•

І
ЧОРНЕ·
СОНЦЕСТОЯННЯ
РОМАН
Львів
Видавництво <<Каменяр11
1985

И(Чехосл):
Я78
Б романе современной словацкой писа-
тельниць~, которь~й отличается сложной
••.
морально-философской пробле.матикой, от-
ражен период жиан. и Ванской-Бь~стри-
ць~ - цептра Словацкого
• 11, ацио пал ьnо го
восста1:1,ия 1944 г . - во время - гитлеровской
оккуп(fции, после отхода партиаап и пов-
стапцев в горь~,
Переклад ;і словацьної та післямова
Івана Доро1!1енка
Переклад здійснено за виданням:
Юага Jaгunkova. Сіегnу slnovrat.
вгatislava: Slovensky spisovateJ' , 1979. ·
Рецен_зенти
І. · п. Мегела,_ В. І . Шевчсук
4703000000-040
© ЮАга Jarunkov i\, 1979
© Видавництво «Rаменяр,>, 1985,
Я М214(04)-85 63•85
. у1< раї нсь 1шй
перенлад, післямова

j_
Машина зупинилася і, небезпечно перен:осившись, ут1шу ­
. лася
в стрімкий: мокрий :крутосхил. Люди судорожно _ вхо ­
цились за тверді лави, упершись ноrами в клунки, нагро­
маджені між ними, зойкнули й одразу ж заніміли.
Над горами недружним залпом грю,~нули постріли. За
ними довго тягся хвіст затихаючого відлуння.
Нічого не було видно. :Кузов вантажної машини ще в
Братіславі накрили масивним зеленим тентом, що мав обе­
рігати подорожніх від цікавих поглядів та листопадової не­
годи. Він же мусив захищати їх від усього страшного, що
могло трапитись саме тут, біля покинутих домівок. Тут; при
переїзді через Штурець, з усіх боків .оточений: ворожими
горами.
• О, .будь милосердний: до нас, боже, будь милосердний:,
. - зглянься
на цих дітей... Але чому _ шофер зупинився? Чому
' стоїть, розтягуючи страшні хвилини?
-
Іскри неспокою й тамованого страху під тентом злили­
ся в тяжке напруження уже тоді, :коли вантажна машина
попрямувала в гори. Тепер напруження досягло · найвищої
точ1{и, а при звуках пострілів немовби зл-амаJщся й пере­
йшло в тупу байдужість.
Жодного слова, жодного запитання, тільки очі, розши­
рені від страху.
На . :кінці довгої лави, на найбільш незручному й небез­
печному місці, сидить дівчина. Лівою рукою вона тримає
на :колінах брезентову сумку, правою uритягує розірвану
бокову запону і так з горем навпіл_ подорожує разом з ци­
ми дивними мовчазними людьми, що :крадьщ>Ма :кидають
на неї підозріливі погдяди.
_
Вона знає, чому вони такі, бо їй відомо, хто ·це. Гарма­
нець:кі німці з родинами. •А втім, дідько його зна, чи вони
взагалі німці: за всю дорогу не чула від них жодного ні­
мецького слова~ але ж ні з того ні з сього вони б не вті­
кали від партизанів аж до Братіслави.. . Мабуть, високі чи­
ни з паперової фабрики. Майстри, а може, й інженери.
Ідуть додому. · партизанів тут уже немає, німецькі війська
відновили порядок, тепер треба міцно взяти в руки і вn-­
робшщтво паперу. Тому й повертаються додому, до Гар­
манця. Повертаютr,ся з надією і зі страхои,

Вантажна машина стоїть; огорнута тишею. Тіль1<и по
грязюці мокрої дороги чвакають шоферові кроки.
Дівчина встає, перекидає ногу через борт, наміряючись
спуститися на землю:
-
Гляну, що там сталося.
- -: -' Ні! - скрикує один а чолові1,ів і, миттю прискочив-
ши, хапає дівчину аа руку.- Ні,- повторює рішуче,- аа­
лишитеся тут, а нами.
Здригнувшись, дівчина вертається назад і займає своє
місце на · лаві. З-під відхиленого краю тенту їй ' і так усе
ВИДНО.
:- Дорога вузька, · зруйнована вибухом,- мовить вона
байдуже до того чоловіка, який, помінявшись місцем а ін­
шим, тепер насторожено сидить навпроти.~ Така вузька,
що не, ана ти, чи проїдемо.
Напруження під тентом переходить у добре-таки від­
чутну тривогу. Дівчині одразу ж хочеться вирвати цих лю­
дей а принизливого стану, розповісти їм, ЩО вона бачила:
.по вцілілій дорозі можна _ проїхати зовсім легно, а водій зу­
пинився лише для того, щоб забрати а переношеногq мета­
левого парапету солдатські одіяла, боана-1шм і , боана-ноли
забуті чи покинуті під час втечі.
Практична людина цей власнин роагурнаноrо груаови­
ка. Дівчин;а зрозуміла це ще в Братісл·аві, домовляючись а
ним, аби відвіз її до Бис'І'риці. -Пони не ходять поїзди, він
не лише спритно налагодив приватні рейси до повстансьних
онраїн, знову окупованих, але й дещо роздобуває по дорозі.
Кабіна його вщерть наповнена товарами а братіславсьного
чорного ринку. Б:JІстриця голодує, і гріх було б не привеа -
.
.
...._
.
.
.
ти 31 столиц1 трохи залежаних, не аовс1м сюжих продунт1в.
ЗолотQМ заплатить аа них горда Бистриця. Золотом, а не
тільни грішми. Бо золотом усе -таки н·е наїсися, навіть
якби воно перед самими очима виблиснувало зоряним ·
сяйвом.
'
Так, людина він практична і спритна.
«Снажу про це тим боягузам,- вирішує дівчина щиро й
велинодушно.- Нехай уже так не трясуться» .
Вона ще раз відслонює тент, щоб зорієнтуватись у си­
туації, але не встигає розкрити рота, ян чоловік, що сидить
навпроти, зривається а місця, підснакує до неї й істерично
винринує:
.
-
Не рухатись!
Тієї ж миті а гір · у захмарене небо зриваються нові по­
стріли. Лише два, зате набагато ближче.
А вантажна машина. все ще стоїть. Глибоку тишу по­
рушують тільки хазяйновиті нроки шофера. Він ходить сю-
4

ди й туди, немовби визбирує рештки майна після цілої
дивізії.
-
Хто ви, панно? - цідить чоловік крізь бліді губи.­
Як ви . опинилися в цій машині? Чого затесалися сюди,- •
. він
починає кричати,- ніхто вас не знає, а це наша маши­
на! Ми її найняли, дорого заплатили. Чого ви шу1,аєте се­
ред нас?!
-
Я вже вам сказала,-.:. спо1<ійно відповідає дівчина,­
але якщо хочете, можу повторити. Хоч і десять разів, коли
це вам допоможе: Анна Малатінцова, студентка Словаць_кого
університету. Іду до Бистриці провідати свою родину. До-
сить?
•
•
Ні, не досить. Не досить, не досить! Десятки очей ІШИ-
, ваються в дівчину, розглядають потертий жакет і в'язану
шапку на темному волоссі, сміливі очі й обличчя, особливо
це обличчя. І не гарне, і не погане, та~<е с·обі, звичайне,
приємне і з виразом , гідності - з таким обличчям можна
проникнути всюди: у хатинку і в палац, у військовий штаб
і !!- -партизанський бункер. Ідеальне обличчя шпигунки. Що
їй тут потрібно, чого вона тут шукає? Чому ми стоїмо, коли
довкола нас стріляють, чому водій нічого не говорить і
чого вона хотіла зіскочити? Що вони удвох замишляють?
-
Як БИ у Братіславі дізналися про цю машину?
•
-
Боже мій,- хапається Анна за голову,- я ж вам
·про це вже говорила. Зустріла земляка, він мені порадив:
піди до готелю <<Татра>> й спитай там про такого й такого
чоловіка. Завтра він їде до Бистриці, може, тебе візьме.
Я й пішла, і він узяв. Зрештою, що вам до того?
-
Не мав права! Ми його •найняли, заплатили. Чужих
людей не мав права брати. Чому він вас узяв?
·<<. Начхати мені па тебе>>,- мовчки думає Анна і вже без
гніву пригадує, як у Мартіні н хотіли висадити . Вони
від страху зовсім втратили глузд. -У Братіславі сідали до
машини весело, з вірою в надійну охорону імперії і сло­
вацької держави, які потрt.!бують паперу і знають ціну спе~
ціалістам,- лише тут усе виглядає інакше. -Упевненість роз­
віялась, зqгрозливо наближається оголена дійсність Гарма­
нецької долини, вклиненої в гори, де стріляють .. .
•-
Чому він вас узяв?
-
.
Вірніше, за скільки? Я вам скажу, коли будете ви­
ходити з машини.
Мотор а гуркотом запрацював, завив, машина ~:ойдну­
лась і вирвалася з неглибокої напави. Люди на лавах не
· втрималися,
деяr<і попадали на нупу р ~чей, полегшення
спалахнуло, мов чарівна. свіч1,а, •але так само швид1ю й
згасло.
5

-
3а сто крон і пляшку сливовиці!~ кричить Анна
просто в застигле, вишкірене обличчя свого слідчого. - Не­
дешево! Особливо та пляшка дорого обійшлася.
Справді, вона віддала за неї продуктові талони на ці­
лий місяць. Та дідьк·о з ними, все одно треба було ходити
їсти на них десь а,~{ на Оленячу вулицю. Того дня, 'І,рли на
сусідн;ій будиноІ{ упала бомба, монашки, у яких Анна · хар­
чувалась, повт-і~али до свого центру на Житньо~у острові,
•покинувши
напризволяще голодну молодь і С'І:удентську
їдальню, яку бомба, ціж іншим, навіть не зачепил·а. .
•
Тоді ж Анна· залишила й роботу в міських технічних
службах, де заробляла на прощиття і навчання. У відпуст­
ці шеф їй відмовив. Ач, чого захотіла - поїздки до Бан­
ської -Бистриці. Тіштеся, панно, що не питаю вас, як по­
водились ваші . родичі в тяжкі для цації часи, які тепер,
дякувати богу й нашому могутньому . союзни:кові, ос1аточно
минулися . Але, повірте мені, ми ще повернемось і до цих
питань. У нашій справедливій боротьбі навіть божі млини
не мелють помалу. Беріться зараз · хутенько . до роботи.
А свої відвідини лекцій записJ7йте в цей, час особливо ре­
тельно.
Анна повернулася до бухгалтерії, взяла · жакет і пішла
геть. Без розрахунку" а після розмови з шефом - і без жа­
лю. Втім, він не був лихим чоловіком, а такою собі сумир­
ною, тільки дещо обмеженою, костьольною мишею; Аннине
навчання шеф т~рпів, але після того, що він їй сказав, во­
на не хотіла більше його бачити. Бо він безцеремонно . торк­
нувся найпотаємнішого і найболючішого в її душі.
Вона вже багато місяців не мала з дому ніякої звістки.
Ніякої звістки, лише одна зустріч, яка її з.овсім розстроїла.
На дунайській набере.жній, . біля будинку генеральної
;\ирекції Герінг-верке (колишніх Подбрезовських металур- .
гійних заводів) , дядько Лал ак сказав Анні:
<<Твоя сестра Павла замішана в небезпечних справах.
Вона гадає, що на заводі •про це нjкому не відомо, але на­
певне той, хто має знати,- знає. Для дівчини -це погано
скінчиться. А ми навіть не можемо їй допомогти. Мене -це
хвилює з поваги до вашого покійного батька. Вона потра­
пила під вплив старих підбурювачів, які зовсім запаморо­
чили їй гол.ову. Ну, але що поробиш. Бувай, люба».
Він круто повернувся, Анна догнала його аж у примі-
щенні, на білих мармурових сходах. :
•
<<Ну що, люба? - неохоче зупинився він . - Більше ні­
чого не можу сказати. Вже третій місяць працюю тут, у :
генеральній дирекції. Думаю, ти знаєш, що там в:агорі
стряслося. Ну, йди вже; колись візьму тебе до _театру>>.
6

Анна з-мученим поглядом обвела інтер'єр розкішного бу­
динку: Ох, цей червоний килим па сходах, цей кривавий
водопад! ,,Павло, сестричко! Анна , вибігла на вулицю. Що
робити? Як їй допомогти?
•
Минуло ба;rато тяжких днів і чимало безсонних ночей,
перш ніж вона зрозуміла, що допомогти Павлі не зможе.
Ох, а мама ... Що сталося з Павлинкою? А з малою 3узкою?
Анні слід би бути там, коло них, а не тут, у цьому спокій­
ному місті, переповненому бридкими уніформамя, ситими
вирядженими людьми, · пустотливими парочками, що пли­
вуть затемнеяими; вулицями, немовби це не вулиці, а русла
безпечних річок. Ох, боже мій, а радіо, газети. Тільки цьку­
ють і цькують, переслідують <<бандитів» . по містах і селах,
витісняють їх у гори і там ліквідують. Ліквідують Ніандц­
тів >>, Павлинку ! ,
Анна схудла, змінилася. Серце сохло від тяжкої гри­
зоти. Вона _ щ~енав;иділа Братіславу. Ії добробут,. спекулянт- '
ський бруд; бундючні промови політиків, які . проклали не­
нависний кордон між дівчиною та її близькими.
Тепер той кордон перейдено. Машина зачмихала, пе­
ревела подих на найвищій точці перевалу і вже СПУ.Скавться,
швидко пр()ходячи круті повороти. Гарманецькі німці неза­
баром . злізатимуть. Шофер квапиться, вже не зважав на
потовчений- живий вантаж за кабіною. Анна, переrшпувши
сумку через плече, обіруч тримається за хитr{ий борт. За-­
падають сутінки. Бліді - обличчя подорожніх у згуслій тем­
ряві швидко втрачають свої риси. Водій спішить, хоче до­
їхати · до Бистриці перед комендантськоіо годиною. Анна
з0вні 'Спокійна, тільки серце калатав, наче дзвін на сполох.
Що чекав її вдома? Кого застане, а кого ні? Що робитиме?
3 чого почне? Вона найстарша серед дітей, звикла бути·
замість батька, _ допомагати матері, за всіх . дуJІ,rати, вирішу­
вати. А тут раптом Павла, весела галаслива Лінка... Але
• побачимо, побачимо. Заспокоює, бере себе в руки: за остан­
ні' місяці вже звикла с:гримуватися, не подавати виду. На
роботу - на лекції, на роботу
-
на лекції, а з лекцій геть,
щоб уникнути подруг. Ії. нерви не витримують слухати їх
дівочу. балаканину,· а вони. ц~ відчувають, наздоганяють,
жартують: мовляв, яке кохання мучит~ Анну і до якого
хлопця, · намагаються розважити її, 11:личуть на прогулян-
11:у, . в кіно. Марта, . найвеселіша серед них,- дочка якоїсь
великої - персони. Очевидно, гардиста*. Саме вона кілька
днів тому просто з семінару потягла їх у. кіно · на Поштмей-
* Член фашистської організації · в Словаччині до 1945 р. (Тут
і далі прим. переrш.) .
f

стера. За вJtасні гроші закупила цілий ряд крісел, кліщем
учепилася за Анну й повела її за собою на найкращі с!:zред­
ні місця.
Тижнева хроніка <<Наступ» почалась урочистими фан­
фарами, а потім на екрані з'явилася бистрицька площа, за- ,
повнена рядами вишикуваних німців. Президент Тісо в
чорному одязі і священицькому комірці, величаючись у
пишній урочистості, прикріплює численні нагороди на ви­
пнуті груди покорителів Банської-Бистриці. <<Там і мій
батько,- штовхає Анну Марта,..:_ отой четвертий за прези­
дентом, Франт, правда?» Анна машинально киває, проте
вже нічого не бачить. Обличчя Її заливають сльози, і вона
важкими тамованими зітханНЯJ\!И душить у собі плач. Мар­
та скоса дивиться на неї: . <<Що з тобою?>> І, наче одразу
збагнувши, відсувається, а далі вже дивиться урочистий
кіножурнал мовчки, затято. Анна встає і, не стримувана.
ніким, . пробирається до _ виходу.
Відтоді лише одна думка володіє нею: додому. Якнай­
швидше необхідно їхати додому, тепер уже й заради себе.
Сил більше немає. Вона не може жити так гірко, небез-
1
-
печно ...
До Гарманця заїхали вже потемки. Будинки блимають
вузенькими щілинами затемнених вікон, рідке вуличне
освітлення - вимкнене . Чоловіки допомагають жінкам зліз­
ти, -просто в грязюку опускають дітей, валізи і :клунки. Все
робиться , тихо, розмова корот:ка, стримана.
<<Водій міг би і порозвозити їх,- дивиться Анна згори
на дітей, с:кулених біля купи клунків.- Гарманець довгий,
розтягнутий, вони ж напевно меш:кають у різних місцях».
Шофер стоїть се.ред них, дивиться й покурює, могли б по­
просити його. Проте вони явно не хочуть. Не хочуть ко­
лошкати село гуркотом мотора, не хочуть привертати: увагу
сусідів, вони раді 9ули б, якби їх ніхто не бачив, принаймні
тепер, проти ночі. Вранці напевне все буде легше: просто
ми повернулиея і вже тут, нумо до роботи. Тоді вони зорі­
єнтуються в ситуації. Зараз головне - дах над головою;
байдуже, що діялось під тим дахом у час їхньої . відсутності.
Дах і надійних ·замок. Ну, ходімо, діти. Обережно й поти­
хеньку.
.
Однак із пітьми виринає постать. Якийсь літній чоловік
з люлькою. Люльки ще не видно, але про неї безпомильно ·
попереджає хмар:ка їдкого запаху, що супроводжує люди­
ну. Приїжджі дивляться їй назустріч, спиняються й ті, що
вже відійшли було, обвішані 1шун:ками. Темрява . густа, ли­
стопадова, голосу не чути ніякого, отож усі стоять, вичі­
нують.
8

-
Звідки їдете, люди добрі, в та:ку негьду,- озивається
чоловік з люль1юю ·і приступає ближче.
-
А, добрий вечір, . пане Лонгауер,- упізнає один із
німців свог.Ь робітника . з паперової фабрюш.- На прогу-
лянку, на прогулянку?
•
Лонгауер та~юж упізнав свого майстра.
-
Це вони? - мовить невиразно. Навіть люльки з рота
не виймає.
-
А що паперова фабрика, працює? - пробує перейти
на поле спільного інтересу майстер.
.
-
Та ... і працює, і не працює. А втім ... працює.
Майстер не знає, що вибрати з тої відповіді, тому не.
розпитує далі про паперову фабрику. 3 двох Лонгаусрових
версій кожен з прибулих уже вибрав свою, і, напевно, не
тільки майстер подумки погрожує Лонгауерові та іншим,
котрі мають намір · отак вітати їх у .Гарманці. Проте за­
питує:
-
А все ж, що тут нового?
-
Нового? .. - - : витягує Лонгауер люльку з рота й зосе-
реджено розглядає її.- Ну, що може бути? Нічого.
Нлацнувши· покришкою, люлька мандрує до кишені.
Готово, люлька погасла. Анна чує розмову, коротко смі­
ється про себе: це прислів'я з люлькою напевно виникло
колись у схожій · ситуації.
Приїжджі рушають і повільно розтають у пітьмі. Водій
та:кож іде до кабіни, :кличе Анну до себе, проте вона вже
не хоче перебиратись: їй залишилося якихось пару кіло-
. метрів.
rхні переговори порушує чоловік з люльдою в ки­
шені. Він відводить шофера набік і докладно розпитує
його, де він узяв тих подорожніх, чого вони повернулися,
чи він знає їх ближче і взагалі чому він з такими людьми
зв'язався.
_-
Мені, мій пане, все одно кого везти, головне - щоб
платив,- заперечує водій.- Хто маже, той їде. Такий у
мене катехізис. А решта мене не обходить.
-
Ну що ж,- примирливо допускає Лонгауер,- і то
правда ... Чи не маєте при собі сірюtІ{ів?
.
.
Він не · може довго бути без люльки. Знімає зверху пе­
регорілий тютюн, потім старанно припалює решт:ки, пих­
кає, потягує. Відкинені сірники з шипінням згасають І.У
грязюці. Нарешті все йде як слід, чоловік повертає шоферо­
ві коробду і напівголосно випитує:
-
Що за дівку маєте там позаду? Чомусь не зійшла.
-
Бачите, і цього не можу вам с1,азати,- відповідає
шофер.- Заплатила та й їде. Якась бистричанка.
Бистричанка, кюн:ете. Значить, не з тих наших.
9

Мабуть, ні. Ну, я вже поїду. На добраніч. Не знаєте,
чи на бензоколонці дають бензин?
-
Не знаю. _ Але думаю: кому дають, а Rому й н1 . То
їдьте собі з богом... Отже, бистричанRа. Ну, певно, яRщо не
зійшла.
Машина рушає, а чоловіR, .попих~уючи, прямує затих­
лою дорогою •далі. ОднаR через якийсь час повертається. й
зниRає у бічній вуличці, власне на стежці, що веде до двох
будинRів. Постоявши пару хвилин у темряві, ховає до .RИ­
шені погаслу люльRу й тихеньRо стунає в одне · з темних
BiROH,
2
Анна залишилась сама на безлюдному висоRому березі _
Грона.
-
ВоRзал,- сRазав на прощання шофер.- Ми серйозна ·
фірма, доставляємо на місце,:._ він показав РУІSОЮ на Малу
• станцію, яRа похмуро й непотрібно Rорчиrrься на другому
боці ріки, під Rрутизною Урпіна.
Чорна гора згуща!') темряву, і без того досить· густу, спо­
рожніла набережна спрагло посилює 1-южен звуR, Rожен •
кроR Анни. Відлунює його, помножує, немовби затужила за
безперервним рухом велиRих і малих поїздів, за бурхливим
життям станційни, щасливо розміщеної майже ·в самому
центрі міста.
•
На щ:1.бережній - ані душі. Вона й раніше була тихою,
немов призначеною для несміливих молодіжних побачень і
повільних прогуляноR флегматичн:ІJХ стариків~ але біля мо­
сту в неї завжди вливалося ,бурхливе учнівське гуляння.
Там воно повертало і пливло в протилежному напрямі ши­
роRою Національною вулицею · назад, на стару площу. Анна ·
завжди перебігала через неї боязRо, не чуючи під собою
ніг, Ії · лякало видовисько безтурботного гуляння, перехрес­
ні стріли поглядів і сміливих слів, що тю< легRо .народжу­
ються в натовпі і стають тим сміливішими, чим молодша
юрба. -Анна ніRОЛИ не любила гулянь. Можливо, й тому, що
Юло., її ще не пізнана тоді учнівська любов, б~в <<свідомим
діячем>> і до того .ж поетом. Він· гордував пуст<)Порожньою
штовханиною міста і щодня, відрв,зу після занять, усаміт­
нювався у себе в Гай~иRах - меmRанні своїх муз, над ЯRИМ
оглушливо ревіли авіамотори.
Ах, коли це було? Три . чи триста років тому? І чи було
взагалі?
Анна не впізнає вулиці, якщо йде, не впізнає свого мі­
ста. Раніше таRож бували затемнення й тиша пізніх ве-
10

ч:орів, однак сnорожнілими вулицями завй,Ди текло в ідлун­
ня денного .руху, дихали свіжістю парки й річка, будинки
шумували пульсом живого життя . Тепер же тут · порожньо,
порожньо й тихо, нем2вби через місто пройшла смерть. •
Охоплена раптовим с-трахом; Анна вибігає на міст, спи­
рається на ш~рила і нахиляється над річ1,ою, неначе під­
свідомо шукає· . дотику з чимось, що тут . завжди було і
незмінно буде, чого не. можна зупинити, злякати чи ліквіду­
вати .
Водяного плеса не видно. В місті :Вода живе , тільки від­
блисками світла, але світло давно погасила тінь війни. При­
наймні звук можна почути. Глибокий шум повноводної рі­
ки і протяжний клекіт вирбвищ на розбухлій ' поверхні.
Грон шумує, живе своїм життям... -
•
А тепер швидше додому.
По набережній тихим квапливим кроком іде жінІ,{а у
білому шарфі. Вона тримає .за руку хлопчика
-
чоловічу
охорону; поминаючи міст з - темною постаттю біля перил,
починає пошепки розмовляти з хлопчиком. Вона апелює до
дитини, немовби засвічує . ліхтар у • настороженій пітьмі,
немовби виставляє н-адійний амулет супроти лихих сил.
:Котра година . зараз може бути? .Не більше, як пів на
шосту, шоста.
Анна рушає вгору по Національній вулиці .У напрямку
площі . 3 кав'ярні Народного дому крізь зачинені вікна чу­
ти голосний гомін, п'яний регіт і уривки: німецьких пісень.
Анна прискорює крок, поспішно переходить на другий бік
вулиці. Разом із клубами диму й галасом - вивалились на те­
расу троє солдатів і, голосно розмовляючи, почали тут же,
на · місці, справляти свою потребу. Помітили дівчину, не­
пристойно гукають до _неї . «Ану лиш підійдіть,- думає
Анна,- лиш підійдіть . ближче>>; вона, затявшись , навіть не
збирається бігти:. Навпаки, відчутно сповільнює крок .
·· Дивно: вона відразу чітко усвідомлює, що, коли людина
боїться за інших, її власний страх немовби цілком відсту­
пає від неї. Начебто один великий страх поглинає всі малі.
Вона не боялася дороги в агресивному сусідстві з наполо­
ханими ·людьми, не боялася гір і стрілянини в них, пе зля­
калася й цих солдатів. У її пам'яті зовсім ясно виринають
гостре каміння, бордюри стежок і клумб у ближньому пар­
ку. Вибігали туди з гімназії, не одну велику пер·ерву пере.:.
сиділи на його лавочках. В цю хвилину, у цій ситуації _оте
каміння -с єдина корисна річ з усього минулого.
Не треба боятися . Пам'ять мудра, пильна. В ча'с небез­
пеки . вона 9лискавично видобуває спогад про паркове ка­
міння, про яке ніхто чужий не може мати . уявлення . Тільки.
11

не· піддатися панщ1. Навп:аки, зупинитись у темряві біля
клумби поблизу пасажу...
Солдати зіскочили з тераси, але далі йти вагаються.
Можливо, відчули рішучість Анни, а може, на вулиці з їх­
ніх п'яних голів вивітрилась причина, через ю,у вони опи­
нилися під дрібною холодною мрякою. Споти1шючись, вони
вилізають назад на терасу і з полегшенням пірнають у без­
печність переповненої кав'ярні . .
Тепер Анна уже поспішає. Годинник на місь1,ій вежі б'є
шосту . Знайомі звуки втішили її. Годинник іде k час руха­
ється. Він мертво пливе в окупованій Бистриці, тяжко . ми­
нає, ащз - не спинився. його, як і річку, неможливо ані
вигнати з міста, ані витіснити в гори, ані вбити.
Вона вже не сама на вулиці. Низенький згорблений ді­
дусь проводжає молоду жінку, можливо, дочку, а можливо,
внучку, і зараз прощається з нею в брамі: <<Зачекаю, поки
вийдеіп на поверх, ось ліхтарик». Згори, від площі, набли­
жається жінка, її тримають попід руки двоє вже -старших
дітей - років дванадцяти-тринадцяти. Хлопець і дівчина.
· тримають матір . з обох боків і з обох боків щощ, говорять
їй. Розминаючись з ними, Анна бачить похмуре, змучене
обличчя жінки, чує, - як та відповідає дітя:м ·лише одним- ·
двома словами. · Серце у неf завмирає: незабаром вона так
само подивиться в обличчя власної матері .
.
На площі, там-, де на розі зушшялись літні бистрицькі
селадони й обстрілювали дівчат дотепними репліками, Анна
несподівано з жахом усвідомила, . що тих і,ілька людей,
яких вона зустріла, можуть служити взірцем теперішнього
ба:нсько -бистрицького :населення. Жінки, діти, старики. Ад­
же чоловіки тут не могли. залишитися. Жоден здоровий
мужчина не може жити в місті, 01,упованому німцями, ко­
жен в їхніх очах є :небезпечним банд:μтом . Звичайно, крім
гардист.ів та інших прислужників. Ні, чоловіки не могли
залишатись . І переховуватися тут було б небезпечно. Люди
знають одне одного, все знають, а війна викривила харак­
тери, . наплодила донощиків з переконання й• зі страху.
Анна відразу ж ' пригадала своїх супутників - гарма­
нецьких німців. Як вони її підозрівали, боялись її, й лише
тому, що вона була для них- чужа. А тут німцям усі чужі,
вони нікому не можуть довіря-ти. Вона здригнулась, уявив­
ши, я:ку жорстокість в окупантів може викликати страх і
вічна непевність. Ні, мужчини в місті не могли залиши­
тися . Мусили піти геть, зникнути в горах. Інстюшт само­
захисту мусив вигнати з міста й тих, натрі раніше не ма­
ли відваги повстати, стріляти у ворога. Тепер ворог уже
тут. Рухається по · долинах, сидить у иісті,. співає в нав'яр-
12

'ні. Є тільки дві можливості: або з ним, або проти нього.
Не на словах, їхній час давно минув, у брязкоті зброї сло­
ва не мають вартості. Або з ним і б'єш своїх, або ж б'єш
окупанта. В житті небагато моментів, у ян:і людина мусить·
отак вирішувати; колись народиться й щасливе покоління,
яке взагалі · не знатиме таких моментів. Однак якщо така
фатальна година настає, над нею завжди панує смерть.
Людина мусить прийняти цю жорстоку пані одночасно з .рі­
шенням, мусить звикатися з її прі1сутністю, вчитися жити
з нею. Це н~ легко. Усе-таки легше в горах, ніж у великому
місті, відданому на поталу грубій військовій силі. Го.ри в
середній Словаччині обширні, неозорі й нездоланні, як рі­
ки й час. Іх неможливо ні окупувати, ні знищити.
У домашню браму Анна вступає врівноважено. Вона
знайшла відповідь на питання, яке мучило її останніми мі­
сяцями, вже знає, чого хоче. Всім серцем бажає не застати
вдома сестри Павли. Там, ,у Братіславі, й сьогодні в дорозі
їй весь час хотілося протилежного . Хотіла знайти Лінку в
домашній безпеці, під · маминим крилом. . Лише тут, у Би­
стриці, в цьому завмерлому місті, збагнула: якщо старий
Лалак сказав правду, то Павла не сміє бути ні вдома, ні
в Подбрезовій. Вона мусить бути десь там, де знаходяться
ті підбурювачі, та:м, де відбуваються або чекають свого ча­
су небезпечні справи, з якими зв'язана її сестра. Анна зро­
зуміла, що половинчастість,тут' рівнозначна смерті.
Усвідомлення цього завдало їй жорстокого болю. ·
У брамі темно, але так бувало й раніше . Анна зосеред­
жено лічить кро1ш, на дванадцятому намацує ногою зліва
старі кам'яні сходи.
<<Аби тільки її не було вдома. Для мамки знайду вже
слова розради. Тепер уже знайду. Аби лиш усі були здоро­
ві, а Лінки вдома щоб не .було. Адже якісь звістки про неї
напевно є, а якщо зараз їх і немає, то сама піду в Подбре­
зову, розпитаю, пошукаю.· Не на заводі, а в родичів. У тіт­
ки Юцки, яка взяла Лінку на квартиру, коли для неї зна-
йшли місце у Подбрезовій».
,
...._ __
На поверсі блимала слабенька Jrампочка, захищена дро-
тяною сіткою .
.
Перша кам'яна плита, друга, третя. Увага, треба насту­
пити на лівий край, бо _ плита гуркне. Вже десятки років,
як вона . розхитана і глухим стуком повідомляє про чужих
відвідувачів, а пані Шуфлярська одразу ж відчиняє двері,
зупиняє людину, розпитує, до кого. йде або чого шукає в
будинку.
Вдалося ~ Навшпиньках підходить Анна_ до дверей 1шар­
тири, у якій минуло її дитинство. Не до тих вузьких, біч-
13

них: ті завжди замкнені, як і середні, оздоблені вдсокою
дерев'яною аркою. З темного коридора через них можна
увійти просто до великої кімнати, однак '1П!на не цам'ятає,
щоб до тих дверей існував ключ. Ніколи не бачила їх від­
чиненими. ' 3 незапам'ятних часів у квартиру заходили че­
рез- кухоньку, колишній темний альков, до якого батf4{О _
перетягнув плиту, щоб у _ вивільненій світлій кухні могли
посели',rися старші дочки. Двері з -алькова він вивів у ко­
ридор. Легкі білі двері з дванадцятьма невеличкими _ шибка­
ми у верхній половині. Геть порушив ними похмуру солід­
ність коридору старого міщанського будинку і через це мав
кілька смішних непорозумінь із власником. Мовляв, аж _троє
дверей до однокімнатної квартири. <<Вже не одно:кімнатна,­
сміявся батько.- Я перебудував її вам на двокімнатну,
ще мусили б мені за це заплатити . Не будемо ходити до
:кухні через кімнати».
-
На кухоньці світиться . Світло, пом'якшене жовтою
:квітчастою фіранкою, ласкаво зустрічає Анну. Вона глибоко
переводить подих і стукає в двері.
•
-
Шарудіння, шепіт, легкі :кроки, а потім ясний Зузчии
голос:
-
Не замкнено!
Не замкнено? .. Анна натискає на нлямну і просто у две­
рях етинається зі своєю ~&ймолодшою сестрою. Видно, йшла
відчинити двері зсередини, а мама, напевно, хотіла їй пере -­
пшодити, відтрутити, сховати, міцно тримає дівчину за пле­
чі. Стоїть не рухаючись. Смертельн,а блідість поволі-поволі
сходить з її обличчя. Анна не може навіть зачинити за
собою двері, лиш нладе суМІ,у й одразу стиснає в обіймах
матір і сестру.
-
Мамно! Ну, _ чого плачеш? Сідай-но. Чи, може, - не
рада, що я тут? - пробує Анна жартувати, бо через мами­
ні сльози ноги у неї задерев'яніли від страху; ледве зна­
йшла в собі сили обернутися й зачинити двері та підсвідо­
мо, за звичкою, повернути в замку нлюч.
Зузка миттю приснанує й відминає двері.
-
Заборонено. Розумієш? - пояснює пошепни. - Забо­
ронено замикатися . Все мусить бути повідчинюване. •
Анна див!Іться на неї, нічого не розуміючи.
-
Щоб могли будь-ноли зайти й оглянути :квар'Г_иру.
Розумієш?
-
-Анна
ващ:ко опускається НІ}. стілець біля стола, що шир-
шим боном притулений до стіни, дивиться на маму, ян во­
.на
похитує головою. Механічно, замислено:
-
Краще вже так. Принаймні не кричать стільки, не
гримають у двері.

Боже мій,- Анна на те.- Справді ходять?
Правда ж,- озивається Зузна,- коли завгодно.
І вночі?
-
Ні. Вночі у . нас ще не були,- мама, вже опанував­
ши себе, хоче заспоноїти вражену Анну ; - А ти чого тан
вискануєш? - гримає на Зузу.- Снільки разів тобі гово­
рила: нічого бігти до дверей. Ще раз - і дам прочухана,
побачиш! А тепер замн:ни, і то негайно.
-
Будь ласн:а,- норовливо наже Зузка і підходить до
дверей.- Як хочеш. Але на твою відповідальність.
Нова риса характеру, яRу щойно виявила досі ти·ха і
слухняна сестра, оживлює Анну, знімає з неї напруження .
Вона притягає до себе підр'осле, худорл-яве дівча і починав
докоряти;
,
.
-
Що це я чую, ти, бундючка язиката? Це ти отак роз­
мовляєш з мамкою? Нема на тебе твердої руки, ось що. Але
тепер я тут, будуть інші порядки!
Зузка спочатку ображено пручається, а потім невиму­
шено, зовсім по-дитячому кидається Анні на шию.
-
-І будеш мене бити? - вигукує щасливо . - Будеш
бити? Так?
-
Звичайно,- підхоплює Анна давно знайому гру.­
Я завжди тебе молотила, тож не відмовлюся від цього і те­
пер, коли бійка тобі найбільше потрібна. Ах, моя Зозуль­
ко,- Анна крадькома поглядає на мамку, знову заплакану.
Потім швидко встає; кидає на Зузну свій жакет, шапку · і,
щоб піднести настрій, гунає весело: - Сховай. Послужи
старшій людині, гоп-rопІ
•
Вона вслід за усміхненою сестрою вбігає до великої
І{імнати. При слабкому світлі, що пронинає з кухні, з по­
леrшенщ1м переконується, що в ній немає нікого. За звич­
кою прямує до сусідньої, своєї і Павлининої 1,імнат1ш ~ Зуз-
•ка заступає їй дорогу:
•
-
-
Туди ·не йди, це. тепер не наша кімната.
-
А чия? ~ ·питає
пошепки, · вже знову глибоко зане-
поноєна .
.-
Там; якісь люди були . Ходім,- сестра тягне Анну
назад до світла.- Я _ не знаю, хай мама то~_і скаже. ,
.Вони повертаються на кухню, де мати вже розпалила
плиту і зараз ставить на неї наструлю.
-
Глянь, що у нас є,- знімає ЗуЗІ{а понришку.- Ква­
соля! Ми наче знали, ЩО ти приїдеш.
Улюбле}J:ою їжею Анни справді завжди була квасоля.
Влітку зелена, а зимою суха. Одного разу, коли вона пообі­
цяла відвідати їх і не приїхала, Зузн:а з наказу Павлини
написала таку депешу : <<Ян:що й цього тИЖJІЯ не приїдеш ,
15

запакуємо квасолю й надішлемо тобі до Братіслави. Ми не
бажаємо по три дні їсти твої улюблені ласощі завжди, ко­
ли тобі заманеться не приїхатю>.
Ех, ото були часи. Минули безповоротно, але квасоля є,
вона сповнює кухню пахощами, приправляє ними приємне
тепло, що йде від плити, надаючи йому запаху домівни.
Мамна вже застелила стіл снатертиною, по- святновому за­
Rрила холодну клейонку, вже розщ:rадає тарілки, несе хліб.
Якийсь особливий, маленький і рубчастий, с1юріше схожий
•
'
на калач.
.
-
Оце іноді . спечемо вдома хлібину,- відповідає мама
на погляд Анни. Вона вже спокійна, впевнено рухається по
маленькій :кухоньці. Блідість зійшла з обличчя, від гарячої
плити щоки її злегка розчервонілись.- Не заважай, Зузко,
сідай уже.
Скільки вони лишень насміялися, поки звикли до тісної
кухоньки. Тоді їх було п'ятеро, і спочатку здавалося, ~ що
всі не зм_ожуть · розміститися за столом. Однак мам1,а вимуд­
рувала для кожного стале місце, але його треба було зай­
мати негайно, ян тіль:ки зайдеш на кухню. Рухатись мала
право тільки мама, і якщо п,орядок дотримувався; · можна
було навіть відчинити двері. В коридор, до - кімнати, ба й
дверцята до плити, коли треба було підкинути палива.
Тепер місця досить. Стіл присунуто до стіни, і принайм­
ні четверо біля нього можуть їсти цілком зручно.
Сьогодні за столом лише троє. Оскільщr один стілець не
зайнятий, місця на кухоньці аж забагато.
-
То вітаємо тебе, Анночко, - сідає мати до столу.­
Добре, що ти приїхала, що ти нарешті приїхала,- вона
заплющує очі, тягнеться рукою до кишені. Анна швидко
підхоплює у тон їй:
-
А я вже собі думала, що ви про мене забули. Геть з
очей - геть і з голови, чи не так? Спочатку здалося, ніби
ти мені не рада...
-
Бій_ся бога,- пробує мамка усміхнутися,-~ часи
• такі. Зовсім нас заплутали, все перемішали. Не знаf!:ш, чим
- маєш
тішитися, а. чого боятись. Адже там, у Братіславі,
спокійно, правда? А тут? Тут, Анночко, недобре. Можливо,
я спершу навіть подумала; чи не ліпше було б тобі там.
Правда, якби ми мали про тебе звістку. Не так, як було.
Ані листа, ані новини. Ах, як добре, що ти приїхала.
Вона бере ніж, відкраює хліба. Зузка вже заходиться
біля нвасолі. Лише Анна не квапиться. Чекає згадки про
Павлу. Ніщо інше її не цікавить, ні. про що інше вона не
може розпитувати, поки не має відповіді на це головне, по
•
u
,
суп у дании час єдине питання.
16

<<Я:к же та:к, що вони нічого не говорять? Чи 11ю;_1ша в
та:ку хвилину затято мовчати про четвертого, відсутнього
члена сім'ї? Мусило статися щось лихе, та:ке, про що важ­
но розпоТІати розмову, що змушує мовчати навіть малу не­
стр:имну Зузу. Я допустила помилку,--: думає Анна, - по­
милилась, що відразу не запитала про Павлин:ку, це було б
природно, нормально, не довелося б ота:к "вичікувати, грати
у ·мовчанку. Досить, я мушу це виправити, обірвати... »
-
Ти надовго приїхала, Анноч:ко? - озивається мам­
ка . - Тобі дали відпустку?
-
Відпустку не дали, - нервозна відповідає Анна, - я
покинула те місто саме тому, що мені не хотіли дати ·від­
пустки. Можу бути вдома с:кільн:и схочу.
-Мам:ка знову блідне, відкладає ніж:
-
Ох, боже мій, діти, що ви собі думаєте, що ви роби-
те? І навчання теж покинула?
<<діти, с:казала вона. Діти. Це мало б означати, що Пав­
линка та:кож покинула місто і мам:ка про це знає. Отже, її
зараз немає у Подбрезовій. Слава богу!».
-
За навчання не бійся, мам:ко,- махає Анна ру:кою.-
•Там не та:к, я:к у гімназії. Ходиш на ле1щії - добре, не
·ходиш - теж добре. По:ки помітять, що тебе немає, вже
• складеш екзамени із розмножених ле:кцій або з позичених
:конспектів. За це не бійся. А робота знайдеться, мені ви­
стачить Rороткочасної: зароблю й піду далі. Справді, не ·
суши собі цим голови. Побуду довше, та й 8 Ліпкою хочу
зустрітися. Адже приїде на неділю додому... •
Питання задане, але це питання непряме, вичікувальне,
непомітне. Так з матір'ю не ГОJ:!Орять. Десь у глибипі душі
Анна мучиться своєю поведінкою, не може збагнути, що її
спонукало до такої негідної обережності, що їй перешкоди-
,
ло відверто розповісти про зустріч із старим Лалаком, пря­
мо запитати мамку, правду він сRазав про Павлу чи збрехав.
-
«Що це з нами робиться? - сумно думає вона.- Що це
сталося з мамкою, я:ка крутиться довкола Пав~и, наче біля
гарячої :каші, розмірковує, що відповісти?>> •
-
Приїжджав вона на неділю додому? - підкреслено
повторює , Анна своє запитання, твердо вирішивши узнати
правду, припинити дальше кружляння. Вона розуміє, що
вдаJІася до тону слідчого, aJie це вже її навіть не турбує.
В цю мить для неї має значення тільки відповідь.
-
Не приїжджає,- випалює Зузка і з викли1юм дивиться
на матір.
.. .: _ Не базікай, дівчинRо,- _втомлено каже мати.- Не бу­
ла й минулої неділі,- обертається вона до Анни, - але їз­
дити не можна, ти не знаєш, яд тут у нас... Ну, головне,
2 203-5
17

що ї:щити не можна, на ко,.r,ен крок потрібен .дозвіл. Віrі
називаsться п1:1.сіршайн* і видають його німці чи хто їх там
зна, тепер уже не знаєш, куди й заради чого йти. Адже ти
також не скав~ла, як сюди приїхала. Що тебе пустили...
-
Нормально приїхала, тільки не поїздом. Вантажною
маmиною,--'- пояснює Анна і знову навертає розмову до Пав­
ли.- Можу собі уявити, що тут все важче, але ж Подбре-,­
зова не так далеко . .
-
Та недалеко, а все-таки далеко,- укріплює мати свою
закриту позицію.- Павлинка не могJІа приїхати; ' ю{би - мог­
ла, то приїхала -б. А не приїхаJІа ні цієї, ні минулої не­
ділі...
-
Еге, цієї.. ; еге, минуJІої,- знову вискакує Зузка й
довrо, багатозначно хитає гоJІовою.
-
От бачиш,- звертається мати •до старшої дочки,­
отаке з · нею маю весь час.. ПавJІинка приходила, тільки ж
вона саме була в школі.
---
У школі? - з виІ(Лиkом сміється Зуза.- Я вже вза­
галі не пам'ятаю, І{ОЛИ була в школі. Не пускає мене на­
ві-rь подивитись, чи там · часом не розпочалось навчання. Ні
до Мілоти не смію піти спитати, ні...
-
Зузка! - спиняє Анна поті.к скарг.- Зузка, що з то-
бою? Ти таки справді дуже змінилася.
•
-
І не пущу,- рішуче І{аже мамка.- Не пущу її ти­
нятися по місту, вештатись по домах. От побудеш пару днів
- У _Бистриці - зрозумієш мене . . . Була тут Павлинка, бул-а,
навіть коли було обмаль часу ... А · тепер, - дивиться 11ати на
Анну, вперше дивиться на дочку прямо, відверто,- те.пер
приїхати не може. На дорогах небезпечно, всюди повно
йі-йська, я й сама б, відрадила її від поїздоr~... якби могла.
AJie ж не зав.жди так триватиме. Павла приїде, як буде
можливість. Вона найліпше знає, як там у них, в Подбре­
зо~ій 1 знає краще від нас, коли що може, а чого не може
З)JООИТИ.
-
Звичайно,- киває Анна._
Вона раптом зрозуміла матір 1 11 поведінку, яка спочат­
ку видалася нещирою, обережною. Збагнула, що вона не
хоче говорити у присутності Зузки, не хоче .розкривати пе­
ред дитиною небезпечну правду. Виховала вже дві дочки,
добре знає . впертість·, спрямован·у проти авторитету батьків,
оте сліпе шарпання ланцюга, справді дуже короткого в ці
ненормальні часи. Знає, як відмовляє . самовладання, якими
буваІЬть насл-ідки неконтрольованих вибухів, . емоційної не­
врі1нrоваженості, невитриманих вчинків д~;тини, іноді навіть
• Перепустна (ніл~.).
18

дуже розумної. Бідна й Зу_за: живе взаперт1 , В· тш1 матери­
них RлОnоті-в, яRі, звйчайrю, відчуває, але знати про них
не сміє. Не сміє! В цьому Анна з матір'ю заодно .
. • Вона · відразу збагнула і всю глибінь материної самотнос­
ті. Найнраще було б устати, підійти до неї або хоча б че- -
рез стіл узяти за руну: не бійся, тепер ти не сама, тепер нас
двоє, _ а спільно легше усе переносити.
ОднаR _Зуза спостерігає за ними сторожRим поглядом,
очікує, чи не · просRочить у _ розмові якесь слово, якась іскра,
від якої зайнялася б - і дотла згоріла неприємна таємниця,
розкинута навколо Павли.
•
-
Звичайно,- Анна сама вирішує облишити зараз цю
тему і робить це байдуже, скоріше навіть оптимістично..-
Якщо приїде, буде тут, . вона найліпше · знає, що робити.
У Лінки розуму досить;- каж·е вона підбадьорливо, а потім
відважно додає: ~ Все, що вона будь-коли робила, - було
добре, навіть якщо спочатку во.но нам не подобалось .
Мати піднімає голову, впивається у доч1,у поглядом. Див­
ним; загадковим. Немовби у ньому . ~різь вдячність за поро­
'зумі:tНІя просвічувало і щось протилежне: ·с_турбований подив,
на:віть. заперечення. Зузка теж наїжачується, підпирає го-
лову рукою й Rидається в атану, як шершень: •
-
Що ж, наприклад? Щ.о таке страшенно мудре зроби­
ла Павла, що тепер не може навіть вдома показатися?
• 1 Ясна річ, вона заздрить сестрі, яка мае свободу, може
йти нуди хоче. Павлі прощають усе, а вона не сміє й ногою
ступиtи З хати. Щира дитяча логіІ{а. Треба за всяну ціну
зберегти її у дівчинці. Т~ль~<и як? Анна не може пригадати
• жодного вчин:ку Павли у ш:колі, хоч їх було аж забагато.
Я:к вони з мам:кою тіль:ки витримали, поки вона склала ви­
пус:кні е:кзамени, •поки припинилися оті записи до :класного
журналу й вічні вщши:ки до ш:коли. Всяке приходить. їй на
згадку, :головним чином досить серйозні й небезпечні сутич­
Rи Лавли:ни з :класною наставницею - сполt:гизованою ста­
рою дівою звідкілясь із Кремніце. Анна в душі завжди по~
. год жувала ся
з сестрою, захоплювалась її відвагою і дия­
вольсь:ким , красномовством, за- яке Бергманка так ненави­
діла Павлу. Однак витягувати перед 3уз1<ою саме це було б
украй небезпечно.
-:- -- Наприклад, відмовилась від того місцй, яке знайшов
для неї наш верхній сусід. Хіба не добре вона зробила? _
Анна звертається сноріше до матері, ніж до Зузки, хо-­
че нагадати їй, як Павла висміяла сусіда і як той був вра­
жений: мовляв, чого коштувало йому добитися, щоб панове
з дирекції дали згоду прийняти Павлу на таке чудове й доб-
ре оплачуване місце. Звичайну дівчину, якусь Павлу
19

Малатінцову, дочку нікого. Так, він буквально т.ак і сказав:
дочку нікого, а під_ тим <<Ніким>> мав на увазі батька, який
нічим не прислужився виникненню нової держави, "бо не
був ані членом Глінківської партії, ані гардистом. Був ли­
ше порядним робітником, бригадиром ремонтників на за­
лізниці. Ще й досі пече Анну та образа покійного батька.
Павлу це не вразило,- навпаки, Павла сміялась... «І так
ще невідомо,- зачепив її знову сусід, - чим би скінч.илось
оте клопотання і що було б зі шкільною рекомендацfєю».
А Павла тільки сміялась і зі сміхом подякувала сусідові за
його . старання.
.
-
Але ж,.- холоне Анна,- він тут, у Бист риці? Я маю
на увазі того сусіда зверху.
Мати киває головою:
-
·Я його зустріла вчора вранці. Довго не було чутки
про нього, але вже тут. Ох, боже мій.
-
Як почуєш на сходах скрип чобіт - . значить, іде
вниз,- втручається в розмову Зузка.- Коли йде наверх, во ­
ни так не скриплять, а якщо вниз - страшенно. Знаєш, що •
йому тоді Ліпка сказала? Сказала йому, - пирхає см іхом
Зузка, - сказала . ..
-
Знаю,- махає рукою Анна.- І не кричи так ; Що, - як ·
Еін справді йде мимо нас?
•
-
Не йде,- зіщушоється Зузка,- ми б почули. Ліпка
тоді йому сказала,- вона не дає себе спинити, стримуючи
сміх, що вибухає поміж · словами,- сказ;ша йому, що чобо­
·ти ... смердять ваксою, і що її ... від та~~ого смороду ... боліла б
голова.
,
Анна хоч-не-хоч ·мусить сміятися, при цій згадці і Зуз­
т;иній незаперечній аргументації мусить засміятися й мати.
І вони смію.ться тихо, ПО-ЗJ\,!ОВниц~ю1, озброюючись тим смі­
:х ом супроти неясного страху, тамуючи ним безнадію й не:-
11исловлені побоювання за ПаВJrу. Через той спогад вона
;-;'явилася до . них - знову вес~лою, непокірною, якою була
завжди. З такою дівчиною і справді не могло статись нічого
Jrихого, та й не може статися...
•
Однак вони розуміють, що це неправда. Може, безпереч­
но може статися що завгодно ...
На сходах риплять чоботи.
Слухай;- підносить Зузка палець.- Іде вниз.
-
Вниз? Тепер, увечері?
-
Ага. Вгору -ходить уранці, тоді його чоботи так не
риплять.
-
Ану •помовч, Зузко,- стиха окликає мати. Дивись­
но, який всезнайко, готова чаклунка. Ліпше йди спати.
-
Якщо ДОЗВОЛИШ мені читати.
20

----- -
-
-
--
-
-
-
Добре, опусти в І{імнаті затемнення.
Але ви теж ідіть, або хоча б ти,- дівчинка тулиться
до Анни...,:_ Я хочу тобі щось сказати.
Добре чи погане?
-
Не добре й не погане,- Зузка підхоплює гру, але на­
бирає все більш загадкового вигляду,- лиш щось таке...
Потім,- шепоче їй на вухо Анна. - Ми з мамкою ще
трохи поговоримо, добре?
-
Я й так знаю, чому ви мене виганяєте,- насуплюєть­
ся Зузка, відвертається від сестри і прямує до кімнати.
За. хвилину чути шум важких штор, клацання вимикача
.і
сердитий голос:
-
Сподіваюсь, ви не зачините дверей. Тут холодно, я к
у псарні, впустіть ~рохи тепла і мені.
По :кухоньці розходиться терпкий холод. Мати встає, во­
рушить у плиті, кладе полінце. Потім задумується, грозить
пальцем у бік кімнати й додає до поліна ще й брикету.
•-
В ліжку зігрієшся,- гукає вона до кімнати й жаліс-
но дивиться на Анну.
•
.-
Так, аякже,- відповідає Зузка вже з постелі, голосно
цокоче зубами.- Гошшне, що ви - мене позбулися; •
Анна, метнувшись до сумки, витягує з неї сойову шоко­
ладку, гукає: <<Тримай!>> - і з дверей кидає її ·просто ш1
· перину.
-
Хворе було, бідолашне,- заклопотано шепоче мати,­
три тижні не могла виборсатися з температури, я а-ж боюся,
чи не зачепило легенів. Палько Кранер рятував нас, щодня
приходив робити їй уколи. На закінчення узяв. її Ііа рент­
ген і сказав, що легені чисті. Молю бога, щоб то до неї но
поцрнулося. Не знаю, що б ми робили без доктора, без ліків.
·' Зима на носі, а паливо кінчається, бог його зна, коли вонн
нам щось виділять... Анночко моя, нам тут уже лишаєтьсн
тільки· молитися ...
-
Я знаю, що ви шепочетесь,- гукає Зузка,- а шепта­
тись не годиться!
Анна встає, зазирає до . кімнати і, перемагаючи пригні­
ченість, викликану материними словами, підходить до ліжка.
Під білою· периною лежить бліде, схудле дівчат:~sо. Жує шо­
колад, поклавши на слабенькі груди велику книгу, освітлену
лампочкою, яку ще батько давно колись прикріпив над ліж- .
ком біля узгqлів'я.
-
Іди сюди,- завважує Зуз1{а сестру, - зара_з я тоб і
скажу то.
· Обнявши тонкими руками Анну з а шию , вона гірко й
тужливо шепоче :
Візьми мене з собою до · Братісл ави ,
21

Ві:;1ьщу,- гладить її Анна,- не зараз, але пізніше
обов'язково візьму.·
-
Тепер,- дивиться на неї._ Зузка палаючими очима.
Анна насилу приборкує в собі раптовий жаль -до дитини,
яRа прагне порятунку. ШуRає RуточоR, єдиний, ЯRИЙ може ·
собі придумати,- Братіславу. Лихе місто, найгірше. ТільRи
ж :вона н.е знає цього, бо ще не має Анниного досвіду. •
-
ЗозульR0 1 - шепоче Анна,- а з мамою що б ми зро­
били? Таж не зал;ишимо її тут саму.
-
- Ні,-'-
повертається дитина до дійсності,- ї:і теж візь­
мемо з собою.
.
-
Ну, а ПавлинRа? До RОГО вона повернеться, _якщо тут
• ніRого не буде?
.
•Зузка послаблює обійми, поволі юн~.де голову на подуш•
ку. Пристрасне бажання холоне, надія в очах зощ:ім згасла.
-
Добре, хай потім, пізніше.
Жорстоко бути під час війни дит_иною.
-
йди до мами, я буду читати,- Зузка гортає Rнигу
зосереджено, по-дорослому.- Можете говорити й голо9но, я
не слухатиму. Маю гарну книжку.
Це ннижка про звірят. 3 першої сторінки на Анну ди­
виться вухата пустельна лисичка. Однак з-під перини зна­
йомим зеленим ріжRом визирає обRладинка •іншої книги,
добре відомої Анні. В такі обнладинки була оправлена бать­
Rова серія російсьRих письменників з дешевого мелантріхів­
ського видання. Швидко витягує , :книгу з-під перици. Де
<< Анна Ra реніна>>. ••
_
.
-
Залиш мені її,- просить Зузr{а.- Я трохй читаю~ QД-
ну, а трохи - другу.
,
Анна в задумі повертає юrигу сестрі: У її віці вона теж
так читала. · Не відчуває, щоб це ~їй якось пошкодило. 3 лі­
тератури людина сприймає лище стільrш, скільки в свої ро­
ни може збагнути. У житті, на жаль, по-іншому. •Якщо на
долю людини випало воєнне дитинство, то дитина день у
день живе серед жахів, які падають на неї набагато. важче,
ніж на дорослих, саме тому, що вона їх не розуміє.
Ще тоді, коли Анна була дитиною, дорослі почали. на г а­
дувати про війну. Мужчинам · щось не подобалося в газет~~­
у ті дні, почувши про війну, діти збирались докупи, знахо­
дили затишне місце і розмір:ковували. Анна ціл:ком ясно
пригадує клуню старої бабусі, де у полові помалу розвалю­
вався ' с·rарий віз. Він сJrужив схованк010 ддя дітвй, стриво ­
жених уривками недобрих новин. У той час ігри перест-али
їх тішити, в.они здіталися до клуні, як 'Наполохані пта.щенята,
густо 9бсідалu старий віз і роамовляди про війну-. Хто що
а нав~ хто що почув - вирішальне слово належадо хлQпр;ям ,
zz

І засиджувалися за тими розмовами часто аж до •вечора,
поки батьки й бабусі не починали з... криками шукати їх по
селу. Найбільшу тривогу відчували тоді за батьків, бо війна
завжди забирає мужчин кудись на далекі фронти, з яких
мало хто повертається додому живим. На другому мі!)ці в
тодішніх дітей був страх, пов'язаний з г.олодом - якоюсь
примарною, раніше ніким не знаною бідою.
'
.
Такою- була війна в Анниній дитячій_ уяві. А застащ її
потім уже на порб-зі зрілості. -
3узчина війна набагато гірша. Вона забирає вже й сес­
тер, розбива§ сім'ї, несе з собою ту неймовірну біду, при­
марність якої полягає у вічному страху і душевних муках.
Уже й голод на порозі: переможець карає Бистрицrо при­
пиненням продовольчих пайків. Люди у квартир_ах мерз-
. нуть,
діти хворіють, їх неможливо випустити на свіже повіт­
ря, на природу, що є суттєвою частиною міста. Ніде оздоро­
вити легені, піднести дух, набратись сил. Фронт, ота далека
примара колишніх уявлень, недавно· розгойдався, у присту­
пі гніву пронісся землею, зайнятою німцями, і скочив до •
словацьких гір. Вибухнуло повстання.
А тепер німці знову з'явилися, і так·ими силами, яких
тут ніколи не було. Настав час помсти. Не відплати. Відпла­
та карає несправедливість, а це повстання, це прагнення
вигнати чужинців і віддати належне власним зрадникам
не може бути несправедливістю. Небезпечна справа, пане
Лалак, тут ви маєте рацію, неб!ё)зпечr:rа, але справед;1rива.
Анна згинщ:ться під тягарем нового знання. Вона .ще не
впевнена; у Братіславі вона іноді задумувалась, чи не ро­
зумніше було б ун~кнути боротьби, -кровопролиття, зачека­
ти, пережити, перетерпіти, адже війна, як і все інше, теж
має свій кінець, а яким той кінець буде, це вимальовувалось
досить ясно. Чи потрібно у боротьбу сильних втручатися
Словаччияі й словакам, маленькій нації, яка війноІО' навіть
не. дуже з_ачеплена? Так міркувала Анна в Братіславі.
•• • Однак після зустІJічі з Лалаком вона пізнала страх, а
разом з ним і нена,висть, лrщ завжди випливає зі страху,
тому що причину свого страхУ, людина рано чи пізно знена­
видить. В0на почала дивитися на світ з іншої точки зору, ·
не з тієї, яку підказувало становище дівчини, . котра тяжко,
але наполегливо пробивається до єдиної мети, гідної зу­
силь,:- до освіти. Почала дивитися на Братіславу оч~ма сво­
єї сестри , і ненавидіти в цьому місті · все, що загрожувало
Павлі. Нинулась читати газети, слухати повідомлення й ви-
··ступи, які до того цікавили її не більше, ніж торішній сніг:
Вранці перед роботою поспішала до газетного кіоска, увече­
~і після лекцій ..,. .. до приймача, хотіла через інформації за. .
23

глянути у Павлинині думки, •спонукання і цілі, які мають
силу так спрямувати людину, що вона цочинав нехтувати не­
без-пекою ; ба навіть смертю . Проте відповіді на свої питання ·
не знаходила; знаходила тільки сповнені отрутою фрази про
зрадників, бандитів і злоч:gнців, яких офіційна преса уперто
нав'язувала їй як об'єкт роз'ятреної ненависті.
За те, що вона живе в страху, що вночі не може спати, бо
відірвана від домівки, що почував себе непевно на роботі
й на факультеті,- за все це мав ненавидіти Павлу, бо то
вона разом з іншими підбурювачами підривав основи сло­
вацької держави і доброго та надійного німецького порядку. •
Це ВОНа рОЗГНіJЗИЛа ВеЛИ:І{ОГО _фюрера, СПрИЧИНИЛаСЬ ДО ТОГО,
що серце його не лежить до Словаччини, а її малий вождь
не може зробити нічого іншого, як привітати й благослови­
ти караючу руку, бо сам бог велить: виривайте бур'ян, щоб
далі могло рости те, що здорове ...
Ох, не легко то читалося і слухалося. Писаки змагались
у вигадуванні страшних метафор, кривавих образів, так що
при читанні газет у недосвідченої й необстріляної в пол1ти­
ці Анни спочатку волосся ставало дибом від жаху. Від стра- :
ху за сестру ; за всіх знайомих і незнайомих, за ті «нариви
на~ здоровому тілі нації>>, які н.аважиJ1ися «переможній ні­
мецькій армії всадити в спину кинджал невдалого путчу>>.
<<Ми не маємо ні'Чого спільного з ними, наше сумління чисте,
-а серце спокійне>>.
•
Анна боЯJІась. Боялася тієї страшної ненависті, скаже­
ник нападок, лютих -погроз, спрямованих на її домівку, на
дорогих її серцю людей . . Поринала у темне озеро страху
все глибше й глибше, аж поки яrись уранці після; безсонної
ночі не відчула під ногами тверде д.но.
Вона саме читала газети, сповнені звичними, навіть по
тону грубішими нападками, і саме ця вульгарна · скаженина
допомогла їй •відштовхнутися від дна: щось логане з ними
сталося, читала вона знову і знову, бісяться біщ,ше, ніж
будь-коли, мабуть, десь їм добре всипали, добре зачепили.
«Справді, переможці так не пишуть, переможці не "воюють
прщшяттями, то тільки безсилий чіпляється за таку неді­
йову зброю. Бо це вж~ навіть на мене не дів,- висміяла во­
на BJracнy слабість, - навіть на мене, дурепу>> . Вона зіжма­
Rала газету і там-таки; на вулиці, кинула її в урну зі сміт­
тям.
3 того дня вона знову дихала, жила, хоч муки її ніскіль­
ки не зменшились. Не могли ·зменшитись, бо зовсім не ро­
зуміла, що там удома діється, як діється і з чого воно береть­
ся. Однак уже напевне знала, проти кого діється, і це було
джерелом полегшення, яке вона відчувала. Відчувала, що
24

боротьба йде жорстока, нещадна, що люди вмирають. А про­
те уже так не боялась.
Якби тільки .Павлу можна було уявити. Якби вона мог­
ла уявити, що Павла робить, де знаходиться, яRі люди дов­
нола неї, які у неї думRи в голові,- тоді все було б легше.
Але уявити цього не могла. А1ща тільни вірила їй. А з то­
го дня, коли вона виплила, вирвалася з обручів •липкого
страху;- її перестали мучити ночами й образи покинутої, по­
раненої Павли, залишеної напризволяще нахабним фашис- ·
там. Вже не сRидала . з себе ковдру (бо ж її сестра десь
мерзне), не відчиняла вікно, щоб не чути, як стукають
у шибки холодні дощов і краплі (бо ж її сестра десь ·моіше).
Більше бачила її в тужній самотності. Той визвольний ра­
НОІ{ _кинув світло на Павлу як па частRу чогось велиRого,
згу.ртованого, яRе є велюшм саме тому, що воно згуртоване,
що воно вигнало зі сврїх рядів підлоту, егоїзм і страх. Там,
між своїми, сестра у безпеці, але проти .них рушила страпі­
на, ненависна сила ...
.
-
Що ти там робиш? - зводиться Зузка у постелі.­
Чому не йдеш - до мами? Не бійся, я справді не буду слуха­
ти... Скажи їй _щось, щоб вона не плаRала без .кінця, а то
я · збожеволію.
Анна здригається, киває сестрі і швидRо йде на кухню:
-
Ох, але ж я втомлена,- зітхає,- зовсім потовклась
об · ту, жорст1{у лаву. Уяви собі, мамRо: мусила весь час три­
матися за розхитаний борт, щоб не кинуло на підлогу або
ж на дорогу... Ну, а тепер, мамцю, розкажи мені гарненько
усе про Павлу. ,
Мамка знову плаче:
-
Не знаю, Анночко ... Ми -нічого не знаємо.
-
Але ж, мамко,- Анна силкується не звертати уваги
на материні сльози,- невже ти боїшся говорити переді
мною? Що перед Зузкою не хочеш - це я · розумію і схва­
люю. Але переді мною?
-
Ні, ні, - заперечливо хитає головою мати.- Просто
не маю що сказати.
--
В такому разі я маю що сказати тобі,- рішуче від­
по~ідає Анна.-- Я зустріла у Братіславі Лалака, ти анаєш,
того, з Подбрезової. Батько про нього згадував, вони разом
учились на слюсарів, та Лалак потім захопився політ~1шю.
-
Знаю,- нервозна киває мати. На обличчі у неї по­
мітно напруженню-
-
Лалак тепер великий пан, права рука ще більших
панів. Був евакуйований з ними до _ Братіслави. Тепер,
правда,- 2\нна пригадує гарманецьких німців,- . напевно
повернеться назад до Подбрезової.
••• •
25

•
-
Ну, гаразд, кожен дає собі раду, як може,- з нетер­
пінням у зляканих очах кваuить мати Анну.- Тільки для
чого ти мені це говориш? ..
-
Лалак сказав, що наша Павла ... -
Анна не знає, як
нашвидкуруч сформулювати фразу. З подивом зауважує,
що їй, власне, вже не йдеться про формулювання, бо щось
важливіше перешкоджає точно повторити Ла.лакові слова
!JPO <<старих підбурювачів», про <<П'13безпечні справи, через
я:кі Павла погано скінчить>>. Тй здається, що коли б вона
повторила ті слова, то сама стала б рупором Лалакового
панства, нічим не кращою від братіславських газетних
писан.
Мати дивиться на неї пильно, вже навіть без очіку­
вання:
•
-
Так ти вже знаєш...
-
Знаю; мамко, і не розумію, чому ти хотіла затаїти
це від мене.
·_
Та ні, не затаїти,- на материному обличчі видно по­
легшення.- Ти справді дечого не розумієш і не можеш зро­
зуміти, раз не була тут, не бачила, що тут діялось і діє'l\Ь­
ся. В іншому місці жила, інакше· думала. Тобі закрутила
голову Братіслава, а Павлі - Подбрезова, але сестр_а завжди
залишається сестрою, не забувай. Тільки це головне і має
Jічну вартість. Все інше минеться, · як минало й досі. Якщо
твоя сестра схибила і потрапила в біду, вона залишилася
для тебе сестрою - і тут кінчаються всякі роздуми. Rоли
повернеться, своє дістане. Але тільки від мене, і ні від кого
іншого. Піти в партизани, як та солдатка, як. .. як ...
-
Але ж, мамо! - жахається Анна, зовсім приголомше.:.
на материними · думками, 1·им сум'яттям її уявлень про влас- ·
них дітей,. .котрих -вона бачить відчуженими, · незнайомими,
підхопленими незбагненним пото1юм війни і, що найгірше·,_:_
здатними на все. І на зраду, й на моральне падіння. - Ну,
мамко, у мене нема.є слів ...
Здається,. більше слів немає і в матері.
.
Вона висипала, викинула на ясне світло свої найпотаєм-
. ніші - думки,
· найгірші побоювання. НаснуваJІа їх у муках і
самотності, заплуталась у них. душею і, як то буває, тільки­
но ці невимовні думки висловила - вони J3тратили свою
владу над нею . Замучений дух уже _ вивільняється з похму­
рих пут, розпрямляється, починає дихати, бачити справж-
ній образ речей.
•
•
<<Боже мій,- хочеться 1и скрикнути,- що я плету,
власних дітей ображаю, принищую недовір'ям. Але ви ме­
ні вибачте: сама не знаю, що я роблю».
26

Та Анна вже тримав ~ї за руку, докоряв спонійно, нена­
че хворій:
-
Бачу, - що ти мусила ба~:ато натерпітися, мамочко. Але
тепер слухай мене добре: я у ставленні до вас не змінилася,
і ТаІ{, ян ти собі уявляєш, не · змінюсь ніноди.- На мене зав­
. жди
можеш п01шастися. І ти, і Лінна, і 3узна. Це одна річ.
А друга...
•
-
Друга - це ПавJ1а,- нвапиться- мати · висловити доч­
ці те, що маJІа сназати їй •на самому початку: - Останній
раз справді забігла тільни на хвилинку. Повідомити, щоб
ми не лякалися, якщо про неї довго не буде звістки. Мов­
ляв, це . може статися, і тоді важлuво одне: щоб ми її не щу­
кали, ніде не розпитували. Вона ссtма дасть про себе знати,
як тіл;ьки буде можливість.
.
.
•
-
.От бачиш! - підскочила Анна майже щаслива:.-:- Т:u
мусила мені сказати _ це на самому поч_атку і не вішати на
Павлу попівських звинувачень : Точно отак і ще й набагато
гірше пишуть про жінок, які допомагають <<бандитам>>, бра­
тісла:вські газети. Такими -словами справді · 3асипають тепер
віруючих з усіх ·амвонів Сл-оваччини. ТоЩ часом не наказали
• проклясти свою здичавілу дити:ну й видати її німецьким ор­
ганам одразу ж 1 як тільки вона з'явиться вдома?
-
Не знаю,- пригнічено відповіJщ мати.- Я ходжу на
першу месу, а на ній не бува1;1 проповідей. І маю розум; на­
казувати мені ніхто · не смів. Та й священики мають с:ІJій
розум. Не можуть говорити того, що суперечить богові і
божu·м заповідям. Притча про блудного сина ясно говорить,
як у таких випадках слід поводитись. _Ніхто не може з амво­
на говорити протилежне.
-
Ех, мамко,- випаJцша Анна,- яка ж ти наївна.
Вона сама собі •здивувалась, навіть трохи злякалася: в
сім'ї не прийнято було так вільuо говорити з батьками. Од­
на~{ усупереч всім сподіванням, обличчя матері' прояснилося
усмішкою полегшення.
-
Мовчи, ти, безбожнице, хоч уголос не богохульствуй,
щоб тебе там нагорі,- вона вка:;~ала пальщш на стелю,- не
ПО'!УЛИ. І не говори мені, що т~ зовсім не змінилася. Змі-
нилась ТаІ{И.
.
•-
Ну, звичаЙІ;J:Q,-:- погодилась Анда,- змів;:цлася. Вже
не ковтаю ВС0 те, що мені дехто СИЛКУЄТJ?СЯ натрубити.
У Братіславі людині аж 'голова болить від ревища таних
голосних труб, і ти небезпідставно побоювалась, чи там мені
не закрутили голо:sу, не настроїли проти власної сестри. То
щоб пr знала, зі мною сталося протидежне: я почала ррзмір­
ковувати якраз своєю головою. І повір, мамко, є над чим
~одумати , Наприклад, тільки тут, у Бистриці, починаю ро-
27

зуміти, як важливо знати, що являє собою людина і чого
від неї можна чекати.
-
Цього · ніколи не можеш знати,- швидко заперечищ~.
мати.- Люди або змінюються, або весь час приховують своє
справжнє обличчя. Ради . бога, прошу тебе, Анко, ні перед
ким нічого не говори. Не тільки про Павлу. Не говори нічого
і про себе, а подруг краще уникай. Сусідка мені казала, що
твоя однокласниця, ота Етеля Шашкова, - ти знаєш, вона
ходила й до нас,- під час повстання всюди свого носа пха­
ла, а тепер пані Шуфлярська вже тричі на власні очі бачи­
ла, як ·вона роз'їжджала в машині з німецьким офіцером. Ох,
прошу тебе, тримай язик за зубами. Не забувай, що ти
в Бистриці і що люди, яких ти знала, уже не ті, якими во­
ни були. Обережність і ще раз обережність. :Кол-и ·.попрочи­
туєш на вулиці оголошення, то зрозумієш, чому я це гово-
рю.Завсе-
. смерть.
.
Смерть - одразу звалюється на втомлену Анну страшний
тягар бансько-бистрицької листопадової ночі, сповненої не­
безпеки. За все - смерть.
Хотіла ще розпитати мамку, чи Павла розповідала щось
про себе, про свою уч~;~,сть в опорі, про його людей, хто
там є зі знайомих ... але немає біJ1_ьше ні сил, ні відваги. Стра-
шенно втомилася.
•
<<Боюсь, мамо,- хоч.еться їй скрикнути,- боюся. Ян да­
лі будемо жити?>>
Однак вона мовчиrь. Лише через багато років знову бо­
лісно-болісно відчуває відсутність батька. Чоловіка в · сім'ї.
Або хоча б відданого друга Палька :Кранера, який ще з ди­
тинства вірно кохає Павлу і якого її срстра уникає через
вогнисте волосся й веснянкувате обличчя.
-
А куди подівся Палько? Перевели його кудись?
-
Чому перевели? Тут . зараз люди переходять • самі.
Хіба вони тобі скажуть, куди йдуть? Не скажуть нічого
певного. Тому й не питаєш. Навіщо? Аби почути промови про
батьківщину й обов'язки перед нею? Промов ми наслу­
халися досить, тільки не було кого спитати, чи· та батьків- .
щина справді зменшилася до цих наших гір. Чи там, де
ходять до шкіл наші діти, хіба уже не Словаччина? Чи сло­
ваки, . що залишились у серпні за бистрицькою межею, з дня
на день ставали нашими ворогами?
-
Та ні, мамо,- Анна вже справді втомлен·а.- Повір,
що ні. Усе значно складніше.
В якому розумінні складніше - цього вона в ту хвили­
ну не могла б по,,снити. А крім того - хочеться спати. Ви­
простатись, зажмурити очі, подумати у т:u:ші, що буде 1 :;~а!!тра,
що далі . Одначе -мати не може наговоритися, І!ОНа зо!!сім
28

бадьора, жвава - адже так довго не мала поруч людини,
з якою .могла б вільно, не криючись, поговорити...
•
-
Я знаю, що складніше,- збуджується ·вона незв'ич­
ною суперечкою. - Політика завжди була хитрим заняттям
тільки для панів, я все життя чула про це від батька, а потім
від чоловіка. І так мало в чому ро~ум:іюсь. Але щоб народ
мав відтепер існувати лише в горах, ну, то навряд чи можна
було б так жити... Навіть якщо ми . маленький народ, одІJ:.аК
у горах всі не вмістимось.
Уявивши собі гори, на яких густо, один біля одного си­
дять словаки, Анна мимоволі сміється. Не може не посмі­
хатися над материною зміною, над її незграбними спроба- ­
ми_ переступити домашній · поріг. Вона, сердешна, вже не
хоче бути смирним, байдужим свідком подій. Війна жорстоко
ступила на старанно пильновану сімейну територію, схопила
своїми смертоносними пазурами дочку. Мати звикла подумки
вірно супроводжувати своїх дітей, молитися за кожен їхній
крок, а тепер Павла зникла з поля її зору. Вона хоче збаг­
нути, пізнати сильну спонуку доччиного вчинку, за який
легн:о можна заплатити наві:гь життям. Шукає свою дитину
в сум'ятті історичних подій; без належного досвіду проби­
рається крізь них, озброєна лише власними спостереження­
ми і строгою, безпомильною8 логікою люблячої матері.
-
Мамо,- раптом світліє у втомленій Анниній голо­
ві,._ ти кажеш: панське хитре заняття. Лалак говорив, що
нашій Лінці закрутили голову старі підбурювачі. Бунтівливі
робітнюш. Правда, в його очах вони · підбурювачі. Але ні
в якому разі не пани-гунцвоти...
.
•
-
Почекай,~ замислюється мати,- хто б це міг бути ...
Ну, Маковник, потім · сивно, Баб'як, Петько ... ой, їх там
більше. Деякі з них, мабуть, і комуністи. Мені тітна Юца
говорила, ноли ми · взимку шукали одяг для Uавли. Rаже,
священик оголосив: ЯІ<ЩО й далі так піде, то він їх усіх
виганьбить з амвона.
І виганьбив? "7-'- пожвавлюється Анна.
_ :_ Не знаю. Мабуть, ні.
-
Шкода. Принаймні ми б знали, з ким спряглося: оте
наше створіння .
.-
Ох, боже,- зітхає мати,- таж якби ті старі осли
мали розум, то не втягували б дівчину в біду . Хоча б заради
давнього знайомства з її батьком. Але де вони... Священик
_напевне
не ганьбив їх з амвона, бо коли б він їх наз.вав, то
це означало б послати просто до в'язниці, або, кажуть люди,
j на смерть. ~·,не при мартенах їх би не -було. А -~оли Лалак
говорить, що є, то, гадаю, що таки є .,.
29

Вона говорить це з nадією, з таRим полегшенням, що під
11 поглядом і в Анни спадає . з серця тяжrшй~тяженний
Rамінь,
У незрозумілих подіях мати: врешті зачепилася за на­
дійну опору. Та опора складаєтьсμ зі знайомих облич, з чо­
лов.ічих .пос'Еатей і сRріплена гострим, таким дорогим мате­
риному серцю запахом оброблюваного металу, спецівоr<, •яr,і
вона все життя прала. Вона довірливо пробує надійність спо­
ри, тільки-но виявленої, бачить, що її оточують , і захища­
ють жінки,- багатьох з них вона знає,- бачить також дітей,
малих і дорослих, іш вони разом . з її Павлою · виявляють
слухняність перед батьками.
_
-
Ох, 11. тільки мучу тебе,- зітхає вона глибоко, з по­
лег·шенням. - Мучу тебе, Анночко, а ти вже напівмертва від
утоми. Та коли людина місяцями усе тамує в собі, то вона
рада, якщо є перед ким . нарешті виговоритись. Ще Rоли
Палько був тут чи батько його заходив, я могла сим-тим •
поділитися, а так на всьому божому світі жодної живої ду- .
ші. Вони теж мені казал;и, щоб я не гр_излася. Але спробуй
накажи сQбі ...
<<Справді, ср:__робуй наказати собі,--:- пригадує Анна свої
брf:1-тіславські ночі.- Накажи С<?бі, коли немає_ за що вхопи­
ти<.:я 1 коли не маєш чим відігнати від себе страшні химери.
Тут.; удома, все інакше. Все гірше, ніж я собі уявляла, і все­
таки краще. Немовби легше, ясніше. Правда ж! Ясніше ... »
•
Мамо...
•
-
Гайда, ідемо спати, Анко. Пішли.
-
Мамо, ми ще не все з'ясували.н Домовимося сьогодні,
і то вже зараз, що Павла робить добре. Що йде зі справедли­
вими людьми за справедливу справу. Це буде нашим пере-
1,онанням, і ми від цього..переконання не сміємо відступи­
тися~
<<Не сміємо відступитися,- мовчки снує думRу Анна,­
аби мати сили й далі неоти Павлине і своє призначення, аби
бути готовими до всього, що можуть принести наступні дні>>.
-
Не можу, .:.... розгадала мати і те недомовлене . - Доню
моя добра, я' з цим змиритися не можу. Іди вже лягай, я . •
помию тарілки.
<<Ні,- Анна встає і кладе на вогонь останній брикет.­
Я не залишу_ тебе ту'Р наодинці з нічним rюшмаром, лих:uми
дуМЮlМИ ... )>
•
'
Вона йде в кімнату подивитися до Зузrш. Дівчинка спить, .
темне волос.сячко над чолом змокріло від поту.. .
•
•-
Завтра ж піду до С,грацецьких. Мусять дати мені ву­
гілля, бо в цих Rазематах геть позамерзаємо ... Мамо, знаєш,
що я думаю? Що той рудий Пальо буде до тих пір прочісу- .
зо

вати світ, поки n~ знайде Павли ... а її дідько вхопит_ь, іоли
вона його побачить .
Нлюнуло . •Примовка на до браніч допомогл а. Примовка
для матері...
_
-
Я вже також собl думала, чи він не подався за нею .
І якщо Павла помудрішала, як ти говориш, якщо- розум у неї
визрів, то чого б її дідько хапав? Можливо, там , на манів­
цях, зуміє оцінити добру людину...
-
Думай, мати, думай 'хоч цю одну ніч про добрі, природні
речі. Думай про доччине майбутнє, про її кохання . Думай
про все, чим зайняті думки всіх матерів на світі.
Думай про Павлу і Павла. Хоча б цю одну ніч... Спочинь ,
нарешті. Спи_.. .
Вранці виглянуло сонце, кволе, щербате. Воно не змогло "
розтопити тонку льодову кору, якою за ніч вкрилися дороги
і- тротуари міста .
-
.
Дуже слизько, люди дрібними, човгаючими кроками на­
магаються дістатись до стін, вхопитися за їх шорстку по­
верхню, ступити на вузеньку суху смужку під ними. Ожеле­
диця не змогла підступитись до самих будівель , люди ж тис­
нуться до них, створюючи просто символічну картину : у-.влас­
ному місті жителі невпевнено повзають попід стінами.
Пробують клямки на дверях магазинів: можливо, ие за­
чинені. То тут, то там увfйде чоловік до крамнип;і, трошки
зігріється й вийде з порожніми руками:- Що ж купиш без
І{арток? Доброму , знайомому всуне - наляканий торговець
щонайбільше пакетик круп, солі. Та вже й солі немає.
Нали зайде до магазину дама чи пан з талонами, крамар
ліпше візьме їх• у задню кім~ату і вже там , аби не колоти
іншим очі, наповнить сумки дорогим, суворо облікованим
товаром. Це буває не часто. Привілейовані мають можли­
вість забезпечити ·себе зовсім -іншими каналами, а не через
бистрицькі fпустошені крамниці. Але декому мало самих
.товарів. Дехто прагне й тріумфу у вигляді сумки , наповне­
ної лепально роздобутими і за· легальні ціни купленими про­
дуктами. Нікчемний тріумф, мізерний, однак і він не вда•
ється. Бистричанки па такі сумки не дивля,rься. ~е те щоб
відвертали погляд, _а просто не помічають _ані тих сумок,
ані їх пишних володарок. Подавіться ними, запроданці... Не
дорікають і крамареві, його ні в чому не винув атять, і якщо
заради дітей у нього десь і просять, то лише те, - що можна
дати без карток . Але таких товарів мало . І з кожним днем_
їх стає все менше .
31

'У магазині навпроти місьRо'і управи жінRи затримують­
ся · довше, ніж на хвилину-дві, хоча й нічого не Rупу:rрть.
:Кому сьогодні потрібні фарби, лаRи, оліфа? ОтаR тіль1ш по­
стоять, тулячи дітей до спідниць, під захистом сміливої, пиш­
ної продавщиці стримано обміняються новинами, мало Rоли •
добрими. НіRчемпі вісті, недомовлені надії, але бувають і
важливі інформації. Що до мішаних товарів на Верхній ву­
лиці прквезли • борошно, ГапдерRа ділитиме його па сім'ї,
але тільRи тоді, ЯR дістане наRаз, раніше не смів навіть до­
торRнутисл. Що В суботу вранці прийде Подлавичаіша З RОВ­
басами, однаR цього разу вона хоче за них шRіру на підмет­
RИ, а не гроші. Що в селах нижче від Гнушти можна ді~тати
сало і що десь там в мірошниR, яв:ий може продати сRільRи
завгодно борошна, але він просить уже по copoR п'ять Rрон
за Rілограм. ЖінRи хитають головами, подумRи приRидають
свої фінансові можливості, а вголос одразу ж прощаються
з мірошниRовим борошном. Ах, нижче від Гнушти, якби ж
то вибралась на тижден!>. А •дітей на Rого лишити? ЯRби
· було Rого послати,- не називають імен чоловіRів чи синів,­
а таR ... Нема RОго послати, але в більшості вишщRів нема й
за що Rупити. Одну біду ВІJ:знають, іншу приховують; бід­
ність честі не принижує, а вони . за останні місяці дуже збід­
ніли: Гроші . появляються у сім'ях нерегулярно, зрідRа, а то
й зовсім їх не бував. ПродуRти уже давно подорожчали, лю­
ди ро·зшуRують їх де тільки можуть, переплачують. За пов­
стання Банська-Бистриця була перенаселена: сюди прибуло
не тільRи б1=1-гато чоловіRів з інших районів Словаччини, не
тільRи бійців, до вільного міста через політичні, а найбіль­
ше расові переслідування прибилися люди, яRі досі перехову­
вались по різних заRутRах. Багато · їх прийІnло з СередсьRого
і НовацьRого таборів праці, далеRо не всі цтрапили до
:віЙСЬRОВИХ частин і в СПИСRИ для ·віЙСЬRОВОГО постачання.
Довгий час ,утримувала Бистриця набагато більше людей 1
ніж могла утримати. Тепер вона обезлюдн;іла; одна з жіноR
. говорить,
що в місті лишилося не більш ЯR вісім-дев'ять
тисяч душ, причому німців та інших нових пришельців
вона за душі не вважає. <<Душ мало,- гірRо бідRа~оться
жі1-ши,- а харчів ще менше. Замучать пас голодом, поба­
чите ... >>
Ал.е магазини все одно мусять бути відчинені.
-
Лише вистоюю тут,- сRаржиться продавщиця,- від
рюшу до вечора на ногах, а виторгу ніяRого. Не наважуюсь
навіть вибігти, зачинити па хІІилину: боюся, щоб яRраз у той
час не прийшов 11:онтроль або щоб хтось не доніс.
Вона підходить до вітрини і виглядав на площу. ВелиRі
бляnіанRи лаків, фарби й оліфи снладені висоRо, добре за-
32

хищаючи тьмяне приміщення від поглядів ззовні, а зсереди­
ни усе видно.
-
Щ·о там діється? Навпроти, щ~ред міською управою.
До вітрини підходять і інші жінки.:
3 міської управи викотили на тротуар велику кінокамеру
й націлюють об'єктив на сусідній магазин мішаних товарів.
Помічники режисера чіпляються до людей, як{ виходять з
церкви, намагаються умовити їх, щоб вони з усмішкою за-
-ходили до маrазину. <<3 усмішкою, - шкіряться вони людям
в очі,- головне - з усмішкою>>. Життя в консолідові:Ш й
Бистриці нормалізується, населення спокійне ...
Однак кінозйомка гане.бно провашоється . Купка люде'й,
успішно долаючи ожеледицю, нестримно розтікається в_ усі
• бони площі. Біля намери охоче зупиняються лише солдати,
молоді німці . . Але потрібно якраз, щоб їх не було видно. До
дідь1,а з такою роботою! Що це ви роfіите , дівчино? Лясиу п
запотиличник, дівчина вліпила його молодшому братові , я1,и й
з цінавості розігнався було до камери.
· Зйомники
доRурюють, поглядають на · небо, як е шв t~ д 1: о
затягується хмарами і, щqб скористатись останнім 11ромін-
.
•
.
-
~
ням сонця, квапливо зюмають магазини , двер1 яких оезглуз-
до повідчинювані до порожньої промерзлої вулиці. Помічник
режисера біжить попереду 1шмери, вліта·є до маrазип і в, на ,· е
бджола до порожніх вулин:ів, однак мало х_то з обсл уговую , н· ­
го персоналу погоджується . позувати у в ідч ин е н и х дв с·ря
своєї крамниці.
rl{інки, з'юрмившись за вітриною, !{різь бляшапки 11 •
лаків та оліфи з задоволенням дивляться на м арну р ,,
а потім одна за одною, але з інтервалам и, виход ят ь . :•{ ·;
тися заборонено,
Мати . Малатінцова похмуро сrюстер і гає ;: н , 6 л и 111 , 1
зйомників з другого боку площі,. від· рогу Лu.ювної вуJІи, 1.
А ті вже спустилися до' кондитерської «Ор он » . · н омов, 1я 10 т1,­
ся з молодими продавщицями; нужденна вітр : 1нu, де ви став ­
лено т.ри-чотири муляжі запорошених великодних крuшішок,
явно, здаєrься їм н1:1ак·туальноіо і недостатньо фотогенічною .
Мати Малатінцова вийшла з костьолу в числі .останніх
і тепер аа - епокоєно озирається. Ій здається, що той чоло­
вік знову її переслідує. Знову несподівано скрадатиметься
• аа нею с6лJ]:ат у сіро - зеленій уніформі ес·есівця : Вона бачи-
ла його в темному куті костьолу скуленим на молитовній
лавочці. Через нього не скінчила молитви - вJІасне, тих
супроводжуваних плачем • просьб, які вона щодня без снід- '-
ків • шле бо:r::ові в костьолі, •вже I опустілому, безлюдному.
Сьогодні вона перервала моління, рапт.ом швидко встала і
приєдналась до останніх. бабусь; трималася біля шіх, з'"uимн
3 203-:і
33

зшшла по сходах, щоб . у неї на п'ятах не повиснув тоі'r чо­
ловік у зловісній уніформі.
Помітила, що він стоїть під моро!3ИМ с~:овпом. Він бачив
її . Збагнула це через дивний, повний очікування вираз сол-
датського обличчя .
,.
Ії пройняв холодний дрож, однак вона випрямилась і з
калатаючим серцем, не звертаючи на нього уваги, ,пройшла
мимо. Хоч знала з досвіду, що на вулиці він не заговорить до
неї, не причепиться, усе ж боялас.~,. Боялася, щоб не йшов
за нею додому, аж до старого rюридора, а відтак 'на кухню ... .
Там Зуюш, там Анна ~ нова людина в домі, нова дівчина,
якої досі не було, а тепер прийіпла,- ох, боже мій, чого
цей солдат хоче, rюго він у нас шукає? .
З рогу Лазовної вулиці мати крадькома кинула погляд
у бік стовпа: есесівець вирішив піти - і не до неї, і не в
- напр ямі
її будинку. Нришачи льодову нору грубими · неви­
сокими чобітьми, він неrшапливо йде униз Н'апітульською
вулицею. Широкі халяви хляпають його по худих _ ногах,
він весь досить худий, високий, поношена уніформа висить
на ньому, • як на опудалі, дивно контрастуючи з круглим
молодим обличчям, з карими очима, які неспокійно позира-
ють з-під залізної каски.
_
І{оли він сидить біля плити на теплій кухні, ті очі див-
ляться навіть по-дружньому.
•
<<Що це за гру ти вигадав, вовчий сину? І чому для ці­
єї гри обрав саме нас?>>
Мати прямує додому, щохвилини пригнічено оглядаю­
чись на вежі, чи все-тани не вигулькне солдат з Н'апітуль- ·
ської вулиці, чи не почне кружляти довкола, мов чорний
хижа:к, чи не шасне на :кухню, наче тихий, .терплячий мис­
ливець. <<Бош:е, 1ш ти можеш допустити,~ богохульствує во-
на в душі,- щоб до моїх мук д_одавалося ще й це, .. - Н е
по­
винен би терпіти їх у своєму храмі, не мусив би дозволити,
щоб на нас нападали в цьому' єдиному й останньому схо­
вищі . . Вогненним мечем мав би їх вигнати, господи». Але
вона відразу ж опам'ятовується, покірно зітхає й відчиняє ,
браму.
З напівтемряви їй назустріч: виска:кує Анна•, одягнена
абияк, без шапки й рукавиць. Вона мовч:ки витісняє матір з
брами назад, веде вулицею - вниз, та за кіль:ка кро:ків опано­
ву є ·собою і тихеньно, настійливо наже: •
-
Мамо, хто живе у нашій другій :кімнаті?
-
А що? - зупиняється мати.- Чому . ти питаєш? За-
раз там не - живе ніхто. І куди ти висночила так лег:ко
вбрана?
- • М ам о, - хвилюється Анн а , - це . неправда. Мамоm{о,
34

тан жити я тут не можу. Я замітала вранці коридор, а Л~у­
ко, той, що згори, ішов додому._ Спитав мене, як себе почу­
вають наші квартиранти. А мене наче хто кип'ятком ошпа­
рив, не могла слова вимовити. Лауко усміхнувся й каже,
щоб я вітала їх від нього. Мамо, хто ті квартиранти?!
-
Ідемо до хати, бо застудишся,- спокійщ> бе'ре· мати
Анну, під руку.- На Лаука не зважай, то такий чо.11овік: ,
хоче,_ щоб _ його весь світ боявся. Страхає людей, пиндючить-
ся, але то він тільки стріли пускає. _Навмання. А тебе йому
1 вдаJrося налякати.
-
Але ж, мамо,- в,се ще - злякано дорікає · дочна,- · ти й
сама· його боїшся. Чи я вчора не бачила?
•
-
Я його не боюсь,- твердо заявляє мати,- хай тіль­
ки посміє! Ще не все пропало, і він це дуже добре знає ...
Лауко - щур, але полохливий. Ти, Анночко, нічого не -бій­
ся. Тим більше, що ніяких квартирантів у нас немає.
-
ЛJІе ж і Зузка вчора казала ...
•-
Ой боже,- зітхає мати.- Невже я мушу тобі пояс-
1ровати 'це на вулиці? Були у нас квартиранти,- вона пе­
реходить на шепіт,- і у нас, і в інших. Кожному, хто мав
якусь вільну -кімнату, власті направили квартирантів. Офі­
ційним ордером. Мусили ж кудись _ подіти ті тисячі людей,
які втекли сюди. Ну, сюди, до нас, на визволену територію"
-
I:fa визволену територію,- тихенько повторює Анна,
немовби тільки тепер остаточно прийшла до пам'яті після
галасу писак про бандитизм і р9зклад порядку на <<;путчист­
ській території>> . - Власті .. . Офіційним ордером?
-
Ну, а як же інакше? - дивується: мати.- Хто, крім
властей, дав би раду такій масі людей? Мені призначили .
- трьох.
Дві сестри Розенкранци, одна з них з ч9ловіком.
-
-
Єврейrш?
-
Так Утекли з Середського табору, а там, кажуть, пе-
реважали щ1реї. А втім, то були бистричанки, їх батько мав
тут магазин залізних товарів. Батьки їх померли ще до вій­
ни. Та й самі вони вже старші люди. Прийшли з паперами
від комісії, з Національного комітету, ну, я й прийняла їх.
Не лише тому, що мусила. Адже людина має перед нещас­
ними і якийсь людсь1шй обов'л-зок, чи не так? У їхІ;Jій квар­
тирі давно вже мешкали інші, вони не мали де подітися ...
Анна замислено киває. •Материна впевненість поступово
зв ільняє її від страху. Далі вона ціr{авиться тільки голими
фактами.
•
~ . Лауко про ·це напевно знає,~ пробує вона прикинути
розміри; загрожуючої небезпеки.- Навіть якщо під час пов­
стання його тут не було, такі речі можна встановйти дуже
легr<о.
35

-
•Ну й що, Rоли знає! - мати . байдуже знизує плечи­
ма.- Не мо.жуть же вони ув'язнити всіх людей тільки то­
му, що вони ·· мали Rвартирантів. Ти не повинна боятися Rож­
ного попихача в '!Оботях, інаRше, АнночRо, можна· збоже-
воліти.
.
Анна не впізнає матері, не впізнає у ній вчорашню за­
плаRану жінRу. Несподівано бачить перед собою зовсім іншу
людипу, та~,у, що вже пережила тюішу і визначальну - го­
дину, звільнила собі дорогу і тепер простує нею. ·:Вчора на
тій •дорозі у матері п.ідламувались Rоліна, але сьогодні во­
на сміливо відганяє страх і побою:вання. У неї були Rвар­
тиранти, хоч ЛауRо знає, . що вона переховувала євреїв. За
це Rарають, і Rарають смертю. ОднаR мати, здається, міряє
ту страшну пані зневажливим поглядо~1...
•
<<Ох, мамочRо, . RОЛИ Ж це ти встигла таR ЗВИRнути ДО
неї?» ·
•
:
-
Заходь до хати, Анко, я приготую вам добрий сніда­
нон. Глянь, що мені дала для 3узни тітна Rранерова,- во­
на вrішено дістає з потертої сумки невеличкий пакетик і дає
дочці понюхати його просто через папір.- Масло! Зовсім
свіже, вдома зробили. Заходь, там про все розповім ..
Небо вже цілком затяглося олов'яними хмарами, почи­
нає сіяти дрібний сухий сніг. Для Анни це перший сього­
річний сніг, хвилююче торжество природи, яке вона завжди
намагалася переживати надворі, під відкритим небом. _І . ·те­
пер, задерши голову, Анна стежить поглядом за м,иготливим
_ шляхом матових білих зірочок. Бачить, як вони легенько
сідаю1:ь на мамину чорну хустн:у, на пасмо посивілого во­
;rrосся, гладко зачесаного 1 зібраного в тугий вузол. •
-
Постіймо ще -~:рохи, мам·ко. Якщо хтось ітиме до на­
шого дому, нам його добре буде видно .. .
_ :_ Але дівча там самотнє ...
-
Про Зузну не турбуйся: вона щойно про1шпулаеь і
взяJrася роішуснати батьків · сірий светр, хоче вив'язати з
нього шарфи й рукавиці...
З . брами вийшла дружина Лаук·а у г-а рному зеленому
пальті і в тюрбані з такого ж матеріалу. За спиною ·В неї
звисала . розкішна ' руда лисиця, увітю1увшись спереду
гострим носом у вилоги пальта.
-
Доброго ранну,- вітає;ься Лаукова з матір\о Мала­
тінцовою й повертає прищаве напудрене обличчя до Ан­
ни: - Приїх ала, Анночно? Ого, бачу, сніг пускається,- вона
на ходу старанно змахує сухі сніжинки . .
•
Оснільки Лаунова не ченає відповіді на питання, Анна
їй не · відповідає. Материну відповідь вона супроводжує су­
хим КИВІЩМ ГОЛОВИ.
36

-
Яке їхало, та~,е · й здибало,.- корот1,о оцінює мати
горішню . сусідку.- Обоє дурні і ледащі, не мають чим одне
одному дорікати. А _якщо Лауно знає- про моїх · квартиран­
тів, то йому -відомо і те, що вони перед прихQ;т;~;ом німців
утекли з Бистриці. Але він лише так патякає. · Я ж кажу:
аби коже·н труси1;1ся перед ним. Як зустріну його; ТО • своє
скажу, не бійся.
Анна знає, що мати не снаже нічого Лаукові: всестаки
було б нерозумно уснладнювати ситуацію, зайвий раз дра­
тувати самолюбивого, обмеженого чоловіка. Він напев.но за­
пам'~тав, ЯІ< Павла його образила, можливо, й поміт:цв, що
її давно · не було вдома. Ще почне нишпорити, а їхній сім'ї
тільни цього браяує. Анна знає, що мати з власної волі не
стане говорити з ним, але така сміливість тішить її, відвага
підносить. Підносить її й та погорда, та справедлива ви­
щі~ть, яку завжди мусить відчувати чесна людина _віч-на­
віч з непорядною.
-
•Мамо, а де те.пер ... як ти висловлюєшся ... наші квар­
тиранти?
--
Я справді не знаю;- мати прямує до брами.- Забра­
лися вже в_ останню хвилину: не хотілося· їм, бідолашним,
знову йти · бозна-куди. Тоді залишалася · одна дорога - до
- Старогорської
долини, а потім у гори. От.же, десь там мають
бути... Заходь до хати, А:rш:о , треба . протопити для 3узни . .
•-
Я вже топила.
Сніг стає трохи густішим, похмурі вулиці світлішають,
підноситься настрій. Ожеледь уже не тана тверда й слизь­
.ка, ламається під ногами, блякне і зникає під падаючим
снігом. Анна відчуває радість, ту непідробну радість, яка
завжди хвилює її, ноли падає перший сніг.
~ Ох, Павшпшо, дитино моя,- схлипує мати.
І дочка Анна одразу ж розуміє її. Бачить сніг уже з ін­
шого бону. З бону матері, сестри, з ' боку людей, вигн·аних
• в гори.
• На них падає сніг холодний, жорстоний .
Сніг грізний. Віроломний!
~адість зникла, перетворилась на жах.
Анна схиляється:, рукою без рукавиці згортає з троту­
ару трохи снігу, стискає в грудочку й болісно-повільно роз-
топлює його у холодній долоні. .
•
.
-
Мамо;- каже вщrа тихенько,- ті люди не пішли від
нас. Або ж повернулись. У другій кімнаті хтось є... Я чула
кроки.
Мати вражено дивиться на неї, кров відпливає з її облич­
чя, на щоках замість . рум'янцю стелиться плетиво дрібне~
сеньких голубуватих жилок. Не. мо~е повірити словам Анни
.37

і -все ж не сумнівається в них. Не може повірити: адже са­
ма випроводжала Розенк~анців, пекла вночі, м'ясо, яке во­
ни звіднись принесли, бачила, як вони перенладали речі
з валізок у рюкзаки, бачила, як усі троє виходили. Не може -
повірити словам Ан:ни, і все ж вірить їм. Вони хо:гіли взяти
з собою ключ від третього входу, і вона погодилась на це.
Сестри -були недовірливі, замкнені: напевне, боялися за те
~майно, яне мусили понинути в ні~ішаті, бо воно не вміща­
лося в рюнзаках. Вона залишила · їм нлюч зі співчуттям, але
й з образою: за довгі тижні їхнього співжиття колишні ба-'
гаті пані так і не збагнули, що сім'я Малатінцових належить
до тих бідних людей, які ніколи не доторкнулися б до чу­
жого, хай і цокинутого, майна. Це її тоді неабияк засмутило,
}!Она порадила сестрам віднести речі до знайомих, яких во­
ни часто відвідува~и, а коли ті відмовились це зробити, доз­
волила собі гордий жест і дала їм урок - ключ від третьо-
-го
входу.
3а перехо;вування <<бандитів>>, євреїв і дезертирів, аа допо­
могу цим <<злочинним елементам» _ загрожує смертна кара.
-
Може, це тобі здалося, Анн:о ...
-
На жаль, ні. На жаль, я чула скрип дверей у перед-
покої та в туалеті. Правда, коли я зайшла туди з коридора,
за дверима замкненої другої кімнати було вже зовсім тихо.
-
Ох, боже мій,- зітхає мати, але вигляд · у неї знову
цілком нормальний, вона ще й знизує плечима, немовби хо­
че й до:чці, і самій собї довести, що не збирається зламатись
навіть під цим небезпечним тягарем.- Що ж поробиш? Ну,
скажи, що робити, коли настали · такі часи? Мусиш хоча б
залишатися людиною ...
Вона змирилася з долею, не хоче думати про наслідки.
Думає не про них, а про щоденні _клопоти з виживленням
власної сім'ї, журиться ускладненнями, які можуть настати:
-- t- Якщо у тих людей немає якихось запасів,- квапить­
ся вона під склепінням тьмяного підбрам'я,- то я не знаю,
як воно буде. Я rre маю ч:u:м їх годувати... Адже ми з тією
3узкою _ ледве животіємо. День у день треба щось роздобу­
вати. Дівчинка квола, мусить їсти, і досі, слава богу, мені
вдавалося щодня її нагодувати. Тепер, коли ти тут, я _вже
голоду не боюся. Є ному піти сюди-туди, як тільки щось
з'явиться; погано було; коли під час хвороби я не могла
відійти від неї. Тепер -уже добре,- вона швидко бере Анну
під руку й разом з нею квапливо "піднімається сходами.
Не відпускає її і в коридорі. Лише злегка примружує очі
й ледь помітно киває головою на скляні кухонні двері. Анна
розуміє. Навіть н~ глянувши на треті двері, вона разом з
матір'ю спокійно заходить до кухні.
38

Мати ще а порога починає бадьорим го)Іосом гукати
Зузку, очевидно, бажаючи всіJІЯІ{о винагорсщи:ти її з а годи­
ну сумної самотності.
-
Я тут,- озивається дівчиняа з кімнати, -' але зара з
не заважайте мені: я маю роботу.
«Золота дитина,- сміється_ в душі Анн~.- Має роботу!
Яке щастя, що вона у нас є, яке це щастю>. Ії серце спов­
нюється гарячим П<?Чуттям, готовністю захистити сестру від
пазурів війни. Зберегти для неї _дитинство, а для себе й ма­
тері -_ джерело сили і єдиної, тепер- уже справді єдиної ра­
дості. ·
-
Йди, подивися, що ми принес и.
-
Зараз, почекайте трошіш. Але якщо .це харчі, то я
не голодна. Не маю часу.
Вона сидить за швейною машинкою біля вікна й зосе- -
рещнено риється у брязкітливій 1,упці в 'язальних спиць.
Позбирала старі спиці - з усіх заку-шів і тепер перебирає.
Шість клубків сірих , вовняних нитоR лежать рядочRом на
підвіRонні. Ці клубки, ,розr{уйовджена дівчинка, що сидить
схрестивши ноги, обернена обличчям до миготливої завіси
падаючих сніжинок,- то образ ;з іншого св іту. З я'Rоїсь
доброї, гармонійної вистави, якої вже давним-давно . не .­
грали.
-
Іди сюди,- кличе вона Анну, пе піднімаrрчи голо­
ви,,- Я не можу знайти однакових. Мені потрібні дві товсті
з кульками на кінц1 и чотири малі, глад еньRі . Пошу­
Rай, будь ласRа, . у мене від того блисRоту вже __ рябить в
~П. ,
-
•
Анна підходить до швейної машинюr, обіймає зіщулену
постать.
-
Ну, що ти робиш? - відстороню є її ЗузRа.- Ти хо­
лодна, яR лід, та й волосся моRре! Глянь сюди: ці чотири од­
наRові чи . ні? ,
-
TaR,- бере Анна спиці заклшшими пал~цями,- ду­
маю, що однаRові.
Вона тримає дроти в руці, а підсвідо м о напру жує CJ(yx ,
намагаючись уловити, чи не долетить сюди з другої Rімна­
ти ЯRИЙ звуR .
-
Але ж ти не дивишся,- забирає у неї спиці ЗузRа . - ­
Вони зовсім не однакові. Оця грубша. Бач иш, ця одна груб­
ша. Шукай четверту, але тоншу! Мусило ж бути чотири,
яю:цо ви в'язали ру-кавиці . Думаю, не провашщася кріз~
землю саме та одна.
Анні здається, що в другій Rімнаті чути шарудіння. Во­
на швидко зирRає на сестру, однаR та _не п о мічає нічого ,
крім своїх спиць. Але хтозца, чи ті, що поряд, не дозволили
за

собі сміливішого руху тоді, колn вона тихеньІ{о сиділа тут
сама. Однак дитина не каже нічого. Чи аж настільки зай­
нята? Чи, може, вона теж свідомо прилучаєтьс_я •до склад­
ної гри у конспірацію, взаємну делікатність?
Але ні, ні. Вона ще дитина і цілком поглинута своєю
роботою.
-
До нас
кухні.
ніхто не приходив, Зузка? - гукає мати · з
-
Приходив,- озивається Зузка.- Лау:ко в смердючих
чоботях.
•
-
Коли?!· - вбігає мати в кімнату. - Чого він хотів?
-
Не знаю,- байдуже здвигає плечем дитина.- Нехай
Анка с:каже, вона розмовляла з ним у :коридорі.
<<Ох, не дівча, а чудовисько, мусиш мати нерви міцніші
від шпагатів>>. Ма111а зітхає й починає . голосно вичитувати
3узці за нечемні слова:
-
Хіба так . говорять про старшу людину? А що, якби
. qia тебе почув?
.
•
-
Я:кби він мене чув,- буркає дівчин:ка,- я, ,з.вичайно,
говорила б іна:кше. Бо не хочу, аби він _ спровадив мене до
холодної.
Зузка! Що ти верзеш?
-
Виходить, я верзу, - обертається Зузка,- а ти ні, і
тьотя Шуфлярська - теж. Хіба то я вигадала, що Лау:ко
но, : ами хапа·є. людей і замикає їх до в'язниці?
-
Ради бога, Зуз:ко, тримай язи:к за зубами,_:_ втруча­
є ь с я Анна. Бачить, що ви:кручування тут не допоможе.
(. и. тр :: уже в таком;у віці; :коли дитина виставляє чутливі
_ r 1пс ни і пильно уJІовлює ними не тіль:ки слова, а й атмосфе.:
! ·у складного світу дорослих. Вона ще живе на о:колиці
1 . J.r икого світу, але обЛ!fЧЧЯМ і всіма . інтересами вже звер ­
нен а до нього. Ще перебуває в дитинстві, але все частіше
в двертається від нього. Все частіі:пе і напевне ж зовсім пе­
ред',асно ~пиJІьнує гостр:~:rм поглядом аа тим, що для ді:rей
:r.. усиrь бути невідомим, недоступним. Хто в цьому винен?
Хто винен у тому, що світ удома обмежений боротьбою за
існування сім'ї, а там, іззовні, де перебуває сестра_ Павла,
rrороджени:й війною? Чутливим антенам дозрівання такий
світ постачає піанан·ня переважно лихе й небезпечне. А та­
кому пізнанню вже неможливо протистояти вигаду-ванням
ідилічних • :казок, таке пізнання можна спрямувати лише
серйозною аргументацією. •
•
Чи може бути щось більш дале:ке від ідиш~, ніж життя
в ОІ{упованій Банській- Бистриці? Тут живуть поруч вовки
і вівці. Знавіснілі загарбники, підтримувані арадни:ками, і
сім'ї, в яких когось бракує, а хтось зайвий. Часто вони меш-_
40

нають й одному будинну, ян Малатінцови з Лауком. ВовR
кружеляв, підстерігав, полює, а вівці мовчать , ховаються ,
рятуються як можуть.
За нормальних часів ми не вчимо д1тей прикидатися. •
:Коли ж щире слово . може оголити перед вовком незахи­
щене горло, а бал'акучість - головну артерію, настав
. час
вимагати від, діт\':)й мовчання, вказати їм на небезпеку від
. необережних
слів, на їх можливі наслідки. Якщо вони почу­
ли першу частину фрази, треба, хоч і з тяжким серцем,
швидше закінчити її, щоб не було пізно.
-
Послухай мене, Зузка,- сідав Анна на стільчик бі­
ля швейної маmинни,--:- ,я хочу з тобою поговорити серйозно.
-
Про ·що? Про Лауна?
-
ТАк, і про нього . .Це лихий чоловік, можливо, він
справді ночами хапав людей. Перед таким усі в небезпеці.
Ми також. •
.
-
Знаю. Через ПаВJJ:У, - Зузка стишує гол-ос . - Тому я
і злюся, що Павла ні разу не понажеться тут, де вона про­
писана. Через це ножен думав, що вона в партизанах .
Якщо навіть і . тю,, вона все одно_ мусила б прийти додому .
Уяви собі: нали одного разу-. я сназала про це мамі, вона
дала мені по губах. Тільни уяви собі!
Анна слухав сестру на диво спокійно. Як тільни усвідо­
мила, що метка Зузка · вже виходить з дитячого віку, як
тільки збагнула, що з нею про деякі речі слід говорити як
з дорослою, відчула спо~ій: Ії серце печа·лить лиш легкий
смутон · від передчасної зрілості сестри .
-
Постарайся зрозуміти · маму,- каже вона і тут же
вирішує приховати від Зузни оте найважливіше й найнебез-·
печніmе, заспокоїти в ній дитину: - Паще1,увm, в·ерзеш про
Ліпку ·неправду, а 1;1отім дивуєшся. йдеться не про те, де
вона прописана .. .
-
... Ян
не про те? - по-дорослому жахавт1?СЯ Зузна, на­
віть підвищує тон.- От тобі й мавпі! А чого при перевірці .
про це питають?
-
Справді питають?
-
Не завжди, але іноді запитують. А знаєш, що їм ма-
ма сказала? Що Павла пішла · до :цагазину. :Коли вони ви­
йшли, я пояснила ЇЙ t що на таному обмані її раз-два впій­
мають. І завтР.а Павла буде в магазині? І післязавтра?
- -Обманювати ворогів- можна і • потрібно,- починав
Анна виховувати овечку, та одразу ж усвідомлює, що овеч­
ка не дужес. то й потребує виховання.
-
Це зрозуміло,- обривав Зузка досвідчено . - Але ж
не тан, щоб •тебе впіймали на обмані, бо тоді тобі амінь .
З тих пір м.ама зд·ебільшого наже, що Павла ма в у нас
41

лише постійне меш1<а~шя , а . ти11часово прошиває у Подбре ­
а овій, де працює . Ну, хіба це не розумніше?
_ _: _ _ Та:к, 3уа:ко . Це розумніше, та й, зрештою, це правда.
Анна допитJrиво дивиться на сестру, але та нічим не
виявляє, нас:кіль:ки вірить тій правді, а нас:кіль:ки сумніва­
ється в ній. Добре. Слава богу.
-
Ми маємо вели:ку перщщгу в тому,- звіряє Зуа ­
:ка • сестрі дальші набут:ки свого досвіду,- що в нас одні
жін:ки . Я:к правило, пробіжать по І{вартирі й, не побачив ­
ши жодного чоловіна ні в до:кументах, ні в німнатах, ідуть
геть, часто навіть ні про що не питають.
-
Ех, я:ке це життя! - Анна усвідомлює, що че:кає її
попереду .
•
-
Чому? - Зуаr<а вже знову займається спицями. -
Я їх не боюся. Навмисне плутаюсь у них під ногами, щоб во ­
ни бачили, ЯІ{ розстроюють аля:кану, хвору дитину . Одного
разу :котрийсь навіть діlВ мені цу1<ерю1. Дві наші словаць­
ні нарамель:ки. Я виrшнула їх у туалет. Я1{ЩО немає нара­
мельо:к в інших дітей, не хочу і я. Та ще й від німця! •
Анна з подивом приглядається, в я:ких різних · образах
виступа? перед нею сестрич:ка. Янийсь час - дитина, по­
тім - розумна жін:ка, хвиль:ку
-:- хитра лиси:rша і,
- нарешті,
горда, солідарна а своїми ровесниr{ами п·атріотна. Вона жи­
ве у своєму часі, ре_агує на події власними дум:ками, влас­
ними вчин:ками . Ці вчинни малень:кі, ЯІ{ і її невелині мож­
ливості, але вони правильні. -Утворюють здорове ядро, з
я:кого пізніше в разі потреби можуть прорости вчин:ки біль­
ші, важливіші . Анна відчуває, що ця істота вже не потре ­
-був ніяких повчань . С:коріше с:кидається на те, що саме
вона, озброєна досвідом, я:кого Анні браr<ує, може повчити
сестру, хоч і набагато старшу.
Для певності - Анна все -та:ки повертається до поперед­
нього наміру:
-
Бережи маму і . тримай яаиr{ аа зубами. Може:ш: ду­
мати, що хо,чеш, тіль:ки не говори про це ні а ким, нрім ме­
не. Аби в тебе не вис:кочило щось ... ти розумієш ... щось та­
І{е, чого ніхто не повинен знати. Лихий не тіль:ки Лау:ко.
Тепер погани х людей навноло, здається, навіть більше, ніщ
добрих.
_
,
-
Але щ, Ганчо,- знову сміється Зуа:ка по-дорослому,­
про це ти _ можеш мені _ не нагадувати. Я: все· розумію і ні­
кому не говорю.., йди-но
блюі,че, - вона нахиляється до
самого вуха Анни.- Я знаю, напри:клад, що поряд,- вона
по:кааує на двері другої :кімнати,- хто9ь є. Довгий час там
не було ні:когq, а тепер знову хтось є. От бачиш,- гордо
випрямляється вона,- і ще навіть мамі про це не сказала.
42

-
я вже їй СRазала, - Анна вирішує цього разу бути
зовсім відвертою. Ій хочеться, щоб принаймні між ними
трьома, у · стінах їхнього житла, було менше· таємниць.
Сестри пошепки обмінюються інформацією про те, х;о
з них коли і що саме чув з сусідньої кімнати, гадають, чи мо­
жуть то бути ті самі євреї, котрі мешкали -у них під ~ас
повстання:, радяться, як приховати все це, · аби ніхто не ді­
знався, та що робити, І{оли прийде перевірна. Зузка знає
ripo досить вели1,і латунні дверці, що ведуть з норидора до
широкого центрального комина, знає і про сноби на його
закопчених внутрішніх стінах. Вона бачила, ян по них
піднімався сажотрус. Янби на ті шоби покласти допши,
була б добра й безпечн.а схованка, віддалена не · більш ЯІ{
на метр від третіх дверей. Поки перевіряючі доберуться з
J{УХОНЬRИ до другої кімнати,- вони завжди особливо при­
скіпливо оглядають замасковану верандочпу, що виходить
. з великої кімнати майже на покрівлю дворової прибудови,­
поки вони дійдуть· до другої кімнати, люди вже давно бу­
дуть у схованці в комині.
Анна відчуває, як у неї на чолі виступає холодний піт,
а серце мало не вискочить з грудей. Отже, у Зуюш є все~
таки якийсь захист, дар дитинства, що минає: страх не при­
биває її, не приголомшує, навпаки, загроза збуджує в ній
винахідливу здатність до дії. Анна теж знає про комин,
однак їй ні;коли б не- спало н.а ду11шу; що його можна вико­
ристати в такий спосіб.
Нарешті вони приходять до спільної думки, що матері
слід заглянути до другої -кімнати, з'ясувати, хто там є.
Анна ще хоче знати, що за люди були Розенкранци, чи
можна з ними серйозно говорити. Взагалі, чи Зузка знає
їх, чи, може, вони жили у своїй ·1,імнаті зовсім відокрем-
•лено? '
•-
Чому ж відокремлено,- каже Зузка.- Вічно були у
нас, бо там немає плити. Подружжя було порядне, але Естr.ру
я не любила. Стара скупердяга. :Коли смажила собі м'ясо,
.ТО весь час сиділа на кухні, щоб мама часом не відрізала
шматочок для мене. А ти ж знаеш, наша мама не з таких,
щоб красти : Про себе не Rажу, я могла б і · відрізати
нусень, але не хотілося: потім -зчинився б скандал.
-
Як же це? Вони мали 111'ясо, .а в·и - ні?
..,- Справді, вони мали, а ми здебільшого ні. У них гро-
_'шеі'1 •було досить, а в нас не вистачало. Тому вони купува­
ли на чорному ринку скільки хотіли, а ми - лише по карт­
ках, якщо було. Але я все одно більше люблю лапшу з
маком. Давай скаже.мо мамі, щоб вона заглянула до них.
Мені страшенно цікаво...
•
43

Мати з'являється в Rімнаті з двома сRибн:ами домашньо­
го хліба, добре намащеними маслом. 3узRа зісRаRує з стіль­
ця біля швейної машинRи, мов швидRонога сарна, і з на­
солодою обнюхує свою скибRу.
-
Гм-гм, чого ви мені одразу не сюі.зали, що є масло? •
Хліб ? повидлом обрид вже мені. А мю{у часом не роздо-
були?
'•
·~
-
3відRи ж той маR, дівчи1шо, м·а1{у немає. ЯRщо б у
Rогось і були задаси, він би давно прогір:к.
Вони вже сRазали матері, що обидві знають про шару­
діння в сусідній Rімнаті; а вона все не йде і не йде. Не­
мовби відRладала t відсувала лRомога далі ту хвилину, яка
поставить її віч-на-віч з новим велиRим Rлопотом.
Нарешті зважилася,- чого вже там відRлада~и,- й ти-
хеньRо, щоб не зляRались, стуRає у двері між Rімнатами.
НіяRої відповіді. ГлибоRа, дзвінRа тиша.
•
Вона стуRає ще раз і стишеним голосом гуRає:
-
Це я, господиня. Озвіться. Це я\ Берта Малатінцова.
Ніхто не озивається, в Rімнаті - жодного руху.
-
· Пода й-но
к'люч, Зуюю. А ти допоможи мені,- звер­
тається · вона до Анни,- відсунути шафRу.
ШафRа заRриває третину .дверей, просто · символізуючи
ТЕІ.Rтовне ставлення господарів до приватного життя Rолиш­
ніх Rвартирантів. 3 тих же мірR_увань . І{люч заховано в
шухляду :
Rлюч уже поверну.вся в замRу, а за дверима все ще ні
звуRу .- Дівчата спантеличені, вже думюоть, що помиляють­
ся, не вірят,ь влауним вухам.
Наступної хвилини всі троє заходять до таємничої· Rім­
нати.
У ній є людина, але тільки одна. Це жію{а, що заціпе­
ніло сидить, відвернувшиеь. Вона з головою закутана в чар-.
ну селянсьRу шаль, ноги вкриті жовтим пледом сестер Ро­
зенRранців. Сидить нерухомо, не повертаючи голови, хоч
мусила почути, що двері відчинились і . що до неї набли-
•жається багато RpORiв. ЯRби від вікна, заметеного снігом, .
не відбивався дивний шепіт чи т,ихе протяжне бурмотіння,
постать швидше нагадувала б заRостенілий примарний труп,
-аніж живу істоту.
••
,
-
Мати торкає її рукою. Нерішуче, легеньRо. · ЖінRа, по-
вільно рухаючи головою, відвертає · обличчя від віRна. •
Ах, але що то ·за обличчя! Запалі очі, облямовані майже
чорним;и Rругами, біля J.суб струпи - явна гарячRа. Погляд,
спочатку непритомний, помщrу-помалу вертається бозна­
звідRи й зупиняється на незнайомому обличчі Анни.
-
Це дочRа, пані -Розенкранцова . _Моя дочRа Анночка,

вчора -приїхала з Братіслави.- Зузку ви знаєте; більше ні­
кого тут нема.
•Естера - а це вона
-
з велик?м зусиллям витягує з
шалі руку, а коли їй це вдається, кладе ту бліду руку на
руку матері Малатінцової. Не стискає її, тільк:μ кладе. Я:к
людина, що зовсім знесилена.
Померла,- ворушить вона губами.
-
Хто помер?
-
Віра, моя сестра. Там похована,- вон·а в'яло киває.-
Вбита.
•
-
А швагер? - мати сідає на застелене ліжко.- Де він?
Естера байдуже здвигає плечима.
-
Пішов далі. _ Я:к тільки перестала дихати... взяв її
рюкзак і п1шов ... -
вона ворушить рукою, наче ставить хрест
не лише на сестрі, але й на швагрі.- Не хоті!! мені допо­
могти. Але я її поховала ...
У матері виступають сльбзи: . їй шкода Віри і нужден­
ної, кволої Естери, яка . так самотньо сидить і довго, за­
мислено похиту'Є головою.
-
Немає у мен~ більше нікого. Ні-ко-го.
Мати опам'ятовується, встає і підходить 'до жінки:
-
Прийміть моє глибоке співчуття . .
В Естері теж на хвильку оживає давнє виховання, вона
стискав простягнену їй руку і докінчує формальність:
-
Дякую.
.
•
Формальність продовжується питанням:
-
Як це сталося?
Формальність . продовжується й допомагає подолати вза­
ємний страх від зустрічі, страх перед майбутнім, допома- .
гає витримати ;J{аль, змушує розповісти, що сталося,- щоб
людина змогла@ почати забувати, жити. _
Естера говор:ить уже спокійніше, зв'язано:
-
Долина була забита людьми, йшли цілі хмари людей...
І тоді вони прилетіли. Почали скидати бомби. На людей,
більше там нічого не було. Rоло лісу, на дорозі, в кана­
вах - повно, повно людей. Неможливо було ані рухатись, 1
• ані втікати, залишалось тільки лягти і притиснутись до
землі. Довкола нас вибухали бомби і всюди крик, стогін,
Rров, кров і пошматовані тіла ... -
Естера хапається за го­
лову, на очі · стягує чорну шаль, немов чадру.- · Нас не' за­
чепило. Віру теж. Моя Віра загинула від кулі. Тому я не
могла повіри'Fи, що вона мертва ... і не хотіла йти далі. На­
певно, з тих літаків стріляли, але ми серед крину і вибухів
не-чули пострілів. Вона померла від кулі, від єдиної кулі.
Це сназав мені той чоловік, який допомагав ховати її ...
Ох, бідолашна, бідолашна,:- жалів Берта Малатін-
45

цова однаково і мертву Розенкранцову, і живу. Ій жаль їх,
вона ще приголомшена страшними новинами Естери, але
підсвідомо вже думає про те, що слід вробити, аби хоч у цю
хвилину не сталося чогось такого, 'ІJого вже нікоJІи не м:ожна
буде виправити.
_
-
Анночко, ввари-но ів 3увкою липового чаю і прине­
си н'ам сюди. Двері :Між кімнатами замкніть.
А коли дочки виходять, гукає їм услід:
.
-- , Якби хтось прий.шов, мене немає вдома. Але· якщо
прийдуть німці, шиидко й непомітно відімкніть: вони му­
сять бачити всі кімнати. 'Ну, і... нічого,.:... вона дивиться на·
байдужу Естеру, _ на її теплу селянську одежу: - До мене
приїхала двоюрі-дна сестра з Осрбля.
Анна торопіє, а Зузка холоднокровно повторює:
-
Добре. 3 Осрбля.
Клацає 1шю~ у замку, і Естера знову починає розпові,-,
дати. Гово·рить і говорить, немовби хоче якнайшвидше ви­
говоритися з усіх нещасть, які її спіткали з тих пір, як
вона пішла з цього дому.
•
'
•
Пшш поховала сестру, стемніло й почався _дощ. Уночі
кинулася вслід за людьми, розшукуючи швагра, свого ос­
таннього родича. Чоловік, яки.й допомагав поховати Віру,
хотів відвести її на ночівлю до своєї матері, але їй шкода
.
було втрачати ніч, 150 в нічну пору через туман і темряву
не можуть прилетіти смертоносні -літаки . Люди вказали їй
напрям, а потім уже дорогу визначали порозкидані речі, на
які в@на щ1.тикалася. Люди залишали їх, щоб полегшити
ношу, бо схили ставали все • стрімкішими, йти було тя·жче.
Згодом дощ ущух, з'явилися зорі, і ніч на якийсь час по­
світлішала. Тоді вона побачила людей. Тихі сім'ї, серед них
• і знайому - Райнерівців. Вони теж упізнали Естеру, але
невдовзі обійшли її: хто б, це до власних труднощів · дода­
вав ще й клопоти про чужу самотщо жінку ...
- -' Пані Малатін:цова, у дійсно важку хвилину людина
людині - вовк!
«Ні,- подум1ш протестує мати, протестує ім'ям своєї
доч:Ки Павли, ~ша не виходить з голови під час Естериної
розповіді.- Людина, здружена з іншими в ім'я людяності,
ніколи не може бути вовком своєму другові. Якраз у важку
хвилину вона стає людиною найкращою, ·найблагороднішою,
здатною на будь-яку жертву, •навіть найвищу. Вовками в
.таку хвилину стають хіба що ті люди, які ніколи не дбали·
про - когось іншого, а тільки про себе, ні1юго 1<'рім себе не
хотіли й знати,-' саме такі завжди були вовкцми.
•
А як _же зі мною, люба пані Розенкранцова, як же зі
мною? Ви ж добр~ знаєте, яний тяжкий час ви мені при-
46

готуваJІИ с.воїм поверненням, які години, дні, - а ян бог по­
може - і страшні тижні, місяці. Чи ви не боїтеся,, що чере3
цей тягар, чере3 страх 3а своїх дітей я теж можу стати
вовком?»
,
-
Ви про мене не повідомите, пані Малатінцова,--:- про­
буджує Естера господиню 3 глибокої 3адуми.- Мені вже
все одно, мені на житті не 3алежить, але я й так 3наю, що
ви мене не видасте. Правда ж? - вона прохально дивиться
матері в очі.- Правда~
Берта МаJrатінцова · гостро відчував всю непристоиюсть
такого приведення до пщrсяги, і хоч 3нає, що воно випщrвав
3і страху, втоми й непевності, все ж тани діткнута поведін­
кою • Естери. Дітюіута і недо3волени:м спрощенням пробле­
ми. Немовби життя Есrери Ро3еrшранцової 3алежить тіль­
ки від того, чи саме Малатінцова видасть її чи ні : Немов­
би в3агалі йдеться тільки про життя цієї ·Естери. «А як з
моїми дітьми,- у відчаї кричить материнсьне -серце,- як
3 моїми молоденьними: дітьми!? Хіба про них не йдеться?»
-
Я ніколи • ніного не в:цдала,- І{аже вона холодно,­
і ніr{оли не 3роблю цього.
<<Тільки 3 нами що 3_роблять, що 3роблять 3 нами, коли... >>
-
Я 3нала ц_е, я знала, тому й потягнулась до вас, тіль-
ки до вас...
.
Естера нахиляється, ніби хоче сковзнути 3і стільця .
-
Пані Малатінцова,- вона інову благально дивиться
в очі господині,- я маю тут, у Бистриці, будиноr{, великий
будинок, що дістався мені від рідних. Якщо ми все це пе­
реживемо, він буде вашим...
Мати глибоко зітхав і мовчить. Ій став так соромно 3а
Естеру Ро3енкранцову. Ій стає так соромно, що вона не
здатна навіть півсловом пояснити нещасній жінці всю по­
творність . торгівлі, до якої та щойно вдалася. Дім-_- за що? _
•За І{ого? !
•
..... .> Заспокойтесь,- каже вона нарешті і сама 3аспокою­
вться, дивлячись на снігову круговерть за вlкном.:......... Ніяко­
го будинку я не потребую і -не хочу.
Естера трохи 3ЛЯКалась, але швидко опам'ятовується 'і
починав умовляти Малатінцову, немовби справді продавала
якусь річ нерішучому покупцеві:
-
Чому, лані господине, чому ви його не хочете? Ви ж
удова, у вас ·три дочки, їм той будинок придасться, хіба ж
ні?
•
_
-
Ні,- рішуче каже мати,- і прошу вас про це біJІЬ­
ше не говорити.
Або дорогоцінності, золото... воно у мепе тут, при
собі.
47

На це Берта Малатінцова вже справді не знає, що ска­
зати. Дім її хіба що глибоко вразив. Якщо ж ·Естера гото­
ва зректися й дорогоцінностей, які вона має при собі, ба­
гатства, з якого черпає сяку-таку впевненість, значить, страх
Естери Розенкранцової справді надзвичайно великий. Бер~
та Малатінцова розуміє це. Бо ж її власний _страх аніскіль-_
ки не менший:
•
-
.Я не хочу. нічого з вашого майна, - знову каже вон·а
спокійно.- Є речі, за які не платять, бо за _них усім золо­
том. світу заплатити немоJ-І(ливо. Думаю, ви це ' розумієте,
пані Розенкранцова. Бережіть усе, що маєте, можливо, зо­
лото й допоможе вам у біді ~ Мені ж воно не допоможе.
Я інші діла пред'явлю богові, інших дарів прагну від ньо го...
Естера плаче, знову натягує на обличчя чорну -шаль.
-
Не плачте. І не • бійтеся мене, - хоче втішити її Бер- .
та- Малатінцова.- А коли б нам загрожував гdлод, я не .
залишу дітей на загибель і позичу у вас якихось грошей. •
Добре?
•
•
•
Естера киває, робить рух, немовби хоче запщtтити своїй
господині негайно, і то якнайбільше .
-
Потім,- відмовляється Малатінцова,- якщо прийде
час найбільшої біди. Зараз ще не треба.
Вона вже рада була б піти іе_ть, але мусить чекати на
чай, •що готується на кухні . Вона мусить випити його тут,
з цією чужою, непроханою, але зацькованою ,Й такою , не­
· щасною особою. Мусить випити з нею, бо не хоч,е ні наля­
кати _ її ще більше, ні вразити у відповідь . Бо ж усе, чим
Розенкранцова уражає її, виростає -зі страху, причому зі
страху безтактного. А взагалі чи може страх бути тактов..­
ним? Може! Навіть мусить. Хто може ліпше збагнути страх
ближніх, як не той, хто сам зазнав досить страху? Естера ж
навіть не думає про Малатінцових, про це вона :Ні словом
не обмовилась. Можливо, розгубилася . Прагне лише купи­
ти с_обі захист, гарантію життя. І в 1,ого вона хоче купити
ті велетенські цін11ості, ю,і в цей час у цьому місті нале­
жать хіба що колабораціоністам та кільком солідарним з
ними багатіями, яким ·подаровано привілей безпосередньо не
бруднити рук, надано прив1..пей чистими руками частувати
окупаційний генералітет за багатим столом? Нещасна Ро ­
зенкранцова хоче купити ці нечувані цінності у того, хто ­
сам ' їх не має". У бідної, уразливої і тому страшенно зму­
ченої вдови Малатінцової. Вона могла б пnодавати щонай ­
більше біду, клопоти, нічні сльози і страх. Цього вона мо ­
гла б •продати с1,ільки за:sгодно, як переказує до Бистриці
мірошник, що нижче від Гнушти . Могла б, але не продає.
Нікому нічо го не говорить, нікому пе скаржиться.- Сама
48

опиняючись часом на колінах, завжди знову встає й роздає
силу іншим. Приміром, оцій Естері. Як тільки Розенкран­
цова переконалася, що з боку господині небезпека не за- •
грожує, вона відразу ожила, почала домагатися дров, ву
гілля, щоб затопити у холодній кімнаті. Jй і на думку не
спадає побоюватись логічного пит~ння, яке з самого почат­
ку висить у повітрі: чому вона повернулась, по~тавила під
загрозу власне життя і життя сім'ї Малатінцових, чому не
залишилася в горах, коли вже була у безпеці? І швагра
знайшла. Знайти його допомогли партизани. Однак чому са­
ме і як вона повернулась, про це у ,розповіді не згадувалось.
Крім того, що йшла ночами, і що там, де вона була, не­
можливо жити, бо .люди;на людині - вовк. Про людей, які
вдень переховували 11, давали можливість відпочити, го­
дували, .вона · взагалі не згадує. А таких людей .вона все ж
мусила зустріти, адже була відсутня не день і не два..
Але · не згадує про них. Отака людина Естера Розенкран­
цова ,і навряд чи вже буде іншою. Яким жиром горщик
просякне,- зітхає .Берта Малатінцова,- · з таким і розі­
б'ється. Одначе цей не сміє розбитися. Хай уже буде ,' який є;
він став часткою її дому і розбитися не сміє . Ох, боже,
боже, допQJv.ЮЖИ.
-
Алло, мамо,- бурмоче Зузка в замкову щілину,- ми .
не можемо знайти цукор. Алло, потелефонуй, де він. Алло, -
r:у-гу, чуєш? Потелефонуй.
<<Дівчисько, я тобі дам · цукор! - стриl\fУване материне
напруження при цій ' безтурботній грі вибухає, мов міна,
мов граната, з якої висмикнуто запобіжник недоречною
ідеєю телефону.- Гукає так, ніби у нас цілий центнер
цукру, •ніби я не сипала В 'і( е давно скупими ложечками· в
її чашечку>>. Мати спересердя замкнула двокілограмовий
недоторканний запас цукру, а вголос яервозно гукає:
·
-
Відчини двері і неси чай! Ти ·знаєш, що цукру нема..
1 Липовий чай можна пити й так, без нічого. ,
Тоді Естера встає, кладе набік жовтий плед • і повільно
йде до 'скрині. Відмикає її й дістає з-під одягу рюкзак, на­
повнений чимось сипким.
-
У в,ас немає цукру? - посміхається вона таємничо,
але з_нову якос.ь по-гендлярськи.- Внизу до половини -
борошно., а зверху:-:- цукор. Візьміть це собі.
Дивлячись на великий . рюкзак,' мати Малатінцова від­
чуває нерішучість. Відмовитись від такого .багатства вона
не в силі. Помалу розв'язує шнурок. Справді, цукор. Чу­
довий, крупний, кристалічний. А під ним,- відчутно на
дотик · крізь то:в;кий брезент,- щось дрібніше. Напевне бо­
рошно .
4 203-Іі
,49

-
Звідки це у вас? - дивуєтr;,ся вона, пробуючи ·. під­
uести рюкзак:- І як ВІ-І його змогли принести?
-
Як змогла, так уже змогла, це - було н:е прос_то,,
Естера торжествує, а мати починає квапливо затягувати
шнурок, :відступає, тамуючи- своє зацікавлення. Тоді пані
, Розепкранцова, боячис_ь, аби її нова спроба не, скінчилася
т·ак, як . поп·ередня, вюшадає правду. Вона приходить до .
висновку, що принести такий тягар з далекої долини вже
само по собі досить велина заслуга, що немає необхідності
додавати ДО неї . ще й іншу, яка в очах цієї Малатінцової
рис1ювана. Тому вона вирішує 1<раще с1<азати правду.
-
Це вам передав один чолові~.
-
Нам? - не мmке збагнути мати.- Який чоловік, ю,
• його звати?
•
-
Він не · сназав мені свого імені, але він вас ан.а.є. Спо­
чатку перевірив, чи я правильно назв·у адресу ~ а потім зняв
' Зі спини рюкзак, забрав --звідти свої речі і дав, щоб наси­
пали борошна й цукру.
-
Насипали? 3.відки? ..
•-
Там поїз~, у тісній долині .. . там . . . продовольчий по­
їзд, його відтягнули в той момент, нали німці вступали до
Бистриці. Коли я йшла мимо, я1<раз відчинили ваг-он, роз­
давали людям - у горщики, в хустни, хто що мав ... парти­
зани й солдати несли мішни.
-
Партизани? Наші солдати? -'- жвавішає Берта Мала: ,
тінцова.- А там нема німців?
,
-
Не знаю. Тоді не ' було.
-'- BзaraJii не було?!
~.
-
Не знаю,- здвигнула плечем Естера,- але, мабуть, _
не було, якщо тим поїздом розпоряджали,сь партизани.
<<Слава тобі, боже,- зітхає схвильовано мати,- слава
тобі. Значить, вони не скрізь, їх немає ні в · горах, ні в· тіс­
них долинах; напевне, ще є досить місць, к_уди вони не всту­
пили, хоч _це здається неймовірним звідси, з Бистриці. Бо­
яться,- сяйнула бшіскавична думка.- Вони не всемогутні!
Вони теж боя·ться ... >>
•
Дочки принесли чай, з ці1<авістю дивляться на . пузатий
мішок
••-
Гляньте, діти,- не стримується мати, З!-ІОВУ ·розв'я­
зує шнурки,- хтооь із гір прислав • нам цуrюр і,- пбплес1<ує
по нижній t1астині рюнзака,- борошно! Ох, діти, діти, хто б
це міг бути?
•
;_ Партизан!
-
запалюється - Зузка . - Напевно якийсь
партизан.
Естера охоче підтверджує .
50

-
---------
Можливо, Пальо Rранер,- припус1<ав Анuа.- Він _ не
був такий веснянкуватий, .рудоволосий?
Тан, тан,- кивав Естера.
-
Жаль,- хмурнішав Зузна.- А я думала, що парти­
зан.
Жінки; мовчки дивляться одна на одну. Зузна явно мав
про цартизанів ядесь власне уявлення, якому Пальо Rра­
нер з його шприцом для ін'єкцій не відповідав.
Мати, спочатку вр_;щувана багатим дарунком, . поволі
гасне, смутнів. Па_льо :Кранер, її велина надія_ і втіха,­
у Гарманецьній долині? Так, саме в Гарманецьній або · чре­
мошнянсьній, , адже через них щ~оходить залізниця. Чому ж
він у тих тупиках, коли мав би бути в зо;всім іншому місці?
Він мусив би бути біля Подбрезової, в долині Бистрій,
Леготянсьній чи будь-якій іншій, мусив . би ·бути в горах
над ними, мусив би бути пр9сто десь там, де її дочка
.Павла.
•
Естера п'в чай; зігрівши~ь, підморгує, зручно вмощу­
ється на стільці.
<<Ні, - сумно дивиться на неї мати,- це неправда: Ро­
зённранцова не звертав уваги · на людей, де б вона запам'я­
тала веснянкувате обличчя! Так тільки сказала, аби дог0- .
дити Анні. Де б Пально таке зробив! Він би не ..порадив
жінці вертатися, він не послав би · мені на шию такий кло-·
піт. Не послав би нещасну ввреЙІ{У просто у фаІ)1ис_1ські
пазурі».
-
Той ващ знайомий ще й пригрозив мені,- продов­
жує Естера розбивати її надії,- що коли я не доставлю мі­
шок, він мене знайде і покарав .
Це вже зовсім не схоже на Паля! .
.-
Я йому забила баки, назвала вигадане ім'я; шукай
мене, думаю, де хочеш. А він зовсім не збагнув,- шепоче
.·вона
Берті Малатінцовій на вухо, хоч дівчата вже вийшли
і ніхто б її не почув,- зовсім не збагнув, що я єврейка.. .'
Повірив, що я ваша родичка_ По чоловікові, сказала я йому.
І Берта Малатінцова вже _ починав вірити. Починав ві­
рити, що , то був Пальо. Відсував свою мрію про Павлу і Пав­
ла. Не відмовляється від · неї цілком, лише відсував, щоб
можна було обдумати нову надію, новий рятівний хід на
основі~ неподібності Естери ·на єврейку. Вона уважно роз~
глядає Розенкранцову, • а та охоче показує їй і , профіль.
Справді: широке обличчя, нетипове, очі не чорні, а якісь
зелено-карі. Просто _: двоюрідна сестра з Осрбля. Можливо,
моя, а можливо, покійного чоловіна . Тіл·ьки замість-лижних
штанів, сяк-так ·пwшр:итих грубою · матерією, треба знайти
1шусь ширшу сукню.
51

Атм·осфера розР,яджається, Естера перебирає одяг, шу­
наючи, з чого можна було б. пошити сукню, чорну . ширщ,у
сунню. Вона ж родом. з Бистриці, знає, які сукні нося'ть у •
навколишніх селах.
Тим часом Берта Малатінцова, навчена володіти собою,
вже справилася з розчаруванням. Поки що, звичайно. Бо
вночі воно повернеться до неї. Всі клопоти приходять вно­
чі до її постелі і терзають, терзають аж до ранку.
-
Той партизан,- обертається Естера від скрині,- ваш
. добрий
знайомий? .
'
.
-
Якщо це той, на кого ми ду:м:аємо,- втікає ма-Ти хо­
ча б до слабенької надії,- то добрий. Дуже добрий.
-
Я забула вам· ще дещо сказати. Повідомлення. Дуже
_
неясне, ледве запам'ятала. Почекайте,- вона схиляє голо­
ву, підшукує слова і речитативом повторює їх, немов уче­
ниця, яка дослівно завчила незрозумілий текст.- Rого мав
зустріти, тиждень тому зустрів живого-здорового.
Берта Малатінцова ледве стримується, щоб не снрикну­
ти ,від радості. Однан не скрикує, навіть прикидається . не-
розуміючою настільни, •що Есте ра запитує:
••
.-
Це вам про щось говорить? :Кого він мав зустріти?
Мати квапливо хитає головою . .
-
Не знаю. Нічого не розумію,- і, маскуючи за звич­
ною всі сліди, швидко д9дає: - А ви добре запам'ятали по­
відомлення? В ньому більше не було ніяного слова?
-
Ні,- розводить руками Естера,- він мені тричі це
повторив. Щ\'J й додав, що його тимчасово перекинули в
інше місце.
/
'
•
-
Ну,- ШВИДЕО / підводиться мати,- ЩО ж поробиш.
:Коли розпорете то'Й одяг, пошиємо· вам сукню на 111ашинці...
Вона в'Иходить з кімнати; перебігає чер~з другу і потім,
наче на крилах, влітає до кухні.
Отже, то був Пальо, .і Павлинну він розшукав. Жива! ·
Жива й здорова.
-
Анно, де ти?!
-
Вона веліла сказати тобі, що пішла до Странецьких
і зараз повернеться,- озивається Зузна з-за ширми, Щ(} sа­
нриває підвищену темну нішу в задній ~астині . кухоньки ..
Діти називали її сценою і, коли були малими,.. влаштовува­
ли на ній •<шиставю> для глядачів, що сиділи на :кухні.
Вона вже давно не служить веселою 'сценою, за колишньою
завісою мати рощ~ми складає мітли, відра, виварки. Остан­
нім часом вона переховує там і свої :коштовності, наприклад,
.ті два кілограми цу;кру.
.
.
-
Що ти там робиш, дівчинко? - весело гунає вона.­
Виходь, але обережно, не скрути серед мотлоху собі в'язи.
52

Ти не знаєш, де . ті дошки?
Які дошки? .
.
::.... 3 полиці.: Куди ти їх поділа, коли ми на веранді ро­
зібрали полицю? Ту велику, з таких грубих дощок.
-
Ти з глузду з''іхала чи що? - гнівається мати.- Не­
гайно виходь! - гукає вона.
Вона гнівається, бо слабкий голос сумнівів між тим
,•
зміцнів і виразно нагадує їй, що Павла була . жива й здо­
рова тиждень тому, а коли рахувати дні . Естериного шля-
ху,-_ можливо, й ·два тижні...
•
•
-
Мамочко,- Зузка розгортає <<завісу» і вистромлює
голову,~ ті дошки нам будуть потрібні .
.:._
Навіщо?
'
.
Дівчинка зіскакує зі <<сцени>>, поважно сідає й починає
докладно пояснювати матері, навіщо .їм будуть потрібні
грубі дошки зі старої полиці ...
, Мати слухає дочиу спочатку лиш та~{, аби слухати, 1ш­
ває головою й злегка посміхається, але п_отім і вона раптом
б!!.чить свою дитину іншими очима. _ Вона розуміє; що • В
якусь _ незбагненну хвилину її хвора дитина шfретворилася
.
в мудру. й сміливу опору для матері.
-
Скажу тобі новину,- притягує вона Зузку до себе
на коліна.- Пал,ько Кранер - зустрівся з Піівлинкою. Пере­
казує, що· вона здорова.
•.-
Я знала, що він знайде її і в пе1щі. От бачиш, а ти
все тільки плачеш та й ·плачеш, немовби вона померла.
Тепер м.сігла б і додому прийти.
-
Ой, боже борони, дитино, боже борони !
'-
Але ж ти смішна , мамо. Я ТаJ{И колись лусну від
смі,х.у ... Ти справді не знаєш, де ті дошки?
Мати хитає головою, сміється і з допомогою дочки ви-.
лазить на ' <<сцену>>. Прогортає ширму й разом а 3узкою по~
чинає переглядати скиданий там мотлох.
4
Як тільки стемніло, Анна вийшла на вулицю з . візком.
Ві:з"ок гуркоче, оковані коліщата з .хрустом підскакують ·
на розтоптаній і . вже • замерзлій багнюці. Кращ~ було б
тягти дитячу коляску чи двоколку на гумовому ходу, але
візок, міцний драбиняк, усе-таки більший, вигідніший. Коли
сусідка Шуфлярська показала його в підвалі, він одразу
сподобався Анні. Візок просторий, розлогий, пан Странець­
кий мусить зрозуміти, що було б навіть незручно покласти
на нього якогось там півмішечщ1 вугілля . Мусить дати хо~
53

ча б два мішки .й зо h дві в'язки дров на розпал. І три міг ·
би. дати, скупердяга. Що там тих 'tри міп!Rи?
Анн.а вирішила· видерти у торговця Странец:r.кого якнай•
більше палива. Вона нічоrо не хоче задарма, ніяких. дару­
ночків, 'як був·ало тоді, коли додатково займалася з їхнім
сином. Взяла з собою гроші, за все аІ{уратно заплатить, але
ві~ОІ{ на зворотній дорозі_ мусить бути повн·ий. Вона розду­
мувала, якого ножа прикласти до горла Странецькому, якби
він почав серйозно опиратися. Вона приготувала слова і
фрази, якими хоче трохи порушити самовпевнений. спокій
людини, 1іотра з сім'єю ·легко переплила через пов·стання і
тепер пливе, безпечно сидячи на своїх плотах з дорогого
дерева і набитих вугіллям мішків. Анна не заздр!1ть йому,
але спокою і самовпевненості, яка випливає з •пристосов­
ництва Странецького до всього, що діялось і діється довкола
нього, такого спокою вона не визнає. Він ненормальний.
Хіба вона не розпізнала · як слід поглядів Странецьких,
коли під час навчання три роки ходила до них день у день?
Ті чехи, які жили в Словаччині завдЯІ{И президентському
дозволу, з самого початку мали чіткий погляд на словацьку
дер,наву і її німе~ьк_их союзників. Вони не раз говори3rи
про це, передбачаш,: похмуре ма~бутнє. Так ясно, однознач­
но, з першого ж дня заперечували кожну нову політ}Ічну
_подію, що тоді Анна не могла цього зрозуміти.
•
В той Щ:Jрший день скороспеченої словацької самостій­
ності вона разом з •іншими учнями вирвалась на великій
перерві . зі школи, разом з ними . забігла до Кемового .тек­
стильного магазину й стала свідком того, як старші хлопці
реквізують великі . су,вої трикольор..9воі стрічки
-
Еольорів
І{олишнього чехословацького прапора, як беруть у продав­
ців з рук ножиці й коробку шпильок, потім на вулиці зу­
пиняють людей і; хочуть вони чи ні, прикріплюють їм на
пальта шматочки розрізаної трибарвної смуж1ш. Ця хви­
лююча робота обминула Анну, вона лише стала під гучно­
мовцем і, оглушена маршами, споглядала на веселу ·.учнів­
ську витівку. -Стежила за пішоходами, за _ їх обличчями,
. радісними
чи похмурими. Бачила, . ЯІ{ деякі відразу ж, через
кіль15а !{років, злісно зривали триколірні . смужки, немовби
вони пекли їх, немовби то був не символ держави, а ~зло- ,
віспа каїнова печать. Подружжя Странецьких теж познімало
ті смужки, а коли Анна прийшла допомогти Отикові вико­
нати завдання, роіясщши їй сумнівну вартість словацької
самостійності. .
•
Вона тоді мало що розуміла, мало над тим усім думала.
Странецькі говорили про війну, про Гітлера, про пошмато­
вану й паралізовану Чехословаччину, яка досі стояла, а

тепер уже не буде стояти йому на доР.озі при .наступі на
схід. Вона не дуже вірила тим передбаченням, не · хотіла •
вірити...·
• А коли . вертала того вечора від Странецьких, • зіткнулася
на площі з · учнівською демонстрацією. Натовп кипів, ви­
хоплювались ненависні гасла. Анна оглядалась, але не ба­
чила нав~оло себе веселих облич, таких, як під час занять. ·
Бачила обличчя розлючені, знавіснілі. Вона знала хлопців,
які вискакували, захриплими голосами збуджуючи натовп,-
і все-таки не впізнавала їх. Знала з вигляду й: того, що мав
•гвинтівку з примкнутим багнетом. Він _ щось кричав, три ~
маючи • з~ою високо над головою, . і тією гвинтівкою, •тим
• багнетом, наче · сильним магнітом, вів за собою неймовірно
.збуджений . натовп. <<Куди він 'іде?
-
жахнулась Анна . ­
JЦо мав намір робити з тим багнетом? Я не хочу цього ба-,
чити, не хочу>>,~ ~,рикнула вона . й кинулась істерично, не
оглядаючись, проби.ватися геть з тісного· натовпу. Коли . їй
пощастило вирватися, вона побігла додому, але мимохідь ще
встигла помітити, · як шаленець зупинився перед вітриною
фЬтоательв, за якою стояв сфотографований на повний зріст
у <<сокільській>> формі один •з відомих чеських викладачів;
Почула, _ як брязі-Іуло скл;о і багнет тупо вдарив у дерево .
Вона знову побігла і перед самим будинком влетіла в рУ,ІШ
розгніваної матері, яка · енергійним стусаном штовхнула її
до бр·ами: <<Зараз же додому! Я тобі дам політику! Ти не
мавш іншої роботи? Там Павла муч]'Іться з . фізикою, а вона
ходить по вулицях та викрикує! Тільки спробуй мені ще
• раз!»
•
•
Анна тоді не сказала матері нічого . Хай думав, що все
ТаІ{ і було; не мала бажання говорити. Вже потім, удома,
коли пояснила Павлі фізику і помила з нею посуд, сфор­
мулювала собі, просто про себе сформулювала, життєву
програму: закінчити школу й• довести мамі, що вона утри­
мається в університеті без жодної кроі~и з дому .
,
Тільки до . Странецьrшs: з того дня ходила ще з біль­
шою охотою, ніж . раніше. Ее за ті п ' ять нрон, що_ їх пла­
тили їй за годину, і не за добрі підвечірRи. Знах·одила у них
і якусь противагу школі, де тоді пристрасно. й наївно пере­
мелювали безнонечні політцчні фантасмагорії.
,
Зміну викладачів вона переживала пасивно . За деякими
· шнодувала, за іншими ні, нових приймала байдуже. Почала
• жити в школі за своїм твердим правилом : визнавати лише
постійні цінності, почерпнуті з книг.
А вдома? Ну, вдома - як і раніше. Вдова · з невеличкою
п.енсівю, три дочки, а політика -: -- панські забаганки. ·
Сім'я . Странець:юп у ті роки відіграла важливу роJІЬ
55

//
в житті Аюtи. Пізніше вона часто згадувала: про неї, особ­
ли~о коли одно за одним почали збуватися похмурі перед­
бачення дана Странецького .
.
Ій і тепер дуже хотілося поговорити з ними. відверто.
І{оли Анна увійшла, вони радісно привітали Ч· ~се було
, так, як раніше. І какао, і пиріг з ізюмом, і Отик, уже до­
рослий хлопець, такий же сонний, як колись під час виконаіr­
ня домашніх завдань. Пані Странецька поплакала при згадці
про бабусю, яка померла.
,,
-
Але в цілому нам непогано,- витерла вона сльози.- .
Всі здорові, а це, Анночко, головне.
-
.
Ім непогано. Що ж, здається, що їм справді непогано.
Спочатку Анна не знала, як бути далі.
-
А тк, Отику, як живеш? - розгублено · звернула~ во­
на до свого колишнього учня. Він так і не закінчив шко::.
лу, вже першого року після від'їзду · Анни провалився з чо­
тирьох предметів.
-
.У
нас нови~а,- щасливо посміхнулась па~і Странець­
. ка,-
Отик уже тиждень як на роботі.
-
Мамо, прошу тебе, - завертівся Отто, встав -і ІІИЙШ()В
з кімнати. ·
-
Посильним у міській управі,- розсміялася пані Стра­
нецька.- Ну, формально, лиш ·так .. . аби мати посвідчення
з місця роботи. Про те, що включився й працює. Батько
мав намір влаштувати його у нашому складі, але так пев­
ніше. А \ЯК ти, Анночко:.? Як ваші?
Анна відразу перестала довіряти пані' Странець:кій.
-:- Зузка захворіла, то я приїхала трошки допомогти ма­
мі, по1,и Павла працює в Подбрезовій.
У Подбрезовій?
•
•
-
Так. •
-
Ой, там безчинствували комуністи, тепер, мабуть,
у Подбрезовій проводяться' велю,і чистки.
-
Не знаю,- відрізала Анна, одиак швидко опанувала
себе . - - Сестри це · не стосується, вона працює в бухгалтерії.
А де пан Странецький? - вона зрозуміла, що без нього
своєї справи не залагодить.
-
Наш? Таж на роботі; де· ще. Без роботи для нього
життя - не життя. Десь на складі або в магазині.
• Анна вирішила піти до нього. Тільки ще одно .хотіла
з'ясувати:
•
-
Як ви тут все це пережили?
-
Ти ж знаєш, Анночко,- бе.зтурботно махнула рукою
пані СтраJІецька,- коли є товар, усе можна пережити. Тор­
говець не в_ибирає , панів, мусить служити тюшм, . які є.
А теперішні , можна сказати, ще не найгірші. Запровадили
І
56

'
нар(;)шті порядок, пристойність. Хто послужливий з ними, до
того й вони добре ставляться. Ну, жахливо було тоді, після
серпня. Самі голодранці, • приблуди, а ти лиш дай та й дай,
відчини склади, покажи ключі. Але мого вони не обдурили.
Приховав, що міг, а віддав , дише стільки, скільки мусив.
Більшість зберіг; відомо ж, в такі часи, як тепер, товар
ціниться на вагу золота. Маєш ...,,його - пан, · не маєш
-
про­
пав. Це проста арифметика. Погано, що ця зима прийшла
так передчасно. Запаси в,ке добре-таки вичерпались." На
щастя, з цими панами завжди можна розумно- домовитися.
-
З німцями? - не стрималась Анна.-
.
-,- , Звичайно. Все -таки цє культурні" люди. Правда, дра-
тувати їх не можна, бо ж ' іде війна,-:- помітивши подив
Анни, вона глянула на неї так, ніби раптом пригадала ко- •
лишні часи. - Поглядів на Гітлера ми не змінили, ~ але ж
ми не дурні, ховаємо їх при собі. Хай. ці слова, Анньчко,
залишаться · між нами ... але якби ти· бачила, що - тут діялосJ,
перед двадцять восьмим жовтня, ти 6 теж зрозуміла, що
воно не мало нію{ого маіібутнього ... -
_
-
... fІіякого
майбутнього,- дивилася Анна в землю, по­
тім рвучко підвела голову......: . А оце, · що тепер, воно має
майбутнє?!
. , Пан,і Странецька злякалася, почала задобрювати Анну,
улеща т и, квапливо пояснювати, що в її поFлядах нічого не
змінилось, . тільки, можливо, вона їх погано висловила.
-
Ти не подумай, що нам приємно бачити тут німців!
Ні в якому разі, це була б помилка! Странецькі лише
рятують себе, як рятується кожен. При цьому часто , ризи­
кують, намагаються з патріотичних міркувань перехитри-:
ти німців, недодати їм товарів, а це, як-не-як, щоденна гра
зі смертю.
.
.
-
-Ти
ж знаєш нас, Анночко. Думаю; що ніхто нас так
добре не знає, як тр:.
«Знаю, - замислено погодилась Анна.- Якщо досі й не
знала, то тепер уже знаю. Ну, що ·ж, хай буде так. Але ву­
гілля . мені дасте, -голубчики, вугілля тепер . дасте. Якщо
маєте для німців, то мусите мати і для мене>> -.
Хотіла , було щось сказати, -ме відчула, що зуби в неї ·
заціплені від злості. Швидко випила какао.
-
Мені треоа поговорити з паном Странецьким,- по­
чала без церемонії.- Ми .мерзнемо~ а сестра хвора. · Необ­
хідні вугілля й дрова. Гроші у мене є, а вугілля залишилось
усього на два дні.
.
Пані Странецька почала скаржитися, полегшуючи роботу
чоловікове Знала: вже стільки знайомих його просило -
це дав. Приватним шляхом не· дає.
57

-
Це заборонено, Анночко, зрозумій. Товар описаний, -
заресстрований... Ти ж знаєш, які тепер часи ..
<<До дідька ту •заборону,- розсердилась Анна. - Ну й
що, як заборонено ... »
•-
Я знаю тільки те, що моя сестра хвора · і мерзне в
холодній кімнаті.
1
В розчицених дверях . вітальні з'явився Отик.
-
Вугілля ви їй дасте,- сказав. він. Вайлуватою_ ходою
пр9йшов rio rшлиму й погрозливо спинився перед матір'ю: -
Дасте вугілля і дров, с11:ільки потрібно.
Пані, Странецька вражено мовчала. Вона. не звикла. пере~ •
чити . свосму млявому, ал_е впертому сипові.
-
Прихо~ь завтра до складу,- звернувся він до Ан­
ни.- Добре · було 6, якби ти мала якийсь візок. Знаєш, де
наші склади, Анно?
.
.
-
Знаю,- глянула вон~ на Отіша й тільки тепер по­
мітила, як він виріс, зміцнів . - Може, треба спочатку піти
до батька?
•
/
-
Не треба,- махнув Отин рушію, сrщріше ведмежою
лапою. - Я буду там, допоможу тобі навантажити~ Тільки
щоб візок був.
•
-
Бізон буде,- сназ&ла Анна, намагаючись не дивитися
на пані Странецьку.-·.zrан коли?
,
-
Коли хочеш. Найліпше було б, як стемніє. Ал'е ти,
напевне, боятимещся. Чи, може, зайти за тобою додому?
Підемо удвох .
-
Ні, Отину, я тепер уже нічGго не боюсь,- у голосі .
її забриніла гіркота й розчарування від візиту.
Пані "Странецьrш немовби почула все; що звучало в го­
лосі Анни; вона повіJІЬJІО встала, . взяла порожні чашки і
. тихо
вийшла з вітальні.
-
Не звертай ·на неї уваги,- промовив Отто 'по хюшьці
й сів на місце • матері.- Нрутяться, ЯR глисти. Начебто за­
ради мене, а мені начхати на ·це все. Во,лів би залізти ну­
дись у. ,. зад. На ЗЛО. розірву той пасіршайн, що вони мені
нупили : .
-
Яний пасіршайн?
,
-
Той зас... ний пасіршайн / із зас .. ;Ї місьr<ої управи.
-
Отто! - жа~нулась Анна й обурено прикрикнула на
. свого
нолишнього учня, що геть змінився.
-
. Дивись, - Отин сю;:нув руною до кишені, вихопив з
бум.ажнина с1<ладений папір і порвав його на дрібненьні
шматочки.
Дивна річ: у цю хвилину немовби свіжий вітер увjрвав­
ся до душної вітальні. Нолишній учень і його нолишня вчй­
тельна по-дитячому розсміялися й почали наввипередки 1щ-
58

пцхатиея цуRерками, гарно розRладеними у срібній мисоч­
ці. :Хутко, xy'I'Ro, поІ{и не новерFJ:улась ...
- '-- Отже, завтра, Ан:ко ;- :прогугнявив Отик повним ро­
том,'- ЯR стемніє. Добр~?
.
Добре. Як тіль:ки стемніє.
-
Побачиш, як я проведу старого.
-
Ти, Отто? - повернулась Анна до дійсності.- Ди-
вись, не дай пошити мене ·в дурні.
-
Я? - ' розреготався юнак.- Значить, ти мене . не зна-
•єш . Я не втрачаю _ жоддої нагоди, щоб насолити батьr{ові .
ІнRоли мені хочеться просто наплювати на нього.
Анна не зщ~ртала уваги на Оттові слівця, але їх зміст
з1J.непокоїв її. Отто має з батьк_ами якісь порахунки. Це, зви­
чайно, не завдає їй прикрості, після сьогоднішніх відвідин
вона рішуче тримає сторону сина : Але чи вона при цьому
дістане те, чого та~{ настійно потребує?
_
- . 'І-Іе
бійся,- помітив Отто її побоювання',- я буду там,
а коли ти прийдеш, вуrілля вже буде приготовлене. _
-
І трохи дров, щоб мені не довелося рубати стільці.
--: - Ясно, і дров . . Зима, видно, буде довга, стільці треба
залишити на пізніше.
_
Анна встала, скорчила гримасу в бік кухні і навшпинь­
ках пішла попр·ощатис·я з пані Страцецькою . '"Та мило ус­
міхнулася їй, немщзби нічого не сталося, й запросила на-
цідуватись ще . ,
·
•
•
.
-
у будь~ЯRИЙ час, Анночко, ми тобі завжди раді. І в і­
тай мамочку. ·
На сходах Отто раптом ·зупинив·ся, сперся на сті~у, по­
криту зеленим лаком, і . судорожно закинув назад голову.
На обличчі Іі - нього відбився такий відчай, що Анна аж
.
злякалась.
•
-
Що з тобою?! ·
-
Анко,- повільно сказав він,- якщо незабаром чогось
не трапиться, я в цьому домі геть збожеволію,-: потім від-
..
штовхнувся лопатками від стіни, нахилив голову й енергій_-
,
но потряс нею, немовби відганяючи погану , настирливу
думку.--•Що робить Па.вла? - сrіитав уже спокійно . -
-
1 Працює,- здивовано відповіла Анна.- Ти ж знаєш,
у Подбрезовій.
•
•
-
Во-на мала . розум,- сказав гірко, відчиняючи Анні
браму.
_
-
Так завтра,- попрощалась Анна.
-
Завтра ... Ти не уявляєш, який я радий , ЩО ти при-
йшла. Уже й не пам'ятаю, коли бачив у цьому домі поряд­
ну людину.
59

-: -- Не мели дурниць,- засміялася Анна й підбадьорли­
во штовхнула його під ребра.
•
Він таки змінився! І чогось мучиться, нещасний, - роз­
строt;ний. Анна завжди була впевнена, що Отто хлопець HQ
дурний, тільки лінивий. І все ж ніколи . б не подумала, що ·
його може глибоко зворушити щось · інше, крім велосипе- •
да і мотоцикла. -У нвого постійно було багато товаришів, ал;е
де вони · тепер? Отто вдома, явно мучиться, гороїжиться
(Анна подумала про пошм;~товане посвідчення), соромить­
ся з'являтись у Бистриці -під захистом німецького чи лю­
дацького* документа. Хай би вже_ не соромився, к1'ли вдома ·.
його з дитинства вчили зневажати фашизм. Виховання -
делікатна річ. Не можна , все життя показувати нащадкові
справжнє обличчя, а потім у критичну хвилину ні з "того
.ні
з сього показати зовсім інакше. Такі вихователі не
повинні дивуватись, якщо розгублений нащадок потім плю­
не їм обом в обличчя, відвернеться від них і віддасть себе
на поталу впертості, самотності й безутішному нігілізмові.
Щось подібне сталося, напевне, з Отто. Чи з його бать­
ками також?
Але чому він запитав про Павлу, адже ніколи нею якось
особливо не цікавився. Невже щось знав?
'
.-
Це питання не дуже мучить Анну. Якби Отто щось і
знав, боятися його не слід. А втім, прq Павлу він згадав
лише тому, ЩО заздрить їй. Тому, що вона · пішла З дому.
Що вона пішла З дому, а він ні.
Вла<,не, цей Отто - справжній бідолаха. Але якби не
він, я теж дішла б від них, як мокра курка.
Візок гуркоче по замерзлих вибоїнах, Анна силкується
не звертати уваги на гуркіт, не чути його. :Коли поринав
гл'ибше у свої думки, це їй вдається. Іноді вона зовсім за­
бував, що тягне візок, сприймав його як щось самостійне,
нерозумне, що саме біжить за нею, але· не має , достатньо
розуму, аби бігти тихенько ...
Солдати, що проходять по двоє й по троє, не звертають
уваги на жінку з візком.' .Рідкі пішоходи цікавіші, ті ще
й підходять, заглядають до візка, в якому трясеться лиш
старе одіяло. Ан!lа ж бо не йде тротуаром. Црямув з візком,
як і. вимагається, краєм дороги.
<<Аби тільки Отто був там.. Але якщо його й не буде, ­
підводить Анн ~ голову, - все одно вугілля від Страпецького
видеру. Нехай донесе на ·мене за погрози, якщо насмілить­
_ся. Та він побоїт-ься. Не знаю,, чи поб,оїться мене, але
\
І
,
.
* Людацтво :_ словацьний нлеринальний фашизм у буржуазній
Чехословацьr,ій республіці. _
60

'.
свого сина - напевно. Таним чином, Отин допоможе мен-і,
навіть юш:(о й не буде там .
.
Тьху ти, справді могла б обмотати нолеса !JНИмись ган-
чірнами .. ;>>. .
.
-
Анна вже перетнула площу й попід вежею повертає до
Верхньої вулиці. Зліва, за лінарнею, в ще світле небо здій­
:мається з пітьми висона дзвіниця, а за нею=- важний ма­
сив двох старих храмів. <<В одному місці,- задивщrється
Анна на: зірни,- стільки BtJЖ, наче дерев у лісі. · І нічим
нам не допомагають,- майнув у голо:ві спогад про братіс­
лавську нінохроніну.- Хоча б уже мовчали, але вони не'
мовчать, вони ще й видзвонюють во· сла'ву чужинців. Убив­
ців. Ох, боже . милий, іноді аж дивуюся: ян від ганьби не
червоніють хоча б ті · твої хмари ... А ще І{ажуть, що всемо-
. гутній!
Янщо ти всемогутній, а ще й милосердний, то чому дозво­
ляєш, щоб озброєна до зубів чужа . солдатня штовхала при­
нладами твоїх і наших словацьюrх дітон? Щоб їх, перемерз­
лих, жалю гідних, а то й зранених, водили через Бистрицю
і заминали до в'язниці?>>
.._.
•
Вчора Анна бачила п'ятьох, а вели їх шестеро. П'ять
полонених діток, четверо з них справді ще діти. Цілком до­
рослиJ серед тих п'ятьох був хіба що один. Тани дорослий,
це Анна щrає напевне. Уперся в неї палаючим поглядом
з-під шапки над снривавленим чолrом. Вона ішізнала його.
Столяр -підмайстер · Ферно Луптан. Ще будучи учнем, допома­
гав понійному ·бать:кові змайструвати нухо~ні двері. Стругав,
притісував; висвистував на цілий дім і поглядав на Мала-
тінцових дівчат.
•
•
Вчора знову дивився на Анну тан, наче хотів сказати
їй щось важливе, таке, що не терпить зволікання. Анна
вибігла на, нрай тротуару, піднесла руку, аби він бачив, що
вона його · впізнала ; й саме тоді німець прикладом ударив
Ферка в спину. Ударив так, що полонений полетів уперед
і вперся рунами в холодну засніжену землю. Rоли він під­
вівся, йо'го вдарили ще раз, але вже абиян, збону, як ху­
добину, що вибилася з гурту. Той пе:gший страшний удар
він дістав з\3. тяжчу провину - за те, що :вибився з гурту
поглядом. Що ·відважився глянути на дівчину, немовби він
був вільною людиною, немщзби взагалі міг бути людиною
цeft полонений, приречений на смерть чоловік Трупам ні­
чого дивитись на дівчат . За це стріляють. Будь радий, ти,
брудний собано, що вз·агалі ще живеш... У _Анни виступили
сльози на очах, вона рушила за страшним ескортом. Ії зу-
пинив старий пан: ••
61

Не .1rлачте, дівчиnо, не плачте. Ви не знаєте, хто вас
бачить,- говорив він потиху, . ведучи Анну широким троту­
аром між ко_стьоли . Вона йшла, _бо Ферко Луптак вже не
обертався. .
_
_
Перш ніж повернути до невеличкого засніженого парку,
старий пан озирнувся і квапливо забурмотів:
•
-
Якщо у вас знайомий німець а_бо вищий гардистський
_чин, спробуйте. 3 в'язниці визволити можна, принаймні про
,один такий випадоІі я знаю. В'язниця· перецовнена, там
хаос і безладдя, щодня приводять nqвих. Це ще нічого;. ,
Вибачте,- він співчутливо подивився на Анну.- Іноді ж ­
їх буває і п'ятдесят, вісімдесят, сто. •В такий момент, гадаю,
вдалося б. Добрий знайомим міг би... . Спробувати варто .
:Кожна спроба зберегти людське життя виправдана. •
Заніміла Анна вражено дивилась у незнайоме обличчя . _
-' --, Життя, кажете? Але ж це полонені, солдати, взяті в
полон у бою.
-
Партизани,- похитав головою пан,- у їхніх -очах -
бандити. Але ·навіть якби,_вони були солдатами регулярної
армії, це їм не допомогло б. У німця вже в самого · нічого
жерти, де б він ще годував полонених . .,
.
Суворі с_лова з вуст старого пана допомогли Анні трохи
опам'ятатися. Вона вклонилась, подякувала й увійшла до
відчинених дверей готичного храму.
Там, у холодних сутінках, слабо розсію,ваних мигтінням
лампади, вона витерла очі й після .довгої перерви знову
звернулась до бога... .
-
•
Мати виховала її у вірі й любові до нього . Однак після
березневого перевороту школа почала прищеплювати їй ві­
ру і любов у примусовому порядку . Суворо контролювалась -
участь у недільних богослужіннях. Треба було приносити •
підписані сповідником підтвердження про щомісячну спо­
відь. Ті принизливі папірці - підтвердження про інтимну
розмову з богом, в якій людина звіряв господу сво1 гріх:u,
образливість таких підтверджень вішликала в Анні перший
глибо1шй бунт. Вона не пішла на, сuовідь . і з того •часу вже
ніколи на сповіді не була. Підтвердження, правда, до школи
носила, без них її на'вчання ,опинилося б пір; загрозою. Тіл:q­
ни . підписувала їх сама, ян підписували самі усі старші уч- •
ні, бажаючи занінчити шнолу спокійно, без ризинованих
СІ.андалів: Мати через деяний час дізналася про махіщщії
Анни, але, що дивно, нічого не сказала. У неї віра була
глибока й неформальна, її такожr :rу~:усило прикро вразити
втручання світськи;с властей у стосунки людини з богом.
Вона розсердилась на школу, яка такими дурницями . від­
штовхує дітей від віри . Бо з тЬго часу Анна й справді не
G2

J?~З ризикувала пропус1,ати і недіJІьиу мес.у. Зміст пропові­
д1 можна було встановити· досить легко, а ще дегше пере1ш­
зати в понеділо1, шкільним контролерам. Найкраще запам'я­
товувались <<exempla>> . -
приклади з життя, якими звичайно
проповідники ілюстрували нецікаві цер1,овні догми. 3 біль­
·шості -учнів у цьому жанрі виробились дивовижні опові:
дачі.
•
Однак не про це думала Анна, вступивши через дов-­
гий-довгий час до храму. В- душі і в очах, повних сліз, вона
несJІа інший образ, разюче сучасний, про нього думала, від
його імені пром-овляла до бога. Тривожно, без гніву: «Ти
всемогутній і милосердний - як же ти можеш дивитися
,
на це, як ти можепі це допустити? Якщо -rи · справді всемо­
гутній і дозволяєш це, значить, · .ти не миJІосердний, жорсто­
кий. Бо якщо ти милосердний і нічого не робиш, тоді ти
безсилий, боже, безсилий, як і всі ми. Ба навіть безсиліший, •
ніж ми, люди, бо з наших домівок багато пішло боротися
- проти
·жорстокості, несправедливості, вони готові загинути
в ц-ій боротьбі. А ти? Ти тільки дивишся на все це . Споній­
но, байдуже .
А мо;:ке, я помиляюсь? - Адна підвелася з л аюш, піді~
йшла до вівтаря і задивиJІась на червоний вогцик лампади,
неначе він був тим нематеріальним богом, тим загадновим
духом, що його не дrno • нікому й нічим потривожити в йо­
го безмежному всесвіті.-'- Я помиляюсь! Ти не дивишся на
нас байдуже! Ти стоїш_ ~а їхньому боці, бо вони виграють
тобі на органах .урочисте <<Те deUШ>>, служать вдячнt меси,
сам президент • кадить тобі фіміам, генераJr:и вкля:кають
перед тобо10 на коліна. Вони твої, а не ми! Тому що ти
самолюбний, пустий , неспраtедливий. Вони Т!JОЇ улюблені
дітки, а не такі, як - Ферко Луптак чи моя мати , яка: на тихій
ранковій месі зітха,є у те11-шому-кутку костьолу>> :
Анна рвучно обернулась, •нвапливо уступаючи дорогу
низенькій · закутаній бабусі з нвітами в руках. Бабуся ковз­
нула по ній. неприязним поглядом, цере~онно ~шустилась
на коліна, перехрестилася й почаJІа набожно підніматися
·сходами до ' вівтаря. .Йшла, щоб ДОПОВНИТИ його оздоблення
розкішними пізніми хризантемами.
3 того часу, як Анна повернулася вчора додому, вона
подумни перебирала своїх знайомих, шукаючи серед них
впливового. Тї ні на мить не заJІишав Фернів -погляд, вона
не могла забути його снривавJІеного чола. і струмочка сві­
жої крові, що виступив при падінні десь під чупри н ою ц_
нерівно - стікав униз по шиї . Якщо не німець, то якийсь
гардист,. котрий має доступ до в'язниці, можл'иво, знайшов-­
ся б. Лауко ні, Лау1щ не підходить. А Малатінцови ніколп

не мали впливових знайомих. Половина родини з Бацу:ка,
друга половина - з Подбрезової. Сам.а біднота. Єдиним гар­
дистом у родині в мамин дядько Леопольд, я:кого вони з
Павлою одного разу бачили в Бацусі - він сидів у нових
чоботях на сходах будинку еільсь:кої управи. Павла гляну~
ла на ті чоботи й розсміялася: <<Чк ви часом не стали гар­
дистом, дядьку?» - «Став, чому б і не стати, - відповів
Леопольд і відрізав собі до білого хліба шм;а.то:к білого са­
ла.- Видали мені нові чоботи і новий одяг, але я його бе­
режу на свята. А це сало , звід:ки, я:к ти думаєш? Та:кож одер- .
жую. Завжди, :коли заступаю на варту>>.-= <<Та:к ви варто­
вий?>> - зайшлася сміхом _Павла. <<Умгу,- скорчив гримасу
Леопольд,- вартовий. Мушу бути тут до ран:ку. Змі~ не­
має., а мені все одно; де сидіти,- тут чи вдома на постелі.
Сплю погано, сон мені хіба що раз чи двічі за ніч спаде
в:а очі, але тих пару хвилин і тут· можна подрімати... » Оце
і в той родинний гардист. Я:ка з нього :користь?
Rоли Анна брала у підвалі візо:к, вона спитала у тіт:ки
Шуфлярсь:кої, чи не міг би допомогти Феркові її син Ка­
роль. Він, правда, н~ гардист, а лише зубний технін, але
добрий спеціаліст, популярний. Маючи від народження од­
ну ногу .:коротшу, він цілком поринув у свою · роботу. <<Чи
. не ходять до нього я:кісь німці?» - <<Та ходять,- спохмур-
ніла пані Шуфлярсьна.- Він робить їм усе без обезболю•
вання, та вони все одно ходять, не дають дихнути. Rароль­
:ко говорить, що голови у . них поп·ростуджувані в Росії, а
в роті у :колsного - щось жахливе. Я СІ{ажу йому, Анноч:ко.
Не бійся, перед бормашиною і генерал став сумирним. А я:к­
би в якогось зіхерайтсдінста * трапилось гнійне запалення
окістя, напевне . швидко вдалосн б залагодити справу. Не
знаю тільки, я:к він домовиться з німцем, адже по-ні.мець:ки
не знав жодного слова. Мій Rароль:ко і по-словацькому за
день вимовляв не більше десяти слів. Але це він влаштує,
не· бійся ... >>
•
Анна швидко запропонувала свої послуги: в ш:колі не­
погано :щала німецьку ?1ову. Вона могла б сидіти я:к паці-.
витка у Rароль:ковій чекальні, а він нібито принагідно по-
:кли:кав би її...
•
«Ой, ні в я:кому разі! - жахнулась пані Шуфлярсь:ка.­
Під час таких переrоворів не мав бути жодного свідка. За­
лиши це на мене. Я сна.ту синові ім'я Ферюі., це головне.
Про інше не турбуйся. Ох, нещасна його мати... »
В :кінці Верхньої вулиці . Анна зупи:нявться перед Ган­
дерчиним магазино_м і втуплюється у вітрину, стара~п10
* Фашистсьна служба безпе1щ СД (пім.),
64

зат/3мі-Іену . асередин~ . Вітрина її не цікавить, вона спини­
лась тільки ' тому, що мусила - нарешті відпочити від гурІ{ОТУ
візка , дати відійти своїм оглухлим вухам. Rол:и ж у мага­
зині відч~няються закриті чорними шторами двері, Анна
покірно зітхав і прямує далі.
Ну й що, як гурr{Оче? Хай гуркоче.
Rраще вона поміркує про те, яким впливом може корис­
туватись у німців торговець Странецький. Можливо, вели­
ним, а можливо, й ні, залежно від того, скільни і якого то­
вару в нього ще лишається . Та якби його вплив _ сягав аж
до зоряного -неба, Странецький •все одно нікому б не допо­
міг. Він би пообіцяв, але ніколи , б нічого не зробив, тому
що' Странецький - лише покірний слуга· ножної коротко­
~rасної влади. І свою покірливість видав аа ··торговельну чес­
ноту. «Чорт побери, як можна жити в духоті такої моралі!
Я навіть не дивувалася б, якби Отто йому щось витворив ... >>
1,А янщо б Rароль Шуфлярський і визволив Ферка,­
падав раптом на Анну тяжкий-тяжкий смутон, - хто визво:.
J1ить решту дітей? Усіх молодих і старших бідолах, аамн­
нених у в'язниці? Це могли б зробити тільни вони, озбро­
єні партизани а гір. Вони могли б знищити охорону і виа­
волити в'яз·нів. Але тоді вони мусили б знищити не тільки
охорону, а й усіх німців і всіх гардистів, які в в Бистриці>>.
Анна низько опуснає · голову. Яка страшенна безпоміч­
ність, найстрашніша з усього, що вона зазнала в житті.
І їй вперше страшенно, відчайдушно захотілось бути
на місці своєї сестри Павли. Бути серед людей, які знають,
що і як треба робити, і, безперечно, дещо роблять. Ув ійти
в їх чистий суворий світ, · бути в ньому хоча б маленьним
ноліщат1{ом, але тю{им, що знає, 1 в ЯІ{ОМУ напрямку руха­
тись. Бути знову людиною серед людей, бути там, де ясно :
оце друг, а це - ворог, •який заслуговує 1{улі. • Rулі, а не
принизливих _ переговорів у зуболікарському - кріслі... Бо ж і
той Ферків погляд не просив, не нарікав . Він був гострий,
зосереджений, хотів щось сказати Анні. Щось важливе.
Може, °Іrевідюіадне доручення, яке він · не встиг передати,
або ж • пересторогу, попередження... Так, саме таким · був
той погляд.... Янби вона швидше підбігла, можливо, Ферно •
встиг би передати їй те доручення, перш ніж дістати удар,
на який він, очевидно, розраховував і ЯІ{ИЙ уже перед тим
одержав . Анна нартає себе за те, що надто довго розмір- .
новувала, прогавила дорогі секунди, не виправдал1 спо­
дівань.
Мерзенн:е, паскудне життя . І вона- не може від ньогu
втекти; навіть якби знала, нуди і як. Не може залишити
матір з хворою сестрою й Естерою в другій кімнаті; мусить,
5 203-;і
65

зціпивши зуби, ходити від ІОдаша до Найфаша, випрошу­
вати вугілля, дров; протекцій, а за кілька днів ру.шити Gоз­
:На-куди непевними дорогами: за шматком хліба.
••
Анна ніколи не прагнула змінити світ, їй вистачало
-клопотів
з простим влаштуванням у такому світі, ЯІ{ИЙ був, ­
споконвіку несправедливому. Вона прагнула змінити . лише
-
свою долю в тому світі, вирвати від нього освіту спочатку
материними, а згодом, і то досить скоро,- власними рука-
. ми,
заробляючи уже з чотирнадцяти ро1{ів. Здобути вищу .
освіту, · а з її допомогою підняти й свою родину. Для дОЧ!\И
робітника, що залишилася без батька, план нелегкий.. .
У філосо-фсько-політичних дебатах про майбутнє світу, які
влаштовувались ще на зібраннях самоосвітнього гуртка
в середній школі, вона участі_ не брала. Рожеві мрії про змі­
ну світу залишала ровесникам, які не мусили думати про
•справи маленькі й очевидні: як за робити на нав•іанFія •у
школах, ЯІ{ туди потрапити, а потім як там утриматись.
. Без
огляду на успіхи в· шкільному навчанні їм гарантувалась
дальша освіта, бо вони були пре1,расно забезпечені бать­
ками, ба наві-ть і самим богом, і то одразу ж після народ­
ження.
<<Ну, й дідько з ними. _ Але _ де вони зараз повлаштовува­
зшсь? Та де ж - у Братіславі вчаться.- Анна спохмурні­
ла.- А мене Братіслава не скоро побачить... Повчуся трош­
ки,- іронічно посміхається вона про себе,- у знаменитій
школі життя. Хоч-не-хоч мушу тепер зблизька придивитися
до того одвічно несправедливого світу>>.
Чи він тільки несправедливий? Прогнилий! В~ьо го
кілька днів, як вона ближче зіткнулася з ним, а вже бачить, .
що все у ньому перевернуто догори ногами. Свині живуть
у безпеці й добробуті, а порядні люди - як бідна загнана
звірина. Ні на що інше такий світ не заслуговує, тільки на
те, щоб по ньому добре вдарити... •
•
Чорт побери, ~ якого боку м9жна потрапити за огорожу?
3 цього: верхнього, -чи воліктись далі вздовж огорожі кудись
аж до Майєра?
•
.-
Агов! Я тут! -- від огорожі відділяється чоловік і
швидко підходить до Анни.
Справді, чоловік. :Здорово виріс О тик Странецький.
-
Я вже чверть години тебе чую. Десь аж від собору.
Диявольська колимага. - Ану, покажи, - він береться за руч­
ну драбиняка й бад:ьоро, немовби весь цей час заздрив весе­
лій забавці Анни, біжить за огорожу.
-
Поченай,- гукає вслід Анна,- зупинись па хвиль­
ку,- і, коли Отто спиняється, запитує: - Що с1,азав бать~
но? Може, нраще спочатку мені самій піти до нього?
66

...
йди, якщо хочеш,- блискає Отто зубами.- А~е йо­
го тут нема; сьогодні я замість нього.
-
Анна розгублена, зніяковіла.
-
Без батькового відома я · нічого не візьму,- каже во-
на, тут же -шкодує за с1{азаним і одразу ж перест.ає шкоду­
вати. - Я не можу вернутися додому без вугілля, але й не
можу брати отак потай... ну ... красти. ;
-
Як це потай? - вигукує Отто й тягне Анну до слабо
освітленої канцелярії.- Є тут приготовлені три мішки ву­
гілля? Є. Три в'язанки дров? - штовхає він ногою одну з
них.::__ Теж є. А це що? - він . двома пальцями елегантно
бере зі столу папір.- Прошу, це рахунок. Фактура. 3 під­
писом шановного татка йозефа Странецького.
-
Покажи,- Анна бере -папір, цікавиться остаточною
сумою і підходить до підсліпуватої лампочки.- Герр.. . да­
лі с:корочено ніби військове зва!j:НЯ.. . Хорст Венцель. Чия
це адреса? - злякано дивиться вона на , Отта.- Що це оз­
начає?!
_ :_ _ Це означає ось що,- забравши у не ї ·папір, Отто
старанно рве його і запихає у мішоІ{ з вугіллям.- Отак
заплатив би батькові пан Хорст Венцель, ти також плати­
тимеш не інакше .. ,, Допоможи
мені,- він спритно хапає
зверху мішок з порваним рахунком, Анн~ швидко береться
зісподу і через пару кроків - бац!
-
у візок.
За кілька хвилин вони навантажують вугілля ·· і запаш­
ні в'язюши м'яких дров з відходів. Анна розправляє одіяль,
прикриваючи цінну поклажу, старанно запихає ріжки, щоб
не звисали. Вона вже уявляє собі материну радість, Зузку
біля теплої печі й почуває себе на сьомому небі.
.
-
Отику,- непевно доч:инає Анна, тримаючи руки на
візку, навантаженому доверху, немовби намагаючись захис­
тити його _від усього, про що-говоритиме далі; немовби да­
ючи зрозуміти, що хай уже буде як буде, але вона не повер­
не цінного вантажу,- тільки б ти не мав від батька якихось
неприємностей... Чи зможу я взагалі показатись йому на
очі?
-
Будь ласка! Rоли -завгодно в нас у , вітальні, ти ж
чула ... .д. неприємність могла б бути, якби батько побачив
гроші, відраховані паном Хорстом Венцелем. Боже мій,
злякався б він, пан Венцель платить? · Що це він замишляє,
що відразу платить!? І хлоп Отика до підвалу, до - підваль­
ної кімнатки з новим вентилятором. , Отож бачиш,- гірко
сміється вїн,- неприємності я . міг би мати тоді, коли б ти
залишила гроші .
Ну, якщо так...
-
Так .
67

Тільки ж... ми з тобою знаємо . . .. фактуру ти міг випи­
сати Ї На МОЄ ім'я.
-
Не міг. БатьRо ·не підписав би її й не дав би мені
ключа від сRладу .
В такому разі це .. .
Нехай і так .
Але твоя мама знає...
Знає. Ну й що? Коли вона могла прогнати від брамп
моїх товаришів, Rоли могла три дні дивитись, яR я чекаю
·на них, не виходячи з дому, щоб їх не прогавити, Rоли
мовчки дивилася , ЯR я бігаю по Rвартирах і поступово пе­
реконуюсь, що всі вони пішли на війсьRqву підготовку, як
і було домовлено, коли вона вм-іла зробити це і не обмови~
тись ні словом,- ну, то тепер може знати все . І про все
мусить уміти мовчати ... Я вже таRож іду додому. Підемо
разом, добре?
~
-
Добре.
Отто загасив світло в ю1.нцеляр11, замкнув двоє дверей . і
разом з Анною впрягається у важкий візоR.
-
Коли · заRінчиться паливо, спокійно приходь. Просто
до нас. Знову зробимо так, _ яR тепер. Навіть щшріше можеш
приfг:rи, сRажімо, через · ·два тижні. Ніхто не може знати,
:коли фріци надумають очистити батьRові СRлади. Тепер він
не відважився б перед носом у ні_мців щось приховати, як
відважився під час повстання. Зроби запас краще у своєму
підвалі.
'
-
В підвалі? - жахаєтьс!J Анна . - Не дурій! Щоб про
це дізнався Лауко чи ще хтось у домі? Вугілля я сховаю
за завісою у нас на «сцені», - вон 1t хоче трохи розвеселити
Отто, - а . дрова запхну під ліжRо. Нехай мені хоч щось
приємне пахне в ці засвинені часи.
Отто не реагує, він навіть не запитує, яRу завісу і яку
сцену має на увазі Анна. Не зважає на гурRіт візна, значно
слабший під вантажем, глухіший. Лише тягне .і :гягне, впер­
то і янось меланхолійно ... TaR, меланхолійно ...
-
Я шуRав їх, - знизує •він плечима, - · але вони вже
пішли · З Доновалів. ·між тим минув тиждень, і Я не міг
з'ясувати, чи вони · пішли під _Стречно, до Крижа чи в ін-
- шому
напрямі. Нічого не міг з 'ясувати .-
_
Тепер Анна кронує мо~чки . На те, що говорить Отто;
важно щось сказати.
-
Старий прилетів і забрав мен е- додому. Я все одно
не зцав, куди податися.
<<Не знав, Rуди податися? Ну, я гадаю, туди, звідни на~
ступали німці. Там ІJ апевно був потрібен Rожний здоровий
мужчин;~. Правда, з товаришами: веселіше, але ж вони йшли
68

не на прогулянку, вони йшли Б бій, а бій був відкритий,
так само як відкритими були ворог і місце, де належало
.,
стати проти нього. Ех, Отику, Отику, скільки ж тобі ·років?
Дев'ятнадцять? Думаю, що були цілком заслуженими ті
двійки, яні після мого від'їзду :посипались на твою мляву
голову ... >)
',, -
Варгіц,, ка}:куть, загинув, а Олешу схопили німці.
Так кажуть. Інших т.акож немає вдома. У жовтні я зустрів
Жуфанця з дисковим автоматом і стрічками· патронів. Він
плюнув мені під ноги.
.
-
Плюнув? - Анна ююву якось пробує втішити Отто,
якщо вже нічого іншого не може зробити.- Ну, це вже
неначе юшйсь · кінь.
-
-
Чому кінь? - невиразно запитує Отик .
.Вони довго йдуть мовчки, . ·вже й костьол минули, почrі:­
нають обережно спускатися площею. вниз. Ущерть наванта­
жений візок треба гальмувати, щоб він не покалічив ї'м но­
ги. Анна заходить ззаду, береться за полудрабки і з усієї
сили починає стримувати його.
До Отто підходить літній німець і, впізнавши його, весе­
ло вигукує:
-
_Неі!, Junge! Jst Vater z'1.1 Hause? *
-
Поцілуй мене в зад,- буркає Отто, обминає солдата
і сердито крокує далі . .
Анна випрямляється, ·забігає наперед, полишивши весь
тягар візка на Отто.
•-
Хто це був?!
_
-
Татків приятель, · має в нашому · домі коханку. Оту
курву Оваричку.
-
Хорст Венцель?
-
Та ні. Інший,- не зовсім упевнено приховує · він ?(о-
• рста . Венцеля. Навіщо турбувати Анну?
· Вони
знову йдуть мовчки, не кажучи - ні слова. 3-за бу­
динків - з'являється місяць, сідає на гребінь покрівлі, наче
стомлена, хвороблив_а дитина з гримасою на обличчі.
-
Дивись, який місяць,- порушує мовчанку Анна.
-
Умгу,- буркає Отто, навіть не глянувши.
Вони 3упиняються перед брамою. Вхід вузенький, бра­
ма відчиняється повністю лише при переїздах мешканців.
Візок необхідно розвернути, точно скерувати. Отто манев-
рує ним уміло, але без інтересу. '
-
Отак я й живу,- вихошпоється у нього, коли вантаж
нарешті в'їжджає під склепіння брами,-. але вже не довго
так буде. Знаєш, що я зроблю? Повішуся там внизу, в кім­
натці 3. НОВОЮ вентиляцією. От ЩО я зроблю!
* Стій, юначе! _ Батько вдома? {пім.).
69

Анна зляRано .сRриRує, хапає Отто за плечі й сильно
.
струшує ним.
-
Не . говори raRorot - гукає вона йому в обличчя.­
Тримай ці дурниці при собі!
-
Тримаю,- чується похмура · відповідь.- Я сRазав
тільRи тобі.
-
ЯRщо тільRи мені, то я це тобі забороняю! Померти
можна і з більшою Rористю,-. Анна добирає суворі слова.- .
НавRоло нас ліоди гинуть у боях, у в'язницях, вони за щось
_,,
умирають, розумієш? За щось! А він, - Анна з відразою
відпусRає Отто, - хоче померти Rомусь на зло! 3 власної
волі і в своїй власній петлі. В тиші добре провітреної Rім­
натRи. Соромся, хлопче. Соромся!
Отто вагається, підходить до дишля і знову впрягається
у , візоR.
-
Ти хоч сRажеш людині до душі ...
-
Я тобі ще й інше сRажу, Rоли хочеш знати,- погро-
жує Анна. Ій здається, що вона натрапила на потріqну
струну, хоч абсолютно не знає, як грати на ній ' далі. На дум­
ну спадають лише прислів'я на зразок: «Коли ослові добре,
він іде на лід танцюватю> або: <<Щд доброти пси бісяться».
Проте вона відчуває, ба навіть точно знає, що ці премудрос­
·ті не відбивають ні становища Отто, ні стану його душі. Все
це не таR просто.
-
Ну що, вимагати від тебе обіцянRи? - вона стає пе-
ред Отто й енергійно зупиняє його.
•
-
Та ні,- схиляє він свою розтріпану голову, - не тре-
ба, АнRо;
•
-
Ну дивись!
Вони зупиняються з візком біля сходів.
:_ Не гнівайся,- чуха-є Отто потил;ицю, - але нагору я
не піду.
•
•
.
<<А мав би піти,- зауважує Анна. - · Безумовно, хоча б
на хвилинRу мусив би зайти до нас>>.
-
,Та
ходімо,- тягне вона його за руRав.-'- Зваримо
чаю.
~ Справді не уявляю,- дивиться Отто на візок,- ян
ти все це сама повиносиш.
-
Не турбуйся, повиІ;Іосимо з мамою. Але з тобою я · б '
ще охоче поговорила.
Отто стягує з візка одіяло і бере дві в'язRи.
-
Допоможу тобі хоч винести на поверх. Але до Rвар­
тпри не піду. Ти знаєш,- підшуRує він слова,- я не таний
відважний між людьми ...
Вони мовчю1 виносять мішки, ставлять їх під стіну, і
Анна щвидr,о біжить відтягти віаоR у пі,[І;вал~
70

-
Ти чудовий, Отику,- прощається вона з хлопцем.~
Можливо, ти навіть врятував життя нашій 3узці . Вона хво ­
роблива, не знаю, що було б, якби знову застудила сt.
~ Я дуже радий.
Анна вибігає сходами нагору, зварушено поплескує пов- .
ні мішки і в'язки дров, складені біля дверей, і без стуку
влітав до кухні.
.
Вон:а блідне, дерев'яні 9 від жаху.
На кухні, прямо за столом, сидить есесівець.
5
Якби думки мали силу опредметнюват"и УfІВЛе_ння, пере­
творювати їх у дійсність, то Павла згідно з _материними ба­
жаннями була б партизанською_ куховаркою . ..
Звичайно, напрацювалася б, адже мал·а б з 'ранку до ве­
чора варити з того, що їй постачають, .для _ бозна-скількох
людей, але принаймні була б у теплі. В такій роботі завжди •
мусять бути вогонь, гаряча плита, розігрітий котел. А во­
гонь __: це життя. Варити повиН'Ні й там, у холодних горах,
бо якраз там треба частіше давати людям до шлуцка щось
· тепле, щоб не ослабли, не похворіли, не втратили цілком
сили й відваги.
• Про це й піклувалась би в горах Павла, як уявляла со­
бі мати. І наїлася б, і зігрілась, а при переходах загону на
нове місце йшла б позаду, як заЕжди пересуваються кухні.
:Кожен боєць, кожен партизан дбав би про її безпеку, бо
всі хочуть і повинні їсти. Принаймні уранці напитися гаря­
чого чаю, а ввечері з'їсти теплого супу.
<<Ох, боже милосердний,__: молиться мати вечорами,­
якщо вже так мусило статися, яви милість своїй невинній
дочці Павлинці й охорони її від усього злого, небезпечно­
го... Шануй себе, дитино моя, бережи здоров'я, чистоту й
ЖИТ'Іfl. Життя, Павлиюю! Бо якби з тобою щось сталося ;
не переживе цього твоя змучена мати, не переживуть 1вої
сестри - ні самовіддана Анна, що приїхала подбати про
нас, ні 3у,зка, маленький хворобливий горобчик. Думай про
домівку, Павлинко, не забувай, що ми тебе тут самотні че-
каємо. Амінь ... >> .
•
Стривожена мати навіть не помічає, як її молитва міня­
ється. Щодень то м'енше вона звертається до бога, щодень
то більше просьб засилає до Павли, дочrш шодської, чут­
ливішої до людських скарг. Вона не усвідомлює цього й ні­
защо в світі не припустила б, що її віра в бога, мgжливо,
вже похитнулась, що саме тому в·она все .рідше просить у
71

нього милості для своєї дочки - партизанки, проклятої
церквою і набожною державою.
•
Отже, згідно з материним:tt уявленнями і в повюи від­
повідності з її молитвами, Павла мала б працювати на 'По-
льовій кухні.
.
Анна ж безсонними ночами бачить, як Павла у білому
чепці тихенько ходить поміж койками в тимчасовій лікарні.
Бачить, як вона перев'язує рани, подав ліки, підкладав дров
у залізну пічку в кутку, а під час переходів із санітарною
сумкою через плече йде поряд з носилками, на яких ле- .
жить важко поранений. Так, Аннина уява про сестру теж
виростав з бажання захистити її, зберегти для життя: Польо­
ві госпіталі, як відомо, не розташовуються там, де стрі­
ляють, завжди переміщаючись завчасно й під охороною.
А Зузка? Яке вона мав уявлення про сестру, що думав
про неї? Ну, для людського ока - нічого. Окрім ·бажання,
яке вона весь час повторює: Лінка мусила б колись у не­
ділю з'являтись, аби Лауко бачив, що вона тут не тільки
прописана, але й додому приїздить; нрім цього бажапня, во­
на у дум1~ах Павлою не займається. Але якби хтось міг за­
глянути в найпотаємніші Зузчині . уявлення, то побачив би
молоду дівчину в елегантних чобітках і красивій уніформі.
Погляд у дівчини суворий, похмурий, вона завжди зривав
І плеча зброю (збров_ю вона обвішана з голови до п'ят.) і
стріляв. Ось уже лежить горілиць Лауко в смердючих чо­
ботях, лежить нерухомо: з ним покінчено. Гострий погляд
Павлини - і нові постріли. Вже лежать ті двоє, котрі під
.
час перевірки розбили прикладами двері на веранду тіль­
ни тому, що не вміли їх відчинити. Справа· в тому, що ті
двері треба трохи підважити. Так падають від Лінчиної
руки всі німці, які отруюють людям життя своїми перевір­
:ками. І 'ті двоє з карамельками: карамельки нікому життя
не збережуть. Потім дістане своє й есесівець Віллі. А втім,
ні . Цьому досить вистрілити в ногу: він ніколи Н:е йшов
далі кухні, не розносив бруд по кімнатах, не розбивав две­
рей на веранду. Власне, в ногу було б недобре, вистачить
і в · руку. Так, досить йому вистрілити в руку, щоб ноги
залишилися здоровими і він міг нарешті п~ти геть. Бо якби
Ліпка вистрілила йому в ногу, він залишився б у домі, і
його вже неможливо було б позбутися, він . би весь час
тримався за материну сдідницю. Він і так за неї щосили
тримається:, а мати через те зовсім перелякана. Анна також
боїться Віллі. Тільки Зузка не боїться. Хоч він і есесівець,
вистачить вистрілити йому в руку. Нехай іде собі ~доровими
ногами до своєї Голландії, якщо таку дорогу витримають
його блазенські чоботи. Він кожного разу вимагав ганчірки
72

/
і цілу годину витирає їх, щоб не ·забруднити кухні. Все це
так, але в руку йому таки можна вистрілити.
Павла в Зузчиній уяві - сувора, нещадна месниця. Од­
нак фігура у неї гарна, таємнича. Якщо Зую,а й сердитЬС-!J
на неї, то лише тому, що вона досі не прийшла показатися.
Якби Павла могла зустріти всі ці матеріалізовані уявлеоn­
ня про себе, вона · б, напевне, дуже дивувалась. Дивувалась
би і не впізнала їх, тому що не схожа на жодне з них.
А якби її найближчі, хоча б мати з Анною, знали, як
Павла щиве і що насправді робить, вони вночі не з1мкнули
'б очей, взагалі не могли б спати.
Справа в тому, що Павла зовсім не в горах, не в без­
пеці · партизанського табору. Не серед бойових друзів, наві'l'Ь
не серед людей однакових переконань. Вона самотньо си­
дить за письмовим столом у бухгалтерії :металургійного за­
воду Герінга...
• :Коли Маковник на останньому зібранні в горах сказав
їй про це, коли він коротко й лише в загальних рисах ок:.
реслдв, . якою буде її участь у дальшій\ боротьбі, Павла роз­
губ1шась, а,)Іе тільки внутрішньо""і ненадовго.
Всі залишаться там, усі, з юім вона пережила бої і від­
ступи, з ким так довго стримувала німців біля Жарновиці.
Лишаться ті, які вчили її добре ці.цитись, і ті, кого вона
сама . навчала стріляти. Залишиться Віто Баб'як, і всі жінки
із загону залишаться; тільки вона одна мусить іти вниз ...
<<Ми все обміркували,- поче,кав Маковник, поки дівчина
оцам'яталась, - і вирішили взяти тебе з собою)>.
Взяти з ·собою? Отже, вона не буде в долині зовсім са-
мотньою, не всі тут залишаться.
.
<<Ми теж повернемось до печей. -Усі старші, крім Сивка)>.
Сивка з прострменими легенями залишили в лісовому
госпіталі над Леготою.
<<Підемо знову до мартенів. Будемо розраховувати на те,
що без :f{ашої кваліфікованої праці виробництво було б па­
ралізоване і що цей факт служитиме нам гарантією безпе­
ки. Якщо виявиться, що ми помиляємось, справу .оперативно .
• вирішимо на місці. Ти, Павлинка, повернешся знову· до бух-
•••
1
•
І
•
•
•
•
галтерн з лшарською довщкою за останю десять тижюв.
Більше тобі скаже лікар, який цю •довідку вже виписав ...
За це мусиш взятися ти, дівчино. Іноді треба буде послати
в гори \Нформацію або наказ, а ти, як бухгалтер по ;,арпла­
ті, можеш ходити . і до печей, як завжди ходила. :Контролю­
вати з майстром зведення. Правда ж?>>
Павла кивнула. НаІ.{аз не обговорюється.
<<Про все інше, що тобі необхідно знати, дізнаєшся до­
рогою, Відповідні люди, ті, що залишаються тут, уже
73

одержали розпорядження, - Маковник замислився. - Інакше
не можна. Ми не можемо залишити без нагляду батьківські
мозолі, наше металургійне підприємство. Батьківський і
наш чорний хліб,- він помовчав, потім додав: - у руках
герінгівських убивць і колабораціоністів>>.
У Павли мурашки побігли за спиною . .
Вони вийшли того ж таки вечора. Вперше за довг1 тиж­
ні рухалися темними · лісами неозброєні. М:аковник наказав
здати всю зброю, залишити її в таборі; Пав,JІа пР,осила дати
їй хоча б револьвер... <<Ні, дочко, він тобі тільки заважати­
ме,- узяв зброю в неї з рук.- На це там, унизу, розрахо­
вувати не смієш. Там це нікого врятувати не може. Вря ту­
вати - ні, а погубити
-
таю>.
Майже годину їх супроводжував озброєний Віто Баб'як:
Потім Маковник наказав йому повернутися. Наказав на
ходу; не зупиняІQ.чись, навіть руки йому не подав. Подбре ­
зовська окрема група пішла далі без прощання, як і перед
цим доводилось ходити на бойові операції.
Перед світанком Павла тихо постукала у .вікно тітки
Ю'"цки. Вона мала, як і •раніше, меш~sат:ц у неї . . Взагалі усе
мало бути так, як і раніше. Вона мусила працювати й жити,
як жила перед відходом.
'
До захворювання. До тих . довгих тижнів, які вона про­
лежала в Бистриці у матері . .. ,
Коли пробудилась уранці від короткого, тяжкого сну,
чиста постіль викликала у неї не полегшення, а таку тугу,
порожнечу й відчуття с-амотності, що вона ледве вст ала,
насилу підійшла до вікна, щоб відчинити його навстіж.
Глибоко вдихала важке вологе повітря.
,
Ранок був сірий, туманний; зате ранок недільний. ·
Ще день перепочинку. День на внутрішню підготовку,
а голоіне :- щоб привести в порядок с~Ці зовнішній ви-
гляд.
>,
Коли- Павла після довгого зосередження шумно вбігла
до кухні, тітка Юцка вже гріла на плиті дві великі каструлі
води.
-
Авжеж, авжеж,- розуміюче кивнуJrа вона головою,
коли їй вдалось вивіJ):ьнитися ·з обіймів Павлини, - хворе
було, бідолашне, хворе. Ану, покажись, - віддалила . вона
від себе племінницю, щаслива, що бачить її, що порожній
старечий дім знову оживе молодим сміхом.- І справді не
дуже добре виглядаєш . Схудла, та й на обличчі трохи зміни­
лась. Ну, як після хвороби. Я приготувала тобі гарний сні­
данок, Глянь,- вона просунула між каструлі сковорідку з
нарізаним салом . - Сюди розіб'ємо rроє яєць і зап'ємо · ка_­
JЗОІО з молоком. Добре буде? •
74

-
Ще б пан:, - Павла сіла, сховавши під стілець босі
ноги, потемнілі від солдатських черевиків .- Тільки каву я
воліла ,б чорну.
-
Облиш, кавовий напій без молока _; _ це кислота.
-
А франR-кави немає?
•
БриRетів пресованої франR-кави там, у лісі, було до-.
сить. Тягали ЇЇ З собою майже два повних ЯЩИRИ.
ТітRа ЮцRа без розпитувань принесла плосІ{у синьо­
. жовту RopoбRy, вдарила по ній к.улаRом і вRинула у Rип'я­
тоR великий уламоR · кавового сурогату.
Після сніданRу Павла . сRупалась, вимила довге волосся,
трохи • підстригла його й накру'r.дла на папільйотRи. Все
мусить бути таR, яR· раніше, хай і зачіс:к-а буде таRою, як
і перед тим . Волосся, збите над чолом, нехай вільно спадає
по плечах довгими лоRонами. -
Ще приміряти спідницю і два плаття, знайти шовRові
панчохи, але найбільша біда - з туфлями.
•
Павла, дівчина невисока на зріст, завжди · мріяла про туф­
лі з високими RаблуRами і, як тільки розпрощалася зі шRо­
лою, відразу ж з перш(}Ї зарплати Rупила собі та:кі туфлі.
Вони їй дуже подобалися . У Подбрезовій її ніхто в -інших
не бачив·.
А тепер нізащо . не запхати ногу в туфлі . Вони вузьRі й
страшенно висоRі. Коли їй 1Їарешті пощастило взутися і зро­
бити RільRа Rроків, вона не знала, чи сміятися, чи плаRати .
Ступала по . Rімнаті брлісно, · незграбно й невпевнено, мов те­
лятRо З хворими ратицями. І все Ж ступала , стуRаючи Rаб=
луками, вчилася ходити, бо Rрім цих туфель 1-щ поличці бу­
ли хіба що літнє взуття . на дерев'яній . підошві та зручні
черевики, у яюн вона прийшла. .
ОднаR усе мусило бути таRим, як і раніше. Мусило -
і вже пополудні так воно . й було .
Павла пішла глянути на себе у велияе дзерRало, що було
у тітчиній Rімнаті, і заспоRоїлась. Гарно зачесане кашта-
1нове волосся, зелене плаття з чорним пояском на тонкій та- . ,
-лії, струнRі ноги в чорних туфельках. Зовні не помітно ні •
хвороби, ні смутRу чи почуття порожньої відчуженості. Хі-
ба що обличчя; це обличчя все-таRи щось видає . Воно гар-
не, можливо, аж надто гарне, але темніше, ніж мало б бути,
загартоване вітром, негодою, тривалим перебуванням на с_ві­
жому повітрі . А очі? ЯR виглядають у Павлини глибоr{ і
темно-сині очі? ВертиRальна зморшRа над переніссям не­
мовби притягувала до себе 'темні брови, вирівнювала їх дуги,
загострювала погляд. Павла почала Rвапливо розгладжува-
ти зморшRу Rінчиками пальців, звільняючи стягнені брови ,
надаючи очам споRійного , безтурботного виразу. Це їй лише
75

частково вдалося. Rоли ж спробувала усміхнутись і між
повними губами блиснули її міцні білі зуби, вона невдово­
лено махнула рукою й відвернулася від дзеркала.
Якось уже буде.
Ще завидна вирушила з тіткою Юцкою на прогулянку.
Щоб звикати до людей, до будинків, щоб люди звикали до
неї. Хотілося зустріти якнайбільше знайомих, аби швидше
минули найгірші перші кроки входження у звичну колію.
По •неділях подбрезовці проходжувались за костьолом,
перед панdькими будиш,амu: аж до бідного •Шесrорака . .
Улюбленими були також чрогулянки по Верхньому й Ниж­
ньому Планері, де мешкали вгорі вищі, а внизу нижчі служ­
бовці металургійного підприємства.
-
Тітка Юцка сцробувала •було повернути до безлюдного
ю;rадовища, але Павла спрямувала її до Планерів. Ій хоті­
лося, щоб пани бачили її з тіткою на спокійній недільн ій
прогулянці, а заодно мала намір зверху подивитися на ме­
талургійний заво:д, куди вона завтра ступить, мов той- біб- ·­
лійний Даниїл у пащу лева. Хотіла добре оглянути задим­
лене чудовисько, його розчленоване тіло та його закутни і,
дивлячись на нього, зачерпнути сили й відваги, якої вона
підсвідомо шунала.
• Але що ця тітка Юцка собі думав. Не говорить нічого,
лише щохвилини заспокій_ливо поплес15.ув по руці, якою Пав­
ла її підтримує.
3 першого ж будинку Верхнього .Планера вибігла Іца
Плачкова, вже старша дівчина, багаторічна працівниця від-
ділу кадрів.
.
.
-
Павлинка,. ти тут?! А наші бозна-що думали,-:- допит­
ливо подивилась вона в обличчя Павли. - Де ти була? Бо
янщо виходиш на роботу,- додала -вона заклопотано, ~ то
муситимеш це пояснити.
-
Таж хвора була,- спокійно прийшла на допомогу тіт-
1ш Юцка.- Хіба ти, ,Іцочно, не бачиш? _
-
Але чому ти не повідомила про - 'хворобу? В тані
часи!
,.
Іцно,- розпочала Павла свій перший виступ з дов­
гої гри, я1,а ченала її попереду,- адже я вам _з • Бистриці
надіслала листа ' й лікарську довід~у. ІЦе десь на початку
вересня.
-
Нічого не приходило,- вражено сказала Іца Плач­
кова.- 3 ким ти його надіслала? 1
-
Таж поштою.
-
Не приходило,- нрутила Іца головою чи то . заклопо-
тано, чи то підозріливо.
Тоді я не знаю, ян бути,- байдуже здвигнула плечи-
76

ма Павла.- А другу принести? Але ти подивися ще, Іцr{о,
чи 'не запропастився лист десь у вас.
-
-Ні, напевно ні,--:--- Іца вже справді була заклопотана. -
1/ п'ятницю ми готували для Братіслави і для директора ін"
-
формацію про всіх, кого пемав на робот~. Хворих ми внесли
в окремий список.
.
-
І мене в ньому нема?
-
Таж ні. Як я могла знати, коли від тебе нічого не
надійшло ...
<<Боже мій,- затерпли у · Павли зболені ноги,- інфор­
мація для диреr{тора. І ще бозна для кого ... >>
-
От тобі й мавш,- промовила вона відважно, ще й при­
rшнулась пустотливою.- То, може, мені · на заводі краще . не
показуватщ;;ь? Ну, але скажи,-. вона взяла Іцу за гудзик
плаща,- можу я сподіватися?
,
.
Іца мовчала, зосереджено розмірковуючи над чимсь.
-
А не можна . цього якось виправити, Іцочко? _: зля­
r{алась Павла, чи її вже не звільнил:g:;- Де ж би я тепер
знайшла .роботу? Я мушу працюва_ти, в Бю;триці така до­
рожнеча, без мого заробітку наші не -виживуть. Я сподіва­
лася,-'- заr{інчила вона сміливо,- що допомога за час хво­
роби мене вже тут чекав.
Скидалося на те, що . впевненість Павли переконала Іцу
· плачкову. Це дівча r1апевно не вимагало б ще й допомоги
за _час хвороби, якби партизанило десь місяцями. Стільки
нахабства Іца від Павли не чекала. Ані такої відваги:
А в тебе в та друга довідка?
€.
З ЯІ{ОЮ датою?
Боже мій,-:- розіграла Павла переляк.- Я не звернула
на це уваги. В усякому разі з жовтневою.
_
-
Гаразд, тоді принеси її з самого ранку просто до ме­
не. Директор буде завтра тут, я піду до нього і ЯІ{ОСЬ ви­
кручусь. Або знавш що? - замислилася вона.- Принеси
мені її- ще сьогодні. Додому, так буде ліпше ... А що з то­
бою, власне, було, Павлинка?
-
Знавш, я не могла стати на ноги,- Павла з удаваною
щирістю почала описувати свою хворобу.- Запалення сід­
ничного нерва . Мене всю скололи,- вона обережно тор;к­
нулася стегна,- сорок п'ять ін'єкцій, я й досі ще не очуха-
лась.
•
І
Коли попрощалися, Іца Плачкова помітила, що Павла й
справді ходить якось важче, ніж раніше...
Зустріли ще кількох людей, все це були знайомі, всі
працювали на металургійному заводі. Старший бухгалтер,
на прихильність · якого Павла найбільше розраховувала, від-
77

nовів на привітання дуже стримано, яRщо не суворо. Але ,
можливо, лише тому, що його з одного боRу тримала. під
руку дружина, відома фурія, а - з другого ще й теща. ФілRо
на роботі людина весела, привітна - при всій своїй невин­
ності охоче Rрутиться ~оло гарних жіноR. Межі пристой­
ності він не переступає, напевне, й тому, що боїться своєї
Rсантіпи. Одна:н дівчатам він ніRоли не відмовляв у звіль­
ненні на годину-другу, навіть у неофіційній відпустці. Пра­
цюватп у нього мусили добре, однаR він· ніRоли ні до Rого
даремно не прис:ніпувався. А до Павли, своєї наймолодшої
працівниці, почував особливу, майже батьківсьRу слабість.
Вона дуже надіялася на нього.
А він навіть не глянув на неї.
<<Треба враховувати те, - все ще споюино розмірRовувала
Павла,- що люди змінилися. Здичавіли серед небезпеRи ми­
нулих днів, позаплутувалися :х;тозна в чому і вже зовсім не
таRі, яRими вона їх знала. Адже німці повертаються до
діла, а багато Rолабораціоністів · теж ніRуди не . поділося;
один дідьRо знає, ЯR люди, навіть порядні, :нрутилися у цьо­
му всьому, ЯRі свічRи ставили чортові. І далі продовжують
ставити. По суті, я мушу п1дозрівати Rожну людину, осте­
рігатися Rожного. І тільRи помалу, _ терпляче розбиратися в
ЛЮДЯХ>).
Вона з жахом відчула, що серце у неї б'ється гучно, зля­
:нано. Глянула збоRу -на зморшRувате обличчя ЮцRи, чи не
відчуває вона тих ударів. ОднаR побачила, що тітка ЮцRа
злорадно посміхається, й почула, яR вона відпусRає Rолючі
зауваження па адресу опасистої, -справді дуже розповнілої
ФілRов~)Ї тещі.
На щастя, згодом :зустріли МаRовниRову дружину з не­
вістRою і двома _ онуRами. Стара ЮцRа одразу ж схилилася
над 1юляс:ною й почала шепеляво примовляти до дитини,
отже, у Павли: було досить часу, щоб встановити з пацею
Мю{овниRовою мовчазний зв'язо:н. «Поглянь на мене,- го­
ворили її . привітно примружені оч:і.- Прогулююся з онуRа­
ми, яR і ти прогулюєшся з ЮцRою, хоч мій чоловіR завтра
Піде ДО BOBRiB, ЯR і ТИ. ТіЛЬRИ ЙОМУ значно гірше: ТУТ
усі знають, що він довго був відсутній, а багатьом відомі і
його пqгляди. Ти, дівчин:но, хоч маєш СІ!ОЮ Бистрицю, де
за тобою ніхто не- міг стежити. І маєш, - підбадьорливо
усміхається вона,- свою молодість, красу й достатньо
СИЛИ... >>
Після цієї зустрічі Павлі захотілося додому. Досить з неї
людей. Юц:на, мов- читаючи її дум:ни, звела обличчя вгору і
впіймала RільRа дрібненьких дощових крапель.
-
Дощ іде, ПавлинRО, - вона зморщила ніс, узяла Пав-
78

лу попід руку й рушила дрібними, квапливими кроrшми до­
дому. '
Перш ніж лягти спати, вона тричі ошпарила :кип'ят:ком
я:кісь трави і принесла чорну гір:ку · рідину _ до Павли в :кім­
нату.
•-
Що це, тьотю? - зазирнула Павла у горнят:ко.- Ви­
глядає, наче отрута. Думаю, ви -не збираєтеся звести мене зі
~~?
•
•
-
Дурниці мелеш, базі:ко,- засміялася Юцка.- Це від
серця і від •нервів. На добрий сон. Але й для шлун:ка,­
швид:ко додала вона,- а та:кож від нир:кових та печінкових
хвороб.
,
Павла поставила повне го.рнят:ко :\]:а стіл, заспокоюючи
стареньку, що коли так, то їй не потрібно ту гір:коту пити,
бо вона здорова, а спить, слава богу, добре.
-
· В та:кому разі це на хворі ноги, - ображено пристук­
нула Юцка старенькою туфелькою.- Тільки гарненько ви-
пий!
•
• Пав,11а випила відвар і відкинулась на подушну. Натруд­
жені ноги і справді боліли, зворотну дорогу до ПJ.І11чківців
вона ледве здолала.
Коли тіт:ка ІОцка загасила світло й вийшла з кімнати,
Павла зірвалася 3 ліжка, відчинила вікно, штовхнула з,ов­
нішню дощану віконницю, навпомацки вийняла з брезентової
сумки сірни:ки й пач:ку сигарет і зап1;1.лила одну.
3 :курінням, розмірковувала вона, нац:евно доведеться
ХО!Jатися. Ох, як це буде важко.
Смак сигарети, їдкий дим умить повернули її до недав­
нього минулого. Штовхнули її туди так наполегліво, так
відчутно, що вона мусила зібрати всі СИJІИ; щоб не вискочи­
ти з вікна й не побігти босими ногами назад у гори. Нама­
галась опанувати собою, швидко й жадібно пІ,J-лила. Однак
сигарета продовжувала немилосердно тягти її дорогами сві­
жих споминів, аж поки не вивела · Павлу на високу, круту
галявину, до кол-иби, повної жахів ... П'ятеро молодих хлоп­
ців зае,нули в ній, забувши про обережність. П'ять гвинті­
во:к стояли рядочком знадвору, сперті на дощану стіну ко­
либи. Ті ·п'ять гвинтівок і та тиша мали б застерегти Павлу
і її друзів, а головне Павлу, раз вона вже тоді була прире.:.
чена на цю самотність. Мусила б кричати необережно за­
лишена зброя: не захqдь, д}ВЧИНО, не заглядай усер·едину! ..
Хлопці лежали там посічені, порубані, без очей і.. . .
· Павла
застогнала й шпурнула запалену сигарету в тем~
ряву.
_
_
Тоді вона вперше запалила . Там, у лісі над галявиною,
нуди вона цобігла з жахом і плачем, дав їй зацалену і вже
79

розкурену СІJгарету бансь:ко-щавницьюrй тютюнник, який
постійно носив з собою великий легкий мішок кур:r,ща. Дав
їй тоді сигарету і пригощав аж до вечора, .поки Павлі не
. стало погано й тяжкі · спазми не почали поволі розмивати
:нонтури жахливої :картини.
.
Боса і змерзла, вона запалила біля • відчиненого І!ікна
другу сигарету. Допомагали тоді - хай допомагають і тепер.
Палила, силоміць відвертаючи думки від галявини до цотюн­
ни:ка! Я:к він одного разу посковзнувся на камені і впав у
гірський потік, як потім сушив на сонці намоклі , сигарети,
весь час сидячи біля них зі зброєю напоготові, щоб їх не
розхапали курці. Він був відповідальним за розподіл сига­
рет і чимало натерпівся від людей, коли після мокрої пр_и­
годи МУСИВ ДО ДВОХ третин НОрМаЛЬНОГО ПаЙRа додавати тре- '.
тину з пожщ1:клих <<сушеницЬ». Як тоді було весело, я:к
весело ...
Вона лишила вікно відчиненим: і пірнула в ліжко, а ко­
ли зігрілась - виставила з-під перини змучені ноги, щоб їх
до ранку вилікувало прохолодне вогке повітря.
«Якщо так подивитись,"--- силоміць навертала вона дум­
ки до дійсності,- то сьогодні я мала щастя. Іца Плачкова
мені вірить, а у відділі кадрів з нею рахуються, так що во­
на напевно зуміє залагодити мою · справу з начальством. От­
же, мені пощастило вже на першому і найважливішому кро­
ці. Ех, якби наші про це знали, можливо, і похвалили ·б
мене».
,Наші ... Які наші?
На самому порозі сну Павла згадала про матір. Terrep
уже можна. Вже не •мусить відганяти думки про неї, я:к ро­
била це в боях і в усіх небезпечних ситуаціях, у яких вона.
опи·нялася з власної волі й через яні мати втопилася б у
сльозах. Не осуду її боялася Павла. Боялась материного не­
втішного горя, а головне - страху, :котрий, природно, охо­
ЩІВ би л·агідну, побожну й покірливу душу матері, якби
вона, не дай боже, побачила в руках дочки повстанську
зброю. •
Якщо Павла' й думал~ про матір, то лише нечастими
тихими ве,чорами. Дума:11а про неї, я:к думається про щось
ніжне, вважай, уже трохи втрачене, забуте у далекому ди­
тинстві. -Уявляла собі, як мати через неї мучиться, і єдине,
що вона могла зробити для цеї,- це не кликати її навіть у
думках на місце жаху·, зла і смерті. Вона оберігала матір,
рідко думала про неї й навіть не помітила, як мати з ма­
лою Зузкою щораз більше віддаляються, залишаючись у
чужому, незрозумілому світі, який вона вже . давно -давно
цокинула,
80

Павла з болем у серці помітила, що вона вже майже не
може уявити своіх найближчих.
А Анну? .
Анну - та~с Свою' розумницю сестру вона може уявити
точно. Доююла може рушитися світ - Анночка вчиться, за­
ди~лена у мудрі книги. «Але ж мудрість,· Анно, мудрість не
лише в книжках. Мені, наприклад, зараз потрібна зовсім
інша мудрість, і якщо я за останні тижні не навчилаёя як
слід, то загину. Якщо· не будуть досить кмітливими і мудри­
ми ті, з якими я прийшла і без яких не маю права ворух~
нутися, загинемо всі. Втратимо життя, Анно, втратимо жи-тrя
через брак інтелеІ{Туальності. Бачиш, я й сьогодні пам'я­
таю, як ти заучувала: інтелектуальність - це здатність
швидко . й правильно реагувати на всі життєві ситуації ...
llіІjидко й правильно ... Це б ти, Анко, ще зрозуміла. Але дІJ.- ·
лі ти вже не зрозуміла б нічого. Так що ліпше сиди спо­
кійно у своєму омріяному університеті. Сид!! і вчись. Мож­
ливо, колись у вченні про логіку вичитаєш, що великі цілі
вимагають великих вчинків. А вчинок, над яким висить
смерть,- великий, сестро. Великий навіть тоді, коли на ньо­
го зважились маленькі люди, як-от ми: Ніякі там не вчені,
а рядові бійці. Знаєш, яке питання для мене зараз найваж­
ливіше? Чи завтра я зможу взути туфлі! Уяви собі, філо­
софе, це для мене зараз найважливіше. Та~, так,- Павла
підвелася, рукою помацала ноги. - Якщо вони ще й спух­
нуть - все пропало. Треба було б іх доглянути, црикласти
холодні компреси... >>
Тим часом пекельний відвар Юцки уже починав діяти,
затуманюючи лихі, добрі й дратівливі думки. Думки про все,
що було, є і що буде завтра. Павла піддавалася дрімоті, не
довго вагаючись падала у глибокий сон, з якого_ її молоде,
здорове тіло прогнало всі думи і клопоти.
Вранці, о п'ятій, ~тара Юцка розбудила Павлу, а о пів на
шосту її холодно обійняла на вулиці волога ранкова пітьма.
• До металургійного заводу Павла •увійшла через ближні
ворота, через які завжди вранці заходила на територію під­
_прц_ємства. Увійшла з групою робітників, здебільшого лего­
тянців. А коли побачила в їхніх •руках знайомі судки з обі­
дом, коли двоє з них упізнали її й пішли поруч, усі вчораш­
ні кошмари зникли, і вона попрямувала до адміністративно­
го будинку на другому :кінці території майже весело, майже
безтурботно. Якби ще зустріла <<батьків>>, які від головного
входу простують до своїх печей, була б зовсім спокійною.
Настільки спокійною, як може бути спокійною людина, кот­
ра на власні очі переконалась, що у самостійний бій вона
:все-таки йде не сама.
81

Вона не зустріла їх. Від схвильованої Іцю~: • Плач-кової
все- Ж довідалась, ЩО мартенівці З'ЯВИЛИСЯ, виеі1іЯЛИ ЇЇ, !{О­
ЛИ та за:жадала лікарських довідок,· і передали пану дирек­
тору привіт разом з запитанням, на яке він мусить відrш­
в,істи до дванадцятої години: чи їм залишатися, . чи . йти на
Пісок. -
•
Павла проясніла, але відразу ж пригасила свою радість
і байдуже кинула: .
.
-
Вони такі. Хвилюватись тобі, Іцко, не варто. 3 ним~і
ніхто не дасть ради. Передаf1 директорові те, що вони ска- .
зали, а він хай собі вирішує.-
•
-
Як вирішує? - вискочила з-за столика Іца _Плачко­
ва. - :Коли німці дізнаються, що він дав роботу комуністич­
ним бунтарям, знаєш, що з · ним · зроблять? Якщо ж він не
прийме їх на роботу, не буде литва, а це теж погано. Якраз
прийшла телефонограма, його викликають до Братіслави.
Як ти думаєш, чого?
-с- Ну, я не знаю,~ прикинулась Павла невігласом.­
Мене більше цікавить моя справа.
-
3 :гобою все гаразд,- махнула рукою Іца,- ніяких
проблем. Ну, бувай, Павлинка, мушу ще раз бігrи до бі­
долашного шефа, бо, як не буде до обіду відповіді, вони ще •
й справді заберуться геть. Від таких -негідників цього дійснQ
можна чекати. •
<<Я тобі дам · негідникjв, - _ розсердилась . Па,вла. - Я тобі
покажу негідників, дурна ти коза разом з твоїм дурним за ­
проданцем-<<Qідолахою>>.,- І тут же схаменулася, гостро на­
гримала на себе: - А що тут такого? Хіба комусь залежить
на тому, як Іца Плачкова називав найпорядн іших людей на
свіrі? Обережно, Павло, з такими почуттями. Не звертай
уваги на ці дрібниці!>>
-
Іцко,- гукнула , вона вслід,- а як буде з тівіо . моєю
довідкою?
Іца •обернулась, сердито буркцула:
-
Таж, · думаю, не горить. Почекай трохи. ·
Відчинилися двері, у коридор визирнув чоловік, звів бро- •
ви й здивовано глянув на Павлу.
-
Не горить,-.пробурмотіла с:корі:ще для · нього, ніж для
Іціr.- Якщо мені допомога по хвррqбі належиться, значить,
належиться. не· так? - нечемно звернулася вона до мало- ·
знайомого пана.- Доброго ранку,- вона сміливо пройшла
повз _ нього й попрямувала до бухгалтерії.
1
Поки дійшла туди, поки доповіла керівникові, взяла зве­
дення й розташувалась у -своїй канцелярії, в якій сиділи дві
нові співробітниці і двоє старих колег, удостоїлася ще біл1_,ш
здивованих погдядів.
82

Проте . Філно ЦЬОГО разу її не підвів. Старий, добрий пан
начальник Фіш{О пережив своє здивування в неділю, а в
понеділок УЖЕ\ з самого ранку тішився Павлою. :Коли вона
прийшла, сердечно привітав її, навіть . легенько, галантно
обняв. Співчутливо вислухав її повідомлення про хворобу
і запропонував Їй іншу, легшу роботу, бо ж сам бачить, що
їй тепер важко було •б ходити по заводу. Тільки-но пере­
жи_вши хвилини пекельного страху, Павла· вдалася до б1,1.га.:.
•
..,
·•
•
І
1·осшвно г о маневрування и поступово юдвоювала назад ту
•ділянку роботи, якою займалася раніше. В бухгалтерії ця
робота вважалась найважчою, тому ніхто за нею не · гнався,
та й сам начальник був задоволений, що за неї візьмуться
більш-менш досвідчені Павлині руки і він знову матиме
спокій.
-
Ще одна дрібничка, дитино моя, - затримав він Пав­
лу, коли вона вже намірялась відчинити двері. - На заводі
дещо змінилося, · з'явилися нові люди, і ... , але ... є тут і старі
люди. Словом... у вас язичок... тож будьте обережні. Вва­
жаю своїм обов'язком сказати · вам про це"
Павла весело, безтурботно засміялася.
-
Там з вами будуть сидіти двоє нових дівчат . Одна з
Валаської, тиха, скромна. А- та друга, мабуть, звідкілясь із
Превідзи. Приймали її з великими фанфарами, а вона iJ' не
вміє ні ділити, · ні множити. Якась людина з протекцією ...
напевно з протекц і єю ... щонайменше . ..
Павла здвигнула плечима,- немdвби їй абсолютно немає
діла до людей з· протекцією. Пустотливою ур.,~:ішкою при­
крила _швидкий і вірний здогад: впливовий родич навряд чи
рискнув би послати свою дитину до цього неспокійного краю,
в закіптюжену і переповнену подбрезовську бух;галтерію, та
щё в такий час.
-
Щось мені це не подобається,- продовжував Філко у
-
такому ж дусі._:_ Дівчина а протекцією - і послати її у та-
кий неспокій...
-
Чому ж? - наївно здивувалась Павла.- Адже тепер
спокійно, ні?
•.
.
-
Павлинка моя, це· спокій після бурі, - поблажливо
усміхнувся до неї Філко,- і спокій перед бурею. Такий спо-
кій гірший, зловісніший, аніж сама буря.
•
• <<Розумний цей Філко. Розумний, але в'ялий, як болотq.
€диною достовірністю в його очах є бухгалтерські колоню1,
. цифри,
бо вони не мають ні національності, ні політичних
переконань. Іх він і тримається. Але при цьому бачить усе.
І саме через · те навіть йому -не можна довіряти. Тому щ9
навіть цифри,- Павла притисла до грудей купу зведень,­
не безнаціональні, а тим більше не без політичних переко-
83

пань. Ян:що він такий розумний, то_ вже й сам мусив би то
збагнути. Одна~< він не говорить ні слова про це» . .
-
Дякую, пане Фіш<о, - зібралася йти Павла, - я цілком
задоволена роботою . На мене від безділля •вже почала на­
сідати іржа .
Фішю здивовано глянув на неї. Як ',ди:вно ця дівчина ви­
словлюється. Інакше, ніж перед тим... якос:ь суворо , невлас­
·тиво для свого віку. Гм ... шкода .
-
Та, про яку ми говорили, - проводжав він Па'влу, -
_
має світле волосся і,- він по-змовницьки зморщив носа,,--;­
анітрошки привабливості. Ще _ й волосся розкошлане ,- ЯІ{ ко-
ноплі. ..
\
,
Вони тихо засміюі.гся у дверях, і Павла пішла до колег .
Голосно привітала Ошусту і Тарка, по:-приятельськи відре­
комендувалася дівчатам.
<<Тут буде не так уже й погано, - вона весело сіла за свій
старий письмовий стіл . Випробувала арифмометр, навмання
вистріливши . в нього І<ілька перших-ліпших чисел і вправно •,
викинувши результат . - Тут буде не так уже й погано і
небезпечно, як я боялася. Тільки, напевне, трохи нудно. Бо­
же мій, щоденно вісім годин с:rщіти в зачинен і й буді! · До
ТОГО Ж l\1арієта, ота нова З І{ОНОПЛЯНИМ волоссям, смаЛИ'ГЬ,
як турQк . Чому, власне, і я не могла б запалити?'· Адже Ошу­
ста палить ~ хоч раніше не палив ... >>
Однак щось у ПаІtлі рішуче забороняє їй узяти сигарету .
Рішуче і сердито.
•
Пересторогам внутрішнього голосу там, у горах, нада­
валося великого значення, тож Павла без вагання прислу-
-
хається до нього. Не :J,апалює • сигарети в той перший, в ці­
лому успішний день, не запалює і в наступні дні, нудотні й •
невідрар;ні; сповнені тяжкою тугою.
Поки що не відбувається нічого. Нічого, що надало б
смислу її мукам, наповнило дні; ЯІ{і так нестерпно повільно
тягнуться. Вона знає, щ9 маковниківці працюють біля Їrе­
чей, однак зведення від них усе ще не одержала, немає на­
годи, щоб забігти туди.
Того першого обнадійливого дня тішила себе ти~, що,
Rоли їй буде нудно в канцелярії, вона зможе пройтися по
заводу, як це завжди робила. Або ж відпросиrься у Фіш{а
на · покупки.
.
Перед обідом вона шд~ишла до вікна і задивилася звер-·
ху, чи випадково не побачить когось із знайомих, але рап­
том її повернув із забуття той внутрішній голос, який нака­
зує загострити пильність. Біля сусіднього вікна стояла Ма­
рієта і разом з нею зосеред~ено розглядала подвір'я.
В наступні дні Павла перевіряє С!!,ОЇ підозріння . Час від
84

часу встає і підходить до вікна. Марієта завжди через кіль­
Ій секунд і собі встає. Одного разу Павла пропонує їй удвох
відпроситись у Фіш{а до магазину: кажуть, пр:1везли тешrі
рукавич1{и. Марієта одразу . ж погоджується, хоч рукавички
у неї є, і не які-небудь, . а з· сірої замші, підбиті хутром.
В останню хвилину Павла хоче ухилитись, бо ж не має
грошей, але потім робить розумніше: _заходить з Марієтою
до магазину і розчаровано вирішує не купувати рукавич­
ки,- мовляв, негарні, темні.
Що це за особа? Що вона знає? Яне у неї завдання?
Одне Павлі зрозуміло: про вільне ходіння по заводу,- про
Бідвідування печей вона не сміє навіть думати. Пqтім, ко­
ли нараховуватиме зарплату, можна буде. Проте і тоді во­
на мусить якось від Філка одержати розпорядження на від­
відання робочих місць. Але де ще ті підсумкові звіти! Вони
будуть не раніше, як , в останній тиждень місgця. А чолові­
ни, напевне, вже чекають, вона там потрібна. Самі вони нію{
не можуть прийти до неї.
•
'-
Що робити?
Вночі Павла вирішує завтра ж під прикриттям темря­
ви заскочити до· Маковника додому, порадитися з приводу
нової, _.непередбаченої си:гуаціJ:. Внутрішній голос мовчить,
однак -Павлі здається, що мовчання це несхвальне.
Ніч погана, тоскна. Павла спить уривками, щохвилини
пробуджується, перевертає . перину, холодною поверхнею ос­
туджує розпашіле тіло.
Ех, чи такими мають бути ночі молодої дівчини? Чи вза­
галі дозволено, щоб дівоче безсоння мало іншу причину, аніж .
~охання?
•
Видно, таки дозволено.
А_ Павлине кохання, ледь пробуджені й ніколи не завер­
шені потяги - чи існували вони взагалі?
Бона знову прокидається, думає про Павла Кранера. Як
вона йому зраділа і як потім шкодувала, що він розшукав
її. Розворушив у ній забуте, пригадав домівку, пробудив
докори. Вона не хоче його й ніколи не хотітиме.
Віто Баб'як весь чщ: позирав на неї з-під дерева, мов
вепр. А яю1м правом? Ніяким. Тепер- уже ніяким.
Але з Вітам усе -таки було кохання, хіба ж ні? <<Було,-
1шилить Пав.Jtи:не змучене серце,- було, але він усе зіпсу­
вав, коли прийшов за мною там, біля Жарновиці>>.- <<Вий­
ди, Ліночко,- шепотів він наполегливо.;__ Вийди, ти ж мене
любиш... » - «Люблю>>. ~ Павла вийшла до нього у пітьму,
Віто схопив її в обійми і похмуро вибухнув: <<_Ходімо . зі
мною, поки ми ще живі. Хтозна, що буде завтра, завтра
іюжемо бути й мертві . Павло моя, Павло, очей •не можу
:85

сюІепити! .. Ми одружимось, нлянуся, одружимось відразу ж
у перший день _після війни ... » - «Ні,- відштовхнула його
Павла,- я тан не хочу>>. А коли Віто у шаленстві впав на
землю, вона присіла біля нього і злегка торкнулась його
голови . Віто рвучко шарпнувся й гукнув- у густу траву:
«Не л'юбиш ти мене, ось що! - а потім знову наполегливо:-
Адже ми після війни поберемось... » Павла, болісно вражена,
встала, сумно, наче _ на прощання, сказала: <<На.вряд, Вітку>>.
Оте <<навряд» ... 3 тієї ночі Віто вже не наближався до неї.
}' сум'ятті подій, сутичок і швидних переходів кохання пе­
реродилося в бойову дружбу. Не боліло вже, а часом всіх, у
тому числі й Павлу, веселило: Віто Баб'ян ніного не під­
пуснав до неї ближче ян на три кроки...
Павла зітхає, усміхн:ється, перевертається на другий бін.
Шкодує вона чи не шкодує за тим, що сталось і чого не
сталось? Са-ма не з~ає...
<<Забіжу завтра до М:аковників. Буду пильною, дуже
ПІІ.)Іьною і... вже якось буде, .. Ще ніноли так не було, · щоб
янось не було>>. Павла згадує матір, яка непевності май­
бутнього часто протиставляла сам~ цю оптимістичну при­
мовку.
«Так, ·- насторожує внутрішній голос, який не втрачає
пильності і перед самим ранком,- тіль1,и Ж оптимізм тієї
втішної примовни - нн що інше, ян оптимізм зухвальця» .
. <<Нех ай,-
перевертається Павла, напевне, . вже в сотий
раз.- Сплю - і все ... Янось буде».
А вранці стається так, що рішення . в особі старого Ба­
б'яка голосно вривається до Філнової тихої нанцелярії.
Баб'ян кричить·, стуюіє кулаком, вимагаючи авансу. його
чують усі. Авансу вимагає. Явна дурниця. Павла здогаду­
ється й, ніби поспішаючи на допомогу, вбігає до Філкової
нанцелярії; бачить завідуючого: розлючений, це к;:~_жучи ні
слова, він стоїть біля. вікна. Спиною до дверей! Баб'ян · швид­
но обертається, вкладає Павлі в ·руну зіжмананий папірець і
нанидаєтьс~:r на неї - на ще одну компетентну особу .
.-
· Ідіть
зі · мною,- :кричить Павла,- переконаєтесь на
власні очі! - вона разом з розлюче_ним Баб ' яком заходить
до :канцелярії, сідає перед купою паперів і підкреслено го­
Jюсно запит.Ує: - Ваще прізвище, будь ласна!
-
Баб'як Ян,- гримить батько Віта, лед,ве стримуючи
сміх.
А коли Павла роз'яснює йому, що якби вона й мала його
карп<у, то все . одно ні~ому б не · могла випис1;1.ти авансу,
Баб'як відвертається, бурчить ·щось про ті дівчисьна і гри­
має за собою дверима.
Павла мацає рукою в кишені коротного робочого хала._
•
86

,
та. Папірець з~гріває її, вона відчуває за плечима сміливі
:криJІа.
-
От бачиш,- звертається вона просто до насупленої
Марієти,- не встигнеш .оглянутись, а тобі з самого ранку
всиплять, скільки влізе. Причому добре знають, що ми аван­
су не видаємо. Ій-богу, я кину їх при першій же можли­
вості.
Вдалося. Марієта приймає погрозу на свій рахунок, в
очах у неї - відвертий переляк.
•-
Ти з ними ще добре справляєшся,- обачливо підле-
щується вона до Павли.- Присмирнів як ягня.
•
•
~ Еге, присмирнів,- Павла адресує докір знову Марі­
єті.- А як гримнув дверима. Коли буду йти за зведеннями;
візьму тебе з собою. Там_ · узнаєш, що то за смирні ягнята.
-
Я ., не дурна,- злякано буркнула Марієта.-'-- У мене _
GУІОЯ робота, а в тебе своя. Ти . їі й виконуй.
<<Це правда,- сміється у Павлі внутрішній голос.- У неї •
своя робота, а в · нас - своя. Виконуємо її й будемо вико­
нувати, в цьому, конопляна вертухо, можеш не сумніва-
. • тися».
Через дві довгі, напружені години · Павла заходить до
туалету і, зачинивши ·двері, багато разів перечитує зім'яту
депешу. Коли нарешті може з . цілковитою точ~істю повто­
рити її, рве папірець на дрібненькі шматочки і пускає за
ними воду.
.
Місце - як і було . домовлено. Номер будинку · для пев­
ності повторили відразу у вступі. Далі йде простий шифр.
Дві дати, одна - зі знаком оклику, а далі, імена. Три знайо­
мих, одне незнайоме. Рискою відокремлено повідомлення ДJІЯ
Павли: <<Не відвідувати нікого! Наказ вступає в силу через
крайню необхідність!>>
.
· Отже ,' завтра.
Павла повертається до ·канцелярії і потім .
довго вдивляється у таблички податкових обрахунків.
Завтра мусить бути день першого контакту. І він буде!
Завтра вона піде на довгу прогулянку. Безумовно, про­
гулянку цілком безпечну, настільки безпечну, що з нею
могла б іти й тітка Юцка.
,
До кіпця робочого дня Павла все вирішила. Якщо не
буде дощу, вона запросить на прогулянку і Іfітку Юц1іу,
завзятого й невтомного пішохода.
Адже І(Ьжен знає, що на довгі прогулянки вони ходили
й раніше.
87

6
Його звати Віллі ван Лее, він з Голландії, з Гааги, на­
божний католик . Щоразу, відв_ідуючр: Малатінцових, ·він роз­
кладає на кухонному- столі свої потріпані скарби: чотири
іконки з д·арчими написами від матері та сестер, два листи і
сімейну фотографію. На ній стоїть високий хлопець у ко­
ротких штанах, вищий, за обох батьків, і зверху всміхаєть­
ся до трьох маленьких дівчаток, зіщулених біля , батькових
ніг. .
·
,
-' - Сестри,- тицяє він пальцем у знімок. Тицяє тонким
пальцем, марно намагаючись приховувати брудні нігті, -,- і
мама, - він прикладає , листи до серця ;- але вона . .. в Гаазі.
Ти моя мама,- пробує він · обняти Малатінцову за плечі.
Вона воліє швидше вийти і налдти йому чащ, гарячого
липового чаю без цукру.
Ії лякає цей молодий есесівець, хоч у його поведінці
немає нічого жахливого. І?она з радістю виг1іала б · його з
дому або ж гарно попросила, щоб більше · не ходив до неї,
щоб деінде шукав собі матір, якщо вона йому тепер так
терміново потрібна. Чому саме тепер вона йому необхідна?
Чому він шукає запасну матір саме тепер і саме тут, у по­
неволеній і скаліченій Бистриці? Він роками залюбки ти­
нявся фронтами жорстоко потоптаної Європи, . безтурботно
)·в солдатський хліб, пив шалену військову горіш{у; а . тут
раптом у Бистриці: <<Мамо моя, мам:ко ... >> · •
Вона не може вигнати есесівця з дому, хоч як би їй
цього хотілося. Щось значно суттєвіше, аніж зловісна уні­
форма, не подобається їй у ньому. Якоюсь невідомою не­
безпекою, чимось дуже лихим віє від його прихильності.
Спочатку, коли він зо два рази просто з пррога завернув
суворих патрулів, своїх товаришів, мати навіть думала, ' ЩО
в його особі матиме захист у майбутніх бозна -яких подіях.
Але тепер вона так не думає. В домі з'явилася Анна (Віллі
навіть не спитав, звідки й чого вона прибула), з'явилась
переховувана Естера, яка має звичку заходити на кухню в
найбільш несподівані хвилини; незважаючи на •просьби й
заклинання. І хтозна, чи ще хтось не з'явиться.
Правда, обшуків стало менше. , Солцати вже не врива­
ють ся до будинків так часто, за останній тиждень взагалі не
з'явилися ні разу. Схоже на те, що окупанти вже надійно
влаштувались і почувають с~бе в місті безпечніше, тому й
зменшили кількість військ, які беруть участь у патрулвній
службі з метою залякування населення.
.
Ох , боже, навіть це полегшення не може тішити: чим
м:енше солдатів ходить по бистрицьких будющах, :-rим біль-
аз
\

ше, напевне, їх nосnлають полювІ!_ти на людей там, у за­
сніжених лісах...
<<Боже мій, боже, забери від мен.е цього приблуду, нехай •
хоч один страшний, безглуздий хрест спаде з моїх плечей,- ·
потихень1{у молиться мати.- Забери його з-перед моїх
очей,- зітхає вона, зовсім замучена постійним напружен­
ням.- Поглянь-бо, я вже . не маю сил. Мені ж його жаль.
Задивився ОДНОГО разу на мене у твоєму храмі, потім·, мов .
гончак, переслідував аж до цього притулsу, а тепер сидить
тут, настирливо .ловить мої · погляди, зіщулившись у закут­
І{У, щоб :н:е заважати, а я не знаю, справді не знаю,- що
йому від мене, _потрібно . Я боюсь його, боже. Боюся, хоч він
мені противний. Інколи в сутінках, у тьмяному світлі слаб­
кої лампочки, мені здається, що я бачу на його руках кров.
Так, кров на ще майже дитячих руках, які жалюгідно стир- •
чать із 1щротнуватих рукавів. І потерпаю за Зузку. Та ди­
тина немовби зовсім не зважає на страшну уніформу, а мо-
, же, вже звикла до неї, говорить есесівцю бозна~що; часто
прискіпується до нього, наче до ІЗВичайного старшого хлоп­
ця. Я марно виганяю її до кімнати, натопленої завдяки
Анні, вона завжди прослизає назад до кухні, начеб її •при­
тягувало якесь нещастя. В неділю, коли він хотів розважи­
ти її, показуючи парадний крок, вона з усієї сили штовхну­
ла його і крикнула: <<Краще сю\ЖИ, сніль1ш людей ти забив,
убивця! .. » Ми з Анкою про_сто заніміли, затерпли від жаху,
надіючись тільки на те, що він не зрозумів Зузчиної серди­
тої фрази. Але він розуміє. . Він знає багато наших або схо­
жих на наші слів. Анна каже, що це слова польські, росій­
ські або ж сербські . Не лише <<хліб>>, <шапуста>> і <<дай питю> .
Анка остерегла нас, щоб ми були обережні у розмовах, бо
він, здається, розуміє нашу слов'я!:Ісьну мову принаймні так,
як ·вона - літературну німецьку в межах шкільної програ­
ми. Він добре зрозумів Зузку, ми збагнули це з мого враже­
ного обличчя. І з того, як він одразу ж почав протестувати.
' <<Nic11t>>*,- говорив він тихо, - ні, ні ... » - і довго запереч­
ливо хитав головою. Ще й бога занликав •за свідка, притис­
каючи руку до серця, аж · поки Зузка знову не <;кочила · до
нього: <<Хоч би вже не обманював, ти, брехуне, бо хто об­
манює; той і краде!» Анка посміхнулася над несподіваним
занінченням тяжкого звинувачення, ·над тією поговіркою,
яну Зузка ча сто чула від с.тарших , а тепер так не до речі
вжила. Анночна посміхнулась зовсім непомітно, але він зав­
важив ту посмішну і почав р·озпитувати, що онначає <<Краде» .
Неначе відчував або ж скоріше точно знав , що слово <<Крас-
* Ні {нім.). ·
89

ти» не таке важливе, як попередні, і що йому є можливість
цілком по-приятельськи виплутатися а неприємної пастки
Зуачиного питання. Бо ж який фронтовик не краде? Трош­
ки краде навіть найпорядніmий, найбільш побожний. Nicht
wahr*, мама?
•
•
Боже мій,- застогнала мати, ледве стримавши голосне
зітхання,- звільни мене від нього, виведи його а мого дому.
• Нехай іде аа своєю долею, яку сам собі вибрав · і до якої
пі я:-, ні, напевне, його рідна мати не причетні».
-
Мати у кожного лиш одна,- сказала вона йому тоді
повільно і виразно,- одна-єдина. А твоя живе, ченає тебе в •
Голландії. Чому ти її покинув?
Малатінцови знають, чому він покинув. Або ж принай­
мні знають, як до цього дійшло. Віллі розповів про це ма­
тері Малатінцовій ще того дня, к·оли вперше показав їй ші:­
ст.и і родинну фотографію. Він показав на знімку свою ма­
тір, себе і сестру, лише про бать1{а не сказав ні слова. Мати
хвилину дивилась на кремезну постать і суворе обличчя
голла-ндського торговця, потім, торннувшись листів, запита­
ла, чи то батько писав їх. Молодий есесівець стиснув губи,
різко підвів голову.
-
Nein,- він повкладав листи до трин:утних конвертів.­
Fіlr meinen Vater bin ich tod ... * ~' -
і махнув_ рукою, немовби
стинаючи якусь бунтарську голову,- мертвий. Ich. Я . .. мерт­
вий,- здвигнув плечима й почав збирати зі стола свої доро-
гоцінності. •
.
•
Берта Малатінцова дал'і не розпитувала. Вона ніби со­
лідаризувалася а реакцією старого ван Лее, який свого арад­
лі-шого сина пустив ДО ес хіба ЩО, мертвим. · назавжди ви-
~ гнав а дому і а батьківського серця. За нормальних часів їй
_-було б жаль такого <<блудного сина», тепер Н{е потреба спів­
чуття й р_оауміння людських драм пов'язувалась у неї а не­
щасним батьком цього есесівця. Єдиний син - Т таке йому ·
витворив! Запродався фашистам! Адже вони не тільки нас,
але й голландців поневолили ...
Вона більше не мала · чого сказати молодому ван Лее.
Однак той у приступі балакучості почав докладно роз­
повідати матері, як він у дитинстві проводив r<анікули в
сім'ї одного нім1~я, як а його · синами ходив на заняття гіт­
лерівської молоді, як :і):ому подобався ритм fіарабанів і дзві­
ночків і як він у Німеччині вивчився на барабанщи1,а.
Все це він розповідав жваво, весело , ян рпаповідають про
чудові, давно минулі часи: Настільки поринув у спогади, що
'
'
* Чи не так - (niJt,}.
** Ні. Для ба:-;:ьна я мертвий (пі.л~.) .
90

почав обома руками барабанити по нлейончатій поверхні
кухонного стола.
•
Мати неприязно стежила за його діями.
Він рапто11J зупинився і потім уже норотко додав:
-
j{оли вони прийшли до Гааги, я записався. Ich melde
gehorsam*,- він скочив на ноги, стукнув закаблуками, ви;­
струнчився і по-швейківськи козирнув.
Вправи з муштри він показував дуже · охоче. В ньому
справді дрімав· якийсь танцювальний чи драматичний та­
лант.
На аімосферу Віллі теж мав особливе чуття. Вмить • міг
відчути домінущчий настрій і невисловлені думни.
Він заходився; пояснювати свій вчинок. Згадав домаш­
ню нудоту, особливу (підніс палець і повторив) особливу
голландську . впорядкованість у сім'ї торговця, яка не до­
ставляла майже шістнадцятирічному хлопцеві ніяких роз­
ваг, окрім школи і роботи в магазині.
-
Schule und Gescbaft, Geschaf.t und Schule **,- повто­
рював він,, неначе школа і робота, ·були тією найбільшою не­
справедливістю, яка . може спостигнути . ·людину, навіть і не
шістнадцятирічну.
.
.
Отож ·він і записався, щоб мати ліпше, різноманітніше
життя. В частини СС, оскільки іноземців вербували саме
вони. Коли приніс батькові заяву на , підпис (тоді, мовляв,
ще вимагали дідпису батька), той прочитав папір, порвав
його, а ручку - Віллі взяв зі стола колотівку і наочно по­
казав, як ,батько переламав ручну і кинув її синові під
ноги.
-
Шістнадцять років! ~ мати Малатінцова заломюrа
руки, перервавши розповідь голландця і так уже ніноли й
не довідавшись про те, як же стаJ1ося, що хлопчисько Віл­
лі, батьном пронлятцй і похований, опинився в СС і без
батьківсьного підпису. ·
Не довідалас1;1. і про те, ч@му він це зробив. Адже люди­
на не псує собі життя задля дитячого спогаду про барабани
й дзвіночки і не йде вбивати, щоб вирватися з домашньої
.нудоти. Про янесь політичне пере~онання не може ·бути й
мови. Мова 'може йти хіба що про юнацьну нерозважливість,
з якої снористалась] поневОJrених країнах німецька вій­
ськова маши:[Іа.
Ох, злочинці. Снільки облич мають їхні злочини, скіль-
ки жахливих різновидностей!
•
Ця люди.на" наприклад, пропаща. Хлопець не може по-
*. Слухняно рапортую (11,iit.) ,
** Школа і магазин, магазин і школа {1tiJ1.) ,
ІН

вернут_ися назад, у ті роки, що передували його есесівсьюи
службі. ' Не може повернутися до свого дому, навіть до Гол­
ландії, коли там уже не буде німців ~ його захисників.
Захисників? Чи запроданий взагалі має якихось захисни­
ків? Ні, не має. Він пропащий, зовсім пропащий. його
нещасний батько знав, що говорив, коли одразу ж після
відходу хлопця оголосив його мертвим...
•
•
Мати відчуває, що час пожаліти і самого есесівця. Ві-
сімнадцяти-, дев'ятнадцят.и- чи вже й двадцятирічного? Од-
. цак
скільки не поглядає на нього, співчуття не виникає.
· вона не може жаліти цього солдата, що осквернив себе •
роками бозна-юшх вчинків на несправедливих фронтах і в
поневолених землях, не в силі жаліти його. Не вміє. Пожа­
літи може хіба що за тим гаагським хлопцем, якц.м він
колись був ... Багатообіцяючим, кмітливим хлопцем, з гарною
поставою, приємним характером, до того ж набол(ним, ціл­
ком ймовірно, добре вихованим. Сліди доброго виховання
видно в ньому ще й тепер, його не стерли остаточно навіть
роки вовчої служби. Бо ж інакше хіба можна було б його
стерпіти? Ні, ' в Бистриці тисяча дев'ятсот сорок четвертого
року мало хто міг би терпіти в 9воєму домі есесівця наст.іль­
ки, щоб з інтересом слухати його історію. А до цього гол­
ландця, якби не -уніформа, можна було б відчути і при-
•
··-
язнь...
Одшщ уніформа є, і є на ній бліді черепи зі схрещени­
ми кістками. Іх добре видно всім. А тому, милий Вільгельме
ван Лее; не май ніяких надій.
•
,
Адже батько тобі ясно сказав, на що ти йдеш. Батько не
осудить своєї дитини так .собі, без перестороги, , без по­
яснень.
Зрештою, кожна шістнадцятирічна. ,чюдина вже знає,
яішй народ її породив, знає дуже добре й те,' що загарб­
. ник,
озброєний •насильник, котрий поневолив той народ, є
ворогом, і його треба бити. А . ти ж ішов допомагати йому!
Чому?
•.
Такому вчинкові немає ні пояснення, • ні виправдання.
Можливо, колись, у • дале'кому майбутньому, коли стих- .
путь війни, переболять втрати і люди перестануть навіть
згадувати їх, задумається над Віллі-есесівцем хтось із май­
бутніх дослідників, цілком вільних, а т.ому й об'єнтивних.
Задумається, складе картограму . його · ст11новища, зва­
жить всі зовнішні обставини, які могли б пр.извести до тра-:
гічних наслідків.
,
Як голландський підданий, хлопець не підлягав мобілі­
зації. Не примушувала його до цього і нужда: батько був
заможним торговцем. Школа - тим більше: вчився ' він доб-
92

ре і легко, магазин забезпечував його майбутнє. Стосунки ,
в родині досить приязні, сім'я взагалі добра, на ті часи
цілком нормальна, мtщанська. Політична свідомість , у лай :
гіршому випадку , нульова. його фізичний вік замалий для
далекосяжни х життєвих планів. Користі з тих планів -
,,.
ніякої .
Висново1с всі зовнішні обставини говорять проти добр о-
в ільного вступу молодого ван Лее ДО ес. • •
•
Проте до СС він вступив. Завербувався цілком добровіль - •
но, навіть рішуче відстояв цей свій крон, заплативши за
нього неможливістю повернення.
Досліднин з далекого майбутнього завагається в тупику.
Наспіх розгляне ще вплив гітлерівсьної пропаганди,
взявши за об'єнт дослідження фанатично обробленого мо­
лодика, який, по суті, не усвідомлює, що чинить, і запереч­
ливо махне рукою . Фашистська пропаганда, ян свідчить
чимало історичних доказів, у загарбаних країнах давала
прямо протилежний ефект, аніж планувалося .: вона пород­
жувала протест і ненависть. Крім: того, Віллі ван Лее бу11
хлопцем: на~звичайно 1нтелlгентним:, а зовсім: перероди ти-
, ся, як відомо, може тільки .обмежена індивідуальність.
Та~шм: чином, скаже С(?бі майбутній дослідник, вирішаль­
ного зовнішнього впливу немає.
Тоді неохоче візьметься за вивчення індивідуальної пси~
хіки голландського хлопця, •майбутнього есесівця. Дослі­
дить його передбачувану свідо.м:ість, глибо1щ прозондує його
підсвідомість ;
І що в нього , нарешті" вийде?
_
Складна теорія про привабливість зла.
Одразу ж спробує прикласти її до досліджува1-іого об 'є к­
та. Хлопець старший п'ятнадцяти років, кмітливий, інтелі­
гентний, вихований на моральних і етичних нормах св ого
часу, живе в ясному приємному світі, відгородженому від
усього потворного, низького і злочинного, а тому небезпеч­
ного. Живе, тан би мовити, на ясній, сонячн:rй півкулі жі1т­
тя. Проте він уже досить розумний і досвідчений для того,
щоб знати, що крім: відомого йому світу існує ще й інша,
. темна 1 жахлива півкуля, на якій відбуваються криваві на­
сильства й ам:ораJ1ьні речі. Він не має доступу до того сві­
ту, але знає, що такий світ існує, жив_е своїм: бурхливим:
життям, вирує нічними подіями, регоче, верещит1;, - і спо­
:кушає. Спокушає, нездоланно притягує до себе саме таких
тепличних молодиків, яким у свій час був Віллі ван Лее .
Очінуване зло чигає на нього , кличе його , че кає тільки
своєї нагоди.
Ця н,агода при йшла разом з гітлерівською окупацією .
93

TaR могло бути, але не мусило. Вільна людина далеRо­
го майбутнього таRе виёвітлення, можливо, і прийме. Але
_житель оRуnованої БансьRої-Бистриці сорок четвертого ро­
ну" щодня перебуваючи під загрозою з боRу фашистсьRих
солдатів і есесівців, прийнμти його не може.
Не може прийняти таRого висвітлення чи займатпся
психологічними аналізами мати Малатінцова з Павлою -
учасницею опору, з Лауком на верхньому поверсі, з хворою
Зузною в першій Rімнаті і переховуваною Естерою в другій.
Вона мусить через силу відганяти від свого порога голод і
боротися зі страхом. Мусить працювати, .зашивати одяг, що
розлазиться, варити майже з нічого, палити майже нічим,
прати в лузі, без мила, і пильнувати, чи в ЗузRи не ·підні- ·
мається температура. Вночі мусить . думати, а головне -
відганяти від себе думRи, щоб хоч трохи задрімати, бо іно­
ді сили вже зовсім поRидають її.
<<Ах, ідіть ,собі, чоловіче,- СІ~азала .б вона тому дослід­
НИЩ)Ві з д;шекого Rращого майбутнього. - Я не розумію, що
ви мщ1і говорите. Привабливість зла? А чи справді доброго
те зло одразу привабить?
Ні, не вірю. Бо в таRому разі .він таRож був би лише
жертвою. А яRа ж то · жертва -,- чужий озброєний авантю­
рист? СRажімо, його привабило зло. Але воно теж може
прива'блюnати тільки таRу людину, ЯRа шмаТОR зла носить і
_в собі. Лише така людина негайно присRочить, яR розсипані'
гвіздочки завжди охоче присRаRують до сильного магніту . .
Як би не намагався бути справедливим, важRо зпайти
для Віллі-есесівця ліпшу справедливість, ніж. ота стара муд­
рість: ЩО посієш, те й пожнеш. Бог бачив його вчпшш, та
він і сам добре знав, що у . нього на совісті. Бо чому він так
наполегливо молиться, матір собі шукав? Намагається очис­
титись. Що ж, хай бог буде милостивим до нього, але від
справжніх гріхів його не може звільнити ні мати, ні все­
вишній. Цього він не міг би зробити. Ні! Но посмів би:
Адже · цей грішниR Rавться •тільки тому, що бачить, як під­
німаються поневолені н_ароди. Відчував Rінець війни і боїть­
ся ЙОГО>>-.
Так. мірRувала б мати Малатінцова, яRби мала 'час для
роз мі рRовувань.
Шкода, що- вона його не має. Принаймні виліRувалася
б від співчуття до Віллі, яRе, хоч і не . глибоRе, все.таки
завжди ОХОПЛЮЄ 'її.
ЯR, наприRлад, сьогодні.
Ледве пролунав ётуR у двері, з Rімнати _ прибігла Зузка
(почула солдатські кроки; у грубих твердих чоботях при
найбіл_!:,шому бажанні неможливо - ступати тихо),, зайняла
94

атаr{уючу позицію і вже че~,ає з серднто набурмосеним об-
.пиччям.
-
до кухні заходить змерзлий солдат, літня уніформа сла­
бо зах~щає його від грудневого морозу. Руки у нього ліло­
ві, а губи застигли у 1,опвульсійній усмішці. Напевне, з вар­
тування вертається. Чорна металева каска гойдається у ньо­
го при боці, звисаючи на ремінці з передпліччя. Він явно
скинув її ~леред тим, як постукати у двері, а тепер засовує •
під стілець. Великої зброї у нього немає, тільюr револьвер у
кобурі на поясі, і я:краз на нього Зузка спрямовує свій
погляд.
~ Такі речі до нас не носи, - атаr,ує вона і пальцем
ГИДJІИВО показує на шкіряну кобуру.- Залишай десь і пас
ти~ не лякай! .
Есесівець слухняно пересуває пояс так, щоб кобура бу­
ла ззаду й не дратувала Зузку.
-
Можна? - запитує він у матері Малатінцової, нері­
шуче підходить до вогню і простягає руки низько над роз-
жареною плитою.
•1
І саме погляд на ці ру1{и, знову не зовсім '{Исті, але сьо­
годні цілком задерев'янілі від холоду, спричиняється· до того,
що мати енергійно випроваджує Зузку з :кухні.
Віллі кидає вдячний погляд на матір, моргає на кімнат­
ні двері - мовляв, він розуміє, що в Зузчиних вчиш,ах ви-
- являється
її перехідний вік, навіть пробує посміхнутись:
золоті дочки, симпатичні. •
_ :_ Meine"' сестра, - каже він майже іrіжно.
Зузка вихоплюється із-за непричинених дверей і кри­
чить:
-
_Гіє на
твоя сестра, а не я!
-
Звичайно, не ти, - починає зігрітий Віллі одну із сво-
їх супроводжуваних словами пантомім.- Тебе я візьму . за
• дружину, - розігрує він смішну сцену.- Коли ти виростеш,
я приїду з Голландії й заберу Зузу. Не бійся, тобі не буде
погано, - він надимається і робить пару поважних кроків. ­
Віллі буде багатим ' торговцем, а Зуза,- він показує уявні
намиста, браслети, навіть персні на своїх червоних пальцях
·: :i • бруднИМІ;І нігтями,- дзінь-дзінь,-=- зображує він багату
даму, обвішану дорогоцінностями. .
Зузку ця вистава навіть трохи заціиавила, однак пісщ1
її закін-чення вона коротио бурмоче: «Осел>>,- і прямує до
своєї кімнати, наче втілення погорди. Двері на цей раз вона
підкреслено затріскує .
Мати місила тісто зі жмені - чорного борошна і м'ятої
* Моя (пілt.) ,
95
/

rшртоплі, звареної в 1шжуш1<ах. Вона купила її вже замерз­
лу і, зрозуміло, минулорічну. У селах теж люди різні. Із
затхJІИХ підвалів витягують поживу, яку можна хіба що
поросятам давати або на гній викинути, і рушають з нею
до міст;~. В такі часи все продається.
І з'їсться все. Із солодкавої, на очах чорніючої картоп­
ляної маси мати Малатінцова розкачує тонкі коржі і швидко
пече їх на розжареній плиті. По кухні рознос~ться приєм- ,
ний запах паленої му1ш й припеченої картоплі, на тарілці
росте купка темних коржів. Вони лежать акуратно один на
одному, щQб зберігались запах і тепло, поки цей чоловік
ніде й вона зможе дістати із -з а ширми горщик з маслом,
аби економно, пір'їнкою змастити убогу вечерю.
Есесівець силкується не дивитися на їжу, не поглядати
на неї жадібно, розпитує матір, ,чому тан давно не бачив
її в ностьолі. Адже зараз · різдвяний піст, вранці о шостій
у костьолі ПQчинається служба .. Чи, може, ~она не ходить
на богослужіння?
Мати не відповідає. Зосереджено порається біля плпти
й нічого не говорить.
У костьол вона не ходить ян:раз через Віллі-есесівця.
Коли настала передріздвяна пора, вона у перший же
день посту вибралась до костьолу о пів на шосту Вопа й
так про1шдалася дуже рано, а різдвяна ранкова служба
завжди · була для неї наймилішою. Цього ж разу вона ще ~
дечого очікувала від неї - заспокоєння після болісних ночей
та сили для тяж1шх днів. Вона йшла у-передранішній груд­
невій пітьмі-, а в її душі хтось грав стар~ тужливі - пісні, що
зюшикали месію, грав і вселяв віру в минущість кожного
чекання, у с:gqвнення всіх мрій. Під ногами у неї хрустів •
ль9док, а вона уявляла, як на повний голос приє1:1:нається до
співу, що <<з глибини житейських хмар>> просить про на­
стання миру, гармонії і щастя. Церковні свята і символи
вона й раніше олюднювала, наповнюючи п6чутт!J:м і вогнем
власного життя, а цього разу таємничий, безтілесний месія
вже зовсім зник з її уявлень. його остаточно заступиr; ви­
мріяний світ, час без війни, без мук, без страху і С)Іfерті.
<<Приwhи, о прийди ...цо нас, убогих'... >>,- · наспівувала вона
дорогою, зігріваючи рукою в кишені поношеного чорного
пальтечка свій маленький молитовник. Носить його лише
за звичною, з книжок останнім часом де молиться. Свої
довгі й цілком особисті молитви вже давно знає напам'ять.
Вона увійшла до костьолу, cJiaбo освітленого лише віn-­
тарем та двома підсліпуватими лампочками по боках нефа.
Раділа, що не пропустить миті, коли велика люстра вибухне
яскравістю й розбудить на хорах переможний гoJroc органа.
96
1

Вона любила ту МИТЬ; тішилася нею. Вrrевненим кроком
. підійшла
вона до мармурової посудини, вмочила кінчики
пальців у крижану воду й збиралася стати на коліна .. . коли
s темряви під хорами вийшов солдат, узяв її за плечі, схи­
лився н·ад нею й задушевно прошепотів: <<Grйss Gotrt, Mut-
ti>>*.
Вона здригнулася, перелякащ~.сь. Не перехрестившись,
без набожного привітання поспішала до лави. Вона поспі­
шала, втікала, немовби· їй доводилося від когось ховатися,
ког.ось боятися •ще й у цьому божому храмі, який з дав- ·
ніх часів був пристанищем, притулн:ом • для всіх пе­
реслідуваних, оберігав _ їх, нікому не видавав. А тепер? Убив­
ці ходять до костьолу. «Вдень .б'ють · наших дітей, водять
їх . скатованих через місто, до тюрми; _вночі хапають людей
по хатах, а вранці й надвечір - гайда до костьолу просити
на колінах відпущення. Ох, боже, - вибухнула мати Мала­
тінцова тихим відчайним плачем,- чим я це заслужила?>>
Вона . жалібно схлипувала, виплавляючи сльозами аж з гли­
б:~а:ни душі всі кривди, страхи і образи, яних не існувало б,
якби не було таких, як отой, що ззаду, той, що так страшно
й настирливо називає її матір'ю... Коли вона втишилась,
храм уже сяяв у повному світлі, грав орган, а люди підле- ·
.
.
\.
.
село сшвали ршдвяну шсню.
• Вона вже не могла при єдна тися до них. У голові було
пусто, на серці · ~олодно. Єдине, що вона сприймала, - це
присутність неприємної постаті там, •позаду, під хорами.
В ту. хвилину вона . ненавиділа її. А коли відчула, що ця
ненави_сть розгорається й от-от гарячим полум'ям оближе
навіть те, у що вона все життя вірила, мати Малатінцова
вст,:ала: і, супроводжувана здивованими поглядами, винесла
свою ненависть у холодний чорний ранок.
Відтоді на різдвяних . ранкових службах вона не була.
І на запитання Віллі . не відповіла.
А Зую<а' вже зазирає ДО кухні, її принаджує запах кар­
топляних норжів, їй хочеться знати, чи вони будуть пома­
щені чи знову тільки приправлені повидлом.
Анна не показується. Вона - стомилась, і з Подлавіц по-
• вернулася з ·порожніми рунами. Сидить ·у кімнаті, стереже
Естерині двері. Вона теж не вірить привітно~іу есесівцеві.
.
Той - мовчни сидить за столом. Вже зігрівся, і тепер його
ніби хилить на сон. Не в.стає і не йде геть.
Мати Ма.іrатінцова нидає на . тарілку два норжі й при­
суває її до Віллі. Він оживає, блаженно втягує у легені
незвичайний запах і починає їсти. Відриваt. малесенькі
* Здрастуйте, мамоqко (н,iJt.).
6 203-Б
97

І
щматоч1ш, їсть пристоііно і за -кожним 1,овт1,ом нагороджує
господиню похвалами.
,
-
Йде різдво,- розвіює мати ідилію, ріа-ко обриває
солдата, немовби підсвідомо відплачуючи йому за згадку
про різдвяні ранкові служби,.- твоїй матері бракувати.ме те-
бе біля ялинки.
-
-
Ех,- махає Віллі руRою і знизує плечима.
-
Ти кажеш <<ех>>, а мама буде плаRати. Плакати, - во-
на киває головою, поіш есесівець здивовано дивиться на -неї.
Чому вона про це заго~орила, ця завжди добра, . делі1{атна
жінRа.
.
о
\.
днак мати не тшьRи почала, вона твердо продовжує,
ХОЧе 3На'ти, ЧИ невдалий СИН ЗНаЙШОВ у СС те щастя, ЯRОГО
шуRав, ті розваги й з.адоволення. Чи принаймні споRійний
за ремесло, на яRе так легко проміняв дім, бать-ків. Прийш­
ла вже й Анка, допомагає перекладати, їй самій ціRаво
знати відповідь.
Віллі встав, церемонно привітався з Анкою, потім відпо­
відає прямо матері Малатінцовїй, бо ж відповідати старшим
необхідно, цього вимагає пристойність.
Так, спочатку він був щасливий. Знайшов нових това­
ришів, навіть військове навчання не було дуже· суворим,
а веселі вечори з пиятиRою і 'дівчатами допомогли йому
.лег-ко забути про все, що він п01шнув. Але таR .тривало лиш
кільRа тижнів, а потім... Він махнув руRою - мовляв, про
дальше не варто говорити. Зрозумів, Rуди потрапив, та бу­
ло вже пізно. Пізно в усіх відношеннях. Одного разу, Rоли
було ще не пізно, ·в яRусь останню можливу ХІНІДИНУ він
спробував утеRТИ. Але Ж З ес можна вте1,ти лише В єди­
ний спосіб - він приклав палець до сRроні, імітуючи по­
стріл. Na und so Ьіп ісЬ da ... *
Віллі пі,[);водиться, дяRує матері за ласощі, витягує з-під
стільця чорну Rаску. Перш ніж одягти її, він виструнчуєть­
ся по-блазенсьRи і театрально затягує 11:ілька слів з відомо­
І'О німецьRого шлягё'ра:_ Es gebt alles voriiber, es gebt a ll es
vorbe-e-ei... **
-,- Все минеться,- вRлоняється він, одягаючи -касRу на
голову.- Хіба що дім і бог, у якого вірю, не минуться ні­
-коли. Він допоможе мені, і я вернуся... Gute Nacht ***,
мама...
,
Віллі cryRaє закаблу1шми, салютує і стиRавться у две­
рях з пані ШуфлярсьRою. Підтримавши її, ввічливо виба­
чається і виходить.
* 'так чи інакше·, а я тут... (нім.).
** Все проходить, все минає ... (ні.11.}.
*** Добраніч, (ні.11 . ).
98

-
Порядни:й чолові:к,- зауважує сусід:ка. - Але чого це
він у вас висиджує?
Мати - заламує ру:ки, зображуючи безпорадний відчай,
але прикладає палець до губ : Зузка вже сіла за стіл і від­
щипує шматоч:ки від :коржів, домагаючись вечері .
. Паці
Шуфлярсь:ка розуміє. Адже вона не прийшла .ви­
відувати. Прийшла с1щзати: щось Анці, а ще - поскаржити:­
ся, порадитися з багаторічною доброю сусідкою.
Надвечір до неї зайшли двоє німців . Оглянули квартиру,
розпитали про сусідів, хоч мали при собі список мешканців
усього будинку. Від пані Шуфлярської вони хотіли узнати
подробиці про людей, особливо про сім'ю Малатінцової.
-
Боже мій, - лякається· мати,- ю,і подробиці?
-
Та я:кі ж,- спокійно відповідає сусідка.- М01шяв,
що ви за люди. Ну, я кажу: вдова з малолітніми дочками,
бідна й чесна, що ж їй ще в такі часи зостається. А сина,
-ш!тають·, у вас немає. Та немає, кажу, бог не дав. І чоло•
віка немає, того вже кілька років як бог забрав. Добре,
:кажуть, . це підходить ,
-
Що підходить? - не стримується мати, я:ка з полег­
шенням сприйняла відповіді :Щуфлярської німцям . Добра
жін1,а ні словом не обмовилась, що у Малатінцової три
ДОЧІ,И.
-
. Я:кби
ж то я була передчувала,- каже пані Шуф­
лярська, - якби я була знала, що вони замишляють! Уя.віть
соб і , хочуть поселити у мене якихось високих офіцерів.
У двох кімнатах. А ми з Rарольком, ви 4 тіль1ш подумайте,
я зі своїм с_ином мушу перейти в одну. В ту передню, най~
меншу. Мій бідолашний син буде у відчаї . Він звик мати .
. увечері
дома тишу, спокій і самотність. З робо'ти приходить
зовсім· приголомшений, змучений, а тепер - прислужуй
офіцерам. Бозна- яким п'яницям, пропащим гульвісам ... Що
мені робцти, сусідко? Що робити? Хоч би вже І{ароль:ко при- _
- йшов,
але сьогодні в нього друга зміна, навряд чи він з'я­
виться раніше восьмої. Можливо, він зміг би якось зарадити.
Правда, якщо у нього в кріслі сидить якась вища звірина ...
. Справді,
Анко,- озирає·rься вона,- а йди-но сюди.
,
Анна я,нраз відхилила завісу й висночила на <<сцену»
дістати схований . горщик з м,аслом. Знайшла його, швиднd
стрибнула додолу і · ножем змащує Зузці холонучі :коржі.
-
Слухаю вас, тьотю,- вона нладе горщин і ніж і під­
ходить до пані Шуфлярсьної.
-
Ферна Луптана випустили,-- шепоче сусідна - схиле­
ній . Анні на вухо.- Rарольно все уладнав. Трапився йому
один саме з таною наднісницею, яка потрібна. Лиш позав­
чора, але вже на грані зараження крові . Rарольно рис:кнув 1
99

залишив йоrо ще на одну ніч мучитись і nирвав йому зуба
тідьки вчора, коли той повідомив, що Луптак уже- звіль~
нений .. . Добре, ні?
-
Ой, тьотю,..:_ обіїІмає Анка пані Шуфлярську за
шию,-;- це правда?
_
Що - правда"?. - запитує Зузка з повним ротQм.
-
Та нічого такого, що могло б тебе цікавити.
-
Мене все цікав_ить,- дивитьс1! 3уз1,а на свою порож-
ню тарілку. - Мамо, чи не знайдеться для мене ще два
шматки?
-
-
'
Втішена Анка мимохідь кидає погляд йа старий порце­
ляновий годинник над· столом . Комендантська година насту..:
пає лише через двадцять п'ять хвилин.
-
Тьотю,- шв1'1:д1щ витирає вона замаслені руки,-;­
а що, якби я забіГJ.Іа до Каролька у приймальну? Повідо­
мкти, що вам загрожує; можливо, він дійсно чимось би за­
радив? _Адже й сьогодні йому ще може потрапити до ру1,
потрібний пацієнт,- вона пустотливо надимає щоки,~ н
порядною надкісницею .
_
_
-
А ти б пішла? - зраділа пані Шуфлярсь1,а й запит­
ливо дивиться на матір . -- Цль1ш я не знаю, чи ти за цей
час встигнеш обернутися ...
-
Та встигне, - погоджується _мати ; - Наш годинник
поспішає. }' даний лас,- прикидає _ вона,- на якихось п'ят­
. надцять-двадцять
хвилин. Стара шарманка, ненадійна, я
завжди перед сном завертаю його на півгодини.- Не по­
спішай,- гукає вона Анні в коридор, - часу маєш досить.
-
Стрімголов' бігає, нерозважливо, в дитинстві завжди
маJ!д розбиті коліна й обдерті Jrікті,- поринає мати у - ліп­
ші часи, в ща.сливі спогади . - Та .якби ж т'ё1 тільки в ди­
тинстві,- сміється вона.- Не раз розбивалася і в зрілому
вjці... Але ви сідайте, сусідко, вже зачекайте на неї тут .
Boнgt раз-два повернеться.
,
Пані Шуфлярська сідає, замислено киває rоловою, хва­
лить моторну Анну, добру і до того ж- розумну дочку. Вона
за~жди потай вважала її невісткою, проте давно вже збаг­
нула : важко було б цій дівчині витримати її вайлуватого,
швидко й хворобливо старіючого Каролька. Напевне, він
так уже й залишиться старим парубком; пані Шуфлярська
гірко примиряється з майбутнім, а іноді де в чому дорікає
собі: хлопець ріс без батьна, тримався за материну спідни­
цю, а вона була щаслива, що він не п'є , не курить, не бігає
- по корчмах та за дівчатами. Аж тоді, коли минули роки
й Каро11ько переступив за тридцятку, вона якось злякалася
і почала вигашLти сина вечор ами <<між людю>. Він дав на­
мовити себе лише один р аз, а потім рішуче засів біля сво-
100

sї · :колекції старовинної зброї та меблів, я:кі він без :кінця
цоаолочуnаn, полірував, ремонтував. Це було і залишилось
для :Кароль:ка єдиним ваці:кюшенням, єдиним захопленням.
І тепер у 'Його кімнатах, обставлених. рідкісними старовин­
ними меблями, мають поселитися чужі люди!
-
Ох, коли я уявляю їх у :Карольі,овому королівстві,­
зітхає вона в розпачі,-як вони розвалюються в позолоче­
них кріселках, як . заливають вином :мозаїчні столики, топ­
чуть чоботиськами рожеві килимки... мені й жити не хо-
четься.
..
,,_.
Берта • Малатінцова · знає розl{іШ тих кімнат. Часто_:_
тільки з порога - здхоплювалась ними. Аж кол.и 'одного
разу пані Шуфлярська покликала на оглядини й Павлу і та
потім удома заходилася від нестримного сміху, мати зрозу­
міла безглузду непрактичність тієї примарної парадності та
фальшивість свіжонанесеної позолоти . <<Ти тільни уяви со­
бі, мамо,- заходилась Павла від сміху,- уяви' · собі товсто ­
го, лисого · :Каролька, який вмостився на бедермайєрівському
- ди в ан ч ик у ... » Мати тоді її насварила: <<Пані Шуфлярська
і її син - люди порядні, прац'ЬОвиті. Що кому до того, як
вони обставили квартиру? Висміювати їх за це нё годить­
СЯ>>.-
<<Ну, гаразд,- сказала Павла . - Але дозволити роз­
цяцькованому -мот.J):охові витіснити себе з двох вели1шх- кім­
нат до однієї малої - це, погодься, мамо . .. >>
-
А може,- почала Б,ерта Малатінцова заспокоювати
сусідку,- коли офіцери побачать, що в тих чудових кімна -.
тах, по суті, не можна н·і мешкати, ні ·спати, вони ca~ri від­
ступляться й підуть шукати собі щось більш підходяще .
Каролькового переселення до малої кімнати вона делі­
ка1но не торкнулася. Адже він . усе життя мешкає там.
А пані Шуфлярська - та, зрештою, спить навіть, на кухні.
Але то її особиста справа.
-
Ті кіJІінати чудові,- підкреслює мати, щоб якось не
вразити добру сусідку,- але вони скоріше для краси, . ніж
для мешкання.
-
Правда,- з надією погоджується пані Шуфлярська.-
І це, гадаю, могло б нас урятувати. .Ліжок там немає, _і я
не маю 'запасних. ;нас ніхто не відвідує. Та ви, сусідко,
знаєте це прекрасно . Ніхто до· нас не ходить,'-- говорить во- ·
на трохи жалібно, немовби ця обставина, зараз цілком ви­
гідна, мучила її давно.- Ні родичів, ні друзів у нас немає, .
отже, немає й ніяких нічл .іжників ...
-
От-от! Так ви їм і скажіть, пані Шуфлярська . . Так .
ви їм і . скажіть, як оце мені, і побачит е - вони самі від­
·ступляться.'
Ах, лкб,и-то ваша пр авда ....
101

-
-
Я думаю, тьотю, що вони не відступляться,- встря..
ває до розмови Зузка, про яку заклопотані жінки зовсім за­
були. - Заберуть у вас ліжка й поставлять їх до салону.
Отак вони зроблять.
•
-, - Ох, Зузочко, не каркай,- застогнала тітка, яка ду­
же любить Зузку. Ще маленькою брала її собі на пот1ху,
садовила на широке підвfконня і разом з нею , споглядала •
міський рух . Зузці це дуже подобалось, бо з квартири Ма­
латінцових вулиці не видно. Одне їхнє вікно виходить у
вузький темний двір, а друге - на дах. Тому Зузка завжди
радо йшла до тітки Шуфлярсьн.ої, а її <<салони» вважала
майже восьмим чудом світу.
-
А чому ти думаєш, що вони саме так зроблять? -
запитує тітка, яна завжди розмовляла із Зузною, як з до­
рослою.
-
Тому що ніхто не може їм цього заборонити. Не бу­
дуть же вони спати на землі.
-
Ну, а ми? Дядько Каро»ь і я!
-
Вас вони пошлють спати на землі. Але ви... прийдете
до нас. Правда, у нас,- вагається вона,- потім теж дехто
буде змушений спати на землі ...
-
От бачиш, - киває головою тітка. - Виходить, най­
:н:раще було б, якби вони взагалі не прийшли. За квартиру, ,
мовляв, будуть акуратно платити, сказали ті двоє і все пов­
торювали, що це офіцери вермахту, ~ не СС. Нібито це не
один чорт.. . .
-
Той, що до нас . ходить,- есесівець, - зауважує Зуз­
на.- На кітелі у нього черепи.
-
Я й не помітила,- дивується . пані Шуфлярська.­
Новсім не розгледіла тих черепів. ·От бачиш, , есесівець, а
нка порядна ~юдина. Такого щастя у мене, напевне, не буде ·.
-
Есесівець... і щастя!
-
. пирскає
Зузна.
•
-
Знаходяться й між ними порядні люди,_:_ зауважує
мати,- але. ,.- вона от-от була б висловила своє заперечен­
ня і таємні побоювання, але в останню .мить стримується, -
Що має статися, і так станеться, навіщо зайвий раз засму-:
чувати нещасну сусідку, обтяжувати її ще й власним стра­
хом. - Янщо ,добре заплатять, може, з них і справді буде
юшсь користь.
-
Чого б цt:1 вони платили,- озивається Зузка, - янщо
не мусять.
-
Ну, хоча б тому, - розвиває мати втішну теорію,­
"що порядні люди платять за квартиру. Особливо коли маю ть
СІ,{ільни завгодно грошей.
-
Але ж, мамо,- хитає _ Зузка головою, ледве стриму:­
юч ись, щоб не покрутити пальцем біля лоба,
-
/"
.
W2

-
Де ж та наша дівчина, - кидає мати nогляд на го­
динник і швидко підраховує, наскіль:ки він поспішає.
Уже п'ять хвилин після комендантсь:кої години.
Через . двадцять хвилин напруженого чекання на сходах
Озиваються Аннині кроки.
Вона •вбігає до кухні, •скидає пальто і не каже нічого.
Лише її обличчя виразно говорить про щось недобре .
-
Де ти ~була так довго? - порушує мати гнітюче вра- ••
ження від дивного повернення Анни.
А пані Шуфлярська майже одночасно:
•
Ти розмовляла з :Карольком, Анночко?
Розмовляла, - ю~внула дівчина.
Ну, і що? - злякано скрикує Шуфлярська.
Переказує вам, щоб ви не робили паніки.
Що -о!? Паніки? Виходить, йому все одно, а я роблю
паніку?!
Шуфлярська зовсім втратила самовладання, вона ледве
спромагається на слабий подив:
-
І це І:Ісе? Більше нічого не сказав?
-
Він цементував протез, навіть не юд1рвав очей від
роботи. Але щось ще,- Анна не може зосередитись, •. через
силу -шукає в пам'яті, що вона ще мала переказати.- Ага,
сьогодні його біля дев'ятої не ченайте.
То ти з ним взагалі не розмовляла ...
-
Ні.
-
Ну, а де ти потім була майже годину?r - втручається
мати і неприємний діалог. - Тебе ж могли забрати, відвес­
ти кудись, а ми б і не знали,--де т.и поді.11ась. Ти маєш розум,
дівчино?!
-
Я була у Луптаків.
-
Де в Луптаків? У яких Луптаків?
Мати нічого не знає ні про зустріч Анни з Ферном, ні
про її розмову з сусідкою і вже зовсім не має уявлення
про участь зубного техніка Шуфлярського у долі молодого
'Луптана, який давним-давно випав з її заrшопотаної голови.
_
Зузка з готовністю нагадує матері про добре відому сто­
.
лярну майстерню «Луптан і сию>.
-
Стол'яр Луптан? - жахається мати.~ Але він мешкає
аж у Гамрі, за мостом. Що ж ти у нього шукала, нещасна?
•-
Аж у Гамрі, - повторює Анна, а обличчя у неї зал:и­
шаєтьс,я непорушним. Якимось кам'яним.- Туди я всю до­
рогу мусила бігти. Назад - уже ні, - говорить вона спокій­
но, без інтересу,- після •комендантської години людину,
яка біжить, застрелили б. Назад я йшла помалу.
Мати все ще нічого не розуміє, але сусідка, охош1ена
лихим перед'Іуттям, нахиляється до Анни: •
103

Ну, і що? Він був дома?..
,
· Ні,- хитає
Анна головою,- вже ні.
Пані Шуфлярсьна збентежена, почуває себе погано, тро­
хи . ніби зачеплена за живе . Виходить, її сина хтось обма­
нув? Підвів? Щоб Rароцьно обманював її, цього вона взагалі
не припуснає. Навіщо б він це робив? Для чого? Янби не
уладнав справи, то не сназав би їи нічого. Він не. має звич­
ни базінати хтозна -що, хвалитися чи виправдовуватись.
Янби не можна було, не уладнав би. Але щ він зробив. Сам
їй про це сназав, без розпитування і тіл1~ни через довший
час, коли до нього в І{рісло сів потрібний чоловін. Яr, Аю,а
сназаJІа? Що його вже немає вдома.
•
•
'
-
А був?
-
Був. Забіг до батька, щоб помитися, -пе.реодягтися,
сназати йому кільна слів і ціти ... ну, піти далі_. В цьому й
полягала його помиJІна.
Жінни дивJІяться на цеї нерозуміюче.
А АІ!на говорить далі, навіть _уже..,-не зважає на Зузну.
-
Вони ще й води не нагріли, ян до них вдерлися· двоє
німців. ПовеJІи Ферна в чому застали, без піджака і без свет:- •
ра. Батью~ з одягом ледве .· догнав їх. Аж на Лазовній ву-
лиці.
•
• Зблідла пані Шуфлярсьна встає, слабо захищаючи сво-
-...___
.
го сина:
-
Але ж йому той німець обіцяв ... і сам сназав, що зве-
· лів
випустити хлопця.
-
Тан, звелів,-,- сідає знесилена Анка,- і тут же по- .
слав ' за ним двох 'інших.. •
•
•
•••
-
Може, він і не знав, ЩО вони пішли. Може~ той і ~е
знав. Я розповіJІ'І сьогодні все Rарольнові ...
-
Не треба, тьотю, - махає Анна руною,- то марна
справа. У вовна і слово вовче. Дурень той, хто таному
слову вірить...
-
-
Ну, але ж.. . робити посміховисьно з :Кароля,- не зда­
ється сусідка.- Я мушу розповісти йому.
-: -- Що там посміховисько,- сумно _ наже . Анна і надов­
го замовнає.
В цім мовчанні повільно~ наче добре замінований у са­
мому фундаменті_ будинок, валиться впевненість Анни у то­
му, що вона знайшла стежку до страшної в'язниці, а голов­
не - дорогу з неї. Що вона виявила підземний хід, яним
зможе скористатись і сама при нрайній необхідності. Адже
· захоплених у полон партизанів водять . до міста майже
. щодн я...
А тепер та ,впевненість лежить у _ руїнах, вкритих
порохом непроглядної безнадії.
_•
•
•
-
.Я
розпо в ім йому,- чує Анна голос пані Шуфлярсь~
104

-- --
-
------ ---- ··------- ----
'Кої. Чує и не перестає дивуватися , з якої далечі він доли- .
лає.- Мушу розповісти. Нехай хоч дізнається, чи його під­
вів той німчись1-tо · з надкісницею. _ Моще,.: і не він. Мощ,ли­
~о, іиmі за · fщro спиною знову схопили хлопця .
«Так, це він міг би з'ясувати,- ощиває в Анні надія, що,
як відомо, впер:rо чіпляється за щиття.- Хай дізнається.
А якщо німець дотримав слова, якщо це інші вчинили у ньо­
го за спиною, нехай На роль добре запам:ятає . ТОГО німця.
Нехай .йому порозсвердлює зуби, грунтовно розробить ще­
'лепу, щоб той довго ходив ДО нього. Довго... ащ ДО кінця .. :
Доти, ПОІ{И звільнений в 'язень не опиниться; там, де -його
неможливо було б знайти. Він мусиrь сховатися, , піти геть,
зникнути безвісти... ~ось таке... тільки не повторити Фер­
нової помилки» .
. • Однак насамперед треба напевно знати, послав Наролів
німець чи не послав тих гончанів за Ферном .
Анка вже знову розмірковує, точно зважує: << Чи не ро­
зумніше було б самій поговорити з Нарольком, а не понла­
датися на пані Шуфлярську, яка засліплена ураженою ма­
'теринською гордістю. Інформація про німця мусить' бути
точною, докладною, а . здобути її може тіль:~sи са м Нароль.
І нав'язати йому свою волю може тільки він... Дідько б
йщ·о взяв; як він досі не навчився по-німецьки! Бавитися
.із · зубними іграшками, розтирати у маленьких мисочках
амальгаму, перекладати све·рдлики, скальпелі й мініатюрні
лопатки, перемішувати на скельці міліграми цементу - на
це його вистачає. Навчитися ш німецької мови, від якої
в школі .принаймні · хоч щось напевно пристало до кожного
осла, - для нього це забагато>>.
'
·тітка Шуфлярська запитливо дивиться на Анну~ <<Ага,
вон·а, мабуть, чекає, на відповідь . Щось говорила. Але що
саме? .. »
•
-
я зайду ДО вас, тьотю,- каше Анка непевно.- Зав­
тра або ще й сьогодні. /
В цей час до них долинає ЯІ<ийсь гур1-tіт у норидорі . .
-
Господи,- ю1дається жінка до дверей,- що там ро-
-
биться?
У двері ШуфлярсьRих -стукають солдати. Двоє з них уже
стоять біля входу в квартиру, у ногах чемодани, під пахва­
ми щось із постелі. Інші сунуть угору сходами, спотикають­
ся;-- проклинають погане освітлення. Несуть розібрані ліжка.
На металевих перилах висять недбало перекинуті два чи ·три
одіяла.
•
.
_
Бідолашна пані Шуфлярська, низеньна й повна шістде­
_
сятирічна жінка, абсолютно нездатна до швидкого пересу­
вання, біжцть до своїх двер_ей, наче Анде р с е нов е гидкtJ
• 105

каченя:. Солдати сміються, гелrочуть щось вульгарне гортан­
ною мовою, розступаючись перед нещасним каченям і знову
-вагороджуючи за им прохід. Низької пос'Dаті вже зов сім не
видно, ніхто, · навіть злякані Малатінцови не можуть бачи­
ти, як те каченя оперлося спиною на свої двері, як вонt'>
вчинило опір військовій навалі. Вони вже не бачать її; але
чути - чують:
--
Не пущу! - кричить воно.- Я не можу пустити до
хати цілий полк війська! Відійдіть! Сина немає вдома. Гос­
подаря вдома нема. Геть! Усі йдіть геть. Я не відчиню!
Солдати регочут~, кричать, кваплять смішну бабу, щоб
відчинила нвартиру і впустила .їх, аби встигнути до ночі
приготувати офіцерам зручні постелі . Двоє намагають ся по­
доброму умовити її, а коли це не вдається, дістають з валізи
зовсім нові підодіяльники і спокійно заходяться тут же, на
перилах; одягати їх на золотисті, такі ж нові ковдри.
•
Ситуація загострюється, солдати стають усе нервовішими.
Безглузда бабина впертість · уже перестає їх - забавля ти.
3 тієї колотнечі виривається крик. Сердитий і жаліснии ле­
дет. Вони вже намагаються відірвати жінку від дверей і
забрати у неї ключ.
Анка підбігає до гурту, різко скрикує і, коли солдатські
лай1<и стихають, проштовхується до пані Шуфл:Ярсь1юї.
А та, осмілівши від присутності Анни, мовить голосом, сти­
шеним від упертості:
-
Не бійся, я не відступлю. До моєї квартири вони не
ввійдуть. Тільки . забери у мене ключ з фартуха, але · так,
щоб вони не помітили.
Тепер солдати ,мають нову забаву: вони зачіпають Ан­
ну, сиплять дотепами; але все це люди старші, і коли вона
відповіJЕа їм по-німецьки, один з них якраз підступив до неї
в ту мить, коли вона у зручній позиції хотіла витягти ключ
з тітчиної кишені.
-
Bitte, sagen sie ihr, Fraulein*,- проси;ь
він, щоб
Анна пояснила цій переляканій жінці: вони тут не будуть
квартирувати,--:- він сміється, - серед них нема-є квартиран­
тів. Вони лишень · по1'ладуть речі й приготують кімнати. Офі­
цери, про яких вона напевно знає, прийдуть тільки через го-
дину.
'
Анна переклала.
-
Нічого я не знаю! - сердито скрикує каченя. - Я ні­
Rого не беру на квартиру! С1шжи їм це.
Анна сказала.
Солдати допалюють сигарети, лешо відсторонюють обо~
"' Будь ласна, фрей,1ейн, с~;ащіп, ій ,(нім.),
106

жіноR від двереи 1 шумно й наполегливо вимагають ключа.
в цей час унизу на сходах з'являється кремезний офіцер.
-
Was ist hier los?! * - голосно вигукує він .
Це майже п'ятдесятирічний • чоловік, уже ц сивиною.
В петлицях у нього поблискують високі відзнаки.
.
Солдати змовкають, розступаються, пан офіцер, унло­
пившись маленькій Шуфлярській, . з гідністю н~зиває своє
прізвище і звання.
-
Spгechen sie deutsch, gnadige Frau? **
• Пані . Шуфллрська заперечливо хитає головою, офіцер
киває одному з солдатів, щоб ішов за ним, і бере присмирні­
лу жінку під руку. Вона, немовби загіпнотизована гадюкою
жабка, дістає ключ, відчиняє • квартиру і заходить до неї
:разом з обома німцями.
Інші залишаються під дверима. Спираються на поруччя ,
,сідаю ть на валізи й на сходи, запалюють сигарети.
Анна іде додому.
-
Уже примирилась,- каже вона матері.- ·має поряд­
ного. Мало руку їй не поцілував .
'
-
Але тих ліжок щось зо сім,- додає Зузка.
-
Семи немає, - втомлено поправляє 11 Анна,- але
'Три - напевно. Будемо сподіватись,- спромагається вона на
іронію,- що й інші будуть порядними. Порядні, добре забез­
;печені квартира,нти в порядних , розкішних с~лонах .
Мати збагнула, мати розуміє її.
•
Коли з коридора починають доноситися звуки пересуван­
ня_ меблів, вона лише зітхає і заходиться зішкрібати ножем
підгоріле тісто з холонучої плити.
-
У кожного свій хрест... У кожноrо .
-
Ох , мамко, - вибухає в Анні накопичувана за цілий
день туга,.- мамко мол добра, не муч себе, бережи сили...
А пізно вночі , коли уже засинала, розбудив її тихий
.
рух у кімнаті. Сіла на ліжку. В слабкому сніжному освітлен­
ні, яке линуло з вікна, побачиш\' матір, що у відчаї приту­
лилась ·до середніх кімнатних дверей, котрі ніколи не від­
чиняються.
-
Мамко, - шепоче вона і зіскакує з ліжка,-'- що · таке ?
Чому ти не ~шиш?
-
Знову пішла, - тривожно стискає мати біля ши ї фла­
нель нічної сорочки.- Обіцяла, що вже не піде, і знову
пішла.
Анна веде замерзлу матір до ліжка, пере1юнана , що 11 .
вирвав зі сну якийсь упир або кошмар.
* Що тут сталося?! (нім.).
** Ви розмовляєте по - німецьки, шановна папі? (нім . ).
J07

--
Uринесе - :мп; nАм 11ещастя. Ha:iшиtte nещастя па пас·
і на себе...
-
Та хто, маМ!іо? Хт.о?
-
Естера . Розенкранцова. Виходить по почах з д~му й
кудись іде .
.\
Анна холоне від жаху.
-
Ти знаєш це напевно?
Мати киває .
-
І сьогодні пішл•а. Обіцяла, що вже не піде, й знову
шшла.
Анна біжить на кухню, на секунду присвічує: за чв ерть
дванадцята.
-
Куди вона могла піти? Опівночі!
_._
-
Каже, що недалеко,- дрижить мати вже · під пери-
ною. - Мовляв; їй тещ треба порозмовляти з людьми. І . по-
дихати повітрям.
•
-
Але ж вона не сміє! - стривожено шепоче Анна. -
-
Не сміє! Бо ж ідеться не тільки про неї. Вона мусить зро ­
зуміти це. А коли не ~оче розуміти, нехай іде геть. Геть
з нашого дому!
-
, Ох, не гріши, дитино. Куди щ вона піде? Куди та­
кій, як вона, у нинішні часи подітися?
-
Спи, мамко,- раптом навалюється на Анну весь тя­
гар безвихідної ситуації. Тягар, що його, як і багато інших,
·мати до нинішньої ночі переносила сама. - Я З нею пого­
ворю. · Звичайно, вона залишиться тут. Але . від цих нічних
-·
прогулянок мусить відмовитися ... Просто мусить.
Потім обоє тихо лежать у ліжках, намагаючись не вору­
шитися, аби не сполохати сну, - ЯІ,ЩО він прийде до когось
із них. Однак сон їх уникає. Тільки Зузка тихенько . по­
хропує.
-
І чого та дитина так пітніє,- озивається ще мати . ­
• Це її дуже виснажує.
Вони засинають лише під ранок. Після того, як з другої
:кімнати почулось тихе, обережне шарудіння...
7
Прийшли Кранери, батьки мол~дого лікаря Палька, при- .
несли глечик молока, . кілька яєць і грудку масла в темному,
аам~рзлому листку з хріну.
_
Вів- майстер на тартаку, якраз · біля пилорами, уже
давно намовляє вдову Малат~нцову придбати залізну груб ­
l'У для опалювання. Дров дати їй він не може, робітникам
знизили натуроплату до мінімуму, але обрізків біля пило­
рами є досить, _ та й опилків давав би систематично. Тільки
108

ш з груб:кою багато мороюr,- x'.to буде її снладати, 1'#:rтtt
нагору схпдами? .
Живуть Кранери · на тарта:ку, б[! · навіть ще далі, ма-йже
n :Майері; Будиночо:к, яrш:й вони займають,- малень:кий,
самотюи, але вигідний: потайки у прибудованому хлівчику
можуть тримати· корівчину. А це - справжня благодать.
В часи, які тепер настали, ~ирова - велике щастя. Коли б
не її молоко, хто знав, що було б із Зузrщю. Лікар Палько
приносив його разом з ампулами кальцію. Мати приправ­
ляла Зузці молоко ще й дарованим маслом, медом, -&:. коли ,
кашель ставав сильнішим, додавала цибулі.
<<Правда, правда,=- :каже мати Малатінцова, думаіочи
про Паль:ка і свою Павлу, - ліпших люмй, ніж Кранери, й
зі свіч:кою не знайдеш. І діти їхні чудові. Розумні і чуйні.
Та:ких дітей теж на світі мало. Але ж - на милування не­
ма силування»,- говорила вона Uавлі, - коли та була ще
дома.
.
,
Тепер дочR'и дома нема. І саме тому з новою силою ожива­
ють її . надії. Г~рні надії, які допомагають їй жити, не впа­
дати у відчай.
І{ранерів радо привітали всі Малатінцови - від наймо­
лодшої до найстаршої. До міста вони часто не ходять. Да­
ле:ко живуть, корів:ка вимагав свого, ще й дві-три незареєст-
ровані :курочки.
,
Милі, чудові гості! А серед тижня - Марко Кранер пра -
•
'\
••
V
•
•
•
о
•
,
цюв до третьо~ - и дещо несподшан1.
Віта~ння, вигу:ки, штовханина, роздягання,
- -- - : Не сідай тут, Мар:ку;- метушиться втішена мати,­
будь лас:ка, проходь далі, в кімнату-. Тил:f\О, а ти ходи сюди,
до г.руб:ки. Ану, Зуз:ко, підкинь брикет або й два. Намерз­
лись, але ж добре, ой як добре, що ви прийшли.
• Як добре, що :крім вов:ків, які вже зовсім близько, просто
в будинку, збираються у зграю, в на світі ще й люди. Гарні
люди~ рідні, свої. Тіль:ки-но побачиш їхні обличчя, і вже то­
бі все здається легшим, не таким чорним, безнадійним, як
раніше...
Анка швидко ставить воду на чай, насипав цукру у дав­
но вже не вживану цу:корницю, наливав в чарQчку малино­
вого cor{y, а Мар:кові Кранеру - Rраплиш{у, останню :крап­
линку рому з малень:кої плескатої пляшки.
Підкладав палива у вогонь і біжить до :кімнати. Ій теж
хочеться . с:ко.ристатися з малих відвідин, піднестися духом,
ожити. !Іе че:катиме тут, поки вода нагріється. Біжучи, гля­
нула на годинни:к, у голові майнула дум:ка про Віллі-есесів­
ця. С:кочила до дверей, крутнула ключем. І світло погасида.
-У замкнені двері він стукати не буде. Почув гамір у кімна-
109

ті і зрозуміє, що ·rут є інші гості. Ні, тої1 не гриматиме, ц е
не в його стилі . Обернеться й тихенько зникне.
Анка ще раз крутнула ключем і притьмом вбігла до
німнати .
Ії вражав глибока тиша. Всі сидять мовчки, тільки во­
гонь у грубці натужно гуготить, жадібно пожираючи чор­
ну поживу. Зузка забула причинити нижні дверцята.
Анна озирається.
Тилка Rранерова • плаче, прикриваючи обличчя білою
хусточкою. Материні щоки -теж залиті сльозами.
Анна підсвідомо кидається у вірному напрямку. Падав
на коліна, обіймав скорчену постать тітки Тилки Rране­
рової.
-
Що сталощr, дядьку? - обернулась обличчям до пос­
тарілого Марка. Вже відчувала, про що довідається.
-
Пальку · мій, Пальку;- голосить Тилка Rранерова,
обіймаючи Анну за шию.
-
Май розум, мати! - підводиться батько Rранер.- •
3а~овкни! Не хочу чу:ги про це жодного · слова. Жодного
слова, розумієш?
А потім ... наче звертаючись до розуму, як до об'єктив­
ного судді, до холодного розуму,_ обертається до Анни. Го-
ворить тільки їй:
.
-
Хтось начебто с1,азав якійсь жінці, а та - найпас­
куднішому гардистові з тартака. його дружина - відразу
з новиною до н~с. Причому вранці, коли я був на роботі,
щоб не зустріти мене. Ти маєш розум, жіш,о? - знову стри­
мано звертається він до дружини. - Адже та тільки того й
чекала, щоб ти повірила чуткам і виказала - Паля.
-
Нікого я не виказала,- бурмоче _заплакана Тилка.
-
Радий би повірити,- хитає головою Rранер,- але
коли така облуда прибіжить і: <<Сина вашого вбили, цілий
партизанський лазарет зрівняли з землею ... >>
-
хіба -'•·-мати
стримається, , візьме себе в руки? Можна в це повірити?
-
Ой, - стогне Тиш~а Rранерова,- та не повторюй уже,
не малюй чорта на стіні. Стрималась я!
~ Чого б це я брехню - замовчував? - гороїжиться бать-
1ю, сам собі · додаючи відваги, щоб мати силу і в наступні
дні й ночі виривати з Тилчиної душі отруйний бур'ян зло­
вісної чутки.- Про такі зловмисні теревені не страшно й
сто разів говорити. Ти ж сама казала, що питала про того
чоловіка, який приі1іс чутку. Назвала вона тобі його ім'я?
_ Не назвала. -У того чоловіка нема імені, бо його самого не
існує, як і тієї жінки, що понесла чутку далі. Існує тільки
наш Шайбан, який усе вигадав, щоб його жінка витягнула ··
з тебе відомості про Паля. Ровумівш тепер, створіння боже?
110

-
Не прискіпуйся до мене,- спр1іймав · Тилка чолові­
кові слова, наче благодатний дощик.- Хіба я дурна щось
.• їй говорити? Тільки спитала про той лазарет - де в1н, мов­
ляв, був? А ноли Шайбанка почала плутати, що десь ніби
. під
Хабенцом або над Митом чи ще десь, я тоді подумала
своє... <<Мій син,- сказала їй, проводжаючи за двері,- пра­
цює в лікарнf... >>
-
<<Так? - вона на це.- А в якій же?>> ~
<<3 Бистриці його перевели на Поважжя,- закінчила я.­
Знаєте, пані Шайбанова, молодих лікарів переводять дуже
часто... » - І зачинила двері у неї перед носом.
Сидячи на підлозі, зруч;но підігнувши під себе ноги; Ан­
на дивиться на Марка Кранера. Бачить,- як на його обличчі
відбивається уще не напускна, а справжня певність і вели­
ке-велике полегшення ...
-
Ну, скажи, Анко, ти вчена, та й розум маєш,- смі­
. ється
він, розганяючи похмурість,-:- скажи, що ти сама про
це думаєш?
_
-
Що все це безглуздя, підступна ластка,- мовить 'Ан­
на переконливо.
- '- Щоб ото партиз;ши ·переказували гардистам? Саме
партизани і саме гардистам, щоб ті прийшли і сказали вам.
Хіба б вони були вже зовсім дурні,- озивається Зузка, си-
дячи на швейній машинці .
••
-
йди вже від того вікна, ти, мудрагелю. Ходи сюди,
до грубки, і не кричи на вс.ю хату . - Берта Малатінцова теж
трохи опам'яталась, хоч глибоко в душі, десь на самому
дні, ще відчувала, як і Тилка, гострий, болісний щем. (А що,
коли все ж таки?).- Боже мій, ЯІіі ж то бувають люди! -
зітхав вона.- Що ж то за жінка, яка з такою страшною ви­
гадкою може бігти до іншої жінки-матері. Хіба в неї нема
дітей?
-
Чому нема? Є. Троє.
-
• Це політична боротьба, в яюи -годиться всяка зброя.
'
Особливо якщо йдеться про те, щоб уразити нею старого,
невгодного їм Кранера.
Анна допитливо дивиться ІІа дядька Марка . .Вона ніколи
не чула, щ9б він так говорив. , Уперше, відколи приїхала до­
дому, згадала Братіславу, свої переживання там, •газети,
які старанно щодня читала: _
.
-
Якби ви знали, що під час повстання трубили бра­
тіславське радіо і всі газети, то повмирали б зі страху. за·
їх твердженнями,- вона похмурнів, згадавши свої безсон,.
ні . ночі,-, вже на самому початку були ліквідовані всі <<бан­
дити і путчистю>. Розгромлені, схоплені, покаялищ, і ще хтQ-.
ана-що ... Це правда? Правда, дядьку Марно? 1
Марко сміється, махнувши руною:

-
Що бабі хотілося, те бабі й снилося. Треба сказати,
що не все так просто ...
Він замислено дивиться па Анну, немовби хоче додати,
що гардистська <<операцію> з чутками _ про Пальову смерть
напевно є не просто зловмисною грою па материнських · по­
чуттях, ЩО вона має далекий приціл...
-
Коли Шайбанка була у вас? -- звертається Анна до
тітки Тилки.
-
Ну, :коли ж... сьогодні. Сьогодні близь:ко одинадця­
тої. Я ледве _ дочекалася його з роботи.- Відразу й' в.ирушили
до вас. •Куди йти людині, у я:кої :камінь на серці, я:к не до .
своїх? Ну, а я:кщо бути ціл:ком одвертою;-'- вона довірливо
бере Берту Малатінцову за руку,- ми надіялись .. .
Берта заперечливо хитає г..9ловою, попереджуючи запитан~
ня, даючи зрозуміти, що потім, згодом можна буде погово­
рити детальніше.
-
Але ж у · тебе було півдня, Тил:ко,- :каже вона,- чому
ж ти не побігла на тартак, щоб сам Марко спитав того
Шайбана?
•
-
Ще чого! - ~ибух~є завжди спо:кійний Кра:нер. - Я
принаймні сім разів сьогодні бачився з ним, а він - хоч би
що! До мене з чимось таким він не пот:кнеться, пацю:к пас­
кудний. А нали сподівається, що я його розпитуватиму - не
діждеться . Він для мене - нуль. Я:к нині, та:к і завжди. Я:к­
що вже я з ним заговорю, т'о велю{оЇ радості _ він не матиме-....
Але дійде й до цього. На все своя пора, молодиці...
Він довгими нро:ками міряє німнату, зупиняючись то
перед однією, то перед другою, наче вп-равний промовець
перед великою аудиторією.
,
•
-
Але ти ще своє дістанеш, жін:ко,- погрожує він дру­
жині про людсь:ке о:ко.- Не СІ{азати мені головного! Чоло­
ві:к приходить додому, а вона в сльозах - плаче; рюмсає,
а головного не :каже. Ну, чого , 1ш мене так дивишся? - на­
хиляється він до обличчя дружини. - Добре ти їй с:казала.
Чудово. Про Паля ти ' Шайбан:ку інформувала першо:клас­
но. А за нього,- ·він випростується і відразу стає в-nсо:ким,
самовпевнени~, як завжди,- за сина ти, мати, можеш не
_бояти:с·я.
•
-
Жін:ки слухають його, не І{ажучи ·ні слова. Та й хто б
наважився похитнути впевненість чолові:ка, ворушити сум­
нів, схований на дні душі? -На це не зважився б ніхто. Та:м
•
V
•
-
•
.._
'
U
юн спочиватиме, принишклии, ю перед..:ким не виеловлении,
спочиватиме між іншими страхами й непевностями.
Анна підводиться, rшиче Зузку, і вони обидві йдуть- на
лухшо готувати угощення.
Я:кщо є черстіщ:й хліб, зроби мені · зо . дві грін:ки:,-
112

просить Марrю Краиер, ~ я не обідав, тітка сьогодflі не
вари.ла.
-
Я при_rотую яєшню,_:_ вертаєтьс·я Анна. ,
-
,Ні, яєшню ні, яйця для вас . Я сказав - грінки. Якщо
є з чого, то вроби грінки. Я й так їх дома •ніко.1щ не бачу.
Дівчата зачиняються н!!. кухні, а Берта Малатінцова при­
глушеним голосом швидRо розповідає -Нранерам про зустріч
Еётери РозенRранцової з їхнім сином Павлом.
-
ЦуRру нам пере,цав, муRи . ~. СRазав точно нашу адре-
су; згідно з описом, це, без сумніву, був в-ін.
-
Радість вел1ша, але батько Нранер, т 1юхи повагав.шись,
.запитує,
Rоли відбулась та зустріч.
Ну, звичайно, давненьRо. Відтоді минуло багато днів,
ба й тижнів. -У таRі дні, ЯR зараз, усе може . статися. БуR­
вально _ все, а найчастіше - поrане.
Про це, однаR, не говорять .
Не говорять і про -Естеру., Вона тут, і нічого не вдієш:
Лиш·е ТилRа Кранерова ЯRусь мить тужливо дивиться на •
темні двері сусідньої Rімнати . -Вона рада б почути про си­
н_а з першр:х -вуст. Але не озивається про це жодним сло­
вом. _
-
Я надіялась на тебе, БертушRо,_:_: звертається вона
до старої подруги, - надіялась, що твоя _ ПавлинRа дещо
знатиме. Що, можливо, він пішов- за нею, розшуRав, бо ж . . .
та що тобі говорити. •Сама знаєш, яR він захоплений нею .. .
Вона не приїжджала в нед1лю?
-
Ні, - 'Берта. тихо зупиняє потіR Тилчиних надій, по­
тік слів, яRі -боляче вражають її. - Давно вже не - була. ·І не
тільRи тому, що важRо їхати...
Вона замовRає, хитає головою; радо розповіла б Кране-
· рам усе, але ж не знає... Не знає, яR розповісти, і не знає,
що сам&. Лише точно знає Павлиних ворогів і що ці воро­
ги - с1-іертельні. Про її приятелів .і друзів вони з АнRою
тільR_и здогадуються. А про те, де вона перебуває, де , живе
й працює, ма-ють лише приблизне уявлення, зітRане з ві­
домостей про інших. Та ще з марева надії, яRа щодня міцніє
завдяRи вірі в Павлину внутрішню силу.
-
Не ,було її вдома. Давно не було. А qсь уже Rільна
днів ми молимося, щоб вона теп·~р і не приїжджала. НавRо­
ло повно німців, гардистів. Просто тут, у будюшу. Ще й
ця особа,- Rиває вона на двері другої Rімнати,- завдає •
мені Rлопоту. ТаRого Rлопоту ... - :- хапається за •голову .
-
Я цього про Павлинку не знала,- тихо Rаще Тил:ка
Кранерова.
•
-
Тепер уже знаєш, - киває руRою MapRo, неначе від­
разу все збагнувши, обриває мову - дружини й звертаєтьсл
113

до Берти: - Наші . діти знають, що роблять, і ми знаємо,
що для них робити.
Мати Малатінцова запитально дивиться на нього, а ма­
ти Rранерова це запитання висловлює:
-
Що? Що ми повинні робити?
-
Вам, жінкам, головне - мовчати, а коли треба
-
ро-
зумно обманювати. Своїм же . дітям повністю дов1ряти.
І чоловікам - наприклад мені,- він говорить це без тіні
усмішки, хоч звик часто жартувати. Тепер, однак, не жар­
тує. Вказує на дв~рі, за якц,ми сидить і хтозна пр'о що дума~ .
Естера Розенкранцова: - Якщо тут пахне смаленим, Бер­
то, я можу переправити її в інще, безпечніше місце : Без­
печніше для неї і для тебе. Я не простив би собі, якби щось
сталося. Думаю, ти мене розумієш? •
Берта киває, з її душі немовби зрушився й поч~в _ помалу
зсув атися тяжкий камінь. Проте вона не все розуміє . Нев­
же змогла б перекинути ' свій тягар на Rранерів? А во1щ ж
у такому самому або ще й гіршому становищі, ніж вона .
Хіба простила б собі, якби щось сталося з ними?
-
Відчуваю, що ти не розумієш мене, ~ читає Марко
Її думки.~ Звичайно, не до мене. Це було б наче з-під ринви
та на дощ. Але я знаю людей.... а вони знають мене. Я міг
би довідатись ... Якщо хочеш. А я тобі дуже раджу. Задля
Павли й оцих двох дівчат раджу . І коли б я міг наказувати,
·то
наказав би тобі ...
Мати глибоко замислюється, зважуючи. Як rіросто було б
погодитись , наскільки це полегшило б їхнє становище . Од­
нак вона не вірить, не може уявити, щоб Естера Розенкран­
цова погодилася перейти в інше місце. Щоб ця недовірлива
жінка повірила Маркові Rранеру, як вірить йому вона, і
щоб добровільно пішла з ним на нов~, незнайоме місце, до
інших, незнайомих людей. А ю,би й пішла - чи ті люди ·
могли б витримати дивацтва цієї жінки?
І все ж Малатінцова каже:
_: _ Розвідай, •марку ... Ще трошки зачекаємо, а ти роз~
відай. Анка сьогодні з нею говорила, і та поклялася більше
не виходити. То, може, зачекаємо.
-
Що-о-о -о? - підскакує Rранер ближче до жінок, щоб
крізь двері його не почула та третя, в сусідній кімнаті.- Вона
виходить? Чому? Rоли?
•-
За продуктами. Нібито до своїх. А коли? Уночі.
-
Тепер мені все ясно,- рішуче каже Марко.- Надалі
по'дібних випадків не дозволю. за· три-чотири дні заберу її
звідси . А можливо, й раніше.
Ніби на підтвердження Маркового рішення, в коридорі
цочулися ~імецька розмова й сміх. Ідут:ь додо му офіцери,
і14
/

:tt!3артирантй пані 1іlуфлярсьної. Марно зриваєтьсf! з міс­
ця, уважно прислухав!ься, а ноли все вляглося, тихо наже:
-
Невже я мушу спокійно дивитися, як ви всі ту;т си­
дите ніби на пороховій бочці? І вона,- він вказав на две­
рі,- і ти з дочками. Заведи мене до неї, Берто, краще не-
гайно їй усе пояснити. ·
•
-
Та ні! - лякається Малатінцова.- Не зараз, Марку!
Потім,. коли буде щось певне. Потім ми їй усе розтлума­
чимо ...
До 1,імнати входять дівчата з двома тацями і чайником.
Весела Зуз1,а застеля'в стіл старовинним тканим об:gусом,
Анна розставляв на ньому чашки .та блюдця. На чільному
місці поставила тарілку духмяних, трохи присмажених грінок
для · Марна :Кранера. Вони змастили їх маслом, присмачили
зубцем часнику.
'
•
Все тан, як і повинно бути.
Зузка навіть внлоняється і, як годиться, запрошує Map_Ra
до столу. Вона завжди любила го~тей, охоче їх обслугову­
вала, смішно припрошуІ;Jала й починала <<Дорослі>> розмови.
Проте ніколи не .забувала; що у всьому першість належить·
жіннаМ. А тут відразу обидві спрямовують свою гостинну
увагу 1;1иключно на Марка :Кранера. _Rавіть Анна, розумна,
дор_осла Анна, стоїть біля його столина, підливав йому до
чаю рому, сипле за його бажанням цунру, а потім мішає
гарячий напій, видобуваючи аромат, що належить • до ліп­
ших, щасливіших часів. MapRo зовсім невимушено- дозволяв
обслуговувати себе. Спокійно мугинає і шумно вдихав запа-
хи рому й часнину.
.
\
<<Батьна їм бранує,- зринц_є у материній •голові гірна
думка.- Якби він жив, усе виглядало б інанше. А тан що?
Самотня, покинута вдова, 8Ка не знав, як тримати себе,
ніному не потрібна в цьому паснудному світі, що настав.
Приблудна вівця. Справжнісінька приблудна вівця разом
зі своїми трьома ярнами.
.І
про що μе Анна теревени1ть? У чому переконує Мар- .
на? Він нічого не говорить, тільки слуха, мов святу пропо­
відь, з непронинним виразом обличчя. • •
Я тобі дам Подбрезову! Я тобі дам ... >>
-
Не базікай! - енергійно втручається вона в розмову
на другому нінці столу, вже зовсім не нагадуючи понірного
баранця чи при9лудну вівцю, яка не знає, що можна, а чого
не можна робити в ці паснудні часи.-'- Викинь ці плани з
голови! Хіба я тобі не сназала ·ясно, що нам твоя сестра
наназує? Я сказала досить ясно і повторювати не буду!
Під час останніх коротRих відвідин Павла просила ма­
тір не шукати її, навіть не розпитувати про неї, якби вона
115

)(овіо не давала npo себе знати. Сама повідомить, нол:и маж0
-на ·буде. -
-
Коли то було! - протестує Анна.
-
Коли було, тоді й було,- вдаряє мати дод..онею по
обру'<у,- і залишається в ' силі доти, доки не буде нового на­
казу. Але від неї, розумієш? Від неї, а не від іншої мудрої
голови, яка взагалі 1ш відає, що там з людьми, які порядки,
які пастки чигають на них ... Ой, не знаю, як це й поясни­
ти... Та хоч і не знаю, до Подбрезової нікого . не пущу. Ще
чого! Бігати по хатах, розпитувати, усіх насторожувати! -
•-
Берто ;- суворо озвався Марко,- ти пояснила все,
що треба, і 1пояснила добре: Повір, я не побоявся б на . що
завгодно піти з тобою... ну, на щось таке, що вимагає до­
тримання слова. Чинність наказу відміняє лише новий на­
каз з того самого напрямку.,.. Де ти це засвоїла, Берто? 3 те-,
бе, мабуть,- підморгнув жартівливо,- з тебе напевно була б
співробітниця...
'
Яка там співробітниця,:_ гнівається Берта,- я тільки
мати, безпорадна вд'овиця, і мучусь, як . знаю ... Ану скажи •.
їй до душі, нехай не мучить мене ... А ти, Зузка, :е:е ~ сиди
.
як засватана, а винеси посуд!
_Мати Малатінцова справді с.хвильована, їй ніколи - ду­
мати про зіпсований пообідній настрій. Щоки її горять, на
чолі проступають глибокі зморшки.
-
Гадаєте, я не переживаю ·через Павлине мовчання?
Хіба м~ні приємно не знати, в якому вона стіtні - чи жи.,,
ва-здорова?~ в її очах виступили сльози.-· Нічого більше
мене не цікавить... нічого більше... Та коли вже вона так
зве_ліла, значить, знала, навіщо це робить. Бо -ще накличемо
на ' неї лихо! А :може, щось уж!') й трапилось? Анко,- звер­
тається вона до доч1ш,- адже і той Ферко Луптак... що йо­
го погубило? Туга, любов до батька. Коли б узяв себе в ру­
ки, :міг би втекти на свободу. Отаке воно,~ закінчує стом­
лено,- такі т'епер часи. Вимагають самопожертви ... Мусимо
взяти себе в руки, Тилксі. •
•
_
В І{імнаті давно стемніло, залишки блідого зимового --
світла . з останніх сил тримаються · на гранях склепіння:. Тем­
рява оnускається і з високої старо~ стелі, що скоріше під­
ходила б для якоїсь каплички, аніж для кімнати, яку і під
час війни треба обігрівати.
.
-
Чому ви напотемки сидите? - вертається ЗузІіа
з кухні й відразу клацає вимикачем. _
Різкий удар електричного світла, хай і не дуже яскраво­
го, розганяє похмурі думки матерів. Вони наповнювали кім­
нату аж під саме склепіння. Але вони раnте»м · зникають,
усім дихається легше, вільніше.
•
116

Я1{ось уже буде.
Марко вИ''l'яrув ноги: в nот е рти х штанах, шукаючи apytt-
ttiшoro полож ения. Болять· після_ роботи. Пальо вигадав і
_ :nазву
для тієї хвороби - артроз. І лікування пр1щум-ав,
але йому не вдалося намовити -батька на лінування. <<Ет,­
махнув він рукою, - втома, сину, старість. Досить хвилину
полежати - ноги опам'ятаються. Сьогодні не полежав
-
і
болять>>. Він_ простягає їх, п~реставляє, долонями неі:ю1v1ітно
І
зігріває холонучі коліна.
-
-
Ляж собі, Марку, - повз Бертину увагу не про~одить ·
ніяка хвороба, ні внутрішня, ні зовнішня.- Випростайся,
поюшди ноги на диван. Нітрохи не стає ле_гше?
Ма~ко по-чоловічому тамує біль, але на диван усе-таки
вкладається. Старі пружини скрипляц, а Зуз·ка схоплю­
ється, прикриває його дитячою сер;веткою з рожевими м'я­
чиками.
-
Ага~а,- хапає її Марко, садовить біля се.бе,- попа-
лась мені!
•
,
-
А чого це ти так_ вкладаєшся? - Тилка вочевидь ба­
жає чоловіковим зболеним: ногам хоч · трохи перепочинку.-
Хіба нам ,не пора збиратися?
•
Та ні! - протестують господарі.
-----f Ні.
-
Ще маємо час.
У хвилину тиші й загальноr;о заспокоєння з коридора
долина:ЮТJ:, кроки. Камінь не гуркоче, отже, йде хтось зна­
·ЙОМИЙ.
Мамо! - вискакує Зузка.- Я скажу йому, що _ в нас
гості.
Сядь,- киває мама і шепоче: - Мовчи. Ані слова.
• Хтось тихенько :стукає, клац;ає клямкою кухонних две­
рей і, переконавшись, що вони замкнені, нерішуче . відхо- ·
дить.
А.ле зрушений камінь цього разу на сходах гуркнув .
Хто то був? - підводиться Марко.
-
Один есесівець,-: шепоче йому Зузка.
-
Він не стращний,- додає мати , глипнувши на Кра-
•нерове обличчя.
-
Есесівець... і не , страшний? Берто, - дорога, СС
-
це
найгірше з найгіршого. Що йому тут треба?
Зараз? Ну, як завжди: зігрітися, посидіти.
Як завжди? Значить, він до вас 'часто ходить?
Так, досить часто.
Берто, в окупованій країні есесівці ніколи не ходять
до ворожого дому лише .для того, щоб зігрітися Й посидіти .
117

-
Але цей, напевне, тат,. Ми '!·еж сушимо rьлову, чого
в.ін від нас хоче, чого шукає, але я думаю, що йому справді
нічого не потрібно, хіба що трохи тепла. Він з Голландії.
-
Не будьте наївними, люди,- підводиться Марко,
зовсім забувши про хворі ноги . - Дружні стосунки з населен­
ням в СС суворо заборонені. Суворо, розумієш? А особливо
під час виконання обов'язків - тут за все ·кара одна. Щоб
він ризикував дістати кулю лише за дрібку тепла?
-
Ради бога, Марку, що ти говориш? Таж він до нас
тепер ходить майже щодня!
-
Якщо ходить, значить за чиїмось наказом.
-
Що мені робити, людоньки, ЩО робити?! я б йому
заборонила, але чи не вийде на гірше? _Ти думаєш, що... ?
-
Не знаю, Берто. Знаю лише, що їм це заборонено .
Кімната . знову наповнюється страхом1 грізною небезпе-
кою.
.
-
Вигнати його. ти 11е МОїЗ)еш, це ясно,- спромщлася
Тилка на ділову пораду. - Я думаю: з ним треба тільки
по-доброму. По-доброму і тихо. Може, стане людянішимr
розповість...
'
Марко Кранер похмуро слухає. Не знає, що порадити,
а говорити абищо не звик. Лише намагається своє глибоке
занепокоєн_ня приховати незворушним виразом обличчя.
-
Якомога скоріше прийду по ту... ну, по ту твою квар­
тирантку,- каже рішуче,- а потім побачимо. А до того.. .
ну, а до того - як і досі. Завтра-післязавтра буду тут .
, Нікому вже не сидиться. Марн:о Кранер ходить по кім­
наті, міряючи відстань від ліжка до швейної машинки. На
ходу ·зачіпає тканий килимок, нагинається, поправляє йо­
го і ; поправивши, знову зачіпає. · Зузка спостерігає за н_им.
Л коли Марко вже вчетверте нагинається, вона вибухає
сміхом, схоплюється і згортає нещасний · килимок, перш
ніж Марко встигає обернутися.
-
Де та потвора? - з. полегшенням ·вигукує Кранер,
-
удаючи здивованого; заклавши руки за спину, -він зосеред­
жено дивиться на підлогу, і~аче . детектив, що загубив лупу.
:......: Яка потвора? - стрибає перед ним Зузка.- Що ви
шукаєте, дядьку, ви щось загубили?
Гра продовжується якусь хвиль1,у, бр в ЗУ,зці пробуди­
лося грайливе дитя, а Марко - розумний чоловік. Він знає,.
чого варті вічні люцські цінності, розуміє їх животворну
силу.
У грі він немовби опам'ятовується:
-
Кажуть, під свічкою - найбільша темрява. Якщо це
правда, т.о ви, мої дівчата, сидите в . густій, як дьоготь,.
пітьмі. '·
118

-
Як дьоготь! - регоче Зузка.- Дівчата в гарних сук­
нях - бац задком у дьоготь!
- --- : вона щасливо м'андрує в
дитячій · уяві, начебто й не чула, про що перед тим говори- - .
ли дорослі. І все ж чула добре . Награвшись досхочу, без­
турботно прицілюється й - бац! Це кулька для Віллі. Есе­
сівці його уб'ють, і він уже не буде мучити мене. І ·щоб ото
його вона взяла собі за чоловіка? Пхе!
, Марко
Кранер починає збиратися, немовби кава, якої
іJому ~аме налила Зузка, для нього заміцна.
-
Ходімо, старенька, - виймає він з кишені годинник,­
так, пора. Хочемо ще •десь зупинитися. Ой Зузко, де _ ти
поділа наші каракулеві шуби-? Часом не виміняла їх· на
цукерки? Або на сало?
,
--
На сало! - вищить Зузка.- Цукерки у мене є, цу­
керщr мені дають есесівці,- вона міцно притискає до себе
• скромний одяг Кранерів, з жалем випускаючи то шалик , то
піджак, то Тилчину хустку .
Свого картуза Маркові доводиться силою висмикувати
з-під Зузчиного грубого светра.
Гості пішли - і неначе зайшло сонце, погасли усі вогні.
ЗузкІ! йде до кімнати, а мати береться до роботи . Роз­
дмухує вогонь у плиті, ставить воду на посуд , силкується
збудцти в собі радіст.ь від того, що сьогодні Зузка скуштує
яєчок на маслі і зап'є молоком. Анна також мусить скуш­
тувати. А · чому би й ні? - Адже її молодий організм теж
• потребує чогось поживнішого, ніж ота вічна пісна юшка і
Rвасоля. Анна відмовлятиме.ться, але ма ти .сьогодні, таки
заставмть її з'їсти яєчка . Хіба не § ачить, як схудла? Схуд-
, ла від •постійної біганини, гризоти, де б щось роздобути.
'У неї не такий безтурботний харю,тер, як у Павли . Анну
клопоти мучать, вона не може _позбутися їх , відпочити в
забутті. Наполеглива: коли за щось візьметься, то вже не
кине. <<Хтозна, чи не ліпше було б залишитись їй у Браті­
:"славі, далеко від нашої біди .й думати лише про своє на-
вчання .. ;
Але ж що б ми усі робили без неї?
•3 Анною нам добре. Легше . Але їй, бід~лашній, з нами
тяжко.
'
Он яка стомлена сидить у куточку.
Піду вже приготую _яєчка. Не ·питатиму , приготую для
обох. А в неділю спечу їм · пиріг з тієї муки, що в Пальково-·
му рюкзаку змішалася з цу1,ром>> .
-
Мамко , - долин;ає з куточка .
.
-
Що, Анночко? - мати хоче дати зрозуміти дочці, що
до розмови про Подбрез~ву вже не іреба повертатисл:, а ri
;rострі сло:ва, які злетіли, ·слід забути.·

-
МаJІ.,ШО, до тієї Подбрезової я хотіла поїхати як зви­
чайно. Дістати перепустку й відвідати стару Юцку. Лише
тітку, більше нікого.
·-
Ні! - стогне мати.- Ні, не дозволю!
Мати з ц:лачем сідає на стілець, нарікаючи на . те, в чо­
му б і сама собі не зізналась. Плаче з розпачу. Якщо й ця
дочка піде, то вже додому не вернеться ...
• Анна підходить до матері і, вражена її несподіваним
вибухом, серйозно каже:
-
Не розумію, мамо. Не розумію.- Але ноли це тебе так·
хвилює, то я більше й не згадуватиму. Заспокойся. Засп0- ·
нойся, прошу тебе. Зузка може зайти ... навіщо?
Мали чи не мали під собою грунт материні побоювання,
вгадала чи не вгадала її думки дочка - хтозна.
Тяжка криза швидко стихає. 'Уже давно ці жінки зму- .
шені гамувати . свій жаль -_ і відчай, тримати їх на міцній
припоні. Смикнеш - і стихне налякане серце. Завмре на
хвилинку, зупиниться, а потім знову слухняно працює, як
було вчора, як є сьогодні й буде завтра.
Життя в тісній кухоньці вже увійшло в звичну колію.
Посил.юється заrіах масла, шкварчать яєчка.
Однак за щедрою вечерею .сидять мовчки, наче всі іІе~
режили f{Кусь несподівану травму.
Разом з усіма і ця щаслива-нещаслив·а дитина.
А може, вона - ні?
_
Тільки-но попоїла ї вже знову розпитує матір про ті
грубі дошки зі старої полиці.
. Але
розпитати як влід не встигла. На кухні · тихою
примарою з'являється Естера Розенкранцова. ~ідає на де­
рев'яній скрині біля плити й неквапливо починає стягува­
ти з рук чорні рукавиці, які вив'язала в самотині св.оєї хо­
лодної кімна':СИ;
8
• Дерева :ц.обіліли, зелена хвоя й чорні галузки голих ли­
стяних дерев прикували до себе морозом нічну пітьму і те­
пер пишаються в кришталевому,... мовчанні . Ніде ані на:;й­
меншого руху. В долині безвітряно і стоїть тaisa глибока
тиша, що нали Павла зупиняється, то чує дзвінкий шурхіт
крижаних голочок, які від власної ваги падають на землю.
Снігу цієї зими випал~ небагато, він давно застарів, за­
твердів як бетон. Вночі, однак, _ Юц1{у почало ламати в кри­
жах, а це ознака, що будуть опади. Буде добрячий сні:r.
Коли вже стара Юцка звеліла нагріти заячу шкурку й по-
120

·Rласти на болючі крижі, то чеRай велиRого сн ігу, я1<що не
справжньої хуртовини.
Можливо, їй трохи з ашкодила вчорашня прогулянR а.
Добре, що вона не знає про сьогоднішюо . Нині Павла му­
сила вибратJ,Іся в_ долину відраа_у після роботи, ніRоли , було
заходити додому. Ноги пе1<ло ще n магазині, . Rуди вона
ввійшла, щоб спе1<атися Марієти. Павла намацала в · 1<ишені
па1<етик з найдешевшим галантерейним товаром, ЯІ{ИЙ
знайшовся у магазині, і . висипала а п,аперу дюжину нитяних
гудзиRів, пришитих . до яс1<раво-синього 1<артону . <<Гарні гуд­
зичRй,- сміється вона,- до перини, до подушRи, до бідого
дівочого посагу>>. Павла ·трохи підбігає, обминаючи слизькі
заледенілі місця. Дорога тут піднімається досить Rруто, і
висоRі 1<аблу1<и змушують її підбігати, щоб швидше і не
RЬвааючись здолати стрімRу ділянRу,
,.. _
ЯR він с1<азав? Вона стримує біг, впирається 1<аблучка­
ми у горбкувату поверхню дороги. <<Поспішай , але не вті­
кай. Ніколи не втікай і не біжи, особливо тоді, кол и хтось
зустрінеться. Навіть якби то був сам чорт в пекла>> .
Павла радісно повторює слова, цілі речення, навіть чує
його голос. Шорсткий, турботливий, вастуджений на холоді
голос сьогоднішнього партизанського зв'язкового : <<Йди до­
роrою, а не навпростець. Тримайся тільки дороги. А тецер
-
прощай. Ні, не прощай! До побачення!>>
Ой, а потім той погляд, коли Павла обернулася до. две­
рей. Той жалісний, вражений погляд добре взутого парти­
занського зв'язкового на Павлині ноги у тонких панчохах,
легких туфлях. Мовляв, не ходи навпростець . Ніякими ·
лісовими стежками, тільки доро.rою!
Дорога •вже вирівнялась. Павла, весело . -цокаючи каблуч­
ками, сходить ближче до потічка. Він малесенький, витшає
зовсім . близько, але теплий, окутаний легкою рухливою за­
вісою пари . Дівчина зупиняється, відриває од синього · кар­
тону нитяний гудзик і кидає в _воду. <<Не любить>>,- стрі­
пує головою, проводжаючи поглядом біле кружальце, . а ко­
ли воно зникає з течією, починає відриват и від картону й
.
решту гудзичків. Як ото дівчата відривають листочки мар-=
гариток: не любить, любить, ревнує, •поцілує , призначить
побачення, напише листа, весілля ... Ій випало побачення.
_Побачення випало, а це найліпш.е! Зустрінуться ще, поба-.
чаться. Ніхто з них не знає, ноли і де, але зустрінуться . Це
може означати лише те, що вони виживуть, дочекаються
нінця · війни, тієї свободи, яRу вечорами оспівували, а вдеи_ь
навіть не згадували.
Ян добре, іцо він прийшов . . Що домігся, випросив у са­
мого Rомандира ту одну-єдину дорогу. Зв'язковий ходив у
121

дол:и:ну щодня. Приходив на І,рай лісу, від пів на третю до
четвертої пильнував за самотнім Штрбаковим будинком, а
коли добачив . Павлу, чорни~ ходом шурнув усередину, мов
спритна, восени зелено-чорна, а взим1~у біла ласичка .
• Павла ходила в долину нерегулярно. Іноді раз, а і н оді
й тричі па тиждень. Однак зв'язковий чекав завжди. Зустрі­
чі були короткі, стислі. Так · вим:агав наказ. Тітка Юцка
залишалася трохи ю1жче, у старенької, прикутої до ліжка
Ямрішки, а партизанський · зв'язковий мав ще особливий
наказ не затримуватись у Штрбаків, ·Не накликати на них
зайвої небезпеки, не нервувати їх, а ко·ли Павла не з'я вить­
ся - в дім навіть не заходити.
_Про
той наказ Павла це
знала, та· й не могла знати, бо його майже ніхто не дот риму ­
вався. Відколи почалися мороз~, вона завжди · зн·аходила •
зв'язкового · за столом на . кухні. _Одягненого, зігрітого й на­
годованого. -від' душі зичила йому -хоч краплину полегшен­
ня . Боятись не було чого - ,німців у долині вона ніколи
не зустрічала, а Штрбаки тут, на горі, взагалі їх не ба­
чили .
Ой, але сьогодні вона налякалась. Увійшла до хати, а
там тихо, наче вимерли всі ; В кухні - пусто, порожньо і
11 двох нетоплених кімнатах. Ніде ані душі. Швиденько вер­
нулася на ганок і спинилась біля дверей, застигла в очі­
куванні якогось звуку, ознак життя, людської присутності.
Здається, цілу вічність отак стояла, відчуваюч;и, як в її ду­
ші піднімається холодний жах, заповнює її, а потім за ­
ливав весь тихий будинок.
Не могла зрушити з місця й тоді, коли з господарсько го
двору долинул~ голоси.
Штрбаки з кимось перемовлялися.
А потім той хтось з'явився у відчинених дверях. Схилив
!'Олову, пройшов крізь низькі двері у темні сіни й зупинився .
.Пав ла
відразу впізнала його. Впізнала, •тільки -но він
з'явився біля дверей. Хотіла кинутись йому . назустріч, але
ноги не . слухалися. Лише стояла біля дверей, стояла, наче
кам'_яний •стовп, а на чолі рясніли краплі поту від пережи-
того страху.
_
Віто Баб'як по-своєму витлумачив поведінку Павли. ---- .. .
Спантеличено стягнув з голови. смушеву шапку і, три­
маючи її обома руками, витиснув привітання. Коли ж і цьо­
го. разу не почув голосу, підступив зовсім близько до дівчи­
ни й уважно подивився їй в обличчя. Скільки він не про ­
сив, навіть погрожував, а вона ні слова для нього не мав,
жодного слове.чка! Ще раз обмацав поглядом її · обличчя,
, вояосся, :ніжно роз:криле,мі 'і'еииі €>рови і ТQДі збагнув, зро­
зумів .. .
122

-
Що сталося, Лінко? - гукнув він, випустив шапку і
взяв Павлу за плечі.- Що з тобою?!
Вона все ще не могла ворухнутися. Але він столв так
близько, що їй досить було нахилитися, опертись головою
на могутні груди, і вона відчула на своєму вогкому чоJІі
гладенько виголену шкіру розпашілого Бітового обличчя.
Він обняв Павлу, а потім її ж долонею провів по зро­
шеному чолі.
-
Заспокойся, заспокойся,;____ втішав дівчину приглуше­
ним захриплим голосом.- Що з тобою? Ти геть спітніла.
-
Нічого,- шепнула Павла в задимл_ений кожух. Вона
не рухалася, тільки глибоко вдихнула дорогий запах і ще
тісніше притиснулась до Віта . - Нічого, Вітку, але я зля­
калася. Тут було так тихо,~ шепотіла,- порожньо. Я ЗJІЯ-
1-шлася, що забрали Штр.бакі;в, і я... ну, що вже ніколи . . .
ніколи не побачу... нікого з вас.
•
-
Такого не може статися,- занурив він обличчя в Пав­
лине волосся.- ,Я завжди тебе знайду.
-
Вона притягнула його голову, вкрила поцілунками об­
личчя, а він схилявся все нижче й нижче, аби дісталося
трохи ніжності запліощеним очам та пульсуючим скроням.
У хаті щось гримнуло, аж підлога хиrнулася, й одразу ж
повітря сколихнув перестук сильних металевих ударів. Пав­
ла здригнулася, скрикнула, але Віто не відпустив її.
-
Спокійно, тихенько ... ще хвилинку. Це Штрбак роз­
биває пні. КJІином, розумієш, залізним клином. Тихенько,­
він великою долонею ніщно пригорнув до своїх грудей Пав­
лину голову, ніби захищаючи її від гуркоту.
-Коли пень було розбито і грюкіт припинився, Віто, по­
слабивши обійми, зазирнув дівчині у вічі. Здавалось, пото­
нув у тих очах, проник поглядом у · саму глибину Павлиної
душі. Витиснув звідти всі думки, весь страх і тугу, щоб ма­
ло де вміститися вічне жадання кожної людини - ніколи не
бути самотньою.
,
,.-
Я хотів, бог мені свідок, я хотів забути про rебе,­
ще раз зринула у ньому давня хвороба,- ' і не зміг...
.
Павла дивицася в ті очі, тримаючи його голову в доло­
нях, дивилась у глибоко запалі очі стомленої, а можливо, і
хворої людини.
-
На тобі веJІика відповідальність,- він, не рухаючись,
говорив до Павлиних. жалісливих долонь.- ЯІ{ЩО обманеш
мене, я 'десь ляжу й помру .
Вітушко,- злякалась вона,- ЩО це ти...
-
Не заговорюй мене, - спром:fгся він на легень:кий
усміх і сховав обличчя у Павлиному волоссі.- Я хочу по-
чути ясне слово. Ти чия?
••
І
123

Ти ж змаєпr, 'Г1І добре знаєш, - сказала вова і зно:sу •
обняла його за щию.
Вони пригорнулися і ща раз поцілувались.
Штрбакова, увійшовши до передпокою з оберемком дров,
побачила, що партизан обнімається з дівчиною.
<<Ох, молодість,- зітхнула вона.- Чи хтось здатний її
зламати? Не зламаю,:ь її ані німці, ані сам люципер».
-
А чому ж ви не роздягнетесь? Тут досить тепло. Чи
ні? - вона метушилася в кухні, намагаючись запхати у груб-
ку добру половину оберемка .
'
Вони зайшли до кухні, глянули на годинник і за спиною
схиленої Штрбаковонце раз обнялися. Потім Павла сіла, ,
Віто обійшов стіл і, не випускаючи її руки, сів навпроти.
-
Поговоріть собі,- схопила Штрбакова • фартух,­
я скажу · старому, щоб не гримотів так. Відріжте · GОбі хліба,
за вікном є ковбаса .. А в буфеті знайдеться дещо випити.
Господиня вийшла. · Залишившись самі, вони знову ки­
нулись одне до одного : Поза цими обіймам1v зовнішній світ
здавався їм тепер неможливим. nросто дивно: зовсім не­
, надовго одне від одного віддалилися, а - 11.же самотність і
смуток починали огортати їх, душити, геть заполонивши
серце Павли,- • вона аж розплакалась. ,
.
Плакала із-за відомостей, які принесла, •плакала за Бі­
том; немовби його тут уже не було, плакала за ·собою:
• Хлопець посадив її на стілець. , Відступив від неі, від:­
ТаІ{ теж сів.
-
Говори, Лінушко.
-
Ви повинні зараз же змінити розташування. І то
негайно.
Це все?
Все.
А ти? -: - не ·стримавшись; вигукнув схвильовано.
Я? Я ..:: .. нічого . Залишаюсь на місці .
,
Він, застогнавши, схопився за голову:
-
Це не по-людськи. Не по-людськи!
Серце її завмерло. Спробувала посміхнутися, бодай крізь
сльози посміхнутися до нього, щоб заспокоїти, підбадьори..:
ти хлопця :
-
Напевне, я тут ·потрібна, Бітну. Авжеж, я ще потріб- ,
на в долині.
-
Навіщо?! Навіщо, ноли MJ;I відходимо? - крича~ він. -
Я тебе тут не залишу, підеш зі мною.
•
Павла сумно усміхнулася:
"'
-
Ти з наєш, що я повинна вернутися. Отже, не пере­
шноджай .
- Він замовк. Потім тихо спитав: ·.·
124

l... __
Ти розумієш; що це з:а:ачить.?
Воца :кивнула.
--
Що ВОНИ Йдуть - НВ. нас!
-
ВИГУRНуі!.- А - ТИ М86Ш
в~рнутис.я, потрапити їм просто .в •пазурі, можливо, вже на
дорозі?! ,
_
.
-
Тут, на цій дорозі? - безтурботно засміялася Павла.­
Не вигадуй, Вітку. Тут німецький чобіт ще не ступав. І по­
тім - до вас таки добрячий га~,. Ні, те, що ти говориш, не
схоже на правду.
Віто Баб'як трохи з.аспо1,оївся. Глянув на годинник і
через стіл -потягся за Павлиною · рукою.
-
Іди вже, - вона подала йому руку й додв,ла рішуче:­
Поспішай, у тебе дорога не близька.
Він кивнув, сумно посміхнувся.
-
,
Підвелися одночасно. Вже не обіймались. Неначе домо­
вилися не трив ожити щойно пробуджене щастя . Вони схо­
вають його від біди, що наближається у запаху крові, поту
й нещастя. Кожен .понесе - його в собі сам; Лише руки стис-
/ нали мовчки й довго.
Вони вийшли до передпокою. Павла надягла шапну і
, весело посміхнула1⁄4ь Бітові. Знала, як подобається йому в
цій червоній шапочці.
Він ще раз сказ.ав Павлі, ян і яною дорог-ою йти, потім
вона почула, ян він надворі бряжчав зброєю, яну залишив
під наглядом Ш трбана :
Ні в ян ому разі не бігти. й ти тільни дорогою. ,
Звичайно, дорогою. З дороги ця долина ~ чудова, най­
нраща в світі. Сніль1u1 разів Пав,D:а тут ходила, але такої
нраси, як -сьогодні, ніколи не бачила. Біла паморозь на де- ·
'ревах уже починає набирати голубуватого _забарвлення, а
тиша стає ще глибшою. Бере мороз, нрижані голочки знову
міцніше примерзають до гілок Уже не обсипаються, - не
падають ~а злежаний сніг .
Мабуть, і обіч дороги можна _ йти. Спі'r твердий, ноги не
провалюватимуться. І шщщше, і не тан важно, як у сипу­
чих заметах. Ян Віто схуд! Принаймні на обличчі. Вона
не бачила його без кожуха; постать його й раніше була ви­
сока, ністлява; нуди вже далі худнути. Чи вистачає хоч їм
харчів, 'ІИ взагалі щось варять? А може, без вогню обхо­
дяться; аби не демаскувати себе димом. Але ж на холоді й -
-не
виспляться ЯІ, слід . Людина не ведмідь, без _дрібки те-пла
не може обійтися . Холод проймає її наскрізь, змушує про­
кидатися й поступово знесилює. Очі у нього геть запали.
В них ще лишився яс1,раво - синій колір, яний ніколи пе да-
- :вав
заqути їх. <<Дорогий, єдинцй. Бідолашний, якби ти по­
чув, ЯІ{ твоя Ліна :шаліє'_ тебе, стріха негайно _взялася б
125

вогнем>>. Та його жаліти не можна. Навіть не спитаєш, чи
хворий, чи зморений. Відразу буркне, розсердиться, різко
переведе розмову на щось інше . Так, наче це й не він; а
якийсь чоловік. Скільки непорозумінь було через те, скіль­
ки мук ...
Павла посміхається, щаслива дуща її . проймається нав­
колишньою красою. 1
Та за одним Павла шкодує. ІЦо не розпитала Віта про
життя там, у горах, про людей, про останні подЦ . Або хоча б
про те, чи її робота тут мав якийсь сенс, чи приносить во­
на загонові якусь користь. Хоч би про це спитала. Це дода- •
ло б сил, бо життя з кожним днем здавалося в~е важчим і
важчим.
', Багато про що збиралась розпитати,- але ж хіба була
можливість?
3 них двох лише вона з самого початку знала, як скупо
відміряний час, як немилосердно скупо, набагато скупіше,
ніж за попередніх; зустрічей. · Вона могла, ох, усе-таки по­
винна була вирвати у жорстокого часу хоча б кілька хвилин.
<<Ні, - ворушаться в ній ніжність, солодке хвилюван­
ня,- ні, не можна було . По1ш своє не виконав, відхилитись
не мав права» . Павла знав його, знав, що за людина · цей
Віто . Добрий, чуйний, та водночас , спритний, цілеспрямо­
ваний. Ніхто не вмів так твердо йти за своїми переконан ­
нями, як він. І дороги до мети обирав круті й короткі. То­
му завжди у нього, і тільки в нього, було повно проблем.
Не лише їй було важко з ним. :Ком·андирам - теж .
Павла дивується, що його взагалі пустили в долину. Для
зв'язІіУ завжди вибирали людей розсудJІивих, над1иних .
А Віто? Він був надійний, але ж закоханий, з чим ніколи
не таївся. Та й . потім .. . ну, потім, коли розійшлися .. . він
завжди був поблизу, ' як її дивна невідступна тінь . Товариші
поза очі підсміювалися над ним, але він не зважав на це.
Хай собі сміються, головне - щоб до Ліни ніхто з них не
підступав, не пробував ,,збивати її з пантелику різним!І
словечками.
-І все ж таки його пустили. Павла може чітко уявити
собі, як . посмішкувалися над його домаганнями: мовляв,
зустрічі зв'язкових і побачення закоханих - ц~ різні речі!
А може, · він обманув •їх, сказав, що вже не любить її?
Але ж ні, Віто Баб'як не зробив би цього, а коли б і захо ­
тів зробити, то навряд ч·и йому хтось повірив би. Якщо в~е
послали його сюди, то, мабуть, тіль1ш то~у, що не можна
- дати
собі, з ним ради. Нехай іде . І так малоймовірно, щоб
дівчина знову прийшла, якщо була два дні тому. А якби й
прий~1ша, то ц~ поможе їм випробувати його розсудливість.
126

Кому охота цілими днями дивитися на те йщо нещасне,
завжди насуплене обличчя?
Отак він і прийшов. його привело сющ1 особливе чуття,
незбагненна прозорливість закоханої людини. Прийшов, як­
то кажуть, в останню . хвилину. Але прийшов, ще встиг. на
зустріч, яку, можливо, вони довго вважатдмуть - останньою.
І завагався. Завагався саме так, як там, у горах перед-
бачали. Лише на секунду, а все ж страшно ...
<<Це добре, Вітку. Це добре.
У нас немає вибору.
Ми ж це знали, - рішуче відганяє Павла спогад, що на­
роджує похмурі думки. - Ми обоє добре знали це . . Тобі
страшно за мене, і цей страх викликав у тебе раптовии
,
протест, одразу ж нами осуджений. А тепер по. дорозі в
гори напевно думаєш про те, що й я. Можливо, прийшов
до такого самого висновку: наше кохання - чудовий дар,
а не безпросвітна кривда, яка мала б збуджувати в нас
, викривлені й затьмарені почуття.
Мій дорогий, хороший, єдиний ... »
Павла сnинилася. За другим поворотом назустріч 1и ви­
йдуть перші подбрезовські будинки. Металургійного заво­
ду ще не буде видно, . лише будинки. Старі присадкуваті
цегляні будинки, а трохи збоку - вілла пава Олмері, місце­
вого лідера Глінківської партії. Павла хоче віддалити цю
зустріч. Зустріч зі своїм нелегі\им життям там, у долині.
Потішитися ще хвильку новою великою радістю. роїться,
що коли залишить чистоту лісу, то розіб'иься її крихкий ·
скарб об мури оцих грішних і праведних осель, розпадеться
і, позбавлений чудової цілющості, увійде в спомини хіба що
купкою бдтих черепків.
Павла прикладає долоні до . щік, які пощипує мороз, по­
тім до гарячих губ, глибоко вдихаючи запах, що залишився
на її пальцях. Різкий запах чоловіка і природи, посилений
теплом Штрбакової хати. Запах темряви, . ночі, металу і
волі...
•
Раптом вона здригається; запихає ру_яи в кишені паль-
та й рушає далі.
•
Тишу в долині порушили звуки. .
Віддалене гудіння і якийсь наростаючий неясний стукіт .
Ні, це не кроки. Скоріше скидається на те, що по замерз­
лій дорозі звільна цокають кінські копита.
Звуки -долинають знизу. Розпадаються, стають чіткіши- •
ми і наближаються до Павли. Вона вже· чує, як десь там •
стукає об камінь залізна підкова, а ще далі - гурчать мо­
тори. Важні і легні. Монотонний гул і гурча:ння, супрс:цюд­
жувані слабкими вихлопами._
127

-
Німцt!
«Отже, вони все-таки йдуть сюдю>, - кричить 11 охопле­
ний страхом мозок, і в думці відразу постає Віто зі своїми
. пересторогами
й порадами.
Ще, можливо, є час унюшути зустрічі, втекти в ліс, схо­
ватися, перечекати ... -Однак мозок не_ перестає .наказувати
Павлі Вітов:цм простудженим голосом. І вона ско'ряється
йому, неквапливо, рівномірно прямує до повороту, з-за яко­
го вже виринають чотири вершники.
<<Бачиш, - мовить Віто голqсно й зовсім спокійно, ­
якби вони помітили, що ти біжиш, то вбили б _ або, схопили
тебе. А так проїжджають мимо. Спокійно, дівчино моя, спо­
· кійно>>.
Вершники їдуть у певному порядку. Попереду на білому
Rоні - цивільний у білому кожусі і в новій білосніжній
смущевій шапці. За ним на відстані метрів десяти, тисну­
чись один до одного, їдуть троє німців у білих маскхалатах,
що прикривають їх від касок до грубих чобіт у стременах . .
Помітивши Павлу, вони пришпорюють коней, під'їжд­
жають до цивільного, неспокійно гар·цюють навколо нього.
Павла вже вовсім бли11ько бачить, як Rінсь:кі копита ви­
крешують іскри, бачить грубі шнурки у німців під шиєю,
якими стягнут1 білі маскувальні халати. Все бачить, ••ч;ує і
збуджену ро~мову, але йде далі. Ступає не зупиняючись,
хоч цивільний у білому вже спрямував на неї свого коня.
-
НаЩ - викрикує _ він, озираJочись на німців; ..:_ Слу-
--
хай, дівчино, - підвищує голос, і так на диво високий, зно-~
ву оглядаючись на німців, ,наче виправдовується чи · питає
дозволу говорити цо-словацьки, без перекладу.- Ти що тут
шукаєш?!
Павла вже було минула його; упізнавши : На крик все­
таки обертається і, обурена фамільярним звертанням; під­
ступає зовсім близ~ко· до білого коня; дивиться на вершника
і рівним гол.осам І!ітається:
•
-
-
Добрий день, пане Олмері. Ви мене щось питали?
Олмері (це він, молодший брат лідера глінківців) ди­
виться згори на дівчину. Цогляд допитливий і вражений.
· Павла
бачить, як за його цлечима 'шкіряться · німці; відпус­
Rаючи масні дотепи. <<Це добре,- стає сміли~ішою дівчи­
на, - дуже добре».
-
Я вас не пригадую,- знюІ<ує ІПтефз,н Олмері непри­
ємний голо<; до більш-менш нормального тону.
<<Звичайно, не пригадуєш, гадюко - підступна, п:Люгав;1,­
Павла роздумує, чи не спертися КО·Кетливо на коня, щоб
шд1гріти фантазію ні;мців, озброєних до вубів.- Не прига-
-дуєш,
бо впер.те мене бачиш. То тіJІЬКИ ми ВGЇ тебе 'знаємо.
.428

Добре знаємо і з поганої слави, і з вигляду. А відтепер за­
пам'ятаємо тебе назавжди» .
·
Кінь н.еспонійний, Павла змушена трохи відступитися,
і в . цю мить Олмері знову винринує св.оїм фальцетом :
-
Я питаю, звід1нr ви йдете, дівчино!
3-за повороту вже _виринають німецьні мотоцинли, а за
ними - вешічезний '.rранспортер, нритий брезентом. На зад­
ні нолеса йому насідає другий; змушений .пригальмувати,
він спові.льшоє хід і жалібно завиває.
Прошу відповідати! - перенринує Олмері гул мото-
рів.
Носила бульйон одши хворш жінці,- відповідає
Павла, онидаючи поглядом силу, що тягнеться в напрямну
гір.
•
Олмері не чуЕ;;, . сердиться, підснанує в сідлі, все ще на­
магаючись розпитувати дівчину висоним, пронизливим го­
лосом; нарешті нотрийсь ·німець зі злості шмагонув його
білого ноня по нрупу.
Кінь сіпнувся, затанцював і поніс вершнина у голову
нолони, де Олмері знову зайняв місце ·провіднина і першої
мішені.
Павла знає, дони зможуть їхати транспортери ц мото­
цинли, знає, де вони зупиняться, знає, звідн:и фашисти зму­
шені будуть іти да.лі пішни. Знає й те, що Штефан Олмері
особисто ставив знани на лісових дорогах і стежнах у
Низью1х Татрах ян член і фуннціонер КСТЛ - Клубу сло­
вацьних туристів і •лижнинів ... . Колись був членом цього
нлубу й її понійний батьно. Ледве вони з Анною зіп'плися
на ноги, ЯR він уже тягнув їх у . неділю на Думбер, на Хо­
пон, на Кралічну. Іноді ходив і в ті ліси, що їх старанно
позначили бригади Ш тефана Олмері...
«А зараз • просто додому,- динтує застуджений голос, --,­
,Німці йдуть на нас, але це вже ,не твій нлопіт . Твій обов'я­
._.
зон - швидно і без пригод добра:гися додому>> .
1
Долина · вже зовсім не гарна. До обшарпаних будиннів,
оточених чорними хлівами, тягнуться- чорні стежюІ, і пад
усім цим стоїть сморід вихлопних газів . Лише· ,nростора
вілла старщ:его Олмері тулиться вище до схилу, обнесена
чорною огорожею, · яна захищає подвір'я і велиний білий
сад від сміття, що насувається з чорної фабрини. Ця чорна
огорожа ще гарна, міцна. Кована, на підмурну.
На тому підмурну недалено від хвіртки сидять два ні­
мецькі солдати і . літній чоловік в уніформі гарrrиста. Один
з німців па.~шть цигарку, і всі троє - спостерігають за дівчи­
ною, що наближається до них.
Ось вони заворушилися, йдуть ПавJrі назустріч.
7 203-5
129

<<Увага,-;- шепоче застуджепии голос,- Найчастіше лю­
дина потрапляє в халепу тоді, к9ли одна загроза минула
і вона, втративши пильність, полегшено зітхав . Увага,
Ліпко!>>
'
Вже <<rальтнулю> до неї. В ту мить, коли · вона шд1- -
ЙшJrа до хвіртки. Не І{ажучи ні слова, один з німців опускає
гвинтівку, торкаючись дулом ПавлиноrQ пальта на рівні
пояса. Потім щось шваргоче. А - гардист, мо:вс пружинна _ляль­
на, грубо гукає:
-
Докуменrи! ТрошІ{И подивимось на дівчину. Прогу­
люватися зволили, і саме тут, саме тепер ... Одначе подиви­
мось ...
Павла має при собі посвідчення з роботи, яке дає їй пра­
во доступу на мета;rrургійний" завод. _Але показати його во­
на не може . Ій забороняє це пильний внутрішній голос. Не
Бітів. У цьому молодий Баб'як не має ніякого досвіду. За­
бороняє їй добре знайомий голос, який, однак, ніко_му не
належить. Навіть не голос, а скоріше відчуття, підсвідома
пересторога: не дати впізнати себе, особливо в цій долині,
про яку вони знають те, чого не повинні знати. Розкидають
дуже густі сіті.
Документи! - ревнув гардист.- Ти що, глуха?!
-
Я не глуха,- самовпевнено буркає Павла, бере руш­
ницю за ствол, відводить її, від себе і спрямовує в , небо.­
Дозвольте? - звертається вона до ·німців, неквапливо сту­
пає до хвіртки і під здивованими поглядами трьох чоло- •
віків натискає на' кнопку дзвінка. Один дзвінок довгий і два
норотких.
Слабенький голос дзвіночка долинає з віддаленого .бу­
динку, пли·ве понад садом і зависає над чоловіками, мов ти­
хий, примарний кажан. Гардиста він умить кидає в глибо­
:к..е сум'яття. Схиливши голову, він починає тупцювати, за-
4 одячи _за німецькі спини.
_
,
Павла дзвонить ще раз у тому ж порядку. Гардист, оче-
1 видно, з самого і:rочатму прийняв цей дзвіно1{ за умовний
сигнал, а коли Павла повторила, він чкурнув аж за ріг
- огорожі.
•
«Господаря не може бути вдома,- Павла притушfється
до хвіртки тю{, щоб з поля зору німців не з'никла парадна -
мосяжна табличка з прізвищем власника.- Саме зараз не
може бути дома. Такі, ЯІ{ він, тепер з головоІQ пірнули в
роботу, їм не до панського пеобіднього спочинку. А пані я
знайду що сказати . Мабуть, відчиняти прийде служниця».
Німц~ знову посідали на підмурок, не звертаючи уваги
на Павлу. Пузатий гардист з розчепіреним ·<<човникою> на
круглій голові очікує на розі.
130 І

З будЇш:ку вийшJІа жінRа, обережно спус:кається сходами
бічної веранди. Пав-ла напружено вдивJІяється в постать.
Вона не має і:rрава сплутати пані зі служницею. :Не мав
права помилитися, хоч не ,знав ні - одної, ні другої. Знав
лише йqго, Петра ОJ1мері, а він знав її, дочRу свого Rолиш­
нього одноRласн:rща. -У нього ж дітей немає ні від першого,
пі від оцього дру:~,ого шлюбу, і, можливо, тому він завжди
проявляв бать:ківсь:кий інтерес до дітей своїх з1-щйомих,
пам'ятав їхні і}іена, охоче влаштовував · їм проте:кціі. Мав
репутацію доброї людини.
ОднаR для Павли Малатінцової в цю хвилину важливо
одне: щоб ц'івї доброї людини не було вдома.
• Жін:ка уже перейшла через сад, побрязr,ув rшючами, ·наб­
лижається до хвіртRи. Це напевно пані О.rі:мерова. Тон:кою
випещеною . ру:кою 1;3она притримує · спереду довгий сірий
:кожушоR з елегантним Rльошем. На ногах та:кі ж сірі ва­
лян:ки. Добротні, вишу:кані. Павлу вона вже оглянула, а
тепер перебирає :кшочі, шу:кає потрібного, збираючись ві­
дімішути хвірт:ку, немовби Павліш візит - звичайнісіньRа
·річ.
Німці встали з підмур:ка. Гардист підтягує чояс, поп­
равляє <<човниRа>> й суне .уздовж огорожі.
Не всті1г :ключ :крутнутися в зам:ку, ля гардист вигуль­
:куf> з - ~а плечей німця, тупає чоботом, салютує і незграбно
звертається до пані:
-: То яR, лас:кава пані, все в поряд:ку?
Пані :кидає на нього байдужий погляд і 1,иває головою
та:к, для годиться. Не :каже ні слова. ·
.. :_ Бо я:кщо ні,- бравує гардист,- чи янби там щось
-
ми тут! До ваших послуг, лас:ка.ва пані!
Дружина Олмері вже відчинила хвіртRу, жестом нличе
~ павлу, швид1щ замюшв й відводить мигдалеві очі від сол­
дат, немовби їх вигляд вражає її або принаймні винли:кає
неприязнь.
.
Воци йдуть угору через щщ, і Павла почував себе не-_
- зручно. Думає про те, що вона досі навіть не привіталася
з цією блідою, надзвичайно вродливою жін:кою ..
-
Я:кіцо ви йдете· до чолові:ка... -
паі1і зупnняється. Ди­
хає важ:ко, та й пересувається повільно, наче нездужає.
Павла :киває ,.. але одразу ж злег:ка :крутить головою. Ій
раптом захотілось розповісти цій жінці хоча б нрихіт:ку
правди, хай і част:кової, але саме правди: що солдати по до­
ро_зі чіплялися до неї, і лише через те вона зважилася шу­
:кати тут захисту. Янби Олмері був дома, це можна було б
сказати і йо'Му.
-
Йго 1і:0111ає вдома,- говорпть папі,-- і сьогодні наяр11д
7"
131

чи й приїде. Викликали до Бистриці. Якщо й повернеться,
то хіба аж уночі."
,
Вона знову задихалась. Стоячи, піднімає руки, начеб­
то поправляє ясно-каштанове волосся,- і їй відразу стало
,л егше дихати.
-
Я1, втr гарно говорите, пані Олмерова,- озивається
нарешті Павла, подолавши небезпечне бажання звіритися
цій жінці. Небезпечне, бо особа ·ця виглядає симпатичною,
але довірливість - така річ, що коли вже почнеш, то неві­
домо, куди вона тебе заведе. не · слід забувати, хто її чоловік.
Набагато розумніше буде звернути увагу на вимову пані
Олмерової.~ Ви, мабуть, не тутешня?
-
Я мадярка,- ;зізнається їй пані в тому, що . й !ак ві­
домо всім . - Петру соромно за мене, його злить те, що я не
можу позбутися мадярського акценту,- підкреслює свою
ізольованість,- і наголосів. <<Як їх позбутися,-, каіf<У,­
коли я розмовляю тільки з нашим песом? Він же мене сло­
вацької не навч1іть!» /
Павла сміється з того <<Песа» , який саме озвався з зачи-.
неної веранди. Вона виправляє вимову пані й визнає, що
з псом, навіть словацьким, багато не поговориш .
-
Завжди сиджу сама, замкнена, як у монастирі,-:­
вона відхиляє двері, прикрикує на собаку й веде Павлу до
кімнати.- Ніколи не виходьте . .за ревнивого чоловіка,- па-
1~і виносить· кожушок до передпокою, одразу ж повертаєть­
ся і запрошує Павлу випити чашку чаю.
-
Як вас зв·ати, дівчино?
-
Лена , - трохи змінює Павла своє ім'я, але цілком
достатньо для того, щоб Олмері не здогадався, хто сюди при­
ходив.
-
Магдалена?
-
Так .
:Коли пані виходить з кімнати, Павла ~гадує 11 поперед­
ження про ревнивців. Думки повертаються до Віта, і вона
вже не знаходить собі місця. Ходить по . кімнаті, нечутJІО
ступаючи по м'якому килимі , зупиняється біля . вікна. На­
магається визначити, куди воно обернене - до містечка, чи
у глиб долини.
Воно - виходить у ліс, таки в Jric ; Павла вже збагнула ·це,
і в ту ж 'Мить · з гір долинає вибух. Далекий, _ але зовсім
чіткий. За ним~ три слабших. Грана·ти.
•
Павла швидко сідає в 1,рісло, бо струнка пані з великою
тацею обережно входить до кімнати й починає розклада­
ти чашки _на різьбленому стошшу, при цьому щось гово­
рить .. . Одна к Павла уж е не сприймає її слів. Зосередже­
но прислух а ється, що б уловити звую,1, які повинні б сліду-
. 132

вати за вибухами: постріли з гвинтівок, автоматів . Надворі
вона їх почула б, а сюди, до зачиненої Rімнати , яка встеле­
на грубим Rилимом і заставлена м'яRими диванами, не про ­
никає грізне віддуння бою. Задушливий храм койфорту і
ліuощів, здається, взагалі глухий до Rривавої боротьби, ре-
вища збуреного часу ;
.
,
Павла бере чашRу, гарячим напоєм обпіRає собі уста,
горло . Тікати звідси, тіRати ююмога швидше , інаRше •за­
стрягне тут і Rазна-:коли зможе вибратися з цього липкого
•будинку-. Якщо наверху знищили їхній транспортер - по­
рожній, чи, дав би бог, повний, якщо Віто встиг о,рганізувати
гарну зустріч, то вони далі не ' рушать . Повернуться, від­
ступлять, проти ночі в наїжачені гори не підуть.
Застати партизанів· зненацьRа не вдалося.
<< Чому не вдалося? :_ накинуться німці па молодшого
Олмері, шматуючи його спеціальну схему, па якій чітко
позначені стежки . - Як вони могли дізнати ся? Відповідай,
Олмері! Адже нас чекали, Ченали ! Знали про пас!»
Павла всміхається до білої пані . В кімнаті вже темніє,
вузьRе обличчя пані Олмерової ще · більше звужується, очі
тьмяніють від густіючих тіней .
-
Мушу вже йти. Дяную за частування, папі Олмеро-
ва, - Павлі хочеться сказати цій жінці щось приємне.- У
-
вас тут -таR гарно, але я вже мушу йти.
.
Німці CRopo будуть вfртатися назад. І янщо їх сп~авді
зустріли таR, як уявляє собі Павла, то вони сунутимуть до­
JіИНQ.ІО, мов розлючені оси. І{раще не переходити їм дороги,
не потрапляти па очі молодому Олмері . Якщо па світі є
справедливіст_ь, то цей не повинен уціліти . Але ж са ме такі ,
як він, що вислужуються за добру плату або примарну вла­
ду,- пайполохливіші. Ніколи не підставлшоть себе під ку­
лі, не гинуть в боях. Якщо ї~ хтось і вбиває, то хіба влас­
ні хазяї. За те, що не зовсім по-рабсьтш: служили або ж
влиш1и таR, як сьогодні влип білий пан Штефан Олмері.
А що, RОЛИ він . схоче зупинитися тут на СПОЧИНОІ{, ви­
пити чайRу в гарної братової!
Павла висRаRує до передпоІ{ОЮ і Rвапл иво одягається пе­
ред вешtюrм нришталевим дзерRалом .
Пані засмутилася, стоїть сRлавши руки, знову помалу
вертається до своєї самотності .
~ Далеко живете, МагдушRо ?
-
Та ні,- здригається Павла . -- ЯR би вам сназати?
Біля 1щстьолу.
-
-
Біля костьолу?~ пожвавлюється па ні. - Я проведу
вас ; пройдемось на свіжому повітрі. Лікарі радять мені
прогулюватись, але самій не хочеться . Мій Пет ер ; - вона
133

швидко виправляється,- у Петрика для мене немає часу. -
Отже, якщо ви не проти, я пішла б до родички. Вона теж
/
мешкає біля костьолу.
••
•
-
Біля костьолу? - затинається. Пав:.rrа.
-
Тат,, вище, в садах . .
Олмерова швидко накидає кожушок, буйне волосся за­
пихає під сріблястий тюрбан, ,ноги стромляє в сірі валянюr,
у яких виходила надвір. Квапливо бігає по передпокою,
розбурхане повітря раз у раз ворушить рожеві пір'їнки
щ1бединого пуху, що ним оздоблені щойно скинуті пан­
тофлі.
«Яка · ж це 11 родичка мешкає біля костьолу? - розмір,
1юв'ує Павла, напружено стежачи аа плавним рухом •пір'ї-
нок ... -
Хоч би не була _та... >>
_
Коли во1ц1 виходять, себака чекає біJш дверей, а нудьги
добиваючись надвір.
-
Ні,- завертає · його пані, примушуючи лягти в кут­
ку.- Сиди тут.- Вона зачиняє двері, замикає їх швидко,
JІегепько збігає аа Павлою вниз сходами.
Солдати, на тому самому мі~ці, одню, уі-ке не сидять,
а нервозна ходять сюди-туди уздовж загорожі. Вони теж
почули вибухи, а можливо, й стрілянітну.
Гардист підскакує, поштиво вітає пані Олмерову й Пав- ·
лу. Явно старає1:ься: двічі стук1іув - каблуками, двічі кивнув
головою, мало не козирнув двічі.
На дорозі пані починає відставати, їй знову стає важко
дихати. Немовби легкість і сила, які так · проворно винесли
її а дому, були тільки миттєвим відображенням чужої енер­
гії, таємничої сили цієї дівчини, у якої, · здається, надмір
внутрішньої напруги.
Пані Олмерову знайшов у Пешті і приві-!_! до цього гніз­
да елеганrний пан Олмері. О;горнув її ласкою, оточив ком- -
фортом, а невдовзі випхнув зі свого життя, бо воно ·скла ­
даJrося тільки · з політики, а :вродлива іІS.Їнка , наважилась
мати власні погляди . на політику, а отже, й на діяльність
чоJrовіка. Він і далі мовчазно кохає її, але тільки вдома, під
захистом чотирьох стін. На люди з_ нею не показується, а
коли вертається додому, то · особисте життя лишає за міцно
аамки.еішми дверима... Вона підкорилася своїй долі. Стом­
Jrена нудьгою, бездіяльн.істю й чужим оточенням, ' самотньо
очікує повернення чоловіка.
За довгий час Павла вияв_илась першою людиною; яка
прийшла до неї просто так, несподівано, без .запрошення. •
• Хтозна, що Її пригнало, але не схоже на те, щоб вона •
шукала Петра. Можливо, дq неї чіплялис·я солдати. _Вона
га-рна, пр~ваблива. По-шодсьюr приваблива.
•
134

Пані збо1{у зирRає на Павлу. Їй дуже хочеться взяти 11
під pyRy . Можливо, від цього дотику у неї вирівнялося :б •
-дихання, вона знову набралася б сили ; заприятелювала з
дівчиною.
Але ж та йде насуплено, руки -по _ самі лінті засунула в
• ю1шені. йде так зосереджено, ніби думки непробивним пан-
J:!;Иром оточують її.
•
Що це за думки?
Там, біля брами( було нех'і'ування со.ддат_амц_, самовпев­
неність, погамована веселість. Згодом начебто з неї випро.с
мінювалась радість, якесь щастя:, а потім, за чаєм, велике
напруження перейшло у нервозність, rцо спонукала її до
руху. Цей рух втягнув у свій вир і пані Олмерову. -
.
Вона ще не· хотіла її відпускати, хотілося ще поговори­
ти з нею. Подолати ту замкнутість, за якою вирує бурхли- •
• ве, багатогранне життя. Пані відчуває його дуже гостро, з •
· прон-икливістю,
яка в самотині з кожним днем посилюється.
Однак Павлу переповнюють власні турботи.
3 настанням сутінків її дум1ш повертаються до Віта, бо
відтепер страх, наче тінь, тягтимечся за нею при кожній
згадці про пере·бування в Штрбаковому домі: вона нічого
не знає про Віта і ще дуже довго нічого · не знатиме .. .
-
·Ви
не знаєте моєї родички, Магдушко?
<<Що? Чого Х()Че ця чул{а жінка? Про що питає? · І не
сидиться їй удома, в теплі. Ледве дихає, бідолашна, а ще
вибирається в долину, . ДО заводського диму, кіптяви. А той
її чоловік - справжній пес, кидає її, щоб задихалась, мов
риба на піску ... >>
-
Що- кажете? - Павла стишує ходу . - Чи я знаю її?
Не знаю. Як її звати-?
-
Шариця. Олмерова. Худорлява блондинка ; Схудла від
плачу і мук. Я завжди умовляю її і зараз оце йду вмовля­
т1~, щоб кинула його. · Не . хоче, бо розлучення, мовляв, по- .
шкодило б йому, він втратІ:1в би становище ...
.-
Я1{е становище? - заці1{авJ1юється Павла.
-
Ах, цього я не знаю,- зупиняється пані Олмеро­
ра,-:- вони мені нічого не кажуть. Мій чоловік уже роками
з ним не р0змовщ1є. Уявіть собі - брати; а поводяться ЯІ{
ч:ужі. Навіть Шариця з дітьми до нас не ходить . Тіль1ш я її
таємно відвідую ...
_
-
Таємно? - підтvимує розмову Павла, переслідуючи
свою мету.
.
-
Авжеж,- посміхається пані. - Я боюся Штефана. Це
грубіян. Появиться вдома раз чи д'вічі на тnждеІсіь, наробить
· крику і знову знию1е. Вона мучиться, нарікає, але про роз­
лучення й чути не хоче . Мовляв, любить його, обожнює!
135

.. ..
\
<<Отже, це він , це його сім ' я меш1,ає в садах над костьо­
J.1:ом! >>
/ - Раз на тиждень?
-
пе,репитує Павла . - Мабуть, пра- ­
цює десь далі, а не в Подбрезовій .
,
-
Не знаю . Шариц~ також не знає. Власне ... ми про це
не говорили . А що добре зарqблнє, то це так. Сім'ю забез­
nечує, а собі, напевне, залишає втричі більше.
<<Напевне, напевне . І одяга.-ється він парадно, по-граф­
ському. Якби ви сьогодні побачили, ласкава пані, як він,
весь у білому, гарцював на білому коні, то . відразу здога- .
далиоо б, де він працює . Але ж дами воліють не говорити
про це>> ,
.
-
П'є? Чи має іншу? - Па~ла твердо йшла до своєї
мети.- Якщо не приходить додому, значить в іншої по ­
чув.
... .,.. Не
знаю,- раптом лнкаєт·ься Олмерова,- Штефан
здатний ва все. Але я нічого не знаю,- підсвідомо боро­
нитьvя вона . - Він - пряма протИJrежність моєму Петри- .
кові.
• <<Так-таки
й . протилежність,- посміхаєтьсн Павла.­
Мадярко моя люба, вони обЙдва пливуть в одному човні>> .
Не варто з нею заходитись. Вона нічого не знає. Не хоче
знати. Ії відучили думати власною головою, говорити влас­
ною мовою . Це !3Же вибита з колії людина, пересичена хво­
ра жінка .
Вже стемніло, зривається вітер . Пітьма, ще ріденька, сі­
ро-голуба; швидко гусне під тиском важкого, захмареного
неба. , Металургійний завод похмуро двигтить, зітхає; з ньо­
го, наче крики, іноді вилітаюц, металеві звуки. Вдень і вночі
по високих рейках повзають крапи - опускають · магніти на
купи іржавого брухту й старої жерсті-, щоб потім у вогні
печей виплавити метал для посилення німецької збройної
могутності . _Руди мало. Словацьна руда чидить фашистам
,
опір, як і ці непокірні гори, як і люди, ба навіть клімат
цієї мізерної країни .
.
Від гір вузькою долиною шrиве •глухий гул, наближа­
ється, міцніє і, майже досягши Павли, звертає ліворуч.
Німці повертаються!
'
Повертаються, з , ганьбою обходячи закіптюжену робіт-
ничу Подбрезову .
Павла стоїть, гострим поглядом пильнує бічну дорогу.
У сірій пітьмі суне тільки один транспортер!
А з семи мотоциклів три також уже ніколи не повер­
нуться. Лише коні є всі . Усіх . чотирьох вершників несуть
на своїх спинах.
•І
•
Пуснається сніжок . Рідкий, розвихрений. У цій сірій
136

пітьмі його навіть не видно, але він летить, ніжно осідає
на Павлине обличчя. Вона обертається йому назустріч:, зво­
рушено підставляє щоки холодним лоскітним дотикам. <<Що
ж сталося з Олмері? - думає вьпа зовсім пе по-жіночому.­
Чому Олмері повернувся? Адже він був цілКОl\1 у наших ру-
ках ... >)
'-
.
Біжить, СІ{овзається й падає, потім пружно підводиться
й радісно підходить до папі Олмерової.
.:.__
Буде віхола. Бачите? - вона здіймає руки до чорно­
го неба, підставляє їх поривам · вітру . - Вже кружляє над
нами, вирує, крутиться , божевільна зимова відьма па . за-
'.
мерзлій мітлі . - Павла й собі кружляє, відтак, зупинившись,
статечним голосом радить пані : - Вам нраще було б вер­
нутися. За годину намете ·снігу; дорога буде дуже тяжка.
Але папі - не чує, намагається не відстати від Павли, па­
че прив'язана до неї, причарована чимсь таким, що давно
вже зникло з її власного життя. На.віть бере її за рукав, ,
зупиняє й дрібними, повільними рухами починає струшу­
вати з Павлиного пальта снігову порошу.
-
Обіцяйте мені, Магдуш1ю,- каже вона,- мусите по­
обіцяти, що будете провідувати мене. Коли зав-годно, дити­
но моя, коли завгодно. Я завїІSди одна.
•
Павла ~нутрішньо насторожується.
<< Чому вона це каже? Навіщо такій пані мої відвідини?
На підступну не схожа. _ А що, ЯІ{ вона здогадалася, збаг­
нула причину · мого дивного вторгпеппя, яке' я, їй досі не
пояснила.? Можливо, пішла в негоду лише тому, щоб про­
вести мене через пости, добре знаючи, що готується в доли­
ні, і взагалі знає про все набагато більше, ніж можна було
припустити? Запита_нь не ставить, · але поводиться так, не­
мовби знає, хто я наспрр.вді>>.
--
Отже, прийдете, Магдушко? Все-тю-ш хворих треба
відвідувати, а я біля вас зовсім ожила. •
-
П,,Рийду,- швидно киває - Павла. Вона все ще не мо­
же позбутися відчуття, що пані просить відвідувати її зов­
сім з іншої причини.
Янась недомовленість криється за її словами. Ніби во­
на щось обережно пропонує. Допомогти? Чи сховати?
Здається, щось таке.
Коли так, то справи погані! Чи вона щось знає, чи ли.­
ше здогадалася - все одно . Такі будип1'и у нрайньому юr~
падку можуть прислужитися людині , але тільки тоді, ІtЬлю
їхні мешнанці не знають, кому вони послужили. Штрбак:rr
можуть знати, Олмері - ніколи!
«Більше ти мене, су.мпа пані, не побачиш, - співчуває
Павла Олмеровій..-
Навіт.ь . хвору не зможу т ебе від13ід!!.ти ,,
137,

хоч би й хотіла. Можливо, я помиляюся, переоцінюю тебе.
А можливо, й не переоцінюю».
•
-
Ще мушу заскочити до аптеки,-:- похоплюється Пав­
Jrа, щоб припинити дальшу розмову, підсвідомо замітаючи
за собою слід.и.....: .. Вся наша сім'я хвора на грип, побіжу ~уп­
шо ліки:
Вона квапливо прощається з Олмеровою і швидко відда- .
ляється. Не може Я{ вона довести її д9 самих дверей Юц-
чиного дому біля костьолу. •
, Павла ще зо два рази оглядається, а
зю,риває снігова завіса, вертається назад
гого боку.
•
-кщrи сіру постать·
під костьол ' з дру-
Легенько вибігає нагору стрімкими широкими сходами,
якими пані Олмеро'ва напевно не підню:rася б.
Нагорі - це маЙЖ!3 вдома.
•
Розгулялася метелиця. Гуде, завиває, снігом засипає слі­
ди дня, що вже кінчається.
Павла переводить подих і відчиняє двері будинку.
-
Чи я тобі не казала? - переможно гукає Юцка з кух­
ні.- Ч:rі я тобі не казала, що буде хурделиця?- Вона загля­
дає в передпокій і довго похитує сивою головою: - Валянки
тобі потрібні, дівчино, або хоч. ботики. У тих .туфельках
довго не витримаєш ...
9
Через голщшу браму Павла виходить з заводу. Перед
прохідною уповільнює крок і повертає обличчя до віконці!,
щоб служба її побачила, запам'ятала і без перевірки про­
пустила назад, коли через півгодини йтиме з обіду.
За склом сидить незнайомий літній чоловік: за час її
відсутності ва1хтери помінялися, .;нема біля кого ·спинитися,
поговорити. Цей також якийсь дивак. Втуплює в Павлу хо­
лодні, байдужі очі і тим порожнім, байдужим поглядом про­
воджає її за браму. Де тільки ·набраJrи таких пнів? У Под­
брезовій люди привітні, говіркі, але, видно, трапляються й
такі. Цей, мабуть,- один з тих непривітних. Не ліпше по­
водиться він і зі своїми гістьіvrи: сидить, повернувшись до
них спиною. А гості у нього є. ·в напівтемряві теплої про­
хідної сидять двоє чоловіків, здається, в уніформі.
Нічого особливого. Уніформ тут - вештається чимало. Жан­
дармських, арм~иських, чорних і сіро-зелених. Нічого особ­
ливого - якийсь , цатруль забрів у натоплений будиночок,
щоб трошки погрітися. Спокій .
Пав ,тrа йде швидким, пружним кроком . Заводська їдальня
для службовців міститься в тій самій будівлі, що й назино
138

та заводсьний готель. Rрім обідів, забезпечує - службовців
метs1,лургі~ного заводу ще й оздоровчими прогуляннами че­
рез <<торговельний центр>> і невелич:ний парн.
Ох, ЯІ, важно Павлі знову _звинати до громадсьної їдаль­
ні! Ян її спочатну лянала незліченна 1,ільність облич у
просторому приміщенні. Знайомих і незнайомих облич, пиль­
них очей, що, ян їй спочат.ку здавалося, ціщівились тільни
пею, зосереджувались тільни на ній. Вопа входила до ба­
-~::атошодного залу завжди рішуче, швидно, займала · с0бі
місце біля дверей, нервово приносила тацю з обідом і нвап­
ливо, без апетиту, їла. Коли одного разу голщший бухгал- .
тер пан Фі.1що потяг її на середину залу, вона навіть їсти
не могла від хвилювання через те, що пони:нула місце біля
дверей і вже не бачить на вішалці свого пальта, що ... По­
чувалася наче в пастці й- не могла нічим зарадити: собі,
хоч під час _ обіду гостро усвідомлювала, що поводиться по­
гано - нерозумно, небезпечно. Вона ж добре знає: відноли
повернулася з гір, перебуває в пастці не лише~ тут, але і в
бухгалтерії, і вдома, та й у цій довгій, глибоній долині, що
занінчується Штрбановим будинном. Тан, це вона добре
знає, проте ніде тан непевно себе не почуває, ян у цьому
залі, між цими лю_дьми. Тому що тут немає _ніного, з ним •
можна було б порозумітися хоча б 1,оротним поглядом,
усмішною.- Тут, у заводсьній їдальні, вона справді почуває
себе ян у тих джунглях, де навіть найметн_іше оно не по·­
мічає - пастни, винопаної в чорній землі й старанно замасно­
ваної зеленню.
Відиоли Павла повернулася, обіди в заводсьній їдальні •
завдавали їй найбільших страждань. Проте відмовитися від
них не могла. Ні, про це не можна було й думати. Адже
це одна з пільг, що їх · завод надавав службовцям, і відмо­
витися від kих було б не тіль1ш безГJІуздо, але й дуже пі-
дозріло.
.
Поступово звинла. Вже . не сіді\:є біля дверей, не стереже
своє пальто, ніби чудодійний талісман. Яний там талісман!
Я1,би щось сталося, він тобі не допоможе, ЯR не допоможуть
і две.рі. Допомогла б тільни зброя, і то лише в першу мить.
Отже, насправді - нічого. Там уже людина може понлада­
тися тілью1 сама на себе. Ян і в чому понладатися - про
це думати не треба. Потім (>уде видно. Або й не буде. На-
-
віщо тепер думати про найгірше? Треба с,понійно роздиви­
тися й сісти там, де є вільне місце. Яюцо біля Філна - хай
буде. Янщо біля Марієти - теж добре. Або й RОЛО незнайо:'
мого. Усміхнеться· він ~ усміхнися й ти, заговорить - від­
повіси. А янщо мов~ши дивитиметься в тарілну - і ти їж
-
без жодного слова. Люди є різні, треба пристосуватися.
139

Павла крОІ,уЄ, жваво вистукуюч·н 1,аблучками.
BixOJra за ніч уляглася, снігу після неї на диво мало .
Дороги чисті, виметені вітриськом, лише в закутках і в рів­
ча~<ах виступають філігранні гребінці заметів . Небо •лиша-
.
,
лось затягнутим, лише там- снм легке покривало хмар про-
пусІ<ає сонячні промеді. Тихо й погідно. Павла все-таки ра·
да обідові: зголодніла від ранку, ЯR той лев. Ступає вули-
• цею, порожньою, ніби вимерлою . Службовці вже сидять за
· обідом, назад почнуть висипати десь· через двадцять--трид-
цять хвилин .
•
••
За віконцем кіоска помічає газети - «Гардист>>, <<Сло­
вацька поJrітика>>, німецький <<Сигнаш> - і одразу ж боліс­
но відчуває свою самотність, ізоляцію, брак вістей, хоча б
якої-небудь інформації. Людина живе, робить, що їй нака­
зують, ризикуючд ждттям, уникає пасток, переживає· за
своїх тут, у долині, і там, в горах, а пе знає нічого. Адже
вчора в долині сталися важливі події. Павла на в~асні очі6
бачила, що повертався лише · один транспортер, та й мото­
цикли не всі бул11,- а сьогодні знову ті1ша, немовби нічого
не сталося. Хіба що купити <<Гардиста», можливо, там є
щось про Бітів загін, про невдачу каральної акції Олмері?
Ох, чи то тільки тиша й невідомість наганяють страх? Страш­
но працківати без підбадьорливого слова, без добрих вістей,
які окриляють людину, надихають на відвагу. Скільки ві­
стей щодня надходило колись на фронт або й під час ·від- .
ступу - в землянки, вістей детальних і переважно
. опти­
містичних . Добрі чи погані, вони після об,говорення завжди
схиляли до оптимізму: німець вичерпався, його остаточна
поразка не за горами .
Ото були часи, ото було житrя. А тут? Існуєш, наче в
густій імлі, у могильній тиші. І коли роздивишся навколо,
відчуваєш, як у твоїй душі зюшає оптимізм і та непохитна
віра в добрий і швидкий кінець. Всюди спокій, тиша та
байдужість, немовби так і повинно лишитися навіки.. .
Павла мимохідь. зиркає на вітрину галантерейної крам­
ниці. <<Ага,- спиняється вона поглядом на нитяних гудзи­
ках, ·прикріплених . до яскраво-синього картону, - мої гуд­
зички з посагу! Що ви мені вчора наворожили? Зустріч
з Віткам! Я ж не маю вістей, У мене своя інформація,
Вітушко, і своя інформаційна канцелярія. Ось вона, у віт­
рині. Зустрінемося ! А я вже знаю, як· учора все скінчилося.
Добре . Чудово. Половина їх назавжди лишилася в долині
я·к попередження, а половина втеІ<ла. Що мені ще треба
знати?>>·
-
Перед мостом Павла звертає ліворуч, іде краєм малень­
кого п~рку . 3аводсь_кої брами звідси вже не видно, готель
140

також ще · ховається за рогом. Під старою липою, за їхавши
двома колесами на _ газон, стоїть чорна легкова машина з
німецьким номером. Велика машина; зручний лімузин,
І порожній.
А може, ні?
3 переднього сидіння піднімається вод~и, що ·досі щось
читав напівлежачи. Опускає віrшо, непомітно киває Павлі,
щоб підійшла ближче, й прикладає палець до вуст.
Павла гордо піднімає голову, не реагуючи на знаю~, йде
- своєю
дорогою краєм парку. Хлопець у машині молодий,
навряд чи старший від Павли, його всі знають: Ян Мішоnич
з Піска, возив колись директора . заводу. Тепер возить інших
панів. Німців з СС або служби безпеки. Павла не знає. Ні­
коли їх у цій машині _ не · бачила. Яна ж знає · добре.
Нехай не чіпляється.
•
•
Водій вискакує' з машини, навіть не зачинивши · дверей,
перебігає через дорогу, перелякано оглядається . й гукає:
-
Не йди туди! Чуєш? Не йди до їдальні!
Павла зупиняється, дивиться ХJrопцеві' в очі.
-
Пильнуй краще себе,- різко відповідає дівчина з ви­
соти своєї погорди.- І своїх панів. А мені дай спокій.
-
Не йди до їдальні,- відступає водій ДО машини.­
І щезни, негайно щезни з ПодбРезов()Ї. Ради бога, прошу
тебе, не вертайся вже й на завод!
Він ускакує в маш:чну, заводить її і . поволі, обережно
рушає з місця. Rолеса одно - за другим зіс1шку1оть з брівки
засніженого газону.
Павла йде далі, затерпла, ледве пересуваючи неслухн11~
ні ноги. _ Вона добре почула, що сказав Мішович, зрозуміла,
що він не хотів її провокувати. <<Отже, в їдальні,- крутить­
ся в її мозку безглузда платівка,- в їдальні приготували
пастку, у ворожій їдальні, у байдужих джунглях, де ніхто
навіть голови не підведе од тарілки, вже не 1шжучи про те,
щоб зважитися на слово протесту».
Вона раптом зупиняється, бігцем вертається до машини,
яка ледве повзе, і гукає в опущене вікно:
-
Зачеrшй! Скажи мені все. Все! І побий тебе бог, як-
що збрешеш!
•
"
-
Не кричи,- просить ;він, продовжуючи повільно їха-
1·и: боїться непроханих вух, боїться свідків, тому й вибрав
місце тут, де не~ає будинків, сторонніх ' очей, які могли 1$
його бачити.- Тікай! Вони чекають тебе в їдальні. Я ба-
чив твою справу. І фотографію.
•
-
Де?
-
Ти в їхніх ру1шх,- вагається він,- у pyr{ax ... гестапо.
Іди вже! І нікого не шукай, за тобою стежать.
141

-
Хто мен~ шша3ав?
-
Не знаю.
Він дотягнув до мосту. Від страху сам. не свій. Під ко­
зирком шоферського :картуза - витріщені очі, спрямовані
• вперед;
він обертається, несамовито крутить І{ермом, не­
мовби хоче дати зрозуміти усім стороннім, що з дівчиною,
яка квапливо ступає на міст, у · 11:ього немає нічого спільно­
го, що '11ін нічого, абсолютно нічого їй не казав.
По тон бік Грону, уздовж берега, пролягає головна д6-
рога. Павл~ сходить з мосту, щосили налягюоч:и щ1 ноги-:­
стримує їх, заставляє іти, забороняє їм тікати, бігти, леті­
ти, . але й забороняє зупинитися, щоб вибрати напрям, по­
думати. Куди йти? Нагору, до Юц1ш, до хворої .Олмерової
чи до Маковників? ·Ой ні, ні, не можна, в долині вона теж
не сміє- показуватись. Ніде. _ Вона опинилася в замкненій
пастці. Мозок працює гарячково; але ноги, розумні ногі,r
вже давно прямують в єдино можливому напрямі - дорогою
вниз. Туди, де за ба:І'атьма незнайомими будинками, за ба­
гатьма чужими селами лежить далека, така страшенно да­
лека Бистриця.
Під Шікловим, там, де стрімко вгору рухаються ваг0-·
.
.
'-
.
нотки ю шлаком, вона юдчуває-, що . за нею скрадається чор-
на машина. Павла с11лкується прибор1шти нерви, - вже збаг­
нула, що машина· їде за нею, пригацьмувала біля неї, на­
віть збирається ·обігнати.
Дівчина не витримує, зупиняється. Залишається одне:
обернутися і •спокійно, сміливо глянути в обличчя долі, що
наближається.
'
-
Скинь шапку,- ~і-ує вона голос Яна Мішовича. За­
скочена ·непередбаченим поворотом справи, стоїть, нічого
не розуміючи, не в силі поворухнутись, запитати, у чому
річ.
Шофер простягає з вікна руку, знімає у Павли з голови
в'язану червону шапочку і нервозна пхає їй у руки.
-
Таж по ній тебе повинні впізнати,- злякано шепоче
він,- я чув на власні вуха. Потім десь викинеш її. І не
зупиняйся ближче, ніж у Предайній!
Потlм натискає· на газ і з полегкістю- веде машину далі,
на Штямпрох, до Лопея, а можливо, аж до Предайної. Взяв
би нещасну зацьковану дівчину, сховав би · за сидінням і
відвіз хоч на кілька страшних кілометрів,- однак на це у
нього вже не вистачає відваги.
ХоJ~одний вітер дме Павлі в обличчя, розвихрює довгі
локони, перебирає їх на . грудях. Вона рвонулась відразу,
тільки-но Мішович від'їхав, ноги самі несуть її, лище гу­
ки все ще не опам'яталися:, не сховали в кишеню небезпеч-
142

ну червону шапочку. Коли -Паnла проходить через Штям­
прох, шапка все ще звисає з руки, яскравою барвою при-
тягуючи очі поодиноких перехожих .
•
•
Зауваживши це , Павла швидко запихає шапочку до ки­
шені, опам'ятовується, хитає головою й починає . зважувати
нову ситуацію ..
<<Треба було попередити <<батьків>>,- підсвідомо хапа ­
ється: за найпевніше,- забігти до Маковників або, ще ліп­
ше, - до Баб'яків. Якщо це результат учорашньої поразки в
підгір'ї, то хтозна,...чи крім мене вони не вистежили й інші
ланки. ланцюга, яких я сама не знаю. Але тих, хто мені ві-
• домий, я повинна була попередити ... >>
Вона сповільнює хід, ледве переборюючи сильне бажан­
ня вернутися, перечекати десь до ночі й попередити <<бать­
ків>> , Проте йде далі. Ясно відчуває небезпечність такого
рішення. Про неї вже знають, її шукають, з цієї хвилини
вона кожному, з ким би не зустрілась, може принести не­
щастя. Що робити? Як звести кінці з кінцями? Голова по­
рожня, наче виметена страхом, який хвилину тому зовсім
пригодомшив її.
<<Не викину,- Павла стискає в кишені м'яку шапоч­
ку.__:_ Мій Віт любить її . Ні, нізащо не викину. _ Мені .ж то­
ді нічого, зовсім нічого від нього не залишиться» .
Павлині думки штетіли до Віта :Sаб'я:ка, притулились
до нього, ввібрали в себе незабутній запах диму та волі й
принишкли, аж поки не озвався спокійний застуджений го­
лос: <<Що з тобою, Лінко? Ти справді не знаєш, в чому те­
пер твій обов'язок? Єдиний твій обов'язок по відношенню
до <<батьків>>, до . мене і · до самої себе - не потрапити до
ворожих рук. Гадаю, тобі не треба пояснювати, що, якби
тебе схопили, ти зробила б фатальну, навряд чи поправиму
помилку. Хіба це треба тобі пояснювати? йди, дівчино моя,
•
біжи, на Подбрезову вже не огліщайся. Ти не чула? За то­
бою стежать!>>
<<OТїІ(е, вірити йому? Вірити Мішовичу? Він перейшов
до німців, прислужує їм, вони йому довіряють, він знає ,
хто потр,апив до списків гестапо... А може , все, що він мені
сказав,:- неправда?»
<<Правда, Лінко».
<<Ну, я зупиню його, коли вертатиметься. Зупиню його,
через нього попереджу наших ... »
.
«І-Іі! Не можна!»
<<Боже мій, що ;к робити? Якщо він сказав правду мені,
то невже не сказав би і їм?>>
<< То не наша лю,дина >>.
<<А чия ж? Виходить, їхня, бо хто ж інший міг би
143

сидіти за кермом такої машини? А я попалася, безглуздо по-
палась ... >>
,
<<Не попалася, ти саме це добре знавш. А якби й справ.ді
так сталося, то ти зараз мусиш щезнути з поверхні землі>>.
• <<Хто ж цей Мішович, хто він такий?»
<<Ніхто . .Для нас
-
нуль. Прислужник. Возив вашого ди­
ректора , а той позичив його німцям. Отож тепер возит_ь їх.
Нуль. Для · нас і для них. І{оли про щось і довідається, то
тільки випадково: почує в машині, побачить . у руках своїх
пасаЖирів... >>
1
<<Але на мене він чекав, хотів урятувати, можливо, жит­
тя мені зберіг».
<<Ну, йому стало шкода знайомої дівчиню>.
<<Виходить, він ще не втратив совість. Або ж починає
боятися, думає про майбутнє?>> •
<<Навряд. Він не думає ні про що. Трясеться й служить.
То тільRи його молодість на хвилину дала осічку . Не встиг­
ла пропустити тебе через свідомість>>.
<<Отже, не зупиняти· машину?>> '
<<Ні. Хіба ти не бачИJrа, як він страшенно боявся? ЯRщо
ти зникнеш, якщо вони не схоплять тебе, то почнуть ко­
го·сь підозрівати, вийдуть і на шофера, а той, щоб уникнути
Rари, назве іме.на, які ти йому скажеш. Старого Маковш,ша
або ж мого батька.>>
•
.
<<Що · ти говориш, схаменися! Усе ж таки він, хоч і пе­
релш{аний, наздогнав мене, щоб сказати про ту шапочку.
Про. твою червону шапочRу».
«Гаразд, моя люба,- застуджений: голос ніжно глиб­
шає.- Rоли настане час підбивати підсумки, це йому за- _
рахується. Якщо він справді служить тільки за кермом. Хоч
в · цьому, дівчино моя, дуже сумніваюсь. Але для певності
ще· раз перевіримо його» ..
<<Мішович Ян. 3 ПісRа>>.
Павла наближається до перших лопейсьІ{их будинків.
У селі почуває себе спокійніше. На, вулиці то тут то там
з'являються дівчата чи легко одягнені' молодиці, вони про-­
ходять стежкою, перебігають від будюшу до будинку або
зупиняються в кінці довгої черги, ЯІ{а · бозна -чого стоїть
біля зачинених_ дверей їїрамниці. ЧеRати напевно треба дов­
го: терпеливий ряд поламався, розбившись на маленьRі пліт­
карські групки тепло одягнених жіноїї. • •
У Павли бQлять ноги . І пальці руд задерев'яніли, хоч во­
.на
гріє їх у глибоких кишенях. q одної кишені в другу пе­
рекладає вовняну шапочку, не наважуючись, однак, надіти
її на голову . Здіймається вітер . Не сильний, але холодний .
<<Ох, шапочко м оя , як я до беруся до тієї Биетр~щі?>> -
144

вона сумно дивиться вслід поїздові, мабуть, вантажному,
однак поїзд, навіть пасажирсьний, не цікавить її. Не тому,
що немає: грошей на квиток,~ тих ; що в, -вистачило б,- а
тому, що в поїзд1:1-1С перевіряють, напевно досить часто і су­
воро, коли навіть мал-еньні станційки схожі на фортеці. Та й
взагалі невідомо, ' ю,і тепер поїзди ходять. Давно, дуже
давно не їздила додому, найближчи111: часом і не збиралася
їхати, тому не було щ>тре9и цікавитись поїздами . .
<<Так я до _Бистриці не дійду, - раптом проймав її невіра
у власні сили.- Ви всі там, у горах, знаєте, що зі мною
при переходах ніколи не було клопоту, але. в такому взутті,
голодна і перемерзла - не дійду».
-
<<Дійдеш, - знову чув вона застуджений голос,_:_ мусиш
дійти і дійдеш... >>
<<А що, як вони уже їдуть слідом і схоплять мене , ось-
ось :машиною наздоженуть?!>>
•
/
<<Не їдуть. Вони ще шукають у Подбрезовій. Потім пере­
вірять дорогу в гори. Головне шосе -· останнє місце, де б во-
.
ни могли шукати тебе».
.
За спиною у Павли чується скрегіт гальм. 3 німецької
вантажної машини 1и усміхаІ(?ться молоді солдати, запро­
шують до кузова, навіть до кабіни. Шофер в уніфо:рмі гос­
тинно відчиняв обшарпані двері.
-
Ні,- хитав головою Павла,- ні, дяную. Я вийшла
прогул"ятися,- на підтвердження своїх слів вона швид1ю
повертавть-ся і йде назад до Лопея.
Солдати висловлюють жаль, однак не наполягають, во­
дій здвигнув плечима, зачинив -двері й рушав далі. ' •
<<Можна було б їхати,- зухвало думав Па:вЬ:а, нали ма­
шина зникав · за поворотом, а зболені цогя знову ' несуть її
в потрібному напрямку.- Могла спокійно сісти в набіну й
скоротити собі якийсь шматон дороги. Що зі мною сталося б?
Ну що? Звичайно, водій не зажадав · би перепустки. Справ:­
ді, нали п9думати, то виходить, що найкраще - зупинити
, якихось солдатів. rм наплювати на перепустки. Базікали б,
жартували. А сіл на цій трасі багато - янби щось загрожу-
.
вала, то в будь-якому можна зійти : Або й вискочити. Роз­
зулася б і · вискочила з туфлями в руці. Але до цього не
дійшло б. Оці, наприклад, ~ших я пропустила, зовсім не
виглядали страшними».
<<Не стій, Лінно. Іди... >>
<<Я вже не можу. Не можу. Піду до- тівї хати. Вона са­
мотньо стоїть за селом. Зайду туди:>>.
<<Ні».
<<Але я мушу . Мушу! Мушу бодай на хвильку зійти з
1=1ієї дороги , Я боюсіl її, Мушу спочнти від цеj,. , >)
і45

Не встигла вона ще торкнутисн хвіртки у невисоюи за­
горожі, як у будинку відчинилися оковані двері. На поро­
зі стоїть висока жінка з напруженим, навіть суворим облич­
чям. Чекає, схрестивши руки на грудях, розглядає Павлу
гострими непривітними очима. Потім переступає поріг, по
двох сходинках спускається. у двір і, спинившись, запитує:
-
Шунаєте когось? -
•
Голос у неї енергійний, рухи . - теж.
Павла уже кається у своєму в-t1инкові, хвіР,тки не від­
чиняє. «Поганий будинок вибраш1⁄4,- спазма стискає горло,-
треба вертатися. Назад, на дорогу».
-
-
Чому ви нічого не кажете? - підходить жінка ближ­
че.- Я не кусаюся. Все-таки ви чомусь тут спинщ1ися. Чи
просто так?
-
Просто так,- повторює Павла, оволодівши голосом,­
л вже йду. Бувайте здорові,- додає гірко і знімає руку з_
хвіртки.
.
.
Однак жінка уже бере Павлу за рукав, і погляд у не.ї
зовсім інший.
.
-
Йди до хати, до печі,- переходить жінка на <<ТИ>>,­
я ж бачу: ти вся заклякла від холоду. За тобою хтось же­
неться, що ти навіть хустки; не встигла взятц .,.,на голову?
Це жарт - грубуватий, добродушний 7;Еарт, але Павлу
він ударив, наче бич.
Ій хочеться :вернутись, утекти, однак вона йде з хазяй­
кою через сіни, простує на кухню, куди її •мов сильним
магнітом притягує розпалена цегляна плита.
-
Я сама вдома,- каже жінка, ніби читаючи Павлині
думки, і знову -переходить на <<ВИ>>.- Тож не дивуйтеся.
Сюди часто навідуються оті поСJІанці диявола, буває, що й
двічі на день. На · ніч випуснаю собаку, але вдень цей ста- ­
рий хрунь спить, навіть не гавкне. Отже, тоді я· мушу його
зас'J.'уnати,- сміється вона, і Павла ' бачить, що жінка ще
молода: їй не більше тридцяти п'яти - сорока років .
. . .. . .. . :. Скидайте пальто,- наказує вона суворо, придивля­
ючись до Павлиних туфель. Не каже більше нічого,· проте
явно уже щось надумала. Бере горщик, відставлений на
край плити, і в;аливає молока у велину кружку з вухом.­
Будь ласка, зігрійтесь.
Поки Павла п'є, хазяйка кладе на стіл хліб і зелену ми­
сочку з водою. В ній плаває нскраво-жовта грудка масла.
<<Старий хрунь>>. вискочив з буди, бряжчить ланцюгом,
.
шарпається, аж надриваючись від люті. Хазяйка біжить до •
вікна, потім хапає відро з водою, виливає в сіни, кида є" Пав­
лі довгий шевський фартух, дає їй у руки мокру ганчірку й
щітну.
•
146

!{лякай на коліна й шуруй , змива й ; вптпрай підлогу.
Ой боже, ще ж хустну! - ха з яйла зав'ІІЗує Павлу тецлою
хусткою, запихає під неї довге волосся .
Німці вже гримають у двері.
Хазяйна ступає в І{аJІюжу, відчиняє двері й грізно зупи-
• няється на порозі . Собан1:1. гарчить, рве лаl'ІЦЮГ, . вискашоє
білі ікла на трьох чоловіків в уніф9рмі.
·
-
Що там знову сталося? - накидається па них ха­
зяйка.- Ні хвиJІини немає спокою. Не бачите, що приби­
раємо?
-
•Nichts, Mutti,- шкіряться німці, наназуючи вгамува­
ти сабану, інанше, · поназують на мигах, не пошнодують для
нього ніль1юх куль.- Pif-paf!
1
-
Тільки спробуйте, - теж на мигах відповідає жінка ;
на гавкіт собаки вона взагалі не зважає.
-
Keine Partisanen? * - намагаються німці перекрича­
ти соба~{у. Запитання явно формальне: солдат~~ хочуть уві­
йти досередини ..., ., посидіти, зігрітися.
-
Миємо підJІогу,- хіба не бачите? - хитає головою
хазяйна, не залишаючи позиції на порозі.
Павла рачкує по мокрій підлозі, тре її щіткою, не під­
водячи голови . Але німці вже зауважили 'дівчину, просять­
ся до хати, показуючи, що · вони обережно пересrючать че­
рез мокрі сіни, пройдуть по кухні. Проте хазяйка невбла­
ганна:
-
Я не дам бруднити чи:стої підлоги. .
Тоді один із солдатів, відтіснивши жію,у з порога, вка­
зує на Павлу:
-
Хто ця особа?
Павла· зат!)р~ла . Єдине, що їй хочеться,- це схопити
відро й зникнути з ним Ііа кухні. AJie вона знає: це бУ,JІа б,
помилна. Тому продовжує працювати : збирає ганчіркою
воду і, стоячи навнолішнах, _ викручує. її пад відром. А під­
свідомо пильнує, аби німці не помітили її злощасних ту­
фель.
-·-
А, ото? - обертається хазяйка , до сіней, зневажливо
махнувши руною.- Це сестрина служниця. Позичила дш1
• прибирання. Helfen! - нидає вона настирщшО1\fУ німцеві
просто в обличчя :
Двоє біля східців регочуть.
•
-
От чортова баба,- перемовляються вони,- наже :
<<Helfen! Доі:юмагати:>>. З · цією нічого не вдієш, сьогодні вже
не пустить нас до хати,- обернувшись, помалу ідуть геть.
Нарешті здається й третій. Він засипає хазяйку- погро-
• Партизанів нема? (ні.1,1,) .
147

зами, навіть починав мацати шкіряну кобуру: . мовляв,
нулею примусить замовкнути розлюченого собаку. В цей мо­
мент смілива. жінна змінює тактину - вона . переступав по­
ріг і йде проводжати сердитого німця до хвіртки.
Вернувшись до хати, вона застав Павлу на кухні - та
у мокрому зеленому фартусі, в незграбно пов'язаній хустці
сидить за столом.
-
•Не треба боятися цих чортових розбійників,- каже
жінка.- :Коли вони бачать перелякану людину, то відразу
щось підозрівають, нюшкують скрізь, як ляг~ві пси.
Павла геть знесилена пережитим напруженням.
-
Як же їх не боятись? - озивається вона.
-
А мені, думаєш, не страшно? - гаряч:иться хазяйка.-
Мабуть, вони не думали; що я · живу сама в тю{о:му до:мись­
ку. Тепер сама, але ж 'не за.вжди так було.
-
Я :мушу йти,- зривається :=і місця Павла, швидко
скидав з себе фартух та хустку.- В якому н~пря:мі вони
пішли?
-
Назад, до Лопея.
Павла допивав молоко і вще на-Тягав на себе пальто.
Господиня ~идитр, підперши кулаком голову, думав.
Може, вам чимсь допомогти? -,- обережно
запитує
вона.
Ні,- хитав головою Павла.- Я втомилася, але зали­
шатись не можу.
-
Я б сховала вас...
Павла дивиться на неї, вдячно посміхається, та зараз їй
не до того. Якнайшвидше тікати з цього небезпечного бу­
динку. . На відшибі його всім виднg, як на долоні. Як Мі;­
шович сказав? <<Не зупиняйся ближче, ніж у Предайній ... »
Можливо, там проходить якась межа. Можливо, Предайна
належить іншим, у яких, ймовір1іо, немає моїх прикмет чи
моєї фотографії. Тут мене ще можуть засІ{очити... »
Собака, слава богу, мовчить. Старий, добрий змучений
«хрунь>> тепер спокійно спить у буді. ~ збудити його тепер
може хіба що запа;х: ненависних уніформ. Розумний собака.
-
Іду,- збирається Павла.- А знаєте, що б мені знадо­
билося? Оця ваша тепла хустка...
Хазяйка схоплюється, вклякав на коліна і починав ри­
тися на поличці біля діжки з водою.
Павла виходить з хати у теплих, трохи завеликих валян­
ках, ущільнених :м'яюr:ми онучами. · на голові хустr{а, в руці
. потертий
шкільний портфель. 3 •ним вона почував себе пев­
ніше. Люди з ношею менш впадають у вічі на дорогах, на­
віть ЯІ{ЩО ця ноша складається тільни з туфель і двох за­
rор.нутих у шматину окрайців ч_1іба з салом.
148

Хазяй1ш стоїть на порозі, дивлячись услід дівч:ині.
-
Служниця,-=- повторює вона,_:_ сестрина служницfІ ,
Нін:ого, крі!Іf неї, у мене . не було...
,
·
Тоді замикав дім і рушав до сестри в Лопей.
Рух на шосе пожвавився, і спереду і ззаду все частіше'
з;являються машини. Зустрічаються Павлі й пішоходи~·
очевидно, йдуть з роботи. На дорозі стало веселіше, приємні­
ше. Машини вже не здаrоть·ся такими страшними, її вже не
кидав в дрож· від звуку моторів, вона вже не терпне від
жаху, що котрась із них, завищав:ш:и гальмами, зупиниться..
А ю{би й зупинилась? Хіба хтось з машини впізнав би •в;
цій дівці у великих валянках і теплій хустці дівчину Павлу
з бухгалтерії?
•
<<Ліси, гори й долини безпечніші. Там можна кудись звер­
нути, сховатися, піти до своїх . Порадимося, і знову все ста-
не ясним і простим .. .>>
.
«Потім,- повертав Павлу на землю застуджений - голос.-·
Зараз добирайся до Бистриці>>.
.
,
<<Але ж мама! І сестра! Хтозна, як буде в тій Бистриці ... >>·
<<Побачиш. В уся'кому разі ми мусимо знати, де можна:
тебе знайти?>>
<<Так, так. Правда.>>
<<Побачиш, як воно буде . Коли не змо:жеш защішитися:
вдома, твоя мати знатиме, де ти>>.
<<Мама? Моя мама?>> ,
<<Так, вона . Сестричці нічого не розповідай . І поспішай,,
скоро будеш у Предайній>>.
<<Поспішати! Я ж знаю, день короткий; а ніч настає:
раптов·о. Ох!>>
Ще перед Предайною Павла бачить будинок, а в ньому·
жінку, яка опускає затем.нювальні штори. · «Навіщо?>> - ·ди-·
вується Павла.- Ще ж день>> .
. Вона
йде, дивлячись під ноги. Розглядає округлі чорні -
носки гарненьк_их валянків - як вони легко й: 'тихо ступа­
ють, як безперервно миготять. Миготять швидІ{О й рівномір-
но, аж у :r;олові крутиться від цього. Підвівши очі, вона по-- '
~Jічав те, чого не хотілося б помічати: з гір уже опускаються :
сині пасму:~;'и сутінків.
«А що, якби заночувати в Предайній?»
Вона чекає відповіді, однак застуджений голос мовчить..
<<Але ж де, в кого? .. Можливо, постукати в двері якогось,
доброго будинкуТ Тільки ж як відрізниш добрий дім від ·.
лихого? Добрих напевно більше, ніж лихих, 11.ле й лихі не ·
мають на своєму щиті печаті - каїнового знамення. Так, як :
і люди. Навіть виродки нічим не позначені, тож добрій лю­
дині важко вберегтися, обійти їх віддалік.
'
149

'
Або вбитш>.
Павла усміхається , йде жвавіше, майже весело . 3 дале-
1юго закутка пам 'яті виринула і просто на яаик сіла приказ- ·
•-
на; яку старий Маковник . використав в одному із своїх не­
повторних звернень до партизанів . перед боєм: <<Слабкий
з вовками вив, а дужий їх вбивав .. >> При1,азка так сподоба­
Jtась rrартизанській молоді, ЩО вона піднесла її ДО рангу па­
роля, а то й привітання.·
Слабі~ий з вовками вив, а дужий їх вбивав!
Приказка і зараз допомагав. Допомагав не лише силою
споминів. Допомагав Павлі прямо .. Спрямовує її, додав смі- •
JІИвості, відваги .
Тільки де ті вовки? Тоді все було'ясно: вовк· був одягне­
· ний у сіро-зелену шинелю. Тепер · усе набагато · складніше.
Тепер за вовка можна прийняти й того, що самотньо виспі­
вує біля :корчми, й · того, що ремонтує огорожу, ба навіть
того, що зупиюів Павлу і намагається зав'язати з нею роз- •
мову. Так, вовків треба вбивати . Але спершу їх необхідно
розпізнати.
У Павлиному нинішньому становищі людина розпізнав
вою,а аж тоді, коли вже запізно . А часто взагалі не розпіз­
нас. Виш1юлений вовк ховається, не показується на очі шо ­
дя:м. 3 пащі у нього капав не кров, а мед. Солод1,і-пресо~
лодкі речі.
-
Дайте мені спокій, чоловіче. Хіба в Предайній мало
дівок?
Хлопець молодий, задерикуватий, крутиться біJІЯ Павли,
нав'язується проводжати її. А І{_оли пробує взяти дівчину
під руку, вона штовхає його ліктем · під ребра.
• Молод:q:к у короткому брезентовому rілащі вражено •від­
ступає і безглуздо юшрикув услід:
-
--
Я запам'ятаю тебе, дурна :коза. Таке нікудишнє - і
буде мене штурхати . Ти... ти .. . 1,іт у чоботях!
.
Павла поспішає, а про себе посміхається : <<Наже: 1,іт у
чоботях... А він гарний, доглянутий, тільки, nидно, розбе­
щений дівками. Ні, це - не вовк, це скоріше самовпевне~
ний сільський бовдур».
.
На безпечній відстані вона крадькома оглядається, Дон - _
жуан простує до корчми. Ноги переставляв . ліниво, похи ­
туючись ·з боку на бік. Напевно хильнув уже перед цим. •
«Якби він був порядніший,- припускає Павла нов·у мож­
ливіс·rь,- непогано було б _ пройти з ним шматок дороги.
:Коли людина йде з кимось, на неї менше звертають увагу .
AJie з таким не варто ... »
Я1,що наздожену якусь жінку або JІітнього чоловіка, то
приєднаюсь . :Короткі відстані між селами люди долають
150

пішки, тож тепер, після робочого дня, можуть трапитися
привітні пішоходи. _
.
А 'може, зупинпти першу-ліпшу машпну? Цивільні їздять
рідко, на дорозі мелькаtоть · майже самі військові. Прв:вда, •
так можна попасти в ру-ки есесівців чи служби безпеки - це ,
<'>значало б кінець.
•
Треба вирішувати негайно, поки ще не смеркло й чітко
видно ш·апки та відзнаки. Зараз або ніколи:>>.
•
•
Павла нервує. Відганяє від себе настирливу приказку
про тих, хто з вовками виє, і про тих, хто їх убиває . Хоча б
на хвилину забути її. Тут приказка не допоможе. Треба са­
мій . обміркувати, чи можли;во з допомогщо вовків захистn­
'l'ИСЯ від таких же хижаків.
Вона знову йде 'Знервовано, швидко, невесело.
Перед нею лише дві можливості: якийсь транспорт і на­
ступаюча ніч. Обидві однаково непевні, однаково небезпечні.
Від швидкої ходи і тяжкої гризо.ти •на чолі виступили
краплиню.~ поту. ·скинула з голови хустку й старанно витер­
ла нею спітніле обличчя. Чисте повіtря освіжає її, вітерець
розвів_ає зволожене волосся.
А втім, можна уже одягти шапочку: вона легша, приєм­
ніша. Па-вла зупиняється, кладе біля ніг старий портфель.
<<Я уже за Предайною,- і витягує з кишені шапочку. Та
тільки-но глянула :н;а неї; як щось раптом боляче кольнуло
її й вона відразу сховала , _шапочку ДО кишені.- Поки ЩО
запнуся хусткою, мушу бути обережною>>,- наказує собі
суворо.
І вона пу~каєтьс11 в дальμ~у дорогу.
1-0
Мати. Малатінцова поспішає додому, гнана зловісним
передчуттям. Тим самим, що вранці погнало її на заутреню,
а посеред відправи знову змусило вибігти з костьолу. Вона
квапиться додому, дорогою намагаючись втихомирити напру­
жені нерви: <<Мене ж уже сто разів підgімало зі сну подібне
передчуття. А хіба воно було правдивим? Ні, не було. Не
було,- вперто заспокоює себе.- Все, що ставалося, става­
лося так, без передбачення. Та й, зрештою, нічого та~юго
не сталоQя. Може, й •тепер нічого не. станеться. Лише да-
, ремна JІЯКаІОСЯ.
.
.
Естера Розенкранцова напевно уже вдома . Або ж затри'­
малася 'там, куди ходйть ночами . З'явиться тільки вночі,­
заспокоює себе Малатінцова . - Але тоді я вже їй своє скажу .
Через неї ми всі збожеволіємо .' Анна також не . могла с·пати,
разом зі мною пішла уранці з дому, щоб забігти до
151

Кранерів, застати Марка ще до роботи і попросити його
допомогти. На наші . слова Естера не зважає., мені не •відпо­
відає, Анну навіть не слухає. Раніше вона такою не була.
Вже й про харчі не турбується, не дбає ·про себе і майже
не говорить. Інколи думаю собі, чи з нею чогось не сталося.
Здається, ·до всього зба-Й·дужіла. Ії цікавлять лише оті нічні
походеньки. Про це їй навіть згадувати не можна . .
Мусимо переселити її. Сховати десь в іншому місці, як­
найдалі, щоб вона не могла ходити до центру міста. Во на
ходить кудись недалеко, як сама казала. Недалеко, а вночі
додому не з'являється? Мусимо переховати її, поки вона це
накликала - біди на нас і на себе. Я більше не МQжу,- жа­
лісно здіймає руки Берта Малатінцова. - Отак ризикувати
життям дітей! Коли б хоч Анна не забула сказати Маркові,
що її треба переселити далеко, ·щоб не могла вночі ходити
до міста. Якщо вона . сама не хоче думати про себе, то це
повинні зробити за неї інші. Це людський обов'язок. Влаш­
тувати все так, щоб вона витримала, дочекалася кінця; спо ­
кійного часу, коли справді опам'ятаєц,ся і проясни·ться її
затуманена стражданнями голова. •
Марко повинен допомогти. На_ Естеру н_апевно вплине
його чо~ювіче слово».
Вже починає ро_звиднятися. •
Малатінцова заходить у браму, і її з- новою силою охоп­
шо.є лихе передчуття. Во'на біжить нагору сходами, що їх -
освітлює слабенька лампочка, кидає погляд у темний .Rут
норидора - і затерпає.
На кухні еві п1ться.
Чому світиться?! Зузка ще спала, Rоли вони пішли, а:
янщо б і проюшущtсь, то їй нічого шукати ; холодній Ryx::.
ні. Вже четвертий день ' леж;ить, не встає з ліжка. У неї
знову піднялася температура. <<Боже мій, боже мій>>.
Мати натиснає на нлямку, , вбігає до кухні. Двері відімк­
н'ені! Анна ж їх заминала, не хотіла залишати сплячу ди­
тину за відїмнненими дверимq.
Чому вони відімннені?!
_
..
...::.. 3узно!
-
влітає вона до 1,імнати ......: . Де ти, Зузко!
Дівчинка лежить на 'ліжну, з-під перини виглядає тіль­
ІШ темна голівна. Ворухнулась, відкриває очі.
-
Це ти? - шепоче в·она й помалу винладає на перину
спітніJІі руки.- А де Анна? Куди ви вночі пішли?
--
Що ти робила на кухні, навіщо відімкнула?!
~ Вони були тут, - хитає головою зляRана дитина,­
прийшл:и і ніного не застали, тілью1 мене. Грюкали й грю-­
:кали , то я взяла з буфета 1шюч і відчинила їм.
-
І{ому?! Хто тут був.?
І
1,52

-
. Двоє
чоловіків. З чемодан.амп: - великим і малень- .
ніrм. Нуди ви вночі пішли?
-
Не вночі, а вранці, ми ходили до костьолу,- дивля­
чись на переля:кану дитину, мати прибор:кує своє хвилював- ·
ня.- Вранці -ми пішли, Зузочко, десь годину тому. Ой, не
застудись, :кри:крий собі груди. Дивися,- вода ворушить жар
у грубді, тремтячою ру:кою ющає туди ді!а шмат:ки дош:ки,­
ми ще тобі в :кімнаті перед відходом затопили.
Смолисте дерево спалахує, привітно гуготить.
Мати сідає на доньчине ліжко, :кладе ру:ку 1-Іа її груде~
нята.
.
,-
Пітнію я,- відхиляє Зуз:ка материну ру:ку,- це тому,
що весь час на:крита з головою .
-
· Чому? - мати вдає спокійно-здивовану.- Ти ж ні­
:коли н~- боялась лишатися в хаті с_ама. Навіть коли була
малень:кою.
-
Сама я не боюся,- дитина помалу с1шдає з себе пе­
режитий страх,-,- але я ж тобі кажу, що двоє грюкали, а
потім увійшли до хати.
-
Я:кі двоє, ти мені до пуття поясни. Хто це додумався
колошкати людей так рано?
-
Знаєш, як я злякалась? -- с:каржиться Зузн:а.- Я ще
спала, коли вони почали грюкати. Не знаю навіть, що буJІо
раніше - чи я спочатку прокинулася, а вже потім зляка­
лась, чи ...
-
Це були німці?
-
Та не .німці, я ж тобі ' :кажу, що вони були з чемода-
нами. Обоє такі, ну, як Лау:ко.
-
Лауко? - жахається мати.
-
Як Лауко! В такому ж одязі в тю<их самих чобо-
'І'ЯХ. Тільки чоботи не · рипіли.
-
Гардисти ...
-
Так, так. У них були Естерині чемодани. , І той ве-
ди:кий, і той маленьний .
.
.
-
Боже мій! - схоплюєть~ мати.- А ти звідки зна-
єш, що то були її чемодаіrи?
-
Знаю. Я ж бачила їх, коли ми були там.
--:- А·, вона?
-
Берта МаJІатінцова знесилено сідає на
доччине ліжко.- Ії з ними не було? Ти не бачила?
-
Ії - ні. Лише тих гардистів з чемоданами.
Мати підводиться, повільно йде на кухн19 . Крутнувши
вимикач, потемки виходить_ у коридор.
У третіх дверях в замку стирчить ключ. Нлюч Естери
Розенкр~нцової, кшоч, який Естера Розеrшраrщова ніколи
не випускала з рук. Малатінцова помічає його у напівтем­
ряві, яку ледь розсіює сJІабенька • лuмпочка. За:гостреюrй
153

жахом погляд уловлює і маленьRу тінь , що _ падає від І{ЛІО ­
ча на двері.
- ЖінRа -спиняється біля дверей, схиляє голову, npoRa~
зує розпачливу молитву і тягнеться руRою до Rлям:ки . До
:ключа не доторRається . Відчуває, що не можна. .. Знає _цё.
Німната порожня. На застеленому ліж:ку, в ногах, лежить
старанно с:кшщений · жовтий плед... Цієї ночі Естера Розен­
пранцова не спала під ним .
Не · повернулася .. .
Повернувся лише її :ключ .
Повернувся, <,тирчить у дверях і докоряє ;
<<Але за що до:коряє? І :кому? Невже мені, мені хоче до­
норяти в чомусь _ ота н'ещасна?!» - Берта Малатінцо:ва обу­
рюється, здіймає тремтячі ру:ки, пр\fтис:кає їх до вуст, хоче
зупинити сльози, що підступають до очей, в жахом сприй­
має розпливчастий образ порожньої, старанно прибраної .
ні:мнати. Тільни шафа відчинена, а в ній ніль:ка суно:Нь,
ски_нщ1их з вішаків. З~під них жалібно стир~ать Естерині
подерті спортивні туфлі...
_
-
Мамо! - чує вона тоненьний Зузчин голос.- Нуди ти
знову пішла, мамо? - в голосі . проступає - плаксив.ий тон .
.Жінна
здригається, причиняє страшну шафу і поспішає
назад, знову через коридор, через · нухню.
Ії душу снував нови•й страх, нове цілном виправдане
побоювання.
•
Вони с1шзали, що ще прийдуть1 - повідомляє Зузка.
-
Прийдуть? А чому!
_
-
Не знюо, про тебе питали. <<Де твоя мама?>> - запи-
тав один з них. Тан і сназав: <<Де твоя мама?>>. А другий:
<<Ходімо звідси геть, кинь її... » Знаєш, він не хотів, . щоб я
бачила ті чемодани.
'
.
_
-
Чемодани? - чомусь перепитує мати.
_
-
Ага . Він поставив їх за ліжком так, щоб я не помі-
тила. Але я бачила добре. Потім сів коло мене і каrке: «Ти -
сама вдома?>> -, - «Сама,- нажу,- бо я хвора>>. А він: <<Хво­
ра? Що з тобою?>> Я сназала, що - в мене запалення легенів,
-уже вдруге. .
•
Мати падає на ліжко, напруження вибухає новим -н~­
пливом сліз .
-
Що ти кажеш, дитино моя! Немає в тебе запалення
легенів, та й не було.
-
-
Ніби я не -знаю! - ЗуЗІ,а сідає, рознервована мате ­
риним плачем._:. Я тілью1 тан сказала, щоб вони йшли геть
і нічого мені не зробили. Знаєш, для чого? - вона· простя­
гає _ руну, · торнається матері і пильно дивиться _їй в очі.­
Щоб швидше пішли, по1ш ти не повернулася ...
154

Мати опам' ятовується, ВИ'І' Ирає долонею очі.
-
Другий · весь час дивився у вікно і квапив першого,
щоб ішов і не розмовJІяв зі мною. Небо вже почаJІо сіріти,
а вони, видно, хотіли йти з чемоданами потемки. Вони
вкрали їх у Естери. AJie її тут не буJІо .
-
І сказаJ1и - ще прийдуть?
-
Спочатку сказали, а потім уже ні. КоJІи побачиJІи, -
що небо сіріє, вже не говориJІи нічого. СхопиJІи чемодани
й зникли. Знаєш, я думаю, що то були · злодії... Тільки не
збагну,- замислюється Зузка,- як во.ни . відімкнули ті две :­
рі ... }J:апевне," якоюсь відмичкою ...
. . :. . . . . . Так,- мати вс:гає, відвертається.- Напевно, так . ..
•-
А де Естера? - згадує Зузка й одразу поправляєть­
ся: - Де та тітка?
-
мати забороняла їй називати кварти -
- ран тку
_Естерою.
-
Хотіла переїхати в і11ше місце,-- гірко витискує ма-
ти сJІова зі зсудомленого горла,__:_ вже й знайшла. Напевне,
і лишилася там ночувати .
-
Ал~ ж вона здивується,- снує свої думки Зузка, ­
ІШJІИ я скажу їй, що стаJІося з чемоданами.
-'- Що там чемодани,--:.· стогне мати,- що там ті ч емо ­
дани, коли ...
-
Тобі так здається,- пожвавJІюється Зузка,- а поба­
чиш, що буде витворяти Естера.
Мати підходить до старого комода, повертаєть<;я облич-
-
чям до нього і заходиться витягувати шухJІяду. Смикає її,
торгає, aJie старе дерево опирається, міцно сидить у пазах .
Витягнути цю шухляду - неабияке мистецтво, вищ,юбу­
ван'ня терпеливості. З усієї сім'ї тіJІьRи мати знає, коли са­
ме треба підважити шухляду, коли потягти вправо •чи
вJІ-і-во, але сьогодні і в неї нічого не ви-ходить.
/
-
Чекай -но,- стежить за нею Зузка , - я спробую .
-
Ні,- не пер·естає мучитись мати,- не вискакуй а
JІіжка спітніJІа.
•
Коли шухляда нарешті піддається, мати дістає з неї д:tr­
тячу нічну сорочечку і, вже засч:окоївшись, підходить до
л·іжr,а.-
_.:.._
Встань, тіJІЬКИ швидко. Переодягнешся .
Поки Зузка одягається, мати підбиває подушки, пере ­
в е ртає їх, підбиває перину й ющає її на бильця ліжка. Ма­
ца є простирадJ10, чи не вогке, заставляє дитину знову JІяrти
і наRриває її периною. Зауваживши плями на наволочці,
в она починає думати про прання, луг, мило, якого тепер не
вистачає.
Добре вкрийся: '3узко, я трохи пров ітрю тут.
Не трох и,- скулюється: дитина в освіженій _постеJІі,-
155

;а довго. Відчини вінпо і залиши його хоч па годину. Я ди­
rnити:r.~tусь па голубів. У мене є один рожевий, він 3авжди
:заглядає у вінно, _нали вас нема. Відчини і йди на кухню.
Може, він увійде до кімнати .
'
Надворі вже розвиднілось, стало ясно, десь за дахами,
лапевне, зблиснуло сонце. Однак у Зузчине вікно воно нg
,світить. Як втримається цілий день, то хіба аж перед са­
мим зах_одом загляне до хворої дитини. Але якщо втрима- ·
,ється .
Мати пора-ється ~а :кухні, розкладає вогонь, з горщика
до :каструльки переливає голубувате молоrю. «Не мають со­
вісті ці люди , - намагається вона думати про молоко, ву­
гілля, про різні справи . - Це ж уже не мqлоr{о, навіть ко­
льору молочного не має. Немає у щrх ні :краплі совісті>>.
- вона шукає залишки Rранерового масла 1 щоб ~ надати водя-
нистому моло:кові хоч трохи животворної сили .
-
Мамко! - гукає Зузка, якій . надокучило чекати ро­
, жеваго голуба.- Якщо ти вариш молоко, то я не прошу.
Тільки чайку мені дай. І не :кидай в нього масла, щоб я не
подавилася.
-
<<Боже мій, боже мій, що нам робити з цією дити­
ною? - не відповідає мати . - · Мушу послати Анну за яки­
мось лікарем . Маю ще двісті крон, та й вона дещо принесла,·
буде чим заплатити. Побідуємо, поки прийде пенсія, обійде­
мося тиІ'vr, що є. Не подобається мені, що мала відмовляєть­
ся їсти. А від того чаю тільки потом її обливає. Геть висна •
,-kиться. Не можна більше чекати, навіть якщо температу­
ра не дуже ВИСОІШ».
-
Випий молочко, Зузка моя. А яєчка зварю тобі не­
круто.
-
Ні.
-
Зузка,- мати підвищує :~:алое, nідходить до :кімнат-·
них дверей,- з чаю не виживеш. Не можеш , хоч раз ·дого­
дити мамі, з ' їсти сніданок навіть через силу?
с:.._ Добре. Але на твою відповідальність. Краще одразу
постав біля ліжка таз.
Поволі, неохоче вишкрібає вона зі шкаралупи яйце, від­
щипує; хліб, запиває l\1оло:ком. Мати підтримує їй тацю, си-
• диrь біля неї як живе попередження.
-
Шкода молока,- бурмоче Зузка,- і шкода яйця.
-
Ну, досить уже! - роздратовано прикрикує мати.-
Битиму, я_кщо вибшщ;ш. Доїдай,- хите.є вона - тацею,- ля~
гай і хвилинку полежи тихо. Що за фо1<уси!
•
М ати знову порається на :кухні, гримотить н ачинням,
поті м сідає й залаі\'Іує руки, притискаючи їх до я{ивота: бо~
лить шлунок І де та Анна!? Відразу ж усвідомлює, що
156

*
Анна ще не могла вернутися, бо Тилці ні з юш поговори-
1•и; . напевно затр:qмала її, щоб дещо передати для Зузки, а
не випадає схопити гостинці й тікати геть.
•
•
Отже, нещасну Естеру схопили. Схопили дес):, уночі, ві­
дібрали ключ.
Адресу вона їм сказала·. Напевне, мусила сказати.
Тепер вони вже , знають, де вона мешкала, хто перехо- _
вував єврейку. Хто намагався, але так і не зміг її уберегти.
Сюди вона вже не повернеться. Відправлять назад у
табір, з якого втекла. О•tевидно, в· табір. Треба сподіватися.
Люди і там живуть, а вона міцпа, вперта. Вірніше, колись
була. Тепер уже ні. Тепер• хіба що затята. Ота затятість і
погубила її. Але та ж затятість допоможе їй витримати,
зберегти себе. Повернеться, обов'язково повернеться. Не за-
раз, то через якийсь час.
_
Берта Малатінцова здригається, немовби стрясаючи з
себе марні надії. <<Досить! - прикрикує сама ·на себе.- Не
думай уже про неї. Допомогти не можеш, то не думай!
Естери Розеш{раіщової нема, але, ми тут!
Тут, за відомо_ю адресою.
_
Ми тут, і нікуди не можемо їхати. Дівчинка хворіє, під­
упадає, і Павли загубити не сміємо.
Якщо вони прийду.ть, то нікуди не дінемо,сь. Знайдуть
тут мене.
_
Якби серед них був Лауко, він, г~даю, не наважився б.
Зі страху перед людьми, перед усім домом. А чужі? Чужі не
дивитимуться на хворобу в хаті, на біду й на розпоряджен~
ня властей прийняти на квартиру Естеру Розенкранцову.
-
Боже мі;й, боже, де ж та Анна?»
•
-
Мамо,- лунає _з кімнати,- ходи сюди, я тобі щось
скажу.
~-
Потім,- мати забігає в кімнату, бере з полички цер­
шу~ліпшу книгу, що потрапила їй під руку, і подає дочці.­
Читай, а я заскочу на _хвильну до сусідки. Потім скажеш
мені.
-
Не цю,- відштовхує "Зузка книжку.- Ходи, скажу
тобі, що я придумала.
•
-
А яку? - квапиться мама, затримавшись біля полич­
ки. - Я зараз прийду, хочу тільки щось спитати тітку Шуф­
ляр~ьку.
-
Що спитати?
-
Нам треба якогось лікаря, щоб оглл;нув тебе. Може,
Н.ароль когось знає.
~ Не хочу лііШР,Я, - ~ЯІ{ається Зузка . - Навіщо? Нічого
у -мене нема. Якщо задля мене хочеш іти, то навіть не йди.
•-
Ну, яі,у? - перебирає мати юпrги.- Цю? Чи оцю?.
157

Ноші дочка кивнула н:а одну з них, мати, не дивлячись,
подав їй уJІюбл:ену <<Анну :Кареніну>>. Вона не з·нав ц1ю
книги, •в .:її очах усі ці книги добрі, тому що придбав їх і
прочитав її добрий чоловік,
•
-
Я скоро вернуся,- вона · н_ахилявться над біJІим та­
зиком, бере його, щоб ' винести.-- От бачиш, гарно поЇJІ_а і
нtчого з тобою не стаJІося. Якби ти не вигадуваJІа хтозна­
чого, швидио б одужаJІа .
-
-
AJie JІікарл- я не хочу. Якщо не -може ~;:~ри-йти Кра­
нерів ПаJІЬО, то іншого не хочу.
•
Годі вже, не базікай. Не буду навіть . замикати, -
каже вона, виходячи,- я ж тут, до__ШуфJІяруьиих усе
чути.
Мамо,- підкликав її Зузка ще раз,- _ш{ почуєш, що
хтось іде, то не показуйся. Я не скажу, де ти.
Мама затерпав, aJie потім, махнувши рукою, виходить у
коридор.
Треба звикатіІ ...
Вона таки мав намір спитати пані ШуфJІярську 'про JІі­
наря. Однаr{ хоче _ вивідати і щось -інше: чи бачиJІа сусідка
тих гардистів і чи випадково не знав . їх. МожJІиво, скаже
їй і про Естеру. Відчув~в, що вже не може нести тягар
страшної ттодії. Хоча вони про неї ра~іше 1:ікоJІи не роз.­
мовJІЯJІИ, · та це ще не означав, що сусщ1{а ю~ого не , зна.J]:а
про Естеру - Розенкранцову.
Тепер JІюди живуть так: одне про одного знав майже
все, тіJІьки не виявляв цього. Навіщо додавати сусідці КJІО­
потів, навіщо про них говорити? НоJІи захоче, сама почне,
а ян:що не починав, то КJІОПОТів начебто й не існує. Розпи­
тувати не можна. Навіть заради себе. Давно минув золотий
вік безжурних пJІіткувань, базікання про все, ri~o хтось десь
почув. Тепер краще не знати нічого. Отак нині JІЮДИ жи­
вуть: •наче ироти у f!Opax. Ножен сам зі своєю долею.
Ох, ·нудно так ж~пu: А кошJ тягар стане :іJ:епосиJІьним,
• загрожуючи зJІамати JІюдину, задавити, аж тоді вона поки­
не. <::хованку, вибіжить, щоб пoJieгrnaJio на ду~і, бо JІюдина
-все
ж таки людина, а не кріт.
Пані ШуфJІярська бачиJІа гардистів. БачиJІа, як вони
ішJІи геть, і то тіJІьки з вікна. Дивилася за НароJrьком. Во­
на завжди дивиться, як він іде вранці на роботу. Ті двоє
вискочили з брами, немовби за ними хтось гнався, а коли
побачили Н'арольr,а, то обійшли його в'іддалік. Напевне,
впізнали його, хтозна. Принаймні так виглпдало, бо :Кароль
аж аупішився і довго дивився їм услід. Його, ма'буть, заці­
навили чемоданf!- Що то за чемодани? <<Ну, але я не вибіг­
,ТІа, не гляпуіш їм в обличчя. 'надворі були суті1іки, а вони
158

йшли попід моїми вікнами, зверху не можлпво було їх
упізнати.. . »
.
Мати розповідав Шуфлярській усе з самого початку, 1:3ід
Естериного таємного й несподіваного повернення. Все роз­
повідав, не приховуючи свого страху, ні докорів сумління,
ані побоювань за ,майбутнє .
-
Пані . Шуфлярська сидить на низенькому стільчиіу,
ОПерШИСЬ ліктем На І{ОЛіНО, СХИЛИВШИ на ДОЛОНЮ ГОЛОВУ 3
тугим, як сизе яблуко, вузликом волосся.
-
Це й не могло інакше скінчитися,- озивається вона .
Помовчавши . в задумі, рішуче каже: - Ви зі мною не бу­
дете згодні, бо якби буJІи згодні, то не прийняли б її. Мій
Кароль теж казав, що та особа н·е мав совісті.
-:- Ох, боже мій,- жахається · Берта,- що ви гов·орите,
•сусідко! Вона нещасна, у неї вбито сестру :..
.
-
Ій треба було залишатись там, де всі . В горах, якщо
вже 1'Ю,і опинилась. А не сісти в такий час на шию матері
трьох дітей. Троє їх у вас - і з кожним свої rчrопоти. Вона
мусила лишатися там, казав Кароль.
-
Він знав про це? - звела 011і вражена жінка.
-
Він ні, а я знала. Я сказала йому тільки тоді, коли до
вас почав ходити той есесівець. Коли я :кілька разів . поба­
чила, що заходить од.ин і той же . Ми почали боят'ися: за вас.
А як прийшли оці,- махнула рукою на позолочені салони,-
оце мов нещастя .. .
<<Отже, знали.. . знали про. це і 'вони, і , Лауко, а може,
і весь дім... і есесівець Віллі її помітив . І не раз>>.
-
Не хочу наговорювати на JІюдину,-'- схиляється вона
до Шуфлярської,- боже борони, але я думаю, що Лауко на
неї- доніс. Можливо, колись уночі вистежив .. .
-
Якщо він знав про неї, · то можете в цьому не сумні­
ватись. Кажете, не хочете наговорювати! Цей чоловік -
бузувір над бузувірами. Судячи .з того, що по _її речі він
не сам прийшов, а послав інших, то був він і тільки він.
Якщо він знав...
І
-
Знав,- кивав Берта.-· Нашій _ Анні одного разу щось
таке сказав у коридорі. Саме тоді, · коли Естера прийшла.
Ми ще й не підозрівали, що вона в кімІіаті . Сама собі від­
чинила, власним · ключем.-
/ - Власним ключем? І
-
обурюється Шуфлярська і на
мить признав рацію Каролькові , який сказав про- суG1дну
: Малатінцову, що це жінка добра, аж з анадто добра, бо не
думав про ~ аслідки своїх вчинків. І якось зв'язав це з Пав­
лою. Тоді Шуфл·ярська обурилась на син а , збагнувши з його
скупих слів тільни одне: Берта не здатна мислити, а ·rому
дурна , <<Я цього не говорив,~ суворо заперечив НароJІь.-

Я маю па уваз-і, що вона безвідповідальна ... >>
-
<<Ще чого!­
с·крикнула вона тоді.~ Ще й безвідrrовідалнІа!>> А тепер...
каже: своїм ключем. - Ну, хіба отак роздають ключі від .
:власних квартир? У такі часи?
Берта Малатінцова мовчить . Розумі1,, що якби час по­
вернувся, якби ті дні повторилися, вона знову зробила б так
само, як зробила тоді . Лише одне ви.правила б: відразу, не­
гайно послухалася б -Марка Кранера ... Однак виправити юн:е
нічого неможливо.
-
Що сталося, то вже сталося,- зітхає вон.а й починає
збиратися,- і зі мною теж станеться те, що має статися ,
Вони сказали, що знову прийдуть ...
-
Не · прийдуть;- з певністю заявляє пані Шуфляр­
ська.- 3 цим можете не завдавати- собі клопоту. Це Лау­
нова робота, а він не може лосилатJ1 їх сюди двічі. Вже
має те, що хотів:\ її майно, бозна-скільки І{оштовностей,
гроші, ще Й ЮДИН гріш за ДОНОС . Ім за Це ПЛаТЯТЬ, усі так
кажуть. Тепер він спо1{ійний . Не захоче, щоб у будинку про
нього багато знали.
-
Сам не прийде . Він пошле тих, котрі вже були тут.
-
Ну, навряд,- заспокоі:оє Иlуфлярсь1{а М~латінцову-
як тільки може.- Я так собі гадаю: грабувати майно і за­
бирати людей - це не одне і те ж. Навіть у гардистів різні
люди займаються різними справами . Хіба це важко зрозу­
•міти?
.., .... Так, так,- погодячється
Берта, вона не хоче бути
невдячною, приймає розраду,- майном займаються одні, -·­
людьми інші. Тепер черга тих друг·их. Вся надія на бога.
-
Все-тюш ми не повинні вважати цього неотесаного
Лауко аж таким великим паном,- підсилює сусідка недо­
статню аргументацію своєю погордою,- немовби він поси­
лає в 'усі 1,інці міста то одних, то других прислужників. На
-мою
думку, до в-ас уже ніхто не заявиться. Якби вони за­
стали вас уранці вдома, тоді не знаю ... Але тепер уже; ..
Погоджує:гься _мати з цим чи ні, але слова Шуфлярської .
підбадьорюють її. З'являється надія.
Подумавши про Зуз:ку, вона звіряється сусідці і з цим
своїм 1шопотом, запитує, чи не знайшов би Кароль якогось
лікаря.
_
-
Чому ні? - каже пані Шуфлярсь1{а . - Я сьогодні ж
увечері прийду с1{ажу вам .
_
Ніхто з них ані словом не обмовився про Палька Кране­
ра, майже домашнього лікаря, який урятував Зузку від
попередньої хвороби.
Анни все ще немає вдома .
Ходи сюди, мамко,- гукає Зузка з кімнати.- Ти•
160

знаєш, що я надумала? Зробимо в комині настиJJ із тих до­
щок, які у нас є. :Коли прийдуть гардисти, ти сховаєшся
туди, там легко можна примістити й стілець. •
Мати, снлавши руки, дивиться на дочку - не знає, смія­
тися їй чи планати.
-
Знаєш, ян тобі добре буде? - запалюється Зузка.­
Сажа чудово пахне, ніби 1шпчена ковбаса,- а коли мати й
далі нічого не каже, Зузка дещо вражено додає: ....--
Знаєш,
я це не тепер вигадала, а вже давно, І<оли появилась Есте­
ра. Тільки мене ніхто не хоче слухати. А зроб~ти це треба,
навіть якщо її тут і немає. Тана сховаш<а будь-коли може
знадобитись. Ще й як! Може, тобі шнода цих дощон?
-
Та що там дощок,- мати обертається і йде на нухню.
Хіба- :ій ш1<ода дощон? rй уже нічого не пшода. Ні речей,
ні роботи, навіть собою ладйа пожертвувати, янщо в цьому
G смисл. Але готувати собі сховище! У своїй нвартирі, у
nласному домі? Цього вона не сприймає.
-
Що тобі зготувати на обід, Зузно? •
-
Не знаю. Залежно від того, що в пас є. Можнц й ні-
чого. Правда, і для Анни треба, і для тебе._ Ну, то приду­
май щось.
-
Манну - кашу,- перебирає мати вголос нужденні за­
паси.- Або млинці?
-
Ой, ні,- жахаєть·ся Зузка,- нічого солодкого. Янби
було м'яс·о... Ал_е_ це я тільни так кажу.
М'яса, звичайно, нема. Мати розмірковувала, ш< приго­
тувати щось тане, що нагадувало б еман м'яса.
-
Я вже придумала,- вигунує Зуз1{а,- зготуй <<резан­
СИ>> або (<ШУЛЯНСИ>>*. Тільки ·солоні! з яйцем або з крупами.
Обоє сміються над вимовою носових в офранцужених
Анною словах. <<Резансю> і «шулянси» так часто з'являлися
в родинному меню, що учениці урізноманітнювали їх хоча б
у такий веселий сп·осіб. -
Нарешті погоджуються на галушках з на:ртоплею і ци­
буле10.
Зузна не пітніє, вдень температура падає, тримаючись
на тридцяти семи і двох десятих градуса. Однан нижче
• . тридцяти qеми не опускається. І саме це непокоїть матір.
Втомлююча, виснажлива одноманітність. Якби хвороба спа­
лахнула, окреслилась, дос.віщrена мати краще знала б, що
робити. А так не знає. Не зважується понласт·и: дівчднці
на · ніч компрес чи дозволити їй уде1:і:ь встати з ліжка.
А найгірше те, що сама Зузка, часом така жвава, не зво­
диться на ноги. . Лежйть сцонійно, терпляче. 3 ;:~.1юма
* Лапша і rалуш1'и.
8 203-5
,.: ....
•'.
. 161

старшпмп не було таких клопотів. Лікарів вони не знали,
хоча й їх хвороби не обминули, але з ними вона завжди
сама давала р_аду. Павла була в лікаря ті~ьки раз, у п'ят­
надцятирічному віці. Заболів зуб, а коли вона дві ночі ви­
мордувалась, не давши нікому спати, батько завів її до
Сайднера. Тільки-но той доторкнувся до її зуба, вона зір­
валася · з місця, відштовхнула лі1{аря і втекла . Батькові на­
робила сорому, · але вночі мовчала. Мовляв, біль минув.
Зник, як вона І{азала, в ту ж мить, коли сіла в лікарське
крісло. Правда це була чи ні, але Павла вж~ ніколи не ·
скаржилась на зуби. Старті дівчата були міцніші, здоро~
віші. А Зузка - наче ранковий туман. Нестійке у неї здо­
ров' я. Слабе. Але тут і війна нашкодила; Батькова смерть і
війна. Весь у клопотах, порожній, невеселий дім ...
<<Ох, Павло, Павло, ти б уже дала про себе знати. Пере- .
казати або написати кілька слів. Пошта працює, Анні при­
йшьв лист аж з Братіслави. Оглянула його, чи хтось бува •
не відкривав, але ні. Сама відкрила. Я не знаю, що ц ньому
бyJro, але бачиш, Павло, листів не відкривають. Навіть якби
й відкривали, то нам вистачило б слова-двох твоєю ру1{ою,
твоїм почерком. І цього не можна? Може, ти про нас уже
зовсім забула?»
Мати чистить картоплю, відразу посипає її борошном, .
пере·мішує, але вона все одно надзвичайно швидко чорніє.
Такі з неї будуть і галушки. Тверді, непоказні.
Зузка мовчить, захоплено читає про велике недозволене
кохання. Ніші не може збагнути, чому Анна в романі лю­
бить Вронського, коли у неї вже є чоловін. Янщо Каренін
їй не подобався, то .не мусила йти за 'ІІЬОJ:'О. Але він їй по­
добався, бо ж і сина з uим мала! Гарного Вронського вига­
дав письменник, ян повигадував і все інше... Затамувавшй
подих, читає вона пр,о перебіг згубно'і пристрасті, читає як
казку, не думаючи про реальні основи, не шунаючи логіки.
Книга здається їй настільни відірваною від життя, що вона
немовби й сама здіймається: у фантастичні висоти. В ці хви­
лини почуває себе вільно, піднесено...
Не тан, як мати.
Ще сьогодні треба знову заглянути до Кранерів. Заста­
ти Марка, відкласти переселення, порадитися, поговорити.
Забіжить надвечір. Анну залишить із Зузною й забіжи т ь.
Довідається, чи · нема яної чутки про Павла, чи не озвався,
не натяннув щос:ь про Павлу. Вона знає: янби щось тане
трапилось, вони передали б через Анну, але вона хоче піти
сама, а тим часом повторює про себе: <<День ве:тиний, дов­
rий, хтозна, що може статися за цей час ... >>
Мати відчиняє двері, навіть не витерши рук від картоп-
1G2 .

лі, біжить . до третіх дщ~рей. Замикав їх, повернувши ключ .
ще раа, і вже наміряється витягти його, але щось аупиняє
її, й вона аалишає ключ там, де він був. У замку.
<<Нехай буде там. Нехай побуде там хоча _ б · ніч чи дві.
Щоб Естера могла увійти, якщо повернеться. Всіляко бу­
ває - хіба не може статися й такого? Тоді теж ніхто її не
•чекав, а вона прийшла, сама собі відчинила оцим 1шючем».
Берта Малатінцова вагається.
<<Тоді я не чекала, а вона прийшла, тепер її чекаєш... Не ,
прийде. Тоді у . неї був ключ~ а тепер нема. Не аалишай
.його
там! Це небеапечно, безглуадо й необережно. Сховай
у кімнаті все, що лишиJrось після неї, а • коли прийдуть: не
знаю, ніколи нікого не бачила, все це комусь приснИJrось.
Візьми ключ!>>
<<Ні,- заперечує сама собі Берта, •і йде на 1,ухню.-
Залишу ще на дві ночі>>.
•
Анна не появляється. Взяла а собою гроші, може, шукав
чогось у місті. На її ' думку, Зузка страждає від недоїдання.
Вода вже кипить, в каструльці смажиться з цибулею
дрібненько нарізана картопля. Треба ще трохи посолити її,
щоб Зузка не відчула солодкого смаку. Інакше пропав обід.
-
Я трохи відчиню,- підходить мати до ві1ша,- емер­
. дить
цибулею.
-
Не треба, - ледве відриває дівчинка очі від книги, -
мені цибуля не смердить, а пахне. Часник теж. Цим я вда­
лася в батька. І в дядька Марка.
Мати тішиться, що придумапа такий добрий обід, спо­
дівається, що хвора дитина за чотири д'ні хоч галушок на­
їсться зі смаком. Вона вправно підхоплює їх, кидає в окріп
і відразу ж виловлює шумовкою.
Поспішає з тарілкою до ліжка, щоб дочка швидше з'їла
обід, поки не зник спогад про батька, про . Марка. З'їсть
галушки заради них. Тому що батько любив, а Марко Rpa-
. нер
і досі любить запах щrбулі й часнику.
Задум удався, Зузка підJІелася і з'їла все.
.Ще
з повним ротом кличе маму, переможно подає ш
порожню тарілку. Неприємний, важкий день на мить ·освіт­
люється радістю, надією: якщо отак їстиме, то скоро зміц-
•ніє, віджене підступну хворобу. <<Потім зайду до ш1юли,
домовлюся, що і як, та й випущу її надвір. Бо така вже блі­
да, мов картопляний росток у льоху.
Дивна ця дитина, їй-богу, дивна. Словами її не візь­
меш, а криком· тим більше нічого не доб'єшся, хіба про­
тилежного. Вплинути на неї можна тільии добром, але й
це слід робит:tr вміло, без слів, яR я сьогодні. Не відгукнеш­
ся на її покл:и1{ - відразу згорнеться, наче їжак, і вже бур-
163

чить, колеться на всі боки. Розум у неї бистрий, погляд
проникливий, але душа дуже чутлива. Боюсь, 11и не занад­
то. Тільки здається, що . своє чутливе ядро вона . приховує
грубою шкаралупою. Ніжитися вона - не любить і ніноли
не любила. Зате Павла - завжди вмощувалася на колінах.
Ох, діти мої, діти.
Ну й Анна! Пішла ще затемна, і досі її нема. За годину­
дві й мені треба збиратися до Rраиерів>>.
-
Зуюю, я піду до Шуфлярсьrшх - гляну на . вулицю,
чи не йде Анна.
'
-
Добре, але замкни. Бо Я, мабуть; буду спати...
Довелося досить довго чекати, пон:и ' пані Шуфлярсьна
відчинила. Берта вже хотіла було вертатись, коли почула
ва дверима важкі, квапливі кроки. Двері швидко відчини­
лися, впустили Берту й захлопнулись.
-
Ідіть швидше,- поспішає каче·нятко до відчиненого
вікна.- Це людей там_ ведуть? Наниньте на себе шаль, ага,
оцю, і ходіть сюди. Але швидше, пони не пройшли. Ану
дивіться, . чи немає між ними тієї вашої...
Мати приступає до вікна, дивиться на вулицю. Ії бліде
лице вже не повинно більше бліднути, а ноги - підломи­
тися. Треба зосередитись, схопити ' поглядом ножне • облич­
чя, кожну постать. Вона натренувалася в цьому болісному
спогляданні, коли через місто до в'язниці водили полонених
партизанів. У будь-яній із тих партій могла виящ~:тися й її
доч1<а . Павла. Серце стискалося, по тілу проходи]} дрож,
але очі ряд за рядом перебігали по змучених, закриваВJrених
обличчях. А ноли колона проходила, вона хвильку сиділа
мовчни, потім ішла додому, щоб з молитвою · вдячності впас­
ти на коліна: <<Ісусе Христе,- стогнала, нарінаючи, - ти
лише раз пройшов свою хресну дорогу, а я своєю ходжу зно- .·
ву і знову. Змилуйся наді мною; змилуйся над моєю дочкою
Павлою. І прости! Я ж тобі, власне, дякую. Що не схопили
її, що між тими нещасними її не було... » Отак молилася
вона, в безладних молит:~зах відшунуючи втрачену рівно-
вагу.
.
.
Останніми днями пані ШуфлярсьІ{а вже не, клюшJrа її.
Перестали водити поJrонених, ожили слабr{і надії.
А сьогодні знову.
Мати придивляється пиJrьніше, не відвертає очей. Ні
разу не відвернула. · Rраялося серце ; . але )ЗОНа очей не від­
вернула, не дозволила сльозам затуманити картину, затер­
ти її. Терпляче пила ;о самого дна свій келих нестерпної
r·ірноти.
Полонених сьогодні · ма.чо, всього сі.1v1-вісім чоловік Самі
літні, один з них, зігнутий удвоє стар1ш, . ледве переступав

ногами: За плечима у них рюRзаRи; в pyRax невеличRі вуз­
лиRи. Веде їх гардист,. Один . Ідуть вони по тротуару, а не
по дорозі, як ходили партизацські колони, оточені німцями.
-
Це євреї,- Rаже пані ШуфлярсьRа.- Але де їх стіль­
ки познаходили? Подивіться, чи нема серед них тієї вашої.
6 чотири жінRи. Берта відразу, з першого погляду пе­
реRонується, що Естери -РозенRранцової між ними немає.
Вище ліRарні стоїть мала, Rрита брезентом вантажна
машина. Гардист з грюRотом відRриває борт і примушує
своїх бранців залазити. Штовхає їх, підсаджує, а Rоли це
не допомагає, висRакує в Rузов і опускав звідти на землю
грубу дошRу. Повільно, по одному піднімаються во~и хит­
:кою дошкою і зникаю-r,ь під тентом.
Люди зупиняються, співчутливо спостерігають німу сцену .
Мати Малатінцова провела сумний похід аж ДG ліRарні,
де її погляд спинився на молодій селянці у чорних валян­
ках і в хустці. Що то за пальто у неї? СелянRа стоїть неру­
хомо, обернувшис;р до вантажної машини й •дивиться. Та
тільRи-но вона рушає з місця, ступав кільRа RpoRiв, як мати
здригається, спирається на широRе підвіконня, вихи.ляється
•а вікна і, щ1.тамувавши подих, розглядав постать у знайомо­
му, таR, у знайомому пальті! Обличчя вона не бачить, збо­
Rу його закриває груба хустка, до того ж постать якась· ні~
би нижча, менша, здалеку її погано видно, але... материне
серце б'ється від великого зворушення, матір ніхто не обду­
рить. Не. обдурить!
А згори йде Анна! Іде тим самим боком вулиці, тим
самим тротуаром. Від Кранерів мала б іти іншим боком, але
вона йде тим, яким зара<! треба йти. Вони зустрінуться!
<~Тепер вона від нас не втече. Побачимо її! Побачимо.>>
Якщо це вона.
Вона! Це її п·альто, її хода.
Берта Малатінцова прожогом _ кидається до дверей. rй
хочеться уже , бути на вулиці, там, біля лікарні. Хочеться
:взяти за .руку те видіння, глянути йому в обличчя, перш
ніж воно розпливеться, щезне, зникне у невідомості.
Пані ШуфлярсьRа, яка вже звикла до раптових виходів
сусідки, н'атть іІе дивується, що цього разу Берта побігла
в наRинутою на плечі шаллю . Вона закриває за нею двері,
вертається в кімнату і причиняв вікно. Нема вже на що
дивитися, 1,імната вихолола, треба нагріти її, підкласти щось
у грубку.
Мати, вихопившись за браму, відразу ж помічав своїх
дочок, · що иоять на другому боці вулиці. Розмовляють,
стоячи одна , навпроти одної, І:J:ібп чужі, що випадт,ово зу­
стрілис:~:, на прогулянці, як буває щодня.
165

•
Мати зд~имає руки, наміряючись перебігти дорогу, але
я:краз їде машина, за нею друг.а, третя. Нарешті проїхали.
Мати бачить, що дівчата вже помітиди її.
-
Мамо! - гукає Анна, намагаючись перекричати гур­
ціт ще однієї машини.- Йди додому, мамо! Ми вже йдемо.
А Павла все стоїть, пильно дивлячись на. матір. Це вона.
Вона! Але не рухається, не йде ДО неї, немовбц ТИМ
мовчанням теж відсилає матір до хати, геть з вулиці, до
брами.
Мати · не · йде. І хоче послухатись дочок, і не може. Не
може ані кроку ступити. -
-
Ні! - раптом у відчаї скрикує вона.- Ні!
Павла нарешті усміхається, махає рукою. Тоді Анна зво­
дить очі вгору, багатозначно хапається за голову, підходить
на край тротуару і, звертаючись до матері, заспокійливо,
приглушено гукає:
-
Йди додому і постав чай. Ми зараз повернемось.
Анна бере · Павлу за руку, і вони · йдуть далі Нижньою
вулицею. -
Мати заходить у браму, а потім, мов на крилах, вибігає
СХО)ЩМИ нагору.
.
Вона висмикує з третіх дверей ключ, йце на кухню, від­
.слонює
завісу на <<сцені» і кидає т~й ключ у темний кут між
старе лахміття.
•
<<Павла тут! Тут! Через кілька хвилин буде вдома>>.
11
За тиждень перед різдвом Кранер приніс велику, туго
зв'язану ялинку. На кухонний стіл поставив банку меду і,
як завжди, грудку масла.
-
Напечеш медівників на ялинку,- нахиляється він до
Павли, що сидить біля плити . на низенькому ящику.- Чого_
так дивишся? - шепоче їй. - Росіяни вже під Штявницею,
• не сьогодні-завтра буду<r ь біля Брезни. Тільки б витрима­
ти... ..:.. .. Проте Павла й далі незворушно дивиться на нього,
і це ного трохи дратує: - Ти що? Ану встань. Що з тобою?
Потримай ялинку.
',
Він скидає пальто і бере у Павли ялинку, щоб занести
до кімнати. Сердиться на Павлу. Відколи прийшла, весь
час у поганому настрої, пригнічує цим сестру і мат-ір. Во­
ни не скаржаться,- але хіба він сам не бачить? Вимушена
бездіяльність нервує дівчину, щоденні кдопоти сестри і ма­
тері дратують, викликають у неї навіть якесь зверхнє став­
лення до себе. Мудрий Марко розуміє її, бо ж у всьому
(прім Віта) зізналася йому, але щоб аж так.. : Хотів забра-
166

ти її до себе, щоб їм легше було, - але хіба ж вона витри­
мує? Переночує, а на світанку вже збирається - тіль.ки
додому. А їй не слід бути в цьому домі. Не можна ... Уже
подумував і про якусь роботу для неї, але не виходить ні­
чого. Дуже молода, недосвідчена, а те, що вона навчилась
-
-
робити, . тепер тут нікому не потрібне. Тому Мар.ко намага­
ється якомога частіше відвідувати Малатінцових, щоб від­
мовити Цавлу , від рішення, про яке довідався у неї самої.
Д івчина йому вірить, може, послухає ...
Як почуває себе мала? ...:. .. киває він головою на кім­
нату.
Як і раніше,- смутніє нахмурена Павла.
До р іздва треба гарно підготуватися, радість дитині
цринести. Тіт.ка наказує, щоб ти вже бралася за медівни- •
ки,- говорить без усміш.ки, ніби дав Павлі бойове завдан­
ня, - вони мусять .кілька днів постояти, іна.кше на різдво .
і'х не можна буде їсти.
Павла знову сідає н~ ящи.к, а Марко з ялинкою протис-
• :нується до кімнати. Він уже нахилив її, пропхав вершечок
у низькі двері, але його знову вивела з себе Павлина бай­
дужість.
-
Ти не йдеш? - оглядається він, незадоволено хитаю­
чи головою.
Дівчина підводиться · і й-де за ним до кімнати.
Зузка вищить від радості, очі її загораються, вона сідає
ца ліжку й дивиться на рухливу ялинку, мов на чудовий
- зелений привид ; Голосно сміється, намагаючись угледіти
схованого за деревцем Марка. Але той показується _ тільки
тоді ; коли ялинка зупиняється біля постелі. Визирнувши
з -за дерева, він усміхається до Зузки і нахиляє ялин~у, обе-
•
.
. ...
~.
режно торкаючись плочками 11 ошдого личка.
-
Звольте · понюхати мене, дівчино,- каже він -грубим го­
лосом, - і добре огляньте, чи я вам сподобаюсь. Бо якщо ні,
ТО цей чоловік, - Марко б'є себе в груди, а.ж гуде,-'jІму­
шений буде шукати щось краще.
-
Розв'яжіть,- кричить радісно Зузка,- так я нічого
не бачу. Покажіть сукню, усі гіл,очr<и!
'
Павла ·швидко нахиляється, розв'язує мотузку і з ви­
вільненим кінцем у руці оббігає ялинку, випускаючи з по­
лону її широкі гілки. Марко стоїть, тримаючи ялинку ниж­
че верхівки, і щоразу, коли Павла опиняється біля нього,
легень1ю поплескує її по плечу: ,
-
От бачиш, - шепоче, - такою ти мені подобаєшся.
Підбадьорена Павла вправно вирівнює гілки, · розпрям­
ляє їх, потім . Марко трясе деревцем і злегка стукає н_им об
підлогу.
167

ЯлинRа стоїть у вс1и сво1и :красі - розлога, струнка,
окутана пахощами лісу і здоров'я. Зузка дивиться на неї,
мов зачарована, береться за колючі гілочки, відчуваючи на
долоні липку смолу.
_-
Значить; гарна?-'- порушує Кранер розчулене мов­
ча:ння.- Подобається тобі?
Зузка киває.
-
Я люблю її. І вас теж любшо, дядьку,- дівчинка пу­
скає деревце, простягає руки до Марка, потім дq сестри,­
і тебе, Лінrю. Дуже,- якось докірливо похитує во:на гбл_ів­
кою.
Марко :Кранер притуляє ялинку до сті:ни 1 иде до ліж­
ка - по 3узчині обійми. Він сміш:но витирає вусатий рот,
готуючись до поцілу1-шу,--і таки одержує його. _ Павла при­
гортає хвору сестру, гладить її волосся, а серце сти~ка'Ється
nри думці, що досі жодного разу цього не ·робила. Однак
Зузка вже знову позирає на - яли:нку і, пересиче:на пеёто­
щами, снує свої звичайні реальні думки.
-
Чудова. І величезна. Тільки чим ми їГ приберемо?
]іічого ж :немає. Минулого року побилися майже всі :наші
прикраси.
Прикраси минулого року самі не побилися, звела їх зі
світу Зузка . . І : тG єдиним рухом. Потяглася - за свічкою і
1
звалила ялинку.
-
Про це :не турбуйся,- бадьоро -каже Павла,- тітка
Тилка дала :нам меду, сьогод:ні почнемо пекти медівники.
А якби у нас була сол_ома, знаєш, які чудові прикраси я б
sроб:ила?
,-
Із соломи?
-~
-
Так! А якщо не буде соломи, то можна багато чого
повирізувати з паперу.
-
Це я буду робити,- випростуєть_ся Зузка.- Ти ме­
ні покажеш, а я виріжу. А якщо Анна знайде соломи, теж­
мені покажеш. · такі речі можна робити і в ліжку.
-'- Звичайно, можна.
Якщо Анна знайде соломи.
Анна, а не Павла. Павла рідко виходить, та й нав і ть
коли йде, ніхто не наважується обтяжувати її домашніми
обов'язками. Тю< якось установилос·я. Павла усвідомлює це
Г в думці захищає себе: <іУ мене інші клопоти, важливіші,
аніж той вічний шлунок, той дурний живіт. Якби вони мені .
сказали щось - зробити, я напевно зробила б; але - вони ніко­
ли нічого не доручають: Мамка пригні•rує мене постійною
мовчазною тривогою, якщо я йду кудись. І постійною мов­
чазною радістJо, коли я повертаюея. Вона воліє бачити ме­
не _ під з_атхлою периною. Але хто це витримає? Я не можу
168

жити так, як боязливий кріт у норі. Діставати продукти,
їсти, шукати паливо, чистити піч, мити посуд, прибирати ...
Не можу>>.
•
Нічого. не вдієш - молодість. Молодість пряма, незбаг~
венна, недосвідчена, сказав би Марко Rранер. Сам він не
забуває і про ялинку для хворої дитини. Не вважає при­
ниженням для себе віднести бідній родині Малатінцових
меду, кілька яєчок чи грудку масла. ,
•
ВіІ;І дуже поважає Берту Малатінцову... За те, щd на
безладному, розпорошеному фронті безпомилково впізнає
ворога і, зібравши всі сили, оберігає від нього життя; за те,
що, перемагаючи страх, день у день виставляє проти ворога
щит неймовірної відваги:. У цій своїй боротьбі- вона зовсім
самотн'1, Без товаришів, без дружньої під:rримюr, без тилу.
Ії бойова позиція ~ місце біля плити у темній кухоньці.
Позиція, якої вона ні:коли не зможе залишити хоча б тим~
часово. Через хвору дитину в н:імнаті, через . переслідувану
_середульшу° дочку, через ту біду, що не дає бідній людині
ворухнутися. Вона утримує свою позицію і б'ється, як може ,
Єдиний її • командир - любов та опір несправедливості .
Єдиний комісар - звичайне людське сумління. Іншого ко­
мандира ч1і комісара нема... Однак він, Марко, тут і може
Берті хоч трохи допомагати. І допомагає у. міру сил . Пора­
дою, своєю присутністю, та й ось цією ялинкою на втіху її
хворій дитрні.
_
•
Ще Павлину треба було б відвести.
Він знову намагається умовити її, але марно. Затялася
дівчина, на ·думці тільки ~Подбрезова. .Тут наче земля горить
у неї під ногами. Особливо в його хаті, коли, буває, забі­
жить на годинку -півтори, ніби її справді пече полум'я, що
виривається з неспокійної землі . Ніде місця собі не нагріє.
За неї вже починає боятися навіть спокійний старий Мар­
ко. Поки слухалась його, на кільrш днів трохи заспокоїлася,
колц він . по своїх каналах довідався, що подбрезовські <<бать­
ки>> продовжують працювати біля печей, отже, Павлі не­
має за що дорікати . Він сказа~ їй про це і незабаром пошко­
дував. Дівчина почала переконувати себе, що •шофер Мі­
шович обд.;урив її, що гестапо взагалі її не шукало (бо де
воно могло взяти фото?), що вона ні з 'Іого ні з сього втек­
ла · з поста, зрадила своїх, зникла. Як вони тепер працюють
без неї, кого пошлють з донесенням туди, де знаходиться
Віто (про це вона Маркові не сказала}, де знаходяться
всі? .. А боротьба загострюється! Треба бити з тилу знавіс­
нілих відступаючих фашистів. <<Хіба повинна тут . сидіти й
мовчати в безпеці?>>
169

-У безпеці! Марко згадав про Jlay:кa, про есесівця Віллі,
про німців у Шуфлярсь:кої, про Естеру Розен:кранцову, я:ка
десь зникла .
А Павла знову за своє . Витягає дошку, · береться пекти
медівники і глухим голосом продовжує стару пісеньку про
фальшиву тривогу з _ приводу гестапо, про , те, що їй не­
обхідно повернутися, · зайняти своє місце, одержати нові зав­
дання.
-
Тільки не :кажи гоп, не :кажи гоп, по:ки не переско­
чила,- заперечує Нранер поки що мирно, переконливим
тоном.- Хіба я тобі не :казав, що тривога навколо тебе бу­
ла не фальшивою?
-
Ну, не знаю,- здвигає плечима Павла . - Думаєте,
ваuіі відомості та:кі вже достовірні?
Марко сердиться .
•·-
Мовчи вже! - гнівно гуде їй в обличчя . - В такому
разі йди, лізь у їхні пазурі. Для цього великого розуму не
треба . Та й безоглящ~ості тобі вистачає. Наприклад, до за­
мученої матері , до сестер, до нас усіх . .
Павла стоїть , з-під вій у неї проступають сльози, збі­
гають по щоках, :капають, ,
Марко, вже одягнений, :кладе важку ру:ку на Павлині
плечі. Притягує її до себе і, не дивJІячись на неї, говорить:
-
Зайві жертви нікому не потрібні, дум:ку про повер-
, нення до бухгалтерії :кинь . Ти й тут будеш потрібна. Хі­
б,а та:к важко,- заглядає він дівчині в обличчя, - замість
Ма:ковни:ка , Петь:ка чи Баб'я:ка прийняти за << батька>> ста­
рого :комуніста Марка Нранера? Важко? Чи я здаюся тобі
• не досить ' надійним?
Павла :крутить гоJІовою, шукаючи . хуеточ:ки. Ні, це не
важно, ні. Важко хіба що замінити батька Баб'я:ка на бать­
ка Нранера. Через таку абсолютно неважливу під час вій­
ни дрібничку, що Баб'як має сина Віта, а Нранер - сина ,
Павла. Доброго Палька, якого вона не любить і нікоJrи не
любитиме .
•
-
Не гнівайся за гострі слова,- стає жаль Маркові
заплаканої дівчини.- Я звик мати справу з чоловіками,
у словах не дуже перебірливий. Навіть гудки навчився пе­
ре:кри:кувати... Ота:к воно й виходить .
Павла :крутить головою, намагається усміхатись.-- Вона
вже опанувала собою, взяла себе в ру:ки. Напевне, він має
рацію щодо Подбрезової .
-
Але дайте мені якусь роботу...
-
Дамо . Прийде час, і роботи буде стшь:ки, що дай бо- ,,_
же витримати . А можливо , й не буде . Може, все піде інакше,
ніж ми передбачаємо . Зачекай.
-
Я ж чекаю.
170

-
І ще... -
Кранер притискав підборіддям комірець, ди­
виться з-rіід брів на Павлу,- знаєш що? Не хмурся так,
тобі це не личить . Будь веселою, адже у нас в підстави для
оптимізму . Нас че:15ає майбутнє, нове життя; rотуймося до
нього. А поки воно настане, поки народиться в боях і в кро­
ві, будьмо обережні. Нехай очі будуть відкриті, ясні, а не
занурені в похму-рі думки. І в сльози. Отак-то,- несподіва-
-но
закінч')'є він.
На язику у нього крутяться й інші слова, зв'язані з сім'єю,
з Павлиною матір'ю і сестрами, .яких її незвичайна похму­
рість явно вбив'ає, знесилює. Однак Марко прикушує язика.
Відчував, що сьогодні сказав дівчині достатньо, у чомусь
переконав її.
-
Не забувайте про мене, дядьку Марко,- каже Павла
уже спокійно,- я хочу працювати. _
_
-
Не забу,цу,- він знову наважується пожартувати:­
Тепер роби медівники і дай 3узці вирізувати ті папірці .
Радість додає здоров'я. Ти помітила, як вона ожила?
Павла киває, а потім похоплюється, що вона навіть не
знає, де мати тримає борошно і чи вистачить його на різд~
вяні медівники.
-
Ну, я пішов, - бере Кранер свою палицю,- я ж просто
з тартака, навіть дома не сказав. Стомився, як •кінь, та й
тітка, мабуть, уже напівмертва від страху. Цей страх,- він
робить кілька кроків по кухні й підносить палець,- страх
наших жінок і :матерів, їх сльози, муки, усі недоспані ночі
також запишемо на чицсь рахунок. Каі-ку тобі це, щоб не
забути, як настане час розплат:ІІ. Ми ні про що не повинні _
забути. Ні про що!
Павлу охоплює сум'яття. Маркові слова немовби розга­
няли туман, у якому досі якимись невиразними, незбагнен­
ними тінями метушились ті, що залишились удома і живуть,
животіють за обложеними мурами. Відразу ніби іншими
очима побачила свою матір і цього батька зі змученою дру-
. жиною,
начебто почала щось ро::~уміти.
•
Вона запитує про Палька Кранера. Вперше сама питав
про Маркового і Тилчиного сина-партизана. Чи не мають
нових ві9тей про нього.
_
-
Ні, - бурмоче Кранер, трошки здивований поворотом
у розмові,- нових немає, тільки те, що було два тижні тому.
Зі _ слів тітки Тили Павла знала про Шайбанову гру
з чуткою про Пальову смерть. Підлу гру, яка мусила зни­
щити, цілком зламати небезпечного Марка Кранера . І все ж
не знищила. Однак що витерпіла мати, що нащгравді
мовчки пережив батько, вона зрозуміла лише тепер. Тепер,
хвилину тому, коли впали слова про розплату.-..
171

Він знаходиться під Прашивою, але де саме, я не мо­
жу сказати . Прашива широка, розлога, навіть богові неві-
• дамо, до с:кіщ,кох долин вона спадає . Живий мій синочок,
а це головне, що нам необхідно знати, - каже він стримано.
І так само стримано думає про себе: <<ЯК ' не хочеш його,
що ж - нічого не вдієш . Якби він так уперто не тримався:
тебе, я дав би йому добру пораду : бери Анночку, вона го­
жа дівчина і, гадаю, · для тебе більш підходяща. Але що ро­
бити, коли баби ще за моєї молодості . ·вигадали таку муд­
рість , що, мовляв, серцю не накажеш» .
,- ,:). той більше іІе приходив?
-
тягне Павла ниточку,
розганяючи думки .
.
,
Що? - здригається Марко.- Нотрий?
-
Таж той.. . триштанний.
-
А-а, той,- Марко ляскає себе по лобі.- Ні . Прихо-
див раз за бинтами і якимись . скальпелями. Ми вдячні йо­
му, що_ заскочив, розповів · про Паля. Відтоді хоч можна
спати вночі. А я тобі скажу, дівчинко, що й досі не можу
· спати : у вухах мені сидить той тітчин плач . Вона спить, а я
не раз здригаюсь від того її квиління. Засіло мені у вухах,
чую його навіть тоді, коли дружина спокійно відпочиває.
Не тільки у вухах, а ще глибше запав йому той плач,
набагато глибше.. ..
-
Ти: і про ті штани знаєш? - з полегкістю сміється
Марко . - Щось подібне може прийти в голову._ тільки матері.
Ноли Тилка Нранерова почула , що партизан скоро вер­
тається під Прашиву, їй захотілося передати синові чисту
білизну. Мовляв, сам він напевне не випере, ще воші за­
ведуться.
<<Добре, я візьму, _:_ знизав плечима хлопець. - Тільки _
справа в тому, що ми з вошами уклали пакт про ненапад.
•Якщо ми їх не турбуємо, вони теж дають нам спокій . Тут
кожен має свій метод, не думаю, щоб не було його і в на­
шого лікарю> .
І він виклав враженій Ти.іщі сши метод, сши винахід,
гідний патенту: в нього аж троє спідніх штанів, які він
носить на собі всі разом. •Щотижня: міняє їх ; причому ПО-:­
слідовно : самі спідні завжди йдуть _ наверх, де вони провіт- .
рюються й вимерзають, якщо у них _випадково що~ь заво­
диться. Через тиждень настає черга середніх, а вже потім
несуть свою службу останні. Отак і циркулюють. <<Просто,
правда?>> - сміявся він. Так само робить і з сорочками . .:>>
Я візьму для лікаря все·, що хочете, але, як на мій погляд,­
не варто. Я, наприклад, у своїх трьох штанях витримав би й
тридцятирічну вій~, не те що місяць, два чи три, які нам
ще залишаються.. .>>
172

При цьому спогаді вони вес~ло сміються.
На прощання Марко заглядає до кімнати .
Зузка · спить, обернена обличчям до ялинки. Спить, .вди­
хаючи запах смоли й хвої, яким щедро насичена тепла :к;ім­
ната.
Павла навшпюіьках підходить до печі й тихо-тихесень-
RО підкладає в грхбку.
•
-
Ялинка не ' висохне в тююму теплі?_:_ шепоче вона
Кранерові на нухні.
-
Нехай стоїть доти, доки Зузка захоче, - махав рукою
Марко.- Якщо почне ·обсипатися, дістанемо другу ... А де ·
решта жінок?
_
.
•
Павла не знає. Тепер це її мучить, але вона не ;шахо- ,
дить що відповісти. Більшість часу просиджує в другій. нім­
наті -за вишиванням, яке не знати навіщо почала. Коли
мамі з сестрою треба нудись іти, вони янось несміло про­
сять її доглянути Зузку, перейти до неї або . Ііа нухню. Мо­
же; вони і сказали, 1,уди йдуть, але вона не пригадує.
Марко збагнув це. Від нього, здається, ніщо не · схова-
Є'І'ЬСЯ.·
,
.
-
Так, іще одне,- бере він · павлу за гудзик товстого
чорного светра.- Приглянься уважніше до того вашого
есесівця. Я бачив його позавчора і маю певну підозру. При­
дивись до нього. Якщо і в тебе виникне таке саме вражен­
ня,- зараз краще не гqворити яке,- то мусимо _щось при­
думати.
-
Я не виходжу на кухню, коли він тут,- наїжачу­
ється Павла.- А вчора його не було.
-
Ну, то сьогодні напевно прийде. Якось придивися до
нього і прийдеш скажеш мені, що ти вичитала. Або я за~
гляну. Ну,- стишує він голос,-:-'- на . все .добре, і... терпели­
вість! Вітай мамку й Анну.
Марко виходить, а Павла ще довго сидить непорушно
на ящику. Підперла голову долонею й думає. _ Доведеться їй
багато чого передумати. Передумати, переоцінити плани ...
Та, очевидно, і свою поведінку.
, <<Бідолашна мамка. Як вона все це витримує: без .нарі­
кань, без , жодного принрого слова. А я лиш мо.вчу, мов ні.­
ма, нічого не розповідаю, не пояснюю, адже вона навіть не
знає, як я там жила, що робила. Першого дня почала меі1е
розпитувати, насамперед про Паля Кранера. Я лише щось
буркнула. Потім про Маковника, Петьна, Баб'яка, Сивка.
Це мене вразило. Звідни їй відомо? Звід1,и так точно відо­
мі саме ці імена? Що вона їх знає давно, це мені було яс­
но, ~она знає половину Подбрезової. Але чому називає са­
ме <<батьків!) - і · ті_льки їх? Мене це насторожило, я сама
173

почала розпитувати. І шило вилізло з мішка: моя мила сес~
тричRа вистоювала на братіславських вулицях із зрадниками,
колабораціоністами, з я:кимись Лала:ками. Від них і черпа-
ла чутки про мене, про <<батьків»...
..
Цього мені було досить. Перед такими JІюдьми, як моя
сестра, навіть рота не розкрию. Чого вона приїхала? Чому
не залишилася у Братіславі, в тому гадючому гнізді, при­
тулку зрадників, у своєму улюбленому уні_верситеті? :Ти­
хенько пересиділа там повстання, могла так само сидіти
аж до кінця війни. Тут їй нічого шукати - тепер, коли
незабаром буде по · всьому.- Вона · ні:кому не була потрібна, •
ніх·rо її не :кликав. Тіщ,:ки заважає. Принаймні вдома мені
заважає... Мам:ка в захопленні від неї. Правда, Анна допо­
магає їй. Ніг не шкодує, бігаючи за харчами, ліками, пали­
вом і ще хтозна за чим. Та якби вона . навіть зовсім з ніг
збИJ1ася, в моїх очах вже іншою не стане. В материних
о~ах це, звичайно, матиме значення, але в моїх - ніколи!
Тому я й до мамки так ставилась. Нія:ких запитань. А тим
більше ніяких відповідей на з_апитання!
•
:Марко Rранер, про це не знає. Сам він . нічого не помі­
тив, а я йому не сказала.
:Коли ми 'l'оді зустрілися з А_нною на вулиці, я не могла
опам'ятатися від радості. Не наважувалася йти додому прос­
то так, без підготовки. Боялася: що мене там чекає? Анна
мені все розповіла, і ми спільно вирішили, що я можу йти
додому, навіть мушу. Де ж мені було подітися?
Я:it вона мене оглядала, нишком перебігаючи . очима · по
·rовстій хустці, по великих валянках. не · могла собі уявити,
хто мене так одягнув. Чому ж? Це вона знала. Я сама у
перші ж хвилини сRазала, що мені загрожувало у Подбре-·
зовій. Щиро, нічого не приховуючи, розповіла їй про свою
тернисту дорогу, про ночівлю у покинутому сараї, про все;
крім валяноR. Про валянки забула. Згадала вже біля нашого
будинку, коли вона знову крадькома глянула на них і на­
ші очі зустрілися; ми забігли під браму і зайшлися сміхом,
ЯІ, :колись, давно-давно. В ті давні часи, коли мама ще довго
після татової смерті вважала нашу веселість за гріх, вибі­
гаючи з кухні і зляканим шепотом , утихомирюючи нас:
<<Тихо, діти, тихо. Смієтеся, як перед погибеллю... >> Ми за:­
тихали, а коли вона виходила, знову вибухали. Сміялися
саме над . тією <<Погибеллю>>, про ЯRУ ніхто з нас не знав,
що воно в дійсності означає.
•
Тепер уже я знаю. Тепер погибель поряд.
_
Не довіряю власній сестрі.
Тоді під брамою, сміючись, я обіцяла розnовісти ш npo
валявю1 . І не лише про валянки. Про все хотіла їй розпо-
174

вісти. Набагато до.кладніше, на.багато глибше, ніж мамці,
розповісти про все, що та.к змінило моє життя протягом ос­
танніх місяців. І про Віта хотіла з , нею поговорити, про 1<0-
хавяя, nад яким ми вже не будемо жартувати так, як жар­
тували раніше, не раз аж заходячись' від сміху над своУми
залицяльни.ками. Більшість з них крутилась біля мене, бо я
завжди була веселішою й частіше жартувала, ніж серйоз­
на Анна. <<Коли я захочу виходити заміж,- іноді .казала
сестра,- ти відпустиш мені .котрогось, добре?» - <<Відпу­
щу,- обіцяла я.- Хочеш Паля? Він добрцй, освічений,
шкода було б залишити його я.кійсь чужій>>. · Анна сміялася,
але й, здається, замислювалась. А одного разу сказала: <<По­
бачу. Якщо ти справді вийдеш за іншого, можливо, я його
візьму... >> Уже тоді бувало та.к, що, .коли Пальо приходив
до пас, вони з Анною сідали і дуже довго й мудро розмов­
ляли. Пальо позирав на мене, але . розмовляв з нею. Всі · зна­
JІИ, що він за.коханий у мене. А втім, хтозна, я.к воно було
насправді...
,
Та як би там не буJю, а назад уже нічого не вернеться.
Пальо не зможе по.розумітися з Анною. Тепер вона йому
не пара.
Ми змінилися. НадихаJ1и:сь свободи:. А вона? Мотається .
між нами, а голова, напевне, гарди:стсь.ким мотлохом начи­
нена. Як жахливо мусить во}!а_ почувати себе серед нас,
<<бандитів, ворогів нації>>. О, в наші ру_ю1 потрапляли їхні
газети, клапті отруйного паперу. І пишні за.клини - здавай­
теся, МQвляв, приходьте з · повинною. Обіцяли нам помилу­
вання! Нам обіцяли помилування!! Нам, .котрі .карають і .ка­
ратимуть усіх зрадників, вибиватимуть з ру.к цих полохли­
вих ш.курни.ків юдину сочевичну юш.ку...
Ох, Анно, Анно. А ти ж, мабуть, і юшки ніякої не
маєш...
Прр валянки я ш не розповіла. Про Віта - теж, бо по­
тім уже не розповідала ні про що. Тільки-но мам.ка почала
розпитувати про <<бать.ків>>, я стиснулася і зам.кнулась, перш '
ніж встигла усвідомити її слова.
•
А ,.коли через .кіль.ка днів, усе детально обмір.кувавши,
зрозуміла, •що Анна хотіла хоч що-небудь почути, одержа­
ти відповідь хоча б на кілька питань, че.кала звичайної сес­
тринської відвертості, на якій колись нам так залежало,­
було вже пізно. Немовби за час цього мовчання навколо
мене виросла стіна, яка не давала мені підійти до сестри,
а їй перешкоджала вступити в розмову зі мною . Ма~ша від­
чувала це, а через я-кийсь час ста.1Jа відчувати й Зузка . Во­
на влsе не :кличе мене до ліжка , не випитує гарячковим
шепотом, де моя гвинтівка і чому я не принесла , Уі сюди,
175

якщо вона тут теж потрібна, та ще й дуже потрібна! На
Лаука, на німців, на Віллі і на · гардис'Гів з Естериними
чемоданами ... Навіть цій дитині я н;е знала, що відповісти, як
утішити її, обманути ласкавим жартом.
Отак я тепер живу. За стіною, що нею сама себе оточила.
Не · знаю, ЯІ{ її зруйнувати, але й жити так не можу.
Можливо, Анна могла б крізь неї пробитися. Може,
швидше вона сама. •
Але вона ображена. Хоч не виявляє цього. При потребі
перекинемося кількома стриманими фразами пр'о поточні
справи чи про Зузку - оце і все. Вона уникає мене, стара­
ється менш~ був-ати вдома, а недавно я п9чула: шукає со­
бі роботу. Пере1<0нує мамку, що коли не на сірниковій фаб­
риці, то принаймні на тартаку можна влаштуватися · поден­
но: треба ж принести додому якийсь гріш, бо вже нічого
неможливо купити інакше, . ЯІ{ по спекулятивних цінах.
Вона ображена. Начебто я її бозна-як скривдила. Я, кот­
ра воювала, ризикувала власним життям, я кривджу її, яка
під час боротьби спокійно сиділа собі!
Гарно виглядатиме світ, янщо після війни будуть себе
почувати ображеними всі, хто не сприяв повстанню. Коли
вони ображатимуться, що ми бор.олися, а вони ні, і почнуть
звинувачувати нас у боротьбі проти фашизму. Ні Гітлера, :ні
Тісо вже · не буде, але ми тут залишимось і будемо всім
колоти очі, як живе· нагадування про їхню нерішучість. Ми
будемо дорікати, а вони... »
<<Але ми не повинні дорінати! - вражає Павлу спокійний
голос Марка Кранера.- Судити будемо, це точно. Хто зави­
нив перед народом, перед його повстанням, того буде пока­
рано. А дорікати? Ні. Туманний (висловлений або, ще гір..:
ше, невисловлений) ДОІ{ір страшніший від отрути. Він по­
роджує гіркоту, п0чуття скривдженості, непевність. Розкла­
да~ особистість, паралізує суспільстl}о. Докори - це · старий
мотлох, який ми, комуністи, давно вже викинули з арсена­
лу політичної бор9тьби. Повільне отруювання людей поли­
шимо міщанам. Вони завжди нористувалися цією зброєю,
набили на тому руку. Але ми зламаємо цю зброю саме від­
вертістю, знищимо правдою. Нашою правдою. Класовою, яс­
ною, яка зрозуміла усім людям ... >>
<<Усім? - Павла задумується. Вже не знає, чий голос їй
причувсі - Кранера чи Маковнитш. Іноді вечорами він зву­
чав перед партизанами, точнісінько такий, як цей, чи схо­
жий - на нього . .І хоч ніколи тоді не йшлося про те, що
докори - страшна отрута, цей голос і ці . слова цілком могли
. належати
Маковнику . Павла згадує , Рафая - збитого «ан­
глійського>> льотчика , юшй при єднався до них , бачить , як

він разом з двома армійськими . поручиками тю;:о й обережно
виходить <шодихатю>, покурити під деревами <<сушняку>> з
пайка штявницького тютюнниІ-ш. Одного разу за ни11:1и вис-.
кочив і Віто, сердитий, _ блідий від хвилювання. Надворі
зрізались, а коли молодий Баб'як повернувся, <<батько>> Ма­
ковник вичитав йому: <<Ти що, дурний? Не маєш розуму? .
Дай людям спокій. Хто fle хоче бачити, хай залишається
сліпим, але сварки тут, в усякому разі, терпіти не будемо>>.
<<В усякому разі,- розчулюється Павла; як би їй хоті­
лося хоч раз почути ці його улюблені слова: - В усякому
разі!
,
В усякому разі, я хочу знову його почути... Як він від­
читує Віта, обіцяє йому: <<Якщо ще раз затієш сварку,
в усякому разі, будеш покараний!>>
.
Ні, дядьку Марко, не всім ваша правда зрозуміла. Дехто
не хотів навіть слухати про неї. І не дай боже сказати їм
гостре слово, цього батько Маковник не дозволяв. Усі троє
були добрими бійцями, а льотчик рвався в кожний бій ша­
лено, нерозважно. Хлопці жартували: мовляв, чи не хоче
він ·за В{;ЯКУ ціну простріляти дорогу до своєї англійсь1юї
нареченої. Він стільки говорив про неї, що •нам здавалося,
ніби кожен з нас особисто знав оте хворобливе створіння
з вицвілої, потертої фотографії.
,
Ех, - підводиться Павла, розправляє затерплі ноги,­
краще я замішаю тісто для тих медівників~ Мушу щось
робити. Бо якщо й далі так квоктати-му, то збожеволію від
самих думок. Цікаво,- зупиняється вона по дорозі до <<сце­
ни», яка завжди служила і зараз служить ще й коморою,­
rі;і1,аво, що людина може втратити глузд від думок. Від ду­
мок, а не від страху. Страх наче зник, пропав десь. Люди­
на •взагалі не боїться, що її знайдуть, схоплять, заберуть.
Словом, не боїться майбутнього. Боїться лише теперішньої ~
самотності, відокремленості ... >>
-
Лін:ко,- озивається з кімнати непевний, заспаний го- ·
лос,- а де мама?
-
Ще не прийшла. Ти чогось хочеш? Я зроблю тобі
чайку. Щоб освіжитися. Добре?
-
Ні. ·я не хочу.
Не хоче...
Павла торкається долонею плити. Холодна, вигасла. 3ов­
сі1-1 забула про неї.
-
Не знаєш, 3узко, де мама держить борошно?
•-
Знаю,- злізає мала з ліж1,а,- зараз дам тобі.
І вже чапає боса по холодній підлозі, відсуває <<завісу>>,
нахиляє розкуйовджену голову, ваміряючись лізти на ци­
сокий підмурівок . Зі <<сценю> на 3узку дихає різкий холод.

Павла:, злякавшись, хапає сестру, на диво легко шдшмає
її й несе паз-ад до кімнати. Довгі ні~ки дівчи:нкц звисають
майже до землі, а руRи обіймають Павлу за шию. •
-
Я тобі щось скажу,.:__. починає 3yaNa уже в ліжRу.­
СRажу тобі, що я: надумала.
Вона знову ·починає про комин, про дошки, про таємну
схованку, яка могла б у них бути, але якої немає, бо ні ма­
ма, ні Анна не хочуть зрозуміти, що то за чудова річ. З за~
хопленням розхвалює вона зручну темну схованку і її запах.
·
-
Дошки я вже приміряла, вани ляжуть якраз на скоби.
Тільки ЯІ{ я це зробл10, коли хвора?
_,,
-
Просто,- відповідає Павла, не роздумуючи,- скажи,
де · ключ, де дошки, і за п'ять хвилин у· комині буде настил
як грім. Я його зроблю.
-
Ключа немає, там маленький щчок зверху на двер-
•цятах. А дошки на <<сцені>>, біля стіни. · Правда, це було б
чудово?
-
Так,- киває Павла й біжить виконувати' ба~ання
сестри.
• Коли вона через
якийсь час зачиняє добре вимощену
чорну кімнатку, ЇЇ увагу привертає гачок. Вона уважно ог­
лядає його . Якби цей гачок зняти, ніхто ззовні не відчи­
нив ·би сховище.
-
Готово,- миє Павла руки.- Як ти до цього додума­
лась, розумна головонько?
-
Просто,- здвигає плечима ЗузRа,- і вже давно. Ще
тоді, коли повернулась Естера. А потім - ~шли гардисти ШУ:­
кали мамку.
-
Мамку шукали гардисти? - терпнучи, запитує Павла.
-
Так; ті, що з Естериними чемоданами. Сказали, ще
прийдуть, але досі не появлялись. Мамки не було вдома,­
розумієш? Ходила до костьолу. Ти постав там стільчик для
неї, бо не зможе довго стояти. Ой, але дивися, щоб Лауко
тебе не помітив. Чи хтось інший .
Павла опускає голову й верrається на кухню.
Он воно що.
Анна тоді не сказала їй про це. Чи сама не знала, чи
не хотіла її хвилювати.
Павла береться руками за голову, що раптом . розболілася.
Хочеться зруйнувати ту стіну, розбити мовчання, увійти
між своїх...
,.
-
А що борошно? - гукає Зузка.- Я ж тобі не дала
борошна!
•
<<Ага, борошно . Правда ж . Борошно, різдвяні медів­
ники... »
Залиши двері відчиненими,- продовжує Зузка,- fi б;у -
178

,
r
тr,у дивитися з ліж:ка, а ти шукай. Знаєш як : холодно, хо•
лодІ;Іо, тепло, тепло. Ну, шукай!
Павла відслоняє завісу , ступає на << сцену>>, .а 3узна вже
радісно гунає :
-
ХоJюдно, хоJrодно, лід...
З коридора долинають кроки. Павла обертається, з по­
легкістю киває зі «сценю>:
-
Мама йде.
-
Нехай іде, - Зузка не хоче кидати гри.- Ти шукай,
Ну! Холодно ... холодно .. . тепло ...
1.2
:Кроки затихли, хтось стукає в двері.
Павла перестає шукати, випростовується. Це не може
бути мама. І не Анна. Хтось чужий іде. Чужий!
Вона хоче зіскочити зі <<сценю>, сховатись у другій кім­
наті, як робить завжди.
Лиш на мить завагалась, на коротку мить, протягом якої
в мозку гостро зблиснув докір, що не замкнула за Марком,
не повернула ключ,- і вже пізно. Двері відчинилися, відві­
дувач витирає об рогожку ноги, а .1юли обережно зачиняє
за собою, Павла опиняється віч-на-віч з висо1шм есесівцем.
.
Вона дивиться йому просто в обличчя ; кругле, але вкрите
фіолетовими тінями. Бачить запалені очі, а над ними -
відтиснений через усе чоло червоний пруг. Від каски, яку
.той тримає при боці.
.
<<Придивись до нього при нагоді,- мелькає у сполоханому
мозку Павли другий зблиск, що має заспокійливі барви Н'ра­
нерового голосу. Він оживляє її, дозволяє ворухнутися, ковз­
нути: поглядом по високій, худій постаті.- Придивись до
нього, а потім мені скажеш, що ти в тій постаті прочитала».
-
Єзуе-Марія,- вигукує Зузка, помітивши відвідувача,­
він знов тут! - вона сердито розтягує слова, хвильку ди- ·
виться на кухню, а потім розчаррвано падає на подушку.­
Облиш, Лінко, пропала наша гра. Завжди він мусить зіп­
сувати.
Павла · стоїть, не відповідаючи на привітання есесівця.
Вона вже цілком опанувала собою. Долає внутрішній опір,
проте ніяк не може зійти . зі <<сцени», наблизитись до нього,
вступити в неминучий контакт .з ненависною уніформою і
відразливою людиною в ній .
-
Чому ж, Зузко? - мовить вова ясним голосом, бо в
мозку її вже сяйнув третій, на цей раз бунтівливий зблиск. -
Мені потрібне борошно, і я його знайду. Я ходитиму по
«сцені>>, а ти далі диктуй.
179

Зузка підводиться, заглядає до кухні, де солдат продов­
жує стояти, наче кам'яний стовп, і, махнувши рукою, нака­
зує:
-
Сідай десь. Я не бачу. Відхилися. Геть!
Есесівець переводить погляд з одної дівчини на другу,
силкуючись зрозуміти, і - нарешті розуміє. Спочатку тільки
пригинається, а потім втиСf\УЄ своє худе .тіло ла стільчиR
у куті.
Павла стежить за ним зверху, прискіпливо й пильно вив-:
чає. Тепер він сидить до неї боком. Відзнак на ,петлицях
не має ніяких. А виглядає й. справді підозріло.
Здається, вона вже •вгадала, що мав на увазі :Кранер.
Справді, т.ак воно і є. 1й-богу, так ...
-
•Ну, починай,- гукає Зузка з постелі,- холодно, хо­
лодно ...
Павла зрушує з місця, робить Rрок уліво, потім вправо,
_
а коли вже нема · куди ступати, нахиляється й показує ру­
Rами, в якому куті хоче шукати. Зузка веде її, скеровує то-­
«холодом», то знову <<Теплом>>. І _ завжди, Rоли Павла огля­
дається,- а вона весь час насторожі, не випускає есесівця
з поля зору, пильнуючи, щоб не обернутися до нього . спи­
ною,- вона бачить, як він усміх?,_ється, немовби розуміє гру
і 3 інтересом стежить· за нею. · Зрештою, ·чому би й ні?
Гра справді міжнародна, він міг бачити її t в Голландії,
причому не так давно. Дурний ти голландський осел, те­
пер твоя пісня скінчена. Тут, у нас, тво~ пісня напевно скін­
чена. ·
•
-
Тепло, тепло, гаряче. Вогонь! - скрикує Зующ
-
бо-
рошно знайдене.
•
•
,
Павла простяг_ає руку, бере пальцями щіпку борошна і,
роздивляючись на . нього, зіскаRує з торбинкою зі <<сценю>,
потім сміливим рухом закриває завісу.
-
Знайшла? - стає Зузка навколішки у ліжку.
-
Знайшла. Якраз таке мені й потрібне.
-
Ну, і добре,- втрачає Зузка інтерес до гри і простя- •
гається на постелі.- О, де та мама так довго ...
Есесівець сидить, уважно розглядаючи Павлу, однак яв­
но робить усе можливе, аби дівчина не помітила його на­
стирливих поглядів.
Павла помалу звикає до його присутності, намагаючись
ходити біля нього байдуже. Це нелегl\О. Адже він · заповнив
тією небажаною присутністю всю тісну кухоньRу, заполо­
нивши її запахом мерзлого сукна, ш«іряноrо- •пояса й давно
недоглянутого чоловіка.
,
.Хй
здається, що вона цього не витримає. Однак бере се­
бе в руки і продовжує маскуватися приготуваннями до печи-
180

ва . Мусить же мама ~рийт1іІ Або Анна повернеться і звіJtь~
нить її. Рухайся! Зніми з шафи вагу .. .
Вона не встигав · ще підняти руки, як есесівець зрива­
ється зі стільця і підскакув до неї. Павла, скрикнувши,
обертається й ховає руки за спину, спираючись на шафу...
-
Що там таке? - невдоволено •озивається Зузка.
-
О, verzeien sie, Frauleiп, verzei~п sie,* - відступає
есесівець, схрестивщи руки на грудях; бачачи, що Павла
скам'яніла від переляку, він нахиляється через її голову,
обережно бере вагу і кладе її на стіл.
Потім повертається до Павли й ляскає чобітьми:
-
. Капп ich mich vorstellen? - він робит·ь ледь помітну
спробу подати дівчині ру~у, але потім знову опускає · її й
обмежується поклоном.- Wilhelm vап Lee~* .
• Павла механічно киває голово 'ю і, відштовхнувшись від
шафи, мовчки йде в кімнату до сестри.
-
Не звертай на нього 'уваги,- стомлено каже Зузка,­
. він
·такий, циркач. Якби ти знала, як він мені псує нер-
ви ...
-
Тихіше,- оговтується _ Павла від переляку. - А що, як
він розуміє?
-
.
-
Розуміє він майже все,- надимає Зузка губи.- І не­
хай розуміє! Глянь-но,- пожвавлюється вона і з усієї сили
гукає в напрямі до· кухні : - :Коли ти вже підеш до дідька
геть, ти, убивця?!
•Есе<;івець усе ще стоїть бtля шафи, збент е жено дивля-
чись на: Пав.лу.
.
Від Зузчиного кри·ку •він зрушує з місця, спирається ру­
ками на одвірок кімнатних дверей і усміхнено дивиться на
ліжко.
-
Додідькагеть, - повторює він майже точно. Засміяв­
шись, притискає руки до стегон, різко, по-військовому підні­
має голову і, обернувшись спиною до дівч ат, крокує по кухні.
Від кімнати до дверей... .
-
Бачиш,- тріумфує Зузка,- розуміє він добре. Не ро­
зуміє лиш те, чого не хоче. Наприклад, коли спитаєш його,
скільки невинних людей убив . Ану, спробуй,- заохочує во­
на Павлу,--;- запитай. Зразу ж почне викручува ~111ся, як гад.
-
Хат,- б,п:азнює Віллі ван . Лее, щоб розвеселити дів­
чат.- Зузі хат. Розумію.
•-
Це ти гад! - верескнула Зузка, тепер уже не на жарт
розгнівавшись.- Ти гад, а не я!
,-
Я хат, я,- охоче засвідчує есесівець, киваючи голо-
* О, вибачте, фрейлейн, вибачте (nім.).
"'* Дозвольте в ідр е комендувати с я. Вільгел ьм в а н Лее (nім . ),
181

воrо, зовсім не подібною на гадючу.- А 3узі добре? FіеЬег*
немає?..
_
-
Що тобі до того! - огризається Зузка вже стомлено,
безсило.- І де та мама? ..
Павла вкриває Зуз:ку; гладить по щоці. Ії боляче вра- -
жає сестрина нетерпляча туга за матір'ю. Невже вона, Пав­
ла, анітрохи не може замінити її, хоча б трошк·и?
-
Не хвилюйся,- втішає вона Зузку,- я зачиню двері,
щоб не · турбувати тебе, й буду з ним на кухні. Заспокойся.
Ліпше вона ?аЛИШИТЬСЯ З ним на І~ухні, тільки хай роз­
хвильована дитина 'не кричить на того нещасного в літній · ~
уніформі. йому не хочеться йти на холод. Воліє, щоб його
принижували й ображали, аби лиш ще хвилину побути в
теш1і. Це неприємно, незручно.
-
Плюнь ти на нього,- тримає Зузка Павлу за руку.­
Що тебе обходить? Хай іде геть! - і вона знову. зазирає на
:кухню, де на стільчику тихо сидить Віллі ван ·лее з похню­
пленою головою.
-
Не думай, що ти будеш тут досипати,- верескнула
вона безжалісно.
-
ВіЛJІі здригається,, встає, піднімає до світла змучене об­
личчя й починає надягати каску .
В цей час відчиняються двері, і мати з Анною поспішно
заходять до кухні.
•
,
,
-
Чого ти кричиш, Зузка? Що тут робиться?
-
Де ти була так довго? - простогнала· дівчинка.-
Я кричу, бо не хочу, щоб він знову куняв тут до ночі.
Мати злегка підштовхує Віллі до стільця. Нужденний
солдат сідає, полегшено_ знімає з голови каску й тихо запи- .
хає її під стілець.
-
Облиш його,- кидає вона в кімнату до Зузки.- Від­
почине й піде. Він теж людина, а не звір.
-
Мамо,- хоче сказати Павла, - але мені здається, що . ..
-
А ' ме1іі здається, що ти забула про вогонь. Вигасло
і в шrиті, і в печі. Хто тут був? Марко? - вона помічає
ялинку, обличчя її прояснюється.- А що це ти порозкла­
дала на кухні?
-
Медівники,- слухняно відповідає Павла.- Тітка Ти­
ла передала нам меду, я думала, що спечу... аби до різдва
пом'якли.
Мати, кинувши на неї допитливий -погляд, сміється:
-
І як ти хотіла їх пекти, хазяйко? Без вогню?
Вона, не роздягаючись, стає на коліна біля плити і розд­
і, мухує полум'я, пробуджує тепло, запалює життєдайну іскру
домівю1.
"' Температура (н.іJ1,),
182

Павла сидить біля Зузки й дивиться, як Анна <З темної
пляшечки капає в ложку ліки, як подає їх пацієнтці разом
зі склянкою води, . щоб .запити, а в кінці процедури бере ве­
лике, блискуче яблуко, я~е перед тим поклала на перину.
-
Гля·нь,- дає вона його Зузці в руки,-яке гарне.
Ще й пахне.
В плиті палахкотить вогонь, на стіJ1ьці тихо , сидить есе­
сівець, як і раніше, похнюпивши голову. Мати, приготував­
ши лопатку, чекає, щоб набрати жару і розтопити піч1rу
в кімнаті. Анна розмовляє із Зузкою, дитина відразу за:­
спокоюється, урівноважується, іноді •навіть сміється. Про
голландського гада вже й не згадує. Ніщо її не сердить і не
дратує.
_
Павла сидить, ніби вбираючи в себе холод кімнати і
ялинки, яка в то111у холоді, здається, перестала дихати.
І нараз в її очах гостро, пронизливо,' мов відкриття, пос­
тає мати. Ії міць і нездоланна сила . Який рух внесла вона
до змертвілого дому, 'надавши йому життєдайного обертання,
в якому легко знаходять своє місце всі речі і всі люди . .. -
Ій страшенно хочеться увійти до цього рухливого світу,
знайти •своє місце в ньому, с1:ати його корисним членом, бо
цей малий світ живе. Не завмирає в покорі, страху та тяж­
ких роздумах, хоч до нього вже дійшли і да_вно на ньому -
лежать . усі жахи війни. Тиснуть на нього, але й зв'язують із
Л{ит тям. Малий цей світ, малий, але не тісний. Тремтіння
напружених нервів пов'язує його з запеклою боротьбою
там, зовні, небезпека тримає його у невтомній пильності.
І він не здається. Незламний, живе далі. Живе далі. Живе
і чинить опір...
_
Марко І{ранер давно збагнув це. А тепер помалу, мож­
ливо, не без його допомоги, починає щось розуміти й Павла. '
Вона підб ігає до печі, відчиняє дверцята. Мати несе 3
кухні вогонь на лопатці. У кімнаті стелиться запах легкого
смереr,ового диму.
-
Що · він там робить, мам_ко? - Павлу весь час підсві ,
дамо лякає присутність есесівця.
-
Та що він може робити? Спить. -
Спить! ,
Ще й цей чужий приблуда ходить шукати захисту у сло­
вацької матері. Навсидячки виспатись у її домі, зігрітися,
а то й наїстись. Чи можливо це? Чи це взагалі дозволено?!
Таж він дезертир! Цілком очевидно, що дезертир.
Марко Кранер здогадався про це, а після нього з пер­
шого погляду зрозуміла й Павла.
-
Ідщ-но сюди н~ хвилинку , - тягне :iioнa , матір до дру­
rої кімнатц ,
!83

І вона йде. Бере в руRи вишивку, гарну, ал_е, яR на •ті
часи; я:Rусь чужу, безглузду. Подивившись на неї й похва­
ливши, кладе байдуже назад на стіл.
-
Мамо,- Павла не знає, ЯІ{ почати.- Чому той есе­
сівець спить?
-
Ну... зігрівся, то й спить. Тяжко на такому холоді
вночі спати. Ти можеш його не боятися. Я ж _сказала: пос-
пить і піде.
_
-
А чому він не спить у Rазармах чи де там ті злочин­
ці живуть?
-
Він не живе_ ніде. А спить, як мені сказав, на Урпі­
ні. Ну, скільки він там може спати на холоді і в слабенько­
му одязі.
Павла гостро дивиться на матір.
-
-
Отже, ти знаєш, що це дезертир! Знаєш і пускаєш
його в дім. Хіба ти не розумієш, що це значить? За допо­
могу дезертирові - смерть. Якщо його спіймають
-
нам
Rінець!
.
Мати сідає. Ії ;змушує сісти фізично від'!утна загроза,
ri:po яку вона знає, бо ця загроза постійно і щодня бореться
в ній із співчуттям. З .неспроможністю вигнати хлопця, пос­
лати його на неминучу смерть, Адже це теж чиясь дитина,
поганий, невдалий син, а все-таки син нещасних голланд­
ських батьків. І опам'ятався або ж тільки злякався. Поба­
чив - кі11ець авантюри і хоче врятуватися, вернутись додому.
-
Він з того не виплутається,- каже Павла твердо,­
не може виплутатись. Якщо є ще на світі якась справедли-
вість...
.
-
Ну, яка, там справедливість,-:- заперечує мати. - П'ят­
надцятирічний шмаркач навряд чи розуміє, що він робить.
Яку ж справедливість накликати на нього ... Не бійся, цей
не дасться упій.матись, а коли б і... Як же я йому допома­
гаю? Що за допомогу я йому надаю, аби мене- за це стріля­
ли?.. Якби дослівно сприйма ти все, чим нам •погрожують,
то неможливо було б і !\року зробити. Тільки б корчився
у запічку й скавучав. Це б їх влаштовувало. Щоб ми 'FИ­
хенько поздихали від страху та голоду. Адже за чорний
ринок теж погрожують смертю. А без спекулянтіЕ ~чо б ми
їли? Пайків не видають, а спекулянтів би вішали. Який
у цьому смисл? Таж такий, як я кажу: мовчіть і тихенько
здихайте.
Затамувавши подих, слухає Павла суворі материні сло­
ва,- з ян:ими, хоч-не-хоч, мусить погодитись. Бо ж хіба й на
її житті не лежить тінь смерті?
-
Не визн-аю я ні такого закону,- войовничо продов­
Ж)'Є мати , - ні такої справедливості . За нинішніх часі!! ко~
184

жен, мусить жити ,згідно з в.ласним законом. qгідно з таr{им
законом, який він має. І ти одразу_ бачиш, хто є хто, який
його закон. В лихі часи люди завжди швидше розкривалися.
І тепер· розкриваються.
•
«Це правда, мамко, все це правда,- киває Павла.- Але ж
цей втікач, цей фашистський дезертир - навіщо, риску­
вати ще й заради такого? Адже · він цьог0 не заслуговує!
Ще й наважується пок.ласти на тебе тягар своєї смертельно
небезпечної таємниці».
Звідки ти це знаєш, мамко?
Що - звідки знаю?
Ну... що , це · дезертир .. . Він сам тобі сказав?
'
Та ні . Довго удавав, що .ходить з варти. Го.лодний,
замерз.лий, без шапки й без шине.лі - мені відразу це зда­
лося підозрі.лим . Тоді він говорив, що його по.лк чи що роз­
ташований у радванських казармах ... Я була • б за.лиши.ла це
'!'ак, - _про деякі речі краще не знати,- а.ле Зузка почал~
присн:іпуватись до нього : мов.ляіз, що то за полк, який не
має навіть · шинелей, і що то за військо, яке щодня посилає
на варту одного й того ж солдата. Та якби тільки це . Що •
тобі розказувати - ти сама чула, як вона вигукувала. Сло-
вом, треба було робити якийсь порядок .
•
-
То було тоді . А зараз головне - якнайшвидше покін­
чити з ци·м. Тим більше, що тепер я тут, а в домі, як мені
сказала Зузка, вештаються гардисти . І, звичайно, німці.
-
Як це покінчити? .
_
-
Ну ... просто. Замкнути двері й більше не лускати до
нас. Силою він би не дабивався, він lj[e може собі цього
дозволити .
Мати, склавши на -грудях спрацьовані руки, опускає го­
лову. Думає про перші відвідини Віллі . Про те, як він на­
поJrегливо ходив за нею 110 місту, лякаючи її . своєю напо .:
лщливістю, яка не могла ж бути без наміру, без мети. Мар­
ко саме тому й турбувався, а вона боялася, смертельно бо­
ялася, чи не ходить він до них саме заради Павли, чи не
одержав такого завдання, ' ЧИ не принесе він дочці смерть,
а їй - відчай. Скільки мук коштували їй розмови з ним, .
його пезбагненна прихильність . Яка відраза до НЬQГО іноді
охоплювала її, а іноді - співчуття. Ні, не до нього. До йо­
го нещасних батьків. Як розтлумачити все це оцій своїй
твердій, справедливій дівчині, котра не може - знати про
страждання материвськоrQ серця . Як розтлумачити їй це і
не поранити терням докору, не зачепити болю, якого вона
зазнала? Адже цього, мабуть, не вдасться зробити. Цьо­
го взагалі неможливо висловити . А Rоли так, то не можна ·
вимагати від Павли, , щоб . вона зрозуміла незбагненне для
185

себе: оте полегшення, величезне полегшення, яке вона, м'а­
ти, відчула, коли він сназав про ночі на Урпіні, про свою
частину, яка вже давно пішла без . нього... Павла пе може
:збагнути, що есесівець в домі, хай і симпатичний та при­
хильний; набагато, набагато страшніший, аніж нинішній .
занепалий дезертир. Навіть КОJІИ вони обидва однаково не­
безпечні. Есесівця вона тоді вигнати не могла. А тепер му- .
сить вигнати безпорадного дезертира?
-
Мамо,- опускається Павла - навнолішки, довірливо
спирається на материні коліна,- спробуй . сказати це йому.
Роз'яснити. Що ' він не може ходити до нас. Не сміє. Адже
ноли він дезертирував, то мусив якось уявляти собі, куди
піде і що робитиме ... Таких, як він, сьогодні вже багато, але
r1авряд чи серед них знайдеться ще один, ~нотрий грівся б
'і\ОЛО печі бансько-бистрицького дому.
•
-
Я ж знаю,- погоджується мати.- Вже казала йому
про це.
-
А він?
-
_,йому потрібен цивільний одяг.
Цивільний одяг! Саме за це карають смертю. Людина,
• яна дає дезертирові цивільний одяг, уже навряд чи може
виправдовуватис~ тим, що не знала про його дезертирство.
-
Є у нього й план, але такий, що навіть в голові не
внладається. Мовляв, від нас до Голландії не так далено, в
цивільному одязі він би цю відстань легко пройшов. На кар-
ті мені все поназував.
•
-
То хай іде. · Нехай роздобуде собі цивільний одяг і
йде.
«Може, він божевільний. Пробитися через з&хоплену нім­
цями Європу до Голландії! Здоровий розум- цього не вига­
дає! 'i'a він не перейде навіть через наші гори. Відкине ко­
пита, ще й не наблизившись до них. Ну, та хай іде».
-
Піде. Зразу після різдва.
•
-
Чому після різдва? Нехай іде зараз.
-
Та не будь уже така, - притягує мати Павлу до себе. -
Скільни там до різдва... пару днів. До того часу напевно
щось знайде. Перед святим вечором серця у людей пом'ян-.
нуть, хтось уже дасть йому · той одяг... .
-
Ох, мамо, - обіймає Павла матір, - людина з таним
серцем, як у •тебе, мусила б жити в інші часи. Ти мала в
іншу пору народитися. Знаєш ти це?
,
Мати заперечливо хитає головою, однак . не вміє свій
. протест
висловити. Як сказати, що хай уже буду_ть які зав­
годно часи; але в цю хвилину вона щаслива, невимовно щас­
лива в обіймах свьєї знову знайденої дочки. Вона єдина
серед усіх трьох з самого · дитинства тулилася до матері,
186

· мов тепле кошенятко. А тепер вернулася додому якась
інша, замкнута. Лише сьогодні відновила колишнє довір'я й
одразу ж сяйвом і новою силою наповнила вихололе, , зне­
силене серце матері.
-
Не бери ти собі цього в голову,- здвигає мати пле­
чима.- Якось-то вже буде.
-
Ще ніколи не було, щоб якось не було,7" доповнює
Павла. материну приповідку.
Вони ПО-ЗМОВНИЦЬКИ) сміються.
.
Однак мати раптом поважніє , бере Павлу за п'лечі й за-
зирає їй в очі.
•
•
-
Тільки ти вже мені нікуди не йди. Не відлітай , доч­
ко, бо як ти відлетиш, я помру від туги.
Павла напружується. Проте переборює в собі бажання
вирватися, принрими словами відстояти своє право на сво­
боду. З материних рук вона вивільнюється ніжно, непо­
мітно.
-
Думаєш, він· ще спить?
Мати киває.
-
Спатиме, пони я не розбуджу . Йому безпечніше хо­
дити в темряві.
У великій німнаті жінки починають нарусель біля паці­
єнтни . Здається, вчора температура почала спадати. Дити_­
на · вже · пітніє, знинли рожеві плями на щоках , блідість
тепер значно помітніша. Видно, лінареві, якого привів Ка­
ролько Шуфлярсьний, вдалося перемогти Зузчину хворобу .
Стари;і:і мовчазний чоловін не дуже симпатичний, порозмовля­
ти з ним не вдається, але його ліни діють . Він сам їх прино­
сить, тан, як сам носив ліки Зузці й Пально _Кранер. У ньо­
го таний вигляд, наче він уже на пенсії, · але це не тан.
Працює в лікарні. Обіцяв перед різдвом ще прийти огля­
нути дитину. До того часу лінів мусить вистачити .
Анна розшунує термометр . Мати хоче на власні очі ба­
чити сріблястий стовпчик надії, впевнено зупинений під
червоною рисною тридцяти семи. А пони що нладе Зузці
на горло непомильну долоню і, мабуть, уже втретє розпові­
· дає, ян вона хотіла заплатити лінареві і ян він , носо поди­
вившись на неї, заперечливо нивнув рукою . <<Значить, по­
'l'ім, відразу?>> - спитала мати й посмутніла, бо не знатиме,
снільки пан донтор бере за один візит і скільки вона му­
сить віднласти на ліки та на весь догляд. І чи взагалі у неї
буде стільни грошей, скільни потрібно. Вона описує, ян док­
тор мив руки, розбризкуючи воду по всій кухні, а кол и по­
вертав їй рушник, глянув на неї в упор і пробурчав: <<Ні~
чого, пані Мал атінцова. Ні тепер, ні по 1,ім. € досить таних,
яні можуть заплатити. Вони ме ці й комuенсують це. І · то
181

порядно... » Він хитрувато підморгнув, хихикнув і тут же
зник.
Анна _не може знайти термометра. Бурчить, ходить по
_кімнаті, зайшла вже і до другої.
Павла морщить чоло, згадуючи, де він був, куди його
раніше клали. Напружено перебирає спогади, зосередившись
так, наче від цього залежить усе на світі . Потім встає, упев­
•нено прямує до лівого нічного столика, витягує шухля-дку,
переможно відкриває футляр і струшує термометрбм.
Сама кладе його 3узці під пахву, а коші минає' потрібний
час, іде на кухню показати його Анні і ·матері .
Тридцять шість і сім!
Мати за старою звичкою постукує зн-изу в дерев'яну
дошку стола. Аби не наврочити, не звернути на цю радість
увагу заздрісних демонів. Постукуванням притуплює їх
пильність, невиразними звуками хоіе обманути насторожені
вуха злих духів .
Вільгельм ван Лее збй:рається. Гребінцем, захованим у
долоню, він крадькома швидко розчісує скуйовджене волос­
- _ся.
Коли йому вдається непомітно засунути до кишені ула­
мок гребінця, він пробує руками так само щшомітно розпу-
шити прилизані начоси.
.
ПавJІа навіть не дивиться на нього. Забирає дошку і ва­
гу. Не буде зараз місити. У переповненій кухні ,неможливо
займатися якоюсь пильною • роботою. Головне - не можна
працювати так, щоб перед очима постійно не був цей де­
зертир. Павла не хоче більше бачити його обличчя. Відомо,
яка доJІя його чекає. Навіщо дивитися на це обличчя, якому
пасмо волосся, що впало на лоб., надає дивовижно хлопчачо­
го виразу; коротrшй сон зігнав з ньог_о тіні, загладив
зморшки.
Борошно й мед вона щжлала на край <<сцени:>> і збира­
ється йти до кімнати, але есесівець робить рух рукою, не­
мовби ·хоче затримати її, і звертається до Анни.
~ Скажи сестричці,- мовить він по-німецьки,- чи можу
я у ;неї щось запитати.
Анна, здвигнувши плечима, перекладає, хоч добре знає,
що Павла й сама розуміє більшість тих слів.
-
Чого він хоче? - бурr{ає Павла.
-
Я дуже просив би,- він .дістає карту й починає роз-
гортати її,- чи не показала б вона - мені -дорогу до парти-
з·анів.
•
-
Слова падають у заціпеніJrу тишу, мов гостре каміння.
"-- Сr{аЖи їй,- нервує дезертир,- ЩО я вже не ес, ска­
жи, що я хотів би воювати проти німців. Скажи, що я навіть ·
ве німець. Я голландець .
188

-
Це вона знає,- опам'ятовується Анна і швидко почи­
нає . рятувати ситуацію: - Але що це у тебе за питання?!
Звідки моїй сестрі знати, де партизани?
•
-; ; Він занадто просто це собі уявляє,___: вибухав Павла . -
Переклади йому: все він уявляє собі занадто просто! "
Вона йде до кімнати і зачиняє за сооою двері.
Яке нахабство!
І?ін би заслужив за неї, якби вона йому сказала, куди
потрібно йти. Дістав би виняткову і єдино можливу річ:
нашу кулю в груди, а німецьку - в спину. «Хоч не мучився б
довго,- подумала вона жорстоко.- Без сумніву, не · так
довго, як наших п'ятеро- хлщ::щів у нолибі .. . »
•
Нахабна фашистська мавпа!
Фашистська мавпа сидить з похнюплев:ою головою, при­
тримуючи рукою на столі розгорнену карту.
Він зрозумів свою помилку, хоч Анна не переклала йо­
му слів сестри. Зрозумів, а тепер думає, як бути далі.
-
Забери • це,- відсуває мати долонею карту,- мені
потрібен стіл.
.
·На
звільнений стіл вона ставить горщик квасолі від обі­
ду і . сковорідку із рештками несолоної і немащеної ерзацкот­
лети. Береться розігрівати вечерю. Дасть трошки і цій голод­
ній людині. Дівчата переполошилися:: думають, що він щось
знає про Лінку. Дідька лисого в1н ·знає! З розпуки стріляє
навмання, чи, бува, не натр апить на янусь соломинку, щоб
ухопитися за неї.
Однак у Анни на думці щось інше .
Павли він досі не бачив, вони при ньо му ніколи це зга-
дуваJІИ про неї . Звідки він знає, що вона наша?
Вона вирішує з'ясувати це питання. Непомітно , жартома.
-
Як ти думаєш, скільни у мене сестер? •
-
Дві, - не вагаючись каже Віллі і вдячно посміхаєть-
ся ..-
Зузі і Паулу. Вони обидві в списку . мешканців . І ти,
і meirie Mutti*.
Він запитливо дивиться на матір, благально стежить за
її обличчям. Чи дасть вона йому щось із цієї страви, один
погляд на яку викликає в його порожньому шлунку б'оліс­
ні порчі? •
Іжа розігріва ється, поширюючи гарний запах . На столі
з'являються тарілки. <<Чотири! Дасть і мені . Дасть мені!
Зузі їсть у ліжку ... >>
•
Нарешті ·за столом троє. Павла не голодна. А для Зузки
сьощдні на маслі смажитиметься ,яблучко в <<Жупані>>.
· Анна
миє посуд, мати вже пішла з тарілкою до Зузки.
* Мол матінна (иіАt.).
189

Вільгельм ван Лее поглядає на годиншш. Він знає, що не
сміє зловживати терплячістю цього дому. Відчуває, що вже
мусив би йти. Лише піддобриться до .Ацни - візьме ганчір-
ку й повитирає посуд.
.
Однак Анна висмикує ганчірку у нього з рук.
-
' Дурниці ти плів сьогодні. Розсердив маму. Та дів­
чина - зовсім не сестра мені,- пробує вона взяти есесівця
на кпини.- Бона мешкає у нас. Тільки мешкає! '
•
Віллі зд~,:вовано дивиться на Анну. От-от уже хоче під­
такнути, за всяку ціну погодитися з нею, щоб нічого тут
не напсувати, не зруйнувати.
Тільки ж на порозі .різдво , а він обіцяв матері... Обіцяв.,.
Та навіть якби й не обіцяв, все одно мусить кудись іти,
змінити місце. На нього вже звертають увагу. Він помічав
такі погляди . І сьогодні один помітив ...
Він встає, хитає головою, а за хвилину глухо · каже:
-
Це твоя сестра. Твоя.., ,- А про партизанів
могла . б
сказати. . . Знаю, що могла б, Анні,- помічає він щось
у її очах.- Чому ви мене боїтеся? Адже вона теж зляка­
лась.
,-
Не злякалась,- зіжмакує Анна ганчірку,....,.. Розгніва­
лася ! Що це ти собі дозволяєш?
-
Я вже не СС,- не слухає Її Віллі.- Л те, що знаю,
вже не скажу нікому й ніколи . Але ж нехай вона допомо­
же мені. СС поламали :мені ЖИТТЯ, . Я ВЖе НіКОЛИ ДО НИХ не
повернуся .
-
І не зможеш,- сердито сичить - Анна,- навіть якби й
хотів . Тебе повісили б, потягли б на шибеницю.
-
Маєш рацію, не зможу,- не помічає він Анниної
злості.- Але й rне хочу. ·Вирок ЩОДО мене - у твоєї сес­
три. Хай дасть мені пріз~ище людини, яка завела б мене до
партизанів . І супровідний лист.
<<Оце твій кінець,- кидає Анна ганчірку в кут.-Оце
твій Rіпець . Більше у нашому домі ноги . твоєї не буде>>.
-
Шантажувати хочеш,- зупиняється вона перед ним.. - ::.
І от бачиш, помилився. Нічого з того, що ти хочеш, та дів­
чина дати тобі не може . Ані місця, ані прізвища, ані адре­
си. Просто тому, що вона нічого не знає, ні з ким таким не
знайома.
Есесівець корчить насмішкувату гримасу. І ця гримаса
пробуджує в Анні тю{у злість, таке обридження й таRу від­
разу, що вона стискає кулаки і щмагає його словами, яких
за інших обставин ніко.тrи б не вимовила: .
-
Того листа в.она може_ тобі дати. Листа можу дати
і я,~ щоб ти мав чим витертись, коли під шибеницею обпас­
Rудишс я зі страху! А тепер - геть!
190

Анна відвертається і чекає. Вона вся тремтить від обу­
рення й хвилювання . Але чекає .
Треба ж замкнути за ним ...
Однак Віллі не рухається . Сів знову на стілець і сидить,
блідий, як смерть. Він не може. так піти. Не хоче!
Не Аннині страшні слова потрясли його - він злякався
своїх власних слів, радий був би взяти їх назад, позбира­
ти, сховати, зігнати зі світу.
-
Тільки ж сказаного й чотирма парами волів назад не
витягнеш.
<<Це була дурниця,- мучиться у відчаї дезертир,- самов­
бивча дурниця. Я мусив знати, що вони нічого мені не ска­
жуть. Це така країна, такий народ. . Нікому, крім себе, не
вірит-ь. І жінки тут такі - не клади їм пальця в рот . Пус­
кають дезертира до хати, дають йому зігрітися, поїсти. Але
спробуй втрутитксь у їхні справи - і вони готові власними
руками тебе забити. . Ніхто ж їм ' не говорить, що я хотів
• шав;тажувати ту їхню партизанку. Шантажувати під загро­
зою видачі. Бо видати її я б завжди міг. Я міг би це легко
зробити навіть у теперішній своїй ситуації>> .
Він встає, надягає каску.
-
Я йду. Але ... ви ще подумайте над цим.
Анна обертається, витріщає очі.
-
Nichts, nichts,- виставляє есесівець руки, немов обо-
1 роняючись,- gut. Alles ist gut *. Тільки прошу ,тебе,- скла­
дає він руки,- матері нічого не говори. Mutti soll nichts
\\'Їssen... ** .
Анна має непереборне бажання розмахнутися й дати
йому ляпаса і за ту Mutti, і за Павлу, і за себе. Так, щоб до
кінця життя запам'ятав. Але в його очах - такий глибокий
смуток і така безвихідь, що якби він міг плакати, то з тих
очей лилися б цілі потоки сліз. Однак природа вже давно
відібрала у нього здатність плакати, · і дуже добре знала
чому. Очі його тільки ще більше розчервонілися, горять,
палають сухим полум'ям.
•
-
Добре, не скажу. Матері не скаж'у нічого..
Віллі ван Лее підносить руку, хоче вдячно дотор:кнутися
до плеча Анни. Дівчина, здригнувшись, ухиляється і влад­
но нагадує:
.:_ . Але
більше тут не показуйся!
Він сквапно киває. Береться за ручку дв е рей, поспіша­
ючи :вийти. Швидко, . швидко, поки Mнtti не зайшла до кух­
ні. Бо якби вона з'явилася, він. уже не міг би сказати
* Ні, ні, добре. Все гаразд (пім.) .
"' * Матін:ка не повинна знати (niJt.).
191

того, що хоче сr,ааати, ,бо воно втратило б смисл і будь -шй
підстави:
.
-
Ще тільки раз прийду. Попрощатися з матw'ю, по-
·дякувати їй аа все...
•
•
Він вибігав й обережними кроками швидко віддаля­
ється.
-
Ні! - гукав йому вслід Анна.- Вже ні разу!
Однак есесівський дезертир і голландець Віллі ван Лее
-вже не почу!! її.
А якби й почув, то не послухавrься.
13
Шум чути аж на вулицю. Човгання ніг, що впираються;
хеl{ання . й тупі удари, які звичайно супроводжують бійку
в корчмі. Бракує тільки криків, які спочат1,у розохочували б,
а · потім розганяли захмелілих бешкетників, бо чоловіча бій­
ка завжди якоюсь мірою і видовище, і випробування сил.
Ця ж сутичка приглушена, стишена до якомога нижчого
рівня, немовби самі учасники бійки хочуть затаїти її, аа.~.
кінчити без свідків, бо тут щось не в порядку.
І справді не в порядку. Та й як же · інакше, коли чет­
веро чи навіть п'ятf:)ро вовтузяться 3 одним-єдиним чолові­
ком. Двері- вже розчахнулися, трахнувши зовні об стіну, і
поки . сплетений нлубок чоловіків 3 трудом пропихається
через вуаьюrй вихід, 3 розбитих дверей; сиплеться сRло і з
. дзенькотом розбивається об кам'яний брук.
На вільному просторі чоловіки вже легше справляються
з великим розлюченим юнаком. Двоє гардистів завченими ру­
хами блискавично хапають його · аа руr,и, скручують . аа
спину й підтягують догори, підтягують, поки хлопчиСЬІ{О не
зігнеться, не схилить упертої голови. Цивільний коротун,
старий неголений мужчина, ·розбігається, підсканує, як на
змаганнях, і копає знешкодженого юнака в зад.
-
Навіщо це? - озирається на нього один з гардистів . . .. .. .:.
Іди в ~приміщення, Мітюш, ти вже тут не потрібен. Не за­
важай! - снрикує він, бо юнан знову випрямляється--і, зці­
пивши зуби, намагається вивільнити руки з болісних клі­
щів.
Це ·йому не вдається.• -У дверях корчми стоять двоє •про­
стоволосих німців із запаленими сигаретами в руках, на­
сторожено стежачи за діями гардистів. Пташка не повинна
вилетіти і, видно, вже не вилетить. Навіщо втручатися,
псувати собі посиденьки? Та й Вальтера не можна залиши­
ти самрrо сере1:1; р;их зло_чинців, спритних бандитів! -Усі вони
192

)
,
однаr<ові , такі ж , _я:1< отой. Людина з ним по-дружньому п'є,
власним ромом його пригощає, а він.. .?
_
'Один з німців заглядає до •темного приміщення, потім
занепокоєно входить туди.
-
Ще _не опритомнів,- вибігає Мітюш, тупцює коло
гардистів', нюшкує гострим щурячим носом, випльовуючи з
вонючого рота на юнака погрози і зловтіху.
Кільl{а людей, зупинившись, з безпечної відстані ~те­
жать, що буде далі. Між ними й Павла Малатінцова в ло­
nейсь11:их. валянках і в товстій хустці . Вона завжди бере їх ,
І{оли мусить вийти з дому, І{ОЛИ мати зрідl{а ·пошле її І{у­
.дись, ян: оце тепер послала знайти Анну і привести її до-
дому .
'
Ті валяrши й хустка додають Павлі відчуття безпечно­
сті, в них .вона ЯІ{ОСЬ нічого не боїться. Вона вже підсту­
пила ближче до розбитих дверей І{Орчми, сміливо ПОІ{инув­
ши переляl{ану І{упку людей, які він-на:-віч з явним на­
сильством воліють триматися тісніше один одного.
Гардисти з 19наком не йдуть, біля І{Орчми їх тримає
ціl{авість. Хочуть знати, що робитьо-я всередині, ЯІ{ там усе
виглядає-.
Поl{л_иl{авши Мітюша, вон~ посилають його : дізнатися
про новини.
~
Корчмар у коротrшму І{ожушку й білому фартусі огля­
дає розбиті двері, підраховує збиток, хапається за голову
над СІ{ЛОМ, ЯІ{е бозна-де й . І{ОЛИ йому пощастить дістати.
Бідrшється, тупає по тротуару, а І{оли йому випадково вда­
ється наблизитись до полоненого, шепоче :
-
- л •дам знати батьf:(ові... негайно . .. хай не бояться .
Молодий чолові!{ випростовується, з зусиллям насмішку­
ва то примружує очі і плює корчмареві в обличчя .
-
Здурів, чи що! - шарпає гардист праву pyl{y юнака,
знову закручує її надійніше і піднімає вгору.- Краще
молися, щоб того привели до пам'яті, бо як не приведуть , ­
він стишує гол'ос до шепоту,- то не допоможуть тобі ні
батьrю, ні мати. Молись і ДЯІ{УЙ І{Орчмареві за турботи. П'я­
ниця! - раптом скрикує він і озирається . Німці стоять у
•дверях І{Орчми. Іх уже п'ятеро.
Юнак, справді ~обре-тани сп'янілий силач, несподівано
напружується і, заревівши, мов тур, одним порухом вивіль­
нює руки, піднімає їх угору й махає ними , немовби на віт­
ряя подув сильний вітер і розl{рутив довгі плечі-лопати .
Біля корчми зчиняється · переполох, гардисти підскаl{у-
1оть, хапають юrіака то звідти, TQ звідти. Прискочили вже й
німці, а старий Мітюш бігає довкола, дивлячись на хлоп­
цеві ноги, наче та терхівсьl{а баоа-лга , що підсипала
g 203-5
193

МоJІодому Яношикові горщу. 'У Мітюmа гороху немає, а ям-
би й був, то не приніс би йому багато користі .
,
Юttак тим часом не руха<;:ться . з місця, зовсім не виявляв •
наміру втекти, зникнути, врятуватися. Навпаки - стоїть,
немовби ноги вросли у землю, тільки · руки розставив і силь-
ним голосом фальшиво тягне:
.
-
Скажіть моїй матері-і-і-і ... -
він . опускав праву руку,
з усієї сили б'є лік-тем гардиста кудись між плечем і клю-
чицею й потім знову: - Скажіть мої-і-і-ій матері!
•
Отак він починає пісню, мабуть, уже вчетв,ерте, мимо­
хідь роздаючи в цей час удари, а помутнілий погляд спря- ·
мувавши на Павлу; навіть намагається посміхнутись їй, да-
1и зрозуміти, що все це:. і бідка, й .арешт - по-суті, ли.ше
забавка. Зовсім весела забавка - бачиш, Павло? ПогляrІь:
трісну йому, цього разу просто по пиці.
Він - упізнав Павлу, вона також його впізнала.
Отто Странецький. Незбагненно і неймо~ірно 'п'яний
От1ш, · син торговця Странецького й ба:rаторічний учень _
Анни.
B<:Jfia охоче б спитала його, як він влип у цю істор ію, що
'Іам, власне, сталось усередині і яка в тому його заслуга,
але запитJвати вже немає потреби. По кошачих головах
старовинної бруківки вже гурк·оче. санітарна машина, пере­
хиляючись з боку на бік, займаючи майже всю вузеньку
вулицю. З неї ще на ходу ' вискакують чоловіки в білих ха­
латах, вит}'J:гують носилки й заходять з ними · до корчми .
Однак не дуже поспішають, скоріше тільки імітують про­
фесіональ1п~:й поспіх. Вони вже знають, кого їм випало ря­
тувати, отож їх, видно, біJІьше цікавить витязь, який так
J1ег:ко, напевне, одним кулах<ом звалив озброєного солдата.
Ручиська у нього поважні, та: й сам великий і міцний, ·
паче' слон, але все це заІ;Jаз не принесе йому великої кори­
сті. Навішалося на нього з півдюжини мужчин. Тримають
його, штов~ають то туди, то сюди, хоч хл,опчисько зовсім
не борониться. Санітара11 зда·вться, що він при бажанні
JІегко струсив би З себе отих півдюжини мужчин. Але , Отик
.Странецький стоїть спокійнg, звисока поглядаючи на нім- _
ців і гардистів примруженими очима. На скривлених губах
у нього тримається посмішка. Посмішка трохи тупа, трохи
п'яr~а, ·однак і тріумфю1ьна, і, без 'сумніву, - по·гордлива.
Він ще •раз повертає голову до Павли, проте, наразив­
шись на злість і заперечення в її очах, відвер'rавться й ди­
виться вже тільки туди,, куди спрямовані _ погляди всіх.
!Іа, носилках з корчми виносять непритомного німець1{ого
солдата. З І<утка вуст у нього стікав тонкий струмочок кро­
Еі, звивисто спус1шюqись униз по бруді1ій, замазаній .об
194

підлогу щоці . З блідого обличчя стирчить фіол етовий, силь-
но розпухлий ніс.
.
.
За носил.ками з корчми висипають чолові.ки. Вуличні
глядачі -присуваються ближче. Один з !Jімців__починає .кри­
•чати, розганяючи людей; ті швид.ко забираються геть, по­
кидають небезпечне місце й зни.кають за поворотом .корот­
r,ої вулички.
Оти.к Странецький з цікавістю дивиться на свою роботу .
Зосереджено розглядає голову - я.к вона похитується на но­
силках, я.к з боку на бік перевалюється розпухлий ніс сол­
дата, наче той щось виню~ує, розшукує тією фіолетовою
шохав.кою .
-
Ось воно, - викрикує Отто і смикає стиснутим за
сrіиною кулаком,- ось · воно. Тепер · ти знаєш, чим смерди-гь .
• Кладовищем! - розреготавшись, він сміється довго, не­
. стримно,
просто ·заходиться від сміху .
Високий німець, який ступав біля носилок, збираючись
поїхати з товаришем, щоб простежити за тим, ю, його до­
гля:датимуть, наказує покласти ношу на бруl{. Розміреним
1,роком він прямує до затриманого, який заходиться смі­
хом. На ходу повільно розстібає кобуру на поясі, неквап­
JІиво витягує револьвер і, підійшовши, з усієї сили хрясl{ає
Отиl{а важкою зброєю по обличчю. · хлопець, завмерши на
мить, заточується · і повисає на ворожих руках . Опам'ято­
вується він від гуркоту санітарної машини , що від'їжджає.
Звівши голову і швидко струснувши нею, він веJrикою дугою
випльовує з рота кров і білі уламки зубів.
-
Навіщо _це було,- бурмоче один з гардистів,- наві­
що це в_ам було, пане Странецьюrй? Вішити - вже не кажу,
але оце - навіщо1
,
-
і-Іа гуано,~ в'яло відбуркує Отик . - Відпусти мені
pyr,y, не втечу,- каже він, хоч на обличчі, а особливо на
вустах у нього вже пробивається відблиск нестерпного бо­
ша. - Плював я на життя і на цілий світ. Пусти мені pyr,y,
не втечу.
-
Ruhe!*- гаркаЕ: один з . німців, І{:Идаючись уперед .
І гардист, який уже збирався зробити полегшення хлоп­
·цеві, щоб мати заслугу в очах його батьl{а, людини впли­
вової й заможної, суворо см1шає зболену pyl{y Отто, втіша­
ючи себе: «Не варто ризиl{увати. Цььму-· вже не допоможе
й навіть батьl{ова баl{алія разом із дров'яним СІ{Ладом.
Вип'є він справно аж до дна все, що тут сьогодні - зварив.
Так йому й треба, чехуневі. Роками його батьl{И нас обжи­
рають , нехай тепер зжере своє і їхній забіяl{уватий вилупоl{.
* Спо1хійпо! (нiJtt.)11
9*
195

Чехунь. Навіть словацької пісні заспівати не може. Ве"
рещати вмів, а заспівати - нізащо>>.
-
Іди ; •І притримай язика,- підштовхує він молодого
Странецького, а далі тягне його вже просто зі злістю, з див­
ною розбещеною втіхою , яка, власне , і привела кваліфікова­
ного пекаря до його теперішнього ремес.ца. .
Павла Малатінцова ще · раз вертається і, зупинившись на
розі, 03ирає притихлу ' вулицю. Отика вже забрали, біля
дверей корчми стоїть тільки зарослий Мітюш, пробув да­
вати поради корчмареві,- який залатує двері дошками . Той
злісно замахується молотком, відкидаючи Мітюшеву допо­
могу, навіть один раз витручує його, немовби весь погром
стався саме через. цього неприємного авантюрисrа і настир­
ливого завсідника.
Павла, відвернувшись, знову зникла за рогом. Не здає,
що, й думати про цю подію. В одному вона впевнена: під
впливом алкоголю Отто напав на німецького солдата і доб­
ряче побив його. Але чому? Навіщо? Дивився . на неї. так,
наче здійснив заздалегідь підготовлений _і добре обдуманий
героїч-Ний вчинок :Кому ж потрібне таке геройство? Яка з
нього користь? В корчмах нічого вибороти: неможливо, по
корчмах воюють хіба що дурні й боягузи, яв:і в пиятиці
черпають безголову хвилеву відвагу. Невже й Отто такий?
Навряд. Вона порівнює спокійного, поверхового хлопця ко­
лишніх часів з цим сьогоднішнім зухвальцем; і ніяк не може
подолати глибокої прірви, що пролягає між двома уявлен­
нями. Ні, немає в цьому ніякої логіки. Тільки випадковість.
Отто, видно, п'є. Сьогодні напився, і йому випад1{ово потра­
пив на очі якраз німецький солдат. Випадково .
Але ж ця_ випадковість його погуби.ть.. . •
А може, то була не випадковість?
rї збивав з пантелику погляд Отто, а також недоладна
пісенька про те, щоб переказали матері . І ще - чому він
не спробував утекти, коли вирвався від них~ якийсь . час
був зовсім вільний? · :Кожна нормальна людина nтікала би,
якою б п'яною вона не була, рятувала б своє життя, а він же
моjІодий і сили у нього - на трьох. Він виявив ту сцлу,
показав її, а потім дозволив себе відвести, ЯІ{ ягнЯ' на бойню.
Можливо, Анна це розумі,(;:. Адже я його не знаю таr{, я1,
вона.
,
Павла якийёь час вагається, чи не зайти до Странецьв:их.
Потім усе-таки вирішує : людей там було досить, не один з
них напевно вже поспішив повідомити лиху звістку бать­
кам ·отто.
В она :мусить розшукати Анну.
Сестра маJІа з ю1мосr, зустрітися, з . якпмсь хлопцем, від
196

нкого вранці надшшла телеграма. Він з Братіслави і пові~
домшш Анну про зустріч. Вона стривожилась, нервозна по-
. дала
матері телеграму, а та, прочитавши, також почала ·
нервувати: <<Що це за Юло? Який Юло?>>-,-- <<Один хлопець
з Гайників,- одягалась Анна, накидаючи на себе плаття.­
Ходив сюди до гімназії, а тепер студент інс\итуту фізкуль­
тури у Братіславі. Ми зустрічалися, але не настільки, щоб
він аж їхав до мене у Бистрицю. Не знаю, що йому при­
йшло в голову. :Краще почекаю його на станції ... »
<<Чому· ж на станції? - запротестувала: мати, яка з пі­
дозрою ставилась до всіх несподіваних звісток- Нехай
прийде сюди, адже й тут можна в другій кімнаті спокійно
цоговоріrти. О, Лико моя, таж я не проти! AJie . боюся,- '
вона затамувала даJІьші слова, ТаІ{ і не вимовивши їх,­
боюся всього, що 11югJІо р виманити вас . від мене, знову
штовхнути в небезпечний, зруйнований війною світ».
<<Мамо,- взяJІа її Анна за пJІечі,- чого ти так _ЗJІЯІ<а­
лася? Не - бійся, я не виходжу заміж. IOJio тіJІьки .товариш.
Напевне, їде до батьків у Гайпиrпr, і я справді · не знюо, чо­
му він вирішив спочатку зупинитися тут . Мені просто ці­
каво. Але я ні в якому разі не хочу, щоб він приходив до
нас. Він · не наречений і не молодий зять,- засміяJІась во­
на,- не годиться запрошувати його додому. :Краще я зу­
стрін;уся з ним у міс.:rі».
• «І{оли ти прийдеш?!» - вибігла за нею мати, а слідом
-
і Павла. <<Облиш її! - завернула маму молодша дочка . ­
Н:оли прийде, тоді й прийде. Вона ж не мала дитина. Хто її
стеріг у Братіславі? А мене хто стеріг на фронті, в горах,
або в Подброоовій?»
-
<<Не стеріг тебе ніхто,- сказала мати вже на кухні й
вирішила тут же скористатися llавJІиною балакучістю.- ,
Ніхто тебе не стеріг. А може, ти теж знайшла собі там ЯІ{О­
гось Юла».
<<lОла ·_
ні,- засміялась Павла, вирішивши піддатись
несподіваному зближенню й звірити матері свою . таємни­
цю.- Не Юла. Я знайшла собі Віта ~ Він прийде у перший
.
день після війни, якщо не СІ{Оріше. Але •в перший день
після війни прийде таки напевно - і просто до· хати. Ти
мусиш прийняти його, як нареченого, ЯІ{ свого майбутньо­
го зятя, тому що я його дуже люблю, і ми вже одне одному
· пообіцяли ... >>
«Так Віта,- сіла мати . - Віта ... не Палька . .. А він хоч
добрий і порядний?»
<<Найкращий у сві1'і!>> - вигукнула Павла, розкри1:1ши
обійми, немовби висловлена таємниця мал а силу втілити й
перенести через гори постать коханої . людини ;
1J7

І
tRoro вже вибрала, того й приймемо,- приземлила її
:мати діловито, трошки розч,аровано.- За це ти можеш не
боятися ... >>
<<Та я· й не боюся. Коли ти його побачиш, зрозумієш
мене. Він сподобається 'Гобі, мамочко, побачиш, ЯІ, він
тобі сподобається. Ще й води багато у Гроні не стече, а
ти полюбиш його принаймні так, як любиш Кран~рового
Паля ... >>
•
\
Мати сиділа тихо, замислено. І в цю хвилину тиші Пав­
лу схопив у свої пазури страх. Чи повернеться він; чи вижи­
ве, чи взагалі ще живий... <<Він напевно прийде, мамко,­
почала вона заклинати долю, - nрийде, і ти його зразу_
1шізнавш. Не забудь, що мусиш його привітати ю, свого
зятя, навіть якби мене тут уже не було ... >>
Мати повернула до неї здивоване обличчя: ,<<Чому б те-
· бе не було?»
•
«Та це я лиш так говорю,- засміялася Павла. - Адже
йде війна, а .під час війни краще не будувати далекосяж­
них планів. Ти ж сама нас завжди застерігала: людина пе­
редбачав, а господь вирішує. Хіба не .пам'ятаєш? Або коли
ми увечері замочу;вали білизну: як до;-Jпrвемо, будемо завтра
прати. Невже ти все позабувала?~>
Хй вдалося з,аспокоїти матір, вдалося приборкати і себе .. :
На обід Анна не прийшла. А I{OJJИ не вернулась і попо­
лудні, Павла помітила, що материн неспаній згубно роз ­
горається; Пославши дочку до Подлавіц, вона й не думала ·
стежити за часом її відсутності, лічити години, сиціти склав ­
ши руни на , І{ухні. Павла добре знала, що маму лякав той
чолові~{, той незнайомий хлопець, ВІ{азаний у телеграмі.
Хто він?- Що він задумав, ЯІ{ИЙ вплив мав на її дочку, І{уди
хоче її ш1ювхнути? Якщо б лише 1{охюшя - І{Охюшя хай
буде, але це ... янось воно .. . чому А~іна ніІ{оли не згадала
його жо1~ю1м словом?
•
IlaBJJi відвідини з Братіслави були не до душі просто
"ому, що їй уже давно не подобалось усе, що надходило з
того даJ1екого міста. Не зі столиці: столицею вона· її вже не
виюrавала" Отже, не зі столиці, а з далеІ{ого 111іста. · .
Вона сама сназала матері, що піде трошки прогуля­
тись, подивитись у місті за Анною.
Але сноріше зустріJ1~ся не з сестрою, а з Отто Странець­
ним. Ця зустріч усе ще не виходить їй з голови. Не як
страшне переживання. Засіла їй у голові як загадка. ЯІ{ не­
зрозуміла, майже нерозв'язна загадка.
На мосту перец Фортніч1юю вона завважує запах смер­
дючої річюіr. Смердить, потвора, навіть узимку, нема щоб
замерзнути, ЯІ{ _інші порл:дні річю1 ...
198

Без довгнх роздумів Павла направляється до парку. Де
ж іще можна шукати Анну" як не в міському парку, · гар­
ному і взимку, а тепер, - перед різдвом, взагалі романтично­
му? Величезні листяні дерева ·підносять до небес голі ра­
мена, а смереки і ялинки смирно мовчать під легким сні­
говим •покривом. Напевне, десь тут проходжується з тим
своїм Юлом, Ш{ЩО не сидить уже з ним ·на якійсь добре
схованій лавочці.
І
Нічого, я її все-таки знайду. Що мали сказати одне од­
ному, вже сто разів могли сказати. А коли їм ще не хо­
четься розстатись, хай ідуть додому. Чому мама через них
мусить божеволіти зі страху?
•
Павла швидко і тихо йде головною алеєю й не - може
надивуватися з то_го, як раптом по,гано вона відчула себе в
цьому гарному, добре знайомому парку. Оглядається на­
ліво й направо, однак ніде не видно жодної живої душі.
Не видно старичків на прогулянці, не видно учнів, не вид­
но жінки з дитячим візоч1щ:м, ні закоханих парочок. Не
видно нічого з того, що зимою і влітку оживляло просторий
парк, робило · його затишним, длн кожного привабливим
місцем зустрічей і самотніх задумливих прогулянок. Ні­
чого з того вона не бачить, а завдяки валянкам не чує на­
віть власних кроків.
Парк мертвий.
І кошмарний. Мов у І{ошмарі, проноситься по ньo:rvry .
твердий_ крок солдатських ·чобіт. Навколишнім тротуаром
ходить білн парку німецький патруль... .
Солдати не помітили Павли . Ії закрив товстий стовбур
• столітньої липи, заслонив живий пліт, густий і непрогляд­
пий навіть у грудні.
Вона б уже й вернулась, але при поверненні можна
натрапити просто на патруль. Ні, вона йде нраєм алеї, при~
ійщаючи відстань від , одного старого стовбура до другого.
Повертатисн не ·можна. Треба перейти · діагональною алеєю
аж · до середини парну, а там, біля центрального нруга, яRий
улітку пахне роЗІшітлями тронндами, звернути вліво й ви-
• йти до Парнової вулиці.
•
•
ВелиRа .трояндова нлумба занедбана. Rущі ніхто не об-
різав, не підготував до зими, не внрив ялиш{овими гілнами.
Павла гаряч1{ово приющає: підійти до схованих лавочон,
заглянути до навколишніх ніш, вис-трижених у живоплоті"?
Солдати вже перейшли через. міст, · прихованою стежною
звертають до чоловічої гімназії. Вона могла б звернути
вбік, заглянути у глиб парку, часу вистачило б. Однак від­
чуває, що даремно б ішла. Не тільки тому; що Анна не з
тих, хто вишунує сховані Jrавочюr. Ох, не тільни тому.
199

Внутрішній голос радить їй, наполегливо наказує знияну­
ти, швидко покинути парк:
Вона слухається його і йде геть, до Паркової вулиці.
І там, . у само!\1у r,інці алеї, на лавочці, зовсім не прихо­
ваній, помічає Анну.
Сестра сидить одна. Голова її похилена, очі втуплені в
замерзлу землю, а руки · 1шось дивно складені на колінах.
Сидить, оточена страшною порожнечею. Нерухома. •
-
Анко! - підбігає · до неї Павла. - Що ти тут робиш?!
Іди додому. Швидко, поки патруль не вернувся! •
·-
Я не можу,- Анна хита·є головою, обличчя у неї ·
бліде, посиніле,- мушу тут сидіти... Дивися, що зі мною '
sробили...
.
Вона киває лівою рукою, але піднести її не може;
,
Павла з жахом дивиться на сіру в'пзану руr,авицю, про­
сяк1:1уту кров'ю.
-
Ходімо! -'- вона бе'ре сестру попід руку, безцеремонно
тягне її з лавочки, примушує встати.- ІІІвидше, швидше,
nулиця близько, тримайся за мене і йде1'40!
'
-
Мені сказали сидіти тут,- шепоче Анна, підвів­
шись.- Вони когось ловлять ... Думаrоть, що я прийшла сю­
ди заради нього ... Глянь, що вони зі мною зробили .. .
Але Павла вже тримає її за талію, примушу'є йти, ви­
бігти через про'хід у живоплоті, негайно покинути страшний
парк, тіrшти від стукоту зловісних ~,років.
У Парковій вулиці Павла сповільнює ходу, кидає пиль­
ний погляд на бліде, задерев'яніле обличчя сестри. Злякав­
шись, тягне Анну через бруківку, прямуючи до синагоги, до
вузького проходу між будівлями. В кінці провулка, у ста­
рому -садовому будиночr,у за синагогою мешкає материна
знайома, старенька пані Сигурова.
Анна, збагнувши задум Павли, дивиться на закривав­
лену ру1,авицю й хитає головою:
-
Д~дому... я б хотіла ...
-
Але ... -
вагається Павла; вона віддихується, опертись
на задню стінку синагоги і все ще підтримуючи сестру.­
Вони не знаrоть, де ти живеш?
Анна хитає головою:
-
Я нічого не сказала ... А документів у мене нема.
-
Постій хвилинку,- Павла · залишає сестру й обережно
вертається тротуаром па вулицю.
-
Ходімо,- підбігає вона.- Немає нікого, а до моста
всього кілька кроків. Можеш іти <;ама? - а коли Анна ки­
ває, Павла починає підбадьорювати її, намагається йти в
ногу з нею, навіть зображує •на обличчі відважну_ усміш­
ку.....: .. На Нижній вулиці вJ:і:,е буде добре. Там JІІ?ди .. . Та й
200 '

магазини! Не бійся, за десять хвилин м-и вдома... маєш ра­
цію, тре9а 11т:1r додому.
Додому, додому... Павла намагається · навіть поглядом
не торкатисн закривавленої руrшвиці, немовби жахлива річ
.зовсім не існує, іrеначе можна заперечити ·т існування
вже тим, що не бра:rи її до уваги.
-
Оглянься,- шепоче Анна вже біля кондитерської,­
чи вони не йдуть за нами. Якщо йдуть, нам не можна - за­
ходити до брами.
-
Вони не можуть іти, Анко;,-вони нас не бачили, вош1
були ще біля гімназії.
.
Анна тихо заперечує:
-
То були інші ... ті,- вона помаленьку ворухнула ру­
кою,- відійщли, сховалися десь ... -
Вони чигаш-r на того
чоловіка. Розумієш? Щоб він їх не помітив ... -
вона 1,ри-
вить вуста, заплющує очі від боша і страху.
•
Павла, злякавшись, обережно оглядається. Завівши, на- .
решті, сестру у сутінки брами, вона Щ!) раз виходить. З
зосередженим виглядом робить 1,ілька кроків, немовби за­
була щось нупиті1 чи залагодити, знову йде на Нйжню
вулицю і швидким поглядом обводить її зверху ·аж до мо­
настирського костьолу.
Ні, здається, за ними ніхто не стежив. Людей на вулиці
чимало, серед них: і кілька німців грушшми по. двоє-троє.
Але за ними не йшов жоден.
Не встерегли-таки Анну. Не вірили, що вона відважить­
ся піти. Зробили їй щось з рукою, відчутно дали зрозуміти
дівчині, що :ЕІа неї чекає, коли не виконає як слід роль при­
манки. На Павлу не розраховували...
У яку ж халепу бідолаха всRочила?!
І де, власне, той Юло, проRлятий відвідувач з проклятої
Братіслави?
А та ма:мRа! Наче щось відчувала ...
-
Анночко!
Дівчина; зіпершись на стіну, юJває пораненою руrюю,
притиснув ліRоть до себе. Павла умить забула про всі пи­
тиння, підсRаRує до сестри і, підтримуючи її, веде вгору
сходами. .
.
-
Що сRажемо мамі?
-
Про це не турбуйся. йди і ні про що не турбуйся.
Сьогодні має прийти Зузчин ліRар, він огляне тебе, і все
буде добре ...
-
Сказали, що це тільюr завдато1,,- зупиняється Анна
і з жахом в очах дивиться на Павлу.- По·rім буде друга
pyRa, а потім ... все останнє.
-
Еге ж, нехай спочатRу тебе впіймають, - Павла. зціп•

JіЮЄ зуби,- садисти . пронляті! Життям за це заплатять... і за
це, і за все інше ... Я тобі обіцяю! . . А тепер заспонойся. Ти
врятован·а ... врятована!
Жах минає.
Але що було б, янби . не вона, Павла, янби не мати ... За­
брали б Анну й замучили. Причини Павла не дошукується.
Сестра стала жертвою помилки, це ясно. Але хіба то має
значення? Хіба в час безправ'я від цього щось залежить? На
неї напали безпідставно. А якби й була підстава, _ якби вона
справді когось · чекала в парку? :Коли на суддівському кріслі
сидить фашистський окупант, справедливість гине·, тому що
право ~же давно стало кривдою... Однак терпіти через по­
милку важче ...
Бідна Анна ...
:Крізь Павлин жаль, нрізь 11 співчуття- до сестри яскра­
во про·ступає усвідомлення- власного змістовного і, по суті,
досить щасливого життя. І з того усвідомлення народжуєтJ:>­
ся,- вибухає рішення, супроводжуване жадобою помсти.
-У хаті лінар оглядає Зуз1{у. Мати стоїть коло ліжка, го­
това дqпомогти, щось подати, п_рочитати на лікарев_ім облич-,
чі більfпе, ніж цн мовчазна' людина скаже їй одним -двома
реченнями. Вона не рушає від ліжка й тоді, коли помічає,
що ДОЧКИ заходять до кімнати. Зрадівши Анні, вона в ту ж·
мить забуває пережитий страх і продовжує зосереджено
стежити за оглядом.
-
І чого ти валяєшся в ліжку? - лікар на заr{і~-гчення
ляскає Зузl{у по голій сдинці1 ~ Ти ж зовсім здорова.
-
Правда? - обертає дитина розкуйовджену голову,
зблизьl{а заглядає ліl{ареві в очі.- То я вже можу йти
геть ... ?
•
,.
-
Могла б, але тепер, перед різдвом, з неба падають
циганчата, такі ж кучеряв.і, ЯІ{ ти. Що, ЯІ{ тобі котресь упа­
де на галову? :Краще почеl{ай ще кілька днів...
Доl{тор жартує, тішиться, що лікування вдалося, що
буl{вально о п'ятій хвилині по дванадцятій знешкодив ата­
ку, уберіг від неї легені і плеврі. Він діста·є з поношеної
валізки ліки; розкладає їх на перині, переглядає- тюбики й
пляшечки і розважливо; cr,yno бере з них' потрібні дози.
Мовчки кладе їх на приготовлену . тарілочку і коротко на~
гадує матері порядок вживання.
•
-
Це вже тільки для певності,:__ махає він рукою.-
За тиждень зможе виходити. На півгодинки. •
•
Зі скупою посмішкою приймає він материну розчулену
подяку, вільною рукою потискує їй скл_аде ні руни. Мати
схиляє голову і квапиться на кухню приготувати воду,
1щстий_ рушник.

:В цю мить вибігає з другої 1,імйати: Павла й пош~ш,и
просить лікаря, щоб він ішов з нею.
На ліжку він бачить дівчину горілиць. Очі у неї заплю­
щені, ру_1,а в закривавленій ру1,авиці - на грудях. Пальто
з неї сестра вще скинула, рукавицю ж стягнути не нава­
жується.
Лікар хмурніє, вражено сідає на ліжко. Бере ту ру1,у,
підкладає під неї_ долоню і через руrшвицю починає обе­
режно промацувати пальці.
Що з нею сталося?
-
Не · знаю, - тамує Павла сльози,- не каже нічого.
-
Розтоптали мені її,- відповідає з вигляду непритом-
на дівчина,- чобітьми ... Двоє . ..
•
Лікар мовчить, більше ні цро що не запитує.
-
Потримай, - ~аже він упевненим голосом, точно по ­
казуючи Павлі, де і як взяти поранену руку.- Але спочат-
ку принеси ножиці.
•
Операція триває довго. Кров уже засохла, вовна: при­
липла до шкіри, відділити розрізану руr,авицю важко й,
очевидно, дуже боляче. Анна лежить, заціпивши зуби, проте
голосу не подає.
Зайшла мати. Скри:ішула, заломила руки,
-
Тихо! - гостро гримає на неї лікар. Пінцетом він
зосереджено звільняє рани від решток вовни й міцно при­
сохлих волосин . - Воду,- бурчить,- не хододну й. не - га­
рячу. Літюо. Подай валізку,- він забирає від Павли Аннй­
ну руку,- там має бути дезинфеr,тор.
А коли pyr,y очищено і докладно оглянуто, піднімає го­
лову й похмуро каже: •
-
Вдома це лікувати я не змо}r,у:
-
Він дивиться на лежачу дівчину і, вловивши через пульс
підвищення температури, звертається до Павли · з запи­
танням:
--
Не сталося з нею ще чогось?
Павла завмирає, мати міцно притискає до вуст край
:зібганого фартуха.
•
-
Ні, - мляво хитає головою Анна,- більше нічого не
сталось ... ,
,
-
Перемерзла,- шепоче Павла.- Мусила перемерзну-
ти, сильно застудитися.
•
Н'ивнувши, ліr,ар швидко встає.
-
Зараз повернуся. Це залишаю тут,- вказує він на
валізку.- Принесу що потрібно. Як зможе· ходити, зробимо
рентген. Можливо, навіть завтра чи післязавтра. Пальто,:­
:киває до матері й веде її з собою rra кухню.
-
Роздягнемо тебе, Ганю, вкриємо і принесемо гарячо-
203

ro ча ю,- нахиляється Павла д о сестри . - Т и почин а єш
т р е мтіти ві д х олоду . Тільюr трошки допомаг ай мені ...
-
Потім, - Анна розплющує очі,- потім, коли ві:а мені
це зробить. Потім я в_стану.
-
_Болить, так?
Анна знизує плечима, Rривить обличчя у байдужій гри­
масі.
-
Напевне , там щось поламане . Тане відчуття. Здався
би рентген, але ж ... боюся виходити,- вона пильно дивитьея
на Павлу.- Що ж робити, як я боюся...
Боїться . Боїться виходити. І втікати боялась, сиділа, па­
ралізована страхом, на лавочцї, терпіла, мерз-ла і чекала
д~льmих жахів... Щось мусило з нею статис я . . Щ.ось таке,
що вже перед тим паралізувало її, вбило у ній здатність до
дії й енергійність, яні завжди були властиві поведінці Анни.
-
Накинь ' на мене щось, пропасниця трясе.
Павла дістає з шафи Естерин жовтий плед, ковдру, роз­
rшадає їх, розстеляє на півліжка , підносить поранену ' ру­
ну і, накривши Анну, кладе руку на чистий рушнин, яrшй
забула приголомшена мати . При · цьому відвертає очі і зціп-
юоє зуби: рука вже починає пухнути.
•
-
Скажи мамі, що я сплю . Вигадай щоеь і скажи, що
лікар звелів мені спати ...
Павла розуміє її. Причинивши за собою двері, вона ки­
дає погляд на Зузку, зайняту читанням, і йд е на кухню
в.инонати нелегке завдання.
/
Анна, зігрівшись під легюгм, теплим покривалом, роз­
дивляється по кімнаті, очі її зупиняються на знайомих пред­
метах. Вона вдома. Починає вірити, що врятувалась. Нап­
ружені нерви ослаблюrоть пута і випускають Анну з полону,
дозволяючи їй відступити від усього, що нинї так жахливо
й незбагненно стряслося. Могли б навіть обманути її, не­
мовби нічого не сталося, відсунути похмурі пригоди у світ
поганих снів, янби не боліла рука, якби по ній через рів­
номірні інтервали не пробігали хв:цлі тупого, лиховісного,
болю.
'
<<Людина, кажуть, .гине від любові,.:_ гірко посміхається
Анна. - А в мене протилежний випадок. Я, А н на Малатін­
цова, ледве не загинула через т е , що не люблю .
Адже коли Юло пішов, злісно з і рвавшись через те, що
я наважилася висловити свою думку , коли він пішов геть і
лишив мене саму в парку,- менїполегшало! Мені подегша­
ло , я була рада, що вже не бачу його і ніноли більше не
побачу . Я повинна бул а тоді негай~ю встати і спокійно пі­
ти додому>> .
Однак у ту ж мить з юшїсь вілли на Фортнічці озвався
204

рояль. Хтось грав. Досить добре і проюшливо грав па роялі ,
яЕого Анна так давно не чула, бо її слуху окрім плаксивої
Лілі Марлен і військових маршів уже давно не торкалася
. справжня музика. А тут раптом летять звуки, здіймаються,
мов rrіжниЙ, пух, легко відчиняючи заржавілі брами, за яки­
ми в найтемнішому закутку чипить приголомшена, приду­
шена війною молодість:
Того хлопця вона колись таки любила. :Кохала J{)ла Оле­
шана, цілий рік була до r,раю захоплена ним. Любила його
нахмурене обличчя, з яким він перебігав бистрицькими ву­
лицями, під різними приводами заходила до незатишного
залу чекання на станції, щоб тільки бачити, як він сидить'
, у нутr<у, яr, зосереджено записує щось до блокнота малщrь­
:ким огризком олівця. Аплодувала йому, коли він на спіль­
них учнівських зібраннях злісно й затято читав свої неймо­
вірно ніжні, розчулені вірші.
Тоді вона його справді любила. Так сильно , таr< глибоко
любила, що почуття _свого не вміла передати словами -
звичайн_о, не ~ому самому . :Кільна ноче й не могла засн;ути,
але пот1м нають не завважила, як вогнище почало догора­
ти, яr< білий попіл забуття прикрив · погаслий жар ...
Через три роки вони випадково зустрілися у Братіславі.
Зустрілися, постояли і на Юлове прохання годию<у прогу­
лювались по дунайській набережній. :Коли почало смерка­
тись і вода зовсім почорніла, на небосхил{ загорілася ве­
чірня зірка. Вдарила по забутій струні, примусила -{\пну
дмухнути на жар, зігнати з нього попіл, відкрити давню
таємницю .
Студент інституту фізкультури Юло Олешан, високий і
самовпевнений, пригорнув Анну до себе, спробував обняти.
<< Віршів уже не · пишу,- засміявся він , - але ти тут, і все,
що ми тоді прогавили, можна тепер наздогнати». Анна вир:.
валась від нього, однак сама собі не признавалася в тому,
що відчувала зовсім .ясно: їй уже нічого не хочеться наздо­
ганяти.
І все ж з того дня зустрічалася з ним. Н е часто й не на­
довго, але зустрічалася, бо ІОло був хлопець г_арний , при~
вертав до, себе увагу , і всі дівчата заздрили ї й .
На побаченнях вона здебільшого мовчала . Не лише тому,
що нічого було йому сказати . Мовчала через те, що милий
Юло майже не давав їй змоги слова вимовити. Говорив зви-
. чайно
він сам, і говорив по-дурному. Часто вона через ці
дурниці й обурювалась. Наприклад: <<Не має знач1щня, чи
' кохає чоло:він, важшіво, щоб його кохали . Щоб дру,кина
його любила так , ян ти мене любиш - постійно і вірно >> .
Або (після двох побачень) : <<:Кощr ти прийдеш до мене? Я
205

не . l\Напшо, але мусиш
підr{упити швейцара і
швидко влаштую>>.
мені сказати завчасно, щоб я встиг
спровадити сусіда. _Не бійся, я це
Анна сміялася · про себе. Не варто було пояснювати, чо­
го вона боїться, а чого ні. Не варто було. Аннині_ думrш - •
його не ціl\авили, а давнє почуття, ~ше вона перед ним
неро31JаЖно відl\рила, було в його очах раз і назавжди да­
ною і ціJшом ·природною реальністю. Просто нарцис. Нар­
цис, яю1й . милостиво схилився до заl\оханої польової троян­
ди. << Чи можна взагалі виразити словами життєву ' філосо­
фію, що виросла З таl\ОГО !fОріння? Навряд>>,- сміялась
Анна ї тому й · не домагалась слова. Вивчала Юла ЯІ{ пси­
хологіч1-іий об'ЄІ{Т, який вона часто переміщала аж до ваЖІ{О-
доступних галузей психіатрії.
.
Ії розстроїло те, що на- l\аНіl\ули він не поїхав до Гай­
НИІ{ів. Вона залишалася в Братісл;:ші заради роботи. 3аро- •
бити, відкласти пару l\рон на екзаменаційний період май~
бутнього року. Під час еl\за]\j:енів вона не працювала, жити
JІrусила з заощаджених l\Оштів. А тут несподів-ано залиша­
ється й він. Буде за нею ходити, телефонувати. Не ;здійс­
ниться те, у що вона твердо вірила: що l\анікул:и легн:о по­
кінчать з пр:иr{рим непорозумінням. Коли вона спробувала
сама прийняти рішення, коли Сl\азала . Юлові, що вже не хоче
з ним зустрічатися, він зрозумів це як. примху дівчини,
якій замало зустрічей, бо · вона б хоті.ла бути з ним від ранку
до вечора. Анна розгнівалася від безсилля, злісно вигукну­
ла, що не хоче його і взагалі не любить, повернулась і піщ­
ла, але він ішов за нею і весело наспівував над вухом: <<Лю ­
бов без гніву - то не любов .. .>>
Вона буJІа у відчаї, І{оли він повідомив, що додому не
їде, бо його запросили працювати у rіrтабі •глінківської мо­
лоді. І не · лише запросили працювати, _а відразу висунули
на досить високу посаду. <<Нація в небезпеці,- проголосив
він поважно.- Треба допомагати, працювати до - знемоги.
А в головному штабі . зн~йшJІися маловірні боягузи, і ми
йдемо якраз замість них. Нас тридцять вірних своєму на­
родові словаків, здатних на все. Можеш · пишатися мною,
Анко, а боятися за мене не повинна. Мабуть, бачитися ми
будемо рідше, ал·е як тільки я одержу власну канцелярію,
можеш приходити до мене · коли завгодно. Ну, н_е п·ережи­
вай ще, моя люба>>,-:- втішав він її, коли Анна голосно й
справді знервовано розсміялася. ·
Спочатку він дзвонив їй по телефону. Тричі підряд. Кож­
ного разу вона клала трубку, як тільки він називав себе.
Потім залишив її в спокої. І раптом ні з того ні з сього -
телеграма. На бансько-бистрицьку адресу, щщї вона йому
206

ніколи не давала. Але він десь знайшов адресу надіслав
телеграму. Виходу не було - мусила йти чекати його на
станції. Якщо не хотіла по1,азатися з ним 1іа очі сім'ї.
А цього вона ні в якому разі · не хотіла. Краще негайно зі­
братися і йти очікувати поїздів, які запізнювались.
Він приїхав аж після дванадцятої.
.
Коли вона побачила, як ІОло зійшов з пасажирського
поїзда, коли помітила зелену специфічну уніформу й лиску­
чі чоботи з вузькими твердими халявами,- відчула страшен­
не бажання втекти. Обернутися, побігти: додому, замкнутись ·
і цілий день ні1юму не відчиняти. Але це було неможливо.
Тому -вона стояла, приголомшено дивилася йому · назустріч;
а · коли він підійшов, холодно подала руку. <<Тільки не гні­
вайся,- нахилився він до неї. - Писати не було коли. Ти .
про все забудеш, коли дізнаєшся, що я тобі приїхав с1,а­
зати...>>
Анітрохи не змінився, анітрішечки. Нічого не бач~1ть,
нічого не розуміє. Тільки дещо більш самовпевнений. Це все
та уніqюрма, той чорно- зелеюій глянець. _
<<Як · ти . себе почуваєш, Анночко? - струсив він невиди­
му порошинку з елегантного довгого плаща . Не чекаючи від­
. повіді, вже розмірковував уголос, до ю,ого з бистриць1шх
ресторанів вони зайдуть о_бідати, до якої нав'ярні - на каву
й келишок та на важливу, надзвичайно важливу розмову.­
За продуктові нартни не турбуйся, у мене їх досить, та ми
наїмося й без них. Оця уніформа сама собою відчиняє при­
ховані запаси. Наші радили мені одягнути її, тому що я їду
l! гніздо антидержавного путчу, але я нею вибиваю й обіди .
Ось побачиш ... >>
<<Не побачу,- відрізала Анна,- тому що ні до якого
ресторану я не піду. Краще відразу сюіжи, що ти мені маєш
сказати, у мене часу обмаль. Хочеш пройти до парку біля
вашої гімназії?>~ - зм'яншила вона гострий тон. Не _мала
б_ажання вештатися з ним по Бистриці. Хоча й, до того пар1,у,
подумала собі невдоволено, не вдасться потрапити інакше,
ян через місто.
•
<<Яні це ваші порадили одягти уніформу?>> - спитала во-
на, аби не мовчати і якось полегшити дорогу.
•
<<Наші, в гол.о,вн_ому: штабі».
<<ЯІ{, ти хіба не вчишся? Чи ходиш па факультет і одно­
часно ' працюєш? Ти ж завжди твердив, що твоя спеціаль­
ність не може оплачуватись так, як моя філософію>.
<<Своє навчання я тимчасово повісив па гвіздок, ю, і
ти своє. Тільки ж я, люба дівчино, тепер цілком присвя­
чую себе вищій і важливішій діяльності. Пр а цюю поді­
ТИЧПО>>,
207

<<Політично? А в чому полягає та твоя важлива полі­
ТИ'іНа робота?>>
<<Не обтяжуй цим своєї голівRи,- він довірливо обняв
Анну за плечі.- Про все дізнаєшся, Rоли речі дозріють,
потім легше усе збагнеш... -
він раптом підняв голову, ог­
лянувся довRола. Напевне, щось помітив. ~пізнав місце,
зв'язане з гімназичними ро1щми.- Коли уявляю собі,- по­
ринув він у спогади,- що цю дорогу я міряв вісім роRів,
і то не раз, а двічі на день ... Rоли згадаю, що ти про мене
думала, що ти мене весь час любила, а я про це , не знав... »
<<Не будь GМішним,- відштовхнула його Анна.- ЯRий
же весь час? :КільRа тижнів, нехай мїсяців. Я любила того
хлопця, а зовсім не тебе, ти... політичний праціВІ-ІИR у гид-
Rій уніформі.>>
•
<<Гарна; правда?>> - він сприйняв її слова ЯR , жарт. Вів
її парRом, вибираючи місце, шуRаючи лавочRу досить зруч­
ну й підходящу для того, щоб вона могла бути свідRом про­
позидії 1- яRою він готувався приголомшити Анну, ~исоRо
піднести її, втішити.
<<Ти, можливо, не знаєш,- почав~ він соJ1ідно й поблаж­
ливо, Rоли сів на простелену хусти1шу,- та й звідRи ти мо­
жеш знати, що ситуація на фронтах за останні тижні усRлад­
ниJшся. Наші війсьRа тимчасово відриваються від ворога,
залишають деяRу територію, аби заманити червоних і роз­
громити у ~воїй власній Rраїні>>.
<<В яRій Rраїні? - не стрималася Анна.- ЯRі наші вій­
сьRа?»
<<Боже, АнRо, ти справді таRа наївна? - він погладив
її по щоці.- Ну, наші війсьRа, німецьн:і, відступлять най­
ближчим часом на німецьRу територію, а словацьRу держа­
ву тимчасово захоплять Rомуністичні орди·. Тут запанує
пе1шо, А1шо, терор і Rровопролиття. Усвідом собі це, усві­
дом, що тут настане. А тепер слухай добре ... »
Вона збоRу гостро глянула на нього. Гостро і з нена­
в:истю. Він нагадав їй муRи останніх тижнів у Братіславі,
знову ВИRЛИRав їх жахи і виRлиRав яRраз тими словами,
через яRі вона не могла вдень жити, а вночі спати. <<3амовR­
ни,- піднесла pyRy.- Мовч.и,
я не хочу слухати далі!»
«І все ж ти не повинна боятися,'-- не зрозумів він, як
і ніRоли нічого не розумів.- Зовсім можеш не боятися.
~·
тебе є я, і цим все СRазано. Ми теж найближчим часом
відійдемо ... >>
<<Хто це - ми?
-
вибухнула вона злісно.- І Rуди це ви
відійдете?>>
«Ми, міцне ядро нації. Вибрані люди з головного штабу.
:)Зідійдемо ще перед фронтом, відійдемо ціJшом безпеч:rсіо і
208

в безпечне місце. Там будемо працювати далі, боротися про- .
ти червоної смерті, аж поки н е зітнемо їй голову. Потім по­
вернемось додому як переможці, що ніколи нікому не про-·
далися. Ми обранці, покликані врятуват_и націю, повернути
їй вільну державність. А тебе, Анко, я візьму з собою. 3 на­
шими я вже домовився про це . Я тебе візьму, щоб там, у да ­
J1екому світі, :мати когось, хто м е не любитиме , буде допо­
магати мені, піклуватися про мене. Ну, що ти па це с1, а-
жеш, голубко?>>
•
<<Нічого>>,- відсторонилась Анна .
Ш1{0да витрачати слова, вдаватися до логіки · віч-на-віч
з безумцем, з зарозумілим, короткозорим дурнем. Запрода-
•ному запроданцеві, який, на його власний _погляд, ні1,оди
нікому не запродався. ЯІ{ йому розтлумачити, чого бажає
і за що бореться ядро нації, так добре помітне з Бистриці,
коли він сам себе вважає за вишукано _одягнене, чудово
взуте ядро тієї самої нації? Я1, його переконати, що він
помиляється, коли · Анна ні словами, ні своєю поведінкою ·
не :могла перекопати його _навіть у тому, що вона його не
хо•іе і ніколи не хотітиме. Ні, говорити Юлові щос ь подіб­
не -, - марна справа. Глянь, він продовжує. Продовжує, наче
нічого не сталося, немовби він уже має її згоду, не мовби
та згода вже давно ясніша від сонця.
<<Ти помаJІеньку готуйся, а . коли я надішлю -телеграму,
приїдеш до Братіслави. Решта - то вже мій клопіт. Тільни
не бери великого багажу. Чемодан і якусь сумку. І ще одна
важлива річ: ніному ні слова! Нікому, розумієш? Я тепер,
- наприклад, не зупиняюсь навіть у батькію>.
Анна рвучко встала. В ту мить, 1,оли він згадав про бать­
ків, вона побачила незмірну облудність ·його пропозицій, ·
трагічність усього плану і відчула обов'язон, моральний
обов'язоR висловити йому свій погляд. Во-на подолала роз ­
слаблення, яRе . завжди пригнічувало її в його присутності ,
знайшла потрібні слова, знайшла й аргументи. Винрикувала
Їх йому просто в обличчя, бачачи, ЯR він втрачає самовпев­
не.,ність, як бліднуть його щоки, ЯR насуплюються чорні
брови, як металева твердість б'є з його похмурих очей, що
нолись були боязними очима хлопця.
<< Значить, ти тан... -
сRазав він за якусь хвилю. - Ось
що вони з тебе зробили... Ну, гаразд!
-
швидко схопився
він.- Тоді по всьому! Але ти , голубоньRо, своє ще відтан­
цюєш! .. Відтанцю·єш своє, змія ... »
• І пішов. Помарширував гордо, ЯІ, переможець, бо тю, а
вже була його натура : він легно перетворював у перемог:и
навіть оч е видні пораз ки.
Аuні стало •легше. Полегшало від того, . що воца вже не
2U\J

бачить його і більше ніr,оли не побачить. Знову сіла на ла­
вочку й довго сиділа, знесилена і споюина. Нарешті вона
закрила -давно відкритий рахунок, повернула борги, стар~).н­
но зашrатила все, що була винна йому і собі.
А коли озвався той . рояль, коли до холодного парку при­
летів пух ніжних звуків, повернувся _ до неї Юло Олешан ще
раз, востаннє . Ніжним поглядо'м обняла вона постать нез­
грабного хлопця у пальтечr,у, з якого вів уже виріс, і серце
її заплаrшло. Тужило за втраченою любов'ю, немовби її, не
здійснену колись, тільки тепер усвідомило, . тепер, ;коли вже
ніде на ·св-іті не існувало хлопця, ююму та любов · належала.
Анна сиділа на лавочці, зовсім не відчуваючи холоду. Бу­
ла щаслива і нещасна, а головне -- знову була :молода, спов­
нена 1надій. Молода - і забудькувата. Забула, де і в який
час вона живе. Забула, де вона знаходиться - в небезпечній
окупованій Бистриці, в небезпечн:ому безлюдному парку.
Borra помітила їх аж тоді, коли вони обступили її, ки- •
нулись до неї, стали вимагати документи. Не розуміла, чо-
.
,..
..
....
го ·-:вщ не1 хочуть, чому на не~ кричать, штовхають 11 знову
на лавочку, як тільки вона пробує встати. Іх було троє
в сірих уніформах. Сірих, як у Вільгельма ван Лее, тільки
ці були одягнені в шинелі. І чоботи у них були такі, як
у нього: низькі, тверді, негнучкі. Говорити з ними було
неможливо, бо вони не хотіли з нею розмовJrяти. З уривчас­
тих фраз, якими .вони обмінювались, їй здалося, що її вва-
-жа ють
за жінку, яка повинна тут когось чекати. А на тім
<<комусь» їм вельми залежало. Вона спробувала •посміхну­
тись, пояснити свою присутність у парку. Один з пих, _ :мо­
.іюдий, • мабуть, молодший, ніж Вільгельм, якого вона: так
суворо вигнала, а потім жаліла~ той наймолодший серед
пих ударив її по · обличчю. Так тільки, _мимохідь, лиш тиль­
ною стороною руRи, щоб зігнати з Анниних губ зухвалу ус­
мішку. Посміха_тися тут ніхто не буде. І говорити не буде,
якщо· його не питають!
Анна підняла руку, хотіла піднести 11 до пополотнілого
обличчя. Але не в~тигла. Ії схопили за ту руку, стягнули
з лави, rшнули на землю. А потім чула тільки пронизливий
біль, кроки й приглушені голоси задо'волення. •
Здається, вона не зімліла. Але коли знову почала ясно
бачити;: коли опам'яталась, уже знову сиділа на лавочці.
<<Ти будеш сидіти,- спокійно сказав найстарший сол­
дат.- Будеш сидіти; поки він не прийде. А якщо не прийде
сьогодні, будеш сидіти до ранку. Розумієш?»
Анна не кивнула. Навіть не ворухнулася. Слова немов­
би не доходили до мозку, а всі думки наче вилетіли з ньо-
1·0. Голшщ була порожня, тупа.

<<Ти все-таюr зрозумієш,- він ударив 11 по руці, по ру­
кавиці, яка вже почала насичуватись кров'ю.-· ЦG був тіль­
:ки завдаток. Якщо зважишся . на якусь дурницю, прийде чер­
га на другу, а потім - на все останнє. Ти не уявляєш,
с1,ільки на людському тілі місць, при допомозі яких можна
надоумити і найбільш затяту людину... Сиди тут! Ми піде­
мо, але ти не смій рухатись, JІІИ тебе побачимо. Не бійся,­
кивнув він на зранену ру:ку,- від цього не здохнеш. А ЯІі
т ільr,и впіймаєш нам його, ти вільна ... »
Вони розсміялися і пішли.
_
Анна сиділа і пі про що не думала. Рояль ще грав.
Руки вона не відчувала. Сиділа на лавочці, вт'ративши лік
хвилинам і годинам... Потім пр1Jйшла Павла, силою забра­
ла її.
Рояль 'Годі вже не грав ...
У ліжку тепло, безпечно. Рука, правда, болить, але тіль­
ки рука. Що ж рука ...
«Людина, :кажуть, гине за те, що любить.
Це правда. Я любила Юла. Чому ж я забула, де і ю,
жиізу? За таку забудькуватість треба платити. В паш час
немає місця длн кохання і для любовної туги. Небезпечно
. до звол яти
собі захоплюватися, розчулюватись від музцки.
За все це треба дорого платити... Тю, і я поплатилася . . . »
Рипнули двері, до 1,імнати заглішула •Павла.
<<Підійди сюди>>, ~ нивнула Анна здоровою руною.
-
Думаєш, вони його схоплять?
-
Ні,- заспоноює її Павла,- тільки дурень ходив би
- завидна
·по парку, який проглядається наскрізь. Дурень , -
посміхається вона підбадьорливо,- або наша Анна. Що ти
там взагалі робила? І де Юло, той хлопець з телеграми?
Не приїхав?
•
-
Приїхав . . Але тоді його вже не було . .. Ти ме:ні про
1іьоrо більше не згадуй ... То думаєш, що того не спіймають?
-
Не спіймають. Яr,що вони взагалі ногось ловили. Як_.
що вони не примусили -тебе сидіти там лише длн того, щоб
після сJrужби забрати до назарми. Всяне буває ... Але ти вл{е
не суши собі тим голови. Зараз прийде лікар, допоможе
тобі.
-
Ох,- зітхає Анна, здоровою рукою- витираючи холод­
ний піт з чола,- ох, якби я знала, чому все це сталося...
_Павла
ні про що не запитує: не хоче хвилювати се­
стру.
-
Я запалю в грубці,- відвертається вона швид1,о,­
тут холодно.
-
Запали, - погоджується Анна.- Зразу після різдва
я піду до Странецьних. Отто ' дасть мені все, що потрібно.
212

Павла- вражщrо повертається до ліжRа. Вона зовсім забу­
ла про Отто, але тепер поспіхом розпо~ідає Анні про все,
що бачила біля Rорчми.
-
Ти щось розумієш?
Анна ПИЛЬНО дивиться на потріс1шну стелю, у 11 очах
з'являються сльози, швидRо с1шчуються по вухах і зІ:і:иRа­
ють у волоссі.
Розумію,- шепоче вона,- розумію. Хотів погубити /
себе;
Але чому? - жахається Павла.- Лінивий; розпеще­
ний ОтиR - і погубити себе?! Ти й це розумієш?
Так,- вагається. Анна,- і це розумію.
-
То поясни мені.
--
ПояснИ'Ти? .. Довго розповідати. Це с1шадна справа . . .
Я картаю себе, Лію{О. Картаю, що не змогла перешкодити:
тому.
-
Ти знала про це?
-
Знала.
Павла хоче втішити її, заспоRоїти, виправити допущену
помилку. Бо ж хіба мусила вона говорити про це зараз, са­
ме тепер, коли па білому рушнику безвладно лежить спухла
рука Анни?
.
.
•
-
Може, батько його вирятує. Мама казала, що він
ладить з німцями.
-
Я не вірю,- хитає Анна головою.- Тепер я вже
у ТаІ{і чудеса не вірю. Навіть якби міг, то не встигне..
Поки він до яього доб'ється, вони приб'ють Опша, погуб­
Jrять його. Погублять... Але чому так страшно, чому так
страшно?!
'1
Анна докоряє· собі. Туманно і все ж таки ясно дорікає
собі за хлопця...
-
Не плач,- торкається Павла сестриного плеча.­
Здається, вже йде лікар.
А •мама? - схлипує Анна й витирає очі.- Мама
що?
Та що,- Павла знизує плечима.- Хіба ти її J,:re
знаєш?
Заходить лікар з ве.линим портфелем у руці. :М:ати йде
за ним по п'ятах, але він зупиняється на півдорозі й . кидає
на неї суворий погляд:
-
Пані Малатінцова! Асистентка у мене є, а глядачів
мені не потрібно.
.
м
І
•
ати, похнюпивши голову, виходить з юмнати.
• Павла присунула до ліжка столик, лікар уже роз1шадає
на ньому пляшечки, вату, стерильні бинти і дерев'яні луб- .
ки різної величини.
212

-
Оце десь п01шади,- дає він Павлі торбин-ку гіпсового
по-рошІ{у,- з цим СJ>оr:одні не · будемо мати справи . :Коли
проситиму метал, бери ось таІ{: двома пальцями біля леза,
ручІ{ОЮ обертати )];О мене. Ну, а ти що,- він підбадьорливо
дивиться на Анну, - дуже плаІ{сива?
•
-
Ні,- посміхається дівчина блідими вустами,- я не
плаІ{сива. Мені зовсім не боляче,- твердить вона відважно,
хоч ліІ{ар уже пробує рухливість пальцевих суглобів, закло­
потано вертається до одного з них, потім до другого.
-
Пухлина гарна,-· бурмоче він.- Пухлина іноді бу­
ває вельми І{Орисною. СтисІ{ає :кісточки, ущільнює їх, не
допускає нія:кого руху. Пухлина в першій фазі ліпша, ніж
гіпс. •
-
•
«Це він тільки та:к говорить,- думає Павла.- Г9ворить,.
бо без рентгену не ·хоче наІ{ладати гіпс».
-
Тепер трохи потерпи...
.-
Трохи? - :каже Анна, але - вже голосіІіше.---,. Витримаю
набагато більше ... я тепер уже все витримаю.
Вона заплющує очі, а думІ{ами звертається до Отто,
ОтиІ{а Странецького. Не туди, де він зараз, і не до злощас­
ної :корчми, де він шукав і знайшов свою долю. Вона сідає
з ним за стіл •і втовкмачує до лінивої голови ·математичні
формули... Бачить, JII{ він рве дорого куплене посвідчення
з :місця роботи, чує, як хлопець с:крипить-· зубами від не­
можливості розтрощити ·. задушливу теплицю бать:ків~ь:кої
опі:ки...
-
Ей, ей ... метаІ{арпальна І{іст:ка . .. два з . трьох :карпаль-
·них суглобів ... :мізинець,- дивиться лі:кар па Павлу і сер-
йозно хитає головою, мовч:ки тримаючи па долоні дивно
здеформований головний пальцевий суглоб.- Переломи.
Анна не слухає, не хоче слухати. Переносить з Оти:ком
міuши. вугілля, :котить дерев' яні І{Олоди...
•
-
Лубо:к. .. не той, ні,- відхиляє він Павлину руку.­
Візьми найдовший ...
Похмурими вулицями затемненого міста тягне Анна з
Оти:ком висо:ко наладнований гур1,ітливий візо:к. <<Це мені
подобається,- усміхається • він під брамою.- І приходь СІ{О­
ріше, поки не роздасть усе німцям ... »
<<Люди борються, падают~ на фронтах, а ти б собі ... Поми­
рати :можна і з :користю ... з користю ... » А він, хлопець не-
розумний, тіль:ки марно, безглуздо...
'
-
Готово,- підступає лікар до Анни, вдячно поплескує
її по щоці.- Це тимчасово, побачимо, що с:каже рентген.
Але не бійся:, все буде, ЯІ{ і раніше. Вір старому фельдше-
.
\
рою. ,
-
Вірю . І ... дю{ую,
213

-
Ну, які там подяки. Покличеш мене на весілля - і
ДОСИТІ,...
,
.
-
На весілля? - Анна морщить чоло, невдоволено від­
ганяюqи від . себе розбурх_ану, сповнену смутком · згадку:
дурниці, мотлох.- На весілля? Звичайно, покличу ...
14
Напередодні різдва, якраз в обід, без стуку влітають на
:кухню двоє хлопців. :Кидают_ься до Берти Малатіrщової, буr{­
вально перелю{авши її; лише впізнавши в одному . · з них
Петра, сина двоюрідної •сестри, вона трохи засп&ююється й
починає слухати, що вони та:к переполошено лепечуть .
-
Сховайте нас, тьотю, :куди-небудь запхайте! Ми втек­
ли з поїзда, перед Бистрицею нас багато повискакувало.
Але нас хапають! Поїзд ще чекає, ще не відійшов, сховайте,
ради бога...
•
-
3 поїзда? - опам'ятовується Берта.- А ти що робив
у поїзді, І{уди їхав?
-
Потім, потім! - кидається хлопець до кімнати, а за
ним і той другий, незнайомий, ронів чотирнадцяти-п'ятна -
дщ1ти, ~1е більше. • •
.
Зузна стоїть на стільці, приби11._ає ялинну, до старої жаб-
ни прилаштовує рожеву свічечну.
.
-
Що тане! - гу:кає вона енергійно.- Ніхто сюди не
сміє ходити, по:ки я не закінчу! •
,
Вона придивляється · до переляканих хлоп·ців і, впізнав-
ши двоюрідного брата, помалу злізає зі стільчина.
• ,.,
-
О, Петер, це ти? Що з тобо10? Хтось за тобою же­
неться? · -
-
Женеться,- вибухають обоє разом.~ Сховай нас!
~ Ходи,..,.... бере вона хлопця за pyRy й тягне назад до
кух:ні.- Бачиш, мамо,- юшає гоJrовою,- бачиш? Добре, що
хоч Павла мене послухалась...
,
Вона обережно виходить у коридор·, прислухається, ог­
лядається, киває руною і за хвилинку вже зачиняє за хлоп­
цям:й дверцята головного номина.
Вгору сходами гупають важкі І !{роки, кухонні двері роз­
чахуються, і двоє німців з авто ма тами напоготові вскакують
до середини. Один ющається за І{ухонні двері, другий - за
кімнатні. Наставляють зброю в І<утки, крутять головами, не­
мовби замітаючи. Тат{ оглядають усі занутки. Туnають по
кімнатах, сRачуть то туди, то сюди, заглянушr _ під ліжка,
кидаються до шаф. Зузна швидко відчиняє їх. Біжить від­
чинити і веранду, піднімаючи сrюшені двері, бо вже має
досвід з тими дверима. -
214

Німці трошни вражені 3уачиною допомогою, вже споюи­
ніше пове_ртаються на нухню і за звичною кричать до ма-
тері:
•
•
-
Сюди забігло двоє мужчин, небезпечних бандиті1,3. Де
вони?! .
Берта Малатінцова дивиться на- наставлені автомати,
блідне, випрямляється і холодно відповідає: .
-
Ви ж бачили. Ніяких мужчин у на~ немає .
-
Тільни я,- проштовхується Зузна до матері, на зброю
вона взагалі не звертає ~аги.- А я навіть 1-fe хлопець . .
Старших дочон немає вдома. Вони Н!Jдавно в лінарню до
<<старого фельдшера>> на рентг-ен пішли.
· німець спльовує, витирає піт з чола. Другий уже чекає
на нього в коридорі. Зузка з тривогою в очах дивиться _на
солдафона, оберненого обличчям якраз до дверцят комина.
<<Боже милий, - потерпає вона,-; тільки б котрийсь не чхнув,
не занашлявся, бо тут їм і амінь.>>
Ніхто не чхає, не закашлюється.
Зую-1:а вичінує. Попід брамою гупають -солдатсЬІ,і щюни.
Ян тільки вони затихають, вона тихенько, наче миша, під­
ступає до комина й відчиняє дверцята .
-
Вже пішли, - шепоче. - Виходьте.
Хлопці сидять навп_очіпюr на помості. Той чужий при­
тискає ' до носа й до вуст хустинку. У нього кашель. У ту •
· ж мить він ка_шляє, але досить приглушено, якось дос~­
редини.
-
Слухай, - бурмоче двоюрідний брат Петер,- що це
за комин? Не повалить тут на нас якийсь дJ1:м?
•-
Ні, де там,- Зузка махає руною,- ним давно не ко­
ристуються. Лиш інколи до нього заглядає трубочист, та й
то я бачила це тільни раз в житті.
Тоді iJ залишаюсь тут, - вирішує Петер.
І я тут залишуся,- додає друРий, наче луна.
Хоча б до вечора, пони поїзд не піде.
Добре,- погоджується Зузка., захоплена розвитком
подій. Схованка не тільки послуя-1:ила хлопцям, вони взага­
лі не хочуть з неї виходити. Вона захлопує дверці і вже
потім, притиснувшись вустами до різьбленого мосяН:жового
замка, rугнявить: - Що вам принести?
-
Води,- озиваються з номина.
За хвилину вона несе воду, розхлюпуючи 11 по старих
rшм'яних плитах; тому що навшпиньках ходити не вміє.
-
·
Мама запитує, ю-1: ви сюди потрапили.
-
Мужчин забирають! Німці пю,ують їх у поїзди й ви-
возять бозна-Еуди. І не тіл r,ки в і д нас , •з Ліиера. Беруть
нібито з усієї- долини. Хто може, той тіпає, але щ ті:щ:1.ти
215

\
може тільки той, у кого по дорозі хтось є.:: Скажи тьоті
Берті .. .
-
Добре, скажу. Нраще вже мовчіть, бо й тут досить ·
злочинних вух. Зачиняю ...
Хлопці вже опам'яталися, · потпхеньку хихочуть. Вона
зачиняf їх, наче птицю до хліва.
.
«Мовчіть»,- злегка стукає Зузка дверцятами і обережно
юrацає засувкою.
Якби й іншим пощастиJІО на тюшй хлів, на ТаІ{У ха­
зяй1{у ...
-
Які ж ми осли, Лацо,- тихо зітхає на рік старший
Петер ..-
Треба було скоріше втекти, ,з дому податися на
Дєлік або до Но1{ави, те_пер би ганялися за нами по гір~ьких
виселнах!
-
Але ж моя мама знає одне: тримайся роботи, ти вже
нінчаєш навчання, тримайся роботи. Весь час одне і те ж.
Ото ж я й тримався смердючої Бласбергової роботи. А те­
пер що? Все одно це мене не врятувало. Уявляю, як вона
тепер нарінає.
Петер мовчи'І'ь. Він теж тримався роботи. А тепер так са-
мо не знає, як викрутитись.
Добре, щ9 встигли добігти до тітки. _
-
Ну, будуть наші мати гарний святий вечір...
•
.-
А іш? - бурмоче Лацо в хустинну.- Я вже зараз
l'ОJІОДНИЙ, як кінь.
-
Не починай про це. До вечора витримаємо, а ввече­
рі тьотя Берта напевне щось нам дасть ...
Дасть, звичайно, дасть, тільки як це зробити? Берта
МаJІатінцова вже ставить на плиту різдвяний капуснян.
розглядав запашну ковбасу, в думці ділить її не на чотири,
а на шість часток. Норжів буде досить, і маку для них ТаІ{ОЖ.
Сотню за н_ього дала, а його, може, з літр. Але зате добрий,
свіжий, і різдво буває лише раз на рік... Норжами можна
буде наїстись.
Вона бере. ніж, маленьку дошку і з купки жирних від- .
ріЗІ{ів кришr,fть шкварни. Висмажить їх і разом з жиром
заJшє у баночку. Буде Зузці до хліба. Тепер він неначе зго­
· рає. А за шнварками - хоч розбийся.
<<Ба, чи уявляє бідолашна Стефа, де її син. Чи взагалі
знає, що .його забрали німці. Та напевне знає. Бо ж, як
каже Петер, взяли не тільки ЙОJ'О, але всіх. Ну, так-таки
і всіх! Брали, очевидно, тих, кого зуміли впіймати. Але ж
дітей... і то напередодні різдва ... »
Берта нерозуміюче хитає гладенько · зачесаною головою,
прппорошеною л е г1ш.м сніжн.ом. <<Я вже тих господніх 1.пля­
хів і не збагну. Нічого не розумію, Ох, Ашш MOfl, Анко . . .
216

t що ото вони возяtь тими ешелонами, вивозять мужчин, як
худобу . Для чого? Щ,об вони не залишилися тут і не допо­
магаші росіянам, коли ті прийдуть, чи щоб були в Німеч­
чині й допомагали німцям? А може, просто так, з помсти,
щоб після них не лишилось нічого, · не тільки народів? Яви
мені, боже, .відпов ідь на ці питання! Яви, якщо ти знаєш
її, всевідаючий.
-
,
Але не кощунствуймо,- згортає вона жирні білі шма­
точки до каструльки.- Настає святвечір, благословенна
свята ніч, хоч у цей день не кощунствуймо... >>.
.
-
Зузка,- заглядає вона до 1,імнати,- щоб хлопці в
тому комині не подушилися! Краще хай ідуть сюди, сьо­
годні вже навряд чи хтось прийде.
Вона рада б поговорити з племінню,ом, при~ітати обох, •
як і годиться на щедрий вечір. Аби часом не подумали, що
вона ставить їм у вину несподіване вторгнення, гнівається
й не хоче запропонувати їм нічого, 1,рім тієї чорної діри
в коридорі. :Насправді вона вже тішиться, що за різдвяним
столом не будуть сидіти самі й буде про що поговорити, бо...
просто А1ша змінилась, уже не та, якою була. А Павла?
Кілька днів вона знову неначе відсутня. Немовби душа її
кудись відлетіла, залишивши у бистриць1,ій квартирі тіль­
ю1 тіло, безвольне і нерухоме. Хоча, коли та душа поверта­
, ється, Павла 1шдається до робот.и, у всьому заступає Анну -
раніше такого не бувало.
-
Чуєш? - тупає вона об поріг, щоб обірвати Зузку,
яка знайшла десь батькову · стару сопіл1,у й намагається
видобути з неї мелодію.- Випусти хлопців, щоб не поду­
шилися!
-
•
-
Ну, :мамо,- тягне дівчина поблажливо,- як же маж...:
на в старому комині задушитися? І{ожний 1имин мусить
мати протяг, вентищщію. Там повітря аж забагато .
-
Отож я й кажу, · застудяться па протязі ...
-
Мамо,- нахиляє Зузка голову, не випускаючи з рук
сопілки,- то вирішуй: задушаться чи застудяться?
-
Any притримай . язика,- сердиться мати,- хоч у та­
кий день не розстроюй мене!
-
Води ne хочуть виходити . Бояться. Розумієш? - і зно­
ву пр:цкладає сопіш<у до вуст . Дай їм спокій. Прийдуть аж
увечері, просто під ялинку .
На кухні Павла вже рОЗJ{Ладає на столі убогі припаси:.
Перед різдвом власники :магазинів одержали наказ виділити
для сімей трохи борошна і ще менше цукру. Гандерка ви­
давала тільки сьогодні. Допомогти нікому, її прикажчик
зник ще у вересні, довго довелося самотній жінці розважу­
вати товар, насипати йогQ у маленькі мішечки, <<Роботи -
217

на нільна ночей, а зис1{у з неї ніЯІ{ОГО>>,- СІ{арЖІіться nо ­
на мовчазним, розчарованим покупцям.
Дівчата зайшли до Гандерки по дорозі з лікарні . Вони
багато років ходили до її магазину, . беручи в кредит про­
дукти на місяць. Були добре знайомі з нею, і саме . тому
Анна всередину не пішла. Чекала на другому боці вулиці ...
-
Ну, що там?! - зустрічає їх мати, лише мимохідь
торкнувшись поглядом принесеного пайка. - Анночко моі,І,
є щось зламане?
-
Є, - киває Анна, прикидаючись безтурботною, бере
зі столу мішалку й стунає нею по гіп су.- Є зламане , але
вже й направлене. Глянь, - по1шзує вона матері тов с ту гіп­
сову рукавицю, що сягає аж до л іктя, - буду з цією ляль-
ною ходити чотири тижні. •
.
Мати знає, що сталося з Анною. Знає і не знає. rй дещо
розповіл_и, а дещо замовчали.. Розпо.вісти треба було; матір
неможливо обдурити так, як дала себе обдурити Зузка: Ан­
на впала, зламала собі руку.
Вона хоче допомогти дочці зняти палио. Але та вже
вправно скидає його з плечей, по здоровій руці опускає на
стілець, одразу тією ж рукою підхоплює й несе до кімнат и
повісити.
'
"'- До всього можна · привчитися, - усміхається вона ма­
тері,- так, як до· всього можна й звикнути. Знаєш, як ци­
ган звИІ{ навіть до шибениці? .. -
вона - трохи затинається,
подумавmи про іншу шибеницю, про ту, ЩО комусь її ба- '
жаJІа, безжалісно обіцяла (бач, більше навіть не появився ) ,
але потім струшує головою й докінчує : - Так я і є та ци­
ганка. Отже, хочу сказати, що за мене тобі, мамочко, боя­
тися не треба. Я викручусь з усього. .
,
Зузка в 1,імнаті сперечається з Павлою, не хоче дозволи­
ти їй помити вікна.
-
Де щ це видано! - кричить во.на.- Вже сутеніє, ось­
ось вискочить на небі перша зірочка - а тут ми.ти! Хтось •
бачив колись таке?
-
Гаразд, - відступає Пав'ла; справді, треба було це
зробити раніше, бо тепер довелося б відтягувати прикрашену
ялинку. - В~,rглядай свою зіроЧІ{У~ Цікаво, . чи ти її через
оте брудне вікно взагалі побачиш...
•
-
Порачу, не турбуйся,- відказує Зузка, по -дитячому
схвFІ'Льована наближе.нням вечора; а коли нарешті домага- •
ється свого, їй приходять на згадку півнюш:, зачинені у тем­
ному хлівчику.
+- От тобі й маєш,- біщить Павла на кухню. - ТіJrьки
цього нам не вистачало. Справді, нам нічого так не бра,ку­
ваJrо, як нових утікачів ...
218

«Народився Христос; радуй мось>>,- виводить Зузr{а па
сопілці, замислено перебираючи по дірочках тонкими паль­
цями, а коли уловлює мотив радісної" пісні, починав без
перепочинку розучувати <<Тиху ніч>>.
Пані Шуфлярська прийшла поаичити їм пахучих гвоздик,
без пахучих гвоздик компот із сушених слив їй зовсім ne
подобається.
-
Каролькові пацієнтка принесла зі Старих Гір,- дає
. вона Берті чималенький пакуночок. - У мене їх досить,
нех·ай і ваші дівчата посманують після вечері. . :
-
-
Зі Старих ' Гір? - приймав Берта пакуночок. В її ду­
шу проникав миттєве почуття радості, напівзабутої гармо­
нії. Згадка про щасливі цаломницrва-ексr{урсії, про голос
дзвонів, що луною розходився. над високими, м'яко заліс­
неними горами, про схвильований натовп прочан, про втому
пі'д час вечірніх _ повернень ... -
Старогорські сливи на різд­
вяному столі! О, дяную, сусідІ{О, дякую .
.-
Вона привела дочку зі страшною надкісницею. А раз
уже прийшла сюди, то попросила, щоб і їй останніх вісім
зубів , вирвали. Вони у неї боліли, тож хоче, аби Каролько
зробив протези. Добра жінка. Прийшла до мене дvдому,
І{аже, щоб ми нолись в11бралисн до неї, бо нкщ<J у місті
та~ш й нестаток, вона могл а б н ам сього-того нап акувати .
Що ви на це скажете?
-
Ну, відповідь прост а,- с міється Берта.- Підіть. Не-
хай дасть, як мав з чого. • •
•
•
•
-
А ви не пішли б зі :мною? Бо Каролька я напевне до
пацівнтчиного дому не випров а джу .
-
Я б пішла. Але ж ходити не можна.
,,._
Чому не можна, все можн а , тільки треба вміти влаш'­
тува т и як слід. А це . ми вже дору<Іили б RароJ1ь:кові.
:__ Я б пішла, - мати спиняв тужливий погляд на хро­
молітографському образкові старогорської діви Марії, що
висить над кухоннимμ дверима .
-
Я _ думаю, мамо,-'- втручається у розмову Павла, - що
розумніше було б ~ідкласти таr{ і мандрівки на пізніщий
час. , На весну або ж на літо.
-
Чому ж на пізніший? - не погоджується пані Шуф­
лярська. - Саме тепер час просити у матері божої охорони,
допомоги і зах 11 _ т у, якого м и ще дуже і дуже будемо потре­
. бувати.
Та й підемо ми не тіJrьки до храму, принесемо,
гад.аю, щось і до миски . ..
•
-
То чого ви хочете йти? - Павла б_іля нухонного столу
меле мак на староиу розхитаному МJ1иноч1{у.- Задля душі
ч и задлл: ті ла?
219

-
Задля обох,- сміється пані Шуфлярська,- раз люди- '
на вже така, що складається нарівно саме з цих двох ре­
чей.
На kухні панує теплий настрій. Чари близького святве­
чора немовби стерли гострі грані, позагладжували виразки~
відсунули у забуття · клопоти і горе жінок. Хоч на кільr<а
годин,_ хоч на короткий час.
-У кімнаті під ялинкою сидить Зузка і терпляче дує в
батькову сопілку. Втомлюючі вправи дають :наслідки: з без­
ладдя б.езконечно повторюваних тонів поволі виринають ме­
лодії знайомих різдвяних пісень.
<<Розкажіть нам, пастушки, що ви бачил-и- и ... »
Тільни Анни немає. Не видно Анни й не чути.
Вона пішла трохи відпочц:ти до другої німнати. Лежить
там у .сірих су:гінках і ні про що, абсолютно ні про що не
думає. Ніщо її не мучить, але й • не тішить. Не болить ні
рука, ні серце. Зовьім його не чує .
.
Не чує вона і доброї вістни, яку пані Шуфлярсьна зві- .
ряє Берті Малатінцовій. А ян~и й почула, то навряд чи та
вістка змогла б розбудити її ослаблену цікавість.
-
Мені вдалося умо]і!ИТИ Каролька. Будьмо людьми, с1<а-
3ала я йому, пожертвуймо віфлеємському дитяті добрий •
вчинон.· Де ,ж сусідка візьме чоловічий одяг, кажу я сино­
ві, а янщо вона не дасть йому одягу, то ніноли його не
позбудеться. Невже ми можемо взяти це на свою совість?
Взяти це на свою совість вони не хотіли. Кароль пере­
рив шафу і дістав з неї старі вузькі штани. А потім корич­
їНеве пальто у смужку.
-
Ви його напевно знаєте. Син переходив у тім пальті
щонайменше сім зим. Тож ми йому той цивільний одяг і
:Віддали.
-
Він і у вас просив? - дивується мати.- Я не знала,
що й у вас...
-
Просив, справді просив. Ви не можете собі уявити,
;
•
•
u
як у нього сютилися оч1, коли притискав · тои пакунок до
грудей. Це делікатний чоловік. йому навіть у голову не
прийшло переодягатися у нас.
-
Нехай вам бог заплатить за це, сусідко добра,- та­
мує Берта зворушення.- Ви допомогли нещасній людині,
а мене й моїх дітей звільнили від величезного тягаря. Не­
хай вам бог заплатить...
-
Але не знаю, чи розумно було,- каркає Павла,- да­
вати втіначеві пащ,то, відоме всій Бистриці. Щ,е я його
пам'ятаю.
,
-
А, щ.о там,- безтурботно знизує плечима огрядне :ка~
:ч~~:~о,- Не •буде і-І{ він у ньому тинятися по місту, Кине
220

до Грона есесівське JІахміття і щезне. У Rароля тільки два
пальта, ю{би не те, мусили б пожертвувати віфлеємсь:кому
дитяті нове. А того нам все-тюш було ш:кода,- горбиться
вона, осміхаючись над своєю безбожністю. Потім весело під­
носить палець, прислухається до Зузчиної сопілки і, впіз­
навши мелодію та уловивши та:кт, високим церковним голо­
сом починає супрово);];жувати сопілку:
-
С1шжіть нам, пастушки, що бачили ви, І{ОЛИ десь
опіюJочі всі розбіглися. Ба-а-ачили ми дити-и-ину кра-а-ас-
ну, покладену в яселка...
.
<<l{ax ... • ках ... >>
-
затинається ЗуЗІш; а жінюr на :кухні
тихенько сміються.
-
Ну, я йду,- підхоплюється пані Шуфлярська.- Ма­
ємо маленьку ялинку, і той Rароль бавиться з нею вже від
самого ранку. Потім буде до вечора готувати стіл. Такий він
уже в мене. Любить бавитися з гарними речами. Може, ти
допоможеш? - дивиться вона па Павлу й робить смішну
міну.
-
А ваші пани . офіцери? - кидає Павла.~ Де вони бу-
дуть вечеряти?
.
.
-
Що мені до них,- бур1{ає качатко, однак · настрою не
втрачає.- Вони у мене не· столуються, не буду ж я для них
готувати: святу вечерю. Отаку дулю! - виставляє вона ма­
сивний кулак і легко, спритно випливає в 1юридор.
Залишившись удвох · з Павлою, мати підштовхує доЧІ{У
до кімнатних дверей і сама прямує туди ж:
-
Піди, скажи Анні про Вільгельма, вона зрадіє. Ії,
•здається, найбільше ВИВОДИЛИ З рівноваги його відвjдини.
ЗуЗІ{а нападала на нього, але Анна його останнім часом .не­
навиділа. Йди поговори з нею. Трошки розвесели її. Я пош­
лю Зузку за хлопцями. Не матиму спокою, поки не побачу,
що з ними все в порядІ{У... •
Спливає гарний настрій, відлітає, сполоханий знову про-
будженими клопотами.
•
Лише у вешшій кімнаті, в запашному, оздобленому яли­
новою зеленню дитячому царстві утримуються чари таєм•
ничого свята. І не тільки утримуються, а й виростають у мі-
•ру наближ~ння вечора. Бо надворі вже стемніло, а · Зузка
досі не засвітила й не опустила на ві:кно затемнення. Вона
стоїть напотем:ки · біля ялинки, вітаючи сопілкою мерехтшr­
ву зірку, що з'явилася на передріздвюи~1у .небі. На тому
шматочку неба, який їй видно. Заюра побачить ·його біль­
ше. Ш:кода тільки, що аж ·через день. Завтра вона: вперше
вийде .з матір'ю надвір. До Нраперів у гості.
- : Ну, не 'l'руби вже, Зуюю,- стом~ено просить м_ату.­
Відц_очшrь собі трохп,- вона н~ хоче псуватп радість дів-
22і

чинці, хоче лиш е мати хвилинку тиші . - . У rебе зовоім
добре виходить, тепер бережи дУJ, щоб тобі вистачило сил
на вечір .. .
-
Зузка погоджується.
-
Справді, маєш рацію. Я вже й так знаю всі пісні.
Мамко... Але, щоб за столом умістилися й наші коминярі"
треба його розсунути.
-
Розсунемо, авжеж розсунемо. Тільюr йди вже звіль­
ни їх . Напеюіе, там повимазувались, треба їх привести в по­
рядок, повмивати.
На кухні Зузка глипає на годинник. Ще заскоро. Але,
справді, за білий · передріздвяний стіл вони не можуть сіс:ги
вабрудненими. Сама вона вдягнулася відразу ж, ю, тільки
закінчила прикрашати ялинку. До _ темно-голубого плаття
пришИJrа . Аннин білий комірець, наділа білі панчохи, а за-
. мість
вічних противних домашні х туфель взула святкові
рожеві черев ички, що застібаються на гудзичок. Анна ку-
пила їх навесні у Братіславі.
•
Низько нахилившись, вона відчиняє комин, а коли хлоп­
ці виходять, з ж а хом відштовхує їх від себе і застережли­
во СИЧИ'l'Ь:
-
Обережно! Не бачите - білий одяг?
Задубілі хлопці тихень1,о пробира:Тоться на ~ухню, а _rш~
ли винувато закривають за соб ою двері, дивлячись т1тц1
в очі, ніхто не може втрим а тися від сміху. Сміється Берта
з рукою на вустах -і зі сл ьозами в очах, сміється Павла,
сміється навіть Анна, яку сестра витягла з другої кімнати,
привела до теплої кухні, сповненої запахом капусняку. .
Тільки Зузка. не сміється. Попри стіну обережно просува­
ється до <<сцени», вистрибує на не ї , стає перед завісою і ли­
ше після того, як їй вдається переправити у . безпечне місце
свій біло-синій наряд, спирається руками на коліна і впбу-
хає нестримним П:f'ІСКом.
.
Посміхаються вже й хлопці, і чим більше посміхаються,
тим сміші1ішими стають. Вони пробують витерти хоча б об­
личчя, однак лише розмазують по них нові й нові смуги.
Світле волосся у- них забруднене чорною сажею, а піджа­
ки - просто жах . · .Забувши з перелш<у про обережн:rсть, во­
ни, здається, позабирали зі стінон: 1,омина всю сажу , що
понасіда ла там упродовж довгих десятиліть.
-
Чорти! - 1,ричить Зузка.- Замість маленького Ісуса
до нас прийшли чорти!
У двері хтось . стукає, проте на стук ніхто не зважає,
тому що ніхто його не чує. Він потщ1ув у гармидері загаль­
них веселощів..; Лише коли двері відчпншшся, гармидер сти-
хає, вмою,ає, і1аче уражений стрілою птах.
•

На порозі стоїть Вільгельм ван Лее. Поголений, уми­
тий, зачесаний, тільки в тій же самій літній уніформі, з ті­
єю ж каскою в руці ...
Хлопці · зіщулюються і починають квапливо пробирати­
ся переповненою кухонькою. Петер шукає порятунку в кім­
Ісі:аті, а другий у паніці вискакує на <<сцену». Зузка схопи­
ла завісу й прикриває своє вбрання. Примари у дверях
вона не :злякалась і думає тільки про свої білі пан•юхи,
гримаючи на Лаца, щоб він ri:e наближався до неї й не-
гайно зійшов униз.
•
Віллі безпорадно стоїть у дверях. Він не такими унвляв
свої останні відвідини. Трохи опам'ятавшись, причиняє за
собою двері і, звертаючись до А:іпі:и, по·-німецьки висловлює
пояснення й виправдання:
-
Я прийшов попрощатися з мамоіо.
.
Сягнувши рукою до каски він дістає маленький, дбай­
ливо перев'язаний пакуноч:ок і подає його матері. При цьому
старається, аби з - під білого бантика не випаJІа ялинова гі­
лочка. Вона лежить на папері, ·наче малень1шй зелений
хрест.
,-
· Frohliche Weihnachten, Mutti,- цілує він матері ру-
ку. - Danke f ur alles . Fur alles, Mutti., .* •
.
Дівчата . вже вийшли, тіJІьки Павла ще вернулася взяти
води. Вони вирішили привести хлопців до порядку в дру­
гій німнаті. Лацо, у якого дрижать коліна, йде попереду
Зузки; їй нарешті вдалося умовити його вийти: із-за завіси
і разом з Петром відмитися від сажі. -
Есесівець стоїть перед матір'ю, схиливши голову. На
його схудлих щонах від тепла починає помалу виступати
легкий рум'янець.
•
-
Я відправляюсь, Mнtti. Сьогодні вночі. Сьогодні доб ­
ра ніч. · Перехрести мене, мамочко,- він опускається на
. коліно.
Мати розчулена. Вона нерішуче торкається пальцями
розсипаного, помитого волосся дезертира і пучкою позначає
на його чолі хрест.
-
Нехай бог тобі помагає, щоб ти щасливо дійшов до
своєї мат~рі.
Вільгельм відвертає голову, швидко підводиться ' і мовч­
ки збирається · йти.
-, - Почекай,- їй раптом стає жаль його.- Ще повече­
ряєш з нами, а тоді ІJЖе йди з бог.ом.
Через півгодини мати сидить у нінці столу, дивлячись
* Веселого різдва , мамочно. Спасибі з а в се . За все, мамоч­
RО .. . ( під~.).
223

па дітей, що схилилися 1tад Rапуснш-шм. З усіх шести, зда­
ється, лиш оте наймолодше переживає святвечір зовсім без­
турботно. Переповнене радістю, воно тішиться, поглядаючи
на освітлену нлинку, лівою рукою стискає сопіJrку, що ле­
жить біля мисюr. Жде не діждеться хвилини, r<оли після ве­
чері почнуть розпа~{овувати подаруночки. Тішиться найбіль­
ше тими, що саме приготувало й відразу після обіду
посRладало під ялинку. Ото будуть дивуватися! Дивувати-
• муться з того, що все це вона у ліжку встигла зробити.
І таємно!
.
По праву pyRy від матері сидить Анна, ·по ліву - Віль­
гельм. Це місце йому не належить,- але де ще вона могла
його посадовити? Хто біля нього міг би спокійно витрима­
ти впродовж усієї вече'рі? Хто інший, Rрім неї й _Зузки з
другого бо1<у? Тільки вони обидві (правда, кожна по - своєму)
не бачать вже страшної уніформи, тому що · помітили в ній
і людину.
Петер щулиться, ховається за_ Зузкою. Йому добре під
захистом сміливої господиньки комина, він розмовляє з нею,
зовсім не бачачи есесівця. А бідолашний Лацо між Анною
і Павлою ледве ковтає зі страху. Мати помічає його В"{(рад­
ливі цогляди. При . Rож:1:юму з тих поглядів в очах, заповне­
них відображеннями різдвяних свічок, з'нвляються відблис~
,
ки жаху.
•
Ох, а Павла! Зовні присутня, а все-та~ш її знову немає.
«Ти бачиш їх, бать1<у? Бачиш своїх дочоІ<? Бачиш хлоп­
ців, котрі бозна- ЛІ< опинилися за столом?
Навіть яІ<би й побачив, ю<би замість свого портрета сам
міг сісти на чільне місце нашого столу, но збагнув би цьо­
го. Та й як би ти міг збагнути, І<оли навіть я не можу
всього зрозуміти. Я, що роІ<ами тут м_учусь без тебе, І<раще
знаю наших дітей і час, у який· ми живемо, і все-таки не
розумію, · чому саме таІ< мусить виглядати наше цьогорічне
передріздвяне торжество ...
Ми мовчимо._ М:овч1ш їмо те, що я з горем_ навпіл на­
. збира ла.
Розмовляти не можна. У таІ<ому сRладі не можна роз-
.
І
мовляти ю про що.
А може, так і ліпше. У ножному з нас, майже в І<ОЖ­
ному з нас, дорослих, стільІ<и печалі, що її, здається, не
розвіяли б навіть ці діти, янби зараз _ наважилися відІ<рити
вуста. Це Штефчин старший хлопець з товаришем. Вони
втеІ<ли з ешелону. Я втішилася, що вони будуть з нами за
столом. Але я передчасно, передчасно тішилась». '
Свічечни горять, то тут, то там припалюючи ялинові гі­
лочни. Зу_зна виснаr{ує із-за стола, пробує запалити бенгадь-
224

ські вогні, але вони гаснуть, ледве вининувши пару зіро­
чок. Вони старі, відвологлі. ·
Справді, передчасно ти тішилась, мати. І передчасно ре­
комендуєш чоловікові гостей святвечора. Ніч •ще молодень­
ка, вона тільки народжується з непевної вечірньої темряви.
До півночі далено. Ще хто завгодно . може прийти, що зав-
годно може статися.
•
«Батьну, але 3узна видужала! У нас є чим тішитись, це
не правда, що з нами тут не сидить і радість. Вона сидить
тут з нами, батьку, ·велика, велика! С1{ільки страху мл пе­
режили, а вона зовсім видужала дянуючи добрій людині.
І бого.ві дякуючи, але й добрій людині. Вона здорова і ве­
села. Вся світиться, торохтить без упину, після вечері на­
міряється вигравати на своїй сопілці... »
-
Дай йому споl{ій, 3узко.
<<Ти бачиш її. Вона штовхає ліl{тем чужинця, · про якого
я _ тобі не говорю. Важко було б пояснити тобі його присут­
ність за нашим· столом, тож ліпше про це не починати.
Погано згадувати про нього і в · звичайний день, а· тим біль­
ше у нинішній, святновий. Погано. Аж на душі тяжко. Отож
не треба й говорити. Він піде і вже не вернетьсю>.
-
3узко!
<<Ну, ти чуєш? Каже, чому він не одягнув цивільного
вбрання, яке йому дали Шуфлярсьl{і. Ти розумієш чому.
Поки· він в уніформі, ніхто не знатиме, що в домі дезертир,
але якби його схопили в цивіJ1ьному... Вона ще дитина, . та·
твоя найменша. Дитина, і багато чо:rо ще не розуміє. ,., На
щастя і на нещастя...
•
Павла вже несе на стіл велику миску І{Оржів. Навіть
не · миску, боже мій, я мусила наробити їх повний білий
тазик .
-
Хлопці не стримуються, встають зі стільчю{ів, ойкають
від захоплення.
Той, про якого я не говорю, сидить, не виявляючи ра­
дості. Він нервозний, нервово напру}І{ений перед своєю да­
лекою дорогою. Лише хилиться до мене, тихенько промов­
ляє збоку:
-
Я напишу, мамо. Можна 'мені з Гааги написати?
Можна, можна. Можеш з Гааги написати, нещасний чо­
ловіче.
-
А що в тому пакуночку, Віллі, n тому пакуночl{у, що
ти мені дав?
.._
•
Коржі зникають, наче їх корова язиком злизали. Зузка
бере тази!{, безцеремонно вигрібає звідти солодкий маковий
осадок. Бачиш, як вона Ість? Як - здорова, вічно голодна
дитина. О, спасибі, спасибі. Не заб~ло про мене, бідолашне
10 203-5
225

віфолеємське дитят1ш. Дало й мені дар, великий, незмірно
чудовий дар».
Зузка підводиться, бере сопіш{у, стає .біля ялинки й уро­
чисто грає <<Тиху ніч>>.
Але щ ще сливи! Варені старогорсь1{і сливи. . .
-
Потім,- киває Зузка с_опіш{ою,- коли нам уш~:жуть-
сн коржі.
.
І, вся: розпашіла від нетерпіння, грає <<Тиху ніч>>. Грає
без помилоR, не спотикаючись, грає досить голосно . Гли­
боко вдихає повітря, і па всю силу здорових леrенів дує
в сопідну.
-
Мати _ не спуснає .з неї очей, у цю хвилину · вона щасли­
ва. Пахне медовими пряниками, припаленою хвоєю й ка­
пусняк~м, солодна пісня лине у ·· пахучому повітрі, а. біля
неї - усі її діти...
Хіба може людина бажати більшого щастя?
. <<То
нічого, що Анна за весь вечір не проронила жодно­
го слова, нічого, вона опам'ятається. · 1 Павла оnам'ята~ть­
с~=r, тіJІЬНИ З неrо треба чо·гово.рити, взяти ЇЇ завтра ДО Кра­
нерів у гості. Зараз вона сидить з похнюпленою головою,
снлавши на нолінах бездіяльні, нерухомі руни. Сидить зсу­
тулена, _замислена. Думає про Віта, мого майбутнього зятя.
Напевне про нього - думає. Чому ж не думати.
Про нього думає, і ні лро що інше.
Нехай думають, нехай мовчать, головне, •що вони тут,
удома.
Скільни матерів сьогодні може собі це сказати?
Скільни їх плаче за холодними, спустілими стола ­
ми?» .
Зузна грає <<Тиху ніч>>;
Рі!птом Віллі встає, підходить до неї починає співати
пісню своєю голландсьною мовою.
Хлопці здригнулись, але потім знову заспоноїлись. BorUI
отак здригаються при кожному русі есесівця.
.
-
Ось маєш, - ТИЦЯЄ Зузна Віллі чорний пісеннин, яний
вона розшукала, бажаю'):и пригадати й вивчити якнайбіJІ Ь ­
_
ше різдвяних пісень, - будеш сцівати по-словацьки.
Віллі Jшває, чекаючи дальших вназівок.
-
Шукай <<Тиху -ніч>>,- стукає Зузка сопілкою по пі­
сеннику. - <<Тиха ніч, свята ніч .. . >>
-
Тиха ніч, - повторює есесівець і швидно перелисту є
пісенник, шу1{аrочи зміст.
•
У хвилину тиші Павла підхоплюється: і виходить до
кухві . ,,
••-
Я принесу сливи .:.
За ._ двер"има хтось стоїть, обережно стунає.
і

"У раптов~и божевільній: надії Павла кидається до две-
рей, відмикає їх і · відчиняє одним сильним р'ивком. .
•
"У коридорі стоїть пані Шуфлярська в чорному святко-
вому вбранні, а за нею - троє високих огрядних офіцерів
вермахту. Квартиранти без шинелей і без кашкетів.
Павла блідне, м имохідь завважує Каролька Шуфлярсь­
кого, що заспокійливо киває їй з-за офіцерських спин.
-
Піди поклич маму,- теж заспокійливо підморгує па­
ні Шуфлярська .. Чоловіки за нею розгублено переступають
_ з ноги _на ногу, ~осміхаються, пригладжують долонями шпа­
І{увате волосся, •
Павла йде до кімнати, з якої знову озивається <<Тиха
ніч>>, супроводжувана ц;ього разу словацьким текстом, Йо­
го невпевнено співає , колишній _есесівець _ Вільгельм ван
Лее.
•
Павла вже зрозуміла, що це ·за відвідини. Підморгуван­
ня, посміш1ш, заспокійлива жестикуляція: настав святий
- вечір, німчиська •занудьгува:ли. Батьки родин засумували за
домівками. Вона злякалась їх, але тепер уже не боїться.
Не боїться. ·
Однак не вміє, не може вгамувати глибоке, глибоке роз-
• чарувюпш ... і почуття пекучої образи.
••
Мати вітає нецр.оханих гостей, веде їх- через кухню. Му­
сять іти й Шуфлярські. Вони хотіли вернутись, посидіти
вдома у тиші, відmJчити від квартирантів, які на святий
вечір лишилися на їхній шиї. Проте -мати так уперто на­
полягає, на їх присутності, іцо вони не наважуються супе­
речити їй. Отож· вони йдуть, крокують, наче під ескортом·
або ж як ескорт, що супроводжує до осиного гнізда групу
сентиментально настроєних німців.
•
Коли вони заходять, осине гніздо виявляється порожнім.
Оси з гострими жалами, яких і за ЯІ{ИХ Карольrщ побоював­
ся, зникли у другііі кімнаті, .. а · хлопці, про котрих він на­
віть уявлення не мав, шибнули, очевидно, просто до коми­
на. Проте нашвидку повідтягу:ваиі . стільці досить точно
свідчать про кількість утікачів. <<Господи бож е ,- кидає
папі Шуфлярська занепокоєний погляд на · стіл,- хто це
. знову
з'явився у цієї нещасної бідолахю>. Але по-справж­
ньому, не на жарт вона лякається тоді, коли помічає біля
ялинки дезертира в есесівсь_кій уніформі. його давно муси­
ло не бути тут, він мав бути за горами разом із злощасним
цивідьним одягом, який . вона йому дала два дні тому:
А він - ні! - Стоїть , тут з книжною в - тремтячих руках, блід­
нучи під звуки Зузчиної сопілки, бо ж та не дала себе зби­
ти, охоче грає новим· слухачамJ масr{уючи музикою порож­
нечу навколо різдвяного стола.
10*
.
227

-
Співай,- штовхає вона ліRтем Віллі, не перестаючи .
грати.
.
Штовханець немовби розбудив приголомшеного страхом
чоловіRа. Він Rлацає підборами, · притисRає руRи ;цо стегон
і війсьв:овQю німецьв:ою св:оромовкою випалює рапорт. Пові­
домляє ВИСОRИМ офіцерам Прізвище, частину Та ПрИЧИНУ
щюєї присутності в домі.
.
Офіцери :кивають, перериваючи не . · зовсім доречний тут
військовий ритуал. Не треба, на • святий вечір не · треба.
І хоч їм у пdстаті солдата в літній уніформі явно щось не ,
подобається, вони вже не звертають на нього уваги. В цій
родині він, видно, як удома, і було б образливо задавати
йому питання, вив:лив:ати скандал або хоча б навіть . непри­
· ємний розлад. Нехай З ним розбирається ес, вони Ж nри-.
йшли сюди аа піснею, аа · спогадами про свої далекі домівюr.
Stille Nacht, heilig'e Nacht... *
Вони посміхаються до Зуав:и, 'широRими усмішв:ами про­
сять її, . підбадьорюють, щоб вона повторила пісню, яна
притягла їх сюди, наче сильний магніт.
Коли Віллі виголосив рапорт, ЗуаRа перестала грати;
з цікавістю дивиться ria нього, немовби . він; д~монструє од­
ну із своїх клоунад, яні вона тав: часто бачил,а. Помічає у
Віллі на чолі в:раплі поту, помічає стра:/( в його очах. Розу-
міє, яна небезпечна зустріч сталася тут.
•
-
Співай, - вона сягає руною до пісеннищ1, підносить
його втів:а~еві ДО очей. Він не випустив 3 рун пісеню.ша , .. але
рун:а в нього тремтить, як осиковий лист ...: _ А втім, можеш
співати, й nо-голцандсьв:и чи по-німецьки. Як хочеш, - вона
забирає у нього пісеннив: і нладе на стіл, - але співай. Зі
співом в:раще.
•
r•
Шуфлярські садовлять німців на пон~нуті стільці, в кім­
наті знову звучить «Тиха ніч>>, а Вільгельм співає. Він уже
прийшов до тями, взяв пісеннив:, роашув:ав . тенет і співає·
по-словацьни. Німці сид ять, одпав: пісня займає їх лише до
певної міри. Вони добре помітили розкидані стіл;ьці і · не ­
споRій господині. Бачили, яв: вона бігла до в:ухні, чули її
11:рони в Rоридорі й тепер наставJшють вуха до дверей сусід­
ньої німнати. У ній є хтось. Ясно: там ті, що сиділи аа
столом. Чому вони втев:ли, чому ховаються, що то взагалі
. аа люди? Де дочRи, яних вони не раз зустріч а ли на сходах?
-
Ходіть до нас, - пошепки умовляє мати.- Іди, Анноч­
в:о, хоч на хвилину, ми не вміємо а ними розмовляти.
-
Я не можу, - затялась Анна.- Зрозумійте мене, не
можу. Навіщо з ними розмовляти? І про що? Я не піду,
мамо.
* Тиха ніч, свята ніч ... (niJt.} .
228
•

-
То йди хоч ти; Лінко? - мати з жахом прислухається
до гуркоту стільців у великій кімнаті.- Вони вже виходять!
Образилися, будуть нас під9зрівати, пошлють зробити · об­
шук... Ради бога, дівчатка!
Це важливі аргументи. Павла підхоплюється, злісно
стискає зуби. Мати поспіхом відчиняє двері великої кімна_ти
і Павла з усмішкою на обличчі ступає · · до лев'ячої ями.
3 чарівною, трохи - вибачливою усмішкою.
Німці й справді вже збиралися йти. Та коли підозрілі
двері відчинилися і замість озброєного бандита в них · . з'я­
вилася гарна, знайома з обличчя дівчида, вони посміялися
про себе над своїми побоюваннями і з полегкістю пішли
відрекомендуватись Павлі. <<Високі чиню>,- відзначила во­
на, ввічливо подала їм по черзі руку й сіла до столу. Гості
порозсаджувались біля неї, а Зузка вже почина€ своїх ве-
• селих
пастуцшів. _
· Пані
Шуфлярська приєднується до со­
пілки тим же неприродно високим голосом, яким Rілька
годин тому безтурботно виводила ту саму пастушу пі-
•
1
сеньку.
-
Wo ist der Junge?* - раптом оглядається один з офі­
церів. ~ Rуди він подівся?, - !-Іасупивши брови, пита~ він
Павлу_.
-
Не знаю, - знизує плечима Павла, нахиляючись над
родинною фотографією, яRу Ні подає найближчий ні-
мець.
•
<<Я могла б тобі сназати, де він,.......1. бавиться вона зловтіш­
ною думІ{ОЮ.---;: Чкурнув він з :вашої славної битви, рятує
свою шкуру, наплював на фюрера, нама;гається зберегти
хоча б саме життя. Я легІ{О могла б тобі пояснити, де він
тепер>>.
-
Оце дружина, а це дочки. Гарні, nicht wahr?* І син,
звичайно, - додає він стримано.
Напевне, вже десь на тому світі цей син. Дійсно, схоже
на те. Німець мовчить, не каже нічого про сина. Німецький
офіцер за загиблим героєм не сумує. Не сумує, навіть якщо
той загиблий герой був його сином.
•
На стіл лягають нові й НОВІ фотографії. Перед Павли­
ним зором дефілюють дружини, дефілюють дочки з пишними
•
V
•
.
.
-. ,,
•
•
зач 1 сками и самовпевнен1утю чисто~ раси в р1шучи~ очах,
дефілюють і мертві сини. На більшості фотографій синів
уже немає, як, мабуть, цемає вже й тих двох чи трьох, кот­
рі ще сміливо дивляться зі знімка у батькові очі - очі ні­
мецького офіцера. У сі ті фотографії виглядають так, н~мовби
* А де юнан? (KЇJ.t.).
* Чи не тан? (кім.) .
229

їх знімав один і той }!'е фотограф_. Придворний фотограф
вермахту, який дуже добре знає, я:к повинні виглядати ро­
• динні фотографії офіцерів, що страждають па фронтах. Вони
мусять виглядати гордо, відважно й ,підбадьорлJІво. Адже
в Німеччині. немає покинутих чи бодай сумниХ' родин.
~,
фашистській Німеччині родини (особливо офіцерські)
щасливі тим, що їх батько винищує неповноцінні раси, во­
ни пишаютьсл тим, що він розширює кордони тисячолітнього
рейху, ведучи своєю боротьбою - вітчизну до світового па­
нування. Німецькі родини щасливі й горді. І · будуть щас­
ливими і гордими навіть тоді, коли їх бат;ько геройськи за:.
гине. Та:кими є німецькі родини, бо тан:ою є - німецька на­
ція,- кричать ті фотографії. л· німецькі офіцери - в окупо­
ваній країні такі, що з усміш1юю показують дівчатам тієї
країни зображення своїх мертвих синів.
-
<<Цього вже неможливо витримати.-· дивиться Павла на
одну з фотографій, . дивиться вже занадто довго, тому що
взаrалі на неї не дивиться.- Де це я сиджу, з ким ' я сиджу?
Що я чую, що розглядаю, кому кивюо гол_овою? Цього не­
можливо витримат~>>, -· вона згортає знімки всі докупи і
присуває до найближчого німця. Засміявшись, офіцери тро­
хи розгублеrю й трохи обра_жено nочинають перебирати
фотографії, розподіляючи між собою щасливі, горді родини. ·
• Оце тобі, оце мені, оце ...
<<Цього не можливо витриматю~,- посміхається Павла,
• '-- тамуючи сльози ганьби і нестерпної ту_ги.
Помітивши материні скрадливі благальні погляди, вона
піднімає rолову, повертає обличчя до німця й знову починає
слухати. його оди домівці у гамбурзьких садках, пахощв,м
Ульстеру і якомусь Міхалові - церковній вежі чи маяку,
символові солодкої домівки: навіть витривалі моряки пла­
чутr,, коли після місяців, після років плавання побачать
• свого Міхала.
-
-
Я теж заплачу, дівчинко, їй-богу; заплачу, коли знову
побачу його.
~
•
«lly, цього я вже не витримаю>>,- кидає Павла лютий
погляд на Кароля Шуфлярського, і той, на диво, розуміє
його. Він підводиться і йде зблизька оглянути гарні медові
пряники, розвішані на ялинці. Оглянувши їх, він вертаєть­
ся до столу, але вже не сідає. Тримаючи руки за спиною,
він непомітно звертає увагу гостей на Зузку, що скулилась
в· узголів'ї ліжка. Сопілка замовщ1а вже давно, мала музи­
І{антка, втомлена с т ількома чужим:щ обличчями, задрімала
на ліжку.
Офіцери rихо встt1.ють 1 тихо прощаються, дякуючи за
приємний вечір,_ і тихо виходять через кухню.
'
230

-
-·-
-----
-
----
-
.Павла не проводжає гостей. Сидячи за столом, бездум- •
по дивиться · на ялинRу, . стежить за тоненьRими свічечками,
як вони повблі догорають. Одна вж_е починає гаснути. Пло­
мінець ще раз блимнув, гнотиR зачадив і помаленьну лягав
в озерце розтопленого воёRу. Хтозна, чия то свічечна, Rому б
вона припала, янби вони їх розподілили. Колись тан ро­
били. Колись і яблуна розрізали, з цінавістю підглядаючи,
у ного вийшла аірна, а в ного хреьт. Тоді це входило у пе­
редріздвяні забави, ян і часник під обрусом, ЯR і медові
хрестини на дитячих чолах. Відтоді, ян помер батьRо, у Ма-·
латінцових уже не розподіляють свічок і- не розрізають яб­
лун. Мати не дозволяє. Тю{, як ні разу не дозволила зріза­
ти вершечон ялинни. Він і тепер не зрізаний.
ОднаR свічка вже згасла, і ніхто не знає, кому вона на-:_
лежала.
Зузка, стоячи на колінах у ліжку, лукаво хихотить.
-
Але я їх вигнала. Ти мусиш визнати, що дотепно.
Викурила їх без ?!{одного слова ... Боже! А ті- двоє в комині!
•
-
Не · в комині, - каже Павла,:..:_ не пустила я їх. Си-
дять там з Анною. Якщо вже не поз·асинали.
'
1
.
-
Як це позасинали! - Зузка
. зіскакує
з ліжка, бере
• сопілку. - А подарунни? Ми ж ще й вечеряти не ёкіuчили.
1·се нам псують ті мерзенні негідники! Ще й . на свяrий ве-
чір. Фу, як вони смердіnи.
'
Приємні запахи; які звечора . сповнювали кімнату, справ­
ді перемішані або й зовсім витіснені запахом гострих чоло­
вічих духів.
-
Зузка,- повертається мати,- поклади ту еопіJшу, те­
пер уже не можна грати. Ти й так їх μрикликала. Вони ба­
чили, що ти спиш, тож тепер y!l{e не грай.
-
Ну, і що?-:- захищається Зузка.- Хіба ' не може шо- '
дина заснути, а потім ЗІІОБУ прокинутись?
-
Я загашу світло,- з полегшенням крутиться мати по
')
кімнаті.- . Треба тут провітрити. Йдіть до другої кімнати.
-
Але ялинка хай світиться. Хто може заглянути до
нашого вікна понад дахами...
Холодне повітря вторгається до кімнати, заясніли, під­
нялися , пломінці свічок.
-
О, але надворі холодно,- втікає Зузка до другої кім-
•нати. - Справді, мені жаль того Віллі. Не думала, що буду
його жаліти, але тепер мені й.ого · жаль.
_ :_ Чому ти його жаліGш?
-
каже Анна.- У нього є теп­
ле пальто Кароля, напевне зігріється.
Не знаю чому,- шепоче Зузка,- але мені шнода
його.
То пошкодуй оци;х:,- показує Павла на ліжко,2-

Вони весь час чипіли с:корчені за шафою, і ли~е І<іль:ка хви­
щш тому Анна примусила їх лягти. Сплять ю< убиті.
-
Не знаю чому,- надимав Зузщ1 губи,~ але їх мені
ве шкода... Вставайте, пастушки! - -гукав вона, приско­
чивши до ліжка; і сміється просто в заспані очі хлопців.- -
Христос народився- а-а-а - затягує вона на весь г.олос, і
хлопці, мов наелектризовані, зіскаку1оть з ліжка, струшу­
ються, притупують й одразу ж беруться разом із Зузкою
витягувати продовження: - Радуйся-а-а-а ... Ходімо,- тягне
їх Зузка до великої кімнати,- повітря чисте!-
Вона обережно пробирається поза ялинкою й зачиняє
вікно.
-
Засвіти,- наказує вона Uетрові потім, зі шкатулки
дістає жмеmо свілок і подає Ладові.- Позамінюй ті, що
згоріли. Та обережно! Спочатку знімай жабку, а потім зю<­
ладай свічечку. Не зваліть мені ялинки.
Хлопці охоче виконують накази, тягнуться навшпинь1<и,
шукають жабки, радіс~ запалюють нові свічки.
-
Мати кладе на стіл нарізану ковбасу і домашній хліб.
Правда,, піст закінчиться: аж опівночі, але стіл треба знову
ощивити, посадити всіх на стільці, а ковбаска, тішиться
мати, І<овбаска дітей миттю притягне. ,
•
Вечеря продовжується. У провітреній кімнаті знову пах­
нуть медові пряники, горять свічки, з тоненьким потріску­
ванням тліє то одна, TQ друга гличка, приправляючи повітря
легенькими димочками ялинкового фіміаму.
Анна розговорилася, насrавляє хлопців, хвалить їх за
відвагу й рішучість. Вискочити з ешелону, втекти вїд оз- ,
броєних німців - на це вже потрібна сміливість. Адже це
гірше, жартує вона, ніж тягати за хвіст чорта з гострими
вилами в руці.
Хлопці усміхаються, ростуть в_ ід гордості й один поперед
другого розповідають, як вони відтискували двері товарно­
го вагона, як їм вдалося відчинити їх на десять чи п'ятнад­
цять сантиметрів, але далі - нізащо. Даремно впиралися
найсильніші мужчини, двері залишалися застопореними. На­
певне, ззовні вони були на якомусь запобіжнику. Тоді най­
тонші почали пропихатися через ту вузьку щілину.
-
Якби ми були понаїдалися,- торохтить Петер,- як­
би ми мали в животі стільки коржів, як тепер, напевне не
вибралися б.
-
Ти б уже не хвалився,- охолоджує його Зузка, 'rро:ш­
ни ображена тим, що ніхто не згадує про схованку, хоч, як­
би її не було, герої вже давно сиділи б знову в ешелоні.
Змордовані, якщо не застрелені.- - Каже, десять сантиметрів!
-
Ну, може, двадцять,- припускав Лацо.
232

.-
Або півметра,- пирсн:ає 3узна.- Белині герої! В 1ю­
мині ви повинні були тягати чорта за хвіст, якщо та~{і смі- _
ли:ві, у коминах чорти напевне живуть. Але там ви мов­
чали ...
-
Дійсно,- виправляє помилку Лацо,~ я:{{би не твоє
~ самовладання, нам уже давно 15ув би амінь.
Dетер • трохи стихав-, замислюється, потім звертається
до матері:
•
-
Т lотю Берто, ми вам довго надо11:учати не будемо.
Як тільки ешелон відійде, - він запинається;- напевне, вже
й. відійшов ... ми через гори повернемось додому.
Берта Мал·атінцова ниває головою. <<Як же можна їх
пустити? Фронт рухається, легко може перетяти дорогу.
Хто його зна. А ще через гори! З харчами буде сутужно, але
відпустити їх все одно не можна. Як би я подивилася
_Штефці в очі, коли , б вона спитаJІа: де мій син? Не повер­
нувся! Був у твоїх руках, і ти його відпустиJІа. У хлопця
' немає розуму, але у тебе він є, чому ти його пустила?>>
-
Побачимо,- однаковим поглядом дивиться вона на
Петра й на Лаца, сина незнайомої матері.- Зараз я вас не
пущу. Поки що залишитесь тут, Ю{ось переб'ємося,
«Та переб'ємося, чому ж ні. Піду з сусід];(ою до тієї ста­
рогорської; Шуфлярська - людина доброзичлива, не буде
прот'и того, щоб жінка вділила чого_сь і мені. Сусідів усього
двоє;- скільки їм треба? Сусідка ніколи не скаржилась на
нестатки. Зуби болять, незвал,аючи на війну і голод, і якщо
Кароль позбавляє людей хвороби, вони б і душу йому від­
дали, а не тільв:и поживний шматок. До нього все життя
, приходило багато селян ... Попрошу пані · ШуфJІярсьв:у, щоб
попитала жінов:. .. Переб'ємося. Зузв:а своє мусить одержати,
але ми, всі інші, можемо себе й обмежитю>.
Розпав:овуються св:рощІі, св:ромнісіньв:і подаруіши. Пан­
чішки, шматок матерії на су1,енв:у, для хлопців:-- медів­
нив:ові пастушки з овечв:ою біля ніг. Зузв:а тріумфує, гордо
подає матері й сестрам біль:~μ-менш вдалі вироби, вив'язані
з бать1{ового сірого светра. Вузенький шарфив:; напульсни-
ки і дещо неоднав:ові рув:авиці для Анни.
·-
•
-
Дай, , я приміряю їх,- Зузка · бере рув:авицю й СЯІ{­
тав: натягає Анні на здорову руку. Біля другої вона трох и
вагається. 3 гіпсу виглядають лиш кінчив:и сестриних паль­
ців. - Я розпущу її й зроблю більшу, вовни ще є досить.
Добре?
-
Думаю, що не варто,- усміхається Анна і рув:ою в
товстій рукавиці гладить Зузв:у по голові.- Через три-чо­
тири тижні знімуть, до того часу пальці у мене не відмерз­
нуть, не бійся.
233

Хлопці дивляться · на Анну, їм уже давно хочеться спи­
тати, що з _ нею сталося. Нарешті Петер наважується.
-
Та нічога,- зіщулюється Аниіl, але потім невимуше­
но відповідає: --:- Така собі дурниця, я сама винна. Гримну­
лася на дорозі. Тому будьте ьбережні, хлопці, - додає вона
повчальним · тоном, - краще з дому не виходьте. Тому що
швендяти по Бистриці - це вам не з ешелону вискакувати . . .
Хто не вірить, хай подивиться 1іа вас і подивиться на мене.
Одразу зрозуміє, що небезпечніше ...
Діти сміються, Анна сміється разом з пими, посміхаєть­
ся й мати: рука добре доглянута, _ загоїться, забудеться. Бу:.
ває гірше... •
.
•,
•
-
Ану принесіть пакуночок від · того бідолахи. Він там,
у кух·пі. На буфеті.
Вони розв'язують бантик, ялиновий хрестик падає на
·землю, а на столі з'являються найдорожчий подарунок сьо ­
годнішнього вечора - знову рукавиці, але які! Чорні, зов­
сім нові шкіряні рукавиці, підшит і м'яким білим хутром.
Всі дивляться на них з подивом, якось неприязно. До
того ж, неначе їх хтось образив... Мати повільно загортає
рукавиці знову в шовковистий папір.
-
По1шади їх,- простягає вона панунок Зузці.- На-
віщо мені ТЮ{ИЙ парад.
-
То віддай їх Павлі.
-
Мені? - жахається Павла і довго хитає головою.
<<Тільки цього мені бракує, справді, тільки цього. Теплі
рукавички, подаруночо1, від есесівця!» Павла відчуває, як
у ній піднімається вся нагромаджена гірІ{ОТа, як заповнює
її _ й вибухає, показуючи в яснравому світлі" її самотність,
біду і падіння, · завершене сьОІ;:одні увечері таким тоскним,
принизливим способом. Вона стоїть у •тому гострому сві:rлі
абсолютно самотня, до І:ІеЇ не приступа-ють ні <<батькю>, ні
бойові товариші, не . підходить Віт, на:Піtь лейтенанти з анг­
лійським Рафаєм. Ніхто не наблюнається до неї, хоч усі, •
по суті; зовсім близько, зразу ж за межею світла. Вони там,
у темряві, дивляться сюди, не зводнчи з неї очей, однак не
. ст.упають ані нроку назустріч. Та й ян вони можуть ступи~
ти, коли вона тут висиджується 3 німцями, бавиться 3 НИ­
МИ; аби тільки не винюікати підозри. :Кого вона оберігає
сво ї м самовладанням-, награною прив_ітністю? В ім'я чого
сідає за ОДИН стіл З убивцями, 3 ворогами, яних вони б'ють?
Пр:икидатщ:я у Подбрезовій був сенс: це служило спільній
меті. Але тут? Тут її СИЛУFf\ІІа, глибоІ,О негідна поведінна
не має ніююго смислу, а мета лише одна - зберегти власну
шнуру. <<Ох, ганьба иені. І біда, біда. Вони закінчать бо­
ротьбу й без моєї зброї, але що зі мною буде, ноли я сама
234

себе втрачаю, вж~ не знаю"):И, хто я і rцо я, немовби й спр~в­
ді зрадила. Не тоді, коли втею~:а від гестапо, а тепер, зра­
дила і ·покинула вас усіх у прокляту хвилину , :кол и почала
звикати до дуМRи ; що головне - пережити , дочекатися сво­
боди. Чим . я ліпша від отого ~сесівського дезертира? Чим
.
я ліпша? Він най.манець, запродався, а тепер сам того зля­
кався. Накивав п'ята.ми, рятує свою шкуру, та ще й уда є
з себе благородного. А кого я удаю? Навіщо?>>
•
-
Дайте ті рукавиці,..о.. скрикує вона ДО Зузки,- я бу-
ду їх носити!
•
<<А чому б і ні? Чому . я не можу цосити подаруночок від
есесівця? Якщо так, то так! Коли вже стою в багні, . то хай
зовсім у нього впаду. Нехай>>,
У · горлі у неї набрякає клубок жалю, тремтить душа,
завмирає серце. <<Що я · кому зробила, що я зробила, що 11нші
навіть жити не хочеться ... Тут мати, Анна, діти, але доро­
га - чесна, пряма, радісна
-
веде кудись в інший бік... Як­
би я хоч її не бачила раніше, якби не йшла по ній, якби
не рухалась по її тернах у всій слlпучій -- яскравості правди й
сі:rраведли~ост~... то не боліло б мене так страшно те, що те­
пер болить, терпце, докоряє, душить у зародку всяку р а­
дість, . ще й кидає тінь на той день слави і визволення від
усіх мук, день, · на який люди так спрагло чекають... Щ.о . я
кому зробила?>>
•
.
Мати під-німається , висмикує у Павли з рук пю<уночок
есесівця: і кладе його на шафу, куди Зузка не дістане.
-
Облиш,- сердиться вона.- І вже не метушіться. Це
рукавиці · не · для молодих ді:ечат. Я віддам їх комусь підхо­
дящому, хай гріється в · них на ·здоров'я.
_.Бачиш ,
бачиш, Павлинка. Неправда, що мати ні.чого н ~
розуміє. Розуміє вона добре. Багато чого розуміє; _можливо,
зрозуміла й тебе.
'
Павла в·стає, щоб повідносити тарілки, трохи прибрати .
захаращений стіл. Двічі виходить до кухні, двічі поверта­
є,ться, заходить і до другої кімнати, зупиняється- біля не­
затемненого вікна, дивиться на різдвяні зірки. Ходить по
квартирі, наче неспокійний дух,' і куди б вона не йшла, за
нею олідує тихий, віддалений пакл:Ик. Сильний на кухні,
сильніший - біля вікна темної другої кімнати.
Зовсім змовкає він тільки біля етола, де, поклавши руки
на білу скатертину, сидить мати і ніжним, тремтячим голо­
сом наспівує дуже давню, невідому дітям різдвяну піс.ню.
До півночі Щ@ далеко.
235

:15
Вони вже за Ульманкою, а дорога все ще замерзла, твер­
да, як камінь. Яскраве сонце освітлює чорні гори, однак
міцного льоду, що вкрив 'дорогу, розтопити не моrн:е. Мину­
лими днями трошки пригрілр, поперетинавши лід тоненьки­
ми полуденними струмочками, але жінки · вирушили з Бист­
риці ще вдосвіта і, хоч минули Ульманку, навіть у валян-
І{ах безпе'):но ступають по сухому.
.
Пані Шуфлярська несе рюкзак у - легr{ій плетен1.й сумці,
Берта Малатінцщ:~а - на · спи~і. У ньому щось теліпає т ься.
При кожному кроці вона відчуває на плечі легкі, м'які уда­
ри, але ніяк не може пригадати-:- що саме Анна : запхала їй
у рюкзак, що саме наказувала. їй, кладучи до потертого га­
манця і свої останні збереження.
-
Щоб ми не забули про реп'яхи,- каже вона голосно,
страхуючи свою слабнучу пам'ять.-. Про реп'яхи мусимо
пам'ятати. Думаю, нам все -таки вдасться щось · випросити . ,
-
Я не забуду,- приєднується до неї Лацо,. син ~ужої
матері,- я нагадаю вам про реп'яхи; тьотю.
-
Добре, синку,- притискає його мати до себе, ще й
погладжує на ходу.- Ти слухай, про що ми нагадуємо, вкла­
дай до . своєї голівки, вона у тебе ще добра, молода, не така
•дірява, як у мене. ·
•
• Вона взяла з собою Лаца, а не Петра. Петер завеликий,
рослий, легко може привернути до себ() увагу. Воліла взя­
ти Лаца, невеличкого худорлявого хлопця. Він якби й нав­
шпиньки став, то більше, як на півголови, не перевищить
навіть низеньку, опецькувату Шуфлярську. Вони взагалі
нікого не хотіли брати, та Лацо сам просився, а Анна під­
тримала його бажання. Отож він і йде тепер, поспішаючи
за жінками, досвідченими у ходьбі, змалечку звинлими до
далеких доріг.
Добре все-таки, що взяли його. . 3 ним живіше, веселіше,
та й якось певніше. .
-
Реп'яхи, реп'яхи,- наспівує Лацо, - аби не . забути
реп'яхів. А навіщо ті реп'яхи, тьотю?
-
Допомагають від усього,- відповідає йому пані Шуф­
лярська. - Абсолютно від усього.
Мати думає про Аннину руку. Лікар уже зняв гіпс, але
рука не рухається як слід. У зап'ясті ще сяк-так, але паль ­
ці! Суглоби наче неживі, немовби задерев ' яніли, змерт,віли.
Побачивши їх, мати злякалася, жахнулась. Даремно Анна .
її . заспо1,оює: <<Не бійся, розрухаються, оживуть, буду роз­
минати їх по годині двічі на день. Хіба ти . не чу:ла, що на ­
казав лінар? Повний таз теплої води і рухати, рухати, ру-
236

хати. Згинати пальці, обережно, а~е трохи і з зусиллям.
Рухати й згинати, аж поки рука не_ ст~скатиметься в кулак.
Добра програма, чи не так? - намагається Анна посмі­
хати.сь.- Добра і ясна: стиснути кулаю> . .
Отож- для тих ванн, для розмивань, які мають оживити
Аннину бідну руку, матері потрібні реп'яхи.
.
Сусідка знає про це. Знає, і саме тому підтримує роз­
мову з хлопцем.
-
Ну, . підожди, Rаролисько,- сердйться вова вже, ма­
буть, третій раз після Ульманки,- я · ж , тобі відплачу. Я то-
бі віддам цю дорогу, коли ти й не сподіватимешся.
•
Лацо по- змовницьки усміхається до тьоті Берти, із-аа
_.
неї весело поглядає на товсту пані Шуфлярську, яка в його
очах -часом перетворюється на велину кулю: дивись, вона ж
_
не ступає, а котиться, відштовхується короткими ніжками
_й котиться, 1ититься - все одно_, · чи вниз, чи вгору.
•
-
Але ·все-таки нам добре ідеться, правда ж? - заспо­
коює мати сусідку.- Колись ми про автобус і не думали. ,
Або йшли пішки, або зовсім не йшли. Дорога є дорога, не
годилося підводити матір божу автобусами. .
.
«йдеться не про це,-. внутрішньо лютує Шуфлярська.­
Але як я тепер виглядаю? Від самого різдва умовляю Її,
обіцяю гори-доли, а коли доходить до діла, синочок упира­
ється, не дістає перепусток. Нікуди · не підеш, наказує · ма­
тері. Рідній матері! Однак Rоли сьогодні вранці :rrpoдep очі,
відразу побачив, хто кому наказуватиме. · І чи відбудеться
м·андрівRа НІJ. Старі Гори, чи ні. •
.
.
Ноги ще б людину несли, ноги слухаються, як годин­
ниR, - непомітно уповільнює вона Rр.ок,- JІИШ дихання вже
не вистачає>>.
-
Коли мм там були останній раз? - відхекується вона,
нав'язуючи розмову, аби збити · сусідку зі сліду; завернути
Берту J\;Іалатінцову назад, ввести її в оману. Ій аж ніяк не
хочеться виявити сво'ю вр_ажену гордість, материнську. не­
вдачу, Надто часто представляла вона Малатінцовим: на по­
див відданість · свого сина, :всемогутнього біля зуболікар­
ського крісла.- А знаєте, не так уже й давно. Були ми біля
діви Марії в минулому році. У травні, пригадуєте? .у верес-
ні вже ні, але в травні були. ··
'-
• Берта і слухає- її, й не слухає. В минулому чи позами­
нулому році, у травні чи у вересні - яRе це має значення?
Давно це було, дуже давно. Після того стіль1ш сталося,
стільки пережилося, тож не дивно, що вона вже не знає,
не може пригадаті1, ноли останній раз була на Ст-арйх Го­
рах. Позабувала / всі дороги. Тіль1~и цієї напевне до сме_рті
не забуде. Не може забути. 3 таютм ВJJ.Жrшм серцем іде
237

вгору знайомою долиною, такий тягар несе на душі, щ9 якби
і все своє життя забула, то оцього сьогоднішнього відчуття
напевно не забуде.
_
Тягар лежить у неї на душі' ще від _ різдва. Ті тижн:і,
ті дні, що відтоді поминули, не варто й згадувати. Один ехо-
. жий
на другий, і всі сповнені мук, турбот, пошуків і надії.
Особливо в:адії. Один день схожий на другий аж до поза­
вчорашнього. Позавчора вона вперше побачила Аннину ру­
ку. Бачила й раніше частини тіла, звільнені від гіпсового
покриву, знала, що вони не вигляда~чть ~:ш гарні ,і здорові.
Але та задерев'янілість, ' та нерухомість перелякала . її, при­
била страхом : В тих муках подумала про трави, про чудо­
дЩний реп'ях і побігла до сусідки: <<Ходімо, ходімо навіть
пішки, павіть без паперів. Що такого може статися з двома·
старими жінками... »
.
<<Старими? - засміялася сусідка й одразу погодилась.­
Та ви ж молодиця, супроти мене зовсім молодицю>.
<<Молодиця? Скільки мені, сорок п'ять? Сорок шість?
Так,- зітхнула мати,- сорок п'ять. А почуваіо себе, наче
сторічна. Неначе вже сто років жила, сто рон:ів мучилась.
Отак зі мною іноді буває ... »
Проте вгору вона йде швидко, витривало. У неї своя ме­
та, _ і вона додає їй ~;:ил. Б_удуть реп'яхи, буде щось для мо­
лодих, вічно голодних шлунків, буде й зустріч з ласкавою
старогорською дівою. Мати і про неї думає, невцевнено про­
бує пригадати давні задушевні зустрічі з нею. Призабула
вона про неї, багато віри останнім часом порозтрачувала.
<<Забагато ти на цьому світі дозволила, матінко божа бла­
гоеловенна, забагато. Більше, ніж можна витримати. Тільки
поглянь довкола себе, роздивися хоча б у цій своїй окрузі.
Подивись в.а ліси, подивись на місто: скільки невинної ,кро­
ві пролито. Скільки своїх діток . побачиш мертвими, ·пере ­
слідуваними, сх9пленими. Одного . з них •я веду показати
тобі. Подивись на нього: ще зовсім дитина. Ти муе:и'ла б
в:арати наших убивць, а ти караєш нас . Змилуйся наді мною
і прости - мені, що я нарікаю, але ж ти й тав:_ бачищ наші
думки. Прости мені і пригадай часи, коли я йшла до тебе з
і_ншим серцем, із серцем, сповненим безкорисливої довіри.
Сьогодні я хочу звернутися до тебе не як до цар11..ці небес­
ної, аде ю, до матері, серце якої тут, на землі, так багато
витерпіло. Пригадай це і вислухай мене, семибільна, вислу­
хай мат.ір і поможи ... Вилінуй мою добру дитину, а другу
поверни мені. здоровою ... >>
-
Ще довго йти? - - запитує Лацо.
-
• Ні, не довго, · синку,- підбадьорює вона його неуваж-
но.-'-- Глянь, l];Одина завертає . Глян.ь, ~ка вона ясна, освіт-
238

лена сонцем. По ній легше буде· йти. Раз-два - і · ми на
• Старих Горах.
-
То м~сять бути дійсно старі ,гори, якщо вони ~е й .
так називаються.
-
Дійсно· старі. Вони від- тієї старості зовсім поrемні­
ли, почорніJrи.
·-
Ех, гори, гори, гори чорні, не один раз я пройшо.к -
через вас ... Це наш татко так співав, коли з дядею йожком
вип'є.
•
-
От бачиш,- засміялась пані Шуфлярська, _ : ~ татко
• тільки співає, а ти через ці гори справді йдеш. Попросиш
діву Марію, щоб татно з д~щею йожком не пив.
•
-
Ну, це не допомоя~е, - Лацо по -дорос,rrому маха6 ру-
Rою.- Якби молитва допомагала, я б помолився. Але ж . не
допомагає.
-
Ти хоч,еш сказати, що зовсім не молишся? - випитує
пані ІІІуфлярська.
-
Ну, це вигшщає так,- зир1шє Лацо на тьотю Борту,
швидко зважуючи, · що б вона хотіла rючути. Чи правду, чи
ліпше трохи брехні. А коли ·з тітчиного обличчя не вичитує
нічого, вирішує бути обережним: - Я1{ 1щли. Ян:що не за­
буваю, то молюся. Але здебільшого забуваю. За?НУ, а тоді
вже не пригадую. ~
~ Гай, гай,- хитає головою пані Шуфлярсь1ш.- А ба­
чиш, ти мусив би щовечора дянувати богу за те, що визво­
Jrив тебе· з ешелону. -
.
<<Я са:м себе визволив,- мовчки не погоджується хло­
пець. - Потім мене сховала Малатінцова Зузка, а відтоді
вже тижняlv[и оберігає Петрова тітка. Ну, та гаразд уже».
- : Я ж подякую. Одразу, ян тільни дійдемо до того
І{остьолу. Тьотю, - він помічає, що на до-розі починають ожи­
вати потічки й торкає Берту за руку,- у вас в_алянки про­
. мокнуть.
Я дістаuу калоші з рюкзана, взуйтеся.
.
« Ах, калоші, - здригається мати,....:_ То мені Анпочна
батьнові калоші загорнула>>.
.
-
Ну-ну, дістань, Лацку, дістань. Я зіпрусь - отут на
дерево, а ти мені допоможеш взути.
-
•
JJiд починає розтавати. Пони що помалу, нерішуче, лише
в той час, :коли сонце заглядає до глибоких долин. Оживе
трохи, зашепоче, зашумить маленькою водичкою, а 1юли
сонце сховається, він •знову засинає, твердне й тц_хо ченає
завтрашніх т.еплих відвідин. Десь удалині, за далекимн сі­
мома горами, можливо, вже - пробуджується весна: Протв до
глибоких долин ще не проник подув її запашного дихання. .
А Павла піШJІа у валянках. Черевини у неї є, але nони
були в Юцюr. Та добрі люди подбають про _ неї. Потурбу-
239

ються таR, ЯR раніше турбувались. TaR, ЯR я турбуюся про
цих хлопців, ЯR ШуфлярсьRі потурбувались про голландця.
Цим нині можна не тривожитись. :У цьому відношенні люди
стали нращими, вже тан не липнуть до речей. Відчиняють
двері втіначам, дають поїсти бійцям, переховують поране..,
них. Що там речі: речі були й будуть, тільни життя не бу­
де, жі1ття, яRе могло б з їхньої вини згаснути. Через їхній
страх, егоїзм. Хто хоче . брати собі це на душу? Мало хто.
Звичайно, знаходяться й таRі; але таRих мало. :У людей не-
мовби пробудилася свідомість.
_.
Вона, ця свідоміеть, давно пробуджена, вRаза'ла дорогу й ..
Павлі, і дочна Берти Малатінцової послухалась. _ Вона по­
вернулася туди, нуди їй наRазано.
Хіба мати не знала про це раніше? Ой, зщша, знала. Вона
ні на хвилину не спуснала з Павли злянаних очей. Ще вно ­
чі хотіла поговор:μти з нею, але що їй снажеш? Ян їй сна­
зати, RОЛИ сама бачиш, що з нею робиться. Будеш силою
стримувати її, ноли розумієш, відчуваєш, що _ вона тут не
може залишитись, не може тан. жити? Чи взагалі маєш на
це право? Чи дозволено спутати власну дитину, умерт­
вити її, зв'язати увагою, співчуттям, наріканням і сльо ­
зами? ·
Чи могла вона це зробити? Не- -могла, якби навіть зразу
знала, що так станеться. Але вона цього · не знала. Перед­
чувала щось у т_ой нещасний святвечір; Rоли ж Павла на
другий день уранці позганяла хлопців з JІігвищ, •влаштова­
них на підлозі, коли взялася прибирати і приготувала ДJІЯ
всіх сніданок, мати забуJ~а про попередній вечір, тішиласн
доччиною веселістю; безтурботно ставлячи на плиту суп,
думнами вже була у Rранерів, разом із Зуз1<0ю й Павлою
сиділа у затишній кімнатці під нрилами доброї Тилки і по­
важного Марка. Голов]СJ:е Марка, спохмурніла вона при з гад-
ці про святий вечір.
,,
ЯRби ж то Марко вирішив. Якби ж · то · він з нею пого­
ворив.
Одна~{ не було ще й другої години, •як прийшла пані
Странецька.
:У Малатінцових ця горда жінка ніколи раніше не бува­
ла, а тепер прийшла саме в день різдва, коли навіть не го­
диться ходити у гості. Хіба що як виняток і лише до своїх
найближчих. Наприклад, до Rращ1рів. .
•
•
Але пані Странецька прийшла, і прийшла ще ДО того,
як вони встигли помити після обіду посуд. Скинула з пле­
чей лег:ку дорогу шубу, сяйнула яскраво-червоним убран­
ням і вбігла до кімнати.
Анн.а вражено глянула н а ПаВJІУ_, стримано привітаJ~а
240

І
свого ·колишнього · <<1юботодавця». Запропонувала їй стілець
і допитливо подивилась на схудле обличчя. Це обличчя, ці
•запалені, облямовані темними кругами очі так разюче ковт­
растували зі старанною зачіскою і примхливим одягом, що
••••
•
І
весь 11 вид наюював жах.
Знав вона, що сталося з її сином, чи, може, не знав?
Можливо, все якось влаштувалось, вирішилося й Отик си­
дить вдома, під . багатою · ялинкою? Питання, питання, пи­
тання. І жодного з них · вона не може задати. Не через що
інше, як через те, що пані Странецька засміялася, дістала
з сумочки дзеркальце й почала кокетливо поправляти над
чолом світле фарбоване волосся.
••
«Давно . я тебе не бачила, Анночко,- говорила вона, ще
дивлячись у дзеркало, - от і прийшла відвідати.>>
«Так, - все більше розгублювалась Анна,- так, я дуже
рада ... >> Тепер треба б спитати про Отика, про хлопця, який
є, влщше, єдиною ланкою, що зв'язує їх, адже якби не- Отто,
вони б навіть не познайомились.
Знає чи не знав?
Обличчя говорить, що знав. Воно видав затаєну печаль
і тяжкі муки. Однак уся її зовнішність, поведінка й постій-
на усмішка заперечують це.
.
«Як ви всі себе почуваєте? - запита-ла Анна. Не могла
довше витерпіти отієї нещирої, нерухомої усмішки. - Як
святкуєте?»
_
«Добре, - бадьоро відп_овіла пані Странецька. - А я по­
чуваю себе дуже добре. Отика мені •трохи бракує, йому не
слід було йти за товаришами якраз перед різдвом, але я за
це на нього не гніваюсь ... Коли повернеться, трохи висварю.
Не дуже, але трохи висварю його за ті свята».
Анна зблідла, по спині у неї пррбігли мурашки.
<<Чого тільки люди не наговорять, - зневажливо надула
губи. - 'Уяви собі, Анночко, трав прийшли мені сказати, що
мого сина забрали _німці. Німці
-
і нашого сина· ! ~ вона
роблено засміялася.- Чи то навіть гардисти,- фиркнула во­
на погордливо.- Знаєш, Анночко, які люди лихі? - вона
посмутніла, б_ез будь-якого переходу в очах у неї виступили
_
сльози. - Лихі люди, лихі, ненавидять нас. Це вони хоті­
" ли б ско'ріше бачити нашого сина десь у в'язниці. Але я не
дам себе обдурити. Де там!
І вона знову дзвінко засміялася.
Павли, матері й дітей вона не помітила, взагалі не зав­
важила їх . присутності. Зосередила всю увагу на Анні, учи­
тельці свого втраченого сина.
,
,
<<Я дочекалася Хорста і запросила його разом з пані Ова-
ровою на вечерю,- вона по-змовницьки підморгнула:
\/411 203-5
241

мовляв, знаємо, хто така Оваричка, але раз вона Хорстова
коханка, то . треба і їй приділити належну увагу.- На вечері
я · спитала у Хорста, · чи припускає він_ таку можливість.
Побачила б ти, А:~;шочко, який він був обурений. Це виклю­
чено,- божився він, - абсолютно виключено... Ну, але Отик
і вночі не прийшов ... Піди в комендатуру, - сказала я
чоловікові;- ти всіх панів знаєш, нехай тобі для певності
покажуть списки. Просто так, для певності ~ай пока­
жуть>>.
<<І показали?>> - зронила Анна, застережливо глянувши
па Павлу, яка присіла поряд. Штовхнула сестру під ст о­
лом, щоб та нічого не говорила, · мовляв, залиши її в ць01'vrу
самообмані, прошу тебе. . . ,
<<Це хто?>> - скоса глянула пані Странець!{а •на Павлу;,
в наступну ж мить пригадала, але й далі промовляла тіль­
ки до Анни.
«Отик на мене гнівався,- заклопотано хитала вона го­
ловою. - Гнівався~ що я й-ого обдурила, не пустила з това­
ришами. Ще чого! Щоб мені його забили? Не пущу! Гні-
вався:. Ну, а тепер пішов за ними>>.
•
<<Пані Странецька... >>
-
озвалася Павла.
<<Щ9, моя дорога? - перебила її нещасна .жінка, при­
вітно . усміхнулася, · схилила голову й попросила: - Чи не­
має у вас кави в зернах? Я охоче випила б кави.>>
Ій хотілося побути наодинці з Анною.
.
Коли вони · залишились удвох, коли Павла побігла при­
нест.и їй чашечку кавового напою :й: передати матері вра- :
ження від дивного візиту, пані СтР.анецька наморщила чоло,
?ОСереджено пригадуючи: <<Про що ти мене- запитувала?>>
«Чи панові Странецькому показали списки.»
, <<Показали, аякже, показали, - пожвавішала вона, на
деякий час справді заспокоївшись .- Він бачив усі на власні
очі, до останнього рядка прочитав. Отика в них, звичайно,
не було. Бачите,- сказали 11оловікові приятелі,- ми нічого
не приховуємо. Шукайте його десь в іншому місці. Десь у
1юханої або серед партизанів ... Трошки чіплялися до чоло:. •
віка, але запрошення зате прийняли, прийшли.. . Анночко,_:_
вражено сказала вона, ніби раптом пригадавши щось не­
ясне, недоказане, що колись давно сталося між ними в яко ­
мусь салоні. - Ти ще молода, . Анночко, не знаєш, що в силь­
ними .завжщr треба по-доброму.. . Бачиш, нам це і тепер до ­
помогло, ми дізналис.я, де наш син.>>
Павла перервала розмову, поставила на стіл чашку. Пані
С транецька зраділа, побачивши каву, вдячно глянула на
Павлу, aJre навіть не помітила, що замість зернистої п\:
звичайний міцний кавовий напій. Павла залишилась біля
242
'1
І
І

них. Вона сіла, не виявляючи наміру виходити, неначе тут
щось загрожувал·о, неначе у будь-яку хвилину · мало щось
вибухнути. Анну сестрина присутність· · нервувала. Вона ·
боялася, що Павла скаже про те, що вона бачила, одним ре ­
-Ченням розіб'є іш9зорний _ світ Странецької, витягне її звід-:­
ти у сувору, нестерпну для матері дійсність. Проте Павла
злегка похитала голов·ою: не бійся, мовляв, я вже завважи­
ла, вже зрозуміла, що з нею сталося.
<<Я - цього вбрання не люблю,- кивнула Странецька на
крикливу сукню,- мені більше підходять приглушені, тем -
• ніші кольори. Але тепер буду носити оцю і ще одну, таку ж
веселу, жовту. Щоб лихі люди не думали, що я сумую.
Я не сумую, - похитала вона розкішною зачіскою, - бо не­
ма причини. Той пустун пішов аа товаришами; коші: повер·­
неться, добре висварю. Він повернеться, я в цьому :е:е сум­
ніваюсь, тільки доведеться :nоки що носити . строкате вбран­
ня, - вона · нахилилась до Анни, втупила у неї гарячкові,
несамовиті очі й зашепотіла: - Це приносить щастя.» Ба­
гатозначно усміхнувшись, насупила брови й довго похиту­
вала головою, немовби звірила Анні, лише їй одній, важли-
ву, поколіннями випробувану таємницю.
.
_
. Мати
іа 3уакою вже збиралися в гості. Одягалися:, ходи­
ли . через кімнату, і завжди, коли вони потрапляли в · поле
зору замисле.ної пані Странецької, вона коротко посміха­
лась і щоразу вітала їх ласкавим кивком голови. Нібц чужа,
н і би перед тим ніколи їх . не бачила.
<<Ходімо, Лінко·, - послала мати 3узку. - Одягайся.»
<<Я не можу, мамо, - Павла встал,а й побігла на кухню.­
Хіба ти не бачиш, що з нею? Я думаю, вона зовсім боже-
в і льна. Краще я залишусь а Анною.»
•
<<Нещасна бідолаха,>> .:_ зітхнула мати, однак Павлу все­
таки хотіла В3f,ІТИ . з собоr6. Пані Странецька все ОДНО ні н;а
:кого, крім Анни; не звертає уваги, а в другій кімнаті є
хлопці, тож Анна не буде а нею наодинці...
Але Па}!ла вислизнула від неї. Від !'.-.: овилась від гостю­
вання й лишилася вдома.
«Думаю, цього я не повинна була допустити. Оче_видно,
треба бу.)Іо твердіше стояти на своєму. Але ж на Штефана,
тобто другого ж дня, Кранери мали і:rрий_ти до нас... Я й
дозволила.>>
Пішла тільки з Зуакою. •
А коли вони ввечері повернулися, Павли вдома не було.
Накинулась на Анну, засипала її докорами. •
<<Мамо, ..,.... Анн~ встала і серйозно, зовсім спокійно сказа­
ла, - є такі ситуації, в яких людина - мусить вирішувати.
Ніхто їй у •цьому не може ні допомогти, ні порадити, все
.,,.
~:
243

вопа мусить обдумати сама. І вирішити мусить тільки· сама.
-
Наша Ліпка була в тю{ій ситуації. І вирішила. Ніхто б їй
не перешкодив піти. Ти ж знаєш, давно вже бачиш, що
вона не могла так да;ді жити.>>
<<Не могла! Вона не могла, а ми можемо?~>
<<Так. Ми можемо, ще й мусимо. Вона ж не могла.>>
Мати повинна була відвести її до Марка, повинна. І, як-
би не бідолашна Стра}Іецьиа, була б відвела. І-Іапевне, са'"" ,1
ма доля послала до них нещасну в червоному вбранні, по­
слала, щоб перевернути · дім, порушити до~_овлецу про:rра­
му, притупити материну пильність.
Шкода вже згадувати. Що сталося, тому вороття немає...
Ал.е ж буде вороття, чому би й ні! Буде, коли запанує
мир, коли виженуть убивць. і звитяжні воїни повернуться
додому. Тільки коли це буде? Люди кажуть, що . скоро. Та
хто може знати, як довго триватиме це <<скоро>)?
Марко знав би. Хай би він виріщував із Павлою. Тільки
чи послухалася б вона його? І чи сам він не додумався б
до того, що й вона?..
•
Бо тепер уже і Марка Rранера немає вдома. Пішов кіль­
ка "днів тому. Тилка спокійна, вона багато й не скаже, з її
натяків Берта винесла якесь непевне уявлення, що Марко
вже · працює чи то десь у росіян; чи десь у своїх. Це мусить
бути ~есь по той бік фронту. В Словаччині; але · за лінією
фронту. Але чи так . уже легІ{О старшій людині перейти
фронт? ..
<<Ну, та не треба стільки мучитись,- заспокоює її Тил­
ка,- не треба переживати за Павлою. Глянь, навіть я не
переживаю ... » - <<Може, у тебе є - новини ... » - <<Та ні, не­
має, про Марка я нічого не знаю,~ як я можу знати? Про
Паля знаю; Палько близько, · зовсім близько, той у першу ж
хвилину примчить, мов на'коні.»
<<А може, він і справді на коні,- сказала одного разу:,
Анна.- Кінь біжить швидко, швидше, ніж людина.»
<<Ох, навряд,- сміялася Тила.~ Якщо вони там і мали
якихось коней, то напевне за зиму поїли. 3 їжею у них
сутужно : »
Вчора нарешті прийшла Тилка з новиною: як тільки бу­
де можливість, Пальо забіжить оглянути Аннину р;уку, вона
може не турбуватись...
,
І
Анну це повідомлення неприємно вразило. Вона трохи
_
нагнівалась на тітку Тилу, при першій же нагоді вийшла ДО
своєї кімнати й більше не показувалась. Тилці стало при-
1
кр.о. Збагнула ' настрій Анни, і їй стало прикро. Але мати
була рада. Рада була, що Пальо прийде; займеться доччи-
ною р~кою, Напевце в,дасться щось зробити, не зашкодить,
244

Ю<Що над ne10· nоміз:ку1~т1, двоє лі:карів. Дві голови
-
1'о не
одна.
-
Лацку! -- виринає Берта зі своїх думок.- А чому це
.ти
не просиш їсти? Ти ж знаєш, яка у мене голова, і не
просиш. Чи ти не голодний?
•
-
Не гоJ_юдний, тітонько,- поглядає Лацо на пані Шуф~
шrрську, яка жартома підморгує до нього, заохочуючи тропt~
:ки покарати Берту Малатінцову за те, що вона так замис~
JІено, мовчки йде з ними, навіть не помітила у Лацових ру­
ках шматка хліба з салом.
-
Я вже наївся,- дивиться він на Берту, і в оча?( у
нього світиться справжня відданість.., -- - - Тьотя Шуфлярська
дала мені хліба з салом.
.
-
Добре, голубе, добре,- гомонить мати.- Дісталося
тобі щось поживніше. Дякую вам, сусідко. У мене тут є
Jrи:ше два шматки з повидлом,- вона дістає з кишені ста­
раюю загорнені скибки·. - Але вони знадобляться ... -
по-
спішно ховає їх.
-
-
Тьотю ·:вертушко,- притискається до неї Лацо і ле­
генько, несміливо обіймає її тоненькими руками за стан;
Берта, здивовано зупинившись, дивиться хлопцеві в очі.­
Повидло мені більше подобається, - шепоче він, коли тро- ·
хи відстали,- у · сто разів більше подобається повидло, ніж
сало ...
Мати обіймає його, міцно, рвучко притискає до себе і
швидко випускає з обіймів. Легко, бадьоро пускаються вони ·
доганяти . пані Шуфлярську. Та не зупиняється. Вони_ вже
наближаються до мети, а Шуфлярська від самої Бистриці
не зупинилася ні разу. Неначе боялася, що, зупинившись,
втратить оберти, згасне, і тоді важко їй буде рухатись далі.
Немов стара норовлива машина, що охоче служить лише
при дотриманні певних умов. Здається, у випадку з пані
Шуфлярсь:кою такою умовою є рівномірний, нічим не пору­
шуваний рух.
<<Милий хлопчина, чуйний,- посміхалася мати до сяю­
чого Лаца. - Коли · подумаю, скільки таких, як він, загинуло
в задушливих ешелонах, на німецьких фабриках під час
• бомбардувань, у таборах! А як ні, ТО від голоду, хвороб і
поганого поводження з ними. Це ж такі пуцвірінки дріб­
ні - не дай йому виспатися, поїсти, і від першого ж удару
s нього вилетить душа, мов легенький туман.»
•
Син бідолашного Странецького був сиJ1ьний, здоровий,
рослий, а від нього й сліду не зосталося. А може, справді,
ще десь живе. Можливо, його просто забули внести до
списків, на які нещасна мати покладала стільки надій. Во­
на щодня ходить, . мучить Анну, бо та у хвилину слабості
11 203·5
245

й жалю підтвердил а, підтримала в юи BJPY, nосили.trа на ­
дію. А тепер бідна жінка вже не хоче випустити її з рук,
ходить до неї, щоб оживити гаснучу надію. Анна погоджу­
ється з нею,. втішає, обманює. Коли вже почала, то відмови­
тись ~ід обману неможливо. Якrцо не хоче зовсім убити при­
голомшену матір Отто. Вона вже опустилася, схудла, fТТ{
тріска, світло-червоuа і жовта суюrі на ній про,сто висять.
Очі помутнілі, виплакані. Дома побивається, але ЯІ{ тільки
побачить Анну, починає усі\1іхатися:.
'
<<Я вже цього не витрищцо, мамо,- с1шржиться Анна
щоразу, І{ОЛИ пані піде.- Не витримаю, але ·11ушу. Отик
мертвий, мертвий. А , скіль1ш він витерпів, ..поки його ниш­
ком забили: .. Про це його ма·ти н_іколи не сміє навіть по-
·•думати.»
.
«Але ж хіба це можливо? Щоб серед міста на очах у
стількох людей отак загинув молодий, здоровий чолові:к? За
те, що, напившись, ударив? Таж він не був їхнім ворогом. '
Він не партизан і не комуніст . Яю.цо вони таного вбили,
значить, можуть убити кожного, хто попадеться їм під ·ру­
ну, кого завгодно на вулиці чи в норчмі.>>
<<Можуть, мамо, мо ж уть , чому ж ні. Немає на них суд­
дів, немає й с1шржни:ків. Той, хто мусив би ос1шржува ти
злочини, хто мусив би їх судити, поплескує злочинців по
шrечу, влаштовує вдячні молебні , дяку є за допомогу., не
пам'ятаючи себе від вдячності. І наша Павла це бачила.
Бачила набагато раніше і набагато краще, ніж ми . Вона
знала, куди треб а й ти, як і звідни починати бити неспра­
ведливість, виганяти її. Ти дивуєшся їй, мамо? Дивуєшся?
•Я ні. Я їй тільки за з дрю... А _ б і долатлній Странецьк і й не
смію навіть дорікнути за те , що вона й досі пригощає . нім­
ців, догоджає їхнім шльондрам . Я1,би я це зробила, янби
лише натякнула, вона вже знала б , що я npo Отика думаю .
Та й боюсь, що її оголені, розшарпані нерви абсолютно
точно вгадали б і те, що я знаю ... »
,·_
Ох, боже, боже,- зітхає пані Шуфлярська.- Не знаю,
чи дві дороги - не забагато длн хлопця. У нього ж rце' сла­
бе}[ькі ніЖІ{И. Довге, нн сарна, але тю{е слабе.
-
Мати занепокоєно дпвптьсн на неї. «Забагато чи не за -
•багато, . але , сьогодні · нам необхідно повернут11ся ... » Ою-1аі~
вона бачить, що пані Шуфлярсь1,а червона, задихана, круг­
.пі червоні щоки немовби ще більше піJ(Пухли, хустна спов­
з.па ва потю1ицю, ледве тримається на с1,рученому в тугий
вузо.п волоссі.
•-
.
У тебе слабенькі ніжки,- намагається переманити
Лаца 1-іа свій біт{,-- як воі:rи в.итрпмюоть ще-· pas стіJП,ЮІ т{і­
дометрів . Ми у Н'.рначтш виспю1ось га _рно, а вдосвіта зі ·
246

. свіж пми
сплашr зашобю1 п.ідемо вппз долпною: Правда.
Лацку?
-
Не знаю,- .о зирається Лацо. - Як на мене, то· я по­
долав би й тричі по сті)'Іьrш . Ага,- швидко побіг наперед,­
я вже бачу костьол, високу вежу. Це він? Це Старі Гори?
-
Тав:,-• слабо киває матп.
--
Ну, то ян, сусідко? -·· наполягає папі lllуфлярсь-в:а.-:-
Яr{ лш домовимось? Чи не .ттіnше зробитп так, як я rшжу?
Берта :М:алатінцова трохи засмучена: вона бачить, що
стара жінка вже не наважується йтп на з ад. Розповніла за
останній рік, якось хворобливо набрала ваги й важче ди­
хає. Нічого не поробиш, :з важким тілом і серце ма_є тяжчу
роботу. Якщо у неї не вистачить сил, все одно повернутися
-
сьогодні не зможемо.
-
Як скажете, сус ідко,- пого;Цжується вона.- Тіль1щ чп
зможе вона влаштувати на ніч стільни людей. •
-
Десь уже притули мось,- полегшено зітхає Шуфляр­
ська .- Добрі люди вмістяться, щ:,брих людей. скрізь багато
nміщається . А тут світ добрий, набожний, не відмовить у
допомозі.
•
Справді не відмовить. Навіть Естері Розею,ранцовій ці
долини не відмовили в допомозі. Люди її рятували, давали
притулОІ,, та й Віру її поховали . Вона ·не згадувала про
них, але так воно мусило бути - як же інанше? Днями, на­
віть тижнями мандрувала у цих горах, тож не один ,q:ім
мусив . її прийняти, нагодувати... Ал е вона не любпла людей.
Нікого, к_рім сво їх _р ідних, навіть , у думюr не пускала, не те
що до серця.
Відлюдном воgа була, нещасна Естера, самітниr,ом - від­
людком. Чому їй було 'не залишитися десь .тут? Адже не
мусила вона тинятися по горах, не в одній із цих - хат на­
певне могла перечекати,· тим більше, що :мала досить засо ­
бів для існування. Але вона цього не зробила. Повернулас ь
до окупова ної Бистриці, до своєї кімпати, до своєї самот­
ності. Йшла, наче за наказом, наче яr,ась темна сила зму­
шувала її йти туди., де на неї чекала доля. А коли - та
доля барилася, довго не приходила, вона сама ночами хо­
• ;rщла її стрічати: Ходила, ходила, аж пот,и одного разу не
зустріла. '
-
Іди до мене, Лацушко, '- притулила вона хло пця.­
Бачиш , мп вже на місці. А про що тп мусиш пе забути? -
поп лескує його по спин і.
-
Реп'ях!
Хлопець задирає голоnу, з цікавістю оглядає висо:ки:й,
просторий храм, поставлений на -узвишші, підмурованому
стіною. Лише ззовні стільки сходів Rеде _до нього!
11*
247

-
Чи не краще сюшут~r ці калоші? .: _ щебече він коло
Берти.- Вони таки тяжкі, а тут сухо; f!:Кби ви сперлись об
стінку, тіточко, я б їх скинув, помив трошки в потічку, а
кошr висохнуть, понесу під пахвою. Добре?
•
-
Добре, синку, добре.
Пані Шуфлярська вже зупинилась. Глибоко віддихуєть­
ся, чекає, поюr скінчиться робота з півметровими калошами.
І як вона могла в тому йти, дивується жі1ша з _ Берти Ма­
Jrатінцової, усвідомлюючи, наскільки легш_ е йшлося їй са­
мій у добрих, під~итих шкірою вад,янках.
-
Насамперед залагодимо світські справи,- жартує
вона, трохи відсапуючись. Ій не хочеться: одразу ж дертися
по сходах до костьолу . - Крначка мешкає недалеко від хра­
му, з правого боку. Ану піди-но, Лацо, пошукай рожевий ,
дім з верандою. Там має бути лише один •рожевий. Поди­
вишся і прийдеш скажеш.
-
Здається:, костьол зачинений,--:- придивляється Берта
Малатінцова.
-
Можливо, і зачинений, але не замкнений. його зами­
Rюоть тільRи на ніч. Він цілий день .відчинений. Мати божа
приймає віруючих постійно, не . тільки на свої свята. Ії не
потр'ібно замикати.. Вона сама встереже те, що треба всте­
регти.
~ Правду Rажете,- мовкть Берта.- Ага, Лацко вже
йде. ТільRи чи не буде та жіш{а гніватися, що ви привели
й мене.
-
Ну, ще чого! Ото вже тоді попочекала б вона тих проте­
зів, скажу я вам, попочекала б ... -
пані Шуфлярська знову
в своїй тарілці.- Гадаю, вона , не думала собі, що я 'стільRи
світу йтиму сама і лише з маJrенькою сумочRою. Ану, виЙ-'
му цей рюкзак,- похапцем витягує вона з сумки наплеч­
ник,- нехай краще відразу бачить, про що йдеться.
Лацо поспішає, а слідом за ним - не стара, але й не
молода жінка без хустки, тільr{и в легкій блузці. Вона роз­
махує руками, втішено підбігає за . прудконогим хлопцем і в
міру наближення все частіше затуляє руrюю широкий без-
зубий усміх.
•
•,
.
• Не віднімаючи руки від вуст, вона вітає гостей. Одна­
ново сердечно подає вільну руку і. лікаревій матері, і її
супутниці, вибачається за шепелявість, яка, взагалі -то, не
та1{а й . страшна, б е ре хлопця _за руку і веде стомлених жі­
пu.І\ до хати.
Тьотю,- чує Берта Лаців Jrамкий голос,- у вас є
ьдома реп'яхи?
-
Реr]'ях и? - дивується Нрначка, зовсім забувши про
шепещ1!3ість.- А навіщо тобі реп'яхи? Але є, справді є, на
248

горищі висить д~сь чотири в'язанки. Усі тобі віддам, як .
хочеш.
-
Хочу,- відповідає Лацо досить голосно, щоб його по­
чула тьотя Берта, і тут же поправляється: - Прошу .. . Ре­
п'яхи нам дуже потрібні. А їх є досить? .
-
Досить,- сміється Крначка.~ Вважай, , що вони уже
в тебе в руках: Усі твої.
.
Вони витирають ноги об зелену хвою біля веранди і за­
ходять до хати. 3 кухні _ виходять привітатися дві молоді
~{інки, одна з дитиною на руках.
-
Це невістка і внучок. Ті-ті-ті,- лоскоче вона дитині
_підборіддя, дитина сміється.~ А це дочка. Та; яну лікар
врятував . від зараження крові. Тепер у неї знову щось бо­
лить. Не знаю, в кого вдалися такі нікудишні зуби,- вона
прикриває вуста, а всі' сміються.
Хата чиста, затишна, добре натоплена. Подорожніх од­
разу ж примушують роззутися і потримати ноги у тазиках
з теплою водою.
-
Хоч трошки,- бігає Крначна біля них, кладе на стіл
їжу. - Побачите, як вони відпочинуть, відійдуть. Ой, ви
дуже добре надійшли, краще й не вгадаєш, десять днів тому
• ми закололи свинку. До ста вісімдесяти нілограмів . .Неза­
конно, - шепоче вона довірливо,- я не дурна, щоб мучи­
тися З ним від поросятка- сисунця., а потім щонайліпше за­
пхати в горло отим. Якби розділили людям, то інша . спра­
ва, але хіба я _ не бачу, як воно робиться? Л1.9,циперів своїми
руками вигодовувати не буду, це вже точно. Вночі закололи,
ночами коптимо. Старий зовсім не спить, просиджує цілу
ніч біля вікна, щоб хтось не приплівся до коптильні й не
видав нас... Сьогодні вночі мусимо все поскладати, і схова­
ти, бо той мій хвор_ий чоловік сконає без спання.
Чоловік Крначки ще з літа хворіє. Пішли вони зі шваг~
ром до лісу таємно зрізати дерево, заготувати дров на зи­
му, та яко·сь недобре його підрізали, зле спрямували. Крна­
ча вдарила ' велика гілляка, притиснула його до . землі; хоч
він і дійшов додому власними нога.ми, але відтоді ніяк не
опа·м'ятається. _ То йому ліпше, то гірше, вже й лі1{ар при­
ходив, а чоловік опам'ятатись не може.
-
Але й так від нього більше користі, ніж від двох
здорових,- утішає себе Крначка.- Скільки він граблів на­
робив, візоч1{ів, посуду відремонтував, ще й до каструлі усе
с_ам готує. Отакий це чоловік,- зітхає вона,- аби вже тіль­
ки виборсався, видужав. Зовні він здоровий, тільки всере­
дині, всередині щось негаразд. Лікар говорить, що він і лі­
ки для нього знає, тільки ж їх ніяк неможливо дістати .
-
Нехай вам доктор ті ліюі напише,~ відважно :~{аже
249

наиі Шуфлнрсьна,- а ROJIИ пр.ийде1:е до Бистриці, принесе­
те папірець мені. Може, вдасться щось зробити.
• Як тільки вони повзувалися, хазяйка відразу ж потягла
'іх до ноптильні пона:П1ти І{овбасп, м'ясо, сало.
-
Виберете собі, -щ о схочете. Ковбас багато, десн біJІь­
ше сотні. Ми змішалп шшпіJr із м'ясо!\,{ сарни, швагер при­
ніс. Он ті, справа, яrпцо вошr вам не смаку19ть, то· можете
не брати.
•
:Мати Малатінцова без заздрощів дивиться на те баг.ат-
. ство,
на глечпки жиру в •коморі', іrрикриті дірчастими на­
н:ривкам:и, на товсті ліверні ковбаси, вішладепі у заграто~
ваному віконці, па бідончики жовтої сметан.и, на со.лом'яні
ношиrпr яєць. Вона думає і про картоплю, гарну, здорову,
про борошно· думає, справжнє борошно, з якого з_авжди •
;101-юrа щось прпготуватп, щоб часитити голодні _1длунют.
Напевне, тут вона борошна не дістане. Rрначка - не пере­
н:упка, Rрначка лише · добра хазяйr{а. Мабуть, і ціни у неї
будуть не такі, ня у переr{упоrс
<<Виберете собі, що схочете ... Я собі, жінко добра, можу
вибрати лише стільки, на скіJrьки . у мене вистачить гро­
шей.- Про себе вона Jrічить гроші: багато не вийде.- А мо­
же·, -вона дала б і в борг,- здригається мати, здригається у
глибині душі від страху, тому що борг - це вже крайність,
він душить бідну JІюдину, мучить її ночами, мов кошмари.­
Ну, але що мені робити, що робити з тими чотирма дітьми?
Вони мусять їсти. ·мусять, навіть коли у засіках порожнеча.»
Вона вирішує :насамперед порадитися з сусідкою: Якби
Rрначка дала щось у борг, відразу ж після повернення гро­
ші чекали б її у Шуфлярськііх.
Ох, боже мій, боже, ще й це...
-
А коли ви прийдете в долину? - запнтує Шуфляр­
ська, коли вони знову сидять на нухні за тарілками картоп­
ляного суну, в якому плавають шматки м'яса.
__ _, Не знаю, але мені без тих зубів таки тяжко. Пан лі­
кар сказ али: як тільки ясна остаточно загоятьс-я.
-
Нічого,- впевнено махає ·рукою <шікарева» :мати,­
якщо ви вже хочете, то можете зробити спочатку тимчасові.
пратези. Послужать, скільки посJІужать, а коли ясна заго­
яться, можна буде виготовити постійні.
-
Та1{? - дивується: Rрначка . . .,, - l ТЮ{ можна?
~ Ну, не I{OЖr-ro~y, це робиться дуже. рідко, по rфотеr{­
ції, - кує Шуфля:рська пом'якле заJІізо. - Алr fШІЦО ви хо-
чете, Я ДОlІЮВЛЮСЯ З сином.
,
-
Чи я хочу! " - зраділо вигукує хазяйка . - Мені сором­
но між .люди вийти, їети м'ожу тільки товчену :кар:гоплю й
суп . Ой , що б тіль:ют я: не _ віддала, :J-бїї ви мен і допомогли!

-
Ну, знаете що. Давайте домовимось та~{: приходьте
настушrого тижня. в середу. До того •часу я усе владнаю .
Якщо треба буде переночувати, перено,rуєте у мене. Бо ж,
знаєте, одного діш береться. відбиток, а на другий день ви­
готовляється 13Ставна щелепа. Це вже найшвидший експрес.
Скоріше не зроблять навіть президентов~ .
І{рначка розпливається від вдячності, радісно увихаєтьс~r
но хаті; видно, їй найбільше хочеться вже почати пакувати
рюкзаки, :rμ:об ю{о111ога скоріше прикинути, у що обійдеться
їй той найшвидший експрес . Не те ' щоб вона чогось шкоду­
вала, ні, .їй потрібні зуби, з видатками вона не рахується;
тіJІьки хотіла б знати їх варті сть. Вона заплатить, чому б не
заплатити, дасть ха-рчів, ск ~ .rrьки треба , тільюr готових гро­
ілей хай не просять. Готових грошеj;j у хаті нема.
Вона прикидає на око"' ёr-,ільrш може вмістптись у ті два
рюкзаr{и. Але ж то не буд е бозна-скільюr , а в хлщі кувікає
ще друге чорне порося. Теж має більше центнера, все одно
}'реба заколоти його до 11астання весняного тепла. Скільки
вже вона передумаJІа, чим заплатити за ті зуби, а диви-но -
усе й вирішилось. На готові гроші надії немає, а продати
щось із харчів боїться. Ко111ісар пильнує, мов яструб, він
давно уже підозріває Крначку, лиwе з огляду на хворого
чоловіка не наважується послати до них жандармів. При­
наймні трохи запасів убуде. «Убуде, а л е ми не збідніємо,
якщо · я дам •ї:ivr стільки, с r{ільки 11rуспщ1 б віддати за жеб­
рацІ5ку казенну ціну. Я н е віддала , щоб ви знали, свюпохи,
тепfр я сама наділю люднм, які ВІ,рай потребують. Наділю,
та ще й матиму · зуб:и>>.
-
Може, зарізати вам по нурці? - згадує вона про не­
записаних курей, що животію:гь у підва л і.- Вони вже немо ­
лоді, я варю з них бульйон, а потім ще й м'ясо туіпкуіо.
Ми робили в неділю, і добре було. Ну , то ян, дівчата?
Дівчата цідхоплюються, кладуть дитину на ліжно і вже
прямують до підвалу.
-
Для мене ні,- полохається Берта Малатінцова.­
На І{урку в мене навряд чи вистачить грошей. -
А оскі.іrьrш н(;\має нагоди домовитися з пані . Шуфляр­
сьною, ~она звертається просто до хазяй1{и:
-
Якби ви мені сказали, пані Крначова , по чому ков­
баска й жир, я порахувала б собі, чи вистачить ще на шма­
ток сала і свіжого м'яса. Я хотіла ·б ще пару яєчои і трохи
l(артоплі. Борошна, :мабуть, ви також не маєте зайвого ...
Дітям варю здебільшого вже тільки з борошна .
Шуфлярська , скосивши очі , :міряє Берту невдоволеним
поглядом . <<Ну, - і має вона розум? Хіба потріб:в:о давати зро­
зуміти Rрначці, що вона не належить .до Карольв:ової ро­
,
251.

дини, ЩО не має нічого спільного З 11 омріяними зубами?
Я так стараюся, - усе так добре підготовляю, :Крначка вже
зовсім розм'якла, а вона - бах: про платню!>>
•
-
Та якось домовимось,- махає вона повною ру~юю.­
Правда ж, пані :Крначова? Підіть, дівчата, спіймайте ті дві
курки ... та гарні, щоб був добрий бульйон .
:Н:рначка розуміє. І хоч вона вже почала думати про ці­
ни, про можливість легко й тихо одержати якусь там кро­
ну, але сміється і, щоб не розсердити всемогутньої лікаре­
вої матері, безтурботно каже:
-
Дам, скільки можу. Вже це посилаю пану лікареві.
Ба ж як трапиться щось із зубами, всі ми біжимо до ньо­
го, - радіє вона з того, як добре дала зрозуміти nані Шуф­
лярській, що і тепер, і в майбутньому ро·зраховує на без­
платне лікування.
-
Правду кажете,- киває Шуфлярсьна.
-
Але· борошна справді нема, - звертається :Н:рнач!$а до
Берти і, щоб це не виглядало так, ніби вона в чому(?ь від­
мовляє лише через те, що ця молодша не належить до ліка­
ревої родини, охоче додає: - А картоплю таскати я вам не
дозвоJrю. :Картоплю я сама принесу, скільки захочете. На­
ступного тижня, в середу. До хати пана доктора, потім
звідти собі візьмете.
.
-
Що візьмете, куди візьмете? - користується Шуф-
• лярська нагодою, аби виправити те, . що Берта ;зіпсувала.
Ми ж мешкаємо разом, нас розділяє тільки стіна. Ми між
собою ближчі, аніж рідні сестри...
<<Як ближчі, то · ближчі,- примиряється з цим Rрнач­
ка. - l'рошей я не віз·ьму, але за лікаря надовго заплати;а...
А ви вже між собою домовляйтесь, як хочете. І так добре.
Чоловік хворий, і я, напевне, до смерті ходила б без
зубів ... »
.
•
-- '- Ех, але ж мені легко стало, - пані Шуфлярська у
вал янках повільно ходить по кухні. - Зараз підемо · до кос­
тьолу поклонитися діві Марії.
-
Може, . ви . переночуєте? - обережно вивідує :Н:рнач~
:ка. - Гадаю, ви не збираєтеся сьогодні вертатись?
.
-
Ну, · якщо ви нам дасте притулок,- Шуфлярська
:мудро · дочекалася запрошення ще й набиває собі ціну,­
побачимо. Залежить· від того, як нас ноги винесуть до кос-
тьолу.
-
-
Я бачив па дорозі автобус, - озивається Лацо.- Чи
не можна було б назад поїхати автобусом?
'
-
Не можна,- прикрикує на нього Берта Ма.ііатііщо­
. ва.-
Ти ж знаєш: у нас немає дорожних документів ,

-
Яких документів? - питає невістка. Під пахвою ва­
на тримав перелякану живу курку.
-
Хіба я знаю, які? Якісь пасіршайни,- буркає Шуф­
лярська,- без яких людина не має права й . кроку ступити.
-
Не має права?! - сміється Rрначка. - А ви думаєте
як я їжджу до Бистриці? Сідаю в автобус і їду.
-
І ніхто не вимагав дозволу?
-
І:Іе вимагав. А якби спробував вимагати, я б його так
копнула, що він би через ту жерстяну стінку вилетів з ав­
тобуса .
.
Лацо голосно сміється, чхає і сміється. Притискаючи до •
себе в'язанку реп'яхів, чхає від їхнього запаху та від пилу
з крихких, висушених листочків .
.-
Дай сюди,- бере хазяйка у нього реп'яхи,- я тобі
їх запакую.
<!Р
-
Напевно, ми заночуємо у вас, - каже пані Шуфляр-
сьrш.- Переночуємо, а вдосвіта виберемось додому. qараз
підем.о до r<астьолу.
-
Гараід. А я тим часом на_пакую рюкзаки. І курей за­
ріжу. Покладіться на мене. Напакую й п01шаду на холод,
щоб уранці не спішити. Принаймні увечері зможемо спо­
, кійно посидіти, поговорити.
Спокійно посидіти, поговорити. Бадьорий голос Rрначки
долинає до · вух мовчазної Берти Малатінцової. Долинає,
однан: не має сили викликати, пробудити до життя завіяне '
лихим часом уявлення про спокійний вечір, безтурботн:,і по-
сиденьки.
,
-
А костьол відчинений? - несміливо озивається вона.
За весь час торгування між сусідкою і хазяйкою вона мов­
чала. Вона збагнула гру, відчула й те, •що було сказане,
часом почувала себе приниженою, часом заклопотаною (як
вона віддячить сусідці, як з нею розрахується?), а часом і
втішеною: діти наїдяться, після довгої . перерви знову до­
схочу наїдятьс.я ...
•
<<Спокій, мир, злагода - коли ж · це було? .. А може, то
тільки в долині, у місті так, може, на селах ще знають; що,
це таке - спокійний вечір. А може, то я така занадто чутли­
ва, заклопотана, налякана. Іноді відчуваю, наче у всьому
• тілі не заJ;І:ишилось жодного •здорового, спокійного нерва.
Адже і в цієї жінки немало клопотів: чоловік лежить, сина
не · видно, над головою постійна загроза доносів, обшуків ...
а живе, ще й спокійний вечір хоче підготувати ... А може, _-це
тільки слова? Звичні, приготовлені для сторонніх слова? ... »
-
Чи відчинений костьол? - здригається Rрначка. Во­
на й справді замислилась було, споважніла, спала на. облич­
-ч:і , немовби вичерпавши до дна запаси бадьорості , - Відчи-
,
'

нений, аrшже. Відчинений, адже сьогодні - субота ..Іноді в
суботу збирається стільки шодей, нк на паломництво. •Сьо­
годні, можливd_, Й' ні,- глянула в бік костьолу, - але від­
права буде.
Перед вівтарем стоїть на к6J1інах нуnка людей;. Укшш­
ну.вши, шепчуть моJrитви, очі втуплені у вівтарну ікону.
Лацо, тримаючись за тітчину ·руку, підходить до вівтаря.
Йому сказали, що ікона старогорсь1,о"ї діви Марії чудотворна,
::·ож він· і на ходу не· спускає з неї очей, навіть рота забув
закрити від зосередженості, аби чогось не про.пустити. Ос-
• новне - щоб не пропустити чуда, якби воно дійсно сталосfr.
Пані Шуфлярсьна випростується, намагаючись іти нав­
шпиньки, ·· щоб · . цоканн_ям каблунів не порушити величної
тиші храму.
.
Люди., затлиffі:Івшись у молитвп, тихенько зітхають, по­
Fашлюють, з fшогось віддаленого, нутка чути ·приглушене
·схлипуваІtня. Хтось, уже не маючи за що просити, при­
йшов випланатися біля ніг цариці небесної.
Ма·ти Малатінцова в:ішякла, підвеJІа очі, спрямувавши їх
на обличчя всевидючої. Мовчить, молитви не проказує. <<Ти ж
бачиш мою душу, мати~страднице, всезнаюча, бачиш її яр~­
ще, ніж я сама. Тож допоможи мені, змилуйся наді мною й
моїми дітьми.-.. Дай мені сіши. Сили дай мені,- волає вона з
глибини душі.- Знову в мене руки трясуться. Подивися,
навіть чотки не можу втри:матп. Уперше тю, затряслися на
різдво і відтоді - вже багато разів. .. Найчастіше
-
нали
щось тамую в собі. А це буває часто, власне, постійно. Сьо­
годні, напевне, через те домовляння за продунти. Ох, руюr
11-1ої,- вона стиснає їх, утихомирює, оп:ирає · на коліна . .:. . . . .
Чому саме руюr, на fШі я все життя поюrадалась? Вони. ж
знають роботу , трудяться до знемоги,. вони ж не знають
·· утоми; ... Чому вони трясуться? Ко.JІи то правда, що говорить
ТИJша, ноJІи правда, що від серця, та:к нехай хвилюється
серце, але руки мені оздорови, мати милосердна! Бо якщо
не оздоровиш їх, то всі погинемо .. . >>
Пані Шуфш1рсь:ка молиться, гоJrосно зітхає, не помічаю­
чи_ Бертиних мук Не бачип,, як вона •мордується, як си­
-ніють -стиснені рую,, не бачить чотон, :що впаш,~ на землю.
Однан, Лацо поміча·€ їх, опуснається на :коліна, притуля­
ється до Берти, піднімає чотки і нерішуче підносить до її .
стиснутих рук Вона жалісно усміхається до хлопця, про­
бує помалу звільннтн руки: Дрож мину.в. Вона бере від
Лаца чот:ки і заспо:коєною рукою кладе їх до ь:ишені.
<< Може , не буде так погано ,- зітхає вона глибоь:о, по­
легше но . - Я не повинна ля::катися:, адже це завжди про ­
·ходило ... 1>
l54

.
ЇЇjШХОДН'l'Ь НОВІ и нові JlIO,LIД і неі l'Орнут~І,СН ДО вівтарн,
ближче до старогорської покрови-і'еJrьки. Щоб вона поміти­
JІа їх, запам'ятала.
Біля Шуфлярської протискується старий, недолугий чо­
Jrовік у довгому пальті. Натинаєтьс~:r на її ноги, примушує
її посунутись, пропустити його й опуснасться на коліна
поп,ереду. Пані Шуфлнрська гидл иво намагаєтт, ся посуну­
тися трохп назад, на безпечну відстань від неохайних чо­
ловіковдх черевиків . . Берта стежить збоку за неттриємним
переміщенням, заспокоює поглядом _сусідду, а коли рух вгат
мовується, знову переносить погляд на інону.
І тоді ·їй просто· в очі вдаряє щось страш е нно знайоме -
1,оричневе пальто. :Корпчнев е смугасте пальто!
, .Вона обертається до сусідrш. Та його теж
I
помітила. Дн­
виться на пальто .витріщенпмп очпма, потім блідне, хапа ­
ється за серце і сnрюrовує вражений пог.ляд на Берту. Tar, ,
киває вона головою, це воно. Це :Каролькове старе пальто,
яr,е во.на перед різдв·ом дала дезертирові-есесівцю. Впізнає
його по кишенях. Коли вони від ужитr,у .обшарпались, вона
сама обшила їх r,орпчневою тасьмою.
Господи бол,е! ..
Вони дивляться на :Каролькове 1іадьто, на темну зморш­
r,увату шию над коміром, на сиву иемнту голову старого.
І коли їх злякані погляди починають новзати вю1з по згорб­
леній спині, вони в одну і ту ж се1чщ.і,у обпдві натикаютьсн
на страшну точну. ·
Між лопатїїамп, трохн З J1іва, ШtJІьто заштонане.
Хтось <іашив, 1..:оричневою нит1{ою з аштоп·ав невелиqку
дірку .. .
Зблідла uані Шуфлярська зрушує з місця, •починає на
колінах посуватись до · чоловіr,а. В йог о бік. Наблизившись
до нього, дивиться в його облпч ч н , вивчає те обличчя, не-
мовби шукаючи в ньо1rу відповіді .
,
Помітивши її, чо л{)віr{ занепоltоєпо совасться, відтан зно­
ву зосереджувться, а І{ОЛИ жінка й далі не спускає з нього
очей, він трохи 1-щхиляється , <жоmу с очі й бурчить:
-
Чого вu на мене так дивитесь'? ..
-
Звідюr у вас це пальто'?
В ту ж хвиJшну чолові~{ вета_<.:, сш,-тю{ хреститься і,. йде
геть.
Берта Малатіпцова 1шапJшво підводнтr,ся- , .Пацо птвпдІю _
r\опомагас встатп ш:1. ногп наnі Ш у флярськіu .
Чоловік не цішов. Чекає біля: :костьол};.
-
Чого ви від мене хочете? -·невпевнено запитує він.
-
Нічого , - пі,t;сту пає д о н ього Шу флнрс ь:ка,- ·тільки
одне: звідки у вас це пальто.. ,

Брат приніс. Знайшов у лісі. Десь над Полянкою.
Над Полянкою... просто так у лісі знайшов... А не
було це пальто прострілене?
-
Ба, було! - охоче підтверджує чолові:к.- . Було про­
стрілене, я його навіть не хотів. Брат, бачите, слабий на
голову, він пасе корів ... Ну," пас, значить, поки мо'Жна було . ..
І оце приніс...
•
-
. Коли?
Коли він його приніс?
-
Ну, почека.йте ... -
задумується чоловік.- На свята це
було ... на Штефана ... та ні, не на Штефана .. . На різдво, так,
на різдво це було, якраз мороз тріщав, а дружина відразу .
взялася штопати. Я ще сказав їй: не ший на свято, пальці
спухнуть. Від1:.оді й ношу його. Словом, пальта у •мене не­
має, а тому, хто в нім раніше ходив, воно вже не потрібне.
Тож ношу. Тепле, знаєте?
<<Отже, на різдво ... Зразу ж на різдво або , ще й на святий
вечір».
-
А що,- вагається _ чоловік,- ви це пальто · впізнали?
Чи, може, воно ваше? ЯІ{ЩО так,- він починає розстіба­
тись,- я вам віддам. Можете забрати ...
•
-
Ні, ні,- лякається Шуфлярська,- воно не моє. Про­
сто здалося мені знайомим. Але я помилилась. Тут, надворі,
бачу, що помилилася ...
То можна лишити собі?
-
Авжеж, авжеж.
-
Другого у мене немає. Ну, ид1ть з богом,- гукає він
услід жінкам,- я ще піду помолюся ... і за ту цушу, що в
цьому пальті ходила.
<<Помолися, чоловіче, помолися, грішна то була душа.
Грішна, але й нещасна». •
Пані Шуфлярська спускається сходами вниз, дивлячись
•під ноги, глибоко схиливши все ще· бліде обличчя.
•
•
-
Бог так хотів, Не дав йому можливості покаятись у .
гріхах, спокутувати їх. Нехай хоч буде милостивий до
нього ...
Мати Малатінцова мовчить. Горло у неї стискається, а
руки знову тремтять.
<,Покаятищ,, може, й покаявся, спокутувати ж і так не
зміг би. Провини, які він допустив, мучили б його все жит­
тя... Нехай буде йому земля пухом.
Якщо взагалі знайшлася людина, яка поклала його в ту .
землю>>.
-
Я не лишуся тут ні на хвилину,- поспішає пані
Шуфлярська стежкою між садочками. Беремо речі і йдемо
додому.
• Лацо біжиц, поряд з Бертою, ловить її аа руку, за nаць-
...

то. ,Він відчуває , що в Rостьолі .сталося щось лихе, aJ1e tte
знає, що то було, не розуміє, чому жін:ки такі мовчазні, такі
схвильовані.
-
А :ie можна поїхати автобусом? - просить він не'"
сміливо.
Тітка Берта не відповідає.
Але пані Шуфлярська, зупинившись на хвої біля ве- •
ранди, замислюється: і каже:
•
--
Я думаю, можна. Якщо інші їздять, то й ми могли б.
Що скажете, сусідко?
•
Берта Малатінцова не відповідає. Вона не чує. Вона -
втихомирює руки, тримаючи їх у кишенях пюrьта і міцно
притискаючи до боків.
16
Одного березневого · вечора прийшов Пальо Н.ранер. Ти­
хенько, без стуRу 11ідчинив двері і прослизнув на кухню.
-У Малатінцових його чекали. Знали, що прийде, і чекали
разом з його матір'ю Тилою. Вона хотіла бодай побачити
сина, бо ' прийшла звістка про те, що Палько тільки забі­
жить і одразу ж вночі повернеться назад. Тож мати вибра:.
лася до Малатінцових на нічліг.
Зузка і хлопці вже давно полягалй спати. Чекаючи Паль­
ка, в тиші сиділи , дві матері і Анна. Мовчазна, дивно схви­
льована Анна не могла сидіти без діла; як тільки діти
пішли, вона відварила собі реп'яхів і тепер сиділа, занурив­
ши руку в теплий темний відвар. Нервозна, силоміць
примушувала пальці рухатись, згинатися . Три пальці її
слухались, однак· великий . і мізинець уперто відмовлялисJІ
рухатись. Анна знала: суглоби непоправно пошкоджені.
Заварювала реп'яхи тільки заради матері.
Відвар заспокійливо хлюпав, допомагаючи Анні гаму­
ватиu в~утrішній ЛР~~- Ра~ість і страх. Палько прий:де.
Прииде - 1 побачить н- - скашчену руку.
',
Тільки-но він зайшов, мати кинулась йому на шию. Він
потримав її в обіймах, сказа.в кілька ласкавих слів обом
матерям і підійшов до Анни, на яку весь :час дивився через
голови матерів. Не міг відірвати погляду від знайомого об­
личчя. Як же вона змінилася! Те саме темне воJюсся: над
чолом, на губах та сама усмішка, лише в очах щось нове -
смуток .
Він наблизився до Анни, легенько обняв її, погладив по
обличчю і вже потім підніс руку , з якої капали темні крап­
лі реп'яхового відвару.
Мати подала йому рушни~ . Він дбайливо обсушив руку
257

і, пе знімюочп з неї рушп1ша, прrшуспв Апну сlстп , вію,-
ною рукою присуну:!і\ши до неї стілець,
.._ _
<<Анноч.ко :моя, у мене сьогодні немає часу для того, аби
сказати тобі все, що хочеться сназати .. . -
говорив він по­
вільно і ясно, немовби в дорозі обдумав кожне слово.- •
Слухай J(обре. Ось що головне: :з твоєю рукою все буде га­
разд,- він впвілr,шш її з рушниr{а, потрпмав у n;оJюнях,
уважно оглянув, nотім підніс-до уст.- Все буде. гаразд, не
бійся:».
Матері мовчкп с.тол:лп над ним. Тила, не стримавшись,
долонею крадькома гладила синове руде, розкуйов'джене во­
лосся. Однак він не зводпв очей з Анни, усе ще тримаючи
в долонях її руку.
•
«Війна ось-о сь з аr{інчпться,- продовжував він.- Але я
не заспокоюсь, поюr з тобою не . буде все гаразд. Зразу ж
після війни почну боротrіся за твою руку. Я знаю добрих
хірургів. Повір 11ені. Віриш?»
Анна :кивнула.
,
«Чекай мене і за руку не бійся. Будеш чекати, Анночr,о?>>
«Буду>>.
Матері хотілп потпхеньку впйти, однак · Пальо їх затри­
мав. <<Тепер І{ільна cJriв -до вас усіх: я був би радий, мамо,
якби іи перебралася: до Малатінцових, ян тільки наблизить­
ся фронт. Приймете її?» -- звернувся він до Берти. _Вона
:і\тішилася, згідно .юrвнуJrа.
<<:;3а Бистрицю будуть бої,- говорив він, не випускаючи
Анниної руки з долонь,- але ці старі будинки, на щастя-,
мають добрі, глибоні підвали: НОJІИ цочиеться, сховайтесь у
у підземелля. Приготуйте собі їжі на кілька днів. І води.
Про воду; Анно, ти не забудь. :Коли будуть стріляти; до квар­
тири не бігайте. Такий дім з безліччю темних ~акутків не­
мовби спеціально створеппй для вулпчпого бою. В смерте.rrь­
ному страху фашисти пхаються, 1{удн тільки можуть, а при
їх добиванні пе тільrш стріляють, aJte й гранати rшдають.
Підва,r - це витримає, тільІ{И впходипr з нього не 1\10Жиа».
Матері посіда~ш й уважно слухали. 3 острахом - і радістю
слухали воші Пальові ділові розпорядження, r{irвaшr Nfовчки
головами, не перебивалп, н~ встрянаюІ в розмову, не пере­
питували. А він говорнв, пі про що не забуваючп; деякі
особливо ва~-1-шиві вr{азівю1 навіть повторюючп,
«Нашої Лінки не зустрічав?>> - ратттои спптала Анна.
<<Ні, не зустрічав, ти ж знаєш, що вони вище, у Низь-
1{ИХ Татрах .. Але я був -тач на початку зшш . Там добрий
загін, командують ним старші, розважливі люди, а Павлин­
;rщ 111ає тл;е й . о_собистого охоронця,- засміявся він, заглн­
нувши_ Аннїв отті . 0- Напевнr. вона гоnорш~а в~м про пього,-
258

3:верпувсл віп · до Берти Малатінцової.- Рішучпй хлоnсцr, ,
однак симпатичний.,. А хв,рюпер! Зброєю мені погрожував,
н навіть не смів Лінці руку подати . Іду геть, кажу , бо він
втратить терпіння _і зробить а мене решето,..;>
ЛПнки засміялиgь, у Берти · наче •важкий: rшмінь звuJ1ив­
ся з серця ... Павлинка згадувала про нього,- підтвердшrа з
полегшенням (адже Пальо, слава богу, сприймає це вж€ Ю<
факт).- Згадувала, Бітом звати, це син лодбрезовського
Баб'яна.
•
<<Але ж час біжить,~ глянув Пальо на годинник.- А я б .
•вам з радістю трохи допоміг. Ходи, Анко, покаж~ш мені
підвал, я подивлюся, ч_и там не треба зроби._ти більще місця,
поперекладати хлам. Та й деякі речі відніс би вам униз -
стільці, якийсь диван. З постелі потім візьмете лише
матраци й дещо вкритися, щоб не позамерзали. Примус
маєте?>>
•
<<Я nринеру,- озвалася Тилка Rранерова.- Потроху пе­
ренесу і продукти».
«Мамо,- підніс Пальо палець,.:_ не (?арися! :Краще почи-
най уже завтра ... >>
•
Анна встала, пішла до буфета шукати ключ від підвалу.
В ту ж мить матері збунтувалися.
<<Навіщо тобі мордуватись, Пальн.у, таж ми це влашту­
ємо. Тепер, коли вже знаємо, що робити, усе влаштуємо,
підготуємо. Нас тут досить, не бійся. На - дивані й так спить
Пеіер,- засміялась і.1ати Малатінцова,- а у нього таі<ий
·сон, що ми мусили . б віднести · його разом з диваном».
«Гаразд,- замислився ПаJrьо. Тільки скажіть мені, чи
підвал досить великий. Туди кинеться весь дім, тож я б хо­
тів, щоб у вас було обставлене хоча б сяке-таJ<е місце>>.
«Підвал розділений,- почала пояснювати Анна,- кожна
сім'я має окремий куток для дров і вугілля: Наш - перший
скрщо. Невеликий, але поміститися в ньому м ожна>>.
<<Я ~отів допомогти вам,- підвівся Пальо, знову взя:в
Аннину хвору руку й прикрив її долонею,- ще й тому, ЩО·
Анні не можна натруджувати руку. В інт е р е сах дальшого
лікування».
«Та вже покладися на нас,- ласкаво штовхнуJJа сина
· тилка ~ Rра~ерова.- У нас тут двоє хJrопців, та й ми з Бер ­
тою дещо можемо. Я вже не рахую Зузки , неттооиди з усіх
непосид>>.
«А вона як там?» - засміявся Па Jrьо.
<<Добре! - просіяла Берта .- Тільки прохарчуватп .ЇЇ не
в наших силах».
«Ну, n вже мушу йтп,-почав він с1биратися, прощатись.
Нахилився, поцілував Анну. На хот7 о б rшв матерів, білн
259

дверей обернувся ' й МОJІОДО, nо-хлопчачому 3апитав: - Доб­
ре, що я · прибіг, правда? Маю на увазі, для всіх нас ... »
«Будь обережний. Боже мій, будь обережний у місті>>, ­
шепотіла Тилка :Кранерова, коли її син тихенько причинив
за собою кухонні двері.
<<Каже, чи добре! - посідали жінки. - Відколи Марко
пішов, ми тут жили, як без голови. Ми теж знали, що на­
ближається, але не могли собі цього уявити. А чолов ік як
т ільки загляне в дім, відразу все поставить з .голови на
ноги».
<<Залежить від того, який чоловік, мамо,- шепнула Ан- ·
на,- залежить від того, який ... Є немало чоловіків, у тому
числі і в Бистриці, які саме тепер втрачають голову, не
знають, у який бік податися, як накивати п'ята-ми пе­
ред росіянами, що на~лижаютьсл. ~ їх кілька і в нашому
будинку>>.
Мати кивнула й без усякого зв'язку подумала про Павлу:
<<Була б дочекалась, і ти вже була б дочекалася... >> Серце у
неї заболіло і тут же підказало: вона. б не витримала. Не
витримала б отак у бездіяльності чекати. Мусила йти. Як
і Марко, як і Пальо, як і сотні інших . ..
•
<<Ви тільки уявіть собі, - зітхнула Тила щасливо, - що ·
то буде за день, коли ми всі знову зустрінемось. Здається,
він уже недалеко... Однак треба нам _ іти трохи відпочити .. .
Де ти мене покладеш, Вертушко? До ранку вже · недал.еко,
але зо дві-три г0дини ще можемо поспати>>.
Це було десять днів тому.
За раз вони прокидаються у підвалі.
Хто прокидаєть"-Ся, а хто й· ні. До більшості дорослих сон
взагалі не навідався, їм немає від чого прокидатись. Голов ­
не, що діти заснули, виспалися, покладені одне біля одного
на мат.рацах. Будуть слухняні, спокійні, матерям буде лег­
ше утримати їх біля себе. Підвал переповнений, і люди у
ньому всякі. Від Лаукової дружини з дочкоіо, до яких ніхто
не озивається й словом, через нервозне старе подружжя 3
другого поверху аж до уразливого :Каролька Шуфлярського
з мат_ір'ю.
Надворі ще темно, але стрілянина, що починається, · вже
сповіщає про день, другий день битви за Банську-Бистрицю.
:Кілька хвішин тому си.ц:ьний вибух потряс будин:01~. •
Склепіння підвалу задрижало, у загрозливій тиші ще довго
сипався грубий порох зі утарої розхитаної кладки. Люди
позривалися з - місць, . декотрі впали на но.μ:іна, голосними
_с
молитвами стали просити бога про милість і захист. Анна
підійшла до вінонця, •занладеного мішком піску, і · вигляну-
ла надвір,
260

-
Темно\- обертається вона до ~атері.- Ще зовсім
те-!'4ЯО . ,Хтозна, що це було ... Може, впало на дім .. .
-
Я вибіжу подивлюся,- пропонує Петер.- Якщо ви­
валило двері, 1треба поставити їх на місце.
-
Ні,- кричить Лацо, побоюючись за товариша,- не
йди нікуди, залишайся тут,- він мало не плаче, усім тілом,
головою й руками притискається збоку до Берти Малатін­
цової.
Встає й 3у:ша, заспано пл ентається до матері, ревниво
штовхає Лап;а . Мати пригрожує їй, притискає до себе з
другого б_оку .
Лацо боїться. Боїться страшею10, як тільки може боя­
тись дитина, уже раз вихоплена з пазурів смерті. Ні, не з
ешелону, з ешелону він утік легко, бо тоді ще нічого не
розумів , нічого не усвідомлював . Мати знає, чому він тепер
такий переляканий. Боїться, що в будь-яку хвилину до під­
валу можуть зайти німці , схопити його, вирвати з рук тітки
- • Берти й виволокти, цього разу вже . напевно виволокти й
·' погубити.
_
•.
•
Він rіережив це в автобусі, коли вони у лютому поверта~ ·.
лися зі Старих •Гір. Пережив, -але якби не кмітливі люди,
міг би й не пережити .. . Мати притискає його до себе. «Не
бійся, я не в~ддам тебе ,. 'як і тоді не віддала... »
Надворі знову запановує <rиша. Люди вже опам'ятались,
вовтузяться у своїх комірках, марно силкуючись розігріти
задеревіJІі -кінцівки. Нічого не допомагають пальта, ковдри
й валянки, пронизливий ХОJІО.д давно вще проник до :кісток,
треба скип'ятити воду, яаем розігріти зсередини перемерзлі
тіла. Запалюють примуси, кволе синювате полум'я пожирає
. • ки~ень, отруює атмосферу непровітрюв_gного підземелля. Ма ­
ла:тінцови хоч скрав;,. Правда, від сходів тягне холодом, але
з ним і трошки повітря проникає через старі, погано припа­
совані двері над сходами.
Анна розпалює примус, ставить воду на .ч:ай, Тилка по­
рається біля сумок , шукає коробку з сушнею. Г-лянувши на
Берту, киває на Лаца, що ткнувся обличчям у її теплу
чорну хустку, розуміюче хитає головою. Вона · знає ту істо-
ріщ.
.
Вони не проїх_али в автобусі й чверті години, як чере з
задні двері зайшов німець . У нього була сї'ра уніформа, сірі
•очі й сіре люте обличчя. <<Документи! - крикнув він, вту- •
•пивши
погляд у · Лацове перелякан е обличчя. Він по-
■
мітив у ньому страх, смертельний переляк, і це його піді­
гріло , розлютило.- Ти не чуєш, хлопче? - заревів віп.­
Пасіршайн! » Сірою :кістлявою рукою . він ухопив_ Лаца за
плече. Сусідка Шуфлярська прискочИJ1а: <<Пане соJrдат, що
12 203-f) . -
261

вам та дитина зробила? Навіщо дитині пасіршайн? .. » -
«Не маєш, значить,- примружив німець сірі очі.- Ну, в до­
·лині ми ·• на тебе посвітимо... >> Тоді Берта Малатінцова ви­
рвала хлопця у німця з рук і штовхнула собі за спину.
«Ні! ___: вигукну.да вона.- Не дозволю! Не віддам його!»
Тієї ж секунди автобус різко загальмував, німця відкинуло,
він ледве втримався на ногах, а водій вигукнув: «УльманкаІ
Виходьте! .. » Він весь час апостерігав за цією сценою у ·
своєму дзеркалі, натискав на газ, розганяючи автобус, в
останню хвилину залетів до Ульманки і своХм вигуком по­
радив жінкам, що робити. Вони вийшли, витягли хлопця з
собою, шофер тріснув дверима, натиснув на газ і рвонув з
ульманської зупинки...
•
З того дня Лацо не покидав дім. Боявся. Усіх відвіду­
вачів, добрих чи недобрих, знайомих чи незнайомих, він
пересидів у комині. Так наловчився сидіти в ньому, . що завж­
ди виходив з чорної комірчини чистий, мов янголятко.
А Петер так ніколи й не навчився. Rоли доводилось пере­
ховувати обох, з Петром потім буJІо багато роботи. 3 Ла­
цом - нікоJІи: Тільки від чужих людей відвик і нізащо не
хотів іти з сім'єю до підвалу. Мовляв, залишуся в комині,
тільки дайте мені шмат0чок хліба і води... Нарешті послу­
хався Берти. Послухався, пішов, aJie не віддалявся від неї
ні на крок. Тримався навіть уві сні. Зузка його штовхала,
потай давала стусанів, та марно. Так і не змогла відбити
його від своєї мами...
Не встигли допити чаю, як знову загриміла стріля:аина,
супроводжувана вибухами й тяжкими струсами. І вже не
переставала ..
Люди збилися в родинні групки, притиснувшись од):Іе
до одного, позгинали оглушені голови, здригалися при над­
то близьких вибухах, деякі плакали, деякі молились, але
ніхто вже ясно не сприймав і навіть не слідкував за тим, що
діялось надво.рі. Жах уже не навалювався хвилями, не
було коли передихнути, усвідомити щось, опам'ятатися й
знову впасти у пазури страху. Стрілянина була постійна,
безперервна, і страх був безперервний, а тому починав слаб­
нути, зникати. Години йшли, час усе-таки спливав, і люди
помалу усвідомлювали минущість хвилин, годин і днів. Ми­
нуться, ,ші б страшні вони не були, минуться...
Супроводжувана гуркотом ураганної стрілянини, всту­
пала до змученої Банської-Бистриці свобода.
Анна, тримаючи Зузку на руках, гостро в~дчуває в_елич
,1;вилини. Вона вже не розрізняє вибухів гарматни:х снаря~
дів, клетщту куJІеметів і двигтіння землі.
•
Мати тримає на ру1шJІ: зіщуленого Лаца, Тилка Rране-
262

рова притискає ДО себе Петра: Не моляться й не плачуть.
Чекають. Бій, який вирує надворі, не приголомшує їх,
стрілянина не лякає. Тільки серця завмирають у жорсто-
кому стражданні.
.
В пол:ум'ї гуркітливого вогню· вони шукають своїх ді-·
тей. Відважно · кидаються назустріч . сліпучим пострілам, з
обпаленими очима, скривавленими ногами йдуть вони навпо­
мацки розбитим містом, спотикаються на . зраненій землі.
Назустріч своїм _р;ітям, героям з суворою совістю.
Деякі люди у сховищі вже зовсім .не володіють собою,
попадали на ·землю, втратили подобу в пазурах відвертого
безнадійного жаху. 'Не в'ідчувають нічого, крім страху, але
той страх їх душить, завалює, забиває грізніше, ніж міг би
забити справжній завал. Вони . бояться · не лише за життя.
Бояться найбільще того, що надходить, і того, що настане, .
коли затихнуть сталеві кроки й. життя вийде із задушливого
підвалу на світло.
'У підвалі цього будинку на площі теж є такі люди. І х
небагато, але вони є, і кожен знає про них.
Через багато го;~,;ин ураганної' стрілянини (ніхто не мо­
же сказати, скільки їх було) вибухи снарядів почали рід­
шати. Іх немовби витискав усе частіший стукіт кулеметів . ._. ,
Довгі різкі черги явно наближаються до них, навіть починає
домішуватись.. новий звук, лагідніший. Оз ивається він спо­
радично, ніби обдумано., .немовби раз коротко, а раз довше
б'є уже в точну ціль.
•
-
Це автомати! - кричить Петер.- Автомати. Вже
йдут ь, ідуть...
Мати встає, палаючими очима дивиться_ н а Анну.
•-
Ліпка 1:еж іде, так? - питається Зузка.- Тепер уже
напевно прийде.
_
Тепер вже обов'язково прийде та дівчина у чобітках
і гарній ун_іформі, яку вона собі завжди уяв ляла, прийде
сестричка з суворим обличчям і зброєю в рука х.
-
Ще треба почекати, - швидко, обережно таму є Анна
надії.- Ми навіть не знаємо, коли скінчиться тут, у Би­
стриці .
-
Вже недовго,- наставляє вуха Петер, пробираючись
до віконця.
-
Сиди тут,- завертає його Анна, н е пускаючи хлопця
до вікна, хоч і сама не проти виглянути надвір.
Ще стріляють, зброя тріскоче безперестанку, але вона
вже почула й тупіт важких кроків, біготню і стрілянину
прямо під брамою. Так, пі,!\ брамою. Глухо озивається, на­
штовхується на підвальні двері, термосить ними, _ наче хтось
сюди добивається.
1.2*

-
Сиди! - гукає вона до Петра.- І геть від сходів!
- Діти слухняно втискуються на запорошений диван
скупчуються довкола тьоті Тилки.
Мати стоїть нерухомо. Стоїть, спрямувавши погляд на
сходи.
Лацо в,же відпустив 11. Уже вірить .. . Але страху перед
німцями ще не позбувся. Не хоче сидіти на краю дивана.
Уперто протискується до Тили, до самої середини зграйки. ·
Анна зосередила увагу на віконці. До мішка з піском не
торкається, досить і того, що чути ззовні. Різні кроки, бі­
ганину, знов стрілянину, команди й звичайну розмову. По­
російськи!
Так, по-російськи. Це російські слова, хоч вигукувані
суворо, грубо, глухими голосами. Вона знає російську мо­
ву, вивчала протягом двdх останніх років у бистрицькій _
гімназії. Правда, те, що чує тепер з вуст фронтових
бійців, нічим не нагадує м'якої, пісенної мови російської
поезії.
,
<<давай, Ваня! Нет! Туда! Туда! Смотри! Враг сверху!
Давай! Аго-о-онь! Твою мать!>>
«І-Іе нагадує це моєї російської мови, ні ... »
Однак серце її хвилюється: <<Дожили · м,и, дожили, тепер
уже дочекаєм()СЬ. Прийде Лінка, прийде Палько, Марко і
всі ... всі:»
-
-
Мамо! - кидається вона до матері, бо двері над схо ­
дами відчиняються . Так, це вже очевидно: хтось відчиняє
їх.- Мамко, відійди від тих сходів! Не стій тут ... ..:_ вона
тягне її геть, але зрушити з місця не може.
Двері вже розчинилися, зверху повіяло холодом. <<Боже
м1и, мамо, щури шукають схованки, пхаються в двері; а
що, коли й тут, біля нас, захоче сховатися котрий із них!>> _
-
Мамочко, я тебе прошу...
Діти витріщають з Jrякані очі, Тилка те_ж щшиться на
Берту .
. Вона
не рухається, ішче й не чула Анни.
Вниз по сходах іде чоловік.
•
На ногах у :аьоrо черевики, над ними зелені обмотки,
штани •непевного кольору і якийсь довгий, аж до колін.,
піджак. Чоловік високий, голову в поношеній, _збитій на
потилицю баранячій шапці нахиляє, пристосо~уючись до
невис.окого склепіння, що косо знижується. Він уже на се­
редині сходів, · швидко спускається по них, але - обличчя
все ще не видно.
Люди у підвалі затихли, див-ляться на сходи. Лацо від _
страхУ. присів за диваном.
264

Це не німець. f J:re росіянин. За одягом його ні до :кого
неможливо віднести. В руці, однак, тримає автомат. Влас­
не, навіть не тримає, просто несе його опущеним при боцС
Стволом спрямований у землю.
Він ступає · з ·останньої сходинки і, випроставшись, о_гля­
дається.
Обличчя у нього заросле, давно не голене,. вкрите яко­
юсь кіптявою чи порохом. Ал;е очі веселі. Запалі; почерво-
нілі, проте веселі, привітні.
.
-
Я шукаю Павлинку Малатінцову,- звертається він
до найближчих людей.
Тими найближчими якраз і є Малатінцови.
-
Я її сестра,- підбігає Анна до . незнайомого,- а це
мама ...
-
Мама,- усміхаються очі, ·але в ту ж мить якось рап­
тово 'й гаснуть.- Де Павлинка?
Занепо:коєним поглядом починає обводити сховище: на­
певне, вона десь тут, адже він ще навіть не роздивився,
вбіг досередини зі світла, а тут, унизу, темно, як у бункері,
• лиш одна підсліпувата лампочка та ще зо дві свічки го­
рять.: . Де Ліпка? Нона, безперечно, тут. Де ж іще їй бути?
Він хоче ступити далі, зайти глибше до переповненого під­
валу, про"те ~яна зупиняє його:
-
Павлинка пішла,- каже вона зля:кано,- повернула­
ся до вас, біля Подбрезової, в ліси ...
-
-Ви... -
простягає мати руку, бо зрушити з місця не
має сили. - Ти...
Вона не докін.чує.
Не має що сказати. Вона все прочитала на синюватому,
скривленому від болю обличчі свого майбутнього зятя.
Всі питання і відповіді на них.
Павла до загону не дійшла: ...
-
Коли? - обертається Віто Баб'як до Анни, не звер­
таючи уваги на посилену стрілянину, що долітає ззовні.­
Коли... пішла?
-
На_ різдво...
Він здр;Іrається, заплющує очі й опускає голову, не­
мовби його ударила, просто в груди вразила запізніла
куля.
'
.
Хоче підійти до матері, але вона вже не зважає на ньо­
го, втупивши невидющі очі у порожнечу, неначе і її в цю
мить убито...
.
-
Я повернусь туди,- струшує Віто зброєю і стискає її
обома руками.- Повернуся,- додає він зовсім тихо,_:_ а як
знайду її, _ тоді прийд)-...
•
265

Він різко обертається й біжить угору сходами, на бігу
зводячи затвор. Анні у вуха4 , просто -таки· в душі, мов
останній звук, залишається гостре металеве клацання.
-
Ходи,-. обіймає вона матір, хоче, щоб та сіла,- хо­
ди... Чого ти так злякалася? . . Прийде, хіба ти не чула?
Прийде, приведе Ліпку... .
Вона сама не вірить своїм словам. І не дивується, коли
мати повільно хитає головою.
<<Ні .. : І його вже ніхто з нас не побачить ... І його>>.
Мати не зрушила з місця.
• Простояла там годину або й дві.
А коли до підвалу увійшов перший рос1иський солдат,
підступил.и їй до очей сльози. Вона розплакалася... Вона
плаче _вперше після довгих місяців, після . страшних часів,
плаче важко, нестримно. В буйних · сльозах виливає із зму­
ченої душі всю гіркоту свого ~иття і останній нестерпний
жаль.
Солдат зіскакує зі сходів 1 вражено дивиться на запла­
кану жінку, але потім його суворе обличчя прояснюється.
З глибини підвалу виринає Лаукова дружина. Посмі­
хаючись, вона обережно несе в руках тацю з налитими чар­
ками. І дочка її йде, посміхаючись над тарілкою солоних
паличок ...
Ідуть привітати ·-переможців.
Вниз по сходах спускається уже й ро~ійський ' офіцер.
Люди мовчать. Деякі похитують голоІJами, дивлячись на ,
таку сміливість, але й ті мовчать. Мовчки стежать за уро­
чистим маршем Лаукових жінок. 'Усміхнених, гарно одяг•
нених жінок убивці .
1
Вони вже наблизились, уже простягають чарки, лиш не
можуть подати: на заваді їм стоїть плачуча мати.
Вони пробують трохи відтиснути її ліктем.
Тоді Анна відступає від матері, робить пару · рішучих
кроків і зупиняєтБ◊Я перед Лауковою. Зціпивши зуби, вона
швидким рухом вибиває у неї з рук тацю. Однією здоро­
· вою рукою, без · єдиного слова.
Задзвеніло об камінь сріб.до; дзенькнули розбиті кришта­
леві чарки. У завмерлому підвалі шириться мильний запах
ніжного коньяку.
Люди, заціпенівши, затамовують подих, чекають, що бу­
де далі.
Росіяни можуть це по- різному витлумачити... Справді
по-різному. Навіть дуже погано можуть витлумачити таке
зіпсоване привітання...
.
Вражений офіцер допитливо дивиться на бліде Аннине
обличчя . Шукає в ньому ненависті, однак знаходить лише
266

смуток. Ненависть згасла, розбилася, не .залишилось і слі­
ду. Він :еідчуває, що неnависть була адресована не йому.
Якщо вона й була спрямована проти когось, то тільки проти
цієї жінки... • Смутна дівчина повільно вернулася на своє
місце. До плачучої матері.
-
Ну; что ть1? - кричить молодий солдат до Анни. Го­
лос у нього суворий, грубий, обличчя сердите.- А та чого
п.паче?! Га? - він скошуq очі
-па
матір.- За фашистами
плачеш, так? Жаль тобі, іцо ми прийшли? Ану, вступися!
Подивимось, кого · ти тут ховаєш,- помічає він за диваном
зіщуленого хлопця.
Тоді офіцер . хапає за лікоть розлюченого соощата, стру­
шує ним і повертає обличчям до себе. •
,
-
Иди, дурак,- сичить він, свердлячи його . поглядом.­
Іди геть! Нічого не тямиш, не розумієш... Іди!
Тут плаче мати...
•
С1{ільки він за війну бачив · їх, коли вони плакали, без­
утішно тужили якраз у момент визволення? Сотні? Чи ти­
сячі? Вдома у Росії, на 'Україні, в Польщі, а тепер і тут .. .
Він уже не розрізняє країн, не пам'ятає міст, не звертає
уваги на кров і сльози... Однак матір завжди впізнає. Тор­
кається її туги власним віддалендм спогадом.
-
Іди,- каже він солдатові уже спо1<ійно. Він досить
молодий, замолодий для того, що він пережив, бачив, пі­
знав. Він мусив стати суворим. Його :молодість, щоб захис­
тити себе перед жахіттями, замкнулась у суворій, грубій
шкаралупі.- Іди, Васю,- підштовхує він солдата_, бо хло­
пець стоїть, роздумує, ніби прокидається, а цього допустити
не можна. Вася мусить залишитись таким, юшм його зро­
била війна. Суворим, твердим, настороженим. Такий мати­
ме більше надії, більше вірогідності, що . переживе.- Не
чуєш? - гукає офіцер, штовхнувши його сильніше.- йди,
я сам перевірю це сховище. Ти тут уже не потрібен!
• І коли солдат слухняно виходить сходами наrору, він
повільним ~<роком іде в глиб підвалу. Під нога~и у нього
потріскує скло, дзенькнув відкинутий піднос. Люди встають,
охоче піддаrоться перевірці. Офіцер мовчки захQдить до ро­
динних відділень, мимохідь оглядає темні зю<утки. На шо­
дей він навіть не дивиться, хоч вони напружено ·ловлять
його погляд, намагаючись прочитати в ньому своє ма;йбутнє.
Закінчивши огляд, він зупиняється на хвильку біля
Малатінцових. 'Усміхається до Зузки, поплескує по щоці
наJшканого Лаца.
Перед матір'ю лише постояв. Радий би їй щось СІ{азати,
але не знає слів, які б її утішили. Не знає таких слів і не
шукає їх. Знає, що таких слів нема.
267

Він схиляє голову і ступає на першу сходинRу. Там обер­
тається й голосно, щоб - було чути у всіх RYTRax підвалу,
каже:
-
Зі сховища ПОRИ не виходьте. в протилежному бу­
динку забарикадувались фашисти, бій ще трохи протяг­
неться. Отже, тільки потім ...
До підвалу крізь відчине1іі двері вривається посилений
шум близького бою, що розгорівся ..
Останнього бою на старій бансько - бистрицькій , площі.

.слово
ПР Анди І ПЕРЕСТОРОГИ
-
'У вересні 1944 рону авторові цих ряд1,ів випало у с1шаді пара­
шутно-десантної rpyi:_rи радлнсьних партизан.ів (пізніше з неї ви­
росло велине з'єднання майора В. _Я. Козлова) приземлитись по­
близу Бансьної-Бистриці, бути очевидцем і учаснішом Словацьного
національного повстання. Бансь1,а-Бистриця запам'яталася свлтно­
вою, шумливою, велелюдною . Пов.станіІя ширилося, втягуючи в свою
орбіту все нові й нові верстви населення. Вулицями повстансьної
столиці проходили війсьнові підрозділи, барвисті партизанські групи
збирали дою,ола себе летючі мітинги. Особливо жваво реагували на
появу радлнсьrюго десантник~, яного впізнавали здалеку,- шапна­
вушанна, автомат з круглим дисном, усміхнене, засмагле на всіх
вітрах обличчя. Це був живий посланець свободи. Здавалось, •вона
вже прийшла й викликала І!ебачений досі тріумф.
Таних епізодів немає в романі Клари Ярункової, дія якого роз­
починається ніль1,ома місяцями пізніше, коли до справжньої свободи
залишалося цілих піврону. Клара Ярункова назвала цю . пору часом
-
чорного сонцестояння. А розпоча.вел пін з TOfO дня, нали фашисти
онупували Бансьну-Бистрицю і влаштували . там нривавий парад,
що його одна а героїнь роману, Анна, будучи ще в •Братіславі, по-
бачила на нінострічці.
•
Проте цей парад «переможців», -иа я'ному маріонешовий прези­
дент маріонетнової республіки 1,атолицький · священин Тісо вручав
нагороди катам словацького народу - гітлерівсь1,им нарателям і
власним запроданцлм-гардистам,- не означав ніяної пе·ремоги. Вір­
ніше, це була <<Перемога>> тільки . видима, уособлена механізованими
нолонами регулярних частин вермахту, ян~м повстанці не могли
протиставити ні суцільного фронту, ні важкої зброї і тому змуше-·
ні були залишити і магістральні дороги, і великі населені пункти,
в - то·му числі й Бансьну-Бистриц:19. Справжня партизанська війна
'!'ільки тепер і починалась, перенинувшись у гори, на ворожі кому­
Ііінації, антивізувавши широко розгалужене підпілJІл.
Словацьне національне •повстання · несло на своїх знаменах жи­
вий відсвіт ' ідей велиного Жовтня - в цьому полягала його найбіль­
ша вибухова сила, хоч во"но ставило перед собою і нонкретну, най­
ближчу мету - повалення фашистської ди1патури, звільнення рес­
публіни від німецько-фашистської онупації.
Основною рушійною силою повстання були комуністи - на їхні
плечі лягла величезна організаторсьна робота, безпосередня участь
У . бойових операціях , а 1юли війна набрала ви1шючно партизансь1шх
269

форм, вони забезпечували безперебійний зв'язон загонів і бригад з
населенням, збір розвідуваJІьних даних, постачання продовольством,
ста:вали самі провідниками 'й розвіднинами, підтримували серед на­
селення о:купованих районів віру в близьку перемогу над фашизмом,
постачали його правдивою інформацією про події на фронті й у
ворожому тилу.
Фашисти вже відчували сюи нінець і особливо лютували, вдень
і вночі влаштовуючи перевірки та обшуки, забирали молодь до
Німеччини, а в гірсьиих районах----: спалюючи хутори й поселення
разом з людьми. Це робили спеціально вишколені каральні загони,
що мали досвід у придушенні сил ' Опору по всій Європі. '
3 падінням головних вузлів повстанської оборони цілиом змі­
нилась тактииа партизансьиих загонів і з'єднань. Пригадую, ян діяв
наш загін у районі Римавської долини, основний кістяи якого скла­
дали робітники руднииів Сірка, Желєзніка, Ракош-бані. Рудниии й
далі працювали, але їхня продукція не потрапляла до рук окупан­
тів: партизани вивели з ладу · всі підвісні .. дорог и, робітни1,и на за-
•гальнюс зборах (уже після того, як фашисти захопили Римавську
долину, а згодом і І;,анську-Б·истрицю )- ухвалили їх . націоналізува­
ти, створили самоврядування, тримали під своїм 1юнтролем і про­
дукцію рудню,ів, і нонфісковану касу, з якої регул_ярно виплачу­
валась заробітна плата, бо ж інших засобів для існування робітничі •
родини· не мали. Щоб зміцнити вплив Rомуністів на місцях, Rерів­
ництво нашого загону прийняло рішення відпустити зі своїх рядів
усіх робітниRів похилого ві1,у,- а це були переважно фахівці висо­
кої RваліфіRації,- з тим, -щоб вони очолювали діяльність підпіль­
них осередків і тримали постійний зв'язок з ' партизанами. Іхні
імена лишилися в списнах особового ·сюшду загону, і всі .;вони· ви­
правдали доручену їм відповідальну місію. Загін, •час від часу мі­
няючи своє розташування в районі Тісовець-Мурань-Єлmава­
РимавсьRа Собота, мав тут постійний зв'язо1, з ко1кним населеним
пунктом і в разі потреби опинявся там, де необхідно було здійсни­
ти чергову операцію.
~ романі :Клари Яруннової фунRцію керівників підпілля виRону­
ють Маковнин, Баб'як, :Кранер-старший та інші <<батьRи», ЯR з по­
вагою ..називає їх партизансьRа зв'язкова Павла. Ризикуючи життям,
вони повернулися з гір і зайнял;и свої місця біля мартенівсьних
печей: :Крім повідомлень у загін про чергові операції фашистсь1шх
:карателів; вони мали ще й інше завдання: не допустити, щоб ме­
талургійний завод -у Подбреаовій знищили окупанти - народне доб­
ро повинно було в цілості перейти до рук народної влади. І ці
важливі заходи підпілля винонували або ж нонтролювали кому­
· ністи.
•
Тож виявдяється, що лінія Словацького нацюпального пов-
стання проходила не тільки там, де гриміли бої, де з обох сторін
діяли збройні підрозділи: ця лінія проходила скрізь, _де чесні й
270

самовідданt борці-паrріотn nротn.стояли і війсьновій силі ворога,
і його людияоненависницьній ідеології , і його розтлінниць1,ій моралі.
Не випадково в центрі усіх подій, змальованих у романі «Чор­
не сонцестояння», стоїть сім'я вдови Берти Малатінцової з Бап­
сьної-Бистриці. Вдова та її три доч1пі - Анна, Павлина і Зузка,
різного :ві:ку, різних харантерів, чим же вони тані принметні, щоб
своєю долею відбити шляхи й відлуння справді епохальної події в
історії Словаччини - національн_ого поnстання? А може, вирішаль­
ним є той фант, що в самій художній прозі про повстання відбу­
лися помітні зміни, що після хроніщшьно-панорамного зображення
повстання, після соціально-психологічних художніх заглиблень у до­
шо його учасни1,ів, ян - от у р0ман~х П. Ілемницьного, Р. Яшина,
В. Мінача та інших авторів, прийшла пора зацікавитись долею і
тих людей, яні не перебували в центрі подій, а все ж таки були
, причетні
до руху Опору, по-своєму сприймали його і брали по­
сильну участь в ньому, були часточкою того вели1{ого цілого, ім'я
яному - народ_?
Очевидно, нульмінаційною точною в романі Rлари Ярункової є
епізод, ноли в хаті Берти Малатінцової, нрім її трьох дочон, з'яви­
лося ще й двоє підлітнів-утіначів - Пе"І:ер і Лацо (напередодні за­
гадково знинла <<Rвартирантка» Естера Роз-еннр,анцова, яна однієї
ночі прийшла ·.сюди, поставивши під удар усю сім'ю Малатінцових),
есесівець-дезертир голландець Віллі ван Лее, а в найнесподіванішу
хвилину сюди прибилися щ~ й висонопоставлені офіцери вермахту;
спонунувані сентимЕштальним · настроєм різдвяної ночі. В цьому гур­
ті майже кожна групна, ба й ОRремий індивід, ідеологічно й мораль­
но взаємовинлючають одночасне спілнування, а то й присутність в
одному й тому ж місці, і; в силу винятковості моменту, найглибше
роз:кривають соціальну й духовну природу конфліюу, що лежить
в основі сюжету цього оригінального й талановитого . твору.
Роман <<Чорне сонцестоянню> можна назвати апофеозом жінни­
матері, ЯІ{а неначе символізує собою Словач:чину. Тільни в останній
момент не витримала Берта Малатінцова: вона дала волю сльозам,
ноли до підвалу, в яному переховувались мешканці всього будинку,
•в розпалі нескінченного бою за Бансьну-Бистрицю зайшли радянсьнf
воїни - солдат і офіцер. Берта планала, але її сльози не вносили
дисонансу в урочисто - святнову мить зустрічі з визволителями, що
. відразу
збагну_в молодий офіцер. 1
.
.
На цьому й завер_шується твір, від початну й до нінця . густо
насичений думною і глибоним почуттям, напругою }, ян напевне
помітив читач, не менш вагомим· підтенстом.
Одна з головних героїнь роману Павла пішла в сюи партизан­
сьний загін і не дійшла до нього. Може, вона загинула,- тан скор­
ботно думає мати, тан думає і її коханий Віто, її «тінь», її ревнива
юобов, а проте не хочеться вірити в загибель 1,мітливої і таної
відважної дівчини, яна самотуж1,и вибралася з таних снладних
271

-,
і небезпечних ситуацій. Сноряючись' в~трішньому голосу, Павла по-
, нину;а Бансьну-Бистрицю і вирушиJІа до загону, -•але було · в тому
вчиннові більше від розпуки й нестерпності обстановни, - ніж від
лоrіни подій і необхідності саме такого вчинну, адже від поспіш- _
ності й необдуманості янраз і застерігав її Марно Кранер. Таким ·
чином, подальша доJІя Павли - ·поза текстом роману, в яному вона
зайняла ключове місце.
З якої причини Ян Мішович, водій чорного лімузина, того са­
мого, в ю,ому він rшлись возив дирентора заводу, а тепер возить
янихось німецьних чинів, може, •й зі служби безпеки, повідомив
Павлу про її провал, про пастку в їдальні, про те, що її шукають,
навіть на принмету зовнішню вказав - її червону шапочну - чому ·
він це- зробив? Чи тіJІьrш тому, що йому стало шкода знайомої. дів­
чини, чи, може, він також здійснював залізну волю підпіJІьноrо
керів~ицтва?
А хто ота жінка; що мешкала на околиці Лопея і майже сило-
-міць
затягла Павлу до себе ' в хату, наrодуваJІа її і захистила від
розлючених німецьrшх патруJІів, ще й дала ·, на дорогу харчів і,
головне, теплий одяг? Між ними й розмови майже не було, а проте
вони порозумілися - підпільниця і :незнайома селянна. Зрозуміли
одна одну без с,rів.
•
Ще більш загадкова особа - мадярка Олмерова, до якої Павла
наважилась вторгнутися в дім у не менш нритичний момент пере­
вірни донументів при поверненні з Jiicy (тоді вона ще вважала, що
її особа не встановлена). Адже й Ч''l' найrоJІовніше сховано в під­
тексті: дружина пана Олмері надав Павлі притулок, проводить че·рез
пости, ні разу _ не спитавши, . чому дівчина звернулась саме до неї
і що їй загрожувало,- а сама при цьому трималася тан, немовби
читаJІ·а ду~ши підпіJІьниці, й робила янраз те, що ДИІ{тувалося склад­
ністю обстановки.
Безглуздо загинув _ Отик Стращщьний, благородний хлопець, син­
одинак батьr,ів-торrовців, що . вміли пристосовуватись до будь~якої
влади. Чи був інший, ліпший вихід для_ Отика, який ненавидів
фашистів і не менше мусив зненавидіти батьнів, нотрі _їм прислу­
жуваJrи,- в 01,упованій Бистриці? Напевн~, був. Це розумі:1а Анна,
застерігаючи його від необачного - нроr,у, проте ще не знаю.чи нон­
нретно, ·чим йому допомогти.
я;ка сиJІа штовхнула до заrиб_елі Естеру Розенкранцову, яній удо­
ва - Берта, ризинуючи власним життям і своїми дітьми, все ж таки
надала притулон і готова бул-а робити · (та й робила) все, щоб до­
помогти їй_ уціліти в ту пору <<чорного сонцестоянню>? Естера зник-
- J ia з поля зору Малатінцових, з поля зору чита:ча, її зниі,нення
оповите . тривогою і загрозою:
•
Загибель дезертира Віллі ван Лее, колишнього есесівця, також
вкрита туманом заrадновості, хоч художньо вмотивована: '<<блудного
сина>>, яrшrо й батьно давно поховав, не може терпіти земля, на
272

якій він скоїв _стільки злочинів . Він ва.служив свою загибель. Бага­
толике зло фашизму ~ однією •з сюжетних ліній роману стверджує
цю ідею даний персонаж.
Роман _ <<Чорне сонцестоянню> Клари Ярункової належить до най-
- кращих
творів словацької літератури .про національне повстання .
Є в ньому те . найцінніше, що повинен мати в собі художній _ твір:
· правда життя, -передана очевидцем і тонким спостерігачем, і гли­
боке проншшення в суть подій, що їх переживають герої, щоразу
відкриваючи в собі нові й нові грані характерів.
Книга <<Чорне сонцестояння» особливо хвилює яскравим и кар­
тинами й роздумами, пов'язаними з додею молоді, дітей і підліт­
. ків, ЧИЄ формування припало на часи воєнного лихоліття. То ус-
. мішку,
то подив і захоплення виклюшє 3узна Малатінцова. Вона
весь час Jrежить у постелі з температурою, а СІ{ільки ж то в романі
епізодів, коли вона опиняється · в центрі уваги всіх, виявляючи і
І{Мітливість, і відвагу, і розуміння речей , здавалось би, для дитини не­
доступних. Десь аж в останніх розділах з ' яв ляrоться Петер і Лацо,
втікачі з еш~лону невільників, але ж як тонко письменниця вафік­
сувала їх індивідуальні характери і те сцільне, що властиве всім
підліткам.
Клара Ярункова • завоювала популярність як молодіжна пи­
сьменниця, автор книг для дітей і юнацтва - «Геройсьrшй блокнот»
(1960), «Діти сонця» (1962), «Єдина>>. (1963j, «Про - язичок, який не · ,__
хотів rоворитю> (1964), «Брат мовчазного вовна» (1967), <<Бродяга»
(1973), <<Тихі бурі>> (1977) та інших. Деяні з них в,ідзначені висони- -
ми преміями, перенладені на ряд іноземних мов.. «Чорне сонцесто­
янню> - одна в її книг для дорослих, а проте і в ній переважно
діють молоді герої, таиі виразні і такі різноманітні. В цьому плані
книгу можна назвати романом про батьків і дітей, про їх стосу1ши
найбільш I напруженої пори в іст6рії Словаччини. І<Ч~рне сонцесто­
янню> окупації бу J10 . жахливе для вс•іх - і для- дітей, чиї перші кроки
пізнання життя були оповиті темрявою зла , а то й смерті; і для
ратьків, чиї переживання були подвійними, ;~.дше вони тривожились
не тільки й не стільr,и за себе і свою долю , яr{ за нащад1,ів.
Читачі напевне звернуть увагу на те , що KJiapa Ярункова ніде
не малює героїв самотніми або ж ізольованими від середов_ища,
::~окрема від своїх родин. Справді: Берта _ Малатінцова зі своїми
трьома дочками (померлий ба_тько вгадується не раз -· їм усім. так
його бракує тепер; він був сумлінним робітнином, але не мав жод­
них «заслуг>>- перед фашистською державою); в сім'ї робітника-ко­
муніста Марка Кранера виріс син Пальо, який став парти'вансьним
лікарем і якцм батьки пишаються; сусідка Малатінцових пані Шуф­
лярська ві своїм дивакуватим сином-мовчуном Карольком - він лі- •
нар-дант~ст, що змушений обслуrовува·rи окупантів, проте не став
їхнім найманцем, він у міру своїх можливостей допомагав Малатін­
цовим, та й не тільки їм; rюлоритно виписане сімейне оточе~щя
273

Отииа Странецьного - стосунии між ним і батьнами переростають
у відкритий нонфлінт, що занінчу(іться для хлопця трагічно; а те­
перішні <<батьню> Павли; старші робітнини-ливарнини з Подбрезо­
вої - вони були її духовними наставнинами за повстання, вони ж
опікувались нею і в підпіллі - на цьому прикладі, може, найкра­
ще видно, ян старше покоління передає молодшому свою естафету
боротьби за світле майбутнє.
Rлара Ярункова далена від прямошюиності в зображенні ви­
· робничих і сімейних стосуннів: харантер і поведінка ножного з пер­
сонажів знаходить •у творі соціально й психологічно мотивоване
пояснення. Правда, термін <<поясненню> менше всьог~ підходить у.
даному випадку: дУМНИ і вчинни одних персонажів <<розrадУютьсю>
:й по - своєму інтерпретуються іншими; часом . таних розгадок та
інтерпретацій буває денільна; іноді автор приходить на допомогу
своїм героям, 1юли вони прагнуть, але не можуть витлумачити для
себе· причини вини1,нення того чи іншого );[вища - тоді, напринлад,
з'являється в романі об'єнтивний <<досліднин з даленого майбут­
нього», юшй намагається з іншої часової далечі встановити, чому
син заможного . голландсь1,Ьго торговця опинився серед есесівців,
адже мати Малатінцова не має ні часу, ні змоги займатися подібни­
ми соціопсихологічними енснурсами, їй потрібно бути готовою до
блиснавичних реакцій ~Іа ті ус1шаднення і загрози, що безперервно
падають на її голову.
3 манерою письма Клари Я-руннової цілном узгоджується й звер-
, нення до внусrрішніх монологів, а то й діалогів одночасно з розгор­
танням певної дії чи нартини; це надає художній оповіді ще біль­
шої місткості, стереоснопічності, ущільнює тенет, і без того наси­
чений думною, психологічною напругою, емоційними відтінками.
Сорон ронів тому відлуння народного повстання проноти~ось
.горами
й долинами Словаччини. Повстання було яснравою сторін­
ною загальноєвропейського антифашистсьного руху Опору, _ юшй мав
виразний інтернаціональний характер. Роман Клари Ярункової
·<<Чорне сонцестояшщ» з інтересом сприйнятий сьогоднішнім чита­
чем не тіль1ш тому, що правдиво й талановито відтворює незабутню
історичну подію, значення яної вийшло далеко поза межі однієї
країни. Цінність і антуальність твору - в гуманістичній спрямо­
ваності, в чуйному проникненні у внутрішній світ людини, в стверд­
жщщі й підтримці найсвітліших народних ідеалів, у нещадному
виkритті й засудженні всього антилюдсьного і потворного, що несла
поневоленим народам Європи норичнева чума фашизму. Пора «чор­
ного сонцестоянню> _ минула, але поки на світі є сили зла, ладні її
повернути, люд!lм доброї ·волі слід постійно бутn пильними. І до
такої пильності закликає нас !!Оман Клари Ярун:кової.
Іван Дорошенко ·

КЛАРА ЯРУНКОВА
ЧЕРНОЕ СОЛНЦЕСТОЯНИЕ
РОМАН
Перевод со словацного и послесловие
Ивана Иванови-ча Дорошенко
Львов, издательство «Rаманлр»
.(На ІУRраинсном явЬІне)1
Редантор В. Т. Звенигородський
Художнин О. І. Дмитріве
!Художній редантор І. П. П.п.ескан·к о
Технічний редантор С. В. Недовіз
Rорентор Є, Ф, Руси-н,
Інформ. бланн М 1119
Здано на снладаннл 05. 02. 85
Підписано до друку 16. 04. 85
Формат 84Х108 1 /32. Папір друн. М З
Гарнітура звичайна нова
Висоний друк. Умов. друн. арк, 14,49
Умов. фарб.-відб. 15·, 23 . Обл. вид. ари. 18
Тираж 50000 пр. Замовлення 203-5
Ціна 2 нрб.
Видавництво <<Rамецлр».
290006 Львів, Підвальна, 3,
Львівська
.
книжнова фабрика «Атлас».
290005 Львів , Зелена:, 20.

Ярувкова К.
Я78 Чорне сонцестояння:: Роман /Пер. ю словац. та пі-
слямова І . І. Д9рошен:ка . - Львів : Каменяр, 1985. -
274 с.
У романі сучасної словацьної письменниці, яний відзначається
снладною морально-філософсьною проблематиною, відтворено період
жи·rтя Бансьної-Бистриці - центру Словацьного національного по­
встання 1944 р . - під ч а с гітлерівсьної онупації, після відходу пар~
тизанів і пов·станців у гори .
4703000000-040
Я М214(04)-85 63•85
ББR 84.4'І!е
И(Чехосд)

11
І,
j
\
І