дуже  слабке”  [89].  Такі  ж  відомості  маємо  за
Стрийський,  Турчанський,  Долинський  та  інші  гірські  повіти  [90],
де  тваринництво  становило  основну  галузь  виробництва.
 Низькою  була  у  дрібних  господарствах  і  молочність  корів.
Середньорічний  надій  молока  на  одну  корову  в  Галичині  дорів¬
нював  1433  кг  [91],  а  в  незаможних  господарствах  він  був  значно
нижчим;  тим  часом  середня  продуктивність  молочної  корови
багатих  селян,  за  даними  Львівської  землеробської  палати,  в  1934  р.
становила  2  973  кг  при  3,57%  жирності.  Ще  значнішою  була
різниця  у  продуктивності  молочної  худоби  дрібноселянських  і
поміщицьких  господарств.  За  підрахунками  тієї  ж  палати,  одна
корова  з  поміщицьких  ферм  пересічно  дала  в  1934  р.  З  218  кг  мо¬
лока  жирністю  3,49%  [92].  Отже,  і  в  цьому  відношенні  велике
виробництво  було  поставлене  краще,  ніж  дрібне,  причому
якість  молочної  худоби  тим  вища,  чим  більші  розміри  госпо¬
дарства.
 Наведені  дані  свідчать  про  те,  що  умови  утримування  худоби
в  дрібному  господарстві  були  гіршими,  ніж  у  великому.  А  це
означає,  що  найпильніший  догляд  худоби  дрібного  селянина  при
недостачі  корму  і  поганій  якості  худоби  та  ще  й  у  непридатному
для  утримання  її  приміщенні  було  рівнозначним  даремному
марнуванню  праці.
 Аналіз  даних  про  розподіл  худоби  в  обох  регіонах  Західної
України  незаперечно  підтверджує  соціальну  неоднорідність
селянства,  економічне  зміцнення  великих  тваринників  і  витіснення
дрібних,  що  призводило  до  зростання  кількості  безхудібних
господарств  та  їх  “розселянення”.  Ці  процеси  пришвидшила
економічна  криза  1929-1933  pp.,  а  помітне  поліпшення
господарської  кон’юнктури  у  другій  половині  30-х  років  хоча  і
сприяло  певному  пожвавленню  тваринницького  виробництва,
однак  не  позбавило  тяглості  означених  соціальних  процесів  у
західноукраїнському  селі.  Оскільки  домінуюча  роль  у  тварин¬
ництві  краю  належала  селянському  сектору,  його  розвиток  був
пов’язаний  головним  чином  з  ростом  і  зміцненням  економічних
позицій  у  цій  галузі  виробництва  фермерів  як  головного  вироб¬
ника  товарної  тваринницької  продукції,  яку  вони  реалізували  на
ринку,  використовуючи  послуги  сільськогосподарської  кооперації
і  урядові  субвенції,  що  заохочували  експорт  продуктів  тварин¬
ництва.
 291

3.5. 	Використання  машин  та  удосконалених
сільськогосподарських  знарядь  і  найманої
робочої  сили  в  селянському  господарстві
 Великі  контрасти  у  західноукраїнському  селі  спостерігалися
також  і  в  застосуванні  удосконалених  сільськогосподарських
знарядь  і  машин.  З  одного  боку,  розвиток  капіталізму  в  сільському
господарстві  супроводжувався  концентрацією  сільськогосподар¬
ської  техніки  у  господарствах  поміщиків  і  фермерів,  з  другого  -
відсутністю  цієї  техніки  у  дрібних  і  найдрібніших  землеробів,  які
змушені  були  користуватися  примітивними  знаряддями.
 З  цього  приводу  львівський  тижневик  “Коїпік”  1923  р.  писав:
“За  оснащенням  сільськогосподарськими  машинами  наші
господарства  виглядають  дуже  різноманітно.  Серед  них  є  такі,  в
котрих  не  бракує  найновітніших  машин,  і  вони  під  жодним
оглядом  не  уступають  зразковим  німецьким  господарствам.  Але
поряд  із  ними  є  й  такі,  вигляд  яких  переносить  нас  в  ті  стародавні
часи,  коли  серед  пущ  і  дрімучих  лісів  виникли  нові  поселення  і
коли  примітивний  плуг  чи  соха  були  єдиним  сільськогосподар¬
ським  знаряддям”  [93].
 Аналогічну  характеристику  землеробських  знарядь  у  неза¬
можного  селянства  дає  і  відділ  землеробства  Станіславського
воєводського  управління,  у  звіті  якого  за  1927  р.  зазначалося:
“У  селянських  господарствах  застосовуються  тільки  такі  найпри-
мітивніші  знаряддя,  як  плуг  з  дерев'яними  гряділем  і  теліжкою,
дерев’яні  борони.  Сівалок  не  видно  і  в  багатих  селян,  і  навіть  під¬
гортальник  для  картоплі  зустрічається  рідко.  Обмолот  зерна  в
селян  ведеться  ціпами,  а  очистка  -  ситами  і  за  допомогою
вітру”  [94].
 Тоді  як  незаможні  селяни  використовували  у  своїх  господар¬
ствах  примітивні  знаряддя,  поміщики  й  фермери  в  післявоєнне
десятиріччя,  особливо  в  останні  роки  перед  кризою,  доклали
чимало  зусиль,  щоб  налагодити  раціональне  виробництво  і  під¬
вищити  техніку  землеробства.  І  все  ж  внаслідок  кризи  попит  на
сільськогосподарські  машини  та  знаряддя  різко  впав,  і  тільки  з
1935  р.  капіталовкладення  підприємців  у  розвиток  техніки
землеробства  поволі  зростали.  Дані  Інституту  дослідження
господарських  кон’юнктур  і  цін  у  Польщі  наочно  підтверджують
ці  спостереження.  Якщо  індекс  інвестицій  у  виробництво  сільсько¬
господарських  машин  та  знарядь  в  1928  р.  прийняти  за  100,  то  в
1929  р.  він  дорівнював  уже  76,2,  у  1930  р.  -  43,9,  у  1931  р.  -  21,8,
у  1932  р.  -  8,8,  у  1933  р.  -  10,3,  у  1934  р.  -  11,4,  у  1935  р.  -  15,0,
у  1936  р.  -  20,6,  у  1937  р.  -  31,2  [95].
 292

Під  впливом  сільськогосподарської  кризи  до  мінімальних
розмірів  скоротилося  як  внутрішнє  виробництво,  так  й  імпорт
технічних  засобів  для  сільського  господарства.  Ввіз  сільсько¬
господарських  машин  і  знарядь  з-за  кордону  до  Польщі  зменшився
з  135  тис.  ц  у  1928  р.  до  5  тис.  ц  у  1932  р.,  а  потім  зріс  до  21  тис.  ц
в  1937  р.  [96].  Якщо  порівняти  дві  останні  цифри  з  обсягом
продукції  вітчизняного  сільськогосподарського  машинобуду¬
вання  до  кризи,  то  лише  підприємства  Західної  України  випускали
її  набагато  більше.  Ще  в  1929  р.  11  заводів  Західної  України
виробили  29  тис.  ц  машин  і  знарядь  для  обробітку  землі  та  пе¬
реробки  сіна  й  соломи  [97].
 Запровадження  машин  і  удосконаленої  агрокультури  у
рільництві  вимагало  значних  капіталів,  а  тому  було  доступним
лише  великим  господарям.  Значний  вклад  у  прискорення  цього
процесу  зробив  Державний  сільськогосподарський  банк,  який
одночасно  з  фінансуванням  заходів  аграрної  реформи  відпускав
кредити  на  раціоналізацію  господарства  і  підвищення  техніки
землеробства  селянських  підприємців  і  поміщиків,  а  також  для
сплати  їх  боргів  у  період  кризи.  Починаючи  з  1925  р.  і  до  початку
 1932 	р.,  він  видав  під  іпотеку  на  сільськогосподарські  інвестиції  і
погашення  обтяжливих  боргів  у  чотирьох  воєводствах  Західної
України  довгострокового  кредиту  на  суму  16  969  тис.  зл.  (табл.  55).
 З  наведеної  таблиці  бачимо,  що  розмір  кредиту  на  одне
господарство  зростав  зі  збільшенням  величини  господарства.
Звідси  напрошується  цілком  очевидний  висновок:  кредитна
політика  банку  була  спрямована  на  те,  щоб  зміцнити  економічні
позицій  так  званих  “зразкових  господарств”  та  поміщиків.  Саме
польські  осадники  і  місцеві  багатії,  що  мали  у  своєму  володінні
до  50  га  землі,  одержали  левову  пайку  довгострокового  кредиту
на  піднесення  культури  землеробства,  купівлю  живого  і  мертвого
реманенту,  машин,  штучних  добрив  і  сплату  боргів.  Крім  того,
львівський  і  луцький  відділи  сільськогосподарського  банку  до
кінця  1934  р.  відпустили  на  сільськогосподарські  інвестиції  в
Західній  Україні  41  321  тис.  зл.  короткострокового  і  середньо-
строкового  кредиту  [98].  Через  різного  роду  кооперативи,  спілки,
акціонерні  банки  і  каси  ці  кредити  також  потрапили  здебільшого
осадникам,  які  значну  їх  частину  використали  на  придбання  сіль¬
ськогосподарських  машин  і  знарядь.  Понад  50%  усіх  кредитних
асигнувань  банку  на  Волині  пішли  на  забезпечення  потреб
польських  військових  і  цивільних  колоністів.
 293

Таблищ  55
 Розподіл  довгострокового  кредиту  сільськогосподарського  банку
між  різними  групами  господарств  Західної  України  (1925-1931  рр.)*
 Групи  госпо¬
дарств,  га
 Кількість
 позичок
 Сума  кре¬
диту
в  тис.  зл.
 Припадало  кредиту
пересічно  в  зл.
 на  1  га
 на  1  госпо¬
дарство
 До  5
 822
 2108
 743
 2564
 5  до  20
 1449
 8302
 568
 5722
 20  до  50
 183
 3066
 544
 16  754
 50  до  100
 49
 1659
 294
 33  857
 100  до  200
 30
 1621
 381
 54  033
 більше  200
 4
 213
 197
 53  250
 Усього
 2537
 16969
 498
 6688
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  480,  арк.  6.
 Селянським  підприємцям  надавалися  й  інші  переваги  для
придбання  дорогих  землеробських  знарядь  і  машин.  Міністерство
сільського  господарства  і  аграрних  реформ,  наприклад,  необме¬
жено  видавало  в  30-ті  роки  4-відсотковий  кредит  для  придбання
рядкових  сівалок  [99],  відпускна  ціна  на  які  була  знижена  при
купівлі  у  кредит  на  29%  і  за  готівку  -  на  37%  [100].  Цими  пільгами
могли  користуватись,  за  свідченням  офіційних  документів,  тільки
заможні  “землероби,  що  вели  передове  господарство”  [101].
 І  все  ж,  незважаючи  на  державну  підтримку,  застосування
техніки  в  сільському  господарстві  мало  великі  суперечності.  З
одного  боку,  у  господарствах,  що  ґрунтувалися  на  вільнонайманій
праці,  машини  витісняли  сільськогосподарських  робітників,  а  з
другого  -  дешевизна  робочої  сили,  велике  розходження  цін  між
сільськогосподарськими  продуктами  і  машинами  на  користь
останніх,  а  також  -  відробітки  гальмували  масове  вживання
сільськогосподарської  техніки.  Серед  факторів,  що  стримували
поширення  машин  у  землеробстві,  особливу  роль  відігравало
аграрне  перенаселення,  яке  створило  велику  перевагу  робочих  рук
на  ринку  праці  над  її  попитом.  З  цього  приводу  Господарське
товариство  Східної  Малопольщі  у  звіті  від  20  липня  1927  р.
відзначало:  “Дешевизна  робочої  сили  поденників  та  її  надлишок
сприяють  консерватизму  у  господарюванні,  не  заохочують
керівників  господарств  до  піднесення  практичних  зусиль  з  метою
поліпшення  організації  людської  праці.  Сучасний  надзвичайно
низький  рівень  інтенсивності  праці,  очевидно,  не  підніметься  до
того  часу,  поки  відсутність  робітника  і  великі  витрати  на  робочу
силу  не  змусять  землеробів  зайнятися  раціоналізацією  вироб¬
ництва”  [102].
 294

Ще  до  кризи  у  багатьох  господарствах  великих  землевлас¬
ників  надавалась  перевага  дешевій  праці  поденників  над  запро¬
вадженням  нових  дорогих  машин.  Щодо  цього  заслуговує  на
увагу  підрахунок  кореспондента  згаданого  товариства  на  Белз-
щині,  який  обчислив,  що  ручне  збирання  врожаю  поденниками
на  площі  80  моргів  коштувало  1000  злотих.  І  стільки  ж  щорічно
треба  було  сплачувати  протягом  5  років  лише  за  амортизацію
кінної  жниварки,  купленої  під  15-відсотковий  кредит,  хоч  за  сезон
вона  обробляла  не  набагато  більшу  площу  [103].  Подібне  явище
спостерігалося  і  з  уживанням  парової  молотарки,  яка  коштувала
20-40  тис.  зл.  “При  таких  цінах  на  машини  і  при  сучасній
відсотковій  нормі,  -  відзначав  кореспондент,  -  кожний  ощадливий
господар  прагнутиме  до  молотьби  кінним  приводом,  ціпами  або,
в  міру  можливостей,  куплятиме  старі  молотарки  і  локомобілі,  а
придбання  нової  техніки  вважатиме  предметом  розкоші  аматора”
[104].
 Ця  тенденція  особливо  проявилася  в  період  економічної  кризи,
коли  поміщики  та  підприємливі  фермери,  забезпечуючи  собі
прибутки,  підносили  роль  відробітків  і  активно  використовували
напівдармову  робочу  силу  сільськогосподарських  робітників  на
старій  технічній  базі.
 Внаслідок  указаних  причин  вживання  сільськогосподарської
техніки  в  західноукраїнському  селі  і,  перш  за  все,  у  селянському
господарстві,  набагато  відставало  від  тих  воєводств  Польщі,  де
аграрний  капіталізм  досягнув  більшого  розвитку.  Про  це  яскраво
свідчать  дані  Інституту  суспільного  господарства,  який  анкетним
методом  у  1935  р.  обстежив  стан  реманенту  селянських  госпо¬
дарств  в  11  селах  Західної  України  та  в  42  селах  інших  регіонів
Польщі.  Якщо  порівняти  оснащеність  обстежених  господарств
возами,  плугами  і  січкарнями  в  Західній  Україні  і  Західній  Польщі,
то  різниця  між  ними  була  дуже  незначна:  села  найліпше  забез¬
печені  мали  в  два  рази  більшу  кількість  цих  знарядь,  ніж  села  забез¬
печені  ними  найменше.  Десятикратною  була  перевага  західних
воєводств  в  оснащенні  багатих  селян  молотарками,  кінними
приводами,  віялками  і  зерноочисними  машинами.  Ще  більшою
була  різниця  і,  звичайно,  не  на  користь  західноукраїнського  села,
у  вживанні  жниварок,  культиваторів  та  сівалок  [105].
 З  огляду  на  важливість  даних  цього  анкетного  обстеження
розглянемо  їх  докладніше.  Особливу  увагу  слід  приділити
показникам  про  звичайний  селянський  реманент  і  удосконалені
знаряддя.  Насамперед  зупинимося  на  аналізі  стану  простого
реманенту  в  селянських  господарствах  за  комбінованими  даними
 295

(табл.  56),  підрахованими  на  основі  відомостей  згаданої  праці
К.  Чернєвського  та  Інституту  господарства  східних  земель  про
структуру  одноосібного  селянського  землеволодіння.
 Таблиця  56
 Забезпечення  різних  груп  господарств  кіньми  і  простим
сільськогосподарським  інвентарем  у  південних  воєводствах*
 Групи  господарств,
га
 На  1  господарство  припадало
 коней
 ВОЗІВ
 плугів
 борін
 До  2
 0,13
 0,13
 0,11
 0,12
 2-5
 0,56
 0,56
 0,5
 0,62
 5-10
 1,2
 0,94
 0,86
 1,23
 10-20
 1,6
 1,4
 1,08
 1,39
 20-50
 4,6
 2,0
 2,0
 3,67
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Сгегпіе'мзкі  К.  Мавгупу  і  пагг^сігіа  гоіпісге
gospodarstwach  mniejszej  АУІазповсі.  -  8.  55.
 Розподіл  простого  сільськогосподарського  інвентаря  між
різними  групами  господарств,  як  видно  з  таблиці,  в  цілому  відпо¬
відав  розподілові  між  ними  робочої  худоби.
 Вражає  насамперед  надзвичайно  низький  рівень  забезпе¬
ченості  живим  і  мертвим  інвентарем  карликових  і  парцельних
господарств.  Адже  у  групі  господарств  Галичини,  у  т.  ч.  і  Західної,
які  мали  площу  від  0,5  до  2  га  налічувалося  тільки  12%  дворів,
що  мали  по  одному  коню,  плугу  та  бороні,  а  14,6%  господарств  -
по  одному  возу.  У  решти  дворів  цієї  групи  лопата  та  граблі  були
єдиним  знаряддям  для  обробітку  клаптика  землі.  Але  й  ті
робітники  з  наділом  або  парцелою,  що  мали  найпростіший  орний
реманент,  “не  могли  існувати  з  доходів  власного  господарства,
бо  плуг,  -  за  свідченням  згаданого  автора,  -  вимагає  запряжки,  а
утримування  коня  навіть  на  2  га  рівнозначне  нерентабельності
господарства”  [106].
 Половина  дворів  у  групі  господарств  дрібних  селян  (2-5  га)
також  була  позбавлена  орного  та  перевізного  реманенту  і  робочої
худоби.  І  тільки  у  дворах  середніх  селян  (5-10  га),  залежно  від
обсягу  орної  землі,  відсутність  простого  реманенту  була  винятком.
Якщо  у  абсолютної  меншості  незаможних  селян  кількість  возів  і
плугів  не  перевищує  одного  на  господарство,  то  у  дворах  замож¬
них  селян  було  не  менше  двох  возів  і  плугів.  Наявність  двох  і
більше  коней  також  властива  для  господарств  ринкової  орієнтації.
 Заможна  верхівка  села,  забезпечена  робочою  худобою  і
простим  реманентом  краще,  ніж  дрібні  і  середні  землероби,  попри
 296

перешкоди  в  застосуванні  новітньої  сільськогосподарської  тех¬
ніки,  поступово  зосереджувала  у  своїх  господарствах  поліпшені
знаряддя  і  машини.  Про  це  свідчать  анкетні  дані  Інституту  суспіль¬
ного  господарства  (табл.  57).
 Таблиця  57
 Використання  поліпшених  сільськогосподарських  знарядь
і  машин  у  різних  групах  господарств*
 Групи
господарств,  га
 На  100  обстежених  господарств  припадало
поліпшених  знарядь  і  машин
 у  південних  воєводствах
 у  східних  воєводствах
 До  2
 41,1
 10,9
 2-5
 95,9
 9,4
 5-10
 168,9
 77,7
 10-20
 219,7
 118,8
 20-50
 318,7
 75,7
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Сгегпіеуузкі  К.  МаБгупу  і  пагг^гіа  гоїпісге  \у
gospodaгstwach  шпіе^згез  \vlasnosci.  -  Б.  10.
 З  таблиці  видно,  що  південні  воєводства,  незважаючи  на
більшу  здрібненість  селянського  землеволодіння,  стояли  значно
вище  щодо  вживання  удосконалених  сільськогосподарських
знарядь  і  машин  у  всіх  однотипних  групах  господарств  порівняно
зі  східними  воєводствами.  Якщо  йдеться  про  ступінь  інтенси¬
фікації  землеробства  за  затратами  капіталу  на  одиницю  земельної
площі  у  вигляді  сільськогосподарської  техніки,  то  Західна  Волинь,
Західна  Білорусія  і  Віленщина  значною  мірою  відставали  від
Галичини.  Водночас  в  обох  групах  воєводств  вживання  удоскона¬
лених  знарядь  і  машин  збільшується  разом  із  ростом  розміру
господарств  (за  винятком  найвищої  групи  у  східних  воєводствах,
де  анкетною  обстежено  нетипові  господарства  з  великим
процентом  непридатної  для  обробітку  землі).  Це  означає,  що  пе¬
вний  технічний  прогрес  у  селянському  секторі  торкнувся
головним  чином  вищих  по  заможності  груп,  хоч  і  в  нижчих  групах
було  чимало  підприємницьких  господарств,  які  використовували
удосконалені  сільськогосподарські  знаряддя.  У  господарствах,
дрібних  за  площею,  але  відносно  великих  за  розміром  вироб¬
ництва,  наприклад  тваринницьких  продуктів,  коренеплодів,
найбільше  поширення  мали  січкарні  та  підгортальники  для
картоплі.
 Незаможні  верстви  селян  не  користувалися  такими  дорогими
знаряддями,  як  молотарки,  кінні  приводи,  зерноочисні  машини,
сівалки,  жатки,  які  у  вищих  групах  окуплялися,  а  тому  вживалися
систематично.  За  даними  анкетного  обстеження,  загальна
 297

кількість  дворів,  які  володіли  поліпшеною  сільськогосподарською
технікою,  була  доволі  значною.  Щодо  вживання  культиваторів,
сівалок,  жниварок,  віялок  і  зерноочисних  знарядь,  то  в  Західній
Україні,  за  нашими  підрахунками,  налічувалося  16,7%  заможних
селянських  господарств,  які  мали  принаймні  одне  з  вказаних
знарядь,  а  молотарками  та  кінними  приводами  володіли  4,2%
фермерських  дворів.  Водночас  54,7%>  господарств  селян  не  мали
не  тільки  будь-яких  сільськогосподарських  машин,  а  й  звичайних
плугів.
 Володіючи  удосконаленими  землеробськими  знаряддями  та
робочою  худобою,  заможні  селяни  порівняно  з  дрібними  вироб¬
никами  мали  можливість  краще  доглядати  за  землею,  що  зумов¬
лювало  й  вищу  продуктивність  праці.  За  даними  кореспондентів
Головного  статистичного  управління  Польщі,  у  1935  р.  сівалками
користувалися  у  Волинському  воєводстві  8%>  господарств,  у
Львівському  і  Станіславському  -  9,  у  Тернопільському  -14%  [107].
Зрозуміло,  що  ці  господарства  своєчасно  засівали  поля  і  збирали
врожай  і  обмолочували  його,  що  не  вдавалося  дрібним  вироб¬
никам,  які  змушені  були  відставати  в  догляді  за  землею,  а
“доганяти”  заможного  господаря  шляхом  вкладання  більше  праці
при  наявності  старих  сільськогосподарських  знарядь,  які  не
змінювалися  впродовж  всього  міжвоєнного  періоду.  Інтенсивність
сільськогосподарського  виробництва  основної  маси  селянських
господарств  залишалась  такою  ж  низькою,  як  і  перед  Першою
світовою  війною.  Про  це  свідчить,  зокрема,  скорочення  проти
довоєнного  рівня  вживання  штучних  добрив.
 Використання  удосконаленої  сільськогосподарської  техніки
і  штучних  добрив  окуплялося  тільки  при  великій  кількості
оброблюваного  продукту,  що  зумовлювало  відносну  концент¬
рацію  виробництва  у  господарствах  поміщиків  та  фермерів  при
одночасному  витісненні  дрібних  виробників.  Неминучим  супут¬
ником  цих  процесів  у  ринково-капіталістичному  землеробстві
було  поглиблення  майнового  розшарування  селянства  на  різні
соціально-економічні  типи.
 Систематично  використовуючи  сільськогосподарську  тех¬
ніку,  сільські  підприємці  не  обходились  без  наймання  робочої  сили
постійних  і  строкових  робітників.  На  жаль,  докладно  дослідити
питання  про  найманих  робітників  у  селянському  землеробстві
немає  змоги,  тому  що  польська  аграрна  статистика  не  подавала  *
систематичних  відомостей  про  господарства  з  землекористу¬
ванням  менше  50  га.
 298

При  визначенні  розміру  використання  найманої  робочої  сили
у  селянському  секторі  необхідно  враховувати  всю  річну  кількість
найманої  праці  не  тільки  постійних  робітників,  а  й  поденників,
праця  яких  використовувалась  у  господарствах  заможних  селян
більше,  ніж  у  поміщицьких  фільварках.  Крім  того,  в  загальному
балансі  використання  робочої  сили  у  землеробстві  істотну  роль
відігравали  відробітки  бідняків  лихварям  за  різні  позички,  борги,
відсотки  і  т.  д.  Саме  таке  використання  напівдармової  робочої
сили  у  господарствах  поміщиків  і  багатих  селян  не  відображене
ні  в  статистиці,  ні  в  історико-економічній  літературі.  Для  Західної
України  характерним  було  переважне  застосування  сімейної
робочої  сили  у  більшості  господарств  фермерського  типу.  Воно
пояснюється,  зокрема  тим,  що  тут  умови  для  переходу  селянських
дітей  у  міста  були  обмежені  загальною  економічною  відсталістю
краю  та  господарською  політикою  Польщі.
 Про  співвідношення  сімейної  та  найманої  праці  в  селянських
господарствах  певною  мірою  можна  судити  за  середньорічними
даними  за  1926-1936  рр.  Пулавського  сільськогосподарського
інституту  у  тих  господарствах,  де  вівся  облік  фінансово-госпо¬
дарської  діяльності  (табл.  58).
 Таблиця  58
 Сімейна  і  наймана  праця  в  селянських  господарствах*
 Групи
господарств,  га
 На  1  га  землі  припадало  піших  робочих  днів
 ВСЬОГО
 %  сімейних
робітників
 %  найманих
робітників
 2-3
 192,8
 91,0
 9,0
 3-5
 144,9
 84,1
 15,9
 5-10
 99,5
 80,0
 20,0
 10-15
 75,7
 70,4
 29,6
 15-30
 53,8
 59,0
 41,0
 30-50
 42,7
 42,0
 58,0
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Badania  nad  oplacalnoscia  gospodarstw  wlos-
ciariskich  w  roku  gospodarczym  1934/35.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  92.
 Господарства  двох  найменших  за  площею  груп,  як  видно  з
таблиці,  незрівнянно  гірше  забезпечені  технічними  засобами  і
робочою  худобою  порівняно  з  вищими  групами,  у  3-5  разів
більше  витрачали  ручної  праці  на  одиницю  оброблюваної  площі.
Тільки  нужда  та  безвихідне  становище  примушували  їхніх
власників  вкладати  стільки  своєї  праці,  щоб  утриматися  на
клаптику  землі  з  примітивними  знаряддями.  З  цих  даних  робимо
висновок  про  те,  що  й  деякі  дрібні  за  площею  господарства,  але  з
товарним  виробництвом  (наприклад,  городнім  чи  іншим),  за¬
стосовували  найману  робочу  силу  на  сезонних  роботах.
 299

Підтверджується  й  та  закономірність,  що  при  переході  від  нижчих
до  вищих  за  площею  груп  ріст  питомої  ваги  найманої  праці
відбувався  швидше,  ніж  збільшення  розміру  земельної  площі
господарства.  Очевидна  перевага  найманої  робочої  сили  над
працею  членів  сім’ї  господаря  виступає  у  найвищій  групі
селянських  господарств  з  30-50  га,  хоч  разом  з  тим  значна  частина
господарств  і  в  групі  15-30  га  більше  користувалась  працею
найманих  робітників,  ніж  сімейних.  У  всіх  менших  за  площею
групах  спостерігається  зворотна  тенденція:  збільшення  питомої
ваги  сімейної  праці  в  міру  зменшення  розміру  земельної  площі  в
господарствах.
 Заслуговують  на  увагу  підсумкові  результати  дослідження
польського  економіста  Ч.  Новаковського,  зроблені  за  підра¬
хунками  даних  Пулавського  сільськогосподарського  інституту  по
двох  сільськогосподарських  округах  (табл.  59).  Дослідженням
співвідношення  робочої  сили  сімейних  і  найманих  робітників  були
охоплені  селянські  господарства,  котрі  вели  облік  господарської
діяльності,  практично  усіх  етнічних  українських  земель  під
Польщею.
 Дані  таблиці  свідчать,  що  у  південному  сільськогоспо¬
дарському  окрузі  Польщі,  який  охоплював  здебільшого  терени
Західної  України,  праця  найманих  робітників  домінувала  у
фермерських  господарствах,  які  володіли  площею  22  га  і  більше.
Рівновага  праці  членів  сім’ї  та  найманої  спостерігається  в
господарствах  від  12  до  22  га  землі,  хоч  і  тут  чверть  дворів
користувалася  більше  працею  найманих  робітників,  аніж
сімейних.  У  менших  за  площею  господарствах  (від  6  до  12  га)
питома  вага  праці  членів  сім’ї  превалювала  над  працею
поденників  і  постійних  робітників,  але  й  тут  налічувалося  25%
дворів,  у  яких  обсяг  праці  робітників  сімейних  і  найманих  був
однаковим,  а  кожне  десяте  господарство  цієї  групи  викори¬
стовувало  найману  робочу  силу  більше,  ніж  сімейну.  І,  нарешті,
75%)  дрібних  господарств  (від  2  до  6  га)  не  наймали  робочої  сили,
а  інші  самостійні  господарі  цієї  групи  користувалися  працею,  як
правило,  поденників  у  гарячу  пору  виконання  трудомістких  робіт
селянських  товаровиробників.
 Коли  йдеться  про  північні  повіти  Волині,  як  і  інші  терени
східних  воєводств,  то  тут  землі  загалом  були  гірші  за  своєю
родючістю,  а  комунікаційно-ринкові  відносини  і  господарська
культура  стояли  порівняно  з  південним  округом  на  нижчому  рівні.
Через  те  усі  групи  обстежених  господарств  у  північно-східному
сільськогосподарському  окрузі  визначені  за  більшою  величиною
 300

у  селянських  господарствах  (1927/28  р.)
 Південний  сільськогосподарський  округ**  І
 Господарств,  в  яких
переважала  наймана
праця  над  сімейною
 *
 00
 сч
 С'Г
 сп
 ©
 ся
 <ч
 75,0
 Північно-східний  сільськогосподарський  округ***  1
 1
 5ҐЇ
 <4
 сгС
 40
 Г  к-сть  1
 сп
 г--
 40
 сч
 1
 -
 'О
 04
 Господарств  з
рівновагою  праці
сімейної
і  найманої
 1  15,64  |
 40
 »гГ
 СЧ
 »О4
 гп
 6,25
 1  04£  |
 оо"
 1  1
 1  1
 к-сть  1
 00
 1  ы  1
 1  1
 -
 -
 сч
 Г"
 сч
 Господарств,  в  яких
переважала  сімейна  праця
над  найманою
 в4
 04
 оС
 1  25,16  1
 чо"
 12,50
 І  15,0  |
 1  47,85  |
 1  £‘6  1
 г»л
 к
 |  К-СТЬ  1
 ГО
 <ч
 сп
 -
 ТІ-
 -
 Господарств,  які
використовували  працю
тільки  членів  сім’ї
 *
 О',
 г»
 *Г>
 ю
 оо"
 СП
 1  ГК  1
 6,25
 І  80,0  1
 39,1
 1  Г8£  ]
 1  І'І  І
 К-СТЬ  І
 04
 О',
 сп
 40
 *Г>
 *-
 40
 40
 -
 <?а
 яхэсЬНопэол
 єй
 сч
 стЗ
 и
 О
 ипХсіл
 Л
 св
 СЧ
 СЧ
 І=с
 2
 СІ
 1-і
 £■4
 Г-
 <ч
 І=с
 <ч
 СЧ
 <?а
 гч
 «і
 "?
 т
 А
 §
 т
 7
 4
 К
 О
 сч
 Т“1
 Е
 сч
 с
 св
 О.
 £
 ‘С
 £
 £
 >8 	=
 к 	вг
 * 	'Е
 * 	а
 ас
 >*  •  о
ю  £  и
 4 	5  о
с  Й  х
 З  о  §
 ГО  со  5
 -  У  о
 55  «  “
 5 	°
2  2-5
 30^
 и  ій  -
 ас  л  Е
 <и  О  .11
и  н  О
 *1-
 |2Ї
 с  2  о
*  2  £
 Й  !=Г  Н
 С  (О
 и  с;  <й
~  и  •«
ин 	сО
 о  Я  н
2  -з  ч
ас  о  §
 5;  С  ш
£  -  О
с  Я  ®
И  *  и
 и  і<
к  5  л
н  .2  .у
 тэ
 с«
 00
 СО
 N
 N
 и
 £
 с
 м
 л
 К  Я  5
 я  Н  2
 •и  ^
 4 	*  8
с1§  &
я  2  2
 ж  и  о
 Б  §*
 5 	2  ц
 с?  §  “
 и  о  о
 с:  я
•я  °  У
 Счпд  Я
С  *£
 н  •’-  е;
 5  123  5
 2
 о
 (=:
 и  о
 о
 —  и  л
 “•з  5
1|Р
 °г°  ^
 “и.  о.
>»Я  С
^  Я  и
 £  *  >*
І7  ^  й
 X  СЛ
Ч
 я  ,*.
сЧ5
 ГО  4С
О  О  )к'  *
 3  2  *  я  V
 |  ^8  3  §
 2  £  2  й  *
а  й  *  *  м
 5 	5'-  о  і
 6 	ё  5  “
 с|Оу  с
 о  ^ 	*
 301
 повіти  Волинського  (Любомштьський,  Ковельський,  Сарненський,  Костопільський  і  частково  Луцький)  воєводств.

земельної  площі  порівняно  з  південним  округом.  Однак,  попри  ці
відмінності,  в  обох  округах  спостерігаються  подібні  тенденції  у
використанні  сімейної  і  найманої  праці  у  селянських  госпо¬
дарствах.  Винятки  виявлено  лише  у  двох  випадках:  обсяг  переваги
питомої  ваги  сімейної  праці  над  найманою  у  групі  9-14  га  і
рівноваги  сімейної  та  найманої  праці  у  групі  14-27  га  тут  був
майже  вдвічі  більший,  ніж  у  південному  окрузі.  Це  явище  прямо
віддзеркалювало  різницю  рівнів  розвитку  капіталістичних  відно¬
син  в  селянському  секторі  двох  регіональних  округів.
 З  аналізу  статистичних  відомостей  по  обох  сільськогоспо¬
дарських  округах  напрошується  очевидний  висновок:  межу
використання  найманої  робочої  сили  в  селянському  господарстві
слід  перемістити  значно  нижче  величини  землеволодіння
господарств  заможних  селян,  які  з  виробничою  необхідністю
потребували  наймання  робочої  сили  постійних  або  строкових
робітників.  Основним  джерелом  пропонування  робочої  сили  на
ринку  праці  були  господарські  одиниці  села  із  земельною  пло¬
щею  до  2  га.  Вони  були  “економічно  неспроможними  задо¬
вольнити  хоч  би  мінімальні  потреби  сім’ї”,  а  тому  “працездатні
члени  їх  змушені  шукати  роботу  і  заробіток  поза  власним
господарством  або  міняти  професію”  [108].
 У  той  же  час  заможні  селяни  не  тільки  систематично  вико¬
ристовували  у  своїх  господарствах  найману  працю  малоімущих
односельців,  а  й  мали  більше  сімейних  робітників.  У  середньому
на  один  самостійний  двір,  у  якому  вівся  облік,  припадало  не  менше
трьох  працюючих  членів  сім’ї  [109],  які  спільно  з  іншими  сім’ями
синів  або  дочок  створювали  сімейну  кооперацію.  Остання  у  се¬
лянському  господарстві  була  основою  для  капіталістичної
кооперації,  при  якій  міцні  селянські  господарства  з  високим
числом  сімейних  робітників  перетворювалися  у  фермерські
господарства,  застосовуючи  найману  працю  у  великих  розмірах.
 Наведені  дані  підтверджують  думку  про  те,  що  в  демогра-
фічно-економічних  умовах  Західної  України,  особливо  її  східно-
галицького  регіону,  господарства  площею  більше  10  га  постійно
використовували  найману  робочу  силу,  і  навіть  у  середньоземель-
ній  групі  (5-10  га)  третина  селянських  дворів  не  обходилась  без
наймання  допоміжної  робочої  сили  переважно  поденників  на
сезонних  роботах.  Використання  машин  і  удосконаленої
землеробської  техніки,  і  зв’язане  з  ним  відповідно  пропонування
або  наймання  робочої  сили  визначали  соціально-економічний
характер  господарювання  відповідних  груп  селянських  госпо¬
дарств,  а  відтак  характеризували  один  з  найголовніших
показників  соціального  розшарування  селянства  краю.
 302

3,6. 	Підсумки  дослідження  соціального
розшарування  селянства
 Соціальна  природа  селянства  історично  змінювалася  залежно
від  характеру  сільськогосподарського  виробництва  і  зміни
економічних  умов.  Тому,  незважаючи  на  суттєві  зрушення  в
розвитку  товарно-грошових  відносин  при  пануванні  назагал
натурального  господарства  в  обох  регіонах  краю  у  феодальну
добу,  наявність  у  селянстві  груп,  які  істотно  відрізнялися  одна  від
іншої  за  господарською  спроможністю,  ще  не  стала  показником
розкладу  селянства  як  стану.  Розклад  селянства  -  це  процес  тієї
епохи,  коли  панує  товарне  виробництво,  а  селянин  підпоряд¬
кований  ринку.  Саме  такі  умови  поступово  складалися  в  краї  після
скасування  панщини,  коли  натуральне  виробництво  в  селі  завдяки
залізничному  будівництву,  промисловому  розвитку  і  розширення
економічних  і  торговельних  зв’язків  з  іншими  регіонами  країни
неухильно  поступалося  товарному,  відбувалося  перетворення
його  в  капіталістичне.  В  цьому  процесі  здрібнений  бідний  селянин
ставав  не  тільки  ще  біднішим;  докорінно  змінювалися  його  місце
у  способі  виробництва  матеріальних  благ,  трансформувалися
його  соціальні  риси;  він  переставав  бути  самостійним  виробником
і  перетворювався  в  пролетаря  або  напівпролетаря,  втрачав
повністю  або  почасти  засоби  виробництва  (насамперед  землю)  і
жив  продажем  своєї  робочої  сили.  Зовсім  по-іншому  ті  ж  причини
діяли  на  заможну  верхівку  села,  господарства  її  перетворювалися
в  соціально-економічний  тип  сільського  підприємця-феодала.  І
чим  більше  розвивалися  капіталістичні  відносини  в  селі,  тим
сильніше  виявлявся  капіталістичний  характер  причин,  які
зумовлювали  збіднення  незаможних  груп  селянства  і  збагачення
підприємницької  верстви.
 Якщо  йдеться  про  соціальний  устрій  західноукраїнського  села
до  Першої  світової  війни,  то  за  доволі  складної  і  неоднозначної
соціально-економічної  і  демографічної  ситуації  в  українських
землях,  що  пізніше  іменувалися  Західною  Україною,  то  він  (устрій)
загалом  перебував  нижче  середнього  рівня  розвитку  аграрного
капіталізму.
 Соціальна  природа  селянства  Західної  України  та  ступінь  його
розшарування  у  20-30-ті  роки  XX  ст.  досі  в  історично-економічній
літературі  висвітлювалися  на  основі  опубліковання  даних
офіційної  аграрної  статистики,  згрупованих  їх  упорядниками  за
одним  землеволодінням  без  урахування  всієї  сукупності  еконо¬
мічних  показників,  що  характеризують  відповідну  групу
 303

господарств  як  окремий  соціально-економічний  тип.  Через  те
праці  дослідників  економічної  історії  краю  не  дають  всебічно
обґрунтованої  статистичним  методом  характеристики  соціально-
економічних  прошарків  села.  Крім  того,  на  однобічне  визначення
ступеня  розшарування  селянських  господарств  за  одним
землеволодінням  сучасниками  вирішальний  вплив  мали  їх
станово-корпоративні  інтереси,  а  також  політична  заанга-
жованість  дослідників  різних  історико-економічних  шкіл.
 Одним  з  перших  дослідників  процесу  соціального  розша¬
рування  селян  Східної  Галичини,  що  відбулося  після  скасування
панщини  до  кінця  XIX  ст..  був  польський  економіст  Ф.  Буяк,  який
на  основі  перепису  1902  р.  виділив  п’ять  груп  сільських  госпо¬
дарств,  що  володіли  такою  площею:  великі  господарства  (грос-
бауери  або  фермери)  мали  землі  від  20  до  100  га  і  становили  0,9%
від  загальної  кількості,  середні  (5-20  га)  -  18,1%,  дрібні  (2-5  га)  -
37,2%),  парцельні  (0,5-2  га)  -  36,1%,  карликові  (до  0,5  га)  -  6,5%,
решта  -  поміщики.  А  втім  таку  градацію  селянських  господарств
автор  нічим  не  мотивує,  за  винятком  побіжної  характеристики
першої  з  груп,  яка,  на  його  думку,  не  обходилась  без  постійного
наймання  робочої  сили,  та  останніх  двох  груп  дворів  з  парцелами
або  тільки  з  городами  халупників,  які  не  забезпечували  членам  їх
сімей  ні  роботою,  ні  утриманням  [110].  Вихід  з  кризового  стану
аграрних  відносин  він  пов’язував  з  нагальною  потребою  індуст¬
ріалізації  краю  і  сільського  господарства  зокрема  [111].  Що  ж
стосується  державної  аграрної  політики,  то  Буяк  відстоював  пози¬
цію  великодержавного  шовінізму,  був  прихильником  активного
проведення  польської  фермерської  колонізації  східногалицьких
земель  шляхом  наділення  польських  селян  ділянками  почасти
парцельованих,  а  також  орендованих  земель  поміщицьких  філь¬
варків  і  збереження  останніх  в  руках  польських  посідачів  [112].
 В  період  Першої  світової  війни,  в  якій  Росія  розраховувала
інкорпорувати  Українську  Галичину,  посилився  інтерес  російської
економічної  думки  до  вивчення  народного  господарства  цього
краю.  У  зв’язку  з  цим  появилося  оригінальне  дослідження  акаде¬
міка  К.  Воблого,  який  визначив  аграрну  структуру  східно-
галицького  села  за  даними  селянського  землеволодіння  станом
на  1902  p.,  але  окреслив  її  (структуру)  уже  за  іншими  вимірами
поділу  селянських  господарств.  За  його  підрахунками,  карликові
господарства  з  площею  до  2  га  володіли  44,5%  загальної  земель¬
ної  площі  селян,  яка  дорівнювала  654  608  га;  дрібним  госпо¬
дарствам  (2-5  га)  належало  37,2%,  середньоземельним  (5-10  га)  -
14,6%  і  великоселянським  (понад  10  га)  -  3,7%  [113].  Учений
 304

доходить  висновку,  що  за  аграрним  устроєм  Галичина  -  це  край
дрібного  селянського  землеволодіння,  де  частка  площі  двох
нижчих  груп  селян  становила  аж  81,4%.  Головною  причиною
такого  здрібнення  Воблий  вважав  демографічний  фактор  -
швидкий  ріст  населення  краю  при  слабкому  розвитку  його
промисловості.
 І  справді  великий  надлишок  сільського  населення,  яке  не
могло  знайти  роботу  і  заробіток  у  довоєнному  і  повоєнному  селі
Галичині,  як  і  інших  українських  земель  під  Польщею,  панування
у  них  напівфеодального  землеволодіння  великих  аграріїв  загост¬
рили  земельний  голод  селянської  бідноти,  непомірно  підняли  ціну
землі  на  ринку,  яка  стала  недоступною  для  більшості  дрібних  і
найдрібніших  виробників,  що  мали  низькі  доходи  (частіше  й
зовсім  були  позбавлені  їх),  а  тому  вели  споживацьке  натуральне
господарство.  Повномасштабній  мобілізації  землі  фермерами
перешкоджали  також  “ножиці  цін”,  низькі  доходи  сільських
виробників,  дорогий  кредит,  сильний  податковий  прес.  Усі  ці
фактори  деформували  нормальні  ринкові  відносини  і  соціальне
розшарування.  Уникнути  сімейних  поділів  і  здрібнення  селян¬
ського  землеволодіння  за  такої  економічної  ситуації  було  прак¬
тично  неможливо  у  нижчих  групах  господарств.
 В  економічній  думці  міжвоєнної  Польщі  лише  почасти
піднімалися  деякі  аспекти  соціальної  диференціації  села,  але
науково-логічного  завершення  дослідження  цієї  проблеми  немає
в  жодній  з  праць  вчених-аграрників.
 У  зв’язку  з  проведенням  аграрних  реформ  виникла  дискусія
щодо  визначення  мінімальної  норми  самостійного  (самодостат¬
нього)  господарства,  що  створювалося  при  парцеляції.  Проте
економічно  обґрунтований  вимір  цієї  норми  з  точки  зору
виключно  рентабельності  господарства  під  тиском  реального  стану
поземельних  відносин  уступив  місце  вирішенню  цього  питання  у
площині  раціонального  використання  сімейної  праці  селянської
родини  і  пошуку  шляхів  зайнятості  у  сільському  господарстві
найбільшої  кількості  вільних  робочих  рук.  “Проблема  голоду
землі,  як  зазначив  один  з  учасників  диспуту  К.  Чернєвський,
знаходить  своє  кількісне  вираження  насамперед  у  світлі  норми
мінімуму  площі  господарства,  яка  може  ще  утримувати
хліборобську  сім’ю  без  вимушеного  виходу  сімейної  праці  осто¬
ронь  свого  господарства”  [114].
 У  визначенні  мінімальної  межі  земельної  ділянки  самостійного
господарства  думки  економістів  істотно  розходилися.  Так,  Ф.  Буяк
за  самостійне  господарство  вважав  плошу  його  в  розмірі  від  5  до
 305

10  га.  В.  Грабський  піднімав  планку  величини  самостійного
господарства  у  Польщі  з  5  до  15  га,  вважаючи,  що  ця  площа
дозволяє  йому  повністю  використати  працю  сім’ї  і  одночасно
забезпечити  найбільшу  продуктивність  праці  з  гектара.  Пересічну
для  всієї  країни  мінімальну  межу  землеволодіння  для  такого  типу
господарства  міністри-аграрники  В.  Станєвич  і  Ю.  Понятовський
визначили  в  розмірі  6  га,  а  Ч.  Новаковський  обмежив  її  для
Західної  України  площею  у  5,5  га.  Г.  Міллер-Грушевська
трактувала  як  самостійне  таке  господарство,  в  якому  була
рівновага  затрат  на  найману  працю  з  доходами  побічної  праці
[115].  Використавши  матеріали  дискусії,  Міністерство  аграрних
реформ  визначило  такі  мінімальні  норми  створення  самостійних
(самодостатніх)  господарств  при  парцеляції  у  воєводствах  Захід¬
ної  України:  Волинському  -  5,2  га,  Станіславському  -  4,9,
Тернопільському  -  4,8  і  Львівському  -  4,6  га  [116].  Ці  норми
землеволодіння  свідчать  про  неістотну  відмінність  роздільної  межі
дрібних  і  середніх  господарств  Східної  Галичини  та  Волині:  межа
розділу  їх  в  обох  регіонах  зближується  внаслідок  проведення
аграрних  реформ.  Наведені  дані  й  спостереження  сучасників  цінні
ще  й  тому,  що  не  тільки  розмежовують  дрібноземельних  та
середньоземельних  селян  за  їхнім  володінням  (що  само  по  собі
важливо),  а  й  характеризують  самодостатністю  використання
сімейної  праці  господарства  середняків.  Це,  у  свою  чергу,  дає  під¬
ставу  трактувати  більші  за  площею  господарства  як  ринково-
капіталістичні.  які  не  обходилися  без  використання  вільнонай¬
маної  праці  щонайменше  на  окремих  господарських  операціях.
 Ні  польська,  ні  українська  економічна  думка  того  часу  не
залишила  у  спадок  об’єктивної  наукової  типізації  селянських
господарств  з  урахуванням  усього  комплексу  економічних
показників.  Окремі  ж  спроби  кількісно  окреслити  типові  групи
господарств  за  даними  Пулавського  сільськогосподарського  ін¬
ституту,  який  обслідував  непересічні  господарства  селянських
підприємців  різної  величини,  які  вели  бухгалтерський  облік  своєї
господарської  діяльності,  були  позбавлені  наукової  об’єктивності,
тому  що  реально  не  відповідали  масі  господарств  відповідних  груп
і  не  враховували  регіональних  особливостей  розшарування  селян.
Так,  екс-прем’єр  польського  уряду  професор  Вл.  Грабський,  на¬
магаючись  підтвердити  даними  згаданого  інституту  концепцію
стійкості  дрібного  селянського  господарства,  зробив  таку  типі¬
зацію  господарств  за  їхньою  площею:  господарства  від  2  до  3  га
виділив  у  категорію  карликових,  3-5  га-дрібні,  5-10  га-середні
селянські,  10-15  га  -  вищі  середні,  15-30  га  -  вищі  селянські,  30-50  га  -
 306

середні  господарства  фермерського  типу.(малі  фільварки)  [117].
Однак  усі  шість  груп  селянських  господарств,  умовно  виділених
автором,  позбавлені  соціально-економічних  характеристик,  та  й
сам  поділ  їх  на  групи  не  відповідав  реальному  типажу,  економічно
не  був  умотивований.
 У  радянській  історико-економічній  літературі  висвітлення
процесу  соціального  розшарування  (стратифікації)  селянства  в
добу  капіталізму  було  зашорене  політичними  стереотипами,
зокрема  марксистсько-ленінської  доктрини  другої  “селянської
війни”  на  селі  між  біднотою  і  сільською  буржуазією.  Сам  процес
розшарування  розглядався  як  вимивання  середнього  селянства  і
створення  двох  протилежних  за  соціальним  становищем  класів  -
сільськогосподарського  пролетаріату  і  сільської  буржуазії.
Пролетаризація  дрібних  землевласників  традиційно  трактувалась
дослідниками  як  негативне  соціальне  явище,  що  виражало
погіршення  економічного  становища  селянської  бідноти.
Насправді  ж  в  умовах  вільного  ринку  земля  та  інші  засоби  вироб¬
ництва  завжди  потрапляють  у  власність  тих,  хто  використовує  їх
з  максимальною  ефективністю.
 В  радянську  добу,  коли  українське  селянство  було  найактив¬
нішим  супротивником  ліквідації  режимом  природно-історичних
форм  його  господарювання,  комуно-радянська  влада  під  вигля¬
дом  суцільної  колективізації  штучно  диференціювала  селянство
за  майновою  ознакою,  щоб  спрямувати  бідняків  та  незаможніх
середняків  на  “класову  боротьбу”  проти  заможного  селянства
(куркулів)  і  на  цьому  соціально-класовому  підгрунті  експро¬
пріювати  індивідуальні  селянські  господарства  і  примусово
запровадити  тсози,  колгоспи,  радгоспи,  комуни  та  інші  непри¬
родні  для  сільських  виробників  форми  господарювання.  Це  була
насильна  руйнація  традиційної  культури,  способу  життя  селян¬
ства,  що  складало  більшу  частину  населення  України.
 Щодо  висвітлення  стратифікації  селянства  Західної  України
в  означений  період,  то  відсутність  повного  обсягу  статистичних
даних,  які  всебічно  характеризують  динаміку  цього  процесу,
значно  збільшила  основу  для  суб’єктивізму  в  дослідженні  цієї  і
без  того  непростої  проблеми.  Більшість  праць  українських  і
польських  аграрників-марксистів,  які  спеціально  не  займались
вивченням  аграрних  відносин  у  Західній  Україні  в  20-30-ті  роки,
але  побіжно  торкаються  цієї  проблематики,  не  дають  вичерпної
соціально-економічної  характеристики  різним  групам  госпо¬
дарств.  Результати  ж  дослідників,  що  робили  спроби  встановити
співвідношення  між  стратами,  на  які  розшаровувалося  селянство
 307

краю  за  землеволодінням,  далеко  не  однакові  і  обмежувалися  лише
трьома  основними  соціальними  категоріями  селян  (бідноти,
середняків  і  так  званих  куркулів).  Щодо  останніх  проводилась
репресивна  політика  тоталітарного  режиму  більшовиків,  а  будь-
які  відступи  від  теоретичних  засад  та  практики  її  реалізації
жорстоко  переслідувалися.  Це,  звісно,  позначилося  і  на  висвітленні
проблеми  в  радянській  історіографії.  Так,  1.  Гольдштейн  у
монографії  “Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше,  Западной
Украине  и  Западной  Белоруссии”  (М.,  1940)  на  основі  даних
переписів  1921  і  1927  pp.  наводить  такі  цифри  розшарування  селян
у  Львівському  воєводстві:  бідняцькі  господарства  -  76%,  серед¬
няцькі  -  14%,  куркульські  -  9-10%;  у  Станіславському  і  Терно¬
пільському  воєводствах  співвідношення  між  різними  соціальними
групами  становило  відповідно:  80-83%;  12%;  6-6,5%)  (с.  167-170).
С.  1.  Аладкін  в  авторефераті  канд.  дис.  “Аграрні  відносини  в
Західній  Україні  (1919-1939  pp.)”  (Львів,  1952)  визначав  зовсім
інше  співвідношення  між  групами  селян,  а  саме:  бідняцькі
господарства  -  54%,  середняцькі  -  30%,  куркульські  -  16%  (с.  10).
М.  К.  Івасюта  у  монографії  “Нариси  історії  колгоспного  будів¬
ництва  в  західних  областях  Української  PCP”  (К.,  1962)  обгрун¬
тував  таке  співвідношення:  70,  26,  4%  (с.  16).
 В  основу  нашого  визначення  соціально-економічної  струк¬
тури  селянства  краю  покладено  комплексний  підхід  з  урахуванням
усіх  доступних  для  дослідження  критеріїв  і  серед  них:  забезпечення
домогосподарств  таким  головним  засобом  виробництва  як  земля,
робоча  і  продуктивна  худоба,  використання  найманої  робочої
сили  у  фермерських  та  інших  господарствах  селян.  Останній
критерій  дає  змогу  опосередковано  судити  також  і  про  чисельність
сільської  бідноти,  яка  пропонувала  свої  робочі  руки  тим  же
фермерам  або  поміщикам  та  іншим  підприємцям,  які  використо¬
вували  найману  робочу  силу.
 Джерельною  базою  для  обчислення  складових  соціально-
економічної  структури  села  послужили  неопубліковані  статис¬
тичні  матеріали  Інституту  східних  земель  Польщі  за  1931  р.  щодо
землеволодіння  одноосібних  селянських  господарств  Західної
України  кожного  з  чотирьох  її  воєводств  (таблиці  додатків
№№  19-22)  і  за  двома  основними  її  регіонами  (табл.  43),  а  також
опубліковані  офіційні  відомості  загального  перепису  1931  р.  про
землеробські  об’єднання  (zespoly  rolnicze),  які  використовували
постійну  найману  робочу  силу  і  які  не  використовували  її
(табл.  60).
 308

Вживання  найманої  праці  у  господарських  сімейних  об’єднаннях  (гезроІасЬ  гоїпісгусЬ)
 (за  переписом  1931  р.)*
 •З  і  2
 Н
 м  5
 З  5
іі
 Е  О.
 о  2-
їЧ  З
 ©
 •Е
 сч
 £
 д  о
О  ю
й  °
8  Ч
 о  >
Я  Д
м  с:
о  2
 *■8
 Я
 г~-
 40
 т
 сч
 ,—1
 40
 сч
 •о
 сп
 о
 оо
 »о
 40
 (Ч
 2  ^
й  ^
 й:5
 §*
 О4
 40
 40
 г-
 О  2
 ?■§  у
 я  к
 X
 сі  х
 §5
 - 	>.ю
 о  §  а
|5§>
 о  (-  Я
 40
 'О
 *—'
 4сГ
 сч
 Г"
 <ч
 оо
 сч
 оГ
 І
 Б  Н
 0 	и
 Л  ец
 ро
 ро  «
 1 	5
 5  О
 М
 я  »
 о.а
 г%
 зя
 Єн--
 С  Я
 К  О
К  *
 *  !
 Е  О
5  Ч
 гі
 §2
 ї  25
 55  д
 2  л
 П
 *с  .5
о  '5
 ■Е§
 ’5.5
 ■п
 8.3
 X)  СЯ  •
 0 	1  ^
 £  04  І
О^ОО
 §.й  я
 См  £
ЯЛ2  л
 1 	8.В
 •І§5
 ^  о  й
 <Г-  м  2
ТЗ  >,
—'  Ю  Х*
 В
 X**
 С
 ■с’З
 ро  о
О  N
 8  «
 *  Ш'І
 б  а  с
=  й'
о  'Е.
£С
 09  •  ^
 о  »О  о
 Є'О  £
'Ті  •  и
ПСЛ-^
 .52 	^
 аоо  •
 СЛ  го  *-
>*£-
д  —•  т
 VI  І  І—
 £  -X
о  у
Оо2  <=К
 V)
 00  >  N
 2  о_
 911
 8-і|
 о  ся  #52
&о&
8І£
 Я|-5
й  ^
.§£&
а  я.:»
?ОиР
 309

Поєднавши  відомості  двох  названих  джерел  зі  статистичними
даними  перепису  худоби  в  1927  р.  (табл.  49  і  52),  можна  визначити
співвідношення  різних  соціально-економічних  груп,  на  які  роз¬
шарувалося  селянство  Західної  України  до  початку  30-х  років.
 Із  загальної  кількості  -1  359,5  тис.  індивідуальних  господарств  -
у  1931  р.  в  чотирьох  воєводствах  Західної  України  налічувалося
 220,6 	дворів  халупників,  тобто  16,2%  загальної  кількості,  які  мали
убоге  житло  і  володіли  здебільшого  тільки  одними  городами  до
1  га,  а  274,2  тис.  домогосподарів,  або  20,2%,  мала  у  своєму
володінні  від  1  до  2  га.  Отже,  494,  8  тис.  (37,1%)  -  це  дільні  і
парцельні  господарства,  які  становили  36,4%  від  їх  загальної
кількості;  їхні  наділи,  одержані  при  скасуванні  панщини,  або
парцели,  придбані  під  час  проведення  сусідської  парцеляції,  не
забезпечували  їх  сім’ям  виживання,  а  власникам  головного
заняття;  ці  домогосподарства  слід  віднести  до  типу  напівпроле-
тарських.  Сільськогосподарські  робітники  з  дрібними  наділами
або  парцелями,  для  власників  яких  заняття  на  крихітній  ділянці
було  “підсобним  промислом”,  а  головне  джерело  для  виживання
становили  “побічні”  заробітки.  Вони  мали,  по  суті,  тільки
видимість  землеробських  господарств.  Адже  їхні  власники
володіли  маленькою  ділянкою  землі  та  однією  коровою,  а  частина
з  них  не  мала  у  своїх  дворах  не  тільки  коня,  а  й  корови.  Через  те
господарства  безкінні  та  безкорівні  або  тільки  з  однією  коровою,
що  становили,  за  переписом  худоби  1927  р.,  41%,  слід  віднести  до
соціального  прошарку  сільськогосподарських  робітників  з
наділом  або  парцелою,  які  не  втрачали  зв’язку  із  землею
здебільшого  внаслідок  гострої  проблеми  знайти  постійну  роботу
поза  своїм  господарством.  Серед  найбідніших  прошарків  у
західноукраїнському  селі  типовою  фігурою  був  не  безземельний
сільськогосподарський  робітник,  а  напівспролетаризований
селянин.  Обидві  ці  соціальні  фігури,  як  правило,  поєднувалися  в
одній  і  тій  же  особі  сільськогосподарського  робітника  з  надільним
або  парцельним  господарством,  який  (робітник)  провадив
споживацьке  (натуральне)  виробництво  на  ділянці  землі;  щоб
забезпечити  фізичне  виживання  сім’ї,  він  вимушений  був  шукати
заробіток  поза  своїм  господарством.
 На  відміну  від  карликових  і  парцельних  господарств,  в  яких
глава  сім’ї  працював  постійно  або  строково  по  найму,  а  про¬
вадження  власного  господарства  залишав  на  інших  членів  родини,
дрібні  сільські  виробники,  що  мали  у  власності  від  2  до  5  га  землі,
по  коню  та  корові  або  тільки  дві  корови  без  коня  у  гірській
місцевості  та  волинському  Поліссі,  де  вистачало  пасовищ  для
 310

випасу  худоби.  Власники  цих  господарств  здебільшого  самі
господарювали  на  ній;  їхнє  виробництво  в  основному  задо¬
вольняло  мінімальні  споживчі  потреби  сім’ї.  Однак  певна  частина
господарів  цієї  верстви,  як  правило  тих,  що  мали  у  своєму
володінні  3  га  землі,  не  обходилися  без  побічних  підробітків.
Всього  дрібноселянських  дворів  з  площею  від  2  до  5  га  в  Західній
Україні  налічувалося  511,5  тис.  одиниць,  або  36,9%  загальної
кількості  селянських  господарств.  Виробництво  цієї  групи  мало
переважно  напівнатуральний  характер;  товарність  їх,  за  винятком
окремих  підприємців,  була  штучною,  викликана  не  потребою
економічного  розвитку  власного  виробництва,  а  необхідністю
сплати  податків  і  боргів  кредиторам,  а  також  нерідко  й  спожива¬
цькими  потребами.
 Разом  зазначені  вище  групи  становили  три  чверті  селянських
господарств.  Це  -  найчисленніші  верстви  сільського  населення,
які  дедалі  глибше  погрузали  у  злиднях.  Збіднілі  з  різних  причин
сільські  нуждарі  та  їхні  сім’ї  у  масі  своїй  виживали  з  плодів  праці
на  власних  дрібних  ділянках  або  займалися  домашніми  промис¬
лами.  Водночас  працездатні  члени  їхніх  родин  або  сімейних
кооперацій  не  обходилися  без  наймання  на  постійну  чи  строкову
роботу,  найчастіше  за  відробітки  по  натуральних  позичках  у
сусідніх  поміщиків  та  заможних  селян-лихварів.  Саме  їх  середо¬
вище  створювало  головну  соціальну  базу  для  селянського  ради¬
калізму.
 Протилежна  по  заможності  малоімущим  групам  селян  верства
господарств  ринкової  орієнтації,  яку  представляли  сільські
підприємці,  фермери,  характеризувалась  не  тільки  високим  сту¬
пенем  забезпеченості  їх  землею  та  іншими  засобами  виробництва,
а  й  постійним  вживанням  найманої  робочої  сили  (табл.  60).
 Останній  критерій  (використання  найманої  робочої  сили)  був
вирішальним  фактором  для  безпомилкового  визначення  фермер¬
ського  типу  господарства.
 Дані  таблиці  переконливо  свідчать,  що  застосування  найманої
робочої  сили  в  землеробстві  поширене  більше,  аніж  величина
земельної  площі  господарського  сімейного  об’єднання  (гезроіи
rolniczego),  що  межу,  з  якої  починається  постійне  застосування
праці  наймитів,  слід  перемістити  значно  нижче.
 І  справді,  у  групах  малоземельних  домогосподарств  площею
до  5  га  в  Західній  Україні  налічувалося  3,1%  дворів,  які  наймали
робочу  силу.  Осторонь  цього  соціального  явища  не  могла  пройти
і  офіційна  статистика,  аби  не  зафіксувати  його  в  цифрах,  але
глибину  процесу  розшарування  села  вона  не  розкривала,  змішу¬
 311

ючи  масу  напівпролетарів  та  дрібних  господарів  з  тими  нечис¬
ленними  сільськими  підприємцями  цієї  групи,  котрі  поєднували
ефективне  товарне  городнє,  скотарське  та  інше  виробництво  на
невеликій  ділянці  землі  з  переробкою  сільськогосподарської
сировини  або  з  торговельно-лихварською  діяльністю,  використо¬
вуючи  при  цьому  найману  робочу  силу.
 Використання  робочої  сили  постійних  робітників,  як  бачимо
з  таблиці,  зростало  зі  збільшенням  розміру  господарств.  Так,  про¬
цент  наймання  робочої  сили  у  середньоземельній  групі  (5-10  га)
був  у  2  рази  більший,  ніж  у  двох  нижчих  групах,  разом  взятих.  У
вищих  за  площею  групах  господарств  використання  праці
наймитів  стало  системою,  необхідною  умовою  перетворення
заможних  селян  у  капіталістичних  фермерів.
 Однак  постійне  застосування  найманої  праці  у  великоселян-
ському  землеробстві  не  можна  обмежувати  лише  наявністю  най¬
митів  під  час  перепису.  У  роки  економічної  кризи  багаті  селяни
більше  вдавалися  до  наймання  строкових  робітників  та  поден¬
ників,  здебільшого  за  відробітки  або  здольщину.  Зрозуміло,  що
використання  праці  постійних  наймитів  в  умовах  кризи  найточ¬
ніше  характеризує  тип  підприємницького  господарства  фермерів.
 Фермерське  господарство  було  нажите  завдяки  поєднанню
самовідданої  праці,  ініціативності,  землеробського  таланту
кмітливого  господаря  з  використанням  дешевої  праці  незаможних
односельців  [118];  форма  господарювання  його  “зумовлювалася
характером  землекористування,  рівнем  механізації  і  товарності
господарства,  ступенем  розвинутості  ринкових  зв’язків'’  [119].
У  Західній  Україні,  як  ми  вже  бачили  вище,  домогосподарства
підприємницького  типу  з  площею  понад  10  га  не  обходилися  без
постійного  використання  найманої  робочої  сили:  питома  вага  її
у  чверті  господарств  до  22  га  кожного  з  них  перевищувала  обсяг
праці  членів  сім’ї,  а  в  решти  дворів  цієї  величини  спостерігалась
рівновага  обох  форм  праці.  Праця  найманих  робітників  доміну¬
вала  в  усіх  фермерських  господарствах  площею  землекористу¬
вання  понад  22  га.  Заможну  верству  підприємницьких  госпо¬
дарств,  за  уточненими  даними  офіційної  статистики,  представляли
у  Західній  Україні  124,5  тис.  дворів,  які  володіли  не  менш  як  10  га
землі  або  мали  меншу  площу,  але  розвивали  прибуткове
тваринництво,  городництво  та  інші  галузі  і  використовували
найману  працю  постійних  робітників.  Отже,  частка  фермерів
сягала  9,2%,  або  на  2,2%  була  більшою,  ніж  показали  підрахунки
забезпеченості  цієї  групи  господарств  робочою  і  продуктивною
худобою  і  на  4,2%  більшою  проти  показника  за  землеволодінням.
 312

Різницю  становили  менші  за  площею  угідь  або  кількістю  худоби
сільські  підприємці,  які  поєднували  землеробство  з  промислово-
торговельною  діяльністю  та  лихварством.
 Фермерство,  як  соціально-економічний  тип  заможної  верстви
селян  Західної  України,  хоча  й  не  так  виразно,  як,  наприклад,  у
Західній  Польщі,  виділився  з  решти  селянства,  але  був  добре
зв’язаний  з  ним  невисоким  культурним  рівнем,  укладом  життя  та
працею  у  власному  господарстві.  Серед  фермерсько-підприєм¬
ницької  верстви  села,  поряд  з  професійними  хліборобами,  помітне
місце  посідали  власники  млинів,  інших  підприємств  з  переробки
сільськогосподарської  сировини  (маслоробень,  олійниць,  шапо¬
валень  та  ін.),  а  також  торговельних  закладів  (шинків,  крамниць),
постоялих  дворів  тощо.  Вони  володіли  відповідними  земельними
угіддями  (необов’язково  великими  за  площею)  та  іншими  засо¬
бами  сільськогосподарського  виробництва,  наймали  постійних
та  строкових  робітників,  але  головним  заняттям  вважали  промис¬
лове  підприємництво  або  торговельно-лихварську  діяльність.  Цей
прошарок  поєднував  у  собі  промислового  підприємця  або  влас¬
ника  торгово-лихварського  капіталу,  який  виконував  подвійну
суспільну  роль:  затримував  розвиток  капіталізму  в  сільському
господарстві  і  водночас  був  представником  аграрного  капіталізму
в  особі  фермера,  зацікавленого  у  поступі  капіталістичної  еволюції
села  за  американською  (фермерською)  моделлю.
 Практикування  фермерства,  офіційно  іменованого  “куркуль¬
ством”,  в  радянській  історико-економічній  науці  було  різко
негативним.  Терміном  “куркуль”  радянські  лінгвісти  визначали
“багатого  селянина-власника,  на  якого  працюють  робітники”,  а
етимологію  його  виводили  від  турецького,  що  означає  “той,  що
вселяє  страх”  [120].  В  турецький  зміст  слів  “куркуль”,  “куркуль¬
ство”  вкладалося  лінгвістичне  підлаштування  даного  терміну  в
сучасній  українській  мові  під  певні  політичні  завдання,  мусило
слугувати  обґрунтуванню  (чи  виправданню)  правильності
радянсько-більшовицької  політики  в  українському  селі  в  період
“колективізації  і  ліквідації  куркульства  як  класу”  [121].
 Радянські  вчені  вслід  за  Леніним  характеризували  цю  верству
селян  як  експлуататорський  клас  сільської  буржуазії,  розглядаючи
її  як  “класового  ворога  народу”,  котрий  за  радянського  тоталітар¬
ного  режиму  підлягав  беззастережній  ліквідації.
 Проміжним  прошарком  між  малоімущими  і  підприємницькою
верствою  на  селі  були  селяни  середнього  достатку,  товарні
господарства  яких  не  тільки  забезпечували  утримання  сім’ї,  а  й
виробляли  певний  лишок  сільськогосподарської  продукції  для
 313

реалізації  на  ринку.  За  даними  Міністерства  аграрних  реформ,  у
Західній  Україні  мінімальна  пересічна  межа  землеволодіння  серед¬
няцького  господарства,  яке  забезпечувало  зайнятість  усім  праце¬
здатним  членам  середньої  сім’ї,  становила  пересічно  5  га  придатної
для  сільськогосподарського  обробітку  земельної  площі.  Тому  в
умовах  західноукраїнського  села  середняцькими  були  228,7  тис.
(16,8%  загальної  кількості)  площею  від  5  до  10  га,  які  забезпечували
членам  їхніх  родин  повну  зайнятість,  а  третина  з  них  у  докризові
роки  наймала  строкових  робітників  у  гарячу  пору  сільськогоспо¬
дарських  робіт.  У  їхніх  дворах  утримувалися  по  дві  продуктивні
корови  та  по  двоє  робочих  коней.  Завдяки  проведенню  аграрних
реформ  частка  господарств  цього  типу  збільшилась  у  порівнянні  з
1921  р.  на  3%.
 Аналіз  соціальної  структури  західноукраїнського  села  в
досліджуваний  період  свідчить,  що  процес  його  соціального
розшарування  відбувався  досить  помітно,  зміцнюючи  і  розши¬
рюючи  відносно  інтенсивне  торговельне  господарство  фермерів
та  інших  риночників,  примножуючи  їх  економічний  достаток,  з
одного  боку,  і  консервував  рутинне  споживацьке  виробництво  і
бідність  з  другого.  Розвиток  ринково-капіталістичних  відносин
на  селі,  незважаючи  на  численні  перешкоди,  привів  до  значної
концентрації  сільськогосподарського  виробництва.  Якщо  ма-
лоімущим  верствам  незаможників  (74%  усіх  господарств)  нале¬
жало  тільки  45%  земельної  площі,  то  двори  фермерів,  інших  риноч¬
ників,  що  становили  порівняну  меншість  господарств,  зосереджу¬
вали  25%  селянського  землеволодіння.  Разом  із  поміщиками  та
іншими  великими  землевласниками  сільські  підприємці  володіли
приблизно  половиною  земельних  угідь  краю.  Заможній  верстві
селян  і  поміщикам  належала  також  чверть  поголів’я  великої
рогатої  худоби,  усі  сільськогосподарські  машини  та  майже  увесь
удосконалений  реманент.
 Водночас  з  певною  концентрацією  торговельного  земле¬
робства  у  Західній  Україні  досить  глибоко  зайшов  процес  витіс¬
нення  дрібних  землеробів  та  їх  пролетаризацію.  Щодо  витіснення
дрібноселянських  господарств,  то  воно  не  означало  негайну
експропріацію.  Цей  процес  найповніше  виявився  у  здрібненні
селянського  землеволодіння  і  супроводжувався  погіршенням  умов
господарювання  незаможних  селян,  що  тривало  роками  і  десяти¬
річчями.
 При  збереженні  великих  уламків  феодалізму,  і  насамперед
станового  землеволодіння  аграріїв,  в  умовах  гострого  аграрного
перенаселення  та  колонізаторської  аграрної  практики  польських
 314

панівних  кіл  у  Західній  Україні  процес  витіснення  дрібних  селян  і
перетворення  їх  у  робітників  з  наділом  або  парцелою  досягнув
таких  масштабів,  як  у  жодному  з  центральних  і  західних  воє¬
водств  Польщі.  Напівпролетарські  (парцельні  або  надільні)
господарства  краю  становили,  за  уточненими  даними,  37,1%,  і
майже  дорівнювали  частці  дрібноселянських  господарств
бідняків.
 Визначаючи  основні  тенденції  у  розшаруванні  селянства
Західної  України  в  цілому,  не  можна  не  помітити  порайонних
особливостей  цього  процесу,  зумовлених  неоднаковим  ступенем
попереднього  соціально-економічного  розвитку  двох  головних
регіонів  краю,  відмінними  природно-кліматичними  та  іншими
локальними  умовами.  Так,  вичислені  відсотки  в  регіональному
вимірі  (табл.  60)  ілюструють  істотну  відмінність  рівнів  вживання
найманої  праці  в  усіх  групах  селянських  господарств  Волині  і
Східної  Галичини.  Загальний  рівень  застосування  найманої  робо¬
чої  сили  у  господарствах  Західної  Волині  був  майже  на  третину
нижчим,  аніж  у  Східній  Галичині.  А  це  означає,  що  якщо
визначати  ступінь  розвитку  аграрного  капіталізму  в  селянському
секторі  за  розміром  використання  найманої  робочої  сили,  то
Волинське  воєводство  відповідно  відставало  від  Східної  Галичини
на  дві  третини  у  процентному  співставленні.  Відмінності  розмірів
у  соціальному  розшаруванні  селянства  спостерігалися  й  у  середині
цих  двох  основних  регіонів  Західної  України  залежно  від  розвитку
у  них  різних  галузей  торговельного  землеробства  і  тваринництва,
від  використання  машин,  добрив  та  ін.  Про  це  свідчать  підсумкові
дані  (табл.  61),  обраховані  за  першоджерелами.
 Порівняно  з  іншими  воєводствами  Східної  Галичини,  як
видно  з  таблиці,  дещо  меншим  було  роздрібнення  господарств
на  Львівщині,  де  в  той  же  час  створилась  досить  значна  верства
фермерів  та  інших  господарств  ринкової  орієнтації.  Тут  соціальне
розшарування  селянських  господарств  проявилося  значно
помітніше,  ніж  у  Станіславському  і  Тернопільському  воєводствах.
 Економічну  силу  фермерства  Львівщини  визначало,  головним
чином,  тваринництво,  на  частку  якого  припадало  близько  двох
третин  фізичного  обсягу  всієї  продукції  селянських  господарств,
причому  серед  тваринницьких  продуктів  основним  було  молоко
[122].  За  кількістю  великої  рогатої  худоби  на  одиницю  сільсько¬
господарської  площі  Львівське  воєводство,  після  Краківського
та  Сілезького,  стояло  на  третьому  місці  у  Польщі:  на  кожні  100  га
площі  в  ньому  припадало,  за  даними  1932  р.,  51,2  голови,  а  в
Станіславському  -  39,5,  Тернопільському  -  37,6,  Волинському  -
 315

селянських  господарств  Західної  У  країни
30-х  років  (у  територіальному  зрізі)
 о
 сз
 ©ж
 сз
 Ол
 *
 о
 о
 о"
 о
 о"
 о"
 о
 О*4
 о
 о
 и
 >>
 и
 Я
 и
 412,8
 241,4
 293,5
 411,8
 1359,5
 >>
 в
 Я  =
 С0  н
 н  о
и  и
а  е
 *
 <4
 8,6
 5,8
 9,9
 9,2
 2-  *
5  л
 9  и
 в  а
 и  04
 ®  5
и  а
 ТИС.  1
 46,1
 20,8
 16,9
 40,7
 124,5
 -0-
 оо
 сю
 ’2
 чО
 о"
 сч
 гч
 чо
 X
 се
 з
 а
 О)
 и
 |  ТИС.  І
 66,5
 26,1
 37,0
 99,1
 228,7
 '2
 оч
 С*\
 сю
 іг>
 и
 К
 І
 ГП
 гч
 оо'
 сч
 ГЛ
 ©“
 гл
 е
 £
 1©
 ‘а
 р=1
 ТИС.
 143,3
 <4
 ІГ)
 84,9
 131,0
 414,4
 ‘2
 л
 г-~
 Г-;
 *4
 и
 а
 2
 £
 оо"
 т
 іг>
 сч
 г^>
 го
 V
 Ч
 О
 а
 2
 ’в
 Л
 Я
 ТИС.
 156,9
 139,3
 154,7
 141,0
 591,9
 Воєводства
 Львівське
 Станіславське
 Тернолільске
 Волинське
 Західна  Україна
 316

32,8 	штуки  поголів’я  корів  [123].  їх  утримували  здебільшого
фермерські  господарства  з  площею  понад  10  га,  у  землеволодінні
яких  на  Львівщині  частка  луків  та  пасовищ  пересічно  дорівнювала
20%  (табл.  додатку  №  19).  Зосередження  в  Галицькому  Прикар¬
патті  промислового  нафто-газового  району  і  такого  великого
центру,  як  Львів,  вирішальною  мірою  впливало  на  концентрацію
тут  торговельного  тваринництва,  професійну  і  соціальну  диферен¬
ціацію  селянства.
 Якщо  у  господарствах  заможних  селян,  поряд  з  відносно  інтен¬
сивним  землеробством,  вирішальне  значення  у  Львівському
воєводстві  мало  молочне  тваринництво,  то  на  Галицькому  По¬
діллі  і  Західній  Волині  -  торговельне  свинарство.  1932  р.  на  кожні
100  га  сільськогосподарських  угідь  в  Тернопільському  воєводстві
припадало  23,3  голів  свиней,  Волинському  -21,1,  Станіславському  -
17,1,  Львівському  -  17,0.  У  гірських  повітах  Станіславщини  багаті
ґазди  мали  у  своєму  володінні  луків  і  пасовищ,  які  становили
половину  площі  сільськогосподарських  угідь  їхніх  господарств
(табл.  додатку  N9  20),  на  яких  випасали  великі  отари  овець.  На
100  га  сільськогосподарської  площі  тут  припадало  13,8  вівці
(середній  показник  для  Польщі  -  10  овець).
 Водночас  із  різними  галузями  торговельного  тваринництва  у
селах  поблизу  великих  міст  розвивалося  також  городництво,
найбільшу  прибутковість  від  якого  мали  теж  заможні  селяни.  В
багатьох  повітах  Західної  України  у  значних  розмірах  вирощу¬
вались  льон,  коноплі,  цукровий  буряк,  хміль,  культивувалось
плодоовочівництво.
 На  основі  розвитку  різних  форм  торговельного  землеробства
і  тваринництва  сформувалася  значна  верства  господарств  під¬
приємницького  (фермерського)  типу.  Найчисленніша  група  госпо¬
дарств  ринкової  орієнтації  виділилась  у  Львівському  воєводстві
(11,2%  загальної  кількості  господарств).  На  Тернопіллі,  де
рільництво  відзначалося  більш  екстенсивним  характером  (а  90%
сільськогосподарських  угідь  селянського  сектору  становили  орні
землі  та  городи),  питома  вага  підприємницьких  господарств  була
майже  наполовину  меншою  порівняно  із  Львівщиною.  Водночас
процес  витіснення  дрібних  землеробів  у  Тернопільському  і
Станіславському  воєводствах  набув  найбільшого  розміру:  група
напівпролетарських  господарств  досягнула  тут  відповідно  52.7  і
57,7%  загальної  кількості  домогосподарств.
 Щодо  Волинського  воєводства,  то  спеціалізація  його  сіль¬
ського  господарства  немовби  навпіл  була  поділена  залізничною
лінією  Луцьк-Рівне:  північніше  неї,  де  понад  20%  сільськогоспо-
 317

царських  угідь  селян  становили  луки  і  пасовища  (див.  табл.
додатку  N9  22),  переважало  екстенсивне  тваринництво,  а  півден¬
ніше  домінувало  рільництво  зернового  напрямку.  За  нашими
підрахунками,  на  виробництво  чотирьох  основних  культур
(пшениці,  жита,  ячменю  та  вівса)  у  1934  р.  на  Волині  припадало
55,3%  вартості  усієї  землеробської  продукції,  а  в  Тернопільському
воєводстві  -  47,8,  Львівському  -  46,6,  Станіславському  -  33,7%
[124].  Землеробство  на  Волині  мало  екстенсивніший  характер,  ніж
у  Східній  Галичині.  На  гектар  сільськогосподарських  угідь  у  Во¬
линському  воєводстві  у  1929  р.  внесено  штучних  добрив  у
середньому  тільки  на  1,55  зл.,  у  Станіславському  -2,0,  у  Тернопіль¬
ському  -  4,80,  Львівському  -  5,70  зл.  [125].  Звідси  й  пересічна
продуктивність  100  га  селянської  площі,  за  підрахунками  поль¬
ського  економіста  М.  Совінського,  становила  відповідно  40,4;
52,9;  56,2;  58,4  зл.  [126].
 Селянство  Волині  було  загалом  краще  забезпечене  землею:
пересічне  домогосподарство  мало  у  своєму  володінні  4,5  га,  тоді
як  у  Східній  Галичині  -  лише  3,2  га.  При  екстенсивному  землероб¬
стві  селян  Волині  розшарування  їх  господарств  виявити  легше.
За  даними  табл.  додатку  N9  22,  концентрація  землі  заможниками
села  тут  виступає  сильніше,  а  питома  вага  вищих  за  площею
сільськогосподарських  угідь  груп  селян  близька  до  визначеного
нами  у  табл.  61  ступеня  стратифікації  волинського  села.  В  1931  р.,
за  даними  Інституту  економіки  східних  земель,  група  багато¬
земельних  (фермерських)  господарств  (10-50  га)  на  Волині
становила  7,9%,  середньоземельних  (5-10  га)  -  25,2%.  Натомість
тут  менше,  ніж  у  південно-східних  воєводствах,  було  парцельних
і  дрібних  господарств  площею  до  5  га.  Частка  двох  останніх  груп
дорівнювала  66,9%.
 На  відміну  від  СхідноїГаличини,  Волинське  воєводство  мало
численнішу  групу  середняків.  Саме  цим  пояснюється  висока  пи¬
тома  вага  господарств  з  двома  робочими  кіньми,  яка,  за  даними
перепису  худоби  1927  р.,  становила  42,9%  (середня  ж  для  усієї
Польщі-17,5%).
 Волинь  стояла  на  першому  місці  у  Польщі  по  забезпеченню
робочою  худобою  на  одиницю  площі  сільськогосподарських  угідь.
В  1931  р.  на  100  га  орної  землі  припадало  у  Волинському  воєводстві
30,1  голови  робочих  коней  та  волів,  у  Львівському  -  27,4,  Ста¬
ніславському  -  27,  Тернопільському-25,9  [127].  Відносно  висока
насиченість  робочою  худобою  на  одиницю  площі  в  Західній
Україні  пояснювалась  не  тільки  відсутністю  у  дрібних  селян  машин
і  поліпшених  сільськогосподарських  знарядь,  а  й  великим
 318

поширенням  селянського  візникування,  відробітків  із  власним
реманентом  та  ін.
 Наведені  математичні  розрахунки  дають  загальне  уявлення
про  соціально-економічну  природу  селянства  в  територіальному
вимірі,  але  не  розкривають  її  національний  аспект,  такий  важ¬
ливий  для  окреслення  реальних  наслідків  проведення  у  краї
польської  аграрної  політики  і  визначення  масової  соціальної  бази
національно-визвольного  руху  українства.  Стосовно  цього
яскраве  світло  проливають  неопубліковані  дані  того  ж  Інституту
господарства  східних  земель  Польщі  за  1931  р.  про  національну
структуру  землеволодіння  селянських  господарств  по  двох
основних  регіонах  Західної  України  в  адміністративних  межах  її
чотирьох  воєводств  (крім  Колбушовського  повіту  західної
Львівщини).  Ці  дані  обчислені  за  згаданими  вище  джерелами  і
зведені  у  табл.  62,  причому  національну  приналежність
землевласників  визначено  за  їх  віросповіданням.
 Дані  таблиці  показують:  селяни  Західної  України  мали  у
своєму  володінні  4  920  тис.  га  земельної  площі.  У  Східній  Галичині
їм  належало  3  060  тис.  га,  з  чого  на  частку  українського  селян¬
ського  землеволодіння  припадало  67,9%.  польського  -  29,4%,
єврейського  та  іншого  -  2,1%.  У  Волинському  воєводстві  селяни
володіли  1  860  тис.  га,  з  них  на  частку  українців  припадало  82,2%,
поляків  -  13,8%),  євреїв  та  інших  власників  -4,0%.  Звідси  бачимо,
що  майже  третина  селянського  землеволодіння  у  Східній  Галичині
і  п’ята  частина  на  Волині  перебувала  в  руках  польських  колоністів
та  землевласників  інших  національних  меншин  краю.
 Розподіл  придатних  до  сільськогосподарського  вжитку  угідь
між  групами  селянських  господарств  за  національною  прина¬
лежністю  їхніх  власників  по  двох  основних  регіонах  показує,  що
ступінь  майнового  розшарування  українських  і  польських  селян-
автохтонів  за  землеволодінням  у  Східній  Галичині  був  майже
однаковий  і  характеризувався  найбільшими  у  Польщі  показни¬
ками  здрібнення  (фактично  пролетаризації).  Понад  80%  домогос-
гюдарств  поляків  та  українців  становили  парцельні  і  дрібноселян¬
ські  господарства,  які  належали  “робітникам  з  наділом  або
парцелою”  і  дрібним  незаможним  селянами.  А  це  означає,  що  у
Східній  Галичині  найгостріше  виступало  приховане  безробіття
на  селі:  більшість  його  працездатного  населення  не  могла  обійтися
без  “побічного  промислу”.  Значно  меншими  за  питомою  вагою
були  групи  багатоземельних  і  середньоземельних  господарств,  і
лише  на  1%о  вони  були  в  українців  більші  порівняно  з  часткою  їх
у  поляків.  Значна  кількість  підприємців  тут  приховувалась  за
 319

Розшарування  селянських  господарств  за  землеволодінням
 (у  національному  зрізі)*
 |  Разом
 со
 38,5  |
 ©'
 CO
 *n
 r-'
 100,0
 Західна  Волинь**
 6,4
 29,5
 38,6
 25,5
 ©
 ©'
 ©
 площа,  га
 Східна  Галичина*
 400  918
 1  175  457
 QO
 m
 r-
 QN
 r-
 m
 r-
 40
 m
 m
 3  060  290
 119  075  |
 Os
 co
 ON
 m
 717  883  |
 |  473  809  |
 1  859  906
 *
 V©
 ^Г
 in
 Qn'
 ГО
 in
 oc
 rn
 ©
 ©'
 ©
 r-r
 CN
 40
 OS
 ro
 CN
 in
 CN
 CS
 C"-'
 ©c
 ©'
 ©
 к-сть
 гос-в
 ОС
 гп
 40
 ■'3-
 CJN
 гп
 373  971  |
 OO
 40
 "3-
 ©
 m
 40
 m
 947  600
 CN
 40
 Cv|
 [  163  044  1
 [103  851  1
 6ZS  Z£
 411  886
 |  Євреї  та  інші  І
 оо
 о
 Os]
 OJ
 CM
 rn
 ГО
 CM
 r-
 rn
 ©
 |
 oo
 rn
 CN
 CN
 r-
 ©'
 CM
 CN
 CO
 ©
 ©
 ©
 площа,
 га
 ■'3-
 о
 оо
 18  390
 CN
 QN
 36  105
 82  660
 CO
 oo
 in
 m
 |  £69  9Ї  |
 |  30  490
 co
 CM
 74  900
 *
 in
 m
 «n
 CN
 vor
 in
 oc
 o
 ©'
 ©
 CMr
 r~-r
 CM
 CN
 CO
 co
 oo
 CN
 CN
 ©'
 ©
 ©'
 ©
 к-сть
 гос-в
 CN
 m
 ©
 CJN
 m
 OO
 СЧ
 s
 (N
 24  216
 in
 ©
 "3-
 VO
 Os
 OO
 (N
 CN
 CN
 40
 14  921
 'я
 я
 ■«
 ON
 CM
 ©
 oo'
 m
 40
 m
 in
 ©'
 o
 o
 ©
 40
 l";
 ro
 CN
 CN
 ro
 in
 CM
 ©
 o
 ©
 площа,  га
 QN
 oc
 oo
 40
 CM
 788  889
 40
 OO
 ON
 m
 m
 VO
 oo
 m
 s
 ГО
 2078  245
 106  033
 40
 CM
 CN
 in
 OO
 "3-
 609  719
 "3-
 40
 oo
 r-
 r^J
 ГО
 I  528  842
 >>
 o'
 m
 m
 in
 O.
 o
 ©'
 ©
 o
 oo'
 CN
 VO
 ©'
 Cs
 CM
 in
 40
 ©
 o
 ©
 к-сть
 гос-в
 QO
 r-
 S
 CM
 251  144
 Г1
 tN
 VO
 oo
 QN
 Ш
 CO
 m
 (N
 636  686
 Г>-
 40
 'vT
 os
 Os
 0£0  PP\\
 88  506
 m
 CN
 355  114
 І  ИМНІГОЦ  І
 r-
 ro
 QN
 ©'
 CN
 ©'
 ГО
 CN
 in
 о,
 ©
 ©
 ГО
 oo'
 ©
 m
 in
 'vT
 o
 o
 ©
 площа,
 га
 m
 ©
 ©
 m
 CM
 1368  178
 271  931
 136  271
 899  385
 OS
 m
 Cs
 ©
 CM
 CN
 r-
 77  674
 121  811
 256  164
 *
 vOr
 oo
 ©'
 •^r
 rr
 CN
 ГО
 ©
 ©'
 ©
 CN
 Г-;
 co
 ro
 40
 CN
 in
 oo
 ©
 o
 ©
 к-сть
 гос-в
 CN
 m
 тз-
 QN
 116  887
 41  248
 CO
 o
 286  698
 "3-
 cs
 oo
 14  053
 11  061
 vO
 CS
 r^-
 Г-
 41  851
 Групи
господ-
дарсгв,  га
 7
 ©
 m
 1
 CM
 ©
 7
 m
 ©
 m
 1
 ©
 Усього
 7
 ©
 7
 CN
 ©
 7
 in
 10-50
 Усього
 320
 Опрацьовано  за  джерелами:  ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  308,  арк.  7—8;  ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  901,  арк.  44—46;  Struktura  posiadania  mniejszej
wlasnosci  rolnej  na  Ziemiach  Wschodnich  (Wedhig  danych  Statystyki  Produkcji  Rolnej  z  1931  r.)  Zeszyt  8.  Wojewodstwo  Lwowskie.  -  Warszawa,
1938.  Na  prawach  rekopisu.  -  S.  1-3.
 *ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  308,  арк.  46-48.

фасадом  доволі  розповсюдженої  сімейної  кооперації  домо¬
власників.
 Великий  вплив  на  становлення  аграрної  структури  волин¬
ського  села  мала  великомасштабна  польська  сільськогоспо¬
дарська  колонізація.  Тому  частки  парцельних  і  дрібнотоварних
виробників  Волині  збільшилися  проти  1921  р.  за  рахунок  здебіль¬
шого  здрібнення  володіння  українських  селян.  Щодо  земельних
посілостей  польських  колоністів,  то  частка  їх  у  вищих  групах  була
значно  більша  порівняно  із  селянськими  господарствами  укра¬
їнців.  Унаслідок  систематичного  насадження  воєнних  осадників
питома  вага  польських  багатоземельних  господарств  площею  від
10  до  50  га  зросла  до  18,5%  від  загальної  кількості  дворів  цієї
національної  групи,  їм  належала  майже  половина  земельної
площі,  якою  володіли  тут  польські  селяни.
 Порівняно  з  сільськими  автохтонами  краю  значно  вищою
була  частка  господарств  з  площею  понад  10  га  в  обох  регіонах,
що  належали  євреям,  німцям,  росіянам,  чехам  та  власникам  інших
національних  меншин,  які  в  більшості  своїй  не  були  професійними
хліборобами,  а  службовцями,  торговцями  та  іншими  підприєм¬
цями.  Землеволодіння  селян  корінної  хліборобської  національ¬
ності  в  усіх  групах  у  відносному  співставленні  поступалося  коло¬
ністам.  Якщо  на  одне  пересічне  селянське  господарство  Східної
Галичини,  як  показано  вище,  припадало  3,2  га,  то  польські
колоністи,  які  поселилися  тут  у  1919-1934  рр.,  придбали  пересічно
по  5,5  га  придатної  землі  на  господарство,  а  на  Волині  ці  цифри
становили  відповідно  4,5  і  9,8  га.  Щоправда,  майже  чверть  поль¬
ських  переселенців,  що  прибули  у  Східну  Галичину,  під  впливом
сільськогосподарської  кризи  та  великої  заборгованості  збанкру¬
тувала  і  повернулась  на  історичну  батьківщину,  а  їх  землю
скупили  українські  селяни.
 Численні  польські  колоністи,  що  поселилися  на  етнічних
західноукраїнських  землях  у  пору  середньовіччя  й  пізніше,  з  пли¬
ном  часу  асимілювалися  з  корінними  мешканцями  і  навіть  дрібно¬
помісна  польська  шляхта  мало  що  залишила  в  обиході  з  націо¬
нальних  традицій.  Про  її  економічний  стан  свідчать  дані  табл.  63,
складеної  за  першоджерелами.
 Якщо  порівняти  поділ  селянських  господарств  польської
національності  за  землеволодінням  (див.  дані  табл.  62)  з  однотип¬
ними  групами  польської  дрібнопомісної  шляхти  (табл.  63),  то
виявляється,  що  у  Східній  Галичині  частка  прошарку  середньо-
земельних  господарств  (5-10  га)  дрібнопомісної  шляхти  була  на
одну  третину,  а  фермерських  -  у  три  рази  більша,  ніж  в  одно¬
типних  за  розміром  площі  групах  пересічних  господарств  поляків
 321

цього  регіону,  і,  навпаки,  питома  вага  парцельних  господарств
була  на  одну  чверть  меншою.  Це  означає,  що  серед  дрібнопомісної
шляхти  у  східногалицькому  селі  виокремилась  значно  більша
верства  господарств  фермерсько-підприємницького  типу  і  в
меншій  мірі  її  землеволодіння  було  охоплене  процесом  здрібнення.
Подібні  тенденції  мали  місце  й  на  Волині,  хоча  тут  становлення
польського  фермерства  відбувалося  головним  чином  на  тлі
військового  осадництва.
 Таблиця  63
 Розшарування  польської  дрібнопомісної  шляхти
за  землеволодінням  (станом  на  1931  р.)
 Групи
 господарств
 0-2  га
 2-5  га
 5-10  га
 10-50  га
 Усього
 Східна  Галичина*
 Кількість
 господарств
 3239
 4255
 2364
 1065
 10923
 %
 29,65
 38,95
 21.64
 9,76
 100,0
 Площа
 3448
 13  403
 15  201
 17  192
 49  844
 %
 6,92
 26,89
 31,70
 34,49
 100,0
 Західна  Волинь**
 Кількість
 господарств
 793
 1322
 772
 376
 3263
 %
 24,30
 40,51
 23,66
 11,53
 100,0
 Площа
 903
 4378
 5257
 6343
 16  881
 %
 5,35
 25,93
 31,14
 37,58
 100,0
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  ДАЛО,  ф.  1,  оп.  10,  спр.  901,  арк.  47;  ДАІФО,  ф.
2,  оп.  9,  спр.  308,  арк.  9;  Struktura  posiadania  mniejszej  wlasnosci  rolnej  na  Ziemiach
Wschodnich  (Wedlug  danych  Statystyki  Produkcji  Rolnej  z  1931  r.)  Zeszyt  8.
Wojewodstwo  Lvvowskie.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  4.
 **ДАІФО.  ф.  2,  on.  9.  спр.  308,  арк.  49.
 Ці  висновки  підтверджує  і  JT.  Гродзіцький,  який  досліджував
структуру  польського  землеволодіння  власників  до  50  га  на
теренах  східних  і  середніх  Карпат,  що  входили  до  складу  Львів¬
ського  і  Станіславського  воєводств,  де  зосереджувалося  понад
5  тис.  домогосподарств  польської  дрібнопомісної  шляхти,  або
близько  4,1%  всього  сільського  населення  164  громад  15  повітів
[128].  Подібно  як  і  в  усіх  римо-католиків  суто  гірських  і  прикар¬
патських  повітів  середнє  господарство  дрібнопомісної  шляхти
дорівнювало  5,4  га  і  було  більшим,  ніж  у  землевласників  інших
соціальних  верств.  “Дрібнопомісна  шляхта  на  теренах  гірських
громад,  -  доходить  загального  висновку  дослідник,  -  веде  госпо¬
дарство  у  меншій  мірі  тваринницьке,  ніж  решта  населення  (йдеться
 322

про  українців.  -1.  В.),  у  зв’язку  з  чим  більше  наближається  до
римо-католицької  людності,  хоча  з  огляду  віросповідання
дрібнопомісна  шляхта  у  Карпатах  в  переважній  більшості  своїй
сповідує  релігію  греко-католицького  обряду”  [129].
 Процес  майнового,  а  відтак  і  соціального  розшарування
однаковою  мірою  торкнувся  як  польського,  так  і  українського
селянства.  Як  свідчать  підрахунки,  у  чотирьох  воєводствах
Західної  України  на  початку  30-х  років  налічувалося  разом  991,8
тис.  українських  селянських  господарств,  або  72,9%  загальної
кількості  домогосподарств  малої  (до  50  га)  власності  краю.
Питома  вага  їхнього  землеволодіння  дорівнювала  73,3%.  Розподіл
селянських  господарств  українців  за  розміром  їх  земельної  площі
(пшбл.  62)  характеризується  такими  цифрами:  парцельні  (до  2  га)  -
361,3  тис.,  або  36,4%,  малоземельні(2-5  га)-395,2тис.,  або  39,8%,
середньо-земельні  (5-10  га)  -  187,1  тис.,  або  18,9%,  багатоземельні
(10-50  га)  -48,2  тис.,  або  4,9%.  Важливо  підкреслити,  що  істотної
різниці  не  було  у  співвідношенні  однотипних  селянських
господарств  українців  і  поляків-автохтонів.  Соціальні  групи
останніх  за  сумарними  даними  обох  регіонів  краю  становили
відповідно:  39,1;  39,9;  15,9;  5,1%.  Наведені  розрахунки  дають
підставу  зробити  висновок:  попри  інтенсивне  проведення
колонізації  аграрної  політики  польські  уряди  у  Західній  Україні
не  спромоглися  повсемісно  змінити  кількісні  показники  на
користь  польського  фермерства  шляхом  пріоритетного  наділення
польських  колоністів  землею  при  проведенні  земельної  реформи.
 В  українських  селах,  за  винятком  заможної  частини  польської
дрібнопомісної  шляхти  і  господарств  військових  осадників,
сформувались  загалом  не  менша  у  порівнянні  з  польською
соціальна  верства  українських  фермерів,  які  сповна  використали
фінансово-економічні  засоби  сільськогосподарської  кооперації,
кооперативні  і  державні  кредити,  надходження  коштів  від
української  діаспори  і  головне  —  дешеву  працю  незаможних
односельців  для  організації  ринкового  виробництва  у  рільництві
й  особливо  у  тваринництві.  Тільки  в  Косівському  повіті,  що  на
Прикарпатті,  наприклад,  нараховувалося  понад  ЗО  багатих
українських  селян,  які  володіли  на  правах  оренди  і  приватної
власності  полонинами  від  50  до  1000  га,  використовуючи  їх  для
випасу  худоби  і  заготівлі  для  неї  корму.  Серед  найзаможніших
власників  полонин,  на  яких  вирощувалися  стада  худоби  для
продажу,  були  Василь  і  Дмитро  Багнюки  -  у  Вербівцях,  Павло
Никифорин  -  у  Кобаках,  Іван  Плихтюк  -  у  Пістині,  Василь
Шарабурак  -  у  Білоберезці,  Іван  Якимишин,  Іван  Луканюк,  сім’я
Павлюків,  Юрко  Маковійчук,  Іван  Рибарук  та  ін.  -у  Гриняві  [130].
 323

Тваринницький  напрям  сільськогосподарського  товарного
виробництва  українських  фермерів,  як  свідчать  документи,
домінував  у  всіх  гірських  і  суміжних  повітах.  В  інших  місцевостях,
де  переважало  рільництво,  фермерські  господарства,  як  правило,
спеціалізувалися  на  виробництві  товарних  галузей  зернового
клину.  Тоді  як  87  тис.  господарств  сільських  підприємців  україн¬
ської  національності,  що  становили  близько  9%  від  загальної
кількості  господарств  усієї  національної  групи  краю,  використо¬
вуючи  найману  і  сімейну  робочу  силу,  орієнтували  свою  вироб¬
ничу  діяльність  на  потреби  ринку,  майже  дві  третини  сільських
виробників,  аби  забезпечити  убоге  існування  своїх  родин  і
виконати  податкові  й  боргові  зобов'язання,  як  правило,  мали
штучну  товарність,  викликану  переважно  невиробничими
потребами  і  скудністю  побічних  заробітків.
 Ще  складніше  національно-майнові  відносини  склалися  у
поміщицькому  секторі  сільського  господарства  краю.  Ще  в  XVI-
XVII  ст.  українські  князівські  та  боярські  роди  Лянцкоронських,
Чарторийських,  Сапєг,  Сангушків,  Вишневецьких  та  інших
магнатів,  як  і  сотень  нетитулованих  українських  шляхтичів,
звабившись  ледачим  життям  у  Речі  Посполитій,  перейняли
католицьку  віру;  саме  зреченням  від  українства  вони  прагнули
зберегти  свої  маєтки  та  привілеї.  Господарство  далеких  нащадків
покатоличеної  української  знаті,  як  і  польських  магнатів  та
шляхти,  які  прибрали  до  своїх  рук  на  українських  теренах  великі
земельні  посілості,  повільно,  але  неухильно  еволюціонувало  за
іманентними  законами  ринкової  економіки.  Поряд  з  польськими
і  колишніми  українськими  магнатським  родинами  аграріїв,
генетично  пов’язаних  з  феодальною  добою,  до  20-х  років  XX  ст.
у  краї  сформувалась  порівняно  немалочисельна  нова  верства
українських  поміщиків-капіталістів.  За  переписом  1921  р.,  як
відомо,  було  ураховано  254  великих  землевласників  української
національності,  у  тому  числі  30  з  них  володіли  латифундіями
понад  1000  га  кожна  [131].
 На  ринково-капіталістичних  засадах  організовувалося  також
і  велике  землеволодіння  українського  духовного  стану:  319  маєт¬
ків  греко-католицької  і  православної  церкви  Західної  України  на
початку  20-х  років  володіли  земельною  площею  в  72,2  тис.  га  [132].
Одному  з  великих  землевласників  -  митрополиту  графу  Андрею
Шептицькому  тільки  у  Перегінському  ключі  на  Станіславщині
належало  35  тис.  га  лісового  масиву  [132],  де  велося  капіталістичне
господарство.  Станіславське  греко-католицьке  єпископство  у
Богородчанському  повіті  мало  3924  га  землі  [134].
 324

Землеволодіння  останніх  двох  категорій  великих  землевлас¬
ників  (поміщиків  і  церкви)  хоч  і  зменшилося  до  кінця  30-х  років
внаслідок  проведення  аграрних  реформ,  однак  вони  господарю¬
вали  на  землі  уже  як  великі  підприємці  ринково-капіталістичного
типу.
 Окрім  багаточисельних  польських  осадників,  господарства
яких  методично  насаджалися  в  обох  регіонах  Західної  України,
велике  поміщицьке  землеволодіння  служило  соціально-економіч¬
ною  опорою  польського  володарювання  на  західноукраїнських
землях.  Парцеляція  безгосподарних  маєтків,  що  по  війні  перейшли
до  державного  земельного  фонду,  та  продаж  певної  частини  угідь
великих  приватних  землеволодінь,  не  зменшили  економічної  сили
та  політичного  впливу  поміщицтва  як  реліктового  стану,  міцно
зв’язаних  з  фінансово-промисловим  капіталом.  Майже  недотор¬
каними  залишилися  латифундії  і  серед  них  усі  майорати  польських
аграріїв.  Попри  суперечливі  наслідки  реалізації  аграрних  реформ,
землеволодіння  польських  поміщиків  у  Західній  Україні  не
перестало  бути  оплотом  санаційного  режиму.
 Сумуючи  обсяги  земельної  площі  польських  поміщиків,
держави,  осадників  і  селян  (площа  останніх  дорівнювала  17%
придатних  земель  краю),  доходимо  підсумкового  результату:
понад  50%  усіх  сільськогосподарських  угідь  на  етнічній  україн¬
ській  території  під  Польщею  становило  польське  землеволодіння.
Це  -  наслідок  довготривалої  польської  колонізації  українських
земель,  набагато  примноженої  урядами  Другої  Польської  Респуб¬
ліки,  розрахованої  на  зміцнення  польського  панування  в  анексо¬
ваному  краї.
 Проведення  аграрних  реформ  мало  змінило  структуру  земле¬
володіння  корінних  жителів.  Водночас  із  засиллям  польських
поміщиків  та  осадників  у  Волинському  воєводстві  було  68%,  а  у
Східній  Галичині  -  80%  господарств  українців,  які,  як  і  раніше,
потерпали  від  малоземелля  і  не  обходились  від  побічних
заробітків  у  господарствах  тих  же  поміщиків  або  заможних
односельців,  здебільшого  відпрацьовуючи  в  їхніх  господарствах
на  кабальних  умовах  за  різного  роду  позички.  Досить  чітко
виражена  полярна  етносоціальна  структура  західноукраїнського
села  залишалась  головним  фактором,  який  визначав  гостроту
міжнаціонального  протистояння,  і  наклав  помітний  відбиток  на
соціальний  зміст  та  форми  масового  українського  визвольного
руху,  тісно  поєднаного  з  нагальною  потребою  вирішення  аграрно-
селянських  проблем.
 325

ПРИМІТКИ
 1. 	Statystyka  Polski.  Wielka  wiasnosc  rolna.  -  Warszawa,  1925.  -  T.  5.  -  S.  VUI.
 2. 	Ibidem.  -  S.  IX.
 3. 	Ibidem.  -  S.  8.
 4. 	Ibidem.  -  S.  1-2.
 5. 	Ibidem.  -  S.  15.
 6. 	Науково-інформаційний  бюлетень  архівного  управління  УРСР.  -  1963.  -
№  4.  -  C.  58-59.
 7. 	Statystyka  Polski.  Wielka  wiasnosc  rolna.  -  Warszawa,  1925.  -  T.  5.  -  S.  15.
 8. 	Науково-інформаційний  бюлетень  архівного  управління  УРСР.  -  1963.  -
№  4.  -  С.  59.
 9. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  1304,  арк.  4.
 10. 	Науково-інформаційний  бюлетень  архівного  управління  УРСР.  -  1963.  -
№  4.  -  С.  59-60.
 11. 	Grabski  Wl.  Wies  і  folwark  II  Zbiör  prac  ekonomiczno-rolniczych.  -
Warszawa,  1930.-S.  50.
 12. 	Statystyka  Polski.  Wielka  wiasnosc  rolna.  -  T.  5.  -  S.  15.
 13. 	Ibidem.-S.  1-2.
 14. 	Rocznik  statystyki  RP,  1925/26.  -  S.  123-124.
 15. 	Maty  rocznik  statystyczny,  1938.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  65;  1939.  -  S.  70.
 16. 	Madajczyk  Cz.  Burzuazyjno-obszarnicza  reforma  rolna  w  Polsce.  -  S.  365.
 17. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  13,  спр.  839,  арк.  32-33.
 18. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  14,  спр.  76,  арк.  20,  26-30.
 19. 	ДАТО,  ф.  231,  оп.  6,  спр.  286,  арк.  46-74.
 20. 	Лылык  С.  В.  Аграрная  олигархия  Западной  Украины  20-30-х  годов
XX  ст.  -  Автореф.  дис...  канд.  ист.  наук.  -  Львов,  1988.  -  С.  11,  13.
 21. 	ДАТО,  ф.  231,  оп.  6,  спр.  286,  арк.  75.
 22. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  302,  on.  I,  спр.  231,  акр.  20;  спр.  331,  арк.  3.
 23. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  623,  арк.  188.
 24. 	Там  само,  акр.  198,  214.
 25. 	Statystyka  Polski.  Wielka  wiasnosc  rolna.  -  T.  5.  -  S.  XVII.
 26. 	Ibidem.-S.  1-2,  5,  14.
 27. 	Ibidem.-S.  1-2.
 28. 	Ibidem.  -  S.  XV.
 29. 	Rocznik  statystyki  RP,  1925/26.  -  S.  123-124.
 30. 	Przy  by  slaws  ki  W.  Uniz  -  wies  powiatu  Horodenskiego.  -  Warszawa,
1933.-S.  57.
 31. 	Ibidem.
 32. 	Ibidem.  -  S.  67.
 33. 	Гольдштейн  И.  Как  польськие  паны  угнетали  крестьян.  -  М.,  1939.  -
С.  19.
 34. 	Там  само.
 35. 	Przybyslawski  W.  Uniz  -  wies  powiatu  Horodenskiego.  -  Warszawa,
1933.-S.  57.
 36. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  10,  спр.  1148,  арк.  65.
 37. 	Там  само,  оп.  13,  спр.  623,  арк.  1-6.
 38. 	Там  само,  арк.  6.
 39. 	Там  само,  арк.  5.
 40. 	Statystyka  Polski.  Wielka  wiasnosc  rolna.  -  T.  5.  -  S.  XVIII.
 326

41.Jabionski 	R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  26.
 42. 	Rocznik  statystyki  RP,  1925/26.  -  Warszawa,  1927.  -  S.  109-111.
 43. 	ДАЛО,  ф.  1.  on.  10,  спр.  901,  арк.  44;  спр.  1161.  арк.  22;  ДА1ФО,  ф.  2,
оп.  9,  спр.  308,  арк.  1,  7;  Struktura  posiadania  mniejszej  whsnosci  rolnej  na
Ziemiach  Wschodnich  (Wedhig  danych  Statystyki  Produkcji  Rolnej  z  1931).
Zeszyt  8.  Wojewödstwo  Lwowskie.  Warszawa,  1938.  -  S.  1.  Na  prawie  rekopisu.
 44. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  308,  арк.  2.
 45. 	Rocznik  statystyki  RP,  1925/26.  -  S.  109-111.
 46. 	Statystyka  Polski.  Pierszy  powszechny  spis  Rzeczypospolitej  Polski  z  dn.  30
wrzesnia  1921  roku.  -  Warszawa,  1927.  -  Tom  XI.  -  Zeszyt  5.  -  S.  35.
 47. 	Przybyslawski  W.  Uniz  -  wies  powiatu  Horodenskiego.  -  S.  35.
 48. 	Ibidem.-S.  30.
 49. 	Ibidem.  -  S.  36.
 50. 	Ibidem.-S.  37.
 51. 	Michalo  wski  J.  Wies  nie  ma  pracy.  -  Warszawa,  1935.  -  S.  35.
 52. 	Maly  rocznik  statystoczny,  1939.  -  S.  68.
 53. 	Польськая  деревня  во  время  кризиса.  -  М.,  1935.  -  С.  10.
 54. 	Там  само.
 55. 	Struktura  spoleczna  wsi  polskiej.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  122.
 56. 	S  t  a  n  i  e  w  i  с  z  W.  Matujzy-Bolondiszki,  wies  powiatu  Lidzkiego.  -  Wilno,
1924.-S.  31.
 57. 	M  i  с  h  a  1  о  w  s  k  i  J.  Wies  nie  ma  pracy.  -  Warszawa.  1935.  -  S.  64.
 58. 	Grabski  Wl.  Wies  i  folwark  II  Zbiör  prac  ekonomiczno-rolniczych.  -
Warszawa.  1930.  -  S.  39.
 59. 	Ibidem.-S.  90.
 60. 	S  t  y  s  W.  Rozdrabianie  gruntow  chlopskich  w  bylym  zaborze  austriackim  od
roku  1787  do  1931.  -  Lwow,  1934.  -  S.  313.
 61. 	Ibidem.  -  S.  309-310.
 62. 	M  i  с  h  a  1  о  w  s  k  i  J.  Wies  nie  ma  pracy.  -  S.  64.
 63. 	Ibidem.-S.  65.
 64. 	Badania  nad  oplacalnoscia  gospodarsw  wloscianskich  w  roku  gospodarczym
1934/35.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  109.
 65. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  10,  спр.  901,  арк.  63;  ДАТО,  ф.  144,  on.  1,  спр.  1369,  арк.  8.
 66. 	Struktura  posiadania  mniejszej  wlasnosci  rolnej  na  ziemiach  wschodnich.
Wojewodztwo  Lwowskie...  Zeszyt  8.  -  S.  8;  ДАЛО,  ф.  7,  on.  4,  cnp.  763,
арк.  154.
 67. 	Struktura  spoleczna  wsi  polskiej.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  123.
 68. 	Ibidem.  -  S.  133.
 69. 	Ibidem.-S.  126.
 70. 	G  г  о  d  z  i  с  k  i  L.  Struktura  posiadania  gruntow  mniejszej  wlasnosci  na  czçsci
srodkowych  i  wschodnich  Karpat,  wchodzacej  w  skîad  wojewôdstw  Lwowskiego
i  Stanislawskiego.  -  Warszawa.  1938.  -  S.  8.
 71. 	Ibidem.-S.  5.
 72. 	Struktura  spoleczna  wsi  polskiej.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  77.
 73. 	Miesiçcznik  statystyczny.  -  Warszawa,  1922.  -  T.  5.  -  Zeszyt  6.  -  S.  85.
 74. 	Badania  nad  rentownosci^  gospodarstw  wloscianskich  w  roku  gospodarczym
1926/27.  -  Warszawa,  1928.  -  S.  41.
 75. 	Statystyka  Polski.  Wielka  wlasnosc  rolna.  -  T.  5.  -  S.  XVI.
 76. 	Гольдштейн  И.  Как  польские  паны  угнетали  крестьян.  -  С.  8.
 77. 	Ludkiewich  Z.  Ustroj  rolny  Polski  i  jego  niedomaganie.  -  Warszawa,
1935.-S.  78.
 327

78. 	Kwartalnik  statystyczny,  1928.  -  T.  V.  -  Zesz.  2.  -  S.  650-651.
 79. 	Szturm  de  S  z  t  r  e  m  E.  Inwentarz  zywy  w  Polsce.  -  Warszawa,  1928.  -
S.  26.
 80. 	О  r  m  і  с  к  і  W.  Zycie  gospodarcze  kresöw  wschodnich  Rzeczypospolitej  Polskiej.
Krakow,  1929.-S.  127.
 81. 	Обчислено  за  джерелом:  Kwartalnik  statystyczny,  1928.  -  T.  V.  -  Zesz.  2.  -
 S. 	650-651.
 82. 	G  г  о  d  z  і  с  к  і  L.  Struktura  posiadania  gruntöw  mniejszej  wlasnosci...  -  S.  9.
 83. 	G  r  a  b  s  к  і  Wl.  Wies  і  folwark.  -  S.  55.
 84. 	Szturm  de  Sztrem  E.  Inwentarz  zywy  w  Polsce.  -  S.  90-91.
 85. 	L  u  d  к  і  e  w  і  с  h  Z.  Uströj  rolni  Polski  і  jego  niedomaganie.  -  S.  75.
 86. 	Szturm  de  Sztrem  E.  Inwentarz  zywy  w  Polsce.  -  S.  78-79.
 87. 	Statystyka  Polski.  Séria  C.  Zeszyt  104.  Statystyka  rolnicza,  1938.  -  Warszawa,
1939.  -  S.  46-47.
 88. 	Szturm  de  S  z  t  r  e  m  E.  Inwentarz  zywy  w  Polsce.  -  S.  78-79.
 89. 	ДАІФО,  ф.  43.  on.  1,  спр.  388.  арк.  8.
 90. 	Там  само,  арк.  2,  ІЗ.
 91. 	Там  само.  ф.  41,  on.  1,  спр.  97,  акр.  164.
 92. 	Там  само,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  750,  акр.  12.
 93. 	Rolnik.  -  1923.  -  11  lutego.
 94. 	ДАІФО.  ф.  2,  оп.  9,  спр.  69,  арк.  4.
 95. 	С  z  e  r  п  і  e  w  s  k  і  K.  Maszynyіnarzçdziarolniczewgospodarstwachmniejszej
wlasnosci.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  65.
 96. 	Ibidem.-S.  77.
 97. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  18.  спр.  1124.  арк.  8,  24;  спр.  1126,  арк.  13;  спр.  1128,
арк.  5,  9;  спр.  1129,  арк.  2.  15.
 98. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  654,  арк.  7.
 99. 	Там  само,  ф.  41,  on.  1,  спр.  160,  арк.  9.
 100. 	Там  само,  арк.  1.
 101. 	Там  само.
 102. 	Там  само,  ф.  415,  on.  1,  спр.  4,  арк.  3.
 103. 	Там  само,  арк.  2.
 104. 	Там  само.
 105. 	С  z  е  г  п  і  e  w  s  k  і  К.  Maszyny  і  narzedzia  rolnicze  w  gospodarstwach  mniejszej
wlasnosci.  -  S.  55.
 106. 	Ibidem.  -  S.  20.
 107. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Czesc  3.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  120.
 108. 	Nowakowski  Cz.  Zagadnienie  podzialu  gospodarstw  wloscianskich  na
klasy  wielkosci  wedhig  stosunkôw  pracy.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  7.
 109. 	Ibidem.-S.  29.
 110. 	В  u  j  a  k  Fr.  Galicja.  -  Lwow,  Warszawa,  1908.  -  T.  1.  -  S.  245-247.
 111. 	Ibidem.-T.  2.-S.  288-290.
 112. 	Ibidem.-T.  l.-S.  95-96.
 113. 	Вобл  ый  К.  Г.  Производительные  силы  Галиции.  -  Киев,  1915.-С.  11.
 114. 	Czerniewski  К.  Obszar  gospodarstwa  samodzielnego  w  swietle  opinij
korespondentow  rolnych  і  innych  zrodel.  -  Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Czesc  3.  -
Warszawa,  1936.-S.  145.
 115. 	Ibidem.-S.  147.
 116. 	Ibidem.  -  S.  150.
 117. 	G  r  a  b  s  k  і  Wl.  Wies  і  folwark.  -  S.  40.
 328

118. 	Субтельний  О.  Україна:  історія.  -  К.,  1991.  -  С.  233-234.
 119. 	Рыночная  экономика.  200  терминов:  Популярный  словарь.  -  М.,  1991.  -
С.  199.
 120. 	Етимологічний  словник  української  мови.  -  Київ,  1989.  -  Т.  3.  -  С.  330.
 121. 	Шевченко  В.  Трагічна  доля  українського  “куркульства”  //  Міжна¬
родний  Науковий  Конгрес.  Українська  наука  на  порозі  XXI  століття.  -
Чернівці,  2001.  -  Т.  1.  -  С.  298.
 122. 	Гольдштейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше,  Западной
Украине  и  Западной  Белоруссии.  -  С.  166.
 123. 	Statystyka  rolnicza,  1931/32.  -  S.  91.
 124. 	Statystyka  rolnicza,  1935.  -  Czesc  3.  -  S.  103-104.
 125. 	So  win  ski  M.  Rolnictwo  wloscianskie  w  zarysie  statystyczno-terytorial-
nym.  -  S.  53.
 126. 	Ibidem.-S.  46.
 127. 	Ibidem.-S.  26.
 128.Grodzicki 	L.  Struktura  posiadania  gruntow  mniejszej  wlasnosci...  -  S.  З,  18.
 129. 	Ibidem.-S.  18.
 130. 	ДАІФО,  ф.  41  on.  1,  cnp.  164.  арк.  2-25,  32.
 131. 	Statystyka  Polski.  Wielka  wlasnosc  rolna.  -  T.  5.  -  S.  8.
 132. 	Ibidem.  -  S.  17.
 133. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  294,  арк.  14.
 134. 	Там  само,  on.  14,  спр.  76,  арк.  6.

Розділ  4
 СТАНОВИЩЕ
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО  СЕЛЯНСТВА
 4.1. 	Посилення  податкового  пресу  на  селян
 Великий  вплив  на  соціальні  процеси  і  становище  селянства
мала  податкова  політика  держави,  яка  за  допомогою  податків  -
безпосередніх  і  посередніх  та  багатьох  поборів,  яких  у  Польщі
налічувалося  близько  ста  [1],  економічно  визискувала  зайняте
населення  міста  і  села.  Важливо  підкреслити,  що  питома  вага
податкових  надходжень  до  бюджету  держави  мала  постійну
тенденцію  до  росту.  Якщо  на  кожного  жителя  земель,  котрі
увійшли  до  складу  Польської  Республіки,  у  1912  р.  пересічно
припадало  59,7  зл.  податків,  то  у  1924  р.  -  уже  71,8  зл.,  а  в
1928/29  р.  -  аж  87.6  зл.  [2].  Зростаючий  тягар  податків,  як  поба¬
чимо  далі,  найважче  відбивався  на  найменше  захищеній  в
соціальному  відношенні  верстві  села  -  селянській  бідноті.
 Переважна  частина  прямих  і  посередніх  податків  йшла  на
невиробничі  витрати:  мілітаризацію,  утримання  великого  держав¬
ного  апарату,  армії,  субвенції  монополістам,  поміщикам  і  церкві,
оплату  заборгованості  іноземним  та  вітчизняним  кредиторам.
Після  грошової  реформи  1924  р.  видатки  у  державному  бюджеті
Польщі  з  певними  коливаннями  зросли  з  1880,6  млн  зл.  у  1925  р.  [3]
до  2468  млн  зл.  у  1938/39  р..  причому  їх  частка  на  утримання  армії
і  поліції  збільшилась  до  41%  [4].
 Щоб  покрити  зростаючі  видатки  на  невиробничі  потреби,  що
гальмували  економічний  розвиток  країни,  правлячі  кола  вишуко-
вували  нові  джерела  надходжень  до  державної  скарбниці  через
 330

збільшення  податкових  ставок,  розширення  кола  платників,
обмеження  певних  податкових  пільг  для  окремих  верств
малоімущих.  1  здійснювалась  ця  політика  у  процесі  реформування
податкової  системи,  яку  Польща  отримала  окремо  від  Росії,
Австро-Угорщини  і  Німеччини.  Уніфікації  фінансового  законо¬
давства  і  розрізненої  податкової  практики  у  перші  повоєнні  роки
перешкоджала  велика  інфляція  польської  марки.  Після  валютної
реформи  1924  р.  у  Польщі  було  прийнято  немало  законів  з  метою
уніфікації  податків,  але  поземельний  податок,  що  був  основним
для  селянства,  і  надалі  залишався  неоднозначним  для  різних
регіонів  країни.
 Уніфікуючи  критерії  збору  більшості  безпосередніх  податків,
польський  уряд  водночас  запроваджував  різні  податкові  побори
та  нові  податки.  Так,  починаючи  з  1926  р.  став  постійним  побором
з  усіх  платників  податків  10-відсотковий  додаток  до  прямих  і
посередніх  податків  для  встановлення  так  званої  “бюджетної
рівновдги”  [5].  У  1931  р.  були  введені  так  званий  “кризисний
додаток”  до  подоходного  податку  і  10-відсотковий  податок  від
використаної  для  освітлення  електроенергії.  Під  час  Великої
депресії  підвищувався  також  податок  від  нерухомого  майна  та
інші  побори  [6].  Якщо  до  кризи  у  Польщі  було  видано  50  декретів
з  різних  форм  оподаткування,  то  за  роки  її  перебігу  податки
зросли  ще  на  25-50%  [7].  Внаслідок  збільшення  кількості  платників
і  розмірів  оподаткування  надходження  у  державну  скарбницю
тільки  від  прямих  податків  зросли  з  292,9  млн  зл.  у  1924  р.  до
534  млн  зл.  у  1935/36  р.  [8].
 Характерно,  що  надходження  у  державну  казну,  як  загальне
явище,  зростали  від  тих  податків  та  поборів,  які  сплачувала  маса
звичайних  платників,  і,  навпаки,  зменшувались  податкові  ставки
з  монополій  та  багатих  верств  населення.  Так,  податок  з  обороту,
який  сплачували  промисловці  і  торговці,  зменшився  з  140  млн  зл.
у  1926/27  р.  до  88  млн  зл.  у  1935/36  р.  [10].  Те  ж  саме  можна  сказати
і  про  майновий  податок,  введений  1923  р.  як  надзвичайна  данина
для  поліпшення  фінансового  стану  держави.  На  основі  нового
закону,  прийнятого  в  1933  р.,  частка  надходжень  від  майнового
податку  у  промисловості  і  торгівлі  була  знижена  до  44%  [11],  а
решту  його  у  повному  обсязі  сплачували  землероби,  головним
чином  селяни.  Доходи  держави  від  майнового  податку  у  1924—
1935/36  рр.  зменшились  з  199,4  млн  до  28  млн  зл.  Податкові  ставки
від  капіталів  і  рент  у  1930  р.  були  знижені  до  мінімуму  [12],
внаслідок  чого  доходи  держави  від  них  у  1935/36  р.  скоротились
у  4  рази  проти  1928/29  р.  В  інтересах  монополістичних  груп,
 331

здебільшого  іноземних,  які  панували  в  економіці  країни,  були
знижені  також  ставки  митних  зборів,  які  зменшились  з  213  млн  зл.
у  1926/27р.  до  83  млн  зл.  у  1935/36  р.
 Аби  не  зменшити  прибутків  капіталістів  і  покрити  видатки
бюджету,  правлячі  кола  посилювали  прес  податкового  гніту  на
малоімущі  і  середні  верстви  населення,  збільшуючи  кількість
платників  подоходного  податку.  Так.  у  1936  р.  мінімум  подоход¬
ного  оподаткування  заробітків  був  знижений  до  1500  зл.  на  рік,  а
податкові  ставки  піднято  на  100%  порівняно  з  попередніми  роком.
Унаслідок  кількість  оподаткованих  найманих  працівників  різко
збільшилась,  а  надходження  до  бюджету  від  подоходного  податку
зросли  вдвічі.
 Податкова  політика  держави  на  західноукраїнських  землях
мала  помітно  виражену  колоніальну  спрямованість.  Тоді  як  у
1927/28  р.  частка  надходжень  від  прямих  податків  з  населення
Західної  України  становила  23,4%  доходів  держави,  то  вже  наступ¬
ного  року  вона  піднялась  майже  до  30%  [13].
 Колоніальний  характер  цієї  політики  яскраво  виступав  на
тяглості  поземельного  податку,  основний  тягар  якого  лежав  на
плечах  селянства.  Так,  з  3706,9  тис.  платників  поземельного
податку  в  Польщі  1927  р.  на  Західну  Україну  припадало  62,5%
платників.  Це  пояснюється  тим,  шо  польська  адміністрація
залишила  в  силі  дію  усталеної  ще  за  володарювання  в  ній  Австро-
Угорщини  практику  обкладання  поземельним  податком,  на  основі
ставок  якого  обчислювалися  інші  податкові  повинності.  За  зако¬
ном  сейму  від  15  червня  1923  р.,  запроваджувалось  прогресивне
оподаткування  залежно  від  розміру  та  якості  земельної  площі  у
господарстві.  Однак  податкові  ставки  були  розраховані  так,  що
податкова  дегресія  для  незаможних  платників  була  ілюзорною.
Польський  економіст  Я.  Міхаловський,  аналізуючи  поземельне
оподаткування  в  Галичині,  писав:  “Зріст  ставки,  її  прогресія  є,
без  сумніву,  дуже  незначною  і  має  малий  класовий  поділ,  внаслідок
чого  власник  5-моргової  площі,  яка  абсолютно  не  забезпечує
існування  навіть  його  невеликої  сім’ї,  платить  вже  на  100%  вищий
податок,  ніж  його  1-морговий  сусід.  Дуже  невиразно  виглядає  і
стовідсоткова  різниця  між  п’ятиморговим  і  1138-морговим  госпо¬
дарством”  [14].  У  результаті  такої  податкової  практики  у  кращі
докризові  роки  дві  третини  поземельного  податку  платили  дрібно-
земельні  і  середньоземельні  селяни,  а  поміщики  і  фермери  -  тільки
третину  [15].
 У  Східній  Галичині  ставки  поземельного  податку  обчислю¬
валися  не  з  реального  доходу  господарства,  а  з  так  званого
“кадастрового  доходу”,  який,  по  суті,  являв  собою  постійно
 332

одержувану  державою  земельну  ренту  з  одиниці  земельної  площі.
Розміри  його  встановлювалися  ще  властями  Габсбурзької
монархії  окремо  для  орних  земель,  луків,  пасовищ  та  лісів,  що
ділились  на  вісім  категорій  відповідно  до  якості  придатної  землі.
Уже  у  80-ті  роки  XIX  ст.  поміщики  домоглися  перегляду  якості
кадастрових  земель  таким  чином,  аби  перекласти  основну  частину
податкового  тягаря  на  плечі  селянських  мас  [16].  Ці  ставки
поземельного  податку,  як  правило,  не  переглядались  фіскальними
органами  Польщі  навіть  у  роки  неврожаїв.
 Тягар  поземельного  податку  для  економічно  малосильних
платників  набагато  збільшився  в  роки  економічної  кризи,  коли
ціни  на  сільськогосподарські  продукти  різко  знизились,  а  подат¬
кові  ставки  залишились  незмінними.  Наприклад,  на  Львівщині
селянин,  що  мав  2,9  га  землі,  на  сплату  поземельного  податку  в
 1928 	р.  витрачав  157  кг  жита,  а  в  1933  р.  -  уже  389  кг  [17],  тобто  у
2,5  раза  більше,  ніж  до  кризи.  “Сучасна  господарська  криза,  -
доповідав  8  січня  1932  р.  у  Варшаву  сганіславський  воєвода,  -
викликала  значне  зубожіння  селян  і  до  мінімуму  скоротила  їхню
платоспроможність.  Для  селян  воєводства  головне  джерело
прибутку  становить  доход  з  продажу  худоби  і  свиней.  І  хоча  ціни
на  сільськогосподарські  продукти  і  худобу  значно  впали,
повинності  на  користь  держави,  самоврядувань,  громадських
інституцій  і  т.  д.  залишились  на  рівні  найліпшої  кон’юнктури,  а
ціни  на  промислові  товари,  необхідні  в  сільському  господарстві,
тільки  мало-що  зменшились,  внаслідок  чого  спостерігається  за¬
гальне  незадоволення  селян  сучасним  господарським  станом”  [18].
 Селяни  збиткували  і  від  того,  що  під  час  реалізації  земельної
реформи  у  20-30-х  роках  поміщики  парцелювали  і  збували
насамперед  гірші  за  якістю  або  ті  землі,  які  обкладалися  великим
поземельним  податком.  Селяни  ж,  придбавши  цю  землю  на
парцеляційному  ринку,  були  зобов’язані  автоматично  сплачувати
поземельний  податок  за  попередніми  ставками,  які  в  багатьох
місцевостях,  особливо  на  Тернопіллі,  були  значно  вищі  у  порів¬
нянні  із  селянськими  (табл.  64).
 Селяни,  як  бачимо  з  наведеної  таблиці,  придбавши  земельні
ділянки  у  названих  селах,  сплачували  поземельний  податок  з
1  морга  у  2-3,5  раза  більший,  ніж  їх  сусіди,  що  володіли  надільною
землею.  Таке  ж  явище  спостерігалось  і  в  окремих  селах  Сокаль-
ського,  Перемишлянського,  Бережанського,  Скалатського,  Бібр-
ського  повітів  [19].  Нерідко  були  такі  випадки,  коли  по  одній
стороні  дороги,  яка  раніше  розділяла  поміщицькі  й  селянські
землі,  податок  з  селян  був  у  4-5  разів  вищий,  ніж  по  другій  її
стороні,  хоча  якість  її  нічим  не  відрізнялась  [20].
 333

Таблиця  64
 Розмір  поземельного  податку  з  1  морга  у  зл.
 (в  другій  половині  30-х  років)*
 Повіти
 Села
 3  розпарцельованої
землі  поміщиків
 3  селянської
землі
 Борщівський
 Слов’ятин
 10
 5
 Бучацький
 Полянка
 8-15
 3-5
 Передмістя
 8-10
 2,5-3
 Підгаєцький
 Барти
 6-7
 2-3
 Воля  Голуховська
 12-15
 Тернопільський
 Веселівка
 8-10
 3-5
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАЛО,  ф.  1,  оп.  ІЗ,  спр.  859,  арк.  57.
 Окрім  поземельного  податку,  який  сплачувало  70%  населення
Польщі  [21],  на  основі  його  ставок  обчислювалися  податки  та  різні
побори  на  самоврядувальні  потреби  села.  І  хоча  фінансово-еконо-
мічне  становище  селянства  під  час  кризи  різко  погіршало,  уряд
запровадив  ряд  нових  податків  на  селян,  зокрема  так  званий
“зрівняльний”  для  покриття  дефіциту  у  бюджеті  гмін  (громад),
дорожний,  на  оплату  житла  вчителям  (що  раніше  робила  дер¬
жава),  податок  від  забою  худоби,  10-відсотковий  кризисний
додаток,  надзвичайну  маєткову  данину  в  розмірі  22-24%  позе¬
мельного  і  10%  від  нього  на  експортні  премії  поміщикам.  Водночас
були  підвищені  ставки  посередніх  податків  [22].
 Підвищені  податки  та  побори  під  час  кризи  поглинали  дедалі
більшу  частку  доходів  селян,  а  в  незаможних  господарствах  -
нерідко  навіть  мінімум  продукту,  необхідного  для  прожиття.  За
даними  Пулавського  сільськогосподарського  інституту,  податки,
що  припадали  на  гектар  придатної  землі  селян  з  площею  від  2  до
50  га  у  відсотковому  відношенні  до  їхніх  загальних  сільськогоспо¬
дарських  видатків  у  1926/27  р.  становили  10,2%,  у  1927/28  р.  -9,4,
у  1928/29  р.  -  12,8,  у  1929/30  р.  -  16,3,  у  1930/31  р.  -  17,3,  у  1931/32  р.-
21,4,  у  1932/33  р.  -  25,7,  а  в  1933/34  р.  -  26,7%»  [23].  Це  середні  для
всієї  країни  дані.  Якщо  при  цьому  врахувати,  що  в  порівнянні  з
Центральною  і  Західною  Польщею  податкові  ставки  в  Західній
Україні  були  вищими,  а  обстежені  інститутом  господарства  селян
у  переважній  більшості  своїй  орієнтували  своє  виробництво  на
попит  ринку,  то  стане  зрозумілим,  чому  податковий  тягар  для
пересічного  західноукраїнського  домогосподарства  був  значно
вищим.  За  даними  центрального  друкованого  органу  Малополь-
ського  сільськогосподарського  товариства,  комунальні  додатки
у  Галичині  1935  р.  дорівнювали  50%  обсягу  поземельного  податку,
а  дорожні  оплати  становили  аж  75%  [24].
 334

У  фінансово-податковому  питанні  правлячі  кола  Польщі
залишались  вірними  принципам  нерівноправної  політики  щодо
Західної  України.  За  податковим  кодексом  1937  р.,  ставки  позе¬
мельного  податку  у  південних  воєводствах  встановлювались  в
розмірі  40%  від  так  званого  “чистого  кадастрового  доходу’’,  що
набагато  перевищувало  ставки  у  корінній  Польщі.  Селянську
землю  тут  віднесено  до  вищих  класів  і  таким  чином  збільшено
нарахування  поземельного  податку.  Тоді  як  середня  ставка
поземельного  податку  з  1  га  площі  для  усієї  Польської  Республіки
у  1937  р.  становила  2,10  зл.,  у  Галичині  оподаткування  землі
першого  класу  карликового  господарства  площею  у  2  га  (з  ураху¬
ванням  податкової  дегресії)  дорівнювало  20,04  зл.  з  1  га,  або  у
8  разів  більше,  аніж  у  сусідньому  Янівському  повіті  Люблінського
воєводства  [25].
 Хоча  новий  податковий  кодекс  і  залишив  у  силі  дегресію  і
прогресію  в  обчисленні  поземельного  податку,  проте  поміщики
не  сплачували  прогресії  з  комунальних  податків.  Аграрії,  що  мали,
як  правило,  декілька  фільварків,  розташованих  у  різних  повітах,
сплачували  не  100-відсоткову  надбавку  з  усієї  латифундії,  а  за
територіальним  розташуванням  придатної  землі,  що  набагато
знижувало  розмір  їх  поземельного  оподаткування.  Цей  принцип
діяв  і  при  нарахуванні  прогресивної  надбавки  до  поземельного
податку  і  50-відсоткового  комунального  податку  господарств
фермерів  з  площею  понад  20  га  і  сімейної  кооперації.  Пропомі-
щицько-фермерський  характер  податкового  кодексу  виявився  і  в
тому,  що  він  не  вводив  диференційованого  поземельного
оподаткування  господарств  залежно  від  їхньої  рентабельності  і
майнового  стану  оподатковуваного.  Принцип  визначення  по¬
датку  від  якості  придатної  землі  в  Галичині  залишався  однаковим
для  великих  і  дрібних  землевласників,  хоч  більшість  селянських
господарств  ледве  зводила  кінці  з  кінцями.
 Поряд  з  різними  грошовими  податками  у  Західній  Україні
зберігались  і  такі  середньовічні  форми  податкового  визиску,  як
шарварки.  Це  -  примусова  трудова  повинність,  яка  широко
практикувалась  на  будівництві  та  ремонті  доріг,  мостів  та  інших
роботах.  З  1930  р.  ця  повинність  стала  використовуватись  і  на
меліоративних  роботах.  У  Станіславському  воєводстві,  наприк¬
лад,  1930-1931  рр.  шарварками  викопано  13,8  км  відвідних
каналів  і  осушено  3,7  тис.  га  луків  та  пасовищ  [26].  Селяни  Волині
у  1930-1934  рр.  викопали  1348  км  відводних  каналів  і  осушили
 62,8 	тис.  га  заболоченої  землі  [27].  Адміністративні  органи  влади
практикували  шарварки  і  на  роботах  з  регулювання  річок,
 335

господарському  освоєнню  пустошів  та  інших.  Після  “упорядку¬
вання”  натуральних  повинностей,  проведеного  в  1935  р.,  обсяг
шарварків  у  Західній  Україні  збільшився  у  2,5  раза  [28],  а  в
прикарпатських  повітах,  де  частими  були  повені  гірських  річок,
складав  від  60  до  110  людино-днів  у  рік  на  селянське  господарство
[29].  У  Стрийському  повіті,  наприклад,  вартість  шарварків  у
грошовому  вираженні  в  1937  р.  дорівнювала  14%  загального
податкового  обтяження  населення  [30].  А  в  селах  Долинського
повіту  розмір  шарварків  сягав  від  20  до  150%»  обсягу  безпосередніх
податків  [31].
 Шарваркові  повинності  були  пережитковою  формою  фео¬
дальної  експлуатації  селянства,  яка  значною  мірою  посилювала
прес  податків  на  їх  платників.  Сплачування  грошових  податків  і
виконання  натуральних  повинностей  стало  не  під  силу  більшості
селян.  Згідно  з  вищезгаданим  джерелом,  на  100  зл.  “чистого
кадастрового  доходу”  у  південних  воєводствах  в  1936  р.  пересічно
припадало  113,03  зл.  податків,  в  тому  числі  поземельний  податок
дорівнював  41,10  зл.,  комунальні  податки  -  20,55,  дорожні  оплати  -
30,83  і  шарварки  -  20,55  зл.  [32].  Звідси  видно,  податкова  спро¬
можність  незаможних  селянських  господарств  Галичини  переви¬
щувала  їх  прибутковість.  До  того  ж  зауважимо,  що  при  цьому  не
враховано  зрівняльного  податку,  страхування  від  вогню  та  інших
поборів  з  селян.  “Проголошене  зменшення  обтяження  сільського
господарства,  -  резюмував  автор  статті  “Пільги  і  тривоги  хлібо¬
роба”,  -  не  тільки  не  втілено  у  життя,  але  навіть  шарварок  зріс  на
150%  у  злотих  і  незрівнянно  більше  у  натуральному  вираженні
внаслідок  спаду  вартості  робочої  сили”  [33].
 Дошкуляли  селянам  і  дорожні  оплати,  частка  яких  у  Східній
Галичині  перевищувала  чверть  усіх  видатків  землеробів  на
податки  та  побори.  Місцеві  власті,  зацікавлені  в  одержанні  доходу
з  цієї  статті,  встановлювали  непомірно  високі  мита  за  в’їзд  у  місто,
за  постій  на  базарі  і  так  зване  “торгове”.  Ці  оплати  в  різних  містах
коливалися  від  20  гр.  до  1  зл.  з  центнера  жита,  а  з  картоплі  -  від
20  до  50  гр.  [34].  У  скарзі  адміністрації  Станіславського  воєводства,
наприклад,  селяни  села  Ричихів  писали:  “Господар,  який  везе  на
6-тижневе  порося,  платить  за  нього  1,10  злотого  (25  грошей  за
постій  на  базарі,  25  грошей  оплати  перед  містом  і  60  грошей
торгового),  а  якщо  продасть  його,  то  одержує  всього  3  злотих.
Тому  нічого  дивного,  що  не  тільки  низька  ціна  за  цей  товар,  а  й
висока  порівняно  з  його  вартістю  оплата  викликає  невдоволення
такою  експлуатацією  села  містом”  [35].  Станіславський  воєвода
також  підтвердив,  що  оплати  за  в’їзд  на  ринок,  які  стягувалися
 336

міськими  гмінами,  після  двох-трьох  базарів  часто  перевищували
навіть  вартість  проданої  селянами  птиці,  свиней  і  т.  д.,  що  стало
предметом  нарікань  та  обурення  з  їхнього  боку  [36].
 Нерівномірним  було  обтяження  різних  по  заможності  верств
села  так  званою  асекурацією,  страхуванням  майна  від  вогню,  що
проводилося  у  Західній  Україні  примусово  “Загальним  закладом
взаємних  страхувань”  та  українським  комерційним  банком  “Дніс¬
тер”.  Бідніші  селяни,  в  яких  вартість  будівель  порівняно  з
земельною  площею  була  в  цілому  більшою,  ніж  у  заможників  та
поміщиків,  платили  непомірно  високі  страхові  внески,  часто  вище
ставок  поземельного  податку.  Так,  1931  р.  у  Тернопільському
воєводстві  сума  страхових  внесків  з  усіх  господарств  становила
3,4  млн  зл.,  а  поземельного  податку  -  5,3  млн  зл.  У  середньому
на  одне  господарство  тут  припадало  11,9  зл.  страхового  збору  [37].
 Тягар  податків  посилювався  ще  й  тим,  що  вони  збиралися  у
строго  встановлені  строки,  як  правило,  зразу  ж  після  жнив.
“Підходить  осінь,  -  писала  6  листопада  1927  р.  газета  “Сель-Роб”,  -
врожай  ще  не  зібрано,  а  на  нього  вже  чекає  ціла  маса  вірителів,
лихварів  і  всякого  роду  пауків,  експлуататорів.  Кожний  день
приносить  пошта  на  село  платіжні  накази  про  сплату  податків,
присилають  нагадуючі  листи  різні  міські  торговці  за  взяті  в  кредит
товари...,  каси  вимагають  оплати  в  строк  боргів  з  відсотками,
адвокати  вимагають  сплати  за  захист  на  судових  процесах,
приходить  сільський  екзекутор  і  об’являє  кожному,  скільки  йому
прийдеться  платити  громадського  податку,  добавки  до  податків,
на  школу,  на  будівництво  попівських  будинків  і  т.  д.  Всі  настав¬
ляють  торбу,  в  яку  повинен  наш  селянин  кинути  добру  жменю
злотих  із  свого  річного  доходу,  з  плодів  своєї  праці”.  Щоб
сплатити  численні  податки  й  побори,  селяни  після  жнив  збували
значну  частину  врожаю,  а  часто  й  увесь  його  валовий  збір.  Це
призводило  до  того,  що  на  ринок  одразу  поступала  велика  кіль¬
кість  сільськогосподарської  продукції,  ціни  її  різко  падали  й
селяни  терпіли  збитки.
 Особливо  боляче  відбилася  на  становищі  селян  Велика  деп¬
ресія,  коли  грошові  надходження  селян  від  продажу  продукції
різко  зменшились,  а  податковий  прес  збільшився,  що  призвело
до  розорення  багатьох  господарств.  Непоодинокі  селяни,  що
розорилися  під  час  кризи,  змушені  були  збувати  робочу  худобу  й
інвентар,  свої  ділянки  здавати  в  оренду  або  передавати  їх
лихварям  за  неоплачені  борги,  а  самі  шукали  побічну  роботу  або
поповнювали  ряди  безробітних.
 337

Не  менш  важким  для  селянства  був  і  тягар  посередніх  податків
на  предмети  першої  необхідності.  В  системі  посереднього
оподаткування  населення  головне  місце  займали  державні
монополії  на  сіль,  тютюн,  спирт,  сірники,  а  також  акцизи  з  цукру,
гасу,  парафіну,  пива,  дріжджів  та  інших  підакцизних  товарів.
Надходження  в  державну  казну  від  посередніх  податків  у  Польщі
зросли  з  383,3  млн  зл.  у  1924  р.  [38]  до  857  млн  зл.  у  1934/35  р.  [39],
а  їхня  питома  вага  в  загальних  доходах  державного  бюджету
збільшилась,  відповідно,  з  28  до  42%.  У  Західній  Україні  рівень
споживання  був  значно  нижчим,  ніж  у  корінній  Польщі,  через  що
і  частка  посередніх  податків  у  доходах  державної  казни  тут  була
дещо  меншою.  У  Львівському  та  Станіславському  воєводствах
надходження  від  державних  податків  в  1934/35  р.  становили
93  342  тис.  зл.,  з  чого  на  долю  посередніх  податків  від  споживання
припадало  32,2%  [40].
 За  допомогою  посередніх  податків  держава  стягувала  великі
суми  із  споживачів  товарів  масового  вжитку.  Лише  з  однієї  тонни
кухонної  солі  державна  монополія  одержувала  понад  300  зл.
прибутку  [41].  Внаслідок  високих  цін  на  сіль  малоімуща  біднота
використовувала  задля  власного  споживання  навіть  сіль,  призна¬
чену  для  худоби.  Наприклад,  у  східних  воєводствах  споживання
червоної  солі  збільшилось  з  1,6  тис.  т  у  1929  р.  до  4,8  тис.  т
у  1934  р.  [42].  У  південно-східних  воєводствах  селяни  також
споживали  дешеву  сіру  й  червону  сіль,  а  нерідко  по  кілька  разів
варили  картоплю  в  одній  соленій  воді  з-під  бочки  оселедців  [43].
 За  рахунок  надмірно  високого  податку  на  цукор  в  середині
країни  держава  протегувала  його  демпінговий  експорт,  забезпе¬
чуючи  прибутки  монополістам.  Так,  у  1928-1938  pp.  середньо¬
річна  експортна  ціна  тонни  цукру  дорівнювала  237  зл.,  а  ціна  його
на  внутрішньому  ринку  -1444  зл.  [44].  За  підрахунками  польського
дослідника,  виробництво  кілограма  цукру  в  30-х  роках  становило
40  грн.,  а  посередній  податок  -  37.5-39,0  грн.  Решта  ціни  цукру
(22-82  грн)  -  прибуток  цукрового  картелю  [45].
 У  1926/27  р.  населення  Польщі  заплатило  95,4  млн  зл.  посе¬
реднього  податку  від  цукру  і  7  млн  зл.  -  від  дріжджів  [46],  а  в
1938/39  р.  -  відповідно  157  і  16  млн  зл.  Якщо  перерахувати  посе¬
редній  податок  від  цукру  та  дріжджів  на  зерно  при  умові,  що
половину  його  оплатили  селяни,  то  виявляється,  що  на  покриття
його  в  останньому  році  йшов  річний  збір  урожаю  жита  приблизно
з  площі  в  1  млн  га.  Тому  й  споживання  цих  продуктів  незамож¬
никами  зменшилось  до  голодного  рівня.
 338

На  основі  закону  від  15  липня  1925  р.,  прийнятого  польським
сеймом,  була  введена  монополія  держави  на  виробництво  і  збут
сірників.  У  тому  ж  році  польський  уряд  віддав  сірникову  моно¬
полію  в  оренду  шведському  концерну  Крігера.  Польща  одержала
від  концерну  так  звану  “стабілізаційну  позику”  в  сумі  6  млн.  дол.,
а  зиски  від  реалізації  сірників  ділились  пополам  між  державною
казною  та  концерном.  У  1930  р.  концерн  Крігера  надав  Польщі
другу  “сірникову”  позику  в  сумі  32,4  млн  дол.,  за  що  домігся
значного  підвищення  цін  на  сірники  на  внутрішньому  ринку  [47],
після  чого  коробка  звичайних  сірників  коштувала  10  грн.,  або
3-4  яйця.
 Сірники,  гас,  цукор,  сіль,  гютюн  та  деякі  інші  товари  масового
споживання  в  результаті  монопольно  високих  цін  на  них  стали
для  більшості  сільського  населення  недоступними.  Споживання
їх  особливо  різко  знизилось  в  роки  економічної  кризи.  Так,  збут
спирту  на  одного  жителя  Галичини  у  1931-1934  рр.  зменшився
проти  1929  р.  на  62,7%,  тютюну  -  на  39,3,  цукру  -  на  31,2,  солі  -
на  23,6%,  [48].
 У  цьому  відношенні  цікавими  є  свідчення  самих  селян,  зібрані
 1933 	р.  шляхом  анкетного  опитування  Інститутом  суспільного
господарства  Польщі.  Ось  що,  наприклад,  писав  селянин
Львівського  воєводства:  “Зараз  ми  відмовляємо  собі  буквально
у  всьому.  Цукру  ми  не  споживаємо,  хіба  що  тільки  у  великі  свята,
на  солі  економимо,  -  вона  дуже  дорога.  Жінки  переносять  вогонь
із  хати  в  хату  у  залізних  горшках,  а  кожний  сірник  я  розділяю  на
дві,  а  інколи  і  на  чотири  частини.  Гас  і  лампа  у  нас  в  селі  -  це
розкіш.  Хати  освітлюються  скалками,  а  я  ще  мріяв  дожити  до  того
часу,  коли  в  хаті  засвітиться  електрика”  [49].
 “Чи  знають  у  Варшаві  про  те,  -  писав  інший  селянин  з  Буча-
цького  повіту,  -  що  пачка  тютюну  розділяється  ножем  на  чотири
частини,  щоб  можна  було  дешевше  купити  і  продати  по  одній
чвертці,  що  сірники  купуються  на  штуки  за  гріш,  що  сіль  купується
на  грами,  а  гас  -  по  1/4—1/8  літра  і  що  кілька  хат  користуються
однією  запальничкою”  [50].
 Отже,  прес  податків  і  поборів  на  селян,  що  надзвичайно
посилився  в  період  Великої  депресії,  поряд  з  земельною  рентою,
лихварським  процентом  та  гнітом  монополій  був  одним  з
головних  факторів  розорення  багатьох  селянських  господарств  і
пролетаризації  їх  власників.  Водночас  важкий  тягар  податкової
системи,  яка  в  Західній  Україні  мала  риси  колоніалізму,  поєднані
з  деякими  середньовічними  формами,  став  гальмом  для  розвитку
продуктивних  сил  сільського  господарства.  Сплачування  численних
 339

податків  вилучало  з  процесу  відтворення  не  тільки  грошові  доходи
селян,  а  й  значну  частину  необхідного  для  їхнього  прожиття
продукту.  Основна  маса  незаможних  селян  була  неспроможна
прокормитися  з  доходів  своїх  господарств,  а  тому  ледве  животіла
при  відсутності  постійного  побічного  приробітку.
 4.2. 	Фінансово-кредитні  відносини  і  лихварство
 на  селі
 Соціально-економічні  відносини  і  становище  селянства
значною  мірою  визначались  політикою  етатизму  та  мілітаризації,
яку  проводив  санаційний  режим,  активно  втручаючись  в  орга¬
нізацію  економіки  промисловості  і  сільського  господарства  насам¬
перед  через  механізм  розподілу  сільськогосподарського  кредиту.
Кредитуванням  сільського  господарства  у  Польщі  займались  не
лише  державні,  а  й  приватні  банки,  які  здебільшого  були  філіалами
іноземних  банків  і  розподілювачами  їхніх  та  державних  кредитів.
 Для  міжвоєнної  Польщі,  бідної  на  банківський  капітал  і  убогої
на  грошовий  ринок,  був  характерним  відносно  сильний  розвиток
державних  банків.  Власні  капітали  польських  державних  банків
у  1937  р.  в  2,5  раза  перевищували  капітали  приватних  банків,
причому  збільшувалась  і  їх  роль  у  кредитуванні  усіх  галузей
економіки  країни.  Питома  вага  субсидій,  одержаних  народним
господарством  із  державних  фондів,  піднялась  з  37%  у  1928  р.  до
46%  у  1937  р.  [51].
 У  фінансуванні  сільського  господарства  провідна  роль  нале¬
жала  Державному  сільськогосподарському  банку,  створеному  в
1919  р.  для  відбудови  та  інтенсифікації  економіки  села,  проведення
аграрного  реформування  та  інших  заходів  економічної  політики
в  аграрному  секторі.  Хоча  формально  цей  банк  повинен  був
кредитувати  дрібних  і  незаможних  середніх  землеробів  задля
створення  самостійних  господарств,  проте  левову  пайку  його
кредитів  одержали  поміщицькі  господарства.  Останні  фінансу¬
вались  також  і  Державним  банком  крайового  господарства,  Поль¬
ським  емісійним  банком,  кредитними  поміщицькими  товарист¬
вами  та  приватними  банками.
 Фінансуючи  проведення  аграрних  реформ  та  інтенсифікацію
сільського  господарства,  Державний  сільськогосподарський  банк
своєю  кредитною  політикою  сприяв  зміцненню  широкої  верстви
заможного  селянства,  здатного  використовувати  на  підприєм¬
ницьких  засадах  удосконалену  сільськогосподарську  техніку,
 340

мінеральні  добрива,  правильні  сівозміни  і  тим  самим  забезпечити
ріст  продуктивності  праці  у  сільському  господарстві.  Ця
діяльність  банку  найпомітніше  виступає  після  встановлення
санаційної  диктатури.  За  свідченням  генерального  секретаріату
банку,  його  операції  досягнули  “рекордного  розвитку”  [52]  у
другій  половині  20-х  років,  коли  уряд  Пілсудського  перемістив
акцент  з  вирішальної  підтримки  промислової  буржуазії  на
фінансово-економічну  допомогу  фермерам  і  поміщикам.
Внаслідок  зміни  пріоритету  в  економічній  політиці  з  1  липня
1926  р.  і  до  1  лютого  1928  р.  основний  капітал  сільськогосподар¬
ського  банку  зріс  з  13  380  тис.  до  75  млн  зл.  Видача  довгостро¬
кових  кредитів  банком  тільки  за  цей  короткий  час  збільшилась  з
628  тис.  до  46,5  млн  зл.,  а  короткострокових  -  з  45,2  млн  до
 127,7 	млн  зл.  Розподілені  банком  позики  з  урядових  фондів  зросли
відповідно  з  34  999  тис.  до  93  млн  зл.  [53].
 Для  фінансування  розвитку  виробництва  і  обміну  сільського
господарства  Західної  України  сільськогосподарський  банк  до
1  жовтня  1933  р.  асигнував  150,8  млн  зл.  усіх  видів  позичок,  що
становили  15,6%  всіх  кредитів  банку,  в  тому  числі  -  24,9  млн  зл.
довгострокового,  39  млн  зл.  короткострокового  кредиту  і
 86,9 	млн  зл.  позик  розподілено  банком  з  урядових  фондів  [54].  На
купівлю  парцельованої  землі,  сплату  обтяжливих  боргів  та
раціоналізацію  господарства  банк  видав  21  млн  зл.  довгостро¬
кових  позик  у  заставних  паперах  [55].  Ці  кредити,  відпущені  під
іпотечне  зобов’язання  при  відносно  невисокій  процентній  ставці
(7%  річних),  потрапили,  як  показано  вище,  здебільшого  до
фермерів  і  поміщиків.  За  визнанням  правління  банку,  “широкі
маси  землеробів,  що  мають  дуже  малі  ділянки,  цілком  позбавлені
можливості  користуватись  довгостроковим  іпотечним  кредитом”
[56].
 Сільськогосподарський  банк  кредитував  також  меліоративні
роботи.  Для  цієї  мети  він  відпускав  створеним  за  його  посеред¬
ництвом  “водним  спілкам”,  які  укладали  угоди  з  меліораційними
підприємствами,  під  іпотечне  зобов’язання  довгострокові  кредити
в  меліораційних  облігаціях  в  4,5%  річних.  До  початку  1935  р.  на
меліорацію  в  чотирьох  воєводствах  Західної  України  банк
асигнував  3802  тис.  зл.  довгострокового  кредиту  [57].  Питома  вага
його  становила  тільки  3,4%  довгострокових  меліораційних  позик,
виданих  банком  в  облігаціях  для  меліорації  в  усій  Польщі.  І  хоч
великі  площі  в  Західній  Україні  потребували  осушення  й  дренажу,
від  чого  значною  мірою  залежала  врожайність  полів  і  лук,  все  ж
польський  уряд  в  фінансуванні  меліорацій  надавав  перевагу
 341

центральним  і  західним  воєводствам.  Незначними  були  й  меліо¬
раційні  позики,  розподілені  банком  з  так  званого  “оборотного
фонду”  аграрної  реформи  Міністерства  землеробства.  До  1935  р.
банк  відпустив  з  цього  фонду  на  землеробські  меліорації  в  Західній
Україні  лише  589  тис,  зл.,  або  3,3%  кредиту,  виданого  на  цю  мету
для  всієї  країни  [58].
 У  Галичині  меліорацію  проводило  акціонерне  товариство
“Малопольські  заклади  меліораційні  і  технічні”  [59],  що  були
філією  Крайового  товариства  меліораційного.  Селяни  пере¬
раховували  товариству  банківські  гроші,  зобов’язуючись  сплатити
банкові  борг  і  проценти  протягом  кількох  років.  Одержуючи
таким  чином  банківську  готівку,  товариство  не  несло  жодного
ризику,  оскільки  не  було  контролю  й  нагляду  за  його  діяльністю
з  боку  банку.  Меліораційне  товариство  виконувало  замовлення
абияк,  виманюючи  лише  гроші  від  селянських  спілок.  У  результаті  -
іригації  нерідко  зовсім  не  працювали,  а  осушені  луки  “часто
повністю  перетворювались  у  непридатні  землі”  [60].  Якщо  ж  при
цьому  врахувати,  що  меліорації  здійснювались,  як  загальне
правило,  разом  з  комасацією,  то  стає  очевидним,  чому  під  час
землевпорядкування  селян  ошукували  не  тільки  поміщики  і
сільські  багатії,  а  й  акціонерні  меліораційні  підприємства.
Співучасником  у  цьому  був  і  сільськогосподарський  банк.
 У  великих  розмірах  банк  проводив  короткострокові  кредитні
операції.  Короткострокові  і  середньострокові  позики  він  відпускав
здебільшого  кредитній  кооперації,  комунальним  касам  і  приват¬
ним  банкам,  які  під  вищі  відсотки  видавати  їх  селянам,  а  прибутки
ділили  з  сільськогосподарським  банком.
 Значну  частку  короткострокових  кредитів  банк  видав  кре¬
дитній  кооперації.  В  1929  р.  питома  вага  кооперації  в  коротко¬
строкових  операціях  сільськогосподарського  банку  в  Східній
Галичині  становила  37,2%,  а  на  Волині  -  42,8%,  [61].  Під  час
економічної  кризи  банк  скоротив  кооперації  короткострокові
операції  і  збільшив  кредитування  індивідуальних  клієнтів.  У
зв’язку  з  цим  частка  короткострокових  кредитів  банку  кредитній
кооперації  Волині  в  1934  р.  знизилась  до  34,3%,  а  Східної  Галичи¬
ни  -  до  30,8%,  [62].  Навпаки,  частка  індивідуальних  і  групових
короткострокових  кредитів  банку  для  сільських  господарств
Волині  піднялась  з  26,4%  в  1929  р.  до  45%  в  1934  р.,  у  Східній
Галичині  -  відповідно  з  5  до  29,3%  [63].  Індивідуальну  і  групову
клієнтуру  банку  становили  переважно  заможні  прошарки  села,
насамперед  польські  осадники,  які  одержували  кредити  на  вироб¬
ничі  потреби.  Серед  цієї  категорії  клієнтів  банку  дрібні  і  середні
селяни  були  рідким  винятком.
 342

Посередником  у  розподілі  кредитів  сільськогосподарського
банку  між  селянами  були  й  комунальні  банки  та  каси.  їхня  питома
вага  в  короткострокових  кредитних  операціях  Луцького  і  Львів¬
ського  відділів  сільськогосподарського  банку  на  1  січня  1935  р.
становила  16,8%  [64].  Банківські  кредити  комунальні  каси
відпускали  землеробам  при  ставці  12-13%  річних  виключно  на
виробничі  потреби  [65].  Саме  тому  вони  потрапляли  здебільшого
до  підприємницьких  елементів  села,  які  витрачали  їх  на  піднесення
продуктивності  свого  виробництва,  тоді  як  дрібні  і  незаможні
середні  селяни  використовували  ці  позички  для  купівлі  живого  і
мертвого  інвентарю,  відбудову  своїх  будівель,  сімейні  сплати  і  т.  д.
На  Волині  в  1929  р.  позичками  гмінних  кас  користувалися  тільки
біля  18  тис.  землеробів,  причому  46%)  кредитованих  господарств
мали  землі  більше  5  га  кожне  [66].  Гмінні  ощадно-позичкові  каси
видавали  і  товарні  кредити  в  штучних  добривах,  які  поставлялись
сільськогосподарським  банком  великим  господарствам  ринкової
орієнтації.
 Фермерським  елементам  дісталась  також  і  левова  частка
позик  із  спеціальних  урядових  фондів.  До  1935  р.  сільськогоспо¬
дарський  банк  розподілив  у  Західній  Україні  80  274  тис.  зл.  кре¬
дитів,  відпущених  урядом  на  проведення  аграрної  реформи,
відбудову  і  розвиток  сільського  господарства.  З  цієї  суми  тільки
польські  осадники  одержали  понад  46  млн  зл.  кредиту  [67].
 Поміщики  й  фермери  отримували  кредити  на  виробничі  цілі,
як  правило,  безпосередньо  від  сільськогосподарського  банку.
Тому  вони  обходились  їм  набагато  дешевше,  ніж  незаможним
селянам,  які  змушені  були  сплачувати  проценти  не  тільки
сільськогосподарському  банку,  а  й  посередникам  за  позички,  взяті
здебільшого  на  споживчі  потреби.  Починаючи  з  1928/29  р.,  у
державному  бюджеті  виділялись  спеціальні  дотації  сільськогос¬
подарському  банку  з  метою  зниження  процентних  ставок  для
“клієнтів  особливої  категорії”,  до  якої  потрапили  здебільшого
польські  осадники  і  поміщики,  хоч  формально  ці  дотації
відпускались  “для  полегшення  тягаря  відсотків  фінансово
найбільш  слабких  боржників”  [68].
 У  цьому  сенсі  не  позбавлені  інтересу  відомості  обстеження
опікуваних  адміністрацією  селян  польської  національності  Волині
і  Західної  Білорусії,  проведеного  анкетуванням  у  1927-1928  рр.  з
метою  виявлення  кредитних  відносин  польських  осадників  та
автохтонів.  Всього  було  вивчено  137  господарств  східних  воє¬
водств  (зокрема  44  домогосподарства  восьми  повітів  Волинського
воєводства),  що  вели  бухгалтерський  облік  [69]  і  до  введення  в
 343

дію  державних  преференцій  були  забезпечені  організованими
кредитами  краще,  аніж  господарства  українців  та  білорусів.
Матеріали  обстеження,  узагальнені  С.  Собєранською,  дають  таку
картину  щодо  джерел  кредитування  різних  груп  селянських
господарств  польських  землевласників  (табл.  65).
 Таблиця  65
 Розподіл  позичок,  одержаних  обстеженими  господарствами
східних  воєводств  у  1927-1928  рр.  (за  джерелами  кредитування)*
 Гр\  пи  гос¬
подарств
 Джерела  кредитування
 державний
с-г  банк
 інші  установи
організованого
кредиту
 приватні
 кредитори
 (лихварі)
 усіх
 госпо¬
 дарств
 До  5  га
 82
 25
 132
 239
 5-10  га
 82
 56
 50
 188
 10-15  га
 60
 38
 15
 113
 15-20  га
 25
 37
 12
 74
 20-25  га
 52
 19
 16
 87
 25-50  га
 18
 17
 19
 54
 0-50  га
 319
 192
 244
 755
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  SobierariskaZ.  Stosunki  kredytowe  wsrod  drobnej
wlasnosci  zolnej  w  wojewodztwach  wschodnich  w  latach  1927-1928.-Warszawa,  1931.  -
S.  78.
 Дані  таблиці  показують,  що  джерела  одержаного  кредиту
різними  групами  господарств  залежали  від  майнового  стану
кредитованих.  Питома  вага  Державного  с-г  банку  та  інших  джерел
організованого  кредиту  у  кредитуванні  багатоземельних  селян
(фермерів)  з  площею  від  10  до  50  га  становила  81%,  середньо-
земельних  (5-10  га)  -  73%.  Серед  цих  верств  кредитованих
налічувалося  60%  осадників,  які  одержали  кредити  здебільшого
на  купівлю  землі  та  інвентарю  й  організацію  господарств  під¬
приємницького  типу.  Частка  приватних  кредитів,  які  одержали
господарства  з  площею  понад  10  га  у  п’ятнадцять  разів  менша
порівняно  з  господарствами  до  5  га,  в  кредитуванні  яких
переважає  лихварський  капітал  як  нижча  й  гірша  форма  капіталу;
він  стримував  підприємництво  у  селянському  секторі.  В  обсте¬
жених  господарствах  з  площею  від  2  до  5  га  питома  вага  лихвар¬
ського  кредиту  становила  58%,  причому  дві  третини  його
використано  не  на  виробничі  потреби,  як  у  вищих  по  заможності
групах,  а  за  споживчим  призначенням.
 Практично  необмеженим  об’єктом  лихварської  експлуатації
став  загал  надільних  і  парцельних  господарств  (до  2  га)  та
більшість  дворів  з  площею  3-5  га  незалежно  від  їхнього  націо¬
нального  складу.  Ще  у  кращі  роки  господарської  кон’юктури  до
Великої  депресії  лихварі  привласнювали  не  тільки  чистий  річний
 344

дохід,  а  й  частину  необхідного  для  вживання  продукту  неза¬
можних  боржників.  За  даними  того  ж  обстеження,  навіть
порівняно  з  пересічними  краще  організованими  польськими
господарствами,  що  вели  бухгалтерський  облік,  сума  позичок  з
усіх  джерел  кредитування  на  гектар  земельної  площі  у  групі
господарств  до  5  га  на  східних  кресах  дорівнювала  62%  їх
валового  річного  доходу  з  тієї  ж  площі,  тоді  як  у  групі  господарств
від  5  до  10  га  вона  становила  49,9%,  у  групі  10-15  га  -  30,8%о,
у  групі  15-50  га  -  30,5%  [71].  На  відміну  від  захищених  державним
преференціями  польських  позичальників,  охоплених  обсте¬
женням,  українці  і  білоруси,  особливо  їхні  незаможні  госпо¬
дарства,  більше  користувалися  приватними  (лихварськими),  аніж
організованими  (капіталістичними)  джерелами  фінансування.
 У  повітах  східногалицького  регіону  питома  вага  капіта¬
лістичної  і  лихварської  форм  кредиту  в  різних  групах  господарств
також  була  вищою  або  нижчою,  але  зв’язок  між  економічним
становищем  кредитованого  та  часткою  лихварів  в  його  продукції
всюди  мав  аналогічний  характер.  Чим  бідніший  селянин,  чим
менше  в  нього  землі  та  інших  засобів  виробництва,  тим  вищим
був  ступінь  його  лихварського  визиску.
 Істотні  міжрегіональні  відмінності  у  розповсюдженні  лихвар¬
ської  кабали  існували  як  у  Західній  Україні,  так  і  в  загально¬
державному  масштабі  залежно  від  рівня  розвитку  фінансово-
ринкових  відносин.  У  липні  1927  р.  ревізійні  союзи  сільсько¬
господарських  кооперативів  через  ощадно-позичкові  каси  на
місцях  провели  анкетне  обстеження  розмірів  лихварства  на  селі
у  межах  усієї  Польщі.  Як  виявлено  анкетуванням,  у  східних  і
південно-східних  воєводствах,  що  “постійно  відчували  голод”
організованого  кредиту  [72],  спостерігалась  значно  вища  у  порів¬
нянні  з  економічно  розвиненішими  західними  і  центральними
воєводствами  Польщі  процентна  ставка  лихварського  кредиту.
 Найбільше  розповсюдження  грошової  лихви  було  у  Волин¬
ському  воєводстві  з  його  низьким  рівнем  розвитку  організованого
кредиту.  Упорядник  матеріалів  анкетування  Т.  Закжевський
зазначав:  “Оргія  готівкової  лихви  тут  пересічно  доходить  до  рівня
14%о  на  місяць.  Причиною  цього  явища,  безсумнівно,  є  великі
воєнні  знищення,  з  одного  боку,  а  з  другого  -  занедбаність  Волині
під  оглядом  кредиту,  бо  тільки  на  зламі  1926-1927  рр.  наступили
докорінні  зміни  завдяки  створенню  у  Луцьку  відділів  Банку
господарства  крайового,  Державного  сільськогосподарського
банку  і  в  останній  час  -  відділу  Центральної  каси  сільськогоспо¬
дарських  спілок”  [73].
 345

Основною  формою  лихварського  пресу  на  селян  Волині,  як  і
Східної  Галичини,  був  відсоток.  Для  лихварського  кредиту
характерна  надзвичайно  велика  строкатість  процентних  ставок.
За  даними  Сільськогосподарського  товариства  Східної  Мало-
польщі,  середні  відсоткові  ставки  від  лихварських  позичок  у
 1927 	р.  розподілялися  так  за  повітами  Східної  Галичини  [74]:
у  9  повітах  -  36%  річних
у  12  повітах  -  48%)  річних
у  10  повітах  -  60%  річних
у  19  повітах  -  72%о  річних
у  12  повітах  -  84%  річних
у  3  повітах  -  96%  річних
у  1  повіті  - 	120%  річних
 Середня  відсоткова  ставка  від  лихварських  кредитів  у  Східній
Галичині  коливалась  від  18  до  168%  річних  [75],  а  в  багатьох
випадках  лихварі  брали  значно  вищі  відсотки.  В  Ярославському
повіті,  наприклад,  відсоткова  норма  доходила  до  180%  річних.  У
місті  Ходорові  кредитори  брали  35  зл.  у  місяць  з  позички  у  200  зл.,
що  з  розрахунку  на  рік  дорівнювало  210%о,  а  в  Надвірнянському
повіті  були  випадки,  коли  відсоток  доходив  до  48  в  місяць  [76].
 Рівень  ставки  залежав  передусім  від  економічного  становища
кредитованого.  Чим  бідніший  селянин,  тим  дрібніші  брав  він
позички,  тим  більшу  ставку  виплачував  лихварю.  Строкатість
відсоткових  ставок  була  зумовлена  і  особливістю  лихварства,
оскільки  панування  нижчих  і  гірших  форм  кредиту  передбачає
монополію  лихваря,  відсутність  переливу  капіталів  з  одного
району  в  інший,  ізоляцію  селян  від  грошового  ринку  країни,
кабальну  залежність  кредитованого  від  кредитора.  Всі  ці  чинники
в  більшій  чи  меншій  мірі  впливали  на  відсоткову  ставку  залежно
від  конкретних  місцевих  умов  і  економічного  становища  пози¬
чальника.
 Лихварська  експлуатація  проявлялась  не  тільки  у  формі  висо¬
ких  процентів,  а  й  різних  платежів  та  повинностей  дрібного
виробника  кредиторові.  Селяни  давали  лихварям  різноманітні
‘‘подарунки”  натурою,  які  вважалися  як  “добровільна  жертва  за
вигоду”  (позичку).  Така  форма  лихви  була  особливо  розпов¬
сюджена  в  підгірських  повітах  Галичини  [77].  Навіть  за  посеред¬
ництво  у  лихварів  селяни  платили  зерном,  коренеплодами,
птицею,  маслом,  яйцями,  відробітками  тощо,  що  значно  збільшу¬
вало  відсотки  лихварських  позичок  [78].
 Використовуючи  нужду  незаможного  селянства,  поміщики,
купці  й  торговці  обплутували  його  тенетами  лихварства  та
 346

кабали.  “...Малополыца,  незважаючи  на  нижчу  відсоткову  норму
в  готівці,  -  писав  Т.  Закжевський,  -  є  місцевістю  прямо  нечуваної
лихви  у  вигляді  найрізноманітніших  додаткових  оплат,  товарного
кредиту  та  інших  форм  визиску,  під  тягарем  якого  буквально
стогне  все  сільське  населення  цього  краю”  [79].
 Існування  цих  поборів  та  повинностей  свідчить  не  тільки  про
різні  прояви  боргового  тягару,  а  й  характеризує  саму  суть  лихвар¬
ської  експлуатації,  обов’язковим  атрибутом  якої  були  середньо¬
вічні  форми  кабали.  Лихвар  підпорядковував  своєму  контролю  і
виробництво,  і  самого  виробника.
 Натуральні  позички  незаможні  селяни  найчастіше  брали  в
лихварів  зерном  і  картоплею  весною  для  посіву  та  харчування,  а
борг  зобов’язувались  повернути  восени,  з  нового  врожаю  разом
з  відсотками,  які  були  особливо  великі  і  в  більшості  випадків
набагато  перевищували  розмір  самого  боргу.  За  один  центнер
позиченого  зерна  в  1927  р.  селяни  повернули  лихварям  в  7  повітах
Східної  Галичини  1.5  ц,  в  36  повітах  -  2  ц,  в  5  повітах  -  2,5  ц,  а  в
5  інших  повітах  -  3  ц.  Отже,  середня  норма  лихви  коливалась  тут
від  100  до  400%  річних  [80].  У  Сокальському  повіті,  наприклад,
четверта  частина  малоземельних  господарств  весною  того  ж  року
брала  позички  житом,  пшеницею  і  картоплею,  а  повернула  їх
лихварям  до  1  вересня  у  подвійному  розмірі  [81].  У  Рогатинському
повіті  за  хлібні  позички,  видані  селянам  перед  жнивами  в  1933  р.,
лихварі  брали  восени  за  1  ц  жита  2ц  з  грошовою  доплатою
25  зл.  [83].
 Лихварський  кредит  на  хліб  був  одним  з  найбільш  поширених
і  найтяжчих.  Щоб  вкрай  пограбувати  жертву  -  а  це  була  завітна
мрія  кожного  лихваря,  -  вони,  як  правило,  давали  позички
незаможним  селянам  на  переднівку  в  рахунок  осінньої  купівлі
хліба,  коли  боржник  за  безцінок  збував  хліб  з  нового  врожаю.
Позбавляючись  основних  засобів  існування,  він  неминуче  знову
потрапляв  у  лабета  лихварської  кабали.  У  Стрийському  повіті,
наприклад,  весною  лихварі  давали  позички  зерном  на  умові  50-
80%,  а  після  жнив  за  низькими  цінами  скуповували  хліб  у  борж¬
ників,  знову  позбавляючи  останніх  хліба  на  наступний  рік  [83].
Кооперативна  каса  села  Ланівець  Самбірського  повіту  в  анкеті
зазначала:  “Якщо  землероб  змушений  позичати  у  торговця  або
спекулянта  зерно  на  насіння,  то  останній  нараховує  найвищі
відсотки  з  терміном  виплати  найчастіше  до  кінця  серпня,  бо
завжди  зерно  в  цей  час  найдешевше,  примушуючи  боржника,
таким  чином,  продавати  хліба  в  2-2,5  раза  більше,  а  часто  й  увесь
збір  урожаю  віддати  торговцеві,  щоб  покрити  старий  борг.  Тому
 347

він  змушений  знову  “заборговуватись  по  знайомству”  у  того  ж
лихваря  [84].
 При  такій  формі  лихви  діяльність  лихваря  щільно  пере¬
пліталась  з  функціями  торговця.  Закабаляючи  селянина  боргами,
лихвар  або  скуповував  його  продукти  за  низькими  цінами,  або
одержував  їх  у  формі  платежів  по  відсотках.  Цим  самим  селянин
позбавлявся  безпосередніх  зв’язків  з  ринком  і  змушений  був
реалізовувати  свою  продукцію  при  надто  несприятливих  для  себе
умовах.  Продаж  врожаю  у  таких  випадках  нерідко  проводився
на  стеблі.  Так,  під  час  анкетного  обстеження  в  Заліщицькому
повіті  були  виявлені  випадки,  коли  селяни  збували  в  такий  спосіб
хліб  на  35°/)  дешевше,  ніж  він  коштував  після  жнив.  У  деяких  селах
Підгаєцького  і  Бучацького  повітів  купці  давали  селянам  за  зерно
на  стеблі  50%  його  ціни  [85].  Такого  роду  лихва  була  особливо
розповсюджена  на  Волині  [86].
 Однією  з  поширених  форм  лихви  в  Західній  Україні  були
позички  лихварів  під  заставу  землі.  Кредити  під  заставу  полів  і
луків  здебільшого  видавали  бідним  селянам  фермери,  для  яких
лихва  в  цьому  випадку  була  важливим  засобом  мобілізації  селян¬
ських  земель.  За  невеликі  позички  лихварі  користувались  землею
боржників  до  того  часу,  поки  останні  не  сплатять  боргу,  а  часто
через  суд  одержували  частину  або  всю  землю  неплатоспроможних
селян.  У  Снятинському  повіті  за  позичку  в  200-300  зл.  заможні
селяни  брали  під  заставу  0,5  морга  поля  і  обробляли  його  так
довго,  аж  “поки  бідняк  не  сплатить  борг,  хоч  би  це  тривало  і
20  років”  [87].  У  Рава-Руському  повіті  селяни  давали  під  заставу
за  100  зл.  позички  0,5  морга  орної  землі  з  посівом  або  один  морг
сінокосу  на  рік  [88].  Що  стосується  норми  заставу  землі,  то
загальним  було  таке  правило:  де  сильніше  виступало  зубожіння
селян,  там  дорожчим  був  і  лихварський  кредит  під  заставу  землі
за  відсотки  і  більші  вимагання  кредитора  щодо  умов  користування
цією  землею  і  додаткових  оплат  з  боку  боржника.  В  Східній
Галичині  було  прийнято  здебільшого  віддавати  в  заставу  за
позичку  в  50-100  зл.  1-2  морги  орної  землі,  а  сінокосу,  як  правило,
у  2  рази  більше  [89].
 Фермерство  широко  використовувало  в  ряді  повітів  і  таку
форму  лихви,  як  кредитування  незаможних  селян  під  багаторічну
оренду  їх  землі.  В  Тлумацькому  повіті,  наприклад,  застави  землі
лихварям  не  практикувалось,  натомість  селяни  за  відсотки  здавали
в  оренду  землю  багатим  господарям  на  2-3  роки  [90].  Здавання
незаможниками  всієї  або  частини  земельної  площі  в  оренду  під
лихварські  відсотки  було  викликане  їх  великою  нуждою.
 348

Кооперативна  каса  в  селі  Перерові  Коломийського  повіту
повідомляла,  що  якщо  землероб  заборгується  за  сільсько¬
господарські  знаряддя,  посівний  матеріал  і  продовольчі  продукти,
а  в  касі  не  може  позичити  грошей,  то  змушений  на  кілька  років
здавати  в  оренду  частину  своєї  землі  за  дуже  низькою  платою.
Таких  випадків  в  окрузі  каси  було  до  50  [91].  Подібне  орендування
землі  мало  типово  кабальні  риси  і  служило  для  підприємливих
елементів  одним  з  важливих  каналів  мобілізації  землі  для
збільшення  свого  товарного  виробництва.
 У  галицько-волинському  селі  значне  розповсюдження  мала
відробіткова  лихва.  Найбільше  практикували  її  фермерські
господарства.  Під  час  відробітків  за  борг  або  за  відсотки  на  борг
особливо  виразно  виступала  риса,  властива  відробітковій  системі
взагалі,  а  саме  кабальний,  лихварський  характер  наймання  на
роботу.
 За  лихварські  позички  багаті  селяни  і  помішики  дуже  дешево
набували  працю  пригніченого  нестатками  дрібного  селянина.
Анкетними  обстеженням  1927  р.  виявлено  в  Золочівському  повіті
випадки,  коли  за  відсоток  на  позичку  300  злотих,  видану  строком
на  1-3  місяці,  селяни  відробляли  в  гарячу  пору  року  24  людино-
дні  від  зорі  до  зорі  [92].  У  Луцькому  повіті  за  борг  в  50  злотих,
виданих  на  3  місяці,  лихварі  вимагали  як  відсоток  5  днів  роботи  в
жнива,  що  в  переводі  на  грошову  оплату  дорівнювало  13-16%
місячних  [93].  У  Дрогобицькому  повіті  відробітки  за  борг  в
переводі  на  грошову  оплату  становили  384-480%)  річних  [94].
Отже,  умови  лихви  при  відробітках  були  значно  важчими  для
боржників,  ніж  при  інших  формах  лихварства.
 Лихварство  було  високоприбутковим  заняттям.  Ним  займа¬
лись  не  тільки  торговці,  а  й  власне  фермери,  які  пускали  в  лихвар¬
ські  операції  все  більшу  частку  власних  коштів  і  кредитів,  одержу¬
ваних  в  сільськогосподарському  банку  та  інших  кредитних
установах.  У  східних  воєводствах,  наприклад,  за  даними  анкет¬
ного  обстеження  1927-1928  рр.,  встановлено,  що  54,8%»  загальної
суми  лихварських  позичок  кредитовані  одержали  від  багатих
селян,  26,6%о  -  від  торговців  єврейської  національності,  18.6%  -
від  церковників,  торговців-християн  та  інших  кредиторів  [95].
 Світова  економічна  криза,  викликавши  падіння  цін  на
сільськогосподарські  товари,  набагато  погіршила  економічне
становище  селян  і  збільшила  реальний  тягар  лихварських  ставок
і  боргів.  Виступаючи  на  нараді  воєвод  Східної  Галичини  в
Станіславі  25  травня  1932  р.,  депутат  польського  сейму  В.  Нєдзвє-
цький  відзначив:  “Приватні  власники  незначних  капіталів
 349

створили  собі  рентабельні  джерела  доходів,  одержуючи  від  2  до
5%  в  місяць,  і  живуть  за  рахунок  основних  і  оборотних  капіталів
селян.  Крім  відсотків  готівкою,  дрібні  капіталісти  беруть  також  і
оплату  натурою,  вимагають  іпотечних  зобов’язань  і  т.  д.  Відсотки
і  різні  видатки  часто  становлять  100  й  більше  відсотків  у
відношенні  до  позиченого  капіталу”  [96].
 Під  час  кризи  лихварі  ще  більше  обплутували  тенетами  кабали
сільську  бідноту  і  кредитними  операціями  з  надлишком  покривали
різницю  в  ціні  зерна  та  продуктів  тваринництва  в  порівнянні  з
попередніми  роками.  Найбільшу  наживу  приносив  лихварям
продаж  з  молотка  господарства  їх  жертви.  На  Волині  тільки  з
середини  листопада  1932  р.  ідо  31  січня  1933  р.  арбітражні  комісії
вимушені  були  стримати  від  ліцитації  372  боржників  [97].  Серед
кредиторів  цих  жертв  лихварського  капіталу  27,5%  були  заможні
селяни  [98].
 У  Західній  Україні  віддача  грошей  в  лихву  часто  служила
кредиторам  дешевим  способом  присвоєння  землі  неплатоспро¬
можних  селян.  Грабіж  лихварями  землі  і  худоби  у  незаможних
хліборобів,  який  здійснювався  шляхом  накладання  заставного
“арешту”,  а  потім  і  часткового  або  повного  їх  відчуження,  -  це
явище  характеризує  капіталістичне  перетворення  відносин  влас¬
ності  на  селі  пережиточними  механізмами  лихварства.  Практично
необмежене  розповсюдження  лихварства  поглиблювало  соціальне
розшарування  селян,  експропріацію  найбільш  малосильних
господарств  і  перехід  їх  землі  в  руки  заможної  верхівки  села.  З
другого  боку,  лихварські  операції  відвертали  від  виробничого
використання  значні  засоби,  гальмуючи  тим  самим  капіталістичну
еволюцію  сільського  господарства,  консервуючи  пережиточні
форми  виробничих  відносин  на  селі.
 Аналіз  статистичних  відомостей  і  матеріалів  маловідомих
праць  сучасників  розкриває  істотну  майнову  різницю  вико¬
ристання  господарськими  суб’єктами  банківського  і  лихварського
капіталів,  принципово  відмінні  умови  та  соціально-економічні
наслідки  кредитування  господарств  різних  економічних  типів.
Сільськогосподарський  та  інші  банки  Польщі  під  порівняно
помірні  відсотки  відпускали  кредити  своїм  клієнтам  лише  на
виробничі  цілі,  чим  реально  могли  скористатися  практично  великі
землевласники  (поміщики  і  фермери)  для  економічного  зміцнення
своїх  господарств.  Навпаки,  найдрібніші  і  дрібні  господарства
вимагали  кредитів  здебільшого  на  споживчі  цілі,  що  вкрай
обмежувало  їх  доступ  до  організованого  кредиту.  А  тим  часом
нужда  і  безвихідне  економічне  становище  змушувало  сільську
 350

бідноту  звертатись  до  лихварів,  які  давали  незаможним
позичальникам  кредити  грішми,  а  частіше  натурою  на  кабальних
умовах  під  надто  високі  відсотки,  які  при  погашенні  часто
поглинали  не  тільки  чистий  дохід,  а  й  необхідний  продукт
малосильного  позичальника,  руйнуючи  його  господарство.
Заповітною  мрією  лихваря  була  експропріація  майна  боржника.
Лихварська  експлуатація  селян  була  найбільш  поширеною  саме
в  тих  місцевостях  і  серед  тих  прошарків  села,  що  не  мали  змоги
користуватися  організованим  капіталістичним  кредитом.
 Саме  таким  способом  капітал  реально  здійснював  соціально-
економічний  відбір  різних  типів  сільських  господарств.  Життє¬
здатними  виявилися  лише  ті  з  них,  які  спромоглися  пристосу¬
ватися  до  умов  ринкової  економіки,  а  ті,  що  не  могли  конкурувати
з  ними,  занепадали  й  руйнувалися.  Невідворотну  дію  соціально-
економічного  відбору  у  стосунках  кредитора  і  позичальника
вкрай  загострила  Велика  депресія,  яка  викликала  нагальну
потребу  консолідації  боргів  сільських  виробників.
 4.3. 	Заборгованість  сільських  господарств.
Конверсія  боргів
 У  результаті  післявоєнної  відбудови  сільського  господарства,
росту  податків  та  поборів,  фінансово-кредитної  і  аграрної
політики  польських  урядів  у  Західній  Україні  заборгованість
селянських  господарств  постійно  зростала.  Борги  селян  набагато
збільшились  під  впливом  світової  економічної  кризи.  За  даними
Пулавського  сільськогосподарського  інституту,  середня  заборго¬
ваність  на  гектар  площі  селян  всієї  країни  зросла  з  155  зл.  у  1926  р.
до  211  зл.  у  1927  р.,  283  зл.  у  1928  р.,  342  зл.  у  1929  р.,  364  зл.  у
 1930 	р.,  411  зл.  у  1931  р.  [99].  У  той  же  час  чистий  річний  дохід
селян  з  гектара  пересічно  становив  у  1926/27  р.  154  зл.,  1927/28  р.  -
210,  1928/29  р.  -  149,  1930  р.  -104,  у  1931  р.  -  21  зл.  Сільському
господареві,  що  разом  з  сім’єю  працював  у  власному  господарстві,
припадало  чистого  доходу  за  день  праці  в  1927/28  р.  3,15  зл.,  у
1929/30  р.  -1,57,  у  1930  р.  -  0,12  зл.,  а  в  1931  р.  селянин  не  тільки
не  одержував  прибутку,  а  й  доплачував  39  грн  за  день  праці  на
клаптику  землі  [100].
 Важкий  тягар  боргів  найбільше  лягав  на  плечі  дрібних  селян.
Як  свідчать  дані  того  ж  інституту,  на  1  липня  1931  р.  у  фермер¬
ських  господарствах  на  гектар  земельної  площі  боргів  припадало
у  південних  воєводствах  на  18%,  а  в  східних  -  у  2  рази  менше,  ніж
 351

у  малоземельних  селян  [101].  Якщо  фермерські  господарства  за
допомогою  урядових  субсидій  та  лихварських  операцій  навіть  в
умовах  кризи  одержували  певні  прибутки,  то  незаможники
терпіли  збитки,  а  непосильні  податки  й  побори  прискорювали
процес  їхнього  розорення,  а  часто  й  повну  їх  експропріацію.
 Нещадно  стягалися  з  селян  недоїмки  за  державними
податками.  Наприклад,  у  Волинському  воєводстві  тільки  в  другій
половині  1932  р.  примусово  стягнено  у  1873  платників  7670  тис.  зл.
боргу  за  всіма  видами  державних  податків,  а  в  415  господарствах
майно  було  продано  з  молотка  [102].  На  території  Тернопіль¬
ського  та  Станіславського  воєводств  1933  р.  проведено  2085  ліци-
тацій  -  продажів  майна  з  аукціону  та  стягнено  через  суд  у  2128  плат¬
ників  податкової  заборгованості  на  суму  8457  тис.  зл.  [103].
 Не  менш  жорстко  з  селян  стягували  борги  банки  та  лихварі.
В  роки  кризи,  наприклад,  у  Долинському  повіті  перед  загрозою
продажу  з  молотка  перебувало  40%  селянських  господарств  [104].
Лише  в  Снятинському  повіті  в  1931  р.  до  суду  надійшло  2157  скарг
кредиторів  на  боржників,  і  за  його  рішенням  було  проведено
1350  примусових  розпродажів  майна  за  борг.  Судові  екзекуції,
повідомляв  староста  цього  повіту,  закінчувалися  звичайно
ліцитацією  господарств  і  викупом  їх  майна  лихварями  за  цінами,
нижчими  ринкових  [105].  З  селян  стягались  і  так  звані  “екзекуційні
витрати”,  які  нерідко  перевищували  суми  невеликих  боргів.
 Селянам  дошкуляли  численні  грошові  штрафи,  які  стягались
адміністративними  властями  за  найменші  “провини”.  Штрафи
були  і  одним  із  засобів  захисту  маєтків  великих  землевласників  і
репресій  польських  властей  проти  учасників  аграрного  руху.  Села,
що  межували  з  поміщицькими  та  державними  лісами,  щорічно
сплачували  великі  суми  штрафів  за  дрова  та  хмиз  на  опалення,  за
траву  та  пашу,  за  збирання  грибів  і  жолудів  у  панських  лісах.
Багато  селян  каралось  за  це  навіть  тюремним  ув’язненням.  Так,  у
селі  Старі  Кути  Косівського  повіту  староста  оштрафував  за
порубку  панського  лісу  78  селян  більш  як  на  13  тис.  зл.  [106].
 Податки,  борги  і  штрафи  перетворились  у  знаряддя  від¬
критого  грабунку  селян.  На  кожному  кроці  селянина  пере¬
слідували  податкові  та  судові  чиновники.  “Якщо  спостерігаєш
село  зараз,  -  доповідав  8  січня  1932  р.  станіславський  воєвода  до
Варшави,  -  то  бачиш  різного  роду  екзекуторів  (кожна  з  властей
посилає  свого),  які  увиваються  по  селу  з  метою  стягнення  податків  -
державних,  самоврядувальних,  страхових,  до  каси  хворих,
шкільних  і  адміністративних  штрафів,  боргів  сільськогоспо¬
дарського  банку  і  судових  екзекуцій”  [107].  Про  це  ж  повідомляв
 352

25  лютого  1932  р.  і  львівський  воєвода:  “Останнім  часом  все
частіші  випадки  скарг  населення  на  нещадний  спосіб  проведення
екзекуцій  органами  самоврядування  і  загальною  адміністрацією,
які,  всупереч  існуючим  правилам,  ...  забирають  у  землеробів
живий  і  мертвий  інвентар,  необхідний  для  правильного  ведення
господарства.  Такого  роду  нещадна  екзекуція  викликає  найчас¬
тіше  марнування  маєтку  платників  податку  ...  що  тягне  за  собою
постійне  зменшення  надходжень  з  державних  і  комунальних
податків,  а  в  зв’язку  з  цим  -  все  більше  зубожіння  населення”  [108].
 Економічна  криза  в  сільському  господарстві  супроводжу¬
валась  тривалим  і  сталим  спадом  цін  на  його  продукцію  і  на¬
ростанням  розхилу  “ножиць”  між  цінами  рослинних  і  тваринних
продуктів  та  промислових  товарів,  яких  конче  потребувало  село,
але  придбати  їх  землероби  могли  усе  менше  через  відносну
дорожнечу  останніх.  При  різкому  збільшенні  тягаря  податкового
пресу  на  сільських  виробників  названі  чинники  пришвидшили  ріст
заборгованості  сільського  господарства,  сума  якої,  за  обчислен¬
ням  М.  Мєшчанковського,  збільшилась  у  Польщі  з  0,5  млрд  зл.  у
1924  р.  до  майже  5  млрд  зл.  у  1931/32  р.  [109].  За  орієнтовними
(звісно,  неповними)  даними  правління  Львівського  відділення
Державного  с-г  банку,  заборгованість  поміщицьких  і  селянських
господарств  трьох  воєводств  Східної  Галичини  до  початку  1934  р.
досягнула  суми  в  300  млн  зл.  по  довгостроковому  кредиту,
150  млн  зл.  по  короткострокових  і  середньострокових  позичках
у  фінансових  інституціях  організованого  кредиту  і  200  млн  зл.  по
приватних  кредитах  [110].  Якщо  ж  врахувати  неоплачені
зобов’язання  господарств  по  податках  та  інших  видах  оплат,  то
загальна  заборгованість  сільських  господарств  регіону,  і
насамперед  селянських,  була  набагато  більша  названого  розміру.
 Коли  йдеться  про  поміщицькі  маєтки,  то  іпотечна  забор¬
гованість  по  довгостроковому  кредиту  одного  гектара  сільсько¬
господарських  угідь,  без  урахування  великої  площі  під  лісом,
господарств  понад  50  га,  які  належали  світським  і  духовним
землевласникам  Східної  Галичини,  становила  83  зл.  За  даними
вищезгаданого  джерела,  на  26  січня  1934  р.  загальна  сума  іпотеч¬
ної  заборгованості  господарств  великих  землевласників  трьох
східногалицьких  воєводств  дорівнювала  53,6  млн  зл.,  з  чого  на
частку  Крайового  іпотечного  товариства  припадало  33  млн  зл.,
Державного  с-г  банку  -  8,7  млн,  Банку  крайового  господарства-
 6,4 	млн  та  Акціонерного  іпотечного  банку  -  5,5  млн  зл.  [111].
Значно  більшим  і  справді  руйнівним  був  лихварський  кредит,  який
 353

становив  30%  загальної  суми  усіх  позичок  по  організованому  і
приватному  кредитуванню  і  обтяжував  незаможних  селян.  А  якщо
сумувати  борг  лихварям  з  позичками  на  купівлю  землі  та  сімейні
поділи,  одержаними  у  фінансових  інституціях  організованого
кредиту,  то  частка  заборгованості  незаможників  становитиме
понад  50%  загальної  суми  боргів  по  усіх  видах  кредиту.
 Тоді  як  у  багатьох  країнах  Заходу  вже  на  початку  економічної
кризи  був  запроваджений  мораторій  на  борги  сільськогос¬
подарських  виробників,  у  Польщі  ж  компетентні  владні  і  фінансові
структури  у  цьому  напрямі  не  робили  жодних  реальних  кроків.
І  лише  в  1931-1932  рр.,  коли  загроза  фінансового  краху  деяких
сільських  господарств  стала  очевидною,  польський  уряд  розгор¬
нув  широко  рекламовану  акцію  потреби  консолідації  обтяжливих
боргів  у  сільському  господарстві.  Протягом  1932-1933  рр.  було
видано  понад  30  декретів  президента  та  постанов  уряду  про
конверсію  сільськогосподарського  боргу.  Законодавчі  приписи  і
розпорядчі  дії  владних  органів  декларувалися  як  захист  боржників
проти  натиску  кредиторів  і  одночасно  як  визнання  справедливості
вимог  останніх.  Прийняті  урядом  постанови  передбачали  змен¬
шення  вартості  обслуговування  боргів,  зниження  відсоткових
ставок,  істотну  відстрочку  оплат  усіх  видів  боргів.  Термін  пога¬
шення  боргів  по  короткострокових  організованих  і  лихварських
кредитах  встановлювався  до  семи  років  зі  зниженням  ставки  до
4,5%  річних.  Погашення  боргів  приватним  кредиторам  по  сімей¬
них  поділах  селянських  господарств  розстрочувалося  на  12  років
[П2].
 Під  час  проведення  боргової  консолідації  особлива  увага
уряду  акцентувалась  на  захисті  економічних  інтересів  поміщицтва.
Аби  полегшити  поміщикам  сплату  боргів,  як  підкреслювалось
раніше,  було  переглянуто  положення  земельної  реформи  1925  р.,
які  зобов’язували  виконавців  парцеляції  наділяти  землею  насам¬
перед  сільськогосподарських  робітників  і  фінансово  слабких
малоземельних  селян.  Схвалений  сеймом  у  1932  р.  закон  про
сусідську  парцеляцію  надавав  право  поміщикам  продавати
земельні  ділянки  за  ринковими  цінами  економічно  міцним  під¬
приємницьким  елементам  села.  Це  відкривало  канал  для  великих
землевласників  поліпшувати  своє  фінансове  становище,  а  багатим
селянам  створювати  господарства  фермерського  типу,  мобілі-
зуючи  парцельовану  земельну  власність  поміщиків.
 Практичною  організацією  роботи  з  консолідації  сільсько¬
господарських  боргів  та  поліпшення  загального  фінансового
становища  в  сільському  господарстві  займались  спеціальні
 354

адміністративно-фінансові  установи..На  основі  рішення  уряду  від
7  березня  1932  р.  були  утворені  і  діяли  Центральний  комітет  у
фінансово-господарських  справах  і  такі  ж  комітети  у  воєводствах
і  повітах.  Виконавчими  органами  їх  були  центральне  і  воєводські
бюро  з  консолідації  с-г  боргів.
 У  зв’язку  з  розстрочкою  виплат  боргів  та  відсотків  з  них  і
зменшенням  процентних  ставок  по  різних  видах  заборгованості
уряд  вирішив  покрити  частину  витрат  кредиторів.  З  цією  метою
у  травні  1933  р.  був  заснований  Акцептний  банк,  основний  капітал
якого  створили  державна  казна,  Банк  польський,  Державний  с-г
банк  і  Банк  господарства  крайового.  В  його  розпорядження
держава  виділила  75  млн  зл.  для  надання  кредитів  і  фінансової
допомоги  державним  і  приватним  банкам,  комунальним  і  коопе¬
ративним  касам  на  покриття  часткових  збитків,  компенсацію
половини  втрат  в  їхньому  капіталі  після  укладення  угод  з  борж¬
никами  [113].
 Врегулюванням  поміщицької  заборгованості  займались
воєводські  арбітражні  комісії,  очолювані  воєводами.  За  допо¬
могою  Акцептного  банку  вони  списували  значну  частину  боргів
великих  землевласників  по  короткострокових  кредитах.  До
1  травня  1934  р.  воєводські  арбітражні  комісії  відстрочили  у
чотирьох  воєводствах  Західної  України  сплату  заборгованості  по
організованому  капіталістичному  кредиту  2  468  великим  земле¬
власникам  на  загальну  суму  8.3  млн  зл..  а  508  поміщикам  повністю
списали  понад  2  млн  зл.  боргу  [114].
 Конверсію  боргів  по  короткострокових  позичках  селян  у
приватних  і  організованих  кредиторів  здійснювали  арбітражні
комісії  у  повітах.  За  даними  Центрального  бюро  з  фінансово-
сільськогосподарських  справ  Польщі,  повітові  арбітражні  комісії
у  Західній  Україні  урегулювали  до  1  квітня  1934  р.  137  056  справ
по  заборгованості  селян  на  загальну  суму  32  333  тис.  зл.  і
тимчасово  стримали  продаж  з  аукціону  майна  31  187  господарств
[115].
 Арбітражні  комісії  провели  на  цьому  етапі  конверсію  боргів
обмеженої  кількості  селянських  господарств,  незважаючи  на
масову  заборгованість  їх  у  приватних  кредиторів.  Так,  у
Львівському  воєводстві  заборгованість  малоземельних  селян  в
організованому  кредиті  становила  30%,  а  в  лихварському  -  70%.
У  Станіславському  воєводстві  приблизно  90%»  господарств  мали
борги  [116],  але  конверсією  їх  через  посередництво  повітових
арбітражних  комісій  скористались  тільки  11,2%  [117].  Звітуючи
про  діяльність  арбітражних  комісій  повітів,  керівник  воєводського
 355

бюро  у  фінансово-сільськогосподарських  справах  Станіслав-
ського  воєводства  на  початку  1933  р.  констатував,  що  “суди  не
дуже  прихильно  ставляться  до  нових  постанов  і  швидше  беруть
під  захист  кредитора,  не  враховуючи  у  багатьох  випадках  думки
фінансово-сільськогосподарського  бюро,  що,  зрозуміло,  мало
згубні  наслідки  для  місцевого  населення”  [118].
 Сама  операція  з  конверсії  боргів  була  зв’язана  для  селян-
боржників  з  непосильними  видатками.  У  зв’язку  з  цим  староста
Долинського  повіту  8  червня  1934  р.  повідомляв  воєводі:  “Мало¬
земельний  селянин  перебуває  в  такому  катастрофічному  фінан¬
совому  становищі,  що  неспроможний  зібрати  навіть  пару  злотих
для  сплати  прохання  до  арбітражної  комісії  і  тільки  з  моменту
одержання  ліцитаційного  повідомлення  з  труднощами  збирає
гроші  і  спішить  з  проханням  до  арбітражної  комісії,  через  що
наражається  на  дуже  великі  судові  витрати.  Доказом  цього  є  те,
що  тільки  14-15%  селян  тутешнього  повіту  використали  фінан-
сово-земельні  закони”  [119],  які  до  того  ж  менше  всього  торк¬
нулись  заборгованості  селянських  господарств  державним  кредит¬
ним  установам  і  цілком  не  стосувалися  їх  податкових  недоїмок  та
процентів.  А  втім,  ліцитації  майна  неплатоспроможних  боржників
й  далі  тривали.  В  1933-1934  рр.  у  селах  Східної  Галичини  за
рішенням  судів  на  аукціонах  було  проведено  5,9  тис.  продажів
живого  інвентарю  і  1,5  тис.  -  нерухомого  майна  селян  -  подат¬
кових  банкрутів  [120].
 Внаслідок  примусового  стягнення  боргів  і  часткової  конверсії
їх  загальна  номінальна  заборгованість  селянства  після  1932  р.
стала  спадати.  Борги  селян,  окрім  осадників,  у  Галичині  загалом
зменшились  у  1934  р.  порівняно  з  1931  р.  на  45%,  а  на  Волині  та  в
Західній  Білорусії  -  на  24,2%  [121],  здебільшого  по  товарному
лихварському  кредиту.  Але  якщо  врахувати,  що  ціни  на  сільсько¬
господарські  продукти  в  1928-1934  рр.  знизилися  на  62,2%  [122],
то  це  означає,  що  реальний  тягар  боргів,  незважаючи  на  певне
абсолютне  їх  скорочення,  залишався  доволі  важким.
 Другий  етап  урядової  акції  з  консолідації  сільськогос¬
подарських  боргів  розпочався  з  кінця  1934  р.  24  жовтня  цього  року
президент  видав  новий  декрет  про  конверсію  та  впорядкування
боргів  у  сільському  господарстві.  За  цим  декретом,  всі  банки  та
каси-кредитори  зобов’язувались  не  пізніше  як  до  кінця  1935  р.
через  Акцептний  банк  укласти  конверсійні  угоди  з  боржниками
по  організованому  короткостроковому  кредиту,  відстрочивши
сплату  боргів  на  14  років  і  зменшивши  відсоткову  ставку  до  4,5%
річних.  Були  запроваджені  також  максимальні  строки  погашення
 356

довоєнних  і  повоєнних  довгострокових  кредитів  (відповідно  на
31-53  роки)  [123].  До  31  січня  1936  р.  Акцептний  банк  провів  у
Східній  Галичині  конверсію  заборгованості  по  короткостроко¬
вому  кредиту  господарств  площею  понад  100  га  500  банкам  і  касам
на  суму  6  686,6  тис.  зл.  [124].  У  1938  р.  уряд  списав  ще  25%  подат¬
кової  заборгованості  поміщиків  [125].
 У  центрі  уваги  правлячих  кіл  було  фінансове  оздоровлення
господарств  польських  осадників,  які  тільки  в  Східній  Галичині
в  середині  30-х  років  мали  27,1  млн  зл.  боргу,  зокрема  64,3%  -
Державному  сільськогосподарському  банку  [126].  Сплата  їхньої
заборгованості  по  довгострокових  іпотечних  кредитах  банку  була
відстрочена  на  55  років,  а  відсоткова  ставка  знижена  з  8-7,5  до
4,5%  річних.  До  початку  1936  р.  у  Східній  Галичині  було  списано
з  11  962  господарств  суму  боргу  в  розмірі  10  542,5  тис.  зл.,  або
50%  позичок,  виданих  колоністам  на  купівлю  землі  з  оборотного
фонду  земельної  реформи.  Крім  того,  банк  конверсував  967  поль¬
ським  колоністам  655  тис.  зл.  заборгованості  по  короткостро¬
кових  позичках  в  інших  кредитних  установах  і  перерахував  її  на
оборотний  фонд  земельної  реформи,  списавши  одночасно  50%
суми  цього  боргу  [127].
 Що  ж  стосується  заборгованості  дрібних  і  середньоземельних
господарств  селян,  обплутаних  перш  за  все  тенетами  боргової
кабали  лихварів,  то  за  декретом  президента  Польщі  від  24  жовтня
1934  р.  пільги  встановлювалися  тільки  в  погашенні  тих  боргів
приватним  кредиторам,  що  виникли  до  1  липня  1932  р.  Сплата  їх
була  розкладена  на  28  рівних  частин  і  проводилась  двічі  на  рік
при  3%  річних  [128].  У  1935/36-1936/37  рр.  повітові  арбітражні
комісії  в  Західній  Україні  провели  конверсію  та  відстрочку
платежів  лихварям  по  заборгованості  71  173  селян  на  загальну
суму  27  830,5  тис.  зл.  [129].
 Погашення  цих  боргів  розпочалось  1  жовтня  1938  р.,  а
проценти  по  них  сплачувались  щорічно.  Однак  зубожілі  селяни
були  неспроможні  погасити  і  відсотки  по  боргових  сумах,  а  тому
стягувались  вони  часто  шляхом  аукціону  разом  із  самим  боргом,
причому  екзекуційні  витрати  селян  нерідко  в  десять  і  більше  разів
перевищували  величину  відсотка  [130].  Екзекутори  забирали  у
малосильних  боржників  останні  пожитки,  а  нерідко  за  безцінь  з
молотка  продавали  їх  господарство.  Керівник  бюро  у  фінансово-
земельних  справах  Львівського  воєводства  3  вересня  1937  р.  у
своєму  розпорядженні  упідлегленим  представникам  повітів
зазначав,  що  зі  скарг  та  прохань  “виявляється,  що  кредитори
проводять  досить  численні  екзекуції  нерухомого  майна  власників
 357

селянських  господарств,  часто  позбавляючи  їх  нерухомого  майна
через  ліцитацію”  [131].
 Загострення  соціальної  боротьби  на  селі,  неспроможність
незаможних  селян  сплачувати  борги  й  проценти,  нарешті,  загроза
втрати  податкових  надходжень  в  казну  від  маси  платників,
господарства  яких  стояли  на  грані  примусового  продажу,  -  усе
це  примусило  уряд  піти  на  поступку  селянам  і  в  справі  їхньої
податкової  заборгованості.  25  лютого  1936  р.  Міністерство
фінансів  видало  постанову  про  погашення  дрібних  податкових
боргів,  що  виникли  до  1932  р.  включно.  Проте  і  з  цієї  постанови
найбільше  скористалися  заможні  селяни  (фермери),  які  мали
більше  боргу  по  податках,  ніж  незаможники.  Після  сплати
надбавки  зверх  400  зл.  їм  повністю  списувалась  вся  податкова
заборгованість,  що  виникла  в  перші  роки  економічної  кризи  [132].
 Усі  борги  селян,  що  появилися  після  1932  р.,  стягувалися  з
усією  жорстокістю  правових  норм  та  судової  практики  в  Польщі.
Власне  це  й  було  основною  причиною  скорочення  номінальної
заборгованості  селянства  (табл.  66).
 Таблиця  66
 Динаміка  обтяження  боргами  гектара  площі
селянських  господарств  (1931-1938  рр.)*
 Групи  гос¬
подарств
 Роки
 Галичина
 Волинь  і  Західна
Білорусь
 злотих
 %
 злотих
 %
 1931
 468
 100,0
 312
 100,0
 До  5  га
 1934
 250
 53,4
 152
 48,7
 1938
 166
 35,5
 74
 23,7
 1931
 387
 100,0
 180
 100,0
 5-10  га
 1934
 240
 62,0
 103
 57,2
 1938
 240
 62,0
 83
 46,1
 1931
 441
 100,0
 146
 100,0
 10-20  га
 1934
 238
 54,0
 96
 65,7
 1938
 165
 37,4
 67
 45,9
 1931
 427
 100,0
 112
 100,0
 20-50  га
 1934
 173
 40,5
 91
 81,2
 1938
 71
 16,6
 66
 58,9
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Zadhizenie  drobnych  gospodarstw  па  dzien  1  lipca  1938
roku.  Biblioteka  Pulawska.  Seria  prac  spoleczno-gospodarczych.  -  Warszawa,  1939.  -
№89.  -S.  18-19.
 Ця  таблиця  складена  за  даними  анкет  Пулавського  сільсько¬
господарського  інституту,  опрацьованими  польським  еконо¬
містом  А.  С.  Вродою.  І  хоча  на  опрацюванні  матеріалів  анкетного
опитування  позначилась  тенденція  применшити  обтяження
боргами  селян  і  показати  результати  реалізації  урядових  декретів
 358

і  постанов  про  конверсію  боргів,  численні  повідомлення  опиту¬
ваних  селян  Самбірського,  Долинського,  Турківського  та  інших
повітів,  опубліковані  у  спеціальному  виданні  [133],  свідчать,  шо
сплата  боргів  у  численних  випадках  проходила  шляхом  продажу
і  простої  передачі  кредиторам  землі,  худоби  та  інвентарю
малоімущих  боржників.  “Досить  часто  зустрічаються  також
випадки,  -  констатував  Брода,  -  коли  дрібні  боржники-власники
карликових  господарств  регулюють  свої  зобов’язання  у  заможних
і  більших  господарствах  відробітком”  [134].  Годі  вже  й  говорити
про  те,  що  незаможні  селяни  задля  погашення  боргу  по  кредитах
та  податках  змушені  були  “економити”  буквально  на  всьому  і  до
напівголодного  рівня  знижували  власне  споживання.  А  про
нормальне  господарювання  вони  могли  хіба  що  мріяти.  У  звіті
про  діяльність  крайового  господарського  товариства  “Сільський
Господар”  за  1934  р.  зазначалось:  “Великою  перешкодою  в
налагодженні  дохідності  господарств  була  велика  заборгованість
селянських  верстатів  праці,  які  не  могли  навіть  сплачувати
відсотків  від  боргів,  а  вже  про  сплачування  позиченого  капіталу
годі  було  говорити...  Другою  чималою  перешкодою  у  належному
налагодженні  доходності  господарств  с  великі  податкові  та  інші
данинові  належності,  висоту  яких  селянин  саме  тепер  дуже  тяжко
відчуває,  не  маючи  можливості  їх  як-небудь  зменшити”  [135].
 Заборгованість  західноукраїнського  селянства,  за  наведеними
даними  Пулавського  інституту,  в  1931-1938  рр.  номінально  скоро¬
тилась  у  різних  групах  господарств  на  38-83%.  Але  внаслідок
спаду  цін  на  продукти  сільського  господарства  та  росту  податків
і  поборів  реальний  тягар  боргів  не  зменшився.  Фінансово-
економічне  становище  основної  маси  селянських  господарств
залишалось  важким.
 У  зв’язку  зі  збільшенням  “ножиць  цін”  певне  скорочення
заборгованості  не  підвищило  платоспроможності  ні  селянської
бідноти,  ні  незаможних  середняків.  І  це  головне,  оскільки  для
селянина-товаровиробника  важливим  було  не  те,  наскільки
взагалі  зменшився  борг,  а  яку  частину  продукту  його  господарства
забирає  кредитор.  У  довоєнні  роки  більшість  незаможних  селян
Західної  України  не  могла  покрити  боргів,  податків  і  поборів  за
рахунок  свого  господарства  та  терпіла  хронічну  нужду.
 Велика  заборгованість  штучно  піднімала  через  скорочення
особистого  споживання  товарність  сільськогосподарського
виробництва  дрібних  і  найдрібніших  господарств,  порушуючи  у
них  процес  відтворення  і  ще  більше  посилюючи  їх  залежність  від
лихваря  і  роботодавця.  Борги  змушували  сільських  нуждарів  не
 359

тільки  шукати  роботу  для  побічного  заробітку,  а  й  відразу  після
жнив  продавати  збіжжя  як  можна  більше,  щоб  мати  кошти  для
розплати  з  кредиторами  і  державою  за  податки  й  позички.  Більша
частина  сільськогосподарських  продуктів,  поспішно  реалізованих
за  заниженими  цінами  після  жнив  селянами-боржниками,
перевищувала  фінансові  можливості  їх  господарств  і,  по  суті,  була
своєрідною  формою  лихварського  відсотка.
 З  аналізу  статистичних  даних  і  конверсійної  практики  адмі¬
ністрації  на  місцях  неважко  встановити  пріоритети,  на  яких
зосереджувались  зусилля  при  консолідації  сільськогосподарських
боргів,  а  саме:  фінансово-економічні  інтереси  польських  помі¬
щиків  та  осадників,  а  також  банків  і  приватних  кредиторів.
Водночас  можновладців  непокоїв  не  стільки  умножений
економічною  кризою  важкий  прес  податків  та  боргів,  який  все
сильніше  тиснув  на  селян,  спричиняючи  розорення  й  пролета-
ризацію  малоімущих  платників,  скільки  тривога  за  катастрофічне
зменшення  надходжень  від  них  до  державної  скарбниці  на
покриття  бюджетних  витрат.
 Щодо  майнового  становища  селянських  господарств,  які
взяли  кредити  у  лихварів  в  роки  економічної  кризи,  то  воно  не
враховувалося,  і  борги  по  цих  позичках  не  підлягали  конверсії,
вони  стягувалися  у  неспроможних  платників  за  жорсткими
нормами  фіскальних  законів.  У  той  же  час  заборгованість
поміщиків  та  польських  осадників  з  позичок  сільськогосподар¬
ського  та  інших  державних  банків  була  відтермінована  на  два
роки,  а  деякі  з  них  цілком  списані.  Втрати  в  експортній  ціні
продукції  великих  землевласників  компенсувалися  державними
субвенціями.  Звідси,  вочевидь,  виявляється  пріоритет  фіскальної
політики  польських  урядів  в  сільському  господарстві  краю  і
метрополії.
 4.4. 	Галицько-волинське  село
під  гнітом  монополій
 Ще  один  пріоритет  державної  політики  етатизму,  яку  про¬
водили  пілсудчики,  -  це  всіляка  підтримка  монополістичного
капіталу  як  фінансово-економічної  бази  авторитарного  режиму
санації.  Саме  через  механізми  монополій  польські  урядові  кола
намагались  регулювати  розвиток  економіки,  а  тому  ініціювали  й
підтримували  їх  діяльність  в  усіх  сферах  народного  господарства.
Але  найміцніше  обійми  монополій  стискували  село,  де  “ножиці
 360

цін’4  підкошували  економіку  сільського  господарства,  а  становище
маси  сільських  виробників  робили  нестерпним.
 Активне  втручання  держави  у  функціонування  економіки
здійснювалося  при  домінуючій  ролі  іноземного  капіталу  в  її  про¬
відних  галузях.  Укорінення  його  в  народному  господарстві  та
банківській  мережі  земель,  що  увійшли  до  складу  Польської
Республіки,  розпочалося  ще  до  Першої  світової  війни  і  особливо
посилилось  після  встановлення  санаційного  режиму.  На  1  січня
 1930 	р.  увесь  акціонерний  капітал  Польщі  дорівнював
З  219  млн.  зл.,  з  них  1  230  млн.  зл.,  або  38,2%  належали  іноземним
кампаніям  (монополістичним  союзам  і  крупним  банкам).  На
частку  німецького  капіталу  припадало  25,3%,  французького  -  25%,
американського  -  18,5%о,  бельгійського  -  7,6%,  англійського  -
4,1%),  усіх  інших  -  19,5%  [136].
 Іноземні  компанії,  які  часто  виступали  під  польським
національними  назвами,  прибрали  до  своїх  рук  у  Західній  Україні
насамперед  ті  галузі,  які  виробляли  сировину.  Як  відзначалося
вище,  вони  встановили  контроль,  зокрема  над  нафтогазовою
промисловістю,  і  контролювали  всю  внутрішню  торгівлю  нафтою
та  її  продуктами.  Внаслідок  конкуренції  нафтопромисловців  і
хижацьких  методів  експлуатації  нафтових  родовищ  видобуток
нафти  у  Галичині  постійно  скорочувався  і  становив  у  1938  р.  46,6%
рівня  1913  р.  і  24%  -  1909  р.  А  втім  прибутки  нафтопромисловців
зростали  шляхом  визиску  напівдармової  робочої  сили  галичан  і
роздування  цін  на  нафтопродукти,  які  лише  за  1920-1929  pp.
збільшились  майже  вдвічі  [137].
 У  підконтрольні  лісне  господарство  і  деревообробну  про¬
мисловість  іноземні  фірми  інвестували  “великі  суми  капіталу
тільки  для  експлуатації  лісу  на  експорт”  [138].  Так,  1935  р.  на
Східну  Галичину  припадало  40%  виробництва  деревини  в  Польщі,
а  частка  її  в  експорті  будівельного  матеріалу  становила  47,4%  [139].
 Іноземні  монополії  докладали  всіх  зусиль,  щоб  привласнити
якнайбільше  землі  та  підприємств  з  переробки  сировини.  З  цією
метою  вони  застосовували  різні  методи  -  купівлю  й  оренду,  орга¬
нізацію  “змішаних”  компаній  тощо.  Під  їхнім  контролем  опи¬
нилася  значна  частина  деревообробних  підприємств  і  великі  площі
лісу.  Так,  австро-угорські  барони  Гределі  володіли  35  тис.  га  лісу
у  Стрийському  повіті.  Акціонерна  спілка  “Сільвінія”,  що  фінан¬
сувалась  англійським  концерном  “British  and  European  Timber
Trust  Company  Limiter”,  мала  у  своєму  володінні  в  Долинському
повіті  34  тис.  га  лісу.  Під  контролем  англійського  фінансового
капіталу  було  також  акціонерне  товариство  “Польсько-
 361

швейцарська  лісова  промисловість”,  що  мало  у  Надвірнянському
і  Станіславському  повітах  лісну  площу  у  25  тис.  га.  Румунським
підприємцям  належало  9453  га  лісу  у  Коломийському,  Снятин-
ському,  Косівському  і  Городенківському  повітах,  чехословацьким  -
3164  га  у  Косівському  повіті  [140].  Лісопромисловці  фінансувались
іноземними  банками  і  проводили  вируби  лісу  та  первинну
обробку  його  на  місці  для  експорту.  До  якого  стану  було  доведено
їхнім  господарюванням  лісне  господарство  Прикарпаття,
характеризує  інспектор  охорони  лісів  Станіславського  воєвод¬
ства,  який  зазначав,  шо  ніхто  не  нищить  його  так,  “як  закордонні
фірми,  яким  йдеться  тільки  про  якнайбільші  вируби  лісу  і
наповнення  своїх  кишень”  [141].
 Великим  лісовласником  була  також  держава,  якій  належало
287,6  тис.  га  лісів,  або  19,5%  його  усієї  площі  у  трьох  південно-
східних  воєводствах,  і  366,6  тис.  га,  або  43,2%,,  -  у  Волинському
воєводстві  [142].  До  початку  30-х  років  лісні  угіддя  понад  30  над-
лісництв  Східної  Галичини  на  правах  концесій  експлуатували
 16 	приватних  акціонерних  товариств  і  лише  у  8  надлісництвах
Волині  господарювали  4  приватні  фірми  [143].  Однак  колоніальне
хазяйнування  їх  на  українських  землях  Галицького  Прикарпаття
і  Волинського  Полісся  мало  що  відрізнялося  від  іноземних
лісовласників  і  спрямовувалося  лише  на  одержання  високих
баришів  шляхом  монопольно  високих  цін  на  деревину  та  визиску
праці  навколишніх  селян-сезонників.  Станіславський  воєвода  у
звіті  за  1934/35  р.  зазначав,  що  підприємці  та  субпідрядники
“урізували  ціни  робочої  сили  так,  що  робітник,  бажаючи  щось
заробити,  змушений  був  працювати  від  світанку  до  ночі  за
надзвичайно  низький  заробіток”  [144].  Оскільки  недобросовісне
ставлення  концесіонерів  до  експлуатації  лісу  та  повна  відсутність
з  їхнього  боку  будь-якої  ініціативи  щодо  раціоналізації  лісо-
водства,  що  призвели  до  його  занедбаності,  держава,  починаючи
з  1927  р.,  поступово  відмовляла  приватним  фірмам  у  продовженні
концесійних  угод  і  передавала  лісне  господарство  у  розпо¬
рядження  власної  адміністрації,  яку  здійснювали  Львівська  та
Луцька  дирекції  державних  лісів  [145].
 Колоніальні  методи  розробки  лісу,  якими  користувались
зарубіжні  і  вітчизняні  лісопромисловці,  непомірні  вирубки  лісних
площ  при  непропорційному  обсягу  робіт  з  відновлення  на  них
лісопосадок  надто  негативно  позначились  на  стані  лісового
господарства  краю.  Вищезгаданий  інспектор  охорони  лісів  на
засіданні  воєводської  земельної  комісії  2  червня  1931  р.  конста¬
тував,  шо  “якщо  й  надалі  на  ліси  не  звернемо  особливу  увагу,  то
 362

в  скорому  часі  ми  змушені  будемо  довозити  дерево  із-за  кордону
замість  його  вивозу,  як  це  було  донині.  Очевидні  наслідки  цього
відчують  як  жителі,  так  і  держава,  бо  доходи  від  продажу  деревини
у  великій  мірі  впливають  на  торговельний  баланс  держави”  [146].
 Проникнення  фінансового  капіталу  у  сільське  господарство
краю  відбувалося  через  сільськогосподарські  кооперативи  і
шляхом  прямих  державних  заходів  створення  монополістичних
союзів  з  переробки  та  збуту  сільськогосподарської  продукції.  Це,
зокрема,  видно  у  діяльності  Цукрового  картелю  (“Банку  Цукров-
ніцтва”),  який  наприкінці  20-х  років  через  державне  регулювання
цін  і  квот  виробництва  цукру  об’єднав  у  монополістичному  союзі
усі  цукрові  заводи  країни  і  зосередив  у  своїх  руках  90%  збуту  цукру
на  внутрішньому  ринку  та  увесь  його  експорт  [147].  У  конку¬
рентній  боротьбі,  що  відбувалась  всередині  картелю,  уряд  завжди
підтримував  крупні  підприємства  корінної  Польщі.  Навіть
державна  анкетна  комісія  Польщі  визнала,  що  в  цукровому
картелі  “починає  відкрито  проявлятися  тенденція  до  ліквідації
дрібних  заводів,  що  не  мають  умов  до  існування”  [148].  Це
насамперед  стосувалося  західноукраїнських  земель,  де  діяли  сім
цукрових  заводів,  які  1926/27  р.  дали  разом  всього  тільки  8,4%
виробництва  цукру  країни  [149].
 Селянство  зазнавало  збитків  не  лише  через  монопольно  високі
ціни  на  цукор  (за  1926-1929  рр.  вони  зросли  на  20,3%  [150]),  але  й
як  виробник  сировини.  Погіршення  ринкової  кон’юнктури
відбивалося  насамперед  на  дрібних  селянах,  які  не  витримували
конкуренції  з  великими  плантаторами,  що  об’єднувалися  в  такій
монополістичній  організації,  як  Конвенція  плантаторів  цукрового
буряку.  Так,  один  з  найбільших  цукрових  заводів  у  місті  Городенці
під  час  економічної  кризи  працював  тільки  ЗО  днів  на  рік  і  замість
переробки  буряків  з  6-7  тис.  га  обмежувався  переробкою  їх  з
площі  тільки  2  тис.  га,  а  отже  кількість  селянських  господарств,
що  займалися  вирощуванням  цукрових  буряків  в  околицях  Горо-
денки,  в  три  рази  зменшилась  порівняно  з  нормальним  попитом
цього  заводу  [151].  Внаслідок  дискримінаційної  політики  картелю
у  Східній  Галичині,  незважаючи  на  те,  що  тут  умови  для  вирощу¬
вання  буряка  були  більш  сприятливі,  ніж  на  корінних  польських
землях,  площа  під  цією  культурою  в  1934  р.  була  у  шість  разів
меншою,  ніж,  скажімо,  у  Західній  Польщі  [152].
 Таке  ж  явище  спостерігається  і  в  галузі  культивування  тютюну,
переробка  і  збут  якого  становили  державну  монополію.  Його
виробництво  на  західноукраїнських  землях  у  30-х  роках  значно
скоротилося  внаслідок  обмеження  державного  контингенту.
 363

Якщо  в  1929  р.  на  Станіславщині  було  майже  12  тис.  селянських
господарств,  що  займалися  вирощуванням  тютюну,  то  вже  в
1937  р.  їх  залишилось  лише  близько  4  тис.  Це  спричинилося  до
скорочення  площ,  зайнятих  під  цю  культуру  (з  1065  до  547  га)
[153].  У  1929  р.  держава  виплатила  селянам  за  поставку  тютюну
1  871  тис.  зл.,  а  вже  1934  р.  -  лише  279  тис.  зл.  [154],  позбавивши
таким  чином  більшість  дрібних  виробників  доходів.
 Гнобили  селян  як  споживачів  та  виробників  чимало  інших
монополій,  що  посідали  панівне  становище  в  різних  галузях
промислової  переробки  сільськогосподарських  продуктів,  і  серед
них:  суперфосфатний  картель,  об’єднання  промисловців-вино-
курів  та  броварів,  синдикат  плантаторів  хмелю,  об’єднання
крохмальних  заводів,  синдикат  фабрик  дріжджів  та  ін.  Деякі  з  них
об’єднували  багато  державних  підприємств,  зокрема  Союз
горілчаної  промисловості.  Оскільки  продаж  спиртних  напоїв  був
державною  монополією,  уряд  активно  сприяв  розвитку  спирто¬
горілчаної  та  винокурної  промисловості.  Так,  1922  р.  у  Західній
Україні  налічувалось  227  ґуралень,  а  наприкінці  20-х  років  -  вже
341  [155].  Разом  з  поміщиками  та  промисловцями  державна  казна
ділила  прибутки  від  збуту  спиртогорілчаних  виробів,  дріжджів,
цукру,  тютюну  та  інших  товарів  масового  споживання,  шо
обкладалися  великими  акцизами,  основний  тягар  яких  лягав  знову
ж  таки  на  плечі  селян.
 Світова  економічна  криза  прискорила  процес  оволодіння
монополіями  сфери  обміну  в  сільському  господарстві.  У  цьому
вирішальну  роль  відіграла  економічна  інтервенція  держави  на
сільськогосподарському  ринку,  особливо  зерновому,  що  здійсню¬
валась  через  торговельно-аграрні  синдикати  та  їх  структурні
підрозділи  на  місцях.  Складники  цієї  політики  -  інтервенційні
закупки  зерна  і  створення  хлібних  резервів,  митні  пільги  і
преміальна  підтримка  демпінгового  експорту  зерна  формувались
та  набирали  дедалі  більшого  значення  разом  з  поглибленням
кризи.  У  перші  кризові  роки  (1929-1930),  коли  ціни  на  сільсько¬
господарську  продукцію  різко  впали,  головна  увага  властей
зосереджувалась  на  інтервенційних  закупках  зерна  і  створення
його  резервів  для  реалізації  їх  при  сподіваному  поліпшенні
ринкової  кон'юнктури.  У  1930-1931  рр.  власті  змістили  акцент
хлібної  політики  на  здобуття  зовнішніх  ринків  збуту  зерна  шляхом
його  демпінгу.
 З  метою  регулювання  зернового  ринку  було  створено  таку
державно-монополістичну  організацію,  як  Державні  промислово-
зернові  підприємства,  які  поєднували  великі  обсяги  заготівлі  зерна
 364

для  державних  резервів  з  його  експортом.  Для  координації  та
інтенсифікації  зернового  експорту  15  листопада  1929  р.  був
створений  Союз  експортерів  зерна  Речі  Посполитої  Польської,
який  об’єднав  представників  як  державної  хлібозаготівельної
організації,  так  і  приватних  аграрно-торговельних  синдикатів,  де
панували  поміщики,  професійні  сільськогосподарські  товариства,
крупні  оптовики.  Союз  експортерів  зерна  був  наділений  правом
видачі  державних  субвенцій  експортерам  (великим  землевлас¬
никам  і  торговцям)  як  преміальної  компенсації  за  певну  втрату
вартості  зерна  при  його  демпінговій  реалізації.  Користуючись
монопольним  правом,  “союз  розпочав  спекулятивну  торгівлю
експортними  ліцензіями,  довівши  внутрішній  зерновий  ринок  до
дезорганізації,  появи  двох  цін  на  збіжжя  і  т.  п.”  [156].
 Експорт  зерна  із  Західної  України  монополізували  структурні
підрозділи  Державних  промислово-зернових  підприємств,  Союзу
експортерів  зерна  і  Малопольський  союз  млинів,  які  користу¬
вались  всебічною  підтримкою  держави.  27  лютого  1930  р.  Еконо¬
мічний  комітет  міністрів  Польщі  схвалив  програму  невідкладної
допомоги  сільському  господарству,  в  якій  поряд  з  іншими  фінан-
сово-економічними  заходами  визначено  як  пріоритетну  тарифну
і  митну  політику  держави  щодо  вивозу  зерна.  Окремим  рядком  у
директиві  окреслено  тарифи  на  залізничне  перевезення  для  екс¬
порту  товарного  зерна  з  чотирьох  воєводств  Західної  України  до
ряду  станцій  Центральної  та  Західної  Польщі;  залізничні  тарифи
зменшено  на  40%,  а  митні  збори-на  50%  [157],  звісно,  на  користь
монополістів  експорту  зерна.
 Щодо  експорту  зерна  уряд  діяв  за  принципом:  “недоїмо,  але
вивеземо!”  Попри  напівголодне  існування  малоімущих  верств
населення,  експорт  збіжжя  почав  швидко  зростати.  Як  показують
підрахунки,  у  1922-1928  рр.  середньорічний  вивіз  зерна  й  борошна
з  Польщі  становив  238  тис.  т  [158],  а  в  1928-1935  рр.  -  уже  696  тис.  т
[159],  причому  експортні  ціни  на  ці  продукти  були  значно  нижчими
від  цін  внутрішнього  ринку.  Так,  середньорічна  експортна  ціна
пшениці  за  1928-1938  рр.  становили  84,4%  її  ціни  на  внутрішньому
ринку,  жита  -  88,2,  ячменю  -  86,6%  [160].
 Збитки  експортерів  державна  казна  перекривала  преміями,
грошовий  обсяг  яких  за  1930/31-1934/35  рр.  польський  економіст
Владислав  Новіцький  визначив  сумою  понад  201  млн  зл.  [161].
Експортні  премії  державна  казна  сплатила  здебільшого  великим
землевласникам,  які  мали  великі  партії  товарного  зерна:  вони
збули  1928-1933  рр.  60-80%)  пшениці  і  45-55%  жита  від  загального
валу  їх  урожаю,  а  на  долю  селянського  сектора  припадало
 365

відповідно  лише  10-25  і  10-20%  [162].  Монопольні  закупки  зерна
відбувалися  в  усій  Польщі  і  в  наступні  роки,  а  субвенції  за  його
експорт  у  1934—1936  рр.  становили  близько  70%  вартості  зерна
[163].
 Прикметна  особливість  державної  хлібозаготівельної  полі¬
тики  на  українських  землях  зумовлювалася  тим,  що  їм  відводилась
роль  головного  виробника  зерна  у  Польщі,  а  відтак  помол  його  і
виробництво  продуктів  харчування  довготривалого  збереження
з  його  сировини  проводились  здебільшого  на  підприємствах
метрополії.  Саме  в  такому  ключі  діяла  організація  Державних
промислово-зернових  підприємств,  яка  помол  зерна  здавала  у
підряд  головним  чином  підприємствам  Західної  Польщі,  через  що
борошномельна  промисловість  Західної  України  використо¬
вувала  свої  виробничі  потужності  лише  на  40-50%  [164].
 Державно-монополістичними  методами  здійснювалось  також
підпорядкування  фінансовому  капіталу  й  торгівлі  продуктів
тваринництва.  В  1928  р.  при  втручанні  уряду  було  створено
Синдикат  польських  експортерів  свиней  і  худоби,  який  монопо¬
лізував  значні  ринки  збуту.  Протягом  1928-1932  рр.  з  Польщі
вивезено,  головним  чином  до  Австрії  і  Чехословаччини,  3,5  млн
свиней  (на  607  млн.  зл.).  При  цьому  на  Східну  Галичину  припа¬
дало  30-43%  всього  експорту  [165].  В  1932  р.  синдикат  об’єднував
66  торговельних  фірм,  з  яких  26  діяли  на  території  Східної  Гали-
чини  [166].  Частина  їх  баришів  перепадала  поміщикам  і  фермерам,
які  займалися  товарним  свинарством,  і  як  скупники  наживались
за  рахунок  дрібних  селянських  господарств.
 Монополісти,  користуючись  підтримкою  властей,  різко
знижували  закупівельні  ціни  на  свиней.  Це  особливо  погіршило
становище  селян,  які  займалися  їх  відгодівлею.  “Торгівля  сви¬
нями,  -  читаємо  у  звіті  Станіславського  воєводського  відділу  Сіль¬
ськогосподарського  товариства  Східної  Малопольщі  за  1931  р.,  -
знаходиться  тут  в  руках  картелю  гуртівників,  які  диктують  ціни.
Боротьба  з  ними  буває  просто  неможливою...  Оперуючи  вели¬
кими  сумами,  гуртівники  усунули  майже  всіх  конкурентів,  штучно
підвищували  або  ж  раптово  знижували  ціни,  а  також  забезпе¬
чували  собі  у  властей  безкарність”  [167].
 Значну  питому  вагу  в  загальнопольському  експорті  становила
свинина  (бекон,  окороки  та  шинка).  Монополією  на  торгівлю
цими  продуктами  мав  Польський  беконний  союз,  який  за  1930—
 1936 	рр.  вивіз  на  зовнішні  ринки  2  347  тис.  ц  бекону  [168].  Частка
Східної  Галичини  в  цьому  експорті  коливалась  від  11  до  17%.  За
кожний  центнер  експортованої  продукції  уряд  виплачував  союзу
 366

25  зл.  премії,  тому  лише  за  1931  р.  ним  було  одержано  11,5  млн  зл.
преміальних  [169].  Спеціалізовані  підприємства  Польського
беконного  союзу  діяли  у  Львові  й  Ходорові,  а  з  1931  р.  -  також  у
Золочеві  та  Ярославі.
 Високого  ступеня  концентрації  досягнула  також  торгівля
яйцями,  яку  прибрали  до  своїх  рук  Східно-Малопольський  союз
експортерів  яєць  та  Союз  експортерів  яєць  Люблінського  і
Волинського  воєводств.  Для  захисту  їхніх  інтересів  6  березня
1928  р.  уряд  затвердив  обов’язкові  правила,  за  якими  дозвіл  на
експорт  одержали  тільки  ті  торговельні  фірми  та  кооперативи,
що  мали  відповідне  устаткування,  патенти  першої  або  другої
категорій  і  були  занесені  до  спеціальних  експортних  реєстрів  у
воєводствах  [170].  1929  р.  у  Східній  Галичині  таким  правом
користувалися  77  фірм,  які  мали  у  своєму  розпорядженні  99  складів
для  стандартизації  та  упаковки  яєць.  Внаслідок  кризи  до  середини
30-х  років  залишилося  тільки  45  найбільших  фірм  [171].  Протягом
1928-1936  pp.  частка  східногалицьких  земель  у  загальному
експорті  яєць  коливалась  від  49,5  до  68%.
 Селяни  потрапили  у  повну  залежність  від  заготівельників
великих  фірм.  Голова  Союзу  яєчних  експортерів  Люблінського  і
Волинського  воєводств  1932  р.  констатував,  що  союз  встановив
монопольний  контроль  у  районах,  де  селяни  змушені  за  безцінь
продавати  свою  продукцію  лише  його  заготівельнику  [172].
Внаслідок  нееквівалентної  оплати  реальної  вартості  яєць  при  їх
заготівлі,  а  також  завдяки  державним  субвенціям  експортні  фірми
одержували  немалі  зиски.  Лише  в  1929-1930  pp.  торговельний  обо¬
рот  східногалицьких  яєчних  фірм  становив  близько  172  млн  зл.
[173].
 Заготівлею  хмелю  на  Волині  займались  шість  торговельних
фірм,  що  об’єднувались  в  Синдикаті  з  вирощування  хмелю  і
фінансувались  Волинським  хмелярським  банком.  Через  своїх
посередників  вони  скуповували  сировину  і  після  відповідної
обробки  експортували  її  в  країни  Європи  та  Америки,  викорис¬
товуючи  при  цьому  коливання  цін  на  світовому  ринку.  У  1932  p.,
наприклад,  монополісти  закупили  на  місці  багато  сировини  по
50-80  зл.  за  центнер,  а  коли  ціни  на  хміль  на  світовому  ринку
піднялись,  вони  одержали  великі  прибутки,  що  перекривали
дефіцит  попередніх  кризисних  років.  Торговельні  обороти
хмелярського  банку  в  Дубнівському  повіті  (тут  вироблялося  понад
50%  всієї  продукції  хмелю  Польщі)  в  1932  р.  порівняно  з  1930  р.
зросли  більше  як  у  шість  разів  [174].
 Всю  торгівлю  льоном  на  східногалицьких  землях  монопо¬
лізувала  Компанія  експортерів  льону  і  конопель  південних  земель
 367

Польщі,  яка  протягом  1931-1934  рр.  продала  Чехословаччині,
Німеччині,  Угорщині,  Болгарії  та  Франції  48,2  тис.  ц  сировини
[175].  Незважаючи  на  несприятливу  ринкову  кон’юнктуру,
експорт  льону  систематично  зростав,  оскільки  торговці  скупову¬
вали  його  у  селян  за  півціни  і  збували  його  за  монопольними
цінами.
 Селян  як  виробників  оббирали  і  такі  монополії,  як  синдикати
експортерів  птиці;  пера  і  пуху;  коней  та  інші  об’єднання,  які
встановили  контроль  над  внутрішнім  ринком  і  зосередили  у  своїх
руках  увесь  експорт  продуктів  птахівництва  і  тваринництва.
 Великі  державні  субвенції  та  митні  й  податкові  пільги  сприяли
створенню  нових  монополістичних  об’єднань.  За  ступенем  їх
розвитку  санаційна  Польща  увійшла  до  розряду  країн  з  найвищим
рівнем  монополізації.  Якщо  у  1919  р.  у  Польщі  налічувалося
9  національних  картелів,  1926  р.  -  53,  1929  р.  -  100,  то  1936  р.  їх
було  вже  274,  і  крім  того  польський  капітал  був  задіяний  у  105  між¬
народних  монополістичних  союзах  [176].  Монополізація
економіки  країни  проходила  під  контролем  іноземного  капіталу,
частка  якого  у  польських  національних  акціонерних  товариствах
до  1937  р.  включно  зросла  до  63%,  не  рахуючи  близько
одного  млрд  зл.  оборотного  капіталу,  який  належав  40  іноземним
акціонерним  товариствам  [177],  що  діяли  в  Польщі.
 Капіталістичні  монополії,  що  функціонували  у  різних
організаційних  формах  і  галузях  народного  господарства,
найбільше  стискували  у  своїх  обіймах  селянство.  Тоді  як  аграрно-
торговельні  синдикати  наживалися  головним  чином  на  закупках
у  селян  продукції  за  низькими  цінами,  промислові  картелі  гнобили
селян  через  “ножиці  цін”  -  низьких  на  сільськогосподарську
продукцію  і  непомірно  високих  на  монополізовані  промислові
товари,  які  споживало  село.  Так,  у  середині  20-х  років  порівняно
з  довоєнними,  індекс  цін  на  сільськогосподарську  сировину
становив  лише  98,  на  знаряддя  землеробського  виробництва  -  136,
а  на  промислові  товари  широкого  споживання  -  аж  149  [178].  Таке
співвідношення  цін  підривало  купівельну  спроможність  селян,  що
була  в  Польщі  значно  меншою,  ніж  у  багатьох  інших  країнах.
 Розрив  між  цінами  особливо  зріс  під  час  кризи.  За  даними
Інституту  дослідження  господарських  кон’юнктур  і  цін  Польщі,
 1934 	р.  порівняно  з  1928  р.  оптові  ціни  на  сільськогосподарську
продукцію  впали  на  62,6%,  зокрема  на  продукти  рослинництва  -
на  63,8,  забиту  худобу  -  на  62,5,  молочні  продукти  -  на  59,6%
[179].  Від  розхилу  “ножиць  цін”  найбільше  терпіли  незаможні
верстви  села.  А  тимчасом  поміщики  і  фермери  внаслідок  одер¬
 368

жання  експортних  премій,  конверсії  заборгованості  по  податках
і  кредитах  не  зазнали  обвальних  збитків.  До  того  ж  ціни  на
деревину  -  найважливіше  джерело  прибутків  поміщицьких
маєтків  -  падали  значно  повільніше  і  в  травні  1934  р.  становили
47,9%  рівня  1928  р.  [180].
 Тоді  як  ціни  на  продукцію  сільського  господарства  стрімко
падали,  товари  монополізованої  промисловості  штучно
підтримувались  у  ціні  на  високому  рівні.  Так,  ціни  на  штучні
добрива  весною  1934  р.  порівняно  з  1928  р.  знизилися  лише  на
15,7%,  на  сільськогосподарські  знаряддя  і  машини  -  на  14,3,  залізо,
гас  і  цукор  -  ще  менше,  а  на  сіль  зросли  на  4%.  Вартість  сірників  у
ціні  не  впала,  але  кількість  їх  у  коробці  зменшилась  [181].  Для
підтримання  монопольно  високих  цін  об’єднання  монополістів
закривали  окремі  підприємства  за  відповідну  компенсацію  їх
власникам,  а  робітників  звільняли  з  роботи.
 Щодо  товарів  немонополізованої  промисловості,  то  ціни  на
предмети  широкого  споживання  з  1928  по  1934  р.  загалом  впали
на  28,9%  [182],  тобто  наполовину  менше,  ніж  на  продукцію
сільського  господарства  (62,6%).  Криза  ще  більше  розширила
“ножиці  цін”.  Якщо  в  1929  р.  розрив  цін  на  промислові  і
сільськогосподарські  товари  в  Польщі  становив  11,6%  порівняно
з  1928  р.,  то  в  1934  р.  -  уже  33,7%  [183].  Цю  різницю  в  цінах  товарів,
яка  сягала  мільйонних  сум  злотих,  монополісти  клали  до  своїх
кишень  як  монопольно  високий  прибуток.
 Економічний  визиск  селян  монополіями  ще  більш  яскраво
спостерігається  при  аналізі  співвідношення  роздрібних  цін  на
промислові  і  сільськогосподарські  товари  у  натуральному  вимірі
(табл.  67).
 Таблиця  67
 Роздрібні  ціни  на  деякі  промислові  товари,
виражені  в  кг  жита  і  живої  ваги  свині*
 Найменування
і  кількість  товарів
 1927/28  |  1933/34
 1927/28  |  1933/34
 в  кг  жита
 в  кг  живої  ваги  свині
 Плуг,  1  шт.
 100
 276
 20,8
 45,6
 Суперфосфат,  100  кг
 20
 51
 4,2
 8,5
 Взуття,  1  пара
 99
 197
 20,7
 32,5
 Мадаполам,  10м
 53
 108
 11,1
 17,8
 Цукор,  10  кг
 36
 111
 7,4
 18,4
 Сіль,  10  кг
 8
 28
 1,7
 4,6
 Мило,  10  кг
 52
 109
 10,9
 18,0
 Керосин,  10  кг
 13
 42
 3,3
 7,0
 *  Опрацьовано  за  джерелами:  Maly  rocznik  statystyczny,  1938.  -  S.  105;  Польская
деревня  во  время  кризиса.  -  М.,  1935.  -  С.73.
 369

У  роки  кризи,  як  видно  з  таблиці,  значно  знизилась  купівельна
спроможність  селянства,  оскільки  для  придбання  тієї  ж  кількості
промислових  товарів,  що  й  до  кризи,  необхідно  було  продати  у
кілька  разів  більше  своєї  продукції.  Наприклад,  для  купівлі  плуга
селянин  мусив  продати  жита  більш  як  у  2,7  раза  або  свинини  -  в
 2,2 	раза,  для  купівлі  10  кг  солі  -  у  2,7  раза  більше  свинини  або
жита  -  в  3,5  раза.  Така  ж  нееквівалентність  в  обміні  мала  місце  і
при  купівлі  селянами  інших  товарів  монополізованої  промис¬
ловості.  Коли  ж  врахувати,  що  дані  таблиці  є  середніми  для  усієї
країни  і  значно  більший  розхил  “ножиць  цін”  у  Західній  Україні,
то  стане  очевидним,  що  західноукраїнські  селяни  платили  при
купівлі  промислових  товарів  ще  вищі  ціни,  ніж  селяни  метро¬
полії.
 Уряд  віддавав  собі  звіт  у  необхідності  ліквідації  “ножиць  цін”,
вважаючи  вирішення  цієї  проблеми  одним  із  заходів  виведення
сільського  господарства  із  кризового  стану.  І.  нарешті,  тільки  в
березні  1933  р.  він  наважився  на  прийняття  закону  про  картелі  і
зниження  деяких  цін  на  промислові  вироби.  Однак  ця  акція  уряду
мала  більше  декларативний,  аніж  реальний  характер,  оскільки
“ножиці”  зростали  до  1934  р.  включно.  Хоча  незабаром  внаслідок
неврожаю  вони  дещо  зменшилися,  проте  ціни  на  сільсько¬
господарську  продукцію  так  і  не  досягли  докризового  рівня.  У
 1937 	р.  на  промислові  товари  вони  становили  66,1%  від  рівня
1928  р.,  а  на  продукти  сільського  господарства  -  лише  49,2%,  в
тому  числі  на  зерно  -  55,8%  і  забиту  худобу  -  43,5%  [184].  З
розвитком  нової  економічної  кризи  купівельна  спроможність
селян  знову  почала  падати  і  на  початку  1939  р.  знизилася  до  рівня
 1935 	р.
 Торговельні  фірми  й  об’єднання  оббирали  селян  і  через
механізм  оптових  (біржових)  цін  на  сільськогосподарські
продукти.  Користуючись  тим,  що  селяни  у  своїй  переважній
більшості  не  мали  можливості  продавати  свою  продукцію
безпосередньо  споживачеві,  монополісти  самі  або  через  посе¬
редників  за  безцінь  скуповували  сировину  у  дрібних  землеробів  і
водночас  утримували  оптові  (біржові)  ціни  на  відносно  високому
рівні.  Це  спричинилося  до  того,  що  різниця  між  оптовими  та
місцевими  закупівельними  цінами  постійно  зростала.  У  1928—
 1936 	рр.  оптові  ціни  на  сільськогосподарські  продукти  в  Польщі
зменшилися  на  54,6%  [185],  а  місцеві  -  набагато  більше.  Про  це
свідчать  дані  табл.  68  про  зміни  закупівельних  цін,  які  платили
гуртівники  виробникам  на  місці.
 370

Таблиця  68
 Динаміка  закупочних  цін  на  Тернопільщині  за  100  кг
трьох  основних  культур  у  червні  відповідного  року  (у  злотих)*
 Роки
 Пшениця
 Жито
 Картопля
 1928
 54,63
 46,68
 7,84
 1929
 39,17
 24,39
 3,26
 1930
 34,05
 14,45
 3,39
 1931
 27,78
 24,11
 6,96
 1932
 24,35
 22,69
 3,62
 1933
 26,73
 14,44
 2,80
 1934
 18,25
 14,71
 5,13
 1935
 16,97
 14,41
 3,96
 1936
 16,32
 10,45
 2,49
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Sprawozdanie  ъ  dziaЫnosci  Ьи'ои^кі^  ігЬу  гоїпісге^
1935/3  6.-ілу6\*\  1937.
 У  селах  Тернопілля  закупочна  ціна  пшениці  у  1928-1936  рр.
впала  на  70,1%,  жита  -  на  77,6  і  картоплі  -  на  68,2%.  Але  й  ці
цифри  не  дають  справжнього  уявлення  про  фінансово-економічне
становище  селян  краю.  Адже  перед  жнивами  оптом  сировину
могли  продавати  лише  великі  землевласники.  Селяни  ж  збували
свою  продукцію  вроздріб,  як  правило,  зразу  після  збирання
врожаю,  коли  вона  була  значно  дешевшою  на  ринку.  Так,  різниця
між  оптовою  та  місцевою  роздрібною  закупівельною  ціною  жита
у  селах  західних  повітів  Львівського  воєводства  у  серпні  1934  р.
становила  30%»,  пшениці  -  35-40,  яєць  -  48%  [186].  Цю  різницю  в
ціні  привласнювали  як  прибуток  торговельні  фірми  і  синдикати.
Урядові  заходи,  спрямовані  на  підтримку  біржових  (оптових)  цін
на  продукцію  сільського  господарства,  забезпечували  високі
прибутки  не  тільки  монополістам,  а  й  посередникам  біржової
торгівлі.
 Частка  селянина  падала  й  в  роздрібній  ціні  на  товари,
виготовлені  з  його  сировини.  Так,  у  листопаді  1928  р.  виробник
одержував  за  жито  в  середньохму  65,5%  ціни  житнього  хліба,  а  в
листопаді  1933  р.  -  тільки  48%  [187].  Розбіжність  цін  була  ще
більшою,  якщо  порівняти  їх  з  довоєнними  роками.  До  1914  р.  1  кг
хліба  коштував  стільки  ж,  що  й  1  кг  борошна.  1933  р.  середня  ціна
1  кг  житньої  муки  становила  17  грошей,  а  1  кг  хліба  коштував
37  грошей.  До  війни  кілограм  ковбаси  коштував  у  2  рази  більше
від  кілограма  живої  ваги  худоби,  а  в  1933  р.  -  уже  в  3-5  разів  більші
[188].  Такі  факти  -  наслідок  не  лише  встановлення  монопольних
цін  на  товари  широкого  вжитку,  а  й  результат  обтяжливих  міських
оплат  та  поборів,  які  позбавляли  селян  значної  частини  прибутку
від  продажу  продукції  на  місцевому  ринку.  Так,  1932  р.  у  містах
 371

Східної  Галичини  ринковий  збір  становив  25-30%  від  продажу
свинини  і  50%  -  яловичини  [189].  Таке  явище  в  ринковій  торгівлі
польські  економісти  називали  “ножицями  №  2”.  Вони  ще  більше
поглибили  протилежність  між  містом  і  селом.
 Доволі  істотною  була  територіальна  різниця  цін.  Внаслідок
державного  протегування  національного  сільгоспвиробника  у
Центральній  і  Західній  Польщі  ціни  на  продовольчо-сировинну
продукцію  тут  були  набагато  вищі,  ніж  на  південно-східних  і
східних  окраїнах  Польської  Республіки.  Так,  ціна  волинського
борошна  у  Варшаві  1937  р.  становила  253%»  порівняно  до  її
місцевої  ціни.  Кілограм  живої  ваги  худоби  коштував  у  Ковелі
0,3  зл.,  в  Лодзі  -  0,7,  а  в  Варшаві  -  0,73.  Тимчасом  роздрібна  ціна
1  кг  хліба  у  Львові  становила  0,36  зл.,  в  Познані  -  0,32,  Сосновці  -
 0,29  зл.  [190].  На  цій  різниці  наживалися  поміщицькі  синдикати,
споживчо-закупочні  кооперативи  і  великі  торговці,  які  оббирали
не  лише  західноукраїнського  селянина,  а  й  масового  міського
споживача.  Вказана  розбіжність  цін  на  сільськогосподарську
продукцію  в  метрополії  і  внутрішній  колонії  була  також  наслідком
безконтрольного  господарювання  на  західноукраїнських  землях
фінансового  капіталу,  який  встановив  контроль  над  торгівлею.
 Одним  із  засобів  такого  контролю  була  тарифна  політика,
що  здійснювалась  в  інтересах  монополій  та  аграрного  капіталу.
Як  зазначалося  вище,  задля  експорту  із  Західної  України  зерна  і
тваринницької  продукції  уряд  встановив  пільгові  залізничні
тарифи,  вигідні  експортерам-поміщикам,  осадникам  і  польським
торговельним  фірмам.  Водночас,  захищаючи  від  конкуренції
аграріїв  і  фермерів  метрополії,  тарифи  на  перевезення  залізницею
сільськогосподарської  продукції  із  східних  і  південно-східних
воєводств  до  ринків  корінної  Польщі  залишалися  незмінно
дискримінаційними  для  їх  пересічних  товаровиробників.  Внас¬
лідок  цього  1928  р.  вартість  перевезення  залізницею  із  сходу  на
захід  центнера  пшениці  на  відстань  500  км  становила  9,1  %  місцевої
роздрібної  ціни,  жита  -  10,7,  картоплі  -  36,2,  а  вже  1936  р.  вона
зросла  відповідно  до  30,5;  47,6;  113,2%»  [191].  1934  р.  доставка  з
Тернополя  до  Варшави  одного  ящика  яєць  (1440  штук)  кошту¬
вала  19,36  зл.,  або  майже  1,5  гр.  за  одне  яйце,  яке  селянин  міг
продати  на  місці  лише  за  2  гр.  [192].  Сіно  з  Станіславського  воє¬
водства  й  овочі  з  Покуття  та  Тернопілля  не  вивозили  на  захід
країни  лише  тому,  що  витрати  на  транспортування  набагато
перевищували  їхню  вартість  [193].  Залізничні  тарифи  ж  на
доставку  із  Західної  Польщі  до  Західної  України  були  значно
нижчими.  В  1934  р.  перевезення  вагона  пшениці  (вартістю  17  зл.
 372

за  центнер)  з  Тернополя  до  Познані  коштувало  574  зл.,  гобто
майже  стільки  ж,  як  і  транспортування  вагона  пшеничного
борошна  (33,8  зл.  за  центнер)  з  Познані  до  Тернополя  [194].  Отже,
через  механізм  цін  і  тарифів  уряд  здійснював  політику  протекціо¬
нізму  щодо  економічного  розвитку  метрополії  і  нав’язував
Західній  Україні  невигідні  для  її  господарства  економічні
обмеження,  які  негативно  відбивалися  на  економіці  господарств
безпосередніх  сільгоспвиробників  і  становищі  масових
споживачів.
 Внаслідок  високих  залізничних  тарифів  розповсюдженим
явищем  у  краї  стало  уникнення  селян  від  залізничних  доставок
товарної  продукції  на  ринок  і  заміна  їх  гужовим  транспортом.  З
цього  приводу  на  засіданні  Львівської  землеробської  палати
28  червня  1934  р.  зазначалося,  що  “навіть  з  Волині,  Тернопілля
або  підгірських  сіл  до  Львова  на  ринок  їздять  валки  з  кількох  або
кільканадцяти  підвод  ...  Залізничні  тарифи  буквально  стримують
господарське  життя,  сприяють  середньовічній  повільності  в
доставках,  ...  гальмують  культивування  цінних  сільськогоспо¬
дарських  культур”  [195].
 Дискримінаційна  економічна  політика  урядів  міжвоєнної
Польщі  на  західноукраїнських  землях  спричинилася  до  того,  що
наслідки  економічної  кризи  у  сільському  господарстві  краю  були
набагато  важчі,  аніж  у  метрополії.  За  даними  Львівської
землеробської  палати,  зібраними  на  підставі  експорту  і  пере¬
везення  сільськогосподарських  продуктів  залізничним  та  гужовим
транспортом,  загальні  грошові  доходи  сільгоспвиробників
Східної  Галичини  зменшились  з  3422  млн  зл.  у  1929  р.  до
1123  млн  зл.  у  1933  р.,  тобто  втричі  [196].  В  результаті  кризи  та
розімкнення  “ножиць  цін”  падали  прибутки  і  з  гектара  площі
сільськогосподарських  угідь  селянських  господарств  (табл.  69).
 Середньостатистичні  ціни  на  основні  продукти  селянських
господарств  чотирьох  воєводств  Західної  України  у  1927/28-
1932/33  рр.  впали  на  42,4%  (молоко),  57,6  (яйця),  59,7  (свинина)  і
61,7%  (жито),  а  грошовий  прибуток  з  одного  гектара  площі  їх
сільськогосподарських  угідь  за  тими  ж  показниками  зменшився
наполовину.  Незаможні  дрібні  і  середні  господарства  селян  не
тільки  не  мали  прибутку,  а  й  стали  збитковими,  починаючи  з
1931  р.  [197].  Абсолютно  несприятливе  для  них  розімкнення
“ножиць  цін”  та  податкова  і  кредитна  заборгованість  їх  в  умовах
кризи  руйнували  господарства  дрібних  і  найдрібніших  вироб¬
ників.  Вони  трималися  лише  за  рахунок  надлюдської  праці  га
 373

Таблиця  69
 Динаміка  цін  і  грошового  прибутку  з  1  га  площі
селянських  господарств  Західної  України  (в  роки  кризи)*
 1927/28  р.
 1932/33  р.
 1932/33  р.
 £
 *а
 1
 и
 я
 Грош
 приб
 овий
 уток
 4
 X
 я
 Грошовий
 прибуток
 У  %  від
1927/28  р.
 2
 с
 н
 №
 X
 X
 л
 ес
 >!
 и
 ?
 35
 Я
 Число  обстежених  ГОС1
дарств  площею  2^50  і
 Ціна  1  кг  цукру  у  грои
(яйця  за  1  штуку)
 на  1  га  в  зл.
 в  %  від  усього  грошо¬
вого  прибутку  з  1  га
 число  обстежених  госі
дарств  площею
 2-50  га
 ціна  1  кг  цукру  у  грои
(яєць  за  1  штуку)
 на  1  га  в  зл.
 в  %  від  усього  грошо¬
вого  прибутку  з  1  га
 ціна
 грошовий  прибуток
з  1  га
 Сви¬
 нина
 209
 188,9
 51,5
 18,0
 100
 76,1
 25,2
 16,7
 40,3
 49,1
 Мо¬
 локо
 209
 30,4
 22,6
 8,2
 100
 17,5
 17,2
 П,4
 57,6
 76,1
 Яйця
 209
 14,4
 13,5
 4,6
 100
 6,1
 8,4
 5,4
 42,4
 63,7
 Жито
 209
 41  ?2
 24,2
 9,1
 100
 15,8
 5,9
 4?2
 38,3
 24,4
 Разом
 209
 110,8
 39,9
 100
 56,7
 37,7
 51,2
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Rolnictwo.  -  Rok  VII.  -  Tom  IV.  -  Zeszyt  2.  -
Warszawa,  1935.-S.  98-101.
 напівголодного  існування.  їх  витрати  на  придбання  промислових
товарів  були  мізерними.  За  даними  Інституту  суспільного
господарства  Польщі,  бідна  селянська  сім’я,  що  господарювала
в  Галичині  на  площі  до  5  га,  1934-1935  рр.  витратила  пересічно
на  цукор  лише  2,11,  мило  -  3,03,  одяг  і  взуття  -  близько  36  зл.
[198].
 Як  свідчать  численні  документи  архівів,  осторонь  констатації
масової  бідності  серед  трудівників  землі  не  могли  обійти  урядовці
і  державні  чиновники.  Так,  1934  р.  радник  Львівської  земле¬
робської  палати  Станіслав  Костгайм  зокрема  звертав  увагу  уряду
на  те,  що  майже  80%  населення  Східної  Галичини  “скотилося  у
провалля  злиднів.  Що  ці  80%  людей  -  це  працівники  землі,  на
якій  протягом  6  років  шаліла  війна,  яка  знищила  увесь
матеріальний  доробок,  всю  сільськогосподарську  культуру
попередніх  поколінь,  що  ці  80%  -  це  люди,  які  відбудували  свої
господарства  майже  без  допомоги  держави,  внаслідок  чого
залізли  у  борги  взяті  під  нечувано  високі  відсотки  при  цілком  іншій
в  3  рази  вищій  кон’юнктурі  цін,  що  матеріальні  воєнні  збитки  цих
людей  були  найвищими  порівняно  з  іншими  районами  держави,
їх  податкові  повинності,  обумовлені  відмінною  структурою  їх
 374

обчислення  на  колишній  австрійській  території,  вищі,  ніж  в  інших
районах;  населення  саме  кресових  південно-східних  воєводств
через  надзвичайно  несприятливу  для  кресів  тарифну  політику
посередньо  виконувало  повинність  на  користь  промисловості,
зосередженої  здебільшого  в  західних  районах;  ці  80%  населення
трьох  кресових  воєводств  висувають  свої  вимоги  найвищому
керівникові  аграрної  політики  з  повною  вірою  (!)  в  те,  що  вони
будуть  розглянуті  і  вирішені  на  такому  рівні,  як  цього  вимагає
грізна  ситуація  в  сільському  господарстві”  [199].  Цей  документ
відбивав  вимоги  тих  верств  сільського  населення  українських
земель,  інтереси  яких  прямо  або  опосередковано  зачепила
колоніальна  політика  авторитарної  польської  держави  в  усіх
формах  її  вияву  в  умовах  економічної  кризи.
 На  визиску  та  нужді  абсолютної  більшості  населення  краю
жирували  монополістичні  групи,  які  шляхом  штучного  підтри¬
мання  високих  цін  на  промислові  товари  та  низьких  -  на
сільськогосподарську  сировину  добивались  абсолютного  та
відносного  зменшення  питомої  ваги  селян  у  національному  доході.
Провідна  роль  у  паразитичному  перерозподілі  національного
доходу  належала  державі,  яка  через  тарифну,  митну,  податкову
та  кредитну  політику  викачувала  з  трудового  населення  великі
суми  на  виплату  експортних  премій  і  субвенцій  монополістам.
Лише  іноземні  компанії  впродовж  1924-1932  рр.  одержали
 3,5 	млрд  зл.  прибутку.  Наживалися  й  польські  акціонерні  това¬
риства,  які  в  1935  р.  одержали  90,4  млн  зл.  чистого  доходу,  в
 1936 	р.  -  124,3  млн,  в  1937  р.  -  уже  171,4  млн  зл.  [200],  а  також
поміщики  і  фермери,  цупко  пов’язані  з  оптово-торговельними
синдикатами.
 В  інтересах  власників  великого  польського  та  іноземного
капіталу  держава  втручалася  у  процес  капіталістичного  відтво¬
рення,  вдаючись  до  примусової  організації  монополістичних
об’єднань.  Тісно  зв’язані  із  земельними  магнатами  монополії
підтримували  консервацію  напівфеодальних  пережитків.  Саме
тому  на  західноукраїнських  землях  так  міцно  переплелися  різні
форми  капіталістичної  та  напівфеодальної  експлуатації,  а  гніт
монополій  на  селі  був  більший,  ніж  у  Центральній  і  Західній
Польщі.  Монополії  виступали  знаряддям  економічного  визиску
західноукраїнських  земель,  перетворивши  їх  в  аграрно-сиро-
винний  придаток  не  лише  Польщі,  а  й  ряду  інших  держав.
 375

4.5. 	Аграрне  перенаселення  і  становище
сільськогосподарських  робітників
 Одна  з  характерних  рис  становища  в  сільському  господарстві
Західної  України  міжвоєнного  періоду  -  це  різко  виражене
відносне  перенаселення,  поєднане  з  гострими  аграрними
проблемами  (земельними  відносинами,  передусім  розподілом
власності  на  землю).  Воно  проявлялося  у  великому  надлишку
робочих  рук  серед  сільського  населення  по  відношенню  до  їх
попиту  на  ринку  праці,  у  наявності  великомасштабних  резервів
незатребуваної  у  народному  господарстві  робочої  сили
безробітних  і  напівбезробітних  на  селі.
 Відносне  аграрне  перенаселення,  що  склалося  історично,  було
цупко  зв’язане  із  загальною  промислово-економічною  відсталістю
краю  і  надзвичайно  загострилося  внаслідок  сільськогосподар¬
ської  кризи  1929-1935  рр.,  повоєнного  росту  народонаселення,
зменшення  потоку  еміграції  -  чинників,  які  поглибили  зубожіння
широких  верств  малоімущого  населення  і  соціально-політичну
нестабільність.
 Вкупі  ці  суспільні  явища  мали  загальнодержавні  виміри.
Загостривши  проблему  аграрного  перенаселення,  вони  спричи¬
нилися  до  активного  пошуку  шляхів  виходу  з  критичної  ситуації.
І  одним  з  перших  урядовців,  хто  проаналізував  проблему
безробіття  на  селі,  був  міністр  сільського  господарства  і  аграрних
реформ  Ю.  Понятовський.  За  його  підрахунками,  на  мою  думку,
близькими  до  історичної  правди,  кількість  “зайвих”  робочих  рук
у  селі  Польської  Республіки  дорівнювала  9  млн  осіб  [201].  З  жовтня
1934  і  по  лютий  1935  року  Інститут  суспільного  господарства
Польщі  провів  анкетне  обстеження  сільського  населення  53  сіл
країни,  з  них  11  -  на  західноукраїнських  землях  [202],  з  метою
виявлення  розмірів  прихованого  безробіття  на  селі.
 Матеріали  цього  анкетування  упорядкували  й  узагальнили
польські  економісти  Л.  Ландау,  Ю.  Панський  і  Е.  Стшелецький.
За  їхнім  обчисленням,  у  Польщі  налічувалося  2  371  тис.  сільських
жителів  (чоловіків  і  жінок)  віком  від  14  до  59  років,  які  не  мали
повної  зайнятості  у  сільському  господарстві.  Аграрне  перена¬
селення  у  Західній  Україні  авторами  визначено  у  кількості  525  тис.
осіб,  в  тому  числі  у  Львівському  воєводстві  -  205  тис.,  Станіслав-
ському  і  Тернопільському  -  по  110  тис.  і  Волинському  -  100  тис.
 [203].
 Обчислені  статистичні  показники  безробіття  у  селі  Польщі  і,
зокрема  Західної  України,  тенденційно  занижені  упорядниками
 376

анкетування,  далекі  від  справжніх  масштабів  аграрного  перена¬
селення,  оскільки  не  враховують  усього  загалу  напівбезробітних,
не  розкривають  причин  безробіття  у  сільському  господарстві  і
його  соціальної  природи.  Тому  важливо  не  тільки  об’єктивно
встановити  розміри  безробіття  у  селі,  а  й  простежити  різні  форми
його  прояву  та  соціальні  наслідки  за  допомогою  математичного
способу  інтерполяції  даних  анкетування  і  статистики  самодіяль¬
ного  населення  краю.
 За  підрахунками  згаданих  авторів,  у  східних  воєводствах
Польщі  (Західній  Волині,  Західній  Білорусії  і  Віленщині)  було
30,2%  селянських  господарств,  що  мали  зайву  робочу  силу,  не
зайняту  у  власних  господарствах  та  без  побічного  приробітку.  У
групі  карликових  господарств  з  ділянками  менше  2  га  налі¬
чувалося  30,4%  дворів,  які  не  забезпечували  повної  зайнятості  усім
працездатним  членам  їх  сімей,  серед  господарств  від  2  до  5  га  -
33,9%,  у  групі  5-10  га  -  29,3%,  10-20  га  -  25,6%,  20-50  га  -  19,5%
 [204]. 	У  цьому  регіоні  Польщі  виявляється  відносно  менший
відсоток  “зайвих”  робочих  рук  в  усіх  групах  господарств.  Це
пояснюється  тим,  що  у  східній  групі  воєводств  земельна  тіснота
селянства  виступала  не  так  гостро,  а  чисельність  карликових
домогосподарств  була  значно  менша,  ніж  у  Галичині.  З  другого
боку,  напівбезробітні  у  сільському  господарстві,  не  маючи
можливості  для  відпливу  до  міст  і  промислових  осередків,
знаходили  “досить  часто  додаткове  заняття  на  лісних  роботах”
 [205]. 	Щодо  господарств  багатих  селян  (фермерів),  то  вони,  як
правило,  не  обходилися  без  постійного  наймання  робочої  сили,  а
неповне  використання  праці  членів  їх  сімей  мало  інший  соціальний
характер  порівняно  з  рештою  селянських  господарств.
 У  Галичині,  де  ступінь  пролетаризації  й  пауперизації  селян
був  найвищим  у  Польщі,  а  попит  на  робочі  руки  внаслідок
нагромадження  капіталу  та  циклічного  розвитку  виробництва  не
перекривав  пропозиції  робочої  сили  на  ринку  праці,  спосте¬
рігалась  найбільша  гострота  аграрного  перенаселення.  У  пів¬
денних  воєводствах  (Східній  і  Західній  Галичині)  на  основі
анкетування  13  сіл  виявлено  38,5%  домогосподарств  з  надлишком
робочої  сили.  Питома  вага  дворів  з  прихованим  безробіттям  серед
сільськогосподарських  робітників  з  ділянкою  до  0,5  га  дорівню¬
вала  50,9%,  0,5-2  га  -49,7%,  2-5  га  -  36,1,  5-10  га  -  19,3,  10-20  га  -
13,9,  20-50  га  -  0%  [206].  Ці  дані  показують  закономірний  зв’язок
між  землеволодінням  селянських  господарств  і  ступенем  надлишку
у  них  робочих  рук:  чим  більші  за  площею  господарства,  тим
менший  відсоток  часткового  безробіття  серед  них,  і  навпаки.
 377

Якщо  в  групах  середніх  і  дрібних  землеробів  безробіття,  як
правило,  відзначалося  сезонним  характером,  то  в  найдрібніших
господарствах  воно  здебільшого  наближалося  до  повного.
 Наведені  дані  свідчать  про  аграрне  перенаселення,  але  не
дають  повного  уявлення  про  його  справжні  масштаби.  Якщо
звернутися  до  інших  джерел,  то  вони  показують  значно  більше
поширення  явного  і  прихованого  надлишку  робочих  рук  у
селянських  господарствах.  Так,  у  Львівському  воєводстві,  за
обчисленням  сільськогосподарського  відділу  воєводського
управління,  налічувалося  79%  господарств,  які  забезпечували
зайнятість  їхніх  власників  не  більше  половини  робочих  днів  у  рік,
а  65%  землеробського  населення  було  позбавлене  можливості  не
тільки  мати  повну  зайнятість  у  господарствах  на  власній  або
орендованій  землі,  а  й  прожити  з  її  доходів  [207].  У  кількісному
вимірі  вказані  у  відсотках  показники  становили  відповідно  -
 339,5 	тис.  селянських  господарств  [208]  і  818  тис.  осіб  обох  статей
самодіяльного  населення  у  віці  14  років  і  старше  [209].  Якшо
інтерполювати  ці  відсотки  на  статистичні  дані  сільського
населення,  зайнятого  у  сільському  господарстві  Львівського
воєводства,  то  уточнені  порівняно  з  попередніми  підрахунки
автора  показують  значно  більшу  величину  аграрного  перенасе¬
лення  як  у  цьому  воєводстві,  так  і  в  усьому  краї.
 В  соціальному  сенсі  ці  цифри  віддзеркалюють  насамперед  стан
зайнятості  у  карликових  і  дрібних  господарствах,  на  долю  яких
припадала  абсолютна  більшість  зайвих  робочих  рук.  Існував
прямий  зв’язок  безробіття  серед  самодіяльної  людності  села  не
тільки  із  загальною  промислово-економічною  відсталістю  краю,
а  й  ростом  його  народонаселення.  Про  це  у  вищезгаданому
аналітичному  документі  середини  30-х  років  підкреслювалося:
“Швидкий  приріст  населення  (Львівського  воєводства.  -  /.  В.),
найбільший  у  країні  після  Полісся,  погіршує  ситуацію  зайнятості,
призводить  до  дальшого  здрібнення  власності,  росту  безробіття
і  зубожіння,  що  проявляється  у  бурхливому  спаді  життєвого  рівня”
[210-211].
 Для  західноукраїнського  села  типовим  явишем  було  прихо¬
ване  безробіття.  Тут  тільки  безземельні  наймані  робітники,
позбавлені  виробничої  зайнятості,  вважалися  безробітними.  До
того  ж  кількісний  обсяг  відкритого  безробіття  не  був  сталим  під
впливом  проведення  земельної  реформи  та  перебігу  економічної
кризи  -  чинників,  які  по-різному  відбилися  на  стані  зайнятості
найманих  робітників.  Оскільки  земельна  реформа  встановила
пріоритет  для  наділення  сільськогосподарських  робітників
 378

парцельованою  землею,  багато  з  них  придбали  земельні  ділянки  і
перейшли  у  категорію  робітників  з  парцелами.  Як  свідчать  дані
переписів  1921  і  1931  рр.,  завдяки  парцеляції  питома  вага
найманого  безземельного  самодіяльного  населення  у  сільському
господарстві  Львівського  воєводства  за  десятиліття  зменшилась
на  2%,  Тернопільського  -  на  1,3  і  Станіславського  -  на  0,6%.
Реалізація  земельної  реформи  у  Волинському  воєводстві  супро¬
воджувалась  зворотним  явищем  -  збільшенням  частки
безземельних  наймитів  на  2,4%о  [212],  викликаним  не  стільки
недосконалістю  перепису  1921  р.,  скільки  масштабністю  прове¬
дення  тут  польської  колонізаційної  політики  і  відносно  меншим
впливом  тут  економічної  кризи  по  економіці  сільського  госпо¬
дарства  цього  регіону.  Навпаки,  порівняно  з  іншими  регіонами
Польщі  економічна  криза  найболючіше  вразила  Східну  Галичину,
де  кількість  постійних  робітників  у  поміщицьких  фільварках  на
кінець  1931  р.  зменшилась  на  19  тис.  осіб,  або  47%  порівняно  з
1921/22  р.  [213].  Саме  вони  й  поповнили  ряди  зареєстрованих  на
біржах  праці  безробітних.
 В  загальному  ладі  аграрного  капіталізму  до  розряду  безро¬
бітних  належали  не  тільки  с-г  робітники,  що  не  мали  роботи,  а  й
ті  парцельні  (карликові)  і  дрібні  господарі,  які  не  могли  існувати
з  того,  що  давало  їм  мізерне  господарство  і  змушені  були  шукати
собі  засоби  до  життя  роботою  по  найму.  Вони  лише  тимчасово
ділилися  роботою  у  власному  господарстві  з  іншими  членами  сім’ї,
а  основним  джерелом  її  утримання  у  численних  випадках  стали
приробітки  з  “побічних  промислів”.
 До  категорії  напівбезробітних  належали  насамперед  сіль¬
ськогосподарські  робітники  з  ділянками  землі  до  2  га,  госпо¬
дарювання  на  яких  було  лише  “побічним  промислом”  для  їхніх
власників.  Таких  домогосподарств,  окрім  дворів,  котрі  наймали
робочу  силу,  1931  р.  налічувалося  у  Західній  Україні  415,4  тисяч.
 Значною  була  частка  побічних  заробітків  й  у  доходах  селян,
що  володіли  площею  від  2  до  10  га.  Так,  за  даними  Пулавського
сільськогосподарського  інституту,  середньорічні  побічні  заро¬
бітки  в  1926-1935  рр.  у  селянських  господарствах  групи  2-5  га
дорівнювали  чверті  їхніх  загальних  доходів,  а  груп  5-10  га  -12,8%
[214].
 Щоб  визначити  чисельність  домогосподарств  з  частковою
зайнятістю  працездатних  членів  сімей  незаможників,  необхідно
виключити  зі  складу  відповідних  груп  підприємців,  які  наймали
робочу  силу  односельців,  і,  вичисливши  кількісні  показники  решти
дворів  за  відсотками  їх  в  анкетуванні  1934-1935  рр.  та  даними
 379

статистики  одноосібних  селянських  господарств  у  1931  р.
одержимо  такі  результати:  164,8  тис.  у  групі  2-5  га  і  40,2  тис.
господарств  у  групі  5-10  га.  Додавши  до  трьох  груп  господарств
(до  2  га,  2-5  і  5—10  га)  111,8  тис.  селянських  дворів  з  невизначеною
площею  землеволодіння,  отримаємо  пошукуване  число  -
 732,2 	тис.  господарств  краю  (53,9%  загальної  кількості),  які  мали
надлишок  робочих  рук.  Однак  ці  цифри,  облічені  на  основі
обмеженої  кількості  господарств,  охоплених  анкетуванням,  з
урахуванням  у  них  лише  самодіяльних  працівників  віком  від
14  до  59  років,  щонайменше  як  на  чверть  занижують  кількість
тих  господарств,  які  забезпечували  зайнятість  роботою  їх  влас¬
никам  лише  половину  робочих  днів  у  році.
 Облічені  цифри  вимагають  корекції  ще  й  тому,  що  вони  не
враховують  істотної  різниці  не  тільки  в  кількісному,  але  і  в
якісному  вимірах  “побічного  промислу”  членів  сімей  у  госпо¬
дарствах  різного  економічного  типу.  Тоді  як  для  робітників  з
парцелами  або  з  наділами  більшості  дрібних  незаможних  селян
зайнятість  поза  власним  господарством  становила  додаткове
економічне  підґрунтя  для  самого  існування,  а  то  й  виживання  їхніх
сімей,  то  “побічні”  роботи,  зокрема  візникування,  заможних  селян
мали  підприємницький  характер.
 Породжене  техніко-економічною  відсталістю  застійне  аграрне
перенаселення  характеризували  і  такі  його  ознаки,  як  великі
нераціональні  витрати  праці  і  низька  її  продуктивність  у
господарствах  незаможників.  Пересічні  для  усієї  країни  дані
анкетного  обстеження  1934-1935  рр.,  наприклад,  показують,  що
у  господарствах  з  площею  від  2  до  10  га  витрачалося  у  2-3  рази,  а
в  карликових  -  у  4,5  раза  більше  людино-днів  на  гектар
сільськогосподарських  угідь,  ніж  у  великих  землевласників  [215].
Це  явище  апологети  дрібного  господарства  намагалися  пояснити
тим,  що  останнє  нібито  більш  раціональне,  ніж  велике  фермерське.
Але  порівняння  продуктивності  праці  у  різних  групах  селянських
господарств  свідчить  про  цілком  протилежне.  У  цьому  сенсі
переконливими  є  дані  Пулавського  сільськогосподарського
інституту  за  1933/34  р.,  що  показують  доволі  велику  різницю
ефективності  праці  в  різних  господарствах,  що  вели  облік.
Виявляється,  що  на  людино-день  ручної  праці  в  господарствах
розміром  30-50  га  припадало  в  1,2-2  раза  більше  доходу,  ніж  у
господарстві  з  площею  від  2  до  10  га  [216].  А  це  означає,  що  у
фермерів  витрати  праці  на  одиницю  продукції  були  значно  менші,
ніж  у  дрібних  господарств.  Господарства  дрібних  власників,  як
правило,  були  не  рентабельні  і  тому  під  час  економічної  кризи
вони  терпіли  збитки  й  масово  розорювались.
 380

В  результаті  цього  зростала  кількість  люмпенів  і  маргіналів,
викинутих  на  узбіччя  суспільного  життя  людей,  які  жили  випад¬
ковими  заробітками  поза  сільським  господарством,  і  їх,  очевидно,
можна  віднести  до  категорії  незареєстрованих  безробітних.
Кількість  такої  людності  у  Західній  Україні  за  переписом  1931  р.
становила  78,8  тис.  чол.,  або  8,7%  від  усього  самодіяльного  насе¬
лення  поза  сільським  господарством  (див.  в  додатку  табл.  №  5).
У  статистичному  обліку  ця  категорія  людності  приховувалась  під
виглядом  “невизначених  видів  занять”  і  разом  з  членами  сімей
налічувала  215,7  тис.  осіб  (додаток  табл.№  4).  Особливо  перепов¬
нювалась  дешевою  робочою  силою  зі  села  сфера  обслуговування.
Того  ж  1931  р.,  наприклад,  було  враховано  85,9  тис.  чол.
домашньої  прислуги  (додаток  табл.  №4).  Ці  категорії,  по  суті,
“зайвих”  робочих  рук  в  Західній  Україні  становили  1  8,2%  усього
самодіяльного  населення,  окрім  землеробського.
 Для  міжвоєнного  періоду  характерним  був  ріст  часткового
безробіття  як  у  промисловості,  так  і  в  сільському  господарстві.
На  селі  це  соціальне  явище  набрало  форми  сезонної  недо-
зайнятості  робочої  сили  більшості  сільськогосподарських
робітників  і  хронічного  недовантаження  робочого  часу  неза¬
можних  селян  у  власному  господарстві  і  поза  ним  на  приробітках.
Заданими  анкетного  обстеження  1934-1935  рр.,  середньостатис-
тична  недозайнятість  робочого  часу  самодіяльних  сільських
господарів  рівнялась  41,7%  календарної  кількості  людино-днів  на
рік  за  умови,  що  загальне  число  робочих  днів  у  році  становило
300.  Звідси  у  господарствах  з  площею  від  півара  до  півгектара
недозайнятість  робочого  часу  дорівнювала  72,2%;  у  групі  0,5-2  га  -
54,7;  2-5  га  -  41,8;  5-10  га  -  34,4;  10-20  га  -  33,5;  20-50  га  -  32,4%
людино-днів  [217].  А  якщо  зважити  на  те,  що  наведені  розрахунки
є  пересічними  для  усієї  країни,  а  на  українських  землях  відносне
перенаселення  села  було  більшим,  ніж  у  інших  регіонах  Польщі,
то  не  викличе  сумніву  загальний  висновок,  а  саме:  південно-
східний  сільськогосподарський  регіон  (Східна  Галичина,  південні
і  середні  повіти  Західної  Волині)  мав  у  своєму  розпорядженні
влітку  не  менше  як  удвічі,  а  зимою  втричі  більше  робочих  рук  у
сільському  господарстві,  ніж  вимагали  його  виробничі  потреби.
 За  цими  цифрами  приховувалась  нужда  і  злидні  напівбез¬
робітних  селян  та  їх  сімей.  Життєвий  рівень  цих  селян,  як  і
наймитів  з  клаптиками  землі,  був  нижче  рівня  життя  промислових
робітників,  і  через  те  вони  завжди  були  готові  йти  працювати  по
найму  в  інші  галузі  виробництва.  Тисячі  селян,  не  знаходячи
застосування  своїх  робочих  рук  в  сільському  господарстві,
 381

переповнювали  ринок  праці  в  інших  сферах  виробництва,  не
пориваючи  остаточно  і  зв’язку  з  селом.  За  переписом  1931  р.,  у
Західній  Україні  750,7  тис.  осіб  сільського  населення  (11,2%  його
загальної  кількості)  утримувалося  за  рахунок  неземлеробських
занять.  З  них  тільки  54,9  тис.  чол.  самодіяльної  людності  та
утриманців  жили  заробітками  на  середніх  і  великих  промислових
підприємствах  і  286,7  тис.  -  у  дрібній  промисловості  [218].  Для
решти  ж  неземлеробського  населення,  що  проживало  на  селі,
джерелом  існування  були,  як  правило,  низькооплачувані  заняття
у  кустарному  ремеслі,  домашніх  промислах,  роздрібній  торгівлі,
сфері  обслуговування  в  містах  і  містечках.
 Витіснені  з  сільського  господарства  пауперизовані  і  проле-
таризовані  прошарки  населення,  рідко  знаходячи  застосування
своїм  робочим  рукам  на  промислових  підприємствах,  бралися  за
примітивне  кустарне  виробництво  та  роздрібну  торгівлю.  У
1928  р.,  наприклад,  ремісництвом  було  зайнято  249  200  пра¬
цюючих  [219],  або  кожний  28-й  житель  краю.  Під  гнітом
монополій  основна  маса  ремісників  ледве  животіла  і  при
погіршенні  господарської  кон’юнктури  розорювалась,  пере¬
повнюючи  ринок  праці.  У  1928-1937  рр.  кількість  цензових
ремісничих  підприємств  у  Східній  Галичині  скоротилась  з  66  500
[220]  до  43  600  [221],  тобто  на  34%,  а  число  зайнятих  у  них
працівників  зменшилась  з  195  100  до  123  000,  або  на  37%.
 Збанкру  говані  під  впливом  кризи  ремісники  і  збіднілі  селяни
шукали  сезонних  робіт  або  ж  займались  домашніми  промислами.
“Майже  всі  великі  і  дрібні  ремісничі  заклади,  -  відзначав
станіславський  воєвода  у  звіті  за  1934/35  р.,  -  під  натиском
постійно  погіршуваної  кон’юнктури  змушені  звільнити  зайвих
працівників.  У  результаті  ціла  маса  людей  виявилась  без  роботи
 і, 	ніде  не  знаходячи  її,  вбачала  єдиний  порятунок  у  створенні
власного  закладу  праці”,  тобто  в  домашньому  промислі  [222].
 При  існуванні  натурального  господарства  селян,  особливо  у
багаточисленних  місцевостях  Волинського  Полісся  і  Українських
Карпат,  найпростіша  форма  домашнього  ремесла  обслуговувала
власні  потреби  селянських  господарств  (виготовлення  домаш¬
нього  одягу  і  взуття,  предметів  побутового  вжитку)  і  мала
підсобний  характер.  В  умовах  слабкого  розвитку  фабрично-
заводської  промисловості  і  погіршення  ринкової  кон’юнктури
кустарним  виготовленням  товарів  побутового  і  виробничого
призначення  для  реалізації  на  ринку  займались  не  тільки  розорені
ремісники,  а  й  селяни,  які  не  мали  повної  зайнятості  у  власному
господарстві.  У  Східній  Галичині,  наприклад,  за  інформацією
 382

Львівської  ремісничої  палати,  налічувалося  близько  10  тис.
кустарів,  які  виробляли  кошики  [223].  Значне  поширення  одержали
тут  бондарство,  колісництво,  виробництво  шкіряних  виробів,
одягу,  предметів  побутового  вжитку.  Помітного  розвитку
досягнули  різні  види  художньо-прикладного  промислу,  що
потребує  спеціального  дослідження.  У  переважній  більшості
непатентовані  кустарі  на  селі  -  не  безробітні  селяни,  які  не  могли
знайти  постійну  роботу  і  через  те  вимушені  були  займатися
домашніми  промислами,  здебільшого  не  залишаючи  й  обробітку
дрібних  клаптиків  землі.
 З  розвитком  ринкових  відносин  домашня  промисловість
набула  форму  капіталістичного  виробництва.  Виконуючи
завдання  фірми  або  підприємця  дрібні  виробники,  працюючи
вдома,  виготовляли  швейні,  шкіряні,  дерев’яні  та  інші  товари.  При
цьому  сировину  і  часто  інструмент  надавався  підприємцем.  За
такої  системи  дрібні  товаровиробники  зберігали  лише  видність
самостійності,  а  насправді  мало  чим  відрізнялись  від  найманих
робітників.
 Під  час  перепису  1931  р.  у  Східній  Галичині  зафіксовано  4125
халупників  разом  із  сімейними  помічниками  і  на  Волині  982  особи
(додаток  №  6).  Під  впливом  економічної  кризи  ця  форма  надом-
ництва  швидко  розвивалась  і  набула  найбільшого  розповсюд¬
ження  у  виробництві  гуцульських  килимів.  У  середині  30-х  років
у  Косівському,  Коломийському,  Надвірнянському  і  Снятинському
повітах  налічувалося  понад  500  підприємств  з  виробництва
килимів,  у  яких  сезонно  працювали  7  тис.  надомників,  головним
чином  безземельних  і  малоземельних  селян  [224].  Порівняно  з
 1928 	р.,  число  надомників  у  виробництві  килимів  на  Покутті
збільшилось  у  120  разів.  Вони  працювали  у  важких,  антисані¬
тарних  умовах  не  менше  14  годин  на  добу,  а  одержували  за
виснажливу  працю  мізерну  платню  від  75  гр.  до  1,25  зл.  в  день
[225].  Підприємці  експлуатували  працю  не  тільки  дорослих  селян,
а  й  дітей.  Начальник  фінансового  відомства  Косівського  повіту
 17 	березня  1937  р.  повідомляв,  що  “надомником  є  переважно
молодий  гуцул  або  гуцулка,  які  після  2-3-річної  праці  на  тка¬
цькому  верстаті,  вдихаючи  пил  пряжі  та  інших  хімічних  барвників,
становляться  явними  туберкульозниками.  Поширеним  явищем  у
Косівському  повіті  є  те,  що  школи  не  можуть  затримати  10-річних
дітей,  оскільки  у  цьому  віці  вони  починають  вже  працювати  на
верстаті.  Тому  недивно,  що  в  цій  найздоровішій  частині  краю
загрозливо  високий  процент  хворих  туберкульозом”  [226].
 383

Внаслідок  сезонного  характеру  окремих  видів  надомної  праці
у  житті  кустарів  були  періоди,  коли  повністю  вони  позбавлялись
джерел  існування.  Наприклад,  весною  1939  р.  80%  надомників  у
виробництві  килимів  в  Косівському  повіті  були  безробітними  і
тільки  частина  з  них  знайшла  тимчасовий  заробіток  [227].
 Аби  підтримати  існування  своїх  сімей,  численні  кустарі,
сільськогосподарські  робітники  і  малоземельні  селяни,  зайняті
нерегулярно  на  місці  свого  проживання  або  у  власному  госпо¬
дарстві,  з  року  в  рік  відходили  на  пошуки  сезонної  роботи.
Поширення  відходництва,  як  і  домашніх  промислів,  -  це  типовий
прояв  аграрного  перенаселення  в  економічних  умовах  Західної
України.
 Відхожі  промисли  мали  особливо  велике  розповсюдження  у
гірських  і  передгірських  повітах  Галичини,  де  надлишок  робочих
рук  виступав  найгостріше  порівняно  з  іншими  місцевостями.
Потік  відходників  направлявся  звідси  на  лісні  роботи  в  околиці
та  жнива  на  Поділлі  і  Волині.  У  1935  р.,  наприклад,  на  вирубці
лісу,  звезенні  дерева  і  лісопилках  Прикарпаття  були  зайняті
сезонно  близько  30  тис.  селян  [228].  У  Долинському  повіті  90%
населення  (дрібних  землеробів  і  робітників  з  мізерними  наділами
або  парцелами)  утримувалося  здебільшого  з  відхожих  промислів
 [229], 	з  них  60%  виїжджали  на  сезонні  землеробські  роботи,  а
решта  відходників  була  зайнята  у  деревообробній  промисловості
 [230]. 	“Це  населення,  як  зазначав  староста,  загалом  бідне,  тяжко
працює,  живе  у  поганих  умовах  і  погано  харчується,  внаслідок
чого  дуже  часті  його  захворювання  та  випадки  смерті”  [231].
 Ще  один  документ  проливає  світло  на  становище  верхо¬
винців.  Це  -  звіт  комісії  Львівської  землеробської  палати,  яка  в
середині  30-х  років  обстежила  майновий  стан  майже  2,5  тис.
селянських  господарств  семи  сіл  Середньо-Березівської  гміни
Коломийського  повіту.  Комісія  визнала,  що  “гміна  є  зборищем
бідних  людей,  які  не  можуть  прожити  зі  свого  господарства  і
шукають  засобів  для  свого  існування  з  побічної  праці”  [232].
Єдиним  джерелом  їхніх  заробітків  було  відходництво.  Понад
100  чол.  щорічно  виїжджали  на  2-3  тижні  в  інші  повіти  на  сезонні
сільськогосподарські  роботи.  Голод  гнав  їх  на  лісні  розробки.
Вони  займалися  також  домашніми  промислами,  доходи  з  яких,
як  відзначила  комісія,  майже  межували  з  жебрацтвом  [233].
 Висновки  комісії  про  безробіття  верховинців  підтвердив
станіславський  віце-воєвода.  Відвідавши  у  травні  1937  р.  цю  гміну,
він  звернув  особливу  увагу  на  масове  безробіття  серед  гуцулів,
 384

які  мали  тільки  хату  і  кільканадцять  кв.  метрів  землі  біля  неї.  “Ця
категорія  людей,  за  його  інформацією,  живе  виключно  бідно.
Єдиним  порятунком  для  них  є  робота  на  будівництві  доріг...
Вигляд  їх  жалюгідний.  Заробітки  мізерні:  5-7  кг  кукурудзи  за  цілий
день  праці.  Більшість  з  них  відробляла  допомогу,  виділену  їх
зимою.  Серед  працюючих  бачив  і  дітей  віком  13-14  років”  [234].
 Про  безробіття  й  нужденне  існування  селянської  бідноти
інформували  у  своїх  звітах  й  інші  чиновники.  Ось  що,  наприклад,
доповідав  Міністерству  внутрішніх  справ  11  лютого  1936  р.
станіславський  воєвода  про  становище  селян  Прикарпаття:  “Після
жнив  хлібів  у  воєводстві  вистачає  на  прохарчування  населення  у
горах  до  Різдва,  а  в  низинних  місцевостях,  де  90%  господарств
мають  площу  від  1  до  5  га,  -  до  березня.  При  нормальному
розвитку  деревообробної  промисловості  населення  знаходило  там
заробітки,  а  після  вичерпання  запасу  хліба  довозило  його
залізницею  із  сусіднього  Тернопільського  воєводства.  Зараз  цей
довіз  майже  цілком  припинився  (через  зубожіння  маси  селян.  -
/.  В.)  і  сільське  населення,  що  харчується  загалом  картоплею  і
хлібом,  у  горах  позбавлене  хліба  уже  від  Різдва,  а  в  низинній
частині  воєводства,  -  з  березня.  Цифра  цього  населення  сягає
понад  50%;  серед  нього  поширена  нужда,  яка  викликає  ріст
епідемічних  хвороб”  [235].  Цей  документ,  зрозуміло,  далекий  від
перебільшення  тяжкого  становища  незаможних  селян,  опосеред¬
ковано  розкриває  гостроту  безробіття  на  селі,  його  вплив  на
нужденне  існування  тих  прошарків  малоімущих  селян,  для  яких
власне  господарство  не  забезпечувало  засобів  для  життя  сім’ї.
 Другу  частину  сільського  населення,  головним  заняттям  якого
була  робота  по  найму  у  сільському  господарстві,  в  1931  р.
становило  571,9  тис.  чол.,  або  8,5%  загальної  кількості  сільських
жителів  краю.  У  складі  цієї  категорії  було  313,2  тис.  чол.  само¬
діяльної  людності  (без  утриманців  і  помічників  із  членів  сім’ї),  в
тому  числі  310,4  тис.  сільськогосподарських  робітників  і  2,8  тис.
зайнятих  у  великих  земельних  маєтках  дрібних  службовців.  Якщо
при  цьому  врахувати  й  зареєстрованих  безробітних  наймитів,  то
разом  наймані  робітники  у  сільському  господарстві  становили
325  тис.  чоловік  [236].
 За  становищем  і  умовами  праці  сільськогосподарські  робіт¬
ники  ділились  на  ряд  категорій.  Статистики,  за  даними  перепису
 1931 	р.,  виділили  у  Західній  Україні  як  окрему  категорію  2711  ре¬
місників  -  ковалів,  слюсарів,  стельмахів  та  інших  спеціалістів,  шо
працювали  у  великих  господарствах  і  становили  найкраще
оплачуваний  прошарок  сільськогосподарських  робітників.  їх
частка  становила  0,8%.
 385

Типовою  фігурою  серед  постійних  наймитів  у  поміщицьких
господарствах  були  дворові  (так  звані  “ординарії”),  які  разом  зі
своїми  сім’ями  проживали  у  службових  приміщеннях  на  філь¬
варку.  Цих  робітників  налічувалося  26,7  тис.  чоловік,  або  8,2%,  а
разом  із  членами  сімей  їх  було  71,1  тис.  чол.  Більшу  частину
заробітної  плати  дворові  одержували  натурою:  зерном,
клаптиком  землі  під  картоплю.  Відробляли  вони  також  за  житло,
паливо  тощо  [237].
 Тісно  зв’язана  з  дворовими  ще  одна  категорія  допоміжних
робітників,  так  звана  “посилка”,  до  складу  якої  входили  перш  за
все  члени  сімей  дворових,  здебільшого  підлітки,  які  одержували
за  допоміжну  роботу  дуже  мізерну  платню  або  працювали
задарма.  При  найманні  дворового  у  договорі  прямо  передбача¬
лась  робота  його  дітей,  а  якщо  їх  не  було  то  ординарій  зобов’язу¬
вався  найняти  одного-двох  “посилок”  за  свій  рахунок  [238].
 У  сільському  господарстві  краю  налічувалося  88,7  тис.
наймитів-столовників  (27,3%),  що  проживали  разом  із  робо¬
тодавцями  та  утримувались  ними.  Вони  працювали  здебільшого
у  господарствах  багатих  селян  (фермерів)  і  були,  як  правило,
неодруженими  синами  й  незаміжніми  дочками  селян.  Заробітки
цієї  категорії  челядників,  -  зазначав  польський  економіст,  -
"тримались  на  рівні  загальних  заробітків  сільськогосподарських
робітників,  але  умови  їхньої  праці  були  тяжчими,  ніж  умови  праці
постійних  фільваркових  робітників”  [239].
 Польською  статистикою  з  професійного  складу  сільсько¬
господарського  робітництва  Західної  України  в  1931  р.  окремо
виділено  72,2  тис.  чол.  (22,2%)  так  званих  “комірників”,  або
халупників,  які  мали  власне  житло.  Це  були,  як  правило,  строкові
робітники,  що  існували  переважно  за  рахунок  непостійних
заробітків  у  господарствах  великих  землевласників  і  входили  до
категорії  неповністю  зайнятих.  Дехто  з  них  володів  невеликими
ділянками  землі  або  орендував  їх  за  відробітки.
 Решту  сільськогосподарських  робітників  статистики
згрупували  в  категорію  людей  з  “невизначеними  заняттями”.
За  переписом  1931  р.,  в  Західній  Україні  їх  налічувалося
120  тис.  чоловік  (36,9%),  а  з  утриманцями  245  тис.  За  цими
цифрами  приховувалася  найчисленніша  та  найбільша  верства
сільських  робітників  з  парцелою  -  поденників  і  сезонників,  для
яких  навіть  тимчасова  наймана  праця  у  землеробстві  поза  власним
господарством  становила  переважне  джерело  існування.  Вони
працювали  здебільшого  тільки  сезонно  на  польових  роботах,
 386

а  також  у  цегельнях,  тартаках,  лісах,  на  будівництві  доріг  і  т.  д.
їхні  річні  заробітки  коливалися  в  межах  від  кількох  десятків  до
кількох  сот  злотих  [240].  Дві  останні  категорії  (робітники  з  власним
житлом  (халупою)  і  робітники  з  невизначеними  заняттями)
перебивались  випадковими  заробітками,  а  недозайнятість  їх  у
власному  господарстві  і  побічному  промислі  наближалася  до
повного  безробіття.  У  грудні  1931  р.  у  чотирьох  воєводствах
Західної  України  переписувачі  зафіксували  повністю  безробітних
сільськогосподарських  робітників  14  575  чол.,  тобто  4,5%  від
загальної  кількості.
 З  аналізу  структури  наймитів  у  сільському  господарстві
випливає  очевидний  висновок:  63,6%  їх  загальної  кількості  в
 1931 	р.  -  це  безробітні  та  напівбезробітні.  Обчислений  таким
способом  ступінь  безробіття  серед  сільськогосподарських
робітників  був  майже  повністю  тотожним  з  його  показником  -
65%  “зайвого”  самодіяльного  населення  в  усьому  аграрному
секторі  економіки  Львівського  воєводства,  визначеним  сільсько¬
господарським  відділом  воєводського  управління.  Це  дає  підставу
на  основі  даних  демографічної  статистики  вирахувати  кількісний
склад  надлишку  робочих  рук  серед  самодіяльного  населення.  Із
загальної  кількості  3  641,6  тис.  осіб  обох  статей  самодіяльного
населення  у  віці  14  років  і  старших,  зайнятого  у  сільському
господарстві  адміністративної  території  чотирьох  воєводств
Західної  України,  налічувалося  2  166  тис.  (59,5%)  осіб  власників
домогосподарств  і  працездатних  членів  їхніх  родин,  а  також
сільськогосподарських  робітників,  які  на  початку  30-х  років  були
зайняті  у  виробництві  лише  частково  або  повністю  безробітними
[241].  Обрахована  таким  способом  й  уточнена  автором  цифра  -
близько  2  млн.  осіб  -  це  обсяг  аграрного  перенаселення,  що
становило  практично  невичерпний  за  тогочасних  економічних
умов  резерв  незайнятих  та  зайнятих  частково  (не  більше  чверті
робочого  дня)  робочих  рук  в  сільському  господарстві  Західної
України.
 Великомасштабне  аграрне  перенаселення  вкрай  погіршувало
становище  селянства  і  сільськогосподарського  робітництва
зокрема.  Наприклад,  у  1927  р.  заробітки  сільгоспробітників  за  12-
14-годинний  робочий  день  становили  під  час  жнив  2-3  зл.,  а
восени  і  зимою  -  від  8  гр.  до  1  зл.  [242].  Поміщики  та  сільські
підприємці  навіть  в  умовах  сприятливої  кон’юнктури  знижували
заробітну  плату  сільськогосподарським  робітникам.  Про  це
свідчать  дані  таблиці  70.
 387

Таблиця  70
 Динаміка  заробітної  плати  ординаріїв  (у  відсотках)*
 Вогводства
 Роки
 1923/24
 1924/25
 1925/26
 1926/27
 1927/28
 1928/29
 Львівське
 100,0
 86,8
 85,8
 78,3
 77,5
 77,9
 Станіславське
 100,0
 82,3
 86,3
 76,5
 76,3
 80,5
 Тернопільське
 100,0
 87,0
 88,3
 76,0
 76,6
 89,0
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  Біаіувіука  ргасу.  -  Яосгпік  IX.  -  Zeszyl  4.  -  8.355.
 З  1923/24  по  1927/28  рік  заробітна  плата  ординаріїв  (постійних
робітників)  знизилась  у  Львівському  воєводстві  на  22,5%,  у  Терно¬
пільському  -  на  23,7,  Станіславському  -  на  23,7%  .  У  1928/29  р.
внаслідок  наполегливої  страйкової  боротьби  сільськогоспо¬
дарські  робітники  добились  певного  підвищення  своїх  заробітків,
але  рівень  їх  був  значно  нижчим  від  рівня  1923/24  р.  При  цьому
оплата  праці  постійних  робітників  на  фільварках  була  істотно
вища  у  порівнянні  із  заробітками  поденщиків  та  сезонників  і
менша  від  некваліфікованих  фабрично-заводських  робітників
[243].
 Нужденна  платня  наймитів  Західної  України  була  водночас  і
найнижчою  у  Польщі.  Якщо  прийняти  середню  винагороду
сільгоспробітників  усієї  Польщі  у  1926/27  р.  за  100,  то  зарплата
постійного  наймита  у  Львівському  воєводстві  дорівнювала  82,1%,
у  Станіславському  -  78,9,  у  Тернопільському  -  76,8%  загально-
польського  рівня.  Ця  різниця  ще  більша  контрастувала  у
порівнянні  із  Західною  Польщею,  де  сільськогосподарські
робітники  одержували  заробітну  плату  на  60,7%  більшу,  ніж  у
Західній  Україні  [244].
 Умови  праці  і  зарплати  сільгоспробітників  Галичини  фор¬
мально  регулювались  колективними  договорами.  Однак  великі
землевласники  частіше  самочинно  диктували  умови  праці  робіт¬
никам,  особливо  сезонникам,  а  на  Волинь  аж  до  1927/28  р.  взагалі
не  поширювалося  право  наймитів  укладати  трудові  договори  з
наймачами  [245],  що  давало  змогу  останнім  безмежно  визискувати
працю  постійних  робітників  і  галицьких  сезонників.
 Поміщики  і  фермери  широко  використовували  кабальні
форми  наймання  і  оплати  праці.  Наприклад,  у  заможних
господарствах  фермерів  Західної  України,  заданими  Пулавського
сільськогосподарського  інституту,  наймит  одержував  у  до-
кризисні  роки  пересічно  2,57  зл.  на  день,  з  них  54,9%  припадало
на  харчування  за  рахунок  наймача,  9,3%  платні  видавалось
натурою  і  35,8%  -  готівкою  [246].  Натуральні  форми  оплати  праці
 388

робітника  становили  64,2%  і  були  дуже  вигідні  багатим  селянам  і
поміщикам,  оскільки  вони  давали  змогу  наймачам  тримати
сільських  нуждарів  у  кабальній  залежності.
 Становище  наймитів  і  незаможників  різко  погіршало  під  час
економічної  кризи,  яка  позбавила  побічних  заробітків  мало-
імущим  селянам  і  загострила  відносне  перенаселення  на  селі.  З
цього  приводу  радник  Волинського  воєводського  управління  у
лютому  1935  р.  констатував:  з  настанням  господарської  кризи
дрібний  землероб  Волинського  Полісся,  позбавлений  нормальних
доходів  на  стороні,  був  приречений  на  існування  зі  скудних  засобів
власного  господарства  на  клаптику  землі,  які  не  покривали
елементарних  життєвих  потреб.  Через  те  дрібні  господарі  “перед
жнивами  голодують  разом  зі  своїми  сім’ями.  Ці  умови  змушують
їх  шукати  хоч  би  найгіршого  заробітку,  але  у  переважній  біль¬
шості  випадків  вони  не  знаходять  його”  [247].
 У  цей  час  катастрофічно  падала  і  заробітна  плата  зайнятої
частини  робітників.  За  даними  статистики  праці,  зарплата
постійних  робітників  у  поміщицьких  господарствах  Галичини  в
1932/33  р.  зменшилася  порівняно  з  1928/29  р.  на  53%  [248].
Заробітки  найманих  робітників  у  фермерських  господарствах
1934/35  р.  знизилися  на  40%  проти  рівня  1926-1930  рр.  і  становили
за  один  світловий  день  у  Львівському  воєводстві  1,02  зл.,  Волин¬
ському-  1,12,  Станіславському  -  1,15,  Тернопільському  -  1,22  зл.
[249].
 Економічна  криза  викликала  масовий  перехід  сільсько¬
господарських  робітників,  особливо  непрацевлаштованої
сільської  молоді,  до  міста.  У  зв’язку  з  цим  інспектор  праці  46-ї
(Станіславської)  округи  зазначав  1933  р.,  що  молодь  із  малозе¬
мельних  господарств  масами  “пливла  до  міст  на  заробітки,  щоб
потім  одержати  допомогу  з  фонду  безробіття”  [250].
 Маса  розорених  і  витіснених  із  сільського  господарства  селян
переповнювала  ринок  низькооплачуваної,  некваліфікованої  робо¬
чої  сили  в  містах  і  ставала  однією  з  причин  зниження  заробітків
промислових  робітників.
 Тисячі  зубожілих  і  витіснених  селян  та  сільгоспробітників,  що
місяцями,  а  часто  й  роками  не  знаходили  постійного  заробітку,
шукаючи  порятунку,  залишали  рідний  край  та  емігрували  за  кор¬
дон.  Економічна  еміграція  спричинялась  насамперед  земельною
тіснотою  й  аграрним  перенаселенням,  неспроможністю  знайти
роботу  на  місці,  низьким  рівнем  заробітної  плати  та  іншими
мотивами,  які  негативно  позначилися  на  життєвому  рівні
народних  мас.
 389

До  середини  20-х  років  економічна  еміграція  з  українських
земель  під  Польщею  була  відсутня,  натомість  відбувалась
репатріація  військовополонених  і  цивільних  осіб,  що  опинилися
за  межами  краю  внаслідок  воєн  1914—1920  рр.  З  листопада  1918  р.
і  до  середини  1924  р.  до  Польщі  повернулося  372  тис.  репатріантів
української  національності  [251].
 Трудова  еміграція  із  Західної  України  фактично  почалась
тільки  з  1925  р.  і  підпорядковувалась  реформуванню  поземельних
відносин  та  насадженню  на  східних  і  південно-східних  окраїнах
держави  польського  осадництва.  За  санаційного  режиму  емігра¬
ційний  рух  щільно  пов’язувався  з  проведенням  землевпорядження
селянської  посілості  та  зміцненням  економічних  позицій  поль¬
ських  колоністів  на  кресах.
 За  даними  польської  офіційної  статистики  [252],  із  чотирьох
воєводств  Західної  України  в  1925-1938  рр.  емігрувало
347,8  тис.  чол.  на  постійне  проживання  здебільшого  до  Франції,
Канади,  Аргентини,  Палестини,  США.  Частка  постійної  еміграції
із  Західної  України  охопила  понад  чверть  від  загальної  кількості
емігрантів  Другої  Речі  Посполитої.  Емігрантський  рух  найактив¬
ніше  розвивався  у  першому  п’ятиріччі  (1925-1929),  коли  щороку
із  Західної  України  виїжджали  за  кордон  в  середньому  по  41,6  тис.
осіб.  В  період  економічної  кризи  масштаби  трудової  постійної
еміграції  різко  впали,  так  і  не  піднявшись  у  наступні  роки  до  перед¬
кризового  рівня.  У  1930-1938  рр.  емігрували  в  середньому  тільки
 15,5 	тис.  чол.  щороку.  З  усіх  139,4  тис.  осіб  самодіяльного  насе¬
лення,  що  емігрували  з  чотирьох  воєводств  краю  за  останні  10  років
(1929-1938)  78,6%  -  це  працездатні  селяни.
 Окрім  постійної  еміграції,  сотні  тисяч  селян  Польщі,  а  заодно
і  Західної  України  щорічно  виїжджали  на  сезонні  заробітки  до
сусідніх  країн  Центральної  Європи.  За  1927-1938  рр.  на  сезонні
роботи  з  Польщі  виїхало  533,8  тис.  осіб,  в  тому  числі  із  Західної
України  -  32,3  тис.  сезонних  заробітчан,  з  них  24,8  тис.  осіб  -
до  Німеччини  і  7,5  тис.  -  до  Литви  [253].
 Внаслідок  створення  в  усіх  країнах  ринкової  економіки
масових  резервів  незайнятих  робочих  рук  в  міжвоєнному  періоді
набагато  зменшився  попит  на  світовому  ринку  праці  на  вільну
робочу  силу  Західної  України,  як  і  усієї  Польської  Республіки.
Через  те  масштаби  еміграції  із  західноукраїнських  земель  доволі
помітно  зменшились  порівняно  з  довоєнною  порою  і  водночас
зросла  рееміграція.  Досить  нагадати,  що  в  1919-1938  рр.  з  Польщі
емігрувало  у  Європу  та  за  океан  2  057,3  тис.  чоловік,  але  50,2%
з  них  повернулося  назад  [254].  Більшість  емігрантів  повернулись
 390

до  свого  рідного  краю  ще  біднішими,  оскільки  в  них  не  зали¬
шилося  й  клаптика  своєї  землі  та  попередньої  роботи.  Становище
реемігрантів  краю  погіршувалося  ще  й  антиукраїнською
національною  політикою  польського  уряду.
 Щоб  не  допустити  повернення  реемігрантів-українців  до
рідного  краю  і  створити  сприятливіші  передумови  для  активної
іміграції  польського  етнічного  населення  на  південно-східні  та
східні  креси,  на  пропозицію  Міністерства  соціальної  опіки  Польщі
24  лютого  1939  р.  була  схвалена  уже  не  перша  спеціальна
постанова,  яка  передбачала  активніше  вербування  західних
українців  на  безповоротний  виїзд  до  заокеанської  та  європейської
еміграції,  заохочуючи  водночас  масову  іміграцію  польських
колоністів  на  креси  попри  велику  земельну  тісноту  автохтонного
населення,  особливо  у  Східній  Галичині.  Отож  проблема
аграрного  перенаселення  на  українських  землях  під  Польщею
дедалі  більше  загострювалася  не  тільки  через  дію  соціально-
демографічних  факторів,  а  й  зумисною  національною  політикою
польських  можновладців.
 Аграрне  перенаселення  в  Західній  Україні  характеризувалося
тими  ж  основними  формами,  що  й  в  усіх  слаборозвинених
країнах,  -  великим  недовикористанням  робочого  часу  дрібних
селян  і  сільськогосподарських  робітників;  частковим  або  повним
безробіттям  протягом  значних  періодів  часу;  пауперизацією  й
пролетаризацією  розорених  і  витіснених  селян  та  переповненням
вихідцями  з  сіл  низькооплачуваних  неземлеробських  професій;
поширенням  несільськогосподарських  заробітків  і  відхожих
промислів,  необхідних  для  забезпечення  засобами  існування
малоімущих  сімей;  значною  трудовою  еміграцією,  що  супро¬
воджувалася  зворотним  рухом  емігрантів  на  батьківщину  в  зв’язку
з  масовим  безробіттям  у  глобальному  масштабі.  В  аграрному
перенаселенні  найповніше  втілювався  надзвичайно  низький
життєвий  рівень  маси  незаможних  категорій  селян  та  сільгосп-
робітників.
 Тривалий  і  болісний  процес  розкладу  феодальних  форм
господарювання,  індустріально-економічна  відсталість  краю  і
наявність  масового  хронічного  безробіття  в  містах  та  промис¬
лових  осередках,  що  перекривали  “відводні  канали”  для  відпливу
з  села  зайвих  робочих  рук  і,  насамкінець,  методична  національно-
колонізаційна  практика  метрополії  усе  це  причина  того,  що  в
Західній  Україні  постійно  зростало  аграрне  перенаселення,  яке
супроводжувалося  великими  масштабами  здрібнення  й
пауперизації  на  селі.  Гострота  цих  соціальних  явищ  зумовлю¬
валася  насамперед  несправедливим  розподілом  земельних
 391

ресурсів  засиллям  великої  земельної  власності  польських
поміщиків,  держави  та  осадників,  а  також  антиукраїнською
національно-аграрною  політикою  польських  урядів.  На  цьому  тлі
аграрне  перенаселення  у  Західній  Україні  виступало  значно
гостріше,  ніж  у  метрополії,  загострювалися  міжнаціональні  й
соціальні  суперечності,  які  періодично  переростали  у  масові
конфлікти,  а  подекуди  й  збройні  виступи  селян.
 ПРИМІТКИ
 1. 	Ilustrowany  Kurier  Codzienny.  -  Warszawa,  1931.-  28  kwietnia.
 2. 	Rocznik  statystyki,  1929.  -  S.  552
 3. 	Ksi^ga  adresowa  Polski  dla  handlu,  przemyslu  і  rolnictwa.  -  Warszawa,  1926.  -
S.  19-20.
 4. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  989,  арк.  2.
 5. 	Pi?c  lat  na  froncie  gospodarczym  (1926-1931).  -  Warszawa,  1931.  -  S.  204.
 6. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  przemyslowo-handlowej  we  L  wo  wie  zarok  1931.  -
Lwow,  1932.  -  S.  29-30.
 7. 	Злупко  C.  H.  Классовое  расслоение  крестьянства  Западной  Украины  в
период  мирового  экономического  кризиса  1929-1933  гг.  //  Тезисы  докладов
и  сообщений  XI  сессии  симпозиума  по  аграрной  истории  Восточной
Европы  (Одесса,  ноябрь  1969  г.).  -  М.,  1969.  -  С.  303.
 8. 	Maty  rocznik  statystyczny.  1936.  -  S.  267.
 9. 	Rocznik  statystyki,  1929.  -  S.  553.
 10. 	Maty  rocznik  statystyczny,  1936.  -  S.  267.
 11. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  oraz  о  stanie  gospodarczym  w  okr^gu  izby  przemyslowo-
handlowej  we  Lwowie  w  roku  1933.  -  Lwow,  1935.  -  S.  35.
 12. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  przemyslowo-handlowej  we  Lwowie  za  rok  1930.
-Lwow,  1931.-S.  37.
 13. 	Rocznik  statystyki,  1929.  -  S.  554.
 14. 	Michalowski  J.  Wies  nie  ma  pracy.  -  S.  35.
 15. 	Врублевский  A.  Польша.  -  M.,  1936.  -  C.  63.
 16. 	Кравець  M.  M.  Селянство  Східної  Галичини  і  Північної  Буковини
у  другій  половині  XIX  ст.  -  С.  90.
 17. 	Michalowski  J.  Wies  nie  та  pracy.  -  S.  38.
 18. 	ДАІФО,  ф.  2.  оп.  1,  спр.  792.  арк.  21.
 19. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  13,  спр.  859,  арк.  57.
 20. 	Michalowski  J.  Wies  nie  та  pracy.  -  S.  37.
 21. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  6,  спр.  577,  арк.  97.
 22. 	Польская  деревня  во  время  кризиса.  -  М.,  1935.  -  С.  40;  Sprawodzanie  z
czynnosci  izby  przemyslowo-handlowej  we  Lwowie  za  rok  1931.  -  Lwow,  1932.  -
S.  28-30;  Rok  1933.  -  Lwow,  1935.  -  S.  35.
 23. 	Polozenie  gospodarstw  wloscianskich  w  roku  1933/34.  -  Warszawa,  1935.  -  S.  19.
 24. 	Rolnik.  Tygodnik.  -  1937.  -№11.-14  татса.
 25. 	Ibidem.
 26. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  418,  арк.  54.
 27. 	Там  само,  оп.  2,  спр.  446,  арк.  11-14.
 28. 	Rolnik.  Tygodnik.  -  1937.  -№  11.-14  marca.
 392

29. 	Г  о  л  ьд  штейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше.  Западной
Украине  и  Западной  Белоруссии.  -  С.  269.
 30. 	ДА1ФО,  ф.  58,  оп.  1.  спр.  986,  арк.  36.
 31. 	Там  само, 	ф.  2.  оп.  1,  спр. 	1499,  арк.  15.
 32. 	Rolnik.  Tygodnik. 	-  1937.  - 	№  11.  - 	14  marca.
 33. 	Ibidem.
 34. 	ДА1ФО,  ф.  2.  оп.  9,  спр.  610,  арк.  104.
 35. 	Там  само.
 36. 	Там  само. 	оп.  1, 	спр.  792, 	арк.  22.
 37. 	Там  само, 	оп.  2, 	спр.  483, 	арк.  50, 	52.
 38. 	Ksi^ga  adresowa  Polski  dla  handlu,  przemyshi  i  rolnictwa.  -  S.  19.
 39. 	Mafy  rocznik  statystöczny,  1936.  -  S.  261.
 40. 	ДАТФО,  ф.  2,  оп.  2.  спр.  2104,  арк.  153-154;  спр.  422,  арк.  81-82.
 41. 	Польская  деревня  во  время  кризиса.  -  С.  40.
 42. 	Там  само.
 43. 	Michalowski  J.  Wies  nie  та  pracy.  -  S.  45.
 44. 	Maly  rocznik  statystöczny,  1931-1939.
 45. 	I  gn  ar  S.  Kwestia  rolna  w  Polsce  kapitalistycznej.  -  S.  114.
 46. 	Rocznik  statystyki,  1929.  -  S.  553.
 47. 	Pi?c  lat  na  froncie  gospodarczym  (1926-1931).  -  S.  289-292.
 48. 	M  i  с  h  а  1  о  w  s  k  i  J.  Wies  nie  та  pracy.  -  S.  54.
 49. 	Польские  крестьяне  о  своей  жизни.  -  М.,  1936.  -  С.  246.
 50. 	Там  само.  -  С.  102.
 51. 	Гольдштейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше,  Западной
Украине  и  Западной  Белоруссии.  -  С.  216.
 52. 	ДАТФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  243,  арк.  6.
 53. 	Там  само,  арк.  7.
 54. 	Там  само,  спр.  432,  арк.  3.
 55. 	Там  само.
 56. 	Tennenbaum  H.  Struktura  spoJeczna  gospodarstwa  polskiego.  -  Warszawa,
 1935.-T.  2.-S.  392.
 57. 	ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  654,  арк.  8.
 58. 	Там  само,  арк.  11.
 59. 	Там  само,  спр.  96,  арк.  3.
 60. 	Tgnar  S.  Kwestia  rolna  w  Polsce  kapitalistycznej.  -  S.  103.
 61. 	ДАТФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  243,  арк.  111.
 62. 	Там  само,  спр.  654,  арк.  7.
 63. 	Там  само.
 64. 	Там  само.
 65. 	Pi?c  lat  na  froncie  gospodarczym  (1926-1931).  -  Warszawa,  1931.  -  Т.  1.  -  S.  689.
 66. 	Ibidem.  -  S.  690.
 67. 	ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  654,  арк.  И.
 68. 	Г  ольдштейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше,  Западной
Украине  и  Западной  Белоруссии.  -  С.  224.
 69. 	S  ob  i  er  an  ska  Z.  Stosunki  kredytowe  wsröd  drobnej  wlasnosci  rolnej  w
wojewödstwach  wschodnich  w  latach  1927-1928.  -  Warszawa,  1931.  -  S.  9,  12.
 70. 	Ibidem.-S.  73.
 71. 	Ibidem.-S.  79.
 72. 	Lichwa  na  wsi.  -  Lwow,  Krakow,  Warszawa,  Wilno,  Katowice,  Torun,  1927.  -  S.  25.
 73. 	Ibidem.-S.  26-27.
 74. 	ДАТФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  72,  арк.  30.
 75. 	Там  само.
 393

76. 	Там  само.
 77. 	Lichwa  na  wsi.  -  S.  42.
 78. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9,  спр.  72,  арк.  30.
 79. 	Lichwa  na  wsi.  -  S.  26.
 80. 	ДА1ФО,  ф.  2.  on.  9,  спр.  72,  арк.  31.
 81. 	Lichwa  na  wsi.  -  S.  56.
 82. 	ДА1ФО,  ф.  92,  on.  1,  спр.  182,  арк.  126.
 83. 	Lichwa  na  wsi.  -  S.  67.
 84. 	Ibidem.-S.  59.
 85. 	Ibidem.-S.  81.
 86. 	Ibidem.  -  S.  77.
 87. 	Ibidem.  -  S.  36.
 88. 	Ibidem.  -  S.  37.
 89. 	Ibidem.
 90. 	Ibidem.  -  S.  82.
 91. 	Ibidem.-S.  81.
 92. 	Ibidem.  -  S.  33.
 93. 	Ibidem.
 94. 	Ibidem.-S.  33-34.
 95. 	Sobieranska  Z.  Stosunki  kredytowe  wsrod  drobnej  wlasnosci  rolnej.  -  S.  55-56.
 96. 	ДА1ФО,  ф.  92,  on.  1,  спр.  5,  арк.  8.
 97. 	Там  само,  спр.  126,  арк.  5.
 98. 	Там  само,  арк.  8.
 99. 	Польская  деревня  во  время  кризиса.  -  С.  32.
 100. 	ДА1ФО,  ф.  2,  оп.  9,  спр.  610,  арк.  109.
 101. 	Zadtuzenie  drobnych  gospodarstw  na  dzien  1  lipca  1931  roku.  -  Warszawa,  1932.  -
S.  24.
 102. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  6,  cnp.  577,  арк.  165,  173-174.
 103. 	Там  само,  спр.  580,  арк.  65.
 104. 	Там  само,  ф.  92,  on.  1,  спр.  125,  арк.  40.
 105. 	Там  само,  ф.  2,  on.  1,  спр.  792,  арк.  20.
 106. 	Наша  правда.  -  1931.  -  №  7-8.  -  С.  6.
 107. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  1,  спр.  792,  арк.  22.
 108. 	Там  само,  оп.  6,  спр.  556,  арк.  16.
 109. 	Mieszczankowski  М.  Zadluzenie  rolnictwa  polski  miedzywojennej  //
Najnowsze  dzieje  Polski  1914—1939.  -  Warszawa,  1963.  -  T.  6.  -  S.  126.
 110. 	ДАТО,  ф.  144,  on.  1,  cnp.  1371,  арк.  28.
 111. 	Там  само.
 112. 	ДА1ФО,  ф.  92,  on.  1,  спр.  182,  арк.  64.
 113. 	Там  само,  арк.  80-81.
 114. 	Там  само, 	спр. 	197, 	арк. 	8.
 115. 	Там  само, 	арк. 	10.
 116. 	Там  само, 	спр. 	125, 	арк. 	68;  спр.  364,  арк.  3
 117. 	Там  само, 	спр. 	288, 	арк. 	7.
 118. 	Там  само, 	спр. 	127, 	арк. 	17.
 119. 	Там  само, 	спр. 	125, 	арк. 	40.
 120. 	Maty  rocznik  statystoczny,  1935.  -  S.  235;  1936.  -  S.  256.
 121. 	Zadluzenie  drobnych  gospodarstw  na  dzien  1  lipca  1934  roku.  -  Warszawa,  1935.
-S.  19.
 122. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  585,  арк.  50.
 123. 	Ciepielewski  J.  Wies  polska  w  latach  wielkiego  kryzysu  1929-1935.
Materiafy  i  dokumenty.  -  Warszawa,  1965.  -  S.  234.
 124. 	ДА1ФО,  ф.  92,  on.  1,  cnp.  499,  арк.  2.
 394

125. 	I  g  n  a  r  S.  Kwestia  rolna  w  Polsce  kapitalistycznej.  -  S.  113.
 126. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  13,  cnp.  859,  арк.  49-50.
 127. 	ДАТФО,  ф.  92,  on.  1,  cnp.  363,  арк.  3.
 128. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  13, 	cnp. 	292,  арк. 	8.
 129. 	Там  само,  cnp.  360, 	арк. 	9,  17.
 130. 	Там  само,  спр.  196, 	арк. 	17;  спр. 	499,  арк.  29.  46.
 131. 	Там  само,  спр.  504, 	арк. 	20.
 132. 	Там  само,  спр.  499, 	арк. 	4.  26.
 133. 	Zadhizenie  drobnych  gospodarstw  na  dzien  1  lipca  1938  roku.  BibliotekaPulawska.
Seria  prac  spoleczno-gospodarczych.  -  №  89.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  17-20.
 134. 	Ibidem.-S.  20.
 135. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  585,  арк.  51.
 136. 	Pi?c  lat  na  froncie  gospodarczym  (1926-1931).  -  T.  1.  -  S.  282-283.
 137. 	Nafta.  -  Warszawa,  Borysiaw,  Lwow,  1930.  -  №  2.  -  S.  45.
 138. 	ДАТФО,  ф.  2,  on.  6,  cnp.  265,  арк.  8.
 139. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  handlowej  і  przemyslowej  we  Lwowie  w  roku
1935.-S.  103;  1936.-S.  123.
 140. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  1308,  арк.  2-4.
 141. 	ЦДІА  України  у  Львові,  ф.  112с/429,  оп.  2,  спр.  2.  арк.  16.
 142. 	Maty  rocznik  statystyczny.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  87.
 143. 	ДАІФО,  ф.  2, 	on.  9,  cnp.  551,  арк. 	144-146.
 144. 	Там  само,  on. 	2, 	cnp. 	2104,  арк.  205.
 145. 	Там  само,  on. 	9, 	спр. 	551,  арк.  25.
 146. 	Там  само,  on. 	2, 	спр. 	399,  арк.  25.
 147. 	Zeleniewski  J.  Koncentracja  produkcji.  -  Warszawa,  1929.  -  S.  53.
 148. 	Ibidem.
 149. 	Rocznik  statystyczny.  -  1927.  -  S.  164.
 150. 	Pi?c  lat  na  froncie  gospodarczym  (1926-1931).  -  T.  2.  -  S.  379.
 151. 	ДАІФО,  ф.  2.  on.  2,  cnp.  2104,  арк.  55.
 152. 	Там  само,  арк.  56.
 153. 	Там  само,  арк.  57;  спр.  451,  арк.  8.
 154. 	Там  само,  спр.  2104,  арк.  57.
 155. 	Wiadomosci  statystyczne.  -  Warszawa,  1924.-S.  4;  1931.-S.  171.
 156. 	C  і  e  p  і  e  1  e  w  s  k  і  J.  Wies  polska  w  latach  wielkiego  kryzysu  1929-1935.
Materialy  і  dokumenty.  -  S.  50.
 157. 	Ibidem.-S.  80-81.
 158. 	Statystyka  rolnictwa.  -  1931/32.-  S.  82.
 159. 	Ibidem,  1935.  Cz?sc  1-2.  -  S.  56.
 160. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1931-1939.
 161. 	N  o  w  і  c  k  і  W.  Interwencja  zbozowa  w  latach  1930-1936.  -  Warszawa,  1937.  -
S.  68.
 162. 	N  o  w  і  c  k  і  W.  Z  zagadnien  zbozowych  w  latach  kryzysu  w  Polsce.  -  Warszawa,
 1935.-S. 	8.
 163. 	Turowski  G.  Warunki  і  drogi  rozwoju  gospodarstwa  wsi  polskiej.  -  S.  83.
 164. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  6.  cnp.  580,  арк.  7.
 165. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  przemysiowo-handlow’ej  we  Lwowie  za  lata
1929-1932.
 166. 	Ibidem,  1932.-S.  173.
 167. 	ДАІФО,  ф-  415,  on.  1,  cnp.  32,  арк.  27.
 168. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  przemyslowo-handlowej  we  Lwowie  za  lata  1930-
 1936.
 169. 	ДАІФО,  ф.  415,  on.  1.  cnp.  46,  арк.  39.
 170. 	Pi?c  lat  na  froncie  gospodarczym  (1926-1931).  -  T.  2.  -  S.  442.
 395

171. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  przemyslowo-handlowej  we  Lwowie  za  гок  1936.  -
S.  157.
 172. 	Tennenbaum  H.  Struktura  gospodarstwa  polskiego.  -  Warszawa,  1932.  -
T.  1.  -  S.  445.
 173. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  przemysiowo-handlowej  we  Lwowie  za  lata
1929-1930.
 174. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  6,  сир.  577,  арк.  11-13,  103.
 175. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  izby  przemyslowo-handlowej  we  Lwowie  za  lata  1931-
 1936.
 176. 	Гросфельд  Jl.  Экономический  кризис  1929-1933  гг.  в  Польше.  -  С.  46.
 177. 	История  Польши.  -  Москва,  1958.  -  Т.  3.  -  С.  369.
 178. 	Kobylanski  A.  Oswietlenia  do  programu  gospodarczego  i  zmiany  ustroju
rolnego  w  Polsce.  -  Krakow,  1927.  -  S.  12.
 179. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  585,  арк.  50.
 180. 	Там  само,  cnp.  610,  арк.  103.
 181. 	Там  само.
 182. 	Там  само,  спр.  585,  арк.  50.
 183. 	Там  само.
 184. 	Там  само,  спр.  691,  арк.  33.
 185. 	Sprawodzanie  z  czynnosci  oraz  о  stanie  gospodarczym  w  okr^gu  izby  przemyslowo-
handlowej  we  Lwowie  w  roku  1936.  -  Lwow,  1937.  -  S.  11.
 186. 	Michalowski  J.  Wies  nie  та  ргасу.  -  S.  20.
 187. 	Ргасе  Instytutu  Badania  Koniuktur  Gospodarczych  i  Cen.  -  Warszawa,  1935.  -
T.  4.  Zeszyt  Ъ-i.  -  S.  91.
 188. 	Гросфельд  Л.  Экономический  кризис  1929-1933  гг.  в  Польше.  -
С.  238.
 189. 	ДА1ФО,  ф.  415,  on.  1,  спр.  46,  арк.  40.
 190. 	Гросфельд  Л.  Экономический  кризис  1929-1933  гг.  в  Польше.  -
С.  238.
 191. 	Sprawodzanie  z  dziatalnosci  Lwowskiej  izby  rolniczej,  1935/36.  -  S.  23.
 192. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9.  спр.  610,  арк.  103.
 193. 	Там  само,  спр.  459,  арк.  5.
 194. 	Там  само,  спр.  610,  арк.  103.
 195. 	Там  само.
 196. 	Там  само,  арк.  109.
 197. 	Там  само.
 198. 	Jabionski  R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  30.
 199. 	ДА1ФО,  ф.  2,  on.  9,  cnp.  610,  арк.  110.
 200. 	История  Польши.  -  Т.  3.  -  C.  99,  367.
 201. 	PoniatowskiJ.  Przeludnienie  wsi  i  rolnictwa.  -  Warszawa,  1936.
 202. 	Landau  L.,  Panski  J.,  Strzelecki  E.  Bezrobocie  wsröd  chtopöw.  -
Warszawa,  1939.-S.  10,  138-139.
 203. 	Ibidem.-S.  145,  149.
 204. 	Ibidem.  -  S.  43.
 205. 	Ibidem.
 206. 	Ibidem.
 207. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  10,  спр.  1302,  арк.  9,  19-20.
 208. 	Там  само,  спр.  2061,  арк.  11-50.
 209. 	Drugi  powszechny  spis  ludnosci  z  dn.  9.  XII.  1931  r.  Statystyka  Polski.  -  Seria  C.
Zeszyt  68.  -  Warszawa,  1938.-S.  118.
 210-211.  ДАЛО,  ф.  1,  on.  10,  cnp.  1302,  арк.  20.
 212. 	J  ab  Ion  ski  R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  Warszawa,  1938.  -  S.  18.
 213. 	Ibidem.-S.  26.
 396

214. 	Badania  nad  oplacalnosci^  gospodarstw  wlosciariskich  w  roku  gospodarczym
1934/35.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  157-158.
 215. 	Landau  L.,  Panski  J.,  S  t  r  z  e  1  e  с  к  і  E.  Bezrobocie  wsrôd  chlopôw.  -
 S. 	207.
 216. 	Ibidem.-S.  237.
 217. 	Ibidem.-S.  223.
 218.Jabloriski 	R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  S.  23.
 219. 	Bilans  gospodarczy  dziesiçciolecia  Polski  odrodzonej.  -  T.  1.  -  S.  528.
 220. 	Ibidem.
 221. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  758,  арк.  5,  11.
 222. 	Там  само,  cnp.  2104.  арк.  188.
 223. 	Там  само,  спр.  758,  арк.  32.
 224. 	Там  само,  ф.  58,  on.  1,  спр.  96,  арк.  17,  51-52;  спр.  81,  арк.  16.
 225. 	Там  само.  спр.  96,  арк.  52.
 226. 	Там  само.
 227. 	Там  само,  ф.  2,  оп.  2,  спр.  757,  арк.  9.
 228. 	Там 	само, 	ф. 	58,  on. 	1, 	спр. 	81, 	арк. 	15.
 229. 	Там 	само, 	ф. 	41,  on. 	1, 	спр. 	57, 	арк. 	9.
 230. 	Там 	само. 	ф. 	92,  on. 	1, 	спр. 	125,  арк.  40.
 231. 	Там 	само, 	ф. 	41,  on. 	1, 	спр. 	57, 	арк. 	9.
 232. 	Там  само,  спр.  202,  арк.  6.
 233. 	Там  само,  арк.  7.
 234. 	Там  само,  ф.  2,  оп.  4,  спр.  199,  арк.  4.
 235. 	Там  само,  оп.  2,  спр.  85,  арк.  1-2.
 236. 	Statystyka  Polski.  -  Séria  C.  -  Zeszyt  62.  Drugi  powszechny  spis  ludnosci
z  dn.  9.  XII.  1931  r.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  63,  66.
 237. 	Statystyka  pracy.  -  Rocznik  VI.  -  Zeszyt  2.  -  S.  236-238.
 238. 	Врублевский  A.  Польша.  -  C.  56.
 239. 	Jabionski  R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  S.  33.
 240. 	Ibidem.
 241. 	Обчислено  за  даними  джерела:  Statystyka  Polski.  -  Séria  C.  -  Zeszyt  58.  —  S.  2;  —
Zeszyt  65.  -  S.  79;  -  Zeszyt  68.  -  S.  118;  -  Zeszyt  70.  -  S.  85;  -  Zeszyt  78.  -  S.  93.
 242. 	Сель-Роб.  -  1927.  -  23  жовт.
 243. 	Jabionski  R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  S.  38.
 244. 	Statystyka  pracy.  -  Rocznik  V.  -  Zeszyt  4.  -  S.  236.
 245. 	AjnienkielA.  Polozenie  prawne  robotniköw  rolnych  w  Polsce  (1918—1939).  —
Warszawa,  1962.  -  S.  250.
 246. 	Badania  nad  oplacalnoscict  gospodarstw  wloscianskich  w  roku  gospodarczym
1928/29.-Czçsc  1.-Warszawa,  1931.-S.  156.
 247. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  спр.  446,  арк.  18-19.
 248. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1934.
 249. 	Badania  nad  opiacalnoscict  gospodarstw  wloscianskich  w  roku  gospodarczym
1934/35.  -  Warszawa,  1936.  -  S.  94.
 250. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  2,  cnp.  522,  арк.  12.
 251. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1938.  -  Warszawa,  193  8.-S.  55;КачарабаС.
Еміграція  з  Західної  України  (1919-1939).  -  Львів,  2003.  -  248-254.
 252. 	Rocznik  statystyki  RzP  (lata  1925/26-1930);  Statystyka  pracy  (lata  1932-1938).
 253. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1939.  -  Warszawa,  1939.  -  S.  54.
 254. 	Maly  rocznik  statystyczny,  1938.  -  S.  55;  Statystyka  pracy,  1939.  -  S.  38.
 397

Розділ  5
СЕЛЯНСЬКИЙ  РУХ
 Нагромадження  соціально-економічних  проблем,  пов’язаних
з  розвитком  капіталізму  в  сільському  господарстві  при  наявності
доволі  обтяжливих  залишків  феодалізму,  Велика  депресія,  яка
загострила  соціально-економічні  проблеми  села,  запроваджений
в  краї  обурливий  імперсько-польський  режим  та  його  невід’ємна
складова  -  колонізаційна  аграрна  політика  і  практика  створили
загальне  політичне  соціально-економічне  тло,  на  якому  контрас¬
тували  такі  соціальні  явища,  як  гостре  аграрне  перенаселення  і
безпросвітна  бідність  малоімущих  прошарків  села  поряд  з
багатством  і  розкішшю  поміщиків  та  вольностями  осадників,
безземелля  й  малоземелля  більшості  сільських  жителів  поряд  з
напівфеодальними  латифундіями  посольських  магнатів.  Зумов¬
лені  цими  причинами,  соціальні  та  національні  суперечності  в
західноукраїнському  селі  визначили  основні  напрями  селянського
руху,  щільне  поєднання  у  ньому  боротьби  соціальної  з  націо¬
нально-визвольною.
 Політичне  усвідомлення  завдань  селянського  руху  привно¬
сили  у  соціальне  середовище  села  українські  політичні  партії  як
національно-патріотичного  державницького  спрямування,  так  і
ліворадикальної  орієнтації.  Якщо  перші  з  них  вважали  селянські
виступи  невід’ємною  частиною  національного  руху  українства,
покликаного  відродити  його  державність  і  розв’язати  на  її  основі
усі  суспільні  проблеми,  зокрема  й  аграрно-селянські,  то  другі
намагалися  підпорядкувати  національно-визвольний  рух  західних
українців  завданням  соціального  визволення  робітників  і  тру¬
дових  селян  на  засадах  комуністичної  доктрини.  Однак,  незва¬
жаючи  на  різні  політичні  орієнтації,  політичні  сили  краю  за
 398

складом  членства  у  них  і  за  основними  постулатами  їхніх  програм
відображали  інтереси  різних  прошарків  селянства.  Тому  історію
селянського  руху  і  українського  політикуму  неможливо  штучно
диференціювати,  не  розкриваючи  їхньої  взаємодії  в  багатогранній
суспільній  діяльності.  Вказані  політичні  сили  більшою  або
меншою  мірою  впливали  на  розвиток  селянських  виступів,  хоча
спрямувати  їх  в  організоване  русло  під  одностайними  політич¬
ними  гаслами  вдавалося  далеко  не  завжди  і  не  скрізь.
 Найбільше  згуртованим  навколо  української  державницької
ідеї  селянство  Галичини  виступило  під  впливом  перемоги  націо¬
нальної  революції  в  Україні.  З  утворенням  Української  Народної
Республіки  (УНР)  і  піднесенням  національно-визвольної  боротьби
пригноблених  народів  Австро-Угорщини  західноукраїнські
політичні  партії  сприйняли  Українську  революцію  як  початок
здійснення  найвищого  ідеалу  українського  народу  -  досягнення
державної  незалежності  і  соборності.
 Поразка  Центральних  держав  у  Першій  світовій  війні  і  розпад
Австро-Угорської  імперії  прискорили  Листопадову  національно-
демократичну  революцію  1918  р.  у  Західній  Україні.  Масову
участь  у  її  перемозі  взяли  разом  з  міськими  робітниками  та
стрільцями  сільські  наймити  і  селяни.  Відгукнувшись  на  заклик
Центрального  військового  комітету,  який  керував  збройним
повстанням  у  Львові,  до  повсталих  1  листопада  1918  р.  стрільців
приєдналися  робітники,  а  на  допомогу  їм  того  ж  дня  надійшли
близько  тисячі  селян  з  Винник  та  Щирця.  Так  само  було  у  Дрого¬
бичі,  куди  на  допомогу  робітникам  прибували  селянські  загони  з
Добривлян,  Тустановичів,  Волі  Якубової  та  інших  населених
пунктів.  Вони  роззброїли  австро-угорський  гарнізон  і  вже  2  листо¬
пада  оволоділи  містом.  Спільними  силами  стрільців  та  робітничо-
селянських  загонів  влада  Національних  повітових  рад  була
встановлена  в  Бродах,  Буську,  Бучачі,  Калуші,  Кам’янці-
Струмиловій,  Збаражі,  Самборі,  Тлумачі  та  інших  містах.  У
Тернополі,  Бережанах,  Яворові,  Козовій,  Турці,  Гусятині  та  інших
містах  і  повітах  владу  взято  завдяки  селянським  виступам,  які  були
настільки  несподіваними,  шо  деморалізована  й  паралізована
австро-угорська  влада  практично  не  чинила  опору  [1].
 Внаслідок  організованих  безкровних  виступів  революційних
сил  влада  у  Львові  перейшла  до  Української  національної  ради,
обраної  на  Установчих  зборах  18  жовтня  1918  р.  з  послів  віден¬
ського  парламенту,  галицького  і  буковинського  сеймів,  єписко¬
пату,  делегатів  українських  партій.  Владу  на  місцях  обійняли
Національні  ради  повітів  і  громад.  13  листопада  УНРада  прийняла
 399

тимчасовий  конституційний  закон  про  державну  самостійність
Західно-Української  Народної  Республіки  з  юрисдикцією  її  на
землях  Східної  Галичини,  Володимирщини,  Буковини  і
Закарпаття,  хоч  фактично  вона  обмежувалась  тільки  східно-
галицькою  територією.  В  республіці  галичан  уконституювався
парламентсько-президентський  устрій.  До  демократичних
виборів  найвищу  представницьку  владу  здійснювала  УНРада,  а
її  голова  Євген  Петрушевич  автоматично  став  президентом
республіки.  Уряд  ЗУНР  -  Державний  секретаріат  очолював  Кость
Левицький,  а  згодом  Сидір  Голубович.  Усі  три  найвищі  урядовці
належали  до  Української  національно-демократичної  партії.  На
інших  посадах  поруч  з  націонал-демократами  були  представники
радикальної  і  соціал-демократичної  партій.
 Доленосне  значення  для  всього  українського  народу  мав
історичний  акт  злуки  -  міжнародно-правова  угода  УНР  і  ЗУНР
про  добровільне  об’єднання  східних  і  західних  українських  земель
в  одноцілій  державі  -  Українській  Народній  Республіці,  у  складі
якої  Західній  Області  УНР  (ЗОУНР)  гарантувалась  повна
територіальна  автономія.  Саму  ініціативу  розв’язання  історичної
проблеми  соборності  століттями  роз’єднаних  земель  України  і
об’єднання  їх  в  єдиній  державі  започаткували  політичні  кола
ЗУНР,  а  сам  акт  злуки  був  скріплений  22  січня  1919  р.  урочистим
обміном  грамотами  на  Софіївській  площі  Києва.
 Перемога  Листопадової  національно-демократичної  рево¬
люції  і  втілення  у  життя  української  державницької  програми  на
західноукраїнських  землях  були  зумовлені  історично  складеними
етносоціальними  факторами.  Майже  безкровну  перемогу  рево¬
люції  забезпечили  всенародне  усвідомлення  загальнонаціо¬
нальних  завдань  (відродження  українства  і  його  державності),
єдність  дій  революційних  сил,  представлених  усіма  соціальними
верствами  і  насамперед  селянством,  яке  становило  понад  80%
населення  Східної  Галичини.  Зрозуміло,  політична  активність
різних  етносоціальних  прошарків  і  груп  неповсюдно  була
однаковою,  але  поєднання  повстання  українських  стрільців  з
виступами  селян  і  робітників  стало  загальним  явищем.  У  вирі¬
шальний  момент  боротьби  за  повалення  дискредитованого
цісарського  режиму  на  західноукраїнських  землях  усі  держав¬
ницькі  партії  українців  подолали  нерішучість  і  хитання  окремих
політиків  і  створили  дієздатну  коаліцію,  що  відіграло  не  останню
роль  в  перемозі  народної  революції.
 У  Листопадовій  революції  існував  тісний  взаємозв’язок  і
взаємовплив  національно-визвольної  і  соціальної  боротьби,  яка
 400

мала  завершитись  утвердженням  оновленої  соціально-еконо-
мічної  моделі  в  українській  державі.  Ключовим  чинником
формування  цієї  моделі  мала  стати  глибока  аграрна  реформа,  що
стосувалася  корінних  інтересів  абсолютної  більшості  сільського
населення,  яке  здійснювало  або  підтримувало  революцію  і  брало
активну  участь  у  будівництві  державності  та  захисті  її  здобутків.
Абсолютна  більшість  вояків  Української  галицької  армії  (УГА)
рекрутувалась  із  селян.  Селяни  не  тільки  постачали  продо¬
вольство,  а  й  повністю  забезпечували  потреби  УГА  транспорт¬
ними  засобами  як  на  фронті,  так  і  в  тилу.
 Однак  УНРада  і  Державний  секретаріат  ЗУНР  допустили
стратегічної  помилки  у  проведенні  внутрішньої  політики.
Зосередивши  усі  зусилля  на  захисті  держави  проти  польської
агресії,  розв’язаної  з  початком  листопада  1918  р.,  керівництво
ЗУНР  за  прикладом  воюючих  держав  запровадило  адмініст¬
ративне  регулювання  народного  господарства  країни  і  продо¬
вольчу  диктатуру,  невиправдано  зволікаючи  при  цьому  негайне
прийняття  закону  про  реформування  поземельних  відносин  і
нагальну  його  реалізацію.  Саме  ця  помилка  вже  весною  1919  р.
спричинилася  до  росту  серед  частини  селянства  невдоволення
аграрною  і  продовольчою  політикою  уряду  і  використання  його
лівою  опозицією  у  політичній  боротьбі.
 Скориставшись  обстановкою  демократизації,  яка  прово¬
дилась  у  республіці,  в  середині  лютого  1919  р.  на  конференції
галицьких  комуністів  (радикально  налаштованих  лівих  елементів
соціал-демократії  і  колишніх  військовополонених,  що  повер¬
нулися  з  Росії  до  рідного  краю)  було  проголошено  утворення
Комуністичної  партії  Східної  Галичини.  Обтяжена  більшо¬
вицькими  ідеологічними  парадигмами,  КПСГ  абсолютизувала
революційне  насильство  у  боротьбі  за  перемогу  соціалістичної
революції  та  утвердження  влади  рад  як  органу  пролетарської
диктатури,  протиставляючи  тоталітарну  форму  суспільно-
політичного  устрою  “недемократичній”,  на  її  думку,  парламент¬
сько-президентській  моделі.  Ці  ідеї  знаходили  розуміння,  як
правило,  серед  маргіналів  і  почасти  спролетаризованих  прошарків
людності,  схильної  до  революційних  дій  за  своєю  соціальною  при¬
родою.
 З  ініціативи  комуністів  та  лівих  соціал-демократів  наприкінці
 1918 	-  першій  половині  1919  років  у  19  містах  і  селах  Східної
Галичини  були  створені  26  рад,  з  них  14  -  це  ради  робітничих
депутатів,  5  -  солдатських,  4  -  селянських  і  3  -  змішані  [2].  І  хоча
ці  ради  представляли  мізерну  кількість,  порівняно  з  національно-
 401

демократичними  радами,  встановленими  під  час  Листопадової
революції  національно-патріотичними  силами,  в  усіх  повітах  і
численних  громадах  краю  вони  під  орудою  ліворадикальних  сил
діяли  доволі  активно  як  органи  страйкової  боротьби,  а  в  окре¬
мих  випадках  -  і  підготовки  збройного  повстання  з  метою
повалення  національно-демократичного  режиму.  Таку  роль
виконувала  і  робітничо-солдатська  рада  в  Дрогобичі,  проголо¬
шена  революційним  комітетом  “соціалістів-комуністів”  14  квітня
1919  р.  внаслідок  збройного  повстання  невдоволених  соціальною
політикою  уряду  робітників  і  обурених  поразками  військ  УГА  на
українсько-польському  фронті  стрільців  міського  гарнізону.  Це
повстання,  як  свідчать  документи,  розпочали  ліворадикальні  сили
на  замовлення  комуністичних  центрів  Москви  і  Будапешта,  які
марили  про  перемогу  соціалістичної  революції  в  Галичині  і
перетворення  її  території  в  “червоний  коридор”,  який  з’єднував
би  більшовицьку  Росію  з  радянською  Угорщиною  та  Баварією
[3].  Однак  цей  план  не  судилося  реалізувати.  Захопивши
адміністративні  установи  Дрогобича  і  проголосивши  радянську
владу  в  місті,  повстанці  не  одержали  підтримки  робітництва  не
тільки  Галичини,  а  й  у  самому  місті  та  селян  навколишніх  сіл.
Уже  надвечір  15  квітня  військові  частини  УГА,  що  прибули  з
фронту,  не  зустрівши  опору,  відновили  демократичну  владу  в
місті.
 На  відміну  від  порівняно  численного  поліетнічного  складу
робітничого  руху,  набагато  ширшим  було  соціальне  й  націо¬
нальне  тло  для  розмаху  боротьби  західноукраїнського  селянства
за  відчуження  поміщицької  землі  та  перехід  її  у  безоплатне
володіння  селян  Східної  Галичини.  Ця  боротьба  мала  не  тільки
економічне,  а  й  національно-визвольне  навантаження.  Адже  64%
земельних  угідь  краю  належали  польським  власникам,  насамперед
поміщикам  [4],  які  в  очах  українських  селян  були  окупантами.
 Свої  вимоги  про  невідкладне  розв’язання  аграрного  питання
селяни  виставляли  на  масових  вічах,  що  проходили  в  усіх
неокупованих  польськими  військами  повітах  краю.  Оскільки
урядові  партії  зволікали  з  його  вирішенням,  селяни  у  багатьох
місцевостях  орієнтувалися  на  ліві  політичні  сили,  які  засвоїли  ідеї
соціальної  революції:  обстоювали  гасла  робітничо-селянського
союзу  в  соціально-класовій  і  національно-визвольній  боротьбі,
виступали  проти  орієнтації  уряду  ЗУНР  на  Антанту,  вважаючи
таку  політику  безплідною,  і  відстоювали  “потребу  союзу  з
більшовиками”  [5].  Саме  з  їхньої  ініціативи  та  участю  у  повітах
створювалися  на  революційно-демократичній  платформі  полі¬
 402

тичні  організації  під  назвою  Селянсько-робітничі  союзи,  які  на
першому  з’їзді  в  Станіславі  (нині  Івано-Франківськ)  16  лютого
 1919 	р.  об’єдналися  в  крайову  політичну  організацію  селян  і
робітників.  Селянсько-робітничий  союз  (СРС)  очолив  безпартій¬
ний  демократ  Д.  Дем’янчук,  а  заступником  його  був  соціал-
демократ  Є.  Оліярчук.  Поява  легальної  опозиційної  партії  стала
своєрідною  політичною  реакцією  народних  мас  краю  на  пасивну
позицію  раніше  задекларованої  урядом  соціальної  політики.  СРС
поставив  за  мету  “перетворити  дотеперішній  капіталістично-
бюрократичний  лад  на  лад  соціалістичний  і  тим  знищити  станові
привілеї,  політичний,  національний  і  релігійний  гніт  та  економічну
експлуатацію”.  СРС  відстоював  суверенність  і  соборність  УНР.
До  аграрної  частини  програми  було  включено  вимогу  безоплатної
конфіскації  великої  земельної  власності  і  перетворення  її  у
власність  держави,  яка  у  свою  чергу  передає  землю  тим,  хто  її
обробляє  [6].
 Другий  з’їзд  СРС  відбувся  30-31  березня  1919  р.  у  Станіславі.
У  ньому  взяли  участь  майже  1200  делегатів  від  усіх  повітів.  За
партійним  складом  це  були  здебільшого  соціал-демократи,  а
також  соціалісти-революціонери  й  комуністи  або  співчуваючі  їм
селяни  та  робітники.  З’їзд  звернувся  до  уряду  РСФРР  із  закликом
“припинити  грабіжницьку  війну  проти  України,  пошанувати
самостійність  України”.  Водночас  з’їзд  визнав  радянський  уряд
України.  Делегати  вважали,  що  в  УНРаді  не  представлені  бідніші
селяни  й  робітники,  а  тому  обрали  до  неї  із  свого  складу  61  чо¬
ловіка.  Однак  більшість  галицького  парламенту,  крім  соціал-
демократичної  фракції,  висловила  їм  свою  недовіру  [7],  мотивуючи
це  тим,  що  вони  не  обиралися  загальним  голосуванням.
 Радикальна  позиція  лівих  сил  (КПСГ  і  СРС)  активізувала
роботу  УНРади  у  справі  земельної  реформи.  Після  тривалої
дискусії  в  земельній  комісії  та  засіданнях  УНРади,  що  відбувалася
головним  чином  між  трудовиками  і  соціал-демократами  в
питаннях  про  правові  форми  землеволодіння,  умови  вивласнення
земель  великої  посілості  та  наділення  селян  землею,  14  квітня  1919  р.
УНРала  нарешті  прийняла  голосами  правих  сил  довгоочікуваний
тимчасовий  закон  про  земельну  реформу.  Не  схваливши  прого¬
лошену  лівими  партіями  Української  Народної  Республіки
соціалізацію  землі,  закон  декларував  вивласнення  великого
землеволодіння,  а  наділення  землею  на  праві  приватної  власності
ділянок  від  30  до  100  моргів  насамперед  старшин  і  стрільців  УГА,
інвалідів,  вдів  і  сиріт  загиблих  на  фронтах  військовиків,  а
наділення  безземельних  і  малоземельних  селян  відкладалося  до
 403

закінчення  війни  і  повернення  до  своїх  домівок  фронтовиків  та
полонених.  Самовільне  захоплення  і  поділ  вивласнених  земель
каралися  шестимісячним  арештом  або  штрафом  до  10  тис.  крон.
 Запізнений  на  півроку  половинчатий  земельний  закон
УНРади,  виконання  якого  відкладалося  до  повоєнної  пори,  і  вплив
більшовицьких  гасел,  які  пропагувалися  поверненими  з  Росії
галицькими  біженцями  й  полоненими  та  місцевими  лівими
радикальними  силами,  мали  вирішальний  вплив  на  формування
антипоміщицьких  вимог  селян,  особливо  безземельних  і  малозе¬
мельних,  в  земельному  питанні.  Тому  в  багатьох  місцевостях  під
час  весняної  сівби  селяни  почали  стихійно  ділити  й  обробляти
панську  землю,  яка  переважно  лежала  перелогом.
 Масове  захоплення  поміщицьких  земель  відбулося  в  Дрого¬
бицькому,  Бібркському,  Калуському,  Тернопільському,  Самбір-
ському,  Снятинському,  Скалатському,  Яворівському,  Стрий-
ському  і  Жидачівському  повітах  [8].
 Антипоміщицьку  боротьбу  селян  підтримала  активно
налаштована  в  соціальному  сенсі  частина  стрільців  УГА,
невдоволених  політикою  уряду  в  аграрному  і  продовольчому
питаннях  та  поразками  на  фронті.  Навесні  1919  р.,  за  пові¬
домленнями  преси,  стрілецькі  заворушення  (так  звані  “протести”)
відбулися  в  11  гарнізонах.  У  Дрогобичі,  Станіславі,  Коломиї,
Стрию  були  створені  ради  стрілецьких  депутатів,  які  знаходилися
під  впливом  комуністичних  адептів.  Подекуди  ці  виступи
поєднувалися  із  заворушеннями  селян,  невдоволених  мобілізацією
до  УГА.  Так  було,  зокрема  у  Станіславі,  де  на  придушення
спільного  виступу  стрільців  і  призовників  була  кинута  сотня
солдатів  УГА.  35  учасників  цього  виступу  були  віддані  до  судової
розправи  [9].
 Активізацію  лівих  сил  Галичини,  селянські  і  стрілецькі
заворушення  керівники  держав  Антанти  на  Паризькій  мирній
конференції  сприйняли  як  “більшовизацію  краю”  і  дали  згоду
Франції  вислати  до  Польщі  армію  генерала  Юзефа  Галлера,  яка
швидко  завершила  окупацію  території  ЗУНР.  25  червня  1919  р.
Верховна  рада  Антанти  прийняла  рішення,  яким  “уповнова¬
жувала”  польський  уряд  окупувати  збройними  силами  Східну
Галичину  аж  до  річки  Збруч  і  тимчасово,  до  проведення  всена¬
родного  референдуму  щодо  її  політичної  приналежності,  управ¬
ляти  нею  [10].  Польські  війська  окупували  також  Західну  Волинь.
 Польська  окупація  галицько-волинських  земель,  що  супро¬
воджувалась  встановленням  воєнно-колонізаційного  режиму  з
кривавими  пацифікаціями  проти  нескорених  галичан  і  волинян
 404

та  переслідуваннями  мови  і  всього  українського,  докорінно
змінила  політичну  обстановку  в  краї.  З  другого  боку,  безвихідне
становище  УГА,  що  настало  після  падіння  ЗУНР,  посилило
надлом  морально-психологічного  стану  багатьох  українців,  але
не  знищило  у  них  надії  на  відновлення  національно-демократичної
державності.  Широкі  верстви  українців  у  значній  своїй  масі  не
перестали  довіряти  екзильному  уряду  Є.  Петрушевича,  який  усе
ще  сподівався  на  позитивне  розв’язання  галицької  проблеми
відповідно  до  чітко  невизначених  зобов’язань  держав  Антанти.
Звідси  відмова,  починаючи  з  кінця  1919  р.,  галицького  уряду  в
екзилі  від  участі  у  боротьбі  за  всеукраїнську  самостійну  соборну
державність  і  проголошення  змагання  за  відновлення  суверенної
Галицької  республіки.  Цим  відразу  скористалися  його  лівоцент-
ристські  противники,  щоб  представити  себе  як  єдиного  захисника
соборності  перед  “сепаратизмом”  екзильного  уряду  диктатора.
Саме  тому  на  чільне  місце  у  національно-визвольному  русі
висунулись  політики  комуністичного  і  соціалістичного  спряму¬
вання,  радикальні  лозунги  яких  у  документах  польської  адмініст¬
рації  трактувались  не  інакше,  як  “більшовицькі”,  і  спрямовані
вони  були  проти  режиму,  а  також  проти  поміщиків  і  польських
осадників,  які  масово  почали  прибувати  на  поселення  у  краї  вже
з  кінця  1919  р.
 У  боротьбі  проти  польської  присутності  розгорнувся
партизансько-повстанський  рух  селян.  5  березня  1920  р.  газета
“Галицький  комуніст”  писала:  “В  районі  Рівного-Дубно  йдуть
бої  повстанців  з  легіонерами  вже  другий  тиждень.  Утворюється
справжній  фронт  у  тилу  білополяків”.
 Із 	середини  квітня  1920  р.  вели  героїчну  боротьбу  проти
польських  окупантів  повстанці  Жаб’єго  і  12  гуцульських  сіл
Косівщини  та  сусідніх  повітів  Покуття.  Власті  кинули  проти
повстанців  військові  частини.  Однак  загони  селян,  як  доносив
косівський  староста,  відійшли  в  ліси  та  гори,  звідки  “увесь  час
непокоять  навколишні  місцевості”  [11].  Карателі  жорстоко
розправилися  із  селянами  Гуцульщини,  спалили  400  господарств,
заарештували  майже  3100  гуцулів,  зокрема  15  вчителів  і  понад
60  священиків,  немилосердно  катуючи  заарештованих  [12].
 У  справжній  партизанський  край  перетворився  Сколівський
повіт  та  сусідні  села  Прикарпаття,  куди  таємно  проникли
революційні  елементи  інтернованих  в  Чехословаччині  галицьких
стрільців  з  підрозділів  УГА.  Вони  й  підняли  на  антипольське
повстання  лісорубів,  сільськогосподарських  робітників  та  сіль¬
ську  бідноту,  що  сильно  терпіла  від  гострого  аграрного  перена¬
 405

селення  і  земельної  тісноти.  Збройний  виступ  їх  розпочався
21  серпня  1920  р.  нападом  30  галицьких  стрільців  на  прикордонну
заставу  в  селі  Опорець.  Повстання  очолив  адвокат  Ф.  Бекеш.
Наступного  дня  в  Лавочному  верховинці  обрали  революційний
комітет  на  чолі  з  Бекешом  і  проголосили  Бойківську  Радянську
Республіку.  Від  страху  перед  повсталими,  озброєними  косами,
сокирами  і  трьома  десятками  гвинтівок,  панічно  втікали  легіонери
і  жандарми.  Сколівський  староста  доносив,  що  “коли  б  повсталі
мали  більше  зброї,  то  могли  б  організувати  значно  сильніший
загін,  бо  наплив  добровольців  (із  сіл  Сколівського  і  Долинського
повітів.-І.  В.)  був  справді  великий”  [13].  З  Лавочного  вони  почали
спускатися  залізницею  вниз,  сподіваючись  розширити  свої
фланги.  Але  в  тривалому  бою  у  Тухлі  повстанці  зазнали  чималих
втрат  і  змушені  були  відступити  до  залізничної  станції  Бескид.
Під  натиском  переважаючих  сил  противника  31  серпня  вони
припинили  опір  і  відступили  на  територію  Закарпаття.
 Піднесення  повстанського  руху  в  тилу  польської  армії  свід¬
чило  про  те,  що  польській  адміністрації  не  вдалося  впоратись  з
революційним  максималізмом  визвольного  руху,  в  якому  голов¬
ною  рушійною  силою  виступало  селянство.  Помітний  вплив  на
його  спрямованість  мала  політика  балансування  між  заходом  і
сходом,  яку  започаткував  у  середині  липня  1920  р.  екзильний  уряд
Є.  Петрушевича.  У  відродженні  Галицької  республіки  він  робить
головну  ставку  на  допомогу  Лондона  і  водночас  встановлює
дипломатичні  контакти  з  Москвою,  даремно  сподіваючись  на
підтримку  більшовиків  у  відродженні  демократичної  державності
у  Західній  Україні.  На  львівський  похід  Червоної  армії  він
відреагував  нейтралітетом.
 Однак,  зневірившись  у  можливості  регіональної  національно-
демократичної  державності,  спролетаризовані  й  люмпенізовані
прошарки  сільської  бідноти  пов’язували  вирішення  соціальних
проблем  з  возз’єднанням  краю  в  Українській  радянській  державі.
Тому  похід  Червоної  армії  до  Вісли  вони  не  просто  вітали,  а  й
підтримували  збройними  виступами.  З  наближенням  її  до
кордонів  Східної  Галичини  було  сформовано  12  озброєних
загонів  [14],  які  успішно  використовували  тактику  партизанської
боротьби  у  прифронтовому  тилу  Війська  польського  під  час
радянсько-польської  війни.  З  26  липня  по  20  серпня  війська
Червоної  армії  зайняли  20  з  52  повітів  Східної  Галичини,  де
створено  Галицьку  Соціалістичну  Радянську  Республіку,  яка
нагадувала  “червону  тінь”  ЗУНР.  З  допомогою  галицької  бідноти,
обманутої  пропагандою  комуністів,  більшовики  встановили  в
 406

ГСРР  такий  політичний  режим,  який  дублював  комуністичні
засади  його  однопартійного  функціонування  в  Українській  СРР.
 Комуністи  і  очолювана  ними  влада  в  ГСРР  приступили  до
вирішення  земельного  питання  виключно  в  інтересах  сільської
бідноти  та  сільгоспробітників.  Правовими  актами  в  його  розв’я¬
занні  стали  декрети  Галревкому  (тимчасового  уряду)  “Про
встановлення  радянської  влади  в  Галичині”  і  “Про  земельні
маєтки,  земельні  плоди,  про  збір  хлібів  і  паші”,  прийняті  1  серпня
 1920 	р.  На  основі  цих  законів  усі  державні,  поміщицькі  і  церковно-
монастирські  землі  з  живим  і  мертвим  реманентом  без  викупу
відчужувалися  і  переходили  в  розпорядження  місцевих  ревкомів.
Селяни  звільнялися  від  сплати  орендних  платежів  поміщикам  та
іншим  великим  землевласникам  і  від  витрат  на  купівлю  землі.  Був
ліквідований  їхній  борг  банкам  та  лихварям.
 У  правових  актах  хоч  і  проголошувалося  право  бідняків  на
користування  панською  землею,  але  вона  безпосередньо  селянам
не  передавалась.  Деякі  фільварки  були  перетворені  у  зразкові
державні  господарства,  у  багатьох  селах  створювалися  земле¬
робські  артілі  і  комуни.  Адміністративне  запровадження
громадського  обробітку  землі  не  відповідало  інтересам  селян,  які
домагалися  здійснення  права  володіти  землею  і  вільно  розпо¬
ряджатися  результатами  своєї  праці  на  ній.  Тому,  аби  запобігти
росту  невдоволення  селян,  Володимир  Ленін  у  телеграмі  голові
Галревкому  Володимиру  Затонському  рекомендував  негайно
задовольнити  інтереси  сільських  наймитів  і  бідняків,  забезпечити
“круту  зміну  на  їх  користь”  [15].  Уже  в  другій  половині  серпня
бідніші  селяни  почали  ділити  між  собою  поміщицькі  землі  за
кількістю  їдців  у  сім’ї.
 Чільне  місце  в  діяльності  Галревкому  посідала  проблема
об’єднання  краю  в  єдиній  Українській  державі.  Однак  тодішня
воєнно-політична  і  міжнародна  обстановка  не  дала  змоги  народу
Західної  України  реалізувати  соборницьку  мрію  уже  на  новій
соціально-політичній  основі.  На  перешкоді  знову  стали  зовнішні
сили,  що  перетворили  східногалицьку  проблему  в  об’єкт  воєнного
протистояння,  в  якому  польська  і  радянська  сторони  схрестили
оголені  шаблі  за  здійснення  своїх  геополітичних  та  ідеологічних
планів,  і  дипломатичної  конфронтації  держав  Заходу  за  моно¬
польне  право  на  експлуатацію  сировинних  ресурсів  Галицького
Прикарпаття.
 Проголошена  в  ході  радянсько-польської  війни  ефемерна
комуністична  радянська  державність,  що  проіснувала  під
 407

захистом  Червоної  армії  два  місяці,  як  і  попередня  національно-
демократична,  не  витримала  історичного  випробування  воєнним
лихоліттям.  Після  відступу  червоних  військ  на  схід  від  річок  Збруч
і  Горинь  на  початку  третьої  декади  вересня  Галицька  СРР
припинила  своє  існування.  Невдовзі,  18  березня  1921  р.,  за  Ризьким
мирним  договором  Україну  поділено  між  Радянською  Росією  і
Польською  Республікою.  На  всій  території  східногалицьких  і
західноволинських  земель  відновлено  польський  окупаційний
режим.  Однак  цим  договором  державно-правовий  статус  Східної
Галичини  остаточно  не  вирішувався,  оскільки  ще  раніше
рішенням  держав  Антанти  було  задеклароване  і  непереглянуте
право  на  “тимчасову  окупацію51  її  Польщею.
 З  перших  днів  завоювання  Східної  Галичини  Польща  перетво¬
рила  цей  край  у  свою  провінцію,  названу  “Східною  Малополь-
щею”,  а  її  населення  тероризувала  воєнно-поліцейськими
методами.  Активні  учасники  визвольного  руху  стали  жертвами
воєнних  судів,  понад  250  тис.  галичан  (кожен  восьмий  житель
краю)  було  заарештовано  й  інтерновано  до  25  концентраційних
таборів  [16],  де  ув’язнені  українці  сотнями  помирали  від  терору,
голоду  і  епідемій.
 Вступереч  міжнародним  зобов’язанням,  які  польський  уряд
взяв  на  себе  в  ряді  міжнародних  угод,  він  не  тільки  не  дав  Галичині
автономії,  а  й  ліквідував  те  куце  автономне  управління  (галицький
сейм  та  виділ),  яке  вона  мала,  будучи  австрійською  провінцією.
Руйнування  українських  господарсько-кооперативних  закладів,
реквізиції  устаткування  культових  установ,  заборона  видань
українських  газет,  закриття  більшості  українських  народних  шкіл
при  одночасному  проведенні  великомасштабної  аграрної
колонізації  і  так  перенаселеного  краю  -  усе  це  викликало  масовий
національно-визвольний  рух,  в  якому  головною  рушійною  силою
виступало  селянство.  На  його  розвитку  позначилася  “політика
невизнання”,  яку  проводили  українські  національно-демокра¬
тичні  партії  (Народно-трудова,  Радикальна  і  Християнсько-
суспільна).  Утворивши  єдиний  національний  альянс  з  Міжна¬
родною  радою  на  чолі,  ці  партії  підтримували  екзильний  уряд
Петрушевича,  який  усе  ще  сподівався  на  підтримку  Антанти
стосовно  відновлення  галицької  демократичної  державності.
Навпаки,  право-  і  ліворадикальні  політичні  сили  виборювали
національно-державну  незалежність  активними  революційними
діями  національно  визвольних  сил  українства,  головним  чином
селянства.  Провідну  роль  у  революційній  доцільності  здійснення
цього  історичного  завдання  відігравали  КПСГ  і  Українська
 408

Військова  Організація  (УВО),  створена  1920  р.  старшинами  УГА.
Ці  політичні  сили  задля  організації  масових  революційних
виступів  використовували  як  остаточну  невизначеність
міжнародно-правового  статусу  СхідноїГаличини,  так  і  соціально-
політичну  незахищеність  широких  верств  трудового  люду  в
умовах  повоєнної  економічної  кризи  та  гіперінфляції.
 Серед  різноманітних  форм,  які  використовувалися  у  боротьбі
з  польськими  колонізаторами  у  перші  повоєнні  роки,  великого
поширення  набрали  селянські  виступи  проти  польської
ідміністрації  та  українських  колобораціоністів  на  місцях:  підпали
і  розгроми  поміщицьких  фільварків  та  осадницьких  садиб,
саботаж  та  бойкот  державних  розпоряджень,  спрямованих  на
фактичну  анексію  Східної  Галичини.  В  усіх  цих  та  інших  виступах
селян  переслідувалась  головна  мета  -  визволення  краю  з-під
польської  окупації  й  відродження  демократичної  республіки
галичан,  а  також  розв’язання  аграрно-селянського  питання
революційно-демократичним  шляхом.  Лише  з  жовтня  1921  р.  і  до
кінця  серпня  1922  р.  з  кількох  тисяч  антипольських  виступів  селян,
зареєстрованих  статистикою  на  місцях,  Міністерство  внутрішніх
справ  (МВС)  Польщі  відзначило  найзначніші  випадки  саботаж¬
ницьких  акцій  у  Східній  Галичині,  з  них:  8  нападів  на  державні
установи  і  чиновників,  24  акти  саботажу  і  замахів  на  об’єкти
зв'язку,  7  актів  терору  проти  польських  колоністів  та  поміщиків
[17];  інші  -  це  підпали  їх  будинків  і  стодол,  збіжжя  й  соломи,
потрави  і  вирубки  панського  лісу  тощо.  Здебільшого  це  були
стихійні  акти  саботажу.  Найрезонанснішими  з  них  керувала
Українська  крайова  рада,  яка  мала  свої  відділення  в  усіх  повітах
Східної  Галичини  і  діяла  під  орудою  УВО.
 На  відміну  від  східногалицьких  земель,  національно-
визвольний  рух  селян  Волині  визначали  партизанські  дії
повстанських  загонів  більшовицького  кшталту,  які  влітку  1921  р.
мстили  загарбникам  та  їхнім  прислужникам  у  Ковельському,
Кременецькому,  Дубнівському,  Рівненському,  Острозькому,
Володимирівському  та  інших  повітах,  де  відбулися  заворушення
проти  польської  осадницької  колонізації.  Власті  провели  масові
арешти  селян.
 Політична  обстановка  в  краї  надзвичайно  загострилася  під
час  загального  перепису  восени  1921  р.  Силовими  методами
проведення  та  грубою  фальсифікацією  його  результатів  власті
намагалися  довести,  що  більшість  населення  Західної  України
нібито  вважає  себе  польськими  громадянами.  Проти  цієї  проти¬
правної  акції  виступили  екзильний  уряд  ЗУНР,  а  також  партії
 409

трудовиків,  радикалів,  соціал-демократів  та  москвофілів.  На  їх
заклик  українське  селянство  не  тільки  бойкотувало,  а  й  чинило
активний  опір  проти  проведення  перепису.  За  неповними  даними
офіційної  статистики,  заворушення  сталися  більш  як  у  200  гро¬
мадах  Східної  Галичини  [18],  а  за  архівними  документами,  їх
кількість  лише  у  Львівському  воєводстві  перевищила  180  [19].  Щоб
придушити  стихійні  за  своєю  природою  селянські  виступи  і  про¬
вести  перепис,  властям  довелося  повсюдно  використовувати
збройні  сили.
 Українське  селянство  рішуче  виступило  і  проти  запровад¬
ження  для  українців  військової  повинності.  На  оглядові  пункти  у
Східній  Галичині,  наприклад,  12  грудня  1922  р.  не  з’явилися  60%
новобранців,  а  14  грудня  -  40%  [20].  Із  43  тисяч  молодих  людей
Львівського  воєводства  у  1922  році  ухилилася  від  призову  до
війська  майже  третина  [21].  Масовим  було  також  і  дезертирство
українців  з  польської  армії,  які  не  визнавали  приєднання  Західної
України  до  Польщі  і  вони  стали  резервом  для  поповнення
партизанських  формувань.
 Дії  селянських  партизанських  загонів  і  груп  повстанців
настільки  активізувалися,  що  до  осені  1922  р.  набрали  ознак
загальнонаціонального  збройного  повстання*.  Як  свідчать
архівні  документи,  його  готували  різні  за  політичною  орієнтацією
сили  краю  і  закордонних  центрів  західноукраїнської  еміграції  у
Празі,  Відні,  Берліні  і  Києві,  пов’язуючи  початок  виступу  з  вибо¬
рами  до  польського  парламенту.  Організатори  повстання
сходилися  в  одному:  скоординованими  діями  галицької  військової
еміграції  підняти  на  збройну  боротьбу  невдоволене  польською
окупацією  населення  краю  і  насамперед  селянство.
 Опорною  базою  для  підготовки  повстання  стала  Чехосло-
ваччина,  де  перебували  як  інтерновані  понад  10  тис.  галицьких
старшин  і  стрільців.  Практичну  роботу  з  підготовки  їх  до
збройного  виступу  здійснювали  УВО  і  повстанський  штаб,
очолюваний  генералом  Антоном  Кравсом.  Штаб  підтримував
зв’язки  з  урядом  Євгена  Петрушевича,  що  перебував  у  Відні,  і
монархічним  союзом  гетьманців  у  Берліні.  План  збройного
повстання  галичан  з  метою  відновлення  західноукраїнської
демократичної  державності  негласно  підтримував  чехослова¬
цький  уряд  “за  ціну  відмови  їх  від  претензії  на  Закарпатську  Русь”
[22].  Чехословацька  сторона  повністю  озброїла  галицькі
формування.
 *  Докладніше  про  нього  див.:  Васюта  І.  Повстання  1922  р.  в  Західній
Україні  //  Вісник  Львівського  ун-ту.  Серія  історична.  Витт.  32.  -  Львів,
1997.-С.  131-144.
 410

Що  стосується  позиції  радянської  Росії  в  цьому  питанні,  то
вона  підтримувала  галичан  у  підготовці  їх  до  повстання,
розраховуючи  на  те,  що  воно  може  започаткувати  радянську
революцію  в  Польщі,  успіх  якої,  на  думку  Леніна,  більш  як
наполовину  міг  забезпечити  перемогу  комуністичної  революції  у
Центральній  Європі  і  підірвати  увесь  режим,  побудований  на
Версальському  мирі  [23].  Тому  між  галицьким  повстанським
штабом  у  Празі  і  командувачем  збройними  силами  України  і
Криму  Михайлом  Фрунзе  було  досягнуто  домовленості,  згідно  з
якою  “більшовики  жертвували  воєнну  і  матеріальну  допомогу
галичанам  у  випадку  вибуху  повстання  в  Галичині”  [24].  Згодом,
як  інформував  3  листопада  1922  р.  інспектор  армії  С.  Галлер,  посол
УСРР  у  Празі  Михайло  Левицький  підписав  угоду  з  екзильним
урядом  ЗУНР,  за  якою  радянська  сторона  зобов’язувалась
зосередити  на  кордоні  із  Східною  Галичиною  значні  сили
західноукраїнської  еміграції  та  інші  формування  і  взаємодіяти  з
революційними  і  національними  українськими  угрупованнями  в
Галичині  [25].
 Однак  міжнародна  обстановка  не  сприяла  реалізації  плану
комбінованого  вторгнення  в  Східну  Галичину  військових  фор¬
мувань.  Далися  взнаки  не  тільки  різні  цілі  організаторів  повстання,
а  й  острах  повстанського  штабу  у  Празі  за  непослух  перед  Вер¬
ховною  радою  Антанти,  яка  присвоїла  собі  право  міжнародного
трибуналу  порядкувати  в  Українській  Галичині.  Тому  фактично
тільки  з  радянської  сторони  ініціювалися  великомасштабні  заходи
реалізації  плану  загального  повстання.
 Єдиним  способом  для  розв’язання  його  обрано  тактику
партизанської  війни  силами  рейдуючих  невеликих  військових
формувань.  До  середини  листопада  1922  р.  з  Радянської  України
через  Збруч  до  Галичини  проникло  8  кінних  загонів,  у  кожному  з
яких  налічувалося  від  ЗО  до  50  осіб.  Керував  цією  операцією
колишній  командувач  ЧУГА  Василь  Порайко  [26].  Народні
месники  завдали  раптових  ударів  і,  користуючись  всебічною
підтримкою  й  допомогою  місцевого  населення,  залишалися
невловимими.
 Діяльність  партизанських  формувань  сприяла  активізації
селянського  повстанського  руху.  За  нашими  підрахунками,
зробленими  за  відомостями  поліції  та  військової  дефензиви,  у
жовтні-листопаді  1922  р.  партизанські  загони  і  повстанські  групи
активно  діяли  в  19  повітах  Східної  Галичини  [27].  Бойові  дії
повстанців  та  селянські  акти  саботажу  хоча  й  були  переважно
стихійними,  але  набули  таких  масштабів  і  масовості,  що  їхні
 411

виступи  подекуди  переросли  в  локальні  спалахи  національно-
визвольної  війни.  Однак  оволодіти  селянською  стихією,  надати
їй  організованого  характеру  ні  УВО,  ні  КПСГ  не  спромоглися.
Поразку  повстання  зумовило  й  те,  що  план  його  підготовки  був
досконало  відомий  командуванню  V  Польської  армії,  яке  вжило
превентивні  каральні  заходи  задля  того,  щоб  повстання  зазнало
невдачі.  Карателі  жорстоко  розправлялися  з  повсталими.
 В  обстановці  шаленого  терору  проходили  вибори  до  поль¬
ського  сейму.  Усі  галицько-українські  партії,  крім  хліборобської
партії  та  КПСГ-офіційної,  Євген  Петрушевич  та  його  оточення,
колишні  парламентарії  ЗУНР,  що  перебували  в  краї,  бойкотували
вибори.  Абсолютна  більшість  галицьких  українців  підтримала  цю
акцію.  З  2054  тис.  виборців  трьох  південно-східних  воєводств  не
брали  участі  у  виборах  до  сейму  5  листопада  1922р.  63%.  12  лис¬
топада  відбулися  вибори  до  сенату,  у  яких  з  1762  тис.  виборців,
що  мали  право  голосувати,  не  взяли  участі  58%)  [28].
 На  Волині,  Поліссі,  Підляшші  і  Холмщині  українське  насе¬
лення,  об’єднавшись  з  національними  меншинами  в  один  блок,
провело  до  сейму  20  і  до  сенату  6  депутатів  [29].
 Отже,  вибори  у  Східній  Галичині  були  позбавлені  будь-якої
легітимності.  Майже  одностайний  бойкот  їх  галицько-україн-
ським  селянством  та  іншими  верствами  населення  фактично
означав  антипольський  плебісцит.  Однак  з  цим  не  хотіли  раху¬
ватися  ні  польські  правлячі  кола,  ні  можновладці  західних  держав.
 14 	березня  1923  р.  Рада  послів  Антанти  схвалила  рішення,  яким
визнавала  за  Польщею  “суверенне  право”  на  володіння  Східною
Галичиною.  Від  імені  народу  України  радянський  уряд  виступив
з  рішучим  протестом  проти  анексії  Східної  Галичини.  13  березня
уряд  УСРР  у  своїй  декларації  попередив,  що  “буде  вважати  недійс¬
ним  встановлення  будь-якого  режиму  у  Східній  Галичині  без  його
попередньої  згоди  і  без  опитування  самого  населення”  [30].
 Українське  селянство  однотайно  засудило  й  відкинуло
імперіалістську  ухвалу  Ради  послів  Антанти  і  виражало  рішучу
готовність  продовжувати  боротьбу  за  національно-державну
незалежність.  На  40-тисячному  віче,  що  відбулося  18  березня  1923  р.
на  площі  святого  Юра  у  Львові,  були  й  чисельні  селяни  з  навко¬
лишніх  сіл,  які  схвалили  рішення  продовжувати  національно-
визвольну  боротьбу.  Патріотично  налаштовані  урядові  партії
колишньої  ЗУНР  також  засудили  й  відхилили  ухвалу  Ради  послів
Антанти,  але  відмовились  взяти  на  себе  вину  за  невдачу  їхньої
проантантівської  політики,  переклавши  її  особисто  на  Є.  Пет-
рушевича.  Після  цього  акту  стався  розкол  єдиного  Національного
 412

фронту  трьох  впливових  партій,  припинила  діяльність  і  їхня
Міжпартійна  рада.  Найбільше  непримиренну  позицію  з-поміж  них
зайняла  Українська  радикальна  партія  (УРП),  з’їзд  якої  1  квітня
1923  р.  засудив  політику  як  регіональної  державності,  так  і
“радянської  соборності”  і  схвалив  платформу  боротьби  за
загальноукраїнське  демократичне  державотворення.
 Вслід  за  УРП  з’їзд  Української  народно-трудової  партії
(УНТП),  що  відбувся  21  травня  1923  p.,  враховуючи,  що  після
ухвали  держав  Антанти  про  міжнародне  визнання  східного
кордону  Польщі  Східна  Галичина  уже  не  могла  розраховувати
на  підтримку  її  державної  незалежності  з  боку  країн  Заходу,
схвалив  рішення  про  реальну  політику  орієнтації  на  власні  сили.
На  це  рішення  вплинула  також  втрата  Радянською  Україною
статусу  самостійного  суб’єкта  міжнародної  політики  після  утво¬
рення  Союзу  PCP,  що  послабило  і  без  того  нереальні  шанси
національно-визвольних  сил  краю  на  омріяну  регіональну  дер¬
жавну  незалежність.  Тому  з’їзд  трудовиків  відмовився  від
політичного  курсу  на  негайне  відновлення  втраченої  незалежності
Східної  Галичини  і  обґрунтував  найближчу  політичну  мету  —
об’єднання  усіх  українських  земель  під  Польщею  і  надання  їм
національно-територіальної  автономії.  Програму  реальної
політики  не  сприйняли  не  тільки  радикальні  партії,  а  й  так  звані
“незалежники”  в  середині  УНТП  та  її  закордонна  група,  зокрема
Є.  Петрушевич,  вважаючи  цей  курс  відступом  і  зреченням  від
державної  незалежності  й  соборності,  даремно  сподіваючись  при
цьому  на  швидке  перетворення  української  радянської
державності  в  національно-демократичну  внаслідок  розпочатої
в  УРСР  політики  українізації  й  коренізації.
 У  той  же  час  польський  уряд,  очолюваний  ультранаціоналіс-
тичною  партією  націонал-демократів  (ендеків),  продовжував
проводити  жорсткий  курс  в  аграрно-колонізаційній  політиці  й
системно  здійснював  полонізацію  українського  населення  на
південно-східних  і  східних  окраїнах.  Проведення  войовничого
антиукраїнського  курсу  ще  більше  активізувалося  після  так
званого  “узаконення”  анексії  краю,  викликавши  велике  обурення
українського  селянства  і  новий  сплеск  його  масової  визвольної
боротьби  за  національно-державне  самовизначення.  У  1923  р.  в
Західній  Україні  зареєстровано  4630  випадків  антидержавних
заворушень,  соціальних  конфліктів,  опору  представникам  влади
та  інших  виступів  селян  і  понад  500  підпалів  на  соціальній  основі
[31].  У  них  поєднувалися  національно-визвольні  вимоги  з
антипоміщицькою  і  антиосадницькою  боротьбою  селян.  Того  ж
 413

року  в  чотирьох  воєводствах  краю  з  польської  армії  дезертиру¬
вали  4950  осіб  [32],  що  поповнювали  здебільшого  повстанські
загони  й  групи,  які  найактивніше  діяли  на  Волині.
 В  новій  політичній  ситуації  найвпливовішою  виявилася
позиція  ліворадикальних  сил,  представлених  комуністами  та
іншими  лівими  угрупованнями,  які  блокувалися  з  ними  і  відстою¬
вали  платформу  радянського  державницького  соборництва.
Серед  них  слід  насамперед  відзначити  УСДП,  яка  з  середини  1920  р.
неухильно  відстоювала  інтернаціоналістську  позицію,  що  ґрунту¬
валась  на  комуністичних  ідеях  III  Інтернаціоналу.
 Спираючись  на  ультраліві  сили  в  КПП  і  КПЗУ,  комуно-
більшовики  вирішили  використати  революційний  ентузіазм
галицької  стрілецької  еміграції,  щоб  повторно  підняти  селянство
Східної  Галичини  на  загальнонаціональне  повстання  проти
анексії.  Однак,  на  відміну  від  1922  р.  комбінований  виступ
стрільців  не  відбувся,  бо  чехословацький  уряд  вирішив  не
загострювати  відносин  з  Польщею  і  до  кінця  1924  р.  депортував
галицьких  стрільців  з  Чехословаччини  до  Радянської  України.
Саме  на  них  робилась  головна  ставка  у  роздмухуванні  вогнищ
партизанської  війни.  У  ній  взяли  участь  і  національно-патріотичні
сили  Західної  України,  які  не  поділяли  комуністичного  світогляду,
але  мріяли  відродити  західноукраїнську  державу  і  підтримували
Петрушевича  в  його  політиці  “невизнання”  анексії  і  домагалися
свободи  самовизначення  краю.  У  зв’язку  зі  зміною  статусу  Східної
Галичини  Є.  Петрушевич  переорієнтувався  на  радянський  Схід  і,
за  повідомленням  польського  аташе  з  Праги  від  22  грудня  1923  р.,
“дійшов  повного  порозуміння”  з  радянською  стороною  щодо
спільних  дій  проти  польської  анексії  Східної  Галичини.  Він
погодився  діяти  спільно  із  Закордонним  відділом  (Закордотом)
ЦК  КП  України,  який  здійснював  загальне  керівництво  повстан¬
ням  і,  всупереч  умов  Ризького  договору,  концентрував  військові
формування  “червоних  галичан”  вздовж  радянського  кордону  із
Західною  Україною.  Як  свідчить  той  же  документ,  до  організації
загального  повстання  був  причетний  і  керівник  УВО  Є.  Коно-
валець,  який  мав  організувати  виступи  військових  нелегалів  і
членів  спортивно-пожежних  товариств  у  Галичині  [33].
 Поряд  з  колишніми  стрільцями  УГА  рушійною  силою
повстанського  руху  були  сільські  наймити  і  малоземельні  селяни,
які  найчастіше  спонтанно  піднімалися  на  боротьбу  проти  пропо-
міщицької  земельної  реформи,  насильницького  насадження  в  краї
польських  колоністів,  непосильних  податків  і  зловживань
адміністрації,  яка  буквально  тероризувала  українських  селян.
 414

Виступи  стрільців  і  селян  проти  національного  і  соціального  гніту
та  терору,  як  і  раніше,  в  локальних  вимірах  вливалися  у  загальне
русло  повстанського  руху,  який  досяг  найбільшого  піднесення
восени  1924  р.  в  ряді  повітів  Волині  і  Полісся,  де  повстанці  діяли
більше  як  у  10  повітах,  використовуючи  партизанську  тактику.
У  Бродівському,  Кременецькому,  Дубнівському,  Острозькому  і
Луцькому  повітах  наводили  жах  на  гнобителів  18  загонів,  причому
деякі  з  них  мали  від  30  до  50  повстанців,  що  здійснювали  сміливі
напади  на  залізниці,  поміщицькі  й  осадницькі  садиби  і  навіть  на
окремі  гарнізони  та  інші  об’єкти  [34].
 Нова  хвиля  партизанських  боїв  та  саботажів  селян  піднеслася
навесні  1925  р.,  поширившись  на  всю  Західну  Україну.  У  травні
цього  року  повстанські  загони  і  групи  здійснювали  на  тиждень
пересічно  18  диверсійних  актів  на  залізниці  [35].  Залізничні
катастрофи  стали  майже  хронічним  явищем.  На  східних  окраїнах
Польщі  створилась  така  ситуація,  яку  III  з’їзд  КПП  характе¬
ризував  з  позиції  лівого  сектантства  як  “стан  безперервної  громад¬
ської  війни”  [36].  Засліплені  ідеями  революційної  нетерпимості,
ліві  лідери  КПП,  котрі  щойно  прийшли  до  керівництва  партією,
за  завданням  Комінтерну  вимагали  від  керівництва  КПЗУ  розпа¬
лювання  повстання  у  краї,  незважаючи  на  невиправдані  жертви  з
боку  його  учасників.  Саме  так  трапилося  під  час  першотравневої
демонстрації  1924  р.  у  Зоболотові,  де  жертвами  розправи  карателів
над  5  тис.  демонстрантів-селян  Покуття  стали  5  активістів  убитими
і  60  -  пораненими.
 На  нове  піднесення  повстанського  руху  власті  повсюдно
відповідали  жорстоким  терором.  На  західних  українських  та
білоруських  землях  вдруге  по  війні  було  запроваджено  військовий
стан.  Регулярні  війська,  якими  командував  Е.  Ридз-Смігли,  разом
з  поліцією  жорстоко  розправилися  з  учасниками  визвольного
руху.  Від  квітня  1925  і  до  квітня  1926  р.  на  східних  і  південно-
східних  окраїнах  Польщі  з  політичних  мотивів  були  заарештовані
13  тис.  чоловік;  в  1926  р.  69  осіб  вбито  без  суду  й  слідства,  а  677
поранено  й  покалічено  [37].
 Масові  розправи  та  політичні  репресії,  заборона  діяльності
соціал-демократичної  партії  (УСДП)  і  Союзу  пролетаріату  міст  і
сіл,  багатьох  класових  профспілок  та  спортивно-пожежного
товариства  “Січ”  -  усе  це  призвело  до  того,  що  активність
селянської  боротьби  почала  спадати.  Якщо  1924  р.  у  чотирьох
воєводствах  Західної  України  було  зареєстровано  5585  антидер¬
жавних  колективних  та  інших  виступів,  то  1925  р.  -  3417.  Кількість
зафіксованих  статистикою  випадків  нападу  на  панські  маєтки  і
представників  влади  зменшилося  з  267  до  150  [38].
 415

Роз’єднаність  селянських  виступів,  відособлення  їх  від  масо¬
вого  робітничого  руху,  відсутність  підтримки  з  боку  впливових
національно-демократичних  та  інших  політичних  кіл  українства
дали  змогу  урядові  до  середини  1925  р.  придушити  локальні
збройні  виступи  партизанських  загонів  та  груп  саботажу  селян.
Ці  виступи  виражали  революційну  нетерпимість  їх  учасників,
пауперизованих  і  маргіналізованих  прошарків  села,  котрі
прагнули  до  ультрарадикальних  акцій  задля  негайного  вирішення
соціальних  і  національних  проблем.  Розрізнені  дії  повстанців  не
переросли  в  організоване  загальнонаціональне  повстання  проти
режиму,  перемога  якого  могла  завершитись  всенародним  плебіс¬
цитом  або  негайним  відторгненням  Західної  України  від  Поль¬
ської  Республіки.  У  невдачі  повстанської  боротьби  селян  від’ємну
роль  відіграла  авантюристична  тактика  ультралівих  в  КПЗУ,  яких
підтримували  ліві  лідери  КПП,  а  також  Є.  Петрушевич  та  його
послідовники  в  краї  та  еміграції,  закликаючи  до  нагальних
виступів,  хоча  внутрішніх  і  зовнішніх  передумов  для  їх  перемоги
тоді  не  було.  Ще  одна  прикметна  особливість  цих  виступів
полягала  в  тому,  що  ліворадикальні  лідери  прагнули  надати  їм
характеру  не  національно-визвольної,  а  громадянської  війни,  що
звужувало  соціально-політичне  тло  руху  і  прирікало  його  на
поразку  і  невиправдані  жертви.
 Водночас  з  силовими  засобами  боротьби  з  революційним
рухом  селян  польська  влада  відверто  й  цинічно  дискримінувала
українців  в  усіх  сферах  національно-політичної  і  культурно-
освітньої  життєдіяльності.  Відмовившись  надати  краю  автономне
управління,  уряд  ендеків  до  середини  1926  р.  розпустив  тут
громадські  і  більшість  повітових  та  міських  самоврядувальних
рад,  замінивши  їх  адміністративною  владою  польських  комісарів.
 Системно  проводилась  великодержавна  політика  денаціона¬
лізації  українців  у  галузі  освіти  і  культури.  Найчіткіше  її  окреслили
схвалені  сеймом  31  липня  1924  р.  так  звані  кресові  закони  про
мову.  Спеціальним  законом  про  державну  мову  польська  мова
оголошувалася  державною  на  всій  території  Речі  Посполитої  і
запроваджувалась  до  обов’язкового  використання  в  усіх  ланках
державного  та  самоврядувального  управління,  а  згодом  і  в
судочинстві  та  господарській  сфері.  Інший  закон  про  шкільну
реформу  мав  завдання  полонізувати  шкільництво.  Проведений
за  цим  законом  в  1924-1925  рр.  шкільний  плебісцит  засвідчив,
що  сотні  тисяч  батьків  українських  дітей  вимагали  проведення
навчання  в  державних  школах  рідною  мовою,  але  польська
адміністрація  під  різними  формальними  приводами  перешкод¬
 416

жала  задоволенню  масових  подань:  Як  наслідок,  —  більшість
українських  народних  і  загальноосвітніх  середніх  державних  шкіл
була  перетворена  в  польськомовні  або  утраквістичні  (двомовні)
з  великою  перевагою  в  них  польської  мови,  а  частина  з  них  взагалі
була  закрита.  Щодо  навчання  дітей  у  приватних  школах,  то  воно
було  недоступним  багатьом  родинам  через  його  оплату,  неадек¬
ватну  їх  матеріальному  становищу.  Тому  багато  селянських  дітей
залишилося  поза  школою.  Відверто  цинічною  була  українофобія
ендеків  у  ставленні  до  вищої  освіти.  У  Львівському  університеті
було  скасовано  українські  кафедри.  З  1923  р.  діяла  сумнозвісна
формула  “нумерус  клаузус”,  згідно  з  якою  норма  прийому  молоді
національних  меншин  в  т.  ч.  й  українців,  до  вузів  Польщі  була
вкрай  обмеженою.
 Докорінна  зміна  політичної  ситуації  в  краї  після  анексії
Східної  Галичини,  нове  піднесення  і  наступна  поразка  селянсько-
повстанського  руху,  нестримний  наступ  польської  реакції  на  права
й  національну  гідність  українців,  розвиток  українців  в  У  PCP,
котра  мала  великий  вплив  на  політичні  настрої  селян  та  соціаль¬
них  низів  міст,  спричинилася  до  перегрупування  й  консолідації
політичних  сил  українства  краю  і  пошуку  інших  підходів  щодо
визначення  їхньої  нової  стратегії  й  тактики  відповідно  до  зміненої
обстанови.  Це  торкнулося  усіх  політичних  течій  і  партій,  які,
незважаючи  на  те,  що  мали  різні  ідеологічні  уподобання,  відмінні
програми  та  різновекторну  політичну  орієнтацію,  в  суспільно-
політичній  діяльності  поєднувало  вирішення  найактуальніших  для
селян  соціально-економічних  й  національно-визвольних  проблем,
таких  як:  ліквідація  земельної  тісноти  селян  та  проведення
справедливого  реформування  поземельних  відносин,  вирішення
фінансово-економічних  проблем  на  користь  селянства,  усунення
дискримінації  у  міжнаціональних  стосунках,  забезпечення  україн¬
цям  реальних  умов  для  вільного  національно-культурного
розвитку  і,  нарешті,  утвердження  державної  незалежності  та
соборності  українського  етносу.  Ці  та  інші  болючі  проблеми  села
були  постійно  присутні  в  суспільно-політичній  практиці  полі¬
тичних  сил,  хоча  акценти  їх  розв’язання  змінювалися  залежно  від
зміни  політичної  обстановки  в  краї  і  на  теренах  всієї  Польської
Республіки.
 Зміну  політичної  лінії  й  тактики  та  організаційну  консолідацію
політичних  сил  українства  пришвидшив  новий  політичний  курс
санаційного  режиму  в  Польщі,  встановленого  в  результаті
військового  перевороту  Юзефа  Пілсудського.  У  червні  1926  р.
Рада  міністрів  Польщі  схвалила  “Директивні  завдання  польської
 417

внутрішньої  національної  політики”.  Цим  документом  припи¬
нялася  політика  силової  “національної  асиміляції”  українців  та
інших  національних  меншин  країни,  яку  проводили  раніше
польські  націонал-демократи,  будучи  при  владі,  і  проголо¬
шувалась  нова  національна  доктрина  “державної  асиміляції”,
котра  передбачала  зближення  інтересів  держави  і  законослух¬
няних  українців  з  метою  “виникнення  українського  полонофіль¬
ського  руху”.  На  підставі  цієї  директиви,  що  випливала  з
федералістської  програми  пілсудчиків,  проголошувалося  надання
українцям  під  Польщею  “повної  юридичної  і  фактичної  рівно¬
правності  в  галузі  самоуправління,  економіки,  мови  і  культури”.
Складовою  цього  документа  була  аграрна  політика  пілсудчиків,
яка  не  зупиняла  осадницької  колонізації  на  східних  і  південно-
східних  кресах,  але  центр  ваги  в  аграрному  реформуванні  пере¬
міщала  на  зміцнення  фермерства  шляхом  комасації  (упорядку¬
вання  селянського  землекористування),  ліквідації  сервітурів,
урегулювання  оренди  землі.
 Проголошені  санацією  наперекір  радянській  українізації
засади  нового  курсу  національної  й  аграрної  політики  тимчасово
послабили  гостроту  протистояння  в  українсько-польських  відно¬
синах  і  посилили  мотивацію  прагматичних  лідерів  українства
щодо  проведення  реальної  політики,  яка  тривала  до  сумнозвісної
пацифікації  1930  р.,  коли  вкрай  загострилась  боротьба  селян
проти  примусового  землевпорядкування  і  національного  гноб¬
лення.
 В  українському  політикумі  першою  була  Українська  народно-
трудова  партія,  яка  стала  шукати  шляхи  порозуміння  з  польською
стороною  на  основі  програми  реальної  політики  ще  до  травневого
перевороту  пілсудчиків  1926  р.  11  липня  1925  р.  на  об’єднавчому
з’їзді  Української  народно-трудової  партії,  Партії  національної
роботи,  а  також  Української  парламентської  групи  Волині  було
проголошено  утворення  Українського  національно-демокра¬
тичного  об’єднання  (УНДО),  провід  якого  з  1925  по  1935  рік
очолював  Дмитро  Левицький.  Орієнтуючись  на  власні  сили,
УНДО  підтвердило  реальну  політику  своєї  попередниці  -  УНТК.
Щоб  підтримати  вплив  серед  соціальних  низів  галицько-волин¬
ського  села  ця  провідна  національно-демократична  партія  краю
в  аграрно-селянському  питанні  схвалила  гасло  змагання  легі¬
тимними  засобами  за  перехід  землі  великих  посідачів  у  приватну
власність  селян,  передусім  малоземельних  та  безземельних,  без
викупу,  зважаючи  на  те,  що  вони  своєю  працею  впродовж  століть
уже  давно  заплатили  за  неї  власникам  маєтків  [39].
 418

Гасло  “Земля  селянам  без  винагороди”  домінувало  в  органі¬
зації  цією  партією  масових  виступів  селян  проти  польської
аграрної  колонізації  і  зумовило  прийняття  в  грудні  1925  р.  нового
закону  про  виконання  земельної  реформи,  що  продовжував
ущемляти  права  українського  селянства.  У  четвертому  кварталі
1925  р.  УНДО  організувало  у  Східній  Галичині  45  віч  протесту
проти  польської  колонізації  й  осадництва  за  участю  в  них  понад
10  тис.  осіб  [40]  з  вимогами  передачі  панської  землі  без  викупу
українським  малоземельним  селянам.
 За  своїм  місцем  у  визвольному  русі  УНДО  було  право-
центристською  партією  парламентського  типу,  а  членський  склад
являв  собою  соціальний  конгломерат  з  великою  часткою
селянства  (1928  р.  у  її  рядах  налічувалося  близько  10  тис.  осіб)
[41],  який  представляли  різні  верстви  українців  з  відмінними
інтересами.  Це  послужило  соціальним  тлом  для  перманентної
фракційної  боротьби  в  партії  між  автономістами,  які  виступали
за  національно-територіальну  автономію  Західної  України  у
складі  II  Речі  Посполитої,  і  незалежниками  -  прихильками
незалежної  державності,  ліберальними  демократами  і  “творчими
націоналістами”  (загравістами).  Керівне  ядро  фактично  усіх
фракцій  партії  представляло  західноукраїнський  істеблішмент,
який  контролював  більшість  українських  фінансових  і  коопера¬
тивно-господарських  закладів  та  культурно-освітніх  товариств,
передусім  “Просвіти”  та  “Рідної  школи”.  Левову  частку  членів
цієї  партії  становили  прагматично  налаштовані  селяни,  які,
природно,  відстоювали  фермерський  шлях  розвитку  капіталізму
в  галицько-волинському  селі.
 На  лідерство  в  національно-визвольному  селянському  русі
претендувала  також  УВО,  яка  діяла  конспіративно,  враховуючи
досвід  українського  національного  руху  в  роки  Першої  світової
війни,  вона  пов’язувала  перемогу  національної  революції  у
Західній  Україні  з  міжнародним  воєнним  конфліктом,  а  тому
контактувалася  з  тими  державами,  які  потенційно  могли
розв’язати  війну  або  сприяти  підготовці  антипольського  повс¬
тання.  Вона  орієнтувалася  переважно  на  політичну  і  фінансову
підтримку  Німеччини,  яка  конфліктувала  тоді  з  Польщею.
 Після  анексії  Східної  Галичини  УВО  пережила  глибоку  кризу.
Від  неї  відвернулись  легальні  угруповання,  які  відкидали  тероризм
як  засіб  визвольних  змагань.  У  самій  організації  пройшло  розме¬
жування  сил.  Ультраекстремістські  елементи  згуртувалися  нав¬
коло  тижневика  “Заграва”,  редагованого  Дмитром  Палієвим,
і  20  квітня  1924  р.  об’єдналися  в  Українську  партію  національної
 419

роботи,  а  на  лівому  крилі  (так  звана  “червона  група”)  восени
1925  р.  виокремилась  під  назвою  Загальноукраїнської
національно-революційної  організації,  яка  відмовилась  від
тактики  тероризму  і  проголосила  своїм  ідеалом  об’єднання  з
радянською  Україною.  Ідеологія  ЗНРО  співпадала  з  постулатами
лівиці  УНДО,  яка  1927  р.  утворила  Українську  партію  праці
(УПП)  (голова  партії  В’ячеслав  Будзиновський).
 І  все  ж,  попри  розкол  і  репресивні  акції  проти  активу  УВО,  її
провід,  очолюваний  Є.  Коновальцем,  завдяки  глибокої  конспі¬
рації  швидко  подолав  кризу.  Відновивши  свої  осередки  на  місцях,
УВО,  за  свідченням  документів,  залишалась  найнебезпечнішою
для  держави  організацією.  Головну  ставку  в  національно-
визвольній  боротьбі  вона  робила  на  патріотично  настроєну
академічну  сільську  і  робітничу  молодь.
 28  січня  -  3  лютого  1929  р.  представники  УВО  і  студентських
націоналістичних  груп  на  Віденському  конгресі  проголосили
утворення  Організації  українських  націоналістів,  що  будувалась
на  глибоко  конспіративній  структурі.  УВО  стала  військово-
бойовою  реферантурою  (відділом)  ОУН.  Організаційна  структура
її  становила  чітку  ієрархічну  побудову  із  сильно  підкресленою
роллю  в  ній  вождя.  Монократичний  провід  очолив  Євген  Коно¬
вал  ець.
 Ідеологічну  платформу  нової  партії  -  інтегральний  (всепро-
никаючий)  чинний  (революційний)  націоналізм  теоретично
обгрунтував  Дмитро  Донцов;  і  його  ідеї  поєднані  з  ірраціо¬
нальними,  волюнтаристськими  ідеями  ніцшеанства  та  інших
розповсюджених  тоді  теорій.  До  ідеологічної  платформи,  звісно,
увійшли  також  і  певні  доктринальні  положення  української
політичної  думки  кінця  XIX  -  початку  XX  ст.
 Схвалена  конгресом  програма  ОУН  проголошувала  такі
основні  постулати  діяльності  організації:  “всеукраїнство”
(боротьбу  не  за  регіональну,  а  всеукраїнську  державну  неза¬
лежність);  “надпартійність”  (представництво  і  захист  інтересів  не
окремих  класів,  а  усієї  української  нації);  “монократизм'’  (безог¬
лядний  послух  і  дисципліну,  негайне  виконання  усіх  наказів
провідників  різного  рівня);  “жертвенність”  (самопожертву  її
членів  в  національно-визвольній  боротьбі).  Стратегічною  метою
ОУН  декларувалося  створення  Української  самостійної  соборної
держави.  Засобом  для  досягнення  цієї  мети  передбачалось
зовнішньополітична  орієнтація  на  потенційних  воєнних  супро¬
тивників  радянської  імперії  та  її  розгром  і  власні  сили.  Аби
убезпечити  Західній  Україні  роль  “українського  П’ємонту”,  як
 420

головного  осередку  боротьби  за  всеукраїнську  державність,
провід  ОУН  проводив  тут  т.  зв.  “перманентну  національну
революцію”  шляхом  постійного  революційного  напруження
засобами  індивідуального  політичного  терору  й  широкого
застосування  типово  селянської  форми  боротьби  -  саботажів.
 Задля  вирішення  аграрно-селянського  питання  економічна
частина  програми  передбачала  провести  законом  відчуження
поміщицьких  земель  без  викупу  на  всіх  землях  незалежної
держави,  підтримувати  середнє  селянське  (фермерське)  госпо¬
дарство,  побудоване  на  праві  приватної  земельної  власності,
обмеженої  державним  регулюванням  вільного  продажу  й  купівлі
землі,  підтримувати  виробничо-технічний  поступ  сільськогоспо¬
дарської  кооперації  [42].
 Правосоціалістичної  орієнтації  дотримувалася  Українська
соціалістично-радикальна  партія,  утворена  в  лютому  1926  р.
внаслідок  об’єднання  Української  радикальної  партії  із  соціа-
лістами-революціонерами  Волині.  Головою  партії  залишався  Лев
Бачинський,  з  1930  р.  -  Іван  Макух.  Соціалісти-радикали  вважали
себе  “народниками”  -  виразниками  політичних  та  економічних
інтересів  трудящих  селян,  сільських  наймитів  і  фабрично-завод-
ських  робітників,  яких  закликали  до  міжкласового  єднання  у
боротьбі  проти  соціального  і  національного  гніту.  За  соціальним
складом  УСРП  була  здебільшого  селянською  партією,  а  тому
головним  постулатом  її  соціальної  програми  була  вимога  передачі
землі  від  поміщиків,  спекулянтів,  держави  і  церкви  малоземель¬
ним  і  безземельним  селянам  без  викупу,  для  фермерського
розвитку  села  постулювала  використання  с/г  кооперації.  Вирі¬
шальною  умовою  розв’язання  соціальних  проблем  ця  партія
вважала  звільнення  українського  народу  від  національного  гніту,
звідкіля  б  він  не  йшов:  з  Варшави,  Москви,  Праги  чи  Бухареста,
і  побудову  незалежної  соборної  Української  народної  респуб¬
ліки  [43].
 Свій  вплив  на  селянський  рух  соціалісти-радикали  проводили
через  читальні  “Просвіти”,  кооперативні  і  спортивно-гімнастичні
товариства,  а  також  засноване  в  січні  1925  р.  профспілкове
об’єднання  малоземельних  селян  і  наймитів  -  Союз  селянських
спілок.  Уже  навесні  1925  р.  ССС  організував  страйк  сільсько¬
господарських  робітників  у  20  селах  Сокальщини  і  Рудківщини.
Страйкуючі  наполегливо  відстоювали  свої  вимоги  щодо  поліп¬
шення  умов  праці  у  поміщицьких  фільварках.  У  Сокалі  пройшла
сутичка  страйкуючих  з  поліцією,  яка  всюди  використовувала  силу
для  ліквідації  страйку  [44].  Страйкові  виступи  сільськогоспо-
 421

дарських  робітників  невдовзі  знайшли  своє  продовження  у  вічевих
сходах  селян.  Впродовж  четвертого  кварталу  1925  р.  і  першого
кварталу  1926  р.  УРП  (УРСП)  організувала  і  провела  на  Львівщині
і  Покутті  23  селянських  сходи  протесту  проти  прийняття  й
реалізації  нового  закону  про  земельну  реформу  та  чергової  хвилі
польської  аграрної  колонізації.  В  резолюціях  віча  селяни  вимагали
також  припинення  полонізації  українського  шкільництва  [45].
 Подібну  політичну  платформу  з  орієнтацією  на  об’єднання
українських  земель  у  незалежній  державі  і  правосоціалістичні
цінності  мало  інше  реформістське  угруповання  -  відновлена  в
1928  р.  УСДП,  яка  спиралася  на  українських  робітників  і
ремісників.  УСРП  і  УСДП  партії  входили  до  Другого  соціаліс¬
тичного  Інтернаціоналу,  проводили  опозиційну  тактику,  а  ліво-
центристський  курс  їх  визначався  на  основі  ідей  українського
народницького  соціалізму.
 У  політичній  ситуації  повоєнної  пори,  коли  селянський  рух  у
краї  сформувався  в  потужну  політичну  силу,  в  його  надрах  на¬
роджуються  нові  політичні  партії  різновекторної  соціально-
політичної  орієнтації.  Вирішальний  вплив  на  цей  процес  мало
поглиблення  соціального  розшарування  селянства,  на  основі
якого  формувалися  адекватні  інтересам  і  сподіванням  відповідних
соціальних  верств  села  політичні  угрупування.
 З  ініціативи  та  завдяки  організаційним  зусиллям  правої  групи,
очолюваної  Северином  Даниловичем,  що  відокремилась  від  УРП,
ЗО  січня  1925  р.  у  Станіславі  був  скликаний  селянський  конгрес  з
участю  близько  500  делегатів  25  повітів  Східної  Галичини.
Конгрес  ухвалив  рішення  про  утворення  Українського  народного
союзу,  в  якому  об’єдналися  Українська  народна  партія  і
Українська  партія  хліборобів  з  правою  групою  УРП.  Прого¬
лосивши  себе  “загальноселянською  організацією”,  УНС  відобра¬
жав  інтереси  заможних  прошарків  українського  села,  стояв  на
платформі  угоди  з  режимом  і  співпраці  з  польським  селянством  у
рамках  норм  конституції.
 За  зразком  побудови  та  завдань  польської  фермерської  партії
ПСЛ  “П’яст”  конгрес  прийняв  статут  і  програму  УНС,  дома¬
гаючись  “територіальної  автономії  для  українських  земель  без
порушення  основних  засад  державної  єдності”;  проведення  аграр¬
ної  реформи  на  умовах,  вигідних  для  господарського  розвитку
українського  села;  першочергового  наділення  парцельованою
землею  місцевого  населення,  звісно,  за  оплату;  запровадження
української  мови  в  установах;  ліквідації  утраквізму  в  шкільництві;
відкриття  українського  університету  [46].
 422

Ця  партія  мала  прибічників  здебільшого  серед  “старої  гене¬
рації”  заможних  селян  на  Покутті,  у  Тлумацькому,  Надвір-
нянському,  Сколівському,  Турківському  повітах,  “однак  в  такій
кількості,  що  про  вирішальний  вплив  її  в  громадах  і  повітах,  за
свідченням  служби  безпеки  Станіславського  воєводства,  зараз  не
може  бути  й  мови”  [47].  Вплив  її  поширювався  на  фермерські
елементи,  котрі  прагнули  нормального  розвитку  економічного
життя  в  ринковому  полі  польської  державності.
 Соціально-політичним  антиподом  УНС  було  Українське
соціалістичне  об’єднання  “Селянський  союз”,  утворений  на
установчому  з’їзді  у  Холмі  17  серпня  1924  р.  з  ініціативи  депутатів
соціалістичної  фракції  польського  парламенту  від  українських
північного-західних  земель.  УСОС  проголосив  себе  класовою
селянською  організацією,  яка  діяла  на  території  Волині,  Холм-
щини,  Підляшшя  і  Полісся,  а  також  у  Бродівському,  Станіслав-
ському  і  Бжозівському  повітах  Галичини.  “Сельсоюз”  програ¬
мував  боротьбу  за  утворення  соборної  і  незалежної  держави
українського  народу,  проведення  аграрної  реформи  з  безкош¬
товним  наділенням  селян  поміщицькою  землею,  побудову
соціалістичного  суспільства  з  опорою  на  селянство.  Він  здійсню¬
вав  ліву  тактику,  яка  не  допускала  “спільного  фронту  українських
трудящих  мас  з  українською  буржуазією  і  кліром”  [48].
 Подібні  процеси  відбувалися  у  русофільському  (москвофіль¬
ському)  русі,  який  переживав  глибоку  кризу.  У  1923  р.  Галицько-
руська  народна  організація  розпалася  як  політична  партія.
Помірковане  крило  її,  що  об’єднувало  консервативно  налашто¬
ваних  багатих  селян  (фермерів)  та  інтелігенцію,  яка  постулювала
російський  пріоритет  серед  слов’янства,  проголосила  себе  Ру¬
ською  народною  організацією  з  відверто  пропольською  орієн¬
тацією  без  будь-якого  компромісу  з  українськими  партіями  [49].
Невдоволена  політикою  угодовства  правої  верхівки  ліва  група
ГРНО  проголосила  утворення  Партії  народної  волі,  яка  діяла  на
території  Східної  Галичини  як  союз  малоземельних  та  беззе¬
мельних  селян,  робітників  і  трудової  інтелігенції.  З  ідеологічного
арсеналу  КПЗУ  ПНВ  взяла  на  озброєння  такі  її  постулати,  як
усуспільнення  приватної  земельної  власності,  широка  державна
підтримка  розвитку  сільськогосподарської  кооперації  у  вирішенні
аграрно-селянського  питання  та  інші  [50].
 Значну  роль  у  розвитку  визвольної  селянської  боротьби  в
другій  половині  20-х  -  на  початку  30-х  років  відіграло  Українське
селянсько-робітниче  соціалістичне  об’єднання  (Сельроб),  створене
10  жовтня  1926  р.  внаслідок  об’єднання  партій  Народної  волі
 423

і  Селянського  союзу.  Схвалений  під  кальку  ідей  КПЗУ  проект
програми  проголошував  Сельроб  партією  українських  селян,
робітників  та  трудової  інтелігенції.  Програмний  документ
визначив  головну  мету  партії  -  “повалення  капіталістичного  ладу
і  побудову  соціалістичного  устрою  шляхом  масового  збройного
повстання  робітничих  і  селянських  мас,  запровадження  диктатури
пролетаріату  в  формі  робітничо-селянських  рад  і  в  союзі  з  міжна¬
родним  пролетаріатом”  [51].  У  галузі  національної  політики
ставилося  завдання  об’єднати  західноукраїнські  землі  з  радян¬
ською  Україною  після  перемоги  пролетарської  революції  у
Польщі.  Аграрно-селянське  питання  передбачалося  розв’язати
шляхом  націоналізації  землі  без  викупу  та  проведення  ряду
соціальних  заходів  в  інтересах  сільських  пролетарів  та  напів-
пролетарів.  На  цьому  тлі  основувалася  інтернаціоналістська
лівосектантська  тактика  співпраці  Сельробу  з  КПЗУ,  Об’єд¬
нанням  селянської  лівиці  “Самодопомога”,  Білоруською
селянсько-робітничою  “Громадою”,  Незалежною  партією
хлопською,  лівими  групами  ППС  і  Поалей-ціону.
 У  1927-1928  рр.  ліворадикальний  рух  пережив  глибоку  кризу,
викликану  внутрішніми  суперечками  і  більшовицькими
викривленнями  у  здійсненні  національної  політики  в  Україні.  В
КПЗУ  і  Сельробі  відбувся  розкол  на  ліве  і  праве  угруповання.  На
його  виникненні  позначилася,  зокрема,  недооцінка  значення
українського  національного  питання  лівими  сектантами  в  КПЗУ,
яких  підтримував  генсек  ЦК  КП(Б)У  Лазар  Каганович,  а  також
заміна  січневим  пленумом  ЦК  КПЗУ  (1927  р.)  гасла  “Земля
селянам  без  викупу”  хибним  лозунгом  “Розподілу  поміщицької
землі  за  ціною,  встановленою  самими  селянами”.  І  лише  завдяки
перемозі  політичної  волі  прагматично  налаштованих  делегатів
III  з’їзду  КПЗУ,  що  відбувався  21  червня  -  8  липня  1928  р.,  були
засуджені  ці  та  інші  помилки  в  діяльності  партії  західноукраїн¬
ських  комуністів  і  відновлено  її  єдність.  24  травня  1928  р.  у  Львові
зібрався  з’їзд  обох  груп  Сельробу  -  представників  40  повітів.  З’їзд
схвалив  декларацію  про  об’єднання  обох  угруповань  і  вибрав  ЦК
Сельробу-Єдності  та  лідера  партії  Кирила  Вальницького.
 Розкол  в  ліворадикальному  русі  суттєво  зменшив  його  вплив
у  масах.  Різний  ступінь  впливу  політичних  угруповань  серед  укра¬
їнського  населення  показали  наслідки  виборів  до  сейму  4  березня
 1928 	р.  За  списком  українських  партій  та  груп  у  Східній  Галичині
віддали  свої  голоси  49,6%  виборців,  на  Волині  -50,9%.  Найбільше
голосів  одержав  блок  УНДО  і  споріднених  йому  партій  нацмен¬
шин  -  543  тис.  виборців  у  Східній  Галичині  і  58  тис.  -  на  Волині;
 424

соціалісти-радикали  і  соціал-демократи  одержали  відповідно  200,5
і  70,1  тис.  голосів  в  обох  регіонах,  Сельроб-правиця  -179,5  тис.,
Сельроб-лівиця  -  143,2  тис.,  русофіли  -  89.7  тис.,  УПП  -  45  тис.,
УНС  -  8,9  тис.  голосів.  Списки  комуністів  і  близьких  до  них  лівих
угруповань  отримали  367,6  тис.  голосів,  здебільшого  анульованих
властями  [52].  Політичні  партії  українців  провели  до  сейму
48  послів,  з  них  27-УНДО,  8  -  УСПР,  6  -  обидва  угруповання
Сельробу  і  1-  УПП.  На  виборах  до  сенату  українські  партії
здобули  11  мандатів  [53].  Отже,  більшість  українців  проголосувала
за  самостійницьку  платформу  УНДО  і  УРСП,  більше  третини  -
за  соціальні  програми  лівих  партій  і  менше  усіх  голосів  виборців
одержали  ті  українські  угруповання,  які  стояли  на  платформі
польської  державності.
 Під  керівництвом  політичних  партій  лівого  спрямування
відбувалися  масові  аграрні  страйки,  котрі  починалися  на
соціальній  основі.  Якшо  1927  р.  мали  місце  поодинокі  страйкові
виступи,  що  пройшли  у  маєтках  Сумовського  (Горохівщина)  і
Созанського  (Самбірщина),  то  у  другій  половині  1928  -  на  початку
 1929 	рр.  страйки  сільськогосподарських  робітників  і  селян-
поденщиків  розповсюдилися  на  8  повітів  краю.  Очолили  їх
сельробські  організації  та  створені  з  їхньої  ініціативи  профспілки
сільських  наймитів.  Страйкуючі  виступали  проти  поміщицько-
капіталістичної  експлуатації  за  поліпшення  умов  праці.  У  селах
Деби  і  Гребінне  (Рава-Руський  повіт),  Батятичі  (Жовківський
повіт)  відбулися  криваві  сутички  селян  з  поліцією,  внаслідок  яких
чотирьох  страйкарів  було  вбито,  кільканадцять  поранено.
Страйковий  рух  розвивався  на  загальному  фоні  започаткованого
виборчою  кампанією  піднесення  національно-визвольної
боротьби,  яка  неминуче  політизувала  кожний  масовий  виступ  на
економічній  основі.
 Відбувались  й  такі  форми  стихійної  соціальної  боротьбі,  як
захоплення  селянами  продуктів  землеробства  на  панських  полях,
групові  та  індивідуальні  порубки  лісу.  Якщо  1924  р.  у  чотирьох
воєводствах  краю  зафіксовано  20  620  випадків  порушення  права
власності  на  селі,  нелегальних  зборів  урожаю  і  порубок  лісу,  то
1928  р.  їх  число  збільшилося  до  24  755  [54].  Залишалась  великою  і
питома  вага  такої  традиційної  форми  аграрних  рухів,  як  підпали
на  соціальній  основі.  У  1924-1928  рр.  статистикою  зареєстровано
у  Західній  Україні  3231  підпал  [55],  з  них  більшість  у  поміщицьких
маєтках  і  господарствах  сільських  багатіїв.
 Велика  депресія  викликала  деградацію  сільського  госпо¬
дарства  і,  кинувши  в  обійми  злиднів  та  безробіття  бідніші  верстви
 425

сільського  населення,  вкрай  загострила  в  ньому  соціальні  й
національні  суперечності.  Селяни  позбувалися  ілюзій,  поширю¬
ваних  урядом  щодо  “перебудови”  їхнього  землекористування  і
переконалися  в  тому,  що  тільки  шляхом  революційної  боротьби
можна  розв’язати  найболючіше  для  них  питання  про  землю.  У
зв’язку  з  цим  урізноманітнюються  форми  і  зростає  гострота  і
масовість  селянських  виступів.
 Нова  хвиля  аграрних  страйків  весною  і  літом  1929  р.  значно
перевищила  рівень  її  у  попередньому  році.  Страйк  розпочався
9  травня  в  Рава-Руському  повіті  одночасно  у  23  селах  і  незабаром
розповсюдився  на  130-150  сіл  двадцяти  повітів  Західної  України,
залучивши  до  боротьби  близько  50  тис.  сільських  наймитів  і  селян
[56],  які  поряд  з  економічними  вимогами  висували  також  і  полі¬
тичні  гасла:  встановлення  влади  робітничо-селянського  уряду,
проведення  аграрної  реформи  в  інтересах  бідноти  тощо.
Політичного  характеру  виступам  надавали  сільробівські  посли
сейму,  які  провадили  масові  віча  і  збори  у  селах,  охоплених
страйками.  Внаслідок  силового  втручання  влади  і  поліції  у  5  маєт¬
ках  відбулися  сутички  страйкарів  з  карателями.
 Наступного  року  страйкова  хвиля  відхлинула,  охопивши
лише  20  сіл  і  7  повітів.  Але  інші  форми  селянських  виступів
відзначалися  ще  більшою  політичною  гостротою  та  масовістю.
Особливо  гостро  селяни  виступали  проти  боргових  і  податкових
екзекуцій,  а  також  проти  грабежів  під  час  примусового  землевпо¬
рядження,  яке  проводилося  без  одночасного  вирішення  надзви¬
чайно  гострої  проблеми  земельної  тісноти  селянської  бідноти.  Пік
піднесення  революційної  селянської  стихії  припадає  на  липень  -
листопад  1930  р.,  коли  у  27  повітах  Східної  Галичини  і  5  повітах
Західної  Волині  зафіксовано  218  акцій  саботажу  (нападів  на
залізницях  та  об'єктах  зв’язку,  підпалів  майна  поміщиків,
осадників  та  інших  землевласників)  [57].  Вони  дали  поштовх
іншим  масовим  політичним  виступам,  з  них  1930  р.  160  стихійних
заворушень  селян  Галичини  проти  примусового  землевпорядку¬
вання  та  продажу  з  молотка  майна  сільських  злидарів  за
податкову  заборгованість  та  численні  побори  супроводжувалися
активним  опором  [58].
 На  загострення  аграрних  рухів  уряд  відповів  жорстокою
розправою  над  їх  учасниками.  Восени  1930  р.  каральні  експедиції
поліції  та  жандармерії  вчинили  погром  у  450  гмінах  (громадах)
16  повітів  Східної  Галичини,  найбільш  охоплених  селянським
рухом;  карателі  ретельно  вишукували  саботажників,  знущалися
над  селянами,  руйнували  і  грабуали  їхнє  майно  за  різні  борги.
 426

Під  час  горезвісної  пацифікації  заарештовано  понад  1700
українських  патріотів,  з  них  1143  віддано  до  судових  розправ.  Під
арештом  опинилися  також  ЗО  радикально  налаштованих  україн¬
ських  депутатів  парламенту  [59].  Влада  в  метрополії  у  своєму
непогамовному  бажанні  за  будь-яку  ціну  зберегти  володарювання
в  краї  вдалася  до  екстремальних  заходів.  Аби  виправдати
жорстокість  щодо  “умиротворення”  українських  селян,  польські
пацифікатори  вигадали  версію  про  те,  що  саботажницьку  акцію
 1930 	р.,  як  спосіб  політичного  терору,  ініціювала  і  провела
новостворена  Організація  українських  націоналістів,  не  пов’язу¬
ючи  водночас  саботажі  селян  з  іншими  формами  їх  масової
боротьби.  Цю  легенду  спочатку  поділяла  КПЗУ,  яка  надумано
трактувала  її  як  боротьбу  двох  націоналізмів  (українського,  в  особі
ОУН,  і  польського).  Але  під  впливом  критики  КПП  керівництво
КПЗУ  невдовзі  визнало  революційний  характер  стихійних  висту¬
пів  селян  у  формі  саботажів,  трактуючи  їх  як  вияв  революційно-
визвольних  змагань  українців.
 Справжня  мета  урядової  версії  щодо  масової  участі  селян  в
саботажницькій  акції  визначалася  тим,  аби  відвернути  підтримку
легальними  політичними  силами  українства  краю  цей  рух,
переклавши  вину  організації  й  проведення  його  на  екстремізм
ОУН.
 Т  справді,  1  жовтня  1930  р.  у  пресі  з’явилася  заява  УНДО,
УСРП  і  УСДП,  в  якій  три  партії  відмежовувалися  від  “саботаж¬
ницького  руху”,  визнавши  доцільними  зусилля  уряду  щодо  його
“пацифікації”.  Коли  ж  “умиротворення”  перетворилося  в  погром
українських  господарських  та  культурно-освітніх  закладів,  ці
партії  докорінно  змінили  своє  ставлення  до  стихійного  селян¬
ського  руху  і  виступили  проти  пацифікації.  Із  заявами  протесту
проти  каральної  операції  санаційного  уряду  звернулися  до  Ліги
Націй  митрополит  Андрей  Шептицький  та  українські  “реальні
політики”.  Горезвісне  умиротворення  селян  набуло  характеру
міжнародного  скандалу.
 За  непослух  українських  опозиційних  парламентарів  санацій¬
ний  режим  покарав  ще  й  тим,  що  на  дострокових  виборах
польського  парламенту  в  листопаді  1930  р.  послами  сейму  і
сенаторами  були  обрані  лише  34  представники  від  легітимних
українських  партій  проти  59  у  1928  р.  [60].  З  них  10  послів  -  це
члени  правого  крила  москвофільського  табору  -  Руської  аграрної
партії,  яка  утворилась  на  з’їзді  хліборобів  3  січня  1928  р.  і  на
відміну  від  опозиційної  Руської  селянської  організації  завзято
підтримувала  режим  [61].  Жодного  представника  лівих  партій
краю  не  було  обрано  до  парламенту.
 427

За  допомогою  жорстоких  репресій  санаційному  урядові
вдалося  дещо  зменшити  розмах  селянської  боротьби.  Якщо  1930  р.
в  Галичині  зареєстровано  понад  3  тис.  антидержавних  виступів,
серед  яких  у  160  мав  місце  опір  властям,  то  1931  р.  число  їх  змен¬
шилося  відповідно  до  2  400  і  96  [62].  Кількість  так  званих  “злочин¬
них  підпалів”  за  ці  роки  скоротилася  з  964  до  634,  проте  т.  зв.
випадки  порушень  права  власності  на  селі  збільшилися  з  22,7  тис.
до  27,4  тис.  У  1931  р.  страйкували  наймити  та  селяни  тільки
20  сіл  п’яти  східногалицьких  повітів.
 Будучи  в  своїй  основі  стихійним  і  неорганізованим,  селянський
рух  розвивався  хвилеподібно.  Уже  в  першому  кварталі  1932  р.  у
Західній  Україні  зафіксовано  40  масових  виступів  селян,  з  них  25  -
проти  екзекуції  та  податків,  4  -  проти  примусових  шарварків,  6  -
проти  комасацій  та  ліквідації  сервітутів  [63].  Створивши  комітети
самооборони,  селяни  провели  разом  з  робітниками  Першотрав¬
неві  демонстрації  та  мітинги  у  15  повітових  містах  та  в  багатьох
селах,  звісно,  під  гаслами  лівих  політичних  сил.
 В  умовах  кризи  і  загострення  соціально-політичної  ситуації
зростав  вплив  революційних  ідей  у  визвольному  русі.  Цьому
процесові  сприяли  радикальні  гасла,  на  які  не  скупилися  ні
сельробівці,  ні  оунівці.  Практично  в  кожному  населеному  пункті,
як  правило,  поєднувалися  впливи  різних  політичних  сил.  Саме
такий  конгломерат  поглядів  мав  місце  серед  бойків  Ліського  та
сусідніх  повітів  Львівщини.  Відділ  безпеки  Львівського  воєвод¬
ського  управління  констатував,  що  “агітатори  ОУН,  з  одного
боку,  а  сельробівці  -  з  іншого,  кинули  ряд  гасел,  які  в  голові
пересічного  селянина  викликали  бродіння  [64].  Ці  гасла  знайшли
благодатну  соціальну  основу,  створену  кризою,  яка  нещадно
руйнувала  селянське  господарство.  Було  достатньо  найменшої
іскри,  що  запалила  б  пожежу  масового  соціального  протесту.
1  такою  іскрою  в  Ліському  повіті  стало  так  зване  “свято  праці”  -
безплатний  ремонт  доріг.  Запровадження  його  послужило  приво¬
дом  до  народного  повстання,  в  якому  протягом  19  червня  -
9  липня  1932  р.  взяли  участь  30  тис.  селян  Ліського,  Добромиль-
ського,  Турківського  і  Сяноцького  повітів  [65].  До  них  приєд¬
налися  й  нафтовики  та  деревообробники.  Стихійно  розпочате
повстання  очолили  комуністи,  сельробівці  й  ліві  людовці.  На  його
придушення  власті  кинули  регулярні  війська  і  поліцію,  які
жорстоко  розправлялися  з  повстанцями.  У  збройних  сутичках  з
карателями  селяни  втратили  шістьох  убитими  і  22  важко  пора¬
неними,  а  278  чол.  опинилися  за  тюремними  ґратами,  з  них  89
передано  до  суду  [66].
 428

Ліське  повстання  активізувало  партизанську  боротьбу  селян¬
ського  активу  у  п’яти  повітах  Північної  Волині  та  в  південній
частині  Поліського  воєводства  Західної  Білорусії,  що  тривала
впродовж  1931-1933  рр.  і  була  започаткована  розстрілом  першо-
травневої  демонстрації  1931  р.  у  Маневичах.  Лише  упродовж
липня-вересня  1932  р.  загони  повстанців  здійснили  тут  понад  20
нападів  на  поміщицькі  фільварки,  садиби  осадників  та  урядників.
Відбулося  20  збройних  сутичок  і  боїв  партизанів  з  окупантами,
під  час  яких  вони  втратили  понад  20  осіб  [67].
 Повстанців  підтримали  селяни  інших  місцевостей.  Почина¬
ючи  з  8  червня  1931  р.,  впродовж  70  днів  тривав  страйк-бойкот
селян  Луцького,  Дубнівського,  Рівненського  і  Костопільського
повітів,  які  виступали  проти  “ножиць  цін”,  низьких  на  сільсько¬
господарські  продукти  і  високихх  на  монополізовані  промислові
товари,  бойкотували  завезення  сільгоспродуктів  на  ринок  до
містечка  Олика  і  домоглися  зменшення  ринкових  оплат  на  30%
[68].  Започатковану  волинськими  селянами  нову  форму  боротьби
проти  високих  цін  на  товари  монополій  та  проти  непосильних
ярмаркових  оплат  підтримали  селяни  Станіславського  повіту,  які
в  жовтні  того  ж  року  провели  страйк-бойкот  [69].  В  обох
страйкових  акціях  поряд  з  економічними  були  також  і  політичні
гасла,  як  правило,  лівих  сил.
 Спантеличений  розмахом  селянської  боротьби,  уряд  запро¬
вадив  на  Волині  й  Поліссі  воєнний  стан  і  силами  війська  та  поліції
жорстоко  розправився  з  її  учасниками.  Сподіваючись  обезглавити
революційно-визвольних  рух,  26  вересня  1932  р.  власті  розпустили
Сельроб-єдність  і  закрили  його  друковані  органи,  а  активних
функціонерів  кинули  за  ґрати.  Тільки  у  Волинському  та  Стані-
славському  воєводствах,  де  ця  партія  мала  найчисельніші
організації,  було  проведено  1  705  обшуків  і  заарештовано  понад
600  чол.  [70].  Чергове  “умиротворення”  завдало  відчутного  удару
селянському  рухові.  Утворена  в  липні  1931  р.  нова  демократична
партія  -  Українське  селянське  об’єднання  (УСО)  -  хоч  і  діяла
легально  до  1934  р.  і  мала  замінити  Сельроб  у  випадку  його
розпуску,  але  здобути  свого  попередника  не  спромоглася.
 Розраховуючи  внести  у  селянський  рух  розкол,  який  розви¬
вався  не  тільки  на  національній,  а  й  на  соціально-класовій  основі,
уряд  сподівався  протиставити  українському  селянському  радика¬
лізмові  консолідований  польський  людовський  рух.  Санація
вирішила  об’єднати  його  політичні  партії.  15  вересня  1931  р.
відбулося  об’єднання  П’яста,  Визволєня  і  Стронніцтва  хлопського
в  одну  польську  селянську  партію  -  Стронніцтво  людове  (СЛ).
 429

Першим  серйозним  випробуванням  її  лівого  крила  стало  охоп¬
лення  ним  керівництва  великим  селянським  повстанням,  що
стихійно  вибухнуло  наприкінці  травня  1933  р.  Приводом  до  його
початку  стало  примусове  стягнення  збіжжя  за  податкові  борги  у
селі  Козоджа  Ропчицького  повіту  у  Західній  Галичині.  Повстання
швидко  поширилося  на  8  повітів  Краківського  воєводства  і  5  за¬
хідних  повітів  Львівського  та  частину  Келецького  і  Люблінського
воєводств.  У  ньому  брали  участь  понад  100  тис.  селян  і  робітників
польської  й  української  національностей,  що  виступали  за
здійснення  ліворадикального  гасла  -  усунення  санаційної
диктатури  і  встановлення  робітничо-селянського  уряду.  Повсталі
роззброювали  поліцію  і  нападали  на  поміщицькі  та  державні
маєтки,  що  свідчило  про  прагнення  їх  революційно-демокра¬
тичним  шляхом  вирішити  і  аграрну  проблему.  Тільки  у  липні  1933  р.
урядові  вдалося  збройною  силою  війська  та  поліції  придушити
це  повстання.  У  боротьбі  з  карателями  загинуло  40  і  було
поранено  200  чол.,  а  1200  учасників  повстання  заарештовано  [71].
 Селянські  повстання  1932-1933  рр.  мали  всі  ознаки  типових
стихійних  виступів,  які  відбувалися  в  умовах  крайнього  загост¬
рення  соціальних  і  національних  суперечностей  в  умовах  еконо¬
мічної  кризи.  Проте  спонтанні  вибухи  революційної  активності
селян,  всупереч  сподіванням  лівих  угруповань,  лише  подекуди
були  підтримані  робітництвом,  виступи  якого,  за  винятком  незай¬
нятої  частини,  різко  впали  і  набрали  в  період  кризи  оборонного
характеру.
 На  розвиткові  селянського  руху  в  краї  позначилися  процеси,
які  відбувалися  з  кінця  20-х  років  XX  ст.  в  СРСР.  Різке  посилення
впливу  сталінського  тоталітарного  режиму  на  всі  сфери
суспільного  життя  України,  набирання  обертів  репресивною
машиною  в  Україні,  “розстріляне  національно-культурне
відродження”,  що  наступило  з  припиненням  українізації,
насильницька  колективізація  і,  нарешті,  голодомор  1932-1933  рр.,
визнаний  Верховною  Радою  України  геноцидом  проти  україн¬
ського  народу,  -  все  це  спричинило  масову  протидію  селянства  й
активізувало  радикальні  дії  антибільшовицького  підпілля  в
Україні  та  українських  політичних  угруповань  антирадянської
орієнтації  в  Західній  Україні,  які  спільно  виступали  за  відродження
української  державної  незалежності.  Названі  сили  орієнтувалися
головним  чином  на  масову  підтримку  незадоволеного  сталін¬
ським  тоталітарним  режимом,  його  брутальною  хлібозаготівель¬
ною  практикою,  насильством  у  створенні  колгоспів  та  соціально-
класовою  чисткою  на  селі,  яку  більшовики  назвали  “ліквідацією
куркульства  як  класу”.
 430

На  цю  вкрай  загострену  політичну  ситуацію,  яка  потребує
спеціального  дослідження,  яскраве  світло  проливають  архівні
документи  з  фондів  СБУ  і  серед  них,  зокрема:  “Оперативний  наказ
№  2  по  Державному  політичному  управлінню  УСРР  “Про  чергові
завдання  агентурно-оперативної  роботи  органів  ДПУ  УСРР55  від
13  лютого  1933  р.,  опублікований  3  лютого  2007  р.  в  газеті  “Киев-
ский  вестник”.  Цей  документ  констатує  широкомасштабний
розмах  селянського  спротиву  радянській  владі,  т.  зв.  “куркуль¬
ського  бандитизму”  та  існування  в  Україні  організованого  пов¬
станського  підпілля,  яким  були  охоплені,  за  даними  цього
документа,  близько  200  районів,  20  залізничних  станцій  та  депо,
ряд  населених  пунктів  прикордонної  смуги;  встановлено  зв’язок
підпілля  з  українським  політчним  центром  в  Польщі  (УНР,  УВО,
УНДО)  та  головштабом  польської  армії.  В  документі  підкрес¬
люється  існування  детально  розробленого  плану  підготовки  до
весни  1933  р.  збройного  повстання  з  метою  повалення  в  Україні
радянської  влади  і  відродження  Української  Народної  Республіки
з  використанням  в  ньому  революційного  потенціалу  українського
селянства.
 Комуно-радянський  режим  розгорнув  масову  репресивну
акцію  проти  організаторів  та  активних  учасників  селянської
непокори.  За  іншими  документами  СБУ,  опублікованими  в
тижневику  “Персонал  плюс”  за  6-18  травня  2008  р.,  впродовж
11-ти  місяців  1932  р.  органом  ДПУ  вилучено  28  200  одиниць  зброї,
у  тому  числі  19  490  -  нарізної.  В  результаті  репресивної  акції  лише
в  листопаді  1932-січні  1933  рр.  заарештовано  37  797  осіб  і
ліквідовано,  за  термінологією  ДПУ,  понад  390  антирадянських,
контреволюційно-повстанських,  націоналістичних  організацій  та
груп.  За  цей  час  суди  розглянули  12  тис.  справ:  було  засуджено
до  розстрілу  719  осіб,  позбавлено  волі  й  ув’язнено  в  концтабори
8003  особи,  вислано  за  межі  України  декілька  тисяч  осіб,  чия  вина
полягала  лише  в  тому,  що  вони  проживали  в  районах  найбільш
відсталих  у  хлібоздачі.  Запекла  боротьба  з  “бандитизмом”  на  селі
більше  скидалася  на  війну  з  власним  народом  і  супроводжувалася
вона  з  навмисне  спланованим  і  проведеним  масовим  голодомором
селян,  викликаним  примусово  повальним  вилученням  в  селян¬
ських  господарствах  усіх  продуктів  харчування  внаслідок  неспро¬
можності  останніх  виконати  жорсткі  й  непосильні  норми
хлібозаготівлі.
 Аналіз  змісту  архівних  документів  свідчить,  що  серед  названих
причин  голодомору  1932-1933  рр.  визначальним  мотивом  був
етнополітичний  фактор.  Як  запобіжний  засіб  проти  нескореності
 431

українського  селянства,  його  потенційної  “махновщини”  ВКП(б)
спланувала  і  реалізувала  злочинну  акцію  геноциду  (зумисного
мору  голодом)  проти  українського  народу,  занапастивши  в  ній
життя  мільйонів  безвинних  людських  жертв  українських  селян.
“Наркомголодом”  жартома  назвав  Йосип  Сталін  Лазаря  Кага-
новича,  посилаючи  його  в  Україну  втілювати  в  життя  постанову
партії.
 Від  голоду  могла  врятувати  допомога  з-за  кордону,  передусім
з  Західної  України,  але  керівництво  СРСР  категорично  запере¬
чувало  факт  голоду  і  відмовлялося  від  будь-якої  допомоги
голодним  і  свідомо  не  визнавало  перед  світом  цю  трагедію,  що  є
ще  однією  з  однак  саме  свідомого  прямого  геноциду.
 Голодомор  1933-го  в  УСРР  об’єднав  усіх  українців  Західної
України  незалежно  від  їх  політичних  уподобань.  До  збору
допомоги  голодуючим  активно  взялися  і  церква,  і  націоналісти,  і
комуністи.  Але  від  цієї  допомоги  більшовицька  влада  СРСР
категорично  відмовилася.  Тоді  ОУН,  щоб  привернути  увагу
світової  громадськості  до  української  трагедії,  здійснила  22  жовтня
1933  р.,  як  відплату  за  голодомор,  вбивство  секретаря  радянського
консульства  у  Львові  Олексія  Михайлова.
 Однією  з  перших  жертв  більшовицького  терору,  пов’язаного
з  голодомором,  стало  КПЗУ  за  свою  позицію  щодо  геноциду  та
ситуації  в  УСРР.  В  1933  р.  радянськими  органами  ДПУ  безпід¬
ставно  звинуватили  в  “зраді”  і  заарештували  лідерів  КПЗУ  -
Мирона  Заячківського  (Косара)  і  Григорія  Іваненка  (Барабу),
інших  функціонерів  партії.  Проти  них  була  сфабрикована  справа
про  “співучасть”  з  емігрантськими  силами  УНР,  а  також  УВО  й
УНДО  в  так  званому  “польському  сліді”  підготовки  в  Україні
антирадянського  повстання  селян.  Ця  політична  розправа,  як  і
попередня  репресивна  акція  Комінтерну,  проведена  1927  р.  проти
тогочасного  керівництва  КПЗУ,  лише  тимчасово  стримала
розробку  нею  нового  політичного  курсу  і  перехід  її  від  лівого
доктринерства  та  сектанства  до  консолідації  антисанаційних  і
національно-визвольних  сил  краю  на  загальнодемократичній
основі  в  уже  новій  політичній  ситуації.
 Водночас  із  голодним  мором  селян  сталінська  репресивна
машина,  приносячи  в  жертву  молоху  тоталітарної  системи,
методично  і  безжалісно  репресувала  українську  інтелектуальну
еліту,  передусім  науковців  та  митців  за  активну  участь  в  процесі
українізації.  Серед  них  чимало  було  і  демократичних  вихідців  із
Західної  України.  Ця  акція  стала  також  сигналом  до  знищення
Української  православної  церкви,  яка  тільки  на  теренах  Західної
Волині  залишалась  ще  духовним  центром  українців.
 432

Особливим  поштовхом  до  зміни  політичної  орієнтації  націо¬
нально-демократичних  сил  Західної  України  послужив  договір
про  ненапад  між  СРСР  і  Польською  Республікою,  укладений
25  липня  1932  р.,  який  можна  характеризувати  як  політичне
покарання  названих  сил  краю  за  їх  різко  негативну  позицію  щодо
проведення  більшовицького  “наступу  соціалізму  на  всьому
фронті”  та  масових  політичних  репресій  проти  українізаторів  й
інших  супротивників  радянського  режиму.  Згідно  з  цим
договором,  радянська  сторона  визнавала  цілісність  території
Другої  Речіпосполитої  і  недоторканність  її  кордонів,  що  означало
визнання  права  останньої  на  володіння  західними  українськими  і
білоруськими,  а  також  литовськими  землями.  Це  викликало
зневіру  демократичних  сил  краю  стосовно  ролі  радянської
держави  у  справедливому  вирішенні  українського  національного
питання  в  Польщі,  змінивши  їхню  прорадянську  орієнтацію  на
націоналістичну.  Ця  резонансна  угода  і  “розстріляне  національно-
культурне  відродження”  в  Україні  спричинили  також  негативне
ставлення  загалу  західних  українців  до  політики  Кремля  щодо
етнонаціонального  статусу  всього  українського  народу  та  його
власної  національно-державницької  перспективи.  Саме  цими
чинниками  зумовлювалась  участь  певних  радикально  настроєних
представників  політичних  сил  Західної  України  в  підготовці  селян¬
ського  повстання  в  Україні,  що  передувало  зумисному  геноциду
проти  українського  народу.
 Суттєву  зміну  політичної  ситуації  в  Польщі,  а  заодно  і  в
Західній  Україні,  пришвидшив  прихід  до  влади  в  Німеччині
нацистів  та  укладання  26  січня  1934  р.  польсько-німецької  угоди
про  незастосування  сили  у  взаємовідносинах  обох  країн.
Німеччина  використала  цю  угоду,  щоб  паралізувати  дію  договору
СРСР  з  Польщею  про  ненапад  і  здійснити  свої  агресивні  плани
(ремілітаризацію,  загарбання  Австрії  і  Чехословаччини).  Полі¬
тичне  порозуміння  Польщі  з  Німеччиною  супроводжувалося
вигідним  для  рейху  економічним  співробітництвом.  Аж  до
віроломного  вторгнення  вермахту  в  Польщу,  згідно  з  німецько-
польським  торговельним  договором,  укладеним  4  листопада  1935  р.,
Польща  стала  одним  з  головних  постачальників  Третьому  рейху
сільськогосподарської  продукції,  експорт  якої  з  1925  р.  був  вкрай
обмеженим  внаслідок  німецько-польської  торговельної  війни.
 Санаційний  уряд  на  чолі  з  Ю.  Пілсудським  намагався  пред¬
ставити  змову  з  гітлерівською  Німеччиною  як  надійну  гарантію
безпеки  Польщі  і  як  основу  для  здійснення  її  великодержавних
планів,  спрямованих  проти  СРСР,  Чехословаччини  та  Литви.
 433

Насправді  ж  польсько-німецьке  зближення  послабило  союз
Польщі  з  країнами  Малої  Антанти  і  Францією,  об’єктивно
сприяло  нацистській  диктатурі  реалізувати  в  недалекому
майбутньому  план  знищення  польської  держави.
 Зближення  з  фашистською  Німеччиною  відбилося  і  на  внут¬
рішній  політиці  санації.  За  зразком  гітлерівських  і  сталінських
таборів  1934  р.  у  Березі  Картузькій,  що  біля  Бреста,  був  створений
відомий  своїми  тортурами  над  в’язнями  концентраційний  табір,
де  тримали  десятки  тисяч  українських  селян  та  інших  патріотів
національно-визвольних  змагань.  Схвалена  1935  р.  парламентом
Польщі  нова  конституція  зміцнювала  авторитарну  диктатуру,
узаконила  всевладдя  глави  держави,  який  проголошувався
відповідальним  тільки  перед  “Богом  та  історією”.  Владні  функції
місцевого  самоврядування  були  передані  воєводам  і  старостам.
Новий  виборчий  закон  підвищив  віковий  ценз  і  мав  інші  анти¬
демократичні  положення.  В  економіці  необмежено  розвивалися
тенденції  етатизму  й  автаркії.
 Нецивілізованих  форм  набрала  національна  політика,
спрямована  на  те,  щоб  роз’єднати  українців  (насамперед  селян)
за  етнічними  групами,  розпалити  ворожнечу  між  релігійними
конфесіями,  українофілами  і  русофілами,  підтримуючи  останніх
на  виборах  до  парламенту  і  самоврядувальних  органів  влади.
Було  відновлено  “сокальський  кордон”  між  Східною  Галичиною
і  Західною  Волинню,  щоб  територіально  відособити  діяльність
їхніх  господарських  і  кооперативних  закладів  та  культурно-
освітніх  установ.  Насувалась  нова  хвиля  наступу  на  українське
шкільництво,  включаючи  обмеження  функціонування  націо¬
нальних  приватних  шкіл.
 Наступ  правого  і  лівого  тоталітаризму  й  мілітаризму  в  світі,
з  одного  боку,  посилення  наступу  реакційних  сил  Польщі  на  права
й  національну  гідність  українців,  особливо  селян,  з  іншого,  спри¬
чинилася  до  певних  змін  або  корекції  в  стратегії  і  тактиці  західно¬
українських  політичних  партій.  Найперше  це  позначилося  на
політичній  позиції  ОУН,  де  набрала  ще  більшої  сили  пронімецька
орієнтація  на  допомогу  Третього  рейху  у  здійсненні  її  націо¬
нально-державницьких  планів.  Це  стосувалося  не  тільки  ОУН,  а
й  легального  політичного  угруповання  -  Фронту  національної
єдності,  що  появився  в  листопаді  1933  р.  За  організаційною
структурою,  ФНЄ  копіював  партію  німецьких  націонал-соціа¬
лістів,  як  і  ОУН,  орієнтувався  на  політичну  доцільність  співпраці
з  Третім  рейхом  [72].  Тимчасовий  воєнно-політичний  союз
українських  націоналістів  з  верхівкою  гітлерівського  рейху
 434

грунтувався  на  антирадянській  платформі,  що  передбачала
об’єднання  їх  спільних  зусиль  у  війні  з  СРСР  з  метою  його
воєнного  розгрому  та  розчленування.  У  цьому  ефимерному  союзі
підступна  політика  Гітлера  була  спрямована  на  видуману  під¬
тримку  українського  націоналістичного  руху  щодо  реалізації  його
національно-державницького  плану.  У  свою  чергу,  українські
націоналісти  сподівалися  на  уламках  радянської  імперії  відродити
з  допомогою  Третього  рейху  незалежну  соборну  Українську
державу.  Однак,  засліплена  політичним  романтизмом,  ОУН
недооцінила  підступності  “фашистського  друга”  і  в  недалекій
перспективі  дорого  поплатилася  за  свою  ілюзорну  державницьку
мрію.
 Коли  йдеться  про  провідну  національно-демократичну
партію,  якою  залишалася  УНДО,  то  його  прагматичне  керів¬
ництво,  враховуючи  зміни  в  політичній  обстановці,  продовжувало
проводити  реальну  політику  щодо  санаційної  Польщі  і  більше
займалося  господарськими,  аніж  політичними  справами.  29  травня
1935  р.  керівництво  УНДО  офіційно  уклало  угоду  з  урядом  про
нормалізацію  українсько-польських  стосунків.  За  перехід  до
політики  “нормалізації”  УНДО  одержало  відповідну  компенсацію  -
певні  поступки  (а  точніше  обіцянки)  уряду  щодо  поліпшення  умов
для  розвитку  кооперативних  фінансово-промислових  та  сільсько¬
господарських  структур,  усунення  національної  дискримінації
українців.  Однак  вимогу  УНДО  про  надання  українським  землям
під  Польщею  національно-територіальної  автономії  уряд  рішуче
відхилив,  але  завдяки  цій  угоді  на  парламентських  виборах,  що
відбулися  у  вересні  1935  р.,  УНДО  здобуло  у  сеймі  і  сенаті  23  ман¬
дати,  а  голова  проводу  партії  В.  Мудрий  дістав  посаду  віце-
маршалка  сейму.  Цю  політику  поділяли  Волинське  українське
об’єднання,  яке  провело  до  парламенту  6  представників,  і  Україн¬
ська  народна  обнова  -  2  [73].
 Політику  українсько-польського  порозуміння  різко  критику¬
вали  не  тільки  представники  праворадикальної  течії,  а  й  сили
легальної  опозиції  та  сильна  селянська  опозиція  в  самому  об’єд¬
нанні.  Політичні  сили,  які  не  схвалювали  “політику  нормалізації”,
оголосили  бойкот  виборам,  і  більшість  українців  у  цьому  почи¬
нанні  їх  підтримала.  На  виборах  до  сейму  взяло  участь  тільки
48,5%  виборців  Східної  Галичини  і  65,6%  -  Волині  [74].  А  це
означає,  що  вплив  УНДО  серед  українського  населення  краю,
передусім  селянства,  істотно  зменшився.  Щодо  зв’язку  з  масами
націонал-демократи  використовували  більше  економічний  ресурс:
свою  участь  в  розбудові  національної  економіки  і  зростання  ролі
 435

в  ній  сільськогосподарської  кооперації,  що  імпонувало  здебіль¬
шого  заможним  прошаркам  села.  У  сфері  політичній  конфор¬
містська  група  УНДО,  по  суті,  зациклилася  на  ілюзорному
домаганні  національно-територіальної  автономії,  що  обмежувало
її  вплив  на  радикально  налаштовані  верстви  українського  селян¬
ства.
 Водночас  зростала  популярність  крайніх  течій,  правих  і  лівих
угруповань,  які  відрізнялися  між  собою  не  тільки  принципово
відмінними  ідеологічними  уподобаннями  та  політичною  орієнта¬
цією,  а  й  різними  тактичними  установками.
 Вирішення  аграрно-селянського  питання,  як  і  інших  соці-
ально-економічних  проблем,  інтегральні  націоналісти  пов’язу¬
вали  з  відродженням  Української  самостійної  соборної  держави,
орієнтуючись  на  допомогу  мілітаристського  блоку  Рим-Берлін-
Токіо.  Форпостом  боротьби  за  незалежну  Україну  вони  вважали
Західну  Україну,  де  продовжували  здійснювати  екстремістську
тактику  експропріації  банків  та  ощадних  кас  з  метою  одержання
коштів  для  функціонування  ОУН  і  проведення  політичного
терору,  який  мав,  на  їхню  думку,  постійно  підтримувати  “рево¬
люційну  нетерпимість”  в  уяві  пересічного  селянина.  Задля  цього
бойовики  ОУН,  за  даними  канадського  історика  Ореста  Субтель-
ного,  у  30-ті  роки  XX  ст.  здійснили  понад  60  замахів  та  вбивств
[74],  серед  них  резонансні  вбивства  відомих  польських  урядовців:
міністра  внутрішніх  справ  Б.  Пєрацького,  нового  мера  Львова
Т.  Голувка,  куратора  Львівського  шкільного  округу  С.  Собін-
ського  та  ін.
 На  відміну  від  ОУН,  КПЗУ  віддавала  пріоритет  не  націо¬
нально-визвольній,  а  соціально-класовій  боротьбі,  орієнтуючись
головним  чином  на  її  масовість  та  інтернаціональну  солідарність
робітників  і  селян.  Ставлення  комуністів  Західної  України  до
масового  селянського  руху  в  роки  Великої  депресії  визначалося
лівосектантським  курсом  Комінтерну  і  КПП,  які  вважали,  що
глибока  економічна  криза  цілком  підготовила  умови  для  пере¬
моги  соціалістичної  революції  в  Польщі.  А  відтак  робота
комуністів  на  селі  зводилася  до  того,  щоб  всіляко  загострювати
боротьбу  селян  за  вирішення  актуальних  соціально-економічних
проблем,  аби  перетворити  її  в  масовий  резерв  потенційної
пролетарської  революції.  Саме  такий  догматичний  курс  незмінно
тривав  аж  до  середини  30-х  років.  І  тільки  на  IV  з’їзді  КПЗУ
(жовтень-листопад  1934  р.)  західноукраїнські  комуністи
відмовилися  від  цього  курсу  і  схвалили  нову  політичну  лінію
боротьби  за  єдиний  Народний  (демократичний)  фронт.  Лідери
 436

КПП,  КПЗУ  і  КПЗБ  в  липні  1936  р.  на  VII  конгресі  Комінтерну
пішли  далі,  заявивши  про  зняття  лозунгу  боротьби  за  радянську
владу.  Враховуючи  розклад  політичних  сил  у  Польщі,  вони
дійшли  висновку,  що  після  повалення  санаційної  диктатури  у
країні  можливі  різні  варіанти  урядів  Народного  фронту  з  участю
комуністів,  селянських  та  інших  демократичних  партій.
 Практичне  здійснення  єдинофронтового  курсу  позначилося
на  страйковому  русі,  розмах  якого  набагато  перевищив  масштаби
попередніх  років.  У  1922-1938  pp.  в  Західній  Україні  відбулося
2337  робітничих  і  селянських  страйків,  з  них  понад  50%  припадали
на  1934-1938  pp.,  а  у  Львівському  воєводстві  -  66%.  В  останні  роки
чисельність  страйків  у  Станіславському  воєводстві  зросла  в
3,5  раза,  а  кількість  учасників  збільшилася  у  2,3  раза  порівняно  з
періодом  кризи  1929-1933  pp.  Як  і  раніше,  у  страйкових  виступах
переважали  соціально-економічні  вимоги,  пов’язані  з  підви¬
щенням  заробітної  плати  і  поліпшенням  умов  праці  робітників.
Водночас  страйковий  рух  збагатився  досвідом  проведення
організованих  політичних  виступів.  Тільки  у  Львівському  воє¬
водстві  в  1922-1938  pp.  поліція  зафіксувала  близько  40  масових
виступів  з  політичними  лозунгами  і  участю  в  них  понад  1  ЗО  тис.  ро¬
бітників,  працюючих  в  містах  і  селах  [75].  Це  у  більшості  своїй
були  виступи  солідарності  та  протесту  проти  політичних  репресій
режиму,  які  охоплювали  вже  не  окремі  підприємства  або  галузі
виробництва,  а  й  цілі  промислові  осередки  та  селян  певних  груп
повітів.
 Страйк,  як  типову  форму  робітничого  руху,  перейняли  і
широко  використовували  не  тільки  сільськогосподарські
робітники,  а  й  селяни  у  боротьбі  проти  економічного  визиску
монополій,  які  через  механізм  цін  буквально  грабували  тру¬
дівників  землі.  До  цієї  форми  соціального  спротиву  найактивніше
у  широкому  масштабі  вдавалися  волинські  селяни.  Страйк-
бойкот,  що  почався  11  січня  1934  р.  проти  “ножиць  цін”,  непо¬
сильних  поборів  та  податків,  за  передачу  поміщицької  землі  без
викупу  селянам,  охопив  80  тис.  селян  з  130  сіл  Ковельського,
Луцького,  Любомильського,  Володимир-Волинського,  Рівнен¬
ського  і  Дубнівського  повітів  Волинського  воєводства.  Як  і  1932  p.,
особливо  запеклою  була  боротьба  страйкуючих  містечка  Олики
й  навколишніх  сіл.  Під  час  “втихомирення”  страйкуючих  криваві
сутички  селян  з  поліцією  відбулися  в  Олицькій  громаді,  а  в  Цумані
близько  1000  селян  напали  на  карателів  і  вигнали  їх  з  села.  В  селі
Силіно,  розгромивши  загін  поліції,  страйкуючі  примусили  владу
звільнити  арештованих  односельців  і  заплатити  гроші  за  ліку¬
 437

вання  двох  поранених.  Керований  комуністами  страйк  тривав
майже  два  місяці  і  був  підтриманий  страйкуючими  селянами
Покуття  і  Бориславщини  (тут  активно  діяли  місцеві  комітети
УСО).  На  початку  липня  селяни  ряду  повітів  Волині,  створивши
самооборону,  поновили  страйк,  їх  підтримали  промислові
робітники  [76].  За  гостротою  і  масштабністю  ці  страйкові  виступи
після  Ліського  повстання  були  найзначущі,  у  них  брали  участь
селяни  незалежно  від  економічного  достатку.
 Цими  виступами  боротьба  селян  за  розпуск  карателів  і  лікві¬
дацію  “ножиць  цін”  не  закінчилась.  Наступного  року  страйкували
селяни  Калуського  повіту.  А  з  31  серпня  1936  р.  розпочався
масовий  с  грайк  селян  Ковельщини,  організований  лівими  силами.
У  вересні-жовтні  до  страйку  приєдналися  селяни  Любомльського,
Сарненського,  Володимир-Волинського,  Луцького  повітів
Західної  Волині  і  частково  поширився  на  Поліське  та  Люблінське
воєводства.  У  ньому  брало  участь  300  тис.  селян  250  сіл  [77],  які
припинили  продаж  сільськогосподарських  продуктів,  бойко¬
тували  сплату  податків  і  розпорядження  місцевих  властей,
вимагали  передачі  їм  поміщицької  землі  без  викупу,  зниження  цін
на  промислові  товари  та  ліквідацію  непосильних  ринкових
поборів.  Внаслідок  силового  придушення  страйку  доволі  часто
виникали  сутички  селян  з  представниками  місцевої  адміністрації
та  озброєними  карателями.  І  все  ж  таки  власті  вимушені  були
подекуди  призупинити  примусову  перебудову  землеустрою,
невигідного  для  сільських  спільнот,  скасувати  плату  за  в’їзд  на
ярмарки  та  інші  ринкові  побори.
 Більш  масовими  стали  страйкові  виступи  наймитів  і  бідніших
селян,  які  вдавалися  до  “побічних  промислів”.  На  відміну  від  1934-
 1935 	рр.,  коли  розрізнені  й  нечисленні  аграрні  страйки  відбувалися
у  28  маєтках  і  лісництвах,  1936  р.  хвиля  страйків,  за  нашими
підрахунками,  зробленими  на  основі  вивчення  наявних  друко¬
ваних  і  архівних  джерел,  охопила  більш  як  60  маєтків  25  повітів
краю.  У  них  взяло  участь  12  тис.  постійних  і  строкових  праців¬
ників.
 Страйковий  рух  у  селі  мав  свої  особливості.  Однією  з  них  була
широка  участь  у  ньому  селян,  особливо  у  лісництвах,  де  вони
займалися  візникуванням,  а  також  у  панських  фільварках.  Ця
обставина,  природно,  наклала  свій  відбиток  на  характер  і  спрямо¬
ваність  страйкових  виступів,  які  за  цими  основними  ознаками
розподілялися  на  дві  основні  групи:  страйки  постійних  сільсько¬
господарських  робітників  і  страйкові  виступи  одних  селян,  що
були  рідким  явищем.  Найчастіше  відбувалися  страйки  наймитів
 438

з  участю  селян,  які  переважали  в  лісництвах  та  економіях.  Тоді  як
страйки  першої  групи  супроводжувалися  такими  суто  робітни¬
чими  вимогами,  як  підвищення  заробітної  плати,  скорочення
тривалості  робочого  дня,  поліпшення  харчування,  житлових  умов
тощо,  у  страйках  сільськогосподарських  робітників  з  участю  селян
були  частими  вимоги  останніх  щодо  вирішення  наболілих
аграрних  проблем  (власності  або  оренди  землі,  землевпорядження
та  ін.).
 Ще  одна  прикметна  риса  аграрних  страйків  -  це  переростання
окремих  з  них  у  масові  політичні  виступи.  Так,  кривава  розправа
над  страйкуючими  15  громад  (гмін)  Рудківського  повіту  на
Львівщині  стала  приводом  для  масового  виступу  селян  чотирьох
воєводств  країни  проти  наступу  реакційних  сил  санації.  29  червня
 1936 	р.  у  “День  народного  свята”  до  Новоселиць  Пшеворського
повіту  західної  Львівщини  з’їхалося  150  тис.  селян  із  Львівського,
Краківського,  Люблінського  і  Варшавського  воєводств.  Всупереч
волі  конформістського  керівництва  Стронніцтва  людового,
селяни  схвалили  антисанаційну  програму  демократичних
перетворень  у  країні  [78]:  скасування  конституції  1935  р.,
проведення  демократичних  виборів,  зміни  пронімецької  зовніш¬
ньої  політики  Польщі,  ліквідації  концтабору  в  Березі  Картузькій,
амністії  для  політв’язнів,  конфіскації  поміщицької  землі  і  передачі
її  селянам  без  викупу,  розпуску  картелів  і  ліквідації  “ножиць  цін”.
Ці  вимоги  селян,  звісно,  могли  бути  виконані  лише  на  основі
створення  уряду  Народного  демократичного  фронту.
 У  1937  р.  страйкові  виступи  знову  вийшли  за  рамки  окремих
повітів.  На  початку  року  страйкували  возії  лісу  понад  40  сіл
 12 	повітів  Львівського  воєводства  [79].  Незабаром  до  них  приєд¬
налися  робітники  лісництв  8  повітів  краю,  а  наступного  року  -
візники,  сільськогосподарські  і  лісові  робітники  (строкові  селяни)
понад  30  населених  пунктів  краю  [80].  Наполегливою  боротьбою
страйкуючі,  як  правило,  добивалися  повного  або  часткового
задоволення  своїх  соціально-економічних  вимог.
 На  піднесення  організованого  страйкового  руху  селян
визначальну  роль  відіграло  не  тільки  посилення  економічного
визиску  сільськогосподарських  робітників  та  селян,  а  й  антина¬
родна  політика  крайнє  правих  політичних  сил,  які  після  смерті
Ю.  Пілсудського  прийшли  до  влади  в  Польщі.  Замість
розпущеного  Безпартійного  блоку  співпраці  з  урядом  правлячою
партією  політичного  режиму  став  Табір  національної  єдності
(071Ч),  побудований  на  запозиченому  від  німецьких  нацистів
зразку  і  схвалений  союзами  польських  промисловців  та  поміщиків.
 439

Ця  партія  підтримала  встановлення  у  Польщі  військово-
поліцейської  диктатури  Едуарда  Ридз-Смігли  і  заходи  уряду  щодо
мілітаризації  економіки  і  підготовки  країни  до  війни.
 Стосовно  Західної  України  уряд  посилив  курс  антиукраїнської
національної  політики,  яка  зачіпала  найперше  корінні  інтереси
українського  селянства.  У  березні  1939  р.  Рада  міністрів  Польщі
схвалила  попередню  практику  цього  курсу  і  затвердила  його  як
урядову  політику,  спрямовану  на  зміцнення  присутності
польського  етнічного  елементу  у  Східній  Галичині  шляхом
пришвидшення  осадницької  колонізації  й  полонізації  усіх  сфер
життєдіяльності  кресів.
 Непопулярність  внутрішньої  і  зовнішньої  політики  уряду,
його  терор  і  політичні  репресії  проти  опозиційних  сил  країни
створили  політичну  основу  для  спільних  виступів  селянства
панівної  нації  і  нацменшин  кресів  і,  як  наслідок,  -  посилення
впливу  на  селянський  рух  лівих  політичних  сил.  На  противагу
правим  лідерам  Стронніцтва  людового,  які  домагалися  створення
“уряду  довіри”,  рядові  члени  СЛ,  особливо  радикально  настроєна
молодь,  що  об’єднувалась  в  молодіжних  організаціях,  виступали
за  співпрацю  з  комуністами  і  передачу  влади  робітничо-
селянському  урядові  та  проведення  демократичних  перетворень
в  країні.  На  вимогу  рядових  людовців,  за  якими  стояли  селянські
маси,  центральне  керівництво  СЛ  оголосило  на  16-25  серпня
 1937 	р.  десятиденний  страйк-бойкот,  ефективність  якого  була
випробувана  масовими  виступами  селян  Західної  України.  Його
програмою  стала  новоселицька  резолюція.  Страйк  швидко  став
загальнодержавним,  охопивши  велику  територію  країни  з
населенням  близько  8  млн  чол.  [81].  Найбільш  масовий  і  бойовий
характер  селянські  виступи  мали  у  Краківському  та  десяти  захід¬
них  повітах  Львівського  воєводства.  У  Станіславському
воєводстві  страйк  поширився  на  шість,  у  Тернопільському-п’ять,
Волинському  -  чотири  повіти,  де  проживало  українське  і  польське
населення  [82].  Виступи  селян  на  місцях  організовували  страйкові
комітети,  до  яких  входили  як  людовці,  так  і  комуністи.  Бойові
групи  страйкуючих  блокували  дороги  і  мости,  затримуючи  тих,
хто  перевозив  до  міст  сільськогосподарські  продукти,  знешкод¬
жували  штрейкбрехерів.  Підтримуючи  селянську  боротьбу,
промислові  робітники  багатьох  міст  країни  під  керівництвом
лівих  соціалістів  і  об’єднаних  профспілок  провели  єдинофронтові
страйки  солідарності.
 Аби  попередити  назрівання  політичної  кризи,  уряд  виставив
проти  страйкуючих  війська  і  поліцейські  підрозділи.  У  збройних
 440

сутичках  з  ними  загинуло  понад  40  учісників  страйку,  а  сотні
поранено  або  покалічено.  Почалися  масові  судові  розправи.  Лише
на  Львівщині  були  засуджені  на  різні  строки  ув’язнення  185  учас¬
ників  страйку.  На  лаву  підсудних  у  Тернопільському  воєводстві
потрапило  138  селян.  Репресивні  заходи  режиму  проти  учасників
серпневого  страйку  викликали  сплеск  страйкових  виступів  про¬
тесту.  У  них  взяли  участь  селяни  понад  60  сіл  п’яти  повітів
Львівського  воєводства  [83].
 Під  знаком  ідей  єдиного  Народного  фронту  в  1938  р.  пройшли
Першотравневі  демонстрації  та  мітинги,  в  яких  лише  на  Львівщині
взяли  участь  близько  54  тис.  осіб,  а  кількість  їх  учасників  на  Стані-
славщині  була  на  83%  більша,  ніж  у  1937  р.  У  13-ти  містах  Східної
Галичини  великі  групи  селян  разом  з  робітниками  брали  участь  у
першотравневих  виступах,  які  повсюдно  проходили  під  лівими
єдинофронтовими  лозунгами.  Вони  відбулися  також  і  в  багатьох
селах  Поділля  та  Північної  Волині  [84].
 Новий  приплив  революційної  хвилі  на  селі  наступив  5-6  черв¬
ня  1938  р.,  коли  понад  100  тис.  селян  і  робітників  Львівщини  та
Тернопілля  під  антифашистськими  та  антивоєнними  гаслами
відзначили  “народне  свято”  демонстраціями  та  вічами.  До
єдинофронтового  руху  приєдналась  і  значна  частина  середніх
прошарків  городян.  Це  позначилося  і  на  співробітництві  кому¬
ністів  з  людовцями  та  соціалістами,  яке  відбувалося  здебільшого
поза  волею  керівництва  цих  партій.  З  цього  приводу  волинський
воєвода  зазначав,  що  низові  організації  СЛ  і  надалі  приймають
представників  партії  комуністів,  яких  вибирають  на  районних  та
окружних  конференціях  делегатами  на  різні  форуми,  де  вони
викривають  “соціальні  болячки  на  селі”  і  “гноблення  селянських
мас  властями”,  домагаючись  єдинофронтових  виступів  селян  та
робітників  [85].
 Піднесення  масового  селянського  руху  в  обстановці  роздмуху¬
вання  фашистськими  агресорами  пожежі  світової  війни  супро¬
воджувалося  не  тільки  масштабністю,  а  й  гостротою  виступів
селян.  Це  підтверджується  польською  офіційною  статистикою,  яка
впродовж  1935  -  перших  трьох  кварталів  1938  рр.  зафіксувала  у
Західній  Україні  4  390  випадків  опору  владі  [86]  в  різних  формах
масових  і  групових  виступів  (заворушень),  т.  зв.  саботажів,  акцій
спротиву  представникам  силових  і  адміністративних  структур,  а
також  роботодавцям.  Найчастіше  такі  виступи  мали  місце  при
ліцитаціях  (продажа  їх  з  молотка  майна  боржників),  несплати
податків  та  різного  роду  поборів.  Особливою  гостротою  відзна¬
чалися  конфлікти  внаслідок  порушення  прав  селян  на  приватну
 441

чи  орендовану  землю,  при  спробах  властей  на  місцях  окультурити
або  заліснити  громадські  угіддя  і  таким  способом  провести
землевпорядження  селян.
 Як  і  раніше,  найбільше  поширення  у  зазначені  роки  набули
потрави  селян  поміщицьких  і  фермерських  полів  та  сінокосів,
порубки  приватновласницького  і  державного  лісу  та  інші  пору¬
шення  права  приватної  власності,  які  в  статистиці  об’єднані  під
однією  рубрикою  “крадіжок  з  поля  і  лісу”,  кількість  яких  стано¬
вила  111  603  випадки.  Ці  цифри  хоча  і  не  дають  змоги  визначити
характер  виступів  (масові,  групові,  індивідуальні),  число  учас¬
ників,  кількість  населених  пунктів,  охоплених  заворушеннями,  все
ж  за  ними  приховуються  різні  форми  руху  і  значне  місце  у  них
займали  саме  масові  і  групові  виступи.
 Традиційною  формою  селянської  (стихійної  за  своїм  харак¬
тером)  боротьби  проти  поміщицько-капіталістичної  експлуатації,
за  вирішення  аграрної  і  національної  проблем  залишалися  підпали
будівель  та  майна  великих  землевласників,  польських  осадників,
українських  колабораціоністів  та  представників  польської  адмі¬
ністрації  на  місцях.  За  неповних  чотири  роки  у  Західній  Україні
зафіксовано  4  155  підпалів  на  соціально-політичній  основі  [87].
 “Червоний  півень”  не  щадив  нікого  з  гнобителів  селян.  За
нашими  підрахунками,  зробленими  на  основі  донесень  поліції
Тернопільського  воєводства,  зокрема  за  1936  р.  [88]:  з  усіх
170  випадків  підпалів,  зареєстрованих  поліцією,  16  припадали  на
пожежі  будівель,  урожаю  та  лісу  поміщиків,  3  -  акціонерних
спілок,  4  -  солтисів,  війтів  і  громадських  радників,  4  -  посілості
церкви  і  служителів  культу,  72  -  українських  “лояльних”  (за
документом)  селян,  45  -  польських  осадників  і  селян,  26  -
єврейських  лихварів,  крамарів  та  інших  сільських  підприємців.
Як  видно  з  цих  даних,  селянська  “пожежна  акція”  характе¬
ризувалась  не  тільки  соціальним,  а  й  національним  наванта¬
женням.  Чітко  визначену  національно-визвольну  спрямованість
мали  зафіксовані  поліцією  36  актів  “саботажу”  на  об’єктах  зв’язку
і  залізниці  та  багаточисельні  випадки  наруги  над  державною
символікою  Польщі.
 Якщо  поглянути  на  динаміку  виступів  селян  впродовж  всього
міжвоєнного  періоду,  то  не  можна  не  помітити  розвитку  селян¬
ського  руху  в  краї  по  висхідній  лінії,  використання  в  ньому
водночас  з  традиційними  заворушеннями,  здебільшого  стихій¬
ними,  нових  форм  політичної  боротьби,  які  визначали  перевагу
елементів  організованості  у  масових  виступах.
 442

На  етапах  найбільшого  загострення  суперечностей,  коли
селянський  рух  міг  перерости  в  аграрну  революцію,  польські
правлячі  кола  змушені  були  маневрувати  і  йти  на  поступки
(схвалення  парламентом  законів  про  земельну  реформу  та  їх
виконання,  конверсія  боргів  у  середині  30-х  років,  припинення
подекуди  землевпорядкування,  збільшення  заробітної  плати,
зменшення  шарварків,  ярмаркових  оплат  тощо).  Але  це,  зрештою,
половинчасті  поступки,  які  не  могли  внести  радикальних  змін  в
аграрні  відносини  на  селі,  хоча  загалом  сприяли  його  певному
соціально-економічному  прогресу.
 Селянський  рух  досліджуваного  періоду  мав  якісно  нові  риси.
На  відміну  від  попередніх  епох,  у  ньому  під  впливом  політичних
сил  посилилися  елементи  організованості,  окремі  виступи  стали
більш  масовими.  Найчастіше  виступаючи  разом  з  робітниками,
селяни  широко  використовували  такі  пролетарські  форми
боротьби,  як  страйки,  єдинофронтові  демонстрації,  віча  та  інші
виступи  з  політичними  лозунгами,  що  раніше  або  були  зовсім
відсутні,  або  дуже  мало  поширені.  В  умовах  жорстокого  терору  і
національного  гніту  майже  кожний  масовий  виступ,  що  починався
на  економічній  основі,  набирав  політичної  спрямованості.
Боротьба  соціальна  тісно  перепліталася  з  національно-виз¬
вольною.
 Вирішальний  вплив  на  політичну  спрямованість  селянського
руху  мав  досвід  державотворення  у  Західній  Україні  в  період
Української  революції  1917-1920  рр.,  який  послужив  потужним
імпульсом  для  розвитку  державницьких  ідей  загалу  українців.
Історичні  уроки  державотворення  з  його  позитивними  надбан¬
нями  і  прорахункахми  визначили  основні  напрями  розвитку
політичної  думки  і  дій  українства  у  наступні  десятиліття.
 Полярні  політичні  сили  у  Західній  Україні  використовували
цей  досвід  неоднозначно.  Політичні  партії  та  групи  держав¬
ницького  спрямування,  узагальнюючи  практику  становлення
ЗУНР  та  її  злуки  з  УНР,  домагалися  відродження  у  різних  формах
регіональної  демократичної  державності  у  найближчій  перспек¬
тиві,  а  в  більш  віддаленій  -  об’єднання  усіх  етноукраїнських  земель
в  єдиній  незалежній  суверенній  державі.  Зважаючи  на  попередні
невдачі,  УВО  та  її  наступниця  -  ОУН  пішла  далі  своїх  помірко¬
ваних  попередників:  продовжила  безкомпромісно  і  одночасно
виборювати  революційним  шляхом  соборність  і  державну
самостійність  усіх  земель  України.  Політичний  курс  ОУН
підтримали  інші  праворадикальні  угруповання,  котрі  поділяли
засади  інтегрального  націоналізму  і  все  ще  виношували  примарні
 443

сподівання  на  союзницьку  підтримку  їхніх  національно-
державницьких  устремлінь  державами  “осі”  Рим-Берлін-Токіо.
 Ліві  угруповання  і  в  першу  чергу  КТТСГ  (КПЗУ),  навпаки,
ідеалізуючи  досвід  ГСРР,  тривалий  час  (принаймні  до  середини
30-х  років)  орієнтували  свою  політичну  практику  на  завоювання
силоміць  робітничо-селянської  (пролетарської)  диктатури  в
Польщі,  тоталітарної  за  своєю  суттю,  і  розв’язання  на  цій  основі
українського  національного  питання,  возз’єднання  Західної
України  з  Українською  PCP.  Цей  лівосектантський  курс  завів
політику  комуністів  у  безвихідь.
 Щоб  розширити  свій  вплив  у  масах  і  перетворити  револю-
ційно-визвольний  рух  краю  в  реальну  суспільну  силу,  КПЗУ,
нарешті,  звільняється  з  полону  лівого  доктринерства  і  сектант¬
ства.  У  1935  р.  партія  комуністів,  не  відмовляючись  від  принци¬
пових  засад  радянського  соборництва,  з  тактичних  міркувань
доповнила  національну  програму  вимогою  національно-терито-
ріальної  автономії  для  Західної  України  в  кордонах  Польщі.
 Здійснення  нею  нового  політичного  курсу  боротьби  за  єдиний
демократичний  фронт,  який  за  своїм  соціальним  змістом,  по  суті,
був  робітничо-селянським,  а  за  політичною  спрямованістю  -
антисанаційним,  дало  змогу  комуністам  відіграти  не  останню  роль
у  знакових  політичних  подіях,  починаючи  з  квітневих  боїв  1936  р.
на  барикадах  Львова  і  закінчуючи  масовими  селянськими
страйками  та  маніфестаціями  1937-1938  pp.,  які  за  участь  в  них
польських  та  українських  селян  і  соціально-політичною  спрямо¬
ваністю  перетворили  селянський  рух  у  потужний  революційний
фактор.  Примітною  особливістю  його  стала  масова  участь
радикально  настроєних  селян  та  їхніх  політичних  сил  у  боротьбі
за  встановлення  в  Польщі  демократичного  уряду  Народного
фронту.
 Непримиренною  була  позиція  щодо  Народного  фронту
керівництва  правосоціалістичних  партій  українських  соціал-
демократів  та  радикалів.  З’їзд  УСРП,  що  відбувся  25  грудня  1937  p.,
засудив  опозиційне  угруповання  в  її  рядах,  яке  на  конференції  в
Коломиї  21  лютого  1935  р.  виокремилося  в  “Покутсько-селян-
ську  опозиційну  раду”  і  заявило  про  підтримку  ініціативи  КПЗУ
про  створення  демократичного  Народного  фронту  [89].  З’їзд
радикалів  закликав  членів  партії  й  надалі  боротися  “проти
комуністичної  загрози,  як  передвісника  фашистського  розкладу”
і  водночас  схвалив  опозиційну  тактику  щодо  санаційного  режиму,
засудивши  політику  порозуміння  з  ним,  яку  проводив  провід
УНДО  [90-91].
 444

На  керівну  роль  в  селянському  русі  претендувала  також
правоцентриська  партія  УНДО,  але  популярність  її  на  селі  стрімко
падала  внаслідок  провалу  політики  нормалізації  відносин  з
урядом  і  перманентної  внутріпартійної  боротьби.  Подолати  кризу
в  партії  мав  V  з’їзд  УНДО,  що  відбувся  після  шестирічної  перерви
4-5  січня  1938  р.  Виступаючи  на  з’їзді  партії,  її  генеральний
секретар  Франц  Свістель  зазначив:  “Неправда,  що  УНДО  мало
колись  силу.  Українці  ніколи  не  мали  сильних  партій,  їх
характеризувала  слабкість  під  оглядом  політичної  організації,  яку
треба  подолати.  Ось  уже  18  літ,  як  українці  (йдеться  насамперед
про  УНДО.  -  І.  В.)  перебувають  у  відступі.  Вина  цього  не  в  особах
провідників,  а  в  тому  факті,  що  жодну  з  політичних  концепцій  не
підтримала  залізна  організація  і  колективна  воля  7  мільйонів
українців...  Якщо  б  українці  мали  за  собою  3  тисячі  галицьких
сіл  і  могли  ними  володіти,  то  це  була  б  уже  сила,  але  ж  залишається
ще  й  Волинь  і  для  цього  теж  слід  прорвати  сокальський  кордон”  [92].
 З’їзд  констатував  соціальні  та  організаційні  причини  кризи  в
партії,  але  не  зробив  жодного  реального  кроку  щодо  їх  подолання.
Він  залишив  у  силі  “постулати  порозуміння”  (серед  них  і  вимоги
автономії  західноукраїнським  землям  та  припинення  польської
аграрної  колонізації),  хоча  уже  стала  очевидною  негативна
позиція  польської  сторони  щодо  їх  виконання.  Уряд  обмежився
скромною  подачкою  в  тому  сенсі,  що  сприяв  УНДО  і  ВУО  на
виборах  6  листопада  1938  р.  провести  до  сейму  19  і  сенату
5  депутатів  [93]  при  одночасному  бойкоті  парламентських  виборів
усіма  опозиційними  українськими  партіями  і  більшістю  україн¬
ських  виборців,  переважно  селян,  які  не  мирилися  з  наступом
польської  реакції  на  їхні  суспільно-політичні  права  і  свободу,  на
політичне  самоврядування  зокрема,  виступали  за  єднання
демократичних  сил  у  Народному  фронті  і,  звісно,  протестували
проти  нової  хвилі  польської  колонізації  їх  отчих  земель.
 В  останні  роки  перед  радянською  інкорпорацією  Західної
України  політична  ситуація  в  краї  різко  загострилась  внаслідок
внутрішніх  і  зовнішніх  факторів:  зміцнення  у  Польщі  авто¬
ритарної  диктатури  Е.  Ридз-Сміглого  з  посиленням  в  ній  репре-
сивно-поліцейської  функції,  піднесення  єдинофронтового  руху
демократичних  сил  країни,  з  одного  боку,  а  з  іншого  -  розгор¬
тання  агресії  фашистсько-мілітаристських  держав  на  Заході  і
Сході  після  укладення  ними  антикомінтернівського  пакту  та
стрімке  наближення  подиху  Другої  світової  війни.
 На  зміну  політичних  настроїв  української  людності  краю  і
позицію  національно-патріотичних  сил  мали  вплив  також
 445

соціально-економічні  і  суспільно-політичні  процеси,  що  відбу¬
валися  в  сусідній  імперії  Кремля,  особливо  посилення  тоталі¬
тарною  диктатурою  масових  політичних  репресій  проти
справжніх  та  вигаданих  “класових  ворогів”  режиму.  Відкрите
несприйняття  політично  свідомою  людністю  краю,  в  тому  числі
українським  селянством,  викликає  відвертий  поворот  комуніс¬
тичного  режиму  в  Україні  від  українізації  до  жорсткого  курсу  на
русифікацію.
 Тогочасні  внутрішні  і  зовнішньополітичні  виклики  спричи¬
нили  гостру  потребу  міжпартійного  об’єднання  національно-
патріотичних  сил  українства  краю  задля  результативного  вирі¬
шення  загальнонаціональних  питань  визвольного  руху  і
найперше,  українського  державотворення.  З  цією  метою  лідери
УСРП,  УСДП,  ФНЄ,  УНО,  опозиції  УНДО,  Союзу  українок
наприкінці  1937  р.  створили  у  Львові  Контактний  (координа¬
ційний)  комітет,  а  згодом  -  і  Українську  Національну  Раду  як
представницький  орган  українців  Польщі  для  проведення
спільних  політичних  акцій.  Діяльність  Контактного  комітету  і
УНРади  протистояла  політиці  й  практиці  Народного  (демокра¬
тичного)  фронту  лівоцентристських  сил  Західної  України  і  всієї
Польщі.  Однак,  на  відміну  від  Народного  фронту,  який  об’єднував
революційно-демократичні  сили  робітників,  селян  та  інтелігенції,
осторонь  правоцентристського  центру  (Контактного  комітету),
що  діяв  конспіративно  у  1937-1939  рр.  і  координував  політику
українців  в  загальнопринципових  питаннях,  виявилася  УНДО,
ОУН  та  інші  менш  впливові  сили.  Отож  українські  політики  не
вперше  у  міжвоєнному  періоді  не  спромоглися  подолати
роз’єднання  своїх  сил  внаслідок  міжпартійного  протистояння  та
внутріпартійних  непорозумінь  політичних  угруповань  здебіль¬
шого  через  лідерство  в  комітеті  та  відмінні  принципи  міжпартійної
консолідації.  Так,  ОУН  виступила  проти  “механічної
консолідації”  з  претензією  на  одноосібне  керівництво  націо¬
нальним  рухом.  Програма  ОУН  виключала  конституційно-
правові  засоби  державотворення  і  віддавала  пріоритет
безкомпромісній  боротьбі  за  незалежну  й  соборну  Українську
державу,  наївно  сподіваючись  побудувати  її  на  уламках
радянської  імперії  за  допомогою  Третього  рейху.  Що  стосується
проводу  УНДО,  то  він  після  повного  краху  політики  нормалізації
не  змінив  своє  ставлення  до  проблеми  автономізації  краю.  З  грудня
1938  р.  лідер  УНДО  віце-маршалок  сейму  В.  Мудрий  від  імені
Українського  клубу  в  парламенті  вніс  на  розгляд  сейму  проект
закону  про  надання  автономії  Галицьво-Волинській  землі.  І  хоча
проект  не  був  прийнятий  до  обговорення  в  сеймі,  сама  ініціатива
 446

його  конституційного  вирішення  отримала  великий  резонанс  в
українському  суспільстві,  яке  переконалося  в  тому,  що  без
консолідації  його  політичних  сил  годі  й  думати  про  вирішення
західноукраїнської  державотворчої  проблеми.
 Тим  часом  диктаторський  режим  Е.  Ридз-Сміглого,  до  речі
уродженця  й  вихованця  українського  міста  Бережани,  що  на
Тернопіллі,  неприхильно  ставився  до  національних  прагнень
західних  українців  і  вважав  будь-який  намір  з  їхнього  боку  щодо
територіально-політичного  самовизначення  вкрай  ворожим;
кожний  масовий  політичний  виступ  селян  чи  будь-кого  розці¬
нювався  як  гостра  проблема  безпеки  країни.  У  сфері  зовнішньо¬
політичних  стосунків  із  сусідніми  державами  уряд  провадив
ворожу  політику  до  СРСР,  вважаючи  реальною  воєнну  загрозу  з
боку  радянського  Сходу.  Саме  тому  правлячий  режим  масово
використовував  жорстокі  політичні  репресії  радикальних  полі¬
тичних  сил,  які  не  поділяли  зовнішньополітичного  курсу  Польщі
або  виступали  за  єднання  в  Народному  фронті  демократичних
сил.  Не  залишалися  поза  увагою  режиму  і  праворадикальні  сили,
які  діяли  переважно  засобами  політичного  терору  та  саботаж¬
ницькими  акціями,  характерними  для  селянського  руху.  В  обох
регіонах  краю  тривали  масові  і  групові  судові  процеси  над
противниками  авторитарного  режиму.  Його  пацифікаційні  акції
стали  перманентними.  Дійшло  до  того,  що  1938  р.  польська
прикордонна  жандармерія  провела  у  місцевостях  вздовж  радян¬
ського  кордону  міні-пацифікацію  проти  опозиційно  настроєних
українських  селян.
 Найбільші  випробування  потерпіла  КПЗУ.  Впродовж  1937—
 1938 	рр.  тільки  у  Станіславському  воєводстві  поліція  тричі
громила  її  окружні  комітети  у  Станіславі  і  Стрию,  заарештувала
сотні  комуністів,  відправивши  їх  до  концтабору  “Береза  Кар-
тузька”.  Внаслідок  чергової  пацифікації  у  першій  половині  1938  р.
на  Волині  посаджено  за  тюремні  ґрати  1091  комуніста  і  комсо¬
мольця,  а  тому  їхні  організації  за  кількістю  членів  зменшилась  на
третину  [94],  поповнивши  насельників  концтабору.  Через  його
катівні  у  1934-1939  рр.  пройшло  близько  10  тис.  політичних
в’язнів,  з  них  75%  становили  українці,  здебільшого  волинські
селяни  [95].
 Щоб  перешколити  консолідації  політичних  сил  українства,
державні  органи  на  місцях  за  принципом  “поділяй  і  володарюй”
продовжували  практику  роз’єднання  українців  краю,  особливо
селян,  за  надуманими  суспільно-політичними  ознакам.  На  рівні
державної  політики  роздмухувалася  надумана  проблема  так
званого  “Сокальського  кордону”,  котра  ставила  за  мету  штучно
 447

ізолювати  українські  землі  Східної  Галичини  і  Західної  Волині.
Одним  з  творців  політики  адміністративного  відмежування
Волині  від  впливу  визвольного  руху  Галичини  був  колишній
товариш  міністра  внутрішніх  справ  УНР  в  1920  р.  і  довгорічний
волинський  воєвода  за  санаційного  режиму  пілсудчиків  Генрік
Юзефський.  Він  же  активний  провідник  національної  політики
“державної  асиміляції”  українських  селян  під  Польщею.
 Антиукраїнська  спрямованість  національної  політики
пілсудчиків,  як  і  їх  попередників,  найвиразніше  виявлялася  в
активній  полонізації  українського  шкільництва:  перед  Другою
світовою  війною  у  початкових  школах  Східної  Галичини  рідною
мовою  навчалося  лише  15%  українських  дітей,  а  в  Західній  Волині  -
менше  2%.  Майже  всі  початкові  і  середні  державні  школи  з
українською  мовою  навчання  були  полонізовані  або  перетворені
в  утраквістичні  (двомовні).  Неминучим  наслідком  великодер¬
жавницької  політики  в  галузі  освіти  польського  та  попереднього
режимів  стала  масова  неписьменність  серед  селянства.  За
переписом  1931  р.,  52,3%  сільських  жителів,  старших  10  років,  у
Волинському  воєводстві  не  вміли  читати  і  писати,  у  Львівському
воєводстві  -  27,09%,  у  Тернопільському  -  32,2%.  у  Станіслав-
ському  -  41,8%  [96].
 На  відміну  від  Галичини,  на  Волині  влада  ліквідувала  усі  філії
товариства  “Просвіта”,  а  українські  кооперативні  осередки
“бунтівливих”  селян  передала  під  контроль  польських  ревізійних
центрів  завдяки  “старанності”  адміністрації  Юзефського.
 Особливо  брутально  польська  адміністрація  проводила
антиукраїнську  політику  у  сфері  конфесійних  відносин,  що
торкалася  передусім  духовної  свободи  селян  Волині,  Холмшини
та  Підляшшя.
 З  389  православних  церков,  що  діяли  на  Волині  в  1914  р.,  до
 1939 	р.  вціліла  лише  51,  а  решту  власті  передали  католикам  або
просто  зруйнували  [97].  Протидією  тій  акції  стали  масові  виступи
православної  людності  на  захист  своїх  святинь  і  криваві  сутички
її  з  насильниками.
 З  кінця  1937  р.  на  Волині  почалась  акція  так  званої  “ревінди-
кації”  -  навернення  до  католицтва  далеких  предків  польських
поселенців  -  зубожілих  дрібнопомісних  шляхтичів,  які  впродовж
століть  українізувалися,  прийняли  православну  віру  і  звичаї
автохтонного  сільського  населення.  З  соціально-політичних
мотивів  власті  примусово  ополячували  і  об’єднували  їх  в  осередки
«загродової  шляхти»,  а  частину  з  них  перетворювали  в  осадників,
поселяючи  їх  вздовж  польсько-радянського  кордону.  Перехід
 448

українізованих  польських  поселенців  на  католицтво  мав  місце  на
Волині  і  Східній  Галичині  ще  й  раніше,  але  перед  Другою  світовою
війною  ця  акція  набула  на  Волині  характеру  масової  політичної
кахмпанії  проти  непокірних  селян  і  була  пряхмою  реакцією  на
сталінські  депортації  поляків  у  другій  половині  30-х  років  з
прикордонних  районів  Української  та  Білоруської  радянських
республік.  Здійснювали  ревіндикацію  грубими  силовими
методами  військове  відомство  Польщі  і  Корпус  охорони  кордону
з  участю  польських  шовіністичних  організацій.  Тільки  за  рік
проведення  цієї  акції  на  21  вересня  1938  р.  чисельність  конвертистів
перевищила  12  тис.  осіб  [98].
 Цю  та  інші  акції  польської  влади  сталінська  кліка  Кремля
сприйняла  як  черговий  виклик  і  вирішила  відомстити  за  “непо¬
слух”  своїх  союзників  -  комуністичні  партії  Польщі,  Західної
України,  Західної  Білорусії,  які,  попри  настанови  більшовиків,
відмовилися  від  боротьби  за  радянську  владу  в  Польщі  і  своїми
діями  після  проголошення  нового  політичного  курсу  боротьби
за  демократичний  уряд  Народного  фронту,  по  суті,  вийшли  з-під
контролю  Комінтерну,  який  неофіційно  був  підрозділом  ВКП  (б).
Керівництво  цих  партій  безпідставно  звинуватили  в  широкому
проникненні  до  їхніх  рядів  провокаторів,  агентів  польської
охранки.  У  серпні  1938  р.  Виконком  Комінтерну  на  основі
сфальсифікованих  матеріалів  прийняв  рішення  про  розпуск  КПП,
КПЗУ  і  КПЗБ,  які,  за  станом  на  вересень  1936  р.,  об’єднували
 13 	485  членів  (КПЗУ  -  4  719).  Одночасно  був  розпущений  і
Комуністичний  союз  молоді  Польщі,  в  якому  налічувалося  19  500
членів,  з  них  8  тис.  -  це  члени  КСМЗУ.
 Розпуск  дієздатної  партії,  під  впливом  якої  перебували
здебільшого  найбідніші  прошарки  сільського  і  міського  люду,
означав  кінець  масового  руху  в  руслі  єдиного  Народного  фронту
лівоцентристських  угруповань  і  докорінно  змінив  співвідношення
політичних  сил  в  краї  на  користь  праворадикальних  угруповань,
що  стояли  на  платформі  інтегрального  націоналізму.  Легітимне
крило  цієї  політичної  течії  представляли  Фронт  національної
єдності,  очолюваний  Дмитром  Палієвим,  Дружина  княгині  Ольги,
якою  керувала  Мілена  Рудницька,  та  її  попередниця  -  Союз
українок.
 Всупереч  сподіванням  сталінсько-комінтернівського  керів¬
ництва,  розпуск  КПЗУ  не  тільки  не  загасив  полум’я  українського
національно-визвольного  руху  в  краї,  а  й  посилив  розмах  його
праворадикального  спрямування;  у  перспективі  ця  акція
Комінтерну  об’єктивно  сприяла  розвиткові  визвольної  боротьби
 449

національно-патріотичних  сил  українства  в  пору  Другої  світової
війни  і  в  повоєнні  роки.
 Зберігаючи  глибоку  конспірацію,  активізувала  революційну
діяльність  ОУН.  Внаслідок  росту  популярності  її  після  розпуску
КПЗУ  кількість  “заприсяжних”  членів  і  зарубіжних  активістів
ОУН  збільшилась  з  5700  в  1933  р.  до  20  тис.  напередодні  Другої
світової  війни  [99].  Найактивнішу  частину  її  становили  студенти,
які  1934  р.  об’єдналися  у  Союзі  українських  студентських
організацій  Польщі  з  метою  “здобуття  незалежної  української
держави  під  проводом  ОУН”  [100].  До  ОУН  належали  також
інтелігенти  і  робітничо-селянська  молодь  з  ультрарадикальними
переконаннями.
 Проголошення  Прагою  11  жовтня  1938  р.  автономії  Закарпат¬
ської  України  дало  сильний  поштовх  до  появи  у  державницьких
партіях  міражу  про  початок  реалізації  ідеї  відновлення  галицько-
волинської  державності  з  допомогою  Німеччини.  У  зв’язку  з  цим
була  розгорнута  політична  кампанія  у  пресі  і  шляхом  масових
виступів.  Під  гаслами  та  з  участю  ОУН  1  листопада  1938  р.  у
Львові  відбулися  масові  вуличні  демонстрації,  присвячені  20-річчю
проголошення  ЗУНР,  захисту  автономії  Закарпаття  та  бойкоту
виборів  до  польського  парламенту.  На  вулицях  міста  відбулися
гострі  сутички  демонстрантів  з  польською  шовіністичною  мо¬
лоддю,  яка  при  підтримці  влади  громила  українські  інституції,
магазини  та  інші  об’єкти.  З  нагоди  20-річчя  соборності  (злуки  УНР
і  ЗУНР)  22  січня  1939  р.  майже  у  всіх  повітових  осередках  та  селах
пройшли  урочисті  богослужіння  та  сходи  селян,  які  вимагали
надання  автономії  Західній  Україні  [101].
 На  цьому  відтинку  політичні  вимоги  превалювали  в  усіх
формах  селянської  боротьби,  на  розвиток  якої  вирішальний  вплив
мали  інтегральні  націоналісти.  За  даними  служби  безпеки
Львівського  воєводства,  на  його  теренах  у  січні-липні  1939  рр.
зареєстровано  650  антидержавних  виступів,  організованих  ОУН:
з  них  18  -  заворушення  селян  із  сутичками  з  поліцією  під  час
виборів  радних  органів  самоврядування,  акти  саботажу  у  зв’язку
та  на  залізницях,  терору  проти  представників  влади  на  місцях,  а
також  масове  розповсюдження  акції  нищення  державної  симво¬
ліки  [102].  Коли  йдеться  про  Станіславщину,  то  протягом  березня-
липня  1939  р.  тут  були  зафіксовані  16  колективних  і  110  пооди¬
ноких  випадків  опору  селян  поліції  та  чиновникам  [103],  що
відбувалися  здебільшого  на  основі  відмови  сплачувати  податки  і
данини.  У  багатьох  селах  заворушення  під  час  виборів  поєдну¬
вались  з  гострими  виступами  селян  проти  польських  осадників
 450

та  дрібнопомісної  шляхти,  що  активно  проводила  велико¬
державну  політику  польських  колонізаторів  на  західноукраїн¬
ських  землях.
 За  масштабністю  й  напруженістю  селянські  виступи  в  різних
формах  не  згасали  аж  до  інкорпорації  Західної  України  до  складу
Української  PCP.  Незважаючи  на  відчайдушні  потуги  реформу¬
ванням  аграрних  відносин  привернути  селян  на  свою  сторону  і
погасити  пожежу  селянських  заворушень  польському  урядові  так
і  не  судилося.  Більше  того,  насадження  господарств  польських
колоністів,  що  проводилося  на  основі  виконання  аграрних  ре¬
форм,  ще  сильніше  загострило  національні  та  соціальні
протиріччя  в  західноукраїнському  селі.
 Аналіз  першоджерел  показує,  що  внаслідок  розвитку  аграр¬
ного  капіталізму  в  соціальній  структурі  та  економічному  стано¬
вищі  сільського  населення  відбулися  істотні  зміни,  які  визначили
чотири  групи  основних  економічних  вимог  селян  в  ході  двох
“соціальних  воєн”  на  селі,  пов’язаних  з  (1)  ліквідацією  залишків
феодалізму  і  (2)  проти  поміщицько-капіталістичної  експлуатації.
Зміст  першої  групи  найповніше  виявився  у  процесі  реформування
аграрних  відносин.  Якщо  на  етапі  функціонування  галицької
державності  селяни  вели  боротьбу  за  перемогу  аграрної  революції
(розподіл  магнатської  земельної  власності  і  повне  знищення
маєтків  поміщиків  -  колишніх  кріпосників,  носіїв  залишків
середньовічної  доби),  то  з  прийняттям  варшавським  сеймом
законів  про  виконання  земельної  реформи  1919-1925  pp.  селянські
вимоги  зосередились  головним  чином  навколо  забезпечення  для
селян  краю  кращих  умов  реформування  поземельних  відносин  і
передовсім  припинення  польської  аграрної  колонізації  східних  і
південно-східних  кресів.  З  ними  пов’язана  друга  група  трансфор¬
мованих  порівняно  з  другою  половиною  XIX  -  початком  XX  ст.
вимог  -  протесту  селян  проти  примусового  проведення  землевпо¬
рядження  селянської  власності:  комасації  і  окультурення  громад¬
ських  земель  у  Східній  Галичині,  а  на  Волині  -  ще  й  ліквідації
сервітутних  прав  селян.  Вимоги  за  поліпшення  економічних  умов
наймання  праці  в  господарствах  поміщиків  та  сільських
підприємців  складали  третю  групу.  І,  нарешті,  під  час  економічної
кризи  1929-1933  pp.  і  наступних  років  чітко  окреслилась  нова
група  вимог,  що  мали  місце  у  виступах  усіх  верств  селян  проти
визиску  їх  капіталістичними  монополіями.
 Щодо  політичних  вимог,  які  домінували  в  організованих
виступах  селян,  то  вони  визначалися  політичними  силами  неодно¬
значно,  залежно  від  стратегічних  і  тактичних  постулатів  їхніх
 451

програм.  Але  усі  партії  державницького  спрямування  сходилися
в  головному  -  участі  селян  в  утвердженні  і  розбудові  галицької
державності  у  період  Української  революції.  Після  польської
демократичної  анексії  краю  вони  домагалися  політичного
самовизначення,  починаючи  із  завоювання  таких  прав,  які  б
забезпечували  їм  умови  для  вільного  національного  розвитку,  і
кінчаючи  утвердженням  української  державності  відповідного
типу  та  різного  рівня  самостійності.
 Селянський  рух  розвивався  у  різних  формах  впродовж  усього
досліджуваного  періоду  хвилеподібно  з  чітко  вираженою  тен¬
денцією  на  перших  порах  після  польської  окупації  краю  до  пере¬
ростання  гострих  соціальних  конфліктів  і  масових  заворушень  у
національно-визвольну  війну.  Наступні  етапи  селянської
боротьби  характеризувалися  тим,  що  у  виступах  селян,  як  загальне
явище,  поєднувалися  вимоги  соціальні  з  політичними,  але
домагання  політичного  самовизначення  краю  завжди  було
пріоритетним  в  селянському  русі.
 У  кількісному  вимірі  стихійні  селянські  виступи  переважали
над  організованими  формами,  на  які  по-різному  впливали
політичні  партії,  що  формували  соціально-корпоративну  і  полі¬
тичну  свідомість  селянських  мас.  Через  слабкість  центристських
сил  українства  та  роз’єднаність  їх  дій  масову  селянську  боротьбу
намагалися  спрямовувати  в  політичне  русло  різнополюсні
радикальні  політичні  сили,  котрі  мали  кращу  нелегальну
організацію  і  привабливіші  соціально-політичні  лозунги,  що
відповідали  потребам  спролетаризованих  і  малоімущих  верств
села  та  революційно  настроєної  молоді.  В  окремі  періоди
селянського  руху,  зокрема  на  етапі  боротьби  за  єдиний  демокра¬
тичний  фронт  і  у  виступах  селян  проти  гніту  монополій,  гору
брали  спільні  політичні  лозунги  людовців  і  комуністів.  На
останньому  часовому  відтинку  вирішальний  вплив  на  форми
виступів  більшості  селян,  особливо  сільської  та  академічної
молоді,  їх  політичну  спрямованість  мали  інтегральні  націоналісти,
які  терористичними  акціями  та  саботажем  роздмухували  пожежу
революційної  активності  мас.
 ПРИМІТКИ
 1. 	Кузьма  О.  Листопадові  дні  1918  р.  -  Львів,  1931.  -  С.  228-246;
Компанієць  І.  І.  Становище  і  боротьба  трудящих  мас  Галичини,
Буковини  та  Закарпаття  на  початку  XX  ст.  (1900  -  1919  рр.).  -  Київ,  1960.  -
С.  311-317;  Карпенко  О.  Ю.  Листопадова  1918  р.  національно-
демократична  революція  на  західноукраїнських  землях  //  Укр.  іст.  журн.  -
1993.-№  1.-С.  22-35.
 452

2. 	П  а  н  ч  у  к  М.  І.  “Білі  плями”  героїчного  літопису.  -  Київ.  1989.  -  С.  10.
 3. 	П  у  ш  к  а  ш  А.  Внешняя  политика  Венгрии.  Ноябрь  1918  -  апрель  1927  г.  -
Москва,  1981.  -  С.  83;  П  а  в  л  ю  к  О.  В.  Радянофільство  Є.  Петрушевича:
переконання  чи  вимушеність?  //  Укр.  істор.  журнал.  -1997.  -№  3.  -  С.  110.
 4. 	Польська  колонізація  Східної  Галичини.  -  Відень,  1922.  -  С.  3.
 5. 	Лозинський  М.  Галичина  в  pp.  1918  -  1920.  -  Відень.  1922.  -  С.  99.
 6. 	Республіканець.  -  Станіслав.  1919.  -  6,  9  берез.
 7. 	Республіканець.  -1919.-3  квіт.
 8. 	Компанієць  І.  І.  Становище  і  боротьба  трудящих  мас  Галичини,
Буковини  та  Закарпаття  на  початку  XX  ст.  -  С.  318-340,  343.
 9. 	Републіка.  -  Станіслав.  -  1919.  -  27  берез.
 10. 	Штейн  Б.  Е.  “Русский  вопрос”  на  Парижской  мирной  конференции
(1919-  1920  гг.)  -  Москва,  1949.  -  С.  198.
 11. 	Під  прапором  Жовтня:  Документа  і  матеріали  (1917-1920  pp.).  -  Львів,
1957.-С.  239.
 12. 	ДАЛО,  ф.  1,  on.  52,  спр.  2856,  арк.  23;  Кривава  книга.  -  Відень,  1921.  -
 Ч. 	2.-С.  167.
 13. 	Під  прапором  Жовтня.  Документи  і  матеріали  (1917-1920  pp.).  -  С.  292.
 14. 	Курило  В.  М.,  Панчу  к  М.  І.,  Троян  М.  В.  В  авангарді  боротьби  за
возз’єднання.  -  Київ,  1985.  -  С.  62.
 15. 	Л  е  н  і  н  В.  І.  Повне  зібрання  творів.  -  Т.  51.  -  С.  265.
 16. 	Кривава  книга.  -  Відень,  1919.  -Ч.  I.  -  С.5.
 17. 	ДАЛО,  ф.  I,  оп.  52,  спр.  58.  арк  23.
 18. 	Miesi^cznik  statystyczny.  -  1922.  -  Т.  V.  -  Zeszyt  6.  -  S.  24—27.
 19. 	ДАЛО,  ф.1,  on.52,  спр.  27,  арк.  5,  14,  16.
 20. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  1,  спр.  80,  арк.  74.
 21. 	ДАЛО,  ф.1,  оп.  52,  спр.  121,  арк.  105.
 22. 	Там  само,  спр.  122,  арк.  15.
 23. 	Л  е  н  і  н  В.  І.  Повне  зібрання  творів.  -Т.  44.  -С.  172.
 24. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  52.  спр.  122,  арк.  16.
 25. 	Там  само,  спр.  50,  арк.  4;  спр.  107,  арк.  16.
 26. 	Там  само,  спр.  122,  арк.  16.
 27. 	Васюта  1.  К.  Селянський  рух  на  Західній  Україні  в  1919-1939  pp.  -
Львів:  Вид-во  Львівського  ун-ту,  1971.  -  С.  42-43.
 28. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  52,  спр.  55,  арк.  2.
 29. 	Там  само,  спр.  367,  арк.  24.
 30. 	Документы  внешней  политики  СССР.  -  Т.  VI.  -  С.  225-226.
 31. 	Rocznik  statystyki  RzP.  -  1924.  -  S.  258-259.
 32. 	Ibidem.
 33. 	ДАЛО,  ф.1,  on.  52,  спр.  291,  арк.  2.
 34. 	В  ас  ют  а  І.  К.  Селянський  рух  на  Західній  Україні  в  1919-1939  pp.  -
С.  70.  74.
 35. 	Robotnik.  -  1926.  -  28  stycznia.
 36. 	KPP:  Uchwaiy  і  zezolucje.  -  Warszawa,  1925.  -  Т.  II.  -  S.  175.
 37. 	Твердохліб  В.  Ю.  Солідарність  у  боротьбі  за  визволення.  -  Львів,
1978.-С.  74-80.
 38. 	Rocznik  statystyki  RzP.  -  1925.  -  S.  259;  1925-1926.  -  S.  447.
 39. 	Під  прапором  Жовтня  (1921-1928):  Документи  і  матеріали.  -  Львів,  1964.  -
С.  226-234.
 40. 	ДАЛО,  ф.1,  оп.  52,  спр.  368,  арк.  1;  спр.  444,  арк.  8;  Діло.  -  Львів,  1925,
21  лип.
 453

41. 	Там  само,  спр.  407,  арк.  15.
 42. 	Розбудова  нації.  -  1929.  -  №  3-4.  -  С.  132.
 43. 	ДАЛО,  ф.  271,  on.  1,  спр.  1597,  арк.  12-22.
 44. 	Минский  Г.  Под  игом  польских  панов.  -  Москва,  1939.  -  С.  83;  Воля
народу.  -  Львів.  -  1925.  -  2  серп.
 45. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  52,  спр.  367,  арк.  9;  спр.  368,  арк.  1.
 46. 	Там  само,  ф.  121,  оп.  2,  спр.  195,  арк.  34-35.
 47. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  1,  спр.  477,  арк.  3.
 48. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  52,  спр.  367,  арк.  9,  28.
 49. 	Там  само,  ф.  271,  оп.1,  спр.403,  арк.  7.
 50. 	Там  само,  спр.  1549,  арк.  8.
 51. 	Там  само.  ф.  243.  оп.1,  спр.  70,  арк.  13.
 52. 	III  Український  статистичний  річник.  1935.  -  Варшава,  1937.  -  С.  142.
 53. 	Енциклопедія  Українознавства.  -  Мюнхен,  Нью-Йорк,  1949.  -  Т.  2.  -
С.  560.
 54. 	Rocznik  statystyki  RzP.  -  1924.  -  S.  258-259;  1929.  -  S.  514.
 55. 	Ibidem,  1924-1929.
 56. 	Сель-Роб.  -  1929.  -  №  105-140;  Наша  правда,  1930.  -  №  5-6.  -  С.  31;
Nulkowski  Т.  Proletariat  Polski  w  ogniu  walk  strajkowych.  -  Москва,
1936.-S.  24.
 57. 	ДАІФО,  ф.  2,  оп.1,  спр.  724,  арк.  86;  спр.  741,  арк.  6-25.
 58. 	Statystyka  s^downictwa,  wieziennictwa  і  przest^pczosci.  -  Warszawa,  1932.  -
S.  12-13.
 59. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  1,  cnp.  724,  арк.  88-89.
 60. 	F  e  1  і  n  s  k  і  M.  Ukraincy  w  Polsce  Odrodzonej.  -  Warszawa,  1931.  -  S.  75.
 61. 	ДАЛО,  ф.1,  on.  51,  спр.  873,  арк.  4,18.
 62. 	Statystyka  sadownictwa,  wieziennictwa  і  przest^pczosci.  -  Warszawa,  1932.  -
 S. 	12-13.
 63. 	Наша  правда.  -  1933.  -  №  1.  -  С.  24.
 64. 	ДАЛО,  ф.  121,  оп.  2,  спр.  164,  арк.  105.
 65. 	К  а  р  п  е  н  к  о  О.  Ю.  Селянські  повстання  в  Польщі  1932-1933  pp.  -  Київ,
1955.  -  С.  54-55,  78-79.
 66. 	Під  прапором  Жовтня  (1929-1939  pp.):  Документи  і  матеріали.  -  Львів,
1966.  -  С.  174-175;  ДАІФО,  ф.  69,  оп.  2,  спр.  164,  арк.  16;  ДАЛО,  ф.  121,
оп.  2,  спр.  148,  арк.  103.
 67. 	ДАІФО,  ф.  68,  оп.  2,  спр.  164,  арк.  17-18.
 68. 	Боротьба  трудящих  Волині  за  визволення  з-під  гніту  панської  Польщі
і  возз’єднання  з  Радянською  Україною,  1921-1939  pp.  :  36.  документів
і  матеріалів.  -  Львів,  1966.  -  Ч.  2  .  -  С.  64,  74—75;  За  волю  народну,  1921—
1939  pp.:  Документи  і  матеріали.  -  Львів,  1964.  -  С.  121-128.
 69. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  1,  спр.  906,  арк.  73.
 70. 	Там  само,  спр.  905,  арк.  123-127,  143.
 71.Карпенко 	О.  Ю.  Назв,  праця;  Nowak  К.  Strajki  і  wyst^pienia  chlopow  w
latach  1930-1934  w  Malopolsce  //  Przegl^d  historyczny.  -  1968.  -  №  3.
 72. 	Васюта  І.  Політична  історія  Західної  України  (1918-1939).  -  Львів:
Каменяр,  2006.  -  С.  264.
 73. 	Там  само.
 74. 	Субтельний  О.  Україна:  історія.  -  С.  385.
 75. 	Кравець  М.  М.  Нарис  робітничого  руху  в  Західній  Україні  в  1921—
1939  pp.  -  С.  69,  123,  172,  227-229;  Васюта  І.  К.  Формування  робітничо-
 454

селянського  союзу  в  революційній  боротьбі  на  Західній  Україні  1921-1939.  -
Львів,  1988.  -С.  168-169.
 76. 	Боротьба  трудящих  Волині  за  визволення  з-під  гніту  панської  Польщі
і  возз'єднання  з  Радянською  Україною,  1921-1939.  -  Ч.  2.  -  С.  126-181;
ДАІФО.  ф.  2,  on.  1,  спр.  1028.  арк.  23,  34,  57;  ф.  68,  on.  1,  спр.  203,  арк.  195;
спр.  223,  арк.  49.
 77. 	Боротьба  трудящих  Волині  за  визволення  з-під  гніту  панської  Польщі
і  возз’єднання  з  Радянською  Україною,  1921-1939.  -  Ч.  2.  -  С.  309;  Під
прапором  Жовтня  (1929-1939  pp.)  -  С.  360.
 78. 	Цибко  О.  Г.  Революційно-визвольна  боротьба  трудящих  Західної
України  за  возз’єднання  з  УРСР  (1934-1939  pp.)-  -  Львів:  Вид-во
Львівського  ун-ту,  1963.  -  С.  82.
 79. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  1,  спр.  1499.
 80. 	Там  само.  спр.  1523.  1525.  1531.  1532,  1535.
 81. 	Trybuna  ludu.  -  Warszawa,  1957.  -  18  sierp.
 82. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  1,  спр.  1463,  1500,  1502: 	Strajk 	chlopski 	w 	1937 	roku.
 Dokumenty  archiwalne.  -  Warszawa.  1962.  -  T.  2.  -  S.  266-267,  397-398.
 83. 	Васю  та  I.  К.  Формування  робітничо-селянського 	союзу... 	-  С. 	159.
 84. 	Там  само.  -  С.  161.
 85. 	ДАІФО,  ф.  2.  оп.  1,  спр.  1538,  арк.  4.
 86. 	Wiadomosci  statystyczne.  -  Warszawa,  1935-1938.
 87. 	Ibidem.
 88. 	ДАІФО.  ф.  68, 	on.  1,  спр. 	340,  арк. 	1-477.
 89. 	Там  само,  ф.  2, 	on.  1,  спр. 	1314, 	арк.  2; 	спр.  1315,  арк.  6.
 90. 	Там  само,  спр. 	1545,  арк. 	8.
 91. 	Там  само,  спр. 	1562.  арк. 	1.
 92. 	В  erzoza  Cz.  Ukrainska  reprezentacja  parlamentama  w  II  Rzeczypospolitej  //
Krakowskie  Zeszyty  Ukrainoznawcze.  -  Krakow,  1993.  T.  1-11.  -  S.  156.
 93. 	ДАІФО.  ф.  2,  on.  1.  cnp.  1455,  арк.  55;  спр.  1538,  арк.  13.
 94. 	Там  само,  спр.  1303,  арк.  6;  Они  не  стали  на  колени.  -  Минск,  1966.  -  C.  6.
 95. 	С  і  m  е  k  H.  Sojusz  robotniczo-chlopski  w  Polsce  1918-1939.  -  Warszawa,  1989.  -
 S. 	447.  451.
 96. 	Енциклопедія  українознавства.  -  Львів,  1993.  -  C.  308,  347;  Maly  rocznik
statystyczny,  1939.  -  S.  28.
 97. 	СубтельнийО.  Україна:  історія.  -  C.  374.
 98. 	Матвеев  Г.,Федевич  К.  Акція  навернення  українського  населення
Волині  до  католицтва  в  1937-1939  pp.  II  Вісник  Львів,  ун-ту.  Серія  іст.  -
Вип.  33.-Львів.  1998.  -  С.  177.
 99. 	Возз’єднання  західноукраїнських  земель  з  Радянською  Україною.  -  Київ,
1989.  -С.  172;  Су  б  тел  ь  ний  О.  Україна:  історія.  -  С.  385.
 100. 	ДАЛО,  ф.  1,  оп.  52,  спр.  2807,  арк.  77.
 101. 	Там  само,  оп.  51,  спр.  721,  арк.  10  а.
 102. 	В  а  с  ю  т  а  І.  Політична  історія  Західної  України  (1918-1939  pp.).  -  Львів:
Каменяр.  2006.  -  С.  291.
 103. 	ДАІФО,  ф.  2,  on.  1,  спр.  2343,  арк.  64,  80,  94,  107.

висновки
 Всебічний  аналіз  відомостей  статистики  та  першоджерел
архівних  фондів  з  різних  аспектів  аграрної  історії  галицько-
волинського  села  20-30-х  років  XX  ст.  дає  змогу  глибоко  розкрити
складне  і  неоднозначне  демографічно-економічне  і  виробничо-
технічне  підгрунтя,  на  якому  базувався  розвиток  поміщицького  і
селянського  господарства,  повоєнне  відродження  його  продук¬
тивних  сил  і  нестабільний  розвиток  торговельних  галузей  у
міжвоєнний  період.  Характерні  риси  та  особливості  аграрної
еволюції  в  краї  визначалися  тяглістю  її  процесів  з  попередньої
доби,  поєднання  антиукраїнської  економічної  політики  польських
і  попередніх  володарів  з  обтяжливими  залишками  середньовіччя
в  економіці  села  та  промисловою  відсталістю,  яка  не  могла
забезпечити  високий  виробничо-технічний  рівень  розвитку
ринкової  економіки  і  поглинути  зайву  робочу  силу  села.  Західна
Україна  була  об’єктом  економічної  експлуатації  як  внутрішньої
метрополії,  так  і  іноземних  монополій.  Багаті  природними
ресурсами  і  родючі  землі  краю  чужинці  перетворили  в  аграрно-
сировинний  придаток;  з  інтенсивного  економічного  визиску  його
надлишкової,  напівдармової  робочої  сили  забезпечували  собі
високу  норму  прибутків.
 На  становищі  села  позначилася  також  і  структурна  криза
капіталістичного  господарства  та  пов’язане  з  нею  перманентне
погіршення  кон'юнктурних  умов  економічного  розвитку  країни.
Господарська  кон’юнктура  міжвоєнної  Польщі  була  в  краї  неста¬
більною,  а  економічна  криза  1929-1933  рр.,  охопивши  промис¬
ловість  і  сільське  господарство,  виявилася  найглибшою  за  всю
історію  краю.  Більше  сприятливими  були  1926-1929  рр.  і  два
останні  роки  до  початку  Другої  світової  війни,  коли  промислове
виробництво  країни  перевищило  рівень  1913  р.  лише  на  19%.
 456

Застій  у  промисловості  обмежував  розвиток  торговельних  галузей
сільського  господарства  і,  відповідно,  не  сприяв  відпливу  над¬
лишку  робочої  сили  із  села.
 Вузькі  рамки  внутрішнього  ринку,  обмежені  низьким  рівнем
платоспроможного  попиту  загалу  людності,  передусім  сільської,
“ножиці  цін”  -  високих  на  промислові  товари,  необхідні  селу,
і  низькі  на  продукти  сільського  господарства,  які  диктували
дрібним  виробникам  картелі  та  інші  монополісти  оптової  торгівлі,
і,  як  наслідок,  -  нееквівалентні  виробничим  затратам  доходи
дрібних  хліборобів,  хронічна  нестача  фінансових  засобів  і  засилля
лихварства  на  селі,  обтяжливі  податки  та  численні  побори,  роздуті
спекулянтами  ціни  на  землю  -  усе  це  гальмувало  розвиток  ринкової
економіки  селянського  (особливо  фермерського)  господарства.
За  рівнем  виробничо-технічного  і  соціально-економічного
прогресу  обох  станових  секторів  (селянського  і  поміщицького)  в
сільському  господарстві  Західна  Україна  істотно  відставала  не
тільки  від  країн  з  високорозвиненим  аграрним  капіталізмом,  а  й
Західної  та  Центральної  Польщі  з  середнім  рівнем  його  розвитку.
 Соціально-економічну  еволюцію  галицько-волинського  села
стримували  також  значні  залишки  феодалізму  у  поземельних
відносинах  і  господарюванні  аграрної  олігархії.  Панування
поміщицького,  державного  та  церковно-монастирського  землево¬
лодіння  було  основною  причиною  гострої  земельної  тісноти
незаможного  селянства,  безупинного  здрібнення  землі  та  інших
засобів  виробництва  у  дрібних  сільських  виробників,  викликаного
не  економічною  доцільністю,  а  потребою  нужденного  виживання.
Це,  зрештою,  сприяло  консервації  напівфеодальних  форм  госпо¬
дарювання  поміщиків,  з  одного  боку,  а  з  іншого  -  гальмувало
процес  мобілізації  землі  і  концентрації  виробництва  селянських
господарств  ринкової  орієнтації.
 І  все  ж  вказані  причини  не  могли  спинити  проникнення
ринково-капіталістичних  відносин  в  сільське  господарство.
Переконливий  доказ  цього  -  виробнича  і  територіальна  спеціа¬
лізація  сільськогосподарського  виробництва,  поєднана  з  тенден¬
цією  до  поліпшення  агрокультури  та  раціоналізації  виробництва
у  господарствах  більшості  поміщиків  та  фермерів  у  періоди  більш
або  менш  сприятливої  кон’юнктури,  дальший  розвиток  торго¬
вельних  галузей  землеробства  і  тваринництва,  промислової
переробки  сільськогосподарської  сировини  у  поміщицьких  та
фермерських  господарствах  й  інші  явища,  які  характеризували
певний  поступ  у  розвитку  сільськогосподарського  виробництва
 457

відповідно  до  природних  та  економічних  умов  певного  району
або  зони  і  потребами  ринку.
 З  утвердженням  товарно-грошових  відносин  у  сільському
господарстві  проходило  поступове  витіснення  залишків  фео¬
далізму  перш  за  все  у  маєтках  середніх  і  дрібних  поміщиків.  З
аналізу  господарської  діяльності  останніх  простежується,  що  вони
мали  вищу  продуктивність  праці  у  порівнянні  не  тільки  із  селян¬
ськими  господарствами,  а  й  з  латифундіями.  Парадоксальним
явищем  було  й  те,  що  господарства  аграрної  олігархії,  яка  воло¬
діла  латифундіями,  були  міцно  пов’язані  з  крупним  промислово-
фінансовим  капіталом  і  одночасно  виступали  носіями  такого
найістотнішого  залишку  середньовіччя,  як  майоратське  право  на
землеволодіння,  яке  фактично  залишалося  недоторканним  для
обов’язкової  парцеляції.  Саме  маєтки  земельних  магнатів  цупко
трималися  відробітків  залежних  селян.  Навпаки,  середні  і  дрібні
поміщики,  пристосовуючись  до  умов  ринку,  швидше  відмовлялися
од  відробітків  і  переходили  до  використання  нової  с-г  техніки  і
праці  постійних  наймитів,  запровадження  правильних  сівозмін,
кращих  сортів  насіння  та  добрив.  Велика  депресія  тільки  тимча¬
сово  підняла  в  кінці  20-х  -  першій  половині  30-х  років  значення
відробітків  строкових  робітників  на  окремих  господарських
операціях.  На  кінець  досліджуваного  періоду  внутрішній  лад
поміщицького  господарства  поєднував  у  собі  капіталістичну  і
відробіткову  системи  з  домінуючою  перевагою  першої.  Звідси  -
складність  і  суперечливість  економічної  структури  поміщицького
господарства.
 Чистці  “авгієвих  стаєнь”  середньовіччя  в  економіці  села  було
покликане  реформування  поземельних  відносин,  створення
цивілізованого  ринку  землі  для  інтенсифікації  виробництва  у
панських  маєтках  і  зміцнення  фермерства,  здатного  до  високопри¬
буткового  господарювання  на  приватновласницькій  землі.  З  цією
метою  на  основі  законів  1919-  1925  рр.  про  виконання  земельної
реформи  хоча  і  створювався  парцеляційний  фонд  землі  з  володінь
так  званих  “безгосподарних  посілостей”  і  понад  встановлених
законодавством  максимальних  норм  земельної  власності  помі¬
щиків,  але  контрольованого  иарцеляційного  ринку  не  було  ство¬
рено,  за  винятком  пільгових  умов  забезпечення  землею  осадників.
Для  загалу  сільських  виробників  фактично  залишався  тільки
вільний  ринок  землі,  на  якому  селяни  купляли  земельні  ділянки
за  спекулятивними  цінами,  самовільно  встановлюваними  самими
поміщиками  або  парцеляційними  спілками.  В  міжвоєнному
періоді  великі  землевласники  Західної  України  пустили  у  ринковий
 458

оборот  близько  третини  своїх  земель,  залишивши  у  своїх  руках
кращі  сільськогосподарські  угіддя  і  великі  лісові  масиви.  Виручені
таким  способом  кошти  поміщики  використовували  для  виплати
боргів  за  іпотечними  зобов’язаннями  та  підтримання  традиційних
форм  господарювання  або  поліпшення  агрокультури  у  фільварках
з  інтенсивним  виробництвом.
 Під  ширмою  земельної  реформи  планомірно  проводилась
польська  сільськогосподарська  колонізація  на  українських  та
білоруських  землях.  В  особі  осадників  передбачалося  створити
зразкові  господарства  польських  фермерів,  які  мали  стати
соціальною  опорою  політичного  режиму  на  східних  і  південно-
східних  окраїнах  Польщі  і  водночас  пом’якшити  гостроту
аграрного  перенаселення  у  метрополії.  Т  хоча  правлячі  кола  й  самі
поміщики  проявляли  кровну  заінтересованість  в  передачі  парце¬
льованої  землі  польським  колоністам,  гору  брали  партикулярні
економічні  інтереси.  Тому  більшу  частину  поміщицької  землі,  ЩО
перебувала  в  торговому  обороті,  придбали  українські  селяни  під
час  сусідської  парцеляції  або  скупили  її  у  польських  спекулянтів
на  вільному  ринку.  Ця  земля  дісталась  переважно  фермерським
елементам  і  почасти  сільськогосподарським  робітникам,  яким
закон  надавав  пріоритет  на  придбання  парцели  у  власника  маєтку,
аби  таким  способом  закріпити  останньому  робочу  силу  закаба-
лених  боргом  наймитів.  Примусова  перебудова  селянського
землекористування  і  ліквідація  на  Волині  сервітутів  та  громад¬
ського  землеволодіння  селян  у  Східній  Галичині  також  проводи¬
лися  в  інтересах  фермерства  і  були  для  нього  своєрідною
компенсацією  за  високі  ціни  на  землю,  які  значно  перевищували
капіталізовану  ренту.
 Внаслідок  реалізації  аграрних  реформ  більшість  селян  і
сільськогосподарських  робітників,  які  придбали  поміщицьку
землю  у  борг,  не  тільки  не  стали  самостійними  господарями,  а  й
розорились  в  період  економічної  кризи  під  пресом  заборгованості
і  непосильних  податків.  Ліцитація  їх  майна  стала  повсякденним
явищем.  Однак  лише  після  спаду  кризи  держава  почала  конверсію
селянської  заборгованості,  відстрочивши  і  зменшивши  її  про¬
центну  ставку.  Водночас  борги  осадників  за  довгостроковими
кредитами  були  списані  наполовину,  а  поміщиків  -  на  чверть.
Поміщики  де-факто  податків  не  сплачували.
 Своєю  фінансово-господарською  політикою  держава  фаво¬
ризувала  поміщиків.  Фільваркам  надавалась  перевага  у  поставках
сільськогосподарських  продуктів  для  армії,  причому  інтен¬
дантські  служби  платили  за  них  значно  вищу  ціну,  ніж  на  вільному
 459

ринку.  Ще  виразніше  політика  протекціонізму  виступала  щодо
поміщицького  експорту  збіжжя  і  борошна,  які  збувалися  в  роки
Великої  депресії  за  безцінь,  незважаючи  на  нужденне  існування
бідніших  верств  населення  країни.  Щоб  компенсувати  втрату
поміщиків  від  демпінгової  реалізації  зерна  на  зовнішньому  ринку,
держава  запровадила  новий  податок  на  селян,  так  званий  10-від-
сотковий  кризисний  додаток  до  поземельного  податку.  Надход¬
женнями  з  цього  джерела  фінансувались  експортні  премії
поміщикам  і  тарифні  знижки,  загальний  обсяг  яких  досяг  двох
третин  вартості  зерна,  яке  надходило  з  Польщі  на  зовнішній
ринок.
 Урядова  аграрна  політика  та  діяльність  Державного  сіль¬
ськогосподарського  банку  протегували  також  виникнення  гос¬
подарств  фермерського  типу  і  серед  них  насамперед  господарств
польських  військових  осадників  та  заможних  цивільних  коло¬
ністів.  Однак  реалізація  аграрних  реформ  не  зупинила  процесу
здрібнення  селянського  землеволодіння.  Якщо  порівняти  дані
переписів  1921  і  1931  рр.,  у  межах  яких  найактивніше  проводилась
парцеляція  поміщицької  землі,  то  за  винятком  лише  господарств
площею  до  гектара  на  Волині  спостерігається  відносно  рівномірне
зменшення  середнього  розміру  земельної  площі  на  господарство
кожної  з  однотипних  груп  господарств  обох  регіонів.  Це  явище
пояснюється  не  тільки  недосконалістю  перепису  1921р.,  скільки
тим,  що  різниця  між  приростом  сільського  населення  та  обсягом
придбаної  селянами  парцельованої  землі  поміщиків  була  неадек¬
ватною.  1  хоча  здрібнення  селянського  землеволодіння  за
соціально-економічними  наслідками  у  різних  групах  було  неодно¬
значним,  воно  систематично  приховувалося  за  сімейною  коопе¬
рацією  заможніших  селян,  все  ж  тенденція  до  росту  пролетарюації
у  менших  за  площею  земельних  ділянок  у  незаможних  господар¬
ствах  виступала  доволі  помітно,  виражаючи  одну  з  характерних
особливостей  процесу  соціального  розшарування  в  демографічно-
економічних  умовах  галицько-волинського  села.  Існування  поряд
з  поміщицьким  фільварком  і  відносно  невеликим  прошарком
господарств  фермерського  (підприємницького)  типу  й  абсолютної
більшості  дрібних  і  найдрібніших  бідняцьких  господарств  -
типова  картина  аграрних  відносин  більшості  сіл  Західної  України.
 Як  свідчать  дані  статистики,  процес  розшарування  селянства
Західної  України  був  суперечливим  і  нетиповим  порівняно  з
іншими  територіями  і  країнами.  З  одного  боку,  проведення
аграрних  реформ  і  методичне  насадження  у  краї  господарств
польських  колоністів,  оборот  землі  на  вільному  ринку,  хоча  не¬
 460

значний  і  все  ж  помітний  поступ  агрокультури  у  господарствах
ринкової  орієнтації,  загальний  розвиток  сільськогосподарської
кооперації,  особливо  української,  державне  кредитування  роз¬
витку  заможних  господарств,  поєднання  їх  через  одруження  і  ство¬
рення  сімейної  кооперації  та  інші  фактори  зміцнювали  фер¬
мерство,  а  з  другого  -  існування  магнатських  латифундій  і,  як
наслідок  -  аграрне  перенаселення,  гостроту  якого  не  зменшила
обмежена  еміграція,  надзвичайна  дешевизна  робочої  сили,  сімейні
розділи  незаможних  господарств  та  інші  причини  пришвид¬
шували  масове  здрібнення  селянського  землеволодіння,  що  супро¬
воджувалося  пролетаризацією  малоімущих  і  переповненням
сільськими  пауперами  та  люмпенами  невиробничої  сфери  і
невизначених  занять  у  містах.  Земельна  тіснота  і  аграрне  пере¬
населення  особливо  у  Східній  Галичині  стали  настільки  гострими,
що  перетворилися  у  найболючішу  соціальну  проблему  села.
 Якщо  фермерство,  прикупляючи  або  орендуючи  земельні
ділянки,  збагачувалося  на  підприємницькій  діяльності  та
лихварстві,  що  буйно  процвітало  в  періоди  інфляції  польської
валюти  та  сільськогосподарської  кризи,  використання  у  своїх
господарствах  дешевої  робочої  сили  односельців,  то  госпо¬
дарювання  на  невеликих  клаптиках  землі  більшості  селян  не
забезпечувало  їхнім  сім’ям  харчових  ресурсів  для  фізичного
виживання  і  через  те  їх  працездатні  члени  перебували  у  стані
постійного  пошуку  побічних  заробітків  або  займалися  різного
роду  домашніми  промислами.
 На  строкатому  соціально-політичному  та  економічному  тлі
села  загострювалися  національні  і  соціальні  суперечності,  а  відтак
у  різних  формах  розвивалися  аграрні  рухи.  При  збереженні  помі¬
щицького  землеволодіння  і  напівфеодальних  форм  господа¬
рювання  не  тільки  у  масових  та  групових,  а  й  поодиноких
виступах  селян  з  більшим  або  меншим  ступенем  гостроти  доміну¬
вала  боротьба  їх  за  землю  та  перемогу  селянського  (фермер¬
ського)  шляху  розвитку  аграрного  капіталізму.  У  зв’язку  з
подальшим  розвитком  ринково-капіталістичних  відносин  у
сільському  господарстві  урізноманітнювалась  поміщицько-
капіталістична  експлуатація  праці  сільгоспробітників  і  селян  -
сезонників  та  поденщиків  у  господарствах  поміщиків  і  фермерів.
З  цим  пов’язана  боротьба  сільських  наймитів  за  краші  умови  праці
та  адекватну  їй  винагороду.  Зростання  визиску  селян  як
споживачів  і  виробітків  фінансово-торговим  капіталом  народило
нову  форму  загальноселянської  боротьби  проти  гніту  монополій.
 461

Упродовж  міжвоєнного  періоду  селянські  виступи  спалаху¬
вали  спонтанно  у  взаємозв’язку  з  робітничим  рухом,  хоча  й  не  всі
революційні  дії  селян  і  робітників  відзначалися  синхронністю.  На
відміну  від  попередньої  доби  політичні  вимоги  селян,  як  загальне
явище,  домінували  над  економічними  у  масових  виступах,  які  в
пору  найбільшого  загострення  політичної  обстановки  пере¬
ростали  в  локальні  спалахи  визвольної  війни  проти  польських
колонізаторів.
 Від  організованості  і  розмаху  масових  селянських  виступів
великою  мірою  залежала  ефективність  національно-визвольних
змагань  українства,  оскільки  розв’язання  завдань  національного
визволення  західних  українців  спліталося  в  одному  вузлі  з  вирі¬
шенням  аграрних  проблем,  які  стосувалися  більшості  населення
краю.  Однак  роз’єднаність  державницьких  політичних  сил,  котрі
дотримувалися  різно  векторної  політичної  орієнтації  та  неодно¬
значних  ідеологічних  уподобань,  не  сприяла  їх  консолідації,  а
відтак  й  організованому  розвиткові  селянського  руху  як  найпо¬
тужнішого  чинника  визвольної  боротьби.
 В  західноукраїнському  політикумі  чітко  визначились  за
політичною  орієнтацією  такі  головні  угруповання,  які  мали
взаємовиключні  програми  і  різні  тактичні  підходи  у  практичному
вирішенні  актуальних  проблем.  Так,  ліві  партії  під  проводом
КПЗУ  орієнтувалися  на  створення  у  загальнопольському  масш¬
табі  інтернаціонального  фронту  боротьби  і  адекватні  йому
тактичні  засади  вирішення  політичних  і  соціально-економічних
завдань  за  радянським  зразком.  Правоцентристські  сили
національно-демократичного  спрямування  під  орудою  УНДО,
проголосивши  курс  орієнтації  на  власні  сили,  виступали  за
безоплатне  наділення  селян  поміщицькою  землею  і  фермерський
шлях  розвитку  села.  Реальна  політика  цієї  партії  практично  не
виходила  за  межі  вимоги  національно-територіальної  автономії
для  Західної  України  в  кордонах  Другої  Речі  Посполитої.  В
реальній  політиці  націонал-демократи,  попри  фракційну
боротьбу,  у  більшості  своїй  йшли  по  шляху  конформізму  з
державною  владою  на  основі  певних  поступок  влади  в  націо¬
нальній  та  економічній  сферах.  У  повному  взаєморозумінні  з
режимом  діяли  консервативні  угруповання  русофілів  (москво¬
філів),  клерикалів,  УНС,  ВУО  та  ін.
 Радикальну  політичну  платформу  мала  УСРП  та  споріднені
з  нею  правосоціалістичні  сили,  які  поділяли  ідеологію  Соціаліс¬
тичного  Інтернаціоналу,  а  в  національній  політиці  намагалися
 462

орієнтувати  селянський  рух  в  русло  боротьби  за  незалежну,  со¬
борну  Українську  державу.  Пріоритетами  соціальної  програми
УСРП  була  вимога  передачі  землі  великих  землевласників
безземельним  і  малоземельним  селянам  без  викупу  та  розвиток  в
селі  різних  форм  кооперації.
 І,  нарешті,  праворадикальний  напрям  у  політичному  руслі
українства  представляли  ОУН  і  близькі  до  неї  екстремістські
націоналістичні  угруповання,  які  відстоювали  фермерську  модель
аграрного  капіталізму,  а  відродження  в  Україні  незалежної,
соборної,  авторитарної  держави  без  реальної  перспективи  наївно
пов’язували  з  воєнною  перемогою  блоку  фашистсько-міліта-
ристських  держав,  передусім  Третього  рейху,  на  який  вони
орієнтувалися  й  підтримували  його  план  щодо  розгрому
радянської  імперії.  Водночас  терористичними  актами  проти
польських  урядовців  та  посадовців  і  масовим  саботажем  заходів
влади  вони  намагалися  підтримувати  постійну  революційну
активність  українців  Західної  України,  вважаючи  останню
“українським  П’ємонтом”.  Однак  політика  орієнтації  інтеграль¬
них  націоналістів  на  “партнерство  з  верхівкою  нацистської
Німеччини  щодо  відродження  незалежної  соборної  України”  не
тільки  не  була  реалізована,  а  й  обернулася  невдовзі  трагедією  для
Проводу  ОУН.
 І  хоча  після  безпідставного  розпуску  Комінтерном  кому¬
ністичної  партії  Польщі  та  її  автономних  організацій  (КПЗУ  і
КПЗБ)  та  проголошення  державності  Закарпатської  України
появилися  сприятливіші  внутрішньо-  і  зовнішньополітичні  умови
для  об’єднання  українських  політичних  сил  Західної  України  в
єдиному  національному  фронті,  сепаративно  налаштовані  їх
провідники  не  спромоглися  подолати  корпоративні  розбіжності
та  амбіції  лідерів,  аби  згуртуватися  у  спільній  боротьбі  хоча  б  за
перемогу  автономії  Галицько-Волинських  Земель.  А  тим  часом
польська  центральна  влада  та  її  адміністрація  на  місцях,
використовуючи  непорозуміння  між  політичними  силами
українців,  продовжувала  жорсткий  антиукраїнський  політичний
курс  і  спромоглася  зберегти  державно-політичне  статус-кво  аж
до  вересневої  1939  р.  катастрофи  Другої  Речі  Посполитої
Польської.
 463

Додатки
 СТАТИСТИЧНІ  ТАБЛИЦІ  НАЦІОНАЛЬНОГО
І  ПРОФЕСІЙНОГО  СКЛАДУ  НАСЕЛЕННЯ,
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ
СТРУКТУРИ  У  ПРОМИСЛОВОСТІ
І  СІЛЬСЬКОМУ  ГОСПОДАРСТВІ,
ДИНАМІКА  УКРАЇНСЬКОЇ  КООПЕРАЦІЇ
 Додаток  N9  1
 Динаміка  національного  складу  населення  Західної  України
в  межах  сучасних  п’яти  західних  областей  України  в  1921-1931  рр.
 (тис.  40л.)*
 Територія
 Роки
 Загальна
 чисельність
 Українці
 Поляки
 Євреї
 Інші
 національ¬
 ності
 Східна
Галичина
(без  12
західних,
повітів
Львівського
воєводства)
 1921
 4774,5
 2932,4
 1283,2
 530,0
 28,9
 %
 100,0
 61,4
 26,9
 11,1
 0,6
 1931
 5460,2
 3226,5
 1630,5
 563,2
 40,0
 %
 100,0
 59,1
 29,9
 10,3
 0,7
 Західна
Волинь
(в  тому
числі  Сар-
ненський
і  Камінь-
Кашир-
ський
повіти
Поліського
воєводства)
 1921
 1642,9
 1238,4
 182,1
 181,6
 40,8
 %
 100,0
 75,4
 11,1
 11,0
 2,5
 1931
 2178,5
 1524,1
 337,1
 211,8
 105,5
 %
 100,0
 69,9
 15,5
 9,7
 4,9
 Західна
 Україна
 1921
 6417,4
 4170,8
 1411,3
 711,6
 69,7
 %
 100,0
 65,0
 22,0
 11,0
 2,0
 1931
 7638,7
 4750,6
 1967,6
 775,0
 145,5
 %
 100,0
 62,2
 25,8
 10,1
 1,9
 Приріст
за  1921-
1931  рр.
 тис.
 чол.
 1221,3
 579,8
 556,3
 63,4
 75,8
 %
 19,0
 13,9
 39,4
 8,9
 1,1
 * 	Опрацьовано  за  джерелом:  Макарчук  С.  А.  Этносоциальное  развитие  и
национальные  отношения  на  западноукраинских  землях  в  период
империализма.  -  Львов,  1983.  -  С.  124-126,  146-148.
 464

Адміністративний  поділ*  і  населення  Західної  України  (за  переписом  1931р.):
 Населення  (тис.  чол.)
 т  ^
 О  *
 н
 и
 ;►>  я
ь-  X
 1  110,0  1
 ЧО
 г-Г
 оо
 о,
 г-“
 о
 ОО4
 о
 <х
 40"
 сч
 оо
 ■о
 со"
 00
 сільського
 1  2350,4  1
 1  1
 ип
 оо
 сГ
 00
 1  1331,9  |
 гч
 со"
 00
 |  7867,4  1
 оо"
 г-
 Оч
 О
 00
 00
 |  6676,5  1
 іо
 о"
 00
 |  23  226,8  І
 ГЧ,
 гч"
 г-»
 міського
 ігГ
 Г"
 г-»
 1  8‘РІ  1
 1  295,2  1
 ач
 ОО4
 40
 сч
 00^
 ЧО"
 1  1339,6  |
 1  9‘11  1
 іо
 40"
 сч
 1  1
 |  1616,1  |
 1  5*61  І
 00
 оС
 гч
 О*'
 00
 27,8  |
 всього
 1  3126,3  1
 о
 о"
 о
 |  1480,3  |
 1  100,0  1
 |  1600,4  1
 о
 ©"
 о
 |  6207,0  |
 О
 о"
 о
 |  2085,6  1
 1  100,0  1
 ЧЯ
 гч"
 о
 гч
 00
 О
 о"
 о
 -о
 40
 ио
 гч
 со
 100,0
 Громад.
 |  2237  |
 О'
 1  |
 |  4363  |
 |  2740  |
 |  7103  1
 Сіль¬
 ських
 гмін
 сч
 іо
 СЧ
 О'.
 СГ
 40
 о
 "3-
 і/~>
 1  £01  1
 СО
 40
 1Э1ДО
 оо
 іп
 00
 сч
 40
 СО
 сч
 гч
 СІ
 сч
 ншяоц
 г-
 сч
 сч
 Г^-
 40
 ІГ)
 -
 40
 Площа
(тис.  га)
 тг
 оо"
 сч
 40"
 іп
 40"
 |  8£19  і
 1  1
 1  1
 оГ
 00
 со
 Територія
 Львівське
воєводство  (  %)
 Станіславське
воєводство  (%)
 Тернопільське
воєводство  (%)
 Східна  Г  аличина
(%)
 Волинське
воєводство  (%)
 Західна  Україна
(%>
 Вся  Польща
(%)
 СУЭ
 І
 X
 о
 *
 -2
сі.  ™
 04  N
—  О
 №  Р
 Я  ^
 Е  о
 Сг  1=1
 .5  и
і=с  а
 ^  ос
Сі  О
Н  А
 .У  а
Е  Л
‘І  &
З?
 465

Зміни  професійної  структури  зайнятого  населення  (за  переписами  міжвоєнного  періоду,  тис.  чол.)
 £
 і  Б
 з  я
 .8-І
 -о  ч
Ч  с  .
“  В  .
 -  ^  ^  П"  о*
£  00  -л  2
 і  00
З
 40
 <ч
 _г  СЧ  _  Г  Оч
 ГГ,  СМ  іп  СМ  Х-І  Д
 8"‘Й
 ^  _н  •*  Г"* 	’ 	1
 СО 	- 	^ 	-
 ОО 	40 	О 	(N1 	О
 З- 	40 	^ 	<4 	^
 04 	- 	00
 «гГ  гч  оГ  §
 ^  ^  §
 її  8
 ^.ос
^  .X-
 з
 5®.
 ^»
 ■43
 —■  г-
 40
 н
 о
 ’В.
 Оч
 7
 ГМ  N
 о  т
 N°
 Н
 О
 ’В.
 К
 сч
 О
 04  О
 N  04
 К
 &
 С
 Ри
 с
 З
 5;
 ц
 -  5
 сп  Ю
 ’й
 о  ^  ^  ^
 Іп  оо**  «п  ^ 	^
 40
 Г  сч  Оч*  ГЯ  ^5
 :  ™  2  ™  £  я
 "-«П  £,л„'в-оч
 8  £  е:  ?  12
 ІП  чО
 'Ч  О  1  .  О
го  ,~Г  го  ^
 8§Й§
 40  ОО
 Он  ^
 З  гм
й"*
 03  З
X  .*
 .3  ’«*
 -І"
 сп  >>
 466
 Опрацьовано  за  джерелами:  Яосгпік  Біаіувіукі  ЯР.  -  1927.  -  8.  72,  74—75;  Маїу  госгпік  БіагуБіусгпу.  -  1938.  -  8.  31,  33-34.

Додаток  №  4
 Соціальна  структура  населення  Західної  України  за  сферами
зайнятості  (станом  на  9.  ХІТ.  1931,  тис.  чол.)*
 Сфера
 зайнятості
 Все
 населен¬
 ня
 Самостійні
(власники)
та  утриманці
 Наймані  і  члени  їх  сімей
 Невизна-
 ченпй
 стан**
 всі
 розумові
 фізичні
 Сільське
господарство
і  лісівництво,
 %
 6220,6
 5570,5
 650,1
 13,2
 636,9
 100,0
 89.5
 10,5
 0,2
 10,3
 Промисло¬
 вість,
 %
 842,1
 396,8
 445,3
 31,1
 414,2
 100,0
 47,1
 52,9
 3,7
 49,2
 Торгівля
і  фінанси,
 %
 431,2
 350,6
 80,6
 26,6
 54,0
 100,0
 81,3
 18,7
 6,2
 12,5
 Транспорт
і  зв’язок,
%
 189,0
 30,8
 158,2
 28,6
 129,6
 100,0
 16,3
 83,7
 15,1
 68,6
 Публічна
 служба,
 %
 152,6
 6,6
 146,0
 84,1
 61,9
 НЮ,6  "
 4,3
 95,7
 55,1
 40,6
 Освіта
і  культура,
%
 67,3
 14,7
 52,6
 44,1
 8,5
 100,0
 21,8
 78,2
 65,6
 12,6
 Охорона
 здоров’я,
 %
 44,3
 20,3
 24,0
 8,3
 15,7
 100,0
 45,8
 54,2
 18,8
 35,4
 Домашня
 прислуга,
 %
 89,9
 X
 89,9
 X
 89,9
 100,0
 X
 100,0
 X
 100,0
 Інші,
 %
 256,7
 0,3
 40,7
 17,1
 23,6
 215,7
 100,0
 0,1
 15,8
 6,6
 9,2
 84,1
 Всього,
 %
 8293,7
 6390,6
 1687,
 4
 253,1
 1434,3
 215,7
 100,0
 77,1
 20,3
 3,0
 17,3
 2,6
 * 	Опрацьовано  за  джерелом:  Statystyka  Polski.  Séria  С.  Zeszyt  62.  -  Drugi
powszechny  spis  ludnosci  z  dnia  9.  XII.  1931  r.  -  Warszawa,  1937.  -  S.  49-50.
 **  Особи,  що  утримувалися  тимчасовими  заробітками  (люмпени  і  маргінали).
 467

Додаток  N9  5
 Структура  самодіяльного  населення  (без  утриманців)  поза  сільськім  господарством  за  соціальним  становищем
та  родом  занять  у  регіональному  зрізі  (станом  на  9.  XII.  1931р..  тис.  чол.)*
 Невизначений
 стан
 оо
 71,0
 N0
 оС
 Наймані
 фізичні
 Г"-
 іп
 «п
 гп
 гп
 *4
 ^1-
 Г--'
 сч
 о"
 г-
 гч
 чо
 ГП
 N0
 ІГі
 чО
 гп
 оо
 гч
 ©^
 оо"
 ©^
 ГП
 гч
 40
 40
 гч
 к
 оо"
 ГП
 ГП
 о"
 ос'
 °9г.
 розумові
 чс
 ІП
 о.
 ОС
 сі
 ІП
 °я.
 ГП
 X
 ©^
 сГ
 о
 чО
 о
 г-
 1<
 оС
 о
 гч
 ГП
 Оч
 гч
 ГП
 о"
 40
 ©^
 гч
 гч
 Г"
 сч
 о\
 ©"
 гч
 всього
 ш
 431,0
 ос
 т
 оо'
 іп
 оо
 іп
 гп
 г-
 ©"
 40
 чО
 гп
 ш
 ГП
 іп
 гч
 о
 ГП
 чо
 оо
 40
 ^1-
 Г-г
 »гГ
 04
 'ЧҐ
 гч
 оо
 40
 гч
 Г"г
 гч'
 40
 В  тому  числі
наймали
робітників**
 т
 ІП
 «п
 гч
 чол
 о"
 оо
 о"
 ©^
 гч"
 г-
 іп
 ’'3-
 ю
 сч~
 X
 о
 о*
 о
 гч
 ГП
 Г"'
 сч
 Г-'
 гч
 ГП
 о"
 о
 гч
 гч
 г-
 ІГі
 сГ
 °°г,
 гч"
 40^
 оС
 Самостійні
 (власники)
 ГН
 240,5
 гч
 гп
 гч
 іп
 о\
 гп
 X
 гч
 Ё
 ГП
 г-
 чо"
 Г-;
 ГП
 гч
 ГП
 ігГ
 гп
 оо"
 Г-'
 гп
 г-"
 гп
 Всього
 самодіяльного
 населення
 сч
 ІП
 о4
 о
 о"
 ©^
 о"
 о
 оо"
 оо
 гч
 о
 о"
 о
 чо
 гп
 ©^
 О4
 о
 40
 г-"
 ги
 ©^
 ©"
 о
 °я.
 40"
 "3-
 о
 о"
 о
 40
 оо'
 о
 о"
 о
 ‘О,
 оч
 гч
 Ол
 о"
 о
 о"
 гч
 ©^
 о"
 о
 -
 Східна  Галичина
(у  межах  3-х  воєводств)
 І  Городництво  І  ЛІСІВНИЦТВО  І
 Промисловість  і  ремесло  1
 у  т.ч.  робітники
невизначених  професій
 І  Торгівля  і  фінанси  1
 1  Транспорт  і  зв’язок  |
 £
 І  Публічна  служба  1
 о4
 І  Освіта  і  культура  1
 |  Охорона  здоров’я  |
 468

Продовження  дод.  ЛФ  5
 ос
 ©,
 г^-
 СЧ,
 гп"
 оо
 о^
 °я.
 ч*"
 г-
 ЧС
 ’’ф"
 г-
 ©,
 о*
 о
 °Я.
 чо"
 оо"
 ГЧ
 гп"
 чО
 г-^
 оо"
 т
 гч~
 оС
 40
 о.
 оо"
 сч
 о^
 гп"
 ''ф,
 чО"
 ©^
 сГ
 о
 гп"
 оо
 О’Г
 ©.
 40*
 Г-"
 оо"
 чф
 °я.
 ©"
 40,
 гп,
 ©л
 т
 ©
 о"
 ©
 40
 X
 гп
 Г-"
 40
 оо"
 чф
 ГЧ
 гп
 чС,
 о"
 г-;
 чО
 °я
 °Чч
 сч"
 X
 ■о
 сч"
 40^
 ІгГ
 оо"
 о^
 І-"
 оС
 ■"Ф
 оо^
 чф"
 40,
 О^"
 40
 04,
 о"
 СЧ
 X
 ил
 40.
 о
 §
 'ф
 чсГ
 чС
 ОО
 °Я.
 т"
 чО
 оо
 оо
 оС
 ГЧ
 ЧО"
 "ф
 >>£)"
 с
 ©"
 о
 ит,
 и-Г
 ^ф,
 и-Г
 ГЧ
 чп
 г-
 чо
 и-Г
 оо"
 О
 40^
 чп"
 ГЧ
 сч^
 сч"
 чф,
 сч"
 іп
 гп
 ©
 ©"
 ©
 X
 X
 X
 о
 оо
 'ф
 оо,
 4о"
 т
 ©,
 о"
 о
 о"
 40
 'ф
 гп
 сГ
 X
 о
 сГ
 ©^
 гп
 г-
 ©,
 ©"
 сч"
 іо
 ©
 о"
 чо"
 О
 ©"
 оо
 ©"
 40
 сч
 о4
 ©„
 т"
 X
 т
 X
 СЧ,
 о"
 ГЧ
 о"
 °Я
 о"
 г-
 гп"
 о"
 °\
 гп
 О.
 т
 гп^
 гп"
 іп
 X
 о"
 т
 чО^
 ’’ф"
 ОО
 чО
 сч"
 00,
 ”ф"
 сч
 т
 ©"
 гп
 оо,
 оо"
 ©^
 сч"
 40
 і>
 чф
 X
 40
 г-
 о
 8
 гп
 ИП
 оо
 о
 о*
 о
 гп
 гп
 чо
 о
 §
 40,
 гп4
 о
 8
 оо
 гп
 40
 О
 о"
 О
 4о"
 о
 8
 и-Г
 гп
 о"
 ©
 ^г>
 ©"
 ©г
 ©г
 ©
 чп"
 ©
 ©"
 ©
 о^
 40"
 ©,
 ©"
 ©
 сч.
 ©
 8
 гп
 о"
 ©
 -
 Домашня  прислуга  1
 £
 Інші  заняття
 £
 Волинське  ВОЄВОДСТВО  1
 2?
 Городництво  І  ЛІСІВНИЦТВО
 5?
 О
 5
 <и
 <и
 о.
 ►Д
 н
 о
 ‘5
 о
 4
о
 5
2
о
а.
 п
 £
 у  т.ч.  робітників
невизначених  професій
 Торгівля  і  фінанси  1
 Транспорт  і  зв’язок
 хО
 о4
 Публічна  служба
 чО
 ох
 Освіта  і  культура
 £
 Охорона  здоров’я
 5?
 сЗ
 и
 >ї
 4
о
 5
О.
 с
 к
 X
 з
 аі
 2
 О
 чо
 о4
 469

Продовження  дод.
 oc
 XL  П
 чС
 as
 40
 8‘8.4
 r-
 ЭС
 °С
 оо"
 00
 r^
 Гм"
 Г";
 00
 00*'
 ON
 m
 ^1-
 40
 ON
 ос
 On
 40
 o~
 On
 in
 oo"
 rn
 о
 о"
 о
 сп
 оо"
 гм
 сп
 40"
 o^
 I-"
 СП
 ^1-
 40
 ON
 CM
 40^
 oo"
 СП
 On
 rn"
 40
 о"
 Г";
 On*
 о"
 ON
 in"
 00
 о
 8
 ON
 ос"
 гм
 On*'
 чО
 cn
 sDr
 1  115,9  1
 oc
 гч
 CM*'
 40
 in
 (N
 4Dr<
 cn"
 X
 г-^
 гм
 rn
 Г-*
 СП
 ОС
 On
 CM
 t-r
 rn
 in
 in
 ON
 in
 CM
 г-
 ш*
 1  0‘іг  I
 X
 40^
 ос"
 On
 oo*'
 m
 cn*
 СП
 Ö
 rn
 1  514,6  1
 On
 40*’
 in
 m*
 oo
 rn
 СП
 О
 ГМ
 Г";
 Г-*
 m
 oo*
 rn
 1  100,0  1
 С
 40
 m*
 cm
 СПЛ
 ОС
 ^r
 CM
 ^*
 oo
 гм*
 40
 4cT
 On
 oo
 On
 CM
 оо
 оо
 40
 ON,
 in*
 oo
 О
 о*
 о
 ш
 г-"
 00*"
 ^r
 X
 1  30,33  1
 r-r
 c>'
 rn
 CM
 o'
 in
 1  18,03  1
 r>T
 X
 см
 гм
 ОО
 CN
 40*
 On
 СП
 o'
 rn
 r-
 in
 1  62,8  1
 nO
 o*'
 гм
 СП
 ОС
 X
 1
 1
 cn
 40
 О
 o'
 cn
 1  1
 o^
 СЧ
 4D
 1  149,2  1
 cn^
 oT
 ^1-
 X
 1  ГШ  1
 ^1-
 40"
 r^-
 оС
 °я.
 in
 in
 CM
 СП
 40^
 4cT
 СПЛ
 оо"
 оС
 On
 oo"
 СП
 X
 СМЛ
 о"
 гм
 о"
 CM
 <4
 O^
 о
 о
 00
 3
 On
 1  100,0  1
 СП
 О
 o'
 о
 1  S‘ZS£  1
 О
 o'
 о
 oo*
 rn
 1  юо,о  1
 СП
 СП
 o^
 o"
 о
 in
 о
 о"
 о
 40
 s
 1  100,0  1
 1  36,4  1
 1  100,0  1
 1  ЇК  1
 1  100,0  1
 ON
 in
 00
 o_
 о"
 о
 in
 4сГ
 ON
 о
 о"
 о
 -
 Інші  заняття
 £
 І  Західна  Україна  I
 1  Городництво  І  ЛІСІВНИЦТВО  1
 £
 Промисловість  і  ремесло  I
 0s-
 у  т.ч.  робітників
невизначених  професій
 о4
 1  Торгівля  і  фінанси  I
 o4
 Транспорт  і  зв’язок  1
 0s-
 1  Публічна  служба  I
 0s-
 Освіта  і  культура  1
 І  Охорона  здоров’я
 Домашня  прислуга  I
 о4
 Інші  заняття  І
 470
 Опрацьовано  за  джерелами:  Statystyka  Polski.  Seria  C.  Zeszyt  62.  -  Drugi  powszechny  spis  ludnosci  z  dn.  9.  XII.  1931  r.  -  Warszawa,  1937.
S.  66;  **  Statystyka  Polski.  -  Seria  C.  Zeszyt  58,65,68,70,78.  -  Drugi  powszechny  spis  ludnosci  z  dn.  9.  XII.  1931  r.  -  Warszawa,  1938.

Соціальна  структура  самодіяльного  населення  у  гірництві  і  промисловості
двох  регіонів  Західної  України  за  категоріями  промислових  свідоцтв  (станом  на  9.  XII.  1931  р.)
 1  Наймані  1
 До¬
 пома¬
 гаючі
 члени
 сім’ї
 халу¬
 пни¬
 ків
 Східна  Галичина  і
 X
 X
 X
 00
 (N
 ’'Т
 X
 оо
 rN
 Західна  Волинь  1
 X
 X
 X
 X
 Ха¬
 луп¬
 ники
 (на¬
 дом¬
 ники)
 X
 X
 X
 С4
 ЧО
 m
 X
 1  3697  1
 X
 X
 X
 -ч-
 00
 X
 oc
 Фізичні  робітники
 у  т.  ч.
учнів
 m
 г-
 m
 (N
 524
 1  ÎPPP
 2935
 Г  8233  1
 VI
 ■
 о
 (N
 ЧО
 319
 988  1
 усіх
 1  18030  1
 І  0І7І79  1  1
 16868
 \  34248  1
 72812
 1  158398  1
 rS
 О
 m
 1  2973  1
 1716
 iri
 rn
 r-
 12121
 1  27007  1
 Розумо¬
ві  пра¬
цівники
 1  2380  1
 [  2829  1
 2188
 оо
 00
 г-
 1903
 11088  1
 466  1
 m
 m
 183
 r~.
 о
 -ч-
 420
 iri
 oc
 5
 о
 я
 А.
 1  20410  1
 1  19269  1
 19054
 1  40162  1
 74716
 1  173611  1
 1  3528  1
 1  3316  1
 1899
 о
 rs
 oo
 12541
 29804  1
 І  Допоміжні  члени  сім’ї  власників  |
 Не
 викори¬
 стову¬
 вали
 найма-
 ну
 робочу
 силу
 X
 X
 m
 (N
 m
 9406
 t
 12637  1
 X
 X
 X
 (N
 ЧО
 m
 2141
 ГГ-,
 О
 in
 го
 Використову¬
вали  найману
роб.  силу
 у  т.  ч.
 5  і
біль¬
ше
робітн
иків
 -
 чО
 г-
 X
 168
 о
 о
 г-
 ■
 00
 r-
 m
 X
 00
 ro
 ГП
 CN
 усіх
 -
 чО
 г-
 445
 1  1140  1
 1354
 1  3026  1
 '
 oo
 157
 ЧО
 r-
 Г4
 201
 ГЧ
 >n
 ЧО
 Разом
 -
 чО
 Г"
 445
 1  SLÎï  \
 10758
 15665  1
 '
 00
 157
 1638  1
 2342
 4155  1
 ригмегв  І
 Не  ви-
корис-
товува-
 ли  най¬
ману
робочу
силу
 X
 X
 X
 І  11797  І
 76128
 87925
 X
 X
 X
 7907
 19116
 27023  1
 1  Самодіяльні  власники  ііілпі
 Використовува-
ли  найману
робочу  силу
 у  т.  ч.
 5  і  біль¬
ше
робіт¬
ників
 O'
 m
 ГІ
 rf
 1658
 X
 1703
 2841
 ■'fr
 soz
 490
 X
 126
 1  Sc8  1
 усіх
 О“»
 in
 (N
 ■'fr
 1658
 І  3800
 5601
 11539
 m
 o
 rl
 490
 чО
 952
 2812  1
 Разом
 O'
 in
 г4
 1658
 15597
 81739
 99474
 VI
 О
 (N
 490
 9068
 20068
 29835  1
 1  Всього
 власни¬
ків
і  найма-
 хин
 1  SLÏ0Z  1
 19766
 21159
 60129
 167221
 288750
 1  3532  1
 O'
 m
 in
 m
 2546
 19226
 34951
 63794  1
 ■
 о
 1  1
äA  S
 са
 >
 .д.-
 X
 >
 .1
 X
 К
 в  ч  и
 н
 І
 1  '
 ■—*
 S
 1
 J.  X
 on  5
 ^  O.S  d
 S'
 о
 п
 >
 >>
 >
 X  п
 >
 >
 >>
 >
 «H  °
 J-.  П
 >
 471
 Опрацьовано  за  джерелами:  StaLystyka  Polski.  -  Seria  C.  Zeszyt  58.  Drugi  powszechny  spis  ludnosci  z  dn.  9.  XII.  1931  r.  Miasto  Lwow.  -
Warszawa,  1937;  Zeszyty  65,68,70,78.  Wojcwydztwa  Stanislawowskie,  Lwowskie  bez  miasta  Lwowa,  Wolynskie,  Ternopolskie.  -  Warszawa,
1938.

Промисловість  Східної  Галичини  в  1929  р.  (за  даними  окружного  інспекторату  праці)
 Усіх
 І  12  395  1
 12420
 a
 (N
 5522
 о
 о
 о
 40
 m
 40
 OO
 1333
 m
 (N
 o
 o
 Г-
 40
 CM
 o
 m
 іГ)
OO
 1929
 CM
 о
 m
 m
 ZZ8X
 2263
 1  97  748  1
 а
 <ч
 ос
 m
 471
 ON
 o
 CM
 ос
 ос
 40
 оо
 <N
 m
 m
 »n
 901
 40
 r-
 I  1873  |
 153
 O
 oo
 Г"-
 o
 On
 oo
 1  4745  1
 Понад  500
 О*
 оо
 40
 X
 X
 871
 ГМ
 m
 X
 X
 X
 I  7659  |
 Г4647  I
 X
 X
 X
 X
 1  14  993  ]
 С
 -
 X
 X
 -
 CM
 X
 X
 X
 ті-
 40
 X
 X
 X
 X
 ті-
 <N
 100-499
 І  3752  |
 2519
 m
 oo
 «n
 1538
 I  1667  |
 m
 On
 433
 CM
 m
 I  4536  |
 I  2316  |
 X
 I  1070  |
 CM
 O
 978
 1  20  029  1
 а
 оо
 rr
 m
 -
 -
 m
 CM
 <N
 cn
 ©
 X
 40
 -
 CM
 50-99
 а*
 І  3097  |
 4997
 CM
 oo
 CM
 816
 r-
 40
 оо
 CM
 On
 r-
 o
 42
 I  3656  |
 r-
 385
 ur>
 (N
 m
 K
 40
 249
 I  16551  |
 а
 40
 ГГ
 40
 ^1-
 CM
 о
 cn
 CM
 CM
 m
 m
 CM
 sQ
 40
 -
 oo
 cn
 CM
 20-49
 І  2835  |
 2130
 fN
 On
 «n
 1152
 чО
 CM
 m
 ^r
 CM
 457
 O
 Tf
 «П
 I  7279  |
 I  2582  |
 299
 e'¬
 o
 o
 «П
 439
 I  20  916|
 а
 CM
 ON
 70
 OO
 42
 оо
 m
 O'
 40
 CM
 CM
 CM
 r-
 r-'
 -
 en
 CM
 OO
 1  673  |
 5-19
 I  1828  |
 2765
 1322  I
 1012
 ON
 r-
 cn
 CM
 314
 o
 m
 rf
 L3203  1
 I  5499  |
 1238
 1  1365
 m
 ON
 cn
 549
 I  21  274  |
 а
 in
 317
 128
 m
 00
 ON
 ON
 ON
 oc
 CM
 CM
 40
 m
 г-
 CM
 oo
 40
 134
 m
 Tf
 m
 cn
 o
 m
 I  2210  |
 До  4-х  робітників
 робіт¬
ників
(далі  -
Р)
 Ov
 0s
 ON
 »П
 sO
 133
 ON
 OO
 X
 CM
 40
 cn
 I  2775  I
 Г"-
 X
 1  oet  1
 48
 I  3985  1
 підприємств
(далі  -  П)
 m
 40
 «П
 43
 40
 ГМ
 X
 ON
 CM
 1087
 CM
 X
 (N
 I  1488  |
 Г  алузі
 Гірництво  I
 Виробництво
 будівельних
 матеріалів
 Металообробна
 Машинобудівна
і  електро¬
технічна
 Хімічна
 Текстильна
 Паперова
 Шкіряна  I
 Деревообробна
 Харчова
 Пошивна  і
галантерейна
 Будівельна
 Поліграфічна
 Комунальні
 підприємства
 |  Всього  1
 472
 Опрацьовано  за  джерелом:  ДАЛО,  ф.  625,  on.  1,  спр.  267,  арк.

Обробна  промисловість  за  кількістю  підприємств  1-7  категорії  в  1937  р.
 *
 §
 І
 »1
 «
 ■і
 &
 >>
 я
 учнів
 04
 Г"-
 Г"~
 04
 гм
 СМ
 -
 т
 40
 Г"-
 г-
 04
 Г'-
 уО
 04
 04
 1  1268  1
 влас¬
ників  і
членів
сім’ї
 204
 40
 «п
 о\
 40
 40
 40
 04
 гг
 т
 «п
 362
 1588
 89
 147
 "3-
 «п
 2846
 розу¬
 мових
 409
 £
 гм
 1  т  1
 О
 го
 оо
 1  601  |
 66
 Оч
 798
 1862
 64
 гм
 Г"-
 оо
 4887  !
 1
 пере¬
 січна
 кіль¬
 кість
 робіт¬
 ників
 14  279
 3585
 40
 ^1-
 5139
 ГМ
 «л
 ГМ
 ГМ
 685
 1155
 20  451
 16  394
 995
 4115
 1408
 70  987
 кіль¬
 кість
 під¬
 при¬
 ємств
 368
 142
 сч
 г-
 оо
 04
 04
 см
 ш
 гп
 3250
 оо
 о
 40
 гм
 оо
 4006
 1  Волинське  воєводство  1
 г  і
 -
 і
 1
 і
 1
 1
 1
 -
 гм
 го
 -
 •
 т
 о
 -з-
 вла¬
сни¬
ків  і
чле¬
нів
сім’ї
 49
 04
 ■
 ■
 04
 •
 1
 г-
 го
 §
 т
 04
 г-
 04
 ГО
 го
 40
 розу¬
 мових
 274
 1
 1
 ■
 і
 1
 1
 230
 чО
 го
 го
 04
 1  996  |
 пере¬
 січна
 кіль¬
 кість
 робіт¬
 ників
 7975
 1
 і
 40
 40
 1
 1
 1  3913  1
 1  3885  1
 см
 оо
 І  208  1
 оо
 [  16  349  |
 кіль~
 кість
 підпри¬
 ємств
 66
 О
 1
 і
 О
 1
 1
 04
 04
 г-~-
 о
 «Г>
 го
 гм
 04
 І  759  |
 І  Східна  Галичина  І
 учнів
 оо
 Г"
 04
 гм
 гм
 -
 т
 т
 г-
 т
 40
 $
 1  49  |
 1  44  |
 |  1228  |
 власни¬
ків
і  членів
сім’ї
 155
 г-
 04
 40
 40
 1  87  |
 гм
 гм
 т
 ш
 т
 сч
 т
 І  1084  |
 о
 оо
 І
 «г>
 1  1213  |
 розу¬
 мових
 135
 40
 104
 1  839  І
 1  Ю9  |
 'О
 'О
 04
 Г~*
 оо
 40
 т
 1  1426  ]
 О
 V©
 1  159  |
 1  109  І
 3921  |
 пересічна
 кількість
 робітни¬
 ків
 6304
 І  3519  |
 456
 о\
 т
 <г>
 |  2186  |
 «о
 оо
 чО
 •п
 «п
 |  16  538  |
 І  12  509  |
 го
 04
 і  3907  |
 !  1327  І
 !  54  638  |
 кількість
 підпри¬
 ємств
 269
 сч
 го
 гм
 00
 оо
 04
 гм
 ш
 гм
 го
 1  1743  |
 т
 о
 І  204  |
 3247  |
 Галузі
 Виробництво
 будівельних
 матеріалів
 1  Металообробна  |
 Електротехнічна
 1  Хімічна  1
 І  Текстильна
 1  Паперова  І
 1  Шкіряна  І
 |  Деревообробна  |
 1  Харчова  |
 1  Швейна  |
 1  Будівельна  |
 І  Поліграфічна  І
 1  Всього  |
 2
 0
 ч
 и
 (X
 1
 й
 со
 О  .
53  &
12
А  V©
Я"  ^
а  о
 12
 473

Розподіл  земельних  угідь*  Західної  України  за  воєводствами  (станом  на  1931р.,  тис.  га)
 Інші
землі  та
неужитки
 443,1
 ос
 Г^Г
 152,8
 іо
 ‘'Г
 І  0£
 ГЯ
 316,4
 СЧ
 іо"
 04°
 ІО
 г-
 оо"
 Ліси
 798,9
 1  Сії  \
 40
 гТ
 о
 40
 1  8‘^  1
 'Я
 г-Г
 ос
 іо
 1  8‘К  1
 40
 сч
 4сГ
 1550,9
 го
 іп
 сч
 2349,8
 1  1
 Сільськогосподарські  угіддя
 Пасови
 ща
 1  0Т6І  1
 іп"
 1  ЇІІІ  І
 гО
 оо"
 О
 сч'
 8
 ©
 сі
 |  Є‘09  1
 т
 495,4
 оо
 ^г
 Г-"
 ос
 \С
 Луки
 1  433,3  |
 [  9‘п  |
 1 	272,1  1
 г-
 04
 <4
 о
 гч
 1  11:9  1
 о
 ос*
 04
 ож
 4сГ
 |  І‘ІІ9  |
 04°
 1  1004,6  1
 о"
 Сади
і  городи
 оо
 Г^Г
 1  |
 40^
 р,
 ос'
 сч
 Г-
 1  1
 оо^
 оГ
 1  П8,5  |
 1  199,9  |
 сч"
 Рілля
 о"
 О
 іо
 т"
 **1
 <ч
 сГ
 ип
 1  575,8  |
 1  №  1
 сч
 гп"
 ос
 о
 °°«
 4сГ
 40
 |  3073,3  |
 гч
 о"
 іп
 1  4573,7  |
 8‘^  |
 Всього
 |  2207,1  1
 1  64,0  |
 |  1964,5  |
 00
 04
 40
 |  1007,0  |
 1  Ї65  |
 |  1286,9  |
 оС
 г-
 |  4258,4  |
 іп
 о^
 40
 |  6465,5  |
 Г"~"
 40
 Загальна
 площа
 |  3449,1  |
 о
 сГ
 о
 |  2814,9  |
 |  100,0  1
 |  Ґ889І  |
 о
 сГ
 о
 Г-
 гТ
 сч
 40
 |  100,0  1
 1  6125,7  |
 1  100,0  1
 |  9574,8  ]
 ож
 сГ
 о
 Територія
 1  Волинське  ВОЄВОДСТВО  1
 1  Львівське  воєводство  |
 25
 |  Станіславське  воєводство  \
 1  Тернопільське  воєводство  І
 чр
 в4
 1  Східна  Галичина  |
 25
 |  Західна  Україна  |
 от
 І
 04
 и  Ч
 2  я
 5  ”
 Л  о
 О-  ^
 о  а
 II
 >?
 474

Питома  вага  окремих  воєводств  у  зборі  урожаїв  чотирьох  зернових  культур  і  картоплі,
а  також  поголів’я  живого  інвентарю  Польщі  (%)*
 На  100  га  с-і  угідь
припадало  у  1936  р.
 свиней
 чС
 К
 40
 см
 °°г
 ІП
 ІП
 ш'
 чО
 см
 великої
 рогатої
 худоби
 04
 Оч'
 гп
 {N1
 40'
 т
 150,9  |
 т
 гм'
 ^г
 гп
 к
 гп
 коней
 04
 г-*
 Г-:
 г-
 Г"-'
 гп
 оо
 оо"
 Свині
 чО
 Оч
 8
 ІП
 гп
 00
 гм
 гм'
 ^г
 04
 гп
 О',
 Гч|
 Оч
 8
 04
 Ю
 г-:
 ГМ
 «П
 чо'
 ГП
 гп
 гп
 чо
 оо
 іп
 5  я  «
я  &  £
 О
 т
 в\
 8
 ІП
 00
 Г-'
 00
 04
 00
 гм
 5  !з  2
 в  а  х
 в\
 N
 Оч
 8
 г-
 Г";
 40
 04
 04
 40
 04
 о
 ІП
 Коні
 40
 ГП
 Оч
 О
 О
 1  10,22  |
 О
 04'
 40
 гп
 ш
 т
 чо'
 в\
 N
 Оч
 8
 ІОГОІ  |
 ^Г
 04'
 гм
 6,88  |
 Картопля
 1934-
 1930
 8
 гп
 ІП
 о
 г~-'
 00
 гп
 |  9І7‘5  і
 1928-
 1930
 8
 ІП
 04
 гп
 40'
 т
 гп
 гп
 счі
 Г";
 ^г'
 1909-
 1913
 8
 о
 г4
 г--
 Г";
 к
 гп
 г-
 к
 Чотири  зернові
культури**
 1934-
 1936
 8
 8,87
 о
 г-
 чо'
 40
 см'
 ІП
 ІП
 ІП
 1928-
 1930
 8
 о
 Г-'
 іп
 гп
 чо'
 40
 г4
 гп
 ІП
 1909-
 1913
 О
 О
 04
 <4
 іп
 04
 04
 Г"-'
 о
 04
 см'
 г-
 чОг
 Луки
 і
 пасо¬
 вища
 8
 ІП
 40
 <>
 17,80  |
 см
 см
 40
 3
 гч
 Орні
 землі
 8
 04
 о
 оо'
 см
 40
 Г~
 о
 гп
 ^г
 °°г
 ІП
 С-г
 угіддя
 8
 8,62  |
 00
 чОг
 Г-'
 т
 04
 гп
 5,03  |
 Воєводства
 |  Вся  Польща  |
 |  Волинське  |
 |  Львівське  І
 |  Стані  славське  |
 |  Тернопільське  І
 5
 о
 н
 $«
 °  І
 ас  ж
й
 00  ос
О  X
А  X
Я  X
 <Л  <и
 в-а
б  с
^  *
 *  *
 475

Посівна  площа,  валовий  збір  врожаїв  та  урожайність
подарствах  Східної  Галичини  (за  їх  величиною  у  1938  р.)
 з
 §
 Урожайність,  ц  /  га
 сальдо
урожайно¬
сті  у  %  2-х
категорій
госпо¬
дарств
 Г~'
 о4
 к
 1
 ГП
 аС
 -9,9
 +
 ос
 о"
 1
 -2,8
 -3,5
 <50га
 •чО
 ОО
 сГ
 —
 ач
 о
 о"
 10,32
 сі
 11,0
 >50  га
 сі
 <3
 сі
 40
 о"
 -V
 11,45
 СО
 г>Г
 гі
 14,5
 загальна
 '*■
 оГ
 гЧ
 О*
 10,5
 ^}-
 гГ
 11,1
 Валовий  збір  урожаїв,  тис.  ц
 т
 гТ
 ос
 сэ
 сг
 ип
 о*
 ач
 ^}-
 ОО
 87,9
 гі
 ач
 1  98,0  |
 95,0
 88,5
 госпо¬
дарств
<50  га
 ГЧ
 І  4930,3  |
 |  6530,7  1
 І  2027,7  |
 |  3739,2  1
 17227,9
 1  378,7  |
 СЭ
 ЧО
 гЧ
 1113,8
 ос
 ач
 ос
 *
 -
 ЧО.
 чсГ
 о
 оГ
 ип
 04
 о
 сч"
 сі
 ач
 СЭ
 сі
 5,0
 госпо¬
дарств
>50  га
 О
 о^
 сГ
 ОО
 Оч
 |  645,6  |
 ач,
 сч
 гч
 »4-»
 2379,6
 чо
 сі
 со
 ГО
 и-Г
 59,0
 2476,5
 Оч
 |  100,0  |
 о
 сГ
 о
 сГ
 о
 О
 о"
 о
 100,0
 <з
 о"
 о
 <3
 сГ
 о
 100,0
 100,0
 усіх
 культур
 ОС
 1  5911,2  |
 |  7176,3  |
 І  2239,6  1
 |  4280,4  1
 19607,5
 СО
 -ч}-
 |  266,3  І
 1172,8
 21457,9
 Посівна  площа  господарств,  тис.  га
 *
 г~>
 »/-Г
 ОО
 ос
 Б
 5!
 1  88,6  |
 89,1
 ач_
 оч
 гч
 оо"
 ОЧ
 93,5
 89,4
 менше
50  га
 чО
 00
 Г-:
 ип
 1  602,1  1
 40^
 Г~^
 сч
 ач.
 Г-"
 Г--
 СО
 1655,4
 гі
 со^
 сч
 77,5
 1806,6
 т
 1  0‘51
 гч
 оо~
 8.5
 10,9
 оо"
 ос.
 6,5
 10,6
 понад
50  га
 ■ч-
 ОО
 чС
 ггГ
 ип
 СП
 СГ
 сч
 ЧО
 ОС
 тг
 203,5
 о"
 5,4
 213,9
 СО
 І  100,0  |
 О
 сГ
 о
 о
 сГ
 о
 о
 о"
 о
 100,0
 І  100,0  |
 о,
 о"
 о
 100,0
 100,0
 усіх
 гм
 |  538,8  |
 |  655,7  |
 І  237,9  |
 ЧЧ
 чо”
 СЧ
 1  858,9
 о
 К
 Г"
 сч
 82,9
 2020,5
 -
 ж
 Я
 и
 а
 к
 |Жито  |
 [Ячмінь  |
 №
 0
 4  головні
 зернові
 культури
 аз
 «
 Еґ
 и
 а
 1-і
 о
 о
 о
 а
 1=
 й  р-
 Усі
 зернові
 культури
 476

Продовження  дод.  №11
 г—
 гп
 гп
 гп
 04-
 1
 -12,3
 -6,9
 -9,5
 -20,0
 гп
 т
 Ч
 40
 ос
 04
 т
 О
 167,7
 гі
 оо
 гп
 04*
 т
 ГП
 гп
 оо-
 П6Ї
 2,9
 Г|
 р_
 40"
 '^Г
 Г>|
 О
 108,3
 181,3
 ГчГ
 3,8
 11,4
 іп
 іп
 »п
 гп
 т
 гд
 гч
 -Н
 04
 гі
 14
 40
 04
 т
 о
 04
 04
 ігГ
 о"
 гм
 00
 СЗ
 р>
 —
 іп
 °С
 сч
 ос
 кп
 о
 СП
 »п
 о"
 -
 ос
 Г-'
 т
 °°г
 оо*
 60,6
 0,9
 «X
 ос
 0\
 90,0
 О
 ІП
 ш
 ос
 1632,2
 т
 сГ
 3,0
 1  88,2  1
 ос_
 О
 р,
 о
 О,
 р_
 Ог
 о
 о.
 04
 8
 о"
 о
 сГ
 о
 о"
 о
 о'
 о
 о"
 о
 8
 о"
 о
 ос
 т
 3
 00,
 £
 сч
 гп
 о
 54,4
 58,5
 р,
 гп
 04
 ГчГ
 ІГ)
 тг
 ’  '
 Г>|
 04^
 04
 сч
 04
 'О
 4С
 04
 С\|
 04
 04
 «Лі
 0\
 40
 40
 Г|
 04
 ОО^
 г-"
 40
 ТГ
 6,3
 ГП
 ос
 ТГ
 о'
 т
 о
 о"
 ІГ|
 ГП
 гп
 т
 оо”
 г-'
 т
 ос
 о"
 4,5
 іп
 04
 гп
 гп
 ос
 40,
 ^г
 ос
 о"
 г—
 о"
 ОС
 Г-"
 т
 *4
 о"
 О
 О
 о
 о
 р
 о
 О
 о
 гп
 1
 8
 §
 8
 о
 о
 8
 8
 8
 О)
 оо
 гп
 1  508,9  |
 14,7
 13,1
 ІГ)
 ігГ
 сч
 оо"
 гп
 о"
 гп
 -
 8
 а
 с
 Ч
 [Картопля  |
 Цукрові
 буряки
 Льоно¬
 волокно
 Конопле¬
 волокно
 [Ріпак  |
 А
 -5
 [Тютюн  І
 С/1
І
 о,
 сз
 О
 477

Посівна  площа,  валовий  збір  врожаїв  та  урожайність
у  господарствах  Волинського  воєводства  (за  їх  величиною  у  1938  р.)
 Урожайність  в  ц  /  га
 сальдо
урожай¬
ності  у  %
двох  кате¬
горій  гос¬
подарств
 Г"
 -6,4
 1  -6.6  |
 І
 Г-
 ч-Г
 ■
 г-^
 «О
 1
 |  «‘0-  1
 1  94-  1
 -13,5
 гп
 Г-"
 1
 я
 и
 їп
 V
 МЭ
 00
 1  11,3  1
 сч
 о
 гч
 00~
 СО^
 со"
 13,4
 >50  га
 іп
 12,6
 сі
 04
 т
 гч"
 12,2
 гч
 X
 1  ^-Н  |
 15,5
 12,4
 ЕЕ
 3  *
 и
 я
 пі
 ■ч-
 00
 >с
 іп
 гч
 оо"
 СО^
 СО
 13,4
 40^
 Валовий  збір  урожаїв  у  тис.  ц
 2
 93,7
 4о"
 О
 40"
 04
 04^
 го"
 04
 95,0
 •о
 'О'
 04
 Г-"
 о**
 97,8
 95,1
 господарс
тв
<50  га
 (Ч
 2773,1
 |  4475,0  |
 1  1445,1  |
 |  2246,6  |
 10939,8
 1  560,7  1
 со"
 <4
 13,6
 11768,0
 £
 -
 6,3
 гп
 гп
 чО
 6,0
 іп
 СО
 ОЧ
 СІ
 2,2
 4,9
 господа
рств  >
50  га
 о
 186,7
 1  181,7  1
 40^
 оо"
 О
 ч-Г
 572,6
 гч
 о"
 г)
 г**
 Г-"
 0,3
 600,8
 £
 О'
 о
 о
 о
 СЭ
 о”
 о
 О
 о"
 о
 о
 о"
 о
 100,0
 о
 о"
 о
 о
 о"
 о
 о
 сГ
 о
 о
 о"
 о
 усіх
 культур
 00
 2959,8
 |  4656,7  1
 Г-^
 го
 о
 *4
 пґ
 04
 го
 г)
 11512,4
 °і.
 о"
 00
 |  261,6  1
 13,9
 12368.8
 Посівна  площа  господарств  у  тис.  га
 г-
 94,1
 ГП
 40
 О'
 со
 40"
 04
 со
 04
 95,4
 •о
 о"
 04
 к
 О"
 98,0
 95,5
 менше
50  га
 40
 235,4
 1  394,4  |
 1  129,2  |
 |  9‘Р61  |
 953,6
 ос"
 о
 о<'
 о.
 1041,8
 ил
 г-
 ГП
 г-^
 со
 г--
 ч-Г
 4,6
 ІП
 ГО
 40
 сі
 0  ‘І
 іп
 понад
50  га
 т
 14,8
 О
 ип’
 04
 00
 46,5
 іп
 гГ
 о4
 0,02
 ІГ)
 о<'
 £
 т
 100,0
 о
 8
 |  100,0  |
 |  100,0  1
 100,0
 с
 о"
 о
 о
 о"
 о
 100,0
 о
 8
 усіх
 ґЧ
 250,2
 |  409,4  |
 "ф
 со
 |  206,3  |
 о
 о"
 о
 о
 \0
 о"
 г-
 40^
 О'Г
 1,02
 1091.3
 -
 Пшени¬
 ця
 |  Жито
 |  Ячмінь
 |  Овес
 4  голов¬
ні  зер¬
нові
куль¬
тури
 аі
 Ье
 V
 <и
 о.
 1-
 |  Просо
 Куку¬
 рудза
 Усі
 зернові
 куль¬
 тури
 478

Продовження  дод.  N9  12
 Г"
 сі
 1
 -9,3
 -14,4
 1
 г-"
 .
 -6.7
 +
 1  -24,4  1
 N0
 Г"~
 оС
 Ол
 оо"
 о
 о,
 40
 сю
 сі
 СЧ
 ТІ"
 го
 о^'
 ІП
 ЧОГ
 »л
 5
 ол
 00
 о
 <р
 «о
 04
 ч,
 т
 іп
 ГМ
 04"
 оо"
 оо
 о\
 ои
 оо"
 04
 <р
 осГ
 сю
 сі
 сч
 ГО
 о"
 00
 40
 г-
 04"
 ГЛ
 04
 о
 40*'
 04
 04
 40"
 ш
 оо
 оо"
 04
 о'
 04
 04
 04"
 о
 4Сг
 сі
 00
 сч
 40
 о
 18200,6
 к
 ш
 оо
 04^
 ГО
 СЧ
 40^
 ^г"
 со
 чО
 04
 04
 о"
 -
 со
 оо"
 ои
 ГО
 сч
 40
 о"
 о"
 ГМ
 ^г
 о
 оо
 750,4
 649,2
 ГО
 о"
 гч
 о"
 р
 со
 сч
 го
 СІ
 04
 о
 сГ
 о
 о
 о"
 о
 о
 8
 100,0
 о
 8
 1  100,0  |
 І  100,0  1
 о
 о"
 о
 ОС
 18951,0
 1506,3
 сч
 ^г"
 гч
 00,
 ^г"
 го
 40,
 гч
 го
 гі
 Г"-
 ІГ)
 сі
 04
 ^г
 40"
 04
 г~
 £
 ОС)
 оо"
 04
 °я>
 оо"
 04
 г^-
 оС
 г-*
 г*
 00
 о
 іп
 іл
 оо
 ш"
 »Л
 оо"
 сч
 оо'
 00,
 04"
 40
 іг>
 ІГ^
 г-"
 40,
 сл
 ГЛ
 оС
 ГО
 <ч
 2і
 ГО
 о"
 ГМ
 00
 «лГ
 •ч-
 С4
 о"
 О
 І"-"
 го
 ГЛ
 о"
 о
 іл
 ГМ
 го
 о
 т
 о
 8
 100,0
 100,0
 о
 8
 о
 8
 |  100,0  1
 о
 8
 І  0‘00і|
 Гч|
 о
 сі
 т
 §
 оо"
 40^
 оо"
 сп
 ос"
 т
 сі
 04
 40
 о"
 -
 §
 &
 и
 Карто¬
 пля
 11
1$
 Льоно¬
 волокно
 І  &  і
51  §
 |  Ріпак  |
 |  Хміль  |
 |  Тютюн  |
 сп
 І
 *
 р.
 с
 О
 479

Додаток  №  13
Динаміка  кооперативів  РСУК  (з  поділом  на  типи)*
 Роки
 Усіх  кооперативів
 S
 S
 н
 S
 5
 а
 і*
 Споживчих
 Землеробів
 Реміс¬
ників
та  ро¬
бітни¬
ків
 Пові¬
тові
спіл¬
ки
і  фа¬
хові
цент¬
ри
 ДЛЯ
 закупу
і  збуту
 для
закупу
і  збуту
з  моло¬
чарськи¬
ми  від¬
ділами
 моло¬
 чарські
 (райо¬
 нні)
 інші
 сіль-
 ського-
 сподар-
 ські
 1925
 1029
 112
 55
 724
 107
 31
 1926
 1510
 105
 60
 1125
 188
 32
 1927
 2015
 113
 88
 1488
 287
 39
 1928
 2393
 153
 104
 1795
 301
 40
 1929
 2785
 231
 109
 2078
 281
 43
 43
 1930
 3146
 321
 185
 2276
 236
 68
 11
 4
 45
 1931
 3200
 362
 182
 2286
 215
 99
 13
 4
 39
 1932
 3134
 405
 168
 2208
 187
 109
 13
 6
 38
 1933
 3194
 490
 173
 2197
 159
 120
 13
 9
 33
 1934
 2941
 540
 174
 1919
 119
 122
 22
 13
 32
 1935
 3013
 569
 176
 1972
 98
 128
 24
 14
 32
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  IV  Український  статистичний  річник.  1936-1937.  -
Варшава,  Львів,  1938.  -  С.  185.
 480

Динаміка  членів  в  кооперативах  РСУК*
 з-
 «8
 Платного
 персо¬
 налу
 10316
 оо
 гм
 1  11  695  1
 11  934
 12  109  ■
 |  12  423  |
 Фахові  центри
 членів
у  них
 |  6647  1
 1  0619  |
 6372
 1  6564  1
 6694
 6675
 І  6802  1
 1  7072  1
 7230
 7530
 |  7583  |
 коопера¬
 тивів
 ип
 Повітові
 союзи
 членів
у  них
 т
 о
 00
 00
 о
 1495
 1  1304  1
 1861
 1  2317  1
 1  2404  1
 1  ікг  1
 2137
 Г  «зз  |
 |  2237  1
 коопера¬
 тивів
 О]
 т
 Г\|
 1  83і
 04
 Г\]
 т
 чО
 т
 ''З-
 т
 04
 О]
 1  83  1
 Г"-
 (М
 Кооперативи
1  ступеня  (первинні)
 членів
у  них
 [  150  635  |
 1  190  438  1
 І  230  000  |
 |  262  876  |
 |  319  674  |
 І  360  563  |
 |  386  000  |
 |  395  008  |
 І  438  872  ]
 |  482  286  |
 |  531  688  1
 коопера¬
 тивів
 о
 04
 1  іш  1
 1  ££81  |
 |  2127  |
 'о
 ип
 (М
 І  2858  |
 |  2939  |
 |  2919  |
 І  2966  |
 |  2893  |
 |  2952  |
 Разом
 членів
у  них
 158  087  |
 197  709  |
 І  237  867  |
 |  270  744  |
 |  328  229  |
 І  369  555  |
 |  395  206  |
 |  404311  |
 І  448  239  ]
 |  492  069  |
 |  541  508  |
 охоплено
 кооперативів
 40
 т
 04
 о
 о
 1  1867  І
 І  2160  |
 |  2596  |
 І  2898  |
 |  2977  |
 І  2954
 І  3029
 І  2925  |
 |  2983  |
 Роки
 |  1925  |
 |  1926  |
 1  1927  І
 І  1928  |
 1  1929  |
 І  1930  |
 |  1931  |
 І  1932  |
 т
 т
 04
 |  1934  |
 1  1935  |
 и
 І
 ••я
 р,
 е
 О
 481

Динаміка  фінансово-торговельної  діяльності  кооперативів  РСУК
у  постінфляційну  пору  (тис.  золотих)*
 к
 Збуто
 товарів
 |  3270  |
 |  12  027  1
 |  25  542  |
 І  35  340  |
 |  48  924  |
 |  43  756  1
 1  38  707  |
 |  35  642  |
 Закуп¬
 лено
 товарів
 |  19017  |
 |  36  714  |
 |  65  767  |
 |  82  148  |
 о
 оо
 *л
 о
 |  104  288  |
 |  80  333  |
 |  62  880  |
 Торго¬
 вельний
 оборот
 |  22  287  |
 |  48  741  |
 |  91  309  |
 І  117  488  |
 |  159  504  1
 |  148  044  |
 |  119  040  |
 [  98  522  |
 |  89  535  1
 |  81  608  1
 |  88  469  |
 ■  5  я  ^
 £  Л  а  2  У
 Я  н  ^  *
 о.
 о
 40
 Г"
 V©
 СЧ
 сп
 оо
 и  •-  *  ті
 сгС
 ©"
 о"
 сГ
 04~
 Г-"
 ©"
 (Ч
 Ч  Я  м  о  л
 сч
 СП
 СП
 сп
 <ч
 сп
 сп
 тг
 єн  «  \о
 »*•  є
 оо.
 оо,
 «л
 Г"
 чо,
 о
 оо.
 о
 а  я
 Г-"
 чо"
 04~
 ^г"
 4СГ
 оС
 о-Г
 іл"
 о"
 1  £
 оС
 00
 чи
 сп
 О
 (Ч
 <ч
 г-
 г»
 к
 сП
 СП
 ин
 СП
 04
 г-
 40
 <л
 о
 40
 !Г  Я
 чо
 о
 г~
 ^г
 сП
 40
 о
 40
 сп
 іл
 <4
 сп
 сп
 сп
 <ч
 (Ч
 <ч
 <ч
 «  е-
 тг
 ОО,
 сч
 ■о
 Г"-
 тг
 ип
 40“
 40~
 <ч
 оС
 __г
 о"
 Я  .&
 Г-"
 Г-"
 тг
 сп
 <ч
 04
 ІГ>
 г-
 л  к
 г-
 г-
 ип
 00
 СГ)
 О
 сп
 г~
 5  *
 40
 сЧ
 »о
 т}-
 Г"
 о
 ^Г
 г-
 оо
 оо
 оо
 04
 04
 ВО  *
 ©,
 40,
 °1
 40,
 Я  я
 40,
 оо
 ''І
 оо
 ип
 0  £■
 г-
 04
 О.  5
 40"
 оо"
 о"
 <4
 40
 <ч"
 <ч
 СП
 іл
 ТГ
 <ч
 ІЛ
 ^г
 40
 00
 ^Г
 оо
 г-
 04
 ІЛ
 сп
 гч  в
 04
 сп
 сп
 *Л
 ип
 «  -6-
 сп
 ин
 г-
 Оч
 о
 о
 о
 Ач
 я
 ся
 о.
 04
 оо
 тГ
 сп
 "л  ^  ‘Я
 о"
 Г-"
 ЧсГ
 ^г"
 чо"
 04°
 <ч"
 4сГ
 и-Г
 4о"
 оС
 Є  с  в
 40
 ІЛ
 40
 сп
 04
 сп
 ОО
 г-
 г-
 С  в  £
 О
 г-
 40
 40
 г-
 г-
 04
 в
 а
 <ч
 СП
 40
 40
 40
 40
 г-
 >»
 00,
 ип
 о,
 ©^
 00,
 чп
 оо.
 V©
 ил
 2  я
 О*
 игГ
 о"
 Г-"
 оС
 оо"
 о"
 чо"
 *  §
 Г-
 40
 г*-
 сп
 40
 і
 сп
 чо
 <ч
 тг
 ч
 о
 оо
 сп
 оо
 04
 оо
 <ч
 ■—1
 оо
 и  СІ
 (Ч
 04
 »о
 ^г
 <л
 оо
 СП
 04
 ^г
 <ч
 сп
 тг
 хо
 <ч
 сп
 ^г
 іл
 ^Г
 ^г
 тг
 я
 «о
 40
 г-*
 00
 О
 СЧ
 СП
 іл
 *
 <Ч
 <ч
 <ч
 <ч
 <ч
 сп
 сп
 сп
 сп
 сп
 сп
 о
 04
 04
 04
 04
 04
 04
 04
 04
 04
 04
 04
 Рч
 и
 І
 04
 І
 х
 к
 К
 я*
 'а
 >
 *
 кі
 &
 е
 о
 482

Додаток  №16
 Розподіл  осадницьких  господарств  Тернопільського  воєводства
 (за  повітами  в  1933  р.)*
 Повіти
 Кількість
 господарств
 %
 Площа
у  мор¬
гах**
 %
 Середня
площа
господар¬
ства
у  моргах
 Підгаєцький
 689
 14,3
 8373
 13,0
 12,15
 Бережанський
 678
 14,0
 9236
 14,3
 13,62
 Бучацький
 502
 10,4
 6208
 9,6
 12,36
 Бродівський
 368
 7,6
 4881
 7,6
 13,26
 Тернопільській
 352
 7,3
 4635
 7,2
 13,17
 Скалатський
 344
 7,1
 4441
 6,9
 12,91
 Радехівський
 327
 6,8
 4263
 6,6
 13,04
 Гусятинський
 314
 6,5
 5168
 8,0
 16,45
 Зборівський
 261
 5,4
 4173
 6,5
 15,99
 Перемишлянський
 228
 4,7
 2720
 4,2
 11,92
 Золочівський
 209
 4,3
 2253
 3,5
 10,78
 Кам’янка-
 Струмилівський
 176
 3,6
 1673
 2,6
 9,50
 Збаразький
 110
 2,3
 2165
 3,3
 19,68
 Чортківський
 92
 1,9
 1261
 1,9
 13,71
 Заліщицький
 85
 1,8
 1646
 2,5
 19,36
 Борщівський
 73
 1,5
 1176
 1,8
 16,11
 Теребовлянський
 20
 0,5
 293
 0,5
 14,65
 Разом
 4826
 100,0
 64  565
 100,0
 13,37
 *  Опрацьовано  за  джерелом:  ДАТО,  ф.  34,  оп.1,  спр.  35,  арк.  1-17;
**  1  морг  польський  =  0,5599  га.
 483

Використання  робочої  сили  у  поміщицьких  маєтках  в  регіональному  вимірі
 (станом  на  ЗО.  09.  1921р.)*
 Сезонники
 %  до
постій¬
них  ро¬
бітників
 155,7
 oo"
 to
 *o
 to"
 CO
 00
 to
 to
 10
 o
 *4
 CO
 co^
 to
 8
 oo"
 os
 r-
 4o"
 to
 40^
 so"
 ri
 Г-"
 OS
 to
 O'
 і  л
і  *-
 Ч  а
 '2  *5
 г-
 sO
 O
 O
 r-
 r-
 Г"
 CN
 Г"
 CO
 CN
 CN
 CN
 CO
 CN
 CN
 CO
 00
 to
 CN
 CN
 CO
 CN
 0s
 r-
 CN
 Г-'-
 CN
 CN
 CN
 O
 r-
 oo
 CO
 OO
 to
 CO
 Os
 O
 O
 sO
 ^r
 oo
 Г"
 o>
 CO
 Постійні  робітники
 5
 о
 м
 Я
 а.
 t"~
 to
 CN
 r-
 Г"
 OS
 o
 O
 VO
 00
 CN
 CN
 t—
 r-
 sO
 O
 CO
 Г"
 OS
 lO
 CN
 00
 O'
 o
 CO
 to
 o
 to
 CN
 ^r
 CO
 00
 CO
 OS
 00
 ©
 (N
 CN
 OS
 o
 o
 Г-
 o
 00
 CO
 to
 r-
 ■
 a.  s
'Z  *
 И
 to
 co
 Г"
 co
 o
 os
 cn
 '^r
 os
 40
 40
 CN
 CO
 o
 CN
 o
 oo
 so
 CN
 oo
 to
 OS
 sO
 CO
 OS
 (N
 r-
 ^r
 to
 І  в
 і  *
 а
 г-
 CN
 00
 sO
 я
 co
 40
 Ul
 to
 VO
 to
 sO
 sO
 CN
 to
 to
 40
 OS
 CN
 r-
 t-
 to
 sO
 CN
 Os
 CO
 Г"-
 CN
 40
 Os
 oo
 CO
 CO
 00
 'i-
 to
 co
 00
 к
 о  '*
 в
 о
 ч
 ГО
 cO
 CN
 o
 to
 r-
 ^r
 to
 cO
 CN
 CN
 <N
 CO
 ^r
 OS
 CO
 to
 O'
 to
 ^r
 00
 o
 oo
 to
 CN
 to
 oo
 00
 to
 SO
 o
 to
 os
 co
 ‘а
 Л
 S
 S
 п
 а
 о
 CN
 sO
 CN
 Г-
 cO
 o
 <N
 »o
 m
 r-
 r-
 o
 CN
 Г"-
 o
 CO
 40
 to
 o
 40
 Ю
 CO
 to
 o
 sO
 CO
 Os
 sO
 f:
 CO
 (N
 5
 co
 SO
 r-
 to
 SO
 CN
 CN
 Г-
 to
 r-
 o
 Наглядачі
 00
 O'
 to
 чО
 co
 o
 CO
 to
 CN
 ^r
 to
 sO
 CO
 O
 co
 to
 CO
 tn
 OS
 rO
 sO
 OO
 CO
 r-
 CN
 oo
 r-
 00
 sO
 чО
 sO
 o
 CO
 r-
 CO
 Маєтки,  що  використову¬
вали  найманих  робітників
 я
 X  я
 ■в  3  у—ч
 3  о  2
 2  1  Ь
 я  е
 (N
 cO
 oo
 to
 o
 VO
 00
 CO
 co
 sO
 r-
 to
 co
 r-
 VO
 cn
 r-
 ЧО
 o
 r-
 CO
 r-
 CN
 to
 OS
 sO
 to
 CN
 ^r
 r-
 CN
 o
 o
 ^r
 o>
 CN
 r-
 os
 r-
 sO
 OS
 OS
 sO
 sD
 to
 r-
 CN
 CN
 O
 to
 OS
 40
 to
 00
 00
 o
 CO
 sO
 CN
 CN
 sO
 CO
 o
 r-
[■—
co
 JB
 ь
 ■в
 "2
 co
 to
 to
 sO
 CN
 sO
 cn
 O
 o
 <N
 o
 to
 00
 CO
 o
 Os
 to
 sO
 CO
 CO
 o
 ^r
 CN
 CN
 CO
 <N
 to
 so
 CN
 to
 to
 oo
 Регіони,
 групи
 маєтків
 1
 V
 o
 ffl  o
 U  a
 a  p
►fl  o
£  *
s  і
§
ffl
 2
 o
 o
 2
 to
 co
 u
 O
 0
to
 1
o
 CO
 u
 0
§
 1
 o
 to
 cO
 t_
 O
 O
 0
 1
X
o
e
 2
 s
 CP
 я
 І
 u
 CO
 X
 .3
 X
 u
 2
 o
 o
 2
 to
 2
 o
 0
to
 1
o
 CO
 u
 o
 o
 o
 3
 o
 Ю
 Я
 u
 o
 O
 0
 1
X
o
 E
 cd
 X
 ’cO
 а
 >
 5
 a
 ro
 2
 o
 o
 5
 to
 o
 o
 7
 o
 o
 CO
 O
 o
 o
 Ї
 o
 to
 co
 u
 o
 o
 o
 §
 X
 O
 t
 484
 Опрацьовано  за  джерелом:  Statystyka  Polski.  Wielka  wlasnosc  rolna.  -  Warszawa,  1925.

Аграрна  структура  20  сіл  Східної  Галичини  (1850—1931рр.)
 $
 о
 І  1930-1931  рік  І
 середня
величина
1-го  гос¬
подар¬
ства  (га)
 40
 сч
 о'
 1  18‘0  |
 40.
 І  8£‘£  І
 38'9
 11,85  1
 16.92  1
 1  25.44  1
 1  36,96  1
 1  3,17  |
 *
 СГ'
 о
 Г~;
 оГ
 гм
 І  47,69  І
 28,53
 г-
 г-#
 ІП
 1,33
 40
 О
 1  оп  |
 100,0
 площа  (га)
 1  127,32  1
 оо
 оо
 оо
 04
 40
 О
 т
 гм
 І  10279,68  1
 6149,74
 1244,19  |
 !  287,67  1
 [  229,00  1
 І  258,75  1
 21558,1  1  |
 *
 о
 (N1
 1  10,69  !
 г-
 сч
 1  44,74  1
 1  13,28  1
 іГі
 ІП
 «г»
 сч
 о'
 0,13  1
 1  ого
 о
 о
 о
 к-сть
 госпо¬
 дарств
 1  495  1
 40
 см
 І  гбрі  |
 1  3038  1
 1  902  1
 105  1
 о-
 о
 г-
 Сч
 г-
 40
 1  1883  рік
 середня
величина
1-го  гос¬
подар¬
ства  (га)
 [  9Г0  1
 1  5Г0  |
 1  6КІ  |
 1  іїї  І
 1  «ТА  |
 1  от  і
 сч
 г-'
 І  23,39  |
 1  33,24  1
 58,03
 4.15  1
 оо
 40
 О
 о
 І  И'Р  I
 1  24,78  1
 ОО
 о
 т
 1  14,89  |
 04
 оо"
 г-
 «л
 ІП
 -з-
 сп
 сч’
 ГО
 О
 |  100,0  |
 площа
 (га)
 |  125,16  |
 І  275,12  |
 оС
 ОС
 І  4575,32  |
 І  6663,06  І
 І  2749,15  |
 І  1660,3  І
 І  1029,16  |
 І  432,14  1
 1 	58,03  1
 |  18466,91  |
 £
 Г}-
 ІП
 |-г
 го
 о]
 об
 40
 ІП
 го
 І  30.55  |
 1  21,36  |
 оо
 Ш
 оо
 сч
 о
 о
 о
 см
 о
 1  0,02  |
 о
 о
 о
 к-сть
 госпо¬
 дарств
 |  780  ]
 40
 40
 т
 РЛ
 о
 40
 І  1359  |
 о
 т
 О
 т
 сч
 г--
 сп
 -
 оо
 3
 1850  рік  |
 середня
1  вели¬
чина
1-ю  іос-
подар-
ства  (га)
 т
 о
 ІП
і  -
о"
 40
 04
 го
 г}-
 Г-Г
 1  11,95  |
 1  17,60  |
 1  ІЇН  1
 чО
 ігГ
 СО
 |  85‘5  1
 £
 о
 1  0,86  |
 сч
 г>-
 г-
 40'
 го
 тГ
 т
 СЧ
 ІП
 40'
 1  14,02  |
 1  10,46  |
 ГГ
 сч
 о
 о
 о
 площа
 О*)
 1  75,06  1
 1  159,17  |
 |  444,94  І
 І  3094,78  |
 І  6329,30  |
 І  3047,92  |
 І  2587,06  1
 І  1929,09  |
 І  783,30  |
 |  18450,62  1
 *
 [  15,40  |
 6,44  |
 о
 26,83  |
 !  26,83  |
 1  7,71  |
 1  4,45  |
 оо
 ТГ
 СЧ
 1  0,66  |
 о
 о
 о
 к-сть
 госпо¬
 дарств
 1  509  |
 213  |
 о
 т
 І  887  |
 оо
 оо
 1  255  |
 147
 СМ
 оо
 сч
 см
 |  3306  1
 І  Роки  |
 Вели¬
 чина
 госпо¬
 дарств
 (га)
 1  0,0-0,5  |
 7
 «/•>
 о
 2
 7
 (М
 о
 7
 ІЛ
 ІП
 3
 |  15-20  |
 120-30  |
 130-50  |
 І  50-100  |
 |  Всього  |
 485

Аїрарна  структура  селянських  господарств*  Львівського  воєводства
 (за  площею  сільськогосподарських  угідь  в  1931  р.)**
 Ліси  та  інші  землі
 25
 О0
 »о
 Г  4,8
 *о
 іо
 о^
 игГ
 оо
 4о"
 оо"
 04
 гі
 ип
 гп
 іо"
 я
 и
 0
00
<ч
 01
 •п
 гп
 оч
 •п
 ип
 ип
 ип
 00
 О
 гч
 Г"
 o^
 ^1-
 o^
 г-
 ОІ
 40
 ГМ
 О
 <ч
 гп
 ^г
 04
 гп
 ио
 о**
 ип
 Оч
 ^Г
 Оч
 ип
 ос
 Луки  і  пасовища
 «п
 ос
 г-
 О’Г
 гп
 40^
 ГП
 р,
 чо"
 °\
 г-"
 о"
 ГЧ
 гі
 ГЧ
 гч
 >о
 о>"
 гч
 іо
 я
 и
 о>
 о>
 чн
 о*
 гп
 О0
 о>
 40
 40
 ОІ
 г-
 ич
 00
 ^г
 o^
 г-
 г-
 гП
 ^г
 гп
 00
 іг>
 00
 ГП
 <ч
 СЧ
 ГП
 о
 гп
 гп
 гп
 О
 гп
 o^
 ГП
 г-
 1Г)
О
гп
"'3-
 іо
 ГП
 Г4
 о
 04
 04
 Орні  землі  і  городи
 25
 00
 т
 ЧИ
 00
 ГЧ
 ^г"
 00
 00
 іо
 оо"
 г-
 ОІ
 40~
 г-
 гП
 г-
 О4*'
 40
 4С
 40
 о
 г-‘
 ип
 °\
 ос-
 г-
 2
 г-
 00
 гч
 о
 о
 ГЧ
 ич
 о
 гп
 40
 ?
 ^1-
 гч
 о>
 гч
 г-
 Г->
 о>
 ^1-
 гч
 оо
 г->
 4С
 оо
 іп
 О
 О
 ГМ
 ^Г
 гп
 ^Г
 ГЧ
 ГП
 гч
 гг
 ип
 ии
 СЧ
 оо
 ^г
 Загальна  площа
 25
 оі
 чн
 оо"
 СЧ
 ГП
 г-
 ^г"
 гЧ
 о^
 оо"
 о>„
 "'3-
 о
 гп"
 гч
 ‘Я
 о
 о"
 о
 я
 и
 ГП
 ип
 г-
 о
 гп
 00
гп
 01
 О**
 ГЧ
 40
 о>
 г-
 ГП
 00
 ип
 ГП
 ип
 0
г-
 ГП
 Г->
 01
 ГЧ
 ип
 іп
 ип
 ГЧ
 г-
 чп
 •П
 г-
 г-
 Оч
 40
 іо
 О
 ип
 гп
 О
 ии
 О
 ГЧ
 ГЧ
 гч
 оч
 ос
 о
 І/-)
 "'3-
 К-сть  господарств
 25
 ГП
 СЧ
 ОІ
 ГП
 оС
 о>
 Оі"
 ГЧ
 іо
 40"
 гп
 Г"
 о
 о"
 о"
 о
 о"
 о
 і  *
 2  *
 І  *
з  *
 їв
 0  Е
 40
 О
 о>
 •п
 г-
 о
 40
 Г->
 00
 40
 0\
 г*-
 40
 гп
 о>
 гп
 00
 гп
 Г"
 ^г
 ГМ
 чп
 40
 СЧ
 ГМ
 гп
 О
 гп
 40
 г-
 o^
 ГЧ
 О
 іг>
 40
 00
 •п
 40
 гп
 40
 ГЧ
 Групи  госпо¬
дарств
 сй
 (->
 ї
 рЗ
 7
 ей
 І-н
 7
 ОІ
 еЗ
 и
 <о
 1
 гп
 РІ
 (-
 г-
 1
 ип
 и
 о
 7
 їй
 чп
 3
 л
 и
 О
 ГЧ
 1
 ип
 ЄЙ
 (-
 о
 2
 сч
 л
 и
 0
«О
 1
гп
 О
 (-
 О
 *п
 >
 ■о
 о
 я
 .а  сл
N  ,
 и  о.
 Я  о
о  м
 з  *
 >  а
 'аТ1  я
N  £
\л  А*
 •Я  й
§  £
тз  л
 Я  N
'6  її
О  Я
 З.н
 я  м
 І-С  сл
 ^  ся  £
^  ..  о
•Ь  2  £
 §  іН
 о  о  £5
о
 А  ^  >
°  п  £
§§■?
І**
ч  а°°
 а!&
 ж  с  и
 8о^
 486

Аграрна  структура  селянських  господарств  Станіславського  воєводства
 (за  площею  сільськогосподарських  угідь  в  1931  р.)*
 о
 Оч
 чО
 о
 о
 "3;
 (N1
 ос
 з
 г-~
 о
 о
 сч
 см"
 о
 о
 Ол
 о"
 о
 з
 40
 ш
 8
 о
 о
 0^
 Єї
 о
 в
 &
 *2
 С";
 о
 о
 е
 <
 СІ
 3
 о
 4
 ►»  еі
а  о
и  в
 і
 І
 Гч)
 О
 7
 О
 А
 о
 >»
 ЇХ
 с
 О
 487

Аграрна  структура  селянських  господарств  Тернопільського  воєводства
 (за  площею  сільськогосподарських  угідь  в  1931р.)*
 В  о.
 5.  *
 А  о
 и  в
 і
 5
 а
 с
 о
 О
 і=:
 <
 488

Аграрна  структура  селянських  господарств  Волинського
:водства  (за  площею  сільськогосподарських  угідь  в  1931р.)
 £
 з
 о
 Є
 1
 'І
 о
 =!
 Є
 О
 489

ДЖЕРЕЛА  ТА  ЛІТЕРАТУРА
 Архівні  матеріали
 Державний  архів  Івано-Франківської  області  (ДАІФО)
 Ф.  2  -  Станіславське  воєводське  управління:
 Оп.  1  -  Президіальний  відділ,  з  1925  р.  -  відділ  громадської  безпеки,
з  1930  р.  -  відділ  безпеки,  з  1935  р.  -  суспільно-політичний  відділ:
спр.  216,  477,  724,  741,  792,  905,  906,  1303,  1314,  1315,  1455,  1463,
1499,  1500,  1502,  1523,  1525,  1531,  1532,  1535,  1538,  1545,  1546,  1562,
2343.
 Оп.  2  -  Загальний  відділ:  спр.  85,  399,  422,446,451,483,  522,  585,  708,
720,  757,  758,989,2104.
 Оп.  4  -  Відділ  праці  і  соціального  забезпечення:  спр.  140,  150,  199.
Оп.  6  -  Адміністративний  відділ:  спр.  265,  535,  556,  563,  577,  580,  608.
Оп.  9  -  Відділ  сільського  господарства  і  аграрних  реформ:  спр.  9,  55,
69,  72,  96,  112,  230,  241,  243,  294,  301,  308,  418,  432,  459,  480,  551,  585,
610,  629,  640,  654,  691,  750,  811,  812,  816,  825,  847,  1209,  1308,  2220.
Оп.  14-Таємна  канцелярія:  спр.  76.
 Ф.  6  -  Станіславське  повітове  староство:
 Оп.  2,  спр.  866.
 Ф.  41  -  Станіславський  окружний  сільськогосподарський  інспекторат:
Оп.  1  -  Воєводське  відділення  Львівської  землеробської  палати:
спр.  57,  91,  97,  123,  160,  164,  166,  202.
 Ф.  43  -  Станіславське  окружне  земельне  управління:
 Оп.  1,  спр.  54,  206,  216,  236,  243,  387,  388,  414,  475.
 Ф.  58  -  Станіславська  фінансова  палата:
 Оп.  1,  спр.  81,96,619,  986
Ф.  68  -  Станіславське  воєводське  управління  державної  поліції:
 Оп.  2  -  Слідче  управління:  спр.  164,  269,  340.
 Ф.  92  -  Станіславське  воєводське  бюро  фінансування  сільського
господарства:
 Оп.  1,  спр.  5,  125,  126.  127,  182,  197,  288,363,  364,499.
 Ф.  262  -  Станіславський  інспекторат  праці  45  округу:
 Оп.  1,  спр.  631.
 Ф.  415  -  Станіславське  окружне  ввідділення  сільськогосподарського
товариства  Східної  Малопольщі:
 Оп.  1,  спр.  З,  4,  32,  46.
 Ф.  525  -  Районний  кооператив  у  селі  Стецева  Снятинського  повіту:
 Оп.  1,  спр.  6.
 490

Державний  архів  Львівської  області  (ДАЛО)
 Ф.  1  -  Львівське  воєводське  управління:
 Оп.  10  -  Підвідділ  землеробства  відділу  сільського  господарства
і  аграрних  реформ:  спр.  23,  25,  232,  761,  901,  978,  1148,  1161,  1302,
1412,  1624.
 Оп.  13  -  Підвідділ  землеустрою:  спр.  5.  27,  196,292,  360,499,  504,  623,
839,  859,  869,  1085,  1304.
 Оп.  18  -  Промисловий  відділ:  спр.  1126,  1128,  1129,  1194.
 Оп.  51  -  Президіальний  відділ:  спр.  596,  721,  873,  1202,  1204,  1209,
1489.
 Оп.  52-спр.  21,  27,  50,  55,  58,107,121,122,  291,  367,  368,407,444,  873,
1149,  2807,  2835а,  2856.
 Ф.  2  -  Міське  управління  Львова:
 Оп.  1,  спр.  80.
 Ф.  35  -  Львівський  відділ  Державного  сільськогосподарського  банку:
Оп.  5,  спр.  149.
 Ф.  121  -  Львівське  воєводське  управління  державної  поліції:
 Оп.  2,  спр.  148,  164,  195.
 Ф.  243  -  Львівське  міське  управління  державної  поліції:
 Оп.  1,  спр.  70.
 Ф.  271  -  Дирекція  поліції  у  Львові:
 Оп.  1,  спр.  403,  1549,  1597.
 Ф.  625  -  Львівський  окружний  інспекторат  праці:
 Оп.  1,  спр.  267.
 Державний  архів  Тернопільської  області  (ДАТО)
 Ф.  34  -  Тернопільське  окружне  земельне  управління:
 Оп.  1,  спр.  26,  35.
 Ф.  144  -  Тернопільське  воєводське  бюро  з  фінансово-земельних  справ:
Оп.  1,  спр.  121,  1369,  1371.
 Ф.231  -  Тернопільське  воєводське  управління.
 Оп.  5.  -  Відділ  самоуправління,  спр.  2130.
 Оп.  6  -  Відділ  сільського  господарства  і  аграрних  реформ:  спр.  286,
2747,  2845,  2860,  2871.
 Центральний  державний  історичний  архів  України  у  Львові
(ЦЦІА  України  у  Львові)
 Ф.  171  -  Окружне  земельне  управління  у  Львові:
 Оп.  1,  спр.  390,  583;  Оп.  2,  спр.  3521,  3544,  3590,  3674.
 Ф.  302  -  Крайове  господарське  товариство  “Сільський  Господар”:
 Оп.  1,  спр.  51,  52,  231,  328,  331,  384.
 Ф.  429  -  Землеробська  палата  Міністерства  сільського  господарства
і  аграрних  реформ  Польщі:
 Оп.  2,  спр.  2,  5.
 491

Статистичні  джерела
 Kwartalnik  statystyczny.  T.  1-8.  -  Warszawa:  Glöwny  Urz^d  statystyczny  (GUS),
 1924-1931.
 Maly  rocznik  statystyczny.  R.  1-10.  -  Warszawa:  GUS,  1930-1939.
 Miesiçcznik  statystyczny.  R.  1920-1923.  T.  1-6.  -  Warszawa:  GUS,  1920-1923.
Österreichishe  Statistik.  В.  83.  H.  5.  -  Wien,  1908.
 Podrçcznik  statystyki  Galicyi.  T.  IX.  Cz.l.  -Lwöw,  1913.
 Rocznik  statystyczny  spöldzielni  rolniczych  za  1927  rok-  Lwôw,  1928.
 Rocznik  statystyki  Rzeczypospolitej  Polskiej.  R.  1920/21-1929.  -  Warszawa:  GUS,
 1921-1930.
 Rocznik  ziem  wschodnich.  R.  1-5.  -  Warszawa:  Wydanie  zarzçdu  glöwnego
Towarzystwa  Ziem  Wschodnich,  1935-1939.
 Rocznik  zjednoczenia  zwi^zkyw  spöldzielni  rolniczych  Rzeceypospolitej  Polskiej
za  1929  rok.  -Lwöw,  1930.
 Statystyka  naftowa  Polski.  1929-1932.-Warszawa,  Boryslaw,  Lwow:  Panstwony
Instytut  Geologiczny,  Karpatska  Stacja  Geologiczna,  1929-1932.
 Statystyka  Polski.  T.  5.  Wielka  wlasnosc  rolna.  -  Warszawa:  GUS,  1925.
Statystyka  Polski.  Pierwszy  powszechny  spis  Rzeczypospolitej  Polskiej  z  dn.  30
wrzesnia  1921  roku.  T.  XI.  Z.  5.  -  Warszawa,  1927.
 Statystyka  Polski.  Séria  C.  Z.  62.  Drugi  powszechny  spis  ludnosci  z  dn.  9.  XII.
 1931.-Warszawa,  1937.
 Statystyka  Polski.  Séria  C.  Zeszyty  58,65,68,70,78.  Drugi  powszechny  spis  ludnosci
z  dn.  9.  XII.  1931  r.  -  Warszawa:  GUS,  1938.
 Statystyka  Polski.  SeriaA.  Statystyka  rolna.  -  Warszawa:  GUS,  1922-1924.
Statystyka  Polski.  SeriaB.  Statystyka  rolnicza  1925/26-1931/32;  SeriaC.  Statystyka
rolnicza  1933-1938.-Warszawa:  GUS,  1926-1939.
 Stan  wytwyrczosci  przemyllowej  і  gömiczej  Galicyi  w  roku  1910.  Opracowal
dr.  Aleksandr  Szczepanski.  -  Lwöw,  1912.
 Statystyka  przemyslowa.  Produkcja  і  zatrudnienie  w  zakladach  I—VII  kategorij  1933—
 1937. 	-  Warszawa:  GUS,  1935-1938.
 Statystykapracy.  Roczniky  1-18.-Warszawa:  GUS,  1921-1939.
 Statystyka  sadownictwa,  wiçziennictwa  і  przestçpczosci.  -  Warszawa,  1932.
Statystyka  spoldzielni  1936.  -  Warszawa,  1938.
 Struktura  posiadania  mniejszej  wlasnosci  rolnej  na  Ziemiach  wschodnich  (Wedhig
danych  statystyki  rolnej  z  1931  r.).  Zeszyt  8.  Wojewydztwo  Lwöwskie.  -  Lwöw,
 1938. 	Na  prawach  rçkopisu.
 Українська  кооперація  під  владою  Польщі.  Статистика  союзних
кооперативів  1928.  -  Львів:  Накладом  РСУК,  1929.
 III 	Український  статистичний  річник  1935.  -  Варшава,  Краків,  Львів:
НТШ  у  Львові,  1936.
 IV 	Український  статистичний  річник  1936-1937.  -  Варшава,  Львів:  НТШ
у  Львові,  1938.
 Wiadomosci  rolnicze.  R.  1-3  (1934-1936).  -  Lwöw:  Wydawnictwo  Lwowskiej  Izby
Rolniczej,  1934-1938.
 Wiadomosci  statystyczne.  Roczniky  1-16.  -  Warszawa:  GUS,  1922-1938.
Weinfeld  Ign  а  су.  Rocznik  Polski.  Tablice  statystyczne.  -Krakow,  1917.
 492

W  е  і  n  f  е  1  d  I.  Rocznik  Polski.  Tablice  statystyczne:  Wydanie  drugie.  -  Warszawa,
1922.
 Weinfeld  I.  Tablice  statystyczne.  Wydanie  pi^nte  za  lata  1925  і  1926.  -
Warszawa,  1926.
 Документальні  публікації
 Badania  nad  rentownosci^  gospodarstw  wloscianskich  w  rokach  gospodarczych
1926/27-1936/37  /  Opracowal  Jan  Curzytek.  -  Warszawa:  Biblioteka  Pulawska.
Seriaprac  spoleczno-gospodarskich,  1928-1938.
 Боротьба  за  возз’єднання  Західної  України  з  Українською  PCP  1917-1939:
36.  документів  і  матеріалів.  -  Київ:  Наукова  думка,  1979.
 Боротьба  трудящих  Волині  за  визволення  з-під  гніту  панської  Польщі
і  возз’єднання  з  Радянською  Україною  (1921-1939  pp.):  36.  документів
і  матеріалів.  Частина  1  (1921-1928  pp.).  -  Луцьк:  Волинське  обласне
видавництво,  1957;  Частина  2  (1929-1939  pp.).-Львів:  Каменяр,  1965.
 Боротьба  трудящих  Прикарпаття  за  своє  визволення  і  возз'єднання  з
Радянською  Україною  (1921-1939  pp.):  Документи  і  матеріали.  -
Станіслав,  1957.
 Ciepielewski  Jerzy.  Wies  polska  w  latach  wielkiego  kryzysu  1929-1935:
Materiaty  і  dokumenty.  -  Warszawa:  Ksi^zka  і  wiedza,  1965.
 Вісник  державних  законів  і  розпорядків  Західної  Області  Української
Народної  Республіки.  Вип.  1-10.  -  Станіслав,  1919.
 Dziennik  Ustaw  Rzeczypospolitej  Polskiej.  -  Warszawa,  1918-1939.
 За  волю  народу.  Боротьба  трудящих  Ровенхцини  за  соціальне  і  національне
визволення  та  возз’єднання  з  Радянською  Україною  1919-1939:
Документи  і  матеріали.  -  Львів:  Каменяр,  1964.
 Збірник  декларацій,  декретів  і  розпоряджень  Галицького  революційного
Комітету.  Зошит  1.  -  Тернопіль,  1920.
 З  історії  революційного  руху  у  Львові  1917-1939:  Документи  і  мате¬
ріали.  -  Львів:  Книжково-журнальне  вид-во,  1957.
 Ілюстрований  господарський  календар  “Сільський  Господар”.  -  Львів,
 1938.
 Instrukcja  parcelacyjna.  -  Warszawa,  1928.
 Jaworowski  W.  Reforma  rolna.  Tekst  ustaw  і  rozporz^dzen.  T.  3.  -  Krakow,
1926.
 KPP:  uchwaly  і  rezolucje.  T.  1-3.  -  Warszawa,  1953-1956.
 Крівава  книга.  Ч.  І:  Матеріали  до  польської  інвазії  на  українські  землі
Східної  Галичини  1918-1919  pp.  -  Відень:  Вид.  Уряду  Західно¬
української  Народної  Республіки,  1919;  Ч.  2:  Українська  Галичина
під  окупацією  Польщі  в  pp.  1919-1920.  -  Відень,  1921.
 Кривавий  похід  польського  фашизму  на  окупованих  землях  Західної
України.  -  Львів,  1930.
 Lato  S.,Staniewicz  W.Programystronictwludowych.Zbördokumentow.-
Warszawa,  1939.
 493

Ленін  В.  І.  Лист  до  польських  комуністів  19  жовтня  1921  р.  //  Повне
зібр.  творів.  -  Т.  44.
 Ленін  В.  і.  Телеграма  В.  П.  Затонському  19  вересня  1920  р.  //  Повне
зібр.  творів.  -  Т.  51.
 Lichwa  па  wsi.  Wyniki  kwestionarjusza  rozeslanego  do  kas  Stefczyka.  Ulozyl
J.  Zakszewski.  -  Lwow,  Krakow,  Warszawa,  Wilno,  Katowice,  Torun,  1927.
 Materialy  zrodlowe  do  historii  polskiego  ruchu  ludowego.  Т.  II—III  (1918-1939).  -
Warszawa,  1966  і  1967.
 ОУН  у  світлі  постанов  Великих  зборів,  конференцій  та  інших  документів
із  боротьби  1929-1955.  -  Мюнхен,  1955.
 Під  прапором  Жовтня.  Вплив  Великої  Жовтневої  соціалістичної
революції  на  піднесення  революційного  руху  в  Західній  Україні  1917—
1920  pp.:  Документи  й  матеріали.  -  Львів:  Книжково-журнальне  вид-
во,  1957;  1921-1928  pp.  -  Львів:  Каменяр,  1964;  1929-1939  pp.-Львів:
Каменяр,  1966.
 Polozenie  gospodarstw  wloscianskich  w  1934/36  r.  Opracowat  Jan  Curzytek.  -
Warszawa:  Biblioteka  Pulawska,  1965.
 Польские  крестьяне  о  своей  жизни.  Письма  крестьян,  изданные
Институтом  социальной  экономики  Польши  в  Варшаве.  -  Москва,
 1936.
 Poslowie  rewolucyjni  w  siejmie  (lata  1920-1935).  Wybor  przemywien,  interpelacji
і  wnioskyw.  -  Warszawa:  Ksi^zka  і  wiedza,  1961.
 Проти  фашизму  та  війни.  Антифашистський  конгрес  у  Львові  у
1936  p.:  36.  документів  і  матеріалів.  -  Київ:  Наукова  думка,  1984.
 Революційна  боротьба  на  Тернопільщині  1917-1939  pp.:  Документи
і  матеріали.  -  Тернопіль,  1959.
 Sejm  Ustawodawczy  Rzeczypospolitej  Polskiej:  Sprawozdanie  stenograficzne.  -
Warszawa,  1919-1939.
 Sprawozdanie  komisji  anketowej.  T.XI.  Rrzemysl  mleczarski.  -  Warszawa:  Wyd-
wo  Komitetu  Ekonomicznego  Rady  Ministrow,  1928.
 Sprawozdanie  komisji  anketowej.  Т.  XII.  Nafta.  -  Warszawa,  1928.
 Sprawozdanie  Wolynskiej  Izby  Rolniczej  zalata  1933/34-1934/35  -Luck,  1934
і  1935.
 Sprawozdanie  Izby  Rzemieslniczej  w  Lucku  za  lata  1933-1936.  -  Luck,  1934—
 1937.
 Sprawozdanie  Izby  Rzemieslniczej  w  Lwowie  za  rok  1938.  -  Lwow,  1939.
 Sprawozdanie  Izby  Rzemieslniczej  w  Stanislawowie  za  rok  1938.  -  Stanislawow,
 1939.
 Sprawozdanie  Izby  Rzemieslniczej  w  Tamopolu  za  rok  1932-1934,1937.  -  Tamopol,
1932-1938.
 Sprawozdanie  z  czynnosci  oraz  о  stanie  gospodarczym  w  okr^gu  Izby  Przemyslowo-
Handlowej  we  Lwowie  w  rokach  1929-1937.  -  Lwow:  Nakladem  Izby
Przemyslowo-Handlowej,  1930-1938.
 Sprawozdanie  z  dzialalnosci  Lwowskiej  Izby  Rolniczej.  Roky  budzetowy
1934/35-1937/38.-Lwow,  1935-1938.
 Strajk  chlopski  w  1937  roku.  Dokumenty  archiwalne.  Wst^p  і  red.  W.  Matusze-
wskiej.  T.  1-2.  -  Warszawa:  Ksi^zka  і  wiedza,  1960.
 494

Українська  суспільно-політична  думка  в  XX  столітті:  Документи
і  матеріали  /  Ред.  Т.  Гунчак,  Р.  Солончак.  Т.  1-3.  -  Б.-м.:  Сучасність,
1983.
 Wybor  dokumentöw  programowych  glôwnych  partii  і  organizacji  politycznych
1918-1939.  -  Materialy  pomocnicze  do  nauki  historii  Polski.  Zebrala
M.  Grinberg.  -  Warszawa,  1963.
 Zadluzenie  drobnych  gospodarstw  na  dzien  1  lipca  1931—1937rr.  Opracowal
A.  C.  Broda.  -  Warszawa:  Biblioteka  Pulawska.  Seria  prac  spoleczno-
gospodarczych,  1932-1938.
 Періодичні  видання
 Czasopismo  Spöldzielni  Rolniczych.  Organ  Zjednoczenia  Zwi^zkyw  Spoldzielni
rolniczych  RP.  -  Krakow,  1930-193.
 Волинський  господар.  Двотижневик.  -  Луцьк,  1930-1931.
 Воля  народа.  Тижневик.  -  Львів,  1918-1936.
 Голос  Поділля.  -  Тернопіль,  1918-1919.
 Голос  Покуття.  Тижневик.  -  Коломия,  1934-1936.
 Господарсько-кооперативний  часопис  РСУК.  -  Львів,  1921-1939.
 Громадський  голос.  Тижневик.  Орган  УРП,  з  1926  р.  -  УСРП.-  Львів,
1922-1939.
 Діло.  Щоденна  газета  УНТП,  з  1925р.  -УНДО.  -  Львів,  1923-1939.
 Gazeta  Lwowska.  -  Lwow,  1918-1939.
 Gazeta  Rolnicza.  -  Warszawa,  1921-1939.
 Західна  Україна.  Часопис  Спілки  письменників  “Західна  Україна”.  -
Харків,  1927-1933.
 Земля  і  воля.  Тижневик.  Орган  УСДП.  -  Львів,  1919-1924.
 Ilustrowany  Kurjer  Codzienny.  -  Krakow,  1931.
 Koniunktura  Gospodarcza.  Gzasopismo.  -  Warszawa,  1928-1938.
 Кооперативна  Республіка.  Часопис  Ревізійного  Союзу  Українських
Кооперативів.-  Львів,  1928-1939.
 Кооперативна  Родина.  -  Львів:  Видання  РСУК,  1934-1939.
 Кооперативне  Молочарство.  Часопис  Крайового  Союзу  Молочарських
Кооперативів.  -  Львів,  1926-1939.
 Кредитна  Кооперація.  Часопис  Центросоюзу-  Львів,  1928-1939.
 Kopalnictwo  naftowe  w  Polsce.  Czasopismo.  -  Warszawa,  Boryslaw,  Lwow,  1935—
 1939.
 Nafta.  Czasopismo.  -  Warszawa,  Boryslaw,  Lwow,  1930.
 Наша  земля.  Тижневик  КПЗУ.  -  Львів,  1930-1932.
 Наша  Правда.  Центральний  орган  КПЗУ,  виходив  неперіодично  в  Ні¬
меччині  з  кінця  1923  до  1933  p.,  з  1934  -  у  Чехословаччині.
 Нове  село:  Український  селянський  тижневий  часопис.  -  Львів,  1929-1939.
 Polska  Gospodarcza.  Czasopismo-Warszawa,  1929-1939.
 Республіка.  Щоденна  газета  Уряду  ЗО  УНР.  -  Станіслав,  1919.
 Республіканець.  Орган  селянсько-робітничого  Союзу.  -  Станіслав.  1919.
 495

Рільник.  Орган  Воєводського  товариства  організації  і  кулек  рільничих.  -
Луцьк,  1934-1939.
 Розбудова  Нації.  Часопис  Проводу  ОУН.  -  Прага,  1928-1934.
 Rolnik.  Tygodnik.  Organ  urz^dowy  Malopolskiego  Towarzystwa  Rolniczego  we
L  wo  wie.  -  Lwow,  1923-1939.
 Rolnik  Ekonomista.  Organ  Zwi^zku  Polskich  Organizacyj  Rolniczych-Warszawa,
 1925-1935.
 Rolnictwo.  Czasopismo.  -  Warszawa,  1928-1938.
 Світло.  Тижневик.  -  Львів,  1925-1928.
 Свобода.  Часопис  для  селян.  Орган  УНТП  (з  1925  р.  -  УНДО).  -  Львів,
 1922-1939.
 Селянин.  Господарсько-політичний  тижневик.  -  Львів,  1929-1934.
Селянська  Доля.  Тижневик.  -  Луцьк,  1923-1924.
 Селянський  прапор.  Тижневик.  -  Станіслав,  1925-1928.
 Сель-Роб.  Тижневик.  -  Львів,  1927-1932.
 Сільський  господар.  Орган  Товариства  “Сільський  Господар”.  -  Львів.
 1926-1939.
 Сьогочасне  й  минуле.  Науковий  журнал  українознавства.  -  Львів:
Видання  НТШ,  1939.
 Sprawy  Narodowosciowe.  Czasopismo.  -  Warszawa.  1927-1938.
 Trybuna  Ludu.  -  Warszawa,  1957.
 Українська  Нива.  Тижневик  ВУО.  -  1928-1937.
 Український  Агрономічний  Вісник.  Журнал.  -  Львів,  1934—1938.
 Ziemia  Wofynska.  Tygodnik.  -  Luck,  1928-1932.
 Ziemia  Wofynska.  Miesi?cznik.  -  Luck,  1938-1939.
 Ziemia  Stanislawowska.  Tygodnik.  -  1928-1931.
 Zycie  Wofynia.  Czasopismo.  -  Luck,  1924-1928.
 Дослідження
 Актуальні  проблеми  історії  КПЗУ.  До  70-річчя  створення  партії.  -  Львів:
Світ,  1990.
 Будзиновський  В.  Хлопська  посілість  в  Галичині  і  новочасні
суспільно-реформаторські  змагання.  -  Львів,  1895.
 Васюта  І.  К.  Селянський  рух  на  Західній  Україні  в  1919-1939  pp.-Львів:
Вид-во  Львів,  ун-ту,  1971.
 Васюта  1.  К.  Соціально-економічні  відносини  на  селі  Західної  України
до  возз’єднання  (1918-1939).  -  Львів:  Вища  школа,  1978.
 Васюта  1.  К.  Формування  робітничого-селянського  союзу  в  револю¬
ційній  боротьбі  на  Західній  Україні  1921-1939.  -  Львів:  Вища  школа,
1988.
 Васюта  І.  К  Національно-визвольний  рух  у  Західній  Україні  (1918—
1939  pp.)  //  Український  історичний  журнал.  -  2001.  -  №  5-6.
Васюта  І.  К.  Політична  історія  ЗахідноїУкраїни(1918-1939рр.)-Львів:
Каменяр,  2006.
 496

Вівчаренко  О.,  ТищикБ.  Західно-Українська  Народна  Респуб¬
ліка.  -Коломия:  Світ,  1993.
 Витанич  І.  Історія  українського  кооперативного  руху.  -  Нью-Йорк,
1964.
 Возз’єднання  західноукраїнських  земель  з  Радянською  Україною  /  Відп.
редактор  Ю.  Ю.  Сливка.  -  Київ:  Наукова  думка,  1989.
 В  о  б  л  ы  й  К.  Г.  Производительные  силы  Галиции.  -  Киев,  1915.
 Врублевський  А.  Польша.  -  Москва,  1936.
 ГеоТрафія  українських  і  суміжних  земель.  Т.  1.  Загальна  географія.  Під
ред.  В.  Кубійовича.  -  Львів:  Український  видавничий  інститут,  1938.
 Герасименко  М.  П.,  Д  у  д  и  к  е  в  и  ч  Б.  К.  Боротьба  трудящих  Західної
України  за  возз’єднання  з  Радянською  Україною  (1921-1939  pp.).  -
Київ:  Держполітвидав  УРСР,  1955.
 Гольдштейн  І.  Як  польські  пани  гнобили  селян.  -  Київ:  Держпо¬
літвидав  УРСР,  1939.
 Гольдштейн  И.  Аграрные  отношения  в  бывшей  Польше,  Западной
Украине  и  Западной  Белоруссии.  -  Москва:  Государственное
социально-экономическое  издательство,  1940.
 Гуменюк  Є.  Архів  Потоцьких  //  Науково-інформаційний  бюлетень
архівного  управління  УРСР.  -  Київ,  1963.
 Гужій  І.  О.  Розклад  феодально-кріпосницької  системи  в  сільському
господарстві  України  першої  половини  XIX  ст.  -  Київ,  1954.
 Дашкевич  Я.  Східна  Галичина:  етнічні  відносини,  національні  міфи
та  менталітет  //  Україна  в  минулому.  Вип.  6.  -  Київ,  Львів:  Інститут
української  археографії,  1994.
 Енциклопедія  українознавства:  В  10т.-  Львів,  1993-2000.
 Єдність  трудящих  Західної  України  і  Польщі  у  революційній  боротьбі
1917-1939/Відп.  редактори  П.  Челак  і  А.  Копруковняк.  -  Львів:  Вища
школа,  1979.
 З  л  у  п  к  о  С.  М.  Ідейна  боротьба  навколо  аграрно-селянського  питання
(кінець  ХІХ-початок  XX  ст.).  -  Львів,  1960.
 Злупко  С.  М.  Економічна  думка  України.  -  Львів:  Львівський
національний  ун-тет  ім.  І.  Франка,  2000.
 Ілько  В.  Закарпатське  село  на  початку  XX  ст.  (1900-1919  pp.).-Львів:
Вид-во  Львів,  ун-ту,  1973.
 Історія  селянства  Української  PCP:  В  2  т.  -  Т.  2.  -  Київ:  Наукова  думка,
1967.
 Карпенко  О.  Ю.  Селянські  повстання  в  Польші  в  1932-1933  pp.  -  Київ:
Вид-во  АН  УРСР,  1955.
 Карпенко  О.  Ю.  Листопадова  1918  р.  національно-демократична
революція  на  західноукраїнських  землях  //  Український  історичний
журнал.  -  1993.  -  №  1.
 Качараба  С.  Еміграція  з  Західної  України  (1919-1939).  -  Львів,  2003.
 Коберський  К.  Кооперативний  буквар.  -  Львів,  1938.
 Компанієць  І.  І.  Становите  і  боротьба  трудящих  мас  Галичини,
Буковини  та  Закарпаття  на  початку  XX  ст.  (1900-1919  pp.)  -  Київ:
Вид-во  АН  УРСР,  1960.
 497

Корнійчук  Л.  Я.  Становище  трудящого  селянства  західних  областей
України  під  владою  панської  Польщі  (1920-1939  pp.).  -  Київ:  Вид-во
АН  УРСР,  1957.
 Кравець  М.  М.  Революційний  рух  на  Волині  в  1921-1939  pp.  З  історії
західноукраїнських  земель.  Вип.  1-3.  -  Київ:  Вид-во  АН  УРСР,  1957,
1958.
 Кравець  М.  М.  Нариси  робітничого  руху  в  Західній  Україні  в  1921—
1939  pp.  -  Київ:  Вид-во  АН  УРСР,  1959.
 Кравець  М.  М.  Селянство  Східної  Галичини  і  Північної  Буковини  в
другій  половині  XIX  ст.  -  Львів:  Вид-во  Львівського  ун-ту,  1964.
 Кубійович  В.  Етнічні  групи  південнозахідної  України  (Г  аличини)  на
1.1.  1939  //  Національна  статистика  Галичини.  -  Вісбаден,  1983.
 Кугутяк  М.  Українська  національна  демократія  (1918-1939).  -  Київ,
Івано-Франківськ,  2004.  -  Т.  2.
 Кузьма  О.  Листопадові  дні  1918  р.  -  Львів,  1931.
 КульчицькийС.  В.  Голод  1932-1933  pp.  в  Україні  як  геноцид.  -  Київ,
2005.
 Курило  В.  М.,  Панчук  М.І.,Троян  М.  В.  В  авангарді  боротьби  за
возз’єднання.  -  Київ:  Політвидав  України,  1985.
 Лылык  С.  В.  Аграрная  олигархия  Западной  Украины  20-30-х  годов
XX  ст.  //  Автограф,  дисс.  канд.  ист.  наук.  -  Львов,  1988.
 Литвин  М.  Р.,  Науменко  К.  Є.  Історія  ЗУНР.  -  Львів:  Інститут
українознавства  НАН  України;  Олівер,  1995.
 Литвин  М.  Українсько-польська  війна  1918-1919  pp.  -  Львів:  Інститут
українознавства  НАН  України;  Олівер,  1998.
 ЛозинськийМ.  Галичина  в  pp.  1918-1920.  -  Відень,  1922.
 Луцький  О.  Сільськогосподарський  кредит:  готівкові  приходи  і  роз¬
ходи  селянської  родини  в  pp.  1927-1937.  -  Львів,  1938.
 МакарчукС.  А.  Этносоциальное  развитие  и  национальные  отношения
на  западноукраинских  землях  в  период  империализма.  -  Львов:  Вища
школа,  1983.
 МакарчукС.  А.  Українська  республіка  галичан:  Нариси  про  ЗУНР-
Львів:  Світ,  1997.
 Малик  Я.  И.,  Вол  Б.  Д..  Чуприна  В.  М.  Історія  Української  держав¬
ності.  -Львів:  Світ,  1995.
 Мірчук  П.  Нарис  історії  Організації  Українських  Націоналістів.  T.  1
(1920-1939).  -  Мюнхен,  Лондон,  Нью-Йорк,  1968.
 Минский  Г.  Под  игом  польських  панов.  -  Москва,  1939.
 ОксенюкР.  Нариси  історії  Волині:  Соціально-економічний  розвиток,
революційний  і  національно-визвольний  рух  трудящих  (1861-1939).  -
Львів:  Вид-во  Львів,  ун-ту,  1970.
 Олесневич  Л.  О.  Кооперативні  міфи  і  капіталістична  дійсність:
західноукраїнська  буржуазна  кооперація  (1883-1939).-Київ:  Наукова
думка,  1974.
 ПавликовськийЮ.  Земельна  справа  у  Східній  Галичині:  Короткий
історичний  і  економічний  огляд  земельного  питання  та  сучасний  його
стан.-Львів,  1922.
 498

Павликовський  Ю.  В  обороні  рідної  землі.  -  Львів:  Накладом
О.  Левицького,  1925.
 Павликовський  Ю.  Огляд  першої  польської  статистики  населення
Галичини  //  Інформаційний  календар  на  1925  рік.  -  Львів,  1925.
 Пав  люк  О.  В.  Радянофільство  Є.  Петрушевича:  переконання  чи
вимушеність?  //  Український  історичний  журнал.  -  1997  -  №  3.
 Панчук  М.  І.  Боротьба  КПЗУ  за  ідейне  й  організаційне  зміцнення
партійних  лав  і  посилення  впливу  на  маси.  -  Київ:  Вища  школа,  1982.
 Панчук  М.  І.  “Білі  плями”  героїчного  літопису.  -  Київ:  Політвидав.
України,  1989.
 Пройда  Д.  І.  Крестьянское  движение  на  Правобережной  Украине  в
пореформенный  период  (1866-1900).  -  Днепропетровск,  1960.
 Польская  деревня  во  время  кризиса  /  Под  ред.  В.  Коларова.  -  Москва:
Международный  аграрный  институт,  1935.
 Польська  колонізація  східної  Галичини.  -  Відень:  Український  прапор,
1921.
 Пушкаш  А.  Внешняя  политика  Венгрии.  Ноябрь  1918  -  апрель
1927  гг.  -  Москва.  1981.
 Рыночная  экономика.  200  терминов:  Популярный  словарь  -  Москва,
1991.
 Свежинський  П.  В.  Аграрні  відносини  на  Західній  Україні  в  кінці
ХІХ-на  початку  XX  ст.  -  Львів:  Вид-во  Львівського  ун-ту,  1966.
 С  л  и  в  к  а  Ю.  Ю.  Боротьба  трудящих  Східної  Галичини  проти  іноземного
панування.  -  Київ:  Наукова  думка,  1973.
 Сливка  Ю.  Ю.  Західна  Україна  в  реакційній  політиці  польської  та
української  буржуазії  (1920-1939).  -  К.:  Наукова  думка,  1985.
 Сливка  Ю.  Ю.  Сторінки  історії  КПЗУ.  -  Львів:  Каменяр,  1989.
 Солдатенко  В.  Ф.  Українська  революція.  Концепція  та  історіо¬
графія.  -  Київ:  Просвіта,  1997.
 Стронський  Г.  І.  Репресії  сталінізму  проти  польського  населення
України  в  30-ті  роки:  причина,  розмах,  наслідки  //  Тоталитаризм  и
антитоталитарные  движения.  Т.  1.  -  Харьков,  1994.
 Субтельний  О.  Україна:  історія.  -  Київ:  Либідь,  1991.
 Твердохліб  В.  Ю.  Солідарність  у  боротьбі  за  визволення.  Допомога
громадськості  країни  західноукраїнським  трудящим  у  боротьбі  за
возз’єднання  в  єдиній  Українській  радянській  державі,  1917-1939.  -
Львів:  Вища  школа,  1978.
 Теплицький  В.  П.  Реформа  1861  р.  і  аграрні  відносини  на  Україні.  -
Київ,  1959.
 Томашківський  С.  10  літ  українського  питання  в  Польщі.  -  Львів,
 1928.
 Торжество  історичної  справедливості:  Закономірність  возз’єднання
західноукраїнських  земель  в  єдиній  Українській  Радянській  державі.  -
Львів:  Вид-во  Львів,  ун-ту,  1968.
 Туган-Барановський  М.  І.  Кооперація,  її  природа  та  мета.
Вид.  2.-Львів,  1936.
 499

Українська  державність  у  XX  столітті:  історико-політичний  аналіз.  -  Київ:
Політична  думка,  1996.
 Українсько-польські  відносини  в  Галичині  у  XX  ст:  Матеріали  міжна¬
родної  науково-практичної  конференції  (21-22  листопада  1996  р.)  -
Івано-Франківськ:  Плай,  1997.
 Фартушняк  А.  Продовольча  і  земельна  політика  керівництва  ЗУНР  //
Наукові  записки  Тернопільського  державного  педагогічного
університету  ім.  В.  Гнатюка.  Серія:  історія.  Вип.  VIII.  -  Тернопіль,
1990.
 Франко  І.  Панщина  та  її  скасування  1848  р.  в  Галичині;  Земельна
власність  у  Галичині;  Еміграція  галицьких  селян;  Галицька
ідемнізація;  Слівце  про  конверсію;  Банк  крайовий;  Еміграційні  агенти
в  Галичині:  У  20  т.  -  Т.  19.  -  Київ,  1955.
 Хонігсман  Я.  С.  Проникнення  іноземного  капіталу  в  нафтову
промисловість  Західної  України.  -  Львів:  Книжково-журнальне  вид-
во,  1958.
 Храпливий  Є.  Як  піднести  наше  хліборобство.  -  Львів,  1932.
 Храпливий  Є.  Плекання  рогатої  худоби  у  Східній  Галичині.  Нарис
за  час  від  1880  до  1930  pp.  -  Львів,  1933.
 Храпливий  Є.  Сільське  господарство  галицько-волинських  земель.  -
Львів,  1936.
 Цибко  О.  Г.  Революційно-визвольна  боротьба  трудящих  Західної
У  країни  за  возз'єднання  з  У  PCP  (  1934-1939  pp.).  -  Львів:  Вид-во  Львів,
ун-ту,  1963.
 ШвагулякМ.  “Пацифікація”.  Польська  репресивна  акція  у  Галичині
1930  р.  і  українська  суспільність.  -  Львів,  1993.
 Шевченко  В.  Трагічна  доля  українського  “куркульства”  //  Міжна¬
родний  науковий  конгрес.  Українська  наука  на  порозі  XXI  століття.  -
Чернівці,  2001.
 Шиманович  І.  Галичина:  економічно-статистична  розвідка.  -  Київ:
Держвидав  України,  1928.
 Ште  йн  Б.  Е.  “Руський  вопрос”  на  Парижской  мирной  конференции
(1919-1920  гг.).  -  Москва:  Госполитиздат,  1949.
 ЯкименкоМ.А.  Становлення  селянського  (фермерського)  господар¬
ства  в  Україні  після  скасування  кріпосного  права  (1861-1918  pp.)  //  Укр.
іст.  журнал.  -  1996.  -№  1.
 Ajnenkiel  A.  Polozenie  prawne  robotnikyw  rolnych  w  Polsce  (1918—1939).—
Warszawa,  1962.
 Biegeleisen  L.  W.  Reforma  rolna  glownych  panstw  europejskich  -  Warszawa,
 1924. 	-  T.  1-2.
 Bilans  gospodarczy  dziesiçciolecia  Polski  odrodzonej.  -  Poznan,  1929.  -  T.  1;
Warszawa,  1929.  -T.  2.
 В  r  z  e  s  k  і  T.  Rolnictwo  і  polityka  agrama.  -  Warszawa,  1938.
 Brzoza  Cz.  Ukrainska  reprezentacja  pariamentama  w  II  Rzeczypospolitej  //
Krakowskie  zeszytu  ukTainoznawcze.  -  Krakow,  1993.  -T.  1-2.
 Bujak  F.  Galicja.  -  Lwow,  1908.  -T.  1;  1910.-T.  2.
 500

B  u  j  ak  F.  O  podziale  ziemi  i  reformie  rolnej.  -  Warszawa,  1920.
 B  u  j  a  k  F.Uwagi  krytyczne  o  naszej  reformie  rolnej.  -  Warszawa,  1921.
 C  i  e  s  1  a  k  T.  Polskie  osadnictwo  historyczne.  Szlachta  zagrodowa  na  wschodzie
Polski.  -  Warszawa,  1938.
 Czerniewski  K.  Maszyny  i  narz^dzia  rolnicze  w  gospodarstwach  mniejszej
wlasnosci.  -  Warszawa,  1938.
 C  i  m  e  k  H.  Zjednoczenie  Lewicy  Chlopskiej  “Samopomoc”  1928-1931.-  Lublin:
Wyd-wo  Lubelskie,  1973.
 C  i  m  e  k  H.  Sojusz  robotniczo-chlopski  w  Polsce  1918-1939.  -  Warszawa:  Ksi^zka
i  wiedza,  1989.
 Deborko  B.  Najkorzystniejszy  rozmiar  gospodarstw  wi^kszych.  -  Warszawa,
1925.
 F  e  1  i  n  s  k  i  M.  (Rozycki  R.)  Ukraincy  w  Polsce  odrodzonej.  -  Warszawa,  1931.
 Giertych  S.  O  program  polityki  kresowej.  -  Warszawa,  1932.
 G  ö  j  s  k  i  T.  Strajki  i  bunty  chiopski  w  Polsce.  -  Warszawa,  1949.
 G  y  j  s  k  i  T.  Fomale.  Z  zycia  i  walki  robotnikyw  rolnych.  -  Warszawa,  1955.
 G  r  a  b  s  k  i  W.  Cele  i  zadania  polityki  agramej  w  Polsce.  -  Warszawa,  1919.
 G  r  a  b  s  k  i  W.  Reforma  agrama  wstecz.  -  Warszawa,  1929.
 G  r  a  b  s  k  i  W.  Wies  i  folwark  //  Zbyr  prac  ekonomiczno-rolniczych.  -  Warszawa,
1930.
 G  r  a  b  s  k  i  W.  Wies  polska  i  kapitalizm  w  rolnictwie  //  Ekonomista.  -1930.  -  T.  4.
 G  r  a  b  s  k  i  W.  Parcelacja  agrama  wobec  struktury,  koniunktury  i  chwili  obecnej
Polski  //  Ekonomista.  -  1936.  -  №  4.
 Grab  ski  W.  Mniejsze  czy  wi^ksze  gospodarstwa  wloscianskie  przy  reformie
rolnej  //  Rolnictwo.  -  1937.  -  №  88.
 Grodzicki  L.  Struktura  posiadania  gruntyw  mniejszej  wlasnosci  na  cz^sci
srodkowych  i  wschodnich  Karpat,  wchodz^cej  w  sklad  wojewydztw
Lwowskiego  i  Stanislawowskiego.  -  Warszawa,  1938.
 Historia  chlopyw  polskich.  Okres  II  Rzeczypospolitej  i  okupacji  hitlerowskiej  /  Pod
red.  S.  Inglota.  -  Warszawa,  1980.  -  T.  ITT.
 I 	g  n  ar  S.  Kwestia  rolna  w  Polsce  kapitalistycznej.  -  Warszawa,  1952.
 Jablonski  R.  Wiejska  ludnosc  bezrolna.  -  Warszawa,  1938. 	^
 KolodziejE.  KPRP  w  ruchu  zawodowym  1918-1923.  -  Warszawa,  1978.
 Krasowski  M.  Emigracja  osadnicza.  -  Warszawa,  1938.
 Krzyzanowski  W.  Scalenie  gruntöw.-Tamopol,  1928.
 Landau  L.  Sklad  zawodowy  ludnosci  Polski  jako  podstawa  badania  struktury
agramei  i  gospodarczej.  -  Warszawa,  1931.
 Landan  L.,  Panski  J.,Strzelecki  E.  Bezrobocie  wsryd  chlopöw  //  Sprawy
agrame.  -  Warszawa:  Instytut  gospodarstwa  spolecznego.  -  №  3.  -  1939.
 Ludkiewicz  Z.  Postulaty  programy  agramego  w  Polsce  zjednoczonej.  -
Warszawa,  1919.
 Ludkiewich  Z.  Parcelacja  a  reforma  rolna.  -  Lwow,  1922.
 Ludkiewich  Z.  Podrecznik  polityki  agramej.  T.  1-2.  -  Warszawa,  1932.
 Ludkiewich  Z.  Ustryj  rolny  Polski  i  jego  niedomagania.  -  Warszawa,  1935.
 Ludkiewich  Z.  Zagadnienia  programu  agrarnego  a  emigracja  //  Rolnictwo.  -
 1929. 	-  Numer  specjalny.
 501

Madajczyk  Creslaw.  Burzuazyjno-obszamicza  reforma  rolna  w  Polsce
(1918-1939).  -  Warszawa:  Ksie^zka  i  wiedza,  1956.
 Malinowski  H.  Program  i  polityka  rolna  KRPP  (1918-1923).  -  Warszawa,
1964.
 Matuszewska  W.  U  zrydel  strajku  chlopskiego  w  roku  1937.  -  Warszawa,
1962.
 Michalowski  J.  Wies  nie  ma  pracy.  -  Warszawa,  1935.
 MieszczankowskiM.  Struktura  agrama  Polski  mi^dzywojenej.  -  Warszawa,
1960.
 Mieszczankowski  M.  Rolnictwo  II  Rreczypospolitej.  -  Warszawa,  1983.
 Nowak  K.  Strajki  i  wyst^pienia  chlopow  w  latach  1930-1934  w  Malopolsce  //
Przegl^d  Historyczny.  -  1958.  -№  3.
 Nowakowski  Cz.  Zagadnienie  podziatu  gospodarstw  wloscianskich  na  klasy
wielkosci  wedhig  stosunkow  pracy.  -  Warszawa,  1936.
 N  o  w  i  c  k  i  W.  Z  zagadnien  zbozowych  w  latach  kryzysu  w  Polsce.  -  Warszawa,
1935.
 N  o  w  i  c  k  i  W.  Interwencja  zbozowa  w  latach  1930-1936.  -  Warszawa,  1937.
 Nulkowski  T.  Proletarjat  Polski  w  ogniu  walk  strajkowych.  -  Moskwa,  1936.
 O 	r  m  i  c  k  i  W.  Zycie  gospodarcze  kresyw  wschodnich  Rzeczypospolitej  Polskiej.  -
Krakow,  1929.
 Paczosa  J.  Osadnicy  z  Zachodniej  Malopolski  zwani  “Mazurami”  w
wojewydstwach  pohidniowo-wschodnich.  -  Warszawa:  InstytutBadania  Spraw
Narodowosciowych,  1938.
 Pawlowski  S.  Wielka  wlasnosc  w  bylej  Galicji  Wschodniej.  -  Lwow,  1921.
 Pi?c  lat  na  froncie  gospodarczym  1926-1931.  T.  I—II.  Warszawa,  1931.
 Podhorski  B.Osadywojskowenaterenie.SzubkowanaWolyniuorazprzylegle
cywilne.  -  Warszawa,  1931.
 Podhorski  B.  Zagadnienie  Spoleczenstwa  i  panstwa  polskiego  na  Wofyniu.  -
Poznan,  1938.
 Poniatowski  J.  Przeludnienie  wsi  i  rolnictwa.  -  Warszawa,  1936.
 Poniatowski  J.  Przeludnienie  rolnictwa  w  swietle  krytyki.  -  Warszawa,  1937.
 Prace  Instytutu  badania  koniunktur  gospodarczych  i  cen.  T.  IV.  Zeszyty  3-4.  -
Warszawa,  1935.
 PrzybyslawskiW.  Uniz,  wies  powiatu  Horodenskiego.  -  Warszawa,  1933.
 Rodziewicz  H.  Powstanie  chlopskie  w  powiecie  Leskim  1932.  -  Warszawa,
1952.
 Rutkowski  J.  Historia  gospodarcza  Polski.  -  T.  2.  -  Poznan,  1950.
 R  e  k  T.  Ruch  ludowy  w  Polsce.  Okres  niepodleglosci  (1926-1939).  Pod  rz^dami
sanacji.  -  Warszawa,  1947.
 S  i  w  i  c  k  i  M.  Dzieje  konfliktyw  polsko-ukrainskich.  -  Warszawa,  1992.  -  T.  1.
 Sobieranska  Z.  Stosunki  kredytowe  wsryd  drobnej  wlasnosci  rolnej  w
wojewydztwach  wschodnich  w  latach  1927-1928  -  Warszawa,  1931.
 S  o  w  i  n  s  k  i  M.  Rolnictwo  wloscianskie  w  zarysie  statystyczno-terytorialnym.  -
Warszawa,  1933.
 Srokowski  K.Sprawanarodowosciowanakresachwschodnich  -Krakow,  1924.
 Staniewicz  W.  O  program  agrarny  w  Polsce  i  jego  wykonanie.  Mowy  i
przemywienia  (1926-1928).  -  Warszawa,  1928.
 502

Staniewicz  W.  Dwa  lata  dalszej  pracy  nad  przebüdowq.  ustroju  rolnego  w
Polsce  (1928-1929).  -  Warszawa,  1930.
 Staniewicz  W.  Zmiany  w  strukturze  agramej  Polski.  -  Poznan,  1936.
 Stanczyk  M.  Przeludnienie  agrame  w  Polsce  kapitalistycznej  //  Ekonomista.  -
1955.-№  1.
 Stark  H.,Stein  B.  Reforma  rolna.  -  Krakow,  Warszawa,  1939.
 Studnicki  W.  Ziemie  wschodnie.  -  Warszawa,  1929.
 S  t  y  s  W.  Rozdrabnianie  gruntyw  chlopskich  w  bylym  zaborze  austriackim  od  roku
1787  do  1931  -  Lwow,  1934.
 Struktura  spoleczna  wsi  polskiej  //  Zbör  prac  instytutu  gospodarstwa  spolecznego.  -
Warszawa,  1937.
 Szturm  de  Sztrem  E.  Inwentarz  zywy  w  Polsce.  -  Warszawa,  1928.
 Tomaszewski  T.  Z  dziejyw  Polesia  1921-1939.-Warszawa,  1963.
 Tennenbaum  H.  Struktura  spoleczna  gospodarstwa  polskiego.  T.  1-2-
Warszawa,  1932,  1935.
 Torzecki  R.KwestiaukrainskawPolscewlatach  1923-1939.  —  Krakow,  1989.
 T  h  u  g  u  11  S.  Wrogowie  reformy  rolnej.  -  Warszawa,  1920.
 Turowski  0.  Wamnki  i  drogi  rozwoju  gospodarczego  wsi  polskiej.  Wydanie
drugie.  -  Warszawa,  1937.
 Wasilewski  Leon.  Istotna  liczba  ukraincyw  w  Polsce  //  Sprawy  narodo-
wosciow,  1927.-№  1.
 Wasilewski  L.  Sprawa  kresyw  i  mniejszosci  narodowych  w  Polsce.  -  Warszawa,
 1925.
 Wojewydztwo  Tamopolskie.  -  Tamopol,  1931.
 Z  a  k  1  i  k  a  W.  Bilans  obrotyw  gotywkowych  rolnictwa  polskiego.  -  Lwow,  1933.
 Z  a  k  1  i  k  a  W.  Wytyczne  programu  polskiej  partii  agramej  //  Przegl^d  ekonomiczny.  -
Lwow.  1935.
 Z  a  1  e  c  k  i  G.  Polska  polityka  kolonialna  i  kolonizacyjna.  -  Warszawa,  1925.
 ZdziarskiS.  Zagadnienia  ustroju  rolnego  w  Polsce.  -  Warszawa,  1936.
 Zieleniewski  J.  Koncentracjaprodukcji.-Wazszawa,  1929.
 Zniesienie  wieczystych  czynszyw  i  drobnych  dzierzaw  rolnych.  -  Warszawa,  1929.
 Zabko-PotapowiczA.  Rolnictwo  w  Polsce.  -  Warszawa,  1938.
 Zabko-Potapowicz  A.  Zagadnienie  najkorzystniejszych  rozmiaryw
gospodarstw  w  literaturze  ekonomicznej.  -  Warszawa,  1937.

ІМЕННИЙ  ПОКАЖЧИК
 Айненкель  Анджей  397,  501
Аладкін  Сергій  17,  308
 Баворовський  Є.  247
Баворовські  237
Бадені  237
 Бачинський  Лев  129,  421
Бекеш  Федір  406
Бечкович  3.  20
Бжеський  Тадеуш  9,  501
Бжоза  Чеслав  88,  423
Бігеляйзен  Л.  9,  501
Борисикевич  Й.  239
Ботушанський  Василь  14
Бриль  Г.  129
Брода  Анджей  358,  501
Будзиновський  В’ячеслав  229,
420,  496
Буяк  Францішек  9,  305,  501
 Вайнфельд  Ігнацій  130,  131,  235,
493
 Вальницький  Кирило  424,  425
Василевський  Леон  23,  128,  504
Васюта  Іван  14,  18,  128,  232,  410,
453,  455,  497
Витанич  Ілля  229,  497
Вишневецькі  324
Вівчаренко  О.  А.  497
Вільсон  Вудро  152
Вітовський  Дмитро  151
Вітос  213
 Воблий  Костянтин  328,  497
Войнаровський-Столобут  Тит
125
 Вол  Борис  498
Врублевський  А.  392,  497
 Галлер  Юзеф  404
 Герасименко  Михайло  12,  14,17,
 497
 Гертих  С.  233,  501
Голубович  Сидір  400
Голувко  Тадеуш  436
Гольдштейн  I.  12,  17,  131,  156,
308,  326,  329,  392,  393,  497
Грабський  Владислав  9,  17,  306,
328,  501,  502
Голуховські  237,  247
Гределі  361
 Гродзіцький  Людвік  17,  278,  502
Гросман  Юрій  14
Гросфельд  Леон  131,  396
Гуйський  Тадеуш  501
Гуменюк  Євген  497
Гунчак  Тарас  495
Гужій  Іван  229,  497
 Данилович  Северин  422
Дашкевич  Ярослав  497
Деборко  Б.  501
Дембицький  Т.  239
Дем’янчук  Д.  403
Дідушицькі  237,  247
Домбаль  Томаш  158
Донцов  Дмитро  420
Дубикевич  Богдан  13,  17,  497
Дудкевич  Юліан  122
 Егестедт  108
Енгельс  Фрідрих  17
 Жабко-Потапович  А.  504
Жід  Шарль  103
Жук  Андрій  102,  133
Журовський  Роман  257
 Загорський  М.  В.  17

Залецький  Г.  504
Закліка  В.  504
Закжевський  Тадеуш  345
Затонський  В.  407
Заячківський  (Косар)  Мирон  432
Здзярський  С.  504
Зеленєвський  Я.  504
Злупко  Степан  13,14,  17,  392,497
 Іваненко  (Бараба)  432
Івасюта  Михайло  14,  308
Ігнар  Стефан  395,  502
Ілько  Василь  14,  129,  498
Інкін  Василь  14
 Каганович  Лазар  424,  432
Карпенко  Олександр  12,  18,  452,
498
 Карчевський  3.  63
Качараба  Степан  397,  498
Квятковський  43
Кживицький  Л.  281
Коберський  Карло  8,  17,  102,  104,
133,498
Кобилянський  А.  239,  396
Коларов  Василь  12
Колодзей  Едвард  230,  502
Компанієць  Іван  452,  498
Кондратюк  Костянтин  2
Конквіст  Р.  6
Коновалець  Євген  420
Копруковняк  А.  497
Корнійчук  Людмила  13,  14,  17,
498
 Костгайм  Станіслав  72,  374
Кравець  Микола  13,  14,  129,  229,
392,  498
Кравс  Антін  410
Красовський  М.  502
Крижанівський  Віктор  234.  502
Криськів  М.  239
Крігер  339
 Кубійович  Володимир  23,  128,
 498
 Кугутяк  М.  498
 Кузьма  Олекса  452,  498
Кульчицький  Станіслав  5,  16,498
Курило  Володимир  453,  498
 Лаврівський  Ю.  239
Ландау  Людвік  10,  17,  376,  396,
397,  502
Лато  С.  230,  494
Левицький  Дмитро  418
Левицький  Кость  400,  411,  418,
 499
 Левицький  Михайло  411
Ленін  (Ульянов)  Володимир  152,
313,407,  494
Лилик  Сергій  326,  498
Литвин  Микола  130,  498
Лозинський  Михайло  498
Луканюк  Іван  323
Луцький  Мирон  125,  498
Луцький  Остап  8,  17,  102,  110
Лозинський  М.  453
Любомирські  247
Людкевич  Здіслав  9,  327,  502
Людкевич  Станіслав  180
Лянцкоронський  Антон  248
Лянцкоронські  59,  60
Лято  Станіслав  230
 Мадайчик  Чеслав  11,  17,  230,  502
Макарчук  Степан  14,  18,  22,  129,
464,  498
Маковійчук  Юрій  323
Макух  Іван  421
Малецький  М.  239
Малик  Ярослав  2,  14,  498
Маліновський  Г.  230,  502
Маркс  Карл  17
Матвеев  Г.  455
 Матушевська  Вільгельміна  502
Мейс  Д.  6
 Мешчанковський  Мечислав  11.
 17,  394,  502
Михайлов  О.  432
Міллер-Грушевська  Гелена  306
Мінський  Г.  454,  498
 505

Мірчук  П.  498
 Міхаловський  Я.  11,176,274,332,
392,  502
Мудрак  Юліан  125
Мудрий  В.  435,  446
Мудрик  Андрій  125
 Нагірний  Василь  105
Науменко  Кім  130,  498
Нєдзвєцький  В.  349
Нижанківський  Остап  106
Никифорин  Павло  323
Ніцше  Фрідріх  420
Новаковський  Чеслав  17,  300,
306,  328,  502
Новак  Казімір  300,  306
Новіцький  Владислав  395,  502
 Огоновський  В.  П.  23
Оконь  Євгеніуш  158
Оксенюк  Роман  14,  18,  229,  498
Олесневич  JI.  О.  14,  102
Олесницький  Є.  123
Оліярчук  Є.  403
 Орміцький  Віктор  10,17,287,  328,
 503
 Осечинський  Василь  229
 Павликовський  Юліан  8,  16,  102,
103,  110,  232
Павловський  С.  498,  503
Павлюк  О.  В.  453,  498
Павлюки  323
Падеревський  Ігнацій  161
Паліїв  Дмитро  419,  449
Палій  Андрій  125
Панський  Єжи  10,  17,  376,  396,
397,  502
Панчук  Май  453,  498
Пачоса  Я.  503
Пащук  А.  165
Петлюра  Симон  152
Петрушевич  Євген  400,  406,  410,
412,  453
Пєрацький  Броніслав  436
Пілсудський  Юзеф  111,  187,  417
 Плихтюк  Іван  323
Подгурський  Б.  503
Пойда  Дмитро  229
Понятовський  Юліуш  182,  206,
218,  306,  503
Порайко  Василь  411
Потоцький  Альфред  242,  247
Потоцький  Якуб  198
Потоцькі  237,  242
Пройда  Д.  498
Пуасон  Є.  103
Пушкаш  А.  453,  498
Пшибиславський  Володимир
269,  326,  503
 Радзивілли  237
 Радзивілл  Януш  247
 Рек  Тадеуш  503
 Рибарук  Іван  323
 Ридз-Смігли  Едвард  415,440,447
 Родзєвич  Г.  503
 Рудницька  Мілена  449
 Ружини  171
 Рутковський  Я.  503
 Сангушки  324
Сапєга  Павел  248
Свежинський  П.  14,  102,  129,141,
498
 Свістель  Франц  445
Сельський  В.  128
Сівіцький  М.  233,  503
Скарбеки  237
Сливка  Юрій  14,  18,  234
Собєранська  3.  344,  503
Собінський  С.  436
Совінський  М.  10,  17.  132,  329
Созанський  425
Солдатенко  В.  Ф.  500
Солончак  Р.  495
Спонгольц  108
Сроковський  К.  503
Сталін  Йосип  12,  432
Станєвич  Вітольд  169,  215,  230,
234,  306,  503
Станьчук  М.  503
 506

Старк  Г.  503
Стефчик  107
 Стись  Вінцентій  9,  272,  273,  503
Стронський  Генрік  233,  500
Студніцький  В.  503
Стшелецький  Едвард  10,  17,  376,
502
 Субтельний  Орест  328,  436,  454,
 500
 Сумовський  425
 Твердохліб  Володимир  453,  500
Тенненбаум  Г.  396,  504
Теплицький  В.  П.  229,  500
Тишкевичі  239
Тищик  Борис  497
Тожецький  Ришард  504
Томашевський  Я.  504
Томашківський  Станіслав  500
Троян  Михайло  453,  498
Туган-Барановський  Михайло
103,  133.  500
Тугут  Станіслав  161,  230,  504
Туровський  Г.  9.  17,  234,  395,  504
 Фартушняк  А.  230,  500
Федевич  К.  455
Федорович  І.  239
Фелінський  (Ружинський)  Рай-
мунд  454,  501
Франко  Іван  229,  500
Фрунзе  Михайло  411
 Хонігсман  Яків  129,  500
Хомишин  Г.  173
 Храпливий  Євген  16,  102,  125,
133,  500
 Цепелєвський  Єжи  231,  394.  493
Цесляк  Тадеуш  206,  501
Цибко  Олександр  454,  501
Цімек  Генрік  230,  501
 Чарториська  Гелена  247
Чарториський  Вітольд  60,  249
Чарториські  237,  324
Чєлак  Петро  497
Чернецький  Антон  102
Чернєвський  Костянтин  271,  305,
 501
 Чуприна  Василь  498,  499
 Шарабурак  Василь  323
Швагуляк  М.  501
Шевченко  Віктор  329,  501
Шептицький  Андрей  126,  324,
427
 Шептицькі  239
Шиманович  І.  501
Шредер  453
Штейн  Б.  Є.  453
 Штурм  де  Штрем  Є.  17,  286,  328,
 504
 Шульга  Ілля  14
Щепанський  Олександр  41
 Юзефський  Генрік  448
 Яблонський  Роман  10,  17,  327,
396,  397,  502
Яворовський  Володимир  230,
234,  493
Якименко  М.  А.  17,  501
Якимишин  Іван  323
 507

Наукове  видання
 В  а  с  ю  т  а  Іван  Кирилович
 ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ  СЕЛО
МІЖ  СВІТОВИМИ  ВІЙНАМИ
 Редактор  Євдокія  Русин
Художній  редактор  Алла  Марковська
Технічний  редактор  Леся  Пелехата
Коректор  Тетяна  Грицик
Верстання  Роксоляни  Бедрій
 Здано  на  складання  12.  03.  2008.  Підписано  до  друку  07.  03.  2010.
Формат  84x108  1/32.  Папір  офсетн.  Гарнітура  Times.
Офсетний  друк.  Умов.  друк.  арк.  26,67.  Обл.-вид.  арк.  33,35.
 Видавництво  “Каменяр”.  79008,  Львів,  МСП,  Підвальна,  3.
Свідоцтво  Держ.  реєстру:  серія  ДК,  №  462.
 Ел.  адреса:  vyd_kamenyar@mail.lviv.ua
 Васюта  І.  К.
 В20 	галицько-волинське  село  між  світовими  війнами  [Текст]:
 Монографія.  -  Львів  :  Каменяр,  2010.  -  507  с.
 У 	поєднанні  великого  фактичного  матеріалу,  статистики  та
архівних  першоджерел  досліджуються  демографічно-економічні  і
політичні  фактори,  які  визначали  виробничо-технічні  і  соціально-
економічні  підвалини  аграрної  еволюції  Галичини  і  Волині,  повоєнне
відродження  продуктивних  сил  сільського  господарства  і
нестабільний  розвиток  його  торговельних  галузей  у  міжвоєнні  роки.
Розкрито  роль  сільськогосподарської  кооперації  в  економічному
поступі  галицько-волинського  села.  Вперше  в  історичній  науці  дано
розгорнуту  характеристику  проблем  реформування  землеустрою,
етнополітичного  спрямування  його  проведення  в  Західній  Україні,
показано  динаміку  соціальної  і  національної  структур  поміщицьких
 і 	селянських  господарств,  їх  фінансово-економічне  становище,
висвітлено  масштаби  аграрного  перенаселення  та  селянського  руху,
вплив  на  нього  різних  політичних  сил.
 Для  політиків,  практиків  сільського  господарства,  науковців  і
студентів,  усі"  	НЬ11НУС 	історією 	України.
 Монографія
 Віддруковано  ФОП  Муха  Ю.  М.
Львів,  вул.  Дорошенка,  24
 ISBN  978-966-607-126-5
 НІМІЇ
 УДК  631.1(477)+94(477)
ББК  63.3(2Укр)
 759795