/

Опанас Неселовський. ‘
НАИМИТИ ТА НАИМИЧКИ НА ПОДІЛЛЮ В XVIII СТ.
(Матсріяли до історії економіки Поділля).
ЬоЬ іакЬййг ипсі ЬоЬ.пагЬеііегіппеп іп Росіоііеп
іт XVIII ІаЬгЬшііегі.
"Капіталістична структура суспільства, поділ громадянства навіть
в такому невеличкому гуртку, як село, на багатих та бідних, система
? індивідуалізації господарства й другі подібні до цих явища в суспіль-
но-економічному життю викликали й таке між іншим явище, як потребу
звертатися за допомогою в господарстві до довготрівалої наємної праці.
Така допомога необхідна була головним чином в господарствах склад-
них, що виходили за межі мінімальних: коли, напр., землі було більше
певного мінімуми, коли, значить, інвентарю мертвого та живого було
багато або коли, крім землеробства, господар мав ще й інші заняття,
наприкл., мав велику пасіку, млин і т. і. В таких та в багатьох інших
випадках сил одної сім'ї було не досить, щоб переводити всі госпо-
дарські роботи, а тому являлася необхідність в постійній допомозі
з боку наємної праці. Для останньої звичайно запрошували або най-
мичок, або наймитів—в залежності від того, якого характеру праця
викликала необхідність наймати цих осіб. Коли мали на увазі так зване
хатнє господарство, до нього запрошували наймичок, а коли господар-
ство надвірне або таке, що потрібувало значної фізичної сили,—най-
митів.
Вказане явище, має характер більш-менш загальний, але я роз-
глядатиму його лише в вузьких рамцях одного Поділля й в межах
одного XVIII ст. В зазначених рамцях та межах я попробую зсясувати,
як стояла у нас справа з наймитами та наймичками, або, точніш, по-
пробую дати відповідь на питання: 1) чи користувалися довготрівалою
найманою працею наші селяне, 2) в якому віку найбільш наймалися
у нас на службу, 3) якого полу й чому було найбільш наємників,
4) на який термін вони звичайно наймалися, 5) звідки вони бували ро-
дом, 6) з якого класу селянства походили, 7) яку платню одержували
за свою службу, та на де-які інші, що з цими звязані.
Розвідки по всіх вказаних питаннях можуть дати матеріял для за-
гальної історії економіки нашої країни, для з'ясований суспільно-еко-
номічних в ній відносин І Т. ін. Але перш, ніж перейти до подачі від-
повіли на кожне з зазначених питань, я визнаю необхідним вказати,
на яких матеріялах базуватимуться мої розвідки й як треба ставитися
до цих матеріялів.
Матеріяли мої майже виключно архівні: перш за все—це записи
2
Записи угод з наймитами та наймичками знайдено мною найбільш
в приписках, до подільських уніятських метрик XVIII ст. ]). Ь цих
книжках на їх обгортках, а також і на не.' апевнених офіційними актами
листках подільські уніятські парохи записували рг Г11ЄТПЄПІО різно-
манітні речі, а між ними угоди зі своїми наймитами та наймичками.
Записували їх досить акуратно: вказували рік та день, зазначали
„мито", кількість, якість і ціну одягу та іншого утримання, що нале-
жало видати наймитові, занотовували, скільки вже видано й скільки
зосталося до видачі, вказували свідків угоди, часами самі підписували
запис останньої й вимагали цього від свідків та від осіб, що найма-
лися, де-коли говорили й про те, з якого села походить наймит і т. ін.
Що-ж до статистичних даних, чи, точніш, до відомостей про кіль-
кість наймитів і наймичок в селах, про їх пол, вік і т. п., то ці відо-
мості в великій кількості маються в особливих офіційних реєстрах, що
складалися парафіяльними парохами що-року, як четверта частина мет-
рики, й часами прикладалися до самих метричних книжок, а постійно
надсилалися до відповідного деканату.
Тепер—питання: яку вартість мають вказані документи?
Перш за все, що до угод, то хоча майже всі записи їх зроблено
парохами рго (іопіо 8ііа., одначе в цих угодах відбилися звичаї, не
лише властиві цьому класу людей, а звичаї загальні: парохи наймали
парубків та дівчат на тих умовах, що були приняті в даній місцевості,
платили наймитам та наймичкам так, як платили „люди", як було вста-
новлено нормами звичаєвого права. А коли так (а воно безперечно
так), то можна гадати, що й селяне, коли наймали рокових робітників
чи робітниць, платили їм не інакше, платили стільки, скільки й парохи
в той чи інший період часу, в тій чи іншій місцевості. Другими сло-
вами: хоча більшість відомих мені угод складенії парохами, але в цих
угодах відбиЛися звичаї, що властиві були всьому суспільству даного
місця й даного часу, а тому їм можна надавати те поширене значіння,
ї тут
бути не могло, бо записи мали цілком приватне значіння: записував
кожний лише для себе, щоб це забути, що треба заплатити, коли кін-
чається рік, що вже дано й що належить дати.
Так же треба дивитися и на відомості, що подаються в вищевка-
заних „реєстрах". Правда, в них ми маємо старовинну офіційну стати-
стику, а до останньої часами ставляться досить підзорливо. Одначе, тут
як ніби немає ніякої підстави недовіряти статистичним даним, бо в фаль-
шуванню їх ніхто не був зацікавлений: парохові від того не* було н-
тепло, як кажуть, ні холодно, чи в його парафії 20 наймитів, чи ЗО1
Зрозуміло, що він міг помилятися в записах, але й це було досить
1) Ці метрики маються в бібліотеці Кам янгцько/о ІНО, частина в Кам. центр,
архіві й де-кілька книжок в Кам'янецькому Історико-Археологічному Музею,—всього до
півтори тисячі книжок.
яке я їм надаю. Довіряти їм можна вповні. Ніякої фальсифікаці
з
трудно, бо парафіян своїх він, звичайно, знав дуже добре, а по друге—
його записи провіряв декан під час візитацій парафії й за неправдиві
вказівки оштрафував би неакуратного пароха 2 *).
Крім вказаних головних джерел, мені приходилося користуватися
ще й іншими, напр., „декретами" уніятських консисторії!—Подільсько*!
й Брацлавської, що маються згі ціле майже сторіччя в бібліотеці Кам4 *я-
нець-Под. Історико-Археологіч. Музею; документами, надрукованими
в різних томах „Архива Ю. 3. России“, та іншими, що на них в своїх
місцях будуть зроблені відповідні вказівки.
До цієї статті я додаю точну копію знайдених мною угод. Вони
досить одноманітні, але я привожу їх всі, бо, при одноманітності за-
гального змісту, в кожній з них єсть де-що й оригінальне. Система-
тизую їх в порядкові хронологічному. Такий порядок, на мій погляд,
тут найдоцільніший. Крім того, хоча розвідка моя обмежується XVIII ст.
одначе угоди я додаю й такі, що відносяться до перших двох десяти-
річь віку XIX. Роблю це я з метою зберегти цей матеріял; він, може,
й не дуже цінний, але все-ж таки має де-якс значіння для історії
економіки та культури Поділля.
І.
Придивляючись до життя наших сіл і містечок в XVIII ст., ми ба-
чимо, що мешканці тих і других дуже нерідко мали постійних найми-
тів та наймичок. Користувалися найомною працею в селах та містеч-
ках пани-власники маєтків, їх посесори та арендатори, потім в такій
праці нуждалися й до неї зверталися євреї, що тримали коршми май-
же в кожному селі й що для домашних та інших послуг запрошували
чимало наймитів та наймичок 8). Тримали їх різні підпанки, що арен-
дували млини, невеликі фільварки й т. ін. Часто також тримали най-
митів та наймичок сільські парохи, що звичайно мали такі ґрунти,
яких своїми власними силами обробити не могли та й часу для цього
не мали. Але й крім перерахованих осіб, наймитів та наймичок мали й,
так би мовити, прості сільські господарі, що не належали ні до ка-
тегорії „шляхетних", ні до категорії „славетних44, а лише до скромної
категорії „працьовитих*4. І таких господарів в наших селах бувало не
мало. От де-які приклади. В 1737 р. в с. Фащієвці, Лятич. повіту,
на 28 селянських дворів було слуг 5; в с. Кружкївцях, Ушицького
пов., в 1747 р. на 50 господарів було 8 служачих; в 1759 р. в с. Книж-
ківцях, Лятич. повіту, на 61 двір було 3 наймити; в с. Грузсвиці, Про-
скурівськ- повіту, в 1760 р. було на 58 господарів 17 наймитів і най-
мичок; в м. Літині в 60’Х роках на 50 господарів було 17 чоловік
„челяди44; в с. Могилівці, Вінницьк. пов.,. в 1762 р. на 77 господарів
2) Помилок ми знаходимо багато, але вони торкаються підрахунків; останні легко
провірити й провіряти приходиться.
') Напр., в с> Лукашівці (тепер на Київщині) в 1766 р. проживало 26 єврейських
сімейств; у них було 39 душ прислуги. Кам. Муз. Реєстри Животовського деканату, ЬХІП.
4
було 52 наймитів і наймичок; в с. Юшківцях (б. Вінницького пов., а
тепер на Київщині) в 1766 р. на 165 господарств рахувалося 58 душ
наймитів; в с. Великій Жмеринці було рагоЬкбхг БІпхасусЬ і ки-
сііагєк зіихасусії:
-------  0_____-	—-
в 1771 р. на 88		госп. 33 „ 29	служ.	в	1775 1776	Р-	на 95 „И2	госп. 50 с „	49	
„ 1/72,,	„ 84								
„ 1773 „	„ 84	„ зі			1778		„ 113	»	52	
„ П74 „	84	„	35			1779		„ 120	„	62	
в 1790 р. на 63 госп. 17 служ.
п 1792 „ ,, 63	„

би навести
В с. Новому Поросяткові, Ушицьк. пов. (Александрів Великий),
в 1787 р. на 77 домів було слуг 19, а в Поросяткові Старому на 28 до-
мів—5. В Бережанці, Кам‘янецького пов., в середині 90-х років на
66 домів було служачих 31; в м. Міньківцях в 1790 р. на 70 госпо-
дарів було 18 чоловік служачих. В с. Рахнівці Ушицьк. пов., було:
в 1793 р. па 71 госп. 20 служ
„ 1794 „ „71	22	„
ість цифрових даних, які показу-
вали-би, що наймитів та наймичок у селян-господарів було на Поділлю
в XVIII ст. не мало, але гадаю, що й наведених досить і що вони ціл-
ком підтверджують висловлене мною положення.
Хто-ж у нас переважно наймався на службу: чи хлопці, чи дів-
чата?
Розглядаючи угоди, що складалися при найму, а також вищевка-
зані парафіяльні реєстри, ми спостерігаємо, що відсоток наймитів—
мущин значно перевищує відсоток наймичок- женщин.
Щоб не наводити великої кількости скучних цифрових даних, я при-
веду лише де кілька з них. Так, в Фащієвці в 1737 р. було 5 служа-
чих: 3 мущин і 2 женщини, себ-то перших 60%, а других 40; в с. Лу-
кашівці в 1766 р. на 71-го служачого було 43 мущ. й 28 женщ., то-б
то 6 ,5% і 39,5%; в с. Великій Жмеринці п 1772 р. служачих мущин
було 24, а женщин — 5, себ-то перших 83%, а других—17%; в тій же
Жмеринці в 1779 р. було служачих 61—42 м. й 22 ж.=6 1,5% і 35,5%;
в с. Бабшині в 1791 р. на 68 домів було 15 служачих; 13 мущин й
2 женщини=68,6% й 13,3%. На • 03 записаних у мене угод—28 торка-
ється наймичок, а 75 наймитів 4). Таким чином, ці (а єсть і немало дру-
гих) дані підтверджують, що відсоток наймитів, взагалі кажучи, бував
більший, ніж наймичок.
Залежало це від того, перш за все, що вдавнину у нас в селах
чоловічий елемент переважував по кількості жіночий. Напр., в Фащі-
євці в 1737 р, на 28 домів—господинь було 25, дітей чоловіч. роду__
Визнаю необхідним зауважити, що з цих ЮЗ умов маііжг половина відноситься
вже до перших років XIX ст.
5
а жін.— Ю (всього чол. полу 45, а жін.— 35); в с. Книжківцях в 1759 р.
на 60 домів було синів—64, а дочок—42; в с. Педосах в 60-х роках
на 44 доми жінок було 40, синів—47, а дочок 38 (всього ч. п. 91, а
жін. п. 78); в с. Залуча в 1760 р. на 57 дворів було синів 68, а дочок
53; в с. Летаві в 1791 р. мущин рахувалося 397, а женщин 390.
Для того, хто знає, що за часи пізніші, ближчі до наших, справа
стояла як раз навпаки, себ-то, що кількість жіночого полу в селах у
нас завжди бувала більша, ніж чоловічого, для такого може показатися,
що я підібрав ці приклади тенденційно, тим більш, що вони з різних’
років та з різних місцевостей Поділля. Але от село Велика Жмеринка.
Тут у мене єсть відомості за 10 років підряд,—і з цих відомостей
видно, що за вказаний період кількість синів збільшилася на 63, а до-
чок лише на 57 5).
З наведених прикладів видно, що на Подільському базарі „жи-
тейской суетьі** жіночої праці „в предложении" було менше, ніж мужесь-
кої, а тому й наємників рісі ЬіаІ0£І0\¥8кіез—жіночого полу мусило бути
менше.
Що до віку наймитів та наймичок, то загальне положення таке,
що на службу наймалися в літах молодих і навіть дуже молодих. Напр.,
в записах по Вінниці від вісімдесятих років XVIII ст. зазначено 2 най-
мички—12 й 14 років і тут-же 8 наймитів в літах від 11 до 20 років.
В с. Летаві в 1791 р. на 125 господарств було 28 наймитів і 14 най-
мичок; наймички були переважно в літах 10, 12, 14 і 15 років; в та-
кому віку їх було тут 72%,—а наймити—в літах від 11 до 20 років; такого
віку їх було 82%. В с. Бабшині в 1791 р з 13 наймитів тільки 3-м було
більше 20 років, а одному лише Ю років. В с. Ріпинцях в 1790 р.
з 6-ти наймичок трьом було 7, 8 і 9 років.
Молоденьких хлопчиків—парубчаків, як їх називали, наймали часто
пасти худобу, стада гусей, свиней, овець,— себ-то до такої праці, що
не вимагала значної фізичної сили. До такої-ж роботи наймалися ча-
сами й дівчата—підлітки, але найчастіш до роботи хатньої,—в так звані
„поштурхані",—або, й це переважно, до малих дітей. Правда, таких
угод, в яких було-б сказано, що дівчата в літах 7—9 років наймалися
іменно до дітей, у мене немає, але про це можна догадуватися, коли
звернути увагу на склад сімейств тих селян, що у них бували такі
малолітки-наймички. Напр., наймичка семилітка Тетяна в с. Ріпинцях;
хазяїн її Іван Пещишин—25 років, дружина його Марія 19 р.; у них
дочка Ірина—2 років. Ясно, що при такому складі сімейства Тетяну
могли найняти тільки для того, аби вона доглядала дитини. Тайвдру-
’) В І 770	р-	М.	п. -206,	ж. п.—184	1775	р. м. п.—255	ж. п.—230
,, 1771			-222	„ .-204	1776	„	,,	»	«VI и	„ „-263
„ 1772	о	и	—223 Г)	„ .,-224	1777	„	„ 2/1	„ „-250
„ 1773	т>	ч	-233 п	— ?4О	1778	. „ я —269	. ,,-253
,, 1774			—232 п	— 235 ч п	1779	„ - „—304		 970
6
гих випадках, коли ми знаходимо в сімействі дуже молоденьких най-
мичок, в тих-же сімействах знаходимо й дітей в самому пакосному ві-
ку—2—4 років, себ-то в такому віку, що вимагає догляду, Потрібує
няньки.
Термін, на який приймали наймитів та наймичок, був звичайно,
хоча й не завжди, роковин. Це ясно зазначається часами в записаних
угодах, де говориться, що такий-то принятий сіо ішІїЩ госхпусії £0-
ьросіагзкісії, або що такий-то зіапці Па гок, або що така-то особа
• и^ойгіїазщ па гок зссісп і т. і.
Що наймичок та наймитів приіьмали переважно на рік, видно між
іншим і з того, що платню їм давали не в готових грошах, які легко
можна поділити на місяці та дні, а головним чином натурою: одягом,
полем засіяним, допомогою виорати поле, худобою і т. п. Така платня
могла мати місце тільки при умові, що наймит ставав на будь-який
цілий, більш-менш довгий, термін, бо інакше подібної платні не приз-
начали-б, за незручністю її для розчоту. Тільки гайдеїв наймали на тер-
мін короткий, а саме—лише на час пасовиська волів на лугах, або ще
й на той час, коли гайдеї повинні були супроводити волів до певного
міста на продаж. Напр., в 1782 р. гайдей Андрій скаржився, що його
найняли на 4 неділі за 40 злотих, а коли прийшло до розчоту, то дали
лише 24 злот. с).
Кількість наймитів та наймичок найчастіш не перевищувала в го-
сподарстві селян числа один—одна, але бували випадки, що їх тримали
й більше, напр., по 2, 3 й навіть по 4 чоловіка. Так, в п'ятидесятих
роках на Сукачівці (предм. Браїлова) У трьох господарів було челяді
8 чоловік (1, 3, 4); в с. Могилівці, Вінницьк. пов., в 1762 р. у Дудника
було 4 чоловіка челяді (це не челядники, бо тут показані й женщини);
у згаданого вище Івана Пещишиного, крім наймички Тетяни, був ще
наймит Петро.
Що до питання, звідки набирався контингент служачих, себ-то
чи вони були місцеві, чи зайшлі, то на нього можна відповісти, що
наймити та наймички бували й місцеві, й з чужих сіл і навіть з-за
кордону—в пограничних смугах. Так, селянин Андрій Рапяк на суді
в Кам янецькому магістраті в 1738 р. показав, що він родився в Войт-
нові, але батько його давно вже перебрався до с. Яблонова на Поділлю
й тут помер. Коли не було чого, як каже Рапяк, триматися коло ма-
тері, то він став на службу тут-же в Яблонові—У Василя Парияна.
Прослуживши у нього рік, Андрій став на службу знов у тому-ж селі
у Пришка Івана, у якого прослужив два роки; 3 Яблонова він пішов
до лібонек і там став на службу у пана Юревича й. т. д. 7)
З цього свідчення Рапяка видно, що на службу ставали як в сво-
йому селі, так і в чужих селах. Останнє підтверджується й другими да-
Ь) Труди Подольск. Истор. Статистич. Комит. 111, стор. 185.
7) Архив. Ю. 3. Р. Т. Б ч. VI, стор. 412.
7
ними. Напр.» в реєстрі с. Летави за 1791 р. про служачого Миколу
Зайчика сказано, що він „зайшлий" з Кочубієва, про Івана парубка—
що він з Жердя, про господиню Пелагію—що вона із Збрйжа; а від-
носно 4-х парубків зауважено, що вони були „з-за кордону".
Хто-ж наймався на службу—йшов в наймити та наймички? Чи це
була виключно сільська голота й босота, той елемент, що його можна
в де-якому відношенню назвати сільським пролетаріятом в його зарод-
ку, чи це були люди, далекі ще від стану пролетарського?
Щоб найти відповідь на поставлене питання, розглянемо перш за
все той матеріял, що його дають нам угоди з наймитами. Цей мате-
ріял свідчить, що наймитам платили не лише грішми та одежою, але
їм часами обіцялося, як платня, визімувати волів, або виорати поле,
або дати бичків. Ясно з того, що наймит, коли він був зацікавлений,
аби у нього поле було виоране, мав це поле, тільки не мав власних
засобів його виорати. А той наймит, що йому інтересно було визіму-
вати на чужій паші своїх волів, мав їх, але не мав досить паші. А ко-
ли людина має волів, то можна наводити, що у неї єсть і поле, при-
наймні в невеликій кількості, бо інакше не було-б рації тримати волів.
Теж саме можна гадати й про тих, хто погоджувався одержати в раху-
нок платні одного чи пару бичків.
Але тут виникає питання, чи міг хазяїн, що мав поле, скотину й,
взагалі кажучи, господарство, найматися на службу на цілий рік.
Безумовно, що такі випадки, як виняток з загального правила,
були можливі, але іменно, як виняток. В звичайному-ж порядку річей
справа ставилася інакше. Коли ми звернемо увагу на літа наймитів і
пригадаємо, що пересічно ці літа не перевищували 20 років, то ясно,
що ті наймити, які мали поле, худобу й т. ін., були не самі хазяї, а
хазяйські сини. Вони могли належати до незаможної сім‘і, що мусіла
лишок своїх сил віддавати на чужі люди, бо не могла їх використати
в свойому власному хазяйстві, а останнє не могло задоволити всіх по-
треб сімейства.
Таким чином, одна категорія наймитів належала до сімейств не-
заможних селян, що шляхом виділення від себе на службу одного або
й більш своїх членів збільшували тим свої ресурси. Особливо це мало
місце по відношенню до малоліток-наймичок та парубчаків, себ-то до
такого елементу в сімействі, без якого в невеликому хазяйстві велико-
сімейний господар міг обійтися.
Друга категорія наймитів, як видно з документів, іншого похо-
дження, виходила з сімейств також незаможних селян, але таких, що не
займалися виключно хліборобством, навіть не дуже цікавилися госпо-
дарством хлібороба, а належали до класу селянських ремесників—тка-
чів, шевців, бондарів і т. ін. В таких сімействах діти часто переймали
фах свого батька, але часто вони мусіли шукати заробітку й на боці,
бо для фахової праці село не могло давати досить матеріялу; госпо-
8
дарство-ж у таких фахових осіб бувало в стані дуже примітивному.
Вони ходили іноді на заробітки в чужі села, де перебували досить
довгий час. Напр., Олекса Ткач, підданий Мушкарівський, як заното-
вано в інквизіції Кам'янець-Подільського городського суду в 1753 р.,
заявив на суді, що він протягом двох років навіть і не був в Мушка-
рові. Ясно, що хазяйство у такого господаря було не в блискучому
стані. Тому-то й синка свого Василя він віддав в наймити до пана, а
саме в пастухи. В пастухи до того-ж пана віддав і Юзько Швець
свого сина Якова. А що й Олекса Ткач і Юзько Швець не займа-
лися господарством звичайного селянина хлібороба, видно з роз-
міру тих податків, що вони їх платили. На підставі розміру цих по-
датків можна гадати, що Швець і Ткач може навіть і не мали землі, а
жили виключно на прибутки від свого ремесла. Прибутки були не ве-
ликі, й приходилося посилати дітей працювати в чужому господарстві 8 9}.
Нарешті, третя категорія наймитів—це особи, що їх можна наз-
вати сільським пролетаріятом. У них не було ні своєї хати, ні свого
поля, ні своєї худоби. Щоб не загинути від голоду та холоду, такі
особи наймалися на службу й переходили від села до села, від хазяїна
до хазяїна, шукаючи кращої долі. Прикладом такого пролетарів може
служити вищезгаданий Рапяк, або Ганна Бортничка, що в 17'28 р. на
суді в Кам'янецькому магістраті росказувала, як вона, бездомна та
безпритульна, „крівавою працею заробляла собі кавалок хліба“ °).
Але як могли кріпаки найматися на службу, чи дозволялося це
обов'язками панщини?
Питання це складне, і щоб оснівно відповісти на нього, прийш-
лося-б далеко вийти за рамці цієї статті. Крім того, воно вже досить
з’ясоване в наукових дослідах, що торкаються прав і обов'язків кріпа-
ів. Тому я в самих коротких рисах зазначу, що в звичайному порядку
життя кількість панщини визначалася не кількістю членів сімейства
того чи іншого диму, а в першу чергу розміром ґрунту. Іноді розмір
панщини залежав і від заможности хазяїна дому- від кількости в нього
волів та коней, і лише часами приймалася на увагу кількість праце-
здатних членів сімейства. При такому порядкові власник маєтку й крі-
паків був зацікавлений лише в тому, аби даний Дим відробив таку-то
кількість днів і заплатив таку-то дань. Коли-ж цей дИм мав більшу
кількість сил, ніж яка потрібувалася для виконання обов’язків панщини
то рештку цих сил міг повернути на свою користь, себ-то міг або
працювати лише на свойому ґрунті, або, коли це чому-небудь було не
можливо,—найматися в робітники- Інтереси власника маєтку цим не
порушувалися, а навпаки—часами власник навіть був в цьому* заінте-
ресований, бо таким чином його біднота могла поліпшити свої мате-
ріяльні ресурси й перейти до вищої категорії об'єктів оподаткування.
8) Арх- Ю- З- Р. т- 1, ч. VI, стор- 459, 468-
9) Арх* Ю- З» Р- т. 1» ч- VI, прилож » стор- 359.
9
Крім того, в селах бував ще окремий елемент, що стояв в особ-
ливих умовах до обо'вязків панщини й через те мав змогу найматися
на службу (слободяне—Іюпііпез НЬегЬаЬе ^аисІепЬез).
Нарешті, не можна забувати й втікачів, що часами заповнювали
собою кадри наймитів.
Саме наймання, чи процедура договору, відбувалося по певному
ритуалу. Перш за все тут потрібні були свідки, а потім могорич. І ті
особи, що були за свідків, звалися людьми, що були на могоричу, або
„могоричникамии.
Так, в угодах, що взяті з приписок до метрики с. Мишарівки,
занотовано під 1790 р., що коли наймався парубок Антін, то „Ьуі 8Іа-
гу Магко па тоЬогусгп1*, а коли в тому-ж році наймався „Сп\їЄі1ко“
з Гайсина, то ;,Ьу1 КиЬа... і рап Рояпозкі іпоііогусгпукі* 10).
Як можна гадати на підставі де-яких даних, могоричники ставали
до наймитів чи наймичок у відношення як ніби поручителів, являлися
як ніби відповідальними за „пропитого*4 ними на могоричу наймита. На
таку думку наводить одна відома мені „підписка*1; вона дана наймитом
в тому, що він не буде „никого в дому ругать**—ні господині, ні дітей
господарських, ні наймички. Закінчується ця підписка такими словами:
„а когда бьі... а кого ругал-ь, то прошу тихт» людей, которіи били на
могоричі, чтоби оніе дали мнФ тІБлесное наказаніе пятнадцять пл^тней.
Грицько Служалий“ п).
В одному запису про угоду 3 наймитом є натяк на те, що один
зі свідків дав навіть наємщикові Щось в роді залогу. А саме—в метри-
ці м. Літина під 1766 р. записано, що принято на службу парубка
Кіндрата на таких-то умовах; в кінці додано: „при том*ь були св^дител'Ь
Феодор Дикунець, Феодор Бандура дав мн'І до рук злотих - сем... десять*4
(не можна розібрати—скільки) 13)-
Але головне при угодах—був могорич. Цим арабським словом за-
значалося, як і досі у нас зазначається, випивання горілки з приводу
тої чи іншої угоди. І могорич в таких випадках заміняв собою нота-
ріальний акт, являвся тою, так би мовити, печаткою, що закінчувала -
стверджувала всякі переговори, надавала їм остаточну силу. Коли ще
не випили могоричу, то могли перервати переговори, могли не визна-
вати за собою ніяких Зобовязань. Але раз могорич випито, акт, угода
сталися, й вже визнавалося й морально й юридично обовязковим їх
виконання.
От такі могоричі звичайно мали місце й при наймі наймитів та
наймичок. Участь в них приймали обидві сторони (або батьки осіб, що
наймалися) й свідки.
]0) Додаток ч- 31 й 32.
11) Метр, с- Харпачки-
12) Додаток ч- Ю-
10
II.
Тепер перейду до розгляду питання про „мито", чи платню, най-
митам й наймичкам.
Але цей розгляд визнаю необхідним попередити ось таким зау-
важенням.
Встановити точно, себ-то в точній сумі рублів та копійок, як опла-
чувалася праця наймитів, абсолютно неможливо, і тому перш за все,
що наймити й наймички всі були на хазяйських харчах. І коли-б
навіть припустити, що в даному році весь час і по всіх місцевостях
ціни на продукти були однакові й що ціни ці нам відомі, то для нас
всеж-таки було-б невідомо, в якій кількості ці продукти витрача-
лися на наймита чи наймичку, бо це залежало й від щедрости та за-
можносте хазяїв, і від апетиту їдока, і від різних інших умов, про як1
ми дізнатися ніколи не зможемо.
Потім, всі наняті особи діставали одяг. Але ціна останнього за-
лежала і від умов часу та місцевости, і від фізичних індивідуальних
особливостей служачого, для якого цей одяг призначався, й від багатьох
інших обставин, більшість яких для нас також назавжди зостанеться
невідомою.
От, приймаючи на увагу вказане, я й кажу, що точно визначити
в рублях та копійках, як оплачувалася праця наймитів і наймичок, не
можливо: це можна зробити лише приблизно.
Розглядаючи записи угод, а також різні судові справи, що вини-
кали з приводу невиплати наймитам належної їм платні, ми бачимо, що
ця платня складалася: з готових грошей, одягу, обуття, „присівку“
ярини чи озимини, худоби, допомоги оранкою, зімуванням худоби, ча-
сами—певної кількосте того чи іншого збіжжя (,,орнарія“) й под.
Я тут не згадую про харчі й тому, що про них не говориться
в угодах. Принаймні такої угоди, де-б говорилося про харчі, у мене не-
має 13). Але що харчі звичайно давалися наймитові чи наймичці, це
зрозуміло само по собі, бо вимагалося інтересами самого господаря.
Крім того, маються де-які документи, з яких- видно, що наймички, на-
прикл., харчувалися у хазяїв. Так, в 1804 р. бул° розіслано циркуляр
Подільської консисторії з приводу „служащих у евреєв дтЬвок христіа-
нок“. Тут між іншим говориться про орендаря Шуботинець (Шебутинці
Ушицьк. пов.) Менделя Юсковича й про служачу У нього наймичкою
Елену Іванову, яку він в піст годує скоромним, а в суботу дає ії навіть
„гуголу“. Цим циркуляром наказується сільським парохам стежити за
служачими у євреїв христіянами, аби останні виконували свої христіян-
ські обовязки, що до посту, та інші и). Ясно з цього, що навіть слу-
жачі у євреїв харчувалися у них-же. Тим більш це повинно було бути
13)	Про харчі говориться звичайно в угодах з пасічниками. Останні хоча й були
по суті наймитами, але окремої категорії. Про них мова у мене буде іншим разом.
14)	Копія указу—в метриці с. Нішовець, Мотилів. п.} й др.
11
у хазяїв не євреїв. Коли-ж про харчі не згадується в угодах, то це
залежить від того, що харчі звичайно не визнавалися платнею.
Останньою, як вище зауважено, визнавалися перш за все гроші, а
потім одяг і т. д. Що до грошей, то їх, як платню, давали рідко, при
чому в другій половині сторіччя (й на початку 19-го) така платня зди-
бається частіш, ніж в першій його половині. Це могло залежати від
того, що в Польщі в першій половині XVIII ст. було дуже мало гро-
шових знаків, бо за часів короля Августа II (1697—1733) їх майже не
вибивали 1б). Наскільки становище з грошовими знаками в першій по-
ловині XVIII ст. було на Поділлю скрутне, можна почасти бачити
з того, що в цей час, як свідчить постанова Брацлавського сеймику 1750 р.,
за браком нової монети, стара дуже стерлась, зробилася „ШОПеЦ
^Іасікср, брати її не хотіли, а через-те „сталася велика невигода" 1с).
Ясно, що при такому скрутному становищу, грошей в обігу було не-
багато, а тому й платня наймитам і наймичкам в цей час рідко призна-
чалася в грошах. Але й в другій половині сторіччя платня в грошах хоча
й здибається частіш, одначе, взагалі кажучи, також рідко, бо багацтво
навіть заможних селян складалося переважно з худоби, різних сирових
матеріялів, різних місцевих виробів, господарського мертвого інвентарю
й т. ін., а не з грошей, що появляються в значній кількості лише
в наслідок торгівлі. А торгівлею в т°й час селяне займалися дуже рідко
й при дуже несприятливих умовах. -Зрозуміло з того, що наймитам та
наймичкам платили тим, чого більше мали, себ-то не грішми, а пред-
метами своєї продукції та допомогою своїм господарським інвентарем.
Розмір тої частини платні, що все-ж таки, хоча й рідко, видава-
лася грішми, був дуже не однаковий, при чому стояв у відворотно-
пропорційному відношенню до платні натурою: чим більше одягу й др.,
тим менше грошей, і навпаки. Напр., в Грудецькому манастирі, як
видно з візити його в 1802,р., Пінні господині, згодженій на рік, при-
значалася платня—40 злотих і полотна 14 мір, а Маринці дівці, зго-
дженій також на рік, призначено було 20 злот., полотна 12 мір, чоботи
й хустка 17 . Ганна одержувала більше грошей, а менше платні натурою,
Маринка-ж як раз навпаки.
В других відомих мені документах платня грішми зазначається
така: 1 червон. злотий (18 злот. польських), 6 талерів (=48 злот.),
6 рублів (42 зл.), 5 талярів (40 злот.), 21 злот., 16 зл., 12 зл.,
10 зл., 8 зл. (а на початку XIX ст. 10 р-, 8 р., 5 р., З р., 2 р.,) 18);
в переводі на рублі вказані суми злотих дають 7 р., 6 р., З р., 2і 2 р.,
2 р. 25 к., 1 р. 75 к., і 1 р. 15 к. Ллє зрозуміло, що самі по собі ці
суми рівно нічого не говорять, бо вони мають своє точне значіння
і«'>) Ошпо\узкі. Робг^сгпік. питій, роїзк. рд. 121—122. Кгакбт/, 1914 р.
1С) Арх. ю. 3. Р. т. ІН, ч. 111, стор. 505.
17)	\УіхуІа кіазхіоги Сгббескіедо—28 січня 1802 р. Кам. Муз. ІД’ІІІ.
їв; Додаток ч.ч. 1, 6, 8, И, 13, 32, 57, 58, 60, 62, 63, 66, 67, 71, 76 й др.
12
лише в загальній сумі платні того чи іншого наймита, платні, що
складалася ще й з інших складників. От до розгляду й можливої
таксації останніх я й перейду, при чому саму цю таксацію прийдеться
вести в двох напрямках, бо цього вимагає неоднаковість характеру
цих самих складників. А різниця в їх характері полягає в тому, що
де-які з предметів давалися наймитам і наймичкам в їх повну влас-
ність, а де-які лише в тимчасове користування; напр., частина одягу
давалася іноді лише „доходу*', на період служби, а потім зоставалася
у хазяїна й переходила в користування иншого служачого;—ця частина
звалася звичайно „дохід";—друга-ж частина являлася вже митом в сти-
слому розумінню цього слова, й наймити чи наймички, після закін-
чення сроку служби, забирали її з собою.
Зрозуміло, що інакше треба оцінювати кожух, даний лише до
ходу, як ніби на прокат, і інакше той кожух, що його забирав з собою
наймит. От з огляду на зазначене я й кажу, що саму таксацію склад-
ників прийдеться вести в двох напрямках: інакше оцінювати ту частину,
що давалася тимчасово, так званий „дохід“, а інакше ту, що давалася
в повну власність наймитам.
Розпочну з останньої, а в ній—-з головного убору. Майже всі
наймити, за угодою, одержували або шапку, або кучму. Що таке поділь-
ська стародавня шапка, про це говорити мені не приходиться, бо це
не входить в моє завдання, тим більш, що де-які відомості про укра-
їнські шапки взагалі й про подільські — з‘окрема подає Чубінський
в VII т. зібраних ним матеріялів (стор. 414—415). Що-ж до кучми, то
цим татарським словом зазначається У нас і патлата голова, й патлата
шапка з овечих шкірок, при чому кучма зі шкірок овець - волошок на-
зивалася у нас кучмою волоською, і франти вимагали собі часами
кучму волоську білу 19)
Ціна на шапку зазначається часами в угодах, але з тої причини,
що шапка шапці не рівна, бо робилися вони або з „домових овець“,
як сказано в одній угоді 20), або зі смушок, то й ціна на них була не
однакова. Найвища ціна шапки показана в сумі 8 Злот., а найменша—
в 2 тинфи (трохи більше 2»/2 ЗЛОТ.) 21). І ця різниця не залежить ні
від року, ні від місцевости, а лише від сорту самої шапки, бо, напр.,
в двох угодах від 1761 р.? що складені в м. Літині й у одного й
того-ж хазяїна, ціна на шапку для одного наймита показана в талер
битий, себ-то в 8 злот., а для другого—в б злот. В інших документах
10) Дод. ч. 13. Відносно кучми див. киказга СоІ^Ьіот.’зкіеЗо — ОЬіогу Роїзсе. Кга-
кйу/, 1861р. рд, 147. В 1687 р. Львівський епіскоп Іосиф Шумлянський в своєму .посланий”
до параф. духовенства наказує, аби парохи не дозволяли собі носити „бараннюю
шапку цал'Ь простацкую*, або „кучмиско якое". Акт. относящ. к истор Запад России
т. V, СПБ 1855 р, стор. 206.
20) Додат. ч. 39.
21) Додат. ч. 5, 15.
13
ціна на „хлопську" ,,цалй простацьку1' шапку на початку XVIII ст.
(1702 р.) вказується рівною 2-3 злотим 22).
Здибаються й такі угоди, де ціна на шапку не показується, а
тільки зазначається: „шапка, за що можна купити" 2з * 25 * 27).
Відносно ціни на кучму відомостей у мене мало. В моїх угодах
вона згадується всього два рази і зазначається сумою в 1 й 2 злот. ~А),
тоді як ціна на шапку в тій-же місцевості й в тих-же роках зазна-
чається сумою в 5—6 злотих. Різниця в ціні досить велика. Залежала
вона, мабуть, від того, що на кучму (не волоську) йшла шкіра простої мяс-
ної вівці; ціна ж вівці на ринку була рівна приблизно 3 злот., а ціна овечої
шкіри Р/2 злот.2о). На кучму йшло менше половини шкіри, бо верх кучми
робився з якої небудь (переважно синьої—коїог піобгу) матерії; значить,
матеріялу витрачалося не більш, як на 1 злот.; півзолотого зостава-
лося ще за роботу.
Далі, верхній одяг. На чолі його треба поставити кожух. Остан-
ній, як елемент платні наймитам, здибається в угодах досить часто,
при чому іноді додається, що кожух має бути новий, але ціна, в якій
треба дати кожух, майже ніколи не вказується. На пів сотні угод,
що маються у мене й не виходять за межі XVIII ст., ціна на кожух
зазначається лише в одній і іменно сумою в 18 злот. Угода ця відно-
ситься вже до 1794 р. (с. Боблів). Що-ж до ціни на кожух в перші
роки XVIII ст. та його середини, то її можна встановити на підставі
даних інших документів. Так, в скарзі Шепінга з приводу ограбування
в 1702 р. козаками с. Ярмолинець говориться, що козаки забрали
в осадца Кроля 2 кожухи добрих за 20 злот., а у вдови дячихи кожух
за 12 злот. 2С). Безперечно, Що ці кожухи, коли прийняти на увагу їх
власників, були кращі за звичайні кожухи, що їх давали, наймитам, а
тому й дорожчі. Простий-же, так би мовити робочий, кожух коштував
на початку сторіччя приблизно злотих 8 2').
Часами наймитам крім кожуха, а найчастіш — замісць кожуха, да-
валася суконна верхня тепла одежа. Вона в угодах має такі назви: свита,
свита сива, сива посуконна (часами з каптуром, а часами—з каптуром і
шнурком)28), чугай, чугай посуконний, сірак білий або чорний (Ушицьк.п.),
опанча (Гайсин. пов ), сермяга (Кам'янецьк., Ушицьк.), чекмен (Гайс. пов.).
Всі ці хоча й різні назви зазначають по суті теплий суконний верхній
одяг, але з тої причини, що він мав різні фасони, різні
22) Арх. Ю. 3. Р. т. П, ч- Ні, стор. 580.
23) Додат. ч. 35.
2І) Додат. ч. ч. 14, 18.
25. КаМ. Муз. Книжка декретів XXIX, № 167, 1744 р ; тут 38 овець за 104 злот.
Опис документ. архива запаДН."РУс. митроп., т. II, стор. 495.
2С) Арх. Ю. 3. Р., т, П» ч* Ні, стор. 579. 580.
27) Описан. докумен- архива западно-рус- уніат- митропол- т- 11, стор- 8-
іь) В угодах, записан- в метр- с- Івча, Літин- пов-, в 1810 і 1811 р-, обіцяється
свита „портретиння ‘ або „портретика", ч. 89, 90-
14
прикраси, робився з сукна різного кольору, то й носив різні назви
Що по суті всі сіраки, сермяги й т. д. були одно й те-ж, видно з їх
ціни, що приблизно була однакова. Напр-, в справі, що розбиралася
в 1794 р. в Брацлавській консисторії з приводу скарги мешканця
с. Боблова, Брацлавськ. пов., Грицька Бондаренка, ціна на новий сі-
рак показана в 14 злот., а в приписках до уніят. метрики с. Колоденки
й Цапівки сусіднього Ямпільського повіту записано, що куплено опанчу
за 14 злот. Таким чином, сірак і опанча виходять рівноцінними. Мож-
ливо, що це мало місце й по відношенню до свити, чугая, сермяги.
Різниця тут помічається лише в тому, що в першій половині сторіччя
ціни нижчі, а чим далі, тим вони збільшуються. Так, в 1743 р. ціна •
на свиту показана по записах в метриці м. Літина в 7 злот., сермяга
в скарзі Шепінга на козаків за ограбування с. Ярмолинець в 1702 р.
оцінюється в 9—10 злот. 29); а в судовій справі між Вінницьким жіно-
чим манастирем і ткачем Савіцьким в 1762 р. вже в 10 зл. 15 грош. з0);
опанча в 1778 р. по записах прибутково-видаткової книжки брацтва
с. Почапинець, Кам‘ян. пов-, оцінюється в 12 злот. 31), а по записах
в метриці с. Колоденки 1799 р.--в 14 злот.
Звичайно, коли давали „за мито“ кожух, то не давали свити,
опанчі, сірака й под., і навпаки. Але скільки можна гадати на під-
ставі відомих мені угод, під кінець сторіччя цього порядку вже не до-
держувалися й досить часто давали разом і кожух і верхній суконний
одяг.
Наймички, як і наймити, також умовлялися на теплий одяг: на
кожух або на свиту, тільки назва цього жіночого одягу бувала часами
інша. Так замісць свити їм давали контуш, замісць кожуха—їиіго
7Л¥82у8Ікіт“ 32); замісць сермяги—1еіпік“ 33); замісць сі-
рака—„зігак Іекаік розколуаіу" 34).
Ціна на ці річі в угодах не показана, лише відносно контуша
в угоді від 1764 р. (с. Полог) зауважено; „контуш на тандитіь за колко
мощно виторговати“, а в угоді від 1794 р. (с. МишаріВКа)-„контуш по
злот.—5“.
Свита чи опанча, чи взагалі верній одяг підперізувався звичайно
поясом. От в наших угодах ми й знаходимо майже в кожній з них зо-
бовязання дати наймитові чи наймичці пояс. Видно, що вже в той час
було в моді мати пояс або синій, або червоний, і на такі пояси годи-
лися. На 44 відомих мені уГОди XVIII ст., в якИХ говориться про пояси,
9 раз прямо сказано, що пояс повинен буТи синій, 6 раз—черчатий;
29) Арх Ю- 3- р. т- 11, ч- 111, стор- 580-581-
30) Кам- Муз- XXXVI, № 336.
31) ІЬіа XV.
Додат- ч- 21.
33) Додат- ч- 20.
34) Додат- ч- 23-
15
в решті угод про кольор не говориться, за винятком одної, в якій сказа-
но, що дано буде пояс білий, але разом з тим і 15 грошій на фарбу
Пояси давали або домашнього виробу—„домової" чи „свої робо-
ти", або „з краму". Останньої категорії пояси зазначаються в моїх
угодах, починаючи з вісімдесятих років сторіччя й майже виключно
в угодах з наймичками зс).
Що до ціни на пояс, то вона в найстаршій угоді (1743 р.) показа-
на в 2 зл., а потім в різні роки то в 1 зл., то в 3, то в 4. В приписці
до метр. с. Колоденки під 1799 р. в „конотатці" якогось Данила зано-
товано, що йому дано „пояс домової роботи 2І1. 2". Як оцінювалися
пояси „з крамуи, в відомих мені документах не говориться, але мож-
ливо, що ціна на них була вища за ціну на пояси домової роботи, бо
де-які хазяї попереджували, що дадуть пояс, за що зможуть купити 3‘).
Далі йдуть чоботи, постоли, ходаки.
Чобіт звичайно давали 2 пари: одні нові й одні „підшивані" чи
пришви, і лише в 2-х угодах з наймичками в с. Лемачинцях, Ушицьк. пов.,
як виняток, здибається обіцянка дати дівчатам по 3 пари чобіт.
В якій ціні треба було давати чоботи нові парубкам і якого сорту
повинні бути ці чоботи, ні в одній з відомих мені угод не зазначено.
Але більш-менш ясно, що це були звичайні чоботи нашого Гселянина
хлібороба, чоботи юхтові, що змащувалися дьогтем, щоб не пропускали
води, не боялися ні снігу, ні болота. Ціна на такі чоботи на початку
18 ст. була рівною 3—4 злотим їЬ)> але в угодах вона вказується ли-
ше під 1778 р. і іменно в записах по с.-Нестерівцях, Ушицьк. пов. Тут
в примітці до угоди з парубком занотовано, що наймит Федко взяв
нові чоботи за злот. 5 грош. 15. Таку-ж приблизно ціну вказують і
записи по с. Колоденці під 1799 р-, в яких раз зазначено, що дано
чоботи за 4 зл. 15 грош., а другим разом—що в дорозі заплачено за
чоботи 5 злот. Таким чином, пересічна ціна звичайних простих чобіт,
принаймні в другій половині сторіччя, бу^а близькою до 5 злотих; * 37 * з9).
На початку XIX стор. вона піднялася вже до 1 р., себ-то до 7 злотих 40)
Наймичкам часами давали чоботи червоні або жовті. Ціна на чер-
воні чоботи вказана в одній угоді з мамкою й зазначається сумою в 4
злот.; що-ж до ціни на жовті чоботи, то вона мені невідома.
Крім чобіт, наймитам давалося ще підшиття, чи чоботи підшивані
або пришви, себ-то такі чоботи, що в них холяви були старі, а головки—
с- Чудинівці, Дітин* пов, 1786 р-; а в угоді 1811 р. с. Івча, Літ- пов., „пояс
Б'Ьлій, и 2І. наманію".
Уь) В одній угоді від 1	•' р. (с- Каташин, Ольгоп. пов.) замість'пояса обіцяється
„крайка красная".
37) Додаток ч. 34.
:з8) Арх. Ю. 3. Р- т. И> ч- Ш> 1 70 ’ р. Скарга Шепінга, стор, 680*
80) За документами Сатанівського маяастнря, ціна на чоботи в 1785 р. була 4.вол.
Кам. Муз.’ ІЛг, л- п.
40) Додат. ч. 88.
16
нові. Звичайно давались одні нові чоботи й одні пришви. Але бувало
й так, що давали 2 пари нових чобіт і дві пари підшиваних 41 . або
лише дві пари чи одну нових, а підшиваних зовсім не давали 1“).
Яка ціна стояла у нас на підшиття, в угодах не згадується, але
відомості про це знаходимо в документах Сатанівського манастиря. Тут
під 1775 р. кілька раз записано, що за „ЬпЬу росізхуіе4* заплачено 2
злот. (а за одну роботу без матеріялу швець брав 12 грошей) 43).
На літо в де-яких повітах наймитам давали до ходу постоли або
ходаки 41).
Кількість їх часами точно обумовлювалася: обіцялося одну, дві й
три пари ходаків чи постолів; часами-ж ця кількість не обмежувалася
ніяким числом, і в угоді зазначалося, що наймитові дано буде „посто-
лов колко исходит* (Літин 1766). Така необмеженість кількости по-
столів залежала, мабуть, від того, що ціна на них була дуже не висока 4’)•
Як цікаву подробицю можна підкреслити, що в угодах з наймич-
ками постоли чи ходаки ніколи не фігурують. Ясно з того, що й в дав-
нину, як і тепер, у нас додержувалися тої думки, що не личить жен-
щині ходити в постолах.
Далі, необхідною приналежністю платні наймитам та наймичкам яв-
лялася білизна, чи хуста. Звичайно наймитам давали дві пари хуст,
себ-то 2 сорочки й 2-е споднів, хоча це й не завше, бо іноді давали *
лише одні сподні (без сорочок) 4 ), іноді Одну пару хуст на відході, ।
другу-ж лише до ходу, Іноді п‘ятеро хуст, іноді З сорочки при 2-Х	<
СПОДНЯХ І Т. Ін.	І*
Про якість шмаття для наймитів рідко згадується в угодах; тільки) Г
часами, та й то в пізніших, додається, ЩО хуста повинні бути білі, або
що сподні—полотняні, а сорочки гребінні.
Про ціну на це шмаття також згадується рідко, хоча все-ж таки
згадується. Так, в угоді від 1743 р. ціна На сподні вказана в 2 зл.
15 грош., а в угоді від 1794 р — в 4 злот. Така значна різниця в ціні
залежала, мабуть, не лише від того, що під кінець сторіччя ціни на
все збільшилися, але й від кількости матеріялу,—звичайно полотна
п) Додаток ч. 19.
12) В угоді по с. Яськівцях, Лятич. пов., 1764/5 р. парубкові обіцяється, крім
чобіт та підшиття, ш,е ремінь на підшиття.
-13) Кам. Муз. „Каїаіод озоЬ 2акопусЬ V Кіазиіогге Заіапоу/зкіт МіезгкаіасуеЬ яЬ
аппо 1771. Заіапо^а Катазіуга1^ л- 10 і др.	У
4') Вищезгаданий єп. Шумлянський, забороняючи парохам носити „постоли плбо
ходаки", називає останні .шпетними". Акти, т. V, стор. 2(46- 207.
'’) СоІсЬіо^зкі пише, що ходаки робилися зі шкіри невиправленої- ге чког Ь„н.р.
сус у/гаг г іегсід обагіусН г угоіи... Але ходаки, за словами того-ж автора, робилися
часами и з лика. Щож до постолів, то це обуття, як стверджує СіоІ^Ьіоу/зкі ообияося
або з молодої вербини, або з липової мязги (зиссиз агЬогіз). Ор. сИ, рд.
Коли припустити, що постоли й ходаки наших умов були дійсно з лика чй я
зги, то стане цілком зрозумілим, чому їх давали в необмеженій кількості
> с. Боблов, 1794 р. Кам. Муз. ХЬІУ, справа 4 червня.
17
домашнього виробу,—що йшов на сподні. Коли сподій були не дуже
„матнисті4', то вони були й дешевші, а коли в них матня була, згідно
місцевій моді, „шириною в Чорне море", то й ціна на них була вища.
До таких вельми матнистих споднів належали й гайдавери, що вказу-
ються в угодах по с. Нестерівцях, Ушицьк. пов., й що як в назві, так і
в фасоні заховали сліди впливу турецької культури.
Ціна на мужеську „кошулю", чи сорочку, в угодах не зазначається*
але вона більш-менш відома. Так, в справі між Вінницьким жіночим
манастирем і ткачем Савіцьким занотовано, що Савіцькому в 1762 р.
дано кошулю одну нову за злот. польських 4 47), а в „Каталозі" Сата-
нівського манастиря під 1785—87 р.р. кілька разів одмічено, що такий-
ТО „\У2І0І кО82ИІ$ ПОУГ(І за злот. 3“ 48).
Крім споднів чи гайдаверів наймитам давали ще холошні, при
чому іноді зауважується, що вони посуконні, або повинні бути нові
суконні, білі. Ціни на холошні не знаю.
Що до жіночого шмаття, то й наймичкам давалося 2, 3 й 4 со-
рочки, при чому часами обумовлювалося, що стільки-то сорочок повинно
бути грубих чи гребінних, а стільки-то тонких 49). Крім того; під кінець
сторіччя помічаються вже вимоги одержувати сорочки з прикрасами.
Так, в одній угоді по с. БайківЦЬ Літин. пов. (1797—8 р.), наймичці
обіцяється сорочка „тонка с*ь поточною", а в другій (1798 р.)—дві со-
рочки „ст» поликами". Ціна ца жіночу сорочку в угодах не вказується,
й вона мені невідома.
Спеціяльне жіноче вбрання, ЩО згадується в угодах і давалося
наймичкам, це—спідниця, плахта, запаска, обгортка, фартушок (хвартух),
хустка, каптур, бинда,. чи встонжка, й кісники 50).
Про якість цих речей мало говориться в угодах. Так, відносно
спідниці, що являється на сцену вже під самий кінець сторіччя, маються
зауваження, що вона повинна бути штаметова, штаметова синя, або
каламайкова; часами-ж говориться навіть про її фасон, а саме: вона
має бути клинчаста °1)*
Про запаску іноді говориться, що вона повинна бути штаметова,
саржова, з краму, а про кольор її» Що вона має бути синя, або зелена °2).
Що-ж до фартуха, то його, мабуть, давали не часто, бо згадується про
нього рідко; в одному випадку зазначається його якість терміном—
47)	Кам. Муз. XXXVI, № 336, 1762 р.
43)	Кам. Муз. Справи Сатанівськ. манастиря № 55. Каіаіод, стор. 10—12. Тут-же
зазначено, що на сорочку треба було 5 арш. полотна, а ціна останнього 15—18 грошей
за аршин.
49)	Здається, що жіночі сорочки тонкі називалися іноді «святними". Див. К°№ 81, 96.
50)	На початку Х1Х ст. являються вже ковтки й „пацюрки". Каташин, Ольгоп.
пов., 1805 р.
51)	Додат. ч. 45.
Додат. ч.ч. 7, 23, 25/ 45, 48, 49.
хдЛ п и и тГгТ4 ’	'З/ -	/
18
тринадцятний 5^). Про кісники один раз зауважується, що вони повинні
бути червоні.
Трохи більше маємо вказівок про ціни на жіноче вбрання. Так,
плахта обіцяється в угоді від 1764 р. — пза копу грошей , в угоді від
1799 р. вже за 8 зл., а в угоді від 1805 р.—за 2 р„ себ-то за 14 злот. б4)-
Запаска в угоді від 1764 р. оцінюється також в копу грошей оо).
Ціна на хустку вказується в угоді початку XIX ст. в 3 злот., а
в угоді останніх років XVIII ст. в 2 злот.
Така-ж ціна, себ-то 2 зл., вказується й на бинду, чи „ стоніжку
Цін на інші предмети вказаного жіночого одягу в угодах не за-
значається й про якість їх нічого не говориться; лише відносно кісни-
ків бувають зауваження, що вони мають бути своєї роботи.
Третю категорію елементів платні наймитам та наймичкам являє
собою платня скотиною. Ця платня, взагалі кажучи, здибається дуже
рідко. В відомих мені угодах про неї говориться лише три рази: вперше
під 1791 р. наймитові між іншим обіцяється купити пару биків „яа СО
шогпа“; вдруге—під тим-же роком і в того-ж самого хазяїна обіця-
ється наймитові, крім всього іншого, ще пару биків сисунів; нарешті
під 1799 р. мамці, як один з елементів її платні, обіцяється телиця
„ду Ііесіасії риі іггесіа гоки“.
Факт, що в угодах рідко виставляється платня скотиною, показує,
що цей спосіб оплати праці наймитів і наймичок був мало поширений,
як дуже незручний.
Ще менше був поширений спосіб оплати праці зімуванням худоби.
Про нього в відомих мені угодах XVIII ст. згадується всього лише
один раз (під 1795 р.).
Один раз також згадується про платню допомогою виорати поле.
А саме -в угоді від 1743 р. хазяїн обіцяє наймитові йпару волів день
орати".
Нарешті, один раз здибаємо обіцянку дати наймитові в рахунок
платні 6 кіп гречки.
В протилежність цьому, платня присівком чи засіяним полем зди-
бається дуже часто. Одначе, цей елемент платні, на мій погляд, все,
таки не можна визнати загально поширеним. Він міг мати місце в ха-
зяйстві сільських парохів, 'що часто-густо мали багато землі; в хазяй-
ствах-же рядового селянина, навіть заможного, платня присівком могла
мати місце дуже рідко, хоча, як зрозуміло, могла й у них інколи прак-
л ,3) Колоденка й Цапівка 1799 р. На початку 19 СТш яфартухи цицовіє*_____с. Івча,
Літ. пов., 1807—8 р., а в угоді 19 ст.: .фартух швабський", с. Ьаташин, Ольгоп пов
° ) Додат. ч 7, 55, 73. В скарзі Шепінга (1703 р.) ЦІЯа на плахту вказується
°ЛИора3 В П ЗЛ” а ДруГИМ раз0м и 3 ЗЛі Арх- 3- Рф т‘ 1 !> ч< ПІ,стор. 580 581.
л’) В спискові грабунків, що їх учинили жолнери в Вгледніцькій волості Овруць
^о-Р°с-. ; Ш7 р„ вказується такі ціни на запаску: .-разка кгатеаЮ.а їііо^
' З, дг. 1а, зразка кагазоу/а 5 гі. Арх. Ю. 3. Р. т. 1. ч. VI, прИЛОж„ стор. 172.
тикуватися. Але, з другого боку, не можна гадати, що парохи самі
видумали такий спосіб платні. Вони, як вище було зауважено, додер-
жувалися в своїх економічних відносинах норм звичаєвого права; значить,
був і „у людей" такий спосіб оплати праці, тільки, повторюю, навряд
чи дуже поширений. З певністю лише можна сказати, що в панських
економіях він практикувався 50). Мабуть, від панів запозичили його
й парохи.
Тільки що сказане може мати значіння лише по відношенню до
платні присівком, як такої, але зовсім не ,поширюється на загальні
норми платні. Наимити, коли не одержували такої платні у других ха-
зяїв, то мали відповідну компенсацію одежою, грішми й т. п., бо тут
ходило про загальну суму оплати праці, а не виключно про її елементи.
Інакше сказати, коли пани чи парохи давали плату присівком чи полем,
то вони менше давали вже грошей чи чого іншого, а коли хто не давав
поля та присівку, мусів більше Давати одежі чи грошей. Загальна сума
платні зоставалася більш-менш однаковою, й парохи не платили більше
за пана, а заможний селянин—-менше за пароха.
В якому-ж розмірі й що саме давалося присівком?
Найбільша кількість присівку, що вказується в угодах, це два дні
—звичайно день озимини й день ярини, а найменша - пів дня. З ози-
мини давалося майже виключно жито 57), при чому саме з'обовязання
дати його формулювалося так; «день присівку на зиму жита14, „день
засіву жита“, „день жита на Пар'\ „пів шнура жита" або, нарешті, просто
„день (чи пів дня; жита . Що-ж Д° ярини, то найчастіш обіцялася гречка,
потім овес і рідко ячмінь або просо. Звичайно давалося що небудь одно:
або гречка, або овес, або ячмінь чи просо. І тільки в одній угоді зазнача-
ється одночасово день ячменю й день гречки.
Відношення між платнею присівком ярини й присівком озимини
було звичайно таке, що коли давалася ярина, то не давалося озимини,
й навпаки. Але бували и винятки, хоча й дуже рідко.
Присівок ярини чи озимини Давався звичайно на полю хазяїна, й
тільки в одній угоді зазначено, що парубкові хазяїн дасть пів дня жита
на своїм, а пів дня ярини на його полю* Значить, оранка, сіянка й на-
сіння йшли в останньому разі за кошти хазяїна, а пів дня поля пови-
нен був дати сам наймит 58).
Для прикладу вкажу на один випадок, що мав місце, правда, не на Поділлю,
а на Волині, та ще й в XVI стор. В 1561 р. Радзівіл, воєвода Троцький, скаржився на
арендаря його маєтку Івана Ьараобогатого за те, що останній чинив різні утиски селя-
нам. В скарзі між іншим сказано: „Андрій Гирка служил год в двор-Ь, міли ему дати ден
жита а ден овса, и кгдьіж найму своего просил, они его по два крат линами бити казали
и клячу унеговзяли” . . • (Арх. Ю. 3. Р. т. VI, ч. VIII, ХХХіП. стор. 101 — 102). З цього
видно- що часами „найом* оплачувався у ппнів певного кількістю „днів" того чи іншого
збіжжя. На Поділлю такий спосіб оплати існував до недавніх часів.
В УгОді ч. 62 від 1301 р обіцяється наймитові 2 Дні пшениці.
•’1') Терміном—„день поля" зазначали таку його площу, що її можна зорати
в день одним плугом. Інакше цю площу називали- шнуром. В переводі шнура на наші
20
Нарешті, останній елемент платні наймитам та наймичкам—це так
званий „дохід*. им. терміном зазначався у нас весь комплект тої одежі,
що її давав хазяїн наймитові чи намичці лише тимчасово, лише для
користування на час їх служби у нього. В даному відношенню, як і в
інших, що до платні, панувала велика різноманітність. Так, де-котрі
хазяї давали наймитам до ходу весь верхній одяг і зазначали, що най-
мит „та с1іо(І2і6 дує хузхузікіт тоіт“ або «ходити в моей одеж^Ь
маетт>“; другі давали до ходу лише кожух, свиту, кучму; інші-кожух
і свиту, а де-які лише одну свиту, або кожух. Дуже часто до цієї
верхньої одежі додавалося ще, як „дохід"» пара хуст, при чому ті со-
рочки, що давалися наймичкам в повну власність, щоб відрізнити їх
від доходових, іноді називалися „роковими“ и9).
Тепер я зроблю спробу перевести на гроші в сучасній валюті
платню хоча двох наймитів. Візьму для цього найстаршу угоду, себ-то
угоду 1743 р., й одну з пізніших. Самий підрахунок буду переводити
в такий спосіб. Коли в даній угоді будь-який елемент платні не отак-
сований, я буду брати мінімальну ціну його з других близьких по часі
угод або з других документів. Ціну на доходові елементи буду вста-
новлювати, додержуючись Принципу, що кожух, шапка й пояс могли
служити на 3 роки, свита—на 2, а хуста та чоботи на 1 рік; інакже
сказати: для доходових—кожуха, шапки й пояса буду брати приблизно
*• О'о їх мінімальної вартости, для свити—50%, а для обуття та шмаття —
100° 0. Визначивши ціну всіх елементів Даної умови в золотих поль-
ських, вкажу, скільки пудів жита можна було купити за ту суму в пер-
шій чи в другій половині сторіччя. Кількість цих пудів дасть змогу
перевести тодішню ціну на сучасну валюту. Харчі-ж, що не отаксову-
ються ні в одній угоді, буду оцінювати зразу-ж по їх сучасній вартости.
Найстарша, як зазначено, угода відноситься до 1743 р. В ній
наймитові назначено:
а) б) в) г) д) е)	1 червоний злотий свита .... шапка .... пояс .... сподні пара хуст	• • • • • •	• « • • • »	• • • • • 	' —- 18 зл. •	7 зл. •	— 6 зл.	
					• - 2  — 2 6	ЗЛ. зл. 15 грош. зл.
ж)	чоботи	•	•	•	• — 4	зл.
3)	пришви		•	•	• ~~ 2	зл.
сучасні квадратові міри він являється рівним
сгупзкі. Зіаіузі:. СиЬег. Родоі. \Уі1пз 1822 [
сліді про економічні та юридичні відношення селян в XVI—
день
ПОЛОВИНІ десятини (1213
р. т. 11, стор. 181. Новіцький 1.
.	- - - - —	1 ст. каже,
поля рівна е приблизно 0,75 десятини. Арх. Ю. 3. Р. т. 1, ч, У[
Додаток ч 81,	’
кв. саж.). Маг-
в свойому ДО”
що міра—
стор. 102—103
21
і) доходовий кожух	.	.	.	.	—	3	зл.
к) день оранки...............—	1	зл.	°°)
Всього	.	.	.	.	—	51	зл.	15 грош.
Вказана сума, при ціні 1 п. жита в 10 грош., рівна вартості!
154,5 пуд. 5й). 154,5 п. жита на сучасну ціну у нас (1 р. 50 к.) с~)
дають 232 р. Харчі з пранням шмаття та іншим, що до утримання,
з поліпшенням їжі в свята й под., рахуючи приблизно 35 к. на день,
обійдуться 10 р. на місяць, чи 120 р. на рік. 232 р.Ц-120 р.=352 р., чи,
приблизно, по ЗО р. на місяць. Значить, в переводі на сучасні ціни,
наймит в першій половині XVIII ст. одержував рублів ЗО на місяць.
Далі, візьмемо угоду пізнішу, напр., від 1799 р. по с Харпачці
(ч. 57). Наймит одержував:
а)	свиту нову ......	14 зл.
б)	шапку за 7- руб., чи за .	3 зл. 15 грош.
в 2	пояс ........	2 зл.
г)	чоботи ........	5 зл.
д)	сорочок 2 ......	.	8 зл.
е)	споднів 2 ......	.	8 зл.
ж)	ХОЛОШНІ .......	6 зл. 63)
з)	грішми .......	21 зл.
07 зл. 15 грош.
Крім того, наймитові, за цією угодою, давалося день засіву жита
а) оранка ........	2 зл. С4).
б) б мірок насіння .....	9 зл. С5).
11 зл.
67 зл. 16 грощ. і 11 зл.=78 зл. 15 грош.
со) Таку с.му я нараховую на підставі ось-яких даних. Як видно з одного декрету
Брацлавської консисторії від 1783 р., день готового пару оцінювався в цей час в 3 злот ;
відкинувши звідси ціну на землю (арзнцу) приблизно 1 зл. і взявши лише половину
решти на оранку, бо ціни першої половини сторіччя були нижчі за ціни 2-і половини
приблизно вдвоє, маємо 1 зл. Трудьі Польск Истор. Стат. Комитета, т. 111, 1887 р.,
стор. 331.
С1) Копу жита в районі Ярмолинець в 1702 р. оцінювали в 2 зл. (Арх. Ю. 3. Р. т. 11,
ч. ПІ, стор. 5^2), корець, значить, приблизно в 40 грош.; на Брацлавіцині корець жита
на початку другої половини 18 ст. коштував 3—4 зл. (припис до метр. Колоденки й
Цапівки); я беру пересічну—2 зл. 10 грош., а корець жита рівним на вагу приблизно
6 пудам.
С2) Така ціна на пуд жи'і'а в м. Кам‘янці на 1-е листопада 1925 р. „Червон. Корд/
ч. 157.
г,:5) Ціни на холошні я не знаю, але визнаю її, принявшн на увагу кількість мц-
теріялу, трохи меншою за половину ціни на свиту.
<;4) Див- одну з попередніх заміток-
Див. угоду ч. 91-—кількість мірок насіння,
22
Корець жита на прикінці сторіччя коштував приблизно злотих 6 ьГ’),
а пуд , значить, 1 злот.; 78 зл. 15 гр.: і зл.=78,5 пуд.; 78,5X1 р. 50 к
= 117 р. 75 к., 117 + 120 (харчі)=2'37 р. 75 к. на рік. чи 20 р на мі-
сяць (приблизно).
Це приблизна оплата праці наймита на прикінці сторіччя. Коли
порівняти її з вище вказаною, то ясно, що під кінець сторіччя платня
наймитам зменшилася приблизно в півтора рази. Але коли ми візьмемо
інші ще угоди, то виявиться, що це зменшення було значно більше.
А цей факт свідчить, що зубоження населення навіть на багатому По-
діллю, з причини експлоатації цього населення з боку капіталізму,
швидко йшло вперед. Тому то ціна на працю поступово зменшувалася,
а ціна на всі предмети першої необхідносте збільшувалася.
Закінчуючи на цьому дану розвідку, торкнуся ще питання: що ж
дає цінного в науковому відношенню зібраний і проаналізований мною
матеріял?
Особливої вартости в широкому маштабі він, як зрозуміло, не
має, бо торкається дрібного питання й обмежується лише одним По-
діллям. Але для останнього, для його економічної історії, цей матеріял
де-що дає. Історія Поділля з його економічного боку ще мало розроб-
лена, а тому кожна розвідка в цьому напрямку вносить якусь крихту
в скарбницю знання нашої країни.
Зібраний мною матеріял, незалежно від того, як він використа-
ний, заслуговує уваги вже тому, що подібного до нього, оскільки мені
відомо, ще нігде не було надруковано. Крім того, він вказує на таке
джерело історичних даних (принаймні по лінії краєзнавства), до якого
досі мало хто звертався.
З цього матеріялу ми бачимо, що на Поділлю в XVIII ст. звичай
тримати наймитів та наймичок був досить поширений, а це свідчить,
з одного боку, про те, що в селах Поділля було чимало мешканців,
які своїми власними силами не могли справлятися зі своїм господар-
ством, а з другого було не мало і таких елементів, які мусіли віддавати
свої сили на бік, або за неможливістю використати їх в свойому влас-
ному господарстві, або через те, що свого господарства вони й не мали.
Далі, з цього матеріялу ми дізнаємося, в яких літах наймалися на
службу, на який термін, який ритуал супроводив акт наймання на
службу, який елемент, себ-то чи мужеський, ЧИ жіночий, частіш наймався
на службу й чому, яку к платню одержували наймити та наймички,
з яких елементів складалася ця платня, дізнаємося тут і Про назву
ріжної одежі, про ціну на неї й т. п., себ-то про такі факти, що мають
важне значення для історії економіки країни та для історії її культури.
+ РоПе, зег. 111, т. И> Оозродагзі^о пазгусЬ ргаЬаЬек — стор. 175 —
на корець жита в 1770 р. була—8 зл., але тому, ЩО тоді був неурожай.
до метр. с. Колоденки ціна на корець жита в 1800 р
лише—4 зл.	г
каже, що ціна
В приписках
. показана—7 зл., а ц 1777 р.
23
Дізнаємося ми також про те, що ціна на працю на прикінці сто-
річчя зменшується й на підставі цього наводимо про зубоження насе-
лення.
Нарешті, досить цінним в розглянутих матеріялах являється‘те,
що вони вказують на існування навіть серед самого селянства вже
в давнину поділення на класи, вказують на зародження серед цього
селянства пролетаріяту в стислому розумінню цього слова, на заро-
дження тої боротьби класів, що так яскраво виявилася у нас вже за
наших часів. А це зі свого боку підтверджує думку новіших істориків
(як., напр., М. Яворського),' що на Україні нарід не являв собою одно-
родньої маси, як часами це стверджують, а що в ньому вже вдавнину
ясно помічалося розслоєння на різні верстви, що вели між собою,—
може й несвідому, глуху,—боротьбу й хоча під гаслом націоналізму та
релігійности, але по суті на основі економіки.
УГОДИ з
НАЙМИТАМИ ТА НАЙМИЧКАМИ').
ч. і.
в Року /- а<’>мг мця Марта дня ЄІ. Приняві, наймита на нмя сте-
фана, мито ему, червоній злотій, одежа вгрошах, свита золотих с’Ьм'Ь,
шапка золотих шесть, поясь два зо/.отих, сподніі два золот. игрошеи
пятнадесят, пара хуст'ь моих, його пара доходу, а пара наотход"^, дв*1»
парь чоботь едяьі нови другій пришиванії, двіь парФ. постолові. Доходу
свита его, аназиму кожухт> мои доходу, ипару воловь день орати.
м. Літин
1743 рік.
Ч. 2.
в року -/* а'унг мця февруарія дня К принял наймичука Іоана, мито
ему такое,. кожухт> новій холошіґЬ: шапка 5 21о: чоб'Ьт'ь пара, другій
пришив. пояст> син'Ьй хустт> четверо, три пар”Ь постолові) свита доходу
моя,
м. Літин
1753 р.
в року / а<рнг. приняв наймичука Костантія Артемчука, мито ему
такое свита холошні чоботи нов'Ь и пришви, шапка штири золотих:
пара хуст наотход^, пояс син’Ьй, прис^вку день ячменя, мця Іюля
числа ГІ.
м. Літин
1753 р.
ч. 4.
апо 1761 на святого великом. Георгія принялем парубка па Імя
Іоана поступилем ему мито такое, свита, холошн'Ь, шапка шесть злотих,
пояс синілі, албо черчатій, чоб’Ьт'Ь дві» пар-^ новій, и пришви, постолов
троє, гречки полдня ажита ден'ь назиму Хуст дв^ пар-Ь пара доходу,
апара наотход'Ь, доходу свита кожухт» мои
м. Літин
1761 р.
Ч. 5.
апо 1761, наст: великомуч: Екатерини Рггуіоіеіп рагоЬка наимя
константій, поступилем ему мито такое, свита посукона и холошні
шапка заталярь Битій, поясі, черчатій, албо чтири 2Н, чоботь дві; парі;
ден жига назиму прис^вку хуст'ь двіь паріз,
новілі адруг^и пришви,
иярини день гречки.
м. Літин
1761 р.
Ч. 6.
В згодЛ парубка на имя Григорія Постановленя сталося
25 сіісо алтаскдеасіа рі<-с по в.... злотих 12 йісо Л^апаесіе
пара хусть новихь чоботи новій. Доходу пара постолові,. Й
колваїсь будуть.
на недель
Наотход*^
хуста як^
м. Браїлів, Вінницьк, пов ; без дати,
але не пізніш 60-х років.
Ч Угоди під ч.ч. 1—4 в оригіналі
іншими над-
технічні пе-
> ^юдп іьд ч.ч 1-4 в оригіналі написані з юсами, титлами Та
строковими знаками. Надрукувати їх в такому вигляді, а огляду на .	.
решкоди, немає змоги, а тому вони друкуються без титл юсів і ті і *
їх (та всіх піших) залишено незмінним,	Л	’ ’’’ шє пРапопЧС
25
Ч. 7.
Термкнатка що вимовили наймичці явдосЄ, Року / а<р;д, контуш
натандитк за колко мощно виторговати, плахта закопу. любі? грошій
копу за копу запаска сержова сорочокт» штири, двЬ тонких, а двЄ гре-
бених. РЄкт> чтоби отзеленаго четверга на тое свЄдитєль отецт» янь
сугутквскій, евстафкй киркаловскій, Стефань БезпалкЬвь.
с. Пологи. Гайсин. пов.
1764 р,
Ч. 8.
Коки 1765, мця Іануарія 25 кє.
Рггуіоіет РагоЬка паітіе 8етеиа, РозЦріїеіп ти туіа Шєголу
ЬуЬусЬ 82Є8С, сілуіє рагу коз/ліі Рага досіїойи, апаодсіїоскйс р’ага, сііо-
(1аки\у кііко зсіюсіхі, у рггузххуу аша сіюсігіс \ус уузгузккіет тоіт.
м. Літин
1765 р.
Ч. 9.
Року ф а^;8 мця февруарія 2 дня, Принявь наймита наімя семена.
поступилем ему мита, свита споднЬ новій, шапка чтири 21о£. поясі?
синЄй чобкть едни новЄи другій пришиваній. Хустт» пара до ходу а
пара наотходк, постолові? колко сходит присквку день ярини овса албо
гречки, кожухі? свита кучма доходу мои,
м. Літин
1766 р.
Ч. Ю.
АУ Коки 1766, мця марта 6 на М мучеников Рггуіоіет РагоЬка
па Ітіе Кондрата поступилемт? ему мита, свита посукона холошнЬ,.........
шапка 2Н. 6, поясі? чтири 2Н. чоботи новій и пришви, ходакові? колко
сходит: хуст двЬ паре една доходу Друга пара наотходЄ, идент? при-
сЬвку назиму жита, и ходити вт? моем маетт?—свита кожухі? кучма
притомт» були свЬдителЬ ©еодор дикунець ©еодорт» Бандура дав минЬ
дорукт? 2Н. семт?.... десят 2).
м. Літин
17б6 р.
Ч. 11-
вт? Року / а<р;8 мця априля ІСҐ* Дня.
Пріялем Паробка на Имя Власія поступилемі? ему мита, талярЄвт>
Бьітих шест, присЬвт»ку ярини день, овса албо гречки, хустт? двк парк
постолові? колко сходит: чобіт-ь двЄ паре едни новій а другій пришви,
до ходу свита и кожухі? кучма,
м. Літин
1766 р.
Ч. 12.
Року /’ а<р;8 мця декемврія дня 8 приплат» наймита василія, посту-
пилем ему мета, свита, холощнк, шапка чотири Золотій, поясі? синЬй
пара хустт» наотходЄ, чоботи новЄи и пришви постолов колко исходит,
прис^вку дент» ярини гречки, албо овса, доходу кожухі? и свита,
м. Літин
1766 р.
Крапками зазначається, ЩО де-яких слів) або зовсім немає (папір згнив', або ЇХ
прочитати не можна (чорнило вицвіло).
26
Ч. 13.
в*ь Року /- ао>;з мця февруарія дня В науср^теніе гдне Пріялем
паробка на Имя ©еодора Дикунця поступилем ему мита таляр^вт»
Бьітихтз пять хуст четверо свита нова кучма волоска б^ла пояст» син"Ьй,
чоботи новій и пришви постолов колко схрдит Присівку дент> назиму
жита.
N. ЛІТИН
1767 Р.	Ч. 14.
Вт> Року / а^;з мця ноемврія дня Д1 на апостола филиппа пріялем
парубчака на Имя аеанасія мито ему такое свита, холошн*Ь новій, кучма
два злотіи пояс син'Ьй чоботи новій и пришви, постолов дв^ пари хуст
четверо пара доходу, а пара наотход'Ь присівку полудня ярини а ходити
вт> моей одеж'Ь маетт>.
м. Літин
1767 р.	• Ч. 15.
Реєстре Постановленя Парубіжови що ся маетт» дати Мита Роч*ьнаго.
Чугай Посуконній, поясь холошн*Ь Шматя Білизни четверо, нашапку
тин'ьф’Ьв'ь В чоботи нов’Ьи Иподтяпитя: ременю напод/ьшитя присівку
ГреЧТзКИ ДЄНТ).
с. Яськівці» Лятич. пов.; без дати,
приблизно 1765—1767 р.
Ч. 16.
Каіоіепі РагоЬка Коки 1772 Бпіа 27 Речугиагіа кіогети луупю-
чуіієш СяиЬау сЬоІозгпіе ЬиЬу почує у ргяузгчуу • Раз зкгатй ті
огарків 211. 7 яа туіо КояисЬ почч’У-
с. Чудинівці, Літинськ. п.
1772 р.
Ч. 17.
Апсіточуі РагоЬкочуі яаКок 1777. ІЗаІо зі§ зіегтіер^ почу^ Воіочч'
раї- 2 почує у росізяусіе, йги^ росізяусіе яа СЬойакі Козяиі 2 НауДа-
чуєгочу 2 Іїоіозяте зикіеппе 1.
с. Нестерівці, Ушицьк. пов.
Ч. 18.
РагоЬка Авіопа паіеіозі^ Віє 15 Оиііа па 8.8. Мисяепук Кугука
у Іиіійу. біенпіеда Ріепіс<І2у Мука 7Аі. 8 Нгесякі Кир 6. Козгиі 2
ІІазйалуегі і яа Раз 211. 1. Сііодакі 1- Воіе почує і. па КисяіпеХІоЬу 1.
с. Нестерівці, Ушицьк. пов.; не датована,
але не пізніш 1778 р.
Ч. 19.
Апо 1778. РозЬапочуіепіе РагоЬка рЄ(1ка а Біе 1-та АигизЬі на
святьіх-ь Мученик-ь Макавей кіогетп Му1а 2а Рок-ь Муіа 2Н 16 8іег-
ппе§а Ноіозяше СЬизЬ Козяиі 3 ІІаусІалуЄг0\у Рччоіе раз Воіоуг Рч^ое
ПОЧУЄ у роазяусіа 4чуоіє 2а ргяузіечуек 211 8. Р
с. Нестерівці, Ушицьк. пов.
ч. 20.
г. 1778 Розіапочуіепіе Бяічукі па ДУпівЬочУзЦріепІ
Ікіогеу яа Кок. 8іегтіе§а—Ьіеіпік Віеіігпу Козяиі І 2
Ігяесіа Сі^ка, Воіоуу Родзяусіе у яоНе почче^ Раз
у АУзЦяка.	’
с. Нестерівці, Ушицьк. пов,
1778 р.
спіє Рапзкіе
я й’гикзяусЬ
г кгатпи у Харазка

27
Ч. 21.
1778 іпіезйіса аргуїа сі. 11. Розбаподуіепіе зіпгус Магіа, Мазіе
сіас га зІагЬе їибго гдузгузбкіт коз/иі сіддіе Ьибиду бгоіе їагбизгек
оЬЬогбка раз з кгаши.
с. Ломачинці, Ушицьк. пов.
1778 р.	Ч. 22.
Наймичці ............. чоботи	чорнки или червонив запаску синюю
албо зеленую бинду чилк хустку за злотих два..............
с. Янівці. Літ. пов., без дати,
але не пізніш 70-х років. .
Ч. 23.
1779 па Здуі^бу Ріобг збаїа зіпгус Іегупа тазіе Лас газіихепіе
зігак Іебпік розкодуабу козгиі з Ьибоду з гаразка у раз з кгати оЬ-
Ьогбка йосЬосІи рггетібка іейпа.
с. Ломачинці, Ушицьк. пов.
1779 р.
Ч. 24.
Біе 11 Магбц 1779 апо 2до<І2ІІет РагоЬка Лпіе Козсіо па іепге
гок 1779 ..... . бакіе розбаподд'іепіе збапеїо зігак Ьіаіу ІиЬ сяагпу
Ьибе подує росізгусіе у сЬосІакі рейде сЬизб рі^сіого сИоіозхпіе раз
зіпу кисгте Ьіаіе рггузіедуки дні йдда сігіеп і^сгпііепіи Ргіеп Нгесгкі
па со ройрізшезіе
X. Мокггускі.
с. Гірчишна, Ушицьк. пов.
1779 р.
Ч. 25.
ІЗіе 10 РеЬг. 1785 Розбаподуіепіе зІийеЬкі па ]тіе Магії па бакусЬ
хазІидасЬ, КогисЬ, рІасЬба, гаразка. згбатубодуа, з козгиіі, 2 патібкі
у сгоЬобу.
с. Мишарівка Гайсин. пов.	_
1785 р.	Ч. 20.
Апбоподуі Сгектеп Сьоіозгпі СгоЬобу, па роіаз у згаркі 5 216.
сіеп губа...............
Угоди ч. 25 й 26 записані, як одна; за словом „сгоЬобу“
(ч. 25) безпосередньо йде слово—„Апбоподуі" (ч. 26).
Ч, 27.
Аппо 1786 йіе 22 та.) ду. зі. па Сага Копзбапбупа паіоіет Ра-
гоЬка УУазуїа пагок Кбогсти дуутидуііепі зігак раз Ьіабу у 15
паїагЬе Ьибиду 1)дсіе рагу подує у рг^узгдгу СЬизб сідуіє Рагу СЬосІа-
коду дуієііє ЗСІЮСІ2І па Сгаркіе 2Н. 6 рггузісдуки сіпі сідуа Игесгкі сіяіеп
у губа Дгіеп, а дууіпидуііет зоЬіе рггу тоїіогусги зехеІІЬузі^ со
ро піт окагаїо бо росі ргяераікіеіп Саіу Кок ргхубуїп Ьуі АпсІгЦ
Киятзко.
с. Чуднівці. Літин. пов*
1786 р.
Ч. 28.
ІЗ 1 Магса 87. Розбаподуіепіе РагоЬка \\газу1а пабакусії 2аз1и-
"асії, СгиЬау згагаддагу й'Уіе раг Зогосгок СгоЬобд полуі у Ргху-
згдуу па згарки 21Ь. 6 дароіаз 216. З дго. 15 Муіа 2 КиЬІі сіепігкаті,
рггубут Ьуі КаЬаппук,
С. Мишарівка. Гайсин. пов.
"асії, Сгиііау зхагадуагу <Ь\’іе раг Зогосяок СхоЬоід іюдуі
рггубут Ьуі КаЬаппук,
' 1787 р.
Ч. 29.
і<2 1-піа аиі^изіа, 1787, ГозЬапои іеіііе Сіііорсхака МісЬауІа, зпуіа,
/оЬоЬу Ргхузхсгу сілуі раг Сііизі па зхпрки і Роіаз З 21і. риі сііііа
Іагхупу розіауу. і'гхуіупі Ьуі Козі оііувук.
с, Мишарівка. Гайс. пов.
1787 р.
ч. зо.
і<2 23 аргіуіа 89 Розіаполуіепіе РагоЬка Каїепука, кохисії Схек-
теп, па схаркіе і Роіаз 7 2Ії. СхоЬоіу 2 раг Сііизі і сіеп хуіа, ЬуІ
МоЬогусхпук Мусіїауіо Золуіак.
с. Мишарівка. Гайс. пов
1789 р.	Ч. ЗІ-
і(£ 24 Маі 90 Коки Розіаиолуіеиіе РагоЬка Аніона .... хазіи?
та, КохисЬ Злуііа Сіюіозхпі, па огарки і Раз 2 КиЬІі, Виїу і сілуі
раг Сііизі і Рагу Вуки\у киріс ха-со тохпа, Вуї зіагу Магко па
тоїюгусхи.
с. Мишарівка» Гайсин. пов.
1790 р.
Ч. 32.
ІЗ 6 Яатіагі 1790. Розіаполгіепіе рагоЬка СІїллесіка 2 Наузупа,
хазіп" кохисії і СхиЬау, па зхарки і Ро]аз '/1і. 10 тіесіхі^ СхоЬоіу
полуі.і і Ргхузхлуу сілуі раг Сііизі, і До сіюсіи раса, 2 Ріепі^сіх 6 гиЬІі
Вуї КиЬа І\уап ... і Рап рохпозкі піоііогусхвукі.
с Мишарівка, Гайсин пов.
1790 р.
Ч. 33.
Розіаполуіепіе рагоЬка \¥азу! па|тіо Кіогетп паїехузіз харіаіу
ха Кок, кохисії зігак схарка раз зп'оіеу гоЬоіу Ьиіу сісуіє раг Сііизі
ІЗхіеії хука пахіте, ргху ІисіхіасЬ ІІгуп КоЬолу 2і^с 8етеп КоЬо\у
хіс^с і§ із РеЬгиагіз 1791.
с. Мишарівка, Гайсин- пов-
1791 р.	Ч. 34.
ІЗ 21 полуетЬга 91 Розіаполуіете РагоЬка Ісгапа х Схеілуегіу-,
полукі 3), хаз!и§ Злуііа, Сіюіозхпі, схоЬоіу 4 сііизі па огарки ЙП. "б,
Ро^аз га со тохпа Киріс і Рагс Вусхкоуу Зуаипсолу ха . . . Зи-ак
Риі сіпіа ргоза.
с. Мишарівка Гайсинськ. пов,
1791 р.
Ч. 35.
ЦЯ Декамбра 14 Дня 1793. наим’Кцу^д именем Марка поставив'ь
натаковомт. Мит^ свита чоботи Дв^ пари сорочокт, шапку и поясь за
що Можна купити и півдня проса Матвій Рибакь Могоричникь
с- Мишарівка, Гайсинськ- пов-
1793 р.
Ч. 36.
1794 Коки тісз. ІеЬгиаг.
, . .	,	.	Ро5<аполуіеі)іе РагоЬка ХУазуїа па-
іакусії хазІив-асЬ кохисії злуііа па Схаркі 21Ь. 6 раз зсуоіеу гоЬоіу
Касі	у	.у(;а
ІЛуі раг Козхиі Виіу по\уе у ргузглїі у
Козіілу 2І$С.
с. Мишарівка, Гайсинськ, пов.
1794 р.
’1 Четвертцнівка—седо в Гайсин. пов.
29
Ч. 37.
Року Божіа 1794 Мціа Іануаріа 14-го Дня.
Постановленіе Косподин’к Мар’ки Іван . . . натаких заслугах Кон-
туигь по 21Ь. 5, плахта чоботи три кошултб три намітки и пояст»,
с- Мишарівка» Гайсинськ- пов-
1794 р-
Ч. 38.
Наіолем'ь наймита Ііалугуїа кіогеши зі<з ууугпасга репзіі іакі Ьіа-
Іігиу раг 2, Ьиіиуу раг 2, сйоАакоуу раг 2 па сгаркіе 21оЬ. З рає
схогсхаЬу . . . скоіозхпі, орипсга розикоппа, іуіа риі сіпіа па злуоіш
^атгупу риі Йпіа па іе§о роїи.
с- Красносілка, Лятич- пов-
1795 р.
ч.	39.
. . . зіаі сііе 3 Іипу 1795 гоки • . . орипсга когисії огарка
(Іотолуусії отес раз зіпіу Ьиіиет раг Дхуїє Носіакту раг 2 Козхиі
раг а\уіе Ііоіозпіе.
с» Колоденка Й Цапівка» Ямп» п».
1795 р.
4. 40.
Маііу зуп удуапа Ьоука зіаі йіе 26 окІотЬга паїіехезі^
зхиііау Ьоіозпіе Ьиіу і Ііойаколу 3 огарка у раз.
с» Колоденка Й Цапівка, Ямп- пов. Не датована,
але займає місце між угодами 1795 Р'
4. 41.
Когисії
Зако\у рагоЬек зіаі пагок сііе 17 «Іиііі 1795. паїіегезіе іети га
гок гаріасіс гуіа риізгпига Нгесхку сіхіеп Ьіеіігоа ЬпЬолу раг сГ\уіе
1іосаки\у раг сі\уіе огарка га хІо1усЬ 4 раз йотоууеу гоЬоЬу і Ьуку
гіто\уас. гок ти зіе вк.ісгу па зи'і^іе^о Еіііазга.
с* Колоденка Й Цапівка» Ямп» п.»
Коки 1795 Б. 18 їапиаг.
N03010111 КисЬагкі^ па »Ітіе тагупе ккоге^ іп гіш газіие госгпусй
(1ек1агиі<2 #оіолу. Ріепі^сігу 2Ц. 94 козгиіе .іеіїші <іо сііосіи дги^іе
госгпд. згезпазікі Ріоіпа 2 роїосгкії зЦгкіе гасіи а 2И. Воіу 2о1іе, у
гаразка згкатеїодуа До сЬосІи Роїе.
м» Межнбож» Лятич» п»>
1795 р-
Ч. 43.
1798-го года Мая 16 дня. Нанялт» наймита на имя Петра Царучка,
которому мито за ртЕкт> такое: за прис^воісь, кожухт» и свита сива
посуконна, поясі» черчатій своей роботи, шматя четверо, чоботи новт£
на отход’б, шапка зазлотихт» пять, пришви доходу.
с- Байківка, Літинськ- пов.
1798 р.
Ч. 44.
. . . наймита на мито такое, то естт» Свита сива, присівку дней
два пояс’ь черчатьій, чоботьі шматя, шапка злотьіхт» 4. шараварьі,
с. Байківка» Літинськ- пов.
]79& або 1799 р-
Ч. 45.
1798-го года февраля 21 дня: найняв» наймичку на имя тетяну,
которой мито такое, свита, чоботи чорній, спідниця клинчаста, поясі»
черчатьій, пинда два злотьі, сорочок» 3: една тонка, запаска штаме-
това синя, косники своей роботи и годі» кончиця второй нед’Ьл’Ь поста,
21 февраля.
с- Байківка, Літинськ. пов.
1798 Р.
Ч. 46.
Наняли девицу 18 декабря на такое мито свита сподниця штаме
това хвартух» чоботи бинда сорочок» 3 одна тонка ст» поточкою адв4ь
грубшіи для чого и подписуюсь. Никита Габудович».
с- Байківка, Літинськ- пов.
1798 р.
Ч. 47.
1798 года іюня 6 дня.
Демко наймиті» нанявся в годовую службу которому доводится
по условіи Уплати, Кожух» шапка пояс» 422, шматя и злотих среб-
ром 10.
с- Каташин, Ольгоп. пов.
1798 р.
Ч. 48.
1798-го года генваря 1-го дня наняв» д^вку на имя Параску, ко-
торой мито такое, свита, плахта десять злотих*», запаска штаметова
синя, пояс черчатий, чоботи жовтій сорочок-» три іедна 13—2-га 14
третя шестьнацятна дв45 с» поликами, бинда за два злотьіи, кусники
своей роботи.
с- Байківка, Літинськ. пов.
1798 р-
Ч. 49.
1799-го года августа 26 дня. Нанял-» наймичку на имя Марину-
которой митотакое: свита, сподниця штеметова синя, запаска штаметова,
чоботи чорній Бинда злотих» 2— рубашок» 3 косник/о, пояс» крамній
любі» своей роботи.
с- Байківка, Літинськ- пов-
1799 р.	Ч. 50.
1799-го года априля 1 дня наняли наймичку на мито такое на имя
аносу: которой то ест» свита каламайкова сподниця, пояс» крашений
посковатьій запаска синя штаметова бьінда 2 злотьі, чоботи чорн?» со-
рочка три 1	13: друга и третя тонк/д, кусники червони, и такт» да-
л?бй дописать.
с. Байківка» Літинськ- пов*
1799 р.
Ч. 51.
1799 года февраля 28 дня Петро наймит» нанялся на годі» на
чугай шапку пояс» 4 шматя сапоги и злотих 14
с» Каташин» Ольгоп- пов.
1799 р-
Ч. 52.
Дня 1/ марта 1793 і*ода истина стала служити контуш» сорочок»
З фартушок» тринадцятий чоботи чорн/6 стон»жка 21Ь. 2.
с- Колоденка й Цапівка, Ямп- п.
1799 Р.
гокп 1799 сііе 23 аргіїіз. Зпіаіолузкіп 8іаі пагокт» (зіс) паїіегішп-
зіе ріасу \угок когик полуу оршісга огарка раз 2к. З £г. 15 Ьіеіігпу
раг 2: Ьиіу полує паокНойяіе рггузгусіа раг 3.
с- Колоденка й Цапівка, Ямп- п-
1799 р.
Йван син михаила оца Кам/онт>ского Стала на рок*ь дня 13 иулія
мита кожуха чугай б/близни пара дв/д холосн?б б/дл/о шапка пояса до-
мовий чоб/бта пара дв/о ходакова пара дв/о.
с Колоденка й Цапівка, Ямп. пов.
1799 р.
1799 Коки 8 Маза Розіаполуіепіе Машкі гону Иусгу рога Каріипа
ІіесіасЬ риНггесіа
8, 4-*о па Ьиіу
2 Кішпіпіес па саіу гок 1-то ха гок сіе1іс<2 ду
гокп 2^2 8\Уііа розикоппа, 3-і»2 па рІасЬЬ^ ЙоІусЬ
С2ЄПУ0ПЄ ЯІОІусЬ 4 кО82ЦІ ІГ2У 4).
V/	С/	*
с- Харпачка, Гайсинськ. пов-
па Кок І-™ Вгіеії
4-іо
Коки 1799 іе 12 ,]*ипіа РозЬаполуіепіе Котапа
йуіа яазіехуц іейеп 2-^2 КойисЬ по\уу, з-ії0 Сварка га гІоіусИ 4,  
раз га яІоіусИ іггу, 5-^ ВиЬу по^е 6^ СЬизЬ сяуіі козгиі сілуіє і
зросіпі сіууоіє СИо1О82піе іесіпе.
с. Харпачка» Гайсинськ. пов-
1799 р.
Коки іедоі Впіа 26—8 Ьгіз зкапці па Кок Опоїгу КоІЬазіак
1 -то Бгіеп газіелуи гуіа, 2-^° злу На полуа іейпа 3-н° сгарка %а риІ
гиЬІа. 4. Раз сіотолуу:	Виїу іейпе 6-22 коз/діі полуусії Рлуіеі зросіпі
сЬуоіе СЬоІозяпіе іесіпе 7-то КиЬІі Ь-гу зіагусЬ сгуїі гІоіусЬ сіиа-
сігіезсіе зе<1еп.
с- Харпачка» Гайсинськ- пов-
1799 р.
1800 года августа 1 дня на чугай 3 рубахи Дв/6 намітки,
хустку—устьіна молодьїця нанялась на
ПОЯСа
ГОда
чоботьі. Каптур. Плахту
показанного числа.
с- Каташин, Ольгоп пов-
1890 Р-
8 дня. Демко найнявся
рублем сребром трьі и
1800 года сентября
пояст>, 3 Рубахи грошей
холошни.
с. Каташин, Ольгоп. пов.	_ т
1809 р.	Ч. 60.
1800 года, дмитро нанять за наймита Чугай
н/6 4 шматя и Рублей старьіха два. Сапоги.
с. Каташин, Ольгоп. пов»
|800 р.
4
вид. Кизв. Стар. 1884 р.г стор- 31.
на год7> Чугай, шапка
шараварт> 2.
шапка поясі)
) Для порівнання сГг. угоду з мамкою від 731 р. в Дневнику Миколая
Сапоги
холош-
Ханенка,
Ч. 61.
1801 года генваря ІЗ дня.
Сд/блали договоре сь демяномо пгірубчакохМо, которому м/бто та
кое—прис/бвку півтора дня, свита с/бра поясь черчатьій, шматя чет-
веро, шапка злотьіх 4 и гро. 15. Чоботьі нов/б холошн/г? нов/б.
с Байківка, Літинськ. пов.
1801 р.
Ч. 62.
1801 года 4-го ноября Демко наймиті» Рублей 5 сребромг» днем
два пшеницьі зас/бву Кожуха 2 рубахи, 2 шаровари Сапоги холошни,
до ходу чугай и обовьі, сколько сходите.
с. Каташин, Ольгоп. пов
1801 р.
Ч. 63.
іМаі^сіе Маііусоїуеу Ояілукі па зІигЬз (Іпіа 19 Арг. 1802 па Кок
га КЬог^ паїегес Ьедігіе га зіид КпЬП Рі^с аг. у Козгиі 3.
с. Харпачка, Гайсинськ. пов
1802 р.
Ч. 64.
Коки 1803 (Іпіа 2 татіа Зіапаї Кок зіпгус Май.) Маіііес па
Саколу^ ріаіхі 1-т° гіоіусЬ роїзкісії з 81’- 15. 2^ койисії по\уу зш^зхуі-
Са подуа розикоппа сгхуого СЬизС. 5а° огарка га гІоіусЬ—Сггу раз
сктіоууу. СИоІозгпіе поіу^ викопне. ЬиСу по\у<;.
с. Харпачка, Гайсинськ. пов.
1803 р.
Ч. 65.
1803 года Июля 13 дня Марьіна за господиню Которой сл/бдуета
заплати Контуш-ь 3 рубахи спидниця сапоги красній хустка намитокт?
дви фартуха швабскій Картурь (зіс) крайка красная
При том?? били василій старший брат . . Годт» ей окончится на
рождество богоматере в*ь 1804 году-
с. Каташин, Ольгоп. пов.
1803 р.
Ч. 66.
1804 октя. 26-го Феодор® наимить на рочную услугу нанят® за
Рублей старьіх® пять чугай шапка пояс®, чоботьі, четверо шматя, до
ходу кожух® или чугай, годь кончится 1805-го года Октября 26 дня.
с. Каташин, Ольгоп. пов.
1804 р.
Ч. 67.
Зіапц.! па Кок 1801 ОпоГсіу йулуасгек па іакохуа РЬЦ 1-то КпЬІі
<1\уа 2-з° 8\уііа розикоппа зкаріпгеїп. Впіу пол'ге. СЬц3І сг\уого. Огарка
га гіоіусЬ 3 і раз с1ото\\-у.
с. Харпачка, Гайсин. пов.
1804 р.
Ч. 68.
ЗіапйД МаСі] Маііес па Кок 1804 пцуа 9 па іакои^ РіаЬе па Ру-
ку рггезгіогосгпе па зхуіЦ розикоппе- па огарку, хіоіусь сгіугу Ко-
згиі Фуіє і зросіпі ріосіапусЬ <і\уоц; ССіо1оз2Пі розикопй шпур" Фуоіс
разо\у.	“	6
с. Харпачка. І айсин. пов.
1804 р.
Ч. 69.
1804*года месяца февр. . • • стала умова междо свяш,.'. . . Харь-
пач-ькій отт>цемо яковомь , . . и Наймичькую Молодицею варива . . .
а то она на годт, нанялася на кожух?? . . . рубли старихт>. на плахту
или на опу . . .на чоботи 7Л1. 5: на поясь 4 на дв/о на(ми)тЬки три
сорочки капотурт».
При семт> свидитили Вили . . . 0еодорт> . . .
с. Харпачка. Гайсин по»
18'1-І р.
Ч. 70.
1805. Декабря 4. Оляна девка нанимается на ц/ьну. Чужку (8Іс)
Плахту трьі рубашки, саііоги красньїе, пояст> хустка, косники, бинда
ковтки пацюрки.
с. Каташин, Ольгоп. пов.
1805 р.
Ч. 71.
1805 года Илько наимить на рочную У слугу нанять за рублей
старьіх'ь 3, кожуху шапка пояси чоботьі; четверо шматя до ходу чугай,
и чугай новьій.
с. Каташин, Ольгоп пов.
1805 р.
ч.	72.
а)	Ргяуіесіе сіо ивіиу НосхпусБ оонросІагякісЬ ІЗапуІа РагоЬка
г/ 8\\і(}сіеу :,і ха яаріаЬ} іЗяіезіесіи КиЬІі ягеЬгпусИ 10*22 і сіосЬоби,
(иіхіех паїе/уіц сіас сіекіагпіе біе ПссеїпЬг. 1805 Коки.
Ь)	Ейат Іоигаг2у$2 іе£О Наигуїо паісіу бо ІусЬхе Ііяіиу*
роїіагякіск Косхпуск яа харіаіо КиЬІі яг. Озт N[0 8.
Теп гок іак віє гасхуиа осі Раіу иугеу охіиіеяопеу Іак о іупііе
Коки <1иіи і Міеяіцси косхус ніс та. и( ьирга.
с. Хнрпячка, Гайсин. пов.
1805 р-
Ч. 73.
** •
Магіа 1.)хіе\ука согка ЬіасхусЬу \г<1о\їеу х Ніаїопзолукі Ьасіухуп-
якіеу ь) ду оЬеспосі піхеросІрІ8апусИ П£о(І7.і}аяі§ па гок іесіеп зригує
аіо па РІаЦ Ьі.ко\уе=па кохпсії ВиЬіі 81-еЬгпуск Тгху. па РІаеЬЦ
КиЬІі нг. а\га=па Вбіу КиЬІа, ]р<1пе^о, КозгпІ ігху 2 сіосіїоііоиа Раз
ха хіпі. аг. і <*хкугу=СІіияіка ха 211. 1гху=ха Вуп(1е 7М. д\\а=Кіб-
,геу ]ако Кок хасхупазф 0 ^піи 28 Ма,।а ду Коки піхе^ хуугахопут кік о
Іутхе <‘хазіе сіпіилу Коки пазіетриі^суш 1806 копсхуе зіе роч’іпіеп.—
Со зігопісу роиіппо сіоіггушас—Ліе 5 іипіі 1зо5 Коки=’
с. Хмрпачка, Гайсин. поь.
1805 р.
ч.	74.
.Хаіоіу <іо изіціг £ояро<1агйкіс1і аінігі.і Котапусхуп зуп х ХУуггко-
м’іес1) на Кок іе<1еп кіогепіц ргхугхекіет (Іас харіаіу—КиЬІі зіагусії
Охіезіес—і па. іііісЬоііхіо сгиого Нірііхпу іе 5 Дині] 1805 Коки,
с. Харпачка, Гайсин. пов.
]805 р.
•г’) Село в Брацлавськ. пов.
6) Село в Гайсин. пов.
) Вишківці- село в Браплавськ. пов.
♦.> І
•»-І
Коки 1806 і<; 8 аргі.І- лаіоіеіп Ніашьіахга Дрпіісм'йкіеуо па Кок
йаіе -Теши туїа 7ЛІ,. 20 Кохисії Іі’окхиІ сім іе у ароііпі січуоіє (’іюіоехпі
ВоЬоіу раг (Іууіє .іесіпе подує «Іги.ц-іс роскхусіе у кагакаїу па схарке у
рай 21Ь. 8ХЄ8с.
с. Нетечинці Старі, Лятич. пов
1806 года генваря 14 Олекса манять па годовую службу денег’ь
рублем старих!» 8, кожухі» чорньїй шапка поясі» четверо шматя сапоги
и день плуга ст» засувом!».
с. Каташин, Ольгоп. пов.
1806 р.	Ч. П,
1807 года марта 5. Йвані? сині» Гаврилюківт» загодився на годі?
5-ро шматя 2-е штаній 2 сорочки грубих!» а идна тонка сорочка опанчу
сиву холошні поясі» шапка за 6 золотих’ь чоботі нові и кілко сходиті?
підшитя и дент» присівку ячменю.
с. Шутнівці, Кам’янецьк. пов.
1807 р.
Ч. 78.
1807 года Федко Гукт» нанят'ь на годі? Рублем 14,--день присіву
Сапоги шапка поясі» шматя и доходу кожухі? или чугай м холошні до-
ходу апр^ля 26-го билт» при томі» Ивань войть.
с. Каташин, Ольгоп. пов.
1807 р-	Ч. 79.
1807 Коки Оніа 15 аргіїій Розіапохуіепіе Н гуска РагоЬка па іа-
кодуц, Ріаіе і-шо КиЬІі сіхіезіес. 2-с1о схлуцг^ СІиїзІ Ьіаіусії ЗПо Бхіеіі
хуіа іейеи хазімт — Рі^с гиЬІі дуієвієпі ро зм’іеіут МісІїаІе родуіпіиепі
Дає, а рі^с ргху окопехепіи Коки. ])а1к їй яирга, Буку іак кирі яоЬіе.
па ніо^еу оЬогхе х пюїтп ВусИеіп ВеіЬкіе хітом ас а і, о піетапет апі
розіайаіпі іуіко Біота ^агхуппо хіпю'маг ротгіпіеп.
с. Харпачка, Гайсин. пов.
1807 р.	Ч. 80.
Сего 1808-го, года мая 30-го Дня- Стала угода Добровольная
з^наймитомі» гриикомт, за год*ь Мита сл^дует1, От'ь меня Кожухі? повій
Добрій, свита новая посуконна с^ра, шапка, поясі», чоботи, и полудня
присівку жита, идоходу В'ьсе предналижащое—вт? чомі» своеручно пов-
писуємось
'	Грицко
Ивань Клишовой —
с. Івча, Літин. пов.
1808 р.
Ллексей КучИрОВ'Ь -|-
ч. 81.
Сего 1808 года Иунія 1-го числа Стала Добровольная
наймичкою Софією Мат^я Тимошенка Дочирю ----------------
оной отт> меня сл-Ьдуеть свита нова посуконна" плахта, Зап
штаметова чоботи жол-ьтіе, поясі, черчатій, Бьінда, кусники ’
роковихі» дв’Ь, а третя доходу.
Притом1» свидителіе Бившіе Николай Юрченко
п т А.	Ллексей Кучиров'ь “І~
с. Івча, Літин. пов	7	І
1808 р.
угода зі?
іею которой загод. Мита
плахта, запаска, синя
ки, сорочокт»
35
Ч. 82.
..... года иунія 27 дня — стала Добровольная угода.............
.... ми Мариною, ититяною жительками Оладовки8)...............торим
уплатить загодь мита свити посуконніе...........каламайковіе. хвар-
тухи цицовіе, чоботи ЖОЛЬТІе пояси черчатіе, сорочокь подв*Ь СВЯТНИХ
атретую доходу, Биньди по %ІІ. 2 икосники, вьчем подписуемось аежс-
либи что потирали наихь од'ьщ.отіз состоить.
Марина Иванова -ф-
Титяна Матфеева ф-
Притом'ь св'Ьдителіе Бившие
Леско Кучировь ф
Пилагія Конфидиратка -ф
с. Івча, Літин. пов.
Д8ОЬ—9 р.
Ч. 83.
Сего 1808-го года І енваря 30-го дня Стала Добровольная угода
зт> наймитом?? феодоромь Василіевичомь росьпут'ьнюком'ь загоць мита
оному оть меня слЬдуеть, то єсть; присілку жита день, Деньгами
рублей пять, идоходу вьсе предналежащое вь чемо присвЬдителяхь
своеручно
подписуемось
Феодор о василіевичЬ -ф-
Св'Ьдителіе МихалЬко Цапок ь <
с. Івча, Літи» пов.
1808 р.
сі ї<іііі	’
1808 Коки зі Ма.
ІЧаІч, ’-пю па Кохш-Іі
па осісіюсіхіе Ьп(,у но і
с. Харпачка, Гайсин пов.
1808 р.
Дсско Кучеровь . . . -ф-
Мартин Ь Коцо ф-
Ч. 84.
|а «Опіці. іі:і Кок Скоти ЬазЬоміескі
КиЬІі схіугу, 2-сІо ті схарке і ран
л іг, схлуога сііизк.
( ,	1,1* ҐГІ Г І І І X
Ч. 85.
па Іаколу^
йіоіуск ю
1808 Коки 31 Ма.іа ніапці андр-^й ГагоЬісхак, па каколу^ Ркііі^,
1-то КиЬІі еіухалусіпусії Ьі'ху, 2-іЬ» злуіке Розикоппа зілуе 2 каркцгепі
і зхпш'кіет, па ран і па схаркіЬ хіокусії сіхіезі^с, Вику па оіісіїосіхіе
по\уе еглуога. сіпізь і Вуку иугіеіпохуай.
с. Харпачка, Гайсин, пов.
1808 р.
ч. 86.	ґ!„ :
Сего 1809-г о года августа 1-го дня Стала Добровольная угода зі,
наймичками то єсть Мариною, и Маланкою. Жительками уладовскими
которим’ь по угод Ь сл-Ьдует-ь за гОдь Мита обоймі, по ХП. 40-сорок"’
и доходу всь принадлежащое, отьменя оними, а ежели бьі что зьне-
досмотру ихь что зі, моєго хозяйства пропало, то оніе наймички’должи
ве^ивости лИТЬ’ ЧЇ0 БСЄ Вишепигсанное об»Д^ сторони посамой спра-
кіли—Лескп иРИМаТЬ ПОВИнни:	всякого от-ьговору. При ТОЙ угоді
Ьили леско Кучрровь, и игнатій войцібховскій.
с- Івча, Літ. п.
1809 р.
Уладівка—село Вінницьк. пов.
36
Ч. 87.
Октября 1-го дня 1809 года на службу сталь Проць сині» Даніила
Янчишного которіи масть отобрати вь заслугі -1-ро шматя 2 сорочки и
2-е штаній холошні». поясь. кучма, сіракь. чоботі нові и підшити
(исколко сходить) (или ходаки) и ярку,
с* Шутнівці, Кам'янецьк. її.
1809 р.	.
Ч. 88.
1809 года, 20 іуліа Нанялся Никита на кожухь и на Рублей три,
шапка, чоботи за рубля четверо шматя
с. Харпачка, Гайсин пов.
1809 р.
Ч. 89.
Сего 1810 года Сентября 4 дня стала Добровольная угода чили
контракте зь наймичкою Явдохою Стефана осадчука Дочиріею Которой
по угод’Ь сл^дуеть загоди Мита, свита портретиння, плахта сьіня, за-
паска самотьканьна, сорочокь 2-е атрета доходу к’Ьсники, поясь чер-
чачій а чтоб-би потирала посвоемь недосмотру должна: за оное отв4-
ьать что все посамой справедливосте об^ сторони должни дотримать.
Явдоха Стефанова 4“
При томь Бившій алексей Кучировь
с. Івча, Літин. пов.
1810 р.
Ч. 90.
1810 года февраля 15 Стал’ь Онуфрій Парубчака служить С^лой
год’ь, дать оному я об^щаю три рубля на бьїка, и кожухь, сапоги
новіє, четверо шматя, и до ходу свита, и кожуха старій.
с. Харпачка, Гайсин- пов
1810 р.
* 4. 91.
Сего 1811-го года Октября 18-го Дня.
Стала Добровольная угода знаимитомь иваномь Димитріевимь
Сином!} загодь Мита: оному: одменя: пРИс^вку полдня жита, польдня
гречки, польдня овса, на оніе зас%ви пом'кро^^ три, свита сива портре-
тина, пояст» Б'Ьлій, и /1Ь. 1 наманію, чоботи нов"Ь, и Доходу шматьтя
четверо, и все предналежащіе-^а и міьлби что потирать змого хазяйства
то Должень отьв^чать.
шапку 2Н. 4.
Ивань Димитрїе 4~
при томь Бившій св'Ьдитель
Леско Кучировь 4"
с. Івча. Літин. пов.
18И р.
Ч. 92.
1е 5 февраля 1811, года, став Ивань Парубчаків Данилівн Плак-
СІИВ'Ь синт> служити ГОД’Ь на кожухь новий, шапка золотихь N-1’0 6,
чоботи на отході нов^и поясь золотихь чтири шматя новихь четворо',
И доходу тое все, зодеж^, И рублеВ’Ь два мита.
с. Харпачка» Гайсин. пов
1811 р.
37
Ч. 93.
1814 декабря 6 дня. Об’&щает'ься Францішку за год кушухт» гірьі-
сіовку жьіта озьімого половьшу шнура ячменю половину шнура чобЬт^
нов'Ь едни, подшьітя едни и ходаки на шапку зло: 4, на поясі» зло: 2
сорочок греб. 2, споднів 2, холошшг едни.
Прьісемі) билі» Семена ..... Федко Шморгуїгь.
с. Ложківіи, Кам’янецьк. пов.	<
Ї8М р.
Ч. 94.
Сего 1816-го года октября 1-го дня стала Добровольная угода зі?
наймитом'ь василіемі» Костивимі» и ст> Круковимь синомь, нагоді» служби,
которому Мита сл-Ьдуетт» заплатить, Кожухі», свита, шапка за /11. 6-ть
чоботи за /11 5-ть поясі» за /Н. 3 = гр. 10, доходу шматя четверо,
пару сорочокт» = и пари шьтанов'ь наотход'Ь.—что с^е нижей подписав-
шійся повинені» Буду в'Ьрно пильно щиро «справедливо безвсякой об'Ь-
милки ві» томі» подписуюсь Василь КоСТ’Ьв'Ь
священикт» васили Маркові» приводило присяги.
Староста василь Серафинюкі» -}“
с Івча. Літин. пов.
181 б р.
Ч 95.
Сего 1817 года Сентября 14 Дня угода зі» наймичкою Яві»дохою
за годі» Мита за платить по угод'Ь /Б 40 «доходу предкалежащое.
Свіьдитель василь Сарафинюк -р Явт»доха Грицка Бидюка дочь
с. Івча, Літин. пов
Сего 1817 года Декабря 24-го на рождество Христово стала угода
ст> наймитом о илькомо МатвЬевим'" сином’- Гудинчуком?, ж: хм'Ьльниц-
КИМ?» 1;
пояс?»,
Бил?» В^рной во всем?»
от<»щот'Ь ильковом?», в?»
і), которому Мито за год?» заплатил?» свиту новую, чоботи, шапку,
и прис^вку день в^вса и Доходу всЬ нредналежащое, но Даби
моем?» хозЯЙств-Ь а в?» случа^ кой потири на
том?» присв'ЬД’^телях?» подписуюсь
Илько Матв^ев?»
Притом о
,ь Серафинюк?» ч
Ониченко -ф
с. Івча, Літин- пов.
1817 р.
Ч. 97.
дня стала угода з?» наймичкою
Дочиріею, Которой Мита загод?» свита нова,
запаска, Бинда, Кусники, сорочок?» святних?»
о в^рна гюдвижна справедлива
Ноября 14
Сего 1817-го года
повією Михалка Цапка
плахта, пояс?», чоботи,
а трета доходу, что даби била вовсем? х
вовсем?) моем?» хозяйстві—в?»томо присв^дителяхь подписуюсь ^£ика
Староста василій Серафинюк?>
агафія Кирилючка ~Н
с. Івча» Літин. пов.
1817 р.
у Хм’ЛЬНИК МІСТО в Лі*ин- по,г
38
Ч. 98.
1819-го года Марта 9-го угода зо наймичкою Димною за год'о
Мита оной свита, плахта, запаска, сорочок 3 дв'Ь доходу, третя рокова
Бинда, кусники, чоботи поясь, Даби в^рно всего пилкова,
роМан ї> ГусаковЬ - Димна 4~
с. Івча, Літин. пов
1819 р.
Ч. 99.
1819-го года Декабря 26 дня стала угода з'о наймичкою Параскою
Свиридовою дочеріею, которой ЗагодЬ Мита сл^дуеть, то ость свита,
сп^дница хвартухЬ, чоботи червони, пояс о черчатій, Бинла. косинки
сорочок Ь 3= рОКОВИХо 2 = И с. Івча. Літин. пов. 1819 р. -^амокрліт. (ІО43—5(}().	= атретя Доходу. Іван о виридь Его жена Марія их'о дочь Параскевія 4 Л г. -




Поверніть книгу не пізніше
зазначеного терміну

/