Том 2


РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ словник
у чотирьох томах
Серія "АКАДЕМІЧНІ СЛОВНИКИ"


НАЦИОНАЛЬНАЯ АКАДЕМИЯ НАУК УКРАИНЫ ИНСТИТУТ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА
РУССКО-
УКРАИНСКИ
СЛОВАРЬ
о
/
в ЧЕТЫРЁХ ТОМАХ
Том 2
К-О
Редакционная коллегия:
П.Е. Гриценко (председатель); И. С. Гнатюк (заместитель председателя), С.И. Головащук, В.В. Жайворонок,
О.Н. Миронюк, В.В. Нимчук, И.А. Самойлова,
ТВ. Цимбалюк-Скопненко
Киев
"ЗНАННЯ"-
2012


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
О
РОСІЙСЬКО-
УКРАЇНСЬКИМ
словник
у ЧОТИРЬОХ ТОМАХ
Том 2
К-О
Редакційна колегія:
П.Ю. Гриценко (голова), І.С. Гнатюк (заступник голови), С.І. Головащук, В.В. Жайворонок, О.М. Миронюк, В.В. Німчук, І.А. Самойлова. ТВ. Цимбалюк-Скопненко
/ /
Київ
"ЗНАННЯ"-
2012


УДК 8Г374.822(038)=161.1=161.2 ББК 81.2 РОС-4 Р75
Серія “АКАДЕМІЧНІ СЛОВНИКИ”
Серію засновано у 2011 p.
Автори — науковці Інституту української мови НАН України: І.С. Гнатюк, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора Інституту української мови (керівник авторського колективу); СІ. Головаїцук, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник; І.А. Самойлова, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник; Т.В. Цимбалюк-Скопненко, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник; В. В. Жайворонок, доктор філологічних наук, професор Інституту мовознавства імені 0.0. Потебні НАН України; І. О. Анніна, науковий співробітник Інституту мовознавства імені 0.0. Потебні НАН України
Рецензенти: К.Г. Городенська, доктор філологічних наук, професор; Є.А. Кар- піловська, доктор філологічних наук, професор; С.О. Соколова, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник; ВЖ Труб, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник; І.А. Казимирова, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник; Н.Г. Горголюк, кандидат філологічних наук, науковий співробітник
Голова редакційної колегії — П.Ю. Гриценко, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України
Рекомендовано до друку вченою радою Інституту української мови НАН України (протокол Nq З від 10 травня 2012 р.)
ВИДАННЯ ЗДІЙСНЕНО КОШТОМ ВИДАВНИЦТВА “ЗНАННЯ”
Російсько-український словник у 4 т. — Т. 2. К—О / І.С. Гнатюк, Р75 С.І. Головащук, В.В. Жайворонок та ін. — К. Знання, 2012. — X, 860 с. — (Академічні словники). ISBN 978-966-346-915-7 (серія) ISBN 978-966-346-797-9 ISBN 978-966-346-973-7 (том 2)
Російсько-український словник у чотирьох томах підготовлено науковцями Інституту української мови НАН України. Словник створено на базі багатомільйонної Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України. Він відображає зміни, що відбулися у лексичному складі української та російської мов за останні десятиріччя. У Словнику використано найважливіші досягнення лексикографічної теорії та лінгвістичної практики української та інших слов’янських мовознавчих шкіл, враховано сучасні суспільні потреби в оновленні та підготовці якнайповнішого словника. Словник відповідає сучасним правописним нормам і може бути надійним довідником для здійснення перекладу текстів різних стилів і жанрів з російської мови на українську.
Для науковців, перекладачів, учителів, учнів загальноосвітніх шкіл, студентів, журналістів, працівників видавництв, державних установ, ділових людей, широкого кола користувачів.
УДК 8Г374.822(038)=161Л=161.2 ББК 81.2 РОС-4
ISBN 978-966-346-915-7 (серія) © інститут української мови НАН України, 2012
TCDTVT 0-70 але lAti пап а ® ^ Гнатюк, С.І. Головащук, В.В. Жайворонок, І.О. Аннша,
IbBN 978-966-346-797-9 І А. Самойлова, Т.В. Цимбалюк-Скопненю), 2012
ISBN 978-966-346-973-7 (том 2) © Видавництво “Знання”, оформлення, 2012


ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГИ
Другий том Словника вміщує лексику з реєстровими словами від К до О.
Опрацювання матеріалів другого тому Російсько-українського словника здійснено в кілька етапів:
I. У 1992—1996 pp. матеріали тому укладали наукові співробітники відділу лексикології та лексикографії Інституту української мови НАН України: І.О. Анніна — К, Л, М; Л.С. Паламарчук — Н; С.І. Головащук — О.
II. У 2003—2005 pp. матеріали тому відредагували В.В. Жайворонок, І.С. Гнатюк.
III. У 2006—^2012 pp. на етапі остаточного опрацювання, доповнення та вдосконалення Словника у зв’язку зі змінами, що їх зазнали обидві мови впродовж останнього десятиліття, над укладанням та редагуванням матеріалів другого тому працювали: 1.0. Анніна (К, Л, М);
І.А. Самойлова (о — отгуливание); Т.В. Цимбалюк-Скопненко (Н, отгуливать — ояловеть).
Під час підготовки до видання другого тому Російсько-українського словника враховано результати широкого обговорення матеріалів першого тому Словника.
Оскільки мова — це динамічна система, то завжди залишаються складні питання ї\ лексикографічного відтворення. Активні процеси, що в ній відбуваються, спонукають лексикографів до пошуку нових шляхів розв’язання дискусійних питань перекладу, виваженого добору оптимальних та адекватних відповідників до російських реєстрових слів і словосполучень.
Редакційна колегія та укладачі Словника висловлюють подяку рецензентам: докторові філологічних наук, професорові К.Г. Городенській, докторові філологічних наук, професорові Є.А. Карпіловській, докторові філологічних наук, старшому науковому співробітникові С.О. Соколовій, докторові філологічних наук, старшому науковому співробітникові В.М. Трубу, кандидатові філологічних наук, старшому науковому співробітникові І.А. Казимировій, кандидатові філологічних наук, науковому співробітникові Н.Г. Горголюк — за цінні зауваження і пропозиції, що сприяли його поліпшенню.
Колектив авторів складає подяку працівникам видавництва “Знання”, зокрема його директорові В.І. Карасьову, головному редакторові В.П. Розумному, відповідальному редакторові Словника 0.0. Ганзюк, редакторові С.А. Торбі, за підтримку і дієву допомогу в роботі над підготуванням Словника до друку.
Авторський колектив буде вдячний усім, хто внесе свої пропозиції, спрямовані на вдосконалення Словника. їх буде уважно розглянуто та враховано в наступному виданні. Просимо фахівців, користувачів Словника надсилати свої зауваження до Інституту української мови НАН України (01001, Київ, вул. М. Грушевського, 4) або на адресу видавництва “Знання” (01030, Київ, вул. Стрілецька, 28).


от РЕДАКЦИОННОЙ КОЛЛЕГИИ
Второй том Русско-украинского словаря охватывает лексику с реестровыми словами от К до О.
Обработка материалов второго тома Словаря осуществлялась в несколько этапов:
I. В 1992—1996 гг. материалы тома составляли научные сотрудники отдела лексикологии и лексикографии Института украинского языка НАН Украины: И.Л. Аннина — К, Л, М; Л.С. Паламарчук — Н; С.К Головащук — О.
II. В 2003—^2005 гг. материалы тома отредактировали В.В, Жайворонок, КС. Гнатюк.
III. В 2006—2012 гг. на этапе окончательной обработки, дополнения и усовершенствования Словаря в связи с изменениями, произошедшими в обоих языках в течение последнего десятилетия, над составлением и редактированием материалов второго тома работали: КА. Аннина (К, Л, М); КА. Самойлова (о — отгуливание); Т.В. Цимбалюк-Скопненко (Н, отгуливать — ояловёть).
Во время подготовки к изданию второго тома Русско-украинского словаря учтены результаты широкого обсуждения материалов первого тома Словаря.
Поскольку язык — это динамическая система, то всегда остаются сложные вопросы его лексикографического отображения. Активные процессы, происходящие в языке, побуждают лексикографов к поиску новых путей решения дискуссионных вопросов перевода, взвешенному выбору оптимальных и адекватных соответствий к русским реестровым словам и словосочетаниям.
Редакционная коллегия и составители Словаря выражают благодарность рецензентам: доктору филологических наук, профессору Е.Г. Городенской, доктору филологических наук, профессору Е.А. Карпиловской, доктору филологических наук, старшему научному сотруднику С.О. Соколовой, доктору филологических наук, старшему научному сотруднику В.М. Трубу, кандидату филологических наук, старшему научному сотруднику И.А. Казимировой, кандидату филологических наук, научному сотруднику Н.Г. Горголюк — за ценные замечания и предложения, способствовавшие его улучшению.
Коллектив авторов благодарит сотрудников издательства “Знания”, в частности директора издательства В.И. Карасёва, главного редактора В.П. Розумного, ответственного редактора О. А. Ганзюк, редактора С. А. Торбу, за поддержку, понимание наших проблем и действенную помощь в работе над подготовкой Словаря к печати.
Авторский коллектив будет благодарен всем, кто внесет свои предложения, направленные на усовершенствование Словаря. Они будут внимательно рассмотрены и учтены в следующем издании. Просим специалистов, пользователей Словаря присылать свои замечания в Институт украинского языка НАН Украины (01001, Киев, ул. М. Грушевского, 4) или на адрес издательства “Знания” (01030, Киев, ул. Стрелецкая, 28).


Умовні скорочення Условные сокращения
авиа — авиация авто — автодело анат. — анатомия аитр. — антропология археол. — археология архит. — архитектура астр. — астрономия астрол. — астрология безл. — безличный глагол библ. — библейское слово библиогр. — библиография биол. — биология биофиз. — биофизика биохим. — биохимия бот. — ботаника
бран. — бранное слово (выражение) буд. — будущее время бухг. — бухгалтерский термин вводн. сл. — вводное слово (словосочетание) вет. — ветеринария вин., вин. п. — винительный падеж винодел. — виноделие воен. — военное дело вопросит. — вопросительное слово (выражение) в разн. знач. — в разных значениях вспомог. — вспомогательное слово высок. — слово (выражение), передающее экспрессию приподнятости, торжественности
ген. — генетика геогр. — география геод. — геодезия геокриол. — геокриология геол. — геология геофиз. — геофизика геохим. — геохимия гидрол. — гидрология гидротехн. — гидротехника глаг. — глагол горн. — горное дело
груб. — грубое слово (выражение) груб.-прост. — грубо-просторечное слово (выражение) дат., дат. п. — дательный падеж дееприч. — деепричастие действ. — действительный залог дет. — детское слово (выражение) диал. — диалектное слово (выражение) дипл. — дипломатия доп. — дополнение ед. — единственное число ж. — женский род
жарг. — жаргонное слово (выражение)
ж.-д. — железнодорожный термин
жив. — живопись
журн. — журналистика
зват. — звательная форма
знач. — значение
зоол. — зоология
имен., имен. п. — именительный падеж
инф. — инфинитив
информ.— информатика
ирон. — в ироническом смысле
иск. — искусствоведение
ист. — история; историзм
карт. — слово (выражение) в карточной игре
картогр. — картография
киб. — кибернетика
кино — кинематография
кинол. — кинология
книжн. — книжное слово (выражение)
кожев. — кожевенное производство
колич. числ. — количественное числительное
ком. — коммерческое дело
косм. — космонавтика
космет. — косметика
кратк. ф. — краткая форма (прилагательного) крист. — кристаллография кул. — кулинария -л. — либо
ласк. — ласкательное слово


VIII
Умовні скорочення
лес. — лесоводство лингв. — лингвистика лит. — литературоведение лог. — логика м. — мужской род мат. — математика матер. — материаловедение маш. — машиностроение мед. — медицина межд. — междометие менее реком. — менее рекомендуемое слово (выражение) мест. — местоимение мет. — металлургия метео — метеорология мех. — механика микробиол. — микробиология мин. — минералогия миф. — мифология мн. — множественное число мног. — о многом, о многих (лицах, предметах, явлениях) многокр. — многократный вид (глагола) мор. — морской термин муз. — музыка накл. — наклонение напр. — например нареч. — наречие наст. — настоящее время научн. — научный термин, применяющийся в разных отраслях науки неизм. — неизменяемое (прилагательное) неодобр. — неодобрительное слово (выражение) неоконч. д. — неоконченное действие неопред. — неопределённое (местоимение) неперех. — непереходный (глагол) не реком. — не рекомендуемое слово (выражение) нескл. — несклоняемое (существительное) несов. — несовершенный вид (глагола) ограничит. — ограничительный однокр. — однократный вид (глагола) оконч., оконч. д. — оконченное (действие) опт. — оптика орн. — орнитология
относит. — относительное (местоимение) отрицат. — отрицательная (частица), отрицательное слово (выражение) офиц.-дел. — официально-деловое слово (выражение) охотн. — охотничий термин п. — падеж
палеонт. — палеонтология парф. — парфюмерия пед. — педагогика перен. — переносное значение перех. — переходный (глагол) перечислит. — перечислительный (союз) пищ. — пищевой термин плотн. — плотническое дело побудит. — побудительный повелит. — повелительное наклонение повторит. — повторительный (союз) погов. — поговорка полигр. — полиграфия политол. — политология полн. ф. — полная форма (прилагательного) портн. — портняжное дело порядк. числ. — порядковое числительное поел. — пословица почв. — почвоведение поэт. — поэтическое слово (выражение), поэтика
пояснит. — пояснительный (союз) превосх. ст. — превосходная степень предик. — предикативное употребление слова предл. — предлог
предложи., предложи, п. — предложный падеж
презр. — презрительно преим. — преимущественно прей. — пренебрежительное слово (выражение) прил. — прилагательное присоединит. — присоединительный (союз) присоединит.-усилит. — присоединительноусилительный (союз) притяжат. — притяжательное (местоимение)
прич. — причастие
прост. — просторечное слово (выражение)
противит. — противительный (союз)
проф. — профессионально-разговорное слово
прош. — прошедшее время
прям. — прямое значение
психол. — психология
пчел. — пчеловодство
радио — радиотехника
радиобиол. — радиобиология
разг. — разговорное слово (выражение)
разделит. — разделительный (союз)
рази. — разный
реже — реже встречающееся слово (выражение), реже встречающаяся форма рел. — религия


Умовні скорочення
IX
род.,род. п. — родительный падеж
рыб. — рыболовство, рыбоводство
с. — средний род
сад. — садоводство
санит. — санитария
сапожн. — сапожное дело
сейсм. — сейсмология
сказ. — сказуемое
см. — смотри(те)
собир. — собирательное (существительное)
сов. — совершенный вид
соединит. — соединительный (союз)
сопоставит. — сопоставительный (союз)
социол. — социология
соч. — сочетание
спец. — специализированное значение (употребление), специальность спорт. — спортивный термин ср. — сравни(те) сравнит. — сравнительный сравн. ст. — сравнительная степень стат. — статистика стол. — столярное дело страд. — страдательный залог строит. — строительное дело судостр. — судостроение сущ. — существительное с.-х. — сельскохозяйственный термин твор., твор. п. — творительный падеж театр. — театральный термин текст. — текстильный термин телеком. — телекоммуникация техн. — техника топогр. — топография увел. — увеличительный указат. — указательный уменьш. — уменьшительный
уменьш.-ласк. — уменьшительноласкательный уменьш.-уничиж. — уменьшительноуничижительный уничиж. — уничижительный усилит. — усилительное слово (выражение) условн. — условный уст. — устаревшее слово (выражение) устарев. — устаревающее слово (выражение) уступит. — уступительный утвердит. — утвердительная (частица) фарм. — фармакология, фармацевтика физ. — физика физиол. — физиология филол. — филология филос. — философия фин. — финансовый термин фолькл. — фольклорное слово (выражение) фото — фотография хим. — химия хореогр. — хореография церк. — церковное слово (выражение) цирк. — цирковое слово (выражение)
ч. 	— число част. — частица числ. — числительное шахм. — шахматный термин шутл. — шутливое слово (выражение) экол. — экология экон. — экономика ЭЛ. — электротехника электрон. — электроника энтом. — энтомология этногр. — этнография этнол. — этнология юр. — юридический термин


Російська абетка Русский алфавит
А а
Бб
Вв
Гг
Дд
Ее
• •
Её
Жж
Зз
Ии
Йй
Кк
Л л
Мм
Нн
Оо
Пп
Рр
Сс
Тт
Уу
Фф
Хх
Цц
Чч
Шш
Щщ
Ъъ
Ыы
Ьь
Ээ
Юю
Яя


к, ко предл., с дат. п. 1. {при обозначении места, предмета, лица, к которым направлено движение) до (кого-чого), уст. к (кому-чо- му); зайтй к товарищу зайтй до товариша; подъёхать к стйнции під’їхати до станції; попросйть к телефбну попросйти до телефону; сесть к столу сісти до столу; сложйть к ногйм скласти до ніг; {при указании на мнения, к которым кто-л. присоединяется) прислушиваться к словам прислухатися до слів; {при обозначении предмета, лица, явления, к которому что-л. присоединяется, добавляется) до (кого-чого); к четырём прибавить одйи до чотирьох додати одйн; при- соедиийться к большинству приєднатися (пристати) до більшості; {при обозначении границ, пределов, в которых совершается движение, действие) до (чого); перехбд от страха к рйдости перехід від страху до радості; {при обозначении побуждения, мотива, цели какого-л. действия) до (чого); обязательный к исполнёнию обов’язковий до виконання; подготбвка к уббрке урожйя підготовка до збирання врожаю; привлёчь к отвётственности притягтй до відповідальності; призвать к оружию поклйкати до зброї; приказ к вылету наказ до вйльоту; {при указании на предмет, предназначенный для другого предмета или сопровождающий его) до (чого); тёзнсы к докладу тези до доповіді; эпйграф к роману епіграф до роману; {при обозначении предмета, лица и т. п., к которому проявляется какое-л. чувство, отношение) до (кого-чого); люббвь к труду любов до праці; склбнность к фантазйро- ванию нахил до фантазування; {при указании на уместность чего-л., соответствие чему-л) до (чого); плйтье к лицу сукня до лиця (лйчить); 2. {при выражении направления действия к временному пределу) на, над,
під (що), до (чого); быть к десятй час^м бути на десяту годйну; к вёчеру вётер утйх нaдвёчip (під вечір) вітер затйх (стих, утйх, ущух); к концу гбда під (на) кiнёць року; к началу гбда на початок року; к нбчи під ніч; к пблночи блйзько півночі; к утру положё- ние изменйлось на ранок становище змінй- лося; 3. {при обозначении расположения по отношению к сторонам света) на (що); лежать к востбку от чего лежати на схід від чого; 4. {при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що), до (чого); к исполнёнию до виконання; одёжда к празднику бдяг (одёжа) на свято, святковий (святнйй) бдяг, святкбва (святна) одёжа; по- дйрок ко дню рождёния подарунок до дня (на день) народження; стол накрыт к завтраку стіл накрйтий (накрйто) до сніданку;
5. {при указании на срок, к наступлению которого совершается действие) до (чого), на (що); прийтй к ужину прийтй на вечерю;
6. {в заголовках — для указания темы произведения) до; к вопрбсу о... до питання про...; 7. {при обозначении сопутствующего обстоятельства) на; к несчастью на нещастя; к рйдости всех на радість усім; к со- жалёнию на жаль; к счастью на щастя; {при указании на действие, явление и т. п., предзнаменованием которого служит предшествующее действие или явление) на; к дождіб на дощ; 8. {в бранных выражениях) до, під, к, реже ік; идй к чёрту ідй до чбрта (до біса, к чбрту, к бісу), ідй під три чортй; О к лучшему на краще; к примёру напрй- клад; к слбву до речі; к слбву пришлбсь до речі [кажучи], до речі [мбвити], до слбва сказати; к тому же до тбго ж, ще й; ^то ни к чему! це ні до чбго!
-ка част.,разг. -но; {при повелит. — ещё) лиш, лишень, ану; {для выражения решимости —


ка^ба
каббалй
ещё) -бо (при полнозначных словах пишется через дефис); купліЬ-ка я эту кнйгу куплю- но (куплю лишёнь) я цю кнйжку (кнйгу); нука, скажй мне! ану, лишёнь, скажй[-но] мені; подй-ка сюдй йдй-но (ходй-но, ходй лишёнь, ходй-бо) сюдй; пойду-ка я в гбсти піду-но (піду-бо) я в гості; пошёл-ка ты отсі&да! ану, вимітайся звідси!; смотрй-ка мне! глядй-но (глядй лиш, глядй лишёнь) мені!; споём-ка пёсню! заспіваймо пісню!, нумо пісню співати! ка^ба церк. кааба. кайма зоол. каама. каатйнга бот. каатйнга.
кабйк' {питейное заведение и перен) прост., уст. шинок, -нку, корчма {ж), кабак, -а; (ресторан, кафе) жарг. ресторан, кафё; содержать к. держати шинок (корчму), режгв шин- карити, шинкарювати, -юю, -юєш. кабйк^ бо/w., диал. кабак, -а (диал.), гарбуз, -а. кабакбвьій кабаковий, гарбузовий. Ср. кабйк^. кабалй' ист. кабала; {полная зависимость — ещё) неволя, кормйга, с. рабство, кріпацтво, м., прост, зашморг, -у; быть в '-'ЛІукого бути в кабалі (неволі, кормйзі, рабстві) у кого\ долговая к. экон. боргова кабала; заёмная к. экон. позикова кабала; закладная к. заставна кабала; нравственная к. моральна кабала; попасть в ~лу к кому потрапити в кабалу (неволю, зашморг) до кого; ростов- щйческая к. экон. лихварська кабала, кабалкаббалй ист., филос. кабала, кабалйстнка, каббалйстнка ист., филос. кабалістика.
кабалнстйческнй, каббалнстйческнй каба- ЛІСТЙЧНИЙ; {непонятный — ещё) незрозумілий; -не знйкн кабалістйчні знаки; ~кое чнелб кабалістйчне число, кабалйть закабаляти, кабалйти, поневолювати, -юю, -ЮЄШ, закріпачувати, -ую, -уєш. кабалйться закабалятися, кабалйтися. кабальеро нескл., м. кабальєро, кабйльно-долговбй каСально-борговйй. кабальный кабальний, кріпацький; {подневольный — ещё) підневільний, рабський; ~ная завйснмость кабальна зaлёжнicть; '-пая сдёлка кабальна угода; ~ная ссуда экон. кабальна позичка; ~ые кнйгн ист. кабальні кнйги; ~ые услбвня кабальні (рабські) умови; к. холбп ист. кабальний холоп, кабйн^ 1. {дикий) [дйкий] кабан, -а, вепр; 2. {домашний) кабан; {хряк-производитель) кнур, -а, реже вёпер, -пра.
кабйн^ спец. брйла {ж.), каб^н, -а. кабанёнок уменьш. кабанча, -ати (с.). Ср. ка- б^н» 1—2.
кабйннй 1. кабанячий, вёпровий; 2. кабанячий; кнурячий, кнуровий; вёпровий; --нье мйсо кабаняче м’ясо. Ср. кабйн^ 1—2. кабанйна кабанятина. Ср. кабйн* 1—2. кабанйха кабанйха. Ср. кабйн’ 1—2. кабанйще>^ввл. кабанюга, кабанйсько, кабанй- ще, кабанюка, кабаняка. Ср. кабйн^ 1—2. кабйнный кабанний. Ср. каб^н^. кабанбк реже см. кабанёнок, кабйнчнк уменьш.-ласк. 1. [дйкий] кабанчик (кабанёць, -нця), вёприк; 2. кабанчик; кну- рёць, -рця, вёприк. Ср. каб^н^ 1—2. кабанятина кабанятина. Ср. кабйн^ 1—2. кабаргй зоол. кабарга, кабаргйнскнй зоол. кабаргйнський. кабаргбвый зоол. кабарговий; ~вая струй кабарговий мускус, кабардйнец этнол. кабардйнець, -нця; -нцы мн. кабардйнці, -ів. кабардйнка^ этнол. кабардйнка. кабардйнка^ {род черкески; танец) кабардйнка.
кабардйно-балкйрскнй кабардйно-балкарсь- кий; к. язык кабардйно-балкарська мова, кабардйно-черкёсскнй кабардйно-черкёсь- кий; к. язык кабардйно-черкёська мова, кабардйнскнй кабардйнський; -кая порбда [лошадёй] с.-х. кабардйнська порбда [коней], кабарё нескл., с. кабарё. кабаретйст кабаретйст. кабаржйный см. кабаргбвый. кабарбжнй см. кабаргбвый. кабарбжка^^л^еньш. кабарожка. Ср. кабаргй. к2і^ктч\ккуст. шинкар, -я, корчмар, -я. кабйтчнца>^ст. шинкарка, корчмарка, кабйцкнй^ шинкбвйй, корчёмний, корчмарський, кабацький; голь ~кая уст. голь кор- чёмна, чбпова голбта. Ср. кабакЧ кабйцкнй^ 1. шинкарський, корчмарський; 2. перен. грубий, непристойний; -кая сб- весть уст. пропйта сбвість, пропйте сумління; -не шуткн непристойні (грубі) жарти. Ср. кабйтчнк. кабйчнть разг. шинкарювати, -юю, -юєш. кабачкбвый бот. кабачковий. Ср. кабанбк^ кабйчный бот. кабачний. Ср. кабачбк^ кабачбк* уменьш.-ласк. шиночок, -чка, кабачок, -чка. Ср. кабйкЧ кабачбк^ бот. кабачок, -чкэ. каббалй см. кабалй^


каббалйстика
кабы
каббалйстика см. кабалйстика. каббалистйческий см. кабалистйческий. кабелевбз техн. кабелевоз. кабелеискйтель техн. кабелешукач, -а. кабелеуклйдчик техн. кабелеукладач, -а. кйбель кабель, -лю; {провод — ещё) провід, -воду; воздушный к. повітряний кабель; заправочный к. заправнйй кабель; кйбель- кран кабель-кран; к.-мйчта кабель-щогла; к. свйзи кабель зв’язку; многожйльный к. багатожйльний кабель; питающий к. жи- вйльний кабель, кабельный кабельний; ~ное телевйдение кабельне телебачення; ~ые маслй кабельні мастйла. кйбельтов мор. кабельтов, кйбельтовый сущ. кабельтовий, -ого. кйбельщик спец, кабельник, кабернё 1. (сорт винограда) нескл.,м. каберне;
2. {сорт вина) нескл., с. каберне, кабестан ж.-д., мор. кабестан, ж. лебідка, кабестйнный ж.-д., мор. кабестановий, кабйл этнол. кабіл; -«лы мн. кабіли, -ів. кабйна кабіна; {уличная) будка; {на судне) каюта, {радиста) рубка; душевая к. душова кабіна; к. лётчика кабіна пілота; телефбн- ная к. телефонна кабіна, кабинёт в разн. знач, кабінет, -у; зубоврачёб- ный к. мед. зуболікувальний кабінет; к.-го- стйная кабінет-вітальня {род. кaбiнётy-вiтa- льні); Кабинёт Минйстров Украйны Кабі- нёт Міністрів України; коалицибнный к. политол. коаліційний кабінет, кабинётик, кабинётец кaбiнё-
тик, -у.
кабинётно-аппарйтный кабінетно-апаратний.
кабинётность кабінетність, -ності. кабинётный кабінетний; ~ная скульптура иск. кабінетна скульптура; к. ройль кабінетний рояль; {перен.: оторванный от жизни) к. учёный прен. кабінетний учений, кабинётский ист. кабінетський; -'ие зёмли кабінетські землі; к. регистрйтор кабінетський реєстратор, кабинётчик разг. кaбiнётник. кабйнка уменьш. кабінка, кабйнный кабінний. каблогрймма спец, каблограма, каблук підбор, каблук, -а, закаблук, уст. корок, -рка; {высокий и тонкий у женских туфель — ещё) шпйлька; быть под -укбм у кого перен.,разг. бути під каблуком (п’ятою);;
кого, бути підніжком чиїм, у кого, {у женщины — ещё) бути під пантофлею (закаблуком); вёнский к. віденський підббр (каблук); держать под -'укбм перен., разг. тримати (держати) під каблуком; стоптйть ~укй стоптати каблукй, зносйти каблукй (підбори); туфли на вьісбких ~укйх туфлі на високих підборах (каблуках); щёлкать ~укйми цокати підборами (каблуками), каблукбвый каблуковий, каблучний, підборовий.
каблучйще увел, каблучйще. каблучник сапожн. каблучник. кабл^чница сапожн. каблучниця. каблучный сапожн. каблуковий, каблучний, підборовий, каблучбк^ уменьш.-ласк. каблучок, -чка, уст. корочок, -чка; быть под -чкбм у кого, держать под ~чк6м см. каблук, каблучбк^ архит. каблучок, -чка; обратный к. зворотний каблучок, каббмба бот. кабомба. каббмбовые сущ., мн., бот. каббмбові, -их. каботйжл/о/7. каботаж, -у; большбй, мйльїй к.
велйкий, малйй каботаж, каботйжник мор. каботажник, каботйжннчать мор. каботажити, займатися каботажем.
каботйжньїй мор. каботажний; -'ное судно мор. каботажне судно; к. флот каботажний флот.
каботйн каботйн. каботйнкад^ст. каботйнка. каботйнскнйд^ст. каботйнський. каботйнство уст. каботйнство. кабошбн иск. кабошон; огрйнка ~ном ограновування (огранювання) кабошоном, кабошьёныл!»., ист. кабош’єни, -ів. кабриолёт кабріолет, кабриолётка разг. кабріолетка. кабри6льхо/7еог/?., цирк, кабрібль, -лю. кабрйрование авиа кабрування. кабрйровать авиа кабрувати, -ую, -уєш. кабуки нескл.,м., театр, кабукі, каб^л кул. Кабул, -у; сбус к. соус кабул. кабулец кабулець, -льця; ~льцьі мн. кабульці, -ів.
кабульский кабульський, кабы союз, прост, якбй, колй б, диал. кобй, коб; О ёсли бы да к. якбй та якбй; ёсли бы да к. да во рт^ выросли грибы — был бы не рот, а огорбд поел, якбй та якбй та вйросли в роті грибй; якбй та вйросли в роті грибй, то


кйва
кагйльный
був би город; якбй хліб та одёжа, то їв би лёжа; к. знать да вёдать погов. якбй (колй б) знаття; к. свиньё рогй — всех с6 свету сжи- лА якбй (колй б) свині роги, то б усіх поколола; якбй на кропиву не мороз, то вон^ б усіх людёй пожалила, кйва {напиток) кава.
к^ва-кйва бот. кава-кава, кава-пёрець, -рцю, ава-пёрець, -рцю. кавйл муз. кавйл.
кавалёр в рази. знач, кавалёр; {поклонник, ухажёр — ещё) залицяльник, поклонник; {в танце — ещё) партнёр; {холостяк) прост. парубок, -бка, неодружений, -ого {сущ), холостяк, -а; к. брдена кнйзя Ярослава Мудрого кавалёр брдена князя Ярослава Мудрого, кавалергард ист. кавалергард, кавалергйрдия ист. кавалергардія. кавалергардский ист. кавалергардський; к.
полк кавалергардський полк, кавалерййский кавалерійський, кінний, уст. комонний; ~кая атйка кавалерійська атака; -кая похбдка кавалерійська хода; к. полк кавалерійський полк, кавалерйст кавалерйст, кіннотник, уст. комонник; {лёгкой конницы) уст. улан, кавалёрия кавалёр1я, кіннота, уст. комонни- ця; лёгкая к. легка кавалёр1я. клыклёрский уст. кавалёрський. кавальёр {земляной вал) спец. кавальер, -у. кавальёрия {единица площади) кавальєрія. кавалькйда кавалькада, кавалькйдный кавалькадний. кавардак разг. розгардіяш, -у, безладдя (с.), бёзлад, -у, нёлад, -у, ж. веремія, мішанйна, колотнёча.
кавардачбкз^ліеньш. розгардіяшик. Ср. кавардак.
кавасйки нескл., с., мор. кавасакі. каватйна муз. каватйна. кйвер, кбвер фин. ка(6)вер. кйверза разг. 1. каверза, вйтівка, капость, -ті; ~зы мн. підступи, -ів, інтрйги, -йг, вйкрутні, -ів; стрбить ~зьі каверзувати, -ую, -уєш, капостити, -ощу, -остиш, інтригувати, -ую, -уєш, зводи зводити (-джу, -диш), вередувати, -ую, -уєм; 2. уст. наклеп, -у {м). каверзить разг. каверзувати, -ую, -уєш, капостити, -ощу, -остиш, інтригувати, -ую, -уєш, зводи зводити (-джу, -диш); вередувати, -ую, -уєш.
каверзник разг. каверзник, коверзун, -а, крутій, -ія, збитошник, витівнйк, -а, пустун, -а, ж. шкода.
кйверзница разг. каверзниця, каверзунка, коверзуха, крутійка, збитошниця, витівнй- ця, пустунка, шкода, каверзничать см. каверзить, кйверзно нареч., разг. каверзно, підступно, складно.
каверзность разг. каверзність, -ності; підступність, інтриганство, каверзный разг. каверзний, складнйй; {о вопросе — ещё) казусний, заплутаний, ка- зуїстйчний; {о человеке) підступний; к. че- ловёк підступна (хйтра) людйна, інтриган, кйверинг, кбверинг фин. ка(6)веринг, -у. кавёрна геол., мед. кавёрна; гнйлостная к. гнійна кавёрна; к. в лёгких кавёрна в легё- нях.
кавернйт мед. каверніт, -у. кавернбзный геол., мед. кавернозний, каверномёр геол. каверномір. каверномётрия горн, кaвepнoмётpiя. кавернотомйя мед. кавернотомія, кйви нескл., м. и ж.; неизм., этнол. каві; язык к. мова каві, кавитацибнный физ. кавітаційний, кавитйция физ. кавітація, кавказец кавказець, -зця; '^зцы мн. кавказці, -ів.
кавказка кавказка.
кавказовёд научн. кавказознавець, -вця. кавказовёдение научн. кавказознавство. кавказовёдческий научн. кавказознавчий. кавказский кавказький; ~кая рйса антр.
кавказька раса; ~ие языкй кавказькі мови, кавун диал. кавун, -а.
кавунбк, кавунчик уменьш.-ласк., диал.
кавунёць, -нця, кавунчик, кавыка разг. крючок, -чка, карлючка, закарлючка.
кавычки мн. лапкй, -пок; ~ка ед. лапка; в ~ках также перен. у лапках; открыть, закрыть к. відкрйти, закрйти лапкй; учёный в ~ках перен. учёний у лапках; тільки й тієї слави, що вчёний. кагйл 1. {общинное самоуправление у евреев) ист. кагал, -у; 2. {перен.: сборище) прост. збіговисько, збіговище, зборисько {с.); 3. {перен.: шум, беспорядок) безладдя (с.), галас, -у, гармйдер, -у, розгардіяш, -у. кагйльный 1. ист. кагальний; 2. перен. безладний, галаслйвий. Ср. кагйл 1,3.


клгйи
кйдрьк
каг^н ист. каган, каганат ист. каганат, -у. каганёцдиал. каганець,-нця,/?азг. сліпачок, -чка, сліпушка (ж.\ плошка, диал. блймавка, жмурка, мигунёць, -нця. кагарлыкский кагарлйцький. кагйт кагат, -у, бурт, -у.
кагатйрование с.-х. кагатування, буртування, кагатйрованный с.-х. кагатований, буртований.
кагатйровать несов. и сов., с.-х. кагату вати, -ую, -уєш, буртувати, кагйтный с.-х. кагатний, буртовйй. кагйтчик кагатник. каг^тчица кагатниця. кагбр кагор, -у. кйгу нескл., с., орн. кагу. кагуйн зоол. кагуан. клгулАры мн., уст. кагуляри, -ів. кад^ {территориальная единица) када. кадаверйн биол. кадаверйн, -у. кадйнсл1>^з., поэт, каданс, -у. кадансйрование муз. кадансування. кадансйровать несов. и сов., муз. кадансу вати, -ую, -уєш.
кадастр юр. кадастр, -у; вбдный к. гидрол. водний кадастр; земёльный к. земельний кадастр; налбговый к. податковий кадастр, кадастровый юр. кадастровий; '-ые записи ист. кадастрові записи, к^ддо-ирокёзские: к. языкй каддо-ірокезькі мови.
кадёнциевый муз. каденцієвий. кадёнция в разн. знач. каденція, кадёт* {конституционный демократ) поли- тол. кадет, кадёт^вовн., ист. кадет. к2іЛІтііккуменьш. кадётик. Ср. кадёт^. кадётский* политол. кадетський; ~кая партия кадётська партія. Ср. кадёт*. кадётский^ воен., ист. кадетський; к. кбрпус кадётський кбрпус. Ср. кадёт^ каджйрыл!»., этнол. каджари, -ів. кйди нескл.,м.,рел. каді. кйдий рел. кадій; см. ещё кйди. кадйло' церк. кадйло; раздувать к. прост, роздмухувати (роздувати) кадйло; О нужно, как мёртвому к. погов. треба, як мёртвому кадйло (припарки); трёба, як п’ятого колеса (як п’яте колесо) до воза, кадйло^ бот. кадйло, чебрёць (-цю) лісовйй. кадйльница церк. кадйльниця. кадйльный церк. кадйльний.
кадйть церк., перен. кадйти, -джу, -диш, курй- ти, -рю, -риш. к^дка д\жкді,реже кухва; {большая — ещё) кі- ді[в]б, -до[в]ба (м.),реже кадь, -ді, кадуб; (для воды — ещё) разг. цёбёр {м., род. цёбра), водник {м), водянка; {для белья — ещё) ба- лія; {для кваса — ещё) кваснйк, -а; {для масла, сыра — ещё) фаска; {для мёда — ещё) лй- півка; {для цветов — ещё) м. шаплйк, -а; {для бучения — обычно) с. жлукто; {преим. с крышкой и замком — ещё) бодня; {квашня и реже больших размеров) діжа; {широкая и низкая) м., разг. шерітвас, ширітвас, переріз, зрізок, -зка.
кйдмиево-нйкелевый хим. кадмієво-нікеле- вий.
кадмиевый хим. кадмієвий, кйдмий хим. кадмій, -ію. кадмйрование хим. кадміювання, кадмйрованный хим. кадмійований, кадмйровать хим. кадміювати, -юю, -юєш. кклочклуменьш.-ласк. діжечка, кадібець, -бця {м), шапличок, -чка {м.), цеберко (с.), цеберка. Ср. кйдка. кйдочник спец, бондар, -я. кйдочньїй діжковйй. Ср. к^дка. кадр* кино, фото кадр, -у; глубйнньїй к. гли- бйнний кадр; за '-ром за кадром, кадр^ {о человеке как работнике) разг. кадр, -а, ж., прост, кадра, кадрйль кадрйль, -лі. кадрйльный кадрйльний. кадрйрованный спец, кадрований. кадрйровать спец, кадрувати, -ую, -уєш. кадрирбвка спец, кадрування (с.). кадрйрующий фото кадрувальний. кадровйк* {профессиональный военный) разг.
кадровйк, -а. кадровйк^ {работник отдела кадров) кадровйк, -а.
кадровый* кадровий; ~вая йрмия кадрова армія; ~вая полйтика кадрова політика; -все устрбйство воєн, кадрове улаштування; к. офицёр кадровий офіцер, кйдровый^ кино, фото кадровий; ~вое скиб кадрове вікно. Ср. кадрЧ кадропроёктор кино, фото кадропроектор. кадроскбп спец, кадроскоп. кйдры мн. кадри, -ів; {работники предприятий — ещё) штат, -у, персонал, -у, особовий склад (-у); инспёктор по -рам iнcпёктop з кадрових питань; к. предприйтия кадри (штат, персонал) підприємства; отдёл --ров


кадуцёй
казаться^
відділ кадрів; руководящие к. керівні кадри; текучесть '-ров плйнність кадрів, кадуцёй миф. кадуцёй. кадушечный ДІЖКОВЙЙ. кадушка діжка, діжечка; м. кадібець, -бця; м.
шапличок, -чка. Ср. кйдка. кадйк кадйк, -к., разг. борлак, -а, ж. борланка. кадыкастый разг. кадикастий. кадычный кадиковий.
кадычбк уменыи. кадичбк, -чка, разг. бо- рлачок, -чка. кадйщий 1. прич. якйй (що) кадить; 2. прил. кадйльний.
каепутовый биол. каєпутовий; ~вое м^сло каєпутова олія, каёмка уменыи. облямівка, лямівка, обвідка, бережок, -жка; смужка. Ср. каймй. каёмочка уменьш.-ласк. облямівочка, ббвідо- чка, бережок, -жка; смужечка. Ср. каймй. каёмочный облямівковий, каймовий, кайм- ляний. Ср. кайм^. каёмчатый, каймйстый облямований, кай- мйстий. Ср. каймй. каждёние церк., перен. кадіння, куріння, каждогбдний см. ежегбдный. каждогбдно см. ежегбдно. каждогбдный см. ежегбдный. каждоднёвно см. ежеднёвно. каждоднёвный см. ежеднёвный. каждочйсно нареч. щогодйнно, повсякчас, каждый 1. мест, кожний, кратк. ф. кожен, -жна, -жне, усилит, кожнісінький; {всякий) усякий; в сочетании с сущ., преим. обозначающими отрезок времени, обычно передаётся нареч. с первой составной частью що...: -'Дую весну щовеснй, кожної веснй, кожну весну; ~ые два дня що два дні, кбжні два дні; ~ые сутки щодобй, кожної добй, кожну добу; к. праздник щосвята, кбжного свята, кожне свято; на ~дом шагу на кожному кроці, щокроку, реже щокрок; плйтье на к. день сукня на щодёнь, будённа сукня; с ~ым днём щодня, 3 кожним днем; 2. сущ. кожний, -ого; всем и -дому разг. геть [-чй- сто] всім, усім і кожному; на ~дого {приходится и т. п.) на кбжного, разг. на бр4та; О к. по-св6ему с умй схбдит погов. кожен має свої прймхи {груб, бздури), кожен божеволіє на свій лад. кажется см. казйтьсяЧ
кйжимость филос. позірність, -НОСТІ, вйди-
МІСТЬ, -МОСТІ.
кажйнный д и а л. см. каждый.
кажйсь вводи, сл., прост, здається; {как будто) неначе, наче, кажущийся 1. прич. якйй (що) здається (видається; ввижається, привйджується); ср. казйться^; 2. прил. гаданий, удаваний, уявний, позірний, оманливий, ілюзорний; ~щаяся опасность уявна (гадана, позірна) небезпека; к. сйльным на позір сйльний, якйй (що) здається сйльним. каз^к козак, -і, разг. козачйна; казйкімн. ко- закй, -ів, с., собир. козацтво; вбльньїй к. вільний козак; запорбжский к. запорізький {ист. запорбзький, низовйй, січовйй) козік, січовйк, -d; О терпй, к., атаманом будешь поел, терпй, козаче, отаманом будеш; терпй, козаче, горе, то пйтимеш мед. казакйн уст. козакйн, диал. козачйна, козачка {ж), каптан, -а, ж. чемёрка и чумарка. казакйнный>^ст. козакйнний. казаковйть>^ст., диал. козакувати, -ую, -уєш. казйн казан, -а, чавун, -а, баняк, -а. каз^нец казанець, -нця; ~нцьі мн. казанці, -ів. казенный казановий.
казанбк уменьш. казанок, -нка, чавунёць, -нця, банячбк, -чка. казанский казанський; ~кая (к.) сиротй ирон. казанська (казанський) сирота, святйй та Божий.
казарка орн., энтом. казарка.
казйрма казарма, ист. курінь, -реня {м), диал.
касйрня, кошара, каз^рменно нареч. казармово, казйрменность казармовість, -вості. казарменный казармений, казармовий, ист. куріннйй; быть на -нном положёнии бути на казарменому (казармовому) становищі, казармообрйзньїй казармоподібний. казйть прост, показувати, -ую, -уєш; вйду (вйда) не к. не давати[ся] взнакй, не показувати (не подавати) [й] вйду (вйгляду); не к. глаз (нбсу, нбса) разг. не показувати (не навертати) очей (носа), не показуватися (не навертатися, не даватися) на очі. казаться' {производить впечатление) здаватися (здаюся, здаєшся), видаватися; {представляться воображению — ещё) безл. ввижатися, привйджуватися, -ується; {неясно) мріти, бовваніти, маячити; кйжется вводн. сл. здається, видасться, виглядає; кйжется, что он прав здається (видається, виглядає), що він має р^цію; -'йлось вводн. сл. здавалося; как мне кйжется як мені здається, як на мене, як на мою думку.


казйться^
казнокрад
к?і'ікться^ {появляться перед кем-л) прост., уст. з’являтися; не к. на глазй кому прост, не з’являтися на очі кому. казйх казах; ^хи мн. казахи, -ів. казахский казахський; -'кая лбшадь с-х. казахський кінь; к. язык казахська мова, казахстйнец казахстанець, -нця; ~нцьі мн. казахстанці, -ів. казахстанский казахстанський, казйцкий козацький; -кая жизнь козацьке життя, с. козакування, казачество собир. козацтво, ж., ирон. козачня, казачий козачий, козацький; к. круг ист. козаче коло; -чья вбльница ист. козача (козацька) вольниця, казачйна увел, козарлюга, казйчить козакувати, -ую, -уєш. казачйшка ирон. козачйсько. казйчка козачка.
казачбк в рази. знач, козачок, -чка; {казачий слуга — ещё) джура, казйшка казашка, казбёкский казбецький. казейн хим. казеїн, -у. казейновый хим. казеїновий, каземат в рази. знач, каземат, -у; {перен. — ещё) тюрма, в’язнйця {ж.). каземйтный казематний, казёнка {винная лавка; водка) прост, казенка, казённик спец. казённик, казённо нареч. казённо, казённокбштный уст. казеннокоштний, казённость 1. кaзённicть, -нності; 2. банальність, -ності, шаблонність; 3. формальність. Ср. казённый 1—3. казённый 1. {относящийся к казне) уст. казён- ний, скарбовйй; {государственный) разг. державний,/?азг. казённий; -иная квартйра державна (казённа) квартйра; Казённая налета ист. Казённа палата; ~нное имущество державне майно; на к. счёт на (за) рахунок державної скарбнйці, державним (урядовим) кбштом, коштом держави; 2. {перен.: банальный) банальний, казённий, бюро- кратйчний, шаблонний; к. стиль казённий (банальний) стиль; к. язык казённа (бюро- кратйчна, шаблонна) мбва; 3. {перен.: бездушный, формальный) бюрократйчний, формальний; к. подхбд к дёлу казённий (бюрократйчний) підхід до справи, казёнщина прен. казёнщина, казимйр текст., ист. казимйр, -у. казимйровьій текст., ист. казимйровий.
казинёт текст., ист. казинёт, -у. казинётовый текст., ист. казинётовий. казинб нескл., с. казино, казйстость прост, показність, -ності, вйд- ність, гожість, -жості. казйстьій прост, показнйй, видний, вродлй- вий, гожий.
казий^ 1. {государственное имущество) скарб- нйця, скарбівнйця, уст. казна, скарбівня; государственная к. державна скарбнйця; 2. {денежные средства) скарбнйця, скарб, -у {м), кошти, -ів {мн)\ {денежная масса — ещё) грошові маса, разг. гроші, -шей {мн)\ у негб ~ны мнбго він має багато грошей {прост, грошвй). казнй^ воен., ист. казна, казённа частйна. казначёй скарбнйк, -а, скарбнйчий, -ого, скарбівнйчий, -ого {сущ), ист. підскарбій, казначёйский 1. {относящийся к казначею) скарбнйцький, скарбнйчий, скарбника {род. п), скарбнйчого {род. п)\ ~кая дблжность посада скарбника (скарбнйчого); 2. {относящийся к казначейству) ист. державної скарбнйці {род. п.), казначёйський; государственный к. билёт см. билёт. казначёйство ист. державна скарбнйця, казначёйство. казначёйша прост., уст. 1. {жена казначея) скарбникова дружйна, разг. скарбнйчиха; 2. см. казначёя. казначёя уст. скарбнйча, -ої {сущ). казнённый страчений, покараний (скараний) [на смерть, смёртю, уст. на горло]; скатований. Ср. казнйть 1. казнймый страчуваний; сущ. стратёнець, -нця.
казнйть 1. несов. и сов. страчувати, -ую, -уєш / стратити, -ачу, -атиш, карати / покарати и скарати [на смерть, смёртю, уст. на горло], уст. катувати, -ую, -уєш / скатувати; {самосудом) несов. лінчувати, -ую, -уєш; 2. {перен.: наказывать) несов. карати / покарати; {бичевать) несов. бичувати, -ую, -уєш, картати; {мучить) мучити; 3. {перен.: клеймить) несов., уст. таврувати, -ую, -уєш, плямувати; к. невёжество, порбки картати нёуцтво (невігластво), вади; к. презрёнием таврувати ганьбою (презйрством). казийться {мучиться) мучити себё, мучитися; {терзаться) карати себё, каратися, картати- ся.
казнокрад казнокрад, скарбокрйд, крадіжник (крадій, -ія) скарбового майна.


казнокріцство
8
кайфовіть
казнокрадство казнокрадство, ж. крадіжка {м. крадіж, -дежу) скарбового майна, казнохранилище скарбнйця, скарбівнйця (ж). казнохранйтель охоронець (-нця) скарбнйці. казнь 1. {смертная) страта, смертна кара, кара на смерть (уст. на горло); прнговорйть к смёртной -ни засудйти до смёртно! кари (до страти); 2. (наказание) уст. кара, с. покарання; (истязание) катування; гражданская к. уст. громадянська кара; 3. (перен.: мучение, страдание) кара, мука, муки (род. мн. мук);
О 	к. егйпетская библ. кара єгйпетська. казнйщий якйй (що) страчує; сущ. кат. казовый уст. показнйй; к. коиёц чего по- казнйй к1нёць чого. казуалйзм научн. казуалізм, -у. казуальность научн. казуальність, -ності. казуальный научн. казуальний, казуйр орн. казуар, казуйрина бот. казуарина. казу^крииовые сущ., мн., бот. казуаринові, -их.
казуйровые сущ., мн., орн. казуарові, -их. казу^ровый орн. казуаровий. казуйст казуїст, крутій, -ія. казуйстика казуїстика; (перен.: изворотливость — ещё) крутійство (с.), крутанйна, вй- верткість, -кості, спрйтність, -ності; (демагогия — ещё) демагогія, с. словоблудство, казуистйчески нареч. казуїстйчно; спрйтно;
демагогічно. Ср. казуйстика. казуистйческий казуїстичний; крутійський;
демагогічний. Ср. казуйстика. казуистйчность казуїстйчність, -ності; с.
крутійство. Ср. казуйстика. кйзус (сложное, запутанное дело) юр. казус, -у; (перен.: приключение, случай — ещё) пригода (ж), вйпадок, -дку, дйво, чудасія; к. бёлли нескл., дипл., юр. казус беллі; к. фёде- рис нескл., дипл., юр. казус фёдepic; слу- чйлся к. трапився казус, трапилася (сталася) пригода.
кйзусный (необыкновенный, удивительный) казусний, каверзний, незвичайний, дйвний, чуднйй, чудасійний, чудернацький; (запутанный — ещё) заплутаний. кайкліо/7. каїк.
к^ин 1. (К прописная) библ. Каїн; 2. (к строчная) перен. душогуб, зрадник, братовбйвця. каинйт мин. каїніт, -у.
кйинов 1. (К прописная) библ. Каїнів; Кйинова печать библ. Каїнова печать; 2. (к строчная) перен. каїнів; --во клеймб книжн. каїнове
тавро, каїнів знак; ~во отрбдье бран. каїнове кодло, каїнів вйплодок. кайрец каїрець, -рця; ~рцьі мн. каїрці, -ів. кайрка каїрка. кайрский каїрський.
кайёиский ка[й]єнський; к. пёрец ка[й]єнсь- кий перець, кайзер ист. кайзер.
кайзеровский, к^йзерский ист. кайзерівський, кайзерський. кайлй, кайлб горн, кайло, кайлйть горн, кайлувати, -ую, -уєш. кайловйще увел, кайловйще. кайловщйк горн, кайлівнйк, -а. кайлбвый горн, кайловйй. каймй облямівка, лямівка, обвідка, кайма, бё- рег, бордюр, -у; (по краю ткани — ещё) габа; (полоса) смуга, окрайка, разг. окравка; пла- тбк с ~м6й хустка з облямівкою (каймою), каймйк (сливки) каймак, -у. кайман зоол. кайман.
каймановые сущ., мн., зоол. кайманові, -их. каймйчный каймаковий. каймйстый см. каёмчатый, каймйть облямовувати, -овую, -овуєш, ляму- вати, -ую, -уєш; обводити, -джу, -диш. каймйться облямовуватися, -овується, ляму- ватися, -ується. кайнозбй геол. кайнозой, -6ю. кайнозбйский геол. кайнозойський; ~кая іра кайнозойська ера. кайнотйпиые: к. гбриые порбды кайнотйпні гірські породи, кййра орн. кайра.
кайрйк, кайрбк (каменные кастаньеты) кайра(6)к. кайсй кул. кайса. кййтен (торпеда) к4йтен. кайтсёрфинг спорт, кaйтcёpфiнг, -у. к2іЩ,реже кейф 1. жарг. кайф, -у, уст. кейф; (жизнь в своё удовольствие — ещё) розкошування, раювання (с.), насолода; в к. кому что жарг. в кайф кому що, приємно кому що; жить в ~фе жарг. жйти в кайфі; поламать к. кому жарг. поламати кайф кому, зіпсувати гарний настрій кому; 2. (перен. — ещё) наркотики, -ів (мн), алкоголь, -лю. кайфовать, реже кейфовать (быть в состоянии наркотической эйфории) жарг. кайфувати, -ую, -уєш, уст. кейфувати; (ощущать блаженство — ещё) розкошувати, раювати, -юю, -ЮЄШ, насолоджуватися (-уюся, -уєшся) [життям].


кайфбвый
кйк-нибуць
кайфбвый, реже кейфбвый жарг. кайфовий, уст. кейфовий; {прекрасный — ещё) прекрасний, чудовий.
кайфолбм {человек, портящий другим хорошее настроение) жарг. кайфолам.
кййя см. к^я.
как 1. нареч. як; {в риторических восклицаниях с выражением удивления) к.!? як!?; к. вам не стшно!? як вам не соромно!?; к. я узнйю Ваш ^дрес? як я дізнаюся Вашу адресу?; {образа действия) а ты к. думал? отак то, авжёж не як; к. быть? як бути?, що робйти?; к. вам §то нравится? як вам це подобається?; к. жйрко! як спекотно!; {времени) к. всегдй як завждй; к. раз саме, якраз; {сразу) зразу, відразу; {мигом) умйть, миттєво; {вопросительное) к. Вйше ймя? як Ваше ім’я?, як Вас звати (звуть)?; к. вйши делй? як ваші справи?, разг. як ся маєте?; к. ты думаешь? яка твоя думка?, як ти думаєш?, як гадаєш?; {меры или степени) к. дблго ^то будет продолжаться? скільки ще це триватиме?; к. есть все разг. чйсто всі, геть усі, геть-чйсто всі; он ужас к. кричйт він жахлйво кричйть; я страх к. бої&сь я страшённо боюсь; {относительное) я не знйю, к. ІТО сдёлать я не знаю, як це зробйти; {в сочетании с частицами для выражения опасения) к. бы не упйсть як би (колй б) не впасти; к. бы то нй было хоч би як, хай (там) як, як би то (там) не було, як не є, що не кажіть, чи сяк чи так; к. ни крутй хоч як крутй; {в сочетании с глаголами, краткими прилагательными, наречиями) к. ни досйдно хоч як прйкро; к. ни пбздно хоч як пізно, як не пізно; к. ни старался хоч як намагався; к. он ни умён хоч якйй він розумний; О к. будет, так будет як буде, так буде, якось воно буде; к. бы не так! як би не так!, та ба!, аякже!, сподівайся!; к. Вам будет угбдно воля Ваша; к. вйдно мабуть, пёв- но(е); к. же! егё ж!; ну, к.? то [й] як?; 2. союз: а) сравнит, як; {словно — ещё) наче, неначе, мов, немов; вблны, к. гбры хвйлі, як (наче, неначе, мов, немов) гори; к. бы як би; не такбй, к. не такйй, як; інший, ніж; {для выражения сравнения) неначе, наче, немов, мов; {для выражения сомнения, недоверия) ніби; к. чужбй ніби чужйй; б) присоединит. як; к. вйдно, он... як вйдно (очевйдно), він...; к. говорит як кажуть; к. извёстно як відомо; в) временной як; {когда — ещё) колй; к. зи- мй, я болёю [як] тільки зима, я хворію (нездужаю); к. скбро уст. як тільки, разг.
скоро, скбро-но; {для выражения условности
— 	ещё) якщо тільки; к. придётся як буде; к. тблько як тільки, тільки що, тільки-но, щойно, разг. тільки, скоро; г) условный, разг. як, колй, якщо,разг. раз; д) выделит., ограничит., причинный як [тільки], колй, якщо, разг. раз; всякий раз к. щоразу як; к. вдруг аж раптом, зненацька; мёжду тем к. між тим як; выделит., ограничит, як; к. бы ни... хоч [би] як..., як би не..., хоч би там як..., хай як...; {перед прил.) хоч би якйй, якйй би не; 3. част. як; {в восклицательных предложениях со сказуемым, выраженным прил) якйй; [а] к. же [а] як же; {при утвердит, ответе) аякже,авжёж; ещё [и] к.! ще й як!; к. [бы] не так! прост, чом [би] не так!, як [би] не так!; {ой ли, ишь) разг. овва!, ов!; {при возражении) разг. егё!, авжёж!; к. вдруг колй раптом, колй це враз (нараз); аж ось; аж гульк!; к. мбжно {при сравн. cm) якнай..., якомога, як можна, щонай...; к. мбжно ббль- ше якнайбільше, якомога (як можна) більше, щонайбільше, чимраз більше; к. начнёт читать! як [не] почнё читати!; к. нельзй {при сравн. cm) якнай..., щонай...; к. нельзі лучше якомога краще; к. он испугался! як він злякався!; к. попало абйяк, будь-як, як-нё- будь, сяк-так, разг. на галай-балай; к. сказать як сказати; к. слёдует як слід, налёжно, налёжним чйном, по-людськи, як годйться; к. так як так; к. угбдио як завгодно, як хочете; к. я рад! якйй я радий!; кудй к.! разг. ди- вй як!, ач як!; нет к. нет нема та й нема; як нема, так і нема; ані сліду; нема та й годі, какавёлла {шелуха семян какао) какавёла, какаовёла. какаду нескл., м., орн. какаду, какйо нескл., с. какао; к.-бобы какао-бобй, -ів; к.-мйсло какао-олія; к.-порошбк какао-порошок, -шку. какаовый какаовий, какапб нескл., с., орн. какапб. кйк-либо см. кйк-нибудь 1. кйк-нибудь, реже как-нибудь нареч. 1. {ка- ким-л. способом) як-нёбудь, якось; нйдо к. помбчь ему трёба якось (як-нёбудь) допо- могтй йому; 2. {кое-как, небрежно) разг. як-нёбудь, абйяк, сяк-так, так-сяк, якось, разг. на галай-балай; он всё дёлает к. він усё робить як-нёбудь (абйяк, сяк-так, так-сяк, якось, на галай-балай); 3. {когда-нибудь) разг. як-нёбудь, якось, коли-нёбудь, колйсь, разг. як Бог пошлё.


к^к-никйк
10
каламйн
кйк-никйк нареч. як-не-як; (что ни говори, что ни говорите) що не кажй, що не кажіть; {как бы то ни было) як би то (там) не було; (всё же) все ж, що б там не було, як не є, чи так чи сяк.
какбв 1. мест, якйй; к. молодёц! ото молодець!, ото птах!; к. ни [на] есть хоч якйй, якйй завгодно, перший-ліпший; к. соббй (из себй)? якйй собою (із себе)?; ~овы (перед перечислением) част., книжн., уст. як, як- 6т; (а именно) а саме; (например) напрйклад;
0 к. поп, такбв и прнхбд поел, якйй піп, така
1 його парафія; якйй цар, такйй і псар; яка хатка, така й паніматка; к. привёт, такбв отвёт якйй добрйдень, такйй і був^й здоров; яка шана, така і дяка; к. Сйвва, таковй ему и слйва якйй Сава, така й слава; якйй Яків, стільки й дяки.
каковб нареч. 1. вопросит, як; (восклицание) ач як, бач як, он як; (как вам это нравится) як вам це подобається; к. ем^ живётся? як йому живеться (поживається)?, як він живе (поживає)?; 2. относит., уст. як. каковбйлівст., уст. якйй. какбвский мест., прост, якйй. какография (намеренно ошибочное написание) пед. какографія. какодйл хим. какодйл, -у. какбе нареч., разг. дё там, дё тобі, дё вже, якё там.
какбй мест. 1. якйй; (который — ещё) ко- трйй; где к. де якйй; из --кйх уст. з якйх; ~кйми судьбами? якйм побитом?, якйм вітром?, як це вас (тебё) доля занесла сюдй?; ~кйм [ты] был, такйм и остйлся якйй [ти] був, такйй і досі; к. бы ни... хоч би якйй, якйй би не..., хай якйй буде; к. бы то нй был (было) якйй би то (би там) не був (не було); к. из себй (соббй)? якйй собою (із сёбе)?; к. ни [на] есть хоч якйй, якйй завгодно, пёрший- ЛІПШИЙ; к. такбй? якйй такйй?; когдй к. ко- лй якйй; кому к. кому якйй; ни за ~кйе блй- га нізащо в світі; хоть к., к. хотйте (хбчешь) хоч якйй, якйй завгодно, пёрший-л1пший, якйй хочете (хочеш); 2. (в относит, предложении) якйй; О --бго лёшего (пришёл, сделал что-л.) разг. якого дідька; ни в -'Кую разг. нізащо, ні в якому (в жодному) різі, разг. хоч убйй, хоч ти вмри, какбй-лйбо см. какбй-нибудь 1. какбй-нибудь мест. 1. якйй-нёбудь (род. якого-нёбудь), котрйй-нёбудь (род. котрого- нёбудь), реже котрйй-будь; (какой-то —
ещё) якййсь (род. якбгось), котрййсь, -р6- гось; (любой — ещё) будь-якйй; хоть к. хоч якйй-нёбудь (якййсь), будь-якйй; 2. (незначительный, ничтожный) разг. якййсь, якйй- нёбудь; он не к. простак він не якййсь (не якйй-нёбудь) простак; 3. (в сочетании со словами, обозначающими количество) разг. якййсь; чёрез ~кйе-ниб^дь киломётров пять через якйхось кiлoмётpiв п’ять. как6й-то мест. 1. якййсь (род. якбгось), котрййсь, -рогось; (с оттенком пренебрежения — ещё) якййсь там, якййсь-то; 2. (в сочетании со словами, обозначающими количество) разг. якййсь; чёрез '-кйе-то пять минут чёрез якйхось п’ять хвилйн. какофонйческий, какофонйчный какофонічний; (неблагозвучный) немилозвучний, неблагозвучний, дисгармонійний, какофбния какофонія; (неблагозвучие) немилозвучність, -НОСТІ, неблагозвучність, дисгармонія.
кйк-то нареч. 1. (каким-то образом', не совсем ясно, как) якось; 2. (когда-то, некогда, однажды) якось, колйсь; 3. (при вопросит, употреблении и в относит, предложении) як-то; 4. (при перечислении) част, як-то, як; (а именно) а саме; (например) напрйклад. кактус бот. кактус, кактусовбд кактусівнйк, -а. кактусовбдство кактусівнйцтво. кактусовые сущ., мн., бот. кактусові, -их. кактусовый бот. кактусовий, кактусйтник кактусятник. какуминальные: к. согласные лингв, каку- мінальні прйголосні. какчикёлн нескл., м. и ж., этнол. кaкчикёлi. кал кал, -у; (испражнения — ещё) вйпорож- нення (с), послід, -у, гній (род. гною), калйдиум бот. каладіум, -у. калйм^ рел. калам, -у.
калйм^ (палочка для письма) ист. калам, -а. каламбйк бот. каламбак, -у. каламбур каламбур, -у. каламбурйст каламбурйст. каламбурйстка каламбурйстка. каламбурить каламбурити, грати словами, каламбурный каламбурний, каламбурчик каламбурчик,
каламбурщик каламбурник. каламбурящий якйй (що) каламбурить; сущ.
каламбурйст. каламйн хим. каламін, -у.


каламйты
11
калёние*
каламйты мн., палеонт. каламіти, -ів. каламйтовые сущ., мн., палеонт. каламітові, -их.
калймус бот. каламус, -у. каламйнка текст, каламайка, каламйнковый текст, каламайковий, кал^н зоол. калан, каландр техн. каландр, каландрйрование спец. каландрування. каландрйровать спец. каландрувати, -ую, -уєш; к. бумйгу каландрувати папір, каландрйроваться спец. каландруватися, -ується.
каландровйние см. каландрйрование. каландрбванный спец. каландрований. каландровйть спец. каландрувати, -ую, -уєш. каландровйться спец. каландруватися, -ується.
каландрбвка см. каландрйрование. каландрбвщик спец. каландрувальник. каландрбвщица спец. каландрувальниця. каландровый техн. каландровий, каланйды мн., зоол. каланіди, -ів. каланхбэ нескл., с., бот. каланхое, каланчй 1. {вышка) каланча, башта, дозорна вежа; ножйрная к. пожёжна каланча; 2. (верзила) перен., разг. ломус, лобас (м), с., груб. убоїще, сущ., м. довготелесий, -ого. калйо нескл., м., орн. калао. калйч калач, -а; О доставаться на ~ачй діставатися (перепадати) на горіхи (бублики); ~ач6м не заменишь (не выманишь) кого разг. калачём (мёдом, яблучком золотйм) не принадиш (не заманиш) кого, тёртый к. разг. бйтий жак, бувалий у бувальцях, бйта голова, тёрта людйна, бйтий у тім’я; хбчешь есть ~ачй, не сидй на печй хочеш їсти калачі, не сидй на печі; хто хоче юти, мусить з пёч1 злізти; печён! голубй не летять до губй. калачйкра рел. калачакра. к2ілкч\ік уменьш.-ласк. калачик, калйчикил/я., бот. калачики, -ів, герань, -ні. калачиком нареч. калачиком, клубком; свернуться к. згорнутися калачиком (клубком), калйчник калачник, калйчница калачниця.
калйчньїй, калйшньїй калачёвий, калачний; О со свиным рылом да в ~чный ряд поел, із свинячим пйском та в пшенйчне тісто. Ср. калйч.
калйш {автомат системы Калашникова) жарг. калйш, -а. калган бот. калган, -у.
калгйиный бот. калгановий, калебйс {сосуд) этногр. калебас, -у. калебйсовое: к. дёрево бот. калебасове дё- рево.
калевала этногр. Калевала, калевйть стол, калювати, -юю, -юєш. калевйться стол, калюватися, -юється. Кйлевипоэг этногр. Калевіпоег. калёвка стол. 1. {действие) калювання (с.);
2. {инструмент) калівка. калёвочник, калёвщик стол, калюв^льник. калёвочный стол, калювальний, калёдинщина ист. калёдинщина. каледбнский каледонський; ~кая складчатость геол. каледонська складчастість, калейдоскбн 1. {прибор) калейдоскоп; 2. {смена явлений) перен. круговёрть, -ті, коловёрть {ж), вир, -у; к. событий калейдоскоп (круговёрть, вир) подій, калейдоскопйчески нареч. калейдоскопічно, МІНЛЙВО. Ср. калейдоскбн 2. калейдосконйческнй калейдоскопічний, мін- лйвий. Ср. калейдоскбн 2. калейдосконйчность калейдоскопічність, -НОСТІ, мінлйвість, -вості. Ср. калейдоскбн 2. калёка^ м. и ж. каліка, інвалід, калічка, сущ., м. калічний, -ого; {искалечивший себя) м. калічник; (с искалеченной ногой) разг. кульга; --kh мн. каліки, -ік, ж., собир., разг. каліч, -і.
К2іл^2і^ реже см. калйка. календарик ;;л1вньш. календарик, календйрно-обрйдовый календарно-обрядо- вий.
календарный календарний; к. год календарний рік; к. листбк календарний листок, календарь календар, -я; григорианский к. григоріанський календар; к. событий календар подій; к. снортйвных соревнований календар спортйвних змагань; лунный к. місячний календар; настённый к. настінний календар; отрывибй к. відривнйй календар; но ~рі5 за календарём; тйбель-к. см. тйбель, юлианский к. юліанський календар, калёндула бот. калёндула, нагідка, калёндыл^н., ист. калёнди, -ёнд; отложйть до грёческих ~ёнд что книжн., ирон. відкласти до грёцьких калёнд (на бёзр!к) що. калёние* 1. {действие) розжарювання, розпікання; 2. смаження, пряження; ср. калйть' 1—2; 3. {состояние тела при высоких температурах) спец. жар, -у; бёлое к. білий жар; О довестй до бёлого ~ия кого допектй


калёние^
12
калйнушка
до живого (до краю) кому, кого, розжарити до білого жару кого, розлютйти вкрай кого, довестй до чортиків кого, доїсти до печінок кого.
калёние^ {закаливание) мет. гартування. Ср. калйть^.
калённый* прич. 1. розжарюваний; 2. смажений, пряжений. Ср. калйть* 1—2. калённый^ прич., мет. гартований. Ср. ка- лйть^
калёный* прил. 1. {раскалённый) розжарений, розпечений; 2. {поджаренный) смажений, пряжений; ~ые орёхи смажені горіхи; О ~ым желёзом выжечь что розпеченим (гарячим) залізом вйпекти що. Ср. калйть* 1—2. калёный^ {обработанный калением) прил., мет. гартований; -пая стрелй фолькл. гартована стріла. Ср. калйть^. калёчащий 1. прич. якйй (що) калічить; 2. прил. костоломний; 3. сущ. калічник, ко- столам.
калёчение 1. калічення, нівечення; 2. спотворення, перекручення, псування; марнування. Ср. калёчить 1—2. калёченный калічений.
калёчить 1. калічити, нівечити; 2. {перен.: искажать — ещё) спотворювати, -юю, -юєш, перекручувати, -ую, -уєш, псувати (псую, псуєш); марнувати, -ую, -уєш; к. жизнь кому калічити (псувати) життя кому, к. язык калічити (перекручувати, спотворювати) мову.
калёчиться 1. калічитися, нівечитися; 2. спотворюватися, -юється, псуватися (псується). Ср. калёчить 1—2. кйли нескл., с., хим. калі; ёдкое к. хим. їдке калі.
калйбр в разн. знач, калібр, -у; {величина, размер чего-л. — ещё) перен. міра {ж), розмір, -у, величина; большбго ~ра велйкого калібру, велйкий за розміром; гйечный к. гайковий (мутровий) калібр; двупредёль- ный к. двогранйчний калібр; жёсткий к. техн. жорсткйй калібр; орудие крупного ~ра воен. гармата велйкого калібру, калибрйтор техн. калібратор. калибрйрование техн. калібрування, калибрйроваииый техн. калібрований, калибрйровать техн. калібрувати, -ую, -уєш. калибрйроваться техн. калібруватися, -ується.
калибровальный техн. калібрувальний, калибрование техн. калібрування.
калибрбванный техн. калібрований, калибровать техн. калібрувати, -ую, -уєш. калиброваться техн. калібруватися, -ується. калибрбвка техн. калібрування (с.); к. валкбв калібрування валків; к. семйи калібрування насіння.
калибрбвочиый техн. калібрувальний; ~иая машйиа калібрувальна машйна. калибрбвщик спец. калібрувальник, калибрбвщица спец. калібрувальниця, калйбровый спец. калібровий, калибромёр спец. калібромір, калибрбметр спец. каліброметр, калибруемый калібрований, калибрующий якйй (що) калібрує; сущ.
калібрувальник, калиевый хим. калієвий, кйлий хим. калій, -ію; ёдкий к. хим. їдкйй калій; маргаицевокйслый к. хим. марганце- вокйслий калій; углекйслый к. хим. вугле- кйслий калій; хлбристый к. хим. хлористий калій; цианистый к. хим. ціанистий калій, кйлийио-фбсфориый хим. калійно-фосфор- ний.
калийный хим. калійний; ~ые сбли калійні солі; ~ые удобрёиия с.-х. калійні добрива, калийсодержйщий хим. калієвмісний, калйка, реже калёка м. и ж., фолькл., уст. каліка, м. прочанин-сл1пёць {род. прочани- на-сліпця), паломник; {нищий — ещё) м. старець, -рця; '-ки перехбжие каліки перехожі, каликантовые сущ., мн., биол. калікантові, -их.
каликстйнцьілін., ист. калікстйнці, -ів. калйльный мет. {для закаливания металлов) гартівнйй; ~ная печь гартівна піч; {для плавления металлов) жаровйй; ~иая лймпа жарова лампа, кал^ьня мет. гартівня, гартувальня, калйльщикл/ет. гартівнйк, гартувальник, калйльщица мет. гартівнйця, гартувальни- ця.
калимагиёзия хим. кaлiмaгнёзiя. калйиа бот. калйна. калининградский калінінградський. к2ілімк2і уменъш.-ласк. калйнка. калйниик 1. {заросли) калинняк, -у; 2. {калиновый пирог) д и а л. калйнник; {хлеб с калиной — обычно) калёник. калйновый калйновий, реже калиновий; к.
чай калйновий чай. калйнушка ласк., фолькл. калйнонька, калй- ночка.


калйпсо
13
кальвинйстка
калйпсо 1. (К прописная) нескл., ж., миф. Каліпсб; 2. {танец — к строчная) нескл., с. каліпсо.
калиптрогён бот. каліптроген, -у. калистёгия бот. калютёг1я. калитй^ {подвеска к мужскому поясу) ист., этногр. калйтка, м. гаман, -L калитй^ {обрядовая лепёшка) калита, калйтка хвіртка, калйточка уменьш. хвірточка, калйточный хвіртковйй. калйть^ 1. {сильно нагревать) розжарювати, -юю, -ЮЄШ, розпікати; 2. {поджаривать^ смажити, пряжити, калйть^ {закаливать) мет. гартувати, -ую, -уєш.
калйться' 1. розжарюватися, -юється, розпікатися; 2. смажитися, пряжитися. Ср. ка- лйть* 1—2.
калйться^ гартуватися, -ується. Ср. калить^, калйф ист. каліф, халіф; к. на час ирон. каліф (халіф) на годйну (на час), дочасний володар. калифіІт ист. каліфат, -у, халіфат, -у. калифбрний хим. каліфорній, -ію. калифорнййский каліфорнійський; ~кая щи- тбвка энтом. каліфорнійська щитівка; к. кит каліфорнійський кит. калкан ихт. калкан, кйлла бот. кала, калланётик спорт, каланётик. каллигрйф каліграф, каллиграфйчески нареч. каліграфічно, каллиграфйческий каліграфічний, красно- пйсний; {о почерке — ещё) гарний, чіткйй. каллиграфия каліграфія, красне писання, с.
чистописання, м. краснопис, -у. каллйма энтом. каліма.
Каллибпа миф. Калліопа.
Каллйсто 1. нескл., ж., миф. Каллісто;
2. нескл., м., астр. Каллісто. каллифорйды ЛІН., энтом. каліфорйди, -ів. каллбза и каллёза хим. калоза, кальоза. каллбзный и каллёзный хим. калозний, кальозний. кйллюс и кйллус биол. калюс, -у, калус, -у. калмык калмик; ~ки мн. калмйки, -ів. калмыцкий калмйцький; к. язык калмйцька мова.
калмычка калмйчка. кйловый каловий; --ые мйссы калові маси, калоёд энтом. гнойовйк, -а. калокагатйя филос. калокагатія.
кйломель фарм. каломель, -лі, с., разг. живо- срібло.
каломёльный фарм. каломёльний. калоризатор техн. калоризатор, калориз^торный техн. калоризаторний. калоризация техн. калоризація, калорййность физиол. калорійність, -ності; к. пйщи калорійність їжі; к. спец. калорійність вугілля, калорййный физиол. калорійний; ~ная пйща калорійна їжа; ~ное тбпливо калорійне паливо.
калорйметр физ. калорйметр. калориметрйческий физ. калориметрйчний;
ббмба калориметрйчна бомба, калоримётрия физ. кaлopимётpiя. калорйфер техн. калорйфер; к. водянбй кало- рйфер водянйй (водний); к. паровбй калорйфер паровйй. калорйферный техн. калорйферний; ~ное отоплёние калорйферне опалення, калбрия физ. калорія, калбты мн., зоол. калоти, -ів. калбша калоша, галоша; калоші, -6ш,
галбші, разг. мокроступи, -ів; посадйть в ~шу кого перен.,разг. загнати на слизькё, по- садйти в калошу (в галошу, на лід) кого', сесть в ~шу перен., разг. ускочити (сісти, уклепатися) в калошу (галошу), попасти у суточкй; старая к. перен., прост, старйй баняк.
калбшный калошний, галбшний. кйлтус геогр. калтус, -у. калуга ихт. калуга.
калужанин калужанин; ~йне мн. калужани, -ан.
калужница бот. калюжниця, калужский калузький.
калуфер бот. калуфер, -у, кануфер, -у, кану- пер, -у.
калым 1. {выкуп за невесту) этногр. калйм, -у;
2. {прост., прен. — ещё) зиск, -у, хабйр, -а. калымить прост., прен. калймити, -млю,
-МИШ.
калымщик гг/7ост., прен. калймник; хабарник, калымщица прост., прен. калймниця; хабарниця.
кальвйль сад. кальвіль, -лю; снёжный к.
СНІГОВЙЙ кальвіль, кальвинйзм рел. кальвінізм, -у. кальвинйст рел. кальвініст, кальвинйстка рел. кальвіністка.


кальвинйстский
14
камёдистый
кальвинйстский рел. кальвіністський; ~кая цёрковь кальвіністська церква, кальдёра горн, кальдера, кілька лингв., техн. калька; чертёжная к. креслярська калька; языковая к. мовна калька.
калькйрование лм^гв., техн. калькування, калькйрованный Л2^»гв., техн. калькований, калькйровать лингв., техн. калькувати, -ую, -уєш.
калькодержйтель спец, калькотримач, -а. калькбграф техн. калькограф, калькография техн. калькографія. калькулйровать техн., экон. калькулювати,
-ЮЮ, -ЮЄШ.
калькулйроваться техн., экон. калькулюватися, -юється. калькулйрующий 1. прич. якйй (що) калькулює; калькулятор (сущ.); 2. прил. калькуляційний, калькулйтор техн., экон. калькулятор; к. экспозйции кино, фото калькулятор експо-
ЗЙЦІЇ.
калькулйторский, калькулйторный техн., экон. калькуляторський, калькуляторний. калькуляцибнный экон. калькуляційний, калькуляция экон. калькуляція; к. себестби- мости калькуляція собівартості, калькуттец калькуттець, -ттця. калькуттский калькуттський, кальмаллбй мет. кальмалбй, -6ю. кальмйр зоол. кальмар. К2іЛьсЬнчілк\імн.,уменьш. кальсончики, -ІВ. кальебны мн. кальсони, -он и -онів, спідні, -іх {сущ), підштанки, -ів. кальцекс фарм. кальцекс, -у. кальцеолбгия научн. кальцеологія. кальцеолйрия бот. кальцеолярія. кальцефйлыл/н., бот. кальцефіли, -ів. кальцефйльный бот. кальцефільний. кальцефббный бот. кальцефббний. кальцефббы ЛІ»., бот. кальцефоби, -ів. кальциевый хим. кальцієвий; ~вая селйтра кальцієва селітра, кйльций хим. кальцій, -ію. кальцийсодержйщий хим. кальцієвмісний, кальцйна кальцйна. кальцинация хим. кальцинація, кальцинйрование хим. кальцинування, кальцинйрованньїй хим. кальцинований, кальцинйровать хим. кальцинувати, -ую, -уєш.
кальцинбз мед. кальциноз, -у.
кальцйтлії/». кальцйт, -у. кальцйтовьій мин. кальцйтовий. кальцитонйн хим. кальцитонін, -у. кальцифербл биохим. кальциферол, -у. кальцификация хим. кальцифікація, с. звап- нення.
кальцифйр горн, кальцифір, -у. кальйн спец, кальян, -у. калйканье прост, балакання, гомоніння; базікання, верзякання, патякання, теревені; шварґотіння. Ср. калйкать. калйкать прост, {разговаривать, беседовать балакати, разг. гомоніти; {болтать) презр. базікати, груб, верзякати, гутбрити, пащекувати, -ую, -уєш, патякати, разг. теревенити и теревені правити (-влю, -виш); {быстро, непонятно говорить) прост, шварґотіти, -очу, -отйш, галу-балу та балу-галу. калйкающий якйй (що) гутбрить и т. п.; сущ.
балакун, -а; см. калйкать. камамбёр {сорт сыра) камамбер, -у. камарйлья книжн. камарйлья; {клика — ещё) кліка; придвбрная к. придвбрна камарйлья (кліка).
камаринская, камаринский и ком^ринский
сущ. камаринська, -ої, камаринський, -ого. камйссия бот. камасія. кймбала ихт. камбала, камбаловые сущ., мн., ихт. камбалбві, -их. камбйри нескл., м. и ж., этнол. камбарі. камбиальный биол. камбіальний; ~ьіе клёт- ки биол. камбіальні клітйни; к. слой камбіальний шар. кймбиевый биол. камбієвий. кймбий биол. камбій, -ію. к^мбно нескл., с., фин. камбіо. камбйст фин. камбіст. камбифбрм бот. камбіфбрм, -у. камбоджйец камбоджієць, -ійця; ~ййцьі мн.
камбоджійці, -ів. камбоджййка камбоджійка, камбоджййский камбоджійський, кймбуз мор. камбуз, кймбузньїй мор. камбузний, камвбльный текст, камвбльний; ~ная шерсть камвбльна вбвна; ~ное нрядёине камвбльне прядіння, камвбльно-сукбнньїй текст, камвбльно- сукбнний. камвбльщик спец, камвбльник. камвбльщица спец, камвбльниця. камедетечёние биол. камедетеча {ж), камёдистый камедистий.


камёдный
15
камерйльный
камёдный камёдний.
камёдь камедь, -ді, гума; {вишнёвого, черешневого, сливового дерева) м. ґлей {род. глёю). камелёк коминок, -нка; {печка — еще) ж.
грубка, камёлия бот. камёл1я. камелькбвый коминковий. Ср. камелёк, каменёть кам’яніти, каменіти; {замирать) завмирати, перен. ціпеніти, заклякати, каменец-подбльский прил. кaм’янёць-пoдiль- ський.
каменйстость кам’янйстість, -тості, каменй- стість, каменястість. каменйстый кам’янйстий, каменйстий, каме- нястий; ~тая пбчва кам’янйстий ґрунт; ~тое дно кам’янйсте дно; ~ые кораллы кам’янй- СТІ коралі, кйменка^ {печь) кам’янка {диал). кйменка^ орн. кам’янка, кйменно нареч. байдуже; незворушно; незламно. Ср. каменный 2—4. кйменно-набрбсный кам’яно-накиднйй. каменноугольный кам’яновугільний, реже твердовугільний; к. бассёйн кам’яновугільний басейн; к. перйод кам’яновугільний період.
кйменно-щебёночный кам’яно-щебенёвий. каменный 1. кам’янйй; {преим. из камня — ещё) камінний; {о постройке — ещё) мурований; ~нная бйба археол. кам’яна баба, кам’янйй мамай, м. бовван; ~нная соль кам’яна (льодова) сіль; к. дом кам’янйй (камінний, мурований) будйнок (дім), ж., диал. кам’янйця и каменйця; к. уголь кам’янё (тверде, землянё) вугілля; 2. {перен.\ бесчувственный, жестокий — ещё) байдужий, нечулий, жорстокий; ~нное сёрдце кам’янё (нечуле) сёрце; 3. {перен.: неподвижный, безжизненный — ещё) незворушний, застйглий; ~нное лицо кам’янё (незворушне) облйччя (лицё); к. взгляд кам’янйй (незворушний, застйглий) погляд; к. сон кам’янйй (непробудний) сон; 4. {перен.: стойкий
— 	ещё) незламний, суворий, твердйй; к. характер незламний (твердйй, суворий) характер; О как за -иной стенбй як за кам’яною горою, як у Бога за дверйма, як у батька за плечйма; как на ~нную гбру надёяться як на кам’яну гору надіятися, як на твердйй мур покладатися, каменоббец спец. каменобоєць, -бійця, каменолбм каменяр, -а, каменолом.
каменолбмный каменярський, каменоломний.
каменолбмня каменярня, каменоломня; {карьер — ещё) кар’єр, каменотёс каменяр, -а, каменотёс, уст.
каміносічець, -чця. каменотёсный каменярський, каменщик каменяр, -а; {строитель — обычно) муляр.
кймень камінь, -меня {об отдельном куске) и -меню {собир), каменюка {ж)\ {круглой формы — ещё) кругляк, -а; {булыжник — ещё) бруковий камінь, брукняк, -а; {дикий — ещё) диал. дикар, -я; ~мнн мн. камені, -ів, с., собир. каміння; бросйть (кидать и т. п.) ~мнймн в кого перен. кйдати камінням в кого, вёргати каміння в кого; держать к. за пй- зухой на кого, против кого перен., разг. тримати (держати) камінь за пазухою на кого, проти кого, ховати злобу на кого; к. с душй (сёрдца) свалйлся перен. камінь з душі (сёр- ця) спав (скотйвся); -мнем падать (упйсть и т. п.) каменем падати (упасти и т. п.); ~мнн в пбчкахл1вЭ. ниркові камені; лежйть ~мнем на сёрдце перен. лежати каменем на сёрц1; мёльннчный к. жорно {с.); надгрббный к. надгробок, -бка {м); с -мнем на сёрдце перен. 3 важкйм сёрцем; точйльный к. брусок, -ска, гострйльний камінь; О к. нреткновё- ння камінь спотикання, ж., разг. притйчи- на; ~мнн вонні&т (возонйлн) книжн. каміння волає (кричйть) [до нёба]; ~мня на ~мне не оставлять каменя на камені не лишати, руйнувати до каменя, знйщувати до пня; краеугбльный к. наріжний {разг. кутній) камінь; нашлй коей на к. погов. натрапила (наскочила, наткнулася) коса на камінь, наскочив чорт на біса; под лежйчнй к. водй не течёт поел, під лежачий камінь вода не течё (не біжйть), 3 лёжи не справиш oдёжi. камёнья, уст. камёнье собир. каміння, каменюччя, камінюччя, каменяччя, каміняччя; {драгоценные) самоцвіти, -ів {мн). кхмера в разн. знач, камера; {резиновая оболочка — ещё) шйна; велоснпёдная к. велоси- пёдна камера (шйна); к. предварйтельного заключёння юр. камера поперёднього ув’язнення; к. сгорйння спец. камера згоряння; к. хранёння камера схбву (зберігання); осты- вочная к. спец. охолоджувальна камера; скрытая к. кино прихована камера, камералйстика ист. камералістика. камеральный научн. камеральний.


кймера-обск^а
16
кампанйла
кймера-обск^ра физ. камера-обскура (род.
камери-обскури). камергёр камергер, камергёрский камергерський, камердйнер камердйнер, разг., уст. поко- йбвок, -вка, сущ. покойовий, -ого. камердйнерский камердйнерський. камерйстка камерйстка, разг., уст. покоївка, сущ. покоіва, -ої. кймер-коллёгия ист. к^мер-колегія. кймер-коллёжский ист. камер-колёзький. к^мер-лакёй камер-лакей, кймер-музыкйнт камер-музик^нт. камерно нареч. камерно. Ср. кймерный^ камерность К^мерність, -НОСТІ. камерный* камерний; ~ная печь спец. камерна піч. Ср. камера, кймерный^ муз. камерний; ~ная музыка камерна музика, кймер-пйж камер-паж. камертбн муз. камертон, камертбнный муз. камертонний. камерунец камерунець, -нця; ~нцы мн. каме- рунці, -ів. камерунка камерунка, камерунский камерунський, кймер-фрйу камер-фрау, к^мер-фурьёр камер-фур’єр. кймер-фурьёрский к^мер-фур’єрський. к^мер-ібнкер ист. камер-юнкер, кймер-ібнкерский ист. к^мер-юнкерський. кймер-і&нкерство собир. камер-юнкерство. кймешек, камушек уменыи.-ласк. камінець, -нця, камінчик; {для игры) крем’яхй, -ів (мн)\
О 	бросать (кндйть) -ешкн в огорбд чей кй- дати (закидати, шпурляти) камінці в город чий (до городу чийого). камёя камея. камзбл;;ст. камзол, камзбльный уст. камзольний, камнз^р ист. камізар. камикадзе нескл.,м. камікадзе, камнлйвка церк. камилавка, камйн камін; (камелёк) коминок, -нка; элек- трйческнй к. електрйчний коминок, камйнный камінний; коминковий; ~нная решётка коминкова решітка. Ср. камйн. к^мка (морская трава) камка, камк^, камч^, камч^тка текст., ист. камка, камча.
камкбвый текст., ист. камковий, камлйнье этногр. камлания.
камлйть этногр. камлати; (шаманить — ещё) шаманити, камлёя (одежда) камлёя. камлбт текст., ист. камлот, -у. камлбтовый текст., ист. камлотовий, камнебетбн строит, каменебетбн, -у. камнебетбнный строит, каменебетонний. камнебйтный строит, каменебйтний. камневйр мет. каменевар. камнедробйлка техн. каменедробарка, камнедробйльный техн. каменедробйльний. камнедробйльщнк техн. каменедробйльник. камнедроблённе техн. каменедроблення, камнелнтёйный спец. каменеливарний, камнелитбй спец. каменелйтий. камнелбмка бот. ломйкамінь, -меня (м). камнелбмковые сущ., мн., бот. ломикаменеві, -их.
камнемёт техн. каменемёт. камнемётный техн. каменемётний. камнеобдёлочный строит, каменеобробний, камнеобраб^тывающнй техн. каменеобробний.
камнеобраббтка техн. каменеобробка. камнеобраббтчнк техн. каменеобробник. камнеобразов^нне геол. каменеутвбрення. камненйд каменепад, -у. камнеподббрщнк спец. каменепідбирач, -а. камнерёз спец. каменеріз, камнерёзный спец. каменерізний; -'Ная ма- шйна каменерізна машйна. камнесечённе мед. розсікання каменя, розтин (-у) на камінь, камнетёс каменяр, -а, каменотёс, камнетёсный каменярський, каменотёсний. камнетбчцы мн., зоол. сверлунй, -ів. камнеубброчный каменезбиральний, камнешлнфовйльный каменешліфувальний, кймбра уст., диал. (комната) кімната; (камера) камера; (кладовая) комора; воен. камора.
камбра (надстрочный знак) камора, камбрка, камброчка комірка, разг. комір- чйна.
камброчный комірковий, камбрра ист. камбра.
кампанёйскн нареч., разг. по-кампанійському, по-кампанійськи. камнанёйскнй разг. кампанійський, кампанёйщнна разг. кампанійщина, кампанёлла муз. кампанела, кампанйла архит. кампаніла.


кампания
17
канализйрованный
кампания в разн. знач. кампанія; {воен. — ещё) м. похід, -ходу; избирательная к. вй- борча кампанія; посевная к. посівні кампанія; убброчиая к. збиральна кампанія, кампанула бот. кампанула. кампёш^ бот. кампеш, -а. кампёш^ хим. кампёш, -у. кампёшевый кампешевий; ~ые крйски кампешеві фарби. Ср. кампёш^ кампанййский археол. кампанійський; ~кая культура кампанійська культура, кампилобактерибз вет. кампілобактерібз, -у. КЙМП0СЫЛ1Н., геогр. кампоси, -ів. камптозбилін., зоол. камптозої, -їв. кймпус^ {университетский или школьный го- родок) кампус, -у. кймпус^ см. кймпосы.
кампучйец кампучієць, -ійця; ~ййцы мн.
кампучійці, -ІВ. кампучййка кампучійка. кампучййский кампучійський. камс^ ихт. камса, хамса; см. ещё хамс^. кймский камський.
камуфлёт 1. воен., перен., разг. камуфлёт, -у; {подземный взрыв — еще) [пiдзёмний] вйбух, -у; 2. {перен.: неприятная неожиданность^ уст. каверза, підступ, -у. камуфлётный камуфлётний; вибуховий; ~ное взрывание камуфлётне підривання. Ср. камуфлёт 1. камуфлйроваиие воен. камуфлювання, маскування, камуфлйрованиый воен. камуфльований, камуфлйровать воен. камуфлювати, -юю, -ЮЄШ, маскувати, -ую, -уєш. камуфлйроваться воен. камуфлюватися, -юється, маскуватися, -ується. камуфлйж воен. камуфляж, -у, с. маскування;
перен. шйрма, димові завіса, камуфлйжиый камуфляжний, маскувальний, кімушек CM. кймешек. камфар^ и камфора хим. камфора, камфарный и камфорный камфорний, камфоровий; кймфорное (камфарное) м^сло камфорова олія, камфён хим. камфён, -у. камфёновый хим. камфёновий. камфорбсма бот. камфоросма. камчі' см. клмкА. камчй^диал. нагайка.
камчадал этнол., уст. камчадал; ~лы мн.
камчадали, -ів. камчадалка этнол.,уст. камчадаика.
камчадальский этнол.,уст. камчадальський, камчйтка^ {задняя скамейка) уст., шутл.
камчатка; {перен.: глушь) кудкудаківка. камчйтка^слі. камк^.
камчатский {от "Камчатка”) камчатський, камчатый, камчйтиый камчатий, камчат- ний; --тая скатерть камчата скатертйна. Ср. камкй.
к^мы {холмы) мн., геол. ками, -ів. камыль муз. камйль.
камыш бот. очерёт, -у, комйш, -у; {озёрный — ещё) ж. куга; ~шй {мн.: заросли) очерёт, оче- рёти, -ІВ {мн), комйш, комиші, -ів {мн). камышевка орн. очерётянка. камышекосйлка очеретокосарка. камйшйиа прост, очеретйна, комишйна. камышйика уменъш.-ласк. очеретйнка, коми- шйнка.
камышйстый очеретйстий, комишйстий. камышйт строит, комишйт, -у. камышйтовый строит, комишйтовий. камышница см. камышевка, камышбвка см. камышевка, камышбвый бот. очерётяний, комишёвий. каий {японское письмо) кан4. каніва канава, м. рів {род. рову), уменьш. рівчак, -а; кювёт, -у; осушйтельная к. осушувальна канава; стбчная к. стічна канава, канйвка уменьш. канавка, м. рівчачок, -чка.
Ср. канава, канавокопатель техн. канавокопач, -а. канавокопйтельный техн. канавокопальний, канавоочистйтель техн. канавоочйсник. канавостройтель спец. канавобудівнйк, -а. канйдец канадець, -дця, реже канадієць, -ійця; ~дцы JWH. канадці, -ів, реже канадійці. канадка канадка, реже канадійка. канадский канадський, реже канадійський. канйл в разн. знач, канал, -у; дипломатйче- скне -ЛЫ дипломатйчні канали; инфор- мацибнньїй к. інформаційний канал; кабельный к. кабельний канал; к. ввбда- вывода информ. канал ввёдення-вйведення; ~лы обращёния фин. канали обігу; мочеиспускательный к. анат. сечовипускальний канал, сечівнйк, -а; оросйтельный к. с.-х. зрошувальний канал, канализатор спец. каналізатор, канализацибиный каналізаційний; ~нная сеть каналізаційна мерёжа; ~ые колбдцы каналізаційні колодязі, канализация каналізація, канализйрованный спец. каналізований.


канализйровать
18
канитёлиться
канализйровать спец. каналізувати, -ую, -уєш.
канализйроваться спец. каналізуватися, -ується.
каналокопйтель техн. каналокопач, -а. кан^ловьій спец, каналовий, каналоочистйтель техн. каналоочйсник. каналостройтель спец, кaнaлoбyдiвёльник. канальный спец, канальний; ~ная сеть канальна мережа. Ср. канйл. канальский канальський. Ср. кан^лья. канйльство прост., уст. канальство, канйлья м. и ж., бран. каналія, шельма, м.
шахрай, -ая, поганець, -нця, пройдйсвіт. канамицйн фарм. канаміцйн, -у. канапё нескл., с., уст. канапа, уменьш. канапка {ж). канарёечник бот. канаркова трава, каиарёечный канарковий; ~ное сёмя канаркове насіння.
канарёйка орн. канарка, канарёйка; {о самце
— ещё) канарок, -рка, канар, кёнар.
канйт канат, линва {ж\ кодбла {ж), трос; мочальный к. лйчаний канат; перетйгивание ~тов также перен. перетягування канатів; прбволочный к. дротяна линва (кодбла); сбегйющий к. спец, збіжна лйнва (кодбла). ктктіАк уменьш. канатик, канйтник бот. канатник, абутилбн, -у. канйтно-подвеснбй канатно-підвіснйй. канйтный канатний, лйнвовий, кодбловий; ~ная дорбга канатна дорбга; -ная пилй канатна пйлка. канатоуклйдчик линвоукладач, -а, кодоло- укладач, -а. канатохбдец канатохбдець, -хідця. канйтчик спец, канатник, канатчица спец. канатниця. канйус текст, канаус, -у. канаусовый текст, канаусовий, канбёррец канбёрець, -рця; -ррцы мн. кан- бёрщ, -ів. каибёррский канбёррський. канвй в разн. знач. канва; {основа чего-л., фон
— ещё) оснбва; {сюжет) сюжёт, -у; {сюжет- ная — ещё) лінія; вышнвйть на ~вё вишивати на канві; к. романа канва (сюжёт) роману; к. событий канва (оснбва) подій; хронологй- ческая к. хронологічна канва (лінія).
канвбвый канвбвий. канглыл^н., ист. канглй, -ів. кандалы мн. кайдани, -ів; {перен. — ещё) пута {род. пут); ручные к. ручні кайдани (пута).
ктлклъткразг., уст. кайданник, кандйльный 1. прил. {относящийся к кандалам) кайдановий; {относящийся к кандальникам) разг., уст. кайданницький; 2. сущ., разг., уст. кайданник, кандёла опт. кандёла; к.-секунда кандёла-се- кунда {род. кандёли-секунди). канделйбр канделябр; {светильник — ещё) світйльник, СВІЧНЙК, -а, с., поэт, свічадо, канделйбровый канделябровий. кандибббер прост, кандибббер, ж. xимёpiя. кандибббером нареч. кандибббером, з шйком, 3 викрутасами (вихилясами); идтй к. йти вигинаючись, ітй вихилясом; сапогй с к. чббо- ти 3 рйпом.
кандидамикбз мед. кандидамікбз, -у, ж. біло- грйбчастість, -тості, кандидат в разн. знач. кандидат; {претендент
— 	ещё) претендёнт; к. на дблжность кандидат (претендёнт) на посаду; к. наук кандидат наук.
кандидатка кандидатка; {претендентка — ещё) претендёнтка. кандидатская сущ., ж. кандидатська, -ої. кандидатский кандидатський; ~кая стёпень кандидатський ступінь; к. мйнимум кандидатський мінімум; к. стаж кандидатський стаж.
кандидатура кандидатура; выдвигать ~ру висувати кандидатуру, кандидбз мед. кандидбз, -у. кандйль сад. кандйль, -лю; к.-китййка сад. кандйль-китайка; к.-синйп сад. кандйль-си- нап, -у.
кйндхи нескл., м. и ж., этнол. кандхі. кандык бот. кандйк. кйневский канівський, канёгра бот. канёгра. канефбра бот. канефбра. канйкулы мн. канікули, -ул, вакації, -ій; парламентские к. парламентські канікули; студёнческие к. cтyдёнтcькi канікули (вакації).
каникулйрный канікулярний, вакаційний;
~ное врёмя канікулярний (вакаційний) час. канистеранйя мед. каністерапія. канйстра каністра, канйстровый каністровий. канитёлить разг. марудити, -джу, -диш, воло- вбдити, зволікати, морбчити, барйтися, -рю- ся, -ришся, гаяти час. канитёлиться разг. марудитися, -джуся, -ди- шся, воловбдитися, зволікати, морбчитися;


канитёль
19
канталупа
{терять время попусту — ещё) гаяти (марнувати, -ую, -уєш) час, барйтися, -рюся, -ришся, розводитися, -джуся, -дишся, розводити тяганйну, тягтй (-гну, -гнеш) сірка за хвіст.
канитёль 1. (нитки для вышивания) канитёль, -ЛІ; золотая к. иск. золота канитёль; 2. {пе- рен.: хлопотливое дело) разг. тяганйна, морока; тянуть к. тягтй тяганйну, воловодити, -джу, -ДИШ, марнувати (-ую, -уєш) час, зволікати діло, розводитися, -джуся, -дишся. каннтёльный 1. канитёльний; ср. канитёль 1; 2. (перен.: хлопотливый, нудный) разг. марудний, забарнйй, загайний, некваплйвий; ~ная истбрия марудна (забарна) історія; -'Ное дёло марудна (забарна) справа, канитёльщик 1. спец., уст. канитёльник;
2. перен., разг. маруда, марудник. канитёльщица 1. спец., уст. канитёльниця;
2. перен., разг. маруда, марудниця. канифас текст, каніфас, -у; к.-блок мор.
каніфас-блок. канифйсный, канифасовый текст, каніфас- ний, каніфасовий, канифблевый см. канифбльный. канифблить спец. каніфолити, канифбль спец. каніфоль, -лі; (живица) живй- ця; отвердёлая к. стверділа каніфоль; янтарная к. бурштинова (янтарна) каніфоль, канифбльный каніфольний; живйчний. Ср.
канифбль. канкйн канкан, -у.
канкаийровать канканувати, -ую, -уєш. канкйнный канкановий, к^нклеслі^з. канклес. канкрбид мед. канкроїд, -у. канна^ бот. канна, кйнна^ зоол. канна.
каннйда, каннйра лингв, каннада, каннара. каннёль муз. канёль. каннелібра архит. канелюра, каннибал книжн. канібал; (людоед — ещё) людожёр, людоїд, каннибалйзм, каннибальство книжн. канібалізм, -у; (людоедство — ещё) людо- жёрство, людоїдство; перен. жорстокість, -кості (ж), варварство, каннибальский канібальський; (людоедский
— 	ещё) людожёрський, людоїдський; перен. жорстокий, варварський, клиновые сущ., мн., бот. каннові, -их. Ср.
кйннаЧ канб нескл., с., ист. канб.
канойст спорт, каноїст, канойстка спорт, каноістка. канбн* церк. канон, -у; (перен.: нечто общепринятое, твёрдо установленное — ещё) правило, догмат; ветхозавётный к. старозавітний канон; пасхальный к. великбдній канон.
кaнбн^ канун муз. кан6(у)н, -у. канонйда канонада, канонёрка мор. канонёрка. канонёрский мор. канонёрський; ~кая лбдка канонёрський човен, канонизация церк., книжн. канонізація, канонизйрованный, канонизбванный церк., книжн. канонізований; (узаконенный — ещё) узаконений, узвичаєний, канонизйровать, канонизовйть несов. и сов., церк., книжн. канонізувати, -ую, -уєш; (узаконивать — ещё) узаконювати, -юю, -ЮЄШ и реже узаконяти / узаконити, сов. узвичаїти, -аю, -аїш. канонизйроваться, канонизоваться несов. и сов., церк., книжн. канонізуватися, -ується; узаконюватися, -юється и реже узаконятися / узаконитися, сов. узвичаїтися, -ться. Ср. канонизйровать. канбник церк. канонік. Ср. канбиЧ канонйр воен., ист. канонір, пушкар, -я, гармаш, -а.
канонйрский воен., ист. канонірський, пушкарський, канонйчески нареч. канонічно, канонйческий, канонйчный канонічний; к.
текст церк., книжн. канонічний текст, канонйчность церк., книжн. канонічність, -ності. канбпа ист. канопа. каноскбп техн. каноскоп. каноскопйя физ. каноскопія.
Канбссу: идтй в К. перен. упокорюватися, -ююся, -юєшся, капітулювати, -юю, -юєш. канотьё нескл., с. канотьє, канбэ нескл., с., спорт, канбе. кансьонёро нескл., м., поэт, кансьйонёро. кант* кант; (оторочка в одежде — ещё) ж.
лямівка, облямівка, кант^ (псалом) муз. кант; вивйтный к. віват- ний кант.
кантйбиле муз. 1. нареч. кантабіле, співучо;
2. сущ., нескл., с. кантабіле, кантйбрьі мн., ист. кантабри, -ів. канталупа, канталупка (сорт дьіні^ бот. канталуп[к]а.


кантіпь
20
канцерогённый
кантйль мет. канталь, -лю. кантор {единица массы) кантар, кантаридйн биохим. кантаридйн, -у. кантарйдьілі»., биол. кантарйди, -йд. кантарофилйя сад. кантарофілія. кантйта лит., муз. кантата. кттктнъш лит., муз. кантатний, кйнтеле нескл., с., муз. кантеле. кантелйстл<>^з. кантеліст, кйнте-хбндо нескл., с., муз. канте-хондо. кантийнец филос. кантіанець, -нця. кантианский филос. кантіанський, кантийнство филос. кантіанство. ккнтткуменьш. кантик; ж. лямівочка, облямі- вочка. Ср. кант*, кантилёна муз. кантилена; ширбкая к. широка кантилена, кантовйние 1. кантування; 2. облямовування.
Ср. кантовіть‘“^. кантовйтель спец, кантувач, -а. кантовйть* спец, кантувати, -ую, -уєш. кантовйть^ (окаймлять) облямовувати, -овую, -овуєш.
кантоваться* кантуватися, -ується. Ср. кантовать*.
кантоваться^ облямбвуватися, -овується. Ср.
кантов^ть^. кантоваться^ {находиться где-л., обычно без работы) разг. кантуватися, -уюся, -уєшся. кантбвка* {действие) спец, кантування (с.).
Ср. кантовать*, кантбвка^ облямовування (с.). Ср. кантовйть^ кантбвка^ {инструмент) спец, кантівка, кантовский кантівський, каитби кантон, -у.
кантональный кантональний; ~ьіе выборы
кантональні вйбори; к. гброд кантональне місто.
кантонйст ист. кантоніст, кантонйстский ист. кантоністський; ~ие шкблы кантоністські школи, кантбнный кантбнний. контор церк. кантор, конторский церк. конторський. кОитри нескл., с., муз. кантрі. кйнтус-плйиуслі;;з. кантус-планус. каи^и* 1. переддень, -дбдня, передбдень, день пёред; ~ны мн. передбдні, -ів; в к. напере- дбдні; к. Крещёиия церк. Голбдна кутя; к. Нбвого гбда этногр. Щедрий вечір (-чора); к. праздника переддёнь (надвечір’я) свята, святкбве надвечір’я; к. Рождествй церк. Святйй вёчip, Cвят-вёчip; 2. {поминальное
кушанье) уст. канун, -у, с. кбливо; 3. {столик со свечами) канун, -а. канун^ CM. канби^ каиупер см. калуфер, каиури нескл., м. и ж., этнол. канурі, кйиуть уст. канути; {исчезнуть — ещё) знйк- нути; как (будто, слбвио) в вбду --ул як (мов, немов, наче, неначе) у воду канув (впав, пірнув, пішов), разг. як (наче, неначе) віл (лиз, лйзень, злйдень) злизав, як (наче, неначе) корова язиком злизала; к. в вёчиость (прбшлое) канути (пітй, відлетіти) у вічність (небуття, засвіти); к. в Лёту канути в Лёту, пітй в непам’ять (небуття), назавждй знйк- нути.
каиуфер см. калуфер, кйифар {кубої^ ист. канфар. кйицеллингл/о/7. канцелінг, -у. канцеллйроваиие фин. канцелювання. канцеллйроваииьій фин. канцельбваний. каицеллйровать несов. и сов., фин. канце- лювати, -юю, -юєш. каицелярйзм 1. уст. канцелярщина; 1.лингв.
канцелярйзм, -у. канцелярйст ист. канцелярйст, каламар, -я, разг. писарчук, -а. каицелярйстка канцелярйстка. каицелярйстский канцелярйстський. канцелярия канцелярія; государственная к. державна канцелярія; иебёсная к. шутл. не- бёсна канцелярія; тййная к. ист. таємна канцелярія.
канцелярский 1. канцелярський; ~кая дблж- ность канцелярська посада; ~ие принад- лёжности канцелярське приладдя; 2. {бюрократический — ещё) бюрократйчний, шаблонний; --кая волокйта канцелярська (бю- рократйчна) тяганйна; ~кая крыса перен., презр. канцелярський посіпака, канцелярський щур, чорнйльна душа; к. язык канцелярська (шаблонна) мова. канцелЯрско-бюрократйческий канцеляр- сько-бюрократйчний. канцелйрщииа прен. канцелярщина, кйнцер мед. канцер, -у; {раї^ рак, -у, диал.
пістряк, -а. кОнцериьій мед. канцерний; раковий, каицерогён мед. канцерогён, -у. каицерогеиёз мед. канцерогенёз, -у. канцерогёниость мед. кaнцepoгённicть, -нно- сті.
канцерогённый мед. канцерогённий; ~ые ве- ществй кaнцepoгённi речовйни.


канцерофббия
21
кйперсовые
канцерофббия мед. канцерофобія. канционйл церк. канціонал, -у. кйнцлер канцлер; федеральный к. федеральний канцлер, канцлерский канцлерський, канцбна лит., муз. канцона, канцонётта канцонёта.
канцпринадлёжности (канцелярские при- надлёжности) мн. канцприладдя (канцелярське приладдя), канцтовары (канцелярские товары) мн.
канцтовари (канцелярські товари), канчйли нескл., мн., зоол. канчілі. канчук дна л. канчук, -а; {нагайка — ещё) нагайка, нагай, -ая, малахай, -ая. каньбн геогр. каньйон, -у. каньбнный геогр. каньйонний. канібк, каніЬка 1. орн. каня, канюк, -d, ж. канюка; 2. перен.,разг. канюка (м. и ж.), жебрак, -і, прохач, -а. канібля {трубка) мед. канюля, канібченье прост, канючення; випрошування, вициганювання. Ср. кані&чить. канібчить прост, канючити; {выпрашивать
— 	ещё) випрошувати, -ую, -уєш, разг. циганити и вициг^нювати, -юю, -юєш. каолйи мин. каолін, -у. каолинизация хим. каолінізація, каолинйт мин. каолініт, -у. каолйновый мин. каоліновий, кабны мн., физ. каони, -ів. кап спец. кап, -у. кйнанье крапання, капання, кйпать / капнуть 1. крапати и усилит, крапотіти, -тйть / крапнути, кйпати, -паю, -паєш и реже -плю, -плеш и усилит, капотіти, -тйть / капнути; 2. {проливать, ронять капли на что-л. — о дожде) крапати и усилит, крапотіти / крапнути, ляпати и усилит, ляпотіти / ляпнути; 3. {перен.: доносить — ещё) доносити, -ношу, -носиш / донестй, нашіптувати, -ую, -уєш / нашептати, -шепчу, -шёп- чеш; 4. {о деньгах) разг. перепадати / перепасти, -падё; О не ~плет над кем за шйю (за комір, на голову) не ллє (не течё, не капає) кому.
капающий 1. прич. якйй (що) капає; 2. прил. канальний.
капвложёния (капитальные вложёния) мн., экон. капвкладення (капітальні вкладення), капелйроваиие спец. капелюв^ння. капелйровать несов. и сов., спец. капелювйти, -юю, -ЮЄШ.
капёлла* {хор певчих) муз. капёла, уст. капё- лія; к. бандурйстов капёла бандурйстів; пё- ние а к. спів а капёла. капёлла^ архит., церк. каплйця; надгрббиая к. надгробна (надмогйльна) каплйця. капёль^ 1. {падение капелі^ капання (с.), м., разг. капіж, -нежу; 2. {падающие капли) краплі, -пель, каплі {мн). капёль^ спец. капёль, -лі. капельдйнерд^ст. капельдйнер. капельдйнерский уст. капельдйнерський. кйпелька 1. уменьш.-ласк. крапелька, крап- лйнка, краплйночка, крапелйнка; до [послёд- ней] ~ки до [останньої] крапельки (крапе- лйни, крапелйнки, крапелйночки, крйхти); 2. {перен.: малое количество) разг. крап- лйнка, краплйночка, крапелька, капелька, капелйнка, крйхта, крйхітка, крйшечка; {немножко — ещё) трошки, трішки, уменьш.- ласк. трошечки, трішечки; '-ку нареч. трошки, трішки, трошечки, трішечки, капельку, капелечку, капелйнку, капелйночку, крй- шечку, крйхітку, крйхіточку; ни ~ки ні крапельки (капельки, капелйнки, краплйнки, крйхти), нітрохи, анітрохи, уменьш. нітрошки, анітрошки, нітрошечки, анітрошечки, анітрішечки, канельмёйстер муз. капельмёйстер; {дирижёр хора — ещё) диригёнт; {в церкви) рёгент. капельмёйстерский муз. капельмёйстерсь- кий; {дирижёрский — ещё) диригёнтський. кйпельинк jwed. кктпътк, реже крапельник;
{сосулька) ж.,разг. бурулька, капельница мед. крапельниця, капельниця, разг. капельник, капельножйдкий краплиннорідкйй. капельный 1. спец. краплйнний; '-ная инфёк- ция мед. краплйнна iнфёкцiя; ~ное вливй- ние краплйнне вливання; '^ное орошёние с.-х. краплйнне зрошення; -^ное состояние веществ^ физ. краплйнний стан речовинй; к. тклтхим. краплйнний аналіз; 2. {перен.: крошечный) разг. малёсенький, малюсінький, манюсінький, крйхітний. капёльный к^пельний, крапельний, краплйнний; капіжний; '-пая водй дощова вод^. Ср. капёль^ 1.
капеліЬшка уменьш.-ласк. 1. крапелйночка;
2. крйхіточка. Ср. кйпля 1—2. кйперліор., ист. к^пер. каперс см. каперсы 1.
кйперский, каперный к^перський, кіперний, каперсовые сущ., мн., бот. каперсові, -их.


каперство
22
капитул^Ірия
каперство ліо/7., ист. каперство, кйперствовать мор., ист. каперству вати, -ую, -уєш.
каперсы мн. 1. бот. каперси, -ів, капарці, -ів; -'Єре ед. каперс, капарець, -рця; 2. кул. каперси, капарці, капибйра зоол. капібара. капиллйций биол. капіліцій, -ію. капиллйр спец, капіляр, капиллярность спец, капілярність, -пості, капилліірньїй капілярний; ~ная водй капілярна вода; ~ное давлёние капілярний тиск; ~ьіе сосуды капілярні судйни. капиллярографйческий мед. капілярогра- фічний.
капиллярография мед. капілярографія. капилляроскопйя мед. капіляроскопія. капитал 1. фин., экон. капітал, -у; {богатство
— 	ещё) багатство; мёртвый к. мертвий капітал; налйчный к. наявний (готівковий) капітал, ж. готівка; оборбтиый к. оборотний капітал; перемёниый к. змінний капітал; произвбдственный к. виробнйчий капітал; торгбвый к. торговельний капітал; финансовый к. фінансовий капітал; 2. ~лы {денежные средства — еще) мн. гроші, -шей, кошти, -ів, фінанси, -ів; О к. приобрестй и иевйниость соблюстй гроші (грошики) набути і чесним бути; хитромудро і невелй- ким коштом, капиталец уменыи.-ласк. капіталець, -льцю.
Ср. капитал 1. капитализация экон. капіталізація, капитализйрованиый экон. капіталізований, капитализйровать экон. капіталізувати, -ую, -уєш.
капитализйроваться экон. капіталізуватися, -ується.
капиталйзм капіталізм, -у; частиомоиополи- стйческий к. приватномонополістйчний капіталізм; частиохозййствеииый к. приватновласницький капіталізм, капиталйст капіталіст,багач, -а. капиталистйческий капіталістйчний; ~кая систёма капіталістйчна система; к. цикл капіталістйчний цикл, капиталйстка капіталістка, капиталовложёиия мн., экон. капіталовкладення, -ень. капиталодержйтель экон. власник капіталу, капіталоутрймувач. капиталоёмкий экон. капіталомісткйй.
капиталоёмкость экон. капіталомісткість, -кості.
капиталообразование экон. капіталотворення, капіталоутворення. капитйль полигр. капіталь. капитально нареч. капітально; {основательно
— ещё) ґрунтовно; {серьёзно — ещё) серйозно. Ср. капитальный.
капитальность капітальність, -ності; {основательность — ещё) ґрунтовність. Ср. капитальный.
капитальный капітальний; {основательный
— ещё) ґрунтовний, серйозний, фундаментальний; {перен.: основной, главный, солидный — ещё) основнйй, солідний; ~ная покупка солідна покупка; ~ная етенй капітальна стіна; ~иое етройтельетво капітальне будівнйцтво; ~ые вложёния экон. капітальні вкладення, капіталовкладення, -ень {мн)\ к. труд капітальна (ґрунтовна, серйозна, фундаментальна) праця; ~ым ббразом капітально, ґрунтовно, докорінно, серйозно.
капитан капітан; {корабля — ещё) мор., уст. шкіпер; к. дальнего плавания мор. капітан далекого плавання; к.-иепр^виик ист. ка- пітан-справник; к.-лейтеийит мор. капітан- лейтенант; к.-лейтенйнт-инженёр мор. ка- пітан-лейтенант-інженер {род. капітан-лей- тенанта-інженера); к.-мех^иик мор. капітан- механік; к. пёрвого рйнга мор. капітан першого рангу.
капитйиекий капітанський; к. мбетик капітанський місток, капитйиство капітанство. капитйиша разг. капітанша. капитёль архит., полигр. капітель, -лі. капитёльиый архит., полигр. капітельний, капитоийроваиный спец, капітонований, капитонйровать спец, капітонувати, -ую, -уєш.
капйтул церк., ист. капітул, -у; к. Мальтйй- екого брдена капітул Мальтійського ордену, капитулировать несов. и сов. капітулювати, -юю, -юєш; {сдаваться — ещё) здаватися (здаюся, здаєшся) / здатися (здамся, здасйся), складати / скласти (складу, складеш) зброю; {перен.\ перед трудностями — ещё) пасувати, -ую, -уєш / спасувати, капитулянт капітулянт, капитулйитекий капітулянтський; -'кая по- лйтика капітулянтська політика, капитулйнтство капітулянтство, капитулйрия ист. капітулярія.


капитуляции
23
капрйзный
капитулііции мн., юр. капітуляції, -ій. капитуляция капітуляція; безоговброчиая к.
беззастережна капітуляція, кйпище ист. капище, ж. божийця. капкйн капкан, лабети, -ів {мн)\ (ловушка — ещё) тенёти, -ёт (мн), ж. пастка; (перен.: о безвыходном положении) ж. безвйхідь, -хо- ДІ, скрута; попасть в к. попастися (пійматися, ускочити) у пастку (капкан), капкйиный капкановий; пастковий. кткклчілкуменьш. капканчик. капкйищик спец, капканник. капкбвьій капковий.
каплеобразный, каплевидный краплеподібний, каплеподібний, крапелястий. каплеотделйтель краплевідділювач. каплеуказйтель краплепокажчик. каплйцауст., диал. каплйця. каплун зоол. каплун, -а. к^пля 1. крапля, краплйна, капля,крапе- лйна; до послёдней ~ли крбви [бйться, сражаться] перен. до останньої краплі (каплі, краплйни) крові [бйтися, боротися]; как две '^ли воды [похбж на кого] як дві краплі (каплі) водй [подібний, схожий на кого, до кого], як вйкапаний, голос у голос, волос у волос, око в бко, достоту однакові; ~ли в рот не брать разг. краплі (каплі, росйнки, ріски, рісочки) в рот (до рота) не брати; к. в --лю як вйкапаний; к. в мбре перен. крапля (капля) в морі; к. за '^лей, к. по ^^ле крапля за краплею, крапля по краплі; О к. по ~ле камень долбйт погов. крапля по краплі і камінь довбає (розбиває, пробиває), мала крапля й велйкий камінь пробиває; 2. {перен.: малое количество) разг. крапля, капля, крй- хта; (немного — ещё) трохи, трошки, трішки, уменьш.-ласк. трошечки, трішечки; 3. ~ли (лекарство) мн. краплі, -пель, каплі; глазные ~ли мед. очні краплі; сердёчные ~ли мед. cepцёвi краплі, кйпнуть CM. кйпать.
КЙП0ВЫЙ спец, каповий, капбк текст, капок, -пка. кйпо-корешбк спец, кaпo-кopiнёць, -нця. капо-корешкбвый спец, кaпo-кopiнцёвий. капонйр спец, капонір, уст. гармаш, -а. кйпор капор, уменьш. капорёць, -рця. капбт' (вид одежды) капот, ж., диал. капота, капбт^ техн. капот; к. мотбра капот мотора;
поднйть к. підняти капот, капотаж авиа капотаж, -у. капотажный авиа капотажний.
капбтец, капбтик уменьш. капотик. Ср. капбт*.
капотйрование авиа, техн. капотування. капотйровать авиа, техн. капотувати, -ую, -уєш.
капрйл ист. капрал, капрйльский ист. капральський, капрембнт (капитальный рембнт) разг. капре- мбнт, -у (капітальний рембнт). капрйз прймха (ж), забаганка (ж), капрйз, -у, ж., разг. комиза, химёра; --зы мн. вередування, -ань, разг. вёреди, -ів, фбкуси, викрутаси, витребёньки, -ньок и -ньків, вй- гадки, -док, ВЙТІВКИ, -вок, дурощі, -ів, м. реже вёред, -у; дётские ~зы дитячі капрйзи (забаганки); ~зы мбды разг. прймхи мбди; -'Зы судьбы гра (прймхи) дблі. Ср. капрйз- ничать 1.
капрйзник разг. капризун, -а, капризуля, комиза; вередун, -а, вереда, вереднйк, -а, вередій, -ІЯ, вередуля, варйвода, перебёндя. Ср. капрйзничать 1. капрйзница разг. капризуха, капризуля, комиза; вередунка, вередуха, вереда, вереднй- ця, вередійка, вередуля, варйвода. Ср. капрйзничать 1. капрйзничанье капризування; вередування, коверзування. Ср. капрйзничать 1. капрйзничать 1. (вести себя капризно) капризувати, -ую, -уєш, разг. комизйтися, -ижуся, -изйшся, витребёнькувати, -ую, -уєш; (привередничать — ещё) вередувати, -ую, -уєш, коверзувати, разг. гёдзатися, гёдзкатися, дуріти, прймхати, химёрити, химерувати, ро- бйти (-блю, -биш) фбкуси; 2. (перен.: действовать с перебоями: о механизмах — ещё) разг. вередувати, -ує; мотбр ~ает мотбр вередує (капризує), капрйзничающий 1. прич. якйй (що) капризує (вередує и т. «.); вередун, -а, капризун, -а, вередій, -ІЯ, вереда (м. и ж), комиз^ (м. и ж.), перебёндя, вереднйк, -а, м. и ж. вередуля, капризуля, варйвода (сущ.); см. капрйзничать 1; 2. прил. вередлйвий, забагливий, примхлйвий, комйзливий, химёрний. капрйзно нареч. капрйзно; вередлйво; примх- лйво, химёрно. Ср. капрйзный 1—2. капрйзность 1. капрйзність, -ності; вередлй- вість, -вості; 2. примхлйвість, вибагливість, вередлйвість, xимёpнicть. Ср. капрйзный 1—2.
капрйзный 1. капрйзний; (привередливый — ещё) вередлйвий; к. ребёнок капрйзна (ве-


капризуля
24
карабйнчик
редлйва) дитйна, капризуля, вередуля (м. и ж.), капризун, -а, вередун, -а; 2. {изменчивый, прихотливый — ещё) примхлйвий, вибагливий, вередлйвий, химерний; --ная по- гбда примхлйва погода; 3. {требующий особых условий) вибагливий, вередлйвий, примхлйвий; ~ное растёние вибаглива рослйна. капризуля м. и ж., разг. капризуля, вередуля,
ж. 	вередуха; см. ещё капрйзиик, капрйзни- ца.
капризун прост, см. капрйзник. капризунья п р о с т. см. капрйзиица. каприбль спорт, капрібль, -лю. капрйс муз. капрйс, -у. капрификйция бот. каприфікація. каприфблий, каприфбль бот. козолйст, -у, каприфоль, -ЛЮ. капрйччио, капрйччо нескл., с., муз. капрй- ЧІО, капрйчо. капролактам хим. капролактам, -у. капролактймовый хим. капролактамовий. капрбп капрон, -у.
капрбновый, реже капрбниый капроновий;
-вые чулкй капронові панчохи, кйпсель техн. капсель, кйпсельный техн. капсельний. капсйд микробиол. капсйд, -у. капсййский археол. капсійський; ~кая
культура капсійська культура, кйпсикум бот. капсикум, -у. капстран^ (капиталистйческая страна)
капкраіна (капіталістйчна країна), капстройтельство (капитальное стройтель- ство) разг. капбудівнйцтво (капітальне бу- дівнйцтво). капсула анат., фарм. капсула, капсулйрование анат. капсулювання, капсулйроватьлігд. капсулювати, -юю, -юєш. капсулотомйя мед. капсулотомія. капсульный капсульний; -ые микроорганй- змы капсульні мікроорганізми, капсюль в разн. знач. капсуль; к.-воспламе- нйтель воен. капсуль-запальник; к.-детоий- тор воен. капсуль-детонатор. капсюльный капсульний, каптйж горн, каптаж, -у. каптйжный горн, каптажний, каптйл текст, каптал, -у. каптенармус ист. каптенармус, комірнйк, -а. каптёр воен., разг. каптёр, каптёрка воен., разг. каптёрка, каптёрный воен., разг. каптёрний. каптйрование горн, кантування.
каптйровать горн, каптувати, -ую, -уєш. каптйроваться горн, каптуватися, -ується. капуста^ бот. капуста; голбвка -ты капустй- на; зйячья к. бот. заяча капуста, м. очйток, -тку; изрубйть в -ту перен., прост, посікти (побйти) на капусту (січку); к. броккбли капуста броколі; морскйя к. {водоросли) морська капуста; цветная к. цвітна капуста, капуста^ {о деньгах) перен., жарг. капуста; сбивать -ту {заниматься вымогательством) збивати капусту; стричь (рубйть) -ту {интенсивно зарабатывать деньги) стрйгти (рубати) капусту. ктустк2і уменьш. капустйнка. Ср. капуста*, капустник капусник; {род i//ew) диал. капусняк, -у; {пирог) пиріг (-рога) із капустою; {вечеринка) перен. капусник, капустница энтом. капусниця, капустяний білан (-а).
капустный бот., энтом. капустяний; -пая белйнка энтом. білан, -а {м)\ -ная моль энтом. капустяна міль; -ная сбвка энтом. капустяна совка, нічнйця; -ная тля энтом. попелйця, попільнйця; -ые блбшки энтом. капустяні блішки, капустоубброчный с.-х. капустозбиральний, капут нескл., м., предик., прост, капут, каюк, гаплйк, межд. амба; к. ему (ей) та й по ньому (по ній), капуцйн в разн. знач. капуцйн. капюшби відлога {ж), каптур {род. каптура), капюшон.
капюшбиники мн., энтом. капюшонники, -ів, короїди, -ів. кар* разг. кар, автокар, кар^ геод. кар, -у. кар^ межд. кар.
кйра кара, покара, с. покарання; {возмездие — ещё) помета; {денежная — ещё) штраф, -у, пеня; {дисциплинарная) стягнення, покарання; понестй заслуженную -ру зазнати заслуженого покарання, карйемый караний, карабйх {жеребец) Карабах, карабахский этнол. карабаський; -кая лб- шадь карабаський кінь, Карабах, карабйхцы Лі»., этнол. карабахці, -ів. карабйн* {винтовка) карабін, карабйн^ {приспособление для зажима) карабін.
карабйнный карабінний. карабйнчик уменьш. карабінчик. Ср. кара- бйн^


карабинёр
25
карапапйхи
карабинёр в разн. знач. караб1нёр. карабинёрный, карабинёрский карабінерний, карабінерський; ~ный полк карабі- нёрний полк; ~кий мундйр карабінерський мундйр.
карабканье видирання, дряпання [вгору], карабкаться дёртися, -руся, -рёшся, дратися (деруся, дерёшся), видиратися,разг. дряпати- ся, видряпуватися, -уюся, -уєшся, братися (беруся, берёшся) [нагору], кар^бура гидротехн. карабура. карабурну нескл.,м., винодел, карабурну. караваджйзм иск., ист. караваджйзм, -у. караваджйст иск. караваджйст. каравйй 1. хліб, хлібйна (ж), бухан, -а, буханёць, -нця, буханка; 2. (свадебный хлеб) этногр. коровай; О на чужбй к. рта не разевай погов. на чужйй коровай очёй не поривай, а свій май; на чужйй шматок (кусок) не роззявляй роток; не сунь носа до чужого проса.
каравййка орн. коровайка, каравйн караван, -у, ж. валка; {вереница — обычно) ключ, -а; журавлй летйт ~намн журавлі летять ключами (караванами); к.- сарйй караван-сарай, -аю. караванный караванний, каравановий, валко- вйй.
каравйнщик караванник. каравёллал10>/7., ист. каравёла. карагйна бот. карагана, карагандйнскнй карагандйнський. карагйнка зоол. караганка. карагйсы ист. карагаси, -ів. карагйч бот. карагач, -а. карагачевый бот. карагачёвий. карадйм этногр. карадам. карадрйна энтом. карадрйна. карйемость юр. караність, -ності. карйемый караний.
карайм этнол. караїм; ~мы мн. караїми, -ів. караймка этнол. караїмка, караймский этнол. караїмський; к. язык караїмська мова, карайн палеонт. караїн, -у. каракйл зоол. каракал.
каракалпак этнол. каракалпак; '^ки мн.
каракалпаки, -ів. каракалпйкскнй этнол. каракалпацький; к.
язык каракалпацька мбва. каракалпйчка этнол. каракалпачка, каракйры мн., орн. каракари, -ів. каракатица зоол. каракатиця; {перен. — ещё) разг. потвора.
каракиргйз этнол., уст. каракиргйз; ~зы мн.
каракиргйзи, -ів. каракиргйзка этнол., уст. каракиргйзка. каракиргйзский этнол., уст. каракиргйзь- кий.
каракит^ил/н., ист. каракитаї, -їв. карйковый карий, каро-гнідйй, караковий. каракулевбд с.-х. каракулівнйк, -а. каракулевбдство с.-х. каракулівнйцтво. каракулевбдческий с.-х. каракулівнйцький. каракулевый каракулевий, смушёвий, смушковий; к. воротнйк каракулевий (смушковий, смушёвий) комір; к. мех каракулеве хутро, каракуль, -лю. карйкуль каракуль, -лю, смушок, -шку {мех) и -шка {одна шкурка). карйкулька уменъш. кривулька, разг. карлючка; -ки мн. кривульки, -льок, разг. карлю- чкй, -ючок.
карйкульская: к. овцй каракульська (каракулева) вівця, каракульчй спец. каракульча, каракуля кривуля, разг. карлючка; -ли мн. кривулі, -уль, карлючкй, -ючок; писать ~ями писати карлючками (каракулями), каракумский каракумський, каракурт энтом. каракурт, карамболйна карамболіна. карамббль {в бильярдной игре) карамболь, -лю; О пблный к. {о чём-л. экстраординарном) жарг. повний карамббль. карамббльный карамбольний. карамелевйрочный карамелеварний, карамелеформующий карамелеформуваль- ний.
карамёль карамёль, -лі. карамёлька уменьш.-ласк. карамёлька. карамёльный карамёльний, карамёлевий. карамбра д на л. малярійний комар (-а), карандаш oлiвёць, -вця; взять на к. разг. узяти на замітку; мастйчный к. жив. мастй- ковий oлiвёць; мелбвый к. жив. крейдянйй oлiвёць; сдёлать в ~ашё вйконати oлiвцём. карандашик уменъш. олівчик, карандашный oлiвцёвий; ~ное дёрево oлiвцё- ве дёрево; к. рисунок малюнок (рисунок) oлiвцём.
карантйн карантйн, -у; к. растёний карантйн рослйн.
карантйнный карантйнний, карантйновий; ~ые болёзни карантйнні хвороби; к. срок карантйнний тёpмiн. карапапйхи мн., этногр. карапапахи, -ів.


карапбдиум
26
карбйн
карапбдиум бот. карапбдіум, -у. карапуз разг. карапуз, капшук, -а, пузань, -ня, реже пузан, -а. карапузик ласк, карапузик, капшучок, чка, пузанчик, ж. дитйнка. карапузики мн., энтом. карапузики, -ів. кар^с (кувшин) карас.
карасёвый, карйсий, карасйный карасячий, карйсик карасик,
карасйще увел, карасйще. карасу нескл., ж., геогр. карасу. карась карась, -ся.
карйт спец. карат; бриллиант в три -та діамант на три карати, каратйи хим. каратан, -у. каратйу нескл., мн., геогр. каратау. каратё см. карат;^. каретный спец. каратний. карйтель каратель, карйтельиица карателька. карательный юр. каральний, репресйвний; -ые мёры каральні (репресивні) заходи; к. отрйд каральний загін, каратйиский этнол. каратйнський. каратйицы мн., этнол. каратйнці, -ів. каратйст спорт, каратйст. каратйстка спорт, каратйстка. каратйстский спорт, каратйстський. карйть карати, караться каратися.
караті, каратё нескл., с., спорт, каратё. каратэйст см. каратйст. каратэйстский см. каратйстский. караул^ варта, сторожа (ж), караул, -у, чати (род. мн. чат); быть под ~лом бути під вартою; быть (стойть) в ~ле (на ~ле) бути (стояти) на варті (караулі, чатах), вартувати, -ую, -уєш, чатувати; взять (посадйть) под к. узяти (посадйти, разг. посадовйти) під варту; взять (сдёлать) на к. воєн, узяти (зробй- ти) на караул; держать под --лом тримати під вартою; почётный к. почесна варта, караул^ межд., разг. ґвалт, караул, пробі, прост, калавур; кричать к. кричати [на] ґвалт, ([на] караул, [на] пробі), ґвалтувати, -ую, -уєш; хоть к. кричй хоч ґвалт кричй, хоч ляж та й плач, караулить 1. (кого-что — охранять, стеречь) вартувати, -ую, -уєш, караулити, чатувати, -ую, -уєш, стерегти, -ежу, -ежёш (кого-що); (что — охранять — ещё) охороняти (що); 2. (кого — поджидать, подстерегать) разг. підстерігати (кого), чатувати (на кого).
караульная сущ., ж., прост, караулка см. кара^льия.
караульный 1. прил. вартовйй, сторожовйй, караульний, чатовйй; '^иая служба караульна служба; 2. сущ. вартовйй, -ого, караульний, -ого, чатовйй, -ого, вартівнйк, -а, охоронець, -нця. кара]^льия вартівня, караульня, разг. караулка; {сторожка — ещё) сторожка, караульщик разг. вартівнйк,-а. караульщица разг. вартівнйця. караулящий якйй (що) вартує и т. «.; сущ. вартовйй, -ого, вартівнйк, -а, стброж; см. караулить.
карачйевец этнол. карачаївець, -вця; ~вцы мн. карачаївці, -ів. карачаевка этнол. карачаївка, карачйево-балкйрский карачаєво-балкарсь- кий.
карачйево-черкёсский кapaчaєвo-чepкёcький. карачаевский этнол. карачаївський, карйчки мн., прост.', пблзать на ~ках повзати (лазити) рачки (карачки, на карачках); рака лазити, разг. рачкувати, -ую, -уєш; стать на к. стати рачки (карачки, на карачки), карачун: тут ему и к. пришёл прост, тут йому і капут (каюк, кінець, гак) настав, тут він
і 	дуба дав (урізав), карающий 1. якйй (що) карає; прич. реже караючий; ~щая десийца высок, караюча де- снйця; 2. прил. каральний; к. меч каральний меч.
карбазбл хим. карбазол, -у. карбамйд хим. карбамід, -у. карбамйдный хим. карбамідний; ~ые смблы карбамідні смоли, карбанибп хим. карбаніон, -у. кйрб^с мор. карбас, реже баркас. кйр6Асикуменьш.,мор. шрбасик,реже барка- сик.
кйрбйспый мор. карбасний, реже баркасний, карбатибн хим. карбатіон, -у. карбгемоглобйи биохим. карбгемоглобін, -у. карбёиы мн., биохим. карбёни, -ів. карбйд хим. карбід, -у; к. желёза карбід заліза;
к. кйльция карбід кальцію, карбйдка разг. карбідка, карбидкрёмииевый хим. кapбiдкpёмнiєвий. карбйдиый хим. карбідний, карбідовий; ~иая л^мпа карбідна (карбідова) лампа, карбидообразующий хим. карбідотвірнйй, карбідоутворювальний. карбйи хим. карбін, -у.


карбинбл
27
кардиолбгия
карбинбл хим. карбінол, -у. карбинбльный хим. карбінбльний. карбоангидрйза хим. карбоангідраза. карбогемоглобйн хим. карбогемоглобін, -у. карбогён хим. карбоген, -у. карббванец д и а л. карбованець, -нця. карбоксигемоглобйн хим. карбоксигемогло- бін, -у.
карбоксйл хим. карбоксил, -у. карбоксилйза хим. карбоксилаза. карбоксйльньїй хим. карбоксйльний. карболейн хим. карболеїн, -у. карболён хим. карболён, -у. карболинёум хим. карболінеум, -у. карболйт спец. карболіт, -у. карболйтовый спец. карболітовий. карбблка разг. карболка, карббловый хим. карболовий; ~вая кислотй хим. карболова кислота, карбомйл фарм. карбомал, -у. карбби геол., хим. карбон, -у. карбонад кул. карбонад, -у. карбон^дный кул. карбонадний. карбонадо нескл., м., мин. карбонадо, карбонйр, карбонарий ист. карбонар, карбонарій.
карбонарйзм ист. карбонарйзм, -у. клрбонйт мин., хим. карбонат, -у. клрбонАтныймин., хим. карбонатний; --ые по- рбды карбонатні породи, карбонизацибнный спец. карбонізаційний, карбонизация спец. карбонізація, карбонизйровать спец. карбонізувати, -ую, -уєш.
карбонизйроваться спец. карбонізуватися, -ується. карббний хим. карббній, -ію. карбонйл хим. карбоніл, -у. карбонйловый хим. карбоніловий. карбонйт хим. карбоніт, -у. карббновый хим. карббновий. карбопл^ст хим. карбопліст, -у. карборйн хим. карборан, -у. карборунд хим. карборунд, -у. карборундовый хим. карборундовий, карботибн хим. карботібн, -у. карбофбс хим. карбофос, -у. карбофбеный хим. карбофосний. карбоценибй горн, карболанцюговий. клрЬункул^мин., уст. карбункул, -а. карбункул^ (свищ) мед. карбункул, -у; (фурункул — ещё) фурункул, -а, разг. чиряк, -а, диал. веред, -у, вогневйк, -а.
карбункулёз мед. карбункульбз, -у. карбункулёзный мед. карбункульозний, кйрбыш зоол. карбиш. карбюратор техн. карбюратор, карбюраторный техн. карбюраторний; к.
двйгатель карбюраторний двигун, карбюрация спец. карбюрація, карбюризатор техн., хим. карбюризатор, карбюрйровать техн., хим. карбюрувати, -ую, -уєш. кйрга геогр. карга.
каргй’ бран. карга; (ведьма — ещё) відьма;
старая к. стара відьма (карга), каргй^ (ворона) п. ворона, ґава, кйрго нескл., м., фин. карго; к.-план кар- го-план, -у. кйрда текст, карда, кардамбн бот., кул. кардамон, -у. кардамбнный, кардамбновый бот., кул. кардамоновий, кардамонний; к. зйнах кардамоновий запах, кардйн техн. кардан.
кардйнный техн. карданний, кардановий; ~нная передача карданна (карданова) передача; -иное сочленёние карданне (карданове) зчленування; к. механйзм карданний (кардановий) механізм, кардерби фарм. кардерон, -у. кардигйн (жакет) кардиган, кардинал' церк. кардинал, кардинйл^ орн. кардинал, кардинально нареч. кардинально; істотно, суттєво. Ср. кардинальный, кардинальный кардинальний; (существенный — ещё) істотний, суттєвий; к. вопрбс кардинальне (суттєве) питання, кардинальский кардинальський; ~кая мантия кардинальська мантія. Ср. кардин^лЧ кардиовалён мед. кapдioвaлён, -у. кардиоваскулярный мед. кардіоваскулярний, серцевосудйнний. кардиограмма мед. кардіограма; сдёлать -мму зробйти кардіограму, кардибграф мед. кардібграф. кардиографйческий мед. кардіографічний, кардиография мед. кардіографія, кардиодистрофйя мед. кардіодистрофія, кардибида мат. кардіоїда, кардиокрйнум мед. кардіокрйнум, -у. кардиблог кардіолог,/7Д5г. сердечник,
кардиологйческий мед. кардіологічний; -кое отделёние кардіологічне відділення, кардиолбгия мед. кардіологія.


кардиомонитбр
28
карликовый
кардиомонитбр мед. кардіомонітор, кардиоп^тия мед. кардіопатія. кардиоревматологйческий мед. кардіоревма-
ТОЛОГІЧНИЙ.
кардиосклербз мед. кардіосклероз, -у. кардиоспазм мед. кардіоспазм, -у. кардиостимулятор мед. кардіостимулятор. кйрдио-тоизиллйриый мед. кардіо-тонзиляр- ний; к. сиидрбм кардіо-тонзилярний синдром.
кардиофббия мед. кардіофобія. кардиохирург ліед. кардіохірург. кардиохирургйческий мед. кардіохірургіч- ний.
кардиохирургйя мед. кардіохірургія. кардйтліе(). кардйт, -у. кардный текст, кардний, кардобеиедйкт бот. кардобенедйкт, -у. кардовать текст, кардувати, -ую, -уєш. кардоваться текст, кардуватися, -ується. кйрдокс хим. кардокс, -у. кардолёита техн. кардострічка. кардби бот. кардон, -у. кардочесйльный техн. кардочесальний, кардочес^иие техн. кардочесання. карё нескл., с.; неизм., в разн. знач. каре, кареглазый кароокий, карёл этнол. карёл; ~лы мн. карёли, -ів. карёлка этнол. карёлка. карёльский карельський; ~кая берёза карё- льська берёза, карёиыл!»., этнол. карёни, -ів. карёта карёта; {дорожная) м., уст. ридван; к.
скброй пбмощи карёта швидкої допомоги. карёткл уменыи., техн. карётка; к. пйшущей машйики карётка друкарської машинки, карётиик 1. уст. карётник; коліснйк, -а, стёльмах; 2. {сарай для карет — ещё) сарай,
ж. 	возівня, карётиый карётний; к. сарйй возівня {ж). карётта зоол. карётта.
кариатйда архит. каріатйда; ~ды мн. каріатй- ди, -йд.
карйб этнол. карйб; '-'бы мн. карйби, -ів. карйбский этнол. карйбський; ~ие языкй карйбські мови, карйбу нескл., с., зоол. карйбу. кариес мед. карієс, -у, каріоз, -у, диал. костоїд,
-у, ж. КОСТОІДЬ, -ДІ. кйрий кйрий; {о цвете волос — ещё) тём- но-брунатний, тёмно-каштановий; {о масти лошади — ещё) каро-гнідйй. карийби муз. карийон.
карикатура карикатура; {перен. — ещё) потвора, с. опудало, карикатурйст карикатурйст. карикатурйстка карикатурйстка. карикатурка>;л1^»ьш. карикатурка. карикатурно нареч. карикатурно; пародійно, смішно, сміховйнно, недоладно. Ср. карикатурный, карикатурность карикатурність, -ності. карикатурный карикатурний; {перен. — ещё) пародійний, смішнйй, сміховйнний, недоладний.
кйрио {ядро ореха) нескл., с., бот. каріо. кариогамия биол. каріогамія. карногр^мма мед. каріограма. карибз реже CM. кариес, кариозйврьілін., палеонт. каріозаври, -ів. карибзньїй мед. каріозний, кариокинёз биол. кapioкiнёз, -у. кариолйзис биол. каріолізис, -у. карнолбгня биол. каріологія, кариопикнбз биол. каріопікноз, -у. кариоплйзма биол. каріоплазма. кариорёксис биол. кapiopёкcиc, -у. кариосистем^тика биол. каріосистематика. карибта бот. каріота. кариотйп ген. каріотйп, -у. кариотоксонбмия ген. каріотоксономія. кариофанбн ген. каріофанон, -у. кйрия бот. карія.
кйрканье каркання; крякання, крюкання. Ср. кйркать.
каркйс^ {остов сооружения) каркас, кістяк, -а;
{воза, абажура — ещё) снасть, -ті. каркйс^ бот. каркас, залізне дёрево. каркйсно-панёльный каркасно-панёльний. каркасный каркасний. Ср. клркйсК кйркать / кйркнуть каркати / кфкнути; {о вороне и т. п. — ещё) крякати (крякає и кряче) / крякнути, крюкати и реже крукати / крюкнути; не ~ай! не кряч (не крукай)! каркающий якйй (що) каркає (крякає); сущ., с., прост, крякало, крукало, кйркало. кйрлик, уст. кйрла карлик; {человек маленького роста — ещё) ліліпут, пiгмёй, малюк, -а, презр. мйршавий, -ого {сущ), мйршавець, -вця, плюгавець, курдупель, -пля, курду- плик.
карликовость карликовість, -вості; {низко- рослость — ещё) низькорослість, -лості. карликовый карликовий; {низкорослый — ещё) низькорослий; -'ые дерёвья карликові дерёва; к. буйвол зоол. карликовий буйвол.


карлйстский
29
каррагён
карлйстский ист. карлістський. карлйстыл/н., ист. карл їсти, -ів. карлйты мн., хим. карл іти, -ів. кйрлица карлиця; {женщина маленького роста — ещё) ліліпутка, карловарская: к. соль карловарська сіль, карлукилія., этнол. карлуки, -ів. кйрма рел., филос. карма, кармазйн ист. 1. {сукно) кармазйн, -у; 2. {о человеке) кармазйн, -а. кармазйнник кармазйнник. кармазйнный кармазйновий. кармйн кишеня {ж)\ бить по ~ну перен.,разг. бйти по кишёнi (гаманцеві); трусйти (витрушувати) кишені кому\ класть себё в к. также перен. класти собі в кишеню, {перен.
— 	ещё) привласнювати, -юю, -юєш; не по ~ну кому перен., разг. купйла немає (нема) в кого, не по кишені чиїй, не по зубах чиїх, не з нашими грошиками (достатками), не з нашою кишёнею, кусається що; по -нам по кишенях; тблстый (тугбй, пблный) к. перен., разг. товста (повна) кишеня (калйтка); т6- щий (пустбй) к. перен., разг. порожня (бідна) кишеня; О держй к. [шйре] разг. наставляй [шйрше] кишеню; узавтра з лйшком; не діждеш!; чорта з два!; дружба дружбой, а в к. не лезь посл. дружок, дружок, та не твій пиріжок; не лезть за слбвом в к. разг. не лізти за слбвом в кишеню, карманник прост, [кишеньковий] злодій, карм^нница прост, [кишенькова] злодійка, карманный кишеньковий; перен. власнохат- ній; ~нная кр^жа крадіжка з кишёнi; ~ьіе расхбды (дёньги) кишенькові вйтрати (гроші); -'Ьіе часы кишеньковий годйнник; к. вор кишеньковий злодій; к. клйпан кишеньковий клапан; к. полйтик перен. кишеньковий (власнохатній) політик; О ~нная ча- хбтка {безденежье) у кишёнi вітер гуляє, кармйнчик уменьш. кишёнька {ж.). кармйнщик см. карманник, карм^нщица см. кармйнница. карманьбла ист. карманьйола. карматрбн радио карматрон. кармйтьілія., ист. кармати, -ів. кармйшек уменьш. кишёнька {ж). кармйшкилі»., бот. кишёньки, -ньок. кармелйт церк. кармеліт, кармелйтка церк. кармелітка, кармелйтский церк. кармелітський, кармйн кармін, -у.
кармйнньїй, кармйновый кармінний, карміновий.
кармйческий рел., филос. кармінний, карнавал карнавал, -у; {маскарад — ещё) маскарад, -у.
карнавальный, реже карнавйльский карнавальний; маскарадний; к. костібм карнавальний (маскарадний) костюм. Ср. карнавал.
карнйй муз. карнай. карналлйт хим. карналіт, -у. карналлйтовьій хим. карналітовий. карнйуба бот. карнауба. карнйубский бот. карнаубський. карнйция иск. карнація. карнёлия бот. кapнёлiя. карнебл мин. карнеол, -у. карнйз карнйз, примурок, -рка, с. піддашшя, карнйзный карнйзний, карнйзовий. карнитйн хим. карнітйн, -у. карнозйврьілін., палеонт. карнозаври, -ів. карнозйн биохим. карнозйн, -у. карнотйт мин. карнотйт, -у. кйро-гнедбй каро-гнідйй. каролйнги мн., ист. каролінги, -ів. каролйнгский ист. каролінгський. каронйда ист. каронада. каронйдный ист. каронадний. каротаж геол. каротаж, -у. каротйжник геол. каротажник. каротажный геол. каротажний, каротёль, уменьш. каротёлька {сорт моркови) бот. каротёль, -лі. каротйдный мед. каротйдний; к. сйнус каро- тйдний сйнус. каротйн, каротинбид бот. каротйн, -у, каротиноїд, -у. карп короп.
карпатский карпатський, карпёлла бот. карпёла.
карпётка уст. шкарпётка, носок, -ска; '-ки мн. шкарпётки, -ток, носкй, -ів. карний уст. см. карп, карпинскийт мет. карпінскіїт, -у. кйрпия уст. см. карп, карповые сущ., мн., ихт. коропові, -их. кйрповый короповий, карпогбн биол. карпогон, -у. карпойдей палеонт. карпоідей. карпообразные сущ., мн., ихт. карпоподібні, -их.
карпоспбры мн., биол. карпоспори, -6р. каррагён бот. карагён, -у.


каррарский
ЗО
картограмма
каррарский каррарський; к. мрймор каррар- ський мармур, кйррик {вид одежды) ист. карик. к^рры мн., геол. кари {род. кар), карст геол. карст, -у. карстовый геол. карстовий, карт спорт, карт.
кйрта^ в рази. знач. карта; {геогр. — ещё) мапа; двойчная к. информ. двійкова карта; перфо- рацибнная к. информ. перфораційна карта, кйрта^ {игральная) карта; '-ты мн. карти {род. карт); гадальные -ты ворожйльні карти, карти для ворожіння; гадать на ~ах ворожй- ти на картах; О и ~ты в руки кому і карти в руки кому\ к. бйта (убйта) чья карту бйто чию, карта бйта чия, усё програно; поставить иа ~ту что покласти (поставити) на карту що', раскрыть (открыть) [свой] -ты розкрйти (вйкласти) [свої] карти; смешйть (спутать) -ты чьи сплутати (переплутати) карти чиї, розладнати всі плани кому, стойть на -те стояти на карті, картйвить гаркавити, -влю, -виш; {грассировать) грасйрувати, -ую, -уєш. картавленье гаркавлення; грасйрування. Ср.
картавить, картйво нареч. гаркаво, картйвость гаркавість, -вості. картавый 1. прил. гаркавий; 2. сущ., разг.
гаркуша {м. и ж), гаркун, -а, гаркавець, -вця. картавящий 1. прич. якйй (що) гаркавить; гаркавець, -вця, гаркун, -а, м. и ж. гаркуша {сущ.); 2. прил. гаркавий, кйрта-схёма карта-схема {род. карти-схёми). карт-блйнш нескл.,м. карт-бланш, картвёл этнол. картвёл; -лы мн. картвёли,
-ІВ.
картвёлка этнол. картвёлка. картвёльский этнол. картвёльський; -не языкй картвёльськ! мови, картёж прост, картярство (с.). картёжник разг. картяр, -а, гравёць (-вця) [у карти],/7Д5г. картограй. картёжница разг. картярка, разг. картограй- ка.
картёжничать прост, бути картярём, грати [в карти].
картёжный разг. картярський. Ср. кйрта^. картезианец филос. картезіанець, -нця. картезианский филос. картезіанський, картезианство филос. картезіанство, картелйрование экон. картелювання, картелйрованный экон. картельований.
картелйровать несов. и сов., экон. картелювати, -ЮЮ, -ЮЄШ. картелйроваться несов. и сов., экон. карте- люватися, -юється. картёль* экон. картёль, -лю. картёль^ {письменный вызов на дуэль) уст.
вйклик (-у) на дуёль. картёльный экон. картёльний; -ная ценй картёльна ціна. Ср. картёльЧ кйртер техн. картер, кйртерный техн. картерний. картёчина воен.,разг. картёчина. картёчница воен. картёчниця. картёчный воен. картёчний; -ная стрельбй картёчна стрільба; к. выстрел картёчний постріл, картёчь воен. картёч, -і.
картйна картйна; {преим. произведение живописи — ещё) малюнок, -нка {м), портрёт, с. зображення; {икона) образ; {большая — ещё) полотно; {с орнаментом) нескл., с. панно; {цветным карандашом) пастёль, -лі; {масляной краской) олія; {в пьесе) епізод, -у; {зрелище) с. видовище; {фантастическое зрелище) с. вйдиво; {фильм) [кіно]фільм, -у, [кіно]стрічка, кінокартйна. кйртинг спорт, картинг, -у. картингйст спорт, картингіст, к^ртинговый спорт, картинговий, картйнка уменьш. картйнка; {иллюстрация в книге, рисунок — ещё) м. малюнок, -нка, рисунок; как к. як картйнка; как на -ке кто як на картйнці, як намальований (вйцяцько- ваний) хто\ к. пйсаная красуня (кр^ля), мальована, красень мальований; мбдная к. уст. модна картйнка; одёт (одётый) по -ке уст. одягнений (одягнутий) по картйнці; переводная к. перебивна картйнка. Ср. картйна.
картйнно нареч. мальовнйчо(е); картинно; виразно, ефёктно. Ср. картйнный 2—3. картйнность 1. мальовнйчість, -чості; картйн- ність, -нності; 2. виразність, -ності, ефёкт- ність. Ср. картйнный 2—3. картйнный 1. картйнний; -иная галерёя картйнна галерёя; 2. {живописный) мальов- нйчий; картинний; 3. {образный, выразительный) виразний, ефёктний. картйшки мн., прост, картенята, -ят. Ср. кйрта^
карт-мйксимум карт-максимум, -у. картовёдение научн. картознавство, картограмма картограма.


картбграф
31
к^ртриджный
картбграф картбграф. картографйрование картографування, картографйрованньїй картографований, картографйровать несов. и сов. картографувати, -ую, -уєш. картографйроваться несов. и сов. картографуватися, -ується. картографйческий картографічний; ~кая сётка картографічна сітка; ~ие истбчники картографічні джерела, картография картографія, картбграфо-спрйвочньїй картографо-довід- ковий.
картодиаграмма спец, картодіаграма, картодрбм картодрбм, -у. картоиздйтельский картовидавнйчий. картомётрия кapтoмётpiя. картбн картон, -у; прокладочный к. про- кладнйй картбн. картонйж картонаж, -у. картонажник спец, картонажник, картонажница спец, картонажниця, картонажный картонажний; -ые издёлия картонажні вйроби, картонажі, -ів {мн), картбика картбнка; {коробка — ещё) корббка. картбниый картбновий, картбнний. картоиодёлательиый картонорббний; ~иая машйна картонорббна машйна. картбищик спец, картбнник. картбищица спец, картбнниця. картосхёма картосхема, картотёка картотека; вспомогательная к. библиогр. допоміжна картотека; служёбная к. юр. служббва картотёка. картотётчик картотекар, -я. картотётчица картотекар, -я (м.), картотекарка.
картотёчиый картотечний; к. йщик картотечна скрйнька. картофелевбд с.-х. картопляр, -а. картофелевбдство с.-х. картоплярство, картофелезаготбвка с.-х. картоплезаготівля, картофелекомбййн с.-х. картоплекомбайн, картофелекопалка с.-х. картонлекопачка. картофелекопатель с.-х. картоплекопач, -а. картофелембйка спец. картоплемййка. картофелеовощибй картоплеовочевий, картофелепосадочный с.-х. картоплесадйль- ний.
картофелесажалка с.-х. картоплесаджалка, картофелесортирбвка с.-х. картонлесорту- вання (с.).
картофелесортирбвочный с.-х. картоплесор- тувальний. картофелетёрка техн. картоплетёрка. картофелеубброчиый с.-х. картоплезбиральний; к. комбайн картоплезбиральний комбайн.
картофелехраийлище с.-х. картоплесхбвище. картофелечйстка техн. картоплечйстка. картбфелииа разг. картоплйна. картбфелиика уменыи.-ласк. картоплйнка. картофелйще см. картофлйиище. картбфель картбпля {ж), диал. бульба {ж) и бараббля {ж) и картбх, -у и ж. картбха; ско- ропоспевйющий к. скоростйгла картбпля. картбфелька уменыи.-ласк. картбпелька. картбфельиик диал. картопляник; {пирог) пиріг (-рога) 3 картбплею. картбфельно-овощпбй картбпляно-овочёвий. картбфельпый картбпляний; '-пая мукй: а) картбпляне бброшно; б) {крахмал) разг. крохмаль, -лю; ~ная шелухй картбпляне лушпйння; ~ые котлёты картопляники, -ів {мн)\ {оладьи — ещё) дерунй, -ів {мн)\ к. комбайн картбпляний комбайн. картофлйпище>^ввл. картбплйще. карточка в разн. знач. картка, карточка; {о фотографии — ещё) фбто, реже світлйна; би- блиотёчиая к. бібліотечна картка; визйтиая к. візйтна картка, разг. візйтка; корреспои- дёитская к. кореспондёнтська картка, кореспондентське посвідчення; опрбсная к. информ. опитна картка; почтбвая к. уст. листівка, поштівка; учётная к. облікбва картка.
карточный' карткбвйй; ~иая систёма карт- кбва систёма. Ср. карточка, кйрточиый^ карт, картярський; к. стол картярський (лбмберний) стіл; О к. дбмик карткбвйй будйночок, карткбва (солбм’яна) хатка, хатка з карт. Ср. кйрта^. картбшечка уменыи.-ласк. картбпелька, диал.
барабблька. картбшииа разг. картоплйна. картбшка разг. картбпля, диал. бульба и бараббля; к. в муидйрах картбпля в луш- ПЙННІ (в кожушках); нос --кой разг. бульбастий (бульбуватий) ніс, ніс як картоплйна (бульба, бараббля), ніс картбплею; О люббвь не к., не выкинешь за окбшко кохання не жарт; люббв не корбста—не вйгоїш спрбста, згадай та бхни, мовчй та сбхни. картридж информ., техн. картридж, кйртриджиый информ. картриджннй.


картуз*
32
касатиковые
картуз* {головной убор) воен. картуз, -а, кашкет, разг. кашкётка (ж), козирок, -рка. картуз^ {бумажный кулёк) уст. м1шёчок, -чка,
ж. 	торбйнка. картуз^ {для хранения табака) гаман, -а, гаманець, -нця, капшук, -а. картузик* уменьш.-ласк. картузик, кашкётик.
Ср. картуз*, картузик^ мішечок, -чка, ж. торбйнка. Ср. картуз^.
картузик^ гаманець, -нця, капшучок, -чка. Ср. картуз^
к2ц^тугАшко униниж. кашкётик. Ср. картуз*, картузник уст. картузник, кашкётник. Ср. картуз*.
картузница уст. картузниця, кашкётниця.
Ср. картуз*, картузный* картузовий, картузний, кашкёто- вий, кашкётний. Ср. картуз*, картузный^ м1шёчковий, торбинковий. Ср. картуз^
картузный^ капшуковий. Ср. картузі к^ртули нескл., м., муз. картулі. картулйрий ист. картулярій, -ію. картуш ист. картуш, картушка спец. картушка, кйрты см. кйрта^ карусёль карусёль, -лі. карусёлька уменьш. карусёлька. карусёльно-токйрный карусёльно-токарний. карусёльно-фрёзерный карусёльно-фрёзер- ний.
карусельно-шлифовальный кapycёльнo-шлi- фувальний.
карусёльный карусёльний; к. станбк мет.
карусёльний верстат, карусёльщик мет. карусёльник. каруца этногр. каруца.
карфагенянин ист. карфагенянин; ~яне мн.
карфагеняни, -ян. карфагенский ист. карфагёнський. карханё {предприятия в странах Азии) нескл., мн. карханё. карцганйгл^;^^. карцганаг, -у. карцер карцер, -у. карцерный карцерний, карциногённый мед. карциногённий. карцинблог мед. карцинблог. карцинологйческий мед. карцинологічний. карцинолбгия мед. карцинологія. карцинбма мед. карцинома, карча {затонувшее дерево) д и а л. корч, -а (л<.), топляк, -а (л1.).
карчеподъёмник техн. корчопідйбмник. карчеподъёмница техн. корчопідйбмниця. карчеподъёмный техн. корчопідіймальний. каршуни {сирийское письмо) нескл., с. каршу-
НІ.
карьёр' 1. {бег лошади) кар’єр, -у; во весь к. на весь кар’єр, учвал, чвалом, щосйли, щодуху, скільки духу; пустйть (погнать) лбшадь в к. (~ром) пустйти (погнати) коня кар’єром (в кар’єр, учвал, чвалом); с мёста в к. з місця в кар’єр (навскач), з копйта, з порога, просто з мосту, спрожогу, зопалу; {сразу) відразу;
2. 	{карьера) уст. кар’єра, карьёр^ горн, кар’єр, -у, ж. каменярня, каменоломня; {в угольной промышленности) розріз, -у; торфянбй к. торфовище (с.), ж. торфоко- пальня.
карьёра кар’єра; артнстйческая к. артистйч- на кар’єра, карьерйзм кар’єрйзм, -у. карьерйст кар’єрйст; {честолюбец — ещё) честолюбець, -бця. карьерйстка кар’єрйстка. карьерйстский кар’єрйстський. карьёрный* кар’єрний. Ср. карьёр* 1—2. карьёрный^ кар’єрний; ~ное пбле горн.
кар’єрне поле. Ср. кapьёp^ карьероуправлёние кар’єроуправління. Ср.
карьёр^. касаемо разг. см. касательно, касание {действие) торкання, дотикання, дотик, -у (л/.), реже доторк, доторкання; чёр- кання; линёйно-тбчечное к. лінійно-точковий дотик; тбчка ~ия мат. точка дотику. Ср. касаться 1.
касательная сущ., ж., мат. дотйчна, -ої; к. возврата мат. дотйчна повороту; к. со- пряжёния мат. дотйчна спряження, касательно (кого-чего) предл. про (кого-що), щодо, стосовно (Koro-4oro),>»c/w. дотйчно (до кого-чого).
касательный уст. дотйчний; -^ное ускорё- ние мат. дотйчне прискорення, касательство 1. {отношение к кому-, чему-л.) відношення,стосунок, -нку {м)\ 2. {причастность) пpичётнicть, -НОСТІ {ж)\ имёть к. к кому-чему мати пpичётнicть (відношення) до кого-чого. касйтик* бот. півники, -ів {мн), ірис, -у. касйтик^ {в обращении) ласк, голубчик, голубонько, лебёдик, любчик; сущ. любий, -ого, мйлий.
касатиковые сущ., мн., бот. півникові, -их.


касйтка*
33
кастелйн
касйтка* орн. ластівка [сільська], касйтка^, касйтушка (в обращении) ласк, голубонька, голубочка, ластівочка, ластівонька, лебідочка, лебідонька, ясочка, ясонька; сущ. люба, -ої, мила, касйться / коснуться (кого-чего) 1. {дотрагиваться) торкатися / торкнутися (кого-чого, до кого-чого), торкати / торкнути (кого-що); {прикасаться — ещё) дотикатися / діткнутися (до кого-чого, уст. кого-чого), диал. дотикати / діткнути (кого-що); {зацеплять — ещё) черкатися / черкнутися и усилит, черконутися (об кого-що, кого-чого, з ким-чим), черкати / черкнути и усилит, черконути (кого-що, по кому-чому, об кого-що); 2. {перен.: затрагивать вопрос, тему — ещё) зачіпати / зачепйти, -чеплю, -чёпиш; к. вопрбса торкатися (зачіпати) питання; речь ~^ется кого- чего розмова (мова) йде про кого-що, розмова стосується кого-чого, йдёться про кого-що;
3. 	{перен. : иметь отношение к чему-л) несов. стосуватися, -ується (кого-чого, до кого- чого); {преим. с отрицанием *'не”) обходити, -ктъ,реже торкатися, зачіпати (кого); что же (а что) ~йется що ж до; что ~йется кого-чего {до кого-чего), то... щодо кого-чого, то...; стосовно кого-чого, то...; разг. як на кого-що, то ...; ^то тебзі не ~йется це тебё (до тебе) не стосується, це тебё не обходить, твоє діло — сторона, тобі до цього мало діла, касающийся 1. п р и ч . якйй (що) стосується (торкається); 2. прил. дотйчний, стосовний, касйда см. касыда.
кйсик, кйцик {вождь племени) касик, кацик, кйска каска; голубые '^ки блакйтні каски, каскад в разн. знач. каскад, -у; к. гидроэлектростанций каскад гідроелектростанцій, каскадёр каскадёр, каскадёрский каскадёрський. каскадный каскадний; к. ускорйтель техн.
каскадний прискорювач, каскётка {головной убор) каскётка.
КЙСКО НеСКЛ., с., фин. КІСКО. каслйнское: к. литьё каслінське литво, касбги нескл., мн., ист. касоги, -ів. кусочный касковий. Ср. кйска. каспйец каспієць; ~ййцы мн. каспійці, -ів. Каспии л/»., ист. каспії, -їв. каспййский каспійський. кйссл в разн. знач. каса; железнодорбжная к. залізнйчна каса; к.-автом^т каса-автомат {род. каси-автомата); к. взаимопбмощи каса взаємодопомоги; приходная к. экон. при¬
буткова каса; расчётная к. розрахункова каса; сберегательная к. ощадна каса, кассйва бот. касава.
кассйндра 1. {К прописная) миф. Кассандра;
2. {к строчная) бот. касандра. кассатор юр. касатор.
кассацибнный юр. касаційний; ~нная жалоба касаційна скарга; к. суд касаційний суд. кассация юр. касація; {о пересмотре приговора — ещё) скарга, заява, апеляція; подать ~ию подати касацію, кассёта в разн. знач, касёта. кассётка фото касётка. кассётник в разн. знач, касётник. кассётница в разн. знач, касётниця. кассётный касётний; ~ное кинб касётне кіно;
к. магнитофбн касётний магнітофон, кйссикилі»., орн. касики, -ів. кассиопе^ыл/»., астр, касіопеїди, -ів. Кассиопёя миф., астр. Kaccioпёя. кассйр касйр; к.-контролёр касйр-контролёр {род. касйра-контролёра). кассйровать несов. и сов., юр. касувати, -ую, -уєш и скасовувати, -овую, -овуєш / скасувати, диал. уневажлйвлювати, -юю, -юєш / уневажлйвити, -влю, -виш, уневажнювати / уневажнити. кассйрованный юр. касований, скасований, диал. уневажлйвлений, уневажнений. кассйрский касйрський. кассйруемый юр. касований, скасовуваний, диал. уневажнюваний. кассйрующий юр. якйй (що) касує и т. п.; см.
кассйровать. кассйрша разг. касйрка. касситерйт мин. каситерйт, -у. кассйтьілін., ист. касйти, -ів. кйссия бот. касія.
кассовость касовість, -вості; {прибыльность
— 	ещё) прибутковість, кассовый касовий; {прибыльный — ещё) прибутковий; -'вая налйчность касова готівка; к. аппарат касовий апарат; к. фйльм касовий (прибутковий) фільм. касс6гил<»., ист. касбги, -ів. кассбжский ист. касозький, кассбие нескл., с., ист. касоне. кйста каста.
кастаньёта кастаньета; ~ты мн. кастаньєти,
-ЄТ.
кастаньётный кастаньєтний. кастелуччо нескл., ж., археол. кастелучо. кастелйн ист. каштелян.


кастелянша
34
каталбжный
кастеліінша кастелянша, кастёт кастёт. кастётный кастётний. кастйльский кастйльський. кйстинг* {подбор актёров) спец. кастинг, -у. кйстинг^ {техника рыбной ловли) кастинг, -у. кйстинговый к^стинговий. Ср. КЙСТИНГ*”^. кастовость кастовість, -вості. кастовый кастовий; ~ые предрассудки кастові забобони, кастбр текст, кастор, -у. кастбрка разг. см. кастбровыйЧ -вое мй- сло.
кастбровый* рицйновий, касторовий; -вое мйсло рицйнова (касторова) олія, рицйна {ж), рицйн, -у, разг. кастбрка. кастбровый^ текст, касторовий, кастрйт кастрат, скопёць, -пця, скіп {род. скопа), обрізанець, -нця; {евнух — ещё) євнух, кастрйтка кастратка. кастрйтор кастратор. кастрйтство кастратство. кастрация, кастрйрование кастрація, стерилізація, знепліднення; {о животных — ещё) холостіння, холощення, кастрйрованный кастрований, стерилізований, знепліднений; вйхолощений. Ср. каст- рйровать.
кастрйровать каструвати, -ую, -уєш, стерилізувати, знепліднювати, -юю, -юєш; {о животных — ещё) холостйти, -ощу, -остйш, чй- стити (чйщу, чйстиш), вичищати, вихолощувати, -ую, -уєш. кастрйроваться каструватися, -ується, стере- лізуватися, знепліднюватися, -юється; холо- стйтися, чйститися, вичищатися, вихолощуватися, -ується. Ср. кастрйровать. кастрйруемый кастрований, знепліднюваний; вичйщуваний. Ср. кастрйровать. кастріблька, кастріблечка уменьш. каструлька, м., диал. рондёльок, -лька. кастрібльник каструльник. кастрібльница каструльниця. кастрібльньїй каструльний, кастрібля каструля, диал. мідниця, м. рон- дёль, -для. касыда поэт, касйда. кат* мор. кат. кат^ (лалач) уст. кат. катаболйзм биол. катаболізм, -у. катавйсия 1. церк. катавасія; 2. {перен.: беспорядок — ещё)разг. розгардіяш, -у (л#.), гармй- дер, -у (л/.), колотнёча, веремій (л/.), веремія.
шарварок, -рку {м), метушня; началась к. почалася катавасія, і пішло, і завертілося, і пішлй писати та відпйсувати. катагенёз геол. катагенёз, -у. катадрбмные: к. миграции [рыб] катадромні міграції [риб], катаклйз геол. катаклаз, -у. катаклйзм геол., перен. катаклізм, -у; {катастрофа — ещё) катастрофа; с., перен. потрясіння.
катакбмбный 1. катакомбний; {подземный — ещё) пiдзёмний, підпільний; {о церкви — ещё) гнаний, нелегальний, заборонений;
2. 	археол. катакомбний, катакомбовий; ~ная культура катакомбова (катакомбна) куль- тура.
катакбмбьі мн. катакомби, -бмб; ~ба ед. катакомба.
катйла {карточный шулер) жарг. катала, махляр, -а.
каталажка прост., уст. холодна, -ої {сущ), буцегарня, хурдйга, каталажка; {тюрьма — ещё) в’язнйця. катализа хим. каталаза. каталёктика поэт, каталёктика. каталектйческий поэт, каталектйчний. каталепсйчески нареч.,мед. каталепсйчно. каталепсйческий мед. каталепсйчний. каталёпсия мед. кaтaлёпciя, с., разг. остовпіння.
каталёптик мед.,разг. каталёптик. каталептйческий мед. каталептйчний. каталептйчка мед., разг. каталептйчка. катйлиз хим. каталіз, -у. катализатор хим. каталізатор, катализйторный хим. калалізаторний. катализйрованный хим. каталізований, катализйровать хим. каталізувати, -ую, -уєш. каталитйческий хим. каталітйчний; ~кая реакция каталітйчна реакція; к. процёсс каталітйчний процёс. катйлка {больничная) візочок, -чка {м.). каталбг каталог, -у; библиотечный к. бібліо- тёчний каталбг; к. файлов информ. каталбг файлів; по ~гу за каталбгом. каталогизатор каталогізатор, каталогизация каталогізація каталогизйровать каталогізувати, -ую, -уєш. каталогизйроваться каталогізуватися, -уєть- ся.
каталбжная сущ., ж. каталожна, -ої. каталбжный каталбжний.


каталбнец
35
катиться
каталбнец каталонець, -нця; ~нцы мн. каталонці, -ІВ. каталбнка каталонка, каталбнский каталонський, кйталь горн, каталь, катальный кат^льний. Ср. катйть 1. катальня 1. валяльня; ср. катить 4; 2. {цех по прокату железа) уст. катальня, катйлыцик спец. валяльник, катамаран мор. катамаран, катамарйнный мор. катамаранний. катймнез мед. катамнез, -у. катаморфбз биол. катаморфоз, -у. катание 1. катання; 2. катання, вальцювання;
3. 	качання; 4. валяння; ср. катить 1—4;
5. 	катання; {на льду) кбвзання; одинбчное к. спорт, одиночне катання; фигурное к. спорт, фігурне катання; ср. кататься 2; О не мытьём, так кйтаньем погов. не кйєм, то палицею; не кийком, то дрючком; як (колй, хай) не піде так, то піде інак. кйтанка {проволока) катанка, катанки мн., д и а л. валянки, -ів, валянці, повстяники, реже повстякй, -ів; '-нок ед. віля- нок, -нка, валянець, -нця, повстяник, повстяк, -а. Ср. катйть 4. катанный прич. 1. катаний; 2. катаний, вальцьований; 3. качаний; 4. валяний. Ср. катйть 1—4.
кйтаньїй прил. 1. {разглаженный) качаний; ~ное бельё качана білйзна; ср. катйть 3; 2. {изготовленный путём техн. обработки железа) катаний, вальцьований; ~ная прб- волока катаний дріт; ср. катйть 2. катаплазматйческий катаплазматйчний. катапульта в разн. знач. катапульта, катапультйрование катапультування, катапультйровать катапультувати, -ую, -уєш. катапультйроваться катапультуватися, -уюся, -уєшся.
катапультйруемый катапультований; ~мое крёсло катапультоване крісло, катапультйрующий 1. прич. призначений для катапультування; 2. прил. катапульта-
ЦІЙНИЙ.
катапультйрующийся 1. п р и ч. якйй (що) катапультується; 2. прил., страд, катапультб- ваний.
катапультный катапультний. катйрлівд. катар, -у; к. вёрхннх дыхательных путёй катйр верхніх дйхальних шляхів; к. желудка катар шлунка.
катарйкт 1. гидрол. катаракт, -у; 2. авиа катаракт, -а; З.мед., уст. см. катаріїкта. катаракта Aied катаракта,/?азг. полуда, сйвий морок (-у).
катаральный мед. катаральний; -нее во- спалённе катаральне запалення; к. кйшель катаральний кашель, катаробнбнт биол. катаробібнт. катарбвка винодел, катарування (с.). катарсис филос. катарсис, -у. катарсйческнй: к. мётод психол. катарсйчний метод, кат^рскнй катарський. катйрыл!»., ист. катари, -ів. катастрбфа катастрофа; {на транспорте — ещё) аварія; {перен. — ещё) потрясіння (с.), шок, -у.
катастрофйзм геол. катастрофізм, -у. катастрофйческн, катастрофйчно нареч.
катастрофічно, згубно, катастрофйческнй катастрофічний, згубний; {о состоянии здоровья — ещё) тяжкйй, погй- бельний, безнадійний; ~не послёдствня катастрофічні (згубні) наслідки, катастрофйчность катастрофічність, -ності, згубність.
катастрофйчный катастрофічний, згубний, руйнівнйй. кататермбметр спец, кататермометр, кататермометрйчный спец. кататермомет- рйчний.
кататермометрйя спец, кататермометрія. кататонйя мед. кататонія, катйть 1. {много ездить, возить кого-л.) катати, возйти (вожу, возиш), роз’їжджати; к. пассажйров катати (возйти) пасажйрів; 2. {плющить, вытягивать^ техн. катати, вальцювати, -юю, -юєш; к. сталь катати сталь; 3. {передвигать, вращая или переворачивая) качати; к. бельё, тёсто качати бі- лйзну, тісто; к. шары: а) {об играх в кегли, крокет и т. п.) качати кулі; б) {в бильярде) грати в більярд; 4. {выделывать из битой шерсти) валяти; 5. {перен.\ стремительно, энергично действовать) прост, катати;
6. 	{бить) уст. бйти (б’ю, б’єш), тюжити, катиться 1. {двигаться, вращаясь) качатися; к. со смёху перен., разг. качатися (рвати боки) від сміху, заходитися від сміху (зі сміху, сміхом), залягатися сміхом, дйко (гомерйчно) сміятися; 2. {ездить) кататися; {на коньках — обычно) ковзатися; 3. {скучиваться) валкуватися, -ується; О как сыр в мйсле к. купатися


катаф^к
36
кйтко
як сир у маслі, плавати як вареник у сметані (маслі), жйти як у раю; лі&бишь к. — любй и сйночки возйть посл. любиш кататися (їздити) — любй й саночкй возйти; любиш горішки, любй й насмішки; любиш поганяти, любй й коня годувати, катафйлк катафалк, катафйльньїй катафальний. катафатйческая: к. теолбгия катафатйчна теологія, катафилаксйя биол. катафілаксія. катафорёз физ. катафорез, -у. катафоретйческий физ. катафоретйчний. катафрбнт метео катафронт, -у. катахрёза лингв., поэт, катахреза, катающий 1. п р и ч. якйй (що) катає и т. п.\ катальник, вальцювальник (сущ.); см. катать 1—2; 2. прил. катальний, вальцювальний; ср. катйть 2. катающийся якйй (що) качається и т. п.\ см.
катйться 1—3. категориальный категоріальний, категорййиость категорійність, -ності. Ср. категбрия.
категорййиьій категорійний. Ср. категбрия 1. категорйчески, категорйчно нареч. катего- рйчно; {безапелляционно — ещё) безапеляційно, рішуче, ультиматйвно, прост, руба, категорйческий категорйчний; к. императйв категорйчний імператйв; к. отвёт категорй- чна відповідь; ~кое суждёние лог. категорй- чне судження, категорйчность категорйчність, -ності, безапеляційність, рішучість, -чості, ультиматйв- ність.
категорйчньїй категорйчний, безапеляційний, рішучий, категбрия 1. научн., филос. категорія; к. врё- меии категорія часу; 2. {группа однородных предметов, лиц — еще) розряд, -у, ґатунок, -нку (лі.), група, клас, -у, тип, -у; {о людях — ещё) неодобр. сорт, -у, порода; весовая к. спорт, вагова категорія; возрастийя к. со- циол. вікова категорія, катёдер-социалйзм экон., ист. катёдер-со- ціалізм, -у.
катёдер-социалйст ист. катедер-соціаліст. катеийи хим. катенан. катенбид мат. катеноїд, катепаийт ист. катепанат. катепсйиы мн., биол. катепсйни, -ів. кйтер катер; прогулочный к. прогулянковий катер; сторожевбй к. сторожовйй катер.
катерйнка ист., разг. катерйнка. катёрна катёрна. кйтерник разг. катерник, кйтерный катерний, катербк уменъш. катерок, -рка. катеростроёние катеробудування. катеростройтельный катеробудівельний. KkitT мат. катет, катётер мед. катётер. катетеризация мед. катетеризація, катетеризйрованиый мед. катетеризований, катетеризйровать, катетеризовать несов. и сов., мед. катетеризувати, -ую, -уєш. катетернзйроваться, катетеризоваться несов. и сов., мед. катетеризуватися, -ується. катётерный мед. катётерний. катетбметр физ. катетометр, катехйзнс катехізис, -у.
катехизйческий катехізйчний; ~ие поучёния
катехізйчні повчання, катехйны мн., хим. катехіни, -ів. катехоламйньїлія., катехоламіни, -ів. катёху {экстракт) нескл., с., бот. катёху. катибн физ., хим. катіон, катионйрование физ., хим. катіонування, катибнный физ., хим. катіонний; ~ьіе красй- тели катіонні барвникй. катионообмённый физ., хим. катіонообмін- ний; ~ьіе сбли катіонообмінні солі, катйть 1. {вращая, передвигать круглый предмет) котйти (кочу, котиш); к. ббчку котйти бочку; к. колйску котйти коляску; 2. {быстро передвигаться) разг. катати, котйти, ко- тйтися, махати, їхати (іду, Ідеш); ~тй домбй разг. катай (махай) додому; к. в автомобйле котйти (їхати) в автомобілі, катйться котйтися (кочуся, котишся); {по наклонной поверхности — ещё) скочуватися, -уюся, -уєшся; {медленно двигаться — ещё) сунути; {о звуках — ещё) розлягатися, шйри- тися; {о звёздах — ещё) падати; {о слезах, поте — ещё) тектй (течё); --йсь (-йтесь) отсіб- да! {убирайся, убирайтесь) прост, котйсь (котіться) звідси!, виносся (виносьтеся) звідси!, забирайся (забирайтеся) звідси; махай (махайте) звідси!, геть з (з-перед) очей!; к. с горы котом з горй; к. по иаклбниой плбско- сти котйтися (ітй) по похйлій площині; пе- рен. скочуватися у прірву, пускатися берега; пот грйдом катится піт ллється струмком (заливає очі), коткий прост, коткйй, котючий. кйтко нареч. котюче.


катковйние
37
каутскианство,
каткоЕЙние с.-х. коткування, катковйть с.-х. коткувати, -ую, -уєш. катнуть разг. 1. качнути; ср. катить 3; 2. {съездить, поехать) катнути; ~нём зй город махнемо за місто, катбд физ. катод.
катбдно-лучевбй катодно-променёвий. катбдный физ. катодний; ~ное падёние катодне падіння; ~ное распылённе катодне розпйлення; ~ые лучй катодне проміння, катодолюмннесцёнцня физ. катодолюміне- сценція.
катбк* {ледяная площадка) ковзанка, ковзалка {ж), разг. каток, -тка. катбк^ 1. техн. коток, -тка; дорбжный к. дорожній коток; полевбй к. польовйй коток;
2. 	{станок для катания белья) качальня {ж)\ {скалка) качалка, катблнк рел. католик, уст. папіст, латйнник. католнкбс церк. католікос. католнцйзм рел. католицйзм, -у. католйческнй рел. католйцький, уст. латйн- ський.
католйчество рел. католйцтво, уст. латйн- ство.
католйчка рел. католйчка. катбптрнка физ. катоптрика, катоптрйческнй физ. катоптрйчний; ~не си- стёмы катоптрйчні систёми. кйторга каторга, каторжйннн каторжанин, каторжанка каторжанка, кйторжник каторжник, каторжница каторжниця, каторжный каторжний; {перен.: тяжёлый — ещё) тяжкйй; к. труд каторжна (тяжка, га- лёрна) праця, катрйн* бот. катран, -у. катрйн^ зоол. катран, -а. катрйннй катранний. Ср. катрйн^. катрановые сущ., мн., биол. катранові, -их. катрён поэт, катрён. катрённый поэт, катрённий. к^тта зоол. ката, каттлёя бот. катлёя.
к2Піут^чк2іуменьш.-ласк. котушечка; коточок, -чка {м)\ шпулечка. Ср. катушка, катушечно-челнбчный котушково-човнико- вий.
катушечный котушковий, катушка котушка; {моток) м. коток, -тка; {в швейных и т. п. машинах) шпуля, шпулька; к. индуктйвности котушка індуктйвності;
на пблную ~ку перен., прост, на всю котушку, сповна, катушки мн., зоол. котушки, -шок. катхйкл1>^з. катхак.
катхакалй нескл., с., театр, катхакалі. кйтыш прост. 1. {скатанный шарик, комої^ балабушка, разг. галка {ж)', 2. {обрубок, чурбан) обрубок, -бка, колода; {кругляк) кругляк, -а; 3. ~ш6м нареч. балабушкою, обрубком, кйтышек уменьш. балабушка, галочка {ж).
Ср. к^тыш 1. катіїщий п р и ч. якйй (що) котить. Ср. ка- тйть 1—2.
катящийся 1. прич. якйй (що) котиться и т. п.; см. катйться; 2. прич., страд, скочуваний; 3. {о громких звуках) прил. розкотистий, перекотистий, каудальный анат. каудальний, каудйльо нескл., м. каудйльйо. каузальгйя мед. каузальгія. каузальность филос. каузальність, -ності, причйнність. каузальный филос. каузальний, причйнний. каузатйв лингв, каузатйв. каузатйвный лингв, каузатйвний. каулёрпа бот. каулёрпа. каулифлбрия бот. кауліфлорія. кйунасец каунасець, -асця; '^асцы мн. кау- насці, -ів. каунасский каунаський, каунчйнская: к. культура археол. каунчйн- ська культура, кйунер мет. каупер, кйунерный мет. кауперний, кауренький уменьш.-ласк. буланенький. каури' нескл., с., бот., зоол. каурі, каури^ {монета) нескл., с. каурі, каурка {м. и ж:.), д иал. гнідко {м.), м. гтдШ, -а, гнідан, -а. каурый буланий.
каустеризйция хим. каустеризація. кйустик хим. каустик, -у. кйустика физ. каустика, каустификйция хим. каустифікація, каустйческий хим. каустйчний; ~кая новёрх- ность каустйчна повёрхня; -'кая сбда каус- тйчна сода. каустобиолйтыл/».,л:г/л1. каустобіоліти, -ів. каутеризйция мед. каутеризація, с. припікання.
каутскийнец политол. каутськіанець, -нця. каутскианский политол. каутськіанський, каутскийнство политол. каутськіанство.


каучук
38
качаться
каучук каучук, -у; натуральный к. натуральний каучук; сннтетйческнй к. сннтетйч- ний каучук, каучуковбд с.-х. каучуківнйк, -а. каучуковбдство с.-х. каучуківнйцтво. каучуковбдческнй с.-х. каучуківнйцький. каучуковый каучуковий; -вое дёрево каучукове дёрево. каучуконбсный бот. каучуконосний, каучуконбсы мн., бот. каучуконоси, -ів; ~6с ед. каучуконос, каф ком., мор. каф. кйфа {танец) этногр. кафа. кафё нескл., с. кафё, кав’ярня {ж), кафетёр1й, -ію; к.-автоміт кафё-автомат; к.-бар кафё- бар, -у; к.-закусочная кафё-закусочна; к.- кондйтерская кафё-кондйтерська; к.-мо- лбчная кафё-молбчна; к.-мор6женое кафё- морозиво; к.-ресторйн кафё-ресторан, -у; к.- столбвая кафё-*1дальня. кйфедра кафедра, реже катёдра; {для выступлений) трибуна; {в храме) амвон, кафедральный в разн. знач. кафедральний, реже катедр^льний; к. соббр церк. кафедральний собор, кйфель собир. кахель, -хлю; (одна плитка) кахель, -хля, ж. кахля, кафельный кахельний, кахлёвий; {сделанный из кафеля — ещё) кахлянйй. кафельщик спец. кахельник, кахляр, -а. кафельщица спец. кахельниця, кахлярка, кафетёрий кафетёр1й, -ію. кафешантан кафешантан, -у. кафешантанный кафешантанний, кафйзма церк. кафізма. кафйрьілі».,/7ел. кафіри, -ів. кйфры мн., этнол. кафри, -ів. кафтйн каптан, -а, чумарка (ж.), жупан, -ана; Трйшкин к. перен., разг. обчикрйжена свй- та (свйтка), латана й перелатана одежйна; О и к. грёет, когдй шубы нет поел, немає чобіт
— 	узувай постолй. клфтАнишко уничиж. каптанйна, чумарчйна, жупанйна (ж.). кафтанчик, уст. кафтйнец уменьш. капта- нёць, -нця, каптанок, -нка, каптйнчик, чума- рочка (ж.), жупанок, -нка. кахексйя мед. кахексія.
кахетйнец этнол. кахетйнець, -нця; -нцы мн.
кахетйнці, -ів. кахетйнка этнол. кахетйнка. кахетйнский этнол. кахетйнський.
кахетйнское {сорт вина) сущ., с. кахетйнське, -ого.
кахбвскнй кахбвський. кацавёйка>^ст. кацавёйка. кацйп прост, кацап, кацйпка прост, кацапка, кацапский прост, кацапський, кйцик см. кйсик.
кач {бодибилдинг) спорт., жарг. кач. качйлка 1. {род кресла и т. п.) гойдалка, качалка; крёсло-к. крісло-гойдалка {род. крісла- гойдалки), крісло-колйска {род. крісла-коли- ски); 2. {род качелей) гойдалка, диал. гбйданка; 3. {носилки) качалка; 4. {колыбель^ диал. колйска, гойдалка, качйние 1. качання; гойдання; 2. колихання;
3. 	коливання; 4. хитання, хилитання, хиляння; 5. колисання, колихання, гойдання; 6. качання, помпування. Ср. качать 1—6. качйри нескл., м. и ж., этнол. качарі. кач^тельньїй 1. гойдальний; 2. {колебательный) коливальний; ~ное движёние маятника коливальний рух маятника, качать / качнуть 1. качати / качнути; {в гамаке, на качелях и т. п.; о ветре) гойдати / гойднути, разг. вихати / вихнути; {подбрасывать — ещё) підкидати / підкйнути; 2. {колыхать) колихати, -ишу, -йшеш и реже -ихаю, -их^єш / колихнути, маяти / майнути, реже колисати, -ишу, -йшеш и реже -исаю, -исаєш / колиснути; 3. {колебать) коливати / коливнути; 4. {шатать) хитати / хитнути, хилитати / хилитнути, несов., диал. хиляти; ~йет {о качке) безл. гойдає, хитає, качає; к. головбй хитати головою; 5. {убаюкивать, укачивать) колисати / колиснути, колихати / колихнути, гойдати / гойднути; 6. {извлекать насосом) качати / качнути, несов. помпувати, -ую, -уєш; О к. правй разг., неодобр. качати права, качйться / качнуться 1. {в гамаке, на качелях и т. п.) гойдатися / гойднутися,/?азг. хилитатися / хилитнутися, реже качатися / качнутися; 2. {колыхаться) колихатися, -ишуся, -йшешся и реже -ихаюся, -пхаєшся / колихнутися, разг. хибатися / хибнутися, хибати / хибнути; 3. {колебаться) коливатися / коливнутися; 4. {шататься) хитатися / хитнутися;
5. 	{при убаюкивании) несов. колисатися, -ишуся, -йшешся и -исаюся, -исієшся; 6. {о маятнике) коливатися / коливнутися, хитатися / хитнутися.


качікющийся
39
кашляющий
качающийся 1. прич. якйй (що) гойдається и т. п.\ см. качаться 1—5; 2. прил. хиткий, хилиткйй, хитлйвий, хитлявий; ~щаяся лбдка хилиткйй (перекидистий) човен; ~щееся крёсло крісло-гойдалка (род. кріс- ла-г6йдалки). качёли (мн.) гойдалка, диал. гойданка, колй- ска (ж.), уст. орелі (род. мн. орёль), реже орёль, -ЛІ, орёля (ж.); подвесные к. підвісна гойдалка, качёние котіння, кочення, качёльный гойдалковий, качественно нареч. якісно, качественность якісність, -ності. качественный якісний; '^нное прилагательное лингв, якісний прикметник; --ые показатели социол. якісні показникй; к. анализ хим. якісний аналіз, качество 1. (существенный признак) якість (ж., род. якості); 2. (свойство, черта, степень пригодности — ещё) властйвість, -вості, рйса (ж)\ высбкие душёвные '-ва високі дyшёвнi якості (рйси); деловйе -'ва ділові якості; к. продукции якість продукції; положйтельные ~ва характера позитивні якості (рйси) характеру; О в ~ве кого- чего як хто-що, за кого-що, у ролі кого-чого; выступать в -'Ве свидётеля виступати як свідок (в ролі свідка), качетёро (в корриде) нескл., м. качетёро. качйм бот. ліщйця (ж)\ к. метёльчатый ЛІЩЙЦЯ волотйста, с. перекотйпбле. качйнский: к. язык качйнська мова, качйны мн., этнол. качйни, -ів. кйчка* 1. (действие) хитання, хилитання, качання (с.); 2. (морская и т. п.) хитавйця, качка; (во время полёта) разг. бовтанка; морская к. морська хитавйця. кйчка^ (извлечение насосом) качания, помпування (с.).
качкий прост, хиткйй, хисткйй, хибкйй, хитлйвий, хитлявий; (о лодке — ещё) разг. перекйдистий. качнуть см. качйть. качнуться см. качаться, качбк (юноша, занимающийся культуризмом) жарг. качок, -чкй. качурки ЛІН., орн. качурки, -рок. качуча (танец) качуча. ккчч2імуз., поэт. кача, каччйни нескл., с., муз. качйні. кйша 1. (блюдо из крупы) каша; грёчневая, овсйная к. гречіна, вівсяна кіша; 2. (перен.:
беспорядок, путаница, ссора) розгардіяш, -у (м), колотнёча; (в голове) лемішка; к. в голо- вё>^ кого разг. каша (лемішка) в голові в кого; О берёзовая к. разг. берёзова каша (припарка); борщ да к. — пйща нйша поел, хліб та вода — молодёцька (козацька) їда; за- варйть --шу разг. заварйти кашу, зчинйти колотнёчу; к. во рту у кого разг. каша в роті у кого, мов клоччя жує хто; мйло ~ши съел (ел) разг. мало каші з’їв (їв), не доріс хто; накормйть берёзовой ~шей шутл. нагодувати березовою кашею; попрббовать берёзовой ~ши скуштувати березової каші; прб- сят ~ши [сапогй, ботйнки и т. п.\ шутл. просять каші [чоботи, черевйки и т. «.], зуби вйщирили [чоботи, черевйки и т. «.]; ржа- нйя к. хвалйлась, что с мйслом роді£пась погов. гречана каша сама себё хвалить; гречана каша хвалйлась, ніби вона з маслом на- родйлась; с ним ~ши не сверишь з ним каші не звариш, капіалбт зоол. кашалот, кашгйрцьі мн., этнол. кашгарці, -ів. кашев^р куховар, кухар, -я, кашовар, кашеварить прост, куховарити, разг. кухарювати, -юю, -юєш, кухарити. кашевйрка 1. (повариха) куховарка, кухарка;
2. (помещение) кашоварня, уст. куховарня, кашеварный куховарський, кашоварний, кашевйрня кашоварня, уст. куховарня, кашеёд кашоїд. кйшель кашель, -шлю. кашемйр текст, кашемір, -у, кашмір, -у. кашемйровый текст, кашеміровий, кашміровий.
кашеобразный кашоподібний, к^шивать многокр. часто (не раз, час від часу, разг. частенько) косйти. Ср. косйтьЧ каширбвка библиогр. каширування (с.). кйшйца 1. уменьш.-ласк. кашка; ср. кйша 1;
2. (перен. '. полужидкая масса) разг. каша, кйшка* ласк, кашка. Ср. кйша 1. ккшк9і^ бот.,разг. кашка, кашкйец этнол. кашкаєць, -айця; ~ййцьі мн.
кашкайці, -ів. кашкййский этнол. кашкайський. кйшлянне кашляння; кахйкання; бухйкання.
Ср. кашлять, кйшлять / кашлянуть кашляти / кашлянути; (слегка — ещё) разг. кахйкати / кахйкнути; (сильно — ещё) разг. бухйкати / бухйкнути. кашляющий 1. прич. якйй (що) кашляє; 2. прил. кашлйвий; к. старйк кашлйвий старйй.


кашмилбн
40
квазиобъектйвный
кашмилбн текст, кашмілон, -у. кашмилбнный текст, кашмілоновий. кашмйрец этнол. кашмірець, -рця; -рцьі мн.
кашмірці, -ів. кашмйри нескл., м. и ж., этнол. кашмірі; к.
язык кашмірі мова, кашмйрка этнол. кашмірка, кашмйрский этнол. кашмірський, кашнё нескл., с. кашнё. кашпб нескл., с. кашпо.
каштйн бот. каштан; таскать ~ньі из огня
для кого перен.,разг. тягати каштани з вогню для кого; чужими руками жар вигортати (вигрібати).
каштйново-бурьій каштаново-бурий, каштановый каштановий; ~вая аллёя каштанова алея; ~ьіе вблосьі каштанове волосся; ~ьіе пбчвьі спец, каштанові ґрунтй. к^іштАнчик уменьш.-ласк., бот. каштанчик. кашу нескл., мн., спец. кашу, кашуб этнол. кашуб; ~бы мн. кашуби, -ів. кашубка этнол. кашубка, кашубский этнол. кашубський, каї&к* {лодка, судно) каюк, -а. каї&к^ (конец) предик., прост, каюк, капут, кінець, гаплик, амба; О к. кому разг. каюк (кінець) кому. каї&р каюр.
каї&та каюта; капитанская к. капітанська каюта.
каї&тка, каї&тишка уменыи. каютка. ка1бт-компанёйский мор. кают-компанійсь- кий.
каїбт-комн^ния мор. кают-компанія, каї&тньїй мор. каютний, каїбчньїй каючний. Ср. каїЬкЧ кйющийся якйй (що) кається; сущ. покаянник, покутник, кйя, кййя нескл., м. и ж., этнол. кая. каягым муз. каягйм. каяк мор. каяк.
каяться каятися; {сожалеть о совершённом поступке — ещё) розкаюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ, зізнаватися, -знаюся, -знаєшся, покутувати, -ую, -уєш; {перед Богом — ещё) сповідатися; к^юсь, что не пришёл вбвре- мя прйкро мені (визнаю), що не прийшов вчасно.
ква* нескл., м.; неизм., лингв, ква; язьїкй к.
мови ква. ква^ межд. кум, ква, квак. квйгга зоол. квага. квадр архит. квадр.
квадрант астр., мат. квадрант; к. плбскости мат. квадрант площинй. квадрантный астр., мат. квадрантний, квадрат квадрат; в '^темат. у квадраті; перен. удвічі; возвестй в к. мат. піднестй до квадрата.
квадратйдыл/н., астр, квадратйди, -йд. кьллрАтнк уменьш. квадратик, квадратйса мат. квадратйса. квадратйчный квадратйчний; ~ная ошйбка квадратйчна пбмйлка; ~ная фбрма квадра- тйчна форма, квадрйтно-гнездовбй квадратно-гніздовйй; к. посёв квадратно-гніздова сівба, квадрат- но-гніздовйй посів, квадратный квадратний, квадратовий; ~ное письмб лингв, квадратове письмо; ~ное уравнёние мат. квадратове рівняння; ~ьіе мёры квадратні міри; ~ые скббки квадратні дужкй.
квадратура мат. квадратура; к. круга квадратура круга (кола), квадратурный квадратурний; ~ная фбрмула мат. квадратурна фбрмула. квллр2іф6н^ реже квадрофбн квадра(о)ф6н. квадрафонйческий, реже квадрофонйче- ский квадра(о)фонічний. квадрафонйя, реже квадрофонйя ква- дра(о)фонія. квадрйвиум ист. квадрйвіум, -у. квадрйга ист. квадрйга. квадриллиби, квадрильбн мат. квадрильйон, квадрирёма ист. квадрирема. квадрозйпись квадрозапис, -у {м.). квадрозвук квадрозвук, -у. квадропрогрймма квадропрограма. квадрофбн реже CM. квадрафбн. квадрофоийческий реже см. квадрафонйческий.
квадрофонйя реже см. квадрафонйя. квадрупбль физ. квадруполь, -лю. къйцымн., ист., этнол. квади, -ів. квазар астр, квазар.
квазиактйвность квазіактйвність, -ності. квазиактйвный квазіактйвний. квазидёньги мн. квазігроші, -шей. квазизвездй астр, квазізірка. квазизвёздный астр, квазізірковйй. квазиизотропйя физ. квазіізотропія. квазиймпульс квазіімпульс, -у. квазимётрия физ. квaзiмётpiя. квазинаучный квазінаукбвий. квазиобъектйвный квазіоб’єктйвний.


квазибптика
41
квартётный
квазибптика квазіоптика, квазипериодйческий квазіперіодйчний. квазиспециалйст квазіспеціаліст, квазистатистйческий квазістатистйчний; к.
процесе квазістатистйчний процес, квазиетатйческий квазістатйчний. квазиетационйрный квазістаціонарний; к.
ток квазістаціонарний струм, квазиупругий квазіпружнйй. квазиуетбйчивьій квазістійкйй. квазиучёный сущ. квазівчений, -ого. квазичастйца физ. квазічастйнка. квазиэлектрбнный квазіелектронний. квак см. ква^
кваканье кумкання, квакання, крякання; скрекотання, скрекотіння, крюкання. Ср. квйкать.
квйкать / квакнуть кумкати / кумкнути, квакати / квакнути, крякати (крякаю, крякаєш и крячу, крячеш) / крякнути; (р лягушке — ещё) несов. скрекотати, -оче, стрекотати, скрекотіти, -тйть, стрекотіти, диал. крюкати / крюкнути, квакающий 1. прич. якйй (що) кумкає и т. п.\ разг. кумкало, квакало (с.), скрекотун, -а, стрекотун, -а, ж. кряківка, кряка {сущ)\ см. квйкать; 2. прил. скрекотлйвий, стре- котлйвий. квйква орн. кваква.
межд. ква-ква. квакер рел. квакер, квакерский рел. квакерський, квакерство рел. квакерство, квйкерша рел. квакерка, квакиутли нескл., м. и ж., этнол. квакнутлі. квакнуть CM. квакать.
квакушка разг. крякавка, скрекотуха, стрекотуха, скрекотушка, стрекотушка. квакша зоол. райка, крякавка, квакша, диал.
рахкавка. квалимётрия спец. кваліметрія, квалитатйвный квалітатйвний; ~ное стихо- сложёиие квалітатйвне віршування, квалификацибиный кваліфікаційний; к. разряд кваліфікаційний розряд, квалификация 1. (уровень профессиональной подготовки) кваліфікація; повышёиие -ии підвйщення кваліфікації; 2. {профессия, специальность — ещё) фах, -у (л1.), спеціальність, -НОСТІ; произвбдствеииая к. виробнй- ча кваліфікація (спеціальність); получёиие произвбдствеииой ~ии одёржання вироб- НЙЧОЇ кваліфікації (спеціальності).
квалификуемый кваліфікований, розцінюваний.
квалифицйроваиный кваліфікований; вправний, умілий; ~нное большинствб юр. кваліфікована більшість; ~ниое преступлёиие юр. кваліфікований злочин; к. труд кваліфікована праця, квалифицйроватьнесов. и сов. кваліфікувати, -ую, -уєш. квалифицйроваться несов. и сов. кваліфікуватися, -ується. квалифицйрующий якйй (що) кваліфікує;
сущ. кваліфікатор. квйиза {денежная единица) кванза, квант физ., хим. квант; к. свёта квант світла, квант^ь мат. квантйль. квантитатйвньїй квантитатйвний; ~ное сти- хосложёиие лит. квантитатйвне віршування.
квантование научн. квантування; вторйчное к. вторйнне квантування; к. сигийла квантування сигналу; пространственное к. просторове квантування, квантовый физ., хим. квантовий; ~вая жйд- кость квантова рідина; ~вая механика квантова механіка; ~вая тебрия квантова теорія; ~вая фйзика квантова фізика; ~вая хймия квантова хімія; ~вая электрбника квантова електроніка; к. генератор квантовий генератор; к. усилйтель квантовий по- сйлювач.
лингв., мат. квантор, квйнторный лингв., мат. кванторний, квантунский квантунський. квантующий квантувальний. кварк физ. кварк, квйрковьій физ. кварковий, квйрта кварта.
квартал 1. {отрезок времени) квартал, -у; отчёт за к. звіт за квартал; 2. {часть города, улицы) квартал, -у. квартальный^ 1. квартальний; к. план квартальний план; ср. квартйл 1; 2. квартальний; к. надзиратель ист. квартальний наглядач; ср. квартал 2. квартальный^ ист. квартальний, -ого. квартердёк мор. квартердек, квартербн этнол. квартерон, квартербнка этнол. квартеронка, квартербнский этнол. квартеронський. квартёт муз. квартёт, -у. квартётный муз. квартетний.


квартйра
42
квёрху
квартйра квартйра, помешкання (с.), разг.
кватйра, хата, с. житло, квартирант квартирант, мёшканець, -нця, квартиронаймач, -d, пожилёць, -льця, постоялець, -льця. квартирантка квартирантка, мёшканка, квартиронаймачка. квартйрка>^ліе//ьш. квартйрка,/?йгзг. кватйрка. квартирмёйстер воен., уст. квартирмёйстер. квартирмёйстерский воен., уст. квартирмёй- стерський. квартйрник экон. квартйрник. квартйрница экон. квартйрниця. квартйрные сущ., мн. квартйрні, -их. квартйрный квартйрний; {жилищный) жит- ловйй; ~ная пл^та квартйрна плата, сущ., с., диал. комірне, -ого; --ное расположёние войск воен. квартйрне розташування військ; ~ые услбвия квартйрні (житлові) умови, квартировать 1. разг., уст. квартирувати, -ую, -уєш, мёшкати; 2. воен. квартирувати, квартировладёлец квартировласник, власник квартйри. квартиронаниматель квартиронаймач, -d; отвётственный к. юр. відповідальний квартиронаймач, квартиронанимйтельница квартиронаймачка.
квартиросдатчик квартироздавальник. квартиросдйтчица квартироздавальниця. квартиросъёмщик см. квартиронаниматель.
квартиросъёмщица см. квартиронанимйте- льница.
квартирохозіїни квартирохазяїн, квартирого- сподар.
квартирохозяйка квартирохазяйка, кварти- рогосподарка. квартирующий якйй (що) квартирує; сущ. квартирувальник, квартирант, мёшканець, -нця.
квартирьёр воен. квартир’єр, квартирьёрский воен. квартир'ёрський. квартование квартування. квартовый квартовий, квартбль муз. квартоль, -лі. квартплата (квартйрная плата) квартплата (квартйрна плата), квартплатня (квартйрна платня), сущ., с., диал. комірне, -ого. квартсекстаккбрд муз. квартсекстакорд, -у. квартунолномбченный сущ. квартуповноважений, -ого. кварц мин. кварц, -у.
кварцевый кварцовий; ~вая л^мпа спец. кварцова лампа; ~вая рудй кварцова руда; -'ые часы кварцовий годйнник. кварцйтліг/н. кварцйт, -у. кварцйтовый мин. кварцйтовий. квас квас, -у; О есть к., да не про вас погов. є квас, та не для вас; не для пса ковбаса; не для кйцьки сало; перебиваться с хлёба на к. пе- ребуватися то сяк, то так; перебуватися з хліба на воду, квйсить квасити (квашу, квасиш), кваситься кваситися, -ться. квасийк кваснйк, -а. квасийца кваснйця.
кваснбй кваснйй; к. зйпах кваснйй запах; к. патриотйзм ирон. кваснйй (криклйвий) патріотйзм; {про украинцев — ещё) га- лушковий патріотйзм. квасный диал. см. квашеный, квасовар квасовар, квасоварёние квасоваріння. квасоварный квасоварний, квасоварня квасоварня, квасбк ласк, квасок, -ску. квасцевйние техн. галунування. квасцевать техн. галунити. квасцбвый хим. галуновий, квасцы {мн), хим. галун, -у {м.). кватёрна см. катёрна. кватернибн мат. кватернібн. кватрочёнто нескл., с., иск. кватроченто, квйча {денежная единица) квача, квйшение 1. {действие) квашения, квасіння;
2. {то, что квашено) квасиво, ж. квашенйна. квашенйна квасиво (с.), квашенйна. квашенйнный квасйльний. квйшенный прич. квашений, квйшеиый прил. квашений; {кислый — ещё) кйслий; ~ная капуста кйсла (квашена) капуста; ~ное молокб кйсле молоко, квашибркор мед. квашіоркор, -у. квашнії 1. діжа; 2. {забродившее тесто) разг.
опара; 3. {перен.: о человеке) прен. кваша. кв2ЛпЬнк?і уменьш. ДІЖНЙЦЯ. Ср. квашнй 1. квебрйхо нескл., с., бот. квебрахо, квебрйховый бот. квебраховий. квезйль орн. квезаль. квёлость диал. квблість, -лості. квёлый диал. кволий, квен этнол. квен; --ёны мн. квёни, -ів. кверулінтство кверулянтство; {сутяжничество) сутяжництво, квёрху нареч. догорй, угору.


кверцетйн
43
кёльнер
кверцетйн фарм. кверцетйн, -у. кверцитрбн фарм. кверцитрон, -у. кверцитрбновьій фарм. кверцитрбновий. квершлйг горн, квершлаг, -у. квёстор в разн. знач, квестор, квестура в разн. знач, квестура, квиетйзм рел., книжн. квієтйзм, -у. квиетйстрел., книжн. квієтйст. квиетйческий рел., книжн. квієтйчний. квикстёп {танец) кв1кстёп, -у. квинйрий {монета) ист. квінарій. квинба, кинба нескл., ж., бот. к[в]ін6а. квйнталі>^^. квінта; О повёсить (опустйть) нос на -ту разг. похнюпити носа (ніс), квинтйл {единица массы) квінтал. квинтёт муз. квінтет, -у. квинтётный муз. квінтетний. квинтиллибн, КБИнтильбн мат. квінти- льйбн.
квинтбль муз. квінтбль, -лі. квинтсекстаккбрд муз. квінтсекстакорд, -у. квинтэссёнция квiнтecёнцiя; {сущность — ещё) сутність, -НОСТІ. квипроквб нескл., с., книжн. квіпроквб. квирйт ист. квірйт. квйслинг {предатель) квіслінг. квйслинговец квіслінговець, -вця. квит предик., разг. квит, квйти; к. на к. уст.
квит на квит, так на так; мы ~ты ми квйти. квитанцнбнный квитанційний, квитанция квитанція; багйжная к. багажна квитанція; залбговая к. юр. заставна квитанція; по ~ин за квитанцією, на квитанцію; сдйточная к. здавальна квитанція, квитаться разг. къшкт1лся,реже квитуватися, -уюся, -уєшся. квитбк {расписка) прост, квиток, -тка. квйты см. квнт.
квбктанье д и а л. см. клохтанье, квоктйть диал. см. клохтйть. квбрум кворум, -у; обеспёчить к. забезпёчити кворум.
квбта экон., юр. квота; избирательная к. юр. вйборча квота; иммиграцибнная к. юр.
імміграційна квбта; налбговая к. экон. податкова квота; Экспортная к. юр. експортна квбта.
квот^ция экон. квотація, квотйрование экон. квотування, квотйрованный экон. квотбваний. квотйровать квотувати, -ую, -уєш. квохтанье см. клохтанье, квохтйть см. клохтйть.
квбчкадиал. квбчка. кеб кеб.
кеб^йя {одежда) кебая.
кевйр {солончак) кевір, -у.
кёгель см. кегль.
кегельбйн кегельбан, -у.
кёгельный кегельний.
кёгли {игра) мн. кеглі, -ів.
кегль, кёгель полигр. кёгль, кёгель, -гля.
кёгля {для игры) кегля.
кед {обувь) кед; мн. кёди, -ів.
кедйни нескл., с., мед. кедані.
кедр бот. кедр, ж. кедрйна.
кедрбвка орн. кедрівка.
кедрбвник, диал. кедрйч кедрівнйк, -а, ж. кедрйна.
кедрбвый кёдрбвий; ~вая соснй кёдрбва сосна; -ые орёхи кедрбві горіхи, кейнсианство политол., экон. кейнсіанство. кёйпер горн, кёйпер, -у. кейптаунский кейптаунський. кейс кейс.
кейтбниевые сущ., мн., палеонт. кейтбнієві, -их.
кейфует, см. кайф, кейфовйтьуст. см. кайфовать.
кек в разн. знач. кек, -у. кёклик орн. кёклик. кекс кекс, -у.
кёксткуменьш. кёксик, -у. кёксовый кёксовий. кекубк {танец) кекубк. кёкур геол. кёкур. кёкчи нескл., м. и ж., этнол. кёкчi. келйрня церк. келарня. кёларь церк. кёлар, -я. кілтк2іуменьиі., церк., перен. кёлiйкa. келёйник церк. келійник, келёйница церк. келійниця, келёйно нареч. келійно; таємно, пбтайки. Ср. келёйный.
келёйность келійність, -НОСТІ; таємнйчість, -чості. Ср. келёйный. келёйный церк., перен. келійний; {секретный
— 	ещё) таємний; к. разговбр перен. розмбва сам на сам (віч-на-віч), келійна (таємна) розмбва; -'Ное дёло келійна справа, справа не для рбзголосу. келёрия бот. келерія, м. кипёць, -пця. келбид анат. келбїд. кёльвин {единица измерения) кёльвiн. кёльма строит, кёльня, кельма, кёльнер кёльнер.


кёльнерша
44
керосйнный
кёльнерша кельнерка, кёльня см. кёльма.
кельт ист., этнол. кельт; --ты мн. кёльти, -ів. кельтйн хим. кельт4н, -у. кельтеминйрская: к. культура кельтемінар- ська культура, кельтологйческий научн. кельтологічний. кельтолбгия научн. кельтологія. кёльтский кёльтський; ~кая рйса кёльтська раса; ~ие языкй кельтські мови, кёлья церк., перен. кёл1я; монастырская к. монастйрська келія; монашеская к. чернёна кёлiя.
кемалйзм политол. кемалізм, -у. кеманч^ нескл., с., муз. кеманча. кемйрить {спать, дремать) жарг. кемарити;
спати (сплю, спиш), дрімати, кёмбриджский кёмбриджський. кёмбриджцы мн. кёмбpиджцi, -ів. кёмбрий геол. кёмбpiй, -ію. кембрййский геол. кембрійський; к. перйод кембрійський період, кёмеровский кёмеровський. кёмпинг кёмпiнг, -у. кёмпинговый кёмпiнгoвий. кен {единица длины) кен. кёнар, реже кёнарь прост, канарок, -рка, канар, кёнар. кенарка прост, канарка, канарёйка. кенйф бот. кенаф, -у. кенафоубброчный кенафозбиральний. кенгурёнок уменьш.-ласк., зоол. кенгуреня, -яти (с.).
кенгурбвые сущ., мн., зоол. кенгурові, -их. кенгурбвый зоол. кенгуровий, кенгуру нескл., м. и ж., зоол. кенгуру, кендырь бот. кендйр, -ю. кёндюх {живот) жарг. кёндюх. кёнигсбергский и кеннгсбёргскнй ист. ке- нiгcбёpзький. кенйец этнол. кенієць, -ійця; ~ййцы мн. кенійці, -ів. кенййка этнол. кенійка. кенййскнй кенійський, кённель {уголь) кёнель, -лю. кённинг мет. кёнiнг, -у. кенотйф археол. кенотаф, кенотрбн радио кенотрон, кенотрбнный физ. кенотронний, кентйвр 1. {К прописная) миф. Кентавр; 2. {к строчная) книжн. кентавр, центавр, кёнцня бот. кёнщя. кённ нескл., с. кёпi.
кёпка разг. кёпка. кЫочклуменьш.,разг. кепочка, кёночный кёпочний. керамзйт строит, керамзйт, -у. керамзитобетбн строит, керамзитобетон, -у. керамзнтобетбнный строит, керамзитобетонний.
керамзйтовый строит, керамзйтовий. керамик спец. керамік, кераміст, керамика кераміка.
керамиковый кераміковий; к. завбд кераміковий завод, керймнко-металлйческнй KepaMiKO-мсталё- вий. Ср. кермёты. керамйст см. керймнк. керамйт кераміт, -у.
керамйческнй керамічний; -не нздёлня керамічні вйроби; -кое нронзвбдство керамічне виробнйцтво. кераргнрйт мет. кераргірйт, -у. кератйн биол. кератйн, -у. кератйт мед. кератйт, -у. кератбз мед. кератоз, -у. кератокбнус мед. кератоконус. кератопластика мед. кератопластика, кератотомйя мед. кератотомія. кератофйр горн, кератофір, -у. керб ком. керб, -у. кёрвель бот. кёрвель, -лю. керёкскнй: к. язык керёкська мова, керексурыл/н., ист. керексури, -ів. кёренка прост., ист. кёренка. кёренщнна прен., ист. керенщина, кёреш археол. кёреш, -у. керкётыл^н., ист. керкёти, -ів. кёрлинг спорт, керлінг, -у. кёрлыл!»., ист. кёрли, -ів. кермй физ. керма, кермёк бот. кермёк, -у. кермёс техн. кермёс. кермёсовый техн. кермёсовий. кермёты (керамико-металлйческие материалы) мн. кермёти, -ІВ (кepaмiкo-мeтaлёвi матеріали), керн горн. керн, кёрнер техн. кёрнер. керогйз керогаз.
керосйн гас, -у, не реком. керосин, -у. керосйнка гаснйця, гасничка, гаснйк {м., род.
гасника) гасівка, не реком. керосйнка. керосйнный гасовий, не реком. керосйновий, керосйнний.


керосйновый
45
кивйющий
керосйновый гасовий, нереком. керосйновий;
~вая лймпа гасова лампа, ж. гаснйця. керосинокалйльный гасожаровйй, не реком.
керосиножаровйй. керосинорёзл1вт. гасоріз, не реком. керосино- різ.
керосйнщик разг. гасівнйк, -а, не реком. керо- сйнник.
керосйнщица разг. гасівнйця, не реком. керо- сйнниця. керсйнтий горн, керсантій, -ію. керченйт мин. керченіт, -у. кёрченский керченський, керш {денежная единица) керш, кёсарев книжн.,уст. кёсар1в, -рева, -реве; --во сечёние см. кёсарский. кёсарский книжн.,уст. кесарський; --кое (кё- сарево) сечёние мед. кесарів (кёсарський, цісарський) розтин, диал. пологорозтин, -у. кёсарь ист. кёсар, -я, цёзар, цёсар; -рю — кё- сарево кесареві — кесареве, кессбн спец. кесон; погружаемый к. спец.
занурюваний кесон, кессонйрованный архит. кесонований. кессонйровать несов. и сов., архит. кесону вати, -ую, -уєш.
Ktcc(iHK2i мед.,разг. кесбнка. кессбнный спец. кесонний, кесоновий; ~нная болёзнь мед. кесонна хвороба, кессбнщнк спец. кесонник, кётй ихт. кета, кетгут фарм. кетгут, -у. кетгутный фарм. кетгутний. кетелеёрня бот. кетелеєрія. кетён хим. кетён, -у. кетмённый кетмённий. кетмёнь кетмень, -ня.
кётбвый ихт. кетовий; ~вая икрй кетова ікра, кетогённый биол. кетогённий. кетоглутйровый кетоглутаровий; ~вая кислоті кетоглутарова кислота, кетбз мед. кетоз, -у. кетокислоті хим. кетокислота, кетбны мн., хим. кетони, -ІВ. кетейл, кетейль {денежная единица) кетсал, кетсаль, кётский: к. язык кётська мова, кетцйль орн. кетцаль, кетч спорт, кетч, -у. кетчйст спорт, кетчйст. кётчуп кул. кётчуп, -у. кёты мн., этнол. кёти, -ів.
кефалевый, кефйлий ихт. кефалевий; ~лья икрі кефалева ікра, кефалйны мн., биол. кефаліни, -ів. кефаломётрия мед. кефалометрія, кефаль ихт. кефаль, -лі, лобань, -ня {м) и -ні {ж).
кефальный ихт. кефальний, кефйр кефір, -у, разг. кисляк, -а. кефйрный кефірний, кеч мор. кеч.
кёчуа нескл., с., этнол. кёчуа. кеш фин. кеш, -у. кёшк архит. кешк, -у. кёшью нескл., с., бот. кёш’ю. кзйди нареч. назад.
кзыл-ордынский этнол. кзил-ордйнський. кзылордынцыл/н., этнол. кзилордйнці, -ів. кнАнг зоол. кіанг, кианйт мин. кіаніт, -у. киббуц, кибуц социол. кібуц, -у. киббуцный, кибуцный социол. кібуцний. кйбер информ. кібер. кйбер-машйна информ. кібер-машйна. кибернетизация информ. кібернетизація, кибернетизйрованный информ. кібернетизо- ваний.
кибернетизйровать несов. и сов., информ.
кібернетизувати, -ую, -уєш. кибернётик информ. кiбepнётик. кибернётика информ. кібернетика, кибернетйческий информ. кібернетйчний; к.
центр кібернетйчний центр, кйбер-нрострйнство информ. кібер-простір, -тору {м).
кибйтка кибйтка; {крытая повозка — ещё) халабуда.
кибйточка уменьш. маленька кибйтка; хала- будка, презр. халабудина. Ср. кибйтка. кйборг, кйбор {компьютерный робот) кіборг, кібор.
киборгизйция кіборгізація. киборгизйрованный кіборгізований. кибуц см. киббуц. кибуцный см. киббуцный. кивйние кивання; хитання; махання. Ср. кивать.
кивать / кивнуть кивати / кивнути; {делать лёгкие наклонные движения головой — ещё) хитати / хитнути и схитнути; {о лошади — обычно) махати / махнути; к. пальцем уст. кивати пальцем; {перен. —ещё) манйти пальцем.
кивающий якйй (що) киває; сущ. кивун, -а.


кйвер
46
килобайт
кйвер воен., ист. ківер, кйви нескл., с., бот. ківі, кйви-кйви нескл., ж., орн. ківі-ківі, кивбк кивок, -вка, разг. кив, -у. кивбрий церк. ківорій, -ІЮ. кивбт реже см. кибт.
КИВСЯКЙЛІН., ЗООЛ. КІВСЯКЙ, -ІВ.
кигёлия бот. кігелія.
кидаемый киданий, разг. вёрганий, швйрга- ний.
кидйла (мошенник) жарг. кидала; шахрай, -ая. кидйни нескл., мн., ист. кідані. кидйние кйдання; метания; шпурляння, жбурляння, вёргання, швиргання. Ср. кидйть. кидйнский: к. язык кіданська мова, кйдас ЗООЛ. кідас.
кидать / кйнуть 1. кйдати / кйнути; (метать
— 	ещё) метати (метаю, метаєш и мечу, мёчеш) / метнути; (швырять — ещё) шпурляти / шпурнути, жбурляти / жбурнути, разг. вёргати / вёргнути и вёргти, -гну, -гнеш, швиргйти / швиргнути и усилит, швиргонути; к. в пот кйдати в піт (жар); к. жрёбий кйдати жёреб; к. кймнем (камнйми) кйдати (вёргати, жбурляти, шпурляти) каменем (камінням); '-уть взгляд на кого-что позирати, зйркнути [оком, очйма] на кого-що; кудй ни кинь взглядом кудй оком не кинь; 2. (обманывать) жарг. кйдати / кйнути, обдурювати, -юю, -ЮЄШ / обдурйти, -дурю, -дуриш. кидаться / кйнуться 1. (бросаться чем-л.) не- сов. кйдатися, разг. шпурлятися, жбурлятися; (перен.: не дорожить кем-, чем-л. — ещё) несов., разг. не цінувати, -ую, -уєш; 2. (устремляться к чему-л.) пориватися (несов), кйдатися / кйнутися, сов. метнутися, разг. вёргатися / вёргнутися и вёргтися, -гну- ся, -гнешся; -уться врассыпную кйнутися врозтіч; ~уться наутёк разг. кйнутися навтіки (навтікача), дременути, узяти ноги на плёчi; 3. (метаться) несов. кйдатися, метатися (метаюся, метаєшся и мечуся, мёчеш- ся).
кидйющий якйй (що) кйдає и т. п.; сущ. кидальник, разг. кидун, -а, кидёць, -дця, швир- гун, -а; см. кидйть 1. кидн^пер и киднёпер (похититель людей за выкуп) кiднёпep. кидніпинг и киднёпинг, киднйп (похищение за выкуп) кiднёпiнг, -у, кіднап, -у, с. вйкра- дення [за вйкуп]. киевлянин киянин; ~йнел/н. кияни, -ян. киевлйнка киянка.
кйевскнй київський. киёк уменьш. кийок, -йка. кйжуч ихт. кйжуч. кизельгур геол. кізельгур, -у. кизерйт хим. кізерйт, -у. кизйл бот. дерён, -у, кизйл, -у. кизйл-кобйнская: к. культура кизйл-кобйн- ська культура, кизйловые сущ., мн., бот. деренбві, -их, кизилові.
кизйловый бот. дереновий, кизиловий, кнзйль см. кизйл. кизйльник бот. кизйльник, -у. кизйльный CM. кизйловый. кизлйрка (водка) кизлярка, кизлйрский кизлярський. кизйк КІЗЯК, -а; --кй мн. кізякй, -ів. кизякбвый, кизйчный кізяковий, кий в разн. знач. кий. кик (удар по мячу) спорт, кік, -у. кйка диал. см. кйчка 1. кикбоксёр спорт, кiкбoкcёp. кикббксинг спорт, кікбоксинг, -у. кикймора фолькл. мара, потвбра; (перен. — ещё) с. страховище, кикбнго нескл., (м.); неизм., лингв, кіконго (ж). кикс (в бильярде) кікс, -у. киксовйть кіксувати, -ую, -уєш. кикстйртер техн. кікстартер, кикуйю нескл., м. и ж.; неизм., этнол. кікую. кил мин. кил, -у.
килй 1. мед., прост., диал. кйла, гила; 2. бот. ґуля, кйла; к. крестоцвётных кйла хрестоцвітих, килевйние мор. кілювання. килевйть мор. кілювати, -юю, -юєш. килевбй мор. кільовйй; ~вйя кйчка кільова хитавйця. кйлевые: к. птйцы орн. кільові птахй. килегрудые сущ., мн., орн. кілегруді, -их. килёктор мор. кiлёктop. киленбгие сущ., мн., ЗООЛ. кіленбгі, -их. кклтк2іуменьш., ихт. кілечка, кйлечный ихт. кільковий, кйлик ист. КІЛІК.
киликййская: к. шкбла ист. кілікійська школа.
кйллер (наёмный убийца) кілер, [найманий] убйвця. кйллерский кілерський. килб нескл., с., разг. кіло, килобайт информ. кілобайт.


килобайтный
47
кинйческий
килобайтный, КНЛОбЙЙТОВЫЙ информ. КІЛО- байтовий. килобйт информ. кілобіт, киловатт ЭЛ. кіловат; к.-час эл. кіловат-годйна. киловйттный ЭЛ. кіловатний, киловбльт ЭЛ. кіловольт; к.-ампёр эл. кіло- вбльт-ампёр; к.-вольтмёр эл. кіловбльт- вольтмёр. килогёрц эл. кiлoгёpц.
килограмм кілограм; к.-молёкула физ. кілограм-молекула, килограммовый кілограмовий; ~вая гйря кілограмова гйря. килограммомётр физ. кілограмометр, килогрймм-сйла физ. кілограм-сйла. килогрймм-сйла-метр физ. кілограм-сйла- метр.
килоджбуль физ. кілоджоуль, киломётр кiлoмётp. километраж кілометраж, -у. километрбвый кілометровий, килопарсёк астр, кілопарсек.
КИЛОПбнД физ. КІЛОПОНД. килоэлектровбльт эл. кілоелектровбльт. килотбнна кілотонна, киль в разн. знач. кіль, кильблбк кільблок. кильвйль хим. кільваль, -лю. кильватер мор. кільватер; идтй (слёдовать и т. п) в к. ('-ре) ІТЙ в кільватер (у кільватері), кильватерный мор. кільватерний, кйлька ихт. кілька, кильсбн мор. кільсон. кильт {вид одежды) кільт. кимйкп мн., ист. кімаки, -ів. кимбангйзм информ. кімбангізм, -у. кимберлйт геол. кімберліт, -у. кимберлйтовый геол. кімберлітовий. кимбунду нескл., (м.); неизм., лингв, кімбунду (ж.).
кимвйл муз., ист. кимвал, кімвал. кимвйльныйл1>^з., ист. кимвальний, кімвальний.
кймвры мн., ист. кімври, -ів. киммерййский кімерійський; -кая складчатость кімерійська складчастість, киммерййцьілія., ист. кімерійці, -ів. кимбграф техн. кімограф, кимонб нескл., с. кімоно, кин {мера веса) кін. кннйзы мн., биохим. кінази, -ів. кинг карт. кінг.
кйига нескл., м. и ж., этнол. кінга.
кингстбн мор. кінгстон, кннгстбнньїй мор. кінгстонний. киндйрка {монета) кіндарка. клінімл лингв, кінема.
кннемйтнка мех. кінематика; к. механйзмов кінематика механізмів, кинематйческий мех. кінематйчний; ~кая цепь кінематйчний ланцюг, кинематбграф кінематограф, кіноматограф. кинематографйровать кінематографувати, -ую, -уєш.
кинематографйст кінематографіст, кіномато- графіст.
кинематографйчески нареч. кінематографічно, кіноматографічно. кинематографйческий кінематографічний, кіноматографічний. кинематография кінематографія, кіномато- графія. кннёснка спец, кінесика. кннескбп кінескоп, кннескбпный кінескопний. кннестезйя мед. кінестезія, кннестезйческнй мед. кінестезйчний. кинестезногрйфня мед. кінестезіографія. кннетйзм кінетйзм, -у.
кннётнка в разн. знач, кiнётикa; фнзйческая к. фізйчна кiнётикa; хнмйческая к. хімічна кінетика.
кннетйческнй кінетйчний; ~кая энёргня
кінетйчна енергія; к. момёнт кінетйчний момёнт; к. язык кінетйчна мова; --кое уравнённе кінетйчне рівняння, кинетокардногрйфня мед. кінетокардіогра- фія.
кинетоплйст физ. кінетошар, -у. кннетоскбп кінетоскоп. кннетоскбнньїй кінетоскопний. кннетосбма биол. кінетосома. кинетостатика физ. кінетостатика; к. механйзмов кінетостатика механізмів, кннетохбр биол. кінетохор, -у. кинжйл кинджал, уст. запоясник, чингал;
{морской) кортик; {трёхгранный) стилёт. кннжйльный кинджальний; к. огбнь воен.
кинджальний вогонь. ктжіільчтк уменьш. кинджальчик. кннжйльщнк кинджальник. кинзй бот. кінза, кіндза; см. ещё корийндр. кннйзм филос. кінізм, -у. кйннк филос., ист. кінік. клінітьі мн., хим. кініни, -ів. кннйческнй кінічний.


кинкажу
48
кинопередвйжка
кинкажу нескл., м., зоол. кінкажу. кинкйн сад. кінкан.
кинб нескл., с. 1. (кинематография) кіно, кінематографія, кіномистецтво; 2. {кинокартина
— 	ещё) кінокартйна, фільм, -у; 3. (кинотеатр) разг. кіно, кинба см. квннба. киноавтомйт кіноавтомат. киноактёр кіноактор, киноактёрский кіноакторський, киноактрйса кіноактрйса. киноальманйх кіноальманах, -у. киноаппарат кіноапарат, киноаппаратная сущ., ж. кіноапаратна, -ої. киноаппаратура кіноапаратура, киноартйст кіноартйст. киноартйстка кіноартйстка. киноархйв кіноархів, -у. киноательё нескл., с. кіноательє. киноаудитбрия кіноаудитбрія. киноафйша кіноафіша, кинобйза кінобаза. кинобйзнес кінобізнес, -у. кинобиогрйфия кінобіографія. кинобоевйк кінобойовйк, -а. кинобудка кінобудка, киноварийнт кіноваріант, -у. киновйрный мин., хим. кіноварний, цинобер- ний.
ккноъл^ъмин.,хим. кіновар, -і, цинобра. киновёд научн. кінознавець, -вця. киновёдение научн. кінознавство, киновёдческий научн. кінознавчий, киновидеодвижёние кіновідеорух, -у (м). киновидеообъединёние кіновідеооб’єднання. киновидеостудия кіновідеостудія. киноводевйль кіноводевіль, -ЛЮ. киновыпуск кіновйпуск, -у. киновыразйтельность кіновиразність, -ності. киногенйчный кіногенічний, киногеройня кіногероіня. киногербй кіногерой. киногрймма спец. кінограма. киногруппа кіногрупа. кинодворёц кінопалац, -у. кинодебі&т кінодебют, -у. кинодебютйнт кінодебютант. киноделёц КІНОДІЛОК, -лка. кинодетектйв кінодетектйв, -у. кинодёятель КІНОДІЯЧ, -к. кинодиалбг кінодіалог, -у. кинодилбгия КІНОДИЛОГІЯ. кинодокумёнт кiнoдoкyмёнт.
кинодокументалйст кінодокументаліст, кинодокументалйстика кінодокументалісти- ка.
кинодрйма кінодрама. кинодраматург кінодраматург, кинодраматургйя кінодраматургія, кинодублёр кiнoдyблёp. киножйнр кіножанр, -у. киножурнйл кіножурнал, -у. киножурналйст кіножурналіст. киножурналйстика кіножурналістика. кинозал кінозал, -у. кинозвезд^ кінозірка, кинозрёлище кіновидовище. кинозрйтель кіноглядач, -а. кинозрйтельница кіноглядачка. киноиздйние кіновидання. киноиндустрйя кіноіндустрія. киноинститут кіноінститут, -у. киноискусство кіномистецтво, кинокадр кінокадр, -у. кинокамера кінокамера, кинокартйна кінокартйна, кінофільм, -у. киноклйссика кінокласика. киноклуб кіноклуб, -у. кинокомёдня кінокомедія, кинокомпания кінокомпанія, кинокбикурс кіноконкурс, -у. киноконцёрт кіноконцерт, -у. киноконцёртный кіноконцертний, кинокопировйльный кінокопіювальний, кинокорпорйция кінокорпорація. кинокрйтик кінокрйтик. кинолектбрий кінолекторій, -ІЮ. кинолёнта кінострічка, кинолётопись КІНОЛІТОПИС, -у (л#.), кинблог спец. кінолог, кинологйческий спец. КІНОЛОГІЧНИЙ. кинолбгия спец. кінологія, кинолюбйтель кіноаматор. кинолюбйтельский кіноаматорський. кинолюбйтельство кіноаматорство. киномеханик кіномеханік, кинонедёля кінотйждень, -жня (л/.), кинообозревйтель кінооглядач, -ядача. кинообозрёние кіноогляд, -у (Л1.). киноббраз кіноббраз, -у. кинообъектйв кінооб’єктйв. кинооператор кінооператор, конобчерк кінонарис, -у. кинопавильбн кінопавільйон, -у. кинопанорама кінопанорама. кинопередвйжка кінопересувка.


киноперибдика
49
кйпенный
киноперибдика кіноперібдика. киноплак^т кіноплакат, -у. киноплёнка кіноплівка, киноплощадка кіномайданчик (м). киноповествов^ние кінобповідь, -ДІ {ж). кинопбвесть кінопбвість, -ті. кинопостанбвка кінопостанбвка. кинопокйз кінопбказ, -у. кинопремьёра кінопрем’єра. кинопрбба кінопрбба. кинопродукция кінопродукція. кинопродібсер кінопродюсер. кинопроектор кiнoпpoёктop. кинопроизвбдство кіновиробнйцтво. кинопрокат кінопрокат, -у. кинопрокатный кінопрокатний, кинопромышленность кінопромислбвість, -вості.
кинопропагйнда кінопропаганда. кинопропагандйст кінопропагандйст. кинопропагандйстский кінопропагандйстсь- кий.
кинопросмбтр кіноперегляд, -у. кинопублицйст кінопубліцйст. кинопублицйстика кінопубліцйстика. кинопутешёствие кінопбдорож, -і {ж), кіно- мандрівка {ж). кинорежиссёр кінорежисер, кинореклама кінореклама. кинорепертуйр кінорепертуар, -у. кинорепортаж кінорепортаж, -у. кинорблик кінорблик. кинорбль кінорбль, -лі. киноромйн кінороман, -у. кинорынок кінорйнок, -нку. киносейнс кіносеанс, -у. киносёть кіномережа, киностудия кіностудія, киносценарий кіносценарій, -ію. киносценарйст кіносценарйст. киносъёмка кінозйбмка, {неоконч. д. — обычно) с. кінознімання, киносъёмочный кінознімальний, фільмуваль- ний.
кинотеатр кінотеатр, -у. кинотёка кінотека.
кинотелевизибиный кінотелевізійний, кинотрі&к кінотрюк, киноужасы мн. кіножахи, -ів. киноустаибвка кіноустанбвка. кинофестиваль кінофестиваль, -лю. кинофикация кінофікація.
кинофйльм кінофільм, -у; {кинокартина — ещё) кінокартйна. кинофйрма кінофірма. кинофицйровать кінофікувати, -ую, -уєш. кинофицйроваться кінофікуватися, -ується. кинофбрум кінофбрум, -у. кинофотодокумёнт кінофотодокумент; -ты мн. кінофотодокументи, -ів. кинофотолаборатбрия кінофотолаборатбрія. кинофотоплёнка кінофотоплівка. кинофрагмёнт кінофрагмент. кинохрбника кінохрбніка. кинохроникйльный кінохронікальний. кинохроникёр кінохронікер, киноцёнтр кіноцентр, -у. кинбшньїй разг. кінбшний. киноэкран кіноекран, киноэкспедйция кіноекспедйція.
КИНОЯЗЫК кіномбва {ж). кинтйр (денежная единица) кінтар. кинтйрь {вид одежды) кінтар. кйнуть 1. см. кидйть; 2. (ocwaewwb) разг. ли- шйти, -шу, -шйш, залишйти, -лишу, -лй- шйш, кйнути, покйнути, облйшити, -шу, -шиш, полйшйти, -лйшу, -лйшйш и мног. полишати и позалишати, кйнуться см. кидаться.
кибск кібск, -у, рундук, -а, ларьбк, -рка; газёт- ный к. газетний кібск; продуктбвый к. про- дуктбвий ларьбк. киоскёр кіоскер, киоскёрша разг. кіоскерка, кибт, реже кивбт церк. кібт, божнйк, -а, ж.
божнйця. кибтный церк. кібтний. кип {денежная единица) кіп. кйпа 1. {пачка) пака, пачка; {груда, куча) купа; {бумаг, книг — обычно) м. стіс {род. стбсу), реже стос, -у; 2. {упаковочная мера) ком. кіпа.
кипй {ермолка) кіпа. кипарйс бот. кипарйс. кипарйсньїй см. кипарйсовьій. кипарйсовник кипарйсник, кипарйсовик. кипарйсовьіе сущ.,мн., бот. кипарйсові, -их. кипарйсовьій кипарйсовий, кипарйсний. кипёлка прост, кипілка. кипёние кипіння; вирування, клокотання, бурління; к. страстёй перен. вирування прй- страстей; тбчка ~ия физ. тбчка кипіння. Ср. кипёть.
кйпенный поэт, білий як піна (як сніг), пінявий, пінистий.


кйпень
50
кирпичйна
кйпень 1. піна, поэт, кйпень, -пню и кйпінь, -пеню; бёлый как к. білий як піна (як сніг, як кйпень); 2. у с т., д и а л. см. кипятбк. кйпер' бот. кіпер, -у. кйпер^ текст, кіпер, -у. кйперный кіперний. Ср. кйпер^. кипёть кипіти, -плю, -пйш; {бурлить — ещё) вирувати, -ує, клекотіти, -тйть, клекотати, -оче, бурлйти, -йть; гнев -'ПЙт перен. гнів кипйть; жнзнь ~пйт перен. життя кипйть (вирує); к. негодованием перен. кипіти обуренням; раббта ~пйт перен. робота (праця) кипйть; стрясти ~пйт перен. прйстрасті киплять (вирують); страстймн к. перен. коло- тйтися, -очуся, -бтишся; О к. ключём кйп[е]- нем кипіти, бйти джерелом; кровь '-пйт кров кипйть; слёэы --пйт книжн. сльози киплять, сльози підступають (підкочуються) до очей, кннрёгель геод. к1прёгель. кнпрёй бот. зніт, -у.
кннрёйные сущ., мн., бот. знітові, -их, онагрові.
кипрнбт кіпріот; --ты мн. кіпріоти, -ів. кннрнбтка кіпріотка, кнпрнбтский кіпріотський, кйпрскнй кіпрський; '-кое пнсьмб кіпрське письмо, кнну нескл., с., ист. кіпу, кипуче нареч. кипуче; бурхлйво; палко. Ср.
кипучий 1—3. кипучесть 1. кипучість, -чості; 2. бурхлйвість, -вості; 3. палкість, -кості. Ср. кипучий 1—3. кипучий 1. (пенящийся, бурлящий) кипучий, киплячий; клекотючий, бурхлйвий, вируючий, шумуючий; к. потбк вируючий потік;
2. 	(перен.: напряжённый) бурхлйвий, невсипущий; ~чая дёятельность бурхлйва (невсипуща) діяльність; --чая энёргия бурхлйва енергія; 3. {перен.: страстный, пылкий) палкйй, діяльний; ~чая натура палка (діяльна) натура, кипятйлка 1. {помещение) прост, кип’ятйль- ня; 2. {кипятильник) прост, кип’ятйльник. кипятйльник кип’ятйльник, ж., разг. водо- грійка.
кипятйльньїй кип’ятйльний. кипятйть кип’ятйти, -ячу, -ятйш. кипятйться 1. кип’ятйтися, -ячуся, -ятйшся;
2. 	{перен.: горячиться) разг. гарячкувати, -ую, -уєш, нервуватися, -уюся, -уєшся. кипятбк окріп (род. окрбпу), кип’яток, -тку, разг. кйпень, -пню, кйпінь, -пеню, вар, -у.
реже кип’яч, -у; обдйть --ткбм облйти окропом, кипячёние кип’ятіння.
кипячённый прич., прил. кипячёный кип’ячений; {о воде — обычно) переварений; {о молоке — обычно) [с]пряжений. кипйщий 1. прич. якйй (що) кипйть и т. п.; CM. кипёть; 2. прил. киплячий, кипучий; клекотючий, бурхлйвий; к. гнёвом розлючений, пойнятий гнівом, кир* геол., техн. кір, -у. кщі^церк. кір. кир^са ист. кіраса, кирасйр ист. кірасйр. кирасйрский ист. кірасйрський. киргйз киргйз; '-зьі мн. киргйзи, -ів. киргйзка киргйзка.
киргйз-кайсйки мн., этнол. киргйз-кайсаки, -ів.
киргйз-кайсйцкий киргйз-кайсацький. киргйзский киргйзький. кирджйлиилін., воен., ист. кирджалії, -ій. кйрзй кйрза.
кйрзбвый кйрзовий; ~ьіе сапогй кйрзові чоботи, кирзачі, -ів {мн.). кирйллица лингв, кирйлиця. кирйлловский кирйлівський, кирилйчний. кйрка церк. кірха.
киркй 1. {ручной инструмент) кйрка, кайло {с), диал. дзюбак, -а {м), оскард {м.), оскарда, сокирянка; 2. {мотыга) мотйка. кирказбн бот. хвилівнйк, -а, кірказон, -у. кирказбновьіе сущ., мн., бот. хвилівникові, -их, кірказонові, киркбвый 1. кирковйй; 2. мотйковий. Ср. кир- кй 1—2.
кировоградский кіровоградський, кирпйч 1. {одна штука) цеглйна, собир. цегла {ж)\ груда ~ичёй купа цегли; необожжённый к. невйпалена цёгла; огнеупбрный к. вогнетривка цёгла; стенй в два стіна у дві цеглйни; 2. {предмет, имеющий подобную форму) плйтка, разг. кирпйч, -а {один) и -у {собир); к. тбрфа торфйна; к. хлёба хлібйна; к. чйя плйтка чаю. кирпичедёлательный цеглоробний, цегельний.
кирпйчик>^л/вньш. 1. цеглйнка {ж.); 2. плйтка, кирпйчик. Ср. кирпйч 1—2. кирпйчина {одна штука кирпича) 1. цеглйна;
2. 	плйтка, кирпичйна. Ср. кирпйч 1—2. кн^тч±н2і {большой кирпич) разг. 1. цеглйна; 2. кирпичйна. Ср. кирпйч 1—2.


кирпичйнка
51
кислоті
кирпичйнка цеглйнка. Ср. кирпйч 1.
кирпйчник спец, цегельник, цегляр, -а. кирпйчно-крйсный цегляно-червоний, кирпйчно-черепйчный цегляно-черепйчний. кирпйчиьій цеглянйй, цегловйй; {сделанный из кирпича — ещё) мурований; {цвета кирпича) цеглянйй, цеглйстий, цеглястий; {служащий для производства кирпича) цегельний; к. дом цеглянйй (мурований) будйнок, эк^. кам’янйця; к. завбд цегельний завод, ж. цегёльня.
кирпйч-сырёц цёгла-сирёць {род. цёгли-си- рцю).
кирунди нескл., {м.); неизм., лингв, кірунді {ж). кирять {пить алкогольные напитки) жарг. ки- ряти, кирячити. кйсалас^с. кйця.
кисй у с т., д и а л. калйтка, гамйн, -а (лі.), уст. киса.
кисёйный серпанковий; ~ная барышня
перен., ирон. тендітна панночка, манірна дівчинка, капелюшкова панна, киселёк, кисёлик ласк, кисёлик, -у. Ср. кисель.
киселеобрйзный киселеподібний, кисёль кисіль, -селю; дать (поддать) киселй кому перен., прост, дати киселю кому, О за семь вёрст киселй хлебать (есть) погов. за сім верст (миль) киселю 1СТИ, за кавалок (кусок, шматок) кйшки сім верст (миль) пішки; седьмая водй на киселё сьома вода на киселі, родич десятого коліна, чорт козі — дядько, кисёльный киселёвий.
кисёт кисёт, гаман, -а; {поменьше) гаманёць, -нця, калйтка {ж), капшук, -а. кисётик уменьш. кисётик; гаманчик, калйто- чка {ж.), капшучок, -чка. Ср. кисёт. кисётный кисётний, капшуковий, кисеі серпанок, -нку {м.). кйси нескл., м. и ж., этнол. кісі. кйска, кйсочка, кйсонька уменьш.-ласк. кйця, кйценька, кицюня, кицюнька, кйцька. Ср. кбшкаЧ кис-кйс межд. киць-кйць, кйцю-кйцю. кйсленький ласк, кислёнький. Ср. кйслый 1—2.
кислёть прост, кисліти, кислішати, диал. квасніти.
кислецйразг. кислуватість, -тості, кислйнкой: с к, разг. кислёнький, кислуватий, кислйть 1. перех., прост, кислйти; 2. непе- рех., разг. бути кислуватим {разг. кислё-
ньким); йблоко '-йт яблуко кислувате (ки- слёньке). кислйца* бот. квасенйця. кислйца^ {кислые плоды, ягоды и т. w.) д и а л.
кислйця, уменьш.-ласк. кислйчка. кислйчка дшеньш. кислйчка. Ср. кислйца^. кислйчник квасенйчник. Ср. кислйца^ кислйчиые сущ., мн., бот. квасенйцеві, -их. кйсло нареч. кйсло; перен. невдовблено. Ср.
кйслый 1—3. кисловйто нареч. кислувато, разг. кислёнько. кисловатость кислуватість, -тості, кисловйтый кислуватий, разг. кислёнький. кисловйть текст, кислотувати, -ую, -уєш. кислбвка текст, кислотування {с.). кислбвщик текст, кислотувальник. кислбвщица текст, кислотувальниця. кисломолбчный кисломолочний; к. продукт кисломолочний продукт, кислорбд хим. кйсень, -сню {вещество), окси- ген, -у {химический элемент)-, ж^кий к. рідкйй кйсень; насыщенный -дом насйче- ний кйснем. кислороддаї&щий, кислорододаїЬщий кисне- давальний.
кислороддобывйющий, кислорододобыв^ю-
щий киснедобувнйй. кислорбдно-водорбдный киснёво-воднёвий. кислорбдно-дыхйтельный киснёво-дйхаль- ний; ~ная аппаратура киснёво-дйхальна апаратура.
кислорбдно-конвёрторный киснёво-конвёр- торний.
кислорбдно-свйрочный киснёво-зварюваль- ний.
кислорбдный киснёвий; '^ная ёмкость крбви
мед. киснёва місткість крові; -пая подушка мед. киснёва подушка; -пая терапйя мед. киснёва терапія; ~ное голощйиие мед. киснё- ве голодування; ~ые соединёния хим. ки- снёв! сполуки, кислородсодержащий, кислородосодерж^- щий кисневмісний, кйсло-слйдкий кйсло-солодкий, вйнний. кислотй кислота; азбтная к. азотна кислота; ббрная к. борна кислота; дубйльная к. дубйльна кислота; карббловая к. карболова кислота; лимбиная к. лимонна кислота; мо- лбчная к. молочна кислота; сёрная к. сірчана кислота; синйльная к. синйльна кислота; солйная к. соляна кислота; уксусная к. оцтова кислота.


кислбтность
52
кифбз
кислбтность хим. кислотність, -ності; к. пбчвьі кислотність ґрунту; повышенная к. підвйщена кислотність, кислбтньїй кислотний; ~ьіе красйтели кислотні барвникй; ~ьіе соединёния хим. кислотні сполуки, кислотомёр кислотомір. кислотообразующий кислототвірнйй. кислотоупбрность, кислотостбйкость спец.
кислототрйвкість, -кості, кислотоупбрный, кислотостбйкий кислото- тривкйй.
кислбтно-щелочнбй кислотно-лужний. КЙСЛЫЙ 1. ір вкусе и спец) кйслий; ~лая соль хим. кйсла сіль; ~лое молокб кйсле молоко, м., разг. кисляк, -у; к. борщ кйслий борщ;
2. 	{вследствие брожения — ещё) квашений, кваснйй, сквашений; --лая капуста квашена капуста; ~ьіе щи кул. капусняк, -у (м)\ 3. {пе- рен.: недовольный, унылый — еще) перен. не- вдовблений, незадовблений; сумовйтий, тужлйвий; --лая улыбка невдовблена (кйсла) пбсмішка; ~лое настроёние сумовйтий (тужлйвий) настрій, кислий (р человеке) прен. кисляк, -а, кислятина.
кислйтина разг. кислятина; {перен.: о человеке — ещё) л/., прен. кисляк, -а. кйснуть 1. {от брожения) кйснути, диал. ква- снути, квасніти; 2. {перен.: о настроении) разг. кйснути, диал. кваситися (квашуся, квасишся), кйсонька, кйсочка см. кйска. киссын-фандыр муз. кісйн-фандйр. кілсткмед. кіста. Лі., диал. мішечковйк, -а. кистевйдньїй гроноподібний; китицеподібний;
волотйстий, волотеподібний. Ср. кисть 1. кистевбй 1. грбновий; кйтичний; волотевий; ср. кисть 1; 2. кйтичний; ср. кисть 2; 3. ки- стьовйй; к. сустйв мед. кистьовйй суглбб; ср. кисть 4. кистенбсный грононбсний; китиценбсний;
волотенбсний. Ср. кисть 1. шкотіньуст. обушок, -шка; гулйть (ходйть) с ~тенёмуст. см. разббйничать. кистбма мед. кістбма, м., диал. міхурчак, -а. кйсточка уменьш. 1. грбнце, грбночко (с.), м. кётяжок, -жка, ср. кисть 1; 2. кйтичка; ср. кисть 2; 3. пензлик {м.); щіточка; {для бритья, смазывания) помазбк, -зка, щіточка, м. квачик; ср. кисть 3. кисть \. {плодов, ягод) грбно (с.), м. кетяг; {цветов) кйтиця; {кукурузы, проса — ещё) вб-
лоть, -ті, м. волотбк, -тка; {о ветвях деревьев
— 	ещё) брость, -ті; 2. {обукрашении) кйтиця;
3. 	жив. пёнзель, -зля {м), щітка, м. квач, -а; достбйньїй '^ти худбжинка гідний (вартий) пензля худбжника; мйстер '-ти майстер пёнзля; 4. анат. кисть, -ті, п’ясть, -ті. кит зоол. кит, -а. китй поэт. кіта. китаевёд китаєзнавець, -вця. китаевёдение наук, китаєзнавство, китйец китаєць, -айця; -ййцьілія. китайці, -ів. китйечньїй текст., ист. китайковий, китаєвий. Ср. китййка^ китайст китаїст, китайстика китаїстика, кит^йка^ текст., ист. китайка, китййка^ сад. китайка.
китайский китайський; ~кая грймота перен. китайська грамота; ~кая стен^ перен. китайський мур, китайська стіна; --He церембнин ирон., шутл. китайські церембнії; '-кое пи- сьмб китайське письмб. китайчатый текст., ист. китайковий, китаєвий, китайчаний, китайчастий. Ср. китйй- каЧ
китайчбнок китайча, -ати, китайченя, -яти (с.), разг. китайчук, -а. китйра см. кифйра. китайнка китаянка. кмтелЫ уменьш. кительбк, -лька. кйтель кйтель. кйтельньїй кйтельний. китобйза китобаза, китоббец, китоббй китоббєць, -бійця, китоббйно-промышленный китобійно-про- мислбвий.
китоббйный китобійний; ~ная флотйлия китобійна флотйлія; к. прбмысел китобійний прбмисел.
КИТОВЙДНЫЙ см. китообразный, китбвый китбвий; к. жир китбвий жир; к. ус китбвий вус. китокомбин^т китокомбінат, -у. китолбв китолбв. китолбвньїй китолбвний. китолбвство китолбвство. китообразный китоподібний, китч, кич иск. кітч, -у, кіч, -у; {дешёвка — ещё) разг. дешевина, кйтчевый, кйчевый иск. кітчевий, кічевий. кйтчмен, кйчмен иск. КІТЧМЄН, кічмен. кифйралід^з., ист. кіфара, кифбз кіфбз, -у.


кифосколибз
53
кладка
кифосколибз лівд. кіфосколібз, -у. кичё нескл., м. и ж., этнол. кіче, кичйщийся 1. прич. якйй (що) чваниться; чванько, -а, прйнда (м. и ж.), хвалько, -а (сущ.); 2. прил. чванлйвий, чваньковйтий, пихатий, зарозумілий, кичйться чванитися, хизуватися, -уюся, -уєшся, разг. вихвалятися, бундючитися, прйндитися, -джуся, -дишся; (величаться) пишатися, величатися, заноситися, -ношуся, -носишся, козирйтися, диал. фудулитися; гнути кйрпу, копйлити носа, ходйти (-джу, -диш) гоголем (півнем), вйсоко нестйся. кйчка 1. (женский головной убор) уст. кйчка;
2. (нос речного судна) диал. ніс (род. носа), кичлйво нареч. чванлйво, чванькувато, чвань- ковйто; зарозуміло; пихато, фудульно. Ср. кичлйвый.
кичлйвость чванлйвість, -вості, чванькуватість, -тості, чваньковйтість; зарозумілість, -лості; пиха, пихатість, фудульність, -ності. Ср. кичлйвый. кичлйвый чванлйвий, разг. чванькуватий, чваньковйтий; (высокомерный) зарозумілий; (спесивый) пихатий, диал. фудульний. кишйщий 1. прич. якйй (що) кишйть (роїться); 2. прил. рійний, закишілий. кишёть кишіти, -шйть, роїтися, комашйтися; роєм роїтися; так и ~шйт (~шйт) аж кишйть (кишать, роїться, рояться), кишёчник анат. кишечник, кишкй, -шок (мн).
кишечнодышащие сущ., мн., зоол. кишково- дйшні, -их.
кишечножйберные сущ., мн., зоол. кишковозяброві, -их. кишечнополостные сущ., мн., зоол. кишково- порожнйнні, -их. кишёчно-сосудистый кишкбво-судйнний. кишёчный кишковий; ~ная палочка биол. кишкова паличка; ~ное промывание мед. кишкове промивання; к. сок мед. кишковий сік.
кишинёвский кишинівський.
кишкй 1. анат. кйшка; двенадцатипёрстная
к. дванадцятипала кйшка; прямйя к. пряма кйшка; 2. (гиланг) шланг; (пожарный — ещё) рукав, -а; О вымотать [все] --кй прост, вй- мотати [всі] кишкй; выпустить --кй у кого (убить) прост, вйпустити кишкй з кого, вй- бити дух кому\ к. тонкй (сллЬі^укого прост. кйшка тонка в кого, пороху (духу) не стане в кого, жйла тонка в кого, надорвать (по¬
рвать) ~кй [с6 смеху] прост, порвати кишкй (животй) [зб сміху, від сміху], надірвати пупа [зб сміху, від сміху], кишкообразный кишкоподібний, кишкува- тий.
кншлйк кишлак, -у.
кишлйчный кишлачний; к. совёт рада кишлаку.
кишлачбк уменьш. кишлачбк, -чку. кишмйш кишмйш, -у.
кишмй: к. кишёть разг. аж кишіти, рбєм роїтися.
кийнка стол. киянка, клавесйн муз. клавесйн. клавесйнный муз. клавесйновий, клавесйн- ний.
клавиатура клавіатура, клавиатурный клавіатурний, клавикбрды мн., муз. клавікбрди, -ів. клавйр муз. клавір, -у. клавирйусцуг муз. клавіраусцуг, -у. клавицепстокснкбз вет. клавіцепстоксикбз, -У-
клавицимбал муз. клавіцимбал. клавицитёриум муз. клaвiцитёpiyм. клйвиш, клавиша клавіш[а]. клавишный клавішний; ~ная вьічислйтель- ная машйна информ. клавішна обчйслю- вальна машйна. клад скарб, -у.
кладбище кладовйще, разг. кладовйсько; (преим. при церкви) цвйнтар, -я (м), диал. мо- гилкй, -лбк {мн), гробкй, -ів (мн), гробовй- ще; (в раскопках) могйльник. кладбйщенский кладовйщенський; цвйнтар- ний; к. стброж цвйнтарний сторож (вар- тівнйк, -а). Ср. клйдбище. клйдезь 1. поэт., уст. кринйця (ж), колодязь, диал. кернйця, кирнйця; 2. (перен.: источник) джерело (с.), уст. кладезь; к. премудрости (мудрости) высок., илутл. кладезь (кринйця, джерело, скарбнйця) премудрості (мудрості); к. учёности шутл. кладезь ученості.
кладеный (кастрированный) диал. вйчище- ний, кладений, вйкладений, валашаний. клйдка 1. (действие) кладіння, мурування, будування, спорудження (с.); к. вприжйм кладка впритйск; ср. класть 4; 2. (часть сооружения из кирпича, камней) кладка; 3. (доска, бревно, положенные через ручей, болото и т. п) диал. кладка; 4. (носка яиц) кладка, несіння; ср. класть 5.


кладовйя
54
классифицйровать
кладовая сущ., ж. комора, диал. кліть, -ті, спіжарня.
кладбвка, диал. кладовушка разг. комора, хкжді.уменьш. кошщді.разг. комірчйна. кладовщйк комірнйк, -а, сущ. комірнйй, -бго. кладовщйца комірнйця, сущ. комірна, -6ї. кладогенёз биол. кладогенез, -у. кладбдий бот. кладодій. кладоискатель шукач (-а) скарбів, скарбошукач, -а. кладбния бот. кладонія, кладоспорибз бот. кладоспорібз, -у. кладофбра бот. кладофора, кладрубская: к. лбшадь кладрубський кінь, клйдчик строит, кладільник; {каменщик — обычно) муляр, кладь 1. поклажа, клажа, кладь, -ді; {груз) вантаж, -у (лі.), вага, диал. вантага; 2. {скирд) диал. скйрта,лі. ожеред, -у. клйка театр, клака. клакёр театр., перен. клакер, кл^ксбн техн. клаксон, клйксбнньїй техн. клаксоновий. клан клан, -у; {род — ещё) рід {род. роду), клйновость клановість, -вості. клйновый клановий.
кланяться (кому-чему) 1. {делать поклоны) кланятися (кому-чому); {свидетельствовать своё уважение — ещё) уклонятися, высок. класти (кладу, кладеш) поклін (уклін), бйти (б’ю, б’єш) чолом (кому-чому); {приветствовать при встрече — ещё) розкланюватися, -ююся, -юєшся (перед ким), вітатися (з ким), вітати, диал. здоровити, -влю, -виш (кого^ (перед кем — ещё) разг. шапкувати, -ую, -уєш (перед ким, кому, уст. кого), гнути спй- ну (шию, карк) (перед ким); зёмно к. см. зём- но; честь имёю к. уст. моє шанування (поважання), шаноблйво вклоняюся; 2. (униженно просить — ещё) просйти (прошу, просиш), молйти, -ЛЮ, -лиш; не буду я ему к. не буду я його просйти (молйти); О берёт, так -яется, а возьмёт, так чвйнится бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс (носа) дере, кланяющийся якйй (що) кланяється и т. п;
см. кланяться, клйпан в разн. знач. клапан; {техн., муз. — ещё) вёнтиль; {муз. — ещё) ж. хлйпавка; всасывающий к. техн. всмоктувальний клапан; выхлопнбй к. техн. вихлопний клапан; карманы с -нами кишені з клапанами; предохранйтельный к. техн. запобіжний клапан (вёнтиль); сердёчный к. анат. серцё-
вий клапан; О закрбй к.! груб, заткнй рота (пёльку, горлянку)!, стулй пйсок! клапанный клапанний; -иное отвёрстие клапанний отвір, клап-кймера спец. клап-камера, кларён винодел, кларён, -у. кларк хим. кларк, -у. клйркия бот. кларкія. кларнётл/>^з. кларнёт. кларнетйст муз. кларнетйст. кларнётный муз. кларнётовий. класс^ 1. политол., социол. клас, -у; {в обществе — ещё) верства {ж), прбшарок, -рку; госпбдствующнй к. панівнйй клас; правящий к. правлячий клас; раббчий к. ро- 6ІТНЙЧИЙ клас; свёргнутый к. повалений клас; экснлуатйруемые -ссы експлуатовані класи; экснлуатйрующне ~ссы експлуатаційні класи, класи-експлуат^тори {род. мн. класів-експлуататорів); 2. {совокупность однородных предметов', подразделение в систематике растений и животных) клас, -у; к. земновбдных клас земноводних; к. млекопитающих клас ссавців; кораблй рйзных ~ссов кораблі різних класів, класс^ {уровень) клас, -у, рівень, -вня; игрй высбкого -сса гра високого класу (рівня), гра високої планки; каї&та вторбго ~сса каюта другого класу; лётчик пёрвого ~сса пілот пёршого класу, класс^ {в учебных заведениях) клас, -у; ком- пыЬтерный к. информ. комп’ютерний клас; учёбный к. навчальний клас, классик класик, классика класика, классики {игра) мн. класики, -ів. классификатор спец. класифікатор; спиральный к. спіральний класифікатор, классификацибиный класифікаційний; ~нное ббщество политол. класифікаційне суспільство; ~ые систёмы научн. класифікаційні систёми.
классификация класифікація; {систематизация — ещё) систематизація, с. упорядкування; к. наук класифікація наук; к. языкбв класифікація мов. классифицйрование класифікування; {систематизация — ещё) систематизування, упорядкування, классифицйровать несов. и сов. класифікувати, -ую, -уєш; {систематизировать — ещё) систематизувати, упорядковувати, -бвую, -бвуєш / упорядкувати.


классифицйроваться
55
клевать
классифицйроваться несов. и сов. класифікуватися, -ується; {систематизироваться
— 	ещё) систематизуватися, классифицйруемый класифікований; {систематизированный — ещё) систематизований, упорядковуваний, классифицйрующий 1. п р и ч. якйй (що) класифікує; класифікатор {сущ)\ 2. прил. класифікаційний, классицйзм класицйзм, -у. классицйст класицйст. классицистйческий класицистйчний. классйчески нареч. класйчно; {совершенно — ещё) досконало, зразково, показово, классйческий класичний; {античный — ещё) античний; {совершенный — ещё) досконалий, майстерний; {показательный) показовий; ~кая борьбй спорт, класйчна боротьба; ~кая гимназия ист. класйчна гімназія; ~кая филосбфия класйчна (антйчна) філософія; к. примёр показовий прйклад; ~кое образование класйчна освіта, клйссная сущ., ж. класна, -ої. классно нареч., разг. класно; {мастерски — ещё) майстерно, классность класність, -ності. Ср. кл^ссный^ 2. клйссно-урбчный класно-урочний; ~ная си- стёма обучёния класно-урочна система навчання.
классный* класний; ~ная доскй класна дошка; к. руководйтель класний керівнйк. Ср. класс^.
клйссньїй^ 1. {высокой квалификации', хороший) класний; к. игрбк разг. класний гра- вёць; к. специалйст класний спеціаліст, спеціаліст високої кваліфікації (високого рівня); 2. {имеющий разряд) класний; --ное судно класне судно; к. вагбн ж.-д. класний вагон, классово нареч. класово. Ср. класс^ 1—2. классовость класовість, -вості. Ср. класс* 1—2.
классовый класовий; ~вая борьбй класова боротьба; ~вое ббщество класове суспільство. Ср. класс' 1—2. кластйческий горн, кластйчний. класть 1. {помещать куда-л) класти (кладу, кладеш), высок., уст. покладати; {складывать) складати; к. в йщик столй класти в шухляду; к. дёньги на кнйжку класти гроші на кнйжку; к. жизнь за кого-что віддавати життя за кого-що, накладати головою (життям) за кого-що; к. [земные] но- кл6ньі>;ст. класти {реже покладати) [земні]
поклони; к. на музыку класти (покладати, перекладати) на музику; к. начало започатковувати, -овую, -бвуєш; к. [себё] в кармйн что прибирати {сов.: прибрати) до кишені що; 2. {накладывать слоями; ставить метку, знак и т. п. — ещё) накладати; к. крйски на холст класти фарби на полотно; 3. {накладывать пищу — ещё) сйпати, -плю, -плеш, накладати; 4. {сооружать из кирпича) мурувати, -ую, -уєш; {строить — ещё) будувати, -ую, -уєш, ставити, -влю, -виш; к. фундамент, стёну класти (викладати, споруджувати) фундамент, стіну; мурувати стіну; 5. {яйца) класти; {о птицах — обычно) нестйся; 6. {перен.: употреблять, расходовать) докладати, разг. класти; 7. {перен.: отводить время на что-л., прикидывать расстояние и т. п.) відводити, -джу, -ДИШ, виділяти, разг. класти; к. на поёздку недёлю відводити (виділяти, разг. класти) на поїздку тйждень; к. цёну уст. класти ціну; 8. {кастрировать животных) диал. вичищати, чйстити (чйщу, чйстиш), холо- стйти, -ощу, -остйш, валашати; О к. во главу углй что класти в основу, брати за основу, класти наріжним каменем що; к. зубы на пблку класти зуби на полйцю; к. под сукнб відкладати на бёзpiк, класти {сов.: покласти) під сукно; нлбхо не кладй, вбра в грех не вводй поел, погано не кладй, злодія до спокуси не ведй. класться 1. кластися (кладеться); складатися; 2. накладатися; 3. муруватися, -ується; будуватися, -ується, ставитися, -ться; 4. нестйся. Ср. класть 1—2,4—5. клатрйтыл/»., jct/Af. клатрати, -ів. клаузула в разн. знач, клаузула, клаустрофббия мед. клаустрофобія, клйфтер {мера длины) клафтер. клйцать разг. клацати; к. зубймн клацати зубами.
клебсиеллёз вет. клебсієльоз, -у. кл^^стёллы мн., микробиол. клебсієли, -єл. клёв рыб. клювання (с.); сегбдня хорбший к.
сьогодні рйба добре клює, клевание клювання; клюкання; дзьобання;
дзюбання. Ср. клевать, клевйть / клібнуть клювати (клюю, клюєш) / клюнути,/?азг. клюкати / клюкнути; {о птицах — ещё) дзьобати / дзьобнути, дзюбати / дзюбнути; О дёнег куры не клюїЬт у кого разг. CM. дёньги; к. нбсом разг. куняти, клювати носом, окуні (окунів) ловйти.


клеваться
56
клеймйть
клеваться клюватися (клюється), клевейт клевеїт, -у. клёвер конюшйна (ж).
клеверйще {поле после посева клевера или засеянное клевером) конюшйнйще, конюшй- нйсько.
клёверный конюшйновий, конюшйнний. клёверовые сущ., мн., бот. конюшйнові, -их. клеверосёяние конюшиносіяння, сіяння ко- нюшйни. клеверотёрка с.-х. конюшинотерка, клеверотёрочный с.-х. конюшинотёрковий. клеветй наклеп, -у, реже поклеп, -у {м)\ обмова, оббріхування (с.), наговір, -вору {м), нашіптування; інсинуація; возводйть '-ту на кого зводити наклеп (обмову, пеню) на кого, обмовляти (оббріхувати) кого. Ср. клеветать.
клеветать (на кого-что) зводити (-джу, -диш) наклеп, клепати, -паю, -паеш и -плю, -плеш (на кого-що); {оговаривать) обмовляти (кого), оббріхувати, -ую, -уєш (кого), наговорювати, -юю, -ЮЄШ (на кого), нашіптувати (кому-чому). клеветнйк наклепник, реже поклепник; обмовник, разг. набрёха. Ср. клеветйть. клеветнйца наклёпниця; обмовниця, разг.
набрёха. Ср. клеветать, клеветнйческий наклёпницький; обмовницький; ~ие выпады наклёпницьк! вйхватки (вйпади); ~ие измышлёния наклёпницьк! вйгадки. Ср. клеветать, клевёц археол. клевёць, -вця. клевёщущий якйй (що) зводить наклеп и т. п.; сущ. наклёпник, обмовник, разг. набрёха {м. и ж.), кляузник; см. клеветать, клевбк клювок, -вка.
клеврёт книжн. прихйльник, прибічник, спільник; {приспешник — ещё) презр. поплічник, посіпака {м. и ж), полйгач, підлй- гач, підлабузник, похлібець, -бця, реже приспішник. клёвый {хороший) жарг. кльбвий, класний, клеевйр клеєвар, клееварёние клеєваріння, клееваренный клеєварний, клееварка клеєварка, клееварный клеєварний, клееварня клеєварня.
клеевбй клейовйй; ~вйя краска клейова фарба.
клеедробйлка клеєдробарка. клеежелатйновый клеєжелатйновий. клёенне клёєння. Ср. клёитьЧ
клеёнка клейонка, церата. клёенный клёєний. клеёночннк {мастер) клейонник. клеёночный клейонковий, цератовий; ~ное пронзвбдство клейонкове виробнйцтво. клеёнчатый клейбнчатий, цератовий, цера- тяний; к. днв^н клейончата (цератова) канапа; к. плащ клейбнчатий плащ, клееобразный клеєподібний, клейльный см. клёющнй. клейльщнк спец. клеїльник, клейльщнца спец. клеїльниця, клёнть' клё‘1ти.
клёнть^ {ухаживать за кем-л.) жарг. клё*1тися (до кого), реже клё'1ти (кого); залицятися (до кого).
клёнться* 1. {поддаваться склеиванию) клёь тися; 2. {перен.: удаваться, ладиться) разг. клё*1тися; дёло не ~тся перен., разг. справа (діло) не клё‘1ться (не в’яжеться); чт6-то не ~тся разг. щось не клё*1ться. Ср. клёнтьЧ клёнться^ см. клёнть^
клей клей {род. клёю); {вишнёвый, черешневый, сливовый — обычно) ґлей; столйрный к. столярний клей, карюк, -а, карук, -а. клейдесдаль {порода лошадей) клейдесдаль, клёйка клёйка; {неоконч. д. — обычно) клё-
ЄННЯ.
клёйкнй клейкйй, глёйкий, глеюватий, липучий; {о хлебе, каше и т. п. — обычно) глй- зявий, разг. беручкий, диал. беркйй. клейковйна биол. клейковйна. клёйкость клёйк1сть, -кості, клейм, клейме ком. клейм, -у, клейме, -у. клеймённе, клеймлённе таврування; плямування. Ср. клеймйть 1—2. клеймённый прич. 1. таврований, клеймований; 2. таврований, затаврований. Ср. клеймйть 1—2.
клеймёный прил. 1. таврований, затаврований, клеймований; 2. перен. таврований, затаврований, заплямований, зганьблений, спаплюжений, знеславлений, спаскуджений. Ср. клеймйть 1—2. клеймйть 1. {ставить клеймо, знак, метку) таврувати, -ую, -уєш, реже клеймувати; к. скот таврувати худобу; к. товйр таврувати товар; 2. {перен.: сурово осуждать, бичевать) таврувати, картати, плямувати, -ую, -уєш, ганьбйти, -блю, -бйш, паплюжити, неславити, -влю, -виш, паскудити, -джу, -диш, диал. шпётити (шпёчу, шпётиш), бёштати; к. позбром ганьбйти, таврувати ганьбою, зне¬


клеймб
57
клётка^
славлювати, -юю, -юєш; к. презрёнием таврувати презйрством. клеймб тавро, -а; клеймб, -а; к. позбра тавро ганьбй (безчёстя); фабрйчное к. фабрйчне клеймб (таврб). клеймбвщик спец, таврувальник, клеймувальник.
клеймбвщица спец, таврувальниця, клеймувальниця, клейме CM. клейм, клейнбдьілі»., ист. клейнбди, -ів. клейофйн мин. клейофан, -у. клёйетер клейстер, -у. клейстеризйция клейстеризація. клёйетерный клейстерний. клейстогамия бот. клейстогамія, клейсток^рпий бот. клейстокарпій, -ію. клейетотёций бот. клейстотецій, -ію. клекйчка бот. клокйчка. клёкот клекіт, -коту, клект, -у. клекотйние, клектйние клекотання, клекотіння, клектання. клекотать, клект^ть клекотати, -кбче, клекотіти, -тйть, клектйти, -кче. клёмма спец, клема, м. затискач, -а. клёммовый, клёммный спец. клемовий, клён клен, -а {о дереве) и -у {р древесине), ж.
кленйна. кленбвьій кленбвий. кленбк, клтЬчек уменьш. кленбк, -нка. клебл хим. клебл, -у. клебме нескл.у ж., бот. клебме. клепало 1. техн. клепало; 2. (било, сигнальная доска) уст., днал. клепало, клепачка {ж), калатайло, калатало, ж. калаталка, клепальный клепальний; к. молотбк клепальний молотбк. Ср. клепйтьЧ клепальщик спец, клепальник, клепйльщица спец, клепальниця. клепйние техн. клепання. Ср. клепйтьЧ клёпанный прич., прил. клёпаный клепаний.
Ср. кленйтьЧ клепйть* (скреплять заклёпками) техн. клепати, -паю, -паєш и -плю, -плеш; к. косу д и а л. клепати кбсу. клепйть^ (клеветать^ жарг. клепати, -паю, -паєш и -плю, -плеш, набріхувати, -ую, -уєш, наговбрювати, -юю, -юєш, звбдити (-джу, -лиш) наклеп, клепаться техн. клепатися, -пається и -пле- ться.
клепйющий якйй (що) клепає; сущ. клепальник, клеп^ч, -а, клеп^йло. Ср. клепйтьЧ
клёпка 1. (действие) техн. клепання (с.);
2. 	(бочарная и т. п.) клёпка; (собир. — ещё) клёпкй (род. мн. клёпбк); не хватает (недостаёт) [одибй] -'КИ в головё у кого перен., прост, немає (нема) [однієї] клёпки в голові у кого, бракує [однієї] клёпки в толоъхукого, кому, не спбвна рбзуму хто, без сьбмої клёпки в голові (тім’ї) хто, без царя в голові хто, немає гаразду в толоъху кого. клёпочник спец. клепальник, клепач, -а, кле- пайло.
клёпочный клепковйй; ~ьіе раббты клепкові роббти.
клёпнер (порода лошадей) клёпер. клепсйдра ист. клепсйдра. клептоман мед. клептоман, клептомания мед. клептоманія, клептоманка мед. клептоманка, клерёт винодел, клерёт, -у. клерикал клерикал, клерикалйзм клерикалізм, -у. клерикалйстскнй клерикалістський. клерикальный клерикальний, клерк спец, клерк; (конторский служащий — ещё) [контбрський] служббвець (-вця), чи- нбвник.
клеровальный спец. клерувальний, клеровйние спец. клерування; рафінування.
Ср. клеровйть. клеровать спец. клерувати, -ую, -уєш; (рафинировать — ещё) рафінувати, -ую, -уєш. клербвка спец. клерування (с.); рафінування.
Ср. клеровать, клеровщйк спец. клерувальник; рафінувальник. Ср. клеровйть. клеровщйца спец. клерувальниця; рафінувальниця. Ср. клеровать, клеродёндрум бот. клеродёндрум, -у. клерух ист. клерух. клер^хин мн., ист. клерухії, -ій. клёст орн. шишкар, -я, клест, -а. клетевбй клітьовйй. Ср. клеть 2. клётка* 1. (для содержания животных и птиц) клітка; (для домашней птицы — ещё) диал. кбєць (м., род. кбйця); (для свиней — ещё) м. саж, -а; 2. техн. кліть, -ті, клітка; лё- стничная к. сходова кліть (клітка); подъёмная к. підйбмна кліть; 3. (квадрат разграфлённого пространства) клітйнка, клітка; (на ткани и т. п. — ещё) карта, диал. крата и ґратка; бумага в ~ку папір у клітйнку (клітку); ткань в -'ку картата тканйна. клётка^ анат. клітка; грудная к. анат. грудна клітка, с., разг. огруддя.


клётка^
58
кликушествующий
клётка^ биол. клітйна. клетковйна биохим. клітковйна. клёточка^ уменьш.-ласк. кліточка; клітйно- чка; кріточка. Ср. клётка* 1,3. клёточка^ биол. клітйнка. Ср. клётка^. клёточный* КЛІТКОВЙЙ. Ср. клётка^ 1—2. клёточный^ КЛІТЙННИЙ. Ср. клётка^. клетушка, клетушечка хйжка, л#., диал. ванькйрчик; {кладовая) комірка, разг. ко- мірчйна.
клетчатка биол., хим. клітковйна; подкбжная к. підшкірна клітковйна, диал. ніздра. клётчатый* {в клетку) клітчастий; (о тканях
— обычно) картатий, уст. картацький, диал. краткований; к. платбк картата хустка. Ср. клётка* 3.
клётчатый^ биол. клітковйнний; ~тое строё- ние (организма) клітковйнна будова. Ср. клетчатка.
клеть 1. хйжа, м., диал. ванькйр; (кладовая) комора, диал. кліть, -ті; 2. (подъёмное устройство в шахте) кліть, клітка, клёфтыл/н., ист. клёфти, -ів. клёцки мн., кул. галушкй, -шок; ~ка ед. галушка.
клёш 1. сущ. кльош, -у; 2. прил., неизм. кльош, клёшйть разг. кльошйти. клешнев^ный, клешнеобразный клішнеподібний, як клішня, клешнії клішня, клешня, клещ энтом. кліщ, -а. клещевйдный кліщоподібний. клещевйна бот. рицйна. клещевйнник бот. рицйнник, -у. клещевйниый бот. рицйновий. клещеобр^зиый см. клещевйдный. клёщй мн. кліщі, -ів; (преим. об инструменте
— ещё) обценьки, -ів; взять в к. перен. взяти в кліщі; зажймиые к. затискні кліщі (лещата); заклёпочные к. зaклёпyвaльнi (реже НЮТОВІ) кліщі; клёщ^ми не вытянешь (не вытащишь и т. п.) чего перен., разг. обценьками не вйтягнеш (не вйтягти, не вй- тягнути и т. п.) чого; клёщйми тащйть (вытйгивать) слбво (отвёт и т. п.) из кого перен., разг. обцёньками тягтй (тягнути, витягати, витягувати) слово (відповідь и т. п) з кого.
клёщик энтом. кліщик, клёющий клеїльний. Ср. клёитьЧ клёющийся 1. прич. якйй (що) клёУться;
2. 	прил. клейкйй, липкйй, липучий. Ср. клёиться' 1.
кливаж геол. кліваж, -у. кливйжиый геол. кліважний. клйвер мор. клівер, клйвия бот. КЛІВІЯ.
клиёит клієнт; (постоянный посетитель — ещё) відвідувач; (посетитель медучреждения — ещё) пацієнт, клиеитёла собир., ист. клієнтела. клиёитка клієнтка; (постоянная посетительница — ещё) відвідувачка; (посетительница медучреждения — ещё) пацієнтка, клиёитский клієнтський, клиентура собир. клієнтура, клиентурный клієнтурний, клйзма клізма, клйзмениый клізмовий, клйзмочкад^ліеяьш. клізмочка, клик поэт, поклик, -у, клич, -у, клик, -у; (птичий) клич; к. журавлёй клич журавлів, жу- равлйний клич, клйка презр. кліка; (камарилья — ещё) ка- марйлья; правящая к. правляча кліка (ка- марйлья).
клйкать / клйкиуть 1. (кого-что — звать, призывать) разг. клйкати (клйчу, клйчеш) / клйкнути (кого-що); (кричать, подзывая — ещё) гукати / гукнути и усилит, гуконути (кого-що, на кого-що); клйкнуть клич клйкати клич (поклик); 2. (называть, именовать^ несов., прост.,уст. звати (зву, звеш и реже зову, зовеш), клйкати, іменувати, -ую, -уєш; 3. (кричать — о птицах) кричати / крй- кнути; (о лебедях — обычно) несов. ячати; (о гусях — обычно) несов. ґелґотати, -оче, ґелґотіти, -тйть; 4. (неистово кричать, голосить^ несов., уст., диал. клйкати; голосйти, -ошу, -осиш.
кликб нескл., с., винодел, кліко, клйксы мн., лингв, клікси, -ів. кликун*прост., уст. крикун, -а, диал. кликун, -а. клик^н^ орн. кликун, -а. кликуша криклйвиця, сущ. причйнна, -ої, біснувата, навіжена, разг. несамовйта (біснувата) істерйчка. кликушеский криклйвицький, причйнний, біснуватий, навіжений. кликушество криклйвство. кликушествовать [істерйчно] кричати, разг. галасувати, -ую, -уєш, верещати; см. ещё бесноваться.
кликушествующий якйй (що) кричйть и т.п.', сущ. криклйвець, -вця, криклйвиця (ж), біс-


клик^шничать
59
клипербк
нуватий, -ого, біснувата, -ої {ж)\ см. кликушествовать, кликушничать прост, бути криклйвицею и т. п.; см. кликуша, клймакс в разн. знач. клімакс, -у. климактёрий физиол. клімактерій, -ію. климактерйческий физиол. клімактеричний;
к. перйод мед. клімактерйчний період, клймат клімат, -у, с., уст. підсоння; {перен.: атмосфера — ещё) атмосфера; жаркий к. жаркйй клімат; континентальный к. континентальний клімат; нездорбвый к. на раббте перен. нездоровий клімат (нездорова атмосфёра) на роботі; умёренный к. помірний клімат, климатизйция кліматизація. климатизёр клiмaтизёp. климатйческий метео кліматйчний. климатбграф метео кліматограф. климатографйческий метео кліматографічний.
климатография метео кліматографія, климатолечёние мед. кліматолікування. климатблог метео, научн. кліматолог, климатологйческий метео, научн. кліматологічний.
климатолбгия метео, научн. кліматологія, климатопатолбгия мед. кліматопатологія. климатотерапйя мед. кліматотерапія, климатрби спец. кліматрон, -у. клин* {заострённая деревянная или металлическая палка) клин, -а; рёжущий к. спец. різальний клин; сжимнбй к. спец. стискнйй клин; О вбить к. между кем вбйти клин між ким; к. ~ном вышибйть (выбивать) разг. клин клйном вибивати (виганяти), вогонь вогнём долати; <-ном не вышибешь разг. клйном не вйб’єш (не вйженеш). клин^ (участок земли) клин, -у; озймый к. клин озиминй; О кудй ни кинь — всё к. по- гов. кудй не кинь, а навёрх дірою; кудй не кинь — виходить (усюди) клин; як не мо- стйсь, а все мулько; і сюдй гаряче, і тудй боляче; свет --ном сошёлся світ мов зав’язаний, світ клйном зійшовся, світ мов дошками забйтий; свет не ~ном сошёлся, землй не ~ном сошлась погов. не тільки світу, що у вікні; світ не клйном зійшовся (збігся), клйнгер техн. клінгер. клингерйт техн. клінгерйт, -у. клингерйтовьій техн. клінгерйтовий. клйника клініка; {больница — ещё) лікарня.
клйнико-биохимйческий клініко-біохіміч- ний.
клйнико-диагностйческий клініко-діагно- стйчний.
клйнистьій клиноподібний, клинчастий, кли- нуватий, разг. клинцюватий, клиницйстліед. клініцйст. клинйческий клінічний, клйнкер* строит, клінкер, -у. клйнкер^ {лодка) клінкер, -а. клйнкерный строит, клінкерний, клинкеровйние строит, клінкерування, клинкербванньїй строит, клінкерований, клинкеровйть несов. и сов., строит, клінкерувати, -ую, -уєш. клинкёт спец, клiнкёт. клинкбвьій клинковий, клиноборбдьій клинобородий. клнновйтый клинуватий,/?а5г. клинцюватий. КЛИН0ВЙДНЫЙ CM. клинообразный, клиновбй клиновйй. Ср. клинЧ клинбк клинок, -нка; {сабли — ещё) с. залізко. Ср. клинЧ
клинообразный клиноподібний, клинчастий, клинуватий, разг. клинцюватий; -'Ые пи- сьмеий (надписи) лингв, клиноподібні письмена (написи, надписи), клинбметр ЛІО/7., техн. клинометр, клинопйсный лингв, клинопйсний. клйнопись лингв, клинопис, -у {м). клиноремёнь техн. клинопас. клиноремённый техн. клинопасний. клиностйт спец. кліностат. клинохлбр мин. клінохлор, -у. клинбчный см. клиикбвый. клйнтух орн. клйнтух, голуб-синяк {род.
голуба-синяка), клйнышек уменьш. клинбк, -нка, клинёць, -нця, клйнчик. Ср. клинЧ клинцев^ние строит, клинцювання, клинцев^ть несов. и сов., строит, клинцювати, -ЮЮ, -ЮЄШ. клинч спорт, клінч, -у. клйнчатый см. клйнистый.
Клйо нескл., ж., миф. Кліо. клибна зоол. клібна.
КЛИОНЙДЫ мн., зоол. КЛІОНІДИ, -ІВ. клип кино КЛІП, -у. клйпа {монета) кліпа. клипббрд информ. кліпббрд. клйпер мор. кліпер, клйперный мор. кліперний. клипербк>^л/еньш.,л<ор. кліпербк, -рка.


клйперский
60
клонйться
клйперский кліперський. клипмёйкер кино кл1пмёйкер. клипмёйкерский кино кліпмейкерський.
КЛЙПОВОСТЬ кино КЛІПОВІСТЬ, -ВОСТІ.
КЛЙПОВЫЙ кино КЛІПОВИЙ.
КЛЙПСЫ мн. КЛІПСИ, -ІВ.
клир церк. клір, -у; (духовенство — ещё) с., со- бир. духівнйцтво, духовёнство; (попы — ещё) попівство, клйренс^ техн. кліренс, -у. клйренс^ юр. кліренс, -у. клйрик церк. клірик, клйринг фин. кліринг, -у. клйринговый фин. кліринговий; -вое со- глашёние клірингова угода, клйрос церк. крйлас, -у; (церковный хор) сущ.,
ж. 	півча, -0Ї. клирошйнин церк. крилошанин. клирошанка церк. крилошанка. клистйр клістйр; (клизма — ещё) клізма, клистйрный клістйрний; клізмовий. Ср. клистйр.
клистрби спец. клістрон, клйтор анат. клітор, клйториый анат. кліторний. клиф геол. кліф, -у. клйфт (род пиджака) кліфт. клйца ЭЛ. клйця.
клич (призыв, зов) заклик, -у, поклик, -у, клик, -у; (птичий) клич, -у; клйкиуть к. высок. кйнути клич, клйчка клйчка; (прозвище) с. прізвисько; О не смотрй на ~ку, а смотрй на птйчку поел, не в тім сйла, що кобйла сйва, а в тім, що везе; по шёрсти собаке и к. данй погов. якої масті, так і клйчуть; по Савці і свйтка. клишё нескл., с., лингв., полигр. кліше, клишйровать несов. и сов., полигр. клішувати, -ую, -уєш. клишйрование, клиширбвка полигр. клішування, клейка клоака, клоакальный клоакальний. клойчные сущ., мн., зоол. клоачні, -их. клоачный клоачний. клобмёны мн., ист. клобмёни, -ів. клобук церк. клобук, -а, каптур (род. каптура), клобучбк уменьш., церк. клобучок, -чка, каптурёць, -рця. клбвис архит. кловіс, -у. клозёт клозёт, -у, ж. убиральня, клозётный клозётний.
клок жмут, пучок, -чка; (поменьше) жмутик, жмуток, -тка; (волос — ещё) пасмо (с.), разг. пёлех; (соломы, сена и т. п. — обычно) віхоть, -хтя; (обрывок, лоскут) клапоть, -птя, шмат, шматок, -тка; изорвать в (на) клбчья порвати (подёрти) на клапті (шматкй), пошматувати, -ую, -уєш и мног. перешматувати; О йли сёна к., йли вйлы в бок або пан, або пропав; здобути, або дома не бути; с паршйвой овцы хоть сёна к. з поганої вівці хоч вовни жмут; з худого кабана хоч вй- шкварки.
клокастый реже CM. клочковатый, клбкот клёк1т, -коту.
клокотание клекотання, клекотіння; вирування, шумування. Ср. клокотать, клокотать клекотати, -очу, -очеш, клекотіти, -очу, -отйш; (бурлить — ещё) вирувати, -ує, шумувати; (перен.: о чувствах) клекотати, клекотіти, вирувати; в нём всё ~іло перен. у ньому все вирувало, клон биол. клон, -у. клонйрование биол. клонування. клонйрованный биол. клонований. клонйровать биол. клонувати, -ую, -уєш. клонйть 1. хилйти, -ЛЮ, -лиш, клонйти, -ню, -ниш; (наклонять — ещё) нахиляти, реже похиляти; (склонять — ещё) схиляти; (гнуть
— 	ещё) гнути; к. гблову (шёю, спйну) перен., книжн. хилйти (схиляти ) гблову (шйю, спйну); к. бчи (взор) уст. опускати (потуплювати, потупляти, хилйти) очі; 2. (к чему — перен.: склонять, влечь) хилйти (до чого), гнути (до чого, на що), вернути, -ну, -неш (на що); клбнит ко сну кого без л. сон клонить (знемагає, томить) кого, дрімота берё кого, безл. на сон хйлить кого; 3. (что к чему и куда — перен.'. направлять, устремлять) спрямовувати, -овую, -бвуєш, скеровувати, вестй (веду, ведёш), хилйти (що до чого и куди), вернути (що куди); к. разговбр к чему разг. хилйти розмову до чого; кулА (к чему) вы клбните? перен., разг. кудй (до чого) ви хйлите (гнетё, вёрнете)? клонйться 1. (нагибаться, наклоняться) хи- ЛЙТИСЯ, -ЛЮСЯ, -лишся, клонйтися, -нюся, -нишся; нахилятися, похилятися; схилятися; гнутися; (никнуті^ нйкнути; голові -йлась от дрембты голова хилйлася від дрімоти; ср. клонйть 1; 2. (приближаться к какому-либо пределу, моменту своего развития, течения) хилйтися, схилятися; день


клонорхбз
61
клуббк
-йлся к вёчеру вечоріло, смеркало, смеркалося, схилялося (день схилявся) надвечір;
3. 	спрямовуватися, -овуюся, -овуєшся, скеровуватися, вестйся (ведуся, ведётся), хилй- тися; егб предложёние ^йлось к тому, чтббьі... його пропозйція була спрямована на те, щоб... (хилйлася до того, щоб...); ср. клонйть 3. клонорхбз мед. клонорхбз, -у. клбнус мед. клбнус, -у.
клоніщийся якйй (що) схиляється и т. п.; см.
клонйться 1—3. клоп 1. энтом. клоп, -а; {постельный) ж. бло- щйця; 2. ір малыше) перен., шутл. капшук, -а, карапуз, коротунчик. клбпикі.уменьш.-ласк. клопик;блощйчка; ср. клоп 1; 2. уменыи.-ласк. капшучок, -чка, карапузик, коротунчик; ср. клоп 2. КЛОПЙНЫЙ клопбвий; блощйчний. Ср. клоп 1. клопбвник* прен. блощйчник; ж. клопівня.
Ср. клоп 1. клопбвник^ бот. хрінниця {ж), вонючка, клопбвый CM. КЛОПЙНЫЙ. клбпфер ист. клбпфер. клопферйст ист. клопферйст. клопферйстка ист. клопферйстка. КЛбтИКЛ10/7. клотик, клбтиковый мор. клотиковий. клотойда мат. клотоіда. клбун клоун; перен., презр. блазень, -зня. клоунада клоунада; с. блазенство. Ср. клбун. клоунёсса клоунёса. клоунйдный клоунадний. клбунский клоунський; блазёнський, блазнівський; ~ие выходки клоунські (блазён- ські, блазнівські) вйхватки; к. колпйк блазёнський (блазнівський) ковпак. Ср. клбун. клохтанье квоктання, клохтйть квоктати, -кчу, -кчеш. клбхчущий 1. п р и ч . якйй (що) квокче; квоктун, -а, ж. квоктуха {сущ)\ 2. прил. роз- квоктаний. клбчень пчел, мотилйця {ж). клочковйтость клочкуватість, -тості, клоч- частість.
клочковатый клочкуватий, клоччастий; розкуйовджений, клочбк, клочбчек уменыи. (пучок волос, шерсти, травы) жмутик, жмуток, -тка; віхтик; {небольшой кусок, обрывок) клаптик; к. бумйги клаптик папёру; к. землй клаптик (латка, высок, п’ядь) землі. Ср. клок.
клбчья собир. клоччя, жмуття, мн. клапті, -ів и шматкй, -ІВ. клошйр социол. клошар. клуйтр церк. клуатр, -у. клуазаннё {эмал\^ нескл., ж. клуазанё. клуб* 1. {дымчатая движущаяся масса) клуб, -а, клуббк, -бка, диал. ббвдур; клубы мн. клубй, -ів; клубы дыма, пыли и т. п. клубй дйму, пйлу и т. п.; 2. {клубок) уст. клуб, клуб^ {организация) клуб, -у; к. знакбмств клуб знайомств; к. молодбй семьй клуб молодої родйни; к. увлечёний клуб захоплень. клуЬтЫ уменьш., бот. бульбочка (:жг.). клубень бот. бульба {ж). клубенькбвый бульбочковий; ~ые бактёрии бульбочкові бaктёpiї. клубйть (что) 1. здіймати (знімати) клубй (чого), здіймати (знімати) клубами, клуботати, -бче (що); 2. уст. см. клубйться. клубйться клуботатися, -бчеться, клуботітися, -тйться, клубочйтися, -ться, клубочіти, -чйть, кублитися, диал. клубуватися, -ується, кужёлити, кужёлитися, ббвдуритися; {валить — ещё) разг. валувати, -ує. клубневйдный бульбуватий, бульбоподібний. клубневбй бульбовий, клубнекамыш бульбоочерёт, -у. клубнелуковица бульбоцибулйна. клубненбсный бульбонбсний. клубнеплбд бот., с.-х. бульбоплід, -лбду. клубнеплодомбйка с.-х. бульбоплодомййка. клубнйка бот. полунйці, -йць {мн), полуниця.
клубнйковка {наливка) полунйчна налйвка. клубнйчка 1. уменьш.-ласк. полунйчка; ср. клубнйка; 2. {перен.: о сексе) разг. полунйчка.
клубнйчник полунйчник. клубнйчный полунйчний; '^ное варёнье по- лунйчне варёння. Ср. клубнйка. клубный клубний. Ср. клуб^ клубовёд научн. клубознавець, -вця. клубовёденне научн. клубознавство. клубовёдческий научн. клубознавчий. клуббк клуббк, -бка, мотбк, -тка; {перен.: нагромождение) клуббк; к. в гбрле [за- стрйл, стойт и т. п] клуббк у гбрлі [застряв, застряг, стоїть и т. w.j; к. мыслей клуббк думбк; к. нйток клуббк (мотбк) нитбк; к. подступйл (нодкатйлся и т. п) к гбрлу клуббк підступйв (підкотйвся и т. п) до гбрла; к. нротиворёчий клуббк суперёчно- стей (протиріч); к. шёрсти клуббк (мотбк)


клуббчек
62
КЛІІССер
вовни; свернуться (сжаться, съёжиться и
т. п.) в к. (~бк6м) скрутйтися (зіщулитися, зщулитися, скулитися и т. п.) в клубок (клубком), клуббчек >^л1вньш. клубочок, -чка. клуббчник спец. клубочник. клуббчница спец. клуббчниця. клуббчный клубчастий, кулястий, клубящийся 1. п р и ч. якйй (що) клубочеться и т. п.; см. клубйться; 2. прил. клублйвий. клумба клумба, м. квітнйк, -а. клумбочка уменыи. клумбочка, м. квітничок, -чка.
клумпакбис (танец) этногр. клумпакоїс, -у. клупп техн. клуп.
клуша 1. {наседка) jx^2iл. квочка; 2. орн. клуша.
клушйца орн. клушйця. клушка см. клуша 1. клык ікло (с.). клыкастый ікластий, клыкачйл^»., ихт. кликачі, -ів.
КЛЪХЧЬК уменыи. ІКЛИК.
КЛАКТОН археол. клёктон.
клюв 1. дзьоб, дзюб; 2. (перен.: нос, рот) жарг.
дзьоб, дзюб. клювачйл^н., орн. носачі, -ів. клАтк уменыи. дзьобик. Ср. клюв 1. клювовйдный дзьобоподібний; {похожий на клюв) дзьобатий, дзьобастий, клювоголбвые сущ., мн., орн. дзьобоголові, -их.
клювонбс орн. дзьобоніс, -носа. клю^ мор. клюз.
клібзиевьіе сущ., мн., бот. клюзові, -их. кліЬзньїй мор. клюзний. клюкй костур {м), ковінька, ключка, диал. клюкді,увел. костуряка (л/, и ж),разг. карлючка.
клібкать / кліЬкнуть {пить, напиваясь допьяна и клюя носом) прост, клюкати / клюкнути, сов. хильнути, хлебнути, клібкаться / клібкиуться {падать лицом вниз) разг. гепати / гепнути, гепатися / гепнутися, сов. бебёхнути, бебёхнутися. клі&ква бот. журавлйна, клюква; О вот так к.! прост, от тобі [й] маєш!, от тобі й на!, разг. отакої!, тудй до біса (к бісу)!; развёси- стая к. шутл. на вербі груші, сім мішків гречаної вовни, клібквеииьій журавлйнний, реже журавлй- новий и клюквовий. клі&квина {одна ягода) прост, журавлйна, клюквина.
КЛіЬнуТЬ CM. клевйть. клюфт горн, клюфт.
ключ* техн. и перен. ключ, -а; вйлочный к. вйлковий ключ; гйечньїй к. гайковйй (мутровйй) ключ; к. к пониманию перен. ключ до розуміння; под к. під ключ; раз- воднбй к. розвіднйй ключ; цепнбй к. ланцюговий ключ, ключ^ {источник, родниі^ джерело (с.), кринй- ця {ж), реже ключ, -а, живёць, -вця, жйв- чик; бить (кипёть) ключбм бйти джерелом (ключём); {перен. — ещё) буяти, вирувати, -ує, клекотати, -оче, клекотіти, -тйть; жизнь бьёт ключбм життя буяє (вирує, клекоче, б’є чёрез край), ключ^ муз. ключ, -а; {тональность — ещё) тональність, -ності; скрипйчньїй к. муз. скрипковйй ключ, ключ^ {летящие в форме клина птицы и т. п) ключ, -а, зграя {ж), шнур, -а; к. журавлей ключ (шнур) журавлів, ключйрь церк.,уст. ключар, -я. ключевбй’ ключовйй; {главный — ещё) голов- нйй, основнйй; к. вопрбс ключовё (головнё, основнё) питання; -вые позйции воен. ключові позйції. Ср. ключЧ ключевбй^ джерёльний, кринйчний. Ср. ключ^.
клібчик* уменьш. ключик. Ср. ключ*. клі5чик^;;л/в//ьш. джерёльце (с.), ж. кринйчка.
Ср. ключ^ ключйца анат. ключйця.
КЛЮЧЙЧНЫЙ анат. ключйчний. клі&чник ист. ключник, реже ключар, -я; до- моправйтель. клібчница ист. ключниця, домоправйтелька. ключбм нареч. шнуром, шнурком. Ср. ключ^. клі&шка спорт, ключка, клюї&щий 1. п р и ч. якйй (що) клює; 2. прил.
клювальний. клавший якйй (що) проклинав (кляв), клавшийся якйй (що) клявся и т. п.\ см.
клясться, клйкса [чорнйльна] пляма,/7дзг. ляпка, клянущийся якйй (що) клянёться (присягає, божйться).
клкнчтье прост, канючення, мйркання. клйнчить прост, канючити, циганити, уст. мйркати.
кляп 1. кляп, разг. затичка; {в бутылке) корок, -рка; {в бочке) чіп {род. чопа); 2. {для стягивания верёвки) цурка {ж). кліссер спец, клясер, -у.


клястероспорибз
63
книгохранилище
клястероспорибз бот. клястероспоріоз, -у. клясть клястй (кляну, клянёш), проклинати, класться клястйся (клянуся, клянётся); {клятвенно уверять, обещать — ещё) заприсягатися, заприсягати, присягатися, присягати, заклинатися, божитися, разг. бігматися; {обещать не делать чего-л) зарікатися, клятва 1. клятва; {клятвенное уверение — ещё) заприсягання, присягання (с.), присяга, зарік, -року, зарок, -у; нарушить --ву порушити клятву; одержать ~ву додёржати (до- трймати) клятви; 2. {проклятие) уст. прокляття (с.), клятьба, проклін, -льону (л#.), ре^ же прокльон, диал. кляття. клйтвенно нареч. клятвено, під присягою; к. обещйть клятвено обіцяти, обіцяти під присягою.
клятвенный клятвений, реже присяжний;
-нное обещание обіцянка під присягою, клятвопреступлёние книжн. порушення клятви, клятвопорушення, ж. кривоприсяга.
клятвопреступник книжн. клятвопорушник, кривоприсяжник, клятвопреступница книжн. клятвопорушниця, кривоприсяжниця. клятвопреступный книжн. клятвопоруш- ний, кривоприсяжний, клйтьій 1. прич. проклятий; 2. прил. проклятий.
кл^іуза разг. наклеп, -у, нашепт, -у {м.),разг. кляуза.
кляузник разг. наклёпник, разг. кляузник, каверзник, шепотйнник, суціга, кляузница разг. наклёпниця,/?азг. кляузниця, каверзниця, шепотйнниця, суціга, кляузничать разг. клепати, -паю, -паєш и -плю, -плеш [язиком], нашіптувати, -ую, -уєш, плескати (плещу, плёщеш), зводити (-джу, -диш) наклеп (пеню), брехати (брешу, брёшеш), писати (пишу, пйшеш) кляузи, кляузнический, клЯузный разг. наклёпни- цький.
кляузничество разг. наклёпництво. клЯча шкапа.
клячбнка>^л1в»ьш. шкапйна. кмётьиия., ист. кмёти, -ів. кнаружи на/7еч., прост, назбвні. кнййпа {небольшой ресторан, пивная) жарг. кнайпа.
кнйстер {сорт табака) кнастер.
кнёзы мн., ист. кнёзи, -ів.
кнель кул. кнель, -ЛІ; --ли мн. кнёлi, -лей.
кнемидоктбз вет. кнемідоктоз, -у. кнемйды {доспехи) мн., ист. кнеміди, -ів. кнёссет политол. кнёсет, -у. кнёхты мн., мор. кнёхти, -ів; кнехт ед. кнехт, кийга кнйжка; {преим. более значительная по объёму или важности — ещё) кнйга; до- мбвая к. домова кнйга; к. жйлоб и предло- жёний кнйга скарг та пропозйцій; к. записей йктов гражданского состояния кнйга записів актів цивільного стану; К. почёта Кнйга пошани; контбрские ~ги конторські кнйги; прихбдная к. прибуткова кнйга; расхбдная к. видаткова кнйга; О и ~ги в руки кому разг. і карти (книжкй) в руки кому. книговёд книгознавець, -вця. книговёдение {наука о книгах) книгознавство, книговедёние бухг. книговёдення. книговёдческий научн. книгознавчий, книговыдача книговйдача. книгодерж^тель книготримач, -а. книгоёд энтом. книгоїд; {перен. — ещё) ирон. книгогрйз.
книгоиздатель видавёць, -вцЯ [книжок], кни- говидавёць, -вця. книгоиздательский видавнйчий, книгови- давнйчий; ~кое дёло видавнйча справа, книгоиздательство видавнйцтво, книговидавництво.
книголіЬб книголюб, бібліофіл, бібліоман, кнйжник.
книгонбша м. и ж. книгоноша, м. книжконос. кингообеспёчениость социол. книгозабезпё- ченість, -НОСТІ. книгообмён библиогр. книгообмін, -у. книгообмённый библиогр. книгообмінний; к.
фонд книгообмінний фонд, книгопечатание друкарство, книгодрукування.
книгопечатник уст. друкар,-я. книгопечатный друкарський, книгопечйтня уст. друкарня, книгопродавец уст. книгар, -я; книгопро- давёць, -вця, продавёць книжок, книготбрг книготорг, -у. книготоргбвля книготоргівля, торгівля книжками.
книготоргбвец книготорговець, -вця. книготоргбвый книготорговёльний, книготорговий.
книготоргующий 1. п р и ч. якйй (що) торгує книжками; 2. прил. книготорговёльний. книгохранйлище книгосховище,книгозбірня {ж).


книгочёй
64
кобаламйн
книгочёй уст. книголюб; {книжник) кнйж- ник, бібліофіл, бібліоман, книдоспорйдии мн., зоол. книдоспорйдії, -ІЙ. ккііжечк2і уменъш.-ласк. кнйжечка. кнйжица>;л<е«ьш., прост, кнйжечка. кнйжка 1. кнйжка; библиотёчная к. бібліотечна кнйжка; зачётная к. залікова кнйжка; сберегательная к. ощадна кнйжка; чёковая к. чёкова кнйжка; ср. кнйга; 2. {желудок жвачных животных) анат. кнйжка. кнйжкин кнйжчин.
кнйжник 1. кнйжник, бібліофіл; 2. {работник книжного дела) разг. книгар, -я, кнйжник. кнйжно нареч. кнйжно. кнйжно-журнйльный кнйжно-журнальний. кнйжно-иллюстратйвный кнйжно-ілюстра-
ТЙБНИЙ.
КНЙЖНОСТЬ КНЙЖНІСТЬ, -НОСТІ.
кнйжный 1. {относящийся к книге, предназначенный для книг) КНИЖКОВИЙ; ~ная палата книжкова палата; к. магазйн книгарня {ж), книжкова крамнйця, книжковий магазйн; к. переплёт книжкова палітурка; 2. {пе- рен.: не свойственный устной речи) кнйж- ний; ~ые знания кнйжні знання; к. стиль кнйжний стиль. кнтжЬнк2іуничиж. книжчйна. кийзу нареч. донйзу, унйз. кнйксен кніксен, -у; {реверанс — ещё) реверанс, -у. кнйкус бот. кнікус, -у. книпхбфия бот. кніпхофія. кнйцал10/7. кнйця. кноп мор. кноп.
КНОПЙТЛІІІ». кнопіт, -у.
кнбпка в разн. знач. кнопка; {застёжка — ещё) застібка; канцелярская к. канцелярська кнбпка; к. звонкй кнбпка (ґудзик) дзвінка.
кнбпочный КНОПКОВИЙ; к. телефбн кнопковий телефон.
кнут батіг, -тога, ж. пуга; щёлкать ~т6м ляскати (цвьохкати) батогом, кнутик уменьш.-ласк. батіжок, -жка, ж. пуж- ка.
кнутйще увел, батожйсько, батожйще. кнутовйще пужално, реже пужак, -а {м.), батожйлно. кнутбвый батіжний. кнутрй нареч., п р о с т. досередини, княгйнюшка ласк., уст. княгйнька, княгйне- чка.
княгйня княгйня.
княжйта мн. княжата, -ат. княженёцкий у с т., ф о ль к л. князівський, княжёние 1. {действие', время) князювання, княжіння; 2. {княжество) уст. князівство, княженйка бот. мамура. кнйжеский князівський, князів, -зева, -зеве, уст. княжий, кнйжество князівство, кнйжик бот. атрагёна {ж). кнйжить князювати, -юю, -юєш, княжити, кніжич уст. княжич, князёнко, с. княжа, -ати.
княжий князівна, княжна.
кнйзевуст. см. княжеский.
князёк^ князйшка уничиж. князьок, -зька.
Ср. князь 1—2. князёк^ орн., д и а л. біла синйця. князёк^ {на крыше) диал. гpёбiнь, -беня, ко- ньок, -нька.
князь 1. князь; наслёдный к. наслідний князь, князь-наступник {род. князя-наступника); удёльный к. удільний князь; 2. этногр. наречёний, -ого, молодйй, -ого {сущ.). коагулйрование физ.,хим. коагулювання, коагулйрованный физ., хим. коагульований, коагулйровать несов. и сов., физ., хим. коагулювати, -юю, -ЮЄШ. коагулйроваться несов. и сов., физ., хим. коагулюватися, -юється. коагулйрующий 1. п р и ч . якйй (що) коагулює; 2. прил. коагуляційний. коагулопйтия мед. коагулопатія. коагулйнт хим. коагулянт, -у. коагулйт хим. коагулят, -у. коагулйтор хим. коагулятор, коагулйция физ., хим. коагуляція, коадаптйция биол. коадаптація. койта, коййта зоол. коата, коайта. коаксиальность техн. коаксіальність, -ності. коаксиальный техн. коаксіальний, койла зоол. коала, коалесцёнция метео кoaлecцёнцiя. коалесцйровать несов. и сов., метео коалес- цйрувати, -ую, -уєш. коалицибиный политол. коаліційний; '^нное правйтельство коаліційний уряд, коалйция политол. коаліція, с. об’єднання;
правйтельственная к. урядова коаліція, койти нескл., мн., зоол. коаті. койты мн., зоол. коати, -ів. колцеръйты мн., хим. коацервати, -ів. коацервйция хим. коацервація. кобаламйн хим. кобаламін, -у.


кббальт
65
ковёркать
кббальт хим. кббальт, -у. кббальтовый хим. кобальтовий; ~вая крйска кобальтова фарба, кббан {золотая монета) кобан. кобйнская: к. культура археол. кобанська культура.
уменьш.-ласк. пёсик, с. собача, -ати. кобелйный пёсячий, пёський, собачий, кобёль пес {род. пса), собака; {перен.: о человеке — ещё) бран. жеребёць, -бця; О чёрного ~елй не отмбешь добелй погов. крукові й мйло не поможе, 3 чорної кішки білої (з чорного кота білого) не зробиш, кобёниться прост. 1. {упрямиться) коцюбитися, -блюся, -бишся, комизйтися, -ижуся, -изйшся, прйндитися, -джуся, -дишся; 2. {но- ровиться) норовйтися, -влюся, -вйшся;
3. 	{кривляться, ломаться) уст., днал. кривлятися, ламатися, кббзй муз. кобза, кобзйрский кобзарський, кобзйрство кобзарство, кобзйрь кобзар, -я. кбблер {напиток) коблер, -у. кббо {монета) нескл., с. кобо. коббл информ. кобол, -у. кббольд ліі/ф. кобольд, кббра зоол. кобра, кобрёзия бот. кобрёз1я. кобуз муз. кобуз. кобурй кобура.
кббчик орн. кібець, -бця, кібчик. кббыз;и>^з. кобйз.
кобыла 1. зоол. кобйла, кобйлйця; {молодая — ещё) лошйця; О пришёй ~ле хвост погов. пришйй кобйлі хвіст; сон сйвой кобьільї сон рябої (білої, сйвої) кобйли; 2. {перен.: толстая женщина) жарг., презр. кобйла. кобылёнка CM. кобылка* 1. кобылий кобйлячий. Ср. кобыла 1. кобылйца см. кобыла 1. кобыл ка* уменьш. 1. кобйлка, кобилчйна; лошйчка; ср. кобыла 1; 2. {перен.: молодая женщина, девушка) жарг. кобйлка. кобылка^ энтом. кобйлка, м. коник, кобылочка см. кобылка* 1. кобылйтина кобилятина, диал. кобйлина. кобйниться уст. кобёниться. ковалёнтная: к. связь хим. ковалентний зв’язок.
коваль у с т., д и а л. коваль, -ля. кбванный прич. кований, кбваный прил. {изготовленный ковкой) кований, кутий; {обшитый железом) закований.
кований, закутий; {подкованный — обычно) підкований; '^ная лбшадь підкований кінь; к. меч кутий меч; к. сундук кована скрйня. ковйр хим. ковар, -у. ковари^нса мат. коваріанса. ковариантность мат. коваріантність, -пості, коварийнтный мат. коваріантний, коварно нареч. підступно; лукаво; зрадниць- ки, зрадлйво. Ср. коварный, коварность підступність, -пості; лукавість, -вості; зрадництво (с.), зрадлйвість. Ср. коварный.
коварный підступний; {лукавый) лукавий; {способный на измену) зрадницький, зрадлй- вий; ~ное существб лукавець, -вця, перен. змій.
коварство підступність, -пості, лукавість, -вості {ж)\ зрадництво, зрадлйвість; {козни) підступи, -ів (л/н.), м. підступ, -у; {лукавство) лукавство.
ковйть кувати (кую, куєш); {подковывать — обычно) підковувати, -ковую, -ковуєш; {заковывать — ещё) заковувати; {перен.: создавать) кувати; к. дёньги разг. кувати гроші; к. побёду кувати перемогу; О куй же- лёзо, покй горячб погов. куй залізо, колй (поки, доки) не згасло (гаряче); коваль клё- пле, поки (доки) тёпле; косй коса, доки (поки) роса; косй сіно, поки сонце світить; гуляй, дитйно, поки твоя годйна. ковйться куватися (кується); підковуватися, -кбвується; заковуватися. Ср. ковйть. ковббй ковбой, ковббйка разг. ковбойка, ковббйский ковбойський, ковеллйн мин. ковелін, -у. кбвер CM. кйвер.
ковёр кйлим; к.-самолёт фолькл. кйлим-са- моліт {род. кйлима-самольота); персйдский к. пёрський (персйдський) кйлим; снёжный к. перен. сніговйй кйлим. ковёрканье 1. псування, ламання; нівечення, калічення; 2. перекручування, перекручення; спотворювання, спотворення; нівечення, калічення. Ср. ковёркать 1—2. ковёркать 1. {портить, ломать) псувати (псую, псуєш), ламати; {уродовать) нівечити, калічити; 2. {перен.: извращать) перекручувати, -ую, -уєш; {искажать — ещё) спотворювати, -юю, -юєш; {калечить) нівечити, калічити; к. словй (язык и т. п.) калічити (спотворювати, нівечити) слова (мову и т. п.), кривомовити, -влю, -виш.


ковёркаться
66
кощй
ковёркаться 1. {кривляться) кривлятися, ламатися; 2. страд, псуватися (псується); нівечитися, калічитися; перекручуватися, -ується; спотворюватися, -юється; калічитися; ср. ковёркать 1—1. ковёркающий 1. прич. якйй (що) псує и т. п.; спотворювач (сущ.); см. ковёркать 1—2; 2. прил. перекручувальний, спотворю- вальний. коверкбт текст, коверкот, -у. коверкбтовый текст, коверкотовий, ковёрный спорт., цирк., этногр. килимовий;
к. клбун килимовий клоун, ковёрчатый килимовий, ковёрчик CM. кбврик. ковёрщик см. коврбвщик. ковёрщица см. коврбвщица. кбвка кування (с.); підковування. Ср. ковйть. кбвкий ковкйй; ~ие металлы ковкі метали, кбвкость ковкість, -кості, кбвочно-штампбвочный кувально-штампу- вальний.
кбвочный кувальний. Ср. ковйть. коврйга хліб, хлібйна, м. бухан, -а; {поменьше) буханець, -нця {м), бухйнка; {каравай) коровай.
коврйжечка уменьш.-ласк. 1. буханёць, -нця {м.), буханочка, м. буханчик [хліба]; ср. коврйга; 2. пряничок, -чка, пірничок {м)\ ме- дяничок, -яничк^; ср. коврйжка2. коврйжка 1. уменьш. буханёць, -нця (л/.), буханочка, м. буханчик [хліба]; ср. коврйга; 2. {пряник) пряник, диал. пірник {м.)\ {медовый — ещё) медянйк, -яника; ни за какйе -'Ки прост, ні за що в світі, кбврик уменьш. килимок, -мка, килимець, -мця, килймчик. коврбвщик килймник, килимар, -я. коврбвщица килймниця, килимарка, килимарниця.
коврбвый килимовий; '^вое произвбдство килимарство, килимове виробнйцтво. ковродёл килймник, килимар, -я. ковродёлне, ковроткачество килимарство, реже килимоткацтво, ковролйт ковроліт, -у. ковчёг в разн. знач. ковчег ковчёжный ковчёжний.
ковш 1. ківш {род. ковша); {мельничный, в веялке — ещё) КІШ {род. коша); {для питья — ещё) коряк, -а, корёць, -рця, черпак, -а;
2. 	{бухта) округла (кругляста) затока, заводь, -ДІ.
кбвшик, кбъшнчек уменьш. ківшик; корячок, -чка. Ср. ковш 1. ковшбвый, ковшевбй КІВШОВЙЙ, ківшевий; к. экскаватор КІВШОВЙЙ екскаватор. Ср. ковш 1.
кбвы мн., книжн.,уст. підступи, -ів; стрб- ить (ковйть, затевйть, замышлйть) к. против кого, кому умишляти зле (лихё), кувати лйхо проти кого, на кого, чинйти підступи проти кого.
ковылистый {поросший ковылём) ковиловий, ковйльний.
ковыль бот. ковила {ж)', к. волоейстый тйр- са, волосйста ковила, ковыльник зоол. степовйй заєць {род. зайця), ковыльный ковиловий, ковйльний; тйрсовий;
~ые стёни ковилові степй. Ср. ковыль, ковылйние разг. шкандибання, шкутильгання; кривуляння, кульгання; плёнтання; чвалання, тюпання. Ср. ковылйть. ковылйть / ковыльнуть разг. шкандибати / шкандибнути, шкутильгати / шкутильгну- ти; кривуляти / кривульнути, кульгати / кульгнути; {медленно идти — ещё) несов. плёнтатися, плестйся; {через силу двигаться
— 	ещё) несов. волоктйся, -очуся, -очёшся, тягтйся, -гнуся, -гнешся, чвалати, тюпати, диал. шкандиляти. ковылйющий кульгавий; суи{.,м. и ж. кульга, ковырнуться {упасть, свалиться) прост, гепнути, гепнутися, бебехнути, бебехнутися, ковырйлка прост, колупалка, копирсалка. ковырйние разг. колупания, копирсання, длубання, порпання, корпання, шпортання; ср. ковырять, ковыряться 1—2. ковырйть / ковырнуть разг. колупати / колупнути, копирсати / копирснути, длубати / длубнути; {чем-то острым — ещё) довбати и довбтй / довбнути; к. лйпти прост, пле- стй личакй.
ковырйться 1. {рыться, копаться) разг. колупатися, копирсатися, довбатися и реже довбтйся, длубатися, порпатися, диал. пор- плятися, порплитися; 2. {делать что-л. медленно, неумело) прост, довбатися, колупатися, копирсатися, ковьірйющий якйй (що) колупає и т.п.\ сущ.
колупайло, копирсун, -а; см ковьірйть. когдй 1. нареч. колй; єсть к.! {как отказ от че- го-л.) прост, є колй!; как к., к. как як колй, колй як; к. бы {если бы) колй б, якбй; к. бы ещё колй б ще; к. бы ни... колй б не...; 2. {ко- гда-нибудь) нареч., прост, коли-небудь, ко-


кощй-либо
67
кодифицйруемый
лйсь, колй; жил ли ты к. на Сёвере? чи ти жив коли-небудь (колйсь, колй) на Півночі?;
3. 	союз колй, якщб. когдй-либо, когд^-нибудь нареч. коли-нёбудь, колйсь; {как-нибудь в будущем — ещё) як-небудь, якось; (когда бы то ни было) будь- коли, колй-будь. когдй-никогд^ прост, колй-не-колй. когд^-то нареч. 1. {некогда) колйсь, колйсь-то, якось; к. мы были знакбмы колйсь ми булй знайомі; 2. {неизвестно когда в будущем) ко- лй-то; к. ещё он вернётся колй-то ще він по- вёрнеться (вёрнеться). когезибнный физ. когезійний. когёзия физ. кoгёзiя.
когерёнтность в разн. знач. кoгepёнтнicть,
-НОСТІ.
когерёнтный в разн. знач. когерёнтний. когёрер радио когёрер.
кбгИЯ ЗООЛ. КОГІЯ.
когнатйческий ист. когнатйчний. когнйтский ист. когнйтський. когнйтыл/н., ист. когнати, -ів. когнитйвность в разн. знач. когнітйвність, -ності.
когнитйвный в разн. знач. когнітйвний. когнитивйстика в разн. знач. когнітивістика. когбрта в разн. знач. когбрта. коготйще;;ввл. пазурйще. коготбк уменьш.-ласк. кігтик, пазурёць, -рця, пазурчик; О к. увйз — всей птйчке пропасть поел, кігтик застряг — пропав птах; зав’яз пазурёць — і пташці кiнёць; як вухо yвipвётьcя, то й дзбан розіб’ється. Ср. к6- готь.
кбготь кіготь, -гтя, пазур; {у людей) п р е з р. ніготь; быть в котткхукого перен. бути в кігтях (пазурах) у кого, кого; вонзйть -'гти в кого-что встромйти пазурі (кігті) у кого-що; впйться когтйми в кого-что упйтися (упнутися, уп’ястйся) пазурами (кігтями) в кого- що; держать в когтйх кого перен. тримати в кігтях (пазурах) кого; обломить -гти кому перен. обламати кігті (пазурі) кому; показать [свой] ~гти кому перен. показати [свої] кігті (пазурі) кому, вйшкірити зуби; попасть в -гти кому перен. потрапити в кігті (пазурі) до кого, кого, кому. кбгти {о приспособлении) мн., техн. кігті, -ів, кішки, -шок. когтйстый кігтйстий, кігтястий, пазурйстий;
нігтйстий. Ср. кбготь. когтйть роздирати [кігтями, пазурами].
код код, -у; {шифр — ещё) шифр, -у; генетйче- ский к. биол. генетйчний код; двойчньїй к. информ. двійковий код; сббственньїй к. у кого власний код (шифр)>^ услбвньїй к. шифр, умовний код; штриховбй к. ком. штриховйй код, штрихкод, -у. кбдал/>^з., поэт. кбда. кбдак фото кбдак. кодейн фарм. кодеїн, -у. кодейновьій фарм. кодеїновий, кбдекс кодекс, -у; {свод законов — ещё) реєстр, -у, звід {род. звбду); гражданский к. юр. цивільний кбдекс; процессуйльно-уголбвный к. юр. процесуально-кримінальний (к^рно- процесуальний) кбдекс. кодиколбгия научн. кодиколбгія. кодировальный информ. кодувальний; ~ые машйны кодувальні машйни. кодйрование информ. кодування; шифрування; автоматйческое к. информ. автоматйчне кодування; буквенно-цифровбе к. информ. лiтepнo-цифpoвё кодування; оптимальное к. информ. оптимальне кодування. Ср. кодй- ровать.
кодйрованный информ. закодбваний; заши- фрбваний. Ср. кодйровать. кодйровать несов. и сов., информ., мед. кодувати, -ую, -уеш, закодбвувати, -бвую, -бвуєш / закодувати; {шифровать — ещё) несов., информ. шифрувати, кодирбвка информ. кодування (с.); шифрування. Ср. кодйровать. кодирбвщик спец. кодувальник; шифрувальник. Ср. кодйровать. кодйруемый кодбваний, закодбвуваний; шифрований. Ср. кодйровать. кодйрующий 1. прич. якйй (що) кодує и т. п.; см. кодйровать; 2. прил. кодувальний; шифрувальний, кбдиум бот. кбдіум, -у. кодификатор юр. кодифікатор, кодификйторский юр. кодифікаторський. кодификацибиный юр. кодифікаційний;
~нная комйссия кодифікаційна комісія, кодификация лингв., юр. кодифікація; к. указов юр. кодифікація указів, кодифицйрованный лингв., юр. кодифікбва- ний.
кодифицйровать несов. и сов., лингв., юр. кодифікувати, -ую, -уєш. кодифицйроваться несов. и сов., лингв., юр.
кодифікуватися, -ується. кодифицйруемый кодифікбваний.


кодифицйрующий
68
козй
кодифицйрующий 1. прич. якйй (що) кодифікує; 2. прил. кодифікаційний, кбдово-ймпульсный кодово-імпульсний, кбдовьій кодовий; ~вое название кодова назва; ~ьіе систёмы информ. кодові системи, кодоминйнтность кодомінантність, -пості, кодбн ген. кодоп. кодоскбп кино кодоскоп. кбе-гдё нареч. подёкуди, де-не-дё, диал. десь- не-дёсь, дёкуди, десь-колйсь; {местами — ещё) місцями, дё-де, деінде, кбе-кйк нареч. 1. {плохо, небрежно) абйяк; {как-нибудь^ як-нёбудь, якось, разг. будь-як, диал. дёяк; раббта сдёлана к. робота зроблена (роботу зроблено) абйяк; 2. {еле-еле, с трудом) разг. сяк-так, так-сяк; к. перешлй ручёй сяк-так (так-сяк) перейшлй струмок. к6е-как6й 1. {некоторый) дёякий; 2. {неважный, незначительный) такйй-сякйй {род. такого-сякого), сякйй-такйй, абйякий; 3. {немногочисленный): у негб есть ~кйе кнйги у нього є трохи книжок, кбе-когдй нареч. колй-пе-колй; {иногда) іноді, інколи; {временами) часами, кбе-ктб дёхто {род. дёкого). кбе-кудй нареч. куди-нёбудь; {неизвестно куда — ещё) кудйсь. кЬечк2іуменьш.-ласк. ліжечко (с.). кбечник разг. лежачий хворий (-ого), кбечный ЛІЖКОВЙЙ, постільний; койковий; к. больнбй лежачий (ліжковйй, постільний) хворий. Ср. кбйка. кбе-чтб дёщо {род. дёчого). кбжа 1. {у человека) шкіра; {у животного) шкура; {сыромятная) сирйця; {искусственная) імітація, м. шкіріміт, -у; {для сапог) уст. ремінь, -мёню; влезть (войтй) в ~жу чью перен., разг. улізти в шкуру чию; гусй- ная к. перен. курячі лапки, гусяча шкіра; из ~жи [вон] лезть {реже вылезать, рвйться) перен.,разг. зі шкури лізти (вилазити, рватися, вибиватися, пнутися); к. да кбсти, [одий] кбсти да к. перен., разг. шкіра (шкура) й кісткй (та кості), худйй як тріска (як скіпка), сама (одна) снасть кого, тільки тінь від кого, чия, О ни ~жи ии рбжи прост, ні з очёй ні з плечёй, ні спёреду ні ззаду [нема складу], ні
з 	лиця ні з росту; чёртова к. текст, чортова шкіра (шкура); 2. {кожура) разг. шкура; шкірка, шкурка, шкурйнка. кожйн* зоол. кажан, -а.
разг. см. кбжаика. кбжаика разг. шкірянка, кожанка, шкуратянка.
кбжаный шкірянйй, разг. шкуратяний; '-ые перчйтки шкіряні рукавйчки. кожгалаитерёя шк1ргалантерёя. кожёвеииик см. кожёвиик. кожёвеино-обувибй шкіряно-взуттєвий, кожёвеиный шкірянйй; {относящийся к выделке кож — ещё) чинбарний; к. завбд шкірянйй завод, ж., уст. чинбарня, кожёвиик шкірянйк, -а; {о кустаре — ещё) чинбар, -я. кожёвиичать чинбарити, кожёвиичество чинбарство, кожёвия чинбарня, кожедёр шкуродёр, кожеёд энтом. шкіроїд, кожеёдиый шкіроідний. кожемйка уст. кожум’яка, мнець {род. мне- ця).
кожзамеийтель шкірозамінник, шкірзамін- ник.
кожимйт спец. шкіріміт, -у. кожимйтовый, кожимйтиый шкірімітовий, шкірімітний. кожистокрылые сущ., мн., орн. шкірястокрй- ЛІ, -их.
кбжистость ШКІрЯСТІСТЬ, -ТОСТІ, кбжистый шкірястий.
кбжица 1. ласк, шкірочка; шкурочка; 2. бот.
шкірка, шкурка, шкурочка. Ср. кбжа 1—2. кбжиик мед., разг. дерматолог, разг.
шкірянйк, -а. кбжио-веиерйческий мед. шкірно-венерйч- ний.
кбжио-веиерологйческий мед. шкірно-вене- рологічний. кбжио-гальваийческий мед. шкірно-гальва-
НІЧНИЙ.
кбжио-мускульиый анат. шкірно-м’язовйй. кбжио-нарывибй мед. шкірнонаривнйй. кбжиый шкірний; ~ые болёзии мед. шкірні (нашкірні) хвороби, кожсырьё шкірсировина {ж). кожурй шкірка, шкурка, шкурйнка,шку- ра.
кожух в разн. знач. кожух; барйиий к. баранячий кожух; иагбльиый к. некрйтий кожух; предохраийтельиый к. эл. запобіжний кожух.
кожухбвый кожуховий, кожушаний, кожушбк уменьш. кожушок, -ушка, ж. кожушина.
козй 1. зоол. коза, реже козлйця; дйкая к. козуля, косуля; др^ть (лупйть и т. п) как ей-


козёл
69
козіївка
дорову кбзу разг. лупйти (лупцювати, латати, чухрати и т. п.) як Сидорову козу, нещадно бйти; на '-зё не объёдешь кого прост. на козі не об’їдеш кого\ на '^зё не подъёдешь к кому прост, на козі не під’їдеш до кого', О отставнбй ~зы барабйнщнк ирон. п’яте колесо до воза, собаці п’ята нога; 2. (перен.: о резвой, подвижной девушке) разг. коза; 3. техн. коза.
козёл 1. зоол. козёл, -зла, цап; драть ~злй, ~зл6м петь прост, козла (козлй, козу, кбзи) дерти, цапйним голосом співати; 2. перен., жарг. козёл; (предатель — ещё) зрадник; {доносчик — ещё) донощик; 3. мет., спорт. козёл, -зла; (спорт. — ещё) кобйлка; О как от ~злй молокй; как от ~злй — ни шёрстн, ни молокй погов. як з ц^па (козла) молока (вовни); як 3 козла — ні вовни (ні шёpcтi), ні молока; як з бика — ні лою, ні молока; к. отпущёния разг. цап-(кoзёл-)вiдбyвайло, (род. цапа-(козла-)відбувайла), офірний (жертовний) цап (козёл); пустйть ^злй в огорбд, оставить -'ЗЛЙ в огорбде погов. поставити козла город стерегтй, приставити вовка до отари.
козелёц бот. зміячка (ж.), скорзонёра, солодкий корінь (-реня). козелкй прост. CM. кбзлы. козелбк^ анат. козелок, -лка. козелбк^ см. козлоборбдник. козербг 1. (к строчная) зоол. козеріг, -рога;
2. (К прописная) астр. Козеріг. козёткад^с/w. козётка.
кбзий козячий, козйний; ~зья нбжка разг.
козяча ніжка, козлёнок уменьш. козеня, -яти, козля, -яти, цапеня (с.). Ср. козёл 1. козлёночек уменьш.-ласк. козенятко, козеняточко, цапенятко, цапеняточко (с.). Ср. козлёнок.
козлетбн ирон. козлетон, -у; петь ~ном співати козлетоном, кбзлик уменьш. цапок, -пка, цапик, козлик. Ср. козёл 1.
козлйный цапйний, козлйний; ~ная борбдка цапйна борідка; к. гблос цапйний голос, козлйть* (фальшиво петь) прост, козла (козлй, козу, кбзи) дёрти. козлйть^ (о лошади) прост, брикати, брикатися, цибати, кбзлище уст. козлище; О отделйть овёц от ~ищ погов., книжн. вiдoкpёмити овёць від кбзлищ. Ср. козёл 1. козлйще>^вел. цапура, козлйще. Ср. козёл 1.
козлоборбдник бот. козёлець, -льцю, козёль- ЦІ, -ІВ (мн.), реже козёльки, -льок (мн.). козлбвый козловий, козлонбгий козлоногий, кбзлы мн. козла, -зел, козли, -ів; (сиденье в экипаже — ещё) передок, -дка; (подставка
— 	ещё) кобйла, кобйлйця. козлАк бот. маслюк, -а. козлятина козлятина, козлйна, цапйна. козлятник бот. козлятник, чокабук, -у. кбзни мн. підступи, -ІВ, заміри, каверзи, -ерз, інтрйги, -йг; стрбить к. против кого, кому умишляти зле (лихё), кувати лйхо проти кого, на кого, підступи чинйти, каверзи строїти проти кого. козовбд с.-х. К03ІВНЙК, -а. козовбдство с.-х. К03ІВНЙЦТВ0. козовбдческий с.-х. К03ІВНЙЦБКИЙ. козодбй орн. дрімлюга, ж. сплюшка, м. и ж. сплюха.
кбзон, козонбк (кость для игры, бабка) прост, бабка, паця (ж). кЬзочк2іуменьш.-ласк. кізка, кізонька, кізочка, козуня.
козулий козулячий, косулячий. козуля козуля, косуля.
козырёк козирок, -рка, дашок, -шка, ж., разг. козйрка; (над постройкой — ещё) піддашшя (с.), піддашок, -шка; брать / взять (дёлать / сдёлать) под к. воен. бр^ти / взяти (робйти / зробйти) під козирок, козырнбй, козырный козйрний; ~нйя кйрта козйрна карта, разг. козйрка. кбзырь козир, -я; (козырная карта — ещё) ж., разг. козйрка, диал. світка; ходйть ~рем перен., разг. ходйти (виступати) козирем (півнем), [півнем] козирйтися, прост, прйндити- ся, -джуся, -дишся, бундючитися, гороїжитися.
козыряние 1. (о картах) разг. козиряння; 2. (хвастовство — ещё) вихваляння, хизування; попйсування. Ср. козьірйть^ 1—1. козьірйть* / козырнуть 1. (ходить с козырной карты) разг. козиряти / козирнути; 2. (чем — перен.: хвастаться) разг. козиряти / козирнути, несов. хвалйтися, -люся, -лишся, чванитися, попйсуватися, -уюся, -уєшся (чим), козьірйть^ / козырнуть (приветствовать, прикладывая руку к козырьку) воен. козиряти / козирнути, віддавати (-даю, -даєш) / віддати (-дам, -дасй) честь, вітати / привітати, козі&ля зоол., диал. гадюка, козйвка разг. кузька, кузка, козявочка, комашка, комашечка, комашйна.


койпу
70
кокбс
койпу нескл., ж., ЗООЛ. KOiny. коитофйя мед. коїтофія. кбитус мед. коїтус, -у, статевий акт (-у), с. злягання.
кой мест. 1. {вопросит.) у с т., д и а л. який, ко- трйй,разг. кий; 2. {относит) книжн., уст. якйй; О в кби (кби-то) вёки колй-не-колй, врядй-годй; {наконец) нарешті; к. чёрт прост, де в біса, кий біс (чорт); на к. чёрт (дьйвол, лёший, пёс и т. п.) прост, якого чорта (біса, ката), на кий чорт (біс); ни в кбем случае {прост, рйзе) ні в якому разі, у жодному разі, нізащо (ніколи) в світі, кой-гдёразг. см. кбе-гдё. кбйка ліжко (с.), постіль, -телі; {подвесная постель из парусины — ещё) койка, кой-кйкразг. CM. кбе-к^к 1—1. кой-какбй разг. см. кбе-какбй 1—3. кой-когдйразг. см. кбе-когд^. кбйко-день койко-день {род. койко-дня). кбйко-мёсто койко-місце {род. койко-місця). кой-ктбразг. см. кбе-ктб. кой-куд^разг. CM. кбе-кудй. койнё нескл., с., лингв, койне, койбт ЗООЛ. койот, койбтовый ЗООЛ. койотовий. койр текст, койр, -у. койсйнские: к. языкй койс^нські мови, кой-чтбразг. см. кбе-чтб. кок* {причёска) кок. кок^ мор. кок. кбка бот. кока, кокайн фарм. кокаїн, -у. кокаинйзм мед. кокаїнізм, -у. коклинАст мед. кокаїніст, кокаинйстка мед. кокаїністка, кокайновый бот., мед. кокаїновий; к. куст бот. кокаїновий кущ, кока, кбка-кбла кока-кола, кбка-кбльный кока-кольний. кокарбоксил^кза фарм. кокарбоксилаза. кокйрда кокарда. кокАрлочка уменьш. кокардочка. кбкать / кбкнуть прост, цокати / цокнути; {разбивать) розбивати / розбйти, -зіб’ю, -зі- б’єш.
кбкаться / кбкнуться цокатися / цокнутися; розбиватися / розбйтися, -зіб’ється. Ср. кбкать.
кокёт {о мужчине) кокетун, -а, дженджик, кокётка^ {о женщине) кокетка, разг. кокетуха, дженджеруха, кокётка^ портн. кокетка.
кокётливо нареч. кокётливо, кокётно; грай- лйво.
кокётлнвость кокетливість, -вості, кокёт- ність, -ності; грайлйвість. кокётливый кокётливий, реже кокётний; {о взгляде — ещё) грайлйвий; {о внешнем виде
— 	ещё) чепурнйй, привабливий, разг. джен- джурйстий, дженджикуватий, чепурйстий, дзиґльований. кокётннчанье кокетування, разг. дженджу- ріння; {заигрывание — ещё) загравання, кокётничать кокетувати, -ую, -уєш, разг. дженджурйтися; {заигрывать — ещё) загравати, -граю, -граєш, разг. строїти фіґлі-міґлі (вихиляси та викрутаси), кокётничающий 1. прич. якйй (що) кокетує (заграє); кокетун, -а, ж. кокётка {сущ)’,
2. 	прил. кокётливий, разг. дженджурйстий; грайлйвий.
кокётство кокётство; {действие — ещё) кокетування; {заигрывание — ещё) загравання, кокйль мет. кокіль, -лю. кокйльный мет. кокільний.
К0КЙЛЬЩИКЛів/?2. кокільник, кбккер-спаннёль кинол. кокер-спанієль. кбкки мн., микробиол. коки, -ів; кокк ед. кок. коккобацйлла микробиол. кокобацйла. кбкковый коковий, кокколйтьілія., геол. коколіти, -ів. КОККОМНКбЗ мед. К0К0МІК03, -у. кбкле нескл., м., муз. кокле.
КОКЛІ&Ш мед. коклюш, -у, кашлюк, -а. кокліЬшка спец. коклюшка. кокліЬшньїй, коклі&шечньїй коклюшний, кашлюковий, кбкни нескл., м., вразн. знач, кокні, кбкнуть см. кбкать. кбкнуться см. кбкаться. кбкон кокон.
коконйровать коконувати, -ує. коконйроваться коконуватися, -ується. кбконннк см. кбконщнк. кбконньїй коконовий, коконний, кокономотйнне кокономотання, коконопрйд коконопряд, коконосушйлка коконосушарка, кбконщнк реже кбконннк коконник, кбконщнца коконниця. кбкор воєн, кокор. кокбра спец, кокора, кокбрыш бот. собача петрушка, кокбс бот. кокос.


кокбсовый
71
колдунья
кокбсовый бот. кокосовий; к. орёх кокосовий горіх.
кокбтка кокотка; {уличная — ещё) повія, повійниця, груб, паплюга, лахудра, шльондра, лярва.
кокбточный кокотковий. кокбшник 1. {головной убор) кораблик; киба- лка {ж), кокбшник; 2. архит. кокбшник. кбкпит мор. кбкпіт, -у. кокс техн. кокс, -у. кок-сагйз бот. кок-сагйз, -у. коксйльные: к. жёлезы анат. коксальні залози.
коксйдьілін., энтом. коксйди, -ів. коксйт мед. коксйт, -у. коксобатарёя коксобатарея, коксобензбл хим. коксобензол, -у. коксобензбльный хим. коксобензольний. коксовальный техн. коксувальний, коксование техн. коксування, коксбванный техн. коксований, коксовать техн. коксувати, -ую, -уєш. коксоваться техн. коксуватися, -ується. кбксовый коксовий. Ср. кокс, коксогенерйторный спец. коксогенераторний. коксодбменный мет. коксодоменний. коксохймнк коксохімік, коксохимйческий техн. коксохімічний, коксохймия коксохімія.
коксующийся техн. 1. прич. який (що) коксується; 2. прил. коксівнйй; к. уголь коксівне вугілля, коктёйль коктейль, -ЛЮ. коктёйль-холл коктёйль-хол, -у. кокур винодел, кокур, -у. кокушник бот. билйнець, -нця.
КОКЦЙДИИ мн., микробиол. КОКЦЙДІЇ, -ІЙ. кокцидиомикбзлівд. К0КЦИДІ0МІК03, -у. кокцйдьілін., энтом. кокцйди, -ів. кок-чай кок-чай {род. -чаю), кол 1. {короткий шест) кіл {род. кола), кілок, -яка; вбить (забйть) осйновый к. в могйлу кого-чего перен. забйти (вбйти) осйковий кілок (осику, осйчину) в могйлу кого-чого; колбм СТОІІТЬ [в гбрле] кілком (колом) стояти (стриміти) [в горлі]; ни колй ни дворй у кого разг. ні кола ні двора в кого; ані пёчi, ані лави в кого; ні кілка, ні дрючка в кого; сажать на к. кого саджати (настромлювати) на палю (на кіл) кого; хоть к. на головё тешй кому прост, хоч кіл (кілбк, кілка) на голові тешй кому, хоч в око стрель кому, хоч вогню прикладай кому, як на пень з’їхав хто;
2. пед.,разг. одиниця {ж.), прост, незадовільна оцінка, незадовільно; влепйть к. кому разг. уліпйти (ушкварити) одинйцю кому;
3. фин. кол, -у. кбла бот. кола, коламйн хим. коламін, -у.
кблба спец, колба; двугбрлая к. двошййкова колба; измерйтельная к. вимірювальна колба; отсасывающая к. відсмоктувальна кблба.
колбас^ ковбаса; варёная к. варена ковбаса; копчёная к. копчена ковбаса; кровянйя к. кров’янка.
колбйска уменьш.-ласк. ковбаска; катйсь --кой! груб, ідй собі геть!, забирайся (махай, мотай, мотайся [звідси]) геть! колбасная сущ., ж. ковбасна, -ої. колбасник ковбасник, колбасница ковбасниця, колбйсньїй ковбасний; ~ьіе издёлия ковбасні вйроби. колбасорёзка ковбасорізка. кблбочка уменьш. колбочка, кблбочковый колбочковий. колготй разг. вовтузіння, вовтуження (с.). колготйться разг. вовтузитися, -ужуся, -узи- шся, колготитися, -очуся, -отишся. колгбтьі ЛІН. колготи, ‘ОТ, разг. колготки, -ток. колдббина {выбоина, ухаб на дороге) диал. ковдобина, колодовбина, ковтьоба, ковтьб- бина; вйбій, -бою (лі.), вибоїна, баюра; {яма в реке W W. А7.) д и а л. ковбаня, колдббинка уменьш. ковдобинка. колдовать этногр. чарувати, -ую, -уєш, чаклувати, уст. відьмити, -млю, -миш, відьмувати; {гадать — ещё) ворожйти, -ожу, -ожиш. колдовскбй этногр., перен. чарівнйцький, чаклунський; {этногр. — ещё) уст. відьбм- ський; {волшебный) чарівнйй, чарівнйчий. колдовствб 1. этногр. чарівнйцтво, чаклунство, чаклування; ворожба; 2. {перен.: очарование) чари, -ів {мн). колдбговор (коллектйвный договор) колдоговір, -договору (колектйвний договір), колдоговбрный колдоговірний, колдун этногр., перен. чарівнйк, -а, чаклун, -а, характёрник; {этногр. — ещё) знатнйк {род. знатника), відьмак, -а. колдуны AfH., кул. колдунй, -ів. колдунья этногр., перен. чарівнйця, чаклунка, характёрниця; {этногр. — ещё) зн^тнйця, відьма.


колдырь
72
кблер^
колдырь 1. {наивный, невнимательный чело- век) жарг. лопух, -а, м. и ж. роззява; 2. (пьяница) жарг. п’янйця (м. и ж),разг. пи- як, -а, м. и ж. пропияка, випивака, колебание 1. {действие) коливання, хитання; колихання, хилитання; возрастающее к. физ. зростаюче коливання; сверхбыстрое к. физ. надшвидкё коливання; 2. {перен:. неустойчивость, изменчивость) коливання, хитання; к. курса цен экон. коливання (стрибання, стрибкй) курсу цін; 3. {перен:. нерешительность, сомнение) вагання, хитання; без ~ий без вагань, не вагаючись, недовго думаючи, колебательный коливальний; ~ые движёния коливальні рухи, колебать / колебнуть 1. {качать, раскачивать) коливати / коливнути; {шатать) хитати / хитнути; вихйтувати, -ую, -уєш, розхй- тувати; {колыхать) колихати, -ишу, -йшеш и реже -ихаю, -ихаєш / колихнути, хилитати / хилитнути, разг. хибати / хибнути; 2. несов., перен. хитати, розхйтувати; {подрывать) порушувати; к. устби розхйтувати основи (підвалини), колебаться / колебнуться 1. коливатися / коливнутися; хитатися / хитнутися; несов. вихитуватися, -уюся, -уюєшся, розхйтуватися; колихатися, -ишуся, -йшешся и реже -пхаюся, -пхаєшся / колихнутися, хилитатися / хилитнутися, разг. хибати / хибнути, хибатися / хибнутися, несов. хилятися; ср. колебать 1; 2. {перен.: о чём-л. неустойчивом) несов. коливатися, хитатися; пбчва -'лёблется под ногйми перен. ґрунт (земля) хитається (двигтйть) під ногами; цёны -лёблются ціни коливаються (стрибають, не стоять на місці); 3. {перен.'. испытывать неуверенность) несов. вагатися, разг. м’ятися (мнуся, мнешся), тертися-м’ятися (труся-мнуся, трешся- мнешся), диал. мнйхатися, вагуватися, -уюся, -уєшся; не ~лёблясь не вагаючись, без вагання (без вагань), колёблемость коливальність, -пості, колёблемый коливальний; хйтаний; колйха- ний. Ср. колебйть 1. колёблющий 1. прич. якйй (що) коливає и т. п.\ см. колебйть 1—2; 2. прил. коливальний, коливнйй. колёблющийся 1. прич. якйй (що) коливається и т. п.; CM. колебаться 1—3; 2. прил. коливнйй, хитнйй, хиткйй; {о свете — ещё) хисткйй; {о лодке — ещё) вихлястий, ви¬
хлюватий; {изменчивый) мінлйвий; {перен.: нестойкий в своих убеждениях, нерешительный) нестійкйй, хиткйй, хитлйвий, хитлявий; {в решениях — ещё) половйнчатий, половйнчастий. колейстьій К0ЛІ1СТИЙ; ~тая дорбга коліїстий шлях, колёнка разг. коліно.
коленкбр коленкор, -у, перкаль, -лю; не тот (другбй, инбй) к. перен., прост, [зовсім] інша річ (справа), [зовсім] інше діло, коленкбровьій коленкоровий, перкалевий, колеманйт мет. колеманіт, -у. колённый анат. колінний; к. сустйв колінний суглоб.
колёно в рази. знач, коліно; {в танце — ещё) фігура; {перен.: о затее, выдумке) штука, коник {м.), колінце; {о ломаной линии) м., разг. заворот, -у, закрут, -у; {поколение в роду
— 	ещё) покоління, м. рід {род. роду); вы- дёлывать (дёлать) -на {в пляске) прост. викидати (загинати) коліна, давати лйха закаблукам; выкйдывать (откалывать, отмачивать) к. (~нце, ~нца) перен., прост, викидати (відколювати, загинати) коліно (штуку, коник, колінця, колінце), викидати вй- брик, сов. [у]стругнути (утнути, утяти) штуку; до '-'ён, по ~ни до колін, по коліна; на ~ни на коліна, навколішки, реже навколюшки, диал. навколінці; на ~нях на колінах, навколішки, навколішках, реже навколюшки, навколюшках, диал. навколінці; рбдствен- ник в трётьем '-не родич у третьому коліні (поколінні); О пьйному [и] мбре по к. посл. п’яному [й] море по коліна, п’яному і коза (кози) в золоті, коленопреклонёние высок., уст. колінопреклоніння, ставання на коліна (навколішки); {стояние на коленях) стояння на колінах (навколішках), коленопреклонённо, коленопреклбнно нареч.
уклінно; уклякло, коленопреклонённый высок., уст. уклінний;
укляклий, коленопреклбнный вірнопідданий, колёнце уменьш.-ласк. колінце; выдёлывать (откйлывать) к. (~ца) см. колёно. колёнчатый биол., техн. колінчастий, колінчатий; к. вал техн. колінчастий (колінчатий) вал; к. стёбель колінчасте стебло, колебптиле нескл., м., бот. колеоптіле. колеорйза бот. колеорйза. кблер' {цвет, оттенок) колір, -льору.


кблер^
73
колйчественный
кблер^ (у лошадей) вет., уст. сказ, -у. кблерный колірний. Ср. кблерЧ колербвщик жив. фарбувальник, колербвщица жив. фарбувальниця. колёсико, колесцб, колесёнко уменьш. коліщатко, коліща, -ати. Ср. колесб. колесйть разг. колесйти, -ешу, -есйш; (кружить —ещё) колувати, -ую, -уєш, кружляти; {много ездить — ещё) бувати тут і там, їздити (їжджу, їздиш) тудй-сюдй, об’їжджати и реже об’їздйти, -їжджу, -їздйш; {разъезжать — ещё) роз’їжджати; {ходить — ещё) ходйти, -джу, -диш; к. по свёту роз’їжджати по світу, вічно мандрувати, колёсни {ми) 1. {род телеги) диал. котйга {ж)\
2. 	{у плуга) диал. колішня, колісня {ж). колёсник коліснйк, -а, стельмах, колеснйца ист. коліснйця; триумфальная к. тріумфальна коліснйця; О пйтая (послёд- няя) спйца в -це п’яте колесо до воза, остання спйця в колесі, колеснйчный ист. коліснйчний. колёсно-гусеничный колісно-гусеничний, колёсный коліснйй; ~ная мазь колісне мастй- ло.
колесб колесо; {у воза — ещё) уст. коло; {в машине под ремені^ шків; {перен. : о событиях) коло; ведбмое к. мех. ведене колесо; ведущее к. мех. ведуче колесо; зубчйтое к. мех. зубчасте колесо; мёльничное к. млинове колесо (коло); передйточное к. мех. передавальне колесо; храновбе к. мех. храпове (заскочкове) колесо; О вертёться --бм ходйти колесом; вставлять пйлки в -лёса кому вставляти (ставити, встромляти) палиці (палки) в колеса кому\ грудь --бм разг. груди колесом; как немйзанное (несмазанное) к. [скринёть и т. п.\ як немазане (незмащене, немащене) колесо [скрипіти, рипіти и т. я.]; как нйтое к. в телёге разг. як п’яте колесо у возі (до воза), як діра в мості, як собаці п’ята нога; к. фортуны (счйстья) разг., уст. колесо фортуни (щастя), коловорот долі, колесовйние ист. колесування, колесбванный ист. колесований, колесовать ист. колесувати, -ую, -уєш. колесоваться ист. колесуватися, -уюся, -уєшся.
колесовйдный колесоподібний, коліщастий, коліщатий, як колесо, колесопрокатный техн. колесопрокатний, колесопрокатчик спец. колесопрокатник, колесоток^рный техн. колесотокарний.
колесцб см. колёсико.
колеейщий якйй (що) роз’їжджає (мандрує).
колёт воен. колет.
колёть 1. {мёрзнуть) диал. клякнути, заклякати, дубіти, дерев’яніти, разг. коліти; 2. {о животных — околевать) разг. здихати, кблеус бот. колеус, -у. колёющий якйй (що) здихає. Ср. колёть 2. колёчко уменьш.-ласк. кілечко; {для ношения на пальце — ещё) ж. каблучка, каблучечка; {обручальное) ж. обручка, обручечка; {перстенёк) м. перстенець, -нця, перстеник, диал. пёрсник. колей {канавка; путь, образуемый двумя рельсами) колія, перен. лінія; {железнодорожная — ещё) полотно; {отпечатки полос на дороге) слід, -у; выбить из ~ей кого перен. вйбити 3 колії кого; наёзженная к. уторована колія, кбли, коль союз, прост., уст. колй, як, якщо; коль на то пошлб [а] раз (колй) так; коль скбро книжн., уст. як тільки; колй; якщо; за умови, що, разг. колй-но; уж коль як уже.
колибактерибз вет. колібактеріоз, -у. колйбри нескл., м. и ж., орн. колібрі, кбли-йндекс мед. КОЛІ-ІНДЄКС, -у. колиинфёкция мед. коліінфекція. кблики мн. КОЛЬКИ, -льок; ~лька ед. колька; к. схватйли разг. кольки схопйли (вхопйли), безл. на КОЛЬКИ схопйло, кольками взяло; смейться ДО -'НК разг. сміятися до кольки (кольок); сміятися так, що аж кольки [під грудьмй] спирають (що аж на кольки бере); аж кольки схопйли від сміху, колимицйн фарм. коліміцйн, -у. колирбванньїй сад. колірований. колировать сад. колірувати, -ую, -уєш. колирбвка сад. колірування (с.). колйт мед. коліт, -у, диал. ободовиця {ж.), обо- дозапал, -у. кбли-тйтр физ. кблі-тйтр, -у.
КОЛЙТНЫЙ мед. колітний, колициногёния биол. коліциногенія. колициногённость биол. коліциногенність, -нності.
колициногённый биол. коліциногенний. колйчественно нареч. кількісно, колйчественный кількісний; ~нное числйте- льное лингв, кількісний числівник; к. анализ хим. кількісний аналіз; к. рост кількісне зростання.


колйчество
74
коллёкторский
колйчество кількість, -кості {ж), разг. число; в [такбм] большбм --ве [так] багато; изрйд- ное (порідочное) к. чимало; мнймое к. мат. уявна кількість; отрицательное к. мат. від’ємна кількість; по ~ву, в ~ве кількістю, числом; положйтельное к. мат. додатна кількість, кблка колення, коління (с.). кблкий* {колючий) колючий, кілкйй, колькйй, шпигу чий; (перен.: язвительный) колючий, дошкульний, ущипливий, уїдливий, їдкйй, терпкйй, ядучий, ядушливий; {р ветре) пронйзливий, шпаркйй; '-ие словй колючі (ущйпливі, дошкульні) слова, кблкий^ {легко раскалывающийся) разг. кілкйй, лупкйй. кблко нареч. колюче; дошкульно, ущйпливо, уїдливо, терпко, ядуче; шпарко. Ср. кблкийЧ кблкость 1. {свойство) колючість, -чості; дошкульність, -ності, ущйпливість, -вості, уїдливість; ср. кблкий'; 2. {язвительное замечание) ущйпливе зауваження (слово), ущйпливі слова (речі), шпйлька; -тилін. дотинки, -ів, ущипки, -пок. кблла нескл., с., геогр. кола, коллаборационйзм политол. колабораціонізм, -у.
коллаборационйст политол. колабораціоніст, коллаборационйстка политол. колабораціоністка.
коллаборационйстский политол. колабораціоністський, коллаген биол. колагён, -у. коллагёновый биол. колагёновий. коллагенбз мед. колагеноз, -у. коллйж колаж, -у. коллйжньїй колажний.
коллайдер физ. колайдер; адрбнньїй к. адрон- ний колайдер. коллйпс астр., мед., физ. колапс, -у. коллапсйрымн., астр, колапсари, -ів. коллапсотерапйя мед. колапсотерапія. колларгбл фарм. коларгол, -у. коллатерйль анат. колатераль, -лі. коллатеральный анат. колатеральний, коллёга м. и. ж. колега; {товарищ — ещё) товариш, реже побратйм и співтовариш; {по работе) співробітник, співробітниця; {по школе) співучень, -чия, співученйця, однокласник, однокласниця, разг. однокашник, однокашниця. коллегиально нареч. колегіально; {коллективно — ещё) колектйвно, спільно.
коллегиальность колегіальність, -ності. коллегиальный колегіальний; {о постановлениях и т. п. — ещё) спільний, колектйвний; ~ное решёние колегіальне (колектйвне, спільне) рішення; ~ное руковбдство колегіальне (колектйвне) керівнйцтво. коллёгиум ист. колегіум, -у. коллёгия колегія; {учебное заведение — ещё) колегіум, -у; {государственный орган — ещё) рада, комісія; {в католической церкви) капітул, -у; {в судебных органах — ещё) об’єднання (с.), спілка, кбллёдж коледж, -у.
коллёж {среднее учебное заведение) колеж, -у. коллёжский ист. колезький, коллектйв колектйв, -у, с.,разг. товарйство; {в учреждениях, организациях — ещё) штат, -у, персонал, -у, ж. обслуга; {творческая группа
— ещё) ансамбль, -лю, трупа; {боевой) екіпаж, -у, команда; {эстрадный) гурт, -у; дружный к. дружний колектйв; к. сотрудников колектйв (штат) співробітників.
коллективизация социол. колективізація;
сплошная к. суцільна колективізація, коллективизйрованный социол. колективізований.
коллективизйровать несов. и сов., социол. колективізувати, -ую, -усш. коллективизйроваться несов. и сов., социол.
колективізуватися, -ується. коллективйзм социол. колективізм, -у. коллективйст социол. колективіст, коллективистйческий социол. КОЛЄКТИВІС- тйчний.
коллективйстка социол. колективістка, коллективйстский социол. колективістський, коллектйвно нареч. колектйвно. коллектйвность социол. колектйвність, -но-
СТІ.
коллектйвный социол. колектйвний; {совместный — ещё) спільний, гуртовйй; {общественный — ещё) громадський; {артельный
— ещё) прост, артільний; --HaH безопасность политол. колектйвна безпёка; -'иое владёние колектйвне (спільне) володіння; к. дбговбр колектйвний договір.
коллёктор спец. колектор, -а {устройство', лицо) и -у {учреждение)', библиотёчный к. бiблioтёчний колектор, коллёкторный спец. колекторний; к. генератор спец. колекторний генератор, коллёкторский колёкторський.


коллекционёр
75
колбдка
коллекционёр колекціонер; {собиратель — ещё) збирач, -а, призбйрувач. коллекционёрка разг. колекціонерка; збирачка, призбйрувачка. коллекционёрский колекцюнёрський. коллекционёрство колекціонерство, коллекционйрование колекціонування, коллекционйровать колекціонувати, -ую, -уєш; {собирать — еще) збирати, складати колекцію.
коллекционйроваться колекціонуватися, -ується.
коллекцибнный колекційний, коллёкция колекція; {собрание — ещё) зібрання (с.), диал. збиранйця; к. картйн зібрання (колекція) картйн; к. мйрок колекція марок, маркова (марочна) колекція, коллембблы мн., энтом. колемббли, -ів. колленхйма биол. коленхіма, кблли нескл., м. и ж., кинол. колі; шотландська вівчарка, коллизибнный колізійний, коллйзия книжн. колізія; {перен.: столкновение взглядов — ещё) с. зіткнення [поглядів], коллиматор спец. коліматор, коллимацибиный астр., физ. колімаційний, коллимация астр., физ. колімація, коллииейриый мат. колінеарний, коллииейция мат. колінеація, кбллииз {напиток) колінз, -у. коллийт библиогр. коліят, -у. коллбдий, уст. коллбдиум фарм., хим. колодій, -ІЮ. коллбид хим. колоїд, -у. коллоидальный хим. колоїдальний, коллбидный хим. колоїдний; к. раствбр колоїдний розчин, коллоидообразование хим. колоїдоутворення. коллбквиум научн., пед. колоквіум, -у. коллоксилйн хим. колоксилін, -у. колл-центр колл-центр, -у.
КОЛЛІ&ВИЙ горн, колювій, -ію. кбло* нескл., с., политол. коло, кбло^ этногр. коло.
колоббк, диал. кблоб колобок, -бка, уменьш.- ласк. буханець, -нця. колоббма мед. колоббма. колоббчек уменьш. колобочок, -чка. колобрбдить разг. 1. {слоняться) тинятися, вештатися, сновиг(ґ)ати, снувати (сную, снуєш), никати, сотатися, швендяти; 2. {озорничать, проказить) колобродити, -джу, -диш, колоброїти, броїти, штукарити, витво¬
ряти, пустувати, -ую, -уєш, диал. шурубури- ти, галабурдити, -джу, -диш; 3. {повесничать) гультяювати, -юю, -юєш, байдикувати, -ую, -уєш. колобрбдник разг. 1. сновйг(ґ)а, сновиг(ґ)ай- ло; 2. колобрбдник, штукар, -я, пустун, -а, галабурда, галабурдник; 3. гультяй, -яя, гульвіса. Ср. колобрбдить 1—3. колобрбдница 1. сновйг(ґ)а, м. сновиг(ґ)айло; 2. колобрбдниця, штукарка, пустунка, галабурда; 3. гультяйка. Ср. колобрбдить 1—3. колобрбдство 1. тиняння, вёштання, снови- г(ґ)ання, снування, нйкання, швёндяння;
2. колобрбдство, штукарство, пустування;
3. гультяйство, байдикування. Ср. колобрбдить 1—3.
кбловёрть CM. коловорбт 2. коловорбт 1. техн. коловорот; {бурав) свердел, -дла, с. свердло; 2. {водоворот) диал. вир, -у, коловорот, -у, разг. коловертень, -тня;
3. 	{перен.\ круговорот) уст. коловорот, -у, кругообіг, -у; к. событий коловорот подій, коловрйтка зоол. коловертка, коловратность уст. мінлйвість, -вості, несталість, -лості. коловрйтньїй 1. техн. коловоротний; 2. {перен.: изменчивый) уст. мінлйвий, несталий, коловращёние уст. кружляння; {круговорот) коловорот, -у, кругообіг, -у. колбда^ і. колода; {для рубки дров — ещё) дровітня; ~дьіл/н. колоди, -од, с., собир. колоддя, колодяччя; 2. {для пчёл) колода, дуплянка;
О 	раббтать через пень ~ду робйти абй робй- лося; робйти, як через пень колоду тягтй; робйти на галай-балай; 3. {перен.: о толстом, неповоротливом человеке) груб, колода, м. и с. вайлб, доробло, дорббало, м. и ж. незграба.
колбда^ карт, колбда. колбда^ ист. колбда.
колбдезный 1. кринйчний, криничаний, ко- лбдязний; 2. колбдязний. Ср. колбдец^ 1—2. колбдец‘,>^с/гї. колбдезь 1. кринйця {ж), колб- дязь, ж., диал. кернйця, кирнйця, уменьш.- ласк. кринйчка, кринйченька; {без сруба) ж. кбпанка; О не плюй в к. — пригодйтся воды напйться погов. не погань (не бруднй) кри- НЙЦІ, бо схочеш водйці; не плюй у криницю, бо згодйться водй напйться; 2. спец. ко- лбдязь; шахтный к. шахтний колбдязь. колбдец^ диал. джерелб (с.). колбдка 1. колбдка; брденская к. брденська колбдка; 2. {сапожная) копйл {м), колбдка.


колбдник
76
колонйст
диал. копйто; 3. {деревянные оковы) ист. колодка, уст. скрипйця, скрепйця; ~ки мн. колодкй, -док, дйби (род. диб); 4. {для пчёл) колодка, дуплянка; 5. уменьги. колодка; ср. колбда*; О [все] на одну ~ку [скрбены, сшй- ты и т. п] [усі] на одйн копйл [скроєні, зшй- ті и т. п].
колбдник ист. колбдник; {арестант — ещё) арештант. Ср. колбда^. колбдница ист. колодниця; {арестантка) арештантка. Ср. колбда\ колбдный колодний. Ср. колбда^ 2. колбдочка уменьш.-ласк. 1. колодочка; 2. ко- пилёць, -льця {м), колбдочка; 3. колбдочка, дупляночка. Ср. колбдка 1—2,4. колбдочно-каблучньїйколбдкбво-підббровий. колбдочный 1. колбдкбвий; 2. копилбвий, ко- лбдкбвий; 3. колбдкбвий; 4. колбдкбвий; 5. колбдкбвий. Ср. колбдка 1—5. колбдцевый см. колбдезный. колодьё собир. бурелбм, -у, вітролбм, -у (jw.). колокйзня бот. колоказія. колоквйнт бот. колоквінт. кблокол дзвін {род. дзвбна); звонйть (бить) во все колоколй также перен. дзвонйти (бйти) у всі дзвбни; {перен. — ещё) дзвонйти (роздзвбнювати) скрізь (усюди), як у дзвбни дзвонйти; О бйхнул в к., не глйнувши в свйтцы поел, ударив у дзвін, як треба в макогін; колокол^ лить уст. вигадувати нісенітниці, химери гнати, колокбленка уменьш., церк. дзвінйчка. колокблец уменьш. дзвінбчок, -чка. колоколовйдньїй дзвоноподібний. колокбльньїй дзвоновйй, поэт, дзвбнний; к. звон церк. передзвін, -дзвбну, дзвін, дзвбни, -ів {мн.), церкбвний дзвін; {поминальный) подзвін, с. подзвіння; к. патриотйзм ирон. галаслйвий (криклйвий) патріотйзм. колокбльня церк. дзвінйця; О отзвонйл и с ~ни долбй прост, відкалатав та й по всьбму; моє діло півняче: прокукурікав, а там хоч і не світай (не розвидняйся); зробйв своє діло
і 	бувай здорбв; со своёй -ни смотрёть (глядёть) разг. міряти на свій аршйн (свою мірку, свій копйл) дйвитися зі свбєї дзвінйці, не бачити далі свбго нбса. колокЬлъчткуменъш. дзвінбчок, -чка, дзвінбк, -нка, дзвбник. колокбльчики мн., бот. дзвбники, -ів, дзві- нбчки, -ів.
колокбльчиковьіе сущ., мн., бот. дзвбникові, -их.
кбломазь колбмазь, -зі.
лит., театр, коломбіна. колбменская: к. верств, с -кую версту шутл. [як] келебердянська (чугуївська, мальбвана, пирятинська) верст[в]а; {верзила) м., перен., разг. здоровань, -ня, здоровйло. коломыйка этногр. коломййка. кЬлон лингв., лит. кблон. колби^ ист. колби, колбн^ {денежная единица) колби, колонйт ист. колонат, -у. колониалйзм колоніалізм, -у. колониалйст колоніаліст. колониалйстка колоніалістка. колониалйстский колоніалістський. колониальный колоніальний; -ная полйти- ка колоніальна політика; -ьіе вбйньї колоніальні війни; ~ьіе товары уст. колоніальні товари, к. гнёт колоніальне гнбблення. колонизатор колонізатор, загарбник, колонизйторский колонізаторський, загарбницький.
колонизаторство колонізаторство, загарбництво.
колонизацибнный колонізаційний, колонизация {насильственный захват территории) колонізація, с. захбплення, загарб- лення; {заселение пустующих земель — ещё) заселення, колонизйрованный колонізбваний. колонизйровать несов. и сов. колонізувати, -ую, -уєш; {свободные земли — ещё) заселяти и заселювати, -юю, -юєш / заселйти, -селю, -селиш; {чужие земли — ещё) загарбувати, -ую, -уєш / загарбати, захбплювати, -юю, -юєш / захопйти, -хоплю, -хбпиш, поне- вблювати / поневблити. колонизйроваться несов. и сов. колонізуватися, -ується; несов. заселятися и заселюватися, -юється; загарбуватися, -ується, захбп- люватися, поневблюватися. колонизйруемьій якбго колонізують и т. п.;
колонізбвуваний; см. колонизйровать. колонизйрующий 1. прич. якйй (що) колонізує и т. п.; CM. колонизйровать; 2. прил. колонізаційний; загарбницький, колонизбванный колонізбваний; заселений; загарбаний, захбплений. Ср. колонизйровать.
колонизовать CM. колонизйровать. колонизоваться CM. колонизйроваться. колонизуемый CM. колонизйруемый. колонйст колоніст, поселенець, -нця, сущ., уст. осадчий, -ого и осадник.


колонйстка
77
колотйть
колонйстка колоністка, поселёнка, сущ., уст.
осадча, -ої. колонйстский колоністський, колбния 1. {слаборазвитая зависимая страна) колонія; {для беженцев — ещё) с. посёлення; {для эмигрантов) с. земляцтво; 2. {место отбывания наказания) колонія, м., уст. табір, -бору; исправйтельно-трудовйя к. юр. виправно-трудова колонія, колбнка 1. уменьш. колонка; ср. колбнна;
2. 	{столбец в книге, газете) полигр. колбнка, шпальта, м. стовпчик; {цифр — ещё) м. стов- пёць, -пця; 3. {цилиндрическое устройство) спец. колбнка; бензозаправочная к. бензозаправна колбнка. колбнковый колбнковий. Ср. колбнка 3. колонкбвый зоол. колонкбвий. колбнна в разн. знач. колбна; {людей или предметов — ещё) ряд, -у, валка; {бойцов — ещё) лави {род. мн. лав); двйжущаяся к. рухбма колбна; к. демонстрантов колбна демонстрантів; нохбдная к. воен. похідна колбна; пйтая к. политол. п’ята колбна; триумфальная к. тріумфальна колбна. колоннада колонада, колоннйдный колонадний, колбнный архит. колбнний; к. зал колбнний зал, колбнна зала, колонновожатый сущ., воен., ист. колоновбд. колонбк зоол. колонбк, -нка. колбночный колбнковий, колбнчастий. Ср.
колбнка 3. колонтйрь ист. колонтар. колонтйтул полигр. колонтйтул. колонтйтульный полигр. колонтйтульний. колонцйфра полигр. колонцйфра. колбнчатый колбнчастий. колорадский колорадський; к. жук энтом.
колорадський жук. колоратура муз. колоратура, колоратурный муз. колоратурний; ~ное сопрано колоратурне сопрано, колоризация спец. колоризація, колорйметр физ. колориметр, колориметрйческий физ. колориметрйчний. колоримётрия физ. кoлopимётpiя. кблор-йндекс астр, кблор-індекс, -у. колорйст j/cwe., текст, колорйст. колористйческий жив., текст, колористйч- ний.
колорйт колорйт, -у; {цвет — ещё) с. забарвлення; к. энбхн перен. колорйт епбхи; мёст- ный к. перен. місцбвий колорйт.
колорйтно нареч. колорйтно; виразно; своєрідно, характёрно. Ср. колорйтный. колорйтность колорйтність, -НОСТІ; виразність; своєрідність. Ср. колорйтный. колорйтный колорйтний; {перен.: выразительный — ещё) виразний; {своеобразный, ярко выраженный — ещё) своєрідний, ха- рактёрний; ~ная фигура колорйтна (своєрідна) фігура (осбба); к. пейзйж колорйтний (виразний) пейзаж, кблор-эквивалёнт астр, кблор-еквівалбнт. кблор-эксцёсс астр, кблор-ексцёс, -у. кблос кблос, -а; '-бсья {мн) колбсся (с.), кблос, -у {собир). колбсик см. колосбк. колосйстость колосйстість, -тості, колосйстый колосйстий. колосйться колосйтися, -бситься, реже коло-
СІТИ.
колоскбвый колоскбвий.
колосникй мн., техн. колосникй, -ів; --йк ед.
колоснйк, -а, ж., диал. руштйна. колосникбвый техн. колосникбвий; ~вая решётка колосникбва решітка, колосовйдный колосоподібний, колосовбй колосовйй. колосовые сущ., мн., с.-х. колосові, -йх. колосЬк уменьш. колосбк, -ска, ж. колосйнка. колосЬчек уменьш.-ласк. колосбчок, -чка. колбсс колбе; {великан — ещё) вёлетень, -тня, вёлет; О к. на глйняных ног^х книжн. колбе (вёлет, вёлетень) на глйняних ногах; велй- кий дуб, та дуплйстий. колоссально нареч. колосально, колоссальность колосальність, -ності. колоссальный колосальний; {огромный — ещё) величёзний, надзвичайний; --ые запасы углй колосальні (вeличёзнi) пбклади вугілля; к. успёх колосальний (величёзний, надзвичайний) успіх, колотйльный вибивальний; тіпальний. Ср.
колотйть 2, 5. колотйть 1. {ударять^ бйти (б’ю, б’єш); {стучать) стукати, грюкати, калатати, разг. гамсёлити, трахкати, мостйти (мощу, мб- стиш); 2. {выколачивать) вибивати; 3. {наносить побои, бить) разг. бйти,разг. товктй, -вчу, -вчёш, лупцювати, -юю, -юєш, лупйти, -плю, -пиш, мотлошйти, молотйти, -очу, -бтиш, духопёлити, товкмачити, гатйти (гачу, гатиш), гилйти, -лю, -лиш, піжити, репіжити, мостйти, дубасити, -ашу, -асиш, дубцювати, -юю, -юєш, чухрати, тузати, тю¬


колотйться
78
колунный
жити, гніздйти (гніжджу, гніздйш); 4. {разбивать, раскалывать что-л. бьющееся) разг. бйти, трощйти, -щу, -щиш, товктй; 5. {приводить в дрожь) разг. бйти, трястй, трусйти, -ить, разг. тіпати, колотйться 1. (биться, ударяться) разг. бй- тися (б’юся, б’єшся); {о сердце — ещё) калатати, тіпатися, токотати, -оче, токотіти, -тйть, колотйтися, -отиться; {о зубах) цокотати, -очуть, цокотіти, -тять; 2. {биться, хлопотать, стараясь достигнуть чего-л) прост. бйтися, товктйся, -вчуся, -вчёшся; {жить в нужде) бідувати, -ую, -уєш, злидарювати, -юю, -юєш; 3. страд, вибиватися; бйтися, трощйтися, товктйся; ср. колотйть 2,4. колотбвка 1. {мутовка) jxvi2iп. колотівка, зби- вачка; 2. {сварливая женщина) прост, ко- лотниця, колотуха; 3. {водяная мельница) млин, -а, уменьш. млинбк, -нка {м.). колотун разг. колотун, -а; {холодная погода — ещё) холод, -у, мороз, -у. колотушка 1. {деревянный молотої^ киянка, разг. довбёшка, довбёнька; 2. {сторожевая) стукачка, стукалка, разг. стукало (с.), калатало, калатачка, калатайло, клепало, клепачка;
3. 	{удар кулаком, тумак) прост, стусан, -а {м)\ О получйть ~ку схопйти макогона, кблотый 1. прич. колений, колотий; 2. {разбитый на куски — ещё) прил. поколений, поколотий; ~тая рйна колота рана; ~ые дров^ колені дрова; к. сйхар колотий (поколотий, колений, поколений) цукор, колбть^ / кольнуть {укалывать) колоти, -лю, -леш / кольнути; {насквозь) проколювати, -юю, -ЮЄШ / проколоти, -колю, -колеш; {о болях в боку — ещё) боліти; {перен.: язвить — ещё) підколювати / підколоти, шпигати / шпигнути и усилит, шпигонути, штрикати / штрикнути и усилит, штриконути, щипати / щипнути, несов., разг. шпиняти, диал. дотикати / діткнути и доткнути; к. иглбй колоти голкою; к. штыкбм колоти багнетом; О к. глазй кому разг. колоти (випікати, вибивати) очі кому, викидати на очі кому, муляти очі кому\ правда глазй кблет посл. правда очі коле, сові сонце очі коле; [темнб], хоть глаз (глазй) --лй [тёмно], хоч око (очі) вйколи (вййми); [тёмно], хоч в око (у вічі) стрель, колбть^ {резать животных) колоти, -лю, -леш, забивати, різати, колбть^ 1. {раздроблять) колоти, -лю, -леш, розщёплювати, -юю, -юєш, рубати; к. дровй колоти (рубіти) дрова, к. с^хар колоти цу¬
кор; 2. {очищать от скорлупы) колоти, лущити; к. орёхи колоти (лущити) горіхи, кблотьег/колотьё разг. коління, колбться' {укалываться) колотися, -люся, -ле- шся; иглй кблется голка колеться; О и хбче- тся, и кблется і кортйть, і страшйть. колбться^ {раздробляться) колотися, -леться, розщёплюватися, -юється; {очищаться от скорлупы) тріскатися; колотися, лущитися, колбться^ {признаваться в чём-л.) жарг. колотися, -люся, -лешся; зізнаватися, -знаюся, -знаєшся, колофбн лит. колофон, -у. колбченный прич., прил. колбченьїй бйтий, вйбитий. колЬш2імет.,техн. колоша, колошённе колосіння.
колошматить прост, лупцювати, -юю, -юєш, мотлошйти, колошматити, -ачу, -атиш. колошнйк мет. колошнйк, -а. колошникбвьій мет. колошниковий, колпйк 1. {остроконечный головной убор) ковпак, -а, очіпок, -пка; {перен.: о человеке) прост, тюхтій, -ія, тёлепень, -пня, бевзь, -зя, бёвзень, -зня; {разиня) м. и ж., разг. роззява; поварскбй к. кухарський (куховарський) ковпак (очіпок); шутовскбй (дурйцкий) к. блазёнський ковпак; 2. {покрышка) техн. ковпак; вытяжнбй к. спец. витяжнйй ковпак; держать под стеклянным '^акбм перен. тримати під склянйм ковпаком; пре- дохранйтельный к. спец. запобіжний ковпак.
колпйчнть прост, дурйти, -рю, -риш, обма- хбрювати, -юю, -ЮЄШ. колнйчный, колпакбвый ковпаковий. Ср. колпйк 2.
колпачбк* уменьш. ковпачок, -чка. Ср. кол- нйк 1.
колпачбк^ бот. ковпак, -а, ковпачок, -чка, сморж, -а. кблпнца орн. кблпиця. колт ист. колт.
колтун вет., мед. ковтун, -а, разг. ковтяк, -а, ковтях, -а. колумбарий спец. колумбарій, -ію. колумбйец колумбієць, -ійця; -ййцы мн. ко- лумбійці, -ІВ. колумбййка колумбійка. колумбййский колумбійський, колумбйтліг/н. колумбіт, -у. кол^н колун, -а. колунный колунний.


колупать
79
кольцб
колупать / колупнуть разг. колупати / колупнути, копирсати / копирснути, несов. длубати; {острым — ещё) довбтй (довбу, довбёш) и довбати / довбнути, колупаться разг. колупатися, копирсатися, длубатися, довбтйся, довбатися. кблшмн., ист. колхи, -ів. колхйда авто колхіда. кблхикум бот. колхікум, -у. колхицйн бот. колхіцйн, -у. колхбз (коллектйвное хозяйство) колгосп, -у (колектйвне господарство); животновбдче- ский к. тварйнницький колгосп; зерновбй к. зерновйй колгосп, колхбзник колгоспник, колхбзница колгоспниця, колхбзно-кооператйвный колгбспно-коопе- ратйвний.
колхбзно-совхбзный колгоспно-радгоспний, колхбзный колгоспний; к. строй колгоспний лад.
колч^к {гриб) колчак, -а.
колчаковец ист. колчаківець, -вця; ~вцьі мн.
колчаківці, -ів. колчаковский ист. колчаківський. колчаковщина ист. колчаківщина, колчйн сагайдак, -а, сайдак, -а. колчанный сагайдачний, колчедан мин. колчедан, -у. колчеданный мин. колчедановий, колчеданний.
колченбгий прост, кульгавий, разг. клишоногий.
колыбель колйска; от ~ли до могйлы змалку до останку; с (от) ~ли з колйски, з (від) ма- ленства, від сповйтку (сповиточку), колыбёлька уменьш.-ласк. колйсочка, колй- сонька; {зыбка) прост, люля, люлечка, колыбёльная сущ., ж. колискова, -ої. колыбельный колисковий; {младенческий — ещё) дитячий, разг. малечий, реже дитй- нячий, немовлячий; --ная пёсня колискова пісня.
кольїмйга уст. ридван (лі.), колимага. кол\лмііЖК2іуменьш.,уст. ридванчик (л#.). колыхйние колихання, хилитання, колисання; збурення; каламучення; коливання, маяння; гойдання. Ср. колыхать, колыхаться.
колыхать / колыхнуть колихати, -ишу, -йшеш и реже -ихаю, -ихаєш / колихнути, хилитати / хилитнути,/7^^«:е колисати, -ишу, -йшеш и реже -Исаю, -исаєш / колиснути;
{водную поверхность) уст. збурювати, -юю, -ЮЄШ / збурити; {мутить) каламутити, -му- чу, -мутиш / скаламутити; {колебать — ещё) коливати / коливнути, маяти / майнути; {качать — ещё) гойдати / гойднути, колыхаться / колыхнуться колихатися, -йшеться и реже -пхається / колихнутися, хилитатися / хилитнутися, колисатися, -ишуся, -йшешся и реже -исаюся, -исаєшся / колиснутися; коливатися / коливнутися; {развеваться) несов. маяти; гойдатися / гойднутися. Ср. колыхать, колыхнуть 1. CM. колыхать; 2. сов. см. колыхаться.
кблышек уменьш. кілочок, -чка, кілок, -лка. Ср. кол*.
колышущийся якйй (що) кол пхається и т. п.\ см. колыхаться, коль см. кбли. кольдкрём кольдкрем, -у. кольё нескл., с. кольє; {ожерелье) намйсто;
{коралловое — ещё) коралі, -ів {мн). кольматаж строит, кольматаж, -у., кольматйция строит, кольматація. кольматйровать строит, кольматувати, -ую, -уєш.
кольматйроваться строит, кольматуватися, -ується. кольнуть см. колбтьЧ
кольпйтл1вЭ. кольпіт, -у, диал. піхвовйця {ж), піхвозапал, -у. кольпитоскопйя мед. кольпітоскопія. кольрйби нескл., ж., бот. кольрабі, кольт кольт.
кольцевание спец. кільцювання, кольцевать спец. кільцювати, -юю, -юєш. кольцевйдный, кольцеобразный кільцеподібний, кільцюватий, кільчастий, кольцевбй кільцевий; ~вйя дорбга кільцева (обвідна) дорбга; к. шов техн. кільцевий шов.
кольцб {предмет округлой формы) кільце, -я; {круг) коло; {для ношения на пальце) ж. каблучка; {обручальное) ж. обручка; (с драгоценным камнем) перстень, -спя; годйч- ные кбльца биол. річні кільця; к. дыма кiльцё дйму; к. сходймости мат. кiльцё збіжності; нажймнбе к. спец. натискне кіль- цё; предохранйтельное к. спец. запобіжне кiльцё; сгибаться ~бм (гнуть спйну в к.) перед кем разг. запобігати перед ким; уплотняющее к. техн. ущільнювальне кiльцё; упражнёния на кбльцах спорт, вправи на кільцях.


кольцбванный
80
командирбвочный
кольцбванный кільцьований, кбльчатый кільчатий, кільчастий; ~тая це- пбчка кільчастий ланцюжок; ~ые чёрви зоол. кільчасті чёрви (-ів). кольчецы ЛІН., зоол. кільчасті чёрви (-ів). кольчуга ист. кольчуга, кольчугалюмйнневый кольчугалюмінієвий, кольчугалюмйннй кольчугалюміній, -ію. кольчужник ист. кольчужник, кольчужный ист. кольчужний. коліЬр астр, колюр, колібрия бот. колюрія.
колібче нареч. колюче; перен. ущипливо, уїдливо. Ср. КОЛІ&ЧНЙ 1,3. колючеголбвые сущ., мн., зоол. колючоголові, -их.
колючелйстннк бот. колючолйстник. колючепёрые сущ., мн., ихт. кoлючoпёpi, -их. колі&честь 1. колючість, -чості; 2. {перен.: язвительность — еще) ущйпливість, -вості, уїдливість. Ср. колі&чнй 1,3. колючехвбст зоол. КОЛЮЧОХВІСТ, -хвоста, колібчнй 1. (с колючками) колючий, колькйй; ~чая нрбволока колючий дріт; 2. {колющий) разг. КІЛКЙЙ; 3. {перен.: язвительный — ещё) разг. КІЛКЙЙ, ущипливий, уїдливий; ~чее замечание ущйпливе зауваження; к. взгляд колючий погляд, колібчка колючка; {на растении — ещё) шпй- лька, шпичак, -а {м.), разг. шпичка; ~ки {мн.) колюччя (с., собир.). колібчннк бот. відкасник. кблюшка ихт. колючка, колющерёжущнй якйй (що) коле й ріже, кблющнй 1. прич. якйй (що) коле; 2. прил. колючий, шпигучий, шпичастий, кілкйй. Ср. колбтьЧ колядй этногр. коляда, колйдка этногр. колядка, колядование колядування, колядовать этногр. колядувати, -ую, -уєш. коліска коляска,коляса мл#, повіз, -возу; инвалйдная к. інвалідна коляска, інвалідний візок.
коліїсочка уменьш. колясочка, м. візочок, -чка.
колясочная сущ., ж. коляскова, -ої. колйсочник разг. колясочник, колясочный колясковий. ком грудка {ж)\ {ниток, шерсти, ваты) жмут; {клубок) клубок, -бка; к. грйзи грудка бруду; О к. в гбрле [стойт, застрЯл и т. п.\ клубок у горлі [стоїть, застряв, застряг и т. «.]; к. под-
ступйл (подкатйлся и т. п.) к гбрлу клубок підступйв (підкотйвся и т. п.) до горла; пёр- вый блин ~мом погов. пёрша чарка колом, кожне діло спёршу не йде; свернуться (сжаться, съёжиться и т. п.) в к. (~мом) скру- тйтися (зіщулитися, зщулитися, скулитися и т. п) в клубок (клубком), згорнутися клубком, кбма^ мед. кома, кбма^ астр., опт. кома.
комагматйческие: к. норбды комагматйчні породи.
команда 1. команда; {краткий устный приказ
— ещё) м. наказ, -у; {приказание, распоряжение — ещё) с. розпорядження; по ~де на команду, за наказом; как (слбвно) по ~де як (мов, наче, неначе, ніби) на команду (по команді); 2. {организованная группа) команда; {на судне, в самолёте) екіпаж, -у, обслуга, диал. залога; {спортивная — ещё) дружйна, колектйв, -у; к.-победйтельница команда- переможниця {род. команди-переможниці); спасительная к. рятувальна команда; фут- ббльная к. футбольна команда (дружйна).
командарм (командующий армией) воен. командарм (командувач армії), командйр в разн. знач, командйр; к. взвбда командйр взводу, сущ., ист. чотовйй, -ого; к. студёнческого отрйда командйр студёнт- ського загону, командирование відрядження, відряджання, разг. командирування, командирбванный відряджений, разг. командирований, командировать несов. и сов. відряджати / відрядити, -ряджу, -рядиш, несов. и сов., разг. командирувати, -ую, -уєш; {посылать
— ещё) посилати / послати (пошлю, по- шлёш).
командироваться відряджатися, разг. командируватися, -ується. командирбвка, уменьш., разг. командирбво-
чка 1. {действие) відрядження, {неоконч. — ещё) відряджання, разг. командирування (с.); 2. {поручение, поездка, удостоверение) відрядження, разг. командировка; научная к. наукбве відрядження; предъявйть ~ку подати відрядження, командирбвочные {деньги на командировку) сущ., мн., разг. відрядні, -их; {суточные) добові, -йх.
командирбвочный 1. відрядний; ~ное удо- стоверёние відрядне посвідчення, ж.


командйрский
81
комбинация
посвідка (с. посвідчення) про відрядження; 2. (о человеке) сущ., разг. відряджений, -ого, посланий у відрядження, командйрский командйрський. командйрша {жена командира) прост, ко- мандйрша; {властная женщина — ещё) ко- мандйрка.
комйндно-администратйвный командно-ад- міністратйвний. ком^ндно-бюрократйческий командно-бю- рократйчний. ком^ндно-измерйтельньїй командно-вимірювальний.
ком^ндно-контрбльныйкомандно-контроль-
ний.
комйндно-лйчньїй командно-особовий, ком^ндно-наблюдйтельньїй командно-спо- стережний.
командно-номенклатурный командно-но- менклатурний. комйндно-штабнбй командно-штабнйй. командный командний; {руководящий — о должности) командний, керівнйй, провід- нйй, ключовйй, чоловйй; ~ное пёрвенство спорт, командна пёpшicть; ~ное снаряжё- ние командне спорядження; ~ьіе посты командні (керівні) посади; к. состйв воєн, командний (керівнйй) склад, ж., собир., ист. старшйна.
командование 1. {действие) командування, м. провід, -воду; под ~ем під командуванням, під проводом; 2. {лица, возглавляющие воинские подразделения) командування; верхбв- ное к. верховне командування, командовать {отдавать команду, быть командиром) командувати, -ую, -уєш, разг. порядкувати, -ую, -уєш, правувати; {войском — ещё) керувати, очолювати, -юю, -юєш, разг. правувати, вестй (веду, ведеш) перёд; {при казывать, распоряжаться — ещё) нака зувати, -ую, -уєш, розпоряджатися; {заправ лять) верховодити, -джу, -диш, ватажкувати -ую, -уєш; к. парадом командувати парадом командбр в разн. знач. командор, командбрский в разн. знач. командбрський ~кое звание командорське звання, командующий 1. прич. якйй (що) командує:
2. 	(чем) сущ. командувач (чого), комінчи мн., этнол. команчі, -ів. комйр энтом. комір, -а; ^ры мн. комарі, -ів,
ж., собир.,разг. комарня; О к. нбса (ибсу) не подтбчит погов. комар носа не підточить; чйста робота — і гблки не підсунеш; ніхто не підкопається: ні баба, ні громада.
комйра ист., архит. комара, комйрий^ ист., архит. комірій. комйрнй^разг. см. комарйный. комкрілкуменьш.-ласк. комарик, комйринский см. камаринская, комарйный комарйний; к. писк комарйне пищания; к. укус комарйний укус, комарйще увел, комарйще. комйрник комарник.
коматбзный коматозний; -'Ное состойние мед. коматозний стан. Ср. кбмаЧ комбййн комбайн; зерновбй к. зерновйй комбайн; кухбиный к. кухонний комбайн; ско- ростибй к. ШВЙДКІСНИЙ комбайн; угольный к. вугільний комбайн, комбййнер комбайнёр.
комбййнерка, разг. комбайнёрша комбайнёрка.
комбайийрование с.-х. комбайнування, комбайновый комбайновий; к. агрегйт комбайновий агрегат, комбайнорембитный комбайноремонтний. комбайностроёние комбайнобудування, комбайностройтель комбайнобудівнйк, -а. комбййно-чйс спец. комбайно-годйна {ж). комбйт воен. 1. (командйр батальона) комбат (командйр батальйону); 2. (командйр бата- рёи) комбат (командйр батарё'О. комбатант юр. комбатант, комбёд (комитёт бедноты) ист. комнезам, -у (кoмiтёт незаможників), комбід, -у (кoмiтёт біднбтй). комбижйр комбіжйр, -у. комбикбрм с.-х. комбікорм, -у. комбикбрмовый с.-х. комбікормовий, комбинат комбінат, -у; к. бытовбго обслуживания комбінат побутового обслуговування; учёбный к. навчальний комбінат, комбинйтор разг. комбінатор; крутій, -ія. комбинатбрика мат. комбінаторика, комбинатбрный спец. комбінаторний, комбинйторство разг. комбінаторство; крутійство.
комбнийторша разг. комбінаторка; крутійка, комбинатостроёние комбінатобудування. комбиийтский комбінатський, комбинацибниость комбінаційність, -ності. комбинацибиный комбінаційний; ~нная игрй спорт, комбінаційна гра. комбинация в разн. знач. комбінація; {соединение — ещё) с. сполучення; {спекулятивная) махінація; к. звуков комбінація (сполучення) звуків; шйхматная к. спорт, шахова


комбинё
82
комиссионёр
комбінація; О к. из трёх пальцев груб, гарна штучка — загнута пучка; комбінація з трьох пальців; дуля; фіга, комбинё нескл., с. кoмбiнё. комбинезби комбінезон, комбинйрование комбінування, комбинйрованный комбінований; ~ьіе кормй с.-х. комбіновані кормй, комбікормй, -їв (мн.). комбинйровать комбінувати, -ую, -уєш; (себе на пользу) вихитровувати, -бвую, -бвуєш, хитрувати, крутйти (кручу, крутиш) як цй- ган сонцем; (сочетать — ещё) сполучати, поєднувати, -ую, -уєш. комбинйроваться комбінуватися, -ується;
(сочетаться — ещё) сполучатися, комбинйрующий 1. прич. якйй (що) комбінує (сполучає, поєднує); 2. прил. комбінаційний, комбінаторський. комбрйг (командйр бригады) воен. комбрйг (командйр бригади), комвзвбда (командйр взвода) воен. комвзводу (командйр взводу), сущ., ист. чотовйй, -бго. комдйв (командйр дивйзии) воєн, комдйв (командйр дивізії), комедиант комедіант, уст. кумедіант, актор;
(перен.: притворщик — ещё) облудник, комедиантка комедіантка, уст. кумедіантка, акторка; (перен.: притворщица — ещё) облудниця.
комедиантский комедіантський, уст. куме- діантський.
комедиантство перен. комедіантство, прикидання.
комёдийка уменьш.-уничиж. комедійка, комедййный лит. комедійний, комедибграф лит. комедіограф, комёдня коыёдхя, разг., уст. кумедія; (анекдотический случай) сміховина, сміхота; (пе- рен.: курьёз) курйоз, -у, фарс, -у; О вот так к.! от (оцё) так чудасія (комедія)!; кукольная к. кoмёдiя та й годі, дешёва кoмёдiя; разыгрывать (ломйть, играть и т. п.) ~ию разг. грати (ламати) кoмёдiю (кумедію), удавати штуку.
комёдня-балёт театр, комедія-балет (род.
кoмёдiї-бaлётy). комёдня-буфф театр, комедія-буф (род. ко- медії-буф).
комёдня дель йрте ист., театр, комедія дель арте (род. комедії дель арте). кбмель 1. (нижняя часть растения) окоренок, -нка, прйкорень, -рня, прйкоренок, -нка, озе- мок, -мка, вiдзёмoк; 2. (в снопе) гузйр, -я;
3. 	(нижняя часть пера, рога, волоса) низ, -у, низовйй кінець (-нця). комендант комендант; к. крёности комендант фopтёцi; к. общежйтия комендант гуртожитку, комендантская сущ., ж. комендантська, -ої. комендантский комендантський; к. час комендантська годйна. комендантша прост, комендантка. комендатура комендатура; воённая к. військова комендатура, комендйция ист. комендація, комендбр мор. комендор, комендбрский мор. комендбрський. коменсалізм биол. коменсалізм, -у, с. нахліб- ництво. комёта комета, кометйрный кометарний. комётный кометний.
кометоискйтель спец., уст. кометошукач, -а. кометообразный кометоподібний, кбми нескл., м. и ж.\ неизм., этнол. комі; я:цлк к. мова комі, комйзм комізм, -у.
кбмн-зьірйнин этнол. комі-зирянин; -йнел/я.
кбмі-зиряни, -ян. кбми-зырйнка этнол. комі-зирянка, кбми-зырйнский этнол. комі-зирянський. кбмик комік; (шутник — ещё) жартівнйк, -а, сміхотун, -і, разг. кумедник, веселун, -а. комиковйние комікування. комиковать комікувати, -ую, -уєш. кбмикс 1. (рисунок) комікс, -у; 2. (перен:.
забавный случай) жарг. комікс, -у. комильфб нескл., м.; неизм. комільфо, комильфбтность комільфбтність, -ності. комильфбтный комільфотний, кбмингс мор. комінгс. коминтёрновский ист. комінтернівський, кбмн-пермйк этнол. комі-перм’як, -а; ~кйлін.
комі-перм’якй, -ів. кбми-нермяцкий этнол. комі-перм’яцький. кбми-нермйчка этнол. комі-перм’ячка, комйско нескл., м., ист. коміско. комиссйр комісар; к. ООН по правам человё- ка комісар СОН із прав людйни; нарбдньїй к. ист. народний комісар, комиссариат комісаріат, -у; воённый к. війсь- ковйй комісаріат, комиссариатский комісаріатський, комиссарский комісфський. комиссарство комісарство. комиссионёр кoмicioнёp, фактор. Ср. комйс- сня* 1—2.


комиссионёрский
83
комментйрующий
комиссионёрский комісіонерський, факторський. Ср. комйссия^ 1—1. комиссионёрство кoмicioнёpcтвo, факторство. Ср. комйссия^ 1—2. комиссионёрствовать разг. бути комісіонером, факторувати, -ую, -уєш. Ср. комйссия^ 1—2.
комиссибнные сущ., мн. комісійні, -их. комиссибнный комісійний, факторний; ~нная оплата комісійна оплата; к. магазйн комісійний магазйн. Ср. комйссия^ 1—2. комйссия* 1. комісія; {посредничество — ещё) с. посередництво; сдать вёщи на ~ию здати pёчi на комісію; 2. {поручение) уст. комісія, комйссия^ {полномочный совет) комісія; избирательная к. вйборча комісія; к. по делйм несовершеннолётних юр. комісія у справах неповнолітніх; к. по нарбдному образованию комісія 3 питань народної освіти; коти- рбвочная к. котирувальна комісія; приёмная к. приймальна комісія; призывная к. призовна комісія; согласйтельная к. погоджувальна комісія; счётная к. лічйльна комісія; тиражная к. спорт., фин. тиражна комісія.
комйссия^ {трудное, хлопотливое дело) уст. клопіт, -поту {м.% морока; вот так к.! от морока!; так^я, прйво, к.! така, далебі, морока (напасть)! комиссовать комісувати, -ую, -уєш. комиссоваться комісуватися, -ується. комиссбвка комісування (с.). комиссура анат. комісура. комиссуротомйя мед. комісуротомія. комйт информ. коміт, -у. комитет комітат, -у. комитёнт фин. комітент, комитёнтский фин. комітентський, комитёт кoмiтёт, -у; забастбвочный к. страйковйй комітет; исполнйтельный к. виконавчий кoмiтёт; мёстный к. мicцёвий комітет; профсоїбзньїй к. профспілковий комітет; родйтельский к. батьківський комітет.
комитётский кoмiтётcький. комитётчик разг. комітетник, комитётчица разг. кoмiтётниця. комйций ист. коміцій, -ію. комйчески нареч. комічно, разг. кумедно, комйческий комічний; {смешной, забавный — обычно) разг. кумедний; ~кая истбрия комічна (кумёдна) історія; -'кая бпера комічна опера; к. актёр комічний актор.
комйчно нареч. комічно, разг. кумедно, комйчность комічність, -НОСТІ, разг. кумёд- ність; к. положёния комічність ситуації. Ср. комйческий. комйчный комічний, разг. кумёдний, сміш- нйй. Ср. комйческий. кбмканный прич., прил. кбмканый м’ятий, жмаканий, жужмлений, кбмкать м’яти (мну, мнеш), переминати, бгати, жужмити, -млю, -миш, разг. жмакати, жмакувати, -ую, -уєш; перен., разг. жужмити; к. словй разг. жмакати (жвакати, жувати) слова, викладати (подавати) жужмом, комковатость грудкуватість, -тості, комковатый грудкуватий, комкбр (командйр корпуса) воєн, комкор (ко- мандйр корпусу), кбмлевьій 1. окоренковий; 2. гузиревий; 3. ни- зовйй. Ср. кбмель 1—3. кбмма муз. кома.
коммандйтное: к. товарищество фин. ко- мандйтне товарйство. коммандос нескл., м., воен. командос, коммелйна бот. комеліна. коммелйновьіе сущ.,мн., бот. комелінові, -их. коммендйция ист. комендація, комменсйл биол. коменсал. комменсалйзм биол. коменсалізм, -у. комментарий коментар, -я, уст. коментарій; {к тексту) с. пояснення, ж. примітка; {толкование — ещё) тлумачення; {к событиям) зауваження; -ни излйшни коментарі зайві; разг. ні додати, ні відняти, комментатор коментатор; {истолкователь — ещё) тлумач, -а; {интерпретатор — ещё) інтерпретатор, комментаторский коментаторський, комментйрование коментування; {толкование — ещё) тлумачення; {пояснение — ещё) пояснення.
комментйрованный коментований; витлумачуваний; пояснюваний. Ср. комментйро- вать.
комментйровать коментувати, -ую, -уєш; {толковать — ещё) тлумачити; {пояснять — ещё) пояснювати, -юю, -юєш. комментйроваться коментуватися, -ується; тлумачитися; пояснюватися, -юється. Ср. комментйровать. комментйрующий якйй (що) коментує и т.п.; сущ. коментатор; тлумач, -а; см. комментйровать.


коммерсант
84
комбк'
коммерсант комерсант; {торговец — ещё) торговець, -вця, разг., презр. торгаш, -а, гендляр, -а, спекулянт, коммерсйнтка комерсантка; {торговка — ещё) разг., презр. торговка, гендлярка, спекулянтка.
коммерсантский комерсантський; {торговый
— 	ещё) торговельний, коммерциализация комерціалізація, коммерциалйзм комерціалізм, -у. коммёрция комерція.
коммёрц-коллёгия комерц-колегія {род. ко- мёpц-кoлёгiї). коммёрческий комерційний; ~кая ценй комерційна ціна; к. банк комерційний банк, коммивояжёр кoмiвoяжёp. коммивояжёрский кoмiвoяжёpcький. коммифбра бот. коміфора. коммодйт бот. комодат, -у. коммодбр мор. комодор, кбммонер политоп, комонер. коммбция мед. КОМОЦІЯ. коммуна комуна; Парйжская к. Парйзька комуна; нотребйтельская к. социол. спожйвча комуна, коммуналка разг. комуналка, коммунальник разг. комунальник, коммунйльно-бытовбй комунально-побутб- вий.
коммун^льно-жилйщный комунально-жит- ловйй.
коммунальный комунальний; ~ная квартй-
ра комунальна квартйра; ~ное хозіїйство комунальне господарство; ~ые услуги комунальні послуги, коммунар ист. комунар, коммунарка ист. комунарка. коммунйрский ист. комунарський. коммунйзм комунізм, -у; воённый к. воєнний комунізм; научный к. науковий комунізм; первобытный к. первісний комунізм, коммуникабельность комунікабельність, -ності; контактність. Ср. коммуникабельный.
коммуникабельный комунікабельний; {контактный — ещё) контактний, коммуникатйвность комунікатйвність, -ності.
коммуникатйвиый комунікатйвний. коммуникатор информ. комунікатор. коммуникацибиный комунікаційний, коммуникация комунікація; {об общении — обычно) с. спілкування; {о средствах сооб¬
щения — ещё) сполучення; массовая к. масова комунікація; подзёмные ~ии спец. підземні комунікації, коммуийст комуніст.
коммунистйческий комуністйчний; ~кая партия комуністйчна партія, коммунйстка комуністка, коммутатйвность мат. комутатйвність, -но-
СТІ.
коммутатйвный мат. комутатйвний. коммутатор ЭЛ. комутатор; телефбнный к.
спец. телефонний комутатор, коммутаторный ЭЛ. комутаторний, коммутацибнный эл. комутаційний; '^нная доскй комутаційна дошка, коммутация ЭЛ. комутація, коммутйрование информ. комутування, коммутйровать информ. комутувати, -ую, -уєш.
коммюникё нескл., с., дипл., информ. ко- мюнiкё; официальное к. офіційне комюніке, кбмната кімната, покій, -кою (л^.), разг. хата, кімнатйна; {парадная) світлйця, хоромина, палата; {для гостей) вітальня; {для обедов) їдальня; {для сна) спальня, опочивальня; {для работы) кабінет, -у; {под крышей) мансарда; {на судне) каюта; приёмная к. приймальня, приймальна кімната; совещательная к. кімнйта для нарад, комнатёнка, комнатйшка уменьш.-уни-
ч 	и ж. кімнатйна, кімнатйнка {разг.). Ср. кбмната.
кбмнатка уменьш. кімнатка, покоїк, -у {м.), хатка, хатйнка, кімнатйна, кімнатйнка; світ- лйчка, горничка. Ср. кбмната. кбмнатный кімнатний, хатній, покойовий;
~ьіе растёния кімнатні рослйни. комнатушка, комнат^шечка уменьш. кімнатка, кімнатйнка, хатонька, хаточка, хатйнка, хатчйна. Ср. кбмната. комнезам ист. комнезам, -у. кбмо нескл., м. и ж., этнол. комо, комовбй спец, грудковий, комбд комод.
комбдик, комбдец уменьш. комодик, комбдный комодний.
комбдский: к. варйн зоол. комодський варан, комбк' грудка, грудочка {ж)\ {пучок) жмут, жмутик, жмуток, -ткі; клубок, -бка; к. в гбрле [стойт, застрйл и т. п.] клубок у горлі [стоїть, застряв, застряг и т. «.]; к. нёрвов перен. клубок нервів; к. подступйл (под- катйлся и т. п.) к гбрлу клуббк підступйв


комбк^
85
компенсйровать
(підкотйвся и т. п) до горла; к. снёга грудка снігу; свернуться (сжаться, съёжиться
и т. п.) в к. (~мк6м) скрутитися (згорнутися, звйтися, зіщулитися, скулитися и т. п.) в клубок (клубком). Ср. ком. комбк^ {комиссионный магазин) жарг. комок, -мка.
комблость комблість, -ЛОСТІ, безрбгість, -го- сті.
комблый комблий, безрбгий, шутий, комбрники мн., ист. коморники, -ів. комбчек уменьш. грудочка (ж.); клубочок, -чка. Ср. ком. компакт-диск компакт-диск, компйкт-дисковбд компакт-дисковод, -у. компйкт-диск-плёйер компакт-диск-плеер, комп^кт-кассёта компакт-касета, компактно нареч. компактно; {плотно — ещё) щільно.
компактность компактність, -ності; {плотность — ещё) щільність, компактный компактний; {плотный — ещё) стислий, щільний; ~ная печать (шрифт) компактний друк (шрифт); ~ное изложёние компактний (стйслий) вйклад. комп^кт-пудра компакт-пудра, компйктус спец. компактус, -у компанёйский разг., уст. компанійський; то- варйський.
компания {общество, товарищество) компанія; {друзья, коллеги — ещё) с. товарйство; {производственная — ещё) спілка; {группа людей, чем-л. объединённых — ещё) гурт, -а и -у {м.), громада, уменьш. громадка, шутл. братія; акционёрная к. акціонерна компанія; весёлая к. весела компанія, веселе товарйство; водйть ~ию с кем водйти компанію 3 ким, водйтися, -джуся, -дишся, знатися, -юся, -ЄШСЯ 3 ким; за -'ИЮ, для ~ии за компанію, для (задля) компанії (товарйства); инвестицибнная к. інвестиційна компанія; поддержйть ~ию підтрймати компанію; прбсим в ~ию просимо до гурту; страховая к. Страхова компанія; тёплая к. перен. тёпла (чёсна) компанія, дружне товарйство; тор- гбвая к. торговёльна (торгова) компанія, компаньби компаньйон; {партнёр — ещё) партнёр; {сообщник — ещё) спільник, компаньонйж ист. компаньйонаж, -у. компаньбнка компаньйонка; {партнёрша — ещё) партнёрка; {сообщница — ещё) спільниця.
компаньбиский компаньйбнський, партнёр- ський.
компаратйв лингв, компаратйв, -у. компаративйзм филол. компаративізм, -у. компаративйст филол. компаративіст, компаративйстика филол. компаративістика, компаративйстский филол. компаративістський.
компаратор спец. компаратор, порівнювач. компарйторный спец. компараторний. компарйрование спец. компарування, порівнювання, компартййный компартійний, компартия (коммунистйческая партия) компартія (комуністична партія), кбмпас компас, кбмпасный компасний.
компйсы {щипцы для завивки) мн., уст. компаси, -ІВ.
компатрибт уст. компатріот; {соотечественник — ещё) співвітчйзник, земляк, -а. компатрибтка уст. компатріотка; {соотечественница — ещё) СПІВВІТЧЙЗНИЦЯ, землячка.
компйунд спец. компаунд, -а {машина) и -у {материал). компаундинг фин. компаундинг, -у. компаундйрование спец. компаундування, компаундйровать несов. и сов., спец. компаундувати, -ую, -уєш. компаундйроваться несов. и сов., спец. компаундуватися, -ується. компйунд-канйт компаунд-лйнва {ж). компйундный спец. компаундний, компёндий, компёндиум научн. кoмпёндiй, -ІЮ, кoмпёндiyм, -у. компенсатор спец. компенсатор; заміщувач. компенсаторный спец. компенсаторний; замі- щувальний. компенсацибиный компенсаційний; ~ые мё- ры компенсаційні заходи; ~ые срёдства компенсаційні кошти, компенсация компенсація; {возмещение — ещё) с. відшкодування; {деньги — ещё) відшкодовання; дёнежная к. грошова компенсація, грошовё відшкодування; к. убытков компенсація (відшкодування) збйтків; частйчная к. часткова компенсація, часткове відшкодування, компенсйрованный компенсований; відшкодований; к. порбк сёрдца мед. компенсований порок сёрця. Ср. компенсйровать. компенсйровать несов. и сов. компенсувати, -ую, -уєш; {возмещать — ещё) відшкодовувати, -бвую, -овуєш / відшкодувати; к.


компенсйроваться
86
комплектбвка
убытки компенсувати (відшкодовувати / відшкодувати) збйтки. компенсйроваться несов. и сов. компенсуватися, -ується; {возмещаться — ещё) несов. відшкодовуватися, -овується. компенсйруемьій компенсовуваний; відшкодовуваний. Ср. компенсйровать. компенсйрующнй 1. прич. якйй (що) компенсує (відшкодовує); 2. прил. компенсаційний; відшкодувальний. Ср. компенсйровать. компетёнтно нареч. компетентно, компетёнтность компетентність, -ності; {осведомлённость — ещё) поінформованість, обізнаність, компетёнтный компетёнтний; {знающий, осведомлённый — ещё) поінформований, обізнаний; {о мастере — ещё) кваліфікований; ~ые брганы компетентні органи; к. специалйст компетёнтний (кваліфікований) спеціаліст.
компетёнция компетенція; {осведомлённость
— 	ещё) поінформованість, -ності, обізнаність; {квалификация — ещё) кваліфікація; входйть в ~ию чью входити в компетенцію чию (до компетенції чиєї)\ к. судй юр. компетенція суду; не в моёй ~ии не в моїй компетенції.
компилйрование в разн. знач. компілювання, компилйровать в разн. знач. компілювати,
-ЮЮ, -ЮЄШ.
компилйроваться в разн. знач. компілюватися, -юється.
компилйрующий 1. прич. якйй (що) компілює; звйклий компілювати; 2. прил. ком- пілювальний, компіляційний. компилятйвность в разн. знач. компілятйв- ність, -ності. компилятйвный в разн. знач. компілятйвний. компилятор в разн. знач. компілятор; гйбкий к. информ. гнучкйй компілятор; отладочный к. информ. відлагоджувальний компілятор.
компиляторный в разн. знач. компіляторний. компиляция в разн. знач. компіляція, компланарный мат. компланарний. кбмплекс комплекс, -у; {о действиях) ж. сукупність, -ності; {об архитектурных сооружениях — ещё) ансамбль, -лю; {промышленный — ещё) вузол, -зла; архитектурный к. архітектурний кбмплекс (ансамбль); воёи- ио-промышлепиый к. військово-промисловий кбмплекс; к. иеполноцёиности психол.
кбмплекс неповноцінності (меншовартості); с -'СОМ кто разг. з комплексом хто, комплексує хто\ эдйпов к. едіпів кбмплекс. к6мплёксл1ат. кбмплекс. кбмплексио нареч. кбмплексно. кбмплексио-механизйрованиый кбмплекс- но-механізбваний. кбмплексность кбмплексність, -ності. кбмплексный кбмплексний; -ная бригада кбмплексна бригада, комплексовать разг. комплексувати, -ую, -уєш.
комплексомётрия хим. кoмплeкcoмётpiя. комплексби комплексбн, -у. комплексономётрия хим. комплексонометрія. комплексующий якйй (що) комплексує; з кбмплексом. комплёкт комплёкт, -у, набір, -ббру; {о посуде
— 	ещё) сервіз, -у; {о мебели — ещё) гарнітур; {о товарах — ещё) асортимент, -у; {журналов за год — ещё) річнйк, -а; к. бельй зміна (пара, комплёкт) білйзни; сверх ~та пбнад комплёкт.
комплектатор комплектатор, комплектация комплектування (с.), комплектація; отдёл --ИИ відділ комплектування, комплектйруемый комплектований, уком- плектбвуваний. комплектйрующие сущ., мн., спец. складни-
КЙ, -ІВ.
комплектйрующий 1. прич. якйй (що) комплектує и т. п.; см. комплектовать; 2. прил. комплектувальний, комплёкторський, ком- плектаційний. комплёктность кoмплёктнicть, -ності. комплёктный комплёктний; ~ная отгрузка комплёктне відвантаження; ~ное оборудование комплёктне обладнання (устаткування).
комплектование комплектування; исчёрпы- вающее к. библиогр. вичёрпне комплектування; текущее к. библиогр., экон. поточне комплектування, комплектовать комплектувати, -ую, -уєш, укомплектбвувати, -бвую, -бвуєш; {составлять — ещё) складати, добирати; к. библио- тёчный фонд комплектувати (складати, добирати) бiблioтёчний фонд, комплектоваться комплектуватися, -ується, укомплектовуватися, -овується; {составляться — ещё) складатися, комплектбвка комплектування (с.); {составление — ещё) складання.


комплектбвочный
87
компрометйрование
комплектбвочный комплектувальний, комплектбвщик спец. комплектувальник, комплектбвщица спец. комплектувальниця. комплектуемый комплектований, комплектующие см. комплектйрующие. комплектующий 1. п р и ч. якйй (що) комплектує и т. п.; см. комплектовать; 2. прил. комплектувальний, комплёкция комплёкц1я; {телосложение — ещё) статура, будова тіла, комплемёит биохим. комплемёнт, -у. комплементарный биохим. комплементарний, комплементация биохим. комплементація, комплик^ция спец. комплікація, комплимёнт комплімент, -у; {любезность — ещё) ж. люб’язність, -НОСТІ, похвал^, похвальба; рассыпаться в ~тах сйпати (то- чйти) компліменти (солодкі, медові слова), комплиментйрность компліментарність, -но- сті.
комплиментарный компліментарний, комплимёнтщик разг. компліментник. комплбт книжн., уст. комплот, -у; {заговор — ещё) ж. змова, комплібвий архит. комплювій, -ію. компбзит лингв, композит, компбзитный композитний, композйтор композйтор. композйторский композйторський. композйторство композйторство. композйторша прост, композйторка. композицибино парен, композиційно, композицибиный композиційний, композйция композйція; {строение — ещё) будова; к. произведёния композйція твору; пространственная к. архит. просторова композйція. комполка (командйр полка) нескл., м., воен.
комполку (командйр полку), компонёнт компонент; {часть чего-л.) частйна {ж.\ складнйк, -а. компонёнтный компонёнтний; складовйй. компонйровать см. компоновать, компонование компонування, компонбванный компонований, компоновать компонувати, -ую, -уєш; {составлять — ещё) складати, створювати, -юю, -юєш; {словарь, сборник и т. п. — ещё) укладати.
компоноваться компонуватися, -ується; {составляться — ещё) складатися, компонбвка компонування (с.); {составление
— 	ещё) складання.
компонбвочный компонувальний; складальний.
компонбвщик компонувальник; {составитель — ещё) укладач, -а; складальник, компонбвщик-загрузчик информ. укладач-за- вантажувач {род. укладача-завантажувача). компбст с.-х. компост, -у. компбстер ж.-д. компостер, компбстерный ж.-д. компостерний, компостйрование^ ж.-д. компостування, реже компостйрування. компостйрование^ с.-х. компостування, компостйрованный компостований, компостйровать* ж.-д. компостувати, -ую, -уєш, реже компостйрувати, -ую, -уєш. компостйровать^ с.-х. компостувати, -ую, -уєш. компостйроваться* ж.-д. компостуватися, -ується, реже компостйруватися, -ується. компостйроваться^ с.-х. компостуватися, -ується.
компбстный с.-х. компостовий, компостний; ~ная йма компостна яма, гноївка. Ср. компбст.
компбт компот, -у; {преим. из сушёных фруктов — ещё) узвар, -у. компбтик уменьш. компотик; узварчик, -у.
Ср. компбт. компрадбр компрадор.
компрадбрский компрадорський; -кая бур- жуазйя компрадорська буржуазія, компрачикбс ист. компрачикос, компрёсс компрес, -у; согревающий к. зігрівальний (зігрівнйй) компрёс. компрессибнный техн. компресійний, компрёссия техн. кoмпpёciя. компрёссный компрёсний; ~ная клеёнка це- рата (клейонка) для компрёсу. компрессомётр компресомётр. компрёссор техн. компрёсор. компрёссорный техн. компрёсорний. компрессоростроёние техн. компресоробудування.
компримйрио нескл., м. компримаріо. компримйрование техн. компримування. компримйрованный техн. компримований. компримйровать несов. и сов., техн. компри- мувати, -ую, -уєш. компрометация компрометація; с. знеславлення, зганьблення. Ср. компрометйровать. компрометйрование компрометування; знеславлення, зганьблення. Ср. компрометйровать.


компрометйрованный
88
конвенциональный
компрометйрованный компрометований; знеславлений, зганьблений. Ср. компроме- тйровать.
комнрометйровать компрометувати, -ую, -уєш; {позорить — ещё) ганьбйти, -блю, -бйш, знеславлювати, -юю, -юеш. компрометйроваться компрометуватися, -ується; {позориться — ещё) ганьбйтися, знеславлюватися, -юється. комнрометйрующнй 1. прич. якйй (що) компрометує (ганьбйть, знеславлює); 2. прил. компрометувальний, компромйсс компроміс, -у; ндтй на к. ітй на компроміс (на взаємні поступки), поступатися чим.
комнромйссный компромісний; ~ное решё-
нне компромісне рішення; к. подхбд компромісний підхід, комптбметр {счётная машина) комптометр, комптометрйстка комптометрйстка. компыЬтер комп’ютер, компьютеризация комп’ютеризація, компьютеризйрованный комп’ютеризований, компьютеризйровать несов. и сов. комп’ютеризувати, -ую, -уєш. компьютеризйроваться несов. и сов. комп’ютеризуватися, -ується. компыбтерный комп’ютерний; ~ная грамотность комп’ютерна грамотність; к. класс комп’ютерний клас, компыбтерщик разг. комп’ютерник. комрбты (командйр роты) нескл., м., воен.
комроти (командйр роти), комсомбл (коммунистйческий союз молодёжи) ист. комсомбл, -у (комуністйчна спілка молоді), комсомблец ист. комсомолець, -льця. комсомблия собир., ист., разг. комсомблія. комсомблка ист. комсомолка, комсомбльский ист. комсомольський, комсбрг (комсомольский организатор) ист.
комсорг (комсомольський організатор), комсостав (командный состав) воен. комсклад, -у (командний склад), комсост^вский командного складу {род. п.). комуз муз. комуз. комузйст муз. комузйст. комунёрос нескл., м., ист. комунёрос. комфбрт комфорт, -у; {уют — ещё) затйшок, -шку; {удобство — ещё) зручність, -ності {ж), вигоди, -од {мн)\ душёвный к. душевний комфбрт (затйшок).
комфортабельно нареч. комфортабельно; за- тйшно; зручно, з вигодами. Ср. комфортабельный.
комфортабельность комфортабельність, -ності; затйшність; зручність, вигоди, -од {мн). Ср. комфортабельный, комфортабельный комфортабельний; {уютный — ещё) затйшний; {удобный — ещё) зручнйй, вигідний; к. автббус комфортабельний автобус, комфбртно нареч. комфортно; затйшно; зручно. Ср. комфбрт. комфбртность комфортність, -ності. комфбртный комфортний; ~ые услбвия комфортні умови, комчвйнство компиха {ж).
К0МІЙТ0 нескл., с., политол. комёйто. комячёйка (коммунистйческая ячёйка) политол., ист. комосерёдок, -дку (комуні- стйчний осерёдок). кон кін {род. кону); поставить на к. поставити на кін; стойть (быть) на кону стояти (бути) на кону, конйк {служебное здание) конак, -у. конармия (конная армия) кінармія (кінна армія).
конйться диал. мірятися; {метать жребий) кйдати жёреб (жеребок), конвёйер кoнвёєp; зелёный к. спец. зелёний кoнвёєp.
конвейеризация техн. конвеєризація, конвейеризйрованный, конвейеризбванный техн. конвеєризований, конвейеризйровать, конвейеризовать несов. и сов., техн. конвеєризувати, -ую, -уєш; ^Ать произвбдство конвеєризувати виробнйцтво. конвейеризйроваться, конвейеризоваться несов. и сов., техн. конвеєризуватися, -ується.
конвёйерный техн. кoнвёєpний; ~ная систё- ма кoнвёєpнa систёма. конвейеростройтельный кoнвeєpoбyдiвёль- ний.
конвёйерщик спец. кoнвёєpник. конвёйерщнца спец. кoнвёєpниця. коивёктор спец. конвёктор. конвёкторный спец. конвёкторний. конвекцибиный спец. конвекційний, конвёкция в разн. знач. кoнвёкцiя. коивёнт конвёнт, -у; Национальный к. ист.
Національний конвёнт. конвёнтский конвёнтський. конвенциональный конвенціональний.


конвенцибнный
89
конгрессйстский
конвенцибнный дипл. конвенційний; ~ые пбшлины конвенційне мйто; к. тарйф экон. конвенційний тарйф. конвёнцня дипл. конвенція; {международное соглашение — ещё) угода, договір {род. договору); заключать ~ню укладати конвенцію; междунарбдная к. міжнародна конвенція, міжнародний договір; монётная к. фин. монетна конвенція (угода); тамбженная к. мйтна конвенція (угода), конвергёнт лингв, конвергёнт. конвергёнтность в разн. знач. конвергентність, -НОСТІ. конвергёнтный в разн. знач. конвергентний, конвергёнцня в разн. знач. конвергенція, конверснбнный в разн. знач. конверсійний; к.
заём экон. конверсійна позика, конверсйрованный конверсійований. конверсйровать несов. и сов. конверсіювати,
-ЮЮ, -ЮЄШ.
конвёрсня в разн. знач. конверсія; {преобразование — ещё) перетворення; к. зййма фин. конверсія позики; к. оборбнной промышленности конверсія оборонної промисловості.
конвёрт конверт, конвертйция экон. конвертація, конвёртер мет., радио конвертер, реже кон- вёртор.
конвёртерный мет., радио конвёртерний. конвёртер-рейктор мет. конвертер-реактор {род. конвертера-реактора), конвёртик уменьш.-ласк. конвёртик. конвертйрование экон. конвертування, конвертйрованный экон. конвертований; -нная дёнежная единйца конвертована грошова одинйця. конвертйровать несов. и сов., экон. конвертувати, -ую, -уєш; к. заём фин. конвертувати позику.
конвертйроваться несов. и сов., экон. конвертуватися, -ується. конвертйруемость экон. конвертбваність, -Н0СТІ, обмінюваність; к. национальной ва- ліЬтьі конвертбваність національної валюти.
конвертйруемый конвертований, обмінюваний; --мая валіЬта тверда валюта, конвертйрующий 1. прич. якйй (що) конвертує; 2. прил. конвертувальний. коивёртный конвёртовий, конвёртний. конвертбванный конвертований.
конвертовйть конвертувати, -ую, -уєш. конвертовскрывйтель спец. конверторозкри- вач,-а.
конвёртор информ. конвертор; {преобразователь — ещё) перетворювач, конвойр конвоїр, сущ. вартовйй, -ого. конвойрование конвоювання, конвойровать конвоювати, -юю, -юєш; {от побега) вартувати, -ую, -уєш, стерегтй, -ежу, -ежёш; {от нападения) супроводити, -джу, -ДИШ, супроводжувати, -ую, -уєш. конвойроваться конвоюватися, -юється. конвойрский конвоірський. конвбй конвой, -6ю; {охрана — ещё) ж. варта, охорона; {грузов) супровід, -воду; {морской
— 	ещё) ескорт, -у. конвбйный 1. прил. конвойний; ескортовий; к. отрйд конвойний загін; 2. сущ. конвойний, -ого, конвбйник, вартовйй, -ого. конвульсйвно нареч. конвульсйвно; гарячкб- во, порйвчасто; напружено. Ср. конвульсйв- ный.
конвульсйвность конвульсйвність, -НОСТІ; гарячковість, -вості, порйвчастість, -тості; напруженість. Ср. конвульсйвньїй. конвульсйвньїй конвульсйвний; {судорожный — ещё) гарячкбвий, порйвчастий. конвульсия конвульсія; ~ии мн. конвульсії, -ій; {судорога — ещё) судбма, кбрчі, -ів {мн). конгенийльность книжн. конгеніальність, -ності.
конгениальный книжн. конгеніальний, конгломерат геол., книжн. конгломерат, -у;
{соединение — ещё) с. поєднання, конгломератный геол. конгломератний, конгломератовий, конгломерация конгломерація, кбнго нескл., м. и ж., этнол. кбнго. кбнго-кордоф^нский кбнго-кордофанський. конголёзец конголезець, -зця; ~зцьі мн. кон- гoлёзцi, -ів. конголёзка конголёзка. конголёзский конголёзький. конгрёв полигр. конгрёв, -у. конгрёвный полигр. конгрёвний; ~ное тиснё- ние конгрёвне тйснення, конгрёв, -у. конгрегационалйст церк. конгрегаціоналіст. конгрегация церк. конгрегація, конгрёсс конгрёс, -у; к. сторбнииков мйра конгрёс прихйльників мйру. конгрессйст конгресйст. конгрессйстский конгресйстський.


конгрессмён
90
конёк^
конгрессмён политол. конгресмён. конгрёсс-центр конгрёс-центр, -у. конгруэнтность мат. конгруёнтнють, -ності; к. геометрйческнх фигур мат. конгруёнтнють геометричних фігур, конгруэнтный мат. конгруёнтний. конгруЭнцня мат. конгруёнц1я. кондак церк. кондак, -а.
кондачкй: с к. разг {легкомысленно — ещё) легковажно, легкодумно; {кое-каї^ абйяк; {поверхностно — еще) поверхово, разг. з кондачка.
кбнде нескл., м. и ж.; неизм., этнол. конде. конденсат физ., хим. конденсат, -у. конденсатор техн. конденсатор, конденсатопрбвод конденсатопровід, -воду, конденсаторный техн. конденсаторний, конденсацнбнный конденсаційний, конденсация конденсація; к. пйра физ. конденсація пари, конденсйрование конденсування, сконденсування; згущування. Ср. конденсйровать. конденсйровать несов. и сов., спец. конденсувати, -ую, -уєш, сов. сконденсувати; {сгущать — ещё) згущувати, -ую, -уєш и згущати / згустйти (згущу, згустйш). конденсйроваться несов. и сов., спец. конденсуватися, -ується, сов. сконденсуватися; {сгущаться — ещё) згущуватися, -ується и згущатися / згустйтися, -ться. кондёнсор физ. кондёнсор. кондёр д и а л. кондьор, -у; {преим. из пшена — ещё) куліш, -лешу. кбнджо нескл., м. и ж., этнол. конджо. кондиздёлия (кондйтерские издёлия) мн.
кондвйроби, -ІВ (кондйтерські вйроби). кондилбма мед. кондилома, диал. татарка, кондилйртр палеонт. кондиляртр. кондйтер кондйтер, цукёрник. кондйтерская сущ., ж. кондйтерська, -ої, цукёрня.
кондйтерский кондйтерський; ~ие издёлия кондйтерські вйроби. кондиционалйзм мед., физиол. кондиціона-
ЛІЗМ, -у.
кондиционёр кoндицioнёp. кондиционёрный кондиціонерний. кондиционйрование кондиціонування. кондициоийроваиный кондиціонований. кондициоийровать несов. и сов. кондиціону- вати, -ую, -уєш. кондиционйроваться несов. и сов. кондиціо- нуватися, -ується.
кондицибиность кондиційність, -ності; к. поставок экон. кондиційність поставок, кондицибнный 1. спец. кондиційний; ~иное зериб кондиційне зерно; 2. {климатизированный — ещё) кліматизований; ~нная уста- ибвка кондиційна установка, кoндицioнёp. кондйция 1. спец. кондйція; {товара — ещё) якість {род. якості); {норма — ещё) норма; довестй до ~ии довестй до КОНДЙЦІЇ (норми); 2. {условие договора, соглашения — ещё) умова.
кондбвый 1. {о деревьях, лесе) уст., диал. МІЦНЙЙ, дебелий, ядёрний, уст. кондовий; {отборный — ещё) добірний; 2. {перен.: старинный, исконный) разг., уст. старо- ЖЙТНІЙ; {прочный — ещё) міцнйй, ядёрний; {солидный, степенный — ещё) статёчний. кондбм мед. кондом.
кондоминат, коидомйниум политол., юр.
кондомінат, -у, кондомініум, -у. кбндор орн. кондор, кондбр {монета) кондор, кондотьёр ист., книжн., перен. кондотьер, кондрйшка: к. хватйл (стукнул, пришйб и т. п.) кого прост, грець (правёць, родй- мець) ухопйв (ударив, побйв, узяв и т. п.) кого, вхопйли вхопини кого. кондуйт 1. ист. кондуїт, -у; 2. {перен.: записная книжка', школьный журнал)разг., шутл. кондугг, -у. кондуйтный кондуїтний, кондуїтовий, кондуктбметр техн. кондуктометр, коидуктомётрия техн. кoндyктoмётpiя. кондуктометрйческий техн. кондуктоме- трйчний. кондуктор кондуктор, кондуктбрліо»/?., ист. кондуктор, кондукторный кондукторний, кондукторский кондукторський, кондуктбрский мор., ист. кондукторський, кондукторша разг. кондукторка, кондукцибиный ЭЛ. кондукційний. коидурйиго нескл., м., бот. кондуранго. коневбд с.-х. коняр, -а. коневбдство с.-х. конярство, коневбдческий с.-х. конярський, конезавбд конезавод, -у.
конёк' 1. уменьш.-ласк. коник, коничок, -чка, коничёнько; {жеребёнок — ещё) лоша, -ати (с.), лошак, -а, с. лошатко; к.-горбунбк фолькл. горбоконик; 2. {на крыше) гpёбiнь, -беня, коньок, -нька; 3. {перен.: предмет


конёк^
91
конкретизйрованный
стремлений, излюбленная тема разговоров) разг. прйстрасть, -ті {ж)\ {хобби — ещё) хобі (нескл., с.), разг. коник, коньок; сесть (взобраться и т. п) на своегб [любймого] ~нькй, оседлйть своегб ~нькй перен. сісти на свого коника (конька), осідлати свого коника (конька); О морскбй к. ихт. морськйй коник.
конёк^ см. конькй.
конесовхбз (коневодческий совхоз) с.-х. конерадгосп, -у (конярський радгосп).
конефёрма с.-х. конеферма.
конёц в разн. знач. кiнёць, -нця; (пространственный предел действия или состояния чего-л. — ещё) край, -аю; (о расстоянии — ещё) ж. відстань, -ні; {о смерти — ещё) смерть, -ті; {в книге) епілог, -у, ж. розв’язка; {финиш) фініш, -у, разг. крапка {ж), прост. баста {межд), край; без ~нцй без кінця, без краю, без кінця-краю; бесславный к. ганебний кiнёць, ганёбна смерть; в -'Нцё у кінці, напрйкінці; в ~нцё концбв кiнёць кiнцём, вpёштi-peшт, зрёштою; в 66а -'Нцй в обйдва кінці, тудй й назад; в сймом ~нцё насамкінець; напрйкінці; до ~нц^, в к. {совершенно, целиком) до кінця, до краю, украй, до рёшти; {окончательно) остаточно; до ~нцй дней довіку, повік, поки й віку, до скбну; до ~нцй жйзнн до кінця життя, до останку; до по- бёдного ~нцй до переможного кінця; из ~нцй в к. від (з) краю до краю, з кінця в кiнёць; под к. під кiнёць, напрйкінці, наостанку, наостанці; поріідочньїй к. чимала відстань; О дёло с ~нц6м та й годі; [едвй, ёле-ёле, кбе-кйк] сводйть ~нцы с ^концйми [лёдве, ледь] зводити кінці з кінцями, лёдве пере- буватися; и -нцы в вбду разг. шукай вітра в полі, і сліду не лишйлося (не залйшйлося), і кінці в воду; к. — дёлу венёц и к. дёло венчает погов. кiнёць — ділу вiнёць и кiнёць діло вінчає (хвалить), кожній справі кінця глядй; ~нцй (~нцй-крйю, ~нцй-крйя) нет; ни ~нцй, ни крйю (ни крйя) нет разг. кінця- краю нема; ні кінця, ні краю нема; ~нц6в не найтй кінців не знайтй; ~нцы в вбду [хоро- нйть], хоронйть (нрйтать) ~нцы разг. кінці у воду [ховати], ховати кінці, замітати слідй; на тот (ітот) к. {на тот, этот случай) разг. на такйй (той, цей) вйпадок; на худбй к. разг. у найгіршому разі; не с тогб '-нцй [дё- лать, начинать] не з того кінця [робйти, починати]; нет ~нцй чему немає (нема) кінця чому, одйн к. разг. одйн кiнёць; пйлка о
двух ~нц^х палиця на два кінці, у палиці два кінці [: одйн по мені, а другий — по тобі], палиця два кінці має; ноложйть к. чему і^дічт. покласти {разг. положйти) край (кiнёць) чому; со всех ~нцбв 3 усіх кінців, з усіх усюд, звідусіль.
конёчно 1. вводн. сл. звичайно, пёвна річ, зрозуміло, безумовно, природно, напёвно, разг. звісно; 2. (утвердительная частица) разг. звичайно, пёвна річ, аджё ж, разг. авжёж; {ещё бы)разг. аякже; ну, да, к.! авжёж пак! конёчное сущ., с., филос. cкiнчённe, -ого. конёчность' анат. кінцівка; {у человека) мн. руки-нбги {род. рук-ніг); вёрхние ~ти вёpxнi кінцівки; {у человека) руки; нйжние ~ти нй- ЖНІ кінцівки; {у человека) ноги {род. ніг), конёчность^ филос. cкiнчённicть, -нності. конёчный {не бесконечно большой) cкiнчён- ний; {находящийся на конце, предельный) кiнцёвий; {окончательный, завершающий — ещё) завершальний, остаточний, останній; в ~ном счёте в кiнцёвoмy (остаточному) підсумку; {в конце концов) кiнёць-кiнцём, врё- штi-pёшт, зрёштою; -^ная величин^ мат. cкiнчённa величина; ^^ная останбвка кiнцё- ва зупйнка; ~ная цель кiнцёвa мета; на ~ном этйне на кiнцёвoмy (завершальному, останньому) етапі, конйдиилі»., биол. конідії, -ій. конийн хим. коніїн, -у. кбник* уменьш.-ласк. коник. Ср. конь, кбник^ {лавка-ящик) диал. скрйня {ж.), сундук, -а. коникби хим. конікон, -у. конйна конйна, конятина, кобилятина, кониферйн хим. коніферйн, -у. конйческий конічний, конусний. кбнка>^ст. конка.
конкйста, конквйста ист. конк[в]іста. конкистйдбр, конквист^дбр ист., перен. кон- к[в]істад6р. конклав церк. конклав, -у. конклюдёнтный юр. конклюдёнтний. конкорданс лингв, конкорданс, -у. конкорд^нсный лингв, конкордансний. конкордат политол., юр. конкордат, -у. конкордатный политол., юр. конкордатний, конкремёнты мн., мед. конкремёнти, -ів. конкретизация конкретизація; {уточнение — ещё) с. уточнення, конкретизйрованный, конкретизбванный конкретизований; {уточненный — ещё) уточнений.


конкретизйровать
92
конопатка
конкретизйровать, конкретизов^ть несов. и сов. конкретизувати, -ую, -уєш; {уточнять
— 	ещё) уточнювати, -юю, -юєш и уточняти / уточнйти.
конкретизйроваться, конкретизовйться несов. и сов. конкретизуватися, -ується; (уточняться — ещё) уточнюватися, -юється и уточнятися / уточнйтися. конкрётика разг. конкрётика. конкрётно нареч. конкретно, конкрётное сущ., с., филос. конкрётне, -ого. конкрётность конкретність, -НОСТІ; (определённость — ещё) вйзначеність. конкрётный конкрётний; (определённый — ещё) пёвний, [чітко] вйзначений (окрёсле- ний); ~ное предложёние конкрётна пропо- зйція; ~ые фйкты кoнкpётнi факти; к. при- мёр конкрётний прйклад. конкрёция мин. кoнкpёцiя. конкубинат социол. конкубінат, -у. конкур спорт, конкур, -у. конкурёнт конкурёнт; (соперник — ещё) су- пёрник; (непримиримый) опонёнт. конкурёнтка конкурёнтка; (соперница — ещё) супёрниця; (непримиримая) опонёнтка. конкурёнтный конкурёнтний; ~ная борьбй конкурёнтна боротьба, конкурентосносббность экон. конкурентоспроможність, -НОСТІ, реже конкуренто- здатність.
конкурентоспосббный экон. конкурентоспроможний, реже конкурентоздатний, конкурёнция кoнкypёнцiя; (соперничество — ещё) с. супёрництво, змагання; вне ~ии поза кoнкypёнцiєю. конкур-нпнйк спорт, конкур-іпік. конкурйрование конкурування, конкурйровать конкурувати, -ую, -уєш; (соперничать — ещё) змагатися, конкурйрующий 1. якйй (що) конкурує; прич. реже конкуруючий; 2. прил. конкурёнтний; супёрницький; ~щая фйрма фірма-конку- рёнт (род. ф1рми-конкурёнта). конкурйст спорт, конкурйст. конк^рный спорт, конкурний. кбнкурс конкурс, -у; вне --са поза конкурсом; к. красоты кбнкурс красй; по кбикурсу за конкурсом, конкурсант конкурсант, конкурсйнтка конкурсантка. кбнкурсный конкурсний; к. приём конкурсний прийом; к. экзамен конкурсний екзамен (іспит).
кбнкурс-пібу нескл., м. конкурс-шоу. коннетабль ист. конетабль. кбнник вёршник, вepxiвёць, -вця, кіннотник, уст. комонник, реже кінник; (кавалерист — ещё) кавалерист, кбнница кіннота, >^cw. комонниця; (кавалерия) кaвaлёpiя.
конногвардёец воен. кінногвардієць, -ійця. конногвардёйский воен. кінногвардійський, конножелёзка прост, кіннозалізка. конножелёзная: к. дорбга уст. конка, коннозаводскбй, коннозавбдческий кінно- заводськйй. коннозавбдство конярство, кіннозаводство, коннозавбдчик ист. кіннозаводчик. конноспортйвный кінноспортйвний. коннотатйвный конотатйвний. коннотацибнный лингв, конотаційний, коннотация лингв, конотація, кбнный 1. прил. кінний; ~нная сбруя кінна збруя; ~нная тйга кінна тяга; к. отріїд кінний загін; к. спорт кінний спорт; 2. (на- ездник) сущ. кінний, -ого, вёршник, верхі- вёць, -вця; О пёший ~нному не товарищ по- гов. пішому 3 кінним не дорбга, кінь волові (гусак свині) не товариш, коновйл коновал, коновбд' воен., уст. коновод, коновбд^ (вожаї^ прост, ватажок, -жка; (предводитель — ещё) проводйр, -я, реже проводар, -я; (заправила) разг. заводій, -ія, заводіяка.
КОНОВбдИТЬ* КОНОВОДИТИ, -ДЖу, -ДИШ. Ср. ко-
новбд^
коновбдить^ (предводительствовать) ватажкувати, -ую, -уєш, орудувати, -ую, -уєш, верховодити, -джу, -ДИШ. Ср. коновбд^. кбиовязь конов’язь, -зі. коногбн горн., уст. коногін, -гона, конодбнт палеонт. конодбнт. конбид мат. коноїд, конокрйд конокрад,коновод, конокрйдство конокрадство, конолбф зоол. конолоф.
конопйтенький ласк, коноплястенький, вес- нянкуватенький, ластатенький. конопатить конопатити, -ачу, -атиш; (о щелях) шпарувати, -ую, -уєш, затикати, забивати, конопатиться конопатитися, -ться; шпаруватися, -ується. конопйтка спец. 1. (действие) конопачення (с.); шпарування; 2. (об инструменте, материале) конопатка.


конопйтчик
93
консолидация
конопатчик спец. конопатник; шпарувальннк. конопйтчица спец. конопатниця; шпаруваль- ниця.
кононйтый прост, коноплястий, веснянкуватий, ластатий, конопачение конопачення; шпарування, конопйчеииый прич, прил. коиопйчеиый конопачений.
конопельник бот., диал. конопляний сідач (-а), конопельник. коноплевбд с.-х. конопляр, -а. коноплевбдиьій с.-х. коноплярський, коноплевбдство с.-х. коноплярство, коноплевбдческий с.-х. коноплярський, коноплеобрабйтьівающий техн. коноплеоб- робний.
коноплепрядйльиый техн. коноплепрядйль- ний.
коноплетеребйлка с.-х. коноплебралка, коноплеубброчиьій с.-х. коноплезбиральний, конопля бот. коноплі, -опель (мн.); (один стебель, одно зерно) коноплйна. коноплйиик конопельник; {место, бывшее под коноплёю, годное для посева конопли) с. коноплище, коноплйика орн. коноплянка, конопляный бот. конопляний; ~иое мйсло конопляна {разг. сім’яна) олія, коносамёит ком. коносамёнт; предъявйтель- ный к. пред’явнйцький коносамёнт. коносамёитиый ком. коносамёнтний. коноскбп техн. коноскоп. коноскопйя физ. КОНОСКОПІЯ. кбночный^ конковий. Ср. кбика. кбночный^ коновий. Ср. кон. консалтинг ком. консалтинг, -у. консалтинговый ком. консалтинговий, консеквёитио нареч., книжн. консеквёнтно; послідовно.
консеквёитиость консеквентність, -НОСТІ; послідовність.
консеквёитиый книжн. консеквёнтний; послідовний.
консеисуйльиый юр. консенсуальний; погоджувальний, консёнсус юр. консёнсус, -у; {согласие — ещё)
ж. 	згода, с. порозуміння, ж. узгодженість, -НОСТІ; {в компании — ещё) злагода, одностайність, консёисусиый юр. консёнсусний. консервант биохим. консервант, -у. консерватйвио нареч. консерватйвно. консерватйвиость консерватйвність, -ності.
консерватйвиый консерватйвний; {о взглядах, привычках — ещё) прен. твердолобий, відсталий, зашкарублий; {традиционный — ещё) традиційний, коисерватйзм консерватйзм, -у; {о взглядах, привычках — ещё) прен. твердолобість, -бості, відсталість, -лості, зашкарублість, консерватор консерватор; {человек старого закала — ещё) рутинёр, книжн. ретроград, коисерватбрец разг. консерваторець, -рця. коисерватбрия консерваторія, консерваторка консерваторка; рутинёрка, ретроградка. Ср. консерватор, консерватбрка разг. консерваторка. Ср. кон- серватбрия. консерватбрный уст. консерваторний. консерваторский консерваторський; рутинёр- ський, ретроградський. Ср. консерватор, консерватбрский консерваторський. Ср. кон- серватбрия. консервация консервація, консервйрование консервування, консервйрованный консервований, консервйровать консервувати, -ую, -уєш. консервйроваться консервуватися, -ується. коисервйруемый консервований, консервйрующий 1. п р и ч. якйй (що) консервує; 2. прил. консервувальний, консёрвный консёрвний; --ная бйика кон- сёрвна банка; к. завбд консёрвний завод, консёрвщик спец, консёрвник. коисёрвщица спец. консёрвниця. консервы мн. консёрви, -ів; мясные к. м’ясні консёрви. консигнант ком. консигнант, консигнатор ком. консигнатор, консигиацибиный ком. консигнаційний;
-иная сдёлка консигнаційна угода, консигнация ком. консигнація, консйлиум мед. консйліум, -у; ж. нарада, коисистёитный спец. консистёнтний. коисистёиция спец. кoнcиcтёнцiя; жйдкая к.
рідка консистёнц1я. коисистбметр техн. консистометр, коисистбрия церк. консисторія, консистбрский церк. консисторський, кбнский кінський.
конскрипцибниый воен., ист. конскрипцій- ний.
коискрйпция воен., ист. конскрйпція. консолидация в разн. знач. консолідація; {объединение — ещё) с. об’єднання; {сплочение — ещё) згуртування; {укрепление — ещё)


консолидйрование
94
конституйровать
зміцнення; к. ббщества консолідація (згуртування) суспільства; политйческая к. політйчна консолідація, консолидйрование вразн. знач, консолідування; (объединение — ещё) об’єднання; {сплочение — ещё) згуртування; {укрепление — ещё) зміцнення, консолидйрованный в разн. знач. консолідований; {сплочённый — ещё) згуртований; {укреплённый — ещё) зміцнений, консолидйровать несов. и сов., в разн. знач. консолідувати, -ую, -уєш; {объединять — ещё) об’єднувати, -ую, -уєш / об’єднати; {сплачивать — ещё) згуртовувати, -овую, -бвуєш / згуртувати; {укреплять — ещё) зміцнювати, -юю, -юєш / зміцнйти. консолидйроваться несов. и сов., книжн., по- литол. консолідуватися, -ується; {объединяться — ещё) об’єднуватися, -ується / об’єднатися; {сплачиваться — ещё) згуртовуватися, -бвується / згуртуватися; {укрепляться — ещё) зміцнюватися, -юється / зміц- нйтися.
консолидйрующий 1. прич. якйй (що) консолідує и т. п.\ CM. консолидйровать; 2. прил. консолідаційний; об’єднувальний; гуртівнйй; зміцнювальний, консбль' фин. консоль, -лі. консбль^ архит. консоль, -лі. консбльньїй консольний. Ср. консбль^ консолйция консоляція, консомё нескл., с., кул. консомё. консткнсмуз.,лит. консонанс, -у. консонйнсньїй муз., лит. консонансний. консонант лингв, консонант, консонантйзм лингв, консонантйзм, -у. консонантный консонантний, кбнсбрт {муж королевы) консбрт. консорциальный фин., экон. консорціальний, консорційний. консбрциум фин., жон. консбрціум, -у; банковский к. фин. банківський консбрціум; промышленный к. экон. промислбвий консбрціум.
конспёкт конспект, -у; составлять к. складати конспёкт. конспектйвно нареч. конспектйвно; стйсло.
Ср. конснектйвный. конспектйвность конспектйвність, -пості;
стйслість, -лості. Ср. конснектйвный. конснектйвный конспектйвний; {краткий — ещё) стйслий. конснектйрование конспектування.
конснектйровать конспектувати, -ую, -уєш. конспектйроваться конспектуватися, -ується. конспиратйвно нареч. конспіративно; {подпольно — ещё) підпільно, нелегально, таёмно. консниратйвность конспіратйвність, -пості, конспиратйвный конспіратйвний; {подпольный — ещё) підпільний; {о кружке, организации — ещё) нелегальний, таємний, конспиратор конспіратор; {подпольщик — ещё) підпільник, конспираторский конспіраторський; підпільний. Ср. конспиратор, конспирйция конспірація, конспирйровать конспірувати, -ую, -уєш; {засекречивать — ещё) засекречувати, -ую, -уєш.
консталйн хим. консталін, -у.
константа спец. константа; к. упругости физ.
константа пружності, константинбпольский константинопольський.
константность спец. константність, -пості; постійність, сталість, -лості, незмінність, -нності; к. восприйтия пед., психол. константність сприйняття. Ср. константный, константный спец. константний; {постоянный — ещё) постійний, сталий, незмінний, констатация констатація; {утверждение — ещё) с. твердження, коистатйрование констатування; {утверждение — ещё) твердження, свідчення, констатйрованный констатбваний. констатйровать несов. и сов. констатувати, -ую, -уєш; {утверждать — ещё) стверджувати, -ую, -уєш / ствердити, -ДЖу, -ДИШ, несов. твёрдити; {отмечать) відзначати / відзначити; {подтверждать что-л.) пiдтвёp- джувати / пiдтвёpдити; {свидетельствовать) засвідчувати / засвідчити, несов. свідчити, констатйроваться несов. и сов. констатуватися, -ується; ствёрджуватися, -ується / ствёр- дитися, несов. твёрдитися; несов. відзначатися; пiдтвёpджyвaтиcя / пiдтвёpдитиcя; несов. засвідчуватися, свідчитися. Ср. констатйровать.
констёбль констёбль. констеллйция астр., перен. констеляція, конституэнта политол. конституанта, конституйрование книжн. конституювання, конституйрованный книжн. конституйований; ~нная стбимость экон. конституйована вартість.
конституйровать книжн. конституювати, -юю, -ЮЄШ.


конституйроваться
95
конт^ктно-стыковбй
конституйроваться книжн. конституюватися, -юється. конститутйвность конститутйвність, -пості, конститутйвньїй конститутйвний; --ное предложёние лингв, конститутивне речення; к. прйзнак лингв, конститутйвна ознака, конституционалйзм политол. конституціоналізм, -у.
конституционалйст политол. конституціоналіст.
конституционалйстский политол. конституціоналістський, конституциональный в рази. знач, конституціональний. Ср. конституция 2. конституцибнно нареч. конституційно, конституцибнно-демократйческий консти- туційно-демократйчний. конституцибнность конституційність, -ності. конституцибнньїй конституційний; '^нная монархия конституційна монархія; к. строй юр. конституційний лад (устрій); К. Суд Украйны Конституційний Суд України. Ср. конституция 1. конституция 1. {основной закон) конституція; 2. биол. конституція; {строение, структура
— 	ещё) будова; к. органйзма конституція (будова) організму, конструйрование конструювання, конструйрованньїй см. конструйруемьій. конструйровать конструювати, -юю, -юєш. конструйроваться конструюватися, -юється. конструйруемьій конструйований, конструйрующий якйй (що) конструює, конструкт конструкт, конструктивйзм иск. конструктивізм, -у. конструктивйст иск. конструктивіст, конструктивйстка иск. конструктивістка. конструктивйстский иск. конструктивістський.
конструктйвно нареч. конструктйвно. конструктйвность конструктйвність, -ності. конструктйвно-унифицйрованньїй конструк- тйвно-уніфікований. конструктйвньїй 1. конструктйвний; 2. {дельный — ещё) слушний, діловйй; ~ная крйти- ка конструктйвна (ділова) крйтика; ~ное предложёние конструктйвна (слушна, ділова) пропозйція; 3. {плодотворный — ещё) плідний; к. диалбг конструктйвний (плідний) діалог.
конструктор конструктор; к. самолётов конструктор літаків, конструкторский конструкторський.
конструкцибнньїй конструкційний, конструкция конструкція; {строение — ещё) будова; стальнйя к. сталёва конструкція, кбнсул консул, консулат ист. консулат, -у. кбнсульский консульський; ~кая конвёнция консульська конвенція; ~ие отношёния консульські відносини, кбисульство консульство, кбнсульствовать бути консулом, консуль- ствувати, -ую, -уєш. консультант консультант; {советник — ещё) радник.
консультантка консультантка; {советница — ещё) радниця, консультатйвный консультатйвний, дорадчий; к. брган консультатйвний (дорадчий) орган.
консультацибнный консультаційний, консультация в разн. знач, консультація; {совет — ещё) порада; давйть ~ию давати консультацію (пораду); жёнская к. жіноча консультація; к. по вопрбсу консультація з питання.
консультйрование консультування, консультйровать консультувати, -ую, -уєш; {советовать — ещё) радити, -джу, -диш, давати (даю, даєш) поради, консультйроваться консультуватися, -уюся, -уєшся; {советоваться — ещё) радитися, -джуся, -дишся. консумйция спец, консумація. консьёрж консьєрж, консьёржка консьєржка, контйгий мед. контагій, -ію. контагибзность мед. контагіозність, -ності. контагибзньїй мед. контагіозний, контйкт {непосредственное соприкосновение, соединение с кем-л.) контакт, -у; {между людьми — ещё) спілкування (с.), зв’язок, -зку; ноддёрживать ~ты підтрймувати контакти (зв’язкй); рбликовый к. техн. роликовий контакт; установйть ~ты встано- вйти контакти (зв’язкй). контактёр разг. контактёр, контактёрша разг. контактёрка. контактйровать контактувати, -ую, -уєш, бути в контакті; {общаться — ещё) спілкуватися, -уюся, -уєшся. контактйроваться контактуватися, -ується; {общаться — ещё) разг. спілкуватися, -уюся, -уєшся. конт^ктно-стыковбй контактно-стиковйй.


контактный
96
контракт
контактный контактний; {общительный — ещё) товарйський; ~ное сопротнвлённе физ. контактний опір; -'Ые лйнзы опт. контактні лінзи; к. нйрень товарйський хлопець; к. нрбвод контактний провід; к. теле- фбн контактний телефон, контактовый спец. контактовий, контактор ЭЛ. контактор, контамннацнбнный контамінаційний. контамннйцня в разн. знач. контамінація;
{смешение — ещё) с. змішування, контачить прост, контачити; {общаться — ещё) спілкуватися, -уюся, -уєшся. контёйнер спец. контейнер, контёйнерный спец. контейнерний, контейнеровбз контейнеровоз, контейнероонрокйдыватель контейнеропе- рекидач, -а.
контёкст контекст, -у; вырывать из '-та виривати 3 контексту, контёкстный контекстний, контёкстовый контекстовий, контекстуальный контекстуальний, контёнт информ. контент, -у; к.-анйлнз кон- тент-аналіз, -у. кбнтннлі;/., зоол. контії, -ій. контннгёнт {совокупность людей) контингент, -у; {предельное количество, состав чего-л.) склад, -у; к. войск контингент (склад) військ; к. ученнкбв контингент (склад) учнів.
контннгентйрованне спец. контингентування.
контннгентйрованный спец. контингентова- ний.
контннгентйровать спец. контингентувати, -ую, -уєш. контннгёнтный контингёнтний. контннёнт континёнт, -у; {материк — ещё) матерйк, -а; {твёрдая земля) суходіл, -долу, контнненталйзм политол. континенталізм, -у. контннентйльность континентальність, -ності.
контннентйльный континентальний; {материковый — ещё) материковий; --ые отложё- ння геол. континентальні відклади (відкладення); к. клймат континентальний клімат, континуальность спец. континуальність, -ності.
континуальный спец. континуальний, контйнуум в разн. знач. контйнуум, -у {о пространстве) и -а {мат). кбнто нескл., с. конто.
контокоррёнт фин. контокорёнт, -у. контокоррёнтный фин. контокорёнтний; к. счёт контокорёнтний рахунок, контокорёнт, -У-
контбра 1. контора, бюро; {офис — ещё) офіс; жилйщно-эксплуатацибнная к. житлово- експлуатаційна контбра; похорбнная к. похоронне бюро; 2. {любое учреждение) разг. контбра.
контбрка {стол; помещение) контбрка; {столик — ещё) бюрко. контбрский конторський, контбрщик уст. контбрник. контбрщица уст. контбрниця. кбнтра^ см. кбнтры.
кбнтра^ {контрреволюционер) груб, кбнтра. кбнтра^: про и к. книжн. про і кбнтра, за і прбти.
контрабанда контрабанда; {занятие контрабандиста — ещё) с., уст. перемйтництво, пачкарство; ~дой нареч. контрабандою, контрабандйст контрабандйст, уст. пачкар, -я, перемйтник. контрабандйстка контрабандйстка, уст. пач- карка, перемйтниця. контрабандйстский контрабандйстський, уст. пачкарський, перемйтницький. контрабандно нареч. контрабандно; {нелегально — ещё) нелегально, контрабандный контрабандний; {нелегальный — ещё) нелегальний, безмйтний; ~ым путём контрабандним (нелегальним) шля- хбм.
контрабйс муз. контрабас, контрабаейст муз. контрабасйст. контрабасный, контрабасовый муз. контра- басбвий, контрабасний, контрагйлс мор. контрагалс. контрагёнт контрагёнт. контрагёнтский контрагёнтський. контрагёнтство контрагёнтство. контрадиктбрность контрадиктбрність, -ності.
контрадиктбрный контрадиктбрний. контрадйкция филос. контрадйкція. контр-адмирал мор. контр-адмірал, контр-адмирйл-инженёр контр-адмірал-ін- женёр.
контр-адмирйльский мор. контр-адміральсь- кий.
контражур кино, фото контражур, -у. контракт контракт, -у; {письменное соглашение — ещё) угбда {ж), дбговір {род. дбговб-


контрактант
97
контрнаступлёние
ру), с. зобов’язання; заключйть, растбрг- нуть к. укласти, розірвати контракт (договір, угоду), контрактант контрактант, контрактацибнный контрактаційний, контрактация контрактація, контрактник разг. контрактник, контрактный контрактовий, контрактний, контрактбванный контрактований, контрактовать контрактувати, -ую, -уєш. контрактоваться контрактуватися, -уюся, -уєшся.
контрактовый CM. контрактный, контрактуемый см. контрактбванный. контрактура л/ед., физиол. контрактура, контракцибнный контракційний; -иная ги- пбтеза геол., ист. контракційна гіпотеза, контрйкция контракція, контральто нескл., муз. контральто (с. — о голосе и ж. — о певице). контральтовый муз. контральтовий, контрамарка контрамарка, контрамйрочка уменьш. контрамарочка. контрамарочник разг. контрамарочник, контрамйрочница разг. контрамарочниця. контрамарочный контрамарочний, контрамарковий, контранозйция контрапозйція. контрапбет иск. контрапост, -у. контр-апрбшил/»., воен. контр-апроші, -ів. контрапункт муз. контрапункт, -у. контрапунктйрованный муз. контрапунктований.
контрапунктйровать муз. контрапунктувати, -ую, -уєш. контранунктйст муз. контрапунктйст. контранунктйческий муз. контрапунктйч- ний.
контрапунктный муз. контрапунктний, контрапунктовать муз. контрапунктувати, -ую, -уєш.
контрасигнатура юр. контрасигнатура, контрассигнация юр. контрасигнація, контрассигнйрование юр. контрасигнування, контрассигнйрованный, контрассигибван- ный юр. контрасигнований, контрассигийровать, контрассигновать не- сов. и сов., юр. контрасигнувати, -ую, -уєш. контрассигийроваться, контрассигноваться несов. и сов., юр. контрасигнуватися, -ується.
контрассигнование юр. контрасигнування, контрассигнбвка юр. контрасигнація.
контраст контраст, -у; ж. протилежність, -НОСТІ; (полярность — ещё) полярність; к. свёта и тёни контраст світла й тіні, контрастйрование контрастування, контрастйровать контрастувати, -ую, -уєш. контрастно нареч. контрастно, контрастность контрастність, -ності. контрастный контрастний, контрастовий; (противоположный — ещё) протилежний; (полярный — ещё) полярний; к. мётод исслё- дования контрастний (контрастовий) мётод дослідження, контратака воен. контратака, контратакбванный воен. контратакований, контратаковать несов. и сов., воен. контратакувати, -ую, -уєш. контратйп фото контратйп, -у. контратипйрование фото контратипування;
к. фйльма контратипування фільму, контрафагбт муз. контрафагот, контрафаготйст муз. контрафаготйст. контрафакция юр., экон. контрафакція, контрацептйв мед. контрацептйв. контрацептйвный мед. контрацептйвний. контрацёпция мед. контрацепція, коитрбалйнс бухг. контрбаланс, -у. контрбатарёйная: к. борьбй воен. контрба- тарёйна боротьба, контрвалацибнная: к. лйния воен., ист.
контрвалаційна лінія, контрвизйт контрвізйт, -у. контрвйнт техн. контргвйнт, -а. контргййка техн. контргайка, контрмутра. контргрёйфер кино, фото контргрёйфер. контргруз контрвантаж, -у, ж. противага, контрдйнс этногр. контрданс, -у. контрдекларйция контрдекларація. контрёйлер техн. контрёйлер. контрибуцибнный контрибуційний, контрибуция контрибуція, контригрй контргра, кбнтрить техн. контрити. контркультура контркультура, контрманёвр воен. контрманёвр, -у. контрмарш воен. контрмарш, -у. контрмёры мн. контрзаходи, -ів; ~ра ед.
контрзахід, -ходу (м). контрмйна воен. контрміна, контрмйнный воен. контрмінний. контрминонбсец, контрминонбска воен., уст. контрміноносець, -осця. контрмнёние контрдумка (ж). контрнаступлёние в разн. знач. контрнаступ, -у(м).


контровёрза
98
кбнтурный
контровёрза книжн. контровёрза. контровёрсия контровёрс1я. контрбвка контрування (с.). контрокт^ва муз. контроктава, контролёр контролёр; {ревизор) ревізор;
общёственный к. громадський контролёр, контролёр-кассйр контролёр-касйр {род.
контролёра-касйра). контролёрский контролёрський. контролёрша разг. контролёрка. контролйрованне контролювання, контролйровать контролювати, -юю, -юєш;
{ревизировать — ещё) ревізувати, -ую, -уєш. контролйроваться контролюватися, -юється;
ревізуватися, -ується. Ср. контролйровать. контролйруемый, контролйрованный контрольований, контролйрующнй 1. прич. якйй (що) контролює (ревізує); контролёр, ревізор {сущ)\ 2. прил. контрольний, перевірний, контрбллер спец. контролер; к. ввбда-вывода информ. контролер ввёдення-вйведення; к. внёшнего устрбйства информ. контролер зовнішнього прйстрою; к. дйскового нако- пйтеля информ. контролер дйскового нагромаджувана.
контрбль контроль, -лю; общёственный к.
громадський контрбль; осуществлять к. здійснювати контрбль, контролювати, -юю,
-ЮЄШ.
контрбльно-зачётный контрольно-заліковий, контрбльно-измерйтельный контрольно-вимірювальний, контрбльно-провёрочный контрольно-пере- вірнйй.
контрбльно-пропускнбй контрбльно-про- пускнйй.
контрбльно-ревнзнбнный контрольно-ревізійний.
контрбльно-сд^точный контрбльно-здаваль- ний.
контрбльно-семеннбй контрольно-насіннє- вий.
контрбльно-учётный контрольно-обліковий, контрбльно-фннйнсовый контрольно-фінансовий.
контрбльный контрольний; ~ые весы контрольні ваги; ~ые брганіл контрольні органи; к. пакёт Акции контрольний пакёт акцій.
контрпар техн. контрпара {ж.). контрпереворбт контрпереворбт, -у. контрперестрбечный контрперебудбвний.
контрперестрбйка контрперебудбва. контрподготбвка воен. контрпідготбвка. контрнредложёние контрпропозйція {ж.). контрпретёнзня кoнтpпpeтёнзiя. контрпрйвбд техн. контрпрйвод. контрпропаганда контрпропаганда, контрразвёдка контррбзвідка. контрразвёдчнк контррозвідник, контрразвёдчица контррозвідниця. контрразвёдывательный контррозвідуваль- ний.
контрреволюцнонёр кoнтppeвoлюцioнёp. контрреволюционёрка кoнтppeвoлюцioнёp- ка.
контрреволюцнбнность контрреволюційність, -НОСТІ. контрреволюцнбнный контрреволюційний, контрреволі&ция контрреволюція, контррёйлер мех. контррёйлер. контррёльс ж.-д. контррёйка {ж.). контррефбрма контррефбрма. контрреформ^торскнй контрреформаторсь- кий.
контрреформйцня церк., ист. контрреформація.
контррбторный: к. агрегат гидрол. контр- рбторний агрегат, контрсталййный мор. контрсталійний. контртйтул полигр. контртйтул, -у. контругрбза контрзагрбза. контрудар контрудар, -у. контрфактйческне: к. высказывания лингв.
контрфактйнні висловлювання, контрфбрс архит. контрфорс, контрфбрсный архит. контрфбрсний; ~ная плотйна контрфорсна грёбля. контршйнс контршанс, -у. контршпионйж контршпіонаж, -у. кбнтры {ссоры, размолвки) мн., разг. кбнтри, -ів; ~ра ед. кбнтра. контрэскйрп воен. контрескарп, -у. контрйрус контр’ярус, -у. контуженный прич. контужений, контуженый 1. прил. контужений; 2. сущ. контужений, -ого. контузить контузити, -ужу, -узиш. контузия контузія.
кбитур кбнтур, -у, ббрис, -у; к. здйния кбнтур (ббрис) будівлі, кбитурно нареч. кбнтурно. кбнтурный кбнтурний; --ная кйрта геогр. кбнтурна карта (мапа); ~ная лйния кбнтурна лінія; ~ное взрывание контурне підривання.


конулйрии
99
конфлйктный
конуліірии мн., палеонт. конулярії, -ій. кбнунг ист. конунг.
конурі (для собаки) буда, конура, халабуда;
{перен. — ещё) разг. хижка, конурбйция социол. конурбація, конурбацибнньїй социол. конурбаційний. конурка уменьш. будка, конурка, халабудка, кбнус* конус; к. вйноса геол. конус вйносу; к. нарастйния биол. кбнус наростання; усечённый к. мат. зрізаний конус, кбнус^ зоол. конус.
кбнусный конусний, конусовий. Ср. кбнусЧ конусові^но, конусообразно нареч. конусоподібно, конусом, конусовбдный, конусообразный конусоподібний.
конфабулйция мед. конфабуляція. конфедерйт политол., ист. конфедерат, конфедератйвный конфедератйвний. конфедератка' политол., ист. конфедератка, конфедератка^ {головной убор) конфедератка, рогатйнка, рогатівка. конфедерация конфедерація, конфекцнбн спец, конфекціон, -у. конфекцнбнный спец, конфекційний, конфёкцня спец, конфекція, конферанс театр, конферанс, -у. конферансьё нескл., (м.), театр, конферансьє {м. и ж).
конферёнц-зйл конферёнц-зал, -у; {небольшой) зала {ж). конферёнцня конференція; {собрание) збори, -ів {мн)\ наочная к. наукова кoнфepёнцiя. конферйровать театр, конферувати, -ую, -уєш.
конферйрующнй театр, якйй (що) конферує;
сущ., м. и ж. конферансьє, конфессноналйзм рел. конфесіоналізм, -у. конфесснонйльный рел. конфесійний, реже конфесіональний, конфёссня рел. конфесія, с. віровизнання, конфёта, прост, конфётнна цукёрка, м. цукерок, -рка.
конфётка уменьш. цукёрка, цукерочка, м.
цукёрок, -рка, цукерочок, -чка. конфётннца цукерниця, конфётный цукёрковий; {перен.: приторный, слащавый) солодкий; ~ная обёртка цукёр- кова обгортка, конфетоотлйвочный спец. цукерковідлива- льний.
конфеторёзательный спец. цукеркорізаль- ний.
конфеттй нескл., с. конфеті. кон^^тчнк спец., уст. цукёрник. конфётннца спец., уст. цукерниця, конфнгурацнбнный конфігураційний, конфигурация конфігурація. конфидёнт>^ст. конфідент, конфидёнткад^ст. конфідентка. конфиденциально нареч. конфіденційно; {секретно — ещё) секретно, конфиденциальность спец. конфіденційність,
-НОСТІ; ceкpётнicть.
конфиденциальный конфіденційний; {секретный — ещё) секретний; {доверительный) довірчий; ~ые нереговбры политол. конфіденційні (секретні) переговори (перемовини); к. разговбр конфіденційна (довірча) розмова, конфирмацибиный церк., юр. конфірмаційний.
конфирмация церк., юр. конфірмація, конфирмбванный церк., юр. конфірмований, конфирмовать несов. и сов., церк., юр. конфірмувати, -ую, -уєш. конфирмоваться несов. и сов., церк. конфірмуватися, -уюся, -уєшся. конфискаты мн., спец. конфіскати, -ів. конфискация конфіскація; {изъятие — ещё) с. вйлучення; {собственности — ещё) експропріація; к. имущества конфіскація (експропріація, вйлучення) майна, конфискование конфіскування; {изъятие — ещё) вйлучення. конфискбванный конфіскований; {изъятый
— 	ещё) вйлучений, відібраний, конфисковать несов. и сов. конфіскувати, -ую, -уєш; {изымать — ещё) вилучати / вйлучи- ти, відбирати / відібрати, -беру, -берёш. конфисковаться конфіскуватися, -ується; вилучатися, відбиратися, конфискующий 1. прич. якйй (що) конфіскує и т.п.; конфіскйтор {сущ.); см. конфисковать; 2. прил. конфіскаційний. конфитібр спец. конфітюр, -у. конфнтіЬриьій спец. конфітюрний. конфлйкт конфлікт, -у; {столкновение — ещё) с. зіткнення; {политический — ещё) ж. сутичка; {ссора — ещё) ж. свйрка, сутичка; вооружённый к. збройний конфлікт; у них постоянные '-ты у них постійні конфлікти (зіткнення), конфлйктность конфліктність, -ності. конфлйктный конфліктний; ~ная комйссия конфліктна комісія.


конфликтовать
100
концептуалйст
конфликтовать конфліктувати, -ую, -уєш;
(ссориться — ещё) сварйтися, -рюся, -ришся. конфликтолбгия научн. конфліктологія. конфликтующий якйй (що) конфліктує и т. п.;
см. конфликтовать, конфокальный мат. конфокальний, конфбрка конфорка.
конформйзм конформізм, -у; (приспособленчество — ещё) с. пристосуванство, конформйст конформіст; (приспособленец — ещё) пристосуванець, -нця. конформйстский конформістський, конфбрмность в разн. знач. конформність, -ності.
конфбрмно-дифференцийльный конформно- диференційний. конфбрмный в разн. знач. конформний; --ное отображёние мат. конформне відбиття (відображення); ~ые проёкции мат., физ. конформні проекції. конфброчка>^лі^ньш. конфорочка. конфброчный конфорковий, конфронтацибиный конфронтаційний; про- тиборчий.
конфронтация конфронтація; (противоборство — ещё) с. протиборство, конфронтйроваїїь конфронтувати, -ую, -уєш; (противоборствовать — ещё) протиборствувати, -ую, -уєш. конфуз конфуз, -у, сором, -у; какбй к.! якйй конфуз (сором)! конфузить (кого) соромити, -млю, -МИШ, засоромлювати, -ЮЮ, -ЮЄШ, конфузити, -ужу, -узиш, бентежити (кого), завдавати (-даю, -даєш) сорому кому. конфузиться соромитися, -млюся, -мишся, засоромлюватися, -ююся, -юєшся, конфузитися, -ужуся, -узишся, ніяковіти, бентежитися,стидатися. конфузия конфузія. конфузливо нареч. конфузливо, соромливо, сором’язлйво, сором’язно, конфузливость конфузливість, -В0СТІ, со- ромлйвість, сором’язлйвість, сором’язність, -ності.
конфузливый конфузливий, соромлйвий, со- ром’язлйвий, сором’язнйй. конфузно нареч. конфузно, конфузный конфузний.
конфузящий 1. прич. якйй (що) конфузить и т. п.; CM. конфузить; 2. прил. конфузний, конфуцийнец конфуціанець, -нця. конфуцианство конфуціанство.
кбиха строит, конха.
конхилнолбгня, конхнолбгня зоол. конхіліологія, конхіологія, конхбида мат. конхоїда, концевбй кiнцёвий, реже кінцьовйй; к.
выключатель ЭЛ. кінцевий вимикач, концёнтр CM. концёнтры. концентрат в разн. знач, концентрат, -у; пищевые ~ты харчові концентрати, концентрйтный в разн. знач, концентратний. концентратор физ. концентратор; акустйче- ский к. акустйчний концентратор, концентрацибнньїй концентраційний; к. лй- герь концентраційний табір; к. стол геол. концентраційний стіл, концентрация концентрація; (сосредоточение, скопление) с. зосередження, скупчення; (в политике) консолідація; к. внимания концентрація (зосередження) уваги; к. капитала концентрація капіталу; к. произвбдства концентрація виробнйцтва; к. раствбра концентрація (насйчення) розчину, концентрйрование концентрування; зосерё- дження.
концентрйрованно нареч. концентровано; пе- рен. зосерёджено. концентрированный концентрований, концентрйровать концентрувати, -ую, -уєш; (сосредотачивать, скапливать — ещё) зосе- рёджувати, -ую, -уєш, скупчувати; (о силах) консолідувати; (о жидкости — ещё) насй- чувати, згущувати, концентрйроваться 1. концентруватися, -ується; (сосредотачиваться, скапливаться
— 	ещё) зосерёджуватися, -ується, скупчуватися; (о силах) консолідуватися; (о жидкости — ещё) насйчуватися, згущуватися; 2. (перен.: сосредотачиваться на ком-, чём-л.) концентруватися, -уюся, -уєшся, зосерёджуватися.
концентрйрующий якйй (що) концентрує и т.п.; см. концентрйровать. концентрйческий концентрйчний. концентрйчно нареч. концентрйчно. концентрйчность концентрйчність, -ності. концентрйчный концентрйчний. концёнтры мн., в разн. знач, концёнтри, -ів;
-цёнтр ед. концёнтр. концёпт филос. концёпт, -у. концептйзм филос. концептйзм, -у. концептйрование филос. концептування. концептуалйзм филос. концептуалізм, -у. концептуалйст концептуаліст.


концептуалистйческий
101
коньюніст^іцина
концептуалистйческий, концептуалйстский
концептуалістйчний, концептуалістський, концептуально нареч. концептуально, концептуальный концептуальний; ~иое искусство концептуальне мистецтво, концепцибнньїй концепційний. коицёпция концепція, концёрн жон. концерн, -у. концёрт концерт, -у. концертант концертант, концертантка муз. концертантка, концертйно нескл., с., муз. концертйно. концертйровать муз. концертувати, -ую, -уєш, давати (даю, даєш) концерти, концертйрующий якйй (що) концертує (дає концерти, актйвно гастролює), концертмёйстер муз. концертмейстер, концертмёйстерский муз. концертмейстерський.
концёртно-театрйльный концёртно-театра- льний.
концёртно-эстр^дный концертно-естрадний, концёртный концёртний; ~ное исполнёние
концертне виконання, концессионёр экон. концесіонер, концессионёрский экон. кoнцecioнёpcький. концессибнный экон. концесійний; к. дбго- вбр концесійний договір, концёссия экон. концесія; иностранная к.
іноземна кoнцёciя. концкбрм (концентрйрованный корм) конц- корм, -у (концентрований корм), концлагерь (концентрационный лагерь) концтабір, -бору (концентраційний табір), концбвка полигр. кінцівка. контЬ^очк?іуменьш., лит., полигр. кінцівочка. кончать / кбнчить 1. {довести до конца) кінчати / КІНЧЙТИ и скінчйти имног. покінчати, поскінчувати, -уємо, -уєте; (завершать что-л.) закінчувати, -ую, -уєш / закінчйти, сов. покінчйти; завершувати / завершйти; {переставать делать что-л. — ещё) переставати, -стаю, -стаєш / перестати, -стану, -станеш, припиняти / припинйти, -пиню, -пйниш; {бросать — ещё) кйдати / кйнути; ~йй! разг. досить!, припинй!, разг. годі!, шабаш!; к. университёт кінчати (закінчувати) університет; -ить читйть кінчйти (скінчйти, закінчйти) читати; ни начйть, ни ~ить ні тпру, ні ну; сквёрно (плбхо, дурно) ~ит кто добра не буде з кого, буде поганий (кепський) кінець у кого; 2. {лишать жизни) прост, рішати / рішйти, сов.,разг. порішй-
ти; О ~ил дёло, гул^й смёло посл. справив діло, гуляй сміло, кончаться / кбнчиться 1. кінчатися / кінчйти- ся, сов. скінчйтися, вйснажитися, вйчерпа- тися; {оканчиваться) закінчуватися, -ується, закінчйтися; 2. {умирать) разг. умирати / умерти (умру^, умрёш), помирати / помёрти, разг. кінчатися / кінчйтися, доходити, -джу, -диш / дійтй, -йду, -йдеш, конати / сконати, кончая 1. дееприч. кінчаючи; закінчуючи, завершуючи; ср. кончать 1; 2. предл., с твор. п. кінчаючи (ким-чим); {вплоть до) аж до (кого- чого).
кбнченньїй прич. кінчений, скінчений; закінчений, завершений; ~ен бал перен. та й край, та й по всьому; раббта -єна роботу кінчено (скінчено, закінчено, завёршено), робота кінчена (скінчена, закінчена, завершена). Ср. кончать 1.
кбнчено предик., разг. {о прекращении, окончании чего-л) кінчено, скінчено, закінчено; {довольно, достаточно) кiнёць, годі, буде, край; всё к. все кінчено (скінчено); и к. і (та й) край, і по всьому; тепёрь к.! тепёр кінець (край)!
кбнченый прил., разг. кінчений; к. человёк пропаща людйна. к6нч1лкуменьш.-ласк. кінчик. Ср. конёц. кончйна высок, кончйна, сконання (с.), скін {м., род. скону), смерть, -ті, м., поэт, відхід (-ходу) у вічність; преждеврёменная к. передчасна кончйна (смерть), кбнчить см. кончать 1—2. кбнчиться см. кончаться 1—2. конъектура спец. кон’єктура, конъектурный спец. кон’єктурний, конъюгаты л/я., биол. кон’югати, -ів. конъюгацибнный биол. кон’югаційний, конъюгация биол. кон’югація, конъюнктйв лингв, кон’юнктйв. конъюнктйва анат. кон’юнктйва. конъюнктивйт мед. кон’юнктивіт, -у. конъюнктйвный лингв., мед. кон’юнктйвний. конъюнктура кон’юнктура; политйческая к. політйчна кон’юнктура; рыночная к. рйнко- ва кон’юнктура, конъюнктурный кон’юнктурний; ~ые цёны кон’юнктурні ціни, конъюнктурщик разг., презр. кон’юнктурник; {приспособленец — ещё) пристосуванець, -нця.
конъюнктурщина разг., презр. кон’юнктурщина; {приспособленчество — ещё) пристосуванство.


конъюнкт^щица
102
координацибнный
конъюнктурщица разг.^ презр. кон’юнктурниця; (приспособленка — ещё) пристосуванка.
коныбнкция лингв, кон’юнкція, конь кінь {род. коня), м. и ж., разг. коняка; (скакун) скакун, -а; по ^ням\^уст. н^ к.! (военная команда) по конях!, на коней!, на коня!; ход конём шахм., перен. хід конём; О дарёному коніЬ в зубы не смбтрят погов. дарованому коневі в зуби не заглядають (зубів не лічать); к. [ещё] не валіілся погов. кіт [ще] не валявся; к. на (о) четырёх ногйх, а (да) спотыкается погов. кінь на чотирьох [ногах], та й то (той) спотикається; кто конёй меняет, у тогб хомут гулйет поел, хто коні міняє, у того хомут гуляє; куд^ к. с копытом, тудй н рак с клешнёй погов. кудй кінь 3 копйтом, тудй й ж^ба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає; нате і моїх п’ять, щоб було дёсять; не в конА корм разг. не для [нашого] коня п^ша, не по голові шапка; старый к. борозды не пбртнт посл. старйй віл борознй не псує, конькй мн., спорт, ковзанй, -ів; ~нёк ед.
ковзан, -а. конькобёжец спорт, ковзаняр, -а. конькобёжнца, конькобёжка спорт, ковзанярка.
конькобёжный спорт, ковзанярський; ~ые соревнования спорт, ковзанярські змагання.
коньяк коньяк, -у. коньячный коньячний. кшьтЬкуменьш.-ласк. коньячок, -чку. конібги мн., орн. конюги, -юг. кбнюх конюх, сущ. стайнйчий, -ого. кон1&шенный стаєнний, конюшенний; к.
приказ ист. конюшенний приказ, коні&шенька уменьш.-ласк. стаєн[ь]ка. конібпіий сущ., ист. конюший, -ого, стаєнний, стайнйчий.
коні&шня стайня, конюшня; О Авгиевы ~ни миф. Авгієві стайні, коняга, конйкал/. и ж.,разг., ирон. коняка, конячйна, м., увел, конйсько, конйще. кооператйв кооператйв, -у; жилйщный к. со- циол. житловйй кооператйв; потребйтель- ский к. жон. спожйвчий кооператйв; снаб- жёнческо-сбытовбй к. экон. постачально- збутовйй кооператйв. кооператйвно-колхбзный кооператйвно-кол- гбспний; ~ная сббственность кооператйв- но-колг6спна власність.
кооператйвно-стройтельный кооператйвно- будівельний. кооператйвный кооператйвний; ~ное движё- ние кооператйвний рух. кооператор кооператор, кооперйторша разг. кооператорка, кооперация кооперація; агропромышленная к. агропромислова кооперація; дйчно-стро- йтельная к. дачно-будівельна кооперація; жилйщная к. житлова кооперація; межотраслевая к. мiжгaлyзёвa кооперація; по- требйтельская к. спожйвча кооперація; произвбдственная к. виробнйча кооперація; сбытовйя к. збутова кооперація; тор- гбво-закупочная к. тopгoвёльнo-зaкyпiвё- льна кооперація, кооперйрование кооперування; (объединение
— 	ещё) об’єднання, кооперйрованный кооперований; (объединённый — ещё) об’єднаний, кооперйровать несов. и сов. кооперувати, -ую, -уєш; (объединять — ещё) об’єднувати, -ую, -уєш.
кооперйроваться несов. и сов. кооперуватися, -уюся, -уєшся; (объединяться) об’єднуватися, -ується. кооптация политол., социол. кооптація, кооптйрование политол., социол. кооптування.
кооптйрованный политол., социол. кооптований.
кооптйровать несов. и сов., политол., социол.
кооптувати, -ую, -уєш. кооптйроваться кооптуватися, -ується. кооптйруемый CM. кооптйрованный. кооптйрующий 1. прич. якйй (що) кооптує;
2. прил. кооптувальний. координата спец, координата; ~ты мн. координати, -ат.
координатная: к. сётка топогр. координатна сітка.
координ^тно-измерйтельный координатно- вимірювальний, координ^тно-растбчный: к. станбк техн. координатно-розточувальний верстат, координатбграф топогр. координатограф, координатомёр топогр. координатомір, координатор координатор, координ^торский координаторський. координацибнно-вычислйтельный коорди- наційно-обчйслювальний; к. центр коорди- наційно-обчйслювальний центр, координацибнный координаційний.


координация
103
копёйка'
координация координація; {согласование — ещё) с. узгбдження; к. движёний мед.^ спорт. координація рухів; к. дёйствий координація (узгбдження) рухів, коордиийрование координування; узгбдження.
координйрованность координбваність, -но- СТІ; узгбдженість. Ср. координировать, координйрованный координбваний; ~нное врёмя астр, координбваний час. координйровать несов. и сов. координувати, -ую, -уеш; {согласовывать — еще) узгбджу- вати, -ую, -уєш. коордиийроваться несов. и сов. координуватися, -ується; {согласовываться — ещё) узгбджуватися, -ується.
КООрДИНЙруеМОСТЬ координбваність, -НОСТІ.
координйруемый координбваний; узгбджу- ваний, узгбджений. координирующий 1. прич. якйй (що) координує (узгбджує); 2. прил. координаційний; узгбджувальний. коп {американский полицейский) разг. коп. копйдиал. копа.
коп^йский: к. бальзам мин. копайський бальзам, копйл {смола) копал, -у. копйлка разг. копалка, копйловый копаловий, копйльный копальний, копальщик копач, -а, копальник, копйльщица копачка, копальниця, копйние копання; вибирання; риття; добування; розпушування; нйшпорення; шукання; пбрпання, шпбртання; пбрання, длубання, довбання, бабрання, бабляння, куйбвджен- ня; баріння, гаяння, зволікання. Ср. копать, копаться 1—2. кбпанный прич., прил. кбпаный кбпаний. кбпань, кбпанка д и а л. кбпанка, сажалка, копатель 1.уст. копач,-а,копальник;2.техн. копач, -а.
копйтельница уст. копачка, копальниця, копйтельньїй копальний, копать / копнуть копати / копнути; {картофель — ещё) вибирати; {рыть — ещё) рйти; {об ископаемых) добувати; {о грядке) розпушувати, -ую, -уєш; {искать, перебирая, вороша что-л. — ещё) нйшпорити, рйтися (рй- юся, рйєшся), шукати, пбрпатися, реже пбрплитися, пбрплятися,/?а5г. шпбртати. копаться 1. копатися; {искать, перебирая, вороша что-л. — ещё) рйтися (рйюся, рйєшся).
пбрпатися, реже пбрплитися, пбрплятися, разг. шпбртати, шпбртатися; {возиться с чем-л. — ещё) пбратися, разг. длубатися, довбатися, бабратися, баблятися, кбрпатися, куйбвдитися, -джуся, -дишся, марудитися; к. в грйзном бельё чьём перен. рйтися (копатися) у брудній білйзні чиїй, пбрпатися у бруднбму шматті чиєму, перетрушувати -ую, -уєш, бруднё шмаття чиє\ 2. {медлить) барйтися, -рюся, -ришся, гаятися (гаюся, гаєшся), зволікати, копйч диал. 1. {рабочий) копач, -а, копальник; 2. {орудие) техн. копач, -а. копйющий 1. прич. якйй (що) копає и т. п.\ см. копать; 2. прил. копальний, копёечка уменьш.-ласк. копієчка, разг. ко- пійчйна; в ~ку стать (обойтйсь, вскочйть, влетёть, влезть и т. п.) см. копёйка. копёечник презр. копійчана душа; {скаред) скнара.
копёечница презр. копійчана душа; {скареда) скнара.
копёечничать презр. скнарити, скнарувати, -ую, -уєш; {скупиться — ещё) скупйтися, -плюся, -пйшся. копёечно нареч., разг. по-дрібнбму, дріб’яз- кбво.
копёечный копійчаний, копієчний, копійковий, перен. безвартий, малоцінний; {низкооплачиваемый) низькооплачуваний; {о прибыли) дрібнйй, дріб’язкбвий. копёйка* копійка, уменьш. копійчйна; без ~ки [дёнег] без копійки [грбшей], без гроша; в ~ку стать (обойтйсь, вскочйть, влетёть, влезть и т. п.) разг. в копійку влетіти; до [послёдней] ~ки [истрйтить, израсхбдо- вать и т. п.\ до [останньої] копійки (до гроша) [вйтратити и т. «.]; дрожать (трястйсь) над каждой ~кой разг. трусйтися (тремтіти, трястйся) над кбжною копійкою; за ~ку уступйть (отдать) за копійку віддати; заши- бйть ~ку прост, загрібати копійчйну (дббрі грбші); как одну ~ку [заплатйть, выложить и т. п.\ {всё целиком, полностью) як одну копійку [заплатйти, вйкласти и т. я.]; к. в копёйку {очень точно) разг. копійка в копійку; на ~ку {очень мало, немного) на копійку, на гріш; ни --ки ні (ані, жбдної) копійки; ни на --ку [нет] {совсем, совершенно нет чего-л.) ні (ані) на копійку (ні на гріш) [немає, нема]; погйбнуть (пропйсть и т. п.) ни за ~ку {напрасно, зря)разг. пропасти ні за цапову душу; послёднюю ~ку ставить ребрбм


копёйка^
104
копотлйвый
разг. розтрйнькувати (-ую, -уєш) останні гроші, витрачатися (тратитися) до останньої копійки; с ~ами з копійками; ценй ^тому — к. це нічого не варте, це ламаного шага (гроша) не варте, це копійчана річ; О жизнь к. — судьбй индёйка доля щербата, життя мотузяне; к. рубль бережёт посл. копійка копійку клйче, хто щадйть гріш — має з гаком більш, гріш копи стереже, копёйка^ {автомобиль ‘‘Жигули* первого выпуска) жарг. копійка, копёйщикуст. см. копьенбсец. кбпёль мет. копёль, -лю. копенгагенец копенгагенець, -нця; ~нцы мн.
копенгагенці, -ів. копенгагенский копенгагенський, копёнка уменьш. копйчка. копёр техн. копёр, -пра. копербцы мн., зоол. копероди, -ІВ. кбпи мн. копальні, -лень; копь ед. копальня; камениоугбльные к. кам’яновугільні копальні; соляные к. соляні копальні, копигбльд ист. копігольд. копигбльдер ист. копігольдер. копийст жив., уст. копіїст, копйлка скарбнйчка; (в церкви) карнавка и скарббна. копйр техн. копір.
копирайт юр. копірайт, -у {право) и -а (знак), копйрка разг. копірка; писать под -'ку писати під копірку.
копировйльно-мнбжительный копіювально- розмножувальний, копировйльно-фрёзерный копіювально-фре- зерний.
копировальный копіювальний; ~ная бумйга
копіювальний папір; к. станбк копіювальний верстат, копировальщик копіювальник, копировальщица копіювальниця, копйрование 1. копіювання; к. докумёнтов копіювання документів; 2. {подражание кому-, чему-л. — ещё) наслідування (кого- чото),разг. мавпування (кого), копйрованный копійований, копйровать 1. {снимать копию) копіювати, -юю, -юєш; {узор, рисунок — ещё) переводити, -джу, -ДИШ, перемальовувати, -льбвую, -льовуєш; {в двух экземплярах) дублювати, -юю, -юєш; 2. {подражать кому-, чему-л) копіювати, наслідувати, -ую, -уєш (кого-що), разг. мавпувати, -ую, -уєш (кого), шутл. пародіювати (кого); к. жёсты чьи копіювати (наслідувати, мавпувати) жести (рухи) чиї.
копйроваться копіюватися, -юється. копирбвка разг. копіювання (с.). Ср. копйровать 1.
копирбвочньїй копіювальний; ~ная бумага
копіювальний папір; --ьіе раббтьі копіювальні роботи. Ср. копйровать 1. копирбвщик CM. копировальщик, копирбвщица CM. копировальщица, копиручёт бухг. копіроблік, -у. копирэффёкт физ. копірефбкт, -у. копйть збирати; {деньги — ещё) складати, відкладати, разг. збивати; {накоплять — ещё) нагромаджувати, -ую, -уєш, накопй- чувати, разг. копйти, -плю, -пиш; к. дёньги складати гроші, збивати копійку; к. злббу (нёнависть) к кому плекати (збирати) злість (злобу, ненависть) до кого; к. наблюдёния нагромаджувати (збирати) враження; к. сй- ЛЫ нагромаджувати (збирати) сйли. копйться збиратися; складатися, відкладатися, збиватися; нагромаджуватися, -ується, накопйчуватися, копйтися. Ср. копйть. кбпия 1. копія; {сходство — ещё) схожість, -жості, подібність, -ності; {фотомеханическая) факсйміле {нескл., с)\ {в одном экземпляре) примірник, екземпляр; нотариальная к. юр. нотаріальна копія; ребёнок — к. матери дитйна подібна до матері (схожа на матір), дитйна — вйкапана (вйлита, достеменна) мати; снять ~ию скопіювати, -юю, -ЮЄШ, зняти копію, кбпка разг. копания (с.); к. картбфеля копания картоплі, кбпкий разг. копкйй.
копий 1. {снопов хлеба) копа; {сена) копйця; 2. {перен.: о волосах) разг. копйця, кучма; к. волбс, вблосы ~ибй разг. копйця (кучма) волосся, волосся копйцею. копнёние 1. складання в копи; 2. копйчення, складання в копйці. Ср. копийть 1—2. коппйтель с.-х. копнувач, -а, копйчник. копийть 1. {снопы) складати в копи, копйти, -плю, -пиш; 2. {сено) копйчити, складати в копйці, громадити, -джу, -диш. копновбз с.-х. копновоз. копнуть см. копйть. копбрский: к. чай бот. копбрський чай. копотлйво нареч. копітко; марудно, забарно.
Ср. копотлйвый. копотлйвость копіткість, -кості; марудність, -ності, забарність, морочливість, -вості. Ср. копотлйвый. копотлйвый {медлительный) разг. копіткйй; {кропотливый, трудоёмкий — ещё) маруд-


кбпотный'
105
копытчатый
ний, забарний, разг. морочливий; ~вое дёло копітка (забарна, марудна) справа, кбпотный* {коптящий) прост, кіптявий, кбпотный^ прост, сл/. копотлйвый.
KonoTHjI прост, порпання, копотун прост, копун, -а, маруда, марудник, м. и с. вайло, -а. копотунья прост, копунка, копуха, маруда, марудниця, м. и с. вайло, -а. кбпоть кіпоть, -птю (м.), кіптява, разг. кіптюга, курява; О задавать ~ти наганяти страху.
копошёние метушня (ж.), роїння, копошйться 1. копошйтися; (р насекомых — ещё) комашйтися, -ться, роїтися; (кишеть — ещё) кишіти, -шйть; (перен.: о мыслях) роїтися; 2. {возиться) разг. возйтися (вожуся, возишся), кублитися, куйовдитися, -джуся, -дишся, порпатися, метушйтися. копр энтом. копр, кбпрй бот. копра.
копрбвьій, копровбй техн. 1. прил. копровий;
2. ~6й сущ. копровйй, -ого. копролйт палеонт. копроліт, -у. копрост^з мед. копростаз, -у. копрофйг зоол. копроф^г. копт рел. копт; ~тьі мн. копти, -ів. коптёть* {испускать копоть) коптіти, -тйть; {покрываться копотью) задймлюватися, -ююся, -юєшся, закурюватися, закопчуватися, -уюся, -уєшся. коптёть^ 1. {прозябать) прост, животіти, скніти, нйдіти; 2. {корпеть) разг. коптіти, -пчу, -птйш, корпіти, -плю, -пйш; {работать, напрягая зрение) разг. сліпати, коптйлка разг. каганёць, -нця {м.), разг. сліпачок, -чка {м.), сліпушка, м. бликун, -а и бликунёць, -нця; {керосиновая — ещё) гаснй- ця, гаснйчка, гаснйк, -а {м.), гасівка. коптйльный коптйльний. коптйльня коптйльня. коптйльщик спец. коптйльник. коптйльщица спец. коптйльниця. коптйтель: к. нёба разг. коптйльник нёба, нероба {м. и ж.), лёдар, -я, гультяй, -яя. коптйть 1. коптйти, -пчу, -птйш; 2. {покрывать копотью — ещё) задймлювати, -юю, -ЮЄШ, задимляти, закурювати, закопчувати, -ую, -уєш; {мясо, рыбу — ещё) диал. вудити, -джу, -диш; 3. {испускать копоть) коптіти, -тйть, куріти, -рйть, чадіти, -дйть; О к. нёбо разг. коптйти нёбо, гультяювати, -юю, -юєш, бйти байдики (байди, баглаї), байдикувати, -ую, -уєш, байдувати, дні тёрти.
коптйться 1. коптйтися, -пчуся, -птйшся; 2. задймлюватися, -ююся, -юєшся, закурюватися, закопчуватися, -уюся, -уєшся; вудитися, -ться. Ср. коптйть 1—2. кбптский рел. коптський, коптйщий 1. п р и ч. якйй (що) коптйть и т.п.;
см. коптйть 3; 2. прил. кіптявий, курнйй. кЬпуЛ2і лингв., лог. копула, копулйровапие сад. копулювання, копулйрованный сад. копульований. копулйровать несов. и сов., биол., сад. копулювати, -юю, -юєш. копулйроваться сад. копулюватися, -юється. копулирбвка см. копулйровапие. копулятйвный биол., лингв, копулятйвний;
~ьіе бргапьі биол. копулятйвні органи, копуляция биол. копуляція, копуп прост, копун, -а. копунья прост, копунка, копуха. копуша {м. и ж), прост, копун, -а {м.), ж. копунка, копуха. копчёпие 1. коптіння; (с угаром — ещё) ча- діння; 2. {мяса, рыбы и т. п.) копчения, диал. вудження; рыба горйчего ~ия рйба гарячого копчення; 3. ~ния (~пья) {мн.: копчёные продукты) копчёння, ж. копченйна {собир). копчёпка прост, копченйна, диал. вудженй- на.
копчённый прич. копчений; вуджений. Ср. коптйть 2.
копчёно-варёный копчёно-варёний. копчёно-запечённый копчёно-запёчений. копчёности ЛІН., спец, копчёност!, -тей, собир.
копченйна {ж), копчёння (с.), вудженйна. копчёный, кбпчепый прил. копчёний, диал.
вуджений, кбпчик биол. куприк.
кбпчиковый биол. куприковий; '-вая желез^ орн. куприкова залоза; ~вая кость куприкова кістка, куприк, копчушка разг. [дрібна] копченйна. копыл см. колбдка 2.
копытень бот. копитняк, -у, копйтник, копй- тень, -тня. копытить копйтити, -ить. копытка орн. саджа, копйтка. копытные сущ., мн., зоол. КОПЙТНІ, -их. копытный копйтний, копитовий, копыто копйто,л<. копйт, -а; {парное—обычно)
ж. 	ратиця, ракотиця. копытообразный копитоподібний, як копйто. копытце уменьш.-ласк. копйтце, м. копиток, -тка; ж. ратичка. Ср. копыто, копытчатый копйтний, копитовий.


копь
106
коревбй
копь CM. кбпи.
копьё^ спис (м.), уст. ротище, л#., диал. штих; метйние -'пьй спорт, кйдання (метания) спйса; О ломйть -пья за что ламати (трощй- ти) списй за що. копьё^ {мелкие деньги) собир., прост.: без '-пьі без копійки, без гроша; ни ^пьА [нет] ні (і) копійки (гроші, разг. шага) [неміє, нема].
копьевйдньїй списоподібний; {островерхий
— 	ещё) спичістий. копьеметйлка археол. списокидальник {м). копьеметатель спорт, метальник спйса. копьеметательница спорт, метальниця спйса.
копьенбсец воен., ист. спйсник, списоносець, -сця.
копьеобразный CM. копьевйцдный.
Konbtmb уменьш.-ласк. спйсик (лі.). Ср. копьёЧ корй в разн. знач. кора; {верхний слой — ещё) оболонка; древёсная к. деревні кора; земная к. геол. земна корі; к. [большйх по- лушйрнй] головнбго мбзга, мозговая к. анат., физиол. кора [велйких півкуль] головного мозку, мозкова кора; к. лйпы луб, -у {м), лйко (с.). корабёл корабел, суднобудівнйк, -а. корабёльный корабёльний, кораблевий; к. лес (бор), -пая рбща корабёльний ліс (бір, гай); к. червь зоол. корабёльний черв’як, корабёльщик, корабёльник разг., уст. ко- рабёльник; {судостроитель — ещё) суднобудівнйк, -а. кораблевождённе мор. кораблеводіння, кораблекрушёние корабёльна аварія, аварія корабля; потерпёвший к. корабль кора- бёль, що зазнав аварії; потерпёть к. зазнати корабёльно! аварії, кораблестроённе кораблебудування; {судостроение — ещё) суднобудування, кораблестройтель кораблебудівнйк, -а, ко- рабёльник, суднобудівнйк, -а, корабёл. кораблестройтельный кораблебудівнйй, суд- нобудівнйй. кораблестройтельство кораблебудування, суднобудування, коріблик уменьш. кораблик, корібликн мн., зоол. кораблики, -ів. корібль корабёль {род. корабля), судно; {парусный) вітрйльник; {воздушный) літак, -а; воённый к. військовйй корабёль; космй- ческий к. космічний корабёль; сжигать (жечь) свой --аблй перен. спалювати (палй-
ти) свої кораблі; флйгманскнй к. флагманський корабёль; О большбму '-абліб — большбе плйванье поел, велйкому кораблеві (возові) — велйка й дорбга, більшому хй- СТОВІ — більший простір, корйбль-ракетонбсец корабёль-ракетоносець (род. корабля-ракетоносця). корйбль-спутник корабёль-супутник {род.
корабля-супутника). коразбл фарм. коразол, -у. коракйн бот. коракін. корАксы мн., ист. коракси, -ів. корйл {алгоритмический язык) корал, -у. корйлл 1. зоол. корал; ~ллы мн. корали, -ів;
2. 	{поделочный камень) коріль, -ля; ~ллы мн. коралі, -ів. коралловйдный коралоподібний, коралловый 1. кораловий; ~ые полйпы зоол. коралові поліпи; 2. коралевий; --вое ожерё- лье коралі, -ів {мн.). Ср. корйлл 1—2. коралькй мн. коралі, -ів. корвалбл фарм. корвалол, -у. корвётл^о/?. корвёт. корвётный мор. корвётний. корвётский мор. корвётський. корволант ист. корволант, корд спец. корд, -у.
кбрда спорт, корда; гонйть лбшадь на ~де ганяти коня на корді, кордавун муз. кордавун. кордайты мн., биол. кордаїти, -ів. кордайтовые сущ., мн., биол. кордаїтові, -их. кордебалёт театр, кордебалёт, -у. кордебалётный театр, кордебалётний. кордегйрдня воен., уст. кордегардія, корднамйн мед. кордіамін, -у. кордиерйт мин. кордієрйт, -у. кордильёра горн, кордильєра. кордйтхі/лі. кордйт, -у. кбрдный кордний. Ср. корд, кбрдоба {денежная единица) кордоба, кордовбй сущ., спорт, кордовйй, -ого. Ср. кбрда.
кбрдовый^ кордовий. Ср. корд, кбрдовый^ кордовйй. Ср. кбрда. кордодрбм спорт, кордодром, -у. кордбн в разн. знач. кордон, -у; {граница) лінія, межа {ж), рубіж, -бежу; тамбженный к. мйтний кордбн. кордбнный кордонний, кордофйнские: к. языкй кордофанські мови, коревбй мед. кбровйй; -'ВЙя сыпь кбровйй сип.


корёец
107
корзйнка
корёец кореєць, -ёйця; ~ёйцы мн. корейці, -ів. корёжить 1. {гнуть, ломать) прост, трощй- ти, -щу, -щиш; 2. (коробить) жолобити, -блю, -биш; 3. {сводить судорогами, корчить) прост, корчити, -ить, судомити, скручувати, -ує; 4. перен., прост, корббити, -ить; {возмущать) обурювати, -ює; (раздражать) дратувати, -ую, -уєш. корёжиться 1. трощйтися, -иться; 2. жолобитися, -ться; 3. корчитися, -ться, судомитися, скручуватися, -ується. Ср. корёжить 1—3. корёйка кул. корёйка. корёйский корейський, корёла ист. корёла. коренйстенький ласк, кремёзнёнький. коренастый 1. {о человеке крепкого телосложения — обычно) кремёзнйй, разг. окорён- куватий, реже осадкуватий, оцупкуватий; {широкоплечий — ещё) широкоплёчий; {сильный — ещё) дужий, разг. гамаликуватий, диал. оклёцькуватий; {кряжистый) крижастий; 2. {о дереве) крислатий, могутній, розлогий.
коренизйция коренізація. коренизйровать несов. и сов. коренізувати, -ую, -уєш. коренйстый коренйстий. коренйться коренйтися, -ться, ГНІЗДЙТИСЯ. коренная см. кореннйк 1. кореннйк 1. коріннйк, -а, коріннйй (голобельний) кінь {род. коня), сущ. коріннйй, -ого;
2. 	{исконный жителі^ диал. коріннйй жй- тель (мёшканець, -нця), тубілець, -льця, або- ригён.
кореннбй 1. прил. коріннйй, основнйй, істотний, головнйй; ~ннйя лбшадь коріннйк, -а; к. вопрбс кopiннё (основнё) питания; ~нные зубы анат. кутні зуби; -иные месторождё- ния корінні родовища; 2. {существенный — ещё) прил. докорінний, кардинальний, радикальний; к. перелбм докорінний (кардинальний, радикальний) перелбм; -нньїе из- менёния докорінні (радикальні, кардинальні) зміни; ~нным ббразом докорінно; {в корне) у корені (основі [своїй]); 3. прил. {исконный) споконвічний, предковічний, одвічний; {о жителях — ещё) постійний, мicцёвий, тубільний; --бе населёние кopiннё (тубільне) насёлення, аборигёни; 4. сущ. см. кореннйк 1. кбрень в разн. знач. корінь, -реня; ~рни мн. корені, -ів; в ~рне неправильно [геть] цілком (зовсім, у корені) неправильно; в --рне пресёчь знйщити в зародку (при корені), вй-
коренити; врастй (прирастй) корніїми уро- стй (приростй) корінням (коренями); вырвать (уничтбжить и т. п) с ~рнем вйрвати (знйщити и т. п) 3 корінням (коренем); за- прйчь (заложйть и т. п.) в к. запрягтй в голоблі; изменйть в --рне что докорінно ЗМІНЙТИ що; истребйть до ~рня знйщити (вйнищити) до кореня (ущёнт, до ногй, до пня); к. жйзни корінь (основа) життя, бот. женьшёнь, -ня; к. зла корінь (причйна, джерело, основа) зла; к. квадратный мат. корінь квадратний; -'рни зуббв анат. корені (пні) зубів; краснёть до корнёй волбс червоніти по саме волосся (по самі вуха); на кор- НІ& на пні, диал. у накорёнку; подорв^іть (нодрубйть, подкоейть и т. п.) под к. підрізати (підточйти, підтяти и т. п.) під корінь; пускать ~рни пускати коріння (корінь), розкорінюватися, -юється и розкоренятися; слйд- кий к. бот. іспанська зміячка; смотрёть (глядёть и т. п.) в к. чего дивйтися в корінь [речёй], сягати суті, шукати першопричйну чого; О к. учёния гбрек, а плоды егб слйдки поел, корінь науки гіркйй, затё плід солодкий (смачнйй); учйтися гірко, а знати солодко; доки не намучишся, доти не научишся; не тёрши, не м’явши, не 1СТИ калача, корёнья {мн.) коріння {с., собир). коренящийся 1. прич. якйй (що) коренйться; 2. прил. притаманний (чому), коребжис бот. кореожис, -у. корётра энтом. корётра. корёц диал. корёць (род. корця и кірця), корешкбвый^ кopiнцёвий. Ср. корешбкЧ корешкбвый^ кopiнцёвий, спинковйй. Ср. ко- решбк^
корешбк^ уменьш.-ласк. кopiнёць, -нця, корінчик.
корешбк^ {квитанции, книжки и т. п.) корі- нёць, -нця; {переплёта — ещё) спйнка. кореіїнка кореянка, корж кул., диал. корж, -а. кбржик>шеньш., диал. коржик, корзйна кошик {м.), корзйна, м. кошіль {род. кошеля); {большая — ещё) кіш {м., род. коша), короб, верёйка; {из луба) козуб {м), луб’янёць, -нця {м), разг. сапёт (л#.) и сапёт- ка; баскетббльная к. спорт, баскетбольний кошик; потребйтельская к. социол., экон. споживацький кошик, кошик споживача, корзйнка Х.уменьш. кошик (л#.), корзйнка, м. кошёлик; сапётка; ср. корзйна; 2. бот. кошик, кошичок, -чка {м).


корзйнный
108
кормйть
корзйнный, корзйночный кошиковий, корэй- новий, корзйнний. корзйночка уменыи.-ласк. кошичок, -чка (м), корзйночка, м. кошёлик; сапётка. Ср. корзй- на.
корзйнщнк спец. кошикар, -я, корзйнник. корзйнщнца спец. кошикарка, корзйнниця. кбрзно {род одежды) нескл., с., ист. корзно. корийндр бот. коріандр, -у. кориандровый бот. коріандровий; к. семяёд энтом. коріандровий насіннєїд, корибйнтыл!//., ист. корибанти, -ів. коридбр коридор, -у; ~ры мн. коридори, -ів; ~ры в л йети политол., социол. коридори влади.
коридорный 1. прил. коридорний; ~ная систё-
ма коридорна систёма; 2. сущ., уст. коридорний, -ого. коридбрчик уменьш. коридорчик, коринебактёрии мн., микробиол. корине- бaктёpiї, -ІЙ. коринебактери6зліе(). коринебактеріоз, -у. корйнка {сорт изюма) корйнка. корйнковый корйнковий. корйнфский архит. корйнфський; к. брдер архит. корйнфський ордер, корйнфйнел//^., ист. коринфяни, -ян. корйть разг. (кого —упрекать, порицать за что-л) закидати (кому), картати, корйти (кого); {бранить, срамить) разг. бёштати (кого); (кого-что чем — попрекать) дорікати, докоряти (кому-чому чим и за що), кбриум анат. коріум, -у, дёрма. корифёй корифёй; к. науки корифёй науки, корифёйка разг. корифёйка. корифёновые сущ., мн., ихт. кopифёнoвi, -их. корйца бот. корйця, цинамон, -у.
корйчка бот. корйчка.
коричневатый брунатнуватий, коричнюватий.
корйчнево-краеный корйчнево-червоний. корйчневые сущ., мн., политол. корйчневі, -их.
корйчневый брунатний, корйчневий, уст. цинамоновий; ~ые нбчвы биол. корйчневі ґрунтй. корйчник бот. корйчник. корйчный^ сад. 1. корйчний; ~ные йблоки ко- рйчні яблука; 2. ~ное сущ., с., корйчне, -ого. корйчный^ корйчний, уст. цинамоновий;
~ное дёрево корйчне дёрево. кбрка 1. {затвердевший верхний слой чего-л.) кірка, реже корка; {на ране) м. струп; к. льда
кірка льоду; 2. {плодов, овощей — ещё) шкірка, шкурка, шкаралупа, шкаралуща, шкаралупина, шкаралущина, шкаралюща; {шелуха — ещё) лушпайка, лушпйна, с., собир. лушпйння; лимбнная к. лимонна шкірка (шкурка); 3. {хлеба, пирога и т. п) скорйна, скорйн[к]а, шкурйнка, диал. шко- рйна, шкоринка; 4. {твердая обложка книги) палітурка; от '-ки до ~ки {прочитать) разг. від дошки до дошки, від палітурки до палітурки, від краю до краю, від початку до кінця; О на вее ~ки ругйть (разноейть и т. п.) прост, на всі заставки лаяти (шпёти- ти, розносити, картати и т. п.). корковйдный коркуватий; струпуватий. Ср. кбрка 1.
кбрковый кірковий, корковий; шкірковий, шкурковий; --вое вещеетвб анат. кіркова речовина. Ср. кбрка 1—2. корку нескл., м. и ж., этнол. корку, корм 1. {для животных) корм, -у; поднбжный к. паша {ж), перен. дармові харчі, ласкавий хліб; 2. {пища для людей, продовольствие) прост, харчі, -ів {мн), харч, -у {м) и -і {ж)\
3. 	{действие) годування (с.), годівля {ж)\ харчування; ср. кормйть 1—2. кормй {задняя часть самолёта, судна и т. п) корма.
кормйньские: к. стойнки археол. корманьські стоянки.
кормёжка разг. годівля; (людей) с. харчування; ист. кормління, кормйлец 1. годувальник, годівнйк, -а, разг. хлібодавець, -вця, хлібодар; к. и нойлец годувальник і поїльник; 2. {в обращении) зват., прост., уст. голубе, батечку, кормйлица 1. годувальниця; 2. {не мать) годівниця, уст. мамка, кормйло 1. {руль) поэт., уст. стерно, кермо, высок, кормйло; 2. перен., книжн. кермо; у ~ла влести біля керма влади, кормйльщик спец, годувальник, кормйльщица спец, годувальниця, кормйть 1. (человека) годувати, -ую, -уєш; {закармливать) обгодовувати, -овую, -овуєш, разг. напихати; {предоставлять продовольствие, прокармливать — ещё) харчувати; к. грудью см. грудь; к. завтраками перен. годувати жданиками (пожданиками); к. обещаниями кого перен. годувати обіцянками (жданиками) кого; 2. {животное) годувати, відгодовувати, реже кормйти, -млю, -миш;
3. 	{перен.: содержать — ещё) утрймувати,


кормйться
109
корнётский
-ую, -уєш; О вблка нбги кбрмят погов. вовка ноги годують [, а пса кості]; и собака пбмнит, кто её кбрмит погов. і собіка чує, хто його годує; как вблка не кормй, он всё в лес смотрйт посл. вовка хоч як годуй, а він у ліс дйвиться; вовка в плуг, а він у луг; со- ловьй бйснями не кбрмят погов. соловей піснями не ситий; слів густо, а в животі пусто; хлёбом не --мй кого хлібом не годуй кого, хліба не давай кому. кормйться годуватися, -ується; харчуватися, кормлёние годування; ист. кормління, кбрмленньїй годований; харчований. Ср. кор- мйть 1—2. кормлёнщнк ист. кормлінник. кбрмный 1. уст., дна л. годований; 2. {обильный кормами) багатий на кормй, хлібний, кормовбз спец, кормовоз. кормовбй' 1. {служащий кормом, пригодный для корма) с.-х. кормовйй; ~вйя бйза кормова база; ^вйя нбрма кормова норма; свекл^ кормовйй буряк; ~вые тр^вы кормові трави; 2. {выдаваемый на прокормление) уст. харчовйй; ~вые дёньги харчові гроші, сущ., с. стравнё, -ого. Ср. корм 1—3. кормовбй^ 1. прил.умор. кормовйй; 2. сущ. кормовйй, -ого. Ср. кормй. кормодобывание с.-х. кормодобування, кормодобывающий с.-х. кормодобувнйй. кормодробйлка с.-х. кормодробарка, кормоедиийца с.-х. кормоодинйця. кормозаготовйтель с.-х. кормозаготівельник. кормозаготовйтельный с.-х. кормозаготівельний.
кормозаготбвки мн., с.-х. кормозаготівлі, -вель.
кормозагрузчик с.-х. кормозавантажувач. кормозапарник с.-х. кормозапарник, кормозапйрочный с.-х. кормозапарний. кормоизмельчйтель с.-х. кормоподрібнювач, кормокухня с.-х. кормокухня, кормоперерабйтывающий техн. кормопере- робний.
кормонерераббтка с.-х. кормопереробка. кормонрнготовйтельный с.-х. кормопідго- товчий.
кормонриготовлёние с.-х. кормопідготовка. кормопровбд с.-х. кормопровід, -воду, кормопроизвбдство с.-х. кормовиробнйцтво. кормораздаточный с.-х. кормороздавальний, кормораздатчик с.-х. кормороздавач, -а. кормораздйча с.-х. кормороздавання (с.). корморёзка с.-х. корморізка.
кормоскл^д с.-х. кормосклад, -у. кормосмесйтель с.-х. кормозмішувач, кормоубброчный с.-х. кормозбиральний. кормофйтыл1н., бот. кормофіти, -ів. кормохранйлище с.-х. кормосховище. кормоцёх (кормозаготовйтельный цех) кормоцех, -у (кормозаготівельний цех), кормушка {для птиц) годівнйця; {для скота, свиней) жолоб (лі.), корйто; дорваться до --ки перен., прен. допастися до корйта (го- дівнйці).
кбрмчий сущ., уст. керманич, стерновйй, -ого, уст. стернйк, -а. кормйщий 1. прич. якйй (що) годує; ~щая мать мати-годувальниця (род. матері-году- вальниці); {не мать) мамка; к. обещаниями обіцяльник; 2. прил. годувальний, годівнйй. кори кори, -у.
користь прост, краяти, прост, чикрйжити, реже карнати. корневйдный коренеподібний, корневйще коріння, кореневйще, {увел. — ещё) коріняччя. корневйщевый, корневйщный коренёвий, кореневйщний. корнёвка {пора сбора корней женьшеня) коре- нівка. корневбй коренёвий.
корнеголбвые сущ., мн., зоол. коренеголбві, -их.
корнеизолйрующие: к. языкй лингв, корене- ізольовані мови, корнеклубнембйка техн. коренебульбомййка. корнеклубиенлбды мн., с.-х. коренебульбоплоди, -ІВ.
корненбжки ЛІН., зоол. корененіжки, -жок; ~ка ед. корененіжка, корнебтнрысковый коренепаростковий, корненлбдный с.-х. коренеплідний, корненлбды мн. коренеплоди, -ів; -нлбд ед.
коренеплід, -плоду, кбрнер спорт, корнер, корнерёзка с.-х. коренерізка, корнербтыл/н., зоол. корнероти, -ІВ. корнеслбв лингв. 1. {этимологический словарь) уст. коренеслів, -слова; етимологічний словнйк (-а); 2. {этимолог) уст. етимолог, кориеслбвие лингв., уст. етимологія, корнёт^ воен., ист. корнет, корнёт^ муз. корнет, корнёт-а-ннстби муз, корнет-а-піст6н. корнетйстл/д^з. корнетйст. корнётский воен., ист. корнётський.


корниловщина
110
коронацнбнный
корнйловщина ист. корніловщина, корнишбн корнішон, корноухий разг. карнавухий, карнаухий. корну^льский: к. язык ист. корнуёльська мова.
кбрнцанг спец. корнцанг, кброб короб; (из луба) козуб, козубень, -бня, уменьш. козубець, -бця, ж. козубенька; с три ~ба наговорйть (очень много) разг. набалакати (наговорйти) повен міх (цілий мішок, повний мішок), наговорйти (набалакати) три мішкй (сім мішків) [гречаної] вовни; цёлый к. вестёй (новостёй) цілий (повний) міх вістей (новйн). коробёйник уст. коробёйник. коробёйничать уст. бути коробейником, корббить 1. жолобити, -блю, -биш, коробити;
2. (сводить судорогами) прост, корчити, -ить, судомити, скручувати, -ує; {бросать в озноб) осипати морозом, проймати потом;
3. перен., разг. коробити, -ить; (возмущать, шокировать) обурювати, -юю, -юєш, шокувати, -ую, -уєш; менй -ит его поведёние менё шокує (обурює) його поведінка.
корббиться 1. жолобитися, -ться, коробитися; 2. (топорщиться — об одежде) стовбурчи- тися, настовбурчуватися, -ується, шкарубнути, шкарубіти, шкарубитися, дубитися, корббка коробка; (для спичек) пачка; (из картона — ещё) шабатура; (для мёда) диал. лазбйня; (остов строения) каркас, кістяк, -а; к. здйния корббка (каркас) будівлі; к. передач техн. корббка передач; к. скоростёй техн. корббка швйдкостей; черепная к. анат. черепна корббка. корббление жолбблення, корбблення. Ср. корббить 1.
короббк 1. уменьш. CM. кброб; 2. (коробочка) корббка, коробочка; 3. (плетёный кузов экипажа) диал. кброб; (возок) візок, -зка. корббочка 1. уменьш.-ласк. корббочка; 2. биол.
корббочка. корббочник спец, корббочник. корббочница спец, корббочниця. корббочньїй корббковий. корббушка уменьш.-ласк. корббонька. корббчатьій корббчастий. коробьіі (мера объёма) ист. короб’я. корбва корбва; (петельная) ялівка, яловиця; бодлйвая к. битлйва корбва; дбйная к. дійна корбва; стёльная к. тільна корбва; О как к. язьікбм слизйла як (мов, нембв, наче, неначе) корбва язикбм злизала, як лйзень (лиз)
злизав; пристало (идёт), как ~ве седлб по- гов. лйчить (пасує), як корбві сідлб (як свині нарйтники); чья бы к. мычйла, а твой (чья) бы молчйла погов. чия би гарчала, а твоя (чия) б мовчала; чиє б нявчало, а твоє (чиє) б мовчало.
коровёнка у н и ч и ж. корівчйна (разг.). корбвий корбв’ячий; ~вье мйсло корбв’яче масло.
коровйща увел, велйка корбва.
корбвка 1. уменьш.-ласк. корівка, корівонька;
2. ббжья к. энтом. сонечко (с.). корбвник с.-х. корівник, ж. корівня, короварня.
корбвницауст. корівниця. корбвушка, корбвонька ласк, корівка, корівонька.
коровйк бот. дивина (ж), коров’як, -у, ведмё- же вухо, короёд энтом. короїд, короёдный короідний.
Королёва королева; (шахматная фигура — ещё) ферзь, -зя; (о красивой женщине — ещё) богйня, царйця. королёвич фолькл. королевич, королёнко. королёвна фолькл. королівна, королёвский королівський, высок, коронний; -кая нёшка шахм. королівський пішак. Ср. корбль. королёвство королівство, королёк в разн. знач. корольбк, -лька. корбль корбль, -ля; (царствующая особа — ещё) монарх, самодержець, -жця; бубнбвый к. карт, бубнбвий корбль; нефтянбй к. перен. нафтовий корбль. королькбвый корольковий. коромысло' 1. коромисло; 2. (колодезный журавль) диал. журавель, -вля; О дым ~ом гармйдер, -у (м.), ж. буча, веремія, м. шарварок, -рку; ДИМ коромислом, коромысло^ энтом. коромисло, корбна 1. корбна; (венец — ещё) вінець, -нця; 2. астр, корбна; сблнечная к. сонячна корбна.
коронйльный астр, корональний, коронарйт мед. коронарйт, -у. короийрный мед. коронарний; ~ная недостаточность коронарна недостатність; ~ые сосуды анат. коронарні судйни. коронарогрйфия спец. коронарографія. коронароснйзм мед. коронароспазм, -у. коронаротромббз мед. коронаротромббз, -у. коронацибиный коронаційний, коронуваль- ний.


коронация
111
короткоп^ый
коронация церк. коронація; с. вінчання на царство, кбронер юр. коронер.
корбнка спец. коронка; буровая к. спец. бурова коронка; зубнйя к. мед. зубна корбнка. корбнный коронний; к. нбмер коронний номер.
коронование церк., высок, коронування; вінчання на царство, коронбванный коронований; {венценосный — ещё) вінценосний, короновать несов. и сов. коронувати, -ую, -уєш; садйти (-джу, -диш) / посадити на престол; {о монархе — ещё) несов. вінчати на царство.
короноваться несов. и сов. коронуватися, -уюся, -уєшся; {о монархе — ещё) несов. вінчатися (заступати / заступйти, -ступлю, -ступиш) на царство, коронбграф астр, коронограф, корбночка ирон. корбнка. корбнчатый корбнчатий. корообдйрка техн. корообдиральна машйна. корообдйрочный спец. корообдиральний, ко- родёрний.
корообдйрщик спец. корообдирач, -а, коро- дёр.
корообдйрщица спец. корообдирачка. короочистйтельный короочиснйй, короочй- щувальний. корбста короста.
коростйвннк бот. свербіжниця (ж). коростелёк>ше«ьш., орн. деркачик, коростёль орн. деркач, -а. корбстовый коростявий, коростяний; к. клещ энтом. коростяний кліщ, коротйть разг. коротати; к. век коротати (перебувати) вік (літа, життя), животіти, скніти, поневірятися, вікувати, -ую, -уєш; к. врёмя убивати час. коротаться разг. коротатися, корбтенький уменьш.-ласк. коротёнький; ку- цёнький. коротёнько нареч. коротёнько. корбткий 1. {небольшой по длине) короткий; {об одежде — ещё) куций, диал. кургузий; {о дороге) близькйй; ~кая іббка коротка (куца) спіднйця; ~ие вблньї радио короткі хвйлі; 2. {непродолжительный — ещё) недовгий, нетривалий, короткочасний, короткотерміновий; {быстрый, решительный — ещё) швидкйй, рішучий; '^кая распрйва швидка (рішуча) розправа; 3. {о росте — ещё) малйй,
невисокий; 4. {об изложении) стислий, лаконічний; в ~их словах небагатьма (кількома) словами, у небагатьох (кількох) словах, коротко, стйсло; 5. {перен.: дружественный, приятельский) близькйй; ~кое знакбметво близькё знайомство; на ~кой ногё с кем у близькйх стосунках (відносинах, взаєминах) з ким; О -'Кая память кого коротка (ледача) пам’ять у кого; к. ум (ум кбрбток) у кого разг. на розум небагатий (бідний) хто, малйй розум (корбткий ум) у кого; руки кброткй у кого руки короткі у кого, не твоя (не ваша) сйла, а зась, кбротко, уст. корбтко нареч. 1. коротко; к. говоря вводн. сл. кбротко кажучи; к. и іісно кбротко і ясно; 2. перен. блйзько; к. знакбм блйзько (добре) знайомий, коротковато нареч. короткувато, разг. коротёнько.
коротковатый короткуватий, разг. коротёнький.
коротковолновйк радио короткохвильовйк, -а.
коротковблновый короткохвильовйй; к. передатчик радио короткохвильовйй передавач.
коротковолбсый коротковолосий, короткоголбв зоол. короткоголов, куцоголбв. короткоголбвый короткоголовий, куцого- лбвий.
короткодёйствующий короткодійний, короткодіючий.
короткоживущий астр., физ. короткоісну- ючий, короткоживучий; к. изотбн коротко- існуючий ізотоп; к. радионуклйд короткоживучий радіонкулід. короткозамёдленное: к. взрывание горн, ко- роткоуповільнене підривання, короткозамкнутый техн. короткозамкнений. короткозамыкйтель техн. короткозамикач, -а. короткометражка разг. короткометражка, короткометражный короткометражний; к.
фильм короткометражний фільм, коротконадкрылы мн., зоол. коротконадкрй-
ЛИ, -ІВ.
коротконбгий коротконогий; {о животных) куцолапий.
коротконбжка^/7азг. коротконіжка, куцоніж- ка.
коротконбжка^ бот. куцоніжка, м. брахопо-
ДІЙ, -ІЮ.
короткопалый короткопалий.


короткопблый
112
корректйрующий
короткопблый короткопблий. короткопл^менный короткопол у менёвий. короткопробёжный короткопробіговий. короткорукий короткорукий, короткостёбельность короткостеблість, -ло- СТІ, куцостеблість. короткостёбельный короткостёблий, куцо- стёблий.
корбткость 1. короткість, -кості; 2. перен.
блйзькість. короткофбкусный физ. короткофокусний, короткохвбст короткохвіст, -хвоста, куцо-
ХВ1СТ.
короткохвбстый короткохвостий, куцохвостий, короткохбдный короткохідний. короткошёий короткошиїй, короткошёйный короткошййний. короткошёрстный, короткошёрстый корот- кошёрстий, куцошёрстий. коротыш разг. коротун, -а, коротай, -ая, куций, -ого {сущ), куцан, -а, куцак, -а, курду- пель, -пля.
коротышка (м. и ж), разг. коротун, -а (м.), коротай, -ая (м.) коротуха (ж.), куций, -ого {сущ., л/.), куца, -0Ї (сущ., ж.), м. куцан, -а, куцак, -а, курдупель, -пля. корбче 1. прил. коротший; перен. блйжчий; 2. парен, коротше; перен. блйжче; к. говорй вводи, сл. коротше кажучи, [однйм] словом, однё слово.
кброчка уменыи.-ласк. 1. кірочка; 2. шкірка, шкурка, шкурочка, шкаралупка; лушпаєчка, лушпйночка; 3. скорйнка, скорйночка, шку- рйнка, шкорйнка, шкорйночка. Ср. кбрка 1—3.
корочковйдный коркуватий; струпуватий.
Ср. кбрка 1. кброчковый кірочковий; шкірочковий, шку- рочковий. Ср. кброчка 1—2. корпёнье длубання.
корпёть (над чем, за чем) разг. длубатися (в чому), скніти, сохнути, пропадати (над чим); (впотьмах, напрягая зрение) сліпати [очйма] (над чим).
кбрпийный мед., уст. корпійний, кбрпієвий. кЬрпілямед.,уст. корпія, корпоратйвно нареч. корпоратйвно. корпоратйвность корпоратйвність, -ності. корпоратйвный корпоратйвний. корпорация корпорація; (объединение — ещё) с. об’єднання.
корпулёнтность кopпyлёнтнicть, -ності; (тучності^ огрядність, дeбёлicть, -лості, опасистість, -тості, корпулёитиый корпулёнтний; (тучный) огрядний, дебёлий, опасистий. корпулёнция>^ст., шутл. кopпyлёнцiя. корпункт (корреспондёнтский пункт) корпункт, -у (кореспондёнтський пункт), кбрпус в разн. знач, корпус, -у; (о туловище) тулуб, кбрпус, -а; депутатский к. политол. депутатський кбрпус; дипломатйческий к. дипломатйчний кбрпус; заводскйе корпусі заводські корпусй; кадётский к. уст. кадёт- ський кбрпус; к. часбв кбрпус годйнника; наклонйться всем --сом нахилйтися всім тулубом; окучивающий к. техн. підгорта- льний кбрпус. корпускула физ. корпускула, корпускулярный физ. корпускулярний, кбрпусник спец, кбрпусник. кбрпусный, корпуснбй корпусний, корпусообразующий корпусотвірнйй. коррадийция коррадіація. коррадйровать несов. и сов. коррадйрувати, -ую, -уєш. корразия геол. коразія.
коррейльное: к. обязательство юр. кореальне зобов’язання, кбррекс фото кбрекс.
корректйв коректйв, -у; (исправление — ещё) с. вйправлення. корректйроваиие коригування, корегування, коректування; (исправление — ещё) вйправлення.
корректйровать коригувати, -ую, -уєш, корегувати, коректувати; (исправлять — ещё) виправляти, корректйроваться коригуватися, -ується, корегуватися, коректуватися, корректирбвка коригування, корегування, коректування (с.), кopёкцiя; виправлення. Ср. корректйровать. корректирбвочно-развёдывательный ко- ри(е)гувально-розвідувальний. корректирбвочный коригувальний, корегувальний, коректувальний, корректирбвщик воєн, коригувальник, корегувальник, коректувальник, корректйрующий 1. прич. якйй (що) коригує (корегує, коректує); 2. прил. коригувальний, корегувальний, коректувальний, для кopёкцiї; ~ие кбдьі информ. коректувальні (коригувальні, корегувальні) коди.


коррёктно
113
корсёт
коррёктно парен, коректно; чемно, тактовно;
ввічливо. Ср. коррёктный. коррёктность корёктнють, -пості; чёмнicть, тактовність; ввічливість, -вості. Ср. коррёктный.
коррёктный корёктний; {учтивый — ещё) чемний, тактовний; {вежливый — ещё) ввічливий.
коррёктор полигр. коректор, коррёкторский полигр. коректорський, коррёкторша полигр.,разг. корёкторка. корректура полигр. коректура, уст. корёкта; править ~ру правити (виправляти) коректуру.
корректурный полигр. коректурний; к. 6т- тиск коректурний відбиток, коррёкцня спец. корекція; к. зрёння мед. ко- pёкцiя збру; к. траектбрин физ. кopёкцiя траєкторії, коррелбметр физ. корелометр. кoppeлJ^тлwнгв., филос. корелят, коррелятйвность книжн. корелятивність, -ності.
коррелятйвный книжн. корелятйвний; {соотносительный — ещё) співвідносний, взаемозалёжний. корреляционный книжн. кореляційний; {соотносительный — ещё) співвідносний; к. анйлнз кореляційний аналіз, корреляция книжн. кореляція; {соотношение
— 	ещё) с. співвідношення, коррепетйтор муз. корепетйтор. корреспондёнт кореспондёнт; {сотрудник газеты, журнала и т. п. — ещё) допйсувач; внештатный к. позаштатний кореспондёнт (допйсувач); сббственный к. власний кореспондёнт.
кореснондёнтка кореспондёнтка; допйсувач- ка. Ср. корреспондёнт. корреспондёнтский кореспондёнтський; ~кая сеть фин. кореспондёнтська мерёжа; к. пункт журн. кореспондёнтський пункт; к. счёт фин. кореспондёнтський рахунок; ~кое удостоверёние кореспондёнтське посвідчення.
корреспондёнция 1. кopecпoндёнцiя; {статья, заметка в газете — ещё) м. допис, -у;
2. 	{переписка — ещё) листування (с.), корес- пoндёнцiя; входящая к. вхідна кореспон- дёнцiя; заказная к. рекомендована коре- cпoндёнцiя; исходящая к. вихідна коре- cпoндёнцiя.
корреспондйровать' уст. 1. {находиться в переписке) листуватися, -уюся, -уєшся; 2. {на¬
правлять куда-л. корреспонденцию) допй- сувати, -ую, -уєш, уст. кореспондувати, -ую, -уєш.
корреспондйровать^ (чему, с чем — соответствовать чему-л.) книжн. кореспондувати, -ую, -уєш (чому, з чим), відповідати (чому), коррехидбр ист. корехідор. корригйрование коригування, корегування, корригйровать коригувати, -ую, -уєш, корегувати; {исправлять — ещё) виправляти, корригйроваться коригуватися, -ується, корегуватися, коррйда корйда.
коррйдо нескл., с., фолькл. корйдо. корродйрованный хим. кородований. корродйровать хим. кородувати, -ую, -уєш. коррозиестбйкий, коррозионностбйкий, коррозийностбйкий корозієстійкйй, корозійностійкий, коррозибнный, коррозййный в разн. знач. корозійний; -биная стбйкость мет. корозійна витривалість, коррбзия в разн. знач, корозія; к. металла мет. корозія металу; к. пбчвы с.-х. корозія ґрунту; тбчечная к. спец, крапчаста корозія, коррумпйнт {коррупционер) уст. корумпант. коррумпйрование социол., юр. корумпуван- ня; {продажность, подкуп) продажність, -ності, підкуп, -у, підкупність, коррумпйрованность корумпбваність, -ності; продажність, підкупність. Ср. коррумпйро- ванный.
коррумпйрованный социол., юр. корумпований; (продажный, подкупный) продажний, підкупний.
коррумпйровать несов. и сов., социол., юр. корумпувати, -ую, -уєш. коррумпйроваться несов. и сов., социол., юр.
корумпуватися, -ується. коррупционёр кopyпцioнёp. коррупция социол., юр. корупція; {продажность — ещё) продажність, -ності. корсйж корсаж, диал. стан, станик. корсажница спец. корсажниця, корсажный корсажний, корейк зоол. корсак, -а.
корсйр мор., ист. корсар; {пират — ещё) пірат, флібустьєр.
корейрский мор., ист. корсарський; {пиратский — ещё) піратський, флібустьєрський. корсйрствол^о/7., ист. корсарство; {пиратство
— 	ещё) піратство, флібустьєрство. корсёт (род пояса) корсёт, реже керсёт, шнурівка {ж), уст. шнуровиці, -йць {мн).


корсётка
114
корьістоліЬбие
корсётка (род кофты) диал. корсётка, керсетка, ко^сёт, реже керсет, корсётница спец. корсетниця, керсётниця. корсётный, корсёточный корсетний, керсетний, корсётовий, реже керсётовий. корсиканец корсиканець, -нця; ~нцы мн. корсиканці, -ІВ. корсиканка корсиканка, корсиканский корсиканський, корсчёт (корреспондёнтский счёт) корраху- нок, -нку (кореспондёнтський рахунок), корсьлі. и ж., ист. корсь, -сі. корт спорт, корт, -у; тённисный к. тёнicний корт.
кортадёрия бот. кopтaдёpiя. кортёж кортёж, -у; свадебный к. весільний кортёж. кортёжный кортёжний. кортексбн биол., фарм. кортексон, -у. кортёсыл!//., политол. кортёси, -ів. кбртиев: к. брган анат. кортіїв орган, кортизбл фарм. кортизол, -у. кортизбн фарм. кортизон, -у. к6ртикл10/7. кортик, кортикализация биол. кортикалізація. кортикальный биол. кортикальний, кбртико-висцерйльная: к. тебрия мед. кор- тико-вісцеральна теорія, кбртиковый мор. кортиковий, кортикостербиды мн., биохим. кортикостероїди, -ІВ.
кортикостербн биохим. кортикостерон, -у. кортикотропйн биохим. кортикотропін, -у. кортйн фарм. кортйн, -у. кбрточки: сёсть (присёсть) на к. сісти (присісти) навпочіпки (напочіпки, реже почіпки, разг. карячки, диал. накарачки и накарячки). корунд мин. корунд, -у. корундовый мин. корундовий, корфббл спорт, корфббл, -у. кбрча см. кбрчи.
корчйга диал. горщик (лі.), диал. саган, -а (лі.), корчага; (чугунная) м. чавун, -а, баняк, -а. корчйжка уменьш. горщёчок, -чка (м)\ м.
чавунчик, банячок, -чка. Ср. корчйга. корчйк ист., археол. корчак, -а. корчевйлка техн. корчувалка. корчевальный корчувальний, корчевание корчування, корчевйтель техн. корчувач, -а, корчувальник.
корчеватый диал. корчуватий, корчевйть корчувати, -ую, -уєш.
корчеваться корчуватися, -ується. корчёвка CM. корчевание, корчёмник см. корчмарь, корчёмиица см. корчмарка, корчёмный см. корчмарский. корчёмство>'ст. корчмування, корчёмство. кбрчи мн., разг. корчі, -ів, ж. судома; ~ча ед. корч, -у.
кбрчить 1. {сводить судорогами) корчити, -ить, судомити, скручувати, -ує; 2. {прикидываться кем-л.) разг. корчити; удавати (удаю, удаєш); к. гримйсы (рбжи, мйны) разг. кривлятися, викривлятися, виробляти (робйти) міни (гримаси), гримасувати, -ую, -уєш; к. дурака корчити (клёхти) дурня; к. из себА кого вдавати (морщити) із сёбе кого\ к. смирённика удавати [з сёбе] святого та Божого (смирённика); к. шутй блазнювати, -юю, -юєш.
кбрчиться корчитися, -ться, судомитися,/7ДЗг.
коцюрбитися, -блюся, -бишся, карлючитися. корчмй корчма, корчмарка уст. корчмарка. корчмйрский>^ст. корчмфський, корчёмний. корчмйрь уст. корчмар, -я. кбршун орн. шуліка, коршак, -а, каня {ж), разг. шуляк, -а и рябець, -бця; --иом нале- тёть (брбситься и т. п.) шулікою (коршаком, яструбом) налетіти (кйнутися и т. п.). кбршуний шуліки {род. п.), шулічий, коршака (род. п.), разг. рябця {род. п.). коршуньё с о б и р. коршакй, -ів {мн.). корыстно, корыстливо нареч. корйсливо; користолюбно; зажёрливо. Ср. корыстный, корыстность корйсливість, -вості, с. користолюбство.
корыстный, корыстливый корйсливий; {корыстолюбивый — ещё) користолюбний; {меркантильный — ещё) меркантйльний, грошолюбний, сріблолюбний; {алчный — ещё) зажёрливий, пожадливий; из ^^ных по- буждёний 3 корйсливих (меркантйльних) міркувань, зі шкурних мотйвів, заради зй- ску, задля вйгоди. корьістоліббец користолюбець, -бця, груб. здйрник.
корыстолюбйво нареч. користолюбно, корйсливо; {алчно — ещё) зажёрливо, пожадливо, корыстолюбйвый користолюбний, корйсливий; {алчный — ещё) зажёрливий, пожадливий; {меркантильный — ещё) меркантйльний, грошолюбний, сріблолюбний. корьістоліЬбие користолюбство, грошолюбство, сріблолюбство, ж. меркантйльність,


корысть
115
косйть^
-НОСТІ, корйсливість, -вості, зажерливість, пожадливість, корысть 1. {выгода) кбрйсть, -ті, вйгода, м. зиск, -у, інтерес, -у; {прибыль — ещё) м. прибуток, -тку; О на старости женйться — не себё к. поел, старому женйтися — тільки журйтися; 2. ем. корьістоліббие. корытище увел, велйке корйто. корьіто корйто; {для домашнего обихода — ещё) мн. ночви, -чбв, диал. ваганй, -ів, нёць- ки, -цьок; ж., перен., разг. годівийця; остаться (оказаться) у разбйтого '^та, вернуться к разбйтому --ту перен. лишйтися ні 3 чим, зостатися (опинйтися, залишйтися, лишйтися) над розбйтим корйтом (коло роз- бйтого корйта, 3 поламаним возом); О было бы к., а свнньй будет погов. абй корйто, а свйні прййдуть; абй булй побрязкачі, то будуть і послухачі; абй люди, а піп буде; мудрёное дёло к.! велйке діло опеньки! корытообразный, корытчастый коритоподібний, як корйто. корытце уменьш. корйтце; мн. ночовки, -вок, ночовочки, -чок. Ср. корыто, корь мед. кір {род. кору), корьёсобир. кора, корьедробйлка техн. кородробарка, корьерёзка техн. корорізка, кбрюшка ихт. корюка, корюшка, кбрюшковый ихт. корюковий, корюшковий. коріво нареч. неоковйрно, недоладно, незграбно, незугарно, кострубато. Ср. корйвый 2. корйвость 1. корявість, -вості, кострубатість, -тості; зашкарублість, -лості; 2. неоковйр- ність, -ності, невправність, недоладність, незграбність, незугарність, кострубатість. Ср. корявый 1—2. корйвый 1. {искривлённый) корявий, кострубатий; {заскорузлый — ещё) шкарубкйй, зашкарублий; {коряжистый) разг. корячкуватий; 2. {перен.: нескладный, некрасивый) разг. неоковйрний, невправний, недоладний, незграбний, незугарний, кострубатий;
3. 	{изрытый оспой) прост, рябйй. коріга^ прост, коріжина корч, -а (лі.), реже коряга, коряжина, коріга^ {рука) жарг. коряга, корйжистый корчуватий,/7азг. корчастий, корячкуватий, кордубатий, корйжннк с о б и р. корчі, -ів {мн). корйк этнол. коряк, -а; ~кн мн. корякй, -ів. корйкскнй этнол. коряцький; к. язйк коряцька мова.
коріїчнться 1. прост, розкарячуватися, -уюся, -уєшся; 2. перен., прост, упиратися, опинатися; 3. прост, надриватися, підриватися, надсаджуватися, -уюся, -уєшся. корйчка этнол. корячка, кбса нескл., м. и ж.; неизм., этнол. коса; язык к. мова коса. косй‘ {заплетённые волосы) коса, косй^ с.-х. коса; {для камыша) м. різак, -а; О нашлй к. на кймень погов. найшла (трапила, натрапила, наскочила) коса на камінь, наскочив чорт на біса. косй^ геогр. коса, обмілина, м. пересип, -у. косйрь^ косар, -я. косйрь^ {нож) сікач, -а. косатка зоол. косйтка. косатки Л1»., ихт. косатки, -ток. косйч орн. тетерук, -а, тетерюк, -а, тетеря, тетервак, -а, тетерів, -рева, косачйный орн. тетеруковий, тетерин, -а, -е, тетёрячий.
кбсвенно нареч. 1. скісно; 2. посерёдньо; побічно. Ср. кбсвенный 1—2. кбсвенный 1. {косой) уст. СКІСНЙЙ; к. взгляд (взор) СКІСНЙЙ погляд; 2. {не непосредственный) посередній, непрямйй; {побочный) побічний; --ые налбгн фин. непрямі податки; ~ые результаты побічні результати; ~ые улйкн юр. побічні докази; 3. {непрямой) лингв, непрямйй; ~нное донолнённе непрямйй додаток; -'ые падежй непрямі відмінки; к. вопрбс непряме питання, косёканс косёканс. кбсенькнй ласк, косёнький. косёть ставати (стаю, стаєш) косим, косіти. косёц косар, -я.
косйлка с.-х. косарка; к.-нзмельчйтель косар- ка-подрібнювач {род. косарки-подрібнювача). косинй прост. 1. перекіс, -косу (л/.); 2. {косоглазие) косоокість, -кості, косйнка ласк., прост, косоокість, -кості, кбсннус мат. косинус, косннусбнда мат. косинусоїда. косйть’ {косой, косилкой) косйти (кошу, косиш); {перен.: о болезнях, эпидемии, войне
— 	ещё) убивати, нйщити; к. траву косйти траву.
косйть^ 1. {направлять вкось, кривить) перекошувати, -ую, -уєш, косйти (кошу, косиш), кривйти, -влю, -виш; к. рот кривйти рота (рот); 2. {смотреть искоса, сбоку) косйти, скошувати, дивйтися (-влюся, -вишся) скоса {диал. зйзом); {страдать косоглазием) коей-


косйть^
116
кбсно
ти, диал. зйзом дивйтися; к. глазй (глазами) косйти очі (очйма), скошувати очі; он ~йт на одйн глаз він кривйй (косить) на одне око; О не ~сй глаз на чужбй квас погов. з чужого добра не зробиш двора, чужйм добром не забагатієш, чужйй кожух не гріє, косйть^ жарг. 1. {уклоняться от работы, обязанностей) косйти (кошу, косиш), відкручуватися, -уюся, -уєшся (від чого); 2. {притворяться) косйти (під кого-що), симулювати, -юю, -юєш (що), грати комедію, косйться* косйтися, -иться. Ср. косйтьЧ косйться^ {кривиться; относиться недружелюбно) косйтися (кошуся, косишся); {смотреть искоса — ещё) дивйтися (-влюся, -вишся) скоса {диал. зйзом). косйца' уменьш. кіска, косйця. Ср. косйЧ косйца^ косйця.
косйчка уменьш.-ласк. кіска, кісонька, косйч- ка. Ср. косйЧ кбсма патла, кудла, м. космак, -а, пелех, косматеть разг. кошлатіти, кудлатіти. космйтнть разг. кошлати, кошлатити, -ачу, -атиш, косматити, космачити, куйовдити, -джу, -диш, розкуйовджувати, -ую, -уєш, кудлати, кучмити, -млю, -миш, кострубачити, космйтнться разг. кошлатися, кошлатитися, -ачуся, -атишся, косматитися, космачитися, куйовдитися, -джуся, -дишся, розкуйовджуватися, -уюся, -уєшся, кудлатися, косматый кошлатий, косматий, кострубатий, разг. кудлатий, кудластий, патлатий, пелехатий; {лохматый) лахматий. космйч прост, кудлай, -ая, кудлань, -ня, кудлач, -а, кудла {ж), патлач, -а, патлань, -ня, м. и ж., диал. куйовда, космётик косметик.
космётнка косметика; лечёбная к. лікувальна косметика.
косметйческий косметйчний; ~кое срёдство косметйчний засіб, косметйчка разг. косметйчка. косметблог косметолог, косметологйческнй косметологічний, косметолбгня косметологія, космёя бот. космея. космйзм филос. космізм, -у. космйст филос. косміст. космйческий космічний; -'кая пыль астр. космічний пил; ~не лучй физ. космічні промені, космічне проміння; ~не скбростн физ. космічні швйдкості; к. корйбль космічний корабель.
космовйденне космобачення, космогонйческнй космогонічний; к. цикл муз. космогонічний цикл, космогбння космогонія, космографйческнй уст. космографічний, космогрйфня уст. космографія, космодрбм космодром, -у. космодрбмный космодромний, космбндньїй палеонт. космоїдний. космолёт космоліт, -льоту, космолётчик космопілот. космологйческий космологічний, світознав- чий.
космолбгия космологія, с. світознавство. космонавт космонавт; {астронавт — ещё) астронавт, поэт, зореплавець, -вця. космонавтика космонавтика; {астронавтика
— 	ещё) астронавтика, космонавтка космонавтка; {астронавтка — ещё) астронавтка. космооткрьівйтель космовідкривач, -L космоплавание космоплавання, космоплаватель космоплавальник. космопл^н космоплан, -у. космополйт космополіт, космополитйзм космополітйзм, -у. космополитйческий, К0СМ0П0ЛИТЙЧНЫЙ ко- смополітйчний; -ческне взглйды космопо- літйчні погляди, космополйтка космополітка, кбсмос космос, -у; открытый к. відкрйтий космос.
космосиймок космознімок, -мка. космофйзик космофізик. космофйзика космофізика. космофизйческий космофізйчний. космохймик космохімік. космохимйческий космохімічний. космоцёнтр космоцентр, -у. кбсмы мн., прост, патли, -ів, кудли, косми {род. косм), космакй, -ів, пелехи, -ів; растрепать к. кому вйчубити (розпатлати, розкуйовдити, -джу, -диш) кого. коснйя сущ., {ж), диал. човник (лі.). коснёть 1. {пребывать в состоянии застоя) нйдіти, скніти, шкарубнути, шкарубіти; к. в невёжестве нйдіти (скніти) в нёyцтвi, животіти в темряві; 2. {терять подвижность, гибкость, коченеть) дубіти, клякнути, заклякати.
кбсно нареч. відстало, зашкарубло, заклякло, задубіло; мляво, бездіяльно, iнёpтнo. Ср. кбсньїйЧ


кбсность
117
костёльный
кбсность відсталість, -лості, зашкарублість, закляклість, задубілість; млявість, -вості, бездіяльність, -кості, iнёpтнicть. Ср. кбс-
НЬІЙ>.
косноязычие недорікуватість, -тості, криво- мовність, -кості, тяжкомовкість, недомовність, гугнявість, -вості {ж). косноязычно нарен. недорікувато, гугняво, косноязычный, косноязыкий недорікуватий, недорікий, недомовний, гугнявий, коснуться CM. касаться, кбсный' відсталий, зашкарублий, закляклий, задубілий; {медлительный, ленивый) млявий, бездіяльний, інертний; ~ьіе взгляды відсталі (зашкарублі, задубілі, консерватйв- ні) погляди; к. ум ледачий (млявий) розум; к. человёк відстала (млява розумом) людй- на.
кбсньїй^ кіснйй. Ср. косйЧ кбсный^ косовйй. Ср. косй^ кбсо нареч. косо, крйво; {наклонно — ещё) скісно, косяка; к. смотрёть (глядёть) на кого скоса (косо, крйво, кривйм оком, косйм оком) дивйтися на кого-що, диал. зйзом (зй- зим оком) дивйтися на кого-що; бісом дивйтися на кого-що; к. улыбаться (усмехаться) косо (крйво) всміхатися (посміхатися); О к., крйво, лишь бы жйво погов. косо, крйво, абй жйво; стук-грюк, абй з рук. кособбкий кособокий, кривобокий, кособбко нареч. кособоко, кривобоко, кособбчить прост, кособочити, кривобочити, кособочитися, кособбчиться прост, кособочитися, косовйр этнол. косовар; ~ры мн. косов^ри, -ів. косовйрка этнол. косоварка, косовйрский этнол. косоварський. косовато нареч. косувато, кривувато.
КОСОВЙЦа с.-х. КОСОВЙЦЯ, сінокіс, -косу (Л1.),
сіножать, -ті; {жатва) жнива {род. мн. жнив), косовйще КІССЯ. косоворбтка косоворотка, косоворбтный косоворотний. косоглазие мед. косоокість, -кості, разг. зизо- бкість {ж); расходящееся к. мед. розбіжна косоокість (зизобкість). косогл^зость косоокість, -кості, разг. зизобкість.
косоглазый косоокий, косий, разг. зизоокий, кривоокий, диал. зизуватий, косогбн спец, косогін, -гону, косогбр косогір, -гору.
косбй* 1. косий; {наклонный — ещё) скіснйй, навскісний; к. взгляд (взор) у кого перен.
косий (недобрий, непрйязний; підозріливий, недовірливий) погляд;; к:ого, криве око у кого; к. вброт косий комір; к. дождь скіснйй дощ; к. проббр косий проділ; к. треугбль- ник мат. косий трикутник; к. угол косий кут; О ~сйя сйжёнь в плечйх у кого сажневі плечі (рамёна) у кого, широкоплечий (кре- мезнйй, дужий, крижастий) хто; 2. {косоглазый) косоокий, косий, разг. кривоокий и ЗИЗООКИЙ, диал. зйзий, зизуватий, косбй^ {о зайце) сущ., м., прост, куций, -ого. косбк спец. косок, -ска. косолйпить клйшати.
косолапо нареч. 1. клйшаво; 2. незграбно. Ср.
косолапый 1—2. косолапость 1. клишоногість, -гості, клйша- вість, -вості; 2. незграбність, -ності. Ср. косолапый 1—2. косолапый 1. клишоногий, клйшавий; 2. {перен.: неуклюжий) разг. незграбний, непо- вороткйй, вайлуватий, ведмедикуватий; сущ., м. и ж. незграба, м. неповертайло, ж. неповоротниця. косонапрйвленньїй скісноспрямований. косоплёчий широкоплечий, косопоперёчный cкicнoпoпepёчний. косоприцёльный: к. огбнь воен. косоприцільний (навскісний) вогонь, кососимметрйчньїй скісносиметрйчний. косорбтиться {скашивать рот) прост, кри- вйти (-ВЛЮ, -виш) рота, кривйтися. косорбтый прост, косоротий, криворотий, косорукий косорукий, криворукий, косорукость мед. косорукість, -кості, криво- рукість.
косослбй лес. косошарість, -рості {ж). косослбйность лес. косошарість, -рості, косослбйньїй лес. косошарий, косоугбльник мат. косокутник, косоугбльный мат. косокутний, косс {мера длины) кос.
костариканец костариканець, -нця; '^нцы мн.
костариканці, -ів. костариканка костариканка, коста-рикйнский коста-риканський. костевбй CM. кбстный. костедробйльный кісткодробйльний. костеиёть костеніти, ціпеніти, завмирати; {коченеть — ещё) клякнути, заклякати, дубіти, костеобрабйтывающий кісткообробний. костёл костёл, -у, костьол; зйльный к. архит.
зальний костёл (костьол), костёльный костёльний, костьольний.


костёр'
118
кость
костёр* 1. багаття (с.), с. вогнище, реже огнище и ж. ватра; 2. {поленница) спец., дна л. костёр, -тра; 3. горн, костёр, костёр^ бот. стоколос, -у. костёрище увел, вогнище, реже огнище, ва- трище (с.). костерйть см. костйть. костербк, костёрчик багаттячко (с.).
костеязычные суи^., мн., ихт. кісткоязикові, -их.
костибз мед. К0СТІ03, -у.
костйстость костйстість, -тості; кощавість, -вості, кістлявість. Ср. костйстый. костйстый костйстий, разг. окостуватий; (костлявый — ещё) кістлявий, кощавий; ~ые рыбы мн., ихт. КОСТЙСТІ рйби. костйть прост, чесати (чешу, чёшеш), чйсти- ти (чйщу, чйстиш), костйти (кощу, костйш), картати, лаяти, кбстия ЗООЛ. КОСТІЯ.
костлйвость кощавість, -вості, кістлявість;
костйстість, -тості. Ср. костлйвый. костлйвый кощавий, кістлявий; {костистый
— 	ещё) костйстий, разг. окостуватий, костномозговбй КІСТК0В0М03К0ВЙЙ. кбстно-сустйвный кістково-суглобний, костнотуберкулёзный кістковотуберкульоз- ний.
кбстно-хрящевбй кістково-хрящовйй. кбстный КІСТКОВЙЙ; ~ная мукй кicткoвё борошно; к. мозг анат. кістковйй мозок, костоёдамв^ костоіда.
костолбм 1. {ломота) прост, ломота, диал. гризь, -зі {ж.), гостёць, -тця; 2. {о человеке) прост, костолам, костолбм. костолбмка прост, костоломка, костоправ костоправ, костопрйвство костоправство. косторёз косторіз, косторёзный косторізний, кбсточка* уменьш.-ласк. кісточка; О перемывать --ки кому разг. перемивати кісточкй кому, перетирати (переминати) на зубах кого, пересуджувати, -ую, -уєш кого', по '-ам разбирать кого-что по кісточках розбирати (перебирати) кого-що. Ср. кость, кбсточка^ бот. кісточка, м., разг. камінець, -нця; выходйть (пойтй) в ~ку сад. виходити (пітй) в кісточку, кбсточковые сущ., мн., бот. кісточкові, -их. кбсточковый кісточковий; к. культуры кісточкові культури. Ср. кбсточка^. кострй спец. кострйця, кістрйця, с. терміття.
кострёц крйжі, -ІВ {мн), кострёць, -ця; {у птиц) куприк, купер, -пра. кострецбвый куприковий. кострйка,/7е^/се кострйца см. кострй. кострйчный кострйчний; {сделанный из костры — ещё) костричйний. кострйще {место, где был костёр) вогнище, реже огнище, ватрище. кострбвый* 1. вогнищёвий, реже огнищёвий, ватровий; 2. костровий; 3. костровий. Ср. костёр* 1—3. кострбвый^ см. кострйчный. костромичй мн. костромичі, -ІВ. костромскбй костромськйй. костумбрйзм иск., лит. костумбрйзм, -у. костылёк уменьш.-ласк. 1. мйличка {ж), ко- стурбк, -рка; 2. костурбк. Ср. костыль* 1—2. костыледёр техн. виймальник костилів, костылезабйвщик техн. забивальник костилів.
костылик см. костылёк, костыль* 1. {для хромых) мйлиця {ж.), кбстур, увел, костуряка, ж., диал. куля; 2. {посох) уст. кбстур. костыль^ {гвоздь, стержень^ костйль, -ля. костыльный* 1. мйличний, кбстурний; 2. кб- стурний. Ср. костыль* 1—2. костыльный^ костйльний; к. молотбк ж.-д.
костйльний молотбк. Ср. костыль^ костылйть 1. {бить) прост, дубасити, -ашу, -асиш, дубцювати, -юю, -юєш, лупцювати, тузати; 2. {хроматі^ прост, шкандибати, шкутильгати, кость кістка, маслак, -а {м.), реже кість {род. кбсті); ~ти мн. кісткй, -тбк, кбсті, -тёй; {останки — ещё) останки, -ів, м. тлін, -у и прах, -у; берцбвая к. гомілкбва кістка; ви- сбчная к. скрбнева кістка; грудная к. грудна кістка; кйнуть к. кому перен. кйнути кістку кому\ локтевйя к. ліктьова кістка; лучевая к. променёва кістка; ширбкая к., ширбк '-ТЬЮ, ширбк в <^стй ширбкий у кбсті, широ- кокбстий; о до костёй [промбкиуть, измбк- нуть, промёрзнуть и т. п.\ разг. до кістбк [промбкнути, змбкнути, вймокнути, про- мёрзнути и т. п], до рубця (рубчика, нйтки, як хлющ) [промбкнути, змбкнути]; до мбзга костёй [педагбг и т. п.\ до нутра кістбк [пе- дагбг и т. п], аж до самйх кістбк [педагбг и т. п], прирбдний (прирбджений) [педагбг и т. «.]; кбжа да ~ти самі кісткй та шкура (шкіра), худйй як тріска, аж кісткй світяться; костёй не собрать груб, кістбк не зібрати;


КОСТіЬм
119
котелбк*
лечь костьмй высок, лягтй кістками (кість- мй, трупом), головою накласти; пар костёй не лбмит поел, пара парить, а кістбк не вірить; перемывйть ~сти кому переминати (перетирати) на зубах кого, переминати КІСТОЧКЙ кому\ пострбить (воздвйгнуть) на костйх побудувати (збудувати, спорудйти) на кістках; стойть -тью в гбрле (поперёк гбрла) груб, стояти кісткою в горлі (поперёк горла); язык без костёй разг. язйк без кісток [, то й меле].
КОСТІ&М костюм; {одежда — ещё) бдяг, -у; выходибй к. ВИХІДНЙЙ костюм, святковий (святнйй) бдяг; двуббртный к. двобортний (дворядний) костюм; к. с игблочки костюм новісінький, костюм мов щойно від кравця; раббчий к. робочий костюм (одяг), роба, костюмёр театр, костюмер, костюмёрная сущ., ж., театр, костюмёрня. костюмёрный костюмерний; к. цех костю- мёрний цех. костюмёрша театр., разг. костюмёрка. костюмйрованный костюмований; к. бал (вёчер) костюмований бал (вёчip). костюмйровйть несов. и сов. костюмувати, -ую, -уєш.
костюмйровйться несов. и сов. костюмув^ти- ся, -уюся, -уєшся. костюмирбвка костюмування (с.). К0СТ1&МНЫЙ костюмний.
КОСТІ&МЧИК костюмчик.
КОСТІІК кістяк, -а; {остов — ещё) остов; {каркас — ещё) каркас, костянйка бот. костянйця, кам’янйця. костянйчный бот. костянйчний, костяницё- вий.
костйнка бот. кістянка, костянбй 1. {сделанный из кости) кістянйй; 2. {добываемый из кости) кістковйй; О б^ба- ягй ~нйя ногй фолькл. баба-яга кістяна нога, костйшка разг. кісточка, косуля* зоол. козуля, косуля, диал. с^рна, сёр- на.
косуля^с.-х.,уст., диал. косуля, плужнйця. косуха*, косушка прост., уст. чвёртка. косуха^ {кожаная куртка с диагональной застёжкой) жарг. косуха, косхалві кул. косхалва, косынка косйнка.
косыночка уменыи.-ласк. косйночка. косьбй косовйця, сіножать, -ті; {кошение — ещё) с. косіння, косьёдиал. кісся.
косйк* косяк, -а; {дверной — обычно) одвірок, -рка; {оконный — обычно) лутка {ж), диал. варцаб, ж. варцаба, косік^ {гурт, стая) косяк, -а, табун, -а. косякбм {косо) нареч., разг. навскосй, навко- сй, косо.
косйчный косячний, табунний, табуновий. Ср. косАк^,
косячбк* уменыи.-ласк. косячок, -чка; одвіро- чок, -чка; ж. луточка. Ср. косйк*. косячбк^ уменъш. косячок, -чка, табунёць, -нця, табунок, -нка. Ср. косАк^. косііщий* якйй (що) косить; сущ. косар, -я. косйщий^ якйй (що) косить {диал. дйвиться зйзом), кривобкий, зизобкий. косящийся якйй (що) коситься; перекошений, кот кіт {род. кота); {перен.: женолюб — ещё) жінколюб; морскбй к. ихт. морськйй кіт; О как к. наплакал як (немов, неначе) кіт наплакав, котові на сльози немає, на заячий скік, із заячий хвіст; к. в сапогйх кіт у чоботях (чобітках); котй в мешкё купйть разг. кота в мішку (торбі) купйти; не всё коту Масленица, бывает и Велйкий пост поел. не все котбві Масниця, буде й Велйкий піст; прййде і на пса колйсь зима; минулися рокй, що розпирали бокй. кбта нескл., м. и ж., ист. кота, котангенс мат. котангенс, котарнйн-хлорйд хим. котарнін-хлорйд, -у. котёл 1. казан, -а, котёл, -тла; Атомный к. физ. атомний казан (котёл); голові с (как) пив- нбй к. перен., прост, голова як макітра; [как] в ~тлё кипёть (варйться) перен. [як] у казані (котлі) кипіти (варйтися); к.-аккумулйтор котёл-акумулятор {род. котла-акумулято- ра); к.-парообразовйтель котёл-пароутво- рювач {род. котла-пароутворювача); к.-ути- лизйтор кoтёл-yтилiзaтop {род. котла-ути- лізатора); паровбй к. паровйй котёл; чугунный к. чавунний котёл; О горшбк ~тлу не товарищ поел, казан глёкoвi не до пари, кінь волові не рівня; горшбк ~тлу смеётся, а бба черны поел, дорікав горщик чавунові, що чорний, аж і сам як сажа; сміялася вёрша з сака, оглянулася — сама така; насміявся голений стрйженому; 2. {перен.: окружение
— 	ещё) воен. оточення (с.). котелбк* 1. уменъш. казанок, -нка, казанчик, котелок, -лка; ср. котёл 1; 2. {перен.: об умственных способностях) разг. макітра {ж), голова; к. вйрит голова (макітра) ва-


котелбк^
120
котбрый
рить; у негб к. вйрит у нього добра голова, у нього макітра варить, котелбк^ (мужская шляпа) котелок, -лка. котёльная сущ., ж. котельня, -ні, казанна, -ої, котельна, -ої. котёльный казановий, котёльний; ~ная устанбвка котельна установка; ~ное тбпли- во мет. котельне паливо; к. агрегат котельний агрегат, котёльщик спец, казаняр, -а, котляр, -а, котельник.
котёнок котеня, -яти, котя, кошеня, киценя (с.). котёночек уменыи.-ласк. котенятко, котятко, кошенятко, киценятко (с.). котерйя ист. котерія.
котидйльная: к. лйния гидрол. котидальна лінія.
кбтик* уменьш.-ласк. котик, коток, -тка, коточок, -чка, котусь, -ся. Ср. кот. кбтнк^ зоол. котик; морскбй к. морськйй котик.
кбтики {почки) мн., бот. котики, -ів. кбтиковьій котиковий. Ср. кбтик^ котиколбв спец, котиколов. Ср. кбтнк^. котнлозйврьі мн., палеонт. котилозаври, -ів. котнльбн {танец) котильйон, -у. котйнгил/»., орн. котйнги, -ів. котировальный фин. котирувальний, котйровать несов. и сов., фин. котйрувати, -ую, -уєш.
котйроваться несов. и сов., фин., перен. котй- руватися, -ується; {перен.: оцениваться — ещё) оцінюватися, -юється, цінуватися, -ується; вьісбкб ~руется кто-что вйсоко ко- тйрується (оцінюється) хто-що. котирбвка фин. котйрування (с.); дополнй- тельная к. додаткове котйрування; к. иностранной валібтьі котйрування іноземної валюти.
котирбвочный фин. котирувальний, котйться котйтися (кочуся, котишся), котлйссия палеонт. котласія. кбтласский котласький. котлёта котлета, м. січеник; моркбвная к. морквяна котлета; отбивнйя к. відбивна котлёта, ciчёник. котлётка уменьш. котлетка, котлётная сущ., ж. котлетна, -ої. котлетнодёлательный котлеторобний. котлётный котлетний; к. фарш котлетний фарш.
котлоагрегат (котёльный агрегат) котлоагрегат, -у (котельний агрегат).
котлован котлован, -у; {в земле — ещё) чаша, котлованокоп^тель котлованокопач, -а. котлованный котлованний. котловйна улоговина, котловйна, вйдолинок, -нка {м), диал. улога, кітлйна, кітловйна. К0ТЛ0ВЙННЫЙ улоговинний, котловйнний. котлбвый казановий, котловий, котлонадзбр котлонагляд, -у. котлообразный казаноподібний, котлоподібний.
котлоочйстка котлоочйщення (с.). котлопункт котлопункт, -у. котлостроённе котлобудування. котлостройтель котлобудівнйк, -а. котлостройтельный котлобудівнйй. котлотурбйнный котлотурбінний, кбто нескл., м., муз. KOTO. котбк ласк., фолькл. коток, -тка, котик, котбко нескл., м. и ж.; неизм., этнол. котоко;
язык к. мова котбко. котбмка торба, торбйна, торбйнка, диал. шанька; {узел — ещё) м. клунок, -нка; {наплечная) мн. саквй, -ков, бёсаги, -ів. котбмочка уменьш.-ласк. торбйночка, торбочка, торбйнонька; м. клуночок, -чка. Ср. котбмка.
котбн текст, котон, -у; к.-машйна котон- машйна. котонизатор текст, котонізатор, котонизацибнный текст, котонізаційний, котонизация текст, котонізація, котонизйрованный текст, котонізований, котонизйровать несов. и сов., текст, котонізувати, -ую, -уєш. котонизйроваться несов. и сов., текст, котонізуватися, -ується. котонйн текст, котонін, -у. котбновый текст, котоновий, котбнщик спец. котонник. которйн хим. которан, -у. котбрый мест. 1. вопросит, котрйй; {какой) якйй; ~рое платье вам ббльше нравится? котра (яка) сукня вам більше подобається (до вподоби)?; к. раз вы іто дёлаете? вкотре ви це робите?, котрйй раз ви це робите?; к. час? котра годйна?; не знйю, в ~ром часу нйдо явйться не знаю, о котрій годйні треба з’явйтися; не пбмню, в ~ром дбме он живёт не пам’ятаю, в котрому (якому) будйнку (домі) він мёшкaє (живе); с --ых пор? відколи?, з якйх пір?, з якого часу?; 2. {в придаточном предложении) относит, якйй, що, реже котрйй; человёк, к. приходйл вчер^


котбрый-нибуць
121
кбчень
людйна, яка (що) приходила вчора; шкаф, в ~ром лежйт кнйги шафа, у якій (де) лежать книжкй (кнйги); 3. неопред., прост, кот- рйй, якйй; {некоторый) дёкотрий, деякий; ~ые..., ~ые... {одни — другие: при перечислении, сопоставлении) котрі..., котрі...; які... які...
котбрый-нибудь, уст. котбрый-либо мест., разг. котрйй-нёбудь {род. котрого-нёбудь), реже котрйй-будь; {какой-нибудь^ якйй-нё- будь, якййсь {род. якогось). кот6рый-то мест., разг. котрййсь, -рогось;
{какой-то) якййсь {род. якогось), коттёдж котёдж, -у. коттёджик>^л/е«ьш. котёджик, -у. коттёджный котёджний. кбттеры мн., ист. котери, -ів. котурны Л1«., ист., перен. котурни, -ів. коты {вид обуви) мн., диал. кйнді, -ів, котй, -ів. коудббл спорт, коудбол, -у. кбуш техн. коуш.
кофакторы мн., биохим. кофактори, -ів. кбфе {нескл., м.) кава {ж.), реже кофе {нескл., с.), уст. кофій, -ію; за к. {посидеть, поговорит}^ при каві, за кавою; мблотый к. мёлена кава; чёрный к. чорна кава, кофеварка кавоварка, кофевйрочный кавоварочний. кофеёк, уменьш. кофеёчек ласк, кавонька, ка- вочка, кавуся {ж.). кофеин фарм. кофеїн, -у. кофейнка разг. кавйнка,кофеїнка. кофейновый фарм. кофеїновий, кофейшко у н и ч и ж. кавонька, кавочка {ж.\ пестл). кбфей прост, см. кбфе. кофёйная см. кофёйня. кофёйник кавник, кав’янйк, -а. кофёйница кавнйчка, кавнйця. кофёйничать разг. кавувати, -ую, -уєш. ко^ітілчекуменьш.-ласк. кавничок, -чка. Ср. кофёйннк.
кофёйный кавовий; ~ное дёрево кавове дёре- во; к. напйток кавовий напій; О гадйть на ~ной гуще ворожйти на кавовій гущі, кофёйня сущ., ж. кав’ярня, кофемблка кавомолка, кофермёнты мн., биол. кофермёнти, -ів.
{вид сундука) у ст. кофр, кбфта кофта,/7Д5г. кофтйна. к^^ттк2іуничиж. кофтйна,/?д5г. кофтйнка. кбфточка кофточка,кофтйнка.
кбфточный кофтйнний. коффердйм мор. кофердам. кохннхйна, кохннхйнка с.-х. кохінхіна, ко- хінхінка. кохннхйнскнй с.-х. кохінхінський, кохнстйнн нескл., м., лингв, кохістані. кохнстйнцы ЛІН., этнол. кохістанці, -ів. кбхня бот. КОХІЯ. коч мор., ист. коч.
кочйн качан, -а; {капусты, мака — обычно) головка; {кукурузы) КИЯХ, -а; {яблока) недогризок, -зка.
кочанный качанний, качановий; ~нная капуста качанна капуста, коч^нчнк см. кочешбк. кочевйнне кочування, ж. кочівля; мандрування, бурлакування; перелітання. Ср. кочевать.
кочевать кочувати, -ую, -уєш; {путешествовать — ещё) мандрувати, -ую, -уєш, диал. вандрувати; {бродяжничать — ещё) бродяжити, бурлакувати; {о птицах) перелітати, кочёвка 1. {действие) кочування (с.), кочівля;
2. {кочевье) кочовйще (с.). кочёвникн мн. КОЧІВНИКЙ, -ІВ, кочовикй; {в шатре) шатёрники, -ів; -'НК ед. кочівнйк, -а, кочовйк; шатёрник. кочёвннца кочівнйця; шатёрниця. кочёвннческнй кочівнйцький; шатёрниць- кий.
кочёвннчество кочування, мандрування, кочевбй кочовйй; к. ббраз жйзнн социол. ко- човйй спосіб життя; ~вые племені социол. кочові племена, кочеврйжнться {упрямиться, артачиться) прост, комизйтися, -ижуся, -изйшся, коцюбитися, -блюся, -бишся, опинатися, пручатися; {важничать) разг. задаватися, -даюся, -даєшся; {кривляться) ламатися, разг. кривлятися; {дурачиться) разг. дуріти, кочёвье 1. кочовйще; 2. {действие) кочування, ж. кочівля, кочегйр кочегар, грубник, кочегарка, кочегарная, кочегарня кочегарка, кочегарня, кочегйрный кочегарний, кочедыжник бот. безщйтник. кочедыжннковый бот. безщйтниковий. коченёть 1. {затвердевать) заклякати, клякнути, дубіти, разг. коцюбнути; 2. {замерзать) мёрзнути, змерзати, замерзати, разг. коліти.
кбчень прост. CM. кочйн.


кочерг^
122
кбшка^
кочергй коцюба, кочерга; О ни Ббгу свёчка ни чёрту к. ні Богові свічка ні чортові шпйчка (ладан); ні грач ні помагач; ні пйва ні ґава (ворона); ані рак dni рйба; ні з губй мови ні з носа вітру; ані до р^ди ані до звади, кочерёжка коцюбка, кочерёжка,
кочерыжка качан, -а; {капусты — ещё) головка; {кукурузы) м. киях, -а; {яблока) недогризок, -зка. кбчет д и а л. півень, -вня, когут {род. когута); О смйрную собйку и к. бьёт погов. на похй- ле дерево і кози скачуть; хилку лозйну і снігур зігне, кочетйньїй д и а л. півнячий, когутячий. кочетЬк уменьш-ласк., диал. півник, півничок, -чка, когутик, кочешбк уменьш. качанець, -нця, качанчик;
кияшбк, -шка. Ср. кочйн. кбчка 1. {на лугу, на болоте) купйна; ~ки мн. купйни {род. купйн), с., собир. купйння, куп’я; 2. {неровность почвы) грудка; ~ки мн. грудкй, -док; собир. груддя, груда, кочкйрник диал. купйння (с.).
КОЧКОВЙТЫЙ, кочкастый купинястий; грудкуватий, грудуватий. Ср. кбчка 1—2. кочкорёз с.-х. купиноріз, кочующий кочівнйй. коні' диал., ист. кіш {род. коша), кош^ диал., ихт. кіш {род. коша), кошйра диал. кошара; вівчарня, м. хлів, -а, овечник; {без крыши) загорода, кошйтина разг. котятина, кошатина, кошйтник разг. 1. {любитель кошек) котолюб, ирон. котячий батько; 2. {человек, занимающийся ловлей кошек) котолуп. кошатница котолюбка, ирон. котяча мама (мати). Ср. кошатник 1. кошачий котячий; к. глаз мин. котяче око; к.
концёрт котячий концёрт. кошйчьи сущ., мн., ЗООЛ. КОТЙ, -ІВ. кошевй, уменьш. кошёвка диал. сани, -нёй {мн)\ {розвальни) ґринджоли, -6л {мн). кошевбй ист. 1. кошовйй; к. атамйн кошовйй отаман; 2. сущ. кошовйй, -ого. кошелёк гаманёць, -нця, увел, гаман, -а; ка- лйтка {ж), капшук, -а, уменьш. капшучок, -чка, ж., диал. мошонка; {портмоне) нескл., с. портмонё; пустбй (тбщий и т. п.) к. пустйй (порожній) гаманёць (гаман, капшук), порожня калйтка; тблстый (тугбй, пблный и т. п.) к. повний {разг. повнісінький) гаманёць (гаман, капшук). кошелёчек уменьш. гаманчик, калйточка {ж.), капшучок, -чка.
кошёлка разг. кошик {м.), кошіль {м., род.
кошеля); {большая) м. кіш {род. коша). кошёлочка уменьш., разг. кошичок, -чка (лі.). кошёль 1. {плетёная сумка) диал. кошіль {род. кошеля), кошик; 2. {большой кошелёк) уст. гаман, -а; Ъ.рыб. кошіль, кошелькбвый: к. нёвод рыб. кошіль, кошёние косіння; {косьба — ещё) ж. косовй- ця.
кошенйль хим., энтом. кошеніль, -лі, разг.
чёрвёць {род. чёрвця). кошенйльный, кошенйлевый хим., энтом.
кошенільний, кошенілевий, кошенйна 1. диал. кошенйця, кошанйця; 2. {косьба) диал. косовйця; {кошение — ещё) с. косіння, кбшенный прич. кошений. Ср. косйтьЧ кбшеный прил. кошений, скошений, кошёр рел. кошёр. кошёрный рел. кошёрний. кбшечка уменьш.-ласк. кішечка, разг. кицюня, кйця, кйценька, кицюнька; О рйно пташечка занёла, как бы к. не съёла поел, рано пташка заспівала б, якбй кішка не спіймала; не кажй гоп, поки не перескочиш, кбшечный см. кошачий, кбшка^ кішка, разг. кйцька, кйця, диал. кітка; {как родовое обозначение — обычно) кіт {род. кота); ангбрская к. ангорська кішка; дрйная к. перен. обідрана (обшарпана) кішка; игрйть в ~ки-мышки дет. грати в кота-мйшки (кота й мйшку); как к. с собакой [живут] разг. як кішка з собакою [живуть]; как угорёлая к. {метаться, бегать и т. п) разг. як очманілий (ошпарений) кіт; ~ки на душё (сёрдце) скребут перен., разг. КОТЙ на cёpцi шкребуть (скребуть), на душі [наче] мйші шкрябають (шкребуть, скребуть); клопіт (туга, журба) сёрце крає; [чёрная] к. пробежала (проскоч^а) между кем перен.,разг. [чорний] кіт пробіглі/д/с {поміж) ким, [чорна] кішка пробігла між {поміж) ким; глек розбйв хто; О знйет к., чьё мйсо съёла погов. знає (чує) кіт, чиє сало з’їв; знає (чує) кішка, чиє сало з’їла; знай, к., своё лукбшко знай, козо, своє стійло; знай, ко- бйло, де брикати; знай, свйне, своє лігво; швець, знай своє шёвство, а в кравёцтво не лізь; ~ке игрушки, а мышке слёзы кому весілля, а курці смерть; ~ку бьют, а невёстке навётки даібт кота б’ють, а невістці на замітку дають; нбчью все ~ки сёры посл. уночі всі КОТЙ бурі (сірі); на весіллі всі сватй, на хрестйнах — кумй.


кбшка^
123
край‘
кбшка^ (отмель) д и а л. коса, кбшка^ {якорь) кішка; {небольшой — ещё) рачок, -чка.
кбшки {приспособление для подъёма на столбы) мн. кішки, -шок, кігті, -ів. кбшкин кішки {род. п.), котячий, кошкодйв, кошкодёр разг. котолуп. кошмй повстина, кошма, кошмйр страхіття (с.), кошмар, -у, жах, -у, жахіття, жахи (-ів) Господні, ж., диал. змбра; какбй к.! якйй кошмар!, якйй жах!, яке страхіття!
кошмарно нареч. страхітно, кошмарно; жах- лйво, огйдно, брйдко. Ср. кошмарный, кошмарный страхітний, страховйнний, кошмарний; {ужасный, отвратительный — ещё) жахлйвий, огйдний, бридкйй. кошмбвый 1. повстйнний, кошмовий; 2. {сде~ данный из кошмы) повстянйй, кошмовий. реже кушнАи муз. кошнай. кошнйца уст., диал. кошик {м.), кошіль {род. кошеля), кошбк фолькл. кошок, -шка. кошт уст. кошт, -у, кошти, -ів {мн.). кощёев миф. кощіїв.
кощёй І.миф. кощій, -ія; 2. {перен.: о худом человеке — ещё) разг. худорба {ж), худяк, -а, худйй-худющий; 3. {перен.: скряга — ещё) скнара {м. и ж.). кощунник церк., перен. блюзнір, кощунственный церк., перен. блюзнірський, кощунство церк., перен. блюзнірство, кощунствовать церк., перен. блюзнйти, блюз- нувати, -ую, -уєш, зневажати Бога, коэрцитйвный физ. коерцитйвний. коэрцитйметр физ. коерцитйметр. коэффициёнт мат., физ. коефіцієнт; к. безопасности воен. коефіцієнт безпеки; к. водо- измещёния коефіцієнт водотоннажності; к. изнбса коефіцієнт спрацювання; к. истечё- ния коефіцієнт витікання; к. качества экон. коефіцієнт якості; к. материалоёмкости коефіцієнт матеріаломісткості; к. полёзиого дёйствия физ. коефіцієнт корйсної дії; к. растворймости коефіцієнт розчйнності; к. слышимости физ. коефіцієнт чутності; к. сопротивлёния физ. коефіцієнт опору, кпёлле нескл., м. и ж., этнол. кпёле. кпёреди нареч., прост, наперёд, уперед, крйаль крааль, -лю. краб зоол. краб, крабб архит. краб, крабовйдиый см. крабообрйзный.
крабовый крабовий; к. прбмысел крабовий промисел, крабокоисёрвный крабоконсёрвний. краболбв краболов, краболбвиый краболовний, крабообрйзный крабоподібний. крабораздёлочиый крабообробний. кравчий сущ., м., ист. чашник, підчаший, -ого, кравчий, кравчучка {двухколёсная складная повозка) прост, кравчучка. крйга спорт, крага; --ги мн. краги {род. краг), краденный прич. крадений, крйдеиый 1. прил. крадений; 2. '^иое сущ., с. крадене, -ого; О ~ное добрб впрок не идёт поел, краденим добром не забагатієш, з краденого не забагатієш, крадене не йдё на кбрйсть (пожйток). крадучись дееприч., нареч., разг. крадькома, скрадливо, диал. крадьки; {тайком) потай, потайки, потайці, потайно, потайком, разг. потаємно, потаємки, потаємне, потаємці, крйдущий якйй (що) краде; сущ. крадій, -ія, крадун, -а, злодій, м. и ж. злодіяка, крадущийся 1. прич. якйй (що) крадеться (скрадається); 2. прил. скрадливий, краевёд научн. краєзнавець, -вця. краевёдение научн. краєзнавство, краевёдческий научн. краєзнавчий, краевикйл/;^., энтом. крайовикй, -ів. краевбй крайовйй; «-вія патолбгия мед. крайова патологія; к. прогйб геол. крайовйй прогйн.
краеугбльньїй наріжний, кутній; к. камень чего наріжний камінь чого. крйешек уменьш. 1. {крайняя, узкая полоска чего-л.) краєчок, -чка, крайок, -йка, крайчик, кінчик; ср. край*; 2. {кусочек хлеба и т. п. — ещё) окраєць, -айця, окрайчик; 3. {материи
— 	ещё) бережок, -жка. кр^жа крадіжка, крадіж, -дежу (л^.), крадіння (с.); к. со взлбмом юр. крадіжка (крадіж) зі зломом; мёлкая к. юр. дрібна крадіжка; ули- чйть в '-же кого зловйти на крадіжці кого. край* край {род. краю); {конец — ещё) кiнёць, -нця; {верхний обрез стенок сосуда и т. п., перен. — ещё) вінця, -нець {мн)', быть на краіЬ гйбели бути на краю безодні (прірви); водй полилась чёрез край кувшйна вода полилася чёрез вінця глёчика; из крйя в к., от крйя [и] до крйя від (з) краю [і] до краю, з краю в край, з кінця в к1нёць; крйем гл^за


край^
124
кран^
вйдеть что краєм (краєчком) ока бачити що, в півока бачити що\ лйться (переливаться, бить и т. п) чёрез к. лйтися (переливатися, бйти и т. п) чёрез вінця (край); на краіЬ свёта (землй) на краю світу (землі), у край- світті; налйть до краёв (с крайми) налйти по [самі] вінця, налйти до [самих] вінець (вщерть); с кр^ю скраю; хватйть чёрез к. разг. перебрати міру (мірку, чёрез край);
О 	мой хйта с крйю, иичегб не знйю погов. моя хата скраю, нічого не знаю; наше діло півняче: проспівав, а там хоч і не розвид- няйся; моє діло теляче: наївся та й у хлів.
край^ {территория) край {род. краю), ж. країна, сторона, земля; в нйших крайх у наших краях; познакбмиться с чужйми крайми чужйх країв побачити; чужйе край чужина {ж), чужа сторона (країна), чужйй край.
крйй^ предл., диал. край; к. дорбги край дороги (шляху); к. столй край (кiнёць) столу (^стола).
крайисполкбм (краевой исполнйтельный ко- митёт) крайвиконком, -у (крайовйй виконавчий кoмiтёт).
крайкбм (краевой комитёт) крайком, -у (крайовйй кoмiтёт).
крййне нареч. надто, надміру, надмір, надмірно, аж надто; {очень) дуже, конче; {весьма) вёльми; {чрезвычайно) надзвичайно; {вконец) до краю, украй; к. вйжио надто (аж надто, надзвичайно, вёльми) важлйво; к. лёво настрбенный политол. украй ліво налаштований; к. необходймо конче (доконче, гостро, вкрай, до краю) потрібно (трёба), разг. до зарізу (скруту) трёба, прйтьмом трёба; к. смущённый надзвичайно (вёльми, дуже) збентёжений; к. удивлённый надзвичайно (дуже, надто, аж надто, вёльми) здивований.
крайний 1. {находящийся на краю) крайній, диал. скрайній; {конечный) кiнцёвий; {вряду) останній; к. пункт крайній (кiнцёвий) пункт; 2. {предельный — ещё) надзвичайний, останній; -'нее истощёние надзвичайне вй- снаження; к. срок крайній (останній) тёpмiн (строк); 3. {исключительный, чрезвычайный
— 	ещё) надзвичайний, конёчний, доконёч- ний, диал. скрайній; в ~нем случае у крайньому разі {реже вйпадку); до -их предёлов до крайньої межі; к -нему сожалёнию на превелйкий жаль; ~ие мёры надзвичайні заходи; ~няя необходймость крайня (гостра, конёчна, доконёчна) потрёба; по -ней мёре
принаймні, щонаймёнше, реже бодай; 4. {о взглядах — ещё) найрадикальніший, екстремістський; к. прйвый политол. крайній правий; к. субъективйзм крайній суб’єктивізм, крайность 1. {крайняя степені^ крайність, -ності, надмірність; вдаваться в ~ти впадати в крайнощі, перебирати міру; в ~ти прост, у крайньому разі; довестй до '-ти {вывести кого-л. из себя) разг. роздратувати, -ую, -уєш; до ~ти разг. надзвичайно; {вконец) до краю, украй; по ~ти прост, принаймні; {однако) протё; 2. {тяжёлое положение) скрута, м., разг. скрут, -у; {нужда, бедность, нищета) злйдні, -ів {мн)\ быть в ~ти бути у скруті, крайслер авто крайслер, крайт зоол. крайт. крййтон, крёйтон техн. кра(ё)йтон. кракелібр жив. кракелюр, -у. крекер {программист) жарг. кракер. краклё нескл., с., иск. краклё. крйковский краківський, краковйк краков’як, -у. краковйн мат. краков’ян. краковйне мн. краківці, -ів. крйксыл/н., орн. кракси, -ів. кі^іілтклуменьш.-ласк. кралечка, красунечка.
Ср. крйля 1. крйля 1. разг. краля; красуня; 2. {игральная карта) карт., уст., диал. краля, дама, краматбрский краматорський, крамбамбули {наливка) нескл., м., уст.
крамбамбулі. крймбе бот. катран, -у. крймбол мор. крамбол, крамбла крамола, коромола. крамбльник крамольник, коромбльник; {бунтовщик — ещё) бунтівнйк, -а, бунтар, -я, заколбтник. крамбльничать крамблити, коромблити;
{бунтовать — ещё) бунтувати, -ую, -уєш. крамбльнический крамбльницький. крамбльный крамольний, коромбльний; {мятежный — ещё) бунтівнйй, бунтівлйвий, заколотний, крампбванный спец. крампбваний. крампов^ть спец. крампувати, -ую, -уєш. кран^ {трубка с затвором) кран; водопро- вбдный к. водопровідний кран; вращающийся к. обертбвий кран, кран^ {механизм для перемещения тяжестей) техн. кран; бйшенный к. баштовий кран; мостовбй к. мостовйй кран; поворбтный к.


кран^
125
крйсить^
поворотний кран; подъёмный к. підйомний кран.
кран^ {денежная единица) кран, крйнец* 1. мор. кранець, -нця; 2. ~нцьі (место для хранения снарядов) мн. кранці, -ів. крйнец^ CM. крйник. кранийльньїй анат. краніальний. к^кткуменьш. краник. Ср. кранЧ краниография антр. краніографія, краниблог антр., зоол. краніблог. краниологйческий антр., зоол. краніологічний.
краниолбгия антр., зоол. краніологія, кранибметр антр. краніометр, краниометрйческий антр. краніометрйчний. краниомётрия антр. краніометрія, краниоскопйя антр., мед. краніоскопія. краниостенбз антр., мед. краніостеноз, -у. краниотомйя антр., мед. краніотомія, крупный кранний. Ср. кран*-^ крановщйк кранівнйк, -а, крановйк, -а. крановщйца кранівнйця. крйновый крановий. Ср. кран*-^ крантыпредик., жарг. крантй, крах, -у амба, кінець, -нця. крйп 1. крапкй, -пок, цяткй {род. мн. цяток);
2. {в картах, на обрезах книг) крап, -у. крапать 1. {о дожде) крапати, -пає и -пле, накрапати; 2. {покрывать крапинами, наносить крап) накрапляти, накраплювати, -юю, -Ю€ш, цяткувати, -ую, -уєш. крапйва бот. кропива, жалива. щшііьк2і уменьш.-ласк., бот. кропйвка. крапйвник* {заросли крапивы) кропйв’яник. крапйвник^ орн. волове очко, крапйвниковые сущ., мн., бот. кропйв’янико- ві, -их.
крапйвница* мед. кропйв’янка, кропйвниця. крапйвница^ энтом. кропйв’янка, кропйв’яна ванеса.
крапйвный кропйв’яний; -ная лихорйдка
мед., уст. кропйв’яна пропасниця, ж. кропйв’янка, кропйвниця; '^ное сёмя бот. кропй- в’яне насіння (сім’я), перен., презр. сіпаки, -ак {мн), сіпацьке кодло, ярйжки, -жок {мн). крапйвушка см. крапйвка. крйпина крапка, цятка.
крйпиика уменьш.-ласк. крапочка, цяточка, цятйнка, цятйночка. краплйк спец, краплак, -у. краплёние накрапляння, цяткування. Ср. крйпать 2.
крепленный прич. накраплений, цяткований. Ср. крапать 2.
краплёный {отмеченный шулерским крапом) прил., карт, краплений, накраплений, крапп биол., хим. крап, -у. крупчатый крапчастий, краплйстий. крарупизйция ЭЛ. крарупізація. красй 1. краса; {о внешности человека — ещё) врода; во всей [своёй] '-её у всій (повній) [своїй] красі; для ~сы для красй; 2. {об украшении, о славе — ещё) окраса, оздоба; к. и гбрдость краса і гордість, красйвец красень, -сеня и -сня, красунь, -ня, вродлйвець, -вця, разг. хорошун, -а, диал. гарнюк, -а и красюк, -а; пйсаный к. пйсаний (пйшний, мальований) красень (красунь); гарний (вродлйвий), як намальований, красйвица красуня, вродлйвиця, разг. красу- ха, краля, хорошуля, ласк, красунечка, красавка бот. беладона, красавчик ласк, красень, -сеня и -сня, красунь, -пк,разг. красунчик, хорошунчик, красйвенький ласк, гарненький, гарнёсень- кий.
красйво нареч. гарно, красйво, поэт, красно, диал. файно. Ср. красйвый. красйвость красйвість, -вості; вродлйвість.
Ср. красйвый. красйвый гарний, красйвий, поэт, красний, диал. файний; {о внешности человека — ещё) вродлйвий, гожий, пйшний, гарний на вроду, реже хороший, разг. красовйтий, уст. спо- добний; {блестящий, эффектный) красйвий, ефёктний; за ~ые глазй за гарні (файні) очі; '^ьіе словй (фрйзы) красйві слова (фрази), пйшні слова, неодобр. фразёрство; к. жест ефёктний (театральний) жест; к., как картй- на гарний, як намальований; гарний, хоч малюй; О не родйсь ^^ым (к.), а родйсь счастлйвым (счастлйвый); не родйсь ни умён, ни --йв, а родйсь счастлйв поел, не родйсь вродлйвий (вродлйвим, красйвий, кра- сйвим), а родйсь щаслйвий (щаслйвим); не родйся красна, а родйся щасна. красйльный фарбувальний, разг. красйль- ний; --НОЄ веществб хим. барвнйк, -а (лі.). красйльня, красйльная фарбувальня, фарбарня, рдгзг. красйльня. красйльщик спец. фарбар, -я, разг. красйль- ник.
красйльщица спец. фарбарка, разг. красйль- ниця.
красйтель хим. барвнйк, -а; искусственный
к. штучний барвнйк. кр^сить^ фарбувати, -ую, -уєш, забарвлювати, -юю, -ЮЄШ, разг. красйти (крашу, красиш).


крйсить^
126
краснозём
крйсить^ {делать красивым, украгиат}^ прикрашати, прикрашувати, -ую, -уєш, разг. красйти (крашу, красиш); О не мёсто ~ит че- ловёка, а человёк мёсто поел, не місце красить людйну, а людйна місце; у кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада.
крйситься^ 1. {подкрашивать — о волоеах) фарбуватися, -уюся, -уєшся, разг. красйтися (крашуся, красишся); {подкрашивать лицо) малюватися, -ююся, -юєшся; 2. {пачкать краекой) разг. красйти. кр^ситься^ прикрашатися, прикрашуватися, -ується,/7оиг. красйтися (краситься). Ср. крй- сить^
крйска 1. {для покрытия поверхности) фарба, реже барва; {водяная — ещё) акварёль, -лі; {масляная — ещё) олія; {кубовая) уст. калія, нескл., с. індйго; {в керамике) полйва; {для пропитывания) м. барвнйк, -а; водостбйкая к. водостійка фарба; известкбвая к. вапнй- ста фарба; мйсляная к. олійна фарба; 2. ~ки {тон, цвет, колорит) мн. барви (род. барв); колір, -льору {м\ кольорй, -ів; 3. ~ки {перен.: выразительные средства речи, музыки и т. п) мн. барви; бёдная ~ами речь бідна на барви мова {выступление: промова); сгущать к. перен. згущати барви, перебирати міри (міру), перебільшувати, -ую, -уєш;
4. 	{румянец) рум’янець, -нця, краска; вогнать в ~ку кого примусити (змусити) почервоніти кого, завдати сорому кому, увігнати в краску кого; к. стыдй краска (жёвриво) сорому; 5. {действие) разг. фарбування, крашения, красіння (с.). красковар спец. фарбовар, красковарный фарбоварний, красковйрня, красковарная спец. фарбоварня.
краскопульт спец. фарбопульт, краскотёр спец. 1. (рабочий) фарботёрник;
2. {пестик) фарботёр. краскотёрка спец. фарботёрка; валыдбвая к.
вальцьова фарботёрка. краскотёрный спец. фарботёрний. красненькая {десятирублёвка) сущ., ж., прост., уст. червонёнька, -ої; десятка, красненький ласк, червонёнький. краснёть червоніти; {становиться более красным — обычно) червонішати; {рдеть, покрываться румянцем — ещё) шаріти, шарі- тися; {перен.: стыдиться — ещё) соромитися, -млюся, -мишся; {виднеться: о красных
предметах — ещё) червонітися; врёт не ~ёя брёше не соромлячись (безсоромно, без сорому), брёше і оком не моргнё; к. до корнёй волбс (до ушёй) червоніти по саме волосся (по самі вуха), заливатися фарбою по вуха; к. как рак червоніти як рак, пектй раків, краснёться червонітися, червоніти; {рдеть, покрываться румянцем — ещё) шарітися, шаріти.
краснёющнй 1. прич. якйй (що) червоніє и т. п.; CM. краснёть; 2. прил. зачервонілий, краснб нареч. 1. червоно; 2. {красноречиво, складно) красномовно, красно, разг. прорё- чисто; к. говорйть красномовно (красно) го- ворйти.
красноармёец ист. червоноармієць, -ійця. красноармёйка ист. червоноармійка. красноармёйскнй ист. червоноармійський. краснобай красномовець, -вця, фразёр; {болтун) разг. балакун, -а, бовкун, -а, базіка {м. и ж), базікало {м. и с), пустодзвін, -вона, пустомёля {м. и ж.). краснобайство порожнє красномовство, фразёрство, разг. балакунство; {болтовня) разг. балаканйна {ж), патякання, базікання, крйсно-бурый червоно-бурий, красновйто-бурый червонувато-бурий, красновйто-жёлтый червонувато-жовтий, красновйто-сйннй червонувато-сйній. красновйтый червонястий, червонастий, червонавий, червонуватий, червонкуватий, диал. червонявий, красногйлстучный ист. червоногалстуковий. красногвардёец ист. червоногвардієць, -ійця. красногвардёйскнй ист. червоногвардійсь- кий.
красноглазый червоноокий, красноголбвннк бот. червоноголовник. красноголбвьій червоноголовий, красногрудый червоногрудий, красногубый червоногубий, краснодарский Краснодарський, краснодерёвец, краснодерёвщик {мебель- щик) червонодерёвець, -вця, червонодерёв- ник.
краснодерёвый, краснодерёвный червоноде- рёвий, червонодерёвний. краснодбнец краснодонець, -нця; ~нцы крас-
НОДОНЦІ, -ІВ.
краснодбнский краснодонський. краснозвёздный червонозбряний, червонозорий.
краснозём червонозём, -у.


краснозёмный
127
красоваться
краснозёмный червонозёмний. краснознамёнец червонопрапорник. краснознамённый червонопрапорний. краснокал]1льный червоножаровйй. красноклбн энтом. солдатик, краснокбжнй 1. прил. червоношкірий; 2. сущ.
червоношкірий, -ого. крйсно-корйчневый червбно-корйчневий, червоно-брунатний; -'Ые сущ., мн., политол. червоно-коричневі, -их. краснокрыл орн. червонокрйл. краснокрылый червонокрйлий. краснолёсье собир., лес. хвойний (шпильковий) ліс (-у), краснолйцый червоновйдий, червонолйций, -ця, -це.
краснолбмкнй мет. червоноламкий, краснолбмкость мет. червоноламкість, -ко-
СТІ.
красномбрдый прост, червономордий, червонопикий, краснонбгнй червононогий. краснонбжка орн. баранчик, вівчарик (л/.), краснонбсый червононосий, краснопёрка ихт. червонопёрка, краснопірка, краснопёрка, краснопёра, -ої {сущ), краснопір, -пера и -перу {м), диал. чорнуха. краснопёрый червонопёрий. красноречйво красномовно, пишномовно, ре- чйсто, прорёчисто, золотоусто; промовисто. Ср. красноречйвый. красноречйвость красномовність, -пості, пишномовність, пpopёчиcтicть, -тості, золото- устість; промовистість. Ср. красноречйвый. красноречйвый красномовний, пишномовний, разг. речйстий, прорёчистий, высок. 30- лотоустий; (перен.: выразительный, показательный — ещё) промовистий; к. взгляд промовистий погляд, краснорёчне красномовство, красномовність, -пості {ж), пишномбвство. краснорбжнй см. красномбрдый. краснорубйшечникн сущ., мн., политол. чер- воносорбчечники, -ів. краснорыбный ихт. краснорйбний. краснорйдец уст. мануфактурйст. краснорйдскнй уст. мануфактурний, красностбйкость мет. жаростійкість, -кості, краснотй 1. червоність, -пості; 2. {покраснение) почервоніння (с.); {красное пятно) червона пляма.
краснотйл бот. шелюга {ж), червоний верболіз (-лозу), верба гостролиста, краснотшіь, -лю.
краснотйловый бот. шелюговий, краснотцй реже см. краснотй 1—2. краснофлбтец ист. червонофлбтець, -тця. краснофлбтский ист. червонофлотський. краснохвбст энтом. червонохвіст, -хвоста, красноцвётный червонобарвний, червоноколірний, червонокольоровий, краснощёкий червонощокий, червоновйдий. красноярский красноярський, краснуха вет., мед. краснуха, червона вйсип- ка, диал. червінка. красный' 1. червоний; Красная Армия ист. Червона Армія; ^^ная медь хим. червбна мідь; ~ное винб червоне вино; ~ное дёрево червоне дёрево; ~ное калёние червоний жар; ~ной нйтью проходйть (тянуться) {подчёркиваться, выделяться) червбною (провідною) нйткою проходити (тягтйся, тягнутися), наскрізно проходити; к. гриб бот. красноголовець, -вця, підосичник; к. уголбк {помещение для культурно-просветительной работы) ист. червоний куток; Общество Красного KpecTd и Красного Полумёсяца Товарйство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця; под ~ную шйпку попйсть (уго- дйть W W. W.) р а з г., у с т. потрапити в солдати; с ~ной строкй з нового рядка, з абзацу; 2. сущ., политол. червоний, -ого; 3. ~ная {о рыбе) сущ., ж. червбна, -ої; 4. ~ное {о вине) сущ., с. червбне, -ого. крйсньїй^ фолькл., уст. 1. {красивый, качественный) красний, прекрасний, чудбвий; для (рйди) ~ного словцй разг. для (задля, заради, ради) красного (дотёпного) слівця, заради (задля, ради) дбтепу; ~ная дёвица фолькл. красна дівиця (дівчина, дівка); ~ная ценй разг. красна (найвйща) ціна (платня); ~ное лёто фолькл. красне літо (літечко); ~ное сблнце фолькл. красне (яскраве) сбнце (сбнечко); к. лес хвбйний (шпильковйй) ліс; {бор) бір {род. ббру); к. товйр уст. крам, -у, товар, -у, мануфактура; 2. {парадный, почётный) красний, почёсний; Красная плбщадь {в Москве) Красна плбща; к. угол {в избе) фолькл. пбкуть, -тя {м), с. пбкуття; О на миру и смерть красні посл. у гурті й смерть не страшна; не красні избй углами, а красні пирогами посл. не чепурна хата убранням, а щёдра частуванням; колй є хліба край, то й під верббю рай; хоч нема де сісти, абй булб їсти.
красоваться красуватися, -уюся, -уєшся, реже красувати, красіти, викрашатися; {ярко


красотй
128
крахм^о-пйточный
выделяться) виділятися, виднітися; {горделиво — ещё) пишатися, разг. лишати, диал. пишнітися, поэт, як мак процвітати, красотй 1. краса, красота; (о внешности человека — ещё) врода; во всей '-тё см, красй; какйя к.! яка краса!; 2. ~6ты {красивые места) мн. красоти, -от; ~6ты прирбды красоти природи, красотйща увел., прост, невимовна краса {о внешности человека — ещё: врода); {о красивом пейзаже) красоти, -от {мн). Ср. красотй.
красбтка разг. красуня, разг. красунька, красуха, краля, гарнюня, кралечка, красочно нареч. барвйсто, строкато, кольорй- сто, різнобарвно, пишнобарвно; яскраво; ма- льовнйче; веселково, пйшно; колорйтно. Ср. красочный 2. красочность барвйстість, -тості, строкатість, кольорйстість, різнобарвність, -ності, пишнобарвність; яскравість, -вості; мальовнй- чість, -чості; пйшність; колорйтність. Ср. красочный 2. красочный 1. фарбовйй; 2. перен. барвйстий, барвний, строкатий, кольорйстий, кольоровий, різнобарвний, пишнобарвний; {яркий) яскравий; {живописный) мальовнйчий; {о спектре) веселковий, пйшний; {о языке — ещё) багатий, яскравий, колорйтний. красть красти (краду, крадеш),/7дзг. скрадати, цупити, -плю, -пиш, тягтй, -гну, -гнеш, зло- діячити, нйшпорити по кишёнях, запускати лапу в чужу кишеню, крйсться^ {пробираться тайком) крастися (крадуся, крадешся), скрадатися, крйсться^ страд, крастися (крадеться). Ср. красть.
красящий 1. прич. якйй (що) фарбує и т. п.; CM. красить*; 2. прил. {содержащий в себе краску) барвнйй; {наносящий краску) фарбувальний; ~щее веществб хим. барвник, -а {м)\ 3. сущ. фарбувальник, фарбівнйк, -а. красящийся фарбований, забарвлюваний, крат: в6 сто (во мнбго) к. уст. у сто (у багато) разів (раз,;;ст. крот, крат). кратер астр., геол. кратер, кратёр {сосуд) археол., ист. кратёр. кратерный астр., геол. кратерний, краткий {непродолжительный) недовгий, короткий; {кратко изложенный — ещё) стй- слий, лаконічний, лапідарний; {о разговоре
— 	ещё) скупйй, небагатослівний, разг. не- розвёзистий; {о периоде) нетривалий, корот¬
кочасний, хвилёвий; “и” ~кое лингв, йот; -кая встрёча коротка зустріч; ~ие фбрмы прилагательных л2/нгв. короткі форми прик- мётникiв; к. курс лёкций короткий курс лёкцiй; к. путь короткий шлях; я буду -'ТОк скажу коротко, кратко нареч. коротко; стйсло, лаконічно, лапідарно; небагатослівно; короткочасно. Ср. краткий, кратковрёменно нареч. короткочасно, недовго, нетривало, короткотерміново, кратковрёменность короткочасність, -ності, недовгочасність, нетривалість, -лості, коро- ткотерміновість, -вості. кратковрёменный короткочасний, недовгочасний, нетривалий, короткотерміновий, краткосрбчность короткотерміновість, -во- сті, короткостроковість, короткочасність, -ності.
краткосрбчный короткотерміновий, короткостроковий, короткочасний, нетривалий, краткость короткість, -кості; стйслість, -ло- сті, лаконічність, -ності, лапідарність; небагатослівність; нетривалість, короткочасність, xвилёвicть, -вості. Ср. краткий, крйтно нареч., мат. кратно, крйтное сущ., с., мат. кратне, -ого. крйтность мат. кратність, -ності; к. вьіро- ждёния физ. кратність виродження, кратный мат. кратний; ~ьіе единйцы мат.
кратні одинйці. кратбн геол. кратон, -у. кратчайший превосх. cm. найкоротший. крйуч спорт, крауч, -у.
крафт {сорт бумаги) крафт, -у; к.-бумйга крафт-папір, -пёру; к.-пакёт крафт-пакёт; к.-целлюл6за крафт-целюлоза, крйфтовый крафтовий.
крах крах, -у; {поражение) ж. поразка; {неуспех) неуспіх, -у, провал, -у; {несостоятельность — ещё) ж. неспроможність, -ності; потерпёть к. зазнати краху (поразки), крахмйл крохмаль, -лю; живбтньїй к. тва- рйнний крохмаль, глiкoгён, -у. крахмйление крохмалення, накрохмалювання, крахмаленный крохмалений, крахмалистость крохмалистість, -тості, крахмалистый крохмалистий, крахмалить крохмалити, накрохмалювати, -юю, -юєш.
крахмалиться крохмалитися, накрохмалюватися, -юється. крахмйло-пйточньїй крохмале-патоковий.


крахм^ьный
129
крёкинг
крахмйльный крохмальний, крахмальщик спец. крохмальник. крахмйльщица спец, крохмальниця. крйхнуть жарг. крахнути. крйчка ори. крячок, -чка (м.). крачун зоол. крачун, -а.
крйше сравн. ст., фоль к л. 1. прил. кращий, ліпший, разг. гарніший, красивіший; (о внешности человека — ещё) вродлйвіший; к. в гроб кладут разг. мов з трунй встав, як 3 хреста знятий; 2. нареч. краще, ліпше,разг. гарніше, красивіше; вродлйвіше. крушение фарбування, крашенйна^уст., диал. крашенйна. крашенйнныйд^ст., диал. крашенйнний. крашенный прич. фарбований. Ср. крйситьЧ крашеный прил. 1. фарбований; 2. {р лице) разг. нафарбований, намальований; (о ногтях — ещё) налакований; ~ые нбгти нафарбовані (налаковані) нігті, краібха разг. окраєць, -айця (м.); {ломоть — ещё) скйба, скйбка, разг. партйка, диал. байда.
краі&шка уменьш. окрайчик (м)\ (ломтик) скйбка, скйбочка. креатйн хим. креатйн, -у. креатинкин^за хим. креатинкіназа. креатинфбсфорный хим. креатинфосфорний. креатура книжн., социол. креатура; {ставленник — ещё) ставленик, креационйзм биол., филос. креаціонізм, -у. креационйст биол., филос. креаціоніст. креационйстский биол., филос. креаціоніст- ський.
кревётка зоол. креветка, кревёточный зоол. креветковий. крёдит бухг. кредит, -у.
кредйт фин. кредйт, -у; {заём — ещё) ж. позика, позичка; безвозмёздный к. безоплатний кредйт; в к. у кредйт, на вйплат, разг. наборг; государственный к. державний кредйт; длйтельный к. довгочасний кредйт; долгосрбчньїй к. довготерміновий (довгостроковий) кредйт; краткосрбчный к. короткотерміновий (короткостроковий) кредйт; льгбтньїй к. пільговйй кредйт; предоставить к. надати кредйт; расчётный к. розрахунковий кредйт; сверхсмётиый к. надкошторисний кредйт; смётиый к. кошторисний кредйт; целевые ~ты цільові кредйти. кредитйв фин. кредитйв, -у. кредитйвньїй фин. кредитйвний. кредйтка разг. кредйтка.
кредйтио-дёнежиый фин. кредйтно-грошо- вйй.
кредйтный фин. кредйтний, кредитовий; ~иая карточка кредйтна картка; ~иое соглашён ие кредитова угода; к. би лёт кредйтний білет, кредитование фин. кредитування; диффереи- цйроваииое к. диференційоване кредитування; долгосрбчиое к. довготермінове (довгострокове) кредитування; краткосрбч- иое к. короткотермінове (короткострокове) кредитування, кредитбваииьій фин. кредитований, кредитовать несов. и сов., фин. кредитувати, -ую, -уєш.
кредитоваться несов. и сов., фин. кредитуватися, -уюся, -уєшся. крёдитовый бухг. крёдитовий. кредитозаёмщик кредитопозичальник. кредитбр кредитор; позикодавець, -вця, по- зичкодавець, уст. лихвар, -я, разг. позичай- ло.
кредитбрский кредиторський; ~кая задбл- жеииость фин. кредиторська заборгованість, кредитбрша разг. кредиторка, кредитоспосббиость фин. кредитоспроможність, -пості, кредитоздатність. кредитоспосббиый фин. кредитоспроможний, кредитоздатний. крёдо нескл., с. кредо; изложйть своё к. вй- класти своє крёдо. крез крез; {богач — ещё) багач, -а. крезбл хим. крезол, -у. крёйсер мор. крейсер.
крёйсерский мор. крейсерський; ~кая скб- рость крейсерська швйдкість; ~ие операции крейсерські операції, крёйсерство мор. крейсерство, крейсйроваиие, крейсирбвка мор. крейсування.
крейсйровать мор. крейсувати, -ую, -уєш; {плавать — ещё) плавати; {регулярно — ещё) курсувати, -ую, -уєш. крёйтон см. крййтои. крёйцер ист. крейцер, диал. крёйцар. крейцкбпф техн. крейцкопф, повзун, -а. крейцкбпфный техн. крейцкопфний, повзунковий.
крейцмёйсель техн. крейцмёйсель. крёкер крекер, крёкериый крёкерний.
крёкинг техн. 1. {процесс) крекінг, -у; к.-беи- зйи крекінг-бензйн, -у; к.-керосйи крекінг-


крекингйрованный
130
крепдешйновый
гас, -у; к.-мазут крёк1нг-мазут, -у; к.-про- цёсс крекінг-процес, -у; 2. (установка) крё- КІНГ, -а; к.-насбс крёк1нг-п6мпа, крёк1нг-на- сос; к.-печь крёк1нг-п1ч {род. -пёч1); к.-уста- нбвка крёк1нг-устан6вка. крекингйрованный техн. крекінгований, крекингйрование техн. крекінгування, крекингйровать техн. крекінгувати, -ую, -уєш.
крекингйруемый см. крекингйрованный.
крёкинговый техн. кpёкiнгoвий.
крем крем, -у; кофёйный к. кавовий крем; к.
для ббуви крем для взуття, кремальёр, кремальёра техн. кремальер, кремальера, кремальёрный техн. кремальєрний, кремйнка креманка. крематбрнй крематорій, -ію. кремацнбнный кремаційний, кремация кремація, крем-брюлё нескл., с. крем-брюлё. кременчугский кременчуцький, кременчуж^не мн. кременчужани, -ан. кременйстость см. кремнйстость. кременйстый см. кремнйстый. кремёнь кремінь, -меню (о материале) и -ме- ня {об отдельном камне), с., собир. креміння; {перен.: о человеке) разг. кремінь, -меню, крё- мез, здоровань, -ня, здоровйло; высекать огбнь -мнём викрёшувати (кресати) вогонь крёменем.
кремешбк уменыи. кpeмiнёць, -нця, кремінчик, крем’яшок, -шка; крём’ях. кремлёвский кремлівський; -не куранты кремлівські куранти, кремленблог политол. кремленолог, кремль кремль, -ля. кремнебрбнзовый кремнебронзовий. кремнёвка ист., разг. кременівка, фузёя, фузія.
кремневодорбд кремневодень, -дню. кремнёвый кремінний, крем’янйй; -вое оружие ист. крем’яна зброя, кремнежгутиковые сущ., мн., зоол. кремне- джгутикові, -их. кремнезём хим. кремнезём, -у. кремнезёмистый хим. кремнезёмистий. кремнезёмный хим. крем;^гзёмний. кремнекаучук хим. кремнекаучук, -у. кремнекислоті хим. кремнекислота, кремнекйслый хим. кремнекйслий. кремнербговые: к. губки мн., зоол. кремне- рогові губки (-бок).
кремнеорганйческие: к. жйдкости хим. кре- менеорганічні рідйни. кремнефторйд хим. кремнефторйд, -у. кремнефторнстоводорбдный кремнефтори- стоводнёвий. крёмниевый хим. кpёмнiєвий; к. ангндрйд кpёмнiєвий ангідрйд. крёмний хим. кpёмнiй, -ію, силіцій, -ію. кремннйорганйческнй хим. кремнійорганіч- ний.
кремникбн телеком, кремнікон, -у. кремнйстость крем’янйстість, -тості, кремнй- с'т\стъ,реже кремнястість. кремнйстый крем’янйстий, кременйстий, реже кременястий; к. путь крем’янйстий (тернйстий) шлях, важка (тяжка) дорога, крёмовый крёмовий. крем-сбда крем-сода, крен в разн. знач. крен, -у. кренделёккрендёлик. Ср. крён- дель.
крёндель крёндель, плетёник; выдёлывать НОГІМН -лй (-ли) перен., прост, плестй [ногами] кpёндeлi; свернуться -лем скрутитися калачиком (бубликом), крёндельный крёндельний. крёндельщик спец. крёндельник. крёндельщнца спец. крёндельниця. крёнзель крёнзель, -зля, склоріз, кренйть в разн. знач. кренйти, хилйти, -лю, -лиш, нахиляти, похиляти, кренйться в разн. знач. кренйтися, хилйтися, -иться, нахилятися, похилятися, давати (дає) крен.
кренозомбз мед. кренозомоз, -у. креномёр спец, креномір. кренбметр спец, кренометр, крень {порок древесины) крень, -ню. креодбнт палеонт. креодонт, креозбт хим. креозот, -у. креозбтовый хим. креозотовий, кребл креол; -ЛЫ мн. креоли, -ів. креолнзіция креолізація. креолизбванньїй креолізований. креолйн хим. креолін, -у. креблка креолка.
кребльскнй креольський; к. язык креольська мова.
креп текст, креп, -у. креп-армі&р текст, креп-армюр, -у. креп-гофрё нескл., с., текст, креп-гофрё. крепдешйн текст, крепдешйн, -у. крепдешйновый текст, крепдешйновий.


крепёж
131
крепостнбй'
крепёж горн., техн. 1. кріплення (с.); 2. {о материал^ кріпйльний матеріал (-у), кріпйль- ні деталі (-лей), крепёжный кріпйльний; ~ые детали мех.
кріпйльні деталі, креп-жоржёт текст, креп-жоржёт, -у. креп-жоржётовый текст, креп-жоржётовий. крепйльщик горн, кріпйльник. крепитйция мед. крепітація, крепйтель закріплювач, скріплювач. крепйтельньїй кріпйльний; (мед. — ещё) закріпнйй.
крепйть 1. кріпйти, -плю, -пиш; {скреплять — ещё) скріплювати, -юю, -юєш, скріпляти; {закреплять — ещё) закріплювати, закріпляти; 2. {перен.: укреплять, усиливать^ зміцнювати, реже зміцняти, міцнйти, кріпйти; к. сйлу надавати (додавати) сйли. крепйться 1. кріпйтися, -плюся, -пишся; {проявлять выдержку — ещё) триматися, не падати духом; 2. страд, кріпйтися; скріплюватися, -юється, скріплятися; закріплюватися, закріплятися; ср. крепйть 1. крёпки {игра) мн. кріпки, -пок. крёпкий міцнйй, разг. реже кріпкйй; {о духовном состоянии) непохйтний, стійкйй, незламний, твердйй, надійний, сильнодухий; {о физическом состоянии) витривалий, дужий, с^пъя1ш,реже цупкйй; {о фигуре) кре- мёзнйй; {о союзе) нерозрйвний; {о морозе — ещё) дошкульний, цупкйй; {о голосе) лун- кйй; {о слове) надійний, твердйй; {о сне) глибокий, непробудний; {о растворе) насйче- ний, концентрований; {о запахе) різкйй, терп- кйй; {о хозяине) заможний; думать --кую думу разг. тяжко (глйбоко) замйслюватися, тяжку думу думати; -кая дисциплйна міцна дисципліна; ~кая шутка (острбта) кру- тйй дотеп; ~ие напйтки міцні напої; --He объятия міцні обійми; к. морбз сйльний (міцнйй, лютий, цупкйй) мороз; к. сон міцнйй {разг. твердйй) сон; к. человёк міцна (кремезна, цупка, сйльна, дужа) людйна; -кое слбво (словцб) разг. круте (мiцнё) слово (cлiвцё), лайка; -пок нй ухо кто тугйй на вухо хто, глухуватий, глухёнький, прй- глухуватий хто, недочуває хто; О зйдннм умбм -пок кто мудрий по шкоді хто; посл. якбй знаття, що в кума пиття, то б сам пішов
і 	дiтёй забрів, крёпко 1. нареч. міцно; непохйтно, стійко, незламно, твердо, надійно; витривало, сйльно, реже цупко; нерозрйвно; дошкульно, цупко;
лунко; надійно, твердо; насйчено; різко, тёрпко; {хорошо) добре; к. сшйтьій кто міцно збйтий хто; ср. крёпкий; 2. {очень) прост, дуже, сйльно. крепков^тый міцнуватий; різкуватий, терпкуватий.
крепкоголбвый разг. твердоголовий, крепколббый разг. твердолобий; {упрямый — ещё) впёртий. крёпко-нйкрепко нареч., разг. {очень крепко) міцно-преміцно, якнайміцніше; {очень строго) суворо-пресувбро, якнайсуворіше, пре- найсувбріше. крепконбгий міцноногий, крёпкость міцність, -НОСТІ, міць {род. мбці); непохитність, стійкість, -кості, незламність, твердість, -дості, надійність; витривалість, -лості, цупкість; нерозрйвність; дошкульність, цупкість; лункість; надійність, твёр- дість; насйченість, концентрованість; різкість, тёpпкicть. Ср. крёпкий. креплёние 1. {действие) кріплення; скріплювання; закріплювання; ср. крепйть 1; 2. {приспособление для скрепления, укреплений кріплення, скріплення; 3. горн, кріплення, креплённый прич. 1. кріплений; скріплюваний; закріплюваний; 2. зміцнюваний. Ср. крепйть 1—2. креплёный прил. кріплений, креп-марокён текст, креп-марокён, -у. креп-марокёновый текст, креп-марокено- вий.
крёпнуть міцніти, ставати (стаю, стаєш) сильнішим, кріпшати, кріпнути; {становиться сильнее, выздоравливать — ещё) дужчати, ставати дужчим; {после болезни) здоровіти, здоровшати, реже здоровішати; {укрепляться, усиливаться — ещё) зміцнюватися, -ююся, -юсшся, реже зміцнятися. крёпнущий якйй (що) міцніє и т. п.; щораз міцніший (сильніший, дужчий, здоровіший); см. крёпнуть. крёповый текст, крёповий. крепостнйк ист. кріпоснйк, -а. крепостнйческий ист. кріпоснйцький, кріпацький.
крепостийчество ист. кріпоснйцтво, кріпацтво.
крепостнбй^ ист. 1. прил. кріпоснйй; {относящийся к закрепощённому крестьянину — обычно) кріпацький, панщинний, панський; -нйя завйсимость кріпацька (кріпосна) зaлёжнicть; -бе пр^во кріпацтво, кріпосне


крепостнбй^
132
крестйны
право; --бе состояние кріпацтво, кріпоснйй стан; к. крестьянин кріпак, -а; к. труд кріпацька (кріпосна) праця; к. уклйд кріпаччина {ж), кріпоснйй уклад; 2. сущ. кріпак, -а, панщйнник,/?елсе панщанник; ж. кріпачка, крепостнбй^ воєн. фортёчний,>'с/и. кріпоснйй.
Ср. крёпость^ крепостнбй^ кріпоснйй; к. акт кріпоснйй акт.
Ср. крёпость^ крепостцй разг. невелйка {разг. маленька) фортёця (уст. кріпость, -ті), разг. фортёчка, уст. кріпостйця. Ср. крёпость^ крёпость^ {качество, свойство, состояние) міцність, -ності, міць {род. моці); витривалість, -лості, реже цупкість, -кості; насйче- ність, концентрація. Ср. крёпкий. крёпость^ воен. фортеця, твердйня, уст. кріпость, -ті.
крёпость^ {о документе) ист.: закладная к. заставнйй лист; купчая к. купча, -ої {сущ), купчий лист, крёпость^ {крепостная зависимость) ист., прост, кріпацтво (с.); см. ещё крепостнй- чество.
крепотцй прост, см. крёпостьЧ
креп-паризьён текст, креп-паризьєн, -у. креп-сатйн текст, креп-сатйн, -у. креп-сатйновый текст, креп-сатйновий. креп-фйевый текст, креп-фаєвий. креп-фйй текст, креп-фай {род. -фаю), крепчайший превосх. ст. найміцніший, усилит, якнайміцніший, щонайміцніший, міцнйй-преміцнйй; найвитриваліший, найдужчий, дужий-предужий; найсиль-
тшт, усилит, якнайсильніший, щонайсильніший; найдошкульніший, найрізкіший, най- терпкіший. Ср. крёпкий. крепчать міцнішати, дужчати, реже кріп- шати; {о морозе — ещё) лютішати; морбз ~йет мороз міцнішає (дужчає, лютішає, ціпить, бере, кріпшає), берёться на мороз, крепчающий якйй (що) дужчає; {о морозе) щораз лютіший (міцніший, дошкульніший), крёпче сравн. cm. 1. прил. міцніший, разг. реже кріпший; сильніший, дужчий, цупкіший; 2. нареч. міцніше, разг. реже кріпше; сильніше, дужче, цупкіше. Ср. крёпкий. креп-шифбн текст, креп-шифон, -у. креп-шифбновьій текст, креп-шифоновий. креп-шотлйндка текст, креп-шотландка, крепыш разг. кремёзнйй, -ёзного {сущ), кре- мёзна людйна,/7дзг. крёмез, крём’язень, -зня; {здоровяі^ разг. здоровань, -ня, здоровёць, -вця, здоров’як, -а.
крепь' горн, кріплення (с.). крепь^ {непроходимое место, заросли) диал. хащі, -ІВ {мн), хаща, диал. хащ, -у {м), хащи- на.
крепь^ см. крёпость^ кресйлоуст.,диал. кресало, кресельный у с т., д и а л. кресальний. кресйть уст. диал. кресати (крешу, крё- шеш).
крёсельный крісельний, крёслице, крёсельце >ш^ньш.-ласАс. крісельце, кpicёлкo, кріслечко, м., диал. фотельчик, фо- тёлик.
крёсло крісло, м., диал. фотель; {перен.: о должности — ещё) посада {ж), пост, -а; ди- рёкторское к. дирёкторське крісло, дирёк- торська посада; зубоврачёбное к. зуболікувальне крісло; к.-бержёр иск. крісло- бержёр {род. крісла-бержера); к.-кровйть крісло-ліжко {род. крісла-ліжка); к. минйст- ра крісло (посада, пост) міністра; мягкое к. м’якё крісло; плетёное к. плетене крісло, кресс бот. хрінниця {ж)\ к.-салйт хрінниця посівна, крес-салат, -у. крест* хрест, -а; болгарский к. {род вышивки) болгарський хрест; молёбный к. церк. мо- лёбний хрест; натёльный к. натільний хрест; осенйть себя крестбм осіняти себе хрестом, покласти хрест [на собі]; целовать к. {присягать) ист. цілувати хрест, присягати на хресті; О вот те к. прост, от тобі хрест, їй-бо, Їй-Б6гу, уст. присяй-бі; как с крест^ снятый разг. як (мов, немов, наче, неначе) з хреста знятий, як з того світу встав, сама тінь; крестй на тебё нет прост. Бога не боїшся; нестй свой к. нестй свій хрест (свій тягар, своє лйхо); поставить к. на ком-чём разг. поставити хрест над ким-чим, на кому- чому.
крест^ карт., прост, жир, -у, треф, -у, ж. трефа, прост, хресть, -ті и с. хрестб. крестёц' анат. крйжі, -ів {мн). крестёц^ {копна) диал. півкопи {нескл., ж), полукіпок, -пка, хрестёць, -тця. крести мн., карт., прост, трефи {род. треф), xpёcтi, -ів. крёстик уменьш. хрестик, крестйльныйрел., этногр. хрестйльний; ~ная к^ша бабина каша; ~ная обрйдность хре- стйльна обрядовість, крестйнный рел. хрестйнний. крестйны ЛІН.,/7ЄЛ. хрестйни, -йн.


крестйть
133
крещйльні^
крестйть в разн. знач, хрестйти (хрещу, хрестиш); {совершать обряд крещения — ещё) разг. вводити (-джу, -диш) у хрест (закон); не детёй к. кому с кем разг. не дітей хрестйти кому 3 ким.
крестйться рел. хрестйтися (хрещуся, хрестишся).
крест-нйкрест нареч. навхрест, хрест-навхрест.
крёстник хрещеник, похрёсник, хрещёний син.
крёстница хрещёниця, похрёсниця, хрещёна дочка.
крёстничек ласк, хрещёничок, -чка. Ср. крёстник.
крёстный хрёсний; ~ное знйменне хрест, -а, хрёсне знамёння; ~ное целование {присяга) ист. присяга на хресті, хрёсне цілування; к. путь хрёсна дорога; к. ход хрёсний хід, церковна пpoцёciя, похід із хрестами; с нймн ~ная сйла з нами хрёсна сйла, сйла Божа з нами, Дух Святйй (Свят) з нами (при нас), крёстный 1. прил. хрещёний, диал. хрёсний; ~ная дочь хрещёниця, похрёсниця, хрещёна дочка; ~ное ймя церк. хрещёне ім’я (iмёння, ймёння); к. отёц хрещёний батько; к. сын хрещёник, похрёсник, хрещёний син; 2. сущ. хрещёний, -ого; {о крёстном отце — ещё) хрещёний батько; ж. хрещёна, -ої; {о крёстной матери — ещё) хрещёна мати (-тері); ~ые мн. xpeщёнi, -их. крестовйдно см. крестообразно, крестовидный см. крестообразный, крестовйк* энтом. хрестовйк, -а. крестовйк^ см. крестбвннк. крестовйна хрестовйна, с. середохрёстя, хре- стовйння, перехрёстя. крестбвка карт., прост, жирівка. крестбвннк бот. жовтозілля (с.); {обыкновенный — ещё) будяк (-а) ЖОВТОЦВІТНИЙ; {широколистный — ещё) живйльна (хрещата) трава, паличник, -у. крестбвннца бот. хрестовниця, крижівниця, крестбво-купольный архит. хрестово-куполь- ний.
крестбвый^ 1. хрестовий; --вая сестрй уст. посёстра, названа сестра; к. брат уст. хрестовий брат, брат по хресту, побратйм, названий брат; к. нохбд ист., перен. хрестовий похід; 2. {перекрёстный) перехрёсний. крестбвый^ карт., прост, жировий, трефовий, хрестовий.
крестбм нареч. хрестом, навхрест, разг. охрест, навхрёсно, крйжем. крестонбсец* ист. хрестоносець, -носця. крестонбсец^ энтом. хрестоносець, -носця, уст. крижак, -а. крестонбсный хрестоносний. крестообразно нареч. хрестоподібно, навхрест, хрестато, крестообразный хрестоподібний, хрестатий, хрещатий, навхрёсний.
Крестопоклбнная: К. недёля церк. Середо- хрёсний тйждень (-жня), Середохрёстя (с.), Середопістя, Xpёcтцi, -ів {мн). крестоцвётные сущ., мн., бот. хрестоцвіті, -их.
крестцбвый анат. крижовйй. кресты {мн.: приспособление для разматывания ниток) этногр. свіяжка {ж). крестьянин селянйн; бйрщинный к. ист. панщинний селянйн, пшщкішші,реже пан- щанник; бёглый к. ист. селянйн-утікач {род. селянйна-утікача); безлошадный к. ист. безкінний селянйн; к.-единолйчннк ист. селянйн-одноосібник {род. селянйна- одноосібника); неимущий к. ист. незаможний селянйн. крестьянка селянка.
крестьянский селянський; --не мйссы селянські маси, селяни; -кое восстание ист. селянське повстання; ~кое хозяйство селянське господарство, крестьянство селянство, крестьянствовать бути селянйном, господарювати, -юю, -ЮЄШ, хазяйнувати, -ую, -уєш, хазяювати, -юю, -юєш. крестЯщий 1. прич. якйй (що) хрёстить;
2. сущ. хрестйтель. крестящийся якйй (що) хрёститься. кретйнліе<)., перен. кретйн. кретинйзмл/ed, перен. кретинізм, -у. кретйнка мед., перен. кретйнка. кретйнский мед., перен. кретйнський. кретинбид мед. кретинбїд. кретбн текст, кретон, -у. кретбиовый, кретбнный текст, кретоновий, кретонний. крехалбн {плёнка) крехалон, -у. крёчет орн. крёчет. кречётка орн. чйбіс {м). крёчетовый орн. крёчетовий. крешёндо см. крещёндо. крёшер техн. крёшер. крещйльня церк. хрестйльниця.


крещйтый
134
криворбтый
крещ^тыйуст. хрещатий, крещёндо муз. 1. нареч. крещёндо, реже кре- шёндо; 2. сущ., нескл., с. крещёндо, реже крешёндо.
крещёние 1. {обряд — к строчная) церк., пе- рен. хрёщёння, охрёщення; боевбе к. перен. бойовё хрёщёння, хрёщёння вогнём; 2. {праздник — К прописная) церк. Хрёщёння [Господнє], Водохреща, Водохрещі, Водо- хрёща, Водохрёстя, Йордань, -ні и Ордань, Богоявления, крещённый прич. хрёщений, похрёщений, вихрещений; ввёдений у хрест (закон). Ср. кре- стйть.
крещёнский церк. хрещёнський, водохрёс- ний; -'ие морбзы (холоді) вoдoxpёcнi морози (холодй).
крещёный 1. прил. похрёщений, вйхрещений; 2. {о народе — ещё) прил. християнський, православний; 3. {христианин) сущ. хрещё- ний, -ого; ж. хрещёна, -ої. кри нескл., м. и ж., этнол. крі. кривйя сущ. 1. мат., техн. крива, -6Ї; 2. см. кривбй 2; О к. вывезет (вынесет) разг. кри- вйй кінь вйвезе (перевезё); кудй к. не (ни) вывезет (не вынесет, нн вынесет)разг. кудй крива не вйвезе (не вйнесе); на --вбй не объ- ёдешь кого разг. не одуриш (не піддуриш) кого, у дурні не пошйєш кого. крйвда фоль к л. крйвда; О ~дой весь свет обойдёшь, а назйд не ворбтншься поел. брехнёю (крйвдою) світ пройдеш, а назад не вёрнешся. крйвенькнй уменьш. кривёнький. крнвёть разг. сліпнути на однё (одно) око. крнвнзнй кривизна, кривина; к. пбля нзо- бражёння физ. кривизна поля зображення, крнвйть кривйти, -влю, -виш, викривляти, скрйвлювати, -юю, -юєш, скривляти; {словами) перекривляти, передражнювати, -юю, -юєш; к. душбй перен. кривйти душёю, кри- водушити.
крнвйться кривйтися, -влюся, -вишся, викривлятися, скрйвлюватися, -ююся, -юєшся, скривлятися; {от боли) корчитися, перекошуватися, -уюся, -уєшся. крйвнчнлін., ист. крйвичі, -ів. крнвлйка м. и ж., разг. кривляка, м., уст. мартопляс; {о жеманной женщине) манірниця.
кривлянье разг. кривляння, викривляння, гримасування.
крнвлйться разг. кривлятися, викривлятися, гримасувати, -ую, -уєш. крйво нареч. крйво; улыбаться (усмехіїться) к. усміхатися (посміхатися, осміхатися) крйво; О кбсо, К., лишь бы ЖЙВО CM. кбсо. кривоббкий кривобокий, кривоббкость кривобокість, -кості, кривоватый кривуватий, кривоглазый разг. сліпйй на однё (одно) око. кривоголбвка зоол. кривоголівка. криводушне уст. криводушність, -ності {ж)\ (лицемерие — ещё) лицемірство, лицемір’я. криводушник криводушник; {лицемер — ещё) лицемір, криводушница криводушниця; {лицемерка — ещё) лицемірка, криводушничать уст. кривйти (-влю, -виш) душёю; {лицемерить — ещё) лицемірити, криводушно нареч., уст. криводушно, криводушный уст. криводушний; {лицемерный — ещё) лицемірний, кривбй 1. прил. кривйй, вйгнутий, покручений, кривоббкий; {несимметричный) неси- метрйчний; {о зеркальном отражении) облудний; (о хромом человеке — ещё) кульгавий; {о взгляде) підозрілий, непрйязний, косий; {о жизненном пути) хйбний, помилковий, неправильний; {искривлённый, перекошенный) вйкривлений, перекошений; ~вйя улыбка (усмёшка) кривйй (нещйрий, кйслий, сйлуваний) усміх, крива (нещйра, кйсла, сйлувана) усмішка (посмішка); ~бе зёркало облудне (кривё) дзёркало; 2. сущ. кривйй, -ого, кривоббкий, -ого, кульгавий, -ого; {одноглазый) прил., сущ., разг. сліпйй (-ого) на однё (одно) око; ж. сліпа (-6Ї) на однё (одно) око. криволапый криволапий. криволинёйно-поступ^тельный криволіній- но-поступальний. криволинёйность криволінійність, -ності. криволинёйный криволінійний, кривонбгий кривоногий, кривонбжка разг. кривоніжка. кривонбсый кривоносий, кривонлёчнй кривоплёчий. криворбгий криворогий, криворбжец криворіжець, -жця; ~жцы мн.
криворіжці, -ІВ. криворбжий прост, кривомордий, кривопй- кий.
криворбжский криворізький, криворбтый криворотий.


криворукий
135
криминолбгия
криворукий криворукий. кривот6лкилі/і.,/7азг. кривотлумачення, -ень, пересуди, -ІВ. кривоцвёт бот. кривоцвіт, -у. кривошёий кривошйїй,/7азг. кривов’язий. кривошёя мед. кривошия, кривошйп техн. кривошйп, ж. корба. кривошйпио-ползуииый техн. кривошйпно- повзунний.
кривошйпио-рычйжиый техн. кривошйпно- важільний.
кривошйпио-шатуииый техн. кривошйпно- шатунний, корбо-гонковий. кривошйпиый техн. кривошйпний, корбо- вйй.
кривулька уменыи. кривулька, карлючка. Ср. кривуля 1.
кривуля, кривулина 1. {о чём-л. изогнутом) разг. кривуля, карлючка, звйвина, м. закрут, -у; 2. (р хромом человеке) м. и ж. кульга, криз мед. криз, -у; гипертоийческий к. гіпертонічний криз, крйзис крйза {ж)\ {душевный — ещё) розлад, -у; {у больного) перелам, -у; {продуктовый)
ж. 	нестача; валі&тно-фиийисовьій к. валютно-фінансова крйза; всеббщий к. загальна крйза; коиституцибиный к. конституційна крйза; к. перепроизвбдства крйза надвиробнйцтва; к. сбыта крйза збуту; по- литйческий к. політйчна крйза; правй- тельствеииый (мииистёрский) к. урядова (міністерська) крйза; хозяйственный к. господарча крйза.
КрЙЗИСНОСТЬ КрЙЗОВІСТЬ, -ВОСТІ.
крйзисный крйзовий, реже крйзисний; ~ное состояние крйзовий стан; ~ые явлёния крй- 30ВІ явища.
крик* {звук голоса) крик, -у; кричання {с), разг. покрик, -у, галас, -у, гамір, -мору, ґвалт, -у, лёмент, -у, лементування, репет, -у, репетування; {сердитый на кого-л. — ещё) грй- мання; {дикий, яростный — ещё) рев, -у, с. рёвище, ревіння; {пронзительный — ещё) вереск, -у, верещания, виск, -у; {отчаяния) зойк, -у, йойк, -у; {вьікриї^ вйгук, -у, вйкрик, -у; {при ссоре — ещё) ж. сварка, лайка; {филина и некоторых других птиц — ещё) хававкання, реже кевкання; {перепела) підпадьомкання, реже підпідьомкання; {коростеля) дйркання, дирчання; истбшиый к. крик, що роздирає душу; роздерй душу крик; крик відчаю; поднйть к. зняти (вчинй- ти, зчинйти) крик (галас, гамір, ґвалт, репет).
закричати, заґвалтувати, -ую, -уєш, залементувати, загаласувати; послёдний к. мбды останній крик моди, найновіша мода, крик^ {водоток) крик, -у. крйкет спорт, крйкет, -у. крйки нескл., мн., этнол. крйкі. криклйво нареч. 1. криклйво; вересклйво; галаслйво; 2. криклйво, ядуче. Ср. криклй-
ВЫЙ 1—2.
криклйвость 1. криклйвість, -вості; вереск- лйвість; галаслйвість; 2. криклйвість, яду- чість, -чості. Ср. криклйвый 1—2. криклйвый 1. криклйвий; {пронзительный — ещё) вересклйвий; {шумный — ещё) галаслй- вий, лементлйвий, лайлйвий; 2. {перен.: о цвете) криклйвий, ядучий, разючий, заяс- кравий, шпаркйй. крйкнуть см. кричйть.
крйкса диал. 1. {ж.: болезненный беспрерывный плач ребёнка) криклйвиці, -иць {мн), диал. крйкси, -ів {мн)\ 2. {плакса) м. и ж. плакса, разг. плаксій, -ія {м.\ плаксійка {ж.), плаксун, -а {м.), плаксуха {ж.\ плаксуня {ж.% рюма, тонкослізка, рёва, крикун разг. крикун, -а, горлань, -ня, горлопан.
крикунья, крикуха разг. крикуха, крикуша {м. и ж), прост, крикун, -а {м.), крикуха {ж.% горлань, -ня {м.). крйлевый зоол. крйлевий. криль зоол. криль, -ЛЮ. кримйнчули нескл.,м.,муз. криманчулі. криминал юр. кримінал, -у. криминализация юр. криміналізація. криминализйрованный юр. криміналізова- ний.
криминализйровать, криминализовать не-
сов. и сов., юр. криміналізувати, -ую, -уєш. криминалйст юр. криміналіст, криминалйстика юр. криміналістика, криминалистйческий юр. криміналістйчний. криминалитёт юр. кpимiнaлiтёт, -у. криминально нареч. кримінально, криминальность юр. кримінальність, -ності. криминальный юр. кримінальний; {о кодексе
— 	ещё) карний; {о преступном мире — ещё) злочйнний.
криминогённость юр. кpимiнoгённicть, -нно-
СТІ.
криминогённый юр. кpимiнoгённий. криминблог юр. кримінолог, криминологйческий юр. кримінологічний, криминолбгия юр. кримінологія.


кримплён
136
кристаллохимйческий
кримплён текст, кримплён, -у. кримплёновый текст, кримпленовий, крин поэт., уст. крин, -у; ж. лілея, криийца диал. критпя, уменыи.-ласк. кри- нйчка, кринйченька, диал. кернйця, кирнй- ця.
крйнка, крынка глёчик {м). кринолйн {нижняя юбка) уст. кринолін, кринолйновый, кринолйнный криноліновий, кринолінний. крйночный, крыночный глёчиковий. крйнум биол. крйнум, -у. криобиолбгия биол. кріобіологія. криогенёз биохим. кpioгeнёз, -у. криогённый физ. кpioгённий; -иная тёхника кр1огённа тёxнiкa; -иная электрбника кріо- гённа електроніка, криолйт мин. кріоліт, -у. криолбгия физ. кріологія, криомедицйна кріомедицйна. крибникалів^ кріоніка. криопатолбгия мед. кріопатолбгія. криопланктбн мед. кріопланктбн, -у. криоскопйя хим. кріоскопія, криостйт физ. кріостат, криосфёра физ. кpiocфёpa. криотерапйя мед. кріотерапія, криотрбн физ. кріотрон, криотурб^ция горн, кріотурбація. крнофйлы мн., биол. кріофіли, -ІВ. криофйтыл/»., биол. кріофіти, -ІВ. криохирургйя мед. кріохірургія. криоэлектрбника физ. кріоелектроніка. крип мет. крип, -у.
крипоустбйчивость мет. КрИПОСТІЙКІСТЬ, "КОСТІ.
крипоустбйчивый мет. крипостійкйй. крйпта архит. крйпта. крйптиилі»., ист. крйптії, -ій. криптогамия биол. криптогамія, криптогймы мн., бот. криптогами, -ам. криптогённый геол. криптогённий. криптограмма лингв, криптограма, криптографйческий лингв, криптографічний, криптография лингв, криптографія, криптодепрёссия геол. кpиптoдeпpёciя. криптозбй геол. криптозой, -бю. криптозбйский: к. эби геол. криптозбйський ебн.
криптококкбз мед. криптококбз, -у. криптомёрия биол. кpиптoмёpiя. криптомнезйя мед. криптомнезія. криптбн хим. криптбн, -у.
криптбним лит. криптбнім. криптбновый хим. криптбновий; <-вая лймпа криптбнова лампа, крипторхйзм мед. крипторхізм, -у. криптофйтыл/»., бот. криптофіти, -ів. криптофбния телеком, криптофбнія. крис (кинжал) крис. кристадйн радио кристадйн. кристадйнный радио кристадйнний. кристалл кристал; лбжный к. фальшйвий кристал.
кристйлл-дифракцибнный: к. спектрбметр
физ. кристал-дифракційний спектрбметр. кристаллизатор спец. кристалізатор, кристаллизацибиный кристалізаційний, кристаллизация кристалізація, кристаллизйрованный, кристаллизбван- ный кристалізбваний. кристаллизйровать, кристаллизовать не- сов. и сов. кристалізувати, -ую, -уєш. кристаллизйроваться, кристаллизоваться несов. и сов. кристалізуватися, -ується. кристаллизйрующий 1. прич. якйй (що) кристалізує; 2. прил. кристалізаційний, кристаллизйрующийся якйй (що) кристалізується, кристаллик кристалик,
кристаллйт мин. кристаліт, -у. кристаллйчески нареч. кристалічно, кристаллйческий, кристаллйчный кристалічний; -кая решётка физ. кристалічна ґратка; ~кая структура физ. кристалічна структура, кристаллйчность кристалічність, -пості, кристалловйдный кристалоподібний, кристаллогидрат спец. кристалогідрат, -у. кристаллбграф спец. кристалбграф. кристаллографйческий спец. кристалографічний.
кристаллография мин. кристалографія, кристаллбид мин. кристалбїд, -у. кристаллокер^мика кристалокераміка. кристаллолюминесцёнция мин. кристало- люмінесцбнція. кристаллообразный см. кристалловйдный. кристаллообразование кристалоутвбрення. кристаллобптика физ. кристалооптика, кристаллотуф мин. кристалотуф, -у. кристаллофйзика кристалофізика, кристаллофбсфор кристалофбсфор, -у. кристаллохимйческий: к. радиус физ., хим. кристалохімічний радіус.


кристаллохймия
137
кричуще
кристаллохймия кристалохімія, кристально нареч. 1. кришталево; 2. високоморально. Ср. кристальный 1—2. кристальность кришталевість, -вості. Ср.
кристальный 1. кристальный 1. {перен.: светлый, прозрачный) кришталевий, прозорий, ясийй; к. истбчник кришталёве джерело; {о звуке — ещё) мелодійний, дзвінкйй; чйстий; 2. {перен.: безупречный — о человеке) кришталевий, праведний, високоморальний; -'ная душй перен. кришталева (праведна) душа, кристйносьілі»., ист. кристйноси, -ів. кристобалйт мин. кристобаліт, -у. крйстьілі»., анат. крйсти, -ів. критёрий, уст. критёриум критерій, -ію; {эталон — ещё) еталон, с. мірйло; к. йстины филос. кpитёpiй істини; к. снраведлйвости критерій (мірйло) справедлйвості. крйтик крйтик.
крйтика крйтика; (в чей-л. адрес — ещё) м. докір (род. докору), с. дорікання; (себя) само- крйтика; {отрицательная) м. осуд, -у; зажимать --ку затискати крйтику; наводйть --ку на кого-что разг. критикувати, -ую, -уєш кого-що; не выдёрживает никакбй ~ки, нй- же всйкой ~ки не витрймує ніякої (жодної) крйтики, не вартий і крйтики; подвергать ~ке піддавати крйтиці, критикувати; рёзкая к. різка (гостра) крйтика; справедлйвая к. справедлйва (слушна) крйтика. критикйн разг. критикан, критиканка разг. критиканка, критикйнский разг. критиканський, критиканство разг. критиканство, критиканствовать разг. критиканствувати, -ую, -уєш, бути критиканом, критикйнша прост, см. критиканка, критикёсаразг. см. критиканка, критикбванный см. критикуемый, критиковать критикувати, -ую, -уєш, піддавати (-даю, -даєш) крйтиці. критиковаться критикуватися, -ується, піддаватися (-дається) крйтиці. критикуемый критикований, підданий крйтиці.
критикующий 1. п р и ч. якйй (що) критикує;
2. прил. критйчний; 3. сущ., разг. критикан, критицйзм книжн. критицйзм, -у. критйчески нареч. критйчно, несхвально, критйческий* {содержащий критику) критйчний; {об уме — ещё) аналітйчний; к. обзбр критйчний огляд; к. ум критйчний
(аналітйчний) розум; ~кое замечание кри- тйчне зауваження, критйческий^ {находящийся в состоянии кризиса) критйчний; {переломный — ещё) переломний, реже переламний; {напряжённый
— 	ещё) скрутнйй, напружений; {о состоянии здоровья — ещё) важкйй, небезпёчний, тяжкйй; ~кая мйсса физ. критйчна маса; -кая минута критйчна (скрутна) хвилйна; ~кая нагрузка критйчне навантаження; к. объём физ. критйчний об’єм; --кое давлёние физ. критйчний тиск; ~кое состояние веще- ствй физ. критйчний стан речовинй. критйчно нареч. критйчно. критйчность критйчність, -НОСТІ. критйчный критйчний. крйто-микёнская: к. культура кpйтo-мiкён- ська культура, крйтский крйтський.
критйнин этнол. критянин; ~йне мн. критяни, -ян. критйнка этнол. критянка. крйпл мет. крйця.
кричйние кричання, зіпання; волання, лементування, репетування, горлання; верещання; грймання; гукання; хававкання, кёвкан- ня; підпадьомкання, підпідьомкання; дйр- кання, дирчання; {крик) м. крик, -у, галас, -у, лёмент, -у. Ср. кричйть. крнчйть / крйкнуть {издавать крик) кричати / крйкнути и усилит, криконути, сов. реже покрйкнути,/?азг. зіпати / зіпнути; {вопить, орать — ещё) несов. волати, лементувати, -ую, -уєш, разг. галасувати, репетувати, горлати, горланити; {пронзительно — ещё) разг. верещати / вереснути; {сердито на кого-л. — ещё) грймати / грймнути; {подзывая) гукати / гукнути и усилит, гуконути; {о филине и некоторых других птицах — ещё) хававкати / хававкнути, разг. кёвкати / кёв- кнути; {о перепеле) підпадьомкати / підпа- дьомкнути, реже підпідьомкати / підпі- дьомкнути; {о коростеле) несов. дйркати, дирчати; крйком к.разг. крйком кричати; к. благйм мйтом разг. несамовйто кричати, кричати не своїм голосом, кричати (зіпати) [як] на пуп (живіт); {во всю глотку — еще) ревіти, як корова; несамовйто кричати; репетувати; к. караул кричати [на] ґвалт (пробі, караул); к. на всех перекрёстках кричати на весь світ.
кричуще нареч. криклйво, галаслйво, вереск- лйво; разюче.


кричущий
138
кровожадно
кричущий 1. прич. якйй (що) кричйть и т. п.; крикун, -а, зіпака (м. и ж), верещака {м. и ж), горлань, -ня, гримййло {сущ)\ см. кричйть; 2. прил. кричущий; {бросающийся в глаза) криклйвий; (о цвете) ядучий, разючий; {вызывающий) обурливий; ~ие проти- ворёчия разючі суперечності; к. нарід криклйвий (яскравий, химерний) наряд (убір, стрій), крйчный мет. крицёвий. кришнайзм рел. кришнаїзм, -у. кришнайт рел. кришнаїт, кришнайтскнй рел. кришнаїтський. кров 1. {крыша) книжн., уст. покрівля {ж)\ {в строении — ещё) дах, -у; {соломенная — ещё) ж. стріха; 2. {перен.: защита) поэт., уст. захист, -у, прикриття (с.), покрив, -у; под ~вом нбчи під прикриттям ночі; 3. {приют) уст., высок, притулок, -лку; {пристанище) с. пристановище, пристановисько; {дом, жилище) хата {ж), дім {род. дому), ж. домівка; остаться без -'ва лишйтися без притулку (домівки, хати); бтчий к. батьківська хата (стріха), рідна домівка, батьківський (рідний) дім. кровйвикліг^;^. кривавик, -у. кровйвить кривавити, -влю, -виш, закривавлювати, -юю, -юєш. кровйвиться кривавитися, -влюся, -вишся, закривавлюватися, -ююся, -юєшся; {перен.: от света) червоніти, кровйво нареч. криваво, кровйво-крйсный криваво-червоний, кровавый кривавий, закривавлений; {о сражении и т. п. — ещё) кровопролйтний; {о цвете) червоний, багряний; до ~вого пбта до кривавого поту; ~вая бйня кривава баня (бійня); ~вая месть этногр. кривава (кровна) помста; Кровавое воскресёнье ист. Кривава неділя; ~вое пятнб кривава пляма; -ьіе слёзы криваві (невтішні, гіркі) сльози; к. бнфштёкс (рбстбиф) кул. кривавий біфштекс (ростбіф); к. пот кривавий піт. кровйтка уменьш. ліжечко, ліжко (с.). кроватный ліжковйй. кровйть ліжко (с.).
кровезаменйтель мед. кровозамінник, кровезамещйющнй мед. кровозамінний. кровезамещёние мед. кровозаміна {ж.). крбвелька уменьш.-ласк. покрівелька; м.
дашок, -шка. Ср. крбвля. крбвельно-вентиляцибнный пoкpiвёльнo- вентиляційний.
крбвельньїй пoкpiвёльний; даховйй; ~ное же- лёзо дахове залізо. Ср. крбвля. крбвельщик пoкpiвёльник, укривальник, диал. крйтник; {соломой) пошивальник; {жестью) бляхар, -я. кровенаполнёние мед. кровонаповнення. кровенёть кривавіти, кривавитися, -влюся, -вишся.
кровенйть прост, кривавити, -влю, -виш. кровенбсньїй кровоносний; ~ная систёма кровоносна система; --ьіе сосуды кровоносні судйни. кровепаразйт кровопаразйт. кроветворёние физиол. кровотворення, кроветвбрньїй физиол. кровотворний, крово- твірний; ~ьіе брганьї кровотворні органи, кровйнка, кровйнушка, кровйночка фолькл., разг. кровйнка; ни ~нки ('-ночки) в лицё ні кровйнки на облйччі (виду, лиці), блідйй як стіна.
крбвля покрівля; {строение — ещё) м. дах, -у; {соломенное покрытие реже; перен.: жилище, приют — ещё) стріха; двухскатная к. двосхйлий дах; жить под однбй -лей жйти під однйм дахом, жйти під однією (одною) стріхою (покрівлею); под роднбй '-лей під рідною стріхою (покрівлею); черепйчная к. черепйчний дах. крбвник уст. кровомёсник. крбвно нареч. кровно,/7дзг. крёвно; к. обйдеть смертельно (тяжко, крбвно, кревно) образити.
кровнорбдственная: к. семьй кровнородйнна сім’я.
крбвньїй 1. кровний, разг. крёвний; {родственный — ещё) рідний, єдинокровний; {о связях — ещё) МІЦНЙЙ, нерозрйвний; {о врагах — ещё) лютий, непримирённий, смер- тёльний; {об оскорблении — ещё) тяжкйй; {насущный — ещё) нагальний; --ная враждй смертёльна (люта, кровна, крёвна) ворожнё- ча; ~ная месть этногр. кривава (кровна) помета, кровопомста; -ная обйда смертёльна (тяжка, кровна, крёвна) образа (крйвда); --ная связь кровний (крёвний, міцнйй, нерозрйвний) зв’язок; ~ное дёло кровна (крёвна) справа, кровне (крёвне) діло; ~ые дёньги разг. кровні (кpёвнi) гроші; -ые интерёсы нагальні (кровні) iнтepёcи; к. враг смертёль- ний (лютий, кровний, крёвний) ворог; 2. {о животных) чистокровний, чйстої крові, кровожйдно нареч. кровожёрливо, кровожёр- но.


кровожадность
139
кроёние
кровожадность кровожёрливють, -ВОСТІ, кро- вожёрн1сть, -НОСТІ. кровожадный кровожёрливий, кровожёрний. кровоизлиіїние мед. крововйлив, -у {м)\ к. в мозг крововйлив у мозок, кровомщёние кровопомста {ж). кровообразование физиол. кровотворення, кровообращёние физиол. кровообіг, -у, крово- 6ІГ, -у (м.); нарушённе -'ИЯ порушення кровообігу.
кровоостанавливающий мед. кровоспйнний, реже кровотамувальний; гемостатйчний. кровоочистйтельный мед. кровоочйснйй, кровоочйщувальний. кровонййство презр. кровопйвство. кровонййца {м. и ж), м., прост, кровопйвец, кровонйец презр. кровопйвця {м. и ж), м. кровопйвець, -вця, кровожёр, диал. крово- ПІЙ; {вампир) вампір, кровоподтёк синяк, -а, синёць, -нця. кровоподтёчный синяковий, кровопотёря крововтрата, кровопролйтие кровопролиття, пролиття крові, кроволиття. кровопролйтный кровопролйтний; {кровавый) кривавий, кровопускание jwed, перен. кровопускання, кровопускательный мед. кровопускальний, кроворазлйтие кроворозлиття. кровосмесйтель кровозмішник, кровозміс- ник, разг. кровоблудник. кровосмесйтельница кровозмішниця, крово- ЗМІСНИЦЯ, разг. кровоблудниця. кровосмесйтельный кровозмішний, крово- ЗМІСНИЙ, разг. кровоблудний. кровосмешёние, кровосмесйтельство кровозмішення, кровозмішання, м., разг. крово- блуд, -у, ж. кровосуміш, -ШІ, кровосумішка. кровоснабжёние мед. кровопостачання, кровосбс 1. зоол. кровосос; 2. {вампир) фолькл. упйр, -я, вампір; 3. перен., прост, кровосмок, кровосбс, п’явка; {эксплуататор — ещё) експлуататор; см. ещё кровопййца. кровососйние кровосмоктання. кровосбска прост, кровососка, кровосбски мн., энтом. кровососки, -сок. кровосбсный мед. кровососний, кровососущий кровосмоктальний, кровоссальний, кровопйвчий. кровотечёние мед. кровотёча {ж)\ лёгочное к. легенёва кровотёча; мйточное к. маткова кровотёча. кровоточащий кровоточйвий.
кровоточйвость кровоточйвість, -ВОСТІ. кровоточйвый кровоточйвий. кровоточйть кровоточйти, -точить, кривавити, -ить.
кровохарканье мед. кровохаркання, кровохаркать мед. кровохаркати, харкати кров’ю.
кровохлёбка бот. стягникров, -у {м), сухо- злотниця, м. родовйк, -а. крбвушка ласк, крівця. Ср. кровь, кровь кров, -І, поэт, кривавиця; {преим. от удара в драке) прост, юшка, мазка, уст. руда; {о породе животных — ещё) м. реже плід {род. плоду); брат по ~ви брат по крові; в кровй>^ кого у вдачі (натурі, родйні) в кого; ^то у негб в кровй це в його вдачі (натурі); в к. (д6 крови) избйть кого до крові побйти кого, спустйти (пустйти) кров (мазку) кому; к. кого на ком кров кого на кому; к. брбси- лась (кйнулась, ударила) в гблову (лицб) кров ударила (линула, шугнула) в гблову кому; к. говорйт в ком кров говбрить (обзивається, промовляє) в кому; к. за к. кров за кров; к. кипйт (горйт, брбдит) перен. кров кипйть (вирує, закипає, шумує, буяє); к. с молокбм перен., разг. кров з молокбм; к. стынет (леденёет и т. п.) [в жйлах] перен. кров холбне (крижаніє, застигає) [в жйлах]; на кровй: а) {на месте убийства) уст. на місці вбйвства; б) {путём убийства) шляхбм убйвства; обливаться ~вью схбдити (спливати) крбв’ю; сёрдце --вью обливйется перен. сёрце крбв’ю обливається (обкипає, схбдить), сёрце кривавиться; орошйть '-вью зрбшувати (поливати) крбв’ю; писать ~вью сёрдца книжн. писати крбв’ю сёрця; пить (сосать) к. чью перен., презр. пйти (ссати, смоктати) кров чию; пбртить к. кому перен. псувати кров кому; пускать {уст. отворить) к. кому пускати {уст. кйдати) кров кому; смыть -вью обйду змйти крбв’ю образу; узы ~ви высок, крбвні зв’язкй; хорбших кровёй {о животных) гарної (хорбшої) по- рбди, гарного (дбброго) завбду, чистокрбвна [тварйна], ЧЙСТОЇ крбві; [хоть] к. йз носу прост, [хоч] кров з нбса. кровянйсто нареч. кров’янйсто. кровянйстость кров’янйстість, -тості, кровянйстый кров’янйстий. кровянбй 1. кров’янйй; ~бе давлёние мед. кров’янйй тиск; 2. {кровавый) кривавий; ~6е пятнб кривава пляма, кроёние крбєння.


крбенный
140
кронштёйн
крбенный прич., прил. кроёный кроєний, кройльный крійнйй. кройть кроїти (крою, кроїш), кройться кроїтися, -ться. крой крій (род. крою); {действие — ещё) с. кроєння.
крбйка кроєння (с.); (крой) м. крій (род. крою); курсы ~ки и шитьй кpaвёцькi курси, курси крою та шиття. крокйны мн., ист. крокани, -ів. крокёт спорт, крокет, -у. крокётный спорт, крокётний. крокй нескл., с., жив., топогр. крокі. крокидолйт мин. крокидоліт, -у. крокйрование спец. крокіювання, крокировйние спорт, крокетування, крокйрованный спец. крокійований. крокирбванный спорт, крокетований, крокйровать спец. крокіювати, -юю, -юєш. крокировать несов. и сов., спорт, крокетувати, -ую, -уєш. крокирбвка см. крокировйние. крокодйл зоол. крокодйл. крокодйлы (вид кроссовок) мн., жарг. кроко- дйли, -ІВ. крокодйлий зоол. крокодйлячий. крокодйлов зоол. крокодйлів, -лова, -лове, крокодйлячий; -'ва кбжа крокодйляча шкіра; -вы слёзы ирон. крокодйлячі сльози, крокодйловый зоол. крокодйлячий. крокойт мин. крокоїт, -у. крбкус^ бот. шафран, -у, крокіс, -косу, крбкус^ техн. крокус, -у. крблик кролик, кріль (род. кроля), разг. трусик; подбпытный к. піддослідний крблик. кроликовбд кролівнйк, -а. кроликовбдство кролівнйцтво. кроликовбдческий кролівнйцький. крбликовый кролячий, кроликовий, кроликоматка с.-х. кролематка, кроликофёрма кролефёрма. кролйст спорт, кроліст. Ср. кроль^ кролйстка спорт, кролістка. Ср. кроль^. крбличий кролячий; к. мех кроляче хутро, кроль* зоол., д и а л. кріль (род. кроля); см. ещё крблик. кроль^ спорт, кроль, -лю. крольчатина кролятина, крільчатина. крольчатник кролятник, крільчатник, крольчйха кролйця, крільчйха. кролъчЬпок уменьш. кроленя, -яти (с.). кром (кремлі^ ист. кром.
кроманьбиец антр. кроманьйонець, -нця;
~ицы мн. кроманьйонці, -ів. кроманьбиский антр. кроманьйонський, крбме предл., с род. п. крім, опріч, разг. окрім (кого-чого); (помимо) поза (ким-чим); к. как кому W /и. «. разг. крім, окрім, опріч кого\ к. тогб крім того; (к тому же) до того [ж]; к. шуток без жартів, облйшмо (облйш) жарти, не до жартів, кромёшиый разг. кромішній; ~иая мука нестерпна мука, с. пёкло; ~иая тьма, к. мрак непроглядна (безпросвітна, кромішня) пітьма (тёмрява); к. ад справжнє (справжнісіньке, кромішнє) пёкло. крбмка (ткани) пруг, пружок, -жка (м), [о]крайка, разг. окравка; (предмета) спец. ребро, крбмка; (вообще край чего-л. — ещё) [о]крайка, разг. крбмка. крбмковый пружкбвий; кромковий. Ср. крбмка.
кромкозавйвочиый техн. кромкозавиваль- ний.
кромкозагйбочиый техн. кромкозагиналь- ний.
кромкофуговйльиый техн. кромкофугуваль- ний.
крбмлех палеонт. кромлех, крбмочка кантик, крайок, -йка, край¬
чик, пружок, -жка, пружёчок, -чка (м.), [о]краєчка,/?л5г. кромочка. Ср. крбмка. крбмочиый см. крбмковый. кромсйиие шматування, краяння, паювання, крёмсання, шматкування; батування. Ср. кромсать.
кромсйть разг. шматувати, -ую, -уєш, краяти, разг. чикрйжити, паювати, -юю, -юєш, крёмсати, диал. шматкувати; (на крупные куски — ещё) разг. бату вати, крон* хим. крон, -у. крои^ см. кронглйс. крбиа* (у дерева) крона, корона, крбна^ (денежная единица) крона, крбиверк воен., уст. кронверк, кронглйс спец. кронглас, -у. кроиглйсовый спец. кронгласовий, крбиистый кронистий. Ср. крбиаЧ крбиовый кроновий. Ср. крон*, кроипрйиц ист. кронпрйнц. кроиприицёсса ист. кронпринцёса. кроицйркуль спец. кронцйркуль. крбишнеп орн. кроншнеп, кроиштйдтский кронштадтський, кронштёйн архит., техн. кронштёйн.


крбны
141
крохоббрствовать
крбны биол. крони, -ІВ. кропание, кропательство партачення, ляпання; дряпання, базграння, ліплення. Ср. кропить 2.
кропйтель upon, партач, -а; {писака) ирон. писака, перодряп, базграч, шкряботун, -а; (стихоплёт) ирон. віршомаз, кропйтельница ирон. партачка; писака. Ср. кропатель.
кропить 1. у с т., д и а л. (шить одежду) шйти (шйю, шйєш); (чинить) латати; 2. перен., ирон. партачити, партблити (реже), ляпати; (плохо сочинять, писать) дряпати, базграти, ліпйти, -плю, -пиш. кропйло церк. кропйло. кропйльница церк. кропйльниця. кропйльце удівньш., церк. кропйльце. кропйть (обрызгивать) кропйти, -плю, -пиш; (о дожде — обычно) накрапати, реже накрапувати, -ує. кропйться кропйтися, -иться. кроплёние кроплення, кропіння, кроплённый прич., прил. кроплёный кроплений. Ср. кропйть. кропотлйво нареч. 1. копітко, крбпітко, забарно, загайно, марудно; 2. копітко, крбпітко, скрупульбзно; клбпітно, клопітлйво, метуш- лйво. Ср. кропотлйвьій 1—2. кропотлйвость, прост., уст. кропотнй 1. кб- піткість, -кості, забарність, -ності, загайність, марудність; 2. кбпіткість, скрупульбзність; клбпітність, клопітлйвість, -вості, метушлй- вість. Ср. кропотлйвый 1—2. кропотлйвый 1. (требующий много внимания, усилий) кропіткйй, копіткйй, кропітнйй, забарнйй, загайний, марудний; к. труд копітка (кропітка, марудна) праця, мурашйна праця; 2. (тщательный) кропіткйй, копіткйй, кропітнйй, скрупульбзний; (усердный, хлопотливый) клопітнйй, клопітлйвий, ме- тушлйвий. кропотный П р о с Т. CM. кропотлйвый 1. кропотун прост, марудник, маруда, кропотунья прост, марудниця, маруда, крбпперство социол. крбперство. крбпперы мн., социол. крбпери, -ІВ. крор (единица счёта) крор. крбсна мн., крбсно текст., диал. крбсна, -сен, крбсно. кросс^ спорт, крое, -у. кросс^ телеком, крое, -а. кроссбрйдннг с.-х. кросбрйдинг, -у. кроссвбрд кросвбрд.
крбссинг* горн, крбсинг, -а. крбссннг^ спорт, крбсинг, -у. кроссннгбвер с.-х. кросингбвер, -у. кросс-кбунтрн нескл.,м., спорт, крос-кбунтрі. кроссмён спорт, кросмён. кросс-модулйцня телеком, крос-модуляція, кроссбвкн мн., спорт, кросівки, -вок; '-ка ед.
кросівка, крбссовый крбсовий. кроссчайнвбрд кросчайнвбрд. крот зоол. кріт (род. крота). кр6тал/>^з., ист. крбта. кроталйрня бот. кроталярія. кротёнок уменьш., зоол. кротеня, -яти (с.). крбткнй лагідний, злагідний, тйхий; (смиренный) покірливий, покірний, сумйрний, смйр- шт,разг. плохйй. крбтко нареч. лагідно, злагідно, тйхо; покірливо, покірно, сумйрно, смйрно. Ср. крбт- кнй.
кротбвнна прост, кротовйна. кротбвый кротячий, кротбвий. кротбн биол. кротбн, -у. кротбновый биол. кротбновий. крбтость лагідність, -ності, злагідність, тй- хість, -хості; покірливість, -вості, покірність, сумйрність, смйрність. Ср. крбткнй. кротчайший превосх. cm. найлагідніший, найтихіший, тйхий-тйхий; (смиренный) най- покірливіший, найпокірніший, найсмирні- ший, найсумйрніший; (безобидный — ещё) такйй, що й мухи не зачепить, крбфтер социол. крбфтер. крбха (малютка) разг. крйхітка, крихіточка, реже крйхта, мацюня. крбхй (мелкая частица) крйхта, реже криха; (крошка) крйхітка, разг. окрушина, окруш- ка.
крохйль орн. крохаль, -ля, крех. крбхкий разг. крихкйй; (рассыпчатый: о каше, картофеле и т. п) розсйпчастий; (о печенье — ещё) пісбчний, ламкйй. крохоббр прен. (о скупом человеке) скнара, загнйбіда, скупар, -я; (о мелочном человеке) дріб’язкбва людйна. крохоббрка прен. скнара, загнйбіда; дріб’язкбва людйна. Ср. крохоббр. крохоббрскнй,крохоббрческнй прен.
дріб’язкбвий. крохоббрство прен. скнарість, -рості, дрі- б’язкбвість, -вості (ж). крохоббрствовать прен. скнарити, скнарувати, -ую, -уєш.


крбхотка
142
кругло
крбхотка 1. разг. крйхітка, крйхточка, крихіточка, крйшечка; {малості^ дрібка, м. дрібок, -бка; 2. {малютка) разг. крйхітка, крихіточка.
крбхотку CM. крбшечку. крбхотньїй разг. крйхітний, ласк, малюсінький, манюсінький, манюній, малісінький, мацюпусінький, дрібнесенький, дрібнісінький.
крошё иескл., с.у текст, кроше. крбшево прост, крйшиво; кришкй, -шок (мн)\ {заправка) ж. закришка; {месиво) разг. мі- шанйна {ж), місиво, крошёние кришіння.
крбшенньїй прич., прил. крбшеньїй крйше- ний.
крбшечка уменьш.-ласк. 1. крйшечка, крйхточка, крйхітка, крихіточка; {кусочек; малость) дрібка, м. дрібок, -бка; 2. {малютка) разг. крйхітка, крихіточка. Ср. крбшка* 1—2.
крбшечку нареч., разг. крйхточку, крйхітку, крихіточку, диал. дрібку; {чуть-чуть) трішечки.
крбшечный CM. крбхотньїй. крошйльный кришйльний. крошйлыцик спец. кришйльник. крошйльщица спец, кришйльниця. крошйть 1. {раздроблять^ кришйти, -шу, -шиш; к. бвощи кришйти овочі; 2. {сорить
— 	ещё) смітйти (смічу, смітиш) засмічувати, -ую, -уєш; не ~шй нй пол не кришй на підлогу, не засмічуй підлогу, крошйться кришйтися, -иться. крбшка' 1. крйшка, крйхта, разг. окрушина, окрушка; {торфяная) дрібняк, -у {м)\ {кусочек; малость — ещё) дрібка, м. дрібок, -бка; ни ~ки анітрохи, анітрошки, анітрішки; 2. {малютка) разг. крйхітка, крихіточка, реже крйхта. крбшка^ {действие) кришіння (с.). крбшку нареч., разг. крйхту, дрібку; {чуть- чуть) трохи, трошки, трішки, крбющий покривнйй; ~щая спосббность покривна здатність; к. лист бот. покривне лй- стя. Ср. крыть 1. кроііщий 1. прич. якйй (що) кроїть; 2. прил. крійнйй.
кру нескл., м. и ж.; неизм., этнол. кру. круг 1. {плоскость, ограниченная окружностью и т. п.) круг; {окружность — ещё) с. коло; вычислить плбщадь ~га мат. обчй- слити площу круга; к. замкнулся перен.
коло замкнулося; к. почёта коло пошани; к. склоиёиий астр, коло схйлень; описйть (сдёлать) к. описати коло; пробежать нё- сколько кругбв пробігти кілька (декілька) кругів; стаиовйться в к. ставати в коло; 2. {предмет, имеющий округлую или овальную форму, форму кольца) круг, с. кiльцё, кружало; гоичйрный к. гончарський (гончарний) круг; к. колбасы кільце ковбасй; к. сыра круг (кружало) сйру; спасительный к. рятувальний (рятівнйй) круг; 3. {замкнутая цепь действий, событий; перечень чего-л.) коло; заколдбваниый (порбчиый) к. перен. зачароване (заворожене, закляте) коло; к. вопросов, обязанностей, тем коло питань, обов’язків, тем; 4. {перен.: область, сфера какой-л. деятельности) коло; к. дёятельиости (занятий) коло діяльності (занять); 5. {перен.: группа людей) коло, товарйство, середовище, высок, гроно {с.); в кругу друзёй серед (поміж, в оточенні) друзів (прйятелів), у дружньому колі (середовищі); вращаться в кругу каком, кого бувати в (сёред) кого (в колі, середовищі кого); казйчий к. ист. козаче коло (товарйство); к. общёиия коло спілкування; человёк (лицб) своегб -га людйна (особа) свого кола; 6. кругй {общественные, профессиональные сообщества людей) мн. кола {род. кіл); литературные кругй літературні кола; правйтельствен- иьіе кругй урядові кола; правящие кругй правлячі кола; О голові идёт ~гом у кого разг. голова йде обертом (кружка);; кого, світ макітриться кому, голова ходить ходором у кого; кругй йда пeкёльнi кола; кругй пёред глазйми плывут (мелькают и т. п.) мере- хтйть в очах; кругй под глазами кругй (мішкй) під очйма, під очйма чорно; на к. {в среднем) ргізт. пересічно,разг. на круг; сдёлать (дать) к. {пройти, проехать окольным путём) пройтй (проїхати) кружнйм (обхід- нйм) шляхом; обійтй, -ійду, -ійдеш, об’їхати, -іду, -ідеш; спйться с -'гу прост, спйтися з кругу.
кругленький ласк, кругленький; --кая сумма кругленька (чималенька) сума; --кое состояние кругленькі (чималенькі) достатки (статки, маєтки).
круглёть круглішати, кругліти.
круглйть круглйти.
круглйться круглйтися; {становиться круглым — ещё) круглішати, кругліти.
кругло нареч. кругло.


круглоббкий
143
кругосвётка
круглоббкий круглоббкий. круглоборбдый круглобородий. кругловйтый круглястий, круглуватий, разг.
круглявий, кругловёрхий кругловерхий. кругловбгнутьій кругловвігнутий. кругловязйльньїй круглов’язальний, круглогйбочньїй круглозагинальний. круглогодовбй, круглогодйчньїй цілорічний, круглоголбвка зоол. круглоголовка, круглоголбвьій круглоголовий, круглогубцы мн., техн. круглогубці, -ів. круглолйстный, круглолйстый круглолй- стий.
круглолйцый кругловйдий, круглолйций, -ця, -це. кругломёр техн. кругломір. круглопёры л/н., ихт. круглопёри, -ів. круглопйльный круглопиляльний. круглоплёчий круглоплечий. круглорбтые сущ., мн., зоол. круглороті, -их. круглостьуст. CM. круглотй. круглосуточно нареч. цілодобово, цілу добу;
24 годйни, день і ніч. круглосуточный цілодобовий, добовйй. круглотй круглота, круглоткйцкнй круглоткацький, круглочулбчный круглопанчішний. круглошлифовйльный круглошліфувальний, круглощёкий круглощокий, круглоязычные сущ., мн., зоол. круглоязйкі, -их.
круглый круглий; (весь, полный — обычно) цілий, цілковйтий, повний; (р внешности человека — ещё) гладкйй, опасистий; дёлать ~ые глазй перен. робйти велйкі очі; ~лая сумма разг. кругла (чимала) сума; --лое чис- л6 мат. кругле (рівне, заокруглене) число; ~ьіе скббки круглі дужки; к. год цілий (весь) рік; к. дурйк груб, дурнйй як пень (як чіп); дурнйй, аж світиться; заплішений дурень; к. идибт груб, цілковйтий (повний, абсолютний) ідіот; к. отлйчник цілковйтий (повний, круглий) відмінник; к. (~лая) сиротй круглий (кругла, цілковйтий, цілковйта) сирота (сиротйна), кругом сирота; к. стол круглий стіл; к. счёт, --ые цйфры круглий рахунок, круглі цйфри; --ым счётом (приблизительно) приблйзно, разг. на круг, круглйк, круглйш спец., разг. кругляк, -а. круглячбк, кругляшбк уменьш., спец., разг. круглячок, -чка.
круглйшка разг. кружало, кружалко, кружальце (с.).
круговёрть разг. коловорот, -у, круговорот, -у, круговерть, -ті. круговбй круговйй; {совершающийся по окружности) коловйй; ^вйя диаграмма мат. кругова діаграма; ~вйя дорбга круговйй (кружнйй, обхіднйй) шлях; ~вйя защй- та воєн, кругова оборона; порука
кругова порука; '-вйя скбрость физ. колова швйдкість; ~вйя чАшіі уст. кругова чаша; к. процёсс физ. круговйй процес, круговорбт круговорот, -у, коловорот, -у, круговёрть, -ті; к. вещёств коловорот речовйн. круговращательный кругообертальний, кру- гообіжний, поэт, реже кругойдучий, круговращёние кругообертання, м. кругообіг, -у.
кругозбр видноколо (с.), виднокруг, -у, виднокіл, -колу, обрій, -ію, кругогляд, -у; (преим. прям. — ещё) круговйд, -у; {перен. — ещё) світогляд, -у; {научный — ещё) ерудйція. кругбм 1. нареч. кругом; {вокруг) навколо, довкола, навкругй, навкруг, разг. округ, реже округй, навкіл, довкіл, наоколо, доокола, вкбло, наокіл, наокругй, наокруг, диал. до- вкругй; {целиком) цілком; {совершенно) разг. геть-чйсто; к.! воен. кругом!; к. виновйт разг. кругбм (цілком, геть-чйсто) вйнний; к. да бколо разг. околяса, околясом; кругбм (коло) та навколо, збоку й здалеку; к. дурйк, свблочь груб, дурень дурнем, погань поганню; к. никогб нет навколо (довкола, навкругй) нікого немає (нема); 2. предл., с. род. п. кругбм, круг, навкруг, навколо, довкола, реже навкіл, довкіл, вкбло (кого- чого), разг. округ, реже округй, наокругй (кого-чого), уст. навкругй (кого-чого), диал. довкругй (кого-чого). кругооборбт, реже кругообращёние кругообіг, -у; к. капитала фин. кругообіг (кругооборот) капіталу; к. фбндов фин. кругообіг (кругооборбт) фондів; товйрно-дёнежный к. фин. товарно-грошовйй кругообіг (кругооборбт).
кругообразный колоподібний, кругоподібний, круглястий, кругополярные: к. органйзмы биол., зоол.
кругополярні організми, кругорйма кругорама. кругорймный кругорамний. кругореснйчный круговійковий. кругосвётка разг. кругоземёлля (с.).


кругосвётный
144
крупйца
кругосвётный кругосвітній, навколосвітній, кругосвётчик разг. кругоземёльник. круготропйческие: к. органйзмы зоол. кру- готропічні організми, кружилстроит., техн. кружало, круж^ло^ {кабак) ист. шинок, -нку. кружащийся 1. прич. якйй (що) крутиться и т. п.; см. кружйться 1—2; 2. прил. круго-
6ІЖНИЙ.
кружевнйца мерёживниця, мерёжниця. кружевнйцы мн., энтом. мерёжнищ, -иць. кружевнбй мерёживний; (перен.: узорчатый, сетчатый) мерёжа(е)ний, померёжа(е)ний. кружево мерёживо, ж., уст. мерёжка, кружевоплетёние мереживоплетіння. кружевце, кружевцб уменьш.-ласк. мерёжи- вце.
кружёние 1. крутіння, кручення, кружіння, кружляння; кружляння, кружіння; крутіння, кружіння; колування; крутіння; ср. кру- жйть 1—5; 2. крутіння, кружіння; кружляння; ср. кружйться 1—2. кіружечк2іуменьш.-ласк. 1. кухлик, кухличок, -чка (м.); кварточка; коновочка, коновонька; 2. карнавочка. Ср. кружка 1—2. кружечный 1. кухлёвий; квартовий; 2. карнавковий, карнавочний. Ср. кружка 1—2. кружйть 1. {вращать, вертеть) крутйти (кручу, крутиш), кружйти, -жу, -жиш, кружляти; к. гблову: а) {вызывать головокружение) наморочити голову; б) {перен.: увлекать) разг. крутйти (завертати, запаморочувати, -ую, -уєш, баламутити, -учу, -утиш) гблову (кому); сов. запаморочити, закрутйти (кого); 2. см. кружйться 2; 3. {двигаться, меняя направление) крутйти, разг. кружйти; {извиваться — о дороге, следе и т. п.) крутйтися;
4. 	{блуждать, плутать — ещё) колувати, -ую, -уєш, колесйти, -ешу, -есйш, колесувати; 5. {мести — о метели) крутйти, хурдёли- ти, диал. кушпёлити. кружйться 1. {вращаться, вертеться) крутйтися (кручуся, крутишся), кружйтися, -жуся, -жишся; головй -'йтся разг.: а) {о головокружении) світ вёрнеться, голова (у голові) наморочиться {разг. макітриться), разг. голова обертається (ходить ходором, йде обертом); б) перен. голова (у голові) наморочиться; 2. {на лету описывая круги) крутйтися, кружляти, кружйти, кружйтися. кружка 1. {сосуд) кухоль, -хля (л/.); (w5 металла — ещё) разг. кварта, уст. карватка;
{для вина, мёда, пива и т. п. — ещё) кінва, коновка; 2. {металлическая коробка для сбора денег) карнавка, уст. скорбонка. кружкбвец разг. гуртківець, -вця. Ср. кружбк 2.
кружкбвкагуртківка. Ср. кружбк 2. кружковбй, кружкбвый гуртковйй. Ср. кружбк 2.
кружковщйна гуртківщйна, с. гуртківство. кружный разг. кружнйй, об’їзнйй, обхіднйй, круговйй; ~ым путём кружнйм (обхіднйм, об’їзнйм) шляхом, в об’їзд, в обхід; узнйть ~ым путём дізнатися (довідатися) стороною (кружнйм шляхом), кружбк 1. уменыи. кружбк, -жка, с. к1льцё; {о диске — ещё) с. кружало, кружальце, кружалко; в к. [стрйчь, стрйчься и т. п.\ кружальцем [стрйгти, стрйгтися и т. «.]; к. колбасы к1льцё ковбасй; сесть в к. сісти колом (кружком, кружка, кружалом, у кружок, кружкома); ср. круг 1—2; 2. {группа, организация) гурток, -тка; подпбльный к. политол. підпільний гурток; хоровбй к. муз. хоровйй гурток, кружбчек уменьш. 1. кружёчок, -чка, с. к1лё- чко, -чка; 2. гурточок, -чка. Ср. кружбк 1—2. крузйдо {денежная единица) нескл., с. крузадо, крузёйро {денежная единица) нескл., с. кру- зёйро.
круйз круїз, -у; деловбй к. діловйй круїз, круйзный круїзний, крумцйркуль спец. крумцйркуль. круп^ {лошади) круп, -а. круп^ мед. круп, -у.
крупй 1. крупй {род. мн. круп и крупів), крупа; 2. метео крупа, крупенйк кул. крупнйк, -у. крупйнка 1. крупйнка; {зёрнышко) зёрнятко; {соли и т. п.) дрібка, м. дрібок, -бка; 2. перен. крйхта, крйхітка, крйхточка, крйшечка, зёр- н6, зёрнятко; ни ~ки правды ні краплі правди.
крупйтчатый, крупйчатый 1. крупнйстий, крупкуватий, крупчастий, крупкйй; к. мёд крупкйй (крупкуватий) мед; 2. {о муке, хлебе) питльбваний; --тая мукй питльбване борошно, ж. питлівка, питльованка, крупчатка, м. реже пйтель, -тля; 3. {упитанный, дородный — о человеке) разг., уст. натоптаний, натоптуваний, крупйца 1. ласк, крупці, -пёць (л/«.); 2. см. крупйнка 2.


крупка*
145
крупчатый
крупка* 1. уменыи.-ласк. крупці, -пёць {мн), крупёць, -пця, крупка; ср. крупй 1—2; 2. {первый крупный размол зерна) спец. крупка, крупка^ бот. крупка.
крупнёе сравн. ст. 1. прил. більший, крупніший; добірніший; грубіший; 2. нареч. більше, крупніше; грубіше. Ср. крупный, крупнёйший превосх. ст. найбільший, найкрупніший; найдобірніший; найвидатні- ший. Ср. крупный, крупнёть разг. більшати, крупно нареч. крупно; грубо; {резко) гостро; {серьёзно) серйозно; {очень) дуже; к. наре- зйть грубо (крупно) краяти; к. писать писати велйкими літерами; к. повезлб дуже по- щастйло; к. поговорйть гостро (серйозно) поговорйти. крупноблбчный строит, великоблоковий, великоблочний; ~ые конструкции великоблокові конструкції, крупногабарйтный великогабарйтний. крупноголбвый великоголовий, крупногрупповбй великогруповйй. крупнозернйстый грубозернистий, крупно- зернйстий. крупнокалйберный великокаліберний, крупнокапиталистйческий великокапіталі- стйчний; ~кое земледёлие великокапіта- лістйчне землеробство, крупноколбсый великоколосий, буйноколб- сий.
крупнолйстный, крупнолйстый великолй- стий.
крупномасштйбность великомасштабність, -ності.
крупномасштабный великомасштабний, крупномёрный великомірний. крупномблотый крупномелений, крупномб- лотий.
крупнооблбмочный великоуламковий. крупнопанёльный строит, великопанельний; ~ые конструкции великопанельні конструкції, крупноплйновый кино великоплановий, ши- рокоплановий. крупноплбдный сад. великоплідний. крупнопомёстный ист. великопомісний. крупнопбристый великопористий; к. бетбн великопористий бетон, крупноразмёрный великорозмірний, крупносерййный великосерійний; ~ное про- извбдство великосерійне виробнйцтво.
крупнослбйный товстошаровйй. крупность крупність, -ності. крупнотоннажный великотоннажний, крупноузбрчатый великоузбрчастий, велико- узорчатий, великовізерунчастий, велико- візерунчатий. крупноформатный великоформатний, крупноформйтность великоформатність, -ності.
крупноцвётный великоквітковйй. крупный велйкий, чималйй, реже крупний; {массивный — ещё) масйвний; {отборный — ещё) добірний; {состоящий из больших частиц — ещё) грубий; {о дожде) краплй- стий, ядерний; {значительный — ещё) значнйй; {важный — ещё) важлйвий; {статный — ещё) ставнйй; {выдающийся — обычно) видатнйй; {известный — ещё) відомий; дрожать ~ной дрбжью дуже тремтіти; -пая буржуазйя см. буржуазйя; ~ная промышленность велйка промисловість; ~ная сумма велйка сума; ~ная фигура значна (солідна; о размере: огрядна) фігура; {о личности) видатна особйстість; ~ное зернб велйке (грубе, крупне) зерно; ~ые дёньги велйкі (чималі) гроші; ~ые недостатки значні (велйкі) вади (хйби, недоліки); к. куш солідний (чималйй) куш; к. песбк велйкий (грубий, крупний) пісок, ж., собир. рінь, -ні; к. разговбр гостра (неприємна) розмова; к. рогатый скот велйка рогата худоба; к. учёный видатнйй (велйкий) учений; «-ым планом кино велйким (широким) планом, круповёйка с.-х. круповійка, круподёрка CM. крупорушка, крупозавбд крупозавод, -у. крупбзиьій крупозний; ~ное воспалёние лёгких мед. крупозне запалення легень (ле- гёнiв). Ср. круп^ крупокомбинйт крупокомбінат, -у. крупбн кожев. крупон, -у. крупонйрование кожев. крупонування. крупоотделйтельный круповіддільнйй. крупоплющйльный крупоплющйльний. крупорёзательный крупорізальний. крупорушка с.-х. круподёрня, крупорушка, крупосортирбвка крупосортування (с.). крупошлифовйльньїй крупошліфувальний. крупчйтка питлівка, питльованка, крупчатка, реже пйтель, -тля {м). крупчатый крупнйстий, крупкуватий, крупчастий, крупкйй; {о муке, хлебе) питльова-


крупьё
146
кр^ость*
ний; -тая мёльница пйтель, -тля (м.); -тая мукй питльбване борошно, ж. питлівка, питльованка, крупчатка,пйтель {м). крупьё нескл., м. круп’є, крупянбй круп’янйй; ~ные культуры с.-х.
круп’яні культури, крустификйция горн, крустифік^ція. крутануть >^с«лит., прост, крутонути, крутёнек прост, крутёнький. крутёнько парен., прост, крутенько, крутизнй^ 1. {качество, свойство) крутість, -тості; стрімкість, -кості, стрімчастість; ср. крутбй* 1; 2. {круча) круча, с. урвище, урвисько.
крутизнй^ собир., жарг. круті, -йх {сущ., ми). крутйльный крутйльний; ~ьіе весы физ.
крутйльна вага, крутйльщик спец, крутйльник. крутйльщица спец, крутйльниця. крутйть 1. крутйти (кручу, крутиш); {вертеть
— 	ещё) вертіти, -рчу, -ртйш; {вращать — ещё) обертати; {о вьюге, метели и т. п. — ещё) хурделити, кушпелити; как [там] ни -'ТЙ перен., прост, як [там] не крутй; к. варгйику крутйти веремію; к. гблову кому перен., разг. крутйти (задурювати, морочити) гблову кому, морбчити кого', к. люббвь (ромйн) с кем прост, крутйти люббв (роман) 3 ким; к. ибсом разг. крутйти нбсом; к. руки кому крутйти руки кому; 2. {вертя, изготовлять) крутйти; {сучить — ещё) сукати (сукаю, сукаєш и сучу, сучиш) и сучйти, -чу, -чиш; {свёртывать — ещё) скручувати, -ую, -уєш; {свивать — ещё) звивати; к. папирбсу крутйти (скручувати) цигарку; 3. {перен.: командовать — ещё) разг. крутйти, верхо- вбдити, -джу, -ДИШ, заправляти; крутит кто кем верховбдить (заправляє) хто ким. крутйться 1. крутйтися (кручуся, крутишся); {вертеться — ещё) вертітися, -рчуся, -ртйш- ся; {вращаться — ещё) обертатися; 2. {перен.: постоянно находиться где-л., подле ко- го-л.) крутйтися, топтатися, -пчуся, -пчешся; {суетиться, хлопотать — ещё) разг. товктй- ся, -вчуся, -вчёшся; как [там] ни -тйсь перен., прост, як [там] не крутйся; 3. страд. крутйтися; сукатися (сукається и сучиться), сучйтися; скручуватися, -ується; звиватися; ср. крутйть 2; О к. как бёлка в колесё погов. крутйтися як (мов, наче) білка в кблесі (муха в окрбпі, в’юн в ополбнці, дзйґа). крутка {действие) текст, сукання (с.).
крутнуть однокр., прост, крутнути, крутнуться однокр., прост, крутнутися; {в воздухе) кружельнути. круто* нареч. круто; стрімко; сувбро; рішуче; раптбво, різко; густо; міцно; к. обращаться с кем сувбро обхбдитися (повбдитися) 3 ким; к. повернуть різко (круто) повернути; к. по- солйть густо посолйти, пересолйти, -солю, -сблиш; к. прихбдиться кому разг. тяжка біда обсіла кого. Ср. крутбй* 1—4. круто^ нареч., жарг. круто; нахабно, зухвало; оригінально, екстраординарно. Ср. крутбй^ 1—2.
крутоберёжный крутоберегий, крутоберёж- ний.
крутоббкий крутоббкий. крутовато нареч. крутувато, крутенько, досить круто; дбсить стрімко (стрімчасто); дбсить сувбро; дбсить раптбво, різкувато, дбсить різко; густувато, дбсить густо; міц- нувато, дбсить міцно. Ср. крутбй* 1—4. крутовйтьій крутуватий, крутенький, дбсить крутйй; дбсить стрімкйй (стрімчастий); дбсить сувбрий; дбсить раптбвий, різкуватий, дбсить різкйй; густуватий, дбсить густйй; міцнуватий, дбсить міцнйй. Ср. крутбй* 1—4. крутогбр крутогір, -гбру, с. крутогір’я. крутбй* 1. крутйй; {обрывистый — ещё) стрімкйй, стрімчастий; к. бёрег крутйй (стрімкйй, стрімчастий) бёрег; 2. {суровый, строгий — ещё) сувбрий; {о мерах — ещё) рішучий; к. прав сувбрий нбров; ~тые мёры круті (сувбрі) заходи; 3. {внезапный — ещё) раптбвий, різкйй; ~тія перемёна крута (раптбва, різка) зміна (переміна); 4. {густой, крепкий) густйй; {о заварке) міцнйй; ~тая кйшл крута (густа) каша; ~бе яйцб крутё яйце; к. кипятбк окріп, -рбпу. крутбй^ жарг. 1. сущ. крутйй, -бго; 2. {необычный) прил. крутйй, оригінальний, екстраординарний; 3. {грубый, уличный) прил. брутальний, вуличний, крутолббый круточблий, крутолббий, високо- чблий.
крутопйдающий горн, крутоспаднйй. крутоповёрнутый крутоповернений. круторбгий круторбгий. крутость* 1. крутість, -тості; стрімкість, -кості, стрімчастість; 2. сувбрість, -рості; рішучість, -чості; 3. раптбвість, -вості; 4. густота; міцність. Ср. крутбй* 1—4.


кр^ость^
147
крыса
крутость^ жарг. крутість, -тості; нахабність, -пості, нахабство (с.), зухвалість, -лості, зухвальство, крутойр днал. крутояр, -у. крутіїщий 1. п р и ч. якйй (що) крутить и т.п.; см. крутйть 1; 2. прил. крутйльний, гвинто- вйй.
круча круча, с. урвище, реже урвисько;
{крутой берег — ещё) с. крутобережжя, круче сравн. cm. 1. прил. крутіший; стрімкіший, стрімчастіший; суворіший; рішучіший; раптовіший, різкіший; густіший; міцніший; 2. нареч. крутіше; стрімкіше; суворіше; рішучіше; раптовіше, різкіше; густіше; міцніше. Ср. крутбй* 1—4. кручёние 1. крутіння, кручення; вертіння; обертання; 2. крутіння, сукання; скручування; звивання. Ср. крутйть 1—2. кручёнка прост, самокрутка, крученный прич. 1. кручений; 2. суканий;
скручуваний; звйваний. Ср. крутйть 1—2. кручёный прил. кручений; {сучёный — ещё) суканий; к. мяч спорт, кручений м’яч, кручйна фолькл. журба, журіння (с.), диал. жура, журбота, м. жур, -у; сум, -у, смуток, -тку; {тоска) туга, диал. туска, туск, -у, ту- сок, -ску {м.), гризота, кручйниться (о ком-чем, по кому) фолькл. журйтися, -рюся, -ришся (за ким-чим); {предаваться печали) вдаватися (вдаюся, вдаєшся) в тугу, сумувати, -ую, -уєш; {тосковать^ тужйти, -жу, -жиш (за ким-чим, реже по ко- му-чому).
кручйнньїй фолькл. журлйвий, журнйй, тужний.
кручйнушка ласк, журбонька; тугонька. Ср. кручйна.
крушёние катастрофа; {авария) аварія; {перги.: гибелі^ загйбель, -лі, реже гйбель; {крах) крах, -у; к. всех надёжд крах (загйбель) усіх надій (сподівань), крушйна бот. жостір, -теру {м), крушйна. крушйнник бот. крушйна; {заросли крушины) жостірнйк, жостірняк -а, крушйнник. крушйнница энтом. лимонниця, крушйнньїй, крушйновый бот. жостеровий, крушйновий. крушйновьіе сущ., мн., бот. жостерові, -их. крушйть 1. {ломать, разбивать) трощйти, -щу, -щиш, розбивати, крушйти, -шу, -шиш; {уничтожать — ещё) знйщувати, -ую, -уєш; 2. {перен.: угнетать) фолькл., уст. крушйти;
{печалить) журйти, -рю, -риш; в’ялйти, -лю, -лиш.
крушйться фолькл., уст. журйтися, -рюся, -ришся; см. ещё кручйниться. к^ъ\ж уст. криж, -а. крьіжачбк {танец) крижачбк, -чка. крыжбвенный бот. аґрусовий, крыжбвник бот. аґрус, -у. крыжбвниковый бот. аґрусовий; '-вая огнёвка энтом. аґрусова вогнівка; к. пилйльщик энтом. аґрусовий пйльщик (трач). крызский: к. язык крйзька мова, крызы мн., этнол. крйзи, -ів. крылан зоол. крилан, плодоїдний кажан (-а), крылйтка* {верхняя мужская одежда) крилатка.
крылйтка^ бот. крилатка, крылатый крилатий; ~ые ракёты крилаті ракети; ~ые словй (выражёния) крилаті слова (вйслови, вйрази). крылйч спец. крилач, -а. к^^ылЫко уменьш.-ласк. ґаночок, -чку (л^.). Ср.
крыльцб. крылёчный ґанковий.
крылб крило; взять под своё к. перен. взяти під своє крило; опустйть крылья также перен. опустйти крйла; откбсное к. укісне крило; подрёзать (обрёзать, подсёчь и т. п) крылья кому также перен. підрізати (обрізати, підсікти, підтяти и т. п.) крйла кому. крыловйдный, крылообразный крилоподібний, крильцюватий. крылонбгие сущ., мн., зоол. крилоногі, -их. крылоорёшник бот. лапшйна {ж.). крылышко уменьш.-ласк. крйльцё, крйлёчко, криля, -яти, крилятко; под ~ом у кого перен. під крйльцём у кого. крыльцб ґанок, -нку {м), рундук, -а. крыльцбвый см. крылёчный. крыльчатка техн. крильчатка, вітрянка, крыльчйтый крильчастий, крильчатий. Крым: где Крым, а где Рим погов. де піп, а де попова груша, крым-сагыз с.-х. крим-сагйз, -у. крымский крймський.
крымскотатарский крймськотатарський; к.
язык крймськотатйрська мова, крымчйк этнол. кримчак, -а; ~кй мн. крим- чакй, -ІВ. крымчйчка этнол. кримчачка. крынка см. крйика. крыиочиый см. крйиочный. крыса щур, -а {м.), пацюк, -а.


крысёнок
148
крйжевый
крысёнок щуреня, -яти, пацюченя (с.). крысйд хим. крисйд, -у. крысйный, уст. крысий щурячий, пацюковий, пацючий, крыситься прост, визвірятися, крысовйдный щуроподібний, щуруватий. крысолбв щуролов.
крысолбвка 1. щуроловка, пастка на щурів (пацюків); 2. {собака) щуролов {м). крйтый 1. крйтий; покрйтий, укрйтий; 2. бй- тий. Ср. крыть 1—2. крыть 1. крйти (крйю, крйєш); {покрывать — ещё) покривати, укривати; к. крышу крйти (покривати, укривати) дах; 2. {о карте — ещё) бйти (б’ю, б’єш); 3. {ругать) прост, лаяти, груб, матюкати, батькувати, -ую, -уєш; О к. нёчем кому прост, крйти немає (нема) чим (нічим) кому, слів (аргументів) забракло кому, заціпило язйк кому, прикусйв язйк хто.
крыться 1. {скрываться) уст. крйтися (крй- юся, крйєшся), ховатися; 2. {покрываться) покриватися, укриватися; 3. {заключаться, содержаться в чём-л.) полягати, крйтися; {таиться) таїтися; к. за чем, под чем ховатися за чим, під чим', причйна крбется в том, что... причйна [полягає] в тому, що...* тут чтб-либо да крбется тут щось та є. крыша 1. покрівля; {железная, черепичная и т. п. — ещё) м. дах, -у; {соломенная — ещё) стріха; {покрытие) с. покриття; двухскатная к. двосхйла покрівля; куполообразная к. банеподібна (куполоподібна) покрівля; под однбй ~шей під однйм дахом, під однією стріхою (покрівлею); шлемовйдная к. шоломоподібний дах, шоломоподібна покрівля;
2. 	{перен.: защита) захисток, -тку, прйхисток {м)\ {прикрытие) жарг. прикриття, жарг. стріха, с. запліччя, крышеобрйзный дахоподібний, дашкуватий, у формі даху, крышечка уменьш.-ласк. крйшечка; накриво- чка, покришечка. Ср. крышка 1. крышечный^ покрівельний; даховйй; покриттєвий. Ср. крыша 1. крышечный^ крйшковий. Ср. крышка 1. крышка 1. крйшка; {покрышка — ещё) накривка, покришка, разг. закривка; {сундука, бадьи, гроба и т. п. — ещё) с. віко, диал. вікно; {над отверстием погреба и т. п. — ещё) ляда; 2. {гибель, конец) предик., прост. капут, каюк; тут ему и к. тут йому й капут
(каюк, гак, гаплйк), тут йому і жаба цйцьки (цйці, молочка, пйти) дасть, крышкодёлательный кришкоробний. крюйс-пёленг мор. крюйс-пёленг. крюйт-кймера мор. крюйт-камера, крюк 1. гак, ж., разг. гака; {приём в боксе — ещё) крюк, -а, ж. ключка; скальный к. спорт, скельний гак; 2. {окольный путь) разг. гак; сдёлать к. зробйти гак, дати гаку; 3. с.-х. грабкй, -ІВ {мн.); 4. муз., ист. крюк, крюковбйлід^з., ист. крюковйй. крюкоулйвливатель спорт, гаковловлювач. крібчить безл., прост, корчити, судомити, крі&читься прост, корчитися, крючковйтость гачкуватість, -тості, крючковатый 1. гачкуватий, разг. карлючкуватий, закарлючений; 2. {исполненный крючкотворства)разг., уст. крутійський, крючковйдный, крючкообразный гачкуватий.
крючконбсый разг. з гачкуватим носом, крючкотвбр, крючкотвбрец крутій, -ія, крючкодёр.
крючкотвбрный, крючкотвбрский крутійський, крючкодёрський, казуїстйчний. крючкотвбрство крутійство, крутанйна {ж), крючкодёрство, казуїстика, бюрократйзм, -у крючкотвбрствовать крутйти (кручу, крутиш), займатися крутійством (крючкодёр- ством, казуїстикою), карлючити. крібчник крючник.
крібчничать прост, працювати (-юю, -юєш) крючником, крючбк 1. в разн. знач, гачок, -чка, ж. ключка; {дверной — ещё) ж. защіпка; {в одежде — ещё) гаплйк, -а; {росчерк, завиток на письме
— 	ещё) ж., разг. карлючка, закарлючка; спусковбй к. воєн, спусковйй гачок {реже язичок, крючбк); 2. {перен.: придирка, зацепка) ргізг., у ст. зачіпка {ж.); 3. {крючкотвор) разг., уст. крючбк, -чка; крутій, -ія. крючбчек уменьш. гачёчок, -чка, ж. ключечка; ж. защіпочка; гапличок, -чка; ж. карлю- чечка, закарлючечка. Ср. крючбк 1. крюшбн крюшон, -у.
крюшбнный, крюшбновый крюшоновий. кря, кря-кря межд. кря, кря-кря. кріїду нарвч., разг. підряд, вряд, поспіль, кряж 1. {горная цепь) кряж, -а, с. пасмо, сугі- р’я; 2. {обрубок бревна) кряж, колода, оцупок, -пка, кругляк, -а; 3. {перен.: крепкий, коренастый человек) разг. крёмез, оцупок, крйжевый кряжовйй, пасмовий. Ср. кряжі.


кряжистость
149
кстати
кряжистость кряжйстість, -тості, кремёз- ність, -ності. Ср. крЯжистый 2. крЯжистый 1. кряжйстий; 2. (перен.: крепкий, коренастый — о человеке) кремёзнйй, крижастий, кряжйстий, разг. оцупкуватий, кряк прост, кряк, -у, с. крякания, кахкання.
Ср. крЯкать 1. крйкаиье 1. крякания, кахкання; 2. крякания.
Ср. крЯкать 1—2. крйкать / крЯкиуть 1. {об утке) крякати (крякає и кряче) / крякнути, кахкати / кахнути; 2. (издавать отрывистые горловые звуки — о человеке) крякати / крякнути;
3. 	(умереть: о человеке) сов.,жарг. крякнути, ґйґнути.
кряква, разг. крякуша орн. крйжень, -жня (л1.), л/., диал. крижак, -а; (домашняя утка) разг. крячка. крЯковая: к. ^тка см. крЯква. кряхтёиье разг. кректання, кряхтёть разг. кректати, -кчу, -кчеш. кряхтуи прост, кректун, -а. кряхтунья прост, крехтуха. кряшёиыл!»., этнол. кряшёни, -ів. ксантйн хим. ксантйн, -у. ксантйпа (злая женщина) ксантйпа. ксантогеийтхі/лі. ксантогенат, -у. ксантогенатпротейиовый хим. ксантоге- натпротеїновий. ксантопсйя мед. ксантопсія. ксанторрёя биол. ксанторёя. ксантофилйтл/и». ксантофіліт, -у. ксантофйлл бот., хим. ксантофіл, -у. ксёндз церк. ксьондз.
ксёндзов, ксендзбвский церк. ксьондзів, -дзо- ва, -дзове, ксьондзівський, ксёния* бот. кcёнiя. ксёння^ ист., лит. кcёнiя. ксеногамия бот. ксеногамія, ксеноконхйнлія., палеонт. ксеноконхін. ксенолйт горн, ксеноліт, -у. ксенбн хим. ксенон, -у.
ксенбновый хим. ксеноновий; ~вая лймпа ксенонова лампа, ксенотйм мин. ксенотйм, -у. ксенотрансплантйция мед. ксенотрансплантація, ксенофбб ксенофоб, ксенофббия ксенофобія, ксёрить разг. ксёрити. ксерографйческий полигр. ксерографічний. ксерография полигр. ксерографія.
ксеродёрма: к. пигмёитиая мед. ксеродёрма пiгмёнтнa. ксеродермйя мед. ксеродермія. ксербзмед. ксероз, -у, ж., диал. сухість, -хості, с. висихання, ксерокопйроваиие ксерокопіювання, ксерокопйровать несов. и сов. ксерокопіювати, -ЮЮ, -ЮЄШ. ксерокбпия ксерокопія, ксёрокс спец. ксёрокс. ксероморфйзм бот. ксероморфізм, -у. ксеростомйя мед. ксеростомія. ксеротермйческий ксеротермічний. ксерофйл биол. ксерофіл; ~лы мн. ксерофіли,
-ІВ.
ксерофйльный ксерофільний; ~ые живбтные
ксерофільні тварйни. ксерофйт биол. ксерофіт, сухолюб, ксерофбрм фарм., хим. ксероформ, -у. ксерофбрмиый фарм.,хим. ксероформний, ксерофтальмйя мед. ксерофтальмія. ксйва (документы) жарг. ксйва. ксилёма биол. ксилёма.
КСИЛИДЙН хим. КСИЛІДЙН, -у.
КСИЛЙЛ хим. КСИЛІЛ, -у.
КСИЛЙТ хим. КСИЛІТ, -у.
КСИЛЙТОВЫЙ хим. КСИЛІТОВИЙ.
ксилбграф ксилограф, ксилографйческий иск. ксилографічний, ксилография иск. ксилографія, ксилбза биохим. ксилоза, ксилокбпьілін., энтом. ксилокбпи, -ів. ксилбл хим. ксилол, -у.
КСИЛОЛЙИ хим. КСИЛОЛІН, -у.
КСИЛОЛЙИОВЫЙ хим. КСИЛОЛІНОВИЙ. ксилолйт строит, ксилоліт, -у. ксилолйтовый строит, ксилолітовий, ксилбметр ксилометр, ксилофби муз. ксилофон, ксйфиум бот. ксйфіум, -у. ксифопйги мн., мед. ксифопаги, -ів. кстати 1. нареч. до pёчi; (к месту — ещё) до діла, до ладу; (вовремя — ещё) упору, вчасно, на часі, с^ме вчас (впору); вы пришлй к. ви прийшлй саме вчас (впору); говорйть к. го- ворйти до pёчi (до ладу); замётить (упомянуть) к. зазначити (згадати) до речі; как нельзя к. дуже до pёчi (до діла; вчасно); случйться к. (о ком-л) нагодйтися, -джуся, -дйшся; ІТ0 ему как раз к. це йому саме до pёчi, це йому дуже на руку, разг. це йому [якраз] на руку ковінька; 2. вводн. сл. до pёчi; к. сказать до pёчi [кажучи].


ктенодйн
150
кубрик
ктенодйн ихт. ктенодйн, -у. ктенбидный ихт. ктеноїдний. ктеноплйна зоол. ктеноплана. ктенофбра зоол. ктенофора. ктйтор церк. тйтар, -я.
ктйторов, ктйторский церк. тйтарів, -рева, -реве.
кто мест, {вопросит., относит., разделит., неопред) хто {род. кого); к. бы ни... хто б не...; к. во что горйзд хто на що (до чого) здатний; к. где хто де; к. да к.? разг. хто та хто?; к. как хто як; к. когб хто кого; к.-к., а... хто-хто, а...; к. кудй хто кудй; к. ни на есть разг. хто б то (там) не був, хай би хто там був; к. такбй? що за одйн, хто такйй?; к. тебй за язык дёргает? прост, хто тебё за язйк тягне (смйкає)?; к. угбдно будь-хто, хоч хто, хто хоче; к. что хто що; о ком вы спрашиваете? про кого ви питаєте?; хоть когб хоч кого; О к. везёт, на тогб и накладывают поел, хто везе, того ще й підганяють; к. в лес, а к. по дровй поел, хто в ліс, а хто по дрова; хто в горох, а хто в сочевйцю; хто до лісу, а хто до біса; хто в луг, а хто в плуг; к. лжёт, тот и крадёт поел, хто вміє брехати, той уміє й красти; к. рйно встаёт, тогб удй- ча ждёт поел, хто рано встає, у того є (тому Бог дає); хто недовго спить, тому щастйть; ранні пташкй росу п’ють, а пізні слізки ллють; к. смел, тот два съел поел, чия відвага, того й перемога; к. старое помйнет, тому глаз вон поел, хто давнє (старе) поминає, той щастя не має; хто давнє (старё) пом’янув, щоб лйха не минув; хто давнє пом’яне, той лйха не мине, ктб-лнбо, ктб-ннбудь мест, хто-небудь {род. когб-нёбудь), хтось {род. когось); {кто бы то ни был) будь-хто {род. будь-кого), хто-будь {род. когб-будь); {безразлично кто — ещё) абйхто {род. абйкого). ктб-то мест, хтось {род. когось); к. же хтось- то.
ктырь энтом. волбчниця {ж), вовчбк, -чка, ктир, -я.
куйдра {мера длины и площади) куадра. куафёр уст. куафёр; {парикмахер — ещё) перукар, -я.
куафібра уст. куафюра; {причёска — ещё) зачіска, м. зачіс, -чосу. куб* 1. мат. куб; 2. {кубический метр) разг. кубомётр; {дров — ещё) складомётр, стіс {род. стосу).
куб^ {сосуд) куб; перегбнный к. перегінний куб (котёл), куб^ бот. індйговець, -вця, iндигoфёpa. куба нескл., м. и ж., этнол. куба, кубайр лит. кубаїр, -у.
кубинец кубанець, -нця; -нцы мн. кубанці,
-ІВ.
кубанка 1. кубанка; ср. кубйнец; 2. {шапка) кубанка; 3. {сорт пшеницы) кубанка, кубанский кубанський.
кубарем нареч., разг. клубком, млинком, кужелем; {стремглав — ещё) стрімголов, сторчголов; {вниз головой) сторчака, сторч, сторчки, сторчма,/7Д5г. стовбула, кубарь д и а л. дзйґа {ж). кубатура кубатура, кубйзм кубізм, -у.
кубик 1. уменьш. кубик; дётские ~ки дитячі кубики; ср. куб* 1; 2. {кубический сантиметр как мера объёма) разг. кубик, кубйкула архит. кубікула. кубйнец кубйнець, -нця; ~нцьі мн. кубйнці, -ів.
кубйнка кубйнка.
кубйнский кубйнський.
кубйст иск. кубіст.
кубистйческий иск. кубістйчний.
кубйстка иск. кубістка.
кубйстский иск. кубістський.
кубйческий кубічний; ~ие мёры кубічні міри.
кубковый кубковий; к. матч кубковий матч.
Ср, кубок 2. кубовая сущ., ж. кубова, -6ї. кубовйдньїй кубоподібний, кубовбй кубовйй. Ср. куб^. кубовщйк спец, кубівнйк, -а. кубовщйца спец, кубівнйця. кубовый кубовий; {цвета индиго — ещё) індй- говий; ~вая крйска кубова фйрба, уст. калія; ~вое плйтье кубова сукня, кубове плаття; ~ьіе красйтели кубові барвникй. кубозбли мн., хим. кубозблі, -лей. кубок 1. {для питья вина) кубок, -бка, кёли(е)х, ж. чара; 2. спорт, кубок; переходйщий к. перехіднйй кубок, кубокиломётр кyбoкiлoмётp. кубокилометрбвый кубокілометровий. кубомётр кубомётр; {дров — ещё) складомётр. кубофутурйзм иск. кубофутурйзм, -у. кубофутурйст иск. кубофутурйст. кубофутуристйческий иск. кубофутуристйч- ний.
кубрик ЛІО/7. кубрик.


кубі^
151
куц^хтанье
кубу нескл., м. и ж., этнол. кубу, кубыз муз. кубйз. кубышечка уменьш. кубушечка. кубышка^ 1. кубушка; {глиняный кувшин с узким горлом — обычно) банька; {копилка) скарбнйчка, скарбонка; класть дёньги в ~ку также перен. класти гроші в кубушку (калйтку); хранйть (берёчь, держать) дёньги в ~ке также перен. берегтй (тримати, ховати) гроші в кубушці (у схові); О не мудрй голові, а к. полнй поел, хоч у голові пусто, зате грошей густо; 2. {м. и ж., перен.: о полном, малорослом человеке) разг. гладун, -а (м.), гладуха {ж.); м. черевань, -ня, пузань, -ня, реже пузан, -а; м., уменыи.-ласк. пузанчик, череванчик, гладунчик. кубышка^ бот. глёчики, -ів {мн.). кувйда энтом. кувада.
кувйлда 1. техн. кувалда, м. молот, бияк, -а; 2. {перен.: о неуклюжей женщине) прост. одоробло, одоробало, доробало, доробло (с.). кувас кинол. кувас. кувёз мед. кувёз.
кувёйтец кувёйтець, -тця; ~тцы мн. кyвёйтцi, -ів.
кувёйтка кувёйтка. кувёйтский кувёйтський. кувёрт>;ст. куверт, кувйклы мн., муз. кувікли, -ів. кувшйн глечик, увел, глек, реже кухоль, -хля, ж. кухва; {с крышкой) джбан, жбан, дзбан, збан, ж., диал. гладйшка; {глиняный сосуд с узким горлом) банька; О поводился к. п6 воду ходйть — там ему и гблову сломйть поел, унадився кухоль по воду ходйти, поки йому вухо не відірвали; занадився звір до скотйни — попробує рогатини, кувшйнка бот. латаття (с.). кувшйнковьіе сущ., мн., бот. лататтєві, -их. кувшйнный глечиковий, увел, глёковий; ~нное рыло прост, пйка, гарбузове рйло, мидзата пйка. кувшйнчик* уменьш. глёчичок, -чка, кухлик, ж. куховка; жбанок, -нка, дзбанок. Ср. кувшйн.
кувшйнчик^ диал. см. кувшйнка.
кувыркмежд.,разг. беркйць, кувйрдь. кувырканье разг. перекидання, перевертання, перёверти, -ів {мн.). кувыркать / кувыркнуть и кувырнуть разг. перекидати / перекйнути, перевертати / перевернути, сов.,разг. беркйцьнути.
кувыркаться / кувыркнуться и кувырнуться разг. перекидатися / перекйнутися, перевертатися / перевернутися, сов., разг. беркйцьнутися. кувыркбм нареч., разг. перёкидом, перёкидь- ки, перёвертом, шкерёбёрть; {вниз головой) сторчака, сторч, сторчки, сторчма, разг. стовбула.
кувырбк спорт, перёкид, -у, перёверт, -у. кугй бот. куга, кугуйр зоол. кугуар, пума, кудй нареч. 1. кудй; к. он дёлся? кудй він подівся?; 2. {зачем, для чего, к чему) разг. нащо, навіщо, разг. кудй; 3. {значительно, несравненно, гораздо) со сравн. ст. прил. и нареч., разг. кудй; набагато, багато, значно, далёко; к. лучше разг.: а) прил. кудй (геть- то; набагато и т. п) кращий (ліпший); б) нареч. багато (геть-то; набагато и т. п.) краще (ліпше); к. умнёеразг.: а) прил. набагато и т. п. розумніший; б) нареч. набагато и т. п. розумніше; 4. {при выражении отрицания, протеста, сомнения) част., разг. де, кудй, реже авжёж; к. как разг., ирон. ач як, дивй як; к. там разг. дё там, дё тобі; к. тебё разг. де (кудй) тобі; к. уж разг. де вже; О к. вётер дует кудй вітер віє; к. глазй глядііт кудй очі світять (дйвляться, бачать), світ за очі, навмання, хоч кудй; к. глаз достанет скільки засягнути, скільки сягає око; к. нгблка, тудй н нйтка погов. кудй голка, тудй й нйтка; кудй корова, тудй й теля; к. как нужно дуже потрібно; к. не глйнешь бком кудй не кинь (не кйнеш) оком; к. не кинь — всё клин погов. кудй не кинь, а [все] клин; кудй не кинь — виходить клин; кудй не кинь, а все навёрх дірою; к. нн шле: а) {согласен) разг. гаразд, добре, хай (нехай) [і, ужё] так; {так и быть) разг. де наше не пропадало; б) {ничего, сойдёт) разг. [ще] сяк- так, [ще] так-сяк, [ще] тудй-сюдй; к. нбги несут кудй ноги несуть; к. попало кудй попало, абйкуди; к. тебй несёт [нелёгкая]? кудй тебё несё [лиха годйна, нечйста сйла]?; хоть к, разг. хоч кудй, кудй твоє діло; чёрт знйет к. казна-кудй, чорт (лихйй, дідько) знає кудй, біс його зна кудй. кудй-либо, кудй-нибудь нареч. куди-нёбудь, кудйсь; {куда бы то ни было) будь-куди, кудй-будь, кудй-інде. кудй-то нареч. кудйсь, диал. десь, кудйхтанье кудкудакання.


куцйхтать
152
кукиш
кудахтать кудкудакати, -ачу, -ачеш и -акаю, -акаєш.
кудахчущий якйй (що) кудкудаче; сущ., с., разг. кудкудакало, куделеприготовйтельный куделеприготу- вальний.
кудёль текст, кужіль, -желя (л/.), кужіль, -желі, куделя, кудёль, -лі, разг. куделиця, кужелиця; (мочка) мйчка, диал. переділка, кудёлька, кудёлюшка кужелиця, ку¬
делиця.
кудёльный кужільний, кудельний. кудерькй мн., прост, кучерики, -ів, кучерявчики; ~рёк ед. кучёрик, кучерявчик, кудёсить разг. пустувати, -ую, -уєш, витворяти, разг. витівати, диал. робйти (-блю, -биш) збйтки. кудёсник поэт., уст. чарівийк, -а, чаклун, -а, характёрник, відьмак, -а. кудёсница поэт., уст. чарівнйця, чаклунка, характёрниця. кудёсничать чаклувати, -ую, -уєш, чародіяти, відьмувати.
кудёсничество чаклунство, характёрництво, відьмацтво. кудзу нескл., ж., бот. кудзу. куд-кудйх межд. куд-кудах. кудлйтый, кудластый разг. кудлатий, кудластий, кошлатий, волохатий, патлатий, пелехатий; см. ещё косматый. кудревйто«ар^ч.,разг. кучеряво,куче- рйсто.
кудревйтость разг. кучерявість, -вості. кудреватый разг. кучерявий, разг. кучерй- стий.
кудри мн. кучері, -ів; О от рйдости к. вьіЬтся, а от гбря секутся посл. з розкошів кучері в’ються, а з журбй січуться, кудріївец бот. кудрявець, -вця. кудрйвиться кучерявитися, -ться. кудрйво нареч. кучеряво, кудрявость кучерявість, -вості. кудрйвчикразг. кучерявець, -вця. кудрйвьій кучерявий; к. пбчерк закрутисте письмо, закрутистий пбчерк, пбчерк із викрутасами.
кудрйш ф о ль к л., диал. кучерявець, -вця. кулрАшки мн.,разг. кучёрики, -ів, кучерявчики; ~шка ед. кучёрик, кучерявчик (м.).
Kfjiy нескл., м. и ж., этнол. куду, кузбйссовский кузбасівський, кузён кузён.
кузённый: к. брак юр. кузённий шлюб.
кузйна кузйна.
кузнёц 1. коваль, -ля; О каждый к. своегб счй- стья посл. усяк сам собі долю кує, усяк сво- г6 щ^стя ковйль; 2. диал. см. кузнёчик. кузнёцкий^ уст. ковальський. Ср. кузнёц 1. кузнёцкий^ {от названия города Кузнецк) кузнёцький. кузнёчик энтом. кбник-стрибунёць (род. к6- ника-стрибунця). кузнёчнковыел!»., сущ., энтом. коникові, -их. кузнёчнтьразг. ковалювати, -юю, -юєш. кузнёчнха разг. ковалиха, кузнёчно-прёссовый ковальсько-прёсовий. кузнёчно-свйрочный ковальсько-зварюваль- ний.
кузнёчно-штампбвочный ковальсько-штампувальний, кузнёчный ковальський, кузница, диал. кузня кузня; к. талантов пе-
рен., высок, кузня талантів, кузов 1. (короб, лукошко) диал. козуб, кбзу- бень, -бия, короб; 2. (экипажа, автомашины и т. п) кузов; (телеги) кброб, диал. васаг; (телеги с грядками — ещё) драбйнник, драбйни, -йн (мн). кузовнбй кузовнйй.
куюъЬк^ уменъш. козубёнька (ж), козубёць, -бця, ж., диал. козубка. Ср. кузов 1. кузовбк^ ихт. козубёнька (ж). кузу нескл., м., зоол. кузу. кузька энтом. кузька, хлібний жук (-а), кузькину: показать к. мать кому груб, показати, де раки зимують кому\ нагнати холоду кому, дати (задати) гарту (прочухана, перегону) кому', перегнати на грёчку кого. кузьмнчёва: к. травй бот. ефёдра двоколоса. кукйн ихт. кукан, кукарйча кукарача. кукарёканье кукурікання, кукарёкать / кукарёкнуть кукурікати / кукурікнути, кукарёку межд. кукуріку, кукельвйн бот. кукельван, -у. кукерейт мин. кукерсйт, -у. куки-чйны мн., этнол. кукі-чйни, -ів. кукиш разг. дуля, фіга; к. с мйслом показать (дать) груб, скрутйти (дати) дулю з маком; [показать] к. в кармйне прост, [дйти] дулю в кишёнi, кивати пальцем у чбботі; нолу- чйть к. с мйслом груб, дулю [з маком] з’їсти, бблизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопйти, дістати, скуштувати).


кукла
153
кулачйще^
кукла 1. {детская игрушка; в театре) лялька; {об игрушке — ещё) дет. ляля; 2. {перен.: исполнитель чужой воли — ещё) марюнётка; О чёртова к. бран. дідькова (бісова, вража) личйна; 3. {подделка) жарг. лялька, кукловбд {актёр) ляльковйк, -а, ляльковод. ку-клукс-клйн политол. ку-клукс-клан, -у. куклуксклановец политол. куклукскланівець, -вця.
куклуксклановский политол. ку-клукс-кла- нівський. куковйнне кування, кукання, куковать кувати (кує), кукати, кукукати, реже кукувати, -ує. куколка 1. уменьш.-ласк. лялечка; дет. ляля; как к. одёлась убралася (одяглася, вйряди- лася, диал. вйстроїлася) як лялечка; ср. кукла 1; 2. энтом. лялька, лялечка, к^коль^ бот. кукіль, -колю, куколь^ церк. [чернёчий] каптур {род. каптура).
кукольник 1. {мастер) лялькар, -я; 2. {актёр) ляльковйк, -а. кукольница лялькарка. Ср. кукольник 1. кукольно нареч. ляльково, кукольный 1. ляльковий; ~ная комёдия перен. дешёва комёд1я, комёд1я та й годі; к. те- йтр ляльковий театр; ср. кукла 1; 2. {перен.: маленький — еще) малёнький, малёсенький, крйхітний.
кукситься разг. супитися, -плюся, -пишся, похнюплюватися, -ююся, -юєшся, хнюпитися, -плюся, -пишся, диал. мурмоситися, -ошуся, -осишся. куку межд. куку, ку-ку. кукуруза кукурудза, разг. пшенйчка, пшінка, кукурузник разг. кукурузник, кукурузный кукурудзяний; ~ная мукй кукурудзяне борошно; '-ная сёялка кукурудзяна сіялка; ~ное мйсло кукурудзяна олія, кукурузовбд с.-х. кукурудзівнйк, -а. кукурузовбдство с.-х. кукурудзівнйцтво. кукурузовбдческий с.-х. кукурудзівнйцький. кукурузовый разг. кукурудзяний, кукурузодробйлка с.-х. кукурудзодробарка, кукурузокалибрбвочный с.-х. кукурудзо- калібрувальний. кукурузосажалка с.-х. кукурудзосаджалка, кукурузоубброчный с.-х. кукурудзозбиральний; к. комбайн кукурудзозбиральний комбайн.
кукурузохраийлище с.-х. кукурудзосховище, кукушечий зозулячий, зозулин, -а, -е.
кукушечка уменьш.-ласк. зозулька, зозуленька. Ср. кукушка 1. кукушка 1. орн. зозуля; О к. хвалит нетух^ нездара хвалить нездару; променял ~ку на Ястреба ВЙМІНЯВ шйло на швайку, проміняв шило на мйло (мотовйло); 2. {паровоз, поезд) разг. кукушка, кукушкин зозулин, -а, -е; к. цвет бот. бузьків вогонь, зозулин цвіт; ~ны слёзки бот. зо- зулйнець, -нця [плямйстий], орх1дёя [плямиста].
кукушкообр^зные сущ., мн., орн. зозулясті, -их.
кукушЬнок уменьш., орн. зозуленя, -кт,ласк.
зозуленятко (с.). куку-ям^н зоол. куку-яман. кукша орн. кукша. кулй {дом-крепость) ист. кула. кулйга кул. кваша, кулага, кулйж ком. кулаж, -у.
кулйк* 1. {руки и перен) кулак, -а, ж., разг. кулачйна; давйть вблю ~акйм давати волю кулакам, давати дyxoпёлiв (дyxoпёликiв), частувати кулаками (товчёниками), годувати стусанами (бёбехами); держать в ~акё кого разг. тримати (держати) в кулаці (у жмёнi) кого', зажимйть в к. затискати в кулак, до рук прибирати; не жалёть ~акбв не шкодувати кулаків; отвёдать ~акбв разг. покуштувати кулаків; принять в ~акй прост. зустріти кулаками; свистёть в к. трубйти (свистіти) у кулак; дожйтися, що ні свитки, ні чобіт; смейться в к. сміятися в кулак; собирать в к. кого-что збирати в кулак кого- що; 2. техн. кулак; зажимнбй к. затискнйй кулак; качающийся к. хитнйй кулак, кулйк^ {богатый крестьянин-собственник; стяжатель) куркуль, -ля, глитай, -ая, разг. мирощ. кулйн зоол. кулан, -а. кулйнго нескл., м. и ж., этнол. куланго. кулацкий куркульський, кулачество собир. куркульство, кулачйна см. кулачйщеЧ кулйчить разг. бути куркулём, кулачйха прост, см. кулйчка. кулачйшко^ уменьш.-уничиж. кулачок, -чка.
Ср. кулйк^ 1. куллчішко^ уничиж. куркулик. Ср. кулйк^. кулачйще^ увел, кулачйсько, кулачйще {м. и с), кулацюга. Ср. кул^к^ 1. кулачйще^ увел, куркуляка. Ср. кулйк^.


кулйчка
154
кульминацибнный
кулйчка куркулька, куркулйха. Ср. кулйк^ кулйчки разг.: бйться (драться) на к. (на ~ках) бйтися навкулачки; выходйть (идтй, сходйться и т. п) на к. вихбдити (ітй, сходитися и т. п) навкулачки, кулачкбвый техн. кулачкбвий; к. вал кулачковий вал. Ср. кулйк^ 2. кулйчный 1. кулачний; ~ное прйво кулачне право; 2. техн. кулачний. Ср. кулйк* 1—2. кулачбк^ 1. уменыи.-ласк. кулачок, -чка, с.
кулача, -ати; ср. кулАк^ 1; 2. техн. кулачок, кулачбк^ уменыи.-уничиж. куркулик. Ср. ку- лйк^
кулач6нкнл1н.,/7азг. кулачата, -ат. Ср. кулйк^ 1.
кулачьё^ собир., прост, кулаччя, кулакй, -їв {мн). Ср. кул^к* 1. кулачьё^ собир., прост, куркульня {ж). Ср.
кулйк^ кулебйка кул. кулеб’яка, кулеврйна воен., ист. кулеврйна. кулёк мішечок, -чка, кульок, -лька; {из рогожи) рогожний мішечок; О из ~льк^ в ро- гбжку попасть разг. з дощу та під рйнву потрапити, з дранки в перепиранку вбратися; из ~лькй в рогбжку [попрйвиться, исправиться] прост, зробйти невдалу спробу вйправити щось; перебиваться (переваливаться) из ~льк^ в рогбжку прост, перебиватися 3 хліба на воду, перебиратися з дранки на перепиранку, тягтй біду, кулёксы мн., энтом. кулёкси, -ів. кулём нареч. [все] на купу, кулер* (напиток) кулер, -у. к^лер^ (водонагреватель) кулер, -а. кулёр (жжёный сахар) кулёр, -у. кулечек уменьш. кульочок, -чка. Ср. кулёк, кулёчный мiшёчкoвий, кульковий. Ср. кулёк, кулёш диал. куліш,-лешу. кули (носильщик) нескл., м. кулі, кулйк орн. кулйк, к.-сорбка кулйк-сорбка (род. кулика-сорбки); О всяк к. на своёй кбчке велйк погов. кбжний пес на своїм смітті гбрдий; всяк к. своё болбто хвйлит погов. кбжна жаба своє болбто хвалить, всяк кулйк до свогб болбта звик (привйк), кбжний кулйк своє болбто хвалить, кбжна лисйця свій хвбстик хвалить; далекб '-ику до Пе- трбва дня погов. далёко куцому до зайця, далёко п’яному до Кйєва. куликоподббный куликоподібний. кулинар кулінар, кухар, -я.
кулинйрия кулінарія; (искусство приготовления пищи — ещё) с. кухарство, куховарство; (кушанья — ещё) собир. їжа, с., уст. їствб. кулинарка разг. кулінарка, кулинарный кулінарний, кулйрный текст, кулірний. кулировйние текст, кулірування. кулйса 1. театр., перен. куліса; ~сы мн. лаштунки, -ІВ, куліси, -іс; за ~ами также перен. за лаштунками, за кулісами; (перен. — ещё) пбтай, таємно; за ~сы за лаштунки, за куліси; 2. техн., с.-х. куліса; защйтные ~сы с.-х. захисні куліси, кулйсно-йрочный театр, кулісно-арковий, кулйсный кулісний. Ср. кулйса 1—2. кулисьё ком. кулісьє.
ку-лихор^дка мед. ку-пропасниця, ку-гарячка. кулйч кул. паска; кекс, -у. кулкчпк уменьш., кул. пасочка; кёксик. кулйчки прост. : к чёрту на -ки разг. у чбрто- ве болбто, до чбрта (дідька) в зуби (на рбги); у чёрта на -^ках у чбрта (дідька) на болбті (в зубах, на рогах), де чортй навкулачки б’ються; казна-(ббзна-, хтбзна-)де. кулйчный для паски; кёксовий. Ср. кулйч. куличбк уменьш.-ласк. куличбк, -чка. Ср. кулйк.
куличбнок (птенец) куличеня, -яти (с.). кулбн* физ. кулбн. кулбн^ (украшение) кулбн. кулбнный кулбнний. Ср. кулбн^ кулЬнчілкуменьш. кулбнчик. Ср. кулбн^ култук мор. култук, -а. култышка п р о с т. кукса. кулуар гидротехн. кулуар, кулуарно нареч. кулуарно; неофіційно. Ср. кулуарный.
кулуарный кулуарний; (неофициальный — ещё) неофіційний; ~ые разговбры кулуарні (неофіційні) розмбви. Ср. кулуйры. кулуары мн. кулуари, -ів; в ~рах в кулуарах, куль* 1. (мешок) лантух, міх, мішбк, -шка;
2. ист. куль, -ля. куль^ (озеро) куль.
кульбйба бот. кульбаба, любочки, -чок (мн). кульбйт спорт., перен. кульбіт, -у. кульм геол. кульм, -у. кульман кульман.
кульминатйвный лингв, кульмінатйвний. кульминацибнный кульмінаційний; (решающий — ещё) вирішальний; к. момёнт кульмінаційний (вирішальний) момёнт.


кульминация
155
культуролбгия
кульминация астр., перен. кульмінація; {апофеоз) апофеоз, -у. кульминйровать несов. и сов., астр., перен.
кульмінувати, -ую, -уєш. культ рел., перен. культ, -у; возводйть в к. ро- бйти культ; к. лйчности культ особн; слу- жйтели '-та служйтелі культу, культактйв социол. культактйв, -у. культармёец ист. культармієць, -ійця. культбйза культбаза. культивйр бот. культивар, -у. культиватор с.-х. культиватор; к.-окучник культиватор-підгортач {род. культиватора- підгортача); к.-пол6льник культиватор-по- лільник {род. культиватора-полільника). культивйторный с.-х. культиваторний. культивацибнный с.-х. культиваційний, культивация с.-х. культивація, культивйрование культивування; вирощування, розведення, плекання; м. розвиток, -тку. Ср. культивйровать. культивйроваиный культивований; вйроще- ний, розвёдений, вйплеканий; розвйнений. Ср. культивйровать. культивйровать {подвергать культивации) культивувати, -ую, -уєш; {выращивать — ещё) вирощувати, -ую, -уєш, розводити, -джу, -ДИШ, плекати; (развивать — ещё) розвивати; к. дух твбрчества культивувати (розвивати) дух творчості, культивйроваться культивуватися, -ується; вирощуватися, -ується, розводитися, плекатися; розвиватися. Ср. культивйровать. культивйруемьій культивований; вирощуваний, розводжуваний, плеканий. Ср. культивйровать.
культивйрующий 1. прич. якйй (що) культивує и т. п.; CM. культивйровать; 2. прил. культиваційний, культигёи ген. культиген, -у. культиивеитйрь культінвентар, -я. культкомйссия культкомісія. культмассовый культмасовий, культобслуживаиие культобслуговування. культовый рел. культовий, культбрг культорг. культотдёл культвідділ, -у. культпбезд культпотяг, -у, культпоїзд. культпохбд культпохід, -ходу, культпрбп ист. 1. (отдёл культуры и пропаганды) культпроп, -у (відділ культури і пропаганди); 2. {о человеке) разг. культпрбп, -а. культпросвёт ист., разг. культосвіта {ж).
культпросветраббта пед., социол. культосвітробота.
культпросветраббтиик пед., социол. культ- освітпрацівнйк, -а. культпросветраббтиица пед., социол. культ- освітпрацівнйця. культпросветучйлище культосвітучйлище. культпросветучреждёние культосвітустано- ва {ж). культраббта культробота, культраббтиик культпрацівнйк, -а. культраббтиица культпрацівнйця. культсёктор культсёктор. культтовары мн. культтовари, -ів. культтбрг культторг, -у. культура в разн. знач. культура; кормовые ~ры с.-х. кормові культури; к. земледёлия с.-х. культура землеробства; к. потреблёиия социол. культура споживання; очагй ~ры осерёдки культури, культурбуид ист. культурбунд, -у. культурйзм спорт, культурйзм, -у. культурйст спорт, культурйст. культурйстка спорт, культурйстка. культурйстский спорт, культурйстський. культуркймпф ист. культуркампф, -у. культуриеиько нареч., ласк, культурненько. культурник ист., разг. культурник, культуриица ист., разг. культурниця, культурнический ист. культурницький, культурничество ист. культурництво, культурно нареч. культурно, культурио-бытовбй культурно-побутовий, культурно-воспитательный культурно-ви- ховнйй.
культурно-исторйческий культурно-істо- рйчний.
культурно-массовый культурно-масовий, культурно-национальный культурно-націо- нальний.
культурно-поливибй культурно-поливний, культурио-политйческий культурно-полі- тйчний.
культурно-просветйтельиый культурно-освіт-
НІЙ.
культурность культурність, -НОСТІ. культурный культурний; ~ые ийвыки культурні навички; '-ые растёиия культурні рослйни; к. СЛОЙ землй археол. культурний шар землі; к. уровень культурний рівень, культурблог культуролог, культурологйческий культурологічний, культуролбгия культурологія.


культуросообрйзность
156
куний
культуросообр^зность пед. культуровідпо- відність, -ності. культуртехнйческий культуртехнічний; ~ие раббтьі культуртехнічні роботи, культуртрёгер книжн., upon, культуртрёгер. культуртрёгерский книжн. культуртрёгер- ський.
культуртрёгерство книжн. культуртрегерство.
культурфитоцинбз бот. культурфітоциноз, -у. культучреждёние культустанова {ж). культфбнд культфонд, -у. культфрбнт культфронт, -у. культшёф социол. культшёф. культшёфство социол. культшёфство. культії, разг. культяпка, прост, культышка кукса, разг. кйкіть, -коті, культйпый куксув^тий. культячёйка социол. культосерёдок, -дку (л/.), кулйбский кулябський. кулйбцы мн. кулябці, -ІВ. кум* кум; кумовьй мн. кумй, -ів; к. короліб перен., разг. кум кopoлёвi; почётные кумо- вьй пoчёcнi кумй. кум^ (пески) нескл., мн. кум. кумй кума; О голбдной ~мё хлеб на умё погов. голодній кумі хліб на умі; голодній Гайці хліб на гадці; голодній курці просо на думці; що — кому, а курці — просо; хто про що, а я про Параску; кому какбе дёло, что к. с кумом сидёла кому яке діло, що кума з кумом сиділа; к. немнлй и гостйнцы постылы у немйлої кумй несмачні й пирогй. кумйй орн. кумай, сніговйй гриф, кумалйн этногр. кумалан. куманёк ласк, кумась, -ся, кумець, -мця, кумцьо, -мця, кумасик. куманёц куманець, -нця. куманйка бот. ожйна [несійська], ведмежйна. кумарйн хим. кумарйн, -у. кумарбн хим. кумарон, -у. кумарбно-нндёновый кyмap6нo-iндёнoвий. кум^рчнк бот. кумарчик. кумйч кумач, -у, уст. китайка, кумйчный, кумачбвый кумачёвий, уст. китайковий, кумган {кувшин) кумган, кумёкать прост, метикувати, -ую, -уєш, кумё- кати, пётрати, шнйпорити. кумёкающнй 1. прич. якйй (що) метикує и т. п.; CM. кумёкать; 2. прил. тямущий, тямо- вйтий.
кумётр радио, эл. кумётр. кумйновый хим. куміновий. к^мжа ихт. кумжа.
кумйр кумйр; (объект обожания — ещё) ідол; к. молодёжи перен. кумйр (ідол) молоді; создать (сотворйть и т. п.) себё к. из ко- го-чего перен. створйти собі кумйра (ідола, кумйр, ідол) 3 кого-чого. кумйрный кумйрний. кумйрня этногр. кумйрня. кумйться разг. куматися, кумкв^т бот. кумкват, -у, кінкан, -у. куммингтонйт мин. кумінгтоніт, -у. кумовскбй разг. кумівський, кумовствб кумівство.
кумовые: к. ракообразные сущ., мн., зоол. кумові ракоподібні (-их), кумбл хим. кумбл, -у.
кумулятйвность в разн. знач. кумулятйв- ність, -ності. кумулятйвный в разн. знач. кумулятйвний; ~ые боеприпасы кумулятйвні боєприпаси; к. зарйд кумулятйвний заряд; к. эффёкт кумулятйвний ефёкт. кумулйция в разн. знач. кумуляція, кумушка ласк, кумася, кумонька, кумочка, кумасенька, кумця, кумык этнол. кумйк, -а; ~ки мн. кумйки, -ів. кумыкский этнол. кумйцький. кумыс кумйс, -у. кумысник кумйсник. кумысный кумйсний. кумысолечёбница мед. кумисолікарня, кумысолечёбный мед. кумисолікувальний, кумысолечёние мед. кумисолікування, кумычка этнол. кумйчка. кун этногр. кун, кунйця. куна (денежная единица) ист. куна. кунйк этногр. кунак, -а. кун^ма нескл., м. и ж., этнол. кунама. кунацкий этногр. кунацький, куначество этногр. кунацтво, кунгйс мор. кунгас, кунг^сный кунгасний. кунджа ихт. кунджа. кунжут бот. кунжут, -у. кунжутные сущ., мн., бот. кунжутові, -их. кунжутный, кунжутовый кунжутовий, кунжутний; -'Ное м^сло кунжутна олія, куни^ль мет. куніаль, -лю. куний, кунйцевий кунячий, кунйчий, кунйч- ний. Ср. кунйца.


кунйца
157
купчик
кунйца зоол. кунйця, реже куна, кунктйтор книжн. кунктатор, кункт^торский книжн. кункт^торський. куннилйнгл/ed кунілінг, -у. куннинг^мия мед. кунінгамія. кунсткамера ист., перен. кунсткамера, кунтуш ист. кунтуш {род. кунтуша), кунтушный кунтушний. кунцйтліг/н. кунцйт, -у. куншті6к>^с/и. кунштюк, куньи сущ., мн., зоол. куницеві, -их. купа купа; {группа — ещё) група, купава, купавка дна л. см. кувшйнка. купйж спец. купаж, -у.
Купила, Купило миф., этногр. Куп^йла, Купайло, Купало, купйленка уменьш. купаленька. купальник купальник.
купальница бот. купальниця; к. европёй- ская купальниця європейська, вовча лапа, купальный купальний, купальня купальня, купальский этногр. купальський, купйльщик купальник, купальщица купальниця, купание 1. {действие) купання, ж., разг. купанка; 2. {место) купальня. купйты мн., кул. купати, -ів. купить купати.
купиться купатися; к. в зблоте перен. купатися в золоті (розкошах), розкошувати, -ую, -уєш; к. в кровй перен. купатися в крові, купё нескл., с. купе; к.-буфёт купё-буфёт (-у);
к. для курйщих купё для курців, купёйность ж.-д. кyпёйнicть, -ності. купёйный ж.-д. купёйний; к. вагбн купёйний вагон.
купелйрование спец. купелювання, купелйровать несов. и сов., спец. купелювати,
-ЮЮ, -ЮЄШ.
купёль церк. купіль, -пелі {ж) и -пелю {м)\ хрестйльниця,>'с/гі. хрестйльня. купелйция спец. купеляція. купёна бот. купина, купёц купёць, -пця.
купёческий, прост., уст. купёцкий купё- цький; -ские замашки перен. кyпёцькi прй- мхи.
купёчество собир. купёцтво. купидбн 1. {К прописная) миф. Купідон; 2. {к строчная) перен., поэт, купідон, купидбнчик уменьш.-ласк. купідончик.
купинй уст. купина; м. кущ, -а; неопалймая к. библ. неопалйма купина, купйрованный см. купёйный. купйровать спец. купірувати, -ую, -уєш; {мед.
— 	ещё) припиняти / припинйти, -пиню, -пй- ниш.
купирбвка спец. купірування (с.). купйть купйти, -плю, -пиш; О за что ~йл, за то и продаїб погов. за що купйв, за те й продаю; к. дброго, а предать дёшево поел. набути важко, а збути лёгко; придёт бедй — купишь умй поел, як біда докучить, то й розуму научить, купленный куплений; {покупной — ещё) купований, куплёт куплёт, -у. куплётик уменьш. куплётик. куплетйст куплетйст. куплетйстка куплетйстка. куплётный куплётний.
купля купівля, с. купування; к.-продйжа купівля-продаж {род. купівлі-прбдажу). купно нареч., уст. укупі, разом, спільно,yc/w. купно.
купол баня, маківка {ж), купол; {о небе — ещё) с. шатрб, склепіння, куполовйдно, куполообразно нареч. банепо- дібно, куполоподібно, куполом, куполов^ный, куполообразный банеподіб- ний, куполоподібний, куполорйма куполорама. купольный баневий, купольний. Ср. купол, купбн купон; стричь ~ны перен. стрйгти купони.
купбнно-талбнный купбнно-талбнний. купбнный купонний; к. налбг фин. купонний податок. купЬтнк уменьш. купбнчик. купорбс хим. купорос, -у; желёзный к. залізний купорос; мёдный к. мідний купорбс; цйнковый к. цйнковий купорбс. купорбсить хим. купорбсити, -бшу, -бсиш. купорбсный, купорбсовый хим. купорбсо- вий, купорбсний; --ное мйсло купорбсове (купорбсне) масло, купрёй зоол. купрёй. купрйт мин. купрйт, -у. купфермеритбль хим. купфермеритбль, -ЛЮ. купферштёйн мет. купферштёйн, -у. купчая сущ., ж., уст. купча, -ої. купчий купчий; ~чая грймота ист. купча грамота, сущ. купча, -ої. купчик прен. купчик.


купчйна
158
курйлка
купчй.тувел.,уничиж. купчйна. купчйха купчйха.
купырь бот. ^утилк,реже богила {ж). купібра^ лит., муз. купюра; {пропуск в тексте
— 	ещё) скорочення (с.), пропуск, -у. купібра^ фин. купюра, купі&рньїй купюрний. Ср. купі6ра‘“^. кур уст., диал. півень, -вня; попасть как к. в6 щи разг. упасти в біду, як курка в борщ; ускочити вище халяв; ускочити по самі (^самісінькі) вуха; попастися, як сірко на ярмарку; зав’язнути, як собака в тину, курадиал. курка, курагй собир. курага.
курйж прост, кураж, -у; быть в (на) ~ажё (под ~аж6м) (быть навеселе) прост, бути напід- пйтку (під чаркою), куражиться 1. {вести себя нагло) прост, куражитися; {безобразничать) бешкетувати, -ую, -уєш, колоброїти, колобродити, -джу, -диш; {издеваться над кем-л.) збиткуватися, -уюся, -уєшся; 2. {хвастаться — ещё) похвалятися, разг. задаватися, -даюся, -даєшся; {храбриться) бадьорйтися, разг. козиритися; 3. {ломаться, капризничать — ещё) разг. комизитися, -ижуся, -изйшся, прйндитися, -джуся, -дишся. курайст кураіст. курйй^ бот. курай, -аю. курйй^ муз. курай, -ая. курйк {хлопчатник) курак, -у. куракоубброчный с.-х. куракозбиральний. куралбн хим. куралон, -у. курам^ нескл., м. и ж., этногр. курама. курамйнцыл/я., этнол. курамінці, -ів. курант спец. курант, куранта {танец) куранта, курйнты мн. куранти, -ів, уст. дзиґарі, -ів;
кремлёвские к. кремлівські куранти, кураре {яд) нескл., с. кураре, курареподббный курареподібний, кураризйция кураризація. кураризйрованиый кураризований. курарйи хим. курарйн, -у. куратор в разн. знач, куратор, курйторский кураторський, кураторство кураторство, курйция мед. курація, с. опікування, лікування.
курба вет. курба.
Курбйн-байрйм этногр. Курбан-байрам, -у. курбёт спорт, курбет, -у; {перен. — ещё) вй- брик, -у, викрутас, -у, с. дивацтво.
к^рва {проститутка) груб, курва, лахудра, шльондра. курватура архит. курватура. курвимётр спец, курвіметр, кургйн курган, -у; {могила — ещё) могйла. кург^ниик орн. курганник, яструб, курганный курганний; могйльний. Ср. кур- гйи.
кургйнчик уменьш. курганчик; могйлка. Ср. кургйн.
кургузенький ласк, куцёнький. кургузый {об одежде) разг. куций; {о человеке — ещё) прен. малйй. курд этнол. курд; ~ды мн. курди, -ів. курдка см. курдйнка. курдонёр архит. курдонёр. курдский курдський; к. язык курдська мова, курдупель {человек низкого роста) прост. курдупель, коротун, -а, куцан, -а, куцак, -а, коротай, -ая, куций, -ого {сущ). курдібк 1. курдюк, -а, кульмйч, -а; 2. {перен.: большой живот) прост, курдюк, с. чёрево. курдібчньїй курдючний, кульмйчний; ~ная овцй курдючна вівця; ~иое сйло курдючне сало. Ср. курдібк 1. курдючбк уменьш. курдючок, -чка, кульми- чок, -чка. Ср. курдібк 1. курдйнка этнол. курдянка, курдка, курево куриво; {мгла, туман — ещё) курйще;
(дымный костёр — ещё) курище. куртЫ уменьш. кypiнёць, -нця. Ср. курёнь. курёние 1. {действие) куріння; паління; куріння; ср. курйть 1—2; 2. {вещество) куриво (с.).
куреннбй ист. 1. прил. куріннйй; к. атамйн куріннйй отаман; 2. сущ., м. куріннйй, -ого. курёнок см. курчбнок. курёнь диал., ист. курінь, -реня. курзйл курзал, -у.
курийльный ист., юр. куріальний; ~ная си- стёма выборов куріальна систёма вйборів. Ср. курия, курийтный куріатний. Ср. курия, куривать многокр.,разг. 1. часто (не раз, разг. частёнько) курйти (палйти, смалйти), разг. покурювати, -юю, -юєш; 2. часто (не раз, разг. частёнько) гнати (курйти). Ср. курйть 1—2.
курий диал. курячий; О избушка на ~рьих нбжках хатка на курячих ніжках (лапках), курйлка 1. {помещение для курения) прост. курйлка, курйльня; 2. {любитель курения) {м. и ж), прост, курёць, -рця (jw.); О жив к.!


курйльная
159
куропаточка
шутл. він ще живйй-живісінький!, він ще живё!, він ще не вмер!, нічого йому не сталося!, він ще вибрйкує собі! курйльная уст. см. курйтельная. курйльницад^ст. курйльниця. курйльньїй уст. см. курйтельньїй. курйльняуст. см. курйтельная. курйльский курйльський. курйльцы мн. курйльці, -ів. курйльщик курець, -рця, разг. курій, -ія. курйльщица курёць, -рця (м.). курйные сущ., мн., ори. курячі, -их. курйный курячий; ~ная память разг. куряча (ледача, куца) пам’ять; ~ная слепотй бот., мед., разг. куряча сліпота; ~ная трав^ бот. спорйш, -у {м)\ -'Ное яйцб куряче яйце; к. бульби курячий бульйон, курйровать курйрувати, -ую, -уєш; {опекать
— 	ещё) опікувати, -ую, -уеш (кого), опікуватися (ким), наглядати (за ким), курйтельная сущ., ж. курйльня, курйльна кімната.
курйтельный (для курения) курйльний; ~ная кбмиата курйльна кімната; ~ная трубка люлька; ~ное веществб куриво; к. табйк курйльний тютюн, курйть 1. курйти, -рю, -риш; {трубку, папиросу и т. п. — ещё) палйти, -лю, -лиш, разг. смалйти, -ЛЮ, -лиш; к. лйданом курйти ладаном; к. фимиам кому перен. курйти (кадй- ти) фіміам кому, перед ким, лёстити (лёщу, лёстиш) кому, вихваляти кого, гриміти славу кому\ 2. {добывать перегонкой) разг. гнати (жену, женёш), курйти; к. смолу гнати (курйти) смолу.
курйться 1. {тлеть при сжигании) курйтися, -ться; {выделять дым, туман, пар — ещё) диміти, -мйть, ДИМІТИСЯ, куріти, -рйть и реже -ріє, курітися; вулкан «-тея вулкан курйться; 2. страд, курйтися; палйтися, -иться; гнатися (женёться), курйтися; ср. курйть 1—2. курица 1. {к строчная) курка, диал. куріпка; ~ры, реже -рицы мн. кури, -рёй, реже куркй, -рок; мбкрая к. перен., разг. мокра курка; {безвольный человек — ещё) тютя, лемішка, квач, -а {м), макуха; слепйя к. перен., разг. сліпа курка, сліпйця; О дёиег ~ры ие клюїЬт у кого см. дёиьги; -рам нА смех курям на сміх, кури по смітниках сміятимуться; ~це ие петь петухбм погов. не співати курці півнем, не бути бабі дівкою; -ры заклюїЬт шутл. кури засміють (заклюють); ибсится, как к. с яйцбм погов. носиться, як
курка з яйцём; носиться, як дурень з пй- саною торбою; писать, как к. лйпой разг. писати, як (мов, наче, неначе) курка лапою; скажешь '-це, а онА всей улице погов. сказав кумі, а вона всій слободі; знає кума — знає півсела; 2. {К прописная) астрол. Курка, курицын разг. курчин, -а, -е; О ~иа дочь бран.
суча дочка; '-иьі дёти бран. сучі діти, курия ист., юр. курія; пйпская к. юр. папська курія; феодальная к. ист. феодальна курія, куркбвьій курковий, гачковий. куркуль {в Украине) куркуль, -ля. куркума бот. куркума, куркумовый бот. куркумовий. ку1^лы межд. курлй.
курлыканье курлйкання, курлюкання, диал. крюкання.
курлыкать / курлыкнуть курлйкати, -йкаю, -йкаєш и -йчу, -йчеш / курлйкнути, курлюкати / курлюкнути, диал. крюкати / крюкнути.
курлыкающий, курлычущий якйй (що) курлйкає (курлйче и т. п)\ см. курлыкать, курлйидец ист. курляндець, -дця; -дцьі мн.
курляндці, -ів. курлйидка ист. курляндка, курлйидский ист. курляндський, курибй курнйй, дймний; ~нйя изб^ курна (дймна, чорна) хата, курнбсая {о смерти) сущ., ж., фолькл. кирпата, -ої, кйрпа. курибсеиький ласк, кирпатенький, курибсый 1. прил. кирпатий, кирпоносий; 2. сущ. кирпатий, -ого {м), кирпата, -ої {ж), разг. кйрпа {ж), кирпань, -ня. курнуть однокр., прост, курнути, курныкать диал. см. мурлыкать 1—2. куровбд с.-х. курівнйк, -а. куровбдство с.-х. курівнйцтво. куровбдческий с.-х. курівнйцький. куроёд куроід.
курбк курок, -рка, гачок, -чка; взвестй к. зве- стй курок; спустйть к. спустйти курок, куролёсить прост, колобродити, -джу, -диш, броїти, шурубурити, штукарити; бешкетувати, -ую, -уєш, пустувати, куролёсица прост, катавасія, веремія, розгардіяш, -у {м), гармйдер, -у (л/.), безладдя (с.), бёзлад, -у, нёлад {м.), разг. замішка, куропатка куріпка, диал. куропатва, куропатковый, куропйточиый, куропачий куріпковий, куропаточка уменьш.-ласк. куріпочка.


курбрт
160
куры^
курбрт курбрт, -у. курбртник разг. курортник, курбртница разг. курортниця, курбртно-санатбрный курортно-санаторний, курбртньїй курбртний; ~ное лечёние курортне лікування. курортблогліг(). курортолог, курортолбгия мед. курортологія, курос иск., ист. курос. курослёп бот., разг. куряча сліпота. куі^Ьчекуменьш.-ласк. курочок, -чка, гачёчок. куі^очк2^уменьш.-ласк. курочка, диал. куріпочка. Ср. курица 1. курочка^ орн. курочка; водяная (болбтная) к. водяна (болотна) курочка; гбрная к. гірська курочка, курбчный CM. куркбвый. курпёй диал. 1. (мерлушка) смушок, -шка;
2. (султан на шапке) султан, курс в разн. знач. курс, -у; внешнеполитйче- ский к. зовнішньополітичний курс; держать к. на юг тримати курс (напрям) на південь; к. кораблй курс корабля; к. цённых бумйг курс цінних паперів; О быть (держать) в ~се чего бути обізнаним з чим, бути поінформованим про що, бути (тримати, держати) в курсі чого; вводйть в к. чего докладно ознайомлювати кого з чим, докладно інформувати кого про що, уводити в курс чого. курейнт курсант; к. пехбтного уч^ища курсант піхотного учйлища. курсантка курсантка, курсантский курсантський, курсйв полигр. курсйв, -у. курейвить полигр. курсйвити, -влю, -виш. курсйвньїй полигр. курсйвний. курсйрование курсування, курсйровать курсувати, -ую, -уєш. курсйрующий якйй (що) курсує, курейстд^с/гг. курсйст. курсйстка ист. курсйстка. курский курський, курсовая сущ., ж. курсова, -бї. курсбвка курсівка.
курсовбй курсовйй; ~вйя раббта курсова робота; ~вйя ценй фин. курсова ціна, курсбвочник разг. курсівнйк, -а. курсбвочньїй курсівковий. курсбграфліо/7. курсограф, курсопрокладчик курсопрокладач, -а. курсбр информ. курсбр; мерцающий к. мигаючий курсор; стирающий к. стираючий курсбр.
курсбрный пед. курсорний; ~иое чтёние курсбрне читання, курсы (учебное заведение) мн. курси, -ів; краткосрбчиые к. короткотермінбві курси; к. крбйки и шитьй CM. крбйка; к. повышё- иия квалификации курси підвйщення кваліфікації, куртаг >^cw. куртаг, -у. куртаж фин. куртаж, -у. куртажный фин. куртажний, куртёль wefcc/w. куртёль. куртизйиить>;ст. куртизанити. куртизйика уст. куртизанка. куртизйнство>^ст. куртизанство. куртйна уст. 1. сад. куртйна; (клумба) клумба; (цветник) м. КВІТНЙК, -а; (грядка) грядка; 2. воен. куртйна. куртйииый 1. куртйнний; 2. куртйнний.
Ср. куртйна 1—2. куртка куртка.
ку^точк?і уменъш.-ласк. курточка, курточный куртковий, куртуйзиость куртуазність, -ності. куртуазный куртуазний; ~иая литература куртуазна література, куртьё нескл., м., ком. куртьє, курултай этногр. курултай, -аю. курумыл!»., геол. куруми, -ІВ. курухтйи см. турухтйи. куруцы мн., ист. куруци, -ів. куруш (монета) куруш. курфіЬрст ист. курфюрст. курфіЬрстииа ист. курфюрстова, -ої. курфібрстский ист. курфюрстський. курцхайр кинол. курцгаар. курцгалбп спорт, курцгалбп, -у. курчавенький ласк, кучерявенький, курчйвиика разг. кучёрик, кучерявчик (м). курчйвить кучерявити, -влю, -виш. курчавиться кучерявитися, -ться; (виться — ещё) вйтися (в’ється), закручуватися, -уєть- ся.
курчавоволбсый кучерявоволосий. курчавость кучерявість, -ВОСТІ. курчйвый кучерявий, курчатбвий хим. курчатовій, -ію. курчевйтый прост, кучерявенький, курчбиок, курёнок прост, курча, -ати (с), курши мн., ист. курші, -ів. куры^ см. курица 1.
куры^: стрбитьк.^сол<>^уст., шутл. упадати коло кого, за ким, залицятися до кого, разг. смалйти (-ЛЮ, -лиш) халявкй до кого, при-


курьёз
161
кустарность
емалювати (-юю, -юєш) халявки (лйткй) біля кого.
курьёз курйоз, -у, ж., разг. чудасія, кумедія, сміхота, сміховина; для (р^ди, уст. из) --за для (ради, заради) забави (курйозу), щоб посміятися.
курьёзно нареч. курйозно, сміховйнно, разг. кумёдно.
курьёзность курйозність, -пості, сміховйн- ність, -пності, разг. кyмёдпicть. курьёзный курйозний, сміховйпний, разг. кумедний.
курьёр кур’єр; {посыльный — ещё) посйльний, -ого ( сущ).
курьёрскнй кур’єрський; как на ~нх як на кур’єрських; ~кая трбйка уст. кур’єрська тройка (трійка); к. пбезд ж.-д. кур’єрський поїзд (потяг), курьёрша прост, кур’єрка; посйльна, -ої {сущ). Ср курьёр. куріннн {житель Курска) курянин; -'йне мн.
куряни, -ян. куріпка {жительница Курска) курянка. курйтнна курятина, курітинка ласк, курятинка, курйтннк, прост, куріїтня {помещение для кур) курнйк, -а, реже курятник, курйщнй 1. прич. якйй (що) курить и т. п.\ см. курйть 1—2; 2. сущ. курець, -рця, разг. курій, -ія; вагбн для ~нх, разг. к. вагбн вагон для курців, кус прост, шмат, кусйка прост, кусака, кусание кусання.
кусанный прич., прил. кусаный кусаний, кусйтельный кусальний. кусйть / однокр. куснуть и прост, кусан^ть кусати / куснути; {о крапиве и насекомых — ещё) жалйти, -ить; крапйва ббльно ~йет кропива боляче жалйть; к. [себё] лбктн пе- рен., разг. кусати (грйзти) [собі] лікті; ^Ают комары кусають комарі; морбз ~йет мороз щипає.
кусйться 1. кусати, кусатися; 2. {перен.: стоить слишком дорого) разг. кусатися; цёны ~йются ціни кусаються, дуже високі ціни, кусйчнй прост, кусючий, куслйвий; {о крапиве — ещё) жалкйй. кусйчкн мн., техн. гострозубці, -ів, реже кусачки, -чок; к. прбволочные гострозубці дротові.
кусйющнй 1. п р и ч. якйй (що) кусає (жалить); ср. кусйть; 2. {кусачий) прил. кусючий, куслйвий.
кускмежд. кусь.
кусйще, кусйна^вгл. шматуряка {ж), кусман, -а, кусень, -сня, шматура {ж), диал. кусак, -а. Ср. кусбк. кусковйтость мет. грудкуватість, -тості, кус- кувйтість.
кусковбй шматковйй, кусковйй; {о сахаре — обычно) грудковйй. кускусы мн., зоол. кускуси, -ів. кускута бот. повитиця, куснуть CM. кусйть.
кусбк 1. шматок, -тка, кусок, -скй, разг. шмат, кусень, -сня, кусник, кавалок, -лка; {комок — ещё) грудка; {клочої^ клапоть, -птя; {ломоті^ ж. скйбка, скйба; к. в гбрло (глбтку) не идёт (не пойдёт) разг. шматок (кусок) у горло не лізе, шматок (кусок) застряє (руба стає) в горлі; к. льдй шматок (кусок, грудка) льоду; к. нёба клапоть нёба; к. хлёба шматок (кусок, кусень, кусник; скйба, скйбка) хліба; перен., разг. шматок (кусок) хліба; имёть к. хлёба перен., разг. мати шматок хліба, не зн^ти бідй; лакомый к. лйсий шматок (шматочок); сйхар ~скймн цукор грудками (кусками); 2. {отрез, штука ткани) штука, сувій, -вою, кусок, разг. постав, -у; 3. {о деньгах — в тысяче) жарг. кусок, кусбчек уменьш. шматочок, -чка, кусочок, -чка, кусник; грудочка, дрібка {ж.), дрібок, -бка, дрібочка {ж.), дрібочок, клаптик; ж. скйбочка. Ср. кусбк 1. куст 1. кущ, -а, корч, -а, диал. крак; снрйтаться (уйтй) в кусты перен., ирон. сховатися (пітй) в кущі, відкрутйтися, -кручуся, -крутишся від чого', О поганая ворбна н кустй бойтся погов. лякана ворбна й куща (корча) боїться; налякав міх, то й торби страшно; полоханий з^єць і пенька боїться; 2. {перен.: групповое объединение) кущ. кустанййскнй кустанайський, кустарник 1. собир. чагарнйк, -у, чагар, -я, чагарі, -ів {мн), кущі, -ів {мн)\ 2. кущ, -а, корч, -а, диал. крак. кустарниковый 1. чагарниковий; ~вая растй- тельность чагарникова рослйнність; --ьіе заросли чагарникові зарості; 2. кущовйй. Ср. кустарник 1—2. кустарничать кустарювати, -юю, -юєш. кустйрничек уменьш. 1. чагарничок, -чка;
2. кущик, корчик. Ср. кустарник 1—2. кустйрничество кустарництво, кустйрно нареч. кустарно, кустарность кустарність, -ності.


кустарный
162
кухмйстер
кустарный кустарний; {самодельный — ещё) саморобний, доморобний; (перен.: несовершенный, примитивный — еще) недосконалий, примітйвний; -нее произвбдство кустарне виробнйцтво; -'ые издёлия кустарні вйроби; к. прбмысел кустарний промисел, кустарщина разг. кустарщина, кустйрь кустар, -я; к.-один6чка кустар-оди- нак (род. кустаря-одинака). кусттк уменьш. кущик, корчик. Ср. куст 1. кустйстость кущйстість, -тості; рунйстість, врунйстість. Ср. кустйстый. кустйстый кущйстий, кущастий, кущуватий, корчастий, корчуватий; (о хлебах и травах
— ещё) рунйстий, врунйстий. кустйться кущйтися; рунйтися, врунйтися.
Ср. кустйстый. кустйще увел, велйкий кущ (-а) (корч, -а).
Ср. куст 1. кустовйние кущування, кустов^тый кущуватий, корчуватий, кустовйть кущувати, -ую, -уєш. кустовйться кущуватися, -ується. кустові^ньїй кущуватий, корчуватий, кущоподібний, корчеподібний; (р хлебе и травах
— ещё) рунйстий, врунйстий. кустбвка с.-х. кущівка.
кустовбй 1. кущовйй; ~6е бурёние горн, кущо- вё буріння; 2. кущовйй; ~6е собрйние кущові збори. Ср. куст 1—2. кустбд, кустбдий уст. вартовйй, -ого (сущ.), сторож.
кустбдияуст. варта, сторожа, кустбк CM. кустик, кустообразный CM. кустовйдный. кусторёз с.-х. кущоріз, кусторёзный с.-х. кущорізний, кустбчек уменьш.-ласк. кущичок, -чка, кущё- чок. Ср. куст 1. кут дна л. 1. (угол в избе и т. п.) куток, -тка; (парадный) покуть, -тя, с. покуття; 2. см. кутник, кутайсский кутаїський кутайсцы мн. кутаїсці, -ів. кутать кутати, кутаться кутатися.
кутйфья уст. опудало, прост, чуперадло, страховйдло (с.). кутёж гульня (разг),разг. гульба (ж), гульбо- ЩІ, -ІВ (мн), гулятика (ж), гулі, -ів (мн). кутётпк прост., уст. хапокнйш. кутёйница прост., уст. хапокнйш (лі.). кутёйный* кутьбвий. Ср. кутьй.
кутёйный^ хапокнйшевий. Ср. кутёйник. кутёнок разг. цуценя, -яти, щеня, собача, -ати, собачатко, собаченя (с.). кутерьм^ разг. буча, кучма, рейвах, -у (м), розгардіяш, -у (м), гармйдер, -у (л/.), колотнеча, веремій (м.), веремія, шарварок, -рку (м), метушня; поднйть ~му здійняти (зняти, зчинйти) бучу (гармйдер, веремію), наробй- ти шарварку (шелесту, кoлoтнёчi, колоту), кутйкула анат., биол. кутйкула. кутйла разг. гуляка (м. и ж), гульвіса, гультяй, -яя. кутйн бот. кутйн, -у. кутис анат. кутис.
кутйть / кутнуть гуляти / гульнути; (пьянствовать несов. пйти-гуляти (п’ю-гуляю, п’єш-гуляєш), пиячити; --йть и (да) мутйть: а) (вносить раздор, смуту) баламутити, -учу, -утиш, мутйти (мучу, мутиш), разг. каламутити, колотйти, -очу, -отиш; б) (кружить, крутить — о вьюге, метели) д и а л. крутйти, -ить, хурделити, кушпелити, кутлёриевые сущ., мн., бот. кутлерієві, -их. кутник (прилавок в углу избы) диал. лавка, лава.
кутбк 1. диал. куток, -тка; 2. горн, куток, кутбры мн., зоол. кутбри, -ІВ. кутЬч^куменьш., диал. куточок, -чка. Ср. кутбк 1.
кутровые сущ., мн., бот. кендирбві, -их, барвінкові, куттер пищ. кутер.
кутузка прост., уст. холодна, -ої (сущ., ж), буцегарня, коза, кутум ихт. кутум.
кутьй церк., этногр. кутя; (заупокойная — обычно) с. коливо. кутіЬм ист., юр. кутюм, -у. кутюрьё нескл., м. кутюр’є. куфад^сш., диал. кухва.
куфйческое: к. письмб лингв, куфічне письмо, куфия зоол. куфія. кух геогр. кух, -у. кухарить см. кухарничать, кухарка куховарка, кухарка, кухаркин куховарчин, -а, -е, кухарчин, кухарничать прост, куховарити,разг. куха- рити; (о мужчине — обычно' разг. кухарювати, -юю, -ЮЄШ, кашоварити, кухарь диал. куховар, кухар, -я. кухлйнка диал. хутряна сорочка, кухмйстер уст. кухмістер: (повар — ещё) куховар, кухар.


кухмйстерская
163
кхм
кухмйстерская сущ., ж., уст. кухмістерська, -ої, кухарська, -а. кухмйстерский уст. кухмістерський, кухарський.
кухмйстерша разг., уст. кухмістерка, кухарка.
кухня 1. в рази. знач, кухня, уст. куховарня; похбдная к. воєн, похідна кухня; 2. {национальные блюда) кухня, страви (род. мн. страв); украйнская к. українська кухня, українські страви, кухонный кухбнний, реже кухенний; ~нная посуда кухбнний (кухённий) посуд. ку\тьк2і уменьш.-ласк. кухонька, куцехвбстый куцохвбстий. куцый* {бесхвостый) куций; {короткий — ещё) корбткий. куцый^ {о зайце) сущ., м. куций, -ого. куча 1. купа, реже куча, м. вброх, -у; {скопление чего-л. сыпучего — ещё) разг. кучугура, диал. стропа; {груда — ещё) м. стіс (род. стосу) и стос; валйть всё в одну ~чу перен., разг. валйти (скидати, горнути) все докупи (на одну купу); к. дров купа (стос) дров; к. малй дет. мала купа (куча); к. навбза купа гною, ж. гноївня, с. гноїще; к. песк^ кучугура піску; собирать в --Hy збирати (складати) докупи, копйчити; 2. {скопление людей, животных) купа; собираться в ^чу збиратися докупи, купчитися, скупчуватися, -уються, громадитися, юрмйтися (юрмляться); 3. {перен.: множество) ргізт. безліч, -чі,разг. купа, сйла, сйла-силенна {род. сйли-силённо‘0; к. дел купа (безліч) справ; к. новостёй купа (бёзлiч) новйн. кучево-дождевбй метео купчасто-дощовйй. кучевбй купчастий; -вые облакй метео купчасті хмари; ~вые пескй геол. купчасті піскй.
кучер кучер, погбнич, прост, поганяйло, уст.
машталір, фурман, хурман, диал. фірман. кучеренок, кучербк разг. фурманчук, -а, фірманчук, -а {диал). Ср. кучер, кучерскйя сущ., ж., ист. кучерська, -бї. кучерскбй кучерськйй, уст. фурманський, хурманський, диал. фірманський. кучерявиться диал. кучерявитися, -ться. кучиться* {сбиваться в кучу) диал. скупчуватися, -ується. кучиться^ {беспокоить просьбами) диал. докучати, надокучати. кучкїі уменьш. купкді,реже кучка; {небольшая группа людей — ещё) громада.
кучкт мн., рел. кучки, -чок. кучкйзм муз., ист. кучкізм, -у. кучкйст муз., ист. кучкіст. кучковйтьій купчастий; ~ьіе облакй метео купчасті хмари, кучковаться {собираться) разг. купкув^тися, -уємося, -уєтеся. кучма этногр. кучма, крис^тка. кучмовбз {двухколёсная повозка) прост, куч- мовбз.
кучмучка {двухколёсная повозка) прост.
кучмучка. кучно нареч. купчасто, кучность купчастість, -тості, кучный купчастий, реже кучний; {густой — ещё) густйй; ~ная стрельбй воен., спорт. кучна (густа) стрільбі. кучугурьіл#«., геогр. кучугури, -ур. куш* сущ. 1. карт, куш, -а; 2. {большая сумма денег) разг. куш, шмат, диал. камза. куш^ межд., охотн. куш. кушйк пбяс, пас, пасок, -ска, чёрес. кушанье 1жа {ж.), уст. їствб; {блюдо) ж. страва, разг. потрава; наїдки, -ів (л#н.); {варёное) вариво.
кушать 1СТИ (їм, їсй); дет. їстки, їстоньки, їсточки; -айте [на здорбвье]! їжте [на здо- рбв’я, на здорбв’ячко]!, призволяйтеся!, споживайте [здорбві]!,/?<гзг. годуйтеся!; {пейте) пййте!; к. пбдано страва на столі; пожалуйте к.! прбсимо до стблу! кушйчный пбясовий, пасовий, кушачбк уменьш. поясбк, -ска, чересбк, -ска.
Ср. кушйк. кушётка кушётка. кушёточный кушётковий. кушйтский кушйтський; '-ие языкй кушйт- ські мбви. кушйты мн., этнол. кушйти, -ів. кушнйй реже см. кошнйй. куща поэт., уст. куща, кущёние бот. кущіння, куістьі мн., геол. куёсти, -ів. куібщий 1. прич. якйй (що) кує; 2. прил.
кувальний. куклы мн., ист. куяви, -ів. куйвяк {танец) куяв’як {род. куяв’яка). кхйрия нескл., м. и ж., этнол. кхарія. кхарбштхи {индийское письмо) нескл.
кхарбштхі. кхйси нескл., м. и ж.; неизм., этнол. кхасі. к\е-кхе~к\е межд. кахй-кахй. кхм межд. гм, гму.


кхмер
164
кяхтйнцы
кхмер этнол. кхмер; --ры мн. кхмери, -їв. кхмёрка этнол. кхмерка, кхмёрский этнол. кхмёрський; к. язык кхмерська мова, кхо нескл., м. и ж., этнол. кхо. кхон-тйй нескл., м. и ж., этнол. кхон-тай. кшйтриил/н., ист. кшатрії, -ій. кызыкчй нескл., ист., театр, кизикчі. кызылбйши мн., ист. кизилбаші, -ів. кыпчйкский: к. язык кипчацька мова, кыр {плато) кир. кыш межд. КИШ, кш. кыйк муз. кияк, -а.
кьёккенмёддинги ЛІН., археол. к’єкенмединги,
-ІВ.
кьос муз. кйос.
кьйнти {вино) нескл., с. к’янті. кьяроскуро {ксилография) нескл., с. к’яроску- ро.
кьят, кят {денежная единица) к’ят.
кэв физ. кев.
кэк {монета) кек.
кэп мор., разг. кеп.
кэт мор. кет.
к^тти {мера веса) нескл. кёт1. кэтч кетч. кэтчйст кетчйст. кзузі&й нескл., ист., пед. кеузюй. кэш* фин. кеш, -у.
кэш^, кэш-пймять информ. кеш, -у, кеш-па- м’ять (-ТІ). кю нескл., ж. кю. кіббель техн. кюбель. кювё нескл., с., винодел, кювё. кювелйж горн, кювеляж, -у. кювёт кювёт, -у, рівчак, -а, канава, кювёта, кювётка фото кювёта, кювётка. кюй фолъкл. кюй. кюлбт ист. кюлот. кі&ммель {напиток) кюмель. кюрасб {ликёр) нескл., с. кюрасо, кюрё нескл., м., церк. кюрё. кюрй нескл., с., физ. кюрі, кібрий хим. кюрій, -ію.
кюрйн, кюрйнец этнол. кюрйнець, -нця, кюрйн; '-ны, ~нцы мн. кюрйнці, -ів, кюрй-
НИ, -ІВ.
кюрйнка этнол. кюрйнка. кюрйнский этнол. кюрйнський. кюрйт мин. кюрйт, -у. кюритерапйя мед., уст. кюрітерапія, кібсле нескл., м., муз. кюсле. кюгтелкт мин. КЮСТЄЛІТ, -у. кяманчй ист. кяманча, кярйз гидротехн. кярйз. кят см. кьят.
кйхтинский этнол. кяхтинський, кяхтйнцы мн., этнол. кяхтйнці, -ів.


лабйз 1. {амбар) комора, уст. лабаз, -у и га- мазёй, -ею и гамазея (ж) и гамазйн, -у, диал. магазёй, -ёю и магазёя и шпихлір; 2. {помост) диал. поміст, -мосту; 3. {навес) диал. повітка, шіпка, уменыи. шіпчйна {ж)\ 4. {продовольственный магазин) разг. крамнйця {ж), уст. лабаз, -у. лабйзник* 1. уст. лабазник; борошённик; комірнйк, -4; 2. разг. крамар, -я и -я, господар, лабазник; 3. п р е з р. рвач, -а. Ср. лабйз 1,4.
лабйзник^ бот. гадючник; {вязолистый) спі- рёя, таволга, борошень, -шня. лабйзнический крамарський, лабйзничество крамарство, лабйзница уст. лабазниця; {по профессии) уст. борошённиця; {жена лабазника) уст. борошённичиха. лабйзный 1. комірний, уст. лабазний, боро- шённий; 2. крамнйчний. Ср. лабйз 1,4. лабардйн кул. лабардан, -у, кабліон, -у. лабйть {халтурно играть на музыкальных инструментах) жарг. лабати. лабелйстика {коллекционирование этикеток) лабелістика, лабёт карт, лабёт. лабиализация лингв, лабіалізація, лабиализбванность лингв, лабіалізованість,
-Н0СТІ.
лабиализбванный, лабиализйрованный лингв.
лабіалізований, лабиализовйть, лабиализйровать лингв, лабіалізувати, -ую, -уєш. лабиализоваться, лабиализйроваться лингв.
лабіалізуватися, -ується. лабиализ^^ющий 1. прич. якйй (що) лабіалізує; 2. прил. лабіалізаційний, лабіальний, лабиільность лингв, лабіальність, -ності. лабиальный лингв, лабіальний; ~ые согласные лабіальні прйголосні.
лабйльность психол., физиол. лабільність, -ності.
лабйльньїй психол., физиол. лабільний; {непостоянный — ещё) нестійкйй, несталий, хиткйй.
лабиодентйльньїй лингв, лабіодентальний;
~ьіе согласные лабіодентальні прйголосні. лабирйнт в разн. знач, лабірйнт, -у; л. мыслей перен. лабірйнт думок; -'тьі ^лиц лабірйнти вулиць.
лабиринтйт мед. лабіринтйт, -у. лабирйнтньїй лабірйнтний, лабірйнтовий; ~ное уплотнёние техн. лабірйнтне (лабі- рйнтове) ущільнення; ~ьіе перехбдьі лабі- рйнтові переходи, лабирйнтовьіе сущ., мн., ихт. лабірйнтові, -их.
лабирйнтовый лабірйнтовий; ~ые брганы дыхания анат. лабірйнтові органи дйхання. лабиринтодбнтьілін., палеонт. лабіринтодонти, -ів. лаборант лаборант, лаборантка лаборантка, лаборантский разг. лаборантський; ~не обязанности лаборантські обов’язки, лаборатбрия лабораторія; космйческая л. космічна лабораторія; передвнжнйя л. пересувна лабораторія; фнзйческая л. фізйчна лабораторія, лаборатбрка разг. лабораторка. лаборатбрно нареч. лабораторно, лаборатбрный лабораторний; ~ная посуда лабораторний посуд; ~ьіе исслёдования лабораторні дослідження; ~ьіе раббтьі лабораторні роботи; -ЫМ снбсобом лаборатбрно {нареч). лабрадбр* мин. лабрадор, -у. лабрадбр^ кинол. лабрадор, -а. лабрадорйт мин. лабрадорйт, -у. лабрадорйтовый мин. лабрадорйтовий.


лабрадбровый
166
лйврбвые
лабрадбровый мин. лабрадоровий; ~ые порб- ды геол. лабрадорові породи. Ср. лабрадбрЧ лабрадбрский геогр. лабрадорський, лйбух {плохой музыкант) жарг., презр. лабух;
(халтурщик — ещё) халтурник, лйбушный жарг. лабушний; {халтурный — ещё) халтурний, лйва^ геол. лава; восстаїЬщая, наклбнная л. підняткова, похйла ліва; потбки -'ВЫ потоки лави.
лйва^ воен. лава; {строй — ещё) стрій {род. строю), шерё[н]га; {перен.: о большом количестве людей) маса, бёзлiч, -і; развернуться в --ву розвернутися (розгорнутися) в лаву (стрій).
лйва^ горн, лава, м. вйбій, -бою.
лйва^ {мосток, помост) диал. кладка, м.
місток, -тка. лав^бо нескл., с., муз. лавабо. лавабрёкчия геол. лавабрекчія. лаванда бот. лаванда.
лав^індовьій, лавйндный лавандовий; '^вое мйсло лавандова олія; ~вый зйпах лавандовий запах, лавандоубброчный с.-х. лавандозбиральний. лавйш кул. лаваш; листовбй л. листовйй лаваш.
лавйшный кул. лавашний. лавё, ловё, лавуха неизм., собир, жарг. ла(о)вё; {деньги) грошва {собир.), гроші, -шей {мн.)\ {прибыль) м. прибуток, -тку. лавйна лавйна, обвал (-у) снігу; {перен.: о большом количестве людей) бёзл1ч, -і; л. вбйск лавйна (бёзлiч, море) військ; снёжная л. снігова лавйна. лавйнный,/7ео^е лавйновый лавйнний, лавй- новий, обвальний; л. снег лавйнний (обва- льний) сніг, лавиновёд научн. лавинознавець, -вця. лавнновёдение научн. лавинознавство. лавинообразно нареч. лавиноподібно, лавинообразный лавиноподібний, лавнноопйсно нареч. лавинонебезпёчно. лавнноопйсный лавинонебезпёчний. лавнноотвбд спец. лавиновідвід, -воду, лавннорёз лавиноріз, лавннорёзный лавинорізний. лавнносббр лавинозбір, -бору, лавйнщнк лавйнник. лавйрованне лавірування, лавйровать лавірувати, -ую, -уєш; {маневрировать) маневрувати, -ую, -уєш; {выкручи¬
ваться — ещё) перен. викручуватися, -уюся, -уєшся. лавнрбвка лавірування (с.). лавйрующнй 1. прич. якйй (що) лавірує и т. п.; см. лавйровать; 2. прил. лавіруваль ний.
лавйс иск. 1. {гравюра) лавіс, -а; 2. {способ гра вировки) лавіс, -у. лйвка* {скамья) лавка, лава, диал. лавиця; {пе редвижная — ещё) ослін {м., род. ослона) красная л. этногр. червона лава, лйвка^ {небольшой магазин) крамнйця, разг лавка, диал. склеп, -у; {мясная) диал. м’ясар ня.
лйвлнвать многокр., прост, [часто, разг частёнько, не раз] ловйти (ловлю, ловиш), лйвовый геол. лавовий; ~ые озёра лавові озё ра; л. нокрбв лавовий покрив. Ср. лйва*. лйвочка^ уменьш.-ласк. лавочка; м. ослінчик, Ср. лйвкаЧ
лйвочка^ 1. уменьш.-ласк. крамнйчка, реже лавочка, диал. склёпик; 2. {перен.: афёра) разг. лавочка, афёра, оборудка, с. шахрайство; закрыть ~ку перен. закрйти (замкнути) лавочку; покласти край [оборудкам]; О по пьйной 3 п’яних очёй. Ср. лйвка^. лкъочшккуст. крамар {род. крамаря), лйвочннца уст. крамарка; {жена лавочника) разг. крамарйха. лйвочннческнй крамарський, л^вочннчество крамарство, лйвочный крамнйчний, диал. склёповий;
{преим. о товарах) крамнйй. лавр бот. лавр; -ры {символ или знак победы) мн., высок, лаври, -ів; {перен.: успех) слава, успіх, -у; стяжать л. книжн. добути (здобути) лаври (славу, визнання); О венчать ~ра- мн победйтелей вінчати лаврами переможця; уславлювати (-юю, -юєш) переможця; ~ры не даібт спать чьи лаври не дають спати чиї', пожинать ~ры пожинати (збирати) лаври; почивать на -pax спочивати на лаврах, лйвра церк. лавра; Кйево-Печёрская л. Кйє- во-Печёрська лавра; Почйевская л. Почаїв- ська лавра, лаврйкн нескл., ж., ихт. лавракі. лаврйстьілі»., ист. лаврйсти. лавровёнчанный высок, лавровінчаний. лавровншнёвый бот. лавровишнёвий;
лйстья лавровишнёве лйстя. лавровйшня бот. лавровйшня. лйврбвые сущ., мн., бот. лаврові, -их.


ліврбвьій
167
лйдить
лйврбвый лавровий, з лавра; ~вая рбща лавровий гай; л. венбк (венёц) лавровий вінок (вінець); лаврбвый лист лавровий лист, лавролйстный лавролйстий. лавронбсньїй высок, лавроносний. лйврский церк. лаврський; ~кая колокбльня лаврська дзвінйця. лавсйн хим. лавсан, -у.
лавсановый лавсановий; ~вая нить лавсанова нйтка. лавсбния бот. лавсонія, лавсбнов: л. кипарйс бот. лавсонів кипарйс. лавчбнка, ллтутк2іуменьш.-уничиж. лавчй- на, лавочка, крамнйчка. Ср. лйвка^. лаг* мор. лаг, -а; измерить ~гом лагувати, -ую, -уєш. лаг^ книжн. лаг, -у. лагбух мор. лагбух. лаггйр орн. лагар. лагенйрия бот. лагенарія. лйгерник разг. табірник, таборянин, таборо- вйк, -а.
лйгерница разг. табірниця, таборянка, таборо- вйчка.
лігерньїй табірний, таборовий; л. режйм табірний режйм; л. сбор воен. табірний збір, таборові збори, лйгерь табір, -бору; исправйтельно-трудовбй л. виправно-трудовйй табір; концентраци- бнньїй л. концентраційний табір; палаточный л. намётовий табір; подвижибй л. рухомий табір; становйться ~рем ставати табором, отаборюватися, -ююся, -юєшся. лаглйнь (трос) мор. лаглінь. лагмйн кул. лагман, -у. лагмйнньїй кул. лагманний. лагофтйльм мед. лагофтальм, -у. лйгтинг политол. лагтинг, -у. лагун мор., уст. лагун, лагуна лагуна.
лагунный лагуновий, лагунний. лад* 1. разг. лад, -у и -у; {согласие — обычно)
ж. 	злагода, згода; в л. с кем-чем у лад з ким- чим; в ~ду (--дйх) [быть, жить и т. п.] с кем- чем разг. у злагоді (згоді) (злйгідно) [бути, жйти и т. «.], ладнати (ладити, -джу, -диш) з ким-чим; идтй на л. разг. ітй на лад, ладитися, -ться; не в л. с кем-чем не в лад з ким- чим\ не в ( ~д^х) [быть, жить и т. п] с кем-чем разг. не в ладах [бути, жйти и т. п] з ким-чим, не ладнати (не ладити) з ким-чим\ О на л. их дёло не пойдёт не піде їхня справа в лад; чобіт не вшйють ці шевці; 2. (спо¬
соб, манера — ещё) спосіб, -собу, кшталт, -у, разг. манір, -у, штиб, -у; на свой л. разг. на свій лад (кшталт, манір, штиб). лад^ муз. лад, -у; -'Ды мн. ладй, -ів; {тональность — ещё) тональність, -ності; на все ~ды на всі ладй (способи), по-всякому; на разные --ды на різні способи (ладй). лйда* {м. и ж), фолькл. ладо {м. и с.), любко, -а (л/.), любка {ж.), любий, -ого {м), люба, -ої {ж), любчик {м), любонька {ж), любця {ж), мйлий (л#.), мйла {ж). лйда^ 1. {Л прописная) миф. Лада; 2. {л строчная) авто лада, лад^кхи, ладйки нескл., м. и ж., этнол. лада- кхі, ладакі.
лйдан ладан, -у; О бежйть, как чёрт от ~иа от
кого-чего утікати, як чорт від ладану від ко- го-чого; бояться, как чёрт «-Ha боятися, як чорт (дідько) ладану, боятися, як заєць бубна; на л. дышит кто разг. на ладан дйхає хто, пряде на тонку (останню) хто, три чй- сниці до смерті кому. лйдаика 1. этногр. ладанка; 2. {курильница) церк. кадйльниця, кадйло. лйданник бот. чист, -у. лйданниковьіе сущ., мн., бот. чйстові, -их. лйданный ладановий, ладанний; л. кедр бот.
ладанний кедр, ладёйный* уст. човновйй, човниковий. Ср. ла- JKbkK
ладёйный^ шахм. туровий; -ная защйта туровий захист. Ср. ладья^. ладзарбии см. лаццарбни. ладйны мн., этнол. ладйни, -ів. ладить 1. {жить в согласии с кем-л.) разг. ладнати, ладити, -джу, -диш, бути (жйти) в злагоді (згоді); л. мёжду соббй ладити (ладнати) одйн з одним (поміж себе); 2. {мастерить, приводить в порядок, в готовності^ прост, лагодити, -джу, -диш, ладити, ладнати; л. сйни лагодити (ладнати, ладити) сани; 3. {намереваться) прост, збиратися, лагодитися, -джуся, -дишся, ладнатися, мати на думці; ~ил в гброд ёхать кто збирався (лагодився, ладнався) до міста їхати хто\
4. 	{твердить) прост, правити, -влю, -виш, торочити, товктй, -вчу, -вчеш; л. однб и то же правити (торочити, товктй) те [ж] саме; он всё своё ~ит він усё своєї править (торочить), він усё [знай] своєї; 5. муз., прост, ладити, налагоджувати, -ую, -уєш; {настраивать — ещё) настроювати, -юю, -юєш; ср. лад^


л^иться
168
ложный
ладиться 1. (идти на лад) ладитися, -ться, ітй (йде) на лад, удаватися; {налаживаться — ещё) налагоджуватися, -ується; дёло не ~тся справа (діло) не ладиться (не йде на лад); разгбвор не ~тся разг. розмова не в’яжеться (не клеїться), мова не мбвиться; 2. (намереваться) прост, збиратися, лагодитися, -джуся, -дишся, ладитися; 3. (уславливаться) д и а л. умовлятися, годйтися, -джуся, -дишся;
4. 	страд, лагодитися, ладитися, ладнатися, ладкбм нареч., разг. ладком, любёнько, лагідком; (дружно — ещё) дружно; Сіїдем рядкбм да поговорйм л. сядьмо рядкбм та побалакаймо ладкбм. лйдненькнй уменьш.-ласк. добренький, реже дббренький, гарненький, ладненький. Ср. лйдный 1.
лйднёнько нареч., уменьш.-ласк. добренько, реже дббренько, гарнёнько, ладнёнько. Ср. ладный 1.
ладнёхонькнй, ладнёшенькнй уменьш.-ласк. добрёнький, реже дббренький, ладнёнький. Ср. лйдный 1. ладнёхонько, ладнёшенько нареч. добрёнько, реже дббренько, ладнёнько. Ср. лйдный 1. лйдно разг. 1. нареч. дббре, гарно,/?азг. ладно; (в согласии) у злагоді, у згбді; 2. (как следует) предик, до ладу, ладно; (хорошо) предик. дббре, гарно, гаразд; О и складно и л. і в лад і в склад; і до ладу і до прйкладу; не л. скрбен, да крёпко сшит погов. хоч не в лад, та шйроко ступає; хоч погано покраяний, та міцно зшйтий; не складно, да л. погов. не складно, та ладно; 3. част., утвердит, гаразд, дббре, згбда; л., будь по-тв6ему гаразд (дббре), хай буде по-твбєму. людность ладність, -ності. Ср. лйдный 1. ладный 1. (хорошо сделанный) разг. дббрий, гарний, разг. ладний; 2. (ловкий, складный) гарний, ладний, зграбний; ~ная фигура гарна (зграбна) фігура; 3. (дельный) справний, солідний; 4. (дружный, согласованный) дружний, злагоджений, узгбджений, погб- джений; ~ная раббта разг. злагоджена робб- та; ~ная семьй дружна родйна; ~ые движё- ння гарні (зграбні, узгбджені) рухи, лйдо м. и с. CM. лйдаЧ лйдовый муз. ладовий. Ср. лад^. ладожский ладозький. л2іЛЬкуменьш.,муз. ладбк, -дк^. Ср. лад^. ладбнка см. ладбнька. ладбнный долбнний.
ладбнь 1. (часть руки) долбня; вйдно как (будто) на ~нн см. вйдно; в л. (о размере
чего-л.) 3 долбню, як долбня; загрубёлые --HH зашкарублі долбні; 2. (площадка для молотьбы) дна л. точбк, -чка (м), тік (м., род. тбку).
ладбнька уменьш.-ласк. долбнька. Ср. ладбнь 1.
ладообразовйннелі>^5. ладоутвбрення. Ср. лад^ ладотонйльность муз. ладотональність, -но- СТІ. Ср. лад^. ладбшн мн. долбні, -бнь; ~ша ед. долбня; хлб- пать (бить и т. п.) в л. (~шамн) плескати (бйти и т. п.) в долбні, дет. бйти ладки, аплодувати, -ую, -уєш. ладбшки мн., уменьш.-ласк. долбньки, -ньок;
'-ка ед. долбнька. Ср. ладбнь 1. лйдушка (м. и ж), ласк, любёнький (сущ., м), любёнька (ж.), любёсенький, любёсенька, милёнький, милёнька, милёсенький, милё- сенька. Ср. лйдаЧ ладушки (игра) мн., дет. ладки, ладусі, ла- доньки, тбсі, тбсіньки. ладьевйдный, ладьеобразный човноподібний, у фбрмі човна, човнуватий. ладьй^ (судно) поэт., уст. чбвен (м.,род. човна).
ладь^^ шахм. тура. ладь^Ін бот. кораловець, -вця. лаж фин. лаж, -у.
лйжа жарг. лажа, -і; (ложг^ брехня, вйгадка;
(неприятность) прйкрість, -рості, лажйть 1. жарг. лажати; (обманывать, врать) дурйти, -рю, -риш, брехати (брешу, брёшеш);
2. 	(насмехаться) глузувати, -ую, -уєш (з ко- го-чого), збиткуватися, -уюся, -уєшся (над ким-чим), кепкувати, -ую, -уєш (з кого-чого, над ким-чим); 3. (отлынивать от работы) разг. відмйкувати, -ую, -уєш (від чого), огинатися, ухилятися (від чого), лажйться / лажануться (обманываться, оказаться в нелепом положении) жарг. лажати- ся / лажанутися; несов. ганьбйтися, -блюся, -бйшся; несов помилятися; несов бути ошуканим, потрапити (-траплю, -трапиш) в ха- лёпу.
лажбво нареч., жарг. лажбво; (плохо) погано, кёпсько.
лажбвый, лйжевый жарг. лажовйй; (обманный, лживый) брехлйвий, обманний, облуд- ливий; '-бвьій (~евьій) концёрт лажовйй концёрт.
ложный и лйженный фин. лажбвий, лажний; -жные (-женные) дёньги фин. лажбві (лажні) грбші.


лаз'
169
лакающий
лаз* {отверстие) спец. лаз, -у; смотровбй л.
оглядовий лаз. лаз^ этнол. лаз; -'Зы мн. лази, -ів. лйзанье 1. лазіння; 2. плазування, повзання; 3. вилізання; перелізання; 4. вештання, тиняння. Ср. лазить, лазарёт лазарет, -у; лікарня {ж), шпиталь, -лю.
лазарётный лазарётний; лікарняний, шпитальний.
лізарь: наобум ~ря прост, навмання, наосліп; петь -'ря, прикйдываться ~рем разг. співати лазаря; бідкатися, лизать см. лйзить. лізающий см. лазящий 1. лазёечка ум^ньш.-ласАс. лазівочка, пролазочка, вйлазочка. Ср. лазёйка 1. лазёйка 1. (отверстие) лазівка, пролазка, вй- лазка; 2. (уловка) перен. вйкрут, -у (м), об’їздка; находйть --ку находити (знаходити) лазівку (вйлазку, пролазку); (перен. — ещё) викручуватися, -уюся, -уєшся. Ср. лаз^. лізер лазер.
лазерный лазерний, реже лазеровий; --ная йскра лазерна іскра; ~ная спектроскопйя лазерна спектроскопія; ~ная технолбгия лазерна технологія; ~ная хирургйя лазерна хірургія; л. диск информ. лазерний диск; л. прйнтер информ. лазерний прйнтер. лазеропунктура мед. лазеропунктура, лазеротерапйя мед. лазеротерапія. лазерофббия спец, лазерофобія. лазерохймия лазерохімія. лазерпйциум бот. лазерпіціум, -у. лйзерщик разг. лазерник. лйзикс фарм. лазикс, -у. лйзить 1. лазити (лажу, лазиш); л. по кармінам лазити (нйшпорити) по кишенях; 2. (как пресмыкающееся) плазувати, -ую, -уєш, повзати; 3. (вверх) вилазити; (через что-л.) перелазити; 4. (без дела) перен. вёштатися, тинятися, лйзка этнол. лазка. Ср. лаз^. л2ііЬкуменьш.-ласк. лазок, -зка. Ср. лазЧ лазбревка орн. блакйтна (голуба) синйця. лазбревьій поэт, блакйтний, лазурбвий, лазурний; л. кймень мин. лазурбвий камінь, лазбрник бот. синьоочка (ж). лйзский лазький. Ср. лаз^ лазулйт мин. лазуліт, -у, блакйтний шпат (-у), лазуревый уст. см. лазбревьій. лазурйт мин. лазурйт, -у. лазурйтовьій мин. лазурйтовий. лазурник бот. лазурник, -у.
лазурность поэт, блакить, -ті, лазурність, -ності.
лазерный поэт, блакйтний, лазурбвий, лазурний.
лаз^рь 1. (синева) блакйть, -ті, поэт, лазур, -і;
2. 	(краска) спец, лазур, лазутничать вивідувати, -ую, -уєш. лазі^тчик уст. вивідач, вивідувач, пластун, -d; (разведчик — ещё) розвідник, лазутчица уст. вивідачка, вивідувачка, пла- стунка; (разведчица — ещё) розвідниця, лізьі см. лазЧ
лйзящие' сущ., мн., орн. лазунй, -ів. лйзящие^ сущ., мн., бот. лазячі, -их. лізящий 1. прич. якйй (що) лазить и т. п.; лазун, -а, лазько, -а; плазун, -а (сущ.); см. лй- зить; 2. (о сорняке) прил. чіпкйй, сланкйй. ЛЙИСТЫЙ разг. гавкітлйвий. Ср. лай 1. лай 1. гавкання (с.),разг. гавкіт, -коту, гавк, -у, гавкотня (ж.), брехання, брех; (сильный — ещё) валування, ґвалтування; (щенка) дзя- вкіт, -коту; 2. перен., груб, свфка (ж), непристойна лайка, лййба мор. лайба, лййда геогр. лайда.
лайдйк бран. лайдак, -а, злидар, -я, сірома, лайдйчка бран. лайдачка, злидарка, сірома, лійка^ кинол. лайка, лййка^ (сорт кожи) лайка.
ЛЙЙКОВЫЙ лайковий; ~ьіе перчйтки лайкові рукавйчки. Ср. лййка^. лайкра текст, лайкра.
лййиер авиа, мор. лайнер; воздушный л. повітряний лайнер, лййнерный лайнерний. лййнерский лайнерський, лййнсмен спорт, лайнсмен. лайфб, лифб нескл., м., бухг. лайфо, ліфо. лак* этнол. лак, лакець, -кця; -'ки мн. лаки, -ів, лакці.
лак^ хим. лак, -у; кислостбйкий, покрбвный, пропйточный л. кислостійкйй, покривнйй, просочувальний лак. лак^ (денежная единица) лак. лакйние хлебтання, хлистання, лакйть / однокр. лакнуть хлебтати, -бчу, -бчеш / хлебнути, хлистати (хлищу, хлй- щеш) / хлиснути, разг. хлептати, -пчу, -пчеш / хлепнути, несов. хлйськати. лакйющий 1. прич. якйй (що) хлёбче и т. п.; хлебтун, -а (сущ.); см. лакйть; 2. прил. хлебтучий.


л^кби
170
лакостбйкость
лйкби {сок финиковой пальмы) нескл., м. лакбі. лаквьёты мн., ист. лакв’єти, -ів. лакё, лак§ нескл., ж., текст, лаке; отдёлка из л. оздоблення з лаке, лакёишка презр. лакейчук, -а; {прислужник — ещё) підлабузник, прислужник, лизоблюд. Ср. лакёй.
лакёй лакёй, презр. лакйза, лакуза {м. и ж), груб, холуй, -уя, диал. льокай; перен. плазун, -а, підлабузник, прислужник, вислужник. лакёйничать разг. см. лакёйствовать 1—2. лакёйская сущ., ж., ист. лакейська, -ої. лакёйски нареч. по-лакёйському, по-лакёйсь- ки.
лакёйский лакёйський; перен, підлабузницький, лакёйсько! породи, лакёйство лакёйство; перен. підлабузництво, лакёйствовать 1. бути лакёем, служйти (-жу, -жиш) лакёем; 2. (перед кем — угодничать) презр. плазувати, -ую, -уеш, лакёйствувати, -ую, -уєш, лакузитися, -ужуся, -узишся, сте- лйтися, -ЛЮСЯ, -лишся (перед ким), підлабузнюватися, -ЮЮСЯ, -ЮЄШСЯ (до кого), лакёйствующий 1. прич. якйй (що) плазує и т. п.; підлабузник, лизоблюд, лакйза, лакуза (м. и ж.), плазун, -а (сущ.); см. лакёйствовать 1—2; 2. прил. підлабузний, прислужливий.
лакёйчик презр. лакёйчик. Ср. лакёй, лакёишка.
лакёйщина перен. підлабузництво (с.). лйкец см. лакЧ
лакировальный лакувальний, лакировальщик см. лакирбвщик. лакировальщица см. лакирбвщица. лакирование лакування, лакирбванный лакований, лакировать 1. лакувати, -ую, -уєш; 2. перен. прикрашувати (-ую, -уєш), ідеалізувати (-ую, -уєш) [дійсність], лакироваться лакуватися, -ується. лакирбвка 1. лакування (с.); 2. перен. прикрашання, ідеалізація [дійсності], лакирбвочньїй лакувальний; л. цех лакувальний цех. лакирбвщик лакувальник, лакирбвщица лакувальниця, лакирующий 1. п р и ч. якйй (що) лакує; лакувальник (сущ)\ 2. прил. лакувальний, лакколйт геол. лаколіт, -у. лакколйтовьій геол. лаколітовий, лйкмус хим. лакмус, -у.
лакмусовый хим. лакмусовий; --BaH бумйга (бумйжка) лакмусовий папір (пaпipёць), лакмус, -у. лакнуть CM. лакйть. лакобумйга лакопапір, -пёру (м). лаков^р лаковар.
лйковый лаковий; ~вое дёрево лакове дёрево; ~ые крйски лікові фарби; ~ьіе сапогй лакові чоботи; л. раствбр лаковий розчин, лакокрйска лакофарба; --ки мн. лакофарби, -фарб.
лакокрйсочник лакофарбувальник. лакокрасочный лакофарбовий; л. завбд лакофарбовий завод, лйкомить уст. годувати (-ую,-уєш) (частувати) ласощами, лакомиться ласувати (ласую, ласуєш), лйкомка {м. и ж), разг. ласун, -а (лі.), ж. ласунка, ласуха, м. ласій, -ія, ж. ласійка, м., ласк, ласунёць, -нця, ласунчик, ласогуб, ласолюбець, -бця, солодій, -ія, ж. солодійка, м. лагомйнець, -нця, м. и ж. ласько, -а. лйкомо нареч. ласо, сласно. Ср. лйкомьій 1—2. лакомство 1. {сладости) ласощі, -ів {мн.), разг. лагомйнзі, уменьш. лагомйнка {ж.); смаковй- дло; ~ва мн. ласощі, -ів, смаколйки, -ів, сма- кощі, -ів; 2. {вкусное блюдо) смачнйй наїдок (-дку), смачна їжа. лакомый 1. ласий, разг. сласнйй; л. кусбк (кусбчек) ласий (сласнйй) шматок (шматочок); 2. перен., разг. ласий (на кого-що, до кого-чого); л. до дёнег ласий на гроші (до грошей).
лаконаливнбй лаконаливнйй; л. раствбр ла- коналивнйй розчин, лаконйзм лаконізм, -у, ж. лапідарність, -ності; {краткость — ещё) стйслість, -лості, корот- комовність.
лаконйчно, лаконйчески нареч. лаконічно, лапідарно; {кратко — ещё) стйсло, коротко- мовно.
лаконйчность лаконічність, -ності, лапідарність; {краткость — ещё) стйслість, -лості, короткомовність. лаконйчный, лаконйческий лаконічний, лапідарний; {краткий — ещё) стйслий, ко- роткомовний; ~ьій (~ий) отвёт лаконічна відповідь, лаконбс бот. лаконіс, -носа, лаконбсный лаконосний. лакообразовйние лакоутворення. лакостбйкий лакостійкйй. лакостбйкость лакостійкість, -кості.


лакоткйнь
171
ламповщик
лакоткйнь лакотканйна. лакоуловйтель лакоуловлювач. лакочулбк лакопанчоха {ж). лакриматор хим. лакриматор, -у. лакримбза муз. лакримоза, лакрйца, лакрйчник биол., фарм. ла(о)крйця, солодкий корінь (-реня), солодець, -дця. лакрйчный фарм. ла(о)крйчний. лйкский этнол. л^кський. Ср. лакЧ лактальбумйн хим. лактальбумін, -у. лактймньїй хим. лактамний. лактймы мн., хим. лактами, -ів; ~йм ед. лактам, -У-
лактйт биохим. лактат, -у. лактатдегидрогенйза биохим. лактатдегідрогеназа.
лактацибнньїй физиол. лактаційний, лактйция физиол. лактація, лактобацйлла микробиол. лактобацйла. лактобациллйн микробиол. лактобацилін, -у. лактогённый биол. лактогенний; л. гормбн лактогенний гормбн. лактоглобулйн мед. лактоглобулін, -у. лактодбнт мед. лактодонт, -у. лактбза мед. лактоза, молочний цукор (-кру). лактбметр спец, лактометр, лактбньї мн., хим. лактони, -ів. лакторрёя мед. лакторёя, разг. молокотіч, -те- чі, молокотеча. лактоскбп спец, лактоскоп, лактостйз мед. лактостаз, -у, разг. молоко- спйн, -у.
лактофлавйн хим. лактофлавін, -у. лактоцйт хим. лактоцйт, -у. лактукйрий {сок лактуковых растений) лак- тукарій, -ію. лактуковьіе сущ., мн., бот. лактукові, -их. лакуна 1. анат. лакуна, порожнйна, прогалина; ірта) диал. дуплйна; ~ньі мн. лакуни, -ун; 2. полигр., филол. лакуна, пропуск, -у [у тексті].
лакунйрий архит. лакунарій, -ію. лакунарный мед. лакунарний, порожнинний, диал. дуплйнний, разг. заглйбистий и ямкуватий.
лакфибль бот. лакфіоль, -лі, жовтофіоль, лйкцы CM. лакЧ лйки. лак^ см. лакё.
лал {рубин) мин., уст. рубін, -у (собир) и -а {об отдельном кристалле)', {самоцвет) самоцвіт, -У-
лйловыйл/z/»., уст. рубіновий. лйма‘ зоол. лама.
лйма^ церк. лама; далйй-л. далай-лама; тибетський ченёць (-нця) (монах), ламайзм церк. ламаїзм, -у. ламайст церк. ламаїст, ламайстский церк. ламаїстський, ламантйн зоол. ламантйн. ла-мйншский ла-маншський. ламаркйзм научн. ламаркізм, -у. ламаркйст научн. ламаркіст. ламаркйстский научн. ламаркістський. ламбйда {танец) ламбада, ламбеозйвры мн., палеонт. ламбеозаври, -ів. ламбёрт физ. ламберт, ламбрекён спец, ламбрекен, ламёльный: л. коммутйтор телеком, ламе- льний комутатор, ламентйция уст., шутл. ламентація; --ии мн.
ламентації, с. рёмствування, нарікання, ламёнто нескл., с., муз. ламёнто. ламинариевый бот. ламінарієвий, ламинйрия бот. ламінарія, морська капуста, ламинйрность физ. ламінарність, -ності. ламинарный физ. ламінарний, ламинйт спец, ламінат, -у. ламиийтор техн. ламінатор, ламинйция ламінація, ламиийрование ламінування, ламиийроваиный ламінований, ламиийровать несов. и сов. ламінувати, -ую, -уєш.
ламинйроваться несов. ламінуватися, -ується. ламиийт ламініт, -у. ламинэктомйя мед. ламінектомія. лймпа лампа; выпрямйтельная л. випрямна лампа; л. бегущей волны физ. лампа біжної хвйлі; л.-вспышка лампа-спалах {род. лам- пи-спалаху); л. дневнбго свёта лампа денного світла; л. накаливания лампа розжарювання; л.-с6ллюкс техн. лампа-солюкс {род. лампи-солюкса); модулйрующая л. модулювальна лампа; иастбльиая л. настільна лампа; светоизмерйтельная л. світловимірна лампа, лампйда церк., поэт, лампада, лампйдка, лампйдочка уменьш.-ласк., церк. лампадка.
лампйдный, лампйдочиый церк. лампадний, лампйс лампас; ~сы мн. лампаси, -ів; генеральские ~сы генеральські лампаси, лампйсный лампасний. лампиби спец, лампіон, ламповая сущ., ж., спец, лампова, -ої. лймповщик спец., уст. лампівнйк, -а.


ламповщица
172
ланч
ламповщица спец., уст. лампівнйця. ламповый ламповий; л. передатчик ламповий передавач; л. приёмник ламповий приймач.
ламподержйтель спец. лампотримач, -а. лймпочка уменыи. лампочка, лампрйдовые сущ., мн., зоол. лампрйдові, -их. лампрофйр горн, лампрофір, -у. ламут этнол.,уст. ламут; --ты мн. ламути, -ів. ламутка этнол.,уст. ламутка, ламутский этнол.,уст. ламутський. лймывать многокр., разг. [часто, не раз, разг.
частенько] ламати, лай* {поле) д и а л. лап, -у. лан^ см. лйнаЧ
лйна^ (денежная единица и единица веса в Китае) лана, м. лан. лйна^ ист. лйна. лангёт кул. лангет, -у. лаигётный кул. лангётний. лангобйрдский ист. лангобардський. лангобйрдьілі/і., ист. лангобарди, -ів. лангуст, лангуста зоол. лангуст, лангуста, лангхайр кинол. лангга^р. лйндбух ист. ландбух. ландвёр воен., ист. ландвер, -у. ландгрйф ист. ландграф, ландграфйня ист. ландграфйня. лаидгрйфский ист. ландграфський. ландгр^фство ист. ландграфство. лаидесштйт ист. ландесштат, -у. лаидкйрта>^ст. ландкарта, географічна карта, ландб {экипаж', автомобил^ нескл., с., уст. ландо.
лаидбльфия бот. ландольфія. ландрас зоол. ландрас, ландрйт ист., социол., юр. ландрат, -у. ландрйтский ист. ландратський. лаидрйи уст. ландрйн, -у. ландскнёхт^ ист. ландскнехт, лаидскнёхт^ 1. воен., карт, ландскнехт; 2. (наёмник — ещё) найманець, -нця. ландскнёхтский ист. ландскнёхтський. ландслйг ист., юр. ландслаг, -у. лаидстйг политол. ландстаг, -у. ландстинг политол. ландстинг, -у. ландтйг политол. ландтаг, -у. ландшафт краєвйд, -у, ландшафт, -у; искус- ствениый л. штучний ландшафт; лесопарковый л. лісопарковий ландшафт, лаидшйфтиик ландшафтник. ландшйфтно-плаиирбвочный ландшафтно- планувальний.
ландшафтный ландшафтний; ~пая жйвопись
ландшафтний живбпис; ~иая оболбчка геогр. ландшафтна оболонка; ~ые кйрты ландшафтні карти (мапи). лаидшафтовёд научн. ландшафтознавець, -вця, краєзнавець, лаидшафтовёдеиие научн. ландшафтознавство, краєзнавство, лаидшафтотерапйя мед. ландшафтотерапія. ландштурм воен., ист. ландштурм, -у. лаидштурмйст воен., ист. ландштурміст, лйиды мн., геогр. ланди (род. ланд). ландыш бот. конвалія (ж)\ л. мййский конвалія звичайна, кукурічка, маївка, ландышевый конвалійний, конвалієвий; ~вое дёрево конвалійне дерево; ~ые кйпли фарм. конвалійні (конвалієві) краплі, лйиий, лйневый ланячий; ~ий (^^ый) питбм- иик ланячий розплідник; ~иья шерсть ла- няча вовна. Ср. лань, лаийтньїй ланітний.
лаийтьі мн., поэт., уст. ланіти, -іт; (щёки — ещё) щоки (род. щік); -та ед. ланіта; щока, лйика (самка оленя) зоол. оленйця. ланкастерский ланкастерський; ~кое обучё- ние ист., пед. ланкастерське навчання, лаикйец этнол. ланкієць, -ійця; <^ййцьі ми.
ланкійці, -ів. ланкййка этнол. ланкійка. ланкййский этнол. ланкійський, ланкбрд текст, ланкорд, -у. ланолйн фарм. ланолін, -у. ланолйновьій фарм. ланоліновий; л. крем ланоліновий крем. лктчклуменьш.-ласк.,зоол. ланочка. Ср. лань, лансйда спорт, лансада, лаисьё (танец) нескл., с. лансьє, лантйи хим. лантан, -у. лантанйд хим. лантанід, -у. лантанбид хим. лантаноїд, -у; ~дьі мн. лантаноїди, -ів. лантаиозух палеонт. лантанозух. лантанбтус зоол. лантанбтус, безвухий варан, лаиуго нескл., м., зоол. лануго. ланцё (танец) нескл., с. ланцё. ланцёт мед. ланцет, лаицётник зоол. ланцётник. ланцётиый ланцётовий, ланцётний; л. фут- лйр ланцётний футляр, лаицетовйдиый ланцетоподібний; гострий, шпилястий, стрілчастий, ланцетонбс зоол. ланцетоніс, -носа, лаич, ленч ла(е)нч, -у.


л^нча
173
лапшй
лйнча авто ланча, лань зоол. лань, -ні. лйо нескл., м. и ж., этнол. лао. лабсец, лаотйнин этнол. лаосець, -сця, лаотянин; ~сцы ('-тйне) мн. лаосці, -ів, лаотяни, -ян.
лабска, лаотйнка лаоска, лаотянка, лабсский, лаотйнский лаоський, лаотянський; ~сский (~ский) язык лабська (лаотянська) мова.
лйпа 1. лапа, диал. лаба; ~пьі мн. лапи (род. лап); перен., разг. лабети, -ёт; быть в --ах у кого перен.,разг. бути в лапах (лабетах)fco- го\ как курица ~пой як (мов, ніби) курка лй- пою; наложйть -'пу разг. прибрати до рук (щось), накласти лапу (на щось); попйсть (попнеться) в '-ПЫ кому перен.,разг. попасти (попастися, потрапити, пійматися) в лапи (лабети) кому, до кого; 2. техн. лапа; нагребающая л. нагрібна лапа; натяжная л. натяжна лапа.
лапанный лапаний, мацаний. Ср. лйпать. лйпанье прост, лапання, мацання, лапароскбп мед. лапароскоп, лапароскопйческий мед. лапароскопічний; '^ие исслёдования лапароскопічні дослідження.
лапароскопйя мед. лапароскопія, м., разг.
черевобгляд, -у. лапаротомйя мед. лапаротомія, лі., разг.
череворбзтин, -у. лапйтый диал. см. лйпистый. лопать прост, лапати, мацати, лапидарно нареч., книжн. лапідарно, лаконічно; {кратко — ещё) стйсло, короткомбвно. лапидарность книжн. лапідарність, -пості, лаконічність; (краткость — еще) стйслість, -лості, короткомбвність. лапидарный книжн. лапідарний, лаконічний; стйслий; л. стиль лапідарний (лаконічний) стиль.
лапйллн нескл., мн., геол. лапілі. лапйна бот. крилогорішник (м). лйпинг мет. лапінг, -у; л.-станбк лапінг- верстат.
лапингование мет. лапінгування, притирання, ж. притйрка. ліпистьій лапатий, диал. лабатий. лупить см. лйпать.
лапища >;вел. лапйсько, лапйще (с.). Ср. л^па 1. лйпка 1. уменьш.-ласк. лапка; ср. ліпа 1; спец. лапка, зачёпа; ворбнья л. бот. вороняча лапка; кошйчья л. бот. котяча лапка; стойть
(ходйть) на задних ~ах перед кем стояти (ходйти) навшпйньки (на задніх лапках) перед ким; 2. -'КИ (мех из лап животного) мн. лапки, -пок. лаплйидец этнол. лапландець, -дця; ~дцьі мн.
лапландці, -ів. лаплйндка этнол. лапландка, лйпник собир. ялйнове (соснове и т. п.) гілля, лаповйдный лапоподібний, лапатий, липовый лаповий.
лапонбидная: л. р^са антр. лапонбїдна раса, лапообразный CM. лаповйдный. лйпотник уст. 1. личакар, -я; постоляр, -а; ср. лйпоть 1; 2. перен., прен. личак, -а, ли- чаківець, -вця, диал. лапацбн, сіряк, -а. лйпотница личаківка, постолярка, диал. лапа- цбнка. Ср. лйпотник 2. лйпотньїй личаковий; постоловий. Ср. лйпоть. лапотбк, лапотбчек, лапотйшко уменьш.- ласк. личачбк, -чка, постолик, постілбць, -льця. Ср. лй-поть 1. лапотйще увел, постблище. Ср. лйпоть 1. лопоть 1. (из лыка) личак, -а; (преим. кожаный) постіл, -тола, диал. ходак, -а; ~пти мн. личакй, -ів; постоли, -ів; -'пти плестй перен., прост, лйко плестй; О в л. звонйть байдики бйти, байдикувати, -ую, -уєш; (нескладно говорить — ещё) плутати, мішати; (о плохой работе — ещё) разг. партачити; (зевать — ещё) разг. партачити, ґави (ґав) ловйти; 2. (о невежественном человеке) прост, бёвзень, -зня, бевзь. лапоухий клаповухий. лкиочк2і уменьш.-ласк. лапочка. Ср. лйпа 1. лапсердак уст. лапсердак, -а. лаптй гйлка. лаптбвый гйлковий.
Липтон, Липтон информ. ла(ё)птон. лапуйсцы мн., ист. лапуасці, -ів. лкпутк2і уменьш.-ласк., фолькл. 1. (от "‘лапа^") лапочка; 2. (о женщине, ребёнке) перен. ясочка, ясонька, зіронька, с. серденя, -яти, серденятко, сёрдёнько, сёрдёчко. лапчатка бот. перстач, -у, п’ятипёрсник (м)\ (гусиная — ещё) м. гусятник, золотнйк, -а; (прямостоящая — ещё) калган, -у; (серебристая — ещё) м. розтопйр, -у, червёць, -вця. лапчатонбг зоол. лапчатоніг, -нбга. лапчатый лапчастий, лапатий, лапастий; гусь л. перен., прост, хйтрик, хитродум, хитро- думний, хитромудрий; мудрий, як гуска, лапшй 1. лбкшина, реже лбкша; в ~шу ис- крошйть на січку посікти; 2. перен., ирон.


лапшанбй
174
ласкйться
брехня; вёшать ~шу нй уши без мйла (шй- лом) голйти, пошивати в дурні, замйлювати очі.
лапшанбй реже см. лапшбвьій. лапш^-рыба ихт. рйба-локшина. лапшёвник, диал. лапшённик бабка з локшини.
лапшерёзка локшинорізка. лапшбвьій локшйновий, з локшини, лар миф. лар; -'рьі мн. лари, -ів. ларамййская: л. складчатость геол. ларамій- ська складчастість (-тості), ларвицйд хим. ларвіцйд, -у. лйрвьі мн., миф. ларви {род. ларв). лйрга зоол. ларга.
ларгётто 1. нареч. ларгето; 2. сущ., нескл., с. ларгето.
лйрго муз. 1. нареч. ларго; 2. сущ., нескл., с. ларго.
ларевбй' скриньовйй. Ср. ларьЧ
ларевбй^ рундуковий, рундучний, ятковий.
Ср. ларь^, ларёк, ларёк рундук, -а, ж. ятка. ларёц скрйнька, шкатулка, уст. шкатула {ж). ларёчек* уменьш.-ласк. скрйнька, скрйньочка, скрйнечка (ж.). Ср. ларьЧ ларёчек^ уменьш.-ласк. рундучок, -чка, ж.
яточка. Ср. ларь^ ларёчник разг. рундучник, яточник. ларёчница разг. рундучниця, яточниця. ларёчный рундуковий, рундучний, ятковий. Ср. ларь^
ларингализйция лингв, ларингалізація. ларингйльность лингв., мед. ларингальність, -ності.
ларинг^льный лингв., мед. ларингальний;
~ная тебрия ларингальна теорія, л^ринги мн., анат. ларинги, -ів. ларингйт мед. ларингіт, -у. ларингблог мед. ларинголог, ларингологйческий мед. ларингологічний, ларинголбгия мед. ларингологія, ларингоскбп мед. ларингоскоп, лариигоскопйческий мед. ларингоскопічний, ларингосконйя мед. ларингоскопія, ларингоспйзм мед. ларингоспазм, -у. ларингостенбз мед. ларингостеноз, -у. ларинготомйя мед. ларинготомія. ларинготрахейт мед. ларинготрахеїт, -у. ларингофарингйт мед. ларингофарингіт, -у. ларингофбн мед. ларингофон, ларингоэктомйя мед. ларингоектомія. лкрткс лингв, ларинкс, -у, ж.,разг. горлянка.
ларчёми нескл., ж., муз. ларчемі. лйрчик уменьш. скрйнька, шкатулка, шкатулочка, уменьш.-ласк. скрйньочка, скрйнечка, разг. скриньчйна (ж.); О а л. прбсто открывался погов. а скрйнька не була й замкнена; а річ (справа) була проста (простісінька); а шкода було й голову тим сушйти. Ср. ларь*. ларь^ (сундук) скрйня (ж.); 2. {ящик, желоб) спец. ящик, ларь^ 1. {ларёк) рундук, -а, ж. ятка. ларьёвщица см. ларёчница. ліісл,реже лисина прост, пляма, плямйна;
{полоса) пасмуга, смуга, лйска^ {проявление нежности) ласка, с. пё- щення; '-ки мн. пестощі, -ів, ласки {род. ласк); {преим. о выражении любви) милування, любощі {мн), диал. жалування. лйска} зоол. ласиця, ласка, ласкание 1. пещення, пестування; лащення; мйлування; голублення, приголублювання, ніження, жалування; 2. тішення, мйлування. Ср. ласкйть 1—2. ласкйтель книжн., уст. шдлёсник, облёс- ник, лестун, -а. ласкательно нареч. пестлйво. ласкательный 1. {нежный) пестлйвий; 2. {льстивый) книжн., уст. облёсливий, облёсний, запобігливий; 3. лингв, пестлйвий; ~ые суффиксы суфікси пестлйвості. ласкательство книжн., уст. лёcтoщi, -ів {мн), запобігання, ж. запобігливість, -вості. ласкать 1. {проявлять ласку к кому-л) пёстйти (пёщу, пёстйш), пёстувати, -ую, -уєш; {преим. животных — ещё) лащити; {миловать) поэт, милувати, -ую, -уєш; {голубить) голубити, -блю, -биш, приголублювати, -юю, -ЮЄШ, ніжити, диал. жалувати, -ую, -уєш;
2. {перен.: доставлять приятное ощущение) тішити, милувати; л. взор тішити (милувати) зір (око, погляд); л. ce6ji надёждой уст. тішити себё надією, голубити (пёстити, плекати, живйти) надію, багатіти думкою;
3. {перен.: оказывать милости, благодеяния) уст. жалувати, разг. робйти (-блю, -биш) ласку.
ласкаться 1. (к кому) пёстйтися (пёщуся, пё- стйшся), ластитися (лащуся, ластишся), лащитися, прилащуватися, -уюся, -уєшся (до кого, з ким); 2. {взаимно) пёститися; {миловаться) милуватися, -уюся, -уєшся; {голубить друг друга) голубитися, -блюся, -биш- ся, приголублюватися, -ююся, -юєшся;
3. 	{утешать себя чем-л) уст. тішитися.


ласкающий
175
латинизйровать
ласкающий 1. п р и ч. якйй (що) пестить и т. п.\ см. ласкать 1—3; 2. прил. пестлйвий, ласкавий; {голубящий) голубливий, приголубли- вий.
лйсково нареч. ласкаво; пестлйво, голублйво;
привітно, прйязно, лагідно. Ср. лйсковый. ласковость ласкавість, -вості; пестлйвість, го- лублйвість; привітність, -пості, прйязність; лагідність. Ср. лйсковьій. ласковый ласкавий; {ласкающий, нежащий — ещё) пестлйвий, голублйвий; {приветливый, радушный — ещё) привітний, прйязний; {ласковый и добрый) лагідний; ~вое сблнце ласкаве сонце; л. ребёнок ласкава дитйна; О '-вое слбво, что весённий день погов. ласкаве (прихйльне, прйязне) слово, як веснянё сонце; л. телёнок двух мйток сосёт поел, покірне (ласкаве) телятко дві матки ссе, а зле — ні одної, лассальйнец политол. лассальянець, -нця. лассальянский политол. лассальянський, лассальянство политол. лассальянство, лассб нескл., с., спорт, ласо, ласт^ зоол., орн., спорт, ласт; ~тьі мн. ласти, -ів.
ласт^ {единица измерения) мор. ласт, лйстнк* текст, ластик, -у. лйстик^ {резинка для стирания написанного) гумка {ж).
лйстиковьій^ ЛЙСТНЧНЫЙ текст, ластиковий; ~вое произвбдство ластикове виробнйцтво. Ср. лйстикЧ лйстиковьій^ гумковий. Ср. лйстнк^. ластиться 1. (к кому, около кого) разг. ластитися (лащуся, ластишся), лащитися (до кого), лестйтися (лещуся, лестйшся) (до кого, коло кого); 2. {заискивать — ещё) упадати (коло кого, за ким), лйстовень бот. ластовень, -тівня, бородач, -а. лктовнца' уст. см. лйсточка 1—2. лйстовица^, разг. лйстовка портн. ластка, ластівка, ластовйця. лктовневьіе сущ., мн., бот. ластівневі, -их. ластовый ластовий. Ср. ласт^. ластонбгне сущ., мн., зоол. ластоногі, -их. ластохвбст зоол. ластохвіст, -хвоста, листочка 1. ластівка, реже ластовйця, ласк. ластівонька, ластівочка; пёрвая л. перша ластівка; О одн^ л. весны (погбды) не дёлает погов. одна ластівка — то ще не весна (веснй не робить); з одного квіту вінка не зів’єш (не сплетеш); 2. {ласковое обращение к женщи¬
не, девочке) зват. ластівко, ластівонько, ластівочко, ясочко, ясонько; 3. спорт, ластівка, лйсточкнн ластівчин, -а, -е, ластів’ячий, ластівчаний, ластовйний, ластів’яний; л. хвост строит, ластівчин хвіст, сковородень, -дня; -но гнездб ластів’яче (ластів’яне) гніздо.
лйсточннковьіе сущ., мн., орн. ластівкові, -их. лат {денежная единица) лат. латйнне разг. латання; л. дыр латання дір (дірок), латйння бот. латанія.
лйтанный прич., прил. лйтаньїй разг. латаний.
лататы: задать л. прост, дати драпака (драла, драчки, дьору), дременути, накивати п’ятами, кйнутися (дременути) навтіки (навтікача, навтьоки), латйть разг. латати, латйться разг. лататися, латвйец латвієць, -ійця; ~ййцьі мн. латвійці, -ів.
лйтвиешн мн., этнол. латвієші, -ів. латвййка латвійка.
латвййскнй латвійський; л. язык латвійська мова.
латгйлец этнол. латгалець, -льця; ~льцьі, --лы мн. латгальці, -ів, латгали. латгйлка этнол. латгалка, латгальский этнол. латгальський, лйтекс {млечный сок растений) латекс, -у. лйтексный латексний; ~ые смёси латексні суміші.
латенсификйция кино, фото латенсифікація. латёнтность спец. латентність, -ності. латёнтный спец. латёнтний; {скрытый — ещё) прихований; ~ное изображёние латентне (приховане) зображення, латеральный анат., лингв, латеральний; ~ная преступность юр. латеральна злочйнність; ~ые согласные лингв, латеральні прйголос-
НІ.
латерйнские: л. соглашёния ист. латеранські угоди.
латерйт геол. латерйт, -у. латеритизация геол. латеритизація, латерйтный геол. латерйтний. латимёрия ист. латимерія, латйнецуст. см. латйнянин. латинизация латинізація, латинизйрованный латинізований, латинизйровать латинізувати, -ую, -уєш.


латинизйроваться
176
лгунья
латинизйроваться латинізуватися, -уюся, -уєшся.
латинйзм лингв, латинізм, -у. латинйст прост., уст. латиніст, латинйстка прост., уст. латиністка. латйница лингв, латйниця, разг. латйнка. латйнкауст. см. латйнянка. латиноамериканец латиноамериканець, -нця;
~нцьі мн. латиноамериканці, -ів. латиноамериканка латиноамериканка, латиноамериканский латиноамериканський, латйнский латйнський; ~кая йзбука латйниця,/?азг. латйнка; л. язык латйнська мова, разг. латйнь, -ні. латйнство уст. латйнство. латйнщина разг. латйнщина. латйньїлі»., ист., этнол. латйни, -ів. латйнянин ист. латйнянин; ~яне мн. латй- няни, -ян. латйнянка ист. латйнянка. латирйзм мед. латирйзм, -у. латифундйзм ист., жон. латифундйзм, -у. латифундйст ист. латифундйст. латифундия ист., жон. латифундія, лйтка* {заплатка) пір ост. латка, лйтка^ {род миски) д и а л. рйнка {разг.). лйтник ист. панцерник, панцирник, латник, латный ист. панцерний, панцирний, латний. лйточкл^ уменьш.-ласк. латочка. Ср. л^ткаЧ лкіочк2І^ уменьш.-ласк. рйночка. Ср. л^тка^. латук бот. латук, -у, кокиш, -у. латуковый бот. латуковий, латунйрование латунювання, латунйрованньїй латуньований, латунйровать {покрывать латунью) латунювати, -юю, -юєш. латунйроваться латунюватися, -юється. латунный латунний, реже мосяжний; ~нная нрбволока латунний (мосяжний) дріт, латунь латунь, -т,реже мосяж, -у {м).
ЛЙТЫ {мн), ист. панцир, панцер, л^ти (род. мн. лат).
латынь разг. латйна, латйнь, -ні. латыш латйш; ~шй мн. латиші, -ів. латышка латйшка. латышский латйський. лйун-тённис спорт, лаун-теніс, -у. лауреат лауреат, лауреатка разг. лауреатка, лаурейтский лауреатський; ~кая медаль лауреатська медаль, лауэгрймма физ. лауеграма. лафй предик., жарг. лафа; {везение, блаженство — ещё) с. везіння, блажёнство.
лафёт воен. лафёт.
лафётный воен. лафётний, лафётовий. лафётчик воен. лафётник. лафйт винодел, лафіт, -у. лафйтник винодел, лафітник. лафйтный винодел, лафітний, лахёзис зоол. лахёзис. лйхта {морская бухта) лахта. лахтйк зоол. лахтак, -а, морськйй заєць (-йця). лАху нескл., м. и ж., ист. лаху. лйцкан лацкан, вйлога {ж), відворот, -у. лйцканный лацканний, вйлоговий. лаццарбни нескл., м., ист. лацароні. лйццо нескл., с., иск. лацо. л^чка этнол. лачка. Ср. лак*, лачуга разг. халупа, халабуда, хатйна, хатчй- на, хатчйнка. лачужечка уменьш.-ласк., разг. халу почка, халабудочка, хатйночка. Ср. лачуга, лачужка уменьш., разг. халупка, халабудка, хатйнка. Ср. лачуга, лачужный разг. халупний, халабудний, ха- тйнковий. Ср. лачуга, льющий 1. прич. якйй (що) гавкає и т. п.; гавкало {сущ.); см. лйять 1; 2. прил. гавку- чий, брехучий. лйяние 1. гавкання, брехання; валування, ґвалтування; дзвявкання; 2. лаяння, ж. лайка, разг. сварка. Ср. лйять. лйять 1. {издавать лай) гавкати,брехати (брёше); {сильно — ещё) валувати, -ує, ґвалтувати; {о щенке — ещё) дзявкати; 2. {бранить, ругать) прост., уст. лаяти, сварйти, -рю, -рипі.
лйяться {браниться) несов., прост, лаятися (лаюся, лаєшся); {ссориться — ещё) сварй- тися, -рюся, -ришся. лбйшувел. лобйще. Ср. лоб. лбйшко уничиж. [жалюгідний] лобок, -бка.
Ср. лоб. лЫще увел, лобйще. Ср. лоб. лганьё 1. {действие) брехання; 2. {ложь) брехня {ж)\ {клевета — ещё) м. наклеп, -у. лгать 1. {обманывать^ брехати (брешу, брешеш); 2. {клеветать на кого-л.) зводити (-джу, -диш) наклеп (на кого); О лжёт, как СЙВЫЙ мёрин погов. брёше, як рудйй (рябйй) собака (пес), лгун брехун, -а, презр. брехач, -а; отъявленный л. нecocвiтённий (страшённий) брехун, лгунйшка уничиж. брехунёць, -нця, брешко, -а. Ср. лгун. лтупАще увел, брехуняка. Ср. лгун, лганья брехуха, брехунка, презр. брехачка.


лгущий
177
леворукость
лгущий 1. п р и ч. якйй (що) брёше; брехун, -а, брехуняка, брехач, -а, брехунець, -нця {сущ)\ 2. прил. брехлйвий, кривоустий. лебедй бот. лобода, лутйга. лебедёнок лебедя, -яти, ласк, лебедятко (с.). Ср. лёбедь.
лебедйнская: л. порбда с.-х. лебедйнська порода.
лебедйный лебедйний; -пая пёсня (песнь)
лебедйна пісня; лебедйний спів; ~ная п6- ступь лебедйна хода, лебёдка' 1. лебідка, лебедйця; 2. {ласковое обращение к женщине, девушке) зват., фолькл. лебідко, лебідонько, лебідочко, лебедонько, лебедочко, ясочко, ясонько, зіронько, серденя, серденятко, серденько, сёрдёчко. лебёдка^ техн. лебідка, корба, коловорот (лі.), уст. катерйнка. лебедбвьіе сущ., мн., бот. лободові, -их. лебедбвый, лебёдный лободовий; {из лебеды) з лободй.
лебёдочный техн. лебідковий. Ср. лебёдка^, лебёдушка ласк., фолькл. 1. лебідонька, лебё- донька, лебідочка, лебёдочка; 2. см. лебёдка* 2.
лебёдчик спец. лебідник. лебёдчица спец. лебідниця. лёбедь лёб1дь, -бедя; {р самке — обычно) лебідка, лебедйця. лебедіїтина м’ясо лёбедя. лебезйть (перед кем) разг. підлабузнюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ, лабузнитися, лестйтися (ле- щуся, лестйшся), п1длёщуватися, -уюся, -уєшся (до кого), запобігати (перед ким); упадати (коло кого, за ким), [лйстом] стелй- тися, -ЛЮСЯ, -лишся (перед ким), лататися, підлатуватися, підшиватися (до кого), лебйжий лебёдячий; л. пух лебёдячий пух. лев* 1. (л строчная) зоол. лев {род. лёва); морскбй л. зоол. морськйй лев; свётский л. перен. світський лев; 2. {Л прописная) астр. Лев {род. Лёва), лев^ {денежная единица) лев {род. лёва). левйда левада.
левйдный левадний. Ср. левйда. левйк разг. лівак, -d. левантйн ист., текст, левантйн, -у. левантйнец этнол. левантйнець, -нця; ~нцы мн. левантйнці, -ів. левантйнка этнол. левантйнка. левантйновый ист., текст, левантйновий. левантйиский этнол. левантйнський. левйцкий, реже левйческий политол., разг. лівацький.
левйцко-оппортунистйческий политол. ліва- цько-опортуністйчний. левачество политол., разг. лівацтво, левйчить разг. лівакувати, -ую, -уєш. левёе сравн. ст. 1. прил. лівіший; 2. нареч. лівіше. Ср. лёвый. лёвеллеры сущ., мн., ист. лёвелери, -ів. левёние лівіння, лівішання, лёвентик, лёвендих мор. лёвентик, лёвендих. лёвередж, лёверидж фин. лёвери[е]дж, -у. лёвереджлиз, лёвериджлиз фин. лёвереджл1з, -у, леверйджліз. левёть лівіти, лівішати.
левзёя бот. левзёя, великоголовник {м), мара- ловий (олёнячий) корінь (-реня), маралова (олёняча) трава, м. рапонтйкум, -у. левиафан 1. {Л прописная) библ. Левіафан;
2. (л строчная) перен. левіафан, левизнй лівизна, левират этногр. левірат, -у. левйт церк. левіт.
левитация биол., книжн. левітація, левитйровать книжн. левітувати, -ую, -уєш. левйтский церк. левітський. левкое спец. левкас, -у. левк^сить спец. левкасити, -ашу, -асиш. левкйситься спец. левкаситися, -ться. левкйсный спец. левкасний. левкбй бот. левкой, ж. левконія, левкбйный, левкбевый бот. левкоєвий. Ср. левкбй.
лёво нареч. ліворуч, уліво; держй л.! правуй (керуй) ліворуч!; л. рулй! мор. ліворуч (уліво) кермо! левоберёжный лiвoбepёжний, левоберёжье л1воберёжжя. левовинтовбй техн. лівогвинтовйй. левовращйющий в разн. знач. лівообертальний, лівообертовий, лівобіжний, лівопово- ротний, разг. лівокрутний, сущ. лівокрут. левовращйющийся в разн. знач, лівооберто- вий.
леводемократйческий политол. ліводемокра- тйчний.
левозавёрнутый лівозгорнутий, лівозагбрну- тий.
левомицетйн фарм. левоміцетйн, -у. левооппортунистйческий политол. лівоопор- туністйчний. леворадикалйстский политол. ліворадика- лістський.
леворадикальный политол. ліворадикапьний.
леворйн фарм. леворйн, -у.
леворукость ліворукість, -кості, с. лівацтво.


левосоциалистйческий
178
легитимизйрованный
левосоциалистйческий политол. лівосоціалі- стйчний.
левосторбнний лівобічний, лівосторонній, левофлангбвьій воєн, лівофланговий, левоцеитрйзм политол. лівоцентрйзм, -у. левоцеитрйст политол. лівоцентрйст. левоцентрйстский политол. лівоцентрйст- ський.
левоэкстремйстский политол. лівоекстремістський.
левоэсёровский ист., политол. лівоесерівський.
леврётка кинол. левретка, леврёточный кинол. левретковий. Ср. леврётка.
левулёза хим. левульоза, левшй м. и ж. шульга, лівша, сущ., м. ліворукий, -ого, ж. ліворука, -ої, лівак (лі.), лівачка (ж.).
лёвые сущ., мн., политол. ліві, -их. лёвый в рази. знач, лівий; --вая стороні {изнанка ткани и т. п.) лівий бік, вйворіт, -роту; л. заработок лівий (неофіційний) заробіток; л. уклбн политол. лівий ухил; О встать с ~вой ногй перен. встати на ліву ногу, встати не з тієї ногй (не на ту ногу), легйвая сущ., ж., кинол. лягава, -ої, диал. вй- жниця.
легйвый 1. прил., охотн. лягавий; 2. {сыщик, доносчиї^ сущ., м., прост, лягавий, -ого, стукач, -а.
легализация легалізація; {узаконивание — ещё) узаконення, {неоконч. д. — еще), узаконювання {с.); легітимація, легализйровать легалізувати, -ую, -уєш; {узаконивать — ещё) узаконювати, -юю, -юєш; легітимізувати, легализйроваться несов. и сов. легалізуватися, -уюся, -уєшся; {узакониваться — ещё) узаконюватися, -ююся, -юєшся / узаконитися; несов. и сов. легітимізуватися, легалйзм политол. легалізм, -у. легализбванньїй легалізований; {узаконенный) узаконений, легітймний. легализовать реже см. легализйровать. легализоваться реже см. легализйроваться. легализуемый якйй (що) піддається легалізації (легітимації); узаконюваний, легализующий 1. прич. якйй (що) легалізує и т. п.; CM. легализйровать; 2. прил. лега- лізаційний; узаконений, легітймний. легалйстский легалістський. легально нареч. легально; законно, легітймно.
легальность легальність, -ності; легітймність;
л. положёния легальність становища, легальный легальний; {узаконенный) законний, дозволений законом; ~иая печать легальна преса.
легйт* {посол) ист., церк. легат, -а; пйпский л.
папський легат, легйт^ {поручение в завещании) юр. легат, -у. легатйссимо нареч., муз. легатйсимо. легйто муз. 1. нареч. легато; 2. сущ., нескл., с.
легато, легация церк. легація.
легйш 1. охотн., разг. лягавий пес {род. пса), лягавий собака; 2. {перен.: сыщик, доносчик) прост, лягавий, -ого {сущ), стукач, -а. Ср. ле- гйвьій.
леггемоглобйи биохим. леггемоглобін, -у. лёггиисы {рейтузы) сущ., мн. лёгiнcи, -ів. леггбри орн., с.-х. леггорн, леггбрика орн., с.-х. леггорнка. легёида легенда; {выдумка — ещё) вйгадка, вйдумка; с. пояснення, легендарно нареч. легендарно, легендарность легендарність, -ності. легендарный легендарний; ~ная лйчность легендарна особйстість. лёгенький см. лёгонький, легибн легіон, -у; {перен.\ большое количество) ж. сйла-силённа, разг. тьма-тьмуща, тьма- тьмённа; ймя [же] им л. їх сйла-силённа (тьма-тьмуща, тьма-тьмённа); иностранный л. воен. iнoзёмний легіон; брден Почётного ~на орден Почёсного легіону, легионёр лeгioнёp. легионёрский лeгioнёpcький. легйрование мет. легування, легйрованность мет. легованість, -ності. легйрованный мет. легований; ~нная сталь легована сталь, легйровать мет. легувати, -ую, -уєш. легйроваться мет. легуватися, -ується. легйрующий мет. 1. прич. якйй (що) легує;
2. прил. легувальний. легислатйва ист. легіслатйва. легислатура юр. легіслатура, легйстьілін., ист. легісти, -ів. легитимацибнный юр. легітимаційний, легальний; узаконений, легитимация юр. легітимація, легалізація;
узаконення, легитимизйрованный, легитимизбванный политол., юр. легітимізований, легітимований, легалізований; {узаконенный — ещё) узаконений.


легитимизйровать
179
легковушка
легитимизйровать, легитимизовать несов. и сов., политол., юр. легітимізувати, -ую, -уєш, легалізувати; узаконювати, -юю, -юєш / узаконити.
легитимизйроваться, легитимизоваться несов. и сов., политол., юр. легітимізуватися, -ується, легалізуватися; узаконюватися, -юється / узаконитися, легитимйзм юр. легітимізм, -у. легитимйст политол. легітиміст, легитимйстка политол. легітимістка, легитимйстский политол. легітимістський, легитймио нареч. легітймно, легально; законно.
легитймиость юр. легітймність, -ності, легальність; законність, -нності. легитймиый политол., юр. легітймний, легальний; {законный) законний; ~ная власть легітймна (законна) влада, лёгкие сущ., мн., анат. легені, -ень и -енів;
~кое ед. легёня {ж). лёгкий {нетяжёлый) легкйй, неважкйй; {о вине, табаке — ещё) неміцнйй; {о музыке — ещё) розважальний; {об одежде — ещё) літній; {о ткани — ещё) тонкйй; {о сооружениях — ещё) ажурний, вйтончений; {о сне — ещё) неглибокий; {о ветре) легітний; {о движениях) плавний, граційний, м’якйй; {о проблеме — ещё) простий; {о мере проявления) слабкйй, незначнйй, непомітний; {пе- рен.: необременительный) необтяжливий; (перен.: покладистый, уживчивый) поступливий, лагідний, злагідний; ~кая простуда легка застуда; л. зйвтрак легкйй сніданок; л. тумйн легкйй туман; л. характер поступливий (лагідний) характер; ~кое (легкб) ли дёло прост, легко сказати; ~кое недомогание легке нездужання, легка недуга; О жён- щина ~кого поведёния жінка вільної поведінки (легкйх звйчаїв), розпутна жінка, розпутниця, повія, презр. хвойда; ~кая рукй у кого легка рука в кого; л. иа руку хто легкйй на руку хто; лёгок (л.) нА ногу (ий ноги) легкйй (швидкйй, прудкйй) на ногу (на ноги), легконогий, прудконогий; лёгок на помйне погов. про (за) вовка промовка (замовка, помовка), а [і] вовк тут (а вовк у хату, аж дідько вовка несе); про вовка річ, а він навстріч; с -'им пйром! доброго здоров’я, помйвшись; с ~им сёрдцем з легкйм серцем, легкб нареч. легко; {поверхностно — ещё) поверхово; побіжно, невймушено; л. держаться невймушено триматися; л. отдёлаться
лёгко відбутися; л. сказать легко сказати; О л. дббыто, л. прбжито погов. що легко прййде, то легко піде; як прийшло, так і пішло.
легкоатлёт спорт, легкоатлёт. легкоатлетйческий спорт, легкоатлетйчний. легкоатлётка спорт, легкоатлётка. легкобетбииый строит, легкобетонний. легкоббйиый воен. легкобійний. легкобольибй мед. легкохворий. легкобомбардирбвочиый воен. легкобомбар- дувальний.
легкобронйрованиый воен. легкоброньова- ний.
легковйто нареч. легкувато, легковйтость легкуватість, -тості, легковйтый легкуватий, легковёр уст. легковірна (довірлива, наївна) людйна.
легковёрие легковір’я, ж. довірливість, -вості;
{наивность — ещё) наївність, -ності. легковёрио нареч. легковірно, довірливо; {наивно — ещё) наївно, легковёриость легковірність, -ності, довірливість, -вості; наївність, легковёриый легковірний, довірливий; наївний.
легковёс спорт, легкої (малої) вагй; {об атлете) легкоатлёт, легковаговйк, -а. легковёсио нареч. легковажно, легкодумно.
Ср. легковёсный 2. легковёсиость 1. {о весе) легковагість, -гості; 2. перен. легковажність, -ності, легкодумність, несерйозність, легковёсный 1. {о весе) легкйй, легковагий; легкої (малої) вагй; 2. {несерьёзный, легкомысленный) перен. легковажний, легкодумний; л. поступок легковажний вчйнок. легководолаз легководолаз, легководолйзиьій легководолазний, легковбй легковйй; л. автомобйль легковйй автомобіль, разг. легковйк, -а; л. извбзчик уст. візнйк, -а. легковооружённый легкоозброєний, легковоспламеняющийся легкозаймйстий; легкозапальнйй; палахкйй; {огнеопасный — ещё) вогненебезпёчний; ~щаяся жйдкость легкозаймйста рідина, легковосстаийвливаемьій хим. легковідно- влюваний, легковідновний. легковращйющийся физ. легкообертовий. легковушка разг. легковйк, -а, уменьш. лег- ковичок, -чка {м.).


легковывётривающийся
180
леденёть
легковывётривающийся геол. легковивітрю- ваний.
легкодорбжный спец. легкодорожній. легкодоступный легкодоступний, легкодум вітрогін, -гона; вертйхвіст, -хвоста, шалапут, легкодумиый легковажний, лёгкое см. лёгкие, легкозаменйемый легкозамінний. легкоиспарііющийся леткйй. легкоисправймый легковиправний. легкокип^Іщий легкозакипнйй. легкокрылый легкокрйлий. легкомотбрный легкомоторний, легкомысленно нареч. легковажно, реже легкодумно.
легкомысленность легковажність, -ності, легкодумність, шалапутність. легкомысленный легковажний, реже легкодумний; {р человеке — ещё) сущ. легкодух, вітрогін, -гона; вертйхвіст, -хвоста; шалапут; {р поступке) необачний, нерозважливий, нерозсудливий; л. поступок легковажний вчйнок.
легкомыслие легковажність, -ності {ж), реже легкодумство, легкодумність, легконагруженный легконавантажений. легконбгий поэт, легконогий, прудкйй. легкообрабйтываемый легкоперероблюваний. легкоплавкий мет. легкоплавкий, легкоплавкость легкоплавкість, -кості; л. сте- клй легкоплавкість скла, легкоподвйжный физ. легкорухлйвий. легкопоражённый легковражений. легкопроник^ющий легкопронйкний, легко- сягучий.
легкопроницйемьій легкопронйкний, легко- просяжний. легкопроходймьій легкопрохіднйй. легкоразрешймый легкорозв’язний. легкоразъёмный легкорознімнйй. легкораненый легкопоранений. легкораиймый перен. вразливий, легкорастворймость легкорозчйнність, -нності.
легкорастворймый хим. легкорозчйнний. легкосмеийемый легкозмінюваний, легко- змінний, легкосплавный легкосплавний. лёгкость легкість, -кості; л. в мыслях вітер у голові, легкодумність, -ності; л. нрйвов легкість звйчаїв.
легкосьіп^чий легкосипкйй. легкоулетучивающийся хим. леткйй. легкоуправлйемый легкокерований. легкоусвойемьій мед. легкозасвоюваний, легкотравний, легкоустранйемьій легкоусувнйй. легкохбдньїй легкохідний; (о плавсредствах) плавкйй. легоглобйн биол. легоглобін, -у. легбнечко нареч., разг. легёсенько. лёгонький разг. легёнький. легбнько нареч.,разг. легёнько. лёгочник {^еловек, страдающий заболеваниями лёгких) разг. легенёвик; {врач-фтизиатр
— 	ещё) пульмонолог. Ср. лёгкие, лёгочница разг. легенёвичка. лёгочно-сердёчный легенёво-серцёвий; ~ная недостаточность мед. легенёво-серцёва недостатність, лёгочные сущ., мн., зоол. лeгeнёвi, -их. лёгочный легенёвий; ~ная вентилйция мед. легенёва вентиляція; ~ная недостаточность мед. легенёва недостатність, легпрбм (лёгкая промышленность) легпром, -у (легка промисловість), лёгуа {единица длины) нескл., ж. лёгуа. легумйн биол. легумін, -у. легчайший превосх. ст. якнайлёгший, най- лёгший. Ср. лёгкий, легчйть прост, лёгшати. лёгче сравн. ст. 1. прил. лёгший; 2. нареч. лёг- ше, вільніше; л. на поворбтах см. поворбт. легчйть вет., д и а л. чйстити (чйщу, чистиш), вичищати.
лёд крйга {ж), лід {род. льоду); льды мн. льодй; вёчные льды геогр. вічна крйга, вічні льодй; ископаемый л. геол. викопна крйга; л. идёт крйга йдё, лід iдё; л. трбнулся крйга скрёсла (пішла, рушила); разбивать / раз- бйть (ломйть / сломать) л. розбивати / роз- бйти (ламати / зламати) лід (крйгу).
Лёт миф. Лёда.
ледащий {тщедушный, хилый) прост, кволий, слабкйй, разг. мйршавий; {плохонький) разг. поганёнький. ледебурйтл/еш. ледебурйт, -у. леденёние леденіння.
леденёть леденіти, крижаніти; {коченеть — обычно) клякнути, дубіти; {стынуть) холонути; кровь ~ёет в жйлах кров холоне в жй- лах; л. от ^жаса холонути (застигати, заклякати) від жаху.


леденёц
181
лежание
леденёц, ледёнчик уменыи.-ласк. льодянйк, -а, льодяничок, -чк^. леденённый см. леденцбвый. леденёющий 1. прич. якйй (що) берёться крйгою (крижаніє), сов. взятий крйгою; 2. прил. закляклий, захололий. леденйстый леденйстий, льодйстий. леденйть 1. {превращать в лёд) леденйти, -йть; 2. {замораживать^ морозити, -ить, за- морбжувати, -ує; 3. {приводить в оцепенение) леденйти; ужас -'йт сёрдце від жаху серце холоне, леденцбвый льодяниковий, леденящий 1. прич. якйй (що) леденйть (сковує крйгою) и т. п.\ см. леденйть 1—3; 2. прил. льодовйй; 3. {ужасающий) перен. страшённий, жахлйвий; {жуткий) моторошний; л. ужас жах, що аж сёрце холоне (тёрп- не), жах, аж моторошно, ледерйн полигр. ледерйн, -у. ледерйновый полигр. ледерйновий; л. переплёт ледерйнова палітурка, лёди нескл., ж. лёдi.
лёдннк {погреб) льодовня {ж), льодовник, леднйк геол. льодовйк, -а. ледннкбвый геол. льодовиковий; -'ые отложё- ння геол. льодовикові відклади (відкладення); л. пернбд льодовиковий період; л. по- крбв криговйй покрив, ледннкбвье льодовикова епоха. л^ттЬкуменьш. льодовничок, -чка. Ср. лёд- ник.
ледоб^р льодобур; см. ещё льдоб^р. ледбвый {покрытый льдом\ изо льда) льодовйй; {ледяной—ещё) льодянйй, крижанйй; ~вая к^рта льодова карта (мапа). ледогенератор техн. льодогенератор, ледозащйта льодозахист, -у {м). ледонсслёдователь льододослідник.
уменыи.-ласк. льодок, -дку. Ср. лёд. ледокбл 1. {судно) криголам, кригоплав;
2. {рабочий) льодоруб, кригоруб, ледокбльный криголамний; л. флот криголамний флот. Ср. ледокбл 1. ледокбльщнк 1. разг. моряк, -а; 2. см. ледо- рёз.
ледолбм 1. {сооружение около моста) льо- дол^м, -у; 2. {движение льда) дна л. см. ле- дохбд.
ледолбмный 1. криголамний, льодоламний;
2.диал. cjif. ледохбдный. ледообразование льодоутворення, ледопад льодопад, -у.
ледопйдный льодопадний. ледоплйв прост, льодохід,-ходу, ледоплавный прост, льодохідний, ледораздёл льодоподіл, -у. ледорёз кригоріз, -у, льодоріз, -у. ледорёзный кригорізний, льодорізний, ледоруб спорт, льодоруб, кригоруб, ледосбрбс гидротехн. льодоскйд, -у. ледосолянбе: л. охлаждёниехг/л1. льодосолянё охолодження, ледоспуск гидротехн. льодоспуск, -у. ледостйв льодостав, -у. ледостйвный льодоставний. ледофбрма льодоформа. ледохбд льодохід, -ходу, кригохід, кригоплав, -У-
ледохбдный льодохідний, кригохідний, кри- гоплавний.
ледохранйлнще льодосховище, кригосховище. лёд-цемёнт л1д-цемёнт {род. льбду-цемёнту). ледышка разг. льодйнка, крижйнка. Ср. лёд. ледянка 1. диал. громак, -а {м)\ 2. човен {род.
човна) на полозках, ледянбй 1. {изо льда) льодянйй, льодовйй, крижанйй; ~нйя глыба льодова (крижана) брйла; ~нйя горй крижана (льодова) гора; л. покрбв крижанйй пбкрив; 2. {покрытый льдом) льодянйй, льодовйй, крижанйй; ~ные вершйны крижані (льодяні) вершйни (верхів’я гір); 3. {очень холодный) крижанйй, холодний; ~нйя водй крижана вода; ~ные руки крижані (холодні) руки; 4. {крайне сдержанный) перен. крижанйй; ~бе молчание крижанё мовчання; ~бе спокбйствие крижанйй спокій, незворушність, ледіїшка разг. льодйнка, крижйнка. лёер мор. лёєp. лёерный мор. леєрний.
літк2іуменьш. поливальничка; лієчка; л/, черпачок, -чка. Ср. лёйкаЧ лёечный лійковий. Ср. лёйкаЧ лёжа 1. дееприч. лёжачи; 2. нареч. лёжачи, разг. навлежачки, лежйк 1. {род койки) тапчан, -а, лежак, -а;
2. 	{лежачее бревно, лежачий дымоход, улей) диал. лежак, -а. лежалый 1. {залежалый) лежаний, залёжа- ний; {о продуктах — ещё) несвіжий; 2. {выдержанный, вылежавшийся) прост, лежаний, улёжаний; ~ые плоды лёжан! (улежані) плодй; 3. {свободный, излишний) прост, зайвий.
лежание лежания, ж.,разг. лежня.


леж^кнка
182
лейбл
лежанка лежанка; (у печи — обычно) м. прй- пічок, -чка.
лежйночка лежаночка. Ср. лежйнка.
лежйть лежати; (об одежде) облягати, разг. сидіти, -дйть; (о дороге) пролягати, проходити, -ить, тягнутися (тягнеться), простягатися; ір поле) простелятися; {о населенном пункте) розташовуватися, -овується; вся от- вётственность ~жйт на ком всю відповідальність покладено на кого; душй (сёрдце) не ~жйт к кому-чему разг. душа (сёрце) не ле- жйть (не привертається) до кого-чого, серце не приймає кого; л. в лёжку лёжма (ліжма, легма, лігма) лежати, байдикувати, -ую, -уєш, байдики бйти; л. в постёли лежати в ліжку; л. в развалинах лежати в руїнах; л. лёжнем лежати лежма (ліжма, лёгма, лігма); л. мёртвым капиталом (грузом) лежати мертвим капіталом (вантажем), лежати без використання; л. на боку (печй) перен.,разг. лежнем (лежма) лежати, лёжнi справляти, вилёжуватися, ледарювати, -юю, -юєш; л. нйвзннчь лежати горілйць; л. пластбм лежати крйжем; плбхо ~жйт что уводить злодія у гріх що, лежйть без догляду що. лежйться безл.,разг. лежатися. лежачий, лежйщий 1. прич. якйй (що) лежйть; 2. прил. простёртий, розпростёртий, простягнутий, лежачий; в -чем положёнии у лежачому стані (положенні), лёжачи, разг. навлёжачки; ~чий больнбй лежачий хворий; О под ~чий кймень водй не течёт погов. під лежачий камінь вода не течё; з лёжi не справиш oдёжi, а за спання не купиш коня. лежтЬк уменьги. тапчанчик. Ср. лежйк 1. лёжбище охотн. лігвище, лігво, лёжбище. лёжбищный охотн. лёжбищний. лежеббк (м), лежеббка {м. и ж), разг. лёжень, -жня (л/.), м. и ж. лежеббка, м. лежеббк, м. и
ж. 	валяка; нербба. лежеббкий сущ. лёжень, -жня. лёжень* строит, лёжень, -жня; ж. підвалина;
продбльный л. поздбвжній лёжень. лёжень^ (о ленивом человеке) диал. лёжень, -жня, лежеббк, м. и ж. лежеббка, валяка; нербба.
лёживать многокр., разг. [ч^сто, не раз, разг. частёнько] лежати, лежйна диал. см. валёжина. лёжка 1. р а 3г. лежання {с),разг. лежня; 2. см. лёжбище.
лежмй нареч., разг. лёжма, ліжма, лёгма, лігма, навлёжачки; л. лежйть разг. лёжма (лёгма, ліжма, лігма) лежати.
лежневбй лёжневий. Ср. лёженьЧ лёзвие лёзо, реже лёзво, диал. вістря; затб- ченное л. затбчене (вйгострене) лёзо. лёзвийный лёзовий. Ср. лёзвие. лезгйн этнол. лезгйн; ~ны мн, лезгйни, -ів. лезгйика* этнол. лезгйнка. Ср. лезгин, лезгйика^ (танец) лезгйнка. лезгйнский этнол. лезгйнський; л. язык лезгйнська мбва. лезть 1. лізти; (взбираться наверх — ещё) вилазити, -лажу, -лазиш, вилізати; (с трудом
— 	ещё) дёртися, -руся, -рёшся, дратися (деруся, дерёшся); (сверху) злізати, злазити; (налезать — ещё) налазити, сунути, насуватися; л. в бутылку перен. лізти в пузйр (пляшку), показувати гбнор, вдаватися в амбіцію; л. в кармйн запускати (сунути) руку в кишёню; л. на стёнку перен., разг. лізти (дёртися) на стіну, скаженіти; л. на четверёньках рачкувати, -ую, -уєш, лізти рачки; шйпка на гб- лову не '-зет шапка на гблову не налазить; О за слбвом в кармйн не '-зет кто клёпаний на язйк хто, слів не позичає хто; л. в гблову лізти в гблову, тйснутися до головй, лізти на думку; л. в нётлю пхати гблову в ярмб (в зашморг); л. из кбжи [вон] разг. зі шкури лізти (вилазити, вибиватися, пнутися); л. на ро- жбн пхати пальці між двбрі, лізти (пёрти) на рожён; прбти рожна лізти; 2. (во что — вмешиваться разг. лізти (у що); (приставать — ещё) разг. сікатися, сучйтися, -чуся, -чишся (до кого); л. в глазй муляти (мозблити) бчі; л. в душу кому лізти (залазити) в душу кому;
3. 	(выпадать, расползаться) разг. лізти; (о волосах, шерсти — ещё) вилазити, вилізати; (о ткани, коже — ещё) розлазитися, реже розлізатися. лёи (нашивки) мн. лё‘1, -їв; лёя ед. лёя. лей см. лея^. лёйас геол. лёйас, -у. лёйба жарг. лёйба.
лейб-гвардёйский воен. лейб-гвардійський. лейб-гвардия воен. лейб-гвардія, лейб-гусйр воен. лейб-гусар, лейб-гусйрский воен. лейб-гусарський. лейб-драгун воен. лейб-драгун, лейб-драгунский воен. лейб-драгунський. лёйбик разг. лёйбик; (безрукавка — ещё) безрукавка.
лейб-камнйния воен. лейб-кампанія. лейб-кучер лейб-кучер, лейбл лейбл; (этикетка, ярлык — ещё) етикё- тка, ярлйк, -а.


лейб-мёдик
183
лексиколбгия
лейб-мёдик лейб-мёдик. лейборйзм политоп, лейборйзм, -у. лейборйст политол. лейборйст. лейборйстка политол. лейборйстка. лейборйстский политол. лейборйстський. лейб-эскадрбн воен. лейб-ескадрон. лёйденский лейденський; ~кая б^нка физ.
лёйденська банка, лёйка* {сосуд для поливки) поливальниця, по- ливайка; {воронка) прост, лійка; мор. черпак, -а. лёйка^ фото, уст. лёйка. лейкемйялів^ лейкемія, с., разг. білокрів’я, лейкембидный мед. лейкемоїдний; -ная реакция лейкемоїдна реакція, лейкодёрма мед. лейкодёрма, разг. білошкір’я (с.), білошкірність, -пості. лейк6зл/еЭ. лейкоз, -у, с., разг. білокрів’я, лейкоксён хим. лейкоксён, -у. лейкокрйтовые: л. порбды мн., геол. лейко- кратові породи, лейкбма мед. лейкома, разг. більмо и полуда, лейкопенйя мед. лейкопенія, м., разг. біло- крівцебрак, -у. лейкоплакйя мед. лейкоплакія, лейкоплйсты мн., биол. лейкопласти, -ів. лейкопластырь мед. лейкопластир, -у. лейкосоединёниял1н., ;с2/л/. лейкосполуки, -ук. лейкотрбпы л/н., техн., хим. лейкотропи, -ів. лейкоцйт мед. лейкоцйт; білокрівець, -вця;
-ты мн. лейкоцйти, -ІВ. лейкоцитарный мед. лейкоцитарний, лейкоцйтный мед. лейкоцйтний; ~ная фбр- мула лейкоцйтна формула, лейкоцитбз мед. лейкоцитоз, -у, с., разг.
білокрівцекрів’я. лейлёнд авто, разг. лейлёнд, -у. лейнафбс хим. лейнафос, -у. лёйнер техн. лёйнер. лейнерование техн. лейнерування. лейогбм биохим. лейогом, -у. лёйпцигец лёйпцигець, -гця; ~гцы мн. лёйп-
ЦИГЦІ, -ІВ.
лёйпцигский лёйпцизький. лейтенант лейтенант; млйдший л. молодший лейтенант, ист. хорунжий, -ого {сущ.); старший л. старший лейтенант, ист. поручник, лейтенйнт-инженёр лeйтeнaнт-iнжeнёp. лейтенантский лейтенантський, лейтмелбдия муз. лейтмелодія. лейтмотйв лейтмотйв, -у. лейтмотйвный леймотйвний. лейцйн хим. лейцйн, -у.
лейцйт мин. лейцйт, -у. лейшманибз мед. лейшманіоз, -у. лейшманйя мед. лейшманія. лек {денежная единица) лек. лекйж спец. лекаж, -у.
лекало 1. спец. лекало, диал. модло; откбеное л. укісне лекало; сьёмное л. знiмнё лекало; чертёжное л. креслярське лекало; 2. техн. шаблон, калібр, лекальный спец. лекальний, лекальщик спец. лекальник, лекйльщица спец. лекальниця, лекарйхауст. лікарка, лекарйшка прен. лікарчук, -а. лекйрка 1. прост, лікарка; {жена лекаря) разг. лікарша; 2. {знахарка) знахарка, диал. знахурка.
лёкариичать уст. лікарювати, -юю, -юєш. лёкарский лікарський; л. помбщник поміч- нйк лікаря, лікарський помічнйк. лекарственный лікарський; ~ые растёния лікарські рослйни; л. зйпах лікарський запах, лёкарство {занятие лекаря) уст. лікарювання, лекарство ліки, -ів {мн), реже лік, -у {м)\ принять ~ва вжйти ліки; прописать ~ва прописати ліки, лекарствовёдение уст. лікознавство. лекарствомания разг. лікоманія. лёкарша лікарка, лёкарь лікар, -я.
лекйсты мн., ист., лит. лекісти, -ів. лекйф иск. лекіф, -у.
лекпбм (лёкарский помбщник) разг. лікпбм (лікарський помічнйк). лекпбмовский разг. лікпбмівський. лексёма лингв, лексёма.
лёксика лингв, лёксика; кийжиая л. кнйжна лёксика; общеупотребйтельная л. загаль- новжйвана лёксика. лексикализйция лингв, лексикалізація, лексикализйровать лингв, лексикалізувати, -ую, -уєш.
лексикализбваиный лингв, лексикалізбва- ний.
лексикбграф лингв, лексикограф, словникар, -я.
лексикографйческий лингв, лексикографічний, словникарський, лексикография лингв, лексикографія, с. словникарство, лексикблог лингв, лексиколог, лексикологйческий лингв, лексикологічний, лексиколбгия лингв, лексикологія.


лексикбн
184
лёнинский
лексикбн 1. {словарь) уст. словнйк, -а, уст. лексикбн; 2. {словарный запас) лёксика; молодёжный л. молодіжний лексикбн. лекснкбнный лингв, лексикбнний. лексикбнчик разг. лексикбнчик. лексикостатйстика наук, лексикостатйстика. лексйческий лингв, лексйчний; ~кая единйца лексйчна одинйця. лёктор лёктор.
лектбрий, уст. лектбриум лектбрій, -ію. лектбрияд^ст. лектбрія. лёкторский лекторський; л. бпыт лекторський дбсвід. лёкторство лекторство, лёкторша разг. лекторка, лектура уст. лектура.
лекцнбнный лекційний; ~ые часы лекційні годйни; л. зал лекційний зал. лёкция лекція; л. по истбрии лекція з істбрії; публйчная л. публічна лекція; цикл ^ий цикл лекцій; читать --HH (-'ИЮ) кому перен. читати лекцію (лекції) кому, наставляти кого. лелёгн мн., ист. лелёги, -ів. лелёемый пёщений, голублений, плёканий, викбхуваний; тішений; доглядуваний; леліяний. Ср. лелёять 1—3. лелёяние пёщення, голублення, плекання, виплёкування, викбхування, леліяння. Ср. лелёять 1—3. лелёять 1. {нежиті^ пёстйти (пёщу, пёстйш), голубити, -блю, -биш, викбхувати, -ую, -уеш; 2. {тешить) тішити; 3. {заботиться — ещё) доглядати; {любовно вынашивать мечту и т. п) плекати, леліяти, голубити; л. мысль плекати думку; л. надёжду плекати (виплё- кувати, живйти, голубити) надію; {поэт. — ещё) гріти [в cёpцi] надію; л. слух тішити слух (вухо).
лелёющий якйй (що) пёстить и т. п.; см. лелёять 1—3. леллингйт мин. ЛЄЛІНГІТ, -у. лёмёх с.-х. леміш, -меша. лемёшный с.-х. лемішний, лемешёвий. лёмка ж., этнол. лёмка. Ср. л ёмки, лёмки мн., этнол. лёмки, -ів; ~мок ед. лёмко. лёмковский лёмкiвcький. лёмма мат. лёма. лёмминг зоол. лёмiнг. лёмминговый зоол. лёмiнгoвий. лемниската мат. лемніската, лемпйра {денежная единица) лемпіра. лемуры мн. 1. зоол. лемури, -ів; ~ур ед. лемур;
2. миф. лемури, -ів. лемуровые сущ., мн., зоол. лемурові, -их.
лен* ист. лен, -у.
лен^ {административно-территориальная единица) лен, -а. лён льон, -у; крупносеменибй л. крупнозернй- стий льон; кукушкин л. бот. зозулин льон; л.-долгунёц с.-х. льон-довгунёць {род. льб- ну-довгунця); л.-кудрйш льон-кучерявець {род. льбну-кучерявця); стёлющийся л. сланкйй льон, ленацйл хим. ленацйл, -у. лёнди нескл., м., лингв, лёндi. лёндлер {танец) лёндлер, -у. ленд-лйз ист. ленд-ліз, -у. ленд-лйзовский ист. ленд-лізівський. ленд-лйзовый ист. ленд-лізовий. лендлбрд политол., экон. лендлбрд. лендлордйзм ист. лендлордйзм, -у. лендлбрдство ист. лендлбрдство. лендрбвер авто лендрбвер. ленёц бот. льонолісник, -у. ленйвенький разг. ледачёнький, лінйвенький, лінькуватий, ленйвец’ лёдар, -я, разг. валяка, лежеббк; {без- дельник) нербба. ленйвец^ зоол. лінйвець, -вця. ленйвица лёдарка, разг. валяка; {бездельница) нербба.
леийвки мн., орн. пухівки, -вок. ленйво нареч. ледаче, лінйво. Ср. ленйвый 1. ленйвость лінйвість, -ВОСТІ; бездіяльність, -ності.
ленйвцевые сущ., мн., зоол. ЛІНЙВЦЄВІ, -их. ленйвый 1. ЛІНЙВИЙ; {праздный) ледачий, бездіяльний, лінькуватий; {медлительный, неторопливый) загайний, забарний; -ые мысли ЛІНЙВІ (повільні) думкй; О ~вому всегдй прйздник погов. ледачому і в будень свято; у -вой прйхи и для себй нет рубйхи поел. 3 лёжi не буде (не справиш) oдёжi; хто ледащо, тому їсти нема що; 2. кул. лінйвий; ~ьіе варё- ники ЛІНЙВІ варёники. лёникс техн. лёнiкc.
ленинградец ист. ленінградець, -дця; ~дцы мн. ленінградці, -ів. ленингрйдка ист. ленінградка, ленинградский ист. ленінградський, лёнинец лёнiнeць, -нця. ленинийна ленініана; кнйжная л. книжкова ленініана, ленинйзм ист. ленінізм, -у. лёнинка {библиотека)разг., ист. лёнiнкa. лениновёд научн. ленінознавець, -вця. лёнинский лёнiнcький; -кое учёние лёнiнcькe вчёння.


ленйться
185
лепетать
ленйться лінуватися, -уюся, -уєшся; лінйтися, -нюся, -нишся; ледарювати, -юю, -юєш. лённик ист. ленник. Ср. лен*, лённый ист. лённий; '^нная завйсимость ист. лённа залёжн1сть; -иное пбльзование ист. лённе користування. Ср. ленЧ лёновые сущ., мн., бот. льонові, -их.
уменьш.-ласк. льонок, -нку. Ср. лён. ленбк^ ихт. ленок, -нка. лёность лёдарство (с.), лінощі, -ів {мн), лінйв- ство, лінування (с.), разг. ліньки, -ів (мн). лёнскнй лёнський. лёнсман социол. лёнсман. лёнта 1. (узкая полоска ткани и перен) стрічка, стьожка, стяжка; {широкая — ещё) бй- нда; {для косы) м. кіснйк, -а; {на голову) м. скиндяк, -а; л. рекй полоса (смуга) рікй; 2. спец. плівка, стрічка; водозащйтная л. водозахисна плівка; высокопрбчная л. високоміцна (дуже міцна) плівка; прорезйнен- ная л. прогумована плівка (стрічка); тормозная л. гальмівна стрічка; упакбвочная л. пакувальна плівка (стрічка); 3. кино стрічка; документальная л. документальна стрічка, лентёц бот. мох (-у) дубовий, лёнто муз. 1. нареч. лёнто; 2. сущ., нескл., с. лёнто.
лентовйдный, лентообразный стрічкуватий, стьожкуватий, стрічкоподібний, лентоплетёльный техн. стрічкоплетільний. лентопротяжный техн. стрічкопротяжний. лентосв^рочный техн. стрічкозварювальний, стрічкозварнйй. лентосоедннйтельный техн. стрічкосполуч- ний.
лентоткйческнй техн. стрічкоткацький, лентотк^чество техн. стрічкарство. лентофрёзерный техн. стрічкофрезувальний. лёнточка уменъш.-ласк. стрічечка; бйндочка; стьожечка, стяжечка; м. кісничок, -чка. Ср. лёнта 1. лёнточннк* спец. стрічкар, -я; биндар, -я;
стьожкар, -я. Ср. лёнта 1. лёнточннк^ энтом. стьожківка {ж). лёнточннца* спец. стрічкарка, стьожкарка.
Ср. лёнта 1. лёнточннца^ энтом. стягівка. ленточнопйльный стрічковопйльний. лёнточно-шлнфовйльный техн. стрічково- шліфувальний, лёнточный 1. стрічковйй; '^ная пнлй стрічкова пила (пйлка); ~ная фйбрнка стрічкова фабрика; л. конвёйер стрічковйй конвёер;
2. зоол. стрічковйй, стьожковйй; --ые глисты стрічкові глистй; ~ые чёрвн стрічкові чёрви, ціп’яки, -ів.
лентой разг. лёдар, -я, разг. лёжень, -жня, лежебок, валяка, лінйвець, -вця; лінюх, -а; {бездельник) нероба, разг. лобур, лобуряка, лентййка лёдарка, валяка; {бездельница) нероба. Ср. лентій. лентійннчанне см. лбдьірннчанье. лентяйничать см. лбдьірничать. лентЯйство неробство.
ленцй разг. ліньки, -ів, лінощі, -ів {мн)\ с --цбй прил., разг. ледачёнький, лiнивёнький; нареч. ледачёнько, лiнивёнькo. ленч CM. ланч.
лёнчик с.-х. лёнчик, лучок, -чка. лень 1. лінощі, -ів {мн.), реже лінь, -ні, разг. ліньки, -ів {мн)\ 2. нареч., предик.,разг. ліньки; {неохота) не хочеться; [все,] кому [тблько] не л. [всі,] кому [тільки] не ліньки; [всі,] кому [тільки] охота (забажається); не л. дёлать кому что не ліньки робйти кому що. ленйщийся 1. п р и ч. якйй (що) лінується; лёдар, валяка {м. и ж), лёжень, -жня, м. и ж. нероба, ледащо {сущ.); 2. прил. ледачий, лінй- вий, ледачкуватий, лінькуватий, лебдр ист. леодр.
лебне {денежная единица) нескл., с. леоне, леонйдьілі»., астр. Леоніди, -ів. леонтонбдиум бот. леонтопбдіум, -у. леопйрд леопард.
леопардовый леопардовий; ~вая шкура леопардова шкура, лепедйн хим. лепедйн, -у. лепесткбвый пелюстковий; '-ые рбзы пелюсткові троянди, лепестбк пелюстка {ж), реже пелюсток, -тка. лепестбчек уменьш.-ласк. пелюсточка {ж.), пелюсточок, -чка. Ср. лепестбк. лёпет 1. {невразумительная или неубедительная речь) белькотання, белькотіння (с.), бё- лькіт, -коту, жебоніння; лёпет, -у; бубоніння; дётский л. перен. дитячий лёпет (бёлькiт), дитяче лепетання; 2. лёпет, -у; лопотания, лопотіння. Ср. лепетать 1—2. лепетание 1. белькотання, белькотіння; лепетання; бубоніння; 2. лепетання; лопотіння, лопотіння. Ср. лепетйть 1—2. лепетать 1. {говорить невнятно, невразумительно) белькотати, -очу, -очеш; белькотіти, -очу, -отйш, разг. жебоніти; {о детях — обычно) лепетати, -ечу, -ёчеш; {бормотать) бубоніти; 2. {создавать тихие звуки) перен.


лепетун
186
лес
лепетати; (о листьях и т. п.) лопотати, -оче, лопотіти, -тйть. лепетун прост, лепетун, -а. лепетунья прост, лепетуха, лепёшечка уменьш.-ласк. 1. кул. коржик, кор- жичок, -чка (л<.); плескачик (м.); балабушка, балабушечка; 2. пігулочка. Ср. лепёшка 1—2.
лепёшечный 1. коржиковий; балабушковий; 2. пігулковий; пастйлковий. Ср. лепёшка 1—2.
лепёшка, прост, лепёха 1. кул. корж, -а; коржик (л/.); {из дрожжевого теста) перё- пічка, м., диал. підпалок, -лка, плескач, -а; {круглой формы) разг., диал. балабуха, балабушка; {жаренная в масле — ещё) м., диал. буцик; {для варения) варе(я)нйця; 2. {лекар- ственная) пігулка; {кондитерская) пастй- лка; разобыбсь (расшибись) в ~ку, а сдёлаю перен., прост, розіб’юся (зі шкури вйлізу, кров з носа), а зроблю, лепешкообразный як корж, коржем, як перепічка, перепічкою, лепидодендрбн бот. лепідодендрон, -у. лепидолйт мин. лепідоліт, -у. лепидозйврьілія., палеонт. лепідозаври, -ів. лепидокрокйт мин. лепідокрокіт, -у. лепндомелйн мин. лепідомелан, -у. лепидоснрён ихт. лeпiдocиpён. лепидофйты мн., палеонт. лепідофіти, -ів. лепйть 1. ліпйти, -плю, -пиш, виліплювати, -юю, -юєш; 2. {слепливать — ещё) зліплювати; {перен. — ещё) тулйти, -лю, -лиш; {об образе — ещё) творйти, -рю, -риш; {о характере) формувати, -ую, -уєш; {приклеивать) приліплювати, приклеювати, -юю, -юєш, чіпляти; л. бюст ліпйти бюст; л. дёло прост. тулйти (шйти, пришивати) справу, лепйться 1. ліпйтися, -иться; виліплюватися, -юється; {ютиться, прилепляться — ещё) тулйтися, -иться; лачуга ~пится на скалё хатйна (халупа) тулиться на скелі; 2. {медленно, осторожно двигаться) прост, волоктйся, -очуся, -очешся, тягтйся, -гнуся, -гнешся, тягнутися, плестйся (плетуся, пле- тёшся), разг. плёнтатися, реже плёнтати; {ползти) повзтй; (с трудом взбираться) дёртися, -руся, -рёшся, дратися (деруся, де- рёшся), видиратися, лёпка 1. {действие) ліплення (с.); 2. {контур, форма) иск. форма; лоб прекрасной ~кн чоло прекрасної форми, лёпкнй разг. ліпкйй.
леплёние уст. ліплення; {слепливание — ещё) зліплювання, лепнйна иск. ліпнйна.
лепнбй ЛІПНЙЙ; л. орнамент ліпнйй орнамент;
л. потолбк ліпна стёля. лепоспондйлы мн., зоол. лепоспондйли, -ІВ. лепот^ уст. краса; {о внешности человека — ещё) врода, уст. ліпотй. лёпра мед. лёпра; проказа, м., диал. трудій, -ія. лепрозбрий мед. лепрозорій, -ІЮ. лёпта 1. {монета Греции) ист. лёпта; 2. {посильный вклад в общее дело, посильное участие в чем-л.) перен. внёсок, -ску (л#.), лёпта; пожёртва; внестй своіЬ -^у зробйти свій внёсок; ни на ~ту разг. ні на йоту. ЛеПТОЛЙДЫ мн., зоол. ЛЄПТОЛІДИ, -ІВ. лептбм бот. лептом, -у. лептомедузы зоол. лептомедузи, -уз. лептоменннгйт мед. лептоменінгіт, -у. лептомонйды мн., зоол. лептомонади, -ад. лептбн хим. лептон, лептбнный физ. лептонний, лептоспнрбз мед. лептоспіроз, -у. лгптоспАї^ьі мн., микробиол. лептоспіри, -ip. лёпча нескл., м. и ж., этнол. лёпча. лёпщик спец. ЛІПНЙК, -к. лёпщнца спец. ліпнйця. лёрка техн. лёрка. леркодержітель леркотримач, -а. лермонтовёд лит., научн. лермонтознавець, -вця.
лермонтовёденне лит., научн. лермонтознав- ство.
лес 1. ліс, -у; {вековечный, первобытный) праліс, -у; {вырубленный) вйруб, -у, зруб, -у; {в яру) байрак, -у; {дубовый) дубняк, -у, ж., разг. дубйна; {горелый) згар, -у, згари, -ів {мн)\ {лиственный) ж. діброва; {на низменности — ещё) уст. луг, -у; {непроходимый) нётpi, -ІВ {мн), пуща; {низкоствольный) с. низьколісся; {роща) гай, пepёлicoк, -ска; переліс, -у; {северный) тайга; {сосновый) бір {род. бору), разг. сосняк, -у, ж. соснйна; {тропический) джунглі, -ів {мн)\ {частый) густйй ліс; 2. {как строительный материал) ліс, лісоматеріал; высокоствбльный л. високостовбурний ліс; крепёжный л. кріпйль- не дёрево; круглый л. кругляк, -а; подёлоч- ный л. виробнйй ліс; стропйльный л. бондарний (кроквянйй) ліс; О кто в л., кто по дровй погов. хто в луг, а хто в плуг; хто в горох, а хто в сочевйцю; хто до лісу, а хто по дрова (до біса); л. рубят — щёпкн летйт


лёс^
187
лесопйльно-строгйльный
поел, у лісі дрова рубають, а до села тріски летять; ліс рубають — тріски летять; де борошно, там і порошно; де п’ють, там і ллють, лёсй рыб. волосінь, -ні, реже волосіння (с.), ліска.
леса (мн), строит, риштовання, риштування (с.); выпускные, лёстничные, передвижные л. виставне, драбйнне, пересувне риштовання.
лесбййский, лесбийнский лесбійський, лес- біянский. лесбийнка лесбіянка, лесбийнство лесбійство, лесбіянство. лёсенка, лёстничка уменыи. драбйнка; східці, -ів {мн)\ ~нкой нареч. драбйнкою; под- стрйчь вблосы ~нкой підстрйгти волосся драбйнкою; стойть, идтй, располагаться -нкой стояти, ітй, розташовуватися за зростом. Ср. лёстница. лесйна* диал. {дерево) лісовйна, дёрево, де- ревйна; {ствол) м. стовбур; {бревно) колода, лесйна^ диал. см. лёсй. лесйстость лісйстість, -тості, лесйстьій лісйстий.
лесйшко уменыи. лісочок, -чка, гайочок, -чка,
ж. 	дібровонька. Ср. лес 1. лесйще>^вел. лісйще. Ср. лес 1. лёска см. лёсй.
леснйк {человек, охраняющий лес) ліснйк, -а, ЛІСІВНЙК, -а, разг. лісовйк, -а, уст. карбівнй- чий, -ого {сущ), поберёжник. лесийческий ліснйцький. лесийчество ЛІСНЙЦТВО.
лесийчий {служащий лесничества) сущ. ліс- нйчий, -ого, уст. полісовщик. лесийчиха разг. ліснйчйха. лесибй ЛІСОВЙЙ, реже ЛІСНЙЙ; ~6е хозяйство лісове господарство; л. институт ліснйй інститут; Л. край ЛІСОВЙЙ (ліснйй) край; -'Ные богатства лісові багатства; ~ные цветы лісові квіти. Ср. лес 1. лесобйржа лісобіржа. лесобумажный лісопаперовий, лесовйл деревовал, -у. лесовёдение лісознавство, лесовйк 1. {о человеке) разг. лісовйк, -а;
2. {леший — ещё) миф. гайовйк, -а, щёзник. лесовбд {специалист по выращиванию леса) ЛІСІВНЙК, -а.
ЛеСОВбдСТВО ЛІСІВНЙЦТВО. лесовбдческий ЛІСІВНЙЦЬКИЙ. лесовбз лісовоз, лесовбзный лісовозний, лесовозобновлёние лісовідновлення.
лесовбй диал. см. лесибй. лесовосстановйтельный лісовідновлювальний. лесовосстановлёние лісовідновлення, лесовщйк диал. см. леснйк. лесогби cneif. лісогон. лесозавбд лісозавод, -у. лесозавбдский лісозаводськйй. лесозаготовйтель, лесозаготбвщик лісозаготівельник, лісозаготівнйк, -а. лесозаготовйтельный лісозаготівельний, лі- созаготовчий; ~ная промышлеииость лісозаготівельна промисловість, лесозаготбвки {мн.) лісозаготівля {ж.). лесозащйтный лісозахиснйй; ~ые пблосы лісозахисні смуги, лесоинженёрный лісоінженерний. лесбк уменьш.-ласк. лісок, -ск^; {рощица) гайок, -йка, ж. дібровка; {в овраге) байрачок, -чка; {на низменности — ещё) уст. лужок, -жка. Ср. лес 1. лесокомбййн лісокомбайн. лесокомбинйт лісокомбінат, -у. лесокультура лісокультура. лесолуговбй лісолуговйй. лесоматериалы мн. лісоматеріали, -ів; -йл ед. лісоматеріал, -у; бочарный ~йл бондарний лісоматеріал; стропйльний ~йл кроквянйй лісоматеріал; чистообрезибй ~йл чистооб- різнйй лісоматеріал, лесомелиоратйвный лісомеліоратйвний. лесомелиоратор лісомеліоратор, лесомелиорация лісомеліорація, лесонасаждёние лісонасадження, {неоконч. д.
— 	ещё) лісонасаджування, лесообрабатывающий спец. лісообрббний. лесоохбтинчий лісомислйвський. лесоохранёние лісоохорона {ж). лесоохраийтельный лісоохоронний, лесоочйстка лісоочйщення (с.). лесопарк лісопарк, -у. лесопарковый лісопарковий, лесопатблог лісопатолог лесопатологйческий лісопатологічний. лесоперевйлка лісоперевалка. лесоперевалочный разг. лісоперевалочний. лесоперераббтка лісопереробка. лесоперераббтчик лісопереробник. лесопилёние лісопиляння, лесопйлка, лесопйльня разг. лісопйлка, лісо- пйльня, м. тартак, -а. лесопйльно-строгйльный лісопйльно-стру- гальний.


лесопйльный
188
лёстно
лесопйльный лісопйльний; л. завбд лісопй- льний завод, тартак, -а. лесопитбмник лісорозсадник, лесоповал лісоповал, -у. лесоповйлыцик лісоповальник. лесопогрузочный лісовантажний, лісонаван- тажувальний. лесопогрузчик лісонавантажувач. лесополос^ лісосмуга, лесопбльный лісопольний. лесопосадка лісосмуга, лісопосадка; с. лісонасадження, {действие — ещё) лісосадіння; ~ки мн. лісопосадки, -док. лесопосадочный {материал) лісосадивнйй;
{инструмент, грунт) лісосадйльний. лесопостйвки {мн), спец. лісопостачання. лесопродукты мн. лісопродукти, -ІВ. лесопромышленник лісопромисловець, -вця. лесопромышленность лісопромисловість,
-ВОСТІ.
лесопромышленный лісопромисловий, лесопропускнбй лісопропускнйй. лесопункт лісопункт, -у. лесоразведёние лісорозведення, лесоразгр^зочный лісорозвантажувальний. лесоразраббтки мн. лісорозробки, -бок; --ка ед. лісорозробка, лесорасчйстка лісорозчйщення (с.). лесор^б^ реже лесорубщик лісоруб, дроворуб, лесорубный, лесорубочный лісорубний, лесосйд лісосад, -у.
лесосёка лес. лісосіка; {участок леса — ещё) [лісова] ділянка {реже ділянка), лесосеменнбй лісонасінний. лесосёчный лісосічний, лесосклйд лісосклад, -у. лесосплав лісосплав, -у. лесосплавный лісосплавний, лесоспуск спец. лісоспуск, -у. лесостепнбй лісостеповйй; ~н^я збиа лісостепова збна. лесостёпь лісостеп, -у {м.). лесосушйлка лісосушірка, лісосушарня. лесосушйльный лісосушйльний. лесосырьевбй лісосировйнний. лесотаска техн. лісотаска. лесотехийческий лісотехнічний; ^ие мероприятия лісотехнічні заходи, лесоторгбвец лісоторговець, -вця. лесоторгбвля лісоторгівля, лесоторгбвый лicoтopгoвёльний. лесотундра лісотундра, лесотундровый лісотундровий.
лесоукладчик спец. лісоскладальник, лісоукладач, -а.
лесоустройтельный лісовпорядний, лісовпорядкувальний, лесоустрбйство лісовпорядження, лісовпорядкування, лесоучасток лісоділянка {ж.). лесохймик ЛІСОХІМІК. лесохимйческий лісохімічний, лесохймия лісохімія, лесохозяйственный лісогосподарський, лесохозййство лісогосподарство, лісове господарство, лесохранёние лісозберігання, лесбчек уменьш.-ласк. лісочок, -чка; {рощица) гайочок, -чка, ж. дібровонька; {в овраге) байрачок, -чка; {на низменности — ещё) уст. лужок, -жка, лужочок, -чка. Ср. лес 1. лесоэкономйческий ЛІСОЄКОНОМІЧНИЙ. лесоэксплуатацибнный лісоексплуатаційний.
лесоэксплуатация лісоексплуатація, лесоэкспорт лicoёкcпopт, -у. леспромхбз (лесное промышленное хозяйство) ліспромгосп, -у (лісове промислове господарство), леспромхбзовский ліспромгоспівський. лёсс геол. лес, -у. лессирбванный жив. лесований. лессировать жив. лесувати, -ую, -уєш. лессироваться жив. лесуватися, -ується. лессирбвка жив. лесування (с.). лессовйдный геол. лесоподібний. лёссовый геол. лёсовий. лессбния бот. ЛЄСОНІЯ.
лёстница {приставная, переносная) драбйна; {неподвижная) мн. сходи, -\в,уменьш. східці, -ів; {перен.: градация — ещё) градація; верёвочная л. мотузкова (мотузяна) драбйна; винтовая, двйжущаяся л. гвинтові, рухомі сходи; иерархйческая л. перен. ієрархічна драбйна (градація); л.-стремйнка драбйнка; драбйна-прйступка; общёственная л. перен. суспільна драбйна (градація); отвёсная л. ПОХЙЛІ сходи; раздвижная л. розсувні сходи, розсувна драбйна. лёстничка см. лёсенка. лёстничный драбйнний; сходовйй; ~ная клёт- ка сходова кліть (клітка); л. пролёт сходовйй марш, просвіт між сходами. Ср. лёстница.
лёстно 1. нареч. утішно; приємно; похвально, схвально; принадно; {коварно) уст. підступно, лукаво; ср. лёстный 1—2; 2. (кому, для


лёстный
189
летучесть
кого — приятно) предик, приємно; {утешительно) утішно; {желательно) бажано, хотілося б.
лёстный 1. {утешительный) утішний; {приятный) приємний; {одобрительный) похвальний, схвальний; {заманчивый) принадний; ~ное внимание утішна (приємна) увага; ~ное предложёние принадна (утішна, приємна) пропозйція; ~ьіе словй утішні (приємні) слова; л. бтзьів похвальний (схвальный) відгук; 2. {коварный) уст. підступний, лукавий.
лёстовка церк. ліствичка, шкіряні чотки (-ток). лесть лестощі, -ів {мн), диал. лестка; нйзкая л. нйці (негідні) лёcтoщi, с. підлабузництво, запобігання; тбнкая л. витончені лестощі, лёсха архит. лесха.
лесхбз (лесное хозяйство) лісгосп, -у (лісове господарство), лесхозньїй лісгоспний, лесхбзовец лісгоспівець, -вця. лесхбзовский лісгоспівський. лёт літ {род. льоту), поэт, лет, -у; ловйть (хватать) на лету {прост, с -^ту) ловйти (хапати) на льоту; стрелять (бить) в л. охотн. стріляти (бйти) на льоту.
Лёта миф. Лёта; О кйнуть в ~ту уст. канути в Лёту, ПІТЙ в непам’ять, лет^ 1. мн. літа {род. літ), рокй, -ів и -ів; 2. {мн.: возраст — ещё) вік, -у; в разг. в літах, літній, разг. підтоптаний; на склбне (старости) лет на СХЙЛІ (на старості, при старості) літ; по мблодости лет через молодість [літ], з молодощів; скблько вам лет? скільки вам років?; срёдних лет ужё немолодйй; твбих лет твого віку; О ~йми ушёл, а умбм не дошёл посл. вйріс, а ума не вйніс, ростом то вйросло, а умом не вйнесло. летікль биол. леталь, -лі. летйльно нареч., мед. летально; {смертельно
— 	ещё) смертёльно. летальность мед. летальність, -ності; {смертность — ещё) cмёpтнicть. летальный мед. летальний; л. исхбд летальний кiнёць, смерть, летание літання.
летаргйческий летаргічний; л. сон летаргічний сон. летаргйя летаргія.
летательный літальний; л. аппарйт літальний апарат.
летать літати; {стремительно, с шумом — ещё) шугати; {пикировать — ещё) пікірувати, -ую, -усш.
летающий 1. прич. якйй (що) літає и т. п.\ см. летйть; 2. прил. летучий, летючий, крилатий, легкокрйлий, літальний; ~щая лбдка авиа човен-літак {род. човна-літака); -щая тарёлка разг. літальна тарілка; ~ие лягушки зоол. жаби-літунй {род. жаб-літунів). летёть 1. летіти (лечу, летйш); {о времени — ещё) минати, спливати, збігати, поэт, лйну- ти, парйти; 2. {мчаться — ещё) перен. мча- тися, нестйся; 3. {падать — ещё) падати; л. вверх тормашками (в тартарары) летіти шкеребёрть (у прірву), летилйн хим. летилан, -у. лётка 1. мет. льотка, м. отвір, -вору; 2. см. летбк.
лётка[-ёнка] {танец) лётка[-енка]. летнезелёный лiтньoзeлёний. лётне-оздоровйтельный літньо-оздоровчий, лётне-осённий літньо-осінній, лётне-пйстбищный літньо-пасовйщний. лётний літній; л. бтдых літній відпочйнок;
~няя жарй літня спёка. лётиик 1. сад. літник; --ки мн. літники, -ів; 2. {род одежды) уст. літник; 3. {летнее жилище) диал. літовйще (с.). лётно-боевбй воен. літно-бойовйй. лётно-тактйческий воен. літно-тактйчний, аеро-тактйчний. лётно-техийческий літно-технічний, лётный ЛІТНЙЙ, льотний; --ная погбда літна (льотна) погбда; --ное нолё авиа летовище, льотне поле; л. состав авиа льотний склад, лёто літо; бйбье л. бабине літо; до -та ирон. до новйх віників; скблько лет, скблько зим! скільки літ, скільки зим! летоисчислёние літочйслення; григорианское л. григоріанське літочйслення. летбк, лётка пчел, вічко, очко (с.), льоток, -тка. лётом нареч. улітку, пітои.реже уліті. лётом нареч., прост, летючй. летописание літописання, летопйсец літопйсець, -сця. летопйсный ЛІТОПЙСНИЙ. лётопись літопис, -у {м)\ ЖИВ^Я Л. живйй літопис.
летосчислёние см. летоисчислёние. лётошный диал. торішній, тогорічний, разг.
тоголітній, диал. літошній. летр^дос ист. летр^дос. летувйй нескл., м. и ж., этнол. летувяй. лет^н разг. літун, -а. летунья разг. летюха, полетуха, летучесть 1. летючість, -ЧОСТІ, летучість;
2. 	лёткicть, -КОСТІ. Ср. летучий 1—2.


леткий
190
лжесвидётель
летучий 1. летючий, летучий; ~чая мышь: а) зоол. кажан, -а (л#.), летюча мйша; б) {фо- нарь) летюча мйша; ~чая пбчта летюча (летуча) пошта; ~ие отряды летючі загони; О л. голландец летючий голландець; 2. хим. леткйй; --чая мазь летка мазь, летучка 1. разг. літучка, літючка; (печатный листок — ещё) м. метелик; произвбдствен- ная л. виробнйча літучка (літючка); редак- цибнная л. редакційна літучка (літючка);
2. ихт. рйба-літун {род. рйби-літуна); 3. бот. летючка.
лётчик піпот, реже льотчик, лётчик-испытйтель пілот-випробувач {род. пі- лота-випробувача). лётчик-истребйтель пілбт-винйщувач {род. пі- лбта-винйщувача). лётчик-космонйвт льотчик-космонавт {род.
льотчика-космонавта). лётчик-наблюдйтель пілот-спостерігач {род.
пілота-спостерігача). лётчица [жінка-]піл6т, реже льотчиця, летіїга зоол. летяга, полетуха, летюча білка, летйщий 1. прич. якйй (що) летйть и т. п.; CM. летйть; 2. прил. летучий, диал. летячий;
3. сущ. літун, -а. леф ист. леф, -у. лёфовец ист. лёфiвeць, -вця.
лёчащий 1. прич. якйй (що) лікує; 2. прил. лікувальний; л. врач відповідальний лікар; {участковый) дільнйчний лікар, лёчащийся прич. якйй (що) лікується, лечёбник уст. лікарський порадник, лечёбница лікарня; ветеринарная л. ветеринарна лікарня (клініка); глазнйя л. очна лікарня (клініка), лечёбно-гимнастйческий лікувально-гімна- стйчний.
лечёбно-оздоровйтельный лікувально-оздо- ровчий.
лечёбно-профилактйческий лікувально-про- філактйчний. лечёбно-трудовбй лікув^льно-трудовйй. лечёбный лікувальний; ~иая гимнастика лікувальна гімнастика; ~ное учреждёние лікувальна установа; ~ьіе ерёдства лікувальні засоби.
лечёние лікування; {раны, язвы — ещё) гоєння; принудйтельное л. примусове лікування. Ср. лечйть. лечйть лікувати, -ую, -уєш, реже лічйти, -чу, -чиш; {рану, язву — ещё) гоїти (гою, гоїш).
лечйться лікуватися, -уюся, -уєшся, реже лі- чйтися, -чуся, -чишся; гоїтися, -ться. Ср. лечйть.
лечь лягтй (ляжу, ляжеш); {обременить кого-л.
— 	ещё) упасти (упаде); л. в постёль лягтй в ліжко; л. головбй лягтй (накласти, наложй- ти) головою; л. костьмй лягтй (полягтй) кістьмй (кістками, трупом); л. [свинцбм, тяжёлым брёменем] на сёрдце (душу) лягтй [важкйм тягарем] на серце (душу); нодозрё- ние леглб на кого підозра впала на кого. лешачйха {жена лешего) миф. лісовичйха. лёший, диал. лешйк, лешачйна миф. лісовйк, -а, лісун, -а, полісун, -а; гайовйк, -а; щезник; какбго ~шего [нужно, пришёл, сдёлал и т. л.]? бран. якого дідька [трёба, прийшов, зробйв и т. Д2.]?; к ~шему! бран. [а йди ти] до дідька!; л. бы тебй задавйл щоб тебе дідько злизав, щоб тебё чортй вхопйли; л. егб знйет чорт (біс, дідько) його знає; л. попутал ли- хйй (біс) попутав (поплутав), лещ ихт. лящ, -а, диал. чабак, -а; дать (поддать и т. п.) кому прост, дати ляща (ляпаса) кому.
лёщадь спец. 1. {облицовочные плитки) с о б и р. кахлі, -хель {мн)\ 2. {дно в печах) під {м., род. поду). ліщііікуменьш.-ласк., ихт. лящик. Ср. лещ. лещйна бот. ліщйна, горішина, горішник (л/.), диал. ліска, лещйновые сущ., мн., бот. ліщйнові, -их. лещйновый, лещйнный ЛІЩЙНОВИЙ; ~вые ('^нные) заросли ліщйнові зарості, лещбтка диал. лещата, -кт {мн). лёя* см. лён.
лёя^ {денежная единица) лея, м. лей. лжейкция псевдоакція. лжеискусство псевдомистецтво, лжеклассицйзм псевдокласицйзм, -у. лжеклассйческий псевдокласйчний. лжелйственница бот. лжемодрйна, псевдо- модрйна. лженаука псевдонаука, лженаучный псевдонауковий, лжеплбд ПСЄВДОПЛІД, -плода и -плоду, лжеприсйга юр. неправдйва присяга, кривоприсяга.
лжепрорбк псевдопророк; неправдйвий (фальшйвий) пророк, лжесвидётель юр. псевдосвідок, -дка, криво- свідок; неправдйвий (фальшйвий) свідок; кривоприсяжник.


лжесвидетёльница
191
ливйнец
лжесвидетёльница юр. псевдосвідок, -дка, кривосвідок (л#.); неправдйвий (фальшйвий) свідок; кривоприсяжниця. лжесвидётельский юр. псевдоприсяжний, кривоприсяжний; (ложно показанный) не- правдйво свідчений. лжесвидётельство юр. псевдоприсяжництво, кривоприсяжництво; неправдйве (фальшй- ве) свідчення; кривосвідчення. лжесвидётельствовать юр. кривосвідчити;
неправдйво (фальшйво) свідчити, лжетебрия псевдотеорія, квазітебрія. лжетолкование псевдотлумачення, кривотлумачення.
лжеучёние псевдовчення, кваз1вчёння, облудне вчення, лжеучёный псевдовчений, квазівчений, лжеучйтель псевдоучйтель. лжеучйтельство псевдоучйтельство. лжеучйтельствовать псевдовчителювати,
-ЮЮ, -ЮЄШ.
лжехристийнский рел. псевдохристиянський. лжец см. лгун.
лжйво парен. 1. брехлйво, неправдйво; 2. облудно; 3. фальшйво. Ср. лжйвый 1—3. лжйвость 1. брехлйвість, -ВОСТІ, неправдй- вість; 2. облудність, -ності; 3. фальшйвість. Ср. лжйвый 1—3. лжйвый 1. {склонный ко лжи) брехлйвий, неправдйвий, кривоустий; л. человёк бре- хлйва людйна; 2. {обманчивый) облудний, реже облудливий; 3. {фальшивый) фальшйвий; ~вая улыбка фальшйва (нещйра) посмішка; -вое заявлёние фальшйва (брехлй- ва) заява.
ли*, ль част., союз чи {преим. ставится в начале предложения)', {при вопросе, сомнении
— 	ещё) чи ж, чи то ж, а чи; здорбв ли ты? чи здоровий ти?; ли..., ли... чи..., чи (а чи, чи то)...; чи то..., чи [то]; ноёхать что ли? поїхати чи що (хіба, абощо)?; так ли? чи (а чи) так [воно]?; тот ли, другбй ли чи той, чи [хто, хтось] інший; что ли чи що. ли^ {мера длины и веса в Китае и dp) нескл., с. лі.
ли^ нескл., м. и ж., этнол. лі. лнйзы мн., биохим. ліази, -аз. лийна бот. ліана, ли^новый бот. ліановий, либёла спорт, лібела.
либерал 1. {сторонник либерализма) ліберал;
2. {вольнодумец — ещё) вільнодумець, -мця. либерализация лібералізація; л. цен лібералізація цін.
либерализйровать лібералізувати, -ую, -уєш. либералйзм политол. лібералізм, -у; {вольнодумство — ещё) вільнодумство; ж. поблажливість, -ВОСТІ. либерйлка разг. лібералка, либеральничанье разг. ліберальничання. либеральничать разг. поводити (-джу, -диш) себе як ліберал, бути лібералом, разг. лібе- ральничати. либерйльничество ліберальництво. либерально нареч. ліберально; вільнодумно;
поблажливо, либерально-буржуазный политол. ліберально-буржуазний, либерйльно-демократйческий политол. лібе- рально-демократйчний. либерйльно-монархйческий политол. ліберально-монархічний, либерйльно-нарбднический политол. лібера- льно-нарбдницький. либеральность ліберальність, -ності; поблажливість, -вості. либеральный ліберальний; вільнодумний;
поблажливий, либерйец ліберієць, -ійця; -ййцьі мн. ліберій- ці, -ів. либерййка ліберійка. либерййский ліберійський, лйберо нескл., м., спорт, ліберо. либертарианец политол. лібертарі^нець, -нця. либертари^нка политол., разг. лібертаріанка. либертарианский политол. лібертаріанський. либертарианство политол. лібертаріанство. либертй нескл., с., текст, ліберті, либертйньї мн., спорт, лібертйни, -ів. лйберум вёто нескл., с., юр. ліберум вето, либйдо нескл., с., психол. лібідо, лйбо союз або, чи то; л...., л.... або..., або...; чи то..., чи то...; ноёду на Кавказ л. в Крым поїду на Кавказ або в Крим; О л. грудь в крестйх, л. голові в кустйх пан або пропав, здобути або дома не бути; л. дбждик, л. снег, л. будет, л. нет погов. або погода, або негода, либбр фин. лібор, -у. лйбра {единица массы) лібра. либрйция астр, лібрація; л. Луны астр, лібрація Місяця, либреттйст лібретйст. либреттйстка лібретйстка. либрётто нескл., с. лібрето, либрифбрм биол. лібриформ, -у. либь нескл., м. и ж., этнол. ліб. ливйнец ліванець, -нця; ~нцьі мн. ліванці, -ів.


ливанка
192
лизёна
ливйнка ліванка, ливанский ліванський.
лйвенка {разновидность гармонии) лйвенка, [однорядна] гармошка (гармонія), лйвенская: л. порбда с.-х. лівенська порода, лйвень злйва {ж), разг. хлющ, -к,реже хлюща {ж), диал. залйва. лйвер^ анат., кул. лівер, -у. лйвер^ техн. лівер, -а.
лйверный кул. ліверний; ~ная колбасй ліверна ковбаса. Ср. лйверЧ ливерпулец ліверпулець, -льця; ~льцы мн.
ліверпульці, -ІВ. ливерпулка ліверпулка. ливйец лівієць, '^ЙЙЦЫ мн. лівійці, -ІВ. ливййка лівійка, ливййский лівійський, ливистбиа бот. лівістона. ливмй нареч.: л. лить (лйться) разг. як ([не]мов) 3 відра лйти[ся]; ливцём (лйвнем) лйти[ся]; (р дожде — ещё) разг. [ре]піжити, пірити.
лйвневый злйвовий, злйвний; '^ые дождй ЗЛЙВОВІ дощі, ливнеотвбд ЗЛИВОВІДВІД, -воду, ливнеотводйщий ЗЛИВОВИВІДНЙЙ. ливнеприёмник зливоприймач, -а. ливнепровбд зливопровід, -воду, ливнесбрбс ЗЛИВОСКЙД, -у. ливнеспуск зливоспуск, -у. ливнестбк зливостік, -току, лйвный уст. ливнйй, заливнйй. ливбнец ист. лівонець, -нця. ливбнекий ист. лівонський; л. брден лівонський орден, ливр {денежная единица) ист. лівр, ливрёйиый ист. ліврейний, ливрёя ист. лiвpёя. лйвский лівський. Ср. лйвы. лйвьілі;^., ист. ЛІВИ, -ів. лйга' ліга; Лйга Шций ист. Ліга Націй;
спортйвная л. спорт, спортйвна ліга, лйга^ муз. ліга, лйга^ {единица длины) ліга, лигйид хим. ліганд, -у.
лигатура вразн. знач. лігатура; иаложйть -^ру вет., мед. накласти лігатуру, лигатурный в разн. знач. лігатурний; ~ная иглй лігатурна голка, лигийн биол., хим. лігнін, -у. лигнйновый биол.,хим. лігніновий, лигнйт геол. лігніт, -у. лигнйтовый геол. лігнітовий.
лигностбн хим. ЛІГНОСТОН, -у. лигносульфбновый хим. лігносульфоновий. лигнофбль спец. лігнофоль, -лі. лйго нескл., м., этногр. ліго, лигозбмы мн., ЗООЛ. ЛІГ030МИ, -ІВ. лигройн хим. лігроїн, -у. лигройновый хим. лігроїновий; ~ые раст- ворйтели лігроїнові розчйнники. лигулёз вет., мед. лігульоз, -у. лигурййский лігурійський. лигурым»., этнол. лігури, -ів. лидйза фарм. лідаза. лидйр техн. лідар.
лиддйт хим. ЛІДЙТ, -у; ~ты мн. лідйти, -ів. лйдер лідер; провіднйк, -а; л. партии поли- тол. лідер партії; л. турнйра спорт, лідер турніру.
лйдерский лідерський, провіднйчий. лйдерство лідерство; {первенство — ещё) ж. першість, -шості; борьбй за л. боротьба за лідерство (першість), лйдерствовать лідерувати, -ую, -уєш, ходйти (-джу, -диш) в лідерах, вестй (веду, ведёт) перёд, задавати тон. лидертйфель муз. лідертафель. лидйрование лідйрування. лидйровать лідйрувати, -ую, -уєш. лидйрующий 1. п р и ч. якйй (що) лідйрує; лідер {сущ)\ 2. прил. провіднйй, передовйй, авангардний; {в спорте) пёрший, лидб нескл., с., геогр. лі до. лидокайн фарм. лідокаїн, -у. лйжущий 1. прич. якйй (що) лйже; лизун, -а, лизака, м. и ж. підшивайло, підлабуза {сущ)\ 2. прич. и прил. лйзаний, лизальний, лизучий. лйзание лизання.
лйзанньїй прич., прил. лйзаньїй лйзаний. лизаты фарм. лізати, -ів. лизать / лизнуть 1. лизати (лижу, лйжеш) / лизнути, несов., разг. лйзкати, лйзькати; 2. {целовать) пер єн. цілувати, -ую, -уєш; л. руки (нбги, пйтки) кому перен., прост. лизати руки (ноги, п’яти) кому, підшиватися (підлабузнюватися, -ююся, -юєшся, лататися) до кого. лизаться 1. лизатися (лижуся, лйжешся),/?азг. лйзкатися, лйзькатися; 2. {целоваться) перен. цілуватися,-уюся,-уєшся. лизгбльд ист. лізгольд, -у. лизгбльдерьі мн., ист. лізгольдери, -ів. лизёна архит. лiзёнa.


лизергйновая
193
ликовать
лизергйновая: л. кислоті хим. лізергінова кислота, лизигённый бот. лізигенний. лизикйрпия бот. лізикарпія. лизйметр техн. лізйметр. лизиметрйческий лізиметрйчний. лизйн физиол. лізйн, -у. лизйна архит. лізйна. лйзинг фин. лізинг, -у, оренда.
ЛЙЗИНГОВЫЙ фин. лізинговий, лйзис мед. лізис, -у.
лизоблі&д презр. блюдолйз; лизоблюд, разг. мисколйз, лакйза; прост, похлібець, -бця и підлипайло (м. и с) и підлабуза, лизоблібдка презр. блюдолйзка, лизоблюдка, лакйза, підлабуза, лизоблібдничать презр. бути блюдолйзом (лизоблюдом, підлабузою), лакизувати, -ую, -уєш.
лизоблі&дство презр. лизоблюдство, підлабузництво.
лизогенизйция микробиол. лізогенізація.
лизогенйя микробиол. лізогенія.
лизогённый микробиол. лiзoгённий.
лизбл хим. лізол, -у.
лизолетицйн хим. лізолетицйн, -у.
лизбловый хим. лізбловий.
лизомицетйн фарм. лізоміцетйн, -у.
лнзосбмьілі»., биол. лізосоми, -ів.
лизофбрм хим. лізоформ, -у.
лизоцйм биохим. лізоцйм, -у.
лизун 1. прост, лизун, -а; 2. (подхалим) ирон.
підлабузник,підлабуза, лизунец прост, лизунець, -нця. лизунья, лизуха прост, лизуха, лик* 1.(лмг/о)книжн., уст. облйччя(с.),лицё, разг. вид, -у; 2. {внешний вид) зовнішній вй- гляд, -у; 3. перен. лик, -у, диск; л. луны лик (диск) місяця; л. сблнца лик (диск) сонця, лик^ {на иконах) церк. лик, -у, образ, -у; {собрание кого-либо) сонм, -у; нричйслить к ~ку святых прилучйти (приєднати) до лйку (числа, сонму) святйх, канонізувати, ликбёз (ликвидация безграмотности) ист.
лiкнёп, -у (ліквідація нeпиcьмённocтiX ликбёзник ист., разг. лiкнёпник. ликбёзовский, ликбёзный ист., разг. лiкнё- півський.
ликвацибнный геол., ист. лікваційний. ликвйция геол., мет. ліквація. ликвид^мбар бот. ліквідамбар, -у. ликвидатор ліквідатор, ликвидаторский ліквідаторський, ликвидаторство ліквідаторство.
ликвидацибнный ліквідаційний; ~нная ко- мйссия ліквідаційна комісія, ликвидация ліквідація, с. зліквідування; {устранение — ещё) знйщення, вйнищення; {отмена) скасування; л. неграмотности ліквідація нeпиcьмённocтi; л. послёдствий аварии ліквідація наслідків аварії; л. преступной группнрбвки ліквідація (знйщення) злочйнного угруповання, ликвидйрование ліквідування; {устранение
— 	ещё) знйщення, вйнищення; {отмена) скасування, ликвидйрованный ліквідований, зліквідований; знйщений, вйнищений; скасований. Ср. ликвидйровать. ликвидйровать несов. и сов. ліквідувати, -ую, -уєш, сов. зліквідувати; (о погашении долга) сплатйти (сплачу, сплатиш); {устранять — ещё) несов. знйщувати, -ую, -уєш, винй- щувати; скасовувати, -овую, -овуєш. ликвидйроваться ліквідуватися, -ується, зліквідуватися; знйщуватися, -ується, винй- щуватися; скасовуватися, -овується. Ср. ликвидйровать.
ликвидйрующий 1. прич. якйй (що) ліквідовує и т. п.; ліквідатор {сущ.); см. ликвидйровать; 2. прил. ліквідаційний, ликвндйруемый ліквідовуваний; знйщува- ний; скасовуваний. Ср. ликвидйровать.
ЛИКВЙДНОСТЬ ком., фин. ліквідність, -НОСТІ;
избыточная л. надлишкова ліквідність; л. баланса ліквідність балансу; л. бйнка ліквідність банку, ликвйдный ком., фин. ліквідний; --ые срёд- ства ліквідні кошти; л. фонд ліквідний фонд.
лнквйдус крист, ліквідує, -у. лйквор физиол. ліквор, -у. лйкворный физиол. лікворний. ликёй ист. лiкёй. ликёр лiкёp, -у. ликёрный лiкёpний. ликёро-вбдочный лiкёpo-гopiлчaний. ликёрчик, ликёрец уменьш. лiкёpчик, -у, лі- керёць, -рця. лйки {ликование) мн., уст радісні крйки, радісний крик (-у), ликовйние радість, -дості; радощі, -ів {мн), радіння, тріумфування; всеббщее л. загальна (безмёжна) радість, загальний ентузіазм, разг. трирадість. ликовйть радіти, веселйтися, звеселятися, тріумфувати, -ую, -уєш.


ликбды
194
лимбнный
ликбды JHH., ихт. ЛІКОДИ, -ів. ликопбдий 1. см. плаун; 2. фарм. лікопбдій, -ІЮ, п’ядич, поясник. ликопбдиум лікопбдіум, -у, плаун, лйктор ист. ліктор, лйкторский ист. лікторський. ликтрбс мор. ліктрбс.
ликующе парен, радісно, зраділо, тріумфально.
ликующий 1. прич. якйй (що) радіє и т. п.; см. ликовать; 2. прил. радісний, зраділий, тріумфальний, лилёйиик бот. лілійник, -у. лилёйиые сущ., мн., бот. лілійні, -их. лилёйиый лілійний, лілейний, поэт, лелійний. лилёя см. лйлия. лилиевйдиый лілієподібний. лилиецвётиые сущ., мн., бот. лілієквіткбві, -их.
лилипут ліліпут; перен.,разг. коротун, -а, ку- цак, -а, мацюпуля (м. и ж), курдупель, -пля. лилипутка ліліпутка; перен., разг. курдупка, коротуха. лилипутский ліліпутський, лйлия бот. лілія, лілея, поэт., уст. лелія; водяная л. бот.\ а) латаття, водяна (біла) лілія (лілея); б) {жёлтая) [жбвте] латаття, [жовті] глечики (-ів), жовта лілія (лілея); лаицето- лйстпая л. ланцетолйста (тигрова, красйва) лілія; морскйя л. зоол. морська лілія, морсь- кё латаття, лиловйтость лілбвість, -вості.
ЛИЛОВЙТЫЙ лілуватий, лиловёть ліловіти.
лилбво-голуббй лілбво-блакйтний, лілово- голубйй. лилбво-ейний лілбво-сйній. лилбвьій ліловий, бузковий, фіолетовий, лимйн лиман, -у. лимйида ихт. ліманда. лимонный лимановий, лиманний, лимацйдьілія., jc2/Af. лімацйди, -ів. лимб астр., геод. лімб, у. лимберббртовый: л. канал мор. лімберббр- товий канал, лнмбйческая: л. систёма анат. лімбічна система.
лймбо {танец) нескл., с. ліл^бо. лймбовьій лімбовий. лимбургйт геол. лімбургіт, -у. лйминг с.-х. лімінг, -у.
лимйт ліміт, -у; {ограничение — ещё) с. обмеження; смётный л. фин. коштбрисний ліміт.
лимитй собир., ж., прост, ліміта. лимитйция лімітація; {ограничение — ещё) с. обмеження, лймитед неизм. ЛІМІТЄД. лимитйрование лімітування; {ограничение — ещё) обмёження. лимитйрованный лімітований; {ограниченный — ещё) обмежений, лимитйровать лімітувати, -ую, -уєш; {ограничивать — ещё) обмёжувати, -ую, -уєш. лимитйроваться лімітуватися, -ується; {ограничиваться — ещё) обмёжуватися, -ується. лнмнтйруемый лімітований; {ограничиваемый — ещё) обмежувальний, лимитйрующий 1. прич. якйй (що) лімітує (обмежує); ср. лимитйровать; 2. прил. лімітний, лімітаційний. лимйтный лімітний; обмежувальний, лимитрбф ист. лімітроф, лимитрбфный ист. лімітрбфний. лимйтчик разг. лімітник, лимйтчица разг. лімітниця. лимнйграф гидрол. лімніграф, лимнйческнй геол. лімнічний. лимиблог гидрол. лімнолог, лимнологйческий гидрол. лімнологічний, озерознавчий. лимнолбгия гидрол. лімнологія, с. озерознав- ство.
лнмнофйльїлі»., биол. лімнофіли, -ів. лимнофйльный биол. лімнофільний. лимбжская: л. эмйль лимозька емаль, лимби^ бот. лимон, ж. цитрйна; выжатый л. перен.,разг. вйчавлений (вйдушений) лимон, вйчавлена (вйдушена) цитрйна. лимбн^ {миллион) жарг. лимон, лимонад лимонад, -у. лимонадный лимонадний, лимонарий сад. лимонарій, -ію. лимонйт геол., мин. лімонат, -у. лимонён хим. лiмoнён, -у.
ЛИМОНЙТ хим. ЛІМОНІТ, -у. лимбика в разн. знач. лимонка; {граната — ещё) разг. рёпанка. лимбнник бот. лимонник, -у. лимбнница энтом. лимонниця, лимбнно-жёлтый лимонно-жовтий. лимоннокйслий хим. лимоннокйслий; л. натрий лимоннокйслий нaтpi^. лимбнный, лимбновый лимоновий, лимонний, цитриновий, цитрйнний; ~нная кислоті лимонна (цитрйнова) кислота; ~ниое дё- рево лимонне дёрево; ~нный сок лимонний сік.


лимоновйдный
195
лйния
лимоновйдный лимоноподібний, лимбновка сад.,разг. лимонівка, лимбнчик уменьш.-ласк. лимбнчик, ж. цит- рйнка. Ср. лимбнЧ лнмузйн лімузйн.
лимузйнчик уменыи.-ласк. лімузйнчик. лймфа физиол. лімфа, лимфаденйт мед. лімфаденіт, -у. лимфаденбз мед. лімфаденбз, -у. лимфангибма мед. лімфангіома. лимфангйт, лимфангойт мед. лімфангіт, -у, лімфангоїт, -у. лимфатйческий, лимфатйчный физиол. лім- фатйчний; ~ие сосуды лімфатйчні судйни. лимфогранулематбз мед. лімфогранулематоз, -у.
лимфообращёние лімфоббіг, -у (л/.), лимфоретикулёз мед. лімфоретикульоз, -у. лнмфосаркбма мед. лімфосаркома. лимфоузел мед. лімфовузол, -зла. лимфоцитбз мед. лімфоцитоз, -у. лимфоцйты мн., физиол. лімфоцйти, -ІВ. линалобл хим. ліналобл, -у. линйрия бот. лінарія, м. льонбк, -нку. линг^ла нескл., (м.); неизм., лингв, лінгала (ж.). лингафбн лінгафон, -у.
лингафбнный лінгафонний; л. кабинёт лінгафонний кaбiнёт. лингайты мн., ист. лінгаяти, -ів. лингватулёз вет. лінгватульбз, -у. лингватулйдым»., зоол. лінгватуліди, -ів. лингвйст лінгвіст; (языковед — ещё) мовознавець, -вця.
лингвйстика научн. лінгвістика; {языковедение — ещё) с. мовознавство; математйче- ская л. математйчна лінгвістика, лингвистйческий ЛІНГВІСТЙЧНИЙ; мовознавчий.
лингвйстка лінгвістка; [жінка-]мовознавець. лингводидйктика научн. лінгводидактика. лингвосоциолбгия научн. лінгвосоціологія. лингвостилйстика научн. лінгвостилістика, лингвострановёдение научн. лінгвокраїнознавство.
лингвострановёдческий научн. лінгвокраїнознавчий.
лингвофилосбфия научн. лінгвофілософія, линеамёнт геол. лінеамент, -у. линеаризйция мат. лінеаризація, линеарйзм муз. лінеарйзм, -у. линейрность муз. лінеарність, -ності. линеарный муз. лінеарний.
линёечка уменьш.-ласк. лінієчка. Ср. линёй- каЧ.
линёечный лінійковий.
линёйка* 1. лінійка; {для измерения углов) транспортйр; {на бумаге — ещё) рйска; {чертёжная треугольная) м. косйнець, -нця; измерйтельная, направлйющая, пере- движийя л. вимірювальна, напрямна, пересувна лінійка; 2. {торжественный строй) перен. урочйста лінійка, линёйка^ {экипаж) ист. лінійка, линёйно-аппарйтный лінійно-апаратний, линёйно-кйбельный лінійно-кабельний, линёйно-лёнточный лінійно-стрічковйй. линейнолйстый лінійнолйстий. линёйно-путевбй лінійно-шляховйй. линёйно-функционйльный лінійно-функціо- нальний.
линёйный 1. прил. лінійний; ~ная скбрость
физ. лінійна швйдкість; л. корйбль лінійний корабёль; 2. сущ., воен. лінійний, -ого. линёйчатый лінійчастий; '-тая повёрхность мат. лінійчаста поверхня.
ЛИНёЙЩИК ЭЛ. лінійник.
линёк* уменыи.-ласк., ихт. линьок, -нька. Ср. линьЧ
линек^ мор., уст. ліньок, -нька. Ср. линь^ линемёт мор. лінемет.
линеметйтель, линометйтель мор. лінемета- льник.
линемет^тельный, линометйтельный мор.
лінеметальний. линетбл хим. лінетол, -у. линёя {экипаж) лінея.
лйнза лінза; вбгнутая, выпуклая, контактная, собирательная л. угнута, вйпукла, контактна, збірна лінза, лйизовый лінзовий, линимёит фарм. лінімент, -у. лйния лінія; {железнодорожная — обычно) кблія, полотно, -а; {на лице) рйса; {пограничная) межа, м. кордон; {прямая) сущ., мат. пряма, -6Ї; {движение пули) траєкторія; {родства) лінія, коліно; л. застрбйки лінія забудови; л. оборбны воен. лінія оборони, оборонна лінія; л. поведёния лінія поведінки; л. резьбы лінія нарізки; л. штрафибй площадки спорт, лінія штрафного майданчика; потбчная л. потбкова лінія; смйзочная л. мастйльна лінія; ступёнчастая л. східчаста лінія; телефбииая л. телефонна лінія; трамвайная л. трамвайна колія (лінія); О вестй своіЬ '-ИЮ, прост, гнуть [своіЬ, одну и т. п\


лйнкидж
196
липкомёр
~ию робйти по-своему, стояти на своєму, виводити [далі] свою нйтку; вестй свою лінію; [идтй] по ~ии чего, какой [ітй] по лінії чого, якій.
лйнкидж ком. ЛІНКИДЖ, -у.
лйнкольн авто лінкольн. линкбр (линейный корабль) мор. лінкбр (лінійний корабёль). лйнкос {искусственный язык) лінкос, -у. линкруст строит, лінкруст, -у. линнейт геол. ліннеїт, -у. линнебн научн. ліннеон. линнёя бот. лінея.
ЛЙИНЫЙ см. ЛИНІ&ЧИЙ. линб нескл., с., текст, лінб. линобатйст текст, лінобатйст, -у. лииовйльный лініювальний, лииовйльщик спец. лініювальник, линовйльщица спец. лініювальниця, линовйние лініювання.
линбванный прич., прил. линбваный лінійб- ваний, ЛІНІЯНИЙ. линовйть лініювати, -юю, -юєш, лініїти; л.
тетрадь лініїти збшит. линоваться лініюватися, -юється, лініїтися. линбвка разг. 1. (действие) лініювання, ліні- яння (с.); 2. {разлиновка) лініяння. линбвщик см. линовальщик, линограві&ра иск. ліногравюра, линогравібрньїй иск. ліногравюрний.
ЛИНОКСЙН жив. ЛІНОКСЙН, -у. линолейт хим. лінолеат, -у. линолёновая: л. кислотй хим. ліноленова кислота.
линблеум лінолеум, -у; л. на вбйлочной оснб-
ве лінблеум на повстяній оснбві; много- слбйный л. багатошарбвий лінблеум; тепло- изоляцибнный л. теплоізоляційний лінблеум; узбрчатый л. візерунчастий лінблеум. линблеумный, линблеумовый лінблеумовий. линбн текст, лінбн, -у. линотйп полигр. лінотйп. линотипйст полигр. лінотипіст, линотипйстка полигр. лінотипістка. линотйпия полигр. лінотйпія. лннотйнный полигр. лінотйпний; л. наббр ЛІНОТЙПНИЙ набір, линотрбн полигр. лінотрбн, -у. линотрбнный полигр. лінотрбнний. линт текст, лінт, -у. лйнтер уст. лінтер. линурби хим. лінурбн, -у. линующий 1. прич. якйй (що) лінує; лініювальник {сущ)\ 2. прил. лініювальний.
линчевание лінчування, линчёванный лінчбваний. линчевать чинйти (-НЮ, -ниш) самосуд, лінчувати, -ую, -уеш. линчеваться лінчуватися, -ується. линчуемый лінчбваний. линчующий 1. прич. якйй (що) чйнить самосуд (лінчує); лінчувальник {сущ)\ 2. прил. лінчувальний, самосудний, линь' ихт. ЛИН, -а. линь^ мор. лінь, -ня.
лйнька линяння (с.); вицвітання; облізання, линібчесть линючість, -чості. линібчий 1. прич., разг. якйй (що) линяє и т. п.; CM. линйть; 2. прил. линючий, линю- щий.
ЛИНЙЛЫЙ 1. разг. линялий, злинялий; 2. {пре- им. о животных) облізлий. линйние линяння.
линйть несов. линяти; {выцветать — ещё) вицвітати, блякнути, знебарвлюватися, -юється; {о животных) облізати, линйющий 1. прич., разг. якйй (що) линяє ит.п.\ см. линйть; 2. прил. линючий, линю- щий.
лионёз текст, ліонбз, -у.
либнец лібнець, -нця; ~нцьі мн. лібнці, -ів.
либнский лібнський.
лиопёльмыл/н., зоол. ліопельми, -ів.
лиотропйя хим. ліотропія.
лиотрбпный хим. ліотрбпний.
лиофилизйция хим. ліофілізація.
лиофйльность хим. ліофільність, -ності.
лиофйльньїй хим. ліофільний.
лиофббность хим. ліофббність, -ності.
лиофббный ліофббний.
лйна* {дерево) бот. лйпа, лйпина.
лйна^ {фальшивка) прост, лйпа; фальшйвка.
лннйза биохим. ліпаза.
линарйс ихт. ліпарйс.
линарйт геол. ліпарйт, -у.
лйпец, прост, лйповец диал. лйповий мед
(-у)-
ЛИПЙДЫ мн., биохим. ліпіди, -ів. лйнка уменьш. лйпка; ободрать (облунйть, обобрйть) как ~ку прост, обдерти (обідрати, обібрати, облупйти, обчйстити) як лй- пку, обдерти (обідрати) як білку (барана), оббілувати як білку, живцем облупйти кого. Ср. лйнаЧ
лйнкнй 1. липкйй, липучий; 2. {вяжущий — ещё) разг. беркйй, беручкйй. лйнко нареч. лйпко. липкомёр полигр. липкомір.


лйпкость
197
лиссаббн
лйпкость лйпкість, -кості, липучість, -чості. лйпмановская: л. фотография фото ліпма- нівська фотографія, лйпник диал. см. липнйк 1. лйпнуть 1. лйпнути; 2. {прилипать — ещё) прилипати, приставати, -стаю, -стаєш, разг. братися (берёться). лйпнущий 1. прич. якйй (що) лйпне и т. п.; CM. лйпнуть 1—2; 2. прил. липучий, липкйй, беручкйй, беркйй. липнік 1. собир. липняк, -у, лйпник, -у; 2. (липа) лйпа, лйпина (ж). лйповые сущ., мн., бот. лйпові, -их. лйповый^ лйповий. Ср. лйпаЧ лйповый^ {поддельный, фальшивый) лйповий, фальшйвий; л. докумёнт лйповий (фальшивий, луб’янйй, солом’яний) докумёнт. Ср. лйпа^
липбевая: л. кислотй биохим. ліпоєва кислота, липбид хим. ліпоїд, -у. липокайн хим. ліпокаїн, -у. липоксигенйза хим. ліпоксигеназа. липбмалівд. ліпома, ЛІ.,/7дзг. жировйк, -а. липоматбз мед. ліпоматоз, -у. липопротейдьі мн., хим. ліпопротеїди, -ів. липофйльность хим. ліпофільність, -ності. липофусцйн хим. ліпофусцйн, -у. лйппия бот. лінія, лйпси {танец) нескл., с. ліпсі. липтобиолйт геол. ліптобіоліт, -у. липучесть разг. липучість, -чості. липучий разг. липучий, липучка в разн. знач, липучка, лйра* 1. (л строчная) муз. ліра; 2. {Л прописная) астр. Ліра, лйра^ {денежная единица) ліра, лйра-вибла муз. ліра-вібла, {род. ліри-вібли). лйра-рыба ихт. ліра-рйба {род. ліри-рйби). лирйзм лірйзм, -у. лйрик лірик.
лйрика лірика; гражданская л. лит. громадянська лірика; медитатйвная л. лит. меди- татйвна лірика, лйрико-драматйческийлірико-драматйчний. лйрико-колоратурный лірико-колоратурний. лйрико-патриотйческий лірико-патріотйчний. лйрико-эпйческий CM. лйро-эпйческий. лйрико-юмористйческий лірико-гумористйч- ний.
лириодёндрон бот. лipioдёндpoн, тюльпанове дёрево. лйрица муз. ліриця. лирйчески нареч. лірйчно.
лирйческий лірйчний; л. беспорядок лірйчне безладдя, лірйчний бёзлад, поетйчний розгардіяш; ~кое стихотворёние лірйчний вірш.
лирйчно нареч. лірйчно. лирйчность лірйчність, -ності. лирйчный лірйчний. лйрник муз. лірник, лйрньїй поэт., уст. лірний. Ср. лйра* 1. лировйдный, лирообразный ліроподібний, лирообразно нареч. ліроподібно, лирохвбст орн. лірохвіст, -хвоста, лирохвбстый орн. лірохвостий, лйро-^пика лит. л^po-ёпiкa. лйро-эпйческий лит. ліро-епічний, лйру нескл., м., муз. ліру, лисй, лис 1. лисйця; {самец) лис; 2. {о хитром человеке) перен. лисйця; О Лис^ Патрикё- евна фолькл. лисйчка-сестрйчка {род. ли- сйчки-сестрйчки). Лис Микйта; ~сбй при- кйдьіваться (вертёться и т. п) прост, лй- сом (лисйцею, лисйчкою) прикидатися (кру- тйтися). лйсель мор. лісель. лйсель-рей мор. лісель-рей. лисёнок уменьш.-ласк. лисеня, лисенятко {с.). Ср. лисй 1.
ЛЙСИЙ, прост. ЛИСЙНЫЙ лйсячий, лисйчий, лисйччин; ~ий мех лйсяче хутро; ~сья норй лйсяча (лисйча, лисйччина) нора; ~сья хйт- рость лйсяча хйтрість. лисировйние спец, глянсування, лісування. лисирбванный спец, глянсбваний, лісований. лисйровать спец, глянсувати, -ую, -уєш, лісу- вати.
лисйроваться спец, глянсуватися, -ується, лі- суватися. лисирбвка см. лисировйние. лисйть (к кому, перед кем) прост, лестйти (лещу, лестйш) (кому), разг. [лйстом] стелй- тися, -люся, -лишся (перед ким), лисйца^ лисйця; {самец) лис; см. ещё лисй 1—2. лисйца^ {в телеге) підтоки {род. мн. підток), лисйчка уменьш.-ласк. лисйчка, реже лйска.
Ср. лисй 1—2. лисйчки^ мн., бот. лисйчки, -чок. лисйчки^лін., ихт. лисйчки, -чок. лисовйн диал. лис.
лйсонька ласк., фолькл. лйсонька, лисйчка. Ср. лисй.
лисохвбст бот. кйтник, -у, лисохвіст, -хвоста, лисп {алгоритмический язык) лісп, -у. лиссаббн винодел., разг. Лісабон, лісабонське винб.


лиссаббнский
198
литёйщик
лиссаббнский лісабонський, лист в разн. знач, лист, -d; полигр. аркуш; (короткий) ж., разг. цидула, цидулка; боль- НЙЧНЫЙ л. лікарняний лист; закладнбй л. заставнйй лист; исполнйтельньїй л. виконавчий лист; крбвельный л. даховий (покрівельний) лист; л.-6ттиск полигр. лист-відбй- ток {род. листа-відбйтка); награднбй л. нагородний лист; облицбвочный л. облицювальний лист; обходнбй л. обхіднйй лист; опрбсиый л. опйтувальний (опйтний) лист, анкёта; охранный л. охоронний лист; путе- вбй л. дорожній (подорожній) лист; О дрожать как осйновьій л. погов. тремтіти як (мов, немов, наче, неначе) осйковий лист (осйкове лйстя); приставать как бйииьій л. погов. приставати реп’яхом; приставати (чіплятися) як (мов, немов, наче, неначе) реп’ях [до кожуха], приставати (лйпнути) як (мов, нембв, наче, неначе) шёвська смола [до чобота, п’ятй], лізти сльотою (як сльота), листйж полигр. аркушат, -у; л. кийги аркушат кнйги.
листйжиый полигр. аркушатний. листйть разг. перегортати, перегбртувати, -ую, -уєш, гортіти. листаться разг. перегортатися, перегортува- тися, -ується, гортатися, листающий якйй (що) гортає и т. п.\ см. листать.
листвй собир., бот. лйстя (с.), лист, -у. листвеийт геол. ліственіт, -у. листвеиитиз^ция геол. ліственітизація. лйствеииица бот. модрйна. лйствеииичньїй модрйновий. лйствеиио-декоратйвный лйстяно-декоратйв- ний.
лйствеииьій^ листянйй; -'Ьіе бвощи листяна городина; л. лес листянйй ліс. лйствеииый^ диал. см. лйствеииичньїй. листёрни мн., микробиол. лicтёpiї, -ій. листернбз вет. лістеріоз, -у. лйстик уменьш. листок, -тка, аркушик; три лйстика карт, три лйстики. Ср. лист, лйстниг информ. лістинг, -у. листоблбшка энтом. листоблішка, мідянйця. листоббй метео листобій, -бою. листоббйньїй метео листобійний. листовйть см. листйть. листовёртка энтом. листовійка, листовйдный листоподібний, листкоподіб- ний, листуватий, листкуватий. листбвка* {агитационный листок) листівка, разг. метёлик {м.) и летючка.
листбвка^ бот. листівка, листовбй 1. {относящийся к листьям) листянйй, листковий; л. таб^к листянйй (листковий) тютюн; 2. {изготовленный в виде листов) листовйй; {из бумаги — обычно) арку- шёвий; ~6е желёзо листовё залізо, листогйбочный мет. листозгинальний, листоёд энтом. листоїд, листогрйз. листбк уменьш. листок, -тка; ср. лист; {бумаги, книги, тетради и т. п. — ещё) аркушик, ж., разг. картка; {бланк, документ, листовка) листбк; л. врёменной нетрудоспосбб- ности листбк тимчасової непрацездатності; температурный л. температурний листбк. листонбс зоол. ЛИСТОНІС, -носа, листообразный см. листовйдный. листопад листопад, -у, падолйст, -у; {как название месяца) поэт, падолйст, -а. листопадный листопадний, листоподбброчный полигр. листопідбир^ль- ний.
листоправйльный мет. листоправйльний. листопрокатка мет. листопрокатування, листопрокатный мет. листопрокатний, листопрок^тчик мет. листопрокатник, листорёз спец. листоріз, листорёзальный мет. листорізальний. листостёбельный листостебловйй. листотёлы мн., биол. ЛИСТОТІЛИ, -ІВ. листоформбвочный спец. листоформувіпьний. листбчек уменьш.-ласк. листбчок, -чка; аркушик. Ср. лист, листоштампбвочный листоштампувальний, лйстья см. листвй. лис^ нескл., м. и ж., этнол. лису, лисйтник лисятник, лит {денежная единица) лйт. литаврйст, литаврщик муз. литаврйст, уст.
тулумбасник. литйврный муз. литавровий, уст. тулумба- совий.
лтткъры мн., муз. литаври, -kwp,ycm. тулумба- си, -ів; --pa ед. литавра, м., уст. тулумбас, литйния церк., перен. літанія. литаскбп, литакиноскби кино літаскбп, літа- кіноскбп.
литвйн этнол., уст. литвйн, -а; -ны мн. лит- вйни, -ІВ. литвйнка этнол., уст. литвйнка. литёйная сущ., ж., мет. ливарня, литёйный мет. ливарний; л. двор ливарний двір; л. цех ливарний цех. литёйщик мет. ливарник, реже ливйр, -я.


литёйщица
199
литраж
литёйщица мет. ливарниця, лйтер ж.-д. літер.
лйтера {буква) уст. літера, буква; полигр. літера.
литер^льно нареч., уст. літерально; (буквально — ещё) буквально, литеральный уст. літеральний; {буквальный
— 	ещё) буквальний, литератор літератор; {писатель — ещё) пись- мённик.
литераторский літераторський; {писательский — ещё) письмённицький. литераторство разг. літераторство; {писательство — ещё) письменство, литераторша разг. літераторка; {писательница — ещё) письмённиця. литература література, реже письмёнство (с.); {художественная литература — ещё) художня література, белетрйстика; {словесность) cлoвёcнicть, -НОСТІ; {как товар — ещё) мн. книжкй, -жок; изйщная л. красне письмёнство. литературно нареч. літературно, литературно-крнтйческий літературно-кри- тйчний.
литературно-мемориальный літературно- меморіальний, литературно-музыкальный літературно-му- зйчний.
литературно-худбжественный літературно- художній.
литературность літературність, -ності. литературный літературний; --ное наслёдне літературна спадщина; ~ное твбрчество літературна творчість, письмёнство; ~ые кру- гй літературні кола; '-ые памятники літературні пам’ятки; ~ые течёння літературні течії; л. язык літературна мова, литературовёд літературознавець, -вця. литературоведённе літературознавство; сравнйтельное л. порівняльне літературознавство.
литературовёдческий, лнтературовёдный
літературознавчий, литературщнк ирон. літературщик. литературщина прен. літературщина, лйтерный^ ж.-д. літерний; л. вагбн літерний вагон. Ср. лйтер. лйтерный^ літерний. Ср. лйтера. литеровйть літерувати, -ую, -уєш. лйтиевый хим. літієвий, лйтий хим. літій, -ію. литий церк. ЛІТІЯ.
лйтка мет. вйливок, -вка (л<.). лнткружкбвец разг. літгуртківець, -вця.
Ср. литкружбк. литкружбк (литературный кружок) літгурток, -тка (літературний гурток), литмонтйж (литературный монтаж) літмонтаж, -у (літературний монтаж), лйтннк техн. ливнйк, -а. лйтннковый техн. ливниковий, лнтбвец литовець, -вця; -вцы мн. литбвці, -ІВ. литбвка' литовка. Ср. лнтбвец. лнтбвка^ {коса) с.-х. литовка, литбвский литовський, литогенёз, лнтогенёзнс лiтoгeнёз, -у, лiтoгeнё- зис.
лнтоглйфнка иск. літогліфіка. литбграф літограф, лнтографйрованне літографування, лнтографйрованный літографований, лнтографйровать літографувати, -ую, -уєш. лнтографйроваться літографуватися, -ується. лнтографйрующнй 1. п р и ч. який (що) літографує; 2. прил. літографу вальний, литографйческнй літографічний; л. нортрёт літографічний портрёт. литогрйфия літографія; цветнйя л. кольорова літографія.
литогрйфскнй літографський; л. кймень літографський камінь, лнтогрйфщнкразг. см. литбграф. лнтбй лйтий, вилйваний. Ср. лить 2. лнтолбгия геол. літологія, литомурйцня биол. літомурація. лнтопбн хим. літопон, -у. лнтор^ль геогр. літораль, -лі. литоральный геогр. літоральний, лнторёя спец, лiтopёя. лнторйна зоол. литорйна. литорйнхн мн., зоол. літорйнхи, -ів. лнтосидерйтліг/». літосидерйт, -у. лнтосфёра геол. лiтocфёpa. литосфёрный геол. лiтocфёpний. литбта, лнтбтес поэт, літота, літотес. литотймнин ЛІН., бот. літотамнії, -ій. литофйння спец. літофанія, литофйльный геохим. літофільний. литофйтьілія., бот. літофіти, -ів. литохнмйческнй літохімічний, лнтохромйровать полигр. літохромувати, -ую, -уєш.
лнтохромйческий полигр. літохромічний. литр літр, лнтрйж літраж, -у.


литрйжный
200
лихбй*
литрйжный літражний. литредйктор, литрёд (литературный редактор) літредактор, літред (літературний редактор).
литредйкция (литературная редакция) літредакція (літературна редакція), литрбвка разг. літрівка, литрбвый літровий.
литургйческий, литургййный церк. літургійний.
литургйя* церк. літургія; служба [Божа];
{обедня — ещё) обідня, литургйя^ ист. літургія, литфйк (литературный факультет) разг. літфак, -у (літературний факультет), литфбид (литературный фонд) літфонд, -у (літературний фонд), лйты мн., ист. літи, -ів. лйтый лйтий, вилйваний. Ср. лить 1—2. лить 1. лйти (ллю, ллєш), реже лляти (ллю, ллєш); {наливать из крана, бочки и т. п. — ещё) точйти, -чу, -чиш; {тонкой струёй) ЦІДЙТИ, -джу, -диш; {о свете) випромінювати, -ює; {о звуках) шйрити, -ить; {о дожде
— 	ещё) періщити; {о слезах — ещё) проливати; {о запахе — ещё) пахтіти, -тйть; как из ведрй л. як (мов, немов, наче, неначе) з відра (цёбра) лйти, як з-під ринви лйти; лйвмя л. як з відра лйти; л. благоухйние розливати (лйти) пахощі; л. вбду на мёльницу кого, чью перен. лйти воду на млин кого, чий (колесо кого, чиє)', л. свет лйти світло; л. слёзы лйти (проливати) сльози; 2. мет. лйти, виливати.
литьё мет. 1. {действие) лиття, виливання; 2. {изделие и собир.) литво, -а; рельёфиое л. рельєфне литво, литьевбй мет. виливнйй. лйться лйтися (ллється) и реже ллятися (ллється), виливатися; точйтися, -иться; {струёй — ещё) струмувати, -ує, струміти, -мйть; {тонкой струёй — ещё) цідйтися, -иться; {о свете — ещё) випромінюватися, -юється, розливатися; {о запахе — ещё) пахтіти, -тйть; {о звуке — ещё) лйнути (лй- не), шйритися, -ться; {о речи — ещё) лунати, лиф ліф. лифб CM. лайфб.
лифт ліфт; грузовбй л. вантажний ліфт; ско- ростибй л. швйдкісний ліфт, лифтёр ліфтер, лифтёрский ліфтерський. лифтёрша разг. ліфтерка.
лифтовбй ліфтовий; <^в^я кабйиа ліфтова кабіна.
лифтостройтель ліфтобудівнйк, -а. лифтостройтельньїй ліфтобудівельний. лйфчик ліфчик; {бюстгальтер — ещё) бюстгальтер.
лихйч 1. {удалец) молодёць, -дця, козак,
-а; {хват) разг. зух, хват; 2. {кучер экипажа с резвой лошадью) уст. лихач, -а. лихаческий 1. молодёцький, козацький; хвацький; 2. лихацький. Ср. лих^ч 1—2. лихйчество 1. молодёцтво; хвацтво; 2. лиха- цтво. Ср. лих^ч 1—2. лихвй разг. лйхва, лйшок, -шку {м), зайвина; {в картах) перебір, -бору; с ~вбй разг. з вёр- хом {разг. лйшком, лйхвбю, гаком, чохом), лихеиолбгия научн. ліхенологія, лйхиис бот. ліхніс, -у.
лйхо^ сущ., фолькл., диал. лйхо; не поминать ~ом кого разг. не згадувати (не поминати) лихйм словом (лйхом) кого', узнать, почём фунт ~ха разг. дізнатися (спізнати), почім ківш лйха; побачити смаленого вовка; хватйть (хлебнуть) «-ха разг. набратися (зазнати, скуштувати) лйха (бідй, горя), вйпити ківш лйха.
лйхо^ нареч. лйхо, зле; погано; тяжко, важко. Ср. лихбйЧ
лйхо^ нареч. хоробро, відважно; хвацько, шпарко; жваво, моторно; браво; баско; по- молодёцькому, бадьорйсто. Ср. лихбй^. лиходёй фолькл., уст. лиходій, -ія, лихо- дійник, лиховод; {враг, преступник — ещё) ворог, злочйнець, -нця. лиходёйка фолькл., уст. лиходійка, лихо- дійниця; {преступница — ещё) злочйнниця. лиходёйский фолькл., уст. лиходійський;
{преступный — ещё) злочйнний. лиходёйство фолькл., уст. лиходійство;
{преступление — ещё) м. злочин, -у. лихоймец уст. хабарник, лихвар, -я, разг.
здйрник, здйрець, -рця.
ЛИХОЙМНЫЙ уст. хабарницький, лихварський, разг. здйрницький. лихоймство уст. хабарництво, лихварство, здйрництво,/?а5г. здйрство. лихбй' фолькл., уст. {приносящий беду) лихйй; {злой — ещё) злий; {плохой — ещё) поганий; {тяжкий — ещё) тяжкйй, важкйй; л. нрав крута вдача, крутйй норов; л. час лиха (тяжка, важка) годйна; л. человёк лиха людйна; О ~хй бедй — начало (начать) «огов., разг. абй почати, а там воно [й] піде;


лихбй^
201
лицензиар
~х6е спбро: не умрёт скбро погань сивіє, та не старіє.
лихбй^ разг. (храбрый) хоробрий, відважний, безстрашний; (удалой) молодецький, бадьо- рйстий; (залихватский) разг. хвацький; (бойкий) жвавий, моторний; (бравый) бравий; (о коне) баскйй; ~хйя пёсня молодецька (бадьо- рйста, хвацька, шпарка) пісня; --хйе партизаны хоробрі (відважні) партизани; л. вид молодецький (бравий, хвацький) вйгляд; л. в раббте завзятий (заповзятий, запопадливий) у роботі; л. на раббту хвацькйй (меткйй) до роботи; л. пйрень жвавий (моторний, бравий, хвацький) хлопець, хлопець-зух. лихолетье книжн. лихоліття, лихоманка д и а л. см. лихорадка, лихорадить 1. (чувствовать озноб, лихорадку) відчувати озноб; 2. безл. морозити, знобйти; (трясти) трусйти, разг. тіпати; больнбго ~ит у хворого гарячка, хворого морозить (знобить, трусить, трясе), лихорйдка мед. пропасниця; (горячка) гарячка, разг. лихоманка, трясця, трясучка, диал. трясовйця, зимнйця; (сыпь, болячка — ещё) болячка; биржевая л. перен. біржова гарячка; золотйя л. перен. золота лихоманка; л. бьёт (трясёт) кого пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає) кого\ ро- дйльная л. пологова (родйльна) гарячка, лихорадочно нареч. гарячково, лихорадочность гарячковість, -вості. лихорадочный мед. пропасний, лихоманковий, лихоманний; (нервный) гарячковий; (о движении) шпаркйй; ~ная деятельность гарячкова діяльність, лйхость хоробрість, -рості, відвага, відважність, -ності; молодецтво (с.), бадьорість; хвацькість, -кості; жвавість, -вості; моторність; бравість. Ср. лнхой^ лихтвйген авто, кино ліхтвйген. лйхтер мор. ліхтер, лйхтерный мор. ліхтерний, лихтеровбз спец, ліхтеровоз, лихтеровбзный спец, ліхтеровозний. лицевйльный лицювальний, лицевйнне 1. лицювання, перелицьовування;
2. облицьовування. Ср. лнцевйть 1—2. лицевйть 1. (одежду) лицювати, -юю, -юєш, перелицьовувати, -цьовую, -цьбвуєш; 2. (облицовывать) облицьовувати, диал. личкувати, -ую, -уєш, обличковувати, -овую, -овуєш. лицеваться 1. лицюватися, -юється; перелицьовуватися, -цьбвується; 2. облицьовуватися. Ср. лицевйть 1—2.
лицевбй в разн. знач, лицьовйй, лицевий; (верхний — ещё) горішній, вёpxнiй, перёд- ній, фронтальний; (о ткани, одежде — ещё) правий [бік]; (о наружной части здания) чільний, пepёднiй, чоловйй; (о старинных рукописях, книгах) лицёвий; (личный) особовий, іменнйй; л. счёт особовий (іменнйй) рахунок; -вые мышцы лицьові (лицёвi) м’язи, лнцедёй перен., уст. лицедій; (комедиант) KOMQji\kKT, разг., уст. кумедіант, лнцедёйка лицедійка; (комедиантка) комедіантка,кумедіантка. лнцедёйство (театральное действо) лицедійство, комедіантство; (притворство — ещё) перен. лукавство, лнцедёйствовать перен., уст. лицедіяти; лукавити, -влю, -виш. лицедёйствующий 1. прич. якйй (що) лицедіє; 2. прил. лицедійний; 3. сущ. лицедій, комедіант.
лнцезрённе споглядання, спозирання, уст., ирон. лицезріння, лнцезрёть споглядати, спозирати, спостерігати, ус/и., ирон. лицезріти; (видеть) бачити, лнцезрймьій спозйраний, спогляданий, лицезрйщнй 1. прич. якйй (що) спозирає и т.п.', споглядач, -а, спостерігач, -а, глядач, -а (сущ)\ см. лнцезрёть; 2. прил. споглядальний, споглядальницький. лнцейст ліцеїст, лнцейстка разг. ліцеїстка. лнцёй лiцёй, -ёю. лнцёйскнй лiцёйcький.
лнцемёр лицемір, дворушник; (притворщик
— ещё) облудник, разг. облуда (ж). лнцемёрне лицемірство, реже лицемірність,
-ності (ж)\ (притворство — ещё) лукавство, ж. нещйрість, -рості, двоєдушність, разг. облуда.
лицемёрнть лицемірити, лукавити, -влю, -виш, кривйти (-ВЛЮ, -виш) душёю. лнцемёрка лицемірка, дворушниця; облудниця, облуда. Ср. лнцемёр. лнцемёрно нареч. лицемірно; нещйро, облудно. Ср. лнцемёрный. лнцемёрность CM. лнцемёрне. лнцемёрный лицемірний, криводушний, не- щйрий, дворушний, лукавий; (притворный
— ещё) облудний, реже облудливий. лнцемёрящнй 1. п р и ч. якйй (що) лицемірить
и т.п.', лицемір, лукавець, -вця (сущ)', см. лн- цемёрнть; 2. прил. лукавий, криводушний, лнцензнйр экон. ліцензіар.


лицензиат
202
лйчность
лицензиат экон. ліцензіат. лицензибнный экон. ліцензійний; ~нная по- лйтика ліцензійна політика; ~нное соглашё- ние ліцензійна угода; л. сбор ліцензійний збір.
лицензйрование экон. ліцензування, лицензйрованный ліцензований, лицензйровать ліцензувати, -ую, -уєш. лицёнзия экон. ліцензія; исключйтельная л. вйключна лiцёнзiя; патёнтная л. патентна ліцензія; по '-ии за лiцёнзiєю; сопутствующая л. супутня ліцензія, лиценциат лиценціат, -а (о человеке) и -у {об учёной степени). лицёнцня в разн. знач. ліценція, лицеприйтие небезсторонність, -ННОСТІ, не- об’єктйвність, -НОСТІ {ж)\ упередженість; несправедлйвість, -вості. Ср. лицеприйтный 1—3.
лицеприйтно нареч. 1. небезсторонньо, не- об’єктйвно; 2. уперёджено; 3. несправедлй- во. Ср. лицеприйтный. лицеприйтный уст. 1. небезсторонній, не- об’єктйвний; 2. {пристрастный) уперёдже- ний; 3. {несправедливый) несправедлйвий. лицеприйтствовать уст. бути упередженим (несправедлйвим). лйций, лйциум бот. повій, -вою, дереза, лицб облйччя, лице, вид, -у, груб, пйсок, -ска {м)\ {перен.: облик) облйччя, лице; {личность и лингв) особа; {лицевая сторона) лицё, верх, -у, перёд, -у, фронт, -у; вверх ~6м догорй облйччям (лицём), горілйць; в -цё кого-чего в особі кого-чого; в л. [говорить, бранить и т. п.] в лицё (облйччя) [казати (висловлюватися), лаяти и т. п.], вiдвёpтo говорйти; {в глаза — ещё: в очі, у вічі); вменйемое л. юр. осудна особа; вниз --'бм вниз облйччям [лицём], долілйць; дееспосббное л. юр. дієздатна особа; дёйствующее л. театр, дійова особа; довёренное л. юр. довірена особа; должпостпбе л. посадова (службова) особа; знать в л. кого знати в (на) облйччя (в лицё, на лицё) кого; ~цй нет на ком лиця нема[є] на кому, аж змарнів {побледнел: зблід, пополотнів, сполотнів) хто, мов з хреста знятий хто\ ~6м в кого облйччям (лицём, з лиця, з облйччя) в кого', ~6м к '-цу с кем-чем лицём (лицё) в лицё, лицё до лиця (очі-в-очі) з ким-чим\ материально заинтересбвапное (отвётст- венное) л. матеріально зацікавлена (відповідальна) особа; на одпб л. разг. на одйн штиб (кшталт, манір); певзнрйя на лйца
незважаючи (без огляду) на осіб; не имёть своегб ~цй не мати свого облйччя (лиця); [не] к ~цу кому [не] до лиця кому, [не] лйчить кому; не удйрнть ~6м в грязь не вдарити лицём у болото (багно), не осоромитися; от ~цй кого-чего від [імені] кого-чого; пёред ~6м кого-чего пёред лицём (очйма) кого-чо- го; {опасности — ещё) зустрівши що; подза- щйтноел.ю/7. пі дзахисна особа; подотчётное л. юр. підзвітна особа; подставпбе л. юр. підставна особа; подстрекаемое л. юр. підбурювана особа; показйть товйр ~6м перен. показати товар лицём; с ~цй некрасйв прост, з облйччя (на виду) негарний (поганий); физйческое л. юр. фізйчна особа; чйстное л. приватна особа; черты --цй рйси облйччя (лиця); юридйческое л. юр. юри- дйчна особа, лицбванньїй 1. прич. лицьований, перелицьований; облицьований; ср. лицевйть 1—2; 2. прил. перелицьований, лицьований, лицбвка 1. лицювання, перелицювання, перелицьовування {с); 2. облицювання; облицьовування. Ср. лицевйть 1—2. лицбвочно-штемпелевйльньїй лицювально- штампувальний, лйчико уменьш.-ласк. лйчко, лйченько, м. видок, -дка, видочок, -чка, диал. пйсочок, -чка; смазлйвое л. гарнёньке (вродлйве) лйчко (лйченько). Ср. лицб. личйна^ {маска) перен., уст. личйна, машкара; надевйть ~ну перен. надягати (напинати) личйну.
личйна^ {накладка с замочной скважиной) личйна. личйнка' биол. личйнка. личйнка^ 1. см. личйна^; 2. {часть затвора винтовки) личйнка.
ЛИЧЙНК0ВЫЙ, ЛИЧЙН0ЧНЫЙ биол. личйнко- вий.
личинкоёды мн., ЗООЛ. ЛИЧИНК01ДИ, -ів. личиночнохбрдовые сущ., мн., ЗООЛ. ЛИЧИН- кохордові, -их. лйчник спорт, осібник. лйчпо нареч. особйсто; л. извёстеп особйсто відомий.
личнбй для облйччя, лицьовйй; ~бе мыло (по- лотёнце) мйло (рушнйк) для облйччя. лйчпостно нареч. особйстісно. лйчпостньїй особйстісний. лйчность {о человеке) особа, людйна, постать, -ті; {о человеке, занимающем высокое положение) персона, м. достойник; {лицо)


лйчный
203
лйшний
прост, облйччя (с.), лице, вид, -у, груб, писок, -ска (м.); (об индивидуальности) особй- стість, -тості, індивідуальність, -пості; ис- ключйтельная л. виняткова особйстість (людйна, постать); подозрйтельная л. підозріла особа; прошу без ~тей! {в случае адресных оскорблений) прошу без особйсто- стей (особйстих натяків, особйстих [по]ра- хунків), прошу не торкатися (не зачіпати) осіб; свётлая л. світла постать (людйна); удостоверёние ~ти особове посвідчення, посвідчення особи; что это за л.? що це за особа?, що за одйн? лйчный {принадлежащий личности, персональный) особйстий, персональний, {относящийся к лицам и лингв) особовий; ~ная неприкосновённость особйста недоторканність; -'ная сббственность особйста власність; --ное благосостояние особйстий добробут; ~ное дёло особйста справа; офиц.- дел. особова справа; ~ное достбинство особйста гідність; '-ное местоимёние лингв. особовий займенник; --Hoe мнёние особйста (персональна) думка, особйстий погляд; -ное оружие персональна зброя; л. примёр особйстий прйклад; л. состав особовий склад; (воен. — ещё) вояцтво; л. счёт {в банке) особйстий (ІМЄННЙЙ) рахунок, {перен.: счета) особйсті рахунки, порахунки; по -ному дёлу в особйстій справі, лишаевйдный лишаєподібний, лишйй бот., мед. лишай, -аю; стригущий л. стригучий лишай; чешуйчатый л. лускатий лишай.
лишайник бот. лишайник, -у. лишайниковый бот. лишайниковий, лишййница энтом. лишайниця. лишайный бот., мед. лишайний, лишать / лишйть (кого-чего) позбавляти / позбавити, -влю, -виш (кого-чого); л. воз- мбжности унеможлйвлювати, -юю, -юєш; л. гражданства кого позбавляти громадянства кого', л. дееспосббности кого позбавляти дієздатності кого, л. жйзни відбирати життя, убивати; л. избирательных прав кого позбавляти вйборчих прав кого\ л. мёста звільняти 3 посади; л. наслёдства кого позбавляти спадщини кого’, л. разума знетя- млювати; л. родйтельских прав кого позбавляти батківських прав кого\ л. слбва кого відбирати слово у кого, позбавляти слова кого', л. сббственности кого позбавляти власності кого', л. спокбйствия не давати спокою.
лишаться / лишйться (кого-чего) {оставаться без кого-, чего-л) втрачати / втратити (втрачу, втратиш), страчувати, -ую, -уєш / стратити (кого), позбавлятися / позбавитися, -влюся, -вишся, позбуватися / позбутися, -удуся, -удешся, реже збуватися / збутися (кого-чого), разг. рішатися / рішйтися (кого- чого); л. блйзких осамотіти; л. рассудка (умй) втрачати (страчати) розум, позбуватися (страчатися, рішатися) розуму (глузду), губйти розум, знетямлюватися, -ююся, -юєшся, божеволіти, навісніти, обезглуздіти, спасти з розуму; ~йться сил втратити сйлу, збутися сил, разг. упасти на сйлі (сйлах); {обессилеть) знесйлитися, знесйліти, разг. знемогтйся, -можуся, -можешся; ~йться сознания втратити пам’ять, знепритомніти; ~йться чувств зомліти, знепритомніти, лйшек прост, лйшок, -шку; мн. лйшки, -шок, рёштки, -ток; с ~шком разг. з лйшком, з гаком; см. ещё избыток 1. лишёнец ист., разг. позбавленець, -нця. лишёние 1. {действие) позбавлення, {не- оконч. — ещё) позбавляння; відібрання, {не- оконч. — ещё) відбирання; ср. лишать;
2. 	{состояние) втрата {ж), втрачання; ср. лишйться; 3. ~ия {недостатки, нужда) мн. нестатки, -ІВ, ЗЛЙДНІ, -ів; {затруднения — ещё) прйкрості, -тей; {злоключения — ещё) ЗЛЙГОДНІ, -ів; {ущерб) ж. шкода; перенестй МНбжеСТВО ~ИЙ перенести бёзл1ч ЗЛЙГОДНІВ, зазнати злйгоднів, разг. напоневірятися; терпёть --ИЯ терпіти нестатки, бідувати, лишёнка ист., разг. позбавленка, лишённый позбавлений; л. воображёния позбавлений уяви; не ~ён чего кто не без чого хто, не позбавлений чого хто', я ~ён воз- мбжности я не маю змоги (не можу), я позбавлений можлйвості. лишйть см. лишать, лишйться см. лишйться. лйшний 1. прил. {избыточный) зайвий, разг. лйшній, залйшній; {ненужный) непотрібний, дарёмний; {дополнительный — ещё) додатковий; без ~их слов без зайвих слів (зай- винй), без ніяких яких; ~ие вёщи зайві pёчi; ~ие расхбды зайві (непотрібні, надлишкові) вйтрати; л. раз зайвий раз; л. рот зайвий (додатковий) рот; л. экземпляр зайвий (додатковий) примірник (екземпляр); не --нее, не --НМ будет не зайва річ, не зайвим буде, не зайво, не зашкодить; сказать {разг. сболтнуть) ~нее сказати {разг. бовкнути, ля-


лишь
204
ловйть
пнути) зайве (зайвину); с ~им разг. з гачком (гаком); трётий л. трёт1й лйшок (зайвий);
О дйльние прбводы ие слёзы далекі
проводи — зайві сльози; 2. -нее сущ., с. зайве, -ого, ж. зайвина, лишь 1. част, тільки, лишё; ему л. уйтй йому абй [тільки] ПІТЙ, йому б тільки (лишё) пітй; л. бы [тблько] абй тільки (лишё, лиш), тільки б, абй-но; одногб л. нет одного тільки (лишё) немає (нема); 2. союз тільки, лишё, лиш, лёдве, щойно; л. тблько, тблько л., чуть л. як тільки, скоро-тільки; тільки-но, тільки [що], щойно, лёдве.
ЛЛОЙД мор. ЛЛОЙД, ллбйдия бот. ллойдія.
лоб 1. лоб ірод, лоба); (о челе — ещё) чоло, реже чоло; атйка в л. воєн, атака в лоб, лобова атака; л. в л. лобом у лоб, ніс-у-ніс; на лбу напйсано на лобі (чолі) напйсано; пустйть [себё] пулю в л. пустйти собі кулю в лоба; спросйть в л. перен., разг. спитати у лоб; О лбом стены (стену) не прошибёшь погов. головою (лобом) муру (стінй) не проб’єш, проти горй піском не сйпати, проти сйли піском не зсйплеш; толокбнный л. мідний лоб, пуста (капустяна) голова, разг. безчіль- ник; что в л., что пб лбу погов. хоч вёрть- круть, хоч круть-верть; одна дяка, що за рй- бу, що за рака; чи в камінь головою, чи каменем у голову; не вмер Данйло, так болячка задавйла; 2. перен., разг. лоб, здоровань, -ня, амбал; 3. лбы (лоботрясы) мн., прост. лобурі, -ів, лобуряки, -як. лобйн' прост, лобань, -ня, сущ. лобатий, -ого. лобйн^ ихт. лобань, -ня. лобйнчик прост, дукатик, дукачик, лоб^рия бот. лобарія. лобастый прост, лобатий, лобастий, лббби нескл., с., политол. лобі, лоббйзм политол. лобізм, -у. лоббйрование политол. лобіювання. лоббйровать политол. лобіювати, -юю, -юєш. лоббйст политол. лобіст, лобёлия бот. лoбёлiя.
лобзание уст. 1. {действие) цілування; 2. {поцелуй) поцілунок, -нку {м.), цілування, лобзйть поэт, цілувати, -ую, -уєш, презр.
лизати (лижу, лйжеш) [губи], лобзйться уст. цілуватися, -уюся, -уєшся. лббзик спец, лобзик, лббзиковьій спец, лобзиковий, лббн нескл., м. и ж., этнол. лобі, лббик уменьш.-ласк. лобик, лобок, -бка. Ср. лоб 1.
лббио нескл., с., кул. лббіо. лббия бот. лобія. лобкбвый анат. лобковий, лббно-верхнечелюстнбй анат. лббно-верхньо- щелепнйй.
лббно-дентйльньїй анат. лобно-дентальний, лббный 1. лобовйй, лобний; -^ная кость лобова (лобна) кістка; ~ное мёсто ист. лобне місце; ср. лоб 1; 2. {в машине) перёдн1й. лобовбй лобовйй, чоловйй; {передний — ещё) перёдн1й, фронтальний; ^вйя атйка воєн. лобова атака; л. фонйрь паровбза уст. лобовйй ліхтар паровбза. лобогрёйка с.-х. лобогрійка, лоббк анат. лобок, -бка. лоботомйческий мед. лоботомічний. лоботомйя мед. лоботомія. лоботрйс прост, лобур, -я, лобуряка, м. и ж. нероба; {праздношатающийся) гультяй, -яя, гульвіса.
лоботрйсничать прост, ледарювати, -юю, -юєш, разг. байдикувати, -ую, -уєш, бйти (б’ю, б’єш) байдики, дармувати, -ую, -уєш; {праздно шататься) разг. гультяювати, -юю, -юєш.
лобызание CM. лобзание, лобызйть CM. лобзать, лобызйться см. лобзаться.
лов 1. {действие) лов, -у, с. ловіння, ловлення,
ж. 	ловля, ловйтва; 2. {улов) уст. улов, -у. ловелйс ловелас, жінколюб, зальотник, ловеласничать разг. ловеласничати, залицятися (до кого), упадати, волочйтися, -очуся, -очишся, пускатися в зальоти, ловеласничающий якйй (що) залицяється и т. п.\ сущ. зальотник, ловелас, бабій, -ія, баболюб; см. ловеласничать, ловеласничество ловеласництво. лбвердек мор. ловердек. ловёц 1. ловёць, -вця, ловчий, -ого {сущ)\ мислйвець, -вця; 2. {рыболов) рибалка, риболов; О на ~вцй и зверь бежйт поел, на ловця (стрільця) і звір біжйть, на мёльника вода робить; кому щастя, тому й півень несё- ться.
ловёцкий 1. ловёцький, мислйвський; 2. рибальський, риболовний. Ср. ловёц 1—2. ловйтва прост., уст. см. лбвля 1. ловйтель уст. см. ловёц 1—спец, уловлювач.
ловйть ловйти, -влю, -виш (кого), ганятися (за ким); {рыбу — ещё) виловлювати, -юю, -юєш; {на лету) хапати; {уличать) викривати; л. взгляд (взор) чей (глаз чьих) ловйти


ловйться
205
логицйзм
(переймати) на собі погляд чий (очі чиї)\ л. момёнт разг. ловйти момент (мент), користа- тися з [доброї] нагоди; л. на мёсте преступ- лёния ловйти (застукувати, заскакувати) на гарячому (на місці злочину); л. рыбу в мутной водё перен., разг. ловйти (вудити) рйбу (рйбку) у каламутній воді; л. себй на мысли ловйти себе на думці.
ловйться ловйтися, -иться.
ловкйч разг. спрйтна людйна,/7Д5г. спрйт- ник и спритняга и бувалець, -льця и дока и дойда и ловкач, -а и хват и скорохват, уст. дотёпник.
ловкйчка разг. спрйтна жінка,/?азг. спрйт- ниця, дока, дойда.
лбвкий 1. (искусныйу проворный) спрйтний, зграбний, меткйй, удатний, разг. зугарний, промітнйй; 2. (умелый) вправний; {меткий) влучний, точний; (удачный) вдалий; '-кая жёнщина спрйтниця, моторуха; л. мйлыш моторний хлопець (хлопчйна, хлоп’яга); л. наёздник вправний наїзник (верхівець); л. плут разг. спрйтний шахрай (крутій), хлюст; л. удір влучний (вдалий, точний) удар; л. человёк спрйтна (метка) людйна; ~кое движённе спрйтний (вправний) рух;
3. 	(удобный) разг. зручнйй, вигідний,/?азг. лбвкий; ~ие сапбжки зручні чобіткй; -кое седлб зручне (вигідне) сідло.
лбвко 1. (умело) нареч. спрйтно, зграбно, метко, удатно; зугарно, вправно, влучно; 2. (удобно) нареч. зручно, вигідно, вдало, разг. ловко; л. устраивать свой дел^ спрйтно (вй- гідно) влаштовувати (облаштовувати) свої справи; чувствовать себй не совсём л. почувати себе не зовсім зручно (затйшно), ніяковіти; 3. нареч. (хорошо) ловко, добре, гаразд; (красиво) гарно; л. скйзано добре (влучно, дотепно) сказано; л. сшйтый ко- стібм добре (ловко, гарно) пошйтий костюм; плйтье сндйт на ней л. разг. сукня (плаття) сидйть на ній ловко (зграбно); 4. межд.,разг. ловко.
лбвкость спрйтність, -ності, зграбність, меткість, -кості; удатність, зугарність, промітність, вправність; влучність, вдалість, -лості; л. рук вправність (спрйтність) рук; О л. рук и никакбго мошённичества вправність (спрйтність, швйдкість) рук і ніякого шахрайства (махлярства); міх-мах і те, що ваше, буде наше. Ср. лбвкий 1—2.
л(іьлл^реже ловлёние 1. (действие) ловля, лови, -ів (мн), ловйтва, ловіння, ловлення;
2. (место для ловли) уст. ловля, лбвище; (для волков) вовча яма. ловушка 1. (для ловли зверей) пастка, разг. лабети, -ів (мн)\ (для волков) вовча яма; 2. (для захвата кого-л) пастка; м., техн. уловлювач; л. для ныли пилоуловлювач; мйн- ные ~ки мінні пасткй; попасть в ~ку попастися (пійматися) в пастку, ускочити в лабети; поставить ~ку поставити пастку, ловчайший превосх. cm. спритнющий. лбвчий 1. прил. ловецький, ловчий, уловчий; л. сбкол лбвчий (улбвчий) сбкіл; 2. (служащий ловушкой) прил. ловйльний; ~чая йма ловйльна яма; 3. сущ., ист. лбвчий, -ого. ловчйла прост, см. ловк^ч, ловкйчка. ловчйть 1, прост, викручуватися, -уюся, -уєшся; 2. (хитрить) хитрувати, -ую, -уєш. ловчйться прост, приловчатися, примудрятися, умудрятися, ловчоррйт мет. ловчорйт, -у. лог* 1. (овраг) балка, вйбалок, -лка, ж. улбгб- вина; (большой овраг) яр, -у, ж. яруга; (лощина) лбщйна, лощбвйна; (долина) діл (род. дб- лу), долйна, вйдолинок, -нка; 2. уст. см. лб- говище; 3. (залежь) с.-х., диал. переліг, -лбгу, разг. обліг, -лбгу. лог^ строит, ложбк, -жка, жолоббк, -бка, дб- вжик.
логйниевые сущ., мн., бот. логанієві, -их. логарйфм мат. логарйфм; десятйчный л.
десяткбвий логарйфм. логарйфмика мат. логарйфміка. логарифмйрование мат. логарифмування, логарифмйровать мат. логарифмувати, -ую, -уєш.
логарифмйроваться мат. логарифмуватися, -ується.
логарифмйческий мат. логарифмічний; ~кая линёйка логарифмічна лінійка, лога^дьілін., поэт, логаёди, -ів. лбггер мор. лбгер.
логизйровать наук, логізувати, -ую, -уєш. лбгик лбгік.
лбгика лбгіка; желёзная л. залізна лбгіка; по -'ке вещёй за лбгікою речей, лбгико-математйческий лбгіко-математйч- ний.
логисмография бухг. логісмографія. логйст логіст.
ЛОГЙСТИК ЛОГІСТИК.
логйстика информ. логістика, логистйческий информ. ЛОГІСТЙЧНИЙ. логицйзм ЛОГІЦЙЗМ, -у.


логйчески
206
лбжка
логйчески нареч. логічно.
логйческий логічний; ~кое ударёние лингв.
логічний наголос, логйчно нареч. логічно, логйчность логічність, -ності.
ЛОГЙЧНЫЙ логічний, лбго нескл., м., информ. лого, лбговище, лбгово лігвище, лігво, кубло, -а, кублище, тйрло; {берлога — ещё) барліг, -лога.
логогрймма информ. логограма, логограф ист. логограф, логогрйф {тип шарады) логогрйф. логбметр техн. логометр, логбн информ. логбн, -у. лотопктмед. логопат, логопатйческий мед. логопатйчний. логопатия мед. логопатія, логопёд мед. логопед, логопедйческий мед. логопедйчний. логопёдия мед. логопёд1я. лбгос филос. логос, логотйп полигр. логотйп. логотйпия полигр. логотйпія. логофёт ист. логофет, логоциклйческий информ. логоциклічний. лбджия лоджія; застеклённая л. засклена л6- джія; л. с ограждёнием лоджія з огорожею, лбдзинский лодзинський, лбдзинцы мн. лодзинці, -ів. лодйкульї бот. лодйкули, -ів. лбдка човен {м., род. човна); канонёрская л. канонерський човен; надувная л. надувнйй човен; парусная л. вітрйльник; спасительная л. рятувальний човен, лбдочка, ло]хчЬнк2іуменьш.-ласк. човник, човничок, -чка {м), човенце (с.). Ср. лбдка. лбдочки {вид женской обуви) мн., разг. лодочки, -чок. лбдочннк човняр, -а; {перевозчик — ещё) чов- новйй, -ого {сущ), перевізник, уст. човён- ник. Ср. лбдка. лбдочница човнярка; човнова, -6ї {сущ), перевізниця.
лодочнопрокйтный човнопрокатний, лбдочный човновйй; ~ная мастерская чов- нярня; ~ые гбнки спорт, човнові перегбни. лодыжка анат. кісточка, щйколотка, реже щйколоток, -тка {м), разг. щйколодка. лодыжный анат. кісточковий, щйколотковий. лбдырничаньеразг. ледарювання,/7Д5г. байдикування; {безделье) неробство, дармоїдство.
лбдырничать разг. ледарювати, -юю, -юєш, разг. байдикувати, -ую, -уєш, дармувати, ледачити, бйти (б’ю, б’єш) байдики, лбдырь разг. лёдар, -я, разг. ледащо {м. и с) и лежень, -жня, презр. ледацюга {м. и ж.); {бездельник — ещё) нероба {м. и ж), дармоїд, лбжа* ист., театр, ложа; л. прёссы ложа прё- си; масбнская л. масонська ложа, ложа^ {у ружья) техн., уст. ложе; см. ещё лбже^.
ложбйна улоговина, балка, м. вйбалок, -лка; {долина) діл {м., род. долу), долйна, м. вй- долинок, -нка; {лощина) лбщйна, лощовина, ложбйнка, ложбйночка 1. уменьш.-ласк. улоговинка, балочка, вйбалочок, -чка (л<.); долй- нка, вйдолиночок, -чка {м)\ лбщйнка, лощо- вйнка; ср. ложбйна; 2. {желобок) спец. жо- лоббк, -бка, жолобйнка. ложбйнный улбговйнний. ложбннообрйзньїйулоговиноподібний. лбже^ {постель) высок, ложе, уст. ложа; брачное л. подружнє ложе; смёртное л. смёртне ложе; О прокрустово л. книжн. прокрустове ложе; 2. (русло) річище, реже ложе, лбже^ {у ружья) техн. ложе, уст. ложа. Ср. лёжа^.
ложевбй ложовйй. Ср. лбжа^. ложемёнт в разн. знач. ложемёнт, -у; {воен. — ещё) уст. шанець, -нця. лбжечка^ уменьш.-ласк. ложечка; кофёйная л. кавова (кофёйна) ложечка, ложечка для кави; О чёрез час по [чййной] ~ке чёрез годйну (щогодйни) по [чайній] ложці; дуже поволі; по пошту волами. Ср. лбжка. лЬжечк2і^анат.,разг. груди, -дёй {мн), с.,разг. дйхало; болйт (щемйт и т. п) под -кой болйть (печё, давить) під грудьми; удйрить под ~ку вдарити під дйхало. лбжечннк 1. этногр. ложкар, -я; 2. муз. ложечник.
лбжечный ложковйй. Ср. лбжка. ложйться лягати; {укладываться) кластися (кладуся, кладёшся); {о тени) падати; л. на боевбй курс авиа, воєн.-мор. лягати на бойовйй курс; л. на бумйгу {о написании букв) лягати на папір; л. тяжёлым брёменем лягати важкйм тягарём. лбжка в разн. знач, ложка; десертная л. де- сёртна ложка; разливнйя л. ополоник; сто- лбвая л. столова ложка; О дорогй л. к обёду поел, дорога ложка до обіду; дорогё яєчко до Великбдня (на Велйкдень); л. дёгтю [в ббч- ке мёда] погов. ложка дьогтю [в бочці мёду].


ложкйрить
207
локатйв
ложкйрить спец., уст. ложкарювати, -юю, -юєш.
ложкарный спец., у ст. ложкарний, ложкарь спец., уст. ложкар, -я. лбжно нареч. неправильно; помилково, хйбно; неправдйво, фальшйво, удавано. Ср. лбж-
НЫЙ.
ложноклассицйзм лит., уст. псевдокласи- цйзм, -у.
ложноклассйческий лит.,уст. псевдокласйч- ний.
ложнолопатонбсы мн., ихт. псевдолопатонб- си, -ів.
ложнонбгие сущ., мн., зоол. псевдоногі, -их. ложнонбжки мн., биол. псевдоніжки, -жок. ложнопаразйтьі мн., биол. псевдопаразйти, -ів.
ложнопрбволочники мн., энтом. псевдодро- тяники, -ів.
ложносетчатокрылые сущ., мн., энтом. псе- вдосітчастокрйлі, -их. ложноскорпибны мн., зоол. псевдоскорпібни, -ів.
ложнослбник зоол. псевдослоник. лбжиость неправильність, -ності; помилковість, -вості, хйбність; фальшйвість; удаваність; несправжність. Ср. лбжный. лбжный {неверный) неправильний, облудний, брехлйвий; {ошибочный) помилковий, хйб- ний; {фальшивый) фальшйвий, неправдй- вий, безпідставний; {притворный, поддельный) удаваний, уявний; {ненастоящий) несправжній, фіктйвний; в ~ном свёте представлять (вйдеть) у фальшйвому світлі уявляти (бачити); идтй по -'ному путй ітй неправильним (хйбним) шляхом; ~ная атйка удавана (несправжня) атака; ~ная скрбм- ность удавана (фальшйва) скромність; ~ная тревбга фальшйва тривога; ~ное обвинёние юр. неправдйве (безпідставне) обвинувачення (звинувачення); ~ное положёние фальшй- ве {неуверенное: непевне) становище; ~ное представлёние о чем неправдйве (вйкрив- лене, хйбне) уявлення про що; ~ное сблнце метео несправжнє сонце; ~ьіе слухи фаль- шйві (неправдйві) чуткй; л. свидётель юр. фіктйвний (брехлйвий; ненастоящий: несправжній, неправдйвий) свідок; л. стыд фальшйвий (удаваний) сором. лшЬк^ уменьш.-ласк. балочка {ж), вйбалочок, -чка, ж. улоговинка; лбщйнка, лощбвйнка; долйнка, вйдолиночок, -чка. Ср. лог* 1.
ложбк^ архит. жолобок, -бка; {каннелюра) канелюра; строит, ложок, -жка, довжик. Ср. лог^
ложь неправда, вйгадки, -док {мн), брехня,/?е- же лжа, олжа; изобличать во лжи викривати брехню, виводити на чйсту воду; нйглая л. разг. нахабна (безпардонна) брехня; чистейшая л. разг. чистісінька (справжнісінька) брехня.
лозй 1. лоза; {лозина — ещё) лозйна; {собир. — ещё) с. лозйння; 2. {розга) разг., уст. різка, лозйна, реже лозан, -а {м) и лозанка. лозйииский лозаннський.
Л03ЙНИЦЫ {жители Лозанны) мн. лозаннці, -ів.
лозйна разг. верболіз, -лозу (л/.); {прут — ещё) лозйна. Ср. лозй 1. лозйнка уменьш.-ласк. лозйнка, лозйночка, лозйнонька. Ср. лозй, лозйна.
Л03ЙН0ВЫЙ CM. лозбвый.
лознйк, лознйк лозняк, -а, диал. лознйіс, -у.
лозиякбвьій, лозиикбвьій лозняковий, диал.
лозниковий. лозбвый лозовий, лозяний, лозний. лозоискатель лозошукач, -а. лозоискательский лозошукацький. лозоискательство лозошукацтво. лозоплетёние этногр. лозоплетіння, лозоплетйльный лозоплетільний. лбзуиг гасло (с.), реже лозунг, -у; {призыв — ещё) заклик, -у; {плакат — ещё) транспарант; повёсить ~ги вйвісити транспаранти; провозгласйть ~ги проголосйти гасла (лозунги), лбзуигбвьій лозунговий, лбка миф. лока. локализация локалізація, локализйрованиьій см. локализбваиньїй. локализйрующий 1. прич. якйй (що) локалізує; локалізатор {сущ.); 2. прил. локалізува- льний, локалізаційний, локалйзм локалізм, -у. локализбваиньїй локалізований, локализовать несов. и сов. локалізувати, -ую, -уєш.
локализоваться несов. и сов. локалізуватися, -ується.
локалитёт политол. локалітет, -у. локальность локальність, -ності. локйльиый локальний; {местный — ещё) місцевий; ~иая сеть информ. локальна мережа; ~ьіе вбйиьі локальні (місцеві) війни, локатйв лингв, локатйв, -у.


локатйвний
208
ломйть^
локатйвний лингв, локатйвний. локатор локатор, локйторный локаторний, локйторщик локаторник, локаут политол. локаут, -у. локаутйрованньїй политол. локаутований, локаутйровать политол. локаутувати, -ую, -уєш.
локйутчик политол. локаутник. локацибнный локаційний, локйция спец, локація, локайта ист., филос. локаята. локв^ бот. локва. лбко нескл., с., ком. локо. локомобйль локомобіль, локомобйльньїй локомобільний, локомобйльщик локомобільник. локомотйв локомотйв.
ЛОКОМОТЙВНЫЙ локомотйвний. локомотивовагонорембнтный локомотиво- вагоноремонтний. локомотйвщик локомотйвник. локомбция биол. локомоція, лбкон кучер, -я, локон, лбкончик уменьш.-ласк. кучерик, локотнйк підлокітник, локотбк, локотбчекуменьш.-ласк. ліктик, лбкоть лікоть, -ктя; кусйть себё --кти перен. кусати (грйзти) собі лікті; л. в л. лікоть у лікоть; чувство ~ктя почуття (чуття) ліктя; чуття товарйської підтрймки. локсодрбма, локсодрбмия геод. локсодрома, локсодромія, локтевбй ліктьовйй; л. сустав ліктьовйй суглоб.
локтрййский: л. лад. муз. локтрійський лад. лбкус ген. локус, -у. лоллйрд ист. лолард.
лом‘ 1. {инструмент) лом; 2. {ломаные предметы) собир. лом, -у, ж. ламань, -ні; {из металла — обычно) брухт, -у. лом^ {ломота) прост, ломбта, разг. гостёць, -тця, ж., диал. гризь, -зі. лбма нескл., м. и ж., этнол. лома, ломаемый ламаний, ломлений, ломйка м. и ж., разг. кривляка, чванько, -а. лбманный прич. ламаний, ломлений, лбманый прил. 1. {подвергшийся ломке) ламаний, ломлений; -'ная лйния мат. ламана лінія; ~ного грошй не стбнт ламаного (щербатого) гроша (шеляга) не вартий; 2. {исковерканный — ещё) калічений, прич. спотворений; л. язык калічена (ламана) мова.
ломйнье^ ламання; трощіння. Ср. ломйть. ломйнье^ ламання, кривляння, викаблучування. Ср. ломиться 2. ломйть {разрушать, превращать в щепки) ламати, ломйти, -млю, -миш, трощйти, -щу, -щиш; {о ветках) обламувати, -ую, -уєш; его ~^ет безл., разг. його ломить (ламає); л. г6- лову над чем сушйти (морочити, ламати) [собі] голову над чим; л. горб (спйну и т. п) на кого прост, гнути горб (горба, хребта, спйну) на кого; л. жизнь ламати (занапащати) життя; л. комёдию перен., разг. ламати (грати) кoмёдiю; л. кбпья ламати (трощйти) спйси, воювати, змагатися; л. руки (пальцы) ламати (заламувати) руки (пальці); л. ряды (строй) ламати рядй (лави, стрій); л. строёние ламати {разбирать: розбирати) будівлю; л. табйк с.-х. ламати {обрывая листья: обривати) тютюн; л. традйции ламати традйції; л. шйпку перед кем разг. ламати шапку (шапкувати, -ую, -уєш) перед ким, низько кланятися (вклонятися) кому; л. язык калічити мову; О л. — не стрбить ламати — не мурувати, ломиться 1. {разделяться на куски вследствие удара) ламатися, ломйтися, -иться; {разрушаться) трощйтися, -иться; гблос ~йется голос ламається; 2. перен., разг. ламатися; {паясничать — ещё) кривлятися, викаблу- чуватися, -уюся, -уєшся; {жеманничать — ещё) маніритися, ломающий ламальний; ~щее напряжёние мех. ламальна напруга, ломающийся 1. прич. якйй (що) ламається (ломиться, трощиться); 2. прил. ламкйй, крихкйй, розломистий; л. гблос ламкйй голос.
ломбард ломбард, -у.
ломбардный ломбардний; ~ная квитанция ломбардна квитанція, ломбйрдо-венецийнский ломбардо-венеціан- ський.
ломбардский ломбардський, лбмбер карт, ломбер, -у. лбмберньїй ломберний; л. стол ломберний стіл.
ломброзийнство филос. ломброзіанство. лЬмикк уменьш.-ласк. лбмик. Ср. лом* 1. ломйть* 1. {разрушать ломкой) несов., разг. ломйти, -млю, -миш; ламати; 2. {о болезненном ощущении) безл. ломйти, -ить, ламати, судомити; {крутить) крутйти, -ить; лбмит кбсти ломить (ламає, крутить) кісткй; О сйла солбму лбмит сйла солому ломить.


ломйть^
209
лопата
ломйть^ {лезть напролом) прост, сунути; {стремительно двигаться вперёд) возвр. посуватися, груб, пёрти (пру, преш), пертися (пруся, прешся); нарбд так и лбмит народ так і суне (пре), ломйть^ {запрашивать непомерную цену) пе- рен., прост, ломйти, -млю, -миш (загинати, правити, -влю, -виш) [високу ціну], ломйться' {быть заполненным чем-л.) разг. ломйтися, -млюся, -мишся; {сгибаться под тяжестью — ещё) возвр. угинатися; дерё- вья лбмятся от плодбв дерёва вгинаються (ломляться) від плодів, ломйться^ {лезть напролом) прост, сунути; {стремительно двигаться вперёд) посуватися, груб, пёртися (пруся, прёшся); {лезть насильно) возвр.,разг. ломйтися, -иться, вдиратися, добуватися, добиватися; л. в открытую дверь добуватися (пёртися) у відчйнені двёр1, перен. доводити давно відоме (знане), лбмка ломка, {неоконч. д. — обычно) с. ламання; {перелом) м. злам, -у; {разрушение) розвал, -у, розлом, -у, руйнування, руйнація; л. сті^рого быта ломка (руйнування) старбго побуту.
лбмкий ламкйй, ломкйй, ламучий; {хрупкий) хрусткйй; л. гблос ламкйй голос, лбмкость ламкість -кості, ломкість; хруст- кість. Ср. лбмкий.
ЛОМЛЙВЫЙ 1. {склонный ломаться) прост, ламкйй, розломистий; 2. {жеманный) прост, манірний; 3. {кичливый) чванлйвий; {спесивый — ещё) пихатий, разг. пихлйвий и пиндючний, ломовйк разг. 1. {ломовой извозчик) ломовйк, -а, вантажний візнйк (-а), разг. биндюжник; 2. {ломовая лошадь) ломовйк, вантажний кінь {род. коня), ваговоз, возовйк, -L ломовбй^ ломовйй; {грузовой — ещё) вантажний; -вія лбшадь, л. конь ломовйк, -d, вантажний кінь; л. извбзчик ломовйк, вантажний візнйк; 2. сущ. ломовйй, -ого; см. ещё ломовйк 1.
ломовбй^ ламаний; {битый) бйтий; ~бе желё- 30 [залізний] брухт, -у; л. камень бйте каміння.
ломонбс бот. ЛОМЙНІС, -носу, ломообразовіние брухтоутворення. ломоперерабйтывающий брухтопереробний. ломосдйтчик брухтоздавач, -а. ломбта ломота, разг. гостёць, -тця {м), диал.
гризь, -зі. ломбтный ломотний.
ломбть скйба, разг. партйка {ж)\ {поменьше) ж. скйбка; {кусої^ шматок, -тка, кусок, -ска, кусень, -сня, разг. кусник; отрёзанный л. перен. відрізана (відкраяна) скйбка. ломтерёзка скиборізка.
лбмтик уменьш. скйбочка {ж)\ {кусочеі^ шматочок, -чка, кусочок, разг. кусник; {хлеба — ещё) ж., разг. окрушина, окрушка. Ср. ломбть. лонгёт мед. лонгёт; наложйть л. мед. накласти лонгёт. лонгётка мед. лонгётка. лонгшёз лонгшёз, шезлонг, лбндонец лондонець, -нця; '^НЦЫ мн. лондонці, -ІВ. лбндонка лондонка, лбндонский лондонський, лбнжа спец. лонжа; {корда — ещё) кбрда. лонжербн авиа, техн. лонжерон, лонжербнный авиа, техн. лонжербнний, лон- жербновий.
лбнный анат. лобкбвий; ~нное сращёние лобкбве зрбщення; ~ые кбсти лобкбві кіст- кй; л. бугорбк лобкбвий горббк. лбно {недра и поверхность земли) лбно; на ~не прнрбды на лбні прирбди, на вільному (чйс- тому) повітрі; 2. книжн., поэт, лбно; {грудь
— 	ещё) груди, -дёй {мн). лонхок^рпус бот. лонхокарпус, -у. лончйк річняк, -а, однбліток, -тка. лбпанне лбпання; лускання; тріскання, рёпан- ня; розрёпування, розтріскування; розпукування. Ср. лбпаться. лопарйт мин. лопарйт, -у. лопіркад^ст. лопарка, лбпарный лйнвовий. Ср. лбпарь. лопйрскнй этнол., уст. лопарський. Ср. ло- пйрь.
лбпарь мор. лйнва {ж.).
лопйрь этнол., уст. лопар, -я; ~рй мн. лопарі,
-ІВ.
лбпастно-регулйруемый лопатёво-регульб- ваний.
лбпастный техн. лопатёвий; '-ное колесб ло- патёве кблесо. лбпасть лбпать, -ті; {плица) плйця; винтовая л. гвинтова лбпать; ковшевйдная л. ківшо- подібна лбпать; неподвйжная л. нерухбма лбпать; смесйтельная л. змішувальна лбпать.
лопйта лопата; бороді -той (в -ту, с -ту) борода як лопата (лопатою); загребіть (грестй) дёньги (серебрб, зблото и т. п.) -той перен..


лопатить
210
лорнйровать
разг. загрібати (горнути) гроші лопатою, огребом брати гроші, лопатить прост, лопатити, -ачу, -атиш. лопйтка' уменьш. лопатка; сапёрная л. сапёр- на лопатка. Ср. лопйта. лопйтка^ анат. лопатка; во все ~ки [бежать, гнать и т. п\ разг. чимдуж, чимдужче, щодуху, що є духу, щосйли, щосйл (реже), що є сйли, що є сил, з усієї сйли, з усіх сил, разг. на всі заставки (диал. чимборше) [бігти, гнати и т. w.], у собачу рись (ристь); класть / положйть на [ббе] ~кн кого класти / покласти на [обйдві] лопатки кого. лопйтник спец, лопатник; {землекоп — обычно) землекоп, грабар {род. грабаря), копач, -а. лопатовйдньїй лопатоподібний, лопатонбгие сущ., мн., зоол. лопатоногі, -их. лопатонбс ихт., орн. лопатоніс, -носа, лопатообразно нареч. лопатоподібно, лопатообразный см. лопатовйдньїй. лопаточка уменьш.-ласк. лопаточка. Ср. ло- пйта.
лопаточный* лопатний; ~ьіе раббтьі лопатні роботи. Ср. лопата, лопйточный^ анат. лопатковий; -пая кость лопаткова кістка, лопатка; л. нерв лопатковий нерв. Ср. лопйтка^. лопйтчик см. лопйтннк. лбпать* {єсть) жарг. тріскати, трощйти, -щу, -щиш, перти (пру, преш), лопати, жерти, -ру, -реш, запихатися, лбпать^уст., диал. слі. лбпаться. лбпаться / лбпнуть лопатися / лопнути и мног., разг. полопатися; {о посуде, струне и т. п. — ещё) лускатися / луснути и мног., разг. полускатися; {трескаться) тріскатися / тріснути, репатися / репнути, несов. розре- пуватися, -ується, розтріскуватися; (распадаться на части — ещё) разг. розскакуватися / розскочитися; {о почках, бутонах и т.п. — ещё) разг. розпукуватися и розпукатися / розпукатися и однокр. розпукнутися; {обрываться) уриватися / увірватися и урватися; {давать трещины, оседая — ещё) розсістися, -сядеться; {перен.: потерпеть крах) сов. лопнути, зазнати краху; банк ~ул банк лопнув (зазнав краху); л. от (с) жйру прост. лопатися (лускатися, тріскатися, репатися) від жйру; л. от смёха прост, лопатися від сміху; ~уть от зйвнстн прост, лопнути (луснути, тріснути, засохнути) від заздрощів; терпённе ~ается разг. [останній] терпець уривається; О -'нн [мой] глазй прост, хай
[мені] очі повилазять, щоб (бодай) мені очі повилазили; хоть '-нн прост, хоч лусни (трісни).
лопаченный прост, лопачений, лополйт геол. лополіт, -у. лопотанье лопотіння, лопотання; лепетання; верзякання; шварґотіння, м. шваркіт, -коту. Ср. лопотать, лопотать разг. лопотати, -очу, -очеш, лопотіти, -очу, -отйш; {лепетать) лепетати, -ечу, -ечеш; {говорить несвязно — ещё) прост. верзякати; {говорить на незнакомом кому-л. языке — ещё) шваркотати, -очу, -очеш и шваркотіти, -очу, -отйш и шварґотіти, лопотун разг. лопотун, -а, лепетун, -а. лопотунья разг. лопотуха, лепетуха, лопоухий 1. {имеющий оттопыренные уши) разг. капловухий, каплоухий, клаповухий, клапоухий; 2. {недалёкого ума человек) дурнйй.
лопбчущнй 1. п р и ч. якйй (що) лопоче и т. п.; лопотун, -а, лепетун, -а {сущ.); см. лопотйть; 2. прил. лопотючий, лепетлйвий. лопух 1. бот. лопух, -а, собир., с. лопушйння, лопушшя; 2. перен., разг. роззява (л#, и ж), тюхтій, -ія, бевзь, бевзень, -зня, вайло, -а {м. и с.), мамула, телепень, -пня, шлапак, -а. лопухнуться {потерять шанс, упустить удобный случай) разг. проґавити, -влю, -виш [шанс], схйбити, -блю, -биш. лопухбвый бот. лопуховий, лопушаний. лопушйстый разг. лопухуватий, лопушйстий. лопушннк см. лопух 1.
лопушЬк уменьш. лопушок, -шка. Ср. лопух 1. лор^нтовые сущ., мн., бот. лорантові, -их. лорд лорд; л. — хранйтель печати лорд — охоронець печатки, лорд-кйнцлер лорд-канцлер, лорд-мір лорд-мер. лорд-намёстннк лорд-намісник. лордбз мед. лордоз, -у. лбрдство собир., разг. лордство, лорётка уст. лорётка; {кокотка — ещё) кокотка, повія, лбрн нескл., м., зоол., орн. лорі, лбрневые сущ., мн., зоол. лорієві, -их. лорнкйты мн., зоол. лорикати, -ів. лорнёт лорнёт. лорнётка разг. лорнётка. лорнётный лорнётовий. лорнйрованне>^с/77. лорнетування. лорнйрованный уст. лорнетований. лорнйровать уст. лорнетувати, -ую, -уєш.


лбро
211
лотбчный
лбро нескл., с., ком. лоро, лбро-кбнто нескл., с., ком. лоро-конто, лорбрганы мн., анат. лороргани, -ів. лоротделёние мед. лорвідділення. лос-^нджелесский лос-анджелеський. лосйнджелесцьі мн. лосанджелесці, -ів. лосевбд лосівнйк, -а. лосевбдство лосівнйцтво. лосевбдческий лосівнйцький. лосёвый реже CM. лосйный. лоо&тк уменыи. лосеня, -яти (с.). лао,Ыочек уменьш.-ласк, лосенятко (с.). лбсий реже см. лосйный. лосйна {кожа, мясо лося) лосйна. лосйны {одежда) мн. лосйни, -йн. лосйный лосйний, лосячий, лосйха лосйця.
лоск {глянець) лиск, -у; {перен. — ещё) блиск, -у, полиск, -у, лоск, -у; в л. изноейть прост. геть чйсто (до рёшти) зносйти (вйносити); внешний л. зовнішній блиск (полиск, лоск, лиск); пьян в л. прост, п’яний як ніч (хлющ[а], ДИМ, чіп); сапогй с ~ком чоботи з лйском (полиском), лоскут, реже лбскут клапоть, -птя; шматок, -тка, разг. шмат, -у и ж. шматка, шматйна; с об и р., спец. шматкй, -ів, кускй, -ів {мн)\ мерный л. міряні шматкй (кускй). лоскутик, лоскутбк уменыи.-ласк. клаптик;
ж. шматйнка. Ср. лоскут, лоскутник уст. ганчірник, лахмітник, уст. тандйтник, разг. шматяр, -а, онучник, онуч- кар, -я; {оборванец) разг. обідранець, -нця, обірванець, -нця, голодранець, -нця, шарпак, -а, обшарпанець, -нця, ланець, -нця, торботряс, реже торбёшник, презр. халамйдник, перен. драб, гультіпака, гольтіпака, лоскутница уст. ганчірниця, лахмітниця, уст. тандйтниця, разг. шматярка; {оборванка) разг. обідранка, обірванка, голодранка, шарпачка, обшарпанка, лоскутный, лоскуткбвый клаптевий, клаптиковий; шматковйй; -нее государство клаптева (клаптикова) держава; ~ный ряд уст. товкучка. Ср. лоскут. лоскутбчек>'Ліеньш. клаптичок, -чка. лоскутьё собир. шмаття, мн. клапті, -ів и шматкй, -\в,разг. шмати {род. шмат); см. ещё лохмбтья.
лоснйстость лискучість, -чості, лиснючість;
блискучість. Ср. лосийстьій. лоснйстьій разг. лискучий, лиснючий; {блестящий) блискучий.
лосийться лисніти, лиснітися, лиснйтися, -ться, лйскати; вилйскувати, -ує, вилйску- ватися, -ується, полйскувати, полйскуватися, лощйти, лощйтися, масніти, диал. лищати. лосийщийся 1. п р и ч. якйй (що) лисніє и т. п.;
CM. лосийться; 2. прил. лискучий, лиснючий, лососёвые сущ., мн., ихт. лососеві, -их. лососёвый ихт. лососевий, лососячий, лососеобрйзные сущ., мн., ихт. лососеподібні, -их.
лосбсий ихт. лососячий.
лососйиа ихт. лососйна.
лососйииый ихт. лососйнний, лососйновий.
лосбска ихт. лососка.
лосбсь ихт. лосось.
лось зоол. лось, сущ. реже сохатий, -ого. лосьби лосьйон, -у. лосьбииый лосьйбновий. лосйтииа лосятина, лосйтиик лосятник, лот* мор. лот, -а. лот^ ком. лот, -у. лотаппарйт геод. лотапарат. лотарйнгец лотарйнгець, -гця; -'гцы мн. ло- тарйнгці, -ів. лотарйигский лотарйнзький. лотерёйиый лотерёйний; л. билёт лотерёй- ний бiлёт. лотерёйщик лотерёйник. лотерёя лотерёя; беспрбигрышная л. см. беспроигрышный; благотворйтельиая л. добродійна (благодійна) лотерёя; дёнежио-ве- щевйя л. грошово-речова лотерёя. лоткбвый см. лотбчный. лбтлииь мор. лбтлінь. лотб нескл., с. лото.
лотовбй, лбтовый мор. лотовйй. Ср. лот*, лотбк* {для торговли) лоток, -тка, ж. ятка. лотбк^ 1. {жёлоб, ковш, корыто) спец. лотік, -тока; качающийся л. хитнйй лотік; крб- вельиый л. даховий (пoкpiвёльний) лотік; лйвневый л. злйвовий лотік; мёльиичиый л. лотокй, -ІВ {мн)\ 2. {в пушке) ист. короб, лбтос бот. лотос.
лотосовйдиый архит. лотосоподібний. лбтосовый бот. лотосовий, лотбчек уменьш. яточка {ж). Ср. лотбк*. лотбчиик лоточник, яточник. лотбчница лотбчниця, яточниця. лотбчный лотковий; {для торговли — ещё) ятковий; --иая торгбвля лоткова (яткова) торгівля. Ср. лотбк*.


лотошйть
212
лбшадь
лотошйть (болтать) прост, базікати, молоти (мелю, мелеш), верзти, варнякати, верзякати, патякати, розпатякувати, -ую, -уєш. лотошйться {суетиться) прост, метушй- тися.
лотбшник разг. лотівнйк, -а. Ср. лотб. лотси^нство биол. лотсіанство. лоту ко нескл., м. и ж., этнол. лоту ко. лоурёнсий хим. лоурёнс1й, -ію. лофотрйхи мн., биол. лофотрйхи, -ІВ. лофофбра бот. лофофбра. лофохлба нескл., ж., бот. лофохлоа. лох* бот. маслйнка {ж), лох. лох^ ихт. лох.
лох^, лбхус (простак) жарг. лох, роззява (м. и ж), тюхтій, -ІЯ, бевзь, бёвзень, -зня, вайло, -а (м. и с), мамула (м. и ж), шлапак, -а. лохйнка^ лохйнь цёбёр (род. цёбра), уменьш. цёбрик (м)\ (для стирки) балія; (корыто) мн. ночви, -чбв и ночовки, -вок, уменьш., диал. ваганй, -ІВ и нёцьки, -цьок; (для помоев) помййниця; (шайка) ряжка, ряжа, лохйнка^ анат. мйска; пбчечная л. анат.
ниркова мйска. лоханный, лохйночный цебровйй, цебёрний;
балієвий; ряжковйй. Ср. лохйнкаЧ лохмйтенький уменьш.-ласк. кошлатенький, разг. кудлатенький. Ср. лохмйтый. лохмйтить несов., разг. куйовдити, -джу, -ДИШ, кошлати, кошлатити, -ачу, -атиш, кудлати, патлати, розкуйовджувати, -ую, -уєш, розпатлувати, лохматиться несов.,разг. куйовдитися, -джуся, -дишся, кошлатися, кошлатитися, -ачуся, -атишся, кудлатися, розкуйовджуватися, -уюся, -уєшся, розпатлуватися, лохматый кошлатий, разг. кудлатий, кудластий, кострубатий; (с растрёпанными волосами — ещё) разг. патлатий, пелехатий, диал. кустратий, закустраний, розкустраний; --тая головй кошлата (кудлата, кудласта, кострубата; патлата, пелехата) голова; -тая шйпка кошлата (кудлата, кудласта, пелехата) шапка; -'тое полотёнце кошлатий руш- нйк; '-ьіе брбви кошлаті (кудлаті, кудласті, кострубаті) брови; л. пёс кошлатий (кудлатий) пес (собака), лохм^ч прост, кудлай, -ая, кудлань, -ня, кудлач, -а, кудла (ж), патлач, -а, патлань, -ня, пёлех, м. и ж., диал. куйовда, лохмбтник 1. прост., уст. лахмітник; 2. (оборванец — ещё) обідранець, -нця, обірванець, -нця, голодранець, -нця.
лохмбтница 1. прост., уст. лахмітниця;
2. 	(оборванка — ещё) обідранка, обірванка, голодранка, лохмотбк прост, клаптик; (кусочек — ещё)
ж., разг. шматка, шматйнка. лохмбтья, реже лоскутьё собир. лахміття, дрантя, шмаття, шмати (род. мн. шмат), рам’я, рамтя (реже), лати (род. мн. лат), разг. лахи, -ів (мн)\ лахмання, лахманй, -ів и -ів (мн) и хаббття и хламіття. лбхмьі мн., прост, патли, -ів, кудли, -ів, космакй, -ів, пёлехи, -ів, диал. кустри, -ів, ку- штри, -ів. лоховйна в разн. знач, лоховйна. лбховьіе сущ., мн., бот., прост, маслйнкові, -их, лохові, -их. лбховый* бот. маслйнковий, лоховий. Ср. лох*, лбховьій^ ихт. лоховий. Ср. лох^. лохотй собир. лохота, мн. тюхтії, -їв. Ср. лох\ лоцйрование лоцйрування. лоцйровать несов. и сов. лоцйрувати, -ую, -уєш. лбция мор. лоція, лбцман* мор. лоцман, лбцман^ ихт. лоцман.
лбцманский мор. лоцманський; -кое судно лоцманське судно, лбцманство мор. лоцманство, лоцмёйстер мор. лоцмейстер, лошадёнка уничиж. конячйна, шкапйна.
Ср. лбшадь. лошадйньїе сущ., мн., зоол. конячі, -их. лошадйный кінський, конячий; ~ная дбза кінська доза; '-ная сйла техн. кінська сйла; -'ное ржанье кінське (коняче) іржання, лошйдка, лош^душка уменьш.-ласк. конячка, коник, коничок, -чка (м), коненя, -яти, коня, -яти (с.), разг. конйна, шкапйнка, шкапка, шкапеня, -яти. Ср. лбшадь. лошйдник разг. 1. (любитель лошадей) лю- бйтель (аматор) коней; 2. (торговец лошадьми) барйшник, уст. ліверант, лош^дница любйтелька (аматорка) коней.
Ср. лошйдник 1.
Л0ШЙДНЫЙ кінний.
лбшадь кінь (род. коня); (молодая лошадь) лошак, -а; кореннйя л. голобёльний кінь, го- лобёльник; ломовая л. ломовйк, -а, вантажний кінь, ваговоз, возовйк, -а; на -'ДЙх кіньми (конями); скаковая л. скаковйй кінь; О л. с вблком тягалась, хвост да грйва осталась коза з вбвком тягалася, тільки шкура зосталася.


лош^к
213
лужичанин
лошйк {мул) мул. лошйчий мулячий. тштЬк уменьги. мулик. лошбнок д и а л. лоша, -ати, ласк, лошатко (с.). лощёние лощіння. лощённый прич. лощений, лощёный прил. лощений, налощений, вйло- щений; ~ная бумага лбщений папір, лощйлка техн. лощйлка. лощйло техн. лощйло. лощйльный техн. лощйльний. лощйльщик лощйльник. лощйльщица лощйльниця. лощйна лбщйна, лощовйна, м. вйярок, -рка, вйдолинок, -нка, звір {род. звору). лощйнка уменьш.-ласк. лбщйнка, лощбвйнка, м. вйярочок, вйдолиночок, -чка. лощйть несов. лощйти, -щу, -щиш; л. паркёт натирати до блйску паркет, лощйться несов. лощйтися, -йться. лоялйст ист. лояліст.
лоільно нареч. лояльно; законослухняно;
доброзйчлйво, корёктно. Ср. лойльный. лойльность лояльність, -ності; законослухняність, доброзйчлйвість, -вості, коректність. Ср. лойльный. лойльный лояльний; {законопослушный — ещё) законослухняний; {по отношению к кому-л. — ещё) доброзйчлйвий, коректний; -ное отношёние к кому лояльне ставлення до кого. луазелёрия бот. луазелерія. луйзик авто, разг. луазик, луазитйнский луазитанський. луб луб, -у.
луба нескл., м. и ж.; неизм., этнол. луба, лубенёть дерев’яніти, сов. задерев’яніти (подерев’яніти), збучавіти, лубкбвый лубковий, лубовый и лубовбй лубовий, луб’янйй. лубоёд энтом. лубоїд.
луббк, уменьш. луббчек 1. {кора) лубок, -бка;
2. {род искусства) лубок; бытовбй л. побутовий лубок; назидательный л. повчальний лубок; СКЙ30ЧНЫЙ л. казковий лубок;
3. {шина) мед. лубок, шйна; наложйть л. накласти лубок (шйну).
луббчный 1. {сделанный из лубка, из луба) лубковий, лубовий, луб’янйй; перен. дешевий; ~ые издёлня лубочні вйроби; 2. лит. лубочний; ~ная литератора лубочна література.
лубрикйтор техн. лубрикатор.
лубйнка луб’янка.
лубянбй 1. {сделанный из луба) луб’янйй, лубовий; 2. с.-х. луб’янйй; ~ные культуры луб’яні культури, лувййцьілі»., ист. лувійці, -ів. луг лука {ж), луг; заливнбй л. заплава, лука заплавна; покбсный л. сіножать {ж)\ сухбй л. левада.
лугйнда нескл., м.; неизм., лингв, луганда. лугйнский луганський.
луганчйнин луганець, -нця; --йне мн. луганці, -ів.
луганчйнка луганка. луговёдение бот. лукознавство, луговйк бот. щучник, луговйна разг. лучка, лужок, -жка. луговбд с.-х. луківнйк, -а. луговбдство с.-х. луківнйцтво. луговбй лучнйй, луговйй; '-бе хозййство лучнё (лугове) господарство; л. мотылёк энтом. лучнйй метелик, лугомелиоратйвный лукомеліоратйвний. лугомелиорйтор лукомеліоратор, лугомелиорйция лукомеліорація, лугопйстбищный с.-х. лукопасовйщний. луда луда, полуда.
луддйт ист. лудйт; ~тьі мн. лудйти, -ів. луддйтский ист. лудйтський. лудйльный спец, лудйльний. лудйльщик спец, лудйльник. лудйть лудйти, -джу, -диш, білйти, -лю, -лиш [цйною], цинувати, -ую, -уєш. лудйться несов. лудйтися, -иться, білйтися, -иться.
лужа калюжа, диал. калабаня, калабатина; {глубокая — ещё) баюра; сесть в --жу перен., прост, сісти в калюжу, сісти маком, лужййка лужок, -жка; {газон) м. травнйк, -а, газон, -у; {в лесу — обычно) галявина, галява, уменьш. галявинка, галявка, лужййник бот. мулянка, диал. лужайниця {ж).
лужёние лудіння, лудження, біління, білення, цинування.
лужённый прич., прил. лужёный луджений, вйлуджений, білений, вйбілений, цинова- ний; ~ная глбтка;^ перен., прост, мідне (луджене) горло в кого, вйлуджена горлянка в кого. Ср. лудйть. лужица уменьш. калюжка. Ср. лужа, лужицкий этнол. лужицький, лужичйнин этнол. лужичанин; ~йне мн. лужичани, -ан.


лужичанка
214
лунйтик
лужичйнка этнол. лужичанка, лужница см. лужййник. лужбк, лужбчек уменьги.-ласк. лучка (ж), лужок, -жка. Ср. луг. луза спорт, луза.
лузгй собир. лузга; (подсолнечника — обычно) лушпйння (с.), мн. лушпйни, -йн [соняшника].
лузганье лузання, лускання, лущення.
лузитйньїлі//., ист. лузитани, -ів.
лузгать прост, лузати, лускати, лущити; л.
сёмечки лузати насіння, лузный спорт, лузний, луидбр ист. луїдор.
лук* бот. цибуля {ж)\ гусйный л. бот. зірочки, -чок {мн\ гусяча цибуля (цибулька); л. порёй цибуля порей; л. севбк цибуля сіянка, цибуля сіянець; л. шнит цибуля шніт; медвёжий л. ведмёжа цибуля, черемша, ле- вурда.
лук^ ист., спорт, лук; тугбй л. см. тугбй. лукй* (изгиб) лука; (реки — ещё) коліно; (излучина) м. закрут, -у, заворот, -у. лукй^ (у седла) лука.
лукйвец (хитрец) разг. лукавий, -ого (сущ), лукавець, -вця и крутій, -ія и хитрун, -а. лукйвинка разг. лукавинка, хитрйнка; с ~кой з лукавинкою, лукавенький, шельмуватий; (в глазах) з хйтрими бісиками, лукавить несов. лукавити, -влю, -виш, разг. крутйти (кручу, крутиш), хитрувати, -ую, -уєш; (лицемерить — ещё) лицемірити, кри- ВЙТИ (-ВЛЮ, -виш) душею, лукйвица разг. лукава, -ої (сущ), лукавиця, хитруха.
лукйво нареч. лукаво; О не мудрствуя л. погов. не мудруючи [лукаво], не хитруючи; без викрутасів, лукйвость лукавість, -вості. лукавство лукавство, лукавствовать уст. см. лукавить, лукйвый* 1. (хитрый, коварный) лукавий, підступний, хйтрий, нещйрий; 2. (исполненный задора) грайлйвий, задерикуватий; л. взгляд грайлйвий погляд, лукйвый^ (дьявол) сущ., фолькл. лукавий, -ого, нечйстий, -ого, біс; О л. попутал посл. лукавий (біс, чорт, нечйстий) поплутав; от ~вого від нечйстого. лукйньї мн., ист., этнол. лукани, -ів. лукйть / лукнуть уст., диал. кйдати / кй- яут\і, разг. шпурляти / шпурнути и жбурляти / жбурнути, швиргати / швиргнути.
лукйться уст., диал. кйдатися,шпурлятися.
луковица* бот. цибулйна; (чеснока) головка, л^ковица^ анат. луковиця, л^ковица^ (купол церкви) баня, маківка, луковицевйдный, луковицеобразный цибулястий, цибулеподібний. луковичка уменьш.-ласк. цибулйнка, цибулька; (чеснока) головка, разг. головочка. Ср. луковица*.
луковичные сущ., мн., бот. цибульні, -их. луковичный* цибулйнний, цибулевий, цибульний, цибулячий. Ср. луковица*, луковичный^ анат. луковичний. Ср. луковица^.
л^ковичный^ б^ні (род. п). Ср. луковица^ луковка* уменьш. цибулйнка, цибулька; (чеснока) головка, разг. головочка. Ср. луковица*.
луковка^ разг. см. луковица^ луковбд с.-х. цибуляр, -а. луковбдство с.-х. цибулярство. луковый цибульний; гбре --Boe шутл. горенько (лйшенько, лйшечко, нещастячко) моє. лукодрбм спорт, лукодром, -у. лукомбрье поэт., уст. лукомор’я, морська затока, лукорёзка цибулерізка. лукосёющий цибулесійний. лукоубброчный цибулезбиральний. лукбшко козуб, козубень, -бня (л/.), лукбшечко уменьш.-ласк. козубёць, -бця (м), ж. козубенька, лукулловский, лукуллов (о пире, обеде и т. п) лукуллівський, лукуллів; ~ов пир лукуллів банкет (бенкётХ луллубёил^я., ист. лулубё’1, -їв. лунй 1. (Л прописная) астр. Місяць; затмёние Луны затемнения Місяця; Лунй пёред полнолунием ПІДПОВНЯ (разг.); фйзы Луны фази Місяця; 2. (л строчная) місяць, ласк., поэт, місяченько; пблная л. повний місяць, повня; с ~ны свалйлся перен. з місяця (з нёба) впав; О ничто не вёчно под ~н6й ніщо не вічне під нёбом (на землі), ніщо під місяцем не вічне, луна-парк луна-парк, -у. лунй-рыба ихт. місяць-рйба (род. місяця-рй- би).
лунатйзм разг. лунатйзм, -у; (сомнамбулизм
— 	ещё) сомнамбулізм, -у. лунйтик разг. лунатик, сновйда, сноброда; (сомнамбула — ещё) сомнамбула.


лунатйческий
215
лучезарный
лунатйческий разг. лунатйчний; {сомнамбулический — ещё) сомнамбулічний, лунатйчка разг. лунатйчка, сновйда, снобро- да; {сомнамбула — еще) сомнамбула, лунда нескл., м. и ж., этнол. лунда. лунка 1. {небольшое углубление) ямка, лунка, диал. дучка; 2. анат. ямка; л. зуба ямка зуба, альвеола.
лунковйние ямкування, лункування, лункокопатель с.-х. ямкокопач, -а. лунник бот. лунарія {ж.), місячник, лунно предик, місячно.
лунный місячний; ~нное веществб місячна речовина; -иное затмёние місячне затё- мнення; л. кймень мин. місячний камінь, луновёдение місяцезнавство. луновйдиый, лунообразный місяцеподібний. лунодрбм місяцедром, -у. лунокбп місяцекбп. луномобйль місяцемобіль. лунотрясёние місяцетрус {м). лунохбд місяцехід, -ходу, лунохбдный місяцехідний. лутчкїі уменьш. 1. ямочка, луночка, диал. дучечка; 2. анат. ямочка. Ср. лунка 1—2. луночный 1. ямковйй, лунковйй; л. посёв хлбпка ямковйй (лунковйй) посів бавовни; 2. ямковйй. Ср. лунка 1—2. лунь орн. лунь; седбй как л. сйвий як голуб (лунь); білий як молоко, луб нескл., м. и ж., этнол. луб. луораветлйн этнол., уст. луораветлан; --ны мн. луораветлани, -ів. луораветланка этнол., уст. луораветланка, луораветланский уст. луораветланський. лупа лупа.
луперк^лиилін., ист. луперкалії, -ій. лупйн см. люпйн. лупннг техн. лупінг. лупйновый см. люнйновый. лупйть* 1. {очищать от коры, скорлупы и т. п) лупйти, -плю, -пиш, облуплювати, -юю, -юеш; 2. {таращить) прост, вилуплювати, витріщати, вирячувати, -ую, -уєш; л. глазй вилуплювати (витріщати, вирячувати) очі, витріщатися; 3. {брать втридорога) прост. дерти, драти (деру, дереш), обдирати, лупйти.
лупйть^ {сильно бить, колотить) прост, лупйти, -плю, -пиш, лупцювати, -юю, -юєш, катати, чухрати, періщити, піжити, репіжити; {батогом) шмагати, стьобати; дождь лупит дощ періщить (лупить, піжить, репіжить).
лупйть^ {быстро бежать) прост, лупйти, -плю, -пиш, катати, шквфити, чухрати, чесати (чешу, чёшеш). лупйться 1. {шелушиться) разг. лупйтися, -иться, облуплюватися, -юється, обколупуватися, -ується, злущуватися; 2. {отваливаться) страд, лупйтися, облуплюватися. Ср. лупйть*. луплёние, л^пка прост, луплення, облуплювання.
лупленный' прост, луплений, облуплений.
Ср. лупйть* 1. лупленный^ лупцьований, чухраний; відшмаганий. Ср. лупйть^. лупоглйзый прост, банькатий, банькуватий, вирлоокий, витрішкуватий, балухатий, окатий, лупатий, лупулйн спец, лупулін, -у. лупцевйние прост, лупцювання, лупцевйть несов., прост, лупцювати, -юю, -юєш.
лупцбвка прост, лупцювання (с.).
лур муз. лур.
лура муз. лура.
луры мн., этнол. лури, -ів.
лускать прост, см. лязгать.
лут зоол. лут.
лутц спорт, лутц, -у.
луфйрь ихт. луфар, -я.
лухья нескл., м. и ж., этнол. лух’я.
луцкий луцький.
луч 1. промінь, -меня; -'ЧЙ мн., физ. промені, -ів; собир., с. проміння; инфракрасные ~чй інфрачервоні промені; л. визйрования промінь візування; л. надёжды перен. промінь надії; л. сблица промінь сонця; расходящийся л. розбіжний прбмінь; 2. анат. промінь.
лучйзи нескл., м. и ж., этнол. лучазі. лучевйдный променеподібний, променястий, лучевйк зоол. радіолярія {ж). лучевбй променевий; ~вйя болёзнь мед. променева хворбба; '-вйя кость анат. променева кістка; ~вйя терапйя мед. променёва терапія.
лучезапйстньїй променезап’ястний. лучезарно нареч. осяйно, світосяйно, сонцесяйно; променйсто. Ср. лучезарный, лучезарность осяйність, -ності, світосяйність, сонцесяйність; променйстість, -тості. Ср. лучезарный.
лучезарный осяйнйй, поэт, світосяйний, сонцесяйний, стопромінний; {сияющий, лу-


лучеиспускание
216
лыжи
чистый) променйстий, разг. променястий; ~ые глаз^ променйсті очі. лучеиспускание физ. випромінювання, променювання, лучеиспускательный физ. випромінювальний, променювальний, лучеиспускйющий физ. випромінювальний, випромінний, випромінюючий, лучеобразно нареч. променеподібно, лучеобразный променеподібний, лучепреломлённе физ. променезаломлення, променезаломлювання, заломлення променів.
лучепреломлйемость физ. променезаломлю- ваність, -ності. лучепроннцйемость физ. променепронйкність, -ності.
лучик уменьш.-ласк. промінчик, промінець, -нця; ~ки мн. промінчики, -ів, промінці, -ів, собир., с. проміннячко. Ср. луч 1. лучйна этногр. скіпа, скіпка, скалка, лучйна. лучйнка, лучйночка этногр., уменьш. скіпочка, скалочка, лучйнка. лучйнный, лучйночный этногр. скіпковйй, скалковйй, лучйнний, лучйновий. лучйнушка ласк., фолькл. скіпонька, ска- лонька, лучйночка. лучйсто нареч. променйсто. лучйстость променйстість, -тості, лучйстый променйстий, разг. променястий; (р свете — ещё) осяйнйй; світосяйний; (р дне — ещё) сонячний; {р человеке) сонцелюбний, життєрадісний; ~тая звездй блискуча зірнйця (зоря); -^тая красоті сліпуча Kpacd; ~ые словй пронйкливі слова, лучйть 1. (светить) прост, світйти (свічу, світиш); 2. спец, бйти рйбу зі смолоскйпом. лучйться {сиять) променіти, променітися, променйтися, -ться, поэт, визбрюватися, -юється; {светиться) світйтися, -иться. лучкбвый спорт, лучковий. Ср. лук^ лучник* ист., спорт, лучник, лучник^ этногр. світнйк, -а, світич, посвіт, -у. л^чннца ист., спорт, лучниця. лучЬк^ уменьш.-ласк. цибулька {ж). Ср. лук*. луч^к^уменьш.-ласк. лучок, -чка. Ср. лук^. лучше 1. сравн. ст.: а) прил. кращий, ліпший; он л. всех він кращий (ліпший; найкращий, найліпший) за всіх (від усіх); б) нареч. краще, ліпше; как мбжно л., как нельзй л., нет ннчегб л. якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше), краще й не трёба; л. всегб якнайкраще, як¬
найліпше, найкраще, найліпше, кріще (ліпше) за все (всього); тем л. тим краще (ліпше); 2. предик., безл. краще, ліпше; больнбму стйло л. хворому стало (зробйлося) краще (ліпше), хворому покращало (поліпшало), хворому пішлб на краще (ліпше); 3. част. краще, ліпше; пошлй л. домбй пішлй (ходімо) краще (ліпше) додому; 4. вводн. сл. краще, ліпше; говорй йли, л., я расскажу го- ворй або, краще (ліпше), я розповім; О л. синйца в рукйх, чем журавль в нёбе поел. крйще синйця в жмені, як журавель у нёб1; л. с умным потерйть, чем с дуракбм найтй посл. краще з розумним загубйти, ніж з дур- нйм знайтй; л. чем ннчегб і то хліб, лучший 1. сравн. cm. кращий, ліпший; к ~ше- му на краще, до кращого; 2. превосх. cm. найкращий, найліпший, усилит, якнайкращий, якнайліпший, щонайкращий, щонайліпший; в -шем вйде прост, якнайкраще, щонайкраще, якнайліпше, щонайліпше; всегб ~шего CM. весь: всегб хорбшего. луш^н муз. лушён.
лущёвка лущення, лущіння (с.). Ср. лущйть 2. лущённе 1. {очищение от скорлупы) лущення, лущіння; лузання, лускання, дзьобання; 2. с.-х., спец, лущення, лущіння. Ср. лущйть 1—2.
лущённый прич., прил. лущёный лущений;
лузаний, лусканий. Ср. лущйть 1. лущйльннк, лущйльщнк с.-х. лущйльник. лущйльный 1. лущйльний; лузальний; 2. лу- щйльний. Ср. лущйть 1—2. лущйть 1. {очищать от скорлупы, кожуры и т. п.) несов. лущити; {щёлкать, грызть — ещё) лузати, лускати, разг. дзьобати; л. сё- мечкн лузати (лускати, лущити) насіння; 2. с.-х., спец. лущити, лущйться 1. {очищаться от скорлупы, кожуры и т. п.) лускатися, лущитися, -ться; 2. страд, лущитися; лузатися, лускатися; лущитися; ср. лущйть 1—1. лыбиться груб, лйбитися, -блюся, -бишся. лыжедрбм спорт, лижодром, -у. лыжербллер спорт, лижоролер, лыжи мн. ЛЙЖІ {j)od. лиж), лйжви {род. лижв), диал. лещата, -ат; --жа ед. лйжа, лйжва; гбр- ные л. спорт, гірські лйжі; навострйть л. перен., прост, дати драчки (драла, дьору, тяги), накивати п’ятами, намастйти п’яти [салом]; направить л. перен., прост, попростувати, -ую, -уеш, попрямувати; прыжкб-


лыжина
217
льнопоставки
вые л. спорт, стрибкові лйжі; слаломные л. спорт, слаломні лйжі. лыжина разг. лйжа, лйжва. лыжник лйжник, лижвар, -я. лыжница^ лйжниця, лижварка. лыжница^ д и а л. см. льіжніі. лыжный лйжний; ~ые ботйнки лйжні черевй- ки; л. спорт лйжний спорт. лыжн^1 лижня; прокладывать -«ніб прокладати лижню.
лыко этногр. лйко; ~ка не вйжет кто перен., прост, язиком не повёрне (не вёрне) хто, п’яний як хлющ (хлюща, ніч, чіп) хто\ ~ом пінт перен., прост, лйком шйтий, валом пiдпepё- заний; нетяма, неотёса; не ~ом шит перен. не лйком шйтий, не з лйка шйтий, не в тім’я бйтий; О не всйкое л. в строку погов. не за всяку провйну кйєм у спйну. лыковый этногр. лйковий, лйчаний. лыкодёр прост, ликодёр. лынйть {отлынивать) прост, огинатися; ухилятися.
лысенький ласк, лисёнький, голомозенький. лысёть несов. лисіти.
лысёющий 1. прич. якйй (що) лисіє; лисак, -а, голомозько {сущ)\ 2. прил. голомозий, лисавий, голомшйвий. лысина лйсина. лысинка лйсинка.
лысоватый лисуватий, лысоголбвый голомозий, лысун зоол. лисун, -а. лысуха орн. лйска, лисуха, лысый лйсий, разг. голомозий, лисолобий; сущ., разг. лисолоб, лисун, -а, лисак, -а, го- ломозько; чёрта (бёса) ~сого прост, дідька (чорта) лйсого. лытйть см. лынйть.
лычко 1.уменыи.-ласк. лйчко; ср. лыко; 2. ~ки {нашивки на погонах) мн. лйчки, -чок. лычный см. лыковый, ль см. лиЧ
львёнок уменьш. левеня, -яти, ласк, левенятко (с.). Ср. лев. львйный лёв’ячий, лёвовий, левйний, лёвiв; ~ная грйва лёв’яча (лёвова) грйва; ~ная д6- ля перен. лёвова пййка; л. зев, ~ная пасть бот. ротики, -ІВ [садові], антирйнум, -у. Ср. лев* 1.
львйца левйця; свётская л. світська левйця.
Ср. лев* 1. львбвский львівський.
ЛЬБОВІНИН львів’янин; ~не мн. львів’яни, -ян.
львовянка львів’янка.
ЛЬВІІТНИК {помещение для львов) лев’ятник, льгбта пільга, пpивiлёй, -ёю {м), уст. вільгота; {в торговле — ещё) с. заохочення, сприяння; жилйщные ~ты житлові пільги; налб- говые ~ты податкові пільги, льгбтник разг. пільговйк, -а. льгбтность пільговість, -ВОСТІ. льгбтный 1. {предоставляемый кому-л. в виде льготы) пільговйй, привілейований, уст. вільготний; л. проёзд пільговйй проїзд; на ~ых услбвиях на пільговйх умовах; 2. {привольный) у ст. привільний, >;cw. вільготний, льдйна крижйна, крйга, льодйна. льдйнка уменьш. крижйнка, льодйнка. льдйстый льодйстий. льдобур льодобур; см. ещё ледобур. льдогенератор льодогенератор, льдодробйлка техн. льододробарка, льдодробйльный техн. льододробйльний. льдонасыщенный льодонасйчений. льдообразовікние льодоутворення, льдопроизвбдство льодовиробнйцтво. льдоубброчный кригоприбиральний. льдохраийлище льодосховище, льды см. лёд. лье нескл., с., уст. льє. льёжский льєзький. льзя нареч.,уст. можна, льновбд с.-х. льонар, -я. льновбдство с.-х. льонарство, льновбдческий, льновбдный с.-х. льонарський.
льноволокнб текст, льоноволокно, -а. льнбвые сущ., мн., бот. льонові, -их. Ср. лён. льнозавбд льонозавод, -у. льнозаготовйтельный с.-х. льoнoзaгoтiвёль- ний.
льнозаготбвки {мн), с.-х. льонозаготівля {ж), заготівля льону, льнокомбайн с.-х. льонокомбайн, льнокомбинат льонокомбінат, -у. льнолавсйн текст, льонолавсан, -у. льнолавсйновый текст, льонолавсановий. льномолотйлка с.-х. льономолотарка, льномйлка с.-х. льоном’ялка, льномйльный с.-х. льоном’яльний, льнообрабатывающий с.-х. льонообробний, льноочистйтель спец. льоноочиснйк, -а. льноочистйтельный с.-х. льоноочиснйй. льноперераб^тывающий льонопереробний, льнопоставки мн. льонопост^вки, -вок, поставки льону.


льнопрядёние
218
любёзничать
льнопрядёние текст, льонопрядіння, льнопрядйлка текст, льонопрядка, льнопрядйльный текст, льонопрядйльний. льнопрядйльня текст, льонопрядйльня. льнопрядйльщнк льонопрядйльннк. льнопрядйлыцнца льонопрядйльннця. льносеменовбдство с.-х. льононасінннцтво. льносёмя льононасіння. льносемяочистйтельный льононасіннєочис- нйй.
льносёющий с.-х. льоносійннй. льносёялка с.-х. льоносівалка, льносовхбз льонорадгосп, -у. льносушйлка техн. льоносушарка, льносушйльный техн. льоносушйльннй. льнотеребйлка с.-х. льонобралка, льнотеребйльный с.-х. льонобральний, льнотеребйльщик с.-х. льонобральник, льнотеребйльщица с.-х. льонобр^ьниця. льнотёрка с.-х. льонотёрка. льноткйцкий текст, льоноткацький, льнотрепалка с.-х. льонотіпалка, льнотрепальный с.-х. льонотіпальний, льнотрепй льщик льонотіпальник. льнотрепйльщица льонотіпальниця. льнотрйер с.-х. льонотрієр, льноуббрка с.-х. льонозбирання (с.), збирання льону.
льноубброчный с.-х. льонозбиральний, льночесалка текст, льоночесалка, льночесальный текст, льоночесальний, льнуть 1. {липнуть^ несов. лйпнути; {лепиться) ліпйтися, -иться; 2. {прислоняться, прижиматься) тулйтися, -ЛЮСЯ, -лишся, притулятися и мног. попритулятися, горнутися, -нуся, -нешся; {припадать) припадати, пригортатися, хилйтися, -ЛЮСЯ, -лишся, разг. лйпнути; 3. {подольщаться) лащитися, ле- стйтися (лещуся, лестйшся), ластитися (лащуся, ластишся), підлащуватися, -уюся, -уєшся; підлещуватися, разг. прилещатися, прилещуватися, льны {посевы льна) мн. льонй, -ів. льнйнка бот. льонок, -нку {м.). льнянбй ллянйй, льнянйй, льоновий. Ср. лён. льстёц підлесник, облесник, лестун, -а, м. и с., разг. підшивайло и забігайло и підсипайло. льстйво нареч. пiдлёcливo, облёсливо, улё- сливо, лестйво, з мёдом на вустах, льстйвость пiдлёcливicть, -вості, облёсли- вість, yлёcливicть, лестйвість. льстйвый пiдлёcливий, облёсливий, улёсли- вий, лестйвий, реже пiдлёcний, разг. підла¬
зистий и підхлібний; ~ые словй улёслив! (oблёcливi, пiдлёcливi, медові) слова, льстйть 1. (кому — лицемерно хвалить) несов. лестйти (лещу, лестйш) (кому), улёщувати, -ую, -уєш, облёщувати, пiдлёщyвaти, підлещати (кого); 2. (кому-чему — доставлять удовлетворение) тішити, потішати (кого- що), лестйти (кому-чому); л. себй надёждой книжн. тішити (гріти) себё надією, тішитися надією, багатіти думкою; это -'йло егб самоліббию це тішило його самолюбство, це давало втіху (лестйло) його самолюбству, льстйться уст. 1. (на кого-что, кем-чем — соблазняться) спокушатися, надитися, -джуся, -дишся (на кого-що); {зариться — ещё) ласуватися (ласуюся, ласуєшся), вабитися, -блюся, -бишся, квапитися, -плюся, -пишся, разг. ласитися (лашуся, ласишся), зазіхати (на кого-що); я не льщусь на богатство я не ласий до багатства (на багатство); 2. {надеяться) сподіватися, надіятися, льібщий 1. прич. якйй (що) ллє и т. п.\ см. лйть 1—2; 2. прил. ливнйй, вилива- льний; л. слёзы у сльозах, залйтий слізьмй. льйло мор., техн. лляло. льйловский мор., техн. ллялівський. льянбе геогр. льянос, -у. л^повец лёпiвeць, -вця. л^повский лёпiвcький. лептон см. лйптон. лэутйр этногр. леутар. лю, люй муз. лю[й].
люб предик., разг. любий; {милый) мйлий; ты л. мне ти любий (мйлий) мені; ти мені до вподоби.
лібба {возлюбленная) сущ., :жг., ф о л ь к л. кохана, -ої, люба, -ої, мйла, -ої; {в обращении — ещё) зват.,разг. голубко, голубонько, любвеобйльно нареч. велелюбно, любвеобйльность велелюбність, -ності. любвеобйльньїй велелюбний, любёзник разг., уст. залицяльник, зальотник.
любёзннца разг., уст; залицяльниця, за- льотниця.
любёзничанье упадання; залицяння, лицяння, женихання, зальоти, -ів {мн). Ср. любёзничать.
любёзничать (с кем) разг. упадати (коло кого); {ухаживать за кем) залицятися, лицятися (до кото), разг. женихатися, фліртувати, -ую, -уєш (з ким).


любёзно
219
люббвный
любёзно нареч. люб'язно, ласкаво; {приветливо, с уважением) привітно, шаноблйво. любёзность {учтивость, предупредительность) люб’язність, -НОСТІ, ласкавість, -вості, грёч- ність; {одолжение — ещё) послуга, ласка; ~ти {любезные слова) мн. мйлі речі, компліменти, -ів; оказывать л. робйти (чинйти, учиняти) ласку (мйлість); рассыпаться в ~тях розсипати кoмплiмёнти. любёзный 1. {учтивый, предупредительный) люб’язний, ласкавий, ґречний, шановний; сущ., м., уст. любий, -ого, мйлий, -ого; ж. люба, -0Ї, мйла, -ої; -нее обращёние люб’язне (ласкаве, ґречне) поводження; л. приём люб’язний (ласкавий) прийом; л. читатель! {обращение) ласкавий (шановний) читачу!; 2. {милый, дорогой) разг., уст. любий, мйлий, дорогйй; 3. {возлюбленный) сущ., м., уст. любий, -ого, мйлий, -ого; ж. люба, -ої, мйла, -ої; {любимый) коханий, -ого; ж. кохана, -ої; л.! зват., м. голубе!, чоловіче [добрий]!, шановний [добродію, громадянйне]!;
ж. 	голубко!, шановна [добродійко, громадянко]! О будь ~зен, будьте -НЫ будь ласкавий, будьте ласкаві, будь ласка, зробіть таку ласку, з ласки своєї, любймец улюбленець, -нця, улюбленик, разг. укоханець и любленець и любймець, -мця; (баловень) разг. пестун, -а, пестій, -ія, мазун, -а; {фаворит) фаворйт; ббщий л. загальний улюбленець, любймица улюблениця, улюбленка, любле- ниця; {баловница) разг. пестуха, пестунка, пестійка, мазуха, мазунка; {фаворитка) фаворитка.
любймчик разг. любймчик; {баловень) разг. пестун, -а, пестій, -ія, мазун, -а, уменьш.- ласк. пестунчик, мазунчик. Ср. любймец. любймьій 1. прич. любймий, коханий; 2. {излюбленный) прил. улюблений, реже любймий; {милый) любий, мйлий [сёрцю]; {возлюбленный) коханий; ~мое дёло улюблена справа; л. человёк люба (мйла, кохана) лю- дйна; 3. сущ. любий, -ого, мйлий, -ого, коханий, -ого; ж. люба, -ої, мйла, -ої, кохана, -ої. любйсток бот. любйсток, -тку. любйтель аматор; л. жйвописи аматор живопису; музыканты—^ли музиканти-аматори. любйтельница аматорка, любйтельский аматорський, любйтельство аматорство, любйтельщина разг. аматорство (с.).
любйть (кого-что) любйти, -блю, -биш, реже полюбляти (кого-що), разг. подобати (кого- що); {питать любовь к чему — ещё) милуватися, -уюся, -уєшся, кохатися (в чому); {преим. быть влюблённым) кохати; {обожать кого-л.) обожнювати, -юю, -юєш (кого- що), боготворйти (кого); л. музыку любйти музику; л. Рбдину любйти Батьківщйну (Вітчйзну); л. своіб раббту любйти (подб- бати) свою роботу; пропі^ л. и жаловать прошу любйти і шанувати (жалувати); О дё- ньги счёт ліЬбят погов. гроші лік люблять, копійка любить, щоб і1 рахувіли; л. как собака пйлку любйти як собака кйя; ліб- бишь кататься, ~бй и сйночки возйть посл. любиш поганяти, любй й коня годувати; любиш кататися (їздити) — любй й саночкй возйти.
любйться 1. {любить друг друга) прост, кохатися, любйтися, -блюся, -бишся, разг. женихатися; 2. безл. любйтися; кохатися; ср. любйть. лі&бка 1. диал. см. ліббушка; 2. бот. любка, лі&блинец люблінець, -нця; ~нцьі мн. люб- лінці, -ів. лібблинка люблінка. лібблинский люблінський, ліббо предик., разг. любо; {приятно) приємно, втішно; л.-д6рого, л.-мйло любо-мйло; л. посмотрёть любо (приємно, є на що) подивй- тися; О не л. — не слушай, а врать не мешйй вір не вір, а не кажй “брёшеш”. любование милування, любування, любоваться (кем-чем, разг. на кого-что) милуватися, -уюся, -уєшся (ким-чим, реже на кого-що и з кого-чого), любуватися (ким- чим, на кого-що), чаруватися, люббвннк 1. коханець, -нця, разг. коханок, -нка и полюбовник и любас; {царский) фаворйт; 2. {влюблённый мужчина) уст. закоханий, -ого {сущ)\ {возлюбленный) сущ. коханий, -ого, любий, -ого, мйлий, -ого; --ки мн. коханці, -ів. люббвница 1. коханка, разг. полюбовниця и любаска и любанка; {царская) фаворйтка; 2. {влюблённая женщина) уст. закохана, -ої {сущ)', {возлюбленная) сущ. кохана, -ої и люба, -ої и мйла, -ої. люббвно нареч. 1. любовно, кохано; (с любовью) любо, разг. любёнько, з любов’ю; 2. дбайлйво, бережлйво. Ср. люббвный 1—2. люббвный 1. {связанный с любовью) люббв- ний; ~ное влечённе шал залюблення; л.


люббвь
220
ліЬбьій
напйток кохан-зілля; л. треугбльник любовний трикутник; 2. {заботливый, бережный) дбайлйвий, бережлйвий; '^ное отношёние к дёлу дбайливе ставлення до справи, люббвь 1. любов, -і; 2. {интерес, влечение к лицу другого пола, любовные отношения) кохання (с.), любощі, -ІВ {МН), МЙЛІСТЬ, -ЛОСТІ, с.,разг. женихання; л. к искусству любов до мистецтва; матерйнская л. матерйнська любов; пёрвая л. перше кохання; по любвй з любові; О ~бвй все вбзрасты покбрны коханню всякий вік підвладний; л. зла — полі&бишь и козлй погов. любов сліпа — доведе до попа; л. не картбшка — не выбросишь за окбшко погов. любов не короста
— 	не ВЙГОЇШ спроста; любов не пожежа (не пічка), займеться — не погасиш, любодёй {блудник, развратник) разг., уст. перелюбник, перелюбець, -бця, блудодій, -ія, блуднйк, -а, розпусник, любодёйский {блудливый, развратный) разг., уст. перелюбний, блудлйвий, блудодійний, розпусний.
любодёйство, любодейние {блуд, разврат) разг., уст. перелюб, -у {м.), перелюбство; блуд, -у (л1.), блудодійство, ж. розпуста, любодёйствовать {блудить, развратничать^ разг.,уст. перелюбочинйти, -чиню, -чйниш, перелюбствувати, -ую, -уєш, блудйти, -джу и джу, -ДИШ, блудодіяти, розпусничати. ліЬбо-дброго предик, любо-дорого, любо-мйло. любознательно нареч. допйтливо, з допйтли-
ВІСТЮ.
любознательность ДОПЙТЛИВІСТЬ, -ВОСТІ, цікавість, любов (жадоба) до знання (знань), реже знаттєлюбність, -ності. любознательный допйтливий, цікавий [до всього], жадібний, охочий [до знань], доскіпливий, реже жадущий (спраглий) до знання и знаттєлюбний, люббй 1. мест, будь-якйй, будь-котрйй, пе- рший-ліпший {род. першого-ліпшого); {всякий) усякий, усяк; {каждый) кожний, кожен, хоч хто; в ~6е врёмя у будь-якйй (в усякий, в усяк) час, повсякчас, повсякчасно, кожної мйті, будь-коли; в ~6м случае у будь-якому разі, так чи так; л. ценбй за всяку ціну; 2. сущ. кожний, -ого, кожен, -жного, будь-хто {м. и ж., род. будь-кого), пёрший-лінший;
ж. 	кбжна, -ої, перша-ліпша {род. першої-ліп- шої); ~6го сбрта всіх сортів; л. из вас кожний (кожен, будь-хто, перший-ліпший) з вас; л. национальности всіх національностей.
любомудр любомудр, філософ, любопытничать разг. цікавитися, -влюся, -вишся.
любопытно нареч. цікаво; {с любопытством
— 	ещё) з цікавістю; (с интересом — ещё) інтересно, з інтересом; (с любознательностью — ещё) допйтливо, з допйтливістю; (с заинтересованностью — ещё) зацікавлено, із зацікавленістю; предик, цікаво, реже iнтepёcнo; л. знать, где он живёт цікаво знати, де він мёшкaє (живё). любопытный цікавий; {интересный — ещё) iнтepёcний; {любознательный) допйтливий, доскіпливий; {заинтересованный) зацікавлений.
любопытство цікавість, -вості; допйтливість, доскіпливість; зацікавленість, -ності; из ~ва з цікавості; сгорать от л. палати з цікавості; удовлетворйть л. задовольнйти цікавість. Ср. любопытный, любопытствовать, реже любопытничать цікавитися, -влюся, -вишся; доскіпуватися, -уюся, -уєшся. любопытствующе нареч. з цікавістю, любопытствующий 1. прич. якйй (що) цікавиться и т. п.; цікавий, -ого, допйтливець, -вця {сущ.); см. любопытствовать; 2. прил. цікавий, допйтливий, доскіпливий, любострйстиеуст. см. сладострастие, любострастный уст. см. сладострастный, любостяжание у ст. зaжёpливicть, -вості {ж)\ {корыстолюбие) користолюбство, корйсли- вість.
любостяжйтель {о мужчине) уст. зажёрли- вий, -ого, користолюбний, -ого {сущ)\ {корыстолюбец) користолюбець, -бця, грошолюб, презр. зажёра. любостяж^тельница {о женщине) уст. за- жёрлива (користолюбна) жінка, презр. зажё- ра.
любостяжйтельный уст. зажёрливий; {корыстолюбивый) користолюбний, корйсли- вий.
любрикйция физиол. любрик^ція. ліббская {сорт вишни) сущ., ж., сад. любська, -0Ї.
ліЬбушка, лі&бка ласк., фолькл. любонька, любочка, любка; {в обращении — ещё) зват. любонько, любочко, любко, голубко, голубонько.
Л1ббый 1. прил., прост, любий, мйлий, коханий; 2. сущ. любий, -ого, мйлий, -ого, коханий, -ого; {в обращении — ещё) зват. голубчику, любчику.


ліббящий
221
люпйн
ліббящий 1. п р и ч. якйй (що) кохає (любить);
2. 	прил. залюблений, закбханий. лі&верс мор. люверс, лібгер мор. люгер. Ср. лбггер.
ЛЮД собир., разг. люд, -у; базарный л. базаря- ни, -ян (мн.); раббчий л. робітний (робочий) люд, робітнйцтво. лібди ми. люди, -ёй; в '-дях на (при) людях, сё- ред (поміж) людёй; вйбиться в л. вйлюдніти; госпбдские л. ист. панські люди; должностные л. посадові (урядові) особи, служббвці; лйшние л. перен. зййві люди; молодые л. молоді люди, молодь,реже молоднёча; {юноши) мн. юнакй, -1в, парубкй, -ів, собир. парубоцтво; {девушки) дівчата, собир. дівоцтво; на ~дях разг. сёред {ы\ж,реже межй) людёй, на (при) людях; пойтй в л. пітй в люди; раббтные л. робітні люди; служйть в ~дях жйти (служйти) в людях (наймах); считать -дьмй мати за людёй; О что ~дям, то и нам погов. що людям, те й нам; що громаді, те й бабі.
людйшки мн., уничиж. ЛЮДЦІ, -ІВ, людйська, -йськ.
ЛІ&ДН0 нареч. людно, высок, велелюдно, лі&дность людність, -ності; {население — ещё) насёлення.
Л1&ДНЫЙ людний, высок, велелюдний; {ставший более людным) полюднілий; -'Ное мёсто людне {более людное: полюдніле) місце, лодоёд людожёр, реже людоїд; {каннибал — ещё) канібал, людоёдка людожёрка, людоїдка; {каннибалка
— 	ещё) разг. каніб^лка. людоёдскнй людожёрський, людоїдський;
{каннибальский — ещё) канібальський, людоёдство людожёрство, людоїдство; {каннибальство — ещё) канібальство, людская сущ., ж., ист. челядня, -ні, челядна, -ої, челядницька, -о\,реже людська, -6ї. людскбй 1. людськйй; 2. {предназначенный для дворни) ист. челядницький, людськйй. люизйт хим. люїзйт, -у.
ЛЮЙ CM. лю.
люк люк; {откидная дверь) ж. ляда, покришка; {отверстие — ещё) отвір, -вору; аварйй- ный л. аварійний люк; вентиляцибнный л. вентиляційний люк; загрузочный л. завантажувальний люк; котёльный л. котловйй люк; л.-лаз люк-лаз, -у; л. с крышкой люк з крйшкою (лядою); разгрузочный л. розвантажувальний люк; смотровбй л. оглядовий люк; чердачный л. горйщевий люк. люк^рна техн. люкарна.
л^дкоъъш^ реже люковбй люковий, люкс' физ. люкс.
люкс^ 1. прил., неизм. люкс; каі5та-л. каюта- люкс; 2. {нечто роскошное) сущ. люкс, люксембургский люксембурзький, люксембуржец люксембуржець, -жця; -жцы мн. люксембуржці, -ІВ. люксембуржка люксембуржка. люксмётр физ. люксмётр. люксбвский, л1бксовый разг. люксовий; люксівський; {качественный — ещё) високоякісний, доброякісний, добротний. Ср. люкс^. люкс-секунда физ. люкс-секунда, люксусбво нареч., разг. люксусово; високоякісно, доброякісно, добротно, ліблечка уменьш. колйсочка, люлечка. Ср. ліЬ- лька' 1—2.
л1блечный строит, колисковий; л. конвёйер колисковий конвёер. Ср. ліЬлька' 2. ліЬл^межд., фолькл. люлі, ой люлі, ой люлі та
[Й] ЛЮЛІ.
ліблька' 1. {колыбель) колйска, дет. л юл я, люлечка; 2. строит, колйска; л. навесная колйска навісна; л. подъёмная колйска підйомна.
ліблька^ {курительная трубка) д и а л. люлька, люлі&кать д и а л. см. баюкать, люлй-кебйб кул. люля-кебаб, -у. люмбйго нескл., с., мед. люмбаго, м.,разг. простріл, -у. лібмен физ. люмен, люменбметр спец. люменометр, лібмен-секунда люмен-секунда, лі&мен-час люмен-годйна {ж). люмин^л фарм. люмінал, -у. люминесцёнтный физ. люм1несцёнтний; ~ная лймпа люм1несцёнтна лампа, люминесцёнция физ. люмiнecцёнцiя. люмннесцйровать люмінесціювати, -ює. люминесцйрующий люмінесціювальний. люмнфлавйн хим. люміфлавін, -у. лібмпен люмпен; л.-интеллигёнт люмпен- 1нтел1гёнт; л.-пролетарийт люмпен-проле- таріат, -у. люмпенизация люмпенізація, люмпенизйрованный люмпенізований. люмпенизйровать люмпенізувати, -ую, -уєш. лібмпенский люмпенський. ліЬмпенствующнй 1. прич. якйй (що) ходить у люмпенах; 2. прил. люмпенбваний, з люмпенів {род. мн). люмпёнусы мн., ихт. люмпёнуси, -ів. люнёт архит., воен., уст. люнёт. люпйн бот. люпйн, -у.


люпйновый
222
ліда
люпйновый бот. люпиновий, люпозбрий мед. люпозорій, -ІЮ. лібпус мед. люпус, -у. лібрекс {блестящая нить) люрекс, лі&рик орн. люрик. люстр спец. люстр, -у.
лі&стра люстра; (светильник — ещё) світильник.
люстрация' церк. люстрація. люстрйция^ политол., фин. люстрація. люстрйн текст, люстрйн, -у. люстрйновый текст, люстрйновий, диал.
люстровий, люстрйрование спец. люстрування. ліЬстровьій жив. люстровий. ліЬта муз. люта, лютейн биол. лютеїн, -у.
ЛЮТеЙНОВЫЙ биол. ЛЮТЄ1Н0ВИЙ. лютёйший превосх. ст. найлютіший, найжор- СТОКІШИЙ, нaйзaпёклiший; найзатятіший; найзавзятіший, найзаповзятіший, завзятущий.
лютеотрбпный лютеотропний; л. гормби лютеотропний гормон, лютеранин рел. лютеранин, лютеранка рел. лютеранка, лютеранский рел. лютеранський, лютеранство рел. лютеранство, лютёсценс с.-х. лютёсценс. лютёть прост, лютіти; {становиться более свирепым — обычно) лютішати, лютёциевый хим. лютёцiєвий. лютёций хим. лютёцiй, -ію. лібтик бот. жовтёць, -тцю. лі&тиковьіе сущ., мн., бот. жoвтeцёвi, -их. лібтиковьій жовтецёвий.
ЛІ&ТИЧИ мн., ист., этнол. лютичі, -ів. лі5тневьійлі>;з., ист. лютневий. лютнйстлі>^з., ист. лютняр, -а. ліЬтня муз., ист. лютня, лібто нареч. 1. люто, жорстоко, запёкло; затято; 2. завзято, із завзяттям, запально, із запалом, щйро. Ср. ліЬтьій 1—2. лютовйнье лютування; злобування. Ср. ліЬто- вйть.
лютовать прост, лютувати, -ую, -уєш, лютй- тися (лючуся, лютйшся); {злобствовать) злобствувати, -ую, -уєш, злобувати, -ую, -уєш, злостйтися (злощуся, злостйшся). ліЬтость лютість, -тості, хйжість, -жості, жорстокість, -кості, кpoвoжёpнicть, -ності; затятість, запёклість, -лості. Ср. лі&тьій 1. лі&тьій 1. {хищный, свирепый, кровожадный) лютий, хйжий, жорстокий, кровожёрний;
{ярый — ещё) затятий, запёклий; л. враг лютий (жорстокий, запёклий) ворог; 2. {рьяный) прост, завзятий, заповзятий, запаль- нйй, щйрий,>^сг/лг//и. завзятущий; 3. {жестокий — ещё) жорстокий, мученицький, страдницький, суворий; ~тая смерть мученицька (страдницька) смерть; л. морбз лютий (сер- дйтий, жорстокий) мороз, люфй бот. люфа. люфбвьій бот. люфовий, люфт люфт, -у; {щель — ещё) ж. щілйна; {зазор — ещё) проміжок, -жка. люфтомёр спец, люфтомір, люфтпауза спец, люфтпауза, люцёрна бот. люцёрна. люцёрновый люцёрновий. люцйфер 1. {Л прописная) миф. Люцйфёр, Люцйпер; 2. (л строчная) перен. люцйфер, люцйпер, луцйпер. люциферйзьілін., биохим. люциферази, -аз. люциферйныл/»., биохим. люциферйни, -ІВ. лібзс мед. люес, -у; {сифилис — ещё) сйфіліс, -у. люэтйческий мед. люетйчний; сифілітйчний. ля нескл., с., муз. ля. лявбинха {танец) лявониха, лягйн этногр. ляган.
лягйине брикання, хвицання, разг. вихання, лягйть / лягнуть брикати / брикнути, хвицати / хвицнути и усилит., разг. хвицонути, разг. вихати / вихнути и усилит, вихонути, лягйться / лягн^ться брикатися / брикнутися, хвицатися / хвицнутися, разг. вихатися / впхнутися, лйгвадиал. см. лягушка, лягушйтник {мелководный бассейн для детей) разг. жабнйк, -у; {человек, плавающий на мелководье) разг. жабник, -а. лягушачий, лягушечий, разг. лягушйный жаб’ячий, жабйний. лягушка зоол. жаба, уменьш. жабка, разг. р6- павка; л.-бык зоол. жаба-бик {род. жаби- бика).
лягушкозубы мн., зоол. жабозуби, -ів. лягушбнок жабеня, -яти, ласк, жабенятко (с.). ляд: идй (пошёл, ну тебй) к -ду бран. ідй (геть, пішов) к бісу (до біса, до дідька, к лихій годйні, к чорту, до чорта); на кой л. прост. на [якого] біса, якого біса (чорта, дідька), на чорта.
лйда, диал. лядйна 1. луг, -у; {буерак) м. байрак, -у; {заросли) чагарі, -ів {мн), собир. чагар, -я и чагарнйк, -а, разг. запуст, -у {м.);


л^Ідвенец
223
Л5ІШСКИЙ
2. {место, расчищенное под луг или пашню) пустище (с.); {пожог) диал. паленйна; {вырубка) зруб, -у {м.), порубка, разг. поруб, -у;
3. {овраг) яр, -у {м), увел, яруга; {балка) балка.
лйдвенец бот. лядвенець, -нцю, ж. медівка. лйдник бот. чаполоч, -і, разг. чаполоть, -ті {ж).
лядунка воен., уст. лядівнйця, ладунка, лйжкаразг., прост, стегно, -а (с.). лязг брязкіт, -коту, клацання (с.), ляскіт, -коту, ЛОМІТ, -моту; л. зуббв клацання зубів; л. цепёй бряцання ланцюгів. Ср. лйзгать. лязганье брязкання, лящання; клацання, ляскання. Ср. лйзгать. лйзгать / лйзгнуть брязкати / брязнути и усилит. брязкотіти, -очу, -отйш, несов. лящати; {преим. зубами) клацати / клацнути, ляскати / ляснути, лязгающий 1. прич. якйй (що) брязкає и т. п.\ брязкун, -а, с. брязкало {сущ)\ см. лязгать; 2. прил. брязкітлйвий, брязкучий, брязкотючий. лякрбсс спорт., этногр. лякрбс, -у. лйлиус ихт. ляліус. ляллемйнция бот. лялеманція. ля-ля-ля межд. ля-ля-ля. лял^Ікать разг. теревенити, правити (-влю, -виш) теревені, варнякати, патякати, лймбда лямбда, лямблибзліед. лямбліоз, -у. лямблибзный мед. лямбліозний, лймблия зоол. лямблія, жіардія. лймзить прост, хапати, цупити, -плю, -пиш. лймка лямка; {в одежде — обычно) шлейка, с. тягло, -а; тянуть (терёть) --ку перен. тягтй (тягнути, терти) лямку (ярмо, тягло), прост. пёрти плуга, лймочка уменьш. лямочка; {шлейка — ещё) шлейка.
ЛЙМОЧНЫЙ лямовий. лян {денежная единица) лян. лйни {административно-территориальная единица) нескл., с. ляні. ляп* межд., разг. ляп, лясь, бовк, бевк.
разг. ляп, -у, ж. похибка, пбмйлка. лйпать / липнуть 1. {говорить необдуманно) прост, бовкати / бовкнути, бевкати / бевк¬
нути, ляпати / ляпнути [язиком], ляскати / ляснути, хляпати / хляпнути; 2. {ударять) прост, ляскати / ляснути, шльопати / шльопнути, разг. ляпати / ляпнути; 3. {делать что-л. кое-как) несов., прост, партачити / напартачити, партблити / напартблити, ляпати /ляпнути.
ЛJІпaтьcя / лііпнуться 1. {падать^ прост, гепати / гепнути, гепатися / гепнутися, шльопатися / шльопнутися, сов. бебёхнути, бебехнутися, брязнути и брязнутися; 2. {ударяться) прост, забиватися / забйтися, -б’юся, -б’єшся, разг. тарахкатися / тарахнутися.
лйпис мед., хим. ляпіс, -у, разг. пекельний камінь (-меню). ліпис-лаз^рьл/г//і. ляпіс-лазур, -і, лазурйт, -у. ляписный мед., хим. ляпісовий, ляпісний, ляпсус ляпсус, -у; {упущение — ещё) перен.
упущення, промашка, лірва жарг. 1. {преступница, предавшая подельников) лярва; 2. {проститутка — ещё) курва, повія, лярд {топлёное сало) лярд, -у, нутряк, -а. лярингйт см. ларингйт. лярингблог см. ларингблог. лярингоскбп см. ларингоскбп. ліісканье разг. ляскання, клацання, л Искать / ліскнуть разг. ляскати / ляснути, клацати / клацнути; л. зубйми клацати (ляскати) зубами, лйскающий 1. прич. якйй (що) ляскає (клацає); ляскотун, -а {сущ.у, 2. прил. ляскучий, ляскітлйвий, ляскотючий. лісничать диал. см. ліїсьі. ляссё {ленточка-закладка) нескл., с. лясё. л Асы: л. точйть прост, тepeвёнi правити (розводити, точйти, гнути), баляси (баляндраси, ляси-баляси) точйти (правити), баляндраси правити (нестй и т. п.), торочити, теревёнити, баляндрасити, -ашу, -асиш. латекс лятекс, -у. лятимёрия зоол. лятимёpiя. ляудйнинки мн., политол. ляудйнінки, -нок. лях этнол., уст. лях; ~хи мн. ляхи, -ів. лйшка* этнол., уст. ляшка, лйшка^ см. лііжка.
лйшский этнол., уст. ляський, лядський.


майкия бот. маакія. маакбнд ист. мааконд, -у. майр геол. маар, -у. маарулйл этнол. маарулал. маастрйхтский маастрйхтський; Мааст- рйхтское соглашёние Маастрйхтська угода, мйба нескл., м. и ж., этнол. маба. мабу нескл., м., муз. мабу. мабуи нескл., ж., зоол. мабуї. мавзолёй архит. мавзолей, -ею. м^вля ист. мавля.
мавр ист. игвр,уст. мурин; ~рьілі«. маври, -ів. маврикйец маврикієць, -ійця; '^ййцьі мн. маврикійці, -ів. маврикййка маврикійка. маврйстьілі»., ист. маврйсти, -ів. мавритйнец мавританець, -нця. мавритйнка мавританка, мавританский^ мавританський. Ср. мавр, мавритйнский^ мавританський. Ср. маври- тйнец.
мйврский ист. маврський, муринський. маг* {предсказатель, волшебник) маг; м. и вол- шёбник перен., шутл. маг і чарівнйк (чародій).
маг^ (магнитофон) разг. маг. магадйнец магаданець, -нця; ~нцьі мн. мага- данці, -ів. магадйнка магаданка, магаданский магаданський, магазёя прост., уст. см. магазйн^. магазйн* {торговое предприятие) крамнйця {ж), магазйн, -у, диал. склеп, -у и ж. крамар- ня; КНЙЖНЫЙ м. книгарня {ж), книжкова крамнйця; м. готбвого плйтья магазйн готового одягу; м. самообслуживания магазйн самообслуговування; мяснбй м. м’яснйй магазйн, ж., диал. м’ясарня; цветбчный м. квіткарня, квітникарня {ж)\ ювелйрный м. ювелірний магазйн, ж., разг. ювелірня.
магазйн^ {склад) уст. магазйн, -у и магазёй, -ею; комора {ж), склад, -у. магазйн^ спец, магазйн, -а; м. винтбвки магазйн гвинтівки; м. ёмкостей физ. магазйн ємностей; м. сопротивлёний эл. магазйн опорів; м. фотоаппарата магазйн фотоапарата.
магазинйрование горн, магазинування, магазинйровать горн, магазинувати, -ую, -уєш.
магазйнка {ружьё с магазином) разг. мага- зйнка. Ср. магазйн\ магазйнный* крамнйчний, магазинний, мага- зйновий, склеповйй; -иная вывеска крам- нйчна вйвіска. Ср. магазйнЧ магазйнный^ магазйнний, комірнйй. Ср. ма- газйн^
магазйнньїй^ магазйнний; ~нное ружьё спец, магазйнна рушнйця. Ср. магазйн^. магазйнчик* уменьш.-ласк. крамнйчка, ма- газйнчик, диал. склепик. Ср. магазйн^ магазйнчик^ уменьш.-ласк. магазйнчик. Ср. магазйн^.
магазйнщик уст. магазинер; {владелец магазина) разг. магазйнник. магазйнщица уст. магазинерка; {владелица магазина) разг. магазйнниця. магарйджа магараджа, магарйджский магараджський. магарйни {жена магараджи) нескл., ж. ма- гарані.
магарыч прост, могорйч, -у; ставить м. кому ставити могорйч кому, могорйчити кого. магарычничать прост. могоричувати, -ую, -уєш, пйти (п’ю, п’єш) (запивати) могорйч.
маггемйт мин. магеміт, -у.
Магдалйна библ. Магдалйна. магдебургский магдебурзький; магдебург- ское прйво ист. магдебурзьке право.


Магеллановы
225
магнетйческий
Магеллановы: М. Облак^ астр. Магелланов!
Хмари, магйзм уст. магізм, -у.
}лктткуст. магік.
магйстерский {относящийся к главе рыцарского ордена) ист. магістерський. Ср. ма- гйстр 2.
магистёрскнй {относящийся к учёной степени) магістерський; '^кая мйнтня магістерська мантія; -кая стёпень магістерський ступінь. Ср. магйстр 1. магйстерство магістерство, магйстр 1. научн. магістр; м. филосбфии магістр філософії; 2. ист. магістр; велйкий м. велйкий магістр; м. брдена крестонбсцев ист. магістр ордену хрестоносців, магистраль в разн. знач. магістраль, -лі; во- допровбдная м. водопровідна магістраль; железнодорбжная м. залізнйчна магістраль; смйзочная м. техн. мастйльна магістраль, магистральный магістральний; (о направлении — ещё) головнйй, основнйй, найважливіший; м. кйбель спец. магістральний кабель; м. путь магістральний (головнйй) шлях.
магнстрйнт магістрант, магистрйнтка разг. магістрантка. магистрантский магістрантський, магистрйнтство магістрантство, магистрат в разн. знач. магістрат, -у. магистратский в разн. знач. магістратський;
~кое управлёние магістратське управління, магистратура в разн. знач. магістратура, магйчески нареч. магічно, магйческий, реже магйчный магічний, ча- рівнйчий, чарівнйцький; (о влиянии — ещё) непереборний, чудодійний; м. квадрат магічний квадрат; м. круг магічне (зачароване) коло; м. фонйрь уст. проекційний ліхтар, уст. чарівнйй ліхтар; ~кое искусство ми- стёцтво магії, магйчность магічність, -ності. мйгия магія; бёлая, чёрная м. біла, чорна магія, магкбн физ. магкон. мйгма геол. магма, магматйзм геол. магматйзм, -у. магматйческий магматйчний; -не порбды геол. магматйчні породи; -'Кое состойние физ. магматйчний стан, магматогённый геол. магматогённий. магналий мет. магналій, -ію. магналйт спец. магналіт, -у. магналйтовый спец. магналітовий.
магнамицйн фарм. магнаміцйн, -у. магнамицйновый фарм. магнаміцйновий. магнйт магнат; нефтянбй м. нафтовий магнат;
фнийнсовый м. фінансовий магнат. Магнитка разг. магнатка, магийтский разг. магнатський, магнатство магнатство, магнезийльный хим. магнезійний, магнезіальний, магнезйт мин. магнезйт, -у. магнезйтовый л^мн.магнезйтовий. магнезитохромйт мет. магнезитохроміт, -у. магнезитохромйтовый мет. магнезитохромі- товий.
магнёзия хим. магнезія; жжёная м. пелена магнёз!я; углекйслая м. вуглекйсла магнезія.
магнесйн техн. магнесйн. магнетизйция реже см. магнетизйрование. магнетизёр уст. магнетизёр; (перен.: гипнотизёр — ещё) г!пнотизёр. магнетизёрский уст. магнетизёрський; {перен.: гипнотизёрский — ещё) г!пнотизёрсь- кий.
магнетизёрство магнетизёрство; {перен.: гипнотизёрство — ещё) г!пнотизёрство. магнетизйрование уст. магнетизація, магнетизування; гіпнотизація, гіпнотизування. Ср. магнетизйровать. магнетизйровать уст. магнетизувати, -ую, -уєш; {перен.: гипнотизировать — ещё) гіпнотизувати, магиетизйроваться уст. магнетизуватися, -уюся, -уєшся; гіпнотизуватися. Ср. магнетизйровать. магнетизйруемый магнетизований; гіпнотизований. Ср. магнетизйровать. магнетизйрующий якйй (що) магнетизує (гіпнотизує); сущ. магнетизёр; {гипнотизёр
— 	ещё) г!пнотизёр. магнетйзм физ. магнетйзм, -у; живбтный м. уст. тварйнний магнетйзм; земнбй м. зем- нйй магнетйзм; остйточный м. залишковий магнетйзм. магнетйт мин. магнетйт, -у. магнетйтовый мин. магнетйтовий. магнетйчески нареч. 1. магнетйчно; 2. гіпно- тйчно. Ср. магнетйческий 1—2. магнетйческий 1. физ. магнетйчний; 2. {перен.: гипнотический — ещё) гіпнотйчний;
3. 	{перен.: завораживающий, притягательный — ещё) чарівнйй, чарівлйвий; м. взгляд чарівнйй (магнетйчний) погляд.


магнёто
226
магнитоэлёктрика
магнёто нескл., с., техн. магнёто. магнетокалорйческнй физ. магнетокалорйч- ний.
магнетбн физ. магнетон, магнетосопротивлённе эл. магнетоопір, -оно- РУ (м).
магнетохймия хим. магнетохімія, магнетоэлектрйческнй эл. магнетоелектрйч- ний.
магнетрби спец. магнетрон, магнетрбиный спец. магнетронний, мйгниево-алюмйниевый хим. магнієво-алю-
МІНІЄВИЙ.
магниевый хим. магнієвий; '^вая вспышка магнієвий спалах, магниесодержйщий хим. магнієвмісний, мйгний хим. магній, -ію. магнийоргаийческий хим. магнійорганічний. магникб нескл., м., мет. магнікб. магийстор информ. магністор. магнйт физ. магніт, -у; естёственный м. природний магніт; направляющий м. напрям- нйй магніт; подвижнбй м. рухомий магніт. М2іТнАтілкуменьш. магнітик. Ср. магнйт. магнйтить физ. магнітити, -ічу, -ітиш. магнйтиться физ. магнітитися, -ться. магнитножёсткий физ. магнітножорсткйй. магнйтно-ймпульсный физ. магнітно-імпульсний.
магнйтно-м^Ігкий физ. магнітно-м’якйй. магнитнорёльсовый физ. магнітнорбйковий. магнйтио-сопряжённый физ. магнітно-спо- лучений.
магнйтность физ. магнітність, -ності. магнйтио-твёрдый физ. магнітно-твердйй. магнйтньїй физ. магнітний; ~ная аномалия горн, магнітна аномалія; ~ная запись магнітний запис; -пая лёнта магнітна стрічка; -'ная проницаемость магнітна пронйкність; ~ное возмущёиие физ. магнітне збурення; ~ьіе свбйства физ. магнітні властйвості; м. железийк мин. магнітний залізняк, морське залізо; м. усилйтель магнітний підсилювач, магнитоальббм магнітоальбом, -у. магнитобиолбгия биофиз. магнітобіолбгія. магнитовёнтильиый техн. магнітовентиль- ний.
магнитогидродинамика физ. магнітогідродинаміка.
магнитогидродииамйческий физ. магнітогідродинамічний, магнитогбрский магнітогорський, магнитограмма спец, магнітограма, магиитбграф физ. магнітограф.
магиитографйческий С/7Є2/. магнітографічний. магиитогрйфия спец, магнітографія. магиитодвйжущий физ. магніторушійний, магиитодинймика физ. магнітодинаміка. магиитодиэлёктрики мн., эл. магнітодіелектрики, -ів.
магнитокалорйческий физ. магнітокало- рйчний. магнитбла магнітола, магнитолёита магнітострічка. магиитблог физ. магнітолог, магнитологйческий физ. магнітологічний, магиитолбгия физ. магнітологія, магнитбметр физ. магнітбметр. магнитометрйческийфг/з.магнітометрйчний. магнитомётрия физ. магнітометрія, магнитомехаийческий физ. магнітомеханічний.
магнитобптика физ. магнітооптика, магнитооптйческий физ. магнітооптйчний. магнитопауза физ. магнітопауза. магпитоплйн физ. магнітоплан, -у. магнитопровбд физ. магнітопрбвід, -воду, магнитопровбдиый физ. магнітопровіднйй. магниторадибла радио магніторадіола, магниторазвёдка магніторбзвідка, (неоконч.
д. — обычно) с. магніторозвідування. магпиторезистйвиый физ. магніторезистйв- ний.
магниторёльсовый магніторейковий. магиитбриум физ. магнітбріум, -у. магнитостатика физ. магнітостатика. магнитостатйческий физ. магнітостатйчний. магиитострикцибииый физ. магнітострикційний.
магиитострйкция физ. магнітострйкція. магиитоструктуриый физ. магнітоструктур- ний.
магиитосфёра магнітосфера; земная м. физ.
земна магн1тосфёра. магиитотёка информ. мaгнiтoтёкa. магиитотеллурйческий физ. магнітотелурйч- ний.
магнитотепловбй физ. магнітотепловйй. магнитотерапйя мед. магнітотерапія. магнитотормознбй физ. магнітогальмівнйй. магнитотропйзм биофиз. магнітотропізм, -у. магнитоупругий физ. магніт жружний. магнитофйльм магнітофільм, -у. магнитофби магнітофбн. магнитофбнный магнітофбнний; -нная запись магнітофонний запис, магнитоэлёктрика физ. магнітоелектрика.


магнитоэлектрйческий
227
мажбрность
магнитоэлектрйческий физ. магнітоелект- рйчний.
магнитуда физ. магнітуда; м. землетрясёния магнітуда землетрусу, магнйтчик реже см. магнитблог. магнйтящий 1. прич. якйй (що) магнітить;
2. прил. магнетувальний. магнификйт церк. магніфікат, -у. магнйчение физ. магнічення, магнйчеиный физ. магнічений, магиблиевые сущ., мн., бот. магнолієві, -их. магнблиевый бот. магнолієвий, магнолйт строит, магноліт, -у. магнолйтовый строит, магнолітовий, магнблия бот. магнолія, магнби физ. магнон.
магб (нескл., м.), зоол. маго (нескл., м.), магот. магбг, магбга магог, магога. магометанин уст. магометанин; (мусульманин — ещё) мусульманин, магометанка магометанка; (мусульманка
— 	ещё) мусульманка, магометанский уст. магометанський; (мусульманский — ещё) мусульманський, магометанство уст. магометанство; (мусульманство — ещё) мусульманство, магбния бот. магонія. магбси нескл., ж., археол. магосі. магбт см. магб.
мадагаскарец мадагаскарець, -рця; ~рцы мн.
мадагаскарці, -ів. мадагаскарка мадагаскарка, мадагаскарский мадагаскарський, мадйм, прост., уст. мадйма 1. (замужняя женщина) нескл., ж. мадам, пані; 2. (гувернантка — ещё) уст. гувернантка, мадаполам текст, мадаполам, -у, разг. ма- деполам.
мадаполамовый,мадаполймный текст.
мадаполамовий, разг. мадеполамовий. мадемуазёль (незамужняя женщина) мадемуазель, -ЛІ, панна, мадёра винодел, мадёра. мадёрка, мадёрца уменьш.-ласк. мадёрка. Ср.
мадёра. мадйстор физ. мадйстор. мйдия с.-х. мадія.
мадлёнский археол. мадлёнський; -кая культура мадлёнська культура, мадбнна 1. (М прописная) рел. Мадонна; 2. (м строчная) иск. мадбнна. мадренбровый мадрепбровий; ~ые кораллы мадрепброві корали.
мадренбрьілі»., зоол. мадрепори, -ів. мадригал лит., уст. мадригал; перен. ком- плiмёнт, -у, хвал^. мадригалйстл2//72. мадригаліст. мадригальный лит. мадригальний; перен.
компліментарний, хвалёбний. мадрйдец мадрйдець, -дця; ~дцы мн. мад- рйдці, -ів. мадрйдка мадрйдка. мадрйдский мадрйдський. мадуромикбз мед. мадуромікбз, -у. мадурцы л/»., этнол. мадурці, -ів. мадхьямйка рел. мадх’яміка. мадьйр уст. мадяр; (венгр — ещё) угорець, -рця; ~ры мн. мадяри, -ів; (венгры) угорці, -ів.
мадьйрка уст. мадярка; (венгерка — ещё) угбрка.
мадьйрский уст. мадярський; (венгерский — ещё) угорський, маёвка маївка.
маёвничать разг. брати участь у маївках, маетй прост, мука; (хлопоты, беспокойство) клопіт, -поту (м), морока; (изнурение) утбма; (хлопотливый труд) важка (морочлива, кло- пітлйва, клопітна, клопітка) праця; (от тоски) нудьгування (с.), нудьга. Ср. маяться, мйетно нареч. втомно, виснажливо; тяжко, важко, сутужно; клопітлйво, клопітно, клопітко. Ср. маетный, маётность уст., дна л. маєтності, -тей (мн), маєтність, -ності; м. маёток, -тку. мйетный прост, (изнурительный) втомний, виснажливий; (тяжкий) тяжкйй, важкйй, сутужний; (хлопотливый) клопітлйвий, кло- ПІТНЙЙ, КЛОПІТКЙЙ. Ср. мйяться. мажйра этногр. мажара, гарба, ходи, -ів (мн.);
(чумацкая телега — обычно) мажа, мажбр 1. муз. мажбр, -у; 2. перен. мажор, -у; быть в ~ре бути в мажорі (в гуморі, в гарному настрої); 3. жарг. мажбр, -а. мажбрно нареч. 1. мажорно; 2. вёсело, радісно, бадьоро, життєрадісно. Ср. мажбрный 1—2. мажоранта информ., мат. мажоранта, мажорантный информ., мат. мажорантний. мажорйция информ., мат. мажорація. мажордбм мажордбм, сущ., ист. дворёцький, -ого.
мажоритарный политол. мажоритарний; ~ная избирательная систёма мажоритарна вйборча систёма. мажбрность муз., перен., разг. мажбрність, -ності.


мажбрный
228
мазнйца*
мажбрный 1. муз. мажорний; 2. (перен.: о настроении — ещё) бадьорий, веселий, радісний, життєрадісний; ~ное настроёние мажорний (бадьорий, веселий) настрій, мажороминбр муз. мажоромінор, -у. мйжущий 1. п р и ч. якйй (що) маже (мастить и т. п.); мазій, -ія, мазйльник, мастйльник (сущ.); см. мйзать^; 2. прил. мазальний, ма- стйльний, масткйй. мажущийся 1. прич. якйй (що) мажеться (обмазується и т. п.); см. мйзаться; 2. прил. масткйй, беручкйй. маз‘, мйза {прибавка к ставке игрока) карт. маз, -у; держать ~зу примазувати, -ую, -уєш, тримати мазу. маз^ {кий) маз. маз^ авто маз.
мйзальщик спец. мазальник, мастйльник. мазальщица спец. мазальниця, мастйльниця. мазймы мн., зоол. мазами, -ів. мйзанка этногр. мазанка, мазана хата, разг. ліплянка.
мазанковый, реже мйзаночный этногр. мазанковий.
мйзанный прич. мазаний; О однйм мйром ~аны однйм мйром мировані (мазані), одного пір’я птах, мйзаный прил. 1. {испачканный, грязный) разг. замазаний, забруднений, разг. за- каляний; 2. {глинобитный — о постройке и т. п.) мазаний; ~ная хйта мазана хата; см. ещё мйзанка; м. пол долівка, мазанье мазання, мастіння, мащення. Ср.
мйзатьЧ мазйр церк. мазар, -у. мазарйда энтом. мазарйда, квіткова оса. мйзать' / мазнуть 1. мазати (мажу, мажеш) / мазнути и усилит, мазонути, несов. мастйти (мащу, мастиш), несов., разг. шмару вати, -ую, -уєш, смарувати, вимазувати, -ую, -уєш; {жиром — ещё) несов., разг. ялозити, -бжу, -бзиш; {глиной—ещё) обмазувати / обмазати, підмазувати / підмазати; {на что-л.) намазувати / намазати; {отверстие) замазувати / замазати; {хату) білйти, -лю, -лиш / по- білйти; м. губы мёдом перен. мастйти губи мёдом, обіцяти золоті гори; 2. {пачкать, грязнить) разг. мазати / мазнути, несов. мастйти, ялозити, бруднйти; 3. {плохо, неискусно писать, рисовать и т. п) несов., разг. мазати, прен. мазюкати, ляпати; {кистью — ещё) квацяти, ґвадзяти.
мйзать^ / мазнуть {перен.: делать промахи в игре, стрельбе и т. п) прост, мазати (мажу, мажеш) / мазнути, промахуватися, -уюся, -уєшся / промахнутися, мйзаться / мазнуться 1. мазатися (мажуся, мажешся) / мазнутися и усилит, мазонутися, несов. мастйтися (мащуся, мастишся) и разг. шмаруватися, -ується; {глиной) обмазуватися, підмазуватися; 2. {пачкаться, грязниться) несов., разг. мазатися, мастйтися; {при прикосновении — ещё) разг. братися (берёться). м^зда авто мазда.
маздайзм рел., филос. маздаїзм, -у, реже маздеїзм, -у. маздайстрел., филос. маздаІст, реже маздеіст. маздайстскнй рел., филос. маздаїстський, реже маздеістський. маздакйзм ист. маздакізм, -у. маздакйст ист. маздакіст. маздакйстскнй ист. маздакістський. маздейзм см. маздайзм. маздейст см. маздайст. маздейстскнй см. маздайстский. мйзевьій мазевий. Ср. мазь, мазендерйнцьілія., этнол. мазендеранці, -ів. мазеобразный мазеподібний, мйзер техн. мазер, мизерный техн. мазерний, мйзнк' уменьш. мазик. Ср. маз^. мкшк} уменьш. мазик. Ср. маз^. мазйкать реже см. мазі&кать. мазйла^ {м. и ж), прост. 1. {пачкун) нехлюй, -юя (лі.), нехлюя {ж), м. и ж. нечепура, диал. нечупара; {замарашка) м. и ж., прен. замазура, замазуха, разг. нескрёба, задрйпа, ж. задрйпанка, груб, хвойда; 2. {тот, кто неумело рисует, пишет) мазій, -ія {м), мазійка {ж), м. малярчук, -а, квачомаз. мазйла^ {в игре, стрельбе и т. п.) {м. и ж.)
мазій, -ія {м.), мазійка {ж.), мазйло {м. и ж.). мазйлка* {м. и ж.), уменьш. нехлюй, -юя (л#.), нечупара {м. и ж.) и т. п. Ср. мaзйлa^ мазйлка^ {кисть, помазок) разг. квач, -а {м.), разг. мазйло (с.). мазйльный мазальний, мастйльний. мазйльщнк см. мйзальщик. мазйльщнца см. мйзальщнца. мазйст мазйст.
мйзка мазання, мастіння, мащення (с.). мйзкнй прост, мазкйй; линючий, мазлб реже см. мазйлаЧ мазнйца* {посудина для дёгтя) мазнйця.


мазнйца^
229
мак
мазнйца^ (помазок, кисть) квач, -а (м.\ разг.
мазйло (с.). мазнуть* см. мйзатьЧ мазнуть^ см. мйзать^.
мазні разг. мазанйна, базгранйна, ляпанйна. мйзовский мазівський. Ср. маз\ мазовш^нелін., этнол. мазовшйни, -ан. мазбк жив., мед. мазок, -зка; взять м. мед. взяти мазок; ширбкий м. жив. широкий мазок.
мазохйзм мед. мазохізм, -у. мазохйстл/еЭ. мазохіст, мазохйстский мед. мазохістський. мазурі (танец) уст. мазур; см. ещё мазурка, мізур^ этнол. мазур; ~рьі мн. мазури, -ів. мазурик прост, мазурик; (вор) злодій; (мо- шенник) шахрай, -ая, махляр, -а, жарг. гаврик, мазурина охотн. мазурина. мазурйст>^ст. мазурйст. мазурйстка уст. мазурйстка. мазурка^ (танец) мазурка, мазур, мазурка^ (печенье) мазурок, -рка (м). мазурка^ этнол. мазурка, мазурничать прост, красти (краду, крадеш); (мошенничать) шахрувати, -ую, -уєш, шахраювати, -юю, -ЮЄШ, бути мазуриком (злодієм, шахраєм), мазурнический прост, мазурницький; злодійський; шахрайський. Ср. мазурик, мазурничество п р о с т. мазурництво; злодійство; шахрайство. Ср. мазурик, мазурочный мазурковий. Ср. мазуркаЧ мазурский мазурський. Ср. мазурЧ мазут хим. мазут, -у. мазутный хим. мазутовий, мазутний, мазх^б ист. мазхаб, -у. мйзчик* см. мазЧ
реже см. мазальщик, мазь мазь, -зі; (колёсная — ещё) коломазь; лыжная м. лйжне мастйло; санбжная м. мазь для взуття; сёрная м. сірчана мазь; О [дёло] на ~мазй прост, [діло, справа] йде (лагодиться), процёс пішов, мазібкать прост, мазюкати, квацяти, квёця- ти, мазькати, базграти. мазібкающий прост, якйй (що) мазюкає и т. п.; сущ., м. и ж. мазькало, квецькб, -а; см. мазібкать. майе маїс, -у; (кукуруза — ещё) кукурудза, майсовый маїсовий; (кукурузный — ещё) кукурудзяний.
май травень, -вня, реже май; праздник Девятого мйя свято Дев’ятого травня; О как в мйе дождь, так будет и рожь поел, теплий мокрёць, мокрий май — буде жйто як той гай.
майдйн в разн. знач. майдан, -у; налбговый м.
(акция протеста) податковий майдан, майданить разг. майданити. майданный майданний, майдановий, майда- нівський.
майдйнщик майданник,/7озг. майданівець, -вця. мййка' (вид одежды) майка, мййка^ энтом. майка, майкарагйн бот. майкараган, -у. м^йло бот. майло. маймечйт мет. маймечйт, -у. мййна^ (полынья) д и а л. ополбнка, полонка, мййна^ межд. майна, мййнать прост, майнати. мййник бот. веснівка (ж). майблика майоліка, майбликовый майоліковий, майонёз кул. майонез, -у. майонёзный кул. майонезний; м. сбус майонезний соус, майбр воен. майор, майоран бот. майоран, -у. майорановый бот. майорановий, майорйт юр. майорат, -у. майоратный, майорйтский юр. майоратовий, майоратний; ~ное наслёдование юр. майоратне спадкування, майорйтство юр. майоратство. майордбм ист. майордом. майорнзйровать политол. майоризувати, -ую, -уєш.
майбрский майорський. Ср. майбр. майбрство майорство, майбрша (жена майора) прост, майорша, майотёны мн., ист. майотёни, -ів. майнцский майнцький. мййский травневий; м. жук энтом. хрущ, -а. майсурский ист. майсурський. м^йя' (ткань) майя, мййя^ нескл., м. и ж., этнол. майя, м^йя^ 1. (Мпрописная) миф. Майя; 2. (м строчная астр., филос. майя, майй-сокё неизм. майя-сокё. мак бот. мак, -у; красный как м. червоний як (мов) мак (жар); (о женщине) червона як рожа; О не родйтся м. — проживёшь и так поел, не вродйв мак — перебудемо й так; сім літ мак не родйв, а голоду не зробйв.


м^ка
230
маклачить
мАкл нескл., м. и ж., этнол. мака, макадйм строит, макадам, -у. макйка зоол. макака, мйкаль, макальщик спец. мочальник, макйльный мочальний. Ср. макать, макйльщица спец. мочальниця, макйм муз. макам, макйма лит. макама.
маканец' {лепёшка) д и а л . пампушка (лс.). мйканец^ (о льне) вимочений льон (-у), макание 1. умочання, мочання, умочування;
2. мочання. Ср. макйть 1—2. мйканка прост, мочана свічка, маканный прин. умочуваний, мйканый прил., спец. мочаний. Ср. макйть 2. макйо' нескл., с., орн. макао, макйо^ нескл., с., карт, макао.
Макйр: где М. телйт не пас, кудй М. телйт не ГОНІІЛ кудй (де) Мак^р телят не ганяв, де чортй навкулачки б’ються, де козам роги правлять.
макаронйзм лг/ягв., лг/т. макаронізм, -у. макарбннна разг. макаронина, макаронйческий лингв., лит. макаронічний.
Ср. макаронйзм. макарбнник 1. кул. макаронник, -у; 2. {прозвище) прост, макарбнник, -а. макарбнно-кондйтерский макаронно-кон- дйтерський; ~кая фабрика макаронно-кон- дйтерська фабрика, макарбнный макаронний; --ьіе издёлия макаронні вйроби. макарбнщик макарбнник. макарбнщица макарбнниця. макарбньї мн., кул. макарбни, -ів. макассйрьіл/я., этнол. макасари, -ів. макйтельный спец, мочальний. Ср. макйть 2. макйть / макнуть 1. умочати и мочати / умочити (умочу, умбчиш), умбчувати, -ую, -уєш / умокнути; занурювати, -юю, -юєш / занурити; 2. несов., спец, мочати, макйться 1. умочатися, мочатися, умбчувати- ся, -ується; 2. спец, мочатися, макающий 1. прич. якйй (що) умочає и т. п.; мочальник (сущ.); см. макйть 1—2; 2. прил. мочальний, м^ква нескл., м.\ неизм., лингв, міква. мйквйс маквіс. м^квйсовый мйквісовий. македбнец македбнець, -нця; -нцьі мн. ма- кедбнці, -ів. македбнка македбнка.
македбнский македбнський. македонйнка македонянка. македонйнин македонянин; ~іне мн. македоняни, -ян. макёт макет.
м2ікітіикуменьш. макетик. Ср. макёт. макетйрование спец, макетування, макетйрованньій спец, макетбваний. макетйровать спец, макетувати, -ую, -уєш. макетйроваться спец, макетуватися, -ується. макетйруемьій макетбваний. макетйрующий якйй (що) макетує; сущ. ма- кётник, макетувальник. макётный макётний. макётчик спец. макётник. макётчица спец. макетниця, мйки нескл., м., зоол. макі, макй {французские партизаны) нескл., м., ист. макі.
макиавёллевский политол. макіавеллівський;
перен. підступний, макиавеллйзм политол. макіавеллізм, -у; ж.,
перен. підступність, -НОСТІ.
макиавеллйст политол. макіавелліст, макиавелистйческий политол. макіавел-
ЛІСТЙЧНИЙ.
мйкивать сов., много к р. [часто, не раз, разг.
частенько] мочати, макинтбш макінтбш.
макйтра макітра, увел, макітрище (с.), уменьш.
макітерка, макийж космет. макіяж, -у. маккартйзм политол. маккартйзм, -у. мйккия бот. макія.
маккьяйблн нескл., с., жив., ист. мак’яйблі. маклйк* {посредник) прост., уст. маклер, фактор; {барышник) барйшник, уст. гендляр, -а; {перекупщик) перекупник, маклйк^ см. маклбк.
маклачёнье маклерування, факторування; ба- ришування, баришникування, гендлювання; перекупбвування. Ср. маклачить, маклаческий маклерський, факторський; ба- рйшницький, гендлярський; перекупниць- кий. Ср. маклйкЧ маклйчество маклерство, факторство; барйш- ництво, гендлярство; перекупництво. Ср. маклйкЧ
маклачить {посредничать^ маклерувати, -ую, -уєш, факторувати; {барышничать) баришувати, баришникувати, гендлювати, -юю, -юєш; {перекупать) перекупбвувати, -бвую, -бвуєш.


маклйчка
231
макроспбра
маклйчка разг. маклерка, факторка, гендляр- ка; {перекупщица) перекупка, перекупниця. Ср. макл^кЧ маклер ком. маклер, фактор; биржевбй м. бір- жовйй маклер; {посредник — ещё) посередник.
маклеровйть ком., разг. маклерувати, -ую, -уєш.
маклерские {о деньгах) сущ., мн. маклерські, -их.
маклерский маклерський, факторський, брокерський; {посреднический) посередницький.
маклерство ком. маклерство, факторство; {по- средничество) посерёдництво. мйклерствовать ком. маклерувати, -ую, -уєш, маклерствувати, -ую, -уєш, факторувати, маклерствующий якйй (що) маклерує и т. п.; зайнятий маклерством; сущ. маклер, фактор, брокер, посерёдник, CM. маклерствовать, маклёя бот. маклёя. маклбк, маклйк маклак, -а. маклібра бот. маклюра. макнуть см. макать.
м^ков: как (что) м. цвет фолькл., разг. як маків цвіт, як маківка, міковина разг. мачйна. Ср. мак.
реже маковица и мйковочка {плод мака) маківка, мачйна. Ср. мак. мйковка^ {конфета) разг. маківка; {пряник) м.
маківнйк, -а, маковйк, -а. мйковка^ 1. {глава, купол церкви) баня, маківка;
2.разг. см. макушка 1—2.
МІКОВНИК д и а л. маківнйк, -а, маковйк, -а. м^ковочка см. мйковка^ маковые сущ., мн., бот. макові, -их. мйковый маковий; --вое зернб макове зёрнб, мачйна; -вой росйнки во рту нё у кого і ріски (рісочки, дрібки) в роті не було в кого.
макогбн макогін, -гону, макбм муз. маком.
макбнде нескл., м. и ж., этнол. маконде. макбтра д и а л. см. макйтра. макракапторинхбз вет. макракапторинхоз, -У-
макрамё нескл., с. макрамё. макрёлевые сущ., мн., ихт. мaкpёлeвi, -их. макрёлевый ихт. макрёлевий, макрёльний. макрелещуки лі;/., ихт. макрелещуки, -ук. макрёль ихт. макрёль, -лі, м., диал. баламут, макрёльный см. макрёлевый. макробибтика виол, макробіотика.
макроблбк информ. макроблок. макровызов информ. макровйклик, -у. макрогетероциклйчный биол. макрогетеро-
ЦИКЛІЧНИЙ.
макроглйя макроглія. макродйск информ. макродйск. макрозообёнтос зоол., экол. макрозообёнтос. макроймя информ. макроім’я {род. макро-
ІМЄНІ).
макрокефал мед. макрокефал; см. ещё макроцефал.
макрокефалия мед. макрокефалія; см. ещё макроцефалия, макрокинётика физ. мaкpoкiнётикa. макроклймат макроклімат, -у. макроклиматйческий макрокліматйчний. макроконтрбль макроконтрбль, -лю. макрокбсм, макрокбсмос книжн. макрокосм, -у, макрокбсмос, -у. макрокосмйческий физ. макрокосмічний. макрокристаллйческий физ. макрокриста-
ЛІЧНИЙ.
макролйды Л1»., фарм. макроліди, -ів. макролйт палеонт. макроліт, макромаркетинг ком. макромаркетинг, -у. макромёрыл1я., биол. макроміри, -ів. макромйр макросвіт, -у. макромбдуль информ. макромодуль. макромолёкула физ. макромолёкула. макрон^клеус биол. макронуклеус, -у. макрообъёкт физ. макрооб’єкт, -у. макроорганйзм макроорганізм, -у. макропарйметр информ. макропараметр, макропланктбн биол., экол. макропланктбн, -У-
макропбды мн., ихт. макроподи, -ів; ~бд ед. макропод.
макропбристость физ. макропбристість, -тос-
ТІ.
макропбристый физ. макропористий, макропрограммйрование информ. макропрограмування, макропроцёссор информ. макропроцёсор. макрорайбн макрорайон, -у. макрореволі&ция макрореволюція. макрорельёф геогр. макрорельєф, -у. макросейсмйческий макросейсмічний, макросистёма физ. макросистёма. макроскопйчески нареч. макроскопічно, макроскопйческий физ. макроскопічний, макроскопйя физ. макроскопія. макросоциолбгия политол. макросоціолбгія. макроспбра биол. макроспбра.


макроспорйнгий
232
малатдегидрогенйза
макроспорйнгий биол. макроспорангій. макроспорибз бот. макроспоріоз, -у. макроспорофйлл бот. макроспорофіл, -у. макросредй ЭКОЛ. макросередовище (с.). макроструктура материал, макроструктура, макросъёмка спец, макрознімання (с.). макротёло физ. макротіло. макроуровень макрорівень, -вня. макрофаги ЛІ»., биол. макрофаги, -ів. макрофагйческий биол. макрофагічний. макрофйуна палеонт. макрофауна. макрофйлльїл/я., биол. макрофіли, -ів. макрофйтьілін., биол. макрофіти, -ів. макрофлбра палеонт. макрофлора. макрофотография спец, макрофотографія. макрофотосъёмка спец, макрофотознімання (с.).
макроцефал антр., мед. макроцефал, макро- кефал.
макроцефалия антр., мед. макроцефіпія, макрокефалія, диал. великоголовість, -вості. макроцйстис биол. макроцйстис, -у. макроцитбз биол. макроцитоз, -у. макрошлйф мет. макрошліф. макроэвол^ция макроеволюція, макроэкоибмика макроекономіка. макроэкономйческий макроекономічний. макроэлемёнт мет. макроелемент, макроэргйческий биол. макроергічний. макрурус ихт. макрурус. м^ксй макса.
максйть (платить) жарг. максати. мйксвелл физ. максвел. максвеллметр спец, максвелметр. мйкси нескл., с. максі, максиллопбды мн. максилоподи, -ів. максйлльї мн. максйли, -ів. максйм {пулемёт) разг. максйм. максима научн. максима, максималйзм максималізм, -у. максималйст максималіст, максималйстка максималістка, максималйстский максималістський, максимально нареч. максимально, максимальность максимальність, -ності. максимальный максимальний; {р цене — ещё) [як]найвйщий; ~ная мбщность максимальна потужність; ~ная нагрузка максимальне навантаження, максимйн максимін. мйкси-мбда максі-мода.
максимум максимум, -у; м. усйлий максимум зусйль.
мйкси-пальтб максі-пальто, -а. мйкси-плйтье максі-сукня (ж). мйкси-іЬбка максі-спіднйця. мАкуА нескл., м. и ж.\ неизм., этнол. макуа. макула мед. макула; {точка — ещё) плямка, цятка.
макулатура макулатура; {перен.: бездарное литературное произведение) ирон. писанй- на, базгранйна. макулатурный макулатурний, макулёзный мед. макульозний, плямйстий. макута {монета) макута, макуха диал. макуха, макуша диал. см. макушка 1. макушечный вершечковий, верхівковий; маківковий. Ср. макушка 1. макушка 1. {верхняя оконечность, вершина чего-л) верх, -у, вершечок, -чка {м), верхівка, разг. маківка, м., диал. щолопок, -пка; 2. {верхняя часть головы) маківка, реже макушка; получйть по ~ке дістати в тім’я (у чуб); О ушки на '-ке>^ кого п о го в. нащулені (нашорошені, наструнчені) вуха в кого, чутке вухо в кого. мал* ист. мал.
мал^ кратк. ф. малйй; О м. да удйл хоч мале, та завзяте (бйстре); малйй, та завзятий (смілйвий); м. золотийк, да дброг посл. мала штучка червінчик, а ціна велйка; маленьке, та важкёньке; м. малй мёньше одно від (за) одного менше; сама дрібнота (малёча); от мйла до велйка старё й мале, старі й малі, від малого до старого. Ср. мйлый^ малй с.-х. мала.
малйви нескл., м. и ж., этнол. Малаві.
малйга {сорт вина) малага.
малагасйец малагасієць, -ійця; -ййцы мн.
малагасійці, -ів. малагасййка малагасійка. малагасййский малагасійський, малйец малаєць, -айця; -ййцьі мн. малаііці, -ів.
малайка малайка, малййскнй малайський, малййско-нолннезййскнй малайсько-полінезійський, малаккский геогр. малаккський, малаколбгня зоол. малакологія, малакозоолбгня зоол. малакозоолбгія. малакбн мин. малакон, -у. малакофилйя бот. малакофілія.
Малйньин: М. счёт заплутана рахуба, малатдегидрогенйза хим. малатдегідрогеназа.


малахйй
233
малоавторитётный
малахйй малахай, -ая. малахйт мин. малахіт, -у. малахйтовьій мин. малахітовий; -'вая шкатулка малахітова скрйнька. малахйтчик спец, малахітник. малахйтчица спец, малахітниця. малахбльный прост, навіжений, нарваний, оглашённий, навіснйй, скажений; {сумасшедший — ещё) божевільний, [психічно] неврівноважений. мйлйя {о маленькой девочке) сущ., ж., прост.
мала, -6ї. малаялйм этнол. малаялам. малайли нескл., м. и ж., этнол. малаялі. малайльский этнол. малаяльський. малевальный разг. малювальний, малёванный разг. мальований, малеванье разг. малювання, прен. мазюкання.
малевйть 1. (раскрашивать) несов., разг. фарбувати, -ую, -уєш; {рисовать — ещё) малювати, -юю, -юєш; 2. {плохо рисоват^ прен. мазюкати, малеваться {мазать свое лицо) прост, малюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ, фарбуватися, -уюся, -уешся. Ср. малевйть. малейновый хим. малеїновий; ~вая кнелотй хим. малеїнова кислота, малёйший превосх. ст. наймёнший; не имёю ни ~шего желйния не маю [ані] наймёншого бажання; не имёю ни -шего поийтия не маю наймёншого (зелёного) уявлення, не маю ніякісінької тями, я на цьому нічогісінько не тямлю; ни -'шего сомнёния [ні] наймёншого сумніву, ніякого (жодного) сумніву, малёк ихт. мальок, -лька; ~лькй мн. малькй, -ів; ж., собир. мілька и мільга. малёнечко нареч., уменьш.-ласк. тр6(і)шечки, крихітку.
маленький малёнький; {небольшой — ещё) невелйчкий, крйхітний, мікроскопічний, мініатюрний; по ~кой [выпить, пропустйть и т. п.] разг. по чарочці (чарчйні, чарупйні) [вйпити, пропустйти, вйхилити и т. «.]; по -кой игрйть карт, по мaлёнькiй грати, грати на малі гроші, робйти невелйкі ставки; О м., да удйленький малёнький, та сміли- вёнький; малё щеня, та завзяте, малёнько нареч., прост. тр6(і)шки, уменьш.- ласк. тр6(і)шечки, крйхітку. малёхонький, малёшенький фолькл., прост. малесенький, манёсенький, малюсінький,
манюсінький, малісінький, манісінький, ма- лёсечкий.
малёхонько, малёшенько нареч., фолькл., прост. тр6(і)шечки. мйлёц прост, хлоп’я, -яти (с.), хлопчак, -а. мйливать многокр., разг. [часто, не раз, разг. частёнько] молйти (благати), мйливаться многокр., разг.[часто, не раз, разг. частёнько] молйтися. малигиизйция мед. малігнізація. малйец малієць, -ійця; ~ййцы мн. малійці, -ів. малййка малійка, малййский малійський, малйк охотн. заячий слід (-у), малимб нескл., м. и с. малімб. малйна малйна; не жизнь (житьё), а м. прост. не життя, а рай (казка); життя — і cмёpтi не трёба.
малйнина {плод малины) разг. малйнина. малйнка разг. 1. уменьш.-ласк. малйнка;
2. 	{один плод малины) малйнина. Ср. малйна. малйниик малйнник.
малйнно-землянйчиый малйново-сунйчний. малйнный разг. малйновий, малйнний. малйновка' орн. вільшанка; {лесная) берестянка.
малйновка^ {наливка) малинівка, малиняк, -у. малйновый 1. малйновий; 2. {о цвете) ма- лйнбвий; м. звон (трезвбн) малйнбвий дзвін (передзвін), мйлица этногр., д и а л. малиця, мйличный маличний, мйлка' спец. малка, шмйга. мйлка^диал. см. мйлица. малковйть спец. малкувйти, -ую, -уєш. Ср.
мйлкаЧ маллейн фарм. малеїн, -у. маллеинизация фарм. малеїнізація. мйло нареч. мало; а ему и гбря м. а йому і байдуже, а він ані гадки не має; м. врёмени брак часу; м. кто рідко хто; м. ли кто хіба мало хто; м. ли что! разг. мало що!, [то] що з тбго!; м. ли что кйжется чогб тільки не здається; м. ли что мбжет случйться [хіба] мало що (чогб) мбже трапитися (статися); м. тогб мало тогб; м. тогб, что... мало тогб, що...; м. тблку в чем мало глузду (сёнсу) в чому, не м. не мало; (изрядно) чимало; ни м. не... [а]нітрбхи ([а]нітрбшки) не...; слйшком м. замало, надто мало, як кіт наплакав, на пальцях полічйти. малоавторитётный малоавторитётний; {неавторитетный — ещё) неавторитётний.


малоазийтский
234
малогрузный
малоазиатский, уст. малоазййский малоазіатський, малоазійський, малоактйвный малоактйвний; {неактивный
— 	ещё) неактйвний. малоактуйльный малоактуальний; {неактуальный — ещё) неактуальний, малоалкогбльный малоалкогольний, малоаромйтный малоароматний. малоберцбвый анат. малогомілковий, малоголінковий.
малоблагоприйтно нареч. малосприятливо;
{неблагоприятно — ещё) несприятливо, малоблагоприйтный малосприятливий; {неблагоприятный — ещё) несприятливий, маловажно нареч. маловажлйво, реже маловажно, неважлйво; {безразлично) байдуже, маловажность маловажлйвість, -вості, мало- важність, -ності, малозначущість, -щості. маловажный маловажлйвий; {несущественный — ещё) незначнйй, неістотний, малозначний, малоцінний, маловйние с.-х. малування. Ср. малй. малов^т кратк. ^.,разг. замалйй, малуватий, малёнький.
маловато нареч., разг. замало, обмаль, малувато.
маловёр маловір, недбвірок, -рка; {скептик — ещё) скёптик, разг. невірний, -ого {сущ), невіра.
маловёрие маловір’я; {скептицизм — ещё) скептицйзм, -у. маловёрка маловірка, недбвірок, -рка (лі.), разг. невірна, -ої {сущ), невіра, маловёрный маловірний, разг. невірний, маловеройтно нареч. малоймовірно, маловірогідно; вйлами по (на) воді пйсано. маловеройтность малоймовірність, -ності, маловірогідність. маловеройтный малоймовірний, маловірогідний.
маловёс спорт, малої вагй {род. п). маловёский маловагий; {неполновесный) неповновагий; {недостаточно значительный) маловагомий. маловёсность маловагість, -гості, маловагб- мість, -мості. маловёсный маловагий; {неполновесный) неповновагий, маловётреный маловітрянйй. маловирулёнтиость биохим. малов1рулёнт- ність, -ності. маловирулёнтиый маловірулентний.
маловлийтельный маловпливбвий; {невлиятельный — ещё) невпливбвий. маловместйтельный маломісткйй. маловним^тельный малоуважний; {невнимательный — ещё) неуважний, маловбдность маловбдість, -дості, маловод- ність, -ності. маловбдный маловбдний, маловбдий. маловодопроиицйемый маловодопронйкний. маловбдье маловб(і)ддя. маловразумйтельно нареч. малозрозуміло; {неубедительно — ещё) неперекбнливо, малоперекбнливо. маловразумйтельный малозрозумілий; {неубедительный — ещё) малоперекбнливий, реже маловрозумлйвий. маловыгодность маловйгідність, -ності; {невыгодность — ещё) невйгідність. маловыгодный маловйгідний; {невыгодный
— 	ещё) невйгідний. маловыда15щийся маловидатнйй; {невыдающийся — ещё) невидатнйй. маловынбсливый маловитривалий; {невыносливый — ещё) невитривалий. маловыразйтельио нареч. маловиразно; {невыразительно — ещё) невиразно, маловыразйтельиость маловиразність, -ності; {невыразительность—ещё) невиразність, маловыразйтельный маловиразний; {невыразительный — ещё) невиразний, маловйзкий спец. малов’язкйй, малов’яжучий. малогабарйтка разг. малогабарйтка. малогабарйтность малогабарйтність, -ності. малогабарйтный малогабарйтний. малоговорйщий {недостаточно убедительный) малопоказбвий, малоперекбнливий; {недостаточно выразительный) маловиразний; {немногословный) неговіркйй. малоголбвчатый бот. малоголі(б)вчатий. малоголбвый биол. малоголбвий. малограмотно нареч. малограмотно; {неграмотно — ещё) неграмотно, безграмотно, малограмотность пед. малограмотність, -ності; неграмотність, безграмотність; малопись- мённ1сть, -нності; неосвіченість, с. неуцтво, невігластво. Ср. малограмотный, малограмотный малограмотний; {безграмотный — ещё) неграмотний, безграмотний; {плохо пишущий и читающий — обычно) малописьменний; {необразованный — ещё) неосвічений, сущ. неук, невіглас, малогрузный спец. маловантажний.


малодаровйтый
235
малознающий
малодаровйтый малообдарбваний. малодебйтный спец. малодебітний. малодёйственный, малодействйтельный малодієвий. малодёржаный см. малоподёржанный. малодётность малодітність, -ності. малодётный малодітний, малодёятельный малодіяльний. малодифференцйрованный малодиферен- ційбваний.
малодбйка с.-х., разг. малоудійна корова, малодбйный малоудійний, малоудійливий. малодоказйтельность малодоказбвість, -вос- ТІ, малодовідність, -ності, необґрунтованість, малодоказательный малодоказовий, малодо- відний, необгрунтований, малодостовёрный малодостовірний, маловірогідний.
малодоступно парен, малодоступно, мало- приступно; малозрозуміло. Ср. малодоступный.
малодоступность малоприступність, -ності, малодоступність; малозрозумілість, -лості; малодохідливість, -вості; зарозумілість. Ср. малодоступный, малодоступный 1. {труднодоступный) мало- приступний, малодоступний; 2. {малопонятный — ещё) малозрозумілий, разг. ма- лодохідливий; -пая кнйга малоприступна (малодоступна, малозрозуміла, малодохід- лива) кнйга (книжка); 3. {высокомерный) зарозумілий, малодохбдность жон. малоприбуткбвість, -вості, малодохідність, -ності. Ср. мало- дохбдньїй.
малодохбдный малоприбутковий, малодохід- ний.
малодушество реже см. малодушне, малодушествовать виявляти малодушність (легкодушність, легкодухість), бути малодушним (легкодушним, легкодухим), занепадати духом, разг. малодушничати, прост. трусйти (трушу, трусиш) штанами (штаньми).
малодушествующий легкодух {сущ\ легкодухий, слабкодух, слабкодухий, малодушие малодушність, -ності, легкодушність, легкодухість, -хості {ж). малодушничать разг. см. малодушествовать.
малодушно нареч. малодушно, легкодушно, легкодухо.
малодушный малодушний, легкодушний, легкодухий, боязкйй; сущ. легкодух, м^лбе* {оребёнке) сущ., с., прост, малё, -ого. мйлое^ сущ., с. малё, -бго; {незначительное — ещё) незначне, -бго {сущ), ж. дрібнйця,/7а5г. дещиця; без -ого разг. безмаль [не], трбхи (мало, замалйм) не; {почти) майже; (^уть не) мало не; довбльствоваться -лым задовольнятися малйм (з малбго); за ~лым дёло [стйло], разг. за ~лым останбвка за малйм діло стало (справа стала, затрймка, зупйнка), дрібнйці не вистачає; сймое м. вводи, сл. щонайменше; см. ещё мйлость 2. малоёзженый, малоёзжий малоїжджений; -'ная дорбга малоїжджена дорбга; -'ная лбшадь малоїжджений кінь, малоёмкий маломісткйй. маложелёзнстый малозалізистий. маложйрный маложйрний; {нежирный — ещё) нежйрний. малозамётность малопомітність, -ності; {незаметность — ещё) непомітність, малозамётный малопомітний; {незаметный
— 	ещё) непомітний; {обыкновенный — ещё) рядовйй, звичайний, малозанйтный малоцікавий, нецікавий, малозарйдный малозарядний. малозаселённый малозаселений, малозалюд- нений.
малозастрбенный малозабудбваний. малоземёлье малоземельність, -ності. малоземёльность малозембльність, -ності. малоземёльный малоземёльний. малоземёльцы мн. малоземельці, -ів. малознакбмый малознайбмий. малозначащий, малозначимый малозначний, малозначащий; {незначительный — ещё) незначнйй; {маловажный) маловажлйвий; {несущественный — ещё) неістбтний, дрі- б’язкбвий.
малозначйтельность малозначущість, -що- СТІ; {маловажность) маловажлйвість, -вості; {несущественность — ещё) неістбтність, -ності, дріб’язкбвість. малозначйтельный малозначний, малозначащий; {маловажный) маловажлйвий; {несущественный) неістбтний, дріб’язкбвий; см. ещё малозначащий, малознающий малознаючий, малоосвічений, неосвічений, разг. малопідкутий; {малоопытный — ещё) малодосвідчений; сущ., разг. малознай.


малозбльный
236
малонаблюдйтельный
малозбльный хим. малозольний, малоизвёданный малозвіданий; {малоизвестный) маловідомий; (недостаточно исследованный) малодосліджений, малоспізна- ний.
малоизвёстный маловідомий, малознаний. малоизученный маловйвчений; {недостаточно исследованный — ещё) малодосліджений. малоимущий 1. {несостоятельный — обычно) прил. незаможний, реже маломаєтний, ма- лоімущий; 2. сущ. незаможний, незаможник, маломаєтний, -ого, малоімущий. малоинициатйвный малоініціатйвний; {неинициативный — ещё) неініціатйвний. малоинтеллигёнтный мaлoiнтeлiгёнтний;
{неинтеллигентный—ещё) неінтелігентний, малоинтерёсный малоцікавий; {неинтересный — ещё) нецікавий, малоинформатйвный малоінформатйвний; {неинформативный — ещё) неінформатйв- ний.
малоискусный невправний, невмілий, реже маломайстёрний. малоискушённый малоспокушений; неспо- кушений.
малоисслёдованный малодосліджений; {неисследованный — ещё) недосліджений. малбка этногр. малока. малокйдровый спец. малокадровий. малокалйберный малокаліберний; ~ная вин- тбвка малокаліберна гвинтівка, малокалорййность малокалорійність, -ності. малокалорййный малокалорійний, малоквалифицйрованность малокваліфіко- ваність, -ності; {неквалифицированность — ещё) некваліфікованість. малоквалифицйрованный малокваліфікова- ний; {неквалифицированный — ещё) неква- ліфікований. малоквартйрный малоквартйрний. малокбмнатный малокімнатний. малокомпетёнтность малокомпетентність, -ності; {некомпетентность — ещё) некомпетентність, малокомнетёнтный малокомпетёнтний; {некомпетентный — ещё) некомпетентний, малокомплёктный малокомплёктний. малоконкрётный малоконкрётний; {неконкретный — ещё) неконкрётний. малокбрмный с.-х. малокормний. малокостйстый малокістлявий. малокрбвие мед. недокрів’я, малокрбвный мед. недокрівний.
малокультурный малокультурний; {некультурный — ещё) некультурний, малолёсный малолісний, малолёсье малолісся.
малолётка м. и ж., разг. малолітка, м. малоліток, -тка, недоліток, сущ., м. малолітній, -нього, ж. малолітня, -ньої. малолётний малолітній, неповнолітній, разг.
недолітній, малолётник бот. малолітник. малолёток разг. малоліток, -тка, недоліток;
см. ещё малолётка. малолётство разг. малолітство, малоліття, разг. недолітство, недоліття, мальство; в ~ве змалку, колй ще пішки під стіл бігав; с ~ва змалку, змалечку, з маленства, з мальства, з малого мальства. малолитражка разг. малолітражка, малолитражный малолітражний; м. авто- мобйль малолітражний автомобіль, малолошйдный ист. малокінний. малолі&дно нареч. малолюдно, малолі&дность малолюдність, -ності; {малонаселённость — ещё) малонасёлен1сть. малоліЬдньїй малолюдний; {малонаселённый
— 	ещё) малонасёлений. малолібдство, малолібдье малолюдство, малолюддя.
мйло-мйльски нареч., разг. хоч трохи (трошки), хоч якоюсь мірою, хоч почасти; хоть м.- мйльскн бодай трохи, хоч скільки-небудь, маломальский разг. [хоч] наймёнший. маломёрка, маломёрок недомірок, -рка, ма- ломірок. маломёрный маломірний, маломёстный маломісний. малометражный малометражний, маломнущийся маломнучкйй. маломбчный прост, см. маломбщный^ маломбщность* маломіцність, -ності. Ср. ма ломбщныйЧ маломбщность^ незаможність, -ності. Ср. ма ломбщный^ маломбщность^ малопотужність, -ності. Ср маломбщный^ маломбщный* {малосильный, слабый) мало сйльний; маломіцнйй. маломбщный^ {неимущий) незаможний, маломбщный^ техн. малопотужний, мало сйльний.
малонаблюдйтельный малоспостерёжливий {ненаблюдательный — ещё) неспостерёж
ЛИВИЙ.


малонадёжный
237
малопочётный
малонадёжный малонадійний; {ненадёжный
— ещё) ненадійний, малонаёзженный малонаїжджений. малонаселённость малонасёлен1сть, -ності,
малолюдність, малонаселённый малонасёлений, малолюдний.
малонасйщенный малонасйчений; {ненасыщенный — ещё) ненасйчений. малбновый хим. малоновий. малонбшеный малоношений. малообдуманный малообдуманий; {необдуманный — ещё) необдуманий, малообеспёченность малозабезпёчен1сть, -Н0СТІ; {необеспеченность — ещё) неза- бeзпёчeнicть. малообеснёченный малозабезпёчений; {необеспеченный — ещё) незабезпёчений. малообжнтбй малообжйтий. малообитаемый малозасёлений, малонасёле- ний.
малобблачно нареч. малохмарно. малобблачность метео малохмарність, -нос-
ТІ.
малобблачный метео малохмарний. малообоснбванный малообґрунтований; {необоснованный — ещё) необгрунтований, малообраббтанный малооброблений; {необработанный — ещё) необроблений. малообразбванный малоосвічений; {необразованный — ещё) неосвічений. малообслёдованный малообстёжений; {необследованный — ещё) необстёжений. малообщйтельный нетовариський, разг. некомпанійський, малообъёмный малого обсягу, малообъяснймый малопояснённий, малоз’я- сбвний, малоз’ясбваний; {малоисследованный — ещё) малодосліджений; {неразгаданный — ещё) нерозгаданий; {малопонятный
— ещё) малозрозумілий, малоодарённость малообдарованість, -ності;
(неодарённость — ещё) необдарованість. малоодарённый малообдарований; {неодарённый — ещё) необдарований. малооператйвный малооператйвний. малобпытность малодосвідченість, -ності;
(неопытность — ещё) недосвідченість, малобпытный малодосвідчений; {неопытный
— ещё) недосвідчений, малоосвбенный малоосвоєний; {малоусвоен-
ный — еще) малозасвбєний; {неосвоенный — ещё) неосвбєний.
малоосмысленный малоосмйслений, мало- усвідбмлений; {неосмысленный — ещё) неусвідбмлений. малоосновательный 1. {недостаточно обоснованный) малообґрунтований; 2. {недостаточно серьёзный, солидный) не дуже серйозний (солідний, статёчний); {легкомысленный) легковажний, малбпе нескл., ж., бот. малопе. малонерснектйвный малоперспектйвний;
{неперспективный — ещё) неперспектйвний. малоннтйтельность малопожйвність, -ності. малопитательный малопожйвний. малоплбдие, малоплбдность с.-х. малопло-
ДЮЧІСТЬ, -ЧОСТІ.
малоплбдный, малоплодбвый сад. малоплодовий.
малоплодорбдный малородючий, малоплодючий.
малоподвйжность малорухбмість, -мості; ма- лорухлйвість, -вості. Ср. малоподвйжный. малоподвйжный {плохо двигающийся) малорухомий; {недостаточно подвижный) мало- рухлйвий; м. ббраз жйзни малорухлйвий спосіб життя; м. сустав анат. малорухомий суглоб.
малоподготбвленный малопідготовлений, малопідготбваний. малоподёржанный разг. маловжйваний, разг. малодёржаний; {об одежде — ещё) малоношений. малоподходящий малопридатний, малоприй- нятний, малогодящий, маловідповідний; {неподходящий — ещё) невідповідний, малопоказйтельный малопоказовий; {нетипичный — ещё) нетиповий, малополёзный малокорйсний; {неполезный — ещё) некорйсний. мало-помйлу нареч., разг. помалу [-мал у], мало-помалу; {понемногу) потр6ху(и); {постепенно) поволі, разг. помалёньку. малопоместйтельный маломісткйй. малопомёстный ист. маломаєтний, дрібномаєтний.
малопон^Ітлнвьій малотямкйй, нетямкйй, нетямущий; {малосведущий) малотямущий. малопонятный малозрозумілий; {непонятный
— 	ещё) незрозумілий, малопопулйрный малопопулярний; {непопулярный — ещё) непопулярний, малопосещйемый маловідвідуваний. малопочётный малопочёсний.


малопочтённый
238
малосостоіітельность*
малопочтённый малоповажний, малошанов- ний; {несолидный — ещё) несолідний, малопредставйтельный (о внешности) непоказний, непрезентабельний, неімпозант- ний.
малопрйбыльность малоприбутковість, -вос- ті; {неприбыльность—ещё) неприбутковість, малоприбыльный малоприбутковий; {неприбыльный — ещё) неприбутковий, малопривлекательный малопривабливий;
{непривлекательный — ещё) непривабливий, малопрнгбдный малопридатний; {непригодный — ещё) непридатний, малопрнёмлемый малоприйнятний; {неприемлемый — ещё) неприйнятний, малопрнменймый малозастосовний, мало- вжйваний; {неприменимый — ещё) незастосовний; {малопригодный) малопридатний; {непригодный — ещё) непридатний, малопрнмётный малопомітний; {неприметный — ещё) непомітний, малопримечательный малопримітний; {неприметный — ещё) непримітний, не вартий уваги.
малоприспосббленный малопристосований; {неприспособленный — ещё) непристосова- ний.
малопристбйный малопристойний; {непристойный — ещё) непристойний, малопритязйтельный маловимогливий, ма- ловибагливий; {непритязательный — ещё) невимогливий, невибагливий; {скромный — ещё) скромний, без претензій, малоприятный малоприємний; {неприятный
— 	ещё) неприємний, малопродуктйвность экон. малопродуктйв- ність, -НОСТІ; {непродуктивность — ещё) непродуктйвність. малопродуктйвный экон. малопродуктйвний;
{непродуктивный — ещё) непродуктйвний. малопроёзжий малопроїжджий. малопроизводйтельный экон. малопродук- тйвний; {непроизводительный — ещё) непродуктйвний. малопроницйемый малопронйкний; {непроницаемый — ещё) непронйкний. малопыЬщий малопитущий, малоразвитый малорозвйнений; {недоразвитый — ещё) недорозвйнений. малоразговбрчивый небалакучий, небалак- лйвий, неговіркйй; {молчаливый — ещё) мовчазнйй, маломовний, малоразмёрный малого розміру.
малораспространённый малопошйрений. малорассудйтельный малорозсудливий; {нерассудительный — ещё) нерозсудливий, малорастворймый малорозчйнний. малорастйгивающийся, малорастяжймый малорозтяжнйй. малорентабельный экон. малорентабельний: {нерентабельный — ещё) нерентабельний, малоречйвый маломовний; {малоразговор чивый) небалакучий; небалакливий, него віркйй.
малорбслый малорослий, низькорослий; {не высокий ростом — ещё) малйй на зріст присадкуватий, малорбсс, малорус, малороссиянин уст. ма лорбс; (украинец) українець, -нця; ~ссы мн малороси, -ів; {украинцы — ещё) українці,
-ІВ.
малороссййский, малорусский уст. малоруський, малоросійський; {украинский — ещё) український, малорбсска, малоруска, малороссиянка
уст. малороска; {украинка) українка, малосвёдущий малознаючий, малотямущий, разг. темний, темнота, темна ніч, груб, ні бе ні мё; {недостаточно опытный) малодосвід- чений, недосвідчений, малосемёйка разг. малосімейка. малосемёйность малосімейність, -ності. малосемёйный малосімейний, малосйльный 1. малосйльний; {о существе — обычно) малосйлий; 2. {маломощный — ещё) малопотужний, малосимпатйчный малосимпатйчний; {несимпатичный — ещё) несимпатйчний. малослбвный малослівний, маломовний, малосминйемый маломнучкйй. малосмысленный разг. нетямущий; {неразумный) нерозумний, малоснёжность, малоснёжье малосніжність, -ності.
малоснёжный малосніжний, малосовместймый малосумісний; {несовместимый — ещё) несумісний, малосодержательный малозмістовний; {поверхностный — ещё) поверховий, ирон. пустодзвонний, пустопорожній, малосознательный малосвідомий; {несознательный — ещё) несвідбмий. малосбльный малосольний; ~ые огурцы малосольні огіркй. малосостойтельность^ незаможність, -ності, малйй достаток (-тку); малі достатки (-ів). Ср. малостоіІтельньїйЧ


малосостойтельность^
239
малоэмоционйльный
малосостойтельность^ малообґрунтованість, -ності, малопереконливість, -вості, непереконливість. Ср. малостоітельньїй^ малосостоятельный* {небогатый) незаможний, небагатий, малосостоятельный^ {недостаточно обоснованный) малообґрунтований; {неубедительный) непереконливий, малопереконливий. малоспосббный малоздібний, малоздатний;
{неспособный — ещё) нездібний, малостбйкий малостійкий; {неустойчивый — ещё) несталий, нетривкйй. малостбящий маловартісний, мйлость 1. {незначительность по величине) разг. малість, -лості, малйзна; 2. {незначительное количество) крйхта, жмёня, дрібка, дрібок, -бка (jw.), разг. дещиця, обмаль, -лі;
3. 	{мелочь, пустяк) разг. дрібнйця, разг. малість, малйзна; 4. мест., прост, дещо, нареч. трохи, трошки, трішки; зараббтать м. дёнег заробйти дещо (трохи, трошки, трішки) грошей; по ~ти прост, потроху, потрохи, потрошку, потрошки, малосущёственный неістотний; {маловажный) неважлйвий. малоталантливый неталановйтий, бездарний.
малотеплопровбдньїй малотеплопровідний. малотнрйжность полигр. малотиражність, -ності.
малотиражный малотиражний, малотоксйчный малотоксйчний. малотоннажный малотоннажний, малотрёбовательный маловимогливий; {нетребовательный — ещё) невимогливий, малотренирбванный малотренований. малоубедйтельный малопереконливий; {неубедительный — ещё) непереконливий, малоуглербдистый маловуглецёвий. малоудйчливый неталанистий, безталанний, малоудачный невдалий, малоудббный малозручнйй; {неудобный — ещё) незручнйй. малоудовлетворйтельный малозадовільний. малоудбйность малоудійність, -ності. малоудбйный, малоудбйливый с.-х. малоудійний, малоудійливий. малоумие нерозумність, -ності, разг. недоумкуватість, -тості {ж)\ {глупость — ещё) дурість, -рості, малоумный нерозумний, разг. недоумкуватий; {глупый — ещё) дурнйй.
малоунотребйтельность малозастосовність, -ності, маловжйваність. малоупотребйтельный малозастосовний, ма- ловжйваний. малоуправлйемьій малокерований; {неуправляемый — ещё) некербваний. малоупругий малопружнйй. малоурожййность маловрожайність, -ності. малоурожайный маловрожайний, малоусадочный малозсідальний. малоусйдчивьій малопосидючий, непосидючий, непосидющий, непосйдливий, разг. непосидячий, малоуспевающий 1. прич., пед. маловсти- гаючий, невстигаючий; {об ученике — ещё) разг. слабенький; 2. сущ. невстигаючий, -ого, маловстигаючий, -ого. малоуспёшность малоуспішність, -ності, неуспішність, малоуспёшный малоуспішний, неуспішний, малоустбйчивьій малостійкйй; {неустойчивый — ещё) несталий, малоуступчивый малопоступливий; {неуступчивый — ещё) непоступливий, малоутешйтельио нареч. маловтішно; {неутешительно — ещё) невтішно, малоутешйтельный маловтішний, не дуже втішний; {неутешительный — ещё) невтішний.
малоуязвймый маловразлйвий. малоформатный спец. малоформатний, малохарактёрный малохарактёрний; {нехарактерный — ещё) нехарактёрний. малохлёбный малохлібний. малохбженый малоходжений. малохудбжественный малохудожній; {нехудожественный — ещё) нехудожній. малоцветкбвый бот. малоквітковйй. малоцённость малоцінність, -нності. малоцённый малоцінний, малочйсленность мaлoчиcёльнicть, -ності, нeчиcлённicть, -нності. малочйсленный нечислённий. малочувствйтельный малочутлйвий. малошёрстный с.-х. малошёрстий. малошумный малошумний; {нешумный — ещё) нешумний, тйхий. малошумйщий малошумний. малощетйнковые сущ., мн., зоол. малощетйн- КОВІ, -их.
малоэкономйчный малоекономічний. малоэластйчный малоеластйчний. малоэмоционйльный малоемоційний.


малоэтажный
240
мальчбнка
малоэтажный малоповерховий, малоэффектйвный малоефектйвний; {неэффективный — ещё) неефективний, мйлый' прил. малий; {меньшего размера, чем нужно — ещё) разг. замалйй; {небольшой — ещё) невелйкий, короткий; {мелкий) дріб- нйй; {незначительный — ещё) незначнйй; без ~лого сто лет майже сто років, мало не сто років; за ~ым дёло стйло, разг. за ~ым останбвка дрібнйці не вистачає, за малйм діло стало (справа стала), за малйм зупйнка; ~лая буква лингв, мала літера (буква); --лая скбрость спец. мала швйдкість; -'лая то- лйка разг. дёщиця, дёщо, трохи, трошки, тр6(і)шечки; мал малй мёньше см. мал; м. срок короткий (невелйкий) тёpмiн; м. ход мор. малйй хід; (от) --ых лет змалку, змалу, змалечку, з дитйнства (малйх літ); О от ~лой йскры да большбй пожйр мала іскра поле палить; мала пташка, та кігті гострі; тйха вода гpёблi рве; з малої хмари велйкий дощ. мйлый^ сущ. 1. {молодой человек, юноша, подросток) прост, хлопець, -пця, хлопака {м.), малйй, -ого; 2. {мужчина, человек) разг. хлопець; м. не прбмах хлопець не дурень, він маху не дасть, він не схйбить; м. с головбй хлопець 3 головою; славный м. славний хлопець (хлопака); 3. {слуга, лакей) уст. хлопець, малыш 1. {о ребенке) разг. маля, -яти (с.), малюк, -а, разг. пуцьві(е)рінок, -нка; ~ышй мн. малята, -ят, малюкй, -ів, ж., собир. малёча; 2. {о взрослом) шутл. малюк, малышка 1. ласк, маля, -яти (с.), малюк, -а {м)\ 2. ж ар г. кралечка, малышкбвый малятковий, для малюків (малят).
мaлышнil собир., разг. малёча. малышбкласк. малюк, -а. мальбёк винодел, мальбёк. мальборб {сортмалины) нескл., сад. Мальборо. Мальбр^к: М. в похбд собрался Мальбрук на прю зібрався, мйльва бот. рожа, мальва; {цветок — ещё) разг. рожйна. мальвйзня винодел, мальвазія, мальвовые сущ., мн., бот. мальвові, -их. мальвовый бот. мальвовий, мальгйш этнол. мальгаш, -d; ~ашй мн.
мальгаші, -ів. мальг^шскнй этнол. мальгаський, мальдйвский этнол. мальдівський, мальдйвцы мн., этнол. мальдівці, -ів.
мальё {мелкая рыба) собир. мілька и мільга {ж).
малькбвый мальковий. Ср. малёк.
малькблмня бот. мальколмія.
мальм геол. мальм.
мальма ихт. мальма.
мальпбст ист. мальпост.
мальсёкко нескл., с., бот., с.-х. мальсёко.
Мальта {битум) мальта.
мальтйец мальтієць, -ійця; '-ййцы мн.
мальтійці, -ів. мальтййка мальтійка.
мальтййскнй мальтійський; м. брден ист.
мальтійський орден (-у), мальтбза хим. мальтоза, мальтбзный хим. мальтозний, мальтузианец филос. мальтузіанець, -нця. мальтузнйнскнй филос. мальтузіанський, мальтузианство филос. мальтузіанство, мальчик 1. {ребёнок мужского пола) хлопчик, хлопець, -пця, разг. хлопчак, -а, хлоп’як, -а;
м. с Нальчик фоЛЬКЛ. ХЛОПЧИК-МІЗЙНЧИК
{род. хлбпчика-мізйнчика), котигорошок, -шка; ~ки в глазйх чортики пёред очйма; в оч^х мигтйть; 2. {малолетний слуга) уст. хлопчик, хлопець, козачок, -чка; м. на побегушках (посылках) хлопчик на пoбiгёнькax (побігашках, посйлках). мальчиков хлопчиків, -кова, -кове, хлоп’ячий, мальчикбвый разг. хлопчачий, хлоп’ячий, хлоп’яцький, реже хлопчаковий, хлопчу- ковий.
мальчйшески, разг. мальчйшечьи нареч. по-хлопчачому, по-хлопчачи, по-хлоп’ячому, по-хлоп’ячи. мальчйшеский, разг. мальчйшечий хлопчачий, хлоп’ячий, хлоп’яцький; {легкомысленный — ещё) легковажний; м. задбр хлопчачий (хлоп’ячий) запал, мальчйшество хлоп’яцтво; {легкомыслие — ещё) ж. легковажність, -ності. мальчйшечка см. мальчбнка. мальчйшка разг. 1. хлопчак, -к, хлопчйсько {м. и с), хлопійко; см. ещё мальчик 1; 2. см. мальчик 2. мальчйшкии разг. хлопчаків, -кова, -кове. мальчйшннк парубочий вёчip (-чора). мальчбнка, мальчбнок, мальчбночек уменьш.-ласк. хлоп’ятко, хлопчатко, хлопченя, -яти (с.), хлопчйнка, хлопчичок, -чка, с. хлоп’я, -яти, хлопча, -ати, м. хлопійко. Ср. мальчик.


мальчуган
241
мангобёи
мальчуган, мальчугйшка ласк, хлопчйк, -d, хлопчйна, хлопчйсько {м. и с), хлопійко, мальчукбвый реже см. мальчикбвый. маліЬсенький разг. малюсінький, манюсінький, отакенький, отакісінький, малібтка маля, -яти, уменьш.-ласк. малятко (с.) и крйхітка и крйшечка и мацюпуля. малібточка уменьш.-ласк. маляточко (с.), крихіточка, с. кришенятко, малівка' ихт. малявка, м. мальок, -лька. малівка^ см. малыш, малір маляр (род. маляра), малярййньїй малярійний; м. комір энтом.
малярійний комар. мллАрнк мед., разг. малярик, маляриблог мед. маляріблог. маляриолбгия научн. маляріологія. малйрить прост, см. малірничать. малярйхаразг. сл/. малйрша. малярйя мед. малярія, разг. пропасниця, малірка разг. малярка, малйрничать разг. малярувати, -ую, -уєш. малярный малярний, малйрша малярниця.
міма 1. мама, ласк, нёня, ненька; 2. см. мімка 2.
маміево: М. поббище ист. Мамаєва бйтва; м. нашёствие перен., шутл. мамаєве нашестя, мамаєва навала, мамалыга кул., д и а л. мамалйґа. мамій нескл. маман. мамінька прост, см. міма 1. маміня прост. CM. міма 1. маміша разг. 1. мамка, мамця, мамуня; 2. {в обращении к пожилой женщине) зват. матусю.
мамішенька ласк, матусенька, мамішин разг. матусин, -а, -е, мамчин, мімба зоол. мамба. мймбо (танец) нескл., с. мамбо. мйме нескл., м. и ж., этнол. маме. мамеліЬк, реже мамліЬк ист. мамелюк, -а, мамлюк, -а.
міменькаразг.,уст. матуся,мамуня,матінка, матіночка, мамонька, мамуся, матусенька, ненечка.
маменькин разг., уст. матусин, -а, -е, ма- мусин, матінчин; м. сьінбк прен. матусин (мамусин) синок, мамій, -ія; '-на дбчка прен. матусина (мамусина, мамина) дочкі (донька, доня).
мамертйнцьі ист. мамертйнці, -ів.
мамзёль разг., уст. мамзель, -лі, мамзёля; (гувернантка — ещё) гувернантка, мімин мамин, -а, -е, ласк, ненин, нёньчин. мімка 1. (мать) разг. мамка; 2. (кормилица — ещё) у ст. годувальниця, мамлі&к см. мамеліЬк.
маммалиолбгия, маммалбгия мед. мамаліологія, мамалбгія. маммилйрия бот. мамілярія, маммографйческий мед. мамографічний. маммогріфия мед. мамографія. маммокрйн фарм. мамокрйн, -у. маммофизйн фарм. мамофізйн, -у. мамбна 1. (М прописная) миф. Мамона; 2. (м строчная) перен. мамбна; служйть ~не прост, служйти мамбні. мімонт зоол. мамонт, реже мамут. мамонтёнок уменьш., зоол. мамонтеня, -яти (с.). Ср. мімонт. мімонтовьій зоол. мамонтовий, реже маму- товий; -все дёрево бот. мамонтове дёрево. мімочка, диал. мімонька, мімьінька 1. ласк. мамочка, матінка, нёня, диал. мамунця; 2. (в ласково-фамильярном обращении к женщине) зват. матінко, мамочко; (к мужчине) зват. батечку, батеньку; '-кн! межд., прост. [ой] матінко [моя]!, [ой] нёне[чко] [моя]! мамуля, мамуня, мамуся ласк, матуся, мамуся, мамуля, мамуня, мімця. мамура бот. мамура.
мімушка 1. (мама) ласк., диал. матусенька, нёнечка; 2. см. мімка 2. мкнлмиф. мана.
манакйньїлія., орн. манакіни, -ів. маніпьілін., ист. манапи, -ів. манатёйный церк. мантійний. Ср. манатьй. манітки ЛІН., прост, манатки, -ів, пожйтки, с., собир. манаття, манатьй церк. мантія.
мангіл, мангілка мангал, мангалка; (жаровня — ещё) жарбвня. манганіт хим. манганіт, -у. манганйн мет. манганін, -у. манганйновьій мет. манганіновий, манганйт мин. манганіт, -у. манганйтовьій мин. манганітовий, манганоконнбз мед. манганоконібз, -у. мангйфера бот. мангіфера. мінглевьій бот. манглевий. Ср. мангль, манглйс бот. мангліс, -у. мангль бот. мангль, мінго нескл., с., бот. манго, мангобёи м//., зоол. мангобё!, -їв.


манговый
242
манёрный
манговый бот. манговий. Ср. мйнго. мйнгбльд с.-х. мангольд, мангостан бот. мангостан, -у. мйнгрова бот. мангрова, мангровый бот. мангровий; --вое дёрево мангр; ~ые леей мангрові лісй, мангри, мйнгры мн., бот. мангри, -ів, мангрові лісй. мангуны мн., ист. мангуни, -ів. мангуст, мангуста зоол. мангуст[а]. мангустовый зоол. мангустовий. мангышлйкский мангишлацький, мандант юр. мандант, мандйра нескл., м. и. ж., этнол. мандара. мандарйн* бот. мандарйн. мандарйн^ {чиновник в феодальном Китае) ист. мандарйн. мандарйнка уменьш. мандарйнка. Ср. манда- рйнЧ
мандарйнник мандарйнник. Ср. мандарйн^ мандарйнный, мандарйновый мандарйно- вий, мандарйнний. Ср. мандарйн^ мандарйнский мандарйнський. Ср. манда- рйн^
мандарйнчик уменьш.-ласк., бот. мандарйн- чик. Ср. мандарйнЧ мандат {документ) мандат, с., разг. припо- ручення; {грамота — ещё) ист. грамота; депутатский м. депутатський мандат; им- ператйвный м. імператйвний мандат, мандатйрий политол., юр. мандатарій, мандатный мандатний; ~ная комйссия политол. мандатна комісія; '-нее удостоверёние мандатне посвідчення, мйнде нескл., м.; неизм., лингв, манде, мандейзм рел. мандеїзм, -у. мандельштёйи мин. мандельштёйн, -у. мандибулы биол. мандібули, -ул. мандйнго нескл., м. и ж., этнол. мандйнго. мандбла муз. мандола, мандолйна муз. мандоліна, мандолинйст муз. мандолініст, мандолинйстка муз. мандоліністка, мандолйниый муз. мандолінний. маидрагбра бот. мандрагора, мандрагбровый бот. мандрагоровий, мандрйж жарг. мандраж, -у, ж., разг. трясця, мандрйл зоол. мандрйл. манёвр 1. манёвр, -у; -'ры мн., воен., ж.-д. манёври, -ів; обходнбй м. обхіднйй манёвр; 2. {перен. — ещё) вйверт, -у, вйкрут, -у, викрутас, -у; тактйчний хід {род. ходу), хід конём.
манёвренность и манёвренность манёвре- НІСТЬ, -НОСТІ, рухомість, -мості. манёвренный и манёвренный манёврени11, маневровий; м. состав ж.-д. маневровий поїзд.
маневрйрование маневрування, лавірування, маневрйровать маневрувати, -ую, -уєш, лавірувати, -ую, -уєш. маневрйрующий 1. прич. якйй (що) маневрує (лавірує); маневрувальник {сущ)\ 2. прил. маневровий, маневрувальний. маневрбвьій ж.-д. маневровий, манёж манёж, -у.
мшіжілк уменьш. манёжик. Ср. манёж. манёжить {выезжать лошадь) манёжити. манёжиться’ прост, манёжитися. Ср. манёжить.
манёжиться^ {жеманиться, ломаться) прост.
манірничати. манёжный^ манёжний. Ср. манёж. манёжный^ уст., диал. манірний. Ср. ма- нёжиться^ манекён манекён. манекённый манекённий. манекёнщик спец. манекённик. манекёнщица спец. манекённиця. манёр' 1. уст. манера,маніра; 2. манір, -у, кшталт, -у, штиб, -у; {лад — ещё) лад, -у; {образец — ещё) зразок, -зка; {способ — ещё) спосіб, -собу; на м. кого-чего прост, на зразок кого-чого, разг. на манір (на взір) ко- го-чого; на одйн м. на одйн копйл (лад, кшталт, штиб); такйм -ром разг. так, такйм чйном (способом, робом, штйбом). манёр^ см. манёра^.
манёра* {способ действия) манёра, уст. маніра; всйкими (разными) '^рами, на всякие (разные) ~ры всякими (різними) манёрами, у різних манёрах. манёра^ {набойная доска) текст, манёра, манёр.
манёрка* {фляжка) уст. манірка, манёрка^ см. манёра^ манёрничанье разг. манірність, -пості {ж). манёрничать разг. маніритися, манёрничающий 1. прич. якйй (що) маніжиться; кривляка {сущ., м. и ж)\ 2. прил. манірний, 3 манёрами. манёрно нареч. манірно, неприродно, разг. спанська.
манёрность манірність, -пості, неприродність, манёрный манірний, неприродний.


манёрочный
243
мйнко
манёрочный манірочний. Ср. мaнёpa^ ма- нёркаЧ
манжёта*, реже манжет портн. манжета, реже манжет, разг. чохла, манжёта^ техн. манжета; уплотнйтельная м.
ущільнювальна манжёта. манжётка^ уменыи.-ласк., портн. манжетка.
Ср. манжётаЧ манжётка^ техн. манжётка. Ср. манжёта^. манжётка^ бот. приворотень, -тня {м). манжётный манжетний, манжетовий, мйни, мйны {деньги) собир., нескл., жарг. мані.
маниакально нареч. маніакально, маннакйльно-депрессйвный мед. маніакаль- но-депресйвний; м. психбзліед. маніакільно- депресйвний психоз, маниакальность психол. маніакальність, -ності.
маниакальный мед., психол. маніакальний; ~ное состояние маніакальний стан. Ср. мй- ния.
мйние уст. помах, -у, рух, -у (м.); ~ем (по~ию) рукй (жёзла и т. п.) уст. порухом (рухом) рукй (жёзла и т. «.); по ~ию кого уст. велінням кого. манйзм миф. манізм, -у. маникіЬр манікюр, -у. маникіЬрньїй манікюрний, маникібрша разг. манікюрниця, манйлла маніла, манільське прядиво, манйловский книжн. маніловський. манйловщина книжн. маніловщина, манйльская: м. пенькй манільське прядиво, Маніла.
манйльский манільський. Ср. манйлла. манибк, манибка бот. манібк, -у, манібка. манибковьій бот. маніоковий, манйпула, манйпул маніпула, маніпул. манипулйрование маніпулювання; перен.
махлювання, манипулйровать маніпулювати, -юю, -юєш; {перен. — ещё) комбінувати, -ую, -уєш, махлювати.
манипулйруемьій маніпульований. манипулйрующий 1. прич. якйй (що) маніпулює и т.п.\ маніпулятор {сущ)\ см. ма- ннпулйровать; 2. прил. маніпуляційний, маніпуляторський. манипулйтор в разн. знач, маніпулятор, манипулйторньїй маніпуляторний. манипулйторский маніпуляторський.
манипулйция маніпуляція; {преступная — ещё) махінація, манип^рн^ нескл., м. и ж.; неизм., этнол.
маніпурі. манип^ри^ нескл., м., иск. маніпурі. манисбба бот. манісоба. манйть несов. 1. {зваті^ манйти, -ню, -ниш; 2. {перен.: влечь, привлекать — ещё) вабити, -блю, -биш, манйти, надити, -джу, -диш, приваблювати, -юю, -юєш; {соблазнять — ещё) спокушати; м. взбры вабити погляди, маннфёст маніфест, -у.
манифестант маніфестант; {демонстрант — ещё) демонстрант, манифестантка маніфестантка; {демонстрантка — ещё) демонстрантка, манифестация маніфестація; {демонстрация
— 	ещё) демонстрація, манифестйрованный маніфестований; демонстрований, манифестйровать маніфестувати, -ую, -уєш;
{демонстрировать — ещё) демонструвати, манифестйрующий 1. прич. якйй (що) маніфестує; маніфестант {сущ)\ 2. прил. мані- фестаційний. манифбльд горн, маніфольд, -у. манихейзм рел. маніхеїзм, -у. манихёйский рел. мaнixёйcький. манихёйство рел. мaнixёйcтвo. манйшечньїй манйшковий, манішковий, маніжковий, манйшка манйшка, манішка, маніжка, мйния манія; м. велйчия мед. манія велйч- ності; м. преслёдования мед. манія переслідування, мйнка {крупа) разг. манка, м^нки {танец) нескл., с. манкі. манкйрование манкірування; нехтування. Ср.
манкировать, манкйрованный манкіруваний; знёхтуваний.
Ср. манкйровать. манкйровать несов. и сов., книжн. 1. (кем-чем) манкірувати, -ую, -уєш и манкірувати, -ую, -уєш (ким-чим); 2. (кем-чем и что — пренебрегать — обычно) нехтувати, -ую, -уєш (кого-що, ким-чим), легковажити (ким-чим). манкирбвка см. манкйрование. манкйрующий 1. прич. якйй (що) нёxтyє (кого-що, ким-чим); недбайло {м. и с), не- дбайлйвець, -вця {сущ)', 2. прил. недбалий, недбайлйвий. мйнко нескл., с., ком. манко.


манк^т
244
маніщий
манкурт прен. манкурт; {приспособленец — ещё) пристосуванець, -нця. манкуртйзм книжн. манкуртйзм, -у; (приспособленчество — ещё) с. пристосуванство, мйина' библ. манна; как -ины небёсной [ждать, ожидйть, жаждать и т. п.\ як манни небесної (з нёба) (як манну небесну, як манну з нёба) [чекати, очікувати, ждати, жадати и т. п.]; -нной небёсной питаться шутл. манною небёсною живитися (жйти). мйнна^ бот. мана, маннйн биохим. манан, -у. мйнннк бот. лепешняк, -у; {обыкновенный) манна трава, маннйт биохим. маніт, -у. маннбза бот. маноза.
м^нный^ {из манной крупы) манний; ~нная крупй манна крупа, манні крупи; м. пудинг кул. манний пудинг, мйнный^ охотн. приманний, вабнйй, вабкйй, привабний. Ср. манйть. мйно нескл., м. и ж., этнол. мано, мановакууммётр спец. мановакууммётр. мановёние уст. помах, -у, мах, -у, порух, -у {м.); будто (как, слбвно, тбчно) по -'НЮ вол- шёбного жёзла (волшёбной пйлочки) ніби (як, наче, неначе) порухом (рухом, помахом) чарівного жёзла (чарівної палички), від помаху рукй (чарівнбї палички), по щучому велінню; по ~ию рукй помахом пальця (руки).
манодетйндер спец, манодетандер. манбк* охотн. вабик, ловёцька дудочка, ло- вёцький пйщик. манбк^ орн. вабёць, -бця. манбметр физ. манометр, манометрйческий физ. манометрйчний. манбметровьій физ. манометровий, м^нор ист. манор. маноцитйн хим. маноцитйн, -у. манбчньїй охотн. вабиковий. Ср. манбкЧ манс этногр. манс.
мансйрда мансарда, с.,разг. піддашшя, мансйрдовьій мансардовий, мансардный мансардний, мйнсн нескл., м. и ж., этнол. мансі, мансйец мансієць, -ійця; ~ййцьі мн. мансійці, -ів.
мансййка мансійка, мансййскнй мансійський, манганам архит. мантапам, -у. мйнтель {пальто) мантель.
МЙНТЙЙНЫЙ мантійний. Ср. мйнтия.
ментика {гадание) мантика. мантйлькамантйлька. Ср. мантйлья. мантйлья мантйлья. мантйсса мат. мантйса. мйнтня в разн. знач, мантія; {пурфурная — ещё) порфіра, мантб нескл., с. манто, мйнтра рел. мантра, манту нескл., с., мед.,разг. манту. мтуііл мед., разг. мануал. мануалйст мед. мануаліст.
Мануэль {клавиатура органа) муз. мануаль,
-ЛІ.
мануальный мед. мануальний, манул зоол. манул. м2муЬлотмед. манублог. манускрйпт манускрйпт, -у; {рукопись — еще) рукопис, -у. мануфактура ист., экон. мануфактура, мануфактурйст ист., экон. мануфактурйст. мануфактур-коллёгня мaнyфaктyp-кoлёгiя. мануфактурный мануфактурний, мануфактур-совётннк мануфактур-радник. мануфактурщик разг., уст. мануфактурник, манцинёлла бот. манцинёла. манципйция юр. манципація. манчёстер текст.,уст. манчёстер, -у, плис, -у. манчёстерец 1. {житель Манчестера) ман- чёстерець, -рця; 2. ист., экон. манчёстерець, -рця, фритрёдер. манчёстерский 1. манчёстерський; 2. ман- чёстерський, фритрёдерський. Ср. манчёстерец 1—2. манчёстерство ист., экон. манчёстерство, фритрёдерство. мйны мн., миф. мани, -ів. мань нескл., м. и ж., этнол. м^нь. маньерйзм иск. маньєрйзм, -у. маньерйст иск. маньєрйст. маньеристйческий иск. маньєристйчний. маньчжур маньчжур; -рьілін. маньчжури, -ів. маньчжурка маньчжурка, маньчжурский маньчжурський, маньйк маніяк, маньяческий маніяцький, маньячество маніяцтво. маньЯчка разг. маніячка, маийще нареч. ваблйво, зваблйво, вабно, звабно, знадлйво, знадно, привабливо, привабно, манлйво, принадно,принадливо. манЯщий 1. якйй (що) манить; прич. ваблячий; 2. {заманчивый) прил. ваблйвий, зваблйвий, вабнйй, звабний, знадлйвий, знадний, при¬


мйо
245
марганец
вабливий, привабний, манлйвий, принадний, реже принадливий, спокусливий. Ср. ма- нйть.
міо {денежная единица) нескл., ж. мао. маойзм политол. маоїзм, -у. маойст политол. маоїст, маойстский политол. маоїстський, маонйнь нескл., м. и ж., этнол. маонйнь. мйори нескл., м. и ж., этнол. м^орі. маорййский этнол. маорійський, мар {курган) мар. мйра' зоол. мара.
мйра^ диал. 1. {призрак, видение) мара; 2. {дымка, марево) мара, серпанок, -нку {м), марево, імла, мла. марабу нескл., м., орн. марабу, марабут {монах-воин) ист.,рел. марабут, марйемый забруднюваний; плямований; очорнюваний, облйваний брудом. Ср. марить 1—2. маразм мед., перен. маразм, -у; старческий м.
старёчий маразм, маразматик разг. маразматик, маразматйческий мед., перен. маразматйч- ний.
марйкасліуз. маракас.
мараковать (в чём, что) прост, {разбираться) розумітися (на чому, в чому), знатися (на чому); {смыслить^ разг. тямити, -млю, -миш и шупити, -плю, -пиш (що); {смекать) разг. метикувати, -ую, -уеш и кумекати, розкидати головою.
маракующий 1. прич. якйй (що) тямить;
2. прил. тямущий, досвідчений, марйл зоол. марал, марйлий зоол. маралячий, мараловбд с.-х. маралівнйк, -а. мараловбдство с.-х. маралівнйцтво. мараловбдческий с.-х. маралівнйцький. маралосовхбз с.-х. маралорадгосп, -у. марйль {клевета) прост, наговір, -вору, поговір (л/.), марйльник с.-х. маральник, мііранньїй прич., прил. мйраиый мазаний, бруднений, забруднений; плямований; поганений, паскуджений. Ср. марйть 1—2. марйнта бот. маранта, марйнтовый бот. марантовий, марйны мн., ист., этнол. марани, -ів; -'йи ед. марйн.
марйнье 1. {действие) марення, бруднення; каляння; плямування; мазання, мазюкання, ляпання, б^зграння; черкання, викреслю¬
вання, псування; ср. марйть 1—4; 2. {мазня) разг. мазанйна, базгранйна. мараскйн винодел, мараскін, -у. маратель прен. мазій, -ія; {писака) ирон. писака.
марйтельиица прен. мазійка; {писака) ирон. писака.
марйттиевые сущ., мн., бот. маратієві, -их. маратхи нескл., м. и ж.\ неизм., этнол.
маратхи, -ів. маратхский этнол. маратхський. марйтыл!»., этнол. марати, -ів. марйть 1. {пачкать) разг. мазати (мажу, м^жеш), бруднйти, забруднювати, -юю, -ЮЄШ, разг. каляти; {портить) псувати (псую, псуёш), переводити, -джу, -диш; {пятнать) плямувати, -ую, -уеш, плямйти, -млю, -мйш; м. бумагу перен., разг. псувати (переводити) папір; 2. {перен.: пятнать, порочить) разг. плямувати, разг. поганити, очорнювати, -юю, -юєш (кого-що); м. репутацию разг. плямувати репутацію чию, кого, очорнювати (поганити, паскудити) ім’я кого; м. руки об кого, обо что перен. паскудити (поганити, бруднйти, каляти) руки об кого, об ЩО', 3. {плохо писать, рисовать) разг. мазати, мазюкати, ляпати, базграти; 4. {вычеркивать) разг. черкати, викрёслювати, -юю, -юєш.
марйться І.разг. мазатися (мажуся, мажешся); {пачкаться — ещё) бруднйтися, плямуватися, -ується, забруднюватися, -ююся, юєш- ся, калятися; 2. {ввязываться во что-л.) прост, поганитися, паскудитися, -джуся, -дишся; 3. {порочиться и страд) плямуватися, поганитися, обливатися болотом (брудом). Ср. марить 1—2. марафёт жарг. марафёт, -у; иаводйть м.
прост, намарафёчуватися, -уюся, -уєшся. марафби спорт., перен. марафон, -у; предвыборный м. предвйборчий марафон, марафбиец спорт, марафонець, -нця. марафбнский спорт., перен. марафонський; м. бег марафонський біг; м. срок стройтель- ства марафонський тёpмiн будівнйцтва. мар^шка полигр. чорнйш, -а {м). марйющий 1. прич. якйй (що) маже и т. п.;
CM. марйть 1—4; 2. прил. масткйй, калкйй. марблйт {вид стекла) марбліт, -у. маргагуселйи кул. маргагуселін, -у, комбіжйр, -У-
мйргаиец хим. марганець, -нця, манган, -у; хлорйстый м. хлористий марганець.


марганецсодержйщий
246
маркграф
марганецсодержйщий хим. марганцевмісний, марганцевый марганцевий, мангановий, марганцбвистый хим. марганцёвистий. марганцбвка разг. марганцівка, марганцовокйслый хим. марганцевокйслий. марганцоворудный хим. марганцеворудний, марганцбвый см. марганцевый, маргарйн кул. маргарйн, -у. маргарйновый кул. маргарйновий. маргарйт мин. маргарйт, -у. маргарйтка бо/гг. стокротка, разг. маргарйтка;
--ки мн. стокротки, -ток, разг. маргарйтки. маргинал социол. маргінал; {отщепенец — ещё) відщепенець, -нця, ізгой, -6я. маргинал ИИ мн., полигр. маргіналії, -ій; '^ия ед. маргіналія, маргиийльность маргінальність, -ності. маргинальный маргінальний, диал. загумін- ковий.
мйрго нескл., с., спец. марго, мардёр с.-х. мардёр.
мйрево 1. {мираж) марево; 2. {теплые испарения от земли — ещё) юга {ж)\ {дымка) марево, ж. імла, мла. мйревые сущ., мн., бот. лободові, -их. мйревый^ маревний. Ср. мйрево 1—2. мйревый^ болотйстий. Ср. марь^. мйревый^ бот. лободовий. Ср. марь^. мареканйт мин. мареканіт, -у. марёль сад. марёль, -лі, жердёля. марёмма геогр. марёма. марёна бот. марёна. марёнго нескл., с.; неизм. марёнго. марёновые сущ., мн., бот. мapёнoвi, -их. марёновый, марённый бот. марёновий. маребграф геод. мареограф, мйржа ком. маржа.
маржиналйзм политол. маржиналізм, -у. маржинальность спец., экон. маржинальність, -ності.
маржинальный спец., экон. маржинальний.
марзйн полигр. марзан.
мйри нескл., м. и ж., этнол. марі.
марйец этнол. марієць, -ійця; ~ййцы мн.
марійці, -ІВ. марийнка мор. маріїнка. марййка этнол. марійка, марййский этнол. марійський, марикультура научн. марикультура. марймба муз. марймба. маримбида зоол. маримонда. марйна жив. марйна, морськйй краєвйд (-у), маринйд кул. маринад, -у.
маринадный кул. маринадний, маринйзм политол. маринізм, -у. маринйстж’г^в., политол. мариніст, маринйстика жив. мариністика, марййка ихт. марйнка. мариновйние кул. маринування, квашення, маринбванный кул. маринований, квашений, мариновать 1. кул. маринувати, -ую, -уєш, квасити (квашу, квасиш); 2. {задерживать) перен. затрймувати, -ую, -уєш, зволікати; м. дёло перен., разг. зволікати справу, мариноваться 1. кул. маринуватися, -ується, кваситися, -ться; 2. перен. затрймуватися, -уюся, -уєшся, страд, зволікатися. Ср. мариновйть 1—2. маринбвка кул., разг. маринування, квашення (с.). Ср. мариновйть 1. маринбвочньїй кул. маринувальний, квасильний. Ср. мариновйть 1. мариибвщик спец, маринувальник. маринбвщица спец, маринувальниця. маринопалинблог маринопалінблог. маринопалинологйческий маринопаліноло- гічний.
маринопалинолбгия маринопалінологія. маринующий 1. прич. якйй (що) маринує и т. п.; маринувальник {сущ.); см. мариновать 1; 2. прил. маринувальний, квасйльний. мариоиётка мapioнёткa; {кукла — ещё) лялька, мариоиёточиый мapioнёткoвий; ляльковий; ~ное правйтельство политол. мapioнёткo- вий уряд, мариуполйт горн, маріуполіт, -у. марихуана {наркотик) марихуана, мариху^ниый марихуанний, марихуановий. мйрка* 1. {знак оплаты почтовых, гербовых сборов) марка; 2. {знак, клеймо на изделиях, товарах) марка, знак, тавро, -а; м. фйрмы марка (знак, тавро) фірми; под ~кой чего під маркою (вйглядом) чого', пбртить «-ку перен. псувати марку, мйрка^ {о качественном товаре) марка, ґатунок, -нку {м), сорт, -у, якість (якості); вы- сбкой (высшей, пёрвой) ~ки високої (вйщої, пёршо!) марки (якості), високого ґатунку, вйщого (пёршого) сорту (ґатунку); держйть (выдёрживать) ~ку перен. тримати (витрй- мувати) марку, мйрка^ ист. марка.
мйрка^ {денежная единица) ист. марка, марказйтліг/». марказйт, -у. марказйтовый мин. марказйтовий. маркгрйф ист. маркграф.


маркграфйня
247
мародёрствующий
маркграфйня ист. маркграфйня. маркграфский ист. маркграфський, маркграфство ист. маркграфство, мйркер {для текста) маркер, маркёр* с.-х. маркёр; м. рядовбй маркёр рядковий,мітчик, маркёр^ {ассистирующий при игре в бильярд) уст. маркёр, маркёриый маркёрний. Ср. маркёрЧ маркёрский маркёрський. Ср. маркёр^, маркёрство маркёрство. Ср. маркёр^ мйркётинг ком. маркётинг, -у. м^ркётинговый ком. маркётинговий. маркетблог ком. маркетолог, маркетологйческий ком. маркетологічний. маркетолбгия ком., экон. маркетологія. маркетрй нескл., с., иск. маркетрі. маркйз {дворянский титул) маркіз, маркйза* {дворянский титул) маркіза, маркйза^ {навес) маркіза, маркизёт текст. марк1зёт, -у. маркизётовый текст. марк1зётовий. мйркий мазкйй. Ср. марйть 1. маркировальный* маркірувальний. Ср. маркировать*.
маркировальный^ маркувальний. Ср. маркировать^.
маркирование* маркірування. Ср. маркировать*.
маркирование^ маркування. Ср. маркиро- в^ть^
маркирбванный* маркірований. Ср. маркировать*.
маркирбванный^ маркований. Ср. маркиро- вйть^
маркировать* с.-х. маркірувати, -ую, -уєш. маркировать^ {ставить клеймо) спец. маркувати, -ую, -уєш; м. ббувь маркувати взуття; м. сталь маркувати сталь, маркировать^ {в бильярде) маркірувати, -ую, -уєш.
маркироваться спец. маркіруватися, -ується. маркирбвка спец. маркірування {с.). маркирбвочный спец. маркірувальний, маркирбвщик спец. маркірувальник, маркирбвщица спец. маркірувальниця, маркирующий маркірувальний, маркитйнить несов., прост, маркітанити. маркитант ист. маркітант, маркитйнтка ист. маркітантка, маркитантский ист. маркітантський, маркитйнтство ист. маркітантство.
мйрко нескл., с., фин. марко; м.-размёр фин.
марко-рбзмір, -у. марковский физ. марковський. м^рковый физ. марковий, маркомйны Л1»., ист. маркомани, -ів. маркость мазкість, -кості. Ср. марйть 1. марксйзм политол. марксйзм, -у; легальный м. легальний марксйзм; революцибнный м. революційний марксйзм. марксйзм-ленинйзм политол. марксйзм-ле- НІНІЗМ {род. марксйзму-ленінізму). марксйст политол. марксйст. марксйстка политол. марксйстка. марксйстски нареч. по-марксйстському, по- марксйстськи; {как марксист) як марксйст. марксйстский политол. марксйстський; ~кое мировоззрёние марксйстський світогляд, марксйстско-лённнский политол. марксйст- cькo-лёнiнcький. марксблог политол. марксблог. марксолбгия политол. марксолбгія. маркшёйдер горн, маркшёйдер. маркшейдерйя горн, маркшейдерія, маркшёйдерский горн, маркшёйдерський. маркшёйдерство горн, маркшёйдерство. марлевый текст, марлевий. Ср. мйрля. марлйньїлі/і., ихт. марлйни, -ів. м^рля текст, марля, марматйт мин. марматйт, -у. мармелад кул. мармелад, -у; фруктбвый м.
фруктбвий мармелад, мармеладка, мармеладина уменьш. мармеладка. Ср. мармелйд. мармеладный кул. мармеладний, мармйт техн. марміт, -у. м^рмор уст. мармур, -у. марморация спец. мармурування (с.). марморйрованный спец. мармурбваний. марморйровать несов., спец. мармурувати, -ую, -уєш.
марморйроваться несов., спец. мармуруватися, -ується. м^рморный>^ст. см. мраморный, мародёр мародёр, мародёрка разг. мародёрка, мародёрничать уст. см. мародёрствовать, мародёрский мародёрський. мародёрство мародёрство, мародёрствовать несов. мародёрствувати, -ую, -уєш.
мародёрствующий 1. прич. якйй (що) ма- poдёpcтвyє; мародёр {сущ)', 2. прил. мародёрський.


марокён
248
маршевйк
марокён текст, марокён, -у. марокёновый текст, марокеновий, мароккйнец марокканець, -нця; -нцы мн.
марокканці, -ів. марокканка марокканка, марокканский марокканський, марбккская: м. саранчй мароккська сарана, маронйт рел. мароніт; ~ты мн. мароніти, -ів. мкрочк2іуменьіи.-ласк. марочка. Ср. мйрка^ мйрочннца {коробочка) марківнйця. Ср. м^р- ка^
мйрочный* марковий; м. альббм марковий альбом. Ср. мйрка^ мйрочный^ марочний; {сортовой — ещё) сортовйй; ~ые вйна марочні (сортові) вйна. Ср. мйрка^. марр6ныл/я., ист. марони, -ів. марс 1. {м строчная) мор. марс; 2. {М прописна^ астр., миф. Марс, мйрса-бр^с мор. марса-брас. марсал^ винодел, марсала, м^рса-рей мор. марса-рей. марсёлец марсёлець, -льця; ~цыл/н. мapcёльцi,
-ІВ.
марселйн текст., ист. марселін, -у. марселйновый текст, марселіновий, марсель мор. марсель, марсельёза муз. марсельеза, марсельный мор. марсельний. Ср. марсель, марсёльскнй геогр. марсёльський. марснйннн марсіянин, марсіанин; '^^не мн.
марсіяни, -ян, марсіани, -ан. марсианский марсіянський, марсіанський, марсилёевые сущ., мн., бот. марсйлієві, -их. марсйлея бот. марсйлія. марсовбй мор. 1. прил. марсовйй; 2. сущ. мар- совйй, -ого. марсохбд спец. марсохід, -хода. мйрсы мн., ист. марси, -ів. март бёрезень, -зня, поэт., уст. березіль, -золя, березоль, мартён мет. 1. {печь) мартён, -а; 2. {сталь) мартён, -у. мартёновец мет. мapтёнiвeць, -вця. мартёновский мapтёнiвcький; -кая печь мар- тёнiвcькa піч; ~кая сталь мapтёнiвcькa сталь.
мартенсйт техн. мартенсйт, -у. мартенсйтный техн. мартенсйтний. мартёнщик мет. мартённик, мapтёнiвeць, -вця.
мартингал спец. мартингал.
мартйни нескл., {м. и с), винодел, мартіні (с.). мартннйзм ист. мартинізм, -у. мартнийст ист. мартиніст. мартинйстскнй ист. мартиністський. мартиролбг церк. мартиролог, мартиролбгий церк. мартирологій. мартирологйческий церк. мартирологічний. мартиролбгия церк. и перен. мартирологія. мартйт мин. мартйт, -у. мартовский березнёвий. мартын реже см. мартышка^ мартышечий зоол. мавповий. мартышка* зоол. мавпа, мартышка^ орн. мартйн {м.). мартышкин мавпин, -а, -е; м. труд перен., разг. марна (дарёмна, пуста) праця. Ср. мар- тышкаЧ
мартышковые сущ., мн., зоол. мавпйні, -их. мартышковый зоол. мавповий. мартышкообразные сущ., мн., зоол. мавпоподібні, -их. мархур зоол. мархур. марцийльный марційльний. марципан кул. марципан, марципанный, марципановый кул. марци- панний, марципановий, марш* 1. {способ ходьбы) марш, -у; {о продвижении войск — ещё) похід, -ходу; м.-брос6к воен., спорт, марш-кидок, -дка; м.-манёвр воен. марш-манёвр, -у; м.-парйд марш-парад, -у; на -'ше на марші, крокуючи маршем; с ~ша 3 маршу; церемониальный м. церемоніальний марш; 2. строит, марш; лёст- ничный м. сходовйй марш (проліт, прогін), марш^ муз. марш.
марш^ межд. марш, гайда; {прочь — ещё) геть, КИШ, забирайся; бегбм м.! бігом руш!; шйгом м.! кроком руш! марш^ геогр. марш, -у. маршал маршал.
маршаллизйция политол. маршаллізація. маршаллизбванный политол. маршаллізб- ваний.
маршаллизов^ть несов. и сов., политол.
маршаллізувати, -ую, -уєш. маршаллйт маршаліт, -у. маршальский маршальський; м. жезл маршальський жезл, маршальство маршальство, маршйнция бот. маршанція. маршевйк воен., разг. маршовйк, -а. Ср. марш*.


мйршевость
249
маслёнок
міршевость муз. маршовість, -вості. Ср. марш^.
маршевый* маршовйй; м. батальбн воен. маршовйй батальйон; м. двйгатель техн. маршовйй двигун. Ср. маршЧ мйршевый^ маршовйй; м. ритм маршовйй ритм. Ср. марш^. маршеобрйзный маршоподібний. Ср. марш^. мйрши {прибрежные луга) мн. марші, -ів. мйршик дшвньш. маршик. Ср. марш^. марширование, марширбвка маршування, марширування; {вышагивание — ещё) крокування. Ср. маршировать, маршировать маршувати, -ую, -уєш, марширувати; {вышагивать — ещё) крокувати, ступати маршем, марширбвочный маршувальний, марширувальний.
марширующий якйй (що) маршує (марширує);
сущ. маршувальник, марширувальник. маршйтхг/л1. маршйт, -у. марш-марш межд., ист. марш-марш; м.-м^р- шем [понестйсь, помчаться и т. п.] уст. луже швйдко [понестйся, помчати[ся] и т. л.], маршрут маршрут, -у. маршрутизация ж.-д. маршрутизація, маршрутка разг. маршрутка, маршрутный маршрутний; -'ная съёмка маршрутне знімання; ~ное таксй маршрутне таксі; м. пбезд маршрутний поїзд (потяг); м. указатель маршрутний покажчик, марь^диал. см. мйрево2. марь^ {болотное пространство в тайге) болото, багно, -а (с.). марь^ бот. лободі.
Марьин: м. кбрень бот. півонія, мар’їн корінь (-реня).
марьіж' (брак) уст. шлюб, -у; (свадьба) с.
весілля, марьйж^ карт, мар’яж, -у. марьйжный^ шлюбний; {свадебный — ещё) весільний. Ср. марьйж^ марьйжный^ мар’яжний. Ср. марьяж^ марьйнник бот. перестріч, -у, день-і-ніч {род. ДНЯ-І-НОЧІ), сестрйчки, -чок {мн), брат-і- сестра {род. брата-і-сестрй). масй нескл., м. и ж.; неизм., этнол. маса, масйн нескл., м. и ж.; неизм., этнол. масан. маседуан кул. маседуан, -у. міска маска, уст. машкара; {личина — ещё) личйна; защйтная м. воен., спорт, захисна маска; надёть [на себй] ~ку перен. надіти (надягтй, надягнути, накласти, напнути, на-
тягтй, натягнути) [на себе] маску (машкару, личйну); носйть --ку перен. носйти маску (машкару, личйну); погребальная м. иск. поховальна маска; ритуальная м. этногр. ритуальна маска; сбрбсить [с себА] ^ку перен. скйнути (зняти) [з сёбе] маску (машкару, личйну); сорвйть --ку с кого зірвати маску (машкару, личйну) з кого. маскарад маскарад, -у; {перен.: притворство
— 	ещё) с. удавання, прикидання, маскарадный маскарадний; {карнавальный — ещё) карнавальний; м. костіЬм маскарадний (карнавальний) костюм, маскарби архит. маскарон. маскирование реже см. маскнрбвка. маскирбванный маскований, маскировать маскувати, -ую, -уєш, замасковувати, -овую, -овуєш, ховати від очей; {худшее лучшим — ещё) разг. личкувати, заличковувати.
маскироваться несов. маскуватися, -уюся, -уєшся.
маскнрбвка маскування (с.). маскирбвочный маскувальний; м. халйт маскувальний халат, маскирбвщик маскувальник, маскируемый маскований, маскирующий 1. прич. якйй (що) маскує (приховує и т. п)\ маскувальник {сущ.); см. маскировать; 2. прил. маскувальний, маскбныл/»., астр, маскони, -ів. маскообразный маскоподібний, маскосёть спец. маскосітка. маскулинизация физиол. маскулінізація, маскульт см. масскульт. маскхаліїт (маскирбвочный халат) воен. маскхалат (маскувальний халат), мйсленик см. маслёнок.
Масленица, разг. Масленая этногр. Масниця, Масляна, -ої {сущ), Масляниця, уменьш.-ласк. Масничка; О не всё коту М. погов. не все (не щодня) котові Масниця (Масничка) [, буде і Велйкий піст]; до часу дзбанок воду носить; минулися рокй, що розпирали бокй. масленичный масничний, масляничний. маслёнка 1. {посуда) маслянка, масельнйчка, масничка, диал. раква; 2. техн. маслянка; {посуда для дёгтя) мазнйця, мастйльниця. мйслено нареч. масляно, мысленный прич. маслений; мащений;
олієний. Ср. мйслить. маслёнок бот. маслюк, -а.


маслёнщик
250
маслотбпный
маслёнщик спец. мастйльник. масленый (смазанный^ пропитанный маслом) прил. намаслений, маслений, маснйй; олієний; (перен.: чувственный, сластолюбивый', слащавый) маснйй, масляний; м. взгляд маснйй (масляний) погляд. Ср. масляный, маслйна бот. маслйна, олйва; (плод — ещё) олйвка; {дикая) лох, -у, маслйнка. маслйнка уменьш. маслйнка; олйвка. Ср. маслйна.
маслйновые,/7е^/се маслйнные сущ., мн., бот.
маслйнові, -их, олйвкові. маслйновый, маслйнный бот. маслйновий, олйвковий.
мыслить разг. {животным жиром) маслити; {мазать — ещё) мастйти (мащу, мастиш); {растительным маслом — обычно и в техническом применении) оліїти, мыслиться разг. 1. {оставлять масляные пятна) мастйтися (маститься); 2. {лосниться, блестеть) лисніти, лиснітися, оліїтися. Ср. мыслить. мАслице уменьш.-ласк. маслечко. Ср. м^сло. мйсличность олійність, -ності. маслйнные реже см. маслйновые. масличный бот. олійний; ~ые растёния олійні рослйни. маслйнный реже см. маслйновый; ~ное дё- рево см. маслйна. мйслишко, ^лкслтчкоуменыи.-ласк. маслечко;
ж. 	олійка. Ср. мйсло. мйсло 1. масло; {растительное — обычно) ж. олія; вазелйновое м. вазелінове масло; ка- стбровое м. рицйнова олія; кокбсовое м. кокосова олія; поглотйтельное м. техн. вбирна олія; нодсблнечиое м. соняшникова олія; слйвочное м. вершкове масло; эв- калйнтовое м. евкаліптова олія; О ерундй (чепухй) на пбстном ~ле разг. дурнйця, дурнйці, -йць {мн), ні се, ні те, ні трёте чортзна-що; {вздор — ещё) нісенітниця; на вербі груші; Хймині кури; Мотрині яйця; сон рябої кобйли; бабині досвітки; на городі бузина, а в Кйєві дядько; как (будто) ~ом по сёрдцу разг. як маслом по душі (серцю), як мёдом по губах (душі); как по --лу [идтй (течь, катйться и т. п.)] разг. як по маслу [йти (тектй, котйтися и т. п)\, кйшу --ом не иснбртншь погов. каші маслом не зіпсуєш; масло каші не зашкодить, сметаною варё- ників не зіпсуєш; м. масляное разг. солом’яна солома, масло масляне; подёрнуться '-0М {о взоре) стати (зробйтися) маснйм
(масляним); 2. {масляные краски) жив. олія, олійна фарба, масло; 3. {смазка — обычно) техн. мастйло, реже олйва; деревйнное м. олйва; смазочное м. мастйло. маслобак маслобак, маслоблбк маслоблок.
маслоббйка 1. {аппарат для сбивания животного масла) маслоробка; {ручная) мас- нйчка; 2. разг. см. маслоббйня 1. маслоббйно-жировбй маслоробно-жировйй. маслоббйньїй 1. {относящийся к изготовлению растительного масла) олійницький; 2. {относящийся к производству коровьего масла) маслоробний, маслоббйня 1. {для производства растительного масла) олійня, олійниця; 2. {для производства коровьего масла) маслоробня, маслоббйщик, маслодёл 1. олійник; 2. маслороб. Ср. маслоббйный 1—2. маслодёл маслороб.
маслодёлие 1. олійництво; 2. маслоробство.
Ср. маслоббйный 1—2. маслодёльный маслоробний, маслодёльня маслоробня, маслодобывающий маслодобувнйй. масложировбй масложировйй; олійно-жиро- вйй.
маслозавбд {по изготовлению коровьего масла) маслозавод, -у; {по изготовлению растительного масла) олійний (олійницький) завод, ж. олійня, олійниця, маслозанрйвочный маслозаправний; масти- лозаправний. маслоизготовйтель масловиробнйк, -а. маслонанблненный маслонаповнений. маслонбсный бот. олієносний, маслоотделйтель техн. масловіддільник, мастиловіддільник, маслоохладйтель спец. маслоохолоджувач. маслоочистйтель спец. маслоочйсник, масти- лоочйсник.
маслопровбд техн. маслопровід, -воду, мастилопровід.
маслоразбрызгивающий маслорозбрйзкува- льний.
маслорбдный олієродний. маслосеменй {мн) олієнасіння {с., собир). маслостбйкость маслостійкість, -кості, маслосыровйренный маслосироварний, маслосыродёльный маслосироробний, маслосыромолбчный маслосиромолочний, маслотбн спец. маслотоп, маслотбпный спец. маслотопний.


маслоуказ^тель
251
массбвка
маслоуказ^тель маслопокажчик; мастило- покажчик.
маслофасбвочный техн. маслофасувальний. маслофільтр техн. маслофільтр, маслохранйлище маслосховище. маслоэкстракцибнный маслоекстракційний. маслібки мн., ихт. маслюкй, -ів, морські собачки (-чок). масляник CM. маслёнок, маслянйсто нареч. маслянйсто; оліїсто. Ср.
маслянйстый 1—2. маслянйстость маслянйстість, -тості; олійність, -ності; лискучість, -чості. Ср. маслянйстый 1—2. маслянйстый 1. масляийстий; оліїстий; 2. {лоснящийся, глянцевый) лискучий, лиснючий, масляийстий. маслянка см. маслёнок, мйсляно-нперцнбнный масляно-іперційний. маслянокйслый маслянокйслий. масляный 1. масляний; {относящийся к растительному маслу — обычно) олійний; {о пятнах и т. п. — ещё) маснйй; 2. жив. олійний; ~ная краска олійна фарба; 3. техн. мастйльний, олйвний, реже олійний и масляний. Ср. мйсло 1—3. маслйтал!»., бот. маслюкй, -ів. Ср. маслёнок, масмйныл!;^., косм, масміни, -ів. масбн рел., филос. масон, масбнкарел., филос. масонка, масбнскнй рел., филос. масонський, масбнстворел., филос. масонство, мйсочный масковий. Ср. мйска. мйсса 1. {вещество, смесь) маса; грунтбвочная м. иск. ґрунтувальна маса; клёйкая м. клейка маса; сыркбвая м. сиркова маса; 2. физ. маса; вращательнодвйжущаяся м. обер- тальнорухома маса; едннйца --ссы одинйця маси; крнтйческая м. критйчна маса; м. покбя физ. маса спокою; 3. {единое, неразрывное', скопление) маса; воздушные ~ссы повітряні маси; дёнежная м. фин. грошова маса; сплошнбй -ссой суцільною масою; хмарою; товарная м. товарна маса; 4. {большое количество — ещё) разг. сйла, сйла- силённа {род. сйли-силенної), бёзл1ч, -\,разг. море, хмара; в [ббщей] ~ссе {в большинстве своём) здебільшого, реже здебільш, здебільше; ~ссы нарбда сйла-силённа (маса) народу.
массагётыл!»., ист. масагёти, -ів. массйж масаж, -у; {тела — ещё) с. натирания, розтирання, розминання.
массажёр масажёр.
массажйровать масажувати, -ую, -уєш; {тело
— 	ещё) натирати, розтирати, розминати, массажйроваться масажуватися, -уюся, -уєшся; натиратися, розтиратися, розминатися.
массажйруемый масажований, массажйрующнй 1. прич. якйй (що) масажує и т.п.; масажувальник, масажйст {сущ.); см. массажйровать; 2. прил. масажу вальний.
массажйст масажйст. массажйстка масажйстка. массажный масажний; ~ная щётка масажна щітка. массакй>^ст. масака. массакбвьій>^ст. масаковий. мйсса-светймость физ. маса-світність {род.
маси-світності). массйв масйв, -у; жнлйщньїй м. житловйй масйв; лесовбй м. лісовйй масйв. массйвно нареч. масйвно. массйвность масйвність, -ності. массйвньїй масивний; {по объёму — ещё) здоровённий, здоровёзний, величёзний; {по весу) ваговитий; {р полном человеке — ещё) обіймистий, дебёлий, важкйй. массикбт хим. масикот, -у. массйрование' масажування. Ср. массйро- ватьЧ
массйрованне^ воен. масування. Ср. массйро- вать^.
массйрованно нареч., воен. масовано, массйрованный масований, шквальний; м. налёт (удйр) масований наліт (удар); м. огбнь шквальний вогонь, массйровать^ {делать массаж) масажувати, -ую, -уєш; робйти (-блю, -биш) масаж, массйровать^ {сосредоточивать) воен. масувати, -ую, -уєш, зосерёджувати, -ую, -уєш, збирати в одйн кулак, массйроваться* масажуватися, -уюся, -уєшся.
Ср. массйроватьЧ массйроваться^ воен. масуватися, -ується. масснрбвка воен. масування (с.). масскульт, маскульт (массовая культура) маскульт, -у (масова культура), масс-мёдна нескл., мн., журн. мас-мёд1а. массмедййный журн., разг. масмедійний. массмедййщик журн., разг. масмедійник. масс-мётр физ. мас-мётр. массовйк разг. масовйк, -а. массбвка разг. масовка.


міссово-политйческий
252
мастопатйя
мйссово-политйческий масово-політйчний. массовость масовість, -вості. массовый масовий; ~вая безраббтица масове безробіття; ~вое произвбдство масове ви- робнйцтво. массообмён масообмін, -у. массоотдйча спец, масовіддача, массопередйча спец, масопередача. масс-спёктр физ. мас-спектр, масс-спектрйльный физ. мас-спектральний. масс-спектрбграф физ. мас-спектрограф, масс-спектрографйческий физ. мас-спектро- графічний.
масс-спектрогрйфия физ. мас-спектрогрйфія. масс-спектрбметр физ. мас-спектрометр, масс-спектрометрйческий физ. мас-спектро- метрйчний.
масс-спектромётрия физ. мас-спектрометрія. масс-спектроскопйя физ. мас-спектроскопія. массула бот. масула. мйстаба археол. мастаба. мастйк прост, мастак, -а; (искусник — ещё) митець, -тця. мастйчить прост, робйти, -блю, -биш; {мастерить) майструвати, -ую, -уєш. мйстер майстер, -тра; (искусник — ещё) митёць, -тця, реже майстёрник и мистёць, -тця, разг. мастак, -а; (специалист — ещё) фaxiвёць, -вця, спеціаліст; гбре-м. горе- майстер, попсуй-майстер, презр. партач, -а; жестяных дел м. уст. бляхар, -я; золотйх дел м. уст. золотар, -я; м.-модёль техн. майстер-модёль (род. майстра-моделі); м.- настйвник майстер-наставник (род. майст- ра-наставника); м. своегб дёла майстер своєї справи; м.-станбк майстер-верстат (род. майстра-верстата); м.-штймп мет. майстер- штамп (род. майстра-штампа); часовых дел м. годинникар, -я; О дёло ~ра бойтся погов. діло майстра хвалить (величає, знає), роббта майстра боїться, по роботі пізнали майстра, майстра й діло боїться, в умілого й долото рйбу ловить, добра пряха і на кочерзі (скіпці) напрядё; на все руки м.разг. майстер на всі руки (на всячину), мастик до всього, на всі штуки вділий; і швець, і жнець, і на дуду грець.
мастерйть разг. майструвати, -ую, -уєш. мастерйться разг. майструватися, -ується. мастерйца 1. майстрйня, майстрйха; 2. (искусница) разг. майстёрниця; м. майстер, -тра, митёць, -тця, реже мистёць, -тця; (жена мастера) сущ., разг. майстрова, -6ї.
мастеровйто нареч. майстровйто. мастеровйтость майстровйтість, -тості, мастеровйтьій майстровйтий. мастеровбй 1. прил. майстровйй; 2. сущ.
майстровйй, -ого. мастеровщйна собир., прост., уст. майстрові, -йх (сущ., мн). мастербк строит, кёльня, кёльма (ж). мастерская сущ., ж. майстёрня, уст. робітня; (по пошиву одежды) нескл., с. ательє; (художественная — ещё) студія; авторембнтная м. авторемонтна майстёрня; бочйрная м. уст. бондарня; гравёрная м. гравёрна майстёрня, уст. рихтовня; жестяная м. уст. бляхарня; зеркальная м. уст. люстрівня; красйльная м. уст. фарбівня; меховая м. уст. кушнірня; мбрная м. мишарна майстёрня; сапбжная м. шёвська майстёрня, уст. чоботарня; шбрная м. лимарна майстёрня, уст. лимірня. мйстерскй нареч. майстёрно, по-митёцькому, [по-]митёцьки, по-мистёцькому, мистёцьки; кваліфіковано, віртуозно. Ср. мастерскбй. мастерский (принадлежащий, свойственный мастеру) майстрів, -рова, -рове, мастерскбй (искусный) майстёрний, ми- стёцький, митёцький, вправний; (об изделии
— 	ещё) досконалий, мастерствб 1. (ремесло) уст. майстёрство; 2. (большое умение) мaйcтёpнicть, -ності (ж), уст. майстёрство. мастйка мастйка.
мастйковый мастйковий; ~вое дёрево бот.
мастйкове дёрево. мйстикс бот. м^стикс, -у. мастйстый спец. мастйстий. мастйт мед. мастйт, -у, разг. груднйця (ж), грудозапал, -у, молокожовниця. мастйтость мастйтість, -тості; поважність, -ності. Ср. мастйтый. мастйтый мастйтий; (почтенный — ещё) поважний, вйзнаний; м. писатель мастйтий (вйзнаний) письмённик. мастйфф кинол. мастйф. мастихйн жив. мастихін, мастйчный мастйковий. Ср. мастйка. мастодонзйвры мн., палеонт. мастодонзаври,
-ІВ.
мастодбнт палеонт., перен. мастодонт, мастоидйт мед. мастоїдйт, -у, ж., разг.
смочковйця. мастопатйя мед. мастопатія, разг. грудо- хворість, -рості, молокозалозохвбрість.


мастоцйты
253
материалистйческий
мастоцйты ЛІН., зоол. мастоцйти, -ів. мастурбация мед. мастурбація, мастурбйровать мед. мастурбувати, -ую, -уєш.
масть масть, -ті; в м., к ~ти, под м. прост, до масті, під масть; к ~ти быть (приходйться) прост, до масті бути (лйчити); всех (любых, разных и т. п.) мастей прост, всіх (всіляких, різних и т. п.) мастёй; однбй (такбй же) --ти, под одну м. прост, однієї (такої самої и т. п) масті, під одну масть, масу нескл., ж., ихт. масу, масхараббз театр, масхараббз, -у. масштаб масштаб, -у, с. мірйло; (размер — ещё) розмір, -у, обсяг, -у, розмах, -у; м. стбимости экон. масштаб вартості; м. цен масштаб цін; -бы раббт масштаб (розмах) робіт.
масштабйровать информ. масштабувати, -ую, -уєш.
масштабйрование информ. масштабування. масштабно нареч. масштабно^ грандіозно, масштабность масштабність, -ності. масштабный масштабний, грандіозний: --ное стройтельство масштабне (грандіозне) будівнйцтво. мат* іиахм. мат, -у.
мат^ {половик, подстилка) мата (ж.). мат^ {матовость, шероховатость) мат, -у. мат^: крнчйть (орйть, вопйть и т. п.) благйм -том прост, несамовйто (крйком) кричати, репетувати, ую, -уєш, горлати, кричати [як] на живіт (пуп), волати дйким крйком. мат* {браній лихослів’я (с.), матюкй, -ів {мн). матабёле нескл., м. и ж., этнол. матабеле. матадбр матадор, матадбрскнй матадорський. матйко-мйкй: м. язьїкй матако-мака мови, матамйта зоол. матамата. матё {напиток) нескл., м. мате, парагвайський чай {род. чаю), мателбт* мор. мателот, мателбт^ см. матлбт^ математизация математизація, математизйровать несов. и сов. математизувати, -ую, -уєш. математизйроваться несов. и сов. математизуватися, -ується. математик математик, математика математика, матемйтико-статистйческий математико- статистйчний. математйчески нареч. математйчно.
математйческий математйчний. математйчка разг. математйчка. матерёть заматеріти {сов), дебеліти, разг. кремезніти; {стареть — ещё) старіти. Ср. матёрый 1. матереубййство юр. матеревбйвство. матереубййца м. и ж., юр. матеревбйвця, м.
матеревбйвець, -вця, ж. матеревбійниця. материал 1. матеріал, -у, ж. речовина, сировина; {документальные данные, сведения) мн. дані, -их, відомості, -тей; жйзненный м. лит. життєвий матеріал; законодательный м. юр. законодавчий матеріал; кислото- упбрный м. хим. кислототривкйй матеріал; крепёжный м. строит, кріпйльний матеріал; крбвельный м. строит, пoкpiвёльний матеріал; обвинйтельные --лы юр. обвинувальні матеріали; оправдательные -лы юр. виправдні матеріали; подёлочный м. виробнйй матеріал; слёдственный м. юр. матеріал слідства, слідчий матеріал, дані слідства; упакбвочный м. пакувальний матеріал, пакувальна речовина; 2. текст, матерія {ж)\ {ткань — ещё) тканйна {ж), крам, -у, матеріал, -у. материйлец см. материальчик, материализация матеріалізація, материалйзм филос. матеріалізм, -у; войн- ствующий м. войовнйчий матеріалізм; вульгарный м. вульгарний матеріалізм; диалектйческий м. діалектйчний матеріалізм; исторйческий м. історйчний матеріалізм.
материализбванный матеріалізований, материализовать несов. и сов. матеріалізувати, -ую, -уєш; {воплощать — ещё) втілювати, -юю, -юєш / втілити, уречевлювати / уре- чёвити, -влю, -виш. материализоваться несов. и сов. матеріалізуватися, -ується, уречёвлюватися, -юється / уречёвитися, оприявнюватися / оприявни- тися.
материализуемый матеріалізований; втілюваний, уречёвлюваний, уречёвлений. материализующий 1. прич. якйй (що) матеріалізує (ypeчёвлює, втілює); втілювач {сущ.); 2. прил. втілювальний. материалйст филос. матеріаліст, материалистйчески нареч. матеріалістйчно. материалистйческий матеріалістйчний; --кая диалёктика матеріалістйчна д1алёк- тика; '-кое мировоззрёние матеріалістйчний світогляд.


материалистйчно
254
мйткин
материалистйчно нареч. матеріалістйчно. материалистйчиость филос. матеріалістйч- ність, -ності. материалистйчный см. материалистйчес- кий.
материалйстка филос. матеріалістка, материалйстский филос. матеріалістський. материаловёд научн. матеріалознавець, -вця. материаловёдение научн. матеріалознавство, материаловёдческий научн. матеріалознавчий.
материалоёмкий матеріаломісткйй, матеріалоємний.
материалоёмкость матеріаломісткість, -кос- ті, матеріалоємність, -ності. материально нареч. матеріально; м. отвёт- ственный матеріально відповідальний, материйльно-бьітовбй матеріально-побуто- вий.
материальность матеріальність, -ності. материйльно-технйческий матеріально-технічний.
материальный в разн. знач, матеріальний; {филос. — ещё) речовйнний; ~ная часть спец, матеріальна частйна; ~ное бла- госостойние матеріальний добробут; ~ьіе блйга матеріальні блага; ~ьіе срёдства произвбдства матеріальні засоби вироб- нйцтва; м. мир филос. матеріальний (речовйнний) світ, материй льчик уменьш.-ласк. матеріалець, -льцю, матеріальчик, -у. Ср. материал 1—2. матёрийка ласк, тканйнка, матерійка. Ср. матёрия 2.
матерйк* матерйк, -а; {суша — еще) суходіл, -долу; {континент) континент, -у. матерйк^ {матёрый зверь) прост, здоровий звір, старйй звір, материкбвый материковий; суходільний; континентальний; м. лёд материковий лід. Ср. матерйк^ материн разг. материн, -а, -е; матірчин, матчин; ненин, неньчин, матерйнский матерйнський, матерній, -ня, -нє; ~кая порбда геол. матерйнська порода, матерйнство матерйнство. матерйнщик реже см. матерщйнник. матерйть {бранить) прост, матюкати, матерйться {браниться) прост, матюкатися, лихословити, -влю, -виш. матёрия 1. физ., филос. матерія; {филос. — ещё) речовина; вёчная м. вічна матерія; ор- ганйческая м. органічна матерія; 2. {ткань)
разг. мaтёpiя, тканйна, м. крам, -у; см. ещё материал 2. мйтерка с.-х. матірка.
мйтерний {принадлежащий матери) материн, матірчин, мйтерно нареч. матірно, лихослівно, матерный прост, матірний, лихослівний; ~ная брань матірщйна, матюкй, -ів {мн), с. лихослів’я, матербй реже CM. матёрый 1. матерущий прост, см. матёрый, матёрчатый матер’яний, матёрчатий, крам- нйй. Ср. матёрия 2. матерщйна собир., прост, матюччя (с.), матірщйна, матюкй, -ІВ {мн), с. лихослів’я, матерщйнник презр. матюгальник, лихослов, разг. чорний рот. матерщйнный см. матерный, матёрый 1. {достигший полной зрелости, полный сил, крепкий) заматерілий, дебелий; {крепкий) разг. здоровий и усилит, здоровенний; {коренастый) кремёзнйй, коренастий, опасистий; {взрослый) дорослий; {старый) старйй; м. волк здоровий (здоровенний, дорослий, старйй) вовк; м. дуб старйй (високий, здоровенний) дуб, увел., разг. дубйще; 2. {перен.: опытный, знающий) р2ізт. досвідчений, знаючий; 3. {перен:. отъявленный, неисправимый) разг. запёк- лий, закоренілий, заклятий, забісований; м. враг запёклий (заклятий, закоренілий) ворог; м. интриган запёклий (закоренілий) інтриган.
мйтерь высок, матір, -тері; Мйтерь Ббжия!
Матір (Мати) Божа! матйко нескл., м., бот. матйко. матинё нескл., с. матинё. матирование спец. матування, матирбванный спец. матований, матировать несов., спец. матувати, -ую, -уеш. матироваться несов., спец. матуватися, -ується.
матирбвка спец. матування (с.). мйтица* строит, сволок, диал. трямок, -мка, трям {м.).
мйтица^ рыб., диал. матня, м. гузйр, -я. мйтичный строит, сволоковий. Ср. мйтицa^ мйтка’ в разн. знач. матка; {анат. — ещё) м., разг. ураз, -у. мйтка^ {мама) прост, матка; прйвда-м. щйра правда, правда-матінка. Ср. мать, мйткин прост, матчин, -а, -е.


матлингвйстика
255
мать-перем^ть
матлингвйстика (математйческая лингвйс- тика) матлінгвістика (математйчна лінгвістика).
матлбт* (танец) матлот, -у. матлбт^ кул. матлот, -у. матлбт^ реже CM. мателбт*. матово нареч. матово, тьмяно, матовость матовість, -вості, тьмяність, -пості. Ср. мат^.
матовый матовий, тьмяний. Ср. мат^. матовяз^льный матов'язальний. маточка' уменьш.-ласк. маточка. Ср. маткаЧ мйточка^ {ласковое обращение) зват., прост.
матусю, матінко. Ср. мать, маточник' бот. маточка, мйточник^ техн. маточник, маточный маточний; анат. матковий, разг.
уразовий. Ср. мйткаЧ матрадур (танец) матрадур. матрйс матрац; (набитый сеном — ещё) сіннйк, пружйнньїй м. пружйнний матрац.
матрас^ нескл.,м., винодел, матраса.
уменьш. матрацик. Ср. матрйс. матрасник разг. матрацник, матрасный,матрацный матрацний. Ср.
матрйс. матрйц см. матрас.
мйтрес лекцибнис мн., лингв, матрес лекціо-
НІС.
матрёшка разг. матрійка, матрьошка. матриархальный ист. матріархальний, матриархат ист. матріархат, -у. матрикс полигр., физиол. матрикс, -у. матрйкул, матрйкула уст. матрйкул, мат- рйкула, залікова кнйжка. матрйкульный уст. матрйкульний. матрилинёйность матрилінійність, -ності. матрилинёйный матрилінійний, матрилокйльный матрилокальний, матримониальный матримоніальний, мйтрица спец. матриця; классификацибнная м. биол. класифікаційна матриця; м. соот- вётствий лингв, матриця відповідників, матрицйрование спец. матрицювання, матрицйрованный спец. матрицьбваний. матрицйровать несов. и сов., спец. матрицювати, -ЮЮ, -ЮЄШ. матрицйроваться несов., спец. матрицюватися, -юється. мйтричный спец. матричний. Ср. матрица, матроклйнный матроклйнний; ~нная на- слёдственность биол. матроклйнна спадковість.
матрбна ист. матрона, перен. паніматка, матрбс матрос.
матрбсик>^л#г«ьш.-ласк:. матросик. Ср. матрбс. матрбска (о женщине', блузе) матроска, матросий собир., прен. матросня, матрбсский матроський, маттибла бот. матіола, разг. нічні сокйрки
(-0К).
мйтты мн., геогр. мати, -ів. матуар спец. матуар.
мйтушка 1. (ліа/wb) фолькл., уст. матінка, ласк, матуся, матусенька, неня, ненька, матіночка; 2. (обращение к пожилой женщине) зват., разг., уст. матінко, матусю, добродійко; 3. (жена священника', монахиня) прост, паніматка, паньматка, матушка; О ~ки [мой]!, ~ки свёты! межд., разг. [моя] матінко!, [мої] матінки!, [ой] матінко рідна!, нёнько (ненечко) [моя]!, ой людоньки!, [ой] лёле!, ой лйшенько [мені]; по ~ке обругйть прост, вйматюкати, вйлаяти. матушкин матінчин, -а, -е, матусин^ ненин, нёньчин; м. сынбк см. маменькин: м. сьі- нбк.
матч спорт, матч, -у; м.-рев^нш матч-реванш (род. матчу-реваншу); м.-турнйр матч-турнір, -у; полуфинальный м. півфінальний матч; товарищеский м. товарйський матч, матчйсть (материальная часть) спец. матчастина (матеріальна частйна). матчббл спорт, матчбол, -у. матчевый спорт, матчовий. Ср. матч, матчйш муз. матчйш, -у. мать 1. мати, -тері, разг. матінка, ласк, нёня, ненька, матуся; крёстная м. хрещёна мати; м.-геройня мати-героіня (род. матері-героі- ні); м.-одинбчка юр. одинока мати; много- дётная м. социол. багатодітна мати; посажёная м. этногр. весільна (посадна, реже посаджёна, головата) мати; приёмная м. юр. названа (наречёна) мати; О в чём (как) м. родилй разг. в чому (як) мати народйла, голяка, голий-голісінький; м. честися! матінко моя!; (при испуге) ой лйшенько [мені, моє]!; показать кузькину м. кому прост. дати гарту (прочухана) кому, нагнати холоду кому', 2. зват., прост, матінко; 3. (жена священника', монахиня) паніматка, разг. паньматка, матушка, мать-и-мйчеха, мать-мйчеха бот. підбіл, -у (лі.), мати-й-мачуха, мачушник (м), купала, купайла. мать-перем^ть груб, так-перетак.


маузер
256
міхом
мйузер воєн, маузер, міузерньїй воєн, маузерний. маукён нескл., м. и ж., этнол. маукён. маулйд церк. маулід, -у. маун бот. валеріана, разг. смердючка (ж.). маунтбййк спорт. 1. {вид спорта) маунтбайк, -у; 2. {велосипед) маунтбайк, -а. мауріндия бот. маурандія. мафиеподббньїй мафієподібний. мафибзи, мафибзо нескл., м. мафіозі, мафибзность мафіозність, -пості, мафибзный мафіозний; {криминальный — ещё) кримінальний, мафйст мафіст. мйфия социол. мафія, мафбрий церк. мафорій.
Мафусайлов: М. век {долголетие) Мафусаїлів вік; Мафусайловы гбды (леті) жить шутл. Мафусашові літа (рокй) жйти. мах‘ сущ. мах, -у; О дать ~ху разг. дати маху (хйби), схйбити, -блю, -биш; м. вперёд спорт, мах уперед; однйм (едйным) ~хом, с одногб (едйного) ~ху разг. однйм (єдйним) махом (духом), з одногб маху, в одйп мах, прйтьмбм, ураз, мах^ межд.,разг. мах. міха {вид полбы) с.-х. маха, махабхірата этногр. махабхарата. махагбни нескл., ж., бот. махагопі. махагбниевый бот. махагонієвий. махіевщина ист. махаївщина. махайрбд палеонт. махайрод. махілка прост, махалка. махаллі, махаллй {городской квартал) махала.
махіло разг. махало, махільньїй сущ. махальний, -ого. махільщик махальник, махіние махання. Ср. махіть. маханйна, махін {мясо) махапйпа, махап, -у. махануть^ с о в., п р о с т. см. махіть. махануть^ см. махнуть^, махабн энтом. махабн. махаріджа реже см. магаріджа. махаріни реже см. магаріни. махітма 1. {Мпрописная) миф. Махатма; 2. {м строчная) перен. махатма. махіть / махнуть {движение рукой) махати / махнути и разг. вихати / вихнути и усилит. вихонути, розкидати / розкйпути, розмахувати, -ую, -уєш; {ногами) несов. баламкати; ~уть рукбй на кого-что перен., разг. махнути рукою на кого-що, занедбати кого~що;
О пбсле дріки кулакіми не мішут посл. по відправі не дзвонять; після бійки кулаками не махають (не машуть); повів коня кувати, як кузня згоріла; замкнув пан стайню, як коня вкрали, махіющий см. мішущий. махайна рел. махаяна. міхе нескл., м., физ. махе, міхивать многокр., разг. [часто, не раз, разг. частенько] махати, махйзм филос. махізм, -у. махйна разг. махйна, с. одорббало, доробало;
{о здании, постройке — ещё) разг. озія. махинітор махінатор, разг. махляр, -а, мах- ляй, -яя, пройдйсвіт. махиніторство махінаторство, шахрайство, махлярство, махляйство. махиніция неодобр. махінація, шахрайство (с.), разг. оборудка, с. махлювання, махляйство, махлярство; {коммерческая) ґешефтяр- ство.
махйнища увел, махйнище; озіїще (с.). Ср.
махйна. махйст филос. махіст.
махйстскнй филос. махістський; ~ие взглйды махістські погляди, махлевіть груб, махлювати, -юю, -юєш, махлярити, шахраювати, махнбвец ист. махновець, -вця. махнбвский ист. махновський, махнбвщнна ист. махновщина, махнуть* см. махіть.
махнуть^ {отправиться куда-л.) прост, махнути, махонути, майнути, гайнути, чкурнути, стругнути; куді ~ул (хватйл)! куди метнув (сягнув)!; м. в свет пітй світами (у світй).
махнуться {обменяться) жарг. махнутися, обмінятися, маховйк мех. маховйк, -а, махове колесо;
зубчітьій м. зубчастий маховйк.
М2і\отчЬк уменьш., мех. маховичок, -чка. Ср. маховйк.
маховйчный, маховикбвый мех. махови- ковий. Ср. маховйк. маховбй маховйй; ~бе колесб махове колесо, міховьій спорт, маховйй; '^ые двнжёння махові рухи.
міхом нареч., прост, махом, мйттю, умйть, враз, прожогом; О прншлб м., ушлб пріхом погов. лёгко прййде, прахом піде; прийшло махом, пішло прахом.


міхонький
257
машиновёд
мйхонький прост, малёсенький, манёсенький. махбрка махорка, разг. рубанка, махброчка ласк, махбрка. махброчный махорковий, разг. махорчаний;
~ное мйсло махоркова олія, махбрчатый прост, махорчаний. махбтка дна л. 1. {небольшой глиняный гор- шо1^ горня, -яти, горща, -ати, уменыи. горнятко (с.); {кринка) м. глёчик; 2. {что-л. очень маленькое) разг. крйхітка; {о маленьком ребёнке — ещё) с., разг. маленя, -яти. махрйразг. см. махбрка. махрбвость махрбвість, -вості. махрбвый 1. {о цветке) пбвний, махрбвий; м. пибн махрова півонія, повна (повноцвітна, рясноцвітна) рожа; 2. {перен.: отъявленный) махрбвий, несосвітбнний; м. дурйк бран. нecocвiтённий (заплішений, трйчі) дурень; м. реакционёр презр. махрбвий реакціонбр; peaкцioнёp, якйх мало; 3. {о ткани и изделиях из нее) махрбвий; {мохнатый — обычно) мохнатий, волохатий; ~вое полотёнце махрбвий (волохатий) рушнйк. махры мн., прост, {бахрома) торочкй, -чбк, торокй, -ІВ, с., собир. торбччя, диал. стріпкй, -пбк; {кисти) кйтиці, -иць; {висящие лохмотья, клочья по краям чего-л.) торочкй. м^ца {накатка) полигр,уст. маца, мац^ рел. маца, мацерация спец. мацерація, мацерйрование спец. мацерування. мацерйровать несов., спец. мацерувати, -ую, -уєш.
мацерйроваться несов., спец. мацеруватися, -ується. міцне бот., кул. мацис, -у. мацбни нескл., ж., кул. мацбні. мачёк см. мачбк. мачёте нескл., с. мачёте. мачетёро нескл., м. мачетёро. мачеха мачуха, мічехин мачушин, -а, -е. мічивать многокр., прост, [часто, не раз, разг. частёнько] мочйти. мачбк бот. мачбк, -чка; {рогатый — ещё) маковйнець, -нця. мйчта щбгла; решётчатая м. ґратчаста щбгла;
составная м. складена щбгла. мачтбвка разг. щогловё дёрево. мачтбвник щогловйй ліс (-у), мачтовбй сущ., мор. щогловйй, -бго. м^чтово-стреловбй техн. щбглово-стріловйй. мйчтовый щогловйй; м. лее щогловйй ліс (-у).
мачтоподъёмный щоглопіднімальний, що- глопідіймальний. мачтотрубй спец. щоглотруба. машбюрб (машинопйсное бюрб) разг. друкарське бюрб. машдвбр (машйнный двор) машдвір, -двбру (машйнний двір), машёрочка у ст., прен. дорогуша, машикулйлін., архит., ист. машикулі, -ів. машйна машйна; {автомобиль — ещё) автомобіль; йдская м. пекёльна машйна; вы- числйтельная м. обчйслювальна машйна; грузовая м. вантажна машйна, вантажний автомобіль, вантажівка; паровая м. парова машйна.
машинально нареч. машинально, мимовільно; автоматйчно, механічно. Ср. машинальный.
машинальность машинальність, -ності; ав- томатйчність, механічність. Ср. машинальный.
машинальный машинальний, мимовільний; {автоматический — ещё) автоматйчний, механічний; м. жест мимовільний (автоматйчний, механічний) жест, машинёрия уст. мaшинёpiя. машинизация машинізація, машинизйрованный машинізбваний. машинизйровать несов. и сов. машинізувати, -ую, -уєш.
машинизйроваться несов. и сов. машинізуватися, -ується. машинйст машиніст; м.-нснытйтель маши- ніст-випрббувач {род. машиніста-випрббу- вача).
машнийстка друкарка, реже друкарниця. машйнка уменьш. машйнка; нйшущая м.
друкарська машйнка. машйнник машйнник.
машйнно-дорбжный машйнно-дорбжній, ма- шйнно-шляховйй. машйнно-животновбдческий машйнно-тва- рйнницький. машйнно-информацибнный машйнно-ін- формаційний. машйнно-мелиоратйвный машйнно-меліо- ратйвний.
машйнно-трйкторный с.-х. машйнно-трак- торний.
машйнный машйнний; -иная обраббтка ин-
форм. машйнна обрббка; м. неревбд ин- форм. машйнний перёклад. машиновёд научн. машинознавець, -вця.


машиновёдение
258
ме
машиновёдение научн. машинознавство, машиновладёлец машиновлйсник. машйно-дёнь машйно-дёнь, -дня. машиноиспытйтель машиновипробувач. машииоиспытйтельный машиновипробнйй, машиновипробувальний. машйно-мёсто информ. машйно-місце. машинообрйзный машиноподібний. машинопйсный друкарський, машйнопись машинопис, -у (м.). машинопрокатный машинопрокатний. машинорембнтный машиноремонтний, машиноскрйнт информ. машиноскрйпт, -у. машйно-смёна машйно-зміна. машнностроённе машинобудування, машнностройтель машинобудівнйк, -а. машнностройтельный машинобудівнйй. машиносчётный машинолічйльний. машйно-час информ. машйно-годйна {ж). машиночитаемый информ. машинопрочй- туваний.
машйсто нареч. машисто. Ср. махЧ машйстый розмашистий. Ср. мах^ мйшкерауст. см. мйска. машкерйдуст. см. маскарйд. машбна нескл., м. и ж., этнол. машона. маштйк зоол. маштак, -а. маштачбк уменьш.-ласк. маштачок, -чка. Ср. маштйк.
мйшущий 1. прич. якйй (що) махає; махальник (сущ)\ 2. прил. махальний, мйщивать многокр., прост, [часто, частенько, не раз] мостйти и т. п. Ср. мостйть. маэстбзо нескл., с., муз. маестозо, маэстро нескл., м. маестро. ма1&скулы мн., лингв, маюскули, -ів; -'ул ед.
маюскул, -а (о букве) и -у {о шрифте). ма1бскульный лингв, маюскульний, маіік маяк, -а; (перен.: источник света — ещё) світоч, дороговказ, -у. мйяние моріння, зморювання; мучення; поневіряння, мордування. Ср. мйять, мйяться 3—5.
мйятник маятник, с., диал. ваг^дло. маятниковый маятниковий, як маятник, маятникообрйзный маятникоподібний, мйять прост, {томить) томйти, -млю, -миш; {изнурять) морйти, -рю -риш, зморювати, -юю, -юєш; {мучить) мучити, -чу, -чиш. мйяться прост. 1. {томиться) томйтися, -млюся, -мишся, нйдіти, нудйти (нуджу, нудиш); О с немйлым жить — тблько м. посл. з нелюбом жйти, тільки світом нудйти;
2. {изнемогать) знемагати; 3. {изнуряться) зморюватися, -ююся, -юєшся; 4. {мучиться) мучитися; 5. {мыкаться) разг. поневірятися, мордуватися, -уюся, -уєшся; 6. {канителиться) разг. марудитися, -джуся, -дишся, мо- рбчитися.
маіічнть, прост, майчнться 1. {виднеться в отдалении) разг. маячйти, маячіти, майоріти, -рйть, майорйти, бовваніти, стовбйчи- ти; 2. {мучиться) прост, мучитися; {мыкаться) поневірятися; м. жизнь прост, поневірятися; 3. {о свете) мерехтіти, -тйть. майчный маяковий, маячний. Ср. майк. ммчЬк уменьш.-ласк. маячок, -чка. Ср. маік. мга диал. юга; {мелкий дожді^ мжйчка; см. ещё мгла.
мгла імла, мла; {туманная погода с мелким дождем) диал. мряка; {облако тумана — ещё) с. курйще.
мглйсто нареч. млйсто, імлисто; туманно. Ср. мглйстый.
мглйстость імлйстість, -тості, млйвість, -вос- ті, імлуватість; туманність, -нності. Ср. мглйстый.
мглйстый млйстий, імлйстий, разг. мрякуватий; {туманный — ещё) туманний, мгновёние мить, -ті, миттєвість, -вості {ж.), м. мент, -у; {определённый короткий промежуток времени — ещё) ж. хвилйна, хвилйнка, хвйлька, секунда; в м. бка разг. як оком змигнути, мйттю, умйть; в однб м. в (за) одну мить (хвилйну, хвилйнку); мйттю, умйть, в одйн мент (момент), тієї (тої) ж мйті, разг. хвилйнкою, хвилйною, блискавйчно, як стій, у змиг (кліп) ока, у млі ока; в то же м. в ту ж [саму] мить (хвилйну), тієї (тої) ж мйті; кйждое м. щомйті, щомйть; на м. на хвилйну (хвилйнку, хвйльку). мгновёнио нареч. мйттю, умйть, мигцем, за хвилйну; {моментально — ещё) моментально; {внезапно) раптово, враз, зненацька, мгновеннодёйствующий миттєводійний, блискавйчний, блискавйчкої дії. мгновённость миттєвість, -вості; момен- тальність, -ності; раптовість. Ср. мгиовён-
НЫЙ.
мгновённый миттєвий, миттьовйй; {моментальный — ещё) моменталь іий; {внезапный) раптовий, м-да межд. мгу.
ме межд. ме; ни бё ни мё [ни кукарёку] {не
знать, не понимать) а[ні] бё а[ні] мё [ні кукуріку].


мейндр
259
мёд
мейндр геол., иск. мейндр.
меандрйческий геол., иск. меандрйчний;
{изогнутый — ещё) вйгнутий, звйвистий. мебелевбз меблевбз.
уничиж. такі-сякі (такі собі) меблі (-ів). Ср. мёбель. мёбель меблі, -ів (ми), разг. мёбля, -лі; (обстановка — ещё) обстановка, умеблювання (с.), разг. обстава; {набор мебели) гарнітур; для ~ли [находйться, быть] шутл. для мёблi (мёблiв) [бути]; мйгкая м. м’які мёблi. мёбельно-декоратйвный меблево-декоратйв- ний.
мёбельно-обйвочный мёблево-оббивнйй. мёбельно-сбброчный меблево-складальний, мёбельный мёблевий.
мёбельщик спец. мебляр, -к, реже мебльовйк, -а.
мёбельщица спец. меблярка, меблйрование меблювання, умеблювання, меблирбванный мебльований, умебльований; ~ые кбмнатыд^ст. мебльовані (умебльовані) кімнати.
меблировать несов. и сов. меблювати, -юю, -юєш, сов. умеблювати, обставляти / обставити (-ВЛЮ, -виш) мёблями. меблироваться несов. меблюватися, -юється, обставлятися мёблями. меблирбвка 1. {действие) меблювання, {оконч.
— 	ещё) умеблювання, реже омеблювання (с.); 2. {обстановка) умеблювання; {мебель) мёблi, -ів {мн), разг. мёбля, -лі. меблирбвщик спец, меблювальник, меблируемый мебльований, меблирующий 1. прич. якйй (що) меблює;
меблювальник {сущ)\ 2. прил. меблювальний. мевалбиовьій мевалоновий; ~вая кислоті мевалонова кислота, мегабайт информ. мегабайт, мегабайтный информ. мегабайтний. мегабйр информ. мегабар. мегабйт информ. мегабіт, мегавйтт ЭЛ. мегават, мегавйтт-час эл. мегават-годйна {ж). мегавбльт ЭЛ. мегавольт, мегагёрц эл. мегагёрц. мегадёрмы мн., зоол. мегадёрми, -ів. мегаджбуль физ. мегаджоуль. мегазвезд^ астрол. и перен. мегазірка. мегакариоцйты мн., биол. мегакаріоцйти, -ів. мегакйрпея бот. мегакарпея. мегакблон мед. мегакблон. мегалйт археол. мегаліт, -у.
мегалитйческий археол. мегалітйчний. мегалозавры мн., палеонт. мегалозаври, -ів. мегалокефйлия см. мегалоцефйлия. мегаломания мед. мегаломанія, м^нія ве- лйчності.
мегалоплаиктбн биол. мегалопланктон, -у. мегалопблис мегалополіс, -у. мегалотёрий палеонт. мeгaлoтёpiй. мегалоцефйлия мед. мегалоцефйлія, мегало- кефалія. мегамйркет мегамаркет, -у. мегамйр мегасвіт, -у. мегаийт горн, меганіт, -у. мегаитиклинбрий геол. мегантіклінбрій, -ію мегйитропы мн., палеонт. мегантропи, -ів. мегапарсёк астр, мегапарсёк. мегапйр мет. мегапір, -у. мегапблис архит. мегаполіс. мегарельёф геогр. мегарельєф, -у. мегйри нескл., м., зоол. мегері, мех4рі. мегарби архит., уст. мегарбн. мегасииклинбрий геол. мегасинклінбрій, -ію. мегаскбп техн. мегаскоп, мегаскопйческий техн. мегаскопічний, мегаспорйнгий бот. мегаспор^нгій. мегаспорофйлл биол. мегаспорофіл. мегаспбрт мегаспбрт, -у. мегаспбрыл/н., биол. мегаспори, -спор; ~ра ед.
мегаспбра. мегатёрий палеонт. мeгaтёpiй. мегатбниа физ. мегатонна, мегатбниый физ. мегатонний, мегафйлл мегафіл. мегафби мегафбн. мегафбииый мегафбнний. мегацйкл физ. мегацйкл, -у. мегашбу нескл., с. мегашбу. мегазволіЬция биол. мегаеволюція. мегаэрг физ. мегаёрг. мёггер эл. мёгер.
мегёра разг. мегёра, сварлйва жінка, книжн.
фурія, диал. язя. мегбм эл. мегом, мегоммётр мегоммётр.
мегрёл этнол. мегрёл, мiнгpёл; ^лы мн. ме- грёли, мiнгpёли, -ІВ. мегрёлка этнол. мегрёлка, мiнгpёлкa. мегрёльский этнол. мегрёльський, мiнгpёль- ський.
мёд мед, -у; кйпля (частйца) моегб (нашего) --ду есть в чем капля (частка, частйнка) мого (нашого) мёду є в чому; -'ДОм не кормй кого мёдом не годуй кого, мёду не давйй кому\ не


медаленбсец
260
мёдиа-клуб
м. предик, не мед, не з мёдом, несолодко; О на языкё м., под языкбм лёд поел, на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок), медаленбсец медаленосець, -носця. медаленбсный медаленосний. медалйст пед., епорт. медаліст, медалйстка пед., епорт. медалістка, медаль медаль, -лі; оборбтная (обратная) стороні ~лн перен. зворотний (другий, той) бік медалі, друга (зворотна) сторона медалі, медальёр иек. медальєр, медальёрка иек.,разг. медальєрка, медальёрный медальєрний, медальёрскнй медальєрський. м^лкльк2іуменьш.-лаек. медалька. Ср. медаль, медальный медальний; -'ная лёнточка медальна стрічка, медальбн медальйон.
медальбнный медальйонний, медальйоновий, медальбнчик уменьш.-лаек. медальйончик.
Ср. медальбн. мед^льщнк епец. медальник. медвёдевые еущ., мн., зоол. ведмежі, -их. медвёдевый ведмёжий, -а, -е. медведеобразный ведмедеподібний, ведмед- куватий, як ведмідь, медвёдик уменьш.-лаек. ведмедик. Ср. мед- вёдь.
медвёднна уст., диал. 1. (медвежье мяео) ведмежина, ведмедина; 2. {медвежья шкура) ведмежа (ведмедяча) шкура, медвёдица, прост, медвёднха ведмёдйця, ведмедйха; Большая Медвёдица аетр. [Ве- лйкий] Віз {род. Воза), Велйка Ведмёдйця; Мйлая Медвёдица астр. Малйй Віз, Мала Ведмедиця.
медвёдище увел, ведмедйще, ведмедюка, вед- медяка. Ср. медвёдь. медвёдка' прост, ведмежа (ведмедяча) шкура; ведмежа шуба. Ср. медвёдь. медвёдка^ энтом. ведмедик (лі.), вовчок, -чка (л/.), капустянка, медвёдка^ {на реке) паля, медвёдка^ техн. медведка, медвёдка^ {плотничный струг) струг {м). медвёдка^ {род телеги, дрог) бандюгй, -ів {мн).
медвёдко уменьш.-ласк. ведмёдик {м). Ср. медвёдь.
медвёдушка ласк., фолькл. ведмёдик. Ср. медвёдь.
медвёдь ведмідь, -мёдя; {перен.: о неуклюжем человеке — ещё) разг. вайло, -а, бурмйло;
смотрёть (глядёть) ~дем дивйтися як ведмідь (ведмедем, вовком, вовкувато); О делйть шк^ру неубйтого ~дя ділйти шкуру невбй- того ведмедя; м. нй ухо настунйл кому по- гов. ведмідь (слон) на вухо наступйв кому. медвёдюшка ласк., фолькл. ведмедик. Ср. медвёдь.
медвежатина ведмежина, ведмёдина. медвеж^тка прост, см. медвежбнок. медвежатник 1. {охотник на медведей) ведмежатник, ведмедник; 2. {помещение для медведей) ведмежатник; 3. {перен.: взломщик) ж ар г. зломник, зломщик, зломлювач. медвежйчий прост, см. медвёжий. медвежев^тость вайлуватість, -тості, ведмед- куватість.
медвежеватый разг. вайлуватий, ведмед- куватий, як ведмідь, медвёжий ведмёжий, ведмёдячий; м. угол уст. глухйй закуток (закутень), глушина, дір^; ~жье ухо бот. ведмеже вухо; ~жья болёзнь шутл. ведмежа хвороба; ~жья услуга ведмёжа (ведмедяча) послуга, послуга на шкоду, медвёжина см. медвежатина, медвежйна бот.,разг. ведмежйна, жостір, -те- ру {м.), крушйна. медвежковйтый реже см. медвежеватый, медвежбнок ведмежа, -ати, ведмедча,
-ати, ведмедя, -яти (с.). Ср. медвёдь.
уменьш.-ласк. ведмежатко, ведмедятко (с.). Ср. медвёдь. медвуз (медицйнское высшее учебное заведё- ние) медвйш, -у. медвузовский разг. медвйшівський. медвытрезвйтель (медицйнский вытрезвй- тель) медвитверёзник (медйчний витверезник).
медвйный мёдянйй, медовий, поэт, медвяний;
~ная рос^ бот. мёдяна роса, падь, -ді. меделитёйный мет. міделиварний, меделитёйщик мет. міделиварник, меделйн, меделйнка кинол., охотн. меделян. меделйнский кинол., охотн. меделянський, меденбеный горн, міденосний. медеплавйльный мет. мідеплавйльний, диал.
МІДНОТОПНИЙ.
меденлавйльщнк мет. мідеплавйльник. меджидиё {монета) нескл., ж., ист. меджидіє. меджлйс политол. меджліс, -у. мёдиа {средства массовой информации) не- изм., мн. медіа, мёдиа-клуб медіа-клуб, -у.


мёдиа-комп^ния
261
мёдлящий
мёдиа-комп^ния мёд1а-компан1я. медиальный научн. медіальний, мёдиа-мост медіа-міст {род. -моста и -мосту), медиана ліа/м. медіана, медианный мат. медіанний, медианта муз. медіанта, мёдиа-проёкт мёдia-пpoёкт, -у. медиастинйльный мед. медіастинальний. медиастинйтліед. медіастиніт, -у. медиастиноскопйя мед. медіастиноскопія. медиатизация ист. медіатизація. меди^тор^ дипл., ком., муз. медіатор, -а; {посредник — ещё) посередник, медийтор^ физиол. медіатор, -у. меди^ториый медіаторний. мёдиа-хблдииг медіа-холдинг, -у. медиация дипл., юр. медіація, медиеваль полигр. медієваль, медиевйльиый полигр. медієвальний. медиевйст научн. медієвіст, медиевйстика научн. медієвістика, медиевйстка научн. медієвістка, мёдик медик.
медикаментбзный фарм. медикаментозний, медикамёиты мн., фарм. медикаменти, -ів; ~ёнт ед. медикамент, -у; {лекарства — еще) мн. ліки, -ІВ, лікувальні засоби (-ів). мёдико-биологйческий медико-біологічний. мёдико-геиетйческий мёдико-генетйчний, медйчно-генетйчний. мёдико-гебграф мёдико-географ. мёдико-географйческий мёдико-географ1ч- ний.
мёдико-санитйриый мёдикo-caнiтapний; м.
батальби мёдикo-caнiтapний батальйон, мёдико-судёбиый мёдико-судовйй. мёдико-хирургйческий мёдикo-xipypг^чний. мединал фарм. мединал, -у. медиийлла бот. мединіла. мединститут (медицйнский институт) медінститут, -у (медйчний інститут), медиолйн ист. медіолан, -у. мёдисои см. Мадисон, мёдистый мет. мідистий. Ср. медь, медистый прост, медоносний, медитатйвный филос. медитатйвний. медитация филос. медитація, медитйрование филос. медитування. медитйровать рел., филос. медитувати, -ую, -уєш.
мёдиум^ {в спиритизме) мёдiyм. мёдиум^ муз. мёдiyм. медиумйзм спец. медіумізм, -у.
медиумйческий медіумічний. Ср. мёдиумЧ медицйна медицина; судёбная м. судова ме- дицйна.
медицинббл мед., спорт, медицинбол, -у. медицйнски нареч. по-медйчному. медицйнский медйчний; ~кая сестрй ме- дйчна сестра, медсестра, медйчка разг. медйчка.
медкомйссия (медицйнская комиссия) медкомісія (медйчна комісія), мёдленно нареч. повільно, поволі, помалу, тйхо, разг. гайно, поволеньки, звільна; {не cneuid) повагом, неквапно, разг. неквапом и мляво, як море горйть; м., но вёрно повільно, алё впёрто; м. торопйсь повільно поспішай, медленновращйющийся спец. повільнообер- товий.
медленнодёйствующий спец. повільнодійний. медленнорастущий спец. повільнорбслий. мёдленность повільність, -НОСТІ, загайність, забарність, забарвливість, -вості, млявість, некваплйвість, неспішність, медленносхвйтьівающий строит, повільно- тужавний.
мёдленный повільний, разг. гайний; {о человеке) некваплйвий, нескваплйвий, неспішний, млявий; на -ином огнё на повільному (малому) вогні, медлёнье книжн., уст. повільність, -ності, гайність, неспішність, некваплйвість, -вості, нескваплйвість {ж). медлйтель разг. маруда {м. и ж), зволікайло {с).
медлйтельно нареч. повільно; гайно, загайно, забарно, забарливо,/?азг. поволеньки; мляво. Ср. медлйтельный. медлйтельность повільність, -ності; загайність, забарність, забарливість, -вості; млявість. Ср. медлйтельный. медлйтельный повільний; {мешкотный) гайний, загайний, забарний, забарливий; {о человеке — ещё) разг. воловйтий, пйнявий; сущ., м. и ж. маруда; {вялый) млявий, мёдлить барйтися, -рюся, -ришся, гаятися (гаюся, гаєшся); {напрасно терять время) гаяти час; {тянуть с чем-л.) зволікати, разг. воловодити, -джу, -диш; не ~ля не гаючись, не гаючи часу, негайно, медлйк {кукурузный) энтом. черняк, -а, чор- нйш, -а.
мёдлящий 1. прич. якйй (що) бариться; воловода {м. и ж), зволікач, -а {сущ.); 2. прил. забарливий, марудливий, марудний.


меднёние
262
медьсодержащий
меднёние міднення.
мёдник мідник, мідяр, -а, диал. кі(о)тляр, -а. мёдницкая сущ., ж., мет. мідярня, мёдннцкий мет. мідницький. мёдницко-жест11ннцкий спец. мідницько- бляхарський, мёдно-аммн^чный хим. мідно-аміаковий, мідно-аміачний, медноборбдый міднобородий. меднозйкисный хим. міднозакисний. мёдно-крйсный мідно-червоний, меднолитёйный мет. мідноливарний, меднолитёйщикл^ет. мідноливарник. меднолйцый міднолиций, -ця, -це, реже мід- нолйкий.
меднолббый ирон. міднолобий; (перен.: упрямый — ещё) впёртий, упёртий. мёдно-нйкелевый хим. мідно-нікелевий, меднобкнсный хим. МІДНООКИСНЙЙ. медноплавйльный мет. мідноплавйльний. медноплавйльщик мет. мідноплавйльник. меднопрокатный мет. міднопрокатний, меднорудный мет. міднорудний.
мёДНО-ЦЙНКОВЫЙ хим. МІДНО-ЦЙНКОВИЙ. мёдный мідний, МІДЯНЙЙ; -ная зёлень мин. мідна зёлень; м. блеск мин. мідний блиск; м. век археол. мідний вік; м. кунорбс мідний купорос, СЙНІЙ камінь; м. лоб перен., презр. мідний лоб, твердолобий, тупа тупйця; О м. грош цен^ кому-чему, грошй мёдного не стбнт кто-что копійка (гріш) ціна кому-чо- му, копійки щербатої не вартий хто-що. медоббры Л4Н., геогр. медоббри, -ів. медовйр медовар, медоварённе медоваріння, медоваренный, медовйрный медоварний, медоварня, прост, медоварка медоварня, медовёд медознавець, -вця. медовйк (медовый пряник) кул., разг. медя- нйк, -яника, реже медівнйк, -а, уменьш. ме- дяничок, -яничка. медовйк^ (нектарник) бот. нектарник, медовйк^ (шмель, земляная пчела) энтом., диал. джміль (род. джмеля), диал. чміль (род. чмеля). медбвка сад. медівка; (бот. — ещё) медова трава, м. маточник, роївник, ройовйк, -а. медбвннк бот. жабрій, -ію. медбво нареч. медяно, реже медово; (слащаво
— 	ещё) солодко, солодкувато, медовуха (хмельной напиток) диал. мед, -у. медбвый медовий, реже мёдянйй; ~ые рёчи разг. медові (масні, солбдкі, улесливі) слова
(розмови); м. мёсяц перен. медовий місяць, медові дні. медогбн пчел, медогон, медогбнка пчел, медогонка, медоед медоід.
мелбк^ уменьш.-ласк. медок, -дку. Ср. мёд. медбк^ (сорт вина) медок, -дку. медонбс с.-х. медонос, медонбсность медоносність, -ності. медонбеный медоносний, медосббр пчел, медозбір, -збору, медосмбтр (медицинский осмотр) медогляд, -у (медйчний огляд), медосбс орн. медосос.
медосбсовые сущ., мн., орн. медосбсові, -их. медоточйвость уст. медоточйвість, -вості. медоточйвый медоточйвий; ~ые устй медові (солодкомовні) [в]уста. медоукйзчнк орн. медоукажчик. медперсонал (медицйнский персонал) медперсонал, -у (медйчний персонал), медпбмощь (медицйнская пбмощь) меддопомога (медйчна допомога), медпункт (медицйнский пункт) медпункт, -у (медйчний пункт), медраббтннк (медйцинский работник) мед- працівнйк, -а (медйчний працівнйк). медресё нескл., с., церк. медресё. медсанбат (медико-санитарный батальон) медсанбат, -у (медйчно-санітарний бата- льйбн).
медсанбйтовец медсанбатівець, -вця. медсанбйтовский медсанбатівський. медсанчйсть (медико-санитарная часть) мед- санчастйна (медико-санітарна частйна). медсестрі (медицйнская сестра) медсестра (медйчна сестра), медуза 1. (М прописная) миф. Медуза; 2. (м строчная) зоол. медуза, водянё сёрце. медузнн медузин, -а, -е. медуллотерапйя мед. медулотерапія. медуллярный анат. медулярний, медунйца бот. медунка; (лекарственная — ещё) смоктунчики, -ів (мн), щемелйна. медф^к (медицйнский факультёт) медфак, -у (медйчний факультёт). медь 1. мідь, -ді; 2. (медные деньги) собир., разг. мідь, мідякй, -ів и мідні гроші (-шей)
мёдье (административно-территориальная единица) нескл., с. мёдье. медьсодержащий горн, мідевмісний.


медік
263
межеумье
медйк разг. мідяк, -а.
МеДЯНЙСТЫЙ МІДЯНЙСТИЙ.
медянйца* зоол. мідянйця, веретільниця, медянйца^ энтом. мідянйця; {грушевая) по- лйска.
медйнка* зоол. мідянка, мідянйця. медйнка^ (краска) хим. мідянка, медіньїйуст. CM. мёдный. медйшка 1. {медная бляха) прост, мідна бляха; 2. {медяї^ прост, мідяк, -а. меж см. мёжду.
межй и^жк^реже обніжок, -жка и обміжок {м.). межамериканский міжамериканський, межарабский міжарабський, межйтомный физ. міжатомний, межафрикйнский міжафриканський. межбанковский фин. міжбанківський. межбиблиотёчный міжбібліотечний; м. або- немёнт мiжбiблioтёчний абонемент, межбйржевый міжбіржовйй. межбриг^дный міжбригадний. межбрбвье міжбрів’я, межвёдомственный міжвідомчий, межвидовбй биол. МІЖВИДОВЙЙ. межвоённый міжвоєнний; м. перйод міжвоєнний період, міжвоєння. межврёменье міжчасся, міжчасів’я. межвузовский міжвузівський, межгалактйческий міжгалактйчний. межгалогённый мiжгaлoгённий. межгбрный міжгірськйй. межгородскбй міжміськйй. межгбрье міжгір’я, межйгір’я. межгосударственный міждержівний. междисциплинарный міждисциплінарний, междомётие лингв, вйгук, -у (л#.). междомётный лингв, вигуковий. междоузлие биол. меживузля, междоусббие, междоусббица [між]ус6биця;
{раздор — ещё) чвара, междоусббный міжусобний; ~ые вбйны міжусобні війни, мёжду предл., с твор. и род. п. між, поміж (ким-чим,/7в^в кого-чого); {среди) сёред (ко- го-чого); м. дёлом поміж ділом; м. нйми [го- Bopjl] вводи, сл. між нами [кажучи]; м. прбчнм між іншим; диал. прёщнь; м. тем тим часом; {однако — ещё) протё; а м. тем а ТИМ часом, а насправді, а втім, а протё; м. соббй {выбирать) з-поміж сёбе; {говорить^ проміж сёбе; О м. двух огнёй між двох вогнів; м. четырёх глаз уст. на чотйри бка, сам на сам, тет-а-тёт.
междувёдомственный реже см. межвёдомственный. междувидовбй реже см. межвидовбй. междуглазье анат. межибкість, -кості {ж). междугорбдка разг. міжміська телефонна станція, междугорбдный міжміськйй. междугбрье CM. межгбрье. междузвёздный міжзоряний, междумйх спорт, міжмах, -у. междунарбдиик разг. міжнародник, междунарбдно-правовбй міжнародно-право- вйй.
междунарбдный міжнародний, междунационйльный міжнаціональний, междупйрье с.-х. міжпарів’я, міжпар’я. междупланётный см. межпланётный. междупутье спец. міжпуття. междуребёрный см. межрёберный. междурёберный см. межрёберный. междурёйсовый мiжpёйcoвий. междуречнбй межирічний. междурёчье межйріччя. междурядный с.-х. міжрядний, междуріідье с.-х. міжряддя, междусоббйчик разг. навзаемчик. междусоїЬзнический см. межсоїбзническнй. междустрбчие між (поміж) рядків, междустрбчный міжрядковий, междукрёстие архит. мiжxpёcтя. междуцарствие ист. міжцарів’я, междуэтажный см. межэт^жный. межевйльный межувальний, межевание межування, межёванный межований. межевйть несов. межувати, -ую, -уеш. межеваться несов. межуватися, -уюся, -усшся. межевйк спец. межувальник, мірнйк, -а. межёвка разг. межування (с.). межевбй межовйй. межевщйк реже см. межевйк. межённый межённий. Ср. мёжень. межжаберный ихт. міжзябровий. мёжень гидрол. мёже(1)нь, -ні. межеумок 1. {нечто среднее) разг. ні те ні се; 2. {о животных и растениях) межеумок, -мка; 3. {перен.: недалёкий человек) прост. недоумок, -мка, сущ. пришелёпуватий, -ого, пришелёпкуватий, -ого. меже]^мочный разг. проміжний; {переходный) перехіднйй. Ср. межеумок 1. межеумье прост, придуркуватість, -тості, пpишeлёпyвaтicть, пpишeлёпкyвaтicть {ж).


межзаводскбй
264
межьіірусньїй
межзаводскбй, реже межзавбдский міжза- водськйй.
межзвёздный астр, міжзоряний; ~ное пространство міжзоряний простір, межзональный міжзональний, межзубный лингв, міжзубний, межнздйтельскнй міжвидавнйчий. межннстнтутский міжінститутський. межнррнгацнбнный гидрол. міжіригаційний. межквартйрный міжквартйрний. межклассовый міжкласовий. межклёточник, межклётннк биол. міжклі- тйнник.
межклёточный, межклётный биол. міжклі- тйнний; ~ное веществб міжклітйнна речо- вйна.
межколлектйвный міжколектйвний. межколхбзно-совхбзный міжколгоспно-радгоспний.
межколхбзный ист. міжколгоспний, межколхозстрбй ист. міжколгоспбуд, -у. межкбмнатный міжкімнатний. межконтинентальный міжконтинентальний, межконфесснонйльный церк. міжконфесійний.
межкбстный анат. міжкістковйй. межкраевбй міжкрайовйй. межкрнсталлйтный міжкристалітний. межкурсовбй міжкурсовйй. межледннкбвый геол. міжльодовиковий, межледннкбвье геол. міжльодовиковість,
-ВОСТІ (ж.).
межлйчностный міжособйстісний. межматернкбвый міжматериковий. межмннистёрскнй міжміністерський. межмолекулйрный міжмолекулярний, межмышечный анат. міжм’язовий. межнавнгацнбнный міжнавігаційний, межнациональный міжнаціональний; '^ная рознь міжнаціональна ворожнеча; ~ые от- ношёния міжнаціональні відносини, межнйк д и а л. межнйк, -а; см. ещё межй. МЄЖНІІК орн. МІЖНЙК, -а. межобластибй міжобласнйй. межобщйнный міжобщйнний. межокейнский міжокеанський. межокружнбй міжокружнйй. межотраслевбй мiжгaлyзёвий. межочистибй МІЖОЧИСНЙЙ. межпарламентский мiжпapлdмeнтcький. межпартййный міжпартійний. межпассйтный метео міжпасатний. межпланётный косм, міжпланетний.
межпланётчик косм, мiжплaнётник. межплеменнбй міжплеміннйй. межплбдник биол. міжплодень, -дня, МІЖО- плодень, межиплодень, межпозвонбчный анат. мiжxpeбётний. межполбсный в разн. знач. міжсмуговйй. межполбсье міжсмужжя. межпорбдный биол. міжпорбдний. межправйтельственный міжурядовий, межпредмётный мiжпpeдмётний. межпроизвбдственный міжвиробнйчий. межпрофсоїбзньїй міжпрофспілковий. межрайбнный міжрайонний, межрйсовый міжрасовий. межрёберный анат. міжреберний, міжреб- ровий.
межрегиональный міжрегіональний, межрёйсовый міжрейсовий. межрембнтный міжремонтний, межреспубликанский міжреспубліканський, межродовбй биол. міжродовйй. межсезбиный міжсезонний, межсезбнье міжсезоння, межсессибнный міжсесійний, межсистёмный міжсистемний. межсовхбзный ист. міжрадгоспний. межсортовбй биол. міжсортовйй. межсослбвный ист. міжстановйй. межсої&знический политол. міжсоюзницький; -не обязательства юр. міжсоюзницькі зобов’язання.
межсоїбзньїй міжсоюзний; {общий для профессиональных союзов) міжспілковий, між- спілчанський. межстрбчие CM. междустрбчие. межусббица разг. см. междоусббие. межуточный анат., физиол. проміжний; ~ная ткань биол. проміжна тканйна. межующий 1. прич. якйй (що) межує; ме- жувальник {сущ)\ 2. прил. межувальний, межфабрйчный міжфабрйчний. межфакультётский мiжфaкyльтётcький. межфёрменный міжфермовий. межфракцибиный міжфракційний. межхозййственный міжгосподарський, межцентромёр мех. міжцентромір, межцеховбй міжцеховйй. межчелюстибй анат. мiжщёлeпний. межшйхтньїй міжшахтний. межшкбльный міжшкільнйй. межъязыковбй міжмовний, межъйдерный між’ядерний, межьйрусньїй між’ярусний.


межэт^ный
265
мектёб
межэтйжный міжповерховий; ~ые перекрытия строит, міжповерхові перекриття, межэтнйческий міжетнічний; м. конфлйкт міжетнічний конфлікт, мезальянс мезальянс, -у. мезатби фарм. мезатон, -у. мезгй 1. лес. мезга; {заболоні^ заболонь, -ні; 2. {кашицеобразная масса) м’язга, мезга, м. гамуз, -у; {выжимки) мн. вйчавки, -ів, разг. жмаки, -ІВ и вйжимки, -ів; {свекловичные выжимки) м. жом, -у; {жмыхи) макуха, мездрй спец. міздря, ніздра, пліва, мездрёние спец. міздріння, мездрйльный спец. мездрйльний. мездрйть спец. міздрйти, -рю, -рйш. мездрйться спец. міздрйтися, -рюся, -рйшся. мездроватый міздруватий. мездрбвый спец. міздровйй. мездрянбй спец. міздряний, мезембрийнтенум бот. мезембріантенум, -у. мезенская: м. лбшадь мезёнський кінь, мезентериальный физиол. мезентеріальний. мезентёрий физиол. мезенетерій, -ІЮ, ж. брйжа.
мезенхйма физиол. мезенхіма, мезенхимальный физиол. мезенхімальний. мезенхиматбзный физиол. мезенхіматозний. мезенхймный физиол. мезенхімний. мезитйл хим. мезитйл, -у. мезитбл хим. мезитол, -у. мезоатом физ. мезоатом, мезоблйст анат. мезобласт. мезогамия биол. мезогамія. мезогйппус палеонт. мезогіпус. мезоглёя зоол. мезоглёя. мезодёрма анат. мезодёрма. мезодермйческий анат. мезодермічний. мезозавры JWH., палеонт. мезозаври, -ів. мезозбилі;^., зоол., палеонт. мезозої, -їв. мезозбй геол. мезозой, -6ю. мезозбйский геол. мезозойський; ~кая ^ра мезозойська ёра. мезок^рпий бот. мезокарпій. мезокефйл мед. мезокефал; см. ещё мезоцефал.
мезокефалия мед. мезокефалія; см. ещё мезоцефалия, мезоклймат экол. мезоклімат, -у. мезолйт археол. мезоліт, -у. мезолитйческий археол. мезолітйчний. мезомасшт^биый мезомасштабний. мезомерйя хим. мезомерія. мезомолёкула физ., хим. мезомолёкула.
мезомбрфность антр. мезоморфність, -ності. мезомбрфный антр. мезоморфний, мезонефрбс биол. мезонефрос, -у. мезбний физ. МЄ30НІЙ, -ІЮ. мезоийи мезонін, -у. мезонйнный МЄ30НІННИЙ. мезоийнчик уменъш.-ласк. мезонінчик. Ср. мезонйи.
мезбииый физ. мезонний. Ср. мезбиы. мезбны мн., физ. мезони, -ів; --би ед. мезон, мезоп^уза метео мезопауза. мезоплйзма биол. мезоплазма. мезорельёф геогр. мезорельєф, -у. мезосапрббьілін., бот. мезосапроби, -ів. мезосидерйтыл^н., астр, мезосидерйти, -ів. мезоскаф мор. мезоскаф, мезостйх лит. мезовірш. мезосфёра метео мезосфёра. мезотёлий биол. мeзoтёлiй, -ію. мезотелибма мед. мезотеліома. мезотерм^льиый мезотермальний; '-ьіе ме- сторождёния геол. мезотермальні поклади, мезотрби физ. мезотрон, мезотрбф бот. мезотроф. мезотрбфиьій бот. мезотрофний. мезофйлл {мякоть листа) бот. мезофіл, -у;
~лльі мн. мезофіли, -ів. мезофйты мн., бот. мезофіти, -ів. мезоцефйл мед. мезоцефал, мезоцефйлия мед. мезоцефалія, мезокефалія, мейк-йп {макияж) нескл., м. мейк-ап. мейбз биол. мейоз, -у. мейстерзйигер ист. мейстерзйнгер. мейстерзйигерский ист. мейстерзйнгерський. мёкать / мёкиуть {о козе) прост, мёкати / мёкнути, мекёкати, -ёкае и -ёче / мекёкнути, бёкати / бёкнути. мекать {предполагать, думать^ прост., уст. метикувати, -ую, -уєш, кметйти (кмечу, кметйш), тямити, -МЛЮ, -МИШ. мёкающий якйй (що) мёкае; сущ. мёкало, бёкало.
мёкка 1. {М прописная — город) Мёкка; 2. {м строчная) перен. мёкка. мёккский мёккський.
Мекбиий физиол. МЄКОНІЙ, -ІЮ. мекбиопсис бот. меконопсис, -у. мексиканец мексиканець, -нця; ~нцы мн.
мексиканці, -ів. мексиканка мексиканка, мексиканский мексиканський, мектёб пед., церк. мектёб, -у.


мел*
266
мёлия
мел* {известняк) крёйда {ж)\ игрйть на м. карт., разг. грати на запис; м. ископаемый крёйда викопна; м. кусковбй крёйда грудкова, мел^ муз. мел.
мелакбпия ихт. мелакопія, м. горбйль, -ля. меламёд (учитель) меламёд. меламйн фарм. меламін, -у. меламйно-формальдегйд хим. меламіно- формальдегід, -у. меланезйец меланезієць, -ійця; ~ййцы мн.
меланезійці, -ів. меланезййка меланезійка, меланезййский меланезійський, мелйнж* текст, меланж, -у. мелйнж^ {замороженная смесь яиц) кул.
меланж, -а. мел^нж^ горн, меланж, -у. мел^нж-йкт иск. меланж-акт, -у. мелйнжевый текст, меланжевий. Ср. ме- лйнжЧ меланжёр спец. меланжёр. меланйзм биол. меланізм, -у. меланйн хим. меланін, -у. меланйт хим. меланіт, -у. меланбз мед. меланоз, -у. меланокрйтовый меланокр^товий; ~ые по- рбды геол. меланокр^тові породи. меллнбмлмед. меланома, Л1.,разг. чорняк, -а и чорноопух, -у. меланотропйн физиол. меланотропін, -у. меланофбрыл!//., зоол. меланофори, -ів. меланоцитостимулйрующий меланоцито- стимулювальний. меланоцйты мн., биол. меланоцйти, -ів. меланхблик меланхолік, меланхолйчески, меланхолйчно нареч. меланхолійно, меланхолічно, меланхолйческий, меланхолйчный меланхолійний.
меланхолйчка разг. меланхолічка, меланхолйчность меланхолійність, -ності. меланхблия меланхолія, мелисса спец. меляса, мёлба сад. мёлба.
мёлево 1. прост, млйво, диал. мёливо; 2. (перен.: болтун) базіка {м. и ж), базікало (м. и ж.), м., реже мелун, -а. мелед^* (j)od старинной игры) меледа. меледй^ {канитель) п р о с т., у с т. морока, мелёна мед. мелёна, мёленка см. мёльннчка.
мелённый прич. мазаний крёйдою, крейдований.
мелёный прил. натёртий (намазаний) крёйдою, крейдований, мёленькнй уменьш.-ласк. 1. {некрупный) дpiбнёнький, др1бнёсенький; 2. {неглубокий) м1лёнький, мiлкёнький. Ср. мёлкий 1—2. мёленько нареч. 1. др1бнёнько; 2. міленько, м1лкёнько. Ср. мёленькнй 1—2. мелёть 1. міліти; {становиться болеее мелким
— 	обычно) мілішати; 2* перен., уст. см. мельчать 2. мелёющнй якйй (що) міліє; напівзмілілий, майже обмілілий, мёлневыел!»., бот. мёлiєвi, -их. мелнзматйческий муз. мелізматйчний. мелйзмы мн., муз. мелізми, -ізм; ~ма ед.
мелізма, мелнзнйразг. см. мель, мелйк {титул) ист. мелік. мелилйт мин. меліліт, -у. мелннйт хим. мелініт, -у. мелннйтовьій хим. мелінітовий, мелнондбз мед. меліоїдбз, -у. мелнорйнтьіл/»., биол. меліоранти, -ів. мелноратйвньїй с.-х. меліоратйвний. мелиорйтор с.-х. меліоратор, мелнорацнбнный с.-х. меліораційний; ~ьіе меропрнйтия меліораційні заходи, мелнорйцня с.-х. меліорація; {осушение — ещё) с. осушування; {песков) заводнення; м. болбт меліорація (осушування) боліт, мелнорйрованне спец, меліорування, мелнорйрованньїй спец, меліорований, мелнорйровать несов. и сов., спец, меліорувати, -ую, -уєш. мелйрованне спец, мелювання. мелйровать спец, мелювати, -юю, -юєш. мелйс {сорт сахара) меліс, -у. мелйсса бот. меліса, медова (лимонна) трава, м. маточник, роївник, ройовйк, -а. мелйссовьій бот. мелісовий, маточниковий. мёлистый разг. з мілйнами (мілйзнами). Ср. мель.
мелнтбза бот. мелітоза, мелйть* прост. CM. мельчйть. мелйть^ {натирать мелом) натирати крейдою, мазати (мажу, мажеш) крёйдою, крейдувати, -ую, -уєш.
мелйться {натираться мелом) натиратися крёйдою, крейдуватися, -ується. мёлня бот. мёлiя.


мёлкий
267
мелкосбпочник
мёлкий 1. (некрупный) дрібнйй, реже дрібчастий; ip веществе) здрібнений, подрібнений, порошкоподібний; (перен.: о почерке) бісерний; ~кая буржуазйя дрібна буржуазія; ~ие дёньги дрібні гроші; м. бйзнес дрібнйй бізнес; на ~ие кусбчки разбйть что на (в) дрізки (на дрізочки, на дріб’язок, на дробйну) розбйти (потрощйти) що\ 2. {неглубокий) мілкйй, мілйнний, неглибокий; ~кая рекй мілка (неглибока) ріка (річка); -'кая тарёлка мілка (плеската) тарілка; 3. {перен.: ничтожный, низменный) дрібнйй, нікчемний, м1зёрний; ~кая душбнка мiзёpнa (нікчемна) душйця; ~кая сбшка прост, дрібнота; ~ие интерёсы дрібні інтереси; м. чинбвник дрібнйй чинбвник, уничиж. канцелярська блоха; О ~им бёсом рассыпаться перед кем погов. нйзько слатися (стелйтися) перед ким, листом стелйтися перед ким, шовком слатися під ноги кому, підсипатися до кого. мёл ко нареч. 1. дрібно; 2. мілко, неглйбоко, разг. плйтко; м. плйвать перен. бути птйцею невисокого польоту. Ср. мёлкий 1—2. мелкобйтый дрібнобйтий. мелкоблбчный строит, дрібноблбковий. мелкоборбздчатый с.-х. дрібноборознйстий. мелкоббртный мор., спорт, мілкоббртний, низькоббртний. мелкобуржуазность политол. дрібнобур- жуазність, -ності. мелкобуржуазный политол. дрібнобуржуазний.
мелковато нареч. 1. дрібнувато, дрібненько;
2. 	мілкувато, міленько. Ср. мелковйтьій 1—2.
мелковйтость 1. дрібнуватість, -тості; 2. міл- куватість. Ср. мелковйтьій 1—2. мелковйтьій 1. {некрупный) дрібнуватий,/7Д5г. др1бнёнький; 2. {неглубокий) мілкуватий, разг. міленький.
мелковбдность мілковбдість, -дості, мілко- вбдність, -ності. мелковбдньїй мілковбдий, мілковбдний, мілкйй, мілйнний, неглиббкий. мелковбдье мілковбддя; {мель — ещё) ж.
мілина, мілйзна. мелкодиспёрсиый мет. дрібнодисперсний, мелкодбниый мілкодбнний. мелкодроблёный дрібнобйтий. мелкодушие уст. духбвна обмеженість (-Н0- сті); {мелочность) ж. дріб’язкбвість, -вості. мелкодушный уст. духбвно обмежений; [мелочный) дріб’язкбвий.
мелкозём дрібнозем, -у, ж. дрібнбземля. мелкозёмистый дрібноземний. мелкозернйстость дрібнозернйстість, -тості, мелкозернйстьій дрібнозернйстий; -ьіе пбч- ВЫ дрібнозернйсті ґрунтй. мелкозубка {пила) разг. дрібнозубка, мелкозубчатый дрібнозубчастий, дрібнозуб- чатий.
мелкозубый дрібнозубий, мелкокалйберка разг. дрібнокаліберка, мелкокалйберньїй дрібнокаліберний; -ная винтбвка дрібнокаліберна гвинтівка, мелкокомковатый дрібногрудкуватий. мелкокбнтурность дрібнокбнтурність, -ності. мелкокбнтурный дрібнокбнтурний. мелкокрестьянский дрібноселянський, мелкокристаллйческий дрібнокристалічний, мелкокусковбй дрібнокусковйй, дрібношмат- ковйй.
мелкол^вочный дрібнокрамарський. мелколепёстник бот. злйнка {ж). мелколёсный дрібнолісний, дрібнолісий. мелколёсье дрібнолісся, м. дрібнбліс, -у. мелколйственньїй, мелколйстьій, мелко- лйстный дрібнолйстий. мелкомасштабный дрібномасштабний, мелкомблотый дрібномблений. мёлко-нймелко нареч. дрібно-дрібно, мелкооптбвый ком. дрібнооптбвий, дрібно- гуртовйй.
мелкоочагбвьій мед. дрібновогнищбвий. мелкопесчйный дрібнопіщаний. мелкопйшущий дрібнопйсний. мелкоплйвающий {о людях с невысокими запросами) невисбкого польбту (хто), невелйке цабе, невелйка птйця (хто), мелкоплбдность сад. дрібноплідність, -ності. мелкоплбдный дрібноплідний, дрібноплбдий. мелкопомёстный ист. маломаєтний, дрібномаєтний.
мелкораздрббленный дрібнобйтий. мелкоразмблотьій дрібнорозмблений. мелкорбслый низькорбслий, дрібнорбслий, малорбслий, малйй на зріст. мелкор]^бленьій дрібносічений. мелкосерййность дрібносерійність, -ності, малосерійність. мелкосерййный дрібносерійний, малосерій- ний.
мелкосидйщий {о лодке, судне) мілкоплавний. мелкосббственнический дрібновласницький, мелкосбпочник геогр. дрібносопковйк, -а.


мёлкость
268
мёлочь^
мёлкость 1. дрібність, -НОСТІ; 2. мілкість, -ко- СТІ. Ср. мёлкий 1—1. мелкотй собир., разг. дрібнота, м. дріб’язок, -зку; (р детях — обычно) малеча, мелкотёмный дрібнотемний. мелкотёмье разг. дpiбнoтём’я, банальна тематика.
мелкотоварный экон. дрібнотоварний; ~ное произвбдство дрібнотоварне виробнйцтво. мелкотолчёный дрібнотовчений. мелкотбчечный дрібноточковйй. мелкотрйвчатость малозначність, -ності. Ср.
мелкотравчатый 2. мелкотравчатый 1. (о ткани) уст. дрібно- мережаний; 2. перен., разг. дрібний, разг. дрібненький; {незначительный) незначнйй, ПОСМІТЮШНИЙ; {плохонький) разг. поганенький; 3. {ничтожный) мiзёpний, убогий, мелкотрйвье дрібні (низькі) трави {род. трав), мелкоузбрчатый дрібноузорчастий, дрібно- узорчатий, мелкоцвётный дрібноквітковйй. мелкочешуйчатый дрібнолусковйй. мелкошёрстый, мелкошёрстный дрібношерстий, дрібнововний. меллйтовый хим. МЄЛІТОВИЙ; ~вая кнслотй хим. мелітова кислота, мелбванный спец. крейдований, меловйть {натирать мелом) натирати крёй- дою, мазати (мажу, мажеш) крёйдою, крейдувати, -ую, -уєш. меловйться натиратися крёйдою, крейдуватися, -ується. меловбй крейдянйй; ~вйя бумага крейдянйй папір; м. нерйод геол. крейдянйй період. Ср. мелЧ
меловщйк крейдівнйк, -а. мелодекламатор мелодекламатор, мелодекламация мелодекламація, мелодекламйровать мелодекламувати, -ую, -уєш.
мелбдийка ласк, мелодійка. Ср. мелбдия. мелбднка иск. мелодика, мелодйст мелодйст.
мелодйческнй муз. мелодйчний; {благозвучный — обычно) мелодійний, милозвучний; -'кая фигура муз. мелодйчна фігура; м. мотйв мелодійний (мелодйчний) мотйв. мелодйчно, мелодйчески нареч. мелодійно, милозвучно, мелодйчиость муз. мелодійність, -ності, милозвучність, мелодйчный муз. мелодійний, милозвучний.
мелбдия муз. мелодія, мелодрама театр, мелодрама, мелодраматйзм театр, мелодраматйзм, -у. мелодраматйческий театр, мелодраматйч- ний.
мелодраматйчно нареч. мелодраматйчно. мелодраматйчность театр, мелодраматичність, -ності. мелодраматйчиый театр., перен. мелодрама- тйчний.
мелодрймный уст. мелодрамний, мелозавры мн., палеонт. мелозаври, -ів. мелбк>^;ие«ьш. крёйда {ж), грудочка (паличка) крёйди; играть на м. карт., разг. грати на запис. Ср. мелЧ меломан меломан, меломанйческий меломанічний. меломания меломанія, меломанка меломанка, меломанский меломанський. мелопёя муз. мелопёя. мёлос муз. мёлос, -у. мелотйпйя полигр. мелотйпія. мелбтрия бот. мелотрія. мелочащийся 1. прич. якйй (що) трясёться над копійкою; скнара {м. и ж), скупердяіі {сущ)\ 2. прил. скупйй, дріб’язковий, мелочёвка разг. дріб’язок, -зку {м)\ см. ещё мелочйшка. мелочйться прост, трястйся над копійкою, скнарувати, -ую, -уєш; бути дріб’язковим, мелочйшка прен. дріб’язок, -зку {м)\ {мелкие деньги — ещё) мн., прен. дрібнякй, -ів и дрібнячкй, -ів. мёлочно нареч. дріб’язково, мелочнбй 1. CM. мёлочный; 2. {относящийся к торговле мелкими вещами) уст. дрібний; ~нйя лйвка крамнйця з дрібним товаром;
торгбвля дрібна {розничная: роздрібна) торгівля; м. товйр дрібнйй товар, мёлочность дріб’язковість, -вості; другорядність, -ності; педантйчність; скнарість, -ро- сті. Ср. мёлочный. мёлочный дріб’язковий; {несущественный) неістотний, другорядний; {педантичный — ещё) педантйчний; {скаредный — ещё) скнарий; м. человёк дріб’язкова людйна; не будь '-ЫМ не будь дріб’язковим, та мёнше з
ТИМ.
мёлочь* 1. дріб’язок, -зку {м)\ 2. {мелкие деньги) дрібнякй, -ів и дрібні гроші (-шей) {мн.у,
3. 	{пустяк) дрібнйця, дрібнйці, -йць {мн.); '-чи ЖЙЗНИ життєві дрібнйці, ЖИТТЄВИЙ


мёлочь^
269
мелюзгй
дріб’язок, усё дрібне, проза життя; по мелочам (~чи) [продавать, раздавать и т. п\ на роздріб [продавати, роздавати и т. «.], дрібними порціями (частйнами) [продавати, роздавати и т. «.]. мёлочь^ горн, дрібняк, -у (л<.); м. зарубная дрібняк зарубний; м. прббковая дрібняк корковий.
мель мілина, мілйзна, мiлкё, -ого {сущ., с.), разг. обміль, -лі; посадйть на м. кого перен. посадйти на мілину (мілйзну) кого, загнати на слизьке (мілину) кого; сесть на м. сісти на мілину (мілйзну); сндёть [как рак] на мелй сидіти [як рак] на мілині (мілйзні, обмілі), мёльбурнец мёльбурнець, -нця; ~нцы мн.
мельбурнці, -ІВ. мёльбурнка мёльбурнка. мёльбурнский мёльбурнський. мельзавбд молзавод, -у. мелъкмежд.,разг. миг, блим. мелькйнне 1. мигтіння, миготіння, мигання, блйскання, мелькання; майоріння; 2. мерехтіння; блймання. Ср. мелькать 1—2. мелькать / мелькнуть 1. мигтіти, -гчу, -тйш и миготіти, -очу, -отйш и мигати / мигнути, блйскати / блйснути, мелькати / мелькнути; (виднеясь вдали — ещё) несов. майоріти, -рить, маячйти, -ячу, -ячйш; {показаться на миг, пронестись) сов. [про]майнути; в окнё ~ула рукй у вікні мигнула (майнула) рука; ~йют очертания гброда майорять (маячать) обриси міста; ~ула догадка майнув (блйснув, сяйнув) здогад; 2. {прерывисто светить^ блйскати / блйснути; {мерцать — ещё) мерехтіти, -тйть {несов), блймати / блймнути, несов. мигтіти и миготіти; в глазйх ~йет в очах мигтйть (миготйть, мерехтйть); огонькй блйскають (мерехтять, блймають, мигтять, миготять) вогники; ~ула мблння блйснула (сяйнула, мигнула) блйскавка (блискавйця). мелькающий 1. прич. якйй (що) мигтйть (миготйть и т. п.); см. мелькать 1—2;
2. 	прил. мигтючий, миготлйвий, мерехтлй- вий, блискотлйвий. мёльком нареч. мигцём; {бегло, мимоходом) побіжно, між іншим, прйторком; м. взглянуть побіжно (мигцём) глянути; он слышал об ^том тблько м. він чув про це тільки однйм вухом (побіжно), мелькомбинат молкомбінат, -у. мелькрупокомбинйт молкрупокомбінат, -у.
мёльник мірошник, реже мёльник и млинар, -я; игрйть в '-'КИ карт, грати в мёльника. мёльница {водяная) млин, -а (л<.); {ветряная) вітряк, -а {м)\ {плавучая) наплавнйй млин, водяк, -а (л<.); (ручная) жорно (с.), млинок, -нка (лі.); о лить вбду на -'цу кого, чью лйти воду на млин кого, чий (на колесо кого, чиє). мёльничий уст. мірошників, -кова, -кове, мёльникiв,^7aзг. млинарів, -рёва, -рёве, мельничйха разг. мірошничка, мёльничка, млинарка.
мёльничка уменьш.-ласк. млинок, -нка {м.);
{ветряная) вітрячок, -чка {м). Ср. мёльница. мёльничный млинбвйй, млинарський; м. жернбв млинбвё жорно, [млинбвйй] камінь, -меня.
мельтешёние см. мельтешив, мельтешйть прост, мигтіти, -гчу, -гтйш, миготіти, -очу, -отйш; см. ещё мелькать 1. мельтешйться прост, мигтіти, -гчу, -гтйш, миготіти, -очу, -отйш. мельтеший разг. мигтіння (с.). мельхибр мет. мельхіор, -у. мельхиорйтыл!»., ист. мельхіорйти, -ІВ. мельхибровый мет. мельхіоровий, мельчайший превосх. ст. найдрібніший. Ср. мёлкий 1.
мельчать 1. {утрачивать значительность и перен) дрібніти; {становиться мельче — ещё) дрібнішати; 2. {становиться ничтожным) нiкчёмнiти; 3. {становиться менее глубоким) міліти, мілішати, мельчащий 1. прич. якйй (що) дрібнйть и т. п.; см. мельчйть; 2. прил. кришйльний, подрібнювальний, мельчающий якйй (що) дрібніє и т. п.; щораз дрібніший (нiкчёмнiший, мілкіший); см. мельчйть.
мёльче сравн. ст. 1. прил. дрібніший; мілкіший; 2. нареч. дрібніше; мілкіше. Ср. мёлкий 1—2. мельчёние дрібнення, подрібнення, мельчённый дрібнений, подрібнений; крй- шений, покрйшений. Ср. мельчйть. мельчйть, прост, мелйть дрібнйти, подрібнювати, -юю, -юєш; {крошить — ещё) кри- шйти, -шу, -шиш. мельчйться дрібнйтися, подрібнюватися, -юється; {крошиться — ещё) кришйтися, -шиться.
мелюзгй {о маленьких существах и перен) дріб’язок, -зку {м), дрібнота; {о детях —


мёлющий
270
менструйрующая
обычно) малёча; {мелкая рыба — обычно) мілька.
мёлющий 1. п р и ч. який (що) меле; мельник, млинар, -я, реже мелій, -ія (сущ.); 2. прил. молбльний; м. вздор (языкбм) дурноляп. Ср. молбть. мелянбпус с.-х. мелянопус, -у. мембрана физ. мембрана; телефбнная м.
телефонна мембрана, мембранный физ. мембрановий, реже мембранний; ~нное равновёсие хим. мембранова рівновага.
мемёкать / однокр. мемёкнуть мемёкати / ме- мёкнути. мемёканье мемёкання. мемйстор мемістор. меморандум меморандум, -у. мемориал архит. меморіал, -у. меморийльно-брдерный меморіально-брдер- ний.
мемориальный меморіальний; {памятный — ещё) пам’ятний, пропам’ятний, высок, вікопомний; -ная доск^ меморіальна дошка; -'Ное сооружёние меморіальна споруда; м. знак меморіальний (пам’ятний) знак, мембрия {выписка для памяти) уст. меморія, мемуарйст мемуарйст. мемуарйстика мемуарйстика. мемуарйстка мемуарйстка. мемуйрно-дневникбвый мемуарно-щоденни- ковий.
мемуарный мемуарний, высок, вікопомний, разг. спогадальний; ~ная литература мемуарна література, мемуары мн. мемуари, -ів; {воспоминания — ещё) спогади, -ів, спомини, -ів. мёна {обмениваниё) обмін, -у {м)\ {замена) заміна; {разменивание) розмін, -у; {договор об обмене имущества) юр. иш2і,разг. міньба; {товарообмен) экон. бартер, -у. менйда миф. менада, вакханка, менажёр спорт, менажёр, менажйрованный спорт, менажований. менажйровать спорт, менажувати, -ую, -уєш. менйнни мн., ист. менапії, -ій. менгйр археол. менгір, мёнде нескл., м. и ж., этнол. мёнде. менделёвий хим. мeндeлёвiй, -ію. менделевйт хим. менделевіт, -у. менделйзм научн. менделізм, -у. менделйст научн. менделіст. менделйстский научн. менделістський. мёндес зоол. мёндес.
мёнеджер экон. мёнеджер. менеджерйзм экон. менеджерйзм, -у. мёнеджерский экон. мёнеджерський. мёнеджмент экон. мёнеджмент, -у. мёнее сравн. ст. 1. прил., уст. мёнший; 2. на- реч. мёнше, менш; 3. {для образования сравн. ст. прил. и нареч.) менш, мёнше; бблее или м. більш або (чи) менш, більш-менш; м. всегб наймёнше, менш за все, мёнше всього; не м. успёшно не менш успішно; тем не м. [а] протё, а втім, однак; {а всё-таки) а всё-таки, а всё ж таки, менестрёль ист. менестрёль. мёнзула геод. мёнзула. мёнзульный геод. мёнзульний. мензура мензура, мензуральный муз. мензуральний, мензурка мензурка,/7^г5г. мірка, мензурочный мензурковий, мёнивать многокр., прост, [часто, не раз, разг. частёнько] міняти, менингийльный мед. менінгіальний. мтттАт мед. менінгіт, -у. менингйтный мед. менінгітний, менингокбкк микробиол. менінгокок, менингокбкковый микробиол. менінгококовий.
менингомиелйт мед. МЄНІНГОМІЄЛІТ, -у. менингознцефалйтлівд. менінгоенцефаліт, -у. менйск в разн. знач. меніск, менйсковый менісковий, мениспёрмовые сущ., мн., бот. мeнicпёpмoвi, -их.
мёнка прост, см. мёна. менморт^блилін., ист. менмортаблі, -ів. меновбй МІНОВЙЙ, ВИМІННИЙ; ~вйя стбимость мінова вартість, меновщйк ком. міняйло (с.), міняльник, меномйни нескл., м. и ж., этнол. меноміні. менонйт рел. меноніт; ~ты мн. меноніти, -ів. менонйтка рел. менонітка. менонйтский рел. менонітський. менопйуза физиол. менопауза, меноррагйя мед. менорагія. менструальный физиол. менструальний, менструацибнный физиол. менструаційний. менструйция физиол. менструація, разг. мі- сячка; сущ., с., разг. місячне, -ого, мн. регули, -ул.
менструйровать физиол. менструювати, -юю,
-ЮЄШ.
менструйрующая 1. прич. яка (що) менструює; 2. прил. менструальна, менструаційна.


мент
271
мёра
мент (милиционер) жарг. мент, -а, сущ. лягавий, -ого. менталитёт социол. менталітет, -у. ментальность социол. ментальність, -ності. ментальный социол. ментальний, мёнтик ист. ментик, ментбл фарм., хим. ментол, -у. ментбловьій фарм., хим. ментоловий, ментор' уст., upon, мёнтор; {воспитатель — ещё) вихователь, наставник, менторі бот. мёнтор.
мёнторски парен., ирон. по-мёнторському, повчально.
менторский ирон. мёнторський, повчальний; м. тон мёнторський (повчальний) тон. Ср. мёнторЧ менуэт муз. менуёт, -у.
шщіткуменьш.-ласк. менуётик. Ср. менуіт.
мену^тный муз. менуётний.
меньшак диал. мёнший (молодший) син;
менший (молодший) брат, меньшест. І.прил. мёнший; м.кого-че- го {чем кто-что, нежели кто-что) мёнший за кого-що {від кого-чого, кого-чого, ніж хто-що); ср. мйлый, маленький; 2. нареч. менше, менш; всё м. и м. щораз (чимраз) мёнше, дедалі (щодалі, чимдалі) мёнше, усё менше та мёнше; как мбжно м. якнаймён- ше; м. всегб наймёнше, менш за все, мёнше всього; О как мбжно м. говорй, а ббльше дёлай поел, мёнше говорй — більше діла творй; ср. мйло. меньшевизм ист., политол. меншовйзм, -у. меньшевйк ист., политол. меншовйк. меньшевйстски нареч., ист., политол. по-мен- шовйцькому, по-меншовйцьки. меньшевйстский ист., политол. меншовйць- кий.
мёньшенький уменьш.-ласк. мёншенький. Ср. мйлый.
меньшевйчка ист., политол. меншовйчка. мёньший сравн. ст. мёнший; м. сын мёнший (молодший) син; по -'шей мере принаймні, щонаймёнше. Ср. мйлый. меньшинствб мёншicть, -шості {ж)\ {об эт~ нической группе) ж. меншйна; ~йнства мн., социол. меншйни, -йн; в '-вё у мёншocтi; национальные ~йнства національні меншйни; сексуальное м. сексуальна меншйна. меньшбй прост., уст. мёнший, молодший, меніб нескл., с. меню; всплывающее м. ин- форм. виcxiднё меню; опускающееся м. ин-
форм. низxiднё меню; ресторанное м. ресторанне меню, меняемый 1. змінюваний, змінний; 2. обмінюваний; розмінюваний. Ср. менйть 1—2. менйла, менйльщик ком. міняйло (с.), міняльник.
менйльный міняльний.
мёняиный 1. міняний; змінений; 2. обміняний;
розміняний. Ср. менйть 1—2. менйть 1. міняти; {изменять — обычно) змінювати, -юю, -юєш, зміняти; м. гнев на мйлость міняти гнів на ласку (мйлість); не м. существй дёла не міняти (не змінювати) суті справи; 2. {обменивать — ещё) обмі нювати; {о деньгах — ещё) розмінювати
3. 	{о кадрах) заміщати, заміщувати, -ую -уєш; О м. как перчйтки міняти як рука вйчки, міняти як цйган коней; м. кукушку на йстреба міняти шйло на мйло; міняти шйло на швайку (мйло). меняться 1. мінятися; {изменяться — ещё) змінюватися, -ююся, -юєшся, змінятися, зазнавати (-знаю, -знаєш) змін; м. в лицё мінятися на облйччі (лиці, виду); м. к лучшему мінятися (повертати) на краще; 2. {обмениваться — ещё) обмінюватися; {о деньгах — ещё) розмінюватися; 3. {о кадрах) заміщатися, заміщуватися, -ується. меняющий 1. прич. якйй (що) змінює и т. п.; CM. менйть; 2. прил. міняльний; {переменчивый) мінлйвий, змінний, меняющийся 1. прич. якйй (що) змінюється и т. п.\ змінюваний; см. меняться; 2. прил. {переменчивый) мінлйвий, змінюваний; {перен. — ещё) нестабільний, нестійкйй, несталий; {перемежающийся) переміжнйй. мёо нескл., м. и ж., этнол. мёо. мебтьілін., ист. мебти, -ів. мепробамйт фарм. мепробамат, -у. мепрот^н фарм. мепротан, -у. мёра 1. {единица измерений) міра; {успеха — ещё) с. мірйло, м. кpитёpiй, -ію; {единица ёмкости сыпучих тел) уст. міра, мірка; в значйтельной ~ре значною мірою; в какбй ~ре якою мірою; в одинаковой (той же, равной) ~ре однаковою (тією самою, рівною) мірою, однаково, так само; в пблиой пбвною мірою, на повну міру, у повній мірі, цілком; высшая м. наказания вйща (най- вйща) міра покарання, найвйща кара; ~ра длины міра довжинй; м. потреблёния жон. міра споживання; ни в кбей (какбй) ~ре жодною мірою, ніяким світом; по крайней


мёргель
272
мёрзостный
~ре принаймні, щонаймёнше, разг. бодай; по мёньшей ~ре щонаймёнше, принаймні; по '-ре тогб как... в міру того як...; по ~ре сил по змозі; чувство --ры почуття міри; 2. (предел чего-л) міра; без ~ры без міри; {безмерно) безмірно; в ~ру в міру, до міри; сверх ~ры, чёрез (чрез) '-'ру, не в ~ру понад [усяку] міру, чёрез край, надмірно, надміру, занадто; чувство --ры почуття міри; 3. {мероприятие) захід, -ходу {м.); дискримина- цибнные '-ры политол. дискримінаційні заходи; запретйтельные ~ры юр. заборонні заходи; ~ры защйты способи (засоби) захисту; ~ры поощрёния заходи заохочення; -'ры по улучшёнию чего заходи для (щодо) поліпшення (покращення) чого\ ~ры при- нуждёпия примусові заходи; предупредй- тельпые ~ры запобіжні (застерёжн!) заходи; принятие мер вжиття (застосування) заходів; чрезвычайные ~ры надзвичайні заходи.
мёргель геол. мёргель, -лю. мёргельный геол. мёргельний. мёрджер экон. мёрджер, -у. мерёжа/?ыб. ятір {м.,род. ятера),/7дзг. ятерйна. мерёжка^ уменъш. ятipёць, -рця {м). Ср. мерёжа.
мерёжка^ {узор) мерёжка, мерёжный ятірний. Ср. мерёжа, мерёкать см. мараковать, мерёнга кул. мерёнга. мерендёра бот. мерендёра. мёренный прич. міряний, мёреный прил. міряний, вйміряний. мерёть 1. разг. мёрти (мру, мреш); 2. {зами- рать) прост, мёрти, завмирати, замирати; сёрдце мрёт сёрце мре (мліє, в’яне, холоне), мерёщащийся 1. п р и ч. якйй (що) ввижається и т. п.\ см. мерёщиться 1—1; 2. прил. примарний, примарливий. мерёщиться разг. 1. (чудиться) ввижатися, привйджуватися, -уюся, -уєшся; {в глазах) снуватися (снується), реже вздріватися; {о чем-л. неприятном — ещё) разг. верзтйся, -зёться; 2. {неясно виднеться) мріти, мрітися (мріється), мерей спец. мерея.
мерзйветь ставати (стаю, стаєш) мерзённим (паскудним), мерзавец бран. мерзотник, поганець, -нця, паскуда, падлюка, суціга, мерз^вить прост, бути відворотним; {делать мерзости) паскудити, -джу, -диш.
мерзавка бран. мерзотниця, поганка, паскуда, падлюка, суціга, мерзавчик {бутылка) прост, восьмушка, восьмуха, уст. осьмушка, осьмуха {ж), по- ловйнчик.
мерзёйший превосх. ст. наймерзённ1ший, найогйдніший, найгидотніший, найбрид- КІШИЙ, найпаскудніший; найпідліший. Ср. мёрзкий.
мерзёть ставати (стаю, стаєш) мерзённим (паскудним, огйдним, бридкйм и т. п). мерзйть прост, бути відворотним; {делать мерзости) паскудити, -джу, -диш. мёрзкий мерзённий, мерзотний, гидкйй, огидний, гидотний, бридкйй, разг. паскудний и падлючий; {о поступке — ещё) підлий; --кая душ^ перен. собача душі; -кое существб огйдник, огйдниця. мёрзко нареч. мерзённо, мерзотно, підло, гидотно, негідно, разг. паскудно, мёрзлость мёpзлicть, -лості. мерзлотй мерзлота; вёчная м. геол. вічна мерзлота.
мерзлбтник {учёный, занимающийся проблемами вечной мерзлоты) разг. мерзлбтник. МерЗЛбтНОСТЬ МерЗЛОТНІСТЬ, -НОСТІ.
мерзлбтный мерзлотний, мерзлотовёд научн. мерзлотознавець, -вця. мерзлотовёдение научн. мерзлотознавство, мёрзлый мёрзлий.
мерзлйк прост, мерзляк, -а, змерзляк, -а, змерзлюх, -а. мерзлйтина прост, мерзлятина, мерзлйчка прост, мерзлячка, змерзлюха. мёрзнувший якйй (що) мёрзнув и т. п.; см.
мёрзнуть 1—2. мёрзнуть 1. {превращаться в лёд) замерзати, реже мёрзнути; 2. {зябнуть, коченеть) мёрзнути, мёрзти, -зну, -знеш, замерзати; коцюбнути, клякнути; {о земле — ещё) дубіти; 3. {гибнуть от мороза) замерзати, мёрзнущий якйй (що) мёрзне (замерзає и т. п)\ сущ. мерзляк, -а, змерзляк, -а, змерзлюх, -а; см. мёрзнуть 1—3. мерзопакостный разг. мерзосвітний, огйд- ний, відворотний, мерзопакостно нареч., разг. мерзосвітно, огйдно, відворотно, мерзоп^костность разг. мерзосвітність, -нос- ТІ, огйдність, відворотність. мёрзостно нареч. мерзотно, мерзённо, огйдно. мёрзостный мерзотний, мерзённий, гадський.


мёрзость
273
мерлушечник
мёрзость 1. (качество, свойство) мерзенність, -ННОСТІ, мерзотність, -пості, разг. паскудність, с. плюгавство; 2. (то, что вызывает омерзение) мерзота, разг. паскуда; (гадость) гидота; м. запустёния книжн. мерзота (гидота) запустіння (спустошення), мёрзче сравн. ст. 1. прил. мepзённiший, мерзотніший, разг. паскудніший; 2. нареч. мерзенніше, мерзотніше, разг. паскудніше, мёривать многокр., прост, [часто, не раз, разг. частёнько] міряти, меридиан геогр. меридіан; Грйнвичский м. Грйнвіцький меридіан; небёсный м. астр. небесний меридіан, меридианный геогр. меридіанний, меридиональный астр., геогр. меридіональний; -'ная ВЫСОТЙ светйла астр, меридіональна висота світила, мерикгйппус палеонт. мерикгіпус. мерйло мірило.
мерйльный мірйльний, міряльний, мерйльщик CM. мёрник. мерйльщица разг. міряльниця, мёрин кінь (род. коня), реже мёрин; О врёт (лжёт) как сйвый м. прост, брёше, як рудйй (рябйй) собака (пес); глуп, как сйвый м. прост, дурнйй, як пень (баран, чіп, ступа, чобіт); дурнйй аж світиться, мериибк ласАс. коник. Ср. мёрин. мериибс 1. (порода овец) меринос, -а; 2. (о шерсти, ткани) меринос, -у. меринбсовый мериносовий, меристёма биол. меристёма. меристематйческий биол. меристематйчний. мерйтель спец. міряльник; (тот, кто меряет землю) мірник, землемір, мерйтельный спец. міряльний, мірйльний. меритёрий палеонт. мepитёpiй, -ія. меритокрйтия социол. меритократія. мёрить 1. (измерять) міряти, вимірювати, -юю, -ЮЄШ, виміряти; м. вёрсты верстати дорогу (шлях, путь); м. глазами (взглядом, взбром) кого перен. міряти (змірювати) очйма (поглядом, зором) кого', О м. на свой аршйн міряти на свій (одйн) копйл (аршйн), міряти на свою (одну) мірку, міряти однйм аршйном (однією міркою); 2. (примерять) міряти, примірювати, приміряти; м. костіЬм приміряти (міряти) костюм; м. тбю же мё- рою (в ту же мёру) книжн. міряти тією самою міркою (на ту саму мірку), мёриться 1. (чем с кем-чем) разг. мірятися (чим із ким-чим); 2. (измеряться) мірятися.
вимірюватися, -юється, вимірятися. Ср. мёрить 1.
мёрка мірка, реже мірниця, уст. міра; под- ходйть ко всем с однбй ~кой міряти всіх своєю (однією) міркою, міряти на свій аршйн (копйл), міряти по собі; снимать ~ку с кого брати мірку з кого, обмірювати кого . меркантилйзм экон., ист., перен. меркантилізм, -у.
меркантилйст экон., ист. меркантиліст, меркантилистйчески нареч., экон., ист., перен. меркантилістйчно, меркантйльно. меркантилистйческий экон., ист., перен.
меркантилістйчний. меркантйльно нареч. меркантйльно. меркантйльность экон., ист., перен. мер- кантйльність, -ності; (корыстолюбие — ещё) користолюбство (с.), корйсливість, -вості. меркантйльный экон., перен. меркантйльний, комерційний, гендлярський; (корыстолюбивый — ещё) корйсливий, користолюбний; ~ые интерёсы меркантйльні (корйсливі) iнтepёcи. меркаптан хим. меркаптан, -у. меркаптаногрупна хим. меркаптаногрупа. меркйторский спец, меркаторський; -'кая к^рта мор. меркаторська карта, мёркло нареч., прост, тьмяно,релсе мёркло, мёрхло.
мёрклость прост, тьмяність, -ності. мёрклый прост, тьмяний, реже мёрклий, мёрхлий.
мёркнуть 1. (гаснуть) мёркти, -кне, мёркнути, мёрхти, -хне, мёрхнути, гаснути, згасати; (тускнеть — ещё) тьмяніти, пригасати; 2. (смеркаться) смеркатися, поночіти, темніти; (о зрении) тьмяніти, слабнути, мёркнущий якйй (що) мёркне и т. п.; зага- сущий, завгасущий, гаснучий; см. мёркнуть 1—2. меркурйн хим. меркуран, -у. мёркури нескл., м., авто мёpкypi. мерку риал йзм вет., мед. мерку ріал ізм, -у. меркурийльный мед. меркуріальний. меркурийнский вет., мед. меркуріанський. Меркурий 1. (М прописная) астр., миф.
Меркурій; 2. (м строчная) перен. меркурій, меркуримётрия хим. мepкypiмётpiя. мерлйн ихт. мерлан, мерлйнг ихт. мерланг, мерлуза ихт. мерлуза, хек. мерлушечий см. мерлушковый, мерлушечник спец. смушкар, -я.


мерлушка
274
мёртвый
мерлушка, диал. мерлуха смушок, -шку {мех) и -шка {одна шкурка). мерлушковый смушковий, смушёвий. мёрник міряльник, мёрно нареч. розмірено, мірно, мёрность розміреність, -ності, мірність, мёрный 1. {размеренный) розмірений, мірний;
2. (измерительный) мірчий, мірний, меробластйческий меробластйчний; ~ие ййца мн., зоол. меробластйчні яйця, мерогбния бот. мерогонія. мерозигбта микробиол. мерозигота. мерозойтьілін., биол. мерозоїти, -ів. меройтский: м. лгак лингв, мероїтська мова, мерокрйновый мерокрйновий; ~ьіе жёлезы мн., физиол. мерокрйнові залози, меролбгия антр. мерологія. меромйза энтом. меромйза. меромбрфньїй мат. мероморфний. мероопределёние спец, міровйзначення. мероприйтие захід, -ходу {м.), акція; культур- но-м^ссовые ~ия культурно-масові заходи; публйчное м. публічний захід, публічна акція, iмпpёзa. меростбмовые сущ., мн., зоол. меростомові, -их.
меростомоидёи мн., палеонт. меростомоідеї, -ей.
меротомйя биол. меротомія. міі^очкїіуменьш.-ласк. мірочка. Ср. мёрка. мёрочный мірковий. Ср. мёрка. мерседёс авто мерседес, мерсеризация текст, мерсеризація, мерсеризбваииый текст, мерсеризований, мерсеризовйть и мерсеризйровать несов. и сов., текст, мерсеризувати, -ую, -уєш. мерсеризоваться и мерсеризйроваться несов. и сов., текст, мерсеризуватися, -ується. мерей неизм.,разг. мерсі, мёртвенно нареч. мертвотно, мёртво, мёртвенно-блёдный мертвотно-блідйй. мёртвенно-сёрый мертвотно-сірий, мёртвенность мертвотність, -ності, мертов- ність, мертвота, мёртвеииый мертвотний, мертовний; {о покое) мертвенний, безжйвний, заціпенілий; {о влиянии — ещё) мертвущий; ~нная скука нестерпна (страшенна, невисипуща) нудьга (нудота).
мертвёть 1. {становиться безжизненным) мертвіти; {замирать) завмирати, німіти; {перен.: о свете, мысли) згасати, мёркнути, блякнути; 2. {приходить в оцепенение) кос¬
теніти, клякнути, тёрпнути; м. от ужаса мертвіти (костеніти, німіти) від жаху, мертвёц мрець {род. мерця), разг. мертвяк, -а; {труп) труп, небіжчик, покійник, сущ. мерлий, -ого. мертвёцкая сущ., ж., разг. мертвецька, -ої, покійницька, разг. трупарня. мертвёцки нареч.,разг.: м. пить (напиваться) пйти (напиватися) до нестями; м. пьян (пьяный) п’яний як ніч (чіп, хлющ, хлюща, дим), п’яним п’яний; спать (заснуть, уснуть) м. см. мёртвый 1: спать (заснуть, уснуть) ~ым сном.
мертвёцкий мертвецький; м. сон мёртвий (мертвецький) сон; спать (заснуть, уснуть) '-им сном CM. мёртвый 1: спать (заснуть, уснуть) -ым сном, мертвечйна мертвечйна, мертвеччина, мертвота, мерлятина; {падаль) падло, стерво (с.), здохлятина, мертвёющий 1. прич. якйй (що) мертвіє;
2. прил. нaпiвмёpтвий, майже мёртвий. мертвйть {губить) мертвйти, -влю, -вйш. мертвйться мертвйтися, -ться. мёртво и мертвб нареч. мёртво, мертвоёд энтом. мертвоїд, ж. миршавиця. мертворождйемость мед. мертвонароджуваність, -ності. мертворождённость мед. мертвонародже- ність, -ності. мертворождённый 1. прич. и прил. мертво- народжений; м. младёнец мертвонароджене немовля; 2. сущ. мертвонароджений, -ого. мёртвый 1. прил. мертвий, помёрлий, не- живйй, бездиханний; {покойный) покійний; {о животных) дохлий, здохлий; {о растениях) сухйй, засохлий; {перен.: от усталости) знесйлений, стомлений; {о красках на картине) мертвотний, блідйй, тьмяний; {перен.: о безлюдной местности) порожній, спорожнілий; {перен.: о тишине — ещё) безгомінний, абсолютний; {перен.: о сне — ещё) непробудний, міцнйй, мертвёцький; {перен.: о красоте) бездушний, безжйвний; --вая водй фолькл. мёртва (мертвуща) вода; <^вая зыбь мор. мертва хвйля; '-вая петлй в рази, знач, мёртва петля; --вая скука нестёрпна (страшенна, невисипуща) нудьга (нудота); ~вая тишинй мёртва (німа, гробова) тиша, тйхо як у вусі (хоч мак сій); ~вая тбчка спец. мёртва точка; ~вая хватка мёртва хватка; ~вое пространство воен. мертвий простір; м. капитйл фин. мёртвий капітал; м. от


мертвйк
275
местйсь
усталости знесйлений, стомлений; сдвй- нуть с -'ВОЙ тбчки зрушити з мертвої точки;
о 	пить ~вую [чйшу] разг. пйти запоєм (без просипу); спать (заснуть, уснуть) -«ым сном разг. спати (заснути) мёртвим (міцнйм, твердйм, камінним) сном, спати (заснути) як мертвий; 2. сущ. мертвий, -ого (л<.), мертва, -ої {ж), разг. мерлий, -ого, мёрла, -ої; О как ~вому припарка [помбжет] як мёртвому припарка (кадйло) [допоможе]; ~ые бо ср^му не ймут мёртв! сраму не імуть, мёртв! сорому не мають, мёртв! не мають чого соромитися.
мертвйк разг. мрець {род. мерця), мертвяк, -а.
мертвйтнна мертвота, мерлятина. мертвіщнй 1. прич. якйй (що) мертвйть; 2. прил. мертвотний; (о спокойствии) мёрт- вённий, безжйвний; (о тишине) могйльний; {о влиянии — ещё) мертвущий; (о смраде) трупний, мёртель строит, мёртель. мерцйнне мерехтіння, блймання, мигтіння, миготіння, мйгання; м. звёзд мерехтіння зірок.
мерцательный виол, миготлйвий; м. эпн- тёлнй биол. миготлйвий еп1тёл1й. мерцать мерехтіти, -тйть, блймати, мигтіти, -тйть, миготіти; {вдали) мріти (мріє), світй- тися, -титься, маячйти, -ячйть, маячіти, -іє; {о звёздах — ещё) виморгувати, -ує. мерцающий 1. прич. якйй (що) мерехтйть и т. п.\ см. мерцать; 2. прил. мерехтлйвий, блймаючий, миготлйвий, мигтючий, блис- котлйвий.
мерчандайзер ком., экон. мерчандайзер, мерчандайзинг ком., экон. мерчандайзинг, -у. мёрщик см. мёрник. мёря собир., этнол., ист. мёря. мёряльщикпрост, см. мёрник. мёряльщица прост, см. мерйльщица. мёрянский этнол. мёрянський. Ср. мёря. мёрять прост, см. мёрить. мёряться прост, см. мёриться. мёряющий прич. ЯКИЙ (що) міряє и т.п.', см.
мёрить 1—2. прил. мірйльний. меса геогр. мёса.
мёсиво 1. разг. місиво; {смесі^ ж., разг. мі- шанйна; {жидкое) ж., перен. кваша, каша; {густое) тісто; {грязь на дороге) болото, ж. грязюка, багнюка; 2. с.-х. місиво, ж. замішка, мёсидж социол. мёсидж, -у; {послание — ещё) с. послання.
месйлка місйлка; {мешалка) мішалка; {весёлка
— 	обычно) копйстка. месйльный спец. місйльний. месйльщик, прост, месйла спец. місйльник. месйльщица спец., прост, місйльниця. месйть МІСЙТИ (мішу, місиш); м. грязь брьохати болотом (багнюкою по болоту), місйти грязь (грязюку, болото), месйться МІСЙТИСЯ (міситься). месмерАзм мед., ист. месмерйзм, -у. месмерйческий мед., ист. месмерйчний. месневй нескл., с., поэт, месневі. месонйт техн. месоніт, -у. месопотамский ист. месопотамський, мёсса муз., рел. мёса; заупокбйная м. заупокійна мёса.
мессалйна 1. {М прописная) ист. Мессаліна; 2. {м строчная) перен. мессаліна; {о развратной женщине — ещё) повія, месс^пыл/я., перен. месапи, -ів. мёссер авиа, ист. мёсер. мессианйзм рел. месіанізм, -у. мессианский рел. месіанський, мессианство рел. месіанство, диал. послан- ництво.
мессидбр {месяц) ист. месидор. мессйнский {от названия города Мессина) мессйнський. мессйя 1. {Мпрописная)рел. Месія, Спасйтель;
2. {м строчная) перен. месія, мессур спец. месур.
мёста {объединение овцеводов) социол. мёста. местами нареч. місцями; {кое-где) подёкуди: {изредка) де-не-дё; дё-де; то тут, то там. местёчко* уменъш.-ласк. м1стёчко, ж. місцйн ка, містйнка; {побольше) разг. місцйна, міс тйна; укрбмное (уіЬтное) м. затишне (тйхе відлюдне, безлюдне) місце, затйшна (тйха безлюдна, відлюдна) місцйнка (містйнка) затйшок, -шку, притулочок, -чка; 2. м1стёчко
ж. 	посадка; тёплое (тёпленькое) м. перен разг. тёпле (теплёньке) місце (м1стёчко) теплёнька (пожйвненька) посада; хлёбное м хлібна посада (служба), хлібне місце. Ср. мёсто 1—2. местёчко^ {населённый пункт) м1стёчко. местечкбвый містечковий; '^ые жйтели жй- телі м1стёчка, містечкові жйтелі. Ср. мес- тёчко^.
местй местй (мету, метёш); {заметать — ещё) замітати, підмітати; метёт {о метели) безл. метё, курйть. местйсь местйся (метёться); замітатися, підмітатися. Ср. местй.


месткбм
276
местопребывание
месткбм (местный комитёт профсоюза) разг. місцевком, -у (місцевий кoмiтёт профспілки).
месткбмовец разг. місцевкомівець, -вця. Ср. месткбм.
месткбмовский разг. місцевкомівський. Ср. месткбм.
мёстничать перен. сперечатися (сварйтися, -рюся, -ришся) за місце, мёстнический перен. місницький, мёстничество перен. місництво, мёстность мicцёвicть, -вості, разг. місцйна, містйна; сёльская м. сільська мicцёвicть; пересечённая м. пересічена (нерівна, перетята) мicцёвicть. мёстный мicцёвий; {локальный — ещё) локальний; {здешний) мicцёвий,^7<2зг. тyтёшнiй; {из других мест) разг. тaмтёшнiй; ~ная промышленность мicцёвa промисловість; ~ное врёмя мicцёвий час; ~ное само- управлённе мicцёвe самоврядування; -'Ное сырьё мicцёвa сировина; ~ые жйтелн мicцёвi жйтелі; ~ые обычаи місцеві звйчаї; м. комитёт мicцёвий кoмiтёт. мёсто 1. {часть земной поверхности) місце; {местечко — ещё) ж.,разг. місцйна, містйна; {местность — ещё) ж. мicцёвicть, -вості; ббйкое м. людне місце; болбтистое м. багнйще, багнйсько, мокрявина; больнбе м. перен. болюче (дошкульне, вразлйве) місце; возвышенное м. узвйшшя; глухбе м. глуха місцевість, глухе (безлюдне) місце; дётское м. анат. послід, -у (л/.), плацента; живбго ~та не оставить на ком геть побйти (порубати, постріляти) кого\ злйчное м. кубло, вертеп, -у; имёть м. {случаться) траплятися, ставатися (стається); {происходить) відбуватися; {бывать) бувати; к ~ту, у ~та {кстати, уместно) до діла (ладу, речі), дорёчно; не к -ту, не у --та не до діла (ладу, речі), недорёчно; местй не столь отдалённые уст. заслання; де козам роги правлять; местй ббщего пбльзования місця спільного користування; м. в теий затінок, -нку (л/.); м. заключёния місце ув’язнення; м. назна- чёния місце призначення; м., освещаемое сблицем осоння, ж. осонь, -ні; м. проживания місце проживання, ж., разг. домівка; м. тбрга [скотбм] торговище; на -те чьём, кого на місці чиєму, кого; на [своём] -те на [своєму] місці; на -те уложйть (положйть, убйть) на місці покласти (вбйти); не на [своём] -те не на [своєму] місці; не -то ко¬
му-чему не місце кому-чому; не находйть [себё] -та не знаходити [собі] місця; не знати, де приткнутися; нет (не должнб быть) -та кому-чему нема[є], не може бути місця кому-чому; ни с -та! ані руш!; отхбжее м. відхоже місце, відхі(6)док, -ходка (лі.), ж. вбиральня; поймать на -те преступлёния спіймати на місці злочину, спіймати на гарячому; по местам! на місце!, на місця!; поставить на [своё] м. кого, указать м. кому перен. поставити на [своє] місце кого, показати [його] місце кому\ поставить себі на м. чьё поставити себё на місце чиє; почётное м. почёсне місце, этногр. покуть, -тя (л<.), покуття; сёрдце (душй) не на -те перен. сёрце (душа) не на місці; складочное м. місце складування; слйбое м. перен. дошкульне (слабкё) місце, слабина; стойть (оставаться) на -те стояти (лишатися, залишатися) на місці; узкое м. перен. вузькё місце; укротое м. закуток, -тка {м); уступйть -то кому по- ступйтися місцем кому; 2. {служба) служба, місце; {должность — ещё) ж. посада, робота; бездохбдное м. жон. неприбуткове місце; дохбдное м. прибуткове місце, прибуткова посада; искйть себё м. шукати собі роботу; казённое м. ист., социол. казённе місце; ббщее м. загальник {м); поступйть на м. стати на посаду, одёржати посаду; присутственное м. у с т урядова (державна) посада; хлёбное м. хлібна (прибуткова) посада (служба).
местоблюстйтель церк. намісник, заступник, местожйтельство місце проживання, ж, разг. домівка; врёменное м. тимчасове місце проживання, разг. тимчасовий прйхисток. местоимёние лингв, займённик (лі.); возвратное м. зворотний займённик; лйчное м. особовий займённик; относйтельное м. відносний займённик; отрицательное м. за- перёчний займённик; притяжательное м. присвійний займённик; указательное м. вказівнйй займённик. местоимённый лингв, займенниковий; -нное нарёчие займенниковий прислівник, местонахождёние місцеперебування, місцезнаходження, местообитание місце проживання, местоположёние місцеположення, місце розташування; {местонахождение) місцезнаходження.
местопребывание місцеперебування, м., разг. осідок, -дку.


месторасположёние
277
металлоизбл
месторасположёние місце розташування (розміщення), месторождёние' уст. місце народження, месторождёние^ геол. родовище, месть помета, відплата, віддяка, покара, поэт.
мста, мёсхи см. мбсхи.
месьё нескл., м. месьє, мосье, мсьє, пан. мёсяц* {календарный) місяць; в иі&не ~церазг. у червні місяці; в прбшлом ~це минулого місяця, у минулому місяці; из ~ца в м. з місяця у місяць; каждый м. щомісяця, кожного місяця; месяцами нареч. місяцями; медбвый м. медовий місяць, медові дні; по месяцам помісячно; раз в м. раз на місяць; текущий м. потбчний місяць, мёсяц^ (луна) місяць; м. иа ущёрбе щербатий місяць; молодбй м. молодйк, молодий (новйй) місяць; О вбльно собйке на м. л^ять посл. пси вйють, а місяць світить; собаки гавкають, а вітер несё. месяцеслбв уст. календар, -я. мёсячина ист. місячина, месячйшко уменьги. м1сячёнько, поэт, місяч- ко. Ср. мёсяц^. мёсячник місячник, мёсячно нареч. місячно.
месячные {мн.), физиол.,разг. місячна, -ого (с.), ж. місячка, регули, -ул {мн). месячный місячний; м. бтпуск місячна відпустка.
мёта* {знак, метка) знак, пбзначка, зазначка, відмітка.
мёта^ {мишень) уст. ціль, -лі, мiшёнь, -ні. мёта^ {условие сделки) ком. мёта. метабйзис лог. метабазис, -у. метабазйтыл!»., горн, метабазйти, -ів. метабибз биол. метабібз, -у. метабисульфйтхг/л/. метабісульфіт, -у. метаболйзм физиол. метаболізм, -у. метаболйтьілі;^., биол. метаболіти, -ів. метаболйческий физиол. метаболічний, метаболйя физиол. метаболія, метагалактика астр, метагалактика, метагалактйческий астр, метагалактйчний. метагенёз биол. метагенез, -у. метагонимбз мед. метагонімоз, -у. метаемый кйданий, вёрганий. Ср. метйть* 1. метазба нескл., с., биол. метазба. метакинёз биол. мeтaкiнёз, -у. метакрилаты метакрилати, -ів.
метакрйловый хим. метакрйловий; ~вая кислотй хим. метакрйлова кислот^.
металингвйстика металінгвістика. металл метал, -у; жйдкий м. рідкйй метал; монёль-м. мет. монёль-метал; мунц-м. мет. мунц-мет^л; презрённый м. шутл. нік- чёмний (мерзённий) метал; рёдкий м. рідкісний метал; типографский м. друкарський метал; щелочноземёльный м. лужно- земёльний метал, металлйд мет. металід, -у. металлизация техн. металізація, с. металізування.
металлизйрованный техн. металізований, металлизйровать несов. и сов., техн. металізувати, -ую, -уєш. металлизйроваться несов. и сов., техн. металізуватися, -ується. металлилхлорйд хим. металілхлорйд, -у. металлйст металіст, металлйстика металістика. металлйчески нареч. металічно, металёво. металлйческий металёвий, металічний; '-не дёньги мeтaлёвi (металічні) гроші; м. прйв- кус прйсмак металу; ~кое произвбдство металёве виробнйцтво. металлйчность металічність, -ності. металлйчный металічний, металёвий. металлоб^за металобаза. металлобйзис металобазис, -у. металлобазйт металобазйт, -у. металловёд научн. металознавець, -вця. металловёдение научн. металознавство, металловёдческий научн. металознавчий, металловйдный металоподібний, металловбз металовоз. металлогеийческий геол. металогенічний, металлогёнйя геол. мeтaлoгёнiя. металлогравібра иск. металогравюра. металлбграфлі^т., полигр. металбграф. металлографйческий мет., полигр. металографічний.
металлография мет., полигр. металографія, металлографский мет., полигр. металографський.
металлодобйвка спец. металодомішка. металлоёмкий металомісткйй. металлоёмкость физ. металомісткість, -кості, металлбид хим. металоїд, -у, неметал, -у. металлоидальный металоїдальний. металлбидный металоїдний, металлоиздёлие металовйріб, -робу {м.). металлоизбл {изоляционная фольга) металоізол, -у.


металлокерамика
278
меті^ние^
металлокерамика металокераміка, металлокерамйческий металокерамічний, металлоконструкция (металлйческая конструкция) металоконструкція (металева конструкція), металлокбрд металокорд. металлокбрдиый металокордний. металлолбм металобрухт, -у,реже металолом, -У-
металлометрйческий (о весах) металомет- рйчний.
металлоиапблиеииый металонаповнений. металлоибсиый в рази. знач. металоносний, металлообрабатывающий техн. металообробний; ~щая промышленность металообробна промисловість, металлообраббтка техн. металообробка, металлообразный металоподібний, металлобптика металооптика, металлоорганйческнй хим. металоорганічний.
металлоплавйльный мет. металоплавйль- ний, уст. металотопний; м. завбд метало- плавйльний завод, ж., уст. гамарня. металлопласт металопласт, -у. металлопластик металопластик. металлопластика металопластика. металлопластиковый металопластиковий, металлопластмйссовый металопластмасо- вий.
металлопокрьп'ие металопокриття. металлополимёрный мeтaлoпoлiмёpний. металлополимёры мн. мeтaлoпoлiмёpи, -ів. металлопотреблйющий металоспожйвчий. металлопродукт металопродукт, -у. металлопродукция металопродукція. металлопрокат металопрокат, -у. металлопрокатный металопрокатний, металлопромышленность металопромисловість, -ВОСТІ. металлопромышленный металопромисловий.
металлопротейды мн., биохим. металопро-
ТЄ1ДИ, -ІВ.
металлоорганйческий металорганічний. металлорёжущий техн. металорізальний, металорізний; м. станбк металорізальний верстат.
металлорембитный металоремонтний. металлосвйзывающий металозв’язний. металлосодержйщий хим. металовмісний, металлотермйческий мет. металотермічний. металлотермйя металотермія.
металлоткйный металотканий, металлоткацкий металоткацький, металлотропйзм биохим. металотропізм, -у металлофйзика металофізика, металлофбн муз. металофон, металлофбнный муз. металофонний. металлофурнитура спец. металофурнітура. металлофурнитурный спец. металофурні- турний. металлохймик металохімік. металлохймия металохімія. металлохозййственный металогосподарсь- кий.
металлсодержащий металовмісний, металлург металург, металлургйческий металургійний, металлургйя металургія; цветная м. кольорова металургія; чёрная м. чорна металургія.
металбгика филос. металогіка, метальдегйд хим. метальдегід, -у. метальный см. метательный, метальщик см. метатель, метельщица см. метйтельница. метамагнётик хим. метамагнётик. метаматематика метаматематика, метамёрйя биохим. метамерія, метамйктный хим. метаміктний; ~ые минералы метаміктні мінерали, метаморфизйцня метаморфізація. метаморфйзм геол. метаморфізм, -у. метаморфнзовйть, метаморфизйровать не- сов. и сов. метаморфізувати, -ую, -уєш. метаморфизовйться, метаморфизйроваться несов. и сов. метаморфізуватися, -ується. метаморфйческий геол. метаморфічний, метаморфогёиный метаморфогенний; ~ые месторождёння метаморфогённ! родовища, метаморфбз научн. метаморфоз, -у. метаморфбза метаморфоза; {превращение — ещё) зміна, с. перетворення, метён хим. метан, -у. метаийль хим. метанйль, -лю. метанйуплиус зоол. метанаупліус, -у. метандростенолбн хим. метандростенолон,
-у.
метанефрйдин мн., зоол. метанефрйдії, -ій. метанефрбс зоол. метанефрос. метйнне* кйдання, метания; складання; викидання; м. дйска, копьй кйдання дйска, спйса. Ср. метйть*. метйние^ кйдання, метания, борсання; метушіння; разг. біганйна (ж), бігання, гасання. Ср. мет^тьсяЧ


метание’
279
метаязык
метйние^ метання, фастригувйння; обкидання;
петляння. Ср. метйть^ метаийловый хим. метаніловий; ~вая кислоті метанілова кислота, метановый хим. метановий, метанбл хим. метанол, -у. метанообразующий метаноутвбрювальний. метаноокислйющий метаноокйснювальний. метантй(ё)нк спец. метанта(ё)нк. метаплазйя физиол. метаплазія. метаплазма биол. метаплазма, метасеквбйя бот. метасеквоя. метасоматйзм геол. метасоматйзм, -у. метасоматйческий геол. метасоматйчний. метасоматбз геол. метасоматоз, -у. метастабйльный физ. метастабільний; ~ное состойние метастабільний стан, метастабйльность физ. метастабільність, -ності.
метастаз Afed, перен. метастаз, -у. метастазйрование мед. метастазування, метастазйровать несов. и сов., мед. мета- стазувати, -ує. метастазйрующий метастазотвірнйй, мета- статйчний, метастазотворчий. метастатйческий мед. метастатйчний. метастронгилёз вет., мед. метастронгільоз, -У-
метаструктура метаструктура. метатёза лингв, метатеза, метатель спорт, метальник, кйдальник. метйтельница спорт, метальниця, кйдальни- ця.
метательный метальний, кйдальний. метатеорёма мат. метатеорёма. метатебрия лингв., лог. метатеорія, метатрбфный биол. метатрофний. метйть* 1. {бросать, кидаті^ разг., уст. кидати, метати (метаю, метаєш и мечу, мечеш), вергати; м. громы и мблнии перен. кйдати вогнем-блйскавкою, метати грім і блйскавку (громй і блйскавки), кйдати (вёргати) громами (громй), сйпати чортами; м. йскрьі перен. сйпати іскрами, метати іскри; (р человеке — ещё) іскрйти очима; м. копьё кйдати спис; м. пар (пары) с.-х. орйти пар, орати на (під) пар; 2. (укладывать сено, солому) складати, класти (кладу, кладёт); м. стог класти стіг; 3. (производить потомство — о рыбах) метати; (рождать — обычно о рыбе) приводити; (икру — ещё) викидати; 4. карт. метати (мечу, мёчеш); О м. бйсер пёред свйньями поел, метати (сйпати, розсипати)
пёрла (бісер) пёред свиньмй; кйдати бісер свйням, стелйти пуховйк свині; м. жрёбий метати (кйдати) жёреб (жеребок); м. перуны книжн. метати (вёргати) перуни; рвать и м. рвати і метати, сіктй й рубати, лютувати аж підскакувати; что есть в печй, всё на стол мечй погов. частуй усім, що хата має; що хата має, тим і приймає; чим хата багата, тим
і 	рада; см. ещё метнуть. метйть^ портн. метати, фастригувйти, -ую, -уєш; (петли — обычно) обкидати; (о беге зайца) робити (-ить) пётлi; ключкувати, -ує, петляти.
метйться* кйдатися, метатися (метаюся, метаєшся и мечуся, мёчешся), борсатися, разг. шамотатися, -аюся, -аєшся и очуся, -очешся; (суетливо) метушйтися; (суетиться) разг. бігати, гасати; (из стороны в сторону) шарпатися, гёдзатися, кйдатися тудй й сюдй (на всі боки); (во сне — ещё) жахатися, метйться^ страд, метатися; обкидатися. Ср.
метйть^ метафйза биол. метафаза, метафайл информ. метафайл, метафйзик филос. метафізик, метафйзнка филос. метафізика, метафизйческн нареч., филос. метафізйчно. метафизйческий филос. метафізйчний. метафизйчность филос. метафізйчність, -ності.
метафизйчньїй филос. метафізйчний. метафлоіма биол. метафлоёма. метафбния метафонія. метйфора лингв., лит. метафора, метафорнзйция лингв., лит. метафоризація, метафорйчески нареч., лингв., лит. метафо- рйчно.
метафорйческнй лингв., лит. метафорйчний. метафорйчно нареч., лингв., лит. метафорйч- но.
метафорйчность лингв., лит. метафорйчність, -ності.
метафорйчный лингв., лит. метафорйчний. метафбс хим. метафос, -у. метафбсфорный хим. метафосфорний. метафрйза лг/»гв., лит. метафраза, метахромазйя биохим. метахромазія. метацейнерйт мин. метацейнерйт, -у. метацёнтр мор. метацёнтр, -у. метацентрйческий метацентрйчний. метйющнй (ниткой) 1. п р и ч. якйй (що) метає и т. п., см. метйть^; І.прил. фастригу вальний, метаязык лингв, метамова (ж).


метгемоглобйн
280
метиленхлорйд
метгемоглобйн физиол. метгемоглобін, -у. метгемоглобинемйя физиол. метгемоглобі- немія.
метёкил!»., ист. метеки, -ів. метелемёр спец, заметілемір. метёлистый, метёлевый разг. завірюшний, заметільний; сніговійний, хуртовйнний. Ср. метёль.
метёлить хурделити, вйхорити, вйхрйти, хур- товйнити.
метёлица 1. CM. метёль; 2. {танец) метёлиця. метёлка^ уменьш. м1тёлка, м. віничок, -чка; под --ку прост, дбчйста, під корінь, усе до крйхти, геть-чйсто. Ср. метлй. метёлка^ бот. волоть, -ті, м. волоток, -тка;
{камыша) кунйця. метёлочка^ уменьш.-ласк. мітелочка. Ср. ме- тёлкаЧ
метёлочка^ [маленька] волоть, -ті, м. во- лотбчок, -чка. Ср. метёлка^ метёлочный^ мітелковий. Ср. метёлкаЧ метёлочный^ бот. волотевий, волотковий. Ср. метёлка^.
метёль завірюха, заметіль, -лі, метёлиця, кружёлиця; {вьюга — ещё) сніговій, -ію {м.), сніговйця, сніговійниця, сніжнйця, віхола, хуртовйна, хуга, хуговій, -ію {м.% завія, разг. хурделиця, хурдйга, хуртеча, диал. метіль, -лі, хвйжа, замёта, метёльный* мітловйй. Ср. метлй. метёльный^ завірюшний, заметільний; сніговійний, хуртовйнний; м. вётер сніговійний вітер. Ср. метёль. метёльчатый бот. волотйстий. Ср. метёлка^ метёльщик 1. метільник; {подметальщик) підмітальник, замітальник; 2. {делающий и продающий мётлы) уст. мітляр, -а. метёльщица 1. метільниця; підмітальниця, замітальниця; 2. мітлярка. Ср. метёльщик 1—2.
метемпсихбз рел. метемпсихоз, -у; переселення душ.
метённе метіння; замітання, підмітання. Ср.
местй. метённый прич. мётений. метёный прил. мётений, заметений, підметений, вйметений. метеобюрб нескл., с. метеобюрб. метеогр^мма метеограма. метеод^нные сущ., мн. метеодані, -их. метеозенйтный метеозенітний. метеоннформйцня метеоінформація. метеопат метеопат.
метеопатйческнй мед. метеопатйчний. метеопатия мед. метеопатія. метеопрогибз метеопрогнбз, -у. метебр астр, метебр. метеоракёта метео метеоракета, метеорйзм мед. метеорйзм, -у, обдимання (с.), диал. дмучка {ж), надйм, -у. метеорйт астр, метеорйт. метеорйтика научн. метеорйтика. метеорйтный астр, метеорйтний; м. дождь метеорйтний дощ. метеорнтблог научн. метеоритблог. метеорйтчик разг. метеорйтник. метеорйческий астр, метеорйчний. метебрный астр, метебрний. метеорбграф метеорбграф. метеорографйческий метеорографічний. метеорография метеорографія, метеоролйт астр, метеороліт. метеорблог метеорблог. метеорологйческий метеорологічний; ~кая свбдка метеорологічне звёдення. метеоролбгия научн. метеоролбгія. метеосвбдка (метеорологйческая свбдка) метеозведення (метеорологічне звёдення). метеосистёма метеосистёма. метеослужба метеослужба, метеоспутник метеосупутник. метеостанция (метеорологйческая станция) метеостанція (метеорологічна станція), метеотрбн метеотрбн, -у. метеоуслбвия мн. метеоумбви, -бв. метеоцёнтр метеоцёнтр, -у. метизация с.-х. метизація, метйзный техн. металевих вйробів {род. п.); ~ная промышленность промислбвість металевих вйробів (металовйробів). метйзы (металлйческие издёлия) мн., техн. металовйроби, -ІВ, метвйроби (металеві вй- роби). метйл хим. метйл, -у. метилакрилйт хим. метилакрилат, -у. метиламйн хим. метиламін, -у. метилбензбл хим. метилбензбл, -у. метилвиолёт хим. мeтилвioлёт, -у. метилдихлорарсйн хим. метилдихлорарсйн, -У-
метилён хим. метилён, -у. метиленбл^у нескл., м. и с. метиленблау. метилёновый метилёновий; ~вая сйнь хим.
берлінська сйнька. метиленхлорйд хим. метиленхлорйд, -у.


метилйрование
281
методйстский
метилйрование хим. метилювання. метилкаучук хим. метилкаучук, -у. метилмеркаптофбс хим. метилмеркаптофос, -У-
метилметакрилат метилметакрилат, -у. метилиитрофбс хим. метилнітрофос, -у. метйловый хим. метйловий. метилоранж хим. метилоранж, -у. метилтестостербн хим. метилтестостерон, -у. метилтиоурацйл хим. метилтіоурацйл, -у. метилтрансферйзьі мн., хим. метилтранс- ферази, -аз. метилхлорйд хим. метилхлорйд, -у. метилцеллюлбза хим. метилцелюлоза, метилэтилкетбн хим. метилетилкетон, -у. метина прост, см. мётка^ мётинка у м е н ь ш. - л а с к. см. мётка^ метионйн хим. метіонін, -у. метйс биол. метйс; {о животных — ещё) ж. помісь, -сі.
метисация {скрещение рас) ген. метисація, метйска биол., разг. метйска. метйсный биол. метйсний. мётить* (ставить знак, метку) значйти, мітити (мічу, мітиш), карбувати, -ую, -уєш, позначувати, -ую, -уєш, штемпувати; {изделия — ещё) маркувати; О Бог шёльму ~ит посл. вйдно, що жак — такйй на нім знак; стережйся того, кого Бог позначйв (назна- чйв); недарма (недаром) його Бог назначйв; вйдно сучку в ретязі, мётить^ 1. {целить) мітити (мічу, мітиш), цілити[ся], ціляти, націлюватися, -ююся, -юєшся, націлятися, разг. лучити; 2. (на кого-что, в кого-что — перен.: иметь в виду; намекать) разг. мітити (в кого-що, на кого-що); натякати (на кого-що); мати на меті (кого-що); 3. (во что — стремиться стать кем-л.) разг. мітити, націлюватися, націлятися (на що), пнутися (в що), мостйтися (мощуся, мостишся) (в кого-що), шйтися (шйю- ся, шйєшся) (в кого-що); м. в генералы ирон. націлятися (пнутися) в генерали; 4. {намереваться) уст. мати намір, збиратися; {рассчитывать) мітити, розраховувати, -овую, -озуєш, сподіватися, мётиться* значйтися, мітитися (мітиться). Ср. мётитьЧ
мётиться^ 1. мітитися (мітиться), цілитися, націлюватися, -ююся, юєшся, націлятися;
2. 	мітитися, націлюватися, націлятися (на що), пнутися (в що), шйтися (шйюся, шйєш¬
ся) (в кого-що); 3. мати намір, збиратися. Ср. мётить^ 1,3—4. мётка^ {действие) значення, мічення (с.). Ср. мётитьЧ
мётка^ {знак, знаної^ мітка, знак; {нарезная) м. карб, -у; {выжженая) тавро, -а; {пометка) позначка, зазначка, мётка метання (с.). Ср. метйть^. мёткий влучний; {о стрелке, игроке и т. п. — ещё) вправний, цілкйй; м. стрелбк цілкйй (влучний) стрілець; ~кое замечание влучне зауваження, мётко нареч. влучно; вправно, цілко, як в око; О хоть рёдко, да м. хоч раз, та гаразд; хоч раз, та попереду. Ср. мёткий. мёткость влучність, -ності; вправність, цілкість, -кості. Ср. мёткий. метлй мітла; этногр. помело, -а; О нбвая м. чйсто метёт посл. нов^ мітла чйсто (гарно, добре, по-новому) замітає (мете), нова мітла все чйсто вимітає, нова щіточка на кілочку, метлахский метласький; ~ие плйтки строит.
метлаські плйтки. м^тлАи:а}уменьш.-ласк. мітлйчка, мітлйця. Ср. метлй.
метлйца^, реже метлйка бот. метлюг, -а {м), диал. мітлйця, чаполоть, -ті, чаполоч, -і, чапуга, чапула. метлйще, метловйще увел, мітлйще. Ср. метлй.
метлообрйзный мітластий, мітлоподібний, метнуть сов., однокр. кйнути; эк, кудй ~ул! перен.,разг. ач, кудй цілить (стріляє)!, ач, до чого додумався!, ач, що сказав!, бач, кудй загнув! Ср. метіть* 1. метнуться сов., однокр. кйнутися, шугнути и усилит, шугонути, разг. шатнути, шатнутися; лбшадь 'дулась в стброну кінь кйнувся (шарахнув) убік; тёни ~улись вверх тіні шугнули вгору (догорй, вверх). Ср. метйтьсяЧ
мётод метод, -у; комйндно-администратйв- ньіе --ды командно-адміністратйвні методи; --ды бухгалтерского учёта мётоди бухгалтерського обліку; скоростнбй м. техн. швйдкісний метод. метбда>^с/и. метода, методйзм методйзм, -у.
метбдика методика; м. преподавания методика викладання, методйст методйст. методйстка разг. методйстка. методйстский методйстський.


методйчески
282
мётчик
методйчески нареч. методйчно. методйческий і. {относящийся к методике) методйчний; ~ие указания методйчні вка- зівкй; м. кабинёт методйчний кабінет; -«кое посббие методйчний посібник; 2. {последовательный) методйчний, послідбвний, систематйчний. методйчка разг. методйчка. методйчно нареч. методйчно, послідовно, п’ядь за п’яддю, методйчность методйчність, -ності. методйчньїй методйчний. методкабинёт (методйческий кабинёт) методкабінет, -у (методйчний кaбiнёт). методобъединёние (методйческое объединё- ние) методоб’єднання (методйчне об’єднання).
методблог филос. методолог, методологйческий научн. методологічний, методолбгия научн. методологія, методразраббтка (методйческая разработка) методрозробка (методйчна розробка), метбл хим. метол, -у.
метолгидрохинбновьій хим. метолгідрохі- нбновий. метбловый фото метоловий, метонимизйция лит. метонімізація, метонимйческий лит. метонімічний, метонимйчность лит. метонімічність, -ності. метонимйчный лит. метонімічний, метонймия лит. метонімія, метбп архит. метоп, метопйзм мед. метопізм, -у. меторйзис биол. меторйзис, -у.
уменьш.-ласк. міточка. Ср. мётка^ мёточный позначковий. Ср. мётка^. метр* {единица длины) метр; квадратный м. квадратний метр; кубйческий м. кубічний метр; складибй м. складаний метр. лит., муз. метр. реже см. мэтр, метраж метраж, -у. метрйжный метражний. метрампёр радио метрампёр. метранпйж полигр. метранпаж, метрдотёль метрдотёль. метрёска прост, метрёска. метрёссад'ст. метрёса. мётрика‘лмш.,л/>^5. мётрика. мётрика^ {документ о рождении) мётрика. метриоп^тия социол. метріоп^тія. метрйтлівд. метрйт, -у.
метрйческий* метрйчний; ~кая систёма мер
метрйчна систёма мір. Ср. метр*.
метрйческий^ метрйчний; ~кое стихосло- жёние лит. метрйчне віршування; -'Кое уда- рёние лит. метрйчний наголос. Ср. мёт- рикаЧ
метрйческий^ метрйчний; ~кое свидётель- ство метрйчне свідоцтво, мётрика. Ср. мёт- рика^ метрб нескл., с. метро, метровагбн метровагон. метрбвка разг. метрівка. метровокзйл метровокзал, -у. метрбвый метровий, метродиназбл фарм. метродіназол, -у. метрблог спец. метролог, метрологйческий спец. метрологічний, метролбгия спец. метрологія, метромйн уст. метроман, віршоман. Ср. метр^.
метромания метроманія, віршоманія. Ср. метр^
метромбст метроміст (-моста и -мосту), метронидазбл хим. метронідазол, -у. метронбм физ., муз. метроном, метроиомйческий физ. метрономічний. метропйтия мед. метропатія, метропбезд метропоїзд, метропотяг. метропблис социол. метрополіс. метрополитён мeтpoпoлiтён, -у. метрополитёиовец мeтpoпoлiтёнiвeць, -вця. метрополитёновский мeтpoпoлiтёнiвcький. метропблия метрополія, метропбльный метропбльний. метроррагйя вет.,мед. метрорагія. метросальпиигогрйфия мед. метросальпін- гографія.
метрострбевец метробудівець, -вця. метрострбевка разг. метробудівка, метрострбевский метробудівський, метростроёние метробудування, метростройтель мeтpoбyдiвёльник, метробу-
ДІВНЙК, -а. метротрамв^й метротрамвай. метротрасса метротраса. метущий 1. прич. якйй (що) метё и т. п.; метільник {сущ.); см. местй; 2. прил. ме- тільний; зайнятий метінням, мётче сравн. ст. 1. прил. влучніший; вправніший; 2. нареч. влучніше, вправніше. Ср. мёткий.
мётчик 1. {тот, кто метит; об инструменте) значйльник, мітчик; 2. {гайкорез) гайкоріз, мутроріз. мётчик метальник.


мётящий*
283
меховбй
мётящий' 1. прич. якйй (що) значйть и т. п.\ см. мётить*; 2. прил. карбувальний; штем- пувальний, маркувальний, значйльний. мётящий^ 1. прич. якйй (що) мітить и т. см. мётить^ 1, 3—4; 2. (что-л. сделать) при л. 3 наміром (думкою, метою), мефистбфелевский книжн. мефістбфелівсь- кий.
мефистбфель 1. {М прописная) лит., фолъкл. Мефістофель, Мефісто; 2. (м строчная) пе- рен. мефістофель. мефистбфельский книжн. мефістофельський, мефитйческий уст. мефітйчний. мех* хутро (с.); в дорогйх мехйх у дорогому хутрі; на меху на хутрі; на рыбьем мех^^ шутл. на рйб’ячому (рйб’ячім) хутрі, вітром підбйтий; ходйть в мехйх разг. ходйти в хутрі (реже хутрах), мех^ міх, мішок, -шка; {бурдюк—ещё) бурдюк, -а; О вливйть молодбе винб в старые мех^ библ. вливати нове (молодё) вино в старі міхй (бурдюкй). мех^ техн. міх; кузнёчный м. ковальський міх; мехй мн. міхй, -ів. механизатор механізатор, механизаторский механізаторський, механизация механізація; м. трудоёмких процёссов механізація трудомісткйх про- цёciв.
мехаиизйроваииый механізований, механизйровать несов. и сов. механізувати, -ую, -уєш.
механизйроваться несов. и сов. механізуватися, -ується. мехаийзм* 1. {устройство машины, прибора) механізм, -у; {небольшой) прйлад, -у; за- воднбй м. заводнйй механізм; клйвишиьій м. муз. клавішний механізм; часовбй м. годинниковий механізм; 2. {государственный
— 	ещё) устрій, -рою; хозяйственный м. экон., политол. господарський механізм (устрій).
механйзм^ {совокупность физических, химических и подобных явлений) механізм, -у. механик механік.
механика механіка; м. сплошных сред физ. механіка суцільних середовищ; прикладися м. прикладна механіка; теоретйческая м. теоретйчна механіка. мехСнико-математйческий механіко-мате- матйчний.
мехйнико-мапіииостройтельньїй механіко- машинобудівнйй.
механйст филос. механіст, мехаиистйчески, мехаиистйчио нареч., филос. механістйчно. мехаиистйческий, механистйчиьій филос.
механістйчний. мехаиистйчность филос. механістйчність, -ності.
мехаиицйзм филос. механіцйзм, -у. мехаиицйст филос. механіцйст. мехаийчески нареч. механічно; {машинально
— 	ещё) машинально, мехаийческий 1. механічний; ~кая обраббтка механічна обробка; ~ие свбйства механічні властйвості; м. прйвод механічний прйвід;
2. {машинальный — ещё) машинальний; ~ие движёиия машинальні (механічні) рухи;
3. {перен.: поверхностный — ещё) поверховий, фopмdльний, неглибокий; м. подхбд механічний (формальний, поверховий) підхід.
механйчиость механічність, -ності. мехаийчиьій механічний; {перен. — ещё) машинальний, механовооружениость механооснащеність, -ності.
механогидравлйческий механогідравлічний, мехаиокалорйческий механокалорйчний. мехаиоламаркйзм филос. механоламаркізм, -У-
механомоитйжиый механомонтажний. механообрабйтывающий механообробний, механорецёптор биол. механорецёптор. мехаиосбброчный механоскладальний, мехаиосббрщик механоскладальник. мехаиострикцибииьій физ. механострикцій- ний.
механострйкция физ. механострйкція. мехаиотерапйя мед. механотерапія, мехаиотрби техн. механотрон, мехаиотрбииьій техн. механотрбнний. механохймия механохімія, мехаиохорйя бот. механохорія, мехйри CM. мегйри.
мехдбйка (механйческая дбйка) мехдоїння (механічне доїння), мехколбина (механизйрованная колонна) мехколона (механізована колона), мехлесхбз (механизйрованное лесное хозяйство) мехлісгбсп, -у (механізоване лicoвё господарство), мехмастерскйя (механйческая мастерская) мехмайстерня (механічна майстерня), меховбй хутровйй; {из меха) хутрянйй; --бе произвбдство хутрове (хутряне) вироб-


меховушка
284
мёшанный
нйцтво, кушнірство; м. воротнйк хутрянйй комір.
меховушка прост, хутрянка, меховщйк спец. хутровйк, -а, хутрянйк, -а, уст. кушнір, -а. меховщйца спец. хутровйчка, хутрянйчка. мехоёд энтом. хутроід. мехонбша этногр., уст. міхоноша, мехообраббтка спец. хутрообробка, с., уст.
кушнірство, мехосёкция спец. хутросекція. мехотрйд (механизйрованный отряд) с.-х.
мехзагін, -гону (механізований загін), мехтбк (механйческий ток) мехструм, -у (механічний струм), меценат меценат, меценатка меценатка, меценатский меценатський, меценатство меценатство, меценатствовать меценатствувати, -ую, -уєш. меценатствующий 1. п р и ч. якйй (що) меце- натствує; меценат (сущ.); 2. прил. меценатський, мёцца-вбче нескл., с., муз. мёца-воче. мёццо нескл., с., муз. мёцо. мёццо-сонрйно нескл., муз. 1. {о голосе) с. мё- цо-сопрано; 2. {о певице) ж. мёцо-сопрано. мёццо-сонрйновый муз. мёцо-сопрановий. мёццо-тйнто нескл., с., полигр. мёцо-тйнто. мёццо-фбрте нескл., с., муз. мёцо-фбрте. меч меч, -а; Дамбклов м. миф. Дамоклів меч; м.-кладенёц фолькл. меч-кладенёць {род. меча-кладенця), меч-гартбванець {род. меча- гартбванця); м. правосудия меч правосуддя; огнём и мечбм вогнём і мечём; поднять м. на кого підняти (звестй, зняти) меча (меч) на кого, добути (вййняти) [з піхов] меча (меч); предать огніб и мечу кого знйщити вогнём і мечём кого, огнём спалйти і кіньми стоптати кого', О повйнную гблову м. не сечёт поел. покірної головй й меч не берё; як признався
— 	розквитався, мечевйдный мечоподібний, у формі меча, мёчение таврування; значіння, мічення, карбування. Ср. мётитьЧ меченбс см. меч-рыба, меченбсец^ ист. мечоносець, -осця. меченбсец^ ихт. мечоносець, -осця. мёченный прич. таврований, значений, мічений, карбований, мёченый прил. значений, позначений; мічений, помічений; намічений; ~ые йтомы спец. мічені (значені) атоми.
мечётный рел. мечётний. мечёть рел. мечёть, -ті. мечехвбст зоол. мечохвіст, -хвоста, мёчник ист. мёчник.
меч-рыба ихт. меч-рйба, рйба-меч {род.
рйби-меча), м. мечоніс, -носа, мечтй мрія; -'ТЫ мн. мрії, -ій, солодкі сни (-ів); лелёять -ту плекати (голубити, пёстити) мрію; несбыточная (тщётная) м. нездій- снённа (марна, примарна, химёрна) мрія; осуществлённая м. здійснена мрія; предаваться -'Тйм о чём поринати у мрії про що\ пустые -'ТЫ химёрн! (марні, примарні) мрії; сокровённая м. заповітна мрія, мечтйние мріяння, марення; {мечта — ещё) ж. мрія; предаваться ~иям поринати у мрії; предёл -'ИЙ межа (верх) мріянь, мечтатель мрійник, мечтательница мрійниця, мечтательно нареч. мрійно, мрійлйво. мечтательность мрійливість, -вості, мрійність, -пості, с. мрійництво, мечтательный мрійлйвий, мрійний; м. взгляд мрійлйвий погляд, мечтать мріяти, марити, снйти, поэт, мріти (мрію, мрієш); д^же не м. і в гблову не класти; м. о себё [мнбго, вьісбкб и т. п\ прост, багато про сёбе думати, бути [надто] високої думки про сёбе, [надто] заноситися, мечтаться мріятися, маритися; ~^лось безл.
мріялося, марилося, мечтающий 1. якйй (що) мріє; прич. замріяний, заполонёний (окрйлений) мріями; 2. прил. мрійлйвий. мёчущий 1. прич. якйй (що) кйдає и т. п.; 2. прил. метальний, кидальний и т. п.; м. йскрами из глаз з іскрами в очах. См. метать 1.
мёчущийся метушлйвий, безладний, несамо- вйтий, разг. зашамотаний, заніколений. Ср. мет^тьсяЧ меш {единица измерения) меш. мешаемый 1. мішаний; розмішуваний; 2. мішаний, змішуваний; 3. мішаний, змішуваний; сплутуваний. Ср. меш^ть^ 1—3. мешйлка мішалка; {весёлка — ещё) копйстка. мешйльщик спец, мішальник, мешальщица спец, мішальниця, мешйние мішання, мешанйна разг. мішанйна. мёшанка с.-х. мішанка.
мёшанный прич. 1. мішаний; розмішуваний; колочений; 2. мішаний, змішуваний; 3. мі-


мёшаный
285
мешбк*
шаний, змішуваний; сплутуваний. Ср. ме- ш^ть^ 1—3. мёшаный прил. мішаний, мешать* (быть помехой в чем-л) несов. заважати, разг. мішати, плутатися; (препятствовать) перешкоджати, ставати (стаю, стаєш) на заваді; (движению — ещё) перетинати (обтинати) шлях; (вмешиваться) втручатися, устрявати, -яю, -яєш и -яваю, -яваєш; (впутываться) вплутуватися, -уюся, -уєшся, уплутуватися; не не [за]вадить, не пошкодить, не зашкодить; не ~йй! не заважай!, не плутайся під ногами!; не бы не завадило б, не пошкодило б, не зайво (зайвим) було б, не зайво, мешйть^ 1. (перемешивать) мішати; (разбалтывать — ещё) розмішувати, -ую, -уєш; (о жидкости — ещё) колотйти, -очу, -отиш; 2. (соединять разнородное, смешивать) мішати, змішувати; 3. (принимать одно за другое) прост., уст. мішати, змішувати; (путать — ещё) плутати, сплутувати, -ую, -уєш; м. (путать) кйрты перен. мішати (переплутувати) карти; О м. грёшное с праведным мішати кукіль до пшенйці; м. с грйзью перен. затоптувати в бруд (болото), мешаться* разг. 1. (быть препятствием, помехой в чём-л.) заважати, разг. плутатися; 2. (вмешиваться) втручатися, устрявати, -яю, -яєш и -яваю, -яваєш, разг. мішатися; (впутываться) плутатися, вплутуватися, -уюся, -уєшся; м. не в своё дёло разг. втручатися (устрявати, встрявати, вплутуватися, мішатися, лізти) не в свої справи (не в своє діло), мішатися до чужйх справ; не ~ййтесь не в своё дёло не втручайтеся (не встряв^йте, не плутайтеся, не вплутуйтеся) не в свої справи (не в своє діло), погов. не сунь (не пхай) носа до чужого проса, меш^ться^ 1. (соединяться, сливаться) мішатися, змішуватися, -ується; (путаться — ещё) плутатися, сплутуватися; (сбиваться) збиватися; 2. (перен.: смущаться) уст. бен- тёжитися, ніяковіти; 3. страд, мішатися; розмішуватися, -ується; колотйтися, -отить- ся; мішатися, змішуватися; плутатися; м. в умё (рассудке), м. умбм (рассудком) разг. з’їжджати з глузду, божеволіти, сходити з розуму; ум (рассудок) -йется у кого разг. розум мішається в кого. мешйющнй^ 1. прич. якйй (що) заважає и т. п.; CM. меш^ть^; 2. прил. гальмівний, пе- решкодний, завадливий, завидний.
мешйющнй^ 1. прич. якйй (що) змішує и т. п.\ см. мешйть^ 1—4; 2. прил. мішальний, мёшенный прич., прил. мёшеный мішений. Ср. месйть.
мешётчатый мiшёчкoвий; ~ые крысы мн., зо- ол. мішечкові пацюкй. мёшнвать' многокр. [часто, не раз, разг.
частенько] МІСЙТИ. Ср. месйть. мёшнвать^ многокр. [часто, не раз, разг.
частенько] мішати. Ср. мешйть^. мёшканье разг. баріння, гаяння, мёшкать разг. барйтися, -рюся, -ришся, гаятися; м. с отвётом барйтися з відповіддю, мёшкающнй 1. прич. якйй (що) бариться;
2. прил. забарливий, гайний, загайний, мешковйто нареч. 1. мішкувато, лантухувато, бахмато; 2. вайлувато. Ср. мешковатый 1—2.
мешковатость 1. мішкуватість, -тості, ланту- хуватість, бахматість; 2. вайлуватість, ту- лубастість. Ср. мешковатый 1—2. мешковатый 1. (об одежде) мішкуватий, лантухуватий, разг. бахматий; 2. (перен.: неповоротливый) вайлуватий, тулубастий. мешковйдный CM. мешкообразный, мешковйна спец. мішковйна. мешкожйберные сущ., мн., зоол. мішкозяброві, -их.
мешкообразный мішкоподібний, мішкуватий, лантухуватий, мешкотй у с т., д и а л. баріння, гаяння (с.). мешкотара спец. мішкотара, мёшкотно нареч. забарно, забарливо, гайно, загайно; марудно. Ср. мёшкотный. мёшкотность забарність, -ності, забарливість, -вості, гайність, загайність; марудність. Ср. мёшкотный. мёшкотный разг. забарнйй, забарливий, разг. гайний, загайний; (кропотливый — ещё) марудний, мешбк' мішок, -шка; (большой — ещё) лантух, чувал, міх, торба; (небольшой', котомка — ещё) клунок, -нка, клумак, -а, разг. тлумак, -а; (перен.: западня) воєн, мішок, с. оточення; золотбй (дёнежный) м. перен. золотйй (грошовйй) мішок; ~шкй под глазами перен., разг. набряки (мішкй, синці) під очйма; попйсть в м. (окружённе) перен., воєн, потрапити в мішок (оточення); сндёть -шкбм (об одежде) сидіти мішком, висіти як мішок (лантух), набхляп звисати; тбчно (слбвно) нз-за угл^ ~шк6м ударенный (прнбйтый) разг. ніби (немов, наче) з-за рогу (вуглй)


мешбк^
286
мигрйрующий
[мокрим] мішком прибйтий (намаханий); О шйла в ~шкё не утайшь поел, шйла в мішку не сховаєш; крий, ховай погане, а воно ж такй гляне, мешбк^ бот,, зоол. мішок, -шка. мешбчек уменьш. мiшёчoк, -чка, лантушок, -шка, клуночок, клумачок, -чка. Ср. мешбкЧ мешбчник мішечник, разг. торбешник, тор- бар, -я.
мешбчница' мішечниця, разг. торбёшниця, торбарка. мешбчница^ энтом. мішечниця, мешбчничество мiшёчництвo, разг. торбар- ство.
мешбчньїй мішковйй, мiшёчний; лантуховий.
Ср. мешбкЧ мещанйн міщанйн; м. во дворйнстве {о выскочке) міщанйн-дворянйн {род. міща- нйна-дворянйна), міщанйн-шляхтич {род. міщанйна-шляхтича). мещйнишка :иліе//ьш., ирон. міщанчик. Ср. мещанйн. мещанка міщанка.
мещкночк2і уменьш.-лаек. міщаночка. Ср. мещанка.
мещйнскн нареч. по-міщанському, по-мі- щанськи.
мещйнскнй міщанський; ~кая др^ма лит. міщанська драма; -кое сослбвие міщанський стан.
мещанство міщанство.
мещёра {племя) собир., ист. мещёра.
мещёрский мещёрський.
мещерік мещеряк, -а; -ккмн. мещерякй, -їв.
мещерйцкнй мещеряцький.
мещерячка мещерячка.
мзда уст. мзда; {вознаграждение — ещё) винагорода, плата; {взятка — обычно) м. хабар, -к, разг. могорйч, -а. мздодйтель хабародавець, -вця. мздоймец хабарник, здйрця (л/.), прост, хапуга {м. и ж), хапун, -а, хаптурник. мздоймство хабарництво, здйрництво, прост.
хаптурництво. мздоймствовать хабарничати, ми нескл., с., муз. МІ.
миазматйческий книжн. міазматйчний. мийзмыл/н., книжн. міазми, -ів. мийзы мн., вет. міази, -ів. миальгйческий мед. міальгічний. миальгйя мед. міальгія, миаргирйт мет. міаргірйт, -у. миарсенбл фарм. міарсенол, -у.
миаскйт геол. міаскіт, -у. миастенйя мед. міастенія, мивйл фарм. мівал, -у.
миг МИТЬ, -ті, хвилйна, хвилйнка, хвйлька {ж.); в одйн м. в (за) одну мить (хвилйну, хвилйнку, хвйльку), мйттю, умйть, в одйн мент (момёнт), разг. хвилйною, хвилйнкою; в тот же м. тієї ж (тієї самої) мйті (хвилйни); в ту ж [саму] МИТЬ (хвилйну); ни на м. ні на
МИТЬ.
мигалка 1. {коптилка) разг. блймалка, м. бликун, -а, блискунёць, -нця, каганёць, -нця; 2. {для подачи сигналов) мйгалка, блймавка. мигйлки {о глазах) мн., прост, банькй, -ньок. мигание 1. кліпання, моргання, мигання; лупання; 2. мигання, блймання, мигтіння, миготіння. Ср. мигйть 1—2. мигательный анат. мигальний, мигйть / мигнуть 1. {о глазах) кліпати / кліпнути, моргати / моргнути, мигати / мигнути; блймати / блймнути,/?азг. лупати / лупнути; {давая знак) моргати / моргнути; не успёл [глйзом] ~уть разг. не встиг [оком] моргнути (змигнути), і оком не моргнув (змигнув); 2. {о свете) мигати / мигнути, блймати / блймнути, несов. мигтіти, -гтйть и миготіти, -готйть, диал. мигкотіти. мигйч прост, моргун, -а. мигйющий 1. прич.якйй (що) кліпає и т. моргун, -а {сущ.); см. мигать 1—2; 2. прил. миготлйвий, мигтючий, мерехтлйвий; трі- потлйвий, блимлйвий, блимкйй. мйгма горн, мігма, мигматйт геол. мігматйт, -у. мйгом нареч., разг. мйттю, умйть, за хвилйну; {сейчас же — ещё) разг. хвилйною, хвилйнкою, наразі, мигрант социол. мігрант; --ты мн. мігранти, -ів.
мигрйнтка социол. мігрантка. миграцибнньїй социол. міграційний; ~ьіе процёссы міграційні процёси. миграция социол. міграція; {перемещение — ещё) с. переміщення; {о птицах) м. переліт, -льоту; м. населёния міграція (переміщення) насёлення, пересёлення. мигрёневый мед. мiгpёнeвий. мигренбзный мед. мігренозний. мигрёнь мед. мiгpёнь, -ні. мигрйровать несов. и сов., социол. мігрувати, -ую, -уєш.
мигрйрующий 1. прич. якйй (що) мігрує; мігрант {сущ)\ 2. прил. міграційний, мігру- вальний; перен. кочовйй.


мйделевый
287
микрбб
мйделевый мор. міделевий. мйдель мор. мідель; м.-шпанг6ут мідель- шпангоут. мйди нескл., с. міді, мйдиевый ЗООЛ. МІДІЄВИЙ. Ср. мйдия. мйди-плйтье міді-сукня {ж). мйди-іЬбка міді-спіднйця. мйдия ЗООЛ. мідія, мйдлевый МІДЛЄВИЙ. Ср. мйдель. мидль см. мйдель.
мидриатйческий мідріатйчний; '^ие средства фарм. мідріатйчні засоби, миелйн анат., биол. мієлін, -у. миелйновый анат., биол. мієліновий, миелйт мед. мієліт, -у, ж., диал. спинномоз- ковйця.
миелогрйфия мед. мієлографія. миелбидный мед. мієлоїдний, миелолейкбз мед. мієлолейкоз, -у. миелбма мед. мієлома, миелбмный мед. мієломний, миелопатйя мед. мієлопатія, ж.^ диал. спин- номозкохвбрість, -рості, миелоцйтыл/я., бакт. мієлоцйти, -ів. мизансцёна театр, мізансцена, мизансценйровать несов. и сов., театр.
мізансценувати, -ую, -уєш. мизантрбп психол., книжн. мізантроп, відлюдок, -дка, нёлюд; людиноненавйсник. мизантропйчески нареч. мізантропічно, відлюдкувато.
мизантропйческий психол., книжн. мізантропічний, відлюдкуватий; людиноненавйс- ницький.
мизантрбпия психол., книжн. мізантропія, с.
відлюдництво; людиноненавйсництво. мизантрбпка психол., книжн. мізантропка, відлюдниця; людиноненавйсниця. мизгйрь диал. павук, -а. мйзер карт, мізер.
мизерабельно нареч. мізерабельно, жалюгідно; нiкчёмнo. Ср. мизерабельный, мизерабельный мізерабельний, жалюгідний;
{ничтожный — ещё) нiкчёмний. мизерёре нескл., с., церк. мiзepёpe. мизёрно нареч. мiзёpнo, убого, нуждённо; нiкчёмнo, злидённо; жалюгідно, суєтно. Ср. мизёрный.
мизёрность MІзёpнІCTЬ, -НОСТІ, убогість, "ГОСТІ, нyждённicть, -нності. мизёрный {скудный) мiзёpний, убогий, нуж- дённий; {ничтожный, жалкий) нiкчёмний,
злидённий; {о духе — ещё) жалюгідний, суєтний; {о теле) кволий, малосйлий; {о количестве) незначнйй; ~ые интерёсы мiзёpнi (нiкчёмнi) iнтepёcи; м. заработок мiзёpний (незначнйй) заробіток; м. человёк мiзёpнa (нiкчёмнa) людйна, м. и ж. нiкчёмa.
МИЗЙДЫ мн., ЗООЛ. МІЗЙДИ, -ІВ.
мизйнец мізинець, -нця, разг. мізйнок, -нка; не стбит ~нца чьего не вартий мізйнця чийого, с (на) м. 3 (на) мізйнець (на нігтик, з нігтик).
мнзйнный, мизйнцевый мізйнний. мнзйнчик уменыи.-ласк. мізинчик. Ср. мизйнец.
мизб нескл., с., этнол. мізб. мизолбгия филос. МІ30Л0ГІЯ.
МИЗОНеЙЗМ психол. МІ30НЄ13М, -у. МИЗОСТОМЙДЫ мн., ЗООЛ. МІ30СТ0МІДИ, -ІВ.
мизофббия мед. мізофобія. микйдо нескл., м., политол. мікадо, микалёкс ЭЛ. мiкaлёкc, -у. миканйт ЭЛ. міканіт, -у. микйния бот. міканія. микафблий ЭЛ. мікафолій, -ію. микёнский архит. мiкёнcький; ~кая колбнна мiкёнcькa колона, микйжа ихт. мікіжа. микйры JM»., этнол. мікіри, -ів. микйтки: удйрить (толкнуть) под м. прост.
ударити (стусонути и т. п.) під (попід) рёбра, микобактёрии мн., микробиол. мiкoбaктёpiї, -ІЙ.
микодёрма микробиол. мiкoдёpмa. микбзы мн., мед., вет. мікози, -ів. миколитйческий микробиол. МІКОЛІТЙЧНИЙ. микблог бот. міколог, микологйческнй бот. мікологічний, мнколбгня научн. мікологія, микоплазмбз мед. мікоплазмбз, -у. МНК0ПЛЙЗМЫЛ1Н., биол. мікоплазми, -азм. микорйза спец. мікорйза. микорйзный спец. мікорйзний. микотоксикбз мед. МІК0Т0КСИК03, -у. микотрбф бот. мікотроф, микотрбфный бот. мікотрофний, микохитрйдиевый бот. мікохитрйдієвий. микроавтббус мікроавтббус. микроавтомобйль мікроавтомобіль, микроамнёр физ. мiкpoaмпёp. микроампермётр эл. мiкpoaмпepмётp. микроанализ хим. мікроаналіз, -у. микроаналитйческий мікроаналітйчний. микрбб биол. мікрбб.


микробйр
288
микроминиатюризовйться
микробйр техн. мікробар, микробарбграф метео мікробарограф, микробиблог научн. мікробіолог, микробиологйческий научн. мікробіологічний.
микробиолбгия научн. мікробіологія, микробибта бот. мікробіота. микрббный биол. мікробний, микробриг^да мікробригада. микробудйльник мікробудйльник. микробустер информ. мікробустер. микроватт ЭЛ. мікроват, микровесы мн., физ. мікроваги, -аг, мікротерези, -ів. микровзрыв спец, мікровйбух, -у. микровблибвьій физ. мікрохвильовйй; ~вая печь, разг. микроволибвка мікрохвильова піч, разг. мікрохвильовка. микровблны мн., физ. мікрохвйлі, -йль. микровбльт физ. мікровольт, микроворсйики мн., биол. мікроворсйнки, -нок.
микрогальванйческий физ. мікрогальваніч- ний.
микроглйя мікроглія. микроглоссйрий лингв, мікроглосарій. микрогброд мікромісто (с.). микрогрймм физ. мікрограм, микрогрйммовый мікрограмовий, микрогрузовйк разг. мікровантажівка {ж). микрогруппа мікрогрупа. микрог^с мікрогес, -у. микродвйгатель техн. мікродвигун, -а. микродеиситбметр опт. мікроденситометр. микродйн радио мікродйн. микродибд физ. мікродібд. микродйск информ. мікродиск, микродискёта информ. мікродискета, микродиссёкция мед. мікродисекція, микродобавки л/»., с.-х. мікродомішки, -шок. микродбза мікродоза.
микроземлетрясёиие мікроземлетрус, -у (м). микрозбид спец, мікрозонд, микроизд^иие полигр. мікровидання. микроииструмёит мікроінструмент. микроинсульт мед. мікроінсульт, -у. микроиитерфербметр спец, мікроінтерферб- метр.
микроинфаркт мед. мікроінфаркт, -у. микрокалькулятор спец, мікрокалькулятор, микрокаионйческий мікроканонічний. микрокйпсула спец, мікрокапсула.
микрокапсулйрование спец, мікрокапсулю- вання.
микрокапсулйция спец, мікрокапсуляція. микрокарот^ж горн, мікрокаротаж, -у. микрокйтор спец, мікрокатор. микрокефал мед. мікрокефал; см. ещё микроцефал.
микрокефалия мед. мікрокефалія; см. ещё микроцефалия, микрокинескбп мікрокінескоп. микрокиносьёмка мікрокінознімання (с.). микроклймат мікроклімат, -у. микроклиматйческий мікрокліматйчний. микроклйн мин. мікроклін, -у. микрокнйга мікрокнйга. микрокбд мікрокод, -у. микрокбкк микробиол. мікрокок, микроколлектйв мікроколектйв, -у. микрокомпонёнт мікрокомпонент. микрокомпыбтер мікрокомп’ютер. микрокбсм филос., физ. мікрокосм, -у. микрокосмйческий мікрокосмічний. микрокристйлл физ. мікрокристал. микрокристаллйческий физ. мікрокристалічний.
микрокристаллоскопйя физ. мікрокриста-
ЛОСКОПІЯ.
микрокулбн физ. мікрокулон. микролймпа мікролампа, микролйтгеол., палеонт. мікроліт, микролйтовый геол., палеонт. мікролітовий. микролитражка авто, разг. мікролітражка, мікролітражний автомобіль, микролитражный мікролітражний, микрбм мікром.
микроманипулйтор техн. мікроманіпулятор, микроманбметр физ. мікроманометр, микромйтч мікроматч, -у. микромашйиа мікромашйна. микромёр спец. мікромір, микрометеорйт астр, мікрометеорйт, -у. микрометеорйтный мікрометеорйтний. микрометебрный мікрометебрний. микромётр спец. мікрометр, микрометрйческий мікрометрйчний. микромётрия физ. мiкpoмётpiя. микромиллимётр {единица измерения) мікроміліметр, микроминиатібра мікромініатюра, микроминиатюризация мікромініатюризація.
микроминиатюризов^ться несов. и сов. мікромініатюризуватися, -ується.


микроминиаті&рньїй
289
микрофйллы
микроминиаті&рньїй мікромініатюрний, микромйр физ. мікросвіт, -у. микромирбк у м е н ь ш. мікросвіт, -у. микромбдуль техн. мікромодуль, микромбдульный мікромодульний. микромотоцйкл мікромотоцйкл. микрбн физ. мікрон.
микронапряжёние эл. мікронапруга {ж). микронезйец мікронезієць, -ійця; ^-^ЙЙЦЬІ мн.
мікронезійці, -ів. микронезййка мікронезійка. микронезййский мікронезійський, микронивелйр геод. мікронівелір. микрбнный мікронний, микроновёлла лит. мiкpoнoвёлa. микрон^клеус зоол. мікронуклеус. микрообъёкт мікрооб’єкт, микроорганйзм биол. мікроорганізм, -у. микропалеонтолбгня научн. мікропалеонто- логія.
микропйртия мікроп^ртія. микропйле нескл., с., биол. мікропіле. микропбра мікропора.
микропбристьій мікропористий; ~тая по- дбшва мікропориста підошва, микропбрка разг. мікропорка. микропрйвбд мікропрйвід, -воду, микроприёмник мікроприймач, -а. микропричйнность филос. мікропричйн- ність, -нності. микропрбвод мікропровід, -воду, микропрограмма информ. мікропрограма. микропрограммйрованне информ. мікропро- грамування. микропрограммный мікропрограмний. микропроёктор кино, фото мікропроектор. микропроекцнбнньїй мікропроекційний. микропроёкция кино, фото мiкpoпpoёкцiя. микропроцёсс мікропроцес, -у. микропроцёссор информ. мiкpoпpoцёcop. микропроцёссорный информ. мікропроцесорний.
микрорадиовблньї мн. мікрорадіохвйлі, -йль. микрорадиоприёмник мікрорадіоприймач, -а. микрорайбн мікрорайон, -у. микрорайонйрование мікрорайонування, микрорайбнньїй мікрорайонний, микроракётный мікроракетний. микрорельёф геогр. мікрорельєф, -у. микрорельёфный геогр. мікрорельєфний. микросвйрка техн. мікрозварювання (с.). микросейсмйческий мікросейсмічний, микросёйсмы мн. мікросейсми, -ів.
микросистёма физ. мiкpocиcтёмa. микроскбп мікроскбп. микроскопйрование мікроскопування, микроскопйровать несов. и сов. мікроскопувати, -ую, -уєш. микроскопйроваться несов. и сов. мікроскопуватися, -ується. микроскопйчески нареч. мікроскопічно, микроскопйческий, микроскопйчный 1. {производимый с помощью микроскопа) мікроскопічний; м. анализ мікроскопічний аналіз; 2. {очень малый — ещё) разг. манюсінький, мацюпусінький, малёсенький; -не размёры мікроскопічні розміри, микроскопйчность мікроскопічність, -ності. микроскопйя мікроскопія, микроскбпный мікроскопний, микросбмьілія., биол. мікросоми, -6м. микросостойние мех. мікростан, -у (л/.). микросоцийльный мікросоціальний. микросоциологйческий научн. мікросоціо- логічний.
микросоциолбгия научн. мікросоціологія, микроспбра бот. мікроспора, микроспорйнгий бот. мікроспорангій, -ію. микроспорйдии мн., микробиол. мікроспо- рйдії, -ій. микроспорйя мед. мікроспорія, микроспорофйлл бот. мікроспорофіл. микросредй мікросередовище (с.). микроструктура физ. мікроструктура, микроструктурньїй физ. мікроструктурний. микросхёма информ. мiкpocxёмa; интегрйль- ная м. інтегральна мiкpocxёмa. микросъёмка кино, фото мікрознімання (с.). микротвердомёр мет. мікротвердомір, микротвёрдость физ. мікротвердість, -дості. микротелевйзор мікротелевізор. микротелефбн мікротелефон, -у. микротелефбнньїй мікротелефонний. микротёло физ. мікротіло. микротйпия фото мікротипія, микротбм биол. мікротом, микротбмный биол. мікротомний. микротрйвма мед. мікротравма, микротранзйстор радио мікротранзйстор. микротрби физ. мікротрон, микротрубочки мн. мікротрубочки, -чок. микротурийр спорт, мікротурнір, -у. микроудобрёние с.-х. мікродобриво, микрофйгилін., физиол. мікрофаги, -ів. микрофйуна мікрофауна. микрофйллы ЛІ»., бот. мікрофіли, -ів.


микрофйльм
290
мйленький
микрофйльм мікрофільм, -у. микрофильмйрование мікрофільмування, микрофильмйровать несов. и сов. мікрофільмувати, -ую, -уєш. микрофильмйроваться несов. и сов. мікрофільмуватися, -ується. микрофлбра биол. мікрофлора, микрофбн мікрофон, микрофбнньїй мікрофонний. микроф6нчик>^л/^ньш. мікрофончик. микрофотография спец, мікрофотографія, микрофотокопйрование спец, мікрофотокопіювання, микрофотокбпия мікрофотокопія, микрофотбметр мікрофотометр, микрофотосъёмка спец, мікрофотознімання (с.).
микрохимйчески нареч. мікрохімічно, микрохимйческий мікрохімічний, микрохймия мікрохімія, микрохирургйческий мед. мікрохірургічний, микрохирургйя мед. мікрохірургія, микрохолодйльиик мікрохолодйльник. микроцемеитовбз мікроцементовоз. микроцефйл мед. мікроцефал, микроцефалия мед. мікроцефалія, микроцйд фарм. мікроцйд, -у. микроцитбз фарм. мікроцитоз, -у. микрочастйца физ. мікрочастка, мікрочас- тйнка.
микрошлйф мет. мікрошліф. микроэвол^ция биол. мікроеволюція. микроэкоибмика мікроекономіка. микроэкономйческий мікроекономічний. микроэлектрбд ЭЛ. мікроелектрод. микроэлектродвйгатель техн. мікроелект- родвигун, -а. микроэлектрбдиый мікроелектродний. микроэлектромашйиа мікроелектромашйна. микроэлектрбиика мікроелектрбніка. микроэлектрбииый мікроелектронний. микроэлемёитыл!»., jct Af. мiкpoeлeмёнти, -ів. микроэлемёитный хим. мікроелементний. микроявлёиие научн. мікроявище. микрургйческий биол. мікрургічний, микрургйя биол. мікрургія, миксббрдер сад. міксбордер, -у. микседёма мед. мікседема, мйксер {бытовой прибор; мет.) міксер, мйксериый міксерний. миксеровбз спец, міксеровоз.
МИКСЙИЫ мн.у зоол. міксйни, -ів.
миксобактёрии мн., микробиол. міксобактерії, -ій.
МИКСОВЙруСЬІЛІН., міксовіруси, -ів.
миксолидййский міксолідійський; м. лад муз. міксолідійський лад. миксбма мед. міксома. миксоматбз мед. міксоматоз, -у. миксомицёт биол. міксоміцет, -у. миксоспорйдии ЛІН., микробиол. міксоспорй- дії, -ій.
миксотрбфиьій биол. міксотрофний.
миксотрбфы мн., биол. міксотрофи, -ів.
миксохитрйдиевьій биол. міксохітрйдієвий.
миксоцёль зоол. міксоцель, -лі.
микст* сущ.,муз. мікст, -у.
микст^ прил., неизм., ж.-д. мікст; пбезд-м.
п6їзд(п6тяг)-мікст.
МЙКСТОВЫЙ муз. мікстовий. Ср. микст*. микстура фарм. мікстура. м\лкотуі^к2і уменьш., фарм. мікстурка. микстуриьій фарм. мікстурний. миктофообрйзньїе сущ., мн., ихт. міктофо- подібні, -их. мйкшер радио мікшер, мйкшериьій радио мікшерний. микшйроваиие радио мікшування, микшйровать радио мікшувати, -ую, -уєш. мил {единица длины) міл. милйиец міланець, -нця; ~ицьі мн. міланці, -ів.
милйика міланка. милйиский міланський, милачбк см. милбк.
милйшка, миліша, милйшечка {м. и ж),
прост. 1.: а) {милый, приятный человек) мйлий, -ого; {красавчик) разг. красунчик; б) {милая, приятная женщина) мйла, -ої; {красотка) разг. красунька и ласк, красунечка; 2.: а) {возлюбленная) мйла, люба, кохана, разг. любка и любанка, ласк, любочка, лю- баночка; б) {возлюбленный) мйлий, любий, коханий, разг. любчик, милдыб нескл., ж., винодел, ліілдью, мільдью. милёди нескл., ж. міледі, милёйший превосх. ст. наймиліший; най- любіший; найласкавіший; найкращий; зват. голубе!, любцю! Ср. мйлый 1. милёиок прост, любко, люб»' лк, с. солодятко, солоденятко, серденятко, мйленький разг. милёнький, любёнький, ласк, милёсенький, любёсенький; {хорошенький) гарнёнький, гарнёсенький; как м. разг. любісінько, не сперечаючись; как м.


милётский
291
мйловать
попался прост, легко попівся; -'Кое дёло прост, добре діло, нічого собі; поёдет как м. поїде — ніде не дінеться (де він дінеться), милётский мілетський. милёть несов.,разг. милішати, милиарйснй (монета) ист. міліарйсій. милийрный мед. міліарний, милйга {м. и ж\ прост, миленький, -ого (лі.), милёнька, -ої {ж). милйрование спец, мілірування. милйрованньїй спец, міліруваний. милйровать несов., спец, мілірувйти, -ую, -уєш.
милиси^но, милисьйно нескл.,м. мілісіано. мнлитаризацибнный мілітаризаційний. милитаризация мілітаризація, милитаризйровать несов. и сов. мілітаризувати, -ую, -уєш. милитаризйроваться несов. и сов. мілітаризуватися, -ується. мнлитарйзм мілітарйзм, -у. милитаризбванный мілітаризований, милитаризовать мілітаризувати, -ую, -уєш. милитаризоваться мілітаризуватися, -ується. милитарйст мілітарйст. милитаристйческий мілітаристйчний. милитарйстский мілітарйстський. милицёйский міліцейський, жарг. мен- тівський; м. патруль міліцейський патруль, милиционёр міліціонер, жарг. мент, -а, лягавий, -ого (сущ.) и мусор; постовбй м. постовйй мiлiцioнёp; участкбвьій м. діль- нйчний міліціонер, милиционёрский мiлiцioнёpcький, жарг.
ментівський. милиционёрша, милициоиёрка прост, мілі- ціонерка.
милицибиный міліційний; ~нная йрмия
міліційна армія, мнлйция міліція; отделёние ~ии відділення міліції, жарг. ментівка. мйлка {возлюбленная) прост, любка, любчика, ласк, любочка и любаночка, с. солодятко и солоденятко и серденятко, мнллеиарйзм рел. міленарйзм, -у. миллеийриилі».,/7ел. мілен^рії, -їв. миллёниум мiлёнiyм, -у. мйллеровский ист. мілерівський; ~ие йндек- СЫ мілерівські індекси, мйллеровщииа ист. мілерівщина. миллерйт мет. мілерйт, -у. миллефьбре нескл., с., иск. мілефйбре. миллиампёр эл. міліампер.
миллиампермётр эл. мiлiaмпepмётp. миллиард мільярд, миллиардёр мільярдер, миллиардёрский мiльяpдёpcький. миллиардёрша разг. мільярдерка, миллийрдный мільярдний, миллиардолётие мільярдоліття. миллийрий ист. міліарій. миллнбйр техн. мілібар, милливйтт эл. міліват, милливбльт эл. мілівольт, милливольтмётр эл. мілівольтметр, миллигрймм физ. міліграм; м.-процёнт мілі- грам-відсоток, -тка, міліграм-процент. миллигрйммовый физ. міліграмовий, миллимётр міліметр, миллиметрбвка разг. міліметрівка, миллиметрбвый міліметровий; ~вая бумйга міліметровий папір, миллимикрбн физ. мілімікрон, миллиби мільйон, уст. мілібн; м. терзйний перен. мука 3 мук, душевна мука, миллионёр мiльйoнёp.
миллионёрка, миллионёрша разг. мільйо- нёрка.
миллибниик см. миллибищик. миллионноголбсый мільйонноголосий, миллионнолётие мільйоноліття. миллибиный мільйбнний, уст. міліонний; м. дохбд мільйбнний прибуток (дохід); м. по- сетйтель мільйбнний відвідувач, миллибичик ласАс. мільйбнчик. Ср. миллиби. миллибищик разг. мільйонник, миллибищица разг. мільйонниця. миллипаскйль техн. міліпаскаль. миллирентгёи физ. мілірентген, милльём (монета) мільєм. мйло нареч. мйло; любо; люб’язно, ласкаво; гарно; вот [:§то] м.! оцё [так-]так!, оцё гарно!;
О 	дброго да м., дёшево да гийло поел, за добрі гроші — то й хороше, а дешевеньке — то й поганёньке; яка грушка, така й юшка; яка пшенйця, така й палянйця. Ср. мйлый 1. мйлование мйлування. Ср. мйловать. милованье милування. Ср. миловать, мйловать (прощать вину кому-л) уст. мйлувати, -ую, -уєш, щадйти, -джу, -дйш; (амнистировать) амністувати, -ую, -уєш, дарувати життя (волю); Бог -'лует (~ал) Бог (Господь) мйлує (мйлував). Бог (Господь) мйлостйвий; как Бог '-лует? прост, як Бог (Господь) мйлує?; як поживаєш?, як поживаєте?, як ся маєш?, як ся маєте?


миловать
292
мйлый
миловйть (ласкать) фолькл., прост, милувати, -ую, -уєш, голубити, -блю, -биш. ми ловиться фолькл., прост, милуватися, -уюся, -уєшся, голубитися, -блюся, -бишся.
МИЛОВЙДНОСТЬ МИЛОВЙДІСТЬ, -ДОСТІ, миловйд- НІСТЬ, -НОСТІ.
миловйдный миловйдий, миловйдний, разг. милолйций, -ця, -це; {хорошенький) разг. гарненький, милогрйдская: м. культура археол. міло- градська культура, милбк прост, любчик, ласк., зват. любчику и рйбчику.
милокордйн фарм. мілокордйн, -у. милбн хим. МІЛОН, -у. милонйт горн. МІЛОНІТ, -у. милбрд мілорд.
милосёрдие милосердя; {человечность — ещё) ж. людяність, -НОСТІ; без --ия {немилосердно) немилосердо, немилосердно, безжалісно; проявйть м. вйявити милосердя, змило- сёрдитися, -джуся, -дишся; сестрй ~ия уст. сестра-жалібнйця {род. сестрй-жалібнйці). милосёрдный,>^ст. милосёрдый милосердий, милосёрдний; {человечный — ещё) людяний; м. поступок милосёрдний вчйнок. милосёрдствовать (кому-чему) уст. мило- сёрдствувати, -ую, -уєш (кому-чому), мати милосёрдя (до кого-чого), зглядатися (на кого).
мйлостивец уст. мйлостйвець, -вця; {защитник — ещё) захиснйк, -а, заступник, мйлостивица^ист. мйлостйвиця. мйлостиво нареч. мйлостйво, ласкаво, мйлостивый уст. мйлостйвий; ласкавий; будь -'ИВ, будьте -вы уст. будь ласка, будьте ласкаві; м. государь {в обращении) зват., уст. вельмишановний (шановний, високошановний, високоповажний, ласкавий) пане (добродію); --вая государыня зват., уст. вельмишановна (шановна, високошановна, високоповажна, ласкава) пані (добродійко; к девушке: панно); --вые [го]судйрыии и [го]судйри! вельмишановні пані і панове!, вельмишановне панство!
МЙЛОСТЫИНЫЙ мйлостинний. мАлостътък2к уменьш.-ласк. мйлостинька. Ср.
МЙЛОСТЫНЯ.
мйлостьіня мйлостиня, прошений хліб; про- сйть ~ню просйти мйлостиню (мйлостині), старцювати, -юю, -юєш, жёбрати. мйлость мйлість, -лості; {благоволение, расположение — обычно) ласка; {снисхождение)
поблажливість, -вості; {благодеяние, дар — ещё) с. добродіяння; {свойство, качество — ещё) люб’язність, -ності, ласкавість, -вості, утішність; Вйша м. зват. Ваша мйлість (гідність, велелюбність); войтй в м. к кому уст. здобути ласку (здобутися ласки) в кого; из '-ти сдёлать что з мйлості (ласки) зро- бйти що; ~ти прбсим разг. ласкаво (уклінно, мйлості, мйлостйво) просимо (запрошуємо), просимо; ~тью Ббжьей мйлістю (ласкою) Божою, з ласки Божої; не оставить своёй ~тью (свойми -'Тями) кого не забути своєю ласкою кого, не позбавити своєї ласки кого; оказйть м. зробйти (учинйти, вйявити) ласку (мйлість); по --ти кого, чьей ирон. чёрез кого, з ласки чиєї; сдаться на м. победйтеля здатися (віддатися) на ласку (мйлість) переможця; сдёлай (сдёлайте) м. уст. будь ласка; будьте ласкаві, зробй (зробіть, учинй, учиніть) ласку (мйлість); скажйте на м. скажіть з ласки своєї, скажіть, будь ласка!; ото [якё] дйво!; сменйть гнев на м. пере- мінйти (змінйти, повернути) гнів на ласку (мйлість). милбчек CM. милбк.
мйлочка, мйлушка, милуша {хорошенькая девочка или женщина) прост, красунька, серденя, -яти (с.); зват. любонько!, ластівко!, сёрденько!, рйбонько! мйлующий 1. прич. якйй (що) мйлує и т. п.; см. мйловать; 2. прил. мйлостйвий, милосёрдний (до кого), милующий 1. прич. якйй (що) милує (голубить); 2. прил. голублйвий, пестлйвий, ласкавий. Ср. миловйть. мйлый 1. прил. мйлий; {дорогой, любимый — ещё) любий, дорогйй, коханий; {любезный — ещё) люб’язний, ласкавий; {красивый) гарний; {доставляющий удовольствие) утішний; 2. {возлюбленный) сущ. мйлий, -ого, любий, коханий; мил человёк зват., прост. чоловіче добрий, друже, голубе; за ~лую душу залюбкй, 3 дорогою душёю; ~лое дёло прост, добре діло, нічого собі; О для -лого дружкй и серёжка из ушкй поел, для мйлого друга і вола з плуга, для вас і сорочку з нас; ~ые бранйтся — тблько тёшатся погов. МЙЛІ посваряться — ще краще помйряться; мйлого друга мйла і пуга; хто кого любить, той того і чубить; наейльно мил не будешь на мйлування нема сйлування; с -ым рай и в шалашё з мйлим рай і в курені; хоч хліб з


миль
293
миндйль
водою, аби серце з тобою; хоч у курені, абй до серця мені; хоч ох, та вдвох, миль {монета) міль, -лі. мйльбекс хим. мільбекс, -у. мильём {монета) мільєм. мильеранйзм политол. мільєранізм, -у. мильрёйс ист. мільрейс, -у. мильтбния бот. мільтонія. мильтурум с.-х. мільтурум, -у. мильчйнелі»., ист. мільчани, -ан. мильярдейзм ген. мільярдеїзм, -у. мйля мйля; морскйя м. мор. морська мйля. мим театр, мім, міміст, мімік, ми-мажбр муз. мі-мажор, -у. ми-маж6рньій муз. мі-мажорний. мимйнс (мимйческий ансамбль) театр.
міманс, -у (мімічний ансамбль), мимйнса филос. міманса. мимбйр церк. мімбар. мимебграф спец, мімеограф, мймесис филос. мімесис, -у. миметнзйт мин. міметизйт, -у. миметйзм биол. міметйзм, -у. мймикуст. CM. мим. мймика міміка.
мймико-жёстовый міміко-жбстовий. мимикрйя биол. мімікрія, мимикрйровать несов. и сов., в рази. знач.
мімікрувати, -ую, -уєш. мимикрйрующий 1. прич. якйй (що) мімікрує; 2. прил. мімікрувальний. ми-мин6рньій муз. мі-мінорний. мимйст театр, міміст, мимйстка театр, мімістка, мимйчески нареч. мімічно, мимйческий театр, мімічний, мймо 1. нареч. мймо; {возле, около) поблизу, побіля; 2. (кого-чего) предл. повз (кого-що), мймо (кого-чого); он выстрелил м. він схйбив (не влучив); пройтй м. кого-чего пройтй повз кого-що; перен. обійтй кого-що; пройтй мймо кого-чого; О м. рта прошлб шутл. піймав облизня, тільки облизався, мимодрйма театр, мімодрама. мимоёздом нареч., разг. мимоїздом, мимоёзжий прост. 1. прил. {о человеке) мимоїжджий, проїжджий; {о дороге) ми- моїзний; 2. сущ. проїжджий, -ого. мимбза бот. мімоза; сущ., перен. недоторкана, -ої.
мимбзка дшвньш., бот. мімозка. Ср. мимбза. мимбзовые сущ., мн., бот. мімозові, -их. мимбзовый бот. мімозовий.
мимоидущий 1. п р и ч. перехожий, прохожий;
2. сущ. прохожий, -ого, перехожий, -ого. мимолётно нареч. швидкоплйнно, мимобіжно, перебіжно, побіжно, реже проходом. Ср. мимолётный 2. мимолётность скороминущість, -щості, швидкоплйнність, -нності; перебіжність, -ності; короткочасність. Ср. мимолётный 2. мимолётный 1. {пролетающий мимо) уст. перелітний; 2. {быстро исчезающий) ско- роминущий, скороминучий, швидкоплйн- ний, поэт, перебіжний; {кратковременный) короткочасний; {беглый — о взгляде) побіжний, мимобіжний, швидкйй. мимолётом нареч. 1. пролітаючи повз (кого- що), пролітаючи мймо (кого-чого); 2. см. мимолётно, мимохбдом нареч. мимохідь, разг. проходом; {между прочим, случайно — ещё) між іншим; {вскользь — ещё) побіжно; {спеша) похапцем, мимохбжий CM. мимоидущий, мймулус бот. мімулус, -у. мйна' воен. міна; {плавучая) торпёда; м. замёдленного дёйствия міна уповільненої дії; подвестй (подложйть) -'ну кому, под кого перен. ПІДВЄСТЙ (підкласти) міну кому, під кого; противотанковая м. протитанкова міна.
мйна^ {гримаса) міна, м. вйраз, -у; дёлать весёлую (хорбшую) -ну при плохбй игрё робйти весёлу (добру) міну при поганій грі; кйслая м. кйсла (квасна) міна; кбрчить --ну кривйти облйччя, кривйтися, -влюся, -вишся.
мйна^ {монета; мера веса в Греции) міна, минангкабау нескл., м. и ж., этнол. мінанг- кабау. минарёт мiнapёт, -у. минарётный мінаретний. минахйсский этнол. мінахаський. минахйсцьілін., этнол. мінахасці, -ів. минбйр церк. мінбар. мингрёл, мингрёлец см. мегрёл. мингрёлка см. мегрёлка. мингрёльский см. мегрёльский. миндалевйдный мигдалеподібний, миндалевые сущ., мн., бот. мигдалеві, -их. миндалевый бот. мигдалевий, миндалик* анат. мигдалик, мигдалина, миндйлик^ см. миндалина, миндалина в разн. знач. мигдалина, миндаль бот. мигдаль, -лю; вётка алй гілка мигдалю.


миндйльник
294
мйнимум-аре^л
миндальник бот. мигдальник, минд^льничанье 1. панькания; 2. потурання.
Ср. миндальничать 1—2. миндальничать (с кем-чем) разг. 1. (нежничать) п^нькатися (з ким-чим), разг. маніжитися (з ким-чим); 2. {проявлять излишнюю снисходительность) потурати (кому-чому); ставитися (-ВЛЮСЯ, -вишся) поблажливо (до кого-чого).
миндальничающий 1. прич. якйй (що) панькається и т. п.; потакач, -а, диал. добрий вуйко (сущ.); см. миндальничать 1—2; 2. прил. поблажливий, манірний, разг. доб- рёнький-солодёнький. минд^льности мн., разг. виніжування, пестощі, -ів; сокоріння, миндальные сущ., мн., бот. мигдалеві, -их. миндальный бот. мигдалевий, реже мигдальний; (перен.: слащавый) разг. солодёнь- кий; нудно-солодкий; ~ное мйсло мигдалёва олія.
мйндель геол. міндель, -лю. мйндельский міндельський; ~кое оледенёние геол. міндельське зледеніння, міндель, -ЛЮ. минёр воен. м1нёр.
минерал мінерал, -у; ископаемый м. мин.
викопнйй мінерал, минерализатор мінералізатор, минерализация мінералізація, минерализбванный мінералізований, минерализовать, минерализйровать несов. и сов. мінералізувати, -ую, -уєш. минерализоваться, минерализйроваться несов. и сов. мінералізуватися, -ується. минералйт мінераліт, -у. минералка (минеральная вода) разг. мінералка.
минера л овбз с.-х. мінераловоз. минералбг мінералог, минералогйчески нареч. мінералогічно, минералогйческий мінералогічний, минералбгия мінералогія, минералокортикбиды мн., физиол. мінера- локортикоїди, -ів. минералообразующий мінералоутворюваль- ний.
мннералонровбд мінералопровід, -вбду. минерйльно-сырьевбй мінерально-сировйн- ний.
минеральный мінеральний; ~ная водй мінеральна вода, разг. мінералка; ~ьіе истбч- ники мінеральні джерёла; '^ые удобрёния с.-х. мінеральні добрива.
минёрва 1. (М прописная) миф. Miнёpвa; 2. (м строчная) перен. мiнёpвa. минёрный воен. мiнёpний. Ср. минёр, минёт физиол. мiнёт, -у. минётовый физиол. мiнётoвий. минёя церк. мiнёя; ~ёи мн. мiнёї, -ёй; чётьи м. чёты мiнёї.
мйни нескл., с.\ неизм. міні; мбда на м. мода на міні; іЬбка м. спіднйця міні, мйни-автомобйль міні-автомобіль, миниатібра мініатюра; в --ре в мініатюрі, миниатюризация мініатюризація, миниатюризовйть несов. и сов. мініатюри- зувати, -ую, -уєш. миниатюрйст жив., лит. мініатюрйст. миниатюрйстка жив., лит. мініатюрйстка. миниатібрность мініатюрність, -ності. мнннатіЬрньїй мініатюрний; (маленький — ещё) невелйкий. миниатібр-полигбн мініатюр-полігон, -у. мйни-баскетббл спорт, міні-баскетбол, -у. мйни-диск информ. міні-диск. мйни-дисплёй MiHi-дисплёй. мйнн-комны&тер міні-комп’ютер. мйни-компы5терный міні-комп’ютерний. мйни-крйзис міні-крйза (ж). мйни-лбдка міні-човен, -човна (лі.). миним^кс мат. мінімакс, -у. минималйзм мінімалізм, -у. минималйст мінімаліст, минималйстка мінімалістка, минималйстский мінімалістський, минимально нареч. мінімально, щонаймёнше, якнаймёнше. минимальность мінімальність, -ності. минимальный мінімальний; (самый маленький — ещё) наймёнший, щонаймёнший, якнаймёнший. мйни-мйркет міні-маркет, -у. мйни-мастерскйя MiHi-майстёрия. мйни-матч спорт, міні-матч, -у. мйни-машйна міні-машйна. минимётр спец. мiнiмётp. минимизация мінімізація, минимизйровать несов. и сов. мінімізувати, -ую, -уєш. мйни-мбда міні-мода.
мйнимум мінімум, -у; гарантйрованный (прожйточный) м. гарантований (прожитковий) мінімум; кандидатский м. кандидатський мінімум; необлагаемый м. фин. неоподатковуваний мінімум, мйнимум-арейл экол. мінімум-ареал, -у.


мйни-пл^тье
295
миноранта
мйни-пл^тье міні-сукня (ж.). минипьйно нескл., с. мініп’яно. мйни-рёгби нескл., с., спорт, міні-регбі. минйрование воен. мінування, минйрованный воен. мінований, минйровать несов. и сов., воен. мінувати, -ую, -уєш.
минйроваться несов. и сов., воен. мінуватися, -ується.
минйруемый см. минйрованный. минйрующнй 1. п р и ч. якйй (що) мінує; мінер (сущ.); 2. прил. мінний, мінувальний. мйни-самолёт міні-літак, -а. министериалйзм политол. міністеріалізм, -у. министерналйст политол. міністеріаліст. министерналйстский политол. міністеріалі- стський.
министериіїльньїй ист. міністеріальний. министерийльїлін., ист. міністеріали, -ів. министёрский міністерський; м. пост міністерська посада, министёрство 1. {орган управления) міністерство; {в официально-деловом употреблении — М прописная) Министёрство bufr- ренних дел Украйны Miнicтёpcтвo внутрішніх справ України; Министёрство здра- воохранёния Украйны Міністерство охорони здоров’я України; Министёрство иностранных дел Украйны Miнicтёpcтвo закордонних справ України; бтраслевое м. галузеве міністерство; 2. {состав министров) кабінет міністрів; {в Украине) Кабінет Міністрів України, министёрствовать несов. міністерствувати, -ую, -уєш. министёрша разг. міністерша. минйстр міністр.
минйстр-президёнт міністр-президент {род.
міністра-президента). минйстр-резидёнт міністр-резидент {род.
міністра-резидента). мйни-телевйзор міні-телевізор. мйни-тёрм информ. MiHi-тёрм. минитмён ист. мінітмен. мйни-трйктор с.-х. міні-трактор, мйни-турийр спорт, міні-турнір, -у. мйни-фельетбн міні-фейлетон, -у. мйни-футббл спорт, міні-футбол, -у. мйни-футббльный спорт, міні-футбольний. мйни-і5бка міні-спіднйця. миннезйнг ист. мінезанг. миннезйнгер лг/m., ист. мінезйнгер.
мйнно-артиллерййский мінно-артилерійський.
мйнно-взрывнбй мінно-вибуховий, мйннозаградйтельный міннозагороджуваль- ний.
мйнноподрывнбй міннопідривнйй. мйнный мінний; ~нное заграждёние мінне загородження; ~нное пбле мінне поле; м. трйльщик мінний тральщик, миновйние скінчення, минання; по -ни чего уст. колй (як) минё що\ {о прошлом) колй (як) минуло що, після чого, по чому. миновйть несов. и сов. / мйнуть минати / минути; {проходить — ещё) проминати / проминути; {обходить, проходить мимо — ещё) обминати / обминути, оминати / оминути; {окончиться — ещё) только сов. минутися; {исполниться — о возрасте) только сов. сповнитися; ему мйнуло пятнадцать лет йому сповнилося (зрівнялося) п’ятнадцять років; ~йло лёто минуло (проминуло, минулося, кінчйлося, скінчйлося) літо; минуя подрббностн не вдаючйсь у подробиці, минаючи (обминаючи) подробиці; опасность ~йла небезпека минула (минулася); О двум смертйм не бывйть, а одибй не м. чи пан, чи пропав — двічі не вмирати; двом смертям не бути, а одної не минути; хто вмер тепёр, не вмре в четвер; как не берёчься, а не м. ожёчься хоч як бережешся (стережёшся), а такй (врешті) опечёшся; чему быть, тогб не м. що має бути, того не минути; чому бути, того не минути; що має статися, то станеться; судженого конём не об’їдеш; що напйсано на роду, того не об’їдеш і на льоду, миновйться сов., уст. минути, минутися, минбга зоол. мінога, минбговьіе сущ., мн., зоол. міногові, -их. минбговый, минбжий зоол. міноговий, минодержйтель воєн, мінотримач, -а. миноискйтель воєн, міношукач, -а. минолбгий Л2/т., церк. мінолбгій. миномёт воен. мiнoмёт. миномётный воен. мiнoмётний. миномётчик воен. мiнoмётник. минонбсец мор. міноносець, -осця. шкнон6ск2імор.,уст. мінонбска. минонбсный мінонбсний. минбр муз., перен. мінор, -у; быть в ~ре {пе- рен.: о плохом настроении) бути в мінбрі, бути в журлйвому настрої, минорйнта мат. міноранта.


минорат
296
миокардиодистрофйя
минорат юр. мінорат, -у. минорйты ЛІН., ист., церк. мінорйти, -ів. минорйтский ист. мінорйтський. минбрка с.-х. мінорка.
минбрно парен. 1. мінорно; 2. журлйво, жалібно. Ср. минбрный 1—2. минбрность 1. мінорність, -НОСТІ; 2. журлй- вість, -ВОСТІ, жалібність. Ср. минбрный 1—1. минбрный 1. муз. мінорний; 2. (перен.: грустный —ещё) журлйвий, жалібний, сумовйтий, сумнйй, смутнйй; настрбиться на м. лад (тон) перен. налаштуватися на мінорний (журлйвий) лад (тон), минотавр 1. (Л/ прописная) миф. Мінотавр;
2. {м строчная) перен. мінотавр, минрёп мор. мінреп. мйнский мінський, минс^йто нескл., ж., ист. мінсейто. минтйевый ихт. минтаєвий. минтйй ихт. минтай.
минувшее сущ., с. минуле, -ого, ж. минувшина.
минувший 1. прич. якйй (що) минув и т. п.; см. миновать; 2. прил. минулий, збіглий; дела давнб -их дней діла давноминулих днів.
мйнус мінус, знак віднімання, минускула {буква) ист. мінускула, минускульный ист. мінускульний, минусовать несов. и сов. мінусувати, -ую, -уєш.
мйнусовый, разг. минусбвый мінусовий; {перен.: отрицательный — ещё) негатйвний; м. результат негатйвний результат, минута^ {мера времени) хвилйна; {короткий промежуток времени — ещё) разг. часйна, уменъш.-ласк. часйнка; без десятй ~ут пять [часов] за дёсять хвилйн п’ята [годйна]; без нятй ~ут кто шутл. без п’ятй хвилйн хто\ трохи не хто\ майже хто\ в данную -ту оцё, зараз, наразі; в дббрую -ту у добру хвилйну (пору), під добру руку; в [олну] -ту {тотчас) в (за) [одну] хвилйну, наразі, разг. хвилйною; в нёрвую -ту {сначала) у першу хвилйну, спершу; дёсять -ут пятого дёсять хвилйн на п’яту; жить -той жйти хвилйною; каждая м. дорогі кожна хвилйна на вагу; как однй м. [нройтй, нролетёть] {очень быстро, незаметно) як одна хвилйна [про- йтй, пролетіти, промайнути]; м. в -ту {точно) хвилйна в хвилйну; -ту внимания хвилйну (хвилйнку) уваги; -ты покбя нет
спочйнку ні хвилйнки, спокійної хвилйни нема[є]; на -ту на хвилйну; [одн^ -ту [одну] хвилйну; свётлые -ты щаслйві хвилйни; своббдная м. вільна {реже зайва) хвилйна; сиіб -ту зараз такй; с -ты на -ту з хвилйни на хвилйну, щохвилйни, кожної (цієї) хвилйни, [у] кожну хвилйну, в цю ж такй мить; {вот-вот) от-от, ось-ось; сто оборбтов в -ту сто обертів на хвилйну; улучйть -ту знайти (вйбрати) хвилйну; чёрез (спусті) -ту за (чёрез) хвилйну, за кілька хвилйн, разг. за часйнку, чёрез якусь часйнку. минута^ {часть градуса) мінута. минутка ласк, хвилйнка, хвйлька, часйнка, часйночка; на -ку на хвилйнку (часйночку); [однЯ '^ку [одну] хвилйнку; улучйть -ку вйбрати (добрати, знайтй) хвилйнку (часйнку). Ср. минута*, минутно нареч. хвилйнно. минутный* хвилйнний; -нее дёло справа (діло) однієї хвилйни, хвилйнна справа, хвилйннеділо; раз-два й готово. Ср. минута^ минутный^ мінутний. Ср. минута^, минуточка уменьш.-ласк. хвилйночка, хви- лйнонька, хвйлька, хвйлечка; часйночка; на -ку на хвилйночку (часйночку). Ср. минута', минуть см. миновйть.
минуться уст. минути, минутися; о что в ЛІ&ДЯХ ведётся, то и у нас не минётся поел. що в людёй ведёться, те й у нас не минеться; що з людьмй буває, те й нас не минає, мйнцзя нескл., ж., ист., филос. мінцзя. минчанин мінчанин, минчанка мінчанка, миньбн полигр. міньйон, -у. миньтуйнь нескл., м., ист. міньтуань. миоблйсты мн., анат., зоол. міобласти, -ів. миогён биохим. мioгён, -у. миогеосинклинйль биохим. міогеосинклі- наль, -ЛІ. миогйппус палеонт. міогіппус. миоглобйн биохим. міоглобін, -у. мибграф міограф.
миографйческий мед. міографічний. миография мед. міографія. мілЬчмед. мібз, -у, с., разг. зіницезвуження. МИОЗЙН биол. МІ03ЙН, -у.
МИОЗЙТ мед. МІ03ЙТ, -у. миозбтис бот. МІ030ТИС, -у. миокйрд, миокйрдий анат. міокард, міо- кардій, -ію.
миокардиодистрофйя мед. міокардіодистро- фія.


миокардйт
297
мирингйт
миокардйт мед. міокардит, -у, разг. серцем’я- зовйця (ж.% серцем’яз, -у. миокинйза хим. міокіназа. миоклонйя мед. міоклонія. миокбммьі мн., биол. міокоми, -6м. миблог научн. міолог, миологйческий научн. міологічний, миолбгия научн. міологія. мнбмамед. міома, м.,разг. м’язак, -а. миомёры мн., бот. міомери, -ів. мионёма биол. міонема. миоп^тия мед. міопатія, миопйя мед. міопія, короткозорість, -рості, мипбра міпора.
миорелаксйнтьі ЛІН., фарм. міорелаксанти, -ів. миосёпты мн., фарм. міосепти, -ів. миотбм биол. міотом. миотонйя мед. міотонія. миофибрйллыл/н., анат. міофібрйли, -йл. миофибрбма мед. міофіброма. миофиламёнтыл/н., анат. мioфiлaмёнти, -ів. миоцён геол. міоцен, -у. миоцёновый геол. міоценовий, мир^ {окружающая действительность) світ, -у; {вселенная — ещё) вcёcвiт, -у; миры мн. світй, -ів; вещёственный м. филос. матеріальний (речовй[нни]й) світ; дрёвний м. [старо]давній (прадавній) світ; живбтный м. тварйнний світ; м. тёсен разг. світ тіснйй; на весь м. на цілий (весь) світ; не от ~ра сегб книжн. не від мйру сьогб, не 3 цього світу, несьогосвітній; пойтй (ходйть, идтй и т. п) п6 миру ПІТЙ (ходйти, ІТЙ и т. п.) з торбою (торбами) по світу, пітй (ходйти, ітй, пітй и т. п.) по мйру; ітй (ходйти) старцювати (жебракувати, в старці, в жёбри, просйти Христа ради); потусторбииий м. потойбічний свп:,разг. засвіти, -ів; происхождёиие ~ра походження світу (всесвіту); растйтель- ный м. рослйнний світ; сйльиые ~ра сегб сйльні (можні, владні) світу цього; стрйны трётьего ~ра политол. країни третього світу; уйтй (переселйться) в лучший (инбй, другбй) м.уст., высок, пітй (переселйтися) в кращий (інший) світ, мир^ 1. {отсутствие вражды, войны, ссоры) мир, -у; {согласие — ещё) ж. згода, злагода; {спокойствие — ещё) спокій {род. спокою); душёвный м. душёвний спокій; жить в ~ре с кем жйти у згоді (злагоді, мйрі) з ким, ладнати з ким; м. дбму сему уст., шутл. мир дому сьому; м. прйху чьему мир праху чийому, земля пухом (пером) кому; м. хй-
жииам — войнй дворцйм мир хатам — війна палацам; с ~ром [идй, поезжйй] з Богом [ідй, їдь]; с ^-ром отпускать з мйром (Богом) відпускати; 2. {соглашение) дипл. мир, -у; {прекращение войны — ещё) с. за- мйрення; вёчиый м. вічний (довічний) мир; заключать м. укладати мир; О худбй м. лучше дбброй себры поел, краще солом’яна згода, ніж золота звада; солом’яна згода краща за золоту зваду; краще цнота у болоті, як нецнота у золоті; де незгода, там часто шкода.
мир^ {сельская и церковная община) громада {ж), реже мир, -у, спільнота {ж), люди, -дёй {мн), собир. люд, -у; всем ~ром усією громадою, усім мйром; О на миру и смерть красий посл. на людях (на миру) і смерть красна, у гурті (при гурті) і смерть не страшна, за компанію і вовк (чорт) повісився; с ~ру по ийтке — гблому рубйшка посл. з мйру по нйтці — гблому сорочка; з кожної хати нйтка — сироті свйтка. мйра' кино, фото міра, мйра^ астр. міра, мирйб спец, міраб.
мирабёлевый, мирабёльиый сад. мірабелевий.
мирабёль сад. мірабель, -лі. мирйбилис бот. мірабіліс, -у, нічна красуня, мирабилйтл^г^н. мірабіліт, -у. мирйдж рел. мірадж, -у.
мирйж міраж, -у, с. марево; степнбй м. степове марево.
мирйжиьій міражний, маревний, мирйкль театр., ист. міракль, -лю. мираидбль карт, мірандоль, -лю. мирацйдий зоол. мірацйдій. мирвблеиие разг. потурання, мирвблить разг. потурати, мирёиие мйрення. Ср. мирйть. мирзй {именование) мірза, мурза, мирзйи нескл., м., хореогр., этногр. мірзаї. мирийды мн., книжн. міріади, -ад; м. звёзд міріади зірок, мириаметрбвый радио міріаметровий; ~ые вблиы радио міріаметрові хвйлі. мйрика бот. восковйк, -а, восковник {м), мірика.
мирикйии нескл., м., зоол. мірікіні. мйриковый бот. восковиковий, восковни- ковий, міриковий. мириигйт мед. мірингіт, -у.


мириофйллюм
298
мйртовые
мириофйллюм бот. міріофілюм, -у, водопёри- ця {ж), кушйр, -у. мирйтельуст. примйрювач. мирйтельницауст. примйрювачка. мирйтельный уст. примйрювальний. мирйть мирйти, -рю, -риш. мирйться мирйтися, -рюся, -ришся. мирмекбдия бот. мірмекбдія. мирмекофилйя биол. мірмекофілія. мирмекохорйя биол. мірмекохорія. мйрно нареч. мирно, мирнбйуст. мйрний.
мирнообновлёицы мн., ист. мирноонов- лювачі, -ів.
мйрный 1. {спокойный, миролюбивый) мйрний; ~ное сосуществовйние мйрне співіснування; 2. (мировой) мировйй; -'ное соглашёние мирова угода; ~ьіе переговбрьі мирові переговори, переговори про мир; м. договбр мйрний договір, мйро церк. мйро; О одийм ~ом мйзаны однйм мйром мировані (мазані); одного тіста книші.
миробалйны мн., бот. миробалани, -ів. мировйя сущ., ж., разг. мирові, -6ї. мировйдеиие филос. світобачення, мировоззрёние филос. світогляд, -у (м.); (убеждения, взгляды — ещё) мн. переконання, -ань, погляди, -ів. мировоззрёнчески нареч. світоглядно, мировоззрёнческий филос. світоглядний, мировбй^ 1. СВІТОВЙЙ; (всемирный — ещё) всесвітній; ~вія скорбь книжн. світова скорбота, світове горе; 2. (замечательный) прост, чудовий, славний, знаменйтий. мировбй^ 1. (о разрешении споров) прил. мировйй; м. судьй мировйй суддя; 2. сущ., разг. мировйй, -ого. мировблить см. мирвблить. мировосприятие світосприйняття, світосприймання, мироёд разг. глитай, -ая. мироёдскийразг. глитайський, мироёдство разг. глитайство, мироздание (вселенная) світобудова (ж), м.
вcёcвiт, -у, поэт, світотвір, -твору. Мироздйтель (Бог) Світотворець, -рця. мирбк 1. (узкий круг людей) товарйство (с.), гуртбк, -тка; 2. (перен.: узкая область чего-л.) маленький світ (-у), світок, -тка. мироліббец миролюбець, -бця. миролюбйво нареч. миролюбйво. миролюбйвость миролюбність, -НОСТІ.
миролюбйвый миролюбний, миролі&бие миролюбність, -ності (ж.), миро- любство. мирби ихт. марена (ж.), усач, -а. мироиарушйтель уст. миропорушник. мироиарушйтельиица уст. миропорушниця. мироибсица церк., перен., ирон. мироносиця, мироощущёиие світовідчування, світовідчуття.
миропозийиие филос. світопізнання. миропомйзаиие церк. миропомазання, соборування; тйииство -'ия таїнство миропомазання (соборування), миропомйзаиник церк. соборбваний, -ого (сущ).
миропомйзаииица церк. соборована, -ої (сущ).
миропомазывать / миропомазать церк. соборувати, -ую, -уєш (несов. и сов.). миропонимание світорозуміння; (мировоззрение) м. світбгляд, -у. миропорядок світолад, -у. миропостижёние филос. світопізнання. миросозерцание филос. світбгляд, -у (м.). миросозерцйтельность світоглядність, -ності. миросозерцательный світоглядний. миросозидЯющий світотвбрчий. миротвбрец миротворець, -рця. миротвбрньїй уст. миротворчий, миротвбрство миротворство, миротвбрческий миротворчий; (успокаивающий) миротворницький; ~кая дёятельность миротворча діяльність; м. контингёнт вовн. миротворчий контингент, мироточйвьій церк. мироточйвий. мироустрбйство світоустрій, -рою (м.), світолад, -у (м). мирочувствование филос. світовідчуття, мйрра, реже мирр в разн. знач, мйрра; (растение — ещё) бальзамне дерево, мйрровьій мйрровий; ~вое дёрево бот.
мйррове дёрево, мйрра. мирскбй^ (связанный с обыденной '^земной” жизнью) уст. мирськйй, людськйй; (светский — ещё) світський. Ср. мирЧ мирскбй^ (общественный) громадський, людськйй, мирськйй; -кая молвй людськйй поговір (поголос); ~кйя схбдка сход, -у, громада; О ~кая молвй, что морская волнй погов. слава людська, мов хвйля морська. Ср. мир^.
мйрт, мйрта бот. мйрт, мйрта. мйртовые сущ., мн., бот. мйртові, -их.


мйртовый
299
мифолбгия
мйртовый бот. миртовий; ~вая рбща мйр- товий гай. мирцён хим. мірцен, -у.
мирйнин церк. мирянин; ~не мн. миряни, -ян. мирйнка церк. мирянка. мйса>^ст., дна л. мйса. мисдимйнор юр. місдимінор, -у. мйска мйска, уст. мйса; (неглубокая) полумисок, -ска (л#.), разг. мищйна. мискйль {единица веса) міскаль. мискйнтус бот. міскантус, -у. мискйто нескл.,м. и. ж., этнол. міскіто. мйсочка>^л1^ньш. мйсочка. Ср. мйска. мйсочник мйсник. мйсочный мисковйй. миспйкель мин. міспікель, -ЛЮ. мисс нескл., ж. МІС, панна, миссионёр м1сюнёр. миссионёрка місіонерка, миссионёрский мicioнёpcький. миссирнёрство мicioнёpcтвo. мйссис нескл., ж. місіс, пані, мйссия місія; торгбвая м. торговёльна місія.
мистагбг ист.,рел. містагбг.
мистагбгия ист.,рел. містагогія.
мистакокарйдыл1».,5оол. містакокарйди, -йд.
мйстер містер, пан.
мистёриялг//и.,/7вл. містерія.
мйстиилі;^., ист. МІСТІЇ, -ій.
мйстик містик.
мйстика містика.
мистификатор книжн. містифікатор, мистификаторский книжн. містифікаторський.
мистификйция книжн. містифікація, с., ирон.
окозамйлювання. мистифицйрованный книжн. містифікований.
мистифицйровать несов. и сов., книжн. містифікувати, -ую, -уєш. мистифицйроваться несов. и сов., книжн.
містифікуватися, -ується. мистифицйрующий 1. прич. якйй (що) містифікує; містифікатор {сущ)\ 2. прил. містифікаційний. мистицйзм містицйзм, -у. мистйчески нареч. містйчно; загадково, таємнйче. Ср. мистйческий. мистйческий, мистйчный МІСТЙЧНИЙ; {загадочный) загадковий; {таинственный) таєм- нйчий.
мистйчность містйчність, -НОСТІ; загадковість, -вості, таємнйчість, -чості. Ср. мистйческий. мистрйль метео містраль, -лі. мйстрис нескл., ж., уст. містрис. мнсіЬрка {род шлема) місюрка. мйта ист. міта.
митёнки {разновидность перчаток) мн., уст.
мітенки, -нок. мйтинг мітинг, -у. митинговйние мітингування, митннговйть несов. мітингувати, -ую, -уєш. митингбвщина разг. мітингування {с.). митингбвый мітингбвий; {о стиле — ещё) трибунний; -'ые стрйсти мітингові прй- страсті.
митингующий 1. прич. якйй (що) мітингує;
2. прил. мітингбвий; 3. сущ. мітингувальник. миткйлевый, миткйльиый текст, міткалевий.
миткйль текст, міткаль, -лю. митогенетйческий биол. мітогенетйчний. митбз биол. мітбз, -у. митотйческий биол. МІТОТЙЧНИЙ. митохбидрия биол. мітохбндрія. мйтра церк. мйтра. митрайзм рел. мітраїзм, -у. митральёза воен., ист. мітральєза, митрйльиый мед. мітральний; ~ная недостаточность мед. мітрйльна недостатність; м. клйпан анат. мітральний клапан, митрополйт церк. митрополйт. митрополйтский церк. митрополйтський. митрополйчий церк. митрополйтовий, митро- полйта {род. п.); ~чьи покби покої митро- полйта.
митропблия церк. митропблія.
Митрофйн, Митрофйнушка л2/т., перен. Митрофан, Митрофанушка; {неуч — ещё) недоук, неук, недорбзум, -у, недбрбсток, -тка. митрофбрный церк. митрофорний. мйттель полигр. мітель, -лю. миттельшнйуцер кинол. мітельшнауцер. миттельшпйль шахм. мітельшпіль, -лю. миф міф, -у.
мифйчески нареч. міфічно, мифйческий міфічний, мифйчность міфічність, -НОСТІ. мифйчный міфічний, мифблог міфолог, мифологёма міфологема. мифологйческий міфологічний, мифолбгия міфологія.


мифотвбрчество
300
млеть
мифотвбрчество міфотворчість, -чості {ж). михрйб церк. міхраб.
михрібтка м. и ж., прост, миршавець, -вця ім), мйршавка {ж). мйцар міцар.
мицёлиевый бот. міцелієвий. мицёлий бот. міцелій, -ію. мицёлла спец, міцела, мицеллйрный спец, міцелярний, мйчман мор. мічман, мйчманка (фуражка) мічманка, мйчманский мор. мічманський, мичуринец мічурінець, -нця. мичуринский мічурінський.
Мйша {медведі^ разг. Мишко.
мишарй мн., этнол. мишарі, -ів; ~йрь ед.
мишар, -я. мишённый мішеневий.
мишёнь мішень, -ні, разг. мета; ускользающая м. зникома мішень (мета), мйшка, мишук разг. ведмедик, ласк, ведмедько, миш-метйлл міш-метал, -у. миштёкил1н., этнол. мiштёки, -ів. мишурй 1. сухозлітка, сухозлотиця; {сусальное золото) шумйха; 2. (перен.: обманчивый блеск) мішура; облудність, -ності. мишурность мішурність, -ності, облудність.
Ср. мишурй 2. мишурный 1. сухозлітний, сухозлотний;
2. мішурний; облудний. Ср. мишурй. младёнец дитйна {ж), с. дитя, -яти, разг. дитинча, -ати; {грудной ребёнок) с. немовля, -яти; избиёние ~нцев библ. побиття (вйни- щення) немовлят; сущий м. кто ще дитя хто.
младёнчески нареч. по-дитячому, по-малё- чому.
младёнческий дитячий, разг. малёчий, реже дитйнячий и немовлячий; м. лёнет дитяче белькота(і)ння. младёнчество дитйнство; {младенческий возраст — ещё) дитячі літа {род. літ) (рокй, род. років); с -'ва з мальства, змалку, змалечку, з дитйнства. младёнчик ласк, немовлятко (с.), ж. дитйнка.
Ср. младёнец. мл^денький, младёхонький, младёшенький фолькл. см. молбденький. младоалжйрцы мн., ист., политол. молодо- алжйрці, -ів. младоафг^нцы мн., ист., политол. молодо- афганці, -ів.
младобухйрцы мн., ист., политол. молодо- бухарці, -ів. младогегельянец филос. молодогегельянець, -нця.
младогегельйнский филос. молодогегельян- ський.
младогегельіїнство филос. молодогегельянство.
младограмматйзм лингв, молодограматйзм,
-у.
младограмматик лингв, молодограматик, младограмматйческий лингв, молодограма- тйчний.
младолатышй мн., ист., политол. молодо- латиші, -ів.
младбй поэт., уст. см. молодбй 1; и стар и млад і старі і малі, старе й мале, младопйсьменный лингв, молодописёмний;
-ые языкй мoлoдoпиcёмнi мови, младость п о э т., у с т. см. мблодость. младотурёцкий ист., политол. молодотурецький.
младотурки ЛІН., ист., политол. молодотурки, -ів.
младофйнны мн., ист., политол. молодофіни, -ів.
младочёхи мн., ист., политол. молодочёхи,
-ІВ.
младше сравн. C/W., п р о с т. 1. прил. молодший;
2. нареч. молодше, младшеклассник учень {род. учня) молодших класів, младшеклйссница ученйця молодших клків. младшек]^рсник студент молодших курсів, младшекурсница студентка молодших курсів.
младшенький уменьш.-ласк. молодшенький, меншенький. Ср. млйдший. младший сравн. ст. молодший; {по возрасту
— 	ещё) менший; ~шее поколёние молодше покоління; м. брат [най]мол6дший ([найменший) брат; м. в семьё [най]мол6дший у родйні (сім’ї); м. командный состав молодший командний склад, підстаршйни; м. лейтенант молодший лейтенант; [сймый] м. наймолодший, млёко поэт., уст. см. молокб. млекопитающие сущ., мн., зоол. ссавці, -ів;
~щее ед. ссавёць, -вця {м.). млёние мління, умлівання, млеть мліти (млію, млієш), умлівати; {о руках, ногах) терпнути, за(о)млівати; {перен:. о


млёчник
ЗОЇ
мнбго
сердце) в’янути; (при кулинарной обработке) упрівати.
млёчник бот. молочник, молочай, -аю. млёчный поэт., уст. молочний; м. сок бот. молочний сік; Млёчный Путь астр. Чумацький (Молочний, Божий) Шлях, этногр. Чумацька (Зоряна) Дорога, млёющий 1. прич. якйй (що) мліє и т. п.\ см. млеть; 2. прил. напівзомлілий, м^йже непритомний (зомлілий, замлілий). ч}лмежд. мм.
мнемогёнёзис психол. мнемогёнёзис, -у. мнемограмма психол. мнемограма, мнембметр мед. мнемометр, мнембник спец. мнемонік, мнембника психол. мнемоніка, мнемонйческий психол. мнемонічний, мнемосхёма мнемосхема, мнемотёхника мнемотехніка, мнемотехнйческнй мнемотехнічний, мнённе думка, диал. опінія (ж)\ (предположение — ещё) ж. гадка; {точка зрения — ещё) м. погляд, -у, реже точка збру; быть вы- сбкого ~ия о ком-чём бути високої думки про кого-що; высказывать своё м. висловлювати свою думку (точку збру, свій погляд; предположение — ещё: гадку); обменяться -ИЯМИ обмінятися думками (поглядами); об- щёственное м. громадська (суспільна) думка; осббое м. окрема (особлйва) думка; оставаться при своём ~ии залишатися (лишатися, зоставатися) при своїй думці; по моему ~ию на мою думку, на мій погляд, як на мёне, на мій суд і смак; по ббщему ~ию на думку всіх (загалу), на загальну думку; предвзйтое м. упереджена думка; присоединиться к ~ию чьему приставати на думку чию, приєднуватися до думки чиєї; разделить м. чьё поділяти думку чию (погляд чий)\ распространённое м. политол., со- циол. пошйрена думка; укрепйться во ~ии зміцнйтися на думці; я тогб ~ия, что... я тієї думки, що... чнёнъицеуничиж. опінійка(:ж:., диал.). мнймо нареч. уявно; удавано; позірно; фіктивно. Ср. МНЙМЫЙ. мннмобольнбй сущ. удаваний хворий, удаванохворий, разг. нібитохворий, мнимоконституцибнньїй политол. уявнокон- ституційний. мннмомудрьій надуманомудрий, удавано- мудрий. мнймость уявність, -ності.
мнимоумёрший уявновмерлий, разг. ніби- товмёрлий.
МНЙМЫЙ {воображаемый) уявний, гаданий; {вымышленный) вйгаданий; {притворный) удаваний; {кажущийся) книжн. позірний; {ненастоящий) несправжній; {фиктивный) фіктйвний, нереальний; ~ые чйсла мат. уявні чйсла; м. больнбй удаваний хворий, удаванохворий, мнйтельно нареч. самовразлйво, помйсливо; недовірливо; підозріливо, опйсливо, уперё- джено. Ср. мнйтельньїй. мнйтельность самовразлйвість, -вості, по- мйсливість; недовірливість; підозріливість, опасливість, yпepёджeнicть, -ності. Ср. мнй- тельный.
мнйтельньїй самовразлйвий, помйсливий; {недоверчивый) недовірливий; {подозрительный) підозріливий, опйсливий, уперёджений. мнить думати, багатіти думкою; {предполагать — ещё) гадати; {представлять себе, воображать) уявляти; мнбго (вьісбкб) м. о себё надто багато думати про сёбе, бути надто високої думки про сёбе, надто заноситися, багатіти думкою, мнйться безл., уст. думатися; {казаться — ещё) здаватися (здається); {представляться
— 	ещё) уявлятися; ~тся мне думається (здається) мені, мнихуст. CM. монйх.
мнбгажды нареч., уст. багато разів (раз), неодноразово, мнбгие 1. прил. багато {нареч.); ~гая лёта церк. многі літа, мнбгая літа; м. гбдьі багато років, упродовж (протягом) багатьбх років; по -'им причйиам з багатьбх причйн; 2. сущ. багато хто, багато, -тьбх; м. так думают багато хто так думає; ~их я здесь знйю багатьбх я тут знаю, багато когб я тут знаю, мнбго нареч. 1. багато, разг. багацько и багатёнько; {изрядное количество) чимало, разг. чималёнько, нетрбхи, купа, рясно, сйла, бёзлiч, -ЧІ, тьма, мбре, гйбель, -лі, хмара, прост, тьма-тьмённа, сйла-силённа, до біса (дідька), хоч залййся; довбльно м. чимало, багатёнько; м.-м. {самое большее) нареч., разг.щонайбільше, не більше як; ни м. ни мйло ні мало ні багато; не більше, не мёнше; якраз, рівно, копійка в копійку; по ~гу чего по багато чого, чимало чого; О м. будешь знать, скбро состаришься поел, як багато (усё) знатимеш, то скоро постарієш[ся]; більше будеш знати, мёнше будеш спати; м.


многоактный
302
многожёнец
пить — добру не быть хто багато п’є, той сам себе б’є; м. шума нз ннчегб багато галасу даремно, з великої хмари малйй дощ, за онучу збйли бучу; 2. {при сравн. cm. прил.
— 	значительно, гораздо) багато, далёко, значно, кудй; м. мёньше кудй мёнше. многоактный театр, багатоактний, многоаспёктность багатоаспектність, -ності. многоаспёктный багатоаспёктний. многоатомный физ. багатоатомний, многоббжне рел. багатобожжя, реже мно- гобожжя; {язычество — ещё) язйчництво. многоббжный багатобожний; язйчницький.
Ср. многоббжне. многоббрец спорт, багатоббрець, -рця. многоббрка спорт, багатоббрка. многоббрье спорт, багатоборство, многобрйчне^ социол., юр. багатошлюбність, -ності {ж). многобрачие^ зоол. полігамія {ж). многобрачие^ бот. багатодомність, -ності {ж). многобрачный^ социол., юр. багатошлюбний.
Ср. многобр^чиеЧ многобрачный^ зоол. полігамний, полігамічний. Ср. многобрйчие^ многобрачный^ бот. багатодомний. Ср. мно- гобрйчие^
многобугбрчатые сущ., мн., зоол. багатогорб- куваті, -их. многовалёнтный физ. багатовалёнтний. многовалкбвый техн. багатовалковий. многовариантность багатоваріантність, -нос-
ТІ.
многоварийнтный багатоваріантний, многовато нареч., разг. забагато, багатёнько; {изрядное количество) чимало, разг. чима- лёнько.
многовековбй багатовіковйй, поэт, стосот-
ВІКОВЙЙ.
многовёрстный багатоверстовий, багатовер- ствбвий.
многовёсельный спорт, багатовесловйй. многовлйстие багатовладдя. многовбдность багатоводість, -дості, багатоводність, -ності. многовбдный багатоводний, багатоводий, рясноводний, рясноводий. многовбдье багатоводдя, реже багатовіддя, многогектйрность багатогектарність, -ності. многогектйрный багатогектарний. многоглавый 1. багатоголовий; 2. {о здании) багатовёрхий; {со многими куполами) бага-
тобанний, 3 багатьма (багатьома) банями багатокупольний, многоглагблание ирон., уст. багатомов ність, -ності {ж.), разг. просторікування просторікання, многоглагбливо нареч., уст., ирон. велере чйво, велемовно, багатомовно, многоглагбливый велеречйвий, велемовний, багатомовний, многоглйзки мн., энтом. стоочки, -чок. многогласие уст. см. многоголбсие. многоглйсный велегласний. многогнёздный багатогніздий. многоговор^ще нареч. промовисто, многоговорящий 1. прич. якйй (що) багато говорить; 2. прил. {выразительный) промовистий, красномовний; м. взгляд промовистий погляд; м. факт красномовний (промовистий) факт, многоголбвый багатоголовий, стоголовий, многоголбсие в разн. знач. багатоголосся, многоголбсо нареч. багатоголосо, стоголосо, многоголбсый, реже многоголбсный багатоголосий, багатоголосний, стоголосий, многогранник мат. багатогранник, реже многогранник, многогранно нареч. багатогранно, многогранность багатогранність, -нності. многогранный мат., перен. багатогранний, реже многогранний; м. талйнт багатогранний талант, многогрёшный многогрішний, великогріш- ний, стогрішний. многогусеничный багатогусеничний. многодётность багатодітність, -ності. многодётный багатодітний; ~ная семьі багатодітна родйна (сім’я), многодвйгательньїй мех. багатодвигуновий. МН0Г0ДЙСК0ВЫЙ багатодйсковий. многоднёвка багатодёнка, кiлькaдёнкa. многоднёвный багатодённий, к1лькадённий. многоднёвщик багатодённик. многодбмность бот. багатодомність, -ності. многодбмный бот. багатодомний. многодуговбй спец. багатодуговйй. многодомный багатодумний, стодумний. многодырчатый ряснодірий. мнбгое сущ. багато що {род. чого), багато дещо {род. дёчого), багато; во -'Ом он прав багато в чому він має рацію, многожйнровость лит. багатожанровість, -вості.
многожйнровый багатожанровий, многожёнец багатожёнець, -нця.


многоженство
303
многом^чтовый
многоженство багатоженство, многожйльный техн. багатожйльний, разг. стожйльний; м. кабель эл. багатожйльний кабель.
многозаббйный горн, багатозабійний, многозольный багатозальний, кільказальний. многозар^Ідньїй багатозарядний, многоземёлье багатоземелля, многоземёльность багатоземельність, -ності. многоземёльный багатоземельний, многознайка {м. и ж), ирон. багатознайко (м.), багатознайка (м. и ж), всезнайко (л#.), всезнайка (м. и ж). многознайство ирон. багатознайство, всезнайство.
многозначйтельно, многозначаще, многознаменательно нареч. багатозначно, значуще, значлйво; промовисто, красномовно. Ср. многозначйтельный. многозначйтельность, многознаменйтель- ность багатозначність, -ності, значущість, -шості, значлйвість, -вості; промовистість, -тості. Ср. многозначйтельный. многозначйтельный, многозначащий, многознаменательный багатозначний, значущий, значлйвий; (выразительный — ещё) промовистий, красномовний, многозначность багатоцифровість, -вості;
багатозначність, -ності. Ср. многозначный, многозначный {имеющий много знаков) мат. багатоцифровйй; {имеющий много значений) багатозначний, многозональный багатозональний, многозуб 1. ихт. багатозуб; 2. перен. стозуб. многозубые ихт. багатозубі, -их. многокамерный багатокамерний, кількака- мерний.
многоканальный багатоканальний, мульти- канальний; --ная связь багатоканальний зв’язок.
многоканОльность багатоканальність, -ності, мультиканальність. многокаскадный багатокаскадний. многоквартйрный багатоквартйрний. многокнлометрбвый багатокілометровий, многоклёточные сущ., мн., биол. багато- КЛІТЙННІ, -их. многоклёточный биол. багатоклітйнний. многоклетьевбй багатоклітковйй. многоковшбвый {о механизмах) техн. багатоківшевий.
многоколёнчатые сущ., мн., зоол. багато- колінчаті, -их, багатоколінчасті, -их.
многоколёнчатый техн. багатоколінчатий, багатоколінчастий. многокбмнатный багатокімнатний, многокомнлёктный багатокомплёктний. многокомпонёнтный багатокомпонентний, многокбрнусный спец. багатокорпусний, многокрасочность полигр. багатобарвність, -ності, багатоколірність, многокрасочный і. полигр. багатоколірний; 2. {многоцветный — ещё) багатобарвний, стобарвний, барвйстий; 3. перен. різноманітний, розмаїтий, многократно нареч. багато (кілька) разів, багаторазово, не раз. многократность 1. багаторазовість, -вості, кількаразовість; 2. мат., лингв, багатократність, -ності. многократный 1. багаторазовий, кількаразовий, неодноразбвий; 2. мат., лингв, багатократний, повторюваний.
МНОГОЛЙМНОВЫЙ радио багатоламповий, многолёзвнйный спец, багатолезовий, многолемёшннк с.-х. багатолемішник. многолемёшный с.-х. багатолемішний, бага- толемешевий. многоленесткбвый бот. багатопелюстковий, многолёсный лісйстий, багатий на лісй. многолёсье лісйстість, -тості {ж). многолётне багатоліття; церк. многоліття. многолетнемёрзлый багатолітньомерзлий. многолётннй 1. багаторічний, багатолітній; 2. {о человеке — ещё) довголітній; 3. {о растении — ещё) великолітній, многолётннк бот. багатолітник, многолйкнй багатолйций, -ця, -це, багато- лйкий, столйкий; {разнородный — ещё) різнорідний, різнобарвний, многолйкость багатолйкість, -кості; різнорідність, -ності, різнобарвність. Ср. многолйкнй.
многолошадный багатокінний. многолучевбй багатопроменевий. многолі&дно нареч. багатолюдно, людно, уст. велелюдно.
многоліЬдность багатолюдність, -ності, уст.
велелюдність. многоліЬдньїй багатолюдний, уст. велелюдний, людний, многолі&дство, многолібдье багатолюдність, -ності, уст. велелюдність {ж), велелюддя, многомандйтный багатомандатний, многомйчтовый багатощогловйй.


многомёрно
304
многоречйвый
многомёрно нареч. багатовймірно. многомёрность багатовймірність, -ності. многомёрный багатовймірний. многомёстный багатомісний, многомёсячный багатомісячний. многометрбвый багатометровий, многомиллиардный багатомільярдний, многомиллибнный багатомільйонний, многомйлостивый уст. великомйлостйвий. многомолекуліірньїй багатомолекулярний. многомотбрный техн. багатомоторний, кіль- камотбрний. многомужие, многомужество багатомужжя, многонаселённость густонаселеність, -ності. многонаселённый густонасёлений. многонационйльность багатонаціональність, -ності.
многонациональный багатонаціональний, многоначалие багатоначальність, -ності {ж). многонедёльный багатотижнёвий, кілька- тижнёвий. многонбгий багатонбгий, стонбгий. многонбжка^ бот. багатоніжка, стоніжка, солодиця.
многонбжка^ зоол. багатоніжка, стоніжка, многонбжковые сущ., мн., зоол. багатоніжкові, -их.
многбнько прост, см. многовато, многообещающе нареч. багатонадійно, великонадійно, багатообіцяльно; перспектйвно. Ср. многообещающий, многообещающий багатонадійний, великонадійний, повен надій, багатообіцяльний; {перспективный — ещё) перспектйвний. многообразие різноманітність, -ності, багатоманітність {ж)\ розмаїття, многообразно нареч. різноманітно, багатоманітно, розмаїто, багатогранно. Ср. многообразный.
многообразность різноманітність, -ності, багатоманітність, розмаїтість, -тості; багатогранність, -нності. Ср. многообразный, многообразный різноманітний, багатоманітний, розмаїтий; {многогранный) багатогранний, поэт, рясногранний. многообъёмлющий багатоосяжний, багато- охопний, великоохопний; {всеобъемлющий) всеосяжний, широкосяжний. многоокбнньїй багатовіконний. многооперацибнный спец, багатоопераційний.
многобпьітность великодосвідченість, -ності.
многобпытный дуже (вельми) досвідчений, великодосвідчений. многобсный багатоосьовйй, багатовісний. многоотраслевбй багатогалузевий, розгалужений.
МН0Г0ПЙ30ВЫЙ багатопазовий. многопалубный багатопалубний. многопартййность политол. багатопартійність, -ності. многонартййньїй политол. багатопартійний. многопёр ихт. багатопёр. многопл^ново нареч. багатопланово, многоплановость багатоплановість, -вості. многоплановый багатоплановий, многоплемённый багатоплеміннйй. многоплбдие, многоплбдность багатоплідність, -ності, плодючість, -чості; родючість. Ср. многоплбдньїй. многоплбдниковые сущ., мн., бот. багато- плідникові, -их. многоплбдньїй багатоплідний, рясноплідний, рясноплодий; плодючий; {о растениях — ещё) родючий, многопозицибиный багатопозиційний. многополбсный багатосмуговий. многопблье с.-х. багатопілля, многопбльньїй с.-х. багатопільний; м. сево- оборбт багатопільна сівозміна, многопблюстник багатополюсник. многопредмётность багатопредметність, -но- сті.
многопредмётный багатопредмётний. многопроблёмный багатопроблёмний. многопрогрйммность багатопрограмність, -ності, кількапрограмність. многопрограммный багатопрограмний, многопрбфильный багатопрофільний, кіль- капрофільний. многопроцёссорный багатопроцёсорний. многопудбвый багатопудовий. многоразовый багаторазовий, кількаразовий, многорежймный багаторежймний. многорезцбвые сущ., мн., зоол. багаторізцеві, -их.
многорезцбвый бaгaтopiзцёвий. многоречйво нареч. багатомовно, велемовно, разг. просторікувато, велеречйво. многоречйвость багатомовність, -ності, велемовність, разг. просторікуватість, -тості, розвёзист1сть,>^с/?1. велеречйвість, -вості. многоречйвый багатомовний, велемовний, разг. просторікуватий и розвёзистий, уст. велеречйвий.


многорйдник
305
многотёмье
многорйдник бот. багаторядник. многорйдный с.-х. багаторядковий, кілька- рядний.
многосажённый багатосажневий, багатосаж- ньовйй.
многосвйзный багатозв’язний. многосекцибнный багатосекційний. многосемёйность багатос1мёйнють, -пості, великородйнність, -нності. многосемёйный великородйнний, багатосі- мёйний.
многосемйнный бот. багатонасінний, многосерййка разг. багатосерійка. многосерййность багатосерійність, -пості, многосерййный багатосерійний, многосёточный багатосітковйй. многосйльный техн. багатосйльний. многоскоростнбй великошвйдкісний. многослёзный рясносльбзий, СТОСЛІЗНИЙ. многослбв разг. балакун, -а, говорун, -а, м. и ж. просторіка, базіка, многослбвие багатослівність, -пості {ж), разг.
просторікання, просторікування, многослбвить разг. просторікувати, -ую, -уєш, просторікати, многослбвно парен, багатослівно, многослбвность багатослівність, -пості, багатослів’я (с.), реже велеречйвість, -вості, рясноречйвість, рясномовпість, разг. просторікуватість, -тості, с. просторікання, многослбвный багатослівний, разг. просторікуватий, розвёзистий, реже велеречйвий, рясноречйвий, ряснослбвий, рясномбвний. многослбжность* лингв, багатоскладовість, -вості, кількаскладовість. многослбжность^ велйка (надзвичайна) складність (-пості), многослбжный^ лингв, багатоскладовий, кількаскладовий. Ср. многослбжностьЧ многослбжный^ (чрезвычайно сложный) дуже (надзвичайно, вёльми) складнйй, засклад- нйй. Ср. многослбжность^ многослбйность багатошаровість, -вості, реже шаруватість, -тості, многослбйный багатошаровий, кількаша- ровий, реже шаруватий, многосмёнка разг багатозмінність, -нності, кільказмінність. многосмённость багатозмінність, -нності;
кільказмінність. многосмённый багатозмінний, кільказмінний. многоснёжность, многоснёжье багатоспіж- ність, -пості.
многоснёжный багатоспіжний. многосотлётннй кількасотрічний, кількасот- літній.
многосоттбнный кількасоттбнпий. многосоїбзне лингв, багатосполучниковість, -вості (ж), м. полісйндетон, -у. многостадййный багатостадійний, многостанбчник багатоверстатник, многостанбчница багатоверстатниця, многостанбчничество багатоверстатність, -пості іж). многостанбчный багатоверстатний, многоствбльный* {р деревьях) багатостовбурний; ір злаках и травах) багатостеблий, многоствбльный^ воен. багатоствольпий. многостепённость багатоступеневість, -вості, кількаступеневість. многостепённый багатоступенёвий, багато- ступневий, кількаступеневий, кількаступ- невий; -нная систёма выборов багатоступенева (багатоступнёва) систёма вйборів. многостбпный лит. багатостопний, многосторбнне нареч. різнобічно, багатобічно, многосторбнний багатобічний; {мат. — ещё) багатосторонній; (перен.: разносторонний) різнобічний, многосторбнность багатобічність, -пості; багатосторонність, -нності; різнобічність. Ср. многосторбнний. многострадально нареч. багатостраждально, багатострадно, великострадно, многострадйльность багатостраждальність, -пості, реже багатострадпість, великострад- пість, высок, довготерпелйвість, -вості. многострадальный багатостраждальний, реже багатострадний, великострадпий, страждённий, высок, довготерпелйвий. многостранйчный багатосторінковий, многостр^йный багатострумйпний, багато- струмйстий. многострунный муз. багатострунний, многостунёнчатость багатоступіпчастість, -тості.
многостунёнчатый техн. багатоступіпча- тий, кількаступінчатий, кількаступіпчас- тий, кiлькaщaблёвий; (о лестнице) багато- східчастий; {об этапах) кількаетапний; --тая ракёта багаступіпчата (багатоступінчаста) ракёта.
многосеточный кількадобовйй. многотёмность бaгaтoтёмнicть, -пості, многотёмный багатотёмний. многотёмье багатотём’я.


многотиражка
306
мнбжество
многотиражка разг. багатотиражка, многотир^жность багатотиражність, -ності. многотиражный багатотиражний, реже ве- ликотиражний, [вйданий] масовим тиражём (накладом), многотбмность багатотомність, -ності. многотбмный багатотомний, многотоннйжный спец. багатотоннажний. многотбнный багатотонний, многотбпливный багатопаливний. многотбчие лингв, крапкй, -пбк {мн), три крапки, ж. трикрапка. многотрудный великотрудний, многотруд- ний, стотрудний; {о пути) тернистий, многотурбйнный багатотурбінний. многот^ровый багатотуровий. многотысячный багатотйсячний. многоуважаемый вельмишановний, високошановний, високоповажний, високоповажаний.
многоугбльник мат. багатокутник, реже многокутник, многоугбльный багатокутний, реже много- кутний.
многоуклйдность экон. багатоукладність, -тсті, реже кількаукладність. многоукладный экон. багатоукладний, реже кількаукладний. многоумный великорозумний, стомудрий. многоустка зоол. багатоустка. многоучёный великовчёний, дуже (вельми) вчений.
многофазный ЭЛ. багатофазний, багатофазовий.
многофнгурность багатофігурність, -ності. многофигурный багатофігурний, многофотбнный физ. багатофотонний. многофункциональный багатофункціональний.
многохлёбный багатохлібний, великохлібний;
(урожайный — ещё) урожайний, многохбженый ходжений, уторований, многоцветкбвый бот. багатоквітковйй. многоцвётница энтом. сонцевйк, -а (л^.). многоцвётный* 1. багатобарвний, стобарвний, багатоколірний, строкатий, ряснобарвний, барвйстий; 2. полигр. багатоколірний, многоцвётный^ CM. многоцветкбвый. многоцвётье барвйстість, -тості, строкатість {ж), рясноцвіття. многоцелевбй багатоцільовйй; (универсальный — ещё) універсальний.
многоцённость уст. дорогоцінність, -нності, коштовність, -ності. многоцённыйуст. дорогоцінний,коштовний, многочасовбй багатогодйнний, кількагодинний.
многочйстный багаточастйнний, кількача- стйнний.
многочастбтиый радио багаточастотний. многочелибчный текст, багаточовниковий, многочйсленность численність, -нності. многочйсленный числённий. многочлён мат. багаточлен, уст. многочлен, многочлённый 1. багаточленний; 2. мат.
багаточлённий, уст. многочлённий. многочтймый вельмиславлений, вельми- славний.
многошпйндельный техн. багатошпйндель- ний.
многошумный ГОМІНЛЙВИЙ, ГОМІНКЙЙ, гомон- лйвий; (крикливый — ещё) галаслйвий. многощетйнковые сущ., мн., зоол. багато-
ЩЄТЙНКОВІ, -их. многоэлектрбдный багатоелектродний. многоэтажка (многоэтажный дом) разг. багатоповерхівка, багатоповерховий будинок (-нку), висотка, многоэтйжность, многоэтйжье багатоповер-
ХОВІСТЬ, -ВОСТІ.
многоэтажный багатоповерховий; (о ругательстве) стовёрхий. многоэтапный багатоетапний, кількаетапний. многойдерный спец. багатоядерний, многоязыкий багатомовний, поэт, стоязйкий. многоязычие и многоязычность лингв, багатомовність, -ності, м. полілінгвізм, -у. многоязычный 1. багатомовний, стоязйкий;
2. уст. см. многослбвный. многойрусный багатоярусний, кількаярусний, мибжащий 1. прич. якйй (що) множить и т. п.; см. мнбжить 1—2; 2. прил. множнйй, розмножувальний, множильний. мибженный мат. множений, мнбжественность множйнність, -нності. мнбжественный множйнний; ~ное числб лингв, множина, мнбжество (большое количество) сйла, безліч, -ЧІ (ж), маса, разг. море, хмара (ж), м. рій (род. рою); (многочисленность) ж. численність, -нності; ж., мат. множина; беско- иёчное м. мат. нecкiнчённa множина; бес- чйслеиное м. мат. нeзлiчённa множина, разг. бёзлiч; велйкое м. велйка сйла; во ~ве


мнбжимое
307
могйла
у велйкій кількості, без ліку; м. людёй (нарбда) бёзл1ч людёй (народу), мнбжимое сущ., с., мат. мнбжене, -ого. мнбжимый 1. мнбжений; перемножуваний; 2. збільшуваний, розмножуваний. Ср. мнб- жить 1—2. мнбжитель лійгт. множник, мнбжительный спец, множильний, множний, розмножувальний; ~ная тёхника спец. множйльна (множна) техніка, мнбжить 1. мат. множити; (умножать — ещё) перемножувати, -ую, -уєш; 2. {увеличивать количественно) збільшувати, -ую, -уєш, множити, розмножувати, перен. примножувати.
мнбжиться 1. множитися, -ться; перемножуватися, -ується; 2. збільшуватися, множитися, розмножуватися, перен. примножуватися. Ср. мнбжить 1—2. мнущий якйй (що) мне и т.п.\ см. мять 1—1, мнущийся 1. прич. якйй (що) мнёться и т. п.\ см. міться 1—4; 2. прил. м’якйй, бганий, глйзявий, глевкйй; (о нерешительном человеке) боязкйй, несмілйвий, соромливий, со- ром’язлйвий, сором’язнйй,/7азг. ні в сих ні в тих.
мнйщий 1. прич. якйй (що) надто багато думає про сёбе; 2. прил. багатий думкою. Ср. мнить.
МО нескл., с., ЭЛ. МО. мба нескл., м., палеонт. мба. мобилизацибиный мобілізаційний; -иное удостоверёние мобілізаційне посвідчення, мобилизация мобілізація; с., перен. залучення; {призыв на военную службу — ещё) м. прйзов, -у; всеббщая м. загальна мобілізація; м. иалйчности фин. мобілізація готівки; м. средств фин. мобілізація (залучення) коштів; частйчиая м. часткова мобілізація, мобилйзм геол. мобілізм, -у. мобилизбванность мобілізованість, -пості, мобилизбванный 1. прич. мобілізований; залучений; напружений; ср. мобилизбвывать 1—2; 2. сущ. мобілізований, -ого. мобилизбвывать несов. и сов. / мобилизовать
1. 	мобілізовувати, -овую, -овуєш / мобілізувати, -ую, -уєш; {призывать в армию — ещё) призивати / призвати, -зву, -звёш и -зову, -зовёш, прикликати / приклйкати, -клйчу, -клйчеш; перен. залучати / залучйти, -лучу, -лучиш; 2. {о силах — ещё) напружувати, -ую, -уєш / напружити.
мобилизбвываться несов. и сов. / мобилизоваться 1. мобілізовуватися, -овуюся, -овуєшся / мобілізуватися, -уюся, -уєшся; призиватися / призватися, -звуся, -звёшся и -зовуся, -зовёшся, несов. прикликатися; 2. напружуватися, -уюся, -уєшся / напружитися. Ср. мобилизбвывать 1—1. мобилизуемый 1. мобілізовуваний; залучуваний; 2. напружуваний. Ср. мобилизбвывать 1—2.
мобилизующий 1. п р и ч. якйй (що) мобілізує и т. п.\ см. мобилизбвывать 1—2. прил. мобілізаційний, мобйлка разг. мобілка. мобйль в разн. знач, мобіль, мобйльиик разг. мобільник. мобйльность мобільність, -пості; рухлйвість, -вості, рухомість, -мості; м. подвйжного состава ж.-д. мобільність рухомого складу. Ср. мобйльиый. мобйльный мобільний; {подвижный) рухомий, рухлйвий, --ьіе чйсти воєн, мобільні (рухомі) частйни; м. телефбн мобільний телефон, мов нескл., м.; неизм. мов. моветбн разг. моветон, -у. моветбниый моветонний. могйр бот. мишій (-ію) італійський, бор, -у, могар, -у, ж. чумйза. могёра зоол. могёра.
могиканин ист. и перен. могіканин; мн. могікани, -ан; послёдний из ~йи останній із могікан.
могикйнка ист. и перен. могіканка, могикйиский ист. и перен. могіканський. могйла {место захоронения) могйла; {могильная яма — ещё) яма; м., археол. курган, -у; предик., перен., разг. могйла; братская м. братська могйла; быть иа краіб --лы бути на краю могйли (прірви), бути (лежати) при смерті; однією (одною) ногою в ямі стояти; до [сймой] ~лы до [самої] могйли (домовйни), аж до могйли, до гробової дошки, до скону, до cмёpтi-вiкy; найтй [себё] ~лу перен. знайти [собі] могйлу (смерть, кiнёць), диал. пожйти cмёpтi; рыть (копйть) -лу кому перен., разг. рйти (копати) яму кому', свестй в --лу кого разг. звестй (покласти) в могйлу (домовйну) кого, покласти в яму кого, звёсти зі світу кого', сойтй (уйтй) в '-лу высок, пітй (лягтй) в могйлу (зёмлю), ЗІЙТЙ зі світу (в могйлу), лягтй в яму (домовйну), СПОЧЙТИ в


могилёвец
308
модераторный
МОГЙЛІ; умёрти (умру, умрёш), померти; унестй [с соббй] в --лу что узяти (забрати) [з собою] в могйлу (домовину) що\ я — м.! я — могйла (мовчу)!; О горбатого м. исправит поел, горбатого могйла вйправить (вйпро- стає), лихого справить зйступ та лопата, щербатого горшка ніколи не поправиш, кривого дерева не вйправиш, крукові й мйло не поможе, 3 чорного кота білого не зробиш, пізно старого кота гопки вчйти. могилёвец могильовець, -вця; ~цы мн. мо-
ГИЛЬОВЦІ, -ІВ.
могилёвка могильовка.
Могилёвский могильовський, могйлка могйлка. Ср. могйла.
могйльник^ археол. могйльник. мoгйльник^ могйльница бот. барвінок, -нку. могйльный могйльний; (о памятнике) надгробний; {о холоде) мертвущий; (р тишине) мертвий, непорушний; (о голосе) гробовйй, глухйй, замогйльний. могйльщик^ копач, -а, гробар, -я. могйлыцик^ энтом. гробарик, могиляк, -а, могйльник.
могбл ист. могол; Велйкие Могблы {династий Велйкі Моголи, могбльский ист. могбльський. моготй уст., д и а л. сйла, міць {род. моці); не в ~ту не під сйлу; сверх ~ты над сйлу, непосйльно. мбгул спорт, могул, мбгур {монета) ист. могур. могутный фолькл., диал. см. могучий, могуче нареч. могутньо; потужно. Ср. могучий.
могучесть могутність, -НОСТІ, потуга, сйла, поэт, могуть, -ті и можність, могучий могутній; {мощный — ещё) потужний, сйльний, поэт, всеможний, стосй- лий, стосйльний, сторукий; {о духе — ещё) МІЦНЙЙ, сйльний; {о дереве) велетенський, могущественно нареч. могутньо, могущественность могутність, -НОСТІ, разг. потуга.
могущественный могутній, всемогутній, все- можний; {сильный — ещё) сйльний, все- сйльний; {о властелине — ещё) всевладний, можновладний; стать ~ым стати могутнім (потужним), змогутніти, спотужніти, употужнитися.
могущество могутність, -ності {ж), ж., разг. потуга, можність; {мощь) ж. міць {род.
моці); {власти — ещё) можновладство, ж. можновладність, поэт, могуть, -ті. могущий спроможний, здатний, разг. здіний и зугарний и гбдний; -не сущ., мн. ті, хто може; спроможні, -их, здатні, -их. Ср. мочь*, мбда мода; взять --ду прост, мати звйчку; войтй в ~ду увійтй в моду, стати модним; одеваться по <-де одягатися (убиратися) за модою (по-модному); послёдннй крик ~ды останній крик моди, найновітніша мода, модальность л2/»гв., лог. модальність, -ності. модальный модальний; м. глагбл модальне дієслово, моделйзм техн. моделізм, -у. моделнров^льный спец. моделювальний. моделйрованне спец. моделювання, моделйрованный спец. модельований, моделйровать спец. моделювати, -юю, -юєш, сов. змоделювати. моделйроваться спец. моделюватися, -юється. моделнрбвка иск. моделювання (с.). моделйруемый модельований, моделйрующнй 1. прич. якйй (що) моделює; {о человеке) модельєр, модёльник, моделю- вальник {сущ.); 2. прил. моделювальний, для моделювання, моделйрующийся 1. прич. який (що) моделюється; 2. прил. модельований, моделйст спец. моделіст, моделйстка спец. моделістка, модёль модёль, -лі; {образец — ещё) м. зразок, -зка; {натурщик) натурник; {натурщица) натурниця; {манекенщик) манекённик; (манекенщица) манекённиця; дёйствующая м. техн. діюча модёль; устарёвшая м. авто застаріла модёль. модельёр спец. модельєр, модельёрша разг. модельерка. молёлькй уменьш. модёлька. Ср. модёль. модёльно-макётный модёльно-макётний. модёльный модёльний; м. бйзнес модёльний бізнес.
модёльщнк спец. модёльник. модёльщнца спец. модёльниця. модём информ. модём. модёмный информ. модёмний. модерйдос нескл., ж., ист. модерадос. модерато муз. 1. нареч. модерато; 2. сущ., нескл., с. модерато, модератор 1. спец. модерітор; 2. {организатор, ведущий) модератор; м. фбрума модератор форуму, модерйторный модераторний.


модёрн
309
можжевёлина
модёрн сущ. и прил. модёрн, -у; стиль м. стиль модёрн. модернизатор модернізатор, модернизйторский модернізаторський. модернизация модернізація, с. усучаснення, осучаснення; удосконалення. Ср. модерни- зйровать.
модернизйрование модернізування, усучаснення, осучаснення; удосконалення. Ср. модернизйровать. модернизйрованный, модернизбванный модернізований, усучаснений, осучаснений; удосконалений. Ср. модернизйровать. модернизйровать, модернизовать несов. и сов. модернізувати, -ую, -уєш; усучаснювати, -юю, -юєш, осучаснювати; (усовершенствовать — ещё) удосконалювати, модернизйроваться, модернизоваться несов. и сов. модернізуватися, -уюся, -уєшся; усучаснюватися, -ююся, -юєшся, осучаснюватися; удосконалюватися. Ср. модернизйровать.
модернизйруемьій, модернизйрующийся модернізований, усучаснюваний, осучаснюваний; удосконалюваний. Ср. модернизйровать.
модернизйрующий 1. прич. якйй (що) модернізує и т. п.; CM. модернизйровать; 2. прил. модернізаційний. модернйзм Л2/т.,Лі>^3. модернізм, -у. модерийст иск. модерніст, модернистйческий модерністйчний. модерийстка иск. модерністка, модернйстский иск. модерністський, модёрновость мoдёpнoвicть, -вості. модёрновый, модёрный модёрний, новітній, новомодний, новочасний, сучасний, моджахёд воен., политол. моджахёд; см. ещё муджахёды. моджахёдский воен., политол. моджахёдський. мбдий ист. МОДІЙ. модильби архит. модильйбн, -у. модйстка спец. модйстка. модйсточка ласк, модйсточка. Ср. модйстка. модификатор спец. модифікатор, моднфикйторный спец. модифікаторний. модификацибиный спец. модифікаційний, видозмінний, модификация книжн. модифікація, видозміна, модифицйрование книжн. модифікування, видозмінювання, модифицйрованный модифікований, видозмінений; генетйчески м. генетйчно модифікований.
модифицйровать несов. и сов., книжн. модифікувати, -ую, -уєш, видозмінювати, -юю, -юєш.
модифицйроваться несов. и сов., книжн. модифікуватися, -ується, видозмінюватися, -юється.
модифицйруемый модифікований, видозмінюваний.
модифицйрующий 1. прич. якйй (що) модифікує (видозмінює); 2. прил. модифікаційний, моднёйший превосх. cm. наймодніший; най- популярніший; найбільш ходовйй. Ср. мбд-
НЫЙ.
мбдненький ласк, моднёнький. Ср. мбдный. мбдник разг. модник, мбдница разг. модниця, мбдничанье разг. модничання. мбдничать разг. модничати. мбдно нареч. модно. мбдНОСТЬ модність, -НОСТІ. мбдный модний; {о музыке — ещё) популярний; (р товаре — ещё) ходовйй. модулйрованиел1>^з., физ. модулювання, модулйрованный физ. модульований, модулйровать несов., муз., физ. модулювати, -юю, -юєш.
модулйроваться несов., муз., физ. модулюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ. модулйруемый модульований, модулйрующий 1. прич. якйй (що) модулює;
2. прил. модулювальний, модуляційний, модулбметр физ. модулометр. модулбр, модулёр, архит. модулбр. мбдуль спец. модуль; выполняемый м. ин- форм. виконуваний мбдуль; загрузочный м. информ. завантажувальний мбдуль; интер- фёйсный м. информ. iнтepфёйcний мбдуль; м. упругости техн. мбдуль пружності, мбдульный спец. мбдульний. модулйрный мат. модулярний. модулйтор техн. модулятор, модуляторный техн. модуляторний, модуляцибнный в разн. знач. модуляційний, модуляция в разн. знач. модуляція, мбдус книжн. мбдус, -у; м. вивёнди нескл., юр.
мбдус вівбнді. мбдусный книжн. мбдусний. мбдфа ист. мбдфа. модюлбр см. модулбр. моёвка орн. трипалий мартйн. мбечно-сушйльный мййно-сушйльний. мбечный см. мбйный.
можжевёлина д и а л. ялiвцёвa ягода (ягідка).


можжевёловка
310
мозблить
можжевёловка разг. ялівцівка, можжевёловый, диал. можжуховый и мож- жучный ялівцевий, фіомаковий. можжевёльник, разг. можжевёль, диал. можжуха бот. ялівець, -вцю, реже яловёць {род. ялівцю), фіомак, -у, диал. жёреп, -у; со- бир. ЯЛІВНЙК, -а. можжйра ист. моджёра, мортйра. мбжно предик, можна, дозволено; как м. ббльше якомога більше; как [йто] м., рйзве м. разг. дё там, де ви бачили, що ви кажете, як (хіба) можна; м. и дблжно (нужно) можна
і 	трёба (слід), мозазйврьіл^/^., палеонт. мозазаври, -ів. мозйика иск., перен. мозаїка, мозйиковый иск. мозаїковий, мозайст см. мозаичйст. мозаицйзм биол. мозаїцйзм, -у. мозайчески см. мозайчно. мозайческий иск. мозаїчний, мозаичйст, мозайст, мозайчник иск. мозаїст, мозайчно, мозайчески нареч., иск. мозаїчно, мозайчность иск. мозаїчність, -ності. мозайчньїй иск. мозаїчний, мозамбйкский мозамбікський. мозамбйкцьі мн. мозамбікці, -ів. мозг 1. анат. мозок, -зку, мізок, -зку; головнбй м. анат. головнйй мозок; кбстньїй м. кістковйй мозок; промбкнуть до -га костёй промокнути наскрізь; пронйкнуться до ~га костёй чем перейнятися до нутра кісток чим\ спиннбй м. анат. спиннйй мозок; 2. мозгй (умственные способности) мн., перен. мізки, Лъ,разг. розум, -у и глузд, -у и ж. клёпка и тямка; вправить мозгй прост. вставити клёпку, вправити мозок; курйные мозгй курячий мозок, курячі мізки; мозгй набекрёнь у кого прост, вйвихнутий [шке- ребёрть] мозок ^сого; мозгй не вйрят>^ кого прост, забракло розуму (мозку) кому, не сповна розуму хто, клёпки (глузду, тямки) нема[є] (бракує) [в голові] в кого, клёпки (глузду, тями) бракує [в голові] кому, не всі дома в кого, нема[є] клёю в голові в кого; мозгй не на мёсте у кого немає глузду в голові в кого, клёпки бракує кому; с мозгймн прост, з головою, головатий, мізкуватий; розумний, з розумом, тямовйтий, тямущий, реже тямучий; шевелйть (раскйдывать) мозг^мн прост, мізкувати, -ую, -уєш, кру- тйти мозком, метикувати, -ую, -уєш, розкидати розумом (думками); міркувати, -ую, -уєш, розмірковувати, -овую, -овуєш [як
слід, гаразд], ворушйти мозком (мізками);
О 	хоть лбом шнрбк, да --га мйло посл. голова
— 	як казан, а розуму — ні ложки; голова велйка, а розуму (мозку) мало, мбзгло на/7вч., прост, вогко, сйро. мбзгльїй прост, вбгкий, гнилйй, сирйй. мозглй диал. дощова погода, сльота, мозглйвенькнй прост, мйршавенький, хи- рявенький, хирлявенький, хирёнький, хир- нёнький.
мозглйвый прост, мйршавий, кволий, хирлявий, хирённий, хйрний, хйрявий. мозглйк прост, мйршавець, -вця, мйршавий, -ого {сущ), хирляк, -а, хйрявець, -вця; {ничтожество) нiкчёмa {м. и ж), нiкчёмник. мбзгнуть прост, мйршавіти. мозговйть прост, мізкувати, -ую, -уєш, метикувати; варйти (-pio, -риш) головою; {размышлять^ міркувати, -ую, -уєш. мозговйк зоол. мозковйк, -а. мозговйтый 1. прост, мізкуватий, головатий, тямовйтий, тямущий, реже тямучий; розумний, прост, розумака {сущ., м. и ж), з головою; 2. {наполненный мозгом) прост, з мозком.
мозговбй мозковйй, МІЗКОВЙЙ; ~вйя оболбчка анат. мозкова оболонка; м. центр перен. мозковйй (мізковйй) центр; ~вые нзвйлины анат., перен. мозкові (мізкові) звйвини. мозгокрут разг. заморока {ж), головокрут, крутій, -ІЯ.
мозгокрутство разг. головокрутство, крутійство.
мбзель винодел, мозель, -ЛЮ. мозельвёйн винодел, мозельвёйн, -у. мозжечкбвый анат. мбзочковий. мозжечбк анат. мозочок, -чка, мізбчок. мозжйть 1. {ныть, ломить) безл., разг. нйти, ломйти, -ить, мізчйти; 2. (кого — перен) ЗОЛЙТИ, -ЛЮ, -лиш (кого), дозоляти (кому), грйзти, -зу, -зёш (кого), мозоленбгне сущ., мн., зоол. М030ЛЄН0ГІ, -их. мозолйн фарм. мозолін, -у. мозблнстость мозолй(я)стість, -тості, мозблнстый мозолй(я)стий, разг. мозб- ле(я)ний.
мозблить мозолити; {преим. ноги, перен. — ещё) муля(и)ти; м. глазй кому перен., разг. муля(и)ти (намулювати, мозолити, намозолювати) очі кому, бути сіллю в оці кому\ м. язык перен., прост, ляпати (плёскати, молоти и т. п.) язиком, муля(и)ти (мозблити) язика ([свій] язйк).


мозблиться
311
мблвить
мозблиться мозолитися, мозблища >^вел. мозоляка. Ср. мозбль. мозбль мозоля, -лі, мозбль, -ля (лі.), диал. нагнітка и нагніток, -тка (л/.), муль, -лі; наступйть на [любймую] м. наступйти на мозолю (мозоль); дійняти до живого, уразити в живе (болюче) місце, мозбльный мозольний; ~ьіе дёньги за- горьбвані гроші, мозблящий 1. п р и ч. якйй (що) муляє; 2. прил.
мулькйй, мозольний, мби нескл., м. и ж., этнол. мої. мой мест, мій {род. мого); ж. моя {род. моєї); с. моє {род. мого); до моегб дожйть (дотянуть и т. п.) разг. до мого дожйти (дотягтй и т. п.), 3 моё пожйти; моё почтёние! моё поважання!, моє шанування!; мой взялй разг. моя взяла, моє зверху; с моё разг. стільки, скільки (як) я. мбйва ихт. мойва.
мбйка^ {действие) миття (с.); {стирка белья) пргіння, реже праття. Ср. мыть 1. мбйка^ {приспособление) мййниця, мййка. мбйный спец. мййний; ~ная машйна мййна машйна. Ср. мыть 1. мбйра 1. {М прописная) миф. Мойра; 2. {м строчная) перен. мойра, мбйщик спец. ыттк^реже мийкар, -я. мбйщица спец. мййниця. мокасйновый мокасйновий. мокасйны {вид обуви) мн. мокасйни, -ів. мбкко нескл., с.; неизм. мбкко; душйстое м.
духмяне мокко; кбфе м. кава мокко, мбкнуть мокнути, мокти, -кну, -кнеш, мо- чйтися, -чуся, -чишся, вимокати, мбкнущий 1. прич. якйй (що) мокне; 2. прил.
мочйльний; м. лишйй мед. мокрий лишай, мокбй WJC/W., уст. акула, мбкренький ласк, мокрёнький. Ср. мбкрый. мбкренько нареч.,ласк. мокренько, мокрёть мокріти, мокрішати, мокрёхонький, мокрёшенький прост, мокрісінький.
мокрёхонько, мокрёшенько нареч., прост.
мокрісінько, мокрёц^ вет. мокрець, -цю. мокрёц^ энтом. комарик жагучий (пекучий), мокрёц^ бот. моховйнка [звичайна], мокрйца' энтом. стонога, стоніг, -нога (лі.), мокрйця. мокрйца^ бот. мокрёць, -цю. мокрйчник бот. мокрйчник.
мбкро 1. нареч. мокро; 2. предик., разг. мокро, мокрота, мокрёча, мокротеча, моква. мокровато предик., разг. мокрувато, мок- рёнько.
мокроватый разг. мокруватий, мокрёнький. мокроногбдица, мокроногбдье прост, мокрёча, мокротёча, моква; {слякоть) сльота, мокроступы мн., шутл. мокроступи, -ів. мокрбта {слизистые выделения) мед. мок- ротйння, харкотйння (с.); выделёние ~ты ВЙДІЛЄННЯ мокротйння. мокротй разг. 1. {сырость) мокрість, -рості; {влажность) вогкість, -кості; 2. {о дожде, мокром снеге) мокрота, разг. мокрёча, мокротёча, моква; {слякоті^ сльота, мокрбтный мокротйнний, харкотйнний. Ср. мокрбта.
мбкрый мокрий; глазй на ~ром мёсте у кого разг. очі на мокрому місці в кого, тонкосльозий (тонкослізка) хто, кйсне як кваша хто', --рая курица мокра курка, тютя [з полйв’яним носом]; ~рое мёсто останется от кого, -рого мёста не останется от кого разг. мокре місце залйшйться (лишйться) від кого, мокрого місця не залйшйться (не лишйться, не зостанеться) від кого; м. до костёй мокрий до рубця (до рубчика, з головй до ніг, як хлющ, хоч вйкрути), мокрий [аж] до кісток (до [останньої] нйтки). мбкрядь прост. 1. {дождливая погода) мокрота, разг. мокрёча, мокротёча, моква; {слякоть) сльоті; {сырость) мбкрість, -рості, вогкість, -кості; 2. {о чем-л. мокром, влажном) мокрота, с., собир., разг. мокряччя, мбкша^р^л., филос. мокша, мбкша^ см. мокшанин, мокшйнин этнол. мокшанин; ~йне мн. мок- шани, -dn; собир. мокша, мокшйнка этнол. мокшанка, мокшанский этнол. мокшанський. мол‘ мор. мол, -у. мол^ част., разг. мов, мовляв, молйссы мн., геол. моласи, -ів. молв^, фолькл. молвь 1. поголоска, поголос, -у {м), чутка, м. поговір, -вору, реже поголосок, -ску; {пересуды — ещё) пбславка; дурнйя м. поговір, -вору, [недобра, погана] слава, неслава; м. припйсывает кому что чуткй припйсують (накидають) кому що; 2. {говор) уст. говір, -вору {м). мблвитьнесов. и сов.,уст. мовляти/мб- вити, -влю, -виш {несов. и сов.), промовляти / промовити; {говорить, сказать) казати (ка-


мблвиться
312
молниенбсно
жу, кажеш) / сказати; позвбльте слбво м. дозвольте слово сказати, мблвиться несов. мовитися, -ться; промовлятися / промовитися, молдованин, молдаванин молдованин, молдаванин; мн. молдовани, -^н, молда¬
вани.
молдованка, молдаванка молдованка, молдаванка.
молдовйнский, молдаванский молдованський, молдаванський, молдовеняска, молдавенЯска (танец) мол- даванёска, молдовеняска, молдбвский, молдавский молдовський, молдавський.
молёбен церк. молёбень, -бню, с. молёбство, молёбств1е, ж. богослужба, с. богослужіння, ж. відправа; благодарственный м. подячний молёбень. молёбный церк. молёбний; м. крест молёбний хрест.
молёбствие церк. молёбень, -бия (м), молёбство, мoлёбcтвiє. молёбствовать церк. правити (-влю, -виш) молёбень. молёбщик церк. молільник, молевбй розрізнений, розсипом {твор. п.). Ср. моль^.
молевщйк {сплавщик леса) сплавнйк, -а. мблевый энтом. мілевий. Ср. мольЧ молёкула молёкула.
молекулЯрно-диснёрсный молекулярно-дис- пёрсний.
молекулзірно-мйссовьій молекулярно-масо- вий.
молекулярный молекулярний, молёльная сущ., ж. см. молёльня. молёльный молільний. молёльня церк. молитовня, молёльщик церк. молільник, молёльщица церк. молільниця, молёние 1. церк. моління; 2. (перен. — ещё) уст. благання, мбленный см. молймый, молёльный. молескйн текст, молескін, -у. молескйновый текст, молескіновий, молибд^ты мн., мин. молібдати, -ів. молибдён хим. мол1бдён, -у. молибденйрование хим. молібденування. молибдеийт мин. молібденіт, -у. молибдёновый хим. мол1бдёновий. молймый благанний. Ср. молйть. молйния бот. МОЛІНІЯ.
молйтва рел. молйтва; (ежедневная) прост. отченаш; Вашими ~ами молитвами Вашими.
молйтвенник церк. 1. (о книге) молитовник, богомільник; 2. {р человеке)уст. молитвеник; богомільник. молйтвенница {о человеке) церк., уст. мо- лйтвениця; богомільниця. молйтвенно нареч. молитовно; благально. Ср.
молйтвенный 1—2. молйтвенный 1. церк. молитовний; м. дом молитовний дім, молитовня; 2. (перен.: умоляющий) благальний; 3. (набожный) прост. побожний, молйтвить молйтвити, -влю, -виш. молитвослбв церк. молитвослов, молитвослбвие церк. молитвослов’я. молитвослбвить церк. молитвословити, -влю, -виш.
молйтвочка ласк, молйтбвка. Ср. молйтва. молйтель см. молёльщик. молйтствовать см. молйтвить. молйть (умолять) перен. благати, молйти, -ЛЮ, -лиш, разг. Христом-Богом просйти (прошу, просиш); м. о пбмощи благати про допомогу; м. о пощйде випрошувати (вимолювати) пощаду, молйться 1. церк. молйтися, -ЛЮСЯ, -лишся; Ббгу --йсь, а в делйх не нлошйсь поел. Бога благай, а руки прикладай; Боже, поможй, а сам (а ти, небоже,) не лежй; Ббгу ~йсь, а добрй-умй держйсь поел, на Бога покладайся, а розуму тримайся; 2. (перен.: обожать, боготворить кого-л.) поклонятися (кому), обожнювати, -юю, -юєш (кого), мблкнувший 1. прич. якйй (що) замовкк (стихає); 2. прил. замовклий, затйхлий, стйх- лий. Ср. мблкнуть. мблкнуть несов. мовкнути, замовкати; (затихать) тйхнути, стихати, моллйрование спец. молювання. моллібски мн., зоол. молюски, -ІВ, слимакй, -ІВ, скойки, -йок. моллібсковьій зоол. молюсковий, моллюсковйдный молюскоподібний, слимакуватий.
молниевйдный блискавкоподібний, як блйс- кавка.
мблниевый, уст. мблненный блискавковий, уст. блискавйчний. молниезащйта блискавкозахист, -у (м.). молниенбсно нареч. блискавйчно, зі швйд- КІСТЮ блйскавки.


молниенбсность
313
молодбй
молниенбсность блискавйчність, -ності. молниенбсный 1. {стремительный) блиска- вйчний; м. взгляд (взор) блискавйчний погляд; 2. (несущий молнию) уст. громовйй; ~ная туча громова хмара, молниеобрйзньїй см. молниевйдный. молниеотвбд блискавковідвід, -воду, громовідвід; сётчатый м. сітчастий блискавковідвід; стержневбй м. стрижневий блискавковідвід.
молниеподббньїй блискавкоподібний, як блйскавка. молниеприемник блискавкоприймач, -а. мблнийный блискавковий, уст. блискавйчний.
молнйрованньїй телеком., разг. посланий телеграмою-блйскавкою. молнйровать несов. и сов., телеком., разг. посилати / послати (пошлю, пошлеш) [телеграму-]блйскавку. мблния^ 1. {разряд атмосферного электричества и телеком) блйскавка, громовйця, грімнйця, диал. моргавка; шаровая м. кульова блйскавка; телегрймма-м. телеком. телеграма-блйскавка; О метйть грбмы н ~ин кйдати вогнем-блискавйцею (вогнем-блйс- кавкою), кйдати (вергати) громй (громами); 2. {зарница) блискавйця. мблния^ {застёжка) перен. змійка, блйскавка. молодййка прост, см. молодйца. шлолкясущ.,ж., разг. молода,-6їwнаречёна, -ої.
молодёжка* {молодёжная газета) разг. мо- лодіжка.
молодёжка^спорт., разг. молодіжка. молодёжно-комсомбльский ист. молодіжно- комсомольський, молодёжный молодіжний, реже молоднёчий, юнацький; {для молодёжи) для молоді, молодёжь молодь, -ДІ, реже молоднёча, юнацтво (с.), поэт, юнь {род. юні); учащаяся м. учнівська молодь, молбденькнй ласк, молодёнький, молодё- сенький, молодісінький, молодёть молодіти, молодшати, ставати (стаю, стаєш) молбдшим {о женщине: молодшою), мблодец фолькл. молодёць, -дця, хлопець, -пця; козак, -а; дббрый м. славний (добрий) хлопець (молодёць), славний козак, молодёц {удалец) молодёць, -дця, козак, -а, разг. молодчага, зух, лёгiнь, -геня; предик., разг. молодёць; {служащий на посылках — обычно)уст. хлопець, -пця; {молодчиї^разг..
прен. молодчик, гаврик; м. к ^дцу як одйн, одйн [від] одного кращий, як на підбір, одйн в одйн, плечё в плечё; О всяк м. на свой образёц кожний молодёць на свій взipёць; м. нрбтнв овёц, а прбтив -дцй и сам овцй поел, молодёць проти овёць, а проти молодця
і 	сам вівця.
молодёцкн нареч. по-молодёцькому, по-мо- лодёцьки, по-молодёчому, по-молодёчи, молодёчо; {лихо) разг. хвацько, молодёцкнй см. молодцеватый, молодёчество нареч. молодёцтво, юнацтво, молодёчествовать разг. молодцювати, -юю, -ЮЄШ, молодикувати, -ую, -уєш, козакувати, молодёчненцы мн. мoлoдёчнeнцi, -ів. молодёчненскнй молодёчненський. молодёшенькнй см. молбденькнй. молодёющнй 1. прич. якйй (що) молодіє (молодшає); 2. прил. щораз молодший, молодйло бот. молодйло, заяча капуста, молодйть молодйти, -джу, -дйш, підмолоджувати, -ую, -уєш. молодйться молодйтися, -джуся, -дйшся, підмолбджуватися, -уюся, -уєшся. молодйца фолькл. молодка, диал. молодуха, молодйця, уменьш.-ласк. молодйчка. молбдка^ прост, см. молодйца. молбдка^ {молодая курица) молода курка, молоднйк собир. молодняк, -а; {о лесе — ещё) молоднйк, -а, пepёлicoк, -ска; {о людях) разг. молодняк, -а, ж. молоднёча, памолодь, -ді, молодь, -ді.
молоднячбк ласк, молоднячок, -чка. Ср. молодніїк.
мблодо нареч. молодо; м.-зёлено молодйй та зелёний, молодйй та ранній, молодё та зелёне, сама [тільки] цвіть, а ягідок ждіть; О м.-зёлено, ногулйть вёлено поел, молодо- зёлено, гуляти вёлено; гуляй, дитйно, покіль твоя годйна; уживай світа, поки служать літа.
молодогвардёец молодогвардієць, -ійця. молодожёны мн. молоді, -йх {сущ.), молодё подружжя {ед.), ласк, молодята, -ят; ~ён ед. молодйй, -ого {сущ.). молодбй 1. прил. молодйй; м. человёк {о юноше, холостом мужчине) парубок, -бка, юнак, -а, молодйй чоловік, козак, -а, реже молодёць, -дця, разг. молодйк, -а, поэт, лёгiнь, -геня, зват. парубче, юначе, хлопче, молодйй чоловіче, козаче, молодче; --дые лібдн молоді люди, люди молодого віку, неодобр. моло- дикй, -ів; {молодёжь) молодь, -ді; {парни) мн.


мблодость
314
молбньі
юнакй, -їв, парубкй, с., собир. парубоцтво; (девушки) дівчата, с., собир. дівоцтво; не ~дых лет {о человеке) не молодйх літ (років), в літах, не молодйй [уже], разг. підстаркуватий; (молодой побег) ж. літоросль, -лі; О из ~дых, да рунний погов. мале курча, та [вже] летюче; з молодйх (молодйй), та ранній; здаёться, й мала пташка, та кігті гбстрі має; мблод годами, да стар умбм віком молодйй, та розумом старйй; 2. сущ., разг. молодйй, -ого; (жених — ещё) наречёний, -ого.
мблодость мблодість, -дості, разг. молодощі, -ів (мн), поэт, юнь (род. юні); в '-ти замолоду, за молодйх літ, в молодості; вторая м. друга мблодість; м. — золотбе врёмя золотйй час — юнацькі літй, мблодість — сблодість; не пёрвой ~ти не первбліток, не пёршо! мблодості, не пёрших мблодощів, підтбптаний; по ~ти (прощать) чёрез молоді літа (молодйй вік), молодуха, уменьш.-ласк. молбдушка диал.
см. молодйца. молодцевато нареч. по-молодёцькому, по-мо- лодёцьки, по-молодёчому, по-молодёчи, мо- лодёчо, реже молодцювато; (лихо) разг. хвацько; браво, завзято, зухувато. молодцеватость молодёцтво (с.), молодёць- кість, -кості, мoлoдёчicть, -чості, молодцю- ватість, -тості; хвацькість, завзятість, бравість, -вості. Ср. молодцеватый, молодцеватый молодёцький, молодёчий, реже молодцюватий; (лихой) хвацький, завзятий, бравий, разг. зухуватий. молодцевйть CM. молодёчествовать. молодцбмразг. см. молодцевато, молодчага прост, см. молодчйна. молбдчество реже см. молодёчество. молбдчик в рази. знач. молбдчик. молодчйна м. и ж., разг. молодчйна; м. мо- лодёць, -дця, козачйна, козак, -а, ж. козачка, м., увел, козарлюга, молодые (молодожёны) сущ., мн., разг. молоді, -йх, ласк, молодята, -ят. мблодь (о животных, растениях) собир. па- молодок, -дку (м), памолодь, -ді; мблодь, -ді. молод^Іжник, диал. молодіїтник см. молодняк.
молодіїщнй 1. прич. якйй (що) молодйть; 2. прил. відмолбджувальний, молодйльний, для відмолбдження, реже відмолбдний. молодящийся 1. п р и ч. якйй (що) молодйться; 2. прил. моложавий.
моложаво нареч. моложаво, молодяво, моложйвость моложавість, -вості, молодя- вість.
моложавый иоложквші, реже молодявий, молбже сравн. ст. 1. прил. молбдший; 2. нареч.
молбдше. молбзиво молбзиво.
молокйн* бот. молочай, -аю, молочак, -у. moaok^hS молоканин рел. молоканин; -йне мн. молокани, -ів. молоканка рел. молоканка, молоканский рел. молоканський, молокйнство рел. молоканство, молбки (мн), ихт. молочкб, -а (с.). молокб молокб; известкбвое м. вапняне молокб; обезжйренное м. знежйрене молокб; нарнбе м. молокб з-під корбви; сгущённое м. згущене молокб; цёльное м. незбйране молокб; О захотёть птйчьего ~к^ забажати (захотіти) пташйного (пташачого, птйчого) молока (печёно! крйги, мёрзлого в Петрівку); как от козлй --кй погов. як з цапа вбвни, як 3 чбрта смальцю; кто ожёгся на -кё, дует на холбдную вбду поел, раз опечешся, другий остережёшся; налякав міх, то й торби страшно; хто ошпарився на молоці, дмухає на холбдну вбду; м. на губ^х не обсбхло у кого разг. [ще] молокб на губах не обсохло у кого, материне молокб не обсбхло у кого, молокб на губах у кого, губи в молоці у кого, жовторбтий хто, [ще] материне молокб пахне кому. молоковбз молоковбз. молоковбзка разг. молоковбзка. молокогбнньїй с.-х. молокогінний, молокозавбд молокозавбд, -у. молокомёр с.-х. молокомір, молокоохладйтель молокоохолбджувач. молокоохладйтельньїй молокоохолбджува- льний.
молоконерерабйтьівающнй молокопереробний.
молокопоставки (мн) молокопостача (ж.\ мн. молокопоставки, -вок. молокоприёмник молокоприймальник. молокоприёмный молокоприймальний, молоконровбд молокопровід, -вбду. молокосбс ирон. молокосбс, шмаркач, -а, пискля, -яти (с.), сопляк, -а, цуценя, -яти, щеня, -яти, жовторбтик, сущ. жовторбтий, -ого.
молокосчётчик молоколічйльник. молбньЯуст. см. мблиняЧ


мблот
315
молбчный
мблот молот; {деревянный — ещё) ж. довбня; гладйльный м. гладйльний молот; отбив- нбй м. відбивнйй молот; паровоздушный СВЙЙНЫЙ м. пароповітряний пальовйй молот; О мёжду ~том и наковйльней [быть, находиться и т. п] перен. між молотом і ковадлом, під молотом на ковадлі [бути, опинйтися и т. п.]. молотйлка с.-х. молотарка, молотйло (часть цепа) бияк, -а, бич, -а (лі.). молотйльньїй молотйльний. молотйльщик с.-х. молотник, молотйльщица с.-х. молотниця. молотйть молотйти, -очу, -отиш; {катком — ещё) уст., диал. гарманити, гарману вати, -ую, -уєш; {перен.: жадно єсть) прост, наминати, уминати, тріскати, лопати, лигати, молотйться молотйтися, -отиться. молоткбвьій молотковий. Ср. молотбк. молотоббец спец, молотобоєць, -бійця;
-ббйцы мн., ист. молотобійці, -ів. молотовйдный молотоподібний, молотовйще молотовйще, м. держак, -а. молотовбй молотовий. Ср. мблот. молотбк молотбк, -тка; {деревянный — ещё) ж., разг. довбешка; отббйный м. вибійний (відбійний) молотбк; плбтничный м. теслярський молотбк; сапбжньїй м. шевський молотбк; О продать (пойтй) с ^-ткй продати (пітй) з молотка (за безцінь). молотообрйзный молоткоподібний, молотоподібний.
молотбчек уменьш.-ласк. молоточок, -чка. Ср. молотбк.
молотбчный молоточний. Ср. молотбчек. мблот-рыба ихт. молот-рйба. молотый мёлений, реже молотий. Ср. мо- лбть 1.
молбть 1. {размельчать^ молоти (мелю, мелеш), розмёлювати, -юю, -юєш; м. кбфе молоти (розмёлювати) каву; 2. {перен.: пустословить, болтать) прост, молоти, верз- тй, верзякати, варнякати, плескати (плещу, плёщеш) [язиком], теліпати язиком; мёлет языкбм кто язйк крутиться, мов млинок на вітрі у кого; м. вздор говорйти (молоти, верзтй, плестй) дурнйці (нісенітниці, нісенітницю), теревёнити, Хймині кури правити; м. языкбм прост, тріпати (варнякати, калатати, ляпати, молоти, плескати) язиком, гнути бандйгу; О мелй Емёля, твоі недёля погов. мелй, Іване, доки вітер [не] стане (доки вітру [не] стане); плетй, плетй, я чув такйх,
як ти; говорйв Мирбн рябої кобйли сон; языкбм мелй, а рукйм вбли не давйй погов. язиком мелй [скільки хбчеш], а рукам волі не давай; язиком що хоч кажй, а руки при собі держй.
молотьбй с.-х. молотьба; {действие — ещё) с.
молотіння, молбчення. молбтье разг. млйво, молоття, молбться {размельчаться) молотися (мёлеть- ся).
молотіщий 1. прич. якйй (що) молотить и т. п.; CM. молотйть; 2. прил. молотйльний, для молотьбй. мблбх^ {Мпрописная) миф. Молох; 2. (л# строчная) перен. мблбх; м. войны мблбх (паща) війнй.
МОЛбх^ ЗООЛ. МОЛОХ.
молочай, МОЛОЧАЙНИК бот. молочай, -аю. молочййные сущ., мн., бот. молочайні, -их, молочаєві.
молочайный бот. молочайний, молочаєвий, молочёние с.-х. молотіння, молбчення. молбченньїй прич., прил. молбченьїй молочений, обмолочений. Ср. молотйть. молочйшко уничиж. молочко, ж., дет. мб- ня; детйшкам на м. [нросйть, получйть и т. п.\ {о деньгах) шутл. діткам (діточкам) на молочко (на моню, на кашку) [просйти, одёржати и т. «.]. Ср. молокб. молочкб уменьш.-ласк. и спец. молочко. Ср. молокб.
молбчная сущ., ж. молочарня,молочна, -0Ї.
молбчник' {сосуд) молочник, молбчинк^ {специалист молочного дела) молочар, -я, реже молочник, молбчинца' молочарка, реже молочниця, молбчница^ мед. пліснявка, молбчно-бёлый молочно-білий, молбчно-восковбй молочно-восковйй. молбчно-животновбдческий молочно-тва- рйнницький. молочнокйслый спец. молочнокйслий. молочноконсёрвный молочноконсёрвний. молбчно-мяснбй молбчно-м’яснйй. молочнопромышленный молочнопромисловий.
молбчио-раздАточный молочно-роздавальний.
молбчность молочність, -НОСТІ. молочнотоварный спец. молочнотоварний, молбчный молочний; {связанный с производством молока — ещё) молочарський; ~иая


мблча
316
момйнды
кислоті хим. молочна кислота; --ная кухня молочна кухня; ~ная спёлость с.-х. молочна стйглість; --ная фёрма молочна (молочарська) ферма; '^ное кушанье молочна страва, сущ. молочне, -ого; ~ное произвбдство молочне виробнйцтво, с. молочарство; ~ьіе жё- лезы анат. молочні залози; м. скот молочна худоба; О ~ьіе рёки и кисёльные берегй молочні ріки і кисільні (масляні) берегй; медові ріки з ситовйми берегами, мблча нареч. мовчки, безмовно, німо, молчалйво нареч. мовчазно, мовчазлйво; {молча) мовчки; {беззвучно) безгучно, безгомінно, безголосо; {тихомолком) нйшком, разг. тйшком-нйшком, нйшком-тйшком, нйщечком, ні пари з вуст, молчалйвость мовчазність, -ності, мовчаз- лйвість, -вості, небагатослівність, небалакучість, -чості. молчалйвьій мовчазнйй, мовчазлйвий, небалакучий, небагатослівний, скупйй на слово, молчальник 1. церк., уст. мовчальник; 2. {молчаливый человек — ещё) разг. мов- 4^a)H, -і, реже мовчак, -а. молчйльница 1. церк., уст. мовчальниця; 2. {молчаливая женщина) мовчунка, разг. мовчуха.
молчйльннчество церк. мовчальництво. молчйние мовчання, ж. мовчанка; {тишина — ещё) ж. тйша; в ~ии {молча) мовчки; гро- бовбе м. гробова (могйльна) тйша; тйхо, як у ДОМОВЙНІ; обойтй (пройтй) ~ем замовчати, обійтй (збути) мовчанням; {промолчать — ещё) промовчати; пбсле минутного --ия по ХВЙЛІ мовчанки; прерывать (нарушать) м. порушувати мовчання (мовчанку); хранйть (сохранііть) м. [упёрто] мовчати, разг. справляти мовчанку, затятися й мовчати; О м. — знак согласия мовчання — знак згоди (це згода); хто мовчйть, той не перёчить; м.
— зблото хто мовчйть, той двох навчйть; слбво — серебрб, м. — зблото посл. слово
— срібло, а мовчання — зблото. молчанка разг. мбвчанка; в ~ку {молча)
прост, мовчки; играть в ~ку прост. грати[ся] у мовчанку, справляти мовчанку (мовчанки).
молчать мовчати, реже німувати, -ую, -уєш, держати (держу, держйш) язйк за зубами; {перен.: о чувствах) приховувати, -хбвую, -хбвуєш [почуття, емоції], не виявляти [почуттів, емоцій]; {терпеть) терпіти -плю, -пиш; м.! мовчй!, мовчіть!, замовкни!, замовкніть!, ні пари з вуст,/?азг. цить!, цйтьте!;
О м. в трйпочку {не высказывать своего отношения к чему-л) мовчати, помовчувати, помбвчкувати, не розтуляти рота; чья бы корбва мычйла, а твой бы ~йла погов. чиє нявчало б, а твоє мовчало б. молчйться безл. мовчатися. молчйщий 1. п р и ч. якйй (що) мовчйть и т. п.\ мовчу(а)н, -а, реже мовчак, -а {сущ)\ см. молчйть; 2. прил. мовчазнйй, німйй, безсловесний; безмбвний, німотний, мовчкуватий, молчкбм нареч., разг. мовчки, безмовно, німо; {беззвучно) безгучно, безгомінно, безголосно; {тихомолком) нйшком, разг. тйш- ком-нйшком, нйшком-тйшком, нйщечком. молчбк 1. д и а л. мовчання (с.), мбвчанка {ж)\ 2. предик., разг. нічичйрк, анічичйрк, мов- чбк, ні пари з вуст; об ітом м. про це — ні слова (нічичйрк, анічичйрк). молчун разг. мовчу(а)н, -а, мовчак, -а. молчунья разг. мовчунка, моль^ энтом. міль {род. молі); м. ноёла молі поїли; трйченньїй ~лью побйтий міллю, моль^ ихт. мілька, мільга, молявка. моль^ {м. и ж.: сплавляемый лес) спец. дёрево (с.), деревина {ж)\ --лью гнать спец. розсипом гнати, моль^ физ., хим. моль; м. водорбда моль вбдню; м. кислорбда моль кйсню. М0ЛЬ*Л/>^5. моль.
мольбі {моление; просьба) мольба; с. благання;
внять ~йм чьим зглянутися на благання чиї мольбёрт иск. мольбёрт. мольбёртный иск. мольбёртний. мбльбище этногр. мбльбище. мбльва ихт. мбльва. мольк {земельная собственность) мольк. мбльный^ см. молевбй. мбльный^ муз. мбльний. Ср. моль^. мбльный^ физ., хим. мбльний. Ср. моль^. мблью {разрозненно) рбзсипом {твор. п). молйльность хим. моляльність, -ності. молйльный хим. моляльний. молйн церк. молян, -у.
молйрность физ., хим. молярність, -ності. Ср. моль^.
молйрный анат. молярний. Ср. молйры. молйрьілія., анат. моляри, -ів; ~йр ед. моляр, молйщий 1. прич. якйй (що) благає (мблить);
2. прил. благальний, благущий, з благанням, молйщийся сущ. молільник, богомбл, разг. отченашник {м.) и отченашниця {ж.); сущ. богомільний, -ого, ирон. святйй і ббжий. момйндыл!//., этнол. моманди, -анд.


момёнт
317
монашествующий
момёнт в рази. знач. момёнт, -у, мент, -у; {мгновение — ещё) ж. МИТЬ, -ті; благоприятный м. слушний момёнт, слушна нагода; в данный м. у цей {не реком. даний) момёнт, на цю хвилйну, тепёр, наразі; в люббй м. у будь-якйй момёнт, у будь-яку хвилйну; в одйн м. мйттю, умйть, в одйн мент (момёнт); в (за) одну хвилйну (хвилйнку, хвйльку); в тот же м. тої (тієї) самої мйті, в ту ж (саму) хвилйну; к иастоііщему ~ту на цей час, натепёр; м. инёрции физ. момёнт iнёpцiї; м. сопротивлёния момёнт опору; остйточный м. строит, залишковий момёнт; предёль- ный м. строит, гранйчний момёнт; решающий м. вирішальний момёнт; сущёст- вениые -ты суттєві момёнти; текущий м. поточний момёнт; улучйть м. добрати (-беру, -берёш) момёнт (часйнку); цеитро- бёжиый м. строит, відцентровий момёнт. момеиталйст жив., фото моменталіст. моментально нареч. моментально; {мигом — ещё) мйттю, умйть, в (за) одну мить (хвилйну, хвилйнку, хвйльку), разг. враз, хви- лйнкою, як стій, момеитйльиость моментальність, -ності, блискавйчність, миттєвість, -вості. моментальный моментальний, негайний, блискавйчний, миттєвий; м. сиймок моментальний знімок, моментальне фото, момёитный момёнтний; м. двйгатель техн.
момёнтний двигун (-а), мбмме {мера веса) нескл., с. мбме. момбты мн., ЗООЛ. МОМОТИ, -ІВ.
MOHijiSi мат., филос. монада, монйднок геогр. монаднок. монлнлолбгия мат., филос. монадологія, монйндрия {одномужество) монандрія. монарх монарх; {самодержавный правитель
— 	ещё) цар, -я, король, -ля, цісар, -я, імператор, хан, шах, султан, каган и т. п. ', иеогра- нйчениый м. необмёжений монарх, само- дёржець, -жця. монархйзм политол. монархізм, -у. монйрхиия монархйня; {правительница — ещё) царівна, королівна, імператрйця, ша- хйня, султанша и т. п. Ср. моийрх. монархйст политол. монархіст; {роялист — ещё) рояліст, монархйстка политол. монархістка; {роялистка — ещё) роялістка, монархйстский, моиархйческий политол. монархістський; {роялистский — ещё) роялістський.
моиархйчески нареч. монархічно, монархия монархія; {владения монарха — ещё) царство (с.), iмпёpiя, цісарство, ханство, м. султанат, -у, каганат, -у; абсолібтная м. абсолютна монархія; коиституцибиная м. конституційна монархія, моиархом^хилін., ист., лит. монархомахи, -ів. монарший книжн., уст. монарховий, монарший, монархів, -хова, -хове. м0н2ість\і^'екуменьш.-ласк. монастирёць, -рця.
Ср. монастырь, монастырка церк. 1. {монахиня, живущая в монастыре) чернйця; 2. {воспитанница учебного заведения при монастыре) мона- стйрка, реже монахиня, монастырски нареч. по-монастйрськи, по- монастйрському. моиастйрский монастйрський; {перен.\ уединённый) усамітнений, самотній, монастырь монастйр, -я; {католический — ещё) кляштор; О в чужбй м. со свойм уставом не с^йся поел, до чужого монастиря (у чужйй монастйр) зі своїм законом (уставом) не сунься (не пхайся), у чужйй черевйк ногй не саджай; подводйть под м. кого перен. підводити під монастйр кого. моийх рел., перен. чернёць {род. ченця), монах, реже чорнорйзець, -зця; перен. самітник, відлюдник; пострйчься в ~хи пітй у ченці, монахиня рел., перен. чернйця, монахиня,/76- же чорнорйзка; перен. самітниця, відлюдниця.
монацйт мин. монацйт, -у. монацйтовый мин. монацйтовий. монашек' рел., разг. чёнчик. монйшек^ {свеча) церк. кадйльна свічка, монашенка рел., разг. чернйця, монашка, уменьш.-ласк. чернйчка. монашески нареч., рел., перен., разг. по-чер- нёцькому, по-чернёчи. монашеский рел., перен., разг. чернёчий, чернёцький; {принадлежащий монахине — ещё) чернйчий; -кая кёлья чернёча кёлiя; ~кая рйса чернёча ряса; м. обёт чернёча обітниця.
моийшество собир.,рел. чернёцтво, ЛІН. ченці, -ів и монахи, -ів; приийть м. прийняти чернёцтво.
монашествовать чернёчити, ченцювати, -юю, -Ю€ш; {о женщине — ещё) чернйчити. монашествующий 1. прич. якйй (що) чен- цюс; 2. прил. чернёчий, чернйчий, чернёць-


мон^шка^
318
монокарпйческий
кий; (перен.: живущий уединённо) самітницький, відлюдницький, монйшка^ разг. см. монахиня, монйшенка. монйшка^ энтом. монашка, монгб нескл., м. и ж., этнол. монго. монгбл монгол; ~льі мн. монголи, -ів. монголйст научн. монголіст, монголйстика научн. монголістика, монголйстка научн. монголістка. монгблка монголка, монголовёд монголознавець, -вця. монголовёдение научн. монголознавство, монголовёдческий научн. монголознавчий. МОНГОЛОВЙДНЫЙ монголоподібний, монголбид антр. монголоїд, монголбидный антр. монголоїдний; ~ная рйса монголоїдна раса, монгбло-тат^рский монголо-татарський;
~кое йго монгбло-татарське ярмо, монголотёрий палеонт. монголотёр1й. монгбльский монгольський, монгольфьёр (воздушный шар) ист. монголь- ф’єр.
монгбрский этнол. монгорський. монгбрьіл/»., этнол. монгбри, -ів. монёра биол. монёра.
монёта монета; звбнкая м. дзвінка монета; мёлкая м. дрібна монета, дрібні монёти (гроші), дрібнякй, -ів (мн)\ м. крупного достбинства монета велйкої вартості; м., находящаяся в обращёнин (оборбте) фин. обігова (оборотна) монета; [от]платйть той же '-той перен., разг. [від]платйти тією самою (тією ж) монетою; віддячити тим самим; принимать за чйстую -ту что перен. брати за чйсту монету (щйру правду, щйре золото) що, сприймати за щйру правду що\ О гонй ~ту! груб, сип грошей!, давай гроші!
монетарйзм фин., жон. монетарйзм, -у. монетарйст фин., жон. монетарйст. монетарйстский фин., жон. монетарйстський. монетарный фин., экон. монетарний; ~ная снстёма монетарна система. моніткл уменьш.-ласк. монетка. Ср. монёта. монётннк {автомат) монетник, монётннца {коробочка) монётниця. монётный монетний; м. двор монётний двір, ж., уст. карбівня; м. станбк монётний верстат.
монеторазмённнк спец. монеторозмінник. монеторазмённый спец. монеторозмінний, монётчнк спец. монётник.
монжус техн. монжус.
МОНЖіЬ см. М0НТЄЖІ&.
моннезнбз вет. монієзіоз, -у.
монйзм филос. монізм, -у.
моннлнбз с.-х. М0НІЛІ03, -у.
моннмйска {танец) монім^ска.
монйст филос. моніст.
моннстйческнй филос. МОНІСТЙЧНИЙ.
МОННСТЙЧНОСТЬ филос. МОНІСТЙЧНІСТЬ, -НОСТІ.
МОННСТЙЧНЫЙ филос. МОНІСТЙЧНИЙ.
монйсто этногр. намйсто.
моннтбр в разн. знач. монітор; базисный м.
информ. базисний монітор, моннтбрннг спец. моніторинг, -у; {контроль — ещё) контроль, -ЛЮ. моннтбринговый спец. моніторинговий. моннтбрный техн. моніторний. мон-кхмёрскне: м. языкй мон-кхмёрськ1 мови.
моноамнноксндйза хим. моноаміноксидаза. моноамннотолублы мн., хим. моноаміното- лубли, -ІВ. моноблбк моноблок, моноблбчный моноблоковий. моноволокнб моноволокно, -а. моногамия антр., этногр. моногамія, одношлюбність, -ності. моногамный, моногамйческнй моногамний, одношлюбний, моногатйрн нескл., с., лит. моногатарі. моногенёз биол., антр. моногенез, -у. моногенетйческнй биол. моногенетйчний. моногенйзм биол., антр. моногенізм, -у. моногенйя биол. МОНОГЄНІЯ. моногённый биол. моногённий. моногнбрйд зоол., бот. моногібрйд. моногидрат хим. моногідрат, -у. моногйння антр., этногр. моногінія, моногляцнолйзм геол. моногляціолізм, -у. монограмма монограма; {вензель — ещё) вензель.
монографйческнй монографічний; ~кое ис- слёдованне монографічне дослідження, монографія, монография монографія, монбдия муз. монбдія.
лит., театр, монодрама, монбзы мн., хим. МОНОЗИ, -ІВ. моноймнульсный моноімпульсний. монойодуксусный хим. монойодоцтовий. моноканал моноканал, -у. монокйрннкнл!»., бот. монокарпіки, -ів. монокарпйческий бот. монокарпічний.


монокйни
319
монофелйтство
монокйни {купальниі^ нескл., с. монокіні. моноклиналь геол. монокліналь, -лі. моноклинальный геол, моноклінальний. МОНОКЛЙННЫЙ моноклінний. монбкль монокль, монокбк спец, монокок, монокбрм с.-х. монокорм, -у. монокорунд мин. монокорунд, -у. монокристалл мин. монокристал, монокультура с.-х. монокультура, монокультурность социол. монокультурність, -ності.
монокультурный с.-х. монокультурний, монокулйр спец, монокуляр, монокулйрньїй спец, монокулярний, монолинурбн хим. монолінурбн, -у. монолйт моноліт, -у.
монолйтно нареч. монолітно; перен. згуртовано.
монолйтность монолітність, -ності; перен.
згуртованість.
МОНОЛЙТНЫЙ монолітний, суцільний; перен.
згуртований, об’єднаний, монолбг монолог, -у. монологйческий монологічний, монбм мат. моном, мономйн мед. мономан, мономания мед. мономанія, мономанка мед. мономанка.
Мономйха: шйпка М. перен. шапка Мономаха. мономёр хим. мономер, монометаллйзм фин., жон. монометалізм, -у. монометаллйческий фин. монометалевий, монометалічний, мономицйн фарм. мономіцйн, -у. мономолекулйрный физ. мономолекулярний, мононйть хим. мононйтка. мононуклебз мед. мононуклеоз, -у. мононуклеотйдьі мн., биол. мононуклеотйди, -ів.
монобнера муз. моноопера, моноплакофбры мн., зоол. моноплакофбри, -ів.
моноплан авиа моноплан, монопбдий бот. монопбдій. монополизация монополізація, монополизйрованньїй монополізований, монополизйровать несов. и сов. монополізувати, -ую, -уєш. монополизйроваться несов. и сов. монополізуватися, -ується. монополизйрующий 1. прич. який (що) монополізує; 2. прил. монополізаційний.
монополйзм монополізм, -у. монополйст монополіст, монополистйческий монополістйчний. монополйстский монополістський, монопблия монополія; государственная м. державна монополія; м. внёшней торгбвли монополія зовнішньої торгівлі, мононбль физ. монополь, мононблька ист., прост, монополька, мононбльно нареч. монопольно, монопбльность монопольність, -ності. мононбльньїй монопольний, монопбсто нескл., м., авто монопбсто. монорёльс ж.-д. монорёйка (ж). монорёльсовый монорёйковий; ~вая дорбга
ж.-д. монорейкова дорбга. монорйм монорйм, -у. монорхйзм анат. монорхізм, -у. моносахарйды мн., биохим. моносахарйди,
-ІВ.
моносилабйзм лингв, моносилабізм, -у. моносилабйческий лингв, моносилабічний. моноскбн техн. моноскоп, монослбй моношар, -у. моносбмия биол. МОНОСОМІЯ. моноспектакль театр, моноспектакль, -лю. моноспбра биол. моноспбра. моностйх лг/т. моновірш. монотейзм филос. монотеїзм, -у. монотейст филос. монотеїст, монотеистйческий филос. монотеїстйчний. монотематйзм муз. монотематйзм, -у. монотематйческий муз. монотематйчний. монотйп биол., полигр. монотйп. монотипйст полигр. монотипіст, монотипйстка полигр. монотипістка, монотйпия биол., полигр. монотйпія. монотйпный полигр. монотйпний; ~ная лёнта полигр. монотйпна стрічка; м. наббр моно- тйпне складання, монотовйрный экон. монотоварний. монотонйческий МОНОТОНІЧНИЙ. монотбнно нареч. монотонно; одноманітно.
Ср. монотбиный. монотбнность,з;ст. монотбния монотонність, -ННОСТІ; одноманітність, -ності. Ср. моно- тбнный.
монотбиный монотбнний; (перен.: однообразный) одноманітний, однозвучний, монотрйхи мн., микробиол. монотрйхи, -ІВ. моноф^ги мн., зоол. моноф^ги, -ІВ. монофйгия зоол. монофігія. монофелйтство рел. монофелітство.


монофелйты
320
монументальный
монофелйты ЛІН.,/7ЄЛ. монофеліти, -ів. монофнзйтство рел. монофізйтство. монофилйя антр., биол. монофілія. монофнодонтйзм муз. монофіодонтйзм, -у. монофнсйтыл1н.,/7бл. монофісйти, -ІВ. монофббня мед. монофобія. монофонйческнй радио монофонічний. монофтбнг лингв, монофтонг, монофтонгизация лингв, монофтонгізація, монофтонгйческий лингв, монофтонгічний, монохйзий бот. монохазій, -ію. монохбрдлід^з., физ. монохорд, монохрбм полигр. монохром, монохроматйческий полигр., физ. монохро- матйчний. монохроматор монохроматор, монохрбмия полигр., физ. монохромія, монохрбмный спец. монохромний, моноцентрйзм антр. моноцентрйзм, -у. моноцентрйческий антр. моноцентрйчний. моиоцйкл {велосипед) моноцйкл. моноцитбз мед. моноцитоз, -у.
М0Н0ЦЙТЫЛ1Н., биол. МОНОЦЙТИ, -ІВ. моноэтаноламйи хим. моноетаноламін, -у. монпаисьё нескл., с. монпансьє, монреалец монреалець, -льця; '-цы мн.
монреальці, -ІВ. монрейлка монреалка. монрейльский монреальський. монсеньбр монсеньйор, мбнетера бот. монстера, монстр монстр, ж. потвора, с. чудовисько, монструбзность уст. монструозність, -НОСТІ, потворність, монструбзныйд^ст. монструозний, потворний, монтйж монтаж, -у; м. оборудования монтаж обладнання (устаткування), монтажёр кино, фото монтажёр, монтажйст кино, фото монтажйст. монтажйстка кино, фото монтажйстка. монтажная сущ., ж. монтажна, -ої. монтажник монтажник, монтажница монтажниця, монтажничать разг. монтажникувати, -ую, -уєш.
монтйжно-испытйтельный монтажно-випробувальний.
монтйжио-стройтельный мoнтaжнo-бyдiвё- льний.
монтажный монтажний; ~ное управлёиие
монтажне управління, монтйна {нечто замечательное) жарг. мон- тана, с. дйво.
моитанйзм ист., рел. монтанізм, -у. монтанйст ист., рел. монтаніст. монтаийстский ист., рел. монтаністський. монтаиь^Ір ист. монтаньяр; --ры мн. мон- таньяри, -ІВ. монтаньйрский ист. монтаньярський, монтбрёция бот. монтбреція. монтежіб нескл., м., техн. монтежю, монжю. Монтёкки и Капулётти л1/т., перен. Монтеккі й Капулетті. монтекрйсто {система ружей) нескл., с., ист.
монтекрйсто. монтебру нескл., м., архит. монтебру. монтёр монтёр, монтёрский монтёрський. монтйрование монтування, монтйрованиый монтований, моитйровать несов., в разн. знач. монтувати, -ую, -уєш.
монтйроваться несов., в разн. знач. монтуватися, -ується. моитирбвка см. монтйрование. монтирбвочиый монтувальний; {монтажный
— 	ещё) монтажний, монтирбвщик монтувальник; {монтажник — ещё) монтажник, монтирбвщица монтувальниця; {монтажница — ещё) монтажниця, монтйруемый монтований, монтйрующий 1. прич. якйй (що) монтує;
2. прил. монтувальний. монтнчеллйт мин. МОНТИЧЄЛІТ, -у. моитмориллонйт мин. монтморилоніт, -у. монумёит монумёнт; {памятник — ещё) пам’ятник; {надгробный) надгробок, -бка. монументализйция монументалізація. моиументализйровать несов. и сов. мону- менталізувати, -ую, -уєш. моиумеитализйрованиый монументалізова- ний.
монументалйст иск. монументаліст, моиумеиталйстка иск. монументалістка. монументально нареч. монументально, велй- чно, грандіозно, монументально-декоративный монумента- льно-декоратйвний. монументальность монументальність, -ності, велйчність, грандіозність; ґрунтовність. Ср. монументальный, монументальный монументальний, величний, грандіозний; {о научном труде — ещё) ґрунтовний; ~иое исслёдование ґрунтовне


монумёнтный
321
мордастый
дослідження; --ное сооружёние монументальна (велйчна, грандіозна) споруда, монумёнтный монументний, монумёнтщнк спец. монументальник, реже монумёнтник. монурбн хим. монурон, -у. монцонйт горн, монцоніт, -у. мбным»., этнол. мони, -ів. мопёд мопед, мопёдный мопедний, мбпла нескл., м., рел. мопла. мопс кинол. мопс, разг. муц и ж. моська, мбпсик уменыи.-ласк. мопсик, муцик. Ср. мопс.
мор {смерть) прост., уст. мор, -у; {моровая язва) моровйця {ж.), помір, -мору, ж. пошесть, -ті. мбра поэт. мора, моравский моравський, моралнзйтор моралізатор. морализаторский моралізаторський, морализаторство моралізаторство, морализация моралізація, морализйрование моралізування, морализйровать несов. моралізувати, -ую, -уєш.
морализйроваться несов. моралізуватися, -ується.
морализйрующий 1. прич. якйй (що) моралізує; моралізатор {сущ)\ 2. прил. мораліза- ційний. моралйзм моралізм, -у. морализовйние моралізування, морализовать см. морализйровать. морализуемый моралізований. моралйст мораліст.
моралистйчески парен, моралістйчно. моралистйческий моралістйчний. моралйстка моралістка, моралитё нескл., с., театр., ист. мopaлiтё. мораль мораль, -ЛІ; {поучение — ещё) нотація, с. напучення, напоумлення; читать м. читати мораль (нотацію), повчати, давати настанови, напоумлювати, -юю, -юєш. морально нареч. морально, морйльно-бытовбй морально-побутовий, морйльно-политйческий морально-політйч- ний.
морйльно-этйческий морально-етйчний. моральность моральність, -ності. моральный моральний; м. изнбс техн. см. нзибс.
моратбрий, уст. моратбриум юр. мораторій, -ію; односторбнний м. односторонній мораторій, моратбрньїй юр. мораторний. морг* {покойницкая) морг, -у, ж., разг. тру- парня, сущ. покійницька, -ої. морг^ {мера земли) уст. морг, -а.
межд., разг. морг. Ср. моргйть. моргйлка, моргйлик прост, блймарчик, каганчик.
морганатйческий социол., юр. морганатйч- ний; м. брак морганатйчний шлюб, морганйда ген. морганіда. моргйние 1. моргання, кліпання; лупання;
2. блймання. Ср. моргать 1—2. морганйзм научн. морганізм, -у. морганйст научн. морганіст, морганйстский научн. морганістський, моргаийт мин. морганіт, -у. моргйть / моргнуть 1. {мигать) моргати / моргнути; {глазами — ещё) мигати / мигнути и змигнути, разг. кліпати / кліпнути и лупати / лупнути, несов. підморгувати, -ую, -уєш; глйзом не -<уть разг. оком не змигнути (не моргнути), бровою не повестй; не ~ув глйзом [сдёлать что\ разг. не змигнувши (моргнувши) оком [зробйти що]\ не успёть [и] глйзом ~уть разг. не встйгнути [й] оком моргнути (змигнути), не зчутися; 2. {мерцать, светиться) блймати / блймнути, мигтіти, -тйть / мигнути; '-йет огонёк блймає вогник.
моргающий 1. п р и ч. якйй (що) моргає и т.п.; см. моргйть 1—2; 2. прил. моргу чий, разг. знай морг та морг; {о свете) миготлйвий, мерехтлйвий, блимкйй. мбрген {земельная мерсі) морген, мбрговскнй разг. моргівський. Ср. морг*, моргун разг. моргун, -а. моргунья разг. моргуха, мбрда* (у животного) и6щді,м.,разг. пйсок, -ска; {у коня, коровы — ещё) диал. храп (лі.), храпа; {у свиньи) рйло; 2. {у человека) груб. морда, пйка, пйсок, -ска, мордяка, хавка, хавчура, мйдза, мирмйза; {о человеке — ещё) с. мурмйло, мурло, -а; в ~ду (по -де) дать (заёхать и т. п.) в морду (по морді, в пйку, по ПЙЦІ, в пйсок) дати (вдарити, затопйти и т. п.), дати ляща (ляпаса) в пйку (морду, пйсок).
мбрда^ {рыболовная снасті^ верша, мордйстый, прост, мордйтый 1. {о животном) разг. мордатий; 2. {о человеке — ещё)


мордйсам
322
морймый
прост, пикастий, пикатий, хавкатий, мид- затий.
мордйсам: бить (хлестать и т. п.) по м. прост. бйти (ляскати и т. п.) по морді (в морду, по мордяці, по ПЙЦІ, в пйку, в пйсок, по мармйзі).
мордашка*/?азг. мордочка. Ср. мбрда' 2. мордйшка^ охотн. малёнький дог, мордик. мордвй собир., этнол. мордва, мордвйн мордвйн; ~ны, мордбвцы мн. мор-
ДВЙНИ, -ІВ.
мордвйнка мордвйнка. мордвйнский см. мордбвский. мордёнка у н и ч и ж. мбрдочка, лйчко, лицюр- ка (уменьш.-ласк). Ср. мбрда’ 2. мордобйтие, мордоббй, мордоббйство прост.
мордобій, -бою, биття по морді (пйці). мордоббйничать прост, бйти (б’ю, б’єш) в морду (по морді, по пйці). мордовйть прост, мордувати, -ую, -уєш; {мучить — ещё) мучити, катувати; (перен.: волновать) хвилювати, -юю, -юєш, тривожити, мордоваться прост, мордуватися, -уюся, -уєшся, катуватися; {страдать, мучиться — ещё) страждати; {волноваться) хвилюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ, тривожитися, переживати, мордбвец см. мордвин, мордбвка см. мордвйнка. мордбвник бот. крутай, -аю, головатень, -тня. мордоворбт прост, мурмйло, мурло, -а, стра- ховйдло (с.), гидомйр. мордбвский мордовський, реже мордвйн- ський. мордбвцы см. мордвйн. мЬі^Л0чк2і уменьш.-ласк. мбрдочка. Ср. мбрда' 1—2.
мордунка орн. мордунка. мбре 1. {часть Мирового океана) море; ждать у ~ря погбды разг. чекати біля (коло) моря погоди, марно чекати; житёйское м. книжн., перен. житёйське море, море життя; за ~рем (морйми) у с т. за морем, за морями; м.-окейн фолькл. море-океан {род. моря-океану); на дне ~ря найтй (сыскать), со дна ~ря достйть на дні моря знайтй (відшукати), з дна моря дістати; О за «-ем телушка полушка, да рубль перевбз за морем телйчка копієчка, а перевезтй — карббванеьъ; там добре, де нас нема; славні бубни за горами; всі кози в золоті; м. по колёно (колёна) кому море по коліна (коліно) кому, хоч би що кому, усё за іграшку кому; 2. {перен.: огромное количество — ещё) сила, ж. сйла-силённа, бёзлiч,
-ЧІ, маса, xMdpa, гйбель, -лі; м. крбви море крові; м. людёй мбре (сйла-силённа, бёзл1ч) людёй.
морёлевка сад. мopёлiвкa. Ср. морёль. морёлевый сад. морёлевий, грібтовий. морёль сад. морёля, -лі, м. грібт. морёна геол. морёна.
морёние 1. труїння, отруювання; ср. мо- рйть* 1; 2. кул. тушкування; ср. морйть^З. морёние^ спец. моріння. Ср. морйть^. морённый геол. моренний. Ср. морёна, морённый* прич., прил. морёный 1. отруєний, труєний; ср. морйть* 1; 2. змучений, нужденний, зморений; ср. морйть* 2; 3. кул. тушкбваний; ср. морйть* 3. морённый^ прич., прил. морёный спец.
морений. Ср. морйть^ мореплавание мореплавання, мореплавство, реже мореходство, мореплаватель мореплавець, -вця. мореплйвательница мореплавальниця. мореплавательный мореплавний, морськйй. морепродукт (продукт моря) морепродукт, -у (продукт моря), морёска хореогр. морёска. моретрясёние разг. моретрус, -у {м). морехбд, морехбдец мореплавець, -вця, уст.
морехбдець, -дця. морехбдка разг. мореходка, морехбдность мореплавність, -ності, реже морехбдність. морехбдный мореплавний, реже мореходний. морехбдство мореплавство, реже мореходство, морёя бот. морёя.
морж зоол. морж, -а, морскінь, -коня, моржевание моржування, моржеваться моржуватися, -уються. моржйха зоол. моржйха. моржбвый моржевий; м. клык моржеве ікло, моржбнок уменьш.-ласк. морженя, -яти (с.);
^жкт2імн., зоол. морженята, -ят. Ср. морж, мбрзе нескл., с., телеком, морзе; Азбука Мбрзе азбука (абётка) Морзе, морзйст телеком, морзист, морзйнка телеком., разг. морзянка, морйлка* спец. отрута. Ср. морйть* 1. морйлка^ спец. морйлка. Ср. юрйть^. морйльня разг. морйльня. Ср. морйть^ морйльщик* спец. отруювач. Ср. морйть* 1. морйльщик^ спец. морйльник. Ср. морйть^ морймый стомлюваний, виморюваний; морений. Ср. морйть* 2.


морйна
323
морозоустбйчивость
морйна бот. морйна. морйнда бот. морйнда. моринхур муз. моринхур. морибн мин. моріон, -у. морйск ист. морйск; -ки ми. морйски, -ів. морйсто нареч. морйсто. морйстьій {расположенный вблизи открытого моря) морйстий. морйть’ і. {истреблять травлением) труїти (трую, труїш), реже морйти, -рю, -риш; 2. {изнурять, утомлять) разг. томйти, -млю, -миш, стомлювати, -юю, -юєш, змбрювати, виморювати; м. гблодом морйти гблодом; сон мбрит кого сон морить (змагає, берё) кого, хйлить на сон кого\ 3. кул. тушкувати, -ую, -уєш, упрівати, морйть^ {обрабатывать древесину) спец. морйти, -рю, -риш; м. дуб морйти дуб. морйться 1. {истребляться травлением) труїтися (труїться), реже морйтися, -ться; 2. {изнуряться, утомляться) разг. томйтися, -млюся, -мишся, стомлюватися, -ююся, -юєшся, зморюватися, вимбрюватися; 3. кул. тушкуватися, -ується, упрівати, моркбвина морквйна.
моркбвка уменьш., разг. морквйнка, морквй- ця. Ср. моркбвь. моркбвкино: на м. заговёнье шутл. на ма- лёнького юрія. моркбвник^ кул. морквянйк, -у. моркбвник^ бот. морківнйк, -у. моркбвный бот. морквянйй; ~ьіе семеий морквянё насіння, моркбвочка уменьш.-ласк. морквйчка. Ср. моркбвь.
моркбвь бот. морква; {отдельный корень) морквйна, морквйнка; {ботва) с. морквйння; {дикая — ещё) сороче гніздо, моркбтно нареч. маркітно; моторошно, моркбтньїй прост, маркітний; моторошний, мормбн рел. мормон; -'ньі мн. мормбни, -ів. мормонйзм рел. мормонізм, -у. мормбнка рел. мормонка, мормбнский рел. мормонський, мормбнетво рел. мормонство, мормйш зоол. бокопл^в-блоха {род. боко- плава-блохй), мормйш, -d. мормышка рыб. блёшня. мбро нескл., ж., этнол. мбро. моровбй моровйй; '-бе повётрие, ~вйя йзва уст. моровйця {ж.), помір, -мору {м.), пошесть, -ті. Ср. мор. морбженица {посудина) морожениця.
морбженный прич., прил. морбженый мо-
рбжений, мёрзлий. морбженое морбзиво. морбженщик морозивник, морбженщица морбзивниця. морбз мороз, -у, фолькл. морозёнко; {небольшой) ж. паморозь, -зі; {ранний) заморозок, -зку, заморозь, -зі, диал. недосвіт, -у; -'Зы мн. морози, -ів и холодй, -ІВ, ед. хблод, -у, ж. холоднёча, студінь, -дені; м. по кбже (спинё) подирйет (дерёт, пробегает и т. п.) у кого разг. мороз поза шкуру (шкурою, шкірою, шкіру, спйною, плёчi, плечйма) йде (проходить, пробігає и т. п) у кого, мороз обсипає кого, морозом обдає кого, м. пробирает до костёй мороз проймає до кісток; О м. не дюж, а всйкого гнёт поел, як зазиміє, то й жаба оніміє, морбзец, морбзнк уменьш.-ласк. морбзёць, -бзцю, фолькл. морозонько, морозёнко. Ср. морбз.
морозйлка {камера) спец. морозйлка, моро- зйльня, льодовня, морозйльннк спец. морозйльник. морозйльный морозйльний; м. шкаф мо- розйльна шафа, морозйльщнк морозйльник. морбзнть морозити, -бжу, -бзиш; {о продуктах
— 	ещё) заморожувати, -ую, -уєш. морбзнться морозитися, -ться; заморожуватися, -ується. Ср. морбзнть. морбзнще увел, морозйще, морозяка. Ср. морбз.
морбзко фолькл. морозёнко.
морбзннк бот. чёмернйк {род. чёмерника), ж.
стародубка, морбзно нареч., предик, морозно, морбзяно;
{холодно — ещё) зймно, студёно, морбзность морозність, -НОСТІ, реже морб- зяність.
морбзный морозний, морбзяний, реже моро- збвий; {холодный — ещё) холодний, морозоббнна лес. морозоббїна, морозовина, морозявина. морозоббйный морозобійний. морозостбйкнй с.-х., сад. морозостійкйй, мо- розовитрив^лий. морозостбйкость с.-х., сад. морозостійкість, -кості, морозовитрив^лість, -лості. морозоунбрность техн. морозотрйвкість, -кості.
морозоунбрный техн. морозотривкйй. морозоустбйчивость см. морозостбйкость.


морозоустбйчивый
324
морщйниться
морозоустбйчивый см. морозостбйкий. морбзящий 1. прич. якйй (що) морозить;
2. 	прил. морозйльний. мброк (мраї^ д и а л. морок, -у. морбка^ (канитель, неразбериха) прост, морока.
морбка^ (лфДАс) диад, морок, -у (м.).
мороковйть см. мараковать.
моросйть мрячйти, мжйти, мжйчити, імжйти;
(о дожде — ещё) накрапати, сіятись (сіється), морослйвый мрячний, мбрось мряка, мжйчка, разг. мгйчка. моросіїщий 1. прич. якйй (що) мжить и т. п.;
см. моросйть; 2. прил. мрячний, морбченный разг. морочений, заморочений, заморочуваний, задурюваний, морбченье разг. морочення, задурювання, забивання баків, морбчить разг. морочити, заморочувати, -ую, -уєш, задурювати, -юю, -юєш, туманйти, дурйти, -рю, -риш, забивати баки; м. гблову морочити (заморочувати, запаморочувати, задурювати, крутйти) гблову кому\ {беспокоить — ещё) турбувати, -ую, -уєш кого. морбчиться {хлопотать) разг. морочитися и морокуватися, -уюся, -уєшся, мати клопіт; {возле чего-л.) поратися, морбчно нареч. морочливо, морбчньїй, морбчливьій клопітнйй, морочливий, морбшка бот. морошка, морбшковый бот. морошковий, мбррис авто морис.
морс кул. морс, -у; клі&квенньїй м. жу- равлйнний морс, морскбй морськйй; ~кйя болёзнь морська хвороба; ~кйя кйчка морська хитавйця; '^кйя свйнка зоол. морське порося, паця, м. мурчак, -а; ~кйя трав^ бот. камка; -^кйе путй морські шляхй; м. берег морськйй берег; м. волк перен. морськйй вовк, бйтий жук, зух; на дне ~бм найтй (сыскйть), со дна ~бго достйть перен., разг. на дні морському знайтй, з дна моря (морського) дістати (вйтяг[ну]ти). мбрсовьій кул. морсовий. Ср. морс, мортйра воен., ист. мортйра, моджера,л<. мур- цйр; градоббйная м. градобійна мортйра. мортйрньїй воен., ист. мортйрний, моджер- ний.
мортмйсса биол., жол. мортмаса. мортук бот. мортук, -у. мбрула биол. морула.
мбру-мангбёту нескл., м. и ж.; неизм., этиол.
мору-мангбёту. мбрфа^ морф лингв, морф, морфа, мбрфа^ биол. морфа, морфаллйксис зоол. морфалаксис, -у. Морфёй перен., миф. Морфёй; в объятиях '-ёя (быть, пребывать) {спать) в обіймах Морфёя (бути, спати и т. п.). морфёма лингв, морфёма. морфёмный лингв, морфёмний. мбрфий фарм. морфій, -ІЮ. мбрфййный фарм. морфійний, морфйн фарм. морфін, -у. морфинйзм мед. морфінізм, -у. морфиийст мед. морфініст, морфиийстка мед. морфіністка, морфйнный мед. морфінний, морфогенёз мед. морфогенёз, -у. морфогенетйческий морфогенетйчний. морфогр^фия горн, морфографія. морфбзыл/»., биол. морфози, -ІВ. морфоклиматйческий морфокліматйчний. морфблог научн. морфолог, морфологизйрованный морфологізований. морфологизйровать несов. и сов. морфоло- гізувати, -ую, -уєш. морфологйчески нареч. морфологічно, морфологйческий лингв, морфологічний, морфолбгия лингв, морфологія, морфомётрия геол. мopфoмётpiя. морфонёма лингв, морфонема, морфонблог лингв, морфонблог. морфонологйческий морфонологічний, морфонолбгия лингв, морфонологія, морфоскульптура морфоскульптура. морфоскульптурный морфоскульптурний. морфоструктура геол. морфоструктура. морфоструктурный геол. морфоструктурний. морфотектура геол. морфотектура. морфотропйя хим. морфотропія. мбрфо-физиологйческий морфо-фізіологіч- ний.
морцб {озеро) морцё, -я. морщйна зморшка.
морщйнистость зморшкуватість, -тості, морщйнистый зморшкуватий; {покрытый морщинами) зморщений, поморщений; ~ые руки руки у зморшках, морщйнить разг. зморщувати, -ую, -уєш, морщити.
морщйниться разг. зморщуватися, -уюся, -уєшся, морщитися; {об овощах — ещё) мбрхнути.


морщйнка
325
мостбчек
морщйнка, морщйночка уменьш.-ласк. зморщечка, морщечка. Ср. морщйна. МОрЩИНОВЙТЬІЙ CM. морщйнистый. мбрщить ip коже лица и перен) морщити, зморщувати, -ую, -уєш, наморщувати, по- мбрщувати. мбрщиться морщитися, зморщуватися, -уюся, -уєшся, наморщуватися, поморщуватися. морщйться (об одежде) разг. морщитися, мбрюшко фолькл., ласк, моречко, моренько. Ср. мбре 1.
морйк моряк, -а; воённый м. військовий моряк; {мореплаватель — ещё) мореплавець, -вця.
морйна вітер (-тру) з моря, низовик, -а (л/.), низовйй вітер, морйнка* орн. морянка, морйнка^рвже слі. морйна. морйцкий моряцький, морйчить разг. морячити. морйчка разг. морячка, морячбк ласк, морячок, -чка. Ср. морйк. мосарйбский ист. мосарабський. мосарйбьілін., ист. мосараби, -ів. мбси нескл., м. и ж., этнол. мосі. москаль прост, москаль, -ля, уменьш. москалик {уст)\ (воєн. — ещё) вояк, -а, солдат, диал. жовнір, москйльский москальський. москатёль собир. москатёль, -лі. москатёльный москательний. москатёлыцик москатёльник. москвитйнин уст. москвитянин; '-не мн.
москвитяни, -ян. москвитйнка;;ст. москвитянка. москвйч' москвйч, -а; ~чй мн. москвичі, -ів. москвйч^, ласк, москвичбк, москвнчбнок авто москвйч, -а. москвйчка москвйчка. москйт энтом. москіт, москйтка мед., разг. москітка.
МОСКЙТНЫЙ москітний; ~ная лихорадка мед. москітна гарячка (лихоманка); ~ная сётка москітна сітка, москбвка орн. московка, москбвочка уменьш.-ласк. московочка. Ср.
москбвка. москбвскнй московський.
МОСЛЙК CM. мосбл.
мосластый, мослйтый прост, маслакуватий, мослачбк, мослбк уменьш.-ласк. маслачок, -чка. Ср. мосбл, мослйк. мосбл прост, маслак, -а.
мост міст {род. моста и мосту); Прочный м. арковий міст; воздушный м. авиа повітряний міст; железнодорбжный м. залізнйч- ний міст; раздвижнбй м. розсувнйй міст; решётчатый м. ґратчастий міст; цепнбй м. ланцюговий міст, мбстик уменьш. місток, -тка, реже мостик; {черезручей — ещё) кладка; капитанский м. мор. капітанський місток. Ср. мост, мостйльный мостйльний. мостйльщик спец, мостйльник. мостйть {о твёрдом покрытии) мостйти (мощу, мостиш), вимощувати, -ую, -уєш, замощувати; {камнем — ещё) брукувати, -ую, -уєш; {досками, брёвнами — ещё) сте- лйти, -лю, -лиш, вистеляти. мостйться' {устраиваться, теснясь) прост, мостйтися (мощуся, мостишся), примощуватися, -уюся, -уєшся, вмощуватися, мостйться^ страд, {о твёрдом покрытии) вимощуватися, -ується, замощуватися; {камнем — ещё) брукуватися, -ується; {досками, брёвнами) стелйтися, -иться. Ср. мостйть. мостйшко уменьш. місточок, -чка; кладочка.
Ср. мбстик. мостйще W4. мостуряка. Ср. мост, мосткй {мн) 1. {для перехода) кладка; {мос- тик) м. місток, -тка, реже мбстик; 2. {помост) поміст, -мосту; {подмостки) мн. підмостки, -ток, ж. примістка; {на строительстве — ещё) с. риштовання, риштування, м. риштунок, -нку. мостовая сущ., ж. {из камня) брук, -у {м)\ {булыжная) бруківка; {из дерева) поміст, -мосту.
мостовйк мостовйк, -а. Ср. мост, мостовйна мостйна, мостовйна. мостовбй мостовйй; м. пролёт мостовйй прогін.
мостовщйк бруківнйк, -а, реже брукар, -я и мостовйк, -а. Ср. мостовая, мостбвщина ист. мостовё, -ого {сущ., с). мостовьё собир., кожев. недовйчинена шкура, мостбк см. мбстик. мостоотрйд мостозагін, -гону, мостоотрйдец мостозагінник. мостопбезд МОСТОПОЇЗД, мостопотяг. мостостроёние мостобудування, мостостройтель мостобудівнйк, -а. мостостройтельный мостобудівнйй. мостбчек уменьш. місточок, -чка; кладочка. Ср. мбстик.


MOCTJІЩИЙ
326
мотоболйст
мостящий 1. прич. якйй (що) мбстить (брукує); мостйльник; брукар, -я, бруківнйк, -а {сущ)\ 2. прил. мостйльний, брукувальний. мбсхимн., этнол. м6(ё)сх1, -ів. мосьё см. месьё. мбська разг. моська.
мот разг. марнотрат, марнотратник, марнотратець, -тця, мотяга (м. и ж), разг. маса- лйга, трйнькало (с.), розтрйнькувач, перевідник.
мотйлка текст, мотйлка. Ср. мотйтьЧ мотальный спец. мотальний. Ср. мотйтьЧ мотйльня текст, мотальня, мотальщик спец. мотальник, мотальщица спец. мотальниця, мотйние^ мотання, намотування; хитання. Ср. мотйтьЧ
мотйние^ мот^ння, гайнування, розтрйнь- кування, трйнькання. Ср. мстіть*, мотйние^ метушіння; вёштання. Ср. мотаться* 2,3.
мётанный прич., прил. мётаный мотаний;
хйтаний. Ср. мотйтьЧ мотающий 1. п р и ч. якйй (що) намотує и т. п.; см. мотйть*; 2. прил. мотальний, намотувальний.
мотать* / мотнуть {навивать, накручивать) намотувати, -ую, -уєш, навивіти и накручувати (несов.); (качать, махать) мотати / мотнути, хитати / хитнути, несов. теліпати, метляти; ~йй отсібда! груб., перен. вимітайся звідси!; м. нёрвы перен. шйрпати (вимотувати) нёрви, варйти воду; м. нйткн мотати ниткй; м. [себё] на ус перен. мотати [собі] на [в]ус, брати (класти) [собі] на розум, у тямок (на ум) класти, мотйть* {нерасчётливо тратить) разг. мотати, марнотратити, -трачу, -тратиш, гайнувати, -ую, -уєш, трйнькати, розтрйнькувати, -ую, -уєш, транжйрити, цйндрити. мотаться* / мотнуться 1. разг. мотатися / мотнутися; {болтаться — ещё) несов., разг. метлятися, теліпатися; 2. {в хлопотах, занятиях) несов., прост, мотатися, метушйтися;
3. 	{скитаться) несов., прост, мотатися, тинятися, вёштатися, сновигіти. мотіться* страд, мотатися, марнотратитися, гайнуватися, -ується, розтрйнькуватися, -ується, трйнькатися. Ср. мотйть^ мотйющий* 1. прич. якйй (що) намотує и т. п.; CM. мотйть*; 2. прил. мотальний, намотувальний.
мотіющий* якйй (що) трйнькає; сущ. трйнькало (с.), марнотратець, -тця, розтрйнькувач. Ср. мотіть*. мотёль мотёль, -лю. мотёльный мотельний. мотётл^:и5. мотет, -у мотётный муз. мотетний, мотйв* муз. мотйв, -у; {песни — ещё) мелодія, наспів, -у; весёлый м. весёлий мотйв, весёла мелодія.
мотйв* {причина) мотйв, -у, причйна, спонука {ж), прйвід, -воду; {основания) мн. підстави, -ав, мотивації, -ій, мотивування, -ань; по лйчным -вам 3 особйстих причйн (мотйвів, міркувань), мотивацибиный мотиваційний, мотивация в разн. знач. мотивація, мотивйрование мотивування, умотивування;
{обоснование — ещё) обґрунтування, мотивйрованность умотивованість, -ності;
{обоснованность — ещё) обґрунтованість, мотивйрованный мотивований, умотивований. Ср. мотивйровать. мотивйровать несов. и сов. мотивувати, -ую, -уєш, умотивовувати, -овую, -овуєш / умотивувати; {обосновывать — ещё) обґрунтовувати / обґрунтувати, узасаднювати, -юю, -юєш / узасаднити; подавати / подати (-дам, -дасй) мотйви (причйни). мотивйроваться несов. мотивуватися, -ується, умотивовуватися, -бвується. мотивирбвка 1. мотивування, умотивування (с.); 2. {совокупность мотивов, доводов) мотйви, -ів {мн.), мотивування, обґрунтування; кбсвенная м. психол., юр. непрямё (посереднє, побічне) мотивування, мотивирбвочный мотивувальний, мотивйруемый мотивований, умотивований;
обґрунтовуваний, узасаднюваний. мотивйрующий 1. п р и ч. якйй (що) мотивує и т. п.; CM. мотивйровать; 2. прил. мотиваційний, мотивувальний.
М0ТЙВНЫЙ мотйвний. мотйвчиклас^. мотйвчик. Ср, мотйвЧ мотіткл уменьш. масалйжка. Ср. мот. мбтка спец, мотка. Ср. мотйтьЧ мотнуть см. мотйтьЧ мотнуться см. мотаться* 1. мотнА^ рыб. матня, мотнй* {в штанах) разг. матня, мотка, мотиіі^ {суетня) прост, метушня, мотоббл спорт, мотоббл, -у. мотоболйст спорт, мотоболіст.


мотоббльный
327
мотоцйкл
мотоббльный спорт, мотобольний, мотоббт спорт, мотоббт. мотобур техн. мотобур. мотоватый разг. марнотратний. Ср. мот. мотовелосипёд спорт, мотовелосипёд. мотовелоспбрт спорт, мотовелоспорт, -у. мотовйло с.-х., текст, мотовило, ж., уст. талька.
мотовйльце уменыи., с.-х. мотовйльце, мото- вйлечко. Ср. мотовйло. мотовйлыцик спец. мотовйльник. мотовйльщица спец. мотовйльниця. мотбвка разг. марнотратка, марнотратниця, мотяга, цйндря, шйндря. мотовбз техн. мотовоз, мотовбзный техн. мотовбзний. мотовскй нареч.,разг. марнотратно, мотовскбй разг. марнотратський, марнотратницький, р а з г марнотравний. мотовствб марнотратство, гайнування, разг.
марнотравство. мбтовый см. мотоватый, мотогбнкнлін., спорт, мотогонки, -нок. мотогбищик спорт, мотогонщик, мотогбнщица спорт, мотогонщиця. мотодивйзия (моторизованная дивйзия) воен.
мотодивізія (моторизована дивізія), методрезйна ж.-д. мотодрезйна. мотодрбм спорт, мотодром, -у. мотоинструмёнт техн. мoтoiнcтpyмёнт. мотбк' {ровно намотанные нитки, пряжа) моток, -tkL мотбк^ {мера пряжи) міток, -тка. мотокатбк техн. мотокаток. мотоклуб спорт, мотоклуб, -у. мотоколбниа мотоколона. мотоколйска мотоколяска, мотокомпрёссор спец. мотокомпрёсор. мотокрбес спорт, мотокрос, -у. мотокроссмён спорт, мотокросмён. мотокультура мотокультура, мотолбдка моточовен, -човна {м). мотолюбйтель мотоаматор. мотомеханизйрованный мотомеханізований. мотоніртьілі»., спорт, мотонарти, -арт. мотоолимпийда спорт, мотоолімпіада. мотоотсёк спорт, мотовідсік, -у. мотопатруль спорт, мотопатруль, -ля. мотопёд спорт, мотопёд. мотопехбта (моторизованная пехота) воен.
мотопіхота (моторизована піхота), мотопехотйнец воен. мотопіхотйнець, -нця. мотопехбтный воен. мотопіхотний.
мотопбезд МОТОПОЇЗД, мотопотяг. мотопбмпа техн. мотопомпа, мотопробёг спорт, мотопробіг, -у. мотбр мотор; (двигатель — ещё) двигун, -а, рушій, -ія; м.-генер^тор мотбр-генератор; м.-редуктор мотор-редуктор; м. самолёта мотор літака, моторйлли нескл., с., спорт, моторалі, моторесурс техн. моторесурс, -у. моторизация моторизація, моторизбванный моторизований, моторизовать, моторнзйровать несов. и сов.
моторизувати, -ую, -уеш. моторизоваться, моторизйроваться несов. и сов. моторизуватися, -ується. мотбрика психол., техн., физиол. моторика, моторйкша моторйкша. моторйст спец. моторйст. моторйстка спец. моторйстка. мотбрка разг. моторка, мотбр-колесб мотор-колесо, мотбр-колёсный мотбр-колісний. мотбрно-пйрусный моторно-вітрйльний. мотбрно-рыболбвный моторно-рибальський, мотбрный^ техн. моторний; '-ная лбдка моторний 40BQH, разг. мотбрка. Ср. мотбр. мотбрный^ психол., физиол. моторний; {двигательный — ещё) руховий; -'ые функции органйзма моторні (рухові) функції організму.
моторбллер моторолер, моторбллерный моторолерний, моторорембнтньїй мотороремонтний, моторосбброчньїй мотороскладальний, моторостроённе моторобудування, моторостройтель моторобудівнйк, -а. моторостройтельньїй моторобудівнйй. моторостройтельство моторобудування, мотбр-рыболбвный мотбр-рибальський. уіотЬ^чткуменьш.-ласк. моторчик. Ср. мотбр. мотбрщик CM. моторйст. мотбрьілін., ист. мотори, -ів. мотосани мн. мотосани, -нёй. мотоснегоболотохбд спорт, мотоснігоболо- тохід, -ходу, мотоспбрт спорт, мотоспорт, -у. мотострелкбвьій мoтocтpiлёцький. мототерапйя мед. мототерапія, мототрёк спорт, мототрёк, -у. мототурйст мототурйст. мотофелібга мотофелюга. мотоцйкл, реже мотоциклёт мотоцйкл, мо- тоциклёт.


мотоцикл ётка
328
мочйлка
мотоциклётка разг. мотоциклетка, мотоциклётный мотоциклетний, мотоцйк- ловий; м. спорт мотоциклетний спорт, мотоциклйст мотоцикліст, мотоциклйстка мотоциклістка, моточйс спорт, мотогодйна {ж). моточасть (моторизованная часть) воен. мо- точастйна (моторизована частйна). мотбчек^ уменыи.-ласк. моточок, -чка. Ср. мо- тбк*.
мотбчек^ уменыи. МІТОЧОК, -чка. Ср. мотбк^. мотбчный^ мотковий. Ср. мотбкЧ мотбчный^ МІТКОВЙЙ. Ср. мотбк^. мотошлём спорт, мотошолом. мотоэстафета спорт, мотоестафёта. мбтто нескл., с. мотто.
мотушка' (для наматывания ниток, пряжи) текст, витушка, мотушка^ {для перематывания ниток, проволоки) моталка, мотыга' с.-х. мотйка. мотыга^ п р о с т. см. мот. мотыжащий 1. прич. якйй (що) мотйчить (сапає и т. п)\ сапальник, шарувальник (сущ)\ см. мотыжить 1—2; 2. прил. сапу- вальний, тарувальний, мотыжение 1. мотйчення; 2. сапання, сапування, шарування. Ср. мотыжить 1—2. мотыжить с.-х. 1. мотйчити; 2. (обрабатывать сапкой) сапати, сапувати, -ую, -уєш, шарувати.
мотыжиться 1. мотйчитися; 2. сапатися, сапуватися, -ується, шаруватися. Ср. мотыжить 1—2.
мотыжный с.-х. мотйчний; ~ное земледёлие мотйчне землеробство, мотылёк энтом., разг. метелик, мотйль, -ля;
(белый) білокрйлець, -льця. мотылечек уменьш.-ласк. метёличок, -чка. Ср.
мотылёк, мотылйца пчел, мотилйця. мотыль' энтом. мотйль, -ля. мотыль^ техн. кривошйп, ж. вітрянйця. мотылькбвые сущ., мн., бот. метёликов1, -их. мотылькбвый метёликовий. Ср. мотылёк, моурйви нескл., м., ист. моураві. моуфётты мн., геол. моуфёти, -ів. мох мох, -у, с., собир. моховйння; ~хом обрастй (зарастй, покрыться и т. п) мохом обростй (заростй, укрйтися, покрйтися и т. п), обмохнатіти. мохёвцы мн., этнол. мохевці, -ів.
мохёр мохер, -у. мохёровый мохеровий, мохнатенький ласк, волохатенький, мохнатеть волохатіти, кошлатіти, реже куд- латіти, мохнатіти, кострубатіти, разг. куч- митися, -млюся, -мишся, кустратися. мохнатить разг. волохатити, -ачу, -атиш, кошлати, кошлатити, кудлати, кострубачити, кустрати, кучмити, -млю, -миш. мохнйтиться разг. волохатитися, -ачуся, -атишся, кошлатися, кошлатитися; волохатіти, кошлатіти. мохнатонбгий см. мохионбгий. мохнатость волохатість, -тості, мохнатість;
кошлатість, кудлатість. Ср. мохнатый, мохнатый волохатий, мохнатий; (косматый
— 	ещё) кошлатий, кудлатий,/?азг. пелехатий, мохийч зоол., орн. волохач, -а. мохнонбгий з волохатими ногами, мохноногий.
мохныл!»., прост, пёлехи, -ів.
МОХОВЙДНЫЙ CM. мохообразный, моховйк' бот. моховйк, -а. моховйк^ мин. моховйк, -а. моховйк^ орн., диал. глухар, -я, диал. глу- шець, -шця и готур. моховйна (болото, поросшее мхом) диал. моховйна.
моховичбк уменьш. моховичок, -чка. Ср. моховйк'.
моховбй моховйй; м. агйт (хрустйль) мин.
моховйй агат (кришталь), мохообразные сущ., мн., бот. мохоподібні, -их.
мохообразный мохоподібний, мохуватий. мохунка бот. мохунка. мох^ нескл., м. и ж., ист. мохё. моциби моціон, -у; для ~на для моціону, моцибнньїй моціонний. мочі сеча, сеч, -чі; анализ ~чй мед. аналіз сечі; недержание-чйліед. нетримання cёчi. мочйга, мочажйна диал. мочар (м.), мочарі, -ів (мн.), с. багно, -а.
МОЧЙЖНЫЙ мочарний, мочй ление мачулення. мочйлениый мачулений. мочалистый мачулистий, ликуватий, мочйлить мачулити, дёрти и драти (деру, дерёш) на мачулу (лико), мочалиться мачулитися, дёртися и дратися (дерёться) на мачулу (лйко). мочйлка мачула, лйко (с.), диал. маштула; (для мытья посуды и т. п. — обычно) м. віхоть.


мочйлковый
329
мошённический
-хтя; жевать ~ку перен., прост, жувати (пережовувати, м’яти) клоччя, моч^лковый мачульний, лйчаний. мочило мачула {ж\ лйко, реже мочало; же- вйть м. CM. мочалка: жевйть ~ку. мочальный мачульний, лйчаний, реже личаковий; --ная верёвка мачульна (лйчана) мотузка.
моч^щий 1. прич. якйй (що) мочить; мо- чйльник {сущ)\ 2. прил. мочйльний. Ср. мо- чйтьЧ
мочйщийся якйй (що) відправляє малу нужду. Ср. мочйться^ мочевйна с.-х., хим. сечовйна, сёчина. мочевйно-формальдегйдный хим. сечовйно- формальдегідний. мочевбй сечовйй, сечнйй; м. пузырь сечовйй (сечнйй) міхур, сечівнйк, -а. мочевыделёние физиол. сечовйділення, {нео- конч. д. — ещё) сечовиділяння, мочегбнньїй фарм. сечогінний, мочеизнурёние мед. сечовйснаження, сечовё виснаження, мочеиспускание физиол. сечовипускання, мочеиспускательный сечовипускальний; м. кан^л анат. сечівнйк, -а, сечовипускальний канал.
мочеистощёние см. мочеизнурёние. мочекаменный сечокам’янйй; ~нная болёзнь
мед. сечокам’яна хвороба, разг. сечокамін- ність, -нності. мочекйслый мед. сечокйслий. мочекрбвне мед. сечокрів’я, мочёние мочіння, мочення; квашення. Ср. мочйть^
моченный прич., прил. мочёный мочений;
квашений. Ср. мочйть*. моченька Л^ЇСАС., фолькл. сйлонька; ~кн нет (не стало) сйлоньки нема[є] (не стало, не вистачило), снагй не стало. Ср. мочь^ мочеобразов^нне физиол. сечотворення, сечоутворення. мочеотделёние физиол. сечовідділення, (нео- конч. д. — ещё) сечовідділяння. мочеотделйтельньїй физиол. сечовіддільнйй. мочеполовбй анат., мед. сечостатёвий. мочеприёмник спец. сечоприймач, -а. мочесббрннк спец, сечозбірник, мочетбчннк анат. сечовід, -воду, сечови- віднйк, -а. мочетбчннковьій сечовідний, мочйка нескл., ж., археол. мочйка.
мочйло с.-х. мочйло, ж. мочйльня, копанка [для мочіння конопёль, льону], мочйльный спец, мочйльний. мочйть* мочйти, -чу, -чиш; {квасить — ещё) квасити (квашу, квасиш), мочйть^ (бить) жарг. духопёлити, -ёлю, -ёлиш, дубасити, -ашу, -асиш, хвоїти, мочйти, -чу, -чиш. мочйться* мочйтися, -читься; кваситися, -ться. Ср. мочйтьЧ мочйться^ відправляти малу нужду, мбчка^ анат. мочка; м. уха мочка вуха, мбчка^ бот. мйчка.
мбчка^ (кудель) мйчка, кудёля, кудель, -лі, кужіль, -желя (м.) и -желі (ж.),разг. кудёлиця. мбчка^ {петля в упряжи, на седле) мочка, мбчка^ {пропитывание водой) мочіння, мочення (с.); квашення. Ср. мочйть*. МОЧКОВЙТЫЙ мичкуватий. Ср. мбчка^ мбчковьій мочковий. Ср. мбчка*.
МОЧЛЙВЫЙ п р о с т. мочлйвий. мбчушка см. мбченька.
мочь* глаг. могтй (можу, можеш), спромагатися, уміти; бути здатним; как жнвёте-мбжете? разг. як поживаєте (живетё)?, як живёться- мбжеться?, як живі-здорбві?, разг. як ся маєте?, як живёнькi-здopoвёнькi?, як вам (тобі) ведёться?; мбжет быть, быть мбжет вводн. сл. може [бути]; {возможно) можлйво; {вероятно) мабуть; не мбжет быть не може бути.
мочь^ сущ., прост, сйла, реже міць {род. мбці), снага, спромога; во всю м., что есть ~чн, изо всёй ~чн чимдуж, щосйли, 3 усієї сйли, щомога, що є сйли; {во весь дух) щодуху, що є духу; ~чи нет разг. немає сйли (снагй), несйла; {нестерпимо) нестёрпно, страх; -чи нет, как хблодно страх як холодно, нестёрпно хблодно. мбчься безл., прост, могтйся; как мбжется? як поживаєте?, як здоров’я?, як мбжеться?; {без вопроса — как получится) як Бог дасть, мошённнк шахрай, -ая, разг. махляр, -а и крутій, -ія, дурйсвіт. мошённнца шахрайка, махлярка, крутійка, мошённнчать шахрувати, -ую, -уєш, шахраювати, -юю, -юєш, махлювати, мошённическн нареч. по-шахрайському, по-шахрайськи, шахраювато, по-крутійсь- кому, по-крутійськи. мошённический шахрайський, махлярський, крутійський.


мошённичество
330
мраморйст
мошённичество, прост, мошёнство шахрайство, махлярство, крутійство, мбшечка уменыи.-ласк., энтом. мошечка. Ср.
мбшка. мбшка энтом. мошка.
мошкй, мошкарй (насекомые) собир. мошка, мошва, мошкара, мошкарйный: м. укус укус мошки, мошнй, реже мошнйца {кошелёк) уст. калитка, м. капшук, -а; м. пуст^ разг. купйло притупйло; тряхнуть <^н6й разг. труснути калйтку (капшук, калйткою, капшуком), сипнути грішми (грошйма), розв’язати калйтку; тугйя (тблстая, большая) м. разг. товста (повна, повнісінька) калйтка, товстйй (повний, повнісінький) капшук (гаман). МОШНЙК CM. моховйк^ мошЬк уменыи.-ласк. мошок, -шк^. Ср. мох. мошбнка' уменыи., уст. калйточка, м. капшучок, -чка. Ср. мошнй. мошбнка^ анат. мошонка, мошбночный^ калйтковий. Ср. мошнй. мошбночньїй^ мошонковий. Ср. мошбнка^. мощ^ д и а л. см. мбщн. мощёние мостіння, вимощування; брукування; стеління, вистилання. Ср. мостйть. мощённый прич., прил. мбщеный мощений, вймощений; брукований; стелений, вйсте- лений. Ср. мостйть. мбщн мн., церк., перен., разг. мощі, -щёй; жнвые (ходйчне) м.разг. живі (ходячі) мощі, ребрами світить хто; тблько м. остались от кого тільки мощі (рёбра) залйшйлися (зосталися) від кого. мощнёе сравн. cm. 1. прил. могутніший, потужніший; сильніший, міцніший; товстіший; ср. мбщньїй 1—3; 2. нареч. могутніше, потужніше; сильніше, міцніше, мощнёйшнй превосх. cm. наймогутніший, найпотужніший; найсильніший, найміцні- ший, усилит, щонаймогутніший, щонайпо- тужніший, щонайсильніший, щонайміцні- ший, якнаймогутніший, якнайпотужніший, якнайсильніший; якнайміцніший. Ср. мбщньїй 1.
мбщно нареч. могутньо, потужно; сйльно, міцно. Ср. мбщньїй 1. мбщность 1. {могущество) могутність, -ності, потужність; {сила) сйла; {мощь) міць {род. моці), разг. потуга; на нблную м. на повну (всю) потужність (пару); 2. мех. потужність, -ності; ~тн мн., спец, потужності, -тей; вьі- чнслйтельная м. информ. обчйслювальна
потужність; потребляемая м. информ. спо- жйвана потужність; пронзвбдственные ~ти виробнйчі потужності; 3. {толщина пласта) горн, потужність, товщина, мбщньїй 1. {могучий) могутній, стосйлий, потужний; {сильный, крепкий) сйльний, міцнйй; 2. мех. потужний; З.горн. потужний, товстйй.
мощь 1. міць {род. моці), разг. потуга и сйла; {могущество — ещё) могутність, -ності, потужність; боевая м. бойова міць (потуга, сйла); на пблную м. на повну (всю) пару, на всю спромогу (потугу), в повну сйлу; 2. мех. потужність, -ності. мбющнй 1. прич. якйй (що) мйє; мййник, разг. вимивака {сущ)’, {моющий посуду) посудомйй {сущ)\ 2. прил. мййний, для миття; ~не срёдства мййні засоби. Ср. мыть 1. мбющнйся 1. прич. якйй (що) мйється; 2. прил. мййний, для миття; ~неся обби вимйвані шпалери, мнонгвё нескл., м. и ж:, неизм., этнол.
мпонгвё. мраз уст., поэт. см. морбз. мразь прост, мерзота, гидота, бридота; {о человеке — ещё) погань, -ні, наволоч, -чі, сволота, с. падло; {ничтожество) м. и ж. нікчема, с. нiкчёмcтвo, м. вйшкребок, -бка, шмаровоз.
мрак* сущ. тёмрява {ж), морок, -у, ж. пітьма; во ~ке нбчн у мороці (мороку, тёмряв!, чорноті) ночі, у нічному мороці (мороку), у нічній тёмpявi (пітьмі); м. невёжества тёмрява (морок) нёуцтва, царство тёмряви (сірості, пітьмй, невігластва), мрак^ межд., ж а р г жах. мракобёс мракобіс; {реакционер — ещё) политол. peaкцioнёp, обскурант, ретроград, мракобёсне мракобісся; реакційність, -ності, ретроградство. Ср. мракобёс. мракобёска разг. мракобіска; реакціонерка, обскурантка, ретроградка. Ср. мракобёс. мракобёсный мракобісний; реакційний, обскурантний, ретроградний. Ср. мракобёс. мрймор мармур, -у.
мраморйрованне спец. мармурування, мраморйрованный спец. мармурований, мраморйровать несов. и сов., спец. мармурувати, -ую, -уєш. мраморйроваться несов. и сов., спец. мармуруватися, -ується. мраморнрбвка спец. мармурування (с.). мраморйст спец. мармурувальник.


мрйморность
331
муцренб
мрйморность мармуровість, -вості. мраморный мармуровий, реже мармурний; ~ная крбшка мармурбвий дрібняк; ~ная чешуй архит. мармурова лускі. мраморовйдный мармуроподібний. мраморщик cneif. мармурувальник, мармурник.
мрачйтьуст. см. омрачать, мрйчиться уст. см. омрачаться, мрачнёйший превосх. ст. найпохмуріший, найхмурніший; найтемніший; найсумніший; якнайпохмуріший, якнайхмурніший; як- найтемніший; якнайсумніший. мрачнёть хмурніти, хмарніти, хмурнішати, хмарнішати, мрачнёющий 1. прич. якйй (що) хмурніє; 2. прил. спохмурнілий, дедалі похмуріший (хмурніший и т. п.); см. мрачный 1—2. мрйчно нареч. похмуро, хмурно, хмарно;
тёмно; понуро, сумно. Ср. мрачный 1. мрачновато нареч., предик, трохи похмуро, трохи хмурно, трохи хмарно; темнувато, трохи понуро; сумнувато. Ср. мрачный 1—2.
мрачнов^тость, мрачность похмурість, -рос- ті, похмурність, -ності, хмурність; хмарність; понурість. Ср. мрачный 1—2. мрачноватый трохи похмурий (хмурнйй и т. п.); трохи понурий. Ср. мрачный 1—1. мрйчный 1. {погруженный во мрак) похмурий, хмурий, хмурнйй; (о дне — ещё) хмарний; темний; 2. {понурый — ещё) понурий, сумнйй; 3. {перен.: угрюмый) насуплений, посуплений, нахнюплений, разг. насурмле- ний, набурмбсений, реже прйхмарний, диал. пахмурний; м. вид похмурий (хмурий, хмурний, понурий, хмарний, насурмлений, набурмбсений, вовкуватий) вйгляд; м. тип похмурий (темний, похмурний) тип; писать (рисовать, изображать) ~ыми красками (в ~ых крйсках) что писати (малювати, зма- льбвувати) темними (похмурими) фарбами (барвами) ЩО', представлять (вйдеть) в -ном свёте что, представляется (вйдится) в -ном свёте что уявляти (бачити) в тёмному світлі (у прйсмерку) що, уявляється (бачиться) в тёмному світлі (у прйсмерку) що.
мрёжарыб., уст. снасть, -ті, сіть, -ті. мреть уст. 1. {слабо виднеться) мріти, мрітися, разг. бовваніти; {о струящемся воздухе) туманіти; 2. {быть, становиться не¬
прозрачным) мріти, мрітися; {мерцать) мерехтіти, -тйть. мстйтель мёсник, мстйвець, -вця, высок, по- мстйвець, помстйтель; нарбдный м. нарбд- ний мёсник. мстйтельница мёсниця, мстйвиця. мстйтельно нареч. мстйво. мстйтельность мстйвість, -вості. мстйтельный мстйвий, помстлйвий, лихо- пбмний; {злопамятный—ещё) злопам’ятний, злопам’ятлйвий; м. характер мстйвий (помстлйвий) характер; м. человёк мстйва (лихопбмна) людйна. мстить, мстйться (кому-чему) несов. мстйти (мщу, мстиш) (кому-чому), мстйтися и помщатися (на кому-чому, над ким-чим), чинйти (-НЮ, -ниш) пбмсту, відплачувати, -ую, -уєш, віддячувати, мстйщий 1. прич. якйй (що) мстить и т. п.\ мёсник, мстйвець, -вця, книжн. помстйтель {сущ)\ см. мстить; 2. прил. мстйвий, помстлйвий. мсье реже см. месьё. мта {гора) нескл., ж. мта. мтавйри нескл., мн., ист. мтаварі. мтилби текст, мтилбн, -у. мтиулы нескл., мн., этнол. мтіули, -ів. му* {единица измерения) сущ., нескл., с. му. му^ межд. му.
муйр в разн. знач. муар, -у; м.-аитйк уст.
муар-антйк. муарё {обработка ткани) нескл., м. и с. муарё. муарйроваииый спец. муарбваний. муарйровать несов. и сов., спец. муарувати, -ую, -уєш.
муарйроваться несов. и сов., спец. муаруватися, -ується. муаровый муаровий; -'вая лёита муарова стрічка; ~вое платье муарова сукня, мугйм муз. мугам. мугём нескл., мн., археол. мугём. мудйк жарг. довбак, -а, мудйло, жлоб, -а. мудёхар архит. мудёхар. мудёхары мн., ист. мудёхари, -ів. муджахёды,муджахйды мн., политол., рел. мyджaxё(i)ди, -ів. муджтахйд рел. муджтахід. мудбхаться (с чем) прост, морбчитися (з ким-чим).
мудрёйший превосх. ст. наймудріший, мудрий з мудрих, мудреиб, мудрёно нареч. 1. мудро, хитромудро, хйтро; 2. нелёгко; 3. дйвно, чудно;


муцрёность
332
мужественный
химерно; 4. предик, мудра (дйвна) річ, нелёгко, важко; ~ен6 всем угодйть мудра (мудрована) річ (важко, годі) всім догодйтн; ~еи6 напйсано чудно (хйтро, вигадливо, химёрно) напйсано; не ~ен6 {не слишком трудно) не мудра річ, неважко, разг. не бозна-що, не штука; {неудивительно) не дйво, не дйвно, не дйвна річ, не дивина; не ~ен6 [ли], что... не дйво (не дйвно, не дйвна річ), що... Ср. мудрёный 1—3. мудрёность 1. мудрість, -рості, хйтрість; 2. важкість, -кості, трудність, -ності; 3. дйв- ність, чудність, xимёpнicть, вигадливість, -вості. Ср. мудрёный 1—3. мудрёный 1. {замысловатый) разг. мудрий, мудрований, замудрий; хйтрий, хитромудрий; 2. {трудный для выполнения) важ- кйй, нелегкйй; ~ная задача важка задача, {задание) важкё завдання; ~ная штучка разг. мудра (хйтра, хитромудра) штучка, мудрація; -нее дёло разг. мудра (мудрована, хйтра, кебётна) справа, мудрація; дйвна річ, дивація, дивовйжа; 3. {странный) разг. дйвний, чуднйй; {причудливый) химёрний, вигадливий; ~ые словй витіюваті (закрутисті, вигадливі) слова; м. человёк чудна (чудернацька, химёрна) людйна, дивак, -а; О утро вёчера мудренёе поел, дасть Бог світ, дасть і совіт; рано голова мудріша; ранок покаже; завтра буде видніше; ніч — по- радниця-мати. мудрёть разг. мудрішати, мудріти; {умнеть) розумнішати, розумніти, мудрёц мудрий, -ого {сущ.), мудрёць, -ця, мудра[-премудра] людйна, разг. мудрак, мудрик, мудрій, -ія, высок, сивомудр, любомудр, ирон. мудрагёль; О на всйкого ~ецй довбльно простоты посл. кожний мудрий свого дурня знайде; де мудрі, там і дурні, мудрёющий 1. прич. якйй (що) мудрішає и т. п.\ см. мудрёть; 2. прил. щораз (дедалі) мудріший, мудрйла ирон. мудрйло, мудрагёль. мудрйть разг. мудрувати, -ую, -уєш, вимудровувати, -овую, -овуєш, хитрувати, мудро нареч. мудро, розумно; вйважено. Ср. мудрый.
мудрб нареч., прост, мудро, хйтро, разг.
хитромудро. Ср. мудренб 1. мудрование прост, мудрування; {мудрёные мысли) мн. мудрощі, -ів, хитромудрощі, мудровать прост. CM. мудрйть.
мудрость мудрість, -рості, мудрощі, -ів {мн), разг., ирон. мудрація; житёйская м. життєва (житёйська) мудрість; зуб -ти анат. зуб мудрості.
мудрствование разг. мудрування; {мудрёные мысли — ещё) разг. мудрощі, -ів {мн). мудрствовать разг. мудрувати, -ую, -уеш; не --твуя лукйво без викрутасів, не мудруючи [лукаво], не хитруючи, без вйтівок, без зайвих мудрувань, мудрствующий сущ., ирон, мудрак, -а, зайдй- голова, мудрій, -ія. мудрый мудрий, высок, сивомудрий, любо- мудрий; {о действиях) вйважений; {о книге) змістовний; ~рое решёиие мудре (соломонове) рішення, мудрйщий 1. прич. якйй (що) мудрує и т. п.; мудрій, -ія, мудрак, -а, мудрагёль {сущ.); см. мудрйть; 2. прил. хитромудрий, мудрий, муж 1. чоловік; {супруг — ещё) дружйна (м.), подружжя (с.), разг. мужйк, -а и сущ. благовірний, -ого и старйй, -ого, мій {род. мого), хазяїн, дорогйй, -ого, уст., диал. муж; 2. {о государственном деятеле) діяч, -а, книжн., высок, муж; государственный м. державний муж; учёный м. учёний муж. мужйиие змужніння.
мужйть мужніти, мужати, доходити (-джу, -диш) літ (зросту), ставати (стаю, стаєш) мужнім, вилюднювати, -юю, -юєш; мужйй- ся! тримайся!, будь мужнім! мужйться мужатися, доходити (-джу, -диш) літ (зросту), ставати (стаю, стаєш) мужнім, вилюднюватися, -ююся, -юєшся; {крепиться
— 	ещё) кріпйтися, -плюся, -пйшся. мужйющий 1. прич. якйй (що) мужніє;
2. прил. [дедалі] мужніший, мужелбжство мед. мужолозтво, мужелюбйвьій книжн. мужолюбйвий. мужеліббие книжн. мужолюбство. муженёк ласк, чоловіченько, чоловічечко, дру- жйнонька {м.). Ср. муж 1. муженеиавйстница книжн. чоловіконенавис- ниця, мужоненависниця. мужеиеиавйстиичество книжн. чоловіконенависництво, мужоненависництво. мужеподббиьій, мужеобразный чоловікопо- дібний, мужоподібний, разг. мужикуватий, мужеский уст. см. мужскбй. мужественно нареч. мужньо, мужественность мужність, -ності. мужественный мужній; {отважный — ещё) відважний.


мужество
333
музыкйльно-танцевйльный
мужество мужність, -НОСТІ {ж)\ гражданское м. громадянська мужність (відвага); не хватйло ~ва забракло мужності, мужествовать уст. см. мужаться, мужеубййство юр. чоловіковбйвство, мужо- вбйвство.
мужеубййца чоловіковбйвця, чоловіковбій- ниця {ж), мужовбйвця, мужовбійниця. мужй (рбщинники-воины) мн., ист. мужі, -ів. мужйк {крестьянин) ист., разг. мужйк, -а, хлоп; (неотёса — ещё) бран. селюк, -а; {мужчина) прост, чоловік, разг. реже мужчйна и мужйк; (муж) прост, мужйк, чоловік; дёльный м. тямущий (тямкйй, тямковйтий, тямовйтий, метикуватий) чоловік (мужйк). мужиковато нареч., разг. мужикувато; по- селюцькому, по-селюцьки. Ср. мужйк. мужиковатость разг. мужикуватість, -тості;
с. селюцтво. Ср. мужйк. мужиковатый разг. мужикуватий; селюцький. Ср. мужйк. мужикбвский мужйцький, мужйчий, хлопський; чоловічий. Ср. мужйк. мужйцкнй, мужйчий мужйцький, мужйчий, хлопський; чоловічий. Ср. мужйк. мужичйна, мужичйще увел, чолов’яга, разг. чоловічище, чоловічисько; {о крестьянине — обычно) ист., разг. мужичйще. Ср. мужйк. мужичйшка уничиж. мужичок, -чка; {о мужчине) чоловічок, -чка. Ср. мужйк. мужйчка мужйчка, селючка. Ср. мужйк. мужичбк уменьш.-ласк. мужичок, -чка; чоловічок, -чка; О м. с ноготбк мужичбк з кулачок; вбйвся в ріст, як заєць у хвіст; вйріс, як кіт навсйдячки. Ср. мужйк. мужичбнка см. мужичйшка. мужичьё собир., ист., бран. мужва, мужичня {ж), диал. хлопство, мужл^н бран. мужлай, -ая. мужиий прост, чоловіків, -кова, -кове; ~няя женй заміжня жінка, мужнин разг. чоловіків, -кова, -кове. мужбцня бот. мужбція.
мужскбй чоловічий; ~кйя рйфма поэт, чоловіча рйма; м. пол: а) биол. чоловіча стать; б) собир., прост, чоловікй, -ів {мн), с. чоло- віцтво.
мужчйна чоловік, разг. реже чоловічина, мужчйна, мужйк, -а, дядько, добродій, хлоп; ~ньіл#«. чоловікй, -ів, с., собир. чоловіцтво. мужчйнка ирон. чоловічок, -чка. Ср. мужчйна. мужчйнскнй прост. CM. мужскбй.
муза миф., поэт, муза; м. мёсти н печйлн муза помсти і печалі; муза суму і відплати (покари).
музеевёд научн. музеєзнавець, -вця. музеевёдение научн. музеєзнавство, музеевёдческнй научн. музеєзнавчий, музеефнк^цня музеєфікація, музеефнцйровать несов. и сов. музеєфікувати, -ую, -уєш.
музёй музей, -ёю; дом-м. будйнок-музёй {род. будйнку-музёю^ м.-заповёдннк музёй-запо- ВІДНИК {род. мyзёю-зaпoвiдникa); м. нзобра- зйтельных искусств музёй образотворчого мистёцтва; м. под открытым нёбом музёй просто нёба (під відкрйтим нёбом), музёйный музёйний; --ная рёдкость музёйна рідкість; {раритет — ещё) раритёт. музёйщнк разг. музёйник. музёумуст. см. музёй.
музнцйрованне разг. музйчення, музикування.
музнцйровать несов., разг. музйчити, -чу, -чиш, музикувати, -ую, -уєш. музнцйрующнй якйй (що) музйчить (музикує); музйка {м), м. и с., ирон. брёнькало {сущ).
музыка музика; волшёбная м. чарівна (ча- рівлйва, чарівнйча) музика; нспбртнть всю ~ку кому перен. [геть] усё зіпсувати кому\ классйческая м. класйчна музика; м. не та, другая м. шутл. музика не та; інша річ; надоёла вся §та м. перен. набрйдло все це; скрннйчная музыка скрипкова музика; О дблгая м. разг. довга пісня, музыкально нареч. музйчно, реже музикально; м. образбванный музйчно освічений, музыкйльно-выразйтельный музйчно-ви- разний.
музыкйльно-драматйческнй музйчно-дра- матйчний.
музыкально-литературный музйчно-літера- турний.
музыкйльно-ббразный музйчно-образний. музыкйльно-пёвческнй музйчно-співбчий. музыкйльно-педагогйческнй музйчно-педа-
ГОГІЧНИЙ.
музыкйльно-пластйческий музйчно-пластй- чний.
музыкйльно-речевбй музйчно-мбвний. музыкальность музикальність, -ності, реже музйчність. музыкйльно-танцевйльныймузйчно-танцю- вальний.


музыкйльно-хоровбй
334
мультипликация
музыкйльно-хоровбй музйчно-хоровйй. музыкальный 1. {относящийся к музыке) музйчний; ~ная комёдия музйчна комедія; ~ное иаслёдие музйчна спадщина; ~ное произведёние.музйчний твір; 2. {одарённый способностью к музыке; мелодичный) музйчний, реже музикальний; м. слух музйчний {реже музикальний) слух; м. стих музйчний {реже музикальний) вірш, музыкант музикант, музйка; придвбрный м. ист. придворний музикант; странствующий м. ист. мандрівнйй музикант (музйка). музыкйнтик уменьш.-ласк. музйченько, му- зикантик. Ср. музыкант, музыкйнтка музикантка, реже музйка. музыкантский музикантський, музыкантша разг. музикантка, музыковёд научн. музикознавець, -вця. музыковёдческий научн. музикознавчий, музыкознание, музыковёдение научн. музикознавство, музыкотеранёвт мед. музикотерапёвт. музыкотеранйя мед. музикотерапія, м^зычка уменьш.-ласк. музйченька, музйчка.
Ср. музыка, муйски мн., ист. муіски, -ів. мука {страдание) мука, с. страждання; муки {род. мн. мук); {о состоянии кого-л.) муки, мордування, страждання, катування, карання, разг. гризота, тортури, -ур {мн.); ~ки рёвности муки (гризоти) pёвнoщiв; --ки твбрчества муки (митарства) твбрчості, творче мучеництво; хождёние по ~кам ходіння по муках, поневіряння; О без -'Ки нет науки посл. доки не намучишся, доти не научишся; без муки немає науки; м. мученическая мука з мук; мука, якйх мало, мукй бброшно (с.), реже мука; {из смешанных зёрен) м. суржик, -у; картбфельная м. крохмаль, -лю; крупйтчатая м. питльбване бброшно, питльбванка; кукурузная м. кукурудзяне бброшно; ржанйя м. жйтнє бброшно; О перемёлется — м. будет посл. перемелеться лйхо — добрб буде; буде дббре, як мине зле; перетреться, перемелеться, та й так минеться; сбнечко блйсне — сорбчечка вйсхне. муковбз борошновбз. мукоёд энтом. борошноід. мукбидьілін., биохим.,уст. мукбїди, -ів. мукбловый биол. мукбловий. мукомбл борошномёл, мірбшник, млинйр, -я, мельник.
мукомблье млинарство, мукомбльничать разг. млинарювати, -юю,
-ЮЄШ.
мукомбльно-крупянбй борошномёльно-кру- п’янйй.
мукомбльный борошномёльний, млинарський.
мукомбльня млин, -а {м.), борошномёльня. му КОПОЛ ипротейды мн., биол. мукополі- протеїди, -ів. му КОПОЛ исахарйды мн., биол. мукополіса- харйди, -ІВ. мукор бот. мукор. мукормикбз вет. мукормикбз, -у. мукбровый бот. мукбровий. мукосёй спец. борошносій. мукосёйный спец. борошносійний. муксун ихт. муксун, -а. муксуний ихт. муксуновий. муктй ист. мукта. мукузйни нескл., с. мукузані. мул зоол. мул, віслюк, -а. мулйт мулат, мулатка мулатка, мулйтский мулатський. мулек уменьш. муля, -яти (с.). Ср. мул. мулЫок уменьш. муленя, -яти (с.). Ср. мул. мулёта {в корриде) мулёта. мулинё нескл., с. мyлiнё. мулйный, м^лий мулів, -лова, -лове, мулячий. мулйца, прост, мулйха мулйця. муллй рел. муллі; муллы мн. мулли {род.
мулл и муллів), муллйт мин. муліт, -у. муллйтовый мин. мулітовий, мулопроизвбдство муловиробнйцтво. мульда геол., техн. мульда. мультивалёнтыл1я., биол. мультивалёнти, -ів. мультивибратор спец. мультивібратор, мультидбступ информ. мультидбступ, -у. мультик уменьш., разг. мультик. Ср. мульт- фйльм.
мультимёдиа нескл., информ. мyльтимёдia. мультимиллиардёр мyльтимiльяpдёp. мультимиллионёр мyльтимiльйoнёp. мультинациональный мультинаціональний, мультиплёкс информ. мультиплёкс. мультиплёксор информ. мультиплёксор. мультиплётностьл1вд:. мyльтиплётнicть, -нос-
ТІ.
мультипликатор спец. мультиплікатор, мультипликацибиный мультиплікаційний, мультипликация кино мультиплікація.


мультипбль
335
мурйвить
мультипбль ЭЛ. мультипбль. мультипбльный ЭЛ. мультипбльний. мультипрограммйрование информ. мультипрограмування, мультипроцессйрование информ. мульти- процесування. мультипроцёссор информ. мультипроцёсор. мультисистёма информ. мультисистема. мультитёрм информ. мультитерм. мультифункционйльность мультифункціо- нальність, -пості, мультициклбн техн. мультициклбн, -у. мультфйльм (мультипликацибнный фильм) мультфільм, -у (мультиплікаційний фільм), мультіішка CM. мультик, мульча с.-х. мульча.
мульчбумйга спец, мульчпапір, -перу (лі.). мульчйрование с.-х. мульчування, мульчйровать несов. и сов., с.-х. мульчувати, -ую, -уєш.
мульчйроваться несов. и сов., с.-х. мульчуватися, -ується. мулібра архит. мулюра, муляж спец, муляж, -у. муляжйст спец, муляжйст. мулйжиый спец, муляжний, муме нескл., м.\ неизм., бот. муме. мумиё нескл., с., бот., фарм. мумійб. мумификйция муміфікація, мумифицйрованньїй муміфікбваний. мумифицйровать несов. и сов. муміфікувати, -ую, -уєш.
мумифицйроваться несов. и сов. муміфікуватися, -ується. мумифицйруемый муміфікбваний. мумифицйрующий і. прич. якйй (що) муміфікує; муміфікатор (сущ)\ 2. прил. мумі- фікаційний. мумия* 1. {бальзамированный труп и перен.) мумія, уст. мума; егйпетская м. єгйпетська мумія (мума); 2. политол. мумія.
{краска) мумія, мунго нескл., м., зоол. мунго. мунгу {монета) нескл., с. мунгу. мунда нескл., м. и ж.; неизм., этнол. мунда. мунджйнцьі мн., этнол. мунджанці, -ів. мундйр мундйр; воёиный м. військбвйй мундйр; картбфель (картбшка) в ~рах картбпля (бараббля) у кожушках (жупанах, кожухах, лушпйнні, мундйрі); пачкать м. (честь ~ра) перен. паскудити (каляти, плямувати) мундйр (честь мундира).
мундйришко уничиж. мундйрчик. Ср. мундйр.
мундйрный мундирний.
мундйрчик уменьш.-ласк. мундйрчик. Ср.
мундйр. мундшенк мундшенк.
мундштук мундштук, -а, диал. цигарочник. мундштучить несов. мундштукувати, -ую, -уєш; {взгнуздывать) загнуздувати, -ую, -уєш, гнуздати, мундштучный мундштукбвий, мундштучний.
мундштучбк уменьш.-ласк. мундштучбк, -чка. Ср. мундштук, муниципал юр. муніципал. муниципализация юр. муніципалізація, муинципализйрованный юр. муніципалізб- ваний.
муниципализйровать несов. и сов., юр. муніципалізувати, -ую, -уєш. муниципализйроваться несов. и сов., юр.
муніципалізуватися, -ується. муниципализйрующий 1. прич. якйй (що) муніципалізує; муніципалізатор {сущ)\ 2. прил. муніципалізаційний. муниципалитёт муніципалітет, -у. муниципалитётный муніципалітетний. муниципальный муніципальний; ~ые власти муніципальна влада, муницйпия, муницйпий ист. муніцйпія, муніцйпій, -ію. мунтжйки нескл., мн., зоол. мунтжакі. мунц-метйлл мет. мунц-мет^л, -у. мур межд. мур.
мурй груб, дурнйця, нісенітниця, усилит. бре(и)дня, разг. ббзна-що, казна-що, хтбзна- що, чбртзна-що. мурйв см. мурйвка.
муравй^ {трава) моріг, -рогу {м), мурава, реже муріг. муравй^ {глазурі^ полйва. мурйвая: м. травй фолькл. моріг, -рогу (л<.), мура, мурава, муравёй мураха {ж), мурашка, диал. муравка {ж) и мураль, -ля; ~вьй мн. мурашки, -шок, мурахи, -ах, собир., ж. комашня, мурашня и разг. мурашва, муравёйник разг. мурашник, комашнйк, -ашника; {большой — ещё) с., разг. мурав- лйсько, муравлйще. муравёйный см. муравьйный. мурйвить спец. поливати, вкривати полйвою, глянсувати, -ую, -уєш.


муравиться
336
мускйт
мурйвиться спец. поливатися, вкриватися полйвою, глянсуватися, -ується. муравка уменыи-ласк. моріжок, -жка (w.), муравка. Ср. мурав^Ч мурйвление спец, поливання, мур^вленньїй прич., прил. муравленый по- лйв’яний, полйтий. Ср. муравить, мурйвушка уменьш.-ласк. моріжок, -жка (м.), муравонька, муравочка, реже муріжок, -жка. Ср. муравйЧ мурйвчатый^ фолькл. моріжчастий. Ср. муравйЧ
мурйвчатьій^ {покрытый крапинками) уст., диал. дрібноцяткований, крапчастий, по- лйв’яний. Ср. муравй^ муравьёд зоол. мурашкоїд, мурахоїд, муравьёдные сущ., мн., зоол. мурахоїдні, -их. муравьеж^к энтом. мурахожук, -а. муравьел6вкил/н., мурахоловйчки, -чок. муравьйный мурашйний, мурашковий; ~ная кислотй хим. мурашйна кислота; --ые львы энтом. мурашині лёви. муравьйшка уменьш.-ласк. мурашечка (ж.).
Ср. муравёй. муравьйще увел, мураш, -а. Ср. муравёй. муравьйтник разг. мурашник, комашнйк, -ашника; {большой) с. муравлйсько, мурав- лйще.
мурамид^за хим. мурамідаза. мурйш прост, см. муравёй. мурашеёд см. муравьёд. мурашйный мурашйний, мурашковий, мурйшка прост, мурашка, мураха, уменьш. мурашйнка, диал. муравка; --ки мн., перен. сйроти {род. сйріт); ~ки по тёлу (спинё и т. п) бёгают (пблзают и т. п.) перен., разг. мурашки (мурахи) по тілу (спйні и т. п) бігають (лазять, повзають и т. п.), аж тіло тёрпне; тёло покрылось <^ками перен., разг. тіло вкрйлося (взялося) сйротами, на тілі вйступили (проступйли, знялйся) сйроти. мурёна ихт. мурена, мурёновые сущ., мн., ихт. муренові, -их. мурёция бот. мypёцiя. мурзй {титул) мурза; см. ещё мирзй. мурин уст. мурин; {негр — ещё) негр; см. ещё мавр.
мурлйстый прост, мордатий, пикатий, пискатий.
мурлб груб, мурло, -а, ж. морда, мордяка, мармйза; {о человеке — ещё) бран. мурмйло. мурлыка разг. воркіт, -кота; кот-м. кіт-воркіт (j)od. кота-воркота), кіт-мурко {род. кота- мурка).
мурлыканье 1. муркоті(а)ння, муркіт, -коту {м), воркоті(а)ння, вуркоті(а)ння; 2. мугй- кання, курнйкання, мурлйкання. Ср. мурлыкать 1—2. мурлыкать 1. муркотати, -очу, -очеш, муркотіти, -очу, -отйш, муркати, воркотати, воркотіти, вуркотати, вуркотіти; 2. {перен.: напевать) разг. мугйкати, курнйкати, мур- лйкати.
мурлыкающий, мурлычущий 1. прич. якйй (що) муркоче и т. п.; ср. мурлыкать; 2. прил. муркітлйвий, муркотючий, воркітливий, воркотючий, разг. знай мур та мур. мурманец мурманець, -нця; --цы мн. мурман-
ЦІ, -ІВ.
мурманйт мин. мурманіт, -у. мурманка мурманка. мурманский мурманський, мурмолка ист. магёрка. мурбванный мурований, муровйть мурувати, -ую, -уєш, вимуровувати, -овую, -овуєш. муроваться муруватися, -ується, вимуровуватися, -овується. мурома ист. мурома, муромский муромський, муромцы мн. муромці, -ІВ. муругий {о масти животных) муругий, диал. моругий.
мурующий 1. прич. якйй (що) мурує; муляр, мурівнйк, -а, каменяр, -а {сущ.).; 2. прил. мурувальний. мурчіние гарчання, мурчйть у с т., д и а л. гарчати, мурыжить прост, вимучувати, -ую, -уєш; {намеренно тянуть с чем-л) марудити, -джу, -диш, зволікати (з чим), мурыжный марудний.
мурьі прост, трюм, -у (лі.); перен., прост.
халупа, мусавйт ист. мусават, -у. мусаватйст ист. мусаватйст. мусаватйстский ист. мусаватйстський. мусейби ист. мусейон, -у. мусикйя уст. CM. музыка, мусинг мор. мусинг, -у. мусйческий мусйчний; -кое воспитание ист.
мусйчне виховання, мускйл муз. мускал, -у. мускардйна энтом. мускардйна. мускарйн бот. мускарйн, -у. мускйт мускат, -у; м.-люнёль винодел, мускат- люнёль, -лю; рбзовый м. рожевий мускат.


мускатёль
337
мусульманин
мускатёль винодел, мускатёль, -лю. мускйтннк бот. мускатник, мускатне дёрево. мускйтница бот. адокса мускусна, пижмачка, мускатный мускатний; м. орёх бот. мускатний горіх; м. шалфёй бот. мускатна шавлія, мусковйтліі/я. мусковіт, -у. мусковитизйция спец, мусковітизація. мускбги нескл., мн., этнол. мускоги. мускул мускул; {мышца) м’яз; ни одйн м. не дрбгнул жоден мускул (м’яз) не здригнувся (не рухнувся). мускулатура анат. мускулатура; {мышцы — ещё) мн. м’язи, -ів. мускулатурный анат. мускулатурний. мускулйстость анат. мускуля(й)стість, -тос- ті, м’язйстість, жйлавість, -вості. мускулйстьій анат. мускуля(й)стий, м’язй- стий, жйлавий. Ср. мускул, мускульный анат. мускульний; {мышечный) м’язовйй. мускус биол. мускус, -у. мускусница бот. адокса мускусна, пижмачка, мускусный, реже мускусовый бот., зоол. мускусовий, мускусний; ~ная крйса зоол. ондатра; м. бык вівцебйк, -а; м. з^нах мускусовий (мускусний) запах, муслйн текст, муслін, -у. муслйн-де-лён текст, мycлiн-дe-лён, -у. муслйн-де-лёновый текст. муслін-де- леновий. муслйновьій текст, мусліновий, муслить CM. мусблить 1. муслиться CM. мусблиться 1. мусблить 1. {слюнить) разг. слйнити, заслинювати, -юю, -юєш; {пачкать) бруднйти, ялозити, -бжу, -бзиш, разг. мурзати, мусб- лити, засмальцьбвувати, -цьбвую, -цьбвуєш, засалювати, -юю, -юєш, масльбнити; 2. (что
— 	возиться с чем-л.) разг. возйтися (вожуся, возишся) (з чим), разг. вовтузитися, -ужуся, -узишся (з чим), мусблити (що); {тянуть с чем-л) тягтй (тягну, тягнеш) и тягнути (з чим).
мусблиться 1. {слюниться) слйнитися, заслй- нюватися, -ююся, -юєшся; {пачкаться) бруд- нйтися, ялозитися, -бжуся, -бзишся, мусбли- тися; 2. {возиться с чем-л.) возйтися (вожуся, возишся), разг. вовтузитися, -ужуся, -узишся и мусблитися. Ср. мусблить 1—2. мусблящий 1. прич. якйй (що) ялозить и т. п.; CM. мусблить 1; 2. прил. слйнявий, ялбзний.
мусор^ собир. сміття (с.); {щебёночный) дрібняк, -а; м. кирнйчньїй дрібняк цеглянйй. мусор^ {перен.: о работнике милиции) жарг. лягавий, -ого {сущ), посмітник, мент, -а; мусорй ЛІН., жарг. лягаві, -их. мусорить смітйти (смічу, смітиш), мусорник смітнйк {род. смітника), мусорный сміттєвий, смітниковий, смітюш- ний; '^ная к^ча купа сміття; ~ная свйлка сміттєзвалище, смітнйк {род. смітника), смі- тйсько, смітйще; м. йщик смітнйк. мусоровбз спец, сміттєвоз, лс.,/^азг. сміттярка, мусородробйлка спец, сміттєдробарка. мусорбк сміттячко (с.). Ср. мусор*,
мусороперерабйтывающий спец. сміттєпере- рббний.
мусороприёмный спец. сміттєприймальний. мусоронровбд сміттєпровід, -воду, мусоросббрник сміттєзбірник. мусоросбброчньїй сміттєзбиральний, мусоросбрбс спец, сміттєскидання (с.). мусоросжигйние сміттєспалювання, мусоросжигательный сміттєспалювальний, мусороубброчньїй сміттєзбиральний, мусороудалёние спец, сміттєвйдалення. мусорщик сміттяр, -а, смітникар, -я. мусорщица сміттярка, смітникарка. мусс кул. мус, -у.
муссйрование книжн., спец., перен. мусування, муссйрованный мусований, муссйровать несов. и сов., книжн., спец., перен. мусувати, -ую, -уєш; несов. роздмухувати (-ую, уєш) кадйло, брати (беру, берёш) на язйк; м. слухи роздмухувати чуткй. муссйроваться книжн., спец., перен. мусуватися, -ується. муссирбвка см. муссйрование. муссйрующий 1. прич. якйй (що) мусує;
2. прил. мусувальний. муссовый кул. мусовий. Ср. мусс. муссбн метео мусон, -у. муссбиный метео мусонний, муссурйна зоол. мусурана. муст винодел, муст, -у. мустанг зоол. мустанг, мустйнговый зоол. мустанговий. мустьёрский археол. мустьєрський; ~кая эпбха мустьєрська епоха, мусульманин рел. мусульманин; {магометанин) магометанин; ~йне мн. мусульмани, -ан; {магометане) магометани.


мусульманка
338
м^фта
мусульманка рел. мусульманка; (магометанка) магометанка, мусульманский рел. мусульманський; (магометанский) магометанський, мусульманство рел. мусульманство; (магометанство) магометанство, мутагён биол. мутаген, мутагенёз биол. мутагенёз, -у. мутагенность биол. мутагенність, -нності. мутагённый биол. мутагенний, мутйза биохим. мутаза. мутазнлйтьілія., ист. мутазиліти, -ів. мутйка (диванная подушка) мутака. мутант ген. мутант, мутантный ген. мутантний, мутаротйцня хим. мутаротація, мут^та (чепуха) жарг. бридня, сон рябої кобйли. мутйтор ЭЛ. мутатор. мутацнонйзм ген. мутаціонізм, -у. мутацнбнньїй ген. мутаційний, мутйцня в разн. знач, мутація, мутйзм психол. мутйзм, -у. мутнллйдьілі»., энтом. мутиліди, -ів. мутйровать несов. и сов., ген. мутйрувати, -ує. мутйть 1. мутйти (мучу, мутиш); (жидкость
— 	обычно) каламутити, -учу, -утиш, коло- тйти, -очу, -отиш; 2. (перен.: вызывать беспокойство', подстрекать) баламутити, -учу, -утиш, підбурювати, -юю, -юєш, підбивати, збурювати, -юю, -юєш, мутйти, разг. каламутити, колотйти; м. вбду перен., разг. мутйти (каламутити) воду; м. сознйнне забивати памороки; 3. (тошнить) безл., разг. нудйти (нудить); менй мутйт мені нудно, мене нудить, мутйться 1. мутйтися (мутиться); (о жидкости — обычно) каламутитися, -ться; см. ещё мутнёть; 2. (перен.: о сознании, разуме) мішатися, наморочитися, мутйтися; -'Тся [свет] в глазйх, ~тся в головё (глазах) кому світ макітриться (крутиться, йде обертом), наморочиться в голові кому, наморочиться голова кому, рйзум (рассудок) -тся розум слабшає (мішається); 3. (выражать недовольство кем-, чем-л) уст збурюватися, -юється, баламутитися, -утиться. мутнёть мутнішати, мутніти; (о жидкости — обычно) каламутніти, каламутитися, -ться, тьмяніти; (становиться более мутным) каламутнішати, мутнішати, мутнёхонькнй, мутнёшенький каламут- ненький.
мутнёхонько, мутнёшенько нареч., предик.
каламутно, каламутненько. мутнёющнй якйй (що) мутніє и т. п.\ см. мутнёть.
мутно нареч. мутно, каламутно; м.-бёлый тьмяно-білий, м.-сёрый тьмяно-сірий; м.- СЙЗЫЙ тьмяно-сйзий. мутновато нареч. мутнувато, каламутнувато, мутнов^тость мутнуватість, -тості, реже каламуть, -ті, с, каламуття. мутноватый мутнуватий, каламутнуватий, мутность мутність, -ності; каламутність, реже каламуть, -ті, с. каламуття; тьмяність, невиразність; занамороченість. Ср. мутный, мутный 1. мутнйй; (о жидкости — обычно) каламутний, непрозорий; (о цвете) тьмяний, невиразний; О ловйть рыбу в ~ной водё погов. ловйти рйбу в каламутній воді; 2. (затуманенный — ещё) затьмарений, млйстий; м. взор затьмарений погляд; 3. (перен.' о сознании) запаморочений; ~ное сознание запаморочена свідомість, запаморочення, мутбвка^ бот. кільце (с.). мутбвка^ (палочка для взбалтывания) коло- тівка, збивачка. мутбвчатая: м. мёльннца диал. млинок, -нка (м.).
мутбвчатый, мутбвочный бот. кільчастий.
Ср. мутбвкаЧ мутбн кожев. мутон. мутбновый кожев. мутоновий. муторно нареч., прост, тоскно, тужно, муторный прост, тоскний, тужний, мутуалйзм биол. мутуалізм, -у. мутузить прост, духопелити, колошматити, -ачу, -атиш, чухрати, товкмачити, гніздйти, -джу, -дйш, товктй, -вчу, -вчеш, лупйти, -плю, -пиш, лупцювати, -юю, -юєш. мутул архит. мутул.
муть муть, -ті, каламуть; м. толчёйная мет.
каламуть товчйльна. мутьевбй каламутний; м. нотбк мор. каламутний потік, каламутна течія, муфель техн. муфель.
муфельный техн. муфельний; ^^ная пень муфельна піч. муфельщик спец, муфельник. муфлбн зоол. муфлон, муфлбновьій зоол. муфлоновий. муфта в разн. знач, муфта; зажймная м. затискна муфта; зубчатая м. зубчаста муфта; нолугйбкая м. напівгнучка муфта; попе- рёчно-свёртная м. поперечно-згортна муф-


муфтий
339
мучйтельный
та; предохранйтельная м. запобіжна муфта; резьбовйя м. нарізна муфта; соединйтель-
ная м. сполучна муфта, муфтий, нескл.,м. муфти церк. муфтій, муфтовый муфтовий. Ср. м^фта. муфтонарезнбй техн. муфтонарізнйй. щ^точк2іуменыи.-ласк. муфточка. Ср. муфта, муха муха; ~хи мн. мухи {род. мух), собир., разг. мушва и мушня; бёлые ~хи білі мухи; м.-пчелоЕЙдка энтом. муха-бджолівка (род. мухи-бджолівки); О быть под (с) ~хой прост, бути напідпйтку (під чаркою, під мухою, під градусом), убйти чмеля; дёлать из -хи слоий разг. робйти з мухи слона (вола), крутйти 3 павутйни мотуз; едйт егб ~хи бран. матері його ковінька (трясця), кат (біс) його не взяв; [какйя] м. укусйла кого разг. яка муха вкусйла кого; [якйй] ґедзь укусйв кого\ мрут как ~хи мруть як мухи [восенй]; ~хи мрут (дбхиут) (перен.: невыносимо скучно) разг. мухи мруть (дохнуть, здихають), нудота страшна; --хи не обйдит кто мухи (комашйни) не скривдить (не зачепить) хто, хробака [дарёмно] не розтопче хто\ ~ху раздавйть (задавйть, зашибйть) {выпить вина) прост, перепустйти по чар- чйні, роздушйти муху (чмеля); слышио, как м. пролетйт чути, як муха пролетйть; тйхо, як у вусі; считать мух перен., разг. ґав (ґави, ворони, вйпорожні, вйтрішки) ловйти, витрішки (вйпорожні, вйторопні) купувати (справляти, продавати, ловйти, їсти); [тбчио] ~ху проглотйл разг. як (наче, неначе) муху [про]ковтнув, наче (неначе, мов, немов) кислицю з’їв (кислйці покуштував, кислйці вкусйв). мухаммйс поэт, мухамас, -у. мухаррйм церк. мухарам. мухафйза {административный район) муха- фаза.
мухлевйть прост, шахрувати, -ую, -уєш, шахраювати, -юю, -юєш, разг. махлювати и махлярити.
махлёвка прост, шахрування, шахраювання, махлярство (с.). мухоббйка мухобійка, прост, ляпалка. мухоёдка энтом. мухоїдка, мухолбв' спец, мухолов, мухолбв^ зоол., орн. мухоловка {ж). мухолбвка* спец, мухоловка, мухолбвка^ зоол., орн. мухоловка, мухолбвка^ бот. мухоловка, моримуха. мухомбр 1. бот. мухомбр, диал. моримух, ж. мо(а)римуха; 2. {перен.: о дряхлом старике с
плохим характером) презр. дідйсько, стариган, моримух. мухомбриый 1. бот. мухоморний; ср. мухомбр 1; 2. {перен.: о характере человека) поганий, прост, паскудний; м. характер паскудний (кепський, поганий) характер, мухбртик {невзрачный человек) диал. мйр- шавець, -вця, стручок, -чка, разг. хирляк, -а, хиряк, -а.
мухбртый, мухбртиый {о масти лошади) гнідйй з [жовтуватими] підпалинами; {о человеке — ещё) диал. мйршавий, хирлявий, хйрявий. мухойр текст., ист. мухояр, -у. мухойровый текст., ист. мухояровий, муцйиыл!»., биол. муцйни, -ів; '-ЙИ ед. муцйн. мучать прост, см. мучить, мучаться прост, см. мучиться, мучающийся 1. прич. якйй (що) мучиться и т. п.; CM. мучиться; 2. прил. мучений, мордований, катований; страждённий. мучёиие мучення; {муксі) мука; {истязание — ещё) мордування, катування; {о нравственном терзании — ещё) ж. гризота, тортура, мн. тортури, -ур; О бьют не рйди ~ия, а рйди учёиия посл. б’ють не для муки, а для науки, мученик мученик; {страдалец — ещё) страдник, страждённик, страждальник, высок., церк. страстотёрпець, -пця, страстотёрпник. мученица мучениця; {страдалица — ещё) страдниця, страждённиця, страждальниця, высок., церк. страстотёрпниця. мученически нареч. мученицьки, страдницьки.
мученический мученицький; страдницький, страждённий, высок., церк. страстотёрпний; мука --кая (мученская) разг. мука мученицька (мученська). мученичество мучеництво; страдництво, карання.
мученый мучений, мордований, катований;
страждённий. мучйтель мучйтель; {истязатель — ещё) кат, усилит, катюга; {супостат) гнобйтель, розпинатель; {о капризном человеке) м. и. ж., прост, варйвода. мучйтельница мучйтелька. мучйтельио нареч. бблісно, болюче; тяжко;
нестёрпно, люто. Ср. мучйтельный. мучйтельиость болісність, -НОСТІ, болючість, -чості; тяжкість, -кості; нecтёpпнicть, лютість, -тості. Ср. мучйтельный. мучйтельный болісний, болючий; {тяжкий) тяжкйй; {невыносимый) нестёрпний, лютий;


мучйтельство
340
мшить
{тягостный) гризькйй, гризотний, тяжкйй, обтяжливий; (о боли) гризучий, мучйтельство катування, мордування, розпинання.
мучить мучити; {истязать) катувати, -ую, -уєш, мордувати; {не давать покоя) розпинати, грйзти, -зу, -зеш, завдавати (-даю, -даєш) мук; {голодом) морйти, -рю, -риш; {о мыслях) турбувати, -ує, хвилювати, -ює; ~ила сбвесть кого грйзло (мучило) сумління кого\ О бёды ~чат, уму учат посл. біда і помучить, і мудрості (розуму) научить; біда докучить, то розуму научить; что -'ит, то и учит посл. мука — найкраща наука, мучиться мучитися, каратися, терзатися, катуватися, -уюся, -уєшся; {нравственно терзаться — ещё) краятися (краюся, краєшся); краяти себё (душу, серце), мордуватися, -уюся, -уєшся, грйзтися, -зуся, -зешся, страждати, зазнавати (-знаю, -знаєш) мук; м. сомнёииями зазнавати сумнівів, мучитися (краятися, краяти себе) сумнівами, мучйца, мучка ласк, борошенце (с.), мучйця; О из одибй мучки, да ие одибй р^чки погов. з однієї печі, та не одні pёчi. Ср. мукй. мучийк спец, борошённик, мучнйк, -а. мучнйсто-коидйтерский борошняно-кондй- терський.
мучиисторосяибй бот. борошнисторосянйй, попелюховий. мучийстость борошнйстість, -тості, муч- нйстість.
мучийстьіе сущ., мн., бот. борошнйсті, -их. мучийстый борошнйстий, мучнйстий; ~тая росй бот. борошнйста роса, мучнбй борошняний, борошённий, мучнйй; '^нйя огнёвка энтом. борошняна міль. Ср. мукй.
мушйиьій мушачий, мушйний. Ср. муха, мушка^ уменьш.’Ласк. мушка. Ср. муха, мушка^ {пластырь) мушка; {на лице — ещё) цятка; {на ткани — ещё) крапка, крапйнка. мушка^ {в огнестрельном оружии) мушка; брать на -ку кого-что брати на мушку (приціл) кого-що. мушка^ карт, мушка, мушкель {молотої^ киянка {ж), мушкель, мушкёт ист. мушкёт. мушкетёр ист. мушкетёр, мушкетёрский ист. мушкетёрський. мушкётный ист. мушкётний. Ср. мушкёт. мушкетбн ист. мушкетон, мушкетбнный ист. мушкетонний.
мушлбвка энтом. вовчок (-чка) горішниковий, соня горішникова. мушмулй бот. мушмула, муштабель жив. муштабель, муштрй муштра, с. муштрування, м. вйшкіл, -колу.
муштровйние муштра {ж.), муштрування, вйшкіл, -колу {м.), тренування, муштровйльный муштрувальний. муштрбванный муштрований, вйшколений, школений, тренований, муштровать муштрувати, -ую, -уєш, вишколювати, -юю, -юєш, школити, вимуштровувати, -овую, -овуєш, тренувати, -ую, -уєш. муштроваться муштруватися, -уюся, -уєшся, вишколюватися, -ююся, -юєшся, вимуштровуватися, -овуюся, -овуєшся. муштрбвка см. муштрование, муштруемый муштрований, школений, вишколюваний, тренований, муштрующий 1. прич. який (що) муштрує и т. п.; CM. муштровать; 2. прил. муштрувальний; 3. сущ. муштрувальник, муэдзйн рел. муедзйн. мхитарйстьіл/»., ист. мхітарйсти, -ів. мцыри {послушник монастыря) нескл., м., церк. мцйрі. мчать 1. мчати; {гнать — ещё) гнати (жену, женёш); {лететь) летіти (лечу, летйш); 2.разг. CM. мчйться. мчйться мчати, мчатися; {гнаться — ещё) гнатися (женуся, женёшся), гн^ти; {нестись) нестйся; {лететь) летіти (лечу, летйш) [стрілою]; врёмя мчйтся час летйть (лйне); м. во весь дух бігти вітром (кулею, стрілою, щодуху, чимдуж); м. на конё во весь опбр гнати конём, нестйся на коні, мчати (гнати) чвалом (учвал), мчащийся прич. якйй (що) мчйть и т. п.; см.
мчйться. м-числб физ. м-число, -а.
МШЙВЫЙ, мшйлый CM. мшйстый. мшаник д и а л. сарай, -аю. мш^нка^ зоол. моховатка, мшйнка^ бот. моховйнка. мшаный см. мшйстый. мшйра {болота) мшара, мшйстость моховйтість, -тості. Ср. мох. мшйстый моховйтий. Ср. мох. мшить 1. конопатити (-ачу, -атиш) мохом; 2. {делать ворсистым) разг. волохатити, -ачу, -атиш, кошлати, кошлатити, -ачу, -атиш.


мшйться
341
мыслимый
мшйться 1. конопатитися (-атиться) мохом; 2. {делаться ворсистым) разг. волохатитися, -ться, кошлатися, кошлатитися, -ться; {мохнатиться) мохнатіти, волохатіти, кошлатіти. Ср. мшить 1—2. мщёние помста, поэт, мста {ж)\ трёбовать -ия вимагати (жадати) помсти. Ср. мстить, мы мест, ми {род. нас); [и] мы пахали см. пахйть.
мыза {усадьба в Прибалтике) мйза, м. двір (род. двора и двору), маєток, -тку, фільварок, -рку, хутір, -тора, мызгать прост, мйзкати, вёзькати, ялозити, -бжу, -бзиш; {пачкать — ещё) бруднйти. мызгаться прост, мйзкатися, вёзькатися, ялозитися, -ться; бруднйтися. Ср. мызгать, мызник мйзник, власник двору (маєтку, хутора), мызный мйзний.
мыканный горьбваний. Ср. мыкать, мыканье 1. бідування, горювання, поневіряння; 2. блукання, хиляння, тиняння. Ср. мыкаться 1—2. мыкать {испытывать лишения) прост, бідувати, -ую, -уєш, горювати, -юю, -юєш, поневірятися; гбре м. разг. [біду] бідувати, [горе] горювати, горе терпіти, поневірятися, тягтй (тягнути) біду [за хвіст]; м. век (жизиь) разг. [ледве] животіти, калатати (жйти в злиднях) вік (життя); {нищенствовать) злидарювати, -юю, -юєш. мыкаться 1. прост, бідувати, -ую, -уєш и горювати, -юю, -юєш, поневірятися; 2. {скитаться) блукати, разг. тинятися, хилятися, волочйтися, -очуся, -очишся; м. по бёлу свёту блукати (тинятися, поневірятися) по білому світу (білим світом), волочйтися по світах.
мыкающий: м. гбре тягнйбіда. мыленка ласк, лазенька. Ср. мыльия. мыленный намйлений, мйлений. мылистый CM. мылкий.
мылить мйлити, намйлювати, -юю, -юєш; О м. гблову (шёю) кому разг. мйлити (гріти) голову (чуба, чупрйну, шйю) кому, накручувати хвоста кому, золйти (шпётити) кого. мылиться мйлитися, -ться. мылкий милкйй. мылкость МЙЛКІСТБ, -кості, мыло мйло; дегтйриое м. дьогтьове мйло; известкбвое м. вапняне мйло; м. для бритьй мйло для гоління; туалётиое м. туалётне
мйло; хозййствеииое м. господарське (прбс- тё) мйло; О без ~ла [в душу] лезть разг. без мйла [в душу] лізти; как «-ом взялб як лйзень злизав, як водбю змйло, як вода змйла.
мыловйр миловар, уст. миляр, -а. мыловарёиие миловаріння, мыловйреииый миловарний, милярський, милярний; м. завбд миловарний (милярний) завод, ист. миловфня, милярня. мыловйрия миловарня, милярня. мылоийфт хим. милонафт, -у. мылообр^зиый милоподібний, мыльница мйльниця, мйльничка. мыльио-мйсляиый мйльно-олійний, мйльно- мастйльний. мыльный мйльний, мйляний; ~иая бпера пе- рен., ирон. мйльна бпера; ^иое дёрево бот. мйльне дёрево; м. пузырь мйльна (мйляна) бульбашка (булька, банька), мыльня уст. лазня.
мыльийнка бот. собаче мйло, мйльний кбрінь (-реня), мйльна трава, мйльниця, мильнянка. мылът уменьш.-ласк. мйльце. Ср. мыло, мыльщик уст. лазёбник. мыльщица уст. лазёбниця. мылящий якйй (що) мйлить (намйлює). мылящийся 1. прич. якйй (що) мйлиться; 2. прил. мйлений, намйлюваний; легкб м. милкйй.
мымра презр. мймря, понура, похнюпа {м. и ж).
мыс 1. геогр. мис, -у; 2. {перен.: выдающаяся часть чего-л. — ещё) ріг (род. рбгу), вйступ, -У-
мысик см. мысбк. мыслёика см. мыслйшка. мысленно нареч. думкою, думками, у думці (думках), пбдумки. мысленный 1. {воображаемый) уявний; {существующий в мыслях) у думці (думках), мйслений; м. ббраз уявний ббраз; ~ым взбром думкою, думками, у думці (думках), пбдумки; 2. {мыслительный) уст. розу- мбвий.
мыслёте {буква) нескл., с.,у ст. мисліте; писать (выдёлывать) м. уст., шутл. писати (ви- пйсувати, виробляти и т. п.) мисліте, плестй кpёндeлi, ногами качкй заганяти, мыслимый гаданий, уявлюваний; {возможный
— 	обычно) мйслимий, можлйвий; {вероятный) імовірний; ~мо ('-мое) [ли] дёло! прост.


мыслйтель
342
мытьё
хібі ж це можлйво (можлйва річ)!; чи [ж] це можлйво!; чи можна [це] собі уявйти.
мыслйтель мислйтель.
мыслйтельный розумовий; -ые спосббности
розумові здібності, здатність мйслити (думати); м. процёсс розумовий процес, процёс мйслення, мисленнєвий процёс.
мыслить 1. мйслити; (рассуждать) міркувати, -ую, -уєш, розмірковувати, -бвую, -бвуєш, диал. гадкувати, -ую, -уєш; (считать, полагать) гадати, думати; логйчески м. логічно мйслити; мнбго о себё м. разг. багато про сёбе думати, бути надто високої думки про сёбе, надто заноситися; м. ббразами мйслити (думати) ббразами; м. себА кем уявляти себё ким; 2. (рассчитывать, предполагать
— 	ещё) уявляти; он ~ил поступйть инйче він думав (гадав, мав намір) учинйти інакше.
мыслиться мйслитися; (представляться — ещё) здаватися (здається), уявлятися.
мьіслйшка уничиж. [нiкчёмнa] думка. Ср. мысль.
мысль думка, книжн. мисль, -лі; (предположение — ещё) гадка; без зйдней ~ли без прихбваних (таємних, потайнйх, затаєних) думок; блеснула м.д^ кого, осенйла (озарйла) м. кого блйснула (сяйнула) думка в кого; блестящая м. блискуча думка; и в -лях нё было і на думці (і в гадці) не мав, і на думці не було; мелькнула м. у кого [про]майнула (сяйнула) думка в кого', не имёть в ~лях чего не мати на (в) думці чого\ [і] на думку не спадало що, разг. [і] гадки не мати про що, [і] в гадці не мати чого, і в голову (голові, голови, головах) [собі] не покладати чого; не допускать ~ли о чём не допускати [і] думки (гадки) про що, не допускати [і] в думці (в гадці) чого', не покидала м. кого не виходило з головй в кого', носйться с -лью носйтися з думкою; ббраз -лей напрям думок, спосіб мйслення; отрешйться от -ли о чём позбутися (зректйся) думки про ЩО', поглощённый в -ли о чём порйнулий (заглйблений) у думкй про ЩО', поглощённый -лями заклопотаний, захоплений (охоплений) думками; прийтй к -ли дійтй вйсновку; при однбй лишь -ли на саму лишё думку (гадку); собраться с -лями зосерёдитися (-джуся, -дишся); зібратися з думками, зібрати докупи думкй; О чтоб словам было тёсно, а -лям простбрно посл. мало слів, багато змісту.
мйелящий 1. прич. якйй (що) мйслить и т. п.; CM. мйслить 1—2; 2. прил. метикуватий, мізкуватий, головатий, тямущий, тям- кув^тий, тямковйтий, здйтний мйслити; (глубокомысленный) глибокодумний; (мыслительный) розумовий; м. человёк тямуща (тямовйта, розумна) людйна; нетрадицибн- но м. человёк людйна нетрадиційного мйслення.
мьісбк уменьш.-ласк. 1. мисок, -ска, мйсик;
2. ріжок, -жка. Ср. мыс 1—2. мыт* вет. мит, -у, залози, -оз (мн). мьіт^ (пошлина) ист. мйто (с.). мытарить прост, мучити, мытариться прост, поневірятися, бідувати, -ую, -уєш, горювати, -юю, -юєш; (мучиться) мучитися.
мытарство митарство, мука; -ва мн. митарства (род. митарств); (злоключения) мн. злйгодні, -ів, страждання, -інь, муки (род. мук), поневіряння, -янь; терпёть -ва поневірятися, бідувати, -ую, -уєш, зазнавати поневірянь (злйгоднів). мытйрствовать поневірятися, бідувати, -ую, -уєш, реже митйрствувати, -ую, -уєш, разг. тинятися, хилятися, мытарствующий 1. якйй (що) поневіряється и т. W.; прич. покйнутий напризволяще, об- тяжений бідами; бідаха, сіромаха, горопаха, сірома (сущ)', см. мытарствовать; 2. прил. сіромашний, горопашний, бідолашний, зли- дённий.
мытарь ист. мит^р, -я, мйтник. мытник бот. шолудйвник. мытный* вет. мйтний. Ср. мыт*, мытный^ ист. мйтний. Ср. мі№. мыто CM. мыт^.
мытый 1. прич. мйтий; праний; 2. прил. об- мйтий, помйтий, мйтий. Ср. мыть 1. мыть 1. мйти (мйю, мйєш); (стирать бельё) прати (перу, перёш); обмивати; м. зблото горн, добувати (мйти, промивати, шукати) зблото; м. кбсточки кому перен. переминати (перетирати) на зубах кого, О рукй р^ку мбет погов. рука руку мйє [, а злодій злодія крйс]; свій своему не ворог; нога ногу підпирає; ворон воронові ока не вйклює; собака собаці хвоста не одкусить; 2. см. омывйть. мытьё миття; (стирка) прання; О не -ём, так кйтаньем посл. не києм (дбвбнею), то палицею; не вмер Данйло — болячка задавйла; не вмер Гаврйло — галушкою вдавйло.


мыться
343
мюль-машйна
мыться 1. мйтися (мйюся, мйєшся); обмиватися; 2. (о стирке белья) пратися (переться); О ещё не мылся, а ужё угостйлся ще й не вмивався, а вже набрався, мычйние 1. мукання; ревіння; мёкання; бё- кання; 2. мугйкання, мймрення. Ср. мычйть 1—2.
мычйть 1. {р животных) мукати; {реветь) ревіти, ревтй; (о телятах — ещё) мёкати; {о козах, овцах — ещё) бёкати, мекёкати; 2. (о человеке) разг. мугйкати, мймрити; не -'Чйт и не тёлится кто разг. як у рота водй набрав, мймря мймрею хто\ чья б корбва ~йла, а чья б молчйла чиє б гарчало (нявчало), а чиє б мовчало.
мычйщий 1. прич. якйй (що) мукає и т. п.\ мукало {м. и с.), ревун, -а {сущ)\ см. мьічйть 1—2; 2. прил. ревучий, ревлйвий. мычка реже см. мбчка^ мышйнки мн., орн. мишанки, -нок. мышйстый {о масти животных) мишастий, сірий, попелястий.
МЫШЙЧНЙ CM. мышйный. мьішевйдкилін., зоол. мишовйдки, -ок. мышевйдный мишоподібний, мишкув^тий;
~ые грызуны МЙШІ, пацюкй, ховрахй. мышёй бот. мишій, -ію. мышелбв мишолов. мышелбвка мишоловка, пастка, мышелбвный мишоловний, мышеобразный см. мышевйдный. мышехвбстннк бот. мйшачий хвіст {род. хвоста).
мышечный анат. м’язовйй; ~ная боль м’язо- вйй біль; м. спазм Aied м’язовйй спазм,/7дзг. м’язовйй стиск. Ср. мышца, мыший разг. мйшачий. Ср. мышь, мышйные сущ., мн., зоол. МИШЙНІ, -их. мышйный мйшачий; {о масти животных) мишастий, сірий; {о цвете — ещё) попелястий; см. ещё мышйстый; О ~ная вознй (суетй) мйшача метушня (біганйна, шамотня), мйшаче шастання, дрібні клопоти, буча за онучу; {о детских играх) дитяча гра, дитячі ігри; м. хвбстик {о косичке) мйшачий хвостик.
мышка* уменьш.-ласк. мйшка; нгрйть в к6шкн-~кн грати в кота й мйшки. Ср. мьішьЧ
мышка^ пахва; под ~амн під пахвами; под ~кой під пахвою; взять под ~кн кого узяти попід (під) пахви (під пахву) кого; взять под -ку что узяти під пахву що.
мышка^ информ. мйшка. Ср. мышь^. мышковйнне ловіння (ловйтва) мишёй, мйш- кання, мишкування, мышковйть ловйти (-ВЛЮ, -виш) мишёй, мйшкати, мишкувати, -ую, -уєш. мышкующий якйй (що) ловить мишёй (мишкує); сущ. мишолов, мишколов. мышлёние мйслення; научное м. наукове мйслення; процёсс ~ня процёс мйслення. мьішбвкилі»., зоол. мишовки, -ок. мышбнок уменьш. мишеня, -яти, ласк, мишенятко (с.). Ср. мьішьЧ мышца анат. м'яз {м.).
мышь* мйша; летучая м. зоол. летюча мйша, кажан, -а, диал. лйлик; ~ши мн. мйші, -шёй, мишва; полевйя м. зоол. польова мйша, полівка; О горй родилй м. посл. з велйкої хмари та малйй дощ; ставився як лев, а загйнув як муха; как м. на крупу надулся погов. надувся як сич (як індйк) пёред смёртю; надувся, як квочка на дощ (як сич на вітер (віхолу, негоду, сову), як мйша на крупу).
мышь^ информ. мйша, мйшка. мьішьйк арсён, -у, разг. мишак, -у. мышьякбвистый арсенуватий. мышьякбвый,/7в^/с^ мышьйчный арсёновий. мышьякорганйческий хим. арсенорганічний. мыщелковый анат. виростковий, мыщелок, мыщелка анат. вйросток, -тка. мы^нги нескл., мн., этнол. миёнги, -ів. МІДИС0Н хореогр. мёд1сон, -у. м^йдзи нескл., м., ист. мёйдзi. мэлйн мелан, -у. мэлйновый мелановий.
мэотйческий меотйчний; м. йрус геол.
меотйчний ярус, мэр мер. м§рия мёр1я. мэрби хим. мерой, мэрбновый хим. мероновий. мэтр метр; {воспитатель — ещё) вихователь, м^тчинг фин. мётчинг, -у. мю {название буквы) нескл., с. мю. мюзётл1;;з. мюзёт, -у. мібзикл мюзикл, -у. мі5зик-хблл мюзик-хол, -у. міЬзик-хблльньїй мюзик-холовий. мюйд {единица объёма) ист. мюїд. мюленбёргия бот. мюлeнбёpгiя. мюль текст, мюль, мюль-машйна текст, мюль-машйна.


міЬльньїй
344
мйлка
мі&льньїй текст, мюльний. міЬльщик текст, мюльник. мю-мезбн физ. мю-мезон. міЬнхенец мюнхенець, -нця; ~цы мн. мюн- хенці, -ів. мібнхенка мюнхенка, мі&нхенский мюнхенський, мюбн физ. мюон, мюбний физ. мюоній, мюбнный физ. мюонний. мюрйд ист. мюрйд. мюридйзм ист. мюридйзм, -у. мюскадёль {сорт винограда) мускадёль, -лю. мі&слил/;^., кул. мюслі, -ів.
МЮТЮЭЛЙЗМ политол. мютюелізм, -у. МЮТЮЭЛЙСТЫЛ/»., политол. мютюелісти, -ів. мю-частйца физ. мю-частйнка. мйгенький ласк, м’якёнький. мйгенько нареч. м’якенько, мігкий м’якйй; (о воске — ещё) еластйчний, пругкйй; (о волосах — ещё) шовковйстий; {о движениях — ещё) плавний; {о климате) помірний, м’якйй; (о характере — ещё) лагідний, добрий, сердечний; {вежливый) делікатний; ~кая зимй лагідна зима; '-кая кровать м’яке ліжко; ~кая посйдка авиа м’яке приземлення; м. вагбн м’якйй (спальний) вагон; м. знак лингв, м’якйй знак, знак пом’якшення; ~кое обращёние делікатне поводження, мйгко нареч. м’яко; лагідно; делікатно; м. выражаясь вводн. сл. м’яко кажучи; О м. стёлет, да жёстко спать м’яко стеле, та твердо спати; слова ласкаві, та думкй лукаві; слова масні, а пирогй пісні; добре говорить, а зле творить; дйвиться лисйцею, а думає вовком; тіло обіймає, а душу виймає; на язиці мід, а під язиком лід. Ср. м^Ігкий. мягковйто нареч. м’якувато, разг. м’якёнько. мягковйтый м’якуватий,/?азг. м’якёнький. мягковолбсник бот. слабнйк, -а и -у. мягкокбжий м’якошкірий. мягкосердёчие, мягкосёрдие м’якосёрдя. мягкосердёчность м’якocёpдicть, -дості. мягкосердёчный м’якосёрдий. мягкосёрдый м’якосёрдий. мягкость м’якість, -кості; лагідність, -ності;
делікатність. Ср. мягкий, мягкотёлка энтом. м’якотілка, мягкотёлость м’якотілість, -лості; с. безвілля, мягкотёлы мн., зоол. м’якотілкові, -их {сущ), м’якунй, -ІВ.
мягкотёлый м’якотілий, пухкотілий; перен.
безвільний, м’якодухий. мягкошёрстный, мягкошёрстый м’якошерстий. Ср. шерсть, м^гонький см. мйгенький. мйгонько см. мйгенько. мягчайший превосх. ст. найм’якіший, якнай- м’якіший, щонайм’якіший. Ср. мйгкнй. мягчйщий 1. прич. який (що) м’якшить;
2. прил. м’якшйльний, пом’якшувальний. м^Ігче сравн. ст. 1. прил. м’якший; лагідніший; делікатніший; 2. нареч. м’якіше; лагідніше; делікатніше. Ср. MjIrKHfi. мягчёние м’якшення, мягчённый пом’якшений, мягчёть прост, м’якшати, мягчйтель пом’якшувач, мягчйтельный м’якшйльний, пом’якшувальний; '-ые срёдства фарм. м’якшйльні (пом’якшувальні) засоби, мягчйть м’якшйти, пом’якшувати, мягчйться м’якшйтися, пом’якшуватися, мязг^ см. мезг^. мікенькнй ласк, м’якёнький. мякйна с.-х. полова; О на -не не проведёшь на макуху не візьмеш, на полові не обдуриш (не зловиш).
мякйнннк 1. {сарай для мякины) половник, половня {ж), полов’яник; 2. {питающийся хлебом с мякиной) прен. половник, мякйнный с.-х. полов’яний; ~нная голові {о глупом человеке) бран. дурна голова, сущ. дурноголовий, -ого, тупоголовий, -ого; капустяна (повстяна) голова; голова клоччям (пір’ям) набйта; ялова (бараняча) голова, мікнш' {хлебный) м’якушка {ж). міікнш^ {у млекопитающих и птиц) подушечка, м’якуш, -а. мйкнувшнй якйй (що) гёпнув и т. п.; см. Міікнуть^
мйкнуть* разг. м’якнути; {становиться мягче — ещё) м’якшати, пом’якшуватися, -уєть- ся; перен. лагідніти, лагіднішати. мйкнуть^ {ударить, хлопнуті^ разг., диал.
гёпнути, тріснути, луснути, міікнуться {шлёпнуться) прост, гёпнутися, бебёхнутися, брязнути, мйконькнй см. мйкенький. макетный м’якушёвий. мйкоть м’якоть, -ті; {мягкие части тела — обычно) м. м’якуш, -а. міїлка 1. техн. м’ялка, м’яльниця, м’ялиця;
2. 	{для предварительной обработки конопли)


мйльно-трепйльный
345
мятёжный
битёльня; (для последующей обработки) тёрниця.
мяльно-трепйльный техн. м’яльно-тіпаль- ний.
мяльный техн. м’яльний, мйльня спец. м’яльня, мйльщик спец. м’яльник, мйльщица спец. м’яльниця, мймлить 1. {невнятно говорить^ прост. мймрити, харамаркати; 2. (медлить) прост, м’ятися (мнуся, мнёшся), барйтися, -рюся, -ришся, зволікатися, гаятися, мймля (м. и ж.), прост, м’яло (с.), маруда (м. и ж), марудник (лі.), марудниця (ж), харамаркало (с.), ялбза (м. и ж), штрихамнйха (ж). мймлящий 1. якйй (що) мймрить (харамаркає); сущ., с. харамаркало, м. и ж. недоріка; ср. мймлить 1; 2. якйй (що) мнёться; сущ. заба- ра, м. и ж. маруда, м’яло (с.), ялбза (м. и ж), тюхтій, -ІЯ, тёлепень, -пня; ср. мймлить 2. мінда (мелкая сосна) бот. м’янда. мйндовый бот. м’яндовий. мйо нескл., м. и ж. и мн., этнол. мяо. м)1о-йо нескл., м.; неизм. мяо-яо.
МЯСЙСТОСТЬ м’яСЙСТІСТЬ, -ТОСТІ.
мясйстый м’ясйстий; (о теле) тілйстий; (о плодах) соковйтий. мяскб см. мясцб.
мяснйя сущ., ж., разг. м’ясна, -6ї, м’ясарня. мясийк м’яснйк, -а, разг. м’ясар, -я, уст. різнйк, -а; (режущий коз — ещё) козоріз; (режущий свиней) колій, -ія. мясийцкий (о ряде) уст. різнйцький. мяснбе сущ., с., кул. м’яснё, -ого. мяснбй м’яснйй; ~нйя торгбвля торгівля м’ясом, м’ясна торгівля, м’ясоторгівля; м. бульбн м’яснйй бульйон; м. скот м’ясна худоба.
мйсность спец, м’ясність, -пості, місо м’ясо, реже м’ясйво; (животных — ещё) туша; говіжье м. яловиче м’ясо, яловичина; жйреное м. смажене м’ясо, смаженйна; пбстное м. пicнё м’ясо; рубленое м. рублене м’ясо; тушеное м. тушковане м’ясо; пушечное м. воен., перен. гарматне м’ясо; с ~ом вырвать (оторвать) [пуговицу и т. п.\ разг. 3 м’ясом вйрвати (відірвати) [ґудзик и т. w.]; О ни рыба ни м. ні рйба ні м’ясо, ні пес ні баран, ні те ні се. мясоёд 1. (М прописная) церк. М’яснйці, -йць (мн.); 2. (м строчная — о человеке) разг., уст. м’ясоїд, мясозаготовйтельный м’яcoзaгoтiвёльний.
мясозаготбвки (мн) м’ясозаготівля (ж). мясокомбинат м’ясокомбінат, -у. мясоконсёрвный м’ясоконсёрвний. мйсо-кбстный м’ясо-кістковйй. мйсо-молбчный м’ясо-молбчний. мясопоставки мн. м’ясопоставки, -вок. мясопродукты мн. м’ясопродукти, -ІВ. мясопромышленность м’ясопромисловість,
-ВОСТІ.
мясопромышленный м’ясопромислбвий. Мясопуст церк. Пуще(а)ння; (Масленица) Масниця, Масляна, -ої (сущ), Масляниця. Мясопустная: М. недёля см. недёля. мясопустный пущальний; масничний, масляний. Ср. Мясопуст, мясорастйтельный м’ясо-рослйнний. мясорёзка м’ясорізка. мясорубка м’ясорубка, мйсо-рыбный м’ясо-рйбний. мйсо-сйльный с.-х. м’ясо-сальний. мясосовхбз ист. м’ясорадгосп, -у. мясоторгбвля м’ясоторгівля, мясохладоббйня м’ясохолодобойня, мйсо-шёрстный с.-х. м’ясо-шёрстий, м’ясо- вовний.
Міісо-яйчньїй с.-х. м’ясо-яєчний. мястй уст. бентёжити; (тревожить — ещё) непокоїти, турбувати, -ую, -уєш, тривожити, хвилювати, -юю, -юєш. мястйсь уст. 1. бентёжитися; (тревожиться
— 	ещё) непокоїтися, турбуватися, -уюся, -уєшся, тривожитися, хвилюватися, -ююся, -юєшся; 2. (беспорядочно двигаться) метатися (метаюся, метаєшся и мечуся, мёчешся); (суетиться) метушйтися. мясцб ласк, м’ясцё. Ср. мйсо. мііта м’ята.
мятёж политол., социол. заколот, -у, бунт, -у; вооружённый м. збройний заколот; контр- революцибнньїй м. контрреволюційний заколот.
мятёжник заколотник, бунтівнйк, -а, бунтар, -я, повстанець, -нця. мятёжница заколбтниця, бунтівнйця, бунтарка.
мятёжнический заколотницький, бунтарський, повстанський, мятёжно нареч. 1. бунтівлйво; 2. бентёжно.
Ср. мятёжный 1—2. мятёжность 1. бунтівлйвість, -вості; 2. бен- тёжнicть, -ності. Ср. мятёжный 1—2. мятёжный 1. заколотний, бунтівнйй; (склонный к бунтарству) бунтівлйвий; -^ые войскй


мятлик
346
мічик
бунтівні (бунтівлйві) військ^; 2. {мятущийся) бентёжний, бунтівлйвий; ~ная душ^ бунтівлйва (бентёжна) душ^; ~ная жизнь бентёжне (бурхлйве, неспокійне) життя; м. характер бунтівлйвий (неспокійний) xapdK- тер.
мйтлик бот. тонконіг, -нога.
МЙТНЫЙ м’ятний; --ьіе конфёты м’ятні цу- кёрки.
мятущийся бентёжний, бунтівлйвий; {неспокойный — ещё) неспокійний, непосидющий, метушливий, сум’ятлйвий, сум’ятнйй. Ср. метйтьсяЧ
міітьій м’ятий; {измятый) зім’ятий, пом’ятий; {скомканный) зібганий, зжужмлений, жмаканий, пожмаканий; м. пар техн. м’ята п^ра.
мять 1. м’яти (мну, мнеш), розминати; {комкать — ещё) бг4ти, жужмити, -млю, -миш;
2. 	{лён, коноплю) м’яти; {трепать) тіпати, тёрти (тру, треш); О м. бокк кому разг. латати боки кому.
мятьё спец, м’яття; {льна, конопли — ещё) тіпання, тертя, маться 1. м’ятися (мнуся, мнёшся), розминатися; {собираться в складки, комкаться — ещё) бгатися, жужмитися, -ться; 2. {о льне, конопле) м’ятися, тіпатися, тёртися (трёться);
3. 	{топтаться на месте) м’ятися, тупцю- ватися, -ююся, -юєшся, тупцятися; 4. {проявлять нерешительность, колебаться) разг. м’ятися, мулятися, мулитися, тёртися-м’яти- ся (труся-мнуся, трёшся-мнёшся). мку межд. няв.
мяуканье нявкання, нявчання, м. нявкіт, -коту.
мя]^кать / мя]^кнуть нявкати и нявчати / нявкнути.
мяч м’яч; ввестй м. в игру спорт, ввестй м’яч у гру; забйть м. забйти м’яч; крученый м. спорт, кручений м’яч; тённисный м. спорт. тён1сний м’яч.
^лкчтк уменьш.-ласк. м’ячик. Ср. мяч.


на* л/7едл. 1. с вин. п.: а) на (кого-що); взять на нёкоторое врёмя узяти на якййсь (деякий) час; влезть на дёрево вйлізти (реже злізти) на дёрево; глух на однб ухо глухйй на одне (одно) вухо; купйть на вбсемь конёек купйти на вісім копійок; на будущее врёмя на майбутнє (прийдешній час); {впредь) надалі; пй день на день; на завтра на завтра; перенестй собрание на срёду перенестй збори на середу; ноложйть кнйгу на стол покласти кнйжку на стіл; помнбжить нй два помножити на два; сесть на мёсто сісти на місце; слбво кончается на согласный слово закінчується прйголосним (реже на прйголосний); старше нй шесть лет старший на шість років; б) (при словах, обозначающих время, в сочетании с прилагательными *‘следующии\ “другой"' и т. п. обычно переводится конструкциями без предлогов) на (що); на слёдующнй день см. день; в) (при обозначении срока, непосредственно предшествующего чему-л) на (що), проти (чого); в ночь на Рождествб у ніч на Різдво, уночі проти Різдва; г) (после глаголов “идти”, “приглашать”, “вставать” и т. п.) на (кого-що), до (чого); ндтй на раббту ітй на роботу; приглашать на вальс запрошувати на вальс; д) (при указании цели, назначения чего-л.) на (що), реже про (що); вёдомость на выдачу зарплаты відомість на видавання (вйдачу) зарплати; на всякий случай см. всйкнй; на праздник на свято; (для праздника — ещё)разг. про свято; отрёз на нальтб відріз на пальто; учйться на слёсаря разг. учйтися на слюсаря; 2. с предложи, п.: а) на (кому-чому); быть (состоять, находйться) на нжднвённн бути (перебувати) на утрй- манні; выступать на съёзде виступати на з’їзді; лежать на кровати лежати на ліжку; на егб сбвестн на його сумлінні (совісті);
служйть на флбте служйти на (у) флоті; б) (при обозначении разного рода обстоятельственных отношений) на (кому-чому), реже при (кому-чому), за (чого), пёред (ким- чим); при передаче образа действия иногда переводится наречием', при обозначении отрезка времени, в пределах которого совершается действие, переводится также конструкциями без предлогов', на днйх днями; на мойх глазах на моїх очах, у мене пёред очйма, пёред моїми очйма; на старости лет на (при) старості літ; на ітой недёле цього тйжня, на цьому тйжні; в) (при обозначении орудия или средства, с помощью которых совершается действие) на (чому, що), реже у (що); играть на ройле грати на роялі; нгрйть на свнрёлн грати на сопілці (на сопілку, в сопілку); г) (при глаголах “ехать”, “переправляться” и т. п. для обозначения способа передвижения) на (кому-чому); чаще переводится конструкциями без предлогов', ёхать на парохбде їхати пароплавом (на пароплаві); нрнлетёть на самолёте прилетіти літаком (на літаку); д) (при указании признака) на (кому-чому), реже з (ким-чим); матрйс на пружйнах матрац на пружйнах; спасйбо на дббром слбве спасйбі на доброму слові (за добре слово); стол на трёх нбжках стіл на трьох ніжках (з трьома ніжками); е) (в знач, предл. “за”) на (чому), за (що); ж) выражения “говорить”, “читать”, “писать” и т. п. на том или ином языке переводятся без предлога', говорйть на нё- сколькнх языках говорйти кільком^ мовами; обучаться на роднбм языкё навчатися рідною мовою; перевестй на украйн- скнй язык перекласти українською мовою; писать на украйнском языкё писати українською мовою.


на^
348
набатрачиться
част., разг. на; {межд. — ещё) берй, маєш; вот тебё [и] на!, прост, вот те нй! оцё так!; на, возьмй! на, візьмй!, візьмй-но!, берй!; нй-ка, н^-подй, да н нй-подй разг. дивйсь, дивйсь ти, ти дивйсь, дивй, дивй-но, ти дивй, глянь, ти глянь, на^ част.: какбй (что и т. п.) ни на ёсть см. ни‘ 2. набйб см. наббб.
набавка разг. 1. {действие) набавляння (с.); накидання; ср. набавлять; 2. {набавленное) набавка, накидка, м., разг. поход, -у; и. к зарплате набавка (додаток) до зарплати, набавлёние набавляння; накидання. Ср. набавлять.
набавленный набавлений; накйнутий, на- кйнений. Ср. набавлять, набавлііть / набавить набавляти / набавити, -влю, -виш; {о плате, цене и т. п. — ещё) разг. накидати / накйнути; и. цёну набавляти (підвйщувати) ціну; н. ш^гу разг. наддати ходй, піддати ходу, прискорити ходу, збільшити (прискорити) крок, набавляться / набавиться набавлятися / набавитися, -ться; несов. накидатися. Ср. набавлять.
набйвочный разг. набавнйй, накиднйй. набйвщик набавник, наб^вщица набавниця.
набйгренньїй наловлений гаком (багром, остями).
набагривать / набйгрить {рыбы, сплавного леса и т. п) ловйти (-влю, -виш) / наловйти гаком (багром, остями), набалагурить разг. натеревёнити, набазікати, набалакати.
набалагуриться разг. натеревёнитися, набалакатися, набазікатися, набаламутить разг. набаламутити, -учу, -утиш, разг. наробйти кoлoтнёчi {диал. колоту), наколотйти, -очу, -отиш. набалдашник {насадка) головка, маківка {ж), реже набалдашник, набалбванность разг. poзпёщeнicть, -ності;
розніженість. Ср. набаловать 1. набалбванный разг. розпёщений; розніжений. Ср. набаловать 1. набаловать разг. 1. {избаловать^ розпёстити, -пёщу, -пёстиш; {изнежить — ещё) разг. зніжити, розніжити; 2. {нашалить) напустувати, -ую, -уєш. набаловаться разг. 1. {избаловаться) розпё- ститися, -пёщуся, -пёстишся; {изнежиться
— 	ещё) разг. зніжитися, розніжитися; 2. {вдоволь нашалиться, нарезвиться) разг. напустуватися, -уюся, -уєшся, набалуватися, -уюся, -уєшся. набалтывать^ / наболтать {намешивать) разг. набовтувати, -ую, -уєш / набовтати и мног. понабовтувати; наколочувати, -ую, -уєш / наколотйти, -очу, -отиш и мног. по- наколбчувати. набалтывать^ / наболтать 1. {наговаривать лишнего) разг. набалакувати, -ую, -уєш / набалакати, сов. набазікати, намолоти, -мелю, -мёлеш, наторочити, наверзтй, наляпати [язиком], наварнякати; 2. {клеветать) разг. наговорювати, -юю, -юєш / наговорйти, -орю, -бриш, сов., разг. наплескати, -плещу, -плёщеш, наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клёплю, -клёплеш. набалтываться разг. набовтуватися, -ується; наколочуватися; в подлйву -ается мукй у підлйву набовтують (наколочують) борошна. Ср. набйлтыватьЧ набальзамйрование набальзамування. набальзамйрованный набальзамований, набальзамйровать набальзамувати, -ую, -уєш.
набальзамйроваться набальзамуватися, -ується.
набарабанить разг. натарабанити, набубо-
НІТИ.
набарахлйть прост. 1. {понести вздор) намолоти (-мелю, -мёлеш) дурнйць; розпустйти (-пущу, -пустиш) теревён!, наплестй (-плету, -плетёш) нісенітниць, наверзтй язиком; 2. {произвести ненужный шум) зчинйти галас, зробйти нёлад (колот); ребЯта зря -йли хлопці дарёмно зчинйли галас, набарышничать п р о с т., уст. набаришувати, -ую, -уєш, несов., разг. менджувати. набйт 1. {сигнал тревоги) сполох, -у, высок., поэт, набат, -у, разг. ґвалт, -у; бить (ударЯть) в н., бить и. бйти (дзвонйти) на сполох {разг. на ґвалт); 2. {барабан) ист. набат, -а. набйтно нареч. тривожно, неспокійно, турботно.
набатный 1. сполошнйй, ґвалтовний, на сполох; и. кблокол (звон) дзвін {род. дзвона) на сполох; велйкий дзвін {род. дзвону); 2. на- батний. Ср. набйт 1—2. набатрачить разг. нанаймитувати, -ую, -уєш, набатракувати, побатракувати. набатрачиться разг. нанаймитуватися, -уюся, -уєшся, напрацюватися (-ююся,


наб^тчик
349
набивать
-юєшся) (наслужйтися, нажйтися) в наймах, находйтися (-ходжуся, -ходишся) по наймах, уст. набурлакуватися. тЬктчіАкуст. сполошник, ґвалтовник. набахвйлиться прост, нахвалйтися, -хвалюся, -хвалишся, навихвалятися, нахваста- тися.
набёг набіг, -у; {нападение) напад, -у, нйскік, -коку, наскок, -у; {наезд) наїзд, -у; с ~га, с ~гу з наскоку, наскоком, набегйние набігання; наскакування; накочування.
набёгать 1. (что — бегая, получить, приобрести) разг. набігати (що, чого); н. простуду набігати застуду (застуди); 2. охотн. набігати, наслідйти, -джу, -дйш; лисй --ала мнб- го следбв лисйця дуже наслідйла; 3. {лошадь) спец. ВЙЇЗДИТИ, -їжджу, -їздиш, об’їздити, -їжджу, -їздиш, набегать / набежать 1. набігати / набігти, -біжу, -біжйш и мног. понабігати; наїжджати / наїхати; {наталкиваться с разбега — ещё) наскакувати, -ую, -уєш / наскочити; {о волнах — ещё) накочуватися, -ується / накотйтися, -котиться; колесб ~жйло на камень колесо наскочило (наїхало) на камінь; ~жйла туча набігла хмара; на глазй -жйлн слёзы на очі навернулися (нарйнули, набігли) сльози; О нйдо жнть, как ~жйт погов. трёба жить, як набіжйть; 2. {собираться складками — об одежде) безл., разг. морщитися / зморщитися, брйжитися / реже збрй- житися; 3. {появляться изредка) разг. навертати / навернути, -верну, -вёрнеш. набег^іющнй 1. прич. якйй (що) набігає и т. п.; см. набегать 1—2; 2. прил. набіжнйй. набёглый прост., уст. набіглий. набёговый спец. набіговий. набёгом нареч. наскоком, набедокурить, диал. набедовйть разг. нашкодити, -джу, -ДИШ, зробйти (-блю, -биш) шкоду, наробйти шкоди, разг. наколобродити, -джу, -ДИШ, наброїти, нашурубурити, накоїти лйха. набёдренник церк. набёдреник. набёдренный настегённий; ~нная повіїзка настегённа пов’язка, пов’язка на стегнах, набёдствоваться, разг., диал. набедоваться набідуватися, -уюся, -уєшся, набратися (-беруся, -берёшся) бідй (лйха), разг. нагорюватися, -ююся, -юєшся, напоневірятися, диал. набідйтися, -джуся, -дйшся. набежать см. набегать.
набеззакбнничать разг. порушити закон (право), переступйти (-ступлю, -ступиш) право.
набезобразить, набезобразничать разг. набешкетувати, -ую, -уєш, справити (-влю, -виш) бёшкет. набекрёнить разг. надіти набакйр. набекрёнь нареч.,разг. набакйр; мозгй п.у кого мозок шкереберть у кого', надёть шйпку и. надіти шапку набакйр. набелённый набілений, понабілюваний. набелйть набілйти, -білю, -білиш и мног. понабілювати, -юю, -юєш; н. лицб набілйти лицё (облйччя); н. потолбк (стёны) набілйти стелю (стіни), набелйться набілйтися, -білюся, -білишся и мног. понабілюватися, -ююся, -юєшся. нйбелб нареч. начисто, нШло; переписать н.
что переписати начисто що. набережная сущ., ж. набережна, -ої, надбережна [вулиця, дорога], с. набережжя, надбережжя.
набережный набережний, надбережний, побережний, нйбёрёжье диал. узбережжя, набесёдоваться разг. нарозмовлятися, наго- ворйтися, -орюся, -бришся, набесідуватися, -уюся, -уєшся, набалакатися, нагомонітися. набесйться прост, наказйтися, -кажуся, -ка- зишся, набісйтися, -бішуся, -бісишся, набй сущ., мн., иск. набі. набиваемый набйваний; натоптуваний; на- пйханий; начйнюваний, напаковуваний; на- стрілюваний; нарізуваний; вибйваний; наколюваний. Ср. набивать 1—3. набивальщик 1. спец, набивальник, набивач, -d; 2. текст, вибійник, набивальщица 1. спец, набивальниця, набивачка; 2. текст, вибійниця. набивание 1. набивання; натоптування; напи- хання; начиняння, начйнювання, напаковування; 2. вибивання; 3. набивання. Ср. набивать 1—3. набивйть / набйть 1. набивати / набйти, -б’ю, -б’єш и мног. понабивати; {натаптывать — ещё) натоптувати, -ую, -уєш / натоптати, -топчу, -топчеш и мног. понатоптувати; {напихивать — ещё) напихати / напхати и мног. понапихати; {наполнять чем-л. — ещё) начиняти и начйнювати, -юю, -юєш / начинйти, -чиню, -чйниш и мног. поначиняти и пона- чйнювати, напаковувати, -овую, -овуєш / напакувати, -ую, -уєш и мног. понапако-


набиваться
350
наблажйться
вувати, сов., разг. набгати; н. глаз перен. натреновувати (-овую, -овуєш) око; н. дорб- гу набивати (натоптувати) дорогу; н. нбги набивати (сов., мног. понабивати) нбги; н. ббручи набивати (насаджувати) обручі; н. оскбмину набивати оскому, оскомити, -млю, -миш, оскомитися, -млюся, -мишся; {перен.
— 	ещё) набридати, обридати (кому); н. [себё] гблову чем набивати (начиняти и начйню- вати) [собі] гблову чим', н. цёну набивати (наганяти) ціну; -бйть желудёй с д^ба набйти (назбивати) жолудів з дуба; ~бйть кармін (мошну) разг. набйти (напхати, напакувати) [грошйма] кишеню (калйтку, капшук); ~бйть руку набйти (наважити, наламати) руку; 2. {отпечатывать узор на ткани) текст, вибивати / вйбити, -б’ю, -б’єш и мног. повибивати; 3. {убивать в каком-л. количестве) набивати / набйти и мног. понабивати; {стреляя — обычно) настрілювати, -юю, -юєш / настріляти и мног. понастрілювати; {птицы, скота — обычно) нарізувати, -ую, -уєш и нарізати / нарізати, -ріжу, -ріжеш и мног. понарізувати и понарізати; {свиней — обычно) наколювати, -юю, -юєш / наколоти, -колю, -колеш и мног. понаколювати; 4. {бить, колотить) прост, бйти / набйти, разг. товктй, -вчу, -вчеш / натовктй; {уплотнять) ущільнювати, -юю, -юєш / ущільнйти; {стену — колышками) несов. кільцювати (-юю, -юєш) стіни.
набиваться / набйться 1. {скопляться во множестве) набиватися / набйтися, -б’ється и мног. понабиватися; {о людях — ещё) натовплюватися, -юється / натовпитися, -товпиться; 2. {навязываться) разг. набиватися / набйтися, -б’юся, -б’єшся, накидатися / накйнутися; {напрашиваться) напрошуватися, -уюся, -уєшся / напросйтися, -прошуся, -просишся; '-йться на дружбу разг. набиватися (накидатися) зі своєю дружбою (прй- язню, прйятельством); 3. несов., страд, набиватися; натоптуватися, -ується; напихатися; начинятися, начйнюватися, -юється, напаковуватися, -овується; вибиватися; набиватися; настрілюватися, -юється; нарізуватися, -ується, нарізатися; наколюватися, -юється; ср. набивать 1—3.
набивающий 1. прич. якйй (що) набиває и т. п.\ см. набивать 1—4; 2. прил. набивальний.
набйвка 1. {действие) набивання, набиття (с.); начиняння, начйнювання, напаковування;
строит, клинцювання; вибивання, вибиття; ср. набивать 1—3; 2. {материал) набйвка; пенькбвая н. конопляна набйвка. набивибй 1. набивнйй; {служащий для набивки — ещё) набивальний; 2. текст, вибивнйй; -НЙЯ ткань вибивна тканйна; н. шёлк вибивнйй шовк, набйвочный 1. набивальний; 2. текст, вибивальний. Ср. набивать 1—2. набйвщик спец, набивальник, набивач, -а. набйвщица спец, набивальниця, набивачка, набираемый набйраний; складаний. набирание 1. набирання; 2. полигр. складання, набирання.
набирать / набрать 1. набирати / набрати, -беру, -берёш и мног. понабирати; н. нбмер телефбна набирати номер телефону; н. сйлу (сйльї) набирати сйлу (сйли); 2. полигр. складати / скласти (складу, складеш), набирати / набрати и мног. понабирати, набираться / набраться 1. набиратися / набратися, -беруся, -берёшся и мног. понабиратися; н. сил (сйльї) набиратися сил (сйли), разг. убиватися (убиратися) в сйлу; н. умй (рйзума) набиратися рбзуму, доходити (-джу, -диш) [до] рбзуму; --браться беды набратися (зазнати, здобутися) бідй (лйха); ~брйться смёлости набратися смілйвості (відваги); О с кем поведёшься, от тогб и -берёшься поел. з ким поведёшся, від того й наберешся; з ким пристаєш, такйй сам стаєш; з ким живёт, у того й духу наберёш; 2. полигр. складатися / скластися (складёться), набиратися / набратися; 3. {становиться пьяным) прост, набиратися / набратися и мног. понабиратися, сов. насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, груб, нажлуктитися, -кчуся, -ктишся. набйтый 1. набйтий, понабйваний; натоптаний; напханий; начйнений, напакований, набганий; 2. вйбитий; 3. набйтий; настріляний; нарізаний; наколотий, наколений; 4. набйтий; О н. дурйк разг. заплішений (несосв1тённий, непроторённий, велйкий, страшённий) дурень; дурнйй, аж світиться (кроиться); дур- нйй як пень (ступа, колода), дурень дурён- ний. Ср. набивать 1—4. набйть см. набивать, набйться см. набиваться, нйбла мат. набла.
наблажйть прост, надуріти, набрбїти, -6ю, -бїш {разг.); напустувати, -ую, -уєш. наблажйться прост, напустуватися, -уюся, -уєшся.


нйбла-оперітор
351
н^бок
нйбла-оперйтор мат. набла-оператор {род.
набли-оператора). наблёванный прост, набльований. наблёвывать / наблевйть прост, набльб- вувати, -бльовую, -бльовуєш / наблювати, -блюю, -блюєш и мног. понабльовувати, сов., груб, наригати и мног. понарйгувати, -ую, -уєш.
наблудйть прост, нашкодити, -джу, -диш, разг. накапостити, -ощу, -остиш, наколобродити, -джу, -диш. наблюдаемый 1. спостерёжуваний; 2. догля- даний; пильнбваний. Ср. наблюдйть 1—2. наблюдатель 1. спостерігач, -а, спостережник; беспристрастный н. неуперёджений спостерігач; 2. {надзиратель) наглядач, -глядача, доглядач, уст. дозорець, -рця. наблюдательница 1. спостерігачка, спостережниця; 2. наглядачка, доглядачка, наблюдательно нареч. спостережливо, наблюдательность спостережливість, -вості, cпocтepёжнicть, -ності, реже кмітлйвість. наблюдательный 1. {отличающийся наблюдательностью) СПОСТерёжЛИВИЙ, реже КМІТ- лйвий, разг. примітливий, замітливий; н. взгляд (взор) спостерёжливий погляд; н. ум спостерёжливий розум; 2. {служащий для наблюдения) спостерёжний; {осуществляющий наблюдение — ещё) наглядовий; и. пункт спостерёжний (дозорчий, дозбрний) пункт.
наблюдательский спостерёжницький; и. со- вёт спостерёжна (наглядова) рада, наблюдать / уст. наблюстй 1. (кого-что, за кем-чем) спостерігати / спостерегтй, -ежу, -ежёш, постерігати / постерегтй (кого-що, за ким-чим); {следить^ несов. стёжити, диал. КМІТЙТИ (кмічу, кмітйш) (за ким-чим); и. сблнечиое затмёиие спостерігати сонячне затёмнення (за сонячним затёмненням); 2. (за кем-чем, уст. над кем-чем — осуществлять надзор) наглядати / наглянути (за ким- чим, кого-що), назирати / назирнути, несов., разг. надзирати (кого-що, за ким-чим, над ким-чим); стёжити (за ким-чим); {ухаживать, присматривать — ещё) доглядати / доглянути (кого-що, чого, за ким-чим), несов. пильнувати, -ую, -уєш (кого-що); и. за детьмй наглядати за дітьми (дiтёй), доглядати дiтёй (за дітьми), пильнувати дiтёй, стёжити за дітьми; и. за порядком наглядати (стёжити) за порядком; 3. (что — соблюдать что-л.) несов., уст. додёржуватися, -уюся,
-уєшся, додержувати, -ую, -уєш, дотримуватися (чого); и. послёднюю мбду уст. додёржуватися (дотрймуватися) останньої моди; 4. (кого-что — изучать, исследовать) спостерігати (кого, за ким), вивчати (що); н. больнбго спостерігати хворого (за хвбрим); и. жизнь живбтиых вивчити життя тварйн, спостерігати життя тварйн (за життям тварйн).
наблюдаться 1. спостерігатися; 2. додёржуватися, -ується; ср. наблюдать 1,3; 3. {бывать, случаться', обнаруживаться) несов. спостерігатися;
наблюдающий 1. прич. якйй (що) спостерігає и т. см. наблюдать 1—4; 2. прил. спо- стерёжувальний; наглядальний. наблюдёние 1. {действие) спостерёження, {не- оконч. — ещё) спостерігання; стёження; наглядання, нагляд, -у {м), назирання, надзирання; доглядання, догляд, -у, пильнування; додёржання, {неоконч. д. — ещё) додёржу- вання; вестй и. за чем вестй (провадити, -джу, -диш, здійснювати, -юю, -юєш) спостерёження за чим; ср. наблюдать 1—3; 2. {надзор) нагляд; {присмотр) догляд; состоять (быть) под ~ем бути (перебувати) під наглядом (доглядом); 3. {результат рассматривания, изучения) спостерёження; по мойм ~иям за моїми спостерёженнями. наблюдённый уст. спостерёжений. наббб, набйб ист., перен. наб6(а)б, наваб. наббечный 1. набивнйй; 2. диал. см. наббй- чатый.
нйбожно нареч., рел., перен. побожно, набожно.
набожность рел., перен. поббжність, -НОСТІ, набожність, набожный рел., перен. побожний, набожний; {богомольный) богомільний, богомольний; и. человёк побожна (наббжна) людйна. наббйка 1. см. иабйвка 1—2; 2. {о ткани, узоре) вйбійка, вибйванка; 3. сапожн. набійка; 4. {в плавильной печи) вйстілка; 5. {инструмент) набійник, набивач, -а {м.). иаббйник см. наббйка 5. наббйиый 1. набивнйй; 2. см. выбойчатый, наббйчатый вибійчаний. Ср. наббйка 2. наббйщик 1. спец. набивач, -а, набивальник;
2. текст, вибійник, наббйщица 1. спец. набивачка, набивальниця;
2. текст, вибійниця. ийбок нареч. набік; {в сторону — ещё) убік.


наболёвший
352
набрасывать^
наболёвший 1. прич. якйй (що) наболів; 2. прил. наболілий; н. вопрбс наболіле (пекуче) питання, пекуча справа, наболёть наболіти; ~ёло на душё наболіло на душі.
набблтанньїй^ набовтаний; наколочений. Ср.
набйлтьіватьЧ набблтанньїй^ 1. набалаканий, набазіканий, намелений; 2. наговорений. Ср. набіїлтьі- вать^ 1—2. наболтать' CM. набйлтыватьЧ наболтйть^ см. набалтывать^, наболтаться^ (наговориться) разг. набалакатися; наговорйтися, -орюся, -бришся; н. ввблю набалакатися досхочу (вволю), наболтаться^ (устать от скитаний) намотатися, натинятися, навёштатися; он -йлся по свёту він намотався (натинявся, навештався) по світу (світом), нйбольшнй прост., уст. 1. (главный) старший, найстарший; 2. сущ. старший, -ого и разг. старшйй, -ого; (начальник) начальник; (главарь) ватажок, -жка. наббр 1. набір, -бору, (неоконч. д. — ещё) набирання (с.); (высоты) забирання; (комплект чего-л) комплёкт, -у; (призыв) набір, вербунок, -нку; (рекрутский — ещё) ж.,уст. бранка; н. инструмёнтов набір (комплёкт) 1нструмёнт1в; н. слов набір слів; саногй с ~ром чоботи гармошкою; 2. полигр. набір, (неоконч. д. — обычно) складання, набирання; сдать кнйгу в н. здати кнйжку до набору; 3. мор. снасть, -ті (ж), кістяк, -а. наборйзжнвать / набороздйть наскороджу- вати, -ую, -уєш / наскородити, -оджу, -бдиш, сов. наборознйти. наборйннвать / наборонйть и набороновать с.-х. наборонувати, -ую, -уєш, наборонйти, -оню, -ониш, наволочйти, -очу, -бчиш (сов), наскороджувати, -ую, -уєш / наскородити, -ДЖу, -ДИШ. наббрка прост, набирання (с.). набормбтанный прост, якйй (що) набурмота- ли и т. п.; см. набормотать, набормотать прост, набурмотати, -очу, -очеш, набурмотіти, -очу, -отйш, намурмота- ти, намурмотіти, набубоніти, набелькотати, набелькотіти. набормотйться прост, набурмотатися, -очу- ся, -бчешся, набурмотітися, -очуся, -отйшся, намурмотатися, намурмотітися, набубоні- тися, набелькотатися, набелькотітися.
сущ., ж., полигр., разг. складіньня, набиральня. наббрно-печйтающий полигр. набірно-друку- вальний.
наббрно-пйшущий полигр. набірно-друкарсь- кий.
наббрный 1. набірнйй; ~ые сапогй чоботи гармошкою; 2. полигр. складальний, набірнйй; 3. (собранный из мелких частей) збірний, штукований, набороздйть см. наборйзжнвать. наборбться разг. наборотися, -борюся, -борешся, наборюкатися; (состязаясь — ещё) разг. назмагатися, наббртный набортний, наббрщнк полигр. складальник, складач, -а, набирач, -а. наббрщнца полигр. складальниця, складачка, набирачка.
наббрщнцкнй полигр., разг. складальниць- кий.
набракбванный разг. набракований. набракбвывать / набраковать разг. набрако вувати, -овую, -овуєш / набракувати, -ую -уєш.
набрйннвать (кого-что) разг. шпётити (шпёчу шпётиш) (кого-що). набранйть разг. налаяти, накартати, нашпё тити, -шпёчу, -шпётиш, диал. набёштити -бёщу, -бёстиш. набранйться разг. налаятися, накартатися нашпётитися, -шпёчуся, -шпётишся, диал набёштитися, -бёщуся, -бёстишся. набранный 1. набраний; 2. полигр. складений набраний.
набрасываемый накйдуваний; накрёслюва ний. Ср. набрасывать^ 1—2. набрасывание накидання, набрасывать^ / набросать 1. накидати / на- кйдати и мног. понакидати; (бросая сверху или в одно место — ещё) сов. наскидати; (нашвырять — ещё) сов., разг. навёргати; 2. (изображать, излагать) накидати / накидати, накрёслювати, -юю, -юєш / накрё- слити; (быстро, наспех написать) сов. начеркати; н. план пбвести накидати (накрёслювати) план повісті, набрасывать^ / набрбсить 1. накидати / на- кйнути и мног. понакидати; (одежду и т. п.
— 	ещё) напинати / напнути и нап’ястй, -пну, -пнёш и мног. понапинати; и. тень на кого- что перен. кйдати (накидати) тінь на кого- що; ~ить платбк накйнути (напнути и


набрасываться'
353
набуравливать
нап’ястй) хустку, покрйтися хусткою; 2. уст. см. набрасывать' 2. набрасываться' страд, 1. накидатися; 2. накидатися, накреслюватися, -юється. Ср. набрасывать' 1—2. набрасываться^ / набрбситься 1. (на кого-что
— 	нападать) накидатися / накйнутися (на кого-що); {со всех сторон — ещё) обпадати / обпасти, -падуть и мног. пообпадати, опадати / опасти и поопадати (кого); 2. (на что — с усердием приниматься за что-л.) разг. накидатися / накйнутися, кйдатися / кйну- тися (на що), несов. хапатися (до чого); (с жадностью — ещё) разг. допадатися / допастися, -падуся, -падёшся (до чого); и. на раббту накидатися на роботу, хапатися (допадатися) до роботи; --иться на еду допастися до 1ЖІ; 3. (с бранью и т. п.) разг. накидатися / накйнутися, разг. нападатися / напастися, наскіпуватися, -уюся, -уєшся и реже наскіпатися / наскіпатися, напускатися / напустйтися, -пущуся, -пустишся; н. с упрёками на кого накидатися (нападатися, напосідатися, напускатися) з докорами на кого, сов.,разг. накрйти мокрим рядном кого. набрйть см. набирать, набраться см. набираться, набредуть / набрестй разг. 1. (на кого-что) набродити, -джу, -диш / набрестй, -бреду, -бредеш (на кого-що); надибати и надйбувати, -ую, -уєш / надйбати (кого-що, на кого-що); {наталкиваться) натрапляти / натрапити, -плю, -пиш (на кого-що, реже кого-що); ~брестй на след набрестй (натрапити) на слід; что ^то ~брел6 на тебі? якйй це дур тебе напав?, що це тобі сталося?, якйй це ґедзь тебе вкусйв?; 2. {собираться в одном месте) находити, -ить / найтй, -йдуть и мног. понаходити, сов., разг. набрестй, -бредуть, набрёдить разг. намарити, намаячйти. набрёдший якйй (що) набрів, набрехать прост, набрехати, -брешу, -брё- шеш и мног. понабріхувати, -ую, -уєш. набрехаться прост, набрехатися, -брешуся, -брёшешся.
набродйться разг. наблудйтися, -блуджуся, -блудишся, наблукатися, набродйтися, -бро- джуся, -бродишся, натинятися, наволочйти- ся, -очуся, -очишся. набронзирбванный набронзований, набронзирбвьівать / набронзировать набронзовувати, -овую, -овуєш / набронзувати, -ую, -уєш.
иаброизирбвываться набронзовуватися, -бвується.
иабрбсаииый 1. накйданий, наскйданий; на- вёрганий; 2. накйданий, накрёслений; на- чёрканий. Ср. набрасывать' 1—2. набросать см. набрасывать', наброситься {вдоволь, много побросать) разг.
накйдатися, навёргатися. набрбсить см. набрасывать^ набрбситься см. набрасываться^ иабрбска' 1. {действие) накидання (с.); накидання; накрёслювання; ср. набрасывать' 1—2; 2. {предмет или материал) спец. накид, -у {м).
иабрбска^ 1. {действие) накидання (с.); напинання; 2. накрёслювання; ср. набрасывать^ 1—2.
наброснбй спец. накиднйй.
набрбсок начерк, -у, нарис, -у, реже шкіц;
{эскиз — ещё) ескіз, -у. набрбшениый 1. накйнутий, накйнений; напнутий; 2. накйданий, накрёслений. Ср. набрасывать^ 1—2. набрызганный набрйзканий, напрйсканий;
наляпаний. Ср. набрызгивать, набрызгиваиие набрйзкування. набрызгивать / набрызгать набрйзкувати, -ую, -уєш / набрйзкати и мног. понабрйзку- вати, напрйскувати / напрйскати, напйр- скувати / напйрскати; {разбрызгивая капли; пачкая — ещё) наляпувати, -ую, -уєш / наляпати и мног. поналяпувати, набрызгиваться набрйзкуватися, -ується; наляпуватися. Ср. набрызгивать, набрюзжйть разг. набурчати, набуркотати, -очу, -очеш, набуркотіти, -очу, -отйш; и. [в] уши уст. натуркати (натурчати) вуха (у вуха, повні вуха), набрюзжаться разг. набурчатися, набуркота- тися, -очуся, -очешся, набуркотітися, -очуся, -отйшся. набрі&шиик начерёвник. иабрі&шньїй начерёвний. набрйклый и набрякший разг. якйй (що) набряк (набух), набряклий, набухлий, набрйкнуть разг. набрякнути и мног. понабрякати, набухнути, набузйть прост, набешкетувати, -ую, -уєш. набуитовйться разг. набунтуватися, -уюся, -уєшся, набаламутитися, -учуся, -утишся, набуравленный насвёрдлений, набуравлений, набуравливать / набуравить насвёрдлювати, -юю, -юєш / насвердлйти, набуравлювати / набуравити, -влю, -виш.


набурйть
354
навйльщик
набурйть техн. насвердлйти. набутйть см. набучиватьЧ набухйние набухання, набрякання; бубнявіння. Ср. набухйть. набухать сов., прост, набухати; {налить сверх меры — ещё) разг. набурити, набухать / набухнуть набухати / набухнути, набрякати / набрякнути имног. понабрякати; {р семенах, почках дерева — еще) бубнявіти / набубнявіти имног. побубнявіти, диал. буча- віти / набучавіти. набухвбстить диал. см. насплётннчать. набухлость набухлість, -лості, набряклість, набухлый, набухший набухлий, набряклий; набубнявілий, диал. набуч^вілий. Ср. набухать.
набученный^ строит, набучений. наб^ченный^ назблений, налужений, набучиванне^ строит, набучування. наб^чнванне^ назолювання, налужування. набучнвать* / набутйть строит, набучувати, -ую, -уєш / набутйти, -бучу, -бутйш. набучнвать^ / набучить {бельё) назолювати, -юю, -юєш / назолйти, -золю, -золиш, налужувати, -ую, -уєш / налужити, набушевать разг. набушувати, -ую, -уєш; {о ветре, воде, огне и т. п. — ещё) набурхати. набушеваться набушуватися, -уюся, -уєшся;
набурхатися. Ср. набушевать, набуйнить разг. набешкетувати, -ую, -уєш, нашурубурити. набуйниться набешкетуватися, -уюся, -уєшся. набычиться прост, насупитися, -плюся, -пишся; н. от обйды насупитися від образи, навйб см. наббб. навйга ихт. навага, м. дорш. наваждёние {призрак, обманчивое видение) мана, мара {ж)', {непонятное явление — ещё) наслання, навождёння. навйжнй ихт. наважачий, наважий, доршо- вий.
навйксить наваксувати, -ую, -уєш, вйваксу- вати.
навакшенный наваксований, навйл 1. {действие) навалювання (с.); накидання, навертання; ср. навйливать^ 1; 2. {груда, куча) навал, -у; 3. мор. навал, навйленный навалений; накиданий, навернутий, навёрнений. Ср. навйливать* 1. наваливаемый навалюваний; накйдуваний;
накочуваний, наваливание навалювання; накидання, навертання. Ср. наваливать' 1.
навйливать' / навалйть 1. навалювати, -юю, -ЮЄШ / навалйти, -валю, -валиш и мног. понавалювати; {набрасывать — ещё) накидати / накидати и мног. понакидати, разг. навертати / навернути, -верну, -вёрнеш и мног. понавертати; {чем-л. тяжёлым сверху — ещё) разг. привертати / привернути; --йло мибго снёгу безл., разг. навалйло (накйдало, навернуло) багато снігу; 2. {пе- рен.: скопляться, появляться во множестве) безл., разг. насувати / насунути; {набиться
— 	ещё) сов., разг. натйснутися; ~йло мнбго нарбду насунуло (натйснулося) багато народу (людёй).
навйливать^ / навалйть 1. навалювати, -юю, -ЮЄШ / наваляти; {накатать — ещё) сов. накачати; {налепить — ещё) сов. наліпйти, -ліплю, -ліпиш; 2. {набросать, повалить) сов., прост, наваляти, разг. навернути, -верну, -вёрнеш; 3. {небрежно написать, нарисовать) сов., прост, наляпати и мног. поналяпувати, -ую, -уєш, набазграти. наваливаться’ / навалйться 1. навалюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / навалйтися, -валюся, -залишся; {налегать — ещё) налягати / налягтй, -ляжу, -ляжеш; 2. (на что — набрасываться с жадностью) прост, допадатися / допастися, -падуся, -падёшся (до чого); 3. {падать во множестве) разг. навалюватися / навалйтися; {насыпаться) насипатися / насйпа- тися, -плеться; {нападать) сов. нападати; 4. несов., страд, навалюватися, -юється; накидатися, навертатися; привертатися; ср. на- вйливать' 1. наваливаться^ навалюватися, -юється. Ср.
навйливать^ 1. навйлка разг. 1. {действие) навалювання, навалення (с.); накидання, навертання; в ~ку навалом; ср. навйливать' 1; 2. мор. напливання, наплиття. навалом нареч. навалом, насипом, купою; ётих товаров здесь н. цих товарів тут навалом.
навалоотббйка горн, наваловідбивання (с.), м. наваловідбій, -бою. навалоотббйщик горн, наваловідбійник, навйлочньїй техн. 1. {относ щийся к навалу, навалке) накиднйй; 2. {служащий для наваливания) навалювальний, навальный CM. навйлочный 1. навйльщик горн, навальник, навалювач, накладальник, накладач, -а, навантажувач.


навйльщица
355
навёрнутый
навйльщица горн, навальниця, навалювачка, накладіньниця, накладачка, навантажувачка. навйлянньїй 1. наваляний; наліплений; 2. на- валяний; навернутий, навернений; 3. наляпаний, набазграний. Ср. навйливать^ 1—3. навалйть см. нав^ливать^. навалиться разг. навалятися; {нанежиться лёжа — ещё) разг. вйкачатися, вйлежатися. навйр навар, -у; {похлёбка — еще) ж., уст. щерба; грибнбй н. грибнйй навар; снять н. с чего перен. зібрати вершок з чого; мати зиск (пожйток, вйгоду, кбрйсть) з чого. наваренный наварений; наготовлений. Ср.
навйрнвать. навйрнванне наварювання; наготбвлювання, наготовляння. Ср. наваривать, навйрнвать / наварйть наварювати, -юю, -юєш / наварйти, -варю, -вариш и мног. понаварювати; {стряпать — ещё) наготовлювати, -юю, -юєш и наготовляти / наготувати, -ую, -уєш и наготовити, -влю, -виш и мног. понаготовлювати и понаготовляти, навариваться / наварйться {удлиняться путём наваривания; привариваться) разг. наварюватися, -юється / наварйтися, -вариться.
наваристый наваристий; н. суп навариста юшка, наваристий суп. навйрка техн. наварка; {неоконч. д. — обычно) с. наварювання, наварнбй техн. наварнйй; {наваренный — ещё) наварений, наварный разг. наварний; {наваристый) наваристий, наваррский наваррський, наверх наварх.
навастривать / навострйть разг. 1. наго стрювати, -юю, -ЮЄШ / нагострйти, -гострю -гостриш и мног. понагострювати; {натачи вать — ещё) наточувати, -ую, -уєш наточйти, -точу, -тбчиш и мног. понатб чувати; ~йть кбгти (зубы) на кого перен. разг. нагострйти кігті (зуби) на кого; ~йть лыжи см. лыжи; ~йть уши (ухо) см. ухо 1
2. 	см. вразумлііть. навастриваться / навострйться 1. {приобре тать умение, ловкость^ разг. налбмлюва тися, -ююся, -ЮЄШСЯ / наломйтися, -ломлюся -лбмишся, наламуватися, -уюся, -уєшся наламатися; 2. несов., страд, нагбстрюва тися, -юється; наточуватися, -ується; ср навастривать 1.
навйтить разг. підбйти (-діб’ю, -діб’єш) ватою.
навйха {длинный складной нож) наваха, навйхи мн., этнол. навахи, -ів. навйщивание навощування, навосковування, навйщивать / навощйть навощувати, -ую, -уєш / навощйти, навоскбвувати, -овую, -овуєш / навоскувати, -ую, -уєш. навйщиваться навощуватися, -ується, навосковуватися, -овується. навевйние навівання.
навевйть / навёять навівати и навіювати, -юю, -юєш / навіяти и мног. понавів^ти и понавіювати; метёль ~яла снёга завіріоха (метелиця) навіяла (намела) снігу; н. грусть навівати смуток; -ять хлёба навіяти збіжжя, навевйться навіватися, навіюватися, -юється. наведёние наведення, {неоконч. д. — ещё) наводження; для ~ия справок щоб довідатися (дізнатися), для довідування, для дізнавання, наведённый навёдений. навёдывать / навёдать уст. відвідувати, -ую, -уєш / відвідати, навідувати / навідати, навёдываться / навёдаться {посещать) разг. навідуватися, -уюся, -уєшся / навідатися; -дайтесь чёрез день навідайтеся чёрез день, навезённый навезений. Ср. навозйтьЧ навезтй см. навозйтьЧ
навёнвание навівання, навіювання. Ср. наве- вйть.
навёивать см. навевйть. навёиваться см. навевйться. навёк, навёки нареч. навіки, навік, навік-віки, навіки-віків, на віки вічні, навелйчивать см. величйть. наверббванный навербований, набраний, наверббвывать / навербовйть навербовувати, -бвую, -овуєш / навербувати, -ую, -уєш и мног. понавербовувати, набирати / набрати, -беру, -берёш. наверббвываться навербовуватися, -бву- ється, набиратися, навёрно 1. нареч., разг. напевно, напевне, пё- вно, пёвне, реже допёвно, допевне, разг. запёвно, запёвне; 2. вводи, сл. напёвно, напё- вне, пёвно, пёвне, пёвна річ, мабуть, разг. запёвно, запёвне. навёрное 1. уст. см. наверняка 1; 2. см. навёрно 2.
навёрнутый 1. навернутий, навернений; намотаний; ср. навёртывать* 1—3; 2. см. на- вёрченный.


наверн^ь
356
навеснбй
навернуть см. навёртывать^ навернуться см. навёртываться, навернякй и уст. навернйк нареч., разг.
1. 	(несомненно) напевно, напёвне, пёвно, певне, реже допевне, допевне, уст. на певність; {обязательно) обов’язково,/?азг. запёв- но, запёвне; зн^ю напёвно (напёвне, пёвно, пёвне) знаю; 2. {безошибочно) напёвно, напёвне; дёйствовать діяти напёвно (напёвне).
навёрстанный' надолужений. Ср. навёрсты- вать^
навёрстанный^ полигр. навёрстаний. навёрстываемый надолужуваний. Ср. на- вёрстыватьЧ навёрстывание надолужування. Ср. навёр- стывать^
навёрстывать' / наверстать {восполнять упущенное) надолужувати, -ую, -уєш и реже надолужати / надолужити; «-^ть потёрянное врёмя надолужити втрачений (згаяний) час. навёрстывать^ / наверстать полигр. навёр- стувати, -ую, -уєш / наверстати, навёрстываться' / наверстаться надолужуватися, -ується / надолужитися. Ср. навёрстывать'.
навёрстываться^ полигр. навёрстуватися, -ується.
навертёть см. навёртывать^, навёрчивать. навертёться' сов. см. навёртываться 1,2. навертёться^ см. наверчиваться, навертёться^ {покружиться, повертеться вдоволь) сов., разг. накрутйтися, -кручуся, -крутишся; набёгалась, ~ёлась и устйла набігалася, накрутйлася й утомйлася. навёртка 1. см. навёртывание; 2. {буравчик) свёрдлик {м.), буравчик, навёртывание накручення, навёрчення, {не- оконч. д. — еще) накручування, навірчування.
навёртывать' / навернуть 1. навірчувати, -ую, -уєш / навернути, -верну, -вёрнеш; {наматывать^ намотувати, -ую, -уєш / намотати; 2. см. навёртывать^; 3. {много, с аппетитом есть) разг. навертати / навернути; ~уть тарёлку борщй навернути мйску борщу.
навёртывать^ / навертёть {надевать вращением по винтовой линии) накручувати, -ую, -уєш / накрутйти, -кручу, -крутиш и мног. понакручувати, навірчувати, -ую, -уєш / навертіти, -рчу, -ртйш; н. гййку накручувати гайку (мутру).
навёртываться / навернуться 1. навірчуватися, -ується / навернутися, -вёрнеться; {наматываться) намотуватися, -ується / намотатися; 2. {вращаясь по винтовой линии, наматываться) накручуватися, -ується / накрутйтися, -крутиться, навірчуватися / навернутися; 3. {появляться, выступать —о слезах) навертатися / навернутися, набігати / набігти, -біжйть; слёзы ~улись на глазй сльози набігли (навернулися) на очі; 4. {случайно оказываться) разг. траплятися / трапитися, випадати / вйпасти; {прийти кстати) сов. нагодйтися, -джуся, -дйшся; дулась поёздка в Москву вйпала (трапилася) мандрівка (поїздка) до Москвй; -улся удббньїй случай трапилася слушна (добра) нагода; он «-улся кстати він нагодйвся до- рёчно.
навёрх нареч. нагору, навёрх; {вверх) угору, наверху нареч. нагорі, наверху; угорі; О правда, что м^сло: всё н. правда, як олія (олйва), навёрх вййде. навёрченный навёрчений, накручений. Ср.
навёртывать^ навёрчивание навірчування, накручування, навёрчивать / навертёть навірчувати, -ую, -уєш / навертіти, -рчу, -ртйш, накручувати / накрутйти, -кручу, -крутиш, навёрчиваться / навертёться навірчуватися, -ується / навертітися, -вёртиться, накручуватися / накрутйтися, -крутиться, навёс 1. навіс, -у, с. накриття; {полотняный — обычно) намёт, -у; {для хранения сена, необмолоченного хлеба — ещё) диал. оборіг, -рогу; {род сарая) ж. повітка, шіпка, диал. шопа; 2. {выступающая часть) намёт, навіс; {преим. над входной дверью, крыльцом и т. п.
— 	ещё) піддашшя {с.), піддашок, -шка, дашок, -шка, острішок, -шка. навеселё нареч., разг. напідпйтку, під чаркою, навеселіться разг. навеселйтися. навёсец и навёсик уменьш. намётик; дашок, -шка.
навёсистый разг. {нависший) навйслий; {свисающий) якйй (що) звисає, навёсить см. навёшивать'. навёска 1. {действие) навішення, {неоконч. — ещё) навішування (с.); 2. {дверная и т. п. петля) завіса; 3. {отвешенное количество вещества) хим. наважка, навёсно нареч., воен. навісно, навеснбй начіпнйй, навіснйй; {висячий) висячий; -'нйя дверь начіпні двёр1; н. замбк висячий замок, разг. колодка.


навёсный
357
навигация
навёсный 1. навісний; ср. навёс 1; 2. см. навеснбй; 3. навісний; н. огбнь воен. навісний вогонь (огонь), навестй см. наводйть. навестйть см. навещать, навёт уст. наклеп, -у, наговір, -вору, ж. намова, обмова.
навётник, навётчик уст. наклепник, поклепник, намовник, обмовник, навётница, навётчица уст. наклёпниця, поклепниця, обмовниця, навётренный навітряний, навёчно парен, навічно, навіки, навік; передать н. {землю и т. п.) передати навічно (на бёзв1к).
навёчный прост, довічний, навёшанный^ навёшенный навішений, понавішуваний, почёплений, начеплений, поначіплюваний. Ср. навёшиватьЧ навёшанный^ наважений. Ср. навёшивать^. навёшиваемый навішуваний, начіплюваний;
навіснйй, начіпнйй. Ср. навёшиватьЧ навёшивание^ навішування, начіплювання.
Ср. навёшиватьЧ навёшивание^ наважування. Ср. навёши- вать^
навёшивать^ / навёсить и навёшать (вешать) навішувати, -ую, -уєш / навісити, -вішу, -ві- сиш и мног. понавішувати, чіпляти / по- чепйти, -чеплю, -чепиш, начіплювати, -юю, -юєш / начепити и мног. поначіплювати и поначіпляти; н. дверь навішувати (начіплювати) двері, навёшивать^ / навёшать {на весах) наважувати, -ую, -уєш / наважити и мног., разг. понаважувати. навёшиваться' навішуватися, -ується, чіплятися, начіплюватися, -юється. Ср. навё- шиватьЧ
навёшиваться^ наважуватися, -ується. Ср.
навёшивать^ навещйние уст. відвідування, провідування, навідування, навещать / навестйть (кого-что) відвідувати, -ую, -уєш / відвідати (кого-що), навідуватися, -уюся, -уєшся / навідатися (до кого-чого), навідувати / навідати (кого-що); {проведывать) провідувати / провідати (кого-що), разг. перевідувати / перевідати (кого-що). навещаться відвідуватися, -ується, провідуватися.
навещённый відвіданий, провіданий, навёянный навіяний.
навёять CM. навевйть.
нйвзничь нареч. навзнак, навзнакй, горілйць, разг. догоричерева; лежать н. лежати горілйць (навзнак, навзнакй); упйсть н. упасти навзнак (навзнакй). навзрыд: плакать н. ревно (ревне) плакати, рйдма ридати, рёвма ревіти, навиваемый навйваний; накручуваний; намотуваний; навивнйй. Ср. навивать 1—2,4. навивальный спец, навивальний; накручу- вальний; намотувальний. Ср. навивать 1. навивальщик спец, навивальник; накручу- вальник; намотувальник. Ср. навивать 1. навивйльщица спец, навивальниця; намотувальниця. Ср. навивать 1. навивание 1. навивання; накручування; намотування; 2. накручування; 3. накладання;
4. 	навівання, навіювання, нанесення. Ср. навивать 1—4. навивать / навйть 1. навивати / навйти, -в'ю, -в’єш; {накручивать — обычно) накручувати, -ую, -уєш / накрутйти, -кручу, -крутиш и мног. понакручувати; {наматывать — обычно) намотувати, -ую, -уєш / намотати и мног. понамотувати; 2. {завивать волосы) накручувати / накрутйти и мног. понакручувати;
3. 	{укладывать на воз) накладати / накласти, -кладу, -кладеш; 4. {наносить снегу, сугробы и т. п.) навівати и навіювати, -ює / навіяти и мног. понавівати, наносити / нанестй и мног. понаносити, навиваться / навйться 1. навиватися / на- вйтися, -в’ється; накручуватися, -ується / накрутйтися, -крутиться и мног. понакручуватися; намотуватися, -ується / намотатися; ср. навивать 1; 2. несов., страд, навиватися; накручуватися; намотуватися; накручуватися; накладатися; навіватися, навіюватися, -юється, наноситися; ср. навивать 1—4.
навивающий 1. прич. якйй (що) накручує и т. п.; CM. навивйть 1—4; 2. прил. навивальний; накручувальний; намотувальний, навйвка навивання (с.); накручування; намотування. Ср. навивать 1. навивнбй спец, навивнйй. навигйтор навігатор, навигаторский навігаторський. навигацибнньїй навігаційний; ~нная к^рта навігаційна карта; н. нерйод навігаційний період.
навигация навігація; воздушная н. повітряна навігація; открыть -'ИЮ відкрйти навігацію.


навигрйф
358
наводйть
навигрйф авиа навіграф, навидаться и навйдеться разг. надивитися, -дивлюся, -дйвишся, набачитися, навизжаться разг. наверещатися, навища- тися; наскавучатися, накувікатися. Ср. визжать.
нйвий этногр. навський, мавський, мертвецький; Нйвий день Навський (Мавський, Мертвецький) Великдень, навйкула бот. навікула. навйльник диал. 1. {большие вилы) вйла {род. мн. вил); 2. {охапка сена, соломы и т. п. на вилах) навйлок, -лка, навйльник. навйнченный нагвйнчений, накручений, навйнчивание нагвйнчування, накручування.
навйнчивать / навинтйть и навинтовйть
нагвйнчувати, -ую, -уеш / нагвинтйти, -нчу, -нтйш имног. понагвйнчувати, накручувати, -ую, -уеш / накрутйти, -кручу, -крутиш и мног. понакручувати, навйнчиваться / навинтйться нагвйнчува- тися, -ується / нагвинтйтися, накручуватися, -ується / накрутйтися, -крутиться, навирйть / наврать разг. набріхувати, -ую, -уеш / набрехати, -брешу, -брешеш и мног. понабріхувати; {говорить небылицы, вздор
— 	ещё) разг. наплітати / наплестй, -плету, -плетеш, вибріхувати / вйбрехати, -брешу, -брешеш; О ~врйть с три кброба наказати (намолоти) сім мішків (три мішкй) гречаної вовни [і всі неповні]; наказати (наговорйти) на вербі груші (на осйці кислйці). навираться набріхуватися, -ується; наплітатися. Ср. навирать, нйвис {у лошади) спец, хвіст і грйва. нависйние разг. нависання, нависать / навйснуть 1. нависати / навйснути и мног. понависати; {свисать — ещё) звисати / звйснути и мног. позвисати и разг. понавішуватися, -ується; 2. перен. нависати / навйснути; {угрожать — ещё) несов. загрожувати, -ує, разг. вйсіти тінню; ~йет опасность нависає (загрожує) небезпёка. нависающий якйй (що) нависає и т. п.\ см.
нависать; н. бёрег нависень, -сня. навйслость разг. навйслість, -лості. навйслый разг. навйслий; звйслий; ~лая стенй похйлена (нахйлена) стіна. Ср. нависать 1.
навйсший 1. якйй (що) навйс (звйс); навйслий; звйслий; 2. якйй (що) навйс (загрожує); навйслий. Ср. нависать 1—2.
нйвись разг. навис, -у {м). навйтый и навитбй 1. навйтий; накручений; намотаний; 2. накручений; 3. накладений;
4. 	навіяний, нанесений. Ср. навивать 1—4. навйть см. навивать, навйться см. навиваться, нйвкось см. нйнскось. навкр^рия ист. навкрарія. нйвкрест см. нйкрест.
навластвовать разг. наволодарювати, -юю, -юєш.
навластвоваться разг. наволодарюватися, -ююся, -юєшся. навлекать / навлёчь (на кого-что) викликати и реже виклйкувати, -ую, -уєш / вйкликати, -кличу, -кличеш (до кого-чого), натягати и натягувати, -ую, -уєш / натягтй, -тягну, -тягнеш и натягнути (на кого-що); {накли- каті^ накликати / наклйкати, -клйчу, -клй- чеш (на кого-що); н. на себй нодозрёние викликати до себе підозру (підозріння), накликати (стягати) на себе підозру (підозріння); ~ёчь на себй беду стягтй на сёбе біду (лйхо); напитати собі бідй (лйха). навлекйться викликатися, виклйкуватися, -ується; накликатися. Ср. навлекать, навлёкший якйй (що) наклйкав (вйкликав, стяг).
навлечённый вйкликаний, натягнений; на- клйканий. Ср. навлекать, навбвсе диал. назавждй.
наводймьій наводжуваний; напроваджуваний; рихтований. Ср. наводйть. наводйть / навестй наводити, -джу, -диш / навестй, -веду, -ведеш и мног. понаводити; {перен.: тоску, страх и т. п. — обычно) наганяти и нагонити / нагнати (нажену, наженёш); {направлять на что; приводить — ещё) разг. напроваджувати, -ую, -уєш / напровадити, -джу, -диш; {нацеливать — ещё) разг. рихтувати, -ую, -уєш / нарихтувати; ~вестй на мысль кого навестй (наштовхнути, навернути, справити) на думку кого, дати на розум кому, ~вестй на ум (рйзум) навестй на розум, напоумити, -умлю, -умиш; н. крй- тику на кого-что см. крйтика; н. орудне наводити (рихтувати) гармату; н. порйдок наводити порядок (лад), робйти (давати) лад, порядкувати, -ую, -уєш; н. скуку (тоску) на кого наводити (наганяти и нагонити) нудьгу (нудоту) на кого, разг. нудйти (нуджу, нудиш) кого; н. ужас наганяти (наводити) жах, завдавати жаху.


наводйться
359
наволакивать
наводйться наводитися, -ться; наганятися. Ср. наводйть.
навбдка 1. {действие) наведення, (неоконч. — ещё) наводження, націлювання (с.); 2. воєн. націл, -у (м.\ націлення, навбдка; бить пря- мбй ~кой бйти прямйм наділом (націлен- ням, прямою наводкою), наводнёние 1. повідь, -воді, повінь, -вені, диал. павідь (ж.); 2. {действие) затоплення, наводнення, {неоконч. — ещё) затоплювання, наводнювання; залиття, {неоконч. — обычно) заливання; наповнення, наводнення, {не^ оконч. — ещё) наповнювання; ср. иаводийть 1—2.
наводнённый 1. затоплений, наводнений; за- лйтий, заллятий; 2. наповнений, наводнений. Ср. наводнить 1—2. наводнбй наведений, навіднйй; н. мост наведений (навіднйй) міст, наводняемость затоплюваність, -ності, наводнюваність, наводняемый 1. затоплюваний, наводнюваний; залйваний; 2. наповнюваний. Ср. наводніть 1—2. наводніть / наводнйть 1. уст. затопляти и затоплювати, -юю, -юєш / затопйти, -топлю, -топиш имног. позатоплювати и позатопляти, наводняти и наводнювати, -юю, -юєш / наводнйти; {заливать) заливати / залйти, -ллю, -ллєш и реже залляти, -ллю, -ллєш и мног. позаливати; 2. {перен.: наполнять) наповняти и наповнювати, -юю, -юєш / наповнити, наводняти / наводнйти; н. рынок наповнювати рйнок. наводніться / наводніться 1. уст. наводнятися и наводнюватися, -юється / навод- нйтися; 2. {перен.: наполняться) наповнятися и наповнюватися, -юється / наповнитися, наводнятися / наводнйтися; 3. несов., страд. затоплятися, затоплюватися, -юється, наводнятися, наводнюватися; заливатися; наповнятися, наповнюватися, наводнятися; лугі ~йлись луки залило (затопйло). Ср. наводніть 1—2.
навбдчнк в разн. знач, навіднйк, -а, реже наводчик.
навбдчица в разн. знач, навіднйця, реже на- вбдчиця.
наводіщий 1. прич. якйй (що) наводить (наганяє); ср. наводйть; 2. прил. навіднйй; н. вопрбс навідне питання (запитання), навоёванный навойований; здобутий на війні. Ср. навоевіть.
навоевіть прост, навоювати, -юю, -юєш; {добыть войной — ещё) здобути (-буду, -будеш) на війні, навоевіться разг. навоюватися, -ююся, -юєшся, поповоювати, -юю, -юєш. навбженньїй 1. угноєний; 2. загйджений. Ср.
навбзнть 1—2. навбз гній {род. гною). тъЬчеи,уменьш.-ласк. гнійок, -йка. навбзнть 1. угноювати, -юю, -юєш; 2. {пачкать навозом, чем-л. грязным) разг. загйджу- вати, -ую, -уєш. навозйть' / навезтй навозити, -вожу, -возиш / навезтй и мног. понавозити, навозйть^ сов. навозйти, -вожу, -возиш, навбзнться 1. угноюватися, -юється; 2. разг.
загйджуватися, -ується. Ср. навбзнть 1—2. навозіться'/7азг. 1. {привозиться) несов. навозитися; 2. {долго, много повозить) сов. навозйтися, -вожуся, -возишся, поповозйти, -вожу, -возиш, навозіться^ сов. 1. разг. навозйтися, -вожуся, -возишся, навовтузитися, -ужуся, -узишся, натовктйся, -вчуся, -вчешся; 2. (с кем-чем, около кого-чего — нахлопотаться, намучиться) разг. навозйтися, поповозйтися (з ким-чим, коло кого-чого); напоратися (коло кого-чого, реже з ким-чим), разг. наморочитися, попоморочитися (з ким-чим); {нанянчиться) разг. напанькатися, попопанькатися (з ким-чим). навбзка навезення (с.).
навбзник 1. энтом. гнояк, -а, гнойовйк, -а,
ж. 	рййка; 2. {ящик для навоза) диал. гноярка {ж)\ 3. {возчи}^ гнояр, -а, возій, -ія [гною], навбзннца с.-х., диал. 1. {вывозка навоза, время вывозки) гнойовйця; 2. {телега) віз {род. воза), гноянйк, -а (л/.), навознбй, навбзный привезений, навізнйй, привізнйй. Ср. навозіть*. навбзный гнойовйй; ~ная куча гноївня, гноїще, гноярка; -'Ное удобрённе гнойове добриво; н. жук CM. навбзник 1. навозоногрузчик с.-х. гноєнавантажувач. навозоразбрісьіватель с.-х. гноєрозкидач, -а. навозоудалёние с.-х. гноєвйведення. навозохранілище с.-х. гноєсховище, навбй в разн. знач, навій, -вбю. навбйный в разн. знач, навійний, наволікивать / наволбчь и наволочіть прост, наволікати / наволоктй, -очу, -очеш; натягати / натягтй и натягнути, -тягну, -тягнеш; {о тучах — обычно) безл. нахма-


наволакиваться
360
навряд
рювати, -ює / нахмарити, нахмарюватися, -юється / нахмаритися, захмарювати / захмарити, захмарюватися / захмаритися, разг. насуплювати, -ює / насупити; ~окл6 на нёбе нахмарило, нахмарилося, захмарило, захмарилося, заволокло нёбо хмарами, разг. насупило, нёбо насупилося, наволакиваться прост, наволікатися; натягатися.
наволноваться разг. нахвилюватися, -ююся, -юєшся.
нйволок диал. 1. {низменный берег реки, заливной луг) оболонь, -ні {ж), оболоння (с.), диал. береговина {ж)\ 2. {небольшая возвышенность) пагорб, згірок, -рка; 3. {облако) хмара {ж)\ {туман) туман, -у. нйволока см. наволочка, наволбкший якйй (що) натяг, наволочённый прост, наволочений; натягнений, натягнутий. Ср. наволакивать, наволочйть см. наволакивать, наволочка наволочка, наволока, пошивка, пошиванка; {нижняя — обычно) напірник {м.), насипка.
НЙВОЛОЧНЫЙ наволочний, пошивковий; напір- никовий. Ср. наволочка, нйволочь см. нйволок 3. наволбчь см. наволакивать, навонйть прост, насмердіти, -джу, -дйш, разг. навоняти. навораживать / наворожйть разг. 1. наворожувати, -ую, -уєш / наворожйти, -ожу, -ожиш и мног. понаворожувати; 2. {навораживать, наколдовывать) заворожувати / заворожйти, зачаровувати, -овую, -овуєш / зачарувати, -ую, -уєш.
наворачивать / наворотйть 1. разг. навертати / навернути, -верну, -вёрнеш и мног. понавертати; {нагребать — ещё) нагортати / нагорнути, -горну, -горнеш и мног. понагортати; 2. {накручивать) несов., разг. накручувати, -ую, -уєш, навірчувати, перен., разг. накручувати / накрутйти; 3. (чего — беспорядочно наговорить, написать) сов., разг. нагородйти, -оджу, -одиш (чого), наплестй, -плету, -плетёш (чого); 4. {управлять кем-, чем-л.) несов., прост, заправляти; 5. {єсть с аппетитом) несов., прост, навертати / навернути.
наворачиваться 1. навертатися; 2. накручуватися, -ується, навірчуватися. Ср. наворачивать 1—2. наворбванный накрадений.
наворбвывать / наворовать накрадати / накрасти, -краду, -крадеш и мног. понакрадати, наворбвываться накрадатися, наворожённый 1. наворожений; 2. заворожений, зачарований. Ср. навораживать 1—2.
наворожйть см. навораживать, наворотйть см. наворачивать, наворбтный надворітний, надбрамний, ворітний.
тъорбты мн., разг. накрути, -ів. наворбчать разг. навернути, -верну, -вёрнеш. наворбчаться разг. навернутися, -вёрнеться. наворбченный' 1. навёрнений, навёрнутий; нагбрнений, нагорнутий; 2. накручений. Ср. наворачивать 1—2. наворбченный^ навёрнений, навёрнутий. Ср.
наворбчать. наворошённый нагрёбений, нагромаджений;
навёрнений, навёрнутий. Ср. наворошйть. наворошйть разг. нагребтй, нагромадити, -джу, -диш; {наворотить) навернути, -верну, -вёрнеш 1/л1«ог.,/?азг. понавертати, наворсбванный, наворшённый текст, наворсований, наворсовать, наворсйть текст, наворсувати, -ую, -уєш, наворсйти, -ршу, -рсйш. наворчать разг. набурчати, нагарйкати, на- гйркати.
наворчаться разг. набурчатися, набуркота- тися, -очуся, -очешся, набуркотітися, -очуся, -отйшся, намуркотатися, намуркотітися, нагарйкатися, нагйркатися. навострённый нагострений; наточений. Ср.
навастривать 1. навострйть см. навастривать, навострйться см. навастриваться, навощённый навощений, навоскований, навощйть см. навйщивать. навранный понабріхуваний; наплётений, вйбреханий. Ср. навирать, наврйть см. навирать.
навраться {изовраться) разг. набрехатися, -брешуся, -брёшешся. навредйть 1. нашкодити, -джу, -диш, наробйти (-роблю, -робиш) шкоди, зробйти шкоду; (кому — ещё) разг. насолйти, -солю, -солиш; 2. {повредить что-л) перен., диал. пошкодити, ушкодити, навруз этногр. навруз, -у. навряд, наврйд ли нареч., разг. навряд, навряд чи (щоб); н. он придёт навряд [чи] він прййде.


навсегцй
361
нав^1зываться
навсегдй нареч. назавждй, разг. назавше, до віку, до суду, до суду-віку; раз [и] н. раз [і] назавждй; см. ещё навёк. навскйдку нареч., воен., охотн. схвату. навстрёчу нареч. назустріч,устріч; идтй и. кому ІТЙ назустріч кому, {встречать) разг. перестрівати кого. навыверт нареч., разг. навйворіт. навыворот нареч., разг. 1. {наизнанку) навйворіт; 2. {наоборот) навпакй,/?азг. навйворіт и вйворотом; дёлать всё н. робйти все навпакй; шйворот-н. навпакй; шкерёбёрть. навыдумывать, навыдумать разг. навигадувати, -ую, -уєш и мног. понавигадувати, навидумувати и мног. понавидумувати, нйвык навичка {ж.), навик, -у; приобретать н. набувати навичок (навички); трудовые ~ки трудові навички, навыкат, навыкате нареч.: глазй ~ат (~те) витрішкуваті 6ч\,разг. банькаті (банькуваті, булькаті, вирлаті) очі, очі бульками, навьїкйть / навыкнуть прост, звикати / звикнути и реже звйкти, -кну, -кнеш, призвичаюватися, -ююся, -юєшся / призвичаїтися и реже призвйчитися и мног. попризвичаюватися, разг. навикати / навйкнути и мног. понавикати; {совершенствуясь — ещё) разг. наламуватися, -уюся, -уєшся / наламатися.
навыкший 1. прич. якйй (що) звик и т.п.', см.
навыкать; 2. прил. звйклий, навйклий. навылет нареч. навйліт, наскрізь; он рйнен в грудь и. його поранено в груди навйліт (наскрізь); йому пробйто (прострёлено) груди наскрізь.
навынос {вне того места, откуда вынесено) нареч., разг. навйнос; раснйвочно и и. уст. чарками й навйнос; на питуще та навйнос; чарками й пляшками, навыпуск нареч. навйпуск; носйть рубйху н.
носйти сорочку навйпуск. навырез нареч. навйріз; продажа арбузов н.
продаж кавунів навйріз. навыться {наплакаться) разг. наскйглитися, попоскйглити. навытяжку: стойть и. стояти струнко
(вйструнчившись). навь {мертвец) этногр. мрець {род. мерця), уст. нав.
навыбченный нав’ючений, навыбчивание нав’ючування, навыбчивать / навыЬчить нав’ючувати, -ую, -уєш / нав’ючити и мног. пов’ючити.
навыбчиваться / навыбчиться нав’ючуватися, -уюся, -уєшся / нав’ючитися, навіїзанньїй 1. нав’язаний; наплётений; 2. на- кйнутий, накйнений, нав’язаний. Ср. навязывать 1—2. навязйть^ см. навязывать, навязйть^ / навйзнуть нав’язати / нав’язнути и нав’язти, -зну, -знеш; {налипать) налипати / налйпнути и мног. поналипати; навйзло в зубйх у кого см. зуб 1. навязаться CM. навязываться. навЯзка нав’язування (с.). навязнувший якйй (що) нав’яз (нав’язнув). навЯзчиво нареч. нeвiдчёпнo, нав’язливо; настйрливо, причёпливо, набрйдливо, улізливо. Ср. навязчивый, навязчивость нeвiдчёпнicть, -ності, нав’язливість, -вості; настйрливість, причёпли- вість, набрйдливість, улізливість. Ср. навЯз-
ЧИВЫЙ.
навЯзчивый нeвiдчёпний, нав’язливий; {назойливый) настйрливий, причёпливий, учё- пливий; набрйдливий, улізливий; {о страхе) чіпкйй, нeвiдчёпний, непозбутній; ~вая идёя настйрлива (невідступна, непозбутня) iдёя; ~вая мысль настйрлива (причёплива, настйрна, нeвiдчёпнa) думка; н. человёк настйрлива (причёплива, набрйдлива) людйна, причёпа {м. и ж). навязываемый 1. прич. нав’язуваний; накйду- ваний; утелющуваний; 2. прил. причёпливий, учёпистий, неыдчёпний, настйрливий. навязывание 1. нав’язування; 2. накидання, нав’язування. Ср. навЯзывать 1—2. навЯзывать / навязать 1. нав’язувати, -ую, -уєш / нав’язати, -в’яжу, -в’яжеш и мног. понав’язувати; {спицами, крючком — обычно) наплітати / наплестй, -плету, -плетёш и мног. понаплітати; 2. перен. накидати / накйнути, нав’язувати / нав’язати; {всучивать — ещё) прост, утелющувати, -ую, -уєш/утелющити; н. свой идёи накидати свої iдёї; н. своіб в6- лю нав’язувати свою волю, навязываться / навязаться (кому-чему, к ко- му-чему, прост, на кого-что) 1. {настойчиво приставать, напрашиваться) разг. нав’язуватися, -уюся, -уєшся / нав’язатися, -в’яжуся, -в’яжешся (кому-чому, на кого-що); {набиваться) разг. набиватися / набйтися, -б’юся, -б’єшся и мног. понабиватися (кому, до кого- чого, на що); {цепляться) разг. начіплюватися, -ююся, -юєшся / начепйтися, -чеплюся, -чёпишся (на кого-що); н. на [моїб] гблову


наваленный
362
нагличать
(шёю) нав’язуватися (накидатися) на [мою] голову (шйю); 2. несов., страд, нав’язуватися, -ується; наплітатися, накидатися, нав’язуватися; ср. навязывать 1—2. нав^1ленный нав’ялений, навйлнванне нав’ялювання, навйлнвать / навіілнть нав’ялювати, -юю, -юєш / нав’ялйти и мног. понав’ялювати. наваливаться нав’ялюватися, -юється. нйга* нескл., м. и ж.; неизм., этнол. нага; язы- кй н. мови нага, нйга^ нескл., миф. нага, нагаданный наворбжений. Ср. нагадывать, нагйднть 1. разг. напаскудити, -джу, -диш и мног. понапаскуджувати, -ує, нагйдити и мног. понагйджувати; 2. (навредить) разг. нашкодити.
нагадывать / нагадать (предсказывать) разг. наворожувати, -ую, -уєш / наворожйти, -ожу, -ожиш.
нікгйечкл уменьш.-ласк. нагаєчка, нагаечный нагайковий, нагаєвий; канчуковий. Ср. нагййка. нагаженный напаскуджений, нагйй см. ног^й.
нагайбйк этногр. нагайбак, -а; ~кн мн. на- гайбаки, -ІВ. нагййка' нагай, -ая (м), нагайка; (плеть — ещё) м. канчук, -а; (проволочная — ещё) дротянка, нагййка^ см. ногайка, наг^йскнй см. ногййскнй. наг^н наган.
наганивать / нагонять охотн. наганяти / нагнети (нажену, наженёш). нагйнный наганний, нагйновский наганівський. нагйр нагар, -у; (окалина, шлак — ещё) ж. жужелиця, жужіль, -желі и м. -желю; снять н. со свечй зняти нагар (нагоріле) зі свічки, нагарй муз. нагара, нагйрный нагарний, нагаченный нагачений, нагачивать / нагатйть нагачувати, -ую, -уєш / нагатйти, -гачу, -гатиш и мног. понагйчу- вати.
нагачиваться нагачуватися, -ується. нагбённый уст. зігнутий, нагнутий; и. годами зігнутий (нагнутий) роками, нагвйзживать / нагвоздйть см. наколачивать 2.
нйгель (стержень) спец. нагель, нагельный спец. нйгельний.
нагйб разг. нагйн, -у, нахил, -у. нагибание нагинання, нахиляння, нагибать / нагнать 1. нагинати / нагнути и мног. понагинати, нахиляти / нахилйти и мног. понахиляти; н. вётку нагинати гілку;
и. 	гблову нахиляти голову; 2. (изготовлять гнутьём) нагинати / нагнути и мног. понагинати, нагибаться / нагнуться 1. нагинатися / нагнутися и мног. понагинатися, нахилятися / нахилйтися и мног. понахилятися; н. к водё нахилятися до водй; 2. несов., страд, нагинатися, нахилятися; ср. нагибать 1—2. нагишбм нареч.,разг. голяка, гольцем; бёгать
и. 	бігати голяка (гольцём). наглйженный напрасований; нагладжений.
Ср. наглаживать, наглаживание напрасовування; нагладжування.
наглаживать / нагладить разг. напрасовувати, -овую, -овуєш / напрасувати, -ую, -уєш и мног. понапрасовувати; (гладилкой) нагладжувати, -ую, -уєш / нагладити, -джу, -диш и мног. понагладжувати. наглаживаться разг. напрасовуватися, -овується; нагладжуватися, -ується. Ср. наглаживать, наглазёться прост, надивйтися, -дивлюся, -дйвишся, разг. налупатися очйма. наглазники (на уздечке) мн. шори (род. шор), наглйзно нареч., уст. [як] на око. наглйзный очний, наочний, наглазуренный 1. полйв’яний, наглазурб- ваний; 2. нагл азу рований. наглазурить разг. 1. (керамические изделия) полйти, -ллю, -ллєш, покрйти (-крйю, -крйєш) полйвою, наглазурувати, -ую, -уєш; 2. (сладким сиропом) наглазурувати. нагл азу риться 1. покритися (-крйється) полйвою, наглазуруватися, -ується; 2. наглазу- руватися.
наглёть нахабніти; (становиться более наглым — обычно) нахабнішати, разг. сідати (сяду, сядеш) на гблову; (становиться дерзким) ставати (стаю, стаєш) зухвалим, наглёц нахаба (м. и ж.), нахабник; зухвалець, -льця. Ср. наглый, наглецй, разг. наглйнка нахабинка, нахабність, -НОСТІ; глазй с -'Цбй очі з нахабинкою, нахабні очі. нйгличать прост, поводитися (-джуся, -диш- ся) (поводити себё) нахабно (безсоромно).


ніігло
363
наговаривать
ніігло нареч. нахабно; зухвало; н. держаться триматися (поводитися) нахабно (зухвало); н. лгать нахабно брехати. Ср. нйгльїй. нагловато нареч., разг. нахабну вато; зу хвалькувато, зухвалувато. Ср. нйгльїй. нагловатый разг. нахабнуватий; зухвальку- ватий, зухвйлуватий. Ср. наглый, наглодаться прост, нагризтися, -зуся, -зешся;
(наглотаться) наковтатися, ніглость нахабство (с.), нахабність, -ності;
(дерзость) зухвальство, зухвалість, -лості. наглотаться наковтатися; (с жадностью, торопливо — ещё) наглитатися, груб, налигатися и мног. поналйгуватися, -уємося, -уєтеся.
наглумйться (над кем-чем) наглумйтися, -млюся, -мйшся (з кого-чого, реже над ким- чим), наглузуватися, -уюся, -уєшся (з кого), наглупйть разг. зробйти (-блю, -биш) дурницю и мног. наробйти дурнйць. ніглухо нареч. наглухо; (плотно) щільно, наглушённый разг. наглушений, наглушйть разг. наглушйти, -глушу, -глу- шиш; н. рыбы наглушйти рйби. ніігльїй нахабний, безсоромний; {дерзкий) vjxbinm, реже зухвальний; быть ~ым бути нахабним, нахабніти, не мати сорому; ~лая ложь нахабна (безсоромна, відверта) брехня; ~лое поведёние зухвала поведінка; н. поступок нахабний (безсоромний) учйнок. наглядёть д и а л. наглянути, наглядіти, -джу, -диш, нагледіти,назйрити. наглядёться надивйтися, -дивлюся, -дйвишся, наглядітися, -джуся, -дйшся; н. на картйньї в музёе надивйтися на картйни в музё*1. наглйдно нареч. наочно; показать н. показати наочно, унаочнити, наглядность наочність, -ності, с. унаочнення, наглядный наочний; дёлать ~ым унаочнювати, -юю, -юєш; ~ьіе носббия наочне приладдя; н. нрнмёр наочний прйклад. наглянцевать наглянсувати, -ую, -уєш. наглянцбванный наглянсований, нагнйиванне нагноювання, нагнаивать / нагнойть нагноювати, -юю, -юєш / нагноїти, нагнаиваться / нагнойться нагноюватися, •юється / нагноїтися; рйна '^йлась рана нагноїлася.
нагнйивающий 1. прич. якйй (що) нагноює; 2. прил. нагноюваний, нагнаивающийся якйй (що) нагноюється.
нагнанный 1. нагнаний; надолужений; 2. нагнаний, накурений. Ср. нагонйть' 1,3. нагнйть см. нагонйтьЧ нагнёт вет. нагніт, -у. нагнетание нагнітання, нагнетйтель спец, нагнітач, -а. нагнетательный спец, нагнітальний, нагніт- нйй.
нагнетйть / нагнестй 1. нагнітати / нагнітйти, -гнічу, -гнітиш, несов., диал. млинкувати, -ую, -уєш; н. атмосфёру перен. нагнітати атмосферу; {из-за чего — ещё) робйти біду з чого; н. давлёние спец, нагнітати тиск; 2. {придавливать чем-л.) уст. нагнічувати, -ую, -уєш / нагнітйти, надушувати, -ую, -уєш / надушйти, -душу, -душиш; -стй нбги ббувью намуляти (натерти, -тру, -треш, надушйти) ноги взуттям, нагнетаться 1. нагнітатися; 2. нагнічуватися, -ується. Ср. нагнетать 1—2. нагнетающий 1. прич. якйй (що) нагнітає;
2. прил. нагнітальний, нагнетёние см. нагнетание, нагнетённый нагнічений, нагнивать / нагийть разг. нагнивати / на- гнйти, -гниє, нагноёние нагноєння; {о процессе — ещё) нагнивання; {о ране — ещё) м. гній {род. гною).
нагнойтельный мед. нагнійнйй; н. процёсс нагнійнйй процес, нагнойть см. нагнаивать, нагнойться см. нагнаиваться, нагнутый 1. нагнутий, нахйлений; 2. нагнутий. Ср. нагибйть 1—2. нагнуть см. нагибйть. нагнуться см. нагибаться, наговариваемый наговорюваний; набріхува- ний; обмовлюваний; нашіптуваний; натуркуваний; наклепуваний, наговаривать / наговорйть 1. наговорювати, -юю, -юєш / наговорйти, -орю, -бриш и мног. понаговорювати, набалакувати, -ую, -уєш / набалакати, сов. наказати, -кажу, -кажеш; ~йть мнбго лйшнего наговорйти зайвого, разг. ляпнути зайве; --йть рйзной ченухй наговорйти (наказати) нісенітниць (дурнйць); ~йть с три кброба наказати (наговорйти, набалакати) сім мішків (три мішкй) гречаної вовни [і всі неповні], наказати (наговорйти) на вербі груші (на осйці кислйці); 2. (на кого-что — возводить напраслину) разг. наговорювати / наговорйти


наговариваться
364
нагоніться^
имног. понаговорювати (на кого-що); (врать) разг. набріхувати, -ую, -уєш / набрехати, -брешу, -брёшеш и мног. понабріхувати (на кого-що); {оговаривать) обмовляти / обмовити, -влю, -виш и мног. пообмовляти (кого- що); {наушничать — ещё) несов., разг. нашіптувати, -ую, -уєш, натуркувати (на кого); {клеветать) разг. клепати (клепаю, клепаєш и клёплю, клёплеш) / наклепати (на кого); О дур^к сам на себй ~йривает дурень сам себё обмовляє; 3. этногр. наговорювати / наговорйти, нашіптувати / нашептати, -шепчу, -шёпчеш, замовляти / замовити, -влю, -виш.
наговариваться / наговоріться 1. разг. наговорюватися, -ююся, -юєшся/наговорйтися, -орюся, -бришся, набалакуватися, -уюся, -уєшся / набалакатися; 2. несов., страд, наговорюватися, -юється, набалакуватися, обмовлятися; нашіптуватися, -ується; наговорюватися, нашіптуватися, замовлятися; ср. наговаривать 1—3. наговёться наговітися.
наговбр 1. {навет) разг. наговір, -вору, ж. обмова; {действие — ещё) с. обмовляння, обмовлення; {поклёп — ещё) наклеп, -у; {наушничество — ещё) разг. нашепти, -ів {мн)\ 2. этногр. наговір, нашепт, -у, ж. примова, наговорённый 1. наговорений, набалаканий; 2. наговорений; набрёханий; обмовлений; натурканий; наклёпаний; 3. наговорений, нашёптаний, замовлений. Ср. наговаривать 1—3.
наговбрный 1. обмовний; 2. этногр. наговбр- ний, наговорений, нашёптаний. наговбрщик разг. обмовник; {клеветник — ещё) наклёпник,/7шг. набріхувач. наговбрщица разг. обмовниця; наклёпниця, набріхувачка. Ср. наговбрщик. нагбй голий, уст. нагйй; ~гйя грудь голі груди; ^гйя йстина гола (щйра) правда; -'ГЙе дерёвья голі дерёва. наголенный нагомілковий, наголінковий. нйголб нареч. 1. {вынув из ножен) наголо; держать шйшки н. тримати (держати) шашки наголо; 2. {о стрижке) наголо, догола; острйчь н. обстрйгти наголо (догола), наголовйтка бот. юринёя, білйця. наголбвник спец., диал. пов’язана на голову стрічка.
наголову нареч.: разбйть н. розбйти (роз- громйти) вщент (дощёнту, впень), наголодавшийся зголоднілий.
наголодаться разг. наголодуватися, -уюся, -уєшся.
нагбльньїй 1. некрйтий; н. тулуп [некрйтий] кожух; 2. {перен.: ничем не прикрытый) разг., уст. неприкрйтий. нагбн 1. нагін, -гону, {неоконч. д. — обычно) с. наганяння; 2. наганяння, накурювання. Ср. нагонйть^ 1,3. нагбнка^ наганяння, набивання, набиття (с.); н. обручёй набивання (набиття) обручів. Ср. нагоніть^ 2. нагбнка^ охотн. наганяння (с.). нагбнный прост, нагінний; ~нная волнй нагінна хвйля; н. вётер вітер-низовйк (род. вітру-низовика), нагінний вітер, нагоняемый прост, здогонюваний, наздого- нюваний; надолужуваний; набйваний; нагб- нюваний, накурюваний. Ср. нагонйть* 1—3. нагонйй разг. нагінка, натруска (ж), прочухан, ж. прочуханка; дать н. кому дати нагінки (прочухана, прочуханки), вйчитати кому.
нагонйть^ / нагийть 1. наганяти и реже нагонити / нагнати (нажену, наженёш) и мног. понаганяти и реже понагонити; (догонять
— ещё) наздоганяти / наздогнати, -дожену, -доженёш и мног. поназдоганяти, здоганяти и разг. здогонити / здогнати (здожену, здо- женёш и здогоню, здогбниш); (навёрстывать
— ещё) надолужувати, -ую, -уєш и реже надолужати / надолужити; н. скуку на кого разг. наганяти (нагонити) нудьгу (нудоту, нудь) на кого, нудйти (нуджу, нудиш) имног, попонудйти кого', н. страх (стріху) на кого наганяти страху (холоду) кому\ н. упущенное надолужувати згаяне; н. цёну наганяти ціну; 2. (насаживать ударами) наганяти и нагонити / нагнати и мног. понаганяти и понагонити, набивати / набйти, -б’ю, -б’єш и мног. понабивати; н. ббручи набивати обручі; 3. (приготавливать перегонкой) наганяти / нагнати и мног. понаганяти и понагонити, накурювати, -юю, -юєш / накурити, -курю, -куриш и мног. понакурювати.
нагонйть^ сов. 1. (вдоволь погонять) разг. наганяти и усилит, попоганяти; 2. (нагнать куда-л.) разг. нагнати (нажену, наженёш) и мног. понаганяти и реже понагонити; 3. см. нагйнивать. нагоняться* 1. наганятися, нагонитися, -ться; надолужуватися, -ується; 2. наганятися, нагонитися, набиватися; 3. наганятися, накурюватися, -юється. Ср. нагонЯть* 1—3.


нагонйться^
365
нагр^а
нагонйться^ сов., прост, наганятися и усилиш.
попоганяти (досхочу), нагоніїющий якйй (що) наганяє и т. п.; см. нагонить 1—3; н. скуку (тоск;^) нудотний, нуднйй, малоцікавий; (о человеке — ещё) сущ. нудьга [нудьгою], нагорй муз. нагора.
на-горй нареч., горн, на-гора; выдать ^голь н.
вйдати вугілля на-гора, нагорйживание 1. разг. нагороджування; 2. прост, нагромаджування, накопйчуван- ня. Ср. нагораживать 1—2. нагораживать / нагородйть 1. (настраивать) разг. нагороджувати, -ую, -уєш / нагородйти, -оджу, -одиш и мног. понагороджувати; 2. {нагромождать^ прост, нагромаджувати / нагромадити, реже накопйчувати, -ую, -уєш / накопйчити, разг. нагороджувати / нагородйти и мног. понагороджувати; 3. {наговорить или написать много нелепого, вздорного) прост, наплітати / наплестй, -плету, -плетеш; сов. наплескати, -плещу, -плёщеш, наверзтй (нагородйти) [дурнйць, нісенітниць и т. п]. нагораживаться 1. нагороджуватися, -ується;
2. 	нагромаджуватися, -ується, накопйчува- тися. Ср. нагораживать 1—2. нагорйние нагоряння.
нагорать / нагорёть 1. нагоряти и нагорати / нагоріти, -рйть; 2. (перен.: доставаться — о наказании, выговоре и т. п.) прост, нагоряти и нагорати / нагоріти, влітати / влетіти, -тйть; ~рйт тебё за что нагорйть (влетйть, буде) тобі за що. нагбрбиться разг. згорбитися, -блюся, -биш- ся; доскй ~илась дошка вйгнулася (вйпну- лася) горбом, нагореваться разг. нагорюватися, -ююся, -юєшся; набідуватися, -уюся, -уєшся, натерпітися, -терплюся, -терпишся [злйднів], диал. набідйтися, -джуся, -дйшся. нагорёвший якйй (що) нагорів, нагорілий, нагорёлый разг. нагорілий, нагорёть см. нагорйть.
нагбрный нагірний; ~ые террасы геогр. нагірні тераси, нагородйть см. нагораживать, нагорбженный 1. нагороджений; 2. нагромаджений, накопйчений; нагороджений; 3. наплетений. Ср. нагораживать 1—3. нагбрье нагір’я, ж. верховйна; (^горная долина
— 	ещё) ж. полонйна.
нагостйться разг. нагостюватися, -ююся,
-ЮЄШСЯ.
наготй голйзна, -йзнй, уст. нагота; во всей [своёй] --тё перен. без ніяких (жодних) прикрас, в усій [своїй] наготі; и. и босотй {крайняя бедность) уст. голе й босе, злйдні злиденні.
наготавливать / наготбвить наготовлювати, -юю, -ЮЄШ и наготовляти / наготувати, -ую, -уєш и наготовити, -влю, -виш и мног. понаготовлювати и понаготовляти; {припасать в достаточном количестве — ещё) настачати / настачити, диал. настарчати / настарчити, наготавливаться / наготбвиться 1. {напасаться) разг. настачати / настачити, разг. настачатися / настачитися, диал. настарчати / настарчити, настарчатися / настарчитися; дёнег не ~ишься на кого грошей не настачиш (не настачишся) на кого; 2. несов., страд, наготовлюватися, -юється, наготовлятися.
наготбве нареч. напоготові, наготові; быть н. бути напоготові; держать н. тримати напоготові.
нагбфренный нагофрений. нагофрирбванный нагофрований, нагофрировйть, нагбфрнть нагофрувати, -ую, -уєш.
награбастать прост, нагарбати, награбастати, нахапати, нагрубить* {присвоить грабежом) награбувати, -ую, -уєш, разг. нагарбати и мног. понагарбувати.
нагрйбить^ {нагрести) диал. нагребтй, -бу, -беш; {сена и т. п. — ещё) нагромадити, -джу, -диш; {лопатой и т. п. — обычно) нагорнути, -горну, -горнеш и мног. понагортати.
награблёние награбування. Ср. нагрйбить^ награбленный^ награбований, разг. нагарба- ний; ~нное добрб {имущество) награбоване добро (майно). Ср. нагрйбить^ награбленный^ нагребений; нагромаджений;
нагорнений, нагорнутий. Ср. нагрйбить^ награвирбванньїй награвірований, награвійований.
награвировйть награвірувати, -ую, -уєш, награвіювати, -юю, -юєш. награда нагорода; {благодарность) подяка; {вознаграждение — ещё) винагорода; в ~ду як нагороду; дёнежная н. грошова нагорода; представить к -де кого вйсунути на нагорб-


награднбй
366
нагроможц^ться
ду кого; подати пропозйцію про нагородження кого. награднбй нагороднйй; н. спйсок нагороднйй спйсок, спйсок на нагороду; --'ные дёньги нагородні гроші, наградные сущ., мн. нагородні, -однйх. награждаемый нагороджуваний; винагороджуваний; наділюваний. награждать / наградйть нагороджувати, -ую, -уєш / нагородйти, -оджу, -одиш и мног. понагороджувати; {вознаграждать — ещё) винагороджувати / вйнагородити, -джу, -диш; (одарять) обдаровувати, -овую, -овуєш / обдарувати, -ую, -уєш и реже обдарйти, -дарю, -дариш и мног. пообдаровувати, сов. реже одарувати, одарйти; (одарять, наделять) перен. наділяти / наділйти, -ділю, -ді- лиш и мног. понаділяти; н. брденом нагороджувати орденом; н. тумаками разг. годувати (-ую, -уєш) бебехами, давати стусанів (штовханів, штурханів, штурханців, духопеликів); н. улыбкой кого обдаровувати усмішкою кого. награждаться нагороджуватися, -уюся, -уєш- ся; винагороджуватися; наділятися. Ср. награждать, награждёние 1. (действие) нагородження, (не- оконч. — ещё) нагороджування; вйнагоро- дження, (неоконч. — ещё) винагороджування; наділення, (неоконч. — ещё) наділяння; ср. награждать; 2. см. награда, награждённый нагороджений, вйнагоро- джений; обдарований; наділений. Ср. награждать.
награнённый награнований. награнйть награнувати, -ую, -уєш. награфйть награфйти, -флю, -фйш. награфлённый награфлений, нагребаемый нагромаджуваний; нагортува- ний.
нагребальщик спец, нагрібальник, нагребйльщнца спец, нагрібальниця, нагребйнне нагрібання; нагортання, нагребуть / нагрестй нагрібати / нагребтй и мног. понагрібати; (сено и т. п. — ещё) нагромаджувати, -ую, -уєш / нагромадити, -джу, -диш; (лопатой и т. п. — обычно) нагортати / нагорнути, -горну, -горнеш и мног. понагортати, нагребеться нагрібатися; нагромаджуватися, -ується; нагортатися. Ср. нагребуть, нагребённый нагребений; нагромаджений; нагорнений, нагорнутий. Ср. нагребуть.
нагрёбший якйй (що) нагріб, нагрёв нагрів, -у; (действие — ещё) с. нагрівання.
нагревальщик спец. нагрівальник, нагревйльщица спец. нагрівальниця, нагревание нагрівання, нагреватель техн. нагрівач, -а, нагрівнйк, -а. нагревательный нагрівальний, нагрівнйй; ~ые приббры нагрівальні (нагрівні) прйла- ди.
нагревать / нагрёть нагрівати / нагріти; (согревать — ещё) вигрівати / вйгріти; ~грёть бокй кому перен., разг. напарити (полатати) боки кому, надавати стусанів (штовханів) під боки кому', ~грёть руки на чём нагріти (погріти) руки коло чого, поживйтися, -живлюся, -жйвишся коло чого. нагреваться / нагрёться нагріватися / нагрітися; (согреваться — ещё) вигріватися / вйгрітися.
нагремёвший якйй (що) нагримів; н. спектакль гучна вистава, нагремёть разг. нагриміти, -млю, -мйш; (прям. — ещё) разг. нагуркотати, -очу, -очеш, нагуркотіти, -очу, -отйш. нагрестй см. нагребуть, нагрётость нагрітість, -тості, нагрётый нагрітий; (выгретый — ещё) вйгрітий. нагрёть CM. нагревать, нагрёться см. нагреваться, нагреховбдничать разг., уст. нагріховодити, -джу, -диш.
нагрешйть разг. нагрішйти; изрядно н.
попогрішйти. нагримирбванный нагримований. нагримировать нагримувати, -ую, -уєш. нагримироваться нагримуватися, -уюся, -уєшся.
нагрозйть разг. погрозйти, -грожу, -грозиш, нагромождаемый нагромаджуваний, громаджений, накопйчуваний; накладаний; навалюваний. Ср. нагромождать, нагромождать / нагромоздйть нагромаджувати, -ую, -уєш / нагромадити, -джу, -диш, реже накопйчувати, -ую, -уєш / накопйчити; (накладывать — ещё) накладати / накласти, -кладу, -кладеш и мног. понакладати; (наваливать) навалювати, -юю, -юєш / навалити, -валю, -валиш и мног. понавалювати. нагромождаться / нагромоздйться 1. (скопляться) нагромаджуватися, -ується / нагромадитися, реже накопйчуватися, -ується /


нагромождение
367
над
накопйчитися; 2. несов., страд, нагромаджуватися, накопйчуватися; накладатися; навалюватися, -юється; ср. нагромождать, нагромождёние 1. {действие) нагромадження, реже накопичення, (иеоконч. — ещё) нагромаджування, реже накопйчування; накладання; навалювання; ср. нагромождать; 2. {скопление чего-л.) нагромадження; {завал) завал, -у, ж., разг. завала; и. скал нагромадження скель, нагромождённость нагромадженість, -ності, накопйченість. нагромождённый нагромаджений, накопйче- ний; накладений; навалений. Ср. нагромождать.
нагрубйть нагрубйти, -блю, -бйш, наговорйти (-орю, -бриш) грубощів, нагрубиянить нагрубіянити, наговорйти (-орю, -бриш) грубощів, нагрудник 1. {детский) нагрудник, ж., уст. слинівка, слинявка; 2. {для украшения или предохранения от чего-л) нагрудник, нагрудный нагрудний.
нагружаемый навантажуваний, вантажений, ладований.
нагружйть / нагрузйть навантажувати, -ую, -уєш и вантажити / навантажити; н. раббтой кого завантажувати (чрезмерно: обтяжувати) роботою кого. нагружаться / нагрузйться 1. разг. навантажуватися, -уюся, -уєшся / навантажитися, несов. ладувати, -ую, -уєш; 2. {перен.: напиваться пьяным) прост, насмоктуватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, набиратися / набратися, -беруся, -берешся и мног. понабиратися, нагружающий 1. прич. якйй (що) навантажує (вантажить, ладує); 2. прил. навантажувальний, навантажний. нагруженный и нагружённый навантажений, нагрузка 1. навантаження, {неоконч. д. — ещё) навантажування (с.); н. и разгрузка с;^дна навантажування й розвантажування судна;
2. {груз) вантаж, -у {м)\ снять с сйней лйш- нюю ~ку зняти із саней зайвий вантаж;
3. {возложенные обязанности) навантаження; общёственная и. громадське навантаження; нреподавйтельская н. навантаження викладача.
нагрузочный навантажний, навантажувальний.
нагрузчик 1. {тот, кто занимается погрузкой) навантажник, навантажувач, вантаж¬
ник; 2. {приспособление для нагрузки чего-л) навантажник, навантажувач, вантажник, нагрузчица навантажниця, навантажувачка, вантажниця. Ср. нагрузчик 1. нагрунтбванный спец. наґрунтований, нагрунтбвывать / нагрунтовать спец. на- грунтовувати, -овую, -овуєш / наґрунтувати, -ую, -уєш.
нагрустйться насумуватися, -уюся, -уєшся, насмутйтися, -смучуся, -смутишся, нажу- рйтися, -журюся, -журишся, нагрыжник мед. нагрйжник, гиловйй бандаж, нагрызать / нагрызть нагризати / нагрйзти, -зу, -зёш и мног. понагризати; {семечек, орехов — обычно) налузувати, -ую, -уєш / налузати и мног. поналузувати, сов. налущити, налускати и мног. поналускувати, -ую, -уєш.
нагрызаться нагризатися; налузуватися, -уюся, -уєшся. Ср. нагрызать, нагрызенный нагрйзений; налузаний, поналузуваний, налусканий, поналускуваний. Ср. нагрызйть. нагрызться разг. 1. нагрйзтися, -зуся, -зёшся; {семечек, орехов — обычно) разг. налузатися; 2. {перен.: поссориться) нагрйзтися, на- гйркатися. нагрязнённый набруднений, нагрязнйть набруднйти; {нанести грязи) на- нестй {мног. понаносити) болота {разг. грязюки, бруду); и. в кбмнате набруднйти в кімнаті.
нагрйнуть наскочити, налетіти, реже нагрянути; ~ула бедй налетіла біда; ~ула гроз^ ударила (набігла, налетіла) гроз^; ~ули г6- сти трапилися (нагрянули) гості, нагул с.-х. нагул, -у, вйпас, -у. нагуливаемый нагулюваний, випасуваний, нагуливание нагулювання, нагуливать / нагулйть нагулювати, -юю, -ЮЄШ / нагуляти и мног. понагулювати; {скот
— ещё) випасати / вйпасти и мног. повипа- сати.
нагуливаться / нагулйться нагулюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / нагулятися; {вдоволь гулять
— ещё) разг. вигулюватися / вйгулятися. нагельный с.-х. нагульний, нагулянный нагуляний; вйпасений; {о незаконнорождённом) прост, нагуляний, нажи- рований. Ср. нагуливать.
нагутбрить прост, нагомоніти, -ню, -нйш. над и нйдо предл., с твор. п. 1. над, наді (ким- чим); {вдоль чего-л. — ещё) понад (чим);


надеванный
368
надвёртывать
железнодорбжный путь прохбднт над м6-
рем залізнйчна колія йде (пролягає) над (понад) морем (уздовж моря); задуматься над нем задуматися (замислитися) над чим\ лйм- па внсйт над столбм л^мпа вйсйть над столом; над гбродом летйлн самолёты над (понад) містом літали літакй; над дорбгой над (понад) дорогою, уздовж дороги; 2. {при глаголах ‘‘работать’, ‘‘трудиться” и т. п.) над (ким-чим), разг. коло, біля (чого); рабб- тать над кнйгой працювати над кнйжкою; раббтать над [самйм] соббй працювати над [самйм] собою; раббтать над составлённем учёбника працювати над складанням підручника; 3. (л/?м глаголах “смеяться \ “издеваться” и т. п) з, із, реже зо, зі (кого-чого), над (ким-чим); издеваться над кем знущатися (глузувати, -ую, -уєш, глумйтися, -млюся, -мйшся) з кого (реже над ким); шутйть над кем жартувати, -ую, -уєш (кепкувати) з кого. надеванный разг. надаваний. надавать разг. надавати, -даю, -даєш и мног.
понадавати; н. взаймы напозичатися, надавленный 1. надавлений; надушений, на- тйснений, натйснутий; придавлений; 2. начавлений, надавлений, надушений. Ср. надавливать 1—2. надавливаемый над^влюваний, надушуваний; натйскуваний; придавлюваний; начавлюваний. Ср. надавливать 1—2. надавливание 1. надавлювання; надушування, натискання, натйскування; придавлювання; 2. начавлювання, надавлювання, надушування. Ср. надавливать 1—2. надавливать / надавйть 1. надавлювати, -юю, -юєш / надавйти, -давлю, -давиш и мног. понадавлювати; {нажимать) надушувати, -ую, -уєш / надушйти, -душу, -душиш, натискати и натйскувати, -ую, -уєш / натйснути; {придавливать) придавлювати / придавйти; ~йть кнбнку натйснути кнопку {уст. ґудзик); 2. {выжимать в каком-л. количестве) начавлювати, -юю, -юєш / начавйти, -чавлю, -чавиш, надавлювати / надавйти и мног. понадавлювати, надушувати / надушйти; ~йть виноградного сбку надавйти (начавйти) виноградного соку; 3. {перен.: оказать воздействие) сов., разг. натйснути. надавливаться 1. надавлюватися, -юється; надушуватися, -ується, натискатися, натйс- куватися, -ується; придавлюватися; 2. нача¬
влюватися, -юється, надавлюватися, надушуватися. Ср. надавливать 1—2. надбиваемый надоюваний, надшивание надоювання, удбювання. надбивать / надойть надоювати, -юю, -юєш / надоїти, -дою, -доїш и мног. понадоювати; {некоторое количество — ещё) разг. удоювати / удоїти; ~йть бидбн молокй надоїти бідон молока, надбиваться надоюватися, -юється; удоюватися. Ср. надбивать, надблбливать / надолбйть 1. надовбувати, -ую, -уєш / надовбати и мног. понадбвбувати; 2. (что — перен.: вдалбливать)разг. утовкмачувати, -ую, -уєш / утовкмачити, утокмачувати / утокмачити (що); {упорно твердить) разг. натуркувати, -ую, -уєш / натуркати и натурчати (що, чого), надблбливаться надовбуватися, -ується. надбренный разг. надарований, надарений, надбривать / надарйть разг. надаровувати, -бвую, -бвуєш / надарувати, -ую, -уєш и мног. понадаровувати и реже понадарювати, -юю, -юєш, разг. надаряти / надарйти, -дарю, -да- риш; ~йть книг надарувати книжок, надббвка разг. надбавка; н. к зарплбте надбавка до зарплати; см. ещё наббвка. надббвленный разг. надбавлений; см. ещё наббвленный. надбавлйть / надббвить разг. надбавляти / надбавити, -влю, -виш; накидати / накйнути; см. ещё набавлйть. надбавляться разг. надбавлятися, накидатися; см. ещё набавляться, надббвочный разг. надбавнйй; см. ещё набб-
ВОЧНЫЙ.
надберёжный надберёжний; ~ная травй
надбережна трава, надбивбть / надбйть надбивати / надбити, -діб’ю, -діб’єш и мног. понадбивати, надбйвка спец, надбивання (с.). надбйтьій надбйтий.
надборбдник бот. надбородник, диал. борб- диш.
надбрбвница анат. надбрів’я (с.). надбрбвный надбрівний; ~ые д^ги анат.
надбрівні дуги, надбрбвье анат. надбрів’я, надбрібшньїй анат. надчеревнйй. надвёдомственный надвідомчий, надвёрнутый разг. нагвйнчений не до кінця, надвёртывать / надвернуть разг. нагвйн- чувати (-ую, -уєш) не до кінця {несов.).


надвёртываться
369
наддіпбливать
надвёртываться разг. нагвйнчуватися (-ується) не до кінця, надвётренный навітряний, надвивйть / надвйть досукувати, -ую, -уєш / досукати, -сучу, -сучиш и -сукаю, -сукаєш и мног. подосукувати, доплітати / доплестй, -плету, -плетёш и мног. подоплітати; (что к чему — ещё) присукувати / присукати, приплітати / приплестй, підплітати / підплестй. надвивйться досукуватися, -ується, доплітатися; присукуватися, приплітатися, підпліта- тися. Ср. надвивйть. надвйг см. надвйжка.
надвигать / надвйнуть насувати и насовувати, -совую, -совуєш / насунути и мног. понасувати и понасовувати; ~уть брбви насупити (-ПЛЮ, -пиш) брови, насупитися, надвигаться / надвйнуться 1. насуватися и насовуватися, -совуюся, -совуєшся / насунутися и мног. понасуватися и понасовуватися, насувати и насовувати, -совую, -совуєш / насунути и мног. понасувати; {р войске, тучах, ночи и т. п. — ещё) наступати / наступйти, -ступить; (о тумане — ещё) налягати / налягтй, -ляже; -йетея ночь надходить (спадає, насувається) ніч; --йется старость наближається старість; ~улись тучи насунули (нарйнули) хмари, нахмарило, нахмарилося, похмарило, похмарилося, реже похмаріло, наступйли хмари; 2. (перен.: приближаться во времени) наближатися / наблйзитися, -ться, наступати / наступйти. надвигающийся 1. прич. якйй (що) насуває и т. п.\ см. надвигаться 1—2; 2. прил. на- сувнйй; н. гблод майже неминучий (цілком реальний) голод; н. праздник пpийдёшнє (ужё зовсім близькё) свято, надвйжка насув, -у {м)\ н. нластбв спец, на- сув шарів, надвижнбй насувнйй. надвйнутый насунений, насунутий, надвйтый досуканий, доплётений; присуканий, приплётений, пiдплётeний. Ср. надвивать.
надвйть CM. надвивать, надвбдник надводник.
надвбдный надводний, реже понадводний; ~ная часть кораблй надвбдна частйна корабля.
надвое нареч. надвоє; {пополам — ещё) навпіл;
О бабушка и. сказала см. бабушка, надвбрный надвірний; ~ые пострбйки надвірні будівлі; н. совётник ист. надвірний радник.
надвбрье дна л. надвір’я, подвір’я; с --рья знадвору.
надвйзанный надв’язаний; надплётений. Ср.
надвйзывать. надвйзка надв’язка; (неоконч. д. — обычно) с. надплётення; надв’язування, надплітання. Ср. надвйзывать. надвйзывание надплітання, надплётення;
надв’язування. Ср. надвйзывать. надвйзывать / надвязать {ряды петель) надплітати / надплестй, -плету, -плетёш; надв’язувати, -ую, -уєш / надв’язати, -в’яжу, -в’яжеш.
надвйзываться надплітатися; надв’язуватися, -ується. Ср. надвйзьівать. надгнбйть / надогнуть надгинати / надігнути, надгибаться надгинатися, надглйвок архит. маківка {ж). надглйвье 1. архит. маківка {ж)\ 2. {балдахин у изголовья) уст. надголовач {м), надголів’я. надглазнйчный анат. надочноямковйй, надорбітальний, надглазный надочний, надглбточный анат. надглотковйй. надгнивать / надгийть надгнивати / над- гнйти, -гниє, пригнивати / пригнйти. надгийвший якйй (що) надгнйв (пригнйв), надгнйлий, пригнйлий. надгортанник анат. надгортанник, с. над- горля.
надгортанный анат. надгортанний; н. хрящ надгортанний хрящ, надгортанник, с. над- гбрля.
надгрббие 1. {могильный памятник) надгробник, надгробок, -бка, нагробок {м)\ 2. {надгробная надписі^ уст. надгробний (надмогйльний) напис (-у), надгробок, епітафія.
надгрббньїй надгробний, надмогйльний; -'ная нйдпись надгробний напис; -ное слб- во надгробне слово; н. камень надгробок, -бка.
надгрудный надгрудний; ~ьіе мышцы анат.
надгрудні м’язи, надгрйз надгрйз, -у.
надгрызать / надгрызть надгризати / надгрйзти и мног. понадгризати, надгрызенный надгрйзений. наддавать / наддать разг. наддавати / наддати; {прибавлять — ещё) додавати / додіти; н. хбду наддавати (додавати) ходй (ходу), наддалбливать / наддолбйть наддовбувати, -ую, -уєш / наддовбати.


надцйлбливаться
370
надёлаться
наддалбливаться наддовбуватися, -ується. надданный разг. доданий, наддйток уст. наддача.
наддача разг. наддача; (неоконч. д. — обычно) наддавання (с.); додача; {неоконч. д. — обычно) додавання. Ср. наддавать, наддвёрный наддверний, наддирать / надодрйть и наддр^ть наддирати / наддерти, -ру, -рёш. наддираться наддиратися, наддолбйть см. наддалбливать, наддблбленный наддовбаний, н^ддранный разг. наддертий, наддув спец. наддування (с.). надебошйрить разг. набешкетувати, -ую, -уєш, нагалабурдити, -джу, -диш, нашурубу- рити.
надеваемый 1. надяганий, удяганий, одяганий; убйраний; напйнаний; 2. узуваний, назуваний; 3. надіваний. Ср. надевать 1—3. надевание 1. надягання, удягання, одягання, надівання; 2. узування, назування; озування; 3. надівання. Ср. надевйть 1—3. надёванный разг. 1. надіваний, удіваний;
2. 	узуваний, назуваний; 3. надіваний. Ср. надевйть 1—3. надевать / надёть 1. (что — одежду) надягати / надягнути и надягтй, -дягну, -дягнеш, удягати / удягнути и удягтй, одягати / одягнути и одягтй, надівати / надіти (що); {одеваться — ещё) убиратися / убратися (уберуся, уберешся) и мног. повбиратися (у що), разг. убирати / убрати и мног. повбирати (що); {натягивать) напинати / напнути и нап’ястй, -пну, -пнеш и мног. понапинати (що), понапинатися (чим); {нацепить — ещё) сов. почепйти, -чеплю, -чепиш (що); {фартук и т. п. — ещё) разг. обпинати / обп’ястй (обіпну, обіпнеш) и обіп’ясти и обіпнути (що); н. платбк напинати хустку; н. трйур убиратися в траур (жалобу); н. шйпку надівати шапку; 2. (что — обувь) узувати / узути (узую, узуєш) и мног. повзувати, назувати / назути, разг. озувати / озути и мног. поозувати (що); н. сапогй узувати чоботи,/?азг. уступати в чоботи; 3. {вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надівати / надіти и мног. понадівати; ~ёть очкй надіти (начепйти) окуляри; ~ёть рюкзйк надіти рюкзак (наплечник, наплічник), надеваться / надёться 1. разг. надіватися / надітися, -дінеться; 2. несов., страд, надяга¬
тися, удягатися, надіватися, убиратися; напинатися; узуватися, назуватися; озуватися;
3. 	надіватися. Ср. надевйть 1—3. надёвка прост, надягання, удягання, одягання (с.).
надёжда, диал. надёжа надія; {ожидание, расчёт — ещё) сподіванка, с. сподівання; в -де на вішу нбмощь сподіваючись на вашу допомогу (поміч), маючи надію на вашу допомогу (поміч); вся н. на вас уся надія на вас; ~дьі осуществйлись надії (сподіванки, сподівання) здійснйлися (справдилися); напрасные (тщётные) -ды даремні (марні) сподівання; обмйнутые --ды ошукані надії; питать (лелёять) ~ду (~дьі) CM. питйть 3; подавать ~ду (~дьі) подавати (давати) надію (надії); терйть ~ду утрачати надію, надёжно нареч. надійно, певно, вірно; міцно, трйвко. Ср. надёжный 1. надёжность надійність, -ності, пёвн1сть; вірність; міцність, трйвкість, -кості. Ср. надёжный 1.
надёжный 1. надійний, певний; {верный — ещё) вірний; {прочный — ещё) міцнйй, тривкйй; ~ная конструкция міцна конструкція; н. человёк певна (надійна) людйна; 2. (на кого-что — надеющийся) уст. у надії, якйй (що) надіється (на кого-що); {уверенный) упевнений (у кому-чому); будь -жен будь пёвен.
надёл 1. {действие) см. наделёние; 2. {участок земли) наділ, -у, ґрунт, -у. надёланный доточений, надточений; прироблений. Ср. надёлать 3. надёлать 1. наробйти, -роблю, -робиш и мног. понароблювати, -юю, -юєш, понаробляти; {поделать — ещё) мног. поробйти; 2. {сделать что-л. плохое) наробйти и мног. понароблювати, понаробляти; {причинить неприятность, вред — ещё) завдати, -дам, -дасй; {натворить — ещё) накоїти, разг. поробйти; лекарство мбжет н. вред ліки можуть зашкодити (завдати шкоди); н. делбв (беды) наробйти (накоїти) халепи (лйха); н. хлопбт наробйти клопоту (мороки); н. шуму наробйти галасу (шелесту); 3. {увеличить, надставить) разг. доточйти, -точу, -точиш, надточйти; {приделать) приробйти и мног. поприробляти, реже поприроблювати; н. плйнку на дверь приробйти планку до дверёй.
надёлаться наробйтися, -робиться.


наделёние
371
надирать
наделёние наділення, {неоконч. д. — ещё) наділяння; обділення, {неоконч. д. — ещё) обділяння; обдаровування. Ср. наделйть. наделённый наділений; обділений; обдарований. Ср. наделать, надёлка 1. {действие) дотбчування (с.); прироблення, {неоконч. — ещё) прирбблювання, приробляння; ср. наделать; 2. {то, что приделано) приробка. надёльный ист. надільний, надел ііть / наделйть (чем) наділяти / наділйти, -ділю, -ділиш и мног. понаділяти (чим); {оделять) обділяти / обділйти (чим); {одарять) обдаровувати, -овую, -овуєш / обдарувати, -ую, -уєш и обдарйти, -дарю, -дариш (реже) и мног. пообдаровувати, сов. реже одарувати, одарйти (чим); н. землёй наділяти землею; н. правами давати права, уповноважувати, -ую, -уєш. наделйться наділятися; обділятися; обдаровуватися, -овується. Ср. наделйть. на-дёне нескл.,м.; неизм., лингв, на-дене. надёрганный насмйканий; наскубаний; набраний. Ср. надёргивать^ надёргивать* / надёргать насмйкувати, -ую, -уєш / насмйкати и мног. понасмйкувати; {волос, перьев и т. п. — ещё) наскубувати, -ую, -уєш / наскубти и наскубати и мног. понаскубувати; {конопли, льна) набирати / набрати, -беру, -береш и мног. понабирати, надёргивать^ / надёрнуть {надевать, накидывать) разг. накидати / накйнути; {натягивать) натягати / натягтй, -тягну, -тягнеш и мног. понатягати, напинати / напнути и нап’ястй, -пну, -пнёш и мног. понапинати; ~уть одейло натягнути (натягтй) ковдру, надёргиваться* насмйкуватися, -ується; наскубуватися; набиратися. Ср. надёргивать*, надёргиваться^ накидатися; натягатися, напинатися. Ср. надёргивать^, надерзйть разг. наговорйти грубощів (грубостей), нагрубіянити, нагрубйти, -блю, -бйш.
надёрнутый накйнутий; натягнений, натягнутий, напнутий, нап’ятий. Ср. надёрги- вать^
надётый 1. надягнутий, надягнений, удягнутий, удягнений, надітий; убраний, пов- бйраний; напнутий; 2. узутий, назутий; озутий; 3. надітий. Ср. надевйть 1—3. надёть CM. надевйть. надёться см. надевйться. надёянность уст. упевненість, -ності.
надёяться надіятися, мати (покладати) надію; {рассчитывать, ожидать — обычно) сподіватися, реже уповати; {полагаться — ещё) покладатися,/7дзг. складатися; будем и. будемо сподіватися, дасть Бог; ~дёюсь, вы придёте? сподіваюся (маю надію), ви прййдете?; н. на авбсь сподіватися, що якось воно (та) буде (що все буде гаразд); н. на друга покладатися на друга; н. на нбмощь сподіватися на допомогу; н. на свой сйлы покладатися (надіятися) на свої сйли; О на Ббга ~дёйся, а сам не нлошйй погов. Боже поможй, та й сам не лежй; робй, небоже, то й Бог поможе; на Бога складайся (здавайся), а розуму тримайся; на Бога надійся, а сам до роботи берйся; тоді Бог дасть, як сам заробиш; святі хлібом не нагодують; дожидай долі, то не матимеш і льолі, наджйберный надзябровий. надзвёздный поэт, надзоряний, надзёмный надземний, реже понадземний; ~ная желёзная дорбга надземна залізнйця; ~ьіе нострбйкн (сооружёния) надземні будівлі (споруди), надзирйние наглядання, м. нагляд, -у. надзиратель наглядач, -глядача, надзирательница, прост, надзирйтельша наглядачка, надзирйтельский наглядацький, надзирйть (за кем-чем, над кем-чем,>^ст. кого- что) наглядати (за ким-чим, кого-що, чого); {присматривать — ещё) доглядати (кого- що, чого, за ким-чим); н. за норйдком наглядати за порядком, надзирающий якйй (що) веде (здійснює) нагляд; наглядовий; н. нрокурбр юр. наглядовий прокурор, прокурор, якйй (що) веде (здійснює) нагляд, надзбр нагляд, -у; {присмотр) догляд, -у; без ~ра без нагляду, без догляду; быть под --ром бути під наглядом (доглядом); прокурбр- ский н. юр. прокурорський нагляд, надзбрньїй юр. наглядовий, наглядний; ~ьіе брганы наглядові органи, надивйть прост, надивувати, -ую, -уєш. надивйться и разг. надивовйться (кому-чему, на кого-что) разг. надивуватися, -уюся, -уєшся (кому-чому, з кого-чого, ким-чим). надйр астр, надйр.
надирать / надрать надирати / надёрти, -деру, -дерёш и надрати, -деру, -дереш; ~дрйть уши см. ухо 1.


надираться
372
надламываться
надираться / надраться 1. надиратися / надертися, -дерёться и надратися, -дереться; 2. {напиться) сов., прост, набратися, -беруся, -берёшся, груб, надудлитися, налигатися, нализатися, -лижуся, -лйжешся, нарізатися, -ріжуся, -ріжешся; ~дрйться до бесчувствия напйтися (надудлитися, налигатися) до без- пам’яті; 3. (вдоволь подраться) несов., прост. набитися, -б’юся, -б’єшся, наскубатися, -буся, -бешся, начубитися, -блюся, -бишся, начубаритися и усилит, попобйтися и т. п. надкалйберный спец, надкалібровий. надкалывание надколювання, надкйлывать / надколбть надколювати, -юю, -ЮЄШ / надколоти, -колю, -колеш и мног. понадколювати, надкалываться / надколбться надколюватися, -юється / надколотися, -колеться и мног. понадколюватися, надкйшивать / надкосйть {косою) надкошувати, -ую, -уєш / надкосйти, -кошу, -косиш.
надкйшиваться надкошуватися, -ується. надкл^ссовость надкласовість, -вості. надклассовый надкласовий, надклёвывать / надклевйть и надклібнуть надкльовувати, -кльовую, -кльовуєш / надклювати, -юю, -юєш. надклёвываться надкльовуватися, -ується. надклёенный нaдклёєний. надклёнвание надклёювання. надклёивать / надклёить надклёювати, -юю, -ЮЄШ / надклё‘1ти. надклёиваться / надклёнться надклёюва- тися, -юється / надклё‘1тися. надклёйка 1. {действие) надклёювання (с.);
2. {надклеенная частій надклейка, надклёпанный надклёпаний. надклёпка техн. 1. {действие) надклёпування (с.); 2. {надклёпанная часть) надклепка, надклёпывание техн. надклёпування. надклёпывать / надклепать техн. надклё- пувати, -ую, -уєш / надклепати, -клепаю, -клепаєш и -клеплю, -клёплеш. надклёпываться техн. надклёпуватися, -ується.
надклібвье орн. наддзьобок, -бка, наддзюбок {м).
надклібнутьій надкльований и мног. понад- кльбвуваний. надклі&нуть см. надклёвывать. надключйчный анат. надключйчний. надкбванный надкований.
надкбвывать / надковать надковувати, -к6- вую, -ковуєш / надкувати, -кую, -куєш, надкбвываться надковуватися, -кбвується. надкбжица 1. анат. надшкір’я (с.); 2. бот. кутйкула.
надкбл 1. {действие) надколювання (с.); 2. {надколотое место) надколина {ж), надкбл, -у. надколённик анат. надколінок, -нка. надколённый анат. надколінний; ~нная кость надколінна кістка; '-иная чйшка надколінок, -нка. надколёсный надколісний. надкблотый надколений, надколотий; ~тая чйшка надколена (надколота) чашка; н. орёх надколений (надколотий) горіх, надколбть см. надкалывать, надколбться см. надкалываться, надкопытье {выступ над копытом лошади) надкопйток, -тка {м). надкбстница анат. окістя (с.), надкісниця, надкбстничный анат. окісний, надкісничний.
надкбстный анат. надкістковий, надкритйческий надкритйчний; ~кое состояние надкритйчний стан, надкрылёчный надґанковий, надкрылб энтом. надкрило, -а. надкус надкус, -у; {неоконч. д. — обычно) с.
надкушування, надкусанный надкушений; ~нное Яблоко надкушене яблуко, надкусывание надкушування, надкусывать / надкусйть и надкусить надкушувати, -ую, -уєш / надкусйти, -кушу, -ку- сиш и мног. понадкушувати, надкусываться надкушуватися, -ується. надкушенный надкушений; и. пирожбк надкушений пиріжок, надламываемый надламуваний, надломлюваний.
надламывание 1. надламування, надломлювання; 2. перен. надломлювання, надламывать / надломйть и разг. надломйть
1. 	надламувати, -ую, -уєш / надламати и мног. понадламувати, надломлювати, -юю, -юєш / надломйти, -ломлю, -ломиш и мног. понадломлювати; 2. перен. надломлювати, надломйти.
надламываться / надломйться 1. надламуватися, -уюся, -уєшся / надламатися, надломлюватися, -ююся, -юєшся / надломйтися, -ломлюся, -ломишся; 2. перен. надломлю-


надлёдный
373
надобность
ватися / надломйтися; (ослабевать) підупадати / підупасти, -паду, -падеш; здорбвье '-йлось здоров’я надломйлося (підупало), надлёдный надлідний.
надлежаще нареч., книжн. належно, по-на- лёжному; (как следует) як слід, надлежащий книжн. належний; (правильный, подходящий — ещё) слушний; (соответствующий — ещё) відповідний; (нужный — ещё) потрібний; ~нм ббразом (спбсобом) надёжно, як налёжить, налёжним чйном, як має бути, як годйться; (как следует) як слід; (как надо) як трёба; принять ~ие мёры ужйти відповідних (налёжних) заходів, надлежйт безл., книжн. налёжить; (следует) слід; (надо) трёба [буде], надлйчностный надособйстісний. надлобкбвый анат. надлобковий; --вая ббласть надлобкова ділянка, надлббный надлобний, надлббье надлоб’я, надлокбтный надліктьовйй. надлбм надл6(а)м, -у.
надломать, надломйть см. надламывать, надломйться см. надламываться, надлбмленность надломленість, -ності. надл6мленный,/7азг. надлбманный 1. надламаний, надломлений; 2. перен. надломлений; (ослабевший) підупалий; ~ые сйлы надломлені (підірвані) сйли. надлонйточный анат. надлопатковий, надлунный надмісячний. надлупленный надлуплений, надлупливать / надлупйть надлуплювати, -юю, -ЮЄШ / надлупйти, -луплю, -лупиш, надлупливаться надлуплюватися, -юється. надмачивать / надмочйть разг. надмочувати, -ую, -уєш / надмочйти, -мочу, -мбчиш. надмачиваться разг. надмочуватися, -ується. надмённичать разг., уст. триматися гордо- вйто.
надмённо нареч. гордовйто, погордливо, згорда; бундючно, пихато, пихлйво; зарозуміло; зневажливо, диал. фудульно; н. держйть себй поводитися (-джуся, -дишся) згбрда (гордовйто, зарозуміло и т. п). Ср. надмён-
НЫЙ.
надмённость, уст. надмёние гордовйтість, -тості, погбрдливість, -вості; бундючність, -ності; пихатість, пиха; зарозумілість, -ло- сті; зневажливість, зневага, диал. фудулія. Ср. надмённый.
надмённый гордовйтий, погордливий, гордуватий; (спесивый) бундючний, пихатий, разг. пихлйвий; (заносчивый) зарозумілий, гоноровйтий; (пренебрежительный) зневажливий, диал. фудульний; принимать н. вид набирати бундючного (пихлйвого, го- норовйтого) вйгляду. надмёру уст. см. чрезмёрно. надмогйльный надмогйльний; н. памятник надмогйльний пам’ятник, надгробник, надгробок, -бка. надмокать / надмбкнуть разг. надмокати / надмбкнути. надмбкший разг. надмбклий. надмолекулярный надмолекулярний; ~ная структура физ. надмолекулярна структура, надмбченный разг. надмбчений. надмочйть см. надмйчивать. наднациональность наднаціональність, -но- сті.
наднациональный наднаціональний; ~ьіе брганы управлёиня наднаціональні бргани керування.
нйдо^ предик, трёба; (нужно — ещё) потрібно; (следует — ещё) слід, налёжить; [ведь] н. же! прост. [І] трёба ж!; как и. як трёба; як потрібно; як слід, як налёжить; как не и. л^чше якнайкраще, якнайліпше; и. быть вводи, сл., прост, мабуть, либонь; н. быть, будет дождь мабуть (либонь), буде дощ; и. думать (полагйть) трёба думати (гадати); (вероятно) мабуть; не н. не трёба; не потрібно; не слід; так ем^ и н. так йому й трёба, тудй йому й дорбга; тогб тблько и н. того тільки й трёба; (на руку) разг. на руку ковінька; что н. (очень хороший) сказ., прост. хоч кудй; (прекрасный, отменный) чудбвий; іто н. умёть це трёба вміти, нйдо^ см. над.
нйдобиться прост., уст. бути потрібним; (быть пригодным) придаватися, -даюся, -даєшся.
надбблачный надхмарний, понадхмарний; ~ые слой атмосфёры надхмарні шари ат- мосфёри.
нйдобно прост., уст. см. нйдо'; не н. предик. не трёба, не потрібно; (не следует — ещё) не слід; то, что нам не н. те, що нам не потрібне.
надобность потрёба, разг. знадоба; без ~ти без потрёби; в йтом нет -'ТИ у цьбму немає потрёби.


надобный
374
надперенбсье
подобный прост, потрібний; мне '-ны 5ти кнйги мені потрібні (треба) ці книжкй. надбгнутый надігнутий, надогнуть см. надгнбйть. надбдранный наддёртий. надодрать см. наддирать, надоёвший 1. якйй (що) набрйд и т. п.; прич. набрйдлий, обрйдлий; см. надоедать; 2. прил. набрйдлий, обрйдлий; (докучливый) докучливий, надокучливий, докучний, надо- кучний; {опротивевший) остогйдлий, осто- гйджений.
надоёда, надоедала м. и. ж., разг. настйра, набрйда, зола, надоедание набридання, обридання; докучання, надокучання. Ср. надоедать, надоедать / надоёсть набридати / набрйднути, обридати / обрйднути и обрйдити, -джу, -диш; {докучать) докучати / докучити, надокучати / надокучити, разг. настйрюватися, -ююся, -юєшся / настйритися, разг. наприкрятися / напрйкритися; {опротиветь) сов. спрйкритися, осоружитися; {осточертеть) сов. остогйдіти, -джу, -диш, остогйднути, разг. осточортіти, остобісіти; {постылеть) разг. остивати / остйти (остйне); {наскучить) сов., разг. знудйти (знуджу, знудйш), она- вісніти; {приставать) несов., разг. вйснути; -'ёсть, как гбрькая рёдька; -'ёсть хуже (пуще) гбрькой рёдькн см. рёдька; не мне! не набридай (не докучай) мені! разг. дай мені чйсту годйну!; смертёльно -ёсть остогйдіти, остогйднути,/?азг. до cмёpтi набрйднути (обрйднути; надокучити), дозолйти до [живйх] печінок, надоёдлнво, прост, надоёдно нареч. набрйд- ливо, обрйдливо; докучливо, надокучливо, докучно, надокучно, настйрно. Ср. надоёд- лнвый.
надоёдлнвость набрйдливість, -вості; докучливість, надокучливість, докучність, -ності, настйрність, осоружність. Ср. надоёдлн-
ВЫЙ.
надоёдлнвый, прост, надоёдный набрйд- ливий, обрйдливий; {докучливый) докучливий, надокучливий, докучний, надокуч- ний, настйрний, осоружний; н. дождь докучний (надокучний, надокучливий) дощ; н. человёк набрйдлива (надокучлива) людйна. надбенный надоєний; удоєний. Ср. надбивать.
надойть см. надбивать.
надбй с.-х. надій, -дою; {удой) удій {род. удою);
ежеднёвный и. щодённий надій, надокбнный надвіконний; и. карнйз надвіконний карнйз. надокучать / надокучить разг. набридати/ набрйднути, обридати / обрйднути. нбдолба, нбдолб в рази. знач. надовба, надовбень, -бня, надолобень, -бня. надолбйть см. надалбливать, надолблённый надовбаний, надблго нареч. надовго; всерьёз и и. разг.
усерйоз і надовго, надолжбть разг. напозичати, напозичатися; наробйти (-роблю, -робиш) боргів, заборгувати, -ую, -уєш, заборгуватися, -уюся, -уєшся. надбмник надомник, надбмница надомниця, надбминчество надомництво. надбмный надомний; н. труд надомна праця, надбнньїй надонний.
надбрванность надірваність, -ності; підірваність; надсадженість. Ср. надбрванный. надбрванный надірваний; {о здоровье — ещё) підірваний; {надсаженный) надсаджений; '-иное здорбвье підірване здоров’я; н. гблос надірваний (зірваний) голос, надорвбть см. надрывать, надорваться см. надрываться, надоргаийческий спец. надорганічний. надосадйть разг. допектй, -печу, -печёш, назолйти, -золю, -золиш. надоумлёние уст. напоумлення, напоумляння. Ср. надоумливать, надоумленный напоумлений, напучений, надоумливание разг. напоумляння. Ср. надоумливать, надоумливать / надоумить (кого) разг. напоумляти / напоумити, -млю, -мит (кого); {наставлять — ещё) напучувати, -ую, -уєш и напучати / напутйти, -пучу, -путйш, навчати / навчйти (кого); {советовать) радити, -джу, -ДИШ / порадити, разг. раяти / пораяти (кому, реже кого), наднблубный мор. надпалубний, наднартййность надпартійність, -ності. надпарывать / надпорбть надпорювати, -юю, -ЮЄШ / надпороти, -порю, -пореш, надпарываться / надпорбться надпорюватися, -юється / надпоротися, -пореться, надпёрекись хим. надпёрекис, -у {м.). надперенбсье анат. надперенісся.


надпивать
375
надругаться
надпивйть / надпйть разг. надпивати / над- пйти, -діп’ю, -діп’єш и мног. понадпивати, надпйл спец, (надпиленное место) надпйл, -у; (неоконч. д. — обычно) с. надпйлювання; н. на дёреве надпйл на дереві, надпйленньїй надпйляний. надпйливание надпйлювання. надпйливать / надпилйть надпйлювати, -юю, -юєш / надпиляти и мног. понад- пйлювати; н. дбску надпйлювати дошку, надпйливаться надпйлюватися, -юється. надпйлка, надпилбвка спец, надпйл, -у (лі.);
{неоконч. д. — обычно) с. надпйлювання. надписйние>^ст. см. нйдпись. надпйсанный надпйсаний. надпйска разг. надпйска; {неоконч. д. — обычно) с. надпйсування. надписибй надписнйй. надпйсывание надпйсування. надпйсьівать / надписать надпйсувати, -ую, -уєш / надписати, -пишу, -пйшеш и мног. понадпйсувати. надпйсьіваться надпйсуватися, -ується. нйдпись на[д]пис, -у (лі.); дарственная н. дарчий напис; доверйтельная н. вірчий напис; заглавная н. тйтульний напис, надпйтый разг. надпйтий. надпйть см. надпнвйть. надпбйменньїй надзаплавний, надпбротый надпоротий, надпорбть см. надпарывать, надпорбться см. надпарываться, надпбчвенный геол. надґрунтовйй, приґрун- товйй; -ьіе вбды надґрунтові води, надпбчечннкн мн., анат. надниркові залози, наднирковикй, -ів. надпбчечный анат. наднирковйй. надпйточный анат. надп’ятковйй. надрйенньїй мор. надраєний, швабрований. надрйивать / надрйнть мор. начищати / на- чйстити, -чйщу, -чйстиш; натирати / натерти, -тру, -треш, разг. надраювати, -юю, -юєш / надраїти, уст. нацурковувати, -овую, -овуєш / нацуркувати, -ую, -уєш; {палубу — ещё) несов.,разг. швабрувати, -ую, -уєш. надраиваться мор. надраюватися, -юється, натиратися, швабруватися, -ується. надранный надёртий, надраний, надрастйть / надрастй разг. надростати / надростй; наростати / наростй; за лёто вёт- ки замётно ~рослй за літо гілкй помітно надрослй. надрйть см. надирать.
надраться см. надираться, надрёберный анат. надреберний, надрёз і. {действие) надрізування, надрізання, надтинання (с.); 2. {надрезанное место) надрізане, -ого (с.), надтйн, -у. надрезание и надрёзывание надрізування, надрізання, надтинання, надрёзанный надрізаний, надтятий, надрезать и надрёзывать / надрёзать надрізувати, -ую, -уєш и надрізати / надрізати, -рі- жу, -ріжеш и мног. понадрізувати и понадрізати, надтинати / надтяти (надітну, надітнеш) и мног. понадтинати, реже притинати / притяти, -тну, -тнёш. надрезаться и надрёзываться надрізуватися, -ується, надрізатися, надтинатися, надремйться разг. надріматися, накунятися. надрессирбванный надресирований; вйму- штруваний, вйшколений. Ср. надрессировать.
надрессировать разг. надресирувати, -ую, -уєш; {вышколить — ещё) вймуштрувати, -ую, -уєш, вйшколити. надрёчный надрічковйй. надробйть надрібнйти, надробйти, -дроблю;
-дробиш; н. кирпичй надрібнйти цегли, надроблённый надрібнений, надроблений, надрожаться разг. натремтітися, -мчуся, -мтйшся, надрижатися, натрусйтися, -трушуся, -трусишся, натрястйся; н. от хблода натремтітися (натрусйтися) з холоду, надруб надруб, -у; {неоконч. д. — обычно) с.
надрубування, надрубйние надрубування, надтинання, надрубать / надрубйть надрубувати, -ую, -уєш / надрубати и мног. понадрубувати, надтинати / надтяти (надітну, надітнеш) и мног. понадтинати, надрубаться надрубуватися, -ується, надтинатися.
надрубка разг. надруб, -у, надрубина, с. надрубане; {неоконч. д. — обычно) с. надрубування, надрубленный надрубаний, надтятий, надругйтель уст. глумівнйк, -а, глумій, -ія, наругач.
надругйтельница уст. глумівнйця, глумійка, наругачка.
надругательство, уст. надругйние наруга {ж), м. глум, -у. надругаться (над кем-чем) поглумйтися, -млюся, -мйшся, назнущатися (з кого-чого, реже над ким-чим), диал. позбиткуватися, -уюся, -уєшся (над ким-чим).


надрыв
376
надсмбтрщик
надрыв надрйв, -у; {надсада) ж., разг. надсада, натуга; {повреждение от натуги) реже уверёд, -у; без ~ва без [душёвно!] надсади; с --ВОМ 3 надрйвом, разг. з надсадою, надрывать / надорвать надривати / надірвати, -ірву, -1рвёш и мног. понадривати; {здоровье, силы — ещё) підривати / підірвати и мног. попідривати; {надсаживать — ещё) разг. надсаджувати, -ую, -уєш / надсадйти, -саджу, -с^диш; -рвйть гблос надірвати (надсадйти) голос; ~рвйть живбт (живб- тики) с6 смеху (от хбхота) разг. порвати кишкй (бокй) 30 сміху (від сміху, від рёготу, з рёготу), и. гбрло (глбтку) разг. надривати (надсаджувати) горло (глбтку); и. душу надривати (надсаджувати) душу; и. здорб- вье підривати здорбв’я; занепадати на здоров’ї (здоров’ям); и. сйлы надривати (надсаджувати) сйли. надрываться / надорваться надриватися / надірватися, -ірвуся, -1рвёшся и мног. понадриватися; {о здоровье, силах — ещё) підриватися / підірватися; {стараться изо всех сил — ещё)разг. перериватися / перерватися, роздиратися / роздёртися и розідратися (роздеруся, роздерёшся); {надсаживаться — ещё) разг. надсаджуватися, -уюся, -уєшся / надсадйтися, -саджуся, -садишся; {подрываться — ещё) разг. пiдвepёджyвaтиcя / підвередйтися, -джуся, -дйшся и мног. пoпiдвepёджyвaтиcя, сов. уверёдитися; и. сб смеху разг. [аж] надриватися (перериватися) від (із, зі) сміху (зо сміху, від рёготу, з рёготу); сёрдце (душ^) ~рывйется сёрце (душа) надривається (крається, рвёться). надрывистый, уст. надрывчатый надрйви- стт,разг. надсадистий. надрывно, надрывисто нареч. надривно, разг. надсадно.
надрывный надрйвний, разг. надсадний; и.
плач надрйвний плач, надрызгать {нагрязнить) прост, наляпати; и.
на полу наляпати на підлозі, надрызгаться прост, нализатися, -лижуся, -лйжешся, надудлитися, -люся, -лишся, насмоктатися, -смокчуся, -смбкчешся, нажлуктитися, -кчуся, -кчешся. надсйда, прост, надсад разг. надсада; О с ~ду и конь пйдает з надсади і кінь падає {дохнет: гйне, пропадає), надейдисто нареч., прост, надсадно, надсадистый прост, надсадний, иадсадйть см. надсаживать.
иадсадйться см. надсаживаться, надсйдио нареч., прост, надсадно; над (понад) сйлу. надсйдиость надрйвність, -ності. надсадный разг. надсадний, надсаженный надірваний, надсаджений; зірваний. Ср. надсаживать 1. надсйживать / иадсадйть и прост, надса- жйть 1. разг. надривати / надірвати, -ірву, -1рвёш и мног. понадривати, разг. надсаджувати, -ую, -уєш / надсадйти, -саджу, -са- диш; {о голосе — ещё) зривати / зірвати и мног. позривати; и. гбрло надривати (надсаджувати) горло; н. грудь надсаджувати (надривати) груди; 2. (Досаждать) прост, досаждати / досадйти, -джу, -дйш, разг. допікати / допектй, -печу, -печёш, диал. доїдати / доїсти, -їм, -їсй. надсаживаться / иадсадйться и надсаж^ться разг. надсаджуватися, -уюся, -уєшся / надсадйтися, -саджуся, -садишся; {надрываться) надриватися / надірватися, -ірвуся, -ірвешся и мног. понадриватися, надсверлённый надсвёрдлений. надсвёрливать / иадсверлйть надсвёрдлю- вати, -юю, -юєш / надсвердлйти. надсвёрливаться надсвёрдлюватися, -юється. надседйться уст. см. надсаживаться, надсекание надсікання, надсекать / иадсёчь надсікати / надсіктй, -січу, -ciчёш и мног. понадсікати. иадсекйться надсікатися, иадсемёйство биол. надродйна {ж.). надсемядбльиый биол. надсім’ядольний; н.
узел стёбля надсім’ядбльний вузол стебла, надсёсться сов., уст. см. надсаживаться, надсечённый надсічений, иадсёчка 1. {действие) надсікання (с.); 2. {зарубка) надсічка, насічка, м. карб, -у; дёлать ~ки робйти надсічки (карби), класти (кладу, кладёш) надсічки (карби), карбувати, -ую, -уєш.
иадсёчь CM. надсекать, надсматривать см. надзирать, надсмехаться прост, слі. насмехаться, иадсмёшка прост, слі. иасмёшка. иадсмейться прост, см. иасмейться. иадсмбльиая: и. водй хим. надсмольна вода, иадсмбтр догляд, -у; {надзор) нагляд, -у. надсмбтрщик доглядач, -глядача, уст. дозорець, -рця; {надзиратель) наглядач, -глядачі; {за полем, за полевыми работами) сущ.,


надсмбтрщица
Ъ11
надувйть
ист. лановйй, -ого; {^ад рабочими) уст. пригінчий, -ого. надсмбтрщица доглядачка; (надзирательница) наглядачка, надставка 1. надставлення (с.); 2. доточування. Ср. надставлять 1—2. надставленный 1. надставлений; 2. доточений; наштукований. Ср. надставлять 1—2.
надставлять / надставить 1. надставляти / надставити, -влю, -виш и мног. понадстав- ляти; 2. {одежду) доточувати, -ую, -уєш / доточйти, -точу, -точиш, уст. наштуковува- ти, -бвую, -овуєш / наштукувати, -ую, -уєш. надставляться 1. надставлятися; 2. доточуватися, -ується; наштуковуватися, -овується. Ср. надставлять 1—2. надставнбй 1. надставнйй; ~н^я трубй (трубка) муз. надставна труба (трубка); 2. (об одежде) доточений, уст. наштукований; н. рукйв доточений рукав, надстрогивать / надстрогать надстругувати, -ую, -уєш / надстругати, -стружу, -стружеш и -стругаю, -стругаєш, надстрогиваться надстругуватися, -ується. надстраиваемый надбудовуваний, надстраивание надбудовування, надстраивать / надстрбить надбудовувати, -бвую, -овуєш / надбудувати, -ую, -уєш и мног. понадбудовувати; ~ить два этажО надбудувати два поверхи, надстраиваться надбудовуватися, -овується. надстрбганный надструганий, надстрогйть см. надстрогивать, надстрбенный надбудований, надстрбечный надбудовний, надстрбйка 1. (действие) надбудова, (неоконч.
— 	обычно) с. надбудовування; 2. (надстроенная часть) надбудова, надстрбйщик надбудівнйк, -а. надстрбчньїй надрядковий; н. знак надрядковий знак.
надструганный разг. см. надстрбганный. надстругивать / надстругать разг. см.
надстрогивать, надстругиваться разг. см. надстрОгиваться. надсыпанный підсйпаний, досйпаний. надсынОть / надсыпать підсипати / підсипати, -плю, -плеш и мног. попідсипОти, досипОти / досйпати и мног. подосипати. надсыпОться підсипатися, досипатися, надсыпка підсипання, досипання (с.).
надтёс 1. (действие) надтісування (с.); 2. (надтёсанное место) надтіс, -тесу, ж. надтіска, с. надтёсане, -ого. надтёсанный надтесаний, надтёсывание надтісування, надтёсывать / надтесОть надтісувати, -ую, -уєш / надтесати, -тешу, -тешеш и мног. понадтісувати, надтёсываться надтісуватися, -ується. надтонОльное: н. телеграфйрование телеком. надтональне телеграфування, надтрёснуто нареч. надтріснуто, надтрёснутость надтріснутість, -тості, надтрёснутый, надтрёснувший надтріснутий, тріслий, трохи рёпнутий; --утый стакОн надтріснута (щербата) склянка, надтрёснуть, разг. надтрёснуться надтріснути.
надубйть спец. надубйти, -дублю, -дубиш, надублённый спец. надублений, надув 1. (действие) надування, надимання (с.); 2. (то, что надуто, нанесено ветром) надув, -у, намёт, -у; (снега — ещё) замёт, -у. надувОемый 1. якйй (що) надувають (надимають, напинають); 2. обдурюваний, ошукуваний, піддурюваний. Ср. надувОть 1—2. надувОла (м. и ж.), прост, дурйсвіт (м), дурйсвітка (ж), ошуканець, -нця (л/.), ошуканка (ж)\ (мошенник) шахрій, -ая (л#.), шахрайка (ж). надувОльщик 1. спец, надувальник; 2. (надувала) прост, дурйсвіт, ошуканець, -нця; (мо- шенник) шахрай, -ая. надувОльщица 1. спец, надувальниця; 2. (надувала) прост, дурйсвітка, ошуканка; (мошенница) шахрайка. надувОние 1. надування, надимання; напинання; 2. обдурювання, обдурення; піддурювання, ошукування, ошукання; шахрування. Ср. надувОть 1—2. надувОтельный спец, надувальний, надувательский разг. дурйсвітський, ошу- канський; (мошеннический) шахрайський; ~ие цёны дурйсвітські ціни. надувОтельство разг. обдурювання, обдурення, разг. ошуканство; дурйсвітство; (мошенничество) шахрайство; сплошибе н. cвiтoвё дурйсвітство (шахрайство). надувОть / надать 1. надувати и надимати / надути, -дму, -дмёш и -дую, -дуєш и мног. понадувати и потщшктіл, реже несов. дути; (паруса ит. п. — ещё) напинати / напнути и


надуваться
378
надшиваться
нап’ястй, -пну, -пнеш и мног. понапинати; н. губы разг. надувати (надимати) губи (губу), закопйлювати (копйлити) губу (губи); н. щёки надувати (надимати) щоки; ~дуть в уши кому {говорить, сплетничать) прост., уст. натуркати (натурчати) вуха (у вуха, повні вуха) кому\ 2. {обманывать) прост, обдурювати, -юю, -юєш и дурити (дурю, дуриш) / обдурйти и мног. пообдурювати, ошукувати, -ую, -уєш / ошукати, разг. піддурювати / піддурйти и мног. попіддурювати; {мошенничать) несов. шахрувати, -ую, -уєш, шахраювати, -юю, -юєш; -дуть кого разг. убрати в шори кого, пошйти в дурні кого. надуваться / надуться 1. надуватися и надиматися / надутися, -дмуся, -дмешся и -ду- юся, -дуєшся и мног. понадуватися и понадиматися, разг. дутися / подутися; {важничая, пыжась — ещё) разг. бундючитися / набундючитися; ~дуться от важности набундючитися від пихй; 2. {набухая, увеличиваться в объёме) разг. надуватися и надиматися / надутися и мног. понадуватися и понадиматися; {разбухать^ бубнявіти / набубнявіти; 3. {перен.: обижаться) разг. надутися {сов) и мног. подутися и понадуватися и понадиматися, закопйлювати, -юю, -юєш / закопйлити губу (губи), сов. ско- пйлити губу (губи) и напрйндитися, -джуся, -дишся; -дуться на друга надутися на друга; 4. {напиваться) прост, нажлуктуватися, -уюся, -уєшся / нажлуктатися и мног. понажлуктуватися, сов. надудлитися и налигатися и мног. поналйгуватися; -дуться воды надудлитися водй; 5. несов., страд. надуватися, надиматися; напинатися; обдурюватися, -юється; піддурюватися, ошукуватися, -ується; ср. надувать 1—2. надувка спец, надування, надимання (с.). надувнбй надувнйй; -нйя лбдка надувнйй човен.
надувочный спец, надувальний; н. компрёс- сор надувальний компресор, надувшийся 1. прич. якйй (що) надувся и т. п.; CM. надуваться 1—4; 2. прил. надутий, набундючений, надульник воєн, надульник, надельный воен. надульний, надуловйй. надуманность надуманість, -ності. надуманный надуманий; н. сюжёт надуманий сюжет, надумывать / надимать разг. надумувати, -ую, -уєш / надумати, намйслити,/7Д5г. брати
(беру, берёш) / узяти (візьму, візьмеш) собі в голову.
надумываться / надиматься разг. надумуватися, -уюся, -уєшся / надуматися, надурачиться разг. надуріти; {нашалиться) разг. напустуватися, -уюся, -уєшся, нажируватися.
надурйть разг. {наделать глупостей) наро- бйти (-роблю, -робиш) дурнйць; {нашалить) разг. напустувати, -ую, -уєш, нажирувати. надурйться разг. надуріти; {нашалиться) разг. напустуватися, -уюся, -уєшся, нажируватися.
надуто нареч. надуто; бундючно, пихато, пихлйво. Ср. надутый 3. над;^тость надутість, -тості; бундючність, -ності, пихатість, пиха. Ср. надутый 3. надутый 1. прич. надутий; напнутий, нап’ятий; обдурений, ошуканий; піддурений; ср. надувать 1—2; 2. {увеличенный в объёме) прил. надутий; {разбухший) набубнявілий; -ьіе нбчкн дерёвьев набубнявілі брунькй дерёв; 3. {важный, высокомерный) прил., разг. надутий; {спесивый) бундючний, пихатий, разг. пихлйвий; 4. {обиженный) прил., разг. нлдутий,разг. напрйнджений. надуть см. надувать, надуться см. надуваться, надушенный* разг. надушений. Ср. наду- шйтьЧ
надушенный^ и надушённый напаханий, на- парфумлений. Ср. надушйть^.
надушйть* {задушить кого-л. в каком-л. количестве) разг. надушйти, -душу, -душиш, надушйть^ {чем-л. душистым) напахати; {духами — ещё) напарфумити, -млю, -миш. надушйться напахатися, напарфумитися, -млюся, -мишся. Ср. надушйть^ нйдфиль техн. надфіль, нйдфнльный техн. надфільний. надхвбстье орн. надхвістя, надхрйщница анат. охрястя {с.). надчелюстнбй анат. надщёлепний, надщё- леповий.
надчерёвный и надчерёвный анат. над- черевнйй. надчерепибй анат. надчерепнйй. надшйхтный горн, надшахтний, надшахто- вий.
надшивание надшивання.
надшивать / надшйть надшивати / надшйти,
-ШЙЮ, -ШЙЄШ.
надшиваться надшиватися.


надшйвка
379
наёмнический
надшйвка надшивка; {неоконч. д. — обычно) с.
надшивання, надшйтый надшйтий.
надъедать / надъёсть над’їдати / над’їсти, -їм, -їсй и мног. понад’їдати, надъёденный над’їдений, надъязычный анат. над’язиковий, реже над’язйчний. надъйрус над’ярус, -у.
надымйть надимйти, -млю, -мйш; {накурить
— 	ещё) накурйти, -курю, -куриш; {папиросой и т.п. — ещё) начадйти, -джу, -дйш. надындивидуйльный надіндивідуальний. надынтегрйльный надінтегральний, надысь диал. см. намёдни. надышйть надйхати, -дйхаю, -дйхаєш и -дйшу, -дйшеш; мнбго не ~дышит кто, недблго ~дышнт кто (долго не проживёт) прост, недовго [рясту] топтати кому\ духу пускається хто; недовго дйхатиме хто\ уже на Божій дорозі хто, разг. пряде на тонку хто.
надышаться надйхатися, -дйхаюся, -дйха- єшся и -дйшуся, -дйшешся; не -дышится, не мбжет н. кто на кого {относится к кому-л. нежно, заботливо) разг. упадає хто коло кого, хто над ким, разг. дух ронить хто за ким; О пёред смёртью не ~дышишься погов. пё- ред смертю не надихаєшся (не надйшешся); як не наївся, то не налйжешся; навздогінці не націлуєшся, наедать / наёсть прост, наїдати / наїсти, -їм, -їсй.
наедаться / наёсться наїдатися / наїстися, -їмся, -їсйся и мног. понаїдатися, сов., разг. попоїсти, -їм, -їсй, заживйтися, -живлюся, -жйвишся; '-ёсться до ствола наїстися доне- [с]хочу; напакуватися, -уюся, -уєшся чим, навкладатися чим. наединё нареч. 1. {один на один) сам на сам, віч-на-віч; 2. {в одиночестве) на сдМіОт\,реже на самотйні. наёзд наїзд, -у; {наскок — ещё) наскок, -у. наёздами нареч. наїздами, наёздить CM. наезж^тьЧ наёздиться разг. наїздитися, -їжджуся, -їздишся,попоїздити [досхочу], наёздка {лошади) виїжджування, виїждження (с.).
наёздник 1. наїзник; {ездок) 1здёць, -дця; {всадник) вёршник, верхівець, -вця; 2. энтом. наїзник, їздець, наёздница наїзниця; {всадница) вершниця.
наёздничать 1. {ездить верхом) їздити (їжджу, їздиш) верхи; 2. {совершать набеги на неприятеля) уст. набігати, нападати, робйти (-блю, -биш) наїзди, наёзднический 1. наїзницький; їздецький; ср. наёздник 1; 2. {перен.: поверхностный) уст. наїзницький, наёздничество 1. наїзництво; їздецтво; ср. наёздник 1; 2. {наезд, набег) уст. набіг, -у, наїзд, -у; 3. наїзництво; ср. наёзднический 2. наёздничий уст. см. наёзднический 1. наёздный и наездибй уст. сл/. наёзжий. наёздом нареч. наїздом, наезжать' и наёзживать / наёздить 1. наїжджувати, -ую, -уєш / наїздити, -їжджу, -їздиш; 2. {дорогу) уторовувати, -овую, -овуєш и торувати, -ую, -уєш / уторувати, утирати / утёрти (утру, утреш), сов. уїздити; {накатыват^ накочувати, -ую, -уєш / накотйти, -кочу, -котиш и мног. понакб- чувати; 3. {лошаді^ виїжджувати / виїздити, -їжджу, -їздиш, об’їжджати об’їздйти
(об’їжджу, об’їздйш) / об’їздити, наезжйть^ / наёхать наїжджати и наїздйти, -їжджу, -їздйш / наїхати, -іду, -ідеш и мног. понаїжджати и понаїздйти; ~ёхало мнбго турйстов наїхало (понаїжджало) багато туристів.
наезжйться и наёзживаться 1. наїжджуватися, -ується; 2. уторовуватися, -овується, утиратися, накочуватися, -ується; 3. виїжджуватися. Ср. наезжать* 1—3. наёзженный 1. наїжджений; 2. уторований, торований, утертий, наїжджений, уїжджений; накочений; 3. виїжджений, об’їжджений. Ср. наезжйть' 1—3. наёзжий разг. приїжджий, разг. наїжджий, наём, прост.,уст. наёмка наймання, найняття (с.); {служба, работа по найму у кого-л. — обычно) найми, -ІВ {мн); н. раббчей сйлы наймання робочої сйли; служйть (рабб- тать) по нййму служйти (працювати) в наймах, у наймах бути (працювати); {батрачить
— 	обычно) наймитувати, -ую, -уєш, {о женщине — ещё) наймичкувати, наёмник 1. {наёмный рабочий) уст. наймит;
2. 	{состоящий в наёмном войске) ист. найманець, -нця, наемник; 3. перен., презр. найманець, наймит, наёмница 1. наймичка; 2. найманка. Ср. наёмник 1,3.
наёмнический, уст. наёмничий 1. наймитський; 2. найманський, наємницький; 3. найманський, наймитський. Ср. наёмник 1—3.


наёмничество
380
наживать
наёмничество найманство, наємництво. наёмный найманий; и. раббчий найманий робітнйк; н. труд экон. наймана праця; и. убййца найманий убйвця; и. экипаж найманий екіпаж, наёмщик уст. 1. (наниматель) наймач, -а; и. квартйры наймач квартири; 2. {вербовщик) вербувальник, наёмщица разг., уст. 1. наймачка; 2. вербувальниця. Ср. наёмщик 1—2. наерундйть разг. 1. {наговорить ерунды) наговорйти (-бриш) дурнйць {разг. казна- чого), разг. намолоти (-мёлеш) дурнйць (ка- зна-чого), наплестй (-плетеш) дурнйць (ка- зна-чого), наверзтй (-зёш) казна-чого; 2. {наделать ерунды) наробйти (-робиш) дурнйць {разг. казна-чого). наершйться прост, наїжитися, -ться, наїжачитися, наёсть см. наедйть. наёсться см. наедаться, наёхать см. наезжйть^ нажйлить разг. нажалйти, -жалю, -жалиш, нажаловаться разг. наскаржитися, нажалітися.
нажаренный 1. насмажений, нажарений, напряжений, напёчений, напражений; нашкварений; 2. нажарений; напалений, понапалюваний; напёчений. Ср. нажаривать 1—2. нажаривать / нажйрить 1. {жаря, приготовлять) насмажувати, -ую, -уєш / насмажити и мног. понасмажувати, нажарювати, -юю, -ЮЄШ / нажарити и мног. понажарювати, сов. напрягтй, -пряжу, -пряжёш, напряжити, разг. напікати / напектй, -печу, -печёш и мног. понапікати, сов. напражити; {преим. в сале, масле, сало) нашкварювати, -юю, -ЮЄШ / нашкварити; ~ить котлёт насмажити котлёт; 2. {накалять) разг. нажарювати / нажарити; {натапливать) напалювати, -юю, -ЮЄШ / напалйти, -палю, -палиш и мног. понапалювати; {о солнце) напалювати / напалйти; {напекать) напікати / напектй;
3. 	{делать что-л. энергично, увлечённо, бит^ несов., прост, шкварити, тяти (тну, тнеш), тнути, витинати, жарити, різати (ріжу, ріжеш); {на музыкальном инструменте — ещё) вигравати, -граю, -граєш; н. на гармбшке вигравати (тнути, чесати (чешу, чёшеш), шкварити) на гармошці, нажариваться / нажариться разг. 1. {на солнце, у плиты w w. /і.) п р о с т. напікатися / напектйся, -печуся, -печёшся, нажарюватися.
-ююся, -юєшся / нажаритися; 2. несов., страд, нажарюватися, -юється, насмажуватися, -ується; напікатися; напілюватися, -юється; -иться на сблице напектйся на сонці; ср. нажаривать 1—2. нажитне натйснення, {неоконч. д. — ещё) натискання, натйскування; {нажим) м. натиск, -у.
нажатый* нажатий. Ср. нажинать, нажйтьій^ 1. натйснутий, натйснений; потйс- нутий, потйснений; надавлений, надушений; 2. начавлений, надавлений. Ср. нажимать 1—2. нажать* см. нажинать, нажйть^слі. нажимать, наждак наждак, -у. наждйть уст. см. подождать, наждйться прост, начекатися, наждатися. наждйчник спец, наждачник. наждйчница спец, наждачниця. наждйчньїй наждаковий, наждачний; ~ная бумйга наждаковий (наждачний) папір. нлжлтЬк уменьш. наждачок, -чка. нажёванный нажований. нажёвывание нажовування. нажёвывать / нажевйть нажовувати, -жовую, -жовуєш / нажувати, -жую, -жуєш, нажёвываться / нажеваться разг. 1. {вдоволь пожевать, поесть) сов. нажуватися, -жуюся, -жуєшся; {чавкая, глодая) нажвакатися; {хрупая) нахруматися; 2. несов., страд, нажо- вуватися, -жовується. нажёгший якйй (що) спалйв и т. п.; см. нажигать 1—5. нажелтйть разг. нажовтйти, -вчу, -втйш, вйжовтити, -вчу, -втиш, нажёчь см. нажигать, нажёчься см. нажигаться, нажжённый 1. спалений; 2. напалений; 3. напалений; напёчений; 4. вйпалений, вйпе- чений; 5. нагрітий. Ср. нажигать 1—5. нажйва^ нажйва; {неоконч. д. — обычно) с. наживання; с цёлью -вы для нажйви, для зйску. Ср. наживать, нажйва^ см. нажйвка.
наживаемый нажйваний; набуваний, дбаний.
Ср. наживать, наживание наживання; набування. Ср. наживать.
наживать / нажйть наживати / нажйти, -живу, -живёш; {приобретать — ещё) набувати / набути, -буду, -будеш и мног. понабувати, сов. надб4ти и мног. понадбати; всё и. свойм


наживаться
381
нажираться
трудбм усе наживати (набувати) своёю працею; н. [себё) врагй разг. наживати [собі] ворога; н. состояние наживати багатство (добро, статки); -'ЖЙть хлопбт разг. нажйти (набратися, напитати) клопоту, напитати лиха (бідй).
наживаться / нажйться 1. {досыта) разг. наживатися / нажйтися, -живуся, -живешся и усилит, попожйти; 2. {обогащаться) наживатися / нажйтися, розживатися / роз- жйтися; 3. несов., страд, наживатися, -веть- ся, набуватися; ср. наживйть. нажйвка охотн.,рыб. нажйвка, нажйва,лі. на- жйв, -у; {живец) живёць, -вця. наживлённый охоти., рыб. нажйвлений, з настромленою на гачок нажйвкою, з настромленим на гачок живцём. наживлйть / иаживйть охоти., рыб. наживляти и нажйвлювати, -юю, -юєш / наживйти, -живлю, -жйвиш; рыб. настромлювати (-юю, -юєш) / настромйти (-стромлю, -стромиш) нажйвку (н^жйв; живця) на гачок; охоти. настромлювати / настромйти принаду в пастку, класти (кладу, кладеш) и накладати / накласти принаду в пастку, наживляться охоти., рыб. наживлятися и нажйвлюватися, -юється. наживнбй* наживнйй, реже нажитнйй; О дёиьги—дёло ~6е погов. гроші — набутна річ.
нaживн6й^ нажйвочиый охоти., рыб. приманний, наживнйй. нажигать / нажёчь 1. {сжигать, расходовать) спалювати, -юю, -юєш / спалйти, -лю, -лиш; 2. {наготавливать пережиганием) напалювати / напалйти и миог. понапалювати; ~жёчь напалйти вугілля; 3. {нагревать, накаливать) разг. напалювати / напалйти и миог. понапалювати; {напекать) напікати / напектй, -печу, -печёш; и. печь напалювати піч; сблице ~жгл6 лицб сонце напекло облйччя (лицё); 4. {выжигать на поверхности) спец. випалювати / вйпалити и миог. повипалювати, випікати / вйпекти и миог. повипікати; и. таврб випікати тавро, таврувати, -ую, -уєш; 5. {перен.: причинять ущерб, убыток) прост, нагрівати / нагріти; -жёчь покупателя нагріти покупця, нажигаться / иажёчься 1. {нагреваться, накаливаться) разг. напалюватися, -юється / напалйтися, -палиться; {напекаться) напікатися / напектйся, -печуся, -печёшся; 2. {терпеть неудачу) прост, обпікатися / обпек-
тйся, нагріватися / нагрітися; 3. иесов., страд, спалюватися; напалюватися; напікатися; випалюватися, випікатися; нагріватися; ср. нажигать 1—5. нажигающий 1. прич. якйй (що) спалює и т. п.; CM. нажигать 1—5; 2. прил. напалю- вальний. иажидйть уст. см. поджидать, иажйм 1. натиск, -у, {неоконч. д. — ещё) с. натискання, натйскування, надавлювання; дипломатйческий и. дипломатйчний натиск; 2. техи. натискач, -а. иажимйние 1. натискання, натйскування; надавлювання, надушування; 2. начавлювання, надавлювання. Ср. иажимйть 1—2. нажимать / нажйть 1. натискати и натйску- вати, -ую, -уєш / натйснути, иесов. тйснути; {слегка) потйскувати и потискати / потйс- нути; надавлювати, -юю, -юєш / надавйти, -давлю, -давиш, надушувати, -ую, -уєш / надушйти, -душу, -душиш; и. на все кибпки (педйли) перен., разг. пустйти (пущу, пустиш) в дію всі важелі; докласти всієї сйли; ужйти всіх заходів; и. на учёбу разг. натискати (натйскувати, налягати) на навчання; 2. {выжимать в каком-л. количестве) начавлювати, -юю, -юєш / начавйти, -чавлю, -чавиш, надавлювати / надавйти; -жйть ли- мбииого сбку начавйти (надавйти) лимонного (цитрйнового, цитрйнного) соку, нажиматься 1. натискатися, натйскуватися, -ується; надавлюватися, -юється, надушуватися, -ується; 2. начавлюватися, -юється, надавлюватися. Ср. нажимать 1—2. нажймисто нареч., разг. наполёгливо, завзято, упёрто; вимогливо, нажймистый 1. {с нажимом) разг. з натиском; и. пбчерк почерк 3 натиском; 2. {напористый) разг. напористий; {упорный) завзятий, упёртий; {настойчивый) наполё- гливий; {требовательный) вимогливий, нажймио-поворбтиый спец. натйскно-пово- ротний.
иажймиый и иажимнбй спец. натискнйй. иажйи с.-х. ужйнок, -нку, ужйн, -у, нажйн, -у. иажиийть / иажйть нажинати / нажати, -жну, -жнёш; {некоторое количество — ещё) сов. ужати, иажиийться нажинатися, иажирйть / иажрйть груб, нажирати / нажёр- ти, -жеру, -жерёш. иажирйться / иажрйться груб. 1. {наедаться) нажиратися / нажёртися, -жеруся, -жерёшся


нажитый
382
назеленённый
и мног. понажиратися, сов. налупйтися, -луплюся, -лупишся и налигатися; 2. (напиваться пьяным) насмоктуватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, налйзуватися, -уюся, -уєшся / нализатися, -лижуся, -лйжешся, сов. надудлитися и налигатися и нажлукти(а)тися и нарізатися, -ріжуся, -ріжешся; нахлистуватися, -уюся, -уєшся / нахлистатися, -хлищуся, -хлйщешся; ~жрйться до умопомрачёния насмоктатися и т. п. до нестями (безтями).
НЙЖИТЫЙ и разг. нажитбй нажйтий; {приобретённый — ещё) набутий, надбаний; О худо -6е впрок не идёт неправдою прийшло, з вітром пішло, нажйть см. наживйть. нажйться см. наживаться, нажужжйть 1. (наговорить, наболтать) разг. натуркати, натурчати, наторохтіти, -хчу, -хтйш и усилит, натуркотати, -очу, -очеш и натуркотіти, -очу, -отйш; н. уши кому натуркати (натурчати, натуркотіти, наскрипі- ти) вуха (у вуха, повні вуха) кому\ 2. разг. надзижчати; (с гудением — ещё) нагудіти, -гуду, -гудеш, нагустй, -гуду, -гудеш; (звонко
— 	ещё) набриніти, -йть; (о веретене, сверчке, кузнечике) нахурчати, насюрчати, нажужжйться разг. 1. наторохтітися, -хчуся, -хтйшся; 2. надзижчатися; нагудітися. Ср. нажужжать 1—2. нажучить (кого) 1. (сильно изругать) разг. насварйти, -сварю, -свариш (кого, реже на кого), насварйтися (на кого), налаяти (кого); 2. (сильно побить) полатати боки, дати наминачки кому. назавтра нареч., разг. назавтра, наз^втракаться разг. наснідатися, попосні- дати [досхочу], назйд нареч. назад; взять н. свой словй узяти назад свої слов^; два гбда [том^ н. два роки тому (пёред цим), перед двома роками; оглянуться н. озирнутися назад, назадй нареч., рдіїт. позаду, ззаду, назализация лингв, назалізація, иазализйрованиый, иазализбванный лингв.
назалізований. назализйровать, назализовать лингв, наза- лізувати, -ую, -уєш. назализйроваться, назализоваться лингв.
назалізуватися, -ується. назйльиость лингв, назальність, -ності. назальный лингв, назальний.
назанимать, назанйть сов., разг. напозичати и напозичатися; н. дёиег напозичати грошей, назапертй нареч., прост., уст. під замком (ключём); дом н. будйнок замкнений (замкнено).
назарёил1».,/7вл. назарё’!, -їв. назарёйцыл!//., иск., ист. назарёйщ, -ів. назарейнин, назарйнин рел. назарянин, назатыльник (задняя часть некоторых головных уборов) напотйличник. названивать разг. надзвонювати, -юю, -юеш; (вызванивать) видзвонювати; н. по телефб- ну надзвонювати по телефону, телефонувати, -ую, -уєш. название назва (ж.); ноейть и. зватися, називатися, мати назву; однб [тблько] н. сама [тільки] назва; по ~ию за назвою; под ~ем під назвою.
нйзваниьій^ прич. 1. названий; нарёчений;
2. названий. Ср. называть' 1—2. и^званный^ прич. наклйканий. Ср. назьі- вйть^
названый прил., уст. названий, наречёний; (о родителях — ещё) диал. прйбраний; --ная дочь названа дочка; ~ная мать названа (диал. прйбрана) мати; ~ная сестрй названа сестра, посёстра; ~ые родйтели названі (диал. прйбрані) батькй; н. брат названий брат, побратйм; н. сын названий син. назвйньице прост, назвочка (ж), назван- нячко, наймённячко. назвать' см. назьівйтьЧ назвйть^ см. назывйть^ назвйться^ см. назыв^тьсяЧ иазвйться^ см. иазьівйться^. иазвонйть (наболтать) разг. надзвонйти, -дзвоню, -дзвониш, наплескати, -плещу, -плёщеш.
назвоийться разг. надзвонйтися, -дзвонюся, -дзвонишся. наздравствоваться прост, наздоровкатися; О на всйкое чихйнье (вейкий чих) не ~вуешься погов. на кожний гук не відгукнб- шся, на кожне ачхй не наздоровкаєшся. назеваться 1. (вдоволь, много позевать) разг. напозіхатися; и. на коицёрте напозіхатися на кoнцёpтi; 2. (наглазеться) разг. нади- вйтися, -дивлюся, -дйвишся, разг. налу- патися очйма, наловйти (-ловлю, -ловиш) гав (вйтрішків) [досхочу], назеленённый разг. назелёнений, вйзеле- нений.


назеленйть
383
назубок
назеленйть разг. назеленйти, вйзеленити, позеленйти. назём {навоз) д и а л. гній {род. гною), назёмник спец., разг. наземник, назёмно-нзмерйтельный спец. назёмно-вимь рювальний. назёмный назёмний.
нйземь нареч. додолу, на зёмлю, реже долі; брбсить н. кого кйнути додолу кого, кйнути об зёмлю ким\ н. лицбм долілйць; лнцём об зёмлю.
назеркаленный надзеркалений. назеркйлнть надзеркалити. назидание книжн. повчання; {наставление) напучення; {наука) наука; в н. кому на науку (для науки) кому, щоб навчйти кого. назидательно нареч. повчально; напутливо.
Ср. назидательный, назидательность повчальність, -ності; напут- ливість, -вості. Ср. назидательный, назидательный книжн. повчальний; {наставительный — ещё) напутливий; н. случай повчальний вйпадок; н. тон повчальний (напутливий) тон. назидйть уст. повчати; {наставлять — ещё) напучувати, -ую, -уєш. нйзлб нареч. на зло (злість); как н. як на зло (злість); як на те; н. кому на зло (абй допектй) кому.
назначаемость призначуваність, -ності. назначаемый 1. призначуваний; визначуваний; 2. призначуваний. Ср. назначать 1—2. назначать / назначить 1. призначати и призначувати, -ую, -уєш / призначйти, -значу, -значиш и мног. попризначати; {определять — ещё) визначати и реже визначувати / вйзначити; н. лекарства разг. призначати ліки; н. свидание призначати побачення; н. цёну призначати {определять: визначати, складати, встановлювати) ціну; 2. (куда, кем
— 	на должность, работу) призначати и призначувати / призначйти и мног. попризначати (куди, ким, реже на кого, за кого); {ставить кем-л. — ещё) разг. наставляти / наставити, -влю, -виш и мног. понаставляти, настановляти / настановйти, -овлю, -овиш и мног. понастановляти и понастановлювати (ким, реже на кого, за кого); {направлять куда-л. — ещё) наряджати / нарядйти, -ряджу, -рядиш (куди), назначаться 1. призначатися; визначатися, визначуватися, -ується; 2. призначатися; наставлятися. Ср. назначать 1—2.
назначёнец разг. призначёнець, -нця. назначённе 1. {действие) призначення, {не- оконч. — ещё) призначання; вйзначення, {не- оконч. — ещё) визначання; наставляння; ср. назначать 1—2; по ~ню врачі за призначенням лікаря; 2. {распоряжение, постановление, основная функция чего-л., цель) призначення; нснбльзовать, передать, послйть и т. п. по ~ню вйкористати, передати, послати и т. п. за призначенням; мёсто -'Ня місце призначення; стйнцня ~ня станція призначення.
назначенный 1. призначений; вйзначений; {о лекарствах — ещё) вйписаний; в ~нное врё- мя у призначений (вйзначений) час, у призначену (вйзначену) годйну (пору); 2. призначений; наставлений. Ср. назначать 1—1. назначёнство, назначёнчество разг. при- значёнство.
назбйлнво нареч. настйрливо, настйрно; надокучливо, докучливо, докучно; уїдливо; н. приставить к кому настйрливо (настйрно, уїдливо) чіплятися до кого', причёпою чіплятися до кого; сльотою у вічі лізти кому. Ср. назбйлнвый. назбйлнвость настйрливість, -вості, на- стйрність, -ності; надокучливість, докучливість, докучність; уїдливість, улізливість. Ср. назбйлнвый. назбйлнвый настйрливий, настйрний; {надоедливый — ещё) надокучливий, докучливий, докучний; {навязчивый — ещё) уїдливий, улазливий, улізливий, унадливий, разг. налазливий, назблистий; ~ьіе мыслн настйрні думкй; н. человёк настйрлива (настйрна, уїдлива, улізлива) людйна. назбла д и а л. 1. {тоска, печалі^ туга, смуток, -тку {м), журба; {досада) досада; 2. {о навязчивом человеке) разг. зола, назревание назрівання; наспів^ння, настигання; виспівання, набирання. Ср. назревать, назревать / назрёть {о плодах, хлебах) наспівати / наспіти, разг. настигати / настйгнути и настйгти, -гне; {о нарыве — обычно) разг. виспівати / вйспіти,/7дзг. набирати / набрати, -берё; {становиться неизбежным) назрівати / назріти; --йет крйзнс назріває крйза; ~йют события назрівають (насуваються) події.
назрёвшнй якйй (що) наспів и т. п.; наспілий, настйглий; вйспілий; назрілий; н. вопрбс назріле питання; см. назревать, назубок техн. назубок, -бка.


назуббк
384
наибыстрёйший
назуббк нареч., разг. назуббк; выучить н.
вивчити (завчйти) напам’ять (разг. назуббк). назубренный назублений, назубривать' / назубрйть назублювати, -юю, -ЮЄШ / назубити, -зублю, -зубиш, сов. по- зубйти.
назубривать^ / назубрйть разг. твердйти, -джу, -дйш (напам’ять) (несов.), разг. назу- брювати, -юю, -ЮЄШ / назубрйти, -зубрю, -зубриш.
назубриваться назублюватися, -юється. назубрйться {много, вдоволь позубрить) сов., разг. назубрйтися, -зубрюся, -зубришся, называемый 1. назйваний, званий; нарё- чений; так и. так званий; 2. назйваний. Ср. называть* 1—2. называние називання, назывательный лингв, номінатйвний. называть' / назвать 1. називати и звати (зву, звеш и реже зову, зовеш) / назвати и мног. поназивати, уст. нарікати / наректй, -речу, -речеш; (по имени, фамилии, кличке — ещё) несов., разг. клйкати (клйчу, клйчеш); {давать название — ещё) разг. узивати / узвати и увізвати; н. себй {представляться) називати себе; 2. {сообщать, объявлять) називати / назвати.
назывйть^ / назвать {приглашать, сзывать) разг. накликати / наклйкати, -клйчу, -клйчеш и мног. понакликати; ~звйть гостёй наклйкати гостёй. называться' / назваться 1. називатися / назватися, -звуся, -звёшся и реже -зовуся, -зовё- шся; {иметь какое-л. название, имя — ещё) несов. зватися, мати назву (ім’я); и. кем-чем {принимать, присваивать себе какое-л. наименование) називати себё (називатися) ким- чим\ сймый, что -зывйется, силйч разг. справжнісінький силач; что ~зыв^ется {как говорят) разг. як [то] кажуть; 2. {представляться, рекомендоваться) називатися / назватися, називати / назвати себё; 3. несов., страд, називатися, зватися; нарікатися; ср. называть' 1—2. назыв^ться^ / назваться 1. {напрашиваться к кому-л.) прост, напрбшуватися, -уюся, -уєшся / напросйтися, -прошуся, -прбсишся; {набиваться) разг. набиватися / набйтися, -б’юся, -б’єшся и мног. понабиватися; 2. несов., страд, накликатися; н. в гбсти к кому напрбшуватися (набиватися) в гбсті до кого; ср. назьівйть^.
назьівнбе: н. предложёние лингв, називнё (номінатйвне) рёчення. назюзібкаться и назі&зиться груб, надудлитися, насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, налигатися и мног. поналйгуватися, -уємося, -уєтеся; н. на вечерйнке надудлитися на вечірці, назйбнуть {иззябнуть^ прост, намёрзнутися, намёрзтися, -знуся, -знешся; {замёрзнуть) змёрзнути, змёрзти. назйбнуться разг. намёрзнутися, намёрзтися, -знуся, -знешся. назйбший намёрзлий; змёрзлий. Ср. назйб- нуть.
иаиаккурйтнейший найакуратніший, усилит. якнайакуратніший, щонайакуратні- ший; найохайніший, усилит, якнайохайні- ший, щонайохайніший. Ср. аккуратный, найб {представитель власти) наїб. наибезобрйзиейший найбридкіший, усилиш. якнайбридкіший, щонайбридкіший и т. п\ см. безобразный 1—2. наибблее нареч. 1. найбільше, найбільш; 2.: а) в сложных формах превосх. cm. качественных имён прилагательных и наречий передаётся простыми формами {изредка сложными формами с '^найбільш”); н. внимательно найуважніше, усилит, якнай- уважніше, щонайуважніше; и. внимательный найуважніший, усилит, якнайуваж- НІШИЙ, щонайуважніший; и. запутанный найзаплутаніший; и. развитбй найрозвйне- НІШИЙ; н. распространённый найпошйре- НІШИЙ; и. уважаемый найповажаніший, найшанбваніший; б) в сложных формах превосх. ст. относительных имён прилагательных передаётся сложными формами с '^найбільш”', н. лесйстая ббласть найбільш лісйста ббласть; и. населённый райбн найбільш засёлений (залюднений, насёлений) райбн.
наиббльше см. наибблее 1. наиббльший найбільший, усилит, якнайбільший, щонайбільший; и. ббщий делйтель двух или нёскольких чйсел мат. найбільший спільний дільнйк двох або кількох чйсел. Ср. большбй. найбство {правление наибов) наїбство. наибыстрёйший найшвйдший, усилит, як- найшвйдший, щонайшвйдший и т. п.; н. отвёт найшвйдша відповідь. См. быстрый 1—2.


найв
385
наилегчййший
найв разг. наївність, -пості, безхйтрість, -рості {ж).
наиважнёйший найважливіший, усилиш, якнайважливіший, щонайважливіший; н. во- прбс найважлйвіше питання. Ср. важный 1—3.
наивернёйший найвірніший, усилит, якнай- вірніший, щонайвірніший и т. п.; см. вёр- ный 1—6. найвничанье разг. удавання наївного, найвничать разг. удавати (удаю, удаєш) наївного, прикидатися наївним, найвно нареч. наївно, найвность наївність, -пості, найвньїй наївний; простосерд(п)ий; {бесхитростный — ещё) нехйтрий, безхйтрий; н. человёк наївна (нехйтра, безхйтра) лю- дйна.
наивозмбжно нареч.,разг. наскільки можлйво, найможлйвіше, якнайможлйвіше, щонай- можлйвіше. Ср. возмбжно 1—3. наивозмбжньїй найможлйвіший, усилит, як- найможлйвіший, щонайможлйвіший. Ср. возмбжный 1. наивразумйтельнейший найзрозуміліший.
Ср. вразумйтельньїй. наивульгйрнейший найвульгарніший. Ср.
вульгарный, наивыгоднейший найвйгідніший, усилит. якнайвйгідніший, щонайвйгідніший. Ср. выгодный.
наивысший найвйщий, усилит, якнайвйщий, щонайвйщий; ~шая прйбьіль найвйщий прибуток. Ср. вьісбкий 1. наиглавнёйший найголовніший. Ср. главный 1.
наиглубочййший найглйбший, усилит, якнайглибший, щонайглйбший, разг. глибочезний, глибоченний; нйше [вам] '-шее (приветствие) наше [вам] шанування (шану- ваннячко). Ср. глуббкий. наиглупёйший найдурніший, усилит, як- найдурніший, щонайдурніший и т. «.; см. глупый.
наигнуснёйший наймерзотніший, наймерзён- ніший, найогйдніший, найогйдливіший, усилит, якнаймерзенніший, якнайогйдні- ший, якнайогйдливіший, щoнaймepзённi- ший, щонайогйдніший, щонайогйдливіший, разг. найпаскудніший, усилит, якнайпас- кудніший, щонайпаскудніший; ~шее пре- ступлёние найогйдніший и т. п. злочин. Ср. гнусный.
наигостеприймнейший найгостйнніший, усилит, якнайгостйнніший, щонайгостйн- ніший; -'ие лібди найгостйнпіші люди. Ср. гостеприймный. найгранно нареч. удавано, роблено, нещйро, награно. Ср. найгранньїй 2. найгранность удаваність, -пості, робленість, пещйрість, -рості, награність. Ср. найгранньїй 2.
найгранньїй 1. прич. награний; 2. {деланный, неискренний) прил. удаваний, роблений, нещйрий, награний; -иная весёлость удавана (роблена) веселість, наиграться награтися; {во что-л. — ещё) разг. нагулятися; {забавляясь — ещё) набавитися, -влюся, -вишся. найгрывание награвання, найгрывать / наиграть награвати, -граю, -граєш / награти, найгрываться награватися, -грається, нйигрыш 1. {напев) наспів, -у; {мелодия) мелодія; {мотив) мотйв, -у; 2. {неестественность в актёрской игре) награш, -у. наидействйтельнейшнй найдійсніший, най- справжніший, усилит, якнайсправжніший, щонайсправжніший. Ср. действйтельный. нандобрёйший найдобріший, усилит, як- найдобріший, щонайдобріший. Ср. дббрьій. нандостбйнейший найдостойніший, усилит. якнайдостойніший, найгідніший, усилит. якнайгідніший. Ср. достбйный 1—3. наидревнёйший найдавніший, найстародав- т\шш, усилит, якнайдавніший, щонайдавні- ший. Ср. дрёвний 1—2. наизакбннейший найзаконніший. Ср. закбн-
НЫЙ.
найзволок нареч., д и а л. 1. {слегка в гору) [трохи] на (під) гору {вверх: угору); 2. {наклонно) похйло; {косо) скісно; поставить дбску н. поставити дошку похйло. найзворот уст. см. наоборбт. нанзготбве нареч. напоготові; {на изготовку) напоготів.
наизнйнку нареч. навиворіт; надёть н. надіти навйворіт; у них всё н. у них усе навйворіт. наизусть нареч. напам’ять; знать н. знати напам’ять; читйть стихй н. читати вірші з пам’яті (з головй). наикратчййший найкоротший, усилит, якнайкоротший, щонайкоротший. Ср. краткий.
наилегчййший пшлітшт, усилит, якнайлегший, щонайлёгший; снортсмён --шего вёса спортсмен найлегшої вагй. Ср. лёгкий.


найлок
386
наймов^ться
найлок д и а л. намул, -у. наил^чший найкращий, найліпший, усилиш. якнайкращий, якнайліпший, щонайкращий, щонайліпший; всегб '-шего усього найкращого. Ср. хорбший. наилюбёзнейший найласкавіший, усилит.
якнайласкавіший. Ср. любёзный. наимёнее парен, наймёнше, реже наймёнш, усилит, якнайменше, щонаймёнше; н. разрушенный наймёнш зруйнований; н. успёш- ный наймёнш успішний. Ср. мйло. наименоЕЙнне найменування, наймёння; (название) ж. назва; официальное и. офіційна назва; тбчное и. точне найменування (наймёння).
наименбванный найменований; {названный) названий.
наименбвывать / наименовать наймено- вувати, -овую, -овуєш / найменувати, -ую, -уєш; (называть) називати / назвати, -зву, -звёш.
наименбвываться / наименовйться наймено- вуватися, -овуюся, -бвуєшся / найменуватися, -уюся, -уєшся; (называться) називатися / назватися, -звуся, -звёшся. наимёньший наймёнший, усилит, якнаймён- ший, щонаймёнший; пойтй по лйнии (нутй) ~шего сопротивлёния ПІТЙ лінією (шляхом) наймёншого опору; уникати труднощів. Ср. м^лый.
наимпровизйровать наімпровізувати, -ую, -уєш.
наиновёйший найновіший, усилит, якнайновіший, щонайновіший; ~шая истбрия найновіша історія. Ср. нбвый. наинструментйровать наінструментувати, -ую, -уєш.
наинужнёйший найпотрібніший, усилит. якнайпотрібніший, щонайпотрібніший. Ср. нужный.
наипйче нареч., уст. нгйпаче, реже найпак;
найбільше, найбільш, наннодлёйший найпідліший, усилит, як- найпідліший, щонайпідліший. Ср. пбдлый. наипрекрйснейший найпрекрасніший, найкращий, усилит, якнайпрекрасніший, якнайкращий, щонайпрекрасніший, щонайкращий. Ср. нрекрйсньїл. наинростёйший найпростіший, усилит, якнайпростіший, щонайпростіший, разг. простісінький; н. вонрбс найпростіше питання. Ср. нростбй. наирйтхг^л^. наїрйт, -у.
наирйтовьій хим. наїрйтовий. наисильнёйший найсильніший, усилит, якнайсильніший, щонайсильніший и т. п.\ см. сйльный.
наискйться (чего) разг. нашукатися (чого) и усилит, попошукати [досхочу] (що), наискорёйший найшвйдший, усилит, як- найшвйдший, щонайшвйдший и т. п.\ см. скбрьій.
нйискось, разг. наискосбк, диал. нанскоскй нареч. нав[с]кіс, нав[с]косй, реже скісно, навкосяка, скосом, наислабёйший найслабкіший, усилит, як- найслабкіший, щонайслабкіший и т. п.; см. слйбый.
наисовремённейший найсучасніший, усилит. якнайсучасніший, щонайсучасніший. Ср. совремённый. наистрожййше нареч. найсуворіше, усилиш.
якнайсуворіше, щонайсуворіше. Ср. стрбго. наистрож^йшнй найсувбріший, усилит, якнайсуворіший, щонайсуворіший. Ср. стрб- гий.
найтне к н и ж н. натхнёння; по --ию [свыше] з натхнёння; (интуитивно) інтуїтйвно; под ~ем чувств (дум и т. п.) під вплйвом почуттів (думок и т. п.). нантруднёйший найважчий, усилит, якнай- важчий, щонайважчий; н. выбор найважчий вйбір. Ср. трудный, наитягчййший найтяжчий, усилит, якнай- тяжчий, щонайтяжчий. Ср. тйжкий. наихудший найгірший, усилит, якнайгірший, щонайгірший; н. ученйк найгірший учень. Ср. плохбй. наичйще нареч. найчастіше, найчастіш, усилит. якнайчастіше, якнайчастіш, щонайчастіше, щонайчастіш. Ср. чйсто. най муз. най (род. паю), найденный 1. знайдений, найдений; відкрй- тий; вйнайдений; вйтрушений; 2. вйзнаний, знайдений. Ср. находйть* 1,3. найдёныш разг. знайда, найда (л^. и ж), с.
знайденя, -яти. наймйт 1. (батрак) диал. наймит; 2. (наёмник) презр. найманець, -нця, наймит, наймйтка 1. наймичка; 2. найманка. Ср.
наймйт 1—2. наймйтский 1. наймитський; 2. найманський.
Ср. наймйт 1—2. наймйчка диал. наймичка, наймовйть диал. см. нанимать, наймовйться диал. см. наниматься.


наймодйтель
387
накаливаться
наймодатель наймодавець, -вця.
нійра {денежная единица Нигерии) нескл., ж.
найра, найтй^ см. находйтьЧ найтй^ см. находйть^. найтйсь см. находйтьсяЧ найтбв мор. найтов, найтбвить мор. найтовнтн, -влю, -внш. найтбвка мор. найтувйння (с.). найтбвный мор. найтбвннй. нй-ка см. на^
накаверзничать и накаверзить прост, нака- верзувати, -ую, -уєш; (напакостить) разг. накапостити, -ощу, -остиш, напакостити, накадйть в разн. знач. накадйти, -каджу, -ка- диш.
накйз наказ, -у, уст. розказ, -у; --зы избирателей накази вйборців. наказание кара {ж), покарання, карання, реже скарання; ж., церк. покута; {возмездие — ещё) покара, диал. укарання; в и. кому на {реже за) кару кому\ [вот] и. [мие, тебё и т. п.\ с кем разг. [от] мука (клопіт, морбка, заморбка, кара) [мені, тобі и т. л.] з ким; высшая мёра ~ия найвйща кара; найвйща міра покарання, уст. скарання на смерть; опоздали, и тепёрь ждйте в и. СПІЗНЙЛИСЯ і за те покарані (вам кара) — чекайте; подвергать -'ИЮ кого карати кого; накладати кару на кого, завдавати кари кому; под стрижом ~ия під загрбзою кари; телёсиое и. тiлёcнe покарання, тiлёcнa кара; уголбвиое и. кримінальне покарання, накйзаииый покараний, скараний, укараний.
Ср. иакйзыватьЧ наказйть^ см. иакйзыватьЧ наказйть^сл/. иакйзывать^ наказибй, иакйзиый ист. наказнйй; н.
атаман наказнйй отаман, наказуемость юр. караність, -ності. наказуемый юр. караний; и. поступок караний (кари гідний) учинок, наказываемый караний. Ср. иакйзыватьЧ накйзываиие карання.
наказывать' / иаказйть {подвергать наказанию) карати / покарати и накарати и реже скарати, сов., диал. у карати, накйзывать^ / наказать {давать наказ, наставление) уст., прост, наказувати, -ую, -уєш / наказати, -кажу, -кажеш; {велеть — ещё) веліти / звеліти, разг. загадувати, -ую, -уєш / загадати, наказываться каратися. Ср. иак^зьіватьЧ
наказывающий 1. прич. якйй (що) карає;
2. прил. каральний. Ср. иакйзьіватьЧ иак^л 1. {действие) розжарення, розпёчення, {неоконч. — ещё) розжарювання, розпікання (с.); розпалення, {неоконч. — ещё) розпалювання; загбстрення, {неоконч. — ещё) загбстрювання; ср. накаливать 1—2; 2. {состояние, свойство) спец. розжарення, жар, -у, розпёчення; бёлый и. білий жар; лймпа непблиого --ла лампа непбвного розжарювання (розжарення); 3. {перен.: напряжение, возбуждение) напруження, ж. напруга; {жар) жар; н. страстёй кипіння (шал) прйстрастей. накалённость 1. розжареність, -ності, розпё- ченість; розпаленість; загбстреність; розлю- тбваність, розлюченість; 2. напруженість; розлюченість, розлютбваність. Ср. накалённый 1—1.
накалённый 1. прич. розжарений, розпечений; розпалений; загбстрений; розлютбваний, розлючений; ср. накаливать 1—2; 2. {напряжённый) прил. напружений; {разъярённый) розлючений, розлютбваний. накаливаемый розжарюваний, розпёчува- ний; розпалюваний; загбстрюваний; розлючуваний. Ср. накаливать 1—2. накаливание 1. розжарювання, розпікання; 2. розпалювання; загбстрювання. Ср. накаливать 1—2. накаливать и накалить / накалйть 1. {сильно нагревать) розжарювати, -юю, -юєш / розжарити, розпікати / розпектй, -печу, -печеш; 2. {перен.: делать напряжённым, неспокойным) розпалювати, -юю, -юєш и розпаляти / розпалити, -палю, -палиш, розпікати / розпектй; {обострять обстановку и т. п. — обычно) загбстрювати / загострйти, -гострю, -гбстриш; {разъярять кого-л.) розлютб- вувати, -бвую, -бвуєш и розлючувати, -ую, -уєш / розлютувати, -ую, -уєш и розлютйти, -лючу, -лютиш; н. атмосфёру перен. розпалювати и розпаляти атмосфёру. накаливаться и накалиться / накалйться
1. 	розжарюватися, -ююся, -юєшся / розжаритися, розпікатися / розпектйся, -печуся, -печёшся; -'йться докрасив розжарюватися до червбного [жару]; 2. розпалюватися, -ююся, -юєшся и розпалятися / розпалитися, -палюся, -палишся; загбстрюватися, -юється / загострйтися, -гбстриться; розлю- тбвуватися, -бвуюся, -бвуєшся и розлючуватися, -уюся, -уєшся / розлютуватися.


накаливающий
388
накапливаться
-уюся, -уєшся и розлютйтися, -лючуся, -лютишся. Ср. накаливать 1—2. накаливающий 1. п р и ч. якйй (що) розжарює и т. п.; см. накаливать 1—2; 2. прил. розжа- рювальний.
накалка спец. розжарення, розпечення (с.); {неоконч. д. — ещё) розжарювання, розпікання.
накалываемый наколюваний; настромлюваний, нашпйлюваний, наштрйкуваний; нарізуваний. Ср. накйлывать^ накалывание^ наколювання; нарубування.
Ср. накйлывать^ накалывание^ 1. наколювання; нашпилювання; виколювання; 2. наколювання; нарізування. Ср. накйлывать^ 1—1. накйлывать^ / наколбть {раскалывая, наготовлять) наколювати, -юю, -юєш / наколоти, -колю, -колеш и мног. понаколювати; (нарубывать — ещё) нарубувати, -ую, -уєш / нарубати.
накйлывать^ / наколбть 1. {прикалывать, наносить уколы, повреждать уколом и т. п.) наколювати, -юю, -юєш / наколоти, -колю, -колеш и мног. понаколювати; {на остриё — ещё) настромлювати / настромйти, -стромлю, -стромиш, нашпйлювати, -юю, -ЮЄШ / нашпилйти, -шпилю, -шпйлиш, разг. наштрйкувати, -ую, -уєш / наштрикнути; {узор, рисунок и т. п. — ещё) виколювати / вйколоти, -колю, -колеш; ~6ть руку {татуировкой) нататуювати (-юю, -юєш) руку;
2. 	{набивать свиней, рыбы) наколювати / наколоти и мног. понаколювати; {о скоте, птице — обычно) нарізувати, -ую, -уєш и нарізати / нарізати, -ріжу, -ріжеш и мног. понарізувати и реже понарізати; '-бть гусёй нарізати гусёй; ~6ть свинёй наколоти свиней.
накалываться / наколбться 1. наколюватися, -ююся, -юєшся / наколотися, -колюся, -колешся,наштрйкуватися, -уюся, -уєшся / наштрикнутися; 2. несов., страд, наколюватися; настромлюватися, -юється, нашпйлю- ватися, наштрйкуватися; виколюватися; наколюватися; нарізуватися, -ується, нарізатися; ср. накйльївать^ 1—2. накаляемость спец, розжарюваність, -ності. накаліікаться прост, набазікатися, напатякатися, разг. набалакатися. накал^Іть см. накаливать, накалиться см. накаливаться, наканифбленный наканіфолений.
наканифбливать / наканифблить наканіфолювати, -юю, -ЮЄШ / наканіфолити; и. смы- чбк наканіфолювати смичок, наканифбливаться наканіфолюватися,
-юється.
накануне 1. нареч. напередодні; приёхать и. приїхати напередодні; 2. предл., с род. п. напередодні (чого); {непосредственно перед праздником — ещё) під (що); и. Нбвого гбда напередодні Нового року, у переддень Нового року; н. отъёзда напередодні від’їзду, накапанный накапаний; наляпаний. Ср. на- кйпыватьЧ накйпать см. накйпыватьЧ накапливаемый нагромаджуваний, нако- пйчуваний; скупчуваний; призбйруваний;
и. 	бпыт примножуваний (нагромаджуваний) досвід. Ср. накапливать, накапливание нагромаджування, нагромадження, накопйчування, накопйчення; набування; скупчування, скупчення; збирання, призбйрування, призбирання; складання, відкладання. Ср. накапливать, накапливать и накоплять / накопйть нагромаджувати, -ую, -уєш / нагромадити, -джу, -ДИШ, реже накопйчувати, -ую, -уєш / накопйчити; {приобретать — ещё) набувати / набути, -буду, -будеш; {скоплять — ещё) скупчувати, -ую, -уєш / скупчити; {сберегая, собирать) збирати / зібрати (зберу, зберёш), назбйрувати, -ую, -уєш / назбирати и мног. поназбйрувати и поназбирати, призбйрува- ти / призбирати и мног. попризбйрувати; {деньги — ещё) складати / скласти (складу, складёш) и мног. наскладати, відкладати / відкласти, сов., разг. назбивати; ~ивать капитал нагромаджувати капітал; ~йть дё- нег зібрати (скласти, наскладати, відкласти) грошей; ~йть знйний набути знань, накапливаться и накопляться / накопйться
1. 	нагромаджуватися, -ується / нагромадитися, реже накопйчуватися, -ується / накопйчитися; {скопляться) скупчуватися, -ується / скупчитися; {постепенно собираться) набиратися / набратися, -берёться м ліиог. понабиратися, збиратися / зібратися (збереться), назбйруватися, -ується / назбиратися, призбйруватися / призбиратися; ~йлось мибго пыли назбиралося багато пйлу (пороху); ~йлось мпбго раббтьі скупчилося (набралося, назбиралося) багато роботи; ~йлся больпібй бпыт у кого набув велйкого досвіду хто, нагромадив велйкий досвід


накапчивать
389
накатываться'
хто\ --йлся капитал нагромадився (нако- пйчився) капітал; 2. несов., страд, нагромаджуватися, накопйчуватися; набуватися; скупчуватися; збиратися, назбйруватися, призбйруватися; складатися, відкладатися; ср. накапливать, накапчивать / накоптйть 1. накопчувати, -ую, -уєш / накоптйти, -пчу, -птйш; (мяса, рыбы — ещё) диал. навуджувати, -ую, -уєш / навудити, -джу, -диш; ~йть рйбы накоптйти (навудити) рйби; 2. {напустить копоти) начадйти, -джу, -дйш; лймпа ~йла лампа начадйла (надиміла). накйпчнваться накопчуватися, -ується. накапываемый* накапуваний; наляпуваний.
Ср. накйпыватьЧ накапываемый^ накопуваний. Ср. накй- пывать^
накапывать* / накапать накапувати, -ую, -уєш / накапати; {роняя капли на что-л. — ещё) наляпувати / наляпати и мног., разг. поналяпувати, накйпывать^ / накопить накопувати, -ую, -уєш / накопати и мног. понакбпувати; {наделать углублений', извлечь из земли и т. п. — ещё) сов. покопати; {копая, добывать — ещё) разг. укопувати / укопати, накарканный разг. накряканий, накрюканий;
накарканий. накаркаться разг. накрякатися, накрюкатися;
накаркатися. накйркивать / накаркать {о вороне и т. п.) разг. накрякувати, -ує / накрякати, накрю- кувати / накрюкати; накаркувати, -ую, -уєш / накаркати.
накйрмливать / накормйть нагодовувати, -бвую, -овуєш / нагодувати, -ую, -уєш и мног. понагодовувати, реже накормлювати, -юю, -ЮЄШ / накормйти, -кормлю, -кормиш, накарйбать разг. надряпати, нашкрябати, нй-кась, нй-кася см. на^ накйт* спец. 1. {действие) накочування, накачування (с.); {на санной дороге — ещё) набій, -бою; 2. {настил) накат, -у, настил, -у. нак^т^слі. накйтывание^ накатанный 1. накочений, торований, уторований, утертий; 2. накачаний; 3. накатаний;
4. 	накачаний; 5. накачаний; 6. написаний. Ср. накатывать* 1—6. накатать см. накатывать*, накататься разг. {вдоволь, много покататься) накататися; {на коньках — обычно) наковзатися.
накатйть см. накйтьівать^. накатйться* см. накйтьіваться^ накатйться^ сов., прост., уст. см. накачиваться 2.
накйтка спец, накатка; {неоконч. д. — обычно) с. накочування, накатник 1. {доски, брёвна для наката) накатник, -у; 2. воен., техн. накатник, накйтный спец. накатний, пакетом нареч., спец. накотом, накатчик спец. накатник, накйтчнца спец. накатниця, накатывание* 1. накочування; уторовування, торування, утирання; 2. накачування; 3. накатування; 4. накачування; 5. накачування. Ср. накатывать* 1—5. накатывание^ накочування. Ср. накатывать^ 1.
накатывать* / накатать 1. {наезжать) накочувати, -ую, -уєш / накотйти, -кочу, -котиш и мног. понакочувати, наїжджувати / наїздити, -їжджу, -їздиш; {укатывать дорогу — ещё) уторовувати, -бвую, -овуєш и торувати, -ую, -уєш / уторувати, утирати / утерти (утру, утреш); 2. {наготавливать, катая) накачувати / накачати; 3. {рисунок, резьбу и т. п.) спец. накатувати, -ую, -уєш / накатати; н. крйску накатувати фарбу; 4. {навёртывать, наматывать^ разг. накачувати / накачати;
5. 	{наглаживать катком) накачувати / накачати; 6. {написать быстро) сов., прост, написати, -пишу, -пйшеш; ~^ть письмб написати листа, накйтывать^ / накатйть 1. {надвигать, катя, собирать) накочувати, -ую, -уєш / накотйти, -кочу, -котиш; 2. (навзд^ать) р а з г. наїжджати и наїздйти, -їжджу, -їздйш / наїхати, -іду, -ідеш; ~йло мнбго гостёй наїхало багато гостей; 3. {перен.: внезапно появляться, возникать^ разг. насувати / насунути, насуватися / насунутися; ~йли нбвьіе события насунули (насунулися) нові події; 4. (на кого
— 	о чувстве, состоянии и т. п.) прост, находити, -ить, найтй, -йде и -йдё (на кого), нападати, напасти, -падё (на кого, кого); ~йла злость на кого найшла (напала) злість на кого, напала злість кого, ч^сто ~ает на кого безл. ч^сто находить (нападає) на кого. накатываться* 1. накочуватися, -ується, наїж- джуватися; уторовуватися, -овується, торуватися, -ується, утиратися; 2. накачуватися;
3. 	накатуватися, -ується; 4. накачуватися;
5. 	накачуватися. Ср. накатывать* 1—5.


накатываться^
390
накипячённый
накатываться^ / накатйться 1. {катясь, надвигаться, наскакивать и т. п.) накочуватися, -уюся, -уєшся / накотйтися, -кочуся, -котишся; {надвигаться, приближаться — обычно) насуватися / насунутися, насувати / насунути; 2. {перен.: внезапно появляться, возникать^ прост, насуватися / насунутися, насувати / насунути; -йлась бедй насунулася (насунула) біда, насунулося (насунуло) лйхо; 3. см. накйтьівать^ 4. накачанный 1. накачаний; 2. напоєний. Ср.
накйчивать 1—1. накаченный накочений. Ср. нак^тывать^ 1. накачиваемый^ накочуваний, наїжджуваний; торований; накачуваний. Ср. нак^тьівать^ 1—2.
накачиваемый^ помпований, накачуваний; напоюваний; утовкмачуваний, утокмачуваний. Ср. накачивать 1—4. накачивание 1. накачування; 2. напування.
Ср. накйчивать 1—2. иакйчивать / накачать 1. напомповувати, -овую, -овуєш и помпувати, -ую, -уєш / напомпувати; накачувати, -ую, -уєш / накачати; -йть ведрб водй накачати відро водй; 2. {поить) прост, напувати и напоювати, -юю, -юєш / напоїти, -пою, -пбїш, реже разг. надудлювати, -юю, -юєш / надудлити; ^Ать гостёй напоїти гостёй; 3. (кого — перен.: разъяснять, убеждать) прост, утовкмачувати, -ую, -уєш / утовкмачити, утокмачувати / утокмачити (кому); {идеями) натовкма- чувати / натовкмачити; О нё было печйли [так] чёрти ~йли погов. не мdлa баба клопоту, [та] купила порося; не булб клопоту, так чорт надав; купив чорта з рогами на свою шйю; 4. {о мышцах) накачувати / накачати.
накйчиваться / накачаться 1. {вдоволь покачаться) сов., разг. нагойдатися, наколихатися; 2. {напиваться) прост, напиватися / напйтися, -п’юся, -п’єшся, разг. наду- длюватися, -ююся, -юєшся / надудлитися, налйгуватися, -уюся, -уєшся / налигатися; {допьяна) прост, налйзуватися, -уюся, -уєш- ся / нализатися, -лижуся, -лйжешся; 3. несов., страд, накачуватися, -ується; напоюватися, -юється; ср. накйчивать 1—2. накйчивающий 1. прич. якйй (що) напомповує и т. п.; CM. накачивать 1—3; 2. прил. помпувальний. накйчка тех., физ. накачка; {неоконч. д. — обычно) с. накачування.
накашиваемый накошуваний, накйшиваиие накошування, иакйшивать / иакосйть накошувати, -ую, -уєш / накосйти, -кошу, -косиш и мног. по- накбшувати; {немного — ещё) сов. укосити, накйшиваться / накосйться 1. {покосить вдоволь) сов., разг. накосйтися, -кошуся, -к6- сишся и усилит, попокосйти; 2. несов., страд, накошуватися, -ується. наквашенный наквашений, иаквйшиваиие наквашування, наквашивать / наквасить наквашувати, -ую, -уєш и квасити (квашу, квасиш) / наквасити, наквйшиваться наквашуватися, -ується. накйданньїй накйданий. накидать см. накйдьіватьЧ иакйдка 1. {одежда, покрывало) накйдка;
2. {надбавка) разг. накидка, накидибй накиднйй. накйдочка уменьш. накйдочка. накйдываемый накйдуваний; напйнаний. Ср.
накйдывать^ 1—2. иакйдываиие^ накидання. Ср. иакйдьівать^ накйдьівание^ 1. накидання; напинання;
2. 	накидання. Ср. иакйдьівать^ 1—2. иакйдывать* / накидать накидати / накйдати и мног. понакидати, иакйдьівать^ / иакйнуть 1. (что) накидати / накйнути и мног. понакидати (що); {одежду и т.п. — ещё) напинати / напнути и нап’ясти, -пну, -пнёш и мног. понапинати (що), понапинатися (чим); н. платбк на гблову напинати хустку на гблову; 2. {набавлять) разг. накидати / накйнути. накйдьіваться^ накидатися, иакйдываться^ / накйиуться 1. см. набрасываться^; 2. несов., страд, накидатися; напинатися; накидатися; ср. накйдьівать^ 1—2.
иакйнутый 1. накйнутий, накйнений; напнутий; 2. накйнутий. Ср. иакйдывать^ 1—2. иакипйиие накипання, накипать / накипёть накипати / накипіти, -пйть; -'ёло на душё накипіло на душі, накипёвший накипілий, накипеобразовйиие накипоутворення. иакипибй накипнйй.
нйкипь накип, -у {м)\ {пена — ещё) шум, -у, шумовйння (с.), шумовйна. накипятйть накип’ятйти, -п’ячу, -п’ятйш; н.
воды нагріти окрбпу, накип’ятйти водй. накипячённый накип’ячений; {о воде — ещё) нагрітий.


накисіние
391
наклёивание
накисйние накисання.
накисать / накйснуть накисати / накйснути. наклйд^ полигр. наклад, -у. накл^д^ (убыток) уст., диал. наклад, -у; (потеря) ж. утрата; быть (оставаться и т. п.) в -'Де прост, програвати, утрачати, несов. бути з утратою; в н. кому (в убыток) з утратою для кого.
накладать диал. см. накладывать, наклйдисто см. накладно, накладистый CM. накладный, наклйдка 1. (действие) накладання (с.); 2. (о предмете) накладка; защйтная н. захисна накладка.
накладная сущ., ж. накладна, -6Ї; (железнодорожная — ещё) перевізнйй лист (-а); транспортная н. транспортний (перевізнйй) лист.
накладно наргч., разг. утратно, невйгідно. накладнбй накладнйй; ~ные затраты накладні затрати (вйтрати); ~ные расхбды экон. накладні видатки (вйтрати). накладный (убыточный) разг. утратний, невйгідний. накл^дочка уменыи. накладочка. наклйдчик в разн. знач. накладальник, наклйдчица в разн. знач. накладальниця, накладывание накладання, накладывать / наложйть накладати / накласти, -кладу, -кладеш и реже наложйти, -ложу, -ложиш и мног. понакладати; (положит}^ сов. покласти; (настилать — ещё) намощувати, -ую, -уєш / намостйти, -мощу, -мостиш и мног. понамощувати, мостйти / помостйти; (наваливать в большом количестве — ещё) разг. гатйти (гачу, гатиш) / нагатйти, гилйти (гилю, гйлиш) / нагилйти;
и. 	штраф на кого-что накладати штраф на кого-що, штрафувати кого-що; ~йть запрёт накласти заборону; ~йть на себй руки (о самоубийстве) накласти (зняти) на себе руки, заподіяти собі смерть, укоротйти собі віку; -йть печать (печйти) на что см. налагать; ~йть резолібцию накласти резолюцію; ~йть руку (лйпу) на что (завладеть) разг. накласти руку (лапу) на що, прибрати до рук що\ ~йть [свой] отпечаток ([своіЬ] печать) на кого-что см. налагать, накладываться накладатися; намощуватися, -ується, мостйтися, -иться; гатйтися, -иться, гилйтися, -иться. Ср. накладывать, наклоняться разг. накланятися.
наклйсть (наложить, наполнить) прост, накласти, -кладу, -кладеш и реже наложйти, -ложу, -ложиш и мног. понакладати; (навалить — ещё) разг. нагатйти, -гачу, -гатиш, нагилйти, -ГИЛЮ, -гйлиш. наклёв 1. (действие) накльбвування, надзьобування, надзюбування (с.); 2. (наклюнутое место) на[д]кль6ване, надзьобане (сущ.). наклёванный 1. накльбваний; 2. накльований, надзьобаний, надзюбаний; подовбаний. Ср. наклёвывать^ 1—2. наклевётанный обмовлений, наклеветать (на кого-что) звёсти (зведу, зведёш) наклеп, наклепати, -клепаю, -клепа- ЄШ и -клеплю, -клеплеш (на кого-що); (оговорить) обмовити, -влю, -виш и мног. пообмовляти (кого), разг. набрехати, -брешу, -брешеш, и мног. понабріхувати, -ую, -уєш; см. ещё наклепйть^. наклеветйться наклепатися, попоклепати. наклёвывание накльбвування. наклёвывать' / наклевать 1. (клюя, съедать, набирать зоб) разг. накльовувати, -кльб- вує / наклювати, -клює; 2. (клюя, повреждать что-л) накльбвувати / наклювати, надзьобувати, -ує / надзьобати, надзюбува- ти / надзюбати; (подолбить — ещё) сов. подовбати.
наклёвывать^ / наклібнуть (продалбливать клювом) накльбвувати, -кльбвує / наклюнути, надзьббувати, -ує / надзьббати, надзюбува- ти / надзюбати. наклёвываться* / наклеваться (наедаться) накльовуватися, -кльовується / наклюватися, -клюється,/?азг. надзьобуватися,-ується/ надзьобатися, надзюбуватися / надзюбатися. наклёвываться^ / наклі&нуться 1. накльовуватися, -кльовується / наклюнутися; цыплёнок ужё --ается курч^ вже накльовується; 2. (подвёртываться, намечаться) прост, траплятися / трапитися, -ться, разг. підвертатися / підвернутися, -вернеться, накльбвуватися / наклюнутися; (попадаться
— 	ещё) разг. попадатися / попастися, -падё- ться; -^ается хорбшее мёсто кому трапляється (випадає, підвертається, накльовується) г^рна (добра) посада для кого, кому;
3. 	несов., страд, накльбвуватися, надзьобуватися, -ується, надзюбуватися; ср. наклёвывать^.
наклёенный нaклёєний, наліплений. ткліечкл уменьш. наклеєчка. наклёивание наклеювання, наліплювання.


наклёивать
392
наклониться
наклёивать / наклёнть наклёювати, -юю, -ЮЄШ / наклеїти и мног. понаклеювати, наліплювати, -юю, -ЮЄШ и разг. наліпляти / наліпйти, -ліплю, -ліпиш и мног. поналіплювати и разг. поналіпляти; ~нть ярлык кому перен. начепйти (наклеїти) ярлик кому. наклёиваться / наклёиться наклеюватися, -юється / наклеїтися, наліплюватися, -юєть- ся / наліпйтися, -ліпиться, наклёйка 1. {действие) наклеювання, наліплювання (с.); 2. {о предмете) наклейка, наліпка.
наклеймённый натаврований, наклеймбва- ний.
наклеймйть натаврувати, -ую, -уєш, наклей- мйти, -млю, -мйш, наклеймувати, -ую, -уєш. наклейнбй наклейнйй, наліпнйй; н. паркёт наклейнйй паркёт. наклёйщнк спец. наклеювач, наклёйщнца спец. наклёювачка. наклёп* уст. см. поклёп, наклёп^ mejc». наклёп, -у; ж. наклепка, наклёпанный техн. наклёпаний. наклепать* см. наклёпывать, наклепйть^ (наклеветать) прост, наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клёплю, -клёплеш; набрехати, -брешу, -брёшеш и мног. понабріхувати, -ую, -уєш. наклёпка техн. 1. {действие) наклёпування, наклепання (с.); 2. {о предмете) наклепка, наклёпывание техн. наклёпування. наклёпывать / наклепйть техн. наклёпувати, -ую, -уєш / наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клёплю, -клёплеш. наклёпываться техн. наклёпуватися, -ується. накликйние накликання, наклйканный наклйканий. накликать и наклйкивать / наклйкать накликати / наклйкати, -клйчу, -клйчеш и мног. понакликати; и. [на себі] беду разг. накликати (стягати) [на сёбе] лйхо (біду^), сов. напитати [собі] лйха (бідй). наклбн 1. см. наклонёние* 1; 2. {наклонное положение) нахил, -у, похил, -у; {наклонение) с. нахйлення, похйлення; в и. {наклонившись) нахилйвшись, схилйвшись, нагнувшись, зігнувшись; н. головы нахил головй; н. орбйты астр, нахил орбіти; угол -на кут нахилу; 3. {склон, спуск) нахил, -у, схил, -у, реже схйлок, -лку. наклонёние* 1. {действие) нахйлення, похйлення, {неоконч. — ещё) нахиляння, похиляння; {нагибание — ещё) нагинання;
2. {наклонное положение) уст. нахйлення, похйлення; 3. уст. см. наклбн 3. наклонёние^ лингв, спосіб, -собу; пове- лйтельное н. наказовий спосіб, наклонённый нахйлений, похйлений; схйле- ний; нагнутий; прихйлений; перехйлений, перехняблений. Ср. наклонить 1. наклонйть см. наклонить, наклонйться см. наклониться, наклбнная сущ., ж., мат. похйла, -ої. наклбнно нареч. похйло; {косо) скісно, наклбнно-напрйвленный спец. похилоспря- мований.
наклбнно-струйный техн. похилострумйн- ний.
наклбнность 1. {склонность^ нахил, -у (л<.), схйльність, -НОСТІ; дурные ~тн погані (лихі) нахили; н. к мечтательности схйльність до мрійності (мрійлйвості); 2. {наклонное положение, покатость) уст. похйлість, -лості; н. эклйптики астр, нахйлення екліптики; см. ещё наклбн 2—3. наклбиный 1. похйлий, реже похйлистий; {косой) СКІСНЙЙ, диал. скосистий; катйться по --ННОЙ плбекости КОТЙТИСЯ по П0ХЙЛІЙ площині (по ПОХЙЛОСТІ, похйлом); {перен. — обычно) як 3 горй котйтися; -нная плб- скость спец. похйла площина; 2. уст. см. склбнный. наклономёр спец. похиломір. наклбнчивый уст. см. наклбиный 2. наклонйть / наклонйть 1. нахиляти / на- хилйти, -ХИЛЮ, -хйлиш и мног. понахиляти, реже похиляти / похилйти; {склонять — ещё) схиляти / схилйти и мног. посхиляти; {нагибать — ещё) нагинати / нагнути и мног. понагинати; {пригибать) прихиляти / при- хилйти и мног. поприхиляти; {на бок) перехиляти / перехилйти и мног. поперехиляти, сов., разг. перехнябити, -блю, -биш; 2. (к чему, на что — направлять, склонять) уст. схиляти / схилйти (до чого), спрямовувати, -овую, -овуєш / спрямувати, -ую, -уєш, направляти / направити, -влю, -виш (на що), наклонйться / наклонйться 1. нахилятися І нахилйтися, -хилюся, -хйлишся и мног. понахилятися, реже похилятися / похи- лйтися; схилятися / схилйтися и мног. посхилятися; нагинатися / нагнутися и мног. понагинатися; прихилятися / прихилйтися; перехилятися / перехилйтися и мног. поперехилятися, сов. перехнябитися, -блюся, -бишся; ср. наклонйть 1; 2. {проявлять на-


накліЬкаться
393
накблочка
клонность, склонность) уст. схилятися / схилйтися.
наклібкаться {напиться пьяным) прост, надудлитися, нализатися, -лижуся, -лйжешся, нахлистатися, -хлищуся, -хлйщешся, налигатися, разг. налйтися, -ллюся, -ллєшся, наклі&нутьій наклюнутий, наклі&нуть см. наклёвывать^, наклі&нуться см. наклёвываться^, наклйнчить разг. наканючити, нациганити. наклйузничать разг. наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клёплю, -клеплеш и наплескати, -плещу, -плёщеш [язиком], набрехати, -брешу, -брешеш и мног. понабріхувати, -ую, -уєш.
накляузничаться прост, наплескатися, -пле- щуся, -плещешся [язиком], набрехатися, -брешуся, -брёшешся. наковйленка коваделко (с*.).
наковальня ковадло (с.). накбванньїй накований; наклёпаний. Ср. на- кбвывать.
накбвка 1. (действие) наковування (с.); 2. (насечка на жёрнове) насічка, накбвывать / наковйть наковувати, -ковую, -ковуєш / накувати, -кую, -куєш и мног. понакбвувати; (наклепать — ещё) сов. наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клёплю, -клеплеш.
накбвываться / паковаться 1. (поковать вдоволь) сов., прост, накуватися, -куюся, -куєшся; (наклепаться — ещё) разг. наклепатися, -клепаюся, -клепаєшся и -клёплюся, -клёплешся; 2. несов., страд, наковуватися, -кбвується.
наковыривать / наковырять 1. наколупувати, -ую, -уєш / наколупати, сов. накопирсати, сев.,разг. надлубати; 2. (плохо, небрежно сделать что-л.) сов., прост, зліпйти; (о письме — обычно) разг. нашкрябати, надряпати, наковырянный 1. наколупаний; надлубаний;
2. 	зліплений; нашкрябаний, надряпаний. Ср. наковыривать 1—2. наковьіріться разг. наколупатися, накопирсатися, надлубатися. шіЬжтк^мед.,разг. шкірянйк, -а. накбжник^ энтом. нашкірник, накожный мед. нашкірний; (поражающий кожу — ещё) шкірянйй; --ые болёзни шкіряні хвороби.
накокётничаться разг. накокетуватися, -уюся, -уешся; и. с пйрнем накокетуватися з хлопцем.
накоксбванный спец. накоксований, накоксовйть спец. накоксувати, -ую, -уєш; и.
углй накоксувати вугілля, накбл разг. см. накблка 1. наколачиваемый набйваний; насаджуваний, иаколйчиваиие набивання, наколачивать / иаколотйть 1. разг. набивати / набйти, -б’ю, -б’єш и мног. понабивати;
2. (избивать, колотить) прост, бйти / набйти, разг. товктй, -вчу, -вчёш / натовктй;
3. (перен.: сколачивать капитал) прост, збивати / збйти (зіб’ю, зіб’єш) и назбивати; збирати / зібрати (зберу, зберёш).
наколачиваться 1. набиватися; 2. бйтися (б’ється); товктйся, -вчёться; 3. збиватися; збиратися. Ср. наколачивать 1—3. иаколдбваиный 1. начарований, начаклова- ний; наворожений; 2. начарований, наворожений; нашёптаний; наговорений; замовлений. Ср. иаколдбвывать 1—2. наколдбвывать / наколдовать этногр. 1. (вызывать что-л. колдовством) начаровувати, -овую, -бвуєш / начарувати, -ую, -уєш, сов. начаклувати, -ую, -уєш; (наворожить) сов. наворожйти, -ожу, -ожиш; 2. (придавать чему-л. волшебные свойства) начаровувати / начарувати, сов. наворожйти; (нашёптывать^ нашіптувати, -ую, -уєш / нашептати, -шепчу, -шёпчеш; (наговаривать) разг. наговорювати, -юю, -ЮЄШ / наговорйти, -орю, -бриш; (заговаривать) замовляти / замовити, -влю, -виш. наколённик наколінник, иаколёниый наколінний, накблка 1. (действие) наколювання (с.); нашпилювання, наштрйкування; виколювання; ср. накйлывать^ 1; 2. (украшение на причёске) накблка; (татуировка) разг. накблка; дёлать ~ку (на теле) татуювати, -юю, -юєш; 3. карт, накблка. иаколобрбдить прост, наколобродити, -джу, -ДИШ, наброїти, наштукарити; напустувати, -ую, -уєш. наколотйть см. наколачивать, иакблотый наколотий, наколений; (нарубленный) нарубаний, иаколбть^ см. иакйлыватьЧ иаколбть^ см. иакйлывать^. иаколбться см. накалываться, наколбчеииый 1. набйтий, понабйваний; 2. набйтий; 3. збйтий; зібраний. Ср. наколачивать 1—3. иакблочка уменьш.-ласк. накблочка.


наколошмаченный
394
накрадываться
наколошмаченный прост, налупцьований, налушпарений. наколошмйчнвать / наколошматить прост, лупцювати, -юю, -юєш / налупцювати, лушпарити / налушпарити. наколупанный прост, наколупаний, наколупывать / наколупать прост, наколупувати, -ую, -уєш / наколупати, накомандоваться разг. накомандуватися, -уюся, -уєшся. накомарник накомарник, накбмканный разг. нам’ятий, нажужмлений, накбмкать разг. нам’яти, -мну, -мнёш и усилит. попом’яти, набгати и усилит, попобга- ти, нажужмити, -млю, -миш. наконёц нареч. нарёшт!, урешті, зрештою; и вот, и. і от (І ось, аж от, аж ось), нарёшт!, разг. аж; н.[~то\\межд. нарёшт1(-такй)!,/?азг. насйлу(-такй)! наконёчник наконёчник, с. наконёччя. наконёчный нак1нцёвий. накбпанный накопаний; покопаний. Ср. накапывать^, накопить см. накйпывать^ накопйровать накопіювати, -юю, -юєш. накопйтель 1. (р человеке) нагромаджувач, уст. призбйрувач; 2. {об устройстве) спец. нагромаджувач, збирач, -а. накопйтельница нагромаджувачка, уст. при- збйрувачка. Ср. накопйтель 1. накопительный нагромаджувальний, нако- пйчувальний; и. депозйт нагром^джуваль- ний (накопйчувальний) депозйт. накопйтельство нагромаджування, призбй- рування. накопйть см. накапливать, накопйться см. накапливаться, накоплённе 1. нагромадження, накопйчення, {неоконч. д. — ещё) нагромаджування, нако- пйчування; набуття, {неоконч. д. — ещё) набування; скупчення, {неоконч. д. — ещё) скупчування; збирання, назбйрування, при- збйрування, призбирання; складання, складення, відкладання, відкладення; ср. накапливать; 2. '-ИЯ {мн.: то, что накоплено) нагромадження, накбпленный нагромаджений, накопйчений; набутий; скупчений; зібраний, назбйраний, призбйраний; складений, відкладений; и. материал нагромаджений (накопйчений, зібраний, назбйраний, реже призбйраний) матеріал; и. бпыт набутий (нагромаджений, накопйчений) досвід. Ср. накапливать.
накоплять см. накапливать, накопляться см. накапливаться, накоптйть см. накапчивать, накопчённый накопчений; навуджений. Ср.
накапчивать 1—2. накопыльник спец. накопйльник. накормйть см. накйрмливать. накбрмленный нагодбваний. накороткё нареч., разг. 1. {на близком расстоянии) на близькій (нeдaлёкiй) відстані, зблйзька; и. с кем {в дружеских, близких отношениях) бути дуже близькйм з ким; мати дуже близькі стосунки з ким, приятелювати, -юю, -юєш з ким; бути запанібрата (як панібрат) з ким; 2. {на короткое время) ненадбвго; {недолго) швйдко; поговоріть н. поговорйти швйдко; сблнце показалось н. сбнце з’явйлося ненадбвго. накоротко нареч., прост, дуже кбротко, коро- тісінько. накорчёванный накорчбваний. накорчёвывать / накорчевать накорчовувати, -бвую, -бвуєш / накорчувати, -ую, -уєш. накорчёвываться накорчбвуватися, -бвується. накбс с.-х. укіс {род. укбсу). накосйть см. накйшивать. накосйться см. накашиваться, накбстница {у лошадей) вет. накістень, -сня {м), хрящова ґуля, накбстньїй накістковйй; ~ная бпухоль накісткова пухлйна. накостылііть прост, налупйти, -луплю, -лупиш, налупцювати, -юю, -юєш, надубасити, -ашу, -асиш, надубцювати, -юю, -юєш; н. шёю (по шёе) кому прост, нагодувати (-ую, -уєш) потйличниками (запотйличниками, товчёниками) кого, надавати потйличників (запотиличників) кому. нйкось* нареч., разг. навскосй, навскіс, навкосй, навкіс; {косо) кбсо, скісно, нйкось^ нйкося част. 1. диал. на, візьмй; н. хлёбушка візьмй хлібчика; 2. {выражение удивления или осуждения) прост, дивй (дивйсь) [ти]; ~ось (~ося) выкуси! прост, ось (оцё) тобі маєш! накбшенный накбшений. нйкра см. нйкры. накраденный накрадений, накрадывать / накрйсть накрадати / накрасти, -краду, -крадеш и мног. понакрадати, накрадываться / накрйсться разг. накрадатися / накрастися, -крадуся, -крадешся.


накраивать
395
накручивание
накраивать / накройть накроювати, -юю, -ЮЄШ / накроїти, накраиваться накроюватися, -юється. нйкрап накрап, -у; {пятнышко) ж. цятка, уменыи. цяточка, накрйпанный накрапаний. накр^пленный спец. накраплений, поцяткований.
накрйпливание спец. накрапляння, накраплювання, накраплення, цяткування, накрйпливать / накрапать {покрывать крапом) спец. накрапляти и накраплювати, -юю, -ЮЄШ / накрапйти, -плю, -пйш, цяткувати, -ую, -уєш / поцяткувати, накрапывание^ накрапання, накрапування.
Ср. накрйпыватьЧ накрапывание^ см. накрйпливание. накрапывать^ {о дожде) накрапати, накрапувати, -ує, покрапати, покрапувати. накрапывать^ см. накрйплнвать. накрасить см. накрашивать, накраситься см. накрашиваться, накрасть см. накрадывать, накрахмаленный накрохмалений, накрахмаливаемый накрохмалюваний, накрахмаливание накрохмалювання, накрахмаливать / накрахмалить накрохмалювати, -юю, -ЮЄШ / накрохмалити; --нть бельё накрохмалити білйзну. накрахмаливаться / накрахмалиться накрохмалюватися, -юється / накрохмалитися, накрашенный нафарбований, реже накра- шений.
накрашивание нафарбовування, накрашивать / накрасить нафарбовувати, -овую, -бвуєш / нафарбувати, -ую, -уєш и мног. понафарбовувати, реже накрашувати, -ую, -уєш / накрасйти, -крашу, -красиш; -ить губы нафарбувати губи, накрашиваться / накраситься нафарбовуватися, -овуюся, -овуєшся / нафарбуватися, -уюся, -уєшся и мног. понафарбовуватися, реже накрашуватися, -уюся, -уєшся / накра- сйтися, -крашуся, -красишся, накренённый нахйлений, похйлений. накрёнивание нахиляння, накренйть / накреийть нахиляти / нахилйти, -ХИЛЮ, -хйлиш и мног. понахиляти, похиляти / похилйти; давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) крен; корйбль ~йло безл. кора- бёль нахилйло (дав крен), накренйться / накренйться нахилятися / нахилйтися, -хилюся, -хйлишся и мног. понахилятися, похилятися / похилйтися.
некрепко нареч. 1. дуже міцно; н. связйть дуже міцно зв’язати; 2. {категорически) разг. категорйчно, рішуче; н. запретйть катего- рйчно заборонйти; 3. {твёрдо, решительно) суворо, гостро; н. приказать суворо-пре- суворо (якнайсуворіше, щонайсуворіше, г6- стро-прегостро) наказати, нйкрест нареч. навхрест, разг. охрест; крест- нйкрест навхрест, уперехрест; перевязать н. перев’язати навхрест, накриво нареч., разг. криво; нерівно, накрйт геол. накрйт, -у.
накричать 1. {крича, выбранить) накричати, нагримати, разг. нагомоніти; 2. {наговорить громким голосом) накричати и усилит, попокричати,нагукати,/?лзг. нагомоніти; {наорать — ещё) разг. налементув^ти, -ую, -уєш, нарепетувати, нагорлати; {пронзительно — ещё) разг. наверещати, накричаться разг. накричатися, нагукатися; налементуватися, -уюся, -уєшся, нарепетуватися, нагорлатися; наверещатися. Ср. накричать 2. накрбенный накроєний, накройть см. накрйивать. накрбмсанный накремсаний; набатований.
Ср. накремсать, накремсать разг. начикрйжити, накремсати и усилит, попокрёмсати; {крупными кусками
— 	ещё) набатувати, -ую, -уєш; и. хлёба начикрйжити (набатувати) хліба, накрепйть прен. напартачити, реже напартб- лити; {плохо написать — ещё) разг. надряпати, набазграти, наляпати, накрбшенный накрйшений. накрешйть накришйти, -кришу, -крйшиш и мног. понакрйшувати, -ую, -уєш; {чего во что — ещё) разг. укришйти. накрешйться накришйтися, -крйшиться и мног. понакрйшуватися, -ується. нйкругле нареч. зовсім кругло, накругло. накружйться разг. накрутйтися, -кручуся, -крутишся.
накрученный 1. накручений; 2. накручений; насуканий; навйнутий. Ср. накручивать 1—2.
накручиваемый 1. накручуваний; 2. накручуваний; насукуваний; навйваний. Ср. накручивать 1—2. накручивание 1. накручування; 2. накручування; насукування; навивання. Ср. накручивать 1—2.


накручивать
396
накусывать
накручивать / накрутйть 1. накручувати, -ую, -уєш / накрутйти, -кручу, -крутиш и мног. понакручувати; ~йть хвост (хвостй) кому перен., прост, накрутйти хвоста (хвіст) кому\ 2. {кручением изготовлять) накручувати / накрутйти и мног. понакручувати; {насучивать — ещё) насукувати, -ую, -уєш / насукати, -сукаю, -сукаєш и -сучу, -сучиш; {навивать — ещё) навивйти / навйти, -в’ю, -в’єш и навинути, накручиваться / накрутйться 1. накручуватися, -уюся, -уєшся / накрутйтися, -кручу- ся, -крутишся; 2. накручуватися / накрутйтися; насукуватися, -ується / насукатися, -сукається и -сучиться; навиватися / на- вйтися, -в’ється. Ср. накручивать 1—2. нйкры мн., муз. накри {род. накр); --ра ед. на- кра.
накрывйльщик спец. накривальник, накрывйльщнца спец. накривйльниця. накрывйние накривання, накрывать / накрыть 1. накривати / накрйти, -крйю, -крйєш и мног. понакривати; {какой-л. одеждой и т. п. — ещё) разг. напинати / напнути и нап’ястй, -пну, -пнёш и мног. понапинати; н. завтрак (обёд, ужин) готувати (-ую, -уєш) стіл до сніданку (обіду, вечері); лагодити (-джу, -диш) сніданок (обід, вечёрю); н. [на] стол {приготовлять стол) накривати [на] стіл, застеляти стіл; 2. {захватывать врасплох) разг. накривати / накрйти, застукувати, -ую, -уєш / застукати [на місці злочину,/7дзг. на гарячому], сов. заскочити и разг. спіймати на гарячому; ~крыть вбра застукати на місці злочину (спіймати на гарячому) злодія; 3. {одурачивать) прост, обдурювати, -юю, -юєш / обдурйти, -дурю, -дуриш, накрываться / накрыться накриватися / на- крйтися, -крйюся, -крйєшся и мног. понакриватися; напинатися / напнутися и на- п’ястйся, -пнуся, -пнешся и мног. понапинатися. Ср. накрывать 1. накрытие в разн. знач, накриття, накрытый 1. накрйтий; напнутий, нап’ятий; 2. накрйтий, застуканий [на місці злочину, разг. на гарячому]; заскочений; 3. обдурений. Ср. накрывать 1—3. нактбуз мор. нактоуз, нактбузный мор. нактоузний. накувыркаться разг. наперекидатися, напе- ревертатися.
накудёсить прост, напустувати, -ую, -уєш, наштукарити, нашурубурити; навитворяти, наброїти, -брою, -броїш, напрокудити, -джу, -диш.
накуковйть разг. накувати, -кує, накукати, накукукати, вйкувати. накукситься разг. насупитися, -плюся, -пиш- ся, диал. намурмоситися, -ошуся, -осишся. накуликйться прост, напйтися, прост.
надудлитися, налигатися, накупанный накупаний, накупйть^ {искупать) сов., разг. накупати, накупйть^ / накупйть накуповувати, -овую, -овуєш и реже накупати / накупйти, -куплю, -купиш и разг. накупляти и мног., разг. понакуповувати, понакупляти, реже пона- куп^ти.
накупаться* {искупаться) сов., разг. накупатися.
накупйться^ / накупйться {закупить в достаточном количестве) сов., разг. накупйтися, -куплюся, -купишся, накупленный накуплений, накурйжнться разг. накомизйтися, -ижуся, -изйшся; {безобразничая) набешкетуватися, -уюся, -уєшся; {издеваясь над кем-л) назбиткуватися, накуренный 1. накурений; напалений; 2. нагнаний, накурений. Ср. накуривать 1—2. накурено предик, накурено; напалено, накуривание накурювання, накуривать / накурйть 1. накурювати, -юю, -юєш / накурйти, -курю, -куриш и мног. понакурювати; {трубкой, папиросой и т. п.
— 	ещё) сов. напалйти, -палю, -палиш и мног. понапалювати, -юю, -юєш, разг. насмалйти, -смалю, -смалиш, начадйти, -джу, -дйш, накадйти, -каджу, -кадиш; 2. {добывать перегонкой) наганяти и реже нагонити / нагнати (нажену, наженёш) и мног. понаганяти и реже понагонити, накурювати / накурйти и мног. понакурювати, накуриваться / накурйться 1. накурюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / накурйтися, -курюся, -ку- ришся; 2. несов., страд, накурюватися, -юється; наганятися, нагонитися, накурюватися; ср. накуривать 1—2. накуролёсить см. наколобрбдить. накусанный накусаний, накусывание накушування, накусывать / накусать накушувати, -ую, -уєш / накусати, сов. покусати.


накусываться
397
налакомиться
накусываться / накусаться накушуватися, -ується / накусатися, накутанный разг. накутаний, накутывать / накутать разг. накутувати, -ую, -уєш / накутати, накутываться / накататься разг. накутуватися, -уюся, -уєшся / накутатися, накушать наїсти (наїм, наїсй, наїсть, наїмо, наютё, наїдять), накушаться разг. 1. {наесться) наїстися, -їмся, -їсися и мног. понаїдатися; 2. {напиться) напйтися, -п’юся, -п’єшся и мног. понапиватися, нал^вливание наловлювання, налавливать / наловйть наловлювати, -юю, -юєш / наловйти, -ловлю, -ловиш и мног. поналовлювати; {поймать — ещё) сов. уло- вйти; ~йть рыбы наловйти рйби. налавливаться / наловйться наловлюватися, -юється / наловйтися, -ловиться; уловйтися. Ср. налавливать, налагать / наложйть накладати / накласти, -кладу, -кладеш и мног. понакладати; {возлагать — ещё) покладати / покласти; н. обязанность на кого покладати (накладати) обов’язок на кого; {обязывать^ зобов’язувати, -ую, -уєш кого\ -йть арёст на что накласти арёшт на що; --йть в шёю кому {поколотить) прост, надавати запотйличників (потйлич- ників) кому; нагодувати (-ую, -уєш) запо- тйличниками (потйличниками) кого; набйти (-б’ю, -б’єш) потйлицю кому; ~йть наказание на кого накласти кару на кого, покарати кого; '-'йть на себЯ руки {покончить с собой) прост, накласти (підняти, зняти) на сёбе руки, заподіяти собі смерть; ~йть печать (печйти) на что {запретить пользоваться) накласти (покласти) печатку (печатки) на що; опечатати що; ~йть резолібцию на заявлёние накласти (покласти) резолюцію на заяву; --йть руку (лйпу) на что {завладеть чем-л.) перен., разг. накласти руку (лапу) на що; прибрати до рук що; {присвоить
— 	ещё) привласнити (загарбати) що; <-йть [своіЬ] печйть на кого-что, '^йть [свой] отпечйток на кого-что перен. позначйтися (відбйтися) на кому-чому, накласти [свій] відбйток на кого-що, накласти [свою] печать на кого-що; -'йть штраф на кого накласти штраф на кого, оштрафувати кого. налагаться накладатися; покладатися. Ср. налагать, наладить см. налаживать.
наладиться см. налаживаться, налйдка техн. налагодження, {неоконч. д. — ещё) налагоджування (с.). наладочный техн. налагоджувальний, наладчик техн. наладник. наладчица техн. наладниця. налаженность налагодженість, -ності, нала- дженість.
наложенный налагоджений, наладжений; упорядкований, упоряджений. Ср. налаживать 1.
налаживаемый налагоджуваний, наладжуваний; упорядковуваний. Ср. налаживать 1. налаживание налагоджування, налагодження, наладження; упорядкбвування, упорядкування; н. связей налагоджування (налагодження) зв’язків. Ср. налаживать 1. налаживать / наладить 1. налагоджувати, -ую, -уєш / налагодити, -джу, -диш и мног. поналагоджувати, сов. наладнати; {приводить в порядок — ещё) упорядковувати, -овую, -овуєш / упорядкувати, -ую, -уєш, упоряджати / упорядйти, -джу, -дйш; ~ить связь налагодити зв’язбк; ~ить серййное произвбдство чего налагодити серійне виробнйцтво чого; н. делі налагоджувати справи; 2. {заладить) сов., прост, завестй, -веду, -ведеш, разг. заторочити, зарядйти, -ряджу, -рядиш; ~ил своё почав правити (провадити, торочйти) своє, налаживаться / наладиться 1. налагоджуватися, -уюся, -уєшся / налагодитися, -джу- ся, -дишся; упорядковуватися, -овується / упорядкуватися, -ується, упоряджатися / упорядйтися, -ться; ср. налаживать 1;
2. 	сов., прост, {повадиться) занадитися, -джуся, -дишся, унадитися; {приспособиться, приноровиться) пристосуватися, -уюся, -уєшся.
налазиться разг. налазитися, -лажуся, -ла- зишся.
налакаться 1. нахлебтатися, -хлебчуся, -хлебчешся; кбшка -йлась молокй кйцька нахлебталася молока; 2. {напиться пьяным) прост, нахлебтатися, нахлистатися, -хли- щуся, -хлйщешся, надудлитися, налакирбванньїй налакований, налакирбвьівать / налакировйть налаковувати, -овую, -овуєш / налакувати, -ую, -уєш. налакирбвьіваться налаковуватися, -овується. налйкомиться разг. наласуватися, -ласуюся, -ласуєшся и усилит, пополасувати [досхочу].


наламываемый
398
налётчица
наламываемый наламуваний, наломлюваний; трощений. Ср. наламывать, наламывать / наломать наламувати, -ую, -уєш / наламати и мног. поналамувати, налб- млювати, -юю, -ЮЄШ / наломйти, -ломлю, -ломиш; {превращать в щепки — ещё) трощйти (трощу, трощиш) / натрощйти и мног. понатрощувати, -ую, -уєш; ~йть дров перен.у прост, наробйти дурнйць, реже нарубати (наламати) дров, налймываться наламуватися, -ується, наломлюватися, -юється. налаять разг. нагавкати, налаяться 1. {вдоволь полаять) разг. нагав- катися, набрехатися, -брешеться; 2. {вдоволь поругаться) прост, налаятися, насварйти- ся, -сварюся, -сваришся, нйлганньїй понабріхуваний, налгать 1. {наговорить неправды) набрехати, -брешу, -брёшеш и мног. понабріхувати, -ую, -уєш; 2. {наклеветать) на кого обмовити, -влю, -виш, оббрехати, -брешу, -брешеш кого.
налёво нареч. ліворуч, наліво; н. кругбм! воєн, ліворуч (наліво) навкруг!; н. от вхбда ліворуч від входу; свернуть н. звернути ліворуч.
налегание налягання; наполягання. Ср. налегать.
налегать / налёчь налягати / налягтй, -ляжу, -ляжеш и мног. поналягати; {о тумане, мгле и т. п. — ещё) разг. прилягати / прилягтй; {перен.: усиленно заниматься чем-л. — ещё) наполягати / наполягтй; {перен.\ наседать на кого-л. — ещё) разг. напосідатися / напосі- стися, -сядуся, -сядешся, натискати / на- тйснути, несов. напирати, налегкё нареч. 1. {без багажа) без нічого, без речей, разг. порожнем, порожняком; 2. {в лёгкой одежде) лёгко одягнутий (вдягнутий, одягнений, вдягнений, вбраний, разг. зодягнений, зодягнутий), у легкому вбранні, легко одягшись (вдягшись). налегнуть прост, сл/. налегйть. налёгший якйй (що) наліг, нйледь полій, -лою {м)\ {намёрзший лёд) намерзлий лід, намерзла крига, налёжанный разг. належаний, належаться разг. налёжатися, -жуся, -жишся и усилит, пополёжати. налёживать / належать разг. налёжувати, -ую, -уєш / налёжати. налёжка текст, наліж, -лежі (л<.).
налезать / налёзть налйзити, -лажу, -лазиш и налізати / налізти м л/ног. поналазити и поналізати, налёзший налізлий. налён спец. наліплення {с.). налёнленный наліплений; нaклёєний. Ср. на- ленлйть.
налеплііть / наленйть наліплювати, -юю, -ЮЄШ и разг. наліпляти / наліпйти, -ліплю, -ліпиш и мног. поналіплювати и разг. поналіпляти; {наклеивать — ещё) наклеювати, -юю, -юєш / наклё‘1ти и мног. понаклеювати.
налеплйться / наленйться наліплюватися, -юється и мног. наліплятися / наліпйтися, -ліпиться; наклёюватися, -юється / наклеїтися. Ср. налеплйть. наленнбй наліпнйй.
налёт 1. наліт, -льоту; {нападение — ещё) напад, -у, наскок, -у; бандйтскнй н. бан- дйтський напад; с --та, с --ту з наскоку, разг. наскоком; раптово; 2. {перен.: тонкий слой вещества на поверхности) наліт; {плёнке^) с. нашарбвання; {на губах, на поверхности жидкости — обычно) ж. осуга, реже суга, {на губах) смага; н. пыли наліт пороху;
3. 	мед. наліт, налётанный авиа налітаний, налетйть* / налетёть 1. налітати / налетіти, -лечу, -летйш и мног. поналітати, сов., поэт. налйнути; --ёла кбпоть налетіла кіптява; ~ёли мухи налетіли мухи; 2. {наталкиваться) разг. налітати / налетіти; {наскакивать — ещё) наскакувати, -ую, -уєш / наскочити, наганятися / нагнатися (наженуся, наженешся); --ёть на столб налетіти (наскочити) на стовп; 3. {перен.: напускаться) разг. налітати / налетіти,/7дзг. напускатися / напустйтися, -пущуся, -пустишся, нападатися / напастися, -падуся, -падёшся; 4. {набрасываться на что-л.) разг. налітати / налетіти; ~йй!, ~ййте! налітай!, налітайте! налетйть^ см. налётывать, налетаться разг. налітатися; {стремительно, с шумом — ещё) разг. нашугатися. налётный уст. 1. {налетевший) якйй (що) налетів, налетілий; см. налетйть* 1—2; 2. {перелётный) перелітний; ~ые птйцы перелітні птахй. налётом нареч., разг. з наскоку, наскоком, налётчик {грабитель) разг. грабіжник, налётчица {грабительница) разг. грабіжниця.


налётывать
399
налйчник
налётывать / налетать авиа налітувати, -ую, -уеш / налітати, налёчь см. налегать.
налйв 1. налйв, -у; (неоконч. д. — обычно) с. наливання; {вливание — ещё) уливання; 2. {приток сока в плодах, зерне) налйв; врё- мя <^ва колбсьев час, колй наливається (набирається) колос; 3. вет. налйв; О бёлый
и. 	{сорт яблок) сад. білий налйв, папіровка. наливание наливания; уливання; наточування; насипання. Ср. наливать, наливйть / налйть наливати / налйти, -ллю, -ллєш и реже налляти, -ллю, -ллєш и мног. поналивати; {вливать — ещё) уливати / улйти и реже улляти; {из крана, бочки и т. п.
— 	ещё) наточувати, -ую, -уєш / наточйти, -точу, -точиш и мног. понаточувати; {жидкую пищу, напитки — ещё) сйпати, -плю, -плеш и насипати / насйпати и мног. понасипати, усипати / усйпати; {жидкую пищу — ещё) разг. укидати / укйнути; н. глазй (бёльма) {напиваться допьяна) прост. заливати очі (сліпи), наливаться / налйться 1. наливатися / на- лйтися, -ллюся, -ллєшся и реже наллятися, -ллюся, -ллєшся и мног. поналиватися; глазй -лилйсь слезйми очі зайшлй слізьмй (сльозами); 2. несов., страд, наливатися; уливатися; наточуватися, -ується; сйпатися, -плеться, насипатися; ср. наливать, налйвка 1. {действие) наливання (с.); {вливание — ещё) уливання; 2. {напиток) налйвка; абрикбсовая н. абрикосівка; вишнёвая н. вишнева налйвка, вишнівка, вишняк, -у; грушевая н. грушівка; н. на малйне малинівка, малиняк, -у; н. на слйвах слив’янка; н. на тёрне тернівка, наливибй 1. наливнйй; ~нйя мёльница [во- дянйй] млин, диал. корчак, -а {м.), корёчний млин; ~6е колесб наливнё колесо; ~6е судно спец, наливне судно; 2. {созревший, сочный; налитой) налйваний, налйтий; ~6е йблоко налйте (тужаве) яблуко. Їі2ілііл0чк2іуменьш.-ласк. налйвочка. налйвочный налйвковий. налйвчатьій прост, слі. наливибй 2. налйвщик спец, наливальник, налйвщица спец, наливальниця, налйзьіваться / нализаться 1. {вдоволь полизать) сов., разг. нализатися, -лижуся, -лйжешся; 2. {напиваться) прост, налйзу- ватися, -уюся, -уєшся / нализатися, насмбк- туватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися.
-смокчуся, -смокчешся, сов. надудлитися и налигатися и мног. поналйгуватися, -уємося, -уєтеся.
иалйм ихт. минь, -ня, миньок, -нька. иалймий миневий; ~мья ухй минева юшка, иалимбииться гр у б. см. иалйзьіваться 2. иалиибваииьій налінійований, налініяний, иалиибвьівать / иалииовйть налінійовувати, -йбвую, -йбвуєш / налініювати, -юю, -юєш, налініювати, -юю, -юєш / налініяти, иалиибвьіваться налінійовуватися, -йову- ється, налініюватися, -юється. налипание налипання.
иалипйть / иалйпиуть налипати / налйпнути и мног. поналипати, налйпший налйплий. иалйстиик кул. налйсник. налитографйроваииьій налітографований, иалитографйровать налітографувати, -ую, -уєш.
иалитбй налйтий; {преим. о плодах — ещё) перен. налйваний, налйтий; ~тые мускулы налйті м’язи, налйтбк диал. бйтка, свинчатка {ж). нйлйтьій налйтий и мног. поналйваний; улйтий; наточений; насйпаний, усйпаний. Ср. иаливйть. иалйть см. иаливйть. налйться см. наливаться, иалицб предик, у наявності, навіч; {о деньгах
— 	ещё) готівкою, готовими грішми; быть н. бути (буду, будеш) [наявним (в наявності)]; {присутствовать) бути присутнім; все и. усі навіч, усі в наявності; {присутствуют) усі присутні; доказательства и. докази перед очйма (навіч); и. сто грйвеи є (у наявності) сто грйвень; по счёту мибго, а и. иичегб за рахунком багато, а в наявності (готівкою, готовими грішми) нічого; преступлёиие и. є всі ознаки злочину, иалйчествовать книжн. бути (буду, будеш) [наявним (в наявності)]; {присутствовать) бути присутнім, иалйчествующий наявний, присутній, иалйчие наявність, -ності {ж)\ {присутствие) присутність; быть (сказаться) в --ии бути наявним (у наявності); {о людях) бути присутнім; все в ~ии усі є, усі в наявності (наявні); {присутствуют) усі присутні; при ~ии колй (якщо, як) є. иалйчиик 1. строит, лйштва {ж), налйчник; 2. {пластинка со скважиной для ключа) личйнка {ж).


налйчность
400
налюбоваться
налйчность 1. см. налйчие; быть (оказйться)
в -'ТИ CM. налйчие; 2. {о деньгах) готівка, готові гроші; в -ти имёется двадцать копё- ек готівки (наявних грошей, готових грошей) є (маємо) двадцять копійок, налйчньїе сущ., {мн) готівка {ж), мн. готові гроші.
налйчньїй наявний; {присутствующий) присутній; за н. расчёт, за ~ьіе дёньги за готівку, за готові гроші; -'ная сумма наявна сума; ~ьіе дёньги готівка {ж), готові гроші; {имеющиеся) наявні гроші; н. капитал наявний капітал; {наличность) готівка, готові гроші; н. расчёт розрахунок готівкою (готовими грішми); н. состав наявний склад; н. товйр готовий товар, нал-нундйра нескл., ж., археол. нал-нундара. налббник налобник, налббный налобний, наловйть см. налавливать, наловйться см. налавливаться, налбвленный наловлений; уловлений. Ср.
налавливать, наловчйть разг. навчйти, привчйти. наловчйться разг. призвичаїтися, наламатися; {набить руку) набйти (-б’ю, -б’єш) руку, налбг податок, -тку, ж., диал. оплать, -ті; н. на добавочную стбимость податок на додаткову вартість; н. на прйбьіль податок на прибуток; н. с оборбта податок з обігу; об- ложёние ~гом (~гами) фин. оподатковування, оподаткування; подохбдньїй н. відпри- бутковий (прибутковий) податок; тамбжен- НЫЙ н. мйто; уравнйтельный н. зрівняльний податок.
налбговый податковий; ~вая квбта податкова квота; ~ьіе льгбтьі податкові пільги, налогообложёние фин. оподатковування, оподаткування, обкладання (обкладення) податком (податками), налогоплатёльщик фин. платнйк (-а) податків.
налогоплатёльщица фин. платнйця податків, налогоспосббность фин. податкоспромож- ність, -пості, налогоспосббньїй фин. податкоспроможний, наложёние накладення, {неоконч. д. — ещё) накладання; н. взыскания накладення (накладання) стягнення; н. запрёта накладення (накладання) заборони, налбженный накладений; {положенный)
покладений; {выстланный) помощений; и.
платёж післяплата, накладні плата, накладений платіж. Ср. накладывать 1. наложйть* см. накладывать, наложйть^ см. налагать. налбжница;;ст. наложниця, підложниця, налбжничество уст. наложництво, підлож- ництво. налбй церк.,п^ост. аналой, налокбтник в разн. знач, налокітник, налбманный наламаний, наломлений; натрощений. Ср. наламывать, наломйть см. налймьівать. наломиться 1. {устать) прост, натомйтися, -томлюся, -томишся, разг. наморйтися, -морюся, -моришся; 2. (над кем-чем — вдоволь поиздеваться) прост, назнущатися, наглузуватися, -уюся, -уєшся (з кого-чого, реже над ким-чим), диал. назбиткуватися, -уюся, -уєшся (над ким-чим). наломйть разг. наломйти, -ломить, наламати, налбпаться груб, натріскатися, напёртися, -пруся, -прешся, налопатися, нажертися, -жеруся, -жерешся, налощённый налощений, налощйть {натереть до блеска) налощйти; н.
паркёт налощйти паркёт. налощйться налощйтися, -ться. налудйть налудйти, -луджу, -лудиш, налуженный налуджений. налузгать прост, налузати, налускати, налущити и мног. поналузувати, -ую, -уєш и поналускувати, налупйть 1. прост, налупйти, -луплю, -лу- пиш; 2. {побиті^ прост, налупцювати, -юю, -юєш, налупйти. налупленный 1. налуплений; 2. налупцьований, налуплений. Ср. налупйть 1—2. налущённый налущений; налузаний, налусканий. Ср. налущивать, налущивать / налущйть налущувати, -ую, -уєш / налущити; {нащёлкивать, нагрызать
— 	ещё) налузувати, -ую, -уєш / налузати и мног. поналузувати, налускувати / налускати и мног. поналускувати, налущиваться налущуватися, -ується. налыгач диал. налйгач. нальнуть прост, налйпнути, наліпйтися, -лі- питься.
налюбёзничаться (с кем)разг. налицятися (до кого), наженихатися (з ким), налюбоваться (кем-чем) намилуватися, -уюся, -уєшся (ким-чим, реже на КОГО-ЩО, 3


налііпанньїй
401
намасливание
кого-чого), налюбуватися (ким-чим, на кого- що).
налііпанньїй 1. наляпаний; 2. напартачений, напартблений, наляпаний. Ср. налйпьівать 1—2.
налйпывать / налііпать 1. (пачкать) прост, наляпувати, -ую, -уєш / наляпати; 2. (сделать кое-как) сов., прост, напартачити, напартблити. намагнетизйровать уст. намагнетизувати, -ую, -уєш; загіпнотизувати, намагнйченность физ. намагніченість, -ності. намагнйченный намагнічений, намагнйчиваемьій намагнічуваний, намагнйчивание намагнічування, намагнйчивать / намагнйтить намагнічувати, -ую, -уєш / намагнітити, -ічу, -ітиш. намагнйчиваться / намагийтиться намагнічуватися, -ується / намагнітитися, намагнйчивающий 1. прич. якйй (що) намагнічує; 2. прил. намагнічувальний. нам^з рел. намаз, -у.
намазанный 1. намащений, помащений; намазаний, нашмарований; наяложений; 2. намазаний; намазюканий; наляпаний. Ср. намазывать 1,3. намйзка 1. (действие) намащування, намазування, нашмаровування, наяложування (с.); 2. спец, намазка, намізчик спец, намазувальник, намйзчица спец, намазувальниця, намазываемый намащуваний; намазуваний, нашмаровуваний; наяложуваний. Ср. намазывать 1—2. намазывание намащування; намазування, нашмаровування; наяложування. Ср. намазывать 1—2. намазывать / намазать 1. намащувати, -ую, -уєш / намастити, -мащу, -мастиш и мног. понамащувати, сов. помастйти; намазувати, -ую, -уєш / намазати, -мажу, -мажеш и мног. понамазувати, разг. нашмаровувати, -овую, -овуєш / нашмарувати, -ую, -уєш; (жиром — ещё) разг. наяложувати, -ую, -уєш / наялб- зити, -ожу, -озиш; н. хлеб маслом намащувати (намазувати) хліб маслом; 2. (пачкать, грязнит^ разг. намазувати / намазати, наяложувати / наялозити, бруднйти / на- бруднйти; 3. (плохо, небрежно писать, рисовать и т. п) разг. мазати / намазати, сов. наляпати, перен. мазюкати / намазюкати, намазываться / намазаться 1. намащуватися, -уюся, -уєшся / намастйтися, -мащуся, -мас- тишся и мног. понамащуватися; намазу¬
ватися / намазатися, -мажуся, -мажешся и мног. понамазуватися; нашмаровуватися, -овуюся, -бвуєшся / нашмаруватися, -уюся, -уєшся; 2. намазуватися / намазатися, наяложуватися / наялозитися; бруднйтися / на- бруднйтися. Ср. намазывать 1—2. намазібкаиньїй прост, слі. намазанный 2. намазібкать прост, см. намазывать 2—3. намазібкаться прост. намазываться 2. намалёванный разг. намальований, прен.
намазюканий, намалёвывание разг. намальовування. намалёвывать / намалевать разг. малювати, -юю, -юєш / намалювати и мног. понамальовувати, -льовую, -льовуєш, прен. мазюкати / намазюкати, намалёвываться / намалеваться разг. малюватися, -ююся, -юєшся / намалюватися, намйливать / намолйть прост, вимолювати, -юю, -юєш / вймолити. намйльївать / намолбть 1. намелювати, -юю, -юєш / намолоти, -мелю, -мёлеш; н. кбфе намелювати каву; --бть мукй намолоти борошна; 2. (наболтать^ сов., прост, намолоти, наверзтй, наплескати, -плещу, -плёщеш [язиком]; --бть вздбру наговорйти (наверзтй, намолоти) дурнйць (нісенітниць, казна- чого).
намалываться намёлюватися, -юється. намангйнский наманганський. намангйнцьі мн. наманганці, -ів. нам^нивание прост, наманювання, наменивать / наманйть разг. наманювати, -юю, -юєш / наманйти, -маню, -маниш, намаранный 1. намазаний; 2. намазаний, наляпаний; набазграний, намазюканий. Ср. намарать 1—2. намарать разг. 1. (напачкать) намазати, -мажу, -мажеш, накаляти; набруднйти; 2. (плохо, небрежно написать, нарисовать и т. п.) намазати, наляпати, нашкрябати, надряпати, прен. набазграти, намазюкати, намаринбванный намаринований, намаринбвьівать / намариновать намаринб- вувати, -бвую, -бвуєш / намаринувати, -ую, -уєш; ~йть гриббв намаринувати грибів, намаринбвываться / намариновікться нама- ринбвуватися, -бвується / намаринуватися, -ується.
намасленный намаслений; намащений, помащений, змащений; наолієний. Ср. намасливать, намасливание разг. намащування.


намасливать
402
намёк
намасливать / намаслить разг. намаслювати, -юю, -ЮЄШ / намаслити; {намазывать
— ещё) намащувати, -ую, -уєш / намастйти, -мащу, -мастиш и мног. понамащувати, сов. помастйти, змастйти; {растительным маслом — обычно) наоліювати, -юю, -юєш / наоліїти.
намасливаться намаслюватися, -юється; намащуватися, -ується; наоліюватися, -юється. Ср, намасливать, намастйть см. нам^щиватьЧ намастйться см. намйщиватьсяЧ наматрацник и наматрасник наматрацник, наматываемый намотуваний; навйваний. наматывание намотування, навивання. Ср.
наматывать, наматывать / намотать намотувати, -ую, -уєш / намотати; {навивать — ещё) навивати / навйти, -в’ю, -в’єш и навинути; н. [себё] на ус перен., разг. намотувати (замотувати, закручувати) [собі] на вус (вуса), брати (класти) [собі] на розум, наматываться^ / намотаться намотуватися, -ується / намотатися; навиватися / навйтися, -в’ється и навинутися. Ср. наматывать, наматываться^ / намотаться {уставать) прост, намотатися {сов). намахаться прост, намахатися, намйхивать / намахйть 1. {махая, нагонять) прост, намахувати, -ую, -уєш / намахати;
2. 	{взмахивать) несов., разг. змахувати; {размахивать) несов. розмахувати, вимахувати; 3. (кого — ругать, пробирать) прост, вичйтувати, -ую, -уєш / вйчитати (кому), разг. пробирати / пробрати, -беру, -береш (кого); {перен.: браня, гнать кого-л.) разг. наганяти и реже нагонити / нагнати (нажену, наженеш) (кого); 4. {перен.: написать, сочинить) сов., прост, накатати, нашкрябати, надряпати, намахиваться / намахнуться {замахиваться) прост, замахуватися, -уюся, -уєшся / замахнутися, намачиваемый намочуваний, понамочуваний; наквашуваний. Ср. намачивать, намйчивание намочування; наквашування.
Ср. намачивать, намачивать / намочйть намочувати, -ую, -уєш / намочйти, -мочу, -мочиш и мног. понамочувати, сов. помочйти; {наквашивать
— ещё) наквашувати, -ую, -уєш / наквасити, -квашу, -квасиш; -йть йблок наквасити яблук.
намачиваться / намочйться 1. разг. намочуватися, -уюся, -уєшся / намочйтися, -мочу- ся, -мочишся; 2. несов., страд, намочуватися; наквашуватися, -ується; ср. намачивать, намащённый уст. намащений, намащиваемый намощуваний, вимощуваний; вибруковуваний. Ср. намйщивать^ намйщивание' намащування. Ср. нам^щи- ватьЧ
намйщивание^ намощування. Ср. намйщи- вать^
намйщивать* / намастйть {намазывать) намащувати, -ую, -уєш / намастйти, -мащу, -мастиш и мног. понамащувати, нам^щивать^ / намостйть намощувати, -ую, -уєш / намостйти, -мощу, -мостиш и мног. понамощувати, вимощувати / вймостити, -мощу, -мостиш и мног. повимощувати; {камнем — ещё) вибруковувати, -овую, -овуєш / вйбрукувати, -ую, -уєш; {вымостить
— 	ещё) сов. помостйти. намащиваться^ / намастйться намащуватися, -уюся, -уєшся / намастйтися, -мащуся, -ма- стишся и мног. понамащуватися, намйщиваться^ намощуватися, -ується, вимощуватися; вибруковуватися, -овується. Ср. намйщивать^. намйять прост, натомйти, -томлю, -томиш и мног. понатомлювати, -юю, -юєш, зморйти (зморю, змориш), наморйти; {намучить) намучити.
намйяться {натомиться) натомйтися, -томлюся, -томишся; {изнемочь) знемогти, -можу, -можеш; {изнуриться) зморйтися (зморюся, зморишся), разг. наморйтися; {намучиться) намучитися, -чуся, -чишся и усилит., разг. попомучитися; {намыкаться) разг. напоневірятися; {навозиться) разг. намарудитися, -джуся, -дишся, наморочитися, намдхйри {секта сикхов) нескл., м. и ж., рел. намдхарі.
намёдни, диал. намёднись нареч., разг. нещодавно, недавно, допіру, недавнечко, намёднишний прост, нещодавній, недавній, намежёванный намежований. намежёвывание намежовування. намежёвывать / намежевать намежовувати, -бвую, -овуєш / намежувати, -ую, -уєш. намежёвываться намежовуватися, -овується. намёк натяк, -у; говорйть (спрашивать и т. п) -ками говорйти (питати и т. п) натяками (на(в)здогад), разг. говорйти на(в)- здогад буряків [, щоб далй капусти]; нет и


намекйть
403
намёт
--ка на что нема (немає) й натяку на що; (нет и признака) разг. нема того й звання, реже і познаки того нема; тбнкий н. на тблстые обстоятельства на[в]здогад буряків (навтя- кй бурякй), щоб капусти далй. намекать / намекнуть (на кого-что, о ком- чём) натякйти / натякнути (на кого-що, про кого-що); {закидывать — ещё) закидати / закйнути (про кого-що); {говорить намёками
— 	ещё) несов. говорйти (-орю, -бриш) наздогад, казати (кажу, кажеш) / сказати (закидати / закйнути) наздогад (про кого-що). намелённый натёртий (намазаний) крейдою, намёлнвать / намелйть натирати / натерти (-тру, -трёш) и мног. понатирати крёйдою, вимазувати (-ую, -уєш) / вймазати (-мажу, -мажеш) крёйдою и мног. повимазувати крёйдою.
намёлнваться натиратися и вимазуватися (-ується) крёйдою. намелйться прост, замаститися (-мащуся, -мастишся), замазатися (-мажуся, -мажешся) крёйдою.
намельчённый 1. накрйшений; надроблений, надрібнений, подрібнений; 2. дрібно напйса- ний (намальований). Ср. намельчйть 1—2. намельчйть р а з г. 1. {накрошить) накришйти, -кришу, -крйшиш; {надробит}^ надробйти, -дроблю, -дробиш, подробйти, надрібнйти, подрібнйти; 2. {мелко написать, нарисовать) разг. надрібнйти. намёнивать / наменіїть намінювати, -юю, -юєш / наміняти и мног. понамінювати, намённваться намінюватися, -юється. намёнянный наміняний. намереваться / уст. намёрнться мати (маю, маєш) намір {несов.); {собираться — ещё) збиратися / зібратися (зберуся, зберёшся); {иметь в виду — ещё) несов. мати на думці; {вознамериваться намірятися / наміритися, замірятися / заміритися; он ~йлся к вёчеру вернуться він мав намір (збирався, мав на думці) до вёчора (на вёчip, під вёчip) [по]вер- нутися.
намёрен предик.', что вы ~ны дёлать? що ви маєте [на думці] робйти?; я н. §то сдёлать я маю намір (маю на думці, є [в мёне] думка) це зробйти.
намёренне намір, -у {м); {замысел, умысел — ещё) м. замір, -у; без [всякого] -^ня без [жодного, ніякого] наміру; [аж ніяк] не- навмйсне; благйе ~ня добрі наміри (заміри); имёть н. мати намір (з^мір); мати на думці;
думку мати; с ~ем з наміром; {нарочно — ещё) навмйсно, навмйсне, умйсно, умйсне. намёренно нареч. з наміром, навмйсно, навмйсне, умйсно, умйсне. намёренность навмйсність, -ності, умйсність.
Ср. намёренный^ намёренный^ {имеющий намерение) якйй (що) має намір (на думці); что ты н. дёлать? що ти маєш на думці робйти? намёренный^ {сделанный с намерением) навмйсний, умйсний; {обдуманный) обдуманий [наперёд, заздалегідь]; н. поступок умйсний учйнок. намерзание намерзания, намерзать / намёрзнуть намерзати / намёрз- нути и намёрзти, -зну, -знеш и мног. понамерзати.
намёрзнувший и намёрзший намёрзлий. намёрзнувшийся и намёрзшийся разг. якйй (що) намёрз[нув]ся. намёрзнуться разг. намёрзнутися, намёрз- тися, -знуся, -знешся и мног. понамерзатися, нймерзь {слой льда на поверхности чего-л.) разг. наморозь, паморозь; ожеледь, м., диал. намерз, -у. намёривание разг. намірювання, намёривать / намёрить намірювати, -юю, -ЮЄШ / наміряти, намёриваться намірюватися, -юється. намёрнться см. намереваться, намертво нареч., разг. 1. намертво; {наглухо — обычно) наглухо; 2. см. наповйл. намерить / намёрять см. намёривать. намерйться см. намёриваться. намесйть см. намёшиватьЧ намесйться см. намёшиватьсяЧ наместй см. наметйтьЧ намёстник ист. намісник, намёстница ист. намісниця, намёстничать ист. намісникувати, -ую, -уєш, бути намісником, намёстнический, намёстничий ист. намісницький, намёстничество ист. намісництво, намёсто прост., уст. см. вмёсто. намёт 1. {то, что наметено; куча, сугроб) разг. намёт, -у, замёт, -у, ж. кучугура;
2. 	{шатёр) диал. намёт, с. шатро; 3. рыб. хватка {ж), торбук, -а; 4. {в геральдике) намёт; 5. {сеть для ловли птиц, силок) сітка {ж.), с. сильцё; 6. {аллюр лошади) диал. намёт, чвал, -у; в и., ~том намётом, чвалом, учвал.


намётанность
404
намёшиваться'
намётанность {натренированность) разг. натренованість, -пості; (опытность) досвідченість.
намётанный^ 1. накйданий, наметаний;
2. 	наметаний; привёдений; вйкинутий; 3. наламаний, набйтий; н. глаз наламане (навчене) око. Ср. намётывать^ 1—3. намётанный^ намётаний; обкйданий. Ср. намётывать^.
наметйть^ / наместй (что) намітати / наместй, -мету, -метёш и мног. понамітати (чого, що); {метя, собрать — ещё) сов. назмітати (чого); {приметать — ещё) примітати / приместй (чим).
намет^ть^ см. намётывать^ намет^ть^ см. нaмётывaть^ наметйться^ намітатися, наместйся, понамітатися. Ср. наметйтьЧ наметйться^ {приобрести сноровку) прост, наламатися, призвичаїтися, реже призвйчи- тися, -чуся, -чишся; {набить руку) набйти (-б’ю, -б’єш) руку, наметённый намётений, понамітаний; примё- тений. Ср. наметйть^ намётнть см. намечать, намётнться* см. намечаться, намётнться^ {нацелиться) разг. націлитися, -ЛЮСЯ, -лишся. намётка 1. {метка) уст. мітка, позначка, зазначка; 2. {шест с пометками для измерения глубины реки) спец. мірка; {жердь) жердйна; {футшток) футшток, намётка^ портн. 1. {действие) намётування (с.); {петель — обычно) обкидання; 2. {нитка) жива нйтка. намётка^ 1. {действие) намічання (с.); накрёс- лення; ср. намечать 1; 2. {предварительный план) накрёслення, уст. намітка, намётка^ см. намёт 3. намёточный портн. намётувальний. намётывание^ 1. накидання; 2. метання; викидання; 3. наламування; набивання. Ср. намётывать^ 1—3. намётывание^ намётування; обкидання. Ср.
намётывать^ намётывать^ / наметать 1. {меча, набрасывать) накидати / накйдати, метати (метаю, метаєш и мечу, мёчеш) / наметати; 2. {детёнышей) метати / наметати, приводити, -ить / привестй, -ведё; {икру — ещё) викидати / вйкинути и навикидати; ~йтъ икры навикидати ікрй; 3. {перен.: делать умелым, опытным — глаз, руку) уст. наламувати.
-ую, -уєш / наламати, набивати / набйти, -б’ю, -б’єш; -'йть глаз наламати (навчйти) око; руку набйти (наламати) руку, намётывать^ / наметать портн. намётувати, -ую, -уєш / наметати, диал. нафастригову- вати, -овую, -овуєш / нафастригувати, -ую, -уєш; {петли — обычно) обкидати / обкйдати и мног. пообкидати, намётываться* {набрасываться) накидатися, метатися (метається и мёчеться). намётываться^ намётуватися, -ується, на- фастриговуватися, -овується; обкидатися. Ср. намётывать^, намечаемый 1. намічуваний; накрёслюваний;
2. 	значений, позначуваний. Ср. намечйть 1—2.
намечать / намётить 1. намічати и реже намічувати, -ую, -уєш / намітити, -мічу, -мітиш; {план и т. п. — ещё) накрёслювати, -юю, -юєш / накрёслити; н. нл^ны накрёслювати плани, планувати; 2. {ставить метку, знак и т. п.) значйти, -чу, -чиш и позначати и позна- чувати, -ую, -уєш / позначйти, назначати и назначувати / назначйти и мног., разг. поназначати и поназначувати, намічати и реже намічувати / намітити; 3. {нацелить, нацелиться) сов., уст. націлити, націлитися; ~ить ружьё в гблову націлити рушнйцю в голову.
намечаться / намётиться 1. намічатися и реже намічуватися, -ується / намітитися; {перен.: определяться в общих чертах — ещё) накрёслюватися, -юється / накрёсли- тися; -ились пёрвые пбчки намітилися (пробйлися) пёpшi брунькй; 2. несов., страд. намічатися; накрёслюватися; значйтися, позначатися, познйчуватися, -ується, назначатися, назначуватися, намічатися; ср. намечать 1—2.
намёченный 1. намічений; накрёслений; 2. позначений, назначений, намічений; 3. націлений. Ср. намечать 1—3. намечтаться намріятися, -мріюся, -мрієшся, разг. намаритися, намёшанный намішаний, намёшенный намішений, намёшивать* / намесйть намішувати, -ую, -уєш / намісйти, -мішу, -місиш; ~йть тёста намісйти тіста, намёшивать^ / намешйть намішувати, -ую, -уєш / намішати, намёшиваться* / намесйться намішуватися, -ується / намісйтися, -міситься. Ср. намё- шиватьЧ


намёшиваться^
405
намбрщиваться
намёшиваться^ намішуватися, -ується. Ср. на- мёшивать^ намибйец намібієць, -ійця; ~ййцы мн. намі- бійці, -ів. намибййка намібійка. намибййский намібійський. намиловйться фолькл. намилуватися, -уюся, -уєшся, разг. наголубитися, -блюся, -бишся. намйн, уменыи. намйнка вет. намуляне, -ого, намулене {сущ., с.); {мозолі^ ж. мозоля, -лі, м. мозоль, -ля; (пузырь) пухйр, -я. наминать / намйть наминати / нам’яти, -мну, -мнёш и мног. понаминати; {натирать — ещё) натирати / натерти, -тру, -треш и мног. понатирати, намулювати, -юю, -юєш / намуляти и намулити и мног. понамулювати; -мйть бокй кому нам’яти (полатати, облатати) боки, дати наминачки кому\ ~мйть нбгу намуляти ногу; -'МЙть хблку кому нам’яти чуба (чуприну) кому. наминаться наминатися; натиратися, намулюватися, -юється. Ср. наминать, намитинговаться разг. намітингуватися, -уюся, -уєшся. намнбго нареч. набагато; {значительно — ещё) значно; н. быстрёе далёко (значно, набагато) швйдше; н. стйрше кого набагато (значно) старший за кого. намогйльный намогйльний, нагробний; {надгробный) надгробний; н. памятник надгробок, -бка, нагробок, намозбленньїй намозолений; намуляний, намулений. Ср. намозбливать. намозбливание намозолювання; намулювання.
намозбливать / намозблить намозолювати, -юю, -юєш / намозолити; {преим. ноги, перен.
— 	ещё) намулювати, -юю, -юєш / намуляти и намулити и мног. понамулювати; ~ить глазй кому перен., разг. намуляти (намулити) очі кому', ~нть нбгу намозолити (намуляти, намулити) ногу, намозбливаться намозолюватися, -юється;
намулюватися. Ср. намозбливать. намокание намокання.
намокйть / намбкнуть намокати / намокнути и намокти, -кну, -кнеш и мног. понамокати; сёно ~кло сіно намокло, намбкшнй намоклий.
намбл 1. {действие) намёлювання (с.); 2. {намолотое) намёл, -у. намолачивание намолочування.
намолачивать / намолотйть намолочувати, -ую, -уєш / намолотйти, -очу, -бтиш и мног. понамолочувати; ~йть зернй намолотйти зерна.
намолачиваться / намолотйться намолочуватися, -ується / намолотйтися, -отиться. намблвка дна л. наклеп, -у {м), намова, м.
наговір, -вору, намолйться прост, намолйтися, -молюся, -молишся.
намолбт с.-х. 1. {действие) намолочування (с.); 2. {намолоченное) намолбт, -у, умолот, -у, вймолот, -у, с. намолочене, -ого. намблотый намёлений, намолотий, намолбть см, намалывать, намолбться разг. намолотися, -мёлеться. намолбченный намолочений, понамолочуваний.
намолчаться разг. намовчатися, намораживаемый наморожуваний. намораживание наморожування. намораживать / наморбзить наморожувати, -ую, -уєш / наморозити, -бжу, -бзиш. намораживаться наморожуватися, -ується. намбрдник намордник, диал. намйзник. намбрдничек уменыи.-ласк. намордничок, -чка.
наморённый 1. наморений; 2. кул. натушкований.
наморйть разг. 1. {моря, истребить в каком-л. количестве) наморйти, -морю, -мбриш; 2. {измучить^ наморйти, зморйти, вйснажи- ти, знесйлити; и. лбшадь наморйти (зморйти, перетомйти) коня, наморйться разг. наморйтися, -морюся, -моришся.
наморбженный наморожений. наморбзить см. намораживать, наморбзиться разг. наморозитися, -бжуся, -бзишся, намёрзнутися, намёрзтися. наморозь бжеледь; {узоры на оконном стекле) мн., диал. ЛИСЙЦІ. наморосйть прост, намрячйти, -йть, намжй- ти.
наморбчить (кого) прост, наморочити голову (кому).
намбрщенный наморщений, поморщений, намбрщивание наморщування, намбрщивать / намбрщить наморщувати, -ую, -уєш / наморщити, сов. поморщити, намбрщиваться / намбрщиться наморщуватися, -уюся, -уєшся / наморщитися, сов. поморщитися.


намбст
406
намякать
намбст уст. поміст, -мосту; (подмостки) мн.
підмостки, -ІВ. намостйть см. намйщивать^ намётанный намотаний; навйтий, навину- тий. Ср. наматывать, намотйть см. наматывать, намотаться' см. нам^тыватьсяЧ намотйться^слі. намйтываться^ намбтка 1. {действие) намотування (с.); 2. (намотанное) разг. моток, -тка. намбточннк см. намбтчнк. намбточннца см. намбтчица. намбточный спец. намотувальний, намбтчнк спец. намотувальник, намбтчнца спец. намотувальниця, намбченный намочений, помочений; наквашений. Ср. намачивать, намочйть см. намачивать, намочйться см. намачиваться, намошённичать разг. нашахрувати, -ую, -уєш, намахлярити, нашахраювати, -юю, -ЮЄШ, намахлювати, -юю, -юєш. намошённичаться прост, нашахруватися, -уюся, -уєшся, намахляритися, нашахраюватися, намахлюватися. намощённый намощений, вймощений; вйбру- куваний; помощений. Ср. намйщивать^ намудрйть и намудрствовать разг. намудрувати, -ую, -уєш. намусленный см. намусбленный. намусливать / намуслить см. намусбливать. намусливаться / намуслиться см. намусб- ливаться.
намусбленный наслйнений; заяложений.
Ср. намусбливать. намусбливать / намусблить разг. (слюнить) наслйнювати, -юю, -юєш / наслйнити; (пачкать) заяложувати, -ую, -уєш / заялозити, -бжу, -бзиш и мног. позаяложувати, намусбливаться / намусблиться наслйню- ватися, -юється / наслйнитися; заяложуватися, -ується / заялозитися. Ср. намусбливать.
намусорить разг. насмітйти, -смічу, -смітиш и мног., разг. понасмічувати, -ую, -уєш; и. в кбмнате насмітйти в кімнаті, намутйть 1. (жидкость) скаламутити, -учу, -утиш, сколотйти, -очу, -отиш; замутйти; 2. (перен.: вызывать сумятицу, беспокойство) разг. збаламутити (кого-що), набаламутити (де), скаламутити (що), накаламу- тити (де), сколотйти (кого-що), наколотйти
(де).
намутйться разг. скаламутитися, -ться. намученный разг. намучений, намучить разг. намучити и мног. понамучувати, -ую, -уєш. намучиться разг. намучитися, намуштрбванный разг. намуштрований, вймуштруваний. намуштровйть разг. намуштрувати, -ую, -уєш, вймуштрувати, -ую, -уєш. намыв 1. (действие) намйв, -у, (неоконч. — обычно) с. намивання; намулювання; ср. намывать; 2. геол. намйв, -у. намываемый намйваний; намулюваний; на- мивнйй. Ср. намывать, намывание намивання; намулювання. Ср. намывать.
намывать / намыть намивати / намйти, -мйю, -мйєш; (наносить ил — обычно) намулювати, -юю, -юєш / намулити и мног. понамулювати, намываться / намыться 1. прост, намиватися / намйтися, -мйється; 2. несов., страд. намиватися; намулюватися, -юється; ср. намывать, намывка намивання (с). намывнбй намивнйй; намулений; ^нАя нло- тйна намивна грёбля; н. слой намивнйй шар. Ср. намывать, намыкаться разг. набідуватися, -уюся, -уєшся, нагорюватися, -ююся, -юєшся, напо невірятися; (скитаясь — ещё) разг. нати нятися, диал. набідйтися, -джуся, -дйшся; н гбряразг. зазнати (прийняти) горя (горюван ня), нагорюватися, намыленный намйлений. намыливаемый намйлюваний. намыливание намйлювання. намыливать / намылить намйлювати, -юю, -юєш / намйлити и мног. понамйлювати; н. гблову (шёю) кому перен., разг. намйлювати голову (шйю) кому', намйлювати чуба (чупрйну) кому', давати прочухана (прочуханки) кому. намыливаться / намылиться намйлюватися, -ююся, -юєшся / намйлитися. намытариться разг. напоневірятися, набідуватися, -уюся, -уєшся; (намучиться) намучитися; см. ещё намыкаться, намытый намйтий; намулений. Ср. намывать.
намыть см. намывать, намыться см. намываться, намякать / намйкнуть разг. нам’якати / нам’якнути, розм’якати / розм’якнути.


намокший
407
наносйть^
намйкший нам’яклий.
наміїтьій нам’ятий; натертий, намуляний, намулений. Ср. наминать, намйть см. наминать.
нанйец нанаєць, -айця; нанййцы и нанйи мн, нанайці, -ів. нанййка нанайка, нанййский нанайський, нанйшивание наношування, нанашивать / наносйть (в большом количестве) нанбшувати, -ую, -уєш и наносити, -ношу, -носиш / наносйти, -ношу, -носиш и нанестй и мног. понаносити, нанйшиваться наношуватися, -ується. нанбук текст, нанбук, -у. нйнга нескл., ж., иск. нанга. нйнди нескл., м. и ж., этнол. нанді. нйнду нескл., м., орн. нанду, нанёжиться разг. наніжитися; {в постели — ещё) навилежуватися, -уюся, -уєшся. нанёжничаться разг. наголубитися, -блюся, -бишся, намилуватися, -уюся, -уєшся. нанесёние 1. нанесення, (неоконч. д. — ещё) наношення; намітання, навівання; намулювання; 2. завдання, заподіяння, (неоконч. д.
— 	ещё) завдавання, заподіювання; чйнення, учйнення. Ср. наносйть^ 1—2. нанесённый 1. нанесений; намётений, навіяний; намулений; 2. завданий, заподіяний; учйнений. Ср. наносйть^ 1—2. нанестй см. наносйть^ нанестйсь см. наносйться^. нанёсший якйй (що) наніс, нйни нескл., м. и ж., этнол. нані. нанйзаниый нанйзаний w ліног. понйзаний. нанйзка разг. 1. {действие) нанйзування (с.);
2. {нанизанное) нйзка. нанйзм антр. нанізм, -у. нанизу прост, см. внизу 1. нанйзываиие нанйзування. нанйзывать / нанизать низати (нижу, нйжеш) и нанйзувати, -ую, -уєш / нанизати и мног. понанйзувати и понизати; и. бйсер низати (нанйзувати) бісер, нанйзываться / нанизаться низатися (нйже- ться) и нанйзуватися, -ується / нанизатися и мног. понизатися, нйнизь см. иаийзываиие. нанимаемый найманий, нанимйиие наймання, наниматель наймач, -а. нанимательница наймачка, нанимательский наймацький.
нанимать / наийть наймати / найняти, -йму, -ймеш и мног. понаймати; {подряжать — ещё) годйти, -джу, -диш / згодйти, диал. поряджати / порядйти, -ряджу, -рядиш, наниматься / иаийться найматися / найнятися, -ймуся, -ймешся и мног. понайматися; {подряжаться — ещё) годйтися, -джуся, -дйшся и згоджуватися, -уюся, -уєшся и уст. згоджатися / згодйтися, разг. ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш), диал. поряджа- тися / порядйтися, -ряджуся, -рядишся, нйика текст, китайка, нанка, пейстрйна. наикйнский нанкінський, иаикйицьі мн. нанкінці, -ів.
ИЙИКОВЫЙ текст, китайковий, китайчаний, нанковий, пейстрйновий. наннопитёкс палеонт. нанопітекс. ианиоплаиктбн зоол. нанопланктон, -у. иаииостбмус ихт. наностомус. ийново нареч., разг. заново, наново, ианорельёф геол. нанорельєф, -у. иаибс 1. см. нанесёние 1; 2. геол. нанос, -у; {слой ила, песка, нанесённый водой — обычно) намул, -у; {снежный) намёт, -у, замёт, -у, {снежный, песчаный и т. п) ж. кучугура, наносекунда наносекунда, наносекундный наносекундний. наносймый 1. наношуваний, наноснйй; намулюваний; 2. завдаваний, заподіюваний; чйнений. Ср. наносйть^ 1—1. наносйть' см. нанашивать, наиосйть^ / иаиестй 1. наносити, -ношу, -носиш / нанестй и мног. понаносити, назносити, поназносити; {о ветре: наметать — ещё) намітати / наместй, -метё и мног. понамітати, навівати и навіювати, -віює / навіяти; {намывать ил — ещё) намулювати, -ює / намулити; -'неслб мибго сиёга намело багато снігу; -нестй грйзи нанестй болота (грязюки); 2. {причинят}^ завдавати, -даю, -даєш / завдати, -дам, -дасй, заподіювати, -юю, -юєш / заподіяти; {чинить) чинйти, -ню, -ниш и учиняти / учинйти; --стй рйну кому поранити кого, завдати рани (рану) кому; и. визйт кому робйти візйт кому; відвідувати, -ую, -уєш кого; н. вред робйти (чинйти, заподіювати) шкоду; шкодити, -джу, -диш; н. оскорблёиие кому ображати кого; завдавати образи кому; заподіювати (чинйти и учиняти) образу кому; и. поражё- ние кому завдавати поразки кому; н. удйр завдавати удару; уражати кого; 3. {чертить) зазначати и зазначувати, -ую, -уєш / зазна-


наносйться*
408
напад^тельный
чйти и мног. позазначати, позазн^чувати, позначйти; ~стй на к^рту рёки и морі зазначйти на карті (мапі) річкй та моря, наносйться* сов., разг. наносйтися, -ношуся, -носишся.
наносйться^ / нанестйсь 1. наноситися, -ться / нанестйся; 2. несов., страд, наноситися; намітатися, навіватися, навіюватися, -юєть- ся; накладатися; намулюватися, -юється; завдаватися, -даёться, заподіюватися, -юєть- ся; чинйтися (чйниться), учинятися; ср. на- носйть^ 1—2. нанбсньїй 1. наноснйй; {нанесённый — ещё) нанесений; {ветром — ещё) наметений, навіяний; {водой — ещё) намивнйй, намулений; 2. {клеветнический) уст. обмовний. наноструктура наноструктура, нанотехнологйческий нанотехнологічний. нанотехнолбгия нанотехнологія. нанофарйда физ. нанофарада. нанофиетбз вет.,мед. нанофієтоз, -у. нанбшенный наношений, нанёсений, понанб- шений. Ср. нанашивать, нйнсук текст, нансук, -у. нйнсуковый текст, нансуковий, наныряться разг. напірнатися. наніЬханньїй разг. нанюханий, вйнюханий, рознюханий, нані&хивать / нанібхать разг. нанюхувати, -ую, -уєш / нанюхати, винюхувати / вйню- хати.
нанібхнваться / наніЬхаться разг. нанюхуватися, -уюся, -уєшся / нанюхатися. нанЯнчнться разг. наняньчитися; {навозиться — ещё) напанькатися, нацяцькатися; н. с детьмй наняньчитися з дітьми, нанятый, разг. нанятбй найнятий; {работающий по найму — ещё) найманий; {на срок) уст. строковйй. нанйть см. нанимать, наніїться см. наниматься, наобёщанный разг. наобіцяний, наобещать разг. наобіцяти, наоборбт нареч. 1. (с противоположной стороны, иначе, изнанкой вверх) навпакй, разг. навйворіт, диал. навспак; дёлать н. робйти навпакй; ношлб и. пішлб навпакй, пішло на перёверт; 2. {напротив) навпакй. наобум нареч., разг. навмання; говорйть н. говорйти навмання; и. Лйзаря разг. навмання, на галай-бал^й; на щастя (на щаслйву долю).
наодеколбнить разг. наодеколбнити.
наодеколбниться разг. наодеколонитися, наозорничать разг., прост, наозоровать
1. 	{нашалить) напустувати, -ую, -уєш, на- кбїти, -кою, -коїш и мног. понакбювати, -юю, -Ю€ш; 2. {набуянить) набешкетувати, -ую, -уєш, диал. нагалабурдити, -джу, -диш. наозорничаться 1. напустуватися, -уюся, -уєшся; 2. набешкетуватися, -уюся, -уєшся, нагалабурдитися, -джуся, -дишся. Ср. наозорничать 1—2. наокбиник навіконник, с. навікбння. наокбнный навіконний, наорйть п р о с т. CJW. накричать 1—2. наораться прост. CJW. накричаться 1—2. нйос архит. наос.
наосббицу нареч., лигіл. осібно, окрёмо. наоставлять разг. пополишйти {усилит). наострённый нагострений, погострений, вйгострений; наточений. Ср. наострйть^ наострйть^ нагострйти, -гострю, -гостриш, погострйти, вйгострити и мног. понагострювати, -юю, -ЮЄШ, повигострювати; {наточить — ещё) наточйти, -точу, -тбчиш и мног. понаточувати, -ую, -уєш, поточйти, разг. посталйти.
наострйть^ {наговорить острот) разг. набалакати дотепів, наоткйз разг. зовсім, цілком,
наоткрывать разг. повідкривати, наотлёт {в сторону от чего-л.) нареч., прост, убік.
набтмашь нареч. навідліг, реже навідмах, навідмаш, диал. навідлі; (с размаху) з розмаху, розмахнувшись, наотрёз нареч. навідріз; {решительно) рішуче; {совершенно) цілком; и. отказать цілком (рішуче) відмовити, набхаться разг. набхатися, набхкатися. наохбтиться разг. наполюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ, находйтися (-ходжуся, -хбдишся) на лови (влбви). набхренный спец. навбхрений. набхривать / набхрить спец. навбхрювати, -юю, -ЮЄШ / навбхрити; -'ить полы навб- хрити підлбгу. набхриваться разг. навбхрюватися, -юється. нанявший якйй (що) нап^в. нападйтель прост, нападник, разг. напасник.
нанадйтельница прост, нападниця, разг. напасниця.
нанадйтельный нападнйй, нападальний; {наступательный) наступальний.


нападать'
409
нап^рывать^
нападйть^ / напйсть 1. (на кого-что) нападати / напасти, -паду, -падёш (на кого-що); {совершать нападение) учиняти / учинити (учиню, учйниш) напад (на кого-що); {одолевать — ещё) разг. обсідати / обсісти, -сяде и мног. пообсідати (кого-що); {со всех сторон — ещё) обпадати / обпасти и мног. пообпадати, опадати / опасти и мног. поопадати (кого- що); {набрасываться на что-л. — ещё) разг. допадатися / допастися, -падуся, -падешся (до чого); -ість врасплбх напасти несподівано (зненацька); ~йсть на еду допастися до їжі, накйнутися на їжу; 2. {напускаться) разг. нападати / напасти, разг. нападатися / напастися, напосідатися / напосістися, -сядуся, -сядешся; {приставать) наскіпуватися, -уюся, -уєшся и реже наскіпатися / наскіпатися; н. с упрёками разг. накривати мокрим рядном; 3. {наталкиваться на кого-, что-л) разг. натрапляти / натрапити, -плю, -пиш, нападати / напасти; ~йсть на след чей натрапити (напасти) на слід кого, чий; узяти слід кого, чий; натрапляти на слід чий; не на тогб (не на рббкого, не на дурак^) ~пйл разг. не на того (не на боязкого, не на полохлйвого, не на дурня) натрапив (напав); 4. {внезапно охватывать кого-л., овладевать кем-л.) разг. нападати / напасти, находити / найти на кого; на менй -піл сон на мене найшов сон, мене взяв сон; тоскй ~пйла туга найшла (напала, налягла), нападіть^ / напідать и напість {падая, скопляться) нападати / нападати; -подало мнб- го снёга нападало багато снігу, нападающий 1. прич. якйй (що) нападає и т. п.; CM. нападіть* 1—4; 2. прил. напада- льний, нападнйй, нападбвий; 3. сущ. нападник, напасник; спорт, фбрвард; крайний н. спорт, крайній нападу, нападёние напад, -у {м); внезапное н. раптовий (наглий) напад; центр ~ия спорт, центр нападу.
напйдки мн. напади, -ів, нападки, -док; дёлать несправедлйвые и. на кого чинити не- справедлйві напади на кого, зводити пеню на кого.
напідчик прост, нападник, напісник. напідчица прост, нападниця, напасниця, напйивание* 1. напування, напбювання;
2. 	напбювання; напахування. Ср. напіи- вать‘ 1—2.
напіивание^ техн. напаювання, налютуван- ня, налютбвування.
напливать* / напойть 1. {поить) напувати и напбювати, -юю, -юєш / напоїти, -пою, -пбїш и мног. понапувати и понапбювати, сов. попоїти; {вином и т.п. — ещё) разг. упбювати / упоїти, сов. начастувати, -ую, -уєш; и. гостёй напувати гостёй; 2. {пропитывать, насыщать чем-л.) напбювати / напоїти; {ароматом — ещё) напахувати, -ую, -уєш / напахати.
напйивать^ / напайть техн. напаювати, -юю, -ЮЄШ / напаяти, налютбвувати, -бвую, -бвуєш / налютувати, -ую, -уєш. напаиваться* 1. напуватися, напбюватися, -юється; 2. напбюватися; напахуватися, -ується. Ср. напйивать* 1—2. напаиваться^ / напаяться техн. напаюватися, -юється / напаятися, налютбвуватися, -бвується / налютуватися. напййка техн. 1. (действие) напаювання (с.); налютбвування; 2. {напаянная часть) напайка, сущ., с. налютбване, -ого, налютбвання. напакостить разг. 1. {нагадить) напаскудити, -джу, -диш; 2. {наделать пакостей) накапостити, -ощу, -остиш, напакостити; {навредить) нашкбдити, -джу, -диш; 3. {напортить, сделать плохо) напаскудити; напсувати, -псую, -псуєш, напакостничать прост, см. напакостить 2. напйлзывание прост, наповзання, напйлзывать прост, наповзати; налазити, -лажу, -лазиш, напалм спец. напалм, -у. напалмовый спец. напалмовий; '^вая ббмба напалмова ббмба. нап^лывание напблювання. напалывать / наполбть напблювати, -юю, -ЮЄШ / наполбти, -полю, -пблеш. напаренный напарений, напйривание напарювання, напаривать / напарить напарювати, -юю, -ЮЄШ / напарити, напариваться / напариться напарюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / напаритися, напірник разг. напарник, напарница разг. напарниця, напартизінить разг. напартизанити. напарывать* / напорбть (ранить) разг. напб- рювати, -юю, -ЮЄШ / напорбти, -порю, -пб- реш; ~бть нбгу напорбти (пробйти) нбгу. нап^рывать^ / напорбть 1. {распарывать в каком-л. количестве) напбрювати, -юю, -ЮЄШ / напорбти, -порю, -пбреш и мног. по-


напарываться'
410
ні^перво
напорювати; 2. {наговорить вздору) сов., прост, наверзтй, наплестй, -плету, -плетеш; -'бть чепухй наплестй (наверзтй) дурнйць. напарываться' / напорбться напорюватися, -ююся, -юєшся / напоротися, -порюся, -п6- решся. Ср. напарывать', напарываться^ напорюватися, -юється. Ср.
нап^рьівать^ 1. нап^рье спец, свёрдел, -дла (м.), свёрдло. напасіїть' / напастй {запасать) разг. припасати / припастй и мног. поприпасати, запасати / запастй; {наготавливать) разг. настачати / настачити, диал. настарчати / настарчити.
напасйть^ / напастй {долго, много пасти) прост, напасати и реже напасувати, -ую, -уєш / напасти І/лі«ог. понапасати, напасаться / напастйсь {запасаться) разг. запасатися / запастйся; припасатися / при- пастйся; {наготовить) сов., разг. настачити, настачитися, диал. настарчити, настарчитися.
напасённый разг. припасений, запасений, напаскудить разг. напаскудити, -джу, -диш. напастйсь' см. напасаться, напастйсь^ {вдоволь, много попастись) разг.
напастися, -сёться и мног. понапасатися, напйсть' см. нападать', напйсть^ см. напад^ть^
напйсть^ разг. напасть, -т\,разг. халёпа, реже нахаба; >^c/w. пеня; вот н.! ти скажй! напйсшнй якйй (що) напас, напйсшнйся якйй (що) напасся, напйханный набраний, напахйться разг. наоратися, -орюся, -орешся, напйхнванне наорювання, напйхнвать / напахйть наорювати, -юю, -юєш / наорати и мног. понаорювати, напйхтанный збйтий, сколочений, напйхтать збйти (зіб’ю, зіб’єш) и мног. позбивати, сколотйти, -очу, -бтиш; н. м^сло сколотйти (збйти) масло, напачканный набруднений; накаляний, намазаний; напаскуджений. Ср. напйчкать. напйчкать набруднйти, разг. накаляти, намазати, -мажу, -мажеш и мног. понамазувати, -ую, -уєш; {нагадить) разг. напаскудити, -джу, -диш.
напачкаться разг. набруднйтися, накалятися, намазатися, -мажуся, -мажешся, напаянный техн. напаяний, налютований. напайть см. напйнвать^. напайться см. напливаться^.
напёв спів, -у, наспів, -у, поспів, -у; голос, -у;
{мелодия) мелодія; {мотив) мотйв, -у. напеваемый наспівуваний, напев^ние наспівування; мугйкання, кур- нйкання, кургйкання. Ср. напевать, напевйть / напёть наспівувати, -ую, -уєш / наспівати; {под нос — обычно) несов. мугикати, -йкаю, -йкаєш и -йчу, -йчеш, разг. триндйкати, курнйкати, диал. кургйкати, -йчу, -йчеш; ~пёть в ^шн на кого разг. наговорйти (наказати, -кажу, -кажеш, наклепати) кому на кого', набрехати, -брешу, -брёшеш кому на кого, натуркати [у вуха] кому на кого.
напеваться / напёться разг. наспівуватися, -уюся, -уєшся / наспіватися; {долго, много) сов., разг. попоспівати; намугйкатися, на- курнйкатися, накургйкатися. Ср. напевйть. напёвно нареч. співуче, співучо; пicённo.
Ср. напёвпый. напёвность наспівність, -ності; співучість, -чості; пicённicть, -нності. Ср. напёвпый. напёвпый наспівнйй; {певучий) співучий, співнйй; {песенный) пісенний; --ная речь співуча мова; ~ьіе стихй співучі (мелодійні) вірші.
напекйть / напёчь напікати / напектй, -печу, -печёш и мног. понапікати; н. хлёба напікати хліба.
напекйться / напёчься напікатися / напектйся, -печуся, -печешся и мног. понапікатися; -пёчься на сблнце разг. напектйся на сонці, напёкший якйй (що) напік, напёкшийся якйй (що) напікся, напёненный разг. напінений, напёнивать / напёнить 1. разг. напінювати, -юю, -юєш / напінити; збивати / збйти (зіб’ю, зіб’єш) піну (шум); 2. {наполнять пенящейся жидкостью) уст. наповнювати и наповняти / наповнити и мног. понаповнювати и понаповняти; {наливать — ещё) наливати / налйти, -ллю, -ллєш и реже налляти, -ллю, -ллєш и мног. поналивати, напёниваться / напёниться напінюватися, -юється / напінитися; {вспениваться — ещё) шумувати, -ує / зашумувати, спінюватися / спінитися, укриватися / укрйтися (укрйється) піною (шумом), нйперво нареч., прост, спочатку, по-пёрше, спершу, сперш; первй (пёрво) н. насамперед, передусім, перш за все, поперёд усього, реже передовсім.


напереббй
411
напиваться
напереббй нареч., разг. на[в]перебій, перебиваючи одне одного (одна одну, одйн одного); на[в]вйпередки,/7азг. навперебйвки, навперейми, наперевёс нареч., воен. навпереваги, напереваги.
наперегбнкй нареч., разг. на[в]вйпередки, наперегони; бёгать н. бігати на[в]вйпередки. наперёд нареч., прост, наперёд, поперёд;
{вперёд) уперёд. напередй нареч., прост., уст. спёреду. наперекбр 1. нареч. наперекір, поперёк; поступать н. чинйти наперекір; 2. предл., с дат. п. наперекір (чому); {вопреки) усупереч (чому); н. судьбё наперекір долі, наперекоскй, наперекосбк прост, см. наискось.
наперекос^Ік нареч., прост, {наискось) навскіс; {не так, как следует) шкерёбёрть. наперекрёст нареч. 1. {крест-накрест) разг.
навхрест; 2. уст. см. наперерёз. наперемёпку нареч., разг. навперемінку, наперемінку, наперерёз нареч. навперёйми, напереріз, на- перестріт. наперерыв см. напереббй. наперёть см. напирать, наперёться см. напирйться. наперехват прост. 1. см. наперерёз; 2. см. напереббй.
наперечёт нареч. 1. {целиком, без исключения) без вйнятку; знать всех и. знати геть [чйсто] всіх, знати всіх до одного (можна перелічйти всіх); 2. {немного) небагато; такйе раббт- ники, как он, н. такйх працівників, як він, хоч полічй (перелічй); такйх працівників, як він, небагато (мало), напёрник {чехол для подушки или перины) напірник.
напёрспик 1. {доверенное лицо) лит., уст. повірник, наперсник, вірник; 2. {часть упряжи) напёрсник, нагрудник, напёрсница 1. лит., уст. повірниця, напёрс- ниця, вірниця; 2. {любовница) уст. напёрс- ниця; {наложница) наложниця, напёрсный напёрсний, нагрудний; н. крест церк. напёрсний (нагрудний) хрест, напёрсток напёрсток, -тка; с н. з напёрсток, як напёрсток, напёрсточек напёрсточок, -чка.
напёрсточник разг. 1. {мастер) наперсткйр, -я; 2. {мошенник) наперстковйк, -а. напёрсточный напёрстковий.
наперстянка бот. напёрсник (л#.), наперстянка, наперсниця, напёртый напёртий. напёрчениый напёрчений. напёрчивать / напёрчить сов. наперчйти. напёрчиваться напёрчуватися, -ується. напестрйть разг. нарябйти, -блю, -бйш. напетлйть разг. напетляти, попетляти, напётый наспіваний, напёть см. напевать, напёться см. напеваться, напечатание надрукування; вйдрукування.
Ср. напечатать, напечатанный надрукований; вйдрукуваний.
Ср. напечатать, напечатать надрукувати, -ую, -уєш; {отпечатать — ещё) вйдрукувати, -ую, -уєш; и. в журнале надрукувати (вйдрукувати) в часописі (журналі), напечататься надрукуватися, -уюся, -уєшся; вйдрукуватися, -уюся, -уєшся. Ср. напечатать.
напечатлевать / напечатлёть у ст. відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’єш [в пам’яті, в cёpцi и т. п], відтйскувати, -ую, -уєш / відтйснути [в пам’яті, в сёрц! и т. л.]; и. поцелуй кому [на чём, на что] цілувати кого [в що]. напечатлеваться / напечатлёться уст. відбиватися / відбйтися, -діб’ється [в пам’яті, в cёpцi и т. «.], відтйскуватися, -ується / відтйснутися [в пам’яті, в сёрц! и т. п]. напечатлёние книжн., уст. відбйток, -тку {м).
напечатлённый и напечатлённый уст. від- бйтий (відтйснутий) [у пам’яті, у cёpцi и т. «.].
напечённый напёчений. напёчь см. напекать, напёчься см. напекаться, напивйть / напйть прост, випивати / вйпити, -п’ю, -п’єш, напивати / напйти, -п’ю, -п’єш, напиваться / напйться напиватися / напйтися, -п’юся, -п’єшся и мног. понапиватися; {утолить жажду — ещё) сов. попйти; {пьяным — ещё) разг. упиватися / упйтися и мног. повпиватися, попйтися, -п’ємося, -п’єтёcя; {угоститься — ещё) сов., разг. начастуватися, -уюся, -уєшся; ~пйться до чёртиков напйтися до нестями (німотй); напйтися (допйтися) до аж-аж-аж; набратися, як жаба мулу; -пйться пьяным залйти (залляти) очі.


напйвшийся
412
напйхиваться
напйвшийся підпйлий, підпйтий, захмелілий, захмелений, напідпйтку, разг. налиганий, під чаркою, напйленньїй напйляний; нарізаний. Ср. на- пйливать.
напйливать / напилйть напилювати, -юю, -юєш / напиляти; {дров, дерева — обычно) нарізувати, -ую, -уєш и нарізати / нарізати, -ріжу, -ріжеш и мног. понарізувати и понарізати.
напйливаться / напилйться напйлюватися, -юється / напилятися; нарізуватися, -ується и нарізатися / нарізатися, -ріжеться. Ср. напйливать. напйлочек уменьш. терпужок, -жка. напйлочный напйлковий, терпуговий. напйльник,/7азг. иапйлок терпуг, -а, пилнйк, -а, пильнйк, -а, напйлок, -лка; підпйлок. напинать прост, надавати (-даю, -даєш) штурханів (стусанів), наштурхати, напирать / наперёть разг. 1. напирати / наперти, -пру, -преш; (надавливать, теснить — ещё) несов. натискати, натйскувати, -ую, -уєш; 2. (делать упор) несов. натискати, натйскувати,/?азг. напирати; (налегать — ещё) налягати; (настаивать — ещё) наполягати;
3. 	(набираться, скотяться) напиратися / напертися, -пруся, -прешся, натискатися и натйскуватися, -ується / натйснутися. напир^ться / наперёться п р о с т. 1. (наталкиваться на что-л.) наштовхуватися, -уюся, -уєшся / наштовхнутися; 2. (напрягаться) натужуватися, -уюся, -уєшся / натужитися, напружуватися, -уюся, -уєшся / напружитися; 3. (наесться вдоволі^ сов., груб, напёр- тися, -пруся, -прешся, нажёртися, -жеруся, -жерёшся, натріскатися, налупйтися, -луп- люся, -лупишся, налигатися; 4. см. напирать 3.
напирающий 1. прич. якйй (що) напирає и т. п.; CM. напирать 1—3; 2. прил. напо- лёгливий, настйрливий, невідступний, напористий, спец, напірнйй. напиров^ться разг. набенкетуватися, -уюся, -уєшся; (нагуляться) разг. нагулятися, написание написання.
напйсанньїй напйсаний, понапйсуваний; по- пйсаний; відпйсаний; надрукований; намальований, понамальовуваний; пропйсаний; красйво н. гарно напйсаний. Ср. написать, написать написати, -пишу, -пйшеш и мног. понапйсувати, -ую, -уєш, разг. пописіти; (ответить письменно — ещё) відписати и
мног. повідпйсувати; (набросать — ещё) разг. начеркати; (на пишущей машинке — обычно) надрукувати, -ую, -уєш; (красками
— 	обычно) намалювати, -юю, -юєш и мног. понамальовувати, -льбвую, -льбвуєш; (изложить что-л. в заявлении, письме — ещё) разг. прописати; на лбу напйсано у кого пе- рен., разг. на лобі (чолі) напйсано в кого; на лицё напйсано у кого (чьём) перен. на виду (облйччі, лиці) напйсано (намальовано) у кого (чиєму).
написаться 1. разг. написатися, -пишуся, -пйшешся; (на пишущей машинке — обычно) разг. надрукуватися, -уюся, -уєшся; (красками — обычно) разг. намалюватися, -ююся, -юєшся; 2. (получиться в письменном виде, на картине) бути (буде) напйсаним; бути надрукованим; бути намальованим, напйтанный 1. нагодований; 2. насйчений.
Ср. напйтывать 1—2. напйток напій, -пою, с., разг. питво, пиття; (хмельной — ещё) трунок, -нку; крёпкие ~тки міцні напої; спиртные ~тки спиртні напої.
напйтывание насйчування. напйтывать / напитать 1. (накормить^ сов., разг. нагодувати, -ую, -уєш и мног. понагодовувати; 2. (пропитывать) насйчувати, -ую, -уєш / наситйти, -сичу, -ситйш. напйтываться / напитаться 1. (наесться) сов., разг. наїстися, -їмся, -їсйся и мног. понаїдатися, сов. нагодуватися, -уюся, -уєшся; 2. (чем — пропитываться) насйчуватися, -уюся, -уєшся / наситйтися, -сичуся, -си- тйшся (чим); (проникаться чем-л., набираться чего-л. — ещё) набиратися / набратися, -беруся, -берёшся (чого), напйть см. напивйть. напйться см. напиваться, напйханный напханий, напхатий, напакований; набганий. Ср. напйхивать. иапйхиванне напихання, напаковування;
насовування. Ср. напйхивать. напйхивать / напихать разг. напихати / напхати и мног. понапихати, напаковувати, -овую, -овуєш / напакувати, -ую, -уєш; (насовывать — ещё) разг. насовувати, -ую, -уєш и мног. понасбвувати, сов., разг. набгати, иапйхиваться / напихаться 1. (теснясь, скапливаться) разг. напихатися / напхатися; 2. несов., страд, напихатися, набиватися; напаковуватися, -овується; насовуватися; ср. напйхивать.


напйчканный
413
наплетать
напйчканный 1. напханий; 2. напакований, набитий, начйнений. Ср. напйчкать 1—2. напйчкать разг. 1. {пичкая, накормить) напхати, -пхаю, -пхаєш и мног. понапихати; 2. перен. напакувати, -ую, -уєш, набйти, -б’ю, -б’єш и мног. понабивати, начинйти, -чиню, -чйниш и мног. поначиняти, поначй- нювати, -юю, -юєш; и. знаниями напакувати (начинйти, набйти) знаниями, напйчкаться разг. напхатися. наплйв'/7ыб. поплавець, -вця, поплавок, -вка. наплйв^ бот. кушйр, -у. наплйвать разг. наплавати. наплаваться разг. наплаватися, наплйвка спец. наплавлення, {неоконч. д. — ещё) наплавлювання (с.). наплавленный наплавлений; натоплений.
Ср. наплавлйть. наплйвлнваемый наплавлюваний; натоплю- ваний; натопнйй. напл^вливание наплавлювання, наплавлення; натоплювання. Ср. наплавлйть. наплавлйть / наплйвить наплавлювати, -юю, -ЮЄШ и наплавляти / напл^вити, -влю, -виш; {приготовлять путём плавки — ещё) натоплювати, -юю, -ЮЄШ / натопйти, -топлю, -топиш и мног. понатоплювати, наплавляться / напл^виться наплавлю- ватися, -юється и наплавлятися / наплави- тися; натбплюватися / натопйтися, -топиться и мног. понатоплюватися. Ср. наплавлйть. наплавнбй в разн. знач. наплавнйй; н. мост наплавнйй міст, наплавбк разг. поплавець, -вця. наплйвочный спец. наплавнйй. наплаканный наплаканий; заплаканий. Ср. наплакать.
наплйкать разг. наплакати, -плачу, -плачеш; {заплакать — ещё) заплакати; [как] кот --ал кого-чего {очень мало) [як] кіт (комар) наплакав кого-чого. наплакаться наплакатися, -плачуся, -плачеш- ся, разг. попоплакати, нарюматися, нарюм- сатися; О по всем покбйникам не ~йчешься чужйм горем не нажуришся; на кожний гук не обгук^єшся. напланйрованный разг. спланований, напла- нований.
напланйровать разг. спланувати, -ую, -уєш, напланувати. напластанный нарізаний [скйбами, шарами], накраяний, наплатаний; набатбваний. Ср. напластать.
напластать разг. нарізати, -ріжу, -ріжеш [скйбами, шарами], накраяти; {о рыбе) наплатати; {накромсать — ещё) разг. набатувати, -ую, -уєш. напластование 1. {действие) нашарування, {неоконч. — ещё) нашаровування; 2. геол., перен. нашарування, напластбванный, напластовавшийся нашарований.
напластбвывать / напластовать нашаровувати, -овую, -овуєш / нашарувати, -ую, -уєш. напластбвываться / напластоваться нашаровуватися, -овується / нашаруватися, -ується. наплёванный напльований, наплевательски нареч., разг. наплювацьки; байдуже.
наплевательский разг. наплювацький, наплювальний; байдужий; --кое отиошёиие к чему байдуже ставлення до чого. наплевательство разг. наплювацтво; ж. байдужість, -жості. наплевйть наплювати, -плюю, -плюєш w лі«ог. понапльовувати, -пльбвую, -пльовуєш; н.! {пустяки, всё равно) разг. начхати (наплювати)!; дарма!; н. в глазй (лицб) кому перен., разг. наплювати в очі (у вічі) кому', плюнути межй очі кому. иаплевйться разг. наплюватися, -плююся, -плюєшся. пйплеск разг. напліскування (с.). наплёсканный наплёсканий, нахлюпаний, наплюсканий, наплёскивание напліскування, нахлюпування.
наплёскивать / наплескать напліскувати, -ую, -уєш / наплескати, -плескаю, -плескаєш и -плещу, -плёщеш и мног. понапліскувати, нахлюпувати, -ую, -уєш / нахлюпати, наплюскувати / наплюскати; и. воды напліскувати водй. наплёскиваться / наплескаться напліску- ватися, -ується / наплескатися, -плескаюся, -плескаєшся и -плещуся, -плёщешся, нахлюпуватися, -ується / нахлюпатися, наплюскуватися / наплюскатися, наплестйсь разг. наплестйся, -плетуся, -пле- тёшся.
наплетуть / иаплестй 1. наплітати / наплестй, -плету, -плетёш и мног. понаплітати; {выплетать) виплітати / вйплести, -плету, -плетеш; и. корзйи наплітати кошиків; 2. {говорить вздор, сплетничать) разг. наплітати / наплестй; {выдумывать, сочинять^ разг. ви-


наплететься
414
наполеонйст
плітйти / вйплести; (наболтать) сов., разг. намолоти, -мелю, -мёлеш, наплескати, -пле- щу, -плёщеш, наторочити, наляпати, наплететься наплітатися; виплітатися. Ср. наплетуть 1.
наплетённый наплетений; вйплетений. Ср.
наплетйть 1. наплётшнй якйй (що) наплів (намолов, наплескав).
наплёчннк 1. (часть одежды) плічко, плёчико (с.); 2. в разн. знач. наплічник, наплёчный наплічний; н. ремёнь наплічний рём1нь.
наплодйть разг. наплодйти, -плоджу, -плодиш и мног. понаплоджувати, -ую, -уеш. наплодйться разг. наплодйтися, -плодиться и мног. понаплоджуватися, -ується. наплоённый наплоєний. напложённый разг. наплоджений, наплойть наплоїти. наплотйть назбивати плотів, неплотно нареч., разг. дуже щільно; плбтно- ~но щільно-прещільно. наплутаться разг. наблукатися, наблудйтися, -блуджуся, -блудишся, поблукати и усилит. попоблукати. наплутовать 1. (обмануть, схитрить) разг. нашахрувати, -ую, -уеш, нашахраювати, -юю, -ЮЄШ, намахлювати, -юю, -юєш; 2. (приобрести плутовством) разг. нажйти (-живу, -живёш) шахрайством (крутійством, разг. крутнёю).
наплутовйться разг. нашахруватися, -уюся, -уєшся, намахлюватися, -ююся, -юєшся. наплыв 1. наплйв, -у; 2. бот. наплйв, наростень, -сня, ж. ґуля; 3. вет. наріст, -росту, ґуля, разг. наростень, -сня; 4. кино наплйв. напльівЄнне напливання, наплывать / наплыть напливати / напливтй и наплистй, -пливу, -пливёш и реже на- плйнути; (о тучах — ещё) набігати / набігти, -біжйть, несов. наступати; (о тумане — ещё) насуватися / насунутися; (о воспоминаниях
— 	ещё) наринати / нарйнути, несов. наповзати.
наплывйющнй 1. прич. якйй (що) напливає и т. п.; см. наплывйть; 2. прил. напливнйй. наплывнбй геол. напливнйй. наплібнуть прост, наплювати, -плюю, -плюєш.
наплібщнвать / напліЬщить наплющувати, -ую, -уєш / наплющити. наплі&щиваться наплющуватися, -ується.
наплясаться разг. натанцюватися, -ююся, -юєшся; ты (он и т. п.) у мені -пляшешься (-пляшется и т. п.) перен. я тебё (його и т. п.) зажену на слизькё (гаряче); я тебё (його и т. п.) пережену чёрез грёчку. наплйсывать / наплясйть разг. 1. (пляской причинять себе что-л. неприятное) натан- цьбвувати, -цьбвую, -цьовуєш / натанцюва- ти, -юю, -юєш; 2. (отплясывать) несов. витанцьовувати, напнуться прост, наткнутися, -ткнуся, -ткнёшся.
наповал нареч. відразу, з одного маху; на смерть; убйть н. убйти з маху (однйм махом); убйти на смерть (відразу), напогйннть прост, нагйдити, -джу, -диш, напаскудити, -джу, -диш. наподдавать / наподдйть 1. (сильно бить) прост, давати (даю, даєш) / надавати и дати (дам, дасй); н. в шёю давати по шйї; 2. (наддавать, усиливать) прост, наддавати / наддати, піддавати / піддати; (добавлять) додавати / додати; '-дйть жйру (пйру) кому піддати жару (пари, вогню) кому, додати охоти (духу) кому; разг. наддай!, додай! нЄ-подн част.,разг. на тобі, напбдлнчать разг. нападлючити, наробйти підлот; мнбго н. в жйзнн наробйти багато підлот у житті, наподббне предл., с род. п. на зразок (кого-чо- го), на взір (кого-чого), на кшталт (кого-чо- го), разг. на штиб (кого-чого). наподхват нареч., разг. на[в]перебій, навперейми, на[в]вйпередки. наноённе напоєння.
напбенный и напоённый 1. напоєний, напйтий; 2. напоєний; напаханий. Ср. напй- нвать^ 1—2. напойть см. напйнватьЧ напбй техн. напайка.
напокйз нареч. напоказ; (для виду — ещё) про людськё око; ^та раббта н. ця робота напоказ (про людськё око), наполаскивать / наполоскать разг. наполіскувати, -ую, -уєш / наполоскати, -ощу, -бщеш; ~йть бельй наполоскати білйзни. наполаскиваться / наполоскаться разг. наполіскуватися, -ується / наполоскатися, -ощуся, -ощешся. наполебн в разн. знач, наполеон, наполеондбр ист. наполеондор, наполеонйзм наполеонізм, -у. наполеонйст наполеоніст.


наполебновский
415
напополам
наполебновский наполеонівський; ~ие плА- НЫ наполеонівські плани, наполебнчик уменьш. наполеончик, наползйние наповзання, напблзанньїй наповзаний. наползйть / наползтй наповзати / наповзтй и мног. понаповзати; {налезать — ещё) налазити, -лажу, -лазиш и налізати / налізти и мног. поналазити и поналізати; {накаты- ваться — ещё) насуватися / насунутися, напблзаться разг. наповзатися; {налазиться
— 	ещё) разг. налазитися, -лажуся, -лазишся. наползйющий якйй (що) наповзає и т. п.; см.
наползйть. напблзший якйй (що) наповз, наполирбванньїй наполірований. наполирбвьівать / наполировать наполірб- вувати, -овую, -овуєш / наполірувати, -ую, -уєш.
наполирбвьіваться наполірбвуватися, -бву- ється.
наполнёние наповнення, {неоконч. д. — ещё) наповнювання; вйповнення, заповнення, {неоконч. д. — ещё) виповнювання, заповнювання; пульс хорбшего ~ия мед. пульс доброго наповнення. Ср. наполнить, напблненность наповненість, -пості, напблненньїй 1. прич. наповнений; вйпов- нений; заповнений, сповнений; налйтий, наллятий; ср. нaпoлнJІть; 2. {полный содержания) прил. наповнений; {заполненный — ещё) вйповнений, сповнений, наполнйтель спец, наповнювач, наполнйтельница спец, наповнювачка. наполнйтельиьій спец, напбвнювальний. наполно нареч. повно, до повна; {до самых краёв) повно по самі вінця; {вровень с краями) повно вщерть, наполняемость напбвнюваність, -ності. наполняемый наповнюваний; заповнюваний, виповнюваний, сповнюваний; налйваний, наливнйй. Ср. наполнить, наполнить / напблнить наповнювати, -юю, -юєш и наповняти / наповнити и мног. понаповнювати и понаповняти; {заполнять до предела — ещё) заповнювати и заповняти / запбвнити и мног. позаповнювати и позаповняти, виповнювати и виповняти / вйпов- нити; {преим. перен. — ещё) сповнювати и сповняти / сповнити, несов. повнити; {наливать — ещё) наливати / налйти, -ллю, -ллєш и реже налляти, -ллю, -ллєш и мног. поналивати.
наполниться / напблниться наповнюватися, -юється и наповнятися / наповнитися; виповнюватися и виповнятися / вйповнитися; сповнюватися и сповнятися / сповнитися, несов. повнитися; наливатися / налйтися, -ллється и наллятися, -ллється и мног. поналиватися. Ср. наполнить, наполняющий 1. прич. якйй (що) наповнює и т. п.; CM. наполнЯть; 2. прил. напбвнювальний.
наполняющийся см. наполняемый, наполовйнку нареч., уменьш. наполовйнку. наполовйну нареч. наполовйну; {в знач. ''полу...” — в сложении со следующим словом) напів...; дёлать н. что робйти наполовйну що\ и. бёлый наполовйну білий, напівбілий;
и. 	слепбй кто напівсліпйй хто\ н. умёнь- шить зменшити наполовйну. наполбсканный наполбсканий. наполоскать см. наполаскивать, наполоскаться см. наполаскиваться, наполосбванный порізаний (покраяний) на смуги; подёртий (пбдраний) на смуги; пошматбваний. Ср. наполосовать, наполосовать разг. порізати (-ріжу, -ріжеш) на смуги, нарізати смугами, покраяти на смуги, накраяти смугами; {изодрать — ещё) подерти (подрати, -деру, -дереш) на смуги, надерти (надрати) смугами; {ткань и т.п. — ещё) разг. пошматувати, -ую, -уєш; {накромсать^ разг. набатувати, -ую, -уєш. напблотый напблотий, напблений. наполбть см. напалывать, нйполы нареч., уст. навпіл, напбльный' {полевой) с.-х., уст. польовий, напбльный^ спец. {устанавливаемый на полу) підлбговий; {наземный) наземний, напомаженный напомаджений, напомйживать / напомадить напомаджувати, -ую, -уєш / напомадити, -джу, -диш. напомаживаться / напомадиться разг. напо- маджуватися, -уюся, -ується / напомадитися, -джуся, -дишся. напоминание нагадування, нагад, -у {м),разг.
пригадування, напоминать / напбмнить нагадувати, -ую, -уєш / нагадати, разг. пригадувати / пригадати и мног. попригадувати, напоминаться нагадуватися, -ується. напоминовёние уст. нагадування, напополам нареч., прост, навпіл, реже
ПОПОЛОВЙНІ.


напбр
416
направлять
напбр 1. напір, -пору, (неоконч. д. — ещё) с. напирання; (натиск, нажим — ещё) натиск, -у, с. натйснення, {неоконч. д. — ещё) натискання, натйскування; 2. разг. см. на-
пбрнстость. напбристо нареч. напористо; наполегливо. Ср.
напбристый. напбристость напористість, -тості; наполегливість, -вості. Ср. напбрнстый. напбристый напористий, натйскувальний; {настойчивый — обычно) наполегливий; -тая нгрй напориста гра; н. характер наполегливий характер, напбрный техн. напірнйй. напбротый^ напоротий. Ср. напйрыватьЧ напбротый^ 1. напоротий; 2. наплетений. Ср.
напйрывать^ 1—2. напорбть' см. напйрыватьЧ напорбть^ см. напйрывать^ напорбться см. напйрыватьсяЧ напорошённый напорошений, напорошйть напорошйти, -ошить. нанортйчнть прост, напартачити, напартб- лити.
напбртнть разг. 1. напсувати, -псую, -псуєш; {уничтожив, изуродовав) нанівечити; 2. {на- вредить) нашкодити, -джу, -диш. нанбрченный 1. напсований; нанівечений;
2. 	нашкоджений. Ср. напбртнть 1—2. нанос лёдок, разг. нанос лёд, уст., диал. на- нослёдй, прост, нанослёдках, уст., диал. нанослёдях нареч., разг. напослідок, на- послідку; {под конец) напрйкінці, наостанку, наостанці.
наностйться прост, напбстйтися, -пощуся, -пбстйшся, напостуватися, -уюся, -уєшся, напісникуватися, -уюся, -уєшся. нанотёть разг. запітніти и мног. попітніти;
бкна ~ёлн вікна попітніли (запітніли), нанбтчевать прост, начастувати, -ую, -уєш. нанбчвенный надґрунтовйй. нанравйтельный спец. напрямнйй. направить см. нанравлііть. направиться см. направляться. нанрЯвка направа; {действие — ещё) с. направляння, направлення; {натачивание) нагострювання, нагострення, нанравлёние 1. {действие) направлення, {неоконч. — ещё) направляння; спрямування, скерування, {неоконч. — ещё) спрямовування, скеровування; нагострення, {неоконч.
— 	ещё) нагострювання; налагодження, {неоконч. — ещё) налагоджування; навернен¬
ня; напрямлення, {неоконч. — ещё) напрямляння; ср. нанравлЯть 1—5; 2. {линия движения, путь развития и т. п.) напрям, -у, напрямок, -мку, реже керунок, -нку {м.); и. вращёния мат. напрям обертання; и. мыслей напрям (напрямок) думок; нротивопо- лбжное н. протилежний напрям (напрямок); сёверное и. північний напрям; 3. {общественное течение, группировка и т. п.) напрям, напрямок; {течение) ж. течія; литературное н. літературний напрям (напрямок); 4. {о документе) призначення,направлення. нанрЯвленно нареч. спрямовано, направлено, скеровано. Ср. направленность 1. нанрйвленность 1. {устремлённость, сосре доточенность) спрямованість, -пості, напра вленість, скерованість; 2. спец. спрямова ність, напрямленість. направленный 1. направлений, напрямлений: спрямований, скерований; -иная антённа радио спрямована (напрямлена) антёна: ~нное выращивание молоднякй с.-х. спрямоване вирощування молодняка; он ~ен на раббту він направлений (його направлено) на роботу; 2. направлений; нагострений;
3. налагоджений; 4. навернений, навернутий, направлений; 5. напрямлений. Ср. направлять 1—5.
направляемый 1. спрямовуваний, скеровуваний; 2. нагострюваний; 3. налагоджуваний;
4. напроваджуваний. Ср. нанравлЯть 1—4. направлять / нанрЯвить 1. направляти /
направити, -влю, -виш и мног. понаправляти, реже напрямляти / напрямйти, -млю, -мйш; {давать направление, устремлять, сосредоточивать — обычно) спрямовувати, -овую, -овуєш / спрямувати, -ую, -уєш, скеровувати / скерувати; {указывать направление кому-л., посылать куда-л. — ещё) разг. справляти / справити; н. мысли к кому повертатися думкою до кого\ н. оружие на кого направляти зброю на кого', н. путь (шагй, стоны и т. п.) простувати, -ую, -уєш, прямувати; О ~ить лыжи куда разг. попростувати, попрямувати куди; 2, {лезвие режущего инструмента) направляти и правити / направити и мног. понаправляти; {натачивать) нагострювати, -юю, -ЮЄШ / нагострйти, -гострю, -гостриш и мног. понагострювати, сов. погострйти; {косу — ещё) мантачити / помантачити; 3. {налаживать, организовывать^ налагоджувати, -ую, -уєш / налагодити, -джу, -диш; 4. {наставляя) уст. навертати / навернути, -верну,


направлііться
417
напримёр
-вернеш; направляти / направити, напроваджувати, -ую, -уєш / напровадити; н. на путь ЙСТИНЫ навертати на добрий [правильний] шлях (добру, правильну дорогу);
5. 	мат. напрямляти / напрямйти. направляться / направиться 1. {двигаться в каком-л. направлении) прямувати, -ую, -уєш / попрямувати, простувати / попростувати и диал. попростати, направлятися / направитися, -влюся, -вишся; {идти) ітй (іду, ідеш) / пітй (піду, підеш); {отправляться) вирушати / вйрушити; (зашагат^ сов. покрокувати, -ую, -уєш; пбезд ~йется в Одёссу потяг (поїзд) іде (прямує) до Одёси (в Одёсу); 2. рен.: устремляться, обращаться к чему-л) спрямовуватися, -овується / спрямуватися, -ується, скеровуватися / скеруватися, направлятися / направитися; 3. {налаживаться) разг. налагоджуватися, -ується / налагодитися; 4. мат. напрямлятися / напрямйти- ся; 5. несов., страд, направлятися; спрямовуватися, скеровуватися; справлятися; направлятися, правитися; нагострюватися, -юється; налагоджуватися; навертатися, направлятися, напроваджуватися; напрямлятися; ср. направлять 1—5. направляющая сущ., ж., мат. напрямна, -6ї. направляющий 1. прич. якйй (що) направляє и т. п.\ см. направлять 1—5; 2. прил., техн. напрямнйй; {о силе) керівнйй; 3. сущ., воєн, напрямнйй, -ого. направляющийся см. направляемый, направо нареч. праворуч, по праву руку, по праву руч, направо; н.-налёво, н. и налёво {без разбора) направо-наліво, направо й наліво; не розбираючи; н. от дбма праворуч будйнку; повернуть н. повернути праворуч, напрйвщик спец, направник, напрйвщица спец, направниця, напр^здноваться разг. насвяткуватися, -уюся, -уєшся, посвяткувати, -ую, -уєш [досхочу], напразникуватися. напрактиковавшийся напрактикований. напрактиковаться разг. напрактикуватися, -уюся, -уєшся; набрати (-беру, -береш) практики.
напраслина разг. напасть, -ті; {клевета) наклеп, -у {м.), обмова, Лі. наговір, -вору; воз- водйть ~ну зводити наклеп, напрасно нареч. 1. {тщетно, бесполезно) даремно, даремне, марно, марне, разг. дурно, задурно, задаремно, надаремно, надарёмне, надармо; {зря — ещё) даром; предик, дарма.
шкода, шкода заходу; н. терЯть врёмя [дарё- мно] гаяти (марнувати, -ую, -уєш) час; 2. {несправедливо) уст. несправедлйво, дарёмно, дарёмне, разг. надарёмно, надарёмне; со- вершённо и. [геть] зовсім дарёмно; даремнісінько (дурнісінько), напрйсность уст. дapёмнicть, -ності, марність.
напрасный 1. {тщетный, бесполезный) да- рёмний, марний, разг. задарёмний, надарём- ний; ~ые попытки дapёмнi (марні, безрезультатні) спроби; н. труд марна (дарёмна) праця; 2. {несправедливый) уст. неспра- ведлйвий, безпідставний, дарёмний, диал. надарёмний; -'Ное обвинёние несправедливе (дарёмне) обвинувачення; '^ное подозрёние дарёмна (безпідставна) підозра, напрйшивание разг. напрошування. напрашивать / напросйть разг. напрошувати, -ую, -уєш / напросйти, -прошу, -просиш и мног. понапрошувати, напрохувати, -ую, -уєш / напрохати и мног. понапрохувати, напрашиваться / напросйться напрошуватися, -уюся, -уєшся / напросйтися, -прошуся, -просишся, напрохуватися, -уюся, -уєшся / напрохатися; -ается сравнёние постає (виникає) порівняння; н. в гбсти напрохуватися (напрошуватися, набиватися) в гості; н. на комплимёнты напрошуватися (напрохуватися, набиватися) на кoмплiмёнти (солодкі, приємні слова), нанревйние разг. упрівання, зопрівання, зіпрівання.
напревать / напрёть разг. пріти (прію, прієш) / попріти; {сопревать^ зопрівати / зопріти, зіпрівати / зіпріти, упрівати / упріти; {становиться трухлявым) трухнути и диал. трухнявіти и трухніти / струхнути и струхлявіти, трухліти / струхліти, напрёд, напрёдь нареч., уст., диал. см. прё- жде 2.
напредкй нареч., дигіл. надалі, далі, наперёд, напрессбванный напресований, напрессбвка напресовування (с.). напрессбвывать / напрессовать напресо- вувати, -овую, -овуєш / напресувати, -ую, -уєш.
напрестбльный церк. напрестольний.
напрёть CM. напревать.
напримёр, уст. наприклад, напримёрно
вводи, сл. напрйклад; {к примеру) для прй- кладу, приміром; как и. як ось; як-бт; як-бт, напрйклад; як-бт, приміром.


напринимать
418
напрягаться
напринимать и напринііть разг. наприймати и мног. поприймати; (набрать) понабирати, наприниматься чего прост, наприйматися, наприсылйть разг. поприсилати, прислати у велйкій кількості, напричитйться разг. наголосйтися, -ошуся, -бсишся.
напровбрить прост, швйдко наробйти (-роблю, -робиш) и мног., разг. понароблювати, -юю, -ЮЄШ, понаробляти; (натворить) накоїти, скоїти, натворйти, -творю, -твориш, разг. навитворяти. напроказить и напроказничать разг., диал. напрокудить напустувати, -ую, -уєш, разг. навитворяти, наброїти, проброїти, проброї- тися, напрокудити, -джу, -диш. напрокйт нареч. на платне (тимчасове) користування, напрокат; взять и. узяти на платне (тимчасове) користування; узяти напрокат; дать н. діти на платне (тимчасове) користування; дати напрокат, напролёт нареч. 1. (всё время) разг. весь час, безперервно; весь день н. цілісінький день; з ранку до вечора; всю ночь н. см. ночь; 2. (насквозь) прост., уст. наскрізь; (целиком) цілком, повністю; (о пуле — ещё) на- вйліт; пройтй лес н. перейтй (пройтй) ліс наскрізь; перейтй ліс від краю до краю, перейтй (пройтй) крізь увесь ліс. напролбм нареч., разг. пробоєм, на пробій, напролом; идтй н. ітй проббєм, реже ітй напролбм.
напропалую нареч., разг. напропале; (очертя голову) разг. на відчай [душі]; (отчаянно) відчайдушно; (неистово) шалено; идтй н. разг. ітй напропале (на відчай душі); діяти безоглядно.
напрорбченньїй разг. напророкбваний, реже напрорбчений. напрорбчить разг. напророкувати, -ую, -уєш, напрорбчити; (предвещая — ещё) навіщувати, -ую, -уєш. напросйть слі. напрйшивать. напросйться см. напрашиваться, напрбтив 1. (на противоположной стороне) нареч. на[в]прбти, разг. насупроти, реже насупротив; находящийся н. супротйвний, протилежний, разг. протйвний; сидёть н. сидіти на[в]прбти; 2. предл., с род. п. на[в]- прбти, прбти, супрбтй кого-чого, разг. насупроти, реже насупротив кого-чого, диал. супротйв кого-чого; 3. (наоборот) нареч. навпакй; (наперекор) наперекір, усупереч;
4. 	част. навпакй; Здесь плбхо? — Н., хоро-
ш6 Тут погано? — Навпакй, дббре (гарно), напрохбд нареч., разг. наскрізь [пройшбвши]; пропілй лес н. перейшлй (пройшлй) ліс наскрізь.
непрочно нареч., разг. дуже міцно, міцно- преміцно.
нйпрочь нареч., разг. геть-чйсто; геть; отру- бйть н. відрубати геть, напруженный разг. напружений, напруживание разг. напружування, напруживать / напружить разг. напружувати, -ую, -уєш / напружити; н. мускулы напружувати м’язи, напруживаться / напружиться разг. напружуватися, -уюся, -уєшся / напружитися, напружииа спец, пружнйй вйгин (-у), иапружйнивать / иапружйнить разг. пру- жйнити / напружйнити. напружйниваться / напружйниться разг пружйнитися / напружйнитися. напрыгать разг. настрибати, наплигати. напрыгаться разг. настрибатися, наплигатися.
напрысканный напйрсканий, напрйсканий. напрыскивать / напрыскать разг. напйрску- вати, -ую, -уєш / напйрскати, напрйскувати / напрйскати. напрыскиваться разг. напйрскуватися, -уєть- ся, напрйскуватися. напрягаемый напружуваний, наструнчуваний; натягуваний; щораз тугіший (пругкіший, пружніший). Ср. напрягать, напрягать / напр^Ічь напружувати, -ую, -уєш / напружити, наструнчувати, -ую, -уєш / наструнчити; (натягивать) натягати и натягувати, -ую, -уєш / натягтй, -тягну, -тягнеш и натягнути и мног. понатягати и понатягувати, напинати / напнути и нап’я- стй, -пну, -пнеш и мног. понапинати; (натуживать — ещё) натужувати / натужити; н. мысль, зрёние трудйти гблову, бчі; н. мышцы напружувати (напинати) м’язи; н. сйльї силкуватися, -уюся, -уєшся, напружувати сйли; н. ум напружувати думку, напрягаться / напрячься напружуватися, -уюся, -уєшся / напружитися, наструнчуватися, -уюся, -уєшся / настр^' нчитися; (натягиваться) натягатися и натягуватися, -уюся, -уєшся / натягтйся, -тягнуся, -тягнешся и натягнутися, напинатися / напнутися и на- п’ястйся, -пнуся, -пнёшся и мног. понапинатися; (натуживаться — ещё) натужува-


напрягающий
419
напускі^ть
тися / натужитися и разг. понатужитися и потужитися; {силиться — ещё) докладати / докласти (-кладу, -кладеш) зусйль, несов. робйти (-блю, -биш) зусйлля, разг. силкуватися, -уюся, -уєшся и реже силуватися, -уюся, -уєшся / посилкуватися, не жаліти (шкодувати) зусйль, лізти зі шкури, напрягающий 1. п р и ч. якйй (що) напружує и т. п.\ см. напрягать; 2. прил. натяжнйй, для натягу, з напруженням, напрягающийся см. напрягаемый, напрягший якйй (що) напружив, напрігшийся якйй (що) напружився, напрядать / иапріїеть напрядати / напрясти, -пряду, -прядёш и мног. понапрядати, напрядаться напрядатися, напрядённый напрядений, напряжёние 1. {действие) напруження, наструнчення, (неоконч. — ещё) напружування, наструнчування, натягання, натягнення, {неоконч. — ещё) натягування, напинання; натужування; ср. напрягать; 2. {состояние) напруження, ж. напруга; натягнення; ср. напрягаться; 3. {сосредоточение сил, внимания и т. п.) напруження, напруга; {натуга) натуга; 4. {натянутость) напруження; 5. техн., физ. напруга, напряжённо нареч. напружено, з напругою, разг. у поті чола, напряжёино-армйрованиый спец. напруже- но-арм6ваний. напряжённо-внимательный напружено- уважний.
напряжённость напруженість, -ності. напряжённый 1. прич. напружений, наструнчений; натягнений, натягнутий, напнутий, нап’ятий; натужений; ср. напрягать; 2. прил. напружений; в ~ьіх отношёииях у напружених стосунках; ~нное внимание напружена увага; -иное ожидание напружене чекання; ~ьіе отношёния напружені взаємини (стосунки); н. гблос напружений голос.
напрямйк, напрямкй, напрямлю нареч., разг. 1. навпростець, напрямкй, разг. нав- прошкй, навпрямкй, напрямець, навпрост, реже навпрямці; прямо, просто; идтй н. ітй навпростёць, простувати, -ую, -уєш, прямувати; 2. {перен.: без утайки) прямо, навпростець, напрямкй, разг. навпрямкй, напрямець, навпрост,навпрямці; {откровенно — ещё) щйро, відверто, напріїсть см. напрядать.
напрйсться прост, напрястися, -прядуся, -прядешся, напрйтаиньїй разг. нахбваний. иапрйтьівать / напрйтать разг. наховувати, -хбвую, -ховуєш / наховати и мног., разг. понаховувати, напрйчь см. напрягать, напрйчься см. напрягаться, нап^ганно нареч. налякано; наполохано. Ср. напугйть.
напуганный 1. прич. наляканий, поляканий; наполоханий; перестрашений; настраханий, настрашений; 2. {преим. о животных — ещё) прил., разг. схарапуджений. Ср. напугйть. напугйть налякати, полякати и мног. поналякувати, -ую, -уєш, разг. завдати (-дам, -дасй) страху (жаху); {вспугнуть) наполохати, наполошйти и мног. пополохати, разг. пополошйти; {перепугать) разг, перестра- шйти, переколошкати; {настращать) настрахати, настрашйти. напугаться налякатися, полякатися; наполб- хатися и мног. пополохатися, пополошйтися; перестрашйтися; настрахатися, настрашй- тися; {преим. о животных — ещё) разг. схарапудитися, -ться. Ср. иапугйть. напудренный напудрений, напудривание напудрювання, напудривать / напудрить напудрювати, -юю, -юєш / напудрити, напудриваться / напудриться напудрюватися, -ююся, -юєшся / напудритися, иапужйть д и а л. наполохати, иапужйться д и а л. наполохатися, напульсник мед. напульсник, нйпуск 1. напуск, -у; {неоконч. д. — обычно) с. напускання; 2. {нападение) уст. напад, -у; {набег) набіг, -у, наскок, -у; 3. охотн. спуск, -у, спускання; 4. {выступ крыши) причілок, -лка; {соломенной — ещё) стріха {ж), острішок, -шка; {железной — ещё) навис, -у, піддашок, -шка. напускаемый 1. {о виде) удаваний, сйлуваний, напускнйй; 2. {направленный на кого-л.) насйланий; нацьковуваний. Ср. напускать 2—3.
напуск^иие 1. напускання; 2. напускання; удавання; 3. напускання; пускання; спускання; нацьковування. Ср. напускать 1—3. напускать / напустйть 1. напускати / на- пустйти, -пущу, -пустиш и мног. понапускати; {впустить) мног., разг. попускати; ~йть стрйху (страх) на кого завдати страху (ляку)


напускаться
420
напыженный
кому, нагнати (нажену, наженеш) страху (страх) на кого, нагнати холоду кому; 2. (на кого — о внешнем виде, поведении) разг. напускати / напустйти и мног. понапускати (на кого); (что — на себя) удавати (удаю, удаєш) / удати (удам, удасй) [із себе] (кого, якого); н. на себ^і вид брати на себе вигляд; н. на себй стрбгость напускати на себе суворість, удавати [із себе] суворого; 3. {побуждать к нападению) напускати / напустйти и мног. понапускати; {направлять; также о злых силах) насилати / наслати (нашлю, нашлеш); {пускать) пускати / пустйти; {собак) спускати / спустйти и мног. поспускати; {натравливать) нацьковувати, -овую, -овуєш / нацькувати, -ую, -уєш; н. пбрчу напуст напускати на кого, зурочувати, -ую, -уєш кого. напускаться / напустйться 1. разг. напускатися / напустйтися, -пущуся, -пустишся; {накидываться) накидатися / накйнутися; {нападать) нападати / напасти, -паду, -падеш, разг. нападатися / напастися, -паду- ся, -падешся; -'йться, как зверь накйнутися звіром, вйзвіритися; 2. несов., страд, напускатися; пускатися; насилатися; спускатися; нацьковуватися, -овується; ср. напускать 1—3.
напускающий якйй (що) напускає и т. п.; CM. напускать 1—3; н. на себй стрбгость
звйклий удавати суворого; и. страх моторошний.
напускнбй 1. {притворный) удаваний, сйлуваний, нещйрий; весёлость удавана (нещйра) веселість, удавані (нещйрі) вecёлoщi; 2. {с напуском) разг. напускнйй. напустослбвитьразг. намарнословитии, -влю, -виш, набазікати, напутанный наплутаний, напутать см. напутывать, напутаться см. напутываться, напутешёствоваться разг. намандруватися, -уюся, -уєшся. напутный у с т. 1. {напутственный) напутній;
2. 	{путевой) дорожній, шляховйй. напутственный напутній; -иное слбво напутнє слово, напучення, напутіння; и. совёт напутня порада, напутствие напуття, напутня порада, напутні побажання, напутнє слово, напучення, напоумлення, уст. напутіння. напутствование уст. напуття, напутствованный напучений; вйряджений. Ср. напутствовать.
напутствовать н е с о в. и сов. напучувати, -ую, -уєш и напучати / напутйти, -пучу, -путйш, напоумлювати, -юю, -юєш / напоумити, -млю, -миш, несов. настановляти на добрий розум; {в дорогу — ещё) виряджати / вйрядити, -джу, -диш. напутствуемый напучуваний, напоумлюва- ний.
напутствующий 1. п р и ч. якйй (що) напучує и т. п.; CM. напутствовать; 2. прил. напутній, з напутнім словом на устах, напутьівапие наплутування, напутывать / напутать наплутувати, -ую, -уєш / наплутати и мног. понаплутувати. напутываться / напутаться наплутуватися, -ується, наплутатися, напухание разг. напухання; набрякання, напухать прост. / напухнуть разг. напухати / напухнути и мног. понапухати; набрякати / набрякнути и мног. понабрякати, бубнявіти / набубнявіти, напухлость прост, напухлість, -лості; набряклість.
напухльїй прост, напухлий; набряклий, набубнявілий, напухший разг. напухлий; набряклий, набубнявілий, иап^чивание прост, надимання, надуття, обдимання, обдуття; здимання, здуття. Ср. напучивать, напучивать / напучить прост, надимати / надути, -дмё и -дує, обдимати / обдути (обдує и обідме); (что — вздымать) здимати / здути (здує и зiдмё) и мног. понадимати, пообдима- ти, поздимати. напучиваться / напучиться прост, надиматися / надутися, -дмёться и -дується и мног. понадиматися, иапушйть разг. 1. {меховой и т. п. опушкой) облямувати, -ую, -уєш, обшйти, -шйю, -шйєш; 2. {снегом и т. п.) напушйти, -пушу, -пушиш, запушйти. напущйть п р о с т. CJW. напускать, напущёние у ст. напуск, -у {м), напущення. напущенный 1. напущений; 2. напущений;
3. 	напущений; пущений; спущений; нацькований. Ср. напускать 1—3. ийпхапный см. иапйхаииый. напхать см. иапйхивать. иапыжепиый 1. настовбурчений, настобур- чений; наїжений; ср. иапйживать; 2. набундючений, напиндючений. ср. напыживаться 3.


напыживать
421
нараббтка
напыживать / напыжить {шерсть, перья) прост, настовбурчувати, -ує / настовбурчити и мног. понастовбурчувати, реже на- стобурчувати / настобурчити и мног. по- настобурчувати; наїжувати, -ує / наїжити, напыживаться / напыжиться 1. (напрягаться) прост, напинатися / напнутися и на- п’ястйся, -пнуся, -пнёшся и мног. понапинатися; 2. (о шерсти, перьях) прост, настовбурчуватися, -ується / настовбурчитися, реже настобурчуватися / настобурчитися; наїжуватися, -ується / наїжитися; 3. {принимать важный вид) разг. набундючуватися, -уюся, -уєшся / набундючитися, напиндючу- ватися / напиндючитися, напужуватися, -уюся, -уєшся / напужитися. напыживающийся якйй (що) настовбурчується и т. п.; см. напыживаться 2—3. напылёние спец. напилення; лазерное и. техн. лазерне напйлення; плазменное н. плазмове напйлення. напылённый напорошений, накурений, на- пйлений.
напылйть напорошйти, -ошу, -ошиш, наку- рйти, -рю, -рйш, напилйти, -лю, -лйш. напыщенно нареч. 1. пихато, бундючно; пихлйво; 2. пишномовно, високомовно. Ср. напыщенный 1—2. напыщенность 1. пихатість, -тості, бундючність, -ності; 2. пишномовність, високомовність. Ср. напыщенный 1—1. напыщенный 1. пихатий, бундючний, разг. пихлйвий; 2. {высокопарный — о речи, слоге и т. п.) пишномовний, високомовний, реже пихатий, бундючний; н. стиль пишномовний стиль.
напьянствоваться прост, напиячитися и усилит, попопиячити, -чу, -чиш. напиленный 1. напнутий, нап’ятий, натягнутий, натягнений; 2. надітий; натягнутий, натягнений; нацуплений; надягнутий, надягнений; назутий. Ср. нап^Іливать 1—1. напяливаемый 1. напйнаний, натяганий; 2. надіваний; нацуплюваний; надяганий; назуваний. Ср. напіїливать 1—1. напяливание 1. напинання, натягання, натягування; 2. надівання; натягання, натягування; надягання; назування. Ср. напиливать 1—2.
напяливать / напйлить 1. напинати / напнути м нап’ястй, -пну, -пнеш и мног. понапинати, натягати и натягувати, -ую, -уєш / натягтй, -тягну, -тягнеш и натягнути и мног. понатяга¬
ти и понатягувати; 2. {надевать) прост, надівати / надіти, -іну, -інеш и мног. понадіва- ти; {натягивать на себя что-л.) натягати и натягувати / натягтй и натягнути и мног. понатягати и понатягувати; {с трудом) разг. нацуплювати, -юю, -юєш / нацупити, -плю, -пиш и мног. понацуплювати; {одежду — обычно) надягати / надягнути, -ягну, -ягнеш и надягтй; {обувь — ещё) назувати / назути, -ую, -уєш.
напіілнваться / напйлиться 1. напинатися / напнутися и нап’ястйся, -пнёться и мног. понапинатися, натягатися и натягуватися, -ується / натягтися, -тягнеться и натягнутися; 2. надіватися / надітися, -інеться; натягатися и натягуватися / натягнутися; надягатися / надягнутися, -ягнеться и надягтйся, -ягнеться; назуватися / назутися, -ується. Ср. напиливать 1—2. напіїливающийся якйй (що) напинається и т. п.\ см. напіїливаться 1—2. напеченный прост, наштовхнутий, напіічивать / напіітить прост, наштовхувати, -ую, -уєш / наштовхнути, напучиваться / напйтиться прост, наштовхуватися, -уюся, -уєшся / наштовхнутися, разг. натикатися / наткнутися, нар зоол. нар.
нарабатываемый 1. напрацьовуваний, нароблюваний; 2. зароблюваний. Ср. нарабатывать 1—2.
нарабатывать / нараббтать разг. 1. {производить, работая) напрацьовувати, -цьбвую, -цьовуєш / напрацювати, -юю, -юєш; нароблювати, -юю, -юєш и наробляти / наробйти, -роблю, -робиш и мног. понароблювати и понаробляти, разг. уробляти / уробйти;
2. 	{добывать работой) заробляти / заробйти, реже запрацьовувати / запрацювати; 3. {проработать какое-л. время) сов. напрацювати, разг. наробйти. нарабатываться / нараббтаться р а з г. 1. {вдоволь поработать; устать) сов. напрацюватися, -ююся, -юєшся, разг. наробйтися, -роблюся, -робишся; 2. несов., страд, нароблюватися, -юється, нароблятися; зароблятися; ср. нарабатывать 1—2, нараббтанный напрацьований, нароблений.
Ср. нарабатывать 1. нараббтка {действие) напрацювання, нароб- лення (с.); {результат) разг. напрацювання, напрацьовування.


наравнё
422
нарезать
наравнё, наровнё (с кем-чем) нареч. нарівні, урівні, урівень (з ким-чим); {наряду) поряд (з ким-чим, кого-чого); (с чем — ещё) рівно (з чим); (с кем — ещё) у парі (з ким), нарадоваться (на кого-что) нарадіти, нараді- тися, нарадуватися, -уюся, -уєшся (ким-чим, кому-чому, з кого-чого, на кого-що); {натешиться) натішитися, навтішатися (ким-чим, з кого-чого). наральник с.-х. наральник, нарйне д и а л. уранці, рано-вранці, нараспашку нареч., разг. нарозхрист, роз- хрйставшись; в пальтб н. у пальті нарозхрист, розхрйстаний, у розстёбнутому пальті; дверь н. двері навстіж; душй н. у кого перен. щйра (відверта) душа, відверта (щйра) людйна (натура), {образно) серце на долоні в кого; жнть н. {на широкую ногу) жйти на широку ногу (по-панському, по-панськи; богато: багато), нараснёв нареч. співуче, співучо, співучим голосом.
нарассказйть разг. нарозповідати, попорозказувати, -ую, -уєш, наоповідати, нарастйнне наростання, нарастать / нарастй наростати / наростй и мног. понаростати; {о темпах) нарощувати, -ую, -уєш / наростйти, -рощу, -ростйш, зростати / зростй. нарастающий, нараст^емый 1. прич. якйй (що) наростає; 2. прил. нарощуваний, чимраз (щораз) більший (вйщий, дужчий), нестрйм- ний.
нарасхват нареч., разг. назахват, нарозхват, наращйть уст. см. наращивать, наращёние 1. {действие) нарощення, {неоконч.
— ещё) нарощування; доточення, {неоконч.
— ещё) доточування; ср. наращивать;
2. {наращённая часть чего-л.) нарощення;
3. лингв, нарощення.
наращённый нарощений; доточений. Ср. наращивать.
нарйщиванне нарощування; доточування.
Ср. нарйщивать. наращивать / нарастйть нарощувати, -ую, -уєш / наростйти, -рощу, -ростйш; {удлиняя
— обычно) доточувати, -ую, -уєш / доточйти, -точу, -точиш; {о животе) ростйти / наростйти; {о силе) несов. чимраз збільшувати, -ую, -уєш.
наращиваться нарощуватися, -ується; доточуватися, -ується; {о силе) чимраз збільшуватися, -ується. Ср. наращивать.
наращивающий, наращиваемый 1. прич. якйй (що) нарощує; 2. прил. нарощуваний; доточуваний; чимраз більший, збільшуваний. Ср. нарйщивать. нарвйл зоол. нарвал.
нарванный нарваний, надертий. Ср. нарьі- вйть^.
нарвйть^ см. нарывйть^ нарвйть^ см. нарьівйть^. нарваться см. нарьів^тьсяЧ нйрвский нарвський. наргилё нескл., м. и с. наргіле. нард в разн. знач, нард, -у. нардёк нардек, -у.
нардён (народный депутат) нардёп (народний депутат), нйрдовый в разн. знач, нардовий, нардбм (народный дом) уст. нардім, -дому (народний дім). нард6мовский>^ст. нардомівський. нйрдьі мн. нарди, -ів. нарёберный наребровйй, нареберний, наревёться разг. наревітися, -вуся, -вешся, наревтися.
нарёз 1. наріз, -у; 2. {надел) ист. наділ, -у, уст. ґрунт, -у.
нарезаемый нарізуваний; накраюваний, краяний; карбований; нарізнйй. Ср. нарезйть 1—3.
нарезйльщик спец, нарізальник. нарезйльщица спец, нарізальниця. нарезйние 1. нарізування; накраювання; 2. нарізування; 3. нарізування. Ср. нарезать 1—3.
нарёзанный 1. нарізаний; порізаний; накраяний; начикрйжений; набатований; урізаний; 2. нарізаний; 3. нарізаний; наколотий, наколений. Ср. нарезйть 1—3. нарезйть / нарёзать 1. нарізувати, -ую, -уєш м нарізати / нарізати, -ріжу, -ріжеш и мног. понарізувати и nonapi3dTn, натинати / натяти, -тну, -тнёш; {порезать) сов. порізати; {о продуктах, ткани и т.п. — ещё) накраювати, -юю, -юєш / накраяти, краяти / покраяти; {кромсать — ещё) разг. чикрйжити / начикрйжити; {большими кусками) батува- ти, -ую, -уєш / набатувати; {определённое количество — ещё) разг. урізувати / урізати; 2. {делать нарезы) нарізувати и нарізати / нарізати и мног. понарізувати и понарізати; {делать пометки на чём) карбувати, -ую, -уєш / накарбувати; 3. {животных) нарізувати и нарізати / нарізати и мног. понарі-


нарезаться
423
нарколбгия
зувати и понарізати, сов. порізати; {свиней — обычно) сов. наколоти, -колю, -колеш и мног. понаколювати, -юю, -юєш. нарезаться / нарёзаться 1. нарізуватися, -ується и нарізатися / нарізатися, -ріжеться; 2. {порезать много, вдоволь) сов., прост. нарізатися; 3. {напиваться пьяным) груб. насмоктуватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, сов. налигатися, надудлитися; напиватися / напйтися, -п’юся, -п’єшся и мног. понапиватися; 4. не- сов., страд, нарізуватися, нарізатися; накраюватися, -юється, краятися; урізуватися; карбуватися, -ується; ср. нарезйть 1—3. нарезвйться разг. набавитися, нагулятися; {нашалиться — ещё) напустуватися, -уюся, -уєшся; {напрыгаться) настрибатися, нарёзка 1. {действие) нарізування, накраювання, начикрйжування, набатовування (с.); 2. см. нарёз 2; 3. {винтовой нарез) різь, -зі, нарізка.
нарезнбй {нарезанный) нарізнйй. нарёзчик спец, нарізувач. нарезчица спец, нарізувачка. нарёзывание см. нарезйние. нарёзывать см. нарезать, нарёзываться см. нарезаться, нарекаемый нарёчений; званий, назйваний; титулований, з іменем, під іменем. Ср. нарекать.
нарекйние 1. нарікання; називання; ср. нарекать; 2. (на кого-что — упрёк) нарікання, ремствування (на кого-що), дорікання, докоряння (кому-чому). нарекать / нарёчь уст. нарікати / наректй, -речу, -речеш; {называть) називати / назвати, -зву, -звёш и реже -зову, -зовеш; {упрекать — ещё) несов. дорікати, докоряти кому, ремствувати, -ую, -уєш на кого. нарекаться / нарёчься нарікатися / наректйся, -речуся, -речешся; називатися / назватися, -звуся, -звешся и -зовуся, -зовешся. Ср. нарекать.
нарекающийся CM. нарекаемый, нарёкший якйй (що) нарік (назвав), нарёкшийся якйй (що) нарікся (назвався). наречёние;;ст. нарёчёння. наречённая и наречённая сущ., ж., уст.
наречена, -ої. наречённый и наречённый 1. прич. нарёчений; названий; ср. нарекать; 2. прил.,уст. наречёний, названий; 3. сущ., уст. наречений, -ого.
нарёчие^ лингв. 1. наріччя; {говор) говір, -вору,
ж. 	говірка; 2. (язы^с) уст. мова {ж). нарёчие^ лингв, прислівник {м.). нарёчный лингв, прислівниковий, нарёчь см. нарекать, нарёчься см. нарекаться, нарзйн нарзан, -у.
нарзйнный нарзанний, нарзановий, нарзанопровбд нарзанопровід, -воду. шрзіінчик уменьш. нарзанчик. наринё, наринё нескл., с., кул. наріне. нарисбванный 1. намальований, мальований, понамальовуваний, нарисований; помальований; змальований; списаний; 2. намальований, змальований, нарисований. Ср. нарисовать 1—2. нарисовать 1. намалювати, -юю, -юєш и мног. понамальовувати, -льовую, -льовуєш, нарисувати, -ую, -уєш; {покрасить, разрисовать) помалювати; {срисовать) змалювати и мног. позмальовувати, разг. відмалювати; {списать) разг. списати (спишу, спйшеш) и мног. поспйсувати, -ую, -уєш; 2. перен. намалювати, змалювати, нарисувати, нарисоваться 1. {вдоволь порисовать) разг. намалюватися, -ююся, -юєшся, нарисуватися, -уюся, -уєшся; 2. {появиться) вйринути, вйткнутися, разг. вйгулькнути, вйгульк- нутися, вйрости перед очйма; 3. {представиться, вообразиться) намалюватися, змалюватися, постати, -стану, -станеш, нарицйние уст. 1. см. нарекйние 1—2; 2. {название) назва {ж)\ {прозвище) прізвисько, нарицйтельно нареч. номінально, нарицательный 1. лингв, загальний; '^ное ймя загальне ім’я; 2. перен. загальний, книжн. прозивнйй; 3. жон. номінальний; ~ная стби- мость номінальна вартість; 4. {перен.: только так называющийся) уст. названий, нарицйть см. нарекать, нарицйться см. нарекаться, наркобйнда наркобанда. наркобйзнес наркобізнес, -у. наркоделёц наркоділок, -лка. наркодиспансёр мед. наркодиспансер, -у. наркодблларьі мн. наркодблари, -ів. наркбз наркоз, -у. наркбзный наркбзний. нарколёпсия мед. нарколепсія. наркблог нарколог, наркологйческий мед. наркологічний, нарколбгия мед. наркологія.


наркбм
424
нарождаться
наркбм (народный комиссар) ист. наркбм (народний комісар), наркоман мед. наркоман, наркомания мед. наркоманія, наркоманка мед. наркоманка, наркомат (народный комиссариат) ист. наркомат, -у (народний комісаріат), наркомйтскнй ист. наркоматський. Ср. наркомат, наркомафия наркомафія. наркомедуза зоол. наркомедуза, наркомйр наркосвіт, -у.
наркбмовский ист. наркомівський. Ср. наркбм.
наркотизатор мед. наркотизатор, наркотизация мед. наркотизація, наркотизйрованный мед. наркотизований, наркотизйровать несов. и сов., мед. наркотизувати, -ую, -уєш. наркотизйроваться несов. и сов., мед. наркотизуватися, -уюся, -уєшся. наркотизйрующий мед. 1. п р и ч. який (що) наркотизує, здатний наркотизувати; 2. прил. наркотичний, наркотйзм мед. наркотйзм, -у. наркбтик мед. наркотик, -у. наркбтика собир., спец, наркотика, наркотйн спец, наркотйн, -у. наркотйновый спец, наркотйновий. наркотйческий мед. наркотйчний. наркоторгбвец наркоторг6(і)вець, -вця. наровнё CM. наравнё.
нарбд 1. народ, -у; 2. {группа людей) народ, -у, люди, -дёй {мн\ разг. мир, -у; на весь и. (громогласно) разг. на весь мир; на ~де {при людях) разг. при людях, прилюдно. н2і^Ь]і^ііуменьш.-уничиж. народець, -дця; {людишки) прен. людці, -ІВ {мн)\ ну и н.! ну й ЛЮДЦІ!, ну й народець! Ср. нарбд 2. народйть см. нарождать, народйться см. нарождаться, нарбдишка, нарбдишко уничиж. народець, -дця, ЛЮДЦІ, -ІВ {мн). нарбдище увел, народище, нарбдник ист. народник, нарбдница ист. нарбдниця. нарбднический ист. народницький, нарбдничество ист. народництво, нарбдно-госудйрственный народно-державний.
нарбдно-демократйческий народно-демокра- тйчний.
нарбдно-освободйтельный народно-визвольний.
нарбдно-пёсенный народнопісенний, нарбдно-ноэтйческий народнопоетйчний. нарбдио-разговбрный народнорозмовний, нарбдно-революцибнный народно-револю-
ЦІЙНИЙ.
нарбдно-республик^нскнй народно-республіканський, нарбдно-социалистйческий народно-соціалі- стйчний. нарбдность народність, -ності. народнохозяйственный экон. народногосподарський; и. план народногосподарський план.
нарбдный народний; {принадлежащий людям
— 	ещё) людськйй; Нарбдная вбля ист. Народна воля; ~ная грёбля спорт, народне веслування, народна гребня; ~ная демократия народна демократія; ~ная этимолбгия лингв, народна етимологія; н. денутйт народний депутат; н. заседатель народний засідатель, народовёд народознавець, -вця. народовёдение народознавство, народовёдческий народознавчий, народовластие народовладдя, народоправство.
народовблец ист. народоволець, -льця. народовблка ист. народоволка, народовбльство ист. народовольство, народовбльческий ист. народовольський, народовбльчество ист. народовбльство. народоліббец народолюбець, -бця. народолюбйвый народолюбний. народоліЬбие народолюбство, народонаселёние народонаселення, ж. людність, -ності; {население) населення, народонаселёнческий люднісний. народонрйвец народоправець, -вця. народопрйвие, народоправство уст. народоправство.
народопрйвческий уст. народоправський, нарбдушка, нарбдушко прост., ласк, людоньки {мн). Ср. нарбд 2. нарождаемый, нарождающийся народжуваний, высок, рождённий. нарождать / народйть и нарожйть разг. народжувати, -ую, -уєш / народйти, -роджу, -родиш и мног. понароджувати, нарождаться / народйться нарбджуватися, -ується / народйтися, -родиться і/ліног., разг.


нарояед^ние
425
наружу
понароджуватися; мёсяц -йлся прост, місяць настав, нарождёние народження, нарождённый разг. народжений, нірбзнь нареч., у с т., д и а л. нарізно, нарбком у с т., д и а л. см. нарбчно. наронйть разг. наронйти, -роню, -рбниш; {теряя) нагубйти, -гублю, -губиш; {сбрасывая) наскидати; {опрокидывая) наперекидати; {сбивая) назбивати, нарбст наріст, -росту, разг. наростень, -сня. нарбсший нарослий.
нарочйто нареч. 1. нарочйто; навмйсно, нав- мйсне, умйсно, умйсне; пiдкpёcлeнo; 2. значно, помітно. Ср. нарочйтый 1—2. нарочйтость нарочйтість, -тості; навмйсність, -ності, умйсність; підкресленість. Ср. нарочйтый 1.
нарочйтый 1. нарочйтий; {умышленный — ещё) навмйсний, умйсний; {подчёркнутый
— 	ещё) пiдкpёcлeний; 2. {значительный) уст. значнйй, помітний, нарбчно нареч. 1. навмйсно, навмйсне, умйсно, умйсне, реже зумйсно, зумйсне, разг. нарбком; как (будто, слбвно, тбчно) н. як (ніби, наче, неначе) навмйсно (навмйсне, реже зумйсно, зумйсне), разг. як на те; 2. {для вида, в шутку) разг. жартома, жартом, жартуючи, нарочный 1. прил. спеціальний; 2. сущ. гонець (род. гінця), посланёць, -анця, нарочний, -ого.
нарбщенный нарощений; доточений, нарпйт (народное питание) ист. нархарч, -у (народне харчування), нарпйтовец ист. працівнйк (-а) нархарчу. нарпйтовка ист. працівнйця нархарчу. нарпйтовскнй ист. пов’язаний з нархарчем. нарратйвный филол. наратйвний. наррйтор филол. наратор. нарсуд (народный суд) нарсуд, -у (народний
суд).
н^рта см. нйрты. ніртекс церк. нартекс. нйртовый, нйртенный нартовий. нйртский, нйртовский: ^^тский (~вский) §пос лит. н^ртівський епос, нартученный спец. нартучений. нартучиваемый спец. нартучуваний, живо- сріблений, наживосріблюваний. нартучиванне спец. нартучування. нартучивать / нартутить спец. нартучувати, -ую, -уєш / нартутити, -учу, -утиш; живо- сріблйти / наживосріблйти.
нартучиваться спец. нартучуватися, -ується. нйрты мн. нарти {род. нарт); -та ед. нарта, нарубйние нарубування, наруб^ть^ / нарубйть 1. нарубувати, -ую, -уеш / нарубати; {отсекать в каком-л. количестве) разг. натинати / натяти, -тну, -тнёш; {немного — ещё) сов. урубати, разг. утяти, утнути; 2. {вырубать) вирубувати и вирубати / вйрубати и мног. повирубувати; {высекать) висікати / вйсікти, -січу, -січеш и мног. повисікати. нарубйть^ сов., горн, нарубати, нарубаться 1. нарубуватися, -ується; натинатися; 2. вирубуватися; висікатися. Ср. на- рубйть^ 1—2. нарубка нарубування (с.). нарубленный 1. нарубаний; натятий; урубаний, утятий; 2. вйрубаний; вйсічений. Ср. нарубйть' 1—2. наругйние уст. наруга {ж), знущання, глум, -у, поглум, -у. наругйтель уст. глумівнйк, -а, глумій, -ія. наругйтельннца уст. глумівнйця, глумійка. наругйтельство уст. наруга {ж),м. глум, -у. наругйться 1. разг. налаятися, насварйтися, -сварюся, -сваришся; {вдоволь) пополаятися; 2. у с т. см. надругйться. наружи нареч., разг. 1. назовні; {снаружи) зовні; {поверх) зверху; {за пределами дома, на дворе) надвбрі; 2. {открыт, очевиден) предик, очевйдний, яснйй; винй твой н. провйна (вина) твоя очевйдна. наружно нареч. збвні, назбвні; {внешне) збв- нішньо; {с виду) на вйгляд, разг. на пбгляд. наружное сущ., с., фарм. збвнішнє, -нього, наружность збвнішність, -ності; {внешний вид) збвнішній вйгляд (-у); {осанка — ещё) постава; нрийтной --ти приємний на вйгляд (взір).
наружный збвнішній; {находящийся на по- верхности — ещё) зверхній; {находящийся за пределами дома, снаружи — ещё) надвір- ни(і)й; ~ная дверь збвнішні (надвірні) двері, наружу нареч. назбвні; {наверх — ещё) наверх; {во двор) надвір; весь н. с кем вiдвёpтий з ким, не прихбвує (не крйє) своїх почуттів (думбк и т. п.) від кого, не ховається (не крйється) з думками (з почуттями и т. п.) від кого; всё н. у кого {о чувствах, переживаниях и т. п) усе зверху в кого; вывести н. перен. вйвести на світ [разг. Ббжий] (світло дённе); высунуться и. вйсунутися назбвні


нарукавники
426
нарйвчик
(надвір); шуба мёхом н. шуба хутром назовні (навёрх). нарукавники мн. 1. нарукавники, -ів; ~ик ед, нарукавник; 2. у с т. см. наручники, нарукйвньїй нарукавний, нарумяненный нарум’янений, нарумяниваемый нарум’янюваний, рум’янений.
нарумЯниванне нарум’янювання, рум’янен- ня.
нарумянивать / нарумЯнить нарум’янювати, -юю, -юєш и рум’янити / нарум’янити, нарумяниваться / нарумЯниться нарум’янюватися, -ююся, -юєшся / нарум’янитися, ніручи мн., ист. наручні, -ів. наручники, уст. нйручни мн. наручники, -ів;
~ик ед. наручник, наручный наручний; ~ьіе часы наручний годйнник.
нарушаемый порушуваний; ламаний. Ср. нарушать.
нарушать / нарушить порушувати, -ую, -уєш / порушити; (слово, клятву и т.п. — ещё) ламати / зламати, сов. поламати; {преступать) переступати / переступйти, -ступлю, -ступиш (що и через що); (расстраивать, прерывать) зрушувати / зрушити, розбивати / розбйти, -зіб’ю, -зіб’єш, перебивати / перебйти, збивати / збйти, руйнувати, -ую, -уєш / зруйнувати (що); н. гранйцу порушувати кордон; н. закбн порушувати (переступати) закон; н. обещание порушувати (ламати) обіцянку, ламати слово, відступати від слова; н. нокбй (снокбй- ствне) збурювати спокій; н. нрисЯгу ламати присягу; н. равновёсие порушувати рівновагу, виводити з рівноваги; н. свЯзи переривати зв’язкй; н. тишину порушувати (зрушувати, розбивати, перебивати, збивати) тйшу; н. ход (работы, следствия и т. п) перебивати, нарушаться / нарушиться порушуватися, -ується / порушитися; (о слове, клятве) ламатися; Ср. нарушать, нарушающий 1. прич. якйй (що) порушує, схйльний порушувати, з порушенням; 2. сущ. порушник, нарушёние порушення, (неоконч. д. — ещё) порушування; ламання, зламання; н. договб- ра порушення договору; н. должостнбй тййньї порушування (порушення) службової таємнйці; н. закбна юр. порушування
(порушення) закону; ламання (переступання, перёступ) закону. Ср. нарушать, нарушенный порушений; зламаний, поламаний. Ср. нарушать, нарушйтель порушник; н. закбна порушник закону.
нарушйтельница порушниця, нарушить CM. нарушать, нарушиться см. нарушаться, нарцейн хим., фарм. нарцеїн, -у. нарцйсс 1. (Н прописная) миф. Нарцйс, Наркіс;
2. 	(н строчная) бот. нарцйс; 3. (н строчная) перен. нарцйс, наркіс. нарциссйзм нарцисйзм, нарцйзм, -у. нарцйссовый, нарцйссный нарцйсовий. нйры мн. нари (род. нар); (в крестьянской избе
— обычно) м. піл (род. полу), пблик. нарыв нарйв, -у, разг. болячка (ж), чиряк, -а,
ж. 	н^рва; гнояк, -а; вскрыть и. розрізати нарйв. нарывание наривання.
нарывйть* / нарыть (рытг^ наривати / нарити, -рйю, -рйєш имног. понаривати; (накапывать
— обычно) накопувати, -ую, -уєш / накопати и мног. понакопувати; (копая, добывать — ещё) разг. укопувати / укопати.
нарывйть^ / нарвйть (срывая; разрывая и т. п.) наривати / нарвати, -рву, -рвёш и мног. понаривати, надирати / надёрти, -ру, -рёш и надрати, -деру, -дерёш; ~рв^ть уши кому см. ухо 1. нарывйть^ / нарвйть (о нарыве) наривати / нарвати и мног. понаривати, визрівати / вйзріти и мног. повизрівати. нарываться* / нарваться (на кого-что) разг. нариватися / нарватися (на кого-що); (наскакивать) наскакувати, -ую, -уєш / наскочити (на кого-що); (на что-л. неприятное, опасное
— обычно) наражатися и диал. наражуватися, -уюся, -уєшся / наразйтися, -ажуся, -азйшся (на що); (наталкиваться) натрапляти / натрапити, -плю, -пиш (на кого-що, реже кого-що); ~рвйться на беду нахопйтися на лйхо.
нарывйться^ нариватися; накопуватися, -ується. Ср. нарывйтьЧ нарывйться^ нариватися, надиратися. Ср. на- рывйть^
нарывник энтом. нарйвник, ж. олійниця, нарывнбй фарм. наривнйй. нарывный мед. нарйвний. нарывчик уменыи. нарйвчик, ж. болячечка. Ср. нарыв.


нарыдйться
427
насаждаемый
нарыдаться разг. наридатися; (с причитаниями) наголосйтися, -ошуся, -осишся. нарыск охоты, [лйсячий, звірячий] слід, -у, мн. слідки, -IB. нарытый нарйтий. нарыть см. нарыв^тьЧ
нарышкинский нарйшкінський; н. стиль архит. нарйшкінський стиль, нарйд* (одежда) убрання (с.), убір {род. убору), наряд, -у, диал. стрій {род. строю); {богатый, роскошный — ещё) шати {род. мн. шат); бйльный и. бальне убрання, наріді {распоряжение, предписание: отряд) наряд, -у; {предписание — ещё) загад, -у; {на работу) вйряд, -у; быть в -'де воен. бути в наряді.
нарідец уменьш., прост, убраннячко {с.). нарід-задйние наряд-завдання {род. наряду- завдання).
нарйд-закйз наряд-замовлення (с., род. наря- ду-зам6влення). нарядйвшийся см. наряжённый. нарядйть' см. наряжйтьЧ нарядйть^ см. наряжйть^. нарядйться см. наряжйтьсяЧ нарядная сущ., ж. нарядна, -ої. народница прост, чепуруха; модниця, нарідно нареч. ошатно, нарядно; гарно, чепурно, пйшно. Ср. нарйдныйЧ народность ошатність, -ності, нарядність; чепурність, пйшність. Ср. нарОдныйЧ нарядный* ошатний, нарядний; [гарно, чепурно, пйшно, розкішно] вбраний; {красивый, пышный) гарний, чепурнйй, пйшний, диал. хупавий; ~ное нлйтье ошатний одяг; {женское — ещё) ошатна сукня, ошатне плаття.
нарйдньїй^ нарядний. Ср. наріід^ наряду (с кем-чем) нареч. поряд, поруч (з ким- чим, кого-чого); {наравне) нарівні, урівні (з ким-чим); н. с ^тим поряд з цим. нарядник спец, нарядник, нарйдчица спец, нарядниця, наряжаемый [пйшно и т. п] вбйраний, нараджуваний, виряджуваний, обряджува- ний. Ср. наряжйтьЧ наряжать* / нарядйть {одевать^ [гарно, пйшно, розкішно] вбирати / вбрати (вберу, вберёш) и мног. повбирати, наряджати / на- рядйти, -ряджу, -рядиш и мног. понаряджати и понаряджувати, -ую, -уєш, разг. ви- ряджувати / вйрядити, обряджати / обря- дйти, несов. рядйти; {прихорашивать^ чепу-
рйти и причепурювати, -юю, -юєш / приче- пурйти, диал. вистрбювати, -юю, -юєш / вйстроїти; н. иевёсту гарно вбирати наречену.
наряжйть^ / нарядйть {назначать^ наряджати / нарядйти, -ряджу, -рядиш, відряджати / відрядйти; {в наряд) воєн, посилати / послати (пошлю, пошлеш) в наряд, наряжаться* / нарядйться [гарно, пйшно, розкішно] вбиратися / вбратися (вберуся, вберешся) и мног. повбиратися, наряджатися / нарядйтися, -ряджуся, -рядишся и мног. понаряджатися и понаряджуватися, -уюся, -уєшся; виряджуватися / вйрядитися, обря- джуватися / обрядйтися, несов. рядйтися; чепурйтися и причепурюватися, -ююся, -юєшся / причепурйтися; вистрбюватися, -ююся, -юєшся / вйстроїтися. Ср. наряжйтьЧ наряжйться^ наряджатися, відряджатися; посилатися в наряд. Ср. наряжйть^. наряжёние нараджування. Ср. наряжйть^ нарйженный [rdpHO, пйшно, розкішно] вбраний, наряджений; обряджений; причепурений; вйстроєний. Ср. наряжйть*. наряжённый наряджений. Ср. наряжйть^. насйд {речное судно) ист. насад, насадйтель уст. насаднйк {род. насадника);
насаджувач; {образно — ещё) садівнйчий. насадйтельница уст. насаднйця, насаджувачка.
насадйть* см. насаждать, насадйть^ см. насаживать, насйдка 1. {действие) насаджування, насадження (с.); настромлювання, настромлення, натикання, наштрйкування; пришивання, пришиття; ср. насаживать 1—3; 2. {насаженная часть прибора, инструмента) насадка; 3. рыб. нажйв, -у {м.), нажйвка, нажйва.
насаднбй и насйдный, насйдочный насад- нйй; ~чная лйнза физ. насадна лінза, насйдок спец. см. насадка 2. насйдчик насаднйк. насйдчица насаднйця.
насажйть сов. 1. см. насаживать 1; н. синякбв (шйшек и т. п) кому прост, насад йти синців кому', 2. {отколотить — ещё) разг. набйти, -б’ю, -б’єш, надубасити, -ашу, -асиш, на- лупйти, -луплю, -лупиш, налупцювати, -юю, -юєш, нагодувати (-ую, -уєш) бёбехами (кого).
насаждаемый 1. насаджуваний, саджений;
2. 	насаджуваний; запроваджуваний; прищеплюваний. Ср. насаждать 1—2.


насаждать
428
насандаливаться
насаждать / насадйть 1. (садитг^ уст. насаджувати, -ую, -уєш / насадйти, -саджу, -са- диш имног. понасаджувати; 2. (перен.: науки W W. W.) к н и ж н. насаджувати и насажд^ти / насадйти; (вводить) заводити, -джу, -диш / завестй, -веду, -ведёш и мног. позаводити, запроваджувати, -ую, -уєш / запровадити, -джу, -ДИШ и мног. позапроваджувати; {перен.: об идеях) прищеплювати, -юю, -юєш / прищепйти, -щеплю, -щёпиш. насаждаться 1. насаджуватися, -ується; 2. насаджуватися, насаждатися; заводитися, -ться, запроваджуватися. Ср. насаждать 1—2. насаждающий 1. п р и ч. якйй (що) насаджує и т. п.; см. насаждать 1—2; 2. сущ. садівнйк, -а; прищёплювач. насаждёние 1. {действие) насадження, {не- оконч. — ещё) насаджування, насаждання; завёдення, запровадження, {неоконч. — ещё) запроваджування; ср. насаждать 1—2;
2. ~ия {посадки) мн. насадження, -ень, ж. посадка.
насаждённый 1. насаджений и мног. понасаджуваний; 2. насаджений; завёдений, запроваджений; прищёплений. Ср. насаждать 1—2.
насаженный 1. насаджений и мног. понасаджуваний; 2. насаджений, понасаджуваний; настромлений, наткнутий, наштрйкнутий;
3. пришитий. Ср. насйживать 1—3. насаживаемый 1. насаджуваний, суджений;
2. насаджуваний, настромлюваний, натйку- ваний, наштрйкуваний; 3. пришйваний. Ср. насаживать 1—3.
насаживание насаджування. Ср. насаживать^.
насаживать / насадйть 1. насаджувати, -ую, -уєш / насадйти, -саджу, -садиш и насаджати и мног. понасаджувати, сов., разг. насадо- вйти, -овлю, -бвиш; 2. {надевать, надвигать) насаджувати / насадйти и мног. понасаджувати; {на остриё — обычно) настромлювати, -юю, -юєш / настромйти, -омлю, -омиш и мног. понастромлювати и реже понастромляти, натикати / наткнути и мног. понатикати, разг. наштрйкувати, -ую, -уєш / наштрикнути; н. тонбр насаджувати сокиру;
3. портн. пришивати / пришйти, -шйю, -шйєш и мног. попришивати, несов. садйти.
насаживаться 1. насаджуватися, -ується; 2. насаджуватися; настромлюватися, -юєть- ся, натикатися, наштрйкуватися, реже на¬
штрикатися; 3. пришиватися. Ср. насаживать 1—3.
населенный разг. насалений, насмальцьований,/?<з5г. наяложений, насаливаемый насалюваний, насмальцьовуваний, разг. наяложуваний, насаливание^ насалювання, насмальцьовування,наяложування. Ср. насаливать*, насаливание^ 1. насолювання; 2. насолювання; допікання. Ср. насйливать^ 1—2. насаливать' / насйлить разг. насалювати, -юю, -юєш / насалити, насмальцьовувати, -цьбвую, -цьовуєш / насмальцювати, -юю, -юєш, разг. наяложувати, -ую, -уєш / наялозити, -бжу, -озиш. насйливать^ / насолйть 1. насолювати, -юю, -юєш / насолйти, -солю, -солиш и мног. понасолювати; 2. {перен.: делать неприятности) разг. насолювати / насолйти и мног. понасолювати, допікати / допектй, -печу, -печёш.
насаливаться* разг. насолюватися, -юється, насмальцьовуватися, -цьовується, разг. наяложуватися, -ується. насаливаться^ 1. насолюватися, -юється; 2. насолюватися; допікатися. Ср. насйливать^ 1—2.
насандаленный 1. насандалений; 2. намазаний, намащений; наяложений, наквацьова- ний, нашмарований, намазюканий. Ср. насандаливать 1—2. насандаливать / насандалить 1. спец. насан- далювати, -юю, -юєш / насандалити; 2. {сильно намазывать) намазувати, -ую, -уєш / намазати, -мажу, -мажеш и мног. понамазувати, намащувати / намастйти, -мащу, -мастиш и мног. понамащувати, разг. наяложувати, -ую, -уєш / наялозити, -бжу, -озиш, квацювати, -юю, -юєш / наквацювати, нашмаровувати, -овую, -овуєш / нашмарувати, -ую, -уєш, сов., прен. намазюкати; О ~ить HOC {напиться пьяным) прост, напиватися п’яним, п’яно впиватися, насандаливаться / насанд^литься 1. {наш ваться пьяным) прост, надудлюватися -ююся, -юєшся / надудлитися, насмок туватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися -смокчуся, -смокчешся; 2. несов., страд насандалюватися, -юється; намазуватися -ується, намащуватися, наяложуватися нашмаровуватися, -овується; ср. насандй ливать 1—2.


насйриваемый
429
насекйть
насйриваемый, насйривающийся насмічуваний, понасмічуваний, насйривание насмічування, насіривать / насорйть насмічувати, -ую, -уєш / насмітйти, -смічу, -смітиш и мног. понасмічувати, насйриваться / насорйться насмічуватися, -ується / насмітйтися, -смітиться, насйсывание насисання, насмоктування;
напомповування. Ср. насасывать, насасывать / насосйть насмоктувати, -ую, -уєш / насмоктати, -смокчу, -смокчеш, насисати / нассати, -ссу, -ссеш; {накачивать — ещё) помпувати, -ую, -уєш и реже напомповувати, -овую, -овуєш / напомпувати, насасываться / насосаться 1. насмоктуватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, насисатися / нассатися, -ссуся, -ссешся; 2. {напиваться пьяным) прост. насмоктуватися / насмоктатися, надудлю- ватися, -ююся, -юєшся / надудлитися; 3. не- сов., страд, насмоктуватися, -ується, насисатися; помпуватися, -ується, напомповуватися, -овується; ср. насасывать, насахаренный разг. нацукрований, насолоджений.
насахаривать / насахарить разг. нацукровувати, -овую, -овуєш / нацукрувати, -ую, -уєш, насолоджувати, -ую, -уєш / насолодйти, -джу, -дйш.
насахариваться разг. нацукровуватися, -овується, насолоджуватися, -ується. насбивйть прост, назбивати, насбирать п р о с т. сл/. насобирать, насвежёванный набілований. насвежевать набілувати, -ую, -уєш. насверлённый насвердлений, наверчений, насвёрливание насвердлювання, навірчування.
насвёрливать / насверлйть насвердлювати, -юю, -юєш / насвердлйти, навірчувати, -ую, -уєш / навертіти, -рчу, -ртйш. насвёрливаться насвердлюватися, -юється, навірчуватися, -ується. насвинйчить прост, насвинячити, напаскудити, -джу, -диш. насвйстанный насвйстаний. насвистаться, насвистёться насвистітися, -свищуся, -свйщешся, насвистатися, насвйстываемый, насвйстывающийся на- свйстуваний, висвйстуваний. Ср. насвйстьі- вать 1—2.
насвйстывание 1. насвйстування; 2. насвй- стування, висвйстування; підсвйстування. Ср. насвйстывать 1—2. насвйстывать / насвистать и насвистёть
1. 	насвйстувати, -ую, -уєш / насвистіти, -свищу, -свйщеш и насвистати; 2. {свистеть) несов., насвйстувати, висвйстувати; {подсвистывать) підсвйстувати. насвйстываться насвйстуватися, -ується. насдавйть и насдйть разг. наздавати, -даю, -даєш.
нйсданньїй разг. назданий. насевйть и насёивать / насёять 1. {засевать) насівати / насіяти, засівати / засіяти и мног. понасівати и понасіювати, -юю, -юєш, позасівати и позасіювати; 2. {просевать) насівати / насіяти, просівати / просіяти; {муку и т.п. — ещё) разг. точйти, -чу, -чиш и наточувати, -ую, -уєш / наточйти; н. мнбго пшеийцы насівати багато пшенйці. насевйться и насёиваться насіватися, наседйние насідання. Ср. наседать 2. наседать / насёсть 1. насідати / насісти, -сяду, -сядеш; 2. разг. насідати / насісти, -сяде, осідати / осісти; ~йет на вётки йней (снег, пыль) насідає (осідає) на гілкй іній (сніг, пил); 3. {перен.: налегать) разг. насідати / насісти, разг. напосідати / напосісти; {приставать — ещё) разг. напосідатися / напосі- стися, -сядуся, -сядешся. насёдка квочка.
mcijyo4K2L уменьш.-ласк. квочечка. насёнванне 1. насіювання, засіювання; 2. на- сіювання, просіювання. Ср. насевйть 1—2. насёка 1. см. насёчка 2; 2. {инструмент) оскард (лі.), диал. оскарда; 3. {знак атаманской власти) ист. булава, насекаемый насічуваний; нарубуваний; зарубуваний, карбований; різьблений, насекйла {рабочий) різальник, насекйльньїй насікальний, насекальщик насікальник, насекальщица насікальниця, насекйние насікання; карбування. Ср. насе- кйть.
насекйть / насёчь насікати / насікти, -січу, -січеш и мног. понасікати; {нарубать^ нарубувати, -ую, -уєш / нарубати; {делать насечки — ещё) зарубувати / зарубати и мног. позарубувати, несов. карбувати, -ую, -уєш; {делать резьбу) несов. різьбйти, -блю, -бйш; н. зубья зубцювати, -юю, -юєш; н. капусты насікати капусти.


насекаться
430
насйловать
насекйться насікатися; нарубуватися, -ується; зарубуватися, карбуватися, -ується; різьбй- тися. Ср. насекйть. насекающийся см. насекаемый, насекбмое 1. комаха (ж), ж., разг. комашйна; ~мьіе ми. комахи, -ах; 2. {паразит) разг. паразйт; {вошь) ж. воша, насекомоопылйемый бот. комахозапйльний, комахозапйлювальний. насекомоуловйтель комаховловлювач. насекомоядные сущ., мн., бот., зоол. комахоїдні, -их. насекомоядный бот., зоол. комахоїдний, населённе 1. {действие) населення, {неоконч.
— 	ещё) населяння; заселення, {неоконч. — ещё) заселяння; ср. населйть; 2. {жители какого-л. места) насёлення, ж. людність, -ності; всё н. [геть] усё насёлення, старё й малё, старі й малі; городскбе н. мicькё насёлення, міська людність, населённость зacёлeнicть, -ності, залюдне- ність, залюднення (с.), нacёлeнicть. Ср. населять.
населённый засёлений, залюднений, насёле- ний; н. пункт насёлений пункт. Ср. населить.
населйтель уст. засёлювач, залюднювач. населйтельннца уст. засёлювачка, залюдню- вачка.
насёльннк книжн., уст. осёльник, осільник, жйтель, мёшканець, -нця; насёльник. населяемый засёлюваний, осёлюваний, насё- люваний.
населіть / населйть заселяти и засёлювати, -юю, -ЮЄШ / заселйти и мног. позаселяти, залюднювати, -юю, -юєш / залюднити и мног. позалюднювати, населяти / населйти, -селю, -сёлиш и мног. понаселяти, реже оселяти / оселйти; {жить — обычно) несов. жйти (живу, живёш), проживати, мёшкати. населііться / населйться 1. заселятися и засё- люватися, -юється / заселйтися, -сёлиться, залюднюватися, -юється / залюднитися, населятися / населйтися; 2. {поселяться) разг. селйтися / оселйтися. насел^Іющнй 1. прич. якйй (що) засёлюс и т.п.', см. населіть; 2. сущ. мёшканець, -нця, жилёць, -льця, пожилёць, -льця. насердйться прост, посёрдитися (-джуся, -дишся) досхочу, нйсёрдка: по -'Ке (~кам) {что-л. сделать^ уст., д и а л. спересёрдя, зозла.
насёст и диал. насёсток сідало (с.), ж., диал.
підря, подря, реже мн. підрі, -ІВ. насёсть см. наседать.
насечённый насічений; нарубаний; зарубаний. Ср. насекать, насечка 1. {действие) насічення, {неоконч. — ещё) насікання (с.); нарубування; зарубування, карбування; різьблення; ср. насекйть; 2. {насечённое место, узор) насічка; {зарубка —ещё) зарубка, м. заруб, -у, карб, -у; двойнйя н. техн. подвійна насічка, насёчь см. насекать.
насёянный 1. насіяний, засіяний; 2. насіяний, просіяний. Ср. насевать 1—1. насеять см. насевйть. насй нескл., м. и ж., этнол. насі. насндёться разг. насйдітися, -джуся, -дишся и усилит. ПОПОСЙДІТИ. насйженный 1. вйсиджений; насйджений; {о яйце) засйджений; -'нное яйцб засйджене яйцё, м., диал. насідок, -дка, засідок, -дка; 2. насйджений; ~нное мёсто насйджене місце, тёпле місце; 3. нагнаний, вйгнаний, вй- курений, накурений. Ср. насйжнвать 1—3. насйжнвание насйджування, висйджування.
Ср. насйжнвать 1. насйжнвать / насндёть 1. {о птицах) насиджувати, -ує / насйдіти, -дить {яйца), ви- сйджувати / ВЙСИДІТИ {птенцов)', 2. {согревать сидением; наживать от сидячего образа жизни и т. п.) разг. насйджувати, -ую, -уеш / насйдіти; н. мёсто насйджувати (пригрівати) місце; 3. {вино, смолу, дёготь) сов., диал. нагнати (нажену, наженёш), вйгнати, накурйти, -курю, -куриш, викурити.
насйжнваться 1. насйджуватися, -ується, ви- сйджуватися; 2. насйджуватися. Ср. насйжнвать 1—2. насйжнвающий якйй (що) насйджує и т. п.;
см. насйжнвать 1; {о наседке) на яйцях, насйлне 1. насйльство, насйлля, сйлування; {принуждение) м. прймус, -у, разг. ґвалт, -у; прнменйть н. застосувати насйлля; путём ~ня сйлою, прймусом; физйческое н. фі- зйчне насйльство; 2. {половое) ґвалтування, насйлкой и насйлком диал. см. насйльно. насйлованне 1. насйлування; сйлування, примушування; 2. ґвалтування. Ср. насйловать 1—2.
насйловать 1. насйлувати, -ую, -уєш; {принуждать — ещё) сйлувати, примушувати;


насйлу
431
насквбзь
н. вблю чью сйлувати кого\ 2. (о половом насилии) ґвалтувати, -ую, -уєш. насйлу нареч., разг. насйлу; (едва — ещё) ледве, ледь; {наконец-то) нарешті; н. сдё- лать что насйлу зробйти що. насйлуемый 1. сйлуваний, примушуваний;
2. ґвалтований, насйлующий 1. прич. якйй (що) насйлує и т.п.; см. насйловать 1—2; 2. сущ. гвалтівнйк, -а. насйльник 1. насйльник; 2. ґвалтівнйк, -а. Ср.
насйловать 1—2. насйльничание прост, насйлування; ґвалтування.
насйльничать разг. 1. робйти (-блю, -биш) (чинйти, -ню, -ниш) насйльство (насйль- ства), разг. насйльничати; 2. {о половом насилии) ґвалтувати, -ую, -уєш. насйльнически нареч., разг. насйльно. насйльнический насйльницький. насйльно нареч. насйльно, сйлою, разг. силоміць, реже силоміццю, проти сйли, живосйлом, прймусом, ґвалтом, волоком; (принуждая себя) чёрез сйлу; О и. мил не будешь поел, на мйлування нема сйлування; на сйлування нема мйлування; сйлою не бути мйлою; не можна нелюба любйти; не поможуть і чари, як хто кому не до пари; сйлою колодязь копати — водй не пйти. насйльственно нареч. насйльно, сйлою, насйльницьки, насйльниче, разг. силоміць, реже силоміццю, ґвалтом, ґвалтовно, насйльственность насйльність, -ності; сйлу- ваність.
насйльственньїй насйльний; (насильнический) насйльницький, разг. ґвалтовний, ґвал- тівнйй; (вынужденный, напускной) сйлуваний, вймушений; -иная смерть ґвалтовна (насйльницька, не своя) смерть; -нная улыбка сйлувана (вймушена) усмішка (посмішка); н. переворбт насйльницький переворот; умерёть ~нной смёртью умерти не своєю смертю, насйльствие прост, насйлля. насйльство прост, насйльство. насйльствование прост, насйльство, на- сйльництво, насйлування. насйльствовать прост, сйлувати, примушувати; ґвалтувати, насинённый разг. насйнений. насйнивание разг. насйнювання. насйнивать / насннйть разг. насйнювати, -юю, -юєш / насинйти, -синю, -сйниш.
насйниваться разг. насйнюватися, -юється. наскабливать / наскоблйть наскрібати / наскребтй, нашкрябувати, -ую, -уєш / нашкрябати, наскабливаться наскрібатися, нашкрябуватися, -ується. наскйзуст. наговір, -вору,ж. обмова; (поклёп) наклеп, -у.
наскйзанный разг. 1. наговорений, наказаний, набалаканий; наплетений; ср. насказывать 1; 2. CM. наговорённый 2. насказывать / насказать разг. 1. (говорить много, рассказывать и т. п.) наговорювати, -юю, -ЮЄШ / наговорйти, -орю, -бришимног. понаговорювати, сов. наказати, -кажу, -ка- жеш, разг. набалакувати, -ую, -уєш / набалакати; (городить — ещё) разг. наплітати / наплестй, -плету, -плетеш и мног. понаплітати; 2. см. наговаривать 2. наскакаться разг. наскакатися, -скачуся, -ска- чешся.
наскакивание* 1. наскакування; 2. наска- кування; прискакування. Ср. наскакивать* 1—2.
наскакивание^ 1. наскакування; 2. наскакування, нападання. Ср. наскйкивать^ 1—2. наскакивать* / наскакать 1. (наезжать на кого-что) наскакувати, -ую, -уєш / наскочити и мног. понаскакувати; 2. (наезжать с разных сторон) разг. наскакувати /наскакати; (подскакивать) прискакувати / прискакати и прискочити и мног. поприскакувати, наскйкивать^ / наскочйть 1. (наталкиваться) наскакувати, -ую, -уєш / наскочити; (натыкаться — ещё) разг. нахоплятися / нахо- пйтися, -хоплюся, -хопишся, натрапляти / натрапити, -плю, -пиш, наражатися / нара- зйтися, -ажуся, -азйшся; (с разгону) разг. налітати / налетіти, -лечу, -летйш; ~йть на беду наскочити (нахопйтися) на лйхо; 2. (на- падать) наскакувати / наскочити, нападати / напасти, -паду, -падеш, разг. нападатися / напастися, -падуся, -падёшся, налітати / налетіти; (атаковать^ несов. и сов. атакувати, -ую, -уєш. наскальный археол. наскёльний. наскандалить разг. наскандалити; (бесчинствуя — ещё) разг. набешкетувати, -ую, -уєш.
наскйни нескл., м. и ж., этнол. наскапі. насквернословить налихословити, -влю, -виш. насквбзь нареч. наскрізь; вйдеть (знать и т. п.) и. кого бачити (знати и т. п.) наскрізь


наскитйться
432
наследйть
кого; н. лжйвое заявлёние разг. наскрізь брехлйва заява; промбкнуть н. змокнути (вймокнути) до рубця (рубчика, нйтки). наскитаться разг. наблукатися и усилит, по- поблукати; {странствуя) разг. намандрува- тися, -уюся, -уєшся; (слоняясь) разг. на- тинятися и усилит, поповёштатися. наскббленный наскрёбений, нашкрябаний.
Ср. наскабливать, наскоблйть см. наскабливать, наскбк разг. наскок, -у; {нападение) напад, -у;
с ~ка, с -'ку знаскоку, разг. наскоком, иаскбком нареч., разг. наскоком; (с наскока) знаскоку.
иаскблько нареч. наскільки, скільки; и. возмбжно наскільки можлйво, якомога; н. мне извёстно скільки (наскільки) я знаю; и. хватает глаз скільки сягає око (захопйти оком); и. хвйтит сил доки вйстачить сил; и. ІТО вёрно? наскільки це правильно?; и. ^то справедлйво? яка в цьому правда? н^скоре нареч., уст., дна л. незабаром, нескоро нареч., разг. нашвидку, разг. нашвидкуруч, швидкома; {торопливо) похапки, похапцем, разг. прйхапцем, прйхапці, прйхапком, хапком, хапкома; и. поёсть нашвидку (похапцем) поїсти, наскочйть CM. наскакивать^, наскребуть и наскрёбывать / наскрестй наскрібати / наскребтй, нашкрябувати, -ую, -уєш / нашкрябати, наскребаться, наскрёбываться наскрібатися, нашкрябуватися, -ується. наскребённый наскрёбений, нашкрябаний, наскрбзь нареч., д и а л. см. насквбзь. наскулйть разг. наскйглити, наскімлити. наскулйться разг. наскйглитися, наскім- литися.
наскучить дна л. 1. несов. набридати; 2. сов.
знудйтися (знуджуся, знудишся), наскучаться разг. наскучатися, нанудьгува- тися, -уюся, -уєшся, нанудйтися, -нуджуся, -нудишся.
наскучивать / наскучить 1. разг. надокучати / надокучити, докучати / докучити, набридати / набрйднути, сов. онавісніти, знавісніти, наскучити, осоружитися; 2. (кем- чем — чувствовать скуку от чего-л) уст. знуджуватися, -уюся, -уєшся / знудйтися (знуджуся, знудишся) (від кого-чого). наслаждать / насладйть 1. к н и ж н. тішити / натішити, потішати / потішити, усолоджувати, -ую, -уєш / усолодйти, -джу, -дйш;
2. {сделать сладким) сов., прост, насо- лодйти.
наслаждаться / насладйться (кем-чем) утішатися / навтішатися, тішитися / натішитися (ким-чим, з кого-чого), потішатися / потішитися (ким-чим), зазнавати (-знаю, -знаєш) / зазнати насолоди (втіхи) (від кого-чого), усолоджуватися, -уюся, -уєшся/усолод йтися, -джуся, -дйшся, упиватися /упйтися (уп’юся, уп’єшся) (ким-чим); {роскошествовать — ещё) розкошувати, -ую, -уєш / порозкошувати, разг. раювати, -юю, -юєш / пораювати; {под действием наркотиков и т. п.) несов. кайфувати, -ую, -уєш; ~йться жйзнью натішитися життям, нажйтися; н. пёнием утішатися співом, мати насолоду від співу; н. плодами чего пожинати плодй чого; н. чем {о еде, питьё) смакувати що. наслаждёние насолода, утіха {ж); {роскошество — ещё) розкошування; {сладость) солодощі, -ів {мн.), уст. усолода; {вкус) м. смак, -у; єсть, пить с '-^ем їсти, пйти зі смаком, смакувати; прбсто н. просто любота (втіха, насолода); слушать с '-ем слухати з насолодою.
наслаиваемый, наслаивающийся нашаровуваний, кладений шарами, наслаивание нашаровування, наслаивать / наслойть нашаровувати, -овую, -овуєш / нашарувати, -ую, -уєш; класти (кладу, кладёш) / покласти шарами, наслаиваться / наслойться нашаровуватися, -овується / нашаруватися, -ується. наслйние разг. наслання, насланный 1. насланий; 2. надісланий, посланий. Ср. насылать 1—2. наслать см. насылйть. наслащённый разг. насолоджений, наслйщнвать / насластйть разг. насолоджувати, -ую, -уєш / насолодйти, -джу, -дйш. наслащиваться разг. насолоджуватися, -уєть- ся.
наслёг {административная единица) ист. наслёг, -у.
наслёдие спадщина {ж), спадок, -дку {м.% надбання, неодобр. родима пляма; культурное н. культурне надбання; литературное н. літературна спадщина, наследйть (на чём) разг. наслідйти, -сліджу, -слідиш, натоптати, -топчу, -топчеш (на чому); {затоптать) потупати (що); н. на полу наслідйти (натоптати) на підлозі.


наслёдник
433
насмаливаться
наслёдник спадкоємець, -мця; {преемник) наступник; закбнный и. законний (правний) спадкоємець; н. престбла наступник престолу (на престолі), престолонаступник; прямбй и. прямйй (безпосерёдн1й) спадкоємець.
наслёдница спадкоємиця, реже спадкоємниця; наступниця. Ср. наслёдник. наслёдный 1. спадковий, спадкоємний; 2. {наследующий) наступник {сущ)\ и. принц принц-наступник {род. прйнца-наступника). наслёдование 1. (чего) успадкбвування, успадкування, одержування (діставання) в спадщину {м. спадок), одержання в спадщину (спадок); спадкоємство, спадкування; 2. (кому) юр. спадкування, успадкування; прйво ~ия право на успадкування (спадкування), право спадкоємства, спадкове право.
наслёдованный одержаний (дістаний) у спадщину (спадок), успадкований, наслёдовать несов. и сов. 1. (что) одёр- жувати (-ую, -уєш) / одёржати в спадщину (спадок), діставати (-стаю, -стаєш) / дістати (-стану, -станеш) в спадщину (спадок), успадковувати, -овую, -бвуєш / успадкувати, -ую, -уєш; {о традициях) переймати / перейняти (перейму, переймеш); н. квартйру одёржувати (діставати) в спадщину (успадковувати) квартйру; 2. (кому) юр. спадкувй- ти / успадкувати (кому), наслёдоваться несов. одержуватися (-ується) в спадщину (спадок), діставатися (-стаёться) в спадщину (спадок), успадковуватися, -ову- ється, перейматися, наследодавйтель юр. спадкодавець, -вця. наслёдственно нареч. спадково, наслёдственность 1. биол. спадковість, -вості;
2.уст. см. наслёдование 2. наслёдственный спадковий; {передаваемый по наследству — ещё) спадкоємний; ~нная болёзнь спадкова хвороба; ~нное владёние спадкове володіння; ~нное имущество спадкоємне майнб; н. зймок родовйй замок, наслёдство 1. спадщина {ж), спадок, -дку {м.); {имущество, полученное от деда — ещё) ж. дідизна; {полученное от предков — ещё) ж. предківщйна; {полученное от бабки) бабйз- на; {полученное от отца — ещё) ж. батьківщина; {полученное от матери — ещё) мате- рйзна; лишйть --ва кого позбавити спадщини (спадку) кого, не д4ти спадку кому\ по
~ву у спадщину (спадок); 2. см. наслёдование 2.
наслёдуемость юр. успадковуваність, -ності. наслёдуемый, наслёдующийся одёржуваний у спадщину (спадок), успадковуваний; пе- рёйманий.
наслёдующий 1. п р и ч. якйй (що) успадковує и т. п.; см. наслёдовать 1; 2. прил. спадкоємний; 3. сущ. спадкоємець, -мця, наступник.
наслёженный разг. насліджений, натоптаний;
потупаний. Ср. наследйть. наслёжено предик, натоптано; потупано. Ср. наследйть.
наслоёние нашарування, {неоконч. д. — ещё) нашаровування; {результат) нашаровання, напластування, наслоённый нашарований, покладений шарами.
наслойть см. наслаивать, наслойться см. наслаиваться, наслонйться прост, натинятися, навёшта- тися, насновигатися; {наскитаться) разг. наблукатися, поповештатися, наслужйть разг. наслужйти, -служу, -слу- жиш.
наслужйться разг. наслужйтися, -служуся, -служишся и усилит, попослужйти. наслушавшийся [ужё] наслуханий, наслушиваться / наслушаться наслухува- тися, -уюся, -уєшся / наслухатися и мног. понаслухуватися, -уємося, -уєтеся; {наслышаться) начутися, -чуюся, -чуєшся, наслышанный разг.: [мнбго] ~шан о вас [багато] чув про вас. наслышаться разг. начутися, -чуюся, -чу- єшся; {наслушаться) наслухатися и мног. понаслухуватися, -уємося, -уєтеся. насльїшке прост., уст.: по и. з чутки (чуток); петь (игрйть) по и. співати (грати) з голосу (на слух), наслюнённый, наслюнявленный разг.
наслинений, наслібнивать / наслюнйть разг. наслйнювати, -юю, -ЮЄШ / наслйнити. насліЬниваться разг. наслйнюватися, -юється. наслюнявить разг. наслйнити, напустйти (-пущу, -пустиш) слйни. насмйливание насмолювання, насмаливать / насмолйть насмолювати, -юю, -ЮЄШ / насмолйти, -смолю, -смолиш и мног. понасмблювати. насмаливаться насмолюватися, -юється.


насміркивать
434
насовётовать
насмйркивать / насморкйть прост, нашмар- кувати, -ую, -уєш / нашмаркати и мног. понашмаркувати, насякувати / насякати и мног. понасякувати. насмйрку нареч.,разг. нанівець, на загла- ду; идтй н. сходити (-ить) (ітй) нанівець (на пси), уст. ітй на загладу (в непам’ять), насматривать / насмотрёть прост, наглядати / наглянути и наглядіти, -джу, -диш, сов., разг. набачити, диал. назирати / назйрити. насмёливаться / насмёлиться прост, см.
осмёливаться. насмердёть прост, насмердіти, -джу, -дйш. насмерть парен, усмёрть, на смерть; {до смерти — ещё) до смерті; испугать н. злякати всмерть; порйнить н. поранити на смерть; стойть н. стояти на смерть, насмехйние разг. насміхання, глузування, насмехательство разг. см. насмёшка. насмехаться (над кем-чем) насміхатися, сміятися, глузувати, -ую, -уєш (з кого-чого), кепкувати, разг. кпйти (кплю, кпиш), кпйтися (з кого-чого, над ким-чим); {глумиться — ещё) глумйтися, -млюся, -мйшся (з кого-чого, реже над ким-чим); {дразнить^ диал. шкилювати, -юю, -юєш (кого, з кого), насмехающийся 1. прич. якйй (що) глузує и т. п.\ см. насмехаться; 2. прил. меткйй на кпйни, глузлйвий, насмішкуватий, посмішкуватий; 3. сущ. глузій, -ія, глузівнйк, -а. насмешйть насмішйти; О поспешйть — людёй н. посл. скорий поспіх — людям посміх.
насмёшка насмішка, насміх, -у, посміх, -у {м), глузування (с.), посмішка, разг. глузи, -ів (л/«.), глуз, -у {м., реже), кепкування, мн. кпйни, -ів; {глумление — ещё) глум, -у, разг. поглум, -у {м), поглумка; в --ку: а) на сміх (посміх, глум); б) над кем {насмехаясь) глузуючи з кого {реже над ким), кепкуючи з кого {над ким)', осыпать ~ами кого насміхатися з кого.
насмёшливо нареч. насмішкувато, глузлйво;
{глумливо) глумлйво. насмёшливость насмішкуватість, -тості, глузлйвість, -вості; {глумливості^ глум- лйвість.
насмёшливый насмішкуватий, глузлйвий, разг. посмішкуватий, смішкуватий; {глумливый) глумлйвий. насмёшник насмішник, кепкун, -а, реже глумйльник, глузій, -ія, глузівнйк, -а.
насмёшница насмішниця, кепкунка, реже глузійка, глузівнйця. насмёшничать (над кем-чем) разг. насміхатися, глузувати, -ую, -уєш (з кото-чото,реже над ким-чим). насмеяться 1. {вдоволь посмеяться) разг. насміятися и усилит, попосміятися; 2. (над кем-чем) насміятися, поглузувати, -ую, -уєш (з кого-чого), покепкувати, -ую, -уєш (з кого- чого, над ким-чим); {поглумиться — ещё) поглумйтися, -млюся, -мйшся (з кого-чого). насмолённый насмолений, насмолйть см. насмаливать, насморк нежить, -тю; схватйть н. схопйти (підхопйти, піймати) нёжить; хронйческий н. хронічний нёжить. насморкйть см. насмйркивать. нйсморочньїй разг. якйй (що) викликає нежить.
насмбтренный прост, наглянутий, разг.
набачений, насмотрёть см. насматривать, насмотрёться надивйтися, -дивлюся, -дйвишся, разг. набачитися, перебачити [всього]; {наглядеться) реже нагл я дітися, -джуся, -дйшся; вдбволь н. напасти (-паде) на очі, надивйтися (наглядітися) вволю (досхочу, удосталь), насмбтрщик п р о с т. слі. надсмбтрщик. насмбтрщица п р о с т. слі. надсмбтрщица. наснежйть разг. нанестй снігу и мног. понаносити (-ношу, -носиш) снігу; -'йло {о снегопаде) безл. нападало снігу, наснимйть и наснйть разг. 1. назнімати, наздіймати; 2. {наделать снимков) назнімати и мног. поназнімати, нафотографувати, -ую, -уєш.
наснятый разг. нафотографований, поназні- маний. Ср. наснимать 2. насобачиваться / насобачиться прост, на- собачуватися, -уюся, -уєшся / насобачитися; {наловчиться) сов. наломйтися, -ломлюся, -ломишся, наламатися, насобирать разг. назбирати и мног. поназбирати и поназбйрувати, -ую, -уєш. насбванный понасовуваний; напханий. Ср.
насбвывать^ 1. насовать см. насовывать^ насовйться см. насбвыватьсяЧ насовётованный разг. нараяний, насовётовать (кому) разг. нарадити, -джу, -ДИШ (кому), нараяти (кого, реже кому); {по¬


насовётоваться
435
наспиртбвываться
советовать) порадити, разг. пораяти (кому, реже кого).
насовётоваться {много раз, достаточно советоваться — с кем) разг. нарадитися и усилит. попорадитися, -джуся, -дишся (з ким), насовсём парен., разг. назовсім, насбвывание* разг. насовування, напихан- ня. Ср. насбвывать* 1. насбвывание^ разг. насовування, насування, насбвывать^ / насовать 1. разг. насувати и насовувати, -совую, -совуєш / насунути и насбвати имног. понасовувати; {напихивать) разг. напихати / напхати имног. понапихати; 2. {побиті^ сов., прост, набйти, -б’ю, -б’єш, надавати, -даю, -даєш [стусанів, під рёбра, попід рёбра], насбвывать^ / насунуть разг. насувати и насовувати, -совую, -совуєш / насунути и мног. понасувати и понасовувати, насбвываться' / пасоваться 1. {набиваться) прост, насуватися и насовуватися, -ується / насунутися и насоватися и мног. понасуватися и понасовуватися, -совуємося, -с6- вуєтеся; 2. несов., страд, насовуватися; напихатися; ср. насбвьівать^ 1. насбвьіваться^ / насунуться {надвигаться) разг. насуватися и насовуватися, -совуюся, -сбвуєшся / насунутися и мног. понасуватися и понасовуватися, насбленньїй насолений, насолйть см. насйлнвать^. насолодёть {подвергнуться соложению; превратиться в солод) осолодіти, посолодіти, перетворйтися (-твориться) на солод, насолодйть насолодйти, -джу, -дйш. насоложённый насолоджений, насбренный насмічений. насбрено предик, насмічено, понасмічувано, насорйть см. насйрнвать. насорйться см. насйрнваться. насортнрбванный насортований. насортнрбвывать / насортировать насортб- вувати, -овую, -овуєш / насортувати, -ую, -уєш.
наебс помпа, насос, смок; {водяной — ещё) водотяг; воздушный н. повітряна помпа; всасывающий н. усмоктувальна помпа; нагнетательный н. нагнітальна помпа, насосавшийся прост, якйй насмоктався;
[ужё] насмоктаний (надудлений). насбсанный помпований, насмоктаний, нассаний.
насосйть см. насасывать.
насосаться см. насасываться, насбсик уменьш.-ласк. помпочка, насбсик, смочок, -чка. Ср. насбс. насбсно-аккумулйрующнй спец. помпово- акумулювальний, насосно-акумулюваль- ний.
насбсно-компрёссорный спец. помпово-ком- прёсорний, насосно-компрёсорний. насбсно-снловбй спец. пбмпово-силовйй, насосно-силовйй. насбсный помповий, насосний, смоковий; ~ная станция помпова (насосна) станція. Ср. насбс.
насбс-форсунка спец, помпа-форсунка {род. (помпи-форсунки), насбс-форсунка {род. насоса-форсунки), насбсчнк спец, насосник. насбсчнца спец, насосниця. насбхнуть см. насыхать, насбхший насохлий.
насочинённый 1. напйсаний, понапйсува- ний; 2. навигадуваний, понавигадуваний, навидумуваний, понавидумуваний. Ср. на- сочннйть 1—2. насочннйть и насочннйть 1. {написать) разг. написати, -пишу, -пйшеш и мног. понапйсу- вати, -ую, -уєш, разг. наскладати и мног. понаскладати; 2. {выдумать) разг. навигадувати, -ую, -уєш, навидумувати, -ую, -уєш и мног. понавигадувати, понавидумувати, насочйться насочйтися; {натечь) настікати, нйспанный разг. наспаний, наспать см. насьіпйть^ наспаться см. насьінйться^ насневйть / наснёть разг. настигати / настйгти, наспівати / наспіти, наспех нареч. поспіхом, похапки, похапцем, прйхапцем, наспіх, {наскоро) нашвидку, разг. нашвидкуруч; дёлать н. робйти похапцем (прйхапцем); достраивать н. добудовувати (-овую, -овуєш) нашвидкуруч; н. поёсть поспіхом (похапцем, нашвидку) поїсти.
наснйнннк воен., ист., спец. наспйнник. наспйнный наспйнний. наспнртбванный наспиртований, насннртбвыванне наспиртовування, наспиртовывать / наспиртовать наспиртовувати, -овую, -овуєш / наспиртувати, -ую, -уєш.
наспиртбвываться / наспиртоваться наспир- тбвуватися, -бвуюся, -овуєшся / наспиртуватися, -уюся, -уєшся.


насплётничать
436
настаивать’
насплётничать разг. наплестй, -плету, -пле- тёш, наплескати, -плещу, -плёщеш [язиком] и мног. понапліскувати, -ую, -уєш; {налгать) разг. набрехати, -брешу, -брёшеш и мног. понабріхувати, -ую, -уєш. насплётничаться прост, набрехатися, -бре- шуся, -брёшешся. наспбриться разг. насперечатися,релсе наспо- ритися (з КИМ про що), наст снігова кора, скрижанілий сніг, наст, -у. наставать / настйть наставати, -стає / настати, -стане и мног. понаставати; (наступать) наступати / наступйти, -ступить, наставйтель см. наставник, наставйтельница см. наставница, наставйтельно нареч. повчально, напутливо, реже навчально, наставйтельность повчальність, -ності, на- путливість, -вості, реже навчальність. наставйтельньїй повчальний, напутливий, реже навчальний; н. тон повчальний (мён- торський) тон. настйвить^ см. наставлйтьЧ настйвить^ см. наставлйть^ настйвка 1. (действие) надставляння (с.); (одежды) доточування; 2. (надставленная часть чего-л) надставка, наставлёние 1. (действие) наставляння, настановляння, настановлення; навчання, повчання, напучування, напучання, напучення; ср. наставлйть^; 2. (поучение) наука, повчання; (указание, совет) напучення, уст. напутіння; 3. (руководство, инструкция) порадник, правильник (м)\ отцбвское н. батьківська наука, наставленный' 1. наставлений, настановлений; 2. см. надставленный 1—2. наставленный^ наставлений, настановлений;
навчений, напучений. Ср. наставлйть^ наставляемый настановлюваний; доточуваний.
наставл^Іть' / наставить 1. (ставить) наставляти / наставити, -влю, -виш и мног. понаставляти, настановляти / настановйти, -овлю, -6вишимног.,разг. понастановляти и понастановлювати, -юю, -юєш; ~ить синя- кбв понаставляти синців; н. самовйр уст. наставляти (настановляти) самовар; н. ухо (^ши) наставляти (нашорошувати, -ую, -уєш) вухо (вуха, уші); 2. см. надставлять, наставлйть^ / наставить (кого на что и чему
— 	давать наставления) наставляти / наставити, -влю, -виш, настановляти / настано¬
вйти, -овлю, -бвиш (кого на що); (поучать) навчати / навчйти и мног. понавчати и понау- чувати, -ую, -уєш (кого чого и реже чому), несов. повчати (кого), напучувати, -ую, -уєш и напучати / напутйти, -пучу, -путйш (кого на що); н. на путь йстиньї навертати на праведну дорогу (путь); н. на ум (рйзум) наставляти (настановляти) на [добрий] розум, навертати (наводити) на розум, напоумляти, напрямляти, навчати, повчати, напучувати и напучати; О --нть рог^ кому прост, наставити (поставити) роги кому. наставляться' / наставиться 1. наставляти ся / наставитися, -ться; 2. см. надставлЯться 1—2; 3. несов., страд, наставлятися, настановлятися; ср. наставлЯть' 1. наставляться^ наставлятися, настановлятися навчатися, повчатися, напучуватися, -ується напучатися. Ср. наставлЯть^. наставник напутник, наставник, разг. на правник; духбвный н. духівнйк, -а, душпа- стир, -я, духовний наставник; клЯссный н, уст. класний вихователь; машинйст-н
ж.-д. машиніст-наставник (род. машиніста наставника). Ср. наставлЯть^ настЯвница уст. напутниця, наставниця разг. направниця. Ср. наставлЯть^. настЯвнически нареч. по-наставницькому по-наставницьки, неодобр. по-менторському по-менторськи. настЯвнический уст. наставницький; (поучи тельный — обычно) повчальний, неодобр мёнторський. настЯвничество уст. напутництво, настав ництво.
наставибй 1. (с наставкой) доточений; 2. (служащий наставкой) надставнйй. настЯвочный надставнйй. настЯнваемый настоюваний. настЯнванне' стояння (на чому), домагання; обстоювання (за чим, чого и реже за що); наполягання. Ср. настЯиватьЧ настЯнванне^ настоювання. Ср. настЯивать^ настЯнвать' / настоЯть (на чём) несов. стояти (на чому), домагатися / домогтйся, -можуся, -можешся, вимагати (чого); (отстаивать) обстоювати, -юю, -юєш / обстояти (за чим, що и реже за що), не відступати / не від- ступйти, -ступлю, -ступиш (від чого), реже настоювати, -юю, -юєш / настояти (на чому); (усиленно просить, требовать, подчёркивать) наполягати / наполягтй, -ляжу, -ляжеш (на чому), налягати / налягтй (на що и реже


настйивать^
437
настйльный
на чому), напосідати / напосісти (на що); {твердить своє) правити своє, прост, товктй своє; н. на своём наполягати на своєму, обстоювати своє, настйивать^ / настоять {делать настой, настойку) настоювати, -юю, -юєш / настояти, настйиваться* / настояться {долго стоять) разг. настоюватися, -ююся, -юєшся / настоятися, сов. попостояти, настаиваться^ / настояться настоюватися, -юється / настоятися. Ср. наст^ивать^. настаивающий 1. п р и ч. якйй (що) наполягає ит.п.\ см. настйивать^; 2. прил. упертий, невідступний, наполегливий, напосідливий. Ср. настйиватьЧ настаивающийся см. настаиваемый, насталённый насталений, насталивать / наст^лйть спец, насталювати, -юю, -юєш и сталйти, -лю, -лйш / насталйти. настанйвливать / настановйть прост, см.
наставлйть* 1. настанйвливаться / настановйться прост.
CM. наставляться* 1,3. настанбвленный прост, см. наставленный* 1. настать CM. наставать, настаїбщнй якйй (що) настає, наствбльный наствольний. настебёльный настебловйй. настёганный* настьобаний. Ср. настёгивать*, настёганный^ настьобаний; нашмаганий, нахльостаний. Ср. настёгивать^ настёгивание* настьобування. Ср. настёгивать*.
настёгивание^ настьобування, нахльостування. Ср. настёгивать^, настёгивать* / настегать {о шитье) настьобувати, -ую, -уєш / настьобати, настёгивать^ / настегать {хлестать) разг. настьобувати, -ую, -уєш / настьобати, сов. нашмагати, нахльостувати, -ую, -уєш / нахльостати.
настёгиваться* настьобуватися, -ується. Ср.
настёгивать*, настёгиваться^ настьобуватися, -ується; нахльостуватися. Ср. настёгивать^ нктежь нареч. навстіж,/7дзг. настіж, отвором, наотвір, реже нарозтвір, нарбзтіж; двёри н. двёpi навстіж, настёленный разг. см. настланный, настелйть разг. см. настилать, настённый настінний, стіннйй; н. календарь настінний календар.
настигать / настйчь и настйгнуть наздоганяти / наздогнати, -дожену, -доженеш имног. поназдоганяти, настигати / настйгнути и Н2істшт,реже спостигати / спостйгти, -гну, -гнеш и спостйгнути, спобігати / спобігти и спобігнути, наспівати / наспіти, несов.,разг. наступати на п’яти; враг^ ~гла кйра ворога спостйгла (спобігла) кара; ~йчь беглецй наздогнати (наспіти) втікача, настигаться наздоганятися, настигатися, реже спостигатися, настйгнутый наздогнаний, реже спостйгну- тий, спобігнутий. настйгший, настйгнувший якйй (що) наздогнав, настйг, реже спостйглий, спобіглий, наспілий.
настижёние наздогнання, настигання, спостигання, спобігання, наспівання. нйстиил/н., бот. настії, -ій. настйл 1. {действие) настилання, настеляння, настелення (с.); 2. {настланное) настил, ж. настилка, настілка; {помост) поміст, -мосту,
ж., диал. прймостка; деревЯнный н. дерев’яний поміст; ДОЩЙТЫЙ н. дощанйй поміст, настилаемый настелюваний, стелений; намощуваний; настильнйй. Ср. настилать, настилание настилання, настеляння, настелення; намощування. Ср. настилікть. настилать / настлать настилати / наслати, -стелю, -стелеш и мног. понастилати, настеляти / настелйти, -стелю, -стелиш и мног. понастеляти; {намащивать — ещё) намощувати, -ую, -уєш / намостйти, -мощу, -мостиш и мног. понамощувати, настилаться настилатися / настелятися; намощуватися, -ується. Ср. настилать, настилающий 1. прич. якйй (що) настилає и т. п.; CM. настилать; 2. сущ. настйльник, настёлювач. настйлка 1. {действие) настилання, настеляння, настёлення (с.); намощування; ср. настилать; 2. р а з г. см. настйл 1—2. настйлочный спец, настильнйй. настйльно нареч., воєн, настйльно. Ср. настйльный 2. настйльность воен., спорт, настйльність, -ності.
настйльный 1. настильнйй; {устланный) вйстелений, стёлений; ~ная дорбга вйсте- лена (стёлена; вымощенная: вймощена) дорога; н. ковёр настильнйй кйлим; 2. воєн. настйльний; н. огбнь настйльний (назём- ний) вогонь (огонь).


настйльщик
438
настоятельно
настйльщик спец. настелювач, настйльник. настйльщица спец, настелювачка, настйль- ниця.
настйранный напраний, настйрьівать / настирать напирати / напрати, -перу, -переш, настйрываться / настириться напиратися / напратися, -перуся, -перешся, настйчь см. настигать.
настланный настелений, насланий; намощений. Ср. настилать, настлйть см. настилать, настовик охотн. настовик.
НЙСТОВЫЙ зі снігової корй, снігольодовйй, настовий.
настбечка лас/с. наст6яночка,/7вдл:^ настоєчка, настбечиьій настоянковий, реже настойковий.
настбй 1. настій, -тою; н. ромйшки настій ромашки; 2. у с т. см. иастбйка. настбйка настоянка, реже настойка; н. йбда настоянка йоду, настбйчиво нареч. наполёгливо, настійно, настійливо; (упорно) упёрто, разг. напосідливо, прйтьмбм, реже прйтьма; н. трёбо- вать наполёгливо (настійливо, разг. напосідливо, упёрто) вимагати, настбйчивость наполёглив1сть, -вості, настійність, -пості, настійливість; {упорності^ yпёpтicть, -тості, разг. напосідливість, настбйчивьій наполёгливий, настійний, настійливий; (упорный) упёртий, разг. напосідливий; ~вое требование наполёглива вимога; н. человёк наполёглива людйна. настблечко нареч., разг. настілечки. настблько, уст. настбль нареч. настільки, стільки; н. большбй, что... такйй (настільки, аж такйй) велйкий, що...; н. мнбго, что... так (настільки, аж так) багато, що...; н.-на- скблько настільки-наскільки, стільки-скі- льки; не н. не аж так. настбльиьій настільний; ~ная кнйга настільна (підручна) кнйжка; ~ная лймпа настільна лампа; ~ньіе часы настільний годйнник; н. тённис настільний тён1с. настораживаемый насторожуваний; з настороженими и т. п. вухами; сторожкйй. Ср. настораживать 1. насторйживаиие 1. насторожування; 2. насторожування; наставляння. Ср. настораживать 1—2.
настораживать / насторожйть 1. насторожувати, -ую, -уєш / насторожйти; н. слух
(внимание) CM. настораживаться 1; н. уши
наставляти (нашорошувати (-ую, -уєш), насторожувати) вуха, разг. наструнчувати вуха, диал. насторочувати (насторошувати) вуха; (преим. о животном — ещё) нащулювати (-ЮЮ, -юєш) вуха, нащурювати вуха; 2. (подготавливать в западне, ловушке особое приспособление) охотн. наставляти І наставити и мног. понаставляти; н. западніб наставляти пастку, настораживаться / иасторожйться 1. насторожуватися, -уюся, -уєшся / насторожйтися, нашорошуватися / нашорошитися, нашорошувати / нашорбшити вуха, сов., разг. наструнчитися, диал. насторбчуватися, -уюся, -уєшся / насторбчитися; (преим. о животном
— 	ещё) нащулювати (-юю, -юєш) / нащулити вуха, нащурювати / нащурити вуха; 2. (наставляться) несов., охотн. наставлятися, настораживающий 1. п р и ч. якйй (що) насторожує; 2. прил. підозрілий, тривожний; (сигнал) насторбжливий. Ср. настораживать 1.
насторожё нареч. насторожі; быть н. бути насторожі, диал. матися на оберёжност! (бачності); (смотреть в оба) пильнувати, -ую, -уєш; держаться н. триматися насторожі, бути пйльним. насторбженно и насторожённо нареч. насторожено, нашорошено; сторожко. Ср. насто- рбжениьій 2. иасторбжеиность и насторожённость настороженість, -ності, нашорошеність; сторожкість, -кості. Ср. иасторбженньїй 2. насторбжениый и насторожённый 1. прич. насторбжений; наставлений; ср. настораживать 1—2; 2. (напряжённо-вниматель- ный) прил. насторбжений, нашорошений; (сторожкий) сторожкйй; -нное внимание насторожена увага, настойиие настійна вимога, (неоконч. ().) настоювання, наполягання, домагання; по моєму ~ию на мою настійну вимогу, на моє наполягання, настбянньїй настояний, иастойтель церк. 1. (церкви) настоятель;
2. 	(монастыря) ігумен, настоятельница церк. 1. настоятелька; 2. ігуменя, реже старша мати, настоятельно нареч. настійно, пйльно; пекуче, нагально; (склонив голову) уклінно; н. просйть уклінно просйти,/7азг. так просйти, так просйти. Ср. настоятельный.


настоятельность
439
настраивать^
настоятельность настійність, -пості, пильність, пйльпа потреба; пекучість, -чості, нагальність. Ср. настоятельный, настоятельный настійний, пйльний; (крайне нужный — ещё) нагальний, пекучий; ~ная необходймость нагальна (пекуча, доконёч- на, конёчна, нагла, пйльпа) потрёба; ~ная прбсьба пйльне (настійне) прохання; ~ые мольбы невідступні благання. настоЯтельскнй 1. настоятельський; 2. ігуменський. Ср. настоЯтель 1—2. настоятельство 1. настоятельство; 2. ігуменство. Ср. настоЯтель 1—2. настоЯть^ см. настйнватьЧ настоЯть^ см. настйнвать^. настоЯться’ см. настЯнватьсяЧ настоЯться^ см. настЯнваться^ настоящий 1. {теперешний) тeпёpiшнiй; (нынешний) НЙНІШНІЙ; {современный) сучасний, сьогочасний, сьогодённий, сьогоднішній; {этот) цей {род. цього); в --щее врё- мя тепёр, у (на) цей час; {сейчас) зйраз, нйні, наразі; {в данную эпоху) за тeпёpiшньoгo (нашого) часу, у тeпёpiшнiй (наш) час; в ~щем году цього (нйнішнього) року, у цьому (нйнішньому) році, цей рік; до '-щего врё- мени см. сей; ~щее врёмя лингв, тeпёpiшнiй час; с ~щего врёмени від цього часу, віднйні, вiдтeпёp; 2. {подлинный) справжній, реже справедлйвий, разг. cпpaвдёшнiй, справдішній, достемённий, нестемённий, усилит., разг. справжнісінький; {неподдельный) щй- рий; {истинный) істинний, реже сутий; {форменный) разг. формений, чйстий [тобі]; -щее зблото щйре золото; и. уснёх справжній успіх; --нм ббразом {всерьёз, как следует) по-справжньому; -'ИМ уведомлЯем офиц.-дел. цим повідомляємо; ~им удостоверяется, что... офиц.-дел. цим свідчу (свідчимо), що...; сЯмый и. достемённий, разг. справжнісінький, щирісінький; 3. ~щее сущ., с. тeпёpiшнє, -нього, ж. тeпёpiшнicть, -ності; {современность) сучасне, -ого, сучасність {ж\ сьогодёння; в прбшлом и ~щем у минулому (колйсь) і тепёр; жить ~щим жйти тeпёpiшнiм (сьогодённям). настр^гивание настругування, настрогивать / настрогЯть настругувати, -ую, -уєш / настругати, -стружу, -стружеш и -стругаю, -стругаєш имног. понастругувати; {в каком-л. количестве) сов. устругати, настрогиваться настругуватися, -ується.
настрадЯться настраждатися; {натерпеться
— 	ещё) натёрп1тися, -тёрплюся, -тёрпишся; {намучиться — ещё) намучитися, разг. попомучитися {усилит) и помучитися. настрЯнваемый^ 1. набудовуваний; 2. надбудовуваний. Ср. настрЯивать^ 1—2. настрЯнваемый^ 1. настроюваний, підстроюваний, наладнуваний, наладнбвуваний, налагоджуваний, направлюваний, наструнчуваний; 2. налагоджуваний, настроюваний;
3. 	настроюваний; підбурюваний; підмов- люваний, намовлюваний, накручуваний, нашпиговуваний, настрёнчуваний. Ср. на- стрЯивать^ 1—3. настрЯивание 1. настроювання, підстроювання, наладжування, налагодження, направлення; рёгулювання; 2. налагодження, настроювання; 3. настроювання; підбурювання; підмовляння, намовляння, накручування, нашпиговування, настрёнчування, наструнчування. Ср. настрЯивать^ 1—3. настрЯнвать* / настрбить 1. {строить в каком-л. количестве) набудовувати, -овую, -овуєш / набудувати, -ую, -уєш и мног. понабудовувати; {из камня, кирпича — ещё) намуровувати, -овую, -овуєш / намурувати, -ую, -уєш и мног. понамуровувати; 2. {над- страивать) разг. надбудовувати / надбудувати и мног. понадбудовувати; 3. {озорничать, проказничать) разг. витворяти и витворювати, -юю, -ЮЄШ / навитворяти, сов. напрокудити, -джу, -диш. настрЯнвать^ / настрбить 1. вразн. знач. строїти и настроювати, -юю, -юєш / настроїти и мног. понастрбювати, підстроювати / підстроїти и мног. попідстрбювати, ладити, -джу, -ДИШ и наладжувати, -ую, -уєш / наладити, ладнати / наладнати, наладновувати, -овую, -овуєш / наладнувати, -ую, -уєш, налагоджувати, -ую, -уєш / налагодити, -джу, -диш, разг. направляти / направити, -влю, -виш и мног. понаправляти, наструнчувати, -ую, -уєш / наструнчити; {радио — ещё) регулювати, -юю, -юєш / відрегулювати; 2. {приводить в нужное для работы состояние) налагоджувати / налагодити, настроювати, -юю, -юєш / настроїти; н. гитЯ- ру настроювати гітару; 3. перен. настроювати / настроїти и мног. понастрбювати; {возбуждать против кого-, чего-л. — ещё) підбурювати, -юю, -юєш / підбурити; {подговаривать — ещё) підмовляти / підмовити, -влю, -виш, намовляти / намбвити, разг.


настраиваться’
440
настропалённый
накручувати, -ую, -уєш / накрутйти, -кручу, -крутиш, нашпиговувати, -овую, -овуєш / нашпигувати, -ую, -уєш, настренчувати / настренчити, наструнчувати / наструнчити; '^ить на враждёбный лад кого настроїти вороже кого. настраиваться’ 1. набудовуватися, -овується;
2. надбудовуватися. Ср. настраивать’ 1—2. настраиваться^ / иастрбиться 1. настроюватися, -ююся, -юєшся / настроїтися; 2. не- сов., страд, строїтися, настроюватися, підстроюватися, -юється, наладновуватися, -овується, налагоджуватися, -ується; 3. настроюватися, направлятися, наструнчуватися, -ується; підбурюватися; підмовлятися, намовлятися, настрёнчуватися, наструнчуватися; ср. настраивать^ 1—3. настраивающий 1. прич. якйй (що) настроює и т. п.; CM. настраивать^ 1—3; 2. прил. настрбювальний; 3. сущ. настроювач, ладнач, -а. Ср. настраивать^ 1—2. настраивающийся см. настраиваемый^, настрйнничаться разг. намандруватися, -уюся, -уєшся и усилит, попоблукати. настранствоваться разг. намандруватися, -уюся, -уєшся и усилит, попомандрувати, попоходйти по світах, настрачивание настрочування, настрачивать / иастрочйть 1. настрочувати, -ую, -уєш / настрочйти, -очу, -очиш; 2. {пе- рен.: написать) сов., разг. настрочйти, начеркати; 3. {подговаривать, настраивать) прост, наструнчувати, -ую, -уєш / наструнчити, настренчувати / настрёнчити. настрачиваться настрочуватися, -ується. настращйть прост, настрахати, настрашйти;
{напугать) налякати, настращйться прост, настрахатися, настра- шйтися; налякатися, настращённый прост, настраханий, настрашений; {напуганный) наляканий, настрекйть прост, нажалйти, -жалю, -жалиш.
иастрёливать / настрелять настрілювати, -юю, -ЮЄШ / настріляти и мног. понастрілювати.
настрёливаться / настреляться настрілю- ватися, -юється; {много, вдоволь пострелять) разг. настрілятися, настрёляиный настріляний, настриг, иастригйиие {количество настриженного) с.-х. настриг, -у. иастрйг {действие) с.-х. настригання (с.).
настригать / иастрйчь настригати / на- стрйгти, -ижу, -ижёш и мног. понастригати. настригаться настригатися, настрйгший якйй (що) иастрйг. настрйженный настрйжений. настрйжка разг. настригання (с.). настрбгаиный наструганий, настрогать см. настрогивать, иастрогйться прост, настругатися, -ужуся, -ужешся и -угаюся, -угаєшся, нестрого нареч., разг. дуже суворо (гостро); стр6го-и. якнайсуворіше, щонайсуворіше, якнайгостріше, щонайгостріше, суворо- пресуворо; гостро-прегостро; стрбго-н. запретйть якнайсуворіше заборонйти. настроёние настрій, -рою {м.); {расположение духа) м. гумор; быть в хорбшем ~ии бути в гарному настрої (в доброму гуморі); быть не в -'ИИ {не в духе) бути не в [доброму] настрої (не в гуморі), разг. не на ту ногу (не з тієї ногй) встати; и. духа настрій; человёк ~ня людйна настрою, настроєва особа, настрбеиность настроєність, -ності. иастрбенный’ 1. набудований; намурований;
2. надбудований. Ср. настраивать’ 1—2. настрбеиный^ 1. прич. настроєний, наладжений, наладнаний, налагоджений; направлений; відрегульований; підбурений; підмовлений, намовлений, накручений, нашпигований; ср. настраивать^ 1—3; 2. предик, у настрої, настроєний; он вёсело ~ен він у весёлому настрої, він вёсело настроєний, він у доброму гуморі; я не ~ен сегбдия писйть я не маю настрою (не в настрої, не настроєний) сьогодні писати, настроёнческий настроєвий, иастроёньице разг. см. настроёние. настрбившийся [ужё] настроєний, настрбить’ см. настраивать’, иастрбить^ см. настраивать^ иастрбиться см. настраиваться^, настрбйка’ надбудова; {неоконч. д. — обычно) с. надбудовування. Ср. настраивать’ 2. настрбйка^ настроєння, наладження, налагодження {с.); {неоконч. д. — обычно) настроювання. Ср. настраивать^ 1. иастрбйщик спец. настроювач, ладнач, -а. настрбйщица спец. настроювачка, ладначка. настропалённый настроєний; настрёнчений, наструнчений; підмовлений, намбвлений, підговорений, накручений, нашпигований. Ср. иастропалйть.


настропалйть
441
наступ^ть^
настропалйть разг. настроїти, разг. настренчити, наструнчити; (подговорить) підмовити, -влю, -виш, намовити, підговорйти, -орю, -бриш, накрутйти, -кручу, -крутиш, нашпигувати, -ую, -уєш. настропалйться разг. настроїтися, разг.
настренчитися, наструнчитися, настрбченный 1. настрочений; 2. настрочений, начёрканий; 3. наструнчений, настренчений. Ср. настрйчивать 1—3. настрочйть см. настрачивать, настрбчка настрочування (с.). настрочнбй спец, нашйтий звёрху, накладнйй; н. кармін нашйта звёрху (накладна) кишё- ня.
нйструг спец, струг.
наструганный п р о с т. слі. настрбганный. настрогивать / настругать прост, см.
настрогивать, настругиваться / настругаться прост, см.
настрогиваться, настріїнанньїй 1. напораний, наготовлений;
2. 	напораний, напартблений, напартачений; скомпонований; сфабрикований; зладжений; наляпаний; набазграний; настрочений; 3. нашкбджений; накоєний, наброєний, натворений. Ср. настрйнать 1—3. настрйпать 1. (наготовить) напорати, наготувати, -ую, -уєш и мног. понаготовлювати, -юю, -юєш, понаготовляти; 2. (перен.: небрежно, наспех сделать) разг. напорати, презр. напартблити, напартачити, накапа- рити; утяти (утну, утнёш); (отколоть) разг. устругнути; (сочинить) скомпонувати, -ую, -уєш; (сфабриковать) сфабрикувати, -ую, -уєш, нафабрикувати; (составить) зладити, -джу, -диш; (наляпать) наляпати; (намарать) набазграти; (настрочить) разг. настрочити, -очу, -бчиш; 3. (напроказить) прост, нашкбдити, -джу, -диш, разг. накб- ЇТИ, набрбїти, натворйти, -творю, -твбриш. настряпаться прост, напбратися, наготуватися, -уюся, -уєшся. настрйть прост, застряти и мног. позастрявати и позастрягати; и. в зубОх (надоесть) прост, нав’язнути (нав’язти) в зубах, настуженный разг. настуджений, нахолб- джений.
настуживать и прост. настужОть / настудйть
разг. настуджувати, -ую, -уєш / настудйти, -студжу, -студиш, нахолбджувати / нахо- лодйти, -оджу, -бдиш; н. квартйру настуджувати (нахолбджувати) квартйру.
настуживаться и прост. настужОться / на- студйться разг. настуджуватися, -уюся, -уєшся / настудйтися, -студжуся, -студишся, нахолбджуватися / нахолодйтися, -оджуся, -бдишся.
настуканный настуканий; вйстуканий. Ср.
настукивать, настукивать / настукать настукувати, -ую, -уєш / настукати; (обнаруживать постукиванием — ещё) вистукувати / вйстукати; -'кать трёщину настукати (вйстукати) тріщину (розкблину). настукиваться настукуватися, -ується; вистукуватися. Ср. настукивать. нОступ уст., диал. см. наступлёниеЧ наступательно нареч. наступально, наступом. наступОтельность наступальність, -пості, наступательный наступальний, реже насту- пбвий.
наступйть^ / наступйть наступати / насту- пйти, -ступлю, -ступиш; (придавливать ногой, лапой — ещё) разг. настбптувати, -ую, -уєш / настоптати, -стопчу, -стбпчеш; н. на гбрло (глбтку) кому перен. наступати (ставати) на гбрло (горлянку) кому, приступати з корбткими гужами до кого; прйтьмбм вимагати в (від) кого чого; н. на нбгу (нй ноги) кому наступати на нбги (пальці) кому; ~йть на [любймую] мозбль перен. насту- пйти на [улюблену] мозблю, дійняти (допек- тй) до живбго, уразити в живё (болюче) місце; О медвёдь (слон) ИЙ ухо -'йл кому перен. ведмідь (слон) на вухо наступйв кому. наступйть^ / наступйть наставати, -стає / настати, -стане, надхбдити / надійтй, -дійде, наступати / наступити, -ступить; (подходить, приближаться, начинаться — ещё) поставати / постати, захбдити / зайтй (зайде), разг. заступати / заступйти, зачинатися / зачатися, -чнёться; (о временах года, о поре и т. п.: приближаться^ ітй (iдё) / прийтй; (о явлениях природы: о возрасте) сов. упасти (упадё); (о погоде) встанбвлюватися, -юється / встановйтися, -бвиться; (об изменениях в жизни — ещё) наспівати / наспіти, насуватися / насунутися, -петься; (о войсках) несов. наступати; (стремительно) атакувати, -ую, -уєш (несов. и сов.); ~йют большйе перемёны настають (наступають, насуваються, высок, грядуть) велйкі зміни; ~йла зимі настала (надійшла, наступйла, зайшла, прийшла) зима; (снежная — ещё) упала (залягла) зима; ~йла ночь настала (постала.


наступающий
442
насургучивать
надійшла, зайшлі, прийшла, наступйла, упала, запала, залягла, лягла) ніч; '-йла тишинй настала (постіпа, наступйла, лягла, запала, залягла, запанувала) тйша; ~йло лё- то настало (надійшло, наступйло, зайшло, прийшло) літо, наступающий 1. прич. якйй (що) настає и т. п.; CM. наступйть^; 2. прил. прийдешній, [ужё зовсім] близькйй, уже на підході; (следующий) наступний; (р действующих войсках) наступальний, атакувальний, штурмо- вйй, у наступі; н. год прийдешній (будущий: наступний, майбутній) рік; рік, якйй (що) настає (надходить, заходить, iдё); н. день наступний, завтрашній, реже надхожий день; день, що настає (надходить); с '-им Н6- ВЫМ гбдом! з прийдешнім Новйм роком!, з близькйм [уже] Новйм роком! наступлёние' наступ, -у; н. врагй было отбйто наступ ворога був відбйтий (було відбйто); перейтй в н. перейтй в наступ (до наступу), почати наступ, наступлёние^ (о времени, сроке) наставання, настання; (начало) м. початок, -тку; по -ии србка колй (як) настає и т. п. тёpмiн; с '-ем (при '-ни) весны колй (як) настає (в прошлом: наставала, сов. настала; в будущем: настане) весна, з початком веснй, з весною, разг. об весні, настурйн мин. настуран, -у. наст^рциевые сущ., мн., бот. красолеві, -их. настурция бот. красоля, реже настурція, настучать разг. настукати и усилит, попосту- кати, попогрюкати. настучаться разг. настукатися, настывать / настыть и настынуть 1. п р о с т. (охлаждаться) холонути / нахолонути; (выстывать — ещё) вихолоджуватися, -уеться / вйхолодитися и мног. повихолб- джуватися; 2. разг. (застывать, сгущаться при охлаждении) застигати / застйгнути и застйгти, -гне и мног. позастигати; (намерзать) намерзати / намёрзнути и намёрзти, -зне мліног. понамерзати, настывший 1. нахолблий, якйй (що) нахолов (нахолонув); вйхололий, якйй (що) вйхо- лодився (вйхолов); 2. застйглий, якйй (що) застйг; намёрзлий, якйй (що) намёрз. Ср. настывать 1—2. нйстыль мет. бхолодь, -ді. настырничать прост, виявляти настйрність. настырно нареч., прост, настйрно, настйр- ливо; см. ещё назбйливо.
настырность прост, настйрливість, -вості. настырный прост, настйрний, настйрливий;
см. ещё назбйливый. настыть см. настывать, насудачить прост, напащекувати, -ую, -уєш, напересуджувати, -ую, -уєш; наговорити, -орю, -бриш; (наплести) разг. наплестй, -плету, -плетёш, наплескати, -плещу, -плё- щеш и мног. понапліскувати, -ую, -уєш. насудачиться прост. напащекуватися, -уюся, -уєшся; напересуджуватися, -уюся, -уєшся.
насудйться разг. попосудйтися, -суджуся, -судишся (усилит). насуетйться разг. наметушйтися. насулённый наобіцяний; навіщований. Ср. насулйть.
насулйть разг. наобіцяти; (предвещая) разг.
навіщувати, -ую, -уєш. насумасбрбдничать и насумасбрбдить разг. наробйти (-роблю, -робиш) (начинйти, -чиню, -чйниш) безглуздя (нісенітниць, разг. дурнйць); (надурачиться) разг. надуріти и усилит, поподуріти. насунутый разг. насунений, насунутий. Ср.
нac6вывaть^ насунуть см. насбвывать^. нас^^нуться см. насбвываться^. насупленно нареч. насуплено; похнюплено.
Ср. насупленный 2. нас^пленность насупленість, -пості; похнюп- леність.
насупленный, насупившийся 1. прич. насуплений; 2. прил. насуплений; (понурый, мрачный) похнюплений, насупливать / насупить насуплювати, -юю, -юєш / насупити, -плю, -пиш и мног. понасуплювати, сов. посупити; н. брбви насуплювати брови, насупливаться / насупиться насуплюватися, -ююся, -юєшся / насупитися, -плюся, -пишся и мног. понасуплюватися, сов. посупитися; (принимать мрачный вид — ещё) нахнюплюватися, -ююся, -юєшся / нахнюпитися, -плюся, -пишся, похнюплюватися / похнюпитися; нёбо ^пилось нёбо насупилося; сидёть ^пившись сидіти нахнюпившись (похнюпившись, похнюплено), насупротйв п р о с т., у с т. см. напрбтив 1—4. насургучивать / насургучить разг. насургу- чувати, -ую, -уєш / насургучити; намазувати, -ую, -уєш / намазати (-мажу, -мажеш) сур- гучём.


насурьмйть
443
насыпйть^
насурьмйть насурмйти, -млю, -мйш, начор- нйти.
насурьмйться насурмйтися, -млюся, -мйшся, начорнйтися. насурьмлённый насурмлений, начорнений, насусленный см. намусбленный. насусливать / насуслить п р о с т. слі. намусб- лнвать.
насусливаться / насуслиться 1. (напиваться пьяным) прост, насмоктуватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, надудлюватися, -ююся, -юєшся / надудлитися; 2. несов., страд, см. намусб- ливаться.
насутуленный разг. зсутулений, згорблений, насутуливать / насутулить разг. сутулити / зсутулити, горбити, -блю, -биш / згорбити, насутуливаться / насутулиться разг. сутулитися / зсутулитися, горбитися, -блюся, -бишся / згорбитися, насутйжить и насутйжничать, насутйжить- ся и насутйжничаться прост, напозиватися и усилит, попозиватися. нйсухо нареч. насухо, досуха, насученный насуканий, насучивать / иасучйть насукувати, -ую, -уєш / насукати, -сучу, -сучиш и -сукаю, -сукаєш, {немного) усукувати / усукати и мног. понасукувати, повсукувати; и. ийток насукувати ниток, насучиваться / иасучйться насукуватися, -ується / насукатися, -сучиться и -сукається, насушенный насушений, насушивать / насушйть насушувати, -ую, -уєш / насушйти, -сушу, -сушиш и мног. понасушувати, насушиваться / иасушйться насушуватися, -ується / насушйтися, -сушиться, насущность насущність, -ності; {необходимость) насущна (конечна, доконёчна) по- трёба; {настоятельность) нагальність, до- кoнёчнicть, пекучість, -чості. насущный насущний; {обыденный) щодён- ний; {настоятельный) нагальний; конёчний, доконёчний, пекучий; {житейский) жи- тёйський; {неотложный) невідкладний; ~ная иеобходймость (потрёбиость) насущна (нагальна, пекуча, конёчна, доконёчна) потрёба; и. вопрбс пекуче (насущне) питання; и. хлеб щодённий (насущний, повсякденний) хліб,/7шг. насущник, насчёт предл., с род. п., разг. щодо (кого- чого); {о) про, за (кого-що); {относительно)
відносно, стосовно (кого-чого); {по поводу) з прцводу (кого-чого); говорйть и. раббты говорйти щодо (з прйводу) роботи (про роботу); спокбеи и. чего кто не турбує що кого. иасчйтаииый нарахований, налічений, иасчйтываемый нараховуваний, налічуваний.
иасчйтывать / насчитать нараховувати, -овую, -овуєш / нарахувати, -ую, -уєш и мног. понараховувати; налічувати, -ую, -уєш / налічйти, -лічу, -лічиш и мног. поналічувати; {о составе чего-л.) містйти (містить), мати в собі.
иасчйтьіваться нараховуватися, -овується, налічуватися, -ується; містйтися; в институте -ается до шестйдесяти сотрудников в інституті є блйзько (нараховують до) шістдесятй співробітників, иасчйтьівающий якйй (що) нараховує и т. п.\ см. иасчйтывать; {о размерах — ещё) місткістю, рбзміром, обсягом; и. дёсять страийц обсягом дёсять сторінок, иасшибйть прост. 1. назбивати; и. с дёрева йблок назбивати з дёрева яблук; 2. {добыть случайными заработками) назбивати, наскладати [грошёй]; 3. {назанимать денег) напозичати, насылйть / наслать І.разг. насилати / наслати (нашлю, нашлёш) W лі«ог. понасилати; 2. {посылать, направлять кого-, что-л.) уст. надсилати / надіслати, -дішлю, -дiшлёш, посилати / послати, насылаться 1. насилатися; 2. надсилатися, посилатися. Ср. насылать 1—2. и^сып {воронкообразный ящик на мельницах) КІШ {род. коша), насыпаемый 1. сйпаний, насйпуваний; усй- пуваний; 2. насипнйй. Ср. иасыпйть' 1—2. иасыпйльщик спец. насипальник, насыпальщица спец. насипальниця, насыпйиие 1. насипання; усипання; посипання; 2. насипання, висипання. Ср. насыпать' 1—2.
насыпанный 1. насйпаний; усйпаний; по- сйпаний; 2. насйпаний, вйсипаний. Ср. на- сыпйть^ 1—2. насыпать* / насыпать 1. насипати / насйпати, -плю, -плеш и мног. понасипати; {всыпать — ещё) усипати / усйпати; {посыпать — ещё) посипати / посйпати; 2. {сооружать, возводить) насипати / насйпати и мног. понасипати, висипати / висипати и мног. повисипати;
3. 	{побиті^ сов., прост, усйпати.


насыпйть^
444
наталкиваться^
насыпйть^ / наспйть разг. насипати / наспати, -сплю, -спйш. насыпйться^ / насыпаться 1. насипатися / насйпатися, -плеться; 2. (перен.: нападать с бранью, упрёками) прост, накидатися / накйнутися, нападати / напасти, -паду, -падёш, разг. нападатися / напастися, -паду- ся, -падёшся, напускатися / напустйтися, -пущуся, -пустишся; 3. несов., страд, насипатися; усипатися; посипатися; насипатися, висипатися; ср. насыпйть' 1—2. насыпйться^ / наспаться разг. насипатися / наспатися, -сплюся, -спйшся. насыпающий 1. прич. якйй (що) насипає и т. п.; см. насыпать' 1—2; 2. прил. наси- пальний; 3. сущ. насипальник, насыпка 1. {действие) насипання (с.); усипання; посипання; висипання; ср. насыпать' 1—2; 2. (нижняя наволочка) д и а л. насипка, м. напірник, насыпнбй насипнйй; ~нйя пбчва насипнйй ґрунт.
ийсыпом д и а л. см. нйсыпью. насыпщик спец. насипальник, насыпщица спец. насипальниця, насыпь насип, -у, разг. вйсип, -у (м.); дорбж- ная и. дорожний (шляховйй) насип; желез- нодорбжная н. залізнйчний насип, насыпью нареч., спец. насипом, насырёть прост, звогчіти, відвологнути, відвологти.
насыхать / насбхнуть насихати / насохнути и мног. понасихати. насыщаемость в разн. знач. насйчуваність,
-НОСТІ.
насыщаемый 1. годований, насйчуваний;
2. 	насйчуваний; сповнюваний; наповнюваний, забезпёчуваний. Ср. насыщать 1—2. насыщать / насытить 1. (кормить досыта) нагодовувати, -овую, -овуєш / нагодувати, -ую, -уєш и мног. понагодовувати, ситйти / наситйти, -сичу, -ситйш; 2. хим., перен. насйчувати, -ую, -уєш / наситйти, -сичу, -ситйш, несов. ситйти; (о содержании) сповнювати, -ює / сповнити; (о рынке) наповнювати, -юю, -ЮЄШ / наповнити, забезпёчу- вати, -ую, -уєш / забезпёчити. насыщаться / насытиться 1. наїдатися / наїстися, -їмся, -їсйся и мног. понаїдатися, уст. насищатися / наситйтися, -сичуся, -ситйшся; 2. хим., перен. насйчуватися, -уюся, -уєшся / наситйтися, -сичуся, -ситйшся; сповнюватися, -юється / сповнитися; на¬
повнюватися / наповнитися, забезпёчува- тися, -ується / забезпёчитися. насыщающий 1. прич. якйй (що) насйчує и т. п.; CM. насыщать 1—2; 2. прил. насй- чувальний.
насыщёние 1. нагодовування, насищання, насйщення; наёсться до ~ия наїстися до наситу (досыта: досйта; вволю: досхочу, разг. донёсхочу, донёхочу); 2. насйчення, (не- оконч. д. — ещё) насйчування. Ср. насыщать 1—2. насыщенность насйченість, -ності. насыщенный 1. прич. нагодований; насй- чений; ср. насыщать 1—2; 2. прил., хим., перен. насйчений; '^нное изложёние на- сйчений (змістовний, сповнений змісту, багатий на факти) вйклад; н. пар насйчена пара; н. раствбр насйчений розчин, нат^иванне 1. натоплювання; 2. натавання.
Ср. натаивать 1—2. натаивать / натйять 1. (натапливать) натоплювати, -юю, -юєш / натопйти, -топлю, -топиш и мног. понатоплювати; 2. (таять в каком-л. количестве) натавати, -тає / натанути.
натаиваться натоплюватися, -юється. наталкиваемый наштовхуваний; підбйваний, підштрйкуваний; наражуваний; натраплю- ваний; надйбуваний; подйбуваний. Ср. наталкивать^, наталкиваться^ 1—2. наталкивание* 1. наштовхування; 2. напи- хання. Ср. наталкивать* 1—2. наталкивание^ наштовхування; підбивання.
Ср. нат^лкивать^ наталкивать* / натолкйть разг. 1. (толкать, сильно ударять) наштовхувати, -ую, -уєш / наштовхати, сов. наштурхати, натовктй, -вчу, -вчёш; 2. (напихивать) напихати / напхати и мног. понапихати, наталкивать^ / натолкнуть (надвигать, натыкать) наштовхувати, -ую, -уєш / наштовхнути; (подстрекать — ещё) підбивати / підбйти (підіб’ю, підіб’єш), несов., разг. підштрйкувати, -ую, -уєш; н. на мысль підказувати думку; н. на преступлёние підбивати (наштовхувати) на злочин, наталкиваться* / натолкаться разг. 1. (потолкаться много, вдоволь^ сов. наштовхатися, попоштовхатися; (кулаком, палкой и т. п. — ещё) наштурхатися; 2. (наслоняться среди людей, по свету) сов. наштовхатися, натовктйся, -вчуся, -вчёшся, натинятися, навёштатися и усилит, попотинятися и попе-


наталкиваться^
445
натаскивать^
вёштатися; 3. (собраться, скопиться) набитися, -б’ється, натовпитися, напхатися, груб, напёртися, -прёться; 4. несов., страд. напихатися. Ср. наталкивать* 1—2. наталкиваться^ / натолкнуться 1. {наскакивать на кого-, что-л.) наштовхуватися, -уюся, -уєшся / наштовхнутися; {натыкаться) натикатися / наткнутися, несов. наскакувати, -ую, -уєш; {нарываться — обычно) наражатися / наразйтися, -ажуся, -азйшся, разг. напорюватися, -ююся, -юєшся / напоротися, -порюся, -порешся; 2. {неожиданно обнаруживать) натрапляти / натрапити, -плю, -пиш, натикатися / наткнутися; {случайно) надйбувати, -ую, -уєш / надйбати; {об ошибках — ещё) несов., разг. подйбувати. наталкивающийся см. наталкиваемый, натйльный астрол., мед. натальний. натйльский геогр. натальський. натанцеваться разг. натанцюватися, -ююся, -юєшся и усилит, попотанцювати. натапливаемый натоплюваний. Ср. натй- пливать^
натйпливание* натоплювання; напалювання.
Ср. натйнливатьЧ натйпливание^ натоплювання. Ср. натйпли- вать^
натапливать* / натопйть {печку) напалювати, -юю, -ЮЄШ / напалйти, -палю, -палиш имног. понапалювати; {нагревать топкой) натоплювати, -юю, -ЮЄШ / натопйти, -топлю, -топиш и мног. понатоплювати, натапливать^ / натопйть {растапливать, приготавливать топлением) натоплювати, -юю, -ЮЄШ / натопйти, -топлю, -топиш и мног. понатоплювати; {молока) напряжити, натапливаться* / натопйться напалюватися, -юється / напалйтися, -палиться; натоплю- ватися / натопйтися, -топиться. Ср. натапливать*.
натапливаться^ / натопйться натоплюватися, -юється / натопйтися, -топиться; напряжитися, -иться. Ср. натапливать^, натаптывать / натоптать натоптувати, -ую, -уєш / натоптати, -топчу, -топчеш и мног. понатоптувати; {нагрязнять — ещё) нату- пувати, -ую, -уєш / натупати и мног. понату- пувати.
натаптываться / натоптаться 1. {потоптаться много, вдоволь) сов., разг. натоптатися, -топчуся, -топчешся, натупцюватися, -ююся, -юєшся; {устать — ещё) разг. нату-
п[к]атися, підтоптатися; 2. {образовываться посредством топтания) натоптуватися, -ується / натоптатися, -топчеться. натаратбрить разг. наторохтіти, -хчу, -хтйш, наторохкотіти, -очу, -отйш, нацокотати, -очу, -очеш, нацокотіти, -очу, -отйш, натуркати [голову]; {натрещат}^ разг. налящати, натаратбриться разг. наторохтітися, -хчуся, -хтйшся, наторохкотітися, -очуся, -отйшся, нацокотатися, -очуся, -бчешся, нацокотітися, -очуся, -отйшся; {натрещаться) разг. наля- щатися.
натиска охотн. муштра, с. муштрування, натаскування. Ср. натаскивать^ 1—2. натасканный* 1. наношений; натяганий, натасканий, 2. натяганий; 3. накрадений. Ср. натаскивать* 1—3. натасканный^ 1. намуштрований, натасканий; 2. намуштрований, наламаний. Ср. натаскивать^ 1—2. натаскать* см. натаскивать*, натаскйть^ см. натаскивать^, натаск^іться* см. натаскиваться*, натаскаться^ см. натаскиваться^, натаскиваемый* 1. наношуваний, понаношу- ваний; натяганий; 2. натяганий; 3. крадений. Ср. натаскивать* 1—3. натаскиваемый^ 1. муштрований, натаскуваний; 2. муштрований, наламуваний. Ср. натаскивать^ 1—2. натаскиваемый^ 1. см. натаскиваемый* 1;
2. натягуваний; напйнаний. Ср. натаскивать^.
натйскивание* 1. наношування; натягування, натаскування; 2. натягування; 3. накрадан- ня. Ср. натаскивать* 1—3. натаскивание^ 1. муштрування, натаскування; 2. муштрування. Ср. натаскивать^ 1—2. натйскивание^ 1. см. натаскивание* 1; 2. натягання, натягування; напинання. Ср. натаскивать^ 2.
натаскивать* / натаскать 1. {притаскивать, нанашивать) наносити, -ношу, -носиш / нанестй и наносйти, -ношу, -носиш и мног. понаносити, разг. натягувати, -ую, -уєш / натягати и мног. понатягати и понатягувати, настягати {сов), натаскувати, -ую, -уєш / натаскати и мног. понатаскувати; 2. {вытаскивать, извлекать из чего-л.) разг. натягувати / натягати и мног. понатягати;
3. {наворовывать) разг. накрадати / накрасти, -краду, -крадеш и мног. понакрадати,


натаскивать^
446
натворйть^
сов. натягати и мног. понатягати и понатягувати; 4. (кого — наказывать) разг. давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) прочуханки (прочухана) (кому); {дёргая за уши — ещё) разг. скубти (-бу, -бёш) / наскубти [за] вуха, скубати / наскубати за вуха (кого), скубти (скубати) / наскубти вуха, м’яти (мну, мнеш) / нам’яти вуха (кому); {дёргая за волосы — ещё) разг. тягати / натягати за чуба (кого), натаскивать^ натаскать охоти, муштрувати, -ую, -уєш / намуштрувати, натаскувати, -ую, -уєш / натаскати; н. собйку на сбболя муштрувати собаку на сбболя; 2. {ученика) разг. муштрувати / намуштрувати, наламувати, -ую, -уєш / наламати (кого); ~йть пё- ред экзаменом намуштрувати пёред екзаменом (іспитом), натаскивать^ / натащйть 1. см. натаскивать^ 1; 2. {натягивать) натягати и натягувати, -ую, -уєш / натягтй, -тягну, -тягнеш и натягнути и мног. понатягати и понатягувати; {на себя — ещё) напинати / напнути и нап’ястй, -пну, -пнёш и мног. понапинати, натаскиваться* / натаскаться 1. {потаскать чего-л. много, вдоволь) сов., прост, нано- сйтися, -ношуся, -носишся, натягатися и усилит. попотягати; 2. {перен.: потаскаться много, вдоволь) сов., прост, потягатися, потаскатися; {слоняясь) разг. наволочйтися, -очуся, -очишся, навёштатися, натинятися;
3. 	несов., страд, наноситися; натягуватися, -ується; натягуватися; накрадатися; ср. натаскивать* 1,3. натаскиваться^ / натаскаться 1. охотн. муштруватися, -ується / намуштруватися, натаскуватися, -ується / натаскатися; 2. несов., страд, муштруватися; ср. натаскивать^ 1—2.
натаскиваться^ / натащйться 1. {натягиваться, надеваться на что-л.) разг. натягатися и натягуватися, -ується / натягтйся, -тягнеться и натягнутися, напинатися / напнутися и нап’ястйся, -пнуся, -пнёшся; 2. несов., страд, наноситися, -носиться; натягуватися, натягатися, натаскуватися, -ується; ср. натаскивать* 1, натаскивать^ 2. натасбванный разг. натасований, натасбвывать / натасовать разг. натасовувати, -овую, -овуєш / натасувати, -ую, -уєш. натасбвываться / натасовйться разг. натасовуватися, -овується / натасуватися, -ується. натйсчик спец, муштрувальник, нататуйровать нататуювати, -юю, -юєш.
нататуйроваться нататуюватися, -юється. натачанный 1. нашйтий; 2. доточений, надточений. Ср. натйчивать* 1—2. натачиваемый наточуваний; нагострюваний;
мантачений. Ср. натйчивать^ натйчивание наточування; нагострювання.
Ср. натйчивать^. натйчивать* / натачйть 1. {изготовлять тачанием) нашивати / нашйти, -шйю, -шйєш и мног. понашивати; 2. {наставлять тачкою) доточувати, -ую, -уєш / доточйти, -точу, -точиш и мног. подоточувати, надточувати / надточйти и мног. понадточувати. натйчивать^ / наточйть наточувати, -ую, -уєш / наточйти, -точу, -точиш и мног. понаточувати, сов. поточйти; {острить — обычно) нагострювати, -юю, -юєш / на- гострйти, -гострю, -гостриш и мног. понагострювати, сов. вйгострити и мног. повигострювати; {косу—ещё) мантачити / наманта- чити и вймантачити. натйчиваться* нашиватися / нашйтися. Ср.
натйчивать* 1. натачиваться^ / наточйться наточуватися, -ується / наточйтися, -точиться; нагострюватися, -юється / нагострйтися, -гостриться. Ср. натйчивать^ натащенный 1. CM. натйсканный* 1; 2. натягнутий, натягнений. Ср. натаскивать^ 2. натащйть см. натаскивать^, натащйться см. натйскиваться\ натаянный натоплений, натаять CM. натаивать, нетвердо нареч., разг. твёрдо, натвёрженный прост. натовкмачений, утовкмачений (у голову). Ср. натвёрживать. натвёрживать / натвердйть прост, на- товкмачувати, -ую, -уєш / натовкмачити, разг. утовкмачувати / утовкмачити (в голову) (що кому); заучувати, -ую, -уєш / заучйти, -учу, -учиш, натвёрживаться прост, заучуватися, -уєть- ся.
натворённый розчйнений. Ср. натворйть^ натворйть* разг. натворйти, -творю, -твориш, накоїти, скоїти, разг. навитворяти; {наделать) наробйти, -роблю, -робиш и мног., разг. понароблювати, -юю, -юєш и понаробляти, разг. поробйти; и. глупостей наробйти (накоїти, понароблювати) дурнйць. натворйть^ {растворив, приготовить) роз- чинйти, -чиню, -чйниш.


нйте
447
натиск
нйте, нйте-ка, нйте-кась наст., разг. нате; ось ВІЗЬМІТЬ, ось мієте. натёк 1. натік, -теку; (неоконч. д. — обычно) с. натікання, напливання; {набегание) набігання; 2. мед., разг. натік, -у. натекйние натікання; набігання. Ср. нате- кйтьЧ
натекйть' / натёчь натікати / натектй, -тече, напливати / напливтй и наплистй, -пливе и реже наплинути; {набегать — ещё) набігати / набігти, -біжйть і/ліног. понабігати, натекйть^ / натёчь охотн. наздоганяти / наздогнати, -дожену, -доженеш; (нападать на след) набігати / набігти, -біжу, -біжйш. натёкший набіглий.
натёльник разг. сорочка, реже біла сорочка, натёльный натільний; ~ная рубйха сорочка, реже біла сорочка, натеребйть 1. с.-х. набрати, -беру, -берёш; 2. {надёргать, нащипать) д и а л. насмйкати, наскубти, -бу, -беш, наскубати, натереблённый 1. набраний; 2. насмйканий, наскубаний. Ср. натеребйть 1—2. натерёть CM. натирать, натерёться см. натираться, натерзйться разг. намучитися и усилит, попомучитися, натерпёвшийся разг. набідований, нагорьб- ваний; довготерпелйвий. натерпёться разг. натерпітися, -терплюся, -терпишся, набратися (-беруся, -берешся) горя (лйха, бідй), набідуватися, -уюся, -уєшся, нагорюватися, -ююся, -юєшся; н. стрйха набратися (зазнати) страху, натёртый 1. натертий; утертий; начйщений; 2. намуляний, намулений, натертий; нам’ятий; пошморганий. Ср. натирать 1—2. натёрший якйй (що) натёр, натёршийся якйй (що) натерся, натерять прост, нагубйти, -гублю, -губиш, попогубйти. натёс {отметина) зарубка {ж)\ {действие) с.
натісування, натёсанный натесаний.
натеснйться разг. натйснутися, натовпитися, -ться.
натёсывание, натёска натісування. Ср. натёсывать.
натёсывать / натесать натісувати, -ую, -уєш / натесати, -тешу, -тешеш и мног. понатісувати.
натёсываться натісуватися, -ується. натёчный 1. геол. натічнйй; 2. мед. натічнйй.
натёчь^ CM. натекйтьЧ натёчь^ см. натекйть^ натёшенный натішений, натёшить разг. натішити, натёшиться (кем-чем, над кем-чем) разг. натішитися, набавитися, -влюся, -вишся (ким-чим, 3 кого-чого). натйбренный прост, потяганий, поцуплений {разг.).
натйбрить прост, потягтй, -тягну, -тягнеш, поцупити, -плю, -пиш {разг.). нативйзм биол. нативізм, -у. нативйст биол. нативіст, нативистйческий биол. нативістйчний. нативйстский биол. нативістський. натйвный биол. натйвний. натираемый 1. натйраний; начйщуваний;
2. намулюваний. Ср. натирать 1—2. натирйльщик спец. натирач, -а, натиральник, натирйльщица спец. натирачка, натираль- ниця.
натирание 1. натирання; утирання; начйщу- вання; намулювання, натирання; наминання; ср. натирать 1—2; 2. {лекарственное вещество) разг. натирания, натирать / натерёть 1. натирати / натерти, -тру, -трёш и мног. понатирати; {измельчить некоторое количество — ещё) утирати / утёрти; {о поле—ещё) начищати / начйстити, -чйщу, -чйстиш [до блйску]; 2. {причинять боль, повреждать трением) намулювати, -юю, -ЮЄШ / намуляти и намулити и мног. помуляти и помулити и понамулювати, натирати / натёрти и мног. понатирати; {на- минать — ещё) наминати / нам’яти, -мну, -мнеш и мног. понаминати; {до ссадин) сов., диал. нашмугляти, нашмбргати. натираться / натерёться 1. натиратися / натертися, -труся, -трешся и мног. понатиратися; 2. несов., страд, натиратися; утиратися; намулюватися, -юється; наминатися; ср. натирать 1—2. натирающий 1. прич. якйй (що) натирає и т. п.; CM. натирйть 1—2; 2. прил. нати- ральний; 3. сущ. натирач, -а, натиральник, натирающийся CM. натираемый 1—2. натйрка разг. натирання, натертя (с.). натйрочный натиральний. натйрщик разг. см. натирйльщик. натйрщица разг. см. натирйльщица. нйтиск 1. натиск, -у; {нажим, воздействие — ещё) тиск, -у; 2. полигр. натиск, -у.


натйсканный
448
наторосйть
натйсканный 1. напханий; 2. відбитий. Ср.
натйскивать 1—2. натйскивать / натйскать 1. (напихивать) разг. напихати, -пхну, -пхнёш / напхати и мног. понапихати; 2. полигр. відбивати / відбйти (відіб’ю, відіб’єш), натйскиваться / натйскаться 1. {набиваться во множестве) разг. набиватися / набйтися, -б’ється, натовплюватися, -юється / натовпитися, разг. напихатися / напхатися, сов., груб, напёртися, -преться; 2. страд, напихатися; відбиватися; ср. натйскивать 1—2. нй-тка, нй-тко част., прост. 1. см. на^; 2. {вот тебе и на) от (ось) тобі [й] маєш, от (ось) тобі й [на], отакої, натканный натканий, наткйть наткати, -тчу, -тчёш. наткнутый 1. наткнутий, настромлений; на- штрйкнутий; 2. наштовхнутий; навёдений. Ср. натыкйть^ 1—2. наткнуть см. натыкйтьЧ наткнуться см. натыкйтьсяЧ натовский натівський.
нйтовцы мн. натівці, -ів; ~вец ед. натівець, -вця.
натблканный 1. наштовханий, наштурханий;
2. 	напханий. Ср. наталкивать^ 1—2. натолкйть см. нат^лкиватьЧ натолкаться см. натйлкиватьсяЧ натблкнутый підбитий. Ср. натйлкивать^ натолкнуть см. наталкивать^, натолкнуться см. наталкиваться^, натолковаться {потолковать много, вдоволь) разг. наговорйтися, -орюся, -бришся, набалакатися, нагомонітися. натолкбвывать / натолковйть разг. 1. {наго- варивать) наговорювати, -юю, -юєш / наго- ворйти, -орю, -бриш; {втолковывать) утол- ковувати, -овую, -овуєш / утолкувати, -ую, -уеш, разг. утовкмачувати, -ую, -уеш / утовкмачити, утокмачувати / утокмачити; 2. {потолковать много, вдоволь) сов. наговорйтися, набалакатися и усилит, нагомонітися. натблкший якйй (що) натовк, натолбчь натовктй, -вчу, -вчёш. натолчённый натовчений, натомйть кул. натушкувати, -ую, -уеш. натомйться {истомиться, намаяться) прост, натомйтися, -томлюся, -томишся; {намучиться) намучитися и усилит, попомучитися.
натомлённый кул. натушкований.
нйтонко нареч., разг. дуже тонко, якнай- тонше, щонайтбнше, тонісінько, натбпать разг. натупати, натбпаться разг. натупатися, натупотатися, -очуся, -очешся, натупотітися, -очуся, -отйшся; {на одном месте) разг. натупцюватися, -ююся, -юєшся; {устать от ходьбы — ещё) разг. підтупатися. натопйть^ см. натйнливатьЧ иатопйть^ см. натйпливать^ натопйться^ см. натйпливатьсяЧ натопйться^ см. натапливаться^, натбпленный^ напалений; натоплений. Ср.
натйпливатьЧ натбпленный^ натоплений; напряжений. Ср.
натапливать^, натопбрщить настовбурчити, натопбрщиться настовбурчитися, -ться. натбптанный натоптаний; натупаний. Ср. натаптывать, натоптать см. натаптывать, натоптаться см. натаптываться, натбптыш прост, натоптень. наторгбванный наторгований; уторгований.
Ср. наторгбвывать. наторговаться прост, наторгуватися, -уюся, -уєшся.
наторгбвывать / наторговать разг. наторговувати, -овую, -овуєш / наторгувати, -ую, -уєш; {выручать торговлей — обычно) уторговувати / уторгувати, наторёлый, наторёвший разг. підкутий [на всі чотйри], наламаний; {опытный) досвідчений; {намётанный) призвичаєний; {искусный) вправний; {привычный) звйчний, звйк- лий, навйклий. наторённый разг. уторований; накочений;
наїжджений. Ср. наторйть. наторёть (в чём) разг. навйкнути (до чого), підкуватися, -куюся, -куєшся [на всі чотйри] (у чому); призвичаїтися (до чого); {набить руку) набйти (-б’ю, -б’єш) руку, наламати (наломйти, -ломлю, -ломиш) руку, наламатися (у чому, реже до чого), наторйть разг. уторувати, -ую, -уєш; {нака- тать) накотйти, -кочу, -котиш; {наездит}^ наїздити, -їжджу, -їздиш, натбрканньїй напханий; набйтий. Ср. натбр- кать.
натбркать прост, напхати {разг)\ {набить) набйти, -б’ю, -б’єш; н. мепібк травбй набйти мішок травою, наторосйть спец, наторосйти, -осить.


натосковавшийся
449
натрещйть
натосковавшийся разг. якйй натужйвся и т. п.; см. натосковаться, натосковаться (по кому-чему, о ком-чём) разг. насумуватися, -уюся, -уєшся, натужйтися, -тужуся, -тужишся, нажурйтися, -журюся, -журишся, нанудйтися, -нуджуся, -нудишся, нанудьгуватися, -уюся, -уєшся (за ким-чим, реже по кому-чому). натбченный* наточений, поточений; нагострений, вйгострений; намантачений, вй- мантачений. Ср. натйчивать^. натбченньїй^ наточений; уточений. Ср. нато- чйть^.
наточйть' см. натйчивать^ наточйть^ {нацедить) уст., диал. наточйти, -точу, -точиш и мног. понаточувати, -ую, -уєш; {определённое количество — еще) уточйти. наточйться' CM. натйчиваться^. наточйться^ {просачиваясь, скопиться) диал.
наточйтися, -точиться, натбчка нагострювання, нагострення (с.); наточування. Ср. натйчивать^. натощйк нареч. натщё, разг. натщесерце, реже натощака, натр: ёдкий и. хим. їдкйй натр, натрйвка спец. витравлювання (с.). натравленный 1. нацькований, підцькований; підбурений; 2. натруєний; 3. спашений {реже)', вйтолочений; 4. вйтравлений. Ср. натравливать 1—4. натравливаемый 1. нацьковуваний, цькований, підцьковуваний; насйланий; підбурюваний; під’юджуваний; 2. натруюваний;
3. 	спашуваний; витолочуваний; 4. витравлюваний. Ср. натравливать 1—4. натравливание 1. нацьковування, цькування; підбурювання; під’юджування; 2. натруювання; 3. спасання, спасування; витолочування; 4. витравлювання. Ср. натравливать 1—4. натравливать, натравлйть / натравйть
1. нацьковувати, -овую, -овуєш и цькувати, -ую, -уєш / нацькувати, разг. підцьковувати / підцькувати; {подстрекать — ещё) підбурювати, -юю, -юєш / підбурити; {словесно — ещё) під’юджувати, -ую, -уєш / під’юдити, -джу, -диш, підтроюджувати / підтроюдити;
2. (уничтожать отравой) натруювати, -юю, -юєш / натруїти; 3. {производить потраву посевов и т. п.) спасати и реже спасувати / спасти, -су, -сёш, сов. наспасати; {вытаптывать) витолочувати, -ую, -уєш / вйто-
лоч1лтимног.,разг. повитолочувати; 4. {вытравлять^ спец. витравлювати, -юю, -юєш и витравляти / вйтравити, -влю, -виш. натравливаться, натравляться 1. нацьковуватися, -овується, підцькбвуватися; підбурюватися, -юється; 2. натруюватися, -юєть- ся; 3. спасатися, спасуватися, -ується; витолочуватися; 4. витравлюватися, витравлятися. Ср. натравливать 1—4. натравливающийся см. натравливаемый 1—4,
натрйвочный спец. витравнйй. натравщик спец. витравник, натрйвщица спец. витравниця, натрйтить разг. натратити, -трачу, -тратиш, повитрачати. натраченный разг. натрачений. натрезвбнить прост, надзвонйти, -оню, -ониш [в усі дзвони]; {наболтать) разг. наплестй, -плету, -плетеш, натренирбванность натренованість, -ності. натренирбванный натренований, вйтрено- ваний.
натренировать натренувати, -ую, -уєш, вйтренувати, -ую, -уєш. натренироваться натренуватися, -уюся, -уєшся, вйтренуватися, -уюся, -уєшся. натрёнькивать прост, побрёнькувати, -ую, -уєш, побрйнькувати. натрёпанный 1. натіпаний; 2. наскубаний;
3. 	наговорений, наплёсканий, намёлений. Ср. натрепать 1—3. натрепать 1. с.-х. натіпати; 2. {наказать, трепля, дёргая) разг. наскубти, -бу, -бёш, насіпа- ти; и. уши кому см. ухо 1; 3. {наговорить лишнего) прост, наговорйти, -орю, -бриш, разг. наплескати, -плещу, -плёщеш, намолоти, -мелю, -мёлеш, наторохтіти, -хчу, -хтйш. натренйться 1. с.-х. натіпатися; 2. {наговориться вдоволг^ прост, наговорйтися, -орюся, -бришся, наплескатися, -плещуся, -плёщешся, наторохтітися, -хчуся, -хтйшся, намолотися, -мелюся, -мёлешся; 3. см. на- трепйть 3.
натрёскаться прост, нажёртися, -руся, -рёшся и мног. понажиратися, натріскатися, напхатися, напёртися, -пруся, -прёшся. натрещйть разг. 1. {произвести много треску) натріщати и усилит, натріскотіти, -очу, -отйш, натріскотати, -очу, -очеш; 2. {наговорить скороговоркой) наторохтіти, -хчу, -хтйш, натріскотіти, натріскотати, нацокотіти, -очу, -отйш, нацокотати, -очу, -очеш,


натрещйться
450
нат^ный
налящати; н. уши кому наторохтіти (на- тріскотіти, натріскотати) повні вуха кому. натрещйться {наговориться скороговоркой) разг. наторохтітися, -хчуся, -хтйшся, натріс- котітися, -очуся, -отйшся, натріскот^тися, -очуся, -очешся, нацокотітися, нацокотатися. нйтриевый хим. натрієвий, нйтрий хим. натрій, -ію. нйтрий-бутадиёновый хим. натрій-бутадіє- новий.
натрийорганйческий натрійорганічний, нйтровый хим. натровий, натроє нареч. натроє, натролйт мин. натроліт, -у. натрбн уст. см. нйтрий. натрбнный уст. см. натриевый, натрубйть 1. разг. насурмйти, -млю, -мйш, натрубйти, -трублю, -трубиш; 2. (натараторить) наторохтіти, -хчу, -хтйш, натуркати, натурчати, натуркотати, -очу, -очеш, натуркотіти, -очу, -отйш (про що); (раструбить) разг. розтрубйти (про що, що); н. в уши кому наторохтіти (натуркати, натурчати, натуркотати, натуркотіти) [повні] вуха кому, наторохтіти (натуркати и т. п.) у вуха кому.
натрубйться разг. насурмйтися, -млюся, -мйшся, натрубйтися, -трублюся, -труби- шся.
натрубный натрубний.
натруженный и нагружённый и натрудйв- шийся натруджений, струджений, диал. вйтруджений; спрацьбваний; підтоптаний. Ср. натруживать, натруживать / иатрудйть разг. натруджувати, -ую, -уеш / натрудйти, -труджу, -трудиш и мног. понатруджувати, струджувати / струдйти, сов., диал. вйтрудити, -джу, -диш; (работой — ещё) спрацьовувати, -цьбвую, -цьовуєш / спрацювати, -юю, -юєш; (ноги ходьбой — ещё) разг. підтоптувати, -ую, -уєш / підтоптати, -топчу, -топчеш, натруживаться и прост, иатружйться и натруждйться / натрудйться разг. 1. (утомляться) натруджуватися, -уюся, -уєшся / натрудйтися, -труджуся, -трудишся; 2. (много потрудиться) сов. напрацюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ, натрудйтися; (Hjpa6omambCH) наро- бйтися, -роблюся, -робишся, натруска 1. (действие) прост, натрушування, натрушення (с.); 2. (пороховница) ист. натруска; 3. (на мельнице) кіш (м., род. коша), натрушенный прост, натрушений.
натрушивать / иатрусйть прост, натрушувати, -ую, -уєш / натрусйти, -трушу, -тру- сиш и мног. понатрушувати, натрушиваться / натрусйться прост, натрушуватися, -ується / натрусйтися, -труситься и мног. понатрушуватися, натрясать / натрястй 1. (насыпать) натрушувати, -ую, -уєш / натрусйти, -трушу, -тру- сиш и мног. понатрушувати; ~стй крбшек на пол натрусйти крихт (кришок) на підлогу; 2. (тряся, добывать, получать) натрушувати / натрусйти и мног. понатрушувати, натрясати / натрястй; (некоторое количество) разг. утрушувати / утрусйти; ~стй йблок натрусйти яблук, натрясаться / натрястйсь 1. натрушуватися, -ується / натрусйтися, -труситься и мног. понатрушуватися; 2. разг. (много потрястись^ сов. натрястйся, разг. натрусйтися, -трушуся, -трусишся; (от холода, страха — ещё) сов., разг. надрижатися, натремтітися, -мчуся, -мтйшся и усилит, [добре] попотру- сйтися, поподрижати, попотремтіти; -тйсь в грузовикё натрястйся у вантажівці; -тйсь на морбзе натремтітися (разг. натрусйтися) на морозі.
натрясённый натрушений, понатрушуваниіі.
Ср. натрясать 1. натуга разг. натуга; (напряжение) напруга, нйтуго нареч., разг. дуже туго, натуженный натужений; напружений. Ср. натуживать.
натуживать / натужить разг. натужувати, -ую, -уєш / натужити; (напрягать) напружувати / напружити; (натягивать) [туго, міцно] натягати и натягувати / натягтй, натягнути.
натуживаться / натужиться натужуватися, -уюся, -уєшся / натужитися; напружуватися / напружитися; натягатися и натягуватися / натягтйся и натягнутися. Ср. натуживать, натужйться разг. натужйтися, -тужуся, -ту- жишся; нажурйтися, -журіося, -журишся, насумуватися, -уюся, -уєшся и усилит. попотужйти, попожурйтися, попосумувати, -ую, -уєш.
натужно, натужисто, натуж іиво нареч. натужно; сутужно; надсадно. Ср. натужный, натужный, иатужистый, натужливый
разг. натужний, реже натужливий; (трудный) сутужний; (надсадный) надсадний.


натузйть
451
натыкйться^
натузйть прост, накул^чити, налупйти, -луплю, -лупиш, намотлошйти, надавати стусанів кому\ н. шёю кому надавати [за]потйличників (бебехів) кому, нагодувати (-ую, -уєш) [за]потйличниками кого. натура натура, природа; {характер — ещё) вдача; быть (стойть) на ~ре иск. бути (стояти) на натурі; впечатлйтельная н. вразлйва вдача (натура); вторйя н. друга натура; платйть -рой платйти натурою; по -'ре {по своим врождённым качествам) з натури, зроду, з природи; с ~ры з натури; такйя н. у кого такй натура (вдача) кого; іто в ~ре вещёй уст. це природна (звичайна) річ; О привйчка — вторйя н. звйчка — [то] друга натура; звйчка — що вдача, натуравйнс натураванс, -у. натурализация в рази. знач, натуралізація, натуралйзм в рази. знач, натуралізм, -у. натурализбванньїй политол., юр. натуралізований.
натурализовать несов. и сов., политол., юр.
натуралізувати, -ую, -уєш. натурализоваться несов. и сов., политол., юр.
натуралізуватися, -уюся, -уєшся. натуралйст натураліст, натуралистйчески нареч. натуралістйчно. натуралистйческий натуралістйчний. натуралистйчио нареч. натуралістйчно. натуралистйчность натуралістйчність, -но- сті.
натуралистйчиьій натуралістйчний. натуралйстка натуралістка, натуралйстский натуралістський, натурально 1. нареч. натурально; природно; 2. {разумеется) вводн. сл., уст. звичайно, звісно, звичайна (певна) річ, природно, уст. натурально, натуральность натуральність, -ності; природність.
натуральный натуральний; природний; ~ная оплйта натуральна оплата; ~ная шкбла лит., ист. натуральна школа; ~ное хозяйство жон. натуральне господарство; н. налбг натуральний податок; н. обмён натуральний обмін; н. ряд чйсел мат. натуральний ряд чисел.
натурйзм спорт., филос. натурйзм, -у. натурка, натуришкаразг., прен. натурка. натурный в разн. знач, натурний; н. класс натурний клас. натуропйтл/ed натуропат, натуропатйческий мед. натуропатйчний.
натуропйтия мед. натуропатія. натуроплата натуроплата, натурфилбсоф натурфілософ, натурфилосбфия натурфілософія, натурфилосбфский натурфілософський, натурщик иск. натурник, натурщица иск. натурниця, натурщицкий иск. натурників {род. п.). натуфййский археол. натуфійський; ~кая культура натуфійська культура, натуфййцьілі/^., антр. натуфійці. натушенный кул. натушкований, натушйть кул. натушкувати, -ую, -уєш. натыкаемый настромлюваний, наштрйку- ваний. Ср. натыкать* 1. натыканный натйканий. натыкать' / наткнуть 1. натикати / наткнути и мног. понатикати, настромлювати, -юю, -юєш / настромйти, -омлю, -омиш и мног. понастромлювати и реже понастромляти, разг. наштрйкувати, -ую, -уєш / наштрикнути; 2. {наталкивать) прост, наштовхувати, -ую, -уєш / наштовхнути; {наводить на кого-, что-л.) наводити, -воджу, -водиш / навестй, -веду, -ведеш, натыкйть^ / натыкать 1. {втыкать) разг. натикати / натйкати и мног. понатикати; 2. {делать надколы) наколювати, -юю, -юєш / наколоти, -колю, -колеш и мног. понаколювати.
натыкаться’ / наткнуться 1. {на что-л. острое) натикатися / наткнутися, настромлюватися, -ююся, -юєшся / настромйтися, -омлюся, -омишся, разг. наштрйкуватися, -уюся, -уєшся и реже наштрикатися / наштрикнутися, диал. нахромлюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / нахромйтися, -хромлюся, -хромишся; 2. {приходить в соприкосновение) натикатися / наткнутися, разг. напорюватися / напоротися, -порюся, -порешся; {наталкиваться) наштовхуватися, -уюся, -уєшся / наштовхнутися, натрапляти / натрапити, -плю, -пиш, разг. нахоплятися / нахопйтися, -хоплюся, -хопишся; {на что-л. неприятное, острое — обычно) наражатися / наразйтися, -ажуся, -азйшся; 3. (на кого-что
— 	неожиданно обнаруживать, встречать кого-, что-л) разг. натрапляти / натрапити, наскакувати, -ую, -уєш / наскочити (на кого- що, реже кого-що); ~уться на объявлёние в газёте натрапити на оголошення в газеті, натыкйться^ 1. натикатися; 2. наколюватися, -юється. Ср. натьїк^ть^ 1—2.


натыкающийся
452
науковёдение
натыкающийся 1. см. натыкаемый; 2. наштовхуваний; наражуваний; наскакуваний. Ср. натыкаться* 1—2. натюрмбрт жив. натюрморт, -у. натюрмор[т)йст жив. натюрмор[т]йст. натюрмбртный жив. натюрмортний, натйг спец. натягач, -а, натяг. нат^1гиваемый натягуваний; напинаний; на- тяжнйй. Ср. натягивать, натйгивание натягання, натягування; напинання. Ср. натягивать, натягивать / натянуть натягати и натягувати, -ую, -уєш / натягтй, -тягну, -тягнеш и натягнути имног. понатягати и понатягувати; (одежду, струну, верёвку и т. п. — ещё) напинати / напнути и мног. понапинати; и. струну натягати (напинати) струну; --^^ть нос кому (осадить) перен.,разг. утерти носа кому, наставити [довгого] носа кому, (отказать) дати відкоша кому, ударити по носі кого.
натягиваться / натянуться 1. натягатися и натягуватися, -уюся, -уєшся / натягтйся, -тягнуся, -тягнешся и натягнутися; напинатися / напнутися и мног. понапинатися; ср. натЯгивать; 2. (напиваться пьяным) прост. насмоктуватися, -уюся, -уєшся / насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, сов. надудлитися и нализатися, -лижуся, -лйжешся. натягивающий 1. прич. якйй (що) натягує (тягне; напинає); ср. иатЯгивать; 2. прил. натяжнйй; 3. сущ. натягач, -а. натягивающийся якйй (що) натягується и т. п.; CM. иатЯгиваться. натяжелё нареч., прост, із важкою ношею;
быть и. бути вагітною, натяжёиие 1. (действие) натягання, натягування, натягнення; напинання; ср. натЯгивать; 2. (состояние) натяг, -у (м)\ н. пру- ЖЙНЫ натяг пружйни; 3. мед. натяг. натЯжка 1. (действие) разг. натягання, натягування, натягнення (с.); напинання; ср. натЯгивать; 2. (неправомерное допущение; искусственность) натяжка; (преувеличение) с. перебільшення, прибільшення; (принуждение) сйлування; без ~жек без перебільшень, без прибільшення; без сйлування; с ~кой чёрез сйлу (від сйли, ледве, сйлувано). натяжибй натяжнйй; н. трос натяжнйй трос. натЯнуто нареч. напружено; сйлувано, вйму- шено; неприродно; удавано, нещйро; держаться н. поводитися (-джуся, -дишся) (трима¬
тися) напружено (невпевнено). Ср. иатЯну- ТЫЙ 2.
иатЯиутость напруженість, -ності; сйлува- ність, вймушеність; неприродність, штучність; удаваність, нещйрість, -рості. Ср. на- тЯнутьій 2. иатЯиутьій 1. прич. натягнутий, натягнений, понатягуваний; напнутий, нап’ятий, пона- пйнаний; ср. натЯгивать; 2. прил., перен. натягнутий; (напряжённый) напружений; (принуждённый) сйлуваний, вймушений; (неестественный) неприродний, штучний; (притворный) удаваний, нещйрий; ~тое сравиёиие сйлуване порівняння; ~ьіе нёр- ВЫ напружені нёрви; ~ые отиошёиия напружені (нещйрі, не надто прйязні) стосунки (взаємини), (между государствами или группами людей: відносини); и. вид неприродний вйгляд; н. смех удаваний (нещйрий, вймушений) сміх, натянуть см. натЯгивать. натянуться см. натЯгиваться. ийуа нескл., м. и ж., этнол. науа. наугад нареч. наздогад, навгад, наугад, навмання; пойтй н. ПІТЙ навмання (навгад), науглербживание хим. навуглецьбвування, навуглецювання, науглербживать / иауглербдить хим. навуг- лецьбвувати, -цьбвую, -цьовуєш / навугле- цювати, -юю, -ЮЄШ. наугбльиик наріжник; (линейка) косинець, -нця.
наугбльиичек уменыи.-ласк. наріжничок, -чка; косйнчик. иаугбльиый наріжний; кутовйй. наудалую нареч. навмання, реже навдалу; (наугад) наздогад, навгад, наугад; (безрассудно смело) наосліп, сліпма, наудачу нареч. навмання; (на авось) на щастя, диал. бёзбач. наудиться (удить много, вдоволь) разг. навудитися, -джуся, -дишся. науженный навуджений, науживать / иаудйть навуджувати, -ую, -уєш / навудити, -джу, -диш. наужинаться прост, навечерятися, наузнавйть / наузнйть разг. дізнаватися, -знаюся, -знаєшся / дізнатися и мног. по- дізнаватися. наука наука; естёственные ~ки природнйчі науки; общёственные ~ки суспільні науки, науковёд наукознавець, -вця. науковёдение наукознавство.


науковёдческий
453
на^чно-хуцбжественный
науковёдческий наукознавчий, науковйдность уст. псевдонауковість, -вості. науковйдный уст. псевдонауковий, наукоёмкий наукомісткйй. наукоёмкость наукомісткість, -кості, наукомётрия наукометрія. наукообразно нареч. наукоподібно, псевдонауково.
наукообразность, наукообразие, наукопо- дббность наукоподібність, -ності, псевдо- науковість, -вості. наукообразный, наукоподббный наукоподібний, псевдонауковий, н^уплиус зоол. наупліус.
Наурская {танец) сущ., ж. наурська, -ої. ніус археол. наус. наусник (повязка) навусник. наустйтель у ст. намовник, підмовник, наустйтельница уст. намовниця, підмовниця.
наустйть см. наущйть.
науськанный разг. нацькований, підцькова- ний; під’юджений, підтроюджений. Ср. науськивать.
науськиваемый нацьковуваний, підцькову- ваний, цькований; під’юджуваний. Ср. науськивать.
науськивание нацьковування, підцьковуван- ня; під’юджування. Ср. науськивать, науськивать / науськать разг. нацьковувати, -овую, -овуєш / нацькувати, -ую, -уєш, підцьковувати / підцькувати; {подстрекать
— 	ещё) під’юджувати, -ую, -уєш / під’юдити, -джу, -диш, разг. підтроюджувати / підтроюдити.
науськиваться нацьковуватися, -овуюся, -овуєшся, підцьковуватися; під’юджуватися, -уюся, -уєшся; підтроюджуватися. Ср. науськивать, науськивающийся см. науськиваемый, наутёк нареч., разг. навтіки, навтьоки, навтікача; и и. {и побежал) разг. і навтікача (навтіки, навтьоки, ходу, гайда); нустйться (брбситься) н. разг. кйнутися навтіки (навтьоки, навтікача); дременути, наутилоидёй зоол. наутилоїдей. наутйлус зоол. наутйлус. наутофбн мор. наутофон, наутро нареч. на другий день уранці; {завтра) завтра вранці (ранком). наутіЬженньїй напрасований, науті&живать / науті&жить напрасовувати, -бвую, -овуєш / напрасувати, -ую, -уєш.
наутіЬживаться напрасовуватися, -овується. научать / научйть (чему) навчати / навчйти и мног. понаучувати, -ую, -уєш и понавчати, реже научати / научйти, -учу, -учиш (чого, реже чому); ~йть уму-рйзуму навчйти (настановйти, навестй) на [добрий] розум, научаться прост., уст. / научйться (чему) навчатися / навчйтися и мног. понаучуватися, -уємося, -уєтеся и понавчатися, реже научатися / научйтися, -учуся, -учишся (чого, реже чому), научёние у с т. навчання, наученный навчений, научений; н. гбрьким бпьітом навчений гіркйм досвідом, научно нареч. науково, по-науковому; н.
обоснбванный науково обґрунтований, научно-атеистйческий наукбво-атеїстйчний. научно-вспомогйтельньїй науково-допоміж- нйй.
научно-исслёдовательский науково-дбслід- ний; н. институт науково-дослідний інститут.
научно-конструкторский науково-конструк- торський.
научно-координацибнньїй наукбво-коорди- наційний.
научно-материалистйческий науково-мате- ріалістйчний. на^чно-методйческий наукбво-методйчний. научно-организацибнньїй науково-організа- ційний.
научно-познавйтельньїй науково-пізнавальний.
научно-политйческий наукбво-політйчний. научно-популйрньїй науково-популярний, научно-практйческий наукбво-практйчний. научно-произвбдственный науково-вироб- нйчий; --HHoe обьединёние науково-вироб- нйче об’єднання, научно-просветйтельный науково-освітній, -ня, -нє.
научно-реставрацибнньїй науково-реставраційний.
научно-спортйвный наукбво-спортйвний. научность науковість, -вості. научно-теоретйческийнаукбво-теоретйчний. научно-технйческий наукбво-технічний; --кая револібция науково-технічна революція; н. нрогрёсс наукбво-технічний прогрес, научно-фантастйческий наукбво-фантастйч- ний.
на^чно-худбжественньїй наукбво-худбжній, -ня, -нє.


научно-экспериментйльный
454
нафталинсульфокислотй
научно-экспериментальный науково-експериментальний, научный науковий; ~ное обоснование наукове обґрунтування; ~ые раббты (труды) наукові праці; н. раббтник науковий праців- нйк.
наушник 1. см, наушники; 2. (шептун) разг. шептун, -а, шепотйнник; (наговорщик) разг. обмовник.
наушники мн. навушники, -ів; ~ик ед. навушник.
наушница шептуха, шептунка, шептійка, ше- потйнниця; обмовниця. Ср. наушник 2. наушничанье нашіптування, підшіптування; обмовляння; оббріхування. Ср. наушничать.
наушничать (на кого-что) разг. нашіптувати, -ую, -уєш, підшіптувати (кому на кого); (на- говаривать) обмовляти, разг. оббріхувати (кого).
наушнический обмовницький. Ср. наушник 2. наушничество нашіптування, підшіптування, нашепти, -ів (мн.); обмовляння, обмовлення. Ср. наушничать, наушный навушний.
наущйть / наустйть уст. намовляти / намовити, -влю, -виш и мног. понамовляти, підмовляти / підмовити и мног. попідмовляти, уст. наущати / наустйти, -ущу, -устйш.
наущёние уст. 1. (действие) намовляння, намовлення, підмовляння, підмовлення, уст. наущання, наущения; 2. (подговор) намова, підмова (ж), уст. наущения; по ~ию кого, чьему з намови (підмови) чиєї, кого, за намовою чиєю, кого; як намовив (підмовив) хто.
наущённый уст. намовлений, підмовлений, уст. наущений, нафабренный нафабрений, нафарбований, разг. підмальований, наф^бривание нафабрювання, нафарбовування, разг. підмальовування, нафабривать / нафабрить нафабрювати, -юю, -юєш / нафабрити, нафарбовувати, -бвую, -овуєш / нафарбувати, -ую, -уєш и мног. понафарбовувати, разг. підмальовувати, -льовую, -льовуєш / підмалювати, -юю, -юєш.
нафабриваться / нафабриться нафабрюватися, -ююся, -юєшся / нафабритися; нафарбовуватися, -овуюся, -овуєшся / нафарбуватися, -уюся, -уєшся и мног. понафарбову¬
ватися, разг. підмальовуватися, -льовуюся, -льовуєшся / підмалюватися, -ююся, -юєшся. нафабрикбванный нафабрикований, нафабриковать нафабрикувати, -ую, -уєш. нафантазйрованньїй нафантазований, нафантазйровать разг. нафантазувати, -ую, -уєш.
нафарширбванньїй нафаршований, нафарширований, начйнений [фаршем], диал. надіваний.
нафарширбвывать / нафаршировать нафар- шовувати, -бвую, -овуєш и нафаршировувати / нафаршувати, -ую, -уєш и нафарширувати, начиняти / начинйти (-чиню, -чйниш) [фаршем], диал. надівати, нафарширбвываться / нафаршировйться нафаршовуватися, -овується и нафаршировуватися / нафаршуватися, -ується и нафаршируватися, начинятися / начинйтися (-чйниться) [фаршем], нафарширбвьівающий 1. прич. якйй (що) нафаршовує и т. п.; см. нафарширбвывать; 2. прил. фаршувальний, фарширувальний, начиняльний, нафиксатуйренный нафіксатуарений, нафиксатуйривать / нафиксатуйрить нафіксатуарювати, -юю, -юєш / нафіксатуарити, нафиксатуйриваться / нафиксатуйриться разг. нафіксатуарюватися, -ююся, -юєшся / нафіксатуаритися, нафилосбфствоваться разг. нафілософствуватися, -уюся, -уєшся, нафілософуватися, -уюся, -уєшся. нафискалить разг. нашептати, -шепчу, -шёп- чеш, наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клё- плю, -клеплеш, наплескати, -плещу, -плё- щеш, набрехати, -брешу, -брешеш, нагов- орйти, -орю, -бриш. наформбванньїй спец, наформбваний. наформбвывать / наформовать техн. наформовувати, -бвую, -овуєш / наформувати, -ую, -уєш.
наформбвываться спец, наформбвуватися, -овується. нйфта уст. см. нефть, нафталан хим. нафталан, -у. нафталинный хим. нафталановий, нафталанолечёние мед. нафталанолікування. нафталйн нафталін, -у. нафталйнньїй нафталінний, нафталіновий, нафталйновый нафталіновий, нафталинсульфокислот^ хим. нафталінсуль- фокислота.


нафтён
455
нахлёбник
нафтён хим. нафтён, -у. нафтенйт хим. нафтенат, -у. нафтёновый хим. нафтеновий, нафтйд хим. нафтйд, -у. нафтизйн фарм. нафтизйн, -у. нафтйл хим. нафтйл, -у. нафтиламйн хим. нафтиламін, -у. нафтиламйновый хим. нафтиламіновий. нафтилён хим. нафтилён, -у. нафтйловый хим. нафтйловий. нафтион^т хим. нафтіонат, -у. нафтибновый хим. нафтібновий. нафтбл хим. нафтол, -у. нафтбловый хим. нафтоловий, нафтохинби хим. нафтохінон, -у. нафыркать разг. напйрхати, нафоркати. нафыркаться разг. напйрхатися, нафорка- тися.
нахйживать^ (отыскивать) м н о г о к р.,
п р о с т., у с т. [часто, разг. частенько; не раз] знаходити (находити), нахйживать^/7азг. 1. (покрывать расстояние; прокладывать дорогу) находжувати, -ую, -уеш; 2. (бить кого-л) бйти (б’ю, б’єш),/?азг. періщити, лупцювати, -юю, -юєш, лупйти, -плю, -пиш, гамселити, -лю, -лйш. нахйл нахаба, нахабник, разг. висікака; ~лом нареч. нахабно, нахілка нахаба, нахабниця, разг. висікака. нахалтурить разг. нахалтурити. нахйльничанье разг. нахабна поведінка, нахальничать разг. поводитися (-джуся, -дишся) нахабно,/?а5г. нахабувати, -ую, -уєш. нахально нареч. нахабно; вестй себі и. поводитися (-джуся, -дишся) нахабно, нахальность нахабність, -ності. нахальный нахабний; и. человёк нахабна людйна.
нахальство нахабство, ж. нахабність, -ності. нахйльствовать уст. см. нахйльничать. нахамйть прост, повестйся (-ведуся, -ве- дёшся) по-хамському (по-хамськи, як хам); {нагрубить) нагрубіянити, нагрубйти, -блю, -бйш.
нахйпанный прост, нахапаний; накрадений;
нагарбаний. Ср. нахапывать, нахйпывать / нахапать разг. нахапувати, -ую, -уєш / нахапати и мног., разг. понахапувати; (воровать) красти (краду, крадёш) / накрасти; (грабить) разг. гарбати / нагарбати и мног. понагарбувати, нахарйрьілін., ист. нахарари, -ів. нахарканный прост, нахарканий.
нахаркать прост, нахаркати, нахваленный нахвалений; вйхвалений, розхвалений. Ср. нахваливать, нахваливание разг. нахвалювання, нахваляння; вихвалювання, вихваляння, розхвалювання. Ср. нахваливать, нахваливать / нахвалйть разг. нахвалювати, -юю, -ЮЄШ / нахвалйти, -хвалю, -хвалиш; (расхваливать) вихваляти и вихвалювати / вйхвалити, -хвалю, -хвалиш, розхвалювати / розхвалйти. нахваливаться / нахвалйться 1. разг. нахвалюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / нахвалйтися, -хвалюся, -хвалишся; не ~йться кем не нахвалйтися ким; 2. несов., страд, нахвалюватися; вихвалятися, вихвалюватися, розхвалюватися; ср. нахваливать, нахвастать разг. нахвастати. нахвастаться разг. нахвастатися, нахвалйтися, -хвалюся, -хвалишся и мног. навихваля- тися.
нахватанный разг. нахапаний, нахватывать / нахватать разг. нахапувати, -ую, -уєш / нахапати и мног. понахапувати, нахватываться / нахвататься разг. нахапуватися, -уюся, -уєшся / нахапатися, нахворйться прост, нахворітися, наслабува- тися, -уюся, -уєшся. нахймовец нахімовець, -вця. нахймовский нахімовський; -кое учйлище нахімовське учйлище. нахитрйть прост, нахитрувати, -ую, -уєш;
намудрувати, нахичеванский нахічеванський, нахичеванцы мн. нахічеванці, -ів. нахлймливать / нахламйть прост, накидати / накйдати мотлоху (дрантя); (насари- вать) насмічувати, -ую, -уєш / насмітйти, -смічу, -смітиш и мног., разг. понасмічувати, нахлймостить сов., прост., уст. см. нахлй- мливать.
нахлебаться прост, нахлебтатися, -хлебчуся, -хлёбчешся, насьорбатися, нахлистатися, -хлищуся, -хлйщешся, груб, налигатися и мног. поналйгуватися, -уємося, -уєтеся; (напиться пьяным — ещё) насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся; (натерпеться) набратися (-беруся, -берёшся) горя (лйха, бідй), зазнати (сьорбнути) горя, нaтёpпiтиcя. нахлёбник 1. неодобр. нахлібник; (дармоед) презр. дармоїд; 2. (постоялец) уст. постоялець, -льця; (столовник) уст. столовнйк, -а.


нахлёбница
456
нахлбпывать'
нахлёбница 1. нахлібниця; дармоїдка; 2. по- стоялиця; столовнйця. Ср. нахлёбник 1—2. нахлёбничать уст. бути нахлібником, жйти (живу, живеш) нахлібником, уст. нахлібникувати, -ую, -уєш. нахлёбничество 1. нахлібництво; дармоїдство;
2. столування. Ср. нахлёбник 1—2. нахлёст см. нахлёстывание^ нахлеставшийся нахлйстаний, насмоктаний, надудлений, налйганий. Ср. нахлёстываться* 2.
нахлёстанный нахльостаний, настьобаний, нашмаганий. Ср. нахлёстывать^ нахлестать см. нахлёстывать^ нахлестаться см. нахлёстываться^ нахлёстка 1. {действие) зашморгування (с.), накидання зашморгу; ср. нахлёстывать^ 1;
2. 	{сделанная шнуром линия на бревне, доске и т. п.) строит, пруг (л^.), лінія; 3. {узел в основе) текст, вузлик (л/.); {петля) м. зашморг, -у; 4. {грядка в телеге) диал. полудрабок, -бка (л^.); {поперечная) крижівнйця; О в ~ку рыб. нахлистом. нахлёстнутый 1. зашморгнутий, накйнутий [зашморгом]; 2. навёдений, відбйтий [пругом]. Ср. нахлёстывать^ 1—2. нахлестнуть см. нахлёстывать^ нахлестнуться см. нахлёстываться^ нахлёстом нареч., рыб. нахлистом. нахлёстываемый* нахльостуваний, настьобуваний. Ср. нахлёстывать*, нахлёстываемый^ 1. зашморгуваний, накй- даний [зашморгом]; 2. строит, наводжу- ваний (відбйваний) [пругом]. Ср. нахлёстывать^ 1—2.
нахлёстывание* нахльостування, настьобування. Ср. нахлёстывать*, нахлёстывание^ 1. зашморгування, накидання зашморгу; 2. наведення (відбивання) [пруга]. Ср. нахлёстывать^ 1—2. нахлёстывать* / нахлестать {сильно хлестать, стегать) разг. нахльостувати, -ую, -уєш / нахльостати, разг. настьобувати / настьобати, сов. нашмагати; и. лбшадь нахльостувати коня, нахлёстывать^ / нахлестнуть 1. (что на кого- что — петлю, верёвку w w. «.) р а з г. зашморгувати, -ую, -уєш / зашморгнути (кого-що чим), накидати / накйнути зашморг (на кого- що); 2. {отбивать черту шнуром) строит. наводити (-джу, -диш) / навестй (-веду, -ведеш) пруг, відбивати / відбйти, -діб’ю, -ді- б’ёш [пруг] (на чому).
нахлёстываться* / нахлестаться 1. {хлестаться много, вдоволь) разг. нахльостуватися, -уюся, -уєшся / нахльостатися; ~йться вёником в бйне нахльостатися віником у лазні; 2. {напиваться пьяным) прост, нахлйстуватися / нахлистатися, -хлищуся, -хлйщешся, насмоктуватися / насмоктатися, -смокчуся, -смокчешся, сов. нахлебтатися, -хлебчуся, -хлёбчешся, надудлитися, насмйкатися, груб, налигатися и мног. поналигуватися, -уємося, -уєтеся; -йться в гостіх нахлистатися (насмоктатися и т. п.) в гостях; 3. несов., страд, нахльостуватися; настьобуватися, -ується; ср. нахлёстывать*, нахлёстываться V нахлестнуться 1. {о петле, верёвке W W. W.) р а з г. зашморгуватися, -уєть- ся / зашморгнутися; 2. відбиватися / від- бйтися, -діб’ється [пругом]; доск^ дулась на дошці відбйвся пруг; ср. нахлёстывать^ 2. нахлобученный насунений, насунутий. Ср.
нахлоб;^чивать 1. нахлобучиваемый насовуваний, насуваний.
Ср. нахлобучивать 1. нахлобучивать / нахлобучить 1. разг. насувати и насовувати, -овую, -овуєш / насунути и мног. понасувати и понасовувати; ~ить шйпку на гблову насунути шапку на голову; 2. (давать нахлобучку кому-л) разг. давати / дати (дам, дасй) прочухана (прочуханки, нагінки, натруски), нахлобучиваться / нахлобучиться разг. насуватися и насовуватися, -совується / насунутися и мног. понасуватися и понасовуватися.
нахлобучка разг. прочухан {м), прочуханка, нагінка, натруска; дать (задйть) ~ку разг. дати (завдати) прочуханки (прочухана, нагінки, натруски), нахлбпанньїй 1. налясканий; 2. наплёсканий, наляпаний. Ср. нахлбпьівать* 1—2. нахлбпаться разг. наплескатися, -плещуся, -плещешся.
нахлопотаться разг. наклопотатися, -очуся, -очешся.
нахлбпьівать* / нахлбпать разг. 1. {хлопая, причинять себе что-л. неприятное) на- ляскувати, -ую, -уєш / наляскати; 2. {бить шлепками; похлопывать) плескати, -плещу, -плёщеш / наплескати, ляскати / наляскати, разг. ляпати / наляпати; '-ать по плечу кого наплескати (наляпати) по плечу (плечі) кого и плечё кому.


нахлбпывать^
457
находйть^
нахлбпывать^ / нахлбпнуть п р о с т. 1. (крышку и т. п) пристукувати, -ую, -уєш / пристукнути; (накрывать) накривати / накрйти, -крйю, -крйєш; 2. (застигать кого-л. врасплох) спостигати / спостйгти, захоплювати, -юю, -ЮЄШ / захопйти; (застукать) сов.,разг. застукати, заскочити кого на чому. нахлбпываться / нахлбпнуться пристукуватися, -ується / пристукнутися; накриватися / накрйтися, -крйється. Ср. нахлб- пьівать^ 1.
нахлынуть 1. (хлынуть потоком, струёй) на- рйнути, налйнути, реже нахлйнути; вбл- НЫ ~ули на бёрег хвйлі нарйнули на бёрег;
2. (появиться во множестве: о мыслях, чувствах) нарйнути, налйнути; -ули воспоминания налйнули (нарйнули) спогади; ~улн чувства налйнули (нарйнули) почуття;
3. (появиться во множестве: о людях, животных и т. п) разг. насунути, налйнути, привалйти, натйснутися; толпй ~ула натовп насунув.
нахлыстанный п р о с т. см. нахлёстанный, нахлыстйть п р о с т. слі. нахлёстывать^ нйхлыстом см. нахлёстом, нахмуренно нареч. нахмурено; насуплено, насумрено.
нахмуренность нахмуреність, -ності; насупленість.
нахмуренный нахмурений; (насупленный — ещё) насуплений, насумрений; --нное лнцб насуплене (нахмурене) облйччя. нахмуривание нахмурювання; насуплювання, насумрювання. нахмуривать / нахмурить нахмурювати, -юю, -ЮЄШ / нахмурити; (насупливать — ещё) насуплювати, -юю, -юєш / насупити, -плю, -пиш и мног. понасуплювати, сов. посупити; ~ить брбви насупйти (посупити, похмурити, нахмарити, нахмурити) брови, нахмуриваться / нахмуриться нахмурюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / нахмуритися и мног. понахмурюватися, сов. похмуритися, разг. охмурніти, диал. охмуритися; (помрачнеть^ сов. спохмурніти, спохмурнішати; (насупливаться — ещё) насуплюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / насупитися, -плюся, -пишся и мног. понасуплюватися, сов. посупитися, насум- ритися,/7<ззг. насупонитися, нахмурившийся см. нахмуренный, нахныкаться разг. нарюмсатися, нарюматися, напхйкатися.
нахбд (набег) уст. набіг, -у, напад, -у, наскок, -У-
находйть^ / найтй 1. знаходити, -джу, -диш / знайтй, -йду, -йдеш и мног. познаходити, находити / найтй и мног. понаходити, реже віднаходити / віднайтй; (отыскивать — ещё) відшукувати, -ую, -уєш / відшукати и мног. повідшукувати; (обнаруживать — ещё) надйбувати / надйбати; (открывать — ещё) відкривати / відкрйти, -крйю, -крйєш и мног. повідкривати; (изобретать — ещё) винаходити / вйнайти, -йду, -йдеш; (заставать — обычно) заставати, -стаю, -стаєш / застати, -стану, -станеш и мног. позаставати; (подыскивать — ещё) разг. нашукувати, -ую, -уєш / нашукати; (при обыске — ещё) разг. витрушувати / вйтрусити, -трушу, -трусиш; днём с огнём не ~тй і в світі [білому] не знайтй; удень з каганцем не відшукати, зі свічкою в руках не знайтй; ~тй себ^і перен. знайтй себе; н. [для себзі] выход [из положё- ния] знаходити [для себе] вйхід [зі становища], давати [собі] раду; н. лазёйку перен. викручуватися, -уюся, -уєшся; знаходити вйхід; н. ббщий язык с кем знаходити спільну мову з ким; н. управу на кого разг. знаходити управу на кого; нашёл чем хвастаться знайшов (найшов) чим хвалйтися (хвастати, хвастатися, похвалятися); не н. вкуса в чём не добирати (не знаходити) смаку в чому; не н. себё мёста не знаходити собі місця; 2. (приходить к заключению) бачити / побачити, реже знаходити / знайтй; (усматривать — ещё) вбачати / вбачити;
3. 	(что каким — считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш / вйзнати (що яким и за яко), реже знаходити / знайтй (що яким); (полагать — ещё) несов. вважати (що за яке и яким); врач нашёл егб здорбвым лікар вйзнав його здоровим; как вы егб ~хбдите? (какого мнения) якої ви думки (що ви думаєте) про нього?; н. возмбжньїм вважати за можлйве (можлйвим), визнавати можлйвим (за можлйве).
находйть^ / найтй 1. (наталкиваться на кого-, что-л) натрапляти / натрапити, -плю, -пиш, находити, -джу, -диш / найтй, -йду, -йдеш, разг. надибати и реже надйбувати, -ую, -уєш / надйбати; ~йтй на пень натрапити на пеньок; 2. (надвигаясь, закрывать собою что-л) насуватися и насовуватися, -овуюся, -овуєшся / насунутися, находити / найтй; (приближаться — ещё) надходити / надійтй;


находйть^
458
нахбженный
туча нашлй на сблнце хмара насунулася (насунула, найшла) на сонце; 3. (на кого — охватывать, овладевать: о настроении, чувстве) разг. находити / найтй (на кого), нападати / напасти, -падё (на кого, кого), реже опадати / опасти (кого); блажь (дурь) нашлй на кого разг. дур найшов на кого (напав кого, на кого); дурощі напали (найшлй) на кого, у дур зайшов хто; нашлй тоскй найшла (напала, опала) нудьга; 4. (собираться в каком-л. количестве) разг. находити / найтй и мног. понаходити; (преим. о людях, животных — ещё) сов., разг. насходитися, -ться, понасходитися {мног), настягатися; нашлб мнбго гостёй найшло (понаходило; насходилося, понасходилося) багато гостёй.
находйть^ сов. 1. {покрыть расстояние; проложить дорогу) находйти, -ходжу, -ходиш; {походить много, вдоволь — ещё) разг. попоходйти; н. за день двадцать киломё- тров находйти за день двадцять к1ломётр1в;
2. 	{повредить себе что-л. ходьбой) прост. находйти; н. аппетйт находйти апетйт.
находйться* / найтйсь 1. знаходитися, -джуся, -дишся / знайтйся, -йдуся, -йдешся и мног. познаходитися, находитися / найтйся и мног. понаходитися; {выявляться вновь — ещё) віднаходитися / віднайтйся, сов., разг. вйрискатися; {отыскиваться — ещё) відшукуватися, -ується / відшукатися; {обнаруживаться) несов. надйбуватися; {случаться — ещё) траплятися / трапитися, -плюся, -пиш- ся; какбй нашёлся! якйй знайшовся (вйбрався, реже вйрискався)!; 2. {перен.: не теряться) знаходити (-джу, -диш) / знайтй (-йду, -йдеш) собі раду; давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) собі раду, добирати / добрати и дібрати (доберу, доберёш) розуму, не розгублюватися, -ююся, -юєшся / не розгу- бйтися, -гублюся, -губишся, сов., диал. прибрати; не нашёлся, что отвётнть не знайшов (не добрав розуму, не дібрав розуму, не зміркував), що відповістй; не спромігся (не здобувся) на відповідь; 3. (бы/wb) несов. бути (буду, будеш), сов. пробути; {пребывать) перебувати, разг. пробувати; {вращаться среди кого-л.) разг. повертатися, реже обертатися; {иметь определённое географическое положение) лежати, розміщуватися и розміщатися; {помещаться) містйтися (міщуся, містишся), розміщуватися и розміщатися, розташовуватися, -овуюся, -овуєшся;
{лежать) лежати; {стоять) стояти; квар- тйра ~х6днтся вниз^ квартйра міститься (розміщена) внизу; н. в вёденнн кого-чего підпорядковуватися кому-чому; н. в оппо- зйцин бути в опозйції; н. в отьёзде бути у від’їзді; н. в [пблной] завйснмостн от кого бути цілком залёжним від кого; н. в про- тнворёчин с чем суперёчити чому; н. в услужённн наймитувати, -ую, -уєш, бути слугою, слугувати, -ую, -уєш, служйти; и. за гранйцей перебувати за кордоном; н. под впечатлённем чего бути під враженням чого; н. у влйсти бути при владі; при нём -йлась собйка коло (біля) нього (з ним) був собака; Цейлбн ^хбднтся вблнзй Индостана Цейлон лежйть поблизу (блйзько) Індостану; 4. {в составном сказ. — оказаться) сов., уст. вйявитися, -влюся, -вишся; {быть) бути; 5. несов., страд, знаходитися, находитися; віднаходитися; відкриватися; винаходитися; витрушуватися, -ується; ср. нахо- дйть* 1.
находйться^ сов., разг. находйтися, -ходжуся, -хбдишся; {много, вдоволь — ещё) усилит., разг. попоходйти, -ходжу, -ходиш; {устать
— 	ещё) разг. підтоптатися, -топчуся, -топ- чешся, підтупатися; н. по гброду находйтися містом (по місту), нахбдка знахідка, нахідка; бюрб ~док бюро знахідок.
нахбдочка уменьш.-ласк. знахідочка. нахбдчнво нареч. мётко, спрйтно; винахідливо; дотёпно. Ср. нахбдчнвый. нахбдчнвость мёткicть, -кості, спрйтність, -ності; винахідливість, -вості; дотёпн1сть. Ср. нахбдчнвый. нахбдчнвый меткйй, спрйтний; {изобретательный) винахідливий; {остроумный) дотёпний. нахбдчнк уст. знахідник. нахбдчнца знахідниця. находящийся 1. прич. розташований, розміщений; якйй (що) лежйть и т. п.; см. находйться* 1, 3; н. в оппозйцнн якйй перебуває в опозйції; 2. прил. присутній, наявний.
нахождённе 1. {действие) знаходження, знайдення, находження; віднаходження; відкривання, відкриття; винаходження; ср. нахо- дйть* 1; 2. {состояние) перебування, пробування; розміщення; розташування; ср. на- ходйться* 3. нахбженный разг. находжений.


нахозяйничать
459
нацарапанный
нахозяйничать, прост. нахозЯйствовать
разг. нагосподарювати, -юю, -юєш, нахазяйнувати, -ую, -уєш, нахазяювати, -юю, -юєш; (распоряжаясь — ещё) разг. напорядкувати, -ую, -уєш; н. без родйтелей дбма нагосподарювати без батьків удома (дома), нахозяйничаться, прост. нахозЯйствоваться разг. нагосподарюватися, -ююся, -юєшся, нахазяйнуватися, -уюся, -уєшся, нахазяю- ватися, -ююся, -юєшся; напорядкув^тися, -уюся, -уєшся. Ср. нахозяйничать, нахолйживание разг. нахолоджування. нахолйживать / нахолодйть {делать холодным) разг. нахолоджувати, -ую, -уєш / нахолодйти, -оджу, -бдиш, реже настуджувати / настудйти, -студжу, -студиш; (охлаждать) охолоджувати / охолодйти, реже остуджувати / остудйти; -йть кбмнату нахолодйти кімнату; ~йть молокб охолодйти молоко.
нахолаживаться / нахолодйться {подвергаться охлаждению) разг. нахолоджуватися, -усться / нахолодйтися, -бдиться, реже настуджуватися / настудйтися, -студиться, нахбливать / нахблить разг. випёщувати, -ую, -уєш / вйпестити (-пещу, -пестиш), викб- хувати, -ую, -уєш / вйкохати. нахолодйть, нахолодёть {охладиться, остыть) прост, вйхолодитися, -иться, вйстудитися, нахолбнути, вйхолонути. нахолодиться разг. намерзнутися, намёрзтися, -знуся, -знешся и мног. понамерзатися; и. в дорбге намёрзнутися (намёрзтися) в дорбзі. нахоложённый разг. нахолбджений, реже настуджений; охолбджений, реже остуджений. Ср. нахолаживать, нахомутйть груб, напсувати, -псую, -псуєш, наплутати.
нахбхленный, нахбхлившийся настовбурчений, настобурчений; наїжений, наїжачений; н. воробёй настовбурчений горобёць; н. пйрень настовбурчений хлопець. Ср. на- хбхливать.
нахбхливать / нахбхлить {о птицах: взъерошивать перья) настовбурчувати, -ує / настовбурчити и мног. понастовбурчувати, реже настобурчувати / настобурчити и мног. понастобурчувати; наїжувати / наїжити, наїжачувати / наїжачити; нонугйй ~ил пё- рья папуга настовбурчив пір’я, нахбхливаться / нахбхлиться 1. {о птицах: ёжиться, взъерошивая перья) настовбур¬
чувати (-ує) / настовбурчити пір’я и мног. понастовбурчувати пір’я, настовбурчуватися, -ується / настовбурчитися и мног. понастовбурчуватися, реже настобурчувати / настобурчити пір’я и мног. понастобурчувати пір’я, настобурчуватися / настобурчи- тися и мног. понастобурчуватися; наїжуватися / наїжитися, наїжачуватися / наїжачитися; курица ~илась курка настовбурчила пір’я; 2. {перен.: нахмуриваться) разг. настовбурчуватися, -уюся, -уєшся / настовбурчитися и мног. понастовбурчуватися, реже настобурчуватися / настобурчитися и мног. понастобурчуватися. нахбхливающийся 1. прич. якйй (що) настовбурчується и т. п.; CM. нахбхливаться 1—^2; 2. прил. настовбурчуваний, насто- бурчуваний. нахохотаться (над кем-чем) разг. нареготатися, -очуся, -бчешся, нареготітися, -очуся, -отйшся (з кого-чого). нахрймьівать прост, накульгувати, -ую, -уєш, припадати (налягати) на ногу, нахрйп прост, нахрап, -у; {дерзость, наглості^ с. нахабство; нахабність, -ності {ж\ зухвальство, зухвалість, -лості. нахранёться разг. нахроптйся, нахропітися, -плюся, -пёшся. нахраписто нареч., прост, нахраписто; {дерзко, нагло) нахабно, зухвало; {бесцеремонно) безцеремонно. нахрЯпистость прост, нахрапистість, -тості; {дерзость, наглость) нахабність, -ності, зухвалість, -лості; {бесцеремонность) безцеремонність, -нності. нахрЯпистьій прост, нахрапистий; {дерзкий, наглый) нахабний, зухвалий; {бесцеремонный) безцеремонний; н. посетйтель нахабний (зухвалий) відвідувач. нахрЯпник {в упряжи лошади) нахрапник. нахрЯпом нареч., прост, нахрапом; {дерзко, нагло) нахабно, зухвало; {бесцеремонно) безцеремонно. нЯхский нахський; ~ие языкй нахські мови. нЯхско-дагестЯнский нахсько-дагестанський;
~ие ЯЗЫКЙ нахсько-дагестанські мови. нахулигЯнить и нахулигЯнничать разг. набешкетувати, -ую, -уєш, нахуліганити. нахур зоол. нахур. нЯхчо нескл., м. и ж., этнол. нахчо. нацарЯпанный надряпаний, нашкрябаний. Ср. нацарЯпьівать 1—1.


нацарапываемый
460
национализйроваться
нацарапываемый надряпуваний, нашкрябуваний. Ср. нацарапывать 1—2. нацарапывать / нацарапать 1. {делать царапины на чем-л.) надряпувати, -ую, -уєш / надряпати и мног. понадряпувати, нашкрябувати / нашкрябати и мног. понашкрябува- ти; 2. (перен.: писать неразборчиво) разг. надряпувати / надряпати, нашкрябувати / нашкрябати; н. пнсьмб надряпати (нашкрябати) листа, нацарапываться надряпуватися, -ується, нашкрябуватися. Ср. нацарапывать І—2. нацёженный націджений; уціджений; наточений; уточений. Ср. нацёжнвать. нацёжнваемый націджуваний; наточуваний;
уточуваний. Ср. нацёжнвать. нацёжнванне націджування; наточування, нацёжнвать / нацедйть націджувати, -ую, -уєш / націдйти, -ціджу, -цідиш и мног. понаціджувати; (некоторое количество — ещё) сов. уцідйти; {из крана и т. п. — ещё) наточувати / наточйти, -точу, -точиш и мног. понаточувати; {некоторое количество — ещё) уточувати / уточйти; ~йть мёда (мёду) уточйти мёду; ~йть молокй націдйти молока.
нацёжнваться / нацедйться націджуватися, -ується / націдйтися, -цідиться; наточуватися / наточйтися, -точиться. Ср. нацёжнвать. нацёленно нареч. націлено, нацёленность націленість, -ності. нацёленный націлений, прицілений, нарихтований, спрямований, наставлений. Ср. нацё- лнвать.
нацёлнваемый націлюваний, прицілюваний, нарихтовуваний, спрямовуваний, наставлю- ваний. Ср. нацёлнвать. нацёлнванне націлювання, націляння, разг.
нарихтовування. Ср. нацёлнвать. нацёлнвать / нацёлнть націлювати, -юю, -юєш и націляти, -яю, -яєш / націлити, прицілювати и приціляти / прицілити, разг. нарихтовувати, -бвую, -овуєш / нарихтувати, -ую, -уєш, налучати / налучйти, -лучу, -лу- чиш, спрямовувати / спрямувати, наставляти / наставити, -влю, -виш. нацёлнваться / нацёлнться націлюватися, -ююся, -юєшся и націлятися, -яюся, -яєшся / націлитися, прицілюватися и прицілятися / прицілитися, сов. нарихтуватися, -ується, разг. примірятися и примірюватися / примірятися и приміритися; {приготавливаться что-л. делать) налаштовуватися, -овуюся.
-овуєшся / налаштуватися, -уюся, -уєшся, намірятися / наміритися, замірятися / заміритися, несов. мати намір. Ср. нацёлнвать. нацёлнвающнй 1. прич. якйй (що) націлює и т. п.; CM. нацёлнвать; 2. прил. націлю- вальний.
нацёлнвающнйся см. нацёлнваемый. нйцело нареч., разг. цілком, повністю; {без остатка) без остачі, до рёшти. нацелбванный націлований. нацеловать разг. націлувати, -ую, -уєш. нацеловаться націлуватися, -уюся, -уєшся. наценённый ком. націнений, нацённвать / наценйть ком. націнювати, -юю, -юєш / націнйти, -ціню, -ціниш, нацённваться ком. націнюватися, -юється. нацёнка ком. 1. {действие) націнювання; 2. (о сумме) націнка; товйр с -кой націнений товар.
нацёнка спец, начіплювання, начеплення (с.). нацёпленный начеплений; почеплений. Ср.
нацеплйть. нацеплйть / наценйть начіплювати, -юю, -юєш / начепйти, -чеплю, -чепиш и начіпляти и мног. поначіплювати и поначіпляти; {прикрепляя — ещё) сов. почепйти и мног. почіпляти; -йть значбк почепйти значок, нацеплйться / нацепйться начіплюватися, -юється / начепйтися, -чёпиться и начіплятися и мног. поначіплюватися и поначіплятися, сов. почепйтися и мног. почіплятися; {в каком-л. количестве) сов., разг. начіплятися и мног. поначіплюватися и почіплятися и поначіплятися. Ср. нацеплйть. нйцн нескл., мн., политол. наці, нацйзм нацйзм, -у; борьбй с ~мом боротьба з нацйзмом. нацнонйл разг. націонал, нацнонйл-демокрйт націонал-демократ, нацнонйл-демократйческнй націонал-демо- кратйчний; ~кая нйртня націонал-демокра- тйчна партія, нацноналнзйцня націоналізація; н. промыш- ленностн націоналізація промисловості, нацноналнзйрованный, нацнонализбван- НЫЙ націоналізований; ~нное предприятие націоналізоване підприємство, нацноналнзйровать, нацноналнзовйть несов. и сов. націоналізувати, -ую, -уєш; н. срёдства пронзвбдства націоналізувати засоби виробнйцтва. нацноналнзйроваться, нацноналнзовйться несов. и сов. націоналізуватися, -ується.


националйзм
461
начільник
националйзм націоналізм, -у; позйции ~ма
позйції націоналізму; полйтика ~ма політика націоналізму, националйст націоналіст, уст,, разг. націонал; радикальный н. радикальний націоналіст.
националистйчески нареч. націоналістйчно. нациоиалистйческий націоналістйчний; ~ие ВЗГЛЙДЫ націоналістйчні погляди, националистйчиость націоналістйчність, -ності.
националистйчньїй націоналістйчний. националйстка націоналістка, уст. націоналка.
националйстский націоналістський; ~ие идёи націоналістські ідеї, национйлка разг. націоналка, национ^л-либер^л націонал-ліберал, национйл-либер^льньїй націонал-лібераль- ний.
национйл-реформйзм политол. націонал-реформізм, -у. национйл-социалйзм націонал-соціалізм, -у. национйл-социалйст націонал-соціаліст, национйл-социалйстский націонал-соціа- лістський.
национйл-уклонйст націонал-ухйльник. национ^л-уклонйстский націонал-ухйль- ницький.
национйл-фашйзм націонал-фашйзм, -у. национйл-фашйст націонйл-фашйст. национально-государственный національно- державний.
национ^льио-демократйческий національно- демократйчний. национ^льно-освободйтельньїй національно- визвольний, национйльно-патриотйческий національно- патріотйчний; -кое движёние національно- патріотйчний рух. национальность національність, -ності; русский (украйиец) по ~ти росіянин (українець) за національністю (родом, з походження).
нациоийльноэкоиомический національно- економічний, национальный національний; ~ная гвардия національна гвардія; ~ное меиьшииствб національна меншйна (меншість); ~ное собрание національні збори; ~ьіе разлйчия національні відмінності; н. вопрбс національне питання; н. гнёт національне гноблення, національний гніт.
нацйст нацйст. нацйстка нацйстка.
нацйстский нацйстський; -кая организация нацйстська організація, ийция нація; равноправие ~ий рівноправність (рівноправ’я) націй, нацмён разг. нацмён. Ср. нацмеиьшииствб. иацмёика разг. нацменка. Ср. иацмеиьшин- ствб.
нацмёиовский разг. нацменівський. Ср. иац- меньшииствб. нацмеиьшииствб (национальное меньшинство) разг. нацменшйна (національна меншйна).
иачадйть начадити, -джу, -дйш. иачйлить прост., уст. 1. см. начальствовать; 2. (что к чему) прив’язати, -в’яжу, -в’яжеш и мног. поприв’язувати, -ую, -уєш (що до чого), начало 1. початок, -тку, реже почйн, -у (м.), починання; брать своё и. брати свій початок (почйн); починатися; в ~ле гбда на початку року; в ~ле пятого [чйса] на початку п’ятої [годйни]; дйть и. чему дати початок (почйн) чому, започаткувати (-ую, -уєш) що, [роз]по- чати що; и. улицы початок вулиці; от (с) '-ла до коицй від (з) початку до кінця (до останку); (из конца в конец) від (з) краю до краю, з кінця в кінець; 2. {первоисточник, основа) основа, засада; (причина) причина, початок, першопочаток; жйзнеиное н. життєва (життьова) основа; организующее и. організаційна основа; сдёрживающее н. стрйму- вальна основа; 3. ~ла (первые сведения, знания) мн. початки, -ів; (глубинные корни) джерела, -ёл; (элементы) елементи, -ів; (основные положения) основи, -6в, засади, -ад; (принципы) прйнципи, -ів; ~ла математики початки (елемёнти, основи и т. п.) математики; 4. ~ла (способы, методы осуществления чего-л.) мн. засади, основи; на демократйческих ~лах на демократйчних засадах (основах); 5. (научный закон, правило) уст. прйнцип, -у; 6. (о начальнике, главе) ед., уст. начальник; быть под ~ом чьим, у кого уст. бути (перебувати) під керівнйцтвом чиїм, кого (під рукою чиєю); бути під зверхністю чиєю; раббтать (служйть и т. п.) под --ом чьим, кого працювати (служйти и т. п.) під керівнйцтвом чиїм (під орудою чиєю). начальник начальник, керівнйк, -а, уст. звёрхник; прямбй н. бeзпocepёднiй начальник.


начальников
462
начертание
начальников разг. начальників, -кова, -кове. начальница начальниця, начальничек прен. начальничок, -чка. начальнически нареч. по-начальницькому, по-начальницьки. начальнический начальницький; и. тон начальницький тон. начйльничество>^с/?г. начальництво, начальничий разг., уст. начальницький, начальный 1. {являющийся началом чего-ни- будь) початковий; {первый) пёрший; ~ная стадия початкова стадія; н. перйод початковий період; 2. {первоначальный, низкий) початковий; ~ная шкбла початкова школа; ~ное образование початкова освіта; -'ые буквы початкові літери (букви); 3. {элементарный, простейший) початковий; ~ые знания початкові знання; 4. {являющийся начальником) прост., уст. начальний; сущ., разг. старшйй, -ого; ~ые ліЬдн начальні люди.
начальственно нареч. по-начальницькому. начальственность начальництво, начальственный начальницький, начальство начальство; под ~ом під орудою, під (за) проводом; {под руководством) під керівнйцтвом; по ~ву доносйть (посылйть и т. п) доповідати {сообщать: повідомляти; посилати и т. п.) начальству, начальствование начальникування; старшинування, старшування; керування. Ср. начальствовать, начальствовать (над кем-чем, уст. кем-чем) бути начальником (звёрхником), разг. начальникувати, -ую, -уєш, верховодити, -джу, -ДИШ (над ким-чим); {быть старшим) старшинувати, -ую, -уєш, старшувати (над ким-чим); {руководить^ керувати (ким-чим). начальствующий 1. прич. якйй (що) є начальником (начальникує) и т. п.; см. начальствовать; 2. прил. начальницький, звёрхницький, командний; --не лйца начальництво; н. состав йрмии воен. начальницький (командний) склад армії; 3. сущ. начальник, звёрхник, керівнйк, -а, м. и ж. верховода.
начйрт (начальник артиллёрии) воен., разг.
начарт (начальник apтилёpiї). начатие уст. початок, -тку {м). начйток 1. уст. початок, -тку; 2. -тки {начальные сведения) мн. початки, -ів; ~тки науки початки науки, начаточный початковий.
начатый початий, розпочатий,зачатий и розчатий. начать см. начинать, начаться см. начинаться, начдйв (начальник дивйзии) воен., разг.
начдйв (начальник дивізії), начеканенный накарбований, начекйнивание накарбовування, начеканивать / начеканить накарбовувати, -овую, -овуєш / накарбувати, -ую, -уєш; -ить монёт накарбувати монёт. начеканиваться накарбовуватися, -овується. начекйнка накарбування (с.). начеку нареч. {наготове) напоготові; {насто роже) насторожі; быть и. бути напоготові (насторожі); {смотреть в оба) пильнувати, -ую, -уєш, диал. пильнуватися, -уюся, -уєшся начередйть диал. напустувати, -ую, -уєш, навитворяти. начёрканный разг. начёрканий. начёркивание разг. начёркування. начёркивать / начеркйть и начёркать
1. 	{быстро, небрежно писать) разг. начеркувати, -ую, -уєш / начеркати; ~іть запйску начеркати запйску; 2. {чёркая, проводить много линий) начёркувати / начеркати; ~чёркать в тетради начеркати в зошиті, начёркиваться разг. начёркуватися, -ується. начернёние начорнювання, начорнення. начернённый начорнений, начерно нареч. начорно; написать н. написати начорно.
начернйть / начерийть начорнювати, -юю, -ЮЄШ / начорнйти; ~йть брбви начорийти брови.
начернйться начорнюватися, -юється. начёрпанный начёрпаний; набраний. Ср. на- чёрпывать. начёрпаться разг. начерпатися, начёрпываемый, начёрпывающий начёрпу- ваний; набйраний. начёрпывать / начёрпать и разг. начерпать начёрпувати, -ую, -уєш / начерпати; {набирать — ещё) набирати / набрати, -беру, -берёш и мног. понабирати; ~чёрпать воды начерпати водй; -чёрпать в ботйнки воды набрати в черевйки водй. начёрпываться начёрпуватися, -ується;
набиратися. Ср. начёрпывать. начертание 1. {действие) написання; накреслення; ср. начертить; 2. {очертание, внешняя форма) начертания, написання; н. букв напйсання літер (букв); 3. {научное от-


начёртанный
463
начинать
сание, руководство) уст. нарис, -у (м)\ {набросок) начерк, -у; н. геомётрии нарис геометрії; 4. (предначертание) накреслення, начёртанный напйсаний и мног. понапйсу- ваний; накреслений. Ср. начертить, начертательный нариснйй; ~ная геомётрия мат. нарисна геометрія, начертить {написать) книжн., уст. написати, -пишу, -пйшеш и мног. понапйсувати, -ую, -уєш; {наметить — ещё) накреслити; н. план дёйствнй накреслити план дій. начертаться {запечатлеться в памяти) высок, відбйтися, закарбуватися, -ується; запам’ятатися, начёрченный 1. накреслений; 2. напйсаний, понапйсуваний. Ср. начёрчнвать 1—2. начёрчнвание накреслювання, начёрчнвать / начертйть 1. накреслювати, -юю, -юєш / накрёслити; ~йть план накрё- слити план; 2. {написать, начертать) сов., уст. написати, -пишу, -пйшеш и мног. понапйсувати, -ую, -уєш. начёрчнваться накреслюватися, -юється. начёс 1. {действие) начісування {с.); начухування, нашкрябування; ср. начёсывать;
2. 	{в причёске; на ткани и т. п.) начіс; бріЬкн с -сом штанй з начісом; причёска с -сом зачіска з начісом. начёсанный начесаний; начуханий, нашкрябаний. Ср. начёсывать, начесаться прост, начесатися, -чешуся, -че- шешся; начухатися, нашкрябатися. Ср. начёсывать, начёсный текст, начіснйй. начёсть CM. начислять, начёсться см. начйтыватьсяЧ начёсывание начісування; начухування, нашкрябування. Ср. начёсывать, начёсывать / начесать начісувати, -ую, -уєш / начесати, -чешу, -чешеш; {повреждать кожу чесанием — ещё) начухувати / начухати, разг. нашкрябувати / нашкрябати; --^ть руку до кровй начухати руку до крові; н. в6- лосы начісувати волосся, начёсываться начісуватися, -ується; начухуватися, разг. нашкрябуватися. Ср. начёсывать.
начёт бухг. нарахування, нараховання {с.); дё- лать н. на кого робйти нарахування (нарахо- вання) на кого. начетверо нареч. начетверо, начётец уменьш.-ласк., бухг. нарахуваннячко (с.).
начётисто {убыточно) нареч., разг. утратно, збитково; {невыгодно) невйгідно. начётистый {убыточный) разг. утратний, збитковий; {невыгодный) невйгідний. начётникуст. см. начётчик, начётница у ст. см. начётчица, начётнически нареч. по-нач6тницькому, по- начбтницьки. начётнический начотницький, начётничество начотництво, начётный бухг. нарахувальний. начётчик начотчик, начйтанець, -нця. начётчица начотчиця, начйтанка. нйчи мн., ист., этнол. начі, -ів. начйн ф о л ь к л. почйн, -у,реже зачйн, -у; {начало) початок, -тку. начинание 1. {действие) уст. починання, же зачинання; 2. {начатое дело) починання, зачинання; {почин — ещё) м. почйн, -у; {мероприятие — ещё) м. захід, -ходу; благбе и. добрий почйн, добре починання, начинйтель починальник; {зачинатель) зачинатель, уст. починатель, ирон. починайло. начинйтельннца починальниця; зачинателька, починателька, починайло. Ср. начинй- тель.
начинательный лингв, починальний, начинать / начйть починати / почати, розпочинати / розпочати, класти (кладу, кладеш) / покласти початок, реже зачинати / зачати, диал. розчинати / розчати (розічну, розіч- неш); {как вспомогательный глагол — ещё) ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш); {приниматься, браться — ещё) заходитися, -джуся, -дишся и заходжуватися, -уюся, -уєшся / заходйтися, -ходжуся, -хбдишся, сов., разг. узяти (візьму, візьмеш); {приступить — ещё) сов., разг. пітй (піду, підеш); как -чнёт читать! як почнё (розпочнё, стане, заходиться, разг. зачнё, не почне, не розпочне, не стане, не заходиться) читати!; ~чйть с тогб, что... почати з того, що...; н. переговбрьі починати (розпочинати) перемови (переговори); н. речь привётствием (с нривётствия) починати (розпочинати) промову привітанням (з привітання); н. с азбв разг. починати з азів; н. с (от) Адйма починати від Адама (батькового батька); н. стройтельство починати (розпочинати; зачинати) будівнйцтво, заходитися (заходжуватися) коло будівнйцтва; опііть -чал своё знову завів своєї; О не подумавши, ничегб


начинаться
464
нечисто
не начинай перш (пёрше) подумай (думай), а потім робй.
начинаться / начаться починатися / початися, -чисться, реже зачинатися / зачатися; (пре- им. во времени — ещё) розпочинатися / розпочатися; {возникать — о дожде, ветре, буре и т. п. — ещё) зриватися / зірватися, схоплюватися, -юється / схопйтися, -иться; {пойти) сов. пітй (піде); и -алйсь катавйсия і пішло, і покотилося (і закрутйлося); '-йлся пост почався {реже зайшов) піст; О не нйми ~л6сь, не н^ми и окбнчится не від нас повелося — не з нами й минёться; не від нас стало, не нами й скінчиться, начинающий 1. прич. якйй (що) починає и т. п.; CM. начинать; 2. сущ. початківець, -вця; ж. початківка, начинающийся 1. прич. якйй (що) починається и т.п.\ см. начиниться; 2. прил. новий, начиння 1. дееприч. починаючи, розпочинаючи,зачинаючи; 2. (с кого-чего, от ко- го-чего) предл., с род. п. починаючи (з кого- чого); н. с ітого врёмени починаючи з цього часу, з цього часу почавши; н. с ^того мёста починаючи від цього місця, від цього місця почавши, начинёние начйнення.
начйненньїй 1. налагоджений; налатаний; 2. заструганий, загострений, заточений. Ср. начйнивать 1—2. начинённый 1. начйнений; 2. начйнений, набйтий. Ср. начинать 1—2. начйнивание 1. налагоджування; налатуван- ня; 2. застругування, загострювання, заточування. Ср. начйнивать 1—2. начйнивать / начинйть 1. налагоджувати, -ую, -уєш / налагодити, -джу, -диш; {накладывая заплаты — обычно) налатувати / налатати и мног. поналатувати; ~йть носкбв налатати шкарпёток; 2. (делать острым конец чего-л.) застругувати, -ую, -уєш / застругати, -ужу, -ужеш и -угаю, -угаєш, загострювати, -юю, -юєш / загострйти, -гострю, -гостриш, заточувати, -ую, -уєш / заточйти, -точу, -точиш; ~йть карандашёй загострйти (заточйти) олівці, начинйть^ см. начиніїть. начинйть^ см. начйнивать. начйнка 1. {действие) начйнювання, начйнення (с.); ср. начиніїть; 2. {о содержимом) начинка; пирогй с -кой пирогй з начинкою, начйночньїй і. начинковий; 2. {служащий для начинки) начиняльний.
начйнщик^ уст. см. зачйнщик. нтітщт} спец, начиняльник, начйнщица* уст. см. зачйнщица. начйнщица^ спец, начиняльниця, начинаемый начйнюваний. начинйть / начинйть 1. {заполнять внутренность чего-л. начинкой) начиняти и начинювати, -юю, -юєш / начинйти, -чиню, -чйниш и мног. поначиняти и поначйнювати; н. нирожкй капустой начиняти пиріжки капустою; 2. {о знаниях и т. п.: снабжать в изобилии) начиняти и начйнювати / начинйти, разг. набивати / набйти, -б’ю, -б’єш, напихати / напхати; -'йть гблову сплётнями начинйти (набйти, напхати) гблову плітками.
начиніться начинятися, начинающий 1. прич. якйй (що) начиняє и т. п.; см. начинйть 1—2; 2. прил. начиняльний.
начинающийся якйй (що) начиняється, начйрканный разг. начйрканий. начйркать разг. начйркати. начислёние бухг. 1. {действие) нарахування, налічення, {неоконч. — ещё) нараховування, налічування; путём ~ия нараховуючи, нарахувавши, шляхом (чёрез) нарахування; 2. {начисленная сумма) нарахування, нара- ховання; '^ия на зарплату нарахування на зарплату (зарплатню), начйсленный бухг. нарахований, налічений, начисляемый бухг. нараховуваний, налічуваний.
начислить / начйслить бухг. нараховувати, -овую, -овуєш / нарахувати, -ую, -уєш и мног. понараховувати, налічувати, -ую, -уєш I налічйти, -лічу, -лічиш и мног. поналічувати; --ить процёнты нарахувати відсотки (про- цёнти); ~ить трудоднй ист. нарахувати трудодні.
начисляться / начйслиться бухг. нараховуватися, -овується / нарахуватися, -ується, налічуватися, -ується / налічйтися, -лічиться, начйстить см. начищать, начйститься см. начищаться, нйчисто нареч. 1. {набело) начисто; переписать н. переписати начисто; 2. {полностью, целиком) разг. цілком, разг. начисто; {окончательно, решительно) рішуче; {наотрез) навідріз, наодріз; 3. {дочиста) разг. геть- чйсто, усё чйсто; {дотла) до рёшти, дощёнту, разг. нечисто; разорйть и. кого зруйнувати


начистоту
465
нашаромйжку
дощенту кого; 4. {откровенно) разг. від- вёрто, щйро. начистоту парен, {откровенно) відверто, щщо^разг. начистоту; и. [говорйть, рассказывать] {откровенно) в1двёрто (щйро, разг. начистоту) [казати, говорйти, розповідати]; объяснйться н. порозумітися, начистую нареч. 1. {полностью, целиком) прост, геть-чйсто, усе чйсто; {без остатка) до решти, дощенту, разг. начисто; 2. см. начистоту.
начйтанность начйтаність, -ності; и. учени- кбв начйтаність школярів, начйтанный 1. прич. начйтаний; вйчитаний; ср. иачйтывать^ 1—2; 2. прил. начйтаний; дёти бчень ~нны діти дуже начйтані. начйтывание* бухг. нараховування, налічування.
начйтывание^ разг. начйтування; 2. уст.
вичйтування; ср. начйтывать^ начйтывать^ см. начислить, начйтывать^ / начитйть 1. р а з г. начйтувати, -ую, -уєш / начитати; ~йть за год мибго лёкций начитати за рік багато лёкцiй; и. текст начйтувати текст; 2. {вычитывать) уст. вичйтувати / вйчитати, начйтувати / начитати; в егб записях я -^л мнбго ошйбок у його записах я вйчитав багато помилок, начйтываться* / начёсться бухг. нараховуватися, -овується / нарахуватися, -ується, налічуватися, -ується, налічйтися, -лічиться, начйтьіваться^ / начитаться начйтуватися, -уюся, -уєшся / начитатися и мног. поначитуватися.
начихйть {выразить безразличие к кому-л) прен. начхати, начихати; я на негб я на нього начхав, начихаться {почихать вдоволь) разг. начхатися.
начищаемый начйщуваний. начищать / начйстить начищати / начйстити, -чищу, -чйстиш; {почистить) сов. почйстити; ~ить рыбы начйстити рйби; ~ить сапогй начйстити чоботи, начищаться / начйститься начищатися / начйститися, -чйщуся, -чйстишся. начйщенный начйщений; почйщений. Ср. начищать.
начмёд (начальник медицйнской службы) разг. начмёд (начальник медйчної служби), начмбкаться разг. 1. {почмокать вдоволь) нацмокатися, начмбкатися; 2. {перен.: наце¬
ловаться вдоволь) нацмокатися, начмбкатися, нацьбмкатися. начсостйв (начальствующий состав) воен., разг. начсклад, -у (начальницький склад), начтённый см. начйсленный. начудйть, начудачить, начудёсить разг. нахимерувати, -ую, -уєш, реже начудйти, -йш, -йть; {напроказничать) напустувати, -ую, -уєш; {наколобродить) разг. наколобродити, -ДЖу, -ДИШ. начхать п р о с т. СЛІ. начнхйть. начцёха (начальник цёха) нескл., м. и ж., разг.
начцёху (начальник цёху). наш‘ мест, наш; и ~шим и вйшим разг. і нашим і вашим; ~ше вам [ночтённе]! прост., шутл. наше вам [шанування, шануван- нячко]!; ~ше дёло {лично к нам относите^ наша (приватна) справа, наше (приватне) діло; :§то не ~ше дёло {нас не касается) разг. це не наша справа (наша річ, наше дыо); не мёньше ~шего не менше (не менш), ніж ми; у них бпыта ббльше ~шего у них досвіду більше, ніж (як) у нас; досвід більший, ніж (як) у нас; ноживйте с ~ше поживіть стільки, як (скільки) ми. наш^ {буква **н”) нескл., м., уст. наш. нашагйть разг. находйти, -ходжу, -ходиш; н. пять киломётров находйти п’ять кiлoмё- трів.
нашагаться разг. находйтися, -ходжуся, -х6- дишся; {вдоволь, много — ещё) попоходйти, -ходжу, -ходиш; н. за день находйтися за день.
нашалйть напустувати, -ую, -уєш. нашалйться разг. напустуватися, -уюся, -уєшся; {дурачась — ещё) нажируватися, надуріти, нашарйби нескл., кул. нашарабі. нашйренньїй разг. відшуканий, нашйривание разг. відшукування, нашйривать / нашйрить разг. відшукувати, -ую, -уєш / відшукати, сов., разг. нашукати, нанйшпорити; --ить в темнотё снйчкн відшукати в темноті сірникй. нашйрканньїй прост, начовганий, нашйркивать / нашйркать разг. начовгувати, -ую, -уєш / начовгати; ~кать в кбмнате начовгати в кімнаті, нашарлатйнить прост, нашарлатанити. нашаромыжку, нашармакй прост, на дур- нйчку, нашармака; нроёхать н. проїхати на дурнйчку (нашармака).


нашататься
466
нашлёпанный
нашататься прост, натинятися, навештатися.
нашатырно-анйсовый фарм. нашатйрно-ані- совий; >^ьіе кйнлн нашатйрно-анісові краплі.
нашатырный нашатйрний; н. сннрт наша- тйрний спирт (-у), нашатырь нашатйр, -ю. нашвыривать / нашвырйть {набрасывать) разг. накидати / накйдати и мног. понакидати, сов., разг. нашпурляти, нажбурляти. нашвыриваться разг. накидатися, нашвырянный разг. накйданий. нашёдший якйй (що) знайшов и т. п.; см.
находйть' 1—3. нашёдшийся см. найденный 1—2. нашёйник нашййник.
нашёйный нашййний; и. платбк нашййна хустка.
нашёлецуст. захожий, -ого {сущ), прибулець, -льця.
нашелушённый налущений, нашелушивать / нашелушйть налущувати, -ую, -уєш / налущити, нашелушиваться / нашелушйться налу- щуватися, -ується / налущитися, нйшенский разг. наський; наш; ~ие лібди наські (наші) люди, нашент^нне разг. нашіптування, м. нашепт, -У-
нашёптанный 1. нашёптаний, пiдшёптaний, натурканий; 2. нашёптаний, пошёптаний. Ср. нашёптывать 1—2. нашептаться {вдоволь пошептаться) разг.
нашептатися, -шепчуся, -шёпчешся. нашёптываемый нашіптуваний; підшіпту- ваний, натуркуваний. Ср. нашёптывать 1. нашёптывание 1. {действие) нашіптування; підшіптування, натуркування; нашіптування, шептання; ср. нашёптывать 1—2; 2. {нашёптанное) нашіптування, шептання, м. нй- шепт, -у.
нашёптыватель разг. нашіптувач, шептун, -а, шептій, -ІЯ, шепотйнник. нашёптывать / нашептйть 1. нашіптувати, -ую, -уєш / нашептати, -шепчу, -шёпчеш и мног. понашіптувати; {наговаривать на кого-л. —ещё)разг. підшіптувати/підшепта- ти, натуркувати, -ую, -уєш / натуркати и натурчати; 2. (на что — произносить заговор, колдовать^ разг. нашіптувати / нашептати (на що), шептати / пошептати,
шепотати, -очу, -очеш / пошепотати, шепотіти, -очу, -отйш / пошепотіти (над чим), нашёптываться несов. нашіптуватися, -уєть- ся.
нашёст, нашёсть д и а л. см. насёст. нашёствие навала {ж), нашёстя; и. Батыя на Дрёвнюю Русь навала (нашёстя) Батйя на Давню Русь; и. саранчй навала (нашёстя) саранй; {перен.: неожиданное появление — ещё) м. нахід, -ходу, нашиваемый нашйваний. нашивйние нашивания, нашиття, нашивать многокр., разг. [часто, разг.
частёнько; не раз] носйти. нашивать / нашйть нашивати / нашйти, -шйю, -ШЙЄШ и мног. понашивати; -'ШЙть кармйн нашйти кишеню; ~шйть платьев нашйти суконь, нашиваться многокр., разг. [часто, разг.
частёнько; не раз] носйтися. нашиваться / нашйться нашиватися / на-
ШЙТИСЯ, -ШЙЮСЯ, -ШЙЄШСЯ.
нашивающий 1. прич. якйй (що) нашиває;
2. прил. нашивальний. нашйвка 1. {действие) нашивания, нашиття (с.); 2. {нашитое) нашйвка, лямівка. нашивнбй нашивнйй; {нашитый — ещё) нашйтий.
нашйвочка уменьш.-ласк. нашйвочка, нашй- вонька, лямівочка. нашйльник {в упряжи) нашйльник. нашинкбванный нашаткований, нашинкбвывать / нашинковать нашатковувати, -овую, -овуєш / нашаткувати, -ую, -уєш; ~іть капусту нашаткувати капусту, нашинкбвываться нашатковуватися, -овує- ться.
нашйтый нашйтий и мног., разг. понашйва- ний.
нашйть см. нашивйть. нашйться см. нашиваться, нашкбдить и нашкбдничать прост, нашкодити, -джу, -ДИШ. нашкбленный разг. намуштрований, вйму- штрований, вйшколений. нашкбливать / нашкблить разг. намуштрб- вувати, -овую, -овуєш / намуштрувати, -ую, -уєш, вимуштровувати / вймуштрувати, -ую, -уєш, вишколювати, -юю, -юєш / вйшколити. нашлёмник нашоломок, -мка, нашоломник, нашлёпанный нашльопаний, налясканий; наляпаний; начовганий. Ср. нашлёпывать 1—2.


нашлёпка
467
нащёлкивать
нашлёпка 1. {налепленное) ipдізт. наліпка; {напайка) напайка; 2. {болячка) прост, болячка; {шишка) ґуля, нашлёпывать / нашлёпать разг. 1. (кого-что
— 	наносить шлепки) нашльбпувати, -ую, -уєш / нашльопати, наляскувати / наляскати (кого-що), давати (даю, даєш) / надавати шльопанців (ляпанців) (кому); ~пать ребёнка надавати шльопанців (ляпанців) дитйні;
2. 	{оставлять знаки, следы) наляпувати, -ую, -уєш / наляпати; {нагрязнять ногами — ещё) разг. начовгувати, -ую, -уєш / начовгати; -пать на полу начовгати на підлозі, нашлеться прост, нашвендяти, нашвёндя- тися, навештатися, нашлятися, нашмыганный прост, натертий, нашмыгать прост, натёрти, -тру, -треш; н.
верёвку (нйтку) натерти мотузку (нйтку). нашпаренный разг. напфений, нашпарений, нашпйривать / нашпарить разг. напарювати, -юю, -юєш / напарити, нашпарювати / нашпарити.
нашпигбванньїй кул. и перен.,разг. нашпигований.
нашпигбвыванне иперен.,разг. нашпиговування.
нашпигбвьівать / нашпиговать кул, и п^рен., разг. нашпиговувати, -овую, -бвуєш / нашпигувати, -ую, -уєш; ^йть гусА нашпигувати гуску.
нашпигбвываться кул. и перен.,разг. нашпиговуватися, -овується. нашпйленный нашпйлений; пришпйлений. нашпйливать / нашпйлить {насаживать на какое-л. остриё) нашпйлювати, -юю, -юєш / нашпилйти, -шпилю, -шпйлиш; {пришпиливать) пришпйлювати / пришпилйти; ~ить бйбочку нашпилйти метёлика; ~ить лёнту нашпилйти стрічку; ~ить цветы на шлйпку пришпилйти квіти на капелюшок, нашпйливаться нашпйлюватися, -юється;
пришпйлюватися. нашпибнить разг. нашпигувати, -ую, -уєш, пошпигувати, наштампбванный наштампований, наштампбвьівание наштамповування. наштампбвывать / наштамповйть наштам- пбвувати, -бвую, -бвуєш / наштампувати, -ую, -уєш; ~іть детйли наштампувати деталі.
наштампбвываться наштампбвуватися, -бву- ється.
наштбпапньїй наштбпаний, диал. нацербва- ний.
наштбпывать / наштбпать наштбпувати, -ую, -уєш / наштбпати, диал. нацербвувати, -бвую, -бвуєш / нацерувати, ую, -уєш; -пать носкбв наштбпати шкарпёток. наштукатуривать / наштукатурить 1. {покрывать штукатуркой) натинькбвувати, -бвую, -бвуєш / натинькувати, -ую, -уєш; наштукатурювати, -юю, -юєш / наштукату- рити; 2. {неумело накладывать косметику) намазувати, -ую, -уєш / намазати, -мажу, -ма- жеш, сов. намалювати, -юю, -юєш. наштукатуриваться / наштукатуриться
1. 	натинькбвуватися, -бвується / натинькува- тися, -ується; наштукатурюватися, -юється / наштукатуритися; 2. намазуватися, -уюся, -уєшся / намазатися, -мажуся, -мажешся, намалюватися, -ююся, -юєшся. нашумёвший 1. якйй (що) нашумів и т. п.; прич. шйроко розголбшений; см. нашумёть 1—2; 2. {громкий) прил. голоснйй; ~шая истбрия гучна (голосна) істбрія; '-шее событие подія ширбкого рбзголосу. нашумёть 1. нашуміти, -млю, -мйш; {о громком разговоре — обычно) разг. нагомоніти; {накричать) разг. нагаласувати, -ую, -уєш, наробйти (-роблю, -рббиш) галасу; 2. перен. наробйти шуму (галасу, шёлесту), нашуміти, набрати (-берё) [ширбкого] рбзголосу, набути (-буде) [велйкого] рбзголосу. нашумёться разг. нашумітися, -млюся, -мйшся; нагомонітися; нагаласуватися, -уюся, -уєшся. Ср. нашумёть 1. нашутйть разг. нажартувати, -ую, -уєш. нашутйться разг. нажартуватися, -уюся, -уєшся.
нашушукаться разг. нашушукатися, пошу- шукати досхочу и усилит, попошушукати. нащеголйть, нащеголйться разг. похизуватися, -уюся, -уєшся, покрасуватися, нащёлканный налузаний, налусканий, поналузуваний, поналускуваний. Ср. нащёлкивать 1.
нащёлкаться сов., разг. налузатися, налускатися.
нащёлкивать / нащёлкать и реже нащелкать 1. {орехов, семечек и т. п.) разг. налу- зувати, -ую, -уєш / налузати и мног. поналузувати, налускувати / налускати и мног. поналускувати; 2. {давать кому-л. щелчки) разг. давати (даю, даєш) / надавати щйглів (щйгликів); ~кать и ~кйть по лбу надавати


нащбпанный
468
нганасйны
ЩЙГЛІВ (щйгликів) по лобі (у лоб); 3. (кому — только нащелкйть: побить) сов., прост, набйти, -б’ю, -б’єш (кого); 4. {щёлкать кнутом, пальцами и т. п.) несов. ляскати; 5. {р птицах) несов. лящати; {о соловье — ещё) тьохкати; в сад^ --ивает соловёй у саду тьохкає соловёй; 6. {производить съемку чего-л., фотографировать) наклацувати, -ую, -уєш / накладати; ~кать и ^кйтъ мнбго кадров наклацати багато кадрів, нащёпанный наскіпаний, наколотий, наколений.
нащепйть наскіпати и мног. понаскіпувати, -ую, -уєш, наколоти, -колю, -колеш и мног. понаколювати, -юю, -юєш. нащетйнивать / нащетйнить также перен. наїжачувати, -ую, -уєш / наїжачити, настовбурчувати / настовбурчити, настобур- чувати / настобурчити; {о щетине — ещё) наїжувати / наїжити, нащетйниваться / нащетйниться также перен. наїжачуватися, -уюся, -уєшся / наїжачитися, настовбурчуватися / настовбурчитися, настобурчуватися / настобурчитися; наїжуватися / наїжитися, нащйпанньїй нащйпаний; нарваний; наскубаний. Ср. нащйпывать. нащйпывать / нащипать нащйпувати, -ую, -уєш / нащипати и мног. понащйпувати; {нарывать — ещё) наривати / нарвати и мног. понаривати; {волос, перьев, травы и т. п. — обычно) наскубувати, -ую, -уєш / наскубтй, -бу, -бёш и наскубати; ~йть руку нащипати руку; ~йть травй наскубтй травй; ~йть щй- веля нарвати щавлю, нащйпываться нащйпуватися, -ується; нариватися; наскубуватися. Ср. нащйпывать. нащупанный намацаний, реже нащупаний, разг. налапаний, нащупываемый намацуваний, реже нащу- пуваний, налапуваний, нащупывание намацування, реже нащу- пування, разг. наляпування, нащупывать / нащупать намацувати, -ую, -уєш / намацати и мног. понамацувати, нащупувати / нащупати, разг. налапувати / налапати.
нащупываться намацуватися, -ується. наэконбмнть разг. наощадити, -джу, -диш, наекономити, -млю, -миш, зекономити; н. дёнег наощадити (наекономити) грошей, наэконбмленный разг. наощаджений, наеко- номлений, зекономлений.
наэлектрнзбванность наелектризованість,
-НОСТІ.
наэлектрнзбванный наелектризований, реже зелектризований; ~нная атмосфёра наелектризована атмосфёра; ~нная повёрх- ность наелектризована поверхня, наэлектризбвыванне наелектризовування, наэлектрнзбвывать / наэлектризовать наелектризовувати, -овую, -овуєш / наелектризувати, -ую, -уєш; -'йть вбду наелектризувати воду; ~йть публику наелектризувати публіку.
наэлектризбвываться / наэлектризоваться
наелектризовуватися, -овуюся, -овуєшся / наелектризуватися, -уюся, -уєшся. нйя {змея) зоол. ная.
наябедничать разг. наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клёплю, -клёплеш, наплескати, -плещу, -плёщеш, наябедити, -джу, -диш; набрехати, -брешу, -брёшеш и мног. понабріхувати, -ую, -уєш. наібедничаться разг. наябедитися, -джуся, -дишся, набрехатися, -брешуся, -брёшешся. наяву нареч. увіч, наяву, поэт, уяв, разг. очевйдячки, реже очевйдьки; {воочию) навіч, реже наглядно, наііда 1. миф. и перен. наяда; 2. зоол. наяда;
3. 	бот. різуха, наяда, нардовые сущ., мн., бот. різухові, -их. найдовый 1. наядовий; 2. різуховий, наядовий.
Ср. найда 2—3. найкорник мор. наякірник, найн диал. нахаба, нахабник; {назойливый человек) разг. настйра, причёпа. найнка диал. нахаба, нахабниця; настйра, причёпа.
найнливо нареч. нахабно; настйрливо, на- стйрно, причёпливо, учёпливо. Ср. найнли- вый.
найнливость нахабність, -ності; настйр- ливість, -вості, настйрність, пpичёпливicть. Ср. найнливый. найнливый диал. нахабний; {назойливый) настйрливий, настйрний, причёпливий. найривать шутл. шкварити, нашкварювати, -юю, -юєш, вигравати, -граю, -граєш; (о музыке, танцах — ещё) різати (ріжу, ріжеш), витинати, затинати, тяти (тну, тнеш), тнути, утинати.
нгйла нескл., м. и ж., этнол. нгала. нганасйнский нганасанський; н. язык нганасанська мова, нганасйны мн., этнол. нганасани, -ів.


нгве
469
небезопасность
нгве {денежная единица Замбии) нескл., ж. нгве.
нгбни нескл., м. и ж., этнол. нгоні. ндебёле нескл., м. и ж., этнол. ндебеле, не* част, не; не бблее, как не більш, як; не будь ^того колй б (якбй) не це; нё был не був; нё далн не далй; не до кого-чего кому разг. не до кого-чого кому; не могу не согласйться не можу не погодитися; не то будет, не то нет разг. може буде, може [й] ні; або буде, або й ні; чи то буде, чи то ні; не уходй не йди; рад не рад, а... рад не рад, а...; радий [чи] не радий, а...; сдёлайте ёто, не то плбхо б;^дет разг. зробіть це, а то (бо) погано (кёпсько) буде; сон не в сон сон не [в] сон. не^ {отделяемая часть мест) ні, немає, нема; нё за что CM. что* 1; нё к чему, нё для чего см. что* 1; нё о ком ні про кого, немає (нема) про (за) кого; нё от кого ні від кого, немає (нема) від кого; нё о чём ні про що, немає (нема) про що; нё с кем ні з ким, немає (нема) з ким; нё у кого ні в кого, немає (нема) в кого, не^(нет) диал. ні.
неавантйжно нареч. неавантажно; непоказно, погано. Ср. неавантйжньїй. неавантйжный неавантажний; {невзрачный — ещё) непоказнйй, поганий, неадекватно нареч. неадекватно, неадекватность неадекватність, -ності. неадекватный неадекватний; ~ная реакция спец, неадекватна реакція; ~ное новедённе неадекватна поведінка, неаккуратно нареч. неакуратно; неохайно;
недбало. Ср. неаккуратный, неаккуратность неакуратність, -ності; неохайність; недбалість, -лості. Ср. неаккуратный.
неаккуратный неакуратний; {неопрятный — ещё) неохайний, нечепурнйй, диал. нечупарний; {небрежный — ещё) недбалий; --ная хозійка неохайна господйня; н. раббтннк неакуратний працівнйк. неактйвный неактйвний. неактуально нареч. неактуально; ёто ужё н.
це вже неактуально, неактуальность неактуальність, -ності. неактуальный неактуальний; н. вопрбс неактуальне питання, неамернкйнец неамериканець, -нця. неандерталец антр. неандерталець, -льця;
~льцьі мн. неандертальці, -ів. неандертальский антр. неандертальський; н. человёк неандертальська людйна.
неанолнтйнец неаполітанець, -нця. неаполитанка неаполітанка, неаполитанский неаполітанський, неаппетйтно нареч. неапетйтно; несмачно, неаппетйтный 1. неапетйтний; {невкусный — ещё) несмачнйй; н. пирбг несмачнйй пиріг; 2. {малопривлекательный) разг. непривабливий, неприємний; н. вид непривабливий вйгляд.
неарктйческий неарктйчний. неахтйтельно нареч., прост, не дуже добре (гарно), поганенько, абйяк. неахтйтельный {плоховатый) прост, не дуже добрий (гарний), поганенький, абйякий. небёдный небідний; {довольно состоятельный
— 	обычно) заможний, уменьш.-ласк. заможненький; он человёк н. він людйна небідна, небезврёдный {довольно вредный) досить (доволі, трохи) шкідлйвий; ~ые лекйрства досить шкідлйві ліки; ~ьіе напйтки досить шкідлйві напої, небезвыгодно нареч. небезкорйсно, досить (доволі) вйгідно; прибутково. Ср. небезвыгодный.
небезвыгодный небезкорйсний, досить (доволі) вйгідний; {прибыльный — ещё) прибутковий.
небезгрёшно нареч. небезгрішно, не без гріха, небезгрёшный небезгрішний, не без гріха; ~ьіе дохбды разг. небезгрішні прибутки; н. человёк небезгрішна людйна. небездарный небездарний, досить (доволі) талановйтий (здібний); н. артйст досить (доволі) талановйтий артйст. небеззаббтно небезтурботно, небеззаббтный небезтурботний, небеззащйтный небеззахйсний, небезборбн- ний; {не беспомощный) не безпорадний, небезнадежность небезнадійність, -ності. небезнадёжный небезнадійний; ~ное положё- ние небезнадійна справа, небезобйдно нареч. [досить] образливо; небез- крйвдно. Ср. небезобйдный 1. небезобйдный 1. {достаточно обидный) [досить, доволі] образливий; крйвдний, небез- крйвдний; ~ное выражённе [досить, доволі] образливий вйслів; н. человёк небезкрйвдна людйна; 2. см. небезврёдный. небезопасно нареч. небезпечно; не зовсім безпёчно; досить (доволі) небезпечно. Ср. небезопасный, небезопасность небезпечність, -ності.


небезопасный
470
небесполёзный
небезопасный небезпёчний; {не лишённый опасности) не зовсім безпечний; {довольно опасный) досить (доволі) небезпёчний; ~ное путешёствне небезпечна мандрівка (подорож).
небезоружный небеззбройний, озброєний, небезосновательно нареч. небезпідставно, небезосновйтельность небезпідставність, -ності.
небезосновательный небезпідставний; '^ьіе дбводьі небезпідставні докази, небезразлйчно нареч. небайдуже, небайдужно.
небезразлйчньїй небайдужий, небайдужний;
н. зрйтель небайдужий глядач, небезрассудно нареч. небезрозсудно; розсудливо, розважливо, розважно. Ср. небезрассудный.
небезрассудный небезрозсудний; {рассудительный) розсудливий, розважливий, розважний.
небезрасчётно нареч. ощадно, ощадливо; не- безкорйсливо. Ср. небезрасчётный, небезрасчётный ощадний, ощадливий; {небескорыстный) небезкорйсливий. небезрезультатно нареч. небезрезультатно, небезрезультатный небезрезультатний; --ьіе хлбнотьі небезрезультатні клопоти, небезукорйзненно нареч. небездоганно, небезукорйзненньїй небездоганний; ~нная раббта небездоганна робота, небезупрёчно нареч. небездоганно, небезунрёчный небездоганний; ~ная ренутй- цня небездоганна репутація, небезуспёшно нареч. небезуспішно, не без успіху; недаремно, немарно. Ср. небезус- нёшный.
небезуспёшность небезуспішність, -ності. небезуснёшный небезуспішний; {не напрасный — ещё) недарёмний, немарний; ~ые усйлня нeдapёмнi (немарні) зусйлля. небезучастно нареч. небайдуже, небайдужно, небайдужливо. небезучастный небайдужий, небайдужний;
н. слушатель небайдужий слухач, небезызвёстно предик, відомо; н., что... відомо, що...
небезызвёстный відомий; {достаточно известный) досить (доволі) відомий, небезынтерёсно предик, не без цікавості; досить (доволі) цікаво. Ср. небезынтерёсный. небезынтерёсный не без цікавості; {довольно интересный) досить (доволі) цікавий; ~ное
путешёствне досить (доволі) цікава мандрівка (подорож); н. ромйн досить (доволі) цікавий роман, небелёный 1. {не подвергшийся побелке) небі- лений, невйбілений, немазаний; 2. {о нитях, тканях) небілений, невйбілений. небёлый {не принадлежащий к европеоидной pace) небілий. небережлйво нареч. неощадливо, неощадно, небережлйвость неощадливість, -вості, неощадність, -ності. небережлйвьій неощадливий, неощадний; н.
человёк неощадлива людйна. неберущнй разг., уст. якйй (що) не бере {разг. не дйвиться в руку); {взятки) неха- барник. небесй CM. нёбо 1.
небескорыстно нареч. небезкорйсливо. небескорыстный небезкорйсливий; --ная п6- мощь небезкорйслива допомога, небёсно нареч. 1. {о цвете) блакйтно, небесно;
2. {восхитительно) чудово, чарівно, небесно, небёсно-голуббй небёсно-блакйтний, небёс- но-голубйй, блакитний, небёсный 1. небёсний; {о цвете — ещё) світло- блакйтний, світло-голубйй, диал. нёбовий; Небёсная Вбля рел. Небёсна Воля, Воля Божа; Небёсная нмнёрня уст. Небёсна iмпёpiя; ~ная канцелярия шутл. небёсна канцелярія; ~ная мехйннка астр, небёсна механіка; -'ная сфёра астр, небёсна сфёра; ~ые телй астр, нeбёcнi тіла; Небёсный гром, Небёсные грбмы, Небёсный гнев (бнч) рел. гнів Божий, кара Божа, Небёсна кара; н. мернднйн астр, небёсний меридіан; н. свод см. небосвбд; н. цвет нёбовий колір; н. экватор астр, небёсний екватор; Царйца Небёсная рел. Царйця Небёсна, Мати Небёсна; Цйрство (Цйрствне) Небёсное рел. Царство Небёсне (Боже); Цйрство (Царствие) Небёсное кому Царство Небёсне кому; нехай (хай) царствує хто\ Царь (Отёц) Небёсный рел. Цар (Отёць) Небёсний; 2. {восхитительный) небёсний, чудовий, чарівнйй. небеснлбдно нареч. небезплідно; немарно, не- дарёмно; небезуспішно. Ср. небеснлбдный. небеснлбдный небезплідний; {не напрасный
— 	ещё) немарний, недарёмний; {небезуспешный — ещё) небезуспішний, небеснолёзно нареч. небезкорйсно, немарно, недарёмно.
небесполёзный небезкорйсний, немарний, недарёмний.


небеспредёльный
471
неблагополучно
небеспредёльный небезмежний; ~ые воз- мбжности небезмёжн! можлйвості. небеспристрастно нареч. небезсторонньо, небеспристрастный небезсторонній; ~ное внимание небезстороння увага, небесспбрно нареч. небезсуперечно, небезпе- рёчно, небезспірно, небесспбрный небезсуперёчний, небезперёч- ний, небезспірний, небесталанно нареч., разг. досить (доволі) талановйто. небесталанный не без таланту (хйсту); {довольно талантливый) досить (доволі) та- лановйтий.
небйтый небйтий; ~тая кос^ неклёпана коса;
~тая птйца небита (нерізана) птйця. неблаговйдно нареч. недобре, погано; негарно, негоже; непорядно. Ср. неблаговйд- ный 2.
неблаговйдность 1. уст. см. невзрачность;
2. негожість, -ЖОСТІ, непоказність, -ності; непорядність; ср. неблаговйдный 2. неблаговйдный 1. уст. см. невзрачный; 2. {достойный порицания) недббрий, поганий; {некрасивый) негарний, негожий, не- показнйй; {непорядочный) непорядний; ~ная роль негарна (непоказна) роль; н. поступок поганий (негарний, негожий, недббрий, непорядний) учйнок. неблаговолёние уст. неприхйльність, -ності, недоброзйчлйвість, -вості, неласка, неласкавість {ж)\ {неприязні^ непрйязнь, -ні. неблаговбнньїй книжн., уст. незапашнйй, непахучий.
неблаговоспйтанно нареч. невйховано, не- грёчно.
неблаговоспйтанность недобре (погане) вй- ховання; {невоспитанность) невйхованість, -ності, нeґpёчнicть. неблаговоспйтанный недобре (погано, разг. зле) вйхований; {невоспитанный) невйхо- ваний, негрёчний; н. человёк невйхована (негрёчна) людйна. неблаговрёменно нареч., уст. невчасно, несвоєчасно.
неблаговрёменный уст. невчасний, несвоєчасний.
неблагодарно нареч. невдячно, неблагодарность невдячність, -ності, разг. невдяка; платйть (отвечать) ~тью відповідати невдячністю; чёрная н. чорна невдячність (невдяка).
неблагодарный невдячний; н. труд невдячна праця; н. человёк невдячна людйна, не- вдячник.
неблагожелательно нареч. недоброзйчлйво, незйчлйво; неприхйльно. Ср. неблагожелательный.
неблагожелательность, уст. неблагожел^- тельство недоброзйчлйвість, -вості, незйч- лйвість; {неблагосклонность) неприхйльність, -ності. неблагожелательный недоброзйчлйвий, не- зйчлйвий; {неблагосклонный) неприхйль- ний.
неблагозвучие, неблагозвучность немилозвучність, -ності, недоброзвучність, неблагозвучно нареч. немилозвучно, недоброзвучно.
неблагозвучный немилозвучний, недоброзвучний; ~ная музыка немилозвучна музика.
неблагонадёжно нареч. ненадійно, непёвно. неблагонадёжность 1. ненадійність, -ності, нeпёвнicть; 2. неблагонадійність. Ср. неблагонадёжный 1—1. неблагонадёжный 1. {не внушающий доверия) разг. ненадійний, непёвний; и. помбщник ненадійний помічнйк; 2. ист., политол. не- благонадійний; политйчески '-жен полі- тйчно неблагонадійний. неблагонамёренно нареч. недобромйсно. неблагонамёренность недобромйсність, -ності.
неблагонамёренный недобромйсний. неблагонравно нареч. недоброзвичайно; незвичайно; негрёчно. Ср. неблагонравный, неблагонрйвныйуст. недоброзвичайний;незвичайний; {неблаговоспитанный) недобре (погано, разг. зле) вйхований; {неучтивый) негрёчний.
неблагообрйзие, неблагообрйзность 1. не-
миловйдість, -ДОСТІ, немиловйдність, -ності {ж)\ 2. непорядність, негожість, -жості. неблагообразно нареч. 1. негарно; 2. перен.
непорядно, негоже, неблагообразный 1. негарний на вйгляд; {о человеке) негарний на вроду, немиловйд(н)ий; 2. {предосудительный) уст. непорядний, негожий.
неблагополучие негаразди, -ів {мн), реже неблагополучність, -ності {ж). неблагополучно нареч. непёвно, неладно, реже неблагополучно; негаразд; нещаслйво. Ср. неблагополучный.


неблагополучный
472
нёбо
неблагополучный непевний, реже неблаго- получний; {неудачный) нещаслйвий; ~ное путешёствие нещаслива мандрівка (подорож).
неблагопрнстбйно нареч. недобропристойно;
непристойно, неблагопрнстбйность недобропристойність, -НОСТІ; непристойність, неблагопристбйный недобропристойний; (непристойный) непристойний; '-пая шутка непристойний жарт, неблагоприятно нареч. 1. несприятливо; неслушно; 2. несхвально; погано; неприхйль- но. Ср. неблагоприятный 1—2. неблагоприЯтность 1. несприятливість, -во- СТІ; неслушність, -пості; 2. несхвальність; неприхйльність. Ср. неблагоприятный 1—1. неблагоприятный 1. {не способствующий чему-л.) несприятливий; {неудобный) неслушний; ~ная обстанбвка несприятливі умови (обставини); н. для чего несприятливий для {щодо) чого; 2. {неодобрительный) несхвальний; {несчастливый) нещаслйвий; {плохой) поганий; {неблагосклонный) непри- хйльний; и. исхбд дёла нещаслйвий кінець справи.
неблагоприЯтствование уст. неприхйльність, -НОСТІ, непрйязнь, -ні {ж). неблагоразумие нерозсудливість, -вості, нерозважливість, нерозважність, -ності {ж)\ нерозумність, м. нерозум, -у. неблагоразумно нареч. нерозсудливо, нерозважливо, нерозважно; нерозумно, неблагоразумность нерозсудливість, -вості, нерозважливість, нерозважність, -ності; нерозумність.
неблагоразумный 1. нерозсудливий, нерозважливий, нерозважний; н. человёк нерозсудлива людйна; 2. {неразумный) нерозумний, необережний, недобрий; н. поступок нерозумний учйнок. неблагорасположёние уст. неприхйльність, -ності, непрйязність, непрйязнь, -ні {ж). неблагорбдно нареч. неблагородно; нешля- хётно.
неблагорбдный неблагородний; {о человеке, поступке и т. п. — ещё) нешляхетний; ~ые металлы неблагородні (недорогі) метали; и. поступок нешляхетний (нелйцарський, неблагородний) учйнок; н. сбкол прбстйй (звичайний) сокіл, неблагорбдство неблагородство; ж. нешляхетність, -ності. Ср. неблагорбдный.
неблагосклбино нареч. неприхйльно, неласкаво, недоброзйчлйво. неблагосклбиность неприхйльність, -ності, неласкавість, -вості, неласка, недоброзйч- лйвість.
неблагосклбиный неприхйльний, неласкавий, недоброзйчлйвий; ~нная рецёнзия неприхильна рецензія; -нное отношёние не- прихйльне ставлення; н. зрйтель недоброзйчлйвий глядач, неблаготвбрно нареч. недобротворно, неблаготворно, недобре; шкідлйво. неблаготвбрный недобротворний, неблаго- творний, недобрий; {наносящий вред) шкід- лйвий; ~ное влиЯние недобрий (шкідливий) вплив.
неблагоустрбенно нареч. невпорядковано, не- впоряджено. неблагоустрбенность невпорядкованість, -ності, невпорядженість; н. улиц невпорядкованість вулиць, неблагоустрбенный невпорядкований, не- впоряджений; '-^нная квартйра невпорядко- вана квартйра. неблйзно уст. неспокусно; бездоганно, без- вадно, цнотлйво. неблйзный уст. неспокусний; {беспорочный) бездоганний, безвадний. неблестЯще нареч. неблискуче, неблестящий неблискучий; -не успёхи неблискучі успіхи, неблйзкий неблизькйй, далёкий; н. путь неблизька дорога; н. рбдственник неблизькйй родич, неблйзко нареч. неблйзько, далёко, неблистйтельно нареч. неблискуче, неблистйтельный неблискучий, нёбно-зубнбй лингв, піднебінно-зубнйй. нёбноквадр^тный анат. піднебінноквадрат- ний.
нёбность лингв, піднебінність, -нності. нёбный анат., лингв, піднебінний; ~ная за- навёска см. занавёска; ~ная пблость піднебінна порожнйна; ~ые зв^ки піднебінні звуки.
нёбо 1. нёбо; -бесЯ мн. небеса, -ёс, нёбо; все мы под --ом хбдим усі ми під нёбом ходимо; усі ми ряст топчемо; до -'ба {для обозначения большой высоты) до нёба, аж під нёбо, до хмар, до хмари, під хмари, під хмару; до ~бёс вознестй (превознестй) перен. піднестй до небёс; підняти вгору над усяку міру; звелйчити над усё; как (как будто, тбчно м


нёбо
473
небрёжность
т. п.) с --ба уп^л (свалйлся) разг. як (наче, ніби и т. п) 3 нёба впав (звалйвся, спав); [как] н. и землі, [как] земля и н. [як] нёбо й земля, [як] земля й нёбо; мёжду -'Ом и землёй [жить, находйться и т. п\ між нёбом і (та) землёю (у повітрі) [жйти, бути и т. л.]; на -бесй уст. на небесах; на седьмбм ~бе быть (чувствовать себй) разг. на сьомому нёбi бути (почувати себё); бути (почувати себё) щаслйвим аж до нёба; и. коптйть {жить бесцельно, бесполезно) разг. дні тёрти; коптйти нёбо, чадіти під нёбом; ~бу жйрко будет (станет) разг. аж нёбу гаряче стане, аж нёбо зaжёвpiє (займёться); о и.!, о -бесй!, милосёрдное и.! о нёбо! , о Боже!, Боже (Господи) милосёрдний (милосёр- дий)!; Боже світе!; [отличаться] как и. от землй [відрізнятися] як нёбо від землі; под открытым ~ом просто (проти) нёба, під годим нёбом; надворі; попасть пальцем в и. шутл. попасти пальцем у нёбо (кулею в пліт); свод ~ба см. небосвбд; упасть (сойтй) с --ба [на зёмлю] {освободиться от иллюзий) перен.,разг. упасти з нёба [на зёмлю]; упасти 3 висот небёсних до землі; 2. {в шахте, печи и т. п.) верх, -у; {потолок) стёля; {свод) склепіння.
нёбо 1. анат. піднебіння; мйгкое и. м’якё піднебіння; твёрдое н. твердё піднебіння; 2. {свод русской печи) д и а л. склепіння, небогато нареч. небагато, небогатый небагатий; {об имущественном положении — ещё) незаможний, нестатёчний; н. человёк незаможна (небагата) людйна. небоеспосббность небоєздатність, -ності. небоеспосббный небоєздатний; ~ная дивйзия небоєздатна дивізія, небожйтель книжн. небожйтель. небожйтельница книжн. небожйтелька. неббйкий 1. {медлительный) неметкйй, не- жвавий, немоторний; и. мальчик неметкйй (нежвавий, немоторний) хлопчик; 2. {менее интенсивный, чем обычно) млявий; {малолюдный — обычно) нелюдний, небагатолюдний, малолюдний; -кая торгбвля млява торгівля; '^кая улица нелюдна (небагатолюдна, малолюдна) вулиця, неббйко нареч. мляво.
неббйсь П р о с т. СЛІ. неббсь 1 1.
небокоптйтель разг. небокоптій, -ія. небокоптйтельница разг. небокоптійка. небольшбй невелйкий, малйй; {поменьше) разг. невеличкий, малёнький; {незначи¬
тельный) незначнйй; {непродолжительный) недовгий, нетривалий; ~шйя надёжда мала (невелйка) надія; -шйя прбсьба невелйчке прохання; ~бго рбста невелйчкий (малйй) на зріст, невеликого зросту; ~6е дёло невелйка (невелйчка) справа; с ~шйм три гбда три роки 3 чймось (чимсь, 3 лйшком, разг. з гаком).
небосвбд небозвід, -зводу, небёсний звід, склепіння небёс, небёсне склепіння, небёсна баня.
небоскйт см. иебосклби 1. иебосклби 1. {край неба над линией горизонта) небосхйл, -у, с. крайнёбо, небокрай, -аю, обрій, -ію; на --не на небосхйлі, на небокраї, на обрії, на кpaйнёбi, край нёба; 2. см. ие- босвбд.
небоскрёб хмарочос, з^с/w. хмародрйп, небосяг, неббсь разг. 1. част, мабуть, либонь, разг. надісь, надійсь; {уж конечно) ужё пёвно (пёвне, напёвне, напёвно), звичайно; {ведь) аджё, аджё ж, так, таж, реже тажё; {разве) хіба; авбсь да и. прост, нехай та мабуть; мабуть та нехай; либонь та може; О авбсь, и. да как-нибудь якось [то] воно буде; якось та вййде; 2. {не бойся) предик., уст., днал. не бійся.
небоязлйво нареч. небоязко, небоязлйво, не- ляклйво, неполохлйво. иебоязлйвый небоязкйй, небоязливий, не- ляклйвий, неполохлйвий. небрежёние книжн. недбання; {пренебрежение) нёхтування; {невнимание) ж. неуважність, -ності, неувага; {состояние запущенности, заброшенности) зaнёдбaнicть, занехаяність, занедбання, занехаяння; в ^^ии [быть, находйться] занёдбуватися, -уюся, -уєшся, занехаюватися, -ююся, -юєшся, бути занёдбаним (занехаяним); приводйть в и. что занехаювати, -юю, -юєш що, занёдбу- вати, -ую, -уєш що\ с --ем дёлать что недбало (неуважно) робйти що. небрёжиичать разг. недбалити, недбальствувати, -ую, -уєш, виявляти недбалість, небрёжно нареч. недбало; недбайлйво; неуважно; зневажливо. Ср. иебрёжиый. небрёжность недбалість, -лості, с. недбальство; недбайлйвість, -вості; неуважність, -ності; зневажливість; какйя н.! яка недбалість! якё недбальство! по ~ти чёрез недбалість (недбальство); йвиая н. вйдиме недбальство. Ср. иебрёжиый.


небрёжный
474
невдомёк
небрёжный недбалий; {рб отношении к обязанностям — ещё) недбайлйвий; {невнимательный — ещё) неуважний; {пренебрежительный) зневажливий; ~ное обращё- ние с кем-чем недбале (неуважне, зневажливе) поводження з ким-чим, недбале (неуважне, зневажливе) ставлення до кого-чого; н. в чём недбайлйвий у чому\ н. тон зневажливий (недбалий) тон. небрённый уст. нетлінний, вічний, небрёчь (кем-чем, что) книжн., уст. нёхту- вати, -ую, -уєш (кого-що, ким-чим), зневажати (кого-що), гордувати (ким-чим); {гнушаться) гребувати, гребати (ким-чим); {не заботиться о ком-, чём-л. — ещё) не дбйти (про кого-що); н. людьмй нехтувати людьмй; н. своёй внёшностью не дбати про свою зовнішність, небрйтьій неголений, небрйтий. небронйрованиьій неброньований, уст. не- панцерований; н. автомобйль неброньо- ваний автомобіль, небрбский 1. {о внешнем виде) якйй (що) не впадає в око (в очі, у вічі); {незаметный) непомітний; {неяркий) неяскравий; {нерезкий) нерізкйй; ~кая внёшность непомітна (неяскрава) зовнішність; 2. {о движении, ходе кого-л) прост, небігкйй, нешвидкйй. небулий хим, небулій, -ію. небулярный астр, небулярний; --ная гипб- теза небулярна гіпотеза, нёбушко и диал. нёбушко {уменьш.-ласк. к нёбо) р а з г. нёбонько, нёбочко. небывало нареч. небувало; незвичайно, надзвичайно; нечувано; небачено, невйдано; по н. дешёвой ценё за небувало дешёву ціну; нечувано дёшево. Ср. небывалый 1. небывйлость разг. небувалість, -лості. небывалый 1. небувалий; {необыкновенный — ещё) незвичайний, надзвичайний; {неслыханный) нечуваний; {невиданный) небачений, невйданий; {невообразимый) несусвітний, диал. несвітній; {вымышленный — ещё) вйгаданий; ~лое дёло нечувана річ; н. позбр несвітська ганьба; 2. {нигде не бывавший, неопытный) прост., уст. небувалий; --ые лібди небувалі люди; О как ни в чём н. наче й не він, наче він ніде й нічого, небывйлыцина 1. разг. небувальщина, не- билйця; {выдумка) вйгадка; нестй (распускать и т. п.) ~ну почати верзтй небилйці (нісенітницю); 2. см. небылйца 2.
небылйца 1. небилйця, небувальщина; {выдумка) вйгадка; {вздор) нісенітниця; быль и и. бувальщина й небувальщина; билйця й небилйця; взводйть ~цу на кого вигадувати (-ую, -уєш) небилйцю про {на) кого; клепати на кого; н. в лйцах разг., шутл. небилйця (вйгадка, нісенітниця); к^зка (байка) з малюнками; 2. лит. небилйця, небувальщина, нёбыль {то, чего не было, не бывает) прост, небувале, -ого {сущ., с), небилйця, небувальщина.
небытиё книжн. небуття; уйтй в н. пітй в небуття.
небытность уст. відсутність, неприсутність; в н. мой дбма колй (як) я не був (удома), колй (як) менё не було вдома, небыбщийся небиткйй; {прочный) міцнйй; ~щееся стеклб небитке скло; скло, якё (що) не б’ється; н. стакан небиткі склянка; склянка, яка (що) не б’ється, неважно, прост, неважнёцки 1. нареч. погано, неважно; {плоховато) разг. поганёнько, так собі; {кое-как) сяк-так, так-сяк; 2. предик. неважлйво, неважно; всё ^то н. усё це не мае значення (вагй), усё це неважлйво (неважно, пусте).
неважный, прост, неважнёцкий 1. {несущественный) неважлйвий, абйякий, реже неважний; {незначительный) незначнйй; {мелкий) дрібнйй; -'ная птйца ирон. невелйке цабё; невелйка цяця; ~ное дёло неважлйва (дрібна) справа; н. вопрбс неважлйве (незначнё) питання; 2. {не вполне хороший) разг. поганий, неважний, разг. поганенький; ~ное здорбвье неважне {разг. поганёнь- ке) здоров’я, неваляшка дет. іван-покиван {род. івана- покивана), iвaнёць-кивaнёць {род. іванця- киванця). неварёние уст. см. несварёние. невйри нескл.,м., неизм., лингв, неварі. нев^ры мн., этнол. невари, -ів. невдалекё нареч. 1. недалёко, неподалік, разг. недалёчко; {вблизи) поблизу; н. от лёса неподалік від лісу, поблизу лісу; 2. {вскоре) уст. невдовзі, незабаром, скоро; н. ужё бтпуск незабаром ужё відпустка, невдалй см. невдалекё 1. невдблге нареч., у с т., д и а л. невдовзі, незабаром, скоро.
невдомёк, диал. невдогад предик., разг. невтямкй, невдогад; а мне и н. а мені й


невёданный
475
невёрный
невтямкй; а мені й байдуже, а я й байдуже; а я й не тудй-то. невёданный незнаний; невіданий; {неизвестный) невідомий; {таинственный) таємнйчий. невёденне {незнание) незнаття, незнания; {неведение) невідання; {неосведомлённость) ж. необізнаність, -ності; в блажённом ~ин [быть] ирон. у блажённому (щаслйвому) невіданні (незнанні) [бути]; держать в ~ни чего тримати в незнанні (невіданні, несвідомості) чого\ по -'ИЮ чёрез незнання (невідомість); з незнання (невідомості); з несвідомості; через несвідомість; не знаючи, невёдомо нареч., разг. невідомо, не знати, немає (нема) відома; н. кто (что, какбй, как, кулй) невідомо (не знати, немає відома) хто (що, якйй, як, кудй); н. откуда звідки, бозна- звідки.
невёдомый невідомий, незнаний; {таинственный) таємнйчий; '-мая сйла невідома (таємнйча) сйла; ~ые местй невідомі місця; н. кому-чему невідомий кому-чому, незнаний кому-чому, ким-чим. невёжа {м. и ж.) 1. неввічливий, -ого {сущ., л/.), неввічлива, -ої {ж.), нечёмний (лі.), нечемна (ж.), нечёма {м. и ж.); ср. невёжливый; 2. р а з г., у с т. слі. невёжда. невёжда м. и ж. нёук, невіглас; н. в чём неук (неосвічений, нетямучий, нетямущий) у чому.
невёжественно нареч. по-нёуцькому, як невіглас. Ср. невёжественный. невёжественность неосвіченість, -ності, с.
невігластво; неуцтво. Ср. невёжественный. невёжественный {необразованный, несведущий) неосвічений, невігласний; {отсталый, некультурный) темний; {свойственный невеждам) неуцький, уст. неодукований; ~нная самонадёянность неуцька (неві- гласна) самовпевненість; н. человёк неосві- чена (тёмна) людйна, невіглас, нёук. невёжество 1. {необразованность) неосвіченість, -ності {ж)\ {культурная отста- лость) ж. тёмрява, темнота; {отсутствие знаний) неуцтво, невігластво; в ~ве жнть (коснёть и т. п) у неуцтві (темряві) жйти (скніти и т. п.); глуббкое н. велйке неуцтво; темне невігластво; грубое н. тёмна темнота; простацьке нёуцтво; дурне невігластво; нз -ва, по ~ву чёрез нёуцтво (невігластво, неосвіченість); 2. разг. см. невёжлнвость. невёжлнво нареч. неввічливо, нечемно, неґречно,/?азг. незвичайно.
невёжлнвость неввічливість, -вості, нечём- ність, -ності, неґречність, разг. незвичайність; верх ~тн найвйща (крайня, надмірна) неввічливість и т. п. невёжливый неввічливий, нечёмний, негрёч- ний, разг. незвичайний; быть -«ым бути неввічливим и т. не знати звйчаю. невёжннчать прост, поводитися (-джуся, -дишся) неввічливо (нечёмно, негрёчно,/?азг. незвичайно). невезённе,/7а5г. невезуха невезіння; {неудача)
ж. 	невдача, м. неталан, -у. невезучий разг. невдачливий, нещаслйвий, безталанний, невёйка 1. {невеянный хлеб) дна л. невіянка, невіяне зёрно; 2. бот. трясучка, невелйкий невелйкий; ~икй бедй: а) невелйка (мала) біда; б) {пустяки) дарма; бійдуже, дурнйця; -'йк рбстом невелйкий (невисокий) на зріст; невелйкого (невисокого) зросту.
невеликодушно нареч. невеликодушно, невеликодушный невеликодушний. невелйчек фолькл. невелйчкий; рбстом н. невелйчкий на зріст; О -чка птйчка, да коготбк остёр малйй пташок-неборак, а ciпнё (дряпнё) — [то] буде знак, невёр {м),разг. невіра {м. и ж). невёрие невіра {ж), невір’я, зневіра, зневір’я, невірство; {атеизм) м. атеїзм, -у. невёрно нареч. 1. неправильно, хйбно, помилково, неправдйво; фальшйво; 2. непёвно, хйтко, хйстко, хитлйво; и. передать словй неправильно (не так) переказати слова; н. пбнятый неправильно (неправдйво) зрозумілий. Ср. невёрный 1,3. невёрность 1. невірність, -ності; зрадлйвість, -вості; неправильність, хйбність, помилковість; неправдйвість; фальшйвість; 2. ненадійність, нeпёвнicть. Ср. невёрный 1—2. невёрный 1. {вероломный, изменяющий) невірний; {склонный к изменам — ещё) зрад- лйвий; {неправильный — обычно) неправильний, хйбний, помилковий; {ложный) неправдйвий; {фальшивый — ещё) фаль- шйвий; ~ная женй невірна (зрадлйва) дру- жйна (жінка); ~ная нбта фальшйва нота; -'Ное вычислёние неправильне обчйслення; н. глаз неправильне (неточне) око; н. муж невірний (зрадлйвий) чоловік; и. перевбд неправильний перёклад; сдёлать (совер- шйть) и. шаг перен. зробйти неправильний крок; 2. {ненадёжный) ненадійний, непёв-


невероподббный
476
невёяный
ний; -'Ное дёло уст. непевна справа; н. соїбзник ненадійний (непёвний) союзник (спільник); 3. (неуверенный, нетвёрдый) непёвний, невпёвнений; {колеблющийся) хит- кйй, хисткйй, хитлйвий, хитлявий; ~ная похбдка непёвна (невпёвнена, хитка) хода; н. свет непёвне (хиткё, хисткё, хитлйве) світло;
4. 	(недоверчивый) у с т., д и а л. невірний, недовірливий; Фомй н. Хома невірний; 5. (иноверец) уст.: а) прил. невірний; б) сущ. невірний, -ого, м. и ж. невіра; ж. невірна, -ої, невіра; 6. (чёрт, нечистый) сущ., диал. нечйстий, -ого, разг. лихйй, -ого. невероподббный уст. неправдоподібний, неймовірний. неверо^Ітно нареч. неймовірно; неправдоподібно; неможливо; надзвичайно; н., не факт шутл. неймовірно, алё факт; ^то н. це неймовірна річ. Ср. невероятный, невероятность, уст. невероятие неймовірність, -ності; неправдоподібність; немож- лйвість, -вості; надзвичайність; до ~ти неймовірно, до неймовірності; аж віри не можна пойняти (поняти); надзвичайно. Ср. невероятный, невероятный неймовірний; (неправдоподобный) неправдоподібний; (невозможный) неможливий; (чрезвычайный — ещё) надзвичайний; в ~ном числё (колйчестве) у неймовірній кількості; до ~ного, до ~ной стёпени неймовірно; до неймовірності; до неймовірної міри; аж віри не можна пойняти (поняти); ~ное событие неймовірна (надзвичайна) подія; ~ное усйлие неймовірне (надзвичайне) зусйлля; -'ые сл^хи неймовірні (неправдоподібні) чутки, невёрующий 1. прил. невірний; Фомй и. см. ФомА; 2. сущ. невірник, м. и ж. невіра; ж. невірниця; (тот, кто не верит в Бога — ещё) безвірник, невірний, -ого (сущ)\ ж. безвірниця, невірна, -ої (сущ). невёсело нареч. невёсело, диал. маркітно. иевесёлый невесёлий, диал. маркітний. иевесбмо нареч. невагомо. Ср. невесбмый 1. иевесбмость 1. невагомість, -мості; 2. мало- важність, -ності; незначність; непомітність. Ср. невесбмый 1—2. невесбмый 1. (не имеющий веса; лёгкий) невагомий; 2. перен. маловажний; (незначительный) незначнйй; (незаметный) непомітний; ~мое преимущество незначна (непомітна, невловйма, невловна) перевага; ~ые аргумёиты маловажні аргумёнти.
невёста наречёна, -ої,разг. невіста; (новобрачная во время свадьбы) молода, -6Ї; (обручённая) заручена; (девушка, достигшая брачного возраста — ещё) разг. дівчина (дівка) на виданні (відданні, порі), відданиця; (в свадебном обряде) княгйня; веко- вёчиая н. прост, стара (літня) дівка (діва), стара дівуля, перёстарок, -рка, диал. скрипу- ла; в ~ах [быть, сидёть, засидёться и т. п\ прост, у дівках [сидіти, засйдітися, по- сйвіти, досйдітися до сйвої косй (сивого волосся) и т. п], косою світйти; женйх н н. наречёний і наречёна, наречён!, молодйй і молода, молоді, молодята; как н. як (мов) наречёна [пёред в!нцём]; христбва н. уст. христова наречёна (молода); христбва за- сватаниця; О н. без мёста, женйх без умі молода — грошовита: вся в дірках свйта; молодйй — тямуха: в голові макуха, невёстин нapeчёнoї (род. п.); молодої (род. п)\ княгйнин (род. п). Ср. невёста. невёститься 1. прост, дівувати, -ую, -уєш, разг. на порі бути (ставати (стаю, стаєш)); 2. (скромничать, стесняться) диал. соромитися, -млюся, -мишся. невёстка невістка; (жена брата — ещё) братова, -6ї; (жена сына — ещё) диал. синова, синйха; (жена брата мужа) ятрівка; быть ~кой бути невісткою; ~ке в отмёстку разг. відплата за образу образою, невёсткин невістчин, -а, -е. невёстушка разг. 1. ласк, невісточка, невістонька; ср. невёстка; 2. ласк. см. невёста. невёсть нареч., п р о с т. не знати, разг. невідь, нёв1ть; н. какбй прост, не знати (разг. нё- відь и т. п.) якйй, разг. хтбзна-якйй, бозна- якйй, казна-якйй; и. кто не знати (нёв1дь и т. п.) хто, разг. бозна-хто, казна-хто; н. кудй не знати (нёв!дь) куди, разг. хтбзна-кудй, 66- зна-кудй, казна-кудй; и. что не знати (нё- відь) що, разг. хт6зна-що, бозна-що, казна- що.
невечёрний уст. невечірній; (негаснущий) непотьмарний; незгасний, невгасймий. невещёствеино нареч. нематеріально; духовно. Ср. невещёствениый. невещёственность нематеріальність, -ності; неречовйнність, -нності; духовність. Ср. не- вещёствеиный. невещёствениый нематеріальний; неречо- вйнний; (духовный) духовний, невёяный невіяний.


невзаимозаместймость
477
невйдящий
невзаимозаместймость спец, невзаємозамін- ність, -нності. невзачёт нареч., разг. не брати до уваги. невзЕЙдеть (что) не побачити (чого); -'Сл свёта (свёту) [бёлого] кто разг. в очах потемніло (потьмарилося) кому, світ потьмарився кому. невзгбда, уст., диал. невзгбдье 1. {несчастье) негода, знегода, лиха годйна; ~ды мн. негоди, -од, знегоди; {бедствия — ещё) злйгодні, -ів; годйна --бд высок, лихоліття (с.), лихі часй, лиха годйна; домашние ~ды хатнє лйхо; душёвная (сердёчная и т. п.) н. ду- шёвна (сердечна) негода (знегода); ~ды жйзни злйгодні життя; 2. {непогода, ненастье) у с т., д и а л. негода, непогода, невзирая: н. на {несмотря) предл., с вин. п. незважаючи на, невважаючи на; {не глядя) не дйвлячись на; н. на лйца незважаючи (невважаючи) на осіб; н. на непогбду незважаючи (невважаючи) на негоду (непогоду); н. на то, что... дарма що..., незважаючи на те, що.... невзлюбйть незлюбйти, -блю, -биш. невзначйй нареч., разг. 1. {неумышленно) ненавмйсно, ненавмйсне, неумйсно, неумйсне; {ненамеренно — ещё) ненароком; {случайно — ещё) випадково, випадком; я н. сказал ІТО я ненавмйсне сказав це; 2. {неожиданно) зненацька, несподівано, раптом;
и. 	встрётнться несподівано зустрітися, невзнбс невнёсення (с.); {неуплата) ж. несплата, невйплата. невзнузданный незагнузданий, невзрачно нареч. непоказно; незугарно; мйр- шаво; жалюгідно, злидённо, нуждённо, Mi- зёрно. Ср. невзрачный, невзрачность непоказність, -ності; незугарність; мйршавість, -вості; жалюгідність, злидённ1сть, -нності, нуждённ1сть, м1зёр- ність. Ср. невзрйчный. невзрачный непоказнйй; {о внешности человека — ещё) разг. незугарний; {преим. о человеке и животных — ещё) мйршавий; {жалкий) жалюгідний, злидённий, нуждён- ний, мiзёpний; ~ная наружность непоказна зовнішність; -ная фигура непоказна (мйр- шава, м1зёрна, незугарна) постать; -ное пальтб жалюгідне (злидённе, нуждённе) пальто; становйться ~ым мйршавіти. невзыскательно нареч. невимогливо; невибагливо; просто; скромно. Ср. невзыскательный.
невзыскательность невимогливість, -вості; невибагливість; простота; скромність, -ності. Ср. невзыскательный, невзыскательный невимогливий; {непритязательный) невибагливий; {простой) про- стйй; {скромный) скромний; н. на что разг. невимогливий до чого, невибагливий до чого.
нёвидаль, уст. невидйльщина разг. диво- вйжа, дйво,/7дзг. дивина; вот и.!, что за н.!, какйя (^кая, ^ка) и.! ото дйво (дивина)!, (от так) дйво (дивина)!, якё дйво!, що за дйво! и т. п.
невйданно небачено, невйдано; небувало;
дивовйжно. Ср. невйданный. невйданный небачений, невйданий; {небывалый) небувалий; {странный) дивовйжний; -иная красавица небачена (невйдана) красуня; -иное дёло нечувана (невйдана, небачена) річ; '-ые звёри небачені (дивовйжні) звірі; и. урожай небачений (небувалий, невйданий) урожай, невидймка 1. невидймка; ходйть -кой ходйти невидймкою; шйнка-н. шапка-невидймка {род. шапки-невидймки); 2. {шпилька) невидймка.
невидймкою нареч. невйдймо, незрймо; непомітно.
невйдймо нареч. невйдймо, незрймо; непомітно; вйдимо-н. сйла-силённа, хмара хмарою, тьма-тьмуща, тьма-тёмрява, вйдимо- невйдимо. Ср. невйдимый. невйдимость невйдймість, -МОСТІ, незрймість;
непомітність, -ності. Ср. невйдимый. невйдимый невйдймий, незрймий; {невидный) невйдний; {незаметный) непомітний; --мая сйла невйдима (незрйма) сйла; н. мир невйдимий (незрймий) світ, невйдный 1. невйдний; {невидимый) невйдймий, незрймий; {незаметный) непомітний; 2. {незначительный) разг. незначнйй, невйдний; {не выдающийся — ещё) не- визначнйй, невидатнйй; -'ная дблжность незначна посада; н. человёк невидатна (незначна) людйна; 3. {невзрачный на вид) разг. непоказнйй; и. из себй непоказнйй [із сёбе, 3 вйгляду]. невйдяще нареч. невидюще, сліпо, невйдящий невидющий; {слепой — ещё) незрячий; глядёть ~им взглядом дивйтися невидющим поглядом (оком), дивйтися невидющими очйма.


невйнно
478
неводбк
невйнно нареч. невйнно; невинувато; без- вйнно, безневйнно; чисто, цнотлйво. Ср. не-
ВЙННЫЙ.
невйнность невинність, -нності; невинуватість, -тості; безвйнність, безневйнність; незайманість, -ності, цнотлйвість, -вості, цнота. Ср. невйнньїй. невйнный невйнний; {невиноватый — ещё) невинуватий; {простодушный, непорочный
— 	ещё) безвйнний, безневйнний; {девственный, целомудренный — ещё) незайманий, чйстий, цнотлйвий; ~нная жёртва без- невйнна (безвйнна, невйнна) жёртва; ~нное дитй безневйнне (невйнне) дитятко; и. взгляд безвйнний (невйнний) погляд; и. как дитй безневйнний (безвйнний, невйнний) як дитя.
невинов^тость разг. невйнність, -нності, невинуватість, -тості, невиновйтый разг. невйнний, невинуватий, невинбвность невйнність, -нності, невинуватість, -тості, невинбвный невйнний, невинуватий, невкусно нареч. несмачно, разг. несмаковйто. невкусный несмачнйй, разг. несмаковйтий, недобрий [на смак]; н. борщ несмачнйй (недобрий) борщ, невластный невладний, невільний; я ~тен над соббй я не паную (не маю влади) над собою; я над собою (собі) не пан (не володар), невменяемость 1. неосудність, -ності; 2. не- самовйтість, -тості; О в состоянии -'Ти: а) юр. у неосудному стані; б) {в исступлении) у несамовйтому стані, разг. у нестямі; у нетямі; в состоянии пблной ~сти у стані цілковйтої неосудності. Ср. невменяемый 1—2.
невменяемый 1. юр. неосудний; признать -«ым кого вйзнати неосудним кого\ 2. (wc- ступлённый) несамовйтий; н. человёк {не обладающий полным сознанием) несамовйта людйна.
невмёстно предик., уст. не годйться, не лйчить, не подобає, не подоба, неподобно; {не следует — ещё) не випадає; {неуместно) недоречно, недоладно, не до речі, не до діла, не до ладу.
невмёстность уст. неподобність, -ності; недоречність, недоладність. Ср. невмёстный. невмёстный уст. {не подобающий) неподобний; {неуместный) недоречний, недоладний, не до речі, не до діла, не до ладу.
невмешательство невтручання; полйтика ~ва політика невтручання, невмоготу, невмбчь предик., разг. не під сйлу, разг. несйла, диал. невміч. нёвмы мн., ист., муз. нёвми, -ів. невнесёние невнесення, незанёсення; {денег)
ж. 	несплата, неплата. невнимание неувага {ж)\ {невниматель ность) ж. неуважність, -ності, неуважли вість, -вості; ошибйться по ~ию помилйти ся чёрез неувагу (неуважність, неуважли вість). Ср. невнимательный, невнимйтельно нареч. неуважно, безуважно неуважливо. Ср. невнимательный, невнимйтельность неуважність, -ності неуважливість, -вості, неувага; по ~ти [ошибйться] чёрез неуважність (неувагу) [помилйтися]. Ср. невнимательный, невнимательный неуважний, реже без- уважний; {не проявляющий внимания — ещё) неуважливий; н. ученйк неуважний учень.
невнушйтельньїй непоказнйй; {незначительный) незначнйй; {неубедительный) непереконливий; --ная наружность непоказна зовнішність. невнЯтица прост, незрозуміла річ {рад. pёчi), незрозуміле становище, щось {рад. чогось) незрозуміле (неяснё, нерозбірливе), неясність, -ності. невнЯтно нареч. 1. невиразно; нерозбірливо, нерозбірно; неясно; н. говорйть невиразно (нерозбірливо) говорйти; 2. незрозуміло; неясно. Ср. невнЯтньїй 1—2. невнятность 1. невиразність, -ності; нерозбірливість, -вості, нерозбірність; неясність; н. произношёния невиразність вимови; 2. незрозумілість, -лості; неясність. Ср. невнЯтньїй 1—2. невнЯтньїй 1. невиразний; {плохо различаемый) нерозбірливий, нерозбірний; {неясный) неяснйй; н. гблос невиразний голос;
2. 	{непонятный) уст. незрозумілий; {неясный) неяснйй; ~ная тревбга незрозуміла тривога.
нёвод нёвiд, -вода; забрбсить н. закйнути невода (нёвiд). нёводить диал. ловйти (-влю, -виш) нёводом. нёводник 1. човен під нёвiд, диал. невідняк, -а; 2. см. нёводник. нёводный и неводнбй нёвiдний. неводовыборочный неводовибиральний. неьоцбк уменьш.-ласк. нёвiдoк, -дка.


нёводчик
479
невозмущённый
нёводчик рыб. нёв1днйк {род. нёв1дника), >^cw.
забродчик. неводьбй д и а л. ловіння рйби нёводом. невоеннообязанный невійськовозобов’язаний.
невоённый 1. {не относящийся к войне) невоєнний; н. груз невоєнний вантаж; 2. {не относящийся к армии; штатский) невій- ськовйй; н. человёк невійськова людйна;
3. 	сущ. невійськовйй, -ового. невозбранно, невозбранймо нареч. беззаборонно, безборонно; вільно. Ср. невозбранный.
невозбрйнность безперешкодність, -НОСТІ, беззаборонність, -нності, незаборбненість. Ср. невозбранный, невозбранный, невозбранймый уст. беззаборонний, безборонний, безперешкодний; {не запрещённый) незаборбнений; {свободный) вільний, невозбудймость незбудливість, -ВОСТІ. невозбудймый незбудливий, невозврйтно, невозвратймо нареч. безповоротно, без вороття, неповоротно, невозвратность, невозвратймость безповоротність, -НОСТІ, неповоротність, невозвратный, невозвратймый безповоротний, неповоротний; <-ное счастье безповоротне щастя, невозвращёнец разг. неповёрненець, -нця. невозвращённе неповёрнення, {неоконч. д. — ещё) невертання, м., разг. неповорот, -у. невозвращёнка разг. неповёрненка. невозвращёнчество разг. неповёрненство. невозгораемость cneif. незаймйстість, -тості, невозгораемый спец. незаймйстий. невоздёланность необробленість, -ності. невоздёланный необроблений; лежать ~ым {о поле) лежати необрббленим, лежати (стояти) облбгом (перел6гом),/7<з5г. облогува- ти, -ус; -иное нбле необроблене поле, м. переліг, -логу, обліг, -логу, невоздержание {неумеренность) непомірність, -ності, надмірність {ж)\ {нерассудительность) непоміркбваність; {злоупотребление) надуживання; н. в чём надмірне вживання чого, надуживання чим. невоздёржанно, невоздёржно нареч. нездёрж- ливо; непомірно; непомірковано; нестрйма- но. Ср. невоздёржанный. невоздёржанность, невоздёржность нездёрж- ливість, -вості; непомірність, -ності, надмір¬
ність; непоміркбваність; нестрйманість. Ср. невоздёржанный. невоздёржанный, невоздёржный нездёрж- ливий; {неумеренный) непомірний, надмірний; {не знающий меры) непоміркбваний; {несдержанный) нестрйманий; и. в едё не- поміркбваний у їжі; н. язык нестрйманий язйк.
невозмбжно 1. нареч., разг. неможлйво; {чрезвычайно, очень — ещё) надзвичайно, надто, разг. страшённо; и. упрйм неможлйво (надзвичайно, надто) впёрта людйна;
2. 	предик, неможлйво, не можна, ніяк, немй як, разг. незмога, неспромога, несйла, годі;
и. 	занретйть им §то говорйть несйла забо- ронйти їм це говорйти; и. мне ёто сдёлать неспромога мені це зробйти. невозмбжность неможлйвість, -вості; {неспособность осуществить что-л. — ещё) неспроможність, -ності, разг. неспромога; глуп до -ти дурнйй, аж світиться; дурнйй до останнього (останку); дурний, як [не] трё- ба; до ~ти до неможлйвості (незмбги); за ~тью, по '-'ТИ чёрез неможлйвість (незмбгу, неспромогу), невозмбжньїй 1. прил. неможлйвий; н. человёк нестёрпна (неможлйва) людйна; ~ьім ббразом {неестественно) неможлйво; сдёлать ~ым зробйти неможлйвим, унемож- лйвити; 2. --ное сущ., с. неможлйве, -ого; до -ного до неможлйвості (незмбги); трёбо- вать ~ого вимагати неможлйвого. невозмутймо, уст. невозмущйемо нареч.
1. 	незворушно; спокійно; байдуже, байдужно, реже байдужливо; 2. непорушно, незворушно. Ср. невозмутймый 1—2. невозмутймость 1. незворушність, -ності; спокійність; байдужість, -жості, байдужність; 2. непорушність, незворушність. Ср. невозмутймый 1—2. невозмутймый, >^cm. невозмущйемый 1. {полный самообладания) незворушний; {спокойный — ещё) спокійний; {равнодушный — ещё) байдужий, байдужний; н. тон спокійний (незворушний, байдужий, байдужний) тон; 2. {ничем не нарушаемый) непорушний, незворушний; -мая тишинй непорушна тйша; -моє спокбйствие непорушний (незворушний) спокій, невозмущённый астр., матем., физ. незбу- рений; -иная орбйта астр, незбурена орбіта; -иное движёние астр., матем. незбу- рений рух.


невознаградймо
480
невосстановймость
невознаградймо нареч. 1. невідплатно; 2. непоправно; невідшкодно. Ср. невознаградй-
МЫЙ 1—2.
невознаградймость 1. невідплатність, -ності; 2. непоправність; невідшкодність. Ср. невоз- наградймьій 1—2. невознаградймый 1. {выше всякой награды) невідплатний; ~мая услуга невідплатна послуга; 2. (непоправимый) непоправний; (не поддающийся возмещению) невідшкодний; -мая утрата непоправна (невідшкодна) втрата.
невозобновймый невідновний, непоновний. невозобновлйемость невідновлюваність, -ності, непоновлюваність. невблей, невблею нареч. 1. неволею; (прошив воли — ещё) проти волі; (по принуждению — ещё) з неволі (прймусу), разг. прймусом; 2. см. невбльно 1. невблнть неволити, приневолювати, -юю, -юєш; (принуждать — ещё) примушувати, -ую, -уєш, змушувати, сйлувати; (порабощать — ещё) поневолювати; кто тебй ~ил сюдй приходйть? хто тебе сйлував сюдй приходити? невбльник невільник, уст. бранець, -нця; О гость как н.: хбчешь — ешь и не хбчешь
— 	ешь гість — як невільник: де посадять, там і сидйть. невбльница невільниця, уст. бранка, невбльнический невільницький; ~кая жизнь невільницьке життя, неволя, невбльннчество невільництво, неволя, невбльннчнй невільничий, невбльно нареч. 1. мимоволі, мимохіть, несамохіть, невільно, JHCW. недоброхіть; н. напрашивается мысль мимоволі (мимохіть, несамохіть) проситься (напрошується) думка;
2. мимовільно; несвідомо, позасвідомо;
3. (против воли) проти (мймо) волі, поневолі, реже знёхотя; (по принуждению — ещё) вймушено, сйлувано. Ср. невбльный 1—3.
невбльность мимовільність, -ності; вймуше- ність. Ср. невбльный. невбльный 1. невільний; (случайный — ещё) мимовільний; ~ная ложь невільна брехня; н. свидётель мимовільний свідок; 2. (непроизвольный) мимовільний; (бессознательный — ещё) несвідомий, позасвідомий; ~ное движение мимовільний (несвідомий, позасвідомий) рух; н. вздох мимовільне зітхання; 3. (вынужденный) вймушений, мимовільний, сйлуваний; -'ная посадка [само¬
лёта] вймушена (мимовільна) посадка [літака]; н. брак сйлуваний (примушений) шлюб.
невблюшка фолькл. неволенька, невбля неволя; (принуждение) прймус, -у (м.), разг. принука; быть (находйться) в н. бути в неволі; какйя н.! что за н.! и т. п. (охота) яка охота!; (нужда) яка потреба!, хто неволить!, хто сйлує! О охбта пуще ~ли [своя] охота гірша за неволю (неволі, від неволі), невблящий якйй (що) неволить и т. п.\ см. невблнть.
невообразймо нареч. неуявлённо; неймовірно;
надзвичайно. Ср. невообразймьій 1—2. невообразймость неуявленність, -нності; неймовірність, -ності. невообразймьій 1. (с трудом представляемый) неуявленний; нёчто ~мое щось неуявленне; 2. (невероятный) неймовірний, реже несвітський, высок, непомисленний, диал. несвіт- ній; (чрезвычайный) надзвичайний; н. ужас неймовірний (несвітський) жах; н. шум неймовірний шум. невооружённость неозброєність, -ності. невооружённый неозброєний; ~ьім глазом [смотрёть, вйдеть и т. «.] неозброєним (прбстйм, голим) оком [дивйтися, бачити и т. «.].
невоскресймьій невоскресённий, невоскрес- ний, невоскресймий. невоскрёсный будній; н. день будній день; будень.
невоснйтанно нареч. невйховано. невоснйтанность невйхованість, -ності. невоснйтанньїй невйхований; н. ребёнок не- вйхована дитйна. невоснламенйемость незаймйстість, -тості, невоспламенйемьій незаймйстий; ~ьіе материалы незаймйсті матеріали, невосполнймость непоправність, -ності. невоснолнймый непоправний; -мая потёря (утрата) непоправна втрата, невоснрнймчнвость несприйнятливість, -вості; несхйльність, -ності. Ср. невоспри-
ЙМЧИВЫЙ.
невосприймчивый (к чему) несприйнятливий (до чого); (не легко поддающийся) якйй (що) нелёгко піддається (чому), несхйльний (до чого); н. к заболеваниям несхйльний (несприйнятливий) до захворювань; н. ученйк несприйнятливий учень, невосстановймость невідновність, -ності, не- понбвність.


невосстановймый
481
невывод
невосстановймый 1. п р и ч. якйй (що) не можна ВІДНОВЙТН (поновйти; отстроить: відбудувати); 2. прил. невіднбвннй, непоновннй. невострёбованность незапотребованість,
-НОСТІ.
невострёбованный незапотребований; (р корреспонденции, грузе) незапйтаннй; н. багйж незапйтаний вантаж; н. спецналйст неза- потребованнй фахівець (спеціаліст), невоібющий якйй (що) не воює (не берё участі у війні).
невперенбс предик., дна л. не під ей лу, разг. несила.
невпопад парен., разг. невлад, невгаразд; {некстати) не до pёчi (ладу, разг. шмйги); {не к месту) невлучно; {не вовремя) невчасно; отвечать и. відповідати не до ладу (невлад, невлучно, не до pёчi). невпроворбт нареч., разг. невпрогорт; сйла- силённа, бёзлiч; хлопбт н. клопотів невпрогорт.
невпроёд {вдоволі^ нареч., дна л. невпоїд, невпоїдь.
невразумйтельно незрозуміло; неясно; непереконливо. Ср. невразумйтельный. невразумйтельность незрозумілість, -ЛОСТІ; неясність, -ності; непереконливість, -вості. Ср. невразумйтельный. невразумйтельный незрозумілий; {неясный) неяснйй; {неубедительный) непереконливий.
невралгйческий мед. невралгічний, невралгйя мед. невралгія, неврастёник мед. нeвpacтёнiк. неврастеийческий мед. неврастенічний, неврастеийчка мед. неврастенічка, неврастенйчность мед. неврастенічність, -ності.
неврастеийчный мед. неврастенічний, неврастеийя мед. неврастенія, невредймо нареч. непошкоджено, неушко- джено.
невредймость непошкодженість, -ності, неушкодженість; {целость) цілість, -лості. невредймый непошкоджений, неушкодже- ний; {о людях — обычно) здоровий; {целый) цілий.
неврёдно нареч. 1. нешкідлйво, невадлйво; 2. предик., разг. не погано, не злё; {не мешает, не мешало бы) не вадить, не завадить, не пошкодить, не вадило б, не завадило б, не пошкодило б.
неврёдный 1. нешкідлйвий; {для здоровья — ещё) невадлйвий; -ое произвбдство нешкідливе виробнйцтво; 2. {неплохой, привлекательный) ш у тл. непоганий; {ничего себе) разг. нічогенький; он человёк н. він лю- дйна непогана, неврилёмма анат., биол. неврилема, невринбма мед. невринома. неврйт неврйт, -а {анат) и -у {мед.). невробластбма мед. невробластома. невродиспансёр мед. невродиспансер, -у. неврбз мед. невроз, -у. неврблог мед. невролог, неврологйческий мед. неврологічний, невролбгия мед. неврологія, неврбма мед. неврома, неврби анат. неврон, невропат невропат, невропатйческий мед. невропатйчний. невропатия мед. невропатія, невропйтка мед. невропатка, невропатблог мед. невропатолог, невропатологйческий мед. невропатологічний.
невропатолбгия мед. невропатологія, невротизйция мед. невротизація. неврбтик мед.,разг. невротик, невротйческий мед. невротйчний. невротомйя мед. невротомія, неврофибрйлльї мн., анат. неврофібрйли, -йл.
неврофибрбма мед. неврофіброма. неврофиброматбз мед. неврофіброматоз, -у. невручёние невручення, {неоконч. д. — ещё) невручання. нёвры мн., ист., этнол. нёври, -ів. невсамдёлешный прост, несправжній, невступно нареч., уст. {немного меньше) несповна, не зовсім; {почти) майже, разг. сливе.
невсхбжесть несхожість, -ЖОСТІ. невсхбжий 1. несхожий; 2. {о тесте) якйй (що) не зійшов.
невтерпёж предик., прост, несйла [терпіти], невйдержка; ждать было н. несйла було (не булб сйли, невйдержка була) чекати (ждати); н. кому не терпиться (не терпелйвиться, невйдержка) кому; ст^ло н. кому не стало сйли (сил) терпіти кому, невйдержка стала кому; {лопнуло терпение) разг. терпёць увірвався кому. невхбжий разг. невхожий, невывод НЄВЙВІД, -воду, невйведення.


невйгода
482
невыход
невыгода невйгода.
невыгодно парен, невйгідно; несприятливо, невыгодность невйгідність, -кості; несприятливість, -вості. невыгодный невйгідний; {неблагоприятный
— 	ещё) несприятливий; в '-ном свёте (осве- щённн) у невйгідному освітленні (світлі); показать себії с ~ной стороны показати себе з негарного (невйгідного) боку, невыдача невйдача; {неоконч. д. — обычно) с.
невидавання, невыделанность невйробленість, -ності; не- вйчиненість. Ср. невыделанный, невыделанный невйроблений; {о коже — ещё) невйчинений. невыдержанность, разг. невыдержка невй- триманість, -ності, невйдержаність; нестрй- маність; неврівноваженість. Ср. невыдержанный.
невыдержанный невйтриманий, реже невй- держаний; {несдержанный) нестрйманий; {неуравновешенный) неврівноважений. невыдуманный невйгаданий; ~нная истбрня невйгадана історія, невыезд офиц.-дел. невйїзд, -у; подпйска о ~де підпйска про невйїзд. невьіезднбй разг. 1. невиїзнйй; 2. сущ., м.
невиїзнйй, -бго; ж. невиїзна, -6ї. невыезженный невйїжджений, необ'їждже- ний.
невыжатый невйчавлений, невйдушений, не- вйдавлений, невйтиснений, невйтиснутий; {о белье) невіджатий, невйкручений. невызревший недостйглий, недозрілий, невыигрышно нареч. невйграшно. невыигрышный невйграшний. невылазно нареч., разг. невилазно, невылазный разг. невилазний, невымытый невймитий, немйтий. невымышленный невйгаданий, невйдума- ний.
невыносймо нареч. нестерпно, нестерпуче, нестерпймо, неперенбсно, невиносно, незносно.
невыносимость нестерпність, -ності, нестерпучість, -чості, нестерпймість, -мості, не- переносність, невиносність, незносність, невыносймый нестерпний, нестерпучий, не- стерпймий, непереносний, невиносний, незносний; -^мая жарй нестёрпна (нестерпуча, непереносна) спека, невьінбсливость невитривалість, -лості; нетерплячість, -чості. Ср. невынбсливый.
невынбсливый невитривалий; {нетерпеливый) нетерплячий, невыпеченный {о хлебных изделиях) невй- печений; {недопеченный) недопечений; {сыроватый, вязкий) глевкйй. невыплаканный невйплаканий; ~нное гбре невйплакане гбре; '^ые слёзы невйплакані сльбзи.
невыплата невйплата, м. невйплат, -у; {неоконч. д. — обычно) с. невиплачування; н. пёнсий невйплата пенсій, невыплаченный невйплачений; ~нная зарплата невйплачена зарплатня (зарплата); н. кредйт невйплачений кредйт. невыполнёние невйконання, {неоконч. д, — ещё) невиконання, невикбнування. невыполненный невйконаний. невыполнймость нездійсненність, -нності, нездійснймість, -мості. невыполнймый нездійсненний, нездійснимий; -мое задание нездійсненне завдання; -ые плйны нездійсненні плани, невыработанность невйробленість, -ності. невыработанный невйроблений. невьіразймо нареч. невимбвно, невислбвно, несказанно; ^то н. це гбді вйсловити; це невимбвно (несказанно), невыразймость невимбвність, -ності, неви- слбвність; несказанність, -нності. невыразймый невимбвний, невислбвний; {несказанный — ещё) несказанний; нёчто ~мое щось невимбвне (невислбвне, несказанне).
невыразйтельно нареч. невиразно, безвиразно, без вйразу, невиразйсто. невьіразйтельность невиразність, -ності, безвиразність, невиразйстість, -тості, невыразйтельный невиразний, безвиразний, невиразйстий; н. гблос невиразний гблос. невырожденный невйроджений. невысказанность невйсловленість, -ності. невысказанный невйсловлений; ~нная мысль невйсловлена думка, невьісбкнй невисбкий; -'бк рбстом, -кого р6- ста невисбкий на зріст, реже невисбкого зрбсту; -кое мнёние о ком невисбка думка про кого. невысбкб нареч. невйсбко. невысых^емый невисйханий, уст. несхну- чий.
невыход НЄВЙХІД, -ходу; н. на раббту невйхід на роббту.


невычет
483
неглупый
невычет мат. нелйшок, -шку; и. квадра- тйчный нелйшок квадратичний, невычислймый необчйслюваний. невыясненность нез’ясованість, -ності; невй- ясненість; невйсвітленість. Ср. невыясненный.
невыясненный нез’ясований; {не получивший освещения) невйсвітлений; іто произошлб при ~ых обстоятельствах це сталося за нез’ясбваних обставин, невьянскйт геол. нев’янскіт, -у. невйзка 1. {отсутствие связи) незв'язність, -ності; {речи, изложения — ещё) нескладність; {несогласованность) непогодженість; 2. геод. нев’язка.
невйнущнй см. неувядаемый 1 1,
нёга книжн. 1. {полное довольство) достаток, -тку; {роскошь) розкіш, -коші, розкоші, -ів {мн.); жить (жизнь) в -ге жйти (життя) в достатку (достатках, розкоші, розкошах); 2. {блаженство) [солодка] знемога; {истома) млість {род. млості); {наслаждение) насолода; 3. {нежность) ніжність, -ності; {ласко- вость) ласкавість, -вості; {ласка) пёcтoщi, -ів {мн.% с.,уст. пещення, диал. пестіння, негабарйт негабарйт, -у. негабарйтность негабарйтність, -ності. негабарйтный негабарйтний; н. груз негаба- рйтний вантаж, негаданно нареч., разг. негадано; неждйи- но-н. [цілком] несподівано; неждано-нега- дано; зненацька, негйданность негаданість, -ності. негаданный разг. негаданий; недуманный-н.
недуманий-негаданий. негарантйрованность негарантованість, -ності.
негарантйрованный негарантований; н. заработок негарантований заробіток, негармонйчески нареч. негармонічно. негармонйческий негармонічний. негармонйчно негармонійно, негармонйчность негармонійність, -ності. негармонйчный негармонійний, негасймо см. неугасймо. негасймьій см. неугасймьій. негатйв фото негатйв; цветнбй н. кольоровий негатйв; чёрно-бёлый н. чорно-білий негатйв.
негативйзм в разн. знач, негативізм, -у. негатнвйстский негативістський. негатйвно нареч. негатйвно. негатйвность негатйвність, -ності.
негатйвньїй негатйвний; ~ное влияние
негатйвний вплив, негатбрный: н. иск юр. негатбрний позов, негашёный негашений; --ная йзвесть нега- шене вапно, реже негашена вапна, нёгде нареч. 1. ніде, немає (нем^) де, диал. нігде; н. гблову приклонйть ніде голову прихилйти; н. и присёсть нема де (ніде) й сісти, ніде (нема де) й примостйтися; н. пальцем ткнуть разг. ніде курці клюнути, ніде голки встромйти, ніде пальця просунути; 2. {где-то) уст. десь, негерметйческий негерметйчний. негерметйчность негерметйчність, -ності. негерметйчный негерметйчний. негйбкий негнучкйй, реже негнучий; ~кая полйтика негнучка політика, негйбкость негнучкість, -кості, негигиенйческий, негигиенйчный негігієнічний.
негигиенйчно нареч. негігієнічно, негигиенйчность негігієнічність, -ності. негидйльский негідальський; н. язык негі- дальська мова, негидйльцьілі»., ист., этнол. негідальці, -ів. негладкий негладкий, разг. негладёнький;
{неровный — ещё) нерівний, неглйдко негладко, негладёнько; нерівно. Ср.
негладкий, неглаженый непрасований. негласно нареч. негласно, неявно; таємно, секрётно. Ср. негласный, неглйсность негласність, -ності; таємність, ceкpётнicть. Ср. неглйсный. негласный негласний, неявний; {тайный, секретный) таємний, секрётний; н. надзбр ист. таємний (неявний) нагляд; ~ым ббра- зом таємно, нйшком, секрётно. неглижё 1. сущ., нескл., с. нeглiжё; 2. нареч. нeглiжё.
неглижйровать легковажити; {пренебрегать
— 	обычно) нёхтувати, -ую, -уєш. неглижйрующий 1. п р и ч. якйй (що) нёxтyє;
2. прил. легковажний, неглуббкий неглибокий; {о реке — ещё) МІЛКЙЙ, диал. плиткйй; {перен.: поверхностный — ещё) поверховий; --ие знания неглибокі (поверхові) знання, неглуббкб нареч. неглйбоко; мілко, плйтко. неглупо нареч. [досить] розумно, неглупый недурнйй; {довольно умный) [доволі, досить] розумний; н. совёт [доволі, до-


негнбй-дёрево
484
негриті&д
сить] розумна порада; н. человёк недурна людйна, людйна з головою, не дурень, негнбй-дёрево бот. [ягідний] тис, негний-дерево.
негнущнйся штщчкШ.реже негнучий, неговорлйвый разг. неговіркйй, небалакучий, небалаклйвий. негбдник разг. ледащо, ледацюга; {повеса) гульвіса, гультяй, -яя, ланець, -нця; {негодяй) негідник, бран. посмітюха, диал. лотр, негбдница ледащо, ледащйця, ледацюга; гультяйка; негідниця, посмітюха. Ср. негбдник.
негбдность непридатність, -ності; за ~тью, по ~тн через непридатність; прйвестн в н. что довестй до непридатності що\ зробйти непридатним що\ прнходйть в н. CM. прнхо- дйть. Ср. негбдньїй 1. негбдньїй 1. {к чему, для чего, на что) непридатний, негодящий, диал. дрантйвий; {о человеке) нездатний, нiкчёмний; ~ьіе срёдства погані (нікчемні) засоби; н. для пнтьй непридатний для (до) пиття; непитнйй; н. к унотреблённю непридатний для (до) вжйтку (вживання); н. на зелёный корм непридатний на зелений корм; 2. {недостойный) разг. негідний; {скверный) поганий, ледачий; {ничтожный — ещё) нікчемний; {мерзкий) мерзённий, бран. пранцюватий; сймый н. человёк найпаскудніша людйна, найгірший непотріб, негодование обурення; благорбдное (спра- ведлйвое и т. п.) н. щйре (справедлйве и т. п) обурення; возбудйть (вызвать, навлё- чь и т. п.) н. вйкликати обурення, обурити; горёть (кинёть и т. п.) ~ем палати (кипіти и т. п.) обуренням; испблненный ~ия повний обурення, обурений; прийтй в и. обуритися; с ~ем, в ~ии 3 обуренням, обурено, негодовать обурюватися, -ююся, -юєшся, бути обуреним; и. на кого обурюватися, бути обуреним ким-чим, на кого. негодующе нареч. обурено; {с негодованием) з обуренням.
негодующий обурений, розгніваний, повний гніву (обурення), з обуренням, негодей негідник, разг. поганець, -нця и усилит. паскудник, паскуда, диал. драб; отъявленный (изрядный, неслыханный и т. п.)
и. 	неприторенний (непроторенний, страшенний и т. п.) негідник, негодййка негідниця, поганка, паскудниця, паскуда.
негодяйский разг. негідницький; и. поступок негідницький учйнок. негодййство разг. негідництво, паскудство, негодйщий прост, непридатний, разг.
негодящий, негбже прост. 1. нареч. негоже; 2. предик, не годйться, не лйчить, негбже; {не следует — ещё) не слід, негбжий прост, негожий; О на тебё, Ббже, что мне (нам) ~же погов. на тобі, небоже, що мені (нам) негбже; см. ещё негбдньїй 1. неголонбмньїе: н. систёмы мат. неголонбмні систёми.
негорйздо прост, {нехорошо) нареч. негаразд, недобре, погано, негорйздьій прост, {неспособный на что-л., неискусный в чём-л.) нездатний, нездібний; ~йзд на что нездатний на що, до чого. негбрдьій негордий, негордовйтий. негостеприймно нареч. негостйнно. негостеприймность негостйнність, -нності, негостелюбність, -ності. негостеприймньїй негостйнний, негостелюб- ний; ~ная страйк негостйнна країна, неготбвность непідготовленість, -ності, непідготованість, негоциант негоціант, негоцийнтка уст. негоціантка, негоцийнтский уст. негоціантський, негоциация уст. негоціація, негбция уст. негоція; {сделка) оборудка;
{условие) умова; {соглашение) угода, негр негр; ~рьі мн. негри, -ів. неграмотно нареч. неграмотно, неграмотность неграмотність, -ності; неписьменність, -нності; ликвидация ~ти ліквідація неписьменності; технйческая н. технічна неграмотність. Ср. неграмотный 1. неграмотный 1. прил. неграмотний; {не умеющий читать и писать — обычно) неписьменний; 2. сущ., м. неписьменний, -ого, неграмотний, уст. неук; ж. неписьменна, -ої, неграмотна, негранулйрованньїй спец, негранульований. негрёющий якйй (що) не гріє (не вигріває);
негрійний. иегрйлльї лія., этнол. негрйли, -ів. негрйлльский негрйльський. негритёнок уменьш. негреня, -яти, ласк.
негренятко (с.). негритбс негритос; --сьі мн. негритоси, -ів. негритбска негритоска, негритібд политол. негритюд, -у.


негритенка
485
недёйственность
негритенка негритянка, негритянский негритянський; -'кая внёш- ность негритянська зовнішність; ~кое иасе- лёиие негритянське населення, нёгро-австралбидиый этногр. нёгро-австра-
ЛОЇДНИЙ.
негрбид негроїд; ~ды мн. негроїди, -ів. негрбидиый негроїдний; ~иая рйса негроїдна раса.
негрбмкий неголоснйй, негучнйй; {тихий) тихий.
негрбмко нареч. неголосно, негучно; (тихо) тйхо, стйха. нёгрский нёгрський. нёгры см. негр, нёгус ист. нёгус.
негусто нареч. негусто; рідко. Ср. иегустбй. негустбй негустйй; {редкий, жидкий) рідкйй. негэнтропййиый информ. негентропійний. негэнтропйя информ. негентропія. недавний недавній; {давешний — ещё) нещодавній; до '-него врёмеии до недавнього часу, донедавна; ~нее прбшлое недавнє (свіже) минуле; недавня (свіжа) минувшина; с -него врёмени 3 (від) недавнього часу, знедавна, віднедавна, недавнишний разг. недавній, недавно нареч. недавно, разг. недавнечко; нещодавно; {только что — ещё) разг. свіжо. Ср. недавний, недйвность недавність, -ності, нещод^вність. недалёкий 1. недалёкий; {недавний — ещё) недавній; в -ком будущем у недалёкому майбутньому; {вскоре) незабаром; в ~ком прбшлом у недалёкому (недавньому) минулому; -'ёк от йстины недалёкий від істини; 2. (близкий по родству) разг. недалёкий; {близкий) близькйй; и. р^твенник недалёкий родич; 3. {перен.: ограниченный) недалёкий, обмёжений, бідний на розум, недоумкуватий, разг. пришелёпуватий; н. по уму (умбм), -кого умй невелйкого розуму, бідний на розум, недоумкуватий, недалекб и недалёко, прост, недалёче 1. нареч. недалёко, неподалёку, неподалік; 2. предик. недалёко; недалекб идтй [за примёром] недалёко йти (ходйти) [по прйклад]; и. от дб- ма неподалік (недалёко) від будйнку (дому); недалекб уйтй (уёхать) перен.,разг. недалёко заїхати.
недалёкость нeдaлёкicть, -кості, oбмёжeнicть, -ності. Ср. недалёкий 3.
иедалёчко нареч., прост, недалёчко, непода- лёчку.
недільний недалёкий, недальній; -него умй уст. см. недалёкий 3. иедальиовйдио нареч. недалекоглядно, недалекозоро; короткозоро; непрозорлйво; непередбачливо; недалекосяжно. Ср. иедальио- вйдиый.
иедальиовйдность недалекоглядність, -ності, недалекозорість, -рості; короткозорість; непрозорлйвість, -вості; непередбачливість; недалекосяжність. Ср. иедальиовйдиьій. иедальиовйдиьій недалекоглядний, недалекозорий; {близорукий) перен. короткозорий; {не прозорливый) непрозорлйвий; {непредусмотрительный) непередбачливий; {не далеко идущий) недалекосяжний, иедальиозбркий 1. {близорукий) короткозорий; 2. {недальновидный) перен., разг. недалекоглядний, недалекозорий, недальиозбркость 1. короткозорість, -рості; 2. недалекоглядність, -ності, недалекозорість. Ср. иедальиозбркий. иедйльиость нeдaлёкicть, -кості, недельный днал. см. иедйльиий. иедйром нареч. недарёмно, недарёмне, немарно, недаром, недарма, разг. недурно, иедвйжимо нареч. нерухомо; непорушно, незрушно. Ср. недвйжимьій 1. иедвйжимость 1. нерухомість, -мості; не- двйжність, -ності; непорушність; 2. нерухомість, нерухоме майно. Ср. иедвйжимьій 1—2.
иедвижймость см. иедвйжимость 1. иедвйжимьій 1. нерухомий, диал. недвйжний, поэт, нездвйжний; {находящийся без движения) непорушний, реже незрушний;
2. 	юр. нерухомий; -моє имущество нерухоме майно, нерухомість, -мості. недвижймьій см. иедвйжимьій 1. иедвйжио см. иедвйжимо. иедвйжность см. иедвйжимость 1. иедвйжиый CM. иедвйжимый 1. недвусмысленно нареч. недвозначно, недвусмысленность недвозначність, -ності. недвусмысленный недвозначний; и. отвёт недвозначна відповідь, недееспосббиость недієздатність, -ності. недееспосббный книжн., юр. недієздатний;
-иое лицб недієздатна особа, недёйственность недієвість, -вості, неактйв- ність, -ності.


недёйственный
486
недоброжелательница
недёйственный недієвий, недійовйй, неак-
ТЙБНИЙ.
недействйтельность 1. недієвість, -ВОСТІ;
2. нечйнність, -нності, недійсність, -ності;
3. несправжність, неправдйвість. Ср. недей- ствйтельньїй 1—3.
недействйтельный 1. {недейственный) недієвий, недійовйй; 2. {не имеющий законной силы) нечйнний, недійсний; н. закбн не- чйнний (недійсний) закон; 3. {неистинный, вымышленный) несправжній, неправдйвий. недёйствующий якйй не діє (не працює); {утративший способность действовать) недієвий, недійовйй, неактйвний. недёлание неробство, разг. байдикування;
{бездеятельность) ж. бездіяльність, -ності. неделикатно нареч. неделікатно, неделикатность неделікатність, -ності. неделикатный неделікатний; ~ное поведёние неделікатна поведінка; н. руководйтель неделікатний керівнйк. неделймость неподільність, -ності; н. простых чйсел мат. неподільність прбстйх чйсел. неделймьій неподільний; ~мое числб мат. неподільне число; н. фонд неподільний фонд.
недёлька уменьш.-ласк. тйждень, -жня {м.). Ср. недёля. недёльный' {неосновательный) разг. неділо- вйй, недодільний; н. разговбр неділова (не- додільна) розмова; н. совёт неслушна (нерозумна) порада, недёльиый^ тижневий; и. заработок тижневий заробіток. Ср. недёля. недёлюшка ласк, тйждень, -жня (л<.). недёля тйждень, -жня (л/.); каждую ~лю щотйжня, кожного тйжня (кожен тйждень), реже щотйждень, щотижнево; Крестопо- клбнная н. церк. Середохресний тйждень; Мясопустная и. церк. Пущальна неділя. Лущення, М’ясопусна неділя; на той (будущей) ~ле на тому (тім) тйжні, наступного (другого) тйжня; на той (прбшлой) -ле минулого тйжня, на тому (тім) тйжні; ~лю [том^ иаз^д тйждень тому; Недёля Святбй Трб- ИЦЫ церк. Клечальний тйждень. Зелені свята (святкй); по [цёлым] -'ЯМ [цілими] тйжнями; Свётлая н. {уст. седмйца) церк. Світлий тйждень. Великодній тйждень, Великодні свята (святкй); с --ли на ~лю з тйжня на тйждень; с -лю [десь] за тйждень, з тйждень; Фоминй и. Провіднйй тйждень, Проводй.
иедёлями нареч. тйжнями. недержание нетримання, недержання; н. мочй мед. нетримання сечі, недёржаный разг. {не бывший в пользовании) невжйваний; недержаний; {новый) новйй; {об одежде — ещё) неношений. недетермиийрованный филос. недетермінб- ваний. недётский недитячий, недёшево нареч. недешево, недешёвый недешёвий. иедёятельиость недіяльність, -ності; неактйв- ність.
иедёятельный недіяльний; {неактивный) неактйвний.
неджентельмёнский неджентельменський; н.
поступок неджентельменський учйнок. недискриминацибиный недискримінаційний. недиссертабельный недисертабельний; ~ная проблематика недисертабельна проблематика.
недисциплинйрованно нареч. недисциплінб- вано.
недисциплиийроваииость недисциплінованість, -ності. недисциплинйроваиный недисциплінова- ний; н. ученйк недисциплінований учень, недлйпиый недовгий.
недобивйть / недобйть недобивати / недобйти, -б’ю, -б’єш.
недобирать / недобрать недобирати / недібрати и недобрати, -беру, -береш, недобираться недобиратися, недобйтки {остатки разбитой армии, банды и т. п.) мн., прост, недобитки, -ів; ~ток ед. недобиток, -тка. недобйтый недобйтий. недоббр недобір, -бору, недббранный недібраний, недобраний, недобривать / недобрйть недоголювати, -юю, -юєш / недоголйти, -голю, -голиш, реже недобривати / недобрйти. недобрйтый недоголений, реже недобрйтий. иедббро нареч. 1. {неприветливо) неласкаво, непривітно; 2. {выражая неприязнь) непрй- язно; 3. {предвещая беду) лиховісно, зловісно, зловороже, недоброжелатель недоброзйчлйвець, -вця, неприхйльник, недоброхіт, -хбта; {зложелатель — ещё) злобйтель; {враг) ворог, недоброжелательница недоброзйчлйвиця, неприхйльниця, недоброхітка; злобйтелька; ворог. Ср. недоброжелатель.


недоброжелательно
487
недовёшивать
недоброжелательно парен, недоброзйчлйво, незйчлйво, неприхйльно; злоблйво; ворбже. Ср. недоброжелательный, недоброжелательность, недоброжелательство недоброзйчлйвість, -ВОСТІ, незйчлй- вість, неприхйльність, -ності; злоблйвість, злобйтельство; ворожість, -жості. Ср. недоброжелательный, недоброжелательный недоброзйчлйвий, не- зйчлйвий, неприхйльний; {злобный — ещё) злоблйвий; {враждебный) ворожий, недоброжелйтельствовать уст. не зйчити добра, лйха (зла) зйчити, ставитися неприхйльно (ворбже) до кого-чого. недоброкачественно нареч. неякісно, недоброякісно.
недоброкачественность неякісність, -ності, недоброякісність, недоброкачественный неякісний, недоброякісний; н. товйр неякісний (недоброякісний) товар.
нeдoбpoпopJІдoчнocть непорядність, -ності, непутність, непутящість, -щості; безпутність. недоброноріїдочньїй непорядний, непутній, непутящий; {беспутный) безпутний, недобросбвестно нареч. несумлінно, несовісно, недобросовісно, недобросбвестность несумлінність, -нності, несбвісність, -ності, недобросовісність, недобросбвестный несумлінний, несбвісний, недобросбвісний; н. поступок недобросб- вісний учйнок; н. раббтник несумлінний (несбвісний) працівнйк. недобротй разг. недоброта, недббрість, -рості, недобрбтный разг. поганий, недоброхбт у с т. CM. недоброжелатель, недоброхбтка уст. см. недоброжелательница.
недоброхбтно у ст. CM. недоброжелательно, недоброхбтный уст. см. недоброжелательный.
недоброхбтство уст. см. недоброжелательность.
недоброхбтствовать уст. см. недоброжелй- тельствовать. недббрый 1. прил. недббрий; {злой) лихйй, злий; в ~рое врёмя, в ~рую пбру, в н. час
недбброї (лихбї) годйни; у недббру (лиху) годйну; у недббрий (лихйй) час; глазй горё- ли -ым огнём бчі блищали недббрим вогнём; «-рая усмёшка недббра (зла) пб- смішка; --рое мёсто нечйсте місце; --ые ЛІ&ДИ {о разбойника:^ лихі (недббрі) люди;
~ые рукн перен. лихі (злі) руки; н. глаз пе- рен. лихе (пристрітне, наврбчливе) бко; н. сон недббрий (поганий) сон; помннйть (укоріїть и т. п) ~ым слбвом згадувати (дорікати и т. п.) недббрим (лихйм) слбвом; 2. сущ., миф. лихйй, -бго, нечйстий, -ого. недобычливый прост. 1. {неприбыльный) невйгідний; неприбуткбвий; 2. {непредприимчивый) неметкйй, неділовйй, незаповзят- яивий, разг. непромітнйй. недоваренный недоварений, недоваривать / недоварйть недоварювати, -юю, -ЮЄШ / недоварйти, -варю, -вариш, недовариваться / недоварйться недоварюватися, -юється / недоварйтися, -вариться, недоварйвшийся недоварений, недовезённый недовёзений. недовезтй см. недовозйть. недовёрне недовіра {ж.), недовір’я; выразить (оказать и т. п) и. кому вйсловити кому (вйявити до кого) недовіру (недовір’я); нмёть н. к кому не мати віри (довіри) до кого; с '-ем 3 недовірою (недовір’ям), недовёрнутый недокручений, недовёрок 1. {недоверчивый человек) прост, невіра {м. и ж., разг.); недбвірок, -рка; 2. {иноверец) уст. недбвірок, м. и ж., разг. невіра.
недовёртывать / недовернуть разг. недокручувати, -ую, -уеш / недокрутйти, -кручу, -крутиш.
недовёртываться / недовернуться разг. недокручуватися, -ується / недокрутйтися, -крутиться.
недовёрчиво нареч. недовірливо, уст. неймовірно.
недовёрчивость недовірливість, -вості, уст. неймовірність, -ності; с ~тью [смотрёть, относйться и т. п.\ недовірливо (з недовірливістю) [дивйтися, ставитися и т. п]. недовёрчивый недовірливий, диал. недовірку- ватий, уст. неймовірний; и. человёк недовірлива людйна. недовершённость недовершеність, -ності. недовершённый недовёршений. недовёс недовага {ж); {неоконч. д. — обычно) с. недоважування, недовёсный неповновагий, недовёсок разг. недбважок, -жка. недовёшенный недоважений, недовёшивание недоважування, недовёшивать / недовёсить недоважувати, -ую, -уєш / недоважити.


недовёшиваться
488
недодёлка
недовёшиваться недоважуватися, -ується. недовзыскивать / недовзыскйть недостяга- ти / недостягтй, -стягну, -стягнеш, недовйдеть разг. недобачати, недовложёние недовкладення, недовбз недовёзення (с.), НЄДОВІЗ, -возу, недовозйть / недовезтй недовозити, -вожу, -возиш / недовезтй. недовбльно* {недостаточно) нареч., уст. недбсить.
недовбльно^ нареч. незадовблено, невдовб- лено, нерадо; маркітно. Ср. недовбльный. недовбльный незадовблений, невдовблений, нерадий, диал. маркітний; быть ~ым кем- чем бути незадовбленим (невдовбленим) 3 кого-чого, ким-чим; н. взгляд незадовблений (невдовблений) пбгляд. недовбльство незадовблення, невдовблення, ремство; с ~ом з незадовбленням, незадовблено, невдовблено. недовыполнёние недовйконання, (неоконч. д.
— 	ещё) недовиконання, недовикбнування; н. плйна поставок недовиконання плану поставок, недовыполненный недовйконаний. недовыполняемый недовикбнуваний; н.
план недовикбнуваний план, недовыполнить / недовыполнить недовикб- нувати, -ую, -уєш / недовйконати. недовыполняться / недовыполниться недо- викбнуватися, -ується / недовйконатися. недовыполняющий 1. прич. якйй (що) недо- викбнує; 2. прил. недовикбнуваний. недовыпуск недовйпуск, -у; {неоконч. д. — обычно) с. недовипускання, недовыпускйть / недовыпустить недовипускати / недовйпустити, -пущу, -пустиш, недовыпускйться недовипускатися, недовырабатывать / недовыработать недовиробляти и недовирбблювати, -юю, -юєш / недовйробити, -блю, -биш. недовыработанный недовйроблений. недовыработка недовйробіток, -тку (л/.), с. недовйроблення, {неоконч. д. — ещё) недовиробляння, недовирбблювання. недовыручить / недовыручить недовируча- ти / недовйручити. недовыручка недовйручка; {от торговли — обычно) м. недовйторг, -у. недовйзанный недов’язаний; недоплётений.
Ср. недовязйть. недовязйть недов’язати, -в’яжу, -в’яжеш; {чулки, сети и т. п. — обычно) недоплестй, -плету, -плетеш.
недогадливость, прост, недогйдка недогадливість, -ВОСТІ; {несообразительность) нетямкість, -кості, нетямовйтість, -тості, недогадливый недогадливий; {несообразительный) нетямкйй, нетямовйтий. недогйр недбгарок, -рка. недоглЯд, недоглЯдка прост, недбгляд, -у;
по ~ду (^дке) через недбгляд. недоглядывать / недоглядёть (за кем-чем) разг. недоглядіти / недоглянути и недоглядіти, -джу, -диш (кого-що, чого, за ким- чим); {проявить оплошность) сов. недопильнувати, -ую, -уєш (кого-що). недоговариваемый недоговбрюваний, недо- мбвлюваний. недоговаривать / недоговорйть недоговорювати, -юю, -юєш / недоговорйти, -орю, -бриш, недомовляти / недомбвити, -влю, -виш; {недосказывать — ещё) недоказувати, -ую, -уєш / недоказати, -кажу, -кажеш, недоговариваться недоговбрюватися, -юєть- ся, недомовлятися; недоказуватися, -ується. Ср. недоговаривать, недоговаривающий якйй (що) недоговбрює и т. п.; CM. недоговаривать, недоговорённость недоговбреність, -ності, недомбвленість. недоговорённый недоговбрений, недомбвле- ний; недоказаний. Ср. недоговаривать, недоговбрка разг. недомбвка. недогрёв недогрів, -у.
недогружать / недогрузйть недовантажувати, -ую, -уєш / недовантажити, недогруженный, недогружённый недовантажений.
недогрузка, недогруз недовантаження, {неоконч. д. — ещё) недовантажування (с.); судно с ~кой недовантажене суднб. недодавать / недодать недодавати, -даю, -даєш / недодати, недодаваться недодаватися, -дається, недбданный недбданий. недодача разг. недодання {с.), недодача; {неоконч. д. — обычно) недодавання; {недоплата) недоплата, недодёланность недорббленість, -ності, недокінченість, невйкінченість. недодёланный недорбблений, недокінчений, невйкінчений. недодёлка, прост, недодёл разг. 1. недороблення, недокінчення, {неоконч. д. — ещё) недоробляння, недорбблювання, недокінчу- вання (с.); 2. {что-л. недоделанное) недоробок, -бка; сущ., с. недорбблене, -ого.


недодёлывать
489
недоказательность
недодёлывать / недоделать недоробляти, -яю, -ЯЄШ и недороблювати, -юю, -юєш / недоробйти, -роблю, -робиш, недодёлывающий якйй (що) недоробляє (недокінчує). недодёржанный недотрйманий, недодержаний.
недодёрживать / недодержать недотрймува- ти, -ую, -уєш / недотрймати, недодержувати / недодержати, недодёржка спец. недодёржання, недотрй- мання, {неоконч. д. — ещё) недодёржування, недотрймування (с.). недодуманность недодуманість, -ності. недодуманный недодуманий. недодумывать / недодумать недодумувати, -ую, -уєш / недодумати. недоедание недоїдання; хронйческое н. хронічне недоїдання, недоедать / недоёсть недоїдати / недоїсти, -їм, -їси.
недоедающий 1. прич. якйй (що) недоїдає;
2. 	прил. ненаїджений. недоёденный недоїдений, недоёдки мн., прост, недоїдки, -ів. недожаренный недосмажений, недожарений;
-нное мйсо недосмажене м’ясо, недожйривать / недожйрить недосмажувати, -ую, -уєш / недосмажити, недожарювати, -юю, -юєш / недожарити. недожариваться / недожариться недосма- жуватися, -ується / недосмажитися, недожа- рюватися, -юється / недожаритися. недожйтьій^ {серпом) недожатий. Ср. недожинать.
недож^тый^ недотйснутий; недочавлений, недодушений. Ср. недожимать, недожжённый недопалений, недожигать / недожёчь недопалювати, -юю, -юєш / недопалйти, -палю, палиш; ~жёчь уголь недопалйти вугілля, недожимать / недожать недотискати и недотйскувати, -ую, -уєш / недотйснути; {не полностью выжимать) недочавлювати, -юю, -юєш / недочавйти, -чавлю, -чавиш, недодушувати, -ую, -уєш / недодушйти, -душу, -душиш, недожйн с.-х. недожин, -у; {несжатое место
— 	ещё) сущ., с. недожате, -ого. недожинать / недожать {сжинать меньше нужного) недожинати / недож^ти, -жну, -жнёш; ~жйть ншеийцу недожати пшенйцю. недожёг спец. недопал, -у.
недозаклйдка недозакладення, {неоконч. д. — ещё) недозакладання (с.). недозвбленность недозволеність, -ності. недозвбленный недозволений; ~нное произ- ведёние заборонений твір; и. брак недозво- лений шлюб, недозволйтельность недозволенність, -нно-
СТІ.
недозволйтельный недозволенний; {недозволенный) недозволений. недозревйнне недозрівання; недостигання, недоспівання. Ср. недозревать, недозревать / недозрёть недозрівати / недозрі- ти; {о плодах, хлебах — обычно) недостига- ти / недостйгнути и недостйгти, -гну, -гнеш; недоспівати / недоспіти, -спіє, недозрёлость недозрілість, -лості; недостйг- лість, недоспілість. Ср. недозрёлый. недозрёлый, недозрёвший недозрілий; {о плодах, хлебах — обычно) недостйглий, недоспілий.
недойгрывать / недоиграть недогравати / недограти.
недоймка недоплата, залеглість, -лості; взыскивать (собирйть и т. п.) ~ки стягати (збирати и т. п.) недоплату; ~ки по налбгам податкова недоплата, недоймочность недоплатність, -ності. недоймочный недоплатний, залёглий; ~ые процёнты залеглі відсотки (проценти), недоймщик недоплатник. недоймщица недоплатниця. недонснбльзование недовйкористання, {неоконч. д. — ещё) недовикористання, не- довикористовування; н. внутренних ре- зёрвов недовйкористання внутрішніх ре- зёpвiв.
недонснбльзовать несов. и сов. недови- користовувати, -овую, -овуєш / недовйкори- стати.
недоиспбльзоваться несов. и сов. недови- користовуватися, -овується / недовйкориста- тися.
недбйный недійний; ~ная корбва недійна корова; {нетелі^ ялівка, яловиця, недоказанность недоведеність, -ності. недоказанный недовёдений; -иное обвинё- ние недовёдене обвинувачення (звинувачення).
недоказательность недоказовість, -вості, недовідність, -ності, недоводливість; неслушність. Ср. недоказательный.


недоказательный
490
недомёрок
недоказательный недоказовий, недовідний, реже недоводливий; (неосновательный) неслушний, недоказуемость недоказовість, -вості, недовідність, -ності. недоказуемый недоказовий, недовіднйй. недокал 1. {недостаточный накал) недожар, -у, недогарт, -у; 2. см. недок^лка. недокалённость мет. недогартованість, -ності.
недокалённый мет. недогартований, недокйлнвать / недокалйть мет. недогартовувати, -овую, -овуєш / недогартувати, -ую, -уєш.
недокйлка мет. недогарт, -у (л/.), с. недогартування, {неоконч. д. — ещё) недогартовування.
недокармливание недогодовування, недокармливать / недокормйть недогодовувати, -овую, -овуєш / недогодувати, -ую, -уєш; -йть ребёнка недогодувати дитйну. недоквйшенный недоквашений. недоквашивать / недоквйсить недоквашу- вати, -ую, -уєш / недоквасити, -квашу, -ква- сиш.
недоквашиваться / недоквйситься недоква- шуватися, -ується / недокваситися, -ква- ситься.
нёдокись спец. недокис, -у (Л1.). недокомнлёкт недокомплект, -у. недокбнченность недокінченість, -ності. недокбиченный недокінчений, некінчений. недокбрм, разг. недокбрмка с.-х. недогодівля (ж.), с. недогодування, {неоконч. д. — ещё) недогодовування; {недоедание) недоїдання, недокормйть см. недокармливать, недокбрмленный недогодований, недокбс с.-х. недокіс, -косу, недокуренный недокурений; {о папиросе, трубке — ещё) недопалений, недокурок разг. недокурок, -рка, недопалок, -лка.
недолйвливать / недоловйть недоловлювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / недоловйти, -ловлю, -ловиш, недолбвленный недоловлений. недолгй: [вот] и вся н.разг. та й край, та й годі, та й по всій справі, та й квит, недблгий недовгий; {непродолжительный — ещё) нетривалий, недблго 1. нареч. недовго, нетривалий (недовгий) час; {очень недолго) якусь хвилйну (хвйльку); {непродолжительно — ещё) нетривало; и. д^мая разг. недбвго думавши
(думаючи); не міркуючи багато; и. и до грехй (беды) недбвго й до гріха (бідй); 2. {легко, не трудно) предик., разг. не важко, легко, недолговёчно нареч. недовговічно; недовгочасно; неміцно. Ср. недолговёчный. недолговёчность недовговічність, -ності; недовгочасність; неміцність, нетрйвкість, -кості. Ср. недолговёчный. недолговёчный недовговічний; {недолговременный) недовгочасний; {непрочный) неміц- нйй, нетривкйй; быть ~ым бути недовговічним, мати короткий вік. недолговрёменно нареч. недовгочасно; нетривало. Ср. недолговрёменный. недолговрёменность недовгочасність, -ності; нетривалість, -лості. Ср. недолговрёменный.
недолговрёменный недовгочасний; {непродолжительный) нетривалий, недолёт недоліт, -льоту, недолёток прост, недоліток, -тка. недолёченный недолікбваний; недогбєний.
Ср. недолёчивать. недолёчивать / недолечйть недоліковувати, -овую, -овуєш / недолікувати, -ую, -уєш; {раны и т. п. — ещё) недогбювати, -юю, -юєш / недогоїти. недолёчиваться / недолечйться недоліковуватися, -бвуюся, -бвуєшся / недолікувати- ся, -уюся, -уєшся; недогбюватися, -юється / недогоїтися. Ср. недолёчивать. недолйв недолйв, -у, с. недоливания, недоливание недоливания, недоливйть / недолйть недоливати / недолйти, -ллю, -ллєш, недоливающий якйй (що) недоливає. недолйвка недолиття, {неоконч. д. — ещё) недоливания (с.). недолбв рыб. недолов, -у. недоловйть CM. недолйвливать. недолі&бленность недолюбленість, -ності. иедолі&бливать неполюбляти, недолюблювати, -ЮЮ, -юєш. недолі&бливающий якйй (що) недолюбляє (недолюблює), недбля фолькл. недоля.
недомёр недомір, -у; {неоконч. д. — обычно) с.
недомірювання, недомёренный недомірений. недомёривание недомірювання, недомёривать / недомёрить недомірювати, -юю, -юєш / недоміряти и реже недомірити. недомёрок недомірок, -рка.


недомогание
491
недоплачивать
недомогание нездужання, слабування; {нездоровье) ж. недуга, мн. недуги, -уг; лёгкое и. легке нездужання, легка недуга; по -'ИЮ через нездужання (недугу, слабування); чувствовать н. нездужати, разг. недугувати, -ую, -уєш, недужати, недомогать нездужати, слабувати, -ую, -уєш, разг. недугувати, -ую, -уєш, недужати, кволитися, -ЛЮСЯ, -лишся, диал. корбдйтися, -бджуся, -бдишся. недомогаться разг. нездужатися; мне ~йется я нездужаю, мені нездужається. недомогающий 1. прич. якйй (що) нездужає ит. п.; CM. недомогать; 2. прил. нездужалий. недомбл недомёл, -у.
недомблвка недомовка, ЛІ.,/7^7зг. недосказ, -у. недомолбт недомолот, -у. недомывать / недомыть недомивати / недо- мйти.
недомыслие недоумство, недомисел, -слу (лі.), недомйслення, м. недорозум, -у; по «-Hro чё- рез недоумство (недомисел, недорозум), з недомислу.
недомытый недомйтий; н. пол недомйта підлога.
недонакоплёние недонагромадження, недо- накопйчення, (неоконч. д. — ещё) недона- громаджування, недонакопйчування. недонаселённость недонасёлен1сть, -ності. недонашивание недоношування, недонашивать / недоноейть недоношувати, -ую, -уєш / недоносйти, -ношу, -носиш, недонесёние юр. недонёсення; неповідомлення. Ср. донесёние. недоносйтель юр. незаявник. недоносйтельница юр. незаявниця. недоносйтельство незаявництво. недонбсок 1. {о ребёнке) разг. недоносок, -ска, недоношена дитйна; 2. {отсталый человек) трен., груб, недонбсок. недонбшенность недоношеність, -ності. недонбшенный недоношений; и. ребёнок недоношена дитйна. недооблагйть / недообложйть недооподатко- вувати, -овую, -овуєш / недооподаткувати, -ую, -уєш.
недооблагйться недооподатковуватися, -ову- еться.
недообложёние недооподаткування. недооборудовать несов. и сов. недоустат- ковувати, -овую, -овуєш / недоустаткувати, -ую, -уєш, недообладнувати / недооблад- нати.
недобкись хим. недоокис, -у (м.). недооценённый недооцінений, недооцёниваемый недооцінюваний, недооцёнивание недооцінювання; н. свойх возмбжностей недооцінювання своїх мож- лйвостей.
недооцёнивать / недооценйть недооцінювати, -юю, -ЮЄШ / недооцінйти, -ціню, -ціниш, недоцінювати / недоцінйти; {не придавать значения) легковажити / злегковажити, недооцёниваться недооцінюватися, -юється. недооцёнивающий якйй (що) недооцінює (недоцінює). недооцёнка недооцінка, {неоконч. д. — ещё) с.
недооцінювання, недоцінення. недопйивание недопоювання. недопаивать / недопойть недопоювати, -юю, -юєш / недопоїти, -пою, -поїш, недопйханный недобраний, недопйхивание недобрювання. недоп^хивать / недопахйть недобрювати, -юю, -юєш / недоорати. недопайть недопаяти.
недопёк 1. недбпік, -у; {действие — обычно) с. недопікання, недопёчення; 2. {недовыпуск печёной продукции) недбпічка {ж). недопекйть / недопёчь недопікати / недопектй, -печу, -печёш. недопекаться / недопёчься недопікатися / недопектйся, -печёться. недопётый недоспіваний; ~ые пёсии недоспі- вані пісні.
недопечённый недопёчений; {о хлебе: сыроватый — ещё) глевкйй; н. пирбг недопёчений (глевкйй) пиріг; н. хлеб недопёчений (глевкйй) хліб, разг. глевтяк, -а. недопивать / недопйть недопивати / недопйти, -п’ю, -п’єш, недопйсанный недопйсаний. недопйсывание, разг. недопйска недопйсу- вання.
недопйсывать / недописать недопйсувати, -ую, -уєш / недописати, -пишу, -пйшеш. недбпйтый недопйтий; и. чай недопйтий чай. недоплата недоплата; {неоконч. д. — обычно) с. недоплачування; и. за квартйру недоплата за квартйру. недоплаченный недоплачений; и. авйнс недоплачений аванс, недоплачиваемый недоплачуваний, недоплйчивание недоплачування, недоплачивать / недоплатйть недоплачувати, -ую, -уєш / недоплатйти, -плачу, -платиш.


недопойть
492
недос^ивание
недопойть см. недопаивать, недополучаемый недоотрймуваний, недо- одёржуваний. недополучать / недополучйть недоотрйму- вати, -ую, -уєш / недоотрймати, недоодёр- жувати / недоодёржати, недобирати / недобрати, -беру, -берёш. недополучаться недоотрймуватися, -ується, недоодёржуватися. недополучённе недоотрймання, недоодёр- жання, (неоконч. д. —ещё) недоотрймування, недоодёржування. недополученный недоотрйманий, недоодёр- жаний.
недопонимаемый недотямлюваний, недо- мйслюваний, недоусвідомлюваний. недопонимание разг. недостатнє розуміння, недопонимать / недопонііть разг. недотям- лювати, -юю, -ЮЄШ / недотямити; недостатньо розуміти / зрозуміти, недомйслю- вати, -юю, -ЮЄШ / недомйслити, недоусві- домлювати / недоусвідомити, -млю, -миш. недопонимающий 1. прич. якйй (що) не- Д0ТЯМЛЮЄ и т. п.; см. недопонимать; 2. прил. недотямкуватий. недопоставка недопоставлення, {неоконч. д. — ещё) недопоставляння (с.). недопоставлять / недопоставить недопо- ставляти / недопоставити, -влю, -виш. недопоставляться недопоставлятися. недопотребление недоспоживання, недопродавйть / недопродйть недопродувати, -ую, -уєш и недопродавати, -даю, -даєш / недопродати, -дам, -дасй. недопродйжа недопродаж, -у (л/.), недопрбданный недопроданий; н. товйр недопроданий товар, недопроизвбдство недовйроблення, недови- робнйцтво, (неоконч. д. — ещё) недовиробляння, недовироблювання, недбпуск 1. CM. иедопущёние; 2. уст. см. недодача.
недопустймо нареч. неприпустймо, непри- пущённо, недопущённо, недопустймо. недопустймость неприпустймість, -М0СТІ, неприпущённ1сть, -нності, недопустймість. недопустймый неприпустймий, недозволён- ний, неприпущённий, недопустймий; и. поступок неприпустймий (недопустймий) учйнок.
иедопущёние недопущения, (неоконч. д. — ещё) недопускання.
недорабатывать / недораббтать 1. (работать меньше положенного) недопрацьовувати, -цьбвую, -цьовуєш / недопрацювати, -юю, -юєш; 2. (недостаточно обрабатывать, не заканчивать вполне) недоробляти и недороблювати, -юю, -юєш / недоробйти, -роблю, -робиш, недоопрацьбвувати / недо- опрацювати. недораббтанность недоробленість, -ності, не- доопрацьованість. Ср. недорабатывать 2. недораббтанный недороблений, недоопрацьб- ваний. Ср. недорабатывать 2. недораббтка недоробок, -бку (м), с. недороблення, (неоконч. д. — ещё) недоробляння, недороблювання; недоопрацювання. Ср. недорабатывать 2. недоразвивать / недоразвйть недорозвивати / недорозвйнути. недоразвиваться / недоразвйться недороз- виватися / недорозвйнутися. недоразвйтие недорозвйнення, м. недорозвиток, -тку. недоразвитость недорозвйненість, -ності. недоразвитый недорозвйнений, недорозвй- нутий.
недоразумевйть / недоразумёть уст. не зовсім (не цілком) розуміти / зрозуміти, недоразумёние непорозуміння; вышло н. сталося непорозуміння; однб (сплошнбе) н. цілковйте непорозуміння; по ~ию чёрез (з) непорозуміння, недоразумёньице разг., уменыи. непорозумін- нячко.
недорасхбд недовйтрата (ж.). недорёзанный недорізаний. недорисбванность недомальованість, -ності. недорисбванный недомальований. недброго нареч. недорого; за и. [купйть, продйть и т. п.\ недброго [купйти, продати и т. «.].
недорогбй недорогйй; (сходный) поцінний, недорбд недорід, -роду; и. пшеийцы недорід пшенйці. недорбдный недорідний, недорбслый недорослий, нёдоросль 1. недоросток, -тка; (не достигший совершеннолетия) недоліток; 2. (недоучка) ирон. недоук, недорбсток разг. недоросток, -тка. недорубйть недорубати, недорубленный недорубаний, недосйливание недосолювання.


недосаливать
493
недостовёрный
недосаливать / иедосолйть недосолювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / недосолйти, -солю, -солиш, недосёв с.-х. недосів, -у.
недосевать и недосёивать / недосёять недосівати и недосіювати, -юю, -юєш / недосіяти. недосйжеииый недосйджений; ~ииое яйцб недосйджене яйце, недосйживать / недосидёть недосйджувати, -ую, -уєш / недосйдіти, -ДЖу, -ДИШ. недосказанность недоговореність, -НОСТІ, недомовленість, недосказанный недоговорений, недосказываемый недоговорюваний, недоскйзывание недоговорювання, недосказывать / недосказать недоговорювати, -юю, -ЮЄШ / недоговорйти, -орю, -бриш. недосказываться недоговорюватися, -ююся,
-ЮЄШСЯ.
недбсланный недосланий, недослать см. недосылать, недослушивать / недослушать недослухувати, -ую, -уєш / недослухати, недослышанный недочутий, недослышать* {плохо расслышать) сов. не- розчути, -чую, -чуєш, недочути; он ~ал, что ему сказали він нерозчув (недочув), що йому сказали, недослышать^ (иметь слабый слух) несов., разг. недочувати; он стар, недослышит він старйй, недочуває, недослышка прост, недочування (с.); от '-ки від (чёрез) недочування, недосматривать / недосмотрёть (за кем-чем) недоглядати / недоглянути и недоглядіти, -джу, -ДИШ (кого-що, чого, за ким-чим), недодивлятися / недодивйтися, -дивлюся, -дйвишся (за ким-чим), недопильновувати, -бвую, -овуєш / недопильнувати, -ую, -уєш (кого-що).
недосмбтр недбгляд, -у; по ~ру чёрез недб- гляд; 3 недбгляду. недосмбтренный недоглянутий, недоснабжёние недопостачання. недосбзданный разг. недоствбрений. недосбл недосіл, -сблу; О н. на столё, [а] пересбл на спинё поел, недосіл на столі, [а] пересіл на голові (чолі), недосбленный и недосолённый недосблений. недосолйть см. недосаливать, недбспанный недбспаний. недоспать см. недосынйтьЧ недоспёлый недостйглий, недоспілий.
недоставать / недостать безл. не ставати (не стає) / не стати; {не хватать) не вистачати / не вйстачити, бракувати, -ує / забракнути {несов), разг. не хватати / не хватйти, -ить; [ещё] -ставило («-стаёт), чтббы... [ще] не вистачало (не вистачає), щоб...; -^стаёт двух грйвен не вистачає (бракує) двох грйвень; -стаёт слов, чтббы... бракує (не стає, не вистачає) слів, щоб...; тблько ітого -ставало (~стаёт) разг. тільки цьогб (тогб) й бракувало (бракує); тільки цьогб не ставало (не стає), недоставка недоставляння (с.). недостаток 1. {нехватка) недостача, нестача {ж)\ {отсутствие — ещё) брак, -у, ж. відсутність, -ності; за -тком, но ~тку через брак; нет ~тка в ком-чём не бракує кого-чого; є хто-що; 2. {нужда) разг. нестаток, -тку, недостаток, недостача; ~тки мн. нестатки, -ів, недостатки; {бедность) злйдні, -ів {мн)\ жить в -«тке жйти в злйднях (при злйднях);
3. 	{изъян) вада {ж), дефект, -у, ґандж, -у {м) и -і {ж)\ {погрешность) ж. хйба; {недочёт) недблік, -у; н. зрёния вада збру. недостаточно 1. нареч. недостатньо, не дб- сить; 2. предик, не дбсить. недостаточность 1. недостатність, -ності; за -'тью через недостатність; сердёчная н. мед. серцева недостатність; 2. незамбжність. Ср. недостаточный 1—2. недостаточный 1. недостатній; ~ное питание {кормление) недостатнє харчування (годування); {энергией) недостатнє жйвлення; ~ьіе знання недостатні (слабенькі) знання; 2. {неимущий) уст. незамбжний. недостать CM. недоставать, недостача разг. недостача, нестача, диал. невйстачка.
недостаїЬщнй 1. прич. якбго не стає (не вистачає, бракує); ср. недоставать; 2. прил. відсутній; {нехватавший) забраклий. недостижймо нареч. недосяжно; іто н. цьогб гбді досягтй. недостижймость недосяжність, -ності. недостижймый, недостигйемый нареч. недосяжний; н. идейл недосяжний ідеал, недостовёрно невірогідно, непевно, неправ- дйво, недостовірно, недостовёрность невірогідність, -ності, непевність, неправдйвість, -вості, недостовір- ність.
недостовёрный невірогідний, непевний, не- правдйвий, недостовірний.


недостбйно
494
недоумевающий
недостбйно нареч. недостбйно, негідно, неварто.
недостбйность недостбйність, -ності; негідність.
недостбйньїй недостойний; (не заслуживающий уважения — обычно) негідний; (нестоящий) невартий; ~бин похвалы невартий похвалй; н. поступок негідний (ганебний) учйнок.
недострёленный недостріляний. недострёливать / недострелйть недострілю- вати, -юю, -юєш / недостріляти. недострбенный недобудований, недострбйка разг. недобудова. недоступно нареч. неприступно, недоступно, недоступность неприступність, -ності, недоступність.
недоступный неприступний, недоступний, недосуг разг. 1. сущ. недозвілля (с.), брак (-у) часу, с., разг. нікольство; за ~гом, по -гу за браком часу, через брак часу; за нікольством; 2. предик, ніколи, немає (нема) колй, немає (нема) часу, разг. загайно; н. кому ніколи кому, не має часу хто, разг. ніколиться кому. недосужно уст. CM. недосуг 2. недосужный, диал. недосужий уст. невільний; (р человеке — ещё) заклопотаний [справами], обтяжений [обов’язками, працею], недосушенный недосушений, недосушнвать / недосушйть недосушувати, -ую, -уєш / недосушити, -сушу, -сушиш, недосушка недосушування (с.). недосчйтанный недолічений, недорахований, недосчйтываемый недолічуваний, недораховуваний.
недосчйтывать / недосчитать недолічувати, -ую, -уєш / недолічйти, -лічу, -лічиш, недораховувати, -овую, -овуєш / недорахувати, -ую, -уєш. недосчйтываться / недосчитаться недолічуватися, -уюся, -уєшся / недолічйтися, -лічуся, -лічишся, недораховуватися, -овуюся, -ову- єшся / недорахуватися, -уюся, -уєшся; {о потерях, нехватке чего-л) виявляти (засвідчувати, -ую, -уєш) втрату (нестачу), втрачати / втратити (втрачу, втратиш), недосылать / недослать недосилати / недослати, -дошлю, -дошлёш. недосылаться недосилатися, недосылка недосилання (с.). недосйп* недосйп, -у. Ср. недосьіпйть^. недосып^ п р о с т. слі. недосьіп^ниеЧ
недосыпание^ недосипання, недосипляння; хронйческое н. хронічне недосипання (недосипляння). Ср. недосьіпйтьЧ недосьіпйние^ недосипання. Ср. недосыпйть^ недосыпать' / недоспать недосипати и недосипляти / недоспати, -сплю, -спйш. недосьіпйть^ / недосыпать недосипати / недосйпати, -плю, -плеш. недосыпаться недосипатися. Ср. недосьіпйть^ недосыпка недосипання (с.). Ср. недосьіпйть^ недосягаемо нареч. недосяжно, недосягаемость недосяжність, -ності. недосягаемый недосяжний, недотёпа м. и ж., разг. недотепа, нездара, нездарисько (м. и с.), нетяма, нетіпака. недотёпистый недотепний, недотерпёть недотерпіти, -терплю, -терпиш, недотрбга 1. (м. и ж), разг. недоторканий, -ого (л/.), недоторкана, -ої {ж), разг. недо- тбркливий {м), недотбрклива (ж), м. и ж. недотбрка, недотйка; 2. бот. розрйв-трава, бальзамін, -у. недотыка CM. недотрбга 1. недотягивать / недотянуть недотягати и недотягувати, -ую, -уєш / недотягтй, -тягну, -тягнеш и недотягнути, недотянутый недотягнутий, недотягнений, недоуздок (уздечка без удил) недбуздок, -дка, обрбть, -ті (ж), кантар, недоукомплектбванный недоукомплектований; -иная машйна недоукомлектбвана ма- шйна.
недоукомплектбвывать / педоукомплекто- вйть недоукомплектбвувати, -овую, -овуєш / недоукомплектувати, -ую, -уєш. недоумевать не розуміти, не могтй (не можу, не мбжеш) зрозуміти; (колебаться) вагатися; не знати, що робйти; (изумляться) дивуватися, -уюся, -уєшся, дйвом дивувати (дивуватися), чудуватися, -уюся, -уєшся, диал. зуміватися.
недоумевающе нареч. не розуміючи; (колеблясь) вагаючись, з ваганням; (изумлённо) здивбвано, зачудбвано, зчудбвано; (нерешительно) нерішуче; (озадаченно) спантелй- чено; (растерянно) розгублено, недоумевающий 1. прич. якйй (що) не розуміє; 2. прил. (изумлённый) здивбваний, пбвний пбдиву (здивування, реже здивовання), зачудбваний, зчудбваний; (нерешительный) нерішучий; (озадаченный) спан- телйчений; (растерянный) розгублений; ~щее молчйние здивбване (розгублене,/7азг.


недоумёло
495
недуг
спантеличене) мовчання; н. взгляд здивований (розгублений, разг. спантелйчений) погляд; н. вопрбс неясне (нерозв’язне) запитання, недоумёло нареч. здивовано, зачудовано, недоумёлый здивований, зачудований, недоумёние нерозуміння; {колебание) вагання; м. подив, -у; здивування, реже здивовання; зачудовання, зачудування, зчудування; вводйть / ввестй (повёргнуть и т. п.) в
и. 	разг. спантелйчувати, -ую, -уєш / спан- телйчити; в --ИИ, с ~ем у подиві, здивовано, зачудовано, вагаючись, з ваганням; в крайнем -ии украй здивований, нічого (разг. нічогісінько) не розуміючи; пблиое н. ціл- ковйте нерозуміння. Ср. недоумевать, недоумёние CM. недоумевающе, недоумённость здивованість, -ності. недоумённый, разг. недоумёниый см. недоумевающий 2. недоумие уст. см. недомыслие, недоумок прост, недоумок, -мка, недоум, м.
и ж. нетяма, недоумочный прост, недоумкуватий, недоученый недовчёний, недоучений, недоучёт 1. {неполный учёт) недооблік, -у; 2. {непринятие во внимание) недоврахування (с.); и. возмбжностей недоврахування мож- лйвостей.
недоучивать / недоучйть недоучувати, -ую, -уєш / недоучйти, -учу, -учиш, недовчати / недовчйти.
недоучиваться / недоучйться недоучуватися, -уюся, -уєшся / недоучйтися, -учуся, -учишся, недовчатися / недовчйтися. недоучйвшийся недоучений, недовчёний. недоучйтывать / иедоучёсть 1. {недостаточно, не полностью учитывать^ недооблікб- вувати, -бвую, -бвуєш / недооблікувати, -ую, -уєш; 2. {не всё принимать во внимание) недоврахбвувати, -бвую, -бвуєш / недовра- хувати, -ую, -уєш. недоучйтываться 1. недооблікбвуватися, -овується; 2. недоврахбвуватися. Ср. недоучйтывать 1—2. недоучка м. и ж., разг. недоучка, м. недбук. недоучтённый 1. недооблікбваний; 2. недо- врахбваний. Ср. недоучйтывать 1—2. недохватка, иедохвйт прост, недостача, разг. недбхват, -у; за ~ткой, по «-тке чёрез недостачу, недохбдчиво нареч. недохідливо, недохбдчивость недохідливість, -ВОСТІ.
недохбдчивый недохідливий, недочеловёк книжн. недолюдйна {ж). недочёт недблік, -у; {погрешность — ещё) хйба {ж\ бгріх, -у; {недостаток, изъян — ещё) ж. вада; н. суммы недблік суми, недочйтанный недочйтаний; н. расскйз не- дочйтане оповідання, недочйтывать / иедочитйть и недочёсть не- дочйтувати, -ую, -уєш / недочитати, недошйтый недошйтий. нёдра мн. надра {род. надр); земные и. земні надра.
недреманный уст. недрімлйвий, недріманний, недремний; {неусыпный) невсипущий, невсипучий, реже невсйпний; ~нное бко ирон. недрімлйве (невсипуще, недріманне) бко.
недрёмлющий недрімлйвий, недрёмний; {бдительный) пйльний; {неусыпный) невсипущий, невсипучий, реже невсйпний; ~щее бко, н. глаз невсипуще (недріманне, недрімлйве) бко. нёдрйться д и а л. гніздйтися. нёдруг недруг, непрйятель; {враг) вброг; О без ~га вёка не проживёшь без ворогів у світі не проживеш, недружеліббне недружелюбність, -ності {ж)\ непрйязність; ворбжість, -жості. Ср. недру- желі&бньїй. недружелі&бно нареч. недружелюбно; непрй- язно; ворбже. Ср. недружеліЬбньїй. недружеліббньїй недружелюбний; {неприязненный) непрйязний; {враждебный) ворб- жий.
недружеский недружній; {неприязненный) непрйязний. недружественный недружній; {неприязненный) непрйязний. недружество разг. неприхйльність, -ності {ж)\ {неприязні^ непрйязнь, -ні. недружно нареч. недружно; неодностайно.
Ср. недружный, недружный недружний; {совершаемый несогласно — ещё) неодностайний. недуг недуга {ж), слабість, -бості; {болезнь) ж. хворбба, хвбрість, -прості, разг. нёмiч, -мо- ЧІ; душёвный (сердёчный и т. п.) и. ду- шёвна (сердечна и т. п.) недуга; злой (роко- вбй, тйжкий и т. п.) и. важка (тяжка, люта, смертёльна, безвйхідна и т. п.) недуга, тяжка (нещадна, лиха, страшна и т. п.) хворбба, тяжка слабість.


недуговйть
496
нежизнерйдостный
недуговйть, недужать и недужить диал. нездужати, разг. недугувати, -ую, -уєш, недужати, слабувати, -ую, -уєш, слабіти; {хворать — ещё) хворіти, диал. хворувати, -ую, -уєш.
недужиться прост, недужитися, -ться. недужно парен., прост, хвороблйво, слабо- ъшо^уст. недужно, недужность разг. нездужання, слабування (с.), хворобливість, -вості, слабовйтість, -тості, разг. недугування, недужный, диал. недужий разг. недужий, слабйй, хвороблйвий, слабовйтий. недуманно нареч., разг. несподівано; н.-негй- данно разг. несподівано-негадано, несподівано й негадано, нед^манный разг. несподіваний; н.-негй- данньїй разг. несподіваний-негаданий, несподіваний і негаданий, недурненький уменьш.-ласк., разг. н1чогё- нький.
недурненько нареч., уменьш.-ласк., разг. нічогенько.
недурно, прост, недурственно нареч. непогано, реже незле; {ничего себе) разг. н1чогё- нько; н. бы разг. варто б. недурнбй, прост, недурственный непоганий, реже незлйй; {ничего себе) разг. нічогенький; н. внёшности (наружности) непоганої вроди, непоганий з лиця (на виду); н. (~рен, ~рён) соббй кто непоганий із сёбе, непоганий на вроду {по виду: на вйгляд) хто. недуром нареч., диал. дуже [сйльно]; О кричать н. кричати не своїм голосом. недіЬжинность незвичайність, -пості. недіЬжиниьій незвичайний, неабиякий; -иного умА человёк неабйякого (незвичайного) розуму людйна. неёзженый неїжджений; {по которому не ездили — ещё) нев’їжджений, ненаїжджений. неестёственно нареч. неприрбдно; ненатурально; штучно. Ср. неестёствеиный. неестёственность неприродність, -ності; ненатуральність; штучність. Ср. неестёствен-
НЫЙ.
неестёствеиный неприродний; {ненастоящий
— ещё) ненатуральний; {деланный — ещё) штучний; умерёть -иной смёртью умёрти (помёрти) не своєю смертю.
неж^лостливый разг. нежалісливий, нежа-
ЛІСНИЙ.
нежаркий нежаркйй, негарячий; {не палящий
— ещё) непекучий; -'Кое лёте нежаркё літо.
нежарко нареч. нежарко, нежйтый нежатий.
нёжащий 1. прич. якйй (що) пёстить и т. п.; см. иёжить’; 2. прил. пестлйвий, приголуб- ливий.
иежвйчные сущ., мн., зоол. нежуйні, -их. нежданно нареч. неждано; {неожиданно) несподівано; {невзначай) раптом, зненацька; н.-иегйданно разг. неждано-негадано, неждано й негадано, [цілком] несподівано; зненацька.
иеждйниость разг. несподіваність, -ності. нежданный нежданий; {неожиданный) несподіваний; н.-негйданньїй разг. нежданий- негаданий, нежданий і негаданий, несподіваний.
нежелание небажання; {неохота) знеохота {ж), знеохочення, ж. нехіть, -хоті; при ~ии кого колй (як, якщо) не хоче (не схоче, не захоче) хто. нежеланно предик., уст. небажано, нежеланный небажаний; н. ребёнок небажана дитйна. нежелательно предик, небажано, нежелательность небажаність, -ності. нежелательный небажаний; ~ьіе нослёдст- вия небажані наслідки, нёжели союз, к н и ж н. 1. ніж, реже аніж, як; прёжде н. пёрше (перш) ніж (як), перед тйм як; 2. {при сравн. cm) ніж, реже аніж; передаётся также конструкциями с предлогами від (кого-чого), за (кого-що), реже над (кого-що); он^ добрёе, и. сестрй вона добріша, ніж сестра, вона добріша від сестрй (за сестру), неженатый неодружений, нежонатий, нёжение разг. пёщення, голублення, нёженка {м. и ж), разг. пестун, -а {м), пестунчик {м), пестуха {ж), м. мазун, -а, мазунчик, ж. мазуха, реже виніженочка. нежёнский нежіночий.
нежёнственность НежІНОЧІСТЬ, -ЧОСТІ, нежі- ночність, -ності. нежёнственный нежіночий, нежіночний, нежжёный непалений.
иеживбй неживйй; {мёртвый — ещё) мёртви!!; {вялый — ещё) млявий; ~вйя прирёда нежива природа, неживопйсиый немальовнйчий. нежйзнеиио нареч. нежиттєво, нежйзиеиность нежиттєвість, -вості. иежйзиеииый нежиттєвий, нежиттьовйй. нежизнерйдостный нежиттєрадісний.


нежизнеспосббность
497
незадача
нежизнеспосббность нежиттєздатність, -но- сті.
нежизнеспосббньїй нежиттєздатний; н. орга- нйзм нежиттєздатний організм, нежилёц разг. нежитёць, -тця. нежилйца разг. неживуща {сущ). нежилбй 1. (необитаемый) нежилйй, ненасе- лений, незаселений; н. дом нежилйй (пу- стйй) будйнок, пустка; 2. (не предназначенный для жилья) нежитловйй, непридатний для проживання, нёжиль, нежильё разг. пустка, нёжинский ніжинський; ~ие огурцы ніжинські огіркй. нёжинцы мн. ніжинці, -ів. нежйрно нареч. нежйрно. нежйрньїй нежйрний; ~ное мйсо нежйрне м’ясо.
нёжить^ глаг. пёстйти (пёщу, пёстиш), ніжити, пёстувати, -ую, -уєш; (голубить — ещё) голубити, -блю, -биш, милувати, -ую, -уєш; (баловать — ещё) разг. мазати (мажу, мажеш); н. слух (ухо, взор и т. п) пёстйти (ніжити; услаждать — ещё: тішити, потішати) слух (очі, око и т. п.). нёжить^ сущ. 1. собир., миф. нечйстасйла, нё- чисть, -ті, погань, -ні; 2. д и а л. см. нёжиль. нёжиться пёстйтися (пёщуся, пёстишся), ніжитися, виніжуватися, -уюся, -уєшся, разг. пёстуватися, -уюся, -уєшся; голубитися, -блюся, -бишся, милуватися, -уюся, -уєшся. нежнёйший превосх. ст. найніжніший, щонайніжніший, якнайніжніший. нежненький ласк, нiжнёнький; тендітненький. Ср. нёжный. нёжненько нареч. н1жнёнько. нежнёть разг. ніжнішати. нёжничанье 1. упадання, лицяння; голублення, милування; 2. панькання. Ср. нёж- ничать 1—2. нёжничать разг. 1. (с кем — любезничать^ упадати (коло кого), лицятися (до кого, з ким); (взаимно) голубитися, -блюся, -бишся, милуватися, -уюся, -уєшся; 2. (нянчиться) панькатися, разг. маніжитися, нёжно нареч. ніжно; тендітно. Ср. нёжный. нёжно-голуббй ніжно-голубйй, ніжно-бла- кйтний.
нежнолйцый НІЖНОЛЙЦИЙ, -ця, -це. нёжность ніжність, -ності; тендітність; те- лйчьи ~сти ирон. телячі ніжності (теляче лащення). Ср. нёжный.
нёжный ніжний; (хрупкий — ещё) тендітний; ~ная мать ніжна мати; ~ное растёние тендітна (ніжна) рослйна; н. взгляд ніжний (лагідний) погляд; н. нол шутл. ніжна (тендітна) стать; с. жіноцтво, незабвённо нареч. незабутньо, вікопомно.
Ср. незабвённый. незабвённость незабутність, -ності, вікопомність. Ср. незабвённый. незабвённый незабутній, высок, вікопомний;
н. друг незабутній друг, незабудка бот. незабудка, диал. любй-менё, незабудь-менё (нескл., ж.), нёзабудь, -ді. незабудочка бот., ласк, незабудочка, незабываемо нареч. незабутньо, незабывйемость незабутність, -ності. незабываемый незабутній; (памятный — ещё) пам’ятний; ~ые впечатлёния незабутні враження.
незабытый незабутий; (незабвенный) незабутній.
незавершёнка разг. незавёршене, -ого (сущ., с.).
незавершённость нeзaвёpшeнicть, -ності, не- вйвершеність. незавершённый незавёршений, невйверше- ний.
незавйдно нареч. незавйдно; непринадно, абйяк. Ср. незавйдный. незавйдность незавйдність, -ності; непринадність. Ср. незавйдный. незавйдный незавйдний; (непривлекательный) непринадний, абйякий; ~ная судьбй незавйдна доля, незавйсимец политол. незалёжник. незавйсимо нареч., предл. незалёжно; непід- лёгло, непідвладно; самостійно; н. от чего незалёжно від чого. незавйсимость нeзaлёжнicть, -ності; непід- лёгл1сть, -лості, непідвладність; самостійність.
незавйсимый незалёжний; (неподвластный) нeпiдлёглий, непідвладний; (самостоятельный) самостійний; ~мое мнёние незалёжна (вільна) думка; --мое ноложёние незалёжне становище.
незавйсящий незалёжний; по '-им обсто- йтельствам 3 незалёжних обставин, чёрез нeзaлёжнi обставини, незагр^зка незавантаження (с.). незадйвшийся разг. см. неудйвшнйся. незадача разг. невдача, с. нещастя; вот (ікая и т. п.) и. от (оцё так и т. п.) халёпа.


незад іічливо
498
незамкнутый
незадачливо нареч., разг. 1. невдачливо; безталанно; 2. нещаслйво; невдало. Ср. незадачливый.
незадачливость 1. невдачливість, -вості; с. безталання; 2. нещаслйвість; невдалість, -лості. Ср. незадачливый 1—1. незадачливый, прост, незадйчный разг.
1. 	{неудачливый) невдачливий; {бесталанный) безталанний; и. нйрень разг. безталанний (невдачливий) хлопець; 2. {несчастливый) нещаслйвий; {неудачный) невдалий; н. день нещаслйвий день, незадблго нареч. незадовго; и. до войны незадовго до війнй; н. пёред праздником незадовго пёред святом, незаживающий незагойний; ~щая рйна незагойна рана, незазбрно 1. нареч. неганёбно; 2. предик.
неганёбно, несбромно. незазбрный прост, неганёбний, несорбмний. незаинтересбванно нареч. незацікавлено, реже незаінтересовано. незаинтересбванность незацікавленість, -ності, реже незаінтересованість, незаинтересбванный незацікавлений, реже незаінтересований; ~ые слушатели неза- цікавлені слухачі, незакйтный незахідний. незакбнно нареч. незаконно, неправно. незаконнорождённость уст. незаконнонародженість, -ності, незаконність, -нності. незаконнорождённый уст. незаконнонарб- джений, незакбнний; н. сын незаконнонаро- джений (незакбнний) син, разг. безбатченко, бран. байстрюк, -а. незакбнность незакбнність, -нності, неправ- ність, -ності. незакбнный незакбнний, неправний; {внебрачный — ещё) позашлюбний; ~ым ббра- зом незакбнно, незакбнним чйном (спбсо- бом).
незакономёрно нареч. незакономірно, незакономёрность незакономірність, -ності. незакономёрный незакономірний; ~ное явлё- ние незакономірне явище, незакбнченность незакінченість, -ності; не- вйкінченість; недовбршеність. Ср. незакби- ченньїй.
незакбиченный незакінчений, некінчений, нескінчений; {не доведённый до конца — ещё) невйкінчений; {недовершённый) недо- вёршений; ~нное образование незакінчена освіта.
незакрытый незакрйтий; {об отверстии — ещё) незатулений, незаслбнений; {о двери, окне, воротах и т. п. —обычно) незачйнений; {на ключ — обычно) незамкнутий, незамк- нений; {на задвижку — ещё) разг. незасунутий, незасунений; {на крючок — ещё) незащёпнутий, незащёпнений; {о книге, тетради и т. п. — ещё) незгбрнений, незгор- нутий; {о глазах — обычно) незаплющений. незалечймый разг. незагбйний; {неисцелимый) нeзцiлённий. незаливнбй незаливнйй; и. луг незаливна лука, незаливнйй луг. незалбженный {не находящийся в залоге) не- заставлений, незаставнйй. незамййка п р о с т. cjw. недотрбга 1. незамаскирбванный незамаскбваний. незамедлйтельно нареч. негайно, незабарно, незамедлйтельность негайність, -ності, не- забарність.
незамедлйтельный негайний, незабарний; н.
отвёт негайна відповідь, незаменймость незамінність, -нності. незамеиймый незамінний; н. раббтник незамінний працівнйк (-а), незамённый фолькл. незамінний; {постоянный) незмінний, незаменйемость разг. незамінність, -нності. незаменйемьій разг. незамінний, незамерзйемость незамерзання (с.), незамерзу- щість, -щості. незамерзающий, незамерзйемый незамерзу- щий; незамерзающие жйдкости незамерзу- щі рідйни.
незамётливость прост, неуважність, -ності. незамётливый прост, неуважний, незамётно нареч. непомітно, непримітно, диал. неспостережно; н. для себй непомітно для себе.
незамётность непомітність, -ності, непримітність.
незамётный непомітний, непримітний; {незначительный) незначнйй, диал. незапри- мітний; ~ьіе изменёния непомітні зміни; ~ьім путём (ббразом) непомітно, незамечйтельный непомітний, непримітний, звичайний, незамёченно нареч. непомічено, незамёченный непомічений, неспостереже- ний.
незамирённый {не усмиренный) разг. неза- мйрений.
незамкнутый незамкнений, незамкнутий.


незамбжник
499
нёзачем
незамбжник незамбжник. незамбжинца незаможниця, незамбжный незаможний, незамолймый незамоленний, неспокутува- ний.
незаможний незаміжній; ~няя жбищина
незаміжня жінка, незамужиица д и а л. незаміжня жінка, незамысловато нареч. нехйтро; просто, невигадливо. Ср. незамысловйтый 1. незамысловатость простота, невигадливість, -вості.
незамысловатый 1. немудрий, нехйтрий; {простой — ещё) прбстйй, нехитромудрий, невигадливий; н. сюжёт прбстйй (нехйтрий) сюжет; 2. (бесхитростный) разг. прбстйй, нехйтрий; {простоватый) разг. простуватий.
незанимательно нареч. нецікаво, незаиимйтельность нецікавість, -вості. незанимательный нецікавий; и. сюжёт нецікавий сюжет, незаибсчивость незарозумілість, -лості;
нечванлйвість, -вості. Ср. незаибсчивьій. незаибсчивьій незарозумілий; {простой в обращении) нечванлйвий. незанятость незайнятість, -тості, незанятый незайнятий; {о землях) вільний, разг. гулящий, незапамятный незапам’ятний, непам’ятний; {очень давний) споконвічний, предковічний, одвічний, відвічний, прадавній; в ~ьіе Бремені (гбдьі) за непам’ятних (незапам’ятних) часів; за непам’ятними часами; за незапам’ятної (давньої-прадавньої) давнинй; с ~ых времён (лет и т. п.) з давніх-давен (давнього-давна), від прадавна (спрадавна, справіку); від (з) непам’ятних (з прадавніх) часів; 2. {незабываемый) рг з т. незабутній, незапертый незамкнений, незамкнутий, незачйнений; незащепнений, незащепнутий; незасунений, незасунутий. Ср. запирйть 1. незапечатанный незапечатаний, незапланйроваиный незапланбваний. незйпно яа/?гч., диал. см. внезапно, незйпный д и а л. см. внезапный, незапблиениость незапбвненість, -ності. незапблиениый незапбвнений; -иная аикёта незапбвнена анкета, незаприхбдованиый бухг. незаприбуткбва- ний.
незапйтианиость незаплямбваність, -ності, незаплямленість.
незапйтиаиный незаплямбваний, незаплям- лений; ~ииая репутация незаплямбвана репутація, незаразный незаразний, иезаращёиие анат. незарбщення; и. нёба незарбщення піднебіння, иезарегистрйрованиый незареєстрбваний. незаряженный и иезаряжёниый незарядже- ний.
незасёдланиыйразг. см. неосёдланный, незаселёиность нeзacёлeнicть, -ності. незаселённый незасёлений; '^ииая мёстность
незасёлена мicцёвicть. незасёяиный незасіяний, незаслуженно нареч. незаслужено; неспра- ведлйво, невйнно. Ср. незаслуженный, незаслуженный незаслужений; {несправедливый — ещё) несправедлйвий. незатёйливо, прост, незатёйно нареч. невигадливо; нехйтро, немудро; прбсто; скрбм- но. Ср. незатёйливый. незатёйливость невигадливість, -вості; простота; скрбмність, -ності. Ср. незатёйливый. незатёйливый, прост, иезатёйный невигадливий; {немудрёный) нехйтрий, немудрий; {простой) прбстйй; {скромный) скрбмний. незатемнённый незатёмнений; {ясный — ещё) незатьмарений. незатрёбоваииый {багаж) незабраний, невіді- браний, незапйтаний; {акт) невйправлений. незатрбнутость незайманість, -ності. иезатрбнутый незачёплений, незайманий, незайнятий, непорушений. Ср. затрагивать, незатухающий невгасущий, негасущий, незгасний; ~ие колебания негасущі коливання {реже незагасаючі коливання), незауріідность непересічність, -ності, незвичайність.
незаурядный непересічний, незвичайний, неординарний, неабйякий; {необыденный) небудённий; --ые спосббности неабйякі (надзвичайні) здібності; и. человёк незвичайна (непересічна) людйна. незаходЯщий,>^ст. иезаходймый незахідний, якйй (що) не захбдить; --щее сблнце неза- хіднє сбнце. незацеплййка рыб., разг. незачіпна блёшня. нёзачем нареч. нема (немає) чогб; {не нужно) не трёба; {не следует) не слід; {нечего) нічого; н. было нічого булб, не булб чогб, не трёба (не слід) булб; н. ходйть тудй нема чогб (нічого) ходйти тудй; н. было ходйть


незащищённость
500
незначйтельный
тудй нічого було (не було чого, не треба було, не слід було) ходйти тудй. незащищённость незахйщеність, -ності. незащищённый незахйщений. незваный неклйканий, непрошений, непроханий; н. гость незваний (непроханий) гість; н.-непр6шеньій непроханий-неклйканий, непрбшений-неклйканий, непр6ханий-не- сподіваний; О н. гость хуже татарина непроханий гість гірший від (за) татарина; непрохані гості гірші за татар; де не просять, там кйєм виносять; дорогий гість, та шкода, що в піст.
незвездй астр, незірка.
незвёздный астр, незоряний.
нездёшний 1. разг. нeтyтёшнiй, сторонський;
2. 	{неземной) уст. несьогосвітній, нездорбвиться безл. нездужатися, недужитися, -ться; нездоровитися; мне ~тся я нездужаю, мені нездужається (недужиться, нездорбвиться). нездорбво 1. нареч. нездорово; 2. {вредно для здоровья) предик, шкідлйво; 3. {неблагополучно) предик, негаразд, разг. неладно, реже неблагополучно, нездорбвый нездоровий; {больной — ещё) хворий, слабий, недужий; {вредный для здоровья) ШКІДЛЙВИЙ; {перен.: болезненный) нездоровий, хвороблйвий; -'Вое любопытство нездорова (хвороблйва) цікавість; н. клймат ШКІДЛЙВИЙ клімат, нездорбвье нездоров’я; {недомогание — ещё)
ж. 	слабість, -бості, хвороба, недуга, неземледёльческий нехліборобський, незем- леробський, нерільнйчий. неземнбй неземнйй, разг. несьогосвітній; ~н^я цивилизация неземна цивілізація; --6е существб неземна істота, незерийстый физиол. незернйстий; '^ые лейкоцйты незернйсті лейкоцйти. незлб нареч. незлё.
незлббйво нареч. незлоблйво, незлобйво, незлобно, незлостйво, незлослйво. незлббйвость, уст. незлббие незлоблйвість, -ВОСТІ, незлобйвість, незлобність, -ності, незлостйвість, незлослйвість. незлббйвый незлоблйвий, незлобйвий, незлобний, незлостйвий, незлослйвий; н. характер незлоблйвий (незлобйвий и т. п.) характер.
незлббно нареч. незлобно, незлісно; незлоблйво, незлобйво, незлостйво, незлослйво. Ср. незлббный.
незлббность незлобність, -ності, незлісність; незлоблйвість, -вості, незлобйвість, незлостйвість, незлослйвість. Ср. незлббный. незлббный незлобний, незлісний; {незлобивый
— 	ещё) незлоблйвий, незлобйвий. незлбй незлйй, нелихйй; н. человёк незла людйна.
незлопамятность незлопам’ятлйвість, -вості, незлопомність, -ності, нелихопомність, незлопам’ятність, незлопамятный незлопам’ятлйвий, незло- помний, нелихопбмний, незлопам’ятний, незнаемо нареч., уст. незнано, невідомо, незнаемый уст. незнаний, невідомий; н.
мнбю незнаний (невідомий) мені, незнййка разг. незнайко, незнакбмец незнайомий, -ого {сущ\ незнайомець, -мця.
незнакбмка незнайома, -ої {сущ), незнайомка, незнакбмо нареч. незнайомо; лицб егб мне н.
його облйччя мені невідоме (не по знаку), незнакбмство необізнаність, -ності {ж), незнайомство, незнайомість, -мості. Ср. незна- кбмьій 1.
незнакбмый 1. прил. незнайомий; {неизвестный — ещё) невідомий; {с чем-л. — обычно) необізнаний; 2. сущ. незнайомий, -ого, незнайомець, -мця. незнймо нареч., прост.: н. кто (что, какбй, как, кудї и т. п) невідомо (не знати) хто (що, якйй, як, кудй и т. п.). незнймый прост, невідомий, незнаний, незнание незнання; {неосведомлённость в чём-л. — ещё) ж. необізнаність, -ності; {неведение) невідання; н. закбна незнання (невідання) закону; по ~ию чёрез незнання (невідання, необізнаність); не знаючи, незнйтность незнатність, -ності. незнатный незнатний.
незнатбк разг. незнавёць, -вця; {неспециалист) нeфaxiвёць, -вця. незначащий незначущий; {незначительный) незначнйй; говорйть о ~их вещ^х говорити про неістотні (несуттєві, незначні) pёчi. незначимый неістотний, незначнйй, неваж- лйвий.
незначйтельно нареч. незначно, небагато, трохи.
незначйтельность незначність, -ності; неваж- лйвість, -вості, малозначність. Ср. незначйтельный. незначйтельный незначнйй; {небольшой — ещё) невелйкий, малйй; {не имеющий суще-


незнающий
501
неизгладймость
ственного значения — ещё) неважлйвий, дрібний, малозначний; {невыразительный — ещё) невиразний; из-за ~ной причйны через (за) марнйцю (дрібнйцю); ~ное большинствб незначна більшість, незнающий 1. прич. якйй (що) не знає; 2. {незнакомый с чем-л) необізнаний; {непонимающий) нетямущий, нетямучий; {несведущий — ещё) недосвідчений; 3. сущ. нетяма {м. и ж)\ незнайко {м. и ж.). незрёло нареч. незріло.
незрёлость 1. недостйглість, -ЛОСТІ, нестйг- лість, недоспілість, неспілість, недозрілість;
2. недійшлість, недозрілість, незрілість;
3. недозрілість, незрілість. Ср. незрёлый 1—3.
незрёлый 1. {о фруктах, овощах и т. п.) недостйглий, нестйглий, недоспілий, неспілий, незрілий; {зелёный) зелений; {о злаках) свйдовйй, свиднйй; ~ые Яблоки недостйглі яблука; рожь ещё ~лая жйто ще свиднё; 2. {невозмужалый) недійшлий, недозрілий, незрілий; {зелёный) зелёний; н. умбм розумом недійшлий; на розум неспілий; 3. {не достигший мастерства; неопытный) недозрілий, незрілий; ~лое произведёние незрілий твір.
незрймо нареч. незрймо; невйдимо. Ср. не- зрймый.
незрймость незрймість, -мості; невйдимість.
Ср. незрймый. незрймый незрймий; {невидимый) невйдимий. незр^Іче нареч., разг. незряче, невидюще, незрйчий разг., уст. незрйщий незрячий, невидющий, невидючий; {слепой) сліпйй; -ие глазй незрячі очі. незыблемо нареч. непорушно, непохйтно, несхйтно; стало, стійко, твёрдо. Ср. незыблемый.
незыблемость непорушність, -НОСТІ, непо- хйтність, несхйтність; сталість, -ЛОСТІ, СТІЙКІСТЬ, -кості, твёpдicть, -дості. Ср. незыблемый.
незыблемый непорушний, непохйтний, несхйтний; {устойчивый, твёрдый) сталий, стійкйй, твердйй; ~мая вёра непохйтна віра; ~мая оснбва непохйтна (непорушна) основа, неидентйчность неідентйчність, -ності. неидентйчньїй неідентйчний. нензбалбванность нepoзпёщeнicть, -ності;
нepoзбёщeнicть. Ср. избалбвьівать. неизбалбванный нерозпёщений; нерозбё- щений. Ср. избалбвьівать.
неизбёжно, уст. неизбежймо нареч. неминуче.
неизбёжность, уст. неизбежймость неминучість, -чості; н. судьбы неминучість долі, неизбёжный, уст. неизбежймьій неминучий;
н. конёц неминучий кiнёць. неизбйтьій {не обычный) незаяложений, не- утертий.
неизбывно нареч., книжн. невідбутно, непе- ребутно, непозбутно. неизбывность книжн. невідбутність, -ності, неперебутність, непозбутність. неизбывный книжн. невідбутнйй, непере- бутнйй, непозбутнйй; '-ная бедй (тоск^) нерозважна (безутішна) біда (туга); --ное г6- ре непозбутнє горе, неизвёданность невідомість, -мості. неизвёданный незазнаний, незвіданий, реже недізнаний; {неизвестный) невідомий; {неисследованный) недосліджений; ~нное счастье незазнане щастя; ~ьіе страны невідомі країни.
неизвёстно нареч. невідомо; предик, невідомо,не знати, немає відома; н. за что не зн^ти (невідомо) за що; н. кто невідомо хто, невідома річ хто; н. кудй девйлся кто не знати де (кудй) подівся (дівся) хто. неизвёстное сущ., с. 1. невідоме, -ого; незнане;
2. мат. невідоме, неизвёстность невідомість, -мості, незна- ність, -ності; {безвестность — ещё) безвість, -ті, безвісті, -тей {мн)\ быть (пребывать) в ^и нічого не знати; покрытый мрйком '^ти укрйтий (повйтий) млою (туманом) безвісті; скрыться во мрйке -ти знйкнути (щёзну- ти) в безвісті, неизвёстный 1. прил. невідомий; незнаний, уст. недовідомий; в ~ном направлёнии у невідомому напрямі; ~ная величний мат. невідома величина; ~ная лйчность невідома (незнана) особа; н. нарбд невідомий народ; 2. сущ. невідомий, -ого; ж. невідома, -ої; {незнакомец) незнайомий; {незнакомка) ж. незнайома.
нензвннйтельньїй, уст. неизвинйемый невибачний, непробачний; {непростительный) непрощённий, непростймий; н. грех непро- щённий (непростймий) гріх, неизглагбланноуст. невйсловлено. неизглагбланный уст. невйсловлений. неизгладймо нареч. незгладно, неизгладймость незгладність, -ності; незабут- ність. Ср. неизгладймьій.


неизгладймый
502
неинтеллигёнтный
неизгладймый незгладний, невитравнйй; (незабываемый) незабутній; -мое впечатлё- ние незабутнє враження, нейзданный невйданий; ~нное произведёние невйданий (неопублікований) твір, неизжйтый разг. незжйтий; невйкоренений.
Ср. изживать 1. неизлечймо парен, невиліковно, невигойно, неизлечймость невиліковність, -ності; невидужність; невигойність. Ср. неизлечймый. неизлечймый невиліковний; {о больном — ещё) невидужний; {о ране, язве и т. п. — ещё) невигойний; ~мая болёзнь невиліковна хвороба, неизменймый уст. незмінний, неизмённо парен, незмінно; непорушно, непо- хйтно; постійно. Ср. неизмённый 1. неизмённость незмінність, -ННОСТІ; непорушність, -ності, непохйтність; постійність; звичайність. Ср. неизмённый 1. неизмённый 1. {не меняющийся) незмінний; {непоколебимый) непорушний, непохйтний; {постоянный) постійний; {обынный) звичайний; 2. {верный) незрадлйвий, вірний, неизменйемость незмінність, -нності, незмінюваність, -ності. неизменяемый незмінний, незмінюваний; ~ые чйсти рёчи лингв, незмінні (незмінювані) частйни мови, неизмёренный невйміряний, незмірений. неизмерймо нарен. незмірно, невимірно, неомірно.
неизмерймость незмірність, -ності, невимірність, неомірність. неизмерймый, уст. неизмёрный незмірний, невимірний, неомірний, незміренний, безмірний; ~мое колйчество незмірна кількість; ~мые пространства безмежні простори.
неизносймый, неизнбсный незношуваний, незносний.
неизобразймо нарен. невимовно, несказанно.
Ср. неизобразймый. неизобразймый невідтворенний; {неописуемый) невимовний, несказанний, неопйсний. неизрасхбдованный невйтрачений, непотра- чений.
неизречённо нарен. невимовно; несказанно.
Ср. неизречённый, неизречённый, уст. неизрекйемый и неиз- рекбмый невимовний; {несказанный) несказанний, неизученность невйвченість, -ності.
неизученный невйвчений; -иная проблёма
невйвчена проблёма. неизъяснймо нарен. нез’ясовно; незбагненно;
невимовно. Ср. неизъяснймый. неизъяснймость нез’ясовність, -ності; незбаг- нённicть, -нності; невимовність. Ср. неизъяснймый. неизъяснймый книжн. нез’ясовний; {непостижимый) незбагненний; {невыразимый) невимовний; -«мое волнёние незбагненне (невимовне) хвилювання, неизысканно нарен. невйшукано. неизысканность невйшуканість, -ності. неизысканный невйшуканий. неизйщно нарен. невйтончено; негарно, негоже, неелегантно; неграційно, незграбно, реже неграцібзно; грубо; просто. Ср. неизящный.
неизйщность невйтонченість, -ності; не- елегантність; неграційність, незграбність, реже неграцібзність; грубість: простота. Ср. неизйщный. неизйщиый невйтончений; {некрасивый) негарний, негожий; {неэлегантный) нееле- гантний; {неграциозный) неграційний, незграбний, реже неграцібзний; {грубый) грубий; {простой) прбстйй. неимёние брак, -у (м.), ж. відсутність, -ності; за ~ем кого-него, уст. по --ию кого-него через брак (відсутність) кого-ного, за відсутністю (браком) кого-ного; за -'Єм средств через брак (не маючи) коштів; О за ~ем гёр- бовой пйшем на простбй не маючи гербового [паперу], вживай простого; не мавши гербового, берй простого; нема чобіт — узувай постолй; де немає співця — послухаєш горобця, неимовёрно нарен. неймовірно, неимовёрность неймовірність, -ності; до ~ти неймовірно, до неймовірності, неимовёрный неймовірний; до (в) ~ной стё- пени неймовірно, до неймовірності; н. хблод неймовірний {разг. страшённий) холод, неимущество уст. бідність, -ності {ж.\ злйдні, -ів {мн.). неимущий незаможний, неинициатйвность неініціатйвність, -ності. неинициатйвный неініціатйвний. неинтеллигёнтно нарен. неінтелігентно, неинтеллигёнтность нeiнтeлiгёнтнicть, -ності.
неинтеллигёнтный нeiнтeлiгёнтний; н. че- ловёк нeiнтeлiгёнтнa людйна.


неинтенсйвность
503
неисслёдованность
неинтенсйвность неінтенсйвність, -ності. неинтенсйвньїй неінтенсйвний. неинтерёсно нареч. нецікаво, неинтерёсный 1. (не возбуждающий интереса) нецікавий; 2. {некрасивый) разг. негарний.
неинфекцибнный мед. неінфекційний. ненск^тельность уст. незапобігливість, -во-
СТІ.
неискйтельный уст. незапобігливий. неискоренймо нареч. невикорінно, неискоренймость невикорінність, -ННОСТІ, незнищенність. неискоренймый невикорінний, незнищённий, якого годі вйкорінити; ^^мая привычка невикорінна звйчка. нейскренний нещйрий, нещиросёрдий, не- щиросёрдний, фальшйвий; быть '^им к кому бути нещйрим (нещиросёрдим, нещиро- сёрдним) до кого. нейскренно, нейскренне нареч. нещйро, не- щиросёрдо, нещиросёрдно, фальшйво. нейскренность нещйрість, -рості, нещиро- сёрдшть, -дості, нeщиpocёpднicть, -ності, фальшйвість, -вості. неискупймость неспокутуваність, -ності, неспокутність. неискупймьій неспокутуваний, неспокутний. неискусно нареч. невміло, невправно; немудро, нехйтро, немайстёрно. Ср. неискусный, неискусность невмілість, -лості, невправність, -ності; немудрість, -рості, нехйтрість, нeмaйcтёpнicть. Ср. неискусный, неискусный (неумелый) невмілий, невправний; (не мастерски сделанный) немудрий, нехйтрий, немайстёрний; ~ная рукй невправна рука, неискусственность природність, -ності. неискусственный природний, неискусство уст. невмілість, -лості, немай- cтёpнicть, -ності, невправність, неискушённость недосвідченість, -ності. неискушённый (в чём) недосвідчений (у чому, щодо чого).
неисповедймо нареч., уст. недовідомо. Ср.
неисповедймый. неисповедймость уст. недовідбмість, -мості.
Ср. неисповедймый. неисповедймый разг., уст. недовідомий, книжн. несповідймий; ~мьі путй Госпбднн Божі дороги годі збагнути (несповідймі); ~ьіми судьбами незбагнённими (незрозумілими) шляхами; незбагнённо.
неисполнёние невйконання, (неоконч. д. — ещё) невиконування, невиконання; (неосуществление) нездійснення, несправдження, (неоконч. д. — ещё) нездійснювання, несправджування, неисполнймость нeздiйcнённicть, -нності. ненсполнймый нeздiйcнённий; §то --мо цього не можна вйконати; це річ нeздiйcнённa. неисполнйтельность нepeтёльнicть, -ності, нестаранність, -нності, несправність, ненсполнйтельньїй неретёльний, нестаран- ний, несправний; н. ученйк нестаранний учень.
неиспбльзование невйкористання, (неоконч.
д. — ещё) невикористбвування. неиспбльзованный невйкористаний; ~нная возмбжность невйкористана можлйвість. неиспбрченность незіпсбваність, -ності. Ср.
ненспбрченньїй 1. неиспбрченный 1. незіпсбваний, незіпсутий, непопсбваний; (без повреждений — ещё) непошкбджений, неушкбджений; 2. (нравственно чистый) незіпсбваний, разг. незіпсутий.
неисправймо нареч. непоправно, неисправймость непоправність, -ності; невиправність. Ср. неисправймый. неисправймый непоправний; (о человеке) невиправний; (отчаянный, отъявленный) неприторённий; ~мая ошйбка непоправна пбмйлка; н. лентйй непоправне (неприто- рённе) ледащо; н. преступник непоправний злочйнець. неисправленный невйправлений. неиспрйвно нареч. несправно, неисправность несправність, -ності; недбалість, -лості; устранйть н. усунути несправність (дефёкт). Ср. неисправный, неисправный несправний; (неаккуратный) неакуратний; (небрежный) недбалий; н. платёльщик несправний (неакуратний) платнйк.
неиспытанно нареч. незвідано, незазнано;
небувало. Ср. неиспытанный 2. неиспытанность незвіданість, -ності. неиспытанный 1. (не проверенный на деле, опытом) невйпробуваний, неперевірений; (неисследованный) недосліджений; 2. (неизведанный) незвіданий, незазнаний; (о переживании) непережйтий; (небывалый) небувалий.
неисслёдованность недослідженість, -ності.


неисслёдованный
504
неймёт
неисслёдованный недосліджений; ~ые острові недосліджені островй. неиссякаемо парен, невичерпно, неиссякаемость невичёрпн1сть, -НОСТІ. неиссякаемый невичерпний; (о запасе) невиводний, безпереводний; ~мая энёргия невичерпна енергія; и. истбчиик перен. золоте дно; и. роднйк невичерпне джерело, нейстинность неправдйвість, -вості; неістин- ність, -нності. Ср. нейстинный. нейстинный неістинний; {ложный — ещё) неправдйвий; {недействительный — ещё) недійсний; {неподлинный — ещё) несправжній.
нейстово парен, шалёно; несамовйто, нестямно; люто; скажёно, оскаженіло; палко, полум’яно; н. кричйть несамовйто кричати. Ср. нейстовый. нейстовство, нейстовость шалёнство, шалё- ність, -ності, м. шал, -у; несамовйтість, -то- СТІ, нестямність, нестяма; лютість; сказ, -у {м), оскаженіння, cкaжёнicть, разг. скаже- нйна, скаженівка; палкість, -кості; в ~ве несамовйто, нестямно и т. п.; нриходйть / нрийтй в ~вство шаленіти / розшаленіти; скаженіти / оскаженіти. Ср. нейстовый. нейстовствовать шаленіти, шаліти; {бесноваться — ещё) скаженіти, лютувати, -ую, -уєш.
нейстовый шалёний; {исступлённый) несамо- вйтий, нестямний; {яростный) лютий; {бешеный) скажёний, оскаженілий; {пылкий, пламенный) палкйй, полум’яний, неистбмный уст. см. неутомймый. неистбмчивость д и а л. см. неутомймость. неистбмчивый диал. см. неутомймый. ненсторйчно парен, неісторйчно. неисторйчность неісторйчність, -ності. неисторйчный неісторйчний. неистощймо невичёрпно; невтомно. Ср. неис- тощймый.
неистощймость невичёрпн1сть, -НОСТІ; невиснажність; невтомність. Ср. неистощймый. неистощймый {неиссякаемый) невичёрпний; {о понве ит.п.и перен) невиснажний; {вразговоре, выдумке и т. п. — ещё) невтомний; --мая пбчва невиснажний ґрунт; -мая энёргия невичёрпна (невиснажна) eнёpгiя; -мое воображёние невичёрпна (невиснажна) уява; ~ые богатства нeвичёpпнi багатства; н. собесёдник невтомний співрозмовник (співрозмовець, cпiвбёciдник).
неистощйтельный невичёрпний; ~ное ис- нбльзованне лесбв невичёрпне лісокористування.
неистребймо парен, незнищённо; невикорінно; непереможно, незламно; непохйтно. Ср. неистребймый. неистребймость, неистреблйемость незруйновність, -ності; непереможність, незламність; непохйтність. Ср. неистребймый. неистребймый, неистреблйемый невигубний,незгубний, книжн. незнищённий; {не поддающийся упинтожепию) незруй- новний; {неискоренимый) невикорінний; {непобедимый) непереможний, незламний; {непоколебимый) непохйтний; -ймая люббвь к жйзни непереможна (нездоланна, непохйтна) любов до життя, неисходймый уст. несходймий; н. лес несходймий ліс. неисхбдно парен, безвйхідно; несходймо. Ср.
неисхбдный. неисхбдный уст. {безысходный) безвйхідний; {песконнаемый) несходймий; {неизбывный) непозбутній, невиводний; ~ное гбре неви- водне горе, неисхбженный неходжений. неисцелймо, уст. неисцёльно парен, незці- лённо.
неисцелймость нeзцiлённicть, -нності. неисцелймый, уст. неисцёльный незц1лён- ний, незагойний, неисчерпаемо парен, невичёрпно. неисчерпаемость нeвичёpпнicть, -ності. неисчерпаемый невичёрпний, незглибймий;
~ые ресурсы нeвичёpпнi ресурси, неисчёрпанность невйчерпаність, -ності. неисчёрпанный невйчерпаний. неисчислймо, уст. неисчётно парен, незлі- чённо, незчислённо. неисчислймость нeзлiчённicть, -нності, не- зчислённ1сть. неисчислймый, уст. неисчётный нeзлiчён- ний, незчислённий; ~мое колйчество незлі- чённа (незчислённа) кількість, нeзлiчённe число, бёзлiч. нейзйльбер мет. нейзйльбер, -у. нейзйльберовый мет. нейзйльберовий. нейл {единица длины) нейл. нейлбн нейлон, -у. нейлбиовый нейлоновий, неймёт разг. не йме; не берё; [хоть] вйдит бко, да зуб н. см. бкоЧ


неймётся
505
нейтронографйческий
неймётся разг:. ему н. його не вгамуєш (не можна вгамувати), він не всйдить; {неудержимо хочется) йому не терпиться, разг. йому (його) кортйть, його берё нетерплячка, нейрамйновый хим. нейраміновий. нейрастёник уст. см. неврастёник. нейрастенйя уст. см. неврастенйя. нейрилёмма уст. см. неврилёмма. нейрйт анат., мед. неврйт, -у. нейроанатбмия анат. нейроанатомія. нейробибника нейробіоніка. нейроблйсты мн., микробиол. нейробласти,
-ІВ.
нейровйрусный микробиол. нейровірусний, нейрогинеколбгия мед. нейрогінекологія. нейроглйя анат. нейроглія. нейрогормбны мн., физиол. нейрогормони,
-ІВ.
нейрогуморйльный физиол. нейрогуморальний.
нейродермйт мед. нейродерміт, -у. нейрбзлі^д., уст. невроз, -у. нейроинфёкция мед. нeйpoiнфёкцiя. нейрокибернётик мед. нейрокібернетик. нейрокибернётика мед. нeйpoкiбepнётикa. нейрокибернетйческий мед. нейрокіберне- тйчний.
нейролептаналгезйя;иед.нейролептаналгезія. нейролёптик фарм. нейролептик, нейролептйческий фарм. нейролептйчний. нейролингвйстика психол. нейролінгвістика. нейрблогл/вд., уст. невролог, нейрологйческий мед., уст. неврологічний, нейролбгиялів^, уст. неврологія, нейрбн анат. нейрон, нейрбнный анат. нейронний. нейропйт см. невропат, нейропатия см. невропатия, нейропатологйческий см. невропатологй- ческий.
нейропатолбгия см. невропатолбгия. нейропйль анат. нейропіль, -лю. нейроплёгик фарм. нeйpoплёгiк. нейроплегйческий фарм. нейроплегічний. нейропсихйческий мед. нейропсихічний, нейропсихолбгия нейропсихологія, нейросекрёция физиол. нeйpoceкpёцiя. нейротрбпный биол. нейротропний. нейрофибрйлла анат. нейрофібрйла. нейрофибрбма мед. нейрофіброма, нейрофиброматбз мед. нейрофіброматоз, -у. нейрофизиблог нейрофізіолог, нейрофизиологйческий нейрофізіологічний.
нейрофизиолбгия нейрофізіологія, нейрохймия нейрохімія. нейрохирург лівд. нейрохірург, нейрохирургйческий мед. нейрохірургічний, нейрохирургйя мед. нейрохірургія, нейроэндокрйнный биол. нейроендокрйнний. нейрула анат. нейрула. нейрулйция анат. нейруляція. нейстбн биол. нейстон, -у. нейтй разг. не йти (не йду, не йдеш); {не к лицу) не лйчити, бути не до лиця, нейтрал разг. нейтрал, нейтрализйтор нейтралізатор, нейтралйзм политол. нейтралізм, -у. нейтрализация нейтралізація, нейтрализбванный нейтралізований, нейтрализовать несов. и сов. нейтралізувати, -ую, -уєш; и. йрмию нейтралізувати армію;
и. 	врёдное влийние нейтралізувати шкід- лйвий вплив; н. раствбр хим. нейтралізувати розчин.
нейтрализоваться несов. и сов. нейтралізуватися, -ується. нейтрализующий 1. прич. якйй (що) нейтралізує; 2. прил. нейтралізувальний, ней- тралізаційний; и. раствбр нейтралізувальний розчин, нейтралйст нейтраліст, нейтралйстский нейтралістський; ~ие прйн- ципы нейтралістські прйнципи. нейтралитёт нейтрал1тёт, -у; полйтика «-та політика нeйтpaлiтётy. нейтралка разг. нейтральна зона, нейтраль ЭЛ. нейтраль, -лі. нейтрально нареч. нейтрально, нейтрйльно-сёрый нейтрально-сірий, нейтральность нейтральність, -ності. нейтральный нейтральний; ~ная збна (по- лосй) нейтральна зона (смуга); ~ная частй- ца физ. нейтральна частйнка; ~ые вбды нейтральні води; --ые государства нейтральні держави, нейтральтйнт мин. нейтральтйнт, -у. нейтрйнный физ. нейтрйнний. нейтрйно нескл., с., физ. нейтрйно. нейтрбн физ. нейтрон.
нейтрбнно-активацибнный спец. нейтронно-активаційний; н. мётод нейтронно-акти- ваційний мётод. нейтрбиный физ. нейтронний; ~нная звездй астр, нейтронна зірка, нейтронографйческий спец. нейтронографічний.


нейтронография
506
некбнченный
нейтронография спец. нейтронографія, нейтрофйл физиол. нейтрофіл. нейтрофилёз вет., мед. нейтрофільоз, -у. нейтрофилйя вет., мед. нейтрофілія. неказйсто нареч., разг. непоказно; см. ещё невзрачно.
неказйстость разг непоказність, -ності; см.
ещё невзрачность, неказйстый разг непоказнйй; см. ещё невзрачный; '^тая внёшность разг. непоказна (невиразна) зовнішність. нёкакийл1ест., уст. якййсь. неканонйческий неканонічний. неканнталистйческий политол. некапіта- лістйчний.
нёкать прост, казати (кажу, кажеш) “ні”, ні- кати.
некачественный неякісний; н. товйр неякісний товар.
неквалифицйрованно нареч. некваліфіко- вано.
неквалифицйрованный некваліфікований; н. раббчнй некваліфікований робітнйк; н. труд некваліфікбвана праця, нёкий мест, якййсь; {какой-то, некоторый — ещё) деякий; {известный, определённый) пёвний; в сочетании с фамилией, именем см. нёкто; --кое дёло дёяка справа, некиногенйчный некіногенічний. некк геол. нек.
неклеймёный нетаврований, неклеймований. нёклен бот. клен ясенелйстий, чорноклен, паклен.
неклёточный биол. неклітйнний. неключймость уст. непридатність, -ності. неключймый уст. {негодный) непридатний, разг. негодящий, неспосібний; {распутный) розпусний; {бесовский) вражий; ~мая сйла нечйста (вража) сйла; -мое дитй розпусна дитйна.
некбваный некований, некутий; {неподкованный — обычно) непідкований, непідкутий. некбвкнй мет. нековкйй. некбвкость мет. нековкість, -кості, нёкогда* {нет времени) предик, ніколи, немає (нема) колй, немає (нема) чйсу, разг. загайно; мне н. мені ніколи, я не маю часу; н. было ніколи було, не було колй. нёкогда^ {когда-то) нареч. колйсь, колйсь-то;
{в далёком прошлом) колйсь було, нёкого мест, нікого, немає (нема) кого {прош.: не було кого, буд.: не буде кого); '-кем ніким, немає (нема) ким и т.п.; '-кому нікому, немає
(нема) кому и т. п.\ нё о ком ні про кого, ні за кого, немає (нема) про (за) кого и т. п. неколебймо к н и ж н. CM. непоколебймо. неколебймость к Н и ж Н . CM, непоколебй- мость.
неколебймый к н и ж н. CM. непоколебймый. нёколи д и а л. см. нёкогдаЧ неколорйтный неколорйтний. некоммуникабельность некомунікабельність, -ності. некоммуникабельный некомунікабельний, некоммунистйческий некомуністйчний. некомпенсйрованный некомпенсований; н. порбк сёрдца мед. некомпенсований порок сёрця.
некомпетёнтно нареч. некомпетёнтно. некомпетёнтность некомпетентність, -ності. некомпетёнтный некомпетентний; н. чело- вёк некомпетентна людйна. некбмплексно нареч. некомплексно. некбмплексность некомплексність, -ності. некбмплексный некомплексний. некомплёкт спец. некомплект, -у; и. запчастёй некомплёкт запчастйн. некомплёктно нареч. некомплектно, некомплёктность нeкoмплёктнicть, -НОСТІ; н.
бельй некомплектність білйзни. некомплёктный некомплектний; ~ые детали нeкoмплёктнi деталі, некондицибнность спец. некондиційність, -ності.
неконднцнбнный спец. некондиційний;
-иная продукция некондиційна продукція, некондйция разг. некондйція. неконкрётно нареч. неконкретно, неконкрётность неконкретність, -ності. неконкрётный неконкретний, неконкурентоспосббный неконкурентоспроможний, реже неконкурентоздатний. неконстнтуцибнно нареч. неконституційно, неконституцибиность неконституційність, -ності.
неконституцибиный неконституційний; '-ые дёйствия неконституційні дії. неконтйктность неконтактність, -ності, без- контактність. неконтактный разг. неконтактний, безконтактний; и. человёк неконтактна людйна. неконтролйруемость неконтрольованість, -ності.
неконтролйруемый неконтрольбваний; -ые поступки неконтрольовані вчйнки. некбнченный разг. см. неокбичеиный.


некбрмленый
507
нектйрный
некбрмленый негодований.
некбрмный (о животных, птицах) дна л.
невідгодований. некорневбй с.-х. некоренёвий. некоронбванный некоронований; н. владйка (корбль и т. п.) некоронований владйка (король и т. п.). некоррёктно нареч. некоректно, некоррёктность некорёктнють, -ності. некоррёктный некоректний; ~ная комбинация некоректна комбінація; н. человёк некоректна людйна. некорыстно нареч. 1. некорйсливо; 2. погано.
Ср. некорыстный 1—2. некорыстность некорисливість, -ВОСТІ. некорыстный 1. некорйсливий; 2. (плохой) диал. поганий, некорыстолюбйвый некористолюбний, реже некорйсливий. нёкось диал. некошена лука, нёкоторый мест. 1. (какой-то) якййсь, дё- який, реже котрййсь; (с оттенком пренебрежения) якййсь-там, котрййсь-там; {точно не определённый) пёвний; '^рое врёмя якййсь (дёякий) час; -'рое колйчество дёяка (пёвна, якась) кількість; --ым ббразом деяким (пёвним) чйном; (в известной степени) до дёяко! (пёвно‘0 міри, дёякою (якоюсь, пёвною) мірою; у якійсь (пёвнiй, деякій) мірі; {как-то) якось; с ~ых пор з якогось (дёякого, пёвного) часу; 2. {кое-какой, незначительный) дёякий; до (в) -рой стёпени до дёяко! (якоїсь) міри, дёякою (якоюсь) мірою; {как- то) якось; 3. ~ые {не все, отдельные) мн. дё- ЯКІ, дёкoтpi; ~ые из нас дёхто (дёякi, дё- котрі) 3 нас; 4. '-ые мн., сущ. дёякi, -их, дё- котрі, дёхто {род. дёкого); ~ые бойтся грозы дёхто боїться грозй, дёяк! (дёкoтpi) бояться грозй.
некбшеный некошений. некрасйво нареч. негарно, некрасйво; нечепурно; ІТ0 и. с вйшей стороны разг. це негарно з вашого боку; це негарно (негаразд) ви зробйли (вчинйли). Ср. некрасйвый. некрасйвость негарність, -ності, некрасйвість, -вості; невродлйвість. Ср. некрасйвый. некрасйвый негарний, реже некрасйвий; поганий, разг. поганючий, поганёнький; {неопрятный, неряшливый) нечепурнйй, разг. нечупарний; {о внешности человека — ещё) невродлйвий, негарний на вроду, поганкуватий; ~вая истбрия негарна (погана) історія, некрасовёд лит. некрасознавець, -вця.
некрасовёдение лит. некрасознавство. некрйсовцы мн., ист. некрасовці, -ів. некрашеный нефарбований, непофарбова- яші, разг., уст. некрашений, непокрашений. некредитоспосббность фин. некредитоспроможність, -ності. некреднтосносббный фин. некредитоспроможний; ~ное предприятие некредитоспроможне підриємство. некрёпкий неміцнйй, разг., уст. некріпкйй; {слабый — ещё) несйльний, недужий; н. чай неміцнйй чай. некрёпко нареч. неміцно, некрещёный нехрещёний. некритйчески, некритйчно нареч. некри- тйчно.
некритйческий, некритйчный некритйчний. некритйчность некритйчність, -ності. некробактерибз мед. некробактеріоз, -у. некробибз биол. некробіоз, -у. некрбз биол. некроз, -у. некролатрия рел. некролатрія. некролбг некролог, некрологйст разг. некрологіст. некрологйческий некрологічний, некролбгия уст. см. некролбг. некромйнтз^ст. некромант, некромантия уст. некромантія. некрбполь некрополь, некрофйги мн., микробиол. некрофаги, -ів. некрофилйя мед. некрофілія. некроценбз биол. некроценоз, -у. некрупный разг. невелйкий, малйй; {мелкий) дрібнйй; {незначительный) незначнйй. нёкрут ист., диал. рёкрут, разг. нёкрут. некрутбй некрутйй; {не круто возвышающийся — ещё) нестрімкйй. некрутчина ист., диал. рекрутчина, разг.
некрутчина, некрытый некрйтий; {о здании — ещё) без- вёрхий.
некстати нареч. не до pёчi, недорёчно,разг. не до шмйги; {не к месту — ещё) не до діла, не до ладу; {не вовремя — ещё) невпору, невчасно, невчас; и. сказать не до pёчi (недо- рёчно) сказати, нектар нектар, -у. нектарйн бот. нектарйн, -у. нектарник, нектйрий бот. нектарник, нектйрница, нектйрка орн. нектарниця, нектарка.
нектйрность бот. нектарність, -ності. нектйрный нектарний.


нектаронбс
508
нелицемёрно
нектаронбс бот. нектаронбс. нектаронбсный бот. нектароносний, нёкто мест, хтось; (в сочетании с фамилией, именем) на прізвище, на ім’я, разг. якййсь [собі], такйй собі, одйн якййсь (реже такйй); н. Иванбв якййсь [собі] Іванов, одйн якййсь Іванов; на прізвище Іванов, нектбн биол. нектон, -у. нектохёта биол. нектохёта. нёкуда парен, нікуди, немає (нема) кудй; дальше н. разг. далі нема кудй (нікуди); торо- пйться (спешйть) н. поспішати нікуди (немає кудй, нема кудй); хуже н. гірше не може бути; гірше не можна, некультурно нареч. некультурно, некультурность некультурність, -НОСТІ. некультурный некультурний, некурящий 1. прич. якйй (що) не курить (не палить); он человёк н. він не курить (не палить); він не курець; 2. сущ. некурець, -рця; для ~их для некурців, неладно разг. {не так, как следует) нареч. не до ладу; {нехорошо) недобре, негарно, негаразд, разг. неладно; О н. скрбен, да крёпко сшит хоч не гладко, та (абй) міцно; хоч нескладно, та ладно; 2. {нехорошо) предик. недобре, негаразд, неладный разг. 1. {нехороший) недобрий, негарний, разг. неладний; будь ты -'ден! разг. а щоб тобі та бодай тобі!, безголов’я на тёбе!, хай тобі грець!; 2. {нескладный) нескладний; {неуклюжий) незграбний, нелады мн., разг. 1. незгода, незлагода {ж), нелад, -у {м.), реже незгоди, -год и незлагоди и нёлади, -ів; в ~дйх [быть] у незгоді, незлагоді [бути]; мёжду нймн н. між нйми незгода (незлагода, нелад), вонй між собою не ладять (не ладнають,/7дзг. не мйрять); 2. {неполадки) неполадки, -док. неласково нареч. неласкаво; непривітно, не- прйязно, непривітливо. Ср. неласковый, неласковость неласкавість, -вості; непривітність, -ності, непрйязність, непривітливість. Ср. неласковый, неласковый неласкавий; {неприветливый — ещё) непривітний, непрйязний, реже непри- вітливий; н. ребёнок непривітна дитйна. нелегально нареч. нелегально, нелегальность нелегальність, -ності. нелегальный нелегальний; ~ная партия нелегальна партія, нелегальщина разг., уст. нелегальщина.
нелёгкая разг.: и дёрнула менії н. см. дёрнуть; кудй несёт тебй и.? кудй несё тебе лиха годйна (хвороба, вража мати, вража сйла, нечйста сйла, нечйстий)?; н. принеслй (занесла и т. п.) кого лиха годйна принесла кого\ принесло (занесло и т. п) безголів’я кого\ приніс (заніс и т. п.) нечйстий (дідько, враг, чорт, біс) кого. нелёгкий нелегкйй, реже нелёгкий; ~кое положёние нелегкё (важкё) становище; с --им сёрдцем 3 важкйм сёрцем. нелегкб нареч. нелёгко, нелёжкий спец. не придатний для тривалого зберігання.
нелёжкоспосббный спец. не придатний для тривалого зберігання, нелёпица разг. см. нелёпость 2. нелёпо нареч. 1. безглуздо; нісенітно; 2. недоладно, неподобно. Ср. нелёпый 1—2. нелёпость 1. {свойство) безглуздість, -дості; нісенітність, -ності; недоладність, неподобність; ср. нелёпый 1—2; 2. {бессмыслица) безглуздя (с.); {вздор) дурнйця, нісенітниця; говорйть н. (~ти) говорйти (молоти, ляпати, плестй, верзтй, плескати) дурнйці (дурнйцю, нісенітниці, нісенітницю, казна-що, такё, що й купи не держиться); дойтй до -ти дійтй до абсурду (безглуздя, несенітниці). нелёпый 1. безглуздий; {бессмысленный) нісенітний, ~пое положёние незручне (безглузде) становище; н. отвёт безглузда (нісенітна) відповідь; 2. {несуразный) недоладний, неподббний; ~пая фигура недоладна (неподобна) постать (фігура), нелёстно нареч. невтішно; неприємно; непохвально, несхвально; непринадно. Ср. не- лёстный.
нелёстный невтішний; {неприятный) неприємний; {неодобрительный) непохвальний, несхвальний; {незаманчивый) непринадний; --иое мнёние неприхйльна (недобра) думка, нелётный нелітнйй; ~ная погбда нелітна погода.
неликвйдньїй ком., фин. неліквідний, неликвйды мн., ком., фин. неліквіди, -ів. нелинёйность мат., физ. нелінійність, -ності. нелинёйныйл1ат., физ. нелінійний; --пая акустика нелінійна акустика; '^ная бптика нелінійна бптика. нелинбванный нелінійбваний. нелиніЬчий нелинючий; н. сйтец нелинючий сйтець.
нелицемёрно нареч. нелицемірно.


нелицемёрный
509
нелюдймость
нелицемёрный нелицемірний, нелицеприятно нареч. безсторонньо; (справедливо) справедлйво, по правді. Ср. нели- цеприйтный. нелицеприятность, уст. нелицеприятие безсторонність, -ННОСТІ; справедлйвість, -вості. Ср. нелицеприйтный. нелицеприятный безсторонній; {справедливый) справедлйвий, правдйвий. нелицеприйтствовать разг. бути непри- хйльним (до когб-нёбудь), бути безстороннім.
нелйшне предик, не зайво, нелйшний незайвий; {нужный) потрібний, нелбвкий 1. {лишённый ловкости) неспрйтний, невправний, разг. незугарний; {неуклюжий) незграбний; н. человёк неспрйтна (незграбна и т. п.) людйна; 2. {неудобный для пользования) незручний, невигідний; 3. {неудачный) невдалий, недотепний; {неметкий) невлучний; {неискусный) невправний;
4. 	{стеснительный) ніяковий; {неприятный) незручний; попйсть в -кое положёние потрапити в незручне (ніякове) становище, опинйтися в незручному (ніяковому) становищі; чувствовать себй в ~ком положёнии почувати себе ніяково (ні в сих ні в тих); ніяковіти.
нелбвко 1. нареч. неспрйтно, невправно, незугарно; незграбно; незручно, невигідно; невдало, недотепно; невлучно; ніяково, реже ніяко; ты всё дёлаешь н. ти все робиш незграбно (невправно); ср. нелбвкий 1—4; 2. {нехорошо) нареч. недобре, негаразд; {неудобно) мулько; 3. сказ, незручно; ніяково; ср. нелбвкий 2, 4; мне н. мені незручно (ніяково); чувствовать себй н. почувати себе ніяково (незручно), нелбвкость 1. {свойство) неспрйтність, -ності, невправність; незграбність; невдалість, -лості, недотепність; ніяковість, -вості; незручність; ср. нелбвкий 1, З—4; 2. {неудачный поступок) незручність, незручний учйнок (-нку); 3. (чувство стеснения) ніяковість; {смущение) с. зніяковіння; {стыд) м. сором, -у. нелогйчно нареч. нелогічно, нелогйчность нелогічність, -ності; и. выводов нелогічність вйсновків. нелогйчный нелогічний; ~ное мышлёние нелогічне мйслення. нелбжно нареч., уст. правдйво.
нелбжный уст. {истинный) справжній; {правдивый) правдйвий. нелокальный нелокальний; ~ное взаимо- дёйствие физ. нелокальна взаємодія, нелойльно нареч. нелояльно, нелойльность нелояльність, -ності. нелойльный нелояльний, нелукйвый разг. нелукавий, нельзй предик, не можна, ніяк, немає (нема) як, разг. годі; {запрещено) разг. невільно; как и. бблее правильный якнайправильні- ший, щонайправильніший; как и. лучше якнайліпше, щонайліпше, якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якомога краще; как н. хуже якнайгірше, щонайгірше, якомога гірше; н. ли... чи не можна...; н. не... не можна не...* н. не признать не можна не вйзнати; н. сказйть, чтббы... не можна сказати, щоб...; 2. {запрещено) не можна, нёльма ихт. нёльма. нёльмовый ихт. нельмовий, нелюбёзно нареч. неласкаво, нелюб’язно, нелюбёзность неласкавість, -вості, нелюб’язність, -ності. нелюбёзный неласкавий, нелюб’язний, неліббие уст. сварка {ж)', ж. ворожнеча, нелюбймый 1. прил. нелюбий, немйлий; 2. {муж, жених) сущ. нелюб, нелюбий, -ого, немйлий. нелюббвь нелюбов, -і.
нелюбознйтельность недопйтливість, -вості. нелюбознательный недопитливий, не жадібний до знання, нелюбопытно нецікаво; малоцікаво, нелюбопытный нецікавий; {неинтересный — ещё) малоцікавий; {нелюбознательный) не- допйтливий. нелюбопытство нецікавість, -вості {ж)\ недопйтливість. Ср. нелюбопытный, нелі&бьій прост, уст. CM. нелюбймый 1—2.
нёлюди мн., разг. нёлюди, -ів, лихі люди, нелюдйм разг. відлюдок, -дка, відлюдник, відлюдько, разг. безлюдько, безлюдок, -дка, бёзлюдень, -дня. нелюдймка разг. відлюдниця, м. відлюдок, -дка, відлюдько, м. и ж., разг. нелюда, нелюдймо нареч. відлюдно, разг. відлюдкувато, вовкувато, нелюдймость 1. відлюдність, -ності, відлюдкуватість, -тості, вовкуватість; 2. безлюдність. Ср. иелюдймый.


нелюдймый
510
немнбгие
нелюдймый 1. відлюдний, разг. відлюдкуватий, вовкуватий, реже вовчкуватий, диал. нелюдний; 2. {безлюдный) безлюдний, нелюдний, немй предик., прост, нема, немагнйтный физ. немагнітний; ~ые материалы немагнітні матеріали, немагби хим. немагбн, -у. немйзаный немазаний, немаленький немаленький, чималенький, немало нареч. немало, чимало, немаловажность немаловажність, -ності. немаловажный немалозначний, неабйякий, немаловажний; н. фактор неабйякий (немаловажний) фактор, немалый немалйй, чималйй; {значительный) неабйякий. немаркий немазкйй. немарксйст политол. немарксйст. немарксйстский политол. немарксйстський. немательмйнты мн., зоол. немательмінти, -ів. нематерийльность нематеріальність, -ності. нематериальный нематеріальний, нематбдный зоол. нематодний. нематодбзы мн., зоол. нематодози, -ів. нематодолбгия зоол. нематодолбгія. нематбды мн., зоол. нематоди, -од. нематофитбн палеонт. нематофітон, -у. нематоцйды мн., хим. нематоцйди, -ів. нематоцйсты мн., биол. нематоцйсти, -ів. нембутал фарм. нембутал, -у. немёдленно нареч. негайно; {не мешкая) не гаючись, не гаючи часу; {тотчас) зараз [же]; {мгновенно) як стій, немёдленность негайність, -ності, незабар- ність.
немёдленный негайний, незабарний; '-иная нбмощь негайна допомога, немёдля см. немёдленно.
Немезйда, Немесйда 1. (Я прописная) миф.
Немез(с)йда; 2. {н строчная) перен. немезйда. немёзня бот. немезія. немёренный неміряний, немёркнущий немёрклий, невгасймий, невга- сущий; и. свет невгасйме світло, немёрный нерозміряний. немертйны мн., зоол. немертйни, -йн; ~на ед.
немертйна. немерцйющий немерехтлйвий. неметалл хим. неметал, -у. неметаллйческий хим. неметалёвий, реже неметалічний.
немётчина {обо всём немецком) уст. німецьке, -ого {сущ., с.); {немцы) мн. німці, -ів; {обо всём чужом) чужина, немёть 1. німіти, ставати німйм; 2. {терять чувствительность^ тёрпнути, німіти, затерпати, замлівати; {цепенеть) ціпеніти, дерев’яніти; и. от востбрга німіти із (від) захвату (захоплення); н. от ужаса німіти з (від) жаху, нёмец німець, -мця; ~мцьі мн. німці, -ів. немёцкий нiмёцький; '^кая овчйрка німецька вівчарка; н. язык німецька мова, немёцко-фашйстский німецько-фашистський.
немёющий 1. прич. якйй (що) німіє и т. п.; CM. немёть; 2. прил. трохи й зовсім німйй, мало не затерплий (замлілий, заціпенілий, завмерлий), немигающе нареч. немиготлйво; незмиглйво. немигающий немиготлйвий; {о глазах, взгляде) незмиглйвий. немйло нареч. немйло; нелюбо. Ср. немй- льій 1.
немилосёрдие немилосердя, немилосёрдно нареч., разг. немилосердо, не- милосёрдно. немилосёрдность немилосердість, -дості, не- милосердність, -ності. немилосёрдный немилосердий, немилосёрд- ний; н. поступок немилосёрдий (немилосердний) учйнок. немйлостивец уст. немйлостйвець, -вця. немйлостиво нареч., уст. немйлостйво, неласкаво.
немйлостивьій уст. 1. немйлостйвий, неласкавий; 2. см. немилосёрдный. немйлость немйлість, -лості; {нерасположение — обычно) неласка; быть в ~ти бути (жйти) в неласці; впадйть в н. см. впадйть 2. немйльїй разг. 1. прил. немйлий; {нелюбимый
— 	ещё) нелюбий; стать (сдёлаться) ~ым стати немйлим (знемйліти); 2. сущ. немйлий, -ого; нелюбий, нёлюб; ж. немйла, -ої; нелюба.
неминуемо нареч. неминуче, неминуемость неминучість, -чості. неминуемый неминучий, неминучий прост., фолькл. неминучий, немйрньїй немйрний.
нёмка 1. німкеня, реже німка; 2. {преподавательница немецкого языка) разг. німка, немнбгие мн. 1. прил. деякі, дёкoтpi; {незначительные по количеству — ещё) нечисленні; в --их словах {кратко) небагатьма слова-


немнбго
511
немудрёный
ми, у небагатьох словах; за ~ими исключениями за деякими (небагатьма) вйнятками; н. лібди думают, что... дёяк! (дёкотр!, окремі, поодинокі) люди думають, що...; 2. сущ. небагато, -тьох, мало (небагато) хто; {некоторые) дёякi, -их, дёкoтpi; и. зн^ют о чём мало (небагато) хто знає про що; і^то удо- вбльствие для ~их це втіха про (для) небагатьох.
немнбго нареч. 1. {мало) небагато, трохи; выпить н. воды вйпити небагато (трохи) водй; 2. {несколько, чуть-чуть, слегка) трохи; голові н. болйт голова трохи болйть; н. ббльше трохи більше; н. ногодіі трохи згодом; 3. предик, небагато, немноговбдность небагатоводість, -дості, небагатоводність, -ності. немноговбдньїй небагатоводий, небагатоводний.
немибгое сущ., с. небагато, мало (небагато) що; {кое-что) дёщо {род. дёчого); за ~гим дё- ло стйло см. дёло; ^-гим ббльше чего небагато (трохи) більше, ніж (як) що\ {около) блйзько чого\ забыл то и., что знал забув те, що й знав; забув і те, що знав, немноголібдно нареч. небагатолюдно, неве- лелюдно.
немноголі&дность небагатолюдність, -ності, невелелюдність. немноголіЬдньїй небагатолюдний, невеле- людний; н. мйтинг небагатолюдний (неве- лелюдний) мітинг, немногоречйвость небагатомовність, -ності, невелембвність. немногоречйвый небагатомовний, невелемовний.
немногослбвно нареч. небагатослівно, немногослбвность, немногослбвие небагатослівність, -ності. немногослбвньїй небагатослівний, немногослбжность невелйка складність (-ності).
немногослбжньїй не дуже складнйй. немногочйсленность нeчиcлённicть, -нності. немногочйсленный нечислённий. немнбжечко нареч., уменьш.-ласк., разг. трошечки, трішечки, разг. небагатечко. немнбжко нареч., разг. трошки, трішки, разг.
небагатечко, диал. дрібку, нёмо нареч. німо.
немоготй диал. нездоров’я (с.); {болезнь — ещё) слабість, -бості, хвороба; {немочі^ нё- міч, -мочі, нёмoщi, -ів {мн).
немогузнййка ЛІ. и ж., разг. незнайко, нетяма;
{бестолочь) безтямко, нембжется (кому) разг. нездужає (хто), незду- жається (кому), нембжно прост., уст. CM. нельзй. нембй 1. прил. німйй; ~мйя йзбука німа абётка (азбука); ~мйя кйрта німа карта; ~мія сцёна нім^ сцёна; нем (и.) как рйба (могйла) НІМЙЙ як рйба (могйла, домовйна, камінь, стіна); н. свидётель німйй свідок; н. фильм, ~бе кинб НІМЙЙ фільм, нiмё кіно; 2. сущ. німйй, -ого; ж. німа, -6ї. немблодо предик, немолодо, немолодбй немолодйй; {пожилой — ещё) літній, разг. підстаркуватий, шутл. підтоптаний; он человёк ужё и. він чоловік ужё немолодйй (літній), він немолодого (літнього) віку, немблотый немёлений, немблотий. немблчно нареч. безугавно, неугавно, невгамовно, невгамонно, не замовкаючи, без уга- ву, не вгаваючи, немблчный безугавний, неугавний, невгамовний.
немолііки мн., рел. немоляки, -ів. неморйльньїй бот. неморальний; --ьіе растё- ния неморальні рослйни. немотй німота.
немотивйрованность немотивованість, -но- сті, невмотивованість, немотивйрованный несов. и сов. немотивований, сов. невмотивований. нембтно нареч., уст. німотно, нембтныйуст. німотний, нембтствовать уст. німувати, -ую, -уєш; мовчати.
нёмочка уменьш.-ласк., разг нiмкёнeчкa, реже німочка. нёмочь разг. нёмiч, -мочі, нёмoщi, -ів {мн)\ чёрная н. прост., уст. падуча (чорна) хвороба.
немощёный немощений; небрукований; не- стёлений. Ср. мостйть. нёмощно нареч. нёмiчнo. нёмощность нёмiчнicть, -ності, нёмiч, -мочі, нёмощный нёмiчний.
нёмощь нёмiч, -мочі, нёмoщi, -ів {мн)\ {болезнь — ещё) слабість, -бості, хвороба, немстйтельный немстйвий. немудренб нареч., предик. 1. {легко) лёгко, просто; 2. {неудивительно) не дйвно. немудрёный разг. 1. {незамысловатый) немудрий, нехйтрий; {простой) прбстйй; {не-


немудрый
512
ненарушймость
трудный) неважкий, реже нетруднйй; 2. {простоватый) немудрий; {простодушный) простодушний, немудрый разг. 1. немудрий; {простодушный) простодушний; 2. см. немудрёный 1. немудрящий прост, немудрячий, немудрящий; {плоховатый) разг. поганенький, немузыкйльность немузйчність, -НОСТІ, не- музикальність. немузыкальный немузйчний, немузикаль- ний.
нёмчнк разг., уменьш.-прен. німчик, немчурй собир., прост., прен. німчура. немыслимо нареч. немйслимо; неможлйво;
неймовірно. Ср. немыслимый. НеМЫСЛИМОСТЬ немйслимість, -МОСТІ; немож- лйвість, -ВОСТІ; неймовірність, -ності. Ср. немыслимый, немыслимый немйслимий, неподобний; {невозможный — обычно) неможлйвий; {невероятный) неймовірний; ~мая вещь немйс- лима и т. п. річ. немытый немйтий; {неумытый — обычно) невмйтий.
ненаблюдйтельность неспостережливість,
-ВОСТІ.
ненаблюдательный неспостережливий, ненавйдеть ненавидіти, -джу, -диш, мати злість на кого. ненавйдимый ненависний, зненавиджений, ненавидний. ненавйдящий 1. прич. якйй (що) ненавидить и т. п.\ см. ненавйдеть; 2. прил. ненависний, повний (сповнений) ненависті (злості) до кого, проти кого. ненавйстник ненависник, ненавидник. ненавйстница ненависниця, ненавидниця. ненавйстннчать разг. ненавидіти, -джу, -диш. ненавйстнический ненавйсницький. ненавйстничество ненавйсництво. ненавйстно нареч. ненависно, ненавйстность ненависність, -ності. ненавйстньїй ненависний, зненависний, зненавиджений, диал. ненавидний; {постылый) огйдний, осоружний, реже огйдливий. нёнависть ненависть, -ті, зненависть, реже зненавйда; по ~сти к кому з ненависті до кого, чёрез ненависть до кого. ненавязчивый ненав’язливий, ненаглйдньїй ненаглядний; {милый, любимый) мйлий, любий, коханий, ненадёванный разг. ненадіваний.
ненадёжно нареч. ненадійно, непёвно; невірно; неміцно, нетрйвко. Ср. ненадёжный, ненадёжность ненадійність, -ності, непевність; невірність; неміцність, нетрйвкість, -кості. Ср. ненадёжный, ненадёжный ненадійний, непёвний; {неверный
— 	ещё) невірний; {непрочный — ещё) неміцнйй, нетривкйй; и. человёк непёвна (невірна) людйна. ненадлежйще нареч. ненадёжно; неслушно;
невідповідно, негаразд, ненадлежащий неналёжний; {неправильный, неподходящий — ещё) неслушний; {несоответствующий — ещё) невідповідний; {ненужный — ещё) непотрібний; -'ИМ ббразом неналёжно, не як налёжить, не так, як налёжало б; неналёжним чйном (робом); {не так, как следует) не як слід; {не так, как надо) не так, як трёба. ненадобно нареч., предик, непотрібно, ненадобность непотрібність, -ності, непридатність; зайвість, -вості; за ~тью, по ~ти чёрез непотрібність, з огляду на непотрібність.
ненадобный разг. непотрібний, непридатний; {лишний) зайвий, ненадблго нареч. ненадовго, ненаказуемость юр. некараність, -ності, безкарність.
ненаказуемый юр. некараний, безкарний; н.
поступок некараний учйнок. неналйженность неналагодженість, -ності, неналадженість, невпорядкованість, неналйженньїй неналагоджений, неналадже- ний, невпорядкований. неналоговбй, неналбговьій неподатковий, ненамёренно нареч. ненавмйсно, ненавмйсне, невмйсно, невмйсне, без наміру, ненамёренность ненавмйсність, -ності, не- вмйсність.
ненамёренный ненавмйсний, невмйсний. ненамнбго нареч., разг. не набагато, ненанесение ненанёсення. ненападёние ненапад, -у (лі.); пакт о ~ии пакт про ненапад, ненарбком, ненарбчно нареч., разг. {без умысла) ненавмйсне, ненавмйсно, невмйсне, невмйсно; {ненароком) ненарбком. ненарушймо нареч. непорушно; незламно. Ср.
ненарушймьій. ненарушймость непорушність, -ності; незламність; нерушймість, -мості. Ср. нена- рушймый.


ненарушймый
513
необдуманный
ненарушймый непорушний; (о слове, клятве
— 	ещё) незламний; {нерушимый) неру- шймий. ненасйлие ненасйлля.
ненасйльственный ненасйльний; {ненасильнический) ненасйльницький; {невынужденный, ненапускной) несйлуваний, невйму- шений; -иная улыбка невймушена усмішка (посмішка).
ненастно, разг. ненйстлнво предик, негода, непогода; {слякоть) сльота; на дворё н. надворі негода (непогода, сльота), ненастный, разг. нен^стлнвый непогожий, непогідний, негодяний; {слякотный) сльотавий, сльотлйвий, сльотнйй, сльотянйй, мрячний, ненастойщнй несправжній, ненастье негода, непогода {ж)\ {слякоть) сльота, диал. погода, шаруга; настунйло н. настала негода, занегодилося, засльотйлося; О нйше счастье — дождь да н. наше щастя, як [тая] трясця, ненасытно, уст. ненасытймо нареч. нена- сйтно, несйто, ненатло; невсйтимо; ненажёр- ливо; зажёрливо. Ср. ненасытный, ненасытность, уст. ненасытймость нена- СЙТНІСТЬ, -НОСТІ, несйтість, -тості, поэт. ненасйть, -ті, диал. ненатля; невсйтимість, -МОСТІ; нeнaжёpливicть, -вості, ненажёр- ність; зaжёpливicть. Ср. ненасытный, ненасытный, уст. ненасытймый нена- сйтний, реже несйтий, диал. ненатлий, ненатлённий; {не удовлетворяющийся ничем имеющимся — ещё) невсйтимий; {прожорливый — ещё) ненажёрливий, реже ненажёрний; {жадный, корыстолюбивый — ещё) зажёрливий; ~ная жйжда знйннй нена- сйтна (невсйтима) жадоба знань; ~ная утрб- ба прост, ненажёра, ненасйтна (ненажёр- лива, зажёрлива) утроба; н. зверь ненасйт- ний (ненажёрливий) звір; н. человёк ненасйтна (невситйма) людйна; ненажёра. ненасыщенный ненасйчений; н. раствбр хим.
ненасйчений розчин, ненатурально нареч. ненатурально, неприродно; штучно. Ср. ненатуральный, ненатуральность ненатуральність, -ності, неприродність; штучність. Ср. ненатуральный.
ненатуральный ненатуральний, неприродний; {искусственный) штучний, ненаучность ненауковість, -вості, антинауко- вість.
ненаучный ненауковий, антинауковий; ~ная тебрня ненаукова (антинаукова) теорія, ненахбдчнвость нeмёткicть, -кості, неспрйт- ність, -ності, незнахідливість, -вості; неви- нахідливість; нeдoтёпнicть; некмітлйвість. Ср. ненахбдчнвьій. ненахбдчнвьій неметкйй, неспрйтний, реже незнахідливий и непорадливий; {неизобретательный) невинахідливий; {неостроумный) недотёпний; {несообразительный) некмітлйвий. нёнец этнол. нёнець, -нця; ~нцыл1н. нёнщ, -ів. нёнецкнй этнол. нёнецький. нёння этногр. нёнiя. нёнка этнол. нёнка.
ненормально нареч. ненормально; несамовйто. ненормальность ненормальність; -ності;
несамовйтість, -тості, ненормальный ненормальний; {психически неуравновешенный) несамовйтий. ненормйрованный ненормований; ~нное врё- мя ненормований час; н. раббчнй день ненормований робочий день, ненбшеный разг. неношений, ненадіваний;
-'Ное пальтб неношене (ненадіване) пальто, ненужно«а/7вч.,разг. непотрібно, ненужность непотрібність, -ності. ненужный непотрібний, безпотрібний, разг. валящий; быть -ым бути непотрібним, бути без діла, бути не до діла, ненумербванный ненумерований. неоавангардйзм неоавангардйзм, -у. неоавангардйст неоавангардйст. неоантроп антр., палеонт. неоантроп, неоарктйческнй геогр. неоарктйчний. необдёланность необробленість, -ності. необдёланный 1. необрбблений; 2. {не обложенный чем-л.) необкладений; {без оправы) неоправлений, необдуманно нареч. необмірковано, необдумано; несвідомо; необерёжно; нерозважливо, нерозважно; необачно; н. сказать бовкнути, бёлькнути, ляпнути (язиком). Ср. необдуманный.
необдуманность необміркованість, -ності, необдуманість; несвідомість, -мості; необе- pёжнicть; нерозважливість, -вості, нерозважність; необачність. Ср. необдуманный, необдуманный необміркований, незважений, необдуманий; {несознательный) несвідомий; {неосторожный — ещё) необерёжний; {нерассудительный) нерозважливий, нероз-


необеспёченность
514
необузданный
важний; {опрометчивый) необачний; н. поступок нерозважний (необдуманий) учйнок. необеспёченность незабезпёченють, -ності. необеспёченный незабезпёчений; {несостоятельный — ещё) незаможний; ~нная задбл- женность незабезпёчена заборгбваність. необжйто предик, необжйто. необжитбй, необжйтый необжйтий. необжйтость необжйтість, -тості, необилёченный безбілетний, необитаемость незаселеність, -ності; безлюдність. Ср. необитаемый, необитаемый ненасёлений, незасёлений, незалюднений; {нежилой) нежилйй, пустий; {безлюдный) безлюдний; и. дом незасёлений (ненасёлений, нежилйй) будинок; {пустующий) ж. пустка; и. бстров безлюдний (ненасёлений, незасёлений) острів, необйтый необбйтий; -тая дверь необбйті двёpi.
необихевиорйзм психол. необіхевіорйзм, -у. необлагйемость фин. неоподатковуваність, -ності; и. прйбыли неоподатковуваність прибутку.
необлагаемый фин. неоподатковуваний; н.
мйнимум неоподатковуваний мінімум, необожжённость техн. невйпаленість, -ності. необожжённый техн. невйпалений; н. кир- пйч невйпалена цёгла. необозрймо нареч. неоглядно, неозоро, неозорно; неосяжно; безмёжно; безкрає. Ср. необозрймый. необозрймость неоглядність, -ності, неозорість, -рості, неозорність; неосяжність; бeзмёжнicть, безкраїсть, -крайості, безкрайність. Ср. необозрймый. необозрймый неоглядний, неозорий, неозорний; {необъятный — ещё) неосяжний, неогорнённий; {беспредельный — ещё) безмёжний, безкраїй, безкрайній, поэт. неокраїй; {о ниве, степи — ещё) широкополий; -'ые горизбнты неоглядні (неосяжні) обрії.
необорймо непереборно, непоборно, необорно, незборймо; непереможно. Ср. необорй-
МЫЙ.
необорймость непереборність, -ності, непоборність, незборймість, -мості; непереможність. Ср. необорймьій. необорймьій книжн. непереборний, непоборний, реже незборймий, незборний, поэт. необорний; {непобедимый) непереможний.
необоснбванно нареч. необгрунтовано, безпідставно.
необоснбванность необґрунтованість, -ності, безпідставність, необоснбванный необгрунтований, безпідставний; ~нное обвинёние безпідставне обвинувачення (звинувачення), необраббтанность необробленість, -ності;
неопрацьованість. Ср. необраббтанный. необраббтанный необроблений; {о статье, тексте и т. п. — обычно) неопрацьований; ~нное сырьё необроблена сировина; н. продукт необроблений продукт, необразовйние прост, неосвіченість, -ності, неедукбваність {ж.). необразбванность неосвіченість, -ності, неедукбваність. необразбванный неосвічений, уст. неедуко- ваний; н. человёк неосвічена людйна, невіглас, нёук.
необратймо нареч., научн. необоротно, незворотно. необратймость научн. необоротність, -ності, незворотність, необратймьій научн. необорбтнйй, незворбт- ний.
необременйтельно предик, необтяжливо, пеобременйтельность необтяжливість, -во- сті.
необременйтельный необтяжливий, необстрёлянность необстріляність, -ності. необстрёлянный необстріляний, необстрбганность необструганість, -ності, необструженість. необстрбганный необструганий, необстру- жений.
необтёсанпость 1. нeoбтёcaнicть, -ності, нeoтёcaнicть; 2. прост, см. неотёсанность, необтёсанный 1. необтёсаний, неотёсаний;
2. прост, см. неотёсанный 2. необузданно нареч. неприборкано, невгамовно, неповгамовно, непогамовано. необузданность неприборканість, -ності, невгамовність, непогамовність, непогамованість; нестрймність, невтрймність. Ср. необузданный, необузданный неприборканий, невгамовний, непогамовний, реже непогамований; {неудержимый) нестрймний, невтрймний; -нное воображёиие нестрймна уява; ~ьіе стрйсти неприборкані (невгамовні, непогамовні) прйстрасті.


необуслбвленность
515
неогёя
необуслбвленность необумовленість, -ності, незумовленість. необуслбвленный необумовлений, незумо- влений; (о договоре) незастерёжений. необхвйтность разг. неохопність, -ності. необхватный разг. неохопний; дуже товстйй. необходймо 1. нареч. необхідно; {неизбежно) неминуче; {непременно) неодмінно; 2. предик. необхідно; {очень нужно) конче (доконче, доконечне, доконечно) треба (потрібно); совершённо н. конче потрібно; доконче трёба.
необходймое сущ., с. необхідне, -ого; [конче, доконче, доконёчне, доконёчно] потрібне; іто не н. це не [конче] потрібне, {лишнее) це вже зайве (зайва річ). Ср. необходймьій. необходймость 1. необхідність, -ності; [до- конёчна] потрёба, дoкoнёчнicть; неминучість, -чості; неодмінність, -нності; на- стойтельная н. пекуча потрёба; нет ~ти нема[є] потрёби; не трёба; по ^ти з [доконёчно!] потрёби; нредмёты пёрвой --тн pёчi пёршо! (найпёршо'О потрёби; ср. необхо- дймый; 2. филос. необхідність, необходймый необхідний; {очень нужный) [конче, доконче, доконёчне, доконёчно] потрібний, доконёчний; {неизбежный) неминучий; {непременный) неодмінний; сймый н. найпотрібніший; я счнтйю ~ым я вважаю за [конче] потрібне, необщйтельно нареч. нетоварйсько, відлюдкувато. Ср. необщйтельный. необщйтельность нетовариськість, -кості; відлюдність, -ності, відлюдкуватість, -тості. Ср. необщйтельный. необщйтельный нетоварйський, разг. некомпанійський; {нелюдимый, замкнутый) відлюдний, разг. відлюдкуватий, необъёзженный {о лошади) необ’їжджений, невйїжджений, разг. неїжджалий. необъектйвно нареч. необ’єктйвно. необъектйвность необ’єктйвність, -ності; н.
выводов необ’єктйвність вйсновків. необъектйвный необ’єктйвний; ~ное отношё- ние необ’єктйвне ставлення, необъёмлемость уст. см. необьйтность. необьёмлемый уст. см. необъйтный. необъяснймо нареч. нез’ясовно; [зовсім] незрозуміло. Ср. необъяснймый. необъяснймость нeпoяcнённicть, -нності, не- пояснймість, -МОСТІ; нез’ясовність, -ності; незрозумілість, -лості. Ср. необъяснймый.
необъяснймый непояснённий, непояснймий; {неизъяснимый) нез’ясовний; {непонятный) [зовсім] незрозумілий; ~ым ббразом якось незрозуміло (нез’ясовно), незрозумілим (нез’ясовним) чйном; нёчто -мое щось непояснённе (незрозуміле), необъйтно нареч. неосяжно; безмёжно; не- збагнённо. Ср. необъйтный. необьйтность неосяжність, -ності; безмёж- ність; нeзбaгнённicть, -нності. Ср. необъйтный.
необъйтный неосяжний; {безграничный) без- мёжний; {недоступный уму) незбагнённий; ~ное пространство неосяжний (безмёжний) простір, неосяжні простори, необыкновённо, необычайно нареч. незвичайно; надзвичайно. Ср. необыкновённый. необыкновённость, необычайность незвичайність, -ності; надзвичайність. Ср. необыкновённый. необыкновённый, необычайный незвичайний; {чрезвычайный) надзвичайний, непересічний; {невообразимый) несвітський, диал. несвітній; -иная нгрй неповторна гра; ~нное явлённе незвичайне явище, надприродне явище; н. человёк незвичайна (непересічна) людйна.
необычно нареч. незвичайно; незвйчно. Ср.
необычный, необычность незвичайність, -ності; незвйч- ність. Ср. необйчный. необычный незвичайний; {непривычный — ещё) незвйчний. необязательно нареч. 1. необов’язково; 2. не- послужливо; нелюб’язно. Ср. необязательный 1—2.
необязательность 1. необов’язковість, -вості;
2. 	непослужливість; нелюб’язність, -ності. Ср. необязательный 1—2. необязательный 1. необов’язковий; 2. {неуслужливый) непослужливий; {нелюбезный) нелюб’язний, неовиталйзм биол. неовіталізм, -у. неогегельйнец филос. неогегельянець, -нця. неогегельйнскнй филос. неогегельянський. неогегельйнство филос. неогегельянство, неогёй геол. неогёй, -ёю. неогексйн хим. неогексан, -у. неогён геол. неогён, -у.
неогёновый геол. неогёновий; ~вая эпбха неогёнова епоха (доба), неогёя геол. неогёя.


неоглідкою
516
неоказание
неоглйдкою и неоглйдкой нареч., уст. см.
оглйдка: без ~ки. неоглядно см. необозрймо. неоглядность см. необозрймость. неоглядный см. необозрймый. неогнатйзм орн. неогнатйзм, -у. неогбтнка архит. неоготика. неогранйченно нареч. необмежено; безмежно.
Ср. неогранйченный. неогранйченность необмеженість, -НОСТІ;
безмежність. Ср. неогранйченный. неогранйченный необмежений; {безграничный) безмежний; в ~нном колйчестве у безмежній кількості, необмежено; '^нная своббда необмежена воля; ~нное пространство необмежена просторінь, безмежна просторінь, необмежений простір, безмежний простір.
неогумбольдтийнство лингв, неогумбольд- тіанство.
неодарвннйзм бг^ол.неодарвінізм, -у. неодарвннйст биол. неодарвініст. неодарвннйстскнй биол. неодарвіністський. неодержймый уст. непереборний, неодётый неодягнений, неодягнутий, невдя- гнений, невдягнутий, невбраний, разг. незодягнений, незодягнутий. неоднкумарйн фарм. неодикумарйн, -у. неодйм хим. неодйм, -у. неодймовый хим. неодймовий. неодинаково нареч. неоднаково, неодинаковость неоднаковість, -вості. неодинаковый неоднаковий, неоднозначно нареч. неоднозначно, неоднозначность неоднозначність, -пості, неоднозначный неоднозначний; ~ное слбво лингв, неоднозначне слово; --ное числб мат. неоднозначне число, неоднократно нареч. не раз, неодноразово, кілька разів (раз), кількаразово, неоднократность неодноразовість, -вості, кількаразовість. неоднократный неодноразовий, кількаразовий; ~ьіе нредунреждёния неодноразові попередження, неоднорбдность неоднорідність, -пості, неоднорбдньїй неоднорідний, неодобрёние несхвалення, м. докір {род. докору); {осуждение) осуд, -у {м), осудження, ж., диал. осуда; {недовольство) незадоволення, невдоволення; высказать н. вйсловити осуд (осудження); заслужйть н. заслужити осуд
(осудження); с ^-ем з осудом (осудженням), осуджуючи, несхвально, незадовблено. неодобрйтельно нареч. несхвально; з осудом (осудженням), непохвально; неприхйльно; незадовблено, невдовблено. Ср. неодобрй- тельный.
неодобрйтельность несхвальність, -ності. неодобрйтельный несхвальний; {осуждающий) осудний, непохвальний; {неблагосклонный) неприхйльний; {недовольный) незадовблений, невдовблений; ~ная оцёнка несхвальна оцінка; н. взгляд осудливий (несхвальний, незадовблений) пбгляд; н. бтзьів несхвальний відгук, неодолймо нареч. нездоланно; незборймо, не переббрно, необбрно; непоббрно; нескорймо Ср. неодолймый. неодолймость нездоланність, -нності, неподо ланність; незборймість, -мості, непереборність, -ності; непоббрність, нескорймість. Ср. неодолймый. неодолймый нездоланний, неподоланний {непреодолимый) незборймий, незббрний непереббрний, поэт, необбрний; {непобе димый) непоббрний; нескорймий. неодушевлённость бездушність, -ності; кате гбрия ~ти лингв, категбрія неістбт. неодушевлённый 1. неживйй, бездушний
2. 	н. предмётлмнгв. неістбта. неожйданно,>^с/гг. неожидйемо нареч. несподі вано; {невзначай) зненацька; {внезапно) pan тбво, нагло, разг. спрожбгу; {вдруг) раптом диал. знебачки, знеббачка, знеббачки. неожйданность 1. {качество, свойство) не сподіваність, -ності; раптбвість, -вості, на глість, -лості; ср. неожйданный; 2. {неожи данное событие) несподіванка; от -ти від (з) несподіванки, неожйданный, уст. неожидйемьій несподіваний, нежданий, разг. несподійний, неспо- глядний; {внезапный) раптбвий, наглий; ~нная смерть несподівана смерть; {скоропостижная) нагла смерть, неозбй геол. неозбй, -бю. неозбйский геол. неозбйський; ~кая йра неозбйська ера. неоидеалйзм иск. неоідеалізм, -у. неоимпрессионйзм иск. неоімпресіонізм, -у неоимпрессионйст иск. неоімпресіоніст. неоимпрессионйстский иск. неоімпресіоністський.
неоказание юр. ненадання, неподання; н. п6- мощи ненадання (неподання) допомбги.


неокантианец
517
неоправданно
неокантнйнец филос. неокантіанець, -нця. неокантнйнскнй филос. неокантіанський. неокантианство филос. неокантіанство. неоканнталйзм неокапіталізм, -у. неокапиталистйческий неокапіталістйчний. неокейнси^нство экон. неокейнсіанство. неокладнбй фин. неокладнйй. иеоклйссик лит., иск. неокласик, неоклйссика лит., иск. неокласика, неоклассицйзм лит., иск. неокласицизм, -у. неоклассйческий лит., иск. неокласйчний. неоколониалйзм неоколоніалізм, -у. неоколониалйст неоколоніаліст. неоколониалйстский неоколоніалістський, неоколонизйтор неоколонізатор. неоколбния НЄОКОЛОНІЯ. неокбм геол. неоком, -у. неоконфуцийнство филос. неоконфуціанство. неокончательно нареч. неостаточно, неокончйтельность неостаточність, -НОСТІ. неокончательный неостаточний; (не последний) неостанній. неокбиченность нескінченість, -НОСТІ, некінченість; незакінченість; невикінченість, не- зaвёpшeнicть. Ср. неокбнченный. неокбнченный нескінчений, некінчений; {незаконченный) незакінчений; {не доведённый до конца) невйкінчений, незавёршений. Ср. неокончательный, неокрёнший незміцнілий; н. органйзм незміцнілий організм, неоламаркйзм биол. неоламаркізм, -у. неоламаркйст биол. неоламаркіст, неоламаркйстский биол. неоламаркістський. неолейкорйт хим. неолейкорйт, -у. неолингвйстика неолінгвістика, неолингвистйческий неолінгвістйчний. неолйт археол. неоліт, -у. неолитйческий археол. неолітйчний. неолйтный археол. неолітний. неологйзм лингв, неологізм, -у. неомальтузианец неомальтузіанець, -нця. неомальтузийнский неомальтузіанський. неомальтузианство неомальтузіанство, неомеркантилйзм неомеркантилізм, -у. неомифологйческий неоміфологічний. неомицйны мн., биохим. неоміцйни, -ІВ. небн хим. неон, -у. неонацйзм неонацйзм, -у. неонацйст неонацйст. неонацйстский неонацйстський. неоницше^нство филос. неоніцшеанство. небнка {лампа) разг. неонка.
небновый хим. неоновий; --вая лймна (трубка) ЭЛ. неонова лампа (трубка). НеОНТОЛОГЙЧеСКИЙ биол., мед. НЄОНТОЛОГІЧ- ний.
неонтолбгия биол., мед. НЄОНТОЛОГІЯ. небны мн., ихт. неони, -ів. неопалймый уст. неопалймий, неспалймий; неспалённий; ~мая купинй миф. неопалйма (неспалйма) купина, неопасно нареч. безпёчно, ненебезпёчно. Ср.
неопасный 1. неопасный 1. {безопасный) безпёчний, не- небезпёчний; 2. {не внушающий серьёзных опасений) незагрозливий; ~ное заболевание незагрозливе захворювання, неонентйн хим. неопентан, -у. неоперабельный мед. неоперабельний, неоператйвность неоператйвність, -ності. неоператйвный неоператйвний. неоперённость бeзпёpicть, -рості, неопёре- ність, -ності. неоперённый, неоперйвшийся 1. безпёрий, неопёрений; 2. перен., разг. неопёрений, безпёрий.
неопилйны мн., зоол. неопилйни, -йн. неопйсанный 1. неопйсаний; 2. уст. см. неописуемый 2. неописуемо, неопйсанно нареч. невимовно, несказанно, неописуемость невимовність, -ності. неописуемый 1. прич. якйй (що) важко (неможлйво) описати (передати словами), що й описати не сйла (не можна); 2. прил. {чрезвычайный, невообразимый) невимовний, несказанний, неописанний, неопифагорейзм филос., ист. неопіфагореїзм, -У-
неоплазйя, неоплазма мед. неоплазія, неоплазма.
неопластицйзм иск. неопластицйзм, -у. неоплатно нареч. неоплатно, неоплатность неоплатність, -ності. неоплатный неоплатний, неоплатонйзм филос., ист. неоплатонізм, -у. неоплатбиик филос., ист. неоплатонік, неоплаченный неоплачений. неопозитивйзм филос. неопозитивізм, -у. неопозитивйст филос. неопозитивіст, неопозитивйстский филос. неопозитивістський.
неоправданно нареч. невйправдано. Ср. неоправданный.


неопрйвданность
518
неослабный
неопрйвданность невйправданість, -пості. Ср.
неоправданный, неоправданный невйправданий; (о надеждах, ожиданиях и т. п. — обычно) несправ- джений, нездійснений, неопределённо, уст. неопределйтельно на- реч. 1. невйзначено; 2. невиразно, неясно; неточно; непевно. Ср, неопределённый 1—2. неопределённо-лйчный лингв, неозначено- особовий.
неопределённость, уст. неопределйтель- ность 1. {свойство) невйзначеність, -ності; невиразність, неясність; неточність; непевність; неозначеність; ср. неопределённый 1—4; 2. {неопределённое положение) невйзначеність; невиразність, неясність; непевність.
неопределённый, уст. неопределйтельный
1. невйзначений; отложйть на ~нное врёмя
відкласти на невйзначений час (на бёзpiк);
2. {неотчётливый, неясный; ничего не выражающий) невиразний, неяснйй; {неточный) неточний; {уклончивый, туманный — ещё) непевний; ~нное положёние невиразне (непёвне) становище; н. жест невиразний жест; н. отвёт непевна (невиразна, неясна) відповідь; 3. мат. неозначений, невйзначений; '-ННОЄ уравнённе неозначене рівняння; 4. лингв, неозначений; ~нная фбрма глагбла неозначена фбрма дієслова; ~ые местонмёння неозначені займенники; н. артйкль неозначений артйкль.
неопределймость невйзначеність, -ності, невизначність. неопределймый невизначний, якйй (що) важко (неможлйво) вйзначити. неопрён хим. неопрен, -у. неопровержймо нареч. неспростовно; незаперечно; невідпорно. Ср. неопровержймый. неопровержймость неспростовність, -ності; незаперечність; невідпорність. Ср. неопровержймый. неопровержймый неспростовний; {неоспоримый) незаперечний; {неотразимый) невідпорний; ~мая йстнна незаперёчна істина; ~ые фйкты неспростовні (незаперечні) факти; н. дбвод незаперёчний (невідпбрний) доказ.
неопрйтно нареч. неохайно, нечепурно, разг.
нехлюйно, нечупарно, диал. нехарно. неопрятность неохайність, -ності, нечепурність, разг. нехлюйність, нечупарність, диал. нехарність, нехарство.
неопрятный неохайний, нечепурнйй, разг. нехлюйний, свинуватий, нечупарний, диал. нехарапутний, нехарний. неопублнкбванный неопублікбваний. небпытность недосвідченість, -ності. небпытный недосвідчений, реже недосвід- нйй.
неорганнзбванно нареч. неорганізовано, неорганнзбванность неорганізованість, -ності.
неорганнзбванный неорганізбваний. неорганйческнй неорганічний; ~кая хймия неорганічна хімія, неорганйчность неорганічність, -ності. неорганйчный неорганічний, неординарно неординарно, незвйчно. неордннйрность неординарність, -ності, не- звйчність.
неординарный неординарний, незвичайний, незвйчний. неореалйзм филос. неореалізм, -у. неореалйст филос. неореаліст, неореалнстйческий филос. неореалістйчний. неориккетснбзы мн., вет. неорикетсібзи, -ів. неоромантйзм лит. неоромантйзм, -у. неоромантик лит. неоромантик, неоромантйческий лит. неоромантйчний. неосведомлённость непоінформованість, -ності; необізнаність. Ср. неосведомлённый, неосведомлённый (в чём) непоінформбваний (про що); {незнакомый с чем) необізнаний (з чим).
неосвещённость неосвітленість, -ності; не- вйсвітленість. неосвещённый неосвітлений; {перен. — ещё) невйсвітлений. неосвбенность неосвбєність, -ності, незасвоє- ність.
неосвбенный неосвбєний, незасвоєний; ~ьіе зёмли неосвоєні землі; н. учёбный материал незасвоєний (неопанований) навчальний матеріал.
неосёдланный неосідланий, незасідланий; н.
конь неосідланий (незасідланий) кінь, неосёдлый неосілий; н. нарбд неосілий (ко- чівнйй) народ, неослабевающий неослабний, непослабний; ~щая энёргия неослабна енергія; ~щее внимание неослабна (непослабна) увага, неослабно нареч. неослабно, непослабно, неослабность неослабність, -ності, непослабність.
неослабный неослабний, непослабний.


неосмотрйтельно
519
неотдёланность
неосмотрйтельно парен, необачно, необачливо, нерозважно, нерозважливо; необережно. Ср. неосмотрйтельньїй. неосмотрйтельность необачність, -ності, необачливість, -вості, нерозважність, нерозважливість; необережність. Ср. неосмотрйтельньїй.
неосмотрйтельньїй необачний, необачливий, нерозважний, нерозважливий; (неостороЖ’ иый — ещё) необерёжний; и. человёк необачна людйна. неосмысленно нареч. неусвідомлено, неосмй- слено.
неосмысленность неусвідомленість, -ності, неосмйсленість. неосмысленный неусвідомлений, неосмйс- лений.
неосновательно нареч. 1. необгрунтовано, безпідставно; неслушно; неповажно; неґрунтовно, поверхбво; несерйозно; легковажно; несолідно; неповажно, нестатечно; ср. неосновательный 1—2; 2. {слабо, плохо) неґрунтовно, поверхбво. неосновательность 1. необґрунтованість, -ності, безпідставність; неслушність; неповажність; неґрунтовність, поверховість, -вості; 2. несерйозність; легковажність; несолідність; неповажність, нестатечність. Ср.
неосновательный 1 1.
неосновательный 1. {малообоснованный) необгрунтований, безпідставний, реже безґрунтовний; {несправедливый — о замечаниях, требованиях и т. п. — ещё) неслушний; {о причине) неповажний; {поверхностный) неґрунтовний, поверховий; ~ые претёнзии безпідставні пpeтёнзiї (вимоги); н. аргумёнт необгрунтований (непереконливий) аргумёнт; 2. {несерьёзный) разг. несерйозний; {легкомысленный) легковажний; {несолидный) несолідний; {о человеке — ещё) неповажний, нестатёчний. неосббенный неособлйвий. неосбзнанно нареч. неусвідомлено. неосбзнанность неусвідомленість, -ності. неосбзнанный неусвідомлений; н. поступок неусвідомлений учйнок. неоспорймо нареч. незаперёчно; безперёчно, беззаперёчно, безспірно. Ср. неоспорймый. неоспорймость нeзaпepёчнicть, -ності; без- пepёчнicть, бeззaпepёчнicть, безспірність. Ср. неоспорймый. неоспорймый незаперёчний; {бесспорный — ещё) безперёчний, беззаперёчний, безспірний.
неоставлёние>^ст. нелишання, незалишання. неостаповймо нареч. безупйнно. неостаповймый безупйнний. неосторбжпо нареч. необерёжно. пеосторбжпость нe0бepёжнicть, -НОСТІ. неосторбжный необерёжний; ~пое обращё- пие с огнём необерёжне поводження (обходження) з вогнём, неосуществймо предик.'. §то н. це годі здійснйти, це нeздiйcнённe. неосуществймость нeздiйcнённicть, -нності, нездійснймість, -мості. неосуществймьій нeздiйcнённий, нездійснй- мий.
неосуществлёние нездійснення, несправдження, неосхоластика неосхоластика, неосязаемо нареч. невідчутно [на дотик]; невловно; невловймо; непомітно. Ср. неосязаемый.
неосязаемость невідчутність, -ності [на дотик]; невловність; невловймість, -мості; непомітність. Ср. неосязаемый, неосязаемый невідчутний [на дотик]; {неуловимый) невловний; невловймий; {незаметный) непомітний, неотвратймо, прост., уст. неотврйтно нареч. невідворотно, невідхйльно; неминуче. Ср. неотвратймьій. неотвратймость невідворотність, -ності, не- відхйльність; неминучість, -чості. Ср. не- отвратймьій. неотвратймьій, прост., уст. неотврйтньїй невідворотний, невідхйльний; {неизбежный) неминучий, неотвязно нареч. нeвiдчёпнo, невідв’язно; настйрливо; докучливо, докучно; невідступно. Ср. неотвйзньїй. неотвйзность нeвiдчёпнicть, -ності, невідв’язність; настйрливість, -вості; докучливість, докучність; невідступність. Ср. неотвйзньїй. неотвйзньїй нeвiдчёпний, невідв’язний; {назойливый) настйрливий; {докучливый) докучливий, докучний; {неотступный) невідступний.
неотвйзчиво нареч. нeвiдчёпнo, реже невід- чёпливо.
неотвязчивость нeвiдчёпнicть, -ності, реже нeвiдчёпливicть, -вості. неотвйзчивый нeвiдчёпний, реже нeвiдчёп- ливий.
неотдёланность необробленість, -ності; не- опорядженість, необладнаність, неоздобле- ність. Ср. неотдёланный.


неотдёланный
520
неофилйя
неотдёланный необроблений; (о помещении и т. п) неопоряджений, необладнаний, неоздоблений. неотделймо нареч. невіддільно, неотделймость невіддільність, -НОСТІ. неотделймый невіддільний, неотектбника архит., геол. неотектоніка, неотеийя биол. неотенія, неотёса м. и ж., прост, неотёса, незграба, м., груб, мугйр, -я, л/, и ж. мугиряка,л/. мужлай, -ая, с. мурло, -а, м. и ж. мурляка, м. и с. мурмйло, м. мудь, м. и ж., бран. хамула, хамло, -а.
неотёсанно нареч. неотесано; незграбно. Ср.
неотёсанный 2. неотёсанность нeoтёcaнicть, -ності; незграбність. Ср. неотёсанный 2. неотёсаный 1. неотесаний, необтёсаний;
2. 	перен., разг. неотёсаний, нетёсаний, хамулуватий, рёпаний; незграбний; н. человёк неотёсана (хамулувата) людина, незграба, груб, мугйр, -я и мурло, -а и мурмйло и хамула.
неотзывчивость нечуйність, -ності, нечутлй- вість, -вості, нечуткість, -кості, неотзывчивый нечуйний, нечутлйвий, не- чуткйй.
неоткуда нареч. нізвідки, немає (нема) звідки, реже нізвідкіля, нізвідкіль, нівідкіля, нівідкіль, немає (нема) звідкіля (звідкіль и т. п.), диал. нівідки. неотлагательно уст. см. неотлбжно. неотлагательный уст. см. неотлбжньїй. неотличймость нерозпізнання (с.). неотличймьій нерозпізнаваний, якого (що) не можна відрізнйти. неотлбжка {р машине медицинской помощи) разг. невідкладна допомога; вызвать ~ку вйкликати невідкладну допомогу, неотлбжная (р машине медицинской помощи) сущ., ж., разг. невідкладна допомога, неотлбжно нареч. невідкладно; негайно, пйльно, разг. прйтьмбм, прйтьма. Ср. не- отлбжный.
неотлбжность невідкладність, -ності; негайність, пйльність, нагальність. Ср. неотлбжньїй.
неотлбжньїй невідкладний; (срочный) негайний, пйльний, нагальний, неотлучно нареч. невідступно, невідлучно.
Ср. неотлучный, неотлучный невідступний, невідлучний; (постоянный — ещё) постійний; н. друг невідступний (вірний) друг.
неотмённоуст. CM. непремённо. неотмённый уст. см. непремённый. неотменяемый нескасовуваний, нескасовний. неотомйзм филос. неотомізм, -у. неотомйст филос. НЄОТОМІСТ. неотразймо нареч. 1. невідпорно, невідхйльно; непереборно; непереможно; 2. чарівно, дйв но, надзвичайно. Ср. неотразймьій 1—2. неотразймость 1. невідпорність, -ності, невід хйльність; непереборність; непереможність
2. 	чарівність, дйвність, надзвичайність. Ср неотразймый 1—2. неотразймый 1. невідпорний, невідхйльний (непреодолимый) непереборний; (непобеди мый) непереможний; ~мая сйла непере борна (невідпорна) сйла; ~ьіе дбводьі не відпорні (нeзaпepёчнi) докази; н. нйтиск невідпорний натиск; н. уд^р невідхйльний удар; 2. (перен.: необычайный) чарівний, дйвний, надзвичайний; --моє впечатлёние надзвичайне враження; н. гблос чарівнйй (дйвний, надзвичайний) голос, неотропйческий бот. неотропічний. неотрывно нареч. невідрйвно, безвідрйвно. неотрывность невідрйвність, -ності, безвід- рйвність.
неотрывный невідрйвний, безвідрйвний; н.
взгляд невідрйвний погляд, неотступно нареч. невідступно, невідхідно. неотступность невідступність, -ності, невід- хідність.
неотступный невідступний, невідхідний. неотчётливо нареч. невиразно; нечітко; нерозбірливо, нерозбірно; неясно. Ср. неотчётливый.
неотчётливость невиразність, -ності; нечіткість, -кості; нерозбірливість, -вості, нероз- бірність; неясність. Ср. неотчётливый, неотчётливый невиразний; (нечёткий) нечіт- кйй; (неразборчивый) нерозбірливий, нероз- бірний; (неясный) неяснйй. неотчуждаемость юр. невідчужуваність, -ності, невивласнюваність. неотчуждаемый юр. невідчужуваний, не- вивласнюваний; -моє имущество невідчу- жуване майно, неотъёмлемо нареч. невід’ємно, неотъёмлемость невід’ємність, -ності. неотьёмлемый невід’ємний, иеофашйзм неофашйзм, -у. неофашйст неофашйст. неофашйстский неофашйстський. неофилйя неофілія.


неофйт
521
непечйтно
неофйт неофіт, неофйтка неофітка, неофйтский книжн. неофітський. неофициально нареч. неофіційно, неофицийльность неофіційність, -ності. неофициальный неофіційний; н. истбчник неофіційне джерело, неофббия неофобія.
неофбрмлениость неоформленість, -ності. неофбрмлеииьій неоформлений, неофрейдйзм психол., филос. неофрейдйзм, -у. неофрейдйст психол., филос. неофрейдйст. неофрейдйстский психол., филос. неофрей- дйстський. неохватно CM. иеобъйтно. неохватный 1. {очень толстый — о деревьях) неохопний; 2. см. иеобъйтиый. неохбта 1. сущ. небажання (с.), разг. неохота, знеохота, реже нехіть, -хоті; такйя на меий н. напйла така мене нёxiть узяла; 2. предик. не хочеться, немає (нема) бажання (охоти), разг. неохбта; н. ёхать кому не хочеться (неохбта) їхати кому, нема[є] бажання (охбти) їхати в кого, не має бажання (охбти) їхати хто.
неохбтник разг. неохбчий, -ого (сущ.). неохбтница разг. неохбча, -ої (сущ.). неохбтно нареч. неохбче, знехотя, диал. зне- хочу.
неохбтный неохбчий. неохбчий прост, неохбчий. неоценймо, уст. неоценённо нареч. неоціненно.
неоценймость, уст. неоценённость неоці- нённicть, -нності, неоцінність. неоценймьій, уст. неоценённый неоціненний, неоцінний; ~мое сокрбвнще неоціненний скарб, неоцератбд ихт. неоцератбд. неочйщенньїй неочйщений; н. раствбр хим.
неочйщений рбзчин. неощутймо, неощутйтельно нареч. невідчутно; непомітно. Ср. неощутймый. неощутймость, неощутйтельность невідчутність, -ності. неощутймый, неощутйтельный невідчутний; {незаметный) непомітний; {незначительный) незначнйй. неоэндёмикн мн., биол. нeoeндёмiки, -ів. непалец этнол. непалець, -льця; >^льцьі мн.
непальці, -ів. непйлка этнол. непалка, непйльскнй этнол. непальський.
непараметрйческий в разн. знач, непарамет- рйчний.
непарнокопытные сущ., мн., зоол. непарно- копйті, -их. непарнокопытный зоол. непарнокопйтий. непарнопйльїе сущ., мн., зоол. непарнопалі, -их.
непарный непарний, непарйстий; ~ьіе сапогй непарні чбботи; {о предметах вообще) разг. рбзпарки, -ів. непартййность непартійність, -ності. непартййный непартійний, непарцийльньїй физ. непарціальний. непйханьїй небраний. непедагогйчно нареч. непедагогічно, непедагогйчность непедагогічність, -ності. непедагогйчньїй непедагогічний; н. подхбд непедагогічний підхід, непёнтес бот. непёнтес, -у. нёпер мат., физ. нёпер.
непереводймо предик, не мбжна (гбді) перекласти.
непереводймость неперекладність, -ності. непереводймый неперекладнйй; ~мое вьі- ражёние неперекладнйй вйслів. непередаваемо нареч. непередавано; {невыразимо) невимбвно, несказанно, непередавйемость непередаваність, -ності;
невимбвність, несказанність, -нності. непередаваемый непередаваний; {невыразимый) невимбвний, несказанний, непереносймо, неперенбсно нареч. нестёрпно, нестерпуче. Ср. непереносймьій. непереносймость нecтёpпнicть, -ності. Ср.
непереносймый. непереносймый нестёрпний, нестерпучий, неперенбсний; {невыносимый) незнбсний; ~мая боль нестёрпний (нестерпучий) біль, неперенбсный 1. CM. непереносймый; 2. спец.
непереноснйй. непересечённая: н. мёстность неперетята (непересічена, рівна) мicцёвicть. неперетйчнваемый портн., сапожн. непере- шйваний.
неперехбдность лингв, неперехідність, -ності. неперехбдный лингв, неперехіднйй; н. глагбл нeпepexiднё дієслбво. неперспектйвность неперспектйвність, -ності.
неперспектйвный неперспектйвний. непечйтно нареч. 1. не для (до) друку; 2. не- пристбйно; нецензурно. Ср. непечатный 1—2.


непечйтность
522
неповорбтливость
непечйтность непристойність, -пості. Ср. непечатный 2. непечатный 1. уст. надрукований; 2. {неприличный) разг. непристойний; {нецензурный) нецензурний; ~ное выражённе непристбйний вйслів, вйслів не до друку, непнлотйруемый авиа непілотований. непйсано нареч. непйсано. непйсаный 1. непйсаний; 2. прост, см. непечатный 2; О -'ная красотй непйсана краса.
непитательно нареч. непожйвно, ненаїдно, нетрйвно.
непнт^тельность непожйвність, -пості, не- наїдність, нетрйвність. непитательный непожйвний, ненаїдний, нетрйвнйй. неплавкий пеплавкйй, нетопкйй. неплйновость пеплановість, -вості. неплановый неплановий, позаплановий, неплатёж неплатіж, -тежу, ж. неплата, несплата; н. налбгов несплата (неплатіж) податків, неплатёжеспосббность фин, неплатоспроможність, -пості, неплатёжеспосббный фин. неплатоспроможний.
неплатёжность неплатіжність, -пості, неплатёжный неплатіжний, неплатёльщнк неплатник; злбстньїй н. злісний (зловмйсний) неплатник, неплатёльщнца неплатниця, неплбдне уст. неплідність, -пості {ж\ непліддя.
неплбдно уст. неплідно,
неплбдность уст. неплідність, -пості, с. непліддя.
неплбдный уст. неплідний; {о почве, растениях — ещё) неродючий; {преим. о скоте — ещё) яловий, неплодорбдность неродючість, -ЧОСТІ. неплодорбдный неродючий, неплодотвбрно нареч. неплодотворно, неплідно.
неплодотвбрность неплодотвбрність, -НОСТІ, неплідність, неплодотвбрный неплодотворний, неплідний.
неплбтно нареч. 1. нещільно; 2. {несытно) разг. несйтно. неплбтность 1. нещільність, -пості; 2. негус- тість, -тості; 3. неміцність. Ср. неплбтный 1—3.
неплбтный 1. {неплотно прилегающий) нещільний; 2. (разреженный, негустой) не- густйй; 3. {тонкий) нецупкйй; {непрочный) неміцнйй; ~ная бумага нецупкйй (неміцний) папір; 4. {необильный, несытный) разг. несйтний; н. обёд несйтний обід, неплбхо 1. нареч. непогано; неабйяк, незлё, незгірше; ср. неплохбй; 2. предик, непогано, неплохбй непоганий; {довольно хороший) неабйякий, незлйй, незгірший, непобедймо нареч. непереможно, непоборно;
нездоланно; нескоримо. Ср. непобедймый. непобедймость непереможність, -пості, непоборність; нездоланність, -нності, неподоланність, нескорймість, -мості. Ср. непобедймый.
непобедймый непереможний, непоборний, реже незборймий и незборний; {неодолимый) нездоланний, неподоланний, нескорймий; '-мая сйла непереможна сйла. непоборймьій см. необорймьій. неповадно предик.’, чтббы н. было кому [дё- лать что] разг. щоб не кортіло кому {кого) [робйти щд\. неповйдный д и а л. непоблажливий, якйй не дає попуску (потуру); {не нравящийся) не принадний, непривабний, неповйнно нареч. неповйнно {реже); невйнно безвйнно, безневйнно. Ср. неповйнный. неповйнность неповйнність, -нності {реже) невинуватість, -тості; невйнність; безвйн ність, безневйнність. Ср. неповйнный. неповйнный неповйнний, невинуватий; {не винный) невинний; {безвинный) безвйнний, безневйнний; нн в чём н. ні в чому невйнний (невинуватий), неповнновённе (кому-чему) непокора {ж), нескоряння, непідкорення, непокорення (ко- му-чому, перед ким-чим), ж. непокірність, -пості (кому-чому); {непослушание) неслухняність (перед ким-чим), неслухання (кого- чого), м. непослух, -у (перед ким-чим), реже непослушенство; н. закбну непослух законові (пёред законом), неповйтьій: дурйк н. кто прост, дуже дурнйй; дурнйй як пень (ступа, пробка, чіп) хто, велйкий {разг., бран. нecocвiтённий, бйтий, заплішений) дурень, неповорбтлнво нареч. незграбно, неповорбтливость неповороткість, -кості; незграбність, -пості, вайлуватість, -тості, хамулуватість, мамулуватість, макулува-


неповорбтливый
523
неподкупность
тість, лантухуватість, лемехуватість, зателё- пуватість. Ср. неповорбтливый. неповорбтливый неповороткйй; {неуклю- жий) незграбний, вайлуватий, неоковйрний, разг. хамулуватий, мамулуватий, макулу- ватий, лантухуватий, лемехуватий, зателепуватий; (нерасторопный) неметкий, неповреждённость непошкодженість, -ності, неушкодженість, неповреждённый непошкоджений, неушко- джений.
неповторймо нареч. неповторно, неповторймость неповторність, -ності. неповторймый неповторний, неповторйемо нареч. неповторювано; см. ещё неповторймо. неповторйемость неповторюваність, -ності;
см. ещё неповторймость. неповторяемый неповторюваний; см. ещё неповторймый. непогбда негода, непогода, уст. негідь, -годі; (слякоть) сльота, диал. погода, шаруга, чвйра, сквйра; собирается на ~ду на негоду йдеться (береться, збирається, заноситься), непогбднца фолькл. негодиця, негодонька, негодочка.
непотЬлкіі уменыи.-ласк., разг. и прост., диал.
нёпогодь негодка, непогодка. непогбдушка ласк., фолькл. негбдиця, негодонька, негодочка. непогбжий, разг. непогбдливый, непогбд- ный непогбжий, непогідний; сльотавий, непогрешймо, уст. непогрешйтельно нареч. непогрішно; безпомилкбво, непохйбно, не- схйбно. Ср. непогрешймый. непогрешймость, уст. непогрешйтельность непогрішність, -ності; безпомилкбвість, -вості, непохйбність, несхйбність. Ср. непогрешймый. непогрешймый, уст. непогрешйтельный непогрішний; (безошибочный — ещё) безпомилковий, непомйльний, непохйбний, несхйбний.
неподалёку нареч. недалеко, неподалік, разг.
недалечко; (поблизости) поблизу, блйзько. неподалёчку и неподалёчку нареч., разг.
недалечко, неподалечку, близенько, неподатливо нареч. непіддатливо, неподатливо.
неподатливость непіддатливість, -вості, неподатливість, неподатливый непіддатливий, неподатливий, неподатибй уст. неподатнйй.
неподйча неподання, (неоконч. д. — ещё) неподавання (с.). неподвёдомственность непідвідомчість, -40- сті; нeпiдлёглicть, -лості. Ср. неподвёдом- ственный.
неподвёдомственный непідвідомчий; (не подчинённый кому-, чему-л) непідлеглий, неподвйжио нареч. нерухбмо, недвйжно;
непорушно, незрушно. Ср. неподвйжный. неподвйжность нерухбмість, -мості, недвйж- ність, -ності; непорушність, незрушність, нерухлйвість, -вості. Ср. неподвйжный. неподвйжный нерухомий, диал., поэт, не- двйжний; (ничем не нарушаемый — ещё) непорушний, реже незрушний; (медлительный — ещё) нерухлйвий; --ная звездй нерухбма (непорушна) зоря (зірка); ^ное лицб нерухбме (нерухливе, застйгле) облйч- чя (лицё); н. взгляд нерухбмий пбгляд; н. вбздух нерухбме (непорушне) повітря; н. человёк нерухбма (непорушна; нерухлйва) людина, диал. недвйга (ж). неподвластно (кому) нареч. непідвладно. Ср.
неподвластный, неподвлйстность непідвладність, -ності;
нeпiдлёглicть, -лості. Ср. неподвластный, неподвластный непідвладний; (не подчинённый кому-, чему-л) нeпiдлёглий. неподготбвленно нареч. непідготбвлено, не- підготбвано. неподготбвленность непідгбтовленість, -ності, непідготбваність. неподготбвленньїй непідготбвлений, непід- готбваний.
неподдаїбщийся непіддатливий, неподатливий; (упорный) упертий, несхйтний. Ср. неподатливый, неподдёльно нареч. непідрббно, невдавано, неудавано, непідрбблено; щйро. Ср. непод- дёльный 2. неподдёльность 1. непідрббленість, -ності;
2. 	уст. непідрббність, невдаваність, неуда- ваність, непідрббленість, нефальшбваність; щйрість, -рості. Ср. неподдёльный 1—2. неподдёльный 1. непідрбблений; 2. (перен.: непритворный) непідрббний, невдаваний, неудаваний, непідрбблений, нефальшбваний; (искренний) щйрий; (истинный) справжній, неподкбванность непідкбваність, -ності. Ср.
неподкбванный. неподкбванный непідкбваний, непідкутий. неподкупно нареч. непідкупно, неподкупность непідкупність, -ності.


неподкупный
524
неполадки
неподкупный непідкупний; н. характер
непідкупний характер, неподобающе нареч. неподобно; неналежно;
непристойно. Ср. неподобающий, неподобающий неподобний; {ненадлежащий) неналёжний; {неприличный) непристойний; вестй ctbk --им ббразом поводитися неподобно (неналежно, неналёжним чйном, непристойно).
неподббный разг. неподобний; (неприличный) непристойний, неподражаемо нареч. незрівнянно. Ср. неподражаемый, неподражаемость незрівнянність, -нності. Ср.
неподражаемый, неподражаемый винятковий, незрівнянний, неподсйльный разг. см. непосйльный. неподступность разг. неприступність, -НОСТІ, непідступність, неподступный разг. неприступний, непідступний.
неподсудность юр. непідсудність, -НОСТІ; и.
поступка непідсудність учйнку. неподсудный юр. непідсудний; ~ное дёло непідсудна справа, неподходяще предик, не годйться, не підходить.
неподходящий негодящий, непідхожий; {непригодный) непридатний, нездалий, якйй (що) не пасує; {несоответствующий) невідповідний; {происходящий не в пору) неслушний; {невозможный) неможлйвий; ~щая компания невідповідна (непідхожа, не та) компанія; ~щая пор^ неслушний час; ~ие услбвия невідповідні умови, неподчинёние (кому-чему) непокора {ж) (ко- му-чому, перед ким-чим), непокірність, -пості {ж) (кому-чому), непідкорення (кому- чому); {неповиновение — ещё) м. непослух, -у (перед ким-чим); н. властйм непокора владі.
неподчинённость нeпiдлёглicть, -ЛОСТІ; непід- владність, -ності, непідпорядкбваність. непозвбленный недозволений. непозволйтельно нареч. недозволённо, непри- пустймо.
непозволйтельпость нeдoзвoлённicть, -нності, неприпустймість, -мості. непозволйтельньїй недозволённий, непри- пустймий.
непознаваемость филос. непізнаваність, -ності, непізнаванність, -нності, недоступність для пізнання.
непознаваемый филос. непізнаваний, непізнаванний, недоступний для пізнання, непбзнанность непізнаність, -ності. непбзнанный непізнаний, непокйзанньїй {недозволительный) разг. недозволённий, недозволений. непоказйтельный нетиповий, непоклйдистость нелагідність, -ності, не- покладливість, -вості; сперечлйвість. Ср. непокладистый, непокладистый нелагідний, непокладливий;
{строптивый) реже сперечлйвий. пепоклбнный прост, непокірливий, непокірний, неслухняний, непокбй разг. неспокій, -ою, непокій, -6ю. непокбйно нареч., разг. неспокійно, непо- кійно.
непокбйный разг. неспокійний, непокійний. непоколебймо нареч. непохйтно, несхйтно;
стійко, твёрдо. Ср. непоколебймый. непоколебймость непохйтність, -ності, не- схйтність; стійкість, -кості, твёрд1сть, -дості. Ср. непоколебймый. непоколебймый непохйтний, несхйтний;
{стойкий — ещё) стійкйй, твердйй. непокорённость нескореність, -ності, непід- кореність, реже невпокореність. непокорённый нескорений, непідкорений, реже невпокорений. непокорймость нескоримість, -мості. Ср. не- покорймьій. непокорймьій нескоримий; {стойкий — ещё) стійкйй, твердйй. непокбрио нареч. непокірно, непокірливо, непокбрность, прост, непокбрлнвость, уст. непокбрство непокірність, -ності, непокірливість, -вості; {непослушание — ещё) непокора, неслухняність,нескорення {с.). Ср. пепокбрный. непокбрный, прост, непокбрливый непокірний; {несклонный к покорности) непокірливий, неслухняний, непокрытый непокрйтий; {некрытый — ещё) некрйтий; {о здании — ещё) безвёрхий; с ~той головбй 3 непокрйтою головою, непокрйтий; {простоволосый) разг. простоволосий.
неполадки мн., разг. {неисправности) неполадки, -док; --ка ед. неполадка; {общественные) мн. негаразди, -ів; {несогласие) незгода {ж), мн. незгоди, -од; {ссора) сварка {ж), мн. сварки {род. сварок), чвари {род. чвар).


неполегіїющий
525
непосёдливо
неполегающий с.-х. твердостёблий. неполивнбй с.-х. неполивнйй. неполитйчно нареч., разг. неполітйчно; нетактовно.
неполитйчность разг. неполітйчність, -пості;
нетактовність, неполитйчный разг. неполітйчний; (бестактный) нетактовний, неполногласие лингв, неповноголосся. неполногласный лингв, неповноголосний. неполнозубые ЛІН., зоол. неповнозубі,-их. неполнозубый зоол. неповнозубий. неполноправие неповноправність, -пості, неполноправность неповноправність, -пості {ж).
неполноправный неповноправний; ~ная часть населёния неповноправна частйна населення.
неполнотй неповнота, неповність, -пості; н.
влйсти неповнота влади, неполноцённость неповноцінність, -нності, меншовартість, -тості; н. монёты жон. неповноцінність монети, неполноцённый неповноцінний, меншовар- тий; ~нная монёта жон. неповноцінна мо- нёта.
непблный 1. неповний; 2. {не достигший нужного предела и т. п.) неповний, нецілковйтий; ~ная срёдняя шкбла неповна середня школа; ~ное предложёние лингв, неповне рё- чення; --ное схбдство нецілковйта (неповна) подібність (схожість); н. курс неповний курс; н. мёсяц (~ная лун^) неповний місяць; н. раббчий день неповний робочий день;
3. 	{не отличающийся полнотой) неповний, негладкйй. неполовозрёлый биол. статевонезрілий, неполбженньїй неналёжний, непризначений, невйзначений, невстанбвлений. неполйрный физ. неполярний, непомёрно нареч. непомірно; надмірно. Ср. не- помёрный.
непомёрность непомірність, -пості; надмірність. Ср. непомёрный. непомёрный непомірний; {чрезмерный) надмірний; ~ная гбрдость надмірні гордощі, надмірна пихі. непонимание нерозуміння, ж., разг. нетяма, непонимающе нареч. не розуміючи, непонимающий 1. прич. якйй (що) не розуміє; 2. {непонятливый) прил. нетямущий, нетямучий, нетямкйй. непоийтливо нареч., п р о с т., уст. нетямуще.
непонйтливость нетямущість, -щості; безтямність, -пості, разг. нетямкість, -кості. Ср. непонятливый 1. непонятливый 1. нетямущий, нетямучий, безтямний, безтямкий, разг. нетямкйй; н. человёк нетямка (нетямуча) людйна, безтямко {м. и ж.); 2. {непонятный, неясный) прост, незрозумілий, непонйтно нареч. незрозуміло, невтямно;
незбагнённо. Ср. непонйтный 1. непонятность незрозумілість, -лості, невтям- ність, -пості; нeзбaгнённicть, -нності. Ср. не- понЯтньїй 1. непонятный 1. незрозумілий, невтямний; {непостижимый) незбагненний; 2. прост. CM. непонятливый 1. непбнятый якого не зрозуміли, незбагнений. непопадание непопадання, невлучання, непоправймо нареч. непоправно, непоправймость непоправність, -пості, непоправймый непоправний; ~мая ошйбка непоправна пбмйлка. непопулярно нареч. непопулярно, непопулярность непопулярність, -пості, непопулярный непопулярний, непорбдный с.-х. непородний, непорідний, непорбчио нареч. непорочно; невйнно, цнот- лйво. Ср. непорбчный 1. непорбчность непорочність, -пості; невйн- ність, -нності, незайманість, цнотлйвість, -вості, цнота; чйстість, -тості, чистота. Ср. непорбчный 1. непорбчный 1. непорочний; {невинный) не- вйпний, незайманий, цнотлйвий; {чистый) чйстий; 2. {безупречный) уст. бездоганний; {беспорочный) безвадний. непорЯдок непорядок, -дку; {беспорядок) безладдя (с.), бёзлад, -у, нёлад, -у; іто н. це безладдя; це не спосіб, так не годйться (робйти).
непорЯдочно нареч. непорядно, нестатечно, непорядочность непорядність, -ності, нестатечність.
непорядочный непорядний, нестатечний, непосвящённость непосвяченість, -ності. непосвящённый 1. разг. непосвячений; 2. {в тайну) невтаємнйчений. непосёда {м. и ж), разг., м., уст. непосёд непосйда {м. и ж), м. непосйдько, ж. побігайка, м. пострибун, -а, вертун, -а, ж. вертуха, м. и ж. дзйґа, швёндя. непосёдливо нареч. непосидюче, непосидюще, непосидяче, непосйдливо.


непосёдливость
526
непочтёние
непосёдливость непосидючість, -ЧОСТІ, непосидющість, -щості, непосидячість, непосйд- ливість, -вості. непосёдливый, непосёдный непосидючий, непосидющий, невсидючий, непосидячий, непосйдливий. непосещаемость невідвідуваність, -ності. непосещаемый невідвідуваний. непосещёние невідвідування, непосйльно нареч. непосйльно; {сверх чьих-л.
сил) надсйльно, над (понад) сйлу. непосйльность непосйльність, -ності. непосйльный непосйльний; (сверх чьих-л. сил) надсйльний; от ~ного трудй, от ~ной рабб- ТЫ з надмірної (надсйльної) праці, через надмірну (надсйльну) працю, непослёдовательно нареч. непослідовно;
вестй себй н. поводитися непослідовно, непослёдовательность непослідовність, -но- сті.
непослёдовательный непослідовний; -'Ьіе выводы непослідовні вйсновки. непослушание (кому-чему) неслухняність, -ності (ж.) (перед ким-чим), неслухання (ко- го-чого), м. непослух, -у (перед ким-чим). непослушно нареч. неслухняно; непокірно.
Ср. непослушный, непослушность неслухняність, -ності; непокірність. Ср. непослушный, непослушный, прост. непослушливый неслухняний; {непокорный — ещё) непокірний; н. ребёнок неслухняна дитйна, неслух.
непосрёдственно нареч. безпосередньо, прямо; щйро. Ср. непосрёдственный. непосрёдственность безпосередність, -ності;
щйрість, -рості. Ср. непосрёдственный. непосрёдственный безпосередній; {искренний
— 	ещё) щйрий; ~нное участие безпосередня участь; н. начальник безпосередній начальник; '-ым ббразом безпосерёдньо. непостижймо, непостигаемо, уст. непостйж- но нареч. незбагненно; незрозуміло; уму н. что розумом не збагнути що, незбагнённе що, не міститься (не вміщається) в голові що, понад усяке людське розуміння що. Ср. не-
ПОСТИЖЙМЫЙ.
непостижймость, непостигйемость незбаг- нённicть, -нності; незрозумілість, -лості. Ср. непостижймьій. непостижймьій, непостигаемый, уст. непо- стйжньїй незбагнённий; {непонятный) незрозумілий.
непостоянно нареч. непостійно; нестало, нестійко; хйтко, хитлйво; мінлйво. Ср. непостоянный, непостоянный непостійний; {неустойчивый) несталий, нестійкйй; {колеблющийся) хист- кйй, хиткйй, хибкйй, хитлйвий, хитлявий; {изменчивый) мінлйвий, реже змінлйвий. непостоянство, непостоянность непостійність, -ності; несталість, -лості, нестійкість, -кості; хйсткість, хйткість, хйбкість; мін- лйвість, -вості. Ср. непостоянный, непостыдный разг. неганёбний. непотйзм ист., перен. непотйзм, -у. непотопляемость мор. непотоплюваність, -ності, незатоплюваність. непотопляемый мор. непотоплюваний, неза- топлюваний. непотрёбно нареч. 1. непотрібно; 2. розпусно, розпутно, непотрёбно. Ср. непотрёбный 1—2.
непотрёбность 1. непотрібність, -ності; 2. непристойність; розпусність, розпутність. Ср. непотрёбный 1—2. непотрёбный 1. {ненужный) уст. непотрібний; {лишний) зайвий; 2. {непристойный) разг. непристойний, уст. непотрёбний; {развратный) розпутний, розпусний; н. дом уст. публічний будйнок, будйнок розпусти, непотрёбство прост., уст. непотрёбство;
{разврат) ж. розпуста, непотухающий незгасний, непогасний, непохвально нареч. непохвально, несхвально, непохв^льность непохвальність, -ності, несхвальність, непохвйльный непохвальний, несхвальний, непохбжесть несхожість, -жості, неподібність, -ності.
непохбжий (на кого-что) несхожий, разг. непохожий (на кого-що); неподібний (до ко- го-чого); -'бж на себЯ несхожий на себе, непочйтость непочатість, -тості, непочйтьій непочатий; н. край (угол) чего перен., разг. непочатий край (куток) чого\ н. родийк (истбчник) перен. невичерпне джерело.
непочтёние (к кому-чему) неповага, непошана {ж) (до кого-чого), неповажання (кого-чого); {пренебрежение) зневага (до кого-чого); с ~ем относйться к кому ставитися без пошани (поваги, шани) до кого, не шанувати, -ую, -уєш, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого.


непочтйтельно
527
непредвйденность
непочтйтельно нареч. нешаноблйво, неповажливо; зневажливо; неввічливо. Ср. не- почтйтельньїй. непочтйтельность нешаноблйвість, -вості, неповажливість; (пренебрежительность) зневажливість; {невежливость) неввічливість; {непочтение) неповага, непошана; {пренебрежение) зневага, непочтйтельньїй нешаноблйвий, неповажливий; {пренебрежительный) зневажливий; {невежливый) неввічливий; '-ное отношёние нешаноблйве ставлення, ж. непошана, непо^т непоет.
неправда неправда, уст. олжа; {обида — ещё) крйвда; --ДОЙ жить не по правді (неправдою, на неправді) жйти; жйти крйвдою; О всйкая н. обличается брехня покажеться, неправдйво нареч. неправдйво, криводушно;
несправедлйво. неправдйвость неправдйвість, -вості, криводушність, -ності; несправедлйвість. неправдйвьій неправдйвий, криводушний; {несправедливый) несправедлйвий; ~вое раскаяние нещйре каяття, неправдоподббие неправдоподібність, -ності {ж).
неправдоподббие нареч. неправдоподібно, неправдоподббиость неправдоподібність, -ності.
неправдоподббньїй неправдоподібний, неправедно нареч. 1. несправедлйво, неправедно; 2. неправедно. Ср. неправедный 1—2.
неправедность 1. несправедлйвість, -вості, неправедність, -ності; 2. неправедність. Ср. неправедный 1—2. неправедный 1. {несправедливый) уст. несправедлйвий, фолькл., уст. неправедний;
1, {греховный) уст. неправедний, неправильно нареч. неправильно; неточно;
неслушно; помилково, хйбно. Ср. неправильный.
неправильность 1. {свойство) неправильність, -ності; неточність; неслушність; помилковість, -вості, хйбність; ср. неправильный;
2. {уклонение от нормы) неправильність; {ошибка) пбмйлка, хйба.
неправильный {отступающий от правил, норм) неправильний; {не соответствующий истине — ещё) неістинний, неточний; {неосновательный — ещё) неслушний; {ошибочный — ещё) помилковий, хйбний; ~иая дробь мат. неправильний (мішаний)
дріб; ^ые глагблы лингв, неправильні дієслова; ~ые черты лицй неправильні (нерівні) рйси облйччя. непрйвленый неправлений. неправо нареч. несправедлйво, реже неправо; {неправильно) неправильно; {не по праву) неправдою, не по правді, иеправомёрио нареч. неправомірно, иеправомёриость неправомірність, -ності. неправомёрный неправомірний, неправомбчио нареч. неправосйльно. неправомбчиость юр. неправосйльність, -ності, неправомочність, неправомбчный юр. неправосйльний, неправомочний.
неправоспоеббность юр. неправоздатність, -ності.
неправоспосббиый юр. неправоздатний, иепрйвость уст. 1. неправість, -вості; 2. несправедлйвість, неправість; неправильність, -ності. Ср. неправый, неправосудне юр. неправосуддя, неправосудно предик., юр. неправосудно, неправосудный юр. неправосудний, неправоті 1. неправота; 2. несправедлйвість, -вості. Ср. непрйвьій 1—2. неправый 1. неправий; непрйв кто не має рації x/wo, неправда чия, [часом] неправду каже хто\ 2. {несправедливый) несправедлйвий, неправий; {неправильный) неправильний; -'вое дёло несправедлйва (неправа) справа, несправедлйве (неправе) діло, непраздная сущ., ж., у ст. вагітна, -ої. непраздный непустйй, непорожній, немарний; {нелишний) незайвий; {преим. о человеке) небездіяльний, разг. негулящий; н. вопрбс непусте (немарне, незайве) питання, непрактйческий непрактйчний. иепрактйчио нареч. непрактйчно. иепрактйчиость непрактйчність, -ності. непрактйчньїй непрактйчний. непревзойдённо нареч. неперевёршено; и. умный надзвичайно розумний, разг. такйй розумний.
непревзойдённость нeпepeвёpшeнicть, -ності. непревзойдённый неперевёршений; ~ниое мастерствб неперевёршена мaйcтёpнicть; и. шедёвр неперевёршений шедёвр. непредвйденно нареч. непередбачено; несподівано. Ср. непредвйденный. непредвйденность непередбаченість, -ності; несподіваність. Ср. непредвйденный.


непредвйденный
528
непреодолймость
непредвйденный, уст. непредвйдимый непередбачений, незавбачений; {неожиданный) несподіваний; ~ые расхбды непередбачені вйтрати; по ~ым обстойтельствам з непередбачених обставин, через непередбачені обставини, непредёльный хим. негранйчний. непредикатйвный лингв, непредикатйвний; ~ное определёние непредикатйвне означення.
непреднамёренно нареч. ненавмйсно, ненав- мйсне, неумйсно, неумйсне. непреднамёренность ненавмйсність, -ності, неумйсність. непреднамёренный ненавмйсний, неумйс- ний.
непредотвратймо нареч. неминуче, непредотвратймость невідверненість, -ності; невідворотність, невідхйльність; неминучість, -чості. Ср. непредотвратймый. непредотвратймый якого (що) не можна відвернути (усунути); (неотвратимый) невідворотний, невідхйльний; (неизбежный) неминучий, непредсказуемо непередбачувано. непредсказуемость непередбачуваність, -но- сті.
непредсказуемый непередбачуваний; н. че- ловёк непередбачувана людйна. пепредставйтельный непредставнйцький; (о внешности) непоказнйй, нестатурний; (невидный) нестатечний; (неимпозантный) неімпозантний, непрезентабельний, непредубеждённо нареч. неуперёджено. непредубеждённость неупередженість, -ності.
непредубеждённый неупереджений; ~нное мнёние неупереджена думка; н. читйтель неупереджений читач, непредугйданность непередбаченість, -ності. непредугйданный непередбачений, незавбачений.
непредумышленность CM. непреднамёренность.
непредумышленный CM. непреднамёренный.
непредусмбтренно нареч. непередбачено, непредусмбтренность непередбаченість, -ності.
непредусмбтренный непередбачений; ~нная встрёча непередбачена зустріч, непредусмотрйтельно нареч. непередбачливо.
непредусмотрйтельность непередбачливість, -ВОСТІ; н. дёйствий непередбачливість дій. непредусмотрйтельный непередбачливий; и.
шаг непередбачливий крок, непрезентабельно нареч. непрезентабельно, непрезентабельность непрезентабельність; -ності.
непрезентабельный непрезентабельний, не показнйй.
непреклбнно нареч. непохйтно, незла(6)мно невблаганно. Ср. непреклбнный. непреклбнность непохйтність, -ності, не зла(6)мність, твердість, -дості; невблаган ність, -нності. Ср. непреклбнный. непреклбнный непохйтний, незла(6)мний твердйй; (неумолимый) невблаганний; н характер тверда (непохйтна) вдача, твердйй (непохйтний) характер, непрекослбвно беззаперёчно, незаперечно, непрекослбвность беззаперечність, -ності, незаперечність, непрекослбвньїй беззаперечний, незаперечний.
непрелбжно нареч. непорушно; непохйтно;
незаперечно. Ср. непрелбжный. непрелбжность непорушність, -ності; непохйтність; нeзaпepёчнicть. Ср. непрелбжный.
непрелбжный непорушний; (непоколебимый) непохйтний; (неоспоримый) беззаперёчний, незаперечний; н. закбн непорушний закон; н. факт незаперечний (беззаперечний) факт, непремённо нареч. неодмінно, реже невід- мінно; (обязательно) обов’язково, конче, доконче, конечно, конечне, доконечно, доконечне,/7дзг. и^шъы6и,реже прйтьма, пробі, непремённость неодмінність, -нності; обов’язковість, -вості, конечність, -ності, доко- нёчнicть. Ср. непремённый. непремённый неодмінний; (обязательный) обов’язковий, конечний, доконёчний; -нное услбвие неодмінна умова; н. секретарь неодмінний секретар, непреоборймо уст. непереборно, непреоборймость уст. непереборність, -но- сті.
непреоборймыйуст. непереборний, непреодолймо нареч. непереборно, непоборно, незборймо; нездоланно, непереможно. Ср. непреодолймый. непреодолймость непереборність, -ності, не- переборення (с.), непоборність, незборймість,


непреодолймый
529
неприготбвленность
-МОСТІ; нездоланність, -нності, непереможність. Ср. непреодолймый. непреодолймый непереборний, непоборний, незборймий, незборний; {непобедимый) нездоланний, непереможний; ~мая сйла непереможна сйла; ~ые препйтствия непереборні (неподоланні) перешкоди, непререкаемо нареч. незаперёчно, беззапе- рёчно; безперёчно. Ср. непререкаемый, непререкаемость нeзaпepёчнicть, -ності, без- зaпepёчнicть; бeзпepёчнicть. Ср. непререкаемый.
непререкаемый незаперёчний, беззаперёч- ний; {неоспоримый) безперёчний. непрерывка разг. безперёрвка. непрерывно нареч. 1. безперёрвно, безупйнно, невпйнно, неперёрвно, неперерйвно; 2. мат. неперёрвно, неперерйвно. непрерывнодёйствующий спец. безперервно- дійний, безперёрвно! дії. непрерывно-ймпульсный спец. безперёрвно- імпульсний. непрерывность 1. бeзпepёpвнicть, -НОСТІ, безупйнність, -нності, невпйнність, непе- pёpвнicть, неперерйвність; 2. мат. непе- pёpвнicть, неперерйвність. непрерывный 1. безперёрвний, безупйнний, невпйнний, неперёрвний, неперерйвний; н. трудовбй стаж безперёрвний трудовйй стаж; 2. мат. неперёрвний, неперерйвний; ~ная дробь неперёрвний (неперерйвний) дріб.
непрестанно нареч. безперестану, безперестанку, безперестанно, невпйнно, без упйну, неспйнно, безупйнно, ненастанно, безнастанно, безустанно, безустанку, без угаву, безугавно.
непрестанность невпйнність, -нності, безупйнність.
непрестанный безперестанний, невпйнний, неспйнний, безупйнний, ненастанний, безнастанний, безустанний, безугавний, непрестйжность непрестйжність, -ності. непрестйжньїй непрестйжний; ~ная дблж- ность непрестйжна посада, непреходйщий КНИЖН. неминущий; -'Ие цённостн неминущі цінності, непрйбранность непрйбраність, -ності. непрйбранный непрйбраний. неприбытие неприбуття; н. в суд неприбуття до суду (на суд), непривётливо, уст. непривётно нареч. непривітно.
непривётливость непривітність, -ності. непривётливый, уст. непривётный непривітний.
непривилегирбванный непривілейований; '-ьіе слой населёния непривілейовані вёр- стви {реже шарй) насёлення. непривлекательно нареч. непривабливо, непривабно, непринадно, непривлекательность непривабливість, -во- сті, непривабність, -ності, непринадність, непривлекательный непривабливий, непривабний, непринадний, неприводймьій мат. незвіднйй; н. многочлён незвіднйй багаточлён (многочлён). непривычка разг. незвйчка; {непривычность) незвйклість, -ЛОСТІ, незвйчність, -ності, не- призвичаєність; по ~ке, с (от) ~ки з незвйчки, не маючи (не мавши) звйчки. непривычно нареч. незвйчно; незвичайно.
Ср. непривычный 1. непривычность 1. незвйчність, -ності; незвичайність; 2. незвйклість, -лості, незвйчність; непризвичаєність. Ср. непривычный 1—2. непривычный 1. {не вошедший в привычку) незвйчний; {необычный) незвичайний; 2. {не имеющий привычки) незвйклий, незвйчний; {неприспособленный) непризвичаєний, неприглядно нареч. непривабливо, непринадно, непривабно; непоказно. Ср. неприглядный.
неприглядность непривабливість, -вості, непринадність, -ності, непривабність; непоказність. Ср. неприглядный, неприглядный непривабливий, непринадний, непривабний; {невзрачный) непоказнйй. непригбдность (к чему, для чего) непридатність, -ності (до чого, для чого, на що), непригбдный (к чему, для чего) непридатний (до чого, для чого, на що), негожий, разг. негодящий (до чого, на що); н. ни к чему ні до чого (ні на що) непридатний (нездатний), непригбже нареч. 1. негоже; ср. непригбжий 1; 2. {не подобает) предик., разг. не го- дйться, непристойно, не подоба, иепригбжество прост, негожість, -жості, невродлйвість, -вості {ж)\ непоказність, -ності. Ср. непригбжий 1. непригбжий разг. 1. {некрасивый) негарний, негожий, невродлйвий; {невзрачный) непоказнйй; 2. {неприличный) непристойний, неприготбвленность неприготованість, -ності.


неприготбвленный
530
непристбйность
неприготбвленный неприготбваний, непри- готовлений. неприёмлемость неприйнятність, -НОСТІ; не- припустймість, -МОСТІ, неприпущённ1сть, -ННОСТІ, недопустймість, недопущённють. Ср. неприёмлемый. непрнёмлемый неприйнятнйй; {недопустимый) неприпустймий, неприпущённий, не- допустймий, недопущённий. неприёмный неприймальний, неприйомний;
н. день неприймальний день, непризнание невизнання, непрйзнанность невйзнаність, -ності. непрйзнанный невйзнаний. неприкасаемые мн., рел. недоторканні, -их;
кйста ~ых каста недоторканних, неприкасаемый недоторканний, недоторку- ваний, недоторканий, неприкаянно нареч., разг. неприкаяно, неприкаянность разг. неприкаяність, -ності. неприкаянный разг. неприкаяний, неприкосновённо нареч. недоторканно; непорушно. Ср. неприкосновённый. неприкосновённость недоторканність, -нно- СТІ; и. лйчности недоторканність особи, неприкосновённый недоторканний; {неприкасаемый) непорушний, незайманий; н. запйс непорушний (недоторканний) запас; н. фонд непорушний (недоторканний) фонд, неприкрйшенность неприкрашеність, -ності. неприкрашенный неприкрашений. неприкрыто нареч. неприховано, неприкрытость неприкрйтість, -тості; неприхованість, -ності. неприкрытый {не имеющий покрова) непри- крйтий, незатулений; {откровенный, нескрываемый — обычно) неприхований, неприлйчие, неприлйчность непристойність, -ності, разг. незвичайність, неприлйчно 1. нареч. непристойно; неподобно; ср. неприлйчный; 2. предик, непристойно, не годйться, не лйчить, не випадає, неприлйчный непристойний; {неподобающий) неподобний; ~ное выражёние непристойне висловлювання, неприложймость незастосовність, -ності. неприложймый незастосовний, неприменёние незастосування. неприменймость незастосовність, -ності;
непридатність. Ср. непримеиймый. непримеиймый незастосовний; {непригодный) непридатний, непримётно нареч. непомітно, непримітно.
непримётность непомітність, -ності, непримітність.
непримётный непомітний, непримітний;
-ная розница непомітна різнйця. непримечйтельность непримітність, -ності. непримечательный непримітний; {ничем не выдающийся невидатнйй; {не заслуживающий внимания) не вартий уваги, непримирймо нареч. непримиренно, непри- мирймо.
непримирймость непримиренність, -нності, непримирймість, -мості. непримирймый непримиренний, неприми- рймий; ~мая борьбй непримирённа боротьба.
непринуждённо нареч. невймушено, непри- мушено, несйлувано; природно; просто; [надто] вільно; [надто] розв’язно. Ср. непринуждённый, непринуждённость невймушеність, -ності, непримушеність; природність; простота; [надмірна] вільність; [надмірна] розв’язність; напускная н. удавана невймушеність. Ср. непринуждённый, непринуждённый невймушений, неприму- шений, несйлуваний, реже незмушений; {естественный) природний; {простой) про- стйй; {чересчур свободный) [надто] вільний; {слишком развязный) [надто] розв’язний; ~нное обращёние невймушене (простё) поводження; -иное согласие добровільна згода.
непринятие неприйняття, {неоконч. д. — ещё) неприймання; {мероприятий и т. п) невжиття, {неоконч. д. — ещё) невживання; н. мер предосторбжности невживання (невжиття) запобіжних заходів, неприручймость нeпpиpyчённicть, -нності. неприручймьій неприручённий, неприру- чймий.
неприсоединёние неприєднання; движёние ~ия рух неприєднання, неприсоеднийвшийся позаблоковий, нейтральний; ~иеся государства позаблокові держави, держави руху неприєднання, неприспосббленность непристосованість, -ності.
неприспосббленньїй непристосований; н. к жйзни непристосований до життя, непристбйно нареч. непристойно; неподобно.
Ср. непристбйньїй. непристбйность непристойність, -ності; неподобність. Ср. непристбйньїй.


непристбйный
531
непробудный
непристбйный непристойний; {неподобающий) неподобний; ~ное поведённе непристойна поведінка, непрнстрйстноуст. см. беспристрастно, непристрйстныйуст. см. беспристрастный, неприступно нареч. неприступно; недоступно; гордовйто. неприступность неприступність, -НОСТІ;
недоступність; гордовитість, -тості, неприступный неприступний; недоступний;
{р ком-л. — ещё) гордовйтий. неприсутственный уст. неслужбовий; н.
день неслужбовий день, непритвбрно нареч. невдавано, неудавано;
щйро, правдйво. Ср. непритвбрный. непритвбрность щйрість, -рості, правдйвість, -вості. Ср. непритвбрный. непритвбрный невдаваний, неудаваний, реже нефальшований; {искренний) щйрий, правдйвий; -ное удивлёние невдаване (щйре) здивування, непритязательно нареч. невибагливо, невимогливо; скромно. Ср. непритязательный, непритязательность невибагливість, -вості, невимогливість; скромність, -ності. Ср. непритязательный, непритязательный невибагливий, невимогливий; {скромный) скромний; ~ная публика невибаглива публіка, неприхотлйво нареч. 1. непримхлйво; невибагливо; скромно; 2. просто; невигадливо. Ср. неприхотлйвый 1—2. неприхотлйвость 1. непримхлйвість, -вості; невибагливість; скромність, -ності; 2. простота; невигадливість. Ср. неприхотлйвый 1—2.
неприхотлйвый 1. непримхлйвий; {непритязательный) невибагливий; {скромный) скромний; 2. {простой) прбстйй; {незатейливый) невигадливий, непричастность непричетність, -ності; н. обвиняемого непричетність звинувачуваного.
непричастный непричетний; н. к преступлё-
нию непричетний до злочину, непричёсанный незачесаний, непричесаний. непричйнный прост, невйнний. неприі&тно нареч. незатйшно; непривітно. Ср.
неприі&тньїй. неприі&тность незатйшність, -ності; непривітність. Ср. непрнібтньїй. непрнібтньїй разг. незатйшний; {неприветливый) непривітний; ~ная мёстность незатйшна мicцёвicть.
неприязненно нареч. непрйязно; вороже, нелюбо; смотрёть н. непрйязно (неприхйльно, вороже) дивйтися. Ср. неприязненный, неприязненность непрйязність, -ності; ворожість, -жості. Ср. неприязненный, неприязненный непрйязний; {враждебный) ворожий; питать ~ьіе чувства к кому мати непрйязні (неприхйльні, ворожі) почуття до кого; бути неприхйльним до кого, проти кого, мати неприхйльність до кого, проти кого; {образно) важкйм духом (пеклом) дйхати на кого, лихої волі бути на кого. неприЯзнь непрйязнь, -ні; {враждебность) ворожість, -жості; взаймная н. взаємна непрйязнь.
неприятель 1. {вражеские войска) ворог, непрйятель; {противник) протйвник, супро- тйвник; 2. {человек, враждебно настроенный к кому-л.) уст. непрйятель {разг.); {недруг) недруг. неприЯтельница разг. непрйятелька. неприятельский ворожий; и. флот ворожий флот, флот протйвника; О у друга пить вбду лучше --кого мёду у друга солодша вода, ніж у ворога мед. неприЯтие неприйняття, {неоконч. д. — ещё) неприймання; {непризнание) невизнання, неприятно нареч. неприемно; прйкро; нелюбо; мне и. егб ббщество його товарйство мені неприємне; §то ему крайне и. це йому край (украй, аж надто) неприємно (прйкро). Ср. неприЯтньїй. неприятность неприємність, -ності; прй- крість, -рості, разг. халепа; причнийть н. кому зробйти (учинйти) прйкрість (неприємність) кому, завдати прйкрості (неприємності) кому. Ср. неприЯтньїй. неприЯтньїй неприємний; {вызывающий неудовольствие — ещё) прйкрий; {немилый) нелюбий, немйлий; мне предстойт п. раз- говбр у мене має бути неприємна (прйкра) розмова; н. з^пах неприємний запах; н. разговбр неприємна (прйкра) розмова, непробиваемость непробйвність, -ності. непробиваемый непробивнйй; он ~ем його годі пройняти {разг. дістати), непробудно нареч. непробудно, безпробудно, без просипу, безпросйпно. непробудность непробудність, -ності, безпро- будність, безпросйпність. непробудный, уст. непробудймьій непробудний, безпробудний, безпросйпний, не- просйпний, непросипущий; н. пьЯница


непровёренный
532
непроницательно
непробудний (безпробудний, безпросйпний, непросипущий, безпрокйдний, мёртвий, за- ливнйй) п’янйця; спать ~ым сном спати непробудним (безпробудним, глибоким, міцнйм, твердйм) сном, непровёренный неперевірений. непроводймость физ., биол. непровідність, -ності.
непроводнйк физ. непровіднйк, -а. непровбрно нареч. немоторно, неметко, непроворно; неспрйтно. Ср. непровбрный. непровбрный немоторний, неметкйй, непроворний; {неловкий) неспрйтний. непроглядно нареч. непроглядно. Ср. непроглядный.
непроглядный непроглядний; {для взора — ещё) непрозірнйй; {невидный) невйдний; {беспросветный) безпросвітний; тьма ~ная непроглядна темрява; тьма-темрява, темен- на темрява, темнюща темрява; безока пітьма, непродовбльственньїй непродовольчий; ~ьіе товары непродовольчі товари, непродолжйтельно нареч. недовгочасно;
недовго. Ср. непродолжйтельный. непродолжительность нетривалість, -лості, недовгочасність, -ності; недовгість, -гості, короткість, -кості. Ср. непродолжйтельный. непродолжйтельный нетривалий, недовгочасний; {короткий) недовгий, короткий; в [сймом] ~ном врёмени незабаром, невдовзі; не в довгому часі; найближчим часом, непродуктйвно нареч. непродуктйвно. непродуктйвность непродуктйвність, -ності. непродуктйвный непродуктйвний; ~ьіе суффиксы лингв, непродуктйвні суфікси, непродуманно нареч. непродумано, необмір- ковано.
непродуманность непродуманість, -ності, необміркованість, непродуманный непродуманий, необмірко- ваний.
непроёзжий, разг. непроёздный непроїжджий, непроїзнйй; ~иая дорбга непроїзна дорога.
непрож^ренный непросмажений, недосма- жений, реже непрожарений; ~ниое мЯсо недосмажене (непросмажене) м’ясо, непрожёванный непрожований, непережо- ваний, нерозжований. непрбжитьій г/непрожит6й/?азг. непрожйтий. непрозрачность непрозорість, -рості, непрозрачный непрозорий; ~ное стеклб непрозоре скло.
иепроизводйтельио нареч. непродуктйвно;
недоцільно. Ср. непроизводйтельный. непроизводйтельность непродуктйвність, -ності; недоцільність. Ср. непроизводй- тельный.
непроизводйтельный непродуктйвний; {нецелесообразный — ещё) недоцільний; ~ная трйта врёмени непродуктйвне витрачання часу; марнування часу; -'Ьіе затраты непродуктйвні затрати (вйтрати); ~ьіе издёрж- ки непродуктйвні вйтрати (затрати), непроизвбдственньїй невиробнйчий. непроизвбльпо нареч. мимовільно, мимоволі, мимохіть.
непроизвбльность мимовільність, -ності. непроизвбльиьій мимовільний; ~ное движё- ние мимовільний рух. непроизносймость невимовлюваність, -ності. непроизносймый невимовлюваний; ~мое сочетание согласных лингв, невимовлюване сполучення прйголосних. непрокр^с прост, непрофарббваність, -ності {ж).
непролазно нареч., разг. непролазно, непрол^зность разг. непролазність, -ності. непролазный разг. непролазний, непролетарский непролетарський; ~кое про- исхождёние непролетарське походження, непроливййка разг. невиливайка. непрбмах (кто) предик., разг. не дурень (хто), не в тім’я бйтий (хто); он пйрень и. він хлопець не дурень, він маху не дасть, він хлопець не в тім’я бйтий. иепромокйемость непромокальність, -ності, водощільність. непромокаемый непромокальний, непромок- нйй; --моє пальтб непромокальне (непро- мокне) пальтб. непромок^йка, непромокйшка разг. непро- мокайка. непромытый непромйтий. непроницаемо нареч. непронйкно, непронйк- ливо; непроглядно. Ср. непроницаемый, непроницаемость непронйкність, -ності, не- пронйкливість, -вості; непрозірність, непрозорість, -рості; непроглядність. Ср. непроницаемый.
непроницаемый непроникнйй, непронйкли- вий; {для взора — ещё) непрозірнйй, непрозорий; {непроглядный — ещё) непроглядний; ~мая тййна незбагнённа таємнйця. непроницательно нареч. непронйкливо.


непрониц^тельность
533
непрямбй
непроницйтельность непронйкливість, -во- сті.
непроницательный непронйкливий; (о взгляде, уме — ещё) негострий. непропорционально нареч. непропорційно, реже непропорціонально. непропорциональность непропорційність, -ності, реже непропорціональність. непропорциональный непропорційний, реже непропорціональний. непросветлённый непросвітлений. непросвётный безпросвітний; (непроглядный) непроглядний; ^нля тьма безпросвітна (непроглядна) пітьма (тьма, тёмрява). непросвещённость, уст. непросвещёние, не- просветйтельность неосвіченість, -ності, разг. тёмнicть, темнота, незрячість, -чості. непросвещённый неосвічений, разг. темний, незрячий; ~нное ббщество неосвічене суспільство, непросмйтриваемьій непроглядний, непросбхпіий непросохлий, непростйтельно нареч. непрощённо, непро- бачно, непростймо. непростйтельность нeпpoщённicть, -нності, непробачність, -ності, непростймість, -мо- сті.
непростйтельньїй непрощённий, непробач- ний, непростймий; --ное легкомыслие непрощённа (непробачна) легковажність (легкодумність); н. поступок непрощённий учйнок.
непростбй непрбстйй; н. вопрбс непростё питання.
непротивлёнец разг. непротивлёнець, -нця.
Ср. непротивлёние. непротивлёние: н. злу [насйлием] книжн.
непротйвлення злу [насйльством]. непротивлёнка разг. непротивлёнка. непротивлёнский книжн. непротивлёнський. непротивлёнство, непротивлёичество книжн. непротивлёнство. непротивлёнческий книжн. непротивлёнський.
непротиворечйвость нecyпepёчливicть, -во-
СТІ, нecyпepёчнicть, -Н0СТІ.
непроторённый невторований, непроторова- ний, неторований, непротоптаний. непротбчность непроточність, -ності. непротбчный непроточний; ~ые вбды непроточні води; и. пруд непроточний став (ставок).
непрофессионал непрофесіонал.
непрофессионалйзм непрофесіоналізм, -у; обнаружить свой и. вйявити (показати) свій непрофесіоналізм. непрофессионйлка непрофесіоналка. непрофессионально нареч. непрофесійно, нефахово; непрофесіонально, непрофессионйльность непрофесійність, -ності, нефаховість, -вості; непрофесіональ- ність.
непрофессиональный {не являющийся профессиональным) непрофесійний, нефаховйй; {относящийся к непрофессионалу) непрофесіональний, непрофилйрующий непрофілювальний. непрбфильньїй непрофільний, непроходймо нареч.: н. глуп разг. несосві- тённо дурнйй. непроходймость непрохідність, -ності. непроходймьій, уст. непрохбдный, прост. непрохбжий 1. непрохіднйй; {о зарослях и т. п. — ещё) разг. непролазний; 2. (перен.: полный) разг. неприторённий, непроторён- ний, нecocвiтённий; ~мая бёдность безпросвітна (нecocвiтённa) бідність, безпросвітні (невилазні) злйдні; -мая глупость несосві- тённа дурість (глупота; о поступке, слове — обычно: дурнйця); и. дурйк бран. неприторённий (непроторённий, нecocвiтённий, заплішений) дурень; дурнйй аж світиться; н. лес неперехіднйй ліс. непрбчно нареч. неміцно; нетрйвко; нетривало. Ср. непрбчньїй. непрбчность неміцність, -ності; нетрйвкість, -кості; нетривалість, -лості. Ср. непрбчньїй. непрбчньїй неміцнйй; {ненадёжный, неустойчивый) нетривкйй; {неустойчивый, кратковременный) нетривалий, непрбшенно нареч. несподівано, небажано, непрбшено нареч. непрошено, непрохано, непрбшеньїй непрошений, непроханий; н.
гость непрошений (непроханий) гість, непрояснённость непроясненість, -ності. непрйденьїй непрядений. непрймо нареч. непрямо; нeвiдвёpтo; нещйро.
Ср. непрямбй 2. непрямбй 1. непрямйй; {кривой) кривйй; 2. {чуждый прямоты) непрямйй; {неоткровенный — ещё) нeвiдвёpтий; {неискренний — ещё) нещйрий; и. отвёт непряма відповідь; и. человёк непряма (нeвiдвёpтa, нещйра) людйна; 3. {косвенный) непрямйй; ~бе доказательство мат. непрямё довёдення; ~мые выборы непрямі вйбори.


непрйха
534
неразберйха
Henpjixajvcm. непряха, недбаха, недбалиця. нептун астр., миф. нептун. нептунйзм геол., ист. нептунізм, -у. нептуний хим. нептуній, -ію. нептунйст геол. нептуніст. нептунйстский геол. нептуністськнй. нептунйческий геол. нептунічний, нептуновский нептунівськнй. непуганый неляканий, неполбханий. непуглйвьій неляклйвий, неполохлйвий. непутёво нареч. непутньо, непутяще; безпутно. Ср. непутёвый, непутёвость безпутність, -пості, непутёвый, непутный и непутйщий прост. непутящий, непутній, ледачий; {беспутный) безпутний; -'вая голові дурна голові; н. сын непутящий (шалапутний) син. непутём, непутно нареч. 1. разг. непутньо, непутяще, реже по-непутящому; {плохо) погано, негаразд; 2. {необычайно) уст. надзвичайно.
непыльный некурнйй, незапйлений; {лёгкий) разг. легкий; ~ная раббта легка робота. непьіЬщий непитущий.
непьйный {не опьяняющий) разг. нехмільнйй, неп’янкйй.
нераббтающий незайнятий; {о моторе) нерухомий.
неработоспосббность непрацездатність, -но- сті; врёменная н. тимчасова непрацездатність.
неработоспосббньїй непрацездатний, неработйщий разг. непрацьовйтий, неробо- тящий.
нераббчий неробочий; {о времени) вільний; --чее врёмя неробочий час; н. день неробочий день.
неравенство нерівність, -ності {ж)\ социальное н. соціальна нерівність, нерівно {не в равной мере или степени) нареч.
неоднаково, нерівно, неравнб част., разг. [а] що як (колй), колй б не, як би не; {а то) а то; {если) як, колй; {как будто) немов, неначе, наче, ніби; н. дождь будет неначе дощ буде, чи не буде дощу, колй б (як би) дощу не було; н. ещё умрёт от перепуга колй б (як би) не вмер (не помёр) від (з) переляку; а то ще вмре (помре) від (з) переляку.
неравновёсный физ. нерівноважний; ~ное состояние нерівноважний стан, неравнодушие небайдужість, -жості, небай- дужність, -ності {ж). Ср. неравнодушный.
неравнодушно нареч. небайдуже, небайдужно. Ср. неравнодушный, неравнодушный (к кому-чему) небайдужий, небайдужний (до кого-чого); {влюблённый — обычно) закоханий (у кого-що, у чому), неравномёрно нареч. нерівномірно, неравномёрность нерівномірність, -ності. неравномёрный нерівномірний; --ное рас- пределёние сил нерівномірний розподіл сил.
неравноправие, неравноправность нерівноправність, -ності. неравноправный нерівноправний; ~ьіе нарб-
ДЫ нерівноправні народи, неравносйльность нерівносйльність, -ності. неравносйльный нерівносйльний. неравноцённость нерівноцінність, -нності. неравиоцённый нерівноцінний; '^ые категб- рии нерівноцінні категорії, неравный нерівний; {неодинаковый) неоднаковий; н. брак нерівний шлюб, шлюб із нерівнею.
нерадёние уст. недбальство, недбалість, -ло- сті {ж)\ {небрежение) недбання, занедбання; по -'ИЮ уст. через недбалість, нерадйвец разг. недбайло {м. и с.); недбалець, -льця, м. и ж. недбаха, иерадйво нареч. недбайлйво; недбало. Ср.
нерадйвьій. нерадйвость недбайлйвість, -вості; недбалість, -лості, с. недбальство; {небрежение) занедбання, недбання. Ср. нерадйвый. нерадйвый недбайлйвий; {небрежный — ещё) недбалий; и. человёк недбала (недбайлйва) людйна. нерадостно нареч. нерадісно, нерйдостиость нерадісність, -ності. нерадостный нерадісний; ~ые дёти нерадісні діти.
иерадушие непривітність, -ності, непривітли- вість, -вості {ж)\ негостйнність, -нності. Ср. нерадушный, иерадушио нареч. непривітно, непривітливо;
негостйнно. Ср. нерадушный, иерадушиость непривітність, -ності, непри- вітливість, -вості; {негостеприимность) негостйнність, -нності. иерадушньїй непривітний, непривітливий;
{негостеприимный) негостйнний. неразберйха разг. плутанйна, разг. плута- нйця, плутанка; {отсутствие ясности и порядка — ещё) с. безладдя, м. бёзлад, -у, нё- лад, -у.


неразббрчиво
535
неразумие
неразббрчиво нареч. 1. нерозбірливо, нероз- бірно; нечітко; 2. неперебірливо; невибагливо; непримхлйво. Ср. неразббрчивый 1—2.
неразббрчивость 1. нерозбірливість, -вості, нерозбірність, -ності; нечіткість, -кості; 2. неперебірливість; невибагливість; не- примхлйвість. Ср. неразббрчивый 1—2. неразббрчивый 1. (с трудом разбираемый) нерозбірливиіі, нерозбірний, малорозбірли- вий; {нечёткий — еще) нечіткйй, невиразний; 2. {не отличающийся разборчивостью, брезгливостью) неперебірливий; {непритязательный) невибагливий; {неприхотливый) непримхлйвий; и. вкус непримхлйвий (невибагливий) смак; н. в срёдствах неперебірливий у засобах, неразвёданный нерозвіданий. неразвёрнутость нерозгорненість, -ності, не- розгорнутість, -тості, неразвёрнутый нерозгорнений, нерозгорну- тий.
нерйзвйтость, неразвйтие нерозвйненість, -ності.
неразвитый нерозвйнений. неразвйзно нареч. нерозв’язно. Ср. неразвязный.
неразвйзный нерозв’язний, несміливий; {неразвитый) уст. нерозвйнений. неразгаданность нерозгаданість, -ності. неразгаданный, неразгйдный нерозгаданий;
невідгаданий; и. рёбус нерозгаданий ребус, неразглашёние нерозголошування. неразговбрчивость неговіркість, -кості, неба- лак^ість, -чості, небалаклйвість, -вості. неразговбрчивый неговіркйй, небалак^ий, небалаклйвий, маломовний; н. человёк неговірка (небалакуча, небалаклйва) людйна; {о мужчине — ещё) сущ., разг. мовч^, -а, мовчан, -а.
нераздёланность спец. необробленість, -ності. нераздёланный спец. необроблений. неразделённость нерозділеність, -ності, непо- діленість.
неразделённый нерозділений, неподілений; ~нная люббвь кохання (любов) без взаємності, нерозділене (неподілене) кохання, не- розділена (неподілена) любов, неразделймо нареч. нероздільно, неподільно, неразделймость нероздільність, -ності, неподільність.
неразделймый нероздільний, неподільний.
нераздёльно нареч. неподільно, нероздільно, нераздельнокипйщий физ. неподільнокип- лячий.
нераздёльность неподільність, -ності, нероздільність; н. имущества неподільність майна, нераздёльный неподільний, нероздільний, неразличймо нареч. 1. нерозрізненно, нероз- різнймо; невиразно; 2. невидймо. Ср. нераз-
ЛИЧЙМЫЙ 1—2.
неразличймость 1. нерозрізненність, -нності, нерозрізнймість, -мості, невиразність, -ності; 2. невидймість, -мості. Ср. неразличймый 1—2.
неразличймый 1. (с трудом отличаемый от другого) нерозрізненний, нерозрізнймий; {невыразительный) невиразний; 2. {почти невидимый) невйдний, невидймий, непомітний.
неразложймость нерозкладність, -ності. неразложймый нерозкладний; ~мое словосочетание нерозкладне словоспол^ення. неразлучник разг. нерозл^^ник. неразлучники мн., орн. нерозл^ники, -ів. неразлучно нареч. нерозлучно, неразлучность нерозл^ність, -ності. неразлучный нерозлучний; -'ые друзьй нерозл^ні друзі, неразмённость нерозмінність, -нності. неразмённый нерозмінний; н. рубль нерозмінний карбованець, неразмещёние нерозміщення, нерозміщування. неразрешённость 1. недозволеність, -ності;
2. нерозв’язаність. Ср. неразрешённый 1—2. неразрешённый 1. {недозволенный) недозво- лений; {запрещённый) заборонений; 2. {нерешённый) нерозв’язаний; {о задаче, вопросе и т. п. — ещё) реже невйрішений. неразрешймость нерозв’язність, -ності. неразрешймый нерозв’язний; ~мая тййна нерозв’язна (незбагненна) таємнйця; н. вопрбс нерозв’язне питання, неразрушйющий неруйнівнйй. неразрушймость незруйновність, -ності; не- розрйвність. Ср. неразрушймый. неразрушймый незруйновний; {очень прочный) нерозрйвний. неразрывно нареч. нерозрйвно. неразрывность нерозрйвність, -ності. неразрывный нерозрйвний; -ная связь нерозрйвний зв’язок, неразумёние уст. нерозуміння, неразумие уст. нерозум, -у (лі.), ж. нерозумність, -ності; {глупость) д^фість, -рості, глу-


неразумно
536
нерачйтельность
пота; по ~ию через нерозуміння (нерозум); {по глупости) з дурного розуму, неразумно парен, нерозумно; нерозсудливо, нерозважно, неразумность нерозумність, -ності; нерозсудливість, -вості, нерозважність, неразумный нерозумний; (р шаге) нерозсудливий, нерозважний, неразъёмный нерознімнйй, нероз’ємний. неразьяснймость нез’ясовність, -ності; непоясненність, -нності, непояснимість, -мості; незрозумілість, -лості. Ср. неразъяснймый. неразъяснймый нероз’яснённий, нез’ясовний; {необъяснимый) непоясненний, непояснймий; {непонятный) незрозумілий, нераскаянность уст. нерозкаяність, -ності;
зaпёклicть, -лості. Ср. нераскйянный. нераскаянный уст. нерозкаяний; {закоренелый) запеклий, нераскрывшнйся {не успевший раскрыться) нерозкрйтий; н. нараші&т нерозкрйтий парашут. Ср. нераскрытый, нераскрытый нерозкрйтий; {неразоблачённый) невйкритий. нераснйханность незбраність, -ності, нерозб- раність.
нераспаханный незораний, нерозораний;
~нное пбле незоране поле, нераспечатанный нерозпечатаний; н. конвёрт нерозпечатаний конверт, нерасположенне неприхйльність, -ності, не- схйльність, незйчлйвість, -вості {ж.)\ {нежелание) нехіть, -хоті {ж.), знеохота {ж.), знеохочення; {неблагосклонность) неласка; вызывать н. знеохочувати, -ую, -уєш, викликати нехіть (неприхйльність). нераспорядйтельность нерозпорядливість, -вості, нерозпорядність, -ності. нераспорядйтельньїй нерозпорядливий, не- розпорядний. нераспространёние нерозповсюдження, {не- оконч. д. — ещё) нерозповсюджування. нераспространённость непоширеність, -ності. нераспространённый непошйрений; -нное предложёние лингв, непошйрене рёчення. нераспустйвшнйся нерозкрйтий. нерассмбтренньїй нерозглянутий. нерасстйнный уст. нерозл^ний. нерассудйтельно нареч. нерозсудливо, нерозважливо, нерозважно; непомірковано. Ср. не- рассудйтельньїй. нерассудйтельность нерозсудливість, -вості, нерозважливість, нерозважність, -ності; непоміркованість. Ср. нерассудйтельньїй.
нерассудйтельньїй нерозсудливий, нерозважливий, нерозважний; {не знающий меры, неумеренный) непоміркований; н. человёк нерозсудлива людина, нерастворймость хим. нерозчйнність, -нності. нерастворймый хгш. нерозчйнний; н. в воде нерозчйнний у воді, нерасторжймо нареч. нерозрйвно; непорушно.
Ср. нерасторжймьій. нерасторжймость нерозрйвність, -ності; непо- р^ність; н. договбра непорушність дбговб- ру (угбди). Ср. нерасторжймый. нерасторжймый нерозрйвний; {ненарушимый) непорушний, нерасторбпно нареч. немотбрно, нежваво, немётко, невторбпно, нерозторбпно; см. ещё медлйтельно. нерасторбпность немотбрність, -ності, нежва- вість, -вості, нембткість, -кості, невторбп- ність, нерозторбпність; см. ещё медлйтель- ность.
нерасторбпный немотбрний, неметкйй, невто- рбпний, нерозторбпний; см. медлйтельньїй. нерастрйченность нерозтраченість, -ності. нерастраченный нерозтрачений; -нная нёж- ность нерозтрачена ніжність, нерасчётразг. невйгода {ж.). нерасчётливо нареч. неощадливо; нерозважливо; необачно, необачливо. Ср. нерасчётливый 1.
нерасчётливость неощадливість, -вості; нерозважливість; необачність, -ності, необачливість. Ср. нерасчётливый 1. нерасчётливый 1. неощадливий; {нерассудительный) нерозважливий; {неосмотрительный) необачний, наобачливий; 2. {не основанный на расчёте, нерассчитанный) не- розрахбваний. нерасчленймо нареч. нероздільно, неподільно.
Ср. нерасчленймьій. нерасчленймость нерозчленбваність, -ності, нероздільність, неподільність, нерасчленймый нерозчленбваний; {неразделимый) нероздільний, неподільний, нерационально нареч. нераціонально, нерациональность нераціоншіьність, -ності. нерациональный нераціональний; ~ное питание нераціоніпьне харчування, нерачёние уст. недбання, недбальство, нерачйтельно нареч., уст. недбайлйво, недбало, неретёльно. нерачйтельность уст. недбайлйвість, -вості, недбалість, -лості, нepeтёльнicть, -ності.


нерачйтельный
537
нерестовйние
нерачйтельный уст. недбайлйвий, недбалий, неретельний, нерв анат., перен. нерв; дёйствовать на ~вы кому нервувати, -ую, -уєш кого, діяти на нерви кому\ игрйть на ~вах чьих, у кого разг. грати на нёрвах чиїх\ трепать (мотйть и т. п.) -'ВЫ кому шарпати нерви кому, сотати нерви з кого. нервйция, нерватура бот., энтом. жилкування (с.), нервація, нервйзм физиол. нервізм, -у. нервйрование нервування, нервйровать, уст. нервйть нервувати, ~ую, -уєш, диал. денервувати, нервйроваться нервуватися, -уюся, -уєшся, диал. денервуватися, нервйруемый, нервйрующийся нервований. нервйрующий якйй (що) нервує; ср. нервйровать.
нервйчески яареч., уст. нервово, нервйческий уст. нервовий, нервйшки л/н., п р о с т., у н и чи ж. нёрви, -ів. нёрвничание нервування, нёрвничать нервуватися, -уюся, -уєшся, реже нервувати, -ую, -уєш; он ~ал він нервував, нёрвничающий 1. прич. якйй (що) нерву- ється; 2. прил. знервований, рознервований. Ср. нёрвничать. нёрвно нареч. нервово; н. говорйть нервово говорйти.
нервнобольнбй 1. прил. нервовохворий; 2. сущ. нервовохворий, -ого; ж. нервовохвора, -ої; клйника для '-ных клініка для нервовохворих; тяжёлый н. важкий нервовохворий, нёрвно-кишёчный мед. нервово-кишковйй. нёрвно-мышечный мед. нервово-м’язовйй. нёрвно-паралитйческий мед. нервово-пара- літйчний.
нёрвно-психиатрйческий мед. нервово-пси- хіатрйчний. нёрвно-психйческий мед. нервово-психічний, нёрвно-сосудистый мед. нервбво-судйнний. нёрвность нервовість, -вості, с., диал. зденер- вування, зденервбвання. нёрвно-трофйчеекий мед. нервово-трофічний, нёрвный нервовий; -ная систёма нервова систёма; -нее заболевание нервове захворювання, нервбзуст. CM. неврбз. нервбзно нареч. нервозно, нервбзность нервозність, -ності. нервбзньїй нервозний.
нервотрёпка разг. псування (шарпання, сотан- ня) нёpвiв. нервібра авиа, архит. нервюра, ребро, -а. нереализбванньїй нереалізований; -нная воз- мбжность нереалізована можлйвість; н. то- в^р нереалізований товар, нереалистйческий, нереалистйчиый нереа- лістйчний; -кое искусство нереалістйчне мистёцтво. нереально нареч. нереально, нереальность нереальність, -ності. нереальный нереальний; н. бюджёт нереальний бюджёт. нерегулйруемый, нерегулйрованный нерегу- льбваний; и. перекрёсток нерегульбване перехрёстя. нерегул^фно нареч. нерегулярно, нерегулярность нерегулярність, -ності. нерегулярный нерегулярний; ~ная раббта нерегулярна робота; ~ное движёние поездбв нерегулярний рух потягів (поїздів), нерёдкий нерідкйй; (частый) частий;
{обычный) звичайний, нерёдко нареч. нерідко; (часто) часто, не раз, разг. частёнько. нерёзаных: как (что) собйк н. кого разг. як комашні, як саранй кого. нерезидёнт нерезидёнт.
нерезбнно нареч. нерезбнно; неслушно. Ср.
нерезбнный. нерезбнность нерезбнність, -ННОСТІ; неслушність, -ності. Ср. нерезбнный. нерезбнный нерезонний; (неосновательный — обычно) неслушний, нерезультатйвный нерезультатйвний. нере^а 1. (спутник Нептуна — Н прописная) астр. Нереїда; 2. (н строчная) зоол., миф. нереїда.
нерейдовые сущ., мн., зоол. нереідові, -их. нерёис зоол. нерёУс.
нерентабельно нареч., экон. нерентабельно, нерентабельность экон. нерентабельність, -ності; н. предприятия нерентабельність підприємства, нерентабельный экон. нерентабельний; ~иое произвбдство нерентабельне виробнйцтво. нёрест биол. нёрест, -у.
нерестйлище нерестовище, нерестйще, тйрло, терло, -а.
иерестйться, нерестовать биол. нерёстйтися, разг. тёртися (трёться). нерестовйние биол. нерестування.


нёрестово-вырастнбй
538
неряшливый
нёрестово-вырастнбй нёрестово-вирбщуваль- ний; ~6е Х03ІІЙСТВ0 господарство для вирощування нересту, нерестово-вирощувальне господарство, нёрестовый биол. нерестовий; н. перйод нерестовий період, нерешённость нерозв’язність, -ності; невйрі- шеність. Ср. нерешённый, нерешённый нерозв’язаний; {р задаче, вопросе и т. п. — ещё) реже невйрішений. нерешймый уст. 1. (неразрешимый) нерозв’язний; 2. см. нерешйтельный. нерешйтельно нареч. нерішуче; {колеблясь) вагаючись.
нерешйтельность, нерешймость неріш^ість, -ЧОСТІ; (колебание — ещё) с. вагання; быть (находйться и т. п.) в -тн вагатися, б^и в неріш^ості, разг. б^и и т. п. ні в сих, ні в тих, диал. вагуватися, -уюся, -уєшся; проявйть н. завагатися; вйявити нерішучість.
нерешйтельный нерішучий, нержавёйка разг. нержавійка. нержавёющнй 1. прич. якйй (що) не іржавіє (не ржавіє); 2. прил. іржостійкйй. нерйне мн., нескл., бот. нерйне. нернтйческне: н. жнвбтные зоол. неретйчні тварйни. нернтмйчно нареч. неритмічно, нернтмйчность неритмічність, -ності. неритмйчный неритмічний; '^ые двнжёння неритмічні рухи, нерйтовый геол. нерйтовий; ~ые отложёння нерйтові відкладення, нернфмбванный неримований; ~нное стнхо- творённе неримований вірш, нёрка ихт. нерка.
нерббкнй небоязкйй, небоязлйвий; (непугливый) неполохлйвий, неляклйвий; он --кого деейтка він не з боязкйх; він не з того гурту, що лякаються, нероббл фарм. нероббл, -у. нербвно нареч. нерівно.
нербвность нерівність, -ності; н. пбчвы нерівність ґрунту, неровнотй техн. нерівність, -ності. нербвный нерівний; н. пол нерівна підлога, нербвнюшка фолькл. нерівнонька. нербвня разг. нерівня, -ні. неродймый 1. (неродной) фолькл. нерідний;
2. (неплодородный) у с т., д и а л. неродючий, нероднбй нерідний, неродовйтость неродовйтість, -тості.
неродовйтый неродовйтий; '•^ое дворйнство
неродовйте дворянство, нербл хим. нерол, -у. нерблневый хим. неролієвий, неролйн хим. неролін, -у. нёрпа зоол. нерпа, нернёнок зоол. нерпеня, -яти (с.). нёрннчнй, нёрповый нерповий, нерп’ячий, нерпуха зоол. нерпуха, нертёра бот. нертёра.
нерудный геол. нерудний; ~ые материалы нерудні матеріали, нерукотвбрность нерукотворність, -ності. нерукотвбрный высок, нерукотворний; --HaH красй нерукотвбрна краса, нёрунг геогр. нерунґ, -у. нерусский I. прил. 1. (не относящийся к России, а также основному ее населению —русским; не свойственный русскому, не такой, как у русских) неросійський; ~кое лицб неросійське облйччя; учёбннки для ~их школ підр^ники для неросійських шкіл; человёк -ого пронсхохсдёния людйна неросійського походження, [родом, 3 похбджен- ня] неросіянин; 2. (не относящийся к Руси, древнерусским княжествам и т. п.) неру- ський; 3. (непонятный, непривычный, чужой) незрозумілий; чужйй; II. сущ. неросіянин. Ср. русский^ нерушймо нареч. непор^но; незламно. Ср.
нерушймый. нерушймость непор^ність, -ності; незламність. Ср. нерушймый. нерушймый непор^ний; (о слове, клятве — ещё) незламний; ~мая дружба непор^на дрз^ба.
нерыночный экон. нерйнковий. нерйха (м. и ж.) неохайний, -ого (м.), неохайна, -0Ї (ж.), разг. нечеп^а (м. и ж.), нечепурна (ж.), нехлюй (м.), ж. нехлюя, хвойда, нетіпанка, нетіпаха, задрйпанка, м. и ж. зателёпа, нечупара.
нерйшливо нареч. 1. неохайно, нечёпурно;
2. неохайно. Ср. нерйшлнвый 1—2. нерйшлнвость, разг. нерйшество 1. неохайність, -ності, нeчёпypнicть; занехаяність, опущеність, с., диал. опущення, разг. нехлюйство; нехарність, с. нехарство; 2. неохайність. Ср. нерйшливьій 1—2. нерйшлнвьій 1. (неопрятный — о человеке и о предмете) неохайний, нечепурнйй, разг. задрйпаний; (запущенный) занехаяний, разг.


несамостоіітельно
539
несегбдняшний
нечупарний, диал. нехарап^ний, нехарний; 2. {небрежный, неаккуратный) неохайний. несамостоіЬ'ельно несамостійно, несамостоіітельность несамостійність, -ності; материальная н. матеріальна несамостійність.
несамостоіітельньїй несамостійний; н. чело- вёк несамостійна людйна. несамоуправл^Іющийся несамокерований; ~щаяся территбрия несамокерована територія.
несамохбдньїй техн. несамохідний, несанкционйрованньїй несанкціонований; н.
мйтинг несанкціонований мітинг, несбалансйрованность незбалансованість, -ності.
иесбалансйрованньїй незбалансований; -нная эконбмика незбалансована економіка, несбывшийся нездійснений, несбыточность незб;^ність, -ності; нездійс- нённicть, -нності. Ср. несбыточный, несбыточный, уст. несбытный незбутній; (неосуществимый) нездійсненний; {фантастический) химерний; ~ые мечты нездійс- нённi (марні, химерні) мрії, несварение: н. желудка мед. нетравлення шлунка, ж. нестравність, -ності. несвйриваемость мет. незварюваність, -ності. несварймый также перен. нестравний, несвёдущий (в чём) якйй (що) не знає (чого), нетямущий, нетямучий (до чого, у чому); {неопытный — ещё) недосвідчений (у чому); {незнакомый) необізнаний (з чим), несвёжесть несвіжість, -жості. несвёжий несвіжий; ^ее міїсо несвіже м’ясо, несвершённость нeзвёpшeнicть, -ності, не- здійсненість. несвершённый незвершений, нездійснений, несвоббда неволя, несвоббдно нареч. невільно, несвоббдность невільність, -ності. несвоббдный невільний, несводймость незвідність, -ності. несводймый незвіднйй.
несвоеврёменно нареч. несвоєчасно; невчасно.
Ср. несвоеврёменный. несвоеврёменность несвоєчасність, -ності; невчасність; несл^ність. Ср. несвоеврёменный.
несвоеврёменный несвоєчасний; {сделанный не вовремя — ещё) невчасний; {некстати) неслушний.
несвбйствеино нареч. невластйво, непритаманно.
несвбйственность невластйвість, -вості, не- притаманність, -нності. несвбйственньїй невластйвий, непритаманний.
несвычно предик., п р о с т. незвично, несвычный прост, незвичний, несвязанность незв’язаність, -ності. несвязанный незв’язаний. несвйзно нареч. незв’язно; нескладно, безладно, недоладно. Ср. несвйзный. несвйзность незв’язність, -ності; нескладність, безладність, недоладність; н. изложёния нескладність (незв’язність) вйкладу. Ср. не-
СВЙЗНЫЙ.
несвйзный незв’язний; {о речи, изложении — обычно) нескладний, безладний, недоладний, несгибаемость непохйтність, -ності, незламність, незлбмність. Ср. несгибаемый 2. несгибаемый 1. незгйнний, негнучкйй, реже негнучий; 2. {перен.: непреклонный) непо- хйтний, незламний, незломний, несговбрчивость незговірливість, -вості, незгідливість; yпёpтicть, -тості, ТЗ^ІСТЬ, -гості, затятість. Ср. несговбрчивьій. несговбрчивьій, прост, несговбрный незговірливий, незгідливий; {упрямый) упертий, тугйй, затятий, несгораемость неспаленність, -нності, неспа- лймість, -мості; вогнетрйвкість, -кості. Ср. несгораемый, несгораемый неспаленний, неспалймий; {огнеупорный) вогнетривкйй; ~мая кйсса вогнетривка каса, несдержйние недодержання. Ср. несдёржан- НЫЙ 1.
несдёржанно нареч. нестрймано. Ср. несдёр- жанный 2.
несдёржанность нестрйманість, -ності. Ср. не- сдёржанный 2. несдёржанный 1. {невыполненный — об обещании, клятеє и т. п.) недотрйманий, недодержаний, слабкйй на втори; ~ниое слб- во недотрймане (недодержане) слово; 2. {не умеющий сдерживаться, такой, что трудно сдержать) нестрйманий; {вспыльчивый — ещё) разг. опрйскливий; и. кто нестрйманий хто.
несдёржный разп см. несдёржанный 2. несдобровать: н. кому-чему не минути лйха (6ІДЙ) кому-чому, недобрим кінчить хто. несегбдняшний несьогоднішній.


несельскохозяйственный
540
неслйдко
несельскохозяйственный несільськогосподар- ський; ~нное предприятие несільськогос- подарське підприємство, несемёйный несімейний; и. бйзиес нес1мёй- ний бізнес.
несёние 1. несения; 2. виконування, виконання, несення; відбування. Ср. нестй 1, 3. несённый нёсений.
несерййный несерійний; ~ная продукция
несерійна продукція, несерьёзно парен, несерйозно, несерьёзность несерйозність, -ності. несерьёзный несерйозний; и. человёк несерйозна людйна. несессёр несесер; кбжаный и. шкірянйй несесёр. несессёрный несесёрний. несжатый незжатий, невйжатий; -тая полосй незжата (невйжата) см^а. несжимаемость спец. нестйсливість, -вості. несжимаемый спец. нестйсливий. несиллогистйческий лог. несилогістйчний; -'Кое умозаключёние несилогістйчний умо-
ВЙВІД.
несйльно парен, несйльно; неміцно. Ср. не- сйльный.
несйльный несйльний; (некрепкий — ещё) неміцнйй, нед^ий; (небольшой — обынно) невелйкий. несимметрйчно парен, несиметрйчно. несимметрйчность несиметрйчність, -ності. несимметрйчный, несимметрйческий неси- метрйчний.
несимпатйчно нарен. несимпатйчно; неприємно.
несимпатйчность несимпатйчність, -ності;
неприємність. Ср. несимпатичный, несимпатйчный несимпатйчний; (неприятный) неприємний, несинусоидйльный мат. несинусоїдний, несинусоїдшіьний. несказанно нарен. несказанно; невимовно. Ср.
несказанный, несказйнность несказанність, -нності; невимовність, -ності. Ср. несказанный, несказанный несказанний; (невыразимый) невимовний; ~нная радость невимовна радість; и. успёх несказанний успіх, нескладёха прост, немоторний, неметкйй, нежвавий (прил.). несклйдица разг. плутанйна, недоладність, -ності, разг. плутанйця, пл^анка; (непуха) нісенітниця, собир. нісенітниці, -иць (мн).
нескладно нарен. нескладно; недоладно; незграбно; О и. скрбен, да крёпко (плбтно) сшит хоч не в лад, та шйроко ступає; хоч не гладко, та міцно; хоч нескладно, та ладно. Ср. несклйдный. нескладность нескладність, -ності; недоладність; незграбність. Ср. несклйдный. нескладный нескладний; (об изложении — ещё) недоладний; (неуклюжий) незграбний, несклбнный (к чему) уст. несхйльний;
неприхйльний (до чого), несклоняемость лингв, невідмінюваність, -ності.
несклоняемый лингв, невідмінюваний; -мое существйтельное невідмінюваний iмённик. нёсколько* нисл. кілька, -кох, дёкiлькa, -кох и -КОХ, скількись, разг. скілька, кількоро, диал. скількоро; в -ких словах кількома словами, у кількох (дёкiльк6x, скількох) словах; и. дней подрЯд кілька (дёкiлькa) днів поспіль, нёсколько^ нарен. трохи, трошки, трішки, дё- що; и. замёдленный трохи (трошки, дёщо) сповільнений (уповільнений); и. обескураженный трохи (трошки, дёщо) збентёжений. нескончаемо нарен. нecкiнчённo; без краю. Ср.
нескончаемый, нескончйемость нecкiнчённicть, -нності; безкраїсть, -айості, реже бёзкрай, -аю. Ср. нескончаемый, нескончаемый нecкiнчённий; (бесконенный — ещё) безкраїй; -'ые разговбры нecкiнчённi розмови.
нескрёщиваемость биол. нecxpёщyвaнicть, -НОСТІ; и. растёний нecxpёщyвaнicть рослйн. нескрбмно нарен. нескромно, нескрбмность нескромність, -ності. нескрбмный нескромний; н. вопрбс нескромне питання, нескрываемо нарен. неприховано, нескрываемый неприхований,нетасний, невтаєний; н. интерёс неприхована цікавість;
и. 	протёст неприхований протёст. нескучно нарен. ненудно, неск^но. нескучный ненуднйй, нескучнйй. неслйбнущий 1. прич. якйй (що) не слабшає (не слабішає); 2. прил. неослабний; (об интересе — ещё) пйльний. неслйбо нарен., разг. неслабко. неслЯбый разг. неслабкйй. неслЯдкий несолодкий.
неслЯдко нарен. несолодко; и. пришлбсь кому несолодко довелося (вйпало) кому, не мед кому.


неслаженно
541
несовершёнство
неслаженно нареч. незлагоджено. неслаженность незлагодженість, -НОСТІ; невпорядкованість; непогодженість, неузгодженість. Ср. неслаженный, неслаженный незлагоджений; {неупорядоченный) невпорядкований; {несогласованный) непогоджений, неузгоджений. нёслия бот. неслія.
несловоохбтлнвость небалак^ість, -чості, небалаклйвість, -вості, неговіркість, -кості, несловоохбтливый небалак^ий, небалаклй- вий, неговіркйй. неслоговой лингв, нескладовйй; н. звук нескладовйй звук, неслбжно нареч. нескладно, неслбжность нескладність, -ності. неслбжный нескладнйй. нёслух прост, неслух, неслухнянець, -нця. неслучайный невипадковий. неслыханно нареч. нечувано. неслыханный нечуваний, реже неч^ий; ~нное дёло нечувана (неч^а) справа; {невиданное, небывалое) нечувана річ. неслышимо нареч. нечугно. неслышимый нечутний, неслышно нареч. неч^но. неслышность неч^ність, -ності. неслышный неч^ний; н. шаг неч^ний крок, несмазанный незмазаний, незмащений. несмёло нареч. несмілйво, несміло, несмёлость несмілйвість, -вості, несмілість, -лості.
несмёлый несмілйвий, несмілий; н. человёк несмілйва (несміла) людйна. несменяемость незмінюваність, -ності, незмінність, -нності. несменяемый незмінюваний, незмінний, несмётно нареч. незліченно, незчисленно, без ліку; н. богатый без ліку {разг. без вйгребу, прост, до біса) багатий, несмётность незліченність, -нності, незчис- лённicть.
несмётный нeзлiчённий, незчисленний; '-ное колйчество нeзлiчённa (незчисленна) кількість (безліч, -і, сйла); сйла-силенна, без ліку, тьма-тьмуща. несмещённый незміщений. несмейна несміюха, несміянйця; царёвна-н. фолькл. и шутл. царівна-несміяна (-несміянй- ця) {род. царівни-несміяни (-несміянйці)). несмолкаемо нареч. неугавно, не вгаваючи, безугавно, без угаву, невгамовно, невгавне.
невгаваюче; {не смолкая) не стихаючи, не вщухаючи.
несмолкйемость неугавність, -ності, безугавність, невгамовність, несмолкаемый и несмолк^ющий неугавний, безугавний, невгамовний, невпйнний, невгавучий, невгавущий; ~ьіе анлодисмёнты тривалі (довготривалі) оплески (аплодисменти), несмотря предл., с вин. п. незважаючи, невважа- ючи (на кого-що); попри (що), диал. мймо (чого); н. на то, что... незважаючи (невважа- ючи) на те, що..., дарма, що...; н. на іто проте, а проте, але, однак, одначе, а втім; н. ни на что незважаючи (невважаючи) ні на що (на будь-що); хоч би там що. несмьівйемость незмйвність, -ності. несмываемый незмйвний; ~мое пятнб не- змйвна пляма; н. позбр незмйвна ганьба, несмысленно прост, нетямуще,
несмыслёнок, несмышлёнок, несмыслёныш, несмышлёныш, прост, нёсмысель нетяма {м. и ж.).
несмышлёность/7азг., прост, несмысленность
нетямущість, -ЩОСТІ, нетямовитість, -тості, нетямкість, -кості, некмітлйвість, -вості. несмышлёный разг., прост, несмысленный нетямущий, нетямовйтий, нетямкйй, некміт- лйвий.
несибсно нареч. нестёрпно, нестерпуче, не- переносно.
несибсность нестерпність, -ності, нестерпучість, -чості, непереносність. неснбсньїй, несносймьій нестерпний, незносний, непереносний, нестерпний; ~ная жарй нестерпна (непереносна) спёка. неснятбе: н. молокб незбйране молоко, несоблюдёние недотрймання, недодёржання, {неоконч. д. — ещё) недотрймування, недодержування; н. врачёбной тййны недотрймання (недодёржання) лікарської таємнйці. несббственный невласний; н. интегр^ мат.
невласний інтеграл, несовершеннолётие неповноліття, несовершеннолётний 1. прил. неповнолітній, недолітній; недорослий; 2. сущ. неповнолітній, -нього; ж. неповнолітня, -ньої. несовершённость недосконалість, -лості. несовершённый^ {посредственный; не достигший совершенства) недосконалий, несовершённый^: и. вид лингв, недоконаний вид.
несовершённый нездійснений, несовершёнство недосконалість, -лості {ж.).


несовместймость
542
несообразйтельность
несовместймость, уст. несовмёстность 1. несумісність, -пості; несполучність; 2. несумісність; незгідність. Ср. несовместймьій 1—2. несовместймый, уст. несовмёстный 1. несумісний; (о должности, понятиях — ещё) неспол^ний; 2. мат., физ. несумісний; {несогласный) незгідний, несовпадающий незбіжний; (расходящийся) розбіжний.
несовпадённе незбіг, -у {м.\ реже незбіжність, -ності (ж.)\ (расхождение) розбіжність; н. во взгліідах розбіжність у поглядах, несовратймый (стойко последовательный) невідхйльний, неухйльний; несхйбний, непо- хйбний, непохйтний; стоїчний, несовремённо нареч. несучасно. несовремённость несучасність, -ності. несовремённый несучасний. несогласие 1. незгода (ж.); (расхождение) ж. незгідність, -ності, розбіжність; в знак ~ия на (в) знак незгоди; и. в мнёниях незгода (незгідність, розбіжність) в думках; 2. (разлад) незгода, незлагода, м. нелад, -у; ~ия мн. незгоди, -од, незлагоди, нелад (м.\ неладй, -ів; (ссоры) чвари (род. чвар), несогл^сица прост., уст. незгода; незлагода, м. нёлад, -у; (ссоры) сварка, мн. чв^ри (род. чвар).
несогласно (с чем) 1. (вопреки чему-л.) незгідно (з чим), усупереч (чому); 2. (неодинаково) нареч., прост, неоднаково; 3. (нестройно, недружно) різноголосо, не в лад. несогласный (с кем-чем) 1. незгідний, незгодний (з ким-чим); с ітим я ~сен з цим я незгідний (незгодний); 2. (не соответствующий чему-л., несообразный с чем-л.) незгідний (з чим), невідповідний (чому, до чого); 3. (нестройный — о звуках) різноголосий, незгідний.
несогласбванно нареч. непогоджено, неузго- джено.
несогласбванность 1. непогодженість, -ності, неузгодженість; 2. лингв, неузгодженість, несогласбванный 1. непогоджений, неузго- джений; 2. лингв, неузгоджений. несоглашёниеуст. незгода (дл:.). несоединймость непоєднуваність, -ності. несоединймый непоєднуваний, нез’єднуваний. несознавйемо нареч., разг неусвідомлювано;
несвідомо. Ср. несознаваемый, несознавйемый неусвідомлюваний; (бессознательный) несвідомий.
несбзнанность прост. неусвідомленість, -ності.
несбзнанный прост, неусвідомлений. несознательно нареч. несвідомо, несознательность несвідомість, -мості. несознательный несвідомий, несоизмерймо нареч. непорівнянно, несоизмерймость несумірність, -ності, неспільномірність; непорівнянність, -нності. Ср. несоизмерймьій. несоизмерймый несумірний, неспільномірний; (несравнимый) непорівнянний; ~ьіе понйтия непорівнянні поняття, несокраііймость мат. нескоротність, -ності. несократймый мат. нескоротний, несокращённый нескорочений. несокрушймо нареч. незла(6)мно; непохйтно.
Ср. несокрушймьій. несокрушймость незла(6)мність, -ності; непо- хйтність. Ср. несокрушймьій. несокрушймый незла(6)мний; (непоколебимый) непохйтний; ~мая сйла незла(6)мна сйла.
несолёный несолоний.
несолйдно нареч. несолідно; легковажно. Ср.
несолйдный. несолйцность несолідність, -ності; легковажність. Ср. несолйдный. несолйдный несолідний; (легкомысленный) легковажний, несблоно нареч., прост, непосолено; н. хлебйвши спіймавши (піймавши) облизня, шйлом патоки вхопйвши, облизавши макогона.
несомнённо 1. нареч. безсумнівно, безперечно;
2. 	предик, безперёчно, безсумнівно, немає с^ніву; 3. вводн. сл. безперечно, безсумнівно, немає сумніву, пёвна річ, вйдима річ, певне, певно, напевне, напёвно, звісно; (конечно) звичайно, несомнённость, уст. несомнйтельность безсумнівність, -ності, бeзпepёчнicть; [цілко- вйта] певність; очевйдність. Ср. несомнён-
НЫЙ.
несомнённый, уст. несомийтельный безсумнівний, безперечний; (совершенно определённый) [цілком] певний; (очевидный) очевйдний; н. успёх безсумнівний (безпе- рёчний, цілком певний, очевйдний) успіх, несбмый несений.
несообразйтельность некмітлйвість, -вості, нетямучість, -щості, нетямовйтість, -тості; недогадливість.


несообразйтельный
543
неспбрный
несообразйтельный некмітлйвий, нетякг^ий, нетямовйтий; {не способен догадаться) недогадливий, несообразно нареч. безглуздо, неподобно, несообразность 1. (свойство) незгідність, -НОСТІ; невідповідність; безглуздість, -дості, нісенітність, неподобність; ср. несообразный; 2. {что-л. несообразное) безглуздість, нісенітність, неподобність; {нелепость) недоладність; говорйть -ти плестй щось неподобне (неподобні pёчi, нісенітниці); плетё- ники плестй; казати (говорйти) таке, що й купи не держиться, несообразный (с чем) незгідний (з чим); {несоответствующий — ещё) невідповідний (чому, до чого); {бессмысленный) безглуздий, нісенітний, неподобний; {нелепый) недоладний.
несообщйтельность уст. CM. необщйтель- ность.
несообщйтельньїй уст. CM. необщйтельный. несоотвётственно нареч. невідповідно, несоотвётственность невідповідність, -ності. несоотвётственный (чему) невідповідний (чому, до чого), несоотвётствне невідповідність, -ності {ж.). несоразмёрно нареч. нерозмірно, нерозмірено; диспропорційно, реже диспропорціоніньно, непропорційно, реже непропорціоншіьно; невідповідно; надмірно; непомірно. Ср. несо- размёрный. несоразмёрность нерозмірність, -ності; диспропорційність, реже диспропорціональ- ність, непропорційність, реже непропор- ціональність; невідповідність; надмірність; непомірність. Ср. несоразмёрный. несоразмёрный (с чем) нерозмірний, уст. нерозмірений (з чим, до чого); {диспропорциональный) диспропорційний, реже дис- пропорціоншіьний, непропорційний, реже непропорціональний; {несоответственный) невідповідний (чому, до чого); {чрезмерный) надмірний; {непомерный) непомірний, несбртный несортний; н. товйр несортний товар.
несосветймо прост. CM. несусвётно. несосветймый, несосвётный прост, см.
несусвётный. нєсостоіЬ'Єльность 1. незаможність, -ності, нecтaтёчнicть; 2. неспроможність; 3. неспроможність; непереконливість, -вості, несл^- ність; бездоказбвість, бездбвідність; необ¬
ґрунтованість, безґрунтовність; безпідставність. Ср. несостоятельный 1—^3. несостоіітельньїй 1. {неимущий) незаможний, нестатёчний, уст. немаючий; {небогатый) небагатий; -'Ьіе лі&ди незаможні (нecтaтёчнi, небагаті, немаючі) люди; 2. {не имеющий средств для оплаты обязательств, долгов) неспроможний; н. должнйк неспроможний боржнйк; 3. перен. неспроможний; {неубедительный) непереконливий, несл^ний; {бездоказательный) бездоказбвий, бездовідний; {необоснованный) необгрунтований, безгрунтовний; {лишённый оснований) безпідставний; --ная тебрия неспроможна (бездоказова, бездовідна, необгрунтована, безґрунтовна) теорія. несоїЬзная: н. молодёжь неспілкова (неспіл- чанська) молодь, неспёлость неспілість, -лості; недостйглість, нестйглість. Ср. неспёлый. неспёлый неспілий; {о плодах, хлебах — ещё) недостйглий, нестйглий. неспецнализйрованный спец, неспеціалізо- ваний; -нное нредпршітие неспеціалізоване підприємство, неспецналйст нeфaxiвёць, -вця, неспеціаліст, неспёшно нареч. неспішно, непоспішно, повагом; некваплйво, диал. гайно; см. ещё нетороплйво. неспёшность неспішність, -ності, непоспіш- ність; см. ещё нетороплйвость. неспёшный неспішний, непоспішний; {медлительный) некваплйвий, диал. гайний; см. ещё нетороплйвый. несподручно разг. 1. нареч. незр^но, разг. неспосібно; 2. предик, незр^но, разг. неспо- сібно; {не с руки) не з рукй, реже не рука, несподручность разг. незручність, -ності;
неспосібність. несподр^ный разг. незручний, разг. неспо- сібний, не 3 рукй, реже не рука; йта раббта мне --на ця робота мені незр^на (не з рукй). неспокбйно нареч., предик, неспокійно, уст. невпокійно; ребёнок спит н. дитйна спить неспокійно.
неспокбйность неспокійність, -ності, уст.
невпокійність. неспокбйный неспокійний, уст. невпокійний;
~ное мбре неспокійне море, неспокбйствие неспокій, -покбю (л#.), уст.
НЄВПОКІЙ.
неспбрноразг. см. бесспбрно 1—2. неспбрный разг. см. бесспбрный 1—2.


неспбро
544
нестй
неспбро нареч., разг. 1. неспірно; забарно, загайно; 2. погано. Ср. неспбрьій 1—2. неспбрость разг неспірність, -пості; забарність, загайність. Ср. неспбрьій 1. неспбрьій разг 1. {неспешный, медленный) песпірпйй; (медлительный) забарнйй, разг. загайний; 2. {плохой) поганий, неспосббно предик, незр^но; в^ко. Ср.
неспосббный 3. неспосббность 1. нездібність, -пості, нездатність, незугарність; 2. нездатність; неспроможність, нездольність. Ср. неспосббный 1—2.
неспосббный 1. {лишённый способностей) нездібний, нездатний, разг. незугарний; н. ученйк нездібний учень; 2. (к чему, на что и с инф.) нездатний (до чого, на що w с инф.)\ {бессильный сделать что-л. — ещё) неспроможний {с инф.), диал. нездольний (с инф.)\
3. 	прост, {неудобный) незр^ний; {затруднительный) важкйй. несправедлйво нареч. несправедлйво, неправ- дйво, не по правді; поступйть н. с кем учинйти не по правді з ким, скрйвдити кого. несправедлйвость несправедлйвість, -вості, неправдйвість; {обида) [тяжка] іфйвда, высок. неправда.
несправедлйвый несправедливий, неправдй- вий; {обидный) крйвдний; вы ~вы к нему ви несправедливі до нього, неспроста нареч., разг неспроста; {недаром) недаром, нед^но. неспрягйемость лингв, невідмінюваність, -пості, недієвідмінюваність. неспрягаемый лингв, невідмінюваний, недіє- відмінюваний. несрабатывание неспрацьовування. несраббтанность неспрацьованість, -пості, несраббтанный неспрацьований. несравнённо нареч. незрівнянно; {вне всякого сравнения — ещё) над усяке порівняння, без порівняння, несравненность незрівнянність, -нності. несравнённый незрівнянний; н. талйнт незрівнянний талант, несравнймо нареч. незрівнянно; {вне всякого сравнения — обычно) над усяке порівняння; {гораздо) набагато, несравнймость 1. незрівнянність, -нності;
2. непорівнянність. Ср. несравнймый 1—2. несравнимый 1. {несравненный) незрівнянний; 2. {настолько непохожий, что нельзя сравни¬
вать) непорівнянний; ~ые величйны непорівнянні величйни. несрбдно предик., у с т. невластйво. несрбдность уст. неспорідненість, -пості, несрбдный уст. 1. (кому-чему) неспоріднений (з ким-чим); 2. {не свойственный кому-, чему-л.) невластйвий. нестабйльно нареч. нестабільно, нестабйльность нестабільність, -пості, нестабйльный нестабільний; '-ые цёны нестабільні ціни, нестандарт спец. нестандарт, -у. нестандартизйрованный спец. нестандартизб- ваний.
нестандартность нестандартність, -пості, нестандартный нестандартний; ~ная продукция нестандартна продукція, нестарёющий якйй (що) не старіє, нестарый нестарйй. нестатйческий физ. нестатйчний. нестйточный разг неможлйвий; ~ное дёло неможлйва річ. нестационйрность нестаціонарність, -пості, нестационарный нестаціонарний, нестерпймо нареч. нестерпно, нестерпуче, нестерпймость нестерпність, -пості, нестерпучість, -чості. нестерпймый нестерпний, нестерпний; стойт н. зной стоїть нестерпна спека (спекота), нестеснйющийся безцеремонний, безсоромний.
нестехиометрйческий хим. нестехіометрйч- ний.
нестй 1. нестй, -су, -сеш; {мчать — ещё) мчати; высокб (гбрдо) н. гблову перен. вйсоко (гордо) нестй гблову, гордо (згорда) триматися; конь ~сёт егб стрелбй кінь несе (мчить) його стрілою; кудй тебя ^ёт [нелёгкая]? прост. кудй тебе несё [лиха годйна, вража мати, нечйста сйла, нечйстий]?; 2. {передаваться по воздуху) безл., разг тягтй (тягне), нестй; {дуть) д^и (дме и дує); {о неприятном запахе — обычно) відгонити, тхн^и; из-под пблу ~сёт з-під підлоги тягне (дме, дує); '-слб гй- рью несло горілим (гаром); 3. {перен.: выполнять поручения, обязанности и т. п.) виконувати, -ую, -уєш, нестй; {о службе, повинностях — обычно) відбувати; и. отвёт- ственность відповідати, б^и відповідальним, нестй відповідшіьність; 4. (что — терпеть ущерб и т. п.) зазнавати, -знаю, -знаєш (чого); {отбывать — ещё) відбувати, нестй (що); н. наказание зазнавати кари, відбувати


нестйраный
545
несурйзица
(нестй) кару; н. убытки зазнавати збйтків (витрат, втрат), мати збитки (витрати, втрати), тратитися (трачуся, тратишся), витрачатися; 5. (перен.: говорить что-л. пустое) разг. плестй (плету, плетёш), торочити, верзтй, -зу, -зеш, прен. верзякати; н. своё провадити (-джу, -диш) (правити, товктй, -вчу, -вчеш, торочити) своєї (своє); н. чепуху разг. верзтй (плестй, провадити) нісенітницю (нісенітниці), верзтй дурнйці, тepeвёнi правити, плестй сухого дуба; 6. (слабить) безл., прост, проносити, -ить; 7. {класть яйца — о птицах) нестй. нестйраный непраний, невйпраний. нестйсь 1. нестйся, -сёться; {мчаться — ещё) мчати, мчатися, гнатися (женуся, женёшся), гнати, диал. майнувати, -ую, -уєш; {бежать) бігти (біжу, біжйш); {со всех ног — ещё) диал. улягати; {лететь) летіти (лечу, летйш), поэт. лйнути; кудй ты так -сёшься? кудй ти так женёшся (біжйш, летйш, несёшся)?; 2. {распространяться, становиться слышным, известным) нестйся, -сёться, розноситися; {о запахах — ещё) віяти; {о звуках — ещё) лйнути; 3. {класть яйца — о птицах) нестйся. нестбйкий НЄСТІЙКЙЙ; {колеблющийся) хист- кйй, хиткйй, хибкйй; ~не отравлііющне веществй спец. нестійкі отруйні речовйни. нестбйко нареч. нестійко; хйстко, хйтко, хйбко.
Ср. нестбйкнй. нестбйкость нестійкість, -кості; хйсткість, хйткість, хйбкість. Ср. нестбйкий. нестбмчивость прост, уст. CM. неутомй- мость.
нестбмчивыйпрост., уст. слі. неутомймый. несторийнство рел. несторіанство. нёсторы мн., орн. нёстори, -ів. нестбящий разг. невартий, безвартий; {ничтожный) нiкчёмний; ~щая вещь нічого не варта річ; нiкчёмнa річ. нестрашный нестрашнйй. нестрйженый нестрйжений, непострйжений. нестрбгий несуворий. нестроевйк разг. нестройовйк, -а. нестроевйчка разг. нестройовйчка. нестроевбй* воєн. 1. прил. нестройовйй, невойовйй; 2. сущ., разг. нестройовйй, -ого. нестроевбй^ {о лесе) нeбyдiвёльний; н. лес нeбyдiвёльнe дёрево. нестроёние уст. нёлад, -у, бёзлад, -у {м.), безладдя, нестройтельный нeбyдiвёльний.
нестрбйно нареч. 1. нестрз^ко; 2. безладно, незгідно, незграйно; нескладно; негармонійно, негармонічно; 3. безладно. Ср. нестрбй-
НЫЙ 1—^3.
нестрбйность 1. нестрункість, -кості; 2. безладність, -ності, незгідність, незграйність; нескладність; негармонійність, негармоніч- ність; 3. безладність. Ср. нестрбйный 1—^3. нестрбйный 1. {неправильно, некрасиво сложённый) нестрункйй; 2. {о звуках, речи) безладний, незгідний, реже незграйний; {нескладный) нескладний, недоладний; {беспорядочный) безладний; {негармоничный) негармонійний; 3. {беспорядочно расположенный) безладний, несть предик., уст. немає, нема; н. конц^ немає (нема) кінця; н. числй кому-чему без ліку кого-чого; нема (немає) ліку кому-чому\ бёзлiч, сйла-силённа кого-чого. нестяжйние уст. нeзaжёpливicть, -вості {ж.), некорйсливість, некористолюбність, -ності; {бескорыстие) безкорйсливість. нестяжйтель некористолюбець, -бця. нестяжательный незажёрливий; {некорыстолюбивый) некорйсливий, некористолюбний. несудймость юр. несудженість, -ності, несу- дймість, -мості. несудймьій несуджений, несудймий. несудбм {кричать, орать и т.п.) нареч., дигі л.
дуже сйльно, несамовйто. несудохбдность несудноплавність, -ності, несуднохідність, несудохбдньїй несудноплавний, несуднохідний.
несуетлйво нареч. неметушлйво. несуетлйвость неметушлйвість, -вості. несуетлйвьій неметушлйвий. несуётно нареч. спокійно, стрймано. несуётность урівноваженість, -ності, стрйма- ність.
несуётный рази спокійний, урівноважений, стрйманий.
несун {тот, кто совершает мелкие кражи с работы) разг., неодобр. несун, -а. несуразица раз г безглуздя {с.), нісенітниця, нісенітниці, -иць {мн.), неподобність, -ності, недоладність, дурнйця, мн. дурнйці, -йць; говорйть (плестй, болтйть и т. п.) ~цу разг. говорйти (верзтй, плестй (плету, плетёш) молоти (мелю, мёлеш)) нісенітницю (нісенітниці, дурнйцю, дурнйці), плестй сухого дуба, правити (розводити, -джу, -диш, точйти) тepeвёнi.


HecyplSHO
546
несытность
несуразно нареч. 1. безглуздо, нісенітно; неподобно; недоладно; 2. незграбно, неоковйрно. Ср. несуразный 1—1. несуразность 1. {качество, свойство) безглуздість, -ДОСТІ, нісенітність, -ності; неподобність; недоладність; незграбність, неоко- вйрність; ср. несуразный 1—2; 2. см. несурй- знца.
несуразный разг. 1. {бессмысленный) безглуздий, нісенітний; {несообразный) неподбб- ний; {нелепый) недоладний; 2. {неуклюжий) незграбний, разг. неоковйрний. несусвётнца разг см. несурйзнца. несусвётно нареч., разг. несосвітенно, несусвётность разг. несосвітенність, -нності. несусвётный разг. несосвітенний, несусвітний, несвітський; ~ная жарй несвітська спека; ~ная чепухй несосвітенна (несусвітна) нісенітниця (дурнйця). несушка нес^ка.
несущёственность неістотність, -ності, непо- с^ність.
несущёственный неістотний, несуттєвий, непосз^ній.
несущий вразн. знач. 1. прич. який (що) несё и т. п.; CM. нестй 1—4; 2. прил., спец, носій- ний, несший; '-щая новёрхность самолёта авиа носійна поверхня літака, несущийся який (що) несеться, несхбдио нареч., прост. 1. несхоже; відмінно; неоднаково; 2. непідхоже. Ср. несхбдный 1—2.
несхбдность 1. несхожість, -жості, неподібність, -ності; відмінність, -нності; неоднаковість, -вості; 2. непідхожість. Ср. несхбдный 1—2.
несхбдный, разг. несхбжнй 1. (с кем-чем) несхожий (з ким-чим, на кого-що), неподібний (до кого-чого); {отличный) відмінний (від кого-чого); (различный) різний; {неодинаковый) неоднаковий; (расходящийся) розбіжний; -ые понятия відмінні (різні) поняття; 2. {неподходящий) прост, непідхожий; ~ная ценй непідхожа ціна, несхбдство, разг. несхбжесть несхожість, -жості, неподібність, -ності; відмінність, -нності; неоднаковість, вості; (разница) різ- нйця; (расхождение) розбіжність. Ср. несхбдный 1. несценйчность несценічність, -ності. несценйчный несценічний; ~ная ньёса несценічна п’єса.
несчастлйвец разг нещаслйвий, -ого (сущ.\ нещаслйвець, -вця. несчастлйвица разг нещаслйва, -ої {сущ.\ нещаслйвиця. несчастлйво нареч. нещаслйво. несчастлйвый нещаслйвий. несчастненький разг нещасний, разг. не- щасненький; (о человеке — с сожалением — ещё) безталанний, бідолашний, сердёшний, разг. бідолашненький, сердёшненький. несчастно «дреч., разг нещаслйво; {неудачно)
НЄВДШ10.
несчастный 1. прил. нещасний; (несчастливый
— 	ещё) нещаслйвий; (о человеке — с сожалением — ещё) сердёшний, безщасний, безталанний, бідолашний, реже сердёчний; (мизерный) прен. мiзёpний; 2. (приносящий несчастье) нещасний, нещаслйвий; (бедственный — ещё) лихйй; ~ная дбля нещасна (нещаслйва, лиха) доля; н. случай нещасний (нещаслйвий) вйпадок; лиха пригода; 3. сущ. нещасний, -ого (м.\ нещасна, -ої (ж.\ нещаслйвий, нещаслйва; сердёшний, сердёшна, бідолашний, бідолашна, м. и ж. сердёга, бідолаха, диал. сердёка, сарака. несчастье нещастя, разг. безщастя; (горькая судьба — ещё) безталання, недоля, реже неталан, -у (лі.); (беда — ещё) біда, лйхо, ж., диал. пот^а; (несчастный случай — ещё) разг. причйна, притйчина; к (по) -тью, на н. [як] на нещастя (біду, лйхо); (к сожалению) на жаль; к моему -тью на моє нещастя (лйхо, безголів’я, безголов’я), на мою біду, мені на нещастя и т. п.; принестй и. кому принестй нещастя кому; завдати лйха (бідй) кому; случйлось н. с кем лйхо спіткало кого; сталася пригода з ким. несчйстьице уменыи. нещастячко. несчётно нареч. нeзлiчённo, незчислённо. несчётность нeзлiчённicть, -нності, незчислён- ність.
несчётный нeзлiчённий, незчислённий; ~ное колйчество нeзлiчённa (иезчислённа) кількість (сйла, бёзлiч), бёзлiч, без ліку, сйла- силённа. нёсший якйй (що) ніс. нёсшийся якйй (що) нісся, несъедббность неїстівність, -ності. несъедббный неїстівнйй. несъёмный незнімнйй, незнімальний. несытность несйтність, -ності; нетрйвність. Ср. несытный.


несытный
547
нетороплйво
несьітньїй несйтний; {непитательный — ещё) нетрйвнйй, непожйвний. несьп'ость 1. несйтість, -тості; 2. ненйсйтність, -ності, ненажерливість, -вості, зажёрлив1сть, ненажерність, поэт, ненасйть, -ті. Ср. несотый 1—2. несытый 1. несйтий; 2. (перен.: ненасытный) ненасйтний, ненажерливий, зажерливий, ненажерний, нет 1. {не имеется) предик, немає, нема, разг. катма, уст. бігма; н. врёменн у кого не має часу хто, немає (нема) часу в кого; {некогда) ніколи кому, немає (нема) колй кому, разг. ніколиться кому; н. н н., н. да н., н. как н.разг. нема та й немй, немає та й немає; н.-н. да н... разг. нема-нема та й...; [а] часом (колй-не- колй) трапляється (буває), що й...; {то и дело) раз у раз; {время от времени) час від часу, від часу до часу; н. — так н. разг. нема — то [й] (так) нема, немає — то [й] (так) немає; слов н. разг. нема що казати, що й казати, нічого й казати (говорйти), слів немає; чегб тблько н.! чого тільки немає (нема)!; 2. част. ні; а [то] н.? п р о с т. а хіба ні?, а хіба не так?; нн да ни н. і не так і не ні; ннкйк н. см. ннкйк'; 3. союз, разг ні; н., ты поглядй! ні, ти подивйсь (поглянь)!; 4. сущ. немає, нема; на н. н судй н. см. суд 1; пнрогй с ^ом шутл. пирогй з таком; сводйть на н. разг. зводити нaнiвёць (нінащо, на ніщо); сходйть на н. разг. сходити нaнiвёць (нінащо, на ніщо), зводитися (переводитися) нінащо (на ніщо), нетактйчно нареч. нетактовно, нетактйчность нетактовність, -ності. нетактйчный нетактовний, неталйнтлнвость неталановйтість, -тості, неталантливый неталановйтий; н. ннсйтель неталановйтий письмённик. нетйлый нетшіий. нетарйфный нетарйфний. нетйющнй якйй (що) не тане, нетб^к информ. нетб^.
нетвёрдо нареч. нетвёрдо; хйстко, хйтко, хит- лйво; непёвно; н. стойть на ногйх нетвёрдо стояти на ногах. Ср. нетвёрдый, нетвёрдость нeтвёpдicть, -дості; нетрйвкість, -кості, хйсткість, хйткість, хитлйвість, -вості; нeпёвнicть, -ності. Ср. нетвёрдый, нетвёрдый нетвердйй; {неустойчивый) не- тривкйй, хисткйй, хиткйй, хитлйвий, хитлявий; {неуверенный) непёвний; ~ымн шагами хиткйми кроками, непёвним кроком, нетвердою ходою.
нётель с.-х. нётель, -лі, ялівка, нетенловбй физ. нетепловйй. нетерпёж прост, нетерплячка {ж.), нетер- пёць, -пцю, нетерпій, -ію; берёт н. кого нетерплячка берё кого, не тёрпиться (нетер- пелйвиться) кому. нетернелйвец разг нетерплячий, нетерпелйво нареч. нетерпляче, нетерпелйво. нетернелйвость нетерплячість, -чості, нетер- пелйвість, -вості. нетерпелйвый нетерплячий, нетерпелйвий. нетерпённе нетерпіння; {нетерпёж) ж., разг. нетерплячка, м. нетерпёць, -пцю, нетерпій, -ію; н. одолевйет кого нетерплячка берё кого; с ~ем з нетерпінням, нетерпляче, нетерпймо нареч. 1. нетерпймо, неприпустймо, недопустймо, неприпущённо, недопущённо; нестёрпно; 2. нетерпймо. Ср. нетернймый 1—2.
нетерпймость 1. нетерпймість, -мості, непри- пустймість, недопустймість, неприпущён- ність, -нності, нeдoпyщённicть; нecтёpпнicть, -ності; 2. нетерпймість. Ср. нетернймый 1—2.
нетернймый 1. нетерпймий, неприпустймий, недопустймий, неприпущённий, недопущён- ний; {несносный) нестёрпний; 2. {лишённый терпимости) нетерпймий. нетёсаный нетёсаний. нетннйчно нареч. нетипово, нетнпйчный нетиповий; н. случай нетиповий вйпадок. нетканый нетканий.
нетлённо нареч. 1. нетлінно; 2. нетлінно;
невмир^е. Ср. нетлённый 1—2. нетлённость, уст. нетлённе 1. нетлінність, -нності; 2. нетлінність; невмирущість, -щості. Ср. нетлённый 1—2. нетлённый 1. уст. нетлінний; 2. {перен.: вечный) книжн. нетлінний; невмир^ий; ~нная память книжн. невмир^а (нетлінна) пам’ять, нетоварный нетоварний, нетбнленый нетоплений, непічений. нетопырий зоол. кажанячий. нетопырь зоол. нетопйр, лйлик, кажан, -а. нетбрный, неторёный небйтий, невтёртий, невторований. нетороплйво, прост, нетбропко нареч. не- кваплйво, неквапно, не кваплячись, несквап- но, нескваплйво, непоспішливо, непоспішно, повагом, реже непоквапно, разг. неквапом, нехаплйво; неспішно. Ср. нетороплйвый.


нетороплйвость
548
неугасйющий
нетороплйвость некваплйвість, -вості, не- сквапність, -ності, нескваплйвість, непо- спішливість, непоспішність, непоквапливість; неспішність. Ср. нетороплйвый. нетороплйвый, прост, нетбропкий неквап- лйвий, неквапнйй, несквапний, нескваплйвий, непоспішливий, непоспішний, непоквапливий, реже непоквапний, разг. нехаплйвий; (неспешный — ещё) неспішний, нетбчно нареч. неточно, нетбчность неточність, -ності. нетбчный неточний.
нетрадицибнно нареч. нетрадиційно; н. думать нетрадиційно думати, нетрадицибнность нетрадиційність, -ності. нетрадицибнный нетрадиційний; -нная медицйна нетрадиційна медицйна. нетрёбовательность невимогливість, -вості;
невибагливість. Ср. нетрёбовательный. нетрёбовательный невимогливий; (неприхотливый) невибагливий; н. вкує невибагливий смак.
нетрёзво нареч. нетверёзо, нетрёзвость нeтвepёзicть, -зості. нетрёзвый нетверёзий; в ~вом вйде нетверё- зий (нетверёзим) бувши; напідпйтку (під чаркою) бувши; з п’яних очёй, під п’яну руч. нетрёпетность>^ст. нeтpёпeтнicть, -ності. нетрёпетный уст. нетрёпетний. нетривиальный книжн. нетривіальний, нетрбнуто нареч. незаймано, нетрбнутость незайманість, -ності. Ср. нетрб- нутьій 1—2. нетрбнутьій 1. неторканий, неторкнутий, незайманий; (неначатый) непочатий; (не сдвинутый с места) непорз^ений, незр^ений, диал. нетйканий; 2. (перен.: девственный) незайманий; -тая землй незаймана (цілйнна) земля, незайманщина, цілина, не-трбнь-менй бот. розрйв-трава, не-руш- менё.
нетрудно предик, неважко, уст. нетрудно, нетрудность неважкість, -кості, уст. нетруд- ність, -ності. нетрудный неважкйй, уст. нетруднйй. нетрудовбй нетрудовйй; -вые дохбды нетрудові доходи, нетрудосносббность непрацездатність, -ності;
врёменная н. тимчасова непрацездатність, нетрудоспосббный непрацездатний, нетрудйщийся 1. прил. нетрудящий; (нетрудовой) нетрудовйй; 2. сущ. нетрудящий, -ого. нётто неизм., ком. нётто.
нётго-балйнс ком. нётто-баланс, -у. нётто-вес ком. нётго-вага (ж.). нётто-мйсса ком. нётто-маса. нёту 1. разг см. нет 1; 2. уст., диал. см. нет 2.
нётути диал. см. нет 1. нётчик уст. утікач, -а. нетйг уст. лёдар, -я, дармоїд, нётях: в н. быть ит.п.ирон. бути відернім, шутл. у нет^ечках бут (ховатися), неубедйтельно нареч. непереконливо, неубедйтельность непереконливість, -вості. неубедйтельный непереконливий; '^ые доказательства непереконливі докази, неубранность 1. непрйбраність, -ності; 2. с.-х.
незібраність. неубранный 1. (неприбранный) непрйбраний; (о помещении — ещё) немётений; 2. с.-х. незібраний.
неуважёние неповага, непошана (ж.), неповажання; (пренебрежение) зневага; оказывать и. кому чинйти (давати) зневагу кому\ зневажати кого. неуважйтельно разг см. непочтйтельно. неуважйтельность разг зневажливість, -вості; см. ещё неуважёние. неуважйтельный 1. неповажний, неважлйвий; --ная причйна неповажна (неважлйва) при- чйна; 2. разг см. неночтйтельный. неувёренно 1. невпёвнено, непёвно; 2. непёв- но; хйстко, хйтко. Ср. неувёренный 1—2. неувёренность 1. нeвпёвнeнicть, -ності, непё- вність; и. в завтрашнем дне непевність (щодо) завтрашнього дня; 2. нeпёвнicть; хйсткість, -кості, хйткість. Ср. неувёренный 1—2.
неувёренный 1. (в ком-чём) невпёвнений (у ко- му-чому), непёвний (щодо кого-чого, чого, у кому-чому); 2. (лишённый твёрдости) непевний; (колеблющийся) хисткйй, хиткйй. неувядйемость 1. нев’янучість, -чості, не- оцвітність, -ності; 2. нев’янучість, нев’янущість, -щості, невмирущість. Ср. неувядаемый 1—2.
неувядаемый, неувядающий 1. уст. нев’янучий, неоцвітний; 2. перен., книжн. нев’янучий, невмир^ий, неув’ядний, неувйзка, неувйзочка разг непогодження (с.), непогодженість, -ності; возийкла н. вйникла непогодженість, неугасйющий невгасний, невгасймий, незгасний; (техн., физ. — ещё) негаснучий.


неугасймо
549
неуцобоисполнймооть
неугасймо, неугасаемо нареч., высок, незгасно, незгасймо, невгасно, невгасймо, непогасно.
неугасймость высок, незгасність, -ності, незгасність, непогасність. неугасймый, неугасаемый, уст., поэт, не- угйсный высок, незгасний, незгасймий, невгасний, невгасймий, непогасний, непо- гасймий, поэт, незагасний, неугбдливый разг. якому важко догодйти. неугбдно предик, невгодно, неугодно; нелюбо;
небажано. Ср. неугбдный. неугбдный невгодний, неугодний; {немилый) нелюбий; (нежелательный) небажаний, неугомбино нареч., разг невгамовно, невгомонно, непогамовно, неугомбнность разг невгамовність, -ності, невгомонність, -нності, непогамовність, неугомбнньїй разг невгамовний, невгомонний, неугавний, непогамовний, непогамб- ваний, невгавучий, невгавущий; {непоседливый) непосидющий, непосидючий; {беспокойный) неспокійний, уст. невпокійливий; н. человек невгамовна (невгомонна, неспокійна, непосидюща) людйна. нёуд {отрицательная оценка знаний и поведения учащихся) разг незадовільно, неудйвшийся якйй (що) не вдався, невдіїїий;
-шееся покушёние НЄВДШІИЙ замах, неударенный, неудйрный, неударяемый лингв, ненаголошений. неударйемость лингв, ненаголошеність, -ності. неудйча невдача, реже недогода; {невезение — ещё) м. неталан, -у; постйгла [пблная] н. кого спіткшіа (спостйгла, спобігла) [цілко- вйта] невдача кого\ упіна невдача на кого; [геть] зовсім (украй, край) не пощастйло (не поталанйло) кому; потерпёть -'чу зазнати невдачі.
неудачливо нареч. невдачливо; безталанно, нещаслйво. Ср. неудачливый, неудйчливость невдатність, -ності, невдачли- вість, -вості; безталанність, -нності, безталання (с.), нещаслйвість. Ср. неудачливый, неудачливый невдатний, невдачливий; {бесталанный) безталанний, нещаслйвий; н. человёк безталанна (нещаслйва) людйна. неудачник невдаха, невдатник; {бесталанный) безталанний, -ого {сущ.\ безталанник, сущ. нещаслйвий. неудачница невдаха, невдатниця; безталанна, -ої {сущ.\ безталанниця, сущ. нещаслйва. Ср. неудачник.
неудачно нареч. невдшіо; невл^но; нещаслйво.
Ср. неудачный, иеудйчность невдіність, -лості, невдатність, -ності; невл^ність; нещаслйвість, -вості. Ср. иеудйчиый. неудачный невдіиий, невдатний; {неметкий — ещё) невлучний; {несчастливый) нещаслйвий; ~иая попьп'ка невдала спроба; ~ная ш^ка невдалий (недотепний, невлучний) жарт; ~ное сравнёние невдшіе (невлучне) порівняння; и. исхбд невд^ий (нещаслйвий) кінець.
неудержймо, прост. неудёржио нареч. невтрймно, неспйнно; нестрймно, невпйнно. Ср. неудержймый. неудержимость, прост, неудёржиость не- втрймність, -ності, неспйнність, -нності; не- стрймність, невпйнність. Ср. неудержймый. неудержймый, прост, неудёржный невтрйм- ний, неспйнний, нездёржний; {безудержный) нестрймний, невпйнний; -мое желание невтрймне бажання, неудивйтельно предик, недйвно, не дивина, не дивовйжа, не дйво; и., что... недйвно (не дивина, не дивовйжа, не дйво), що... неудивйтельный недйвний. неудббица с.-х. непридатна земля (непридатний ґрунт), невжйтки, -ІВ {мн.). Ср. неудбб- ный 2.
неудббно нареч., предик, незр^но, разг. не рука, невигідно; ніяково, реже ніяко; невигідно. Ср. неудббный 1. неудббность уст. 1. незручність, -ності; невигідність; ніяковість, -вості; невйгідність; 2. непридатність. Ср. неудббный 1—2. неудббный 1. незр^ний; {лишённый комфорта, неуютный — обычно) невигідний; {несвоевременный, неподходящий — ещё) неслушний; {неловкий — ещё) ніяковий; {невыгодный) невйгідний; ~ная ббувь невигідне взуття; ~ное врёмя неслушний (не- зр^ний) час; 2. {о земле) с.-х. непридатний; ~ная землй непридатна земля (непридатний ґрунт); 3. {неспособный на что-л., к чему-л.) уст. нездатний, неудобоварймо нареч. незрозуміло, неудобоварймость 1. нестравність, -ності;
2. перен., разг незрозумілість, -лості. неудобоварймый 1. нелегкотравний, нестравний; 2. перен., разг нелегкозрозумілий, незрозумілий.
неудобоисполнймость нeлeгкoздiйcнённicть, -нності.


неуцобоисполнймый
550
неукліЬже
неуцобоисполнймый нелегкоздійсненний. неудобопонйтность незрозумілість, -лості, малозрозумілість. неудобопоніїтньїй нелегкозрозумілий, незрозумілий, малозрозумілий, неудобопроизносймость нелегковимовність, -пості.
неуцобопроизносймьій 1. нелегковимовний, нелегкйй (важкйй) для вимови; 2. {не совсем пристойный) не зовсім пристойний; {неприличный) непристойний, неподобний, неуцобопроходймость нелегкопрохідність, -пості, непрохідність, неудобопроходймый важкйй (незр^ний) для проходження, нелегкопрохіднйй, непрохід- нйй.
неудобосварймьій прост, см. неудобоварй- МЫЙ 1.
неудобочитаемость малозрозумілість, -лості. неудобочитаемый нелегкйй для читання, нелегкочйтаний, нечитабельний; {малопонятный) малозрозумілий, неудббство 1. незр^ність, -пості {ж.)\ {отсутствие комфорта, неуютность — обычно) невигідність, невигода; 2. {неловкость) незр^ність, ніяковість, -вості; чувствовать н. перед кем почувати себе незрз^но (ніяково) перед ким. неудббьЧ н. сказуемый у с т., ш у т л. не зовсім пристойний; {неприличный) непристойний, неподобний, неудббь^ {пустошь) разг. непридатна земля, невжйтки, -ів {мн,). неудовлетворёние незадоволення, невдоволення.
неудовлетворённо нареч. незадовблено, невдо- вблено.
неудовлетворённость 1. незадоволеність, -пості, невдоволеність; 2. {чувство неудовлетворённости) незадоволення, невдоволення (с.). неудовлетворённый незадоволений, невдово- лений.
неудовлетворйтельно нареч. незадовільно, неудовлетворйтельность незадовільність, -но- сті.
неудовлетворйтельный незадовільний; {недостаточный — ещё) недостатній; -'ное состойние здорбвья незадовільний стан здоров’я.
неудовбльствие 1. незадоволення, невдоволення; выражать н. виявляти незадоволення (невдоволення); к велйкому -'ИЮ на пре-
велйкий жаль; 2. {неприятность) уст. неприємність, -пості {ж.)\ {недоразумение) непорозуміння, неуёмно нареч. невгамовно, непогамовно, невгавуче, непогамовано; невтрймно. Ср. неуёмный.
неуёмность невгамовність, -пості, непогамовність; невтрймність. Ср. неуёмный, неуёмный раз г невгамовний, непогамовний, невгавз^ий, невгавущий, невтихомйрний, невтйшний, реже непогамований; {неудержимый — ещё) невтрймний; ~ые дёти невгамовні (невтрймні) діти, неужёлн, диал. не^, прост., уст. неужли, неужто част, невже; (разве) хіба; {в самом деле) справді; да -^и? [та] невжё?, та невже ж?, [та] хіба ж? неужйвчивость нелагідність, -пості, незлагідність; сварлйвість, -вості; петоварйськість, -кості. Ср. неужйвчивый. неужйвчивый нелагідний, незлагідний, невжй- точний; {сварливый) сварлйвий, заїдливий, реже сваркйй; {некомпанейский) нетова- рйський; н. характер нелагідна (незлагідна) вдача, нелагідний (незлагідний) характер; н. человёк нелагідна (незлагідна, сварлйва) людйна. неузакбненный неузаконений. неузнаваемо нареч. невпізнанно, непізнанно, неузнаваемости: до н. до невпізнання (непізнання, невпізнанності), неузнаваемый невпізнанний, непізнанний; он стал -ЫМ він став невпізнанний (непізнанний); він змінйвся до невпізнання (непізнання); він став такйй, що й не пізнати (що й пізнати важко); він став такйй, що й пізнати не можна (годі), нёук 1. {невежда, неуч) уст. неук, невіглас; 2. {невыезженная лошадь) с.-х., диал. нёук, невйїжджений кінь, диал. нёвук. неуказанный и неукйзный уст. недозволе- пий; в ~нное врёмя у недозволений час. неуклбино нареч. неухйльно; непохйтно. Ср.
неуклбнный. неуклбиность неухйльність, -пості; непохйт- ність. Ср. неуклбнный. неуклбнный неухйльний; {непоколебимый) непохйтний. неуклбнчивостьуст. непост^ивість, -вості. неуклбичивый уст. непоступливий. неукліЬже нареч. незграбно, неоковйрно; вайлувато, розвалькувато. Ср. неукліЬжий.


неуклібжесть
551
неумытный
неуклібжесть, уст. неуклібжество незп>аб- ність, -ності, неоковйрність; вайлуватість, -тості, тюхтійство. Ср. неуклі&жий. неуклі&жий незграбний, разг, неоковйрний; {неповоротливый — о человеке — ещё) вайлуватий, реже розв^ькуватий, прост, зателепуватий; н. человёк незграбна (розвалькувата) людйна,/?<ззг. незгрШ. неукомплектованность неукомплектованість, -ності; н. штйтов неукомплектованість штатів.
неукомплектбванный неукомплектований. неукоснйтельно нареч. неухйльно, негайно, нагально; ретельно; точно; беззастережно. Ср. неукоснйтельный. неукоснйтельность неухйльність, -ності, нагальність; ретельність; точність; беззастережність. Ср. неукоснйтельный. неукоснйтельный неухйльний, негайний, нагальний; {тщательный) ретёльний; {точный) точний; {безоговорочный) беззастережний, неукротймо нареч. неприборкно; непогамовно.
Ср. неукротймый. неукрон&мость неприборкність, -ності, непри- борканність, -нності; невгамовність, непогамовність; невтрймність, нестрймність. Ср. неукротймый. неукротймый неприборкний, неприборкан- ний; {неуёмный) невгамовний, непогамовний, реже непогамований; {неистовый) невтихо- мйрний; {неудержимый — ещё) невтрймний, нестрймний. неуловймо нареч. невловно, невловймо, не- впійманно; невідч^^но; непомітно, неч^но. Ср. неуловймый. неуловймость невловність, -ності, невловй- мість, -мості, невпійманність, -нності; непомітність. Ср. неуловймый. неуловймый невловний, невловймий, невпій- манний; {неощутимый) невідч^ний; {незаметный) непомітний, неулыбчиво нареч., разг. неусмішливо; похмуро.
неулыбчивый разг. неусмішливий; похм^ий. неумёйка м. и ж., разг., шутл. недотепа, нетяма, шелёпа, м. неумійко. неумёло нареч. невміло; недотёпно; невправно.
Ср. неумёлый. неумёлость невмілість, -лості; нeдoтёпнicть, -ності; невправність. Ср. неумёлый. неумёлый невмілий; {неловкий, неспособный) недотёпний; {непонимающий) нетям^^ий; {неискусный) невправний.
неумёние невміння, ж. невмілість, -лості; О за н. плйтят за невміння дер^ь реміння [від потйлиці до п’ят]; за невміння платять дорого.
неумёренно нареч. непомірно; надмірно, над міру. Ср. неумёренный 2. неумёренность 1. непоміркованість, -ності; 2. непомірність; надмірність. Ср. неумёренный 1—2.
неумёренный 1. {не знающий меры) непоміркб- ваний; 2. {переходящий границы необходимого) непомірний; {чрезмерный) надмірний, неумёстно нареч. недорёчно, не до pёчi (діла, ладу); недоладно. Ср. неумёстный. неумёстность нeдopёчнicть, -ності; недоладність. Ср. неумёстный. неумёстный недорёчний, не до pёчi (діла, ладу); {неудачный) недоладний; и. вопрбс недорёчне (недоладне) питання, неумёха м. и ж., прост, недотёпа, нетяма, шелёпа, м. неумійко. неумно нареч. нерозумно; немудро; по-дурному.
неумность разг нерозумність, -ності. неумный нерозумний; {немудрый) немудрий, убогий на розум; {глупый) дурнйй; {бестолковый) безголовий, неумбйка Л1. и ж., прост, невмивака; {замарашка) разг. замаз^фа; см. ещё неряха, неумолймо нареч. невблаганно, уст. невмо- лймо.
неумолймость невблаганність, -нності. неумолймый невблаганний, уст. невмолймий, неумолймий. неумолкаемо, уст. неумблкно, неумблчно нареч. безугавно, без угаву, неугавно, невгамовно, невгавне, не вгаваючи, немовчно, реже незмовкно; {не смолкая) не стихаючи, не вщухаючи, неумолкйемость, уст. неумблчность безугавність, -ності, неугавність, невгамовність, невгав^^ість, -чості, невгавущість, -щості. неумолкаемый, уст. неумблкньїй, неумблч- НЫЙ безугавний, неугавний, невгамовний, невгавний, невгавний, немовчний, реже незмовкний; {несмолкаемый) невмовкальний, нестихільний, невщухальний. неумытность уст безсторонність, -нності; справедлйвість, -вості, правдйвість; непід- к^ність, -ності. Ср. неумытный. неумытный уст безсторбнній; {справедливый) справедлйвий, правдйвий; {неподкупный) непідкупний.


неумытый
552
неустбйчивый
неумытый невмйтий, невмйваний. неумышленно парен, ненавмйсно, ненавмйсне, невмйсно, невмйсне. неумышленность ненавмйсність, -НОСТІ, невмйсність. неумышленный ненавмйсний, невмйсний; ~нное убийство ненавмйсне (невмйсне) вбйвство.
неунывающий, прост, неунывный безж^- ний; {беззаботный) безтурботний; н. человёк безж^на (безтурботна) людйна. неуплата несплата; невйплата, м. невйплат, -у. неуплатный уст. несплатний; невиплатний.
неупорядоченность невпорядкованість, -НОСТІ.
неупоріідоченньїй невпорядкбваний; ~нное хозяйство невпорядковане господарство, неупотребйтельность невжйваність, -ності. неупотребйтельный невжйваний. неупотреблённе невживання, невжиття, реже невжйток, -тку (м.). неупрйвка разг. невпорання (с.), невпоранка, невправка, неуправляемость некерованість, -ності. неуправл^Іемьій некерований; -мое пронзвбд- ство некероване виробнйцтво. неупругий непружнйй, непружйстий; (нетугой) нетугйй. неупустйтельно парен., уст. неодмінно; {обязательно) обов’язково, неуравновешенность неврівноваженість, -ності.
неуравновешенный неврівноважений; ~нная женщина неврівноважена жінка, неурожйй неврожай, -аю; {недород) недорід, -роду.
неурожййность неврожайність, -ності. неурожайный неврожайний,недорідний, неурбчность 1. неурочність, -ності; надуроч- ність; 2. невйзначеність; непризначеність; недозволеність; невчасність. Ср. неурбчньїй 1—2.
неурбчньїй 1. {не установленный договором и т. п.) неурочний; {сверхуронный) надурочний, реже позачерговий; ~ная работа неурочна (надурочна) робота; 2. {неопределённый) невйзначений; {не назнаненный) непризначений; {недозволенный) недозво- лений; {несвоевременный) невчасний; в --ное врёмя у невйзначений (непризначений, недозволений) час, невчасно, неурядица разг 1. {беспорядок) безладдя (с.), бёзлад, -у, нелад, -у {м.), разг. замішка;
2. {разлад) розбрат, -у {м.)\ ~цьі мн. розбрат {ед.); {ссоры) чвари {род. чвар), неурідливо нарен., уст. безладно; неохайно, неурйдливьій уст. {беспорядонный) безладний; {не любящий следить за порядком) неохайний.
неусйдчивость непосидючість, -чості, непо- сйдливість, -вості, невсйдливість, разг. непосидячість.
неусйдчивый непосидючий, непосидющий, непосйдливий, невсйдливий, разг. непосидячий.
неусовершёнствованность неудосконаленість, -ності, невдосконаленість, неусовершёнствованный неудосконшіений, невдосконшіений. неуспеваемость пед. неуспішність, -ності. неуспевающий пед. неуспішний, який (що) не встигає, неуспёх неуспіх, -у.
неуспёшно нарен. неуспішно; невдало. Ср.
неуспёшный. неуспёшность неуспішність, -ності; невда- лість, -лості. Ср. неуспёшный. неуспёшный неуспішний; {неуданный) невдалий.
неустанно нарен. безустанно, невпйнно, без- упйнно; невтомно. Ср. неустанный, неустйнность невпйнність, -нності, безупйн- ність; невтомність, -ності. Ср. неустанный, неустанный безустанний, невпйнний, без- упйнний; {неутомимый) невтомний, неустановйвшийся несталий; {не полупивший устойнивости) неустшіений; {колеблющийся) хиткйй, хисткйй; {изменнивый) мінлйвий; -шаяся погбда мінлйва (нестіиа) погода; ~иеся цёны нестачі (неусталені) ціни; н. характер нестіиа (хитка, хистка) вдача, нестшіий (хиткйй, хисткйй) характер, неустбйка штраф, -у, уст. невстійка, недодержка.
неустбйчиво нарен. нестійко; хйстко, хйтко, хитлйво; перекйдисто. Ср. неустбйчивый. неустбйчивость нестійкість, -кості; нестіність, -лості, нетрйвкість; хйсткість, хйткість; н. положёния нестійкість становища. Ср. неустбйчивый. неустбйчивый нестійкйй; {непостоянный) несталий, нетривкйй; {колеблющийся) хисткйй, хиткйй, хибкйй, хитлйвий, хитлявий; {о лодке — ещё) разг. перекйдистий; '-вая погбда нестала (мінлйва) погбда; ~вое равновёсие физ. нестійка рівновага.


неустранймо
553
нефанйлиз
неустранймо нареч. непереборно, непереможно; немин]^е. Ср. неустранймьій. неустранймость непереборність, -ності, непереможність; немин^ість, -чості. Ср. неуст- ранймый.
неустранймый неусувнйй; {непреодолимый) непереборний, непереможний; (неизбежный) неминучий.
неустрашймо нареч. безстрашно, небоязко; смілйво.
неустрашймость безстрашність, -ності, небо- язкість, -кості; смілйвість, -вості. неустрашймьій (бесстрашный) безстрашний, небоязкйй; (смелый) смілйвий. неустрбенно нареч. 1. невпорядковано, ненала- годжено; 2. невдатно. Ср. неустрбенньїй 1—2.
неустрбенность, неустрбйство нареч. невпорядкованість, -ності; (о жизни и т. п.) ненала- годженість, невлаштованість; (беспорядок) безладдя, м. безлад, -у, нелад, -у. неустрбенньїй 1. невпорядкований; (о жизни и т. п.) неналагоджений; 2. (о человеке) не- влаштований; (неудачливый) невдатний, неуступчиво нареч. непоступливо; упёрто. Ср.
неуступчивый, неуступчивость непоступливість, -вості; упёр- тість, -тості. Ср. неуступчивый, неуступчивый непоступливий; (упрямый) упёртий, диал. закатований, неусыпно нареч. невсипне, невсипно, неусипно, невсипне; невтомно. Ср. неусыпный.
неусыпность невсипущість, -щості, невсйп- ність, -ності, неусйпність; невтомність. Ср. неусыпный, неусыпный невсипущий, невсйпний, неусйп- ний, реже невсипучий; (неутомимый) невтомний.
неутешйтельно нареч. невтішно, невтішливо. неутепійтельность невтішність, -ності, невтіш- ливість, -вості. неутешйтельпьій невтішний, невтішливий; ~ьіе извёстия невтішні (невтішливі, сумні) звістки.
неутёшно нареч. безутішно, невтішно, нерозважно.
неутёшность безутішність, -ності, невтішність, нерозважність, неутёшный безутішний, невтішний, нерозважний, невтишний, неутилитйрньїй неутилітарний. неутоленность нeвтoлённicть, -нності.
неутолённый невтолённий. неутолймо нареч. невситимо, неутолймость нeвтoлённicть, -нності, невси- тймість, -мості. неутолймый невтолённий, невтолймий, невси- тймий; (перен. — ещё) невтйшний, невти- хомйрний; ~мая жйзеда невтолённа (не- втолйма) спрага; -мая жажда знйний невсйтна жадоба (жага) [до] знань; ~мая печйль невтихомйрна журба, невтихомйрний сум; н. гблод невситймий голод, неутомймо нареч. невтомно, невсипуще, реже невсипуче, поэт, безутомно. неутомймость невтомність, -ності, невсипущість, -щості, поэт, невтома. неутомймьій невтомний, невтомймий, невсипущий, реже невсипний, поэт, безутом- ний.
неухбженньїй разг. недоглянутий; (запущенный) занехаяний, занёдбаний. нёучразг. нёук. неучастие нещасть, -ті. неучёность р а з г неосвіченість, -ності. неучёный разг невчёний; (необразованный) неосвічений. неучёнье невчёння; учёнье — свет, а н. — тьма учёному світ, а невчёному тьма; наука в ліс не ведё, а з лісу виводить, неучтйвец разг. нечёма (м. и ж.). неучтйво нареч. нечёмно, негрёчно; неввічливо, незвичайно. Ср. неучтйвый. неучтйвость нeчёмнicть, -НОСТІ, нeґpёчнicть; неввічливість, -вості, незвичайність. Ср. неучтйвый.
неучтйвый нечёмний, негрёчний; (невежливый) неввічливий, разг. незвйчайний. неуіЬтразг незатйшок. неуі&тно нареч. незатйшно; невигідно. Ср. неуіЬтньїй.
неуі&тность незатйшність, -ності; невигідність.
Ср. неуібтньїй. неуі&тньїй незатйшнйй; (неудобный, некомфортабельный) невигідний, неуязвймость 1. невразлйвість, -вості; не- прист^ність, -ності [для нападів]; 2. бездоганність, -нності. Ср. неуязвймый 1—2. неуязвймый 1. невразлйвий; (недоступный для нападения) неприступний [для нападів]; ~мая вьісотй неприступна [для нападів] висота; 2. (безупречный) бездоганний; ~мое доказательство бездоганний доказ, неф архит. неф, -у. нефанйлиз метео нефаналіз, -у.


нефелйн
554
нефтескв^ина
нефелйн мин. нефелін, -у. нефелйновьій мин. нефеліновий, нефелбметр опт. нефелометр, нефелометрйческнй мед., хим. нефеломет- рйчний.
нефеломётрия мед., хим. нефелометрія, нефондйруемый нефондований; н. материал нефондований матеріші. нефрндийльный биол. нефридішіьний. нефрйдии мн., биол. нефрйдії, -ій. нефрйт* мин. нефрйт, -у. нефрйИ вет., мед. нефрйт, -у. нефрйтовьій мин. нефрйтовий. нефробластбма мед. нефробластома. нефрогённый вет., мед. нефрогенний. нефрбз мед. нефроз, -у. нефрозонефрйтліед. нефрозонефрйт, -у. нефролёпис бот. нефролёпис, -у. нефролнтийз вет., мед. нефролітіаз, -у. нефрблог нефролог, нефрологйческий мед. нефрологічний. нефролбгня мед. нефрологія, нефрбма мед. нефрбма. нефромикбз вет. нефромікоз, -у. нефрбн биол. нефрон. нефропйтйя вет., мед. нефропатія, нефроптбз мед. нефроптоз, -у. нефросклербз вет., мед. нефросклероз, -у. нефроскопйя мед. нефроскопія. нефростбм зоол. нефростом. нефростомйя мед. нефростомія. нефротйческий мед. нефротйчний. нефротбм биол. нефротом. нефроцйтьі мн., биол. нефроцйти, -ів. нефрэктомйя мед. нефректомія, нефтебйза нафтобаза, нефтебйтум техн. нафтобітум, -у. нефтебуровбй техн. нафтосвердловйй. нефтевбз нафтовоз, нефтегйвань нафтогавань, -ні. нефтегазовый физ. нафтогазовий, нефтегазодобьівйние нафтогазодобування, нафтогазовидобування. нефтегазодобывающий нафтогазодобувнйй. нефтегазодобытчик нафтогазодобувач, -а. нефтегазодобыча нафтогазовйдобуток, -тку (м.).
нефтегазонбсность геол. нафтогазоносність, -ності.
нефтегазонбсный геол. нафтогазоносний, нефтегазопровбд техн. нафтогазогін, -гону, нафтогазопровід, -воду, нефтегигйнт нафтогігант
нефтегріц нафтоград.
нефтедобывйние нафтодобування, нафтови- добування.
нефтедобывающий нафтодобувнйй, нафтови- добувнйй.
нефтедобыча нафтовйдобуток, -тку, нафто- доб^ок (м.). нефтедбллары мн., фин. нафтодблари, -ів. нефтезавбд нафтозавод, -у. нефтеловушка спец. нафтопастка. нефтемусоросббрщик нафтосміттєзбирач, -а. нефтеналивнбй нафтоналивнйй. нефтенбсность геол. нафтонбсність, -ності. нефтенбсный геол. нафтоносний, нефтеотдача спец. нафтовідцання (с.). нефтеочистйтельный нафтоочйснйй, нафто- очйщувальний. нефтеочйстка нафтоочйщення (с.). нефтеперевйлочный нафтоперевшіьний. нефтеперегбнный нафтоперегінний; н. завбд нафтоперегінний завод, диал. нафтарня. нефтеперекачивающий нафтоперекачувальний.
нефтеперерабатывающий нафтопереробний, нефтеперераббтка нафтоперербблення (с.). иефтеперераббтчнк нафтоперерббник. нефтепйрс мор. нафтопірс. нефтепровбд нафтогін, -гону, нафтопровід, -вбду.
нефтепровбдный нафтогінний, нафтопровідний.
нефтепровбдчик нафтопровіднйк, -а, нафто- прокладач, -а. нефтепродукт нафтопродукт, -у. нефтепродуктопровбд нафтопродуктогін, -г6- ну, нафтопродуктопровід, -вбду. нефтепроизводйщий нафтовиробнйй. нефтепрбмысел нафтопрбмисел, -слу. нефтепромысловйк нафтопромислбвець, -вця. нефтепромыслбвый нафтопромислбвий. нефтепромышленник нафтопромислбвець, -вця, нафтар, -я. нефтепромышленность нафтопромислбвість, -ВОСТІ, с. нафтярство. нефтепромышленный нафтопромислбвий. нефтепроявлёние нафтовйяв, -у (лі.). нефтеразвёдчик нафторозвідник. нефтеразраббтка нафторозрбблення (с.). нефтерудовбз спец. нафторудовбз, -у. нефтесббрный нафтозбирапьний, нафтозбір- ний.
нефтесббрщик нафтозбирач, -а. нефтескважина нафтосвердловйна.


нефтесклад
555
нёчего^
нефтескл^ц нафтосклад, -у. нефтеснабжёние нафтопостачання. нефтесодерж^щий нафтовмісний. нефтетрёйдер нафтотрёйдер. нефтехймик нафтохімік. нефтехимйческий нафтохімічний, нефтехймия нафтохімія, нефтехимкомбин^т нафтохімкомбінат, -у. нефтехранйлище нафтосховище, нефтеэкспорт нафтоекспорт, -у. нефтеэкспортйрующий нафтоекспортуваль- ний.
нефть нафта, диал. ропа, кип'ячка. нефтяник нафтовйк, -а, нафтяр, -я, диал.
ріпнйк, -а. нефтйнйца нафтовйчка, нафтярка. нефтйнка разг. нафтянка. нефтянбй нафтовий; ~нйя скважина нафтова свердловйна. нехйй част., прост, хай, нехай, нехватка разг. недостача, нестача, м. брак, -у. нёхворощь разг. полйн, -у (л<.), нехворощ,
-ЩІ.
нехйтро предик., р а3 г нехйтро. нехйтрый 1. нехйтрий; 2. {простой, незамысловатый) разг. нехйтрий, немудрий, нехитромудрий. неходовбй неходовйй; н. тоъйр неходовйй товар.
нехбженый неходжений.
нехозййственность негосподарність, -НОСТІ, безгосподарність, нехазяйновйтість, -тості, нехозяйственный негосподарний, безгосподарний, нехазяйновйтий. нехорбший недобрий, негарний, нехороший, негожий; {плохой) поганий; ~6ш соббй негарний собою (з себе, на вроду); --шая слйва недобра слава, нехорошб 1. нареч. недобре, негарно, негоже, зле; {не так, как следует; неловко — ещё) негаразд; {плохо) погано; чувствовать себй н. почуватися недобре (зле); 2. предик, недобре, негарно; {плохо) погано, нехотённе уст. небажання,реже нехотіння. нёхотя нареч. 1. {без желания) нехотя, знехотя, знехочу, разг. нехотячй, диал. вiднёxoтя, вiднёxoчy; {неохотно) неохоче; 2. {ненамеренно) нехотя, знёхотя, разг. нехотячй; {неумышленно) ненавмйсно, ненавмйсне, неумйсно, неумйсне; н. обйдеть знёхотя (ненавмйсне, мимоволі) образити, нёхристь прост., уст. нёхрист. нёхрущ энтом. нёхрущ.
нецелевбй нецільовйй; н. кредйт нецільовйй кредйт.
нецелесообрйзно нареч. недоцільно, нецелесообразность недоцільність, -НОСТІ. нецелесообразный недоцільний; '-ная трйта врёмени марнування часу; гаяння (недоцільна вйтрата) часу, неценз^но нареч. неценз^фно; непристойно.
Ср. неценз^ный. нецензурность неценз^ність, -НОСТІ; непристойність. Ср. неценз^ный. неценз^ный нецензурний; {неприличный — ещё) непристойний; ~ное выражённе не-
ЦеНЗ^НИЙ ВЙСЛІВ.
нецензурщина лихослів’я (с.), непристойні слова.
нецерембнно нареч. безцеремонно, нецеремонно.
нецерембнность безцеремонність, -ННОСТІ, нецеремонність. нецерем6нні4||[ безцеремонний, нецеремонний, нёчауст. слг.'нёчего^ нечасто нареч. нечасто, рідко, нечастый нечастий.
нечаянно нареч. 1. несподівано; {случайно) ненароком; 2. ненавмйсно, ненавмйсне, неумйсно, неумйсне; випадково, реже вйпад- ком. Ср. нечаянный 1—2. нечаянность 1. {свойство) несподіваність, -ності, несподіванка; ненавмйсність, неумйс- ність; випадковість, -вості; по -о’и см. нечаянно; ср. нечаянный 1—2; 2. {неожиданность) несподіванка, несподіваність; {случайность) випадковість, нечаянный 1. {неожиданный) несподіваний; ~нная р^ость несподівана радість; 2. {совершённый неумышленно) ненавмйсний, не- умйсний; {случайный) випадковий; н. выстрел ненавмйсний (неумйсний, випадковий) постріл.
нёчего* мест, нічого, нема (немає) чого (що) {прош.: не було чого; буд.: не буде чого); --че- му нічому, нема (немає) чому и т. п.\ --чем нічим, нема (немає) чим w w. л.; нё о чём ні про що, ні за що, нема (немає) про (за) що и т. п.\ дёлать н. см. дёлать; н. говорйть, он прав нічого казати, він має рацію (його правда, він правий); н. сказать! разг. нема (немає) що (чого) [й] казати!, нівроку! нічого сказати!, нічого не скажеш; от н. дёлать см. дёлать.
нёчего^(нв приходится) предик., раз г нічого, нема (немає) чого (що); {незачем — ещё)


нечеловёчески
556
неширбкб
дарма,дармо; и думать н. см. думать 2; н. грехй тайть см. грех; н. об йтом говорйть!
нічого (дарма) про це говорйти! нечеловёчески нареч. не по-людському, не по- людськи, нелюдськи; надзвичайно. Ср. нече- ловёческий. нечеловёческий нелюдський; {чрезвычайный
— ещё) надзвичайний; (о крике, муках и т. п.
— ещё) несвітський, диал. несвітній; ~ие уейлия нелюдські зусйлля; нелюдське силкування.
нечеловёчно нареч. нелюдяно; нелюдськи. Ср.
нечеловёчный. нечеловёчность нелюдяність, -НОСТІ; нелюдськість, -кості. Ср. нечеловёчный. нечеловёчный нелюдяний; {бесчеловечный) нелюдський, нечернозёмка разг нечорноземна зона, нечернозёмный нечорноземний, нечернозёмье нечорнозём’я. нечёсаный нечёсаний; {непргшЩмный — ещё) незачесаний, непричёсаний. ^ нечестйвец прост, нечестйвець, -вця. нечестйвнца прост, нечестйвиця. нечестйво нареч. нечестйво. нечестйвость разг нечестйвість, -вості. нечестйвый разг нечестйвий. нечёстие>^с/и. нечёстя. нечёстно нареч. нечёсно. нечёстность нeчёcнicть, -ності. нечёстный нечёсний.
нёчет разг непарне число; {в игре) ж., разг. лйшка.
нечёткий НЄЧІТКЙЙ.
нечётко нареч. нечітко, нечёткость нечіткість, -кості, нечётный непарний, непарйстий; ~ное числб непарне число, нечинбвный уст. нечиновний; неслужбовий, нечйсто нареч. нечйсто; {неопрятно — ещё) неохайно, нечистонлбтно нареч. неохайно, нечистоплотность неохайність, -ності. нечнстонлбтный неохайний, нечепурнйй;
~ная суетй перен. брудна суєта, нечистоті 1. {свойство, состояние) нечистота, нечйстість, -тості; 2. {грязь) нечистота, м. бруд, -у; 3. Нітьі {отбросы, помои и т. п.) мн. нечистоти, -от. нечйстый 1. прил. нечйстий; нй руку нечйст (н.) разг. на руку нечйстий (хапкйй), хапкйй, хваткйй; -тая сйла миф., прост, нечйста сйла, нёчисть; -тая сбвесть нечйста совість.
нечйсте сумління; 2. сущ., миф., прост, нечйстий, -ого, лихйй, -ого. нёчисть разг нёчисть, -ті, погань, -ні; {нечистая сила) нечйста сйла. нечитйбельность разг. нечитабельність, -ності.
нечитабельный разг. нечитабельний, нечйтаный нечйтаний; ~ная кнйга нечитана кнйжка. нечйщеный нечйщений. нечленораздёльно нареч. нечленороздільно; невиразно; нерозбірливо, нерозбірно; незрозуміло. Ср. нечленораздёльный. нечленораздёльность нечленороздільність, -ності; невиразність; нерозбірливість, -вості, нерозбірність; незрозумілість, -лості. Ср. нечленораздёльный. нечленораздёльный нечленороздільний; {невнятный) невиразний; {неразборчивый) нерозбірливий, нерозбірний; {непонятный) незрозумілий; несёт что-то -ное белькоче щось нерозбірне; верзё (плетё) щось нісенітне (якусь нісенітницю); ~ная речь перен., разг. невир^на (нерозбірлива) мова, нёчто мест, щось; {кое-что) дёщо; и. инбе щось (дёщо) інше, нечувствйтельно нареч. невідч^но; непомітно. Ср. нечувствйтельный 2. нечувствйтельность 1. нечутлйвість, -вості; нечулість, -лості; невразлйвість; 2. невідч^- ність, -ності; непомітність. Ср. нечувствйтельный 1—2. нечувствйтельный 1. нечутлйвий; {нечуткий
— 	ещё) нечулий; {к боли, раздражению) невразлйвий; н. к чему нечутлйвий до чого', 2. {неощутимый) невідчепний; {незаметный) непомітний, неч^кий 1. нечуткйй, нечуйний, нечутлйвий; -'Ие пйльцьі неч^ні (нечутлйві) пальці; ~кое ухо нечуйне (нечуткё) в^о; 2. {лишённый чуткости, отзывчивости) нечулий, нечуйний, нечутлйвий, нечуткйй; {невнимательный) неуважний; {нечувствительный) невразлйвий; {невосприимчивый) несприйнятливий, неч^ко нареч. нечуло, нечутлйво; неуважно.
Ср. неч^кий 2. неч^кость 1. неч^кість, -кості, нечуйність, -ності, нечутлйвість, -вості; 2. нечулість, -лості, нечуйність, нечутлйвість, нечіткість; неуважність; невразлйвість; несприйнятливість. Ср. неч^кий 1—2. неширбкий неширокий, неширбкб нареч. нешйроко.


нештатный
557
нивелйрованный
нештатный нештатний, позаштатний, нёшто прост. 1. част, хіба, разг. або; н. я знйю хіба (або, чи) я знаю; 2. (разве только) союз хіба, нештб парен., днал. добре, нічого, неш^очно парен, неабияк, серйозно, неш^очность серйозність, -ності; поважність.
Ср. неш>^очный. неш^очный разг. (серъёзпый) неабйяїсий, серйозний; (важпый) поважний; ^-ная болезнь серйозна хвороба; йто ~ное дёло це неабйяка (серйозна) справа, це не жарт, це не іграшки,/7озг. це не перёливки. нещадно парен, нещадно, нещйдность нещадність, -ності. нещйдный нещадний.
нёщечко уст., диад. 1. {сокровище, любимое существо) золотко (разг.), разг. золотце; 2. (печто) дёщо; ж. дещиця, неэквивалёнтно парен, нeeквiвaлёнтнo. неэквивалёнтность нееквівалентність, -ності. неэквивалёнтный нееквівалентний; ~ые товары нeeквiвaлёнтнi товари, неэкономйчно парен, неекономічно, неэкономйчность неекономічність, -ності. неэкономйчный неекономічний, неэконбмно парен, неощадливо, неекономно, неэконбмиость неощадливість, -вості, неекономність, -ності. неэконбмный неощадливий, неощадний, неекономний.
неэтилйрованный хим. неетилований; н.
бензйн неетилований бензйн. неэтйчно парен, неетйчно. неэтйчность неетйчність, -ності. неэтйчный неетйчний. неэффектйвно парен, неефектйвно. неэффектйвность неефектйвність, -ності. неэффектйвный неефектйвний. неявйвшийся неприбулий, нейвка нез’явлення, неприбуття (с.); за ~кой кого чёрез нез’явлення (неприбуття) кого; н. на раббту неприбуття на роботу, неявный мат. неявний; ~ьіе функции неявні функції.
нейвствеиио парен, невиразно; неясно; нечітко. Ср. иейвственный. нейветвенность невир^ність, -ності; неясність; нечіткість, -кості. Ср. иейвствеиный. нейвственный невиразний; (пеяспый — ещё) неяснйй; (пеотнётливый — ещё) нечіткйй. нейдерный физ. неядерний; ~ная збна неядерна зона.
нейркий неяскравий.
нейрко парен, неяскраво.
нейркость неяскравість, -вості.
иейсно парен, неясно; невиразно; виднёться и.
бовваніти, маячіти. Ср. нейсиый. нейсность 1. (качество, свойство) неясність, -ності; невиразність; ср. нейсиый; 2. (что-л. пеяспое) неясність; (пеопределёппое положе- пие и т. п. — ещё) невир^ність. иейсиый неяснйй; (пеотчётливый, пеопреде- лёппый — ещё) невиразний; (тусклый — ещё) тьмяний, иейсыть орп. сіра сова.
ИИ* 1. част, т, усилит, ші^уст. нiжё; ии душй ні (ані) душі; ии-ий, ии-ии-ий разг. ні-ні, ні- ні-ні, ані-ні, ані-ані, aнiжё; ии одйи ие... ні одйн не..., жодний (жоден) не...; (пикто) ніхто не...; ии шйгу дальше ні кроку дшіі; 2. (после мест, и пареч. перед глаг.) част., усилит, не; переводится также с копструк- циями с “хоч”; во что бы то ии стйло що б там не було, хай там щ6, що б тут щ6, кров з носа; (любой цепой) за всяку (будь-яку) ціну; (как бы то пи было) хоч би [там] що, хоч би що там було, хоч що будь, будь-що-будь; как ии иа ёсть хоч би там як; какбй ии иа ёсть разг хоч якйй, хоч би там якйй, якйй завгодно, пёрший-л1пший; кто бы то ий был, кто ИИ иа ёсть хто б то [там] не був, хоч би хто, хоч хто був би, хай хто буде; 3. союз ні; ии..., ии... ні..., ні...; ии мёсяца, ии звёзд ні місяця, ні зірок, ии^ (отделяемая часть местоимепия) ні; ии от когб ие зиаю ні від кого не знаю, ииагйрский ніагарський.
ИИЙСЦЫ и ИИЙСЫ МП., этпол. ніасці, -ів и ніаси, -ів.
ииацйи хим. ніацйн, -у. ииацииамйд хим. ніацинамід, -у. иибелуиги мп., миф. нібелунги, -ів. ийва* 1. нйва; (побольше — ещё) м. лан, -у; (поле) поле; (пашня) рілля; ~вьі мп. нйви (род. нив), собир., реже нйв’я (с.); ланй, -ів; поля, -ів; 2. переп. нйва, поле, ийва^ авто нйва.
иив^ьиый геогр., метео нівальний; и. клймат нівальний клімат, иивйция горп. нівація. иивелйр геод. нівелір, иивелйриый геод. нівелірний, иивелйроваиие нівелювання, иивелйроваииый нівельований.


нивелйровать
558
нижестоящий
нивелйровать несов. и сов. нівелювати, -юю, -юєш.
нивелйроваться несов. и сов. нівелюватися, -юється. нивелирбвка нівелювання (с.). нивелирбвочный нівелювіпьний. ннвелирбвщик спец, нівелювальник, ннвелирбвщица спец, нівелювіпьниця. нивелйруемьій нівельований, нивелйрующнй 1. прич. якйй (що) нівелює;
2. прил. нівелювальний, нйвка, фолькл. нйвушка уменыи.-ласк. нйвка, нйвонька, м. ланок, -нка, ланочок, -чка. нивбз ист. нівоз, -у. нивх этнол. нівх; ~хи мн. нівхи, -ів. нйвхка этнол. нівхка, нйвхский этнол. нівхський, нивйннк, нивйнка бот. королйця, ромён, -у. нигдё нареч. ніде, усилит, аніде; почтй н. мало де; решйтельно н. aнiдё; [геть] зовсім ніде, нигёлла бот. нігела, чорняка, нигерйец нігерієць, -ійця; -йцьі мн. нігерійці, -ів.
нигерййка нігерійка, нигерййский нігерійський, нигёро-конголёзский нiгёpo-кoнгoлёзький;
-не ЯЗЫКЙ нiгёpo-кoнгoлёзькi мови, нигёро-кордофйнский нiгёpo-кopдoфaнcький. нигилйзм нігілізм, -у; дётский н. дитячий нігілізм, нигилйст нігіліст, нигилистйческий нігілістйчний. нигилйстка нігілістка, ннгилйстскнй нігілістський, нигрйн геол. нігрйн, -у. нигрозйн хим. нігрозйн, -у. нигрбл техн. нігрол, -у. нигроспорбз с.-х. нігроспороз, -у. нидерландец нідерландець, -дця; ~дцьі мн.
нідерландці, -ів. нидерландка нідерландка, нидерландский нідерландський, ннёлло нескл., с., спец, нієло. ннжййше нареч., превосх. ст., разг. низёнько, низёсенько; н. благодарйтьразг., уст. крас- нёнько дякувати; н. кланяться разг., уст. низёнько (низёсенько) кланятися (вклонятися).
нижайший превосх. ст. найнйжчий,/7озг. низё- нький, низёсенький; н. ноклбн найнйжчий (низёнький, низёсенький) поклін (уклін), нйже сравн. ст. 1. прил. нйжчий; он н. брйта він нйжчий від брата (за брата, ніж брат);
2. нареч. нйжче; об ітом сказано н. про це сказано нйжче; 3. предл., с род. п. нйжче (кого-чого); на Днепрё н. Кйева на Дніпрі нйжче Кйєва; н. достбннства чьего нйжче гідності чиєї; пять градусов н. нолй (нуля) п’ять градусів нйжче нуля, ннжё союз, уст. нiжё, aнiжё; (ни даже) ні навіть.
ннжегорбдец нижньогорбдець, -дця; ~дцы мн.
нижньогородці, -ів. ннжегорбдка нижньогородка. ннжегорбдскнй нижньогородський, ннжензлбженный вйкладений нйжче, нижче- вйкладений, поданий нйжче, нижчеподаний, ннженменбванный см. ннжепонменбванный. ниженазванный н^ваний нйжче, нижченазваний, нижчепойменований. ннжеобъяснённый пояснений нйжче, нижче- пояснений.
нижеозначенный зазначений нйжче, нижче- зазначений.
ннжеонйсанный опйсаний нйжче, нижче- опйсаний.
нижеонл^чиваемый оплачуваний нйжче, нижчеоплачуваний. ннжеперечйсленный перелічений нйжче, ниж- чеперелічений, перерахований нйжче, нижче- перерахований. нижепйсанный уст. напйсаний (згаданий) нйжче (далі), ннжеподпнсйвшнйся підпйсаний нйжче, ниж- чепідпйсаний. ннжепонменбванный нижчепойменований; {ниженазванный) н^ваний нйжче, нижченазваний.
нижеприведённый навёдений нйжче, нижче- навёдений, поданий нйжче, нижчеподаний, ннжеприводймый подаваний нйжче; якйй (що) наводиться нйжче. нижесказанный сказаний нйжче, нижческазаний.
ннжеслёдующнй навёдений нйжче, нижчена- вёдений, поданий нйжче, нижчеподаний, наст^ний, подальший, дальший; {перед перечислением) такйй, разг. отакйй; н. параграф наступний параграф; устанбвлены ~ие фйкты установлені (установлено) такі факти, ннжесрёдннй нйжчий від серёднього, нйжчий ніж (за) cepёднiй. нижестоящий нйжчий, нйжчий за рангом, підпорядкбваний; ~щая организация нйжча за рангом (підпорядкована, низова) організація.


нижеуказанный
559
низковйтость
нижеуказанный зазначений нйжче, нижче- зазначений.
нижеупомянутый згаданий нйжче, нижчезгаданий.
нижневблжский нижньоволзький. нижнедевбнекий геол. нижньодевонський. нижнеднепрбвский нижньодніпровський, нижнелужицкий нижньолужицький. нижненемёцкий нижньонімецький, нижнерёберный анат. нижньореберний, нижнечелюстнбй анат. нижньощелепний, нижнечетвертйчный геол. нижньочетвертйн- ний.
нйжний 1. нйжній; {прям.: находящийся внизу
— 	ещё) долішній; ~нее скиб нйжнє (долішнє) вікно; н. регйстр муз. нйжній регістр; н. чин воен., ист. нйжчий чин; 2. (исподний) спідній, нйжній; ~нее бельё [спідня] білйзна. низ 1. низ, -у; {нижняя часть — ещё) спід {род. споду); в сймом -зу {на дне) на самому споді; аж на споді; О было, да на н. снлшо було, та за водою пішлб; 2. ~зы {массы населения) мн., разг. низй, -ів; 3. {низкие ноты) мн., муз. низй.
низйльный низіпьний, нанйзувальний. низйльщик спец. низшіьник, нанйзувач. низйльщица спец. низіпьниця, нанйзувачка. низйние низання, нанйзування. нйзанка прост. нйзка,лі. разбк, -зка. низйть низати (нижу, нйжеш), нанйзувати, -ую, -уєш, разг. силяти, -яю, -яєш. низйться низатися (нйжеться), нанйзуватися, -у^тъся, разг. силятися. низачтб нареч. нізащо, ні в якому (у жодному) разі.
низведёние к н и ж н. зведення, низведённый к н и ж н. зведений, низвергаемый скйдуваний, вшіений, звалюваний. Ср. низвергать, низвергать / низвёргнуть скидати / скйнути и мног. поскидати, валйти, -лю, -лиш / повалй- ти и звалйти и мног. позвалювати, -юю, -юєш; {кидать вниз — ещё) разг. вёргати / вёргнути и вёргти, -гну, -гнеш, уст., высок, звергати / звёргнути и звёргти. низвергаться / низвёргнуться 1. подати / упасти (упаду, упадёш) [вниз]; {сваливаться) звалюватися, -ююся, -юєшся / звалйтися, -ЛЮСЯ, -лишся; {ниспадать) спадати / спасти; {бросаться) кйдатися / кйнутися,>^с/и., высок. звергатися / звёргнутися и звёргтися, -гнуся, -гнешся; 2. несов., страд, скидатися, валй- тися; звергатися; ср. низвергать.
низвергающийся скочуваний [додолу], низвёргнувший, низвёргший якйй (що) по- валйв (скйнув, звалйв). низвёргнувшийся, низвёргшийся якйй (що) упав (звалйвся). низвёргнутый книжн. скйнутий, скйнений, повалений.
низвержёние книжн. скйнення, повалення, {неоконч. д. — ещё) скидання, низвёрженный книжн. скйнутий, скйнений, повалений.
низводйть / низвестй книжн. зводити, -джу, -ДИШ / звестй (зведу, зведёш) и мног. позводити; и. [с нёба] на зёмлю кого перен., уст. зводити (спускати) [з нёба] на зёмлю кого. низводйться зводитися, -джуся, -дишся. низводящий якйй (що) зводить. ніатькішуменьш.-ласк. низёнький. нйзенько нареч., уменьш.-ласк. низёнько. низёхонький, низёшенький уменьш.-ласк., фолькл. низёсенький. низёхонько, низёшенько нареч., уменьш.- ласк., фолькл. низёсенько. низйна {низменное место) низина, низькоділ, -долу {м.), низовина, оболонь, -ні, с. оболоння.
низінки уменьш.-ласк. низйнка, низовйнка. низйнный низйнний, низовйнний. низйночка уменьш.-ласк. низйночка, низовй- ночка.
нйзиться прост., уст. знйжуватися, -жуюся, -жуєшся.
нйзка раз г 1. {действие) низання (с.); 2. {мониста и т. п.) нйзка, разок, -зка (лі.), разг. мётка, сталка, диал. сйлянка. нйзкий 1. низькйй; {невысокий) невисокий; {низменный) низйнний; ~кая температура низька температ^а; ~ие цёны низькі ціни; и. лоб низькйй лоб, низькё чоло; и. поклбн низькйй {разг. низёнький, низёсенький) поклін (уклін); ~кое мёсто низькё місце, низовина; 2. перен. низькйй, нйций; {недостойный) негідний; {подлый) підлий; и. поступок низькйй (нйций, негідний) учйнок; н. человёк низька (нйца, підла) людйна. нйзко 1. нареч. нйзько; нйцо; негідно; підло; н.-н. усилит, нйзько-нйзько; и. пасть перен. нйзько впасти; зледащіти,/?азг. пустйтися бё- рега; ср. нйзкий 1—2; 2. предик, нйзько. НИЗКОббрТНОСТЬ мор. НИЗЬКОббрТНІСТЬ, -НОСТІ. низкоббртный мор. низькобортний, низковйто нареч. низькувато, низков^тость низькуватість, -тості.


низковатый
560
низовйк
низковатый низькуватий, низковбльтный ЭЛ. низьковольтний, низкогбрный низькогірськйй. низкогрудый низькогрудий. низкодушный низькодушний, низкозйдый (р животных) низькозадий. низкозамерзающий низькозамерзапьний. низкокалорййный низькокалорійний, низкокачественный низькоякісний, низкокипящий низькокипнйй. низколегйрованный мет. низьколегований. низколетйщий низьколітнйй, попризёмний. низколббый низькочолий, низьколобий, низкбм нареч., разг. низочком, низёнько. низконапбрный низьконапірнйй; н. газ низьконапірнйй газ. низкообогащённый низькозбагачений. низкооплачиваемый низькооплачуваний. низкоорбитйльный низькоорбітшіьний. низкопоклбнинк низьковклінник; {льстец — ещё) пiдлёcник,/7aзг. плазун, -а, підлабузник, підлабуза.
низкопоклбнница низьковклінниця; пiдлёc- ниця, плазунка, підлабузниця, підлабуза. Ср. низкопоклбнинк. низкопоклбнинчанье низьковклінність, -нно- СТІ (ж.), плазування, підлабузнювання, шап- когн^ість, -чості, шапкування. Ср. низко- поклбиничать. низкопоклбнничать, низкопоклбиствовать (перед кем-чем) нйзько кланятися (кому-чо- му), плазувати, -ую, -уєш (перед ким-чим), разг. підлабузнюватися, -ююся, -юєшся (до кого), стелйтися, -люся, -лишся, шапкувати, -ую, -уєш (перед ким), низкопоклбннический, низкопоклбиный низьковклінний; {льстивый — ещё) пiдлёc- ливий, пiдлёcний, разг. підлабузницький, низкопоклбиство, низкопоклбнничество низьковклінність, -нності {ж.)\ плазовйтість, -тості, плазування; {льстивость — ещё) пiдлёcливicть, -вості, разг. підлабузництво, підлабузнювання, низкопрббность низькопробність, -ності. низкопрббный низькопробний, низкопродуктйвный низькопродуктйвний. низкопроцёнтный низьковідсотковий, низько- процёнтний. низкопрбчный низької міцності, низкорасполбженный низькорозташований, низькорозміщений. низкорентабельный жон. низькорентабельний.
низкорбслость низькорослість, -лості. низкорбслый низькорослий; {приземистый) карлуватий. низкосбртность низькосортність, -ності. низкосбртный низькосортний; ~ное сырьё низькосортна сировина, низкоствбльньїй в рази. знач, низькостовбурний.
низкостёбельный короткостёблий, низькостё- блий.
нйзкость раз г, уст. 1. нйзькість, -кості; 2. нйзькість; негідність, -ності; підлість, -лості. Ср. нйзкий 1—2. низкотемпературный низькотемперат^ний. низкоуглербдистьій хим. низьковуглецёвий. низкоудбйность с.-х. малоудійність, -ності. низкоудбйный с.-х. малоудійний, низкоурожййность маловрожайність, -ності. низкоурожайный маловрожайний, низкочастбтность спец, низькочастотність, -ності.
низкочастбтньїй спец, низькочастотний, низкоштймбовый сад. низькоштамбовий, низлагйть / низложйть книжн. {свергать) скидати / скйнути; {лишать власти — ещё) позбавляти / позбавити (-влю, -виш) влади, низлагаться скидатися; позбавлятися влади.
Ср. низлагйть. низлет^ть / низлетёть уст. злітати / злетіти (злечу, злетйш) [вниз], низложёние скйнення, {неоконч. д. — ещё) скидання; позбавлення влади, {неоконч. д. — ещё) позбавляння влади. Ср. низлагать, низлбженный скйнутий, скйнений; позбавлений влади. Ср. низлагйть. нйзменно нареч., уст. 1. нйзько; 2. нйзько, нйцо; підло; негідно. Ср. нйзменный 1—2. нйзменность 1. низовина, низина, поділ, -долу, низькоділ, -долу {м.\ оболонь, -ні, оболоння (с.), диал. під {м.,род. поду), подйна, прйпадь, -ді; 2. нйзькість, -кості, нйцість, -цості; підлість, -лості; негідність, -ності. Ср. нйзменный 1—2. нйзменный 1. низовйнний, низйнний, диал. припадливий; {низкий) низькйй; ~нная мёст- ность низйнна (низовйнна) мicцёвicть; низина, низовина, низькоділ, -долу; 2. перен. низькйй, нйций; {подлый) підлий; {недостойный) негідний; из ~ых побуждёний з низькйх мотйвів; 3. {невысокого достоинства) у ст. низькйй. низмйнка бот. недоросток, -тка {м.). низовйк прост., д и а л. низовйк, -а.


низбвка
561
никотиномания
низбвка 1. прост, низовйй апарат (-у); 2. (о ветре) диал. низовйй (долішній) вітер
(-тру)-
низовбй низовйй; н. вётер низовйй вітер; -вые учреждения низові установи, низбвье понйззя, низов’я, низ, -у, понизов’я; в ~вьях рекй у понйззі річки.
НИЗОЙТЙ CM. нисходйть. шаЬкуменьш.-ласк. низок, -зка. нйзом нареч. нйзом, долом, понизу, нйзость 1. {свойство) нйзькість, -кості, нйцість, -цості; негідність, -ності; підлість, -лості; ср. нйзкий 2; 2. (низкий поступок) нйзькість, низькйй (негідний) учйнок (-нку); {подлость) підлота.
ішіЬчекуменьш.-ласк. низочок, -чка. нйзочка уменьш.-ласк. нйзочка, м. разочок, -чка.
низрйнутьій к н и ж н. скйнутий, звалений, низрйиуть книжн. скйнути, звалйти, -лю, -лиш.
низрйнуться книжн. кйнутися [вниз]; {свалиться) звалйтися, -люся, -лишся. нйзший нйжчий; ~ие растёиия нйжчі рослйни. низы CM. низ 2—^3.
низь {низкое место) диал. оболонь, -ні, оболоння (с.), диал. під {м., род. поду), подйна, прйпадь, -ді. никйк* нареч. ніяк, усилит, аніяк и аж ніяк; н.
нет уст. ні, аж ніяк, никйк^ {как будто) част., вводи, сл., прост, неначе, наче; {словно) немов; {по-видимому) маб^ь, либонь; и. іто он пришёл неначе (наче, маб^ь, либонь) він прийшов, никакбй мест, ніякий, усилит, аніякий и аніякісінький; {ни один) жодний, жоден; без ^кАх, и [ббльше] --кйх прост, та й край, і край, та й годі, та й по всій справі; без '-кйх разговбров без ніяких (жодних) розмов; и [ббльше] ~кйх!; [и] ~кйх гвоздёй! і край; та й край; та й годі!; та й квит!; [і] ніякого нічого!
никйндра бот. нікандра.
никарагуанец нікарагуанець, -нця; ~ицьі мн.
нікарагуанці, -ів. никарагуанка нікарагуанка. никарагуанский нікарагуанський.
Нйке {нескл., ж.), Нйкал/мф. Ніке {нескл., ж.), Ніка.
нйкелевьій нікелевий; н. завбд нікелевий завод.
никелйи мет., мин. нікелін, -у. никелйиовый мет., мин. нікеліновий.
никелирование нікелювання, никелирбваииый нікельований, никелировать несов. и сов. нікелювати, -юю, -юєш; н. детйли нікелювати детаиі. никелироваться несов. и сов. нікелюватися, -юється. никелирбвка нікелювання (с.). никелирбвочиьій нікелювіньний. никелирбвщик спец, нікелювальник, иикелирбвщица спец, нікелювальниця, никелйруемьій нікельований, нйкелистьій нікелистий, нйкель нікель, -лю, нікол, -у.
НЙКЛЫЙ нйклий, понйклий, похйлий. ийкнуть 1. нйкнути; {клониться) хилйтися (хилюся, хйлишся), схилятися, реже похилятися; н. ветвйми хилйти (схиляти) віти; н. головбй хилйти голову, нйкнути головою; травй ~нет трава нйкне (хйлиться); 2. {пе- рен.: ослабевать) нйкнути, слабішати, слабіти.
никобйрцьі мн., этнол. нікобарці, -ів. никогда нареч. ніколи; {при отрицательном предик.) звіку, відвіку, повік, вік, увік, разг. звіку-зроду, зроду, ніколи у світі, зроду-віку, зроду-звіку, ні тепер, ні в четвер; как н. як ніколи; н. ещё ніколи ще; зроду; зроду-звіку, зроду-віку; н. ужё ніколи вже; довіку [вже];
О 	лучше пбздио, чем н. краще (ліпше) пізно, ніж ніколи.
никогбшеиьки, никогбшенько мест., прост, ткотхсхнъко, усилит, анікогісінько, никбй мест., уст. ніякий; ~кбим ббразом см. ббраз^ 5.
николйевка уст. 1. {о деньгах) миколаївські гроші, миколаївка; 2. {водка) прост, миколаївська, -ої [горілка], николаевский миколаївський, николйдиал. CM. никогдй. никбль опт. ніколь.
никоиийиец, никонийиин рел., ист. никоніа- нець, -нця. никонианка рел., ист. никоніанка. никоиийиский рел., ист. никоніанський. никонианство рел., ист. никоніанство. никотйн нікотйн, -у. никотинйзм мед. нікотинізм, -у. никотйиный нікотйнний, нікотйновий; -иное отравлёние нікотйнне (нікотйнове) отруєння.
НИКОТЙИОВЫЙ нікотйновий; -'вая кислотй нікотйнова кислота, никотиномания нікотиноманія.


никотйн-сульфйт
562
ниспбсланный
никотйн-сульфйт хим. нікотйн-сульфат (род.
нікотйну-сульфату). никотбрый мест., разг. ткот^Ш.реже нікото- рий; ніякий, никоцийна бот. нікоціана. нйксы мн., миф. НІКСИ (род. нікс). никтерйния бот. ніктерйнія. никтин^стия бот. ніктинастія. никтб мест, ніхто (род. нікого); --когб предик. нікого, разг. ні лялечки; н. инбй (другбй) ІТОГО не сдёлает ніхто інший цього не зробить.
никтофббия мед. ніктофобія. никтурйя мед. ніктурія.
никудй парен. 1шут,реже ніде; н. не годйтся раз г ні на щ6 (ні для чого, нікуди) не годйться, ні на щ6 не здасться; н. не гбдный кто ні до чого (ні на що, ні для чого, нікуди) не придатний (не здатний), разг. нікудйшній хто.
никудышник прост, нікчема (м. и ж.), нікчемник.
никудышно нареч., прост, нікчемно, никудышный прост, шкчёмний, разг. нікудйшній, диал. гйрявий; стать ~ым знiкчём-
НІТИ.
никчёмно нареч., р а з г. нiкчёмнo. никчёмность раз г нікчемність, -пості, никчёмный разг., диал. никчемушный нік- чёмний, разг. нікудйшній; стать -ым [че- ловёком] знiкчёмнiти; стати нiкчёмoю. нилашйсты мн., ист. нілашйсти, -ів. нилосахйрский нілосахарський; -не языкй лингв, нілосахарські мови, нилбт этнол. пілот; -ты мн. пілоти, -ів. нилбтка этнол. нілотка. нилбтский этнол. пілотський; --ие языкй лингв, пілотські мови, нильгйу нескл., м. и ж., зоол. пільгау. нильсббрий хим. пільсборій, -ІЮ. нйльский нільський.
нимало нареч. нітрохи, усилит, анітрохи и анітрошки, анітрішки; (никак) ніяк; (отнюдь не) аж ніяк; и. не бої&сь разг. нітрохи (нітрішки, анітрохи, анітрішки) не боюся, нимб німб, нймбовьій німбовий. нимбник мет. пімбник, -у. нимрйнг (сорт винограда) бот. пімр^, -у. нймфа в разн. знач, німфа, нимфалйда энтом. німфаліда, нимфёй архит. нiмфёй, -ёю. нимфётка лит. и перен. нiмфёткa.
нимфёя бот. нiмфёя. нимфомания мед. німфоманія, нимфомйнка мед. німфоманка, нингидрйновый хим. ніпгідрйповий. нйндзя нескл., м., ист., кино ніндзя. ни-нй см. ни^ 1.
Нибба, Ниобёя 1. (Я строчная) миф. Ніоба, Hioбёя; 2. (символ материнского горя — н прописная) перен. ніоба. ниобйты мн., хим. ніобати, -ів. ниббиевый хим. ніобієвий, ниббий хим. ніобій, -ію. ниобйт мин. ніобіт, -у. ниогрйн хим. ніогрйн, -у. ниоткуда, уст. ниоткбле и ниоткбль нареч. нізвідки, нізвідкіля, нізвідкіль, нівідкіля, нівідкіль, диал. півідки. нинлбн текст, піплоп, -у. нипочём нареч. 1. (чрезвычайно дёшево) раз г пі по чому, за бёзцiнь (безцінок), разг. дурнісінько; 2. (пустяк) предик., разг. дрібнйця (ж.), с., разг. пустё; (плёвое дело) разг. за іграшку (іграшки); ему солгать и. йому збрехати за іграшку (не дорого, дурнйця, дрібнйця); 3. (ничего не значит) предик., раз г байд^е; ему всё н, разг. йому до всього байд^е (все дарма), він пі про що і гадки,
і 	думки не має; йому ні про що ані гадки;
4. 	(ни за что) прост, нізащо, нйпнель спец, ніпель, нйннельньїй спец, ніпельний, нирвйна нірвана; погрузйться в ~ну перен.
порйпути (запасти) в нірвану, нирембёргия бот. нipeмбёpгiя. нискблечко нареч., уменьш.-ласк. ніскілечки, анітрошечки, нискблько нареч. ніскільки, усилит, аніскільки; (никак) ніяк, диал. пігйч; (ничуть) нітрохи, усилит, анітрохи и анітрошки, анітрішки; (отнюдь не) аж ніяк; ^то менй н. не касается це мепё анітрохи (і трохи, аж ніяк, зовсім) не обходить; я н. не обижаюсь я нітрохи (анітрохи, і трохи, аж ніяк, зовсім) не ображаюся.
ниспадать / ниснйсть (об одежде, ткани и т. п.) спадати / спасти (спадё). ннснадённе уст. спадання, нисповергйть / нисновёргнуть уст. см.
низвергйть / низвёргнуть. нисповержёниеуст. см. низвержёние. ниспослание к н и ж п. дарування, ниспбсланный посланий; подарований. Ср. ниспосылать.


ниспосылать
563
нитрйрующий
ниспосылать / ниспослать книжн. посилати / послати (пошлю, пошлеш); {даровать) дарувати, -ую, -уєш / подарувати, ниспосылаться книжн. даруватися, -ується. ниспровергаемый скйдуваний, валений; знй- щуваний; руйнівнйй. ниспровергать см. низвергать, ниспровергаться см. низвергаться 1—2. ниспровёргнутый см. низвёргнутый. ниспровёргнуть сов. см. низвергать, ниспровёргнуться см. низвергаться 1—2. ниспровержённе см. низвержённе. ниспровёрженный см. низвёргнутый. ниспускать / ниспустйть уст. спускати / спустйти (спущу, спустиш), ниспускаться / ннспустйться уст. спускатися / спустйтися (спущуся, спустишся), ниспущенный уст. спущений, нистйгм мед. ністагм, -у. иистатйн фарм. ністатйн, -у. иисходйть / ннзойтй книжн., уст. 1. сходити, -ДЖу, -ДИШ и ЗІХОДИТИ / ЗІЙТЙ, -йду, -йдеш [вниз]; {спускаться) спускатися / спустйтися (спущуся, спустишся); 2. см. сиисходйть. нисходящий 1. прич. якйй (що) сходить [унйз] и т. п.; см. нисход^ь; 2. пргт. НИЗХІДНЙЙ, спаднйй; ~щая интонация лингв. спадна (низхідна) інтонація; '^щая лйння родствй низхідна лінія споріднення; ~щее ударёние лингв, спаднйй (низхіднйй) наголос.
иисхождёние 1. уст. схід {м., род. сходу) [унйз], сходження [вниз]; {спуск) спуск, -у; 2.диал. см. сннсхождённе. нисшёдшнй якйй (що) зійшов (спустйвся) [вниз].
иисшёствие уст. зiшёcтя; см. ещё ннсхождё- иие. нит опт. НІТ, -у.
нитевйдность ниткоподібність, -пості, нитку- ватість, -тості, иитевйдный, нитеобразный ниткоподібний, разг. ниткуватий; н. пульс мед. ниткоподібний пульс, иитеводйтель текст, нитководій, -ія. иитёлла бот. нiтёлa. нитинбл мет. НІТИНОЛ, -у. иитинбловый мет. нітиноловий. ийтка 1. нйтка, собир. нйття (с.), нйть, -ті; {вышивальная — ещё) заполоч, -чі; висёть (держаться) на ~ке см. нйточка; в -'ку (в '^н, ~кой) вытйгнвать (растягивать и т. п.)
у шнур (у нйтку, шнуром, нйткою) витягати (розтягати и т. п.); в '-ку вытягиваться / вытянуться: а) {становиться ровно в ряд) витягатися / вйтягтися (вйтягнутися) в шнур (в нйтку); б) {стоять выпрямившись) витягатися / вйтягтися (вйтягнутися) в струнку (в струну, струною); в) {проявлять усердие) разг. витягатися / вйтягтися (вйтягнутися) в нйтку; губы в ~ку разг. губи в шнурок; до [послёдней] ~кн [обобрать] перен., разг. до [останньої] нйтки (нйточки) [обібрати, обдерти, обідрати]; до ~кн промбкнутьразг. до рубця (нйточки, нйтки, рубчика) промокнути (змокнути); [как] по ~ке [як] по шнуру (шнурочку, НЙТОЧЦІ); [ни однбй] сухбй ~ки нет (не осталось) на ком нйтки сухої немає (нема, не залишйлося на кому, мокрий, як хлющ хто)\ по ~ке разобрать перен., разг. по НЙТЦІ (до ц^ки) розібрати; ход^ь [как] по ~ке см. нйточка; О кудй нгблка, тудй и н. кудй голка, тудй й нйтка; 2. {что-л. нанизанное на нить) нйзка, разок, -зка {м.), шнур, -а, шнурок, -рка, нйтка. ннткосшнвйльный спец. ниткозшивальний, ннтбн хгш. НІТОН, -у.
нйточка нйточка; висёть (держаться) на ~ке
перен., разг. вйсіти на волосйнці (павутйнці, волоску, НЙТОЧЦІ); по '-ке разобрать перен., разг. до ц^очки (по нйточці) розібрати; ходйть [как] по ~ке перен., разг. ходйти [як] по шнуру (струнці), нйточник спец. ниткар, -я. нйточннца спец. ниткарка, нйточный нитковйй. нитрагйн с.-х. нітрагін, нитраллбй мет. нітралой, -6ю. нитрамйн хим. нітрамін, -у. нитрат хим. нітрат, -у.
нитратный хим. нітратний; ~ная фбрма нітратна форма; ~ые бактёрнн нітратні бактерії, ннтрйтор хим. нітратор. ннтрацнбнный хим. нітраційний. нитрация хим. нітрація, ннтрйд хим. нітрйд, -у; н. мёди нітрйд міді, ннтрйл хим. нітрйл, -у.
ннтрйльный хим. нітрйльний; ~ная группа нітрйльна група, нитрйрованне техн. нітрування, ннтрйрованный хим. нітрований, нитрйровать несов. и сов., техн. нітрувати, -ую, -уєш.
нитрйрующий нітрувшіьний; ~щая смесь
нітрувапьна суміш.


нитрйт
564
ничегб’
нитрйт хіш. нітрит, -у; н. кйльция нітрйт кальцію.
нитрйтньїй хим. нітрйтний. нитрификация хим. нітрифікація, нитрифицйровать несов. и сов., хим. нітрифікувати, -ую, -уєш. нитрифицироваться несов. и сов., хим. нітрифікуватися, -ується. нитрифицйрующий хим. нітрифікувшіьний. нитроаммофбска хим. нітроамофоска. нитроанилйн хим. нітроанілін, -у. нитробактёрии мн. нітробактерії, -ій. нитробензбл хим. нітробензол, -у. нитрование хим. нітрування; жидкофйзное н.
рідкофазове нітрування, нитрбванньїй хим. нітрований, нитровать несов. и сов., хим. нітрувати, -ую, -уєш.
нитровйться несов. и сов., хим. нітруватися, -ується. нитрогён хим. нітроген, -у. нитрогликбль хим. нітроглікбль, -лю. нитроглицерйн хим. нітрогліцерйн, -у. нитроглицерйновьій хим. нітрогліцерйновий. нитрогрупна хим. нітрогрупа. нитрбза хим. нітроза, нитрозйрование хим. нітрозування. нитрозогрупна хим. нітрозогр^а. нитрозокрасйтель хим. нітрозобарвнйк, -а. нитрозосоединення мн., хим. нітрозоспол^и,
нитроклетчатка хим. нітроклітковйна. нитрокрасйтель хим. нітробарвнйк, -а. нитрокраска хим. нітрофарба, нитролак нітролак, -у. нитролйковьій нітролаковий, нитроманнйт хим. нітроманіт, -у. нитрометйн хим. нітрометан, -у. нитрометйновьій хим. нітрометановий. нитр6метрлів().,л:іш. нітрометр, нитромётрия мед., хим. нітрометрія, нитрбн хим. нітрон, -у. нитронафталйн хим. нітронафталін, -у. нитрбнньїй хим. нітронний. нитрбновьій хим. нітроновий, нитропарафйн хим. нітропарафін, -у. нитросоединёние хим. нітросполука (ж.) нитротолубл хим. нітротолуол, -у. нитрофенбл хим. нітрофенол, -у. нитрофенбльньїй хим. нітрофенольний. нитрофйл биол. нітрофіл. нитрофйльньїй хим. нітрофільний. нитрофбб биол. нітрофбб.
нитрофббньїй биол. нітрофобний. нитрофбрм хим. нітроформ, -у. нитрофбс хим. нітрофос, -у. нитрофбска с.-х. нітрофоска, нитрофурйн хим. нітрофуран, -у. нитроцеллюлбза хим. нітроцелюлоза, ннтроцеллюлбзньїй хим. нітроцелюлозний, нитроцементйция хим. нітроцементація. нитрошёлк хим. нітрошовк, -у. нитроэмаль хим. нітроемаль, -лі. нитроэфйр хим. нітроефір, -у. нитчатка 1. бот. жабуриння, баговйння (с.), м., диал. жабур, -у; 2. зоол. нитчатка, нитчйтковьіе сущ., мн., зоол. жабурйсті, -их. нйтчатый 1. (нитевидный) ниткуватий, нитчастий; ~ые вбдоросли ниткуваті водорості; ~ьіе чёрви ниткуваті черви, нитчатка; 2. уст.
СМ. НЙТЯНЫЙ.
нйтченка текст, нйчениця; ~ки мн. нйчениці, -иць.
нить нйтка; (шнур) шнур, -а, поэт, нить, -ті; потерпіть н. разговбра упустйти (утратити) нйтку розмови; утратити зв’язок у розмові; путевбдная н. перен. провідна нйтка. нйтянка >^ст. нйтянка.
НЙТЯНЫЙ нйтяний. нихрбм мет. ніхром, -у. нихрбмовый мет. ніхромовий, ниц нареч., уст. ниць, нйцьма, долілиць; лежать н. лежати ниць (нйцьма, долілиць); подать н. падати ниць, нйццкий ніццький, ницшейнец ніцшеанець, -нця. ницшеанский ніцшеанський. ницшейнство ніцшеанство, ничегб* разг. 1. нареч. нічого, нічогенько, нівроку; вбвсе н. аж нічого; анічогісінько; живёт н. себё живе нічого собі (нічогенько, нівроку); н. себё: а) нареч. нічого собі, нічогенько (нівроку) [собі]; б) прил. нічого собі, нічогенький (нівроку) [собі]; решйтельно н. не знйет СМ. решйтельно 2; старйк н. дідусь нівроку (нічогенький, нічого собі); іто ещё н. разг. це ще нічого; це ще дурнйця; це ще дарма; О лучше мйло, чем н. ліпше (краще) щось, як нічого; 2. (всёравно) предик, нічого, усилит, нічогісінько; (не имеет значения — ещё) разг. дарма, реже дармо; (пусть, ладно
— 	ещё) разг. сількісь; все зябнут, а ему и. усі мёрзнуть, а йому нічого (нічогісінько); н., что... нічого (дарма), що...; пусть придёт, и. хай прййде, нічого; 3. (нисколько) нічого, уси-


ничегб^
565
нйщенький
лит. нічогісінько, анічого, анічогісінько, ди- ал. нігйч. ничегб^ CM. ничтб 1—2.
ничегонедёлание разг. байдикування; неробство.
ничегбхоньки, ничегбшеньки, ничегбхонь- ко, ничегбшенько мест., усилит, нічогісінько, анічогісінько, ничей мест, нічйй, -чия, -чиє. ничёйный нічййний.
ничкбм нареч. ниць, нйцьма, долілиць, лицем до землі (унйз), разг. долічерева; лежйть н. лежати ниць (нйцьма, дoлiчёpeвa, долілиць), ничтб \,мест. ніщо ірод, нічого); из ~чегб сдё- лать (получйть и т. п.) з нічого зробйти (одержати и т. п.); ~чегб не бывало уст. см. нич}ть; -чегб не подёлаешь (разг. не попйшешь) см. подёлать; н. инбе (другбе) егб не увлекает ніщо інше його не захоплює; 2. сущ., нескл., с. ніщо; нревратйться (обратйться) в н. перетворйтися (обернутися) в ніщо, ничтбже: н. сумнйся (сумнйшеся) шутл., ирон. анітрохи не вагаючись, без наймён- шого (жодного) вагання (сумніву); шутл., ирон. нічтоже сумняшеся. ничтбжество 1. {крайняя незначительность) незначність, -ності {ж.)\ {убожество) убогість, -гості, убозтво, мiзёpнicть, нікчемство, разг. нікчемність, уст. убожество; превра- тйться в н. знікчемніти, звестйся (пере- вестйся, зійтй) нінащо (на ніщо); 2. {ничтожный человек) рази нiкчёмнa людйна, разг. нікчема {м. и ж.\ нікчемник {м.), убожество, м., прен. непотріб, -треба; абсолібтное (пблное, полнёйшее, совершённое, сплош- нбе) н. цілковйта нікчема; 3. {небытиё) уст. небуття.
ннчтбжнть уст. знйщувати, -ую, -уєш, нй- щити.
ничтбжно нареч. дуже (зовсім) міно; мізерно, убого. Ср. ннчтбжньїй 1. ничтбжность 1. незначність, -ності; марність; мізерність, убогість, -гості; неістотність, незначність; нiкчёмнicть; ср. ннчтбжньїй 1—2; 2. см. ничтбжество 2. ннчтбжньїй 1. {очень малый) дуже (зовсім) малйй, маленький; {незначительный) [зовсім] незначнйй, марний; {скудный, жалкий) мізерний, убогий; ~ное обстоятельство [зовсім] незначна обставина; 2. {несущественный) неістотний, незначнйй; ~ная роль незначна
(нікчемна) роль; н. человёк нікчемна людйна, разг. нiкчёмa {м. и ж.), нiкчёмник. нич^очки нареч., разг анітрошечки, анітрішечки.
нич^ь нареч. нітрохи, анітрохи, разг. анітрошки, анітрішки, ні крйхти (крапельки, кра- пелечки, капелйнки, капелйночки), ані гйч; н. не бывало зовсім ні, аж ніяк; н. не сержусь... анітрохи (нітрохи, ні трішечки, аж ніяк) не серджуся... ничья сущ., ж., спорт, нічия, -чиєї, нйша ніша; {в стене — ещё) диал. фрам^а. нишеобрйзньїй нішоподібний. нишкн^ь прост, мовчати,/7озг. ні (ані) пари з уст [не пустйти], ні (ані) пйснути, ні (ані) пікнути; ~нй! мовчй!, цить!, ні (ані) пари з уст!
нйштодиал. см. нёшто 1—2. ништб прост. CM. ничегб* 2; 2. {так и надо) так і треба, нищйние убожіння, нищйть убожіти, біднішати, мізерніти, нищебрбд уст. см. нйщий 2. нищебрбдка уст. см. нйщий 2. нищебрбдство уст. см. нйщенство 1—2. нйщенка старчйха, жебрачка, нйщенски 1. по-старчачому, по-жебрацькому, по-жебрацьки; {как нищий) як старець (жебрак); по-злидарському, по-злидняцькому; {как бедняк) як злидар (злидняк); 2. злиденно, нужденно, мізерно; убого. Ср. нйщенский 1—2.
нйщенский 1. старчачий, жебрацький, старцівський, реже старечий; {бедняцкий) злидарський, злидняцький; ~кая жизнь злидняцьке (злидарське) життя; 2. {перен.: скудный) злиденний, нуждённий, разг. мiзёpний; {убогий) убогий; ~кое угощёние злиденне (мізерне) частування, нйщенство 1. {состояние) старёцтво, жебрацтво; {действие) старцювання, жебрування, жёбрання; жить -ом жйти старцюванням (з жебрацтва), старцювати, -юю, -юєш; заняться -ом пітй на жебри; пітй в старці; з торбами пітй; 2. {нищета) злйдні, -ів {мн.). нйщенствовать 1. старцювати, -юю, -юєш, жебрувати, -ую, -уєш, жебрачити, жёбрати, уст. ходйти попідвіконню (на жебри, з торбами); 2. {жить в нищете) жйти (живу, живёш) в злйднях (убозтві), злидарювати, злиднювати.
нйщенствующий жебр^ий, жебр^ий. нйщенький уменьш.-ласк., разг бiднёнький.


нищетй
566
новодемократ^еский
нищетй 1. убозтво (с.), убогість, -гості, злидён- ність, -нності, злидарство, уст. убожество; {прям. — обычно) злйдні, -ів {мн.)\ впавший в -ту зубожілий; впадать / впасть в -ту убожіти / зубожіти, доходити / дійтй до убозтва (злйднів), впадати / впасти в злйдні, переводитися / перевестйся на злйдні; жить в -тё жйти в злйднях (убозтві), злидарювати, -юю, -юєш, злиднювати; н. одолёла кого злйдні посіли (напігіи) кого\ 2. {нищие) собир., разг старці, -ів {мн.), старецтво, жебрацтво (с.), жеброта, жебракй, -ів, злидарі, -ів {мн.), разг. старцівство, диал. харлацтво. нйщий 1. прил. бідний, убогий, злиденний, нуждённий; н. (нищ) духом убогий духом, поэт. убогод^ий,/7вж:в душевбогий; н. умбм разг. бідний (убогий) на розум; 2. сущ. старець, -рця, жебрак, -а, реже прохач, -а, разг. старцюга, харпак, -а, торботряс, торбёшник, реже прошак, -а; {бедняк) злидар, -я, прен. злидняк, -а, диал. злидённик; ж. старчйха, жебрачка, прохачка; {беднянка) біднячка, прен. харпачка, злиднячка, не* 1. союз алё, реже отже; {шире и чаще русского “да”) та, реже так; {а) а; {однако) протё; ио ведь алё ж; ио вот аж от (ось); ио всё же а всё ж, а всё ж таки; но и алё й, а й, разг. та й; 2. сущ., нескл., с. алё, та. но^ межд. 1. {для понукания лошади) но, диал. вйо, гаття; 2. {для выражения предостережения) разг. ну, реже но; но-иб ну-ну, но-нб. иба нескл., ж., археол. ноа. нббелевский Нобелівський; Нббелевская прё- мия Нобелівська пpёмiя; и. лауреат Нобелівський лауреат, нобелийт нобеліат. нобёлий хим. нoбёлiй, -ію. нобилитёт ист. нoбiлiтёт, -у. нббиль ист. нобіль, новйтор новатор.
новаторский новаторський; ~кое движёние новаторський рух. новаторство новаторство; и. в поэзии новаторство в пoёзiї. новйторствовать разг. новаторствувати, -ую, -уєш. новация новація.
новгорбдец новгородець, -дця; -дцы мн.
новгородці, -ів. новгорбдка {монета) новгородка. новгорбдский новгородський, новгорбдско-москбвский ист. новгородсько- московський.
новгорбдско-пскбвский ист. новгородсько- пскбвський. новёйший превосх. ст. 1. найновіший; 2. {последний по времени, современный) новітній, найновітніший; '-шая литература новітня літерат^а. новёлла лит., юр. новёла. новеллёталг/т., юр. новелёта. новеллйстлг/т. новеліст, новеллйстика лит. новелістика, новеллистйческий лит. новелістйчний. новёллка разг. новёлка. новембль муз. новемоль, -ЛІ. ибвенький 1. прил., ласк, новёнький; 2. сущ., разг. новёнький, -ого, новак, -а, новачок, -чка;
ж. 	новёнька, -ої, новак, -а {м.\ новачка, новёть новішати, новіти, новёхонький, новёшенький усилит., разг.
новісінький, новизий новизна, новина, новйк 1. ист. новйк, -а; 2. уст. см. новичбк. нбвина лит. новина.
новинй 1. диал. см. новь 1; 2. {хлеб нового урожая) диал. новина; 3. {суровая небелёная холстина) диал. гребінне (небілене) полотно; 4. {новость) уст. новина, новизна, новйнка новйнка; быть в ~ку кому б^и новиною кому, для кого. новичбк разг. новачок, -чка, новак, -а, сущ.
новёнький, -ого. новобиоцйн фарм. новобіоцйн, -у. новобранец воен. новобранець, -нця. новобрйнный уст. новобраний, новобранство разг. новобранство, новобранческий воен. новобранський, новобрачный 1. прил. недавно (тільки що, щойно) одружений, молодйй; ~ная четй молодё подр^жя, молода пара; 2. сущ. молодйй, -бго, разг. новожёнець, -нця; ж. молода, -6ї; мн. молоді, -йх, ласк, молодята, -ят. нововведёние нововвёдення; {новшество) новина.
нововведённый нововвёдений. нововводйтель уст. новатор, нововводйтельница уст. новаторка, нововводйтельство уст. новаторство, нововыстроенный новозбудований. новогбдие новоріччя.
новогбдний новорічний; и. ^ренник новорічний ранок, новогрёческий новогрёцький; н. язык новогрё- цька мова.
новодемократйческий новодемократйчний.


новожён
567
нбвость
новожён прост, молодйй, -ого {сугц.\ разг.
новожёнець, -нця. новозаведённый новозавёдений, новозапрова- джений.
новозавётный церк. новозаповітний, уст.
новозавітний, новозеландец этнол. новозеландець, -дця;
~дцы мн. новозеландці, -ів. новозеландка новозеландка, новозеландский новозеландський, новоземёлец разг. той, хто (якйй) живё на новій землі, новоземёльный новоземёльний. новойзбранный новообраний, новойзданный нововйданий. новоизобретённый нововйнайдений. новоиспечённый шутл., upon, новоспёчений. новокайн фарм. новокаїн, -у. новокаинамйд фарм. новокаїнамід, -у. новокайновый фарм. новокаїновий; --вая блекла мед. новокаїнова блокада, новокиргйзский новокиргйзький. новокрещёнец, уст. новокрёщен церк. ново- хрещёнець, -нця. новокрещёнка церк. новохрещёниця. новокрещённый церк. новохрёщений. новокупленный новокуплений. новолйк хим. новолак, -у. новолуние молодйк, -а (л/.), новйй (молодйй) місяць (-ця); в и. на молодику; на новйй місяць.
новомбдно нареч. новомодно, новомбдный новомодний, новомученик церк. новомученик. новоизбранный новонабраний. новонЗйдеиный новознайдений. новонаречённый Х.уст. новонаречёний; ново- названий; 2. церк. новонаречёний. новонаселённый новонасёлений, новозасёле- ний.
новообразовйвшийся новопостшіий; {новообразованный) новоутворений, новообразование 1. (процесс) новотворення, новоутворення, (неоконч. д. — ещё) новоутворювання; 2. (вновь образованный элемент и т. п.) новоутворення, м. новотвір, -твору, новообразбваниый новоутворений, новообращённый книжн. 1. прил. новонавёр- нений; 2. сущ. новонавёрнений, -ого, неофіт, новооткрывйтель нововідкривач, -а. новооткрытие нововідкриття. новооткрытый нововідкрйтий. новопахотный с.-х. новобраний.
иовопЗханный с.-х. новоорний, новопожйловаиный уст. новопожшіуваний. новопорДдчики см. иовоприхбдцы. иовопоселёнец новопоселёнець, -нця. иовопоселёнка новопоселёнка. иовопострбеиный новозбудований. новопреставленный церк. 1. прт. новопо- мёрлий, щойно помёрлий, новопреставлений; 2. сущ. небіжчик; ж. небіжчиця, небіжка, новоприббриый уст. новонабраний. новоприбывший прил. новоприбулий, новоприёзжий, иовоприёхавший новоприїжджий.
иовоприобретёние новопрйдбане, -ого (сущ.). новоприобретённый новопрйдбаний. новоприсоедииёиный новоприєднаний. иовоприхбдцы мн., ист. новоприбулі, -их (сущ.).
иовопришёдший новоприбулець, -льця. новорёчь новолёксика. новорождёииость новонародженість, -ності. новорождённый 1. прил. новонароджений; 2. сущ. новонароджений, -ого; ж. новонароджена, -0Ї. иовороссййский новоросійський, новороссййцы мн. новоросійці, -ів. новорублеиный новорублений. иоворусский 1. прил. новйх росіян (род. мн.у, 2. сущ. новйй росіянин, иовосйдка спец. новосадка, новосёл,/7озг. иовосёлец новосёл, новосёлець, -льця.
новосёлка новосёлиця. новосёлок раз г новё сёлище, новосёлище. новосёлье 1. новосілля; 2. (о праздновании) новосілля, мн. вхідчини, -ин, входини, -ин; праздновать и. справляти входини (вхідчини); справляти новосілля, новосёльческий новосёла (род. п.). иовосибйрский новосибірський, иовосибйрцы мн. новосибірці, -ів. новосбздаиный новостворений. новостйшкапрост.,прен. новина, иовострбйка 1. (строительство) новобудова, с. новобудівнйцтво; раббтать на ~ке працювати на новобудові (новобудівнйцтві); 2. (новый посёлок, новое здание) новобудова; (здание — ещё) новобудівля, нбвость 1. новина; быть в и. кому б^и за новину кому\ вот [ещё] и. (--ти)! разг. от (ото, оцё) [ще] новина (новйни)!; -ти в науке новйни в науці; и. сезбиа новина сезону; [^то] что [ещё] за и. (-ти)? разг. [це] що [ще]


новотёл
568
ногоплбдник
за новина (новйни)?; 2. (новизна) новизна, новина, уст. повість, -вості. новотёл с.-х. [перше] отёлення. новотёл ка с.-х. первістка, новотёльная сущ., ж., с.-х. новотільна, -ої; н.
корбва пёpвicткa. новоторгбвый новоторговёльний. новочебоксйрский новочебоксарський. новочеркйсский новочеркаський, новоявленный ирон. новоявлений, новоз’яв- лений.
новойз (о нелепом, созданном вопреки нормам и традициям языке) п р е н. новомова (ж.). нбвшество новина, -й {ж.)\ {нововведение) нововвёдення; (новый обычай) новйй звйчай (-аю); что йто за н.? що це за новйни (за нові звйча’О?; ЯВЛ5ІЮЩИЙСЯ -ом новйнний. нбвый новйй; бблее н. новіший; [вот ещё] -вое дёло! от (ото, оцё) [ще] новина!; -вая экономйческая полйтнка см. нэп; -вое слб- во в чем новё слово в чому\ ~ые временй нові часй, нова доба; -ые рубежй нові рубежі; Нбвый Завёт Новйй Заповіт (уст. Завіт); н. стнль новйй стиль; совершённо н. новісінький.
новь с.-х. 1. (целина) цілина, новина; 2. (хлеб нового урожая) новина, ногй нога; быть (століть и т. п.) на рйвной ~гё с кем б^и (стояти и т. п.) на рівній нозі з ким; бути як рівний з рівним з ким; бути рівнею з ким; взять (дать) ~гу узяти (дати) ногу; в -йх у ногах; встать с лёвой (не с той) -гй разг. встати на ліву (не на ту) ногу, встати лівою ногою; давйй Бог -гн разг. давай (дай) Боже ноги; ноги на плёчi; у ноги; навтіки; хода (ходу); дати ногам знати; ёле (едвй, насйлу и т. п.) ~ги волочйть (влачйть, таскйть) разг. лёдве (ледь, насйлу и т. п.) ноги волочйти (волоктй, тягтй, тягнути); ндтй в -гу с чем ітй (ступати) в ногу з чим; ндтй (шагйть и т. п.) [н.] в ~гу ітй (ступати, крокувати и т. п.) [нога] в ногу; кланяться в -гн кому перен. кланятися (уклонятися) в ноги (до ніг) кому; кланятися аж до землі кому; к -гё! воен. до ногй!; лёвой -гбй сдёлать что перен., разг. лівою ногою (абйяк, на швидку руку, нашвидк^^) зробйти що; на -йх на ногах; на шнрбкую (большую, барскую и т. п.) ~гу на широку ногу, розкошуючи, разг. на всю губу, по-панському, на широку стопу, у розкошах; не слыша ног [бежйть, мчйться и т. п.] разг. не чуючи (не чувши) ніг під собою [бігти, мчати, мчатися
и т. п.];ші ~гбй к кому, куда перен., разг. ні ногою (ні кроку) до кого, куди; н. зй ногу ндтй (тащйться, плестйсь и т. п.) разг. нога за ногою ітй (тягтйся, плентатися и т. «.); однй н. в могйле (гробу) одна нога в труні (домовйні); однй н. здесь, [а] другая там одна нога тут, [а] др^а там, реже на одній нозі; откуда [тблько] ~гн взялйсь разг. звідки (де) [тільки] сйли взялйся (сйла взялася); поставить (организовать и т.п.) на -гу какую что перен. поставити (організувати и т. п.) на ногу яку що; поставить (поднять) нй ногн кого перен. поставити (підняти) на ноги кого; слетйть на однбй ~гё куда, к кому полетіти (злітати) на одній нозі куди, до кого; со всех ног [бросаться, кидаться и т. п.] разг. 3 усіх ніг (скільки сйли, щодуху, що є духу, чимдуж, чимдужче, щосйли, щосйл, що є сйли, що є сил, прожогом) [кйдатися и т. п.\, стать (встать, поднеться и т. п.) нй ногн стати (встати, піднятися, звестйся) на ноги; стать на дружескую (корбткую) ~гу с кем стати на дружній (короткій) близькій стопі з ким; зайтй в близькі стосунки з ким; заприязнйтися (заприятелювати) з ким; стойт однбй -гбй в мог^е (гробу) кто см. гроб; стойть на [свойх, сббственньїх] -4х стояти на [своїх, власних] ногах; хромйть на ббе -гй разг. кульгати (шкутильгати, шкандибати) на обйдві ногй (обома ногами); чегб мой (твой и т. п.) [лёвая] н. хбчет разг. чого моя (твоя и т. п.) [ліва] нога хоче; що хочу, те й роблю (що хочеш, те й робиш и т. п.); чтббы -гй нё было чьей у кого, где разг. щоб нога не була чия (щоб ногй не було чиєї) в кого, де. ногйвка спец. ногавка; (повязка на ногу — ещё) тасьмочка.
ногйвочка уменьш.-ласк., спец. ногавочка, ногавонька.
ногйец этнол. ногаєць, -айця; -ййцы мн. ногайці, -ІВ.
ногйй этнол. ногаєць, -айця; -4н мн. ногайці,
-ІВ.
ногййка этнол. ногайка, ногййскнй этнол. ногайський, ногйстый разг. ногатий, ногйта ист. ногата, ногйтый разг. ногатий.
ноговйцы мн., уст. ногавйці, -йць; -ца ед.
ногавйця. ноголйст бот. ноголйст, -у. ногопёрые сущ., мн., биол. нoгoпёpi, -их. ногоплбдник бот. ногоплідник, -у.


ноготкбвый
569
нокаутйрованный
ноготкбвый нагідковий. Ср. ноготок 2. ноготбк уменьш.-ласк. нігтик; мужичбк с н. фолькл. мужичбк як (з) кулачок; с н. з макове зерня (зернятко), як вузлик (нігтик); О мал н., да остёр нігтик малёнький, та [добре] гостренький; HOC с локотбк, а умі с н. борода вйросла, а розуму (ума) не вйнесла; під носом густо, а над носом пусто; 2. -ткй мн., бот. нагідкй, -док; ~бк ед. нагідка {ж.). ноготбчек 1. уменьш.-ласк. нігтичок; 2. бот.
нагідочка {ж.). нбготь ніготь, -гтя; грызть (кусать) ~гти пе- рен., разг. гризти (кусати) нігті (пальці, пу- чкй, кулакй, лікті); прижать к -'Гтю кого, подобріть под н. кого перен., разг. прибрати до рук кого, узяти (убрати) в шори кого, узяти в тісні руки кого', приборкати кого\ с н. з наперсток (макове зерно), як ніготь; О до кбн- чиков (конці) -гтёй разг. наскрізь, до щир- ця; ~ггя не стбнт чьего разг. нігтя не вартий (не варт) чийого', с (от) молодых (младых) --гтёй зміпку, змалечку, змолоду, від (з) пелюшок, з пуп’янка, з зеленбчка, разг. з жовтого дзьоба, ногохвбсткн мн., энтом. ногохвістки, -ток. ногочёлюстн мн., зоол. ногощёлепи, -еп. ногощупальцалі/і., зоол. ногощупальці, -ів. ногтевйдный нігтеподібний, нігтюватий. ноггевбй нігтьовйй. ногтйстый разг нігтистий. ногтАще увел., разг. нігтйще. нoгтoёл2^мeд.,paзг. нігтьоїда, ногтянбй нігтьовйй, нігтянйй. нодулйрный мед. нодулярний. нбев: Нбев ковчёг библ. Нбїв ковчёг; нбев ковчёг перен. НОЇВ ковчёг нож ніж (род. ножа); быть на '^іх с кем перен. бути на ножах з ким, ворогувати з ким', как (слбвно) -жбм по сёрдцу як (мов, наче) ножём у сёрце (по сёрцю), як ніж у сёрце кому', лечь под н. лягтй під ніж; н. в сёрдце перен. ніж у сёрце; н. бстрьій кому перен. ніж у горло (сёрце) кому, ніж гострий кому', под '^бм умерёть під ножём помёрти (умёрти). ножевйдный ножеподібний, ножевйще спец. ножовйще; (лезвие) лёзо. ножевбй ножовйй. ножеклібв орн. ножедзьоб, нбженкн мн.,уменьш.-ласк. ножички, -чок. нЬжтъкл уменьш.-ласк. ніженька; ~ки мн. ніженьки, -ньок, ноженята, -ят ножеобрізньїй ножеподібний, ножетбчка техн. ножеточйло (с.).
нЬж&\К2іуменьш.-ласк. ніженька, нбжечный стол, ніжковий. нбжнк ножик.
нЬжичгкуменьш.-ласк. ножичок, -чка. ножАщ2іувел., разг. ножйще (с.), ножисько (с.);
(лапа) лапа, с. лапйще, лапйсько. ножйщеразг.,усил. ножака, нбжка в разн. знач. ніжка, нбжницы мн. ножиці, -иць; н. заедіют ножиці затинаються; н. мёжду Экспортными н йм- портными цёнамн ножиці між ёкспортними та імпортними цінами, нбжннчкн мн.,уменьш.-ласк. ножички, -чок. нбжннчный ножичний, ножнбй ножний.
нбжнйлін. піхви, -хов, ж., уст. піхва; вложйть меч в н. укласти меч (меча) в піхви, ножбвка (пила) ножівка, ножбвочный ножівковий, ножбвщнк спец. ножар, -я. ножбвщнна прост, різанйна. ножбвщнца спец. ножарка. ножбвый см. ножевбй.
ножЬпк2іуменьш.-ласк. ніжка, с. ноженя, -яти. ноздревітость спец. ніздрюватість, -тості, дірчастість, ноздреватый ніздрюватий, дірчастий, ноздревйна разг. ніздрйна. ноздревбй ніздрянйй. ноздрёвщина лит. ноздрьовщина. ноздрйна прост, ніздрйна, ніздрйнка. ноздрйстый разг. ніздрястий, ніздрятий. ноздрйться ставати (стає) ніздрястим, ноздрй ніздря; подвйжные ~ри рухлйві ніздрі, ноздрйвый прост, ніздрястий, ноздрйстый разг. ніздрястий, позёма биол. нозёма. нозематбз с.-х. нозематоз, -у. нозоарейл мед. нозоареші, -у. нозогеогрйфия мед. нозогеографія. нозографйческий мед. нозографічний, нозогрйфия мед. нозографія, нозологйческий мед. нозологічний, нозолбгия мед. нозологія, нозофилйя мед. нозофілія. нозофббия мед. нозофобія. нойбн (у ряда восточных народностей: начальник, господин) нойон. нокмор. нок. нокйут спорт, нокаут, нокаутйрование спорт, нокаутування. нокаутйрованный спорт, нокаутований.


нокаутйровать
570
норвалйн
нокаутйровать несов. и сов., спорт, нокаутувати, -ую, -уєш. нокаутйроваться несов. и сов., спорт, нокаутуватися, -ується. нокдаун спорт, нокдаун, ноксирбн фарм. ноксирон, -у. ноктамбулйзм мед. ноктамбулізм, -у. ноктиліЬки мн., зоол. ноктилюки, -ів. нокпбрн муз. ноктюрн. нокпЬрновьій муз. ноктюрновий. нолевбй нульовйй; ~вйя стрйжка нульова стрйжка; н. вариант нульовйй варіант; н. результат нульовйй результат нблик уменьш., разг. нулик, ноль нуль, -ля; О н. без пйлочки ніщо, разг. нуль без пшіички; бублик без пшіички; н. внимания на кого-что разг. ніякої (жодної, ані найменшої, ніякісінької) уваги на кого- що; н. внимания, фунт презрёния не увага, а чйста тобі (а сама) зневага; не стільки уваги, як зневаги; н.-н. нуль-нуль; свестй к нуліЬ что звестй до нуля (нанівець, унівець) що; стрйчь под н. стрйгти під нуль, ном в рази. знач. ном. нбма мед. нбма.
номйд ист. номад; ~дьі мн. номади, -ів. номадйзм (кочевой образ жизни) ист. нома- дйзм, -у. ном^цньїй ист. номадний, номйрх ист. номарх, номенклатура номенклат^а. номенклатурно-адресов^ьньїй спец, номен- клат^но-адресувальний. номенклатурный номенклат^ний; н. раббт- ннк номенклат^ний працівнйк. номенклат^щнк номенклатурник. нбмер номер; {газеты, журнала — ещё) число, -а; вот так н. оцё так штука, уст. оце так рахуба!; н. журнала номер (число) журналу (часопису); н. люкс номер люкс; ітот н. не пройдёт (не выйдет) разг. цей номер не пройде (не перейде); цієї не поспіваєш!; це не вдасться кому. номерйшко прост. уничиж. номерёць, -рця.
номернбй 1. прил. номернйй; н. знак номернйй знак; 2. сущ. номернйй, -ого; ж. номерна, -6Ї. номербк уменьш. номерок, -рка. номеронабиратель спец. номеронабирач, -а. номербчек уменьш.-ласк, номербк, -рка. номннйл экон. НОМІНШІ, -у; по ~лу за номіналом.
номнналйзм филос., ист. номіналізм, -у.
номнналйст филос., ист. номіналіст, номнналистйческий филос., ист. номіна-
ЛІСТЙЧНИЙ.
номинально нареч. номінально, номинальность НОМІНІПЬНІСТЬ, -НОСТІ. номинальный номінальний; ~ная стбимость номінальна вартість; ~ная цен^ номінальна ціна.
номиийнт номінант номинатйв лингв, номінатйв. номинатйвный лингв, номінатйвний, назив- нйй; ~ная функция слбва номінатйвна (називна) функція слова; ~ное предложёние номінатйвне (називнё) рёчення. номинацибнный спец. номінаційний. номиийция номінація; по разлйчным ~ям 3 різних номінацій, номогенёз биол. номогенёз, -у. номограмма мат. номограма, номографйческий мат. номографічний, номография мат. номографія, номокаибн церк. номоканон, -у. ибна лит., муз. нона, нонаккбрд муз. нонакорд, -у. нбнеуст., диал. см. ныне 1—2. нонётл1>;з. нонёт, -у.
нбнешнийуст., диал. см. нынешний 1—2. нбниус геод. ноніус, нбниусный геод. ноніусний. нонкомбатйнт юр. нонкомбатант нонконформйзм филос. нонконформізм, -у. нонконформйст филос. нонконформіст, нонконформйстский филос. нонконформістський; --кое искусство нонконформістське мистёцтво. нонпарёль полигр. нонпарёль, -лі. нонпарёльный полигр. нонпарёльний. нбнсенс книжн. нонсенс, -у. нон-стбп 1. (без перерывов) нареч. нон-стоп;
2. сущ., м., разг. нон-стоп, нонтронйт мин. нонтроніт, -у. нонфигуратйвный иск. нонфігуратйвний. нбнчеуст., диал. см. нйне 1—2. ибны мн., ист. нони, -ів. ибо (один из жанров традиционного театра Японии) нескл., театр, ноо. ноосфёра биол. ноосфёра. ноосфёрный биол. ноосфёрний. ноотйст ист. ноотйст. нопалёя бот. нопалёя. норй нора; лйсья и. лйсяча нора, норадреналйн мед. норадреналін, -у. норвалйн хим. норвалін, -у.


норвёженка
571
норовйться•
норвёженка этнол. норвежка, норвежец норвежець, -жця; ~жцы мн. норвёж- ці, -ІВ. норвёжка норвёжка. норвёжский норвёзький. норд мор., метео норд, -у. норд-вёстл1о/7., метео норд-вёст, -у. норд-вёстовый мор., метео норд-вёстовий. нордйзм филос. нордйзм, -у. нордмаркйт геол. нордмаркйт, -у. норд-норд-вёстл10/?., метео норд-норд-вёст, -у. норд-норд-вёстовый мор., метео норд-норд- вёстовий.
норд-норд-бст л/о/7., метео норд-норд-ост, -у. норд-норд-бстовый мор., метео норд-норд- остовий.
нбрдовый мор. нордовий; н. вётер нордовий вітер.
норд-бстліо/?., метео норд-ост, -у. норд-бстовый мор., метео норд-бстовий. норйт горн, норйт, -у. норйчник бот. ранник, норйчниковые сущ., мн., бот. ранникові, -их. норйчннковый бот. ранниковий. норйща>;ве/7. норйще (с.). нбрня техн. норія, нбрка* уменыи. нірка, нбрка^зоол. норка, разг. н^ка. нбрковый зоол. норковий, норлейцйн хим. норлейцйн, -у. нбрма норма; войтй (прнйтй) в '-му прийтй до норми; н. выработки нбрма вйробітку; н. прибавочной стбимости норма додаткової вартості; н. прйбыли норма приб^^ку. нормалемёр спец. нормалемёр. нормализация нормалізація, нормализбванный, нормализйрованный нормалізований, нормализовать, нормализйровать несов. и сов. нормалізувати, -уєш. нормализоваться, нормализйроваться несов.
и сов. нормалізуватися, -ується. нормйльліат., техн. нормаль, -лі. норм^ьно нареч. нормально, нормйльиость нормальність, -ності. нормальный нормальний; совершённо и.
цілком нормальний, нормандец этнол. нормандець, -дця; -дцы мн.
нормандці, -ІВ. нормйндка нормандка, нормандский нормандський, нормйнн ист. норман; -ины мн. нормани, -ів. норм^инка ист. норманка.
норманнский ист. норманський, норматйв спец. норматйв, -у; и. оборбтных средств норматйв обігових коштів; н. про- изводйтельности трудй норматйв продук- ТЙВНОСТІ праці, нормативйзм филос. нормативізм, -у. нормативйстский филос. нормативістський. нормативность норматйвність, -ності. норматйвно-технйческий техн. норматйвно-
ТЄХНІЧНИЙ.
нормативный норматйвний; и. докумёнт нор- матйвний докумёнт; и. расхбд материалов норматйвна вйтрата (норматйвне вйтрачення) матеріалів, нормйровйние нормування, унормування, нормйрбваниый нормований, унормований; и. раббчий день нормований (унормований) робочий день, нормйровйть несов. и сов. нормувати, -ую, -уєш и унормовувати, -овую, -бвуєш / унормувати.
нормйровйться нормуватися, -ується. нормирбвка разг. нормування, унормування (с.).
нормирбвочный нормувальний, нормирбвщик нормувальник, нормирбвщица нормувальниця, нормируемый нормований, унормовуваний, нормоблйст физиол. нормобласт. нормокомплёкт мех. нормокомплёкт, -у. нормоконтрбль мех. нормоконтрбль, -ЛЮ. нбрмо-час нбрмо-годйна {ж.). ибрник зоол. нірник. нбрный нірний.
нбров разг. 1. норов, -у, мн.,разг. норови, -ів; {характер — обычно) ж. вдача; с ~вом з норовом; 2. {обычай) звйчай, -аю; О что гброд, то и. поел, що край, то й звичай; що голова, то й розум; що кринйця, то й водйця; що хатка, то інша гадка, норовйсто нареч., разг. норовйсто, норовлйво. норовйстость разг. норовйстість, -тості, норовлйвість, -вості. норовйстый разг. норовйстий, норовлйвий. норовйть разг. 1. норовйти, -влю, -вйш; {настойчиво стремиться) намагатися, силкуватися, -уюся, -уєшся, реже сйлуватися, -уюся, -уєшся; 2. (в кого-что — метить) цілитися, націлюватися, -ююся, -юєшся, націлятися (на кого-що, у кого-що); {лезть) п’ястйся (пнуся, пнёшся), пн^^ися (у що); О всяк Демйд себё ~йт усяк 1ванёць дбає у свій гаманёць. норовйться уст., д и а л. намагатися.


норовбй
572
носовбй
норовбй норовйй.
норовбк ласк., разг. норовёць, -вця; с ~вк6м кто норовйстий хто. нброчка^ уменьш.-ласк. нірочка, ніронька. Ср. норй.
нброчка^зоол. норочка, норсульфазбл фарм. норсульфазол, -у. нортрбп текст, нортроп. норушка фолькл. норівка.
HOC ніс (род. носа); вёшать / повёсить (опускать / опустйть) н. перен., разг. хнюпити (похнюплювати / похнюпити, вішати / повісити, опускати / опустити) носа (ніс); вздёрнутый н. кирпатий (кирпатенький) ніс; кйрпа; в н. говорйть (петь и т. п.) у ніс говорити (співати и т. «.); дальше [своегб] ~са не вйдеть разг. далі від [свого] носа (поза [своїм] носом) не бачити; драть / задирать (вздёргивать / вздёрнуть, поднимать / поднйть и т. п.) н. прост, дерти / задёрти (драти / задрати) носа (кйрпу), гн^и кйрпу (несов.), копйлити / закопйлити (піднімати / підняти, підіймати / підійняти) носа (ніс); из- под [самого] ^а (м:у) у кого разг. з-під (з-перед) [самого] носа в кого; на -су разг. на носі; настйвить (натян^ь) н. кому разг. наставити (натягтй) носа кому; не п6 носу [табйк] кому разг. не для носа чийого; ще не вмйвся хто до чого; н. (-сом) к -су разг. носом до носа, ніс у ніс; оставить с -сом кого разг. наставити (приставити) носа кому; остаться с -сом разг. облизня піймати (спіймати, з’їсти, ухопйти); пбд н. говорйть (бормотать и т. п.) під ніс говорйти (бу(о)рмотати, бу(о)рмотіти и т. п.); под [сймым] -сом (пбд '^ом)укого разг. під (пёред) [самим] носом кого; показывать н. (-сы) пок^увати носа; с гулькни (воробьйный) н. разг. з комарёву ніжку, як у зайця хвоста; як у комара сіна; СЙЗЫЙ н. {у пьяницы) сйній ніс; с -са (-су) прост, від особи; від кожного; совйть [свой] н. куда, соваться с -сом (со свойм -сом) куда перен., разг. устромляти (стромляти, сунути, пхати, тйкати) [свого] носа куди; уте- рёть н. кому перен., разг. утёрти носа кому; уткн^ь н. во что, куда уткн^и ніс у що, куди; утки^ься -сом во что, куда уткн^ися носом у що, куди; [хоть] кровь из -су разг. [хоч] кров з носа; хоч з коліна вйлупи. носйк (грузчик, носчик) прост, носій, -ія. носйрь ихт. носар, -я. носйстенький, иосйтенький носатенький, носастый, иосйтый разг. носатий.
носйч Х.разг. носач, -а; 2. зоол. носач, ибсик 1. уменьш.-ласк. носик, носок, -ска;
2. (часть сосуда) носик; 3. см. носбк^ 2. носйлки мн. ноші (род. нош), носйлки, -лок;
(для переноски покойников) мари (род. мар), носйлочный носйлковий, реже ношёвий. иосйльный носйльний; (будничный) будённий; -ное бельё [спідня] білйзна; ~ное плйтье будённий бдяг; -ые вёщи носйльні pёчi. НОСЙЛЬЩИК носій, -ІЯ, носйльник. носйльщица носйльниця. носймый ношений.
носйтель вразн. знач. носій, -ія; магийтный и. информ. магнітний носій; ракёта-н. ракёта- НОСІЙ (род. paкёти-нociя). носйтельница книжн. носійка, носйть 1. носйти (ношу, нбсиш); едвй (ёле, насйлу и т. п.) нбги -сят лёдве (насйлу и т. п.) ноги носять; и. на рук^х кого перен. носйти на руках кого; и. оружие носйти зброю; 2. (иметь) мати, носйти; и. ймя мати (носйти) ім’я, зватися (звуся, звёшся), називатися; и. фамйлию мужа мати (носйти) прізвище чоловіка; и. характер чего мати характер чого.
носйться 1. носйти (ношуся, носишся); (гоняться, бегать — ещё) ганяти, разг. гасати; (нянчиться с кем-л. — обычно) панькатися, разг. цяцькатися; и. с кем-чем носйтися (панькатися) з ким-чим; и. по кбмиатам носйтися (ганяти, гасати) кімнатами (по кімнатах); -сятся слухи ід^ь (шйряться, ходять) чуткй, чутка (поголос, поголоска, поголосок) йде; 2. страд, носйтися. нооАшкоуменьш.,разг. носичок, -чка, носочок. носіат увел., разг. носяка, носяра. нбска 1. носіння, ношення (с.); ср. носйть 1;
2. несіння, нёсення (с.); ср. нестй 1. носкй (короткие чулки) мн. шкарпётки, -ток;
-сбк ед. шкарпётка (ж.). нбский Х.разг. носкйй; (прочный) міцнйй; 2. (о птице) несучий, несущий, носкбвый спец. носковий. ибскость 1. носкість, -кості; міцність, -ності; 2. (способность нести яйца) нес^ість, -чо- сті. Ср. нбский 1—2.
НОСОВЙДНЫЙ носоподібний. носовйкразг. хусточка (ж.) [до носа], носовйк, -а.
носовйтый разг. носатий, носовбй носовйй; н. платбк см. платбк; ~вые глйсные, согласные лингв, носові голосні, прйголосні.


носоглбтка
573
нбченька
носоглбтка анат. носоглбтка. носоглбточный анат. носоглотковий, носогрейка разг. носогрійка, носбк* CM. носкй.
носбк^ 1. уменьш. носок, -ска; {носик — ещё) носик; игрй в -скй карт, гра в носка (носа); 2. (передний край ступни, обуви, чулка) носок; {обуви — ещё) пёрёд, -у; на -скйх идтй (поднимйться и т. п.) на носках ітй (підніматися, підійматися и т. п.); с м:кй бить / ударить прост. 3 носка бйти / ударити, сов. копнути.
носорбг зоол., энтом. носоріг, -рога, носорбговый, носорбжий носороговий, нбсо-слёзный нбсо-слізний. носбчек уменьш., разг. нбсичок, -чка. носбчки мн.,уменьш., разг. шкарпёточки, -чок;
~чек ед. шкарпёточка {ж.). Ср. носкй. носбчный' шкарпётковий. Ср. носкй.
спец. носкбвий. Ср. носбк^ 2. ностальгйческнй ностальгійний, ностальгічний.
ностальгйя ностальгія, ностбк бот. ностбк, -у.
ностратйческнй ностратйчний; ~не языкй ностратйчні мови, нбстро нескл., с., фин. ностро, нбстро-кбнто нескл., с., фин. ностро-конто, носуха зоол. нос^а. нбсчнк спец. носій, -ія, носйльник. носйчий уст. нociй-пpoдaвёць {род. носія- продавця).
нбта‘ вразн. знач. нота; '-ты мн., муз. нбти {род. нот); взять высбкую -ту узяти (вйвести) високу ноту; как по ~ам разыграть як по нотах розіграти; на однбй -те, в одну -ту на одній ноті, в одну ноту. нЬт2і^дипл. нота; н. протеста нота протёсту. нотабёна, нескл., с. нотабёне нотабёна {ж.), нотабёне {нескл., с.). нотйбль ист. нотабль, нотари^ьно нареч. нотаріально, нотариальный нотарішіьний; ~ная кбпия нотаріальна копія; ~ное удостоверёние нота- рііньне посвідчення, нотариат нотаріат, -у. нотариус нотаріус, jHcm. нотар, -я. ттііт2іуст. нотата. нотацибнный нотаційний. нотация^ {нравоучение) нотація, нотйция^ {система знаков) нотація, нотйрование спец. нотування.
нотйровать несов. и сов., спец. нотувати, -ую, -уєш.
нотйроваться несов. и сов., спец. нотуватися, -ується. нбтис спец. нотис, -у. нотификация дипл., фин. нотифікація, нотифицйрованный дипл., фин. нотифікований.
нотифицйровать несов. и сов., дипл., фин.
нотифікувати, -ую, -уєш. нотифицйрующий 1. прич. якйй (що) нотифікує; 2. прил. нотифікаційний. нбтка уменьш., в разн. знач. нотка; и. пре- небрежёния нотка зневаги, нбтница разг. нотниця, нбтный* в разн. знач. нотний.
дипл. нотний, нотогёя геогр. нотогёя. нотографйческий муз. нотографічний, нотогрйфия муз. нотографія, нотозйвр палеонт. нотозавр. нотонбсец спец. нотоносець, -сця. нотопечатание нотодрукування, нотопечатный нотодрукарський, нотодрукувальний, нотопечйтня нотодрукарня, нбтопись нотопис, -у {м.). нототёния ихт. нoтoтёнiя. нототрёма зоол. нототрёма. нбумен филос. ноумен, ноуменальный филос. ноуменальний, ноутбук информ. ноутбук, нбу-хйу нескл., с. ноу-хау; виробнйчий досвід (-у), секрёт (-у) виробнйцтва. ноцирецёптор анат. ноцирецёптор. пбчвы, ед. ибчва днал. нбчви, -чбв {мн.). почев^ьщик прост., уст. ночувальник, ночевйльщица прост., уст. ночувальниця, ночевать ночувати, -ую, -уєш; и. под открытым нёбом ночувати просто нёба (під голим нёбом, під [яснйми] зорями), ночевйя дна л. см. ночёвка^ ночнбе. ночёвка^ {ночной отдых) ночівля. Ср. ночевать.
ночёвки, ед. ночёвка^ {корытце) д и а л. ночовки, -вок {мн.). ночёвщик см. ночевйльщик. ночёвщица см. ночевйльщица. ночёвывать прост, ночувати, -ую, -уеш,разг.
підночовувати, -бвую, -бвуєш. ночёвьеуст., диал. см. нoчёвкa^ ночлёг. нбченька ласк, ніченька.


ночесвётка
574
нравственность
ночесвётка зоол. ночесвітка.
ночёсь нареч., днал. минулої ночі, тієї ночі.
нбчка ласк, нічка.
ночлёг нічліг, -у; (ночёвка) ж. ночівля; оста- новйться на н. зупинйтися (стати) на ніч (ночівлю); стати ночувати, ночлёжка разг. нічліжка, ночлёжннк разг. нічліжанин, нічліжник, ночлёжннца разг. нічліжанка, нічліжниця, ночлёжннчать разг. нічліжити, нічлігувати, -ую, -уєш; (ночевать) ночувати, разг. підночовувати, -овую, -овуєш. ночлёжный нічліжний; н. дом нічліжний будйнок (дім), разг. нічліг, -у. ночнйк нічнйк, -а; (ночная лампочка — ещё) нічна лампочка; (плошка) каганёць, -нця. ночнйца 1. энтом. нічнйця, совка; 2. зоол. нічнйця.
ночннчбк уменьш. нічна лампочка, нічничок, -чка; каганчик, нбчно: дённо н н. нареч., разг. удень і вночі, [і] день і ніч.
ночнбе (сущ., с.) нічліг, -у (м.), нічлігй, -ів (мн.)\ вестй лошадёй в н. вестй коні на ніч (нічліг); он сегбдня в ~6м він сьогодні нічлігує (нічліжить).
ночнбй нічнйй; ~нйя бабочка энтом. нетля, м. потемряк, -а; перен. нічнйй метелик; ~нйя смёна нічна зміна; ~нйя фийлка нічна фіалка.
нбчушка ласк., фолькл. ніченька, ночь ніч (род. ночі); бёлые ~чи білі ночі; бес- сбнная н. ніч без сну; безсонна (невйспана, неспана) ніч; в н. у ніч; (ночью) уночі, реже ніччю; в н. на шітое сентябрй у ніч на п’яте вересня, уночі проти п’ятого вёресня; в н. под Нбвый год уночі (у ніч) проти Нового року; воробьйная н. горобйна ніч; всю н. \разг. напролёт] цілу (усю, усилит, цілісіньку) ніч; в іту н. цієї (цё1, сеї) ночі, у цю (сю) ніч, цю (сю) ніч; дбброй (покбйной, спокбйной) ~чн! на добраніч!, добраніч!; кйждую н. щоночі, реже щоніч и щонічно; кожної ночі, ніч у ніч; нй н. на ніч; на н. глйдя разг. проти ночі; не к -'ЧИ будь сказано (помйнут) вводн. сл., разг. не проти ночі (не при хаті) згадуючи (згадувати); н. пёред Рождествбм ніч перед Різдвом; по ~чйм ночами; пбздней ~чью пізньої ночі, нбчью нареч. уночі; (ночной поры) нічної порй; (среди ночи) посеред ночі; (до окончания ночи) поки ніч.
нбша ноша; (тяжесть, бремя) м. тягар, -я; О свой н. не тйнет посл. свій тяг^р не тяжйть (не важкйй); чужйя н. не тйнет посл. чужйй тягар не тяжйть; чужйй клопіт не болйть. ношёбный прост., уст. носйльний. ношённе носіння, ношення, нбшенньїй прич., прил. нбшеный ношений;
~ное пальтб ношене пальто, нб-шпа фарм. нб-шпа. нбщно нареч.: дённо и н. см. дённо. нощь поэт., уст. тч (род. ночі), нбющнй 1. прич. якйй (що) нйє и т. п.; см. ныть 1—2; 2. (о боли) прт. тупйй, терпкйй; ~щая боль терпкйй (тупйй) біль, нойбрь листопад, ноябрьский листопадовий, прав 1. вдача (ж.\ нат^а; (норов) норов, -у, разг. норови, -ів (мн.)\ по ~ву [быть, прнйтйсь и т. п.\ кому до вподоби (серця, душі) [бути, разг. припасти] кому\ за норовом прийтйся кому\ о --ВОМ хорбш, да нбровом негбж на вдачу добрячий, та норов ледачий; 2. ~вьі (обычаи) мн. звйчаї, -їв, уст. норови; быт (обычаи) и ~вы побут і звйчаї. нравиться подобатися; іто мне бчень ^ся це мені д^е до вподоби (смаку); це мені дуже подобається, нрйвно нареч., предик., уст. до вподоби, нрйвность прост, норовйтість, -тості, нрйвный прост, з нбровом, норовйстий;
(крутой) крутйй; (суровый) суворий, нравоисправйтельный норововиправнйй. нравоописание уст. опис (-у) звйчаїв [і побуту], звичаєпис, звичаєписання. нравоописйтель уст. опйсувач звйчаїв [і побуту], звичаєопйсувач. нравоописательный уст. якйй (що) опйсує (у якому опйсані) звйчаї [і побут], нравоучёние мораль, -лі, наука; (наставление) наймення; (нотация) нотація, нравоучйтель уст. наставник, мораліст, нравоучйтельно нареч. повчально, моралі- стйчно.
нравоучйтельность повчальність, -ності. нравоучйтельньїй повчальний, моралістйч- ний; н. ромйн моралістйчний роман, нравственно нареч. морально, доброзвичайно;
н. разбйтый морально розбйтий. нрйвственно-психологйческий морально-пси- хологічний.
нравственность моральність, -ності, доброзвичайність; (мораль) мораиь, -лі.


нрйвственно-этйческий
575
нукле^рный
нрйвственно-этйческий моршіьно-етйчний. нравственный моршіьний, доброзвичайний; ~нное извращёние морільне збочення; ~нное урбдство моршіьна потвбрність. ну 1. межд. ну; {при обращении в первом лице мн. — ещё) разг. н^о, нум, нумте; {нуте) разг. нуте; {давай, давайте — ещё) разг. давай, давайте, даваймо; ну и ну, ай да н^ оцё так [так]; 2. {неужели) част, ну; да ну? та невже [ж]?, та ну?; 3. {давай) част, ну, дав^й; н ну крнчйть і давай (та й ну) кричати; 4. {да) част., прост, так; вйша фамйлня Кузьмйн?
— 	ну! ваше прізвище Кузьмін? — так! нубйец этнол. нубієць, -ійця; ~ййцы мн. нубійці, -ІВ. нубййка этнол. нубійка, нубййский этнол. нубійський, нувйстор радио, эл. нувістор. нуворйш прен. нуворйш, скоробагатько, нуг бот. нуг, -у.
нугй {кондитерское изделие) нуга, нугулй муз. нугула.
нудй 1. {принуждение) уст., днал. сйлування, примушення, примушування (с.); 2. {о человеке) прост, докучлива (надокучлива, на- стйрлива) людйна; {нудный человек) нудна людйна, бран. зануда; 3. {скучное занятие) прост, нудота, диал. нуд, -у (л/.), нуда, нуди, -ІВ {мн.). нуцйзм нудйзм, -у нудйст нудйст. нуцйстка нудйстка.
нуцйстский нудйстський; н. пляж нудйстський пляж.
нуднть уст., диал. 1. {принуждать) сйлу- вати, -ую, -уєш, примушувати, уст. нудйти (нуджу, нудиш); 2. {утомлять) стомлювати, -юю, -юєш, втомлювати, нудйти. нудиться уст., диал. 1. {скучать, томиться) нудьгувати, -ую, -уєш, нудйтися, -джуся и -джуся, -дишся, нудйти; 2. {принуждать себя сделать что-л.) силкуватися, -уюся, -уєшся. нуднёйшнй превосх. ст., раз г дуже нуднйй. нудно нареч., раз г нудно, нудотно, разг. марудно, диал. нудко. нудноватый р а 3 г нуднуватий, нудность раз г нудність, -ності, разг. марудність.
нудный разг. нуднйй, нудотний, разг. марудний.
нудь прост, нудь, -ді.
нудьгй, нудгй диал. нудьга, реже нудь, -ді.
нунедй, уст., диал. н^а 1. {бедность) нужда; {недостаток) нестаток, -тку (лі.), нестатки, -ІВ {мн.); {нищета) злйдні, -ів {мн.)\ н. безысхбдная невилазні злйдні; 2. {потребность) потреба, резге нужда; из ~ды, по ~дё з потрёби; через потребу; не испытывать ~ды ни в чём не потребувати нічого, не мати потрёби ні в чому; нет '-ды говорйть о чём немає (нема) потрёби говорйти про що; ~ды людёй потрёби людёй; --ды мйло кому разг. малйй клопіт кому, байд^е кому; -'Ды нет {неважно) разг. байдуже; дарма; ані (ні) гадки; і гадки нема, нз'жд^ться 1. {находиться в бедности) терпіти (-ПЛЮ, -пиш) нужду (злйдні, нестатки); {бедствовать) бідувати, -ую, -уєш; {нищенствовать) злидарювати, -юю, -юєш, злиднювати;
2. 	(в ком-чём) потребувати, -ую, -уєш (кого- чого), мати потрёбу (у кому-чому), диал. требувати (чого); н. в рефбрме потребувати реформи.
нуждающийся 1. прич. якйй (що) тёрпить нужду и т. п.; см. нуждаться; 2. прил. бідний, нуждённий. нуждица разг. нуждонька. нуждйшка прост. уничиж. нуждонька {разг.).
нуждочка разг. нуждонька. нуждушка разг. нуждочка. нужнёйший превосх. cm. найпотрібніший. нужник прост, н^ник.
нужно предик, трёба, потрібно; {следует — ещё) слід; не и. не трёба, не потрібно, не слід; {нет надобности) немає (нема) потрёби; наговорйть ббльше, чем и. наговорйти більше, ніж трёба (потрібно, слід); бчень и., уст. кудй как и. разп дуже потрібно; что вам и.? {что вы хотите?) чого (що) вам трёба?, що вам потрібно? нужность разг. потрібність, -ності. нужный потрібний; бблее н. потрібніший;
считать ~ым вважати за потрібне, ну-ка, прост, н^-кась, ну-кася межд. ану, ану лиш (лишёнь); {при обращении в первом лице
— 	ещё) мн. нумо, нум, нумте; {нуте) h^q; {давай, давайте — ещё) давай, давайте, даваймо, нуканье прост, нукання, нукать / нукнуть прост, н^ти / нукнути, нукёр ист. н^ёр. нуклейза биохим. нуклеаза. нуклейрный биол. нуклеарний; ~ная семьА нуклеарна сім’я.


нуклейн
576
нынешний
нуклейн хим. нуклеїн, -у. нуклейновый хим. нуклеїновий; ~ые кнслбты нуклеїнові кислоти, нуклеозйд хим. нуклеозйд, -у. нуклеозндйза хим. нуклеозид^а. нуклеолонема хим. нуклеолонема. нуклебль физ. нуклебль. нуклеопротейд хим. нуклеопротеїд, -у. нуклеот^ хгш. нуклеотйд, -у. нуклеофйльный хим. нуклеофільний. нуклеус архит., с.-х. нуклеус, нукл^ физ. нуклід, нуклбн физ. нуклон, нукнуть CM. нукать, нулёвка строит., разг. нулівка. нулевбй CM. нолевбй. нулик CM. нблик. нуллисбмия биол. нулісомія. нуллификация фин., юр. нуліфікація, нуллифицйрованный фин., юр. нуліфікований.
нуллифицйровать несов. и сов., фин., юр.
нуліфікувати, -ую, -уєш. нуллифицйроваться несов. и сов., фин., юр.
нуліфікуватися, -ується. нуль см. ноль.
нуль-индикйтор спец. нуль-індикатор, нуль-брган спец. нуль-орган, нуль-пункт геод. нуль-пункт, -у. нуль-указатель нуль-покажчик, нумерует, см. нбмер. нумератйвы мн., лингв, нумератйви, -ів. нумератор спец. нумератор, нумерацибнный нумераційний, нумерация нумерація.
нумеров^ьный нумерувальний; и. аппарат нумерувальний апарат, нумерование нумерування, нумербванный нумерований, нумеровать нумерувати, -ую, -уєш; и. странйцы тетрйди нумерувати сторінкй зошита.
нумероваться нумеруватися, -ується. нумербвка разг. нумерація; (неоконч. д. — обычно) с. нумерування, нумербвочный разг. нумерувшіьний. нумербвщик спец, нумерувальник, нумербвщица спец, нумерувальниця, нумизмйт нумізмат, нумизматика нумізматика, нумизматйческий нумізматйчний. нумизмйтка разг. нумізматка. нуммулйт палеонт. нумуліт.
нуммулйтовьій палеонт. нумулітовий, нунатйк геогр. нунатак. нунатйка геогр. нунатака. нунг нескл., м. и ж., этнол. нунг ну-ну межд. ну-ну, ану-ну; ну-ну, какбй сердйтьій! ну-ну, якйй сердйтий! нунциатура церк. нунціат^а. нунций церк. нунцій, нунчйки мн., спорт, нунчаки, -ів. нупе нескл., м. и ж., этнол. нупе. нурйги мн., археол. нураги, -ів. нуристйнцы (народ) мн. нуристанці, -ів. ну-с част., разг. ну. нус филос. нус, -у. нусайрйтьілі».,/7е/7. нусайрйти, -ів. нут бот. нут, -у, нагуд, -у. нутацибнньїй в разн. знач, нутаційний, нутйция в разн. знач, нутація, н^е, межд.,разг. ну, н^е; {при обраще¬
нии в 1-м лице мн.) нумо, нум. н^е-ка, ну-тка, ну-ткасьліеж*().,/7азг. ану, ну, ану (ну) лиш (лишень), нуте, ану-бо, ну-бо, анумо, нумо, н^ка {народ) нескл., м. и ж. нутка. нутрёц вет. 1. {болезнь) нутрець, -ця; 2. {больное животное) нутряк, -а. н^^риевьіе сущ., мн., зоол. нутрієві, -их. н^риевый нутрієвий, нутрицнолбгня биол. нутріціологія. н^рия зоол. н^ія.
нутрб разг нутро, -а; не по -'ру [быть] разг.
не до вподоби (мйслі, думки, смаку) [б^и]. нутромёр спец, нутромір, нутрянбй разг нутрянйй; {внутренний) середйнний, внутрішній, нутталибз вет. нуталіоз, -у. нутчфйльтр спец, нутчфільтр. нуцёллус бот. нуцёлус, -у. ну^р нескл., м. и ж.; неизм.; этнол. нуер; язык н. мова нуер.
НЫМЫЛЛЙН этнол., уст. нимилан; ~ньі мн.
нимилани, -ів. нымыллйнка этнол., уст. нимиланка. НЫМЫЛЛЙНСКИЙ уст. нимиланський. ныне, разг. нынче, уст., диал. нбнче нареч.
1. 	{в настоящее время, теперь) тепёр, нйні, зараз; 2. {сегодня) разг сьогодні, нйні, диал. нйньки.
нынешний 1. {теперешний) разг нйнішній, тeпёpiшнiй; в -'нем году цього року; в -не времен^ за тeпёpiшнix часів; тeпёpiшнiми часами; по ~им временам як на тeпёpiшнiй час; як на тeпёpiшнi часй; 2. {сегодняшний)


нырёц
577
нюхн^ь
прост., уст. сьогоднішній, НЙНІШНІЙ; ~ней нбчью сьогодні вночі; цієї ночі, нырёц 1. раз г нирець, -рця, норёць, -рця;
2. {гагара) д и а л. нирець, ныркбвые сущ., мн., зоол. ниркові, -их. ныркбвый нирковий; ~вая ^ка ниркова качка, нирок, -рка.
нырн^ь CM. НЬфіІТЬ.
нырбк 1. {действие) разг. нирок, -рка; 2. {ныряльщик) прост, нирець, -рця, норёць, -рця;
3. {утка) нирок, норёць, разг. нурёць, -рця;
4. {в боксе) нирок; 5. {выбоина на дороге) вибоїна.
ньірііло техн. порйнач {м.\ пірншіо, ниряло;
{плунжер) плунжер, ньіріільщик нирёць, -рця, норёць, -рця, пір- нальник. ньіріїльїцица пірніпьниця. нырйние 1. поринання, пірнання, упірнання, ниряння; 2. пірнання, поринання, ниряння. Ср. нырйть 1—2. нырйть / нырн^ь 1. поринати / порйнути, пірнати / пірнай, упірнати / упірнути, ниряти / нирн^и; 2. {перен.: быстро проникать куда-л.) разг. пірнати / пірнути, упірнати / упірнути, поринати / порйнути, ниряти / нирнути; {шмыгать) шмигати / шмигнути и усилит, шмигон^и. нырйющий 1. прич. якйй (що) поринає и т. п.\ см. ньіріть 1—2; 2. прил. пориналь- ний; 3. сущ. нирёць, -рця, норёць, -рця; поринач, -а.
НЫТИК разг. скиглій, -ія, скулій, плаксій, ныть 1. нйти (нйє); {о сердце, груди и т. п. — ещё) скніти, скімлити, реже скиміти, -мйть и скимліти, -лйть; 2. {надоедливо жаловаться) разг. скйглити; {хныкать — ещё) разг. скімлити.
нытьё 1. ниття; 2. скйглення, скигління. Ср.
ныть 1—2. ньёлло нескл., с., иск. ньєло. ньйка {народ) нескл., м. и ж. ныка. ньбро {народ) нескл., м. и ж. ньйбро. нью-гёмпшир {порода кур) нью-гёмпшир. нью-гёмпширский с.-х. нью-гёмпширський. нью-йбркский нью-йоркський. ньюйбркцы мн. ньюйоркці, -ІВ. ньюсмёйкер журн. ньюсмёйкер. ньюсмёйкерскнй журн. ньюсмёйкерСький. ньюс-релйз ком. ньюс-реліз, -у. ньюсрум нескл., м., журн. ньюсрум. ны&тон {единица силы) физ. ньютон.
ны&тоновский физ. ньютонівський. ньюфаундленд {порода собак) ньюфаундленд, ньюфаундлендский ньюфаундлендський, ньямвёзн нескл., м. и ж. ньямвёзi. ньянджа нескл., м., лингв, ньянджа, ньяруйнда нескл., м. и ж., этнол. ньяруанда. ньятуру нескл., м. и ж., этнол. ньят^у. нь^я нескл., ж., филос. ньяя. нэп (новая экономйческая полйтика) ист. неп, -у (нова економічна політика), нэпман разг., ист. нёпман. Ср. нэп. н^пмановскнй, ніпманскнй разг., ист. нёп- манський. Ср. нэп. нэпманша разг. 1. нёпманка; 2. {жена нэпмана) нёпманша. Ср. нэп. нэповский ист. нёпiвcький. Ср. нэп. н^цкэ нескл., с., иск. нёцке. ню* {в искусстве) нескл., с. и ж. ню.
{буква) нескл., с. ню. нюйнс нюанс, -у; {краски) відтінок, -нку; {звуков, красок) мн. перелйви, -ів. нюансйрованный нюансований. нюансйровать несов. и сов. нюансувати, -ую, -уєш.
нюансйроваться несов. и сов. нюансуватися, -ується.
нюансирбвка нюансування (с.). нюансный нюансний. нюдйзм см. нудйзм. нюдйст см. нудйст. нюдйстка см. нудйстка.
нібни: распустйть н. разг. ріомати, розрюматися, розрюмсатися, рюмсати, розпустйти (розвестй) рюми (рюмси), нібнить прост, рюмати, рюмсати, квилйти. ні&ня м. и ж., прост, рюма, рюмса, рюмсало, нібрнбергскнй нюрнберзький, ні&рнбержцьі мн. нюpнбёpжцi, -ів. нюх разг нюх, -у; нн за н. табаку пропасть (погйбнуть) CM. понібшка: ни за ~ку табаку пропйсть.
ні&халка* прост, {нос) нюхало (с.); {чутьё) перен. нюх, -у. нібхалка^ {вынюхиватель) прост, нюшко. нібхальньїй разг см. ні&хательньїй. ні&хальщик разг. нюхальник, нібхальщица разг. нюхальниця, нібханье нюхання, нібхательньїй нюхальний, нібхать нюхати; {о животных: вынюхивать — ещё) нюшйти. нібхаться прост, нюхатися, нюхн^ь разг. нюхнути.


нюхн^ься
578
няша
нюхн^ься прост, нюхн^ися. нйнечка ласк., р а з г. нянечка, шінечкин ласк., разг. нянечки (род. п.). нйнин нянин, -а, -е. нянченье няньчення, бавлення, шінчить няньчити, глядіти, -джу, -дйш, бавити, -влю, -виш. нінчиться няньчитися; бавитися, -влюся, -вишся; {возиться — ещё) панькатися, разг. цяцькатися; {церемониться) церемонитися.
ніїнька разг нянька; О у семй ~нек дитй без глйзу де багато няньок, там дитя каліка (без ока); де сто доглядачок, там дитйна крива, нйнькин разг няньчин, -а, -е. нйнюшка ласк., разг няня, нянька, нянечка, нйня* 1. {нянька) нянька, няня; 2. {в больнице, детском саду, яслях) разг. няня; доглядальниця; {уборщица) прибиральниця, нйня^ кул., диал. няня(ус/и.). нйша геогр. няша.


o’, об, ббо предл. 1. с вин. п.: а) (при указании на соприкосновение, столкновение с кем-, чем-л. при движении, действии) об, в, на (кого-що); опираться / оперёться о перйла, спйнку стула спиратися / спертися на поручні, спйнку стільця; разбйться о зёмлю розбйтися об зёмлю; споткнуться о порбг спіткнутися об поріг; удариться о кймень ударитися об (в) камінь; б) {для образования наречных сочетаний со знач.: рядом, вплотную друг к другу) в, реже о (що); {рядом) поряд, поруч (кого-чого, 3 ким-чим); {смежно
— 	ещё) повз, крізь (що); бок 6 бок бік у бік, поруч, побіч; двор о двбр двір у (повз, крізь) двір; плечб о плечб пліч-6-пліч, плече в плече, плечё (плечем) до плеча, плече з плечем, опліч; рукй 66 руку рука в руку, рукою до рукй, поруч; в) {при указании на расположение кого-, чего-л. возле чего-л., со стороны чего-л) уст. по; о правую руку по пр^ву руку, праворуч, правобіч; г) {со словами *'время'\ **полночь\ **пора\ Утро” и т. п. — при обозначении времени, в которое совершается действие) п р о с т., у с т. на, у, о, об; об ^ту (ту) пбру о (об) цій (тій) порі, на (під) цю (ту) пору, на (під) цей (той) час; о пблночь опівночі; 2. с предложи, п.: а) {при указании на предмет речи, мысли и т. п.) про (кого-що), реже за (кого-що); довбльно об ^том годі про це; заббтиться ббо всех піклуватися про (за) всіх; лёкция о воспитании лекція про виховання; ббо мне не беспокбйтесь за мене не турбуйтеся; плакать (жалёть) о ком-чём плакати (жалкувати) за ким-чим, реже по кому-чому; рассказывать о послёдних событиях розповідати про останні події; б) {при характеристике кого-, чего-л. путём указания на количество входящих в него или составляющих его частей, деталей w w. /7.) п р о с т., у с т. на (що, чо¬
му), з (чим); дом о четырёх этажйх будйнок на чотйри поверхи; стол о трёх нбжках стіл на трьох ніжках (із трьома ніжками); храм о трёх главйх цёрква на три бані (з трьома банями); шхуна о двух мйчтах шхуна з двома щоглами; в) {при обозначении времени, в которое совершается действие) п р о с т., у с т. на, за; о веснё навесні; о двадцатых годйх за двадцятих років; о зарё на зорі; о Рождествё на Різдвб; о свйтках на святкй, святками; ІТО было о прбшлое воскресёнье це було минулої неділі, о^ межд. 1. о; о да! о так!; о, какйя красоті! о, яка краса!; о нет! о ні!; 2. {вриторическом обращении) о, ну й; {несколько о — ещё) ого, егё; 0-0, брат, §то ужё слйшком! ого (егё), брате, це вже занадто!; 3. {при выражении чувства боли, отчаяния, тревоги) о, ой; о, ёсли бы ты знал! о, якбй ти знав!; о, как болйт! о (ой), як болйть! окшс^уст. ойз оаза {ж), оазис, -у; о. для душй перен. о^за (оазис) для душі, оазисный оазний, оазовий, оазисний. ойсовец ист.,разг. оасівець, -вця. ойсовский ист.,разг. оасівський.
66а обйдва {род. обох); ж. обйдві {род. обох); {о малолетних существах, предметах, название которых имеет форму среднего рода или множественного числа — ещё) обоє {род. обох), уменьш.-ласк. оббйко; 6. окнй обйдва вікна, обоє вікон; 6. ребёнка обоє (оббйко) дітей; 6. сапогй обйдва чоботи; 6. столй обйдва столй; 6. сына обйдва синй, обоє (оббйко) синів; ббе двёри обоє дверей; ббе дбчери обйдві дочкй, обоє (оббйко) дочок; обёими руками обома руками, обіруч {нареч); О глядёть (смотрёть, слёдить и т. п.) в 6. пильнувати, -ую, -уєш, дивйтися пйльно; дивйтися обома [і прислухатися обома], брати очі в руки, оглядатися на задні


обабить
580
обасурманенный
колёса; {быть настороже) бути насторожі (обережним, пильним), матися на бачності (обережності), обйбнть прост, збабити, -блю, -биш, обабити. обйбиться прост, збабитися, -блюся, -бишся, обабитися, забабіти, збабіти, побабіти. обйбок бот., разг. підберезник,/?а5г. бабка, обагрение червоніння; закривавлення, покри- вавлення, скривавлення. Ср. обагріть, обагрённый почервонений, зачервонений, зчервонений, обагрений; закривавлений, покривавлений, скривавлений. Ср. обагріть, обагрять / обагрйть и уст. обагрянить книжн. червонйти / почервонйти и зачер- вонйти и зчервонйти, высок, обагряти / оба- грйти, сов. обагрянити; {окровавливать — ещё) закривавлювати, -юю, -юєш / закривавити, -влю, -виш, кривавити / покривавити, скривавлювати / скривавити; о. крбвью заливати кров'ю; ~йть руки крбвью (в кровй) закривавити (покривавити, скривавити) руки, умочйти (умочу, умочиш) руки в крові, несов. мати кров на руках (руки в крові).
обагріться / обагрйться и уст. обагряниться
книжн. червонйтися / почервонйтися и зачервонйтися и зчервонйтися, высок, обагрятися / обагрйтися, сов. обагрянитися; закривавлюватися, -ююся, -юєшся / закривавитися, -влюся, -вишся, кривавитися / покривавитися, скривавлюватися / скривавитися. Ср. обагрйть. обайбйчиться разг. стати (стану, станеш) тюхтієм (байбаком), обалдевание разг. чманіння, чуманіння. обалдевать / обалдёть разг. чманіти / очманіти и мног. почманіти, чуманіти / очуманіти и мног. почуманіти; {дуреть) дуріти / одуріти и здуріти и мног. подуріти, бараніти / обарані- ти; {оторопеть) сов., разг. отетеріти, сторопіти, стерятися; {шалеть) несов. шаленіти, обалдёвший разг. очманілий, очуманілий; одурілий, здурілий, подурілий, обаранілий; отетерілий, сторопілий. Ср. обалдевйть. обалдёло нареч., разг. очманіло; здуріло, отетеріло, сторопіло; шалёно. обалдёлость разг. очманілість, -лості; одурі- лість; сторопілість. Ср. обалдёлый. обалдёлый разг. очманілий, очуманілий, чмё- лений; одурілий, здурілий, подурілий, обаранілий; отетерілий, сторопілий; шалё- ний. Ср. обалдевать.
обалдёние разг. очманіння; одуріння, обара- ніння; снбрить до ~ия сперечатися до одуріння. Ср. обалдевйть. обалдённый прост, запаморочливий, шикарний; ~нная жёнщина запаморочлива (шикарна) жінка, обалдённо нареч., прост, запаморочливо, шикарно.
обалдуй бран. бовдур, бевзь, бёвзень, -зня, тё- лепень, -пня, йолоп, обйлтьівать / оболт^ть {обматывать вокруг чего-л.) разг. обмотувати, -ую, -уєш / обмотати; О ~йть уши диал. наскубти (на- крутйти, нам’яти, натёрти) вуха, обйлтываться разг. обмотуватися, -ується. бба-на! межд.,разг. отакої! обандербление спец, обандерблення. обандербленньїй спец, обандеролений, обандероливанне спец, обандерблювання. обандербливать / обандерблить спец, обан- дерблювати, -юю, -юєш / обандеролити, обандербливаться / обандерблиться спец. обандерблюватися, -юється / обандеролитися.
обанкрбтившийся 1. прич. якйй (що) збан- кру(о)тував (збанкрутів); 2. прил. збанкрутілий, збанкру(о)т6ваний; о. политйческий дёятель перен. збанкрутілий політйчний діяч.
обанкрбчивание, уст. обанкручивание
збанкрутіння, {неоконч. д. — ещё) збанк- ру(о)т6вування. обанкрбчиваться / обанкрбтиться, уст. обанкрочиваться / обанкротиться збан- крутовувати, -овую, -овуєш / збанкру(о)ту- вати, -ую, -уєш, сов. збанкрутіти; предприятие '-отилось підприємство збан- кру(о)тувало (збанкрутіло); экономйческая программа ~бтнлась перен. економічна програма збанкру(о)тувала (збанкрутіла), обйпол* у с т., д и а л. 1. предл., с род. п. коло, біля (кого-чого); {и нареч.: вокруг) навколо (ко- го-чого); {и нареч.: по обе стороны) обабіч, реже обаполи (кого-чого); о. рекй, дорбги обабіч (обаполи) рікй, шляху; сады цветут о. садй цвітуть навколо; 2. {раньше) нареч. раніше, раніш, обапол^ {пиломатериал) обапіл, -пола, оба- полок, -лка. обйпольиьій техн. обаполовий. Ср. обйпол^ обасурманенный уст. збусурманений, обусурманений, побусурма(ё)нений. Ср. обасурманивать.


обасурманивание
581
обвеиваться^
обасурманивание уст. збусурманення, обу- сурманення, {неоконч. д. — ещё) збусурма- нювання, обусурманювання, обасурманивать / обасурманить збусур- манювати, -юю, -юєш / збусурманити, обусурманювати / обусурманити, сов. побусур- ма(ё)нити.
обасурманиваться / обасурманиться уст. збусурманюватися, -ююся, -юєшся / збусур- манитися, обусурманюватися / обусурманитися, сов. збусурманіти, побусурма(ё)нитися. обасурманившийся уст. збусурманілий. обйче нареч., уст. однак, обайние чарівність, -ності, чарівлйвість, -во- сті (ж.); (привлекательность) привабливість, шарм, -у; {очарование) очарування; {чары) чари, -ІВ {мн), м. чар, -у; {состояние очарованного) уст. зачарування, очарування; жёнское о. жіноча чарівність; находйться под ~ем музыки перебувати під чарами музики; о. мблодости привабливість молодості, обаятель уст. чарівник, -а. обайтельница уст. чарівнйця. обаятельно нареч. чарівно, чарівлйво; привабливо, принадно, принадливо. Ср. обаятельный.
обаятельность чарівність, -ності, чарівлйвість, -вості; привабливість, принадність, принадливість. Ср. обаятельный, обаятельный чарівнйй, чарівлйвий; {привлекательный) привабливий, принадний, при- надливий, сповнений шарму; ~ная улыбка чарівна посмішка; о. человёк душа-людйна {род. душі-людйни), душа-чоловік {род. душі-чоловіка). обаЯть несов. и сов., уст. полонйти, -оню, -бниш; заполонювати, -юю, -юєш и заполоняти / заполонйти; {очаровывать) чарувати, -ую, -уєш и зачаровувати, -овую, -овуєш / зачарувати и мног. почарувати. обаЯшка {м. и ж.), разг. душа-людйна {род. душі-людйни), душа-чоловік {род. душі- чоловіка). оббегйние разг. CM. обегйние. оббёганныйразг. см. обёганный. оббёгать сов., разг. см. обёгать. оббегать / оббежать разг. см. обегать, оббивание разг. см. обивйние. оббивать разг. см. обивать, оббиваться разг. см. обиваться, оббйвка разг. см. обйвка. оббйтый разг. см. обйтый. оббйть сое., разг. см. обивйть.
оббйться сое., разг. см. обиваться, обвйл обвал, -у, завал, -у, разг. завала {ж.), реже звал, -у; вытащить йз-нод ~ла вйтягну- ти з-під завалу (завали); гбрный о. гірськйй обвал; о. валі&тного курса перен. обвал валютного курсу; снёжный о. сніговйй обвал, ж. сніговйна. обваленный 1. обвалений, пообвалюваний; завалений, позавалюваний; обрушений, по- обрушуваний; 2. обкладений. Ср. обваливать* 1—2.
обваливаемый* 1. обвалюваний; завалюваний; обрушуваний, обурюваний; 2. обкла- даний. Ср. обваливать* 1—2. обваливаемый^ обкачуваний, укачуваний.
Ср. обвйливать^ обваливание* 1. обвалювання; завалювання; обрушування, обурювання; 2. обкладання. Ср. обваливать* 1—2. обваливание^ обкачування, укачування. Ср.
обвйливать^ обваливать* / обвалйть 1. {вызывать падение) обвалювати, -юю, -юєш / обвалйти, -валю, -валиш и мног. пообвалювати; {заваливать
— 	ещё) завалювати / завалйти и мног. позавалювати; {обрушивать) обрушувати, -ую, -уєш / обрушити и мног. пообрушувати, диал. обурювати, -юю, -юєш / обурити; о. стёну обвалювати (завалювати, обрушувати) стіну; 2. {обкладывать чем-л., делать насыпь вокруг) обкладати / обкласти, -кладу, -кла- деш и мног. пообкладати; о. камнЯми обкладати камінням, обвйливать^ / обвалЯть (в чём — покрывать чем-л. сыпучим) обкачувати, -ую, -уєш / обкачати и мног. пообкачувати (в чому), укачувати / укачати и мног. поукачувати (в чому, в що); о. рыбу в мукё обкачувати (укачувати) рйбу в борошні, обваливаться* / обвалйться обвалюватися, -юється / обвалйтися, -валиться и мног. пообвалюватися; {о здании, сооружении — обычно) завалюватися / завалйтися и мног. позавалюватися; {оползать) зсовуватися, -ується и зсуватися / зсунутися и мног. позсовуватися и позсуватися, осуватися / осунутися; {обрушиваться) обрушуватися, -ується / обрушитися, диал. обурюватися, -юється / обуритися; -йлась тишинй разг. обвалйлася тйша; потолбк ~йлся стеля обвалйлася (обрушилася). обвеиваться^ / обвалЯться {покрываться, пачкаться чем-л) обкачуватися, -уюся.


обвалистый
582
обвёиваться
-уєшся / обкачатися и мног. пообкачуватися, укачуватися / укачатися и мног. поука- чуватися; викачуватися / вйкачатися и мног. повикачуватися; ~йться в пескё обкачатися (укачатися, вйкачатися) в піску, обвалистый разг, обвалистий, завалистий. обвйлка спец. обвалювання (с.); о. мяснбй туши обвалювання м’ясної туші, обваловйние, обвалбвка гидротехн. обвалування, обнесення валом; о. дймбы обвалування (обнёсення валом) дамби, обвалбванный гидротехн. обвалований, об- нёсений валом, обвалбвывать / обваловйть гидротехн. обваловувати, -овую, -овуєш / обвалувати, -ую, -уєш, обносити (-ношу, -носиш) / обнестй (-несу, -несёш) валом, обвалбвываться гидротехн. обваловуватися, -овується, обноситися (-ться) валом, обвалоопйсный обвалонебезпёчний. обвйлочный спец. обвалювальний. обвально нареч. обвально, обвйльный обвальний; ~ная приватизация перен. обвальна приватизація, обвальщик спец. обвальник. обвалібтить разг. обвалютити, -ючу, -ютиш;
о. грйвиу обвалютити грйвню. обвалянный обкачаний, укачаний. Ср. обвй- ливать^ обвалють см. обвйливать^ обвалиться см. обваливаться^, обваргйнить п р о с т. слі. сварганить, обваренный обварений; обпарений, обшпарений, пообшпарюваний, опарений, ошпарений, попарений. Ср. обваривать, обвариваемый обварюваний; обпарюваний, обшпарюваний, опарюваний, ошпарюваний. Ср. обваривать, обвйривание обварювання; обпарювання, обшпарювання, опарювання, ошпарювання. Ср. обваривать, обваривать / обварйть обварювати, -юю, -юєш / обварйти, -варю, -вариш и мног. пообварювати; {ошпаривать — обычно) обпарювати / обпарити и мног. пообпарювати, обшпарювати / обшпарити и мног. по- обшпарювати, реже опарювати / опарити и мног. поопірювати, разг. ошпарювати / ошпарити и мног. поошпарювати, сов. попарити; о. фрукты обварювати (обпарювати, обшпарювати, опарювати, ошпарювати) фрукти; ~йть вёник обварйти (обпарити.
обшпарити, опарити, ошпарити) віник; --йть нбгу обварйти (обпарити, обшпарити, опарити, ошпарити, попарити) ногу, обвариваться / обварйться обварюватися, -ююся, -юєшся / обварйтися, -варюся, -ва- ришся; обпарюватися / обпаритися и мног. пообпарюватися, обшпарюватися / обшпаритися и мног. пообшпарюватися, опарюватися / опаритися, ошпарюватися / ошпаритися, сов. попаритися. Ср. обваривать, обваривающий 1. прич. якйй (що) обварює и т. п.\ см. обвйривать; 2. прил. обварювальний.
обвйрка спец, обварення; (неоконч. д. — обычно) обварювання (с.); обпарення, обшпа- рення, опарення, ошпарення; {неоконч. д. — обычно) обпарювання, обшпарювання, опарювання, ошпарювання; о. мяснбй туши обварення (обпарення, обшпарення, опарення, ошпарення) м’ясної туші. Ср. обваривать, обварнбй обварнйй, обварений, опарений, запарений; ~ные калачй обварені (запарені) калачі.
обварочный спец, обварювальний, обвірщик спец, обварник. обвйрщица спец, обварниця. обвйхта уст. гауптвахта, обв^щиванне воскування, навощування, обвйщивать / обвощйть воскувати, -ую, -уєш / навоскувати и повоскувати, навощувати, -ую, -уєш / навощйти. обвйщиваться воскуватися, -ується, навощуватися, -ується; холст ^ается полотно воскується (навощується). Ср. обвйщивать. обвевйниеразг. см. овевйние. обвевйть разг. CM. овевйть. обвеваться разг. см. овеваться, обведёние 1. обвёдення; 2. обгороджування, огороджування; обнёсення. Ср. обводйть 1—2.
обведённый 1. обвёдений; 2. обгороджений, огороджений; обнёсений. Ср. обводйть 1—2.
обвезённый обвёзений. обвезтй см. обвозйть. обвёиваемый обвіюваний, обвёивание обвіювання, обвёивать* / обвёять обвівати и обвіювати, -юю, -ЮЄШ / обвіяти; о. зернб обвівати (обвіювати) зёрнб. обвёивать^сл!. овевйть 1. обвёиваться обвіватися и обвіюватися, -юється.


обвёнчанный
583
обветшалый
обвёнчанный, обвенчавшийся церк. повінчаний, обвінчаний, звінчаний, перевінчаний, книжн. пошлюблений, обвенчйть церк. повінчати, обвінчати, звінчати, перевінчати и мног. поперевінчувати, -ую, -уєш, книжн. пошлюбити, -блю, -биш; дати (дам, дасй) шлюб, обвенчаться (с кем) церк. повінчатися, обвінчатися, звінчатися, перевінчатися и мног. поперевінчуватися, -уються (з ким); взяти (візьму, візьмеш) шлюб, стати (стану, станеш) до шлюбу, разг. стати на рушнику (рушникй) (з ким), обвёрнутый разг. см. обёрнутый 1. обвернуть сов., разг. см. обёртывать 1. обвернуться сов., разг. см. обёртываться 1. обвертёть^ 1. {обмотать, закутать) разг. обмотати и мног. пообмотувати, -ую, -уєш, обкрутити, -кручу, -крутиш wAfног. пообкручувати; 2. (перен.: обмануть, перехитрить^ прост, обкрутйти (разг.); 3. {обвенчать) прост, обкрутйти {разг.); О о. кругбм (вокруг, бколо) пйльца что уст. обкрутйти (обмотати) круг (кругбм, навколо, довкола) пальця (пучки) що. обвертёть^ см. обвёрчнвать. обвертёться разг. обмотатися и мног. пообмотуватися, -уюся, -уєшся, обкрутйтися, -кручуся, -крутишся и мног. пообкручуватися.
обвёртка^ разг. см. обёртка 1—2. обвёртка^ бот. обгортка; о. цветкй обгортка квітки.
обвёртка^ ліат., физ. обгортка, обвёрточный обгортковий, обвёртывание р а з г. см. обёртывание 1. обвёртывать разг. см. обёртывать 1. обвёртываться разг. см. обёртываться 1. обвёртывающий мат. обвіднйй. обвёрченный* обмотаний, пообмотуваний, обкручений, пообкручуваний. Ср. обвер- тёть‘ 1.
обвёрченный^ САіег/. обверчений; обкручений, обвёрчивание спец. обвірчування; обкручування.
обвёрчнвать / обвертёть спец. обвірчувати, -ую, -уєш / обвертіти, -верчу, -вертйш; обкручувати / обкрутйти, -кручу, -крутиш, обвёрчиваться спец, обвірчуватися, -ується;
обкручуватися, обвёршенный уст. вйвершений, завёршений. обвёршивание уст. вивершування, завершування; {крышей) укривання [дахом].
обвёршивать и обверш^ть / обвёршить уст. вивершувати, -ую, -уєш / вйвершити, завершувати / завершйти; --нть нзбу вйвершити (завершйти, укрйти) хату; ~ить стог вйвершити (завершйти) стіг, обвёршиваться и обвершйться / обвёршить- ся уст. вивершуватися, -ується / вйверши- тися, завёршуватися / завершйтися. обвёршка уст. 1. см. обвёршивание; 2. {крыша, кровля над чем-л.) повітка, стріха, м. острішок, -шка, дашок, -шка, оборіг, -рогу; колбдец с --кой колодязь під дашком, обвёс^ {при взвешивании) обваження, недова- ження, {неоконч. д. — ещё) обважування, недоважування (с.); {неверный вес) неправильна вага, недовага {ж); торговать без --са торгувати без обваження (недоваження). обвёс^ {занавеска) спец. обвіс, -у. обвёсить' см. обвёшиватьЧ обвёсить^сов., разг. см. обвёшивать^. обвёситься* см. обвёшиватьсяЧ обвёситься^сов., разг. см. обвёшиваться^ обвёска разг. см. обвёсЧ обвестй см. обводйть. обвестйть см. обвещать. обвётренный, обвётревший, обветрйвший- ся, уст. обветрёлый обвітрений; ~нная колбасй обвітрена ковбаса; -иное лицб обвітрене облйччя; ~ые скйлы обвітрені скелі, обвётреть обвітріти; руки '-ели руки обві- тріли.
обвётривание обвітрювання, обвётривать / обвётрить обвітрювати, -юю, -ЮЄШ / обвітрити; ~ило губы обвітрило губи, обвётрнваться / обвётриться обвітрюватися, -юється / обвітритися, сов. звітріти; кбжа ~ается на рукйх шкіра обвітрюється на руках.
обвётривший якйй (що) обвітрив, обветшалость 1. старість, -рості, постарілість, -лості; занепалість, підупалість; зруйнованість, -ності; ветхість, -хості; 2. застарілість. Ср. обветшалый 1—2. обветшалый 1. старйй [як світ], постарілий; {пришедший в упадок) занепалий, підупа- лий; {разрушенный) зруйнований; {превратившийся в труху) потрухлий, спорохнявілий, спорохнілий; {ветхий — ещё) вёт- хий, благйй; ~лая крбвля стара покрівля; ~лая одёжда благйй (зношений) одяг; 2. {устаревший) застарілий; ~ьіе понйтия застарілі поняття.


обветшание
584
обвиваться
обветшание постаріння; занепад, -у (м.), {не- оконч. д. — ещё) занепадання, підупадання; спорохнявіння. Ср. обветшать 1. обветшать 1. постаріти, разг. постарітися; {прийти в упадок) занепасти, -паде, підупасти; поростй мохом, взятися (візьметься) цвіллю; {разрушиться) зруйнуватися, -ується; {превратиться в труху) потрухлявіти, потрухнути, спорохнявіти, спорохніти; 2. {устареть) застаріти, застарітися; ~іли прёжние закбны застаріли (застарі- лися) попередні закони, обвечерёть безл., диал. повечоріти, реже обвечоріти.
обвёшанный обвішаний, пообвішуваний, обчіпляний, пообчіплюваний. Ср. обвёши- вать^.
обвёшать CM. обвёшивать^. обвёшаться см. обвёшиваться^ обвёшение см. обвёшиваниеЧ обвешёние см. обвёшивание^. обвёшенный обважений, недоважений. Ср.
обвёшиватьЧ обвешённый геод. обвішений, вйтичений. обвёшивание' обваження, недоваження, {не- оконч. — ещё) обважування, недоважування. Ср. обвёшиватьЧ обвёшивание^ обвішування. Ср. обвёшивать^ обвёшивание^гво^ обвішення, витичування, обвёшивать^ / обвёсить {отпуская товар, недовешивать) обважувати, -ую, -уєш / обважити и мног. пообважувати, недоважувати / недоважити, обвёшивать^ / обвёшать {вешать всюду, со всех сторон) обвішувати, -ую, -уєш / обвішати и мног. пообвішувати, обчіплювати, -юю, -ЮЄШ / обчіпляти и мног. пообчіплювати, реже ОЧІПЛЯТИ / очепйти (очеплю, очё- пиш); о. грудь орденами обчіплювати (очіп- ляти) груди орденами; о. стёны картйнами обвішувати стіни картйнами. обвёшивать^ / обвешйть геод. обвішувати, -ую, -уєш / обвішйти, витйчувати, -ую, -уєш / вйтичити; о. участок землй обвішувати (витйчувати) ділянку землі, обвёшиваться^ / обвёситься разг. обважуватися, -уюся, -уєшся / обважитися {реже). Ср. обвёшиватьЧ обвёшиваться^ / обвёшаться обвішуватися, -уюся, -уєшся / обвішатися и мног. пообвішуватися, обчіплюватися, -ююся, -юєшся / обчіплятися и мног. пообчіплюватися; ~шаться охбтничьими трофёями обвіша¬
тися мислйвськими трофёями; ~шаться побрякушками поначіпляти брязкалець. Ср. обвёшивать^. обвещйть / обвестйть уст. оповіщати / опо- ВІСТЙТИ, -віщу, -вістйш и мног. пооповіщати, обвешённый уст. оповіщений, обвёяние обвівання, обвёянный обвіяний, обвёять^ сов., разг. см. овевать, обвёять^ см. обвёиватьЧ обвиваемый 1. якйй обвиває (оповиває, повиває), якого обвиває (оповиває, повиває); обмотуваний, обкручуваний, обсновуваний; 2. якйй (що) обгортає (огортає, оповиває, повиває); обсотуваний. Ср. обвивать 1—2. обвив^ние 1. обвивання, оповивання; повивання; обмотування; обкручування; обсновування; 2. обгортання, огортання, оповивання, повивання; обсотування. Ср. обвивать 1—2.
обвивать / обвйть 1. обвивати / обвйти (обів’ю, обів’єш) и обвинути и мног. пообвивати, оповивати / оповйти, -в’ю, -в’єш и -вйю, -вйєш, разг. обповивати / обповйти; {оплетать — ещё) повивати / повйти, -в’ю, -в’єш; {обматывать) обмотувати, -ую, -уєш / обмотати и мног. пообмотувати; {обкручивать) обкручувати, -ую, -уєш / обкрутйти, -кручу, -крутиш и мног. пообкручувати; {паутиной и т. п.) обсновувати -сновує I обснувати, -снує и мног. пообсновувати; о. кбсы вокруг головы обкручувати коси круг головй; о. шёю руками обвивати шйю руками; плющ ~йл террасу плющ повйв терасу; 2. {окутывать — о тумане, мгле, сумерках и т. п) обгортати / обгорнути, -горне и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног. поогор- тати, оповивати / оповйти, повивати / повйти; {обволакивать — ещё) обсотувати, -ує / обсотати.
обвиваться / обвйться 1. обвиватися / об- вйтися (обів’юся, обів’єшся) и обвинутися, оповиватися / оповйтися, -в’юся, -в’єшся и -вйюся, -вйєшся, обповиватися / обповйтися; повиватися / повйтися, -в’юся, -в’єшся; обмотуватися, -уюся, -уєшся / обмотатися; обкручуватися, -уюся, -уєшся / обкрутйтися, -кручуся, -крутишся; обсновуватися, -сновуєть- ся / обснуватися, -снується; 2. обгортатися / обгорнутися, -горнеться, огортатися / огорнутися, оповиватися / оповйтися, повиватися / повйтися; обсотуватися, -ується / обсотатися. Ср. обвивать 1—2.


обвивающий
585
обвбдка
обвивающий 1. прич. який (що) обвиває и т. п.; см. обвивйть 1—2; 2. прил. обвива- льний, обвивийй. обвивающийся якйй (що) обвивається и т. п.;
см. обвиваться 1—2. обвйвка 1. см. обвив^иие 1; 2. (то, чем обвивают) спец. обмотка, обвйвочиый {обмоточный) спец. обмотувальний, обкручувальний. обвинение 1. {действие) обвинувачення, звинувачення, {неоконч. — ещё) обвинувачування, звинувачування; оскарження, {неоконч. — ещё) оскаржування; закид, -у {м), {неоконч. — ещё) закидання; ср. обвинить; 2. {то, что вменяется кому-л. в вину) обвинувачення; возводйть / возвестй о. зводити (-джу, -диш) / звестй (зведу, зведеш) обвинувачення; встрёчное о. зустрічне обвинувачення; предъявлять / предъявйть о. обвинувачувати, -ую, -уєш / обвинуватити, -ачу, -атиш; 3. {обвиняющая сторона) юр. обвинувачення; свидётели ~ия свідки обвинувачення.
обвинённый обвинувачений, звинувачений;
оскаржений. Ср. обвинить, обвинйтель обвинувач, -а; государственный о. державний обвинувач, обвинительница обвинувачка, обвинйтельный обвинувальний; ~ное заклю- чёние обвинувальний вйсновок; о. приговбр обвинувальний вирок, ббвинка C.-JC., диал. обвинка. обвиновйтить сов., прост. СЛІ. обвинять, обвиновйтиться прост, завинйти (перед ким-чим).
обвиняемый 1. обвинувачуваний, звинувачуваний; 2. {перед судом) сущ., м. обвинувачений, -ого, звинувачений, оскаржений;
ж. 	обвинувачена, -ої, звинувачена, уст. оскаржена.
обвинйть / обвинить (кого-что в чём) обвинувачувати, -ую, -уєш / обвинуватити, -ачу, -атиш, звинувачувати / звинуватити (кого- що в чому); {перед судом — ещё) несов., уст. оскаржувати, -ую, -уєш / оскаржити (кого-що в чому); {упрекать кого-л. в чём-л.
— 	ещё) закидати / закйнути (кому що); о. в лицемёрии закидати лицемірство; о. за опоздание обвинувачувати у спізненні. обвин^Іться обвинувачуватися, -уюся, -уєшся, звинувачуватися; о. за участие в дрйке обвинувачуватися (звинувачуватися) за участь у бійці.
обвиняющий 1. прич. якйй (що) обвинувачує и т. п.; CM. обвинЯть; 2. сущ. обвинувач, -а. обвисйние обвисання, звисання, обвисйть / обвйснуть обвисати / обвйснути и мног. пообвисати, звисати / звйснути и мног. позвисати; кармйньї ~йют кишені обвисають; мбкрьіе вблосьі ~вйсли мокре волосся звйсло.
обвисйющий якйй (що) обвисає (звисає), обвйслость обвйслість, -лості. обвйслый разг. обвйслий, звйслий; ~ьіе щёки обвйслі щоки, обвйсший 1. прич. якйй (що) обвйс (звис);
2. прил. обвйслий, звйслий. обвйтие CM. обвивйние 1. обвйтьій 1. обвйтий, пообвйваний, оповйтий, повйтий; обмотаний, пообмотуваний; обкручений, пообкручуваний; обснований; ~тая струнй муз. обвйта струна; 2. обгбр- нений, обгорнутий, оповйтий, повйтий; обсотаний. Ср. обвивать 1—2. обвйть CM. обвивйть. обвйться CM. обвиваться, обвбд 1. {действие) обведення (с.); обгородження, огородження, {неоконч. — ещё) обгороджування, огороджування; обнёсен- ня; ср. обводйть 1—2; 2. {линия, кайма вокруг чего-л.) обвід {род. обводу); оборо- нйтельный о. воєн, оборонний обвід; 3. ~дьі обычно мн., мор. обводи, -ів; ~дьі кбрпуса судна обводи корпусу судна, обводйть / обвестй 1. обводити, -джу, -диш / обвестй, -веду, -ведёш и мног. пообводити; ~стй протйвника спорт, обійтй супротйв- ника; о. взбром что розглядатися по чому, {сов. — ещё) кйнути оком по чому', О ~стй вокруг пйльца кого обвестй (обкрутйти) круг (кругом, навколо) пальця (пучки) кого, пошйти в дурні кого; 2. {огораживать) обгороджувати, -ую, -уєш / обгородйти, -оджу, -одиш и мног. пообгороджувати, огороджувати / огородйти и мног. поогороджувати; {обносить — ещё) обносити, -ношу, -носиш / обнестй и мног. пообносити, обводйться 1. обводитися, -ться; 2. обгороджуватися, -ується, огороджуватися; обноситися. Ср. обводйть 1—2. обвбдка {действие) обвёдення, {неоконч. — ещё) обводження (с.); о. красным каран- дашбм обвёдення червоним ол1вцём; о. чер- тежй тушью обвёдення крёслення тушшю. Ср. обводйть 1.


обводнёние
586
обворбвываться
обводнёние гидротехн. обводнення, (неоконч. д. — ещё) обводнювання; збна ~ня зона обводнення, обводнённость геол., гидротехн. обводне-
НІСТЬ, -НОСТІ.
обводнённый геол., гидротехн. обводнений, обводнйтельно-оросйтельный гидротехн.
обводнювально-зрошувальний, обводнйтельный гидротехн. обводнювальний.
обвбдный, обводнбй обвіднйй; {обходный) обхіднйй; ~ый кан^л спец. обвіднйй канал, обводнить / обводнйть гидротехн. обводнювати, -ЮЮ, -ЮЄШ и обводняти / обводнйти. обводнйться гидротехн. обводнюватися, -юється, обводнятися, обвбдчик спец. обвіднйк, -а. обвбдчнца спец. обвіднйця. обводящий обхіднйй; о. манёвр спорт.
обхіднйй манёвр, обвбз обвіз, -возу, {неоконч. д. — ещё) с. обвезення.
обвозйть / обвезтй обвозити, -вожу, -возиш / обвезтй. обвозйться обвозитися, -ться. обвбзка разг. обвёзення (с.). обвбйник бот. обвійник, -у. обволйкиваемый якйй (що) обволікає (обгортає, огортає, укриває); обкутуваний, окутуваний, обплутуваний, оплутуваний, опутуваний, обсотуваний, обволйкивание обволікання; обкутування, окутування; обгортання, огортання; укривання; обплутування, оплутування, опутування, обсотування. Ср. обволакивать, обволакивать / обволбчь обволікати / обво- локтй, -очё; {окутывать — ещё) обкутувати, -ує / обкутати и мног. пообкутувати, окутувати / окутати и мног. поокутувати; {охватывать, облекать — ещё) обгортати / обгорнути, -горне и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног. поогортати; {покрывать — ещё) укривати / укрйти (укрйє); {опутывать, обвивать) обплутувати, -ує / обплутати и мног. пообплутувати, оплутувати / оплутати и мног. пооплуту- вати, опутувати / опутати, обсотувати / обсотати; нёбо -локлб тучами нёбо обволокло (заволокло, вкрйло, вкрйлося, затягло, за- тяглося) хмарами, обволакиваться / обволбчься обволікатися / обволоктйся, -очёться; обкутуватися, -уєть-
ся / обкутатися, окутуватися / окутатися; обгортатися / обгорнутися, -горнеться, огортатися / огорнутися; укриватися / укрй- тися (укрйється); обплутуватися, -ується / обплутатися, оплутуватися / оплутатися, опутуватися / опутатися, обсотуватися / обсотатися. Ср. обволакивать, обволакивающий 1. прич. якйй (що) обволікає и т. п.; CM. обволакивать; 2. прил. обволікальний; -не веществ^ мед. обволі- кйльні речовйни. обволакивающийся якйй (що) обволікається и т.п.', см. обволакиваться, обволбкшнй якйй (що) обволік и т.п.', см.
обволакивать, обволосатеть прост, обростй волоссям, обволочённый обкутаний, пообкутуваний, окутаний; обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий; укрйтий; обплутаний, оплутаний, обсотаний. Ср. обволакивать, обволбчь' CM. обволакивать, обволбчь^ {протащить вокруг) обтягтй, -тягну, -тягнеш, обволбчься см. обволакиваться, обворйживание очаровування, чарування, зачаровування, обвораживать / обворожйть очаровувати, -овую, -овуєш / очарувати, -ую, -уєш, чарувати и зачаровувати / зачарувати и мног. позачаровувати и почарувати, сов. учарувати, обворожувати, -ую, -уєш / обворожйти, -ожу, -ожиш. обвораживаться очаровуватися, -бвується, зачаровуватися, обвораживающий 1. прич. якйй (що) очаровує и т. п.; CM. обвораживать; 2. прил. чарівний, чарівлйвий, обворожливий; повен (повний) чарів, обворйчиваниеразг. см. обёртывание 1. обворйчивать р а з г. см. обёртывать 1. обворйчиваться разг. см. обёртываться 1. обворбванный разг. обікрадений, обкрадений, окрадений, обворбвываемый разг. обікраданий, обкра- даний, окраданий. Ср. обворбвьівать. обворбвывание разг. обкрадання, обворбвьівать / обворовать разг. обкрадати / обікрасти, -краду, -крадеш и реже обкрасти и мног. пообкрадати, реже окрадати / окрасти.
обворбвываться разг. обкрадатися.


обворожённый
587
обтаивать
обворожённый очарований, зачарований, учарований, обворожйтель уст. чарівнйк, -а. обворожйтельннца уст. чарівнйця. обворожйтельно нареч. чарівно, чарівлйво, реже обворожливо, обворожйтельность чарівність, -ності, чарівливість, -вості. обворожйтельный чарівнйй, чарівлйвий, реже обворожливий; ~ная улыбка чарівна (сліпуча) посмішка; о. ребёнок чарівна ди- тйна.
обворожйть CM. обвораживать, обворотйть сов., разг. см. обёртывать 1. обворбченный разг. см. обёрнутый 1. обвострйть / обвострйть уст., днал. см. заострить.
обвострйться / обвострйться уст., днал. см.
заостриться, обвощйть см. обвйщнвать. обвыкать / обвыкнуть, обвыкаться / обвыкнуться прост, звикати / звйкнути и звйкти, -кну, -кнеш, звикатися / звйкнутися и звйк- тися, разг. обвикати / обвйкнути и обвйкти, обвикатися / обвйкнутися и обвйктися, сов. обходйтися, -ходжуся, -ходишся; {привыкать) призвичаюватися, -ююся, -юєшся / призвичаїтися и реже призвйчитися. обвыклый, обвыкший, обвыкшийся прост, звйклий; ~ые (~ие, -неся) переселёнцы
ЗВЙКЛІ пepeceлёнцi.
обвысить охотн., спорт, попасти (-паду, -падёш) вйще від цілі (за ціль), обвядйть / обвінуть разг. прив’ядати / прив’янути; на вид он ~вйл перен. на вйгляд він прив’яв.
обвязанный обв’язаний, пообв’язуваний; об- плётений. Ср. обвязывать. обвЯзка 1. {действие) обв’язування (с.); 2. {предмет для обвязывания) обв’язка; {повязка) пов’язка; 3. {связывающая система) строит. обв’язка, пов’язь, -зі, в’язь, обвязочный обв’язувальний. обвЯзчик спец. обв’язувальник. обвЯзчица спец. обв’язувальниця. обвязывание обв’язування; обплітання. обвЯзывать / обвязать обв’язувати, -ую, -уєш / обв’язати, -в’яжу, -в’яжеш и мног. пообв’язувати; {делать надвязку — обычно) обплітати / обплести, -плету, -плетёш и мног. пообплітати; о. платбк кружевом обплітати хустку мерёживом; о. стволы дерёвьев обв’язувати стовбури дерёв.
обвязываться / обвязаться обв’язуватися, -уюся, -уєшся / обв’язатися, -в’яжуся, -в’я- жешся и мног. пообв’язуватися, обвязывающий 1. прич. який (що) обв’язує (обплітає); 2. прил. обв’язувальний. Ср. обвЯзывать. обвЯление обв’ялення. обвЯленньїй обв’ялений, вуджений. обвЯливание обв’ялювання, вудження. обвЯливать / обвЯлить обв’ялювати, -юю, -юєш / обв’ялйти, -в’ялю, -в’ялиш, несов. вудити, -джу, -диш; о. мЯсо, рыбу обв’ялювати (вудити) м’ясо, рйбу. обвЯливаться / обвЯлиться обв’ялюватися, -юється / обв’ялйтися, -в’ялиться, несов. вудитися. обвЯнуть см. обвядйть.
обгйженный прост, обгйджений, обпаскуджений, обкаляний. Ср. обгаживать, обгйживать / обгидить прост, обгйджувати, -ую, -уєш / обгйдити, -джу, -диш и мног. пообгйджувати {разг.), разг. обпаскуджувати / обпаскудити и мног. пообпаскуджу- вати, обробляти / обробйти, -роблю, -робиш и мног. пообробляти, сов. обкаляти; ~ить нол обгйдити (обпаскудити, обкаляти) підлогу.
обгаживаться / обгидиться прост, обгйджу- ватися, -уюся, -уєшся / обгйдитися, -джуся, -дишся и мног. пообгйджуватися, обпаскуджуватися / обпаскудитися и мног. пообпас- куджуватися, оброблятися / обробйтися, -роблюся, -робишся, сов. обкалятися; ребёнок ~дился дитйна обробйлася. Ср. обгй- живать. обгибйние прост. CM. огибание, обгибйть п р о с т. слі. огибать, обгибйться п р о с т. СЛІ. огибаться, обгладить CM. обглаживать, обгладиться CM. обглаживаться, обгладываемый обгрйзуваний. обгладывание обгризання, обгладывать / обглодать обгризати / обгрйз- ти, -зу, -зёш и мног. пообгризати; {мясо от костей — ещё) сов. обшматувати, -ую, -уєш. обгладываться обгризатися, обглйженный разг. обгладжений; обпрасб- ваний. Ср. обглаживать, обгл^живание разг. обгладжування; обпрасб- вування. Ср. обглаживать, обглаживать / обгладить разг. обгладжувати, -ую, -уєш / обгладити, -джу, -диш и мног.


обглаживаться
588
обдавйть
пообгладжувати; {гладить утюгом) обпрасб- вувати, -бвую, -бвуєш / обпрасувати, -ую, -уєш и мног. пообпрасбвувати. обглаживаться / обгладиться разг. обгладжуватися, -уюся, -уєшся / обгладитися, -джуся, -дишся и мног. пообгладжуватися. обглбданный обгрйзений, обшматований, обглодать см. обгладывать, обглбдок, обглодыш прост, недогризок, -зка, разг. огрйзок. обглядеть сов., прост, сл/. оглядывать, обглядеться сов., прост. СЛІ. оглйдыватьсяЧ обгладывание прост, см. оглйдываиие. обгладывать прост, см. огладывать, обглядываться прост. сл<. огл^дыватьсяЧ обгиивйиие разг. обгнивання, обгнивать / обгнйть разг. обгнивати / обгнй- ти, -гниє и обгнистй и мног. пообгнивати, обговаривать / обговорйть 1. (обсуждать что-л) разг. обмірковувати, -бвую, -бвуєш / обміркувати, -ую, -уєш, обговорювати, -юю, -юєш / обговорйти, -орю, -бриш; 2. прост. см. оговаривать 1. обговариваться / обговорйться 1. п р о с т. сл/. оговариваться 1—2; 2. несов., страд.
обмірковуватися, -овується, обговорюватися, -юється; ср. обговаривать 1. обговорённый 1. обміркований, обговорений; ср. обговаривать 1; 2. прост, см. оговорённый 1. обголодйть прост, см. изголодать, обголодйться прост. СЛІ. изголодаться, обгби, разг. обгбика обгін, -гону; в ~г6н (в ~г6нку) кого-чего нареч. в обгін кого-чого; ~г6н запрещён обгін заборонено, обгбнный, обгбночный спец. обгінний; -нный путь ж.-д. обгінна колія; ~ная станция обгінна станція, обгонять / обогнать обганяти / обігнати (обжену, обженеш), переганяти / перегнати и мног. попереганяти, випереджати / вйпе- редити, -джу, -диш; о. грузовикй обганяти (переганяти) вантажівки; ~йть команду в соревнованиях перен., разг. вйпередити команду в змаганнях, обгоняющий 1. прич. якйй (що) обганяє и т. п.; CM. o6roHjlTb; 2. прил. обгінний, випереджальний, обгораживание разг. см. огораживание, обгораживать разг. см. огораживать, обгораживаться разг. см. огораживаться, обгорйние обгоря(а)ння.
обгорать / обгорёть обгоря(а)ти / обгоріти и мног. пообгоря(а)ти; {получать солнечные ожоги — ещё) засмалюватися, -ююся, -юєш- ся / засмалйтися, -смалюся, -смалишся и мног. позасмалюватися; {подвергаться дей ствию огня — ещё) обпалюватися, -ююся -ЮЄШСЯ / обпалйтися, -палюся, -палишся опалюватися / опалйтися. обгорёвший, обгорёлый обгорілий; засмале ний, позасмалюваний; обпалений, опалений Ср. обгорать, обгородйть сов., разг. см. огораживать, обгородйться сое., разг. см. огораживаться, обгорбженный раз г см. огорбженный. обгрьпйние обгризання, обгрызать / обгрызть обгризати / обгрйзти, -зу, -зёш и мног. пообгризати, обгрызаться: корй дерёвьев -йется зййцами кору дерев обгризають зайці, обгрызенный обгрйзений. обгрызок разг. см. огрызок, обгрызший якйй (що) обгрйз. обгрызывание см. обгрызйние. обгрызывать см. обгрызать, обгрызываться см. обгрызаться, обгуливаться / обгуляться {о корове, кобыле) диал. гуляти / погуляти,/7дзг. бігати / побігати.
обдаваемый якого (що) обдають (обливають); обпарюваний, опарюваний, ошпарюваний. Ср. обдавать 1. обдавйние 1. обдавання; обливання; обпарювання, опарювання, ошпарювання; 2. проймання, обдавання. Ср. обдавать 1—2. обдавать / обдать 1. обдавати, -даю, -даєш / обдати, -дам, -дасй; {окатывать водой, кипятком ит. п.— обычно) обливати / облйти (обіллю, обіллєш) и обілляти, -ллю, -ллєш и мног. пообливати, сов. хлюпнути на кого', {паром — обычно) обпарювати, -юю, -юєш / обпарити, опарювати / опарити, ошпарювати / ошпарити; {варом) ошпарювати / ошпарити окропом; -дало волибй облило (обдало) хвйлею; '-дать взглядом кого-что окйнути поглядом кого-що, прошйти оком кого-що; ~дйть презрёнием кого завдати зневаги кому, зневажити кого, прошйти зневажливим оком кого; 2. {перен.: охватывать, пронизывать) проймати / пройняти, -йме, обдавати / обдати; ~дало жйром кого обдало жаром кого, в жар кйнуло кого, вогнем обсйпало (усйпало) кого; -дало хблодом кого


обдаваться
589
обделйть
пройняло (обдало, прошйло) холодом (морозом) кого, пройняв (обдав, прошйв) холод (мороз) кого. обдавйться / обдаться разг. обливатися / облйтися (обіллюся, обіллєшся) и обіллятися, -ллюся, -ллєшся и мног. пообливатися. Ср. обдавать 1. обдйвленньїй обдавлений, обдйвливание обдавлювання, обдйвливать / обдавйть обдавлювати, -юю, -юєш / обдавйти, -давлю, -давиш, обдйвливаться обдавлюватися, -юється. обдавший якйй (що) обдав и т. п.; см. обдавйть 1.
обдавшийся якйй (що) облйвся и т.п.\ см. обдаваться.
ббданньїй облйтий, обіллятий, обілляний. Ср.
обдавйть 1. обдарённый разг. см. одарённый 1. обдйриваннеразг. см. одйриванне. обдйривать разг. см. одарить, обдйрнваться разг. см. oдapJІтьcя. обдарйть сов., разг. см. одаріїть. обдйть см. обдавйть. обдйться см. обдаваться, обдёланный 1. оброблений; 2. обкладений, обложений; оправлений, оброблений; оздоблений; 3. оброблений, облагоджений. Ср. обдёлывать 1—3. обдёлать CM. обдёлывать. обдёлаться см. обдёлываться. обделённость обділеність, -ності, позбавле- ність.
обделённый 1. обділений, позбавлений, обійдений; о. судьббй обділений (обійдений) долею; ср. обделіть 1; 2. прост, см. оделённый, обделйть см. обделйть.
обдёлка 1. {действие) оброблення, {неоконч. — ещё) обробляння, оброблювання (с.); обкладення, {неоконч. — ещё) обкладання; оправлення, {неоконч. — ещё) оправляння; оздоблення, {неоконч. — ещё) оздоблювання; о. ннкрустйцнямн оздоблення інкрустаціями;
о. 	кбжн оброблення шкіри; ср. обдёлывать 1—2; 2. {отделка) уст. оправа; {украшение) прикраса, оздоблення, оздоба; золотйя о. золота оправа; 3. {постоянное крепление, облицовка) спец. облицювання; о. нз желе- зобетбна облицювання із залізобетону; о. туннёля облицювання тунелю, обдёлочный спец. обробний; {служащий для украшения) оздоблювальний.
обдёлывальщнк спец. оправляч, -а. обдёлыванне {действие) 1. оброблення, {неоконч. — ещё) обробляння, оброблювання;
2. 	обкладення, {неоконч. — ещё) обкладання; оправлення, {неоконч. — ещё) оправляння, оброблення, {неоконч. — ещё) обробляння, оброблювання; оздоблення, {неоконч. — ещё) оздоблювання; 3. оброблення, {неоконч.
— 	ещё) обробляння, облагодження, {неоконч. — ещё) облагоджування; 4. оброблення, {неоконч. — ещё) обробляння. Ср. обдёлывать 1—З, 5. обдёлывать / обдёлать 1. {обрабатывать) разг. обробляти и оброблювати, -юю, -юєш / обробйти, -роблю, -робиш; 2. {обкладывать чем-л. для укрепления или украшения) разг. обкладати / обкласти, -кладу, -кладёш и обікласти (обкладу, обкладеш) и обложйти, -ложу, -ложиш и мног. пообкладати; {оправлять) оправляти / оправити, -влю, -виш, обробляти и оброблювати / обробйти; {украшать) оздоблювати, -юю, -юєш и оздобляти / оздобити, -блю, -биш; 3. {ловко устраивать что-л.) прост, обробляти / обробйти, разг. облагоджувати, -ую, -уєш / облагодити, -джу, -диш; ~лать дёло (дёльце) обробйти (облагодити и т. п.) діло (дільце, справу); о. все свой делй давати всьому раду; 4. {ловко обманывать, надувать^ прост, обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, -рю, -риш /обдурйти и мног. пообдурювати и подурйти, одурювати / одурйти и мног. поодурювати, разг. ошукувати, -ую, -уєш / ошукати, об- махорювати, -юю, -юєш / обмахорити, мах- лярити / обмахлярити; 5. {пачкать испражнениями — обычно о ребёнке, больном) прост, обробляти / обробйти {разг.); о. ностёль обробляти постіль, обдёлываться / обдёлаться 1. {налаживаться, устраиваться) улаштовуватися, -ову- ЄТБСЯ / улаштуватися, -ується; {становиться кем-, чем-л) разг. ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш); {пачкаться испражнениями) оброблятися / обробйтися, -роблюся, -робишся; 2. несов., страд, оброблятися, оброблюватися, -юється; обкладатися; оправлятися; оздоблюватися, оздоблятися; обдурюватися, ошукуватися, -ується; ср. обдёлывать 1—2,4. обдёльщнк спец. обробник, оброблювач, обдёльщнца спец. обробниця, оброблювачка, обделйть / обделйть 1. (кого-что — недодавать, лишать кого-л. чего-л. при разделе.


обделяться
590
обдирать
раздаче) обділяти / обділйти, -ділю, -ділиш (кого-що чим), позбавляти / позбавити, -влю, -виш (кого-що чого), не давати (не даю, не даєш) / не дати (не дам, не дасй), не додавати / не додати (кому-чому чого); обминати / обминути [стороною], проминати / проминути [стороною], обходити, -ходжу, -ходиш / обійтй, -ійду, -ійдеш [стороною] (кого-що); о. вниманием обходити увагою; 2. прост, см. оделять.
обделяться 1. обділятися, позбавлятися; ср.
обделять 1; 2. прост, см. оделяться, обдёрганный* разг. 1. прич. обірваний, пообрйваний, обшморганий, пообшморгу- ваний; обсмйканий; ср. обдёргивать*; 2. (убого одетый) прил., прост, обірваний, обдёртий, обідраний, обшарпаний, обдёрганный^ разг. см. одёрнутый 1. обдёргивание* обривання, обшморгування;
обсмйкування. Ср. обдёргивать*, обдёргивание^разг. см. одёргивание 1. обдёргивать* / обдёргать разг. {обрывать) обривати / обірвати (обірву, обірвеш) и мног. пообривати, разг. обшморгувати, -ую, -уєш / обшморгати и однокр. обшморгнути и мног. пообшморгувати; {обравнивать, выдергивая что-л. свисающее) обсмйкувати, -ую, -уєш / обсмикати, -смйкаю, -смйкаєш и -смйчу, -смйчеш и однокр. обсмикнути и мног. по- обсмйкувати; ^-ать колбсья обшморгати колосся; о. воз с сёном обсмйкувати віз із сіном.
обдёргивать^разг. см. одёргивать 1. обдёргиваться* обриватися, обшморгуватися, -ується; обсмйкуватися. Ср. обдёргивать*, обдёргиваться^разг. см. одёргиваться 1. обдёржанный прост., уст. обношений, обдёрживать / обдержйть {испытывать в употреблении) прост., уст. обношувати, -ую, -уєш / обносйти, -ношу, -носиш; о. одёжду обношувати одяг, обдёрживаться / обдерж^ться прост., уст.
1. 	{становиться от употребления более удобным, привычным) приношуватися, -ується / приноситися, -носиться; 2. (привыкнуть) сов. призвичаїтися, обдернёние, обдернбвка спец. обдернування, обдернённый спец. обдернований, обдернбвывание спец. см. обдернёние. обдернбвывать / обдерновйть спец. см. об- дернйть.
обдернбвываться спец. см. обдерніїться. обдёрнутый разг. см. одёрнутый 1.
обдёрнуть сов., разг. см. одёргивать 1. обдёрнуться сое., разг. см. одёргиваться 1. обдерийть / обдернйть спец. обдерновувати, -овую, -овуєш / обдернувати, -ую, -уєш. обдернйться спец. обдерновуватися, -овується. обдиплостемонйя бот. обдиплостемонія. обдйр 1. см. обдйрка 1—2; 2. {место на стволе, где содрана кора) спец. обдйр, -у. обдираемый 1. якйй (що) обдирають; обшморгуваний; облуплюваний; шеретований, лущений, облущуваний; 2. якйй (що) обдирають; обдряпуваний; 3. обтріпуваний, обшарпуваний; 4. якйй (що) оббирають. Ср. обдирать 1—4.
обдирала (лі. и ж), прост, здйрник (л/.), здйрниця {ж), м. здйрця, разг. дерій, -ія, дерйлюд, дра(я)піжник. обдираловка прост. 1. {действие) обдирання, оббирання (с.); заниматься '-кой займатися обдиранням (оббиранням); 2. {о том, что требует затрат) здйрство (с.), разг. здйрщина; сплошная о. суцільне здйрство, суцільна здйрщина. обдирйние 1. обдирання, обшморгування; облуплювання; шеретування, лущення, облущування; 2. обдряпування, обдирання;
3. 	обтріпування, обшарпування; 4. обдирання, оббирання. Ср. обдирать 1—4. обдирательство разг. здйрство, здйрщина {ж), драпіжництво. обдирать / ободрать 1. {сдирать верхний слой, покров и т. п) обдирати / обдерти, -ру, -рёш и обідрати (обдеру, обдереш) и мног. пообдирати, разг. обшморгувати, -ую, -уєш / обшморгати и однокр. обшморгнути и мног. пообшморгувати; {облупливать — ещё) облуплювати, -юю, -ЮЄШ / облупйти, -луплю, -лупиш и мног. пооблуплювати и полупйти; {зерно — ещё) шеретувати, -ую, -уєш / обше- ретувати, сов. вйшеретувати, -ую, -уєш, пошеретувати, лущити и облущувати, -ую, -уєш / облущити и мног. пооблущувати и полущити; 2. {царапать) разг. обдряпувати, -ую, -уєш / обдряпати, обдирати / обдерти и обідрати; о. р^ки обдряпувати (обдирати) руки; 3. {приводить в негодный вид) разг. обтріпувати, -ую, -уєш / обтріпати и мног. пообтріпувати, обшарпувати / обшарпати и мног. пообшарпувати; 4. {обирать, грабить) прост, обдирати / обдерти и обідрати и мног. пообдирати, оббирати / обібрати (обберу, оббереш) и мног. пооббирати, реже обирати / обрати (оберу, обереш) и мног.


обдираться
591
обдурачивать
пообирати; О о. как лйпку кого обдирати (облуплювати, обчищати) як ту [молоденьку] лйпку (як ту овёчку, як білку, як барана) кого, обдирати (оббирати) до живої кості (нйтки) кого, живцем (до голого тіла) облуплювати кого, обголювати, -юю, -юєш кого.
обдираться / ободраться 1. ір верхнем слое, покрове и т. п) обдиратися / обдертися, -ре- ться и обідратися (обдереться) и мног. пообдиратися; {облупливаться — ещё) облуплюватися, -юється / облупйтися, -лупиться и мног. пооблуплюватися; 2. {обтрёпываться — об одежде) обтріпуватися, -ується / обтріпатися и мног. пообтріпуватися, обшарпуватися / обшфпатися и мног. пообшарпуватися; 3. {обнашиваться) разг. обдиратися / обдертися, -руся, -рёшся и обідратися (обдеруся, обдерешся) и мног. пообдиратися; в дорбге ~йлись вконец у дорозі обдерлися (обідралися) до краю; 4. несов., страд, обдиратися, обшморгуватися, -ується; облуплюватися, -юється, шеретуватися, -ується, лущитися, облущуватися, -ується; обдряпуватися; обтріпуватися, обшарпуватися; оббиратися. Ср. обдирать 1—4. обдирающий 1. прич. якйй (що) обдирає и т. п.; CM. обдирать 1—4; 2. прил. обди- ральний, шеретувальний, лущйльний, для обдирання.
обдйрка 1. техн. обдирання (с.); 2. {удаление шелухи с зерна) обдирання, облуплювання, шеретування, лущення, облущення, {не- оконч. д. — ещё) облущування; 3. {обдирочная мельница) прост, обдирнйй млин (-а), обдйриый {очищенный от шелухи) спец. обдертий, шеретований, облущений, обдйрочио-шлифовйльиьій обдйрно-шліфу- вальний.
обдйрочиьій спец, обдирнйй, шеретувальний, обдосужиться прост, вйвільнитися. обдуваемый обдуваний, обдмухуваний. обдувйла прост, см. иадувйла. обдувйние 1. обдування; обдмухування; 2. обдурювання, одурювання. Ср. обдувать 1—2. обдувать / обдуть 1. обдувати и обдимати / обдути (обдую, обдуєш и обідму, oбiдмёш) и мног. пообдувати; {пыль, пепел и т. п. — ещё) обдмухувати, -ую, -уєш / обдмухати; ~дуло свёжим вётром кого обдуло (обдало) свіжим вітром кого', 2. {обманьїваті^пі^ост. обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, -рю, -риш / обдурйти и мног. пообдурювати и по-
дурйти, одурювати / одурйти и мног. пооду- рювати, сов. надурйти. обдувйться / обдуться 1. {обдувать себя, сдувать с себя) разг. здувати / здути (здую, здуєш) з сёбе (що); 2. несов., страд, обдуватися, обдиматися; обдурюватися, -юється, одурюватися; ср. обдувать 1—2. обдувающий якйй (що) обдуває и т. п.; см.
обдувать 1—2. обдувка, обдув техн. обдуття (с.), обдув, -у, {неоконч. д. — ещё) обдування; ~ка котлй обдуття котла; ~ув двйгателя обдув двигуна.
обдувочиьій техн. обдувнйй. обдумаиие уст. см. обдумывание, обдуманно нареч. обдумано, продумано; свідомо; розважливо, розважно, вйважено. Ср. обдуманный 2. обдуманность обдуманість, -ності, продуманість; свідомість, -мості; розважливість, -вості, розважність, вйваженість. Ср. обдуманный 2.
обдуманный 1. прич. обдуманий, продуманий, обміркований; 2. прил. {продуманный, рассчитанный) обдуманий, продуманий, обміркований; {сознательный) свідомий; {рассудительный) розважливий, розважний, вй- важений.
обдумываемый обдумуваний, продумуваний, виважуваний, обмірковуваний, обмйслю- ваний. Ср. обдумывать 1. обдумывание обдумування, продумування, виважування, обмірковування, обміркування.
обдумывать / обдумать 1. обдумувати, -ую, -уєш / обдумати, продумувати / продумати, виважувати / вйважити, обмірковувати, -овую, -овуєш / обміркувати, -ую, -уєш, реже обмйслювати, -юю, -юєш и обмишляти / обмйслити; о. свой отвёт обдумувати (продумувати, виважувати) свою відповідь; 2. (кого — заботиться о ком-л.) прост., уст. дбати / подбати (про кого), обдумываться / обдуматься 1. {собираться с мыслями) прост, обдумувати, -ую, -уєш / обдумати, продумувати / продумати
2. 	прост. CM. одумываться 1; 3. несов. страд, обдумуватися, -ується, продумува тися, обмірковуватися, -бвується; ср. обду мывать 1.
обдураченный прост. CM. одураченный, обдурачивать / обдурачить прост, см. одурачивать.


обдурённый
592
обезвбживать
обдурённый прост, обдурений, одурений, обдурёть прост, одуріти, здуріти, обдуривание прост, обдурювання, одурювання.
обдуривать и обдуріть / обдурйть прост, обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, рю, -риш / обдурйти и мног. пообдурювати и подурйти, одурювати / одурйти и мног. поодурювати. обдутый обдутий, обдуть см. обдувйть. обдуться см. обдуваться, обегйние 1. оббігання; 2. випереджання;
3. 	уникання, обминання. Ср. обегйть 1—3. обёганный оббіганий.
обёгать {побывать во многих местах) сов., разг. оббігати и оббігти, -біжу, -біжйш и мног. пооббігати, разг. обганяти, обгасати; {избегать — ещё) вйбігати, збігати, обегать / обежйть 1. {вокруг чего-л.) оббігати / оббігти, -біжу, -біжйш; ~жйть глазами (взгліідом) оббігти (пробігти) очйма (поглядом); 2. {опережать) разг. випереджати / вйпередити, -джу, -диш; {обгонять) обганяти / обігнати (обжену, обженёш); 3. {избегать, сторониться кого-, чего-л) уст. уникати / унйкнути, обминати / обминути, реже оминати / оминути, несов.,разг. оббігати; 4. {посещать многих) оббігати / оббігати и оббігти и мног. пооббігати, сов., разг. обганяти, обгасати, обегающий техн. оббігальний. обёд обід, -у; врёмя нёред -дом передобідня годйна; закрыто на о. зачйнено на обід; за ~дом за обідом, при обіді, під час обіду; званый о. проханий обід; пбсле ~да після обіду, по обіді, обёдать обідати, обёдеика разг. см. обёдня. обёденник д и а л. см. обёдник. обёденница церк. скорочена обідня, обёденный обідній; в -иное врёмя в обід;
о. 	перерыв обідня перерва; о. стол обідній стіл.
обёдец разг. обідець, -дця. обеднёвший, обеднёлый збіднілий, обіднілий; зубожілий. Ср. обеднёть. обеднёние збідніння, збіднення, {неоконч. д. — ещё) збіднювання; зубожіння. Ср. обеднёть. обеднённость збіднення (с.); о. пбчвы збіднення ґрунту, обеднённый збіднений.
обеднёть збідніти, обідніти; {стать беднее и мног) побідніти, побіднішати; {обнищать — ещё) зубожіти,позлидніти.
обёдник д и а л. південний схід; пiвдённo-cxiд- ний вітер.
обёдница церк. мал^ відправа, мала служба [Божа], обеднбй диал. обідний.
обёдня церк. відправа, служба [Божа], обідня; О нснбртить [всю] ~ню кому зіпсувати все діло (всю справу) кому\ служйть ~ню правити (відправляти) службу [Божу] (обідню), обеднйемьій збіднюваний, обеднйть* / обедийть збіднювати, -юю, -юєш / збіднйти, реже обідняти / обіднйти; о. литературный ббраз збіднювати літературний образ; о. язык збіднювати мову, обедийть^сов., прост. СЛІ. обеднёть. обедніїться несов., страд, збіднюватися, реже обіднятися, обёдывать много к p., разг. [часто, не раз, разг. частенько] обідати, ббедь диал. обід {род. обода), обежйть см. обегйть.
обезалкогбливание мед. знеалкоголювання. обезббленный мед. знеболений, обезббливаемый мед. знеболюваний, обезббливаниеліед. знеболювання; мёстное о.
місцеве знеболювання, обезббливатель мед. знебблювач. обезббливать / обезбблить мед. знеболювати, -юю, -ЮЄШ / знеболити, обезббливаться мед. знеболюватися, -юється. обезббливающий мед. 1. прич. якйй (що) знеболює; 2. прил. знеболювальний, проти- больовйй; ~ие срёдства знеболювальні (протибольові) засоби, обезвётривать / обезвётрить зневітрювати, -юю, -юєш / зневітрити. обезвбдевший спец. якйй (що) збезводів, обезвбдеть спец. збезводіти, обезвбдивший спец. якйй (що) зневоднив (збезводнив), обезвбдившийся спец. якйй (що) зневоднився (збезводнився), обезвбженный спец. зневоднений, збезводнений.
обезвбживаемый спец. зневоднюваний, збезводнюваний, обезвбживание спец. зневоднення, збезводнення, {неоконч. д. — ещё) зневоднювання, збезводнювання, обезвбживатель спец. зневоднювач, збезвод- нювач.
обезвбживать / обезвбдить спец. зневоднювати, -юю, -ЮЄШ / зневоднити, збезводню¬


обезвбживаться
593
обездёнежеть
вати / збезводнити; о. пищевбй продукт зневоднювати (збезводнювати) харчовйй продукт.
обезвбживаться / обезвбдиться спец, зневоднюватися, -юється / зневоднитися, збезводнюватися / збезводнитися, обезвбживающий спец, зневбднювальний, збезводнювальний, обезволйживание спец, зневоложення, {не- оконч. д. — ещё) зневолбжування. обезволйживательньїй спец, зневоложуваль- ний.
обезвол^живать спец, зневоложувати, -ую, -уєш.
обезволйживающий спец, зневоложувальний;
~щее срёдство зневоложувальний засіб, обезволйшивание спец, знешёрстювання, видаляння (зганяння) шерсті, обезволашивать / обезволбсить спец, зне- шерстювати, -юю, -юєш / знешерстити, -шерщу, -шёрстиш, видаляти / вйдалити (зганяти / зігнати (зжену, зженёш)) шерсть, обезвблевший якйй (що) зневблів (збезволів), обезвбленньїй зневолений, обезвблеть зневбліти, збезволіти, обезвбливать / обезвблить зневолювати, -юю, -юєш / зневолити, збезволювати / збезволити; о. человёка зневолювати (збезволювати) людйну.
обезвбливший якйй (що) зневолив (збезволив).
обезволбшенный спец, позбавлений шёpcтi. обезврёженный знешкоджений; о. снаряд знешкоджений снаряд, обезврёживаемый знешкоджуваний, обезврёживание знешкодження, (неоконч. д.
— 	ещё) знешкоджування, обезврёживать / обезврёдить знешкоджувати, -ую, -уєш / знешкодити, -джу, -диш; о. дёятельность знешкоджувати діяльність, обезврёживаться знешкоджуватися, -ується. обезврёживающий 1. прич. якйй (що) знешкоджує; 2. прил. знешкоджувальний, обезгйженньїй спец, знегажений. обезгйживаемый спец, знегажуваний. обезгйживание спец, знегажування. обезгйживать / обезгйзить спец, знегажувати, -ую, -уєш / знегазити, -гажу, -газиш. обезгйживаться / обезгйзиться спец, знега- жуватися, -ується / знегазитися. обезгйживающий спец. 1. прич. якйй (що) знегажує; 2. прил. знегажувальний.
обезглавевший обезголовлений, книжн. обезглавлений, обезгл^веть обезголовіти. обезглавивший якйй (що) відтяв (стяв, зітнув) голову.
обезглавленный 1. обезголовлений, обезглавлений; 2. обезглавлений, позбавлений проводу. Ср. обезглавливать 1—2. обезглавливаемый обезголовлюваний, обезглавливание, обезглавление 1. обезголовлювання, обезглавлювання; відтинання го- ловй, стинання голови; 2. обезголовлювання, обезглавлювання. Ср. обезглавливать 1—2. обезглавливать / обезглавить 1. {отрубать голову) обезголовлювати, -юю, -юєш / обезголовити, -влю, -виш, книжн. обезглавлювати / обезглавити; (прям. — обычно) відтинати / відтяти (-дітну, -дітнеш) голову, стинати / стяти (зітну, зітнеш) и зітнути голову мл^ног. повідтинати (постинати) голови; 2. {лишать главы, руководства) обезглавлювати / обезглавити; о. движёние позбавляти проводу рух; о. предприятие обезглавлювати підприємство, обезглавливаться обезголовлюватися, -юється, книжн. обезглавлюватися; позбавлятися проводу.
обезглавливающий 1. прич. якйй (що) відтинає (стинає) голову; 2. сущ. головосік. обезголбсевший якйй (що) позбувся голосу, обезголбсеть разг. позбутися голосу, обездвйжевший знерухомілий, обездвйжение знерухомлення. обездвйженность знерухбмленість, -ності. обездвйженный знерухбмлений. обездвйжеть знерухоміти, обездвйживание знерухомлення. обездвйживать / обездвйжить знерухбмлю- вати, -юю, -юєш / знерухбмити, -млю, -миш, позбавляти / позбавити (-влю, -виш) руху, обездвйживаться / обездвйжиться знерухом- люватися, -ююся, -юєшся / знерухбмитися, -млюся, -мишся; живбтное -ается пбсле снотвбрного тварйна знерухомлюється після снодійного, обездвйживший якйй (що) знерухбмив (позба- вив руху).
обездвйжившийся якйй (що) знерухомився. обездёнежевший, обездёнеженный якйй (що) вйбився (звівся) з грошей (вйгрошився). обездёнежеть разг. вйбитися (-б’юся, -б’єшся) з грошей, звестйся (зведуся, зведёшся) з грошей, вйгрошитися.


обездёнеживший
594
обезлёсившийся
обездёнеживший якйй (що) позбавив грошей, обездёнежить разг. позбавити (-влю, -виш) грошей, обездбление знедолення, обездбленность знедоленість, -НОСТІ. обездбленный 1. прил. знедолений, збезтала- нений; 2. сущ. знедолений, -ого; ж. знедолена, -0Ї; ~ые мн. знедолені, -их. обездбливание знедолювання, обездбливать / обездблить 1. {делать несчастным) знедолювати, -юю, -юеш / знедолити, збезталанювати / збезталанити, реже обездолювати / обездолити, обезтала- нюва-ти / обезталанити; 2. {лишать доли) уст. позбавляти / позбавити (-влю, -виш) частки.
обездбливаться знедолюватися, -юється, збез- таланюватися. обездбмевший разг. якйй (що) втратив притулок (домівку), позбувся притулку (домівки), обездбметь разг. втратити (втрачу, втратиш) притулок (домівку), позбутися (-удуся, -удешся) притулку (домівки), обездбмивший разг. якйй (що) позбавив притулку (домівки), обездбмить разг. позбавити (-влю, -виш) притулку (домівки), обездбмленный разг. позбавлений притулку (домівки), обездушенный знедуховлений. обездушеть стати (стану, станеш) бездушним (нечулим).
обездушивать / обездушить морально спустошувати (-ую, -уєш) / спустошити, знеду- ховлювати, -юю, -юєш / знедуховити, -влю, -виш; {выхолащивать вихолощувати, -ую, -уєш / вйхолостити, -ощу, -остиш. обезжелёзивание спец, знезалізнення, {не- оконч. д. — ещё) знезалізнювання. обезжелёзивать / обезжелёзить спец. знезалі- знювати, -юю, -юєш / знезалізнити. обезжелёзиваться спец, знезалізнюватися, -юється.
обезжйзнить прост, позбавити (-влю, -виш) життєвості.
обезжйрение знежйрення, {неоконч. д. — ещё) знежйрювання. обезжйреиный знежйрений. обезжйриваемьій знежйрюваний. обезжйривание знежйрювання. обезжйриватель знежйрювач. обезжйривать / обезжйрить знежйрювати, -юю, -юєш / знежйрити.
обезжйриваться / обезжйриться знежйрю- ватися, -юється / знежйритися. обезжйривающий знежйрювальний. обеззараженный знезаражений, обеззараживаемый знезаражуваний, обеззараживание знезараження, {неоконч. д.
— 	ещё) знезаражування, обеззараживать / обеззаразить знезаражувати, -ую, -уєш / знезаразити, -ажу, -азиш. обеззараживаться знезаражуватися, -ується. обеззараживающий 1. прич. якйй (що) знезаражує; 2. прил. знезаражувальний; ~не веществ^ знезаражувальні речовйни. обеззараживающийся якйй (що) знезаражується, обеззвученный обеззвучений, обеззвучивать / обеззвучить обеззвучувати, -ую, -уєш / обеззвучити, обеззвучиваться обеззвучуватися, -ується. обезземёлевший якйй (що) позбувся землі, обезземёление збезземелення, {неоконч. д. — ещё) збезземелювання. обезземёленный збезземелений и мног. побез- земёлений.
обезземёлеть позбутися (-удуся, -удешся) землі, збeззeмёлiти. обезземёливание збезземелювання. обезземёливать / обезземёлить збезземёлю- вати, -юю, -юєш / збезземелити и мног. побезземелити. обезземёливаться / обезземёлиться збез- земёлюватися, -ююся, -юєшся / збезземе- литися.
обезземёливший якйй (що) збезземелив. обезземёлившийся якйй (що) збезземелився. обеззоленньїй спец, знезолений. обеззбливание спец, знезблювання. обеззбливать / обеззблить спец, знезблювати, -юю, -юєш / знезблити. обеззбливаться / обеззблиться знезолюва- тися, -юється / знезблитися. обеззбливающий знезблювальний. обеззубеть разг. збеззубіти. обезлёсевший якйй (що) збезлісів, обезлёсение 1. {состояние) збезлісіння;
2. 	{действие) збезлісення, обезлёсенный збезлісений. обезлёсеть збезлісіти и мног. побезлісіти; гбрные склбны ~ели гірські схйли збезлісіли.
обезлёсивание збезлісювання. обезлёсивший якйй (що) збезлісив, обезлёсившийся якйй (що) збезлісів.


обезлёсить
595
обезобрйжение
обезлёсить збезлісити, -лішу, -лісиш и мног. побезлісити; пож^р -'Ил мёстность пожежа збезлісила місцевість, обезлёситься збезлісіти, обезлйствение збезлйстіння, збезлйстення, позбавлення лйстя. обезлйственный збезлйстілий, позбавлений лйстя.
обезлйстветь збезлйстіти, позбутися лйстя. обезлйствивший якйй (що) збезлйстив (позбавив лйстя).
обезлйствить збезлйстити, -лйщу, -лйстиш, позбавити (-ВЛЮ, -виш) лйстя. обезлйчение знеособлення, (неоконч. д. — ещё) знеособлювання, обезлйченность знеособленість, -пості, обезлйченный знеособлений; позбавлений індивідуальності. Ср. обезлйчивать. обезлйчивание знеособлювання, обезлйчивать / обезлйчить знеособлювати, -юю, -юєш / знеособити, -блю, -биш; (лишать отличительных черт — еще) позбавляти / позбавити (-ВЛЮ, -виш) індивідуальності; массовая культура ~ает людёй масова культура позбавляє індивідуальності (знеособлює) людей; о. проёкт знеособлювати проёкт; о. руковбдство знеособлювати керівнйцтво. обезлйчиваться / обезлйчиться знеособлюватися, -ююся, -юєшся / знеособитися, -блюся, -бишся; позбавлятися / позбавитися (-ВЛЮСЯ, -вишся) індивідуальності; раббта -ается праця знеособлюється, Ср. обезлйчивать.
обезлйчивающий якйй (що) знеособлює (позбавляє індивідуальності), обезлйчка знеособлення (с.); о. в раббте знеособлення в праці, обезлошадевший якйй (що) залишйвся без коней (став (зробйвся) безкінним), обезлошйдение разг. позбавлення коней, обезлошадеть разг. залишйтися (-лишуся, -лйшйшся) без коней, стати (стану, станеш) (зробйтися, -блюся, -бишся) безкінним, обезлошадивший прост, якйй (що) залишйв без коней (зробйв безкінним), обезлошйдившийся CM. обезлошадевший, обезлошадить прост, залишйти (-лишу, -лйшйш) без коней, зробйти (-блю, -биш) безкінним, обезлошадиться см. обезлошадеть. обезліЬдевший збезлюділий, збезлюднілий, знелюднілий, вйлюднілий; спустілий. Ср. обезлібдеть.
обезліЬдеиие збезлюднення, знелюднення, спустіння.
обезлібдеть збезлюдіти, збезлюдніти, знелюдніти, вйлюдніти; {опустеть — ещё) спустіти, опустіти, обезлібдивший якйй (що) збезлюдив (вй- люднив).
обезлібдившийся CM. обезліЬдевший. обезлібживать / обезліЬдить збезлюджувати, -ує / збезлюдити, вилюднювати, -ює / вйлюд- нити; войий ''^ает дерёвии війна збезлюджує (вилюджує) сёла. обезліЬживаться / обезлібдиться см. обезлібдеть.
обезмйслеииый спец, знемаслений. обезмйсливаиие спец, знемаслювання. обезмйсливать / обезмйслить спец, знема- слювати, -юю, -юєш / знемаслити. обезмйсливаться спец. знемаслюватися, -юється.
обезматочевший пчел, якйй (що) залишйвся без матки.
обезматочеть пчел, залишйтися (-лишйться) без матки.
обезмблвевший якйй (що) став мовчазнйм. обезмблветь, обезмблвиться прост, стати (стану, станеш) мовчазнйм. обезмблвить зробйти (-блю, -биш) мовчазнйм. обезиадёжеиие уст. позбавлення надії, обезнадёженный уст. позбавлений надії, обезнадієний; {изверившийся) зневірений, обезнадёживание уст. позбавляння надії, обезнадёживать / обезнадёжить уст. позбавляти / позбавити (-ВЛЮ, -виш) надії, обезнадіювати, -юю, -юєш / обезнадіяти, обезнадёживающий обезнадійливий. обезнбженньїй якйй (що) втратив ногу (нбги) (збувся, позбувся ногй (ніг), залишйвся без ногй (ніг)); позбавлений ногй (ніг), залй- шений без ногй (ніг), разг. збезнбжений. обезибжеть разг. втратити (втрачу, втратиш) ногу (ноги), збутися (збудуся, збудешся) (позбутися) ногй (ніг), залишйтися (-лишуся, -лйшйшся) без ногй (ніг), разг. збезножіти. обезнбжнвшнй якйй (що) залишйв без ногй (ніг) (позбавив ногй (ніг), разг. збезножив). обезибжить разг. залишйти (-лишу, -лйшйш) без ногй (ніг), позбавити (-влю, -виш) ногй (ніг), разг. збезнбжити и мног. побезножити; болёзнь '^ила человёка хвороба залишйла без ніг (збезножила) людйну. обезобрйжение спотворення, {неоконч. д. — ещё) спотворювання.


обезобрйженность
596
обеление
обезобрйженность спотвореність, -ності. обезображенный спотворений, знекрашений. обезображиваемый спотворюваний, обезображивание спотворювання, знекрашу- вання.
обезображивать / обезобразить спотворювати, -юю, -юєш / спотворити, знекрашувати, -ую, -уєш / знекрасйти, -крашу, -красиш, обезображиваться / обезобрйзиться спотворюватися, -ююся, -юєшся / спотворитися, знекрашуватися, -уюся, -уєшся / знекра- сйтися, -крашуся, -красишся, обезопйсенный, обезопйшенный забезпечений, убезпёчений. обезопасить забезпёчити, убезпечити; о. гра- нйцы государства забезпёчити (убезпёчи- ти) кордони держави; о. движение на дорб- гах убезпёчити рух на дорогах, обезопаситься забезпёчитися, убезпёчитися. обезоружение обеззброєння, роззброєння, обезоруженный обеззброєний, роззброєний, обезоруживаемый обеззброюваний, роззброюваний.
обезоруживание обеззброювання, роззброювання.
обезоруживать / обезоружить обеззброювати, -юю, -юєш / обеззброїти, роззброювати / роззброїти; о. лйской кого перен. зв’язувати руки й ноги кому\ о. протйвника обеззброювати (роззброювати) супротйв- ника; о. собесёдника улыбкой перен. обеззброювати співбесідника посмішкою, обезоруживаться обеззброюватися, -юється, роззброюватися, обезоруживающий обеззброювальний. обезрбженный вет. позбавлений рогів, обезрбживание вет. позбавлення рогів, обезрбживать / обезрбжить вет. позбавляти / позбавити (-ВЛЮ, -виш) рогів, обезручевший разг. якйй (що) втратив руку (руки).
обезручеть разг. втратити (втрачу, втратиш) руку (руки), обезручивший разг. якйй (що) залйшйв без рукй (рук) (позбавив руки (рук)), обезручить разг. залишйти (-лишу, -лйшйш) без рукй (рук), позбавити (-влю, -виш) рукй
(рук)-
обезрыбевший разг. збезрйбілий. обезрыбеть разг. збезрйбіти; пруд ~ел став збезрйбів.
обезрыбивший разг. якйй (що) збезрйбив. обезрыбить разг. збезрйбити, -блю, -биш.
обезрыбленный разг. збезрйблений. обезрыбливаниеразг. збезрйблення. обезуглербженный спец. зневуглецьбваний. обезуглербживание спец. зневуглецювання. обезуглербживать / обезуглербдить спец. зневуглецьбвувати, -цьбвую, -цьовуєш / зневуглецювати, -юю, -юєш. обезуглербживаться спец. зневуглецьбвува- тися, -цьовується. обезуглербживающий спец. зневуглецьбву- вальний.
обезумевший, обезумелый знетямлений, збожеволілий, знавіснілий; ошалілий; стёря- ний. Ср. обезуметь, обезуметь знетямитися, збожеволіти, разг. здуріти, одуріти, обезглуздіти, знавісніти; (ошалеть) разг. ошаліти, ошаленіти; {тронуться умом) разг. стерятися. обезумивший уст. якйй (що) позбавив розуму (звів з розуму), обезумить уст. позбавити (-влю, -виш) розуму, звёстй (зведу, зведёш) з розуму, обезумленный уст. позбавлений розуму, звё- дений з розуму, обезызвествлёние спец, зневапнення. обезызвествлённый спец, зневапнений. обезьізвествлять / обезьізвествйть зневап- нювати, -юю, -юєш / зневапнити. обезьйна 1. (м строчная) мавпа; 2. {М прописная) астрол. Мавпа, обезьяний мавпячий; о. мех мавпяче хутро;
-'Ньи ухвйтки мавпячі вйтівки. обезьйнить п р о с т. CM. обезьянничать, обезьйнка уменьш.-ласк. мавпочка; {детёныш обезьяны — обычно) с. мавпеня, -яти, ласк. мавпенятко, обезьянник мавпятник, обезьянничанье разг. мавпування. обезьянничать разг. мавпувати, -ую, -уєш. обезьянничество разг. мавпування. обезьЯнный {населённый обезьянами) мавпячий, мавпйний; -иная территбрия мавпяча (мавпйна) територія, обезьяноед орн. мавпоід. обезьянолібди мн. мавполюди, -дёй. обезьяноподббие мавпоподібність, -ності {ж). обезьяноподббный мавпоподібний, обезьяночеловёк мавполюдйна {ж). обезьЯнство см. обезьянничество. обезьЯнщик разг. дресирувальник мавп, обелёниеразг. уневйнення, обілення. Ср. обе- лЯть 2.


обелённый
597
обёртываемый
обелённый 1. обілений; 2. уневйнений, обілений; 3. звільнений від податків (повйн- ностей). Ср. обелять 1—3. обёлнванне обілення. Ср. обелить 1. обёливать см. обелііть 1. обелйск обеліск, обелйсковый обелісковий, обёльный ист. звільнений від податків (по- вйнностей).
обелйть / обелйть 1. {делать белым) обіляти / обілйти; йней -'йл дерёвья іній обілйв дерева; 2. (оправдывать) разг. уневйннювати, -юю, -ЮЄШ / уневйннити, разг. обіляти / обілйти; -йть себй в глазах окружающих уневйннити (обілйти) себё в очах оточення;
3. 	ист. звільняти / звільнйти (-ню, -ниш) від податків (повйнностей). обелйться / обелйться 1. {становиться белым) обілятися / обілйтися, -йться; земля ~йлась от снёга земля обілйлася від снігу; 2. {оправдываться) разг. обілятися / обілйтися (обілюся, обілишся).
6бер-аудйтор>^ст. ббер-аудйтор. ббер-бургомйстр уст. обер-бургомістр. 6бер-врйль/?азг.,>^с/и. обер-брехун, -а. обергруппенфібрер ист. обергрупенфюрер. ббер-днрёктор уст. обер-дирёктор. бберег нареч., разг. край берега; держйсь 6.
тримайся (держйся) [край] берега, бберёг этногр. оберіг, -рега. оберегаемый бережений, стерёжений, вартований.
оберегйнне оберігання; стереження, вартування. Ср. оберегйть. сберегатель оберігач, -а, охоронець, -нця, охоронник, оберегйтельннца оберігачка, охоронниця, сберегать / оберёчь оберігати / оберегтй, -ежу, -ежёш; {стеречь) стерегтй / устерегтй, несов. вартувати, -ую, -уєш; о. вход в помещённе стерегтй (вартувати) вхід до приміщення, оберегаться / оберёчься оберігатися / оберег- тйся, -ежуся, -ежешся, остерігатися / осте- регтйся, стерегтйся / устерегтйся. сберегающий 1. прич. якйй (що) оберігає (стережё, вартує); 2. сущ. оберігач, -а, охоронець, -нця, охоронник, ббер-егермёйстер уст. обер-єгермейстер. сбережёние оберігання; стереження, вартування. Ср. оберегйть. сбережённый обережений, остережений, устережений.
обережнбй диал. см. сберегатель, ббережь На/7ЄЧ., разг. см. бберег. обёрек муз. обёрек, -у. сберёмок диал. оберемок, -мка. оберёчь CM. оберегать, оберёчься см. оберегаться, ббер-интендйнт уст. обер-інтендант, ббер-кёльнер уст. обер-кельнер, ббер-кондуктор уст. обер-кондуктор, ббер-кондуктсрский уст. обер-кондуктор- ський.
ббер-мйстер уст. обер-майстер, -тра. обёрна бот. оберна, смілка, обёрнутый 1. обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий; загорнений, загорнутий; обкручений, пообкручуваий; обмотаний, пообмотуваний; 2. обёрнений, обернутий, повернений, повернутий; 3. перевернений, перевёрнутий; 4. обёрнений, обёрнутий;
5. 	обёрнений, обёрнутий; перевёрнений, перевёрнутий. Ср. обёртывать 1—4, оборачивать 7.
обернуть см. обёртывать, оборачивать, обернуться см. обёртываться, оборачиваться.
ббер-офицёр воен., ист. 6бep-oфiцёp. ббер-офицёрский воен., ист. 6бep-oфiцёp- ський.
ббер-сфицёршаразг., ист. 6бep-oфiцёpшa.
разг., уст. обер-шахрай, -ая. ббер-пслицмёйстер уст. 6бep-пoлiцмёйcтep. ббер-прокурбр ист. обер-прокурор, ббер-секретйрь ист. обер-секретар, -я. обёртка 1. {действие) обгорнення, огорнення, {неоконч. — ещё) обгортання, огортання (с.); {завёртывание) загорнення, {неоконч. — ещё) загортання; 2. {предмет для обёртывания) обгортка, разг. загортка; пронаган- дйстская о. перен., разг., неодобр. пропага- дйстська обгортка; 3. бот. обгортка; о. се- mjIh обгортка насіння. обертбнлі>^5., физ. обертон, -у. обертсн^льный муз. обертональний. сбертбнный физ. обертонний. обертбнсвый муз. обертоновий; о. звукоряд обертоновий звукоряд, обёрточка уменьш.-ласк. обгорточка, обёрточница обгортальниця, загортальниця. обёрточный обгортковий, обёртчица CM. обёрточница. обёртываемый 1. якйй (що) обгортають (огортають, загортають); обкручуваний, обмотуваний; 2. якйй (що) обёртають (поверта-


обёртывание
598
обескураживание
ють); 3. якйй (що) перевертають. Ср. обёртывать 1—3.
обёртывание 1. (действие) обгортання, огортання; загортання; обкручування; обмотування; обертання, повертання; ср. обёртывать 1—2; 2. {процедура) мед. обгортання.
обёртывать / обернуть 1. (во что) обгортати / обгорнути, -горну, -горнеш и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног, поогортати (чим, у що); {завёртывать — ещё) загортати / загорнути и мног. позагортати (в що); {обкручивать) обкручувати, -ую, -уєш / обкрутйти, -кручу, -крутиш и мног. пообкручувати (чим); {обматывать) обмотувати, -ую, -уєш / обмотати и мног. пообмотувати (чим); ~уть в бумйгу что обгорнути папером що, загорнути в папір що\ ~уть к6- су вокруг головы обкрутйти косу навколо (кругом) головй; 2. {поворачивать в какую-л. сторону’, придавать иной смысл чему-л.) обертати / обернути (оберну, обёрнеш) и мног. пообертати, повертати / повернути и мног. поповертати; ~уть в шутку см. шутка 1; ~уть гблову обернути голову; ~уть дёло в своіб пбльзу обернути (повернути) справу собі на кбрйсть (на свою кбрйсть); ~уть меч (оружие) против кого обернути (повернути) меч (зброю) проти кого; 3. {перевёртывать) перевертати / перевернути и мног. поперевертати; -уть монёту орлбм перевернути монёту орлом; 4. {пустив в оборот, вернуть
— 	о капитале) сов., разг. обернути; ~уть дёньги, капитал обернути гроші, капітал;
5. 	{проделывать путь туда и обратно) прост, обертатися / обернутися (обернуся, обёрнешся) {разг)\ 6. (что — справляться с чем-л.) разг. справлятися / справитися, -влюся, -вишся, сов. упоратися (з чим), упорати (що); 7. см. оборачивать 7; О ~уть вокруг (кругбм, бколо) пальца обвестй (обкрутйти) круг (кругом, навколо) пальця (пучки).
обёртываться / обернуться 1. {поворачиваться, поворачивать голову, туловище) обертатися / обернутися (обернуся, обёрнешся) и мног. пообертатися, повертатися / повернутися и мног. поповертатися; 2. {принять иной характер) сов. обернутися, повернутися; всё мбжет -дуться к лучшему все може обернутися (повернутися) на краще; ~уться тяжёлыми нослёдствиями не минути добром; 3. {сделать оборот — о капитале) сов..
спец, обернутися; 4. {проделать путь туда и обратно) сов., разг. обернутися; 5. (с чем — справиться) сов., разг. справитися, -влюся -вишся, упоратися (з чим), упорати (що)
6. 	CM. оборачиваться 5; 7. (во что) прост обгортатися / обгорнутися, -горнутися, -гор нешся и мног. пообгортатися, огортатися огорнутися и мног. поогортатися (чим, у що) {завёртываться — ещё) загортатися / загор нутися (в що); {обкручиваться) обкручу ватися, -уюся, -уєшся / обкрутйтися, -кручу ся, -крутишся (чим); {обматываться) обмо туватися, -уюся, -уєшся / обмотатися (чим), обёртывающий обгортальний, обгортковий; ~щая бумага обгортальний (обгортковий) папір.
обершарфібрер ист. обершарфюрер. ббер-шёнк ист. обер-шёнк. оберштурмбаннфі&рер ист. оберштурмбан- фюрер.
оберштурмфі&рер ист. оберштурмфюрер. обескислорбдить спец, знекиснйти. обескислорбдиться спец, знекиснйтися. обескислорбженный спец, знекйснений. обескрёмнивание техн. знекрёмнювання. обескрбвевший знекровлений, обескрбветь сов. см. обескровливаться, обескрбвнвший якйй (що) знекровив, обескрбвление знекровлення, {неоконч. д. — ещё) знекровлювання, обескрбвленньїй знекровлений; ~нная ин- дустрйя перен. знекровлена індустрія, обескрбвливаемьій знекровлюваний, обескрбвливание знекровлювання, обескрбвливать / обескрбвить знекровлювати, -юю, -юєш / знекровити, -влю, -виш. обескровливаться / обескрбвиться знекровлюватися, -ююся, -юєшся / знекровитися, -влюся, -вишся. обескрбвливающий знекровлювальний. обескрыленный 1. прич. позбавлений крил;
2. прил. безкрйлий. обескрыливание обезкрйлювання. обескрыливатель техн. обезкрйлювач. обескрыливать / обескрылить позбавляти / позбавити (-ВЛЮ, -виш) крил, обезкрйлювати, -юю, -юєш / обезкрйлити. обескураженно нареч. збентёжено. обескураженность збeнтёжeнicть, -ності. обескураженный збентёжений. обескураживание збентёження, {неоконч. д. — ещё) бентёження, збентёжування.


обескураживать
599
обессёривательный
обескураживать / обескуражить бентежити и збентёжувати, -ую, -уєш / збентежити, обескураживаться / обескурйжиться бентё- житися и збентежуватися, -уюся, -уєшся / збентежитися, обескураживающе нареч. збентёжено. обескураживающий бентёжливий. обеспамятевший разг. 1. прич. якйй (що) утратив пам’ять; ср. обеспймятеть 1; 2. прил. знепритомнілий; ср. обеспамятеть 2.
обеспамятеть разг., уст. обеспймятовать
1. 	(потерять память) утратити (утрачу, утратиш) пам’ять; 2. {лишиться чувств) знепритомніти, обеспёчение 1. {действие) забезпёчення, за- безпёка {ж), {неоконч. — ещё) забезпёчу- вання; ср. обеспёчивать 1; 2. {материальные ценности, деньги и т. п.; гарантия) забезпёчення; на пблном ~ии на всьому готовому, обеспёчеино нареч. забезпёчено. обеспёченность зaбeзпёчeнicть, -ності; заможність. Ср. обеспёчеиный 2. обеспёченный 1. прич. забезпёчений; постачений; убезпёчений; он пблностью ~чен все йому є; ср. обеспёчивать 1—2; 2. прил. забезпёчений; {состоятельный — ещё) заможний.
обеспёчиваемый забезпёчуваний; убезпёчу- ваний. Ср. обеспёчивать 1—2. обеспёчивание забезпёчування; постачання;
убезпёчування. Ср. обеспёчивать 1—2. обеспёчивать / обеспёчить 1. (кого-что кем- чем) забезпёчувати, -ую, -уєш / забезпёчити; {снабжать — ещё) постачати / постачити (кому-чому кого-що, кого-що ким-чим); о. запрбсы населёния задовольняти запити насёлення; о. мир на планёте забезпёчувати мир на плaнётi; о. сырьём забезпёчувати сировиною, постачати сировину; о. успёх забезпёчувати успіх; 2. {ограждать, предохранять) уст. забезпёчувати / забезпёчити, убезпёчувати / убезпёчити. обеспёчиваться / обеспёчиться 1. забезпёчу- ватися, -уюся, -уєшся / забезпёчитися; 2. за- безпёчуватися / забезпёчитися, убезпёчува- тися / убезпёчитися. Ср. обеспёчивать 1—2. обеспёчивающий 1. прич. якйй (що) забезпё- чує (постачає, убезпёчуе); 2. прил. забезпёчу- вальний; ~щая группа група забезпёчення. обеспечйтельный юр. забезпёчувальний; о. договбр забезпёчувальний договір.
обесплбдевший якйй (що) став безплідним (знеплодів).
обесплбдеть стати (стану, станеш) безплідним, знеплодіти, обесплбдивший якйй (що) знепліднив, обесплбженный, обесплбдившийся знепліднений.
обесплбживаемый знепліднюваний, обесплбживание знепліднення, {неоконч. — ещё) знепліднювання, обесплбживать / обесплбдить знепліднювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / знепліднити, обесплбживаться / обесплбдиться знепліднюватися, -юється / знепліднитися, обесплбживающий знепліднювальний. обеспокбенно нареч. стурбовано, затурбовано, занепокоєно; заклопотано. Ср. обеспо- кбенный.
обеспокбенность стурбованість, -ності, за- турбовання (с.). обеспокбенный стурбований, затурбований, занепокоєний, реже знепокоєний; {озабоченный) заклопотаний; крайнє о. кто душа не на місці в кого. обеспокбивать / обеспокбить турбувати, -ую, -уєш / стурбувати, непокоїти / занепокоїти; {побеспокоить) сов. потурбувати, обеспокбиваться / обеспокбиться турбуватися, -уюся, -уєшся / стурбуватися и затурбуватися, непокоїтися / занепокоїтися, клопотатися, -очуся, -очешся / заклопотатися, обеспыленный спец, знепйлений. обеспыливание спец, знепйлювання. обеспыливатель техн. знепйлювач. обеспыливать / обеспылить спец. знепйлю- вати, -ЮЮ, -ЮЄШ / знепйлити; о. вбздух, по- мещёние знепйлювати повітря, приміщення, обеспыливаться / обеспылиться спец. зне- пйлюватися, -юється / знепйлитися. обеспыливающий спец. знепйлювальний. обессахаренный спец. знецукрений, обессахариваемый знецукрюваний, обессйхаривание спец. знецукрення, {неоконч.
д. — ещё) знецукрювання, обессйхаривать / обессахарить спец. знецукрювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / знецукрити, обессахариваться / обессйхариться спец. знецукрюватися, -юється / знецукритися, обессёренный спец. знесірчений. обессёривание спец. знесірчення. обессёриватель техн. знесіркувач. обессёривательный спец. знесірчувальний.


обессёривать
600
обестбчиваться
обессёривать / обессёрить спец. знесірчувати, -ую, -уєш / знесірчити. обессёриваться / обессёриться спец. знесір- чуватися, -ується / знесірчитися. обессйлевать / обессйлеть знесйлюватися, -ЮЮСЯ, -ЮЄШСЯ / знесйлитися, вибиватися / вйбитися (-б’юся, -б’єшся) із сил, сов. зне- СЙЛІТИ, реже висилятися / вйсилитися, сов. збезсйліти и мног. побезсйліти; {изнемочь — ещё) сов. ЗНЄМ0Щ1ТИ, онемощіти; {отощав — ещё) сов. охлянути, охляти, -яну, -янеш, захлянути, захляти и мног. похлянути, по- захлявати.
обессйлевший ЗНЄСЙЛІЛИЙ; {преим. отощавший — ещё) охлялий, захлялий, обессйление знесйлення. обессйленно нареч. знесйлено. обессйленный знесйлений, реже вйсилений.
Ср. обессйлевать. обессйливание знесйлювання. обессйливать / обессйлить знесйлювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / знесйлити, реже висйлювати и висиляти / вйсилити; дорбга ~ила путников дорога знесйлила подорожніх, обессйливаться см. обессйлевать. обессйливающий 1. прич. якйй (що) зне- СЙЛЮЄ (висйлює, висиляє); 2. прил. зне- сйлювальний. обессйливший якйй (що) знесйлив (вйсилив). обессйлиться сов., уст. см. обессйлевать. обесслйвление книжн. знеславлення, ославлення.
обесславленный книжн. знеславлений, ославлений, обесславливание книжн. знеславлювання, ославлювання, обесславливать / обесславить книжн. знеславлювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / знеславити, -влю, -виш, ославляти и ославлювати / ославити и мног. поославлювати, уводити, -джу, -диш / увестй (уведу, уведёш) в славу, обесславливаться / обесславиться книжн. знеславлюватися, -ююся, -юєшся / знеславитися, -влюся, -вишся, ославлятися / ославитися, сов. увійтй (увійду, увійдеш) в неславу, обессмёртить збезсмертити, -рчу, -ртиш. обессмёртиться збезсмёртитися, -рчуся, -ртишся.
обессмёрченный 1. прич. збезсмерчений;
2. прил. безсмертний, обессмбленньїй знесмолений. обессмбливание знесмолювання.
обессмбливать / обессмблить знесмолювати, -ЮЮ, -юєш / знесмолити. обессмбливаться / обессмблиться знесмо- люватися, -юється / знесмолитися. обессмыслевший збезглузділий. обессмысление позбавлення значення (змісту, сенсу, смйслу, глузду), обессмысленный позбавлений значення (змісту, сенсу, смйслу, глузду), обессмыслеть втратити (-ить) значення (зміст, сенс, смисл, глузд); {лишиться способности мыслить) збезглуздіти. обессмысливание позбавляння значення (змісту, сенсу, смйслу, глузду), обессмысливать / обессмыслить позбавляти / позбавити (-ВЛЮ, -виш) значення (змісту, сенсу, смйслу, глузду), обессмысливаться / обессмыслиться втрачати / втратити (-ить) значення (зміст, сенс, смисл, глузд), ставати (стає) / стати (стане) безглуздим, обессмысливший якйй (що) позбавив значення (змісту, сенсу, смйслу, глузду), обессмыслившийся якйй (що) втратив значення (зміст, сенс, смисл, глузд) (став безглуздим).
обессбленный спец, знесолений, обессбливаемый спец, знесолюваний, обессбливанне спец, знесолення, {неоконч. д.
— ещё) знесолювання; о. органйзма знесолення (знесолювання) організму.
обессблнвать / обессблнть спец, знесолювати, -ЮЮ, -юєш / знесолити, обессбливаться / обессблиться спец, знесолюватися, -юється / знесолитися, обессблнвающий спец. 1. прич. якйй (що) знесолює; 2. прил. знесблювальний. обессудить разг. осудйти (осуджу, осудиш); не ~^дь, не -дьте пробач, пробачте, вйбач, вибачайте, вйбачте, не осудй, не осудіть, не осудіте, не май (майте) мені за зле; не -'дьте на подйрке не осудіть (вибачайте, вйбачте) за подарунок (дарунок); не ~дьте на слбве пробачте (даруйте) на слові (за слово), обестолкбветь разг. ст^ти (стану, станеш) нетямущим, збезглуздіти. обестбченньїй ЭЛ. знеструмлений. обестбчиванне эл. знеструмлення, {неоконч. д.
— ещё) знеструмлювання. обестбчивать / обестбчить эл. знеструмлю-
вати, -ЮЮ, -юєш / знеструмити, -млю, -миш. обестбчиваться / обестбчиться эл. знеструм- люватися, -юється / знеструмитися.


обесфбрмить
601
ббж^
обесфбрмить знеформити, -млю, -миш. обесфбрмленный знеформлений. обесфбсфоренный спец, знефосфорений. обесфбсфоривание спец, знефосфорування. обесфбсфоривать / обесфбсфорить спец, зне- фосфорювати, -юю, -юєш / знефосфорити. обесфбсфориваться / обесфбсфориться спец. знефосфорюватися, -юється / знефосфори- тися.
обесфтбренньїй спец, знефторений. обесфтбривание спец, знефторювання. обесфтбривать / обесфтбрить спец, знефто- рювати, -юю, -юєш / знефторити. обесфтбриваться / обесфтбриться спец, зне- фторюватися, -юється / знефторитися. обесцвёчение знебарвлення, (неоконч. д. — ещё) знебарвлювання, обесцвёченно нареч. знебарвлено, обесцвёченность знебарвленість, -ності. обесцвёченный знебарвлений; ~ьіе вблосьі знебарвлене волосся; о. стиль перен. знебарвлений стиль, обесцвёчиваемый знебарвлюваний, обесцвёчиваиие знебарвлювання, обесцвёчиватель техн. знебарвлювач. обесцвёчивать / обесцвётить знебарвлювати, -юю, -юєш / знебарвити, -влю, -виш; о. ткаиь знебарвлювати тканйну; перевбд ~ил текст рассказа перен. переклад знебарвив текст оповідання.
обесцвёчиваться / обесцвётиться знебарвлюватися, -ююся, -юєшся / знебарвитися, -влюся, -вишся. обесцвёчивающий 1. прич. якйй (що) знебарвлює; 2. прил. знебарвлювальний; ~ие веществ^ знебарвлювальні речовйни. обесцвёчивающийся якйй (що) знебарвлюється.
обесцёнение знецінення, {неоконч. д. — ещё) знецінювання, обесцёненный знецінений, обесцёниваемый знецінюваний, обесцёнивание знецінювання, обесцёнивать / обесцёнить знецінювати, -юю, -юєш / знецінйти, -ціню, -ціниш, обесцёниваться / обесцёниться знецінюватися, -юється / знецінйтися, -ціниться, сов. упасти в ціні, обесцёнивающий 1. прич. якйй (що) знецінює; 2. прил. знецінювальний. обесчеловёчеиный позбавлений людськйх рис. обесчёщение збезчещення; зганьблення. Ср. обесчёщивать.
обесчёщенный збезчёщений; зганьблений.
Ср. обесчёщивать. обесчёщивание збезчёщування. обесчёщивать / обесчёстить безчестити, -чё- щу, -честиш / збезчестити; {позорить^ гань- бйти, -блю, -бйш / зганьбйти. обесчёщиваться / обесчёститься безчёстити (-чещу, -честиш) / збезчестити себе; {позориться) ганьбйти (-блю, -бйш) / зганьбйти себе.
обёт церк., высок, обітниця {ж). обётиый церк., высок, обітний. обетование уст. см. обещание, обёт. обетованный книжн. обітований; ~нная землі (странй) обітована (обіцяна) земля (країна); о. край обітований (обіцяний) край, обетоийрование спец. обетонювання. обетонйрованный спец. обетонбваний. обетонйровать спец. обетонити, обечайка спец., диал. обичайка; о. гитары обичайка гітари; о. сйта обичайка сйта; фигурная о. фігурна обичайка, обещаемый обіцяний, обещйлкин ирон. обіцяльник[-цяцяльник]. обещание обіцянка {ж), обіцяння; О кормйть ~иями годувати обіцянками (ждйниками, пожданиками). обёщанный 1. прил. обіцяний; 2. ~нное сущ., с. обіцяне, -ого; О ~HHoro три гбда ждут поел, казав пан, що кожуха дам, та слово його тёпле; казав (казала), та не зав’язав (зав’язала); ждали, ждали, та й жданки (жда- ники) розгубйли (та й годі сказали); сподівався (надіявся) дід на обід, та без вeчёpi спати ліг.
обещйтельный обіцяльний. оЪещктъ {давать обещание) соъ. и сов. обіцяти / пообіцяти, разг. обіцятися / пообіцятися; о. и не испблнить ирон. халяву з губй (рота) робйти; о. невозмбжное ирон. показувати грушкй (дулі) на вербі; 2. {подавать надежды) несов. обіцяти; день ~йл быть погбжим день обіцяв бути погожим, обещаться несов. и сов. 1. разг. CJM. обещать 1; 2. {друг другу) прост., уст. обіцятися / пообіцятися {разг.). обещающий 1. прич. якйй (що) обіцяє; о. золотые гбры щедрий на масні слова; 2. прил. обіцяльний, перспектйвний, повен надій (сподівань), ббжй с.-х. 1. {оглобля у сохи) голобля сохй (рала); 2. ~жи {рукоятки у плуга, сохи) мн. чепіги, -іг; 3. {единица обложения) ист. ббж^.


обжалование
602
обжигаться
обжалование юр. оскарження, обжалованный юр. оскаржений, обжаловать юр. оскаржити, обжйренный обсмажений, обжарений, обжариваемый обсмажуваний, обжарюваний, обжаривание обсмажування, обжарювання, обжаривать / обжйрить обсмажувати, -ую, -уєш / обсмажити, обжарювати, -юю, -юєш / обжарити.
обжариваться / обжариться обсмажуватися, -ується / обсмажитися, обжарюватися, -юєть- ся / обжаритися, обжйривающий який (що) обсмажує (обжарює).
обжйрка разг. обсмажування, обжарювання (с.); спец, обжарювання, обжйрочиьій спец, обжарювальний. обжйтие спец, обтйснення, (неоконч. д. — ещё) обтискання, обтйскування. обж^тьій^ обтйснений, обтйснутий, обжатий.
Ср. обжимать, обжйтьій^ 1. обжатий; 2. зжатий, вйжатий. Ср.
обжинать 1—2. обжйть* см. обжимать, обжйть^ см. обжинать, обжйться^ см. обжимйтьсяЧ обжйться^ см. обжинаться, обжёванный разг. обжований. обжёвывать / обжевйть разг. обжовувати, -жбвую, -жовуєш / обжувати, -жую, -жуєш, обжёгший якйй (що) обпалйв и т. п.; см.
обжигать 1—3. обжёгшийся якйй (що) обпікся и т. п.; см.
обжигаться 1—2. обжеийть прост, одружйти, -ужу, -ужиш, оженити (оженю, ожёниш). обженйться прост, одружйтися, -ужуся, -ужишся, оженйтися (оженюся, оженишся), побратися, -беремося, -беретёся. обжёчь CM. обжигать, обжёчься см. обжигаться, обживйние разг. обживання, обживйть / обжйть разг. обживати / обжйти, -живу, -живёш. обживаться / обжйться 1. разг. обживатися / обжитися, -живуся, -живёшся и мног. пообживатися; 2. (кем-чем — обзаводиться) уст. заводити, -джу, -диш / завестй, -веду, -ведёш (кого-що), обзаводитися, -джуся, -дишся / обзавестйся, -ведуся, -ведёшся (ким-чим); о. семьёй заводити сім’ю, обзаводитися сім’єю, стати сім’янйном. обжйвчивый прост, обжитнйй.
обжйвшийся якйй (що) обжйвся и т. п.; см.
обживаться 1—2. ббжиг техн. вйпал, -у, с. вйпалення, (неоконч.
д. — ещё) випалювання, обжигйемость техн. випальність, -ності. обжигаемый 1. обпалюваний, опалюваний; спалюваний; обсмалюваний; 2. обпарюваний, обшпарюваний, опарюваний, ошпарюваний; 3. техн. випалюваний. Ср. обжигать 1—3. обжигальный CM. обжигательный, обжигальщик, обжигала техн. випалювач, обжигальщица техн. випалювачка, обжигание техн. випалювання, обжигательный техн. випалювальний, обжигать / обжёчь 1. обпалювати, -юю, -ЮЄШ / обпалйти, -палю, -палиш и мног. пообпалювати, опалювати и реже опаляти / опалйти; {уничтожать поверхность чего-л.
— 	ещё) спалювати / спалйти и мног. по- палйти; (преим. волосы, шерсть, щетину и т. п. — ещё) обсмалювати / обсмалйти и мног. пообсмалювати; 2. {причинять ожоги) обпікати / обпектй, -печу, -печёш и мног. пообпікати, опікати / опектй и мног. поопікати и попекти, сов., реже упектй; {кипятком и т. п. — ещё) обпарювати, -юю, -юєш / обпарити и мног. пообпарювати, обшпарювати / обшпарити, разг. опарювати / опарити, ошпарювати / ошпарити и мног. пошпарити; 3. техн. випалювати / випалити и мног. повипалювати; 4. {испытывать острое ощущение) перен. обпалювати / обпалйти, опалювати и реже опаляти / опалйти, обпікати / обпектй, опікати / опектй; мысль обожглй душу думка обпалйла (опалйла, обпекла, опекла) душу, обжигаться / обжёчься 1. {получать ожог) обпікатися / обпектйся, -печуся, -печёшся, опікатися / опектйся и мног. попектйся; {кипятком и т. п. — ещё) обпарюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / обпаритися и мног. пообпарюватися, обшпарюватися / обшпаритися, разг. опарюватися / опаритися, ошпарюватися / ошпаритися; 2. {перен.: терпеть неудачу) разг. обпікатися / обпектйся, опікатися / опектйся; О '^жёгся на молокё, то и на вбду дует посл. налякав міх, то й торби страшно; обпікся на молоці, то й на воду студить; хто обпікся на окропі, той і на холодну воду дмухає; 3. не- сов., страд, обпалюватися, -юється, опалюватися; спалюватися, обсмалюватися; обпікатися, опікатися; обпарюватися, обшпарю-


обжигающе
603
обзаводйть
ватися, опарюватися, ошпарюватися; випалюватися; ср. обжигать 1—3. обжигйюще»а/7еч. палюче, пекуче; взглянуть о. перен. поглянути палюче (пекуче), обжигающий 1. прич. якйй (що) обпалює и т. п.; CM. обжигйть 1—4; 2. прил. обпалювальний, палючий, пекучий; (о ветре, морозе — ещё) смалькйй, шпаркйй, дошкульний; техн. випалювальний, ббжиговый техн. випалювальний; о. горн випалювальне горно, обжйм спец, обтиск, -у, {неоконч. д. — ещё) с. обтискання, обтйскування, обжимання, обжимание обтискання, обтйскування, обжимання.
обжимать / обжать обтискати и обтйскувати, -ую, -уєш / обтйснути, обжимати / обжати (обіжму, об1жмёш); {отжимать бельё) віджимати / віджати и мног. повіджимати. обжимйться^ / обжаться обтискатися и об- тйскуватися, -ується / обтйснутися, обжиматися / обжатися (oбiжмётьcя); віджиматися / віджатися (відіжметься). Ср. обжимать, обжимйться^ прост, обніматися, обжнмйющнй 1. прич. якйй (що) обтискає (обтйскує и т. п)\ см. обжимать; 2. прил. обтискнйй, обтяжнйй. обжймка спец. 1. см. обжйм; 2. (инструмент) обтискач, -а. обжймки см. выжимки, обжймный, обжимнбй, обжймочный техн.
обтискнйй. обжймщик спец, обтйскувальник. обжймщица спец, обтйскувальниця. обжйн обжйн, -у.
обжинать / обжать 1. {сжинать вокруг чего-л.) обжинати / обжати (обіжну, обіжнеш); 2. {сжинать всё) зжинати / зжати (зіжну, зіжнеш), вижинати / вйжати, -жну, -жнеш, обжинаться / обжйться обжинатися / обжатися (обіжнуся, обіжнешся), сов. обжнивува- тися, -уюся, -уєшся. обжйнка см. обжйн. обжйнкн мн., этногр. обжйнки, -ів. обжйнок {колос, оставшийся несжатым) об- жйнок, -нка. обжйночньїй этногр. обжинковий, обжнрйла м. и ж., груб, обжера, ненажера, прожёра, м. обжирайло; см. ещё обжбра. обжнрйловка груб, обжёрство {с.). обжнр^нне груб, обжирання, обжнрйть / обожрать груб, обжирати / обжё- рти, -жеру, -жерёш.
обжнрйться / обожрйться груб, обжиратися / обжёртися, -жеруся, -жерёшся и обіжратися, -жруся, -жрёшся и мног, пообжиратися, сов. обрёпатися.
обжирающий 1. прич., груб, якйй (що) обжирає; 2. прил. пожёрливий, прожёрливий. обжйтне разг. обживання, обжнтбй, ббжйтый обжйтий. обжйтость обжйтість, -тості, обжйть см. обживать, обжйться см. обживаться, обжбг уст. см. ожбг.
обжбра м. и ж., груб, обжёра, ненажёра, пажера, прожёра, прожра; см. ещё обжнрйла. обжбрка>^ст. обжёрний торг, -у (ряд, -у), обжбрливость груб, oбжёpливicть, -вості, пажерливість; нeнaжёpливicть, нeнaжёpнicть, -ності. Ср. обжбрливый. обжбрливый груб, обжёрливий, пажерливий;
{ненасытный) ненажёрливий, ненажёрний. обжбрный уст. обжёрний; о. ряд обжёрний торг, -у (ряд, -у), обжбрство груб, обжёрство. обжуленный разг. обшахрований, шахрова- ний, обмахбрений, обмахлярений. обжуливанне разг. обшахрбвування, шахрування, обмахорювання. обжуливать / обжулить разг. обшахровувати, -овую, -овуєш и шахрувати, -ую, -уєш / обшахрувати, шахрати / обшахрати, обмахорю- вати, -юю, -ЮЄШ / обмахбрити, махлярити / обмахлярити. обзаведёние 1. (кем-чем — действие) завё- дення (кого-чого), обзавёдення (ким-чим); {приобретение) придбання, реже придба- вання; {одежды — ещё) справляння (чого); {устройство) улаштування, обладнання (чого); {снабжение) забезпёчення (чим); о. скотбм завёдення худоби, обзавёдення худобою; 2. {вещи, необходимые для житья, хозяйства, промысла) разг. устаткування, разг. обладнання; у негб есть всё о. у нього є (він має) все устаткування (обладнання), обзаведёньице, прен. обзаведёньишко разг.
устаткуваннячко. обзавёдший якйй (що) забезпёчив (завів) и т.п.', CM. обзаводйться. обзавёдшийся якйй (що) завів и т. п.\ см.
обзаводйться. обзавбд разг. забезпёчення {с.). обзаводйть / обзавестй 1. (чем — снабжать) уст. забезпёчувати, -ую, -уєш / забезпёчити; 2. (что) прост, слі. обзаводйться.


обзаводйться
604
обйвка
обзаводйться / обзавестйсь (кем-чем) разг. заводити, -джу, -диш / завести, -веду, -ведеш [собі] (кого-що), разг. обзаводитися, -джуся, -дишся / обзавестйся, -ведуся, -ведешся (ким-чим); (приобретать) придбавати / придбати; (одежду — ещё) справляти / справити, -влю, -виш (що); ~йсь обстанбвкой придбати обстановку (обстанову, обставу); ~йсь хозяйством завестй [собі] господарство (хазяйство), обзавестйся господарством (хазяйством), стати господарем, загосподарювати, -юю, -юєш. обзйдить охотн. обзадити, -джу, -диш. обзакбненный прост, одружений, обзакбнивать / обзакбнить прост, одружувати, -ую, -уєш / одружйти, -ужу, -ужиш, сов., уст. зашлюбити, -блю, -биш. обзакбниваться / обзакбниться прост, одружуватися, -уюся, -уєшся / одружйтися, -ужуся, -ужишся, сов., уст. зашлюбитися, -блюся, -бишся; приймати / прийняти (-йму, -ймеш) закон, обзйриться диал. почати (-чну, -чнеш) заздрити.
обзваниваемый разг. обдзвонюваний, обзвйнивание разг. обдзвонювання, обзванивать / обзвонйть разг. обдзвонювати, -юю, -юєш / обдзвонйти, -оню, -бниш. обзванивающий якйй (що) обдзвонює, обзеленёть разг. позеленіти, обзеленйть разг. (сделать зелёным) обзеле- нйти, вйзеленити; (украсить зеленью) замаїти и реже замаяти. обзирйние уст. оглядання, обзирйть уст. см. обозревать, обзирйться уст. см. озираться, обзнакбмиться (с кем-чем — познакомиться) прост, познайомитися, -млюся, -мишся (з ким-чим), ознайомитися (з чим); (освоиться) освоїтися (з чим), призвичаїтися (до чого), разг. оговтатися, обговтатися (з чим), обзбл строит, обзёл, -у. обзбливание техн. обзолювання. обзбливать техн. обзблювати, -юю, -юєш. обзбльньїй строит, обзёльний. обзолотйть 1. уст. см. позолотйть; 2. прост.
CM. озолотйть. обзбр огляд, -у; бёглый о. см. бёглый 5; о.
печати огляд преси, обзбрность спец, оглядовість, -вості; круговая о. кругова оглядовість. обзбрный оглядовий.
обзывйние 1. обзивання; узивання; 2. називання; узивання. Ср. обзывать 1—2. обзывать / обозвать 1. (называть обидным прозвищем) разг. обзивати / обізвати, -зву, -звеш, разг. узивати / узвати, озивати / озва- ти; 2. (именовать как-л.) уст. називати / назвати, -зву, -звеш и -зову, -зовеш, разг. узивати / узвати, -зву, -звеш, обзываться / обозваться 1. несов., прост. СЛІ. обзывать 1; 2. (отзываться) диал. обзиватися / обізватися, -звуся, -звешся; (откликаться) відгукуватися, -уюся, -уєшся и відгукатися / відгукнутися; 3. несов., страд. обзиватися, узиватися, озиватися; називатися; ср. обзьівйть 1—2. обиваемый 1. якйй (що) оббивають; обтріпуваний, обшарпуваний; 2. якйй (що) оббивають (укривають); оковуваний; цвяхований. Ср. обивать 1—2. обивйние 1. оббивання; обтріпування, обшарпування; 2. оббивання, укривання, оковування; цвяхування. Ср. обивйть 1—2. обивйть / обйть 1. оббивати / оббйти (обіб’ю, обіб’єш) и мног. пооббивати; (трепать — обычно) разг. обтріпувати, -ую, -уєш / обтріпати и мног. пообтріпувати, сов. потріпати, обшарпувати / обшарпати и мног. пообшарпувати, сов. пошарпати; О о. [все] порбги оббивати (обтирати, топтати) пороги; вчащати, сов. внадитися, -джуся, -дишся (до когось); 2. (покрывать, обтягивать чем-л.) оббивати / оббйти, укривати / укрйти; (железом — ещё) оковувати (оковую, оковуєш) / окувати (окую, окуєш); (гвоздями для украшения) цвяхувати, -ую, -уєш / вйцвя- хувати, -ую, -уєш. обиваться / обйться оббиватися / оббйтися (обіб’ється) и мног. пооббиватися; обтріпуватися, -ується / обтріпатися и мног. пообтріпуватися, сов. потріпатися, обшарпуватися, -ується / обшарпатися и мног. пообшарпуватися, сов. пошарпатися; ср. обивйть 1; 2. несов., страд, оббиватися; обтріпуватися, обшарпуватися; укриватися; оковуватися; ср. обивйть 1—2. сбивающий прич. якйй (що) оббиває и т. п.; оббивальник, оббивач, -а (сущ); см. обивйть 1—2.
обйвка 1. (действие) оббиття, (неоконч. — ещё) оббивання; укриття, (неоконч. — ещё) укривання, оковування, цвяхування (с.); 2. (материал) оббйвка, покриття, реже оббиття.


обйвочный
605
обйльный
обйвочный, обивнбй оббивнйй, оббивальний, обйвщик спец. оббивальник, оббивач, -а. обйвщица спец. оббивальниця, оббивачка, обигбривать / обигбрить диал. розживатися / розжйтися, -живуся, -живётся (на що), обйда образа, уст. ураза; (несправедливость) крйвда, ласк, крйвдонька; {досада) прй- крість, -рості; быть в ~де на кого ображатися на кого; крбвная о. см. крбвный 1; не в ~ду будь скйзано разг. пробачте на слові; не до вас кажучи; не бажаючи образити, скажу; не ображайтеся; не дать в --ду кого не дати скрйвдити кого; не даться в --ду кому не дати себё скрйвдити кому; не посчитайте за ~ду не майте мені за зле; сорвать ~ду на ком зігнати (зірвати) образу на кому; оноздйл, такйя о. сказ, запізнйвся, така прйкрість. обйдеть см. обнжйть. обйдеться см. обижаться, обйдно 1. нареч. образливо, уразлйво; {досадно) прйкро; 2. предик, прйкро, крйвдно, уразлйво; как ни о. хоч як прйкро; о. вйдеть что прйкро бачити що. обйдность см. обйдчивость. обйдный образливий, уразлйвий, дошкульний; {несправедливый) крйвдний; {досадный) прйкрий; --ное замечание образливе (ура- злйве) зауваження; -ые словй дошкульні (крйвдні) слова; о. недосмбтр прйкрий недогляд.
обйдчиво нареч. образливо, уразлйво. обйдчивость образливість, -вості, уразлй- вість.
обйдчивый образливий, уразлйвий. обйдчик крйвдник. обйдчица крйвдниця.
обижаемый крйвджений, окрйвджуваний;
ображуваний.
ОбиЖЙТЬ / обйдеть 1. КрЙВДИТИ, -ДЖу, -ДИШ / скрйвдити и покрйвдити, разг. окривджати и окрйвджувати, -ую, -уеш / окрйвдити, зобиджати и зобижати / зобйдити, -джу, -диш; {оскорбляя — ещё) ображати / образити, -ажу, -азиш, уражати / уразйти (уражу, уразиш); чинйти крйвду кому; 2. {наносить ущерб, обманывать в делах) разг. крйвди- ти / скрйвдити и покрйвдити,/7дзг. окривджати и окрйвджувати, -ую, -уєш / окрйвдити, зобиджати и зобижати / зобйдити; 3. {наделять чем-л. недостаточно) разг. обділяти / обділйти, -ділю, -ділиш, разг. зобиджати и зобижати / зобйдити; Бог умбм не ~ел Бог розумом не обділйв (зобйдив); судьбй (при-
рбда и т. п) не ~ела кого чем доля (природа и т. п.) не обділйла (зобйдила) кого чим; О мухи не ~дит мухи (комашйни) не скрйвдить (зобйдить), [навіть] мухи не зачё- пить [мізйнцем]. обижйться / обйдеться ображатися / образитися, -ажуся, -азишся, разг. зобиджатися и зобижатися / зобйдитися, -джуся, -дишся. обижающий 1. прич. якйй (що) крйвдить и т. п.; см. обижать 1—3; 2. прил. образливий, уразлйвий, дошкульний, прйкрий. обйженно нареч. ображено, обйженность ображеність, -ності. обйженный 1. прич. скрйвджений, покрйв- джений, окрйвджений; ображений, уражений; обділений; о. Ббгом скрйвджений (обділений, обійдений) Богом; ср. обижйть 1—3; 2. прил. ображений; о. вид ображений вйгляд; 3. сущ. скрйвджений, -ого, покрйв- джений; ж. скрйвджена, -ої, покрйвджена; мн. скрйвджені, -их, покрйвджені; помогать всем ~ым допомагати всім скрйвдженим (покрйвдженим). обилёченный разг. якому продалй квиток (квиткй), 3 квитком (квитками); все ^-ены? усі 3 квитками? обилёчивать / обилётить разг. продавати (-даю, -даєш) / продати (-дам, -дасй) квиток (квиткй).
обйлие 1. {множество) чиcлённicть, -нності, велйка (величёзна) кількість (-кості); {плодов и перен. — ещё) ряснота, реже рясота {ж.); {о пышном росте и перен. — ещё) буяння; {густота) густота; 2. {достаток) достаток, -тку,
ж.,разг. достача; {богатство) багатство; о. в дбме достаток (багатство) у домі, обйловать (чем) уст. бути багатим (на що, чим); {о плодах и перен. — ещё) рясніти (чим); (о пышном росте и перен. — ещё) буяти (чим).
обйльно 1. нареч. рясно, багато; пйшно, розкішно; буйно; густо; сйльно; щёдро, щедротно; ср. обйльный 1; 2. предик, багато, обйльность рясність, -ності; пйшність, розкішність; щёдр1сть, -рості. Ср. обйльный 1. обйльный 1. {имеющийся в изобилии) ряснйй, багатий, реже довільний; {пышный, роскошный) пйшний, розкішний; {буйный) буйний; {густой) густйй; {большой) велйкий; {сильный) сйльний; {многочисленный) чи- слённий; {щедрый) щёдрий, щедротний; о. дождь велйкий (добрий, ряснйй) дощ; о. обёд щёдрий обід; о. стол багатий (щёд-


обинуясь
606
обихбд
рий) стіл; о. урожай багатий (велйкий, рясийй, пйшний, розкішний) урожай; 2. (чем
— 	изобилующий) багатий (на що, чим); {р плодах и перен. — ещё) ряснйй (чим); день был ~лен происшёствнями день був багатий на події (подіями), обинуясь: не о. уст. не задумуючись, не вагаючись; {напрями!^ прямо, навпростець, напрямкй, разг. без ніяких яких, обнийк уст. натяк, -у, ж. недомовка; {иносказание) с. іносказання; говорйть без ^кбъ говорити прямо (навпростёць, напрямкй, відверто, без натяків, без церемоній); говорйть ~к6м (~кйми) говорйти натяками (манівцем, манівцями), говорйти наздогад, заходити здалеку, обинякбвый уст. вйсловлений із натяками, обирала (м. и ж), разг., неодобр. здйрник (м.), здйрниця (ж.), здйрця (лі.), дерій, -ія (лі.), дерун, -а (м.), дра(я)піжник, м. и ж. дра(я)- піжка.
обираловка разг., неодобр. здйрство, здйр- ництво (с.), здйрщина, дра(я)піжка. обирйние 1. оббирання, обирання; збирання; зривання, обривання; 2. відбирання, забирання; оббирання, обдирання, обирання. Ср. обирать 1—2. обирйтель 1. {собирающий остатки) прост, збирач, -а; {нищий) жебрак, -а; 2. см. обирала.
обир^тельство разг. здйрство, здйрництво,
ж. 	здйрщина, дра(я)піжка. обирать / обобрйть р а з г. 1. {снимать) оббирати / обібрати (обберу, оббереш) и мног. пооббирати, реже обирати / обрати (оберу, обереш) и мног. пообирати; {собирать) збирати / зібрати (зберу, збереш) и мног. позбирати; {плоды — ещё) зривати / зірвати (зірву, зірвеш) и мног. позривати, обривати / обірвати (обірву, об1рвёш) и мног. пообривати; о. огурцы с грйдки збирати огіркй з грядки; о. наутйну оббирати павутйння; 2. {разорять, отнимать) відбирати / відібрати (відберу, відбереш) и мног. повідбирати, забирати / забрати и мног. позабирати; оббирати / обібрати и мног. пооббирати, обдирати / обдёрти и обідрати (обдеру, обдерёш) и мног. пообдирати, реже обирати / обрати и мног. пообирати; ~брйть до нйтки обібрати (обдёрти) до нйтки, зідрати останню сорочку.
обираться 1. оббиратися, обиратися; збиратися; зриватися, обриватися; 2. відбиратися.
забиратися; оббиратися, обдиратися. Ср. обирать 1—2. обитаемость 1. {заселённость) насёлен1сть, -ності, зacёлeнicть, залюдненість; 2. {пригодность для жизни) придатність для життя (проживання), обитаемый насёлений, засёлений, залюднений; {жилой) житловйй. обиталище уст., шутл. житло, господа {ж), осёля {ж), помёшкання. обитание життя, проживання; пробування; средй ~ня середовище проживання. Ср. обитать.
обитатель мёшканець, -нця; {жителі^ жйтель, -ля, разг. житёць, -тця; {жилец) пожилёць, -льця, жилёць; лесные ~ли {о животных, птицах) лісові мёшкaнцi; -ли Вселённой мёшкaнцi (жйтелі) Bcёcвiтy. обитательница мёшканка; жйтелька; пожи- лйця, жилйця. Ср. обитатель, обитать жйти (живу, живёш), проживати, мешкати; {пребывать) пробувати; {водиться где-л.) населяти; чййки ~йют на поберёжь- ях чайкй населяють узберёжжя. обйтель 1. монастйр, -я, обйтель, -лі; 2. {жилище) поэт., шутл., ирон. житло (с.), господа, осёля, помёшкання (с.), обйтель; о. счастья перен. обйтель щастя, обйтельский монастйрський, обйтельський. обйтый 1. оббйтий, пооббйваний; обтріпаний, потріпаний, обшарпаний, пошарпаний;
2. 	оббйтий, укрйтий; окутий, окований; о. бляшками (гвоздями) вйцвяхований. Ср. обивать 1—1. обйть см. обивйть. обйться см. обиваться, обихйживание доглядання, піклування, дбання.
обихаживать / обихбдить доглядати / доглянути и разг. доглядіти, -джу, -дйш и дoглёдiти, несов. піклуватися, -уюся, -уєшся (про когоХ дбати (про кого-що, за кого-що), глядіти, -джу, -дйш (кого-що), ходйти, -джу, -диш (за ким-чим, коло кого-чого). обихйживаться / обихбдиться прост, доглядати / доглянути и разг. доглядіти (-джу, -дйш) и дoглёдiти за собою, несов. піклуватися (-уюся, -уєшся) про сёбе, дбати про сёбе (за сёбе).
обихбд 1. {уклад жизни) побут, -у; {обычай) звйчай {род. звйчаю); жизнь шла обычным --ДОМ життя йшло звичайним (звйчним) ходом (звичайною колією, своїм звйчаєм);


обихбдливость
607
обкйтка
2. 	{употребление) ужйток, -тку; {текущая потребность) потреба, разг. обихідка {ж.), обихід, -ходу; быть в ~де бути в ужйтку; {быть обычным) бути звичайним; вошёд- ший в о. ужитковий, звичайний; входйть / войтй в повседнёвный о. входити / увійтй в щоденний ужйток; выходйть / выйти из -да виходити / вййти з ужйтку; для своегб ~да для власного вжйтку (обиходу), для власної потреби (обихідки); предмёты домашнего --да речі (предмети) домашнього (хатнього) вжйтку (господарства); 3. {хозяйство, домашняя обстановка) разг. господарство, хазяйство; в -де и ^та вещь при- годйтся у господарстві (хазяйстві) і ця річ здасться (придасться, знадобйться); 4. церк. обихід; знать весь о. знати весь обихід; учйтель о. учйтель обиходу, обихбдливость прост, дбайлйвість, -вості. обихбдливьій прост, дбайлйвий. обихбдио предик., охайно, чёпурно.
обихбдио-разговбриый ужитково-розмовний, обихбдиость 1. повсякденність, -нності, щоденність, ужитковість, -вості; 2. звичайність, -ності, узвичаєність. Ср. обихбдный 1—2. обихбдный 1. {обыденный) повсякденний, щоденний, ужитковий; ~ьіе предмёты речі (предмети) повсякдённого (щоденного) вжйтку, ужиткові pёчi; 2. {обычный) звичайний, узвичаєний; о. язык звичайна (розмовна, ужиткова) мова; 3. церк. обихідний. обихбжеиио нареч. дбайлйво. обихбженность доглянутість, -тості, обихбжениый доглянутий; о. вид доглянутий вйгляд; о. дом доглянутий будйнок. обкйкать разг. обкакати, обкаляти, обкакиваться / обкакаться разг. обкаку- ватися, -уюся, -уєшся / обкакатися, сов. обкалятися.
обкалённый мет. обгартований, обкйливаиие мет. обгартовування, обкаливать / обкалйть мет. обгартовувати, -овую, -овуєш / обгартувати, -ую, -уєш. обкаливаться / обкалйться мет. обгартовуватися, -овується / обгартуватися, -ується. обкйлка мет. обгартування, {неоконч. д. — ещё) обгартовування (с.). обкалываемый обколюваний, обкалывание^ обколювання. Ср. обкйлы- ватьЧ
обкалывание^ обколювання; обезбблива- ющее о. знеболювальне обколювання. Ср. обкйлывать^.
обкалывать* / обколбть {скалывать снаружи, сверху) обколювати, -юю, -юєш / обколоти, -колю, -колеш; -бть лёд обколювати лід (крйгу).
обкйлывать^ / обколбть {ранить уколами', делать уколы) мед., разг. обколювати, -юю, -ЮЄШ / обколбти, -колю, -колеш; ~бть пальцы иглбй обколбти пальці гблкою; о. плечб обколювати плече, обкалываться* / обколбться {откалываться) обколюватися, -ЮЄТЬСЯ / обколотися, "Колеться. Ср. обкалывать*, обкалываться^ / обколбться {раниться) разг. обколюватися, -ююся, -юєшся / обколотися, -колюся, -колешся; ~бться до крбви обколотися до крові. Ср. обкйлывать^. обкапанный разг. обкапаний, обкапываемый* разг. обкапуваний, обкапываемый^ разг. см. окапываемый, обкапывание* разг. обкапування. Ср. обкапывать*.
обкапывание^ разг. см. окйпываиие^ обкапывать* / обкапать разг. обкапувати, -ую, -уєш / обкапати; {во многих местах — ещё) укапувати / укапати; ~ать стол чер- нйлами обкапати стіл чорнилами, обкйпывать^ р а з г. см. ок^пывать^. обкапываться* / обкапаться разг. обкапуватися, -уюся, -уєшся / обкапатися; -пать- ся мйслом обкапатися олією, обкапываться^ разг. см. окапываться^, обкарикатуривать / обкарикат^рить уст.
см. окарикатуривать, обкармливаемый обгодовуваний, обкармливание обгодовування, обкармливать / обкормйть обгодовувати, -овую, -овуєш / обгодувати, -ую, -уєш имног. пообгодовувати, обкармливаться обгодовуватися, -овується. обкйт спец. обкат, -у; о. валиков обкат валиків (валків).
обкатанный 1. обточений; обкачаний, укачаний; 2. укочений; 3. обкатаний, об’їжджений; 4. обкатаний. Ср. обкатывать* 1—4. обкатйть см. обкатывать*, обкататься см. обкатываться*, обкатйть* см. обкйтьівать^. обкатйть^сов., разг. см. ок^тьівать^. обкатйться* см. обкйтьіваться^ обкатйться^сов., разг. см. окутываться^, обкйтка об’їзд, -у, обкат, -у (л/.), обкатка; {неоконч. д. — ещё) с. обкатування, обкочування, укочування. Ср, обкатывать* 2—4.


обкатнбй
608
обкладываемый
обкатнбй, обкйтный спец. обкатнйй. обкаточный спец. обкатнйй. обкйтчик спец. обкатник, обк^тчица спец. обкатниця, обкатывание 1. обточування; обкачування, укачування; 2. обкочування; укочування;
3. 	обкатування, об’їжджання; 4. обкатування. Ср. обкйтывать^ 1—4. обкатывать* / обкатать 1. {делать круглым, гладким) обточувати, -ую, -уєш / обточйти, -точу, -точиш; (в чём — обваливать) разг. обкачувати, -ую, -уєш / обкачати и мног. пообкачувати (в чому), укачувати / укачати и мног. поукачувати (в чому, в що); о. кбтлету в мукё обкачувати (укачувати) котлету в борошні; о. ружёйную картёчь обточувати рушнйчну картёч; 2. (делать ровным для езды) обкочувати, -ую, -уєш / обкотйти, -кочу, -котиш, укочувати / укотйти; о. участок шоссё обкочувати (укочувати) ділянку шосё; 3. {проверять пригодность пробной ездой, работой) спец. обкатувати, -ую, -уєш / обкатати, об’їжджати / об’їздити, -їжджу, -їздиш; о. нбвую машйну обкатувати (об’їжджати) нову машйну; 4. (добиваться необходимой слаженности повторением) разг. обкатувати / обкатати; спектакль обкатати спектакль; 5. (делать привычным, лишать своеобразия) обтісувати, -ує / обтесати, -тёше; жизнь ~іла кого життя обтесало кого. обк^тывать^ / обкатйть (прокатывать вокруг чего-л.) обкочувати, -ую, -уєш / обкотйти, -кочу, -котиш, обкйтьівать^разг. см. окйтьівать^ обкатываться* / обкататься 1. (делаться ровным для езды) обкочуватися, -ується / обкотйтися, -котиться, укочуватися / уко- тйтися; дорбга -^ается дорога обкочується (укочується); 2. (проходить пробные испытания) спец. обкатуватися, -ується / обкататися, об’їжджатися / об’їздитися, -ться; 3. (становиться слаженным, отработанным) разг. обкатуватися / обкататися; 4. (приспосабливаться) разг. обтісуватися, -уюся, -уєшся / обтесатися, -ешуся, -ёшешся; ~іться со врё- менем обтесатися з часом; 5. несов., страд. обточуватися; обкачуватися, укачуватися; обкочуватися, укочуватися; обкатуватися, об’їжджатися; обтісуватися, -ується; ср. обкатывать* 1—5. обкатываться^ / обкатйться (прокатываться вокруг чего-л) обкочуватися, -уюся, -уєшся /
обкотйтися, -кочуся, -котишся; мяч ~йлся вокруг клумбы м’яч обкотйвся кругом клумби.
обкатываться^ разг. см. окутываться^ обкйченный* обкочений. Ср. обкУтывать^ обкУченный^разг. см. окаченный, обкйчиваниеразг. см. окУтывание^ обкйчивать разг. см. окйтывать^ обкйчиваться разг. см. окутываться^. обкУшивание 1. обкошування; 2. викошування, скошування. Ср. обкУшивать 1—2. обкУшнвать / обкосйть 1. обкошувати, -ую, -уєш / обкосйти, -кошу, -косиш и мног. пообкошувати; о. кбсу обкошувати косу; о. кбчку обкошувати купину; 2. (скашивать) викошувати / вйкосити, -кошу, -косиш и мног. повикошувати, скошувати / скосйти и мног. поскошувати, обкашиваться / обкосйться 1. (заканчивать косьбу) прост, обкошуватися, -уюся, -уєш- ся / обкосйтися, -кошуся, -косишся и мног. пообкошуватися, сов. покосйтися (разг)\ 2. (о косе) обкошуватися / обкосйтися; 3. несов., страд, обкошуватися; викошуватися, скошуватися; ср. обкУшивать 1—2. обкйданный разг. обкйданий. обкйдывание разг. обкидання, обкйдывать / обкидУть разг. обкидати / обкйдати и мног. пообкидати; о. снёгом обкидати снігом; ~Уло сыпью разг. обкйда- ло сйпом.
обкйдыватьсяразг. обкидатися; куст -ается землёй кущ обкидається землёю, обкйнуть сое., разг. см. окйдывать. обклУд охотн. облога (ж). обклйдка 1. (действие) обкладення, (неоконч.
— 	ещё) обкладання, обмощення, (неоконч. — ещё) обмощування, обгорнення, огбрнення, (неоконч. — ещё) обгортання, огортання (с.); облямування, (неоконч. — ещё) облямовування; ср. обкладывать 1,3,6; 2. (то, чем обложено) обкладка; наружная о. колбдцев зовнішня обкладка колодязів; 3. (оправа) уст. оправа; зёркало в деревйнной ~ке дзёркало в дерев’яній оправі. обклУдочный спец. обкладнйй. обклУдчик 1. (рабочий) обкладник; 2. охотн.
обложник, облавник, обкладываемый 1. якйй (що) обкладають (обгортають, огортають); обмощуваний
2. якйй (що) облягають (обгортають, огор тають, обкладають, оповивають, повивають)
3. якйй (що) обкладають; облямовуваний


обкладывание
609
обколбть^
4. 	якйй (що) обкладають (облягають); отб- чуваний; 5. оточуваний; 6. якйй (що) обкладають. Ср. обкладывать 1—6.
обкладывание 1. обкладання, обмощування, обгортання, огортання; 2. облягання, обгортання, огортання, обкладання; оповивання, повивання; 3. обкладання; облямовування;
4. 	обкладання, оточування, облягання; 5. оточування; 6. обкладання. Ср. обкладывать 1—6.
обкладывать / обложйть 1. {окружать, кладя) обкладати / обкласти, -кладу, -кладеш и обікласти (обкладу, обкладёш) и обложйти, -ложу, -ложиш и мног. пообкладати, обмощувати, -ую, -уєш / обмостйти, -мощу, -м6- стиш и мног. пообмощувати, обгортати / обгорнути, -горну, -горнеш и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног. по- огортати; 2. {покрывать сплошной массой, обволакивать) облягати / облягтй, -ляже, обгортати / обгорнути, огортати / огорнути, обкладати / обкласти и обікласти и обложйти; {окутывать — ещё) оповивати / оповйти, -в’є и -вйє, повивати / повйти, -в’є; ~йло гбр- ло мед. обклало горло; туча ~йла нёбо хмара облягла (обгорнула, огорнула, оповила, повила) нёбо; 3. {отделывая, покрывать) обкладати / обкласти и обікласти и обложйти; {окаймлять) облямовувати, -овую, -овуєш / облямувати, -ую, -уєш; 4. {окружать войсками) обкладати / обкласти и обікласти и обложйти, оточувати, -ую, -уєш / оточйти (оточу, оточиш), облягати / облягтй; 5. {окружать зверя) охотн. оточувати / оточйти, сов. обложйти; 6. {обязывать к уплате) обкладати / обкласти и обікласти; о. д^нью обкладати данйною; 7. {обругать) сов., груб. обкласти и обікласти и обложйти.
обкладываться / обложйться 1. обкладатися / обкластися, -кладуся, -кладёшся и обікла- стися (обкладуся, обкладёшся) и обложйтися, -ложуся, -ложишся и мног. пообкладатися, обмощуватися, -уюся, -уєшся / обмостйтися, -мощуся, -мостишся и мног. пообмощуватися, обгортатися / обгорнутися, -горнуся, -горнешся и мног. пообгортатися, огортатися / огорнутися и мног. поогортатися; 2. {покрываться сплошной массой чего-л) обгортатися / обгорнутися, огортатися / огорнутися; {окутываться — ещё) оповиватися / оповйтися, -в’юся, -в’єшся и -вйюся, -вйєшся;
3. 	сов., прост., уст. помилйтися (-милюся, -мйлишся) при розкладці; покласти (-кладу,
-кладёш) не тудй, кудй трёба; 4. несов., страд, обкладатися, обмощуватися, обгортатися, огортатися; оповиватися, повиватися; облямовуватися, -бвується; оточуватися, -ується. Ср. обкладывать 1—6. обклйсть сов., п р о с т., у с т. CM. обкладывать, обклйсться сов., прост., уст. CM. обкладываться, обклёванный обдзьобаний, обкльований, обклёвывать / обклевать обдзьобувати, -ую, -уєш / обдзьобати и мног. пообдзьобувати, обдзюбувати / обдзюбати и мног. пооб- дзюбувати, обкльовувати, -кльовую, -кльб- вуєш / обклювати, -клюю, -клюєш и мног. пообкльовувати. обклёвываться обдзьобуватися, -дзьобується, обдзюбуватися, -дзюбується, обкльовуватися, -кльовується. обклёенный CM. оклёенный. обклёиваемый см. оклёнваемый. обклёивание см. оклёивание. обклёивать см. оклёивать. обклёиваться см. оклёиваться. обклёить сов. см. оклёивать. обклёйка см. оклёйка 1. обкбванный р а 3 г. см. окбванный 1. обкбвывать, обковйть разг. см. окбвывать 1.
обкбвываться разг. см. окбвываться 1. обковыривание разг. обколупування, облу- пування.
обковыривать / обковырйть разг. обколупувати, -ую, -уєш / обколупати и мног. пообколупувати, облупувати / облупати и мног. пооблупувати. обковыриваться разг. обколупуватися, -ується, облупуватися. обковырянный разг. обколупаний и мног. пообколупуваний, облупаний и мног. пооб- лупуваний. обколйчивание оббивания, обколачивать / обколотйть разг. оббивати / оббйти (обіб’ю, обіб’єш); о. снег с вйлянок оббивати сніг з валянок, обколйчиваться / обколотйться разг. оббиватися / оббйтися (обіб’ється); край тарёлки -'йлся край тарілки оббйвся. обкблка обколювання (с.). обкблотый^ обколений, обколотий. Ср. обкй- льіватьЧ
обкблотьій^ обколений, обколотий. Ср. обк^- льівать^ обколбть* CM. обкйлыватьЧ


обколбть^
610
обк^ивать
обколбть^ см. обкйлывать^ обколбться^ см. обк^лыватьсяЧ обколбться^ см. обкалываться^, обколбченный оббйтий. обкбм (областной комитет) обком, -у (обласнйй ком1тёт). обкбмовец обкомовець, -мівця. обкбмовка обкомівка. обкбмовский обкбмівський. обконопатить сов. см. оконопйчивать. обконопйченный CM. оконопаченный, обконоп^чнванне см. оконопйчнванне. обконопйчнвать см. оконопачивать, обконопйчиваться см. оконопачиваться, обкбпанный разг. см. окбпанный. обкопйть сов., разг. см. окйпывать^ обкопаться сов., разг. см. окапываться^ 1. обкбпка обкопування, окопування (с.). обкорйчивать п р о с т. слі. окорачивать, обкор^чиваться п р о с т. слі. окорачиваться, обкбрм, обкбрмка разг. обгодування, (не- оконч. д. — ещё) обгодовування (с.). обкормйть см. обкармливать, обкбрмленный обгодований, обкбрнанный разг. обкраяний, обчикрйже- ний; обмакогонений, обмакотйрений. Ср. обкорнйть.
обкорнйть разг. обкраяти, обчикрйжити; {остричь — ещё) разг. обмакогонити, об- макотйрити; о. крылья кому перен. приборкати кого, приборкати (реже підборкати) крйла кому, разг. обчухрати (втяти) крйла (крйльця) кому; о. рукавй обраяти (обчикрйжити) рукавй; о. цитату перен. обкраяти цитату.
обкорн^ться разг. обчикрйжитися; обмакогб- нитися, обмакотйритися. обкоротйть сов., прост. CM. окорачивать, обкорбченный п р о с т. СЛІ. окорбчеиный. обкбс обкіс, -косу, обкосйть см. обкашивать, обкосйться см. обкйшиваться. обкбшенный 1. обкошений; 2. вйкошений, скошений, поскошуваний. Ср. обкйшивать 1—2.
обкрйденный обкрадений, обікрадений, поэт.
реже окрадений, обкрадывание обкрадання, обкрадывать / обокрасть обкрадати / обкрасти, -краду, -крадеш и обікрасти и мног. пообкрадати, поэт, реже окрадати / окрасти, обкрадываться обкрадатися, обкрйивание обкрбювання; викроювання.
обкрйивать / обкройть разг. обкрбювати, -юю, -ЮЄШ / обкроїти; {выкраивать — обычно) викроювати / вйкроїти. обкрйиваться / обкройться разг. обкрбюва- тися, -ююся, -ЮЄШСЯ / обкроїтися; викроюватися, -юється. Ср. обкрйивать. обкрасить сое., разг. см. окрашивать 1. обкраситься сое., разг. см. окрашиваться 1. обкрашенный р а 3 г. см. окрашенный 1. обкрашивание* разг. см. окрашивание 1. обкрашивание^ обкрйшування. Ср. обкрашивать^.
обкрашивать* разг. см. окрашивать 1. обкрашивать^ / обкрошйть разг. обкрйшу- вати, -ую, -уєш / обкришйти, -кришу, -крйшиш.
обкрашиваться* / обкраситься разг. 1. {покрывать себя краской) покривати / покрйти себё фарбою; {пачкаться краской) забруднюватися (-ЮЮСЯ, -юєшся) / забруднйтися фарбою; 2. см. окрашиваться 1. обкрашиваться^ / обкрошйться разг. обкрй- шуватися, -ується / обкришйтися, -крй- шиться.
обкрбенный обкроєний; вйкроєний. Ср. об- крйивать. обкройть см. обкрйивать. обкройться см. обкрйиваться. обкрбмсанный разг. обкремсаний, обчикрй- жений.
обкромсйть разг. обкрёмсати, обчикрйжити. обкрбшенный разг. обкрйшений. обкрошйть см. обкрашивать^, обкрошйться см. обкрйшиваться^ обкрученный разг. обкручений и мног.
пообкручуваний, обкручивание р а 3 г. обкручування, обкручивать / обкрутйть разг. обкручувати, -ую, -уєш / обкрутйти, -кручу, -крутиш и мног. пообкручувати; о. кбсу вокруг головы обкручувати кбсу кругом головй; о. тёплым шйрфом гбрло обкручувати тёплим шарфом горло.
обкручиваться разг. обкручуватися, -уюся, -уєшся.
обкургуженный прост, см. окургуженный, обкургузить прост. cAf. окургузить, обкургузиться п р о с т. сл«. окургузиться, обкуренный разг. обкурений, обкуривание разг. обкурювання, обкуривать / обкурйть разг. обкурювати, -юю, -ЮЄШ / обкурйти, -курю, -куриш и мног. пообкурювати.


обк^иваться
611
облагораживающий
обкуриваться / обкурйться разг. обкурюватися, -ЮЮСЯ, -ЮЄШСЯ / обкурйтися, -курюся, -куришся и мног. пообкурюватися, обкусанный обкусаний, обкусок прост, недоїдок, -дка; (огрызок) разг.
недогризок, -зка, реже огрйзок.
обкусочек уменъш.-ласк., прост, недогри- зочок, -чка (разг.). обкусываемый обкушуваний, обкусывание обкушування, обкусывать / обкусать обкушувати, -ую, -уєш / обкусати и мног. пообкушувати. обкусываться обкушуватися, -ується. обкусывающий якйй (що) обкушує, обкутанный разг. см. окутанный, обкутывать / обкатать разг. см. окутывать, обкутываться / обкутаться разг. см. окутываться.
обкушиваться / обкушаться прост, об’їда- тися / об’їстися, -їмся, -їсйся. облйва облава.
облавливаемый охотн.,рыб. виловлюваний, облавливание охоты., рыб. вйловлення, (не- оконч. д. — ещё) виловлювання, облавливать / обловйть охоти., рыб. вилб- влювати, -юю, -ЮЄШ / вйловити, -ловлю, -ловиш.
облавливаться охотн., рыб. виловлюватися, -юється. облавный охоты, облавний, облйвщик охоты, облавник, облагаемость фиы. оподатковуваність, -ності. облагаемый фиы. якйй (що) обкладається, оподатковується; оподатковуваний. Ср. облагать.
облагйине фиы. обкладання; оподаткування.
Ср. облагать, облагать / обложйть фиы. {обязывать к уплате) обкладати / обкласти, -кладу, -кладеш и обікласти (обкладу, обкладеш); (ыалогом — ещё) оподатковувати, -овую, -овуєш / оподаткувати, -ую, -уєш. облагаться фиы. обкладатися; оподатковуватися, -овується. Ср. облагать, облагодётельствование облагодіяння; оща- слйвлення; обдарування ласкою (добром, мйлостями), разг. оласкавлення. Ср. обла- годётельствовать. облагодётельствованный облагодіяний; ощаслйвлений; обдарований ласкою (добром, мйлостями), разг. оласкавлений. Ср. облагодётельствовать.
облагодётельствовать (кого-что) облагодіяти (кого-що); ощаслйвити, -влю, -виш (кого- що); {оказать милості^ зробйти (-блю, -биш) ласку (добро, мйлість) (кому), обдарувати (-ую, -уєш) ласкою (добром, мйлостями), разг. оласкавити (кого-що). облагозвученный омилозвучений, якйй став (зробйвся) милозвучним (доброзвучним). облагозвучиванне омилозвучення, {ыеокоыч.
д. — ещё) омилозвучування. облагозв^чивать / облагозвучить омилозву- чувати, -ую, -уєш / омилозвучити, робйти (-блю, -биш) / зробйти милозвучним (доброзвучним). облагообрйжение уст. упристойнення. облагоображенный уст. гбжий, миловйдний;
упристойнений. облагоображивать / облагообразить уст. робйти (-блю, -биш) / зробйти гожим (ми- ловйдним, пристойним); упристойнювати, -юю, -юєш / упристойнити. облагоображиваться / облагообразиться уст. робйтися (-блюся, -бишся) / зробйтися гожим (миловйдним, пристойним), ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш) гожим (миловйдним, пристойним); упристойню- ватися, -ЮЮСЯ, -юєшся / упристойнитися. облагораживаемый 1. ушляхётнюваний; облагороджуваний; 2. поліпшуваний, облагороджуваний. Ср. облагораживать 1—2, облагораживание ушляхётнювання; облагороджування; поліпшування. Ср. облагораживать 1—2. облагораживать / облагорбдить 1. ушляхетнювати, -юю, -юєш / ушляхетнити; облагороджувати, -ую, -уєш / облагородити, -бджу, -одиш; о. чувства ушляхётнювати (облагороджувати) почуття; 2. {улучшать породу, качество) спец, поліпшувати, -ую, -уєш / поліпшити, облагороджувати / облагородити; о. растёние поліпшувати (облагороджувати) рослйну. облагораживаться / облагорбдиться 1. шляхетніти и ушляхётнюватися, -ююся, -юєшся / ушляхетнитися; облагороджуватися, -уюся, -уєшся / облагородитися, -бджуся, -бдишся; 2. поліпшуватися, -ується / поліпшитися, облагороджуватися / облагородитися. Ср. облагораживать 1—2. облагораживающе ыареч. ушляхетнююче, облагораживающий 1. п р и ч. якйй (що) ушля- xётнює (облагороджує, поліпшує); 2. прил.


облагоразумить
612
обламывание^
ушляхётнювальний; облагороджувальний; поліпшувальний. облагоразумить зробйти (-блю, -биш) розсудливим.
облагоразумиться зробйтися (-блюся, -биш- ся) розсудливим, облагорбдившийся 1. ушляхетнений; облагороджений; 2. поліпшений, облагороджений. Ср. облагораживаться 1—2. облагорбдить см. облагораживать, облагорбдиться см. облагораживаться, облагорбжеиие 1. ушляхетнення, (неоконч. д.
— 	ещё) ушляхётнювання; облагороджування; 2. поліпшення, (неоконч. д. — еще) поліпшування, облагороджування. Ср. облагораживать 1—2. облагорбжеииость ушляхётнен1сть, -ності. облагорбжеииый 1. ушляхетнений; облагороджений; 2. поліпшений, облагороджений. Ср. облагораживать 1—2. облаготворёиие уст. см. облагодётельст- воваиие.
облаготворёииый уст. см. облагодётельст- воваииый.
облаготворйть уст. см. облагодётельство- вать.
обладание (кем-чем) володіння, реже владання, посідання (чого); о. властью володіння владою, посідання влади, обладатель володар, -одаря, володілець, -льця, володільник; посідач, -а; (собственник) власник; он — о. таланта (спосббностей) він має талант (хист, здібності), обладательница володарка, володільниця;
власниця. Ср. обладатель, обладить 1. (иметь своей собственностью) ъолод\т1л,реже владати; о. соббй уст. володіти собою; 2. (чем — иметь в числе своих достоинств) мати (що); о. хорбшим слухом мати добрий (гарний) слух, наділений (обдарований) добрим (гарним) слухом, обладминистрация (областная администрация) обладміністрація (обласна адміністрація).
облажйть (кого-что) жарг. облажати (кого- що).
облажаться жарг. облажатися; о. на экзамене
облажатися на екзамені, обложенный прост. 1. обладжений, облагоджений; налагоджений, наладжений; 2. улаштований, облагоджений. Ср. облйживать 1—2.
облйживание прост. 1. обладження, облагодження; налагодження, наладження;
2. 	улаштування, облагодження. Ср. облй- живать 1—2. облаживать / обладить п р о с т. 1. (приводить в порядок) обладжувати, -ую, -уєш / обладити, -джу, -диш, облагоджувати / облагодити и мног. пооблагоджувати (разг.); (налаживать) налагоджувати / налагодити, сов. наладити; 2. (устраивать, улаживать) улаштовувати, -овую, -овуєш / улаштувати, -ую, -у£ш,разг. облагоджувати / облагодити; ~ить дёло улаштувати (облагодити) діло (справу).
обліживаться / обладиться прост, улашто- вуватися, -бвується / улаштуватися, -ується, сов., разг. облагодитися. Ср. облйживать 2. облазить’, облизать (лазя, карабкаясь, побывать всюду) сов., разг. облазити, -лажу, -ла- зиш, вйлазити, -лажу, -лазиш и мног. пооблазити.
облйзить^ несов., п р о с т. СЛІ. облезйтьЧ облйивание 1. обгавкування; 2. облаювання.
Ср. облаивать 1—2. облаивать / облаять (кого-что) 1. (накидываться с лаем) охотн., разг. обгавкувати, -ує / обгавкати (кого-що), сов. нагавкати (на кого-що); о. бёлку обгавкувати білку (вйвірку); 2. (ругать) прост, облаювати, -юю, -ЮЄШ / облаяти (разг.), сов., разг. вйлаяти, налаяти, бблако хмара (ж.); (преим. отдельная, небольшая) ж. хмарйна; м., поэт., фолькл., уст. оболок; быть (витйть) в ~кйх, уносйться в перен., разг. заноситися за хмари, бути (витати, літати) в хмарах; о. дыма (ныли) хмара дйму (куряви); о. печали (тревбги и т. п) хмарка суму (тривоги и т. п)\ пё- ристые баранці; под до ~к6в до хмар (хмари), під хмари (хмару); под ~кйми під (попід) хмарами; с ~к6в упйсть (свалйться), см. небо: упйсть (сойтй) с ~ба [на зёмлю]. облакомёр метео хмаромір. облакообрйзный хмароподібний. обламываемый' обламуваний. Ср. облймы- вать* 1.
обламываемый^ обламуваний, обломлюваний. Ср. облймывать^ 1. обламывание' 1. обламування; 2. уламування; умовляння; переконування. Ср. обламывать* 1—2.


обламывание^
613
облачённый
обламывание^ обламування, обломлювання.
Ср. облймывать^ 1. обламывать' / обломать 1. {отделять куски, крайние части чего-л.; отламывать кругом) обламувати, -ую, -уєш / обламати и мног. пообламувати; 2. {заставлять кого-л. вести себя нужным образом, уламывать) разг. уламувати / уламати; {уговаривать^ умовляти / умовити, -влю, -виш; {убеждать^ переконувати, -ую, -уєш / переконати; О зубы ~йть см. зуб 1: ломать ~бы; ~йть бокй см. бок; ~йть pord обламати роги, облймывать^ / обломйть 1. {надавливая, сгибая, отделять) обламувати, -ую, -уєш и обломлювати, -юю, -юєш / обломйти, -ломлю, -ломиш и мног. пообламувати и пообломлювати; 2. {испортить, сорвать дело) сов., жарг. обломйти. обламываться' / обломаться обламуватися, -ується / обламатися и мног. пообламуватися. Ср. обламывать' 1. обламываться^ / обломйться 1. обламуватися, -ується и обломлюватися, -юється / обломйтися и мног. пообламуватися и пообломлюватися; 2. {не удаться, провалиться — о предпринятом деле) сов., жарг. обломйтися. Ср. облймывать^ 1—2. облупленный обхоплений [лапами, руками], облапливать / облапить и облйпать разг. обхоплювати, -юю, -юєш / обхопйти, -хоплю, -хопиш [лапами, руками]; {обнимать по- медвежьи) обіймати / обійняти (обійму, обіймеш) по-ведмёжому (як ведмідь), обнімати / обняти (-німу, -німеш) по-ведмежому (як ведмідь).
облапбшенньїй прост, ошуканий, обшахрований, обшахраний {разг). облапбшивание прост, ошукування, обша- хровування, шахрування {разг.). Ср. облапб- шивать.
облапбшивать / облапбшить прост, ошукувати, -ую, -уєш / ошукати, обшахровувати, -овую, -бвуєш и шахрувати / обшахрувати, -ую, -уєш, шахрати / обшахрати {разг.). облапбшиваться прост, ошукуватися, -уєть- ся, обшахровуватися, -овується {разг.). Ср. облапбшивать. обласканный обласканий, обласкавлений;
приголублений. Ср. обласкивать, обласкивание обласкування, обласкавлюван- ня.
обласкивать / обласкйть обходитися (-джуся, -дишся) / обійтися (обійдуся, обійдешся)
ласкаво, обласкувати, -ую, -уєш / обласкати и обласкавити, -влю, -виш; {голубить) приголублювати, -юю, -юєш / приголубити, -блю, -биш; о. взглйдом обласкувати поглядом.
обласбк диал. чбвен-дбвбанка{род. човна-д6- вбанки). областнйк разг. обласнйк, -а. областнйческий 1. обласнйцький; 2. {областной) обласнйй. областийчество обласнйцтво. областибй обласнйй.
ббласть 1. {часть страны', край) край {род. краю), реже ббласть, -ті; сёверная о. Еврб- пы північний край Європи; 2. {административно-территориальная единица) ббласть; Кйевская о. Київська ббласть; 3. {зона) зона; {пояс) пояс, -у; о. вёчных снегбв пояс вічних снігів; о. озёр зона озёр; 4. {часть организма, участок тела) ділянка; в ~ти сёрдца у ділянці сёрця; 5. {отрасль деятельности, круг занятий и т. п) галузь, -зі, ділянка, царина, сфёра; исслёдования в '^ти чего дослідження в галузі (царині) чого', нбвая о. науки нова галузь науки; отойтй в о. предания (воспоминаний) ВІДІЙТЙ (пітй, канути) в небуття (забуття), стати легёндою, забутися, -удеться; успёх в ~ти просвещёния успіх у галузі (ділянці, царині) освіти (просвіти), облетанный прост, облатаний, облатать прост, облатати, облатка фарм., церк. облатка, фарм. капсула, облаточка уменьш.-ласк., фарм., церк. облаточка, фарм. капсулка. облаточный фарм., церк. облатковий, фарм.
капсуловий. облачйть / облачйть {одевать) одягати / одягтй, -гну, -гнеш и одягнути и мног. поодягати, вдягати / вдягтй и вдягнути и мног. повдягати, убирати / убрати (уберу, уберёш).
облачаться / облачйться одягатися / одягтйся, -гнуся, -гнешся и одягнутися и мног. поодягатися, вдягатися / вдягтйся и вдягнутися и мног. повдягатися, убиратися / убратися (уберуся, уберёшся). облачёние 1. {действие) одягання, одягнення, вдягання, убирання; 2. {одежда) одяг, -у {м.), одёжа {ж.), убір {м., род. убору), убрання, облачённый одягнений, одягнутий, вдягнений, вдягнутий, убраний.


бблачко
614
обледенёлый
Ь^лтко уменыи.-ласк. хмарка, хмарйнка, хмарочка, хмаронька, хмарйночка, хмарйнонька \ж)\ м., поэт., фолькл,,уст. облачок, -чка. бблачно предик, хмарно; сдёлалось о. похмарило, нахмарило, захмарило, похмарилося, нахмарилося, захмарилося, похмаріло, похмарніло.
бблачность хмарність, -ності; перемённая, сплошная о. метео мінлйва, суцільна хмарність.
бблачный хмарний; {пасмурный — ещё) захмарений, хмарйстий. облйяние 1. обгавкання; 2. облаяння, налаян- ня. Ср. облаивать 1—2. облаянный разг. обгавканий; налаяний, облйять CM. облаивать, облёванный груб, оббльований, обрйганий. облёвывание груб, оббльбвування, обрйгу- вання.
облёвывать / облевать груб, оббльбвувати, -бльбвую, -бльовуєш / обблювати, -блюю, -блюєш, обрйгувати, -ую, -уєш / обригати. облёвываться / облеваться груб, оббльб- вуватися, -бльбвуюся, -бльовуєшся / обблюватися, -блююся, -блюєшся, обрйгуватися, -уюся, -уєшся / обригатися. облегйние 1. облягання; оточування; обгортання, огортання, охоплювання; 2. оточування, облягання. Ср. облегйть 1—2. облегйть / облёчь 1. (прилегать) облягати / облягтй, -ляже; (окружать — ещё) оточувати, -ує / оточйти (оточить); (охватывать — ещё) обгортати / обгорнути, -горне, огортати / огорнути, охоплювати, -ює / охопйти (охопить); (об одежде, обуви — ещё) облипати / облйпнути, сов. улйпнути; дерёвню соснбвьій бор село облягав (оточував) сосновий бір; плйтье ~йет фигуру сукня облягає (обгортає, огортає) фігуру; рубйшка тёсно облеглй туловище сорочка влйпла кругом стану (охопйла стан); тучи ~йют нёбо хмари облягають (обгортають, огортають, охоплюють) нёбо; 2. (окружать войсками) уст. оточувати / оточйти, реже облягати / облягтй. облегающий 1. прич. якйй (що) облягає и т. п.; CM. облегать 1; 2. (об одежде) прил. облйплий, обтйслий. облегчать / облегчйть 1. полёгшувати, -ую, -уєш / полёгшйти, реже облёгшувати / об- лёгшити; лекарство ~йло боль ліки по- лёгшйли біль; ~йть сёрдце дати пoлёгкicть серцю, розважити (облёгшити) сёрце; 2. техн.
полёгшувати / полёгшйти, реже облёгшувати / облёгшити. облегчаться / облегчйться 1. (уменьшаться в весе) лёгшати / полегшати; (становиться менее трудным — ещё) полегшуватися, -ується / полёгшитися, реже облёгшувати- ся / облёгшитися; раббта ~йлась робота полёгшала (полёгшилася); 2. (получать облегчение) полегшуватися / полёгшитися; цушй -йлась на душі полёгшало; 3. несов., страд, полегшуватися, облёгшуватися; ср. облегчйть 1—2. облегчающий полёгшувальний, реже облё- гшувальний. облегчёиие 1. (действие) полёгшення, реже облёгшення, (неоконч. — ещё) полёгшу- вання, реже облёгшування; 2. (чувство успокоения) полёгшення, ж. пoлёгкicть, -кості, диал. пільга; вздохнуть с ~ем зітхнути 3 полёгшенням (з полегкістю, полегшено);
3. 	(льгота, послабление в чём-л) пoлёгкicть, полёгшення, м.,/7дзг. попуст, -у. облегчённо нареч. полегшено, з полёгшенням,
3 пoлёгкicтю.
облегчёниость полегшеність, -ності. облегчённый 1. полегшений, реже облёг- шений; с ~ым сёрдцем з пoлёгкicтю на сёр- ЦІ, 3 полёгшенням, 3 полегшеним (розваженим) сёрцем; 2. техн. полёгшений, реже облёгшений; ~ниая конструкция полегшена (облёгшена) конструкція, облегчйтельио нареч. полёгшено, з полёгшенням, 3 пoлёгкicтю; о. вздохнуть полёгшено (з полёгшенням, 3 полегкістю) зітхнути.
облегчйтельиый полёгшувальний, реже облёгшувальний. облегчйть см. облегчйть. облегчйться см. облегчйться. обледеневать / обледенёть 1. обмерзати / об- мёрзнути и обмёрзти, -зне г/ліног. пообмерзати, крижаніти / скрижаніти, сов. обледеніти, заледеніти, зледеніти; братися (береться) / узятися (візьметься) крйгою (льодом), укриватися / укрйтися (укрйється) крйгою (льодом); 2. см. оледеневать 2. обледеневающий 1. п р и ч. якйй (що) обмерзає и т. п.\ см. обледеневать 1. обледеиёвший 1. обмёрзлий, скрижанілий, обледенілий, заледенілий, зледенілий; ср. обледеневать 1; 2. см. оледенёвший 2. обледенёлый 1. CM. обледеиёвший 1; 2. см. оледенёвший 2.


обледенёние
615
облепйться
обледенёние 1. обмерзання, обледеніння, заледеніння, зледеніння; см. обледеневать 1; 2. см. оледенёние 2. обледенённый заморожений, обледенілий, заледенілий, зледенілий; укрйтий (покрйтий) крйгою (льодом), обледеніть / обледенйть заморожувати, -ую, -уєш / заморозити, -бжу, -озиш; укривати / укрйти (укрйє) крйгою (льодом), покривати / покрйти крйгою (льодом), сов. обледенйти, заледенйти, зледенйти. облежйнне уст. CM. осйда. облёжанный разг. облёжаний, вйлежаний, улёжаний. облежйть уст. CM. осаждйть^ 1. облёжнванне разг. облёжування, вилёжу- вання, улёжування. облёживать / облежйть разг. облёжувати, -ую, -уєш / облёжати, вилёжувати / вйлежати, улёжувати / улёжати. облёживаться / облежаться охотн., разг. облёжуватися, -уюся, -уєшся / облёжатися, вилёжуватися / вйлежатися, улёжуватися / улёжатися. облезание разг. облізання, облезать’ / облёзть {лишаться шерсти, волос, покрывающего слоя) разг. облазити, -лажу, -лазиш и облізати / облізти и мног. пооблазити и пооблізати, облезйть^ / облёзть {огибать ползком) уст.
облазити, -лажу, -лазиш / облізти, облезлый, облёзший разг. облізлий. облекаемый 1. якого убирають (одягають, вдягають, прибирають); 2. якйй (що) покриває (укриває, оповиває, повиває, обгортає, огортає); 3. утілюваний; висловлюваний;
4. 	якого наділяють. Ср. облекать 1—4. облекйть / облёчь 1. {одевать) уст. убирати / убрати (уберу, уберёш) и мног. повбирати, одягати / одягтй (одягну, одягнеш) и одягнути и мног. поодягати, вдягати / вдягтй и вдягнути и мног. повдягати; {перен. — обычно) прибирати / прибрати; 2. {покрывать, окутывать, окружать) уст. покривати / покрйти, -крйє, укривати / укрйти, оповивати / оповйти, -в’є и -вйє, повивати / повйти, -в’є, обгортати / обгорнути, -горне, огортати / огорнути; ~ёчь слйвой книжн. покрйти (укрйти) славою; ~ёчь тайной книжн. повйти (оповйти, обгорнути) таєм- нйцею; тумйн ~лёк повёрхность озёр туман покрйв (укрйв, оповйв, повйв, обгорнув) повёрхню озёр; 3. {воплощать в какой-л.
форме) книжн. утілювати, -юю, -юєш / уті-, лити (що в що); {выражать^ виявляти / вйявити, -явлю, -явиш (що чим), {словами — обычно) висловлювати, -юю, -юєш / вйсло- вити, -влю, -виш (що); {о форме) надавати, -даю, -даєш / надати, -дам, -дасй (чому чого); о. в плоть и кровь надавати плоті і крові, убирати в плоть і кров, утілювати; 4. {наделять^ наділяти / наділйти, -ділю, -ділиш; ~ёчь довёрием наділйти довірою (довір’ям); -'ёчь нолномбчнямн уповноважити, облекаться / облёчься 1. {одеваться) уст. убиратися / убратися (уберуся, уберёшся) и мног. повбиратися, одягатися / одягтйся, -ягнуся, -ягнешся и одягнутися и мног. поодягатися, вдягатися / вдягтйся и вдягнутися и мног. повдягатися; {перен. — обычно) прибиратися / прибратися; 2. {покрываться, окутываться) книжн. покриватися / по- крйтися, -крйюся, -крйєшся, укриватися / укрйтися, оповиватися / оповйтися, -в’юся, -в’єшся и -вйюся, -вйєшся, повиватися / повйтися, -в’ється, обгортатися / обгорнутися, -горнуся, -горнешся, огортатися / огорнутися; {окружаться) оточуватися, -уюся, -уєшся / оточйтися (оточуся, оточишся); ~ёчься ореблом велйчия покрйтися (укрйтися, оповйтися, повйтися, обгорнутися) сяйвом вёличi (велйччя); 3. {воплощаться в какую-л. форму) книжн. утілюватися, -ююся, -юєшся / утілитися (в що); {принимать вид, форму чего-л.) набирати / набрати, -беру, -берёш (чого); ~ёчься нлб- тью и крбвью, ~ёчься в плоть и кровь набрати плоті і крові, убратися в плоть і кров, утілитися, облёкший якйй (що) убрав и т.п.\ см. облекать 1—4.
облёкшийся якйй (що) убрався и т. п.\ см.
облекаться 1—3. облёнивать / облеийть разг. робйти (-блю, -биш) / зробйти ЛІНЙВИМ (ледачим), облёниваться / обленйться розлінюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / розлінуватися, -уюся, -уєшся и рОЗЛІНЙТИСЯ, -ЛІНЮСЯ, -ліпишся, ледащіти / розледащіти и мног. поледащіти, сов. розледащитися, розледачитися, заледащіти, разг. залінуватися, -уюся, -уєшся, реже ледачіти / розледачіти и зледачіти, обленйвшийся зледащілий, розледащілий,/?е- же зледачілий, облепйть см. облеплйть. облепйться см. облеплйться.


облепйха
616
обливаться
облепйха бот. обліпиха, м. плоховник, -у. облепйховьій, облепйшный обліпйховий. облепихоубброчный обліпихозбиральний. облёпленный обліплений, облйплий. облеплйемьій обліплюваний, облеплйть и облёпливать / облепйть обліплювати, -юю, -юєш / обліпйти, -ліплю, -лі- пиш и мног. пообліплювати, облипати / облипнути и мног. пооблипати, облеплйться и облёпливаться / облепйться обліплюватися, -ююся, -юєшся / обліпйтися, -ліплюся, -ліпишся, облесёние лес. заліснення, залісення, облесённость лес. залісненість, -ності, залі- сеність.
облесённый лес. заліснений, залісений. облесйтельньїй лес. заліснювальний. облёскивать / облеснуть уст. осявати / осяяти и реже осяти (осяю, осяєш), облесйть / облесйть лес. заліснювати, -юю, -юєш / заліснйти и залісйти, -лішу, -лісйш. облёт обліт, -льоту; роевбй о. пчёл пчел.
ройовйй обліт бджіл, облетйние облітання; опадання, обпадання.
Ср. облетйтьЧ облётанный авиа облітаний, облетйть^ / облетёть облітати / облетіти, -лечу, -летйш и мног. пооблітати; (летая, побывать во многих местах — ещё) сов., поэт, облйнути; {опережать в полёте) разг. випереджати / вйпередити, -джу, -ДИШ, переганяти / перегнати, -ежену, -еженёш и мног. попереганяти; {опадать — ещё) опадати / опасти (опаде) и мног. поопадати, обпадати / обпасти и мног. пообпадати; весть ~ёла за одйн день перен. звістка облетіла за одйн день, облетіть^ сов. CM. облётывать, облетаться' несов., страд, облітатися. Ср.
облетйтьЧ облетйться^ CM. облётываться, облетёвшнй, облетёлый облетілий; опалий.
Ср. облетйтьЧ облетёть см. облетйтьЧ облетёться авиа облітатися, облётный авиа, астр, облітний; --пая траектб- рня облітна траєкторія, облётывание облітання, облітування; {пчёл) м. обліт, -льоту; о. самолёта авиа облітування літака, облётывать / облетать 1. сов. облітати; ~йть все магазйны разг. облітати всі магазйни;
2. 	авиа облітати и облітувати, -ую, -уєш /
облітати; о. нбвый самолёт облітувати (облітати) новйй літак, облётываться / облетаться авиа, пчел, облітатися и облітуватися, -ується / облітатися; пчел^ -йлась бджола обліталася; самолёт ~йлся літак облітався, облечёние 1. убирання, одягання, вдягання; прибирання; 2. покривання, укривання, оповивання, повивання, обгортання, огортання;
3. 	(чего во что) утілення, {неоконч. д. — ещё) утілювання (чого в що); вйявлення, {неоконч. д. — ещё) виявляння (чого чим); вйсловлення, {неоконч. д. — ещё) висловлювання (чого); надання, {неоконч. д. — ещё) надавання (чому чого); 4. наділення {неоконч. д. — ещё) наділяння. Ср. облекйть 1—4. облечённый 1. убраний, повбйраний, одягнений, одягнутий, вдягнений, вдягнутий, повдяганий; прйбраний; 2. покрйтий, укрйтий, оповйтий, повйтий, обгорнений, обгорнутий, огорнений, огбрнутий; 3. утілений; вйявлений, вйсловлений; наданий; 4. наділений. Ср. облекйть 1—4. облёчь' CM. облегйть. облёчь^ см. облекать, облёчься см. облекаться, облйв спец. поливания, полиття (с.). обливальщик спец. поливальник, обливйльщица спец. поливальниця, облив^нец рел. обливанець, -нця. обливйние 1. обливания; поливания; лечйть- ся -ИЯМИ лікуватися обливаннями; 2. поливання; о. горшкбв поливання горщиків (горшків). Ср. обливйть 1—2. обливать / облйть 1. обливати / облйти (обіллю, обіллєш) и обілляти, -ллю, -ллєш и мног. пообливати; {поливать) поливати / полйти и реже полляти, разг. уливати / улйти, зливати / злйти (зіллю, зіллєш) и зілляти; лицб '-йто слезйми облйччя облилй (злилй) сльози; о. йгоды сахарным сирбпом обливати (поливати, уливати) ягоди цукровим сирбпом; равнйна облйта лунным сийнием рівнйну облило (улило) місячне сяйво; стыд ~лйл лицб и шёю сором залйв облйччя і шйю; О о. помбями (грйзью) обливати помйями (брудом), обкидати (закидати) болотом (багном), паплюжити, паскудити, -джу, -диш; 2. {покрывать жидким составом) спец, поливати / полйти и реже полляти.
обливаться / облйться 1. обливатися / облйтися (обіллюся, обіллєшся) и мног.


облйвка
617
облицбвывание*
пообливатися, поливатися / полйтися и реже поллятися (полляюся, полляєшся и поллюся, поллєшся); о. слезйми обливатися (поливатися, заливатися, умиватися) сльозами (слі- зьмй); ~лйться крбвью умйтися юшкою; ~лйться румйнцем залйтися рум’янцем; он '-йется пбтом йому піт очі заливає, його піт заливає (зливає); сёрдце крбвью -йется серце кров’ю обкипає; 2. несов., страд, обливатися; поливатися; уливатися, зливатися; ср. обливать 1. облйвка спец. 1. {действие) поливання, полиття (с.); 2. {глазурі^ полйва. обливнбй спец, полйв’яний; о. горшбк по- лйв’яний горщик (горщок).
ОблЙВЩИК CM. обливальщик, облйвщица CM. обливйлыцица. облигйтный, облигатбрный спец. облігат- ний, облігаторний; -тисе услбвие облігатна умова; ~рный прйзнак облігаторна ознака, облигйтность, облигатбрность спец. облігат- ність, -ності, облігаторність. облигато муз. 1. парен, облігато; 2. сущ., нескл., с. облігато. облигацибнный облігаційний, облигация облігація, облйго нескл., с., фин. обліго. облйзанный облйзаний. облизбиркбм (областной избирательный комитет) облвиборчком, -у (обласнйй вйборчий кoмiтёт). облйзываемый облизуваний, облйзывание облйзування. облйзывать / облизать и однокр. облизнуть облйзувати, -ую, -уєш / облизати, -лижу, -лйжеш и однокр. облизнути и мног. по- облйзувати; пйльчики ~лйжешь (~лйжете) разг. пальчики облйжеш (облйжете). облйзьіваться / облизаться и однокр. облизнуться облйзуватися, -уюся, -уєшся / облизатися, -лижуся, -лйжешся и однокр. облизнутися; не -айся на чужбе! разг. не облйзуйся на чужё! бблик 1. (внешний вид) [зовнішній] вйгляд, -у,
ж. 	подоба; (внешность) ж. зовнішність, -ності; (очертание) обрис, -у; (черты) рйси (мн. род. рис); (обличье) с. облйччя, лицё; о. гброда облйччя (зовнішній вйгляд) міста; принимать / принйть о. кого-чего набирати / набрати (прибирати / прибрати) вйгляду (подоби) кого-чого; приютный о. приємна зовнішність, приємний з вйду (на виду); 2. (характер) облйччя; (душевный склад)
склад, -у; (образ) образ, -у; нравственный о. человёка моральне облйччя людйни; 3. (лицо) уст. облйччя, лицё. облинялый разг. полинялий, вйлинялий. облинйть разг. полиняти, вйлиняти. облипйние облипання.
облипать / облйннуть облипати / облйпнути и мног. пооблипати, облйпший облйплий; расчёсывать -не вб- ЛОСЫ розчісувати облйпле волосся, облисполкбм (областной исполнйтельный комитёт) облвиконком, -у (обласнйй виконавчий кoмiтёт). облисполкбмовскнй облвиконкомівський. облиственёть CM. облиствёть. облйственность бот. облйстяність, -ності, залйстяність. облйствленный бот. укрйтий (покрйтий) лйстям (лйстом), облйстнений. облиствёть бот. укрйтися (укрйється) (по- крйтися) лйстям (лйстом), облиствіти, об- лиственіти. облйствить бот. облиствйти, -йть. облитературивать / облитературить разг. облітературювати, -юю, -юєш / облітерату- рити.
облнтерацнбнньїй бот., мед. облітераційний. облитерация бот., мед. облітерація, бблйтьій 1. прич. облйтий, обіллятий, обілля- ний; полйтий, улйтий, злйтий; ср. обливйть 1—2; 2. прил., спец, полйв’яний, полйтий. облйть CM. обливать, облйться CM. обливаться, облицевать CM. облицбвывать. облицбванный строит, облицьований, обличкований, личкований, облицбвка строит. 1. облицювання, обличкування, (неоконч. д. — ещё) облицьовування, обличковування, личкування (с.); 2. (материал) облицювання, обличкування; изразцбвая (кйфельная) о. кахельне облицювання (обличкування), облицбвочньїй строит, облицювальний, облицьовувальний, обличкувальний, лицювальний, личкувальний, облнцбвщнк строит, лицювальник, личкувальник.
облицбвщица строит, лицювальниця, личкувальниця, облицбвываемый облицьовуваний, обличковуваний, личкований, облицбвывание строит, облицьовування, обличковування, личкування.


облицбвывать
618
облокачивать
облицбвывать / облицевать строит, облицьовувати, -цьбвую, -цьовуєш и лицювати, -юю, -ЮЄШ / облицювати, обличковувати, -овую, -овуєш и личкувати, -ую, -уєш / обличкувати, разг. заличковувати / заличкувати и мног. позаличковувати, облицбвываться строит, облицьовуватися, -цьовується, обличковуватися, -овується, личкуватися, -ується. облицбвывающий строит, якйй (що) облицьовує и т. п.; CM. облицбвывать. обличаемый 1. якйй (що) викривають; 2. якйй (що) виявляють; засвідчуваний. Ср. обличать 1—2.
обличать / обличйть 1. (разоблачать) викривати / вйкрити, -крию, -криєш; {выдавать что-л. тайное — ещё) виказувати, -ую, -уєш / вйказати, -кажу, -кажеш; (порицая — ещё) плямувати, -ую, -уєш / заплямувати; о. злоупотреблёния викривати зловживання; 2. (обнаруживать) несов. виявляти, свідчити, засвідчувати, -ує; всё ~йет талант в ком усе виявляє (засвідчує, розкриває, вкйзує на, свідчить про) талант кому; йто возражёиие ~йет отсутствие понимания це заперёчення виявляє брак розуміння, обличаться 1. викриватися; виказуватися, -ується; плямуватися, -ується; 2. виявлятися; О всіїкая неправда -йется погов. брехня покажеться; правда, як олйва, навёрх вййде; брехнёю недалёко зайдеш; не на брехні світ стоїть; все минёться, одна правда зоста- нёться. Ср. обличйть 1—2. обличающий 1. прич. якйй (що) викриває и т. п.; CM. обличйть 1—2; 2. прил. викривальний, викривнйй. обличёиие 1. викриття, (неоконч. д. — ещё) викривання; вйказ, -у (м), вйказання, (неоконч. д. — ещё) виказування; плямування;
2. 	вйявлення, (неоконч. д. — ещё) виявляння. Ср. обличать 1—2. обличённый 1. вйкритий; вйказаний; заплямований; 2. вйявлений, засвідчений. Ср. обличать 1—2. облйческий спец., уст. (обходный) обхіднйй;
(боковой) боковйй. обличйтель викривач, -а. обличйтельница викривачка, обличйтельно-сатирйческий викривально- сатирйчний. обличйтельность викривальність, -ності. обличйтельньїй викривальний, викривнйй.
обличйтельский викривальницький; о. тон викривальницький тон. обличйть CM. обличйть. облйчье 1. (лицо) прост, облйччя, лицё; (внешний вид) [зовнішній] вйгляд, -у, ж. подоба;
2. перен. облйччя, подоба; зверйное о. фа- шйзма звіряче облйччя (звіряча подоба) фа- шйзму.
облобызать разг.,высок., шут л. поцілувати, -ую, -уєш, разг. почоломкати; о. руку свящённика поцілувати руку свящёника. облобызаться разг., высок., шут л. поцілуватися, -уюся, -уєшся, разг. почоломкатися.
облбв охотн.,рыб. вйлов, -у. обловйть см. облавливать, облбвленный охотн.,рыб. вйловлений. облбвный охотн., рыб. облбвний; (рыболовный) рибальський, риболовний, облбг, облбга с.-х. переліг, -логу, разг. обліг, -логу.
облбговый с.-х. перелоговий, обложёние 1. (действие) обкладення, оподаткування, (неоконч. — ещё) обкладання, оподатковування; ср. облагать; 2. (налог) податок, -тку (м)\ (сбор) збір (м., род. збору);
3. (осада) воен., уст. облбга (ж), оточення, облбженный' 1. обкладений, обложений, обмощений, обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий; 2. обгбрнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий, обкладений, обложений; оповйтий, повйтий; 3. обкладений, обложений; облямований; 4. обкладений, обложений, оточений; 5. оточений, обложений. Ср. обкладывать 1—5.
облбжеиный^ обкладений; оподаткований.
Ср. облагать. о^л6жечк2іуменьш. обгорточка, палітурочка. облбжечный обгортковий, палітурний, обложйть* CM. обкладывать, обложйть^ CM. облагать, обложйться CM. обкладываться, облбжка обкладинка, обгортка, палітурка, облбжковый CM. облбжечный. обложнбй* обложнйй (разг), разг. обліжний;
о. дождь обложнйй (обліжний) дощ. обложнбй% облбжный с.-х. перелоговий, разг. обліжний.
облбй техн. задйрка (ж)\ (при горячей штамповке) мет. облбй, -бю, зайвий метал (-у); (при литьё) мет. рубчик, облокачивать / облокотйть спирйти / спёрти (зіпру, зiпpёш) и зiпёpти ліктем (ліктями) ру¬


облокачиваться
619
облупливаться
ку (руки) (на що), обпирати / обпёрти (обіпру, обіпреш) и oбiпёpти ліктем (ліктями) руку (руки) (на що), опирати / оперти (опру, опрёш и обіпру, обіпреш) ліктем (ліктями) руку (руки) (на що); о. р^ку (руки) на что спирати (обпирати, опирати) руку (руки) на що; -'йть гблову на что сперти (зіперти, обперти, обіперти, оперти) гблову на що. облокачиваться / облокотйться 1. спиратися / спертися (зіпруся, зіпрешся) и зiпёpтиcя ліктем (ліктями) и мног. поспиратися ліктями, обпиратися / обпёртися (обіпруся, oбiпpёшcя) и oбiпёpтиcя ліктем (ліктями) и мног. пообпиратися ліктями, опиратися / опёртися (опруся, опрёшся и обіпруся, oбiпpёшcя) ліктем (ліктями) и мног. поопира- тися ліктями, злягати / злягтй (зляжу, зляжеш) ліктями; -йться нй руку спёртися (обпёртися, опёртися, злягтй) на руку; 2. {прислоняться к чему-л.) разг. обпиратися / обпёртися и oбiпёpтиcя и мног. пообпиратися, спиратися / спёртися и зiпёpтиcя и мног. поспиратися, опиратися / опёртися. облокбченный, облокотйвшийся 1. спёртий, з1пёртий, обпёртий, об1пёртий, опёртий;
2. обпёртий, oбiпёpтий, спёртий, зiпёpтий, опёртий. Ср. облокачиваться 1—2.
облбм 1. {действие) обламання, обломлення {неоконч. — ещё) обламування, обломлювання (с.); 2. в разн. знач. облом, -у; пблиый о. кругбм жарг. повний облом навколо;
3. {неуклюжий, грубый человек) прост, вайло, -ла {м. и ж.), тюхтій, -ія, тёлепень, -пня {разг.).
облбмаииый 1. обламаний, пообламуваний; 2. уламаний; умовлений; переконаний. Ср. обламывать' 1—2. обломить см. облймыватьЧ обломаться см. облймыватьсяЧ обломйть см. облймывать^. обломйться см. облймываться^ облбмка разг. см. облбм 1. облбмлениый обламаний, обломлений, пообламуваний. Ср. обл^мывать^ 1. облбмный {обильный) багатий, пйшний, розкішний; {буйный) буйний; {густой) густйй. облбмов {о ленивом, апатичном человеке) пе- рен. облбмов. облбмовец Л2/т., перен. обломовець, -вця. облбмовский л2/т., перен. обломовський; -кая скука обломовська нудьга, облбмовщииа Л2//77., перен. обломовщина.
облбмок 1. уламок, -мка, відламок; {кусої^^ шматок, -ткй; {палки, ветки и т. п. — ещё) цурпалок, -лка, цурупалок, ж., диал. цурпалка; 2. перен. уламок; {остаток) залишок, -шку; о. прбшлых векбв залишок (уламок) минулих століть, облбмочек уменьш. 1. уламочок, -чка, відла- мочок; шматочок; цурпалочок, цурупалочок,
ж. 	цурпалочка, цурупалочка; 2. уламочок. Ср. облбмок 1—2. облбмочиьій спец, уламковий, відламковий; ~ьіе месторождёиия геол. уламкові (відламкові) родовища, облбпаться груб, обжёртися, -руся, -рёшся, обіжратися (обжеруся, обжерёшся). облосийться р а з г. залиснйтися, залисніти, облохмйтиться разг. обтріпатися, обшарпатися.
облсельхозуправлёиие (областное сельскохозяйственное управлёние) облсільгосп- управління (обласнё сільськогосподарське управління), облсовёт (областной совёт) облрада (обласна рада) {ж).
облсовпрбф (областной совёт профессиональных союзов) облрадпрбф, -у (обласна рада професійних спілок), облужёниый луджений, полуджений, вйлу- джений.
облуживаиие лудіння, лудження, вилуджування.
облуживать / облудйть лудйти, -джу, -диш / полудйти, вилуджувати, -ую, -уеш / вйлу- дити, -джу, -ДИШ. облуживаться лудйтися, -иться, вилуджуватися, -ується. облуплениость облупленість, -пості, облупленный облуплений, пооблуплюваний, полуплений, диал. облупаний; О знать как ~нного знати як облупленого (як старі свої чоботи).
облупливание облуплення, {неоконч. д. — ещё) облуплювання, облупливать и прост, облуплйть / облупйть разг. облуплювати, -юю, -юєш / облупйти, -луплю, -лупиш и мног. пооблуплювати и полупйти; ~йть яйцб облупйти яйцё; ~йть как лйпку прост, облупйти, як [ту] [молодёньку] лйпку. облупливаться и прост, облупляться / облу- пйться разг. облуплюватися, -юється / облупйтися, -лупиться и мног. пооблуплюватися и полупйтися; {шелушиться — ещё)


облучатель
620
обмазываться
злущуватися, -ується / злущитися; {слезать
— 	ещё) облазити и облізати / облізти и мног. пооблазити и пооблізати; (отваливаться — ещё) обколупуватися, -ується / обколупатися и мног. пообколупуватися; краска ~йлась фарба облупйлася (обколупалася, злущилася); HOC загорёл и -йлся ніс загорів і облупйвся (обліз, злущився), облучатель спец, опромінювач. облучйтельный опромінювальний. облучать / облучйть опромінювати, -юю, -юєш / опромінити, облучйться / облучйться опромінюватися, -ююся, -юєшся / опромінитися, облучающий 1. прич. якйй (що) опромінює;
2. прил. опромінювальний. облучение опромінення, {неоконч. д. — ещё) опромінювання, облучённость опроміненість, -ності. облучённый опромінений, облучбк передок, -дка; на ~кё на передку, облущённый облущений, пооблущуваний;
полущений. Ср. облущивать, облущивание облущування, облущивать / облущйть лущити и облущувати, -ую, -уєш / облущити и мног. пооблу- щувати и полущити; -'йть горбх облущити (полущити) горох, облущиваться / облущйться облущуватися, -ується / облущитися и мног. пооблущу- ватися.
обльїгйть уст. оббріхувати, -ую, -уєш. облыжно нареч., уст. брехлйво. облыжность уст. брехлйвість, -вості. облыжный уст. брехлйвий. ббльїй уст., диал. {круглый, толстый) круглий; {полный, тучный) товстйй. облысевший, облысёлый облисілий, полисілий, вйлисілий. облысёние облисіння, полисіння, облысёть облисіти, полисіти, вйлисіти; воротийк из лисы -ёл разг. комір із лисйці облисів (полисів, вйлисів); дерёвья в саду ~ёли разг. дерева в саду облисіли (полисіли, вйлисіли).
облюбйть сов., прост., уст. CM. облюбб- вьівать.
облюббванньїй, облі&бленньїй уподобаний, облюбований, облюббвьівание облюбовування, облюббвьівать / облюбовать уподобати и сподобати {сов), облюбовувати, -овую.
-бвуєш / облюбувати, -ую, -уєш; {о месте — ещё) сов. нагледіти, -джу, -диш. облюббвываться облюбовуватися, -овується. облапанный прост, обляпаний, облііпьівание прост, обляпування, обляпывать / обліпать прост, обляпувати, -ую, -уєш / обляпати и мног. пообляпувати, облііпьіваться / облипаться прост, обляпуватися, -уюся, -уєшся / обляпатися и мног. пообляпуватися, обмазанный 1. обмазаний, пообмазуваний, обмащений, обшмарований; 2. обмазаний, обмащений; забруднений, реже забрудже- ний; замурзаний, позамурзуваний. Ср. обмазывать І—2. обмазать см. обмазывать, обмазаться см. обмазываться, обмазка 1. {действие) обмазання, обмащення, {неоконч. — ещё) обмазування, обмащування (с.); ср. обмазывать 1; 2. {вещество) обмазка.
обмйзочный обмазувальний, обмащувальний. обмйзчик обмазувальник, обмащувальник. обмйзчица обмазувальниця, обмащуваль- ниця.
обмазываемый 1. обмазуваний, обмащуваний, обшмаровуваний; 2. обмащуваний, забруднюваний, обмазуваний; замурзуваний. Ср. обмазывать 1—2. обмазывание обмазування, обмащування, обшмаровування. Ср. обмазывать 1. обмазывать / обмазать 1. обмазувати, -ую, -уєш / обмазати, -мажу, -мажеш и мног. пообмазувати, обмащувати / обмастйти, -мащу, -мастиш и мног. пообмащувати, разг. обшмаровувати, -овую, -бвуєш / обшмарува- ти, -ую, -уєш и мног. пообшмаровувати; 2. {пачкать) разг. обмащувати / обмастйти и мног. пообмащувати, забруднювати, -юю, -юєш / забруднйти и мног. позабруднювати, разг. обмазувати / обмазати и мног. пообмазувати; {преим. лицо — ещё) разг. замурзувати, -ую, -уєш / замурзати и мног. позамур- зувати.
обмазываться / обмазаться разг. 1. несов. обмазуватися, -ується, обмащуватися, об- шмаровуватися, -овується; {окончить обмазывание) сов., разг. обмазатися, -мажуся, -мажешся; 2. обмащуватися / обмастйтися, забруднюватися, -ююся, -юєшся / забруд- нйтися и мног. позабруднюватися, обмазуватися / обмазатися и мног. пообмазуватися; замурзуватися, -уюся, -уєшся / замурзатися и


обмікивание
621
обмарываться
мног. позамурзуватися. Ср. обмазывать 1—2.
обмйкивание умочання, умочування, обмакивать / обмакнуть умочати и мочати и умочувати, -ую, -уєш / умочйти (умочу, умочиш) и однокр. умокнути, несов., диал. мача- ти.
обмакиваться / обмакиуться умочатися и умочуватися, -ується / умочйтися (умочиться), обмакнутый умочений, обмалёванный разг. обмальований, обмалёвывание разг. обмальовування, обмалёвывать / обмалевйть разг. обмальовувати, -льбвую, -льовуєш / обмалювати, -юю, -юєш. обмалывание обмёлювання. обмалывать / обмолбть обмелювати, -юю, -юєш / обмолоти, -мелю, -мелеш, обмалываться / обмолбться обмелюватися, -юється / обмолотися, -мелеться, обмйн 1. обман, -у, ж., разг. облуда; (надувательство) обдурювання, обдурення, одурювання, одурення, разг. дурйсвітство, ошуканство (с.), диал. ошука (ж), ошук, -у, хараман, -у; (нарушение обещания — ещё)
ж., разг. омана; 2. (заблуждение) обман, омана; вводйть в о. вводити в оману (обман), підводити під облуду, дурйти, обдурювати, -юю, -юєш, піддурювати, ошукувати, -ую, -уєш, підманювати, -юю, -юєш, разг. підвозити воза; впадать в о. впадати в оману (обман), заходити в облуду, обманюватися, обдурюватися, ошукуватися; не даться в о. не дати себе обдурйти (ошукати), не датися одурйти; О ~ном мнбго не наторгуешь по- гов. обманом баришів не наживеш; о. чувств CM. чувство, обмйнка мин. обманка, обманно нареч. обманно, облудно, обменный обманний, облудний, облудливий. обманутый обманений, обманутий, пообмінюваний, реже оманений, підманений, попідманюваний; обдурений, одурений, ошуканий, піддурений, попіддурюваний. Ср. обманывать, обмануть см. обманывать, обмануться см. обманываться, обманчиво нареч. облудно, обманчивость обманливість, -вості, облудність, -ності; обманність, -нності. Ср. обманчивый.
обманчивый обманливий, облудний, облудливий; (обманный) обманний; (призрачный) оманний, оманливий, диал. злудний; ~вая надёжда облудна надія, обманщик ошуканець, -нця, ошукач, -а, обманщик, обманник, диал. хараман; (надувала) разг. дурйсвіт. обманщица ошуканка, обманщиця; дурисвітка. Ср. обманщик, обмйнщицкий ошуканський, разг. дурисвітський.
обмйнывание обманювання, підманювання; обдурювання, одурювання, ошукування. Ср. обманывать, обманывать / обмануть обманювати, -юю, -юєш / обманути, -ману, -манеш и разг. об- манйти, -маню, -маниш и мног. пообмінювати, реже оманювати / оманйти, разг. підманювати / підманйти и реже підманути и мног. попідманювати; (надувать) обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, -рю, -риш / обдурйти мл/ног. пообдурювати и подурйти, одурювати / одурйти и мног. поодурювати, разг. ошукувати, -ую, -уєш / ошукати, піддурювати / піддурйти и мног. попіддурювати, сов., диал. здурйти; (не оправдывать надежд, ожиданий и т. п. — ещё) зраджувати, -ую, -уєш / зрадити, -джу, -диш; О не ~мй- нешь — не продйшь погов. нам, крамарям, як не забожйтися, так і не розжйтися; хвалячи продати, а гудячи купйти. обманываться / обмануться обманюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / обманутися, -мануся, -ма- нешся и обманйтися, -манюся, -манишся; обдурюватися / обдурйтися, -дурюся, -ду- ришся, одурюватися / одуритися, ошукуватися, -уюся, -уєшся / ошукатися. Ср. обманывать.
обманывающий якйй (що) обманює и т. п.\ см. обманывать, обмйранный прост, обмазаний, забруднений, реже забруджений, побруднений, разг. обкаляний.
обмарывание прост, обмазування, забруднення, (неоконч. д. — ещё) забруднювання, обмарывать / обмарить прост, обмазувати, -ую, -уєш / обмазати, -мажу, -мажеш и мног. пообмазувати (разг.); забруднювати, -юю, -юєш / забруднйти и мног. позабруднювати и побруднйти, сов., разг. закаляти, обкаляти, покаляти.
обмарываться / обмараться прост, обмазуватися, -уюся, -уєшся / обмазатися, -ма-


обмйсленный
622
обмежёвывать
жуся, -мажешся и мног. пообмазуватися, {разг)\ забруднюватися, -ююся, -юєшся / забруднитися и мног. позабруднюватися, сов., разг. закалятися, обкалятися, обмасленный обмаслений; обмащений, об- шмарований; заяложений,заялозений. Ср. обмйслнвать. обмйсливанне обмаслювання; обмащування, обшмарбвування; заяложування. Ср. обмасливать.
обмасливать / обмаслить разг. обмаслювати, -юю, -ЮЄШ / обмаслити; {обмазывать — ещё) обмащувати, -ую, -уеш / обмастйти, -мащу, -мастиш и мног. пообмащувати, разг. обшмаровувати, -бвую, -овуєш / обшмарува- ти, -ую, -уєш и мног. пообшмаровувати; {пачкать чем-л. жирным — ещё) заяложувати, -ую, -уєш / заялозити, -бжу, -бзиш и мног. позаяложувати, обмйсливаться / обмаслиться разг. обмаслюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / обмаслитися; обмащуватися, -уюся, -уєшся / обмастйтися, -мащуся, -мастишся и мног. пообмащуватися, обшмаровуватися, -овуюся, -овуєшся / обшмаруватися, -уюся, -уєшся и мног. пообшмаровуватися; заяложуватися, -уюся, -уєшся / заялозитися, -бжуся, -бзишся и мног. позаяложуватися. Ср. обмйсливать. обматерёть {о животных) вйрости (стати (стане)) дорослим, заматеріти. обматерйть груб, обматюгати. обматерйться груб, вйматюгатися. обматываемый якйй (що) обвивають (обгортають, огортають); обмотуваний, умотуваний. Ср. обматывать, обматывание обмотування, умотування; обвивання, обгортання, огортання. Ср. обматывать.
обматывать / обмотать обмотувати, -ую, -уєш / обмотати и мног. пообмотувати, умотувати / умотати; {обвивать) обвивати / об- вйти (обів’ю, обів’єш) и обвинути и мног. пообвивати, обгортати / обгорнути, -горну, -горнеш и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног. поогортати; о. шёю тёплым шйрфом обмотувати (обгортати, огортати) шйю теплим шарфом; --йть нрядь волбс вокруг пйльца обвйти пасмо волосся кругом пальця, обматываться / обмотаться обмотуватися, -уюся, -уєшся / обмотатися и мног. пообмотуватися, умотуватися / умотатися; {обви¬
ваться) обвиватися / обвйтися (обів’юся, обів’єшся) и мног. пообвиватися, обгортатися / обгорнутися, -горнуся, -гбрнешся и мног. пообгортатися, огортатися / огорнутися.
обматывающий 1. прич. якйй (що) обмотує и т. п.\ см. обматывать; 2. прил. обмотувальний, обмйхивание обмахування, обмахивать / обмахнуть обмахувати, -ую, -уєш / обмахнути, обмахиваться / обмахнуться обмахуватися, -уюся, -уєшся / обмахнутися, обмйчивание обмочування, обмачивать / обмочйть обмочувати, -ую, -уєш / обмочйти, -мочу, -мочиш и мног. пообмбчувати; всю постёль ~йл! разг. всю постіль (все ліжко) обмочйв!; ~йть рукавй обмочйти рукавй; ~йть слезйми засльозйти, -льожу, -льозйш. обмачиваться / обмочйться разг. обмочуватися, -уюся, -уєшся / обмочйтися, -мочуся, -мочишся и мног. пообмбчуватися. обмачтов^ние мор. общоглування. обмачтбванньїй мор. общоглований. обмачтбвьівать / обмачтовйть мор. общоглб- вувати, -бвую, -овуєш / общоглувати, -ую, -уєш.
обмеблировйние умеблювання, омеблювання, обмеблирбванный умебльований, омебльований.
обмеблирбвка 1. {действие) умеблювання, омеблювання (с.); 2. {мебель) меблі, -ів {мн), умебльбвання, умеблювання, реже омеблювання.
обмеблирбвывание умебльбвування, омебльовування.
обмеблирбвывать / обмеблировать умеб- льбвувати, -льбвую, -льбвуєш / умеблювати, -юю, -юєш, омебльовувати / омеблювати, обмеблирбвываться / ^ обмеблироваться умебльбвуватися, -льбвуюся, -льовуєшся / умеблюватися, -ююся, -юєшся, омебльовуватися / омеблюватися, обмежевйние обмежування, {неоконч. д. — ещё) обмежовування, обмежёванный обмежований. обмежёвка обмежування (с.). обмежёвываемый обмежовуваний, обмежёвывание обмежовування, обмежёвывать / обмежевать обмежовувати, -бвую, -бвуєш / обмежувати, -ую, -уєш.


обмежёвываться
623
обмерйть
обмежёвываться / обмежев^ться обмежовуватися, -овуюся, -овуєшся / обмежуватися, -уюся, -уєшся. обмелевйть и мелёть / обмелёть 1. міліти / обміліти и зміліти и поміліти; 2. (садиться на мель) сідати / сісти (сяде) на мілину (мілйзну), опинятися / опинйтися (опй- ниться) на мілині (мілйзні). обмелёвший, обмелёлый обмілілий, змілілий, помілілий, обмелёние обміління, зміління, поміління. обмелённый разг. якйй (що) обмілйли. Ср. обмелйть.
обмёливать / обмелйть разг. обводити (-джу, -диш) / обвестй (-веду, -ведеш) крейдою; {запачкать мелом) замазувати (-ую, -уєш) / замазати (-мажу, -мажеш) крейдою, обмёлнваться / обмелйться разг. обводитися (-ться) крейдою (несов.); (пачкать себя мелом) замазуватися (-уюся, -уєшся) / замазатися (-мажуся, -мажешся) крейдою, обмёлнна мілина, мілйзна, реже обміль, -лі;
(отмель) обмілина, обмелбванньїй обведений крейдою, обмелбвка техн. крейдування (с.). обмелбвщик техн. крейдувальник. обмелбвщица техн. крейдувальниця. обмельчйнне р а з г. здрібніння, обмельчать разг. здрібніти, обмелііть / обмелйть (делать мелководным) обміляти / обмілйти, зміляти / змілйти. обмён, уст. обмёна обмін, -у; ~ён вещёств физиол. обмін речовйн. обменённый обміняний, обмінений, обмённваемый обмінюваний, обмённвание обмінювання, обмённвать / обменйть обмінювати, -юю, -юєш и міняти / обміняти и реже обмінйти, -міню, -міниш и мног. пообмінювати; (поменять) сов. поміняти, разг. зміняти, уст. заміняти; (променивать) промінювати / проміняти.
обмённваться / обменяться обмінюватися, -ююся, -юєшся / обмінятися и мног. пообмінюватися; (поменяться) сов. помінятися, разг. змінятися, уст. замінятися; о. кбл- костями шпигатися. обмёнивающнй 1. прич. якйй (що) обмінює (міняє, промінює); 2. прил. обмінювальний, міняльний, обменйть сов., разг. см. обмённвать. обменйться сов., разг. см. обмённваться. обмёнка (обменный пункт) разг. обмінка.
обмённнк обмінник. «
обмённый обмінний; о. курс валі&т обмінний курс валют, обмёныш днал. підмінок, -нка (разг.). обмёнянный обміняний, обмінений, обменйть см. обмённвать. обменйться CM. обмённваться. обмёр 1. обмір, -у; (неоконч. д. — обычно) с. обмірювання; дёлать ~ры робйти обмірювання, обмірювати, -юю, -юєш; 2. обмір; (неоконч. д. — обычно) обмірювання; обдурення, (неоконч. д. — ещё) обдурювання; торгбвля без ~ра и обвёса торгівля без обміру (обмірювання) і обважування. Ср. обмёрнвать 1—2. обмёренный обміряний, обмерёть см. обмирать, обмерзйнне обмерзання, обмерзать / обмёрзнуть обмерзати / обмерзти, -зну, -знеш и обмерзнути и мног. пообмерзати; (понамерзать) мног. понамерзати, обмёрзлый, обмёрзший обмёрзлий. обмёривание 1. обмірювання; 2. обмірювання;
обдурювання. Ср. обмёрнвать 1—2. обмёривать и обмерйть / обмёрить и обмё- рять 1. обмірювати, -юю, -юєш и обміряти / обміряти и реже обмірити и мног. пообмірювати и пообміряти; 2. (обманывать, отпуская товар) разг. обмірювати и обміряти / обміряти и реже обмірити и мног. пообмірювати; (надувать) обдурювати, -юю, -ЮЄШ и дурйти, -рю, -риш / обдурйти и мног. пообдурювати и подурйти, одурювати / одурйти и мног. поодурювати. обмёрнваться и обмерйться / обмёриться и обмёряться 1. (ошибаться при измерении) разг. обмірюватися, -ююся, -юєшся и обмірятися / обмірятися и реже обміритися;
2. 	несов., страд, обмірюватися, обмірятися; обдурюватися, -юється; ср. обмёрнвать 1—2.
обмёривший якйй (що) обміряв и т. п.; см.
обмёривать 1—2. обмёрка разг. см. обмёр 1. обмёрный обмірний; ~ые данные обмірні дані.
обмёрок разг. недомірок, -рка. обмёрочный обмірювальний, обмірний, ббмёрший разг. обмерлий; завмёрлий, замерлий; змертвілий; зомлілий. Ср. обмирать, обмёрщнк спец. обмірник, обмёрщица спец. обмірниця, обмерйть / обмёрять см. обмёривать.


обмериться
624
обмозбливать
обмерйться / обмёряться см. обмёриваться. обмёт* охотн. обмёт, -у. обмёт^сл<. омёт.
обмёт^ {сорная мука на мельнице) диал., разг.
обмётиця {ж). обметание обмітання.
обмётанный 1. обмётаний; обкйданий; 2. об- кйданий, обсйпаний. Ср. обмётывать 1—2. обметйть* / обместй обмітати / обместй, -мету, -метёш и мног. пообмітати. обметйть^сл<. обмётывать, обметаться обмітатися, обметённый обмётений. обмётить см. обмечйть. обмёточный обмётувальний. обмётшнй якйй (що) обмів (пообмітав), обмётывание, обмётка обмётування; обкидання; ~не (~ка) нётель обкидання (обмётування) пётель. Ср. обмётывать 1. обмётывать / обметать 1. обмётувати, -ую, -уєш / обметати; (петли — обычно) обкидати / обкйдати и мног. пообкидати; 2. сов., безл., разг. обкйдати и мног. пообкидати, обсйпати и мног. пообсипати; губы ~йло губи обкйдало (обсйпало). обмётываться обмётуватися, -ується; обкидатися. Ср. обмётывать 1. обмечйть / обмётить прост, позначати / позначйти, помічати / помітити, -мічу, -мі- тиш; {перемечать всё — ещё) перезначати / перезначйти, перемічати / перемітити; ~ить дерёвья позначити (помітити) дерёва. обмечаться прост, позначатися, помічатися, обмёченный прост, позначений, помічений;
перезначений, перемічений. Ср. обмечать, обмещйненный разг. обміщанений. обмещйнивание разг. обміщанювання. обмещйниваться / обмещйниться разг. об- міщанюватися, -ююся, -юєшся / обміща- нитися.
обмйн обминання (с.); утоптування. Ср. обминать.
обминать / обміть обминати / обім’яти, -мну, -мнёш; {утаптывать) утоптувати, -ую, -уєш / утоптати (утопчу, утопчеш), обминеться / обміться обминатися / обім’ятися, -мнёться; утоптуватися, -ується / утоптатися (утопчеться). Ср. обминуть, обмйнка обминання (с.); утоптування; о.
ГЛЙНЫ обминання глйни. Ср. обминйть. обмирйние обмирання; завмирання, замирання; зомлівання. Ср. обмирать.
обмирйть / обмерёть разг. обмирати / обмёр- ти (обімру, oбiмpёш); {замирать) завмирати / завмёрти и мног. позавмирати, замирати / замёрти и мног. позамирати; {помертветь) сов. змертвіти; {впадать в обморочное состояние) зомлівати / зомліти и мног. позомлівати; сёрдце ~йет сёрце мліє (в’яне), обмирщать / обмирщйть уст. змйрщувати, -ую, -уєш / змйрщити. обмирщйться / обмирщйться уст. змйрщу- ватися, -уюся, -уєшся / змйрщитися и мног. помйрщитися, сов. обмирянитися и мног. помирянитися. обмирщёние>^ст. змйрщення. обмирщённый >^ст. змйрщений. обмишуленный, обмишуренный прост, обдурений, одурений, ошуканий, піддурений, попіддурюваний; обшахрований, обмахлярений. Ср. обмишуливать, обмишуливать и обмишуривать / обмишулить и обмишурить прост, обдурювати, -ЮЮ, -ЮЄШ и дурйти, -рю, -риш / обдурйти и мног. пообдурювати и подурйти, одурювати / одурйти wлf«oг. поодурювати,/?<2зг. ошукувати, -ую, -уєш / ошукати, піддурювати / піддурйти и мног. попіддурювати; {мошенничать) шахрувати, -ую, -уєш / обшахрувати, шахраювати, -юю, -юєш / обшах- раювати, махлярити / обмахлярити, недок. махлювати, -юю, -юєш. обмишуливаться и обмишуриваться / обмишулиться и обмишуриться прост, {ошибаться) помилятися / помилйтися, -илюся, -йлишся; {допускать промах) разг. давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) маху; {оплошать) сов., разг. СП лоху вати, -ую, -уєш. обмогйться / обмбчься и обмогиуться прост., уст. одужувати, -ую, -уєш / одужати, видужувати / вйдужати. обмозгбванный прост, обмізкований {разг.). обмозгбвыванне прост, обмізковування {разг.).
обмозгбвывать / обмозговать прост, обмізковувати, -овую, -овуєш / обмізкувати, -ую, -уєш {разг.). обмозгбвываться прост, обмізковуватися, -овується {разг.). обмозбленный намозблений; намуляний, намулений, понамулюваний. Ср. обмозбли- вать.
обмозбливать / обмозблить намозолювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / намозолити; {преим. ноги, перен.


обмозбливаться
625
обмбточная
— 	ещё) намулювати, -юю, -юєш / намуляти и намулити имног. понамулювати; ~ить глазй об кого-что разг. видивити очі на кого-що. обмозбливаться / обмозблиться прост, покриватися / покритися (-крйюся, -крйєшся) мозолями, натирати / натерти (-тру, -трёш) мозолі.
обмокать / обмбкнуть разг. обмокати / обмокнути и обмокти, -кну, -кнеш и мног. пообмокати, обмбкший разг. обмоклий, обмблс.-х. обмёл,-молу;(иеоконч. д.—обычно) с. обмелювання; получйть большбй о. одержати велйкий обмёл, обмолачивание с.-х. обмолочування, обмолачивать / обмолотйть с.-х. обмолочувати, -ую, -уєш / обмолотйти, -очу, -бтиш и мног. пообмолочувати, обмолачиваться / обмолотйться с.-х. обмолочуватися, -уюся, -уєшся / обмолотйтися, -очуся, -бтишся. обмблвить разг. промовити, -влю, -виш [слово, ласк, словёчко]. обмблвка помйлка на слові, обмовка, разг. ляп, -у.
обмблвлеиньїй разг. промовлений, обмблвливаться / обмблвиться 1. {оговариваться) помилятися / ПОМИЛЙТИСЯ (-ИЛЮСЯ, -йлишся) на слові, обмовлятися / обмовитися, -влюся, -вишся; 2. {проговариваться) разг. прохоплюватися, -ююся, -юєшся / прохопйтися, -хоплюся, -хопишся [словом], обмовлятися / обмовитися; {упоминать) згадувати, -ую, -уєш / згадати; не -иться [ни едйным] слбвом (словёчком) не обмовитися (не прохопйтися) [жодним] слбвом (словёчком), не сказати [жодного] слова (словёчка), не обізватися, обмолбт с.-х. 1. {действие) обмолот, -у, с. обмолочування; 2. {количество обмолоченного зерна) обмолбт; большбй о. велйкий обмолбт.
обмолбтиньїлін., с.-х. обмолотини, -ин. обмолотйть CM. обмолачивать, обмолотйться CM. обмолачиваться, обмолбтки мн., с-х. недомолотки, -ів, вймо- лотки.
обмолбтный, обмолбточный с.-х. обмолот- ний.
обмблотый обмёлений, обмолотий, обмолбть CM. обмалывать, обмолбться CM. обмалываться, обмолбченный с.-х. обмолочений.
обмораживаемый обморожуваний, обмораживание обморожування, обмораживать / обморбзить обморожувати, -ую, -уєш / обморозити, -бжу, -бзиш. обмораживаться / обморбзиться обморожуватися, -уюся, -уєшся / обморозитися, -бжуся, -бзишся.
обморйчивание разг. обморочування, обморйчивать / обморбчить разг. обморочувати, -ую, -уєш / обморочити; {околдовать — ещё) сов., диал. обмарити; о. кого обморочувати кого, пускати ману на кого. обморбжёние обмороження, обморбженный обморожений, обморбз диал. обмороження (с.). обморбзить см. обмораживать, обморбзиться см. обмораживаться, ббморок непритомність, -НОСТІ {ж), с. зомління, умлівання; {дурнота — ещё) ж. млість {род. млості); очнуться от ~ка опритомніти, прийтй (прийду, прййдеш) до пам’яті; падать / упасть в о. непритомніти / знепритомніти, зомлівати / зомліти; упавший в о. непритомний, знепритомнілий, зомлілий, обмброк диал. сирота, сиротйна {м. и ж). обморбчение разг. обморочення. обморбченный разг. обморочений; обмаре- ний. Ср. обморйчивать. обморбчить см. обмор^чивать. ббморочно нареч. млосно, паморочно; о. кружйтся голові млосно (паморочно) крутиться голова, ббморочньїй непритомний, млосний, памо- рочний; ~ная слабость млосна (паморочна) слабкість; ~ное состоііиие непритомний стан.
обмбрушек уменьш.-ласк., диал. сиротйнка, сиротйнонька, сиротйночка, сирітка, сиріточка {м. и ж.). обмбтанный обмотаний, пообмотуваний, умотаний; обвйтий, пообвйваний, обгбр- нений, обгорнутий, огорнений, огорнутий. Ср. обматывать, обмотать см. обматывать, обмотаться см. обматываться, обмбтка 1. {действие) обмотування (с.); обвивання, обгортання; ср. обматывать; 2. спец. обмбтка; сбтовая о. стільникова обмбтка;
3. 	~ки {полоски ткани для обматывания ног) мн. обмотки, -ток. обмбточка уменьш.-ласк. обмбточка. обмбточная сущ., ж., спец. обмотувальна, -ої.


обмбточный
626
обмыливаться
обмбточный спец. обмотковий, обмотувальний.
обмбтчик спец. обмотник, обмотувальник. обмбтчица спец. обмотниця, обмотувальниця. обмохнйтиться разг. розкошлатися, розкошлатитися, -ться; {обтрепаться) обтріпатися, обмбченный обмочений, обмочйть см. обмачивать, обмочйться см. обмачиваться, обмбчься см. обмотаться, обмошённичатьразг. обшахрувати, -ую, -уєш, обшахрати, обмахорити, обмахлярити, об- махлярувати, -ую, -уєш. обмужйчиться прост, обмужйчитися, зму- жйчитися.
обмундирование, разг. обмундирбвка обмундирування, (неоконч. д. — ещё) обмундировування; (об одежде — ещё) м., разг. стрій {род. строю), обмундирбванный обмундирований, обмундирбвочный обмундирувальний; ~ые срёдства обмундирувальні засоби, обмундирбвывать / обмундировать обмундировувати, -бвую, -овуєш / обмундирувати, -ую, -уєш.
обмундирбвываться / обмундироваться обмундировуватися, -овуюся, -овуєшся / обмундируватися, -уюся, -уєшся. обмундшт^чить загнуздати, обмуров^ние см. обмурбвка 1. обмурбванный строит, обмурований, пообмуровуваний. Ср. обмурбвывать. обмуровать см. обмурбвывать. обмурбвка строит. 1. {действие) обмурування, {неоконч. — ещё) обмуровування {с.); 2. {то, чем обмуровано) обмурівка, обмурб- вання, м. обмурок, -рку. обмурбвочный строит, обмурбвувальний, обмурбвчий; о. кирпйч обмуровувальна (обмурбвча) цёгла. обмурбвщик строит, обмурівник, обмурбвываемый строит, обмуровуваний, обмурбвыванне строит, обмуровування, обмурбвывать / обмуровать строит, обмуровувати, -бвую, -овуєш / обмурувати, -ую, -уєш и мног. пообмуровувати, обмурбвываться строит, обмуровуватися, -бвується.
обмурбвывающий 1. прич. якйй (що) обмуровує; 2. прил. обмурбвувальний, обмурбвчий.
обмусбленный, обмусленный разг. обслйне- ний, заслйнений. Ср. обмусбливать.
обмусбливание, обмусливание разг. об- слйнювання. Ср. обмусбливать. обмусбливать / обмусблить, обмусливать / обмуслить разг. обслйнювати, -юю, -юєш / обслйнити, заслйнювати / заслинити и мног. позаслйнювати. обмусбливаться и обмусливаться / обмусб- литься и обмуслиться разг. обслинюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / обслйнитися, заслйню- ватися / заслйнитися и мног. позаслйню- ватися. Ср. обмусбливать. обмыв, обмывйние спец. обмивання, обмывйть / обмыть 1. {вымывать со всех сторон) обмивати / обмйти, -мйю, -мйєш и мног. пообмивати, книжн. омивати / омйти; {смывать — ещё) змивати / змйти и мног. позмивати; 2. {обстирывать) разг. обпирати / обіпрати (обперу, обперёш), обмивати / обмйти и мног. пообмивати; 3. {перен.: отмечать выпивкой событие) прост, обмивати / обмйти.
обмываться / обмыться обмиватися / об- мйтися, -мйюся, -МЙЄШСЯ и мног. пообмиватися, книжн. омиватися / омйтися. обмывающий 1. прич. якйй (що) обмиває и т. п.\ см. обмывйть 1—3; 2. прил. обми- вальний. обмывка разг. обмивання (с.). обмывки {мн) брудна вода, обмывочный обмивальний. обмызганный разг. замйзканий; забруднений;
затасканий. Ср. обмызгивать, обмызгивать / обмызгать разг. замйзкувати, -ую, -уєш / замйзкати; {загрязнять^ забруднювати, -юю, -ЮЄШ / забруднйти и мног. позабруднювати; {занашивать^ затаскувати, -ую, -уєш / затаскати и мног. позатаскувати, обмызгиваться / обмызгаться разг. замйз- куватися, -уюся, -уєшся / замйзкатися; забруднюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / забруднй- тися; затаскуватися, -ується / затаскатися. Ср. обмызгивать, обмыленный 1. разг. обмйлений; 2. хим.
змйлений, обмйлений. обмыливание 1. разг. обмйлювання; 2. хим.
змйлювання, обмйлювання. обмыливать / обмылить \,разг. обмйлювати, -юю, -ЮЄШ / обмйлити; 2. хим. змйлювати / змилити, обмйлювати / обмйлити. обмыливаться / обмылиться 1. разг. обмй- люватися, -юється / обмйлитися; 2. хим. змйлюватися / змйлитися, обмйлюватися / обмйлитися.


обмылок
627
обнажёние
обмылок разг. 1. {остаток мыла) змйлок, -лка; 2. ~ки (мыльная вода) мн. змйлки, -ів. обмысленный разг. обміркбваний. обмысливать / обмйслить разг. обмірковувати, -овую, -овуєш / обміркувати, -ую, -уєш.
обмысливаться разг. обмірковуватися, -ову- ється.
обмытый 1. обмйтий; омйтий; змйтий; 2. обіпраний, обмйтий; 3. обмйтий. Ср. обмывать 1—3.
обмыть см. обмывать, обмыться см. обмываться, обмякйние разг. обм’якання, обмякать / обмакнуть разг. обм’якати / обм’якнути.
обмйклый, обмйкший разг. обм’яклий, обмйтый обім’ятий; утоптаний. Ср. обминать.
обмйть см. обминать, обмйться см. обминаться, обнаглёвший разг. знахабнілий, обнаглёние разг. знахабніння. обнаглёть знахабніти, стати (стану, станеш) нахабним (зухвалим); окончательно о. украй знахабніти, обнаглйть разг. зробйти (-блю, -биш) нахабним (зухвалим), обнаготйть уст., днал. оголйти (оголю, оголиш).
обнаготйться уст., диал. оголйтися (оголюся, оголишся), обнадёжение подання надії; запевнення; підбадьорення. Ср. обнадёживать, обнадёженный обдарований надією; запёв- нений; підбадьорений. Ср. обнадёживать, обнадёживание подавання (вселяння) надії; запевняння; підбадьорення, підбадьорювання. Ср. обнадёживать, обнадёживать / обнадёжить подавати (-даю, -даєш) / подати (-дам, -дасй) надію, вселяти / вселйти (вселю, вселиш) надію; (уверят^ запевняти / запевнити, уст. убезпечати / убезпечити; {подбадриваті^ підбадьорювати, -юю, -юєш / підбадьорити, обнадёживаться / обнадёжиться 1. (на кого- что) п р о с т., у с т. надіятися / понадіятися (на кого-що, чого), несов. сподіватися (на кого- що, кого-що); 2. несов., страд, запевнятися; підбадьорюватися, -юється; ср. обнадёживать.
обнадёживающе нареч. з надією.
обнадёживающий 1. прич. якйй (що) подає (вселяє) надію, запевняє и т. п.; см. обнадёживать; 2. прил. обнадійливий, підбадьорливий; ~ие словй підбадьбрливі слова, обнадёиваться / обнадёяться прост., уст.
см. обнадёживаться 1. обнажаемый 1. оголюваний; 2. добуваний, огблюваний; 3. якйй (що) розкривають (відкривають, викривають, виявляють); оголюваний. Ср. обнажйть 1—3. обнажйть / обнажйть 1. огблювати, -юю, -юєш и оголяти / оголйти (оголю, оголиш); о. / --нть гблову здіймати / здійняти (-йму, -ймеш) (знімати / зняти, скидати / скйнути) шапку (капелюх и т. п.) и мног. поздіймати (познімати, поскидати) шапкй; ~йть нерв мед. оголйти нерв; ~йть фланг воєн, оголйти фланг; 2. {вынимать из ножен) видобувати / вйдобути, -уду, -удеш, добувати / добути, -уду, -удеш, виймати / вййняти, -йму, -ймеш и мног. повиймати, огблювати и оголяти / оголйти; ~йть сйблю вйдобути (добути, вййняти, оголйти) шаблю; 3. {перен.: делать явным что-л.) огблювати и оголяти / оголйти; {раскрывать) розкривати / розкрйти, -крйю, -крйєш; {открывать) відкривати / відкрйти; {разоблачать) викривати / вйкри- ти, -крию, -криєш; {обнаруживать) виявляти / вйявити, -явлю, -явиш; о. зло виявляти (викривати) зло; ~йть душу розкрйти душу, обнажаться / обнажйться 1. огблюватися, -ююся, -юєшся и оголятися / оголйтися (оголюся, огблишся); гбловы ~йлись чьи шапкй (капелюхи и т. п.) познімав хто; лес ~йлся ліс оголйвся; фронт -йлся фронт оголйвся; 2. {перен.: становиться явным) огблюватися и оголятися / оголйтися; {раскрываться) розкриватися / розкрйтися, -крйється; {открываться) відкриватися / відкрйтися; {обнаруживаться) виявлятися / вйявитися, -явиться; 3. несов., страд, огблюватися, оголятися; видобуватися, добуватися, вийматися; розкриватися; відкриватися; викриватися; виявлятися; ср. обнажйть 1—3. обнажёние 1. {действие) огблення, {неоконч.
— 	ещё) огблювання; видобування, добування, виймання; розкриття, {неоконч. — ещё) розкривання; відкриття, {неоконч. — ещё) відкривання; викриття, {неоконч. — ещё) викривання; вйявлення, {неоконч. — ещё) виявляння; ср. обнажйть 1—3; 2. геол. від- слбнення, реже огблення.


обнажённо
628
обнесённый
обнажённо парен, оголено; {открыто) від- крйто; (откровенно) в1двёрто. обнажённость оголеність, -пості; (нагота) нагота, голйзна. обнажённый 1. прич. оголений; вйдобутий, добутий, вййнятий; розкрйтий; відкрйтий; вйкритий; вйявлений; ср, обнажать 1—3;
2. 	прил. оголений; (нагой) голий, уст. нагйй; (лишенный растительности — ещё) лйсий, (непокрытый) непокрйтий; ~нная горй лйса гора; -иная степь голий степ; о. бёрег лйсий бёрег, лисяк, -у; с ~нной головбй з не- покрйтою головою, обнажйть см. обнажать, обнажйться см. обнажаться, обнайтовить мор. обпайтовити, -влю, -виш. обнайтбвленный мор. обнайтовлепий. обналйченный фин. перетворений на готівку, обналйчнванне, разг. обналйчка фин. перетворення на готівку, обналйчнвать / обналйчнть фин. перетворювати (-ЮЮ, -юєш) / перетворйти (-творю, -твориш) на готівку, обналйчиваться / обналйчнться фин. перетворюватися (-юється) / перетворйтися (-твориться) на готівку, обнарбдованне оприлюднення, обнародування; опублікування. Ср. обнарбдовать. обнарбдованный оприлюднений, обнародуваний; опублікований. Ср. обнарбдовать. обнарбдовать оприлюднити, обнародувати, -ую, -уєш; (опубликовать) опублікувати, -ую, -уєш.
обнарбдоваться оприлюднитися, -юється, обнародуватися, -ується; опублікуватися, -ується. Ср. обнарбдовать. обнаружённе вйявлення, (неоконч. д. — ещё) виявляння; знайдення, віднайдення, (неоконч. д. — ещё) знаходження, віднаходження; відкриття, (неоконч. д. — ещё) відкривання; розкриття, (неоконч. д. — ещё) розкривання; викриття, (неоконч. д. — ещё) викривання. Ср. обнаруживать, обнаруженный вйявлений; знайдений, віднайдений; відкрйтий; розкрйтий; вйкритий. Ср. обнаруживать, обнаруживаемый якйй (що) виявляють и т. п.\ см. обнаруживать, обнаруживание виявляння; знаходження, віднаходження; відкривання; розкривання; викривання. Ср. обнаруживать, обнаруживать / обнаружить виявляти / вйявити, -явлю, -явиш; (отыскивать — ещё)
знаходити, -джу, -диш / знайтй, -йду, -йдеш и мног. познаходити, віднаходити / віднайтй и мног. повіднаходити; (открывать — ещё) відкривати / відкрйти, -крйю, -крйєш и мног. повідкривати; (раскрывать) розкривати / розкрйти и мног. порозкривати; (разоблачать — ещё) викривати / вйкрити, -крию, -криєш; ~ить преступлёние вйкрити (вйявити, розкрйти) злочин; ~ить пропажу вйявити пропажу; ~ить своіб радость вйявити свою радість, обнаруживаться / обнаружиться виявлятися, -яється / вйявитися; знаходитися / знайтйся, -йдеться и мног, познаходитися, віднаходитися / віднайтйся и мног. повід находитися; відкриватися / відкрйтися, -крйється; розкриватися / розкрйтися; (оказываться, появляться перед глазами — ещё) показуватися, -уюся, -уєшся / показатися, -кажуся, -кажешся; ~ились нотёрянные пйсьма знай- шлйся (віднайшлйся) загублені листй; -илось воспалёние вйявилося запалення. Ср. обнаруживать, обнатурить прост, призвичаїти, реже при- звйчити.
обнатуриться прост, призвичаїтися, реже призвйчитися. обнашивание разг. обношування, обнашивать / обносйть разг. обношувати, -ую, -уєш / обносйти, -ношу, -носиш; (разнашивать — ещё) розношувати / розносйти. обнашиваться / обносйться разг. обношуватися, -уюся, -уєшся / обносйтися, -ношуся, -носишся; розношуватися, -ується / розно- сйтися. Ср. обнашивать, обнемёчение разг. см. онемёчение. обнемёченный разг. см. онемёченный. обнемёчивание разг. см. онемёчивание. обнемёчивать разг., неодобр. см. онемё- чивать.
обнемёчиваться разг. см. онемёчиваться. обнемёчить сое., разг., неодобр. сл/. онемё- чивать.
обнемёчиться сое., разг. см. онемёчиваться. обнесёние 1. обнесення; 2. обнесення, обведення, оточення, обставлення, (неоконч. д. — ещё) обводження, оточування, обставляння; обгородження, огородження, (неоконч. д. — ещё) обгороджування, огороджування; обмурування, (неоконч. д. — ещё) обмуровування; 3. обнесення. Ср. обносйть^ 1—3. обнесённый 1. обнёсений; 2. обнесений, обведений, оточений, обставлений; обгородже¬


обнестй
629
обновлённо
ний, пообгороджуваний, огороджений, поогороджуваний; обмурований; 3. обнёсений;
4. 	обнесений, обплесканий. Ср. обносйть^ 1—3,5. обнестй CM. обносйть^.
обнёсший якйй (що) обніс и т. п.; см. обно- сйть^ 1—5. обнйзанный разг. обнизаний, обнйзнть охотн. занйзити, -нйжу, -нйзиш, обнйзити. обнйзываниеразг. обнйзування. обнйзьівать / обнизать разг. обнйзувати, -ую, -уєш / обнизати, -нижу, -нйжеш. обнйзьіваться разг. обнизуватися, -ується. обнимаемый 1. якого обіймають и т. п.; см. обнимйть 1; 2. якйй (що) обіймає (обнімає, обгортає, огортає, оповиває, повиває, поймає); охоплюваний; ср. обнимйть 2;
3. 	якого обіймає (обнімає, повиває, оповиває, обгортає, огортає, переймає, поймає, по- німає); ср. обнимать 4. обнимание 1. обіймання, обнімання; обгортання, огортання; 2. охоплювання, обіймання, обнімання; обгортання, огортання, оповивання, повивання; 3. осягання; 4. обіймання, обнімання, охоплювання, повивання, оповивання, обгортання, огортання, переймання. Ср. обнимать 1—4. обнимйть / обнйть 1. {заключать в объятия) обіймати / обійняти (обійму, обіймеш) и мног. пообіймати, обнімати / обняти, -німу, -німеш и мног. пообнімати; (охватывать руками — ещё) обгортати / обгорнути, -горну, -горнеш, огортати / огорнути; -'йть др^га обійняти (обняти) друга; 2. {охватывать — о пламени, свете, тьме и т. п.) охоплювати, -ЮЄ / охопйти (охопить), обіймати / обійняти, обнімати / обняти; {окутывать, обволакивать) обгортати / обгорнути и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног. поогортати, оповивати / оповйти, -в’є и -вйє, повивати / повйти, -в’є, поймати / пойняти, -йме, разг. понімати / поняти (пойме); ночь ~йет полі ніч огортає (оповиває, повиває) поля; о. глйзом (взглйдом, взбром) см. охватывать 4; плймя ~яло дом полум’я охопйло будйнок (дім); сббрник ~йет всё напйсанное писателем за дёсять лет збірник охоплює (містить) все напйсане письменником за десять років; 3. {перен.: постигать^ осягати / осягнути и осягтй, -гну, -гнёш; ~йть умбм все тбнкости на^ки осягнути розумом усі тонкощі науки; 4. {овладевать — о чувствах)
обіймати / обійняти, обнімати / обняти, охоплювати / охопйти, повивати / повйти, оповивати / оповйти, обгортати / обгорнути, огортати / огорнути, переймати / перейняти, -ёйме, поймати / пойняти, разг. понімати / поняти; страх ~ял душу страх обняв (охопйв, обгорнув, поняв) душу, обниматься / обийться 1. обійматися / обійнятися (обіймуся, обіймешся) и мног. пообійматися, обніматися / обнятися, -німуся, -німешся и мног. пообніматися; 2. несов., страд, охоплюватися, -юється, обійматися, обніматися; обгортатися, огортатися, оповиватися, повиватися; ср. обнимйть 2. обиймка разг. обійми {мн)\ прощенне с ~кой и поцелуями прощання з обіймами і поцілунками; в ~ку обнявшись, обійнявшись,/7озг. в обнімку; до нбчи проходйли в ~ку до ночі проходйли обнявшись (обійнявшись, в обнімку); держать самовйр в -'ку тримати самовар в обнімку. ббнинец обнинець, -нця; ~нцьі мн. обнинці, -ів.
ббнинский обнинський. обнищавший, обнищйлый зубожілий, озлиднілий, змізернілий, обнищание зубожіння, озлидніння, обнищать зубожіти, озлидніти, змізерніти, разг. позлидніти, зійтй (зійду, зійдеш) (пе- ревестйся, -ведуся, -ведёшся) на злйдні, знищіти. обнбва разг. см. обнбвка 1. обновйвшийся якйй (що) обновйвся и т. п.;
CM. обновляться 1. обновйтель обновник, обновйтельница обновниця, обновйтельньїй обновлювальний. обновйтельский обновницький, обновйть см. обновлять, обновйться см. обновлііться. обнбвка 1. разг. обнбва, обнбвка; 2. {новшев- ство) уст. новина, новйнка. обновлёнец церк. обновлёнець, -нця. обновлёние 1. {действие) обновлення, оновлення, {неоконч. — ещё) обновляння, оновляння, обновлювання, оновлювання; поновлення, {неоконч. — ещё) поновлювання; відновлення, {неоконч. — ещё) відновлювання, ж., уст. віднбва, реже онова; ср. обновлять 1—2; 2. {результат действия) обновлення, оновлення; поновлення, обновлёнка церк. обновлёнка. обновлённо нареч. оновлено.


обновлённость
630
обббранный
обновлённость обновленість, -НОСТІ, онбвле- ність.
обновлённый 1. обнбвлений, оновлений; поновлений, відновлений; 2. обнбвлений. Ср. обновлять 1—2. обновлёнческнй церк. обновлёнський. обновлёнчество церк. обновлёнство. обновлііемость обновлюваність, -НОСТІ, OHOB- люваність.
обновляемый 1. обновлюваний, оновлюваний; поновлюваний, відновлюваний; 2. обновлюваний. Ср. обновлять 1—2. обновлять / обновйть 1. обновляти и обновлювати, -юю, -юєш / обновйти, -новлю, -н6- виш, оновляти и оновлювати / оновйти; {заменять новым, восстанавливать, освежать
— 	ещё) поновляти и поновлювати / поновйти, відновляти и відновлювати / відновйти; 2. (употреблять впервые) разг. обновляти и обновлювати / обновйти. обновляться / обновйться 1. обновлятися и обновлюватися, -ююся, -юєшся / обновйтися, -новлюся, -новишся, оновлятися и оновлюватися / оновйтися; поновлятися и поновлюватися / поновйтися, відновлятися и відновлюватися / відновйтися; ср. обновлять 1;
2. 	несов., страд, обновлятися, обновлюватися, оновлятися, оновлюватися; поновлятися, поновлюватися, відновлятися, відновлюватися; ср. обновлять 1—2. обновляющий 1. прич. якйй (що) обновляє и т. п.\ см. обновлять 1—2; 2. прил. оно- влювальний. обнбвочка уменьш.-ласк. обновочка, обнбжка пнел. обніжжя (с.), обніж, -ножі, обнбжкн {сорт овечьей шерсти) ми. обніжки, -жок.
обнбжная: о. шерсть обніжки, -жок {мн). обнбс 1. см. обнесённе 2; 2. обмова {ж)\ ср. обносйть^ 5; 3. спец, обнбс, -у; о. речнбго судна обнбс річковбго судна, обносйть* см. обнйшнвать. обносйть^ / обнестй 1. {проносить вокруг чего-л.) обнбсити, -нбшу, -нбсиш / обнестй, -несу, -несёш; 2. {огораживать, окружать) обнбсити / обнестй и мног. пообнбсити, обвбдити, -джу, -диш / обвестй, -веду, -ведёш и мног. пообвбдити, отбчувати, -ую, -уєш / оточйти (оточу, отбчиш), обставляти / обставити, -влю, -виш; обгорбджувати, -ую, -уєш / обгородйти, -оджу, -бдиш и мног. пообгорб- джувати, огорбджувати / огородйти и мног. поогорбджувати; {каменной стеной) обму-
рбвувати, -бвую, -бвуєш / обмурувати, -ую, -уєш и мног. пообмурбвувати; о. лесйми строит, обриштбвувати, -бвую, -бвуєш
3. 	{обходя, угощать) обнбсити / обнестй мног. пообнбсити; 4. {пропускать приугоще нии) минати / минути, проминати / промину ти; 5. {оговаривать, опорочивать) уст. обнб сити / обнестй {разг), сов., разг. обплескати -плещу, -плёщеш и -плескаю, -плескаєш, обносйться^ см. обнашиваться, обносйться^ обнбситися, -ться, обвбдитися отбчуватися, -ується, обставлятися, обгорб джуватися, -ується, огорбджуватися; обму рбвуватися, -бвується. Ср. обносйть^2. обнбски мн., разг. обнбски, -ів, недбноски ~сок ед. обнбсок, -ска, недбносок. обночлёжнться прост, заночувати, -ую -уєш, разг. обночувати, обночуватися, -уюся -уєшся.
обношёние разг. обнбшення. обнбшенный разг. обнбшений. обнулёние устанбвлення на нульову пбзначку, обнуления, {неоконч. д. — ещё) обнулюван- ня.
обнулённый устанбвлений на нульову пбзначку, обнулений, обнулять / обнулйть устанбвлювати, -юю, -юєш / установйти (-овлю, -бвиш) на нульову пбзначку, обнулювати / обнулйти. обнуляться устанбвлюватися (-юється) на нульову пбзначку, обнулюватися. обніЬханньїй обнюханий, обні&хиванне обнюхування. обніЬхнвать / обніЬхать обнюхувати, -ую, -уєш / обнюхати и мног. пообнюхувати. обні&хиваться / обнібхаться обнюхуватися, -уюся, -уєшся / обнюхатися, ббнятый 1. обійнятий, обнятий; обгбрнений, обгбрнутий, огбрнений, огбрнутий; 2. охб- плений, обійнятий, обнятий; обгбрнений, обгбрнутий, огбрнений, огбрнутий, оповй- тий, повйтий, пойнятий, понятий; 3. осягнутий; 4. обійнятий, обнятий, охбплений, повйтий, оповйтий, обгбрнений, обгбрнутий, огбрнений, огбрнутий, перёйнятий, пойнятий, понятий. Ср. обнимЯть 1—4. обнЯть см. обнимать. обнЯться см. обнимЯться.
6бо‘ см. о\
ббо^ {груда камней) нескл., м. ббо. обббранный 1. обібраний; зібраний, позбй- раний; зірваний, обірваний; 2. відібраний.


обобрать
631
обогреваться
забраний; обібраний, обдертий, обідраний. Ср. обирать 1—2. обобрать CM. обирйть.
обобраться: О беды не оберёшся не збудешся лйха; 6ІДЙ (лиха) не скараскаєшся (не спекаєшся); дёла не оберёшься діла не обкй- даєшся (невпрогорт), діла обсіли; хлопбт не оберёшься клопоту (турбот) не збудешся, обобщаемый узагальнюваний, обобщать / обобщйть узагальнювати, -юю, -юєш / узагальнити, обобщаться / обобщйться узагальнюватися, -юється / узагальнитися, обобщёние узагальнення, {неоконч. д. — ещё) узагальнювання, обобщённо нареч. узагальнено, сумарно, обобщённо-лйчный узагальнено-особйстий. обобщённо-снмволйческнй узагальнено- символічний. обобщённость узагальненість, -ності, сумарність.
обобщённый узагальнений, сумарний, обобществлённе усуспільнення, {неоконч. д.
— 	ещё) усуспільнювання, обобществлённый усуспільнений; о. труд усуспільнена праця, обобществляемый усуспільнюваний, обобществліть / обобществйть усуспільнювати, -юю, -юєш / усуспільнити, обобществлііться / обобществйться усуспільнюватися, -юється / усуспільнитися; мёлкне предприятия ~йются дрібні підприємства усуспільнюються, обобщйть CM. обобщйть. обобщйться CM. обобщйться. обовшйвевший який (що) завошйвів (зво- шйвів).
обовшйветь завошйвіти, звошйвіти. обогатёть разг. розбагатіти, забагатіти, зба- гатшати.
обогатймость спец, збагачуваність, -ності. обогатйтель спец, збагачувач, обогатйтельница спец.,разг. збагачувачка. обогатйтельный спец. збагачувальний, обогащаемость спец. збагачуваність, -ності. обогащаемый збагачуваний, обогащйть / обогатйть 1. збагачувати, -ую, -уєш / збагатйти, -ачу, -атйш; {делать богатым — ещё)разг. озолочувати / озолотйти, -очу, -отиш; 2. спец. збагачувати / збагатити; о. руду збагачувати руду, обогащаться / обогатйться 1. збагачуватися, -уюся, -уєшся / збагатитися, -ачуся, -атйшся,
багатіти / розбагатіти и забагатіти; озолочуватися, -уюся, -уєшся / озолотйтися, -очу- ся, -отишся; 2. збагачуватися / збагатйтися. Ср. обогащйть 1—2. обогащёние збагачення, {неоконч. д. — ещё) збагачування, обогащённость збагаченість, -ності. обогащённый збагачений, оббгнанный обігнаний, перёгнаний, вйпе- реджений. обогнать см. обгонять, оббгнутый обігнутий; обкручений; оточений;
облямований. Ср. огибйть 1. обогнуть CM. огибать.
обоготворёние обожнення, обоження, {неоконч. д. — ещё) обожнювання, обожування, книжн. обоготворення, {неоконч. д. — ещё) обоготворяння, боготворіння; палка любов, палке кохання. Ср. обоготворіїть. обоготворённый обожнений; обоготворений;
палко (ревно) коханий. Ср. обоготворить, обоготворяемый обожнюваний, обожуваний, книжн. обоготворюваний. обоготворіть / обоготворйть обожнювати, -юю, -юєш / обожнити, обожувати, -ую, -уєш / обожити, божествйти, -влю, -вйш / обожествйти, книжн. обоготворяти и бого- творйти / обоготворйти; {горячо любить — обычно) несов. палко (рёвно) любйти (-блю, -биш) (кохати), обоготворіїться обожнюватися, -юється, обожуватися, -ується. обоготворяющий 1. прич. якйй (що) обожнює и т. п.\ CM. обоготворіть; 2. прил. обож- нювальний. обогрёв обігрівання (с.), обігрів, -у. обогревйлка спец, обігрівач, -а {м)\ {о помещении) разг. обігрівальня. обогревание обігрівання; огрівання. Ср. обогревать, обогреватель спец. обігрівач, -а. обогревательный обігрівальний; огрівальний; '^ная пёчка обігрівальна (огрівальна) грубка. Ср. обогревать, обогревать / обогрёть обігрівати / обігріти; {преим. помещение — ещё) огрівати / огріти; {давать приют кому-л. — ещё) разг. перегрівати / перегріти, обогреваться / обогрёться обігріватися / обігрітися; огріватися / огрітися; перегріватися / перегрітися; кбмната -йется пёчкой кімнату обігріває (огріває) грубка. Ср. обогревать.


обогревающий
632
обояед^ть
обогревающий 1. прич. якйй (що) обігріває и т. п.; см. обогревать; 2. прил. обігрівнйй, огрівнйй, обігрівальний, огрівальний, обогрётый обігрітий; огрітий; перегрітий. Ср, обогревйть. ббод обід (род. обода), ободвбрица д и а л. задвірки, -ів (мн.). ободвброк д и а л. задвір’я (с.), задвірок, -рка. ободкбвый обідкбвий.
ободневйть^ / ободніїть (рассветать) безл., диал. розвиднятися и розвиднюватися, -юється / розвйднітися, на світ благословлятися / благословйтися, несов. дніти, сов., разг. обвйдніти. ободневйть^ (передневать) диал. переднювати, -юю, -юєш (разг.). оббдник стельмах.
оббдный, ободбвый ободовий, обіднйй; ~ное желёзо ободове (oбiднё) залізо, ободнйться (рассвести) безл., диал. розвйднітися, на світ благословйтися, разг. обвйдніти.
ободбк 1. уменыи. обідок, -дка, обідець, -дця;
2. 	анат. обідок, -дка.
уменьш.-ласк. обідочок, -чка. ободбчный обідкбвий; ободовий; ~ная кишкй анат. ободова кйшка. ободрйнец разг. обірванець, -нця, обідранець, обшарпанець, шарпак, -а, голодранець, ободранка разг. обірванка, обідранка, обшарпанка, шарпачка, голодранка, оббдраиный разг. 1. обдертий, обідраний, пообдйраний, обшморганий, пообшморгу- ваний; облуплений, пооблуплюваний; обше- ретований, пошеретований, облущений, по- облущуваний, полущений; 2. обдряпаний, обдертий, обідраний; 3. обтріпаний, обшарпаний; 4. обдертий, обідраний, обібраний. Ср. обдирать 1—4. ободрйть CM. обдирать, ободраться CM. обдираться, ободрёние підбадьорення, заохочення, (не- оконч. д. — ещё) підбадьбрювання, заохочування; словй ~ия слова підбадьорення, ободрённый підбадьорений, заохбчений. ободрйтель уст. підбадьбрювач, заохбчувач, реже осмілювач. ободрйтельница уст. підбадьбрювачка, за- охбчувачка, реже осмілювачка. ободрйтельно нареч. підбадьбрливо, заохотливо.
ободрйтельньїй підбадьорливий, заохотливий.
ободрйты ЛІН., ист. ободрйти, -ів. ободрйемый підбадьбрюваний, заохочуваний, ободрйть / ободрйть підбадьорювати, -юю, -юєш / підбадьбрйти, заохочувати, -ую, -уєш / заохотити, -бчу, -бтиш, додавати (-даю, -даєш) / додати (-дам, -дасй) духу, реже осмілювати, -юю, -юєш и осміляти / осмілити.
ободрйться / ободрйться підбадьорюватися, -ююся, -юєшся / підбадьбрйтися. ободрйюще нареч. підбадьбрливо, заохочуюче.
ободрйющий 1. прич. якйй (що) підбадьорює и т.п.\ см. ободрйть; 2. прил. підбадьорливий; ~щая улыбка підбадьорлива п6- смішка. оббдчик см. оббдник. оббдья (мн) обіддя (собир., с). обоепблый биол. двостатёвий. обоесторбнний книжн. обопільний, обобіч- ний; о. договбр обопільний договір, оббечный спец, оббивальний; ~ная машйна оббивальна машйна, разг. оббивалка, обожаемый 1. обожнюваний, обожуваний, обоготвбрюваний; 2. палко (рёвно) коханий. Ср. обожать 1—2. обожание 1. обожнення, оббження, (неоконч. д. — ещё) обожнювання, обожування, книжн. обоготворення, (неоконч. д. — ещё) обоготворяння, боготворіння; 2. (кого) палка любов (до кого), палкё кохання (до кого). Ср. обожйть 1—2. обожйтель разг. 1. палкйй прихйльник; 2. (по- клонник) залицяльник, разг. закоханець, -нця.
обожательница разг. 1. палка прихйльниця;
2. 	залицяльниця. Ср. обожатель, обожать 1. (обожествлять) уст. обожнювати, -юю, -юєш, обожувати, -ую, -уєш, божест- вйти, -влю, -вйш, книжн. обоготворяти, бо- готворйти; 2. (восторженно любить кого-л.) дуже (горячо: палко, рёвно) любйти (-блю, -биш); (влюбившись — обычно) палко (рёвно) кохати; он ~іет тебй він дуже (палко) любить (кохає) тебё; 3. (что) прост, дуже любйти (що); он ~йет фрукты він дуже любить фрукти.
обожаться уст. обожнюватися, -юється, обожуватися, -ується. обожйющнй якйй (що) обожнює и т. п.; см.
обожйть 1—3. обождйть разг. почекати, зачекати, разг. пождати, заждати, потривати.


обожествлёние
633
обозревание
обожествлёние обожнення, обоження, {нео- конч. д. — ещё) обожнювання, обожування, книжн. обоготворення, (неоконч. д. — ещё) обоготворяння, боготворіння, обожествлённый обожнений, книжн. обоготворений.
обожествлііемьій обожнюваний, обожуваний, книжн. обоготворюваний. обожествлять / обожествйть обожнювати, -юю, -юєш / обожнити, обожувати, -ую, -уєш / обожити, божествйти, -влю, -вйш / обожествйти, книжн. обоготворяти и бого- творйти / обоготворйти. обожествляться обожнюватися, -юється, обожуватися, -ується. обожжённый 1. обпалений, опалений; спалений, попалений; обсмалений, пообсмалюваний; 2. обпечений, опёчений, попечений; обпарений, обшпарений, опарений, ошпарений; 3. вйпалений. Ср. обжигйть 1—3. обожрйть CM. обжирать, обожрйться CM. обжираться, оббз 1. обоз, -у; {группа подвод, перевозящих кладь — обычно) ж. валка, хура, ходка; пожарный о. пожёжний обоз; 2. воен. обоз; О тянуться (быть, плестйсь) в -зе пасти задніх.
оббзванный разг. обізваний; названий, обозвйть см. обзывйть. обозваться см. обзываться, оббзец, оЬЬгіАкуменьш.-ласк. обозик, -у, ж. ва- лочка, хурка. оббзище увел, оббзисько. обозлённо нареч., разг. розлючено, розлютб- вано; розсёрджено. обозлённый разг. розлючений, розлютований; розсерджений. Ср. обозлйть. обозлйть разг. озлйти, розлютйти, -лючу, -лютиш, розлютувати, -ую, -уєш; {рассердить — ещё) розсердити, -ДЖу, -ДИШ. обозлйться озлйтися, розлютйтися, -лючуся, -лютишся, розлютуватися, -уюся, -уєшся; розсёрдитися, -джуся, -дишся. Ср. обозлйть. обознавйть / обознйть (кого, что) уст. довідуватися, -уюся, -уєшся / довідатися (про кого-що), пізнавати / пізнати (кого, що), обознаваться / обознаться разг. помилятися / помилйтися, -илюся, -йлишся, сов. не впізнати.
обозначаемый 1. позначуваний; відзнічува- ний; показуваний; намічуваний; 2. якйй (що) називають; указуваний, визначуваний. Ср. обозначать 1—2.
обозначать / обозначить 1. {помечать) зна- чйти и позначати и позначувати, -ую, -уєш / позначйти; {отмечать) відзначати и відзна- чувати / відзначити, -значу, -значиш; {показывать) показувати, -ую, -уєш / показати, -кажу, -кажеш; {намечать) намічати и реже намічувати, -ую, -уєш / намітити, -мічу, -мітиш; 2. {указывать) указувати / указати; {называть) називати / назвати, -зву, -звёш; {определять) визначати и реже визначувати / вйзначити; 3. {делать заметным, явным) позначати / позначйти, виявляти / вйявити, -явлю, -явиш; 4. {значить, иметь смысл) только 3-є л., несов. означати, значити, обозначаться / обозначиться 1. {становиться видимым, вырисовываться) позначатися / позначйтися, -ться; {определяться) визначатися и реже визначуватися, -ується / вйзна- читися, означатися / означйтися; {намечаться) намічатися и реже намічуватися / намітитися, -ться; 2. {обнаруживаться^ виявлятися / вйявитися, -ться; 3. {указываться) указуватися, -ується / указатися (укажеться); {отмечаться) відзначатися / відзначйтися, -значиться; 4. несов., страд, значйтися, позначатися; відзначатися; показуватися; намічатися; ср. обозначать 1. обозначёние 1. {действие) позначення, {неоконч. — ещё) значіння, позначання; відзначення, {неоконч. — ещё) відзначання; показання, {неоконч. — ещё) показування; ср. обозначать 1; 2. {метка) позначення, ж. позначка; услбвньїе ~ия умовні позначки, обозначенный 1. позначений; відзначений; показаний; намічений; 2. указаний; названий; вйзначений; 3. позначений, вйявлений. Ср. обозначать 1—3. оббзник обозник, хурщйк, -а; нанимать --ка наймати обозника (хурщика); солд^т-о. солдат-обозник {род. солдата-обозника). оббзничать уст. {извозничать) візникувати, -ую, -уєш; ист. чумакувати, оббзничество візникування; чумакування.
Ср. оббзничать. оббзньїй 1. прил. обозний, валковйй; ~ная лб- шадь тягловйй кінь; 2. прил., воєн, обозний;
3. 	сущ., воєн, обозний, -ого, валковйй, -бго. обозреваемый якйй (що) оглядають (обгля- дають, озирають); відкрйтий для ока. обозрев^емость оглядбвість, -вості; відкрй- тість (-тості) для ока, відкрйтість зору, обозревйние оглядання; озирання. Ср. обозревать.


обозреватель
634
оболванивать
обозреватель оглядач {род. оглядача), обозревйтельница оглядачка, обозревать / обозрёть оглядати / оглянути и разг. оглёд1ти, -джу, -диш и реже оглядіти, реже обглядати / обглянути и разг. обглё- ДІТИ и реже обглядіти; {осматривать) озирати / озирнути; о. литературные новйнки оглядати літературні новйнки; о. мёстность озирати (оглядати) мicцёвicть. обозреваться / обозрёться 1. {озираться) уст. оглядатися / оглянутися и разг. oглёдiтиcя, -джуся, -дишся и реже оглядітися, озиратися / озирнутися; {виднеться) несов. бути на видноті; 2. несов., страд, оглядатися; ср. обозревать, обозрёние 1. {действие) огляд, -у (л#.), {неоконч.
— 	ещё) оглядання; 2. огляд; для ~ия на показ; междунарбдное о. міжнародний огляд;
3. 	{представление) театр, бгляд. обозрймость доступність (-НОСТІ) для огляду, доступність зору, обозрймый доступний для огляду, доступний зору; -мое будущее осяжне майбутнє; -мое пространство доступний для огляду простір, доступний зору простір, оббзчик CM. оббзник.
об6и‘ сущ., мн., шпалери, -ёр, м., уст. шпалір, -леру.
обби^уст., диал. см. 66а. обби-плёнка мн. шпалёри-пл1вка {род. шпа- лер-плівки). оббй 1. {действие) оббивання (с.); 2. см. оббй- ки.
обойдённый 1. обійдений; 2. обійдений, обминутий; 3. обмйнутий, обійдений; 4. обійдений, обмйнутий; 5. обійдений; 6. обійдений, обігнаний, вйпереджений; 7. обдурений, обійдений. Ср. обходйть^ 1—7. оббйка 1. {действие) оббивання (с.); 2. {материал) оббйвка; 3. {обоечная машина) оббивальна машйна, разг. оббивалка; 4. {о помещении) оббивальня. оббйкил/f/., с-х. збоїни {род. збоїн), оббйма обойма.
оббйньїй' {употребляемый при обивке) об- бивнйй, оббивальний; ~ьіе гвбзди оббивні (оббивальні) цвяхи (гвіздкй). оббйньїй^ шпалёрний; -ная бумйга шпалёр- ний папір; ~ная фабрика шпалёрна фабрика. Ср. оббиЧ обойтй см. обходйть^ обойтйсь см. обходйться.
оббйщнк' спец, оббивальник, оббивач, -а. Ср.
обйвщик. оббйщик^ спец, шпалёрник. оббйщнца^ спец, оббивальниця, оббивачка.
Ср. обйвщица. оббйщнца^ спец, шпалёрниця. оббйщнцкнй спец, оббивальницький. Ср. оббйщнкЧ
ббок разг. 1. нареч. о^\ч,разг. обік, побік, побіч; шагйть о. крокувати обіч (обік, побік, побіч); 2. предл., с род. п. обіч, разг. обік, побік, побіч (кого-чого); о. дорбгн обіч (обік, побік, побіч) дороги, обокраденный разг. см. обкр^денный. обокрасть CM. обкрадывать, оббл ист. обол; нн [одногб] '-'Ла разг. ні [жодної] копійки, ні гроша, оболйкнвать уст., диал. обкутувати, -ую, -уєш.
оболйкнваться уст., диал. обкутуватися, -ується.
оболвйневшнй прост, якйй (що) подурнішав и т. п.; CM. оболвйнеть. оболвйненне 1. обтісування; 2. обмакого- нення, обмакотйрення, {неоконч. д. — ещё) обмакогонювання, обмакотйрювання; 3. обтісування; 4. задурення, задурманення, {неоконч. д. — ещё) задурювання, задурманювання; затуркання, {неоконч. д. — ещё) затуркування [головй]. Ср. оболванивать
1—4.
оболваненный 1. прич. обтёсаний; задурений, задурманений, затурканий; ср. оболванивать 1, З—4; 2. {коротко остриженный) прил.,разг. обмакогонений, обмакотйрений, диал. гйрявий. оболвйнеть прост, подурнішати, подурніти, зробйтися (-блюся, -бишся) дурнйм (дурнем), стати дурнйм. оболваниваемый 1. обтісуваний; 2. обмакого- нюваний, обмакотйрюваний; 3. обтісуваний;
4. 	задурюваний, задурманюваний; затуркуваний. Ср. оболвйнивать 1—4. оболванивание 1. обтісування; 2. обмакого- нювання, обмакотйрювання; 3. обтісування;
4. 	задурювання, задурманювання; затуркування [головй]. Ср. оболванивать 1—4. оболванивать / оболванить 1. {грубо, начерно обтёсывать) прост, и спец. обтісувати, -ую, -уєш / обтесати, -тешу, -тёшеш; 2. {коротко остригать) разг. обмакогбнювати, -юю, -ЮЄШ / обмакогонити, обмакотйрювати, -юю, -ЮЄШ / обмакотйрити; 3. {давать не¬


оболваниваться
635
обомлевать
которые навыки)разг., уст. обтісувати / обтесати; 4. прост, задурювати, -юю, -юєш / задурйти, -рю, -риш и мног. позадурювати, задурманювати, -юю, -юєш / задурманити; (оглуплять) робити (-блю, -биш) / зробйти дурнйм (дурнем), затуркувати, -ую, -уєш / затуркати [голову], оболваниваться / оболваниться 1. (коротко остригаться) разг. обмакогонюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / обмакогонитися, обмако- тйрюватися / обмакотйритися; 2. (глупеть) прост, дурніти / подурніти; (становиться глупее) дурнішати / подурнішати, робйтися (-блюся, -бишся) дурнйм (дурнем); 3. несов., страд, обтісуватися, -ується; ср. оболванивать 1,3. оболванивший якйй (що) обтесав и т. п.; см.
оболванивать 1—4. оболванившийся якйй (що) обмакогонився и т. п.; см. оболваниваться 1—2. оболгйние разг. оббріхування, обблганный разг. оббреханий, оболгйть разг. оббрехати, -брешу, -брёшеш и мног. пообріхувати, -ую, -уєш. бболонь 1. бот. заболонь, -ні; 2. д и а л. обкорб- ване дерево, оболбчечный оболонковий. оболбчка оболонка, реже оболбна; роговйя о.
глйза анат. рогова оболонка ока, рогівка, оболбчковый оболонковий. оболбчннкнлін., зоол. покрйвники, -ів; ^ик ед.
покрйвник. оболбчный оболонковий. обблтаиный разг. обмотаний, оболтйть см. обйлтывать. обблтус груб, телепень, -пня, йблоп, бовдур;
(бездельник) м. и ж., разг. ледащо, нероба, обольнуть обхопйти, -хоплю, -хопиш, охопйти, разг. реже обхватйти, -хвачу, -хва- тиш.
обольстйтель спокусник, звабник, баламут, баламута; (прелестник) чарівнйк, -а. обольстйтельница спокусниця, звабниця, баламутка; (прелестница) чарівнйця. обольстйтельно нареч. спокусливо, зваблйво, звабно, знадлйво, знадно; (очаровательно) чарівно.
обольстйтельность спокусливість, -вості, зваблйвість, знадлйвість, знадність, -ності; (очаровательность) чарівність, обольстйтельньїй спокусливий, зваблйвий, звабний, знадлйвий, знадний, підлесний; (очаровательный) чарівнйй.
обольщаемый спокушуваний, зваблюваний, знаджуваний, збаламучуваний; (надеждами, мечтами) потішуваний, заколйсуваний. обольщать / обольстйть 1. спокушати / спо- кусйти, -ушу, -усиш, зваблювати, -юю, -юєш и вабити, -блю, -биш / звабити, знаджувати, -ую, -уєш / знадити, -джу, -диш, баламутити, -учу, -утиш / збаламутити; ~йть обещанием спокусйти обіцянкою; о. ласковыми словами голубити (улёщувати) ласкавими словами; о. себй надёждой тішити себе надією, багатіти думкою; 2. (соблазнять девушку, женщину) к нижи, зводити, -джу, -диш / звестй (зведу, зведёш) и мног. позводити, разг. підманювати, -юю, -юєш / підманйти, -маню, -маниш и реже підманути, -ману, -маниш и мног. попідманювати, обольщаться / обольстйться 1. спокушатися / спокусйтися, -ушуся, -усишся, вабитися, -блюся, -бишся / звабитися, знаджуватися, -уюся, -уєшся / знадитися, -джуся, -дишся, о. мечтйми вабити (манйти, тішити) себё (тішитися) мріями; о. надёждой тішити себё (тішитися) надією; о. обещаниями спокушатися обіцянками; 2. несов., страд, спокушатися, вабитися, знаджуватися; ср. обольщать 1.
обольщающий 1. прич. якйй (що) спокушає и т. п.\ см. обольщать 1—2; 2. прил. см. обольстйтельньїй. обольщёние 1. (действие) зваблення, зна- дження, (неоконч. — ещё) спокушання, зваблювання, ваблення, знаджування; звёдення; ср. обольщать 1—2; 2. (соблазн) спокуса, зваба, диал. ваба (ж), (обман, иллюзия) ж. омана; -ия столйчной жйзни спокуси сто- лйчного життя, обольщённый 1. спокушений, зваблений, знаджений; 2. звёдений, попідманюваний; ~нная дёвушка покритка, зведенйця. Ср. обольщать 1—2. обомлевать / обомлёть 1. (ослабевать) уст. обімлівати / обімліти, умлівати / умліти, реже омлівати / омліти; (разомлевать^ розімлівати / розімліти; 2. (цепенеть) разг. обімлівати / обімліти, зомлівати / зомліти и мног. позомлівати, замлівати / замліти и мног. позамлівати, умлівати / умліти; 3. (затекать, неметь — о частях тела) прост, зомлівати / зомліти и мног. позомлівати, замлівати / замліти и мног. позамлівати, умлівати / умліти.


обомлёвший
636
оббрванный
обомлёвший, разг. обомлёлый 1. обімлілий, омлілий; розімлілий; 2. обімлілий, зомлілий, замлілий; ~ий от стріха ні живйй ні мертвий; 3. зомлілий, замлілий. Ср. обомлевать 1—3. обомшёлый, уст. и диал. обомшелый укрй- тий мохом, замшілий, обомшёть, уст. и диал. обомшйть укрйтися (укрйється) мохом, замшіти, обонпбл нареч., у с т. по той бік, разг. потойбіч;
(на ту сторону) на той бік. обоняние 1. {о чувстве) нюх, -у; брганы ~ия органи нюху; 2. {действие) нюхання, обонйтельный спец. нюховйй, нюхальний, обонйть книжн. чути (чую, чуєш) носом; о.
зйпах чути носом запах, обопревйть / обопрёть зі(о)прівати / зі(о)прі- ти.
обопрёлость зі(о)прілість, -лості. обопрёлый зі(о)прілий.
оббр (собирание грибов, ягод, орехов и т. п.) диал. збирання (с.); ~ру нет сйла-силённа, бёзл1ч, море, разг. гйбель. оборачиваемость спец. оборотність, -ності, обертальність; о. вагбнов ж.-д. оборотність (обертальність) вагонів; о. товаров экон. оборотність товарів, оборачиваемый 1. см. обёртываемый 1;
2. спрямовуваний. Ср. оборачивать 2. оборйчиваиие 1. см. обёртывание 1; 2. обертання, повертання; спрямовування; 3. перевертання; 4. обертання; 5. обертання;
6. 	обертання, повертання; перевертання, перекидання. Ср. оборачивать 1—5, 7. оборачивать / обернуть 1. см. обёртывать 1; 2. (поворачивать в какую-л. сторону) обертати / обернути (оберну, обернеш), повертати / повернути; (направлять — ещё) спрямовувати, -овую, -овуєш / спрямувати, -ую, -уєш; ~^ть дёло в своіб пбльзу обернути (повернути) справу собі на кбрйсть (на свою користь); о. оглббли см. оглббля; 3. (перевёртывать, опрокидывать) разг. перевертати / перевернути и мног. поперевертати;
4. 	(пустив в оборот, возвращать — о капитале) обертати / обернути; 5. (проделывать путь туда и обратно) прост, обертатися / обернутися (обернуся, обернешся); 6. (что — справляться с чем-л) разг. справлятися / справитися, -влюся, -вишся, сов. упоратися (з чим), упорати (що); 7. (кем-чем, в кого-что
— 	превращать с помощью колдовства) обертати / обернути и мног. пообертати (на
кого-що, в кого-що), повертати / повернути и мног. поповертати (на кого-що, в кого-що); (живые существа — ещё) перевертати / перевернути и мног. поперевертати (в кого- що), перекидати / перекинути и мног. поперекидати (на кого-що, в кого-що, ким-чим). оборачиваться / обернуться 1. (поворачиваться, повёртывать голову, туловище) обертатися / обернутися (обернуся, обернешся) и мног. пообертатися, повертатися / повернутися и мног. поповертатися; 2. (делать оборот — о капитале) обертатися / обернутися; 3. (проделывать путь туда и обратно) разг. обертатися / обернутися;
4. 	(с чем —управляться) разг. справлятися / справитися, -влюся, -вишся, сов. упоратися (з чим), упорати (що); 5. (кем-чем, в кого-что
— 	превращаться с помощью колдовства) обертатися / обернутися и мног. пообертатися (на кого-що, в кого-що), повертатися / повернутися и мног. поповертатися (в кого- що); (о живых существах — ещё) перевертатися / перевернутися и мног. поперевертатися (в кого-що), перекидатися / пере- кйнутися и мног. поперекидатися (на кого- що, в кого-що, ким-чим); 6. (окружать что-л., виться вокруг чего-л.) обгортатися / обгорнутися, -горнеться и мног. пообгортатися, огортатися / огорнутися и мног. по- огортатися, обкручуватися, -ується / обкрутитися, -крутиться и мног. пообкручуватися, обмотуватися, -ується / обмотатися и мног. пообмотуватися; 7. несов., страд, обертатися, повертатися; спрямовуватися, -овується; перевертатися; перекидатися; ср. оборачивать 2—4, 7. оборачивающий 1. прич. якйй (що) обертає и т. п.; CM. оборачивать 2—4, 7; 2. прил. обертальний, поворотний; '^щая лйнза физ. поворотна лінза, оборачивающийся 1. п р и ч. якйй (що) обертається и т. п.; CM. оборачиваться 1—3,5—6; 2. прил. крутйльний; обмотувальний; (о капитале) оборотний, обіговий, оборвйнец разг. обірванець, -нця, обідранець, голодранець, обшарпанець, торботряс, реже торбешник, прен. го(у)льтіпака, халамйдник, шарпак, -а, диал. драб. оборванка разг. обірванка, обідранка, голодранка, обшарпанка, прен. шарпачка, оббрванный 1. прич. обірваний, пообрйваний; відірваний, повідрйваний; зірваний, позрй- ваний; обскубаний, пообскубаний, пообску-


оборвать
637
оборотйть
буваний; обшматований; обшарпаний; об- дёртий; порваний, увірваний, урваний; ср. обрывать* 1—4; 2. прил. рваний, драний, дрантйвий; (в лохмотьях) обірваний, обідраний, обдёртий, обшарпаний; 3. (незаконченный — о слове, фразе, мысли и т. п) прил. увірваний, урваний, обірваний, оборвать CM. обрывйтьЧ оборваться см. обрывйтьсяЧ оборвйшка 1. м. см. оборвйнец; 2. ж. см. оборванка.
оббрвыш 1. см. оборвйнец; 2. (обрывок) прост, обрйвок, -вка, урйвок, шматок, -тка. оборжйвёвший разг. см. заржавёвший. оборжйвёть разг. см. заржйвёть. оббрина д и а л. волока.
оббрка* (на платье, переднике и т. п.) оборка, шлярка.
оббрка^ полигр. обклад, -у (м), оборка; текст в '-ку текст в оборку, оббрки^ (оборы)мн., п. волоки, -ів; --ка ед. волока.
(остатки) мн., дна л. вйбірки, -рок, разг. перёб1рки. обормбт бран. опудало, йолоп, бовдур, обормбтка бран. опудало, бовдурка. обородйтеть разг. заростй (обростй) бородою.
оборбна оборона, диал. відборбна; О искйл ~ны петух у ворбны поел, сорока у ворони прохала оборони, оборонённый оборонений; відборонений, уборонений. Ср. оборонііть. оборбнец в разн. знач. оборонець, -нця. оборонйтельно нареч. оборонно, оборонйтельный оборонний; ~ые рефлёксы физиол. оборонні рефлёкси. оборонйть см. обороніїть. оборонйться см. оборониться, оборбнка (военное предприятие) разг. оборонка.
оборбнно-мйссовый оборбнно-мйсовий. оборбнно-спортйвный оборбнно-спортйв- ний.
оборбнный оборбнний.
обороносносббность обороноздатність, -но- СТІ, обороноспроможність, обороноспосббный обороноздатний, обороноспроможний, оборбнческн нареч., политол. по-обор6нсь- кому, по-оборбнськи. оборбнческнй политол. оборонський.
оборбнчество политол. оборонство. оборон^Іть / оборонйть обороняти и боронйти, -оню, -ониш / оборонйти; (заступаться, защищать — ещё) відбороняти / відборонйти, сов. уборонйти, уст. забороняти / забо- ронйти; ~нй Бог (Ббже, Гбснодн) боронй (боронь, оборонй, крий) Боже; хай Бог боронить; Господи, заступйсь. оборонйться / оборонйться оборонятися и боронйтися, -онюся, -онишся / оборонйтися; (защищаться — ещё) відборонятися / відборонйтися, сов. уборонйтися, уст. заборонятися / заборонйтися; (давать отпор
— 	ещё) диал. відпиратися / вiдпёpтиcя (відіпруся, вiдiпpёшcя). оборбт 1. оберт, -у, обертання (с.), диал. п6- крут, -у; о. колеей техн. оберт колеса; о. пластй с.-х. обертання пласта, перевертання скйби; о. полевых культур с.-х. обертання польовйх культур; 2. (капитала и т. п.) оборбт, -у; (обращение) обіг, -у; о. товаров экон. оборбт (обіг) товарів; пустйть дёньгн в о. экон. пустйти гроші в обіг; 3. (поворот) поворот, -у; лёстннца с двумі ~мн сходи з двома поворотами; ~ты рекй повороти рікй;
4. (перен.: направление в течении, развитии мысли,речи и т. п.) напрям, -у; дёло прйняло ннбй о. справа повернула на інше (інакше); дёло прйняло хорбшнй о. справа повернула на добре; о. мыслей напрям думок; совсём другбй о. зовсім інша справа (інше діло);
5. (обратная сторона чего-л.) зворбт, -у; сдё- лать подпись на ~те зробйти напис на звороті; смотрй на -те (страницы) дивйся на звороті; 6. (употребление, использование) ужйток, -тку; сейчас в -те нбвая монёта НЙНІ у вжйтку (в обігу) нова монёта; слбво вошлб в о. недавно слово увійшло в ужйток недавно; 7. (словесное выражение) лингв. зворбт; деепрнчйстный о. дієприслівниковий зворбт; неправильный о. рёчн неправильний зворбт мови, неправильний вйслів; О брать / взять в о. кого брати / узяти в роботу кого.
бборотень миф. перёвертень, -тня; (превратившийся в волка) вовкулак, вовкулака, вовкун, -а; полнтйческнй о. разг. полі- тйчний перёвертень. оборбтнстость разг. см. оборбтлнвость. оборбтнстый разг. см. оборбтлнвый. оборотйть сов. 1. прост, см. оборачивать
2—6; 2. см. оборачивать 7.


оборотйться
638
обособлііть
оборотйться сов. 1. прост. CM. оборачиваться 1; 2. уст. см. обращаться 3; 3. см. оборачиваться 5. оборбтливость разг. спрйтність, -ності, меткість, -кості, повороткість, оборбтливый разг. спрйтний, меткйй, по- вороткйй, реже поворотнйй. оборбтность спец, обертовість, -вості, оборотність, -ності, обіговість, оборбтный 1. оборотний; {находящийся в обращении) обіговий; '-иая вёдомость бухг. оборотна відомість; ~иое депб ж.-д. оборотне депо; ~ьіе срёдства фин. обігові кошти; 2. {не лицевой) зворотний; ~иая стороні чего зворотний бік чого. ббороть диал. см. бброть. оборбчениьій 1. обернений, обёрнутий, повернений, повернутий; спрямований; 2. перевернений, перевернутий; 3. обернений, обёрнутий; 4. упораний; 5. обёрнений, обёрнутий, повёрнений, повёрнутий; перевёр- нений, перевёрнутий, перекйнений, перекй- нутий. Ср. оборачивать 2—4, 6—7. обброчка уменыи.-ласк. оборочка, шлярочка.
Ср. оббркаЧ обортоваться мор. прибортуватися, -уюся, -уєшся.
оборудование 1. {действие) устаткування, обладнання, {неоконч. — ещё) устатковування, обладнування, облагодження, {неоконч. — ещё) облагоджування; ср. оборудовать 1; 2. {о механизмах, приборах и т. п.) устаткування, устаткбвання (реже), обладнання, реже облада {ж.) и обладунок, -нку {м.). оборудованный 1. устаткований, обладнаний, облагоджений; 2. облагоджений. Ср. оборудовать 1—2. оборудовать 1. несов. и сов. устатковувати, -овую, -овуєш / устаткувати, -ую, -уєш, обладнувати, -ую, -уєш / обладнати, разг. облагоджувати, -ую, -уєш / облагодити, -джу, -диш; 2. {устроить) сов., разг. облагодити; о. дёло облагодити діло (справу), оборудоваться устатковуватися, -овується, обладнуватися, -ується. оббрчатый разг. з оборками, зі шлярками. оббрьі мн. волоки, -ів; ~ра ед. волока, оббрыши мн., прост, вйбірки, -рок, разг. пepёбipки.
обосабливающийся якйй (що) відособляється и т.п.', см. обособлііться 1. обосйбливание см. обособлёние. обосабливать см. обособлйть.
обосабливаться см. обособляться, обоснование обґрунтування, узасаднення, {неоконч. д. — ещё) обґрунтовування, уза- саднювання; {мотив) обґрунтовання. обосибванно нареч. обґрунтовано, обосибванность обґрунтованість, -ності, уза- садненість.
обоснбванный обґрунтований, узасаднений, опёртий (на що), обоснбвываемый обґрунтовуваний, узасад- нюваний.
обоснбвывать / обосновать обґрунтовувати, -овую, -овуєш / обґрунтувати, -ую, -уєш, узасаднювати, -юю, -юєш / узасаднити, опирати / опёрти (опру, опрёш) (на що), обоснбвываться* / обосноваться разг {устраиваться) улаштовуватися, -овуюся, -овуєшся / улаштуватися, -уюся, -уєшся, сов., диал. уснастйтися (уснащуся, уснастйшся); {поселяться) оселятися и реже осёлюватися, -ЮЮСЯ, -ЮЄШСЯ / оселйтися (оселюся, осё- лишся).
обосибвываться^ обґрунтовуватися, -овуєть- ся, спиратися (на що). Ср. обоснбвывать. обосббить см. обособл^Іть. обосббиться см. обособляться, обособлёние 1. {действие) відособлення; від- окрёмлення, відмежування, вйокремлення, {неоконч. —ещё) вiдoкpёмлювaння, відмежовування, виокрёмлювання; 2. вiдoкpёмлeн- ня; о. второстепённых члёнов нредложё- ния лингв, вiдoкpёмлeння другорядних члё- НІВ рёчення. Ср. обособлять 1—2. обосббленно нареч. відособлено; вiдoкpём- лено, відмежовано, вйокремлено; відрубно. Ср. обосббленный 1. обосббленность відособленість, -ності; від- oкpёмлeнicть, відмежованість, вйокремле- ність; відрубність, oкpёмiшнicть. Ср. обосббленный 1. обосббленный 1. прич. відособлений; від- окрёмлений, відмежований, виокремлений; {отдельный — ещё) прил. відрубний, окрё- мішній; ~нная жизнь відлюдне життя; 2. вiдoкpёмлeний; о. оборбт лингв, вiдoкpём- лений зворот. Ср. обособлЯть 1—2. обособлЯть / обосббить 1. відособляти / відособити, -блю, -биш; {отделять) вiдoкpём- лювати, -юю, -юєш / вiдoкpёмити, -млю, -миш, відмежовувати, -овую, -овуєш / відмежувати, -ую, -уєш, виокрёмлювати / вй- окремити; о. земёльний учйсток вiдoкpём-


обособлііться
639
обраббтка
лювати (відмежовувати) земельну ділянку; 2. лингв, вiдoкpёмлювaти / відокремити, обособлііться / обосббиться 1. відособляти- ся / відособитися, -блюся, -бишся; вiдoкpём- люватися, -ююся, -юєшся / вiдoкpёмитиcя, -млюся, -мишся, відмежовуватися, -овуюся, -овуєшся / відмежуватися, -уюся, -уєшся, виокремлюватися / вйокремитися; 2. відок- рёмлюватися / вiдoкpёмитиcя. Ср. обособлять 1—2. обоссйть груб, обіссати. обоссйться груб, обіссатися; ребёнок --йлся дитина обіссалася. обострённе загострення, {неоконч. д. — ещё) загострювання, обострённо нареч. гостро; о. чувствовать гостро відчувати, обострённость загостреність, -ності. обострённый загбстрений; ~нное чувство загострене (роз’ятрене) почуття; --ьіе отношё- ння загострені стосунки; о. слух загострений (гострий) слух, обостряемый загострюваний, обострить / обострйть загострювати, -юю, -юєш / загострйти, -гострю, -гостриш; о. боль загострювати біль; о. противорёчия загострювати cyпepёчнocтi. обостриться / обострйться загострюватися, -юється / загострйтися, -гостриться; зрённе ~йлось зір загострйвся; черты лиц^ '^йлись рйси облйччя загострйлися. оббчнна 1. узбіччя (с.), обочина, узбочина, ди- ал. обіч ірод, обочі); (край) край (род. краю); на ~не на узбіччі, на узбіччю; 2. (отводу саней) крило, бйло (с.); (грядка в телеге) м. полудрабок, -бка. оббчньїй узбічний.
ббочь прост. 1. нареч. обіч, узбіч; (сбоку) збоку; 2. предл. : а) с род. п. збоку, коло, біля, обіч (кого-чого); б) с твор. п. поряд, поруч (кого- чого, з ким-чим), рядом (з ким-чим). оббчье диал. см. оббчнна. обошёдшнй якйй (що) обійшов и т. п.\ см.
обходйть^ 1—7. обошёдшнйся якйй (що) обійшовся и т. п.; см.
обходйться 1—4. обої&дно нареч. обопільно; взаємно. Ср.
обоїбдньїй 1. обоїЬдность обопільність, -ності; взаємність.
Ср. обоїбдньїй 1. обоїбдньїй 1. обопільний; (взаимный) взаємний; по -ному согласию за обопільною (взаємною) згбдою, за згодою обох сторін;
2. (двусторонний) уст. двобічний, двосторонній; обосічний, двосічний, уст. обоюд- ний; о. меч обоюдний (обосічний, двосічний) меч.
обоюдовыгодный вйгідний для обох сторін;
(взаимовыгодный) взаємовйгідний. обоюдобстрьій к н и ж н. гострий з обох боків, обосічний, двогострий, двосічний, уст. обоюдогострий, обоюдний, гострий обоюду. обоюдосторбнний к н и ж н. обопільний;
(двусторонний) двобічний, двосторонній; ~ннее решёние обопільне рішення, обоїбду нареч., уст. обоюду. обпачканный CM. опйчканный. обпачкать разг. см. опікчкать. обпачкаться разг. см. опйчкаться. обпблзать сов., разг. облазити, -лажу, -лазиш, обповзати.
обрабатываемость спец. оброблюваність, -ності.
обрабатываемый оброблюваний; опрацьовуваний; пбраний. Ср. обрабатывать 1. обрабатывание 1. обробляння, оброблювання; опрацьовування; 2. обробляння. Ср. обрабатывать 1—2. обрабатывать / обраббтать 1. обробляти и обрбблювати, -юю, -ЮЄШ / обробйти, -роблю, -робиш и мног. пообробляти и пооброблю- вати; (статью, текст и т. п. — обычно) опрацьовувати, -цьбвую, -цьбвуеш / опрацювати, -юю, -юєш; (возделывать — ещё) порати / запорати и упорати и мног. попорати, несов., диал. управляти; '-бтать зёмлю обробйти (запорати, упорати) зёмлю; 2. (пе- рен.: воздействуя, склонять кого-л. к чему-л.) разг. обробляти / обробйти. обрабатываться / обраббтаться 1. оброблятися и обрбблюватися, -юється / обробйтися, -робиться; 2. несов., страд, оброблятися, обрбблюватися; опрацьбвуватися, -цьб- вується; ср. обрабатывать 1—2. обрабатывающий 1. прич. якйй (що) обробляє (оброблює) и т. п.; см. обрабатывать 1—2; 2. прил. обробний, оброблювальний; ~щая промышленность обрббна промисловість.
обраббтанность обрббленість, -ності; опра- цьованість. Ср. обрабатывать 1. обраббтаниый 1. обрбблений; опрацьбваний; упбраний, попораний; 2. обрбблений. Ср. обрабатывать 1—2. обраббтка 1. (действие) обрбблення, (неоконч.
— 	ещё) обробляння, обрбблювання (с.); (зем-


обраббточный
640
ббразно
ли — обычно) м. обробіток, -тку; опрацювання, {неоконч. — ещё) опрацьовування; брать / взять в '-ку перен., разг. брати / узяти в роботу; литературная о. літературне опрацювання; о. древесйны оброблення деревний; ср. обрабатывать 1—2; 2. {результат) оброблення, обраббточный оброблювальний; ~ые ма- шйны оброблювальні машйни. обраббтчик спец. оброблювач, обробник, обраббтчица спец. оброблювачка, обробниця, обравнённый разг. обрівняний. обравниваемый разг. обрівнюваний. обрйвнивание разг. обрівнювання. обравнивать / обровнйть разг. обрівнювати, -юю, -ЮЄШ / обрівняти и мног. пообрівнювати.
обравниваться / обровнйться разг. обрівню- ватися, -юється / обрівнятися и мног. пообрівнюватися, обрадовавшийся зраділий. Ср. обрадоваться, обрадованно нареч. радісно, зраділо, обрадованный 1. (чем) прич. порадуваний, потішений (чим, з чого), утішений (чим, з чого); урадуваний (чим); ср. обрадовать;
2. 	прил. радісний, зраділий, обрадовать порадувати, -ую, -уєш, потішити, утішити, разг. стішити; {развеселить) звеселити, повеселйти, диал. урадувати, обрадоваться (кому-чему, чем) зрадіти (кому- чому, з чого), порадуватися, -уюся, -уєшся и мног. порадіти (з кого-чого, кому-чому), потішитися (чим), утішитися (ким-чим, уст. на кого-що),/7<25г. стішитися (чим); {развеселиться звеселйтися (чим), диал. урадуватися, зрадуватися (кому-чому). ббраз' 1. образ, -у; {облик — ещё) ж. подоба; в ~зе кого-чего в образі кого-чого; по ~зу и подббию чьему за образом і подобою чиєю, на взір (образ) і подобу чию; утратить (потерйть) о. человёческий утратити подобу людську; человёческий о. людська подоба, людськйй образ; 2. {наглядное представление о ком-, чём-л.) образ, реже уява {ж.); свётлые --зь! будущего світлі образи майбутнього (прийдешнього); 3. иск., лит. образ,
ж. 	постать, -ті; рыцарь печального -за рйцар (лйцар) сумного образу; сцёнический, худбжественный о. сценічний, художній образ; центральный о. произведёния центральний образ твору, центральна постать твору; 4. {способ) спосіб, -собу, разг. побій, -ію; {характер) характер, -у; {направ¬
ление) напрям, -у; о. дёйствий спосіб (характер) дій; {поведение) повбдження, поведі нка; о. жйзни спосіб життя, триб життя {жизненный уклад) уклад життя, побут, -у {жизні^ життя; о. мыслей напрям {склад, склад) думок; о. правлёния политол. спосіб правління; {государственный строй) державний лад; обстоятельство ~за дёйствия лингв, обставина способу дії; сидячий о. жйзни сидячий спосіб життя; 5. в твор. п. в сочетании с предшествующим прил. или мест, в знач. способа, средства обычно переводятся формой соответствующего нареч., иногда формой твор. п. прил. и последующего сущ. чин, спосіб, побит, роб; бессб- вестным ~зом безсовісно, несумлінно; выгодным '-ЗОМ вйгідно; главным ~зом см. главный; естёственным --зом см. естё- ственно 2; какйм ~зом? як?, якйм чйном?, разг. якйм побитом?; наилучшим ~зом якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше); нё- которым ~зом CM. нёкоторый 1; никбим ~зом жодним чйном, ніяким чйном (способом); {ни в коем случае) в жодному (ні в якому) разі; {никаї^ ніяк; {отнюдь не) аж ніяк; подббньїм ^^зом см. подббный 1; равным '-30М так само; {а также) а також; такйм --30М такйм чйном (побитом, робом); частным -зом приватно, приватним чйном (способом); 6. мат. образ, -у.
ббраз^ (икона) церк. образ, -а.
образёц зразок, -зка; {показательный экземпляр, пример чего-л. — ещё) взірець, -рця, прйклад, -у, реже взір {род. взору); {манера
— 	ещё) разг. штиб, -у; о. геройзма зразок (взірець, прйклад) героїзму; ~зцы матёрии зразкй матерії; пистолёт новёйшего ~зці пістолет найновішого зразка; по ~зцу за зразком, за взірцем; по одному ~зцу на одйн лад; О всяк молодёц на свой о. посл. кожний (усяк) молодёць на свій взірець; кожна пташка свої пісні співає.
образйна 1. {маска) уст. личйна, машкара;
2. 	{о лице) прост, пйка, мармйза; 3. {в обращении) бран. личйна; (уродина) груб, мацапура.
образная (комната с образами) сущ., ж., церк. божнйця.
образнйца, образнйк церк. 1. (киот) божнйця, божнйк, -а; 2. (комната с образами) божнйця.
ббразно нареч. ббразно.


образнбй
641
образумливаться
образнбй церк. образовий. ббразно-поэтйческий ббразно-поетйчний. ббразно-символйческий образно-символічний.
ббразность образність, -ності; о. выражёний образність вйсловів. ббразно-экспрессйвный образно-експресйв- ний.
ббразный образний; ~ное восприйтие образне сприйняття, образовавшийся утворений; створений; сформований; вйформуваний, складений. Ср. образбвывать^ 1. образование^ 1. (действие) утворення, (не- оконч. — ещё) утворювання, творення; створення, (неоконч. — ещё) створювання; сформування, {неоконч. — ещё) формування; вйформування, {неоконч. — ещё) вифор- мбвування; о. гбриьіх порбд утворення гірськйх порід; о. звука муз. звукотвбрення, м. звукотвір, -твору; ср. образбвывать* 1; 2. {результат действия) утворення, витвір {м., род. вйтвору), утвір; 3. {характер, тип сложения чего-л.) будова {ж.). образование^ {обучение, просвещение) освіта {ж.); получйть о. см. получать 2. образованность освіченість, -ності; {просвещение) освіта, образбваииый* утворений; створений; сформований; вйформуваний; складений; вновь
о. 	новоутворений. Ср. образбвьівать* 1. образбваиный^ освічений. Ср. образбвьівать^ образбваииый^ церк. образований, образователь' 1. {основоположник) уст. засновник, фундатор; 2. спец, утворювач, образовйтель^уст. {воспитатель) вихователь;
{просветителе просвітник, просвітйтель. образовйтельница вихователька; просвітниця. Ср. образовйтель^. образовательный^ {служащий для образования чего-л) спец, утворювальний, образовательный^ {просветительный, относящийся к просвещению) освітній; о. ценз освітній ценз, образовать церк. образувати, -ую, -уєш. образбвывать^ / образовать 1. утворювати, -ЮЮ, -ЮЄШ и творйти / утворйти (утворю, утвориш); {создавать — ещё) створювати / створйти; {формировать — ещё) формувати, -ую, -уєш / сформувати; {развивать, вырабатывать — обычно) виформовувати, -овую, -овуєш / вйформувати, -ую, -уєш; {составлять) складати / скласти (складу, складёш);
~йть свой стиль вйформувати (створйти) свій стиль; о. комйссию утворювати (створювати) комісію; о. круг утворювати коло; о. партию створювати партію; 2. {представлять собой, составлять какое-л. целое) становйти, -овить {несов). образбвывать^ / образовать {давать образование) уст. освічувати, -ую, -уєш / освітйти (освічу, освітиш), давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) освіту, образбвываться* / образоваться 1. утворюватися, -юється и творйтися / утворйтися (утвориться); {создаваться — ещё) створюватися / створйтися; {делаться) робйтися, -иться / зробйтися и мног. поробйтися; {формироваться — ещё) формуватися, -ується / сформуватися; {развиваться, вырабатываться — обычно) виформовуватися, -овується / вйформуватися, -ується; {составляться) складатися / скластися (складёться); в потолкё -йлась течь стёля почала тектй (потекла); 2. {устраиваться, улаживаться) разг. уладнуватися, -ується / уладнатися, улаштовуватися, -бвується / улаштуватися, -ується; {налаживаться) налагоджуватися, -ується / налагодитися, сов. наладитися; не беспокбйтесь, всё -зуется не турбуйтеся, все владнається (налагодиться), образбвываться^ / образоваться {получать образование) уст. освічуватися, -уюся, -уєш- ся / освітйтися (освічуся, освітишся), діставати (-стаю, -стаєш) / дістати (-стану, -станеш) освіту, здобувати / здобути (-уду, -удеш) освіту, набувати / набути освіту (освіти), образбк, образбчек уменьш., церк. образок, -зка.
образ^мление навёдення на рбзум, напоумлення, {неоконч. д. — ещё) напоумляння, образумленный навёдений на розум, напоумлений.
образумливание навёдення на розум, напоумляння.
образумливать / образумить наводити (-джу, -диш) / навестй (-веду, -ведёш) на розум, напоумляти / напоумити, -млю, -миш. образумливаться / образумиться приходити (-джу, -диш) / прийтй (-йду, -йдеш) до розуму, братися (беруся, берёшся) / узятися (візьмуся, візьмешся) за розум, сов., разг. прийтй до глузду; {одумываться) опам’ятовуватися, -бвуюся, -овуєшся / опам’ятатися, сов. схаменутися; ~мился кто прийшов до


образующая
642
обратный
розуму (глузду) хто, опам’ятався (схаменувся) хто, дійшов розуму (глузду) хто. образующая сущ., ж., мат. твірна, -6ї; семёй- ство ~щих сім’я твірнйх. образующий 1. прич. якйй (що) утворює и т. п.; CM. образбвывать^ 1—2; 2. прил. твірнйй; ~щая лйния мат. твірна лінія; ~щая оснбва лингв, твірна основа, образцбво нареч. зразково; взірцево, образцбво-показйтельный зразково-показо- вий.
образцбвость зразковість, -вості; взірцевість.
Ср. образцбвый. образцбвый зразковий; {примерный — ещё) взірцевий.
образчик зразок, -зка; взірець, -рця; о. ке- рамйческих издёлий зразок керамічних вйробів; йтот человёк — о. совремённого бродяги разг. ця людйна — взірець сучасного волоцюги, обракбванньїй разг. см. забракбванный. обраковйть сов., разг. см. забракбвьівать. обрамлёние 1. (действие) обрамлення, обрамування, (неоконч. — ещё) обрамовування; оправлення, {неоконч. — ещё) оправляння; облямування, {неоконч. — ещё) облямовування; ср. обрамлять 1—2; 2. {то, что обрамляет) облямування, облямівка {ж), обрамлення; садбвое о. архит. садове обрамлення.
обрамлённый 1. обрамлений, обрамований; оправлений; 2. облямований, обрамлений, обрамований. Ср. обрамлять 1—2. обрамлять / обрамить 1. {вставлять в раму, вставлять рамы) обрамляти и обрамлювати, -юю, -юєш / обрамити, -млю, -миш, обрамовувати, -овую, -овуєш / обрамувати, -ую, -уєш; оправляти / оправити, -влю, -виш; о. икбну оправляти образ (ікону); 2. {окаймлять) облямовувати, -овую, -овуєш / облямувати, -ую, -уєш, обрамляти и обрамлювати / обрамити, обрамовувати / обрамувати, обрамляться / обрймиться 1. облямовуватися, -овується / облямуватися, -ується, обрамлятися и обрамлюватися, -юється / обра- митися, обрамовуватися, -овується / обрамуватися, -ується; 2. несов., страд, обрамлятися, обрамлюватися, обрамовуватися; облямовуватися; ср. обрамлять 1—2. обрамлйющий якйй (що) обрамляє и т. п.; см.
обрамлять 1—2. ббранный уст. см. обббранный.
обрантбванный сапожн. оздоблений (обшй- тий) рантом, обрантовйть сапожн. оздббити (-блю, -биш) pdHTOM, обшйти (-ШЙЮ, -шйєш) рантом, обрасбпить {паруса, реи) мор. розвернути, -верну, -вёрнеш. обрастание обростання; заростання, поростання. Ср. обрастать, обрастйтели {мн), спец, обрость, -ті {ж). обрастать / обрастй обростати / обрости и мног. пообростати; {зарастать) заростати / заростй и мног. позаростати, поростати / поростй; о. грйзью разг. покриватися брудом; расскйз ~р6с подрббностями разг. оповідання обросло (прикрашене) подробицями.
обрйсьівать / обрбсить уст. 1. губйти, -блю, -биш / загубйти и мног. погубити; 2. {пренебрегать) занедбувати, -ую, -уєш / занедбати, занехаювати, -юю, -юєш / занехаяти; {запускать) запускати / запустйти, -пущу, -пустиш и мног. позапускати, обрйт* с.-х. молочні відвійки (-ЙОК, мн). обр^т^: в О. прост, назад, обратймость спец, оборотність, -пості, обратймьій спец, оборотний; ~мая валібта фин. оборотна валюта, обратйть см. обращать, обратйться см. обращаться, обратно нареч. 1. {назад) назад; быть о. чёрез два дня повернутися [назад] чёрез два дні;
2. 	{наоборот) разг. навпакй, навідворіт; {противоположно) зворотно; 3. мат. обернено; о. пропорциональный обёрнено пропорційний.
обратное сущ., с. 1. {противоположное) протилежне, -ого; добйться -ого досягтй про- тилёжного; убедйться в ~ом переконатися у протилёжному; 2. мат. обёрнене; геомет- рйческое о. геометрйчне обёрнене. обратноходовбй спец. зворотноходовйй. обрйтно-хронологйческий библ. зворотно- хронологічний, обратный 1. {ведущий назад) зворотний; {возвращающийся назад, возвратный) поворотний; в ~ном порйдке у зворотному порядку; на ~ном путй см. путь 1; ~ная сйла закбна юр. зворотна сйла закону; --ное развйтие зворотний розвиток; о. поезд поворотний поїзд (потяг); о. путь дорога назад; о. сло- вйрь лингв, зворотний словнйк; 2. {не лицевой) зворотний; ~ная сторона медйли перен. зворбтний (інший, друї ИЙ) бік медалі;


обрйтывать
643
обращаться
3. {противоположный) протилежний; о. смысл протилёжне значения, протилежний зміст (смисл); 4. мат. обёрнений; -'ная пропорциональность обёрнена пропорційність; ~ное числб обёрнене число.
обр^тывать / обротать диал. 1. надівати / надіти оброть (вуздёчку); {быка, корову) лигати и залйгувати, -ую, -уеш / залигати;
2. 	{перен.: усмирять^ загнуздувати, -ую, -уеш / загнуздати, приборкувати, -ую, -уєш / приб6ркати,/7а5г. укоськувати / укоськати.
обрать сов., уст. CM. обнрйть.
обращаемость спец. обёртан1сть, -ності, оборотність; {оборот) оборот, -у, обертання.
обращаемый 1. якйй (що) направляють, якого направляють; спрямовуваний; 2. спрямовуваний; 3. якого навертають (обертають);
4. якого перевертають (перекидають); перетворюваний; 5. якйй (що) повертають (уживають). Ср. обращать 1—5.
обращать / обратйть 1. {поворачивать в каком-л. направлении) повертати / повернути, -верну, -вёрнеш, обертати / обернути и мног. пообертати; {направлять движение ко- го-, чего-л. в определённую сторону) направляти / направити, -влю, -виш и мног. понаправляти, спрямовувати, -овую, -овуєш / спрямувати, -ую, -уєш; -'йть в бёгство змусити тікати, погнати; ~йть врагй вспять см. вспять; -йть оружие прбтив врагй повернути (спрямувати) зброю проти (на) ворога; 2. {устремлять, направлять) звертати / звернути, спрямовувати / спрямувати; {переводить^ переводити, -джу, -диш / перевестй, -веду, -ведёш, повертати / повернути; ~йть бесёду в нужное русло спрямувати бёciдy в потрібне русло; '-йть глазй на кого-что звернути погляд (очі) на кого-що, подивйтися, -дивлюся, -дйвишся на кого-що\ о. взбрьі на кого-что см. взор 1; 3. (во что — убеждая, склонять к чему-л.) книжн. навертати / навернути (до чого); обертати / обернути и мног. пообертати (на що); ~йть на путь йстины (йстинный путь) кого см. путь 1; о. в СВОІ& вёру навертати до своєї віри, обертати в свою віру; 4. (в кого-что — превращать) перетворювати, -юю, -юєш / перетворйти, -творю, -твориш и мног. поперетворювати, обертати / обернути и мног. пообертати (на кого-що, в кого-що), переводити / перевестй и мног. попереводити (на що), повертати / повернути и мног. поповертати (в кого-що, на кого-що); {живые существа — ещё) пе¬
ревертати/перевернути и мног. поперевертати (в кого-що), перекидати / перекйнути и мног. поперекидати (на кого-що, в кого-що, ким-чим); ~йть вбду в пар перетворйти воду на (в) пару; ~йть в прах стёрти на порох; ~йть имущество в дёньги перевестй майно на гроші; ~йть пустыню в цветущий край перетворйти пустёлю (пустйню) на (в) квітучий край; о. в шутку что см. шутка 1; о^ простые дрбби в десятйчные мат. перетворювати (обертати) прості дроби на (в) десяткові; 5. (во что, на что —употреблять, использовать что-л. для какой-л. цели) повертати / повернути (на що), уживати / ужйти (уживу, уживёш) (на що, для чого); '-йть дёньги на погашёние долгбв повернути гроші на сплату боргів, обращаться / обратйться 1. {поворачиваться в каком-л. направлении) повертатися / повернутися, -вернуся, -вёрнешся, обертатися / обернутися; (устремляться) звертатися / звернутися; мысли ~йлись к прбшлому думки звернулися до минулого; -йться в бёгство кйнутися (пустйтися) навтіки (навтікача, тікати, втікати), разг. п’ятами накивати, п’яти показати, намастйти п’яти салом; --йться вспять повернути назад; {побе- жать) кйнутися навтіки (навтікача, тікати, втікати); --йться лицбм к окну повернутися облйччям (лицём) до вікна; 2. (к чему — приниматься за что-л., направлять свою деятельность на что-л) звертатися / звернутися (до чого); братися (беруся, берёшся) / узятися (візьмуся, візьмешся) (до чого, за що); --йться к науке узятися до науки (за науку); 3. {адресоваться к кому-л. со словами, просьбой и т. п.) звертатися / звернутися; {прибегать — ещё) удаватися (удаюся, удаєшся) / удатися (удамся, удасйся), уст. ударятися / ударитися; -йться за пбмощью звернутися (удатися) по допомогу; ~йться к врачу звернутися (удатися) до лікаря; -йться с вопрбсом звернутися із запитанням (з питанням), запитати; ~йться с рё- чью звернутися з промовою; 4. (в кого-что — превращаться, переходить из одного состояния в другое) перетворюватися, -ююся, -юєшся / перетворйтися, -творюся, -тво- ришся и мног. поперетворюватися, обертатися / обернутися и мног. пообертатися (на кого-що, в кого-що), переводитися, -джуся, -дишся / перевестйся и мног. попереводитися (на що), повертатися / повернутися и мног.


обращающий
644
обрезйльный
поповертатися (в кого-що, на кого-що); (о живых существах — ещё) перевертатися / перевернутися и мног. поперевертатися (в кого-що), перекидатися / перекйнутися и мног. поперекидатися (на кого-що, в кого- що, ким-чим); (переходить в новую веру и т. п.) навертатися / навернутися (до чого), приймати / прийняти, -йму, -ймеш (що); дёло -йлось в шутку справа обернулася (повернулася) на жарт; ~йться в слух см. слух 1; рёдкий дбждик ~йлся в лйвень дрібнйй дощик перетворйвся на злйву; 5. {вращаться) несов. обертатися; кровь -йется по крове- нбсной систёме кров обертається по кровоносній системі; 6. (находиться в обращении) несов., жон. обертатися; (иметь хождение) бути в обігу, мати обіг; капитал -'йетея мёдленно капітал обертається поволі; 7. (с кем — вести себя) несов. поводитися, обходитися (з ким); (относиться) ставитися, -влюся, -вишся (до кого); не умёть о. в ббществе не вміти поводитися серед людей, не знати доброго звйчаю; хорошб ~йются с кем добре поводяться (обходяться) з ким, добре ставляться до кого; 8. (с чем — пользоваться чем-л., применять что-л.) несов. поводитися (з чим); (с орудием, инструментом — ещё) орудувати, -ую, -уєш (чим); о. с инструмёнтом поводитися з iнcтpyмёнтoм, орудувати інструментом, осторбжно -'ЙТЬСЯ с приббрами оберёжно поводитися з прй- ладами; 9. несов., страд, повертатися, обертатися; направлятися, спрямовуватися, -ову- ється; звертатися; переводитися; навертатися; перетворюватися; перевертатися, перекидатися; уживатися; ср. обращать 1—5. обращающий 1. прич. якйй (що) повертає и т. п.\ см. обращать 1—5; 2. прил. повер- тальний, обертальний; (превращающий) перетвірнйй, перетворювальний; о. оператор мат. перетвірнйй оператор; 3. (колесо и т. п.) сущ. повертальник; (убеждающий в чём-л.) навертальник. обращающийся 1. прич. якйй (що) повертається и т. п.\ см. обращаться 1—8; 2. прил., фин. обіговий, обращёние 1. (действие) повёрнення, обёр- нення, (неоконч. — ещё) повертання, обертання; направлення, спрямування, (неоконч. — ещё) направляння, спрямовування; звёр- нення, (неоконч. — ещё) звертання; перевё- дення, повёрнення, (неоконч. — ещё) повертання; навёрнення, (неоконч. — ещё)
навертання; перетворення, (неоконч. — ещё) перетворювання; перевертання, перекидання; о. в християнство навертання до християнства; о. к науке звертання (удавання) до науки; о. планёт астр, обертання планёт; о. теорёмы мат. обёрнення теорёми; ср. обращать 1—4; 2. (процесс оборота ценностей, товаров и т. п.) обіг, -у (м)\ (оборот) оборот, -у, обертання; (о капитале, средствах и т. п.
— 	ещё) оборотність, -пості; денёжное о. грошовий обіг; изымать из о. вилучати з обігу; 3. (поведение) поводження; (обхождение) обходження; (отношение) ставлення; вёжливое о. ввічливе (грёчне) поводження, м. пошанівок, -вку; грубое о. (с кем) брутальне поводження (з ким), хамське ставлення (до кого), хамство; 4. (с чем — пользование, применение) поводження (з чим); (с орудием, инструментом — ещё) орудування (чим);
5. 	(призыв, просьба) заклик, -у (л#.), звёр- нення, (неоконч. д. — ещё) звертання; (прибе- гание) удавання; о. к нарбду звёрнення до народу; 6. лингв, звертання, обращённый 1. повёрнений, повёрнутий, обёрнений, обёрнутий; направлений, спрямований; бкна '^ны на сёвер вікна повёрнен! (пoвёpнyтi, виходять) на північ; 2. звёрнений, звёрнутий, спрямований; перевёдений, повёрнений, повёрнутий; 3. навёрнений, на- вёрнутий; обёрнений, обёрнутий; о. в нбвую вёру новонавёрнений; 4. перетворений, обёрнений, обёрнутий, перевёдений, повёрнений, повёрнутий; перевёрнений, перевёр- нутий, поперевёртаний; 5. повёрнений, повёрнутий, ужйтий. Ср. обращать 1—5. обревёться разг. наплакатися, -плачуся, -пла- чешся, разг. наревтйся, -вуся, -вёшся, наревітися.
обревизовЯние бухг. зревізування. обревизбванный бухг. зревізований. обревизовать бухг. зревізувати, -ую, -уєш. обрёз 1. обріз, -у; (фундамента — ещё) уступ, -у; (обрезанный край, кромка у книги, картона и т. п) край, -аю, бёрег; в о. нареч., разг. в обріз, без лйшку, без надлйшку, обмаль; кнйга с золотым ~зом кнйжка із золотйми берегами; 2. (о винтовке) обріз, -а, одріз, разг. ъщ^\ъш,реже обрізай, одрізай, одрізка (ж), диал. купак, -а; 3. (о кадке) переріз, шаплйк, -а, уменьш.-ласк. шапличок, -чка;
4. 	(порез) разг. поріз, -у. обрезаемый обрізуваний. Ср. обрезать 1. обрезйльный техн. обрізальний.


обрез^ыцик
645
обретаемый
обрезальщик спец. обрізувач, обрезйльщица спец. обрізувачка, обрёзание рел. обрізання, обрезание обрізування, обрізання; обтинання.
Ср. обрезать 1. обрёзанный 1. обрізаний, пообрізуваний; обтятий; 2. урізаний, порізаний; 3. обрізаний. Ср. обрезйть 1—3. обрезать и обрёзывать / обрёзать 1. обрізувати, -ую, -уєш и обрізати / обрізати, -ріжу, -ріжеш и мног. пообрізувати и пообрізати; {обсекать — ещё) обтинати / обтяти (обітну, обітнеш) и мног. пообтинати; ~зать корму мор. обрізати корму; --зать крылья перен. обтяти крйла; 2. (ранить) урізувати / урізати, сов. порізати; 3. перен.,разг. обрізувати и обрізати / обрізати; грубо -зать на пёрвом же слбве грубо обрізати на першому ж слові, обрезаться и обрёзываться / обрёзаться
1. 	(ранить себя) разг. урізуватися, -уюся, -уєшся / урізатися (уріжуся, уріжешся), сов. порізатися; 2. (срезываться) карт, зрізуватися / зрізатися; 3. несов., страд, обрізуватися; обтинатися; ср. обрезйть 1. обрезающий 1. прич. який (що) обрізує и т. п.\ см. обрезйть 1—3; 2. прил. обрізаль- ний, обрізнйй. обрезйненный спец, обгумований. обрезйнивание спец, обгумовування. обрезйнивать / обрезйнить спец, обгумову- вати, -овую, -овуєш / обгумувати, -ую, -уєш. обрёзка обрізання (с.), (неоконч. д. — ещё) обрізування; обтинання. Ср. обрезйть 1. обрёзковый спец, обрізковий; -'вая подбшва обрізкова підошва, обрезибй обрізнйй; ~нйя гравібра обрізна гравюра; о. станбк обрізнйй верстат, обрёзный обрізовий, одрізовий. Ср. обрёз 2. обрёзок обрізок, -зка; едй из -зков Mjica їжа із обрізків м’яса; ~зки дбсок обрізки дощок, обрезбнивать / обрезбнить см. урезбнивать. обрёзочный спец. 1. (полученный путём обрезки) обрізочний; 2. (состоящий из обрезков) обрізковий, обрёзчик спец. обрізувач, обрёзчица спец. обрізувачка, обрёзывание см. обрезание, обрёзывать см. обрезать, обрёзываться см. обрезаться, обрёзывающий 1. прич. якйй (що) обрізує и т. п.\ см. обрезать 1—3; 2. прил. обрізувальний.
ббрезь спец. 1. (кожи) обрізь, -зі; 2. (ткани) обрізки, -ів (мн). обрекаемый засуджуваний, осуджуваний;
рокований. Ср. обрекать, обрекать / обрёчь прирікати / приректй, -речу, -речеш; (осуждать) засуджувати, -ую, -уєш / засудйти, -суджу, -судиш, уст. осуджувати и реже осуджати / осудйти, несов., поэт. рокувати, -ую, -уєш. обрекаться / обрёчься 1. прирікати / приректй (-речу, -речёш) себе; (осуждать себя) засуджувати (-ую, -уєш) / засудйти (-суджу, -судиш) себе, уст. осуджувати и реже осуджати / осудйти себе; 2. несов., страд, приріка- тися; засуджуватися, осуджуватися; ср. обрекать.
обрёкший якйй (що) прирік и т. п.; см. обрекать.
обременёиие 1. обтяження, (неоконч. д. — ещё) обтяжування; 2. (бремя) уст. тягар, -я (jw.), обтяження, обременённость обтяженість, -ності. обременённый обтяжений; ничём не о. кто розв’язані руки в кого. обременйтельно нареч. обтяжливо, диал. утяжливо.
обремеийтельиость обтяжливість, -вості. обременйтельиый обтяжливий, разг. обтяж- нйй, диал. утяжливий, обременяемый обтяжуваний, диал. обнату- жуваний.
обременить / обременйть обтяжувати, -ую, -уєш и реже обтяжати / обтяжити, диал. обнатужувати, -ую, -уєш / обнатужити; ёсли вас ие ~йт якщо ваша ласка; о. раббтой обтяжувати роботою; оковы ~йли руки узника книжн. кайдани обтяжили руки в’язня.
обременяться / обременйться 1. обтяжувати (-ую, -уєш) / обтяжити себе, реже обтяжуватися, -уюся, -уєшся / обтяжитися; (перегружаться — ещё) диал. обнатужуватися, -уюся, -уєшся / обнатужитися; с годйми лібди -йются жйзиениым бпытом 3 роками люди обтяжуються життєвим досвідом; 2. несов., страд, обтяжуватися; ср. обременйть. обремйзеииый карт., уст. обреміжений. обремйзить карт, уст. обремізити, -іжу, -ізиш.
обремйзиться карт., уст. обремізитися, -іжуся, -ізишся. обрестйсь книжн. знайтйся, -йдуся, -йдешся, обретаемый книжн. знаходжуваний.


обретать
646
обрисбвываться
обретать / обрестй к н и ж н. знаходити, -джу, -ДИШ / знайти, -йду, -йдеш; -'ТЙ покбй знайтй спокій, спочйти душёю. обретаться уст., шутл. {пребывать) перебувати, разг. пробувати; {проживать) жйти (живу, живёш); {существовать, быть — ещё) існувати, -ую, -уєш, бути {наст. вр. є); {находиться) знаходитися, -джуся, -дишся. обретёние книжн. знахбдження, знайдення;
о. в борьбё вйборення. обретённый книжн. знайдений, обрётший книжн. якйй (що) знайшов, обрехйть (кого-что — облаять) прост, обгав- кати (кого-що), нагавкати (на кого-що) {разг.).
обречёние прирёчення, {неоконн. д. — ещё) прирікання; засудження, осудження, {не- оконч. д. — ещё) засуджування, осуджування. Ср. обрекать, обречённо парен, прирёчено. обречённость пpиpёчeнicть, -ності, засудженість, рокованість; ч]^вство -ти почуття пpиpёчeнocтi. Ср. обрекать, обречённый 1. прич. прирёчений; засуджений, осуджений; больнбй --ён хворий прирёчений; 2. прил. прирёчений (засуджений, осуджений) [на загйбель], рокбваний. Ср. обрекать, обрёчь см. обрекать, обрёчься см. обрекаться, обрешётнна строит, лата, обрешётка строит. 1. {действие) обрешету- вання (с.); латування; дранкування; заґра- тування; ср. обрешёчнвать 1—3; 2. {предмет) лати {род. мн. лат); {дранка) дранка; {под паркет) м. настйл, -у. обрешётннк строит, лата {ж). обрешёточный строит, дранкувальний. обрешёченный строит. 1. обрешетований; полатований; 2. подранкований; 3. заґратований. Ср. обрешёчнвать 1—3. обрешёченье строит. 1. обрешетування, {не- оконч. д. — ещё) решетування; латування;
2. 	дранкування; 3. заґратування, {неоконч. д.
— 	ещё) ґратув^ння. Ср. обрешёчнвать 1—3. обрешёчивание строит. 1. решетування; латування; 2. дранкування; 3. ґратування. Ср. обрешёчнвать 1—3. обрешёчнвать / обрешётить строит. 1. ре- шетйти, -ечу, -етйш / обрешетйти, решетува- ти, -ую, -уєш / обрешетувати; {кровлю — ещё) латувати, -ую, -уєш / полатувати, не- сов., диал. латати; 2. {стену) дранкувати,
-ую, -уєш / подранкувати; 3. {делать решётку) ґратувати, -ую, -уєш / заґратувати.
обрнвйнне обголювання, оббривання.
обривать / обрйть обголювати, -юю, -юєш и обголяти / обголйти, -голю, -голиш и мног. пообголювати, оббривати / оббрйти, -брйю, -брйєш.
обриваться / обрйться обголюватися, -ююся, -юєшся и обголятися / обголйтися, -голюся, -голишся, оббриватися / оббрйтися, -брйюся, -брйєшся; обрйться нйголб обголйтися (оббрйтися) наголо.
обрнёта бот. обрієта.
обрисбванный 1. обрисований, окрёслений;
2. обмальований, пообмальовуваний, обрисований; 3. змальований, обмальований. Ср. обрисбвывать 1—3.
обрисбвка 1. обрисування, окрёслення (с.), {неоконч. д. — ещё) обрисовування, окрё- слювання; 2. обмалювання, обрисування, {неоконч. д. — ещё) обмальовування, обрисовування; 3. змалювання, обмалювання, {неоконч. д. — ещё) змальовування, обмальовування. Ср. обрисбвывать 1—3.
обрисбвывание 1. обрисовування, окрёслю- вання; 2. обмальовування, обрисовування;
3. змальовування, обмальовування. Ср. об- рисбвывать 1—3.
обрисбвывать / обрисовать 1. {обводить чертой) обрисовувати, -овую, -овуєш / обрисувати, -ую, -уєш, окрёслювати, -юю, -юєш / окрёслити; о. контур чернйлами обрисовувати (окрёслювати) контур чорнйлами;
2. {делать очертания чего-л. ясными, рельефными) обмальовувати, -льовую, -льо- вуєш / обмалювати, -юю, -юєш и мног. пообмальовувати, обрисовувати / обрисувати; тёмные вблосы ~йли блёдное лицб тё- мне волосся обмалювало блiдё облйччя;
3. {перен.: характеризовать, описывать) змальовувати / змалювати, обмальовувати / обмалювати; ~^ть ноложённе дел змалювати (обмалювати) стан справ.
обрисбвываться / обрисоваться 1. {вырисовываться, обозначаться вимальовуватися, -льбвується / вймалюватися, -юється, окрё- слюватися, -юється / окрёслитися, обрисовуватися, -овується / обрисуватися, -ується; {обнаруживаться — ещё) реже виявлятися / вйявитися, -ться; 2. {перен.: характеризоваться, описываться) змальовуватися / змалюватися, -юється, обмальовуватися / обмалюватися; 3. несов., страд, обрисовуватися.


обрйтый
647
обрусёние
окреслюватися; обмальовуватися; змальовуватися; ср. обрисбвывать 1—3. обрйтый обголений, оббрйтий. обрйть см. обривать, обрйться см. обриваться, обрихтбванный техн. обрихтований. обрихтбвка техн. обрихтовування (с.). обрихтбвочный техн. обрихтбвувальний. обробёло уст. см. оробёло. обробёлый уст. см. оробёвший. обробёть уст. см. оробёть. обровнёние разг. обрівняння, (неоконч. д. — ещё) обрівнювання. обрбвненный разг. обрівняний. обровнйть см. обравнивать, обровийться см. обравниваться, оброгйция юр. оброгація. обрбк ист. чинш, -у, оброк, -у, подача, обрбненный 1. упущений; загублений, згублений; 2. скйнений, скйнутий, зронений. Ср. обронйть 1—2. обронйть 1. р а 3 г. (уронить) упустити (упущу, упустиш); {потерять) загубйти, -гублю, -губиш, згубйти, диал. поронйти, -роню, -р6- ниш; о. замечание кйнути побіжне зауваження, побіжно зауважити; 2. {сбросить листву и т. п.) скйнути, поэт, зронйти. обрбнный уст. карббваний. обрбсить см. обрйсывать. обрбеший оброслий; зарослий, порослий. Ср.
обрастйть. обротйть см. обрйтывать. бброть, обрбтка диал. оброть, -ті, обротька, недоуздок, -дка (jw.), диал. кантарка. обрбчник ист. чиншовйк, -d, обрбчник. обрбчница ист. оброчниця. обрбчный ист. чиншовий, оброчний; ~ная статьй чиншовё, -ого {сущ., с). обрбшенность уст. зaнёдбaнicть, -ності, занехаяність; запущеність. Ср. обр^сывать 2. обрбшенный уст. 1. загублений, погублений; 2. занедбаний, занехаяний; запущений. Ср. обрйсывать 1—2. оброшюрбванный зброшурований, сброшюровать зброшурувати, -ую, -уєш. обруб 1. {действие) обрубання, {неоконч. — ещё) обрубування (с.); 2. {обрубленное место) обруб, -у; 3. {сруб) зруб, -у; {колодца — ещё) цямрини {мн), ж. цямрина, с. цямриння, ж., диал. цябрина, цямра. обрубание обрубування, обтинання, обрубать' / обрубйть {отсекать, отрубать) обрубувати, -ую, -уєш / обрубати и мног.
пообрубувати, обтинати / обтяти (обітну, oбiтнёш) и мног. пообтинати; о. сучья обтинати гілля; -йть хвост обрубати хвоста (хвіст).
обрубйть^ / обрубйть {подшивать) підрублювати, -юю, -юєш / підрубйти, -рублю, -рубиш и мног. попідрублювати, несов. рубйти, обрублювати / обрубйти и мног. пообрублю- вати.
обрубйться^ / обрубйться 1. {наносить себе повреждение) разг. урубувати (-ую, -уєш) / урубати себе; 2. несов., страд, обрубуватися, -ується; ср. обрубйтьЧ обрубйться^ підрублюватися, -юється, обрублюватися. Ср. обрубйть^ обрубающий 1. прич. якйй (що) обрубує (обтинає); 2. прил. обрубувальний, обрубний, обрубка^ обрубка, с. обрубання, {неоконч. д. — ещё) обрубування, обтинання; о. литьй техн. обрубка литва. Ср. обрубйть^ обрубка^ підрублювання, обрублювання (с.).
Ср. обрубіть^. обрубковый обрубковий. обрубленный' обрубаний, пообрубуваний, обтятий. Ср. обрубйтьЧ обрубленный^ підрублений, попідрублюваний, обрублений. Ср. обрубйть^. обробная сущ., ж., техн. обрубу вальна, -ої. обрубнбй техн. обрубнйй. обробок обрубок, -бка, утйнок, -нка; {дерева
— 	обычно) оцупок, -пка, цурпалок, -лка, цурупалок, ж., диал. цурпалка, обрубочная сущ., ж., техн. обрубувальна, -ої. обрубочный техн. обрубувальний, обрубнйй. обрубщик спец, обрубувач, обрубник, обрубщица спец, обрубувачка, обрубниця, обругйние лайка {ж). обруганный облаяний, налаяний, обругйться разг. вйлаятися, налаятися; нецензурно о. нецензурно вйлаятися. обругивать / обругать облаювати, -юю, -юєш / облаяти, сов. вйлаяти, налаяти, разг. вйшпетити, -шпечу, -шпетиш; ~іть статьіб разг. облаяти статтю, обрумйнивать / обрумйнить зарум’янювати, -юю, -юєш / зарум’янити, обрумйниваться / обрумйниться зарум’янюватися, -ююся, -юєшся / зарум’янитися, сов. зарум’яніти, порум’яніти, обрусёвший, обрусёлый зрусілий, обрусілий, разг. змосковлений и мног. помосковлений. обрусёние зрусіння, обрусіння, разг. змоскбв- лення.


обрусёть
648
обрывать*
обрусёть зрусіти, обрусіти, разг. змоскови- тися, -влюся, -ъшпсяимног. помоскбвитися. обрусйтель русифікатор, разг. змосковлювач. обрусйтельный русифікаторський, обруейть русифікувати, -ую, -уєш, разг.
змосковити, -влю, -виш. обруч обруч, -а; {игрушка — ещё) с. покотьбло. обручальный заручний, реже обручальний; {о кольце — ещё) шлюбний; ~ное колыдб обручка (ж), шлюбний (обручальний) пёр- стень; о. обрйд заручини, -ин {мн). обручать / обручйть заручати / заручйти, -ручу, -ручиш, реже обручати / обручйти. обручаться / обручйться заручатися / зару- чйтися, -ручуся, -ручишся, реже обручатися / обручитися, обручёние 1. {действие) заручення, {неоконч.
— 	ещё) заручання, реже обручення; 2. {помолвка) заручини, -ин {мн). обручённик заручений, -ого, молодйй, -ого (сущ.).
обручённица заручена, -ої, молода, -6Ї (сущ.). обручённый заручений, ббручный спец. обручний, обручевий; ~ное желёзо обручне (обручеве) залізо, обрушйемость геол. обрушуваність, -ності. обрушить* уст. см. обрушивать, обруш^ть^ / обрушить {очищать зерно от шелухи) шеретувати, -ую, -уєш / пошеретувати; {в ступе) обшугувати, -ую, -уєш / обшугати, обрушйться^ уст. см. обрушиваться, обрушйться^ шеретуватися, -ується. Ср. обрушйть^
обрушение 1. {действие) завалення, обрушення, {неоконч. — ещё) завалювання, обрушування; обвалення, {неоконч. — ещё) обвалювання; розвалення, {неоконч. — ещё) розвалювання; {оседание — ещё) осідання; о. крбвли техн. обвалення (осідання) покрівлі; ср. обрушивать 1; 2. {обвал) обвал, -у; вертикальное о. вертикальний обвал, обрушенный 1. прич. завалений, повалений, обрушений; обвалений, обурений; розвалений; спрямований; ср. обрушивать 1—2; 2. {обрушившийся) прил. обвалений, повалений, розвалений, обрушивание 1. завалювання, обрушування; обвалювання; розвалювання; 2. обрушування; спрямовування. Ср. обрушивать 1—2. обрушивать / обрушить 1. завалювати, -юю, -юєш / завалити, -валю, -валиш и мног. позавалювати, валйти / повалйти, обрушувати, -ую, -уєш / обрушити и мног. пообру-
шувати; {обваливать) обвалювати / обвалйти и мног. пообвалювати, диал. обурювати, -юю, -юєш / обурити; {разваливать) розвалювати / розвалйти и мног. порозвалювати; 2. перен. обрушувати / обрушити; {направлять) спрямовувати, -бвую, -овуєш / спрямувати, -ую, -уєш; ~ить гиев на кого обрушити (спрямувати) гнів на кого; ~ить обвииёиия на кого спрямувати звинувачення на кого, разг. напосісти, -сяду, -сядеш, напосістися, -сядуся, -сядешся на кого. обрушиваться / обрушиться 1. завалюватися, -ююся, -юєшся / завалйтися, -валюся, -ва- лишся и мног. позавалюватися, валитися / повалйтися, обрушуватися, -уюся, -уєшся / обрушитися и мног. пообрушуватися; {обва ливаться) обвалюватися / обвалйтися и мног, пообвалюватися, диал. обурюватися, -юєть- ся / обуритися, сов. рушитися; {разваливать ся) розвалюватися / розвалйтися и мног порозвалюватися; {падать — ещё) падати упасти (упаду, упадеш); 2. перен. обрушу ватися / обрушитися; {нападать) нападати напасти; {накидываться) накидатися / накй нутися; {о заботах, тягостях и т. п.) звалю ватися / звалйтися, падати / упасти; на актёров ~ился шквал аплодисмёнтов на акторів обрушився шквал оплесків, ббры мн., ист. обри, -ІВ. обрыбиться д на л. спіймати першу рйбу. обрыв 1. обрйв, -у; 2. {крутой откос) обрйв, с. урвище, урвисько; {круча) круча, обвал, -у, крутояр, -у, бескид, -у, бескед, -у, бескет, -у, с., диал. обірвище; иавйсший о. навйсла круча, навйсле урвище, нависень, -сня. обрывание 1. обривання; відривання; зривання; обскубування; обшматовування; обшарпування; обдирання; 2. обривання, уривання; 3. уривання, обривання; 4. обривання. Ср. обрывйть^ 1—4. обрывйтель спец. обривач, -а. обрывйть^ / оборвать 1. обривати / обірвати (обірву, обірвеш) и мног. пообривати; {отрывать — ещё) відривати / відірвати и мног. повідривати; {срывать — ещё) зривати / зірвати и мног. позривати; {рвать) несов. рвати; {обдёргивать) разг. обскубувати, -ую, -уєш и обскубати / обскубти и мног. пообскубувати; {клочьями) разг. обшматовувати, -бвую, -овуєш / обшматувати, -ую, -уєш; {об- трёпывать) обшарпувати, -ую, -уєш / обшарпати; {одежду, мебель — ещё) разг. обдирати / обдёрти, -деру, -дереш и обідрати (об¬


обрывйть^
649
обрыхлёние
деру, обдерёш); -рвйть уши кому см. ухо 1; 2. (разрывать) обривати / обірвати и мног. пообривати, порвати (сов), уривати / увірвати и урвати; о. нйтку обривати (уривати) нйтку; 3. {перен. : резко прекращать течение чего-л.) уривати / увірвати и урвати, обривати / обірвати; ^рвАть разговбр на полуслб- ве урвати (обірвати) розмову на півслові;
4. {перен.: резко прерывать кого-л.) разг. обривати / обірвати; -рвйть спбрщика обірвати сперечальника (суперечника).
обрывйть^ / обрыть обривати / обрйти, -рйю, -риєш и мног. пообривати; {окапывать — обычно) обкопувати, -ую, -уєш / обкопати и мног. пообкопувати, окопувати / окопати и мног. поокопувати; ~рыть дорбгу обрйти дорогу; -рыть JІблoню обкопати (окопати) яблуню.
обрывйться^ / оборваться 1. обриватися / обірватися (об1рвёться), уриватися / увірватися и урватися; {отрываться — ещё) відриватися / відірватися; {порваться) сов. порватися; канйт -рвйлся канат обірвався (увірвався, урвався), лйнва (кодбла) обірвалася (увірвалася, урвалася); 2. {срываться, падая откуда-л) зриватися / зірватися и мног. позриватися, обриватися / обірватися и мног. пообриватися, уст. уриватися / увірватися и урватися; -рваться со скалы зірватися (обірватися) зі cкёлi; 3. {перен.: прекращаться, прерываться) уриватися / увірватися и урватися, обриватися / обірватися, сов. порватися; разговбр -рвйлся розмова урвалася (обірвалася); 4. {обноситься) сов., разг. обносйтися, -ношуся, -носишся; {ободраться) обдёртися, обідратися (обдеруся, обдерёшся); {обтрепаться) обшарпатися;
5. несов., страд, обриватися; відриватися; зриватися; рватися; обскубуватися, -ується, обскубатися; обшматовуватися, -овується; обшарпуватися, -ується; обдиратися; уриватися; О сёрдце ~рвал6сь>; ясого сёрце обірвалося (завмёрло) в кого. Ср. обрывйть^ 1—4.
обрывйться^ обриватися; обкопуватися, -уюся, -уєшся, окопуватися. Ср. обрывйть^
обрывающийся мат. обривнйй.
обрывисто нареч. 1. обрйвисто, урйвисто; стрімко; круто; 2. урйвчасто, урйвисто, урйвками; смейться о. сміятися урйвчасто. Ср. обрывистый 1—2.
обрывистость 1. обрйвистість, -тості, урйви- стість; стрімкість, -кості, стрімчастість; крутість; 2. урйвчастість, урйвистість; о. раз-
говбра урйвчастість розмови. Ср. обрывистый 1—2.
обрывистый 1. обрйвистий, урвйстий, урй- вистий; {отвесный) стрімкйй, стрімчастий; {крутой) крутйй, крутобокий; {с отвесными склонами) крутоярий, поэт, крутогорий, ди- ал. обірваний, пропасний; с ~ыми берегами крутоберёгий, крутоберёжний; 2. {прерывистый) урйвчастий, урйвистий; ~тое пё- иие урйвчастий спів, обрывность спец. обрЙВНІСТЬ, -НОСТІ. обрывок обрйвок, -вка, урйвок, шматок, -тка; ~вки мыслей перен. урйвки (обрйвки, шматкй) думок, обрывочек уменьш.-ласк. обрйвочок, -чка, урйвочок, шматочок. Ср. обрывок, обрывочно нареч. урйвисто, урйвчасто, урйвками; о. говорйт^» урйвчасто говорйти. обрывочность урйвчастість, -тості; о. воспоминаний урйвчастість спогадів, обрывочный обрйвковий, урйвковий; {отрывочный) урйвчастий. обрывчатость см. обрывистость, обрывчатый см. обрывистый. оЬрыттк уменьш.-ласк. см. обрыв, обрыднуть прост, обрйднути. обрызганный оббрйзканий, покроплений, обляпаний. Ср. обрызгивать, обрызгивание оббрйзкування, кроплення, обляпування. Ср. обрызгивать, обрызгиватель спец. оббрйзкувач. обрызгивать / обрызгать и однокр. обрызнуть оббрйзкувати, -ую, -уєш / оббрйзкати и однокр. оббрйзнути, кропйти, -плю, -пиш / покропйти, обляпувати, -ую, -уєш / обляпати и разг. обльопати и мног. пообляпувати, обрызгиваться / обрызгаться оббрйзкувати- ся, -уюся, -уєшся / оббрйзкатися, кропйтися, -плюся, -пишся/покропйтися, обляпуватися, -уюся, -уєшся / обляпатися и разг. обльопатися и мног. пообляпуватися, обрысканный разг. оббіганий; об’їжджений.
Ср. обрыскать, обрыскать разг. обникати, обганяти, обгасати; {избегать^ оббігати, оббігти, -біжу, -біжйш; {изъездить) об’їздити, -їжджу, -їздиш и мног. пооб’їжджати, реже об’їхати, -іду, -ідеш и мног. пооб’їздйти, -їжджу, -їздйш.
обрытый обрйтий; обкопаний, окопаний. Ср.
обрйвать^ обрыть CM. обрывйть^ обрыхлёние здірчавіння.


обрыхлёть
650
обсаливаться*
обрыхлёть стати (ст^не) пухкйм, зробйтися (-иться) пухкйм; {стать рассыпчатым) стати (зробйтися) розсйпчастим (крихкйм); {стать пористым) подірчавіти, здірчавіти. обрібзглость брезклість, -лості, забрбзклість, обрезклість; одутлість, одутість, -тості. Ср. обріЬзгльїй. обріЬзгльїй, обріЬзгший брёзклий, забрёзк- лий, обрёзклий; {отёчный) одутлий, одутий, диал. задутий, обрібзгнуть забрёзкиути, обрёзкнути. обрюхатеть прост, зачереватіти (разг.). обрюхатить прост, зробйти (-блю, -биш) череватою {разг.). обрюхаченная сущ., ж., прост, завагітніла, -0Ї.
обрйд обряд, -у.
обрядйть см. обряжать.
обрядйться см. обряжаться.
обрйдка спец. оббілування (с.); розбирання.
Ср. обряжать 3. обрідливость 1. законистість, -тості; 2. уст.
см. обрйдиость 1. обрйдливый 1. законистий; 2. уст. см. об- р^Ідовьій.
обрйдник книжн. обрядник, обрядова кнйга. обрйдио нареч. за обрядом; (чмн«о) добропристойно, статёчно. обрйдно-зрёлищный обрядово-видовищний, обрйдность 1. {система обрядов) обрядовість, -вості, обрядність, -ності; 2. {обрядовый обычай) обряд, -у. обрідньїй 1. уст. см. обрйдовый; 2. {чисто прибранный или одетый) прост, прйбра- ний.
обрйдовый обрядовий,обрядний, обрядообразовйние обрядотворення. обрйдчик спец. білувальник, обряжение разг. обряджання, зряджання. обряжать / обрядйть 1. разг. обряджати / об- рядйти, -ряджу, -рядиш, зряджати / зрядйти; 2. {устраивать) прост, улаштовувати, -овую, -овуєш / улаштувати, -ую, -уєш; {при- готовлять) готувати / приготувати, приготовляти / приготовити, -влю, -виш; {ходить за скотом, обрабатывать землю) порати / упорати и мног. попорати; 3. {убитое животное) спец. білувати, -ую, -уєш и оббіловувати, -овую, -овуєш / оббілувати, сов. збілувати; (разделывать — обычно) розбирати / розібрати (розберу, розберёш) и мног. порозбирати.
обряжаться / обрядйться 1. {одеваться во что-л.\ наряжаться) разг. обряджатися / обрядйтися, -ряджуся, -рядишся, зряджа- тися / зрядйтися; 2. {закончить дела по хозяйству) сов., прост, упоратися; 3. несов., страд, обряджатися, зряджатися; улаштовуватися, -овується; готуватися, -ується, приготовлятися; білуватися, -ується, оббіло- вуватися, -овується; розбиратися; ср. обряжать 1—3.
обряжёиие 1. обрядження; 2. улаштування, {неоконч. д. — ещё) улаштовування; приготування, приготбвлення, {неоконч. д. — ещё) готування, приготовляння; порання. Ср. обряжйть 1—2. обрйжеиньїй 1. обряджений, зряджений; 2. упораний, попорений; 3. оббілований; розібраний. Ср. обряжать 1—3. обрйщете у с т.: идйте и о. шукайте і знайдете, обс^дка обсадження, {неоконч. д. — ещё) обсаджування (с.); о. скважины техн. обсадження свердловйни. обсйдный техн. обсаднйй. обсйдчик спец, обсадник. обсаженный обсаджений и мног. пообсаджуваний, обсйживание обсаджування, обсіїживать / обсадйть обсаджувати, -ую, -уєш / обсадйти, -саджу, -садиш и мног. пообсаджувати, обсаживаться обсаджуватися, -ується. обсаленный просалений; засалений; засмальцьований, позасмальцьовуваний, заяложений, реже заялозений, обсмальцьований. Ср. обсйливатьЧ обсйливание просалювання; засалювання; засмальцьовування, заяложування, обсмальцьовування. Ср. обсйливатьЧ обсаливать* / обсйлить разг. {пропитывать салом) просалювати, -юю, -юєш / просалити; {засаливать) засалювати / засалити; {загрязнять салом) засмальцьовувати, -цьбвую, -цьовуєш / засмальцювати, -юю, -юєш и мног. позасмальцьовувати, заяложувати, -ую, -уєш / заялозити, -бжу, -озиш и мног. позаяложувати, разг. обсмальцьовувати / обсмальцювати, обсйливать^ / обсолйть обсолювати, -юю, -юєш / обсолйти, -солю, -солиш, обсаливаться* / обсолиться просолюватися, -юється / просалитися; засалюватися / засалитися; засмальцьовуватися, -цьбвуюся, -цьовуєшся / засмальцюватися, -ююся.


обсаливаться^
651
обсечёние
-ЮЄШСЯ и мног. позасмальцьовуватися, заяложуватися, -уюся, -уєшся / заялозитися, -бжуся, -озишся и мног. позаяложуватися, обсмальцьовуватися / обсмальцюватися. Ср. обсйливатьЧ обсаливаться^ обсолюватися, -юється. Ср.
обс^ливать^ обсасываемый обсмоктуваний, обсасывание обсмоктування, обсисання, обсасывать / обсосйть обсмоктувати, -ую, -уєш / обсмоктати, -смокчу, -смокчеш и мног. пообсмоктувати, разг. реже обсисати / обіссати, -ссу, -ссеш, обсасываться / обсосйться 1. {сосать сверх меры) разг. обсисатися / обіссатися, -ссуся, -ссешся; 2. несов.у страд, обсмоктуватися, -ується. Ср. обсасывать, обсйхарениый обцукрований, обсахаривание обцукровування, обсахаривать / обсйхарить обцукровувати, -овую, -овуєш / обцукрувати, -ую, -уєш. обсахариваться / обсахариться обцукровуватися, -овується / обцукруватися, -ується; братися (берёться) / узятися (візьметься) цукром; фрукты ~ились фрукти обцукрувалися (взялйся цукром), обсвйстанный разг. см. освйстанный. обсвйстывать / обсвистать разг. см. освй- стывать.
обсёв с.-х. 1. {действие) обсів, -у, {неоконч. — обычно) обсівання, обсіювання (с.); засів, -у, {неоконч. — обычно) засівання; ср. обсевать; 2. см. обсёвок 1. обсевать / обсёять с.-х. обсівати и обсіювати, -юю, -ЮЄШ / обсіяти и мног. пообсівати и пообсіювати; {засевать — ещё) засівати и засіювати / засіяти и мног. позасівати и позасіювати.
обсеваться / обсёяться с.-х. 1. {засевать свои поля) прост обсіватися и обсіюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / обсіятися и мног. пообсіватися и пообсіюватися; 2. несов., страд, обсіватися, обсіюватися; засіватися, засіюватися; ср. обсевйть. обсёвок с.-х. 1. {пропуск в посеве) обсів, -у; {огрех) огріх, -у; [не] о. в пбле кто перен., разг. [не] абйщо хто; [не] гірший за (від) інших хто; 2. --вки {мн.: отруби) послід, -у {м), ВЙСІВКИ, -вок {мн). обседать / обсёсть разг. обсідати / обсісти, -сядемо, -сядете, обсекйние обсікання; обтинання. Ср. обсекать.
обсекйть / обсёчь обсікати / обсікти, -січу, -с1чёш и мног. пообсікати; {обрезывать — ещё) обтинати / обтяти (обітну, обітнеш) и мног. пообтинати; о. кймень спец, обсікати камінь.
обсекйться / обсёчься 1. разг. обсікатися / обсіктися, -січеться; {о волосах, нитках и т.п. — обычно) сіктися / посіктися, разг. висікатися / вйсіктися, -січеться; 2. несов., страд, обсікатися; обтинатися; ср. обсекйть. обсеквёнтный геол. обсеквёнтний; ~ые до- лйны обсеквёнтн! долйни. обсёкшийся якйй (що) обсікся (посікся). Ср.
обсекаться 1. обселённый прост, обсёлений {разг.); см.
ещё заселённый, обселііть / обселйть прост, обселяти / обсе- лйти, -селю, -сёлиш {разг.); см. ещё заселить.
обселіться / обселйться прост, обселятися / обселйтися, -селюся, -сёлишся {разг.); см. ещё заселііться. обсеменёние 1. с.-х. засів, -у; {неоконч. д. — обычно) засівання, обсів, {неоконч. д. — обычно) обсівання; 2. микробиол. обсіменіння.
обсеменённый засіяний, позасіюваний, обсіяний, пообсіюваний. Ср. обсеменить 1—2. обсеменйтельный 1. с.-х. засівальний; 2. микробиол. обсівальний. обсемен^Іть / обсеменйть 1. с.-х. засівати и засіювати, -юю, -юєш / засіяти и мног. позасівати и позасіювати, обсівати и обсіювати / обсіяти и мног. пообсівати и пообсіювати; 2. микробиол. обсівати / обсіяти, обсемениться / обсеменйться 1. бот. обсіменятися / обсіменйтися; 2. несов., страд. засіватися, засіюватися, -юється, обсіватися, обсіюватися; о. нёчем, ни зёрнышка нет засіватися нема чим, ні зёрнятка немає. Ср. обсеменйть 1—2. обсерйть / обосрйть груб, обсирати / обісрати. обсерйться / обосрйться груб, обсиратися / обісратися. обсерватбрия обсерваторія, обсерватбрский обсерваторський, обсервацибиный мед., мор. обсерваційний, обсервйция мед., мор. обсервація, обсёссия мед. oбcёciя. обсёсть CM. обседйть.
обсечёние обсічення, {неоконч. д. — ещё) обсікання; {обрезывание — ещё) обтинання; о. гранйта спец, обсічення граніту.


обсечённый
652
обслюнявливаться
обсечённый обсічений; обтятий. Ср. обсекать.
обсёчка спец. 1. обсічення, (неоконч. д. — ещё) обсікання (с.); обтинання; ср. обсекать; 2. ~кн мн. обрізки, -ІВ, обрубки; -'кн дёрева обрізки (обрубки) дёрева; --ки чугунй обрубки чавуну, обсёчь см. обсекйть. обсёчься см. обсекаться, обсёянный обсіяний, пообсіюваний; засіяний, позасіюваний. Ср. обсевйть. обсёять см. обсевать, обсёяться см. обсеваться, обснднйн мин. обсидіан, -у. обсидиановый мин. обсидіановий, обсйдка разг. обсйджування (с.). обсйженный разг. обсйджений; засйджений.
Ср. обсйживать. обсйживать / обсидёть разг. обсйджувати, -ую, -уєш / обсйдіти, -джу, -диш; (засиживать, пачкать) засй джу вати, -ує / засйдіти; гблуби ~ёли подокбнинк голубй засйділи підвіконня.
обсйживаться / обсидёться разг. обсйджу- ватися, -уюся, -уєшся / обсйдітися, -джуся, -дишся; засйджуватися / засйдітися; онй -ёлись на однбм мёсте вонй обсйділися на одному місці, обсйкать разг. обсйкати. обсйкаться разг. обсйкатися; ребёнок '-алея дитйна обсйкалася. обскабливание см. оскабливание, обскабливать см. оскабливать, обскабливаться см. оскабливаться, обсказанный разг. розказаний; пояснений.
Ср. обсказывать, обсказывать / обсказать разг. (рассказывать) розповідати / розповістй, -вім, -вісй и мног. порозповідати, розказувати, -ую, -уєш / розказати, -кажу, -кажеш и мног. порозказувати; (объяснять) поясняти и пояснювати, -юю, -юєш / пояснйти, -ясню, -яснйш.
обскаканный обскаканий; вйпереджений. Ср.
обскакивать, обскакивать / обскакать обскакувати, -ую, -уєш / обскакати, -скачу, -скачеш и -скакаю, -скакаєш; (обгонять — ещё) випереджати / вйпередити, -джу, -диш; -кіл в учёбе всех разг. вйпередив у навчанні всіх, обскббленньїй CM. оскббленный. обскоблйть сов. CM. оскабливать, ббский обський.
ббско-угбрские: о. языкй ббсько-угбрські мови.
обскочйть разг. оточйти (оточимо, оточите), -очу, -очиш; дёти -йли дёда діти оточйли дідуся.
обскурант книжн. обскурант, обскурантйзм книжн. обскурантйзм, -у. обскурантйст книжн. обскурантйст. обскурантйстский книжн. обскурантйст- ський.
обскурантка книжн. обскурантка, обскурантский книжн. обскурантський, обслёдование обстеження, м. огляд, -у; ста- тистйческое о. статистичне обстёження; технйческое о. технічне обстеження, технічний огляд, обслёдованность обстёжен1сть, -ності. обслёдованный обстежений, оглянутий, обслёдователь обслідувач, обслідник. обслёдовательница обслідувачка, обслідниця. обслёдовательский обслідницький. обслёдовать несов. и сов. обстежувати, -ую, -уєш / обстежити, оглядати / оглянути, обслёдоваться обстежуватися, -ується, оглядатися.
обслёдываемый обстежуваний, обслуга разг. 1. (действие) обслуговування, обслужування (с.); 2. (обслуживающий персонал) обслуга, обслуженный обслугований, обслужений, обслуживание обслуговування, обслужування; сфёра ~ия сфёра послуг, обслуживать / обслужйть обслуговувати, -овую, -овуєш / обслугувати, -ую, -уєш, обслужувати, -ую, -уєш / обслужйти, -служу, -служиш.
обслуживаться обслуговуватися, -овується, обслужуватися, -ується. обслуживающий 1. прич. якйй (що) обслуговує (обслужує); 2. прил. обслуговувальний; о. персонал обслуга, обслуговувальний персонал.
обслюнявленный, разг. обслюнённый об-
слйнений, заслйнений. обслюнйвливать и разг. обсліЬнивать / обслюнЯвить и обслюнйть обслйнювати, -юю, -юєш / обслйнити, заслйнювати / за- слйнити и мног. позаслйнювати (разг.). обслюнявливаться и разг. обслі&ниваться / обслюнЯвиться и обслюнйться обслйню- ватися, -ююся, -юєшся / обслйнитися, за- слйнюватися / заслйнитися и мног. поза- слйнюватися (разг.).


обсмакбвывать
653
обстйрывать
обсмакбвывать / обсмаковйть (что) разг. об- смаковувати, -овую, -овуєш / обсмакувати, -ую, -уєш (що); (смаковать) несов. смакувати (що, чим); о. каждый кусбчек обсмакб- вувати (смакувати) кожний шматочок, обсмйливание разг. см. осмаливание, обсмйливать разг. см. осмаливать, обсмйливаться разг. см. осмеливаться, обсматривать п р о с т. CJU. осматривать, обсматриваться п р о с т. слі. осматриваться, обсмёиваиие прост, см. осмёиваиие. обсмёивать прост, cjw. осмёивать. обсмёиваться п р о с т. слі. осмёиваться. обсмёяиный прост, см. осмёяииый. обсмеять сов., прост, см. осмёивать. обсмолёиный разг. см. осмолёииый. обсмолйть сов., разг. см. осмаливать, обсмбтрениый прост, см. осмбтрениый. обсмотрёть сов., прост, см. осматривать, обсмотрёться сов., прост, см. осматриваться, обсблениый обсолений, обсолйть см. обсйливать^ обсблка обсолювання (с.). обсбсаиный обсмоктаний, обсосать см. обсасывать, обсосйться см. обсасываться, обсбхлый обсохлий, обсбхиуть см. обсыхать, обсбхший обсохлий, обсої&жеиньїй сапожн. обсоюжений. обсоїЬзить сапожн. обсоюзити, -южу, -юзиш. обсоїЬзка сапожн. обсоюзка. обставить уст. см. обступать, обставленный 1. обставлений; 2. обставлений, опоряджений, упоряджений, уряджений; мебльований, умебльований, омебльований; 3. обставлений; забезпечений; 4. обіграний; 5. обдурений. Ср. обставлять 1—5. обставлять / обставить 1. обставляти / обставити, -влю, -виш; 2. {снабжать обстановкой) обставляти / обставити, опоряджати и реже опоряджувати, -ую, -уєш / опорядйти, -джу, -дйш, упоряджати / упорядйти, диал. уряджати и уряджувати / урядйти, -джу, -диш; (меблировать) меблювати, -юю, -юєш (несов. и сов.) / умеблювати, омебльовувати, -льовую, -льовуєш / омеблювати; ~ить бперу театр, обставити (опорядйти, упорядйти) оперу; 3. (создавать соответствующие условия) обставляти / обставити; (обеспечи- вать) забезпечувати, -ую, -уєш / забезпе¬
чити; чёствование юбилйра ~лено по всем правилам шанування ювіляра обставлено за всіма правилами; 4. (обыгрывать) прост, обігравати, -граю, -граєш / обіграти; о. в шахматы обігравати в шахи; 5. (обманывать) прост, обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, -рю, -риш / обдурйти и мног. пообдурювати и подурйти. обставляться / обставиться разг. 1. обставлятися / обставитися, -влюся, -вишся; 2. (обзаводиться мебелью) заводити (-джу, -диш) / завестй (-веду, -ведеш) обстановку (обстанбву, обставу); ~иться в нбвой квар- тйре завестй обстановку (обстанбву, обставу) в новій квартйрі; 3. несов., страд, обставлятися; опоряджатися, опоряджуватися, упоряджатися, уряджатися; омебльбвува- тися, -льбвується; забезпёчуватися, -ується; ср. обставлять 1—3. обстанЯвливать / обстановйть уст. см. обставлять 1. обстанЯвливаться / обстановйться уст. см.
обставляться 2. обстанбвка 1. (комнаты, помещения) обстановка, реже обстанбва, обстава; (мебель) мн. мёблi, -ів; (меблировка) умебльбвання, умеблювання (с.), диал. постанова, урядження; о. водевйля театр, обстанбвка водевілю; 2. (положение вещей) обстанбвка, реже обстанбва, обстава, диал. постанбва; (обстоятельства — ещё) обставини, -ин (мн)\ (условия — ещё) умбви (род. мн. умбв); (окружение — ещё) с. отбчення; благоприятная о. для раббты сприятливі умбви (сприятлива обстанбвка) для роббти (праці); боевйя о. воен. бойбва обстанбвка; в мйрной -'ке в умбвах мйру; междунарбдная о. міжнарбд- на обстанбвка; окружающая о. отбчення, довкружжя (с.); 3. мор. обстава; судохбдная о. судноплавна обстава. обстанбвленный уст. см. обставленный 1. обстанбвочка уменьш.-ласк., ирон. обстанб- вочка.
обстанбвочный мор., театр, обстанбвковий. обстйть сов., уст. см. обетупЯть. обстйранный разг. о6\пргш\п,реже обмйтий. обстйрывание разг. обпирання, реже обмивання.
обстйрывать / обстирать разг. обпирати / обіпрати (обперу, обпереш) и мног. пообпира- ти, реже обмивати / обмйти, -мйю, -мйєш и мног. пообмивати.


обстйрываться
654
обстрбиться
обстйрываться / обстирйться разг. обпиратися / обіпратися (обперуся, обперешся) и мног. пообпиратися. обстойние уст. станбвище; {обстоятельства) обставини, -ин {мн). обстоятельно нарен. докладно; ґрунтовно;
всебічно. Ср. обстоятельный 1. обстоятельность 1. докладність, -ності; ґрунтовність; всебічність; 2. розсудливість, -во- сті, розважливість, розважність; статечність; солідність. Ср. обстоятельный 1—2. обстоятельный 1. {подробный) докладний; {основательный) ґрунтовний; {всесторонний) всебічний; 2. {о человеке) разг. розсудливий, розважливий, реже розважний; {степенный) статечний; {солидный) солідний.
обстоятельственный лингв, обставинний, обстоятельство 1. обставина {ж)\ ж. річ; взвесить ~ва обміркувати (зважити) обставини; пронзошлб однб неожйданное о. сталася одна несподівана річ (подія); семёйные ~ва родйнні (сімейні) обставини; смотрЯ (глЯдя) по '-вам разг. залёжно від обставин, зважаючи на обставини, як до обставин; стеснённые -ва скрута, сутуга {ж)\ форс- мажбрные ~ва форс-мажорні обставини; О тбнкнй намёк на тблстые ~ва тонкйй (делікатний) натяк на грубу річ (велйкий кусень, кус); наздогад буряків [коли треба моркви, щоб далй картоплі]; 2. лингв, обставина.
обстоять: всё ~стойт благополучно усё гаразд, усё добре; как ~стойт дёло с ...? як [стоїть] справа з ...?; как ~Ят вйшн делй? як ваші справи?, як ідуть ваші справи?; так ~стойт дёло с ... так [стоїть] справа з ..., така справа з ... обстрйгнванне обстругування, обстрйгнвать / обстрогйть обстругувати, -ую, -уєш / обстругати, -стружу, -стружеш и -стругаю, -стругаєш и мног. пообстругувати, сов. постругати, обстрагиваться обстругуватися, -ується. обстрагивающий обстругувальний, обстрйнвание р а з г. 1. оббудування, {неоконч. д. — ещё) оббудовування; забудувйння, {неоконч. д. — ещё) забудовування; 2. улаштування, {неоконч. д. — ещё) улаштовування; розбудування, {неоконч. д. — ещё) розбудовування. Ср. обстраивать 1—2. обстраивать / обстрбить разг. 1. оббудовувати, -овую, -овуєш / оббудувати, -ую.
-уєш; {застраивать) забудовувати / забудувати и мног. позабудовувати; ~стр6ить набережную одноэтажными дбмиками оббудувати набережну одноповерховими бу- дйночками; 2. {обустраивать, налаживать) улаштовувати, -овую, -овуєш / улаштувати, -ую, -уєш; {жизнь — ещё) розбудовувати / розбудувати, обстраиваться / обстрбиться разг. 1. (чем) оббудовуватися, -овуюся, -овуєшся / оббудуватися, -уюся, -уєшся (чим); {застраиваться) забудовуватися / забудуватися (чим); {строить для себя) будуватися / збудуватися и побудуватися; 2. несов., страд, оббудовуватися; забудовуватися; улаштовуватися, -овується; розбудовуватися; ср. обстраивать 1—2.
обстрачивание обстрочування. обстрачивать / обстрочйть обстрбчувати, -ую, -уєш / обстрочйти, -строчу, -строчиш, обстрйчиваться обстрочуватися, -ується. обстрекйть п р о с т. CJW. острекЯть. обстрекЯться п р о с т. слі. острекЯться. обстрёл обстріл, -у; брать / взять под о. брати / узяти під обстріл, обстрёливаемый обстрілюваний, узятий під обстріл.
обстрёливание обстрілювання, обстрёливать / обстрелЯть обстрілювати, -юю, -юєш / обстріляти, обстрёливаться / обстрелЯться обстрілюватися, -ююся, -юєшся / обстрілятися, обстрёливающий якйй (що) обстрілює, обстрёлка разг. обстрілювання (с.). обстрёлянный обстріляний; О -иная птйца обстріляний птах. обстригЯние разг. см. остригйние. обстригать разг. см. остригать, обстригаться разг. см. остригаться, обстрйгший разг. см. острйгший. обстрйгшийся разг. см. острйгшийся. обстрйженный разг. см. острйженный. обстрйжка разг. см. остригЯние. обстрйчь сов., разг. см. остригать, обстрйчься сов., разг. см. остригаться, обстрбганный обструганий, поструганий. обстрогЯть см. обстрагивать, обстрбенный разг. 1. оббудований; забудований; 2. улаштований; розбудований. Ср. обстраивать 1—2. обстрбить см. обстраивать, обстрбиться см. обстраиваться.


обстрбйка
655
обсусбливать
обстрбйка разг. оббудування, (неоконч. д. — ещё) оббудовування (с.); забудова, забудівля, забудування, {неоконч. д. — еще) забудовування. Ср. обстраивать 1. обстрбченный обстрочений. обстрочйть CM. обстрачивать, обстрбчка обстрочування (с.). обструганный разг. см. обстрбганный. обстругать сов., разг. см. обстрйгивать. обстругивание разг. см. обстрагивание, обстругивать разг. см. обстрагивать, обстругиваться разг. см. обстрагиваться, обстружка спец. обстругування (с.). обструктйвный политол. обструктйвний. обструкционйзм политол. обструкціонізм, -у. обструкционйст политол. обструкціоніст, обструкционйстка политол. обструкціоністка.
обструкционйстский политол. обструкціоністський.
обструкцибнный политол. обструкційний, обструкция политол. обструкція, обстрйпанный 1. наготовлений, наготований;
2. облагоджений. Ср. обстрйпывать 1—2. обстрйпывать / обстрйнать 1. разг. наготовлювати, -юю, -ЮЄШ и наготовляти / наготувати, -ую, -уєш и наготовити, -влю, -виш и мног. понаготовлювати и понаготовляти; 2. (перен.: устраивать, улаживать что-л.) прост, облагоджувати, -ую, -уєш / облагодити, -джу, -ДИШ (разг.); лбвко всё ~йнано! спритно все облагоджено!; ~пать дёло (дё- льце) облагодити (обтяпати и т. п.) діло (дільце, справу), обстрйпываться 1. наготовлюватися, -юєть- ся, наготовлятися; 2. облагоджуватися, -ується. Ср. обстрйпывать 1—2. обстуканный обстуканий, обстукиваемый обстукуваний, обстукивание обстукування, обстукивать / обстукать обстукувати, -ую, -уєш / обстукати, обстукиваться обстукуватися, -ується. обступать / обстунйть обступати / обступйти, -ступить, -ступимо, -ступите и мног. пообступати, реже оступати / оступйти, разг. обставати, -стає, -стаємо, -стаєте / обстати, -стане, -станемо, -станете, сов. постати круг кого, чого; {окружать — ещё) оточувати, -ує, -уємо, -уєте / оточйти (оточить, оточимо, оточите), облягати / облягтй, -ляже, -ляжемо, -ляжете и мног. пооблягати.
обступленный обступлений; оточений. Ср.
обстунйть. обстучйть разг. обстукати, обсудйть* CM. обсуждйть. обсудйть^ CM. обсуживать, обсуждаемый обмірковуваний; обговорюваний. Ср. обсуждать, обсуждйть / обсудйть обмірковувати, -овую, -овуєш / обміркувати, -ую, -уєш; {совместно
— обычно) обговорювати, -юю, -юєш / обговорйти, -орю, -бриш; о. каждого нрохб- жего разг. обговорювати кожного перехожого; это нйдо хорошенько ~йть це треба гарнёнько обміркувати.
обсуждйться / обсудйться разг. обмірковуватися, -овується / обміркуватися, -ується, обговорюватися, -юється / обговорйтися, -бриться. Ср. обсуждать, обсуждёние^ обміркування, {неоконч. д. — ещё) обмірковування; обговорення, {неоконч. д. — ещё) обговорювання, ж., диал. обрада. Ср. обсуждйть. обсуждёние^ уст. обміркування, {неоконч. д.
— ещё) обмірковування, обдумування; оцінювання. Ср. обсуживать.
обсуждённый обміркований; обговорений.
Ср. обсуждать, обсуженный уст. обміркований, обдуманий;
оцінений. Ср. обсуживать, обсуживание уст. обмірковування, обдумування; оцінювання. Ср. обсуживать, обсуживать уст. / обсудйть обмірковувати, -овую, -овуєш / обміркувати, -ую, -уєш, обдумувати, -ую, -уєш / обдумати; {оценивать) оцінювати, -юю, -юєш / оцінити (оціню, оціниш) и оцінувати, -ую, -уєш; ~йть дёятельность но^та оцінйти (оцінувати) діяльність поета, обсуживаться уст. обмірковуватися, -бву- ється, обдумуватися, -ується; оцінюватися, -юється. Ср. обсуживать, обсусленный прост, обслйнений, заслйне- ний {разг.).
обсусливать / обсуслить прост, обслйню- вати, -юю, -ЮЄШ / обслйнити, заслйнювати / заслйнити и мног. позаслйнювати {разг.). обсусливаться / обсуслиться прост, обслй- нюватися, -ююся, -юєшся / обслйнитися, заслйнюватися / заслйнитися и мног. по- заслйнюватися {разг.). обсусбленный см. обслюнйвленный. обсусбливать / обсусблить см. обслюнявливать.


обсусбливаться
656
обтаптываться
обсусбливаться / обсусблиться прост, см.
обслюнявливаться, обсушенный обсушений; пересушений. Ср.
обсушивать, обсушиваемый обсушуваний; пересушуваний. Ср. обсушивать, обсушивание обсушування; пересушування.
Ср. обсушивать, обсушивать / обсушйть обсушувати, -ую, -уєш / обсушйти, -сушу, -сушиш и мног. пообсушувати; {просушивать — ещё) реже пересушувати / пересушйти и мног. попересушувати; вётер --ЙЛ зёмлю вітер обсушйв зёмлю; -йть одёжду обсушйти (пересушйти) бдяг.
обсушиваться / обсушйться обсушуватися, -уюся, -уєшся / обсушйтися, -сушуся, -су- шишся и мног. пообсушуватися; пересушуватися / пересушйтися и мног. попересушуватися; ~йться у кострй обсушйтися біля багаття. Ср. обсушивать, обсушка обсушування (с.); пересушування.
Ср. обсушивать, обсцённость лингв, обсценність, -нності. обсцённый лингв, обсцённий. обсчёт 1. обрахування, (неоконч. д. — ещё) обраховування (с.); недодавання, недоплачування, обдурення, (неоконч. д. — ещё) обдурювання; 2. обрахунок, -нку, обрахування, {неоконч. д. — ещё) обраховування. Ср. обсчйтывать 1—2. обсчйтанный 1. обрахований; обдурений;
2. 	обрахований. Ср. обсчйтывать 1—2. обсчйтывание обраховування; недодавання, недоплачування, обдурювання. Ср. обсчйтывать 1.
обсчйтывать / обсчитйть 1. {умышленно неверно считая, недодавать) обраховувати, -овую, -овуєш / обрахувати, -ую, -уєш; {обманывать при счёте) недодавати, -даю, -даєш / недодати, -дам, -дасй, недоплачувати, -ую, -уєш / недоплатйти, -плачу, -платиш, обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, -рю, -риш / обдурйти; 2. {производить подсчёт) спец. обраховувати / обрахувати, обсчйтываться / обсчитаться 1. {ошибаться в счёте) помилятися / помилйтися, -милюся, -мйлишся, обраховуватися, -овуюся, -бвуєш- ся / обрахуватися, -уюся, -уєшся; 2. несов., страд. обраховуватися; обдурюватися, -юється. Ср. обсчйтывать 1—2. обсыпание 1. обсипання, осипання, обтрушування; обсівання; 2. обсипання; о. от не¬
правильного питання обсипання від неправильного харчування. Ср. обсыпать 1—2. обсыпанный 1. обсйпаний, осйпаний, обтрушений; обсіяний; куст ~ан йгодами кущ обсіяний (обсйпаний) ягодами; 2. обсйпаний. Ср. обсыпать 1—2. обсыпать / обсыпать 1. обсипати / обсйпати, -плю, -плеш и мног. пообсипати, осипати / осйпати, обтрушувати, -ую, -уєш / обтру- сйти, -трушу, -трусиш и мног. пообтрушувати; {усеивать кругом, сплошь) обсівати и обсіювати, -юю, -юєш / обсіяти и мног. пообсівати и пообсіювати; 2. {покрывать сыпью) безл.,разг. обсипати / обсйпати. обсыпаться / обсыпаться 1. {обсыпать себя чем.-л) обсипатися / обсйпатися, -плюся, -плешся и мног. пообсипатися, осипатися / осйпатися; 2. {опадать — о плодах, листьях, зерне) обсипатися / обсйпатися и мног. пообсипатися, осипатися / осйпатися и мног. поосипатися, обтрушуватися, -ується / об- трусйтися и мног. пообтрушуватися; {усеиваться чем.-л) обсіватися и обсіюватися / обсіятися и мног. пообсіватися, обсыпка 1. {действие) обсипання (с.); 2. {то, чем обсыпают) спец. обсйпка. обсыпибй обсипнйй; о. мармелад обсипнйй мармелад, ббсыпь уст. см. бсыпь. обсыхйние обсихання.
обсыхать / обсбхнуть обсихати / обсохнути и обсохти, -хну, -хнеш; О [ещё] молокб на губйх не обсбхло у кого см. молокб. обтйивание 1. обтавання; 2. обтоплювання.
Ср. обтаивать 1—2. обтйивать / обтаять 1. {таять сверху, с краёв) обтавати, -тає / обтанути и мног. пообтавати; свечй ~яла свічка обтанула; 2. {растапливать) разг. обтоплювати, -юю, -юєш / обто- пйти, -топлю, -топиш и мног. пообтбплю- вати; о. лёд на бкнах обтбплювати лід на вікнах.
обтйпливание разг. обтоплювання, обтапливать / обтопйть разг. обтбплювати, -юю, -ЮЄШ / обтопйти, -топлю, -тбпиш и мног. пообтбплювати. обтапливаться / обтопйться разг. обтоплюватися, -юється / обтопйтися, -тбпиться. обтйптывание обтоптування, обтаптывать / обтоптать обтоптувати, -ую, -уєш / обтоптати, -топчу, -топчеш, обтаптываться / обтоптаться обтоптуватися, -ується / обтоптатися, -тбпчеться.


обтисканный
657
обтйрочный
обтисканный разг. обтягнений, обтягнутий, обтаскивать / обтаскйть и обтащйть разг. обтягати и обтягувати, -ую, -уєш / обтягтй, -тягну, -тягнеш и обтягнути, обтачанный порти., сапожн. обшйтий имног.
пообшйваний. обтачиваемый обточуваний. Ср. обтачивать^.
обтйчивание^ порти., сапожи. обшивання, обтачивание^ обточування. Ср. обтйчивать^. обтйчивать^ / обтачйть порти., сапожи. обшивати / обшйти, -шйю, -ШЙЄШ и миог. пообшивати, обт^чивать^ / обточйть обточувати, -ую, -уєш / обточйти, -точу, -точиш и миог. пообточувати, обтачиваться^ обшиватися. Ср. обтйчивать^ обтачиваться^ обточуватися, -ується. Ср. обтачивать^.
обтачка порти., сапожи. обшиття, (иеокоич.
д. — ещё) обшивання (с.). обтачнбй порти., сапожи. обшивнйй. обтащенный см. обтйсканный. обтащйть см. обтаскивать, обтаявший обталий.
обтйянный разг. обтоплений. Ср. обтаивать 2.
обтаять см. обтаивать, обтекаемо иареч., разг.: говорйть о. говорйти невиразно (унйкливо). обтекаемость спец. обтічність, -ності. обтекаемый спец. обтічнйй; -мая фбрма обтічна форма; '^мая формулирбвка переи., разг. невиразне (уникливе) формулювання; о. человёк переи., разг. людйна, яка (що) оминає (обминає) гострі кутй. обтекйние спец, обтікання; о. тбком обтікання струмом, обтекатель техи. обтічник, обтекать / обтёчь обтікати / обтектй, -течё. обтекающий спец. обтікальний. обтёкший якйй (що) обтік, обтеребйть разг. обскубти, -бу, -беш, общипати.
обтереблённый разг. обскубаний, общйпа- ний.
обтерёть CM. обтирать, обтерёться см. обтираться, обтерпёться разг. обтерпітися, -плюся, -пиш- ся; (привыкнуть) звйкнути, звйкти, -кну, -кнеш (до кого-чого), звйкнутися, звйктися, -кнуся, -кнешся (з ким-чим); (приноровиться) призвичаїтися, призвйчитися (до кого-
чого); вод^ ледяная, но мы быстро -ёлись
вода крижана, проте ми швйдко обтерпілися (призвичаїлися, призвйчилися); о. в ибвой обстанбвке звйкнути (звйкти, призвичаїтися) до нової обстановки, звйкнутися (звйктися) з новою обстановкою, обтёртый обтёртий; он человёк бывйлый, о. разг. він людйна бувала, він чоловік бувалий; сйльно ~тая ш^пка разг. сйльно обтерта шапка; солдйт, о. во мибгих бойх разг. солдат, бувалий у багатьох бйтвах. обтёрханный прост, обшарпаний, обтерхйть прост, обшарпати, обтерхйться прост, обшарпатися, обтёрший якйй (що) обтёр (реже отёр), обтёршийся переи., разг. якйй (що) обтёрся, обтёсанный обтёсаний имног. пообтісуваний, обтёска обтісування (с). обтёсочный обтісувальний. обтёсывание обтісування, обтёсывать / обтесать обтісувати, -ую, -уєш / обтесати, -тешу, -тёшеш и миог. пообтісувати; (дерево в форме цилиндра — ещё) ие- сов. кряжувати, -ую, -уєш; (дерево в форме четырёхгранника — ещё) несов. брусувати, -ую, -уєш; ~іть нрнёзжего переи., разг. обтесати приїжджого, обтёсываться / обтесаться переи., разг. обтісуватися, -уюся, -уєшся / обтесатися, -тешу- ся, -тёшешся; в гброде он немибго ~^лся у місті він трохи обтесався, обтёчь см. обтекйть. обтираемый якйй (що) обтирають, обтирание обтирання.
обтирать / обтерёть обтирати / обтёрти (обітру, oбiтpёш) и миог. пообтирати, реже отирати / отёрти (отру, отрёш) и миог. поотирати.
обтираться / обтерёться разг. обтиратися / обтёртися (обітруся, oбiтpёшcя) и миог. пообтиратися, реже отиратися / отёртися (отруся, отрёшся) и миог. поотир^тися; но- вичбк ~тёрся в коллектйве переи. новачок (новак) обтёрся в колектйві; обйвка на мё- бели -тёрлась оббйвка на мёблях обтёр- лася.
обтирающий 1. прич. якйй (що) обтирає (отирає); 2. прил. обтиральний, обтйрка р а з г. 1. (действие) обтертя, (иеокоич.
— 	ещё) обтирания (с.); 2. (тряпка для обтирания) ганчірка, обтйрочный спец. обтиральний; о. материал обтиральний матеріал.


обтйрщик
658
обтйгивать
обтйрщик спец. обтиральник, обтирач, -а. обтйрщица спец. обтиральниця, обтирачка. обтйсканный разг. обтйснутий; обім’ятий.
Ср. обтйскивать. обтйскивание разг. обтискання, обтйску- вання; обминання. Ср. обтйскивать. обтйскивать / обтйскать разг. обтискати и обтйскувати, -ую, -уєш / обтйснути; {обминать) обминати / обім’яти, -мну, -мнеш, обтйскиваться разг. обтискатися, обтолкбванный разг. обміркований, обговорений.
обтолкбвывание разг. обміркування, обговорення, {неоконч. д. — ещё) обмірковування, обговорювання, обтолкбвывать / обтолковйть разг. обмірковувати, -овую, -овуєш / обміркувати, -ую, -уєш, обговорювати, -юю, -юєш / обговорйти, -орю, -бриш. обтолкбвываться разг. обмірковуватися, -овується, обговорюватися, -юється. обтопйть CM. обтапливать, обтопйться CM. обтапливаться, обтбплеиный разг. обтоплений, обтбптаниый обтоптаний, обтоптйть см. обтаптывать, обтбченный обточений. Ср. обтйчивать^ обточйть см. обтйчивать^ обтбчка спец. обточування (с.). обтбчник спец. обточник. обтбчный, разг. обточнбй спец. обточувальний.
обтрйвка спец. обтравка. обтрйвленный спец. обтравлений. обтрйвливать / обтравйть спец. обтравлю- вати, -юю, -ЮЄШ / обтравйти, -травлю, -травиш.
обтрйвливаться спец. обтравлюватися, -юється.
обтрёпанный обтріпаний, обшарпаний, обтіпаний, обтьопаний. Ср. обтрёпывать, обтрёпывать / обтрепать обтріпувати, -ую, -уєш / обтріпати и мног. пообтріпувати, обшарпувати / обшарпати и мног. пообшарпувати, обтіпувати / обтіпати, разг. обтьопувати / обтьопати, обтрёпываться / обтрепаться обтріпуватися, -уюся, -уєшся / обтріпатися и мног. пообтріпуватися, обшарпуватися / обшарпатися и мног. пообшарпуватися, обтіпуватися / обтіпатися; {р ткани — ещё) вистріпуватися, -ується / вйстріпатися. обтрёскаться^ см. обтрёскиваться.
обтрёскаться^ (объесться) груб, обжёртися, -руся, -рёшся, реже обіжратися (обжеруся, обжерёшся). обтрёскиваться / обтрёскаться {трескаться) прост, тріскатися / потріскатися [з усіх боків].
обтряс^иие обтрушування, обтрясать / обтрястй обтрушувати, -ую, -уєш / обтрусйти, -трушу, -трусиш и мног. пообтрушувати; о. дёрево обтрушувати дерево; ~стй сиег с вйлеиок обтрусйти сніг з валянків.
обтрясаться обтрушуватися, -ується. обтрясённый обтрушений, обтрйсший якйй (що) обтрусив, обтряхйтьразг. см. отрйхивать. обтряхйться разг. см. отряхиваться, обтряхивание CM. отряхивание, обтряхивать см. отрЯхивать. обтряхиваться см. отрЯхиваться. обтряхнуть сов. см. отрЯхивать. обтряхиуться сов. см. отрЯхиваться. обтуратор мед. обтуратор, обтурацибиный мед. обтураційний. обтурйция мед. обтурація. обтурйрующий мед. обтурувальний. обтыканный разг. обтйканий, обстромле- ний. Ср. обтыкать, обтыкать / обтыкать разг. обтикати и реже обтйкувати, -ую, -уєш / обтйкати, -тйчу, -тйчеш и мног. пообтикати, обстромляти и реже обстромлювати, -юю, -юєш / обстро- мйти, -стромлю, -стромиш и мног. пообстрб- млювати. обтыкаться р а 3 г. обтикатися, обтюратор воен., техн. обтюратор, обтюраторный воен., техн. обтюраторний, обтюрйция воен., техн. обтюрація, обтюрйрующий воен., техн. обтюрувальний;
~щая гйльза обтюрувальна гільза, обтягиваемый 1. якйй (що) обпинають; обтягуваний; 2. оточуваний. Ср. обтЯгивать 1—2.
обтягивание 1. обтягування; 2. оточування.
Ср. обтЯгивать 1—2. обтЯгиватель техн. обтягувач. обтЯгивать / обтянуть 1. обтягати и обтягувати, -ую, -уєш / обтягтй, -тягну, -тягнеш и обтягнути и мног. пообтягати и пообтягувати; {покрывать туго натянутым материалом — ещё) обпинати / обп’ястй (обіпну, oбiпнёш) и обіп’ясти и обіпнути и мног. пообпинати; ^-уть ибги портЯиками обтяг-


обтягиваться
659
обуживаіь^
тй (обтягнути) ноги онучами; слегка ~^ть рукаві злегка обтягтй (обтягнути) рукавй;
2. {окружать) уст. оточувати, -ую, -уеш / оточйти (оточу, оточиш).
обтягиваться / обтянуться разг. обтягатися и обтягуватися, -уюся, -уешся / обтягтйся, -тягнуся, -тягнешся и обтягнутися; разг. обпинатися / обп’ястйся (обіпнуся, обіпнешся) и обіп’ястися и обіпнутися; лицб -улось облйччя обтяглося; -уться тёплым одеЯлом обп’ястйся (обіп’ястися, обіпнутися) тёплою ковдрою; онй слйшком ~улась вона занадто обтяглася (обтягнулася). Ср. обтягивать 1. обтягивающий 1. прич. якйй (що) обтягає (обтягує, обпинає); ср. обтЯгивать 1; 2. прил. обтягувальний, обтяжнйй. обтЯжечный спец. обтягувальний, обтяжнйй. обтЯжка 1. (действие) обтягання, обтягування (с.); в ~ку як облйпло; одёжда в ~ку облйплий бдяг, бдяг як облйп; 2. {материал) обтяжка; дивйи с кбжаиой -кой диван зі шкіряною обтяжкою, обтяжибй обтяжнйй; {обтянутый — ещё) обтягнений, обтягнутий; о. стаибк обтяжнйй верстат; -ные пуговицы обтягнені (обтягнуті) ґудзики. обтЯжчик спец. обтягач, -а. обтЯжчица спец. обтягачка. обтЯиутый 1. обтягнений, обтягнутий; обіп’ятий, обіпнутий; 2. оточений. Ср. обтЯгивать 1—2. обтянуть см. обтЯгивать. обтянуться см. обтягиваться. обтЯпанный 1. обсапаний; 2. обцюканий;
3. облагоджений, обтяпаний. Ср. обтЯпы- вать 1—3.
обтЯпываемый 1. обсапуваний; 2. обцюку- ваний; 3. облагоджуваний. Ср. обтЯпывать 1—3.
обтЯпывать / обтЯпать 1. {обрабатывать тяпкой) разг обсапувати, -ую, -уєш / обсапати и мног. пообсапувати; 2. {грубо обрубать топором) прост, обцюкувати, -ую, -уєш / обцюкати; 3. {перен.: устраивать, улаживать что-л.) прост, облагоджувати, -ую, -уєш / облагодити, -джу, -диш, сов. об- тяпати {разг.); --пать дёло (дёльце) обтяпати (облагодити и т. п.) діло (д1льцё, справу);
4. прост, см. обманывать. обувЯние взування, озування.
обувйть / обуть взувати / взути (взую, взуєш) и мног. повзувати, озувати / озути и мног.
поозувати; об^ть-одёть взути (озути)-одяг- тй, спорядйти, -джу, -дйш, поспоряджати, поспоряджувати, -ую, -уєш. обувЯться / обуться взуватися / взутися (взуюся, взуєшся) и мног. повзуватися, озуватися / озутися и мног. поозуватися, обувка прост, см. ббувь. обувнбй взуттєвий, взуттьовйй. обувщйк спец. взуттьовйк, -а. обувщйца спец. взуттьовйчка. ббувь взуття (с.); перемёна ~ви перевзування, перезування, обугленный обвуглений; звуглений, обпалений. Ср. обугливать, обуглербженный мет. обвуглецьбваний. обуглербживание мет. обвуглецьбвування. обуглербживать / обуглербдить мет. обвуг- лецьбвувати, -цьбвую, -цьовуєш / обвугле- цювати, -юю, -ЮЄШ. обуглербживаться / обуглербдиться мет. об- вуглецьбвуватися, -цьбвується / обвуглецю- ватися, -ЮЄТБСЯ. обуглербживающий мет. обвуглецювальний. обугливаемый обвуглюваний; звуглюваний, обпалюваний. Ср. обугливать, обугливание обвуглення, {неоконч. д. — ещё) обвуглювання; звуглення, {неоконч. д. — ещё) звуглювання, обпалення на вуголь, {неоконч. д. — ещё) обпалювання на вуголь. Ср. обугливать, обугливать / обуглить обвуглювати, -юю, -ЮЄШ / обвуглити; {пережигать вуголь) звуглювати / звуглити, обпалювати (-юю, -юєш) / обпалйти на вуголь; сблнце ~ило лицб сонце обпалйло облйччя. обугливаться / обуглиться обвуглюватися, -юється / обвуглитися; братися (береться) / взятися (візьметься) вуглем, сов. обвугліти; {пережечься в уголь) сов. звугліти; на жарё -ились губы на спеці обпалйлися губи, обуглившийся обвуглілий; звуглілий. Ср.
обугливаться, обуженный' звужений. Ср. обуживать^ обуженный^ вйуджений; вйловлений. Ср. обу- живать^
обуживание' звужування. Ср. обуживать^ обуживание^ виуджування; вйлов, -у, вйлов- лення, {неоконч. д. — ещё) виловлювання. Ср. обуживать^, обуживать' / обузить звужувати, -ую, -уєш / звузити (звужу, звузиш) и мног. позвужувати. обуживать^ / обудйть рыб. {выуживать) виуджувати, -ую, -уєш / вйудити, -джу, -диш;


обвиваться
660
обустрбенный
(вылавливать) виловлювати, -юю, -юєш / вйловити, -влю, -виш. обуживаться / обузиться звужуватися, -уєть- ся / звузитися, обуза тягар, -я (лі.); {обременительная забота
— 	ещё) клопіт, -поту (л/.), морока; быть -зой для кого бути тягарем (за тягар, завадою) для кого, кому.
обуздание 1. загнуздування; 2. перен. приборкання, {неоконч. д. — ещё) приборкування, загнуздування, разг. укоськування. обузданный 1. загнузданий; 2. перен. приборканий, загнузданий, реже підборканий, разг. укоськаний, обуздывание 1. загнуздування; 2. перен. приборкування, загнуздування, разг. укоську- вання.
обуздывать / обуздать 1. загнуздувати, -ую, -уєш / загнуздати и мног. позагнуздувати; о. дйкую лбшадь загнуздувати (приборкувати, брати в шори) дйкого коня; 2. перен. приборкувати, -ую, -уєш / приборкати, загнуздувати / загнуздати и мног. позагнуздувати,/?г- же підборкувати / підборкати, разг. укоськувати / укоськати; о. стихйю приборкувати стихію.
обуздываться 1. загнуздуватися, -ується; 2. перен. приборкуватися, -ується, загнуздуватися, разг. укоськуватися, обузить CM. обуживатьЧ об}^зиться см. обуживаться, обуреваемый охоплюваний; опановуваний; о. страстями сповнений шалених почуттів. Ср. обуревйть. обуревйиие поривання; опановування, оволодівання. Ср. обуревать, обуревать (кого) охоплювати, -ює, поривати (кого); (овладевать) опановувати, -овує (кого, реже ким), оволодівати (ким), поймати, разг. понімати (кого); вблиьі ~йют корйбль хвйлі кйдають корабель; егб ~йет злость його охоплює (пориває, опановує) злість; сёрдце ~іют сомиёиия серцем опановують (оволодівають) сумніви, обуреваться (кто чем) охоплювати, -ює, поривати, опановувати, -овує, поймати, разг. понімати (кого що); он -іется гиёвом його охоплює (пориває, опановує, поймає) гнів, обуревающий якйй (що) охоплює и т. п.\ см.
обуревать, обурёииый техн. оббурений. обуржу^зеиие политол.у разг. обуржуазнення.
обуржуазенный политол., разг. обуржуаз- нений.
обуржу^зиваиие политол., разг. обуржуазнювання.
обуржуазивать / обуржуазить политол.,разг. обуржуазнювати, -юю, -юєш / обуржуаз- нити.
обуржуазиваться / обуржуазиться политол., разг. обуржуазнюватися, -ююся, -юєшся / обуржуазнитися. обуржуазившийся политол., разг. 1. прич. якйй (що) обуржуазнився; 2. прил. обуржуаз- нений.
обуриваиие техн. оббурювання. обуривать / обурйть техн. оббурювати, -юю, -юєш / оббурйти. обуриваться техн. оббурюватися, -юється. обуславливать разг. см. обуслбвливать. обуславливаться разг. см. обуслбвливаться. обуслбвлеииость обумовленість, -ності; зумовленість. Ср. обуслбвливать. обуслбвлеииый обумовлений; зумовлений.
Ср. обуслбвливать. обуслбвливать / обуслбвить (чем) обумовлювати, -юю, -юєш / обумовити, -влю, -виш (чим); (служить причиной — обычно) зумовлювати / зумовити (чим); ставати (стає) / стати (стане) умовою (чого); узалежнюватися, -юється / узалежнитися (від чого), обуслбвливаться обумовлюватися, -юється;
зумовлюватися. Ср. обуслбвливать. обустраивание разг. обживання, облаштування, (неоконч. д. — ещё) облаштовування; обладнання, (неоконч. д. — ещё) обладнування, опорядження; розбудування, (неоконч. д. — ещё) розбудовування. Ср. обустраивать.
обустраивать / обустрбить разг. обживати / обжйти, -живу, -живёш, облаштовувати, -овую, -овуєш / облаштувати, -ую, -уєш; (что-л. — ещё) обладнувати, -ую, -уєш / обладнати, опоряджати / опорядйти, -джу, -дйш; (в общественном отношении — ещё) розбудовувати, -овую, -овуєш / розбудувати, -ую, -уєш.
обустраиваться / обустрбиться обживатися / обжйтися, -живуся, -живешся, облаштову- ватися, -овуюся, -овуєшся / облаштуватися, -уюся, -уєшся. обустрбеииый разг. облаштований; обладнаний, опоряджений; розбудований. Ср. обустраивать.


обустрбйство
661
обхватить
обустрбйство обживання, облаштування; обладнання, опорядження; ж. розбудова. Ср. обустраивать, обутка и обутки п р о с т. сл/. ббувь. обутреть днал. розвйднітися, розвйдніти. обутый взутий, озутий. об^ТЬ CM. обувать, обуться см. обуваться.
ббух обух; как (тбчно, будто) ббухом по головё разг. як (наче) обухом по голові; О плётью ~ха не перешибёшь погов. батогом обуха не перебйти; лобом (головою) муру не проб’єш; проти сйли й віл не потягне; ночвами море не перепливеш; пугою обуха не пepeciчёш.
обучаемость спец. навчальність, -ності; м.
вйшкіл, -колу, обучаемый учений, научуваний; виучуваний;
вишколюваний. Ср. обучйть. обучать / обучйть (кого чему) навчати и учйти (учу, учиш) / навчйти и мног. понавчати, научати / научйти и мног. понаучувати, -ую, -уєш (кого чого); (выучивать) вивчати / вй- вчити и мног. повивчати, виучувати / вй- учити и мног. повиучувати (кого чого); {военному делу) вишколювати, -юю, -юєш / вйш- колити, муштрувати, -ую, -уєш / вймуштру- вати, -ую, -уєш; о. музыке и пёнию навчати (вивчати) музики і співів; о. ремеслу навчати (вивчати) ремесла; о. чтёиию и письму навчати (вивчати) читати й писати; --'йть грймоте навчйти грамоти, обучаться / обучйться (чему) навчатися и учйтися (учуся, учишся) / навчйтися и мног. понавчатися, научатися / научйтися и мног. понаучуватися, -уюся, -уєшся (чого, чому); {выучиваться) вивчатися / вйвчитися, виучуватися / вйучитися и мног. повиучуватися (чого); {воєнному делу) навчатися (научатися) / навчйтися (научйтися) вйшколу, разг. муштруватися, -уюся, -уєшся / вймуштру- ватися, -уюся, -уєшся. обучающий 1. прич. якйй (що) навчає (учить и т. п.); CM. обучйть; 2. прил. навчальний; ~ие йгры навчальні ігри, обучающийся 1. якйй (що) навчається (учиться и т. п.); см. обучйться; 2. сущ. учень {род. учня), обучёиие навчання; вивчання, виучування.
Ср. обучать, обученность навченість, -ності; м. вйшкіл, -колу.
обученный навчений, научений; вйвчений, вйучений. Ср. обучать, обучйть см. обучйть. обучйться см. обучйться. обушкбвый горн, обушковий. обушный обуховий.
оЬутЬк уменьш., горн, обушок {род. обушка), обуйиный охоплений, обійнятий, обнятий, пойнятий, понятий. Ср. обуйть. обуйть (кого-что, уст. кем-чем) охопйти (охопить), обійняти (обійме), обняти, -німе, пойняти, разг. поняти (пойме) (кого-що); {овладеть) оволодіти (ким-чим), опанувати, -ує (кого-що, реже ким-чим); егб страх його охопйв (обійняв, пойняв, опанував) страх, ним оволодів (опанував) страх; толпу --йла пйника натовп охопйла (обійняла, обняла) паніка, обхйживание 1. обходження; 2. піклування, дбання; 3. улещування; приборкування, уко- ськування. Ср. обхйживать 1—3. обхйживать 1. многокр., уст. обходити, -джу, -диш; 2. (кого-что — проявлять заботу о ком-, чём-л.) разг. піклуватися, -уюся, -уєшся (про кого-що), дбати (про кого-що); (ухаживать за кем-, чем-л) ходйти, -джу, -диш (коло кого-чого, за ким-чим); 3. {угождать, улещать) разг. догоджати, улещувати, -ую, -уєш; {укрощать) приборкувати, -ую, -уєш, разг. укоськувати; о. начальство догоджати начальству, улещувати начальство; о. норовйстую лбшадь приборкувати (укоськувати) норовйстого коня, обхйивать разг. см. охйивать. обхйиваться разг. см. охйиваться. обхамйть (кого-что) разг. см. нахамйть. обхамлённый разг. якому нахамйли. обхйрканный прост, обхарканий {разг). обхйркивание прост, обхаркування {разг). обхйркивать / обхйркать прост, обхаркувати, -ую, -уєш / обхаркати и мног. пообхйр- кувати {разг). обхйянный разг. см. охйянный. обхйять сое., разг. см. охйивать. обхвйт 1. разг. {действие) обхват, -у, с. обхо- плення, охоплення, {неоконч. — ещё) обхоплювання, охоплювання; ср. обхватывать; 2. {окружності^ обхват, с., разг. обіймище; дуб в два -та дуб у два обхвати (обіймища); 3. см. охвйт 3. обхватанный разг. захватаний, обхватйть разг. захватати.


обхватывание
662
обходйться
обхватывание обхоплювання, охбплювання;
{обнимание) обіймання, обнімання, обхватывать / обхватйть обхоплювати, -юю, -ЮЄШ / обхопйти, -хоплю, -хопиш, охоплювати / охопйти, разг. реже обхвачувати, -ую, -уєш / обхватйти, -хвачу, -хватиш, охва- чувати / охватйти; {обнимать) обіймати / обійняти (обійму, обіймеш) имног. пообіймати, обнімати / обняти, -німу, -німеш и мног. пообнімати; браслёт туго ~ает запйстье браслет туго обхоплює (охоплює, обхвачує, охвачує) зап’ясток; --йтв колёни рукйми обхопйти (охопйти, обхватйти, охватйти, обійняти, обняти) коліна руками, обхватываться / обхватіться 1. {обниматься) обійматися / обійнятися (обіймуся, обіймешся) и мног. пообійматися, обніматися / обнятися, -німуся, -німешся и мног. пообніматися; 2. несов., страд, обхоплюватися, -юється, охоплюватися; ср. обхватывать.
обхваченный обхоплений, охоплений, обхвачений, охвачений; обійнятий, обнятий. Ср. обхватывать, обхитрённый разг. якого обхитрували (об- хитрйли).
обхитрйть разг. обхитрувати, -ую, -уєш, об- хитрйти. обхлёстанный см. охлёстанный, обхлёстывать / обхлестать см. охлёстывать, обхлбпанный оббйтий, пооббйваний. Ср. об- хлбнывать. обхлопйтывать разг. см. хлопотать, обхлонбтанный разг. облагоджений, улагоджений; ~нное дёльце (дёло) облагоджене (улагоджене) дільце (діло), облагоджена (улагоджена) справа, обхлопотйть разг. см. похлопотать, обхлбпывать / обхлбпать разг. оббивати / оббйти (обіб’ю, обіб’єш) и мног. пооббивати; о. ковёр оббивати кйлим. обхлбпываться разг. оббиватися, обхбд обхід, -ходу; в о. (чего) предл. в обхід; нареч. околяса, околясом; дёйствовать в о. правил діяти (чинйти) в обхід правил; діяти (чинйти), оминаючи правила; не ходй в о., єсть прямая дорбга не йди околяса (околясом), є пряма стёжка; пошлй в о. бзера пішлй в обхід озера; О в о. шутл. скоком-бо- ком.
обходйтельно нареч. увічливо; привітно. Ср. обходйтельный.
обходйтельность увічливість, -вості; привітність, -ності, привітливість. Ср. обходйтельный.
обходйтельный увічливий; {приветливый) привітний, привітливий, обходйть^ сов., разг. обходйти, -ходжу, -ходиш, вйходити, -ходжу, -ходиш; о. все окрё- стностн обходйти (вйходити) всі околиці, обходйть^ / обойтй 1. обходити, -джу, -диш / обійтй (обійду, обійдеш); -'йтй вокруг столй обійтй кругом столу; ~йтй звёря охотн. обійтй звіра; о. противника с лёвого фланга обходити протйвника з лівого флангу; 2. {проходить стороной, минуя кого-, что-л.) обходити / обійтй, обминати / обминути, оминати / оминути; люббвь её не обошлй кохання гі не минуло; о. вниманием лишати поза увагою; о. лужу обходити (обминати, оминати) калюжу; 3. {избегать — в разговоре и т. п., уклоняться от исполнения чего-л.) обминати / обминути, оминати / оминути, обходити / обійтй; '-йтй закбн обминути (оминути, обійтй) закон, знехтувати законом, разг. розминутися із законом; ~йтй молчанием CM. молчйние; ~йтй щекот- ЛЙВЫЙ вопрбс обминути (обійтй) делікатне питання; 4. {оставлять без повышения по службе и т. не наделять чем-л) обходити / обійтй, обминати / обминути, оминати / оминути, сов. поминути; ~йтй крестьян землёй обійтй (обминути, оминути) селян землёю; ~йтй по службе кого обійтй (обминути, оминути, поминути) по службі (чйном) кого; 5. {бывать всюду; попадать ко всем — о предметах) обходити / обійтй и мног. пообходити; о. весь сад обходити весь сад; о. сидйщих гостёй обходити гостей, що сидять; рукопись обошлй читающую публику рукопис обійшов читацьку публіку;
6. 	{обгонять, опережать) обходити / обійтй и мног. пообходити, обганяти / обігнати (обжену, обженеш), випереджати / вйпередити, -джу, -диш; ~йтй остальных всйдников обійтй (обігнати, вйпередити) рёшту вершників; о. в математике разг. випереджати в математиці; 7. {обманывать) разг. обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, -рю, -риш / обдурйти и мног. пообдурювати и подурйти, сов., разг. обійтй. обходйться / обойтйсь 1. {обращаться с кем-л.) обходитися, -джуся, -дишся / обійтйся (обійдуся, обійдешся), поводитися, -джуся, -дишся / повестйся, -ведуся, -ведешся;


обхбдный
663
обшйрпанность
2. {стоить, требовать определённых затрат) разг. обходитися / обійтйся, несов. коштувати, -ує, диал. виходити / вййти (вййде); 3. (чем — удовлетворяться, довольствоваться) разг. обходитися / обійтйся (чим, без чого); {изворачиваться) разг. обертатися / обернутися (обернуся, обернешся); 4. {о деле, событии — происходить) обходитися / обійтйся; {проходить) проходити / пройтй; {с отрицанием ‘‘не” — ещё) несов. бувати; прогулка не обошлась без приключёний прогулянка не обійшлася без пригод; 5. несов., страд, обходитися; обминатися, оминатися; обганятися, випереджатися; обдурюватися, -юється; ср. обходйть^ 1—3,6—7.
обхбдный, обходнбй обхіднйй; идтй ~ьім путём йти манівцями (мaнiвцём, обхіднйм шляхом); ~бй лист (лнстбк) обхіднйй лист (листок).
обхбдом нареч. околяса, околясом; в обхід; двйгаться о. рухатися околяса (околясом, в обхід), обхбдчик обхідник, обхбдчнца обхідниця. обхбдчицкий обхідницький. обходящий 1. прич. якйй (що) обходить и т. п.\ CM. обходйть 1—7; 2. прил. обхіднйй, на обході.
обхождёние обходження; {обращение) поводження, ж. поведінка, разг. поведёнщя; хорбшее (вёжлнвое) о. пошанівок, -вку {м). обхбженный разг. обходжений, обхохотаться прост, нареготатися, -очуся, -очешся, нареготітися, -очуся, -отйшся. обцарапанный разг. см. оцарапанный, обцарапать сое., разг. см. оцарапывать, обцарйпаться сов., разг. см. оцарапываться, обцарапывать разг. см. оцарапывать, обцарапываться разг. см. оцарапываться, обцелбванный разг. обцілований,вйці- луваний.
обцелбвывать / обцеловйть разг. обціловувати, -овую, -овуєш / обцілувати, -ую, -уєш и мног. пообціловувати, разг. виціловувати / вйцілувати, -ую, -уєш. обцелбвывающий разг. якйй (що) обціловує (виціловує).
обчекрыженный прост. обчикрйжений {разг.).
обчекрыжнвать / обчекрыжить прост, об- чикрйжувати, -ую, -уєш / обчикрйжити {разг.).
обчекрыживаться / обчекрыжиться прост, обчикрйжуватися, -уюся, -уєшся / обчи- крйжитися {разг.). обчёсанный разг. см. очёсанный, обчёска разг. см. очёс, обчёсть сов., прост, сж обсчйтывать. обчёсться сов., разг. см. обсчйтываться; О раз-два (одйн-два) и -чёлся раз-два та й (І) кінець (край, годі, усі, усе), обчёсывание р а з г. см. очёсывание, обчёсывать / обчесать 1. см. очёсывать; 2. {сильно чесать) прост, обчухувати, -ую, -уєш / обчухати {разг.). обчёсываться / обчесаться 1. см. очёсываться; 2. {сильно чесать себя) прост, обчухуватися, -уюся, -уєшся / обчухатися {разг.). обчёт разг. см. обсчёт 1. обчйненный разг. облатаний, обчйнивать / обчинйть разг. облатувати, -ую, -уєш / облатати, обчйниваться / обчинйться р а з г. латати для сёбе, разг. облатуватися, -уюся, -уєшся / облататися, обчйстка разг. обчищання (с.). обчищать / обчйстить разг. обчищати / об- чйстити, -чйщу, -чйстиш и мног. пообчищати; о. пальтб обчищати пальто; -ить чужйе карманы {обокрасть) разг. обчйстити чужі кишені.
обчищаться / обчйститься разг. обчищатися / обчйститися, -чйщуся, -чйстишся и мног. пообчищатися, обчйщенный разг. обчйщений. Ср. обчищать.
обшаренный разг. обшарений; обнйшпоре- ний, вйнишпорений. Ср. обшаривать, обшаривание разг. обшарювання; обнйшпо- рювання. Ср. обшаривать, обшаривать / обшйрить (кого-что) разг. обшарювати, -юю, -ЮЄШ / обшарити; {тщательно выискивать — ещё) обнйшпорювати, -юю, -ЮЄШ и нйшпорити / обнйшпорити, сов. перенйшпорити (кого-що), вйнишпорити и вйшарити (де, в чому), обшариваться разг.: погреб^ ~аются ворами злодії обшарюють погребй. обшйрканный прост, обчовганий, обшйркивать / обшйркать прост, обчовгувати, -ую, -уєш / обчовгати, обшаркиваться / обшаркаться прост, обчовгуватися, -ується / обчовгатися, обшйрпанность прост, обшарпаність, -ності.


обшарпанный
664
обшлёпываться
обшарпанный прост, обшарпаний, обшйрпывать / обшарпать прост, обшарпувати, -ую, -уєш / обшарпати, обшарпываться / обшарпаться прост, обшарпуватися, -ується / обшарпатися; одёжда ~палась одяг обшарпався; пол ^пался підлога обшарпалася, обшастанный 1. обшуганий; стовчений;
2. обшастаний. Ср. обшастать 1—2. обшйстать 1. {очистить зерно от лузги) диал. обшугати; (истолочь) стовктй, -вчу, -вчеш; 2. (исходить) прост, обшастати. ббшевнн мн., уст. глабці, -ів, глабчакй, -їв, розвальні, -лень, обшелушённый разг. облущений, обшелушнвать / обшелушйть разг. лущити и облущувати, -ую, -уєш / облущити и мног. пооблущувати и полущити, обшелушнваться / обшелушйться разг. облущуватися, -ується / облущитися и мног. пооблущуватися. обшельмовйть прост, обмахлярити, об- махлярувати, -ую, -уєш, обмахорити (разг.). обшнбйть / обшнбйть прост, оббивати / оббйти (обіб’ю, обіб’єш) и мног. пооббивати; (сбивать — ещё) збивати / збйти (зіб’ю, зіб’єш) и мног. позбивати, обшибйвшнй прост, якйй (що) оббйв (збив), обшйбленный прост, оббйтий, пооббйва- ний; збйтий, позбйваний. Ср. обшнбйть. обшиваемый якйй (що) обшивають, обшнвйльщнк спец, обшивальник, обшнвйльщнца спец, обшивальниця, обшнвйнне обшивання, обшнвйть / обшйть обшивати / обшйти, -шйю, -шйєш и мног. пообшивати; о. весь дом разг. обшивати весь дім; о. дбскамн обшивати дошками; о. тёсом шалювати, -юю, -юєш, обшальовувати, -льбвую, -льовуєш. обшиваться / обшйться 1. разг. обшиватися / обшйтися, -шйюся, -шйєшся и мног. пообшиватися; 2. несов., страд, обшиватися; ср. обшивать, обшйвка 1. (действие) обшиття, (неоконч. — обычно) обшивання (с.); ср. обшнвйть; 2. (то, чем обшивают) обшйвка; (кайма, оторочка — ещё) облямівка; атласная о. подбла атласна облямівка подолу; о. самолёта спец. обшйвка літака, обшивнбй спец, обшивнйй; (обшитый — ещё) обшйтий; о. тёс обшивнйй тес; '-ные двёрн обшйті двері, обшйвочный спец, обшивальний, обшивнйй.
обшйвщнк спец, обшивальник, обшйвщица спец, обшивальниця, обшйканный разг. см. ошйканный. обшйкать сов., разг. см. ошйкивать. обшйкиваннеразг. см. ошйкивание. обшйкивать р а 3 г. см. ошйкивать. обшйкиваться р а 3 г. см. ошйкиваться. обшйрно нареч. шйроко; (пространно) [надто, дуже] довго (докладно),/7Д5г. предовго, обшйрность 1. розлогість, -гості; просторість, -рості; 2. всеосяжність, -ності; широкість, -кості; 3. численність, -нності; різноманітність. Ср. обшйрньїй 1—3. обшйрный 1. (занимающий большое пространство) велйкий, розлогий; (просторный) просторий; (широкий) широкий; ~ые пол^ розлогі поля; о. сад велйкий (просторий) сад; 2. (перен.: большой по объему, количеству, содержанию) велйкий; (способный охватить многое) всеосяжний; (широкий) широкий; ~ые знйния велйкі (широкі) знання; о. ум всеосяжний розум; 3. (многочисленный) численний; (разнообразный) різноманітний; ~ые выдержки (цитйты) численні вйписки (цитати); ~ые знакбмства чиcлённi знайомства, обшйтне обшиття.
обшйтый обшйтий, пообшйваний. Ср. обшивать, обшйть см. обшнвйть. обшйться см. обшиваться, обшлйг обшлаг, -а, вилога (ж), разг. закарваш, закавраш; Ьрюкмн.,разг. обшлагй брюк, обшлажный обшлаговий, вилоговий, обшлажбк уменьш.-ласк. обшлажок, -жка, виложка (ж), разг. закарвашик, закаврашик. обшлёпанный разг. задрйпаний; обтріпаний, обшарпаний; обчовганий. Ср. обшлёпывать, обшлёпывать / обшлёпать (загрязнять — одежду, обувь) разг. задрйпувати, -ую, -уєш / задрйпати и мног. позадрйпувати; (изнашивать, истрёпывать^ обтріпувати / обтріпати и мног. пообтріпувати, обшарпувати / обшарпати и мног. пообшарпувати; (обувь) обчовгувати, -ую, -уєш / обчовгати, обшлёпываться / обшлёпаться разг. задрй- пуватися, -ується / задрйпатися и мног. поза- дрйпуватися; обтріпуватися / обтріпатися и мног. пообтріпуватися, обшарпуватися / обшарпатися и мног. пообшарпуватися; обчовгуватися, -ується / обчовгатися. Ср. обшлёпывать.


обшлифбванный
665
общежйтельность
обшлифбванный обшліфований, ошліфований.
обшлифбвывание обшліфовування, ошліфовування.
обшлифбвывать / обшлифов^ть обшліфовувати, -овую, -бвуєш / обшліфувати, -ую, -уєш, ошліфовувати / ошліфувати; учёние ~йло егб разг. навчання обшліфувало (ошліфувало) його, обшлифбвываться / обшлифовйться 1. разг. обшліфовуватися, -овуюся, -овуєшся / обшліфуватися, -уюся, -уєшся, ошліфовуватися / ошліфуватися; в гброде ты быстро ~фуешься у місті ти швйдко обшліфуєшся (ошліфуєшся); 2. (поддаваться гилифовкё) только 3-є лицо обшліфовуватися / обшліфуватися, ошліфовуватися / ошліфуватися, обшмыганный обчовганий; заяложений. Ср.
обшмыгивать 2. обшмыгивать / обшмыгать прост. 1. (быстро обходить, оббегать что-л.) оббігати / оббігати и оббігти, -біжу, -біжйш; 2. (шаркая, затирать) обчовгувати, -ую, -уєш / обчовгати (разг.); (затаскивать) заяложувати, -ую, -уєш / заялозити, -бжу, -озиш. обшмыгиваться / обшмыгаться (затираться от шарканья) прост, обчовгуватися, -уєть- ся / обчовгатися (разг.); (затаскиваться) заяложуватися / заялозитися. Ср. обшмыгивать 2.
обшныривать / обшнырйть и обшнырить
прост, шастати / обшастати, никати / обникати (разг.); (заглядывая, высматривая — ещё) разг. обнйшпорювати, -юю, -юєш и нйшпорити / обнйшпорити. обшнырянный, обшныренный прост, об- шастаний, обнйканий; обнйшпорений. Ср. обшныривать, обштбпаииый разг. обштопаний. Ср. обштб- пывать 1.
обштбпывание разг. обштопування. Ср. об- штбпывать 1. обштбпывать / обштбпать 1. разг. обштопу- вати, -ую, -уєш / обштопати; 2. (перен.: обмануть) сов., прост, обмахлярити, обмахля- рувати, -ую, -уєш, обмахорити (разг.). обшучивать висміювати, -юю, -юєш; о. по- ведёние чьё висміювати поведінку чию, кепкувати (-ую, -уєш) з поведінки чиєї. общ^га, общйжка прост, гуртожиток, -тку (м.), жарг. гуртня, гуртяга. общйжньїй прост, гуртожитку (род. п.); о. инвентарь інвентар гуртожитку.
общйк прост, гуртяк, -а (жарг). общаться спілкуватися, -уюся, -уєшся, єднатися; (водить знакомство) водйтися, -джуся, -дишся, товаришувати, -ую, -уєш; (знаться с кем-л)разг. знатися; (встречаться) зустрічатися.
ббще нареч., уст. разом, спільно, общеазийтский загальноазіатський. общеарйбский загальноарабський, всеараб- ський.
общеармёйский загальноармійський, общеафрикйнский загальноафриканський, всеафриканський. общебиологйческий загальнобіологічний. общебриг^дньїй загальнобригадний. общевойсковйк загальновійськовйк, -а. общевойсковбй загальновійськовйй. общевосточнославйнский загальносхідно- слов’янський. общевузовский загальновйшівський, не ре- ком. загальновузівський. общегалактйческий загальногалактйчний. общегеографйческий загальногеографіч- ний.
общегигиенйческий загальногігієнічний. общегородскбй загальноміськйй. общегосударственный загальнодержавний, общегражданский загальногромадянський;
(не военный) загальноцивільний. общедемократйческий загальнодемократйч- ний.
общедоступно нареч. загальнодоступно; загальноприступно. Ср. общедоступный, общедоступность загальнодоступність, -но- сті; загальноприступність. Ср. общедоступный.
общедоступный загальнодоступний; (понятный) загальноприступний; ~ые цёны загальнодоступні ціни; -'ное изложёиие загальноприступний вйклад. ббщее сущ., с. загальне, -ого; спільне; за ~щим нерёдко терйется частное за загальним нерідко губиться особйсте; не имёю с ітим пичегб -'Щего не маю з цим нічого спільного.
общеевропёйский загальноєвропейський, все- європейський; о. дом загальноєвропейський дім.
общежитёйский загальножиттєвий, загально- життьовйй; (обыденный) звичайний, общежйтельность уст. співжиття (с.); (общительность) товарйськість, -кості.


общежйтельный
666
общеразвивающий
общежйтельный уст. спільний; (общественный) суспільний; {общительный) това- рйський.
общежйтельский уст. суспільний; {повседневный) повсякденний, общежйтельство уст. співжиття, общежйтие 1. {помещение) гуртожиток, -тку {м.); 2. {нормы общественной жизни) співжиття; {повседневная жизнь, обиход) побут, -у (л/.), разг. обихідка {ж), обихід, -ходу; выражёния, не прйнятые в -ни вйслови, не вжйвані в товарйстві; услбвия ~ия умови співжиття.
общежйтский гуртожитку {род. «.); о. быт побут гуртожитку, общезавбдекий, общезаводскбй загальноза- водськйй.
общезначимость загальнозначущість, -щості. общезначимый загальнозначущий. общеизвёстно предик, загальновідомо, общеизвёстность загальновідомість, -мості. общеизвёстный загальновідомий, общеиндоевропёйский загальноіндоєвропей- ський.
общеннститутский загальноінститутський, общеисторйческий загальноісторйчний. общеклйссовый загальнокласовий, общеколхбзный загальноколгоспний. общекомйндный загальнокомандний, общекрестьйнский загальноселянський. общекрымский загальнокрймський, всекрйм- ський.
общекультурный загальнокультурний, общелйгерный загальнотабірний. общелитературный загальнолітературний, общёлканный 1. оббйтий, пооббйваний;
2. обіграний. Ср. общёлкивать 1—2. общёлкивать / общёлкать и однокр. общёлк- иуть 1. {сбивать щелчками) прост, оббивати / оббйти (обіб’ю, обіб’єш) и мног. пооббивати; пули '^вали лйстья кулі оббивали лйстя; 2. {обыгрывать) разг. обігравати, -граю, -граєш / обіграти; 3. {осмеивать) разг. висміювати, -юю, -юєш / вйсміяти. общёлкнутый 1. см. общёлканный; 2. {облегающий, обтянутый) прил., прост, обтягнений, обтягнутий, общеметодологйческий загальнометодоло-
ГІЧНИЙ.
общеминистёрский загальноміністерський. общемировоззрёнческий загальносвітогляд- ний.
общемировбй загальносвітовйй.
общенадзбрный загальнонаглядбвий. общенарбдиость загальнонародність, -ності, всенародність; о. вйборов всенародність вйборів.
общенарбдный загальнонародний, всенародний; о. праздник всенародне свято, общенаучный загальнонауковий. общенациональный загальнонаціональний, общёние спілкування; товаришування; {единение) єднання; {сношение) мн. зносини, -ин; {отношения) мн. відносини, стосунки, -ів, м. реже стосунок, -нку. общеобразовательный загальноосвітній, общеобязательность загальна обов’язковість (-ВОСТІ), загальнообов’язковість, общеобязательный загальнообов’язковий, общеоздоровйтельный загальнооздоровчий, общеотраслевбй загальногалузёвий. общепартййный загальнопартійний, общенйт (общественное питание) громадське харчування, общепйтовец разг. працівнйк (-а) громадського харчування, общенйтовекий, разг. общепйтский громадського харчування {род. «.); -кая столбвая їдальня громадського харчування, общеполёзность загальнокорйсність, -ності. общеполёзный загальнокорйсний. общенолитйческий загальнополітйчний. общепонятность загальна зрозумілість (-ло- сті), загальнозрозумілість, общепонятный загальнозрозумілий, общепотребйтельский загальноспожйвчий. общеприёмлемый загальноприйнятний. общепрйзнанно предик, загальновйзнано. общепрйзнанность загальновйзнаність, -ності.
общепрйзнанный загальновйзнаний. общепрйнято предик, загальнопрййнято, за- вёдено.
общепрйнятость загальнопрййнятість, -тості, узвичаєність, -ності; загальновжйваність. Ср. общепрйнятьій. общепрйнятьій загальнопрййнятий, узвичаєний; {общеупотребительный) загально- вжйваний; {обычный) звичайний; -тая тер- минолбгня загальновжйвана термінологія; -тое мнёние загальнопрййнята (узвичаєна) думка.
общепроизвбдствениьій загальновиробнй- чий.
общепромышленный загальнопромисловий. общеразвивающий загальнорозвивальний.


общераспространённость
667
общетовйрный
общераспространённость загальнопошйре-
НІСТЬ, -НОСТІ.
общераспространённый загальнопошйре- ний, пошйрений скрізь, общереволюцнбнный загальнореволюцій- ний.
общерелнгнбзный загальнорелігійний. общереспубликанский загальнореспубліканський, всереспубліканський. общероссййский загальноросійський, всеросійський; -не рефбрмы загальноросійські (всеросійські) реформи, общерусский 1. {общий для всей России) загальноросійський, всеросійський; 2. {относящийся ко всей Киевской Руси) спільноруський.
общесемёйный спільносімейний, спільноро- дйнний, зaгaльнociмёйний. общеславянский загальнослов’янський, спільнослов’янський, общесоїбзньїй ист. загальносоюзний, общёственник 1. громадський працівнйк (-а); {общественный деятель) громадський діяч (-а); 2. {член крестьянского общества) ист. член громади, общёственница 1. громадський працівнйк (-а); громадська діячка. Ср. общёственник 1. общественно нареч. суспільно; о. полёзный труд суспільно корйсна праця, общёственно-бытовбй суспільно-побутовий, общёственно-исторйческий суспільно-істо- рйчний.
общёственно-культурный суспільно-куль- турний.
общёственно-педагогйческий суспільно-педагогічний.
общёственно-политйческий суспільно-полі- тйчний.
общёственно-произвбдственный суспільно- виробнйчий. общёственность громадськість, -кості, реже суспільність, -ності; дух ~ти дух громадськості.
общёственно-трудовбй суспільно-трудовйй. общёственно-экономйческий суспільно-еко- номічний.
общёственный 1. суспільний, громадський; в ~нном мёсте на людях, у громадському (публічному) місці; -иная жизнь громадське (суспільне) життя; ~нное бытиё суспільне буття; ~нное движёние суспільний (громадський) рух; ~нное мнёние громадська (суспільна) думка; ~нное положёние
суспільне станбвище; ~нное порицание громадський осуд, громадська догана; ~нное произвбдство суспільне виробнйцтво; '^нное сознание суспільна свідомість; ~ьіе интерёсы суспільні (громадські) iнтepёcи; --ые на^ки суспільні науки; '-ьіе отношёния суспільні (громадські) відносини; о. долг громадський обов’язок; о. класс суспільний клас; о. строй суспільний лад; 2. {принадлежащий обществу, коллективный, связанный с обслуживанием общества) громадський; ~нная сббственность громадська (суспільна) власність; ~нное задание громадське завдання; ~нное имущество громадське (суспільне) майнб; -иное поручёние громадське доручення; -ые организации громадські організації; о. обвинйтель громадський обвинувач; о. порядок громадський порядок; раббтать на ~ых начйлах працювати на громадських засадах; 3. {общительный) разг. товарйський; {компанейский) разг. компанійський; он человёк о. він людйна товарйська (компанійська); 4. ~нное сущ., с. громадське, -ого; не переносй лйчное на о. не перенось особйсте на громадське, ббщество 1. суспільство; развйтие ~ва розвиток суспільства; человёческое о. людське суспільство; 2. {круг людей, сословное объединение) громадянство, громада {ж), товарйство, суспільство; {общественность)
ж. 	суспільність, -ності; высшее о. вйще товарйство, вйщий світ (-у); положёние в ~ве станбвище в суспільстві; свётское о. світське товарйство; 3. {среда) товарйство, громада; {компания) компанія; {окружение) оточення; бывйть в ~ве бувати в товарйстві (серед людей, на людях); в ~ве кого в товарйстві кого, 3 ким; душй --ва душа товарйства (компанії); здесь нет ~ва для кого тут немає (нема) товарйства (компанії) для кого; прийтное о. приёмне отбчення (товарйство); 4. {организация, учреждение) товарйство; спортйвное о. спортйвне товарйство; 5. {крестьянская община) ист. громйда, мир, -у. обществовёд суспільствознавець, -вця. обществовёдение суспільствознавство, обществовёдческий суспільствознавчий, обществознйние суспільствознавство, общестройтельный загальнобудівнйй. общесудовбй загальносудовйй. общетеоретйческий загальнотеоретйчний. общетовйрный загальнотоварний.


общеукрайнский
668
ббщный
общеукрайнский загальноукраїнський, всеукраїнський; ~ие закбны загальноукраїнські (всеукраїнські) закони, общеукрепляющий загальнозміцнювальний; ~щее ерёдство фарм. загальнозміцнювальний засіб.
общеуииверситётский загальноуніверситет- ський.
общеупотребйтельность загальновжйва- ність, -ності. общеупотребйтельный загальновжйваний;
о. тёрмин загальновжйваний термін, общеустанбвленность загальновстановле- ність, -ності, загальнопрййнятість, -тості, общеустанбвленный загальновстанбвлений, загальнопрййнятий. общефабрйчный загальнофабрйчний. общефедерйльный загальнофедеральний, всефедеральний. общефизйческий загальнофізйчний. общефилосбфский загальнофілософський. общехозяйственный загальногосподарський, общехристийнский загальнохристиянський, всехристиянський. общецелевбй загальноцільовйй. общецеркбвный загальноцерковний. общецивилизацибиный загальноцивілізацій- ний.
общечеловёческий загальнолюдський, вселюдський, общешкбльньїй загальношкільнйй. общеэкономйческий загальноекономічний, общеэстетйческий загальноестетйчний. общеядовйтьій загальноотруйний. ббщий 1. загальний; в ~щей слбжности беручи загалом (у цілому); в ~щем, в ~щем-то загалом, на загал; (в целом) у цілому; (вообще) взагалі; в ~щем и цёлом нареч. загалом; как --щее правило як загальне правило; ~щее впечатлёние загальне враження; --щее образование загальна освіта; ~щее собрание загальні збори; ~ие вопрбсы науки загальні питання науки; о. неврбз мед. загальний невроз; 2. (принадлежащий всем или нескольким; находящийся в совместном пользовании) спільний; (коллективный, совместный — ещё) гуртовйй, загальний; для ~щего блйга для загального добра; местй ~щего пбльзования місця загального користування; мнбго --их черт кого багато спільних рис (спільного) у кого; найтй о. язык знайтй спільну мову; ~щая кбмната
спільна кімната; ~щее имущество спільне (гуртове) майно; ~щее согласие загальна (спільна) згода; -'ие интерёсы спільні iнтepё- си; о. вагбн загальний вагон; о. рынок жон. спільний рйнок; о. стол см. стол‘ 2; -ими усйлиями спільними зусйллями (сйлами); нрнвестй к -щему знаменателю см. знаменатель.
ббщйна 1. громада; общйна; Палата ~ин (в Англии и Канаде) политол. Палата громад; родовйя о. родова общйна; территориальная о. територіальна громада; 2. (общество, организация) громада; товарйство; церкбв- ная о. братство, общйнник ист. общйнник. общйнно-родовбй общйнно-родовйй. общйнность общйнність, -нності. общйнньїй 1. громадський; общйнний; 2. громадський. Ср. ббщйна 1—2. общйпанньїй общйпаний; обскубаний, обпатраний, попатраний, опатраний. Ср. общйпьі- вать.
общйнываемый общйпуваний; обскубуваний, обпатрюваний, патраний. Ср. общйньї- вать.
общйпьівание, разг. общйнка общйпування; обскубування, обпатрювання, патрання. Ср. общйпывать. общйпывать / общипать общйпувати, -ую, -уєш / общипати и мног. пообщйпувати; (волосы, перья, траву и т.п. — обычно) обскубувати, -ую, -уєш и обскубати / обскубти, -бу, -беш и мног. пообскубувати и пообскубати, обпатрювати, -юю, -юєш / обпатрати, патрати / попатрати, реже опатрювати / опатрати, общйньїваться общйпуватися, -ується; обскубуватися, обскубатися, обпатрюватися, -юється, патратися, опатрюватися. Ср. общйпывать.
общйтельно нареч. по-товарйському, по-то- варйськи.
общйтельность товарйськість, -кості, общйтельньїй товарйський; (компанейский) разг. компанійський, ббщник уст. однодумець, -мця; спільник; (соучастник) співучасник, ббщница уст. однодумниця; спільниця; (соучастница) співучасниця, ббщность спільність, -ності; о. взглйдов спільність поглядів, ббщный уст. см. ббщий.


общб
669
объезжйть^
общб нареч., разг. загально, у загальних рйсах; говорйть слйшком о. говорйти занадто загально (у загальних рйсах). общучить прост, обшахрувати, -ую, -уєш, обшахрати, обмахорити, обмахлярити, об- махлярувати, -ую, -уєш {разг). объегбренный прост, обшахрований (разг.). объегбривание прост, обшахровування, шахрування (разг.). объегбривать / объегбрить прост, обшахро- вувати, -овую, -овуєш и шахрувати -ую, -уєш / обшахрувати, шахрати / обшахрати, шахраювати, -юю, -юєш / обшахраювати (разг.); см. ещё общучить, объедала Л1. W п р о с т. обжёра (презр.), разг.
ненажера; (объедающий других) презр. дармоїд (м.), дармоїдка (ж.). объедйловка разг. обжиралівка. объедение об’їдання.
объедать / объёсть 1. об’їдати / об’їсти, -їм, -їсй и мног. пооб’їдати, разг. обжирати / обжерти и мног. пообжирати; опйть --ёл несчастного старик^! разг. знову обжер нещасного старця!; 2. (разъедать — о кислоте, щёлочи и т. «.) р а з г. роз’їдати / роз’їсти и мног. пороз’їдати; руки ~ёло кислотбй руки роз’їло кислотою, объедаться / объёсться об’їдатися / об’їстися, -їмся, -їсйся и мног. пооб’їдатися, разг. обжиратися / обжёртися и мног. пообжира- тися.
объедёние 1. (неумеренность в пище) обжёр- ливість, -вості (ж), обжёрство (разг.); 2. (о чём-л. очень вкусном) разг. розкіш, -коші, разг. смакота (ж); ^то прймо о. це просто розкіш, це справжня (просто) смакота (насолода), це їсй й не наїсйся. обьёдеиный 1. об’їдений; 2. роз’їдений. Ср.
объедать 1—2. объединёние 1. (действие) об’єднання, (не- оконч. — ещё) об’єднування; з’єднання, поєднання, (неоконч. — ещё) з’єднування, поєднування; згуртування, (неоконч. — ещё) гуртування, згуртовування; ср. объедиийть;
2. 	(организация, союз) об’єднання, объедииённо нареч. об’єднано; (сплочённо) згуртовано.
объединённость об’єднаність, -ності; (сплочённость^ згуртованість, объединённый об’єднаний, соборний; з’єднаний, поєднаний; згуртований; ~ное государство об’єднана (соборна) держава; Объединённые Нйции политол. Об’єднані Ш-
ції; Организация Объединённых Нйций
Організація Об’єднаних Націй. Ср. объединить.
объединйтель об’єднувач, об’єднальник, объединйтельница об’єднувачка, об’єднальниця.
объединйтельный об’єднавчий; о. съезд об’єднавчий з’їзд, объединяемый об’єднуваний; з’єднуваний, поєднуваний; згуртовуваний. Ср. объединить.
объединить / объединйть об’єднувати, -ую, -уєш и єднати / об’єднати; (соединять — ещё) з’єднувати / з’єднати, поєднувати / поєднати; (сплачивать — ещё) гуртувати, -ую, -уєш и згуртовувати, -овую, -овуєш / згуртувати.
объединиться / объединйться об’єднуватися, -ується / об’єднатися; з’єднуватися / з’єднатися, поєднуватися / поєднатися; гуртуватися, -ується и згуртовуватися, -овується / згуртуватися. Ср. объединить, объединяющий 1. п р и ч. якйй (що) об’єднує и т. п.; CM. объединить; 2. прил. єднальний, об’єднавчий, объёдки мн., разг. недоїдки, -ів, недогризки, об’їдки; перё1ди, -ів; ~док ед. недоїдок, -дка, недогризок, -зка, об’їдок. объёдьял!»., с.-х. з’їди, -ів, перё1ди. объёзд 1. (действие) об’їзд, -у, (неоконч. — ещё) с. об’їжджання; (обгон) м. перегін, -г6- ну; в о. в об’їзд; ёхать в о. см. объезжать' 1;
2. (место, по которому объезжают) об’їзд;
3. (конный патруль) уст. роз’їзд, -у. объёздка об’їждження, вйїждження, (неоконч.
д. — ещё) об’їжджання, виїжджування (с.). Ср. объезжйть^ 1. объезднбй об’їзнйй; ~нйя дорбга об’їзна дорога,/?азг. об’їздка. объёздчик об’їждчик.
объезжйть^ / объёхать 1. (ехать в объезд) об’їжджати и об’їздйти, -їжджу, -їздйш / об’їхати, -іду, -ідеш и мног. пооб’їжджати и пооб’їздйти; (оставлять в стороне — ещё) обминати / обминути и мног. пообминати, реже оминати / оминути и мног. пооминати; о. кругбм колу вати, -ую, -уєш; 2. (перегонять^ разг. переганяти / перегнати, -ежену, -еженёш и мног. попереганяти, випереджати / вйпередити, -джу, -)\шіі,разг. об’їжджати / об’їхати; 3. (обманывать^ прост, обдурювати, -юю, -юєш и дурйти, -рю, -риш / обдурйти и мног. пообдурювати и подурйти.


объезжйть^
670
объёрзать
одурювати / одурйти и мног. поодурювати, піддурювати / піддурйти и мног. попіддурювати, разг. об’їжджати / об’їхати; О на козё (кобыле, вороных и т. п) не ~ёдешь кого сплоха не обдуриш (не піддуриш, не налигаєш) кого, у дурні не пошйєш кого, воза не пiдвeзёш кому. объезжйть^ / объёзднть 1. {приучать к езде лошадь, оленя и т. п) об’їжджати и об’їздйти и об’їжджувати, -ую, -уєш / об’їздити, -їжджу, -їздиш, виїжджувати / виїздити, -їжджу, -їз- диш; 2. {ездя, побывать во многих местах) об’їжджати и об’їздйти, -їжджу, -їздйш / об’їздити и об’їхати, -іду, -ідеш и мног. пооб’їжджати и пооб’їздйти; 3. {делать приспособленным для езды) об’їжджати и об’їздйти и об’їжджувати / об’їздити, объезжаться': бзеро ~^ется вдоль кустарников озеро об’їжджають (об’їздять, обминають) уздовж чагарнику. Ср. объезжать' 1. объезжаться^ и уст. объёзжнваться / объёз- диться об’їжджати и об’їздйти и об’їжджувати, -ую, -уєш / об’їздити, виїжджувати / вйїздити; лбшадь ~нлась быстро коня вйїздили швйдко. объёзженный 1. об’їжджений, виїжджений;
2. 	об’їжджений. Ср. объезжйть^ 1—2. объёзжнвать уст. см. объезжйть^ 1. объёзжнй об’їзнйй; о. леснйчнй об’їзнйй ліснйчий.
объёкт об’єкт; неопбзнанный летйющнй о.
непізнаний літальний об’єкт, объектйв техн. об’єктйв. объективация, объективизация книжн.
об’єктивація, об’єктивізація, объективизйрованный книжн. об’єктивізо- ваний.
объективизйровать несов. и сов., книжн.
об’єктивізувати, -ую, -уєш. объективизйроваться несов. и сов., книжн.
об’єктивізуватися, -ується. объективйзм об’єктивізм, -у. объективйрованный книжн. об’єктивований, объективйровать несов. и сов., книжн.
об’єктивувати, -ую, -уєш. объективйроваться книжн. об’єктивуватися, -ується. объективйст об’єктивіст, объективистйческий об’єктивістйчний. объективйстский об’єктивістський, объектйвно нареч. об’єктйвно. объектйвность об’єктйвність, -ності.
объектйвный об’єктйвний; -ная часть телекамеры техн. об’єктйвна частйна телекамери; -'ное заключёние об’єктйвний вйс- новок; о. идеалйзм филос. об’єктйвний ідеалізм.
объектйрование см. объективация, объектйровать см. объективйровать. объектйроваться см. объективйроваться. объёктность лг/»гв., филос. об’єктність, -ності. объёктный филос. об’єктний,
объёктовый спец, об’єктовий; ~вое задание об’єктове завдання, объём 1. мат., физ. об’єм, -у; единйца ~ма одинйця об’єму; мёры ~ма міри об’єму; о. куба об’єм куба; 2. {величина, размеры, количество и т. п.) обсяг, -у, розмір, -у, обшир, -у; о. знаний обсяг (обшир) знань; о. капитальных вложёний розмір (обсяг) капітальних вкладень; о. нонйтия филос. обсяг поняття; о. раббт обсяг робіт; поставить проблёму во всём -'ме поставити проблему в усьому обсязі (обширі); увелйчиваться в --ме більшати, шйршати, товщати, объёмистость разг. об’ємистість, -тості, объёмистый разг. об’ємистий, об’ємний; {изрядный) чималйй, разг. чималенький; {вместительный) місткйй, укладистий, реже спорий. объёмлемый мат. обнятий, объёмлющий мат. обхопнйй, обхбплюваль- ний.
объёмно нареч. об’ємно, объёмно-блбчный спец, об’ємно-блочний, объёмно-вращйтельный спец, об’ємно-обер- тальний.
объёмнометрйческий мат. об’ємнометрйч- ний.
объёмно-оптйческий спец, об’ємно-оптйч- ний.
объёмно-планирбвочный техн. об’ємно-пла- нувальний.
объёмно-плбскостный спец, об’ємно-пло- щйнний.
объёмно-прострйнственный архит. об’ємно- просторовий, объёмность об’ємність, -ності. объёмный 1. об’ємний; ~ное изображёние об’ємне зображення; 2. см. объёмистый, объёмомёр техн. об’ємомір. объёмоцентрйческий мат. об’ємоцентрйч- ний.
объёрзать разг. попосовати, попосоватися; {повертеться везде) повертітися (-рчуся.


объёсть
671
объятие
-ртйшся), поповертітися, покрутйтися (-кручуся, -крутишся), попокрутйтися. объёсть см. объедйть. объёсться см. объедаться, объёхать см. объезжйтьЧ объявйтель оповісник, объявйтельница оповісниця, объйвка прост, повідомлення, сповіщення (с.); {заявка) заявка, объявлёние 1. (действие) повідомлення, сповіщення, оповіщення, (неоконч. — ещё) повідомляння, сповіщання, оповіщання; оголошення, {неоконч. — ещё) оголошування; заявления, {неоконч. — ещё) заявляння; ср. объявлять 1—3; 2. {извещение) оголошення; {оповещение) оповіщення, ж. оповістка; доскй ~ий дошка оголошень, объявленный 1. повідомлений, сповіщений, оповіщений; 2. оголошений; 3. оголошений, заявлений. Ср. объявл51ть 1—3. объявляемый 1. повідомлюваний; 2. спові- щуваний, оповіщуваний, оголошуваний;
3. 	оголошуваний; заявлюваний. Ср. объявлять 1—3.
объявлять / объявйть 1. (кому-чему — сообщат}^ повідомляти / повідомити, -млю, -миш (кого-що, кому-чому), сповіщати / спо- вістйти, -іщу, -істйш (кого-що, реже кому- чому), оповіщати / оповістйти (кого-що) и мног. пооповіщати; о. об отъёзде повідомляти (сповіщати, оповіщати) про від’їзд;
2. 	{оглашать; официально признавать кем-, чем-л. или каким-л.) оголошувати, -ую, -уєш / оголосйти, -ошу, -осиш; о. благодарность оголошувати (складати, висловлювати) подяку; о. приговбр оголошувати вйрок; ~йть собрание открытым оголосйти збори відкрйтими; 3. {заявлять) оголошувати / оголосйти, заявляти / заявйти, -явлю, -явиш (кому-чому); ~йть кбнкурс оголосйти конкурс; о. о несоглйсин заявляти про незгоду; о. о нбвом повышёнии цен оголошувати (заявляти) про новё підвйщення цін. объявляться / объявйться разг. 1. {появляться, обнаруживаться) з’являтися / з’явйтися (з’явлюся, з’явишся), появлятися / появйтися, являтися / явйтися, разг. об’являтися / об’явйтися, уст. уявлятися / уявй- тися; 2. {объявлять себя кем-л. или каким-л) уст. оголошувати (-ую, -уєш) / оголосйти (-ошу, -осиш) себе, диал. оповіщатися / оповістйтися, -віщуся, -вістйшся; 3. несов., страд, повідомлятися, сповіщатися, опові¬
щатися; оголошуватися, -ується; заявлятися; ср. объявлять 1—3. объягнйться CM. ягнйться. объярйнный текст., уст. муаровий. объЯрь текст., уст. муар, -у (л<.). объяснённе 1. {действие) пояснення, {неоконч.
— ещё) пояснювання, роз’яснення, {неоконч.
— ещё) роз’яснювання; ср. объяснЯть;
2. {разговор для выяснения чего-л.) ж. розмова; длйнное о. с кем довга розмова з ким;
3. {изложение причин в оправдание своего поведения; то, что объясняет что-л.) пояснення; о. в любвй освідчення, признання [в коханні]; трудно найтй о. §тому фйкту важко знайтй пояснення цьому факту.
объяснённый пояснений, роз’яснений. Ср. объяснять.
объяснймость П0яснённ1сть, -ННОСТІ. Ср.
объяснять, объяснймый поясненний. Ср. объяснять, объяснйтельный пояснювальний; ~ное чтё- ние пояснювальне читання, объяснять / объяснйть пояснювати, -юю, -ЮЄШ и поясняти / пояснйти, -ясню, -яснйш, роз’яснювати и роз’ясняти / роз’яснйти. объясняться / объясняться 1. {выяснять отношения, улаживать недоразумения) порозуміватися / порозумітися; {давать объяснение) пояснювати, -юю, -юєш и поясняти / пояснйти, -ясню, -яснйш; {выяснять) з’ясовувати, -овую, -овуєш / з’ясувати, -ую, -уєш; {переговорите^ сов. переговорйти, -орю, -бриш; {поговорить) сов. поговорйти; нам нЯдо ~йться нам треба поговорйти (порозумітися, з’ясувати справу); о. в любвй освідчуватися, -уюся, -уєшся [в коханні], освідчувати кохання кому, виповідати кохання кому; 2. {становиться понятным, выясняться) з’ясовуватися, -овується / з’ясуватися; вскбре всё ~йлось незабаром усе з’ясувалося; 3. {разговаривать, изъясняться) несов. розмовляти, говорйти; глухонемые -Яются знйкамн глухонімі розмовляють (говорять) знаками; о. по-англййскн розмовляти (говорйти) англійською мовою (по- англійському, по-англійськи); 4. {иметь объяснение в чём-л.) несов. пояснюватися, -юється, пояснятися; 5. несов., страд, пояснюватися, пояснятися, роз’яснюватися, роз’яснятися; ср. объяснЯть. объЯтне, объЯтье обійми, -ів {мн); встречать с распростёртыми ^^иямн зустрічати з


объятый
672
ббыск
розкритими обіймами; заключать в ~ия брати в обійми, объятый 1. обійнятий, обнятий; обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий; 2. охоплений, обійнятий, обнятий; обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий, оповй- тий, повйтий, пойнятий, понятий; 3. осягнутий; 4. обійнятий, обнятий, охоплений, повйтий, оповйтий, обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий, перейнятий, пойнятий, понятий. Ср. обнимйть 1—4. объйть сов., КНИЖН. СЛІ. обнимать, объйться сов., прост., уст. CM. обниматься 1.
объячёивающая: о. сеть рыб. вічкувата сіть (сітка).
обыватель 1. {постоянный житель) мешканець, -нця, обиватель; городскбй о. городянин, містянйн,/7огзг. містюк, -а; 2. {человек, лишённый общественного кругозора) разг., неодобр. обиватель; мёлочные интерё- сы ~лей дрібні інтереси обивателів, обывательница 1. мешканка, обивателька; городская о. городянка; 2. обивателька. Ср. обыватель, обывательски разг., неодобр. як обиватель, як обивателька; ты судишь обо всём о. ти судиш про все як обиватель, обывательский обивательський; -'ие подвб- ды обивательські підводи; --ие разговбры разг., неодобр. обивательські розмови, обывательщина разг., неодобр. обивательщина.
обыгранный обіграний, обыгрываемый обігруваний. обыгрывание обігравання, обыгрывать / обыграть обігравати, -граю, -граєш / обіграти, -граю, -граєш, обыгрываться / обыгрйться обіграватися, -граюся, -граєшся / обігратися, -граюся, -граєшся; {о музыкальном инструменте) виграватися / вигратися; скрйпка ~йлась скрйпка вйгралася. обыдёнка р а з г. см. подёнка^ обыдёнкой нареч., прост, за день, разг. обйдень.
обьзденно нареч. щодённо, повсякденно;
звичайно; буденно. Ср. обыденный, обыденность, уст. обыдённость щоденність, -нності, повсякденність, разг. щоденщина, повсякденщина; звичайність, -ності; буденність,/?азг. буденщина. Ср. обыденный.
обыденный, уст. обыдённый {повседневный) щоденний, повсякдённий; {обыкновенный) звичайний; {будничный) будённий. обыдёнщина разг. щодёння, повсякдёння (с.), мн. будні, -ІВ, разг. щодёнщина, повсякдён- щина, будёнщина. Ср. обыденный, обызвествлёние спец. звапнування, звапнін- ня.
обызвествлённый спец. звапнований, звапні- лий.
обьізвествлзіть / обызвествйть спец. вапнувати, -ую, -уєш и звапновувати, -бвую, -овуєш / звапнувати. обызвествл)1ться / обызвествйться спец. вапнуватися, -ується и звапновуватися, -ову- ється / звапнуватися, -ується, сов. звапніти. обыкйть прост., уст. см. обвыкйть. обйклый прост., уст. см. обвыклый. обыкновёние звйчай, -аю, разг., фолькл. оби- чай, -аю; {привычка — ещё) ж. звйчка, разг. привйчка; {мода) мбда, разг. зaвeдёнцiя {ж)\ вошлб в о. повелося, увійшло у звичку; имёть о. мати звйчку (звйчай); по '-ию як звичайно, за звйчаєм, зазвичай, своїм звй- чаєм; {как всегда) як завжди; нрбтнв ~ия проти звйчаю (звйчки); всупереч звйчаєві. обыкновённо нареч. звичайно, реже звичайне,/7Д5г. зауряд. обыкновённость звичайність, -ності. обыкновённый звичайний; быстрёе ~нного швйдше, ніж звичайно; сирёнь -иная бот. бузок звичайний, обыкнуть сов., прост., уст. см. обвыкать, обымйть прост., уст. см. обнимать, обымйться прост., уст. см. обниматься 1. обындевёвший, обындевёлый укрйтий (покритий, запушений) інеєм {изморозью: памороззю, прймороззю, намороззю), обындевёть укрйтися (укрйється) інеєм {изморозью: памороззю, прймороззю, намороззю), покрйтися (запушйтися) інеєм (памороззю, прймороззю, намороззю), узятися (візьметься) інеєм (памороззю, прймороззю, намороззю), припасти (-паде) інеєм (памороззю, прймороззю, намороззю), обыностраниться разг. зiнoзёмитиcя, -млюся, -мишся.
обынтеллигёнтиться разг. зінтелігентніти. ббыск 1. обшук, -у, трус, -у; производйть о. у кого робйти обшук (трус) у кого, обшукувати, -ую, -уєш кого, трусйти (трушу, трусиш) в кого', 2. {опрос, дознание) уст. опит, -у,


обйсканный
673
овйл
допит, -у; 3. {свидетельство об отсутствии родства между вступающими в брак) уст. запис, -у; брйчный о. шлюбний запис, обысканный обшуканий. Ср. обыскивать 1. обыскаться прост, попошукати (разг.); ~йлся ключёй, нет нх ннгдё попошукав ключі, немає їх н1дё. обыскивание обшукування. Ср. обыскивать 1.
обыскивать / обыскйть 1. обшукувати, -ую, -уєш / обшукати имног. пообшукувати; {производить обыск у кого-л. — ещё) трусйти (трушу, трусиш) / потрусйти; {обшарить) сов. перетрусйти; 2. {отыскивать) диал. знахбдити, -джу, -диш / знайтй, -йду, -йдеш, відшукувати / відшукати, обыскиваться: ~ается квартйра обшукують (трусять) квартйру. обычай звйчай, -аю, разг., фолькл. обичай, -аю; {привычка — ещё) ж. звйчка, разг. при- вйчка; {порядої^ порядок, -дку, ж., разг. поведінка, поведенція, реже установа; по ~аю йтой страны за (згідно зі) звичаєм цієї країни; усвбить о. набратися звйчаю, засвоїти звйчай (звйчку); іто не в ~ае чьём це не звйчай чий (звйчка чия). обыч^йный уст. CM. обычный, обычливый прост, звичайний, разг. звичайненький, уст. обичайний; лібди были почтённые, ~ые люди булй поважні, звичайні, обычно нареч. звичайно, реже звичайне; звйчно; как о. своїм звйчаєм {разг. робом). Ср. обычный 1. обычность звичайність, -ності; звичність. Ср.
обычный 1. обычный 1. звичайний; {привычный — ещё) звйчний; сильнёе ~ного сильніший {прил.), ніж звичайно; сильніше {нареч), ніж звичайно; 2. юр. звичаєвий; ~ное нрйво звичаєве право.
обюрократившийся збюрократілий, обюрокраченный збюрокрачений. обюрокрйчивание збюрокрачування. обюрокрачивать / обюрократить збюрокра- чувати, -ую, -уєш / збюрократити, -ачу, -атиш.
обюрокрачиваться / обюрократиться збю- рокрачуватися, -уюся, -уєшся / збюрокра- титися, -ачуся, -атишся, сов. збюрократіти, обюрокрачивающийся який (що) збюрокра- чується.
обязйловка р а з г. повйнність, -нності.
обязанность обов’язок, -зку {м), повйнність, -нності; по ~ти з обов’язку; считать своёй ~тью мати (вважати) за свій обов’язок, обязанный 1. зобов’язаний; {должен — обычно) повйнен, -йнна, -йнне, мусить; вы ~аны сдёлать іто ви повйнні (зобов’язані, мусите) зробйти це; о. крестьянин ист. зобов’язаний селянйн; 2. {признательный, благодарный кому-, чему-л.) повйнен (має) дякувати (бути вдячним), завдячений; он ей ~ан жйзнью він їй завдячує (зобов’язаний) життям, він має дякувати (бути вдячним) їй за життя; премнбго вам ~ан дуже вам вдячний, дуже дякую; 3. {обязанный крестьянин) сущ., ист. зобов’язаний селянйн. обязательно нареч. обов’язково; неодмінно, доконче, доконечне, доконёчно, конче, конечне, конечно, хай там що, разг. кров з носа; {безоговорочно) разг. прйтьмбм, прйтьма; {услужливо) уст. послужливо; {любезно) люб’язно.
обязательность 1. обов’язковість, -вості; 2. послужливість; люб’язність, -ності. Ср. обязательный 1—2. обязательный 1. обов’язковий; {непременный) неодмінний, доконечний, конёчний; в ~ном норйдке обов’язково, неодмінно, доконче, хай там що; ~ное ностановлёние обов’язкова постанова; ~ное услбвие обов’язкова (неодмінна, доконёчна, конёчна) умова; о. экземпляр обов’язковий примірник; 2. {услужливый) послужливий; {любезный) люб'язний;
3. 	{обязательственный) уст. зобов’язальний; ~ное нисьмб зобов’язальний лист, обязательственный фин., юр. зобов’язальний;
-иное прйво зобов’язальне право, обязательство зобов’язання; долговбе о. жон.
борговё зобов’язання, обязующий якйй (що) зобов’язує, обязующийся якйй (що) зобов’язується, обязывать / обязать зобов’язувати, -ую, -уєш / зобов’язати, -в’яжу, -в’яжеш; Вы менЯ бчень обЯжете я буду Вам дуже вдячний; ~йть клЯтвой кого узяти присягу від кого; но- ложёние, вбзраст -ает становище, вік зобов’язує.
обязываться / обязаться зобов’язуватися, -уюся, -уєшся / зобов’язатися, -в’яжуся, -в’яжешся; не хбчет о. перед кем р а з г. не хоче бути зобов’язаним кому. обязывающий якйй (що) зобов’язує, обязывающийся якйй (що) зобов’язується. овйл овал, -у.


овалогубцы
674
овладевать
овалогубцы мн., мет. овалогубці, -ів. овалбидмат., физ. овалоїд. овалоидйльностьліат., физ. овалоїдальність, -ності.
овалоидйльньїйліат., физ. овалоїдічьний. овалотокйрный техн. овалотокарний. овальность овальність, -ності. овальный овальний, ов^мбо нескл., м. и ж., этнол. овамбо. оьймо нареч., уст.: сёмо и о. туди й сюдй. овариальный анат. оваріальний, овйция овація.
овдовёвшнй овдовілий и мног., разг. повдовілий.
овдовёть овдовіти и мног.,разг. повдовіти, овевание 1. обвівання, овівання, (неоконч. д.
— 	ещё) обвіювання, овіювання; 2. обвівання, овівання, оповивання, {неоконч. д. — еще) обвіювання, овіювання. Ср. овевйть 1—1. овевйть / овёять 1. (обдувать) обвівати и обвіювати, -юю, -юєш / обвіяти, овівати и овіювати / овіяти; о. вётром обвівати (овівати) вітром; --ять запахом духбв обвіяти (овіяти) запахом парфумів (духів); 2. {охватывать каким-л. чувством, воспоминанием и т. п.) обвівати и обвіювати / обвіяти, овівати и овіювати / овіяти, оповивати / оповйти, -в’є и -вйє; душу --яло печалью душу обвіяло (овіяло, оповило) смутком; 3. {окружить ореолом почёта, славы и т. п.) сов., высок, оповйти; жизнь овёяна легёндой життя опо- вйте легендою, овеваться обвіватися, обвіюватися, -юється, овіватися, овіюватися; оповиватися. Ср. овевать 1—2. овёивать см. овевать 1. овёиваться обвіватися, обвіюватися, -юється, овіватися, овіюватися. Ср. овевйть 1. бвён 1. {О прописная) астрол. Овен {род.
Овна); 2. {о строчная) уст. баран, -а. овер^рм спорт, оверарм, -у. оверлёй спец, оверлей, оверлёйный спец. оверлёйний. оверлбк текст, оверлок, оверлбчница текст, оверлочниця. оверлбчный текст, оверлочний. овертййм мор., спорт, овертайм, -у. овершбт {в нефтедобыче) овершот. оверштаг мор. оверштаг, овёс овёс {род. вівса); {сорняки) вівсюг, овёчий овечий, уст. овній; о. хлев кошара;
~чье стйдо отара, овёчка ласк, овёчка, ягнйчка, овёчечка.
овещеетвлёние книжн. уречевлення, упред- мётнення, зречёвлення, {неоконч. д. — ещё) уречёвлювання, упредмётнювання, зречёв- лювання; {материализация) матеріалізація, {неоконч. д. — ещё) матеріалізування. Ср. овеществлять, овеществлённый книжн. уречёвлений, упредмётнений, зречёвлений; матеріалізований. Ср. овеществлять, овеществлять / овеществйть книжн. уречёв- лювати, -юю, -ЮЄШ / уречевйти, -влю, -вйш, упредмётнювати / упредмётнити, реже зре- чёвлювати / зречевйти; {материализовать^ несов. и сов. матеріалізувати, -ую, -уєш. овеществляться / овеществйться книжн. уречёвлюватися, -юється / уречевйтися, упредмётнюватися / упредмётнитися; матеріалізуватися, -ується. Ср. овеществлять, овёянный 1. обвіяний, овіяний; 2. обвіяний, овіяний, оповйтий; 3. оповйтий; о. славой оповйтий славою. Ср. овевйть 1—3. овёять CM. овевать, овзрослёние видорослювання. овзрослЯть видорбслювати, -юю, -юєш. овивать см. обвивйть. овивйться см. обвиваться, овилйн текст, овілан, -у. овилйновый текст, овілановий. овимбунду нескл., м., этнол. овімбунду. овйн с.-х. пелёвня {ж)\ {рига) ж. клуня, стодола, диал. осить, -ті. овйнишко уменьш-уничиж., с.-х. клунька (ж-.), овйнный с.-х. пелёвенний; стодольний. Ср. овйн.
овйсты мн., ист. овісти, -ів; ~йст ед. овіст. овйтый см. обвйтый. овйть сов. см. обвивать, овйться сов. см. обвиваться, овладевйемый 1. опановуваний; привласнюваний; здобуваний; 2. опановуваний; 3. охоплюваний, обхоплюваний; опановуваний, запаковуваний; 4. опановуваний. Ср. овладевать 1—4. овладевать / овладёть (ксм-чем) 1. {захватывать^ оволодівати / оволодіти (ким-чим), опановувати, -овую, -овуєш / опанувати, -ую, -уєш (кого-що, реже ким-чим); {присваивать — ещё) посідати / посісти, -сяду, -сядеш, привласнювати, -юю, -юєш / привласнити (кого-що); {брать — ещё) здобувати / здобути, -уду, -удеш, брати (беру, берёш) / взяти (візьму, візьмеш) (що); --ёть имуществом оволодіти майно VI, посісти майно;


овладёние
675
овсйшко
-'ёть крёпостью оволодіти фортёцею, здобути фортёцю; 2. {подчинять себе, своему влиянию) оволодівати / оволодіти (ким-чим), опановувати / опанувати (кого-що, реже ким-чим); --ёть соббй оволодіти собою, опанувати себё; 3. (охватывать — о мыслях, чувствах) посідати / посісти, охоплювати, -ює / охопйти (охопить), обхоплювати / обхопйти (кого); оволодівати / оволодіти (ким), опановувати / опанувати (кого-що, реже ким-чим), запановувати / запанувати (ким-чим, над ким-чим); {обнимать) обгортати / обгорнути (обгорне), огортати / огорнути, обнімати / обняти, -німе, поймати / пойняти, -йме, разг. понімати / поняти (поймё) (кого-що); {обуревать) несов. поривати (кого); гбре --ёло кем горе посіло кого; отчаяние ~ёло кем відчай опанував (охопйв, пойняв) кого (оволодів ким); ужас ~йет жах бере (охоплює, обнімає); 4. (чем — прочно усваивать что-л.) оволодівати / оволодіти (чим), опановувати / опанувати (що); --ёть знаниями оволодіти знаннями, опанувати знання; ~ёть тёхникой оволодіти технікою, опанувати тёxнiкy. овладёние 1. оволодіння, опанування, {не- оконч. д. — ещё) оволодівання, опановування; посідання, привласнення, {неоконч. д. — ещё) привласнювання; здобуття, {неоконч. д.
— 	ещё) здобування; 2. оволодіння, опанування, {неоконч. д. — ещё) оволодівання, опановування; 3. оволодіння, опанування. Ср. овладевать 1—2,4. овогенёз биол. овогенёз, -у. бвод ґедзь, -дзя, овід {род. овода), дрік {род.
дрока), диал. оводень, -дня. оводбвый оводовий, овбид мин. ОВОЇД, -у. овоскбп спец. овоскоп, овоскбпный спец. овоскопний. овощебйза овочебаза. бвоще-бахчевбй овоче-баштанний. овощевбд ОВОЧІВНЙК, -а; {огородник) городник, овощевбдка разг. овочівнйця. овощевбдство овочівнйцтво; {огородничество) городництво, овощевбдческий овочівнйцький; {огороднический) горбдницький. овощевбз ОВОЧЄВІЗ, -воза, овощекартофелевбдческий овочекартопляр- ський.
овощекартофелехранйлище овочекартопле- сховище.
овощеконсёрвный овочеконсервний, овощембечный овочемййний. бвоще-молбчный бвоче-молочний. овощеперерабатывающий овочеперерббний. овощеприготовйтельный ОВОЧЄПІДГОТОВЧИЙ, овочепідготовний. овощерёзательиый овочерізальний. овощерёзка овочерізка.
овощесушйлка овочесушарка, овочесушйль- ня.
овощесушйльиый овочесушйльний. овощефруктохраийлище овочефруктосхбви- ще.
овощехранйлище овочесховище, сховище для городини, овощечйстка овочеочйсник {м.). бвощи мн. овочі, -ІВ, городина {ж.), {огородние плоды и зелень) овоч, -у; ~ощ ед. овоч, -у; рйнние о. рання городина; О всйкому ~щу своё врёмя поел, кожному (всякому) овочеві свій час; не тепер по грибй ходйти — восенй, як будуть родйти; тоді дерй луб’я, як дерё- ться; на все [є] свій час. овощийя сущ., ж., уст. овочёва крамнйця. овощийк разг. 1. {продавец овощей) городник;
2. см. овощевбд. овощибй овочёвий, городинний, бвощь собир., прост. СЛІ. бвощи. оврйг яр, -у; {большой) яруга {ж); {поросший лесом, буерак) байрак, -у; {балка) балка; {глубокий) крутояр, -у, бёски(е)д, -у, бёскет, -у, с., собир. бескёття; {небольшой) прйярок, -рка; {поперечный) переярок, -рка; {про- пасть) провалля {с.), диал. звір {род. звору), ізвір, -вору, зворище {увел., с.), чорторйй. оврагообразовйние спец. яроутворення. оврагоукрепйтельиый спец. яроукріпнйй. оврйжек* уменьш. ярок, -рка, ярочок, -чка;
байрачок, -чка; балочка. Ср. овр^г. оврйжек^ см. еврйжка. овражистость ярйстість, -тості, овражистый ярйстий, яркуватий; байрачний;
крутоярий. Ср. оврйг. оврйжка зоол., диал. ховрах, -а, ховрашок, -шк^; см. ещё еврйжка. овр^жио-бйлочиый спец. яруго-балковий. оврйжиый яружний; балковий. Ср. оврйг. оврйиг {горная тропа) оврйнг, -у. овсёц 1. уменьш.-ласк. овесёць {род. вівсецю);
2. бот. вiвcюнёць, -нцю. овсйиа вівсйна. овсйика разг. вівсйнка. оъс±шко уничиж. овесёць {род. вівсецю).


овсоруш^ьный
676
огибаться
овсорушйльный вівсодерний. овсорушка вівсодерка. овсосушйлка вівсосушарка. овсошелушйтель вівсолущйльник.
ОВСІ&Г бот. вівсюг, -а. овсюгоотббрник вівсюговідбірник. овсйник {медведь^ вівсяник, овсйница бот. кострйця, вівсяниця, м. типчак, -а.
овсйнище вівсище, вівсисько. овсйнка^ {крупа, каша) разг. вівсянка, овсйнка^ орн. вівсянка, жовтобрюха, жовтобрюшка, жовтогрудка.
ОВСЙНКОВЫе сущ., мн., орн. ВІВСЯНКОВІ, -их. овсйный и овсянбй вівсяний; ~ная (~нйя) солбма вівсяна солома, вівсянка, разг. вівсяниця; -ый кисёль жур, -у, джур, -у; ~ый хлеб вівсяний хліб, разг. вівсяник, овулйция физиол. овуляція, овцй вівця, овёчка, дет. бйря; {молодая) яг- нйця; не будь ~ц6й! {о человеке)разг. не будь вівцею!; О с паршйвой ~цы хоть шёрсти клок погов. 3 поганої (паршйвої) вівці хоч вовни жмут; з худого кабана хоч вйшкварки; нічйм не візьмеш, так хоч клоччям, овцебык зоол. вівцебйк, -а. овцевбд вівчар, -я. овцевбдство вівчарство, овцевбдческий вівчарський, овцекбмплекс вівцекомплекс, -у. овцематка вівцематка, овцесовхбз вівцерадгосп, -у. овцефёрма вiвцeфёpмa. овчйр^ вівчар, -я, чабан, -а, диал. гайдар, -я. овчйр^ {овчарка-самец) вівчар, -я. овчйрка вівчарка, разг. чабанка, м., диал. кун- дель.
овчйрньїй 1. {относящийся к овчарне) кошарний; 2. {относящийся к овцеводству) вівчарський.
овчйрня, овчйрник кошара, вівчарня, м., разг. овёчник.
овч^рочий вівчарки {род. п), разг. чабанки {род. п.), диал. кунделя {род. п.). бвчий уст. см. овёчий.
овчйна овчйна, м. смух, -у и -а {одна шкурка), смушок, -шку и -шка {одна шкурка). овчйнка уменьш. овчйнка; нёбо с ~ку (в '-ку) показалось (покажется) кому {стало не по себе от страха, боли) разг. світ замакітрився (замакітриться) кому\ [аж] нёбо за макове зернятко здалося (здасться) кому, О о. выделки не стбит погов. шкурка вйчинки не варта;
шкурка за вйчинку (чиньбу) не стане (не варта); не варт товар роботи; не варта справа заходу.
овчйнник cneif. смушк^р, -я, чинбар, -я, куш- нір, -а.
овчйнно-меховбй овчйнно-хутрянйй. овчйнно-ш^бньїй овчйнно-шубний. 0ВЧЙННЫЙ овчйнний, смушевий, смушковий;
о. тулуп кожух, овшйветь CM. обовшйветь. огудить сов. CM. обгйживать. огудиться сов. CM. обгаживаться, огйжеиный CM. обгйжениый. ог^живать CM. обгаживать, огйживаться см. обгаживаться, огййосец огайосець, -сця; ~сцы мн. огайосці,
-ІВ.
огййоский огайоський.
огамйческий лингв, огамічний; ~кое письмб
ист. огамічне письмб. огйрок недогарок, -рка, разг. згарок, диал. огарок; -рки электрбдов спец. недогарки електродів.
отііі^очекуменьш.-ласк. недогарочок, -чка, зга- рочок.
огйрочиый 3 недогарка, недогарковий. огарыш П р о с т. СЛІ. огйрок. огйрышек П р о с т. СЛІ. огйрочек. бгарь орн. огар, червона качка, огибаемый обгйнаний; огйнаний; обкручуваний; оточуваний; облямовуваний; об’їж- джуваний. Ср. огибйть 1—2. огибйиие 1. обгинання, огинання; обкручування; оточування; 2. обгинання; об’їжджання; оббігання. Ср. огибйть 1—2. огибйть / обогнуть 1. {обводить вокруг чего-л.) обгинати / обігнути; {опоясывать — ещё) не- сов. огинати; {обкручивать^ обкручувати, -ую, -уєш / обкрутйти, -кручу, -крутиш; {окружать) отбчувати / оточйти (оточить); {окаймлять) облямовувати, -овую, -овуєш / облямувати, -ую, -уєш; {обходить) несов. обходити, -ить; 2. {обходить стороной) обгинати и огинати / обігнути, обходити, -джу, -диш / обійтй (обійду, обійдеш); {объезжать) об’їжджати / об’їхати, -іду, -ідеш; {обегать) оббігати / оббігти, -біжйть; корйбль '^гнул мыс корабёль обійшов (обігнув) мис. огибаться 1. обгинатися; обкручуватися, -ується; оточуватися; облямовуватися, -овується; 2. обгинатися, обходитися, -ться; об’їжджатися. Ср. огибйть 1—2.


огибающая
611
оглупёние
огибающая сущ., ж., мат. обвідна, -6ї. огибающий 1. прич. якйй (що) обгинає и т. п.\ см. огибать 1—2. прил. огиналь- ний, обвіднйй, обкрутистий; ~щая лйния мат. обвідна лінія, обвідна, оглавлёние зміст, -у, уст. оглав, -у {м). оглавл^ть давати (подавати) зміст (оглав). оглядывание уст. см. обгладывание, огладывать уст. см. обгладывать, огладываться уст. см. обгладываться, оглйженный разг. обгладжений, огладжений, оглаживать / огладить 1. р а з г. обгладжувати, -ую, -уєш / обгладити, -джу, -диш, огладжувати / огладити; 2. (кого —ударить изо всей силы) сов., прост, уперіщити (разг.Х разг. оперіщити, уперезати, -ежу, -ёжеш, оперезати, угріти, огріти, оглаживаться / огладиться разг. обгладжувати (-ую, -уєш) / обгладити (-джу, -диш) себе, огладжувати / огладити себё. огласйтель оповісник, розголосник, огласка розголос, -у (м.); получать / получйть ~ку розголошуватися, -ується / розголо- сйтися, -оситься; предавать / предать --ке розголошувати, -ую, -уєш / розголосйти, -ошу, -осиш; приобрестй [ширбкую] -'ку набрати [широкого] розголосу, набути [ве- лйкого] розголосу, огласбвка лингв, огласовка, оглашать / огласйть 1. {объявлять^ оголошувати, -ую, -уєш / оголосйти, -ошу, -осиш; {оповещать) оповіщати / оповістйти, -віщу, -вістйш и мног. пооповіщати, сповіщати / сповістйти; о. прикйз оголошувати наказ; 2. {разглашать) уст. розголошувати /розголосйти и мног. порозголошувати; 3. {наполнять звуками) наповняти и наповнювати, -юю, -юєш / наповнити, сповняти и сповнювати / спбвнити, разг. реже оголошувати / оголосйти; радостные крйки ~йли вбздух радісні крйки залунали в повітрі, радісні крйки наповнили (сповнили) повітря; 4. церк. окликати / оклйкнути, викликати / вйкли- кати, заповідати / заповісти; о. вступающих в брак окликати (викликати, заповідати) молодйх.
оглашаться / огласйться 1. {наполняться звуками) наповнятися и наповнюватися, -юєть- ся / наповнитися, сповнятися и сповнюватися / сповнитися, разг. реже оголошуватися, -ується / оголосйтися, -оситься; лес ~йлся пёнием птиц ліс наповнився (сповнився.
озвався) пташйним співом (співом пташок); 2. {разглашаться) уст. розголошуватися / розголосйтися; 3. несов., страд, оголошуватися; оповіщатися, сповіщатися; розголошуватися; наповнятися, наповнюватися, сповнятися, сповнюватися; ср. оглашйть 1—3. оглашёние 1. оголошення, {неоконч. д. — ещё) оголошування; оповіщення, сповіщення, {неоконч. д. — ещё) оповіщання, сповіщання; не подлежйт ~ию не підлягає оголошенню, не може бути оголошеним; о. резолі&ции оголошення резолюції; 2. розголошення, {неоконч. д. — ещё) розголошування; 3. оклик, -у, {неоконч. д. — обычно) окликання, запо- віддя. Ср. оглашйть 1—2,4. оглашённо {шумно, неистово) нареч. шалёно, несамовйто; о. щебёчут воробьй шалёно (несамовйто) цвірінькають горобці, оглашённый 1. церк. оглашённий, сущ. огла- шённий, -ого; ж. оглашённа, -ої; 2. {ведущий себя бессмысленно, шумно) прост, оглашённий, нaвiжёний, сущ. оглашённий, -ого, нaвiжёний; кричйт, как о. разг. кричйть (репетує), як оглашённий (нaвiжёний). оглашённый 1. оголошений; оповіщений, сповіщений; 2. розголошений; 3. наповнений, сповнений; 4. оклйканий, оклйкнутий. Ср. оглашйть 1—4. оглеёние oглёєння; о. пбчвьі oглёєння ґрунту, оглеённый oглёєний. оглббелька разг. голобелька. оглббельньїй голобёльний. оглббля голобля; поворачивать / повернуть (оборачивать / обернуть) -'ли перен., разг. повертати / повернути голоблі, оглбданньїй уст. см. обглбданный. оглодйть сов., уст. см. обгладывать, оглбдок п р о с т. сл/. обглбдок. оглоёд пренебр. дармоїд, оглоушенный разг. приголомшений; оглушений. Ср. оглоушивать, оглоушивать / оглоушить разг. приголомшувати, -ую, -уєш / приголомшити; {сильно бить по голове) прост, оглушати и оглушувати, -ую, -уєш / оглушйти (оглушу, оглушиш) и мног. поглушйти. оглоушина разг. см. затрёщина. оглбхнуть оглухнути, оглухти, -хну, -хнеш и мног. поглухнути; аль ты оглбх? п р о с т. чи ти [не] оглух?, груб, чи тобі [не] позакладало? оглбхший, оглбхнувший оглухлий, оглупёние разг. одуріння.


оглупёть
678
огнедышащий
оглупёть разг. збезглуздіти, обезглуздіти, здуріти, одуріти, обараніти, груб, з’їхати (з’їду, з’їдеш) з глузду, зсунутися з глузду, оглуплённый 1. прич. зроблений дурнйм;
2. прил. дурнйй. оглупліть / оглупйть робйти (-блю, -биш) / зробйти дурнйм, сов., разг. обезглуздити, -глужджу, -глуздиш. оглуплйться робйтися (-иться) дурнйм. оглушать / оглушйть оглушати и оглушувати, -ую, -уєш / оглушйти (оглушу, оглушиш) и мног. поглушйти, реже заглушати и заглушувати / заглушйти и мног. позаглушати и позаглушувати; {ошеломлять) разг. приголомшувати, -ую, -уєш / приголомшити; о. рйбу спец, глушйти рйбу. оглушаться оглушатися, оглушуватися, -уєть- ся. Ср. оглушйть. оглушающе нареч. оглушливо, оглушно; {ошеломляюще) приголомшливо,ляско. оглушающий 1. прич. який (що) оглушає и т. п.; CM. оглушйть; 2. прил. оглушливий, оглушний; {ошеломляющий) приголбмшли- вий.
оглушающийся якйй (що) оглушається (оглушується).
оглушёние оглушення, {неоконч. д. — ещё) оглушання, оглушування; приголбмшення, {неоконч. д. — ещё) приголомшування. Ср. оглушйть. оглушённость приголомшеність, -ності. оглушённый оглушений; приголомшений.
Ср. оглушйть. оглушйтельно нареч. оглушливо, оглушно;
реже ляско. Ср. оглушйтельный. оглушйтельность оглушливість, -вості. оглушйтельный оглушливий, оглушний; {ошеломляющий) приголомшливий; {о звуке
— 	ещё) ляскйй, ляскучий, оглушйть CM. оглушйть. оглйдка разг. оглядка, оглядйння, озирйння (с.); {осмотрительность — обычно) оберёж- ність, -ності; без ~ки р а з г. не оглядаючись, не озирйючись, разг. без огляду, безоглядно, без оглядки, уст. неоглядки, небглядком; {неосмотрительно) необйчно; с --кой разг. оглядаючись, озираючись, разг. з оглядкою, поглядаючи (позирйючи, оглядаючись) на задні колеса; {осмотрительно) обйчно, обачливо, з осторогою, оглйдьівание оглядання; озирйнная. Ср. огладывать.
оглйдывать / оглядёть и однокр. оглянуть оглядати / оглянути и разг. огледіти, -джу, -ДИШ и реже оглядіти; {озирать) озирати / озирнути.
огладываться^ / оглядёться 1. оглядатися / оглянутися и разг. oглёдiтиcя, -джуся, -дишся и реже оглядітися; 2. {привыкнуть к окружающей обстановке, приглядеться) сов. роздивйтися, -дивлюся, -дйвишся, роз- ГЛЯДІТИСЯ, разг. розгледітися, огледітися, реже оглядітися; {свыкнуться) сов. призвичаїтися, реже призвйчитися. огладываться^ / оглянуться 1. {смотреть назад) оглядатися / оглянутися, озиратися / озирнутися; не успёешь (не уснёл) -уться, как... разг. не встйгнеш (не встиг) оглянутися, як..., не стямишся (не стямився), як...; 2. несов., перен. оглядатися; 3. {посмотреть вокруг себя) сов., разг. огледітися, -джуся, -лишся, реже оглядітися; О шутй, да '^айся погов. жартуй, та оглядайся; жарт жартом (жарти жартами), а хвіст набік; смійся, смійся, а зуби на полйці держй (тримай), огнеббрец вогнеборець, -рця. огнебур спец, вогнебур. огнёваться д и а л. см. разгнёваться. огневйк 1. {кремені^ диал. кремінь, -меню; 2. {болячка) чиряк, -а; 3. {артиллерист) разг. вогневйк, -а. огневйца мед., разг. гарячка, лихоманка, уст.
вогневйця, огневйця. огнёвка 1. энтом. вогнівка, трав’янйця; 2. зоол.
червона лисйця. огневбй 1. вогневий, вогньовйй, огнёвий, огньовйй; {огненный — ещё) вогнённий, огненний, вогнянйй, огнянйй; ~вйя сушка плодбв спец, вогневе сушіння плодів; о. взгляд перен. вогнённий погляд; о. харйк- тер перен. вогненний характер, вогнённа вдача; 2. {связанный со стрельбой, обстрелом) вогневйй; ~вйя мощь вогнева сйла; ~вйя позйция вогнева пошщя,разг. вогнева, -6Ї {сущ)', ~вйя тбчка вогнева точка; о. бой {огнестрельное оружие) уст. вогнепальна збрбя; -вые срёдства вогневі засоби, огнегасйтель спец. вогнегасник, огнегасйтельный спец. вогнегасйльний. огнегасйщий спец. вогнегасний. огнедобйтчик спец. вогнедобувач, -а. огнедышащий вогнедйшний, огнедйшний, поэт., фолькл. вогнелйкий, огнелйкий; ~щая горй {о вулкане) вогнедйшна (огне- дйшна, вогнёва, огнёва) гора.


огнезащйта
679
оговариваться
огнезащйта спец. вогнезахист, -у {м). огнезащйтный спец, вогнезахиснйй. огнезащищённый спец, вогнезахйщений. огнемёр техн. вогнемір. огнемёт воен. вогнемет, огнеметйние спец, вогнеметання, огнемётный воен. вогнемётний, реже огне- мётний.
бгненно нареч. вогнённо, огнённо, вогнйсто;
{страстно — ещё) палке, огненножйдкий спец. вогнянорідкйй. бгненно-кр^сный вогнённо-червоний, вогняно-червоний, огнённо-червоний, огняно- червоний.
бгненно-фиолётовый вогнённо-ф1олётовий, вогняно-ф1олётовий, огнённо-фюлётовий, огняно-фюлётовий. бгненный 1. вогнённий, вогнянйй, реже вогнёвий,/?а5г. огнённий, огнянйй, огнёвий; {огнистый) вогнйстий, реже вогнястий, разг. огнйстий, огнястий; {цвета огня — ещё) жаристий, жаркий; ~нная болёзнь гарячка, лихоманка, уст. вогневйця, огне- вйця; -иная речь вогнённа (палка) промова; ~ые глазй ВОГНЙСТІ очі; о. бой см. огневбй 2;
2. 	уст. см. огнестрёльный. огненбсец вогненосець, -сця. огненбеный вогненосний. огнеопасно предик, вогненебезпёчно. огнеопасность В0гненебезпёчн1сть, -НОСТІ. огнеопасный вогненебезпёчний, займйстий; --ые веществй займйсті (вогненебезпёчн!) речовйни.
огнепоклбнннк рел. вогнепоклонник, огнепоклонник.
огнепоклбнница рел. вогнепоклонниця, огне- поклонниця. огнепоклбннический рел. вогнепоклонницький, огнепоклонницький, огнепоклбнничество, огнепоклбнство рел.
вогнепоклонство, огнепоклбнство. огнеприпасы Л1»., воен. вогнеприпаси, -ів. огнепровбд техн. вогнепровід, -воду, огнепровбдность техн. вогнепровідність,
-НОСТІ.
огнепровбдный вогнепровіднйй; о. шнур вогнепровіднйй шнур, огнерёзчик спец. вогнерізальник. огнестбйкий ВОГНЄСТІЙКЙЙ. огнестбйкость вогнестійкість, -кості, огнестрёльный вогнепальний, реже огнепальний; ~ная рйна стріляна рана; ~ное оружие вогнепальна зброя.
огнестр^йный спец. вогнеструмйнний. огнетушёние вогнегасіння. огнетушйтель вогнегасник, огнеунбрность спец. вогнетрйвкість, -кості, огнеупбрный спец. вогнетривкйй. огнеупбрщик спец. вогнетрйвник. огнеупбры мн., спец. вогнетрйви, -ів; --бр ед.
вогнетрйв, -у. огнеустбйчивость спец. вогнестійкість, -ко-
СТІ.
огнеустбйчнвый спец. ВОГНЄСТІЙКЙЙ. огнецвёт см. ив^н-да-мйрья 1. огнйво кресало.
огийсто нареч. вогнйсто, разг. огнйсто. огнйстый вогнйстий, реже вогнястий, разг.
огнйстий, огнястий. огнищанин ист. огнищанин, огнйще вогнище, огнище, огнь поэт, уст. см. огбнь 1. огб, о-го-гб межд. ого, о-го-гб. оговариваемый 1. якбго обмовляють (обносять); обговорюваний, обгуджуваний, огу- джуваний, оббріхуваний; 2. обумовлюваний; 3. якому зауважують; 4. наврочуваний, зурочуваний. Ср. оговаривать 1—2,4—5. оговаривание 1. обмовляння, обгуджування, огуджування, оббріхування; 2. застерігання; домовляння; 3. застерігання; 4. наврочуван- ня, зурбчування. Ср. оговаривать 1—З, 5. оговаривать / оговорйть 1. {клеветать) р а з г обмовляти / обмовити, -влю, -виш и мног. пообмовляти, разг. обговорювати, -юю, -юєш / обговорйти, -орю, -бриш, обгуджувати, -ую, -уєш / обгудити, -джу, -диш, огуджувати / огудити, оббріхувати / оббрехати, -брешу, -брёшеш и мног. пооббріхувати, обносити, -ношу, -носиш / обнестй; сов. обплескати, -плещу, -плёщеш и -плескаю, -плескаєш; 2. (что — обусловливать) обу- мбвлювати, -юю, -юєш / обумовити, -влю, -виш, застерігати / застерегтй, -ежу, -ежёш (що); {заранее договариваться о чём-л.) домовлятися / домбвитися, -влюся, -вишся (про що); о. срок раббты домовлятися про тёpмiн (строк) роботи; о. услбвия домовлятися про умбви; 3. {делать оговорку) робйти (-блю, -биш) / зробйти застерёження, застерігати / застерегтй; 4. (кого — делать замечание) прост, зауважувати, -ую, -уєш / зауважити (кому); 5. этногр. наврбчувати, -ую, -уєш / наврочити, зурбчувати / зурбчити. оговариваться / оговорйться 1. {делать оговорку) робйти (-блю, -биш) / зробйти застерё-


оговбр
680
огбнь
ження, уст. застерігатися / застерегтйся, -ежуся, -ежешся; 2. (делать обмолвку) помилятися / помилйтися (-ИЛЮСЯ, -йлишся) на слові, разг. обмовлятися / обмовитися, -влю- ся, -вишся; 3. несов., страд, обмовлятися, обгуджуватися, -ується, огуджуватися, оббріхуватися, -ується; застерігатися; навро- чуватися, -ується, зурочуватися; ср. оговаривать 1—З, 5. оговбр разг. обмова (ж), с. обмовлення, оббріхування, ж., диал. осуда. Ср. оговаривать 1.
оговорённый 1. обмовлений, обгуджений, огуджений, оббреханий, обнёсений, обплё- сканий; 2. обумовлений, застережений;
3. 	якому зроблено застереження, застережений; 4. наврочений, зурочений. Ср. оговаривать 1—3,5. оговбрка,/7азг. оговброчка 1. {пояснительное замечание) застерёження (с.); 2. {обмолвка) пбмйлка на слові, обмовка, оговброчный спец. застерёжний. Ср. оговбр- ка 1.
оговбрщик разг. обмовник, оговбрщица разг. обмовниця,
о-го-гб см. огб.
оголёлый уст. 1. см. оголённый 2; 2. (перен.: обнищавший) озлиднілий, голий, зуббжілий. оголёние 1. оголення, (неоконч. д. — ещё) оголювання; 2. {состояние) огоління, оголённость оголеність, -ності. оголённый 1. прич. оголений, заголений; 2. прил. оголений, голий; ~ые дерёвья оголені (голі) дерёва; о. фланг воен. оголений фланг.
оголёть разг. оголіти, зголіти, реже обголіти и мног. поголіти; {обнищать — ещё) озлидніти, зубожіти, оголёц 1. диал. см. голёц'; 2. {сорванец) прост, бешкётник,/?азг. шйбеник, л<. и ж. зірвйголова, шибайголова, палйвода, урвй- голова. оголйть см. оголить, оголйться см. оголяться, оголбвок спец. 1. {в хомуте) головка; 2. в разн.
знач. оголбвок, -вка. оголбвье {уздечка) спец. вуздёчка, уздёчка, гнуздёчка {ж)\ {часть узды) м. наголовач. оголодйлый, оголодавший разг. вйснажений [голодом], зголоднілий; {отощавший) охлялий.
оголодать разг. охлянути, охляти, -яну, -янеш; {изголодаться) зголодніти, вйголо- датися, вйголодуватися, -уюся, -уєшся.
оголодйть {истощить) прост, вйснажити [голодом].
оголтёло нареч., разг. скажёно, оскаженіло, знавісніло.
оголтёлость разг. скажён1сть, -ності, с. оскаженіння.
оголтёлый разг. 1. прил. скажёний, оскаженілий, знавіснілий; -лая пропаганда розгнуздана пропаганда; 2. сущ. скажёний, -ого; ж. скажёна, -ої; --'ые мн. cкaжёнi, -их. оголяемый оголюваний, заголюваний, оголйть / оголйть оголяти и оголювати, -юю, -ЮЄШ / оголйти (оголю, оголиш) и мног. по- обголювати, заголяти и заголювати / заго- лйти и мног. позаголювати; о. тёло оголяти (оголювати) тіло, світйти тілом, оголйться / оголйться оголятися и оголюватися, -ююся, -юєшся / оголйтися (оголюся, оголишся) и мног. пообголюватися, заго- лятйся и заголюватися / заголйтися и мног. позаголюватися, оголйющий якйй (що) оголяє и т. п.\ см.
оголйть. огбн мор. огон.
огонёк 1. уменьш.-ласк. вогник, огник; без ~нькй {работать) як мокре горйть; зайтй (забежйть и т. п.) на о. зайтй (забігти и т. п.) на вогник; о. кармінного фонарика світло кишенькового ліхтарика; о. свёчки пломі- нёць свічки; с ~нькбм {работать) шпарко; 2. ~нькй мн., бот. вогники, -ів, ж. купальниця (азійська), огонёчек уменьш.-ласк. вогничок, -чка, огничок; {свет, освещение) с. світелко, огбнь 1. вогонь, -гню, огонь; ж., дет. жйжа; {костер — ещё) с. багаття, вогнище, огнище,
ж., диал. ватра; бёглый о. перебіжнйй (розбивнйй) вогонь (огонь); бойться как огнй боятися як (мов) огню (вогню); всё как огнём взялб огнём все пішло; глазі горйт огнём очі горять вогнём (огнём, як жар); в огнё: а) {в жару) у вогні, в огні; б) {в сражении) у бою; в о. и в вбду [готбв, пойду и т. п] у вогонь і у воду [готовий, піду и т. п]\ О из огнй да в пблымя погов. з вогню та в полум’я, з дощу та під рйнву; мёжду двух огнёй між двох огнів (вогнів), в лещатах, між молотом і ковадлом; огнём и мечбм вогнём (огнём) і мечём; подлйть мйсла в о. додати гарту; предать огніб и мечу спустйти на пожёжу (вогонь, огонь) і під меч положйти, вогнём (огнём) спалйти і кіньми стоптати; пройтй о. и вбду [и мёдные трубы] погов.


огораживаемый
681
огосударствлііть
пройтй крізь вогонь і воду [і мідні труби]; пройтй і Крим і Рим; пройтй крізь сйто й решето; бути і на коні, і під конём [у ступі й за ступою]; 2. {свет, освещение) світло (с.), реже вогонь, огонь; погасйть (потушйть) о. загасйти (погасйти) світло; сидёть при огнё сидіти при світлі; 3. {страсть, пыл) запал, -у, жар, -у, вогонь, огонь; в нём мибго огнй у ньому багато запалу (жару, вогню, огню); твбрческий о. творчий запал (вогонь, огонь), огораживаемый обгороджуваний, огороджуваний.
огораживание обгороджування, огороджування, ж. городьба, огораживать / огородйть обгороджувати, -ую, -уєш / обгородйти, -оджу, -одиш и мног. пообгороджувати, огороджувати / огородйти и мног. поогороджувати, огораживаться / огородйться обгороджуватися, -уюся, -уєшся / обгородйтися, -оджу- ся, -одишся и мног. пообгороджуватися, огороджуватися / огородйтися и мног. поогороджуватися, огорйшивать см. огорбшиватъ. огорбд 1. город, -у; О бросйть кймешек (кй- мешки) в о. чей кйдати (закидати, шпурляти) кaмiнёць (камінці, грудкй, грудку) у город чий (вікно чиє), закидати ключку куди\ 2. диал. см. йзгородь. огорбда см. йзгородь. огорбдец уменьш. городець, -дця. огорбдик>^л/в/^ьш. городчик, огорбдииа собг//?., диал. городина, огородйть см. огорйживать. огородйться см. огораживаться, огорбдишко уничиж. [такйй-сякйй] городець, -дця.
огорбдиик городник; быть -'Ком городникувати, -ую, -уєш {разг). огорбдиица городниця.
огорбдиичать разг. городникувати, -ую, -уєш. огорбдиический городницький, огорбдиичество городництво; заниматься ~ом городникувати, -ую, -уєш {разг.). огорбдинчий городницький, огорбдиый городній; ~иая зёлеиь зелень, -ні, зеленйна; ~ьіе бвощи городина, городовина, грядовина. огорбжа д и а л. см. йзгородь. огорбжеииьій обгороджений, огороджений и мног. пообгороджуваний, поогороджуваний.
огорбшеииьій разг. приголомшений, разг. ошелёшений; о. ибвостью приголомшений (ошелёшений) новиною, огорбшивать / огорбшить разг. приголомшувати, -ую, -уєш / приголомшити, разг. ошелёшувати / ошелёшити. огорчаемый засмучуваний, огорчйть / огорчйть (кого) засмучувати, -ую, -уєш и смутйти (смучу, смутиш) / засмутйти и мног. позасмучувати и посмутйти (кого), завдавати (-даю, -даєш) / завдати (-дам, -дасй) болю (жалю, прйкрості) (кому), прйкро вражати / вразйти (вражу, вразйш) (кого), огорчаться / огорчйться засмучуватися, -уюся, -уєшся и смутйтися (смучуся, смутишся) / засмутйтися и мног. позасмучуватися и посмутйтися, -имося, -итёся, жу- рйтися, -рюся, -ришся / зажурйтися, вдаватися (вдаюся, вдаєшся) / вдатися (вдамся, вдасйся) в жаль (тугу); {быть огорчённым) несов. бути засмученим (зажуреним, прйкро враженим); зачём о. из-за пустякбв нащо робйти біду з дурнйці; не -'ййся не засмучуйся (не журйся); '^йется кто берё досада (жаль) кого, болйть кому, болйть душа (сёрце) в кого. огорчающий 1. прич. якйй (що) засмучує и т. п.\ см. огорчйть; 2. прил. прйкрий, сум- нйй.
огорчёние засмучення; {досада, горечь) прй- крість, -рості, гіркота {ж.), м. жаль {род. жалю), смуток, -тку; {боль) м. біль {род. болю), огорчённо нареч. засмучено; {с огорчением) з прйкрістю, з гіркотою, з жалём, з болем, огорчённый засмучений, прйкро вражений; {опечаленный) зажурений, посмучений; о. вид засмучений (зажурений, посмучений) вйгляд; бчень ~ён кто дуже прйкро кому, дуже [прйкро] вражений хто, скребё по сёр- цю кому.
огорчйтельно предик, прйкро; {печально) сумно; {жалко) жаль, огорчйтельность прйкрість, -рості, огорчйтельный прйкрий; {печальный) сум- нйй.
огорчйть см. огорчйть. огорчйться см. огорчйться. огосударствление удержавлення, одержав- лення.
огосударствленный удержавлений, одержав- лений.
огосударствлять, огосудйрствливать / огосударствить удержавлювати, -юю, -юєш /


огосударствляться
682
огранйченный
удержавити, -влю, -виш, одержавлювати / одержавити. огосударствляться / огосударствиться удержавлюватися, -юється / удержавитися, одер- жавлюватися / одержавитися. ограблёние пограбування, ограбування; (грабеж) м. грабіж, -бежу, грабунок, -нку. ограбленный пограбований, ограбований, диал. зрабований. ограблять / ограбить грабувати, -ую, -уєш / пограбувати и ограбувати, сов., диал. зра- бувати.
огрйда 1. огорожа, горожа, загорожа, загорода, реже огорода; {забор) тин, -у, {дощатый
— обычно) паркан, -а и -у {м.); {каменная, кирпичная — ещё) м. мур, -у; 2. {огороженное место вокруг церкви) уст. цвйнтар, -я {м.),уст. ограда; 3. {перен.: защита) уст. захист, -у (л1.), оборона; О худ муженёк, да ограда мой поел, чоловік як ворона, а все жінці оборона.
оградйтель уст. захиснйк, -к, заступник, оградйтельный огороджувальний; {защитный) захиснйй; ~ые мёры захисні заходи; -'ые пбшлины экон. захисні мйта; -'ые со- оружёния захисні споруди; о. колі&чий кустарник огороджувальний колючий ча- гарнйк.
огрйдка уменьш. огорожка, загорожка; {забо- рик) м. тинок, -нка, тиночок, -чка; {дощатый
— обычно) парканчик.
огрйдный огорожний, огорожі {род. п.) и т. п.\ см. огрйда 1. ограждаемый 1. п р и ч. якйй (що) захищають (охороняють), якого захищають (охороняють); обгороджуваний, огороджуваний; відгороджуваний; забезпечуваний, убезпечуваний; ср. ограждать 1—Т, 2. прил. межовйй; захиснйй, для захисту, ограждйть / оградйть 1. обгороджувати, -ую, -уєш / обгородити, -оджу, -одиш и мног. пообгороджувати, огороджувати / огородйти и мног. поогороджувати; {отгораживать) відгороджувати / відгородйти и мног. повідгороджувати; 2. {защищать) захищати / захис- тйти, -хищу, -хистйш; {охранять) охороняти / охоронйти, -оню, -бниш; {обеспечивать безопасность) забезпечувати, -ую, -уєш / забезпёчити, убезпечувати / убезпечити, ограждаться / оградйться 1. {отделяться, отгораживаться) уст. відгороджуватися, -уюся, -уєшся / відгородйтися, -оджуся, -одишся; 2. {защищаться) захищатися /
захистйтися, -хищуся, -хистйшся; {ограждать себя от опасности) забезпёчувати (-ую, -уєш) / забезпёчити себё, убезпёчу- ватися, -уюся, -уєшся / убезпёчитися; 3. не- сов., страд, обгороджуватися, огороджуватися; відгорбджуватися; захищатися; охоронятися; забезпёчуватися, убезпёчуватися; ср. ограждать 1—1. ограждающий 1. п р и ч. якйй (що) обгороджує и т. п.; см. ограждать 1—2; 2. прил. обгороджувальний, огороджувальний; захиснйй, охорбнний. Ср. ограждать 1—2. ограждающийся якйй (що) відгороджується и т. п.; см. ограждаться 1—2. ограждёние 1. {действие) обгородження, огородження, {неоконч. — ещё) обгороджування, огороджування; відгородження, {неоконч. — ещё) відгороджування; захйщення, захист, -у (л#.), {неоконч. — ещё) захищання; охорона {ж)', забезпёчення, убезпёчення, {неоконч. — ещё) забезпёчування, убезпё- чування; ср. ограждать 1—2; 2. {ограда) огорожа, горожа, реже огорода {ж)\ {заграждение) загорожа, загорода; 3. ~ия мн., техн. захисні засоби, ограждённый 1. обгороджений, пообгороджуваний, огороджений, поогороджуваний; відгороджений; о. [колібчей] прбволокой задротований; 2. захйщений; забезпёчений, убезпёчений. Ср. ограждать 1—2. огранённый спец. огранований, огранений, огранивать и ограийть / огранйть спец. ограновувати, -овую, -овуєш / огранувати, -ую, -уєш, огранювати, -юю, -юєш / огранйти. огрйииваться и огранйться / ограийться спец, ограновуватися, -овується / огрануватися, -ується, огранюватися, -юється / огра- нйтися.
ограиичёние обмёження, {неоконч. д. — ещё) обмёжування; о. вывоза товаров обмёження (обмёжування) вйвозу товарів; тамбжеиные ~ия МЙТНІ обмёження. ограийченио нареч. обмёжено. огранйчеино-рекурсйвиый спец. обмёжено- рекурсйвний. огранйчеииость oбмёжeнicть, -ності. огранйчеииый 1. прич. обмёжений, обмежб- ваний; ~ииая горйми мёстиость обмёжена (обмежована) горами мicцёвicть; ср. огра- ийчивать; 2. прил. обмёжений; --ые срёд- ства oбмёжeнi кошти; о. человёк обмёжена (вузькозбра, разг. дрібноголова) людйна, разг. дрібноголбвець, -вця, обвёдена голові.


огранйчиваемый
683
огрузнуть
огранйчиваемый обмежуваний, обмежовуваний.
огранйчивание обмёжування. огранйчивать / огранйчить обмежувати, -ую, -уеш и реже обмежовувати, -овую, -овуєш / обмёжити и мног. пообмёжувати и реже пообмежовувати, сов. реже омежува- ти, -ую -уєш; о. физйческие нагрузки обмё- жувати фізйчні навантаження; территбрию стрбйки '-ает заббр територію будівнйцтва обмёжуе (обмежбвує) паркан, огранйчиваться / огранйчиться 1. {удовлетворяться чем-л.) обмёжуватися, -уюся, -уєш- ся / обмёжитися; 2. (чем — оканчиваться) кінчатися / кінчйтися и скінчйтися (чим, на чому), закінчуватися, -ується / закінчйтися (чим); {сводиться к чему-л) зводитися, -ться / звестйся (зведёться) (до чого); дёло -илось тем, что... справа закінчйлася тим (скінчйлася тим и на тому, звелася до того), що...; ~иться чем вдовольнйтися чим, обмёжитися на чому; 3. несов., страд, обмёжуватися, -ується, реже обмежовуватися, -овується. Ср. огранйчивать. огранйчивающий 1. прич. якйй (що) обмёжуе (обмежбвує); 2. прил. обмёжувальний, для обмёження. ограничйтель техн. обмёжник, обмёжувач. ограничйтельно нареч. обмёжно. ограничйтельный обмёжувальний, обмёж- ний, для обмёження. огранка спец. ограновування, огранювання (с.); о. алмазов ограновування (огранювання) алмазів; хрустальный бокйл с изйщной --кой кришталёвий кёлих з вйтон- ченим ограновуванням (огранюванням), огранщик спец. гранувальник, огрйнщица спец. гранувальниця, огранйть см. огрйнивать. ограийться см. ограниваться, огребйть / огрестй 1. обгрібати / обгребтй и мног. пообгрібати, огрібати / огребтй и мног. поогрібати; 2. прост, загрібати / загребтй {разг.); о. дёньги (дёнежки) загрібати гроші (грошики), огребаться обгрібатися, огрібатися. огребённый обгрёбений, огрёбений. огрёбки, огрёбье диал. огрёбки, -ів {мн.). огребибй обгрібнйй, огрібнйй. огрёбший якйй (що) обгріб (огріб). огревйть / огрёть 1. {согревать) обігрівати / обігріти, огрівати / огріти; 2. {сильно ударить) сов., прост, уперіщити {разгХ разг.
оперіщити, уперезати, -ежу, -ёжеш, оперезати, угріти, огріти, огреваться / огрёться 1. {согреваться) обігріватися / обігрітися, огріватися / огрітися;
2. 	{сильно удариться) сов., прост, трахну- тися, тріснутися {разг.). огрестй CM. огребйть.
огрётый прост, уперіщений, оперіщений, угрітий, огрітий {разг.). огрёх с.-х., перен. огріх, -у. огрешйться уст. согрішйти, згрішйти. огромадный п р о с Т. СЛІ. огрбмньїй. огромйть уст. приголомшити; {оглушить — ещё) оглушйти (оглушу, оглушиш), огрбмнейший превосх. cm. величёзний, дуже велйкий.
огрбмность вeличёзнicть, -ності, величён- ність, -нності, велйкість, -кості, огрбмньїй величёзний, величённий, разг. здоровёзний, здоровённий, здоровёцький, прездоровий, сйльний; ~ное колйчество (числб) величёзна кількість; ~ное често- лі&бие надмірна честолюбність; о. мужчйна здоровёзний (здоровённий) чолов’яга, огрубевйть / огрубёть грубіти и грубішати и грубнути / згрубіти и загрубіти и згрубнути и загрубнути и огрубіти и реже огрубнути и мног. погрубіти и погрубнути; {о коже — ещё) шкарубнути / зашкарубнути, огрубёвший, огрубёлый згрубілий, загрубілий, огрубілий и мног. погрубілий; {о коже
— 	ещё) зашкарублий; {о рабочих руках) запрацьований, рёпаний. огрубёлость згрубілість, -ЛОСТІ, огрубілість;
зашкарублість, огрубёние згрубіння, загрубіння, огрубіння, погрубіння; {нравов) здичавіння, огрублённе огрубления, {неоконч. д. — ещё) огрублювання. огрублённый огрублений, огрублйть / огрубйть огрублювати, -юю, -юєш / огрубйти (огрублю, огрубиш). огрублйться огрублюватися, -юється. огружіть / огрузйть уст. обтяжувати, -ую, -уєш / обтяжити, огруж^ться / огрузйться уст. обтяжуватися, -уюся, -уєшся / обтяжитися. огружённый уст. обтяжений. огрузлый спец, перевантажений; '-^лая бйржа перевантажена баржа, огрузнёть разг. обважніти, огрузнуть разг. 1. загрузнути, загрузти, -зну, -знеш; 2. {отяжелеть; стать излишне пол-


огрузший
684
одёвка
ным) обважніти; дерёвья --зли от плодбв дерева обважніли від плодів; с вбзрастом он ~ул 3 віком він обважнів, огрузший, огрузнувший разг. 1. загрузлий;
2. обважнілий. Ср. огрузнуть 1—1. огрунтбванный спец. погрунтований, обґрунтований.
огрунтбвка спец. ґрунтування (с.). огрунтбвывать / огрунтовйть спец. ґрунтувати, -ую, -уєш / поґрунтувати, обґрунтовувати, -овую, -овуєш / обґрунтувати, огрызйние огризання. огрызать разг. см. обгрызйть. огрызаться / огрызнуться огризатися / огризнутися, -нуся, -нёшся; {грубо отвечать — ещё) разг. осварюватися, -ююся, -юєшся / осварйтися, -варюся, -варишся, відлаюватися / відлаятися, несов. правуватися, -уюся, -уєшся.
огрызенный разг. см. обгрызенный, огрызок недогризок, -зка, вйгризок. огрызть сов., разг. см. обгрызать, огрызший разг. см. обгрызший, огублёние лингв, лабіалізація, огублення. огублённый лингв, лабіалізований, огублений. огудина диал. гудина, с. гудиння, огузок огузок, -зка, озадок, -дка. огузочный огузковий, озадковий. огузыл/«., этнол. огузи, -ів. огуливаться диал. см. обгуливаться. огулом парен., разг. 1. {сообща) гуртом,/?азг. реже огулом; 2. {без разбора) разг. гамузом, поспіль, реже огулом; всё о. отвергать усе поспіль відкидати, огульно парен, назагал, реже огульно, огульность огульність, -НОСТІ. огульный загальний, реже огульний; (оптовый) уст. гуртовйй. огуляться сов., диал. см. обгуливаться. огумённик диал. тік {род. току), огумённый диал. токовйй. огурёц огірок, -рка, диал. гірок, гурок, огурёчник 1. {место, где растут огурцы) грядка; 2. бот. огірочник, огіркова трава;
3. ихт. корюка, огіркова рйба. огуречноубброчный огірковозбиральний. огурёчный огірковий, огірочний; ~ная травй
см. огурёчник 2; ~ная рыба см. огурёчник 3.
огурчик, огурёчик уменъш.-ласк. огірочок, -чка, диал. гірочок, гурочок. огустевйть / огустёть уст. густіти / загустіти и погустіти, гуснути и загусати / загуснути;
{становиться более густым — обычно) густішати / погустішати; {плотнеть) тужавіти / затужавіти.
6jisi лит., муз. ода.
одалживать / одолжйть 1. см. одолжйть 1;
2. {брать в долг) прост, позичати / позйчити, разг. боргувати, -ую, -уєш / поборгувати;
3. уст. см. одолжйть 2. одалживаться п р о с т. слі. одолжаться, одалйска книжн. одаліска.
бдаль парен., уст. см. нобдаль. одарённость обдарованість, -ності, с. обдаровання; {талантливость) талановйтість, -тості.
одарённый 1. прич. обдарований; наділений; ср. одарить; 2. {даровитый) прил. обдарований; {талантливый) талановйтий. одаривание обдаровування; наділяння. Ср. одарйть.
одаріїть и одаривать / одарйть (кого-что чем) обдаровувати, -овую, -овуєш / обдарувати, -ую, -уєш и мног. пообдаровувати, реже одаровувати / одарувати, обдаряти / обда- рйти, -дарю, -дариш, одаряти / одарйти (кого-що чим), разг. надаряти / надарйти (кого-що чим); {наделять) наділяти / наділйти, -ділю, -ділиш и мног. понаділяти (кого-що чим, кому-чому чого-що). одариться и одариваться обдаровуватися, -овується, одаровуватися, обдарятися, одарятися; наділятися. Ср. одаріть, одевйние одягання, удягання, убирання, одевйть / одёть 1. одягати / одягти (одягну, одягнеш) и одягнути и мног. поодягати, удягати / удягтй и удягнути и мног. повдягати, убирати / убрати (уберу, убереш) и мног. повбирати, разг. зодягати / зодягтй и зодягнути и мног. позодягати; 2. {покрывать чем-л. для тепла) разг. укривати / укрйти (укрйю, укрйєш) и мног. повкривати; {закутывать) закутувати, -ую, -уєш / закутати и мног. позакутувати, одевйться / одёться 1. одягатися / одягтйся (одягнуся, одягнешся) и одягнутися и мног. поодягатися, удягатися / удягтйся и удягнутися и мног. повдягатися, убиратися / убратися (уберуся, уберешся) и мног. повбиратися, зодягатися / зодягтйся и зодягнутися; 2. укриватися / укрйтися (укрйюся, укрйєш- ся) и мног. повкриватися; закутуватися, -уюся, -уєшся / закутатися и мног. позакутуватися. Ср. одевйть 1—2. одёвка, одёжа прост, сл/. одёжда 1.


одёжда
685
одеревенёть
одёжда 1. бдяг, -у (м.), одёжа, убрання (с.), м. убір (род. убору), разг. одяганка, вдяганка, реже одіж, -і, одягало (с.), поэт., высок, шати (род. мн. шат), реже шата; 2. (покрытие дороги и т. п.) спец. покриття, бдяг; асфальтовая о. дорбги асфальтове покриття (асфальтовий бдяг) дорбги. одёжина прост, одёжйна (разг.). одёжка разг. одёжка, одёжйнка; О по -'ке встречают, по уму провожают поел, убрання вітають, рбзум проводжають; убраного вітають, розумного проводжають; не судй по oдёжi — судй по рбзуму; по --ке про- тйгивай нбжки посл. по своєму ліжку простягай ніжки; так кравець крає, як йому матерії стає; вйще пупа не підскбчиш (не скбчиш).
одёжный одёжний, для бдягу; ~ная щётка одёжна щітка; о. шкаф шафа для бдягу. одежбнка прен. [благёнька, поганёнька, сяка- така] одёжка (одёжйнка), [благёнький, пога- нёнький] бдяг, -у. одеколбн одеколбн, -у. одеколбненный разг. одеколбнений. одеколбнить разг. одеколбнити. одеколбннться разг. одеколбнитися. одеколбнный одеколбновий, одеколбнний. одеколбнящий якйй (що) одеколбнить. одеколбнящийся якйй (що) одеколбннться. оделённый обділений, обдарбваний; наділений. Ср. оделить, бдельстннг (палата парламента) бдельстинг, -У-
оделяемый якбго обділяють и т. п.\ обдарб- вуваний; см. одел^Іть. оделять / оделйть (кого-что чем) обділяти / обділйти, -ділю, -ділиш, обдарбвувати, -бвую, -бвуєш / обдарувати, -ую, -уєш и мног. пообдарбвувати, реже одарбвувати / одарувати, обдаряти / обдарйти, -дарю, -дариш, одаряти / одарйти (кого-що чим), разг. надаряти / надарйти (кого-що чим); (наделять) наділяти / наділйти и мног. понаділяти (кого-що чим, кому-чому чого-що). оделйться наділятися, одебн ист. одебн, -у.
одёр 1. разг. шкапа (ж.); ж., разг. шкапйна, шкапійка, шкапійчйна; 2. (о человеке) прост. шкапа.
одёргиваемый 1. обсмйкуваний, осмйкува- ний, обсіпуваний; 2. спйнюваний; осаджуваний, присаджуваний. Ср. одёргивать 1—2.
одёргивание 1. обсмйкування, осмйкування, обсіпування; 2. спиняння, осмйкування; осадження,(неоконч. д.—ещё)осаджування, присаджування. Ср. одёргивать 1—2. одёргивать / одёрнуть 1. обсмйкувати, -ую, -уєш / обсмйкати, -смйкаю, -смйкаєш и -смйчу, -смйчеш и однокр. обсмикнути и мног. пообсмйкувати, осмйкувати / осмй- кати и однокр. осмикнути и мног. поосмйку- вати, реже обсіпувати, -ую, -уєш / обсіпати и мног. пообсіпувати; 2. (перен.: останавливать, призывать к порядку) разг. спиняти / спинйти, -ню, -ниш, осмйкувати / осмикнути; (осаживать) осаджувати, -ую, -уєш / осадйти (осаджу, осадиш), присаджувати / присадйти, сов. поставити на місце, одёргиваться / одёрнуться 1. разг. обсмй- куватися, -уюся, -уєшся / обсмйкатися и однокр. обсмикнутися, осмйкуватися / осмй- катися и однокр. осмикнутися; 2. несов., страд, обсмйкуватися, осмйкуватися; спинятися; присаджуватися, -ується; ср. одёргивать 1—2. одёргивающий 1. прич. якйй (що) обсмйкує и т. п.\ см. одёргивать 1—2; 2. прил. обсмйкувальний. одеревенёвший (ставший деревянистым, как дерево) задерев’янілий, здерев’янілий, одерев’янілий, задеревілий, здеревілий, реже одеревілий.
одеревенёло нареч. задерев’яніло, здерев’яніло, одерев’яніло; задубіло, одеревенёлость задерев’янілість, -лості, зде- рев’янілість, одерев’янілість, задеревілість, здеревілість, одеревілість; зaтёpплicть, отёр- плість, задубілість,/?азг. одубілість. Ср. оде- ревенёлый. одеревенёлый задерев’янілий, здерев’янілий, одерев’янілий, задеревілий, здеревілий, одеревілий; затёрплий, отёрплий, задубілий, задублий,/>азг. одубілий. Ср. одеревенёть. одеревенёние задерев’яніння, здерев’яніння, одерев’яніння, задеревіння, здеревіння, одеревіння; задубіння, разг. одубіння. Ср. одеревенёть.
одеревенёть задерев’яніти, здерев’яніти, одерев’яніти, задеревіти, здеревіти,одеревіти и мног. подерев’яніти и подеревіти; (перен.: о частях тела — ещё) затёрпнути, отёрпнути, отёрпти, -пне, задубіти, задуб- нути, задубти, одубіти, реже одубнути, одубти и мног. потёрпнути и потёрпти и по- дубіти и подубнути.


одержавший
686
одйн
одержавший: о. верх (побёду) перемігший, одёржаиный здобутий.
одёрживать / одержать: о. / -'йть верх над кем-чем брати (беру, берёш) / узяти (візьму, візьмеш) гору (верх) над ким-чим, несов. держати гору над ким-чим\ долати / подолати и здолати и реже здоліти кого-що; о. / побёду над кем-чем здобувати / здобути (-уду, -удеш) перемогу; {побеждать^ перемагати / перемогтй, -бжу, -ожеш кого-що. одёрживающий: о. верх (побёду) близькйй до перемоги, одержймо нареч. одержймо. одержймость одержймість, -мості. одержймьій 1. одержймий; {охваченный) пойнятий, ршг. понятий; (увлечённый) захоплений, заполонений; о. бёсом навіжений, біснуватий; о. болёзнью какой хворий (слабйй) на що; о. мыслью захоплений думкою; о. стрйхом пойнятий (понятий) жахом; 2. сущ., разг. одержймий, -ого; ж. одержйма, -ої. одернёние, одернбвка спец, обдернування, (неоконч. д. — ещё) обдерновування, одёрнутый 1. обсмйканий, осмйканий, обсіпаний; 2. спйнений; осаджений, присаджений. Ср. одёргивать 1—2. одёрнуть см. одёргивать, одёрнуться см. одёргиваться, бдерский бдерський.
одесную нареч., книжн. одесную; праворуч, по праву руку, разг. у (на, по) праву руч. одессйт одесйт; ~ты мн. одесйти, -ів. одессйтка одесйтка. одёсский одёський.
одётый 1. одягнений, одягнутий, удягнений, удягнутий, убраний, повбйраний, зодягнений, зодягнутий; 2. укрйтий; закутаний. Ср. одевйть 1—2. одёть CM. одевйть. одёться см. одеваться.
одейлишко уничиж. благенька [поганенька, така-сяка] ковдра, одейлко, одейльце уменьш. ковдрочка (ж.), укривальце, одейло ковдра (ж.), укривало; {шерстяное домотканное — ещё) ліжник (jw.), разг. одягало, м. коць, -ця, коц. одейло-грёлка ковдра-грілка {ж.,род. ковдри- грілки).
одейльный кбвдряний, укривйльний; ліжни- ковий.
одейльщик виробнйк (-й) ковдр.
одейние уст., шутл. бдяг, -у {м.), убрання, убір {род. уббру), поэт., высок, шати {род. мн. шат), реже шата. оджалёши {вино) нескл., с. оджалеші. оджйбве нескл., м. и ж., этнол. оджибве; язык о. мова оджйбве. одйн I. числ. одйн; задача нбмер одйн завдання номер одйн; одий вторая одна друга;
II. 	прил. I. {без других, в одиночестве) сам, одйн, уменьш-ласк. самёнький, однёнький; о. на о. сам на сам; (с глазу на глаз) віч-на- віч; я жив^ о. я живу сам (один); 2. {единственный, целостный, единый) одйн, єдй- ний, уменъш.-ласк. однёнький; мы все о. нарбд ми всі ЄДЙНИЙ (одйн) нарбд; остйлся о. экземплйр залишйвся одйн (єдйний) примірник; у неё о. сын у неї єдйний (одйн, однёнький) син; 3. {только тот, который указан) самйй, одйн; исключйтельно о., как есть о. самйй, сам за себе; не дом, а однб недоразумёние! не будйнок, а саме (одне) непорозуміння!; однй глазй (кбсти) остались самі (одні, тільки) очі (кісткй) зали- шйлися; подождй одну мин]^тку! заждй одну хвилйнку!; 4. {сплошной) разг. суцільний, одйн; не жизнь, а однб удовбльствие! не життя, а суцільне (одне) задоволення;
5. 	{определённый) одйн; однб врёмя он преподавал одйн (певний) час він викладав; поселйлся здесь однйм из пёрвых оселйвся тут однйм з перших; {одинаковый, такой же
— 	ещё) однаковий, той самий; все на однб лицб всі як одйн, всі як одйн в одного, всі як перемйті, всі однйм лицем; из одногб тёста сдёланы см. тёсто; лі&ди одногб поколёния люди одногб (однакового, того самого) покоління; о. и тот же той с^мий, одйн і той самий; о. к одному одйн в одйн, як одйн; О стричь [всех] под одну гребёнку см. гребёнка; 6. {первый или каждый из числа однородных лиц, предметов, явлений) одйн; не о., так другбй не той, так той (інший); о. день сменйлся другйм одйн день минав за однйм; однй брйтья уёхали, а другйе остались {о двух или определённом числе лиц и т. п. как двух противоположностях) одні братй поїхали, а другі лишйлися; однй лібди живут в рбскоши, а другйе в бёдности изнывйют {о неопределённом числе лиц и т. п.) якісь (ті, інші) люди в розкошах кохаються, а якісь (ті, інші) у злйднях пропадають; переходйть от одибй мысли к другбй переходити від однієї думки до другої;


одинокий
687
одинбчный
ПОДХОДЙТе по одному підходьте ПООДЙНЦІ; присутствующие выходйли из з^ла одйн за другйм {по очереди) присутні виходили із залу одйн по одному; птйцы вспорхнули однй за другбй {вереницей) птахй злетіли одна за однією (одною); О ни в однбм глазу аніже, анітрішки, анітрішечки; 7. сущ. одйн {род. одного); однй ж. одна {род. однієї и одної); однб с. одне, одно {род. одного); однй мн. одні, -йх; весь день думает об однбм увесь день думає про одне; говорйт однб, а думает другбе на язиці одне, а на думці інше; однб другбму не мешйет одне (одно) одному (другому) не заважає; однб тблько и беспокбит менй одна річ тільки й турбує (непокоїть) мене; твердйть однб и то же після тієї та й знов тієї співати; то однб, то другбе то те, то те; О о. в пбле не вбин см. вбин.
одинокий прост., уст. см. одинаковый, одинаково, прост., уст. одинйко нареч. однаково, разг. однако; {в равной мере — ещё) диал. зарівно; совершённо о. цілком (абсолютно) однаково, разг. однаковісінько; о. хорошб поёт и игрйет на скрйпке однаково (однако, зарівно) добре співає й грає на скрйпці.
одинаковость однаковість, -вості. одинаковый однаковий, разг. однакий; бба ~вы обоє (обйдва) однакові, шутл. обоє рябоє, одйн біс (кат, дідько); совершённо о. цілком (абсолютно) однаковий, разг. однаковісінький, одинарный одинарний.
одйн-едйнственный разг., усилит, одйн-одні- сінький {род. одногб-однісінького), одйн- ЄДЙНИЙ {род. одногб-єдйного). одйнерыл!»., энтом. одйнери, -ІВ. одинёхонек, одинёшенек разг. самісінький, однісінький, однйм одйн. одинёц уст., диал. одинак, -а, одинець, -нця, ласк, одиначок, -чка, одйнчик. одиннадцатиклассник одинадцятикласник. одиннадцатиклассница одинадцятикласниця. одиннадцатилётка разг. одинадцятирічка. одиннадцатилётний одинадцятирічний, одинадцятилітній, одиннадцатиметрбвый одинадцятиметрбвий. одиннадцатиподъёздный одинадцятипід’їз- нйй.
одиннадцатичасовбй одинадцятигодйнний. одиннадцатиэтйжный одинадцятиповерхб- вий.
одйннадцатый одинадцятий, одйннадцать одинадцять, -тй и -тьбх, одинадцятеро, -тьбх. одйн-одинёхонек, одйн-одинёшенек разг., усилит, одйн-однісінький {род. одного-одні- сінького), сам-самісінький {род. самогб- самісінького), однйм одйн, одйн одинцем, сам душёю. одйножды нареч., мат. одйн раз по, раз по. одинбкий 1. прил. самітнйй, самбтний, самотній, одинокий, поодинокий; {безлюдный) безлюдний; {уединённый) відлюдний, са- мотйнний; ~кая старость самітна (самотна, самотня, самотйнна) старість; --кое строё- ние одинока (відлюдна) будівля; 2. сущ. самотній, -нього, самітнйй, -ітнбго, одинокий, -ого, одинак, -а, одинець, -нця; ж. самотня, -ньої, самітна, -ітнбї, одинока, -ої, одиначка; 3. {предназначенный для одного) прил., уст. поодинокий, одинбко нареч. самітно, самотно, самотньо, одиноко; відлюдно, самотйнно. Ср. одинбкий 1.
одинокорастущий одинокорбслий. одинбкость самітність, -ності, самотність, одинокість, -кості; безлюдність; відлюдність, самотйнність, -нності. Ср. одинбкий 1. одинбчество самітність, -ності, самотність, самота, самотйна {ж)\ в -ве у (на) самотйні, на самоті, самотою, самотйнно. одинбчка 1. {один, без других) одинак, -а; в ~ку: а) {в отдельности от других) по одному, ПООДЙНЦІ; б) {собственными силами) сам, сам одйн; дёйствовать в ^^ку діяти власними сйлами (самостійно); дом стойт ~кой будйнок стоїть самітно {в стороне: на від- шйбі, на відчепі); по ~ке по одному, по- одйнці; раббтает в --ку працює сам; 2. {не имеющий семьи) разг. одинак, -а, одинець, -нця (лі.), одиначка {ж)\ жить -'КОЙ жйти самотою (самітно, самотньо, одинбко); 3. {тюремная камера) разг. одинбчка; 4. спорт. одинбчка; 5. уст.: запрйчь в --ку {о лошади) запрягтй однйм конём, {о воле) запрягтй бовкуном, однибчкой нареч. одинаком, одинцем, одинбчинк спорт., разг. одиночник, однибчница спорт., разг. одиночниця, однибчно нареч. поодиноко, одинбчный одинйчний, окремий, одинбкий; {отдельный, единичный) поодинокий, одинарний; ~ная тюрёмная кймера одиночна (одинарна) тюрёмна камера, тюремна кхмера


одинцбвец
688
однодбмец
на одного; ~ное хозіійство одиночне господарство.
одинцбвец одинцовець, -вця; ~вцьі мн. один- цовці, -ів. одинцбвский одинцовський. одибзность книжн. одіозність, -ності. одибзньїй книжн. одіозний, одирйть CM. обдирйть.
одиссёя книжн. одіссея; космйческая о. за- кбичена космічна oдiccёя закінчена.
ОДИЧЙВШИЙ CM. ОДИЧЙЛЫЙ.
одичйло нареч. здичавіло.
ОДИЧАЛОСТЬ здичавілість, -лості. одичалый здичавілий, здичілий, одичйние здичавіння, здичіння, одичйть здичавіти, здичіти w ліног. подичавіти и подичіти; (о человеке — ещё) разг. реже роздичавіти. одйческий лит. одйчний. однажды нареч. 1. {один раз) одйн раз, раз; об ІТОМ я слышал тблько о. про це я чув тільки (лише) [одйн] раз; 2. {как-то раз) одного разу, одйн раз, раз, якось, якось раз, якбсь- то; {когда-нибудь) колйсь, колйсь-то; {в один из дней) одного дня; о. вёчером одного вечора, раз увечері, якось увечері, одийко, прост, одначе 1. союз проте, однак, разг. одначе; {но) але, та; 2. вводи, сл. одначе; {всё же) усе ж, усе ж таки, усё-таки; 3. межд. одначе; {ого) ого. одноадресный техн. одноадрёсний. одноактный театр, одноактний, на одну дію; ~ная пьёса одноактна п’єса, п’єса на одну дію, разг. одноактівка, однойтомный физ. одноатомний, одноббкий однобокий; {односторонний) однобічний; -кая тыква одноббкий гарбуз; -'Кое восприятие действйтельности однобічне (однобоке) сприйняття дійсності, одноббко нареч. однобоко; однобічно. Ср.
одноббкий. одноббкость однобокість, -кості; однобічність, -ності. Ср. одноббкий. одноббртный портн. однобортний, однобрйчие бот. одношлюбність, -ності {ж). однобрйчный бот. одношлюбний, однобуквенный однобуквений. одновйдиал. слі. однажды, одновалёнтность лингв., хим. одновалёнт- ність, -ності. одновалёнтный лингв., хим. одновалёнтний. одновйльный техн. одновальний, одновёрец одновірець, -рця, єдиновірець.
одновесёльный, разг. одновёсельный одновесловий, одновёслий. одновидовбй лингв, одновидовйй. одновидбвость лингв. ОДНОВИДОВІСТЬ, -ВОСТІ. одновинтовбй техн. одногвинтовйй. одновозрастибй, одновбзрастный одновіко- вйй.
одноврёмённо нареч. одночасно, рівночасно; {в то же время) водночас, воднораз; {вместе) разом, заразом, одноврёмённость одночасність, -ності, рівночасність.
одноврёмённый одночасний, рівночасний, одноглавый 1. одноголовий; 2. {о церкви) однобаневий, одновёрхий. одноглйзка 1. {одноглазое существо) разг.
одноока, -ої {сущ.); 2. зоол. циклоп, одноглазый одноокий.
одногодйчннк разг. одноліток, -тка, разг.
годовйк, -а. одногодйчница разг. однолітка. 0ДН0Г0ДЙЧНЫЙ однорічний, однолітній, одногбдок, одногбдка разг. см. однолёток. одноголбсне муз. одноголосся, одноголбсно нареч., муз. одноголосно, одноголосо.
одноголбсный, одноголбсый муз. одноголосний, одноголосий, одноголбсые сущ., мн., орн. одноголосі, -их. одногбрбый одногорбий, одногусеничный техн. одногусеничний. однодвйгательный техн. однорушійний. однодвбрец ист. однодворець, -рця. однодвбрка 1. ист. однодворка; 2. {хутор) диал. хутір, -тора, однодвброк диал. см. однодвбрка 2. однодвбрческий ист. однодвірський. однб-двухбуквенный одно-двобуквений. однб-двухкбмнатный одно-двокімнатний. однодеревёнец уст. см. односельчанин, однодерёвка {лодка) диал. довбанка, ист., диал. дуб. однодётность однодітність, -ності. однодётный ОДНОДІТНИЙ. однодиапазбиный спец. однодіапазбнний. одноднёвка 1. энтом. однодёнка, подёнка, одноднівка; 2. {о чём-л. недолговечном) разг. однодёнка. одноднёвный однодённий. однодбльные сущ., мн., бот. однодольні, -их. однодбльный бот. однодбльний. однодбмец уст. cпiвмёшкaнeць, -нця, спів- жйтель.


однодбмность
689
однолинёйный
однодбмность бот. однодомність, -пості, однодбмньїй бот. однодомний, однодум однодум, одножёнец разг. одноженець, -нця. ОДНОЖЙЛЬНЫЙ ЭЛ. одножйльний. однозарйдка разг. однозарядка; пнстолёт-о. пістолет-однозарядка {род. пicтoлётa-oднo- зарядки).
однозарядный однозарядний; ~ное ружьё однозарядна рушнйця. однозвучно нареч. однозвучно; одноманітно.
Ср. однозвучный, однозвучность однозвучність, -ності; (рдно- образность) одноманітність, однозвучный однозвучний; {однообразный) одноманітний, однозёмец уст. земляк, -а. однозёмка уст. землячка, однозернянка бот. однозернянка; ншенй- ца-о. однозёрна пшенйця, пшенйця-одно- зернянка.
однозначащий книжн. однозначний, рівнозначний.
однозначйтельный уст. см. однозначный 2. однозначно нареч. однозначно, однозначность 1. однозначність, -ності; 2. однозначність; рівнозначність. Ср. однозначный 1—2.
однозначный 1. лингв., мат. однозначний; ~ное слбво однозначне слово; ~ное чнслб однозначне число; 2. {недвусмысленный) однозначний; {тождественный — ещё) рівнозначний, однозубый однозубий, одноимённость однойменність, -нності. одноимённый однойменний, однокалйберный спец. однокаліберний, однокамерный однокамерний; о. холодйль- ник однокамерний холодйльник. однокашник разг. однокашник, однокашница разг. однокашниця. одноквартйрный одноквартйрний. однокилевбй мор. однокільовйй. одноклавишный одноклавішний. одноклассник однокласник, одноклассница однокласниця, однокл^ссный однокласний. одноклёточный, одноклётный биол. одноклі- тйнний.
одноклетьевбй техн. одноклітьовйй. одноклубник одноклубник, одноклубница одноклубниця.
одноковшбвый техн. одноківшевий, одно-
КІВШОВЙЙ.
одноколёйка разг. одноколійка, одноколёйный одноколійний, одноколённый техн. одноколійний, одноколёнчатый техн. одноколінчастий, одноколінчатий. одноколёсный одноколісний, однокблка біда, бідарка, уменыи. бідка. одноколбнный архит. одноколонний. одноколбночный архит. одноколонковий. однокбмнатный однокімнатний, однокомнлёктный однокомплектний, однокомпонёнтный однокомпонёптпий. однокбиный однокінний, однокопытные сущ., мн., ЗООЛ. ОДНОКОПЙТІ, -их.
ОДНОКОПЫТНЫЙ ЗООЛ. однокопйтий. однокореннбй однокоріннйй. однокорневбй однокоренёвий. однокорытник однокорйтник. однократно нареч. одноразово, однократность 1. одноразовість, -вості, однократність, -ності; 2. однократність, одноразб- вість. Ср. однократный 1—2. однократный 1. одноразовий, однократний; 2. спец, однократний, одноразовий; ~ное рассёяние физ. одноразове розсіяння; о. глагбл лингв, однократне дієслово; о. иде^л мат. одноразовий ідеал, однокрбвные сущ., мн., бот. однокровні, -их, єдинокровні, однокрбвный однокровний, єдинокровний, однокруговбй одноколовйй. однокрылый однокрйлий. однокупольный однокупольний, однобане- вий.
однокурсник однокурсник, однокурсница однокурсниця, одноламповый радио одноламповий, однолемёшный с.-х. однолемішний, однолепесткбвый однопелюстковий, однолётний однолітній, однорічний, однолётник бот. однолітник, однолёток, однолётка 1. {ровесник) разг. одноліток, -тка; {о женщине — ещё) однолітка; 2. {о животных, растениях) одноліток, однорічка; {о животных — ещё) разг. річняк, -а.
однолйкий однолйций, -ця, -це, однолйкий. однолйкость однолйкість, -кості, однолинёйность однолінійність, -ності. однолинёйный однолінійний.


однолйстник
690
однорйдка
однолйстник мат. однолйсник. однолйстно нареч.,мат. однолйсто. ОДНОЛЙСТНЫЙ мат., физ. однолйстий. однолошадный ОДНОКІННИЙ, однолі&б, одноліббец однолюб, однолюбець, -бця, єдинолюб. одноліЬбка разг. однолюбка, одномандатник разг. одномандатник, одномандатный одномандатний, одномастный одномасний, одномастий, одномачтовый мор. однощогловий, однощоглий.
одномембрйнный спец, одномембрановий, одномембранний. одномёрность мат., физ. одновймірність, -ності.
одномёрный мат., физ. одновймірний. одномёстный одномісний, на одне місце, одномомёнтный одномоментний. одномонётный одномонетний. одномотбрный техн. одномоторний, одномыслие разг., неодобр. однодумність, -ності {ж).
однонаправленность техн., физ. односпрямо- ваність, -ності, однонаправленість. однонаправленный техн., физ. односпрямо- ваний, однонаправлений.
ОДНОНЙТОЧНЫЙ техн. однонитковйй. однонбгий одноногий.
однообразие 1. одноманітність, -ності, разг. одностайність {ж)\ 2. {единообразие) уст. однаковість, -вості, разг. одностайність, однообразно нареч. одноманітно, разг. одностайно.
однообразность одноманітність, -ності, разг.
одностайність, однообразный одноманітний, разг. одностайний.
однообщёственник ист. одногромадник, бдно-однозн^чный физ. одно-однознач- ний.
однооснбвньїй лингв., хим. одноосновний. однобсность мат., техн., физ. одновісність, -ності, одноосьовість, -вості. однобсный мат., техн., физ. одновісний, одноосьовйй. однопалйтник однопалатник. однопалйтница однопалатниця. однопалатный политол. однопалатний; -'Ная парламентская систёма однопалатна парламентська систёма. однопалубный мор. однопалубний. ОДНОПЙЛЫЙ однопалий.
одиопартййность однопартійність, -ності. однопартййный однопартійний, одноплйновость одноплановість, -вості. одноплйновый одноплановий, одноплемённик одноплемінник, реже одноплеменець, -нця. одноплемённый одноплемінний, одноплёчий спец, одноплечий, однораменний. одноплбдный бот. одноплідний. одноплунжерный техн. одноплунжерний. однопокрбвные сущ., мн., бот. однопокривні, -йх.
однополбсный (от полоса) односмуговйй. однопблостный {от полость) однопорожнйн- ний; {мат. — ещё) однопблий. однопблость бот. одностатевість, -вості. однополушарный однопівкулястий; -«HOe мышлёние шутл. однопівкулясте мйслення. однополчанин однополчанин, однополчйнка однополчанка. однопблый одностатевий; ~ые цветкй бот.
одностатеві квіточкй. однопблье с.-х. однопілля, однопбльный с.-х. однопільний, однопблюсный спец. однополюсний, однополіірньїй спец. однополярний. однопорідковость мат., физ. однопорядко- вість, -вості. однопорйдковый мат., физ. однопорядковий. однопрбфильность однопрофільність, -ності. однопрбфильный однопрофільний. однопрохбдные сущ., мн., зоол. однопрохідні, -их.
однопрохбдный биол. однопрохідний, однопроцёнтный одновідсотковий, однопроцентний, однопутка разг. одноколійка, однопутный одноколійний, одноразмёрный спец. однорозмірний. одноразово нареч. одноразово, одноразовый одноразовий, одноразрядный киб., физ. однорозрядний. однорёльсовый ж.-д. однорейковий, однорбгий однорбгий. однорбдность однорідність, -ності. однорбдный однорідний; ~ые члёны пред- ложёния лингв, однорідні члени рёчення. однорукий однорукий.
одноручный одноручний; ~ная пилй одноручна пйлка, разг. пйлка-одноручка {род. пйлки-одноручки). одноріїдка однорядка.


однородный
691
одноцвётный
однородный однорядний; ~ная гармбнь
однорядна гармбнь. односвбдчатый техн. односклепйстий, односклепінчастий. односвйзность мат., физ. однозв’язність,
-НОСТІ.
односвОзный мат., физ. однозв’язний. односельчанин, уст. односёлец односелець, -льця, односельчанин, односільчанин, односельчанка односельчанка, односільчанка.
односемёйный oднociмёйний. односеменодбльный, односемядбльный бот.
односім’ядбльний. односемянный бот. однонасінний.
ОДНОСерЙЙНОСТЬ ОДНОСерІЙНІСТЬ, -НОСТІ.
односерййный односерійний, односйльный техн. односйльний. односкатный* (с одной наклонной поверхностью) техн. односхйлий; -ная крыша одно- схйлий дах. односкатный^ (с одним скатом) техн. одно- скатний; ~ное колесб односкатне кблесо. однослбвно нареч. однослівно; отвечать о.
відповідати однослівно, однослбвный однослівний, однослбжно нареч. односкладбво. Ср. одно- слбжный 2. однослбжность 1. односкладбвість, -вості;
2. односкладбвість. Ср. однослбжный 1—2. однослбжный 1. лингв., поэт, односкладбвий; 2. {краткий, лаконичный) односкладбвий; ~ное замечание односкладбве зауваження, однослбйный одношаровйй. односмёнка разг. однозмінка. односмённый однозмінний, односостйвность лингв, односкладність, -но-
СТІ.
односоставный лингв, односкладний; -'Ное нредложённе односкладне рёчення. односпальный односпальний, одностанйчннк одностанйчник. одностанйчннца одностанйчниця. одноствблка разг. одноствблка, диал. поєдйн- ка.
одноствбльный одноствбльний, диал. по-
ЄДЙНЧИЙ.
одноствбрчатый одностулковий, одностбечный техн. одностоякбвий. одностбпный поэт, одностбпний. односторбнне нареч. односторбнньо, однобічно. Ср. односторбнннй 2.
односторбнннй 1. односторбнній; -нее вос- палённе лёгких односторбнне запалення легенів; ~ие мёры по разоружёнию одно- сторбнні заходи із роззбрбєння; о. ковёр односторбнній кйлим; 2. {идущий в одну сторону', направленный на что-л. одно в ущерб другому, однобокий) односторбнній, однобічний; -нее движёние транспорта односторбнній рух транспорту; -нее раз- вйтие односторбнній (однобічний, однобб- кий) рбзвиток; на рёдкость о. человёк надзвичайно (виняткбво) обмёжена людйна. односторбнность односторбнність, -ННОСТІ, однобічність, -ності. Ср. односторбнннй 2. однострунный однострунний, одноступёнчатый техн. 1. {о лестнице) одно- східчастий; 2. {о турбине, ракете и т. п.) одноступенёвий, одноступінчастий, одноступінчатий, односум диал. односум {уст.). односустйвный анат., мед. односуглббний. однотёс гонталь, однотёс, однотарйфный однотарйфний. однотйпно нареч. однотйпно. однотйпность однотйпність, -ності. однотйпный однотйпний. однотбмннк однотбмник. однотбмный однотбмний. однотбнно нареч. однотбнно. однотбнность однотбнність, -ННОСТІ. однотбнный однотбнний. однотрубный техн. однотрубний, однотумбовый однотумбовий, одноуровневый спец. однорівневий. одноутрббный см. единоутрббный. одноухий одновухий, однофазный техн., физ., эл. однофазний, однофамйлец однофамілець, -льця, реже однофамільник, однофамйлица однофамільниця, одноцвёт однієї (однбї) барви, одногб кбльору. одноцвётка бот. одноквітка. одноцветкбвый бот. одноквіткбвий, однокві- тий.
одноцвётно нареч. однобарвно; жизнь прохб- дит о. життя минає однобарвно, одноцвётность однобарвність, -ності, однокб- лірність, однокольорбвість, -вості. одноцвётный однобарвний, однокблірний, однокольорбвий; говорйть -ньім гблосом говорйти однобарвним гблосом; сёрое -ное нёбо сіре однобарвне (однокблірне, одно- кольорбве) нёбо.


одноцилйндровый
692
одолжать
одноцилйндровый техн. одноциліндровий, одночйстность одночастйнність, -ННОСТІ. одночастный одночастйнний; о. фильм одно- частйнний фільм, одночасье: в о. п р о с т. 1. {очень быстро, сразу) відразу, зразу, зараз, зараз же; 2. {почти одновременно) майже водночас, водночас, одночасно, одночлён мат. одночлён. одночлённый лингв., мат. одночленний, одношёрстность одношерстість, -тості, одношёрстный одношерстий, одношпйндельиый техн. одношпйндельний. одноэтйжка разг. одноповерхівка. одноэтажный одноповерховий; ~ная улица разг. одноповерхова вулиця, одноязычие лингв, одномовність, -ності {ж). одноязычный лингв, одномовний. однояйцевбй, однояйцбвый однояйцёвий; -евые (~6вые) близнецы oднoяйцёвi близ- нюкй.
однойкорный мор. одноякорний.
однойрусный одноярусний.
одобрёние 1. {действие) схвалення, {неоконч.
— ещё) схвалювання; ухвалення, {неоконч.
— ещё) ухвалювання; ср. одобрйть 1; 2. {одобрительный отзыв) схвалення; {разрешение) ж. ухвала; {похвала) похвала; {удовлетворение) задоволення; выразить о. схва- лйти; литературное произведёние нбль- зуется --ем читателей читачі хвалять літературний твір; с ~ия за ухвалою (згодою), з дозволу, діставши добро (схвалення).
одббренньїй схвалений; ухвалений. Ср. одобрйть 1.
одобрйтельно нареч. схвально, похвально;
прихйльно; задоволено. Ср. одобрйтельньїй. одобрйтельность схвальність, -ності; прихильність. Ср. одобрйтельньїй. одобрйтельньїй схвальний, похвальний; {благосклонный) прихйльний; {довольный) задоволений.
одобрйемьій схвалюваний; ухвалюваний; хвалений.
одобрйть / одббрить 1. {признавать хорошим, правильным) схвалювати, -юю, -юєш / схвалити, -лю, -лиш; {разрешать) ухвалювати / ухвалйти; ~ить кнйгу к печйтанию схва- лйти (ухвалйти) кнйжку до друку; --ить нредложённе схвалйти пропозйцію; 2. {отзываться с похвалой) хвалйти и реже похваляти / похвалйти, схвалювати / схвалйти; вы постунйли хорошб, и я могу вас
--ить ви вчинйли добре, і я можу вас похвалйти; он не ~йет его поведёния він не схвалює його поведінки, одобрйться схвалюватися, -юється; ухвалюватися. Ср. одобрйть 1. одобрйющий якйй (що) схвалює и т. п.; см.
одобрйть 1—2. одбграф мор. одограф.
одолеваемый поборюваний, подужуваний;
звойовуваний. Ср. одолевйть 1. одолевйть / одолёть 1. (кого-что) перемагати / перемогтй, -бжу, -ожеш, долати / подолати и здолати и реже здоліти, змагати / змогтй, бороти, -рю, -реш и реже поборювати, -юю, -юєш / побороти, подужувати, -ую, -уєш / подужати (кого-що); {осиливать — ещё) брати (беру, береш) / узяти (візьму, візьмеш) гору (верх) (над ким-чим); {в бою — ещё) разг. звойовувати, -йбвую, -йбвуєш / звоювати, -юю, -юєш (кого-що); ~ёть математику пе- рен.,разг. упоратися з математикою, подолати математику; ~ёть протйвника перемогтй (подолати, здолати, побороти, подужати, звоювати) супротйвника (протйвника); ~ёть себй уст. перемогтй (подолати) себе; 2. {охватывать^ брати / узяти, змагати / змогтй и мног., разг. позмагати, знемагати / зне- могтй, налягати / налягтй, -ляже, посідати / посісти, -сяде, разг. обсідати / обсісти и мног. пообсідати, осідати / осісти; лень ~ёла лінощі (ліньки, баглаї) напали (обсіли); сон ~йет сон берё (чіпає, змагає, знемагає, налягає, морить), разг. сліпці сватають; страх --ёл страх (жах) посів (наліг); 3. {пе- рен.: мучить, лишать покоя) разг. мучити / замучити и мног. позамучувати, -ую, -уєш; кйшель ~ёл кашель замучив; м^хи ~ёли мухи замучили, одолевйться перемагатися, долатися. Ср.
одолевйть 1. одолёние 1. {действие) перемагання, подолання, {неоконч. — ещё) долання; ср. одоле- вйть 1; 2. {победа) уст., высок, перемога {ж)\ поэт, звитяга, одолённый переможений, подоланий, здоланий, поборений; звойований. Ср. одоле- вйть 1.
одолёнь-травй бот. латаття жіноче (біле), одолжйть / одолжйть 1. {давать взаймы) позичати / позйчити, разг. боргувати, -ую, -уєш / поборгувати, визичати / вйзичити; 2. (кого — оказывать услуги) уст. робйти (-блю, -биш) / зробйти послугу (кому);


одолжаться
693
одумываться
~жйли своёй поддёржкой кого зробйли послугу своєю підтрймкою кому. одолжаться / одолжйться 1. (чем — брать в долг) разг. позичати / позйчити (що), разг. боргувати, -ую, -уєш / поборгувати (що); 2. {пользоваться услугами) несов. користуватися (-уюся, -уєшся) послугами (послугою, ласкою); не хочу о. перед кем, у кого не хочу користуватися з послуг чиїх (з ласки чиєї, послугами чиїми)', ~ййтесь! уст. призволяй- теся!
одолжёние 1. {действие) уст. позичання, ж. позичка, позика; ср. одолжйть 1; 2. {услуга, любезность) послуга, ласка {ж.); просйть об ~ии просйти про послугу; сдёлай (сдёлайте) о. зробй (зробіть) ласку (послугу), будь ласка, будьте [такі] ласкаві; сдёлай (сдёлайте) о., скажй (скажйте) скажй (скажіть) на мйлість. одблженньїй позйчений. одолжйтельньїй уст. люб’язний; {услужливый) послужливий.
ОДОЛЙМЫЙ {преодолимый) переборний; трудно ~мое препятствие величезна (непереборна) перешкода, одолять / одблить диал. см. одолевать, одомйшнение одомашнення, одомйшненный одомашнений, одомашнивание одомашнювання, одомйшнивать / одомашнить одомашнювати, -юю, -юєш / одомашнити, одомашниваться / одомашниться одомашнюватися, -юється / одомашнитися, одбметр спец, одометр, одонтоблйст биол. одонтобласт. одонтолйт биол. одонтоліт, одонтблогліед., палеонт. одонтолог, одонтологйческий мед. одонтологічний, одонтолбгия мед. одонтологія, одонтбма мед. одонтома, одбнье диал. 1. {небольшая скирда) стіжок, -жка, диал. підстіжок, -жка, оскйрдок, -дка (лі.); 2. '-нья {остатки) мн. залишки, -ів, рештки, -ток. одопйсец одопйсець, -сця. одор^нтхг^л/. одорант, -у. одоратор одоратор, одорйция хим. одорація. одоризация спец, одоризація. одоризйрованный спец, одоризований. одоризйровать несов. и сов., спец, одоризувати, -ую, -уєш.
одоризйроваться спец. одоризуватися, -ується.
одорйровать несов. и сов., хим. одорувати, -ую, -уєш. одорологйческий юр. одорологічний. одоролбгия юр. одорологія. одр 1. уст. одр, -а; ж. постёля, постіль, -телі; на смёртном ~рё высок, на смертнім одрі, на смертельній (смертній. Божій) пocтёлi; 2. {носилки) уст. мари {род. мн. мар), одрйть сов. см. обдирйть. одревесневйть / одревеснёть бот. дерев’яніти / здерев’яніти и здеревіти и одерев’яніти и одеревіти, одревеснёвший бот. здерев’янілий, здеревілий, одерев’янілий, одеревілий, одревеснёние бот. здерев’яніння, здеревіння, одерев’яніння, одеревіння, бдрина ист. одрина. бдринский одринський.
одряблёть и одрйбнуть разг. 1. одрябліти, одрябнути; {стать вялым) прив’янути, зів’янути, стати (стану, станеш) в’ялим, зро- бйтися (-блюся, -бишся) в’ялим; 2. перен. стати (зробйтися) кволим, одрйбнувший, одрйбший разг. одряблілий, одряблий; прив’ялий, зів’ялий, одряхлёвший, одряхлёлый постарілий, одряхлілий, разг. спорохнявілий, спорохнілий.
одряхлёние постаріння, реже одряхління, одряхлёть, уст. одрйхнуть постаріти, реже одряхліти, одряхнути, разг. постарітися, спорохнявіти, спорохніти, одубёлый перен. задубілий, задублий, одубілий.
одубёть перен. задубіти, задубнути, задубти, -бну, -бнеш, одубіти,одубнути, одубти и мног. подубіти и подубнути. одуванчик бот. кульбаба {ж), любочки, -чок {мн).
одувйнчиковьій бот. кульбабовий, одул одул; ~льі мн. одули, -ів; см. ещё юк^гйр. одулка одулка; см. ещё юкйгйрка. одульский одульський; см. ещё юкйгйрский. одумать сов., прост, см. обдумывать 1. одумывать прост, слі. обдумывать 1. одумываться / одуматься 1. одумуватися, -уюся, -уєшся / одуматися, передумувати, -ую, -уєш / передумати, разг. роздумувати- ся / роздуматися; {образумиться) сов. схаменутися, диал. оханутися, охаменутися; что ты дёлаешь, -майся! що ти робиш, сха-


одурачение
694
одухотворіїть
менйсь!; 2. (собраться с мыслями, опомниться) сов., разг. опам’ятатися, отямитися, -млюся, -мишся, схаменутися, одурачение разг. обдурення, одурення;
оступачення. Ср. одурачивать, одураченный разг. обдурений, одурений, підманений, попідманюваний; оступачений. Ср. одурачивать, одурачивание разг. обдурювання, одурювання, разг. підманювання, одурачивать / одурачить разг. обдурювати, -ЮЮ, -ЮЄШ и дурйти, -рю, -риш / обдурити и мног. пообдурювати и подурйти, одурювати / одурйти и мног. поодурювати, разг. підманювати / підманйти, -маню, -маниш и реже підманути, -ману, -манеш и мног. попідманювати; (околпачивать) разг. пошива- ти / пошйти (-ШЙЮ, -шйєш) в дурні, сов. оступачити. одурачиваться разг. обдурюватися, -юється, одурюватися, одуревйть / одурёть разг. дуріти / одуріти и здуріти и мног. подуріти; (переставать соображать — ещё) чманіти / очманіти и мног. почманіти, чуманіти / очуманіти и мног. почуманіти, туманіти / отуманіти и стуманіти; о. в одинбчестве тумою туманіти, одурёло нареч., разг. одуріло, здуріло; очманіло. Ср. одурёлый. одурёлость разг. одурілість, -лості. одурёлый разг. одурілий, здурілий и мног. подурілий; (очумелый — ещё) очманілий, отуманілий, стуманілий, чмелений. одурёние разг. одуріння; (одурь) одур, -у (л/.), запаморочення, дур, -у; (обалдение) очманіння.
одурйть сов., разг. см. одурачивать, одурмйнение одурманення, задурманення, запаморочення, разг. обморочення, зачме- лення.
одурманенный одурманений, задурманений, запаморочений,/?шг. зачмелений, одурманивание одурманювання, задурманювання, запаморочування,/?азг. обморочування, зачмелення. одурманивать / одурманить дурманити и одурманювати, -юю, -юєш / одурманити, задурманювати / задурманити, запаморочувати, -ую, -уєш / запаморочити, разг. обморочувати / обморочити, сов. зачмёлити. одурманиваться / одурманиться одурманюватися, -ююся, -юєшся / одурманитися.
одурманивающе нареч. дурманно, задурливо, запаморочливо, одурманивающий 1. прич. якйй (що) дурманить и т. п.; CM. одурманивать; 2. прил. дурманний, задурливий, запаморочливий; для задурманення, бдурь разг. одур, -у (м), запаморочення (с.), разг. дур, -у; до ~ри до одуру, до дуру; о. нашлй на кого разг. одур напав на кого, з глузду з’їхав (ізсунувся) хто, дурману об’ївся хто', сбнная о. соннота, одурйть разг. дурманити, одурманювати, -юю, -юєш, оп’яняти, запаморочувати, -ую, -уєш, разг. задурювати, -юю, -юєш, реже одурювати, одуряти. одур^Іюще нареч., разг. дурманно, запаморочливо, задурливо; п’янко, п’янлйво. одуряющий 1. прич., разг. якйй (що) дурманить и т. п.; CM. одурйть; 2. прил. дурманний, запаморочливий, задурливий; (пьянящий) п’янкйй, п’янлйвий, п’янючий; о. зйпах дурманний (п’янкйй) запах, одутловатость, уст. одутлость одутлість, -лості, одутість, -тості, обрезклість. одутловатый, одутлый одутлий, одутий, обрезклий, диал. задутий, одухотворёние 1. (действие) одухотворення, одуховлення, запалення, (неоконч. — ещё) запалювання; о. прирбдьі одухотворення природи; ср. одухотворить 1—2; 2. (состояние) запалення, одухотворення, піднесення; натхнёння; ср. одухотвориться, одухотворённо нареч. піднесено, натхненно, одухотворённость нaтxнённicть, -нності, одухотвореність, -пості, піднесеність. Ср. одухотворённый 2. одухотворённый 1. прич. одухотворений, одуховлений; запалений; натхнёний; ср. одухотворить 1—2; 2. (вдохновлённый) прил. натхнённий, одухотворений, окрйлений, сповнений високих прагнень (високого чуття); ~нное лицб натхнённе облйччя (лице), одухотворяемый одухотворюваний, одухов- люваний; запалюваний. Ср. одухотворить
1—2.
одухотворіть / одухотворйть 1. (наделять душой) одухотворяти / одухотворйти, оду- ховлювати, -юю, -юєш / одухбвити, -влю, -виш; 2. (возбуждать высокие помыслы', воодушевлять) запалювати, -ює / запалйти, одухотворяти / одухотворйти, підносити / піднестй; (вдохновлять) надихати и реже надйхувати, -ує / натхнути и надихнути.


одухотворііться
695
ожесточать
одухотвориться / одухотворйться {проникаться высокими чувствами, идеями; воодушевляться) запалюватися, -ююся, -юєшся / запалйтися, -палюся, -палишся, одухотворятися / одухотворйтися; {вдохновляться) надихатися и реже надйхуватися, -уюся, -уєшся / натхнутися и надихнутися.
одушевлёние 1. одуховлення, (неоконч. д. — ещё) одухбвлювання, одухотворення; ожйв- лення, {неоконч. д. — ещё) оживляння; ср. одушевлйть 1; 2. {вооодушевление) нат- хнёння, з^пал, -у (л/.); {увлечение) м. захват, -у; {подъём) п1днёсення; {возбуждение) збудження.
одушевлённо нареч. натхнённо, із запалом, із захватом; (с подъёмом) пiднёceнo; {возбуждённо) збуджено.
одушевлённость нaтxнённicть, -нності, одухотвореність, -ності; пiднёceнicть; категб- рня '^ти-неодушевлённостн лингв, категорія істот-неістот. Ср. одушевлённый 2—3.
одушевлённый 1. прич. одухбвлений, одухотворений; ожйвлений; запалений; натхнё- ний; захоплений; збуджений; ср. одушев- лйть 1—2; 2. прил., уст. живйй; {вдохновлённый) натхнённий, одухотворений; {с подъёмом) пiднёceний; -иная бесёда жива бёciдa; ~нное лнцб натхнённе облйччя (лицё); 3. прил., лингв, живйй; --ые нменй существйтельные iмённики на означения живйх істот; о. нредмёт живйй предмёт.
одушевлять / одушевйть 1. {наделять свойствами живого существа) одуховлювати, -юю, -ЮЄШ / одуховити, -влю, -виш, одухотворяти / одухотворйти; {оживлять) оживляти и реже ожйвлювати, -юю, -юєш / оживйти, -влю, -вйш и мног. пооживляти; 2. {воодушевлять) уст. запалювати, -юю, -ЮЄШ / запалйти, -палю, -палиш; {вдохновлять) надихати и реже надйхувати, -ую, -уєш / натхнути и надихнути; {увлекать) захоплювати, -юю, -юєш / захопйти, -хоплю, -хопиш; {возбуждать^ збуджувати, -ую, -уєш / збудйти, -джу, -диш; {оживлять) оживляти и реже ожйвлювати / оживйти; {одухотворят}^ одухотворяти / одухотворйти.
одушевлііться / одушевйться 1. {воодушевляться) уст. запалюватися, -ююся, -юєшся / запалйтися, -палюся, -палишся; {увлекаться) захоплюватися / захопйтися, -хоплюся, -хопишся; {оживляться) оживлятися и реже ожйвлюватися / оживйтися, -влюся, -вйшся;
2. несов., страд, одухбвлюватися, -юється, одухотворятися; оживлятися; запалюватися; надихатися, надйхуватися, -ується; за- хбплюватися; збуджуватися, -ується; ср. одушевлііть 1—2. одышка задйшка.
ОДЫШЛНВО нареч. задйшливо, із задйшкою. одышлнвость задйшливість, -вості. ОДЫШЛИВЫЙ разг. задйшкуватий. оевропёенный разг. oєвpoпёєний, з’євpoпё- єний.
оевропёнванне разг. oєвpoпёєння, з’євpoпё- єння.
оевронёнвать / оевропёнть разг. oєвpoпё- ювати, -юю, -ЮЄШ / oєвpoпёїти, з’євpoпё- ювати / з’євpoпёїти. оевронёнваться / оевропёнтьсяразг. oєвpoпё- юватися, -ююся, -юєшся / oєвpoпёїтиcя, з’євpoпёювaтиcя / з’европё’1тися. ожйрнвать / ожйрнть 1. прост, см. обжй- рнвать; 2. {перен.: сильно бить, ударять^ прост, періщити / оперіщити и уперіщити {разг.), сов., разг. вжарити, вшкварити, ожёгший см. обжёгший, ожёгшийся см. обжёгшийся, ожелёдь спец. ожеледь, -ДІ, ожелёдиця, диал. ожелёда.
ожёненный прост, ожёнений, одружений, ожеийть прост, оженйти (оженю, ожёниш) и мног. поожёнювати, -юю, -юєш, одружйти (одружу, одружиш) и мног. поодружувати, -ую, -уєш.
оженйться прост, оженйтися (оженюся, ожё- нишся) и мног. поожёнюватися, -юємося, -юєтеся, одружйтися (одружуся, одружишся) и мног. поодружуватися, -уємося, -уєтеся. ожеребйть прост, привестй (-ведё) [жеребёнка: лоша; детёныша: маля], ожеребйться ожеребйтися, -ться и мног. по- ожерёблюватися, -юються. ожерёлок диал. комір.
ожерёлье намйсто; {коралловое — ещё) мн.
коралі(и), -ів. ожерёльице уменьш.-ласк. намйстечко; {коралловое — ещё) мн. коралики, -ів. ожесточать / ожесточйть робйти (-блю, -биш) / зробйти жорстоким {непреклонным: запёклим), знемилосёрджувати, -ую, -уєш / знемилосёрдити, -джу, -диш; {озлоблять) озлоблювати, -юю, -юєш и озлобляти / озлобйти (озлоблю, озлобиш); {разъярять^ розлючувати, -ую, -уєш и розлютовувати.


ожесточаться
696
оживлять
-овую, -овуєш / розлютйти, -лючу, -лютиш и розлютувати, -ую, -уєш. ожесточаться / ожесточйться 1. робйтися (-блюся, -бишся) / зробйтися жорстоким {непреклонным: запеклим), знемилосёрджу- ватися, -уюся, -уєшся / знемилосёрдитися, -джуся, -дишся; {озлобляться) озлбблюва- ТИСЯ, -ЮЮСЯ, -ЮЄШСЯ и озлоблятися / озлобйтися (озлоблюся, озлобишся); {разъяряться) розлючуватися, -уюся, -уєшся и розлютовуватися, -бвуюся, -овуєшся / роз- лютйтися, -лючуся, -лютишся и розлютуватися, -уюся, -уєшся; {о сердце) сов., разг. запектйся, -печеться; 2. {проявляться сильнее, обостряться) загострюватися, -юється / загострйтися, -гостриться; {усиливаться) посйлюватися, -юється / посйлитися; при- пйдки ~йлись напади посйлилися. ожесточёние 1. {жестокость) жорстокість, -кості, нeмилocёpднicть, -ності {ж)\ {озлобление) озлобления, озлілість, -ЛОСТІ; {злоба) злоба; {злості^ злість {род. злості); {остервенение) лють, -ті {ж), розлючення, реже лютощі, -ів {мн)\ сдёлать в --ии розлю- тйвшись (озлобйвшись), зробйти; сказать с ~ем сказати з озлобленням (із злобою, злісно, злобно); 2. {обострение) загострення; {усиление) посйлення; 3. {перен.: упорство, рьяность) завзятість, -тості, завзяття; {пыл) м. запал, -у; игрйть с '-ем грати із запалом (завзяттям), ожесточённо нареч. жорстоко, немилосёрдно; запёкло, із зaпёклicтю; із запалом; люто; розлючено, розлютовано. Ср. ожесточённый 2.
ожесточённость жорстокість, -кості, немило- cёpднicть, -ності; зaпёклicть, -лості; запальність; лютість, -тості; розлюченість, розлютованість. Ср. ожесточённый 2. ожесточённый 1. прич. озлоблений; розлючений, розлютований; ср. ожесточать; 2. прил. жорстокий, немилосёрдний; {упорный) за- пёклий; {яростный) запальнйй; {лютый) лютий; {разъярённый) розлючений, розлютований; -нная борьбй жорстока (запёкла, люта) боротьба; ~ыё спбры запальні суперё- чки (сперечання, спірки); о. бой жорстокий (запёклий) бій. ожёчь CM. ожнгйть. ожёчься сов. CM. обжигаться 1—2. ожжённый см. обожжённый 2. ожнвйнне оживания, воскресіння.
оживать / ожйть оживати / ожйти (оживу, оживёш) и мног. пооживати, воскресати / воскрёснути, реже відживати / віджйти и мног. повідживати, несов. відживатися, оживатися, ожнвйть см. оживлять, ожнвйться см. оживляться, ожйвка спец. ожйвлення, відновлення. Ср.
оживлять 4. оживлёние 1. {действие) ожйвлення, віджйв- лення, {неоконч. — ещё) оживляння, відживляння; пожвавлення, {неоконч. — ещё) пожвавлювання; відновлення, {неоконч. — ещё) відновлювання; ср. оживлять 1—4; 2. {состояние) ожйвлення; {работы, торговли, движения и т. п. — обычно) пожвавлення; {оживлённость) жвавість, -вості, жйвість {ж)\ {бодрость) бадьорість, -рості; {возбуждение) збудження; в гброде сегбдия боль- шбе о. у місті сьогодні велйке пожвавлення, оживлённо 1. нареч. жваво; жйво; бадьоро; збуджено; {с оживлением) зі жвавістю; ср. оживлённый 2; 2. предик, жваво; в гброде многолібдно и о. у місті багатолюдно і жваво; за столбм было о. за столом було жваво, оживлённость жвавість, -вості; жйвість; бадьорість, -рості; збудженість, -ності. Ср. оживлённый 2. оживлённый 1. прич. ожйвлений, віджйв- лений; розбурканий; піджйвлений; пожвавлений; відновлений; ср. оживл^Іть 1—4;
2. 	{выражающий оживление, наполненный жизнью) прил. жвавий; {живой) живйй; {бодрый) бадьорий; {возбуждённый) збуджений; -иная улыбка жвава усмішка (посмішка); ~нное движёние жвавий рух; о. интерёс живйй iнтepёc; о. разговбр жвава розмова, оживлйж жарг. ожйвлення (с.). оживлііть / ожнвйть 1. {возвращать к жизни) оживляти и реже ожйвлювати, -юю, -юєш / оживйти (оживлю, ожйвиш) и мног. пооживляти, воскрешати / воскресйти, -ешу, -есйш, відживляти / ВІДЖИВЙТИ и мног. по- ВІДЖИВЛЯТИ, диал. опоживляти / опоживйти; {восстанавливать в памяти — ещё) розбуркувати, -ую, -уєш / розбуркати; о. воспоминания розбуркувати спогади; 2. {придавать живости, бодрости) оживляти / оживйти, підживляти / підживйти; 3. {работу, торговлю, движение и т. п.) пожвавлювати, -юю, -ЮЄШ / пожвавити, -влю, -виш, менее реком. оживляти / оживйти; 4. {ткани хими¬


ОЖИВЛІІТЬСЯ
697
ожбг
ческой чисткой) спец. оживляти / оживйти, відновлювати, -юю, -юєш и відновляти / відновйти, -новлю, -новиш.
ОЖИВЛІІТЬСЯ / оживйться 1. {приобретать живость, выразительностью выходить из состояния вялости) оживати / ожйти (оживу, оживеш), відживати / віджйти, жвавішати / пожвавішати, разг. живішати / поживішати, відживлятися / відживйтися, -живлюся, -жйвишся, менее реком. оживлятися и реже ожйвлюватися, -ююся, -юєшся / оживйтися, сов. стрепенутися; больнбй -йлся хворий ожйв (віджйв); взгляд -йлся погляд пожвавішав (поживішав); глаз^ ~йлись очі заграли; он вдруг ~йлся він раптом стрепенувся; прирбда ~йется природа відживає (оживає); 2. {становиться более интенсивным, деятельным) пожвавлюватися, -юється / пожвавитися, жвавішати / пожвавішати, менее реком. оживлятися и реже ожйвлюватися / оживйтися; -йется жилйщ- ное стройтельство пожвавлюється житлове будівнйцтво; ~йется экологйческое движё- ние пожвавлюється екологічний рух. оживлйющий 1. прич. якйй (що) оживляє и т. п.; CM. оживл^Іть 1—4; 2. прил. від- живнйй, животворний, живодайний, живлющий, живущий; відновлювальний. оживотворёние книжн., уст. CM. оживлё- ние 1.
оживотворённый книжн., уст. CM. оживлённый 1.
ОЖИВОТВОрЙТЬ сов., книжн., уст. CM. оживлять 1.
ОЖИВОТВОрЙТЬСЯ сов., книжн., уст. CM.
оживляться 1. оживотворить к н и ж н., у с т. слі. оживлЯть 1. оживотвориться книжн., уст. CM. оживляться 1. ожйвший ожйлий, воскреслий. ожигйть / ожёчь 1. CM. обжигать 2; 2. {перен.: бить, хлестать) періщити / оперіщити и уперіщити, оперізувати, -ую, -уєш / оперезати, -ежу, -ежеш {разг.). ожигаться CM. обжигаться 1—2. ожидаемый 1. очікуваний, жданий; 2. сподіваний. Ср. ожидать 1—2. ожидЯльня, разг. ожидйлка чекальня, разг.
дожидальня, диал. почекальня. ожидание 1. очікування, ждання, дожидання; все находйлись в ~ии (кого-чего) усі чекшіи (кого-чого, на кого-що), усі сподівалися (чого, на що); зал --ия зал (зала) чекання, чека¬
льний зал, чекальна зіла; нбсле дблгих ~ий після довгого чекання; 2. {надежда, расчёт) сподівання, ж. сподіванка; в ~ии сподіваючись (чого, на що), ждучй (кого-чого), чекаючи (кого-чого, на кого-що); не оправдал -ИЙ кто не вйправдав сподівань (сподіванок) хто', сверх (прбтив) всЯкого -ия над (понад) усяке сподівання; §та жёнщина в ~ии {о беременной женщине) сказ, ця жінка при надії.
ожидйтельно нареч. очікувально, вичікувально.
ожидЯтельный очікувальний, вичікувальний. ожидЯть 1. (кого-чего — ждать) чекати (кого- чого, на кого-що), очікувати, -ую, -уєш, ждати (жду, ждеш), дожидати, дожидатися (кого-чого), разг. чекатися (кого-чого, на кого- що); 2. (чего — рассчитывать, надеяться) сподіватися (чого, на що), чекати (чого, на що); как и слёдовало о. вводи, сл. як і слід (треба) було сподіватися (чекати); кто бы мог о. хто б сподівався; 3. {бытьуготованным кому-л.) чекати (кого, на кого); нас --Яет длйиный путь [на] нас чекає довга дорога, ожидаться і. {предстоять, предполагать) передбачатися, разг. чекатися, очікуватися, -ується, ждатися (ждёться); веснЯ ~йется пбздняя весна передбачається пізня, весну чекають пізню; 2. страд, чекатися, очікуватися, ждатися; ср. ожидЯть 1. ожидЯюще нареч. очікувально, вичікувально. ожидЯющий 1. прич. якйй (що) чекає и т. п.; CM. ожидЯть 1—2; 2. прил. очікувальний, вичікувальний. ожижЯть / ожйдить спец, зріджувати, -ую, -уєш / зрідйти (зріджу, зрідйш). ожижЯться спец, зріджуватися, -ується. ожижёние спец, зрідження, {неоконч. д. — ещё) зріджування, ожйженный спец, зріджений, ожижйтель спец, зріджувач. ожйка бот. ожйка, мохнатка, ожйна диал. ожйна. ожйнник днал. ожйнник, -у. ожйнок диал. см. обжйнок. ожирёвший груб, якйй (що) ожирів, ожирілий, ожирёлый груб, ожирілий, ожирёние мед. ожиріння; о. сёрдца ожиріння серця; склбиный к ~ию схйльний до ожиріння, ожирёть груб, ожиріти, ожйть см. оживать, ожбг опік, -у.


ожбговый
698
оздоровляемый
ожбговый мед. опіковий, бжрагис муз. бжрагіс. бза геогр. оза.
озаббченно нареч. заклопотано; занепокоєно, стурбовано. Ср. озаббченный 2. озаббченность заклопотаність, -ності; занепокоєність, стурбованість. Ср. озаббченный 2. озаббченный 1. прич. стурбований, затурбований; занепокоєний; заклопотаний; ср. озаббчнвать; 2. прил. заклопотаний; {обеспокоенный) занепокоєний, стурбований; о. вид заклопотаний (занепокоєний) вйгляд. озаббчнвать / озаббтнть турбувати, -ую, -уєш / стурбувати и затурбувати и потурбувати; {беспокоить — ещё) непокоїти / занепокоїти; {причинять хлопоты) завдавати (-даю, -даєш) / завдати (-дам, -дасй) клопоту, сов. заклопотати, -очу, -очеш, разг. склопотати, озаббчнваться / озаббтнться турбуватися, -уюся, -уєшся / стурбуватися и затурбуватися и потурбуватися, дбати / подбати (про кого-що), клопотатися, -очуся, -бчешся / поклопотатися, озаглавленный озаглавлений, під заголовком, названий.
озаглавливаемый озаглавлюваний, під заголовком, озаглйвлнванне називання, озаглавливать / озаглавить давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) заголовок (назву) (чому), називати / назвати, -зву, -звеш (що), озаглавлювати, -юю, -юєш / озаглавити, -влю, -виш (що> озаглавливаться озаглавлюватися, -юється. озадаченно нареч. спантелйчено; здивовано;
збентежено. Ср. озадаченный, озадаченность спантелйчення (с.); здивованість, -ності; збентеженість. Ср. озадаченный.
озадаченный спантелйчений; {удивлённый) здивований; {смущённый) збентёжений. озадачивать / озадйчнть спантеличувати, -ую, -уєш / спантелйчити {разг.); {удивлять^ дивувати, -ую, -уєш / здивувати; {смущать) бентежити / збентежити; {ставить в затруднительное положение) завдавати (-даю, -даєш) / завдати (-дам, -дасй) клопоту (мороки).
озадачиваться / озадачиться (чем) разг спантелйчуватися, -уюся, -уєшся / спанте- лйчитися (разг.); дивуватися, -уюся, -уєшся / здивуватися (чому, з чого и без доп.), бентежитися / збентёжитися. Ср. озадачивать.
оз^дкн мн., с.-х., диал. послід, -у {м), відвійки, -йок, згонини, -ин. озарённе высок. 1. {действие) осяяння, {не- оконч. — ещё) осявання; 2. {состояние) осяяння; {прояснение) прояснення; {мыслью) м. зблиск, -у, спалах, -у. озарённость высок, осяйність, -ності. озарённый высок, осяяний, поэт, озорений; {лучами) опромінений; о. улыбкой усміхнений.
озарйемый высок, осяваний, поэт, озорюваний.
озарйть / озарйть высок. 1. {освещать) осявати и осяювати, -ює / осяяти и реже осяти (осяє), поэт, озорювати, -ює / озорйти;
о. 	луч^мн опромінювати, -ює, осявати промінням; 2. {перен.: прояснять сознание; пронизывать чувством) осявати и осяювати / осяяти и реже осяти; -«йла мысль кого сяйнула [в голові] думка кому; ~йть надёж- дой осяяти надією, озарйться / озарйться высок, осяватися и осяюватися, -юється / осяятися и реже осятися (осяється), сов. засяяти, засяти; лицб ~йлось улыбкой на облйччі засяяла (засяла) усмішка (посмішка), озверёло нареч. озвіріло, оскаженіло, озверёлость озвірілість, -лості, оскаженілість. озверёлый, прост, озверёвшнй озвірілий, оскаженілий, озверённе озвіріння, оскаженіння, озверёть, озверйться озвіріти, оскаженіти, разг. озвірйтися. озвучение кино озвучення, {неоконч. д. — ещё) озвучування, озвученный кино озвучений, озвучиваемый кино озвучуваний, озвучивание кино озвучування, озвучивать / озвучить кино озвучувати, -ую, -уєш / озвучити, озвучиваться кино озвучуватися, -ується. озвучивающий кино 1. п р и ч. якйй (що) озвучує; 2. прил. озвучувальний. оздорйвлнвать / оздоровёть прост, видужувати, -ую, -уєш / вйдужати, одужувати / одужати, разг. вичунювати, -юю, -юєш / вйчуняти, очунювати / очуняти, оздоровйтельный оздоровчий, оздоровлённе оздоровлення, {неоконч. д. — ещё) оздоровляння, оздоровлённый оздоровлений, оздоровляемый оздоровлюваний.


оздоровлііть
699
ознакомлііть
оздоровлііть / оздоровйть оздоровляти и оздоровлювати, -юю, -юєш / оздоровити, -овлю, -бвиш. оздоровляться / оздоровйться оздоровлятися и оздоровлюватися, -ююся, -юєшся / оздо- ровйтися, -овлюся, -бвишся. оздоровляющий 1. прич. якйй (що) оздоровляє (оздоровлює); 2. прил. оздоровчий, озеленёние озелёнення, озеленіння, (неоконч, д. — ещё) озеленювання, озеленённый озелёнений. озеленйтель озелёнювач. озеленйтельный озелёнювальний. озеленяемый озелёнюваний. озеленять / озеленйть озеленяти и озелёню- вати, -юю, -ЮЄШ / озеленйти и мног. по- озеленяти и поозелёнювати, обзелёнювати / обзеленйти и мног. пообзелёнювати. озеленяться озеленятися, озелёнюватися, -юється.
озеленяющий 1. прич. якйй (що) озеленяє (oзeлёнює); 2. прил. озелёнювальний. бземь нареч. об зёмлю. озеркб см. озерцб.
озернённе с-х. озёрнення, озернування. озернённость с.-х. озёрнен1сть, -ності. озернённый с.-х. озёрнений. озёрно-болбтный озёрно-болотяний, озёрно- болотний.
озёрно-ледннкбвый озёрно-льодовиковий. озёрно-леснбй озёрно-л1совйй. озёрно-речнбй озёрно-р1чковйй. озёрный озёрний. бзеро озеро.
озеровёд озерознавець, -вця. озеровёденне озерознавство. озеровёдческий озерознавчий. озеровйдный озероподібний, озерцб >швньш. озёрцё. озимнзйцня с.-х. озимизація, ознмизйрованный с.-х. озимизований. ознмнзйровать несов. и сов., с.-х. озимизува- ти, -ую, -уєш. ознмнзйроваться с.-х. озимизуватися, -ується. озймка п р о с т. СЛІ. бзнмь. озймость с.-х. озймість, -МОСТІ. озймые сущ., мн., с.-х. озимина (ж), озймі, -их. озймый с.-х. озймий; ~мая пшенйца озйма пшенйця, разг. озймка. бзнмь с.-х. озимина. ознрЯнне озирання, оглядання, ознрйть / уст. озрёть высок, озирати / озирнути [очйма], оглядати / оглянути и разг. оглёд1ти, -джу, -ДИШ и реже оглядіти.
ознрЯться / уст. озрёться озиратися / озирнутися, оглядатися / оглянутися и разг. oглёдiтиcя, -джуся, -дишся и реже оглядітися.
озлащЯть / озлатйть поэт, озолочувати, -ує / озолотйти, позолочувати / позолотйти и уст. позлотйти.
озлащаться / озлатйться поэт, озолочуватися, -ується / озолотйтися, позолочуватися / позолотйтися. озлащённый поэт, озолочений, позолочений, озлённый прост. СЛІ. обозлённый, озлёть разг. розізлйтися, розлютйтися, -лючуся, -лютишся, озлйть прост, см. обозлйть. озлйться см. обозлйться. озлоблённе 1. {действие) озлобления; розлючення, {неоконч. — ещё) розлючування; ср. озлоблЯть; 2. {состояние) озлоблення; (разъярённость) розлючення; {злоба) злоба, злість {род. злості), озлббленно нареч. озлоблено; розлючено, розлютовано. Ср. озлббленный. озлббленность озлобленість, -ності; розлюченість, розлютованість. Ср. озлббленный. озлббленный озлоблений; {разъярённый) розлючений, розлютований. озлоблЯть / озлббнть озлоблювати, -юю, -ЮЄШ и озлобляти / озлобйти (озлоблю, озлобиш), злйти / озлйти; {разъярять^ розлючувати, -ую, -уєш и розлютовувати, -овую, -овуєш / розлютйти, -лючу, -лютиш и розлютувати, -ую, -уєш. озлобляться / озлббнться озлоблюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ и озлоблятися / озлобйтися (озлоблюся, озлобишся), злйтися / озлйтися; розлючуватися, -уюся, -уєшся и розлютовуватися, -овуюся, -овуєшся / розлютйтися, -лючуся, -лютишся и розлютуватися, -уюся, -уєшся; ~иться на кого озлйтися (завзятися, заповзятися) на кого, ~нться в дрЯке разг. озлобйтися (озлйтися, розлютйтися, розлютуватися) в бійці. Ср. озлоблЯть. ознакомйтельный ознайомлювальний, озна- йомчий.
ознакомлённе ознайомлення, {неоконч. д. — ещё) ознайомлювання, ознакбмленность ознайомленість, -ності, обізнаність.
ознакбмленный ознайомлений; {ознакомившийся — ещё) обізнаний, ознакомлять / ознакбмнть ознайомлювати, -юю, -ЮЄШ / ознайомити, -млю, -миш.


ознакомляться
700
озонйровать
ознакомлііться / ознакбмиться ознайомлюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / ознайомитися, -млюся, -мишся, реже обізнаватися, -знаю- ся, -знаєшся / обізнатися, -знаюся, -знаєшся, ознаменование книжн. ознаменування, позначення; відзначення; в о. чего на відзнаку (відзначення, знак, ознаменування) чого\ в о. одёржанной побёды на відзнаку (відзначення, в ознаменування) здобутої перемоги. Ср. ознаменбвьівать. ознаменбванный книжн. ознаменований, позначений; відзначений. Ср. ознаменбвьівать.
ознаменбвьівать / ознаменовать книжн.
1. ознаменовувати, -бвую, -овуєш / ознаменувати, -ую, -уєш, позначати / позначйти; (о новой эпохе — ещё) започатковувати, -бвую, -овуєш / започаткувати, -ую, -уєш; {отмечать) відзначати / відзначйти; ~йть праздник фейервёрком разг. відзначйти (ознаменувати) свято феєрверком; 2. {послужить свидетельством чего-л.) сов. ознаменувати, позначйти; ~^ть соббй ознаменувати (позначйти) собою; твбрчество Тараса Шевчёнко ~іло нбвую эпбху в литературе творчість Тараса Шевченка ознаменувала (позначйла) нову добу (епоху) в літературі.
ознаменбвьіваться / ознаменоваться книжн. 1. позначатися / позначйтися, ознаменовуватися, -овується / ознаменуватися, -ується; истёкшее столётие -йлось велйкими событиями минуле століття по- значйлося (було позначене, ознаменувалося) велйкими подіями; юбилёй ~йлся торжё- ственным заседанием разг. ювілей ознаменувався урочйстим засіданням; 2. несов., страд, ознаменовуватися, позначатися; відзначатися; ср. ознаменбвьівать 1. означаемое сущ., с., лингв, означуване, -ого. означать / ознйчить 1. см. обозначать 1;
2. {иметь смысл, значение) несов. означати; (значить) значити; что ~йет вйше молчание? що означає (значить) ваше мовчання (ваша мовчанка)?
означаться см. обозначаться 1. означающее сущ., с., лингв, означу вальне, -ого. означёние уст. см. обозначёние 1. ознйченность означеність, -ності. означенный 1. прич.,уст. см. обозначенный 1; 2. {вышеупомянутый) прил., книжн. зазначений, згаданий, згаданий вйще, вищезгаданий, означить CM. означать.
означиться сов. CM. обозначаться 1. ознбб 1. озноб, -у, ж. остуда; бросйет то в жар,
то в о. кого кйдає то в жар, то в холод кого', проймає то жар, то холод кого', у больнбго о. хворого морозить, у хвброго ознбб; 2. прост. CM. озноблёние. ошЬ^епуменьш. ознббець, -бцю. озноблёние мед. обморожения, {неоконч. д. — ещё) обморожування, разг. приморбження, {неоконч. д. — ещё) приморожування, ознббленный прост, обморожений, разг.
приморожений, озноблять / ознобйть прост, обморожувати, -ую, -уєш / обморозити, -бжу, -бзиш, разг. приморожувати / приморбзити. ознобляться / ознобйться прост, замерзати / замёрзнути и замерзти, -зну, -знеш, обмерзати / обмерзнути и обмерзти; {обмораживаться) обморбжуватися, -уюся, -уєшся / обморбзитися, -бжуся, -бзишся, разг. при- морбжуватися / приморбзитися. озиббно нареч., прост, мерзлякувато (разг.).
Ср. озиббный. озиббный прост, ознббний; {зябкий) разг.
мерзлякуватий, озокерйт мед., мин. озокерит, -у. ОЗОКерЙТОВЫЙ, озокерйтный мед., мин. 030- керйтовий, озокерйтний. озокеритолечёние мед. озокеритолікування. озокеритотерапйя мед. озокеритотерапія, озолёние спец. обзблення. озбливать / озолйть спец. обзблювати, -юю, -ЮЄШ / обзолйти. озолотёть {разбогатеть^ уст. озолотйтися, -очуся, -бтишся. озолотйть озолотйти, -очу, -бтиш, обзолотйти; о. небёсный свод книжн. озолотйти небёсне склепіння; о. с головы до нот разг. озолотйти 3 головй до ніг. озолотйться озолотйтися, -очуся, -бтишся. озолочённый озолбчений. Ср. озолотйть. озбн хим. озбн, -у. озонатор техн. озонатор, озонйторный техн. озонаторний. озонйды мн., хим. 030НІДИ, -ів; --йд ед. озонід, -У-
озонизация спец. озонізація, озонибз бот. озонібз, -у. озоийрование спец. озонування, озоийрованный спец. озонбваний. озонйровать несов. и сов., спец. озонувати, -ую, -уєш.


озонйроваться
701
оказёнивать
озонйроваться несов. и сов., спец, озонуватися, -ується. озонйрующий спец, озонувальний. озбновый, озбнный хим. озоновий, озонний;
~вая дырй спец, озонова дірка, озонбметр озонометр. озонометрйческий озонометрйчний. озоностбйкий озоностійкйй. озоностбйкость озоностійкість, -кості, озоносфёра астр., физ. озоносфёра. озорийк 1. разг. {шалун) пустун, -а; {шалопай) разг. шалапут; {сорванец) разг. шйбеник, м. и ж. шибайголова, зірвйголова, палйвода; {проказник) разг. шкода; {повеса) разг. баламут, баламута, джиґун, -а; 2. {буян, скандалист) прост, бешкётник,/?азг. шйбеник, диал. гайдабура; {смутьян) разг. баламут, баламута.
озорниковйто нареч., разг. бешкётливо; {озорно) пустотлйво. озорниковйтый разг. бешкётливий; {озорной) пустотлйвий. озорийца 1. пустунка, пустуха; шалапутка;
2. бешкётниця. Ср. озорийк. озориичйть 1. разг. {шалить) пустувати, -ую, -уєш, разг. виробляти, витворяти, витворювати, -юю, -юєш, коїти; {бедокурить) ро- бйти (-блю, -биш) шкоду; {повесничать) разг. баламутити, -учу, -утиш; 2. {буянить, бесчинствовать) прост, бешкетувати, -ую, -уєш, диал. гайдабурити; {смутьянить) разг. баламутити, озорийчество прост., уст. CM. озорствб. озориб нареч., разг. бешкётно; пустотлйво. озориовйто разг. см. озорииковйто. озориовйтый разг. см. озорииковйтый. озорибй разг. {шаловливый) пустотлйвий, бешкётливий,/7дзг. шалапутний; {задорный) разг. задьористий; {шкодливый) шкідлйвий, разг. шкодлйвий; {проказливый) бешкётний. озоровйтый разг. см. озорииковйтый. озоровйтьразг. см. озорничать, озорствб 1. разг. пустування, пустощі, -ів (л#н.); {задорность) разг. задьористість, -то- СТІ; {повесничанье) разг. баламутство, джиґунство; {грубые шалости) ж. шкода, м., диал. збйток, -тку; 2. {буйство, бесчинство) прост, бешкетування, бешкётництво; {смутьянство) разг. баламутство, озрёть см. озирать, озрёться см. озираться, бзы мн., геогр., геол. бзи {род. бзів).
озябйть уст. / озйбнуть мёрзнути / змёрзнути и мног. помёрзнути, мёрзти, -зну, -знеш / змёрзти и мног. помёрзти, замерзати / за- мёрзнути и замёрзти и мног. позамерзати; {застыть) сов. захолонути, захолоти, -ону, -онеш; {простыть) сов., разг. захолодйтися, -оджуся, -бдйшся. озябнувший, озйбший змёрзлий, помёрзлий, замёрзлий; захолблий. Ср. озябйть. ойдий бот. 01ДІЙ, -ІЯ, оїдіоспбра. ойдиум с.-х. оїдіум, -у, виноградна попелюха. ОЙ межд. ой, йой; ой-бй усилит, ой-бй; ой-ой- бй усилит, ой-ой-бй, аж-аж-аж; ещё ой-ой- бй! ще ого-гб!; хблодио — ой-ой-бй! пред., разг. хблодно — аж-аж-аж! бйкаиье разг. бйкання, йбйкання, ойбйкання. бйкать / бйкиуть разг. бйкати / бйкнути, йбйкати / йбйкнути, ойбйкати / ойбйкнути, несов., диал. йбйкатися. бйкосиый ист., экон. бйкосний; ~иое хозяйство бйкосне господарство, ойкумёиа геогр. ойкумёна. бй ли? межд., разг. овва!, хіба?, ой, чи так?, чи [ж] так?, чи справді?; {неужели) невжё?, та невжё?
оймякбиский оймякбнський.
ойиохбя ист. ойнохбя.
ойрбт этнол. ойрбт; -'ТЫ мн. ойрбти, -ів.
ойрбтка этнол. ойрбтка.
ойрбтский этнол. ойрбтський.
ойтлйидеры {переселенцы) мн. ойтландери, -ІВ.
окаёмка разг., книжн. окаём облямівка, с.
облямбвання. оказание 1. вйявлення, {неоконч. д. — ещё) виявляння; подання, {неоконч. д. — ещё) подавання; для ~ия сопротивлёиия щоб учинйти бпір; о. пбмощи подання допо- мбги; о. сопротивлёиия бпір {род. бпору); 2. вйявлення, {неоконч. д. — ещё) виявляння. Ср. оказывать 1—2. окйзаииый 1. зрбблений; справлений; вйяв- лений, проявлений; пбданий, наданий; 2. вй- явлений, проявлений; показаний; 3. показаний. Ср. оказывать 1—3. оказйтельство уст. вйяв, -у {м), вйявлення, прбяв, -у. оказать см. оказывать, оказаться см. оказываться, оказёиеииый разг. оказёнений. оказёииваиие разг. оказёнювання. оказёнивать / оказёнить разг. оказёнювати, -юю, -ЮЄШ / оказёнити.


оказёниваться
702
окаймлять
оказёниваться / оказёниться разг. оказёню- ватися, -ююся, -юєшся / оказёнитися.
окйзия 1. {благоприятный случай) уст. нагода,оказія; 2. {необычное происшествие) разг. оказія; что за о.? що за оказія (напасть)?
оказываемый якйй (що) роблять и т. п.; см. оказывать 1—2.
оказывать / оказать 1. {делать) робйти, -блю, -биш / зробйти; {совершать) чинйти, -ню, -ниш / учинйти; {производить) справляти / справити, -влю, -виш; {проявлять виявляти / вйявити, -явлю, -явиш, проявляти / про- явйти, -явлю, -явиш; {помощь) подавати, -даю, -даєш / подати, -дам, -дасй, надавати / надати; {предпочтение и т. п.) віддавати / віддати; не ~йть дблжного уважёния кому не вйявити налёжно! уваги до кого, лёгко поважити кого; о. влийние робйти (справляти, мати) вплйв, впливати; о. внимание кому см. внимание; о. дёйствие діяти; {влиять — ещё) робйти (справляти) вплйв; о. довёрие виявляти довіру (довір’я); {доверяться) довірятися; о. любёзность (мйлость, одолжёние, снисхождёние) робйти (чинйти) ласку, класти ласку (мйлість) на кого, сов. допомогтй ласкою, зглянутися на кого; о. не- уважёние (неночтёние, нренебрежёние) чинйти зневагу, зневажати; о. ноддёржку підтрймувати, -ую, -уєш, пiддёpжyвaти; о. предночтённе кому-чему перед кем-чем віддавати (давати) перевагу кому-чому над ким-чим и перед ким-чим; о. содёйствие сприяти, допомагати; {поддерживать^ підтрймувати, пiддёpжyвaти; о. сопротивлё- ние чинйти опір, опиратися; о. услугу робйти послугу, ставати в пригоді, прислу- жйтися, -служуся, -служишся {сов), услуговувати, -овую, -овуєш и уст. услугувати, -ую, -уєш; о. уснёхи виявляти (робйти) успіхи; о. хорбший приём добре приймати; см. ещё приём 3; о. честь кому робйти (чинйти) честь, віддавати шану кому, виявляти шану до кого; 2. {обнаруживать, проявлять свои качества, свойства) уст. виявляти / вйявити, проявляти / проявйти; {выказывать) показувати, -ую, -уєш / показати, -кажу, -кажеш; о. мужество виявляти (проявляти, показувати) мужність; о. спо- сббности виявляти здібності; 3. {показывать) уст. показувати/показати; 4. {казаться, производить впечатление) прост, зда¬
ватися (здаюся, здаєшся) / здатися (здамся, здасйся), видаватися / вйдатися, -дамся, -дасися; о. ctbk здаватися, видаватися, оказываться / оказаться 1. {обнаруживаться, являться в действительности кем-, чем-л) виявлятися / вйявитися, -явлюся, -явишся, виявляти / вйявити себе; ~йлся храбрым кто вйявив себе (показав себе, вйявився) хоробрим хто; сапогй ~^лись впбру чоботи прийшлйся до міри (до ногй, якраз), чоботи добре прийшлйся; ~ается / ~^лось вводн. сл. виявляється / вйявилося; 2. {попадать, очутиться) опинятися / опи- нйтися (опинюся, опйнишся); ~йться в дураках разг. залишйтися (опинйтися) в дурнях, пошйтися (убратися) в дурні; ~йться в затруднйтельном положёнии опинйтися в скрутному (у важкому) становищі; 3. {находиться, быть налицо) бути (буду, будеш); всё ~йлось налицб усе було [в наявності]; не -йлось дбма кого не було вдома (дома) кого;
4. 	{проявляться) уст. проявлятися / про- явйтися, -явиться; {сказываться) позначатися / позначйтися, давати (дає) / дати (дасть) себе взнакй, даватися / датися взнакй; 5. не- сов., страд, робйтися, -иться; чинйтися, -иться; виявлятися, проявлятися; подаватися, надаватися; віддаватися; показуватися, -ується; ср. оказывать 1—2. окаймлёние 1. {действие) облямування, лямування, обрамлення, обрамування, {не- оконч. — ещё) облямовування, обрамовування; оточення, {неоконч. — ещё) оточування; ср. окаймлііть; 2. {то, что окаймляет) облямівка {ж), облямовання, обрамлення, обрамування; {кайма) кайма; {окружение) оточення.
окаймлённый облямований, лямований, обведений, обрамлений, обрамований; оточений; оторочений. Ср. окаймлйть. окаймлйемый облямовуваний, лямований, обрамлюваний; оточуваний; оторочуваний. Ср. окаймліть. окаймлііть / окаймйть облямовувати, -овую, -овуєш и лямувати, -ую, -уєш / облямувати, обводити, -джу, -диш / обвестй, -веду, -ведёш, обрамляти и обрамлювати, -юю, -юєш / обрамити, -млю, -миш, обрамовувати, -овую, -овуєш / обрамувати, -ую, -уєш; {окружать) оточувати, -ую, -уєш / оточйти (оточу, оточиш); {оторачивать) оторбчувати / ото- рочйти, -очу, -очиш; бзеро '-йют дерёвья озеро оточують дерёва.


окаймлііться
703
окарикат^ивать
окаймляться облямовуватися, -овується, ля- муватися, -ується, обводитися, обрамлятися, обрамовуватися; оточуватися, -ується; оторочуватися. Ср. окаймлііть. окалёчить сов., прост. сл<. искалёчивать. окалина мет. окалина, диал. цйндра(я). окалиностбйкий мет. окалиностійкйй. окалиностбйкость мет. окалиностійкість, -кості.
окйлывание CM. обкйлываниеЧ окйлывать см. обкйлыватьЧ окалываться см. обкйлыватьсяЧ бкальщик, бкалыцица разг. окало {м. и ж). окаменевать / окаменёть кам’яніти / окам’яніти и скам’яніти и закам’яніти и мног. по- кам’яніти, реже каменіти / окаменіти и скаменіти и закаменіти и мног. покаменіти. окаменёло нареч. скам’яніло, закам’яніло, окаменёлость 1. окам’янілість, -лості, скам’янілість, закам’янілість, реже окаменілість, скаменілість, закаменілість; 2. {окаменевшие остатки) палеонт. окам’янілість, реже окаменілість, окаменёлый окам’янілий, скам’янілий, закам’янілий и мног. покам’янілий, реже окаменілий, скаменілий, закаменілий и мног. по- каменілий.
окаменёние окам’яніння, скам’яніння, згіш- м'ятння, реже окаменіння, скаменіння, окаменйть уст. скам’янйти, зшш'янйти, реже скаменйти, закаменйти и мног. пока- м’янйти, покаменйти. окантбванный окантований, обкантований, окантбвка 1. {действие) окантування, обкантування, {неоконч. — ещё) окантовування, обкантовування (с.); 2. {кант) окантбвка, обкантбвка, облямівка, кант, окантбвываемый окантовуваний, обкантовуваний.
окантбвывание окантовування, обкантовування.
окантбвьівать / окантовать окантбвувати, -бвую, -бвуєш / окантувати, -ую, -уєш, обкантовувати / обкантувати, окантбвываться окантовуватися, -бвується, обкантовуватися, окйнчиванне кінчання; закінчування, докінчування; вйкінчення. оканчивать / окбнчнть кінчати / кінчйти и мног. покінчати, скінчати {реже) и скінчувати, -ую, -уєш {реже) / скінчйти и мног., разг. поскінчувати; {заканчивать) закінчувати / закінчйти, докінчувати / докінчйти и
мног. подокінчувати; {доводить до конца) викінчувати / вйкінчити. оканчиваться / окбичиться кінчатися / кін- чйтися и скінчйтися и мног., разг. поскін- чуватися, -ується; закінчуватися / закінчй- тися, докінчуватися / докінчйтися; викінчуватися / вйкінчитися; всё -илось благополучно (неблагополучно) усе вййшло на добре (зле, лйхо). Ср. оканчивать.
Ьктъе лингв, бкання. окапанный разг. см. обкапанный, окупать сов., разг. см. обкйпыватьЧ окупаться сов., разг. см. обк^пыватьсяЧ окйпи нескл., м. и ж., зоол. окапі, окапываемый обкопуваний, окопуваний;
ошанцьбвуваний. окапывание* разг. см. обкйпываниеЧ ок^пывание^ обкопування, окопування;
ошанцьбвування. Ср. окйпывать^ и окапываться^ 1. окапывать* разг. см. обк^пыватьЧ ок^пывать^ / окопйть обкопувати, -ую, -уєш / обкопати и мног. пообкопувати, окбпувати / окопати и мног. поокопувати; о. дёрево обкопувати (окбпувати) дёрево; ~йть канавами обкопати (окопати) канавами, окапываться* р а з г см. обкапываться*, окапываться^ / окопаться 1. обкбпуватися, -уюся, -уєшся / обкопатися и мног. пообкб- пуватися, окбпуватися / окопатися и мног. поокопуватися; {в окопе — ещё) ошанцьб- вуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся / ошанцюватися, -ююся, -юєшся, сов. покопати шанці;
2. 	{избегая чего-л., укрываться) разг. обкбпуватися / обкопатися, окбпуватися / окопатися; ~пйться на окраине гброда обкопатися (окопатися) на окблиці міста; 3. несов., страд, обкбпуватися, окбпуватися. Ср. окапывать^.
окарауливание охорбна {ж), вартування;
оберігання. Ср. окарауливать. окарауливать / окараулить р а з г охороняти / охоронйти, -оню, -бниш, несов. стерегтй, -ежу, -ежёш, вартувати, -ую, -уєш; {оберегать — ещё) оберігати / оберегтй, -ежу, -ежёш.
окарауливаться разг. охоронятися; оберігатися. Ср. окарауливать. бкарачь нареч., рачки {разг.).
окарикатуренный окарикатурений, окарикатуривание окарикатурювання. окарикатуривать / окарикат]^рить окарикатурювати, -юю, -ЮЄШ / окарикатурити.


окарикат^иваться
704
окйдывать
окарикатуриваться окарикатурюватися, -юється. окарйна муз. окарйна. ок^рмливаниеразг. обгодовування, окармливать / окормйть 1. разг. обгодовувати, -овую, -овуєш / обгодувати, -ую, -уєш и мног. пообгодовувати; 2. {отравлять ядом) спец. труїти (трую, труїш) и отруювати, -юю, -юєш / отруїти и мног. потруїти и поотруювати, окармливаться разг. обгодовуватися, -овується. окйт уст. округлість, -лості {ж). окйтаниый см. обкйтаииьій 2—3. окатйть сов. см. обкатывать' 2—3. окйтистый уст. CM. округлый, окатйть CM. окйтывать^. окатйться см. окутываться^, окйтиый' уст. см. округлый. окУтиый^ д и а д.: о. дождь сйльний (заливнйй) дощ, злйва,/?азг. дощ як з відра (рйнви). окатолйчеииый разг. окатолйчений, ска- толйчений и мног. покатолйчений. окатолйчиваиие разг. окатолйчення, ска- толйчення, покатолйчення. окатолйчивать / окатолйчить разг. като- лйчити и окатолйчувати, -ую, -уєш и скатолйчувати / окатолйчити и скатолйчити и мног. покатолйчити. окатолйчиваться / окатолйчиться разг. ка- толйчитися и окатолйчуватися, -уюся, -уєшся и скатолйчуватися / окатолйчитися и скатолйчитися и мног. покатолйчитися. окутывание' см. обкатывание 2—3. окУтывание^ обливання; обдавання. Ср. окутывать^. окУтывать' см. обкУтывать' 2—3. окУтывать^ / окатйть обливати / облйти (обіллю, обіллєш) и обілляти, -ллю, -ллєш и мног. пообливати; (обдавать) обдавати, -даю, -даєш / обдати, -дам, -дасй; о. холбд- ной водбй перен. остуджувати жагу (хіть), накривати мокрим рядном; рУдость ~йла дё- вушку разг. радість облила (обілляла, обдала) дівчину. окУтываться' см. обкУтываться' 1. окУтываться^ / окатйться обливатися / об- лйтися (обіллюся, обіллєшся) и обіллятися, -ллюся, -ллєшся и мног. пообливатися; обдаватися, -даюся, -даєшся / обдатися, -дамся, -дасйся. Ср. окУтьівать^. окУтыш мет. обкотиш, бкать лингв, окати.
окУченный облйтий, обіллятий, обілляний;
обданий. Ср. окУтьівать^ окУчивание см. окУтьівание^. окУчивать см. oкУтывaть^ окУчиваться см. окУтываться^ окУшивание обкошування. окУшивать / окосйть обкошувати, -ую, -уєш / обкосйти, -кошу, -косиш и мног. пообкошувати.
окУшиваться обкошуватися, -ується. бкающий 1. прил., лингв, окальний; 2. {чело- век) якйй (що) окає, сущ. окало, окайнный 1. {грешный) уст. окаянний; 2. {нечистая сила) сущ., разг. нечйстий, -ого, нечйста сйла, дідько; 3. {бранное слово) разг. окаянний, клятий, проклятущий; о. вётер {крайне неприятный) клятий (проклятущий) вітер.
окайнство>^ст. окаянство, окайнствовать уст. грішйти. окварцевУиие геол. окварцювання. окварцбванньїй геол. окварцьований. бквикская: о. культура археол, бквікська культура.
океУн 1. {О прописная) миф. Океан; 2. {о строчная) океан, -у; о. людёй перен., книжн. океан людей. океанУвт океанавт.
океанУрий, океаиУриум океанарій, -ію. океанйды мн., миф. океаніди, -ід; ~йда ед.
океаніда. океанизУция океанізація. океанййский океанійський. океанйческий спец, океанічний; о. клймат {морской) океанічний клімат. океУнный океанний. океанбграф океанограф, океанографйческий океанографічний. океаногрУфия океанографія, океанблог океанолог, океанологйческий океанологічний, океанолбгия океанологія. океУнский океанський, о’кёй част., предик, окей.
ОКИдУть {покрыть сыпью) безл., разг. об- сйпати, -пле, разг. обкйдати. окйдывать / окйнуть: о. / ~уть взглйдом (взбром, глазУми) оглядати / оглянути и разг. ОГЛЄДІТИ, -джу, -диш и реже оглядіти, окидати / окйнути поглядом (очйма, оком, зором), обводити (-джу, -диш) / обвестй (-веду, -ведеш) поглядом (очйма, оком, зором), реже обкидати / обкйнути поглядом


окйдываться
705
оклйдывать
(очйма, оком, збром), оббігати / оббігти (-біжу, -біжйш) поглядом (очйма); скблько глйзом -нешь скільки оком сягнеш (захопиш).
окйдываться / окйнуться {дымкой, туманом и т.п.) уст. покриватися / покрйтися, -крйється; (укрываться) укриватися / укрй- тися и мног. повкриватися; {обволакиваться) оповиватися / оповйтися, -в’ється, повиватися / повйтися, -в’ється, окиркбванный спец, окиркований, окиркбвка спец, окиркування, {неоконч. д. — ещё) окирковування (с.); {результат) окайловання. окиркбвывать / окирковйть спец, окирковувати, -овую, -овуєш / окиркувати, -ую, -уєш. окиркбвьіваться спец. окирковуватися, -бвується. окис^ние хим. окисання, окисйть / окйснуть хим. окисати / окйснути. бкисел хим. окисел, -слу, окис, -у, оксйд, -у. окислёние спец, окйснення, оксидація {ж), {неоконч. д. — ещё) окйснювання, оксидування.
окйсленньїй, окисленный спец, окйснений, оксидований, окислйтель хим. окйснювач, окиснйк, -а, оксидатор.
окислйтельно-восстановйтельный спец.
окисно-відновний, оксидаційно-віднбвний. окислйтельный спец, окйснювальний, окис- нйй, оксидаційний. окислйемость спец, окйснюваність, -ності. окисл^1емый спец, окйснюваний, оксидований.
окисліть / окйслйть спец, окисняти и окйс- нювати, -юю, -юєш / окиснйти, несов. и сов. оксидувати, -ую, -уєш. окисл^Іться / окйслйться спец, окиснятися и окйснюватися, -юється / окиснйтися, несов. и сов. оксидуватися, -ується. окислйющийся спец, окиснйй. окиснортутньїй хим. окиснортутний, окисно- живосрібний; о. элемёнт эл. окиснортутний елемёнт. окйснуть CM. окисйть. бкисный хим. окисний, оксйдний. бкись хим. окис, -у, оксйд, -у {м.). окийн фолькл. окіян, -у.
окийн-мбре фолькл. окіян-мбре {род. окіяну- мбря).
окказионалйзм лг/»гв., филос. оказіоналізм, -у. окказионалйст филос. оказіоналіст.
окказионалйстский филос. оказіоналістський.
окказиональный лингв., филос. оказіональний.
окклюдйрование спец, оклюдування. окклюдйрованный спец, оклюдбваний. окклюдйровать несов. и сов., спец, ок люду вати, -ую, -уєш. окклюдйроваться несов. и сов., спец, оклю- дуватися, -ується. окклібзия* мет., метео оклюзія. окклі&зия^ анат. прйкус, -у {м), оклюзія. оккультйзм окультйзм, -у. оккультйст окультйст. оккультйстка окультйстка. оккультйстский окультйстський. оккультно-теосбфский окультно-теософський.
оккультный окультний, оккупант окупант, оккупйнтский окупантський, оккупацибнньїй окупаційний, оккупация окупація, оккупйрованный окупований, оккупйровать несов. и сов. окупувати, -ую, -уєш; о. концёртный зал шутл. окупувати концёртний зал. оккупйроваться окупуватися, -ується. оккупйруемый окупбваний. оклйд 1. {размер денежного вознаграждения, обложения) оклад, -у, ж. платня; мёсячный о. місячний оклад, місячна платня; подушный о. фин. подушний оклад; 2. {очертание) уст. ббрис, -у; {склад — ещё) ж. будбва;
3. 	охотн. облягання (с.), ж. облбга; о. звёря облягання (облбга) звіра; 4. горн, оклад, -а;
5. 	церк. оправа {ж), оклад, -а, шати {род. мн. шат).
окладистый 1. {полный, крепкого сложения) уст. пбвний, огряднйй; 2. {о широкой бороде
— 	ещё)\ ~тая бородй ширбка (густа) борода, оклйдка см. обклйдка.
окладнбй* фин. окладнйй; {налоговый — ещё) податкбвий. окладнбй^ обложнйй {разг.), разг. обліжний;
о. дождь обложнйй (обліжний) дощ. оклйдный церк. оправний, окладнйй, шатний. окладчик см. обкладчик 2. складывание 1. уст. см. обкладывание 1, 3, 6; 2. см. обкладывание 5. оклйдывать 1. уст. см. обкладывать 1, 3, 6;
2. 	см. обкладывать 5.


оклахбмец
706
окбвываться
оклахбмец оклахомець, -мця; '^мцы мн. ок- лахомці, -ІВ. оклахбмский оклахомський. оклёванный см. обклёванный, оклевать сов. см. обклёвывать, оклевётанный обмовлений, разг. оббреханий, оклеветать (кого) звестй (зведу, зведеш) наклеп, наклепати, -клепаю, -клепаєш и -клёплю, -клеплеш (на кого); (оговорить) обмовити, -влю, -виш (кого); (оболгать) разг. оббрехати, -брешу, -брёшеш (кого), оклёвывать см. обклёвывать, оклёвываться см. обклёвываться, оклёенный обклёений, пообклёюваний, обліплений, пообліплюваний. Ср. оклёнвать. оклёнваемый обклёюваний, обліплюваний, оклёивание обклёювання, обліплювання, оклёнвать / оклёнть обклёювати, -юю, -юєш / обклё1ти и мног. пообклёювати, обліплювати, -юю, -ЮЄШ / обліпйти, -ліплю, -ліпиш и мног. пообліплювати, оклёнваться обклёюватися, -юється, обліплюватися.
оклёнвающий якйй (що) обклёюе (обліплює);
сущ. обклёювач, обклёювальник. оклейка 1. (действие) обклёювання, обліплювання (с.); 2. (то, чем обклеивают) обклёйка, обліпка.
оклеймённый потаврований, поклеймований. оклеймйть потаврувати, -ую, -уєш, поклей- мйти, -млю, -мйш. оклёйщик спец. обклёювач, обклёювальник. оклёйщица спец. обклёювачка, обклёюваль- ниця.
оклематься прост, вйчуняти, очуняти, оклй- гати, оклйгнути (разг.). бклик оклик, -у.
окликаемый якого окликають и т. п., на якого гукають; см. окликать, оклик^ние окликання; гукання, озивання. Ср. окликйть.
окликать / оклйкнуть и уст. оклйкать (кого- что) окликати / оклйкнути (кого-що); (звать) гукати / гукнути и усилит, гуконути (кого- що, на кого-що), сов. загукати (кого-що, на кого-що), разг. озивати / озвати (кого-що), реже обзивати / обізвати (кого-що). окликаться (окликать друг друга) озиватися, реже обзиватися, разг. окликатися, оклйкнутый оклйкнутий, оклйканий. окнйще Х.увел. вікнйще; 2. (в болоте) диал. вікно, ж. вікнйна.
окнб вікно; кбмната в два ~нй кімната з двома вікнами (на двоє вікон, на два вікна); о. в болбте вікно (вікнйна) на болоті; о. для обё- да разг. вікно для обіду; под -нами попідвіконню; прорубйть о. также перен. прорубйти вікно, окномбйка вікномййня.
6ко‘ поэт, око; бчи мн. очі (род. очёй); о. телекамеры спец. око телекамери; хозййское о. книжн. хазяйське око; О берёчь (хранйть) пуще бка своегб (как зенйцу бка) см. зенйца; в мгновёние бка як оком змигнути; б. за б., зуб за зуб см. зуб 1; [хоть] вйдит б., да зуб неймёт погов. [хоч] бачить око, та зуб не йме; бачить корова, що на повітці солома; блйзько лікоть, та не вкусиш; очі б їли, та губа не може, бко^ (мера веса) уст. око. оковйлок спец, поперекова частйна, тонкйй край (род. краю), окбванньїй 1. обкований, обкутий, окований, окутий; 2. закований, закутий, обкований, обкутий, окований, окутий; 3. обкований, обкутий, окований, окутий; скований, скутий. Ср. окбвывать 1—3. окбвка 1. (действие) обкуття (с.), с. окуття, (неоконч. — обычно) обковування, оковування; 2. (то, чем оковано) окуття, залізна (ме- талёва) оправа, окбвочный обкбвувальний. окбвьілія. 1. окови (род. оков), поэт, закови, л/. заков, -у; (кандалы) кайдани, -ів, уст. заліза, -із, с. залізо; (путы) пута (род. пут); 2. перен. кайдани, окови, пута, окбвываемый 1. обковуваний, оковуваний;
2. заковуваний, обковуваний, оковуваний;
3. обковуваний, оковуваний; сковуваний. Ср. окбвывать 1—3.
окбвывать / оковйть 1. обковувати, -ковую, -ковуєш / обкувати, -кую, -куєш и реже обкути и мног. пообковувати, оковувати / окувати и реже окути; 2. (заковывать в цепи) уст. заковувати / закувати и закути и мног. позаковувати, реже обковувати / обкувати и обкути, оковувати / окувати и окути; 3. перен. обковувати / обкувати и реже обкути, оковувати / окугати и реже окути; (сковывать) сковувати / скувати, окбвываться 1. обковуватися, -ковується, оковуватися; 2. заковуватися, обковуватися, оковуватися; 3. обковуватися, оковуватися; сковуватися. Ср. окбвьіваї ь 1—3.


окоём
707
бколо
окоём поэт, видноколо (с.), виднокіл, -колу, виднокруг, -у, виднокрай, -^ю, виноколо; см. ещё горизбнт. околйчивание’ см. обколйчивание. околйчивание^ разг., неодобр. вёштання, тиняння.
околачивать см. обколачивать, околачиваться* см. обколачиваться, околачиваться^ {бродить без дела) разг., неодобр. вёштатися, тинятися; о. без дёла тинятися без діла, байдикувати, -ую, -уєш, байдики бйти, никати (валандатися) без роботи (діла), околдбваиный зачарований, обмарений, зча- рований; заворожений; очарований; обворожений. Ср. околдбвывать. околдбвываемый зачаровуваний; заворожуваний; очаровуваний; обворожуваний. Ср. околдбвывать. околдбвывать / околдовать зачаровувати, -овую, -овуєш / зачарувати, -ую, -уєш и мног. позачаровувати и почарувати, обмарювати, -юю, -юєш / обмарити; сов., разг. зчарувати; (завораживать — еще) заворожувати, -ую, -уєш / заворожити, -ожу, -ожиш и мног. позаворожувати; (очаровывать) очаровувати / очарувати; (перен.: пленять — ещё) обворожувати / обворожйти. околдбвываться зачаровуватися, -овується; заворожуватися, -ується; очаровуватися; обворожуватися. Ср. околдбвывать. околевйние 1. здихання, подихання; одубіння; 2. заклякання, одубіння. Ср. околевать 1—2.
околевать / околёть 1. (о животных, человеке
— 	бранно: издыхать) разг. здихати / здохнути и мног. поздихати, подихати / подохнути; (погибать) пропадати / пропасти, -паду, -падёш и мног. попропадати, сов. одубіти и реже одубнути и одубти, -бну, -бнеш,/7^7зг. коліти / околіти; 2. (погибать от холода) прост, заклякати / заклякнути, разг. коліти / околіти и заколіти и мног. поколіти, дубіти / одубіти и реже одубнути и одубти.
околёлый 1. здохлий, подохлий; одубілий; 2. закляклий, околілий, одубілий. Ср. околевать 1—2. околёиие здихання, околесйть днал. см. исколесйть. околёсица, околёсица, околёсина, прост. околёсная разг. нісенітниці, -иць (мн), нісенітниця, дурнйці, -йць; нестй -'Цу разг.
верзтй нісенітниці (нісенітницю, дурнйці), теревён! правити (розвбдити, точйти и т. п), гнати химёри, прйвити (плестй) смаленого дуба, диал. мандрони плестй.
околёсный (о пути) уст. кружнйй, обхіднйй, об’їзнйй.
околёть см. околевать.
окблица 1. (изгородь с воротами при въезде в деревню) царина, м., уст. коловорот; 2. см. окрйина 2; 3. (окрестность) диал. околиця, округа, разг. окіл (м., род. околу), уст. око- лія; 4. (окольная дорога) прост, манівці, -ів (мн), м. ман1вёць, -вця; говорйть --цей (--ца- ми) перен. говорйти здалека (наздогад, ман1вцём); О для мйлого дружк^ сем вёрст не о. поел, до МЙЛ0Ї небоги нема далёко! дороги.
околйчности мн. зайві подробиці, ед. зайва балаканйна; -ость ед. зайва балаканйна; без [всяких] ~тей без зайвої балаканйни; говорйть без -тей казати прямо (просто: разг. руба, без зайвої балаканйни).
окбличный прост, кружнйй, обхіднйй, об’їзнйй.
околйчный (содержащий околичности) не- прямйй; о. намёк непрямйй натяк.
ОКблИЯ 0К0ЛІЯ.
окблка разг. обколювання (с.).
бколо 1. нареч. поряд, п6іруч,реже побіля; (вокруг) навколо, довкола, навкругй; (кругом) кругом; (поблизости) поблизу; вокруг да бколо CM. вокруг 1; о. нет никогб побіля (поблизу, навкругй) немає (нема) нікого; 2. (возле) предл., с род. п. коло, біля (кого-чого); (подле) побіля, край, разг. окрай (кого-чого); (рядом) поряд, поруч (кого-чого); (у чего-л.) під, попід (чим), при, уст. попри (кого-чого); (вокруг) навколо, довкола, навкругй (кого- чого); собирались о. своегб вожак^ збиралися навколо свого ватажка; сядь о. менй сядь коло (біля) мёне; 3. (почти, приблизительно) предл., с род. п. близько, коло (чого), м^йже (що, скільки); мало не, трохи не, щось із (скільки); (перед числ., сущ. со значением количества, меры — ещё) з, із, зі (скільки); о. десятй лет прошлб с тех пор, как... мало (трохи) не дёсять років минуло 3 того часу, як...; прббыл о. мёсяца пробув з (щось із, майже) місяць; пройтй о. нятй киломётров пройтй блйзько п’ятй кiлoмётpiв (кiлoмётpiв з п’ять); шли о. чйса йшли блйзько годйни (з годйну, майже годйну); я не видйл егб о.


околовоённый
708
окомков^ние
трёх лет я не бачив його майже (мало не) три роки (блйзько трьох років), околовоённый неодобр. навколовійськовйй. окологлбтковый навкологлбтковйй. околозвёздный астр, білязбряний. околоземнбй, околозёмный біляземний;
{окружающий Землю) навколоземний, околокинбшный неодобр. навколокіношний. окололитературный неодобр. кололітератур- ний, навкололітературний, білялітератур- ний.
окололунный навколомісячний, околомедицйнский неодобр. навколомедйч- ний.
околонаучный неодобр. навколонауковий. околопланётный біляпланетний; {окружающий планету) навколопланетний, околоплбдник бот. оплодень, -дня. околоплбдный 1. анат., физиол. навколоплідний; 2. бот. оплоднёвий. околополитйческий неодобр. навколополі- тйчний.
околопблюсный 6ІЛЯП0ЛЮСНИЙ; {окружающий полюс) навколополюсний. околополйрный біляполярний. околосердёчный анат. навколосерцевий, присерцёвий. околосйться вйколоситися, -ться. околосблнечный білясонячний; {окружающий Солнце) навколосонячний, околососкбвый анат. колососковий, навколососковий, околоспортйвный навколоспортйвний. околоствбльный геол., техн. приствольний. околбт с.-х. околот, -у.
околотеатральный неодобр. навколотеат- ральний. околотйть сов. см. обколйчивать. околотйться сов. см. обколачиваться, околбтная: о. молотйлка с.-х. околотна молотарка.
околбток 1. {окрестность) уст. околиця, округа {ж.); 2. (район города) уст. район, -у, уст. околодок, -дку; {пригород) с. передмістя; 3. {подразделение полицейского участка) ист. околодок; 4. {врачебный пункт при воинской части) уст. околодок; 5. ж.-д. відділок, -лку.
околбточный ист. 1. прил. околодочний; о. надзиратель околодочний наглядач; 2. сущ. околодочний, -ого. окблотый см. обкблотыйЧ околбть сов. см. обкйлыватьЧ
околоушный анат. привушний, околофутббльный навколофутбольний. околоцвётник бот. оцвітина {ж). околоцеркбвный неодобр. навколоцерковний. околбченный см. обколбченный. околошёйный анат. навколошййний, при- шййний.
околпаченный прост, обмахорений, ошуканий, оступачений {разг.). околпачиваемый обмахорюваний {разг.), по- шйваний у дурні, околпачивание прост, обмахорювання, ошукування {разг.). околпачивать / околпачить прост, обмахо- рювати, -юю, -ЮЄШ / обмахорити, ошукувати, -ую, -уєш / ошукати, пошивати / пошйти (-ШЙЮ, -шйєш) в дурні, сов. оступа- чити {разг.). окблыш околиця {ж.), реже околиш. окбльїшек^лів^/ьш. околичка (:vc.). окбльничество ист. окольництво, окбльничий сущ., ист. окольничий, -ого. окбльно нареч. околяса, околясом; выводйть на дорбгу о. виводити на дорогу (шлях) околяса (околясом); дёйствовать о. перен. діяти (чинйти) околяса (околясом), окбльность уст. см. окрёстность. окбльный 1. обхіднйй, об’їзнйй, побічний, кружнйй; ёхать ~иой дорбгой їхати кружною (об’їзною) дорогою, їхати кружнйм (об’їзнйм) шляхом, їхати кругом; {в стороне от чего, минуя что) їхати осторонь; {минуя проложенный путь) їхати манівцями (манівцем); ~ым путём перен. кружнйм шляхом, осторонь; {путём, не прямо ведущим к цели) манівцями, манівцем; ~ым путём узнать что кружнйм шляхом (через людей, від людей) довідатися про що; 2. уст. см. окрё- стный.
окольцевйние, окольцбвывание спец. окільцьовування, окольцбванный спец. окільцьований, окольцбвываемый спец. окільцьовуваний, окольцбвывать / окольцевать спец. окільцьовувати, -цьбвую, -цьовуєш / окільцювати, -юю, -ЮЄШ.
окольцбвываться спец. окільцьовуватися, -цьовується. окомёлок прост. 1. {обрубок, чурбан) обрубок, -бка, оцупок, -пка; см. ещё кбмель 1; 2. {остаток веника) деркач, -а. окомковйние спец. грудкування, зґрунтуван- ня.


окомпрометйровать
709
окормйть
окомпрометйровать уст. см. скомпроме- тйровать.
оконёчность 1. (конец, край чего-л) край {род. краю), кінець, -нця, к1нцёва частйна; 2. {конечності^ уст. кінцівка, оконёчный спец. кiнцёвий, пpикiнцёвий. окбнник д и а л.см. окбнница 2. окбнница р а 3 г. 1. {окно) вікно; {оконная рама) віконна рама; 2. {подоконник) підвіконня (с.), підвіконник, окбнный віконний.
оконопйтка обконопачення, {неоконч. д. — ещё) обконопачування, оконопаченный обконопачений, оконопачивание обконопачування, оконопачивать / оконопатить обконопачувати, -ую, -уєш / обконопатити, -ачу, -атиш. оконопачиваться обконопачуватися, -ується. оконтуженный прост., уст. контужений, оконтузить прост., уст. контузити, -ужу, -узиш.
окбитуренный спец. оконтурений. окбнтуривание спец. оконтурювання. окбнтуривать / окбитурить спец. окбнтурю- вати, -юю, -ЮЄШ / оконтурити. окбнтуриваться спец. окбнтурюватися, -юється.
оконтурбвка спец. окбнтурення, {неоконч. д.
— 	ещё) оконтурювання (с.). оконфуженный разг. осоромлений, сконфужений.
оконфузить (кого) разг. завдати (-дам, -дасй) сорому (кому), осоромити, -МЛЮ, -МИШ, сконфузити, -ужу, -узиш (кого),;?азг. оконфу- зити (кого).
оконфузиться разг. набратися (-беруся, -берёшся) сорому, осорбмитися, -млюся, -мишся, сконфузитися, -ужуся, -узишся, разг. оконфузитися. окЬнікг уменьш.-ласк. вікбнце. окончание 1. закінчення, скінчення; {конец) кінець, -нця; дёло блйзится (пришлб) к ~ию справа доходить (дійшла) кінця (краю); о. слёдует кінець (закінчення) буде; пёред ~ием путешёствия напрйкінці мандрівки; по -ни чего після закінчення (скінчення) чого, по закінченні чого, скінчйвши що\ 2. лингв, закінчення; о. глагбла закінчення дієслова; 3. --ня мн., мед. закінчення; нё- рвные ~ия нервові закінчення, окончательно нареч. остаточно, разг. прйть- мбм, прйтьма; {совершенно) цілком, цілко-
вйто, до краю; {вконец) украй, до кінця; о. разорйлся украй (остаточно, цілком, разг. до цурки) розорйвся (зруйнувався); о. ре- шйть остаточно вйрішити; о. успокбился цілком (остаточно) заспокоївся, окончательность остатбчність, -ності. окончательный остаточний, кінцевий; ~ьіе выводы остаточні (кінцеві) вйсновки; о. дур^к разг. безнадійний дурень, окончить сов., уст. см. оканчивать, окбиченность закінченість, -ності, скінче- ність, докінченість, вйкінченість. окбнченный кінчений, скінчений; закінчений, докінчений; вйкінчений. Ср. оканчивать.
окбнчина уст. віконна рама, окбнчнть см. оканчивать, окбнчиться см. оканчиваться, окбнщик спец, віконник. окбп окоп, -у, окіп {род. окопу), шанець, -нця. окбпанный обкопаний, окопаний; ошанцьований.
окопйть см. окйпьівать^. окопаться см. окапываться окЬтк уменьш.-ласк. окопчик, окбпник 1. бот. живокіст, -кбсту, ж. живокість, -кості; 2. {боец окопной линии) разг. окбпник. окбпница разг. окбпниця. окбнный окопний, шанцевий; ~ная войнй окопна війна; ~ное укрытие окопне (шанцеве) укриття, окоптёть разг. см. закоптёть. окбпчик уменыи. окбпчик. окорачивание разг. укорочування, окорачивать / окоротйть разг. укорбчувати, -ую, -уєш / укоротйти, -очу, -бтиш. окорачиваться разг. укорбчуватися, -ується. окоренёние сад. укорінення, {неоконч. д. — ещё) укорінювання, окорёние спец. обкорування. окорённый спец. обкорбваний. окорёнок диал. цёбрик, кaдiбёць, -бця; {кадушка) ж. діжечка, окоренйться / окореийться сад. укорінюватися, -юється и укорінятися / укоренйтися. окбривающий спец. обкорбвувальний. окорйть см. окорйть. окбрка спец. обкорування (с.). окбрм спец. обгодування, {неоконч. д. — ещё) обгодовування (с.). окормйть см. окармливать.


окбрмка
710
окраситься
окбрмка спец. 1. {действие) отруєння, (не- оконч. — ещё) отруювання (с.); ср. окармливать 2; 2. (яд) отрута, окбрмлеиный разг. обгодований; спец. потруєний.
окбрнанный прост, слі. обкбрнанный. окорнйть П р о с т. СЛІ. обкорнйть. окорнйться П р о с т. СЛІ. обкорнйться. бкорок окіст (род. окосту); лопатка, стегно, окорокбвый окісний, окоротйть см. окорачивать, окорбченный разг. укорбчений. окорочбк стегенце; курйные ~чка курячі стегёнця. бкорочный см. окорокбвый. окброчный спец. корувальний. окбрщик спец. корувальник. окорйть / окорйть спец. обкоровувати, -овую, -овуєш и корувати, -ую, -уєш / обкорувати. окорйться спец. обкоровуватися, -овується, коруватися, -ується. окосёть 1. (стать косоглазым) стати (стану, станеш) косооким (диал. зизооким); (о глазах) скосйтися, -сяться; 2. (перен.: сильно опьянеть^ о ст. оп’яніти, сп’яніти, окосйть см. окашивать, окосматевший прост, зарослий (оброслий) волоссям (разг. патлами), окосмйтеть прост, заростй (обростй) волоссям (разг. патлами), разг. стати (стану, станеш) патлатим (кудлатим), зробитися (-блюся, -бишся) патлатим (кудлатим), за- кошлатіти.
окостеневать / окостеиёть 1. костеніти / окостеніти и закостеніти и скостеніти w ліног. покостеніти; (коченеть — ещё) клякнути и заклякати / заклякнути и заклякти, -кну, -кнеш и мног. поклякнути и позаклякати, оклякати / оклякнути и мног. пооклякати, дубіти / задубіти и реже задубнути и за- дубти, -бну, -бнеш, одубіти и реже одубнути и одубти и мног. подубіти и подубнути; 2. перен. костеніти / закостеніти, сов. зашкарубнути; (закосневать) закоснівати / закосні- ти, скніти / заскніти, окостеиёлость 1. окостенілість, -лості, закостенілість, скостенілість; закляклість, задубілість, одубілість; 2. закостенілість, зашкарублість; закоснілість, заскнілість. Ср. окостеневать 1—2. окостенёлый, окостенёвший 1. окостенілий, закостенілий, скостенілий; закляклий, покляклий, окляклий, задубілий, задублий.
одубілий, подубілий; 2. закостенілий, зашкарублий; закоснілий, заскнілий. Ср. окостеневать 1—2. окостенёние 1. окостеніння, закостеніння, скостеніння; заклякнення, задубіння; 2. закостеніння; закосніння, заскніння. Ср. окостеневать 1—1. окостенйть заморозити, -бжу, -озиш. окбсье* (косовище) ЛУІдіЛ. кісся, окбсье^ (нескошенный участок) обкіс, -косу (м.).
окбт окіт (род. окоту).
окотйться окотйтися (окотиться) и мног.
покотйтися. окоченевать / окоченёть клякнути и заклякати / заклякнути и заклякти, -кну, -кнеш и мног. поклякнути и позаклякати, оклякати / оклякнути и мног. пооклякати, дубіти / задубіти и реже задубнути и задубти, -бну, -бнеш, одубіти и реже одубнути и одубти и мног. подубіти и подубнути, разг. коцюбнути / закоцюбнути и закоцюбти, -бну, -бнеш и мног. покоцюбнути, реже коліти / околіти; (оруках — ещё) сов., мног.,разг. пограбнути, окоченёлость закляклість, -лості, задубілість, одубілість.
окоченёлый, окоченёвший закляклий, покляклий, окляклий, задубілий, задублий, одубілий, закоцюблий, подубілий. Ср. окоченевать.
окоченёние заклякання, дубіння, задубіння, одубіння. Ср. окоченевать, окочуриваться / окочуриться груб, давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) дуба, урізати / урізати (уріжу, уріжеш) дуба, опрягатися / опрягтися (опряжуся, опряжёшся); сов. стяти (зітну, зітнеш) зуби, зітнути зуби, ґйґнути, гёгнути. окбшенный обкбшений.
уменьш.-ласк. віконечко, окбшко разг. вікно, уменьш. віконце; (в тюремной двери) вічко, очко, окрйина 1. (край, конец) край (род. краю), кінець, -нця; (города, деревни) околиця; го- родскйе ~ньі міські околиці; на ~не л^га на краю лугу; о. лёса узлісся, край (кінець) лісу; 2. (страны, области) край, околиця, окраїна.
окраинный 1. к1нцёвий, околичний, окраїнний; 2. окраїнний. Ср. окраина 1—2. окрйс спец. СЛІ. окраска 2. окрасить см. окрйшивать. окраситься см. окрашиваться.


окраска
711
окривёть
окрйска 1. {действие) фарбування, пофарбування, офарблення, покрашення, вйкрашен- ня, (неоконч. — ещё) офарблювання, красін- ня, крашення, викрашування (с.); забарвлення, розкрашення, (неоконч. — ещё) забарвлювання, розкрашування; ср. окрашивать 1—2; 2. {цвет) забарвлення, барва, м. колір, -льору; 3. перен. забарвлення, окраска; придавать ~ку надавати забарвлення (окраски), окрасочный фарбувальний, окрашенность пофарбованість, -ності, офар- бованість, вйкрашеність, обмальованість; забарвленість, розкрашеність. Ср. окрашенный 1—2. окрашенный 1. пофарбований, офарбований, покрашений, вйкрашений, обмальований;
2. 	забарвлений, розкрашений; іти гбды '-еиы радостью ці рокй забарвлені радістю. Ср. окрашивать 1—2. окрашиваемый 1. фарбований, офарблюваний, обмальовуваний; 2. забарвлюваний; розкрашуваний. Ср. окрашивать 1—2. окрашивание 1. фарбування, красіння, крашення, викрашування; 2. забарвлювання, розкрашування. Ср. окрашивать 1—2. окрашивать / окрйсить 1. фарбувати, -ую, -уєш / пофарбувати, офарблювати, -юю, -юєш / офарбити, -блю, -биш, реже красйти (крашу, красиш) / покрасйти, викрашувати, -ую, -уєш / вйкрасити, -крашу, -красиш, обмальовувати, -льовую, -льовуєш / обмалювати, -юю, -юєш; о. в жёлтый цвет жов- тйти, фарбувати и т.п. у жовте; о. в зёлеиый цвет зеленйти, фарбувати ит. п. у зелёне; о. в красный цвет червонйти, фарбувати и т. п. у червоне; о. в сйний цвет синйти, фарбувати ит. п.у сйнє; 2. {придавать какой-л. цвет, оттенок, какой-л. характер чему-л.) забарвлювати, -юю, -юєш / забарвити, -влю, -виш, реже розкрашувати / розкрасити, -крашу, -красиш, окрашиваться / окраситься 1. фарбуватися, -ується / пофарбуватися, офарблюватися, -юється / офарбитися, реже красйтися / по- красйтися, викрашуватися, -ується / вйкра- ситися; {закрашиваться) зафарбовуватися, -бвується / зафарбуватися, закрашуватися / закрасйтися; 2. {приобретать какой-л. цвет, оттенок) забарвлюватися, -юється / забарвитися, розкришуватися / розкраситися, -крашуся, -красишся; 3. несов., страд, фарбуватися, офарблюватися, красйтися, викра¬
шуватися, обмальовуватися, -льовується; забарвлюватися, розкришуватися; ср. окрашивать 1—2. окрашивающий 1. прич. якйй (що) фарбує и т. п.; CM. окрашивать 1—2; 2. прил. фарбувальний, забйрвлювальний, барвний, окремиёние геол. окременіння. окремиёииый геол. окременілий. окрепйть сов., уст. CM. укреплять, окреплёииый уст. см. укреплённый, окреплііть уст. CM. укреплять, окрёпиувший, окрёпший зміцнілий; поздоровілий. Ср. окрёпнуть. окрёпиуть зміцніти; {стать сильнее', поздороветь — ещё) подужчати; {стать сильнее — ещё) покріпшати, стати (стану, станеш) дужчим (сильнішим); {после болезни — ещё) поздоровшати, поздоровішати, поздоровіти, разг. убйтися в сйлу. окрёст разг. 1. нареч. навколо, навкругй, навкруг, разг. округ, округй; {поблизости) поблизу; 2. предл.,срод. п. навколо, навкругй, навкруг (кого-чого), разг. округ, округй (ко- го-чого).
окрестйть в разн. знач. охрестйти (охрещу, охрёстиш) и мног. похрестйти и поохрёщу- вати, -ую, -уєш, увестй (уведу, уведёш) в хрест (у віру); {иноверца) вйхрестити, -хрещу, -хрестиш, окрестйться рел. охрестйтися (охрещуся, охрестишся) и мног. похрестйтися и поохрё- щуватися, -уємося, -уєтеся, увійтй (увійду, увійдеш) в хрест (у віру), окрёстиость околиця, округа, разг. окіл {м., род. окблу), уст. околія, с., диал. около; в ~тях гброда на околицях (окблі, околії, бколі) міста; осматривать -ти посёлка {окружающую местность^ оглядати околиці (округу) сёлища. окрёстиый навколишній, довколишній, околишній, реже побічний; -'ное иаселёние навколишнє (довколишнє, околишнє) насё- лення; '^ые дерёвни навколишні (довколишні, околишні) сёла, окрещённый в разн. знач, охрёщений, похрё- щений, увёдений у хрест (віру); вйхрещений. Ср. окрестйть. окрестьйииваиие оселянювання. окривёлый, окривёвший разг. осліплий на одно (однё) око. окривёть разг. осліпнути и осліпти (-пну, -пнеш) на одно (однё) око и мног. посліпнути и посліпти на одно (однё) око.


окривйть
712
округлённый
окривйть прост, позбавити ока, осліпйти на одно (одне) око. окривлённый прост, позбавлений ока, осліплений на одно (одне) око. окризбиркбм (окружная избирательная ко- мйссия) окрвиборчком, -у (окружна вйборча комісія).
бкрик окрик, -у, разг. покрик, -у; {оклиі^ оклик, -у; --ки ми. окрики, -ів, покрики; оклики; гукання, -ань; (прикрикивание на кого-л) грймання, -ань. окрйкивать / окрйкнуть (кого-что) окликати / оклйкнути (кого-що), разг. окрикати / окрйкнути (кого-що); (звать) гукати / гукнути и усилит, гуконути (кого-що, на кого-що). окрйкнутый оклйкнутий, оклйканий. окристаллизбванный окристалізований, окристаллизовйть окристалізувати, -ую, -уєш.
окристаллнзовйться окристалізуватися, -ується.
окритиковйть уст. розкритикувати, -ую, -уєш, реже скритикувати. окровавивший якйй (що) закривавив и т. п.\ см. окровавливать, окровавившийся якйй (що) закривавився и т. п.; CM. окровавливаться, окровавленный, прост, окровенённый закривавлений, покривавлений, скривавлений, реже скровлений, закровлений; заюшений, об’юшений. Ср. окровавливать, окровавливание, книжн. окровавлёние за- кривавлення, скривавлення, заюшення, об’юшення, (неоконч. д. — ещё) закривавлювання, скривавлювання, заюшування, об’юшування. Ср. окровавливать, окровавливать / окровавить закривавлювати, -юю, -ЮЄШ / закривавити, -влю, -виш и мног. позакривавлювати, кривавити / покривавити, скривавлювати / скривавити; (искровавить — ещё) разг. заюшувати, -ую, -уєш / заюшити, об’юшувати / об’юшити, окровавливаться / окровавиться закривавлюватися, -ююся, -юєшся / закривавитися, -влюся, -вишся и мног. позакривавлюватися, кривавитися / покривавитися, скривавлюватися / скривавитися; заюшуватися, -уюся, -уєшся / заюшитися, об’юшуватися / об’юшитися. Ср. окровавливать, окровенеть прост, закривавитися, -влюся, -вишся, покривавитися, скривавитися, разг. заюшитися, об’юшитися.
окровенйть прост, закривавити, -влю, -виш, покривавити, скривавити, разг. заюшити, об’юшити.
окровенйться прост, закривавитися, -влюся, -вишся, покривавитися, скривавитися, разг. заюшитися, об’юшитися, окрбл спец, окріл, -ролу, окрбме прост, слг. крбме. окрбмсанньїй разг. см. обкрбмсанный. окромсать разг. см. обкромсать, окромй п р о с т. слі. крбме. окронлённе окропления, покроплення, скроплення, (неоконч. д. — ещё) окроплювання, скроплювання, окроплённый окроплений, покрбплений, скроплений, закроплений, окронлйемьій окроплюваний, скроплюваний, закроплюваний. окроплйть / окропйть окропляти и окроплювати, -юю, -юєш / окропйти (окроплю, окропиш), кропйти / покропйти, скропляти и скроплювати / скропйти и однокр. скропнути, закропляти/закропйти. окронлйться / окропйться окроплятися и окроплюватися, -ююся, -юєшся / окропйтися (окроплюся, окропишся), кропйтися / покро- пйтися, скроплятися и скроплюватися / скропйтися, закроплятися / закропйтися. окрбшечньїй кул. окрошковий, холодниковий. окрбшка 1. кул. окрошка, м. холоднйк, -у, холодёць, -дцю; 2. перен., разг. мішанйна; в головё настойщая о. у голові справжня мішанйна.
бкруг 1. округ, -у, округа; воённый о. військовий округ; избирательный о. вйборчий округ; 2. уст. см. округа; 3. (подобие круга) уст. коло, круг, округ прост., уст. СЛІ. вокруг, округа разг. округа, околиця,/?азг. окіл (л/., род. OKORy\ycm. околія. округлёние округлення, обкруглення, (неоконч. д. — ещё) округлювання, обкруглю- вання; закруглення, заокруглення, (неоконч. д. — ещё) закруглювання, заокруглювання. Ср. округлйть. округлённо заокруглено, округлённо-вбгнутый округло-увігнутий. округлённость закругленість, -ності, заокругленість.
округлённый 1. прич. округлений; закруглений, заокруглений; ср. округлйть; 2. прил. заокруглений, заокруглий; (округлый) округлий; (плавный) плавний.


округлёть
713
окр]^ность
округлёть покругліти, скругліти; (располнеть) разг. погладшати, поправитися, -влю- ся, -вишся. округло нареч. округло.
округлость округлість, -ЛОСТІ; плйтье подчёркивало '-ти разг. сукня пiдкpёcлювaлa округлості.
округлый округлий; {кругловатый) круглястий, круглуватий,круглявий, округлііемьій округлюваний; закруглюваний, заокруглюваний. Ср. округліть, округліть / округлйть округлювати, -юю, -юєш и округляти / округлйти, -лю, -лйш и мног. поокруглювати, реже обкруглювати и обкругляти / обкруглити и мног. пообкруг- лювати; (закруглять) закруглювати и закругляти / закруглйти, -круглю, -круглйш и мног. позакруглювати, заокруглювати / заокруглити; ~йть глазй округлйти (закруглйти) очі; -йть сумму округлйти (об- круглйти, закруглйти, заокруглити) суму; о. свой капитал разг. округлювати (обкруглювати) свій капітал, округліться / округлйться округлятися и округлюватися, -ююся, -юєшся / округлйти- ся, -люся, -лйшся; (закругляться) закруглюватися и закруглятися / закруглйтися, -круглйться, заокруглюватися / заокруглитися; (стать круглым — ещё) сов. скругліти. округліющий і. прич. якйй (що) округлює и т. п.; CM. округлять; 2. прил. округлю- вальний, заокруглювальний. окружаемый 1. якйй (якого) обступають и т.п.', см. окружать 1; оточуваний; 2. обводжу ваний; ср. окружать 2. окружать / окружйть 1. оточувати, -ую, -уєш / оточйти (оточу, оточиш) и мног. пооточувати; (обступать — ещё) обступати / обступйти, -ступлю, -ступиш и мног. пообступати, реже оступати / оступйти; (осаждать — ещё) облягати / облягтй, -ляжу, -ляжеш и мног. пооблягати; (обставлять — ещё) обставляти / обставити, -влю, -виш; (облегать — ещё) обгортати / обгорнути, -горну, -горнеш и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног. поогортати; (нападая со всех сторон) обпадати / обпасти (обпадуть) и мног. пообпадати, опадати / опасти и мног. поопадати; о. себі тййной оточувати себё таємнйцею; --йть уважё- нием оточйти (обгорнути) повагою; 2. (располагать что-л. вокруг кого-, чего-л.) об- водйти, -джу, -диш / обвестй, -веду, -ведёш и
мног. пообводити; 3. сов., прост., уст. (объехать) об’їхати, -іду, -ідеш; (обойти) обійтй (обійду, обійдеш), окружаться 1. оточуватися, -ується; обставлятися; обгортатися, огортатися; 2. обво- дитися, -ться. Ср. окружйть 1—2. окружающее сущ., с. все, що оточує; (окружение) оточення; (окружающий мир) навколишній світ (-у), довкілля, окружающие сущ., мн. усі, хто оточує; (присутствующие) присутні, -іх; (окружение) с. оточення; (все) усі; (близкие) близькі, -йх; (приверженцы) прибічники, -ів; о. смотрёли с любопытством на кого присутні (усі) дивйлися з цікавістю на кого, пбмощь ~их допомога усіх, хто оточує (близькйх); рас- счйтывать на ~их розраховувати на прибічників.
окружающий 1. прич. якйй (що) оточує и т. п.; CM. окружйть 1—2; 2. прил. навколишній, довколишній; '-щая жизиь навколишнє (довколишнє) життя; ~ие лйца [людськё] оточення, окружающийся якйй (що) оточується и т. п.;
CM. окружаться 1—2. окружёиец разг. оточёнець, -нця. окружёиие 1. (действие) оточення, (неоконч.
— 	ещё) оточування; облягання; обставляння; обгортання, огортання; обвёдення; ср. окружйть 1—2; 2. (окружающая обстановка, среда) оточення; в ~ии кого-чего в оточенні кого-чого, оточений ким-чим; литературное о. літературне оточення; 3. воєн. оточення; вырваться из ~ия вйрватися з оточення; 4. (обрамление) облямівка (ж)\ в ~ии из цветбв в облямівці з квітів; 5. (ок- рестность) околиця, округа, разг. окіл (м., род. окблу), уст. околія (ж.), диал. около, окружённый 1. оточений; обложений; обставлений; обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий; 2. обвёдений. Ср. окружйть 1—2.
окружне прост. CM. окружйющее. окружйть CM. окружйть. окружкбм (окружной комитёт) окружком (окружнйй кoмiтёт). окружники мн.,рел. окружники, -ів. окружнбй окружнйй; ~нйя желёзная дорбга окружна залізнйця; о. центр окружнйй центр.
окружность 1. мат. коло; 2. (линия измерения округлых поверхностей) окружність, -ності, обвід (м., род. обводу); 3. (окружающая


окружный
714
октаэдр
местность) уст. околиця, округа,окіл {м., род. ок6лу\уст. околія, с., диал. около, окружный 1. {окружной) уст. окружнйй;
2. см. окрёстный; 3. см. окбльный 1. окрученный 1. обкручений; обмотаний; замотаний; 2. обкручений. Ср. окручивать 1—2. окручиваемый обкручуваний; обмотуваний;
замотуваний. Ср. окручивать 1. окручивание 1. обкручування; обмотування; замотування; 2. обкручування. Ср. окручивать 1—2. окручивать / окрутйть 1. р а з г. обкручувати, -ую, -уєш / обкрутйти, -кручу, -крутиш и од- нокр. обкрутнути и мног. пообкручувати, разг. реже окручувати / окрутйти; (обматывать) обмотувати, -ую, -уєш / обмотати и мног. пообмотувати; {заматывать) замотувати / замотати и мног. позамотувати;
2. {привлекать к себе) разг. обкручувати / обкрутйти, реже окручувати / окрутйти; ~йть пйрня обкрутйти (окрутйти) хлопця;
3. {женить, венчать) разг. обкручувати / обкрутйти, реже окручувати / окрутйти; ~йть молодых обкрутйти (окрутйти) наречених.
окручиваться / окрутйться 1. обкручуватися, -уюся, -уєшся / обкрутйтися, -кручуся, -крутишся и однокр. обкрутнутися и мног. пообкручуватися, окручуватися / окрутйтися; обмотуватися, -уюся, -уєшся / обмотатися и мног. пообмотуватися; замотуватися / замотатися и мног. позамотуватися; 2. обкручуватися / обкрутйтися, окручуватися / окрутйтися. Ср. окручивать 1,3. окрылёние окрйлення. окрылённо нареч. окрйлено. окрылённость окрйленість, -НОСТІ. окрылённый окрйлений. окрылить / окрылйть окриляти и окрйлю- вати, -юю, -ЮЄШ / окрилйти, додавати (-даю, -даєш) / додати (-д^м, -дасй) крил, окрылйться / окрылйться окрилятися и окрйлюватися, -ююся, -юєшся / окрилйтися, сов. окрилатіти. окрылйющий якйй (що) окриляє (окрйлює), здатний окрилйти. окрыситься разг. вйзвіритися. оксазйновый хим. оксазйновий; ~ые кра- сйтели оксазйнові барвникй. оксазбл хим. оксазол, -у. оксалат хим. оксалат, -у. оксалбн хим. оксалон, -у. оксибензбл хим. оксибензол, -у.
оксибибиты мн., биол. оксибіонти, -ІВ, -'бит ед. оксибіонт. оксигемоглобйн физиол. оксигемоглобін, -у. оксигембметр оксигемометр. оксигенатор мед. оксигенатор, оксиген^ция мед. оксигенація. оксигенотерапйя мед. оксигенотерапія. 0КСИДйЗЫЛ1Н., биохим. оксид^зи. оксидацибнный спец. оксидаційний. оксидация спец. оксидація, оксидиметрйческий спец. оксидиметрйчний. оксидимётрйя спец. оксидимётр1я. оксидйрование спец. оксидування, оксидйрованный спец. оксидований, оксидйровать несов. и сов., спец. оксидувати, -ую, -уєш.
оксидйроваться спец. оксидуватися, -ується. оксидирбвка спец. оксидування {с.). оксйдный техн., физ., хим. оксйдний. окейды мн., хим. ОКСЙДИ, -ІВ, --йд ед. оксйд, -у. оксикислоті хим. оксикислота, оксилидйн фарм. оксилідйн, -у. оксиликвйт воен. оксиліквіт, -у. оксилйт хим. оксиліт, -у. оксилофйт бот. оксилофіт. оксйм хим. оксйм, -у.
оксйморон, оксі&морон филол. оксйморон, оксюморон, оксинафталйн оксинафталін, -у. окситетрациклйн окситетрациклін, -у. окситоцйн окситоцйн. бкский {от Ока) окський. оксолйн фарм. ОКСОЛІН, -у. оксолйновый фарм. оксоліновий. окстйться прост, перехрестйтися, -хрещуся, -хрёстишся. оксфбрд геол. оксфорд, -у. бксфбрдец бксфордець, -дця; -дцы мн. бкс- фордці, -ІВ. бксфбрдский оксфордський, октїва в разн. знач. октйва. октт±ст муз., разг. октавіст, октйвистый муз., разг. октавистий, октйвный муз. октавний, октагбн мат. октагон. октаметйл хим. октаметйл, -у. октйн хим. октан, -у.
октйн-коррёктор хим. октан-корёктор {род.
октану-корёктора). октановый хим. октановий, октйнт астр., мат., физ. октант, октйнтный астр., мат., физ. октантний. октаэдр мат. октаедр.


октаэдрйт
715
окускбванный
октаэдрйт астр, октаедрйт, -у. октётл<>'з., физ. октёт, -у. октётныйл1;^з., физ. октётний. октогён хим. октогён, -у. октбд радио октод. октбих церк. октоїх, октройрование политол. октроювання, октройрованный политол. октройований. октройровать несов. и сов., политол. октро- ювати, -юю, -ЮЄШ. октройроваться политол. октроюватися, -юється.
октябрйны мн., ист. октябрйни, -йн. октябрйст ист. октябрйст. октябрйстский ист. октябрйстський. октябрь 1. жовтень, -тня; 2. {Октябрьская революция — О прописная) Жовтень, октябрьский 1. жовтнёвий; 2. ~кая {о революции — О прописная) Жовтнёва. октябрйта мн. жовтенята, -ят; '^рёнок ед.
жовтеня, ласк, жовтенятко. октябрйтский жовтенятський. окуклёние, окукливание энтом. лялькування, залялькування, {неоконч. д. — ещё) заляльковування, окукливаться / окуклиться энтом. лялькуватися, -ується, заляльковуватися, -овується / залялькуватися, -ується. окулйрование сад. окулірування, очкування, окулйроваииьій сад. окуліруваний, очко- ваний.
окулйровать несов. и сов., сад. окулірувати, -ую, -уєш, очкувати, -ую, -уєш. окулйроваться сад. окуліруватися, -ується, очкуватися, -ується. окулирбвка сад. окуліровка, {неоконч. д. — обычно) с. окулірування, очкування, окулирбвочиьій сад. окулірувальний, окулирбвщик сад. окулірувальник, окулирбвщица сад. окулірувальниця. окулйстлі^^. окуліст, окулйстка мед. окулістка, окультивйроваииьій с.-х. окультивований, окультивйровать с.-х. окультивувати, -ую, -уєш.
окультуренный с.-х. окультурений, окультуривание с.-х. окультурення, {неоконч.
д. — ещё) окультурювання, окультуривать / окультурить с.-х. окультурювати, -юю, -юєш / окультурити, окультуриваться / окультуриться с.-х. окультурюватися, -юється / окультуритися, окулйнт сад. окулянт.
окулйр окуляр, окулйрньїй окулярний, окулйры {очки) мн., прост, окуляри, -ів. окунать / окунуть занурювати, -юю, -юєш и зануряти / занурити, устромляти и устромлювати, -юю, -юєш / устромйти, -омлю, -омиш; {макаті^ умочати / умочйти (умочу, умочиш); --уть перб в чернйла умочйти перо в чорнйло; ~уть руку в вбду занурити (устромйти) руку в воду, окунаться / окунуться 1. пірнати / пірнути, упірнати / упірнути, поринати / порйнути, занурюватися, -ююся, -юєшся и занурятися / зануритися; о. в раббту перен. поринати в роботу; 2. несов., страд, занурюватися, устромлятися, устромлюватися, -юється; умочатися; ср. окунать, бкуневые, окунёвые сущ., мн., ихт. oкyнёвi, -их.
бкуневый, окунёвый окунёвий. окунек уменьш.-ласк. окунёць, -нця, окунчик, окунеобразные сущ., мн., ихт. окунеподібні, -их.
окунутый занурений; устромлений; умочений. Ср. окунйть. бкунь окунь, бкуп уст. вйкуп, -у. окупаемость окупність, -НОСТІ. окунаемый окупнйй.
окупать / окупйть окупати / окупйти (окуплю, окупиш), окупаться' / окупйться окупатися / оку- пйтися, -иться. окупйться^ {искупаться) уст. покупатися, скупатися, вйкупатися. окупленный окуплений, окупчивый п р о с т. 1. п р и ч. якйй (що) окупає себё; 2. прил. окупнйй. окургуженный разг. обчикрйжений. окургузить разг. обчикрйжити. окургузиться прост, обчикрйжитися {разг.). окуренный обкурений, окуриваемый обкурюваний, окуривание обкурювання, окуривать / окурйть обкурювати, -юю, -ЮЄШ / обкурйти, -курю, -куриш и мног. пообкурювати, окуриваться обкурюватися, -юється; йблони '-аются яблуні обкурюються. окУрок, разг. окУрыш недокурок, -рка, недопалок, -лка. окусковйние мет. згрудкування. окускбванный мет. згрудкований.


ок^анный
716
оледенёлый
окутанный 1. обкутаний, пообкутуваний, окутаний, завйнений, завйнутий, завйтий, позавйваний; закутаний, укутаний, обтулений; обгорнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий, загорнений, загорнутий; 2. обкутаний, окутаний, закутаний, укутаний, об- горнений, обгорнутий, огорнений, огорнутий, загорнений, загорнутий. Ср. окутывать 1—2.
окутываемый 1. обкутуваний, окутуваний; закутуваний, укутуваний, обтулюваний; 2. обкутуваний, окутуваний, закутуваний, укутуваний. Ср. окутывать 1—2.
окутывание 1. обкутування, окутування; закутування, укутування; обгортання, огортання, загортання; 2. обкутування, окутування, закутування, укутування, обгортання, огортання, загортання. Ср. окутывать 1—2.
окутывать / окутать 1. обкутувати, -ую, -уєш / обкутати и мног. пообкутувати, окутувати / окутати и мног. поокутувати, завивати / завйнути и реже завити, -в’ю, в’єш и мног. позавивати; {закутывать — ещё) закутувати / закутати и мног. позакутувати, укутувати / укутати, обтулювати, -юю, -юєш / обтулйти, -тулю, -тулиш; {обёртывать — ещё) обгортати / обгорнути, -горну, -горнеш и мног. пообгортати, огортати / огорнути и мног. поогортати, загортати / загорнути и мног. позагортати; 2. {обволакивать^ обкутувати / обкутати, окутувати / окутати, закутувати / закутати, укутувати / укутати, обгортати / обгорнути, огортати / огорнути, загортати / загорнути.
окутываться / окутаться 1. обкутуватися, -уюся, -уєшся / обкутатися и мног. пообкутуватися, окутуватися / окутатися и мног. поокутуватися, завиватися / завйнутися и реже завйтися, -в’юся, -в’єшся и мног. позавиватися; закутуватися / закутатися и мног. позакутуватися, укутуватися / укутатися, обтулюватися, -ююся, -юєшся / обтулйтися, -тулюся, -тулишся; обгортатися / обгорнутися, -горнуся, -горнешся и мног. пообгортатися, огортатися / огорнутися и мног. поогортатися, загортатися / загорнутися и мног. позагортатися; 2. обкутуватися / обкутатися, окутуватися / окутатися, закутуватися / закутатися, укутуватися / укутатися, обгортатися / обгорнутися, огортатися / огорнутися, загортатися / загорнутися. Ср. окутывать 1—2.
окученный підгорнений, підгорнутий, обгор- нений, обгорнутий, підсйпаний, обсйпаний; підсапаний, підбйтий. Ср. окучивать, окучивание с.-х. підгортання, обгортання, підсипання, обсипання, окучивать / окучить с.-х. підгортати / підгорнути, -горну, -горнеш и мног. попідгортати, обгортати / обгорнути и мног. пообгортати, підсипати / підсйпати, -плю, -плеш и мног. попідсипати, обсипати / обсйпати и мног. пообсипати; {сапкой — ещё) підсапувати, -ую, -уєш / підсапати и мног. попідса- пувати,/?д[зг. підбивати / підбйти, -діб’ю, -ді- б’єш и мног. попідбивати, окучиваться с.-х. підгортатися, обгортатися, підсипатися, обсипатися, разг. підбиватися, окучивающий 1. прич. якйй (що) підгортає и т. п.; CM. окучивать; 2. прил. підгорталь- ний.
окучка разг. см. окачивание, окучник с.-х. підгортальник, ок^шаться сов., прост, слі. обкушиваться, олйдушек, оладышек, оладушка, оладышка
уменыи.-ласк. [маленький] оладок, -дка, реже [маленька] оладка, олйдьи мн. оладки, -док; ~дья ед. оладок, -дка {м.), реже оладка, блдермён см. бльдермён. олеандомицйн фарм. олеандоміцйн, -у. олеандр бот. олеандр, олеандровый бот. олеандровий, оле^т хим. олеат, -у.
оледеневать / оледенёть 1. см. обледеневать 1;
2. {коченеть) клякнути и заклякати / заклякнути и заклякти, -кну, -кнеш и мног. поклякнути и позаклякати, оклякати / оклякнути и мног. пооклякати, дубіти / задубіти и реже задубнути и задубти, -бну, -бнеш, одубіти и реже одубнути и одубти и мног. подубіти и подубнути, сов. заледеніти, зледеніти; {цепенеть, холодеть) холонути / захолонути и реже захолоти, -бну, -бнеш; {стынуть) застигати / застйгнути и застйгти, -гну, -гнеш; кровь ~^ет кров холб- не (застигає); рукй '-ёла рука заклякла (задубіла).
оледенёвший 1. см. обледенёвший 1; 2. закляклий, задубілий, задублий, одубілий, подубілий, заледенілий, зледенілий; захолб- лий; застиглий; ср. оледеневать 2. оледенёлый 1. см. обледенёвший 1; 2. см. оледенёвший 2.


оледенёние
717
блим
оледенёние 1. см. обледенённе 1; 2. заклякання, заклякнення, задубіння, одубіння, заледеніння, зледеніння; застигання; см. оледеневать 2. оледенённый см. обледенённый, оледенйть сов. см. обледенйть. оледенеть см. обледеніїть. олейн хим. олеїн, -у.
олейновый хим. олеїновий; ~вая кнслотй
олеїнова кислота, оленебык зоол. оленебйк, -к. оленевбд оленяр, -а. оленевбдство оленярство, оленевбдческнй оленярський, олёневые сущ., мн., зоол. оленеві, -их. оленёнок оленя, -яти, ласк, оленятко, оленесовхбз оленерадгбсп, -у. олённй, олёневый оленячий; ~нй мох оленячий мох; ~нья (~вая) шк^ра оленяча шку- ра.
олёнйна оленйна. олёнйха прост, олениця, олёнка энтом. олёнка [волохата], олённый оленярський, оленуха оленйця. олёнь олень.
оленькй сущ., мн., зоол. оленцёв!, -их, олень-
КОВІ.
олеографйческнй техн. олеографічний.
олеография техн. олеографія.
олеонафт техн. олеонафт, -у.
олеофйльность физ. олеофільність, -ності.
олеофйльный физ. олеофільний.
олеофббность физ. олеофобність, -ності.
олеофббный физ. олеофобний.
олітьі мн.,этнол. олёти, -ів.
блеум хим. олеум, -у.
олефйновый хим. олефіновий.
олефйныл^н., хим. олефіни, -ів; -'йн ед. олефін,
-у-
олёшек 1. уменьш.-ласк. олень; 2. {оленёнок) оленя, -яти, ласк, оленятко, олёшник, олешняк уст., дна л. см. ольшаник.
олйва бот. олйва. оливйн мин. олівін, -у. оливйновый мин. ОЛІВІНОВИЙ. оливинбз мед. 0ЛІВІН03, -у. олйвка олйвка; консервйрованные ^^ки консервовані олйвки; рбща ~вок (деревьев) разг. гай оливок, олйвково-сёрый олйвково-сірий.
олйвковый, уст. олйвный олйвковий, олйв- ний; ~вая (~ная) ветвь {также: символ мира) олйвкова (олйвна) гілка; ~вое ('-ное) дё- рево олйвкове (олйвне) дерево; ~вое мйсло олйвкова олія, олйва {ж)\ о. цвет олйвковий колір.
оливомицйн фарм. олівоміцйн, -у. оливьё нескл., м., кул. олів’є. олигйрх олігарх.
олигархнзйцияразг., неодобр. олігархізація. олигархйческий олігархічний, олигархия олігархія, олигемйя мед. ОЛІГЄМІЯ.
олигодинамйческий спец. олігодинамічний;
~кое дёйствие олігодинамічна дія.
ОЛИГОДбн зоол. ОЛІГОДОН. олигоклйз мин. олігоклаз, -у. олигоклазйт мин. олігоклазйт, -у. олигомеризация спец. олігомеризація. олигомёрный хим. олігомерний. олигомёры мн., хим. oлiгoмёpи, -ів; ~ёр ед.
олігомер, -у. олигонуклеотйды мн., спец. олігонуклеотй- ди, -ів; ~йд ед. олігонуклеотйд. олнгонолйст экон. ОЛІГОПОЛІСТ. олигополистйческий экон. ОЛІГОПОЛІСТЙЧНИЙ. олигонблия экон. ОЛІГОПОЛІЯ. олигонсбния ОЛІГОПСОНІЯ. олигосапрббы мн., спец. олігосапроби, -ів;
~бб ед. олігосапроб. олигосахарйды мн. олігосахарйди, -ів; ~йд ед.
олігосахарйд. олиготрбфный бот. оліготрофний; ~ые ра- стёния оліготрофні рослйни. олиготрбфыл^н., бот. оліготрбфи, -ів; ~бф ед. оліготроф.
олигоф^ги мн., зоол. олігофаги, -ів; ~йг ед.
олігофаг. олигоф^гия спец. олігофагія. олигофрён мед. олігофрен, олигофреийческий мед. олігофренічний. олигофренйчка мед. олігофренічка. олигофренйя мед. олігофренія, олигофренопедагбгика олігофренопедаго- гіка.
олигофренопедагогйческий олігофренопе- дагогічний.
олигохёты мн., зоол. олігохети, -ёт; -та ед.
олігохета. олигоцён геол. олігоцен, -у. олигоцёновый геол. олігоценовий, олигурйя мед. олігурія. блим ОЛІМ.


олймп
718
ольшаник
олймп 1. (О прописная) геогр., миф. Олімп, -у; 2. (о строчная — об избранном круге ка- кого-л. общества) разг. олімп, -у; литературный о. літературний олімп. олимпийда 1. {Олимпийские игры — О прописная) Олімпіада; бёлая О. (зимняя) біла Олімпіада; 2. {конкурс — о строчная) олімпіада, олимпийдный олімпіадний. олимпйец миф., книжн., разг. олімпієць,
-ІЙЦЯ.
ОЛИМПЙЗМ ОЛІМПІЗМ, -у.
олимпййка вразн. знач., разг. олімпійка. олимпййски нареч. по-олімпійському, по- олімпійськи. олимпййский, уст. олимпйческий олімпійський, уст. олімпський; ~йская дерёвня {О прописная) Олімпійське сёлище; >^йская хйртия {О прописная) Олімпійська хартія; -йские ббги олімпійські богй; -йские йгры {О прописная) Олімпійські ігри; ^йский комитёт {О прописная) Олімпійський комітет; ~йское спокбйствие олімпійський спокій.
олистострбмы мн., геол. олістостроми, -6м;
-'ма ед. олістострбма. олитературенный книжн. олітературений, олитературивание книжн. олітературения, олитературивать / олитературить книжн. олітературювати, -юю, -юєш / олітературити.
олитературиваться / олитературиться
книжн. олітературюватися, -юється / олітературитися, олйфа оліфа; масляная о. олійна оліфа, олйфить спец. оліфити, -флю, -фиш. олйфление спец. оліфлення. олйфленный спец. оліфлений. олйфный оліфний. олйфовый оліфовий.
олицетворёние 1. {действие) уособлення, {не- оконч. — ещё) уособлювання; втілення, {не- оконч. —втілювання; ср. олицетворить; 2. {персонификация) уособлення, персоніфікація; {воплощение) втілення, олицетворённый уособлений; персоніфікований; втілений. Ср. олицетворить, олицетворяемый уособлюваний; персоніфікований; втілюваний. Ср. олицетворить, олицетворить / олицетворйть уособлювати, -юю, -ЮЄШ / уособити, -блю, -биш; {персонифицировать^ персоніфікувати, -ую, -уєш {не-
сов. и сов)\ {воплощать) втілювати, -юю, -Ю€Ш / втілити, олицетворяться уособлюватися, -юється; персоніфікуватися, -ується; втілюватися, -юється. Ср. олицетворйть. блово олово,/705г. оливо, ж., уст. цйна. оловодобывающий оловодобувнйй. оловодобытчик оловодобувач. оловокомбинйт оловокомбінат, -у. оловонбсный оловоносний. оловоорганйческий оловоорганічний. оловоплавйльный оловоплавйльний. оловорудный оловорудний.
ОЛОВЙНИСТЫЙ олов’янистий. оловйнно нареч. олов’яно, оловйнно-вольфрймовый олов’яно-вольфрамовий.
оловйнно-сёрый олов’яно-сірий, оловйнно-фосфорйстый олов’яно-фосфористий.
ОЛОВЙННЫЙ олов’яний, разг. олив’яний, уст. циновий.
оловяшка прост, олов’янка {разг.). оломбуцкий оломбуцький. олбнецкий олонецький. олонч^нин олончанин; ~йне мн. олончани, -ан.
олончйнка олончанка.
блух бран. йолоп, тёлепень, -пня, бовдур, бевзь, -зя, бевзень, -зня; о. царй небёсного дурень (йолоп) [царя небёсного], дурень (дурник) божий, святйй дурень, вйкінчений (сповна) дурень, олуша орн. олуша. олым-шувыр муз. олйм-шувйр. ольденбургская: о. порбда {лошадей) оль- денбурзька порбда. ольденбургский ольденбурзький. бльдермён {член выборного органа) ольдермен, ольмёкская: о. культура археол. ольмекська культура.
бльстерец бльстерець, -рця; -рцьі мн. оль- стерці, -ів. бльстерский бльстерський. ольфактбметр спец, ольфактометр. ольфактометрйческий спец, ольфактоме- трйчний.
ольфактомётрйя спец. ольфактомётр1я. ольхй вільха, вільшйна. ольхбвый вільховий, вільшаний, ольшаник, ольхбвник, диал. ольшнйк вільшняк, -у, вільшйна {ж), реже вільшнйк, -у, вільш^ник, -у.


ольшйнка
719
оминйть
ольшйнка 0/7»., диал. вільшанка, оляпка орн. рінник {м). ом физ. ом.
омагнйченньїй спец, обмагнічений. омагнйчивание спец, обмагнічування. омагнйчивать / омагнйтить спец, омагні- чувати, -ую, -уєш / омагнітити, -ічу, -ітиш. омагнйчиваться / омагнйтиться спец, омаг- нічуватися, -ується / омагнітитися. омйнец оманець, -нця; ~нцьі мн. оманці, -ів. омйнский оманський. омйр омар, омйровый омаровий.
омйхивать / однокр. омахнуть разг. см. обмахивать. омйч ист. омач.
омйчивание книжн. омочування, омачивать / омочйть книжн. омочувати, -ую, -уєш / омочйти (омочу, омочиш), омачиваться / омочйться книжн. омочуватися, -ується / омочйтися (омочиться), омбилйческий мат. омбілічний; ~кая тбчка омбілічна точка, омбрбграф спец, омброграф. омбрбметр спец, омброметр. омброфйльї мн., бот. омброфіли, -ів; ~йл ед. омброфіл.
омброфйты мн., бот. омброфіти, -ів; --йт ед. омброфіт.
омброфббьі мн., бот. омброфоби, -ів; ~6б ед. омброфоб.
бмбудсмён {должностное лицо) омбудсмен, омеблирбваниый см. обмеблирбванный. омеблировать сов. см. обмеблирбвывать. омеблироваться сов. см. обмеблирбвы- ваться.
омеблирбвка см. обмеблирбвка. омеблирбвывание см. обмеблирбвывание. омеблирбвывать см. обмеблирбвывать. омеблирбвываться см. обмеблирбвываться. омёг 1. бот. болйголов, -у; 2. {горечь) уст.
гіркота {ж). омёга омега.
омедиёиие техн. обміднення, (неоконч. д. — ещё) обміднювання, омеднённый техн. обміднений, омеднйемый техн. обміднюваний, омеднйть / омеднйть техн. обміднювати, -юю, -ЮЄШ / обміднити, омеднйться техн. обміднюватися, -юється. омёжник см. омёг 1. омёла бот. омела, омелёние см. обмелёние.
омелёть см. обмелевйть 1. омерзёние огйда (ж.); (гадливость — ещё) ж. гидлйвість, -ВОСТІ, огйдливість; чувство «-ИЯ почуття огйди (гидлйвості), гидування, омерзёть (кому) разг. огйднути, остогйдіти, -ДЖу, -ДИШ, остогйднути, ОГЙДІТИ. омерзйтельно нареч. 1. огйдно, гидотно, ОГЙД- ливо, обрйдливо; 2. мерзённо, паскудно; [дуже] погано, препогано. Ср. омерзйтельный 1—2.
омерзйтельность 1. огйдність, -НОСТІ, гидотність, огйдливість, -вості, обрйдливість; 2. мерзенність, -нності, мерзотність, реже мерзёнство (с.); паскудність. Ср. омерзйтельный 1—2. омерзйтельный 1. {противный) огйдний, гидотний, огйдливий, обрйдливий; о. з^нах огйдний (гидотний) запах; 2. (скверный) разг. мерзенний, мерзотний, разг. паскудний; (очень плохой) [дуже] поганий, разг. препоганий; ~ное настроёние поганий (препоганий; дуже поганий, паскудний) настрій, омертвевать / омертвёть мертвіти / омертвіти и змертвіти и мног. помертвіти; (потерять чувствительность — ещё) обмертвіти, омертвёлость омертвілість, -лості, змертві- лість; обмертвілість. омертвёлый, омертвёвший омертвілий, змертвілий, помертвілий; обмертвілий. Ср. омертвевать, омертвёние омертвіння, змертвіння, помертвіння; обмертвіння. Ср. омертвевать, омертвлёние змертвляння, омертвляння, омертвлённый змертвлений, омертвлений, омертвлйть / омертвйть змертвляти / змерт- вйти, -влю, -вйш, омертвляти / омертвйти; ~йть капитал спец, змертвйти (омертвйти) капітал.
омертвляться змертвлятися, омертвлятися, омертвлйющий якйй (що) змертвляє (омертвляє).
омёт C.-JC. ожеред, -у, ж. скйрта. омещйненный разг. зміщанений, оміщанений, омещйнивание разг. зміщанювання, оміщанювання.
омещйнивать / омещйнить разг. зміщаню- вати, -юю, -юєш / зміщанити, оміщанювати / оміщанити.
омещаниваться / омещйниться разг. зміща- нюватися, -ююся, -юєшся / зміщанитися и зміщаніти, оміщанюватися / оміщанитися, омещанившийся разг. зміщанілий. оминйть разг. CM. обминуть.


омйч
720
омрачённый
омйч омйч, -а; омичй мн. омичі, -ів. омйческий физ. омічний, омйчка омйчка. бмладина ист. омладина. омлёт кул, омлет, -у. омлётик уменьш-ласк., кул. омлетик. омлётный кул. омлетний. оммйж ист. омаж, -у.
омматйдни мн., зоол. оматйдії, -їв; ~ий ед.
оматйдій, -ію. оммётр физ. омметр, омметрйческий физ. омметрйчний. бмнибус >^cw. омнібус, бмннбусный уст. омнібусний, омннцйд омніцйд, -у; йдерный о. ядерний омніцйд. омнопбн фарм. омнопон, -у. омовённе рел., шутл. обмивання, омографйческий лингв, омографічний. омогрйфйя лингв, омографія. омбграфьі мн., лингв, омографи, -ів; ~аф ед. омограф.
омозолёлость вет., мед. змозолілість, -лості. омозолёлый вет.,мед. змозолілий. омозолёть вет., мед. змозоліти. омолаживаемый омолоджуваний, омолаживание омолоджування, змолоджу- вання, відмолоджування, омолаживать и прост, омоложйть / омоло- дйть омолоджувати, -ую, -уєш / омолодйти, -оджу, -одиш, змолоджувати / змолодйти, відмолоджувати / відмолодйти и мног. по- відмолоджувати и помолодйти. омолаживаться и прост, омоложйться / омо- лодйться омолоджуватися, -уюся, -уєшся / омолодйтися, -оджуся, -одишся, відмолоджуватися / відмолодйтися и відмолодіти и мног. помолодіти; органйзм ~йлся биол. організм омолодйвся. омоложёние омолодження, змолодження, відмолодження, (неоконч. д. и состояние — еще) омолоджування, змолоджування, відмолоджування.
омоложённый омолоджений, змолоджений, відмолоджений, омоморфёма лингв, омоморфёма. омбним лингв, омонім, омоиймика лингв, омоніміка, омонимйческий, омонимйчный лингв, омонімічний.
ОМОННМЙЧНОСТЬ лингв. ОМОНІМІЧНІСТЬ, -НОСТІ.
омоннмйя лингв, омонімія, омбновец разг. змопівець, -вця.
омбновский змопівський. оморбча, оморбчка диал. човен (м., род. човна).
омофбн лингв, омофон, омофонйческий лингв, омофонічний.
лингв., муз. омофонія. омофбиный лингв, омофонний. омофбр церк. омофор, омофбрмйя лингв, омоформія. омофбрмы мн., лингв, омоформи, -форм; ^-ма ед. омоформа, омбченный книжн. омочений, омочйть см. омачивать, омочйться см. омачиваться, бмрак прост., уст. см. ббморок. омрачйть / омрачйть 1. {покрывать мраком, затемнять) книжн. затьмарювати, -ює / затьмарити, потьмарювати / потьмарити, отьмарювати / отьмарити; (отенять) отінювати, -ює и отіняти / отінйти; 2. {делать мрачным, печальным) затьмарювати / затьмарити, потьмарювати и тьмарити / потьмарити, отьмарювати / отьмарити, захмарювати / захмарити, сов. охмарити; {огорчать, опечаливать — ещё) засмучувати, -ую, -уєш и смутйти (смучу, смутиш) / засмутйти и мног. позасмучувати и посмутйти. омрачаться / омрачйться 1. затьмарюватися, -юється / затьмаритися, потьмарюватися / потьмаритися, отьмарюватися / отьмаритися; {помутиться — ещё) сов. помутйтися, -мутиться; 2. затьмарюватися / затьмаритися, потьмарюватися и тьмаритися / потьмаритися, отьмарюватися / отьмаритися, захмарюватися, сов. охмаритися, разг. охмарніти, охмурніти; засмучуватися, -уюся, -уєшся и смутйтися (смучуся, смутишся) / засму- тйтися и мног. позасмучуватися и посму- тйтися. Ср. омрачйть 1—2. омрачёние 1. затьмарення, потьмарення;
2. 	затьмарення, потьмарення; засмучення. Ср. омрачйть 1—2. омрачённость затьмареність, -ності, потьма- реність; засмученість; похмурість, -рості. Ср. омрачённый 3. омрачённый 1. прич. затьмарений, потьмарений, отьмарений; отінений; 2. прич. затьмарений, потьмарений, отьмарений, захмарений, охмарений; засмучений, посмучений; ср. омрачйть 1—2; 3. прил. затьмарений, потьмарений; {опечаленный — ещё) засмучений; {мрачный — ещё) похмурий.


омрачнёть
721
ондатра
омрачнёть разг. похмурніти, похмурнішати, спохмурніти, спохмурнішати, похмарніти, похмарнішати, бмский омський.
омужйчиваться / омужйчиться омужйчува- тися, -уюся, -уєшся / омужйчитися; ^та жёнщина ~илась прен. ця жінка омужй- чилася.
омузыкйленный омузикалений. омузык^ливание омузикалення, (неоконч. д.
— 	ещё) омузикалювання. омузыкйливать / омузыкйлить омузикалю- вати, -юю, -юєш / омузикалити. омузьїкйливаться омузикалюватися, -юєть- ся.
омулёвый ихт. омулевий, бмуль ихт. омуль.
омусульманенный змусульманений, ому- сульманений, помусульманений. омусульмйннванне змусульманювання, ому- сульманювання. омусульманивать / омусульманить змусуль- манювати, -юю, -юєш / змусульманити, ому- сульманювати / омусульманити и мног. по- мусульманити. омусульманиваться / омусульманиться зму- сульманюватися, -ююся, юєшся / змусульма- нитися, омусульманюватися / омусульмани- тшяимног. помусульманитися. бмут 1. {яма на дне реки, озера) ковбаня, яма, вйрва (j/c.), вир, -у, разг. чорторйй, -йю, нурт, -у, ж. нурта, реже круча; О в тйхом ~те чёрти вбдятся посл. тйха вода грёбл1 (берегй) рве (ломить); у тйхому болоті чортй водяться (плодяться); 2. (водоворот) вир, разг. чорторйй, нурт, нурта, реже круча;
3. 	перен. вир; о. страстёй вир прйстрастей. омутйна диал. см. бмут. омутйстьій з багатьма ковбанями (ямами и т. п.); -тая рекй річка (ріка) з багатьма ковбанями (ямами). Ср. бмут 1. омутііщеувел., разг. ямище, омутбк, омутбчек уменьш. ковбанька, ямка, вйрвочка (ж.), вирок, -рка. омфалйтліед. омфаліт, -у. омш^ник пчел, омшанйк, -аника, бджолянйк, -а, тёмнйк (род. тёмника), зимівнйк, -а, реже зимовйк, -а, диал. стебнйк, -а. омываемый якйй (що) омивається. Ср. омывать 2.
омывйние 1. обмивання; омивання; змивання;
2. омивання. Ср. омывать 1—2. омывйтель обмивач, -а.
омывать / омыть 1. (обмывать) к н и ж н. обмивати / обмйти, -мйю, -мйєш и мног. пообмивати, книжн. омивати / омйти; (смывать — ещё) змивати / змйти и мног. позмивати; 2. (окружать) несов., геогр. омивати, омываться / омыться 1. (обмывать себя) книжн. обмиватися / обмйтися, -мйюся, -МЙЄШСЯ и мног. пообмиватися, книжн. омиватися / омйтися; 2. несов., страд, обмиватися, омиватися; змиватися; бстров ~йется холбдными течёниями геогр. острів омивається холодними течіями; ср. омывать 1—2. омывающий якйй (що) обмиває и т. п.; см.
омывать 1—2. омылёние иск., хим. омйлення, (неоконч. д. — ещё) омйлювання. омыленный иск., хим. омйлений. омылйтель иск., хим. омйлювач. омылйемость иск., хим. омйлюваність, -ності. омылйемый иск., хим. омйлюваний. омыл51ющий иск., хим. омйлювальний. омытие прост, обмивання, омытый 1. обмйтий, омйтий; змйтий; 2. омй- тий. Ср. омывйть 1—2. омйть сов., разг. см. обминать, он мест, він (род. його); ж. вона (род. ЇІ); с. воно (род. його); мн. вонй (род. їх); и йже с ним (с нйми) см. йже; кто егб знйет хто його знає; он прав він має рацію; он сймый, онй с^мая, онб сймое (именно тот (та, то)) той самий, та сама, те саме; пусть (пускай) егб хай (нехай) собі; ты где? — Да вот он я! шутл. ти де? — Ось (разг. осьде, осьдечки) я! бна нескл., м. и ж., этнол. она. онйгр^ зоол. онагр, он^гр^ ист. онагр, онйгра бот. онагра.
онйгриковые сущ., мн. онагрикові, -их. онанйзм онанізм, -у. онанйрование мед. онанірування. онанйровать мед. онанірувати, -ую, -уєш, разг. солодійствувати, -ую, -уєш. онанйст онаніст, разг. солодій, -ія. онанйстка онаністка, онарёчивание лингв, адвербіалізація, онаучивание разг. онауковлення. онаучивать / онаучить разг. онауковлювати, -юю, -ЮЄШ / онауковити, -влю, -виш; -'ить свой стиль онауковити свій стиль, онаучиваться разг. онаукбвлюватися, -юєть- ся.
бнгстрем (единица длиньі) бнгстрем. ондйтра зоол. ондатра.


ондатровбд
722
ономатопёя
ондатровбд ондатрівнйк. ондатровбдство ондатрівнйцтво. ондатровбдческий ондатрівнйцький. ондатровый ондатровий, ондбграф ЭЛ. ондограф, ондулятор техн. ондулятор, ондул^цня техн., физ. ондуляція, онёгинская: о. строфі поэт, онегінська строфа, онёжский онёзький. онейрбнд мед. онейроїд, -у. онейрбидный мед. онейроїдний; о. синдрбм онейроїдний синдрбм. онемевать / онемёть 1. (становиться немым) німіти / оніміти и мног. поніміти; (перен. — ещё) сов. заніміти; 2. (утрачивать чувствительность) тёрпнути / затерпнути и отёрп- нути и отёрпти, -пну, -пнеш и стёрпнути и стёрпти и мног. потёрпнути, німіти / заніміти и мног. поніміти, онемёлость 1. онімілість, -ЛОСТІ; занімілість; 2. зaтёpплicть, oтёpплicть, cтёpплicть, занімілість. Ср. онемёлый 1—2. онемёлый, онемёвший 1. онімілий, понімілий; занімілий; 2. затёрплий, отёрплий, стёрплий, занімілий, понімілий. Ср. онемевать 1—2. онемёние 1. оніміння; заніміння; 2. отёрп- лість, -лості (ж), заніміння. Ср. онемевать 1—2.
онемёчение oнiмёчeння, пoнiмёчeння, знім- чення, реже германізація, онемёченный oнiмёчeний, пoнiмёчeний, знім- чений, реже германізований, онемёчивание oнiмёчyвaння, знімчування, реже германізування, онемёчивать / онемёчить неодобр. oнiмёчy- вати, -ую, -уєш / он1мёчити, пoнiмёчyвaти / пoнiмёчити, знімчувати / знімчити и мног. иотичшУ1,реженесов. и сов. германізувати, онемёчиваться / онемёчиться oнiмёчyвaтиcя, -уюся, -уєшся / oнiмёчитиcя, знімчуватися / знімчитися и знімчіти и мног. пoнiмёчитиcя и понімчитися, реже несов. и сов. германізуватися.
онемёчившийся знімчілий, реже германізований.
онёр карт, онёр; со всёмн -рами перен.,уст. з усіма подробицями, онербнд мед. онероїд, -у. онй см. он.
бннкс мин. онікс, -а (отдельный кристалл) и -у (вещество).
бннксовый мин. оніксовий, бним лингв. ОНІМ.
ОНИХЙЯ мед. ОНІХІЯ. оннхбз мед. 0НІХ03, -у. онихомикбз мед. 0НІХ0МІК03, -у. онковйрусный мед. онковірусний. онковирусблог мед. онковірусблог. онковнрусологйческнй мед. онковірусоло-
ГІЧНИЙ.
онковнрусолбгня мед. онковірусолбгія. онковйрусы мн., мед. онковіруси, -ів; --ус ед.
онковірус, -у. онкогён мед. онкогён. онкогенёз биол. онкогенёз, -у. онкогенетйческнй мед. онкогенетйчний. онкогённый биол. онкогённий. онкодиснансёр мед. онкодиспансёр, -у. онкозаболевйемость онкозахвбрюваність,
-НОСТІ.
онкозаболевание онкозахворювання. онколйт геол. онколіт. онкблог мед. онколог, онкологйческий мед. онкологічний, онколбгия мед. онкологія, онкбль фин. онколь, -ЛЮ. онкбльный фин. онкольний; о. кредйт онкольний кредйт. онкорнавйрусный мед. онкорнавірусний. онкорнавйрусы мн., мед. онкорнавіруси, -ів;
~ус ед. онкорнавірус, -у. онкосфёра мед. онкосфёра. онкотёст мед. онкотёст, -у. онкотйческий биол. онкотйчний; --кое давлё- ине онкотйчний тиск, онкоцёнтр мед. онкоцёнтр, -у. онлайн нескл.,м. онлайн, онлййн-дискуссия онлайн-дискусія. онлайновый онлайновий. онлййн-онрбс онлайн-опйтування (с.). онмун (письмо) уст. онмун. онб 1. мест. см. он; 2. част, воно; о. и лучше воно й краще (ліпше); то-то и о. разг. отбж- то, отбж-то й Є. ономасиблог лингв, ономасіблог. ономасиологйческий лингв, ономасіологіч- ний.
ономасиолбгия лингв, ономасіологія. ономастика лингв, ономастика, ономастикбн лингв, ономастикбн. ономастйческий лингв, ономастйчний. ономатологйческий лингв, ономатологічний, ономатолбгия лингв, ономатологія, ономатопёя лингв, ономатопёя.


ономатопоэтйческий
723
оп^іливать
ономатопоэтйческий ономатопоетйчний;
~кое слбво ономатопоетйчне слово, ономёдни, ономнйсь нареч., диал. недавно, нещодавно, онтарййский онтарійський. онтобиолбгия онтобіологія. онтогенёз, онтогенёзис биол. онтогенез, -у, онтогенезис, -у. онтогенётика онтогенётика. онтогенетйческий биол. онтогенетйчний. онтогенйя биол. онтогенія.
ОНТОЛОГЙЗМ филос. ОНТОЛОГІЗМ, -у.
онтологйческий, онтологйчный онто¬
логічний, онтолбгия филос. онтологія. опучтъкл уменьш.-ласк. онучечка, онучи мн. онучі {род. онуч); '-ча ед. онуча, онучка уменыи. онучка, онцйдиум биол. онцйдіум, -у.
Ьнъшмест.,уст. оний (род. оного); {тот, тот самый — обычно) той {род. того), усилит. ОТОЙ; {вышеупомянутый — ещё) згаданий вище, вищезгаданий; {вместо личного местоимения *Ън”) він {род. його); во врёмя бно, во времен^ бны, в бны дни (гбды) у с т., шутл. колйсь, раніш, раніше, давніш, давніше.
оогймия биол. оогамія, оогенёз биол. оогенёз, -у.
00ЛЙТ0ВЫЙ мин. оолітовий.
00ЛЙТЫ мн., мин. ооліти, -ів; ~йт ед. ооліт, -у. оологйческий орн. оологічний, оолбгня орн. оологія, оолбнг бот. оолонг, -у.
оомицёты мн., бот. ооміцети, -ів; ~ёт ед.
ооміцет. обновский разг. оонівський. ооснбра биол. ооспбра. оофорйтл/ед. оофорйт, -у. ооцйста биол. ооцйста. ооцйт биол. ооцйт, -у. он межд. гоп, гопки, гопля, снявший опалий; обпалий, облетілий; ~ие йблоки падалішні яблука. Ср. опадйть 1. опйд 1. {действие) опадання; обпадання, облітання; 2. {опавшие части растений) спец. опад, -у.
онадйние, опадёние 1. опадання; обпадання, облітання; 2. спадання, опадання, стухання. Ср. опадйть 1—2. онадйть / опйсть 1. опадати / опасти (опаде) и мног. поопадати; {осыпаться — ещё) обпадати / обпасти и мног. пообпадати, облітати /
облетіти, -тйть и мног. пооблітати; 2. {уменьшаться в объёме, спадать — об опухоли, вздутии) спадати / спасти и мног. поспадати, опадати / опасти и мног. поопадати, стуха- ти / стухнути; 3. (кто чем — становиться впалым, худым) разг. спадати / спкстіл,реже опадати / опасти (хто з чого и на чому), худнути / схуднути (хто на чому), сов. осунутися; опйсть тёлом спасти з тіла (на тілі), схуднути [на тілі], осунутися, опадыш разг. падалиця {ж). опаздывание спізнювання, запізнювання, опізнювання. опаздывать / опоздйть спізнюватися, -ююся, -юєшся и реже спізнятися / спізнйтися, -нюся, -нишся и мног. поспізнюватися и реже поспізнятися, запізнюватися и реже запізнятися / запізнйтися w л/«ог. позапізнюватися, опізнюватися и реже опізнятися / опізнйтися; {немного — ещё) припізнюватися и реже припізнятися / припізнйтися. опаиваемый обпоюваний, упоюваний, опйивание обпоювання, упоювання, опйивать / опойть обпоювати, -юю, -юєш / обпоїти и мног. пообпоювати, упоювати / упоїти; ~йть йдом прост, обпоїти (упоїти) отрутою.
опйиваться обпоюватися, -юється, упоюватися, опйк спец, опак, -у.
0ПЙК0ВЫЙ спец, опаковий, опіл мин. опал, -у.
опйла опала; {немилості^ немйлість, -лості, неласка; быть (жить) в ~ле бути (жйти) в немйлості (неласці). опалённый обпалений, опалений; спалений, попалений; обсмалений, присмалений, підсмалений, припалений, досмалений. Ср. опйливать. опалесцёиция геол., физ. опалесценція, опалесцйровать геол., физ. опалесціювати, -юю, -юєш.
опалесцйрующий геол., физ. опалесціюваль- ний, опалесцёнтний. опйливание обпалювання, опалювання; спалювання; обсмалювання, смалення, присмалювання, підсмалювання, припалювання, пересмалювання; досмалювання. Ср. опиливать.
опиливать и опалйть / опалйть обпалювати, -юю, -юєш / обпалйти, -палю, -палиш и мног. пообпалювати, опалювати и реже опаляти / опалйти; {сжигать поверхность чего-л.)


опиливаться
724
опаскудеть
спалювати / спалйти и мног. попалйти; {пре- им. волосы, шерсть, щетину и т.п. — ещё) обсмалювати и смалйти, -лю, -лиш / об- смалйти и мног. пообсмалювати и посма- лйти, {слегка) присмалювати / присмалйти и мног. поприсмалювати, підсмалювати / під- смалйти, припалювати / припалйти, {слишком сильно) пересмалювати / пересмалйти; {оканчивать^ досмалювати / досмалйти; О ~йть пёрышки (крылья) {приобрести жизненный опыт) вбйтися в пір’я (коло- дочкй).
опиливаться и опалиться / опалйться 1.
разг. обпалюватися, -ююся, -юєшся / обпа- лйтися, -палюся, -палишся и мног. пообпалюватися, опалюватися и реже опалятися / опалйтися; спалюватися / спалйтися и мног. попалйтися; обсмалюватися и смалйтися, -ЛЮСЯ, -лишся / обсмалйтися и мног. пообсмалюватися и посмалйтися, присмалюватися / присмалйтися; ср. опиливать; 2. {разгневаться) сов., уст. розгніватися, розгні- вйтися, -влюся, -вйшся, розсёрдитися, -джу- ся, -дишся.
опйлка спец. обпалення, опалення, {неоконч. д. — ещё) обпалювання, опалювання {с.); обсмалення, {неоконч. д. — ещё) обсмалювання.
опаловый опаловий; --вая брбшка опалова брошка; о. дым {цвета опала) опаловий дим. опалубить строит, опалубити, -блю, -биш. опйлубка строит, опалубка; {действие — обычно) с. опалублення, опалубленный строит, опалублений, опалубочный строит, опалубний, опалубщик строит, опалубник, опалываемый виполюваний; обсапуваний, обполюваний, опйлывание 1. виполювання; 2. обсапування, обполювання. Ср. опалывать 1—2. опйлывать / ополбть 1. {пропалывать что-л. сплошь) виполювати, -юю, -юєш / вйполоти и мног. повиполювати и пополоти, -полю, -полеш; 2. {по краям или вокруг чего-л.) обсапувати, -ую, -уєш / обсапати и мног. пообсапувати, обполювати / обполоти и мног. пообполювати, опалываться 1. виполюватися, -юється; 2. обполюватися. Ср. опалывать 1—2. опйлый 1. {опавший) уст. опалий, обпалий, облетілий; 2. {ввалившийся) прост, схудлий, змарнілий; ~лое лицб схудле (змарніле)
облйччя; ~лые бокй лбшади схудлі боки коня.
опклътк уст. опальник, опальный опальний; в немйлості, в неласці; -пая жйзиь опальне життя, життя в немйлості (неласці); о. воевбда уст. опальний воєвода; воєвода, якйй (що) в немйлості (неласці). Ср. опйла. опалйть см. опиливать, опалиться см. опиливаться, опамятоваться разг. 1. {прийти в чувство) опритомніти, прийтй (-йду, -йдеш) до пам’яті, опам’ятатися; 2. {опомниться, одуматься) опам’ятатися, схаменутися, оптики {туфли) мн. опанки, -ів.
ОПЙИОЧИЫЙ опанковий; -пая ббувь опанкове взуття.
оп^ра 1. опара, розчина, запара, разг. запарка, м., диал. цід, -у; 2. см. оп^риик. опйриваиие обпарювання, реже опарювання, опйривать / опарить обпарювати, -юю, -юєш / обпарити и мног. пообпарювати, реже опарювати / опарити и мног. поопарювати. опарник, опарница запарник, посуд (-у) для розчини (запари), опйриьій оперний; ~иое тёсто см. опйра 1. опаршйвевший, опаршйвельїй разг. спар- шйвілий, запаршйвілий, шолудйвий. опаршйветь разг. спаршйвіти, запаршйвіти, з[а]шолудйвіти и мног. попаршйвіти и пошо- лудйвіти.
опаршйвить разг. заразйти (-ажу, -азиш) паршами {разг. пархами, шолудями) и мног. позаражувати паршами {разг. пархами, шолудями).
опаршйвлеииый разг. заражений паршами {разг. пархами, шолудями). опкрыш энтом.,разг. опариш, опасаться побоюватися, -ююся, -юєшся; {остерегаться — ещё) стерегтйся, -жуся, -жешся, диал. опасуватися, -уюся, -уєшся; вам иёчего о.! вам нема чого боятися!; о. сквозиякбв стерегтйся (побоюватися) протягів.
опасёиие побоювання; {предчувствие опасности — ещё) ж. осторога, опйска разг. побоювання {с), острах, -у {м.), разг. опаска; {осторожность — ещё) осторога; с --кой з побоюванням, побоюючись, з острахом; см. ещё опасливо, опаскудевший прост, остогйдлий {разг.).
опаскудеть прост. ОСТОГЙДІТИ, -ДЖу, -ДИШ,
остогйднути {разг.).


опаскудить
725
опеніть
опаскудить прост, обпаскудити, -джу, -диш, опаскудити (разг.). опаскудиться прост, обпаскудитися, -джуся, -дишся, опаскудитися, опаскудніти {разе). опаскуженный прост. обпаскуджений, опаскуджений {разг). опасливо нареч. сторожко; боязко, боязно; обережно, обачно, обачливо; недовірливо; (с опаской) з острахом, з побоюванням, побоюючись. Ср. ОПЙСЛИВЫЙ. опйсливость сторожкість, -кості; боязкість; обережність, -ності, обачність, обачливість, -вості; недовірливість. Ср. опасливый, опасливый разг. сторожкйй; (боязливый, робкий) боязкйй, боязнйй; (осмотрительный) оберёжний, обачний, обачливий; (недоверчивый) недовірливий, опйсио 1. нареч. небезпечно; непевно; ср. опасный; о. заболёть тяжко захворіти; 2. предик. небезпечно, небезпечна річ, диал. варівко, опасность 1. небезпека; быть (находйться) вне ~ти бути в бeзпёцi (поза небезпекою); быть (находйться) в -'ти бути в небезпеці; подвергаться ~ти наражатися на небезпеку; с '-тью для жйзни 3 небезпекою для життя; 2. (возможность несчастья, катастрофы) небезпечність, -ності, непевність; о. положё- ния небезпечність (непевність) становища; о. ^той раббты небезпечність цієї роботи, опасный небезпечний; (подозрительный, рискованный — ещё) непевний, диал. варівкйй; -ное предприятие! гра з вогнём! опйсть см. опадать.
опахало опахало; о. перй птйцы спец. опахало пера птаха.
опахйльиый опахальний; ~ые пёрья спец.
опахальне пір’я, опаханный с.-х. обораний, опйхиваиие* с.-х. оборювання, опйхиваиие^ опахування; обвівання, обвіювання. Ср. оп^хивать^. опйхивать^ / опахйть с.-х. оборювати, -юю, -ЮЄШ / оборати и мног. пооббрювати. опйхивать^ / опахнуть опахувати, -ую, -уєш / опахнути; (овевать) обвівати и обвіювати, -юю, -ЮЄШ / обвіяти, опахиваться* с.-х. оборюватися, -юється. опахиваться^ / опахиуться опахуватися, -уюся, -уєшся / опахнутися; обвіватися и обвіюватися, -ююся, -юєшся / обвіятися. Ср. оп^хивать^ оп^хиутый опахнутий; обвіяний. Ср. опй- хивать^.
опйчкаииый забруднений, замазаний, позамазуваний, обкаляний, закаляний, зароблений; замурзаний, обмурзаний. Ср. опАч- кать.
опйчкать прост, забруднйти и мног. позабруднювати, -юю, -ЮЄШ, замазати, -мажу, -мажеш и мног. позамазувати, -ую, -уєш, разг. обкаляти, закаляти, скаляти и мног. покаляти, заробйти, -роблю, -робиш; (пре- им. лицо — ещё) разг. замурзати, обмурзати, замазурити. опйчкаться забруднйтися и мног. позабруднюватися, -ЮЄМОСЯ, -юєтеся, замазатися, -мажуся, -мажешся и мног. позамазуватися, -уємося, -уєтеся; обкалятися, закалятися, скалятися и мног. покалятися, заробйтися, -роблюся, -робишся; замурзатися, обмурзатися, замазуритися. Ср. опйчкать. бпашеиь ист. каптан, -а. опйшка с.-х. оборювання (с.). опевйиие разг. оспівування, опевйть / опёть разг. оспівувати, -ую, -уєш / оспівати.
опёка опіка; междуиарбдиая о. юр. міжнародна опіка, опекаемый опікуваний, опекйиие (кого) опікування (над ким, кого), опекать (кого-что) опікати (кого-що); опікуватися, -уюся, -уєшся (ким-чим,/7в:ж*в над ким- чим, про кого-що), опікувати, -ую, -уєш (над ким-чим, кого-що); о. нападающего проф., спорт, опікати нападника, опекаться опікатися.
опекающий 1. прич. якйй (що) опікає (опікується, опікує); 2. прил. опікувальний, для опіки, опекун опікун, -а. опекунский опікунський, опекунство опікунство, опекунствовать бути (буду, будеш) опікуном, опікунствувати, -ую, -уєш. опекунша разг. опікунка, опеленйть сповйти, -в’ю, -в’єш и -вйю, -вйєш, повйти, -в’ю, -в’єш, бпель авто опель.
опеиёииый запінений; (пенистый) пінний, пі- нйстий, птявіш,реже пінястий, опёииться покрйтися (-крйється) піною, запінитися.
опёнок опёньок, -нька, диал. пiдпёнькa (ж). опеийть / опёиить покривати / покрйти (-крйю, -крйєш) піною, запінювати, -юю, -юєш / запінити.


бпер
726
оперйть
бпер жарг. опер.
бпера опера; из другбй (не из той) ~рьі ирон., шутл. з іншої (не з тієї) опери (бочки), не про те мова (йдеться); мыльная 6. ирон. мильна опера; 6.-балёт опера-балет {род. 6пери-ба- лету); б.-буфф опера-буф {род. опери-буф); б.-буффа опера-буфа {род. опери-буфа);
б.-комйк опера-комік {род. опери-комік). операбельность мед. операбельність, -ності. операбельный мед. операбельний. операнд информ. операнд, оператйвка разг. оператйвка. оператйвник разг. оператйвник. оператйвница разг. оператйвниця. оператйвно нареч. оператйвно. оператйвно-контрбльньїй оператйвно-конт- рольний.
оператйвно-поискбвый оператйвно-пошуко- вий.
оператйвно-произвбдственный оператйвно- виробнйчий. оператйвно-разыскнбй оператйвно-розшуко- вий.
оператйвно-слёдственный оператйвно-слід- чий.
оператйвно-служёбный оператйвно-службо- вий.
оператйвно-спасйтельньїй оператйвно-ряту- вальний.
оператйвно-стратегйческий оператйвно- стратегічний, оператйвность оператйвність, -ності. оператйвно-тактйческий оператйвно-так- тйчний.
оператйвно-территорийльный оператйвно- територіальний. оператйвно-технйческий оператйвно-техніч- ний.
оператйвньїй оператйвний; '^ная группа
оператйвна група; -пая пймять информ. оператйвна пам’ять; ~ное вмешательство мед. оператйвне втручання; -ное руковбд- ство оператйвне керівнйцтво. оператор оператор; о.-функция оператор- функція {род. опер^тора-функції). операторная сущ., ж. операторна, -ої. операторский операторський, оперйторша разг. операторка. операционалйзм филос. операціоналізм, -у. операционалйст филос. операціоналіст. операционалйстка филос. операціоналістка. операционалйстский филос. операціоналіст- ський.
операционйст спец, операціоніст. операционйстка спец, операціоністка. операцибиная сущ., ж., мед. операційна, -ої. операцибнник спец, операційник. операцибнный операційний, операция в рази. знач, операція; {нечистая сделка) презр. гешёфт, -у, шахер-махер, опергруппа разг. опергрупа. опережуть / опередйть випереджати и випереджувати, -ую, -уєш / вйпередити, -джу, -диш, разг. попереджати и поперёджувати / поперё- дити, диал. упереджати и уперёджувати / упередйти, -джу, -дйш. опережаться випереджатися, опережающий 1. п р и ч. якйй (що) випереджає и т. W.; см. опережать; 2. прил. випереджальний, виперёджувальний. опережёние вйпередження, {неоконч. д. — ещё) випереджання, виперёджування, разг. поперёдження, {неоконч. д. — ещё) попереджання, поперёджування. опережённый вйпереджений, разг. поперё- джений, диал. уперёджений. оперённе 1. {действие) опёрення, {неоконч. — ещё) оперяння, опёрювання; 2. {перья у птиц) собир. пір’я, опёрення; хвостовбе о. самолёта авиа хвостовё опёрення літака, оперённый опёрений; укрйтий пір’ям; прикрашений пір’ям; {возмужалый) змужнілий. Ср. оперйть и опереться, оперётка разг. оперётка. оперёточно нареч. як в оперёт!. оперёточпость оперётков1сть, -вості. оперёточиый оперётковий; «-ная труппа опе- рёткова трупа; ~ые стрйсти {не воспринимаемые серьёзно) прйстрасті, як в оперёт!. оперётта оперёта. оперёть см. опирйть. оперёться см. опираться, опёрившийся см. оперённый, оперйрованне оперування, оперйрованный оперований, оперйровать' несов. и сов. оперувати, -ую, -уєш; о. больнбго оперувати хворого, оперйровать^ несов., книжн. оперувати, -ую, -уєш; о. Акциями оперувати акціями; о. тбчными свёдениями оперувати точними відомостями, оперйроваться мед. оперуватися, -уюся, -уєшся.
оперйрующий 1. прич. якйй (що) оперує;
2. прил., мед. операційний, оперсь CM. оперйть.


оперйться
111
опирать
оперйться см. оперйться. опермероприятие оперзахід, -ходу (л/.), бперный оперний, опербн биол. опербн, -у. оперотдёл опервідділ, -у. оперотрйд оперзагін, -гону, оперраббтник оперпрацівнйк, -а. опёртый обпертий, об1пёртий, опертий, спертий. Ср. опирать, оперуполномбченный сущ., м. оперуповнова- жений, -ого. опёршийся якйй (що) обперся и т. п.; см.
опираться 1—2. оперйть / оперйть оперяти и опёрювати, -юю, -ЮЄШ / оперити и реже опірйти; {покрывать перьями — обычно) укривати / укрйти (укрйю, укрйєш) пір’ям; (украшать перьями) прикрашати и прикрашувати (-ую, -уєш) / прикрасйти (-крашу, -красиш) пір’ям.
оперйться / оперйться оперятися и опё- рюватися, -ююся, юєшся / оперйтися и реже опірйтися; {покрываться перьями — обычно) укриватися / укрйтися (укрйється) пір’ям; {становиться зрелым) разг. обростати / обрости пір’ям; вбиватися / вбитися (вб’юся, вб’єшся) в пір’я (колодочкй, палкй). опёть CM. опевйть. опечйленпо нареч. засмучено, опечаленный засмучений, позасмучуваний, посмучений, посмутнілий, посумнілий, запечалений, реже осмучений, осмутнілий; зажурений, позажурюваний, опечйливать / опечйлнть засмучувати, -ую, -уєш / засмутйти, -смучу, -смутиш и мног. позасмучувати и посмутйти, журйти, -рю, -риш / зажурйти и мног. пожурйти, опечалювати, -юю, -юєш / опечалити, печалити / запечалити, реже осмучувати / осмутйти. опечйлнваться / опечалиться засмучуватися, -уюся, -уєшся / засмутйтися, -смучуся, -сму- тишся и мног. позасмучуватися и посму- тйтися, посумніти, реже осмутніти; печалитися / запечалитися, разг. реже осмучу- ватися / осмутитися, сов. посмутніти, посмутнішати; {пригорюнясь — ещё) зажурюватися, -ююся, -юєшся / зажурйтися, -журюся, -журишся и мног. позажурюватися и пожурйтися. опечйтание опечатування, запечатування, опечйтанный опечатаний, запечатаний, опечатка [друкарська] помйлка.
опечатываемый опечатуваний, запечатуваний.
опечатывание опечатування, запечатування, опечатывать / опечатать опечатувати, -ую, -уєш / опечатати, запечатувати / запечатати и мног. позапечатувати, опечйтьіваться опечатуватися, -ується, запечатуватися, опёчек прост, пёчище (с.). опёшивший разг. сторопілий; розгублений;
остовпілий. Ср. опёшить 1. опёшить 1. разг. сторопіти; {растеряться — ещё) розгубйтися, -гублюся, -губишся и мног. порозгублюватися, -юємося, -юєтеся; {остолбенеть — ещё) остовпіти; 2. {лишиться лошади) уст. позбутися (-збудуся, -збудешся) коня, залишйтися (-лишуся, -лй- шйшся) без коня; {лишить лошадгі) уст. опі- шити.
опёшиться уст. см. опёшить 1. опивйла разг. обпивайло, опияка; см. ещё пьйница.
опивйть / опйть разг. обпивати / обпйти (обіп’ю, обіп’єш) и мног. пообпивати, опивйться / опйться разг. обпиватися / об- пйтися (обіп’юся, обіп’єшся) и мног. пообпиватися, обдуватися / обдутися (обдуюся, обдуєшся и обідмуся, об1дмёшся). опйвкил/я., разг. недопитки, -ів. опиекурйльня курйльня опіуму, бпий опій {род. опію), бпийньїй опійний, опйлеиный обпйляний. опйливаиие обпйлювання. опйливать / опилйть {пилой, напильником) обпйлювати, -юю, -юєш / обпиляти; ~йть дбск^ обпиляти дошку, опйливаться обпйлюватися, -юється. опйлка спец, обпйлювання (с.). опйлки {мн) тйрса {ж)\ {древесные) с., диал. трачйння; {металлические) мн. ошурки, -рок.
опилбвка спец. обпйлювання (с.). опилбвочно-зачйстный спец. обпйлювально- зачйщувальний. опилбвочный спец. обпйлювальний. опилбвщик спец. обпйлювач. опилбвщица спец. обпйлювачка. опйлочный тйрсовий; ошурковий. Ср.
опйлки. опиомания опіоманія.
опирйть / оперёть обпирати / обперти (обіпру, обіпреш) и обіперти и мног. пообпирати.


опираться
728
оплачивать
опирати / опёрти (обіпру, обіпреш и опру, опреш), спирати / спёрти (зіпру, з1прёш) и мног. поспирати. опираться / оперёться 1. обпиратися / обпёр- тися (обіпруся, oбiпpёшcя) и oбiпёpтиcя и мног. пообпиратися, опиратися / опёртися (обіпруся, oбiпpёшcя и опруся, опрёшся), спиратися / спёртися (зіпруся, з1прёшся) и мног. поспиратися; (облокачиваясь — ещё) злягати / злягтй (зляжу, зляжеш) и мног. позлягати; 2. (перен.: иметь поддержку в ком-л.; пользоваться чем-л. в качестве основы) спиратися / спёртися, опиратися / опёртися.
описание опис, -у (л<.), описання, (неоконч. д.
— 	ещё) опйсування; не поддаётся ~ию что не піддається описові що, не можна описати чого.
опйсанный 1. опйсаний, обпйсаний; спй- саний; перепйсаний; поцінований; 2. опйсаний; о. многоугбльник мат. опйсаний багатокутник. Ср. опйсывать 1—2. описатель киб., книжн. опйсувач. описательно нареч. описово, описйтельиость, описательство описовість, -вості.
описательный описовий, описать CM. опйсывать. описаться CM. опйсываться. опйска опйска, пбмйлка в написанні, пбмйлка письма (на письмі), описнбй описовий; ~ные раббты гидрол.
описові роботи, опистодбм архит. опістодом. описторхбз вет.,мед. опісторхоз, -у. опйсываемый 1. опйсуваний, обпйсуваний; спйсуваний; перепйсуваний; цінований; 2. опйсуваний. Ср. опйсывать 1—2. опйсываиие 1. опйсування; спйсування; пе- репйсування; 2. опйсування. Ср. опйсывать 1—2.
опйсывать / описать 1. опйсувати, -ую, -уєш / описати (опишу, опйшеш) и мног. по- опйсувати, реже обпйсувати / обписати и мног. пообпйсувати; {излагать в письменной форме, составлять список, опись — ещё) спйсувати / списати, сов.,разг. поспйсувати; {переписывать что-л. — ещё) перепйсува- ти / переписати; {имущество — ещё) разг. цінувати, -ую, -уєш / поцінувати и поцінйти, -ціню, -ціниш; и пербм не ~йть і пером не списати; 2. мат. опйсувати / описати.
опйсываться / описаться 1. {делать описку) помилятися / помилйтися (-милюся, -мй- лишся) на письмі; 2. несов., страд, опйсу- ватися, -ується, обпйсуватися; спйсуватися; перепйсуватися; ср. опйсывать 1—2. опйсывающий 1. прич. якйй (що) опйсує и т. «.; см. опйсывать 1—2; 2. прил. опй- сувальний, описовий, бпись 1. {действие) опйсування (с.); спйсування; цінування; 2. {перечень чего-л.) опис, -у, реже спис, -у {м)\ {список) спйсок, -ску; о. островбв гидрол. опис островів, опйть см. опивйть. опйться см. опивйться.
бпиум опіум, -у; курйть о. курйти опіум; о.
мечтйний перен. опіум мрій, бпиумный опіумний.
оплавлёние спец, оплавлення, {неоконч. д. — ещё) оплавляння, оплавленный спец, оплавлений, оплавлйть / оплйвить спец, оплавляти / оплавити, -влю, -виш. оплавляться / оплавиться спец, оплавлятися / оплавитися, -ться. оплаканный оплаканий; обтужений. Ср.
оплакивать, оплакиваемый оплакуваний; обтужуваний.
Ср. оплакивать, оплакивание оплакування; обтужування. Ср.
оплйкивать. оплакивать / оплакать оплакувати, -ую, -уєш / оплакати (оплачу, оплачеш), разг. приплакувати / приплакати; (с причитаниями) обтужувати, -ую, -уєш / обтужйти, -жу, -жиш; мать и до сих пор ~вает смерть сьіна мати й досі плаче по сйнові. оплакиваться оплакуватися, -ується. оплакивающий якйй (що) оплакує (приплакує, обтужує). оплата 1. {действие) оплата, {неоконч. — ещё) с. оплачування; сплата, {неоконч. — ещё) сплачування; ср. оплачивать; 2. {уплачиваемые за что-л. деньги) оплата.
ОПЛЙТНЫЙ оплатний.
оплаченный оплачений; сплачений; відплачений. Ср. оплачивать, оплачиваемый оплачуваний; сплачуваний;
відплачуваний. Ср. оплачивать, оплачивание оплачування; сплачування;
відплачування. Ср. оплачивать, оплачивать / оплатйть оплачувати, -ую, -уєш / оплатйти (оплачу, оплатиш); {уплачивать) сплачувати / сплатйти и мног. поспла¬


оплачиваться
729
оплбшно
чувати; (что-л. жизнью, кровью и т. п) відплачувати / відплатйти. оплачиваться / оплатйться оплачуватися, -ується / оплатйтися (оплатиться); сплачуватися / сплатйтися; відплачуватися / від- платйтися. Ср. оплачивать, оплевйние обпльовування; опльовування. Ср.
оплёвывать, оплёванный обпльований; опльований; как о. разг., неодобр. наче (неначе, мов, немов, як) обпльований (опльований). Ср. оплёвывать.
оплёвываемый обпльовуваний; опльовуваний. Ср. оплёвывать, оплёвывание обпльовування; опльовування.
Ср. оплёвывать, оплёвывать / оплевать обпльовувати, -пльо- вую, -пльовуєш / обплювати, -плюю, -плюєш и мног. пообпльовувати; {преим. перен., неодобр. — ещё) опльовувати / оплювати, оплёвываться / оплевйться обпльовуватися, -пльовується / обплюватися, -плюється; опльовуватися / оплюватися. Ср. оплёвывать.
оплёсканный, оплёснутый обхлюпаний, оплёскивание обхлюпування, оплёскивать / оплескать и однокр. оплеснуть обхлюпувати, -ую, -уєш / обхлюпати и однокр. обхлюпнути пообхлюпувати.
оплёскиваться / оплеснуться обхлюпуватися, -ується / обхлюпатися, оплестй’ CM. оплет^тьЧ оплестй^ сов., прост. СЛІ. уплетать, оплетйние обплітання, оплітання, оплетйть' / оплестй 1. обплітати / обплестй, -плету, -плетеш и мног. пообплітати, оплітати / оплестй; 2. (перен.: обманывать) прост, обшахровувати, -овую, -овуеш и шахрувати, -ую, -уєш / обшахрувати, шахрати / обшах- рати, шахраювати, -юю, -юєш / обшахраюва- ти (разг.). оплетіть^ прост, см. уплетать, оплететься обплітатися, оплітатися, оплетающий 1. прич. якйй (що) обплітає (оплітає); 2. сущ. см. оплётчик, оплетённый обплётений, оплётений. оплётка спец. 1. (действие) обплетення, (не- оконч. — ещё) обплітання (с.); 2. (то, чем оплетается) обплетення, оплёточный спец. обплітальний. оплётчик спец. обплітальник, оплётчица спец. обплітальниця, сплётший якйй (що) обплів (оплів).
оплеуха, прост, оплеушина разг. ляпас (м), м., разг. ляпанёць, -нця, лящ, -а, мордас (л<.), п’ятерйця; о. всему коллектйву перен. ляпас (ляпанёць) всьому колектйву. оплёчный уст. наплічний; ~ые доспёхи наплічна зброя, наплічний обладунок. оплёчь нареч., поэт, на плёчах. оплёчье уст. наплічник (м)\ (в мужской рубахе — ещё) плічко; (в женской рубахе — ещё)
ж. 	уставка, м. полйк, -а.
ОПЛеШЙВеВШИЙ облисілий, ВЙЛИСІЛИЙ.
оплешйветь разг. облисіти, вйлисіти. оплодотворёние 1. запліднення, (неоконч. д. — ещё) запліднювання; 2. перен., книжн. запліднення, оплодотворённость заплідненість, -ності. оплодотворённый 1. запліднений; 2. перен., книжн. запліднений, оплодотворйемость запліднюваність, -ності. оплодотворяемый запліднюваний, оплодотворйть / оплодотворйть 1. запліднювати, -юю, -ЮЄШ / запліднйти; 2. книжн., перен. запліднювати / запліднйти; '-йть науку нбвыми идёями запліднйти науку новйми iдёями.
оплодотвориться / оплодотворйться 1. запліднюватися, -юється / запліднйтися; 2. книжн., перен. запліднюватися / запліднйтися.
опломбирование опломбування, опломбирбванный опломбований, опломбирбвка опломбування, (неоконч. д. — ещё) опломбовування (с.); (результат) опломбовання. опломбирбвывание опломбовування, опломбирбвывать / опломбировать опломбовувати, -овую, -овуєш / опломбувати, -ую, -уєш.
опломбирбвываться опломбовуватися, -ову- ється.
оплбт 1. (надёжная защита) высок, оплот, -у,
ж. 	опора, підпора, заслона, диал. бпліт (род. оплоту); (твердыня) ж. твердйня, твёрджа (уст), фортёця; 2. (ограда) уст. огорожа; (плетені^ пліт (род. плоту и плота); (заграждение) загородження (с.), диал. бпліт (род. оплоту).
оплотнёть (о тканях тела) затвердіти, за- твёрднути.
оплошать разг. сплохувати, -ую, -уєш; (сделать ошибку, промах) схйбити, -блю, -биш, схибнути, разг. похйбити. оплбшно нареч., разг. необачно.


оплбшность
730
оподлиться
оплбшность, разг. оплбшка пбмйлка; {ошибка) хйба; {неосторожность) необачність, -НОСТІ; {недосмотр) м. недбгляд, -у; {погрешность) пбхибка; допустйть о. схйбити, -блю, -биш, зробйти (-блю, -биш) пбмйлку; {недосмотреть^ недоглянути, оплбшный разг. помилковий, хйбний; {неосмотрительный) необачний; {склонный к ошибкам) недбалий, недбайлйвий. оплыв 1. {действие) обпливання, опливання (с.); спливання, стікання; сповзання, зсування; ср. оплывйть^ 2—3; 2. {наплыв) наплйв, -у; на столё '-вы свечй на столі наплйви свічки, оплывйние' обпливання. Ср. оплывйтьЧ оплывйние^ 1. обпливання, опливання; спливання, стікання; 2. сповзання, зсування. Ср. опльівйть^2—3. опльїв^ть^ / оплыть {вокруг чего-л.) обпливати / обпливтй и обплистй, -пливу, -пливеш и мног. пообпливати. оплывйть^ / оплыть 1. {отекать, становиться одутловатым) запливати / запливтй и заплистй, -пливу, -пливёш и мног. позапливати; 2. {о свече и т. п.) обпливати / обпливтй, опливати / опливтй; {стекать) спливати / спливтй и сплистй и мног. поспливати, стікати / стектй (стечё); 3. {оползать^ геогр., геол. сповзати / сповзтй, зсуватися / зсунутися, оплывина геол. оплйвина. бплй межд. см. он.
оповестйтельный сповіщальний, оповіща- льний. оповещйтель оповісник, оповещать / оповестйть (кого-что) офиц.-дел. сповіщати / СПОВІСТЙТИ, -віщу, -вістйш и мног. посповіщати, оповіщати / оповістйти и мног. пооповіщати (кого-що, кому-чому); {уведомлять) повідомляти / повідомити, -млю, -миш (кого-що, реже кому-чому). оповещаться офиц.-дел. сповіщатися, оповіщатися; повідомлятися. Ср. оповещать, оповещёние 1. сповіщення, оповіщення, повідомлення, {неоконч. д. — еи^е) сповіщання, оповіщання; ср. оповещать; 2. {извещение) сповіщення, оповіщення, ж. оповістка, оповещённый сповіщений, оповіщений; повідомлений. Ср. оповещать, опоганенный разг. 1. запаскуджений, опаскуджений, обпаскуджений, опоганений, споганений, запоганений, обпоганений; 2. опоганений, споганений, запоганений, обпоганений. Ср. опоганивать 1—2.
опоганиваемый разг. 1. запаскуджуваний, опаскуджуваний, обпаскуджуваний, опоганюваний, споганюваний, запоганюваний, обпоганюваний; 2. опоганюваний, споганюваний, запоганюваний, обпоганюваний. Ср. опоганивать 1—2. опоганивание разг. 1. запаскуджування, опаскуджування, обпаскуджування, опоганювання, споганювання, обпоганювання; 2. опоганювання, споганювання, обпоганювання. Ср. опогйнивать 1—2. опоганивать / опоганить разг. 1. {загрязнять) запаскуджувати, -ую, -уєш / запаскудити, -джу, -диш и мног. позапаскуджувати, опаскуджувати / опаскудити, обпаскуджувати / обпаскудити, опоганювати, -юю, -юєш / опоганити, споганювати / споганити, запоганювати / запоганити, реже обпога- нювати / обпоганити; 2. {перен.: осквернять) опоганювати, -юю, -юєш / опоганити, споганювати / споганити, запоганювати / запоганити, реже обпоганювати / обпоганити. опоганиваться / опоганиться разг. 1. запаскуджуватися, -уюся, -уєшся / запаскудитися, -джуся, -дишся и мног. позапаскуджуватися, опаскуджуватися / опаскудитися, обпаскуджуватися / обпаскудитися, опоганюватися, -ююся, -юєшся / опоганитися, споганюватися / споганитися, обпоганюватися / обпога- нитися; 2. опоганюватися, -ююся, -юєшся / опоганитися, споганюватися / споганитися, обпоганюватися / обпоганитися. Ср. опоганивать 1—2. опогбднться диал. розпогодитися, -ться, разг. розгодйнитися. оподельдбк фарм. оподельдок, -у. оподзбленность с.-х. опідзбленість, -ності. оподзблепный с.-х. опідзблений. оподзбливание с.-х. опідзблювання. оподзбливать / оподзблить с.-х. опідзблю- вати, -юю, -юєш / опідзблити. оподзбливаться / оподзблиться с.-х. опідзб- люватися, -юється / опідзблитися. опбдлёние разг. спідлення, спадлючення. опбдленньїй разг. спідлений, спадліочений. оподлёть разг. спідліти, спідлитися, спад- лібчитися.
оподлйть и опбдливать / опбдлить разг. спі- длювати, -юю, -юєш / спідлити, спадлючу- вати, -ую, -уєш / спадлючити, оподлйться и опбдливаться / опбдлиться
разг. спідлюватися, -ююся, -юєшся / спі-


опбек
731
ополовйнивать
длитися, спадлючуватися, -уюся, -уєшся / спадлючитися, опбек 1. (телёнок-сосунок) молочне теля (-яти); 2. (о шкуре) спец. опойок, -йка, уст. габёлок, -лка, габёлок. опоёние обпоювання, упоювання, опбенный и опоённый обпоєний. опЬгчекуменыи-ласк. молочне телятко, опбечный 1: о. телёнок см. опбек 1; 2. опойковий, габёлковий, габёлковий; ср. опбек 2. опоздавший, прост, опоздйлый спізнений, спізнілий, запізнений, запізнілий; припізні- лий. Ср. опаздывать, опоздание спізнення, запізнення, опізнення; припізнення; с досйдным '^ем у свинячий голос. Ср. опаздывать, опоздать см. опаздывать, опознаваемый пізнаваний, упізнаваний; розпізнаваний. Ср. опознавать 1. опознавание пізнавання, упізнавання; розпізнавання. Ср. опознавать 1. опознавйтель>^ст. пізнавач, -а. опознавательный пізнавальний, упізнаваль- ний; розпізнавальний; -'ые знйки авиа розпізнавальні знаки. Ср. опознавать 1. опознавать / опознать 1. {признавать по каким-л. признакам) пізнавати, -знаю, -знаєш / пізнати, упізнавати / упізнати; {распознавать) розпізнавати / розпізнати; -'Зийть труп офиц.-дел. пізнати (упізнати) труп; 2. уст. см. узнавать 1. опознаваться / опознйться 1. {определять своё местонахождение) уст. орієнтуватися, -уюся, -уєшся / зорієнтуватися; 2. {обознаваться) прост, помилятися / помилйтися, -илюся, -йлишся; 3. несов., страд, пізнаватися, -знається; розпізнаватися; ср. опознавать 1. опознавйющий якйй (що) пізнає (упізнає, розпізнає).
опознание [у]пізнання; розпізнання. Ср. опознавать 1.
опбзнаниый [у]пізнаний; розпізнаний. Ср.
опознавать 1. опозбрение ганьблення, зганьблення, спаплюження; знеславлення, ославлення; осоромлення. Ср. опозбрить. опозбренный зганьблений, оганьблений, спаплюжений; знеславлений, ославлений; осоромлений. Ср. опозбрить. опозбрить зганьбйти, -блю, -бйш, оганьбйти, спаплюжити; {ославить) знеславити, -влю.
-виш, ославити, разг. увестй (уведу, уведёш) в славу (неславу); {осрамить) осоромити, -млю, -миш, диал. остидйти, -джу, -дйш, осоружити.
опозбриться зганьбйти (-блю, -бйш) себё; {ославиться) знеславитися, -влюся, -вишся, ославитися, здобутися (набратися) слави- поговбру; осорбмитися, -млюся, -мишся. опойть см. опйивать. опбй вет. опій {род. опою), опбйковый, опбйчатый спец. опойковий, габёлковий, габёлковий. опбка геол., мет. опока. опЬктып геол., мет. опоковий, ополаскиваемый обполіскуваний, ополіскуваний.
ополаскивание обполіскування, ополіскування.
ополаскиватель обполіскувач. ополаскивать / ополоснуть обполіскувати, -ую, -уєш / обполоскати, -ощу, -ощеш и однокр. обполоснути и мног. пообполіскувати, ополіскувати / ополоскати и однокр. ополоснути и мног. поополіскувати, ополаскиваться / ополоснуться разг. обполіскуватися, -уюся, -уєшся / обполоскатися, -ощуся, -ощешся и однокр. обполоснутися и мног. пообполіскуватися, ополіскуватися / ополоскатися и однокр. ополоснутися и мног. поополіскуватися, оползйиие^ обповзання. Ср. оползйтьЧ оползйпие^ зсування, сповзання. Ср. опол- зйть^
опблзать разг. обповзати. оползйть^ / оползтй {ползать вокруг кого-, чего-л.) обповзати и повзати / обповзтй. ополз^ть^ / оползтй {оседать, отваливаться) зсовуватися (зсбвується) и зсуватися / зсунутися и мног. позсовуватися и позсуватися, осуватися / осунутися, сповзати / сповзти, реже оповзати / оповзтй. бползень геол. зсув, -у, разг. бповзень, -зня, оповз, -у. бползневьій геол. зсувнйй. опблзший'якйй (що) обпбвз. опблзпіий^ якйй (що) зсунувся и т. п.; см.
оползйть^. бполночь нареч., диЗіл. опівночі, ополовйнеииьій разг. переполовйнений. ополовйииваиие разг. переполовйнювання. ополовйнивать / ополовйиить разг. перепо- ловйнювати, -юю, -юєш / переполовйнити.


ополовйниваться
732
опоражниваться
ополовйниваться / ополовйниться разг. переполовинюватися, -юється / переполовйни- тися.
ополонённый уст. полонёний. ополонйть уст. полонйти, -оню, -бниш. ополбсканньїй разг. см. ополбснутьій. ополоскать сов., разг. см. ополаскивать, ополбскил^;/., разг. помйї, -йй и -йїв. ополбснутьій обполісканий, обполіснутий, ополісканий, ополіснутий. ополоснуть см. ополаскивать, ополоснуться см. ополаскиваться, опблотый 1. вйполотий, пополотий; 2. обсапаний, обполотий. Ср. опйлывать 1—2. ополбть см. опалывать, ополоумелый, ополоумевший прост, здурілий, знавіснілий (разг.). ополоуметь прост, здуріти, знавісніти (разг.). ополчйть / ополчйть 1. (вооружать для войны) ист. озброювати, -юю, -юєш / озброїти; (собирать в полки) збирати / зібрати (зберу, зберёш) в полкй; 2. перен., разг. настроювати, -юю, -юєш / настроїти и мног. понастрбювати, уст. обурювати / обурити, ополчаться / ополчйться 1. озброюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / озброїтися; збиратися / зібратися (зберемося, зберетёся) в полкй;
2. 	(восставать) повставати, -стаю, -стаєш / повстати, -стану, -станеш; (против кого — ещё) напосідатися / напосістися, -сядуся, -сядешся, сов. завзятися, заповзятися, -візьмуся, -візьмешся (на кого); (настраиваться) настроюватися, -ююся, -юєшся / настроїтися.
ополчающийся 1. прич. якйй (що) повстає (напосідається, настроюється); ср. ополчйться 2; 2. прил. напосідливий, ополчёнец ополчёнець, -нця. ополчёние ополчёння, книжн., уст. рушення;
всенарбдное о. всенародне ополчёння. ополчёнка разг. ополчёнка. ополчённый 1. озброєний; зібраний у полкй;
2. 	настроєний. Ср. ополчйть 1—2. ополчёнский ополчёнський. ополчйть см. ополчйть. ополчйться см. ополчйться. опблья мн., геогр. опілля (род. опіль). ополйчение сполячення, ополячення, спольщення, (неоконч. д. — ещё) сполячування, ополячування, спольщування, полонізація, ополйченный сполячений, ополячений, спо- льщений, полонізований, сполонізований.
ополйчивапие сполячування, ополячування, спольщування, полонізація, ополйчивать / ополйчить сполячувати, -ую, -уєш / сполячити, ополячувати / ополячити, спольщувати / спольщити, полонізувати, -ую, -уєш (несов. и сов) / сполонізувати. ополйчиваться / ополйчиться сполячуватися, -уюся, -уєшся / сполячитися, ополячуватися / ополячитися, спольщуватися / спольщи- тися, полонізуватися, -уюся, -уєшся (несов. и сов.) / сполонізуватися, сов. спольщіти. ополячившийся см. ополйченный. опоминаться / опбмниться 1. (после обморока, забытья) опритомнювати и притомніти / опритомніти, отямлюватися, -ююся, -юєшся / отямитися, -млюся, -мишся, разг. очунювати, -юю, -юєш / очуняти, сов. очунятися, очуматися, очутйтися (очучуся, очутйшся), реже очутіти, очапатися, сов., диал. прийтй (-йду, -йдеш) до помки; не -ниться незчутися, -уюся, -уєшся; не успёл -'ниться, как... не стямився, як...; 2. (одуматься, образумиться сов. опам’ятатися и реже опа- м’ятуватися, -уюся, -уєшся, отямитися, стямитися, схаменутися, разг. спам’ятатися, прийтй до глузду, диал. оханутися, схаменутися.
опопанйкс в разн. знач, опопанакс, -у. опбр: во весь о. щодуху, щосйли, з усієї сйли, що є (скільки) духу (сйли, сил), чимдуж, чимдужче, [з вітром] навзаводи, чвалом, опбра опора, с. опертя; (преим. помощь, поддержка — ещё) підпора; в --ре на кого-что предл. з опертям на кого-що; имёть ~ру в ком мати підпорою кого; тбчка ~рьі точка опори (опертя), опорйжниваемьій спорожнюваний, випорожнюваний.
опоражнивание спорожняння, спорбжню- вання, випорожняння, випорбжнювання. опорйжнивать / опорбжнйть спорожняти и спорбжнювати, -юю, -юєш / спорожнйти, -ожню, -бжнйш и мног. поспорожняти и поспорбжнювати, випорожняти и випорбж- нювати / вйпорожнити; (выпивать) вихиляти и реже вихйлювати / вйхилити. опорйжниваться / опорбжийться спорожнятися и спорбжнюватися, -юється / спорож- нйтися, -бжнйться и мног. поспорожнятися и поспорбжнюватися, випорожнятися и ви- порбжнюватися / вйпорожнитися, -ться; (стать пустым — ещё) сов. спорожніти.


опбрки
733
опбшленный
опбрки ЛІН.,/7шг. шкарба(у)нй, -їв, диал. шкра- би, -ів, опбрки, -ів; --рок ед. шкарба(у)н, -а, шкраб, опорок, -рка. опбрник разг. опорник, опбрница разг. опорниця. опбрно-двйгательный анат. опбрно-рухо- вйй.
опбрно-осевбй спец. опбрно-осьовйй. опбрный опорний; ~ная бйза опорна база; о.
прыжбк спорт, опорний стрибок, опорожнёние спорожнення, вйпорожнення. опорбжненный и опорожнённый спорожнений, вйпорожнений; вйхилений. Ср. опоражнивать, опорожнйвшийся спорожнілий, опорбжийть см. опоражнивать, опорбжнйться см. опоражниваться, опорожнить см. опоражнивать, опорожниться см. опоражниваться, опоромонтйжный техн. опоромонтажний. опорбс опорос, -у.
опоросйться опоросйтися, -бситься и мног.
попоросйтися. опорбчение ганьблення; ославлення, знеславлення; [за]плямування. Ср. опорбчивать. опорбчеиный зганьблений; ославлений, знеславлений; заплямований, заплямлений, сплямований. Ср. опорбчивать. опорбчиваемьій ганьблений; ославлюваний, знеславлюваний; заплямовуваний. Ср. опорбчивать.
опорбчиванне ганьблення; ославлювання, ославляння, знеславлювання; [за]плямува- ння. Ср. опорбчивать. опорбчивать / опорбчить ганьбйти, -блю, -бйш / зганьбйти; {ославлять) ославлювати, -юю, -юєш и ославляти / ославити, -влю, -виш, знеславлювати / знеславити; {пятнать) плямувати, -ую, -уєш и заплямовува- ти, -овую, -овуєш / заплямувати и разг. заплямйти, -млю, -мйш, сов. сплямувати, сплямйти.
опорбчиваться ганьбйтися, -ться; ославлятися, знеславлюватися, -юється; плямуватися, -ується. Ср. опорбчивать. опослй нареч., прост, після, разг. опісля; {потом) потім.
опосрёдованность опосередкованість, -ності, опосерёднен1сть. опосрёдствование, опосрёдование филос. опосередкування, опосереднення, {неоконч. д. — ещё) опосередковування, опосереднювання.
опосрёдствованно, опосрёдованно нареч., филос. опосередковано, опосерёднено, по- серёдньо.
опосрёдствованный, опосрёдованный филос. опосередкований, опосереднений, опосрёдствовать, опосрёдовать несов. и сов., филос. опосередковувати, -овую, -овуєш / опосередкувати, -ую, -уєш, опосереднювати, -юю, -юєш / опосереднити, опосрёдствоваться несов. и сов., филос. опосередковуватися, -овується / опосередкуватися, -ується, опосерёднюватися, -юється / опосереднитися, опбссум зоол. опосум.
опостылевший разг., прост., уст. опосты- лый остогйдлий, разг. остогйджений, осоружний, реже остйлий, опрйкривий; {отвратительный) огйдний, огйдливий. опостылеть разг., прост, опостынуть, опостыть остогйднути, разг. остогйдіти, -джу, -ДИШ, зосоружіти, осоружитися, огйднути, реже ОГЙДІТИ, остйти, -йну, -йнеш, опрйкритися, -рюся, -ришся, опрйкріти. опотерапйя мед. опотерапія. опохмёл, опохмелёние разг. похмёлення. опохмелённый якйй (що) похмелйвся. опохмёлка разг. похмеляння (с.). опохмелить / опохмелйть разг. похмеляти / похмелйти, -хмелю, -хмёлиш. опохмелііться / опохмелйться разг. похмелятися / похмелйтися, -хмелюся, -хмёлишся. опочив^ленка уменьш.-ласк., уст. малёнька опочивальня, опочивальня уст. опочивальня, почивальня, спочивальня, відпочивальня, опочивать / опочйть уст. 1. {спать) опочивати / опочйти, -йну, -йнеш и почйти, -йю, -ЙЄШ, спочивати / спочйти, -йну, -йнеш и реже спочйнути; 2. {перен.: умереть) сов., высок, почйти, опочйти, спочйти, спочйнути; {успокоиться) заспокоїтися, опочйвший {умерший) почйлий. опошлёние знедуховлення, вульгаризація, {неоконч. д. — ещё) вульгаризування; спога- нення, {неоконч. д. — ещё) споганювання; спотворення, {неоконч. д. — ещё) спотворювання, вйкривлення, {неоконч. д. — ещё) викривляння; заяложення, {неоконч. д. — ещё) заяложування. Ср. опошліть и опошлиться, опбшленный знедуховлений, вульгаризований, звульгаризований; споганений; спотво-


опбшливание
734
оправдание
рений, вйкривлений; заяложений, реже заялозений. Ср. опошлеть, опбшливание знедуховлення, вульгаризування; споганювання; спотворювання, викривляння; заяложування. Ср. опошлить и
ОПОШЛ^ІТЬСЯ.
опошлить и опбпіливать / опбшлить вульгаризувати, -ую, -уєш (несов. и сов.) / звульгаризувати; поганити (разг.) и споганювати, -юю, -юєш / споганити; {извращать) спотворювати, -юю, -юєш / спотворити, викривляти / вйкривити, -влю, -виш; {делать избитым) заяложувати, -ую, -уєш / заялозити, -бжу, -озиш. опошлиться и опбшливаться / опбшлиться и разг. опошлёть знедуховлюватися, -ююся, -юєшся / знедуховнитися и знедуховніти, вульгаризуватися, -ується / звульгаризуватися; поганитися (разг) и споганюватися, -ююся, -юєшся / споганитися; спотворюватися, -юється / спотворитися, викривлятися / вйкривитися; заяложуватися, -уєть- ся / заялозитися. Ср. опошлить, опоэтизйрование споетизування, опоетизування.
опоэтизйрованный споетизований, опоетизований.
опоэтизйровать споетизувати, -ую, -уєш, опоетизувати, опойсанный 1. оперезаний, підперезаний, попідперізуваний, переперезаний, уперезаний, обперезаний, опоясаний; 2. оперезаний; оточений. Ср. опойсывать 1—2. опойска, опойсок {пояс) прост, пасок, -ска, поясок, -ска, крайка, окрайка, окравка, підперізок, -зка. опойсочка уменьш.-ласк., прост, пасочок, -чка, поясочок, опойсываемый 1. оперізуваний, підперізуваний, уперізуваний, обперізуваний, опоясуваний; 2. оперізуваний; оточуваний. Ср. опойсывать 1—2. опойсывание 1. оперізування, підперізування, переперізування, обперізування; 2. оперізування; оточування. Ср. опойсывать 1—2. опойсывать / опойсать 1. оперізувати, -ую, -уєш / оперезати, -ежу, -ежеш, підперізувати / підперезати и мног. попідперізувати, переперізувати / переперезати, уперізувати / уперезати, реже обперізувати / обперезати, опоясувати, -ую, -уєш / опоясати; 2. {перен.: охватывать) оперізувати / оперезати; {окружать) оточувати, -ує / оточйти, -очить.
опойсываться / опойсаться 1. оперізуватися, -уюся, -уєшся / оперезатися, -ежуся, -ежешся, підперізуватися / підперезатися и мног. попідперізуватися, переперізуватися / переперезатися, уперізуватися / уперезатися, обперізуватися / обперезатися; 2. оперізуватися / оперезатися; оточуватися, -ується / ото- чйтися (оточиться). Ср. опойсывать 1—2. опойсывающий 1. прич. якйй (що) оперізує и т. п.; CM. опойсывать 1—2; 2. прил. опері- зувальний; о. лишйй мед. оперізувальний лишай.
опойсывающийся см. опойсываемый. бппа межд. см. оп. бппидум ист. опідум, -у. оппозйтньїй техн. опозйтний; о. мотбр опозйтний мотор, оппозиционёр oпoзицioнёp. оппозициоиёрка опозиціонерка, оппозиционёрский oпoзицioнёpcький. оппозицибнно нареч. опозиційно, оппозицибнность опозиційність, -ності. оппозицибнньїй опозиційний, оппозйция опозиція; быть (стойть, нахо- дйться и т. п.) в ~ии к кому-чему бути (стояти, перебувати) в опозйції до кого-чого; о. планёт астр, опозйція планёт. оппонёнт опонент, оппонёнтка разг. опонёнтка. оппонёнтский опонёнтський. оппонйрование опонування, оппонйрованный опонований. оппонйровать опонувати, -ую, -уєш. оппонйруемый опонований. оппортунйзм политол. опортунізм, оппортунйст политол. опортуніст, оппортунистйчески нареч., политол. по- опортуністйчному. оппортунистйческий политол. опортуні- стйчний.
оппортунистйчно нареч., политол. по-опор- туністйчному. оппортунистйчность политол. опортуністйч- ність, -ності. оппортунистйчный политол. опортуністйч- ний.
оппортунйстка политол. опортуністка, оппортунйстски нареч., политол. по-опор- туністському, по-опортуністськи. оппортунйстский политол. опортуністський, опрйва оправа.
оправдание 1. {действие) вйправдання, оправдання, {неоконч. — ещё) виправдовування.


оправданно
735
оправлііться^
виправдування, справдовування, оправдування; справдження, здійснення, (неоконч.
— 	ещё) справджування, здійснювання; ср. оправдывать 1; 2. {оправдательный приговор) виправдання, оправдання, оправданно парен, вйправдано, оправдано, оправданность вйправданість, -ності, оправ- даність.
оправданный 1. вйправданий, оправданий, уневйннений; здійснений; подсудимый ~ан підсудного вйправдано (уневйннено); 2. вйправданий. Ср. оправдывать 1—2. оправдательный виправдувальний, виправд- нйй; ~ьіе докумёнты виправдні докумёнти; о. прнговбр виправдувальний вйрок. опрйвдываемость виправдуваність; оправду- ваність, -ності; о. прогнбзов спец, оправ- дуваність прогнозів, оправдываемый виправдовуваний, виправдуваний, оправдбвуваний, оправдуваний; справджуваний, здійснюваний. Ср. оправдывать 1.
опрйвдыванне 1. виправдовування, виправдування, справдовування, оправдування; справджування, здійснювання; 2. виправдування. Ср. оправдывать 1—2. оправдывать / оправдать 1. виправдовувати, -овую, -бвуєш и виправдувати, -ую, -уєш / вйправдати и реже вйправдити, -джу, -диш, оправдовувати и оправдувати / оправдати и реже оправдйти, -джу, -дйш, уневйннювати, -юю, -юєш / уневйннити; {надежды, опасения и т. п. — обычно) справджувати, -ую, -уєш / справдйти (справджу, справдйш), здійснювати, -юю, -ЮЄШ / здійснйти; -діть подсу- дймого вйправдати (уневйннити) підсудного; цель ~ывает срёдства мета виправдовує засоби; 2. бухг. виправдувати / вйправдати; о. отчёт докумёнтамн виправдувати звіт документами, оправдываться / оправдаться виправдбву- ватися, -бвуюся, -бвуєшся и виправдуватися, -уюся, -уєшся / вйправдатися и реже вй- правдитися, оправдбвуватися и оправдуватися / оправдатися и реже оправдйтися, -джуся, -дйшся; {защищать свою правоту — ещё) несов.,разг. правуватися, -уюся, -уєшся, правдйтися, -джуся, -дйшся, правдатися; {о надеждах, опасениях и т. п. — обычно) справджуватися, -ується / справдйтися, здійснюватися, -юється / здійснйтися; о. л6- жью відбріхуватися, -уюся, -уєшся / відбрехатися, -брешуся, -брешешся {разг.).
оправдывающий 1. п р и ч. якйй (що) виправ- дбвує и т. п.; см. оправдывать 1; 2. прил. виправдувальний, виправдбвчий. опрівнть^ см. оправлйтьЧ опрівнть^ см. оправл^ть^. оправиться см. оправлйтьсяЧ опрйвка' разг. поправлення, оправлення, {не- оконч. д. — ещё) поправляння, оправляння; обсмйкування (с.). Ср. оправл^ть^ 1. опрйвка^ 1. {действие) разг. оправлення, {не- оконч. — ещё) оправляння (с.); ср. оправ- л^Іть^; 2. {оправа) разг. оправа; 3. {приспособление) спец, оправка, оправлёние физиол., разг. вйпорожнення, {неоконч. д. — ещё) випорожнювання, оправленный' 1. поправлений, оправлений; обсмйканий; ср. оправлііть' 1; 2. прост., уст. см. оправданный 1. оправленный^ оправлений. Ср. оправлйть^. опрівливаемьій оправлюваний. Ср. оправ- літь^
оправлять' / опрівить 1. {поправлять) поправляти / поправити, -влю, -виш, оправляти / оправити и мног. пооправляти; {одёргивать одежду — ещё) обсмйкувати, -ую, -уєш / обсмйкати, -смйкаю, -смйкаєш и -смйчу, -смйчеш и однокр. обсмикнути и мног. пообсмйкувати; ~ить вблосы пригладити (-джу, -диш) волосся (коси); --нть причёску причепурйти зачіску; --ить себА разг. опорядйтися, -джуся, -дйшся, при- чепурйтися; о. постёль застелювати (-юю, -юєш) ліжко; 2. прост., уст. см. оправдывать 1.
оправлйть^ / оправить {вставлять в оправу) оправляти / оправити, -влю, -виш и мног. пооправляти, оправлііться' / оправиться 1. поправлятися / поправитися, -влюся, -вишся, оправлятися / оправитися; {приводить в порядок свой туалет, причёску и т.п. — ещё) опоряджатися / опорядйтися, -джуся, -дйшся; {одёргивать на себе одежду — ещё) обсмйкуватися, -уюся, -уєшся / обсмйкатися и однокр. обсмикнутися; {прихорашиваться — ещё) че- пурйтися и причепурюватися, -ююся, -юєш- ся / причепурйтися; 2. {выздоравливать) одужувати, -ую, -уєш / одужати и мног. поодужувати, поправлятися / поправитися, разг. вичунювати, -юю, -юєш / вйчуняти, очунювати / очуняти, вичухуватися, -уюся, -уєшся / вйчухатися, сов. вйходитися, -джу- ся, -дишся; 3. {приходить в нормальное со-


оправляться^
736
определііть
стояние после несчастья, какого-л. бедствия', справляться с какими-л. чувствами и т. п) заспокоюватися, -ююся, -юєшся / заспокоїтися, оправлятися / оправитися, справлятися / справитися, разг. оговтуватися, -уюся, -уєшся / оговтатися, обговтува- тися / обговтатися, реже отрясатися / отря- стйся; 4. физиол., разг. випорожнятися / вйпорожнитися; 5. несов., страд, поправлятися, оправлятися; обсмйкуватися; ср. оправлііть* 1. оправлііться^ оправлятися. Ср. оправлйть^. справочный оправний; спец, оправляльний. опрастывание прост, спорожнювання, випорожнювання, опрастывать / опростить прост, спорожняти и спорожнювати, -юю, -юєш / спо- рожнйти, -ожню, -бжнйш и мног. поспорожняти и поспорожнювати, випорожняти и випорожнювати / вйпорожнити, -ню, -ниш. опрастываться / опростаться прост, спорожнятися и спорожнюватися, -юється / спорожнйтися, -бжнйться, випорожнятися и випорожнюватися / вйпорожнитися. опрашиваемый опйтуваний; допйтуваний.
Ср. опрашивать, опрашивание опйтування; перепйтування;
допйтування. Ср. опрашивать, опрашивать / опросйть опйтувати, -ую, -уєш / опитати; (р мног. — ещё) перепйтува- ти / перепитати; {допрашивать^ допйтувати / допитати; ~йть учащихся в начале урбка опитати учнів на початку урбку. опрашиваться опйтуватися, -ується; допйту- ватися. Ср. опрашивать, опревйиие 1. гниття; 2. зі(о)прівання. Ср.
опревйть 1—2. опревйть / опрёть разг. 1. (гнить) гнйти и гнйстй (гниє) / згнйти и зі(о)гнйти; 2. (р частях тела) пріти / зі(о)пріти и мног. попріти; нбги опрёли нбги зі(о)пріли. определёние 1. (действие) вйзначення, (не- оконч. — ещё) визначання; окреслення, (не- оконч. — ещё) окреслювання; призначення, приділення, (неоконч. — ещё) призначання; ухвалення, постанбвлення, (неоконч. — ещё) ухвалювання, постановляння; улаштування, (неоконч. — ещё) улаштбвування; віддання, (неоконч. — ещё) віддавання; ср. определить 1, З—4; 2. (формулировка) вйзначення; (логическая — ещё) означення; (дефиниция) юр. дефініція; 3. (постановление) юр.
ухвала, постанбва (ж)\ 4. лингв, означення; 5. мат. означення, вйзначення. определённо нареч. 1. (ясно) виразно, ясно; (отчётливо) чітко; (решительно) рішуче;
2. 	(несомненно) безперечно, безумбвно, напевно, напёвне. определённость 1. виразність, -ності, ясність, пёвнicть; чіткість, -кості; рішучість, -чості;
2. мат. означеність, вйзначеність. определённый 1. прич. вйзначений, означений;
окреслений; призначений, приділений; зу- мбвлений, обумбвлений; ухвалений, поста- нбвлений; улаштбваний; відданий; ср. определить 1—4; 2. (твёрдо установленный) прил. вйзначений; (не оставляющий места сомнениям) певний; встрётиться в ~нное врёмя зустрітися у вйзначений (певний) час; существует о. порядок є певний порядок;
3. (ясный) прил. виразний, яснйй, пёвний; (отчётливый) чіткйй; (решительный) рішучий; дать о. отвёт дати виразну (ясну, чітку) відповідь; совершённо (вполнё) о. цілкбм пёвний; 4. (известный, некоторый) прил. пёвний; при услбвиях за пёвних умбв; 5. (несомненный) прил., разг. безперёчний, безумбвний; ІТО ~нная удйча це безперёчна (безумбвна) удача; 6. прил., лингв, означений;
7. 	прил., мат. означений, вйзначений.
определймость мат., физ. означність, -ності, визначність, означуваність, визнічуваність. определймый мат., физ. означуваний, визначуваний, визначний, определйтель в разн. знач, визначник; (мат.
— 	ещё) детермінант; определйтель теле- фбнного нбмера визначник телефбнного нбмера.
определйтельно нареч., уст. см. определённо 1.
определйтельность уст. ясність, -ності. определйтельный і. визначальний; (мат., физ. — ещё) означальний; ~ьіе таблйцьі семёйств растёний биол. визначальні таб- лйці родйн рослйн; 2. лингв, означальний; ~ное местоимёние означальний займенник;
3. уст. см. определённый 3. определяемый 1. визначуваний, означуваний;
окрёслюваний; призначуваний; 2. зумовлюваний, обумбвлюваний; 3. ухвалюваний;
4. призначуваний; улаштовуваний. Ср. определить 1—4.
определить / определйть 1. визначати и реже визначувати, -ую, -уєш / вйзначити, реже означувати / означйти; (формулировать^


определиться
137
опрббовать
означати / означити; {намечать — ещё) окрё- слювати, -юю, -ЮЄШ / окрёслити; {предназначать, устанавливать — еще) призначати и реже призначувати / призначйти и мног. попризначати, приділяти / приділйти, -ділю, -ділиш; 2. {обусловливать зумовлювати, -ює / зумовити, обумовлювати / обумовити;
3. 	{выносить решение) социол., юр. ухвалювати, -юю, -юєш / ухвалйти (ухвалю, ухвалиш), постановляти / постановйти, -овлю, -бвиш; {меру наказания и т. п) визначати / вйзначити; 4. {назначать на какую-л. службу, должность и т. п.) призначати и реже призначувати / призначйти и мног. попризначати, приділяти / приділйти; {устраивать) улаштовувати, -овую, -овуєш / улаштувати, -ую, -уєш; {отдавать — в школу и т. п) віддавати, -даю, -даєш / віддати, -дам, -дасй.
определиться / определйться 1. визначатися и реже визначуватися, -уюся, -уєшся / вйзначитися; {намечаться — ещё) окрёслю- ватися, -юється / окрёслитися; 2. {обусловливаться) зумовлюватися, -юється / зумовитися, обумовлюватися / обумовитися; 3. {определять свое местонахождение) спец., разг. визначати и реже визначувати / вйзначити своє місцезнаходження; 4. {устраиваться на какую-л. службу, должность ит.п) раз г. улаштовуватися, -овуюся, -овуєшся / улаштуватися, -уюся, -уєшся, одёржувати, -ую, -уєш / одёржати посаду; {поступать — в школу и т. п.) вступати / вступйти, -плю, -пиш, поступати / поступйти; 5. несов., страд, визначатися, визначуватися; окрё- слюватися; призначатися, приділятися; зумовлюватися, обумовлюватися; ухвалюватися, -юється, постановлятися; улаштовуватися; віддаватися, -дається; ср. определііть 1—4.
определяющий 1. прич. якйй (що) визначає и т. п.; CM. определііть 1—4; 2. прил. визначальний, пёвний; лингв, означальний, определяющийся якйй (що) визначається ит.п.; см. определиться 1—3. опредмёчеппый книжн. опредмётнений. опредмёчивапне книжн. опредмётнювання. опредмёчивать / опредмётить книжн. опред- мётнювати, -юю, -юєш / опредмётнити. опрёлость ЗІ(о)прІЛІСТЬ, -ЛОСТІ, попрілість, опрёлый зі(о)прілий, попрілий, опреспёние опріснення, {неоконч. д. — ещё) опріснювання.
опреснённый опріснений, опреснйтель техн. опріснювач, опреснйтельный опріснювальний, опрёсноки {мн) маца {ж)\ маца; {пресная лепёшка — обычно) корж, -а. опреснЯемый опріснюваний, опреснйть / опреснйть опрісняти и опріснювати, -юю, -ЮЄШ / опріснйти. опресниться / опреснйться опріснятися и опріснюватися, -юється / опріснйтися. опрессбванный спец. обпресований, опресований.
опрессбвка спец. обпресування, опресування, {неоконч. д. — ещё) обпресовування, опресовування (с.). опрессбвочный спец. обпресовувальний, опресовувальний, опрессбвывать / опрессовйть спец. обпресб- вувати, -овую, -овуєш / обпресувати, -ую, -уєш, опресовувати / опресувати, опрессбвываться спец. обпресовуватися, -овується, опресовуватися, опрёть см. опревйть.
опрнхбдование бухг. оприбуткування, запри- буткування, {неоконч. д. — ещё) оприбутковування, заприбутковування. опрнхбдованный бухг. оприбуткований, заприбуткований, опрнхбдовать несов. и сов., бухг. оприбутковувати, -овую, -овуєш / оприбуткувати, -ую, -уєш, заприбутковувати / заприбуткувати, оприхбдоваться несов. и сов., бухг. оприбутковуватися, -овується / оприбуткуватися, -ується, заприбутковуватися / заприбуткуватися.
опрйчннк ист. опрйчник. опрйчннна, опрйчнна ист. опрйчнина, опрйчина. опрйчньїй ист. опрйчний. опрйчь предл., прост, слі. крбме. опрйпіек ист. опрйшок, -шка; ~шкн мн.
опрйшки, -ів. опробковённе бот. опробковіння, опробковёть бот. опробковіти. опрббованне спец, вйпробування, {неоконч. д.
— 	ещё) випробування, випробовування, опрббованный спец, вйпробуваний. опрббовать несов. и сов. 1. спец, випробувати, -ую, -уєш и випробовувати, -бвую, -овуєш / вйпробувати; 2. {отведывать) д и а л. куштувати, -ую, -уєш / покуштувати и скуштувати, сов. посмакувати.


опрббоваться
738
опрокйнутый
опрббоваться несов., страд., спец. випробуватися, -ується, випробовуватися, -бвується. Ср. опрббовать. опровергаемый спростовуваний, заперечуваний; відхйлюваний, відкйданий. Ср. опровергать, опровергатель спростовувач. опровергйтельница спростовувачка. опровергать / опровёргпуть {оспаривать, отрицать) спростовувати, -овую, -овуєш / спростувати, -ую, -уєш, заперечувати, -ую, -уєш / заперечити; (отклонять) відхиляти / відхилйти, -хилю, -хйлиш и мног. повідхиляти, відкидати / відкйнути и мног. повідкидати, опровергаться спростовуватися, -бвується, заперёчуватися, -ується; відхилятися, відкидатися. Ср. опровергать, опровергающий 1. прич. якйй (що) спростовує и т. п.\ см. опровергать; 2. прил. спростовний.
опровёргнувший, опровёргший якйй (що) спростував и т.п.\ см. опровергать, опровёргпутый спростований, заперечений;
відхйлений, відкинутий. Ср. опровергать, опровержёпне 1. {действие) спростування, {неоконч. — ещё) спростовування, заперечення, {неоконч. — ещё) заперечування; відхйлення, {неоконч. — ещё) відхиляння, відкидання; ср. опровергать; 2. {опровергающая что-л. речь, статья и т. п.) спростовання,спростування, опровёрженный спростований, заперёчений;
відхйлений, відкйнутий. Ср. опровергать, опровержймый спростовний; {оспоримый) заперечний.
опрокйд техн., проф. перекйд; шйхтпые ~ды шахтові перекйди. опрокидпбй техн. перекиднйй. опрокйдываемый перекйданий; валений; вивертаний; ламаний; перевертаний; спростовуваний; відкйданий; розбйваний, розтрб- щуваний; перекиднйч. Ср. опрокйдьівать 1—3.
опрокйдьівание 1. перекидання, перевертання; валяння, звалювання; 2. відкидання; розбивання; розтрбщування; 3. ламання; спростбвування; розбивання, розтрбщування. Ср. опрокйдьівать 1—3. опрокйдыватель техн. перекидач, -d. опрокйдывательпый техн. перекиднйй. опрокйдьівать / опрокйнуть 1. перекидати / перекйнути и мног. поперекидати, пере¬
вертати / перевернути, -верну, -вернеш и мног. поперевертати; {валить — ещё) валйти, -лю, -лиш / повалйти, валяти / поваляти, звалювати, -юю, -юєш / звалйти и мног. позвалювати; {вываливать содержимое — обычно) вивертати / вйвернути и мног. повивертати; о. кйшу на сковорбдку вивертати кашу на сковорідку; ~уть лбдку перекйнути (перевернути) чбвен (чбвна); ~уть по ріЬмке (выпить) разг. вйхилити (дмухнути) по чарці, укйнути в рот по ч^рці, перехилйти, -хилю, -хйлиш, хильнути; --уть табурётку перекйнути (перевернути, повалйти, звалйти) табурётку; 2. {сбивать с позиций) воен. відкидати / відкйнути; {разбивать^ розбивати / розбйти (розіб’ю, розіб’єш); {громить) розтрбщувати, -ую, -уєш / розтрощйти, -трощу, -трбщиш; {обратить в бегство) сов. погнйти (пожену, поженеш); 3. {перен.: уничтожать, лишать прежнего значения — о чём-л. признанном, установленном и т. п.) ламати / поламати, перевертати / перевернути; {опровергать) спростбвувати, -овую, -бвуєш / спростувати, -ую, -уєш; {разбивать) розбивати / розбйти, розтрбщувати / розтрощйти; о. устарёвшие взглйды спростбвувати (розбивати) застарілі пбгляди.
опрокйдываться / опрокйпуться 1. перекидатися / перекйнутися и мног поперекидатися, перевертатися / перевернутися, -вернуся, -вёрнешся и мног. поперевертатися; {откидываться назад) разг. відкидатися / від- кйнутися; 2. {перен.: обрушиваться на неприятеля) навалюватися, -ююся, -юєшся / навалйтися, -валюся, -валишся, накидатися / накйнутися; 3. несов., страд, перекидатися, перевертатися; валйтися, -иться, валятися, звалюватися; вивертатися; відкидатися; розбиватися; розтрбщуватися, -ується; ламатися; спростбвуватися, -бвується; ср. опрокйдьівать 1—3.
опрокйдывающий техн., физ. перекида- льний.
опрокйдывающийся техн. перекиднйй.
опрокйнутый 1. перекйнений, перекйнутий, поперекйданий, перевёрнений, перевёрну- тий, поперевёртаний; повалений, поваляний, звалений, позвалюваний; вйвернений, вйвернутий; 2. відкйнений, відкйнутий; розбйтий; розтрбщений; пбгнаний; 3. поламаний, перевёрнений, перевёрнутий; спро- стбваний; розбйтий, розтрбщений. Ср. опрокйдьівать 1—3.


опромётчиво
739
опрітно
опромётчиво нареч. необачно, безоглядно, нерозважливо, нерозважно, опромётчивость необачність, -ності, безоглядність, нерозважливість, -вості, нерозважність.
опромётчивый необачний, безоглядний, нерозважливий, нерозважний, бпрометью нареч. стрімголов, прожогом, реже прожога, опрбс опит, -у, (неоконч. д. — ещё) опйтування (с.); допит, -у, {неоконч. д. — еще) до- пйтування. Ср. опрашивать, опросйть см. опрашивать, опрбсиик питальник.
опрбсньїй опитнйй; дбпитнйй. Ср. опрашивать.
опрост^иие прост, спорожнення, вйпо- рожнення, {неоконч. д. — ещё) спорожнювання, випорожнювання, опрбстаииьій прост, спорожнений, вйпо- рожнений. опростить см. опрастывать, опростаться см. опрастываться, опростёлый прост, спростілий. опростёть сов., прост. CAf. опрощаться, опростйть CM. опрощйть. опростйться см. опрощаться, опростоволбситься 1. {остаться без головного убора — о женщине) уст., диал. розчіп- читися; 2. {допустить промах) разг. спло- хувати, -ую, -уєш, пострйгтися (-стрижуся, -стрижешся) в дурні, ПОШЙТИСЯ (-ШЙЮСЯ, -шйєшся) в дурні, опростофйлиться разг. сплохувати, -ую, -уєш; {сделать ошибку) схйбити, -блю, -биш. опрбсчик социол. опйтувач. опрбсчица социол. опйтувачка. опротестование фин., юр. опротестування. опротестбваииый фин., юр. опротестований, опротестбвывание фин., юр. опротестбву- вання.
опротестбвывать / опротестовать фин., юр. опротестовувати, -бвую, -бвуєш / опротестувати, -ую, -уєш. опротестбвываться фин., юр. опротестовуватися, -овується. опротйвевший обрйдлий, обрйдливий, осто- гйдлий, огйдний, огйдливий, остобісілий; остогйджений, зосоружілий. Ср. опротй- веть.
опротйветь обрйднути, обрЙДИТИ, -ДЖу, -ДИШ, остогйднути, спротйвіти, разг. огйднути, опротйвіти, остобісіти, остогйдіти, спро-
тйвитися, реже ОГЙДІТИ, диал. збрйдитися, -джуся, -дишся, збрйднути; {надоесть) разг. зосоружіти, спрйкритися. опрбшеииый опйтаний; перепйтаний; до- пйтаний. Ср. опрашивать, опрощйть / опростйть спрощувати, -ую, -уєш и спрощати / спростйти (спрощу, спростиш), опрощаться / опростйться спрощуватися, -уюся, -уєшся и спрощатися / спростйтися (спрощуся, спростишся), опрощёиец спрощенець, -нця, реже опрощё- нець.
опрбщеиие лингв, спрощення, опрощення, опрощёиие {действие, состояние) спрощення, опрощёика спрощёнка, реже опрощёнка. опрбщеииый лингв, спрощений, опрощений, опрощённый спрощений, опрощёиство спрощёнство, реже опрощён- ство.
опрысканный обпрйсканий, обпрйснутий, пообприскуваний; оббрйзканий, побрйзка- ний. Ср. опрыскивать, опрыскиваемый обпрйскуваний; оббрйз- куваний. Ср. опрыскивать, опрыскивание обпрйскування; оббрйзкуван- ня. Ср. опрыскивать, опрыскиватель спец. обпрйскувач, оббрйз- кувач.
опрыскиватель-опыливатель спец. опрйску- вач-обпйлювач {род. опрйскувача-обпйлю- вача).
опрйскивать / опрыскать и однокр. опрыснуть обпрйскувати, -ую, -уєш / обпрйскати и однокр. обпрйснути пообпрйскувати,
сов. попрйскати, попйрскати; {обрызгивать^ оббрйзкувати / оббрйзкати и однокр. об- брйзнути, сов. побрйзкати. опрыскиваться / опрыскаться и однокр. опрыснуться обпрйскуватися, -уюся, -уєш- ся / обпрйскатися и однокр. обпрйснутися и мног. пообпрйскуватися, сов. попрйскатися; оббрйзкуватися / оббрйзкатися и однокр. оббрйзнутися, сов. побрйзкатися. Ср. опрыскивать.
опрыснутый обпрйснутий; оббрйзканий. Ср.
опрыскивать, опрыщавевший разг. попрйщений, спрйще- ний.
опрыщАъетьразг. попрйщитися, спрйщитися. опрйтно нареч. охайно, чёпурно, уменьш.- ласк. чепурнёнько, диал. хупаво, харно, шпё- тно.


опрятность
740
опускать
опрятность охайність, -ності, чёпурнють; че- пурйстість, -тості. Ср. опрЯтный. опрятный охайний, чепурнйй; (о человеке — ещё) чепурйстий, диал. хупавий, харний, шпетний.
опсбвевший охотн. якйй (що) обріс шерстю (став собакою), опсбветь (р щенке) охотн. обростй шерстю;
стати (стане) собакою, опсонйн физиол. опсонін, -у. опсонйческий физиол. ОПСОНІЧНИЙ. опт ком. 1. {купля и продажа товаров партиями) купівля-продаж оптом (гуртом); см. ещё оптбвый; 2. {товар) оптовий (гуртовйй) товар (-у), оптййп полигр. оптайп. оптйнт юр. оптант, оптйнтка юр. оптантка. оптатйв лингв, оптатйв, -у. оптатйвный лингв, оптатйвний. оптацибнный юр. оптаційний. оптйция юр. оптація, бптик оптик, бптика оптика, оптикйтор спец. оптикатор. бптико-акустйческий техн., физ. оптико- акустйчний. бптико-волокбнный научн., техн., физ. опти- ко-волоконний. оптикомехйник оптикомеханік. бптико-механйческнй техн., физ. оптико- механічний. бптнко-электрбнный научн., техн., физ.
оптико-електронний, оптимально нареч., книжн. оптимально, оптимальность книжн. оптимальність, -ності.
оптимальный книжн. оптимальний, оптимйты мн., ист. оптимати, -ів; ~^т ед.
оптимат. оптймётр спец. оптиметр, оптимизатор спец. оптимізатор. оптимизацибиный спец. оптимізаційний. оптимизация спец. оптимізація. оптимизйровать несов. и сов., спец. опти- мізувати, -ую, -уєш. оптимизйроваться несов. и сов., спец. опти- мізуватися, -ується. оптимизйруемый спец. оптимізований. оптимйзм оптимізм, -у. оптимйст оптиміст, оптимистйчески нареч. оптимістйчно. оптимиетйческий ОПТИМІСТЙЧНИЙ.
оптимистйчно нареч. оптимістйчно. оптимистйчность оптимістйчність, -ності.
ОПТИМИСТЙЧНЫЙ ОПТИМІСТЙЧНИЙ.
оптимйстка оптимістка, бптимум спец. оптимум, -у. оптйрование юр. оптування, оптйрованный юр. оптований, оптйровать несов. и сов., юр. оптувати, -ую, -уєш.
оптйроваться несов. и сов., юр. оптуватися, -уюся, -уєшся. оптоакустйческий техн., физ. оптоакустйч- ний.
оптоволокбнный научн., техн., физ. оптоволо- конний.
оптйческий оптйчний; о. обм^н {также пе- рен.) оптйчний обман, оптовйк ком. оптовйк, -а, гуртовйк. оптбво-закупочный оптово-закупівельний, оптбво-рбзничный оптово-роздрібнйй. оптбвый ком. оптовий, гуртовйй; ~вая тор- гбвля оптбва (гуртова) торгівля, битом нареч., ком. оптом, гуртом; о. и в рбз- ницу оптом (гуртом) і в роздріб, оптотёхника оптотехніка, оптоэлектрбника научн., техн., физ. оптоелектроніка, оптоэлектрбиный научн., техн., физ. опто- електронний. оптрбн спец. оптрон, опубликование опублікування, опубликбванный опублікований, опубликбвывать / опубликовать опубліковувати, -овую, -овуєш / опублікувати, -ую, -уєш.
опубликбвываться опубліковуватися,
-овується. опунция бот. опунція. buy с муз., шутл. опус, -у. опускание 1. опускания; спускання, попускання; схйлення, похйлення, {неоконч. д. — ещё) схиляння, похиляння; 2. випускання, поминання, проминання, пропускання; 3. попускання. Ср. опускать 1—3. опускать / опустйть 1. опускати / опустйти (опущу, опустиш) и мног. поопускати; {спускать — обычно) спускати / спустйти и мног. поспускати, попускати / попустйти; {приспускати^ разг. приспускати / приспустйти; {склонять — обычно) схиляти / схилйти, -лю, -лиш, похиляти / похилйти; о. гблову опускати (схиляти) гблову; {понуриваться —


опускаться
741
оплываться
ещё) понурювати (-юю, -юєш) / понурити голову, сов. посупитися, -плюся, -пишся, супити (-ПЛЮ, -пиш) / посупити голову, разг. похнюплюватися, -ююся, -юєшся / похнюпитися, -плюся, -пишся, похнюплювати / похнюпити голову; --йть перпендикуліір мат. опустйти перпендикуляр; 2. (пропускать) випускати / вйпустити и мног. повипускати, поминати / поминути, проминати / проминути, пропускати / пропустйти и мног. попропускати; ~йть подрббности вйпустити подробиці; 3. (ослаблять) попускати / попустйти; '-йть подпругу попустйти попругу.
опускаться / опустйться 1. опускатися / опустйтися (опущуся, опустишся) и мног. поопускатися; (спадать — ещё) опадати / опасти (опаде); (спускаться — обычно) спускатися / спустйтися; (приспускаться) разг. приспускатися / приспустйтися; (склонятся — обычно) схилятися / схилйтися, -люся, -лишся, похилятися / похилйтися; ~йться на колёни впасти навколішки;
2. (морально) опускатися / опустйтися, занепадати / занепасти, -паду, -падеш, сов. попустйти себе, разг. пускатися / пустйтися бёрега; о. на дно разг. спускатися на дно;
3. несов., страд, опускатися; спускатися, попускатися; приспускатися; схилятися; випускатися, поминатися, проминатися, пропускатися; ср. опускать 1—3.
опускнбй спец, опускнйй. опустёлость спустілість, -лості. опустёлый, опустёвший спустілий, опустілий, спорожнілий; збезлюділий, збезлюднілий, знелюднілий, опустёние спустіння; збезлюднення, знелюд- нення.
опустёть спустіти, опустіти, спорожніти; (обезлюдеть) збезлюдіти, збезлюдніти, знелюдніти.
опустйвшийся занепалий; (обленившийся) зледащілий. Ср. опускаться 2. опустйть CM. опускать, опустйться CM. опускаться, опустошать / опустошйть 1. спустбшувати, -ую, -уєш и пустошити / спустошити; (разорять — ещё) плюндрувати, -ую, -уєш / сплюндрувати и мног. поплюндрувати; -йть душу перен. спустошити душу; 2. (опорожнять) спорожняти и спорожнювати, -юю, -юєш / спорожнйти, -ожню, -бжнйш и мног. поспорожняти и поспорожнювати.
опустошаться 1. спустошуватися, -ується; плюндруватися, -ується; 2. спорожнятися, спорожнюватися, -юється. Ср. опустошать 1—2.
опустошающий 1. прич. якйй (що) спустошує и т. п.; CM. опустошйть 1—2; 2. прил. спустошливий; ~ие пожйры спустошливі пожежі.
опустошёние 1. (действие) спустошення, (не- оконч. — ещё) спустошування, пустошення; плюндрування; спорожнення, (неоконч. — ещё) спорожнювання; ср. опустошйть 1—2;
2. 	(разорение, запустение) спустошення, опустошённо нареч. спустошено, опустошённость спустошеність, -пості; (пустота) порожність, порожнеча, опустошённый 1. прич. спустошений; сплюндрований; спорожнений; ср. опустошйть 1—2; 2. прил. спустошений; (пустой) порожній.
опустошйтель спустошувач, пустошйтель;
плюндрувальник. Ср. опустошйть 1. опустошйтельннца спустошувачка, пусто- шйтелька; плюндрувальниця. Ср. опустошйть 1.
онустошйтельность спустошливість, -вості. опустошйтельный спустошувальний, спустошливий, опустошйть CM. опустошйть. онустошйться спустошитися, спустошіти; ~йлнсь леей спустошилися (спустошіли) лісй; -йлось сёрдце перен. спустошилося (спустошіло) сёрце. опустыненный спец. опустёлений. опустынивание спец. опустёлювання. опустыниваться / опустыниться спец. опу- стёлюватися, -юється / опустёлитися. опутанный обплутаний, оплутаний; обмотаний; обсотаний, обснований. Ср. опутывать.
опутывание обплутування, оплутування;
обмотування; обсотування. Ср. опутывать, опутывать / опутать обплутувати, -ую, -уєш / обплутати и мног. пообплутувати, оплутувати / оплутати; (обматывать) обмотувати, -ую, -уєш / обмотати и мног. пообмотувати; (обвивать) обсотувати, -ую, -уєш / обсотати, обсновувати, -сновую, -снбвуєш / обснувати, -сную, -снуєш; ~ать хйтростями обплутати (оплутати) хйтрощами. опутываться / опутаться 1. обплутуватися, -уюся, -уєшся / обплутатися, оплутуватися / оплутатися; (обматываться) обмотуватися.


опухание
742
бпыт
-уюся, -уєшся / обмотатися и мног. пообмотуватися; 2. несов., страд, обплутуватися, оплутуватися; обмотуватися; обсотуватися, -ується, обсновуватися, -сновується; ср. опутывать, опухание опухання.
опухйть / опухнуть опухати / опухнути и опухти, -хну, -хнеш и мног. поопухати и попухнути и попухти, запухати / запухнути и запухти «лі«ог. позапухати, опухающий якйй (що) опухає (запухає). опухлость р а з г. опухлість, -лості. опухлый разг. см. опухший, опухолевйдный пухлиноподібний, бпухолевый пухлйнний, опуховий, опухолербдный пухлинорідний; ~ые вйрусы пухлинорідні віруси, бпухоль пухлйна, м. опух, -у; вбры и убййцы
— 	о. на тёле ббщества перен. грабіжники і вбйвці — пухлйна на тілі суспільства; злокачественная о. мед. злоякісна пухлйна; о. под глйзом пухлйна під оком, опухший опухлий, попухлий, запухлий; (обрюзгший) брёзклий, забрёзклий, обрёзк- лий.
опушйть / опушйть 1. {покрывать пушком, волосками, пушистой шерстью) вкривати / вкрйти пухом; 2. {покрывать чем-л. лёгким, пушистым) запушувати, -ує / запушйти, опушувати / опушйти; 3. {обшивать мехом) опушувати / опушйти. опушаться / опушйться 1. {покрываться пушком, волосками, пушистой шерстью — о животных) обростати / обростй пухом, вкриватися / вкрйтися пухом; птенёц --йлся пташеня обросло (вкрйлося) пухом; 2. {покрываться чем-л. лёгким, пушистым) запушуватися, -ується / запушйтися, опушуватися / опушйтися; берёзы ~йлись молодбй листвбй берёзи облиствіли (вкрйлися мо- лодйм лйстям); крыша '-йлась снёгом дах запушйвся (опушйвся) снігом, опушёние 1. обростання (вкривання) пухом; ср. опушаться 1; 2. {покров) бот., зоол. опушения; зймнее о. зверёй зимове опушения звірів.
опушённый 1. оброслий (вкрйтий) пухом; лй- пы зййца густо ~шены лапи зайця густо вкрйті пухом; 2. запушений, опушений;
3. 	опушений. Ср. опушйть 1—3. опушечный узлісний, узлісковий. Ср. оп^ш- ка^
опушка* 1. {действие) опушения, {неоконч. — ещё) опушування (с.); ср. опушйть 3; 2. {меховая обшивка) опушка, [хутряна] облямівка.
опушка^ {леса) узлісся (с.), м. узлісок, -ску. опущёние 1. {действие) вйпущення, пропу- щення, {неоконч. — ещё) випускання, проминання, пропускання; ср. опускйть 2; 2. {пропуск чего-л.) вйпущення, м. пропуск, -у; 3. мед. опущення; о. пёчени опущения печінки.
опущенность опущеність, -НОСТІ. опущенный 1. опущений; спущений, попущений; приспущений; схйлений, похйлений; 2. вйпущений, пропущений; 3. попущений. Ср. опускйть 1—3. опцибн фин., юр. ОПЦІОН, -у. опцибнный фин., юр. ОПЦІЙНИЙ. бпция информ. ОПЦІЯ.
опылёние* бот. запйлення, {неоконч. д. — ещё) запйлювання; искусственное о. штучне запйлення. опылёние^ с.-х. обпйлення, {неоконч. д. — ещё) обпйлювання. опылённый* бот. запйлений. опылённый^ с.-х. обпйлений, пообпйлюва- ний.
опыливаемый с.-х. обпйлюваний. опыливание с.-х. обпйлювання. опыливатель см. опылйтель^. опыливать / опылйть с.-х. обпйлювати, -юю, -ЮЄШ / обпилйти, -пилю, -пйлиш и мног. пообпйлювати; о. посёвы обпйлювати посіви.
опыливаться с.-х. обпйлюватися, -юється. опыливающий якйй (що) обпйлює. опылйтель* бот. запйльник. опылйтель^ с.-х. обпйлювач. опылйтельный* бот. запйльний. опылйтельный^ с.-х. обпйлювальний. опылйемый* бот. запйлюваний. опылйемый^ с.-х. обпйлюваний. опылйть* / опылйть бот. запйлювати, -юю, -ЮЄШ / запилйти. опылйть^ см. опыливать, опылйться* / опылйться бот. запйлюватися, -юється / запилйтися. опылйться^ см. опыливаться, опылйющий якйй (що) запйлює. бпыт 1. {совокупность знаний, навыков, умения) досвід, -у; житёйский (жйзненный) о. життєвий (життьовйй) досвід; на лйчном -те на власному досвіді; обмён '-том обмін


бпытник
743
оранжйстский
досвідом; по сббственному ~ту з власного досвіду; приобретать о. набувати досвіду; 2. {исследование, эксперимент) дослід; дё- лать -ты робйти досліди; 3. {попытка, проба) спроба {ж)\ {набросок — ещё) нарис, -у; пёрвый литературный о. перша літературна спроба; сдёлать в качестве --та зробйти для спроби (на спробу, як спробу), бпытиик дослідник, бпытница дослідниця, бпытнический дослідницький, бпытничество дослідництво, бпытно-конструкторский дослідно-конструкторський.
бпытио-показйтельный дослідно-показовий, бпытно-произвбдственный дослідно-вироб- нйчий.
бпытно-промышленный дослідно-промисловий.
бпытность досвідченість, -НОСТІ. бпытно-экспериментйльный дослідно-експериментальний, бпытиый, реже бпытовый 1. {обладающий опытом) досвідчений, реже досвідний; о. человёк досвідчена людйна; 2. {основанный на опыте) досвідний; ~ное зимние досвідне знання; 3. {относящийся к опыту, служащий для производства исследований) дослідний; {пробный) спробний; {экспериментальный) експериментальний; ~иая станция дослідна станція; ~ное живбтное физиол. піддослідна тварйна; ~ное пбле с.-х. дослідне поле; о. мё- тод дослідний (експериментальний) метод, опьянёлость сп’янілість, -лості. опьяиёлый, опьяиёвший сп'янілий, оп’янілий; охмелілий, захмелілий, схмелілий; очамрілий. Ср. опьянёть. опьянёние сп’яніння, оп’яніння; охмеління, захмеління, схмеління; до '-ия нареч. до сп’яніння, опьянённость сп’янілість, -лості. опьянённый (чем) сп’янений (чим), сп’янілий, оп’янілий (з чого), опьянёть сп’яніти, оп’яніти и мног. поп’яніти; {охмелеть) охмеліти, захмеліти, схмеліти, диал. сп’янчйтися; {перен.: одуреть — ещё) разг. очамріти, опьянйть / опьянйть п’янйти и сп’яняти и реже сп’янювати, -юю, -юєш / сп’янйти, оп’яняти / оп’янйти, упоювати, -юю, -юєш / упоїти (упою, упоїш), сов., диал. сп’янчйти. опьяняться п’яніти, п’янішати, реже оп’янятися, упиватися.
опьянйюще нареч. п’янко, п’янлйво. ОПЬЯНІІЮЩИЙ 1. прич. якйй (що) п’янйть и т. п.\ см. опьянйть; 2. {пьянящий) прил. п’янкйй, п’янлйвий. опьяняющийся якйй (що) п’яніє (п’янішає, оп’яняється, упивається), опйта мн. опеньки, -ів, диал. пiдпёньки, -ньок. опЯть 1. нареч. знов, знову, ізнов, диал. уп’ять; о. двадцать пять разг. знов за рйбу гроші; 2. {также) вводн. сл., разг. також; {к тому же) до того ж; {кроме того) крім того; о. же до того ж.
опйть-таки 1. нареч., разг. знову-таки, знов- таки; 2. см. опйть 2. ораббчение зробітнйчення. ораббченньїй зробітнйчений. ораббчивание зробітнйчування. ораббчивать / ораббчить зробітнйчувати, -ую, -уєш / зробітнйчити. ораббчиваться / ораббчиться зробітнйчу- ватися, -уюся, -уєшся / зробітнйчитися. ор^ва прост, орава {разг.); {скопище) с. стовпище, стовписько, оравнодушевший разг. збайдужілий, оравнодушение разг. збайдужіння, оравнодупіеть разг. збайдужіти, оракул книжн. оракул, орйкульский в разн. знач, оракульський, орйла {м. и ж), прост, крикун, -а {м), крикуха {ж), м., разг. горлань, -ня, горлач, -а. орйло уст. орало, рало, орйльный биол. оральний. оранглйутьі {народ) мн. оранглаути, -ів. орангутйн, орангутанг зоол. орангутан, орангутанг.
орангутйновьій, орангутйнговый зоол.
орангутановий, орангутанговий. оранжйд оранжад, -у. оранжйдный оранжадний. оранжево нареч. оранжево, помаранчево, орйнжево-жёлтый оранжево-жовтий, орйнжево-крйсный оранжево-червоний, помаранчевий, оранжевый жовтогарячий, оранжевий, помаранчевий; {о цвете — ещё) сущ. жовтожар. оранжерёйка дшвньш. оранжерёйка. Ср. оран- жерёя.
оранжерёйный оранжерейний; ~ное растё- ине также перен. оранжерейна рослйна; о. эффёкт спец. оранжерёйний ефект, оранжерёя оранжерея, оранжйстский оранжйстський.


оранжйсты
744
органйчески
оранжйсты мн. оранжйсти, -ів; ~йст ед. оранжйст.
орйнье репетування, горлання; кричання, грймання. Ср. орйтьЧ орйнт (в летописи) орант. орабны мн., этнол. орабни, -ів. орйр (монета) орар. орйрь церк. орар, -я.
орйтай поэт., уст. ратай {род. ратая), оратай;
орач, -а, плугатар, -атаря, реже плугар, -я. орйтор промовець, -вця, оратор, красномовець, -вця, речник; ж. ораторка, рёчниця. ораторийльный муз. ораторіальний, оратбрия муз. ораторія, оратбрный муз. ораторний, ораторски нареч. по-ораторському, по-ора- торськи, красномовно, ораторский промовницький, ораторський, красномовний, ораторство ораторство, красномовність, -пості {ж), красномовство, ораторствовать разг. ораторствувати, -ую, -уєш.
орйторша разг. промовець, -вця, разг. ораторка, рёчниця. орйть^ {кричать^ разг. репетувати, -ую, -уєш, горлати, горланити, зіпати, ґвалтувати, -ую, -уєш; кричати, грймати, диал. желіпати. орйть^ (пахать) у с т., д и а л. орати, орбйта орбіта; попйсть в ~ту внимания кого книжн. потрапити в орбіту уваги кого. орбитальный орбітальний, орбйтньїй орбітний. оргйзм физиол. оргазм, -у. оргазменный физиол. оргазмовий. оргалйт строит, оргаліт, -у. оргалйтовьій строит, оргалітовий. брган 1. {часть организма) орган, -а; 2. {учреждение, печатное издание, средство чего-л.) брган, -у. орг^н муз. орган, органайзер органайзер, органдй нескл., ж., текст, органді. органёллы мн., виол, органёли, -ёл; -ёлла ед.
органёла. организатор організатор, организаторский організаторський, организаторша разг. організаторка, организацибнио нареч. організаційно, организацибнно-методйческий організацій- но-методйчний. организацибнно-нартййный організаційно- партійний.
организацибнно-политйческий організацій- но-політйчний. организацибнно-технйческий організаційно-технічний, организацибнно-хозййственный організаційно-господарський, организацибнно-экономйческий організаційно-економічний, организацибнный організаційний, организация 1. {действие) організація; с. упорядження; участвовать в ~ии вёчера брати участь в організації (упорядженні) вёчора; ср. организбвывать; 2. {объединение', предприятие', строение существа) організація; о.-разраббтчик організація-розрббник {род. організації-розрббника). органйзм організм, -у. органйзменный організмовий. организмйзм филос. організмізм, -у. организбванно нареч. організбвано. организбванность організбваність, -пості, организбванный організбваний, зорганізб- ваний; упоряджений; ~нная преступность організбвана злочйнність. Ср. организбвывать.
организбвывание організбвування; упоря- джування. Ср. организбвывать. организбвывать / несов. и сов. организовать
організбвувати, -бвую, -бвуєш / несов. и сов. організувати, -ую, -уєш, сов. зорганізувати; {устраивать — ещё) упоряджати / упо- рядйти, -джу, -дйш; ~йть билёты на кон- цёрт разг. організувати квиткй на кон- цёрт.
организбвываться / несов. и сов. организоваться 1. організбвуватися, -бвуюся, -бвуєшся / несов. и сов. організуватися, -уюся, -уєшся, сов. зорганізуватися; 2. несов., страд, організбвуватися, організуватися; упоряджатися; ср. организбвывать. организуемый організбвуваний; упоряджу- ваний. Ср. организбвывать. организующий 1. прич. якйй (що) організб- вує (організує, упоряджає); 2. прил. організаційний, організаторський; ~щее начало організаційна оснбва. оргйник разг. органік, органика разг. органіка. органйстлі>^з. органіст, органйстка муз. органістка. органйструм муз.,уст. органіструм. органйчески нареч. органічно.


органйческий
745
ординйрный
органйческий органічний; ~кая хймия органічна хімія; ~ие расстрбйства псйхики
спец, органічні розлади псйхіки. органйчно нареч. органічно, органйчность органічність, -ності. органйчньїй органічний, оргйнный муз. органний, органоволокнйт спец, органоволокніт, -у. органогенёз спец, органогенёз, -у. органогённый спец, органогенний, органогёны мн., спец. органогёни, -ів; '-ён ед.
органоген, -у. органбграф биол. органограф. органографйческий биол. органографічний, органография биол. органографія, органозбль хим. органозбль, -лю. органозбльный хим. органозольний. органбиды мн., биол. органоїди, -ів; ~ид ед. органоїд.
органолёптика спец. органолёптика. органолептйческий спец. органолептйчний. органолбгия биол. органологія, оргйно-минерйльный с.-х., хим. органо-міне- ральний. органбн ист., филос. органон, -у. оргйно-органйческий хим. органо-органіч- ний.
органопластика мед. органопластика, органопластйческий мед. органопластйчний. органопрепарат спец. органопрепарат, -у. органотекстолйт спец. органотекстоліт, -у. органотерапевтйческий мед. органотерапев- тйчний.
органотерапйя мед. органотерапія, оргйнум муз. органум, -у. оргйнчнкуменьш.-ласк., муз. органчик, оргйнчики мн., зоол. органчики, -ів. органщик уст. органіст, оргастйческий физиол. оргастйчний. оргбюрб (организационное бюро) нескл., с.
оргбюрб (організаційне бюрб). оргвопрбс (организационный вопрбс) орг- питання (с.) (організаційне питання), оргвыводы (организацибнные выводы) мн.
оргвйсновки, -ІВ (організаційні вйсновки). оргийзм спец. оргіазм. орги^ст этногр. оргіаст. оргиастйческий этногр. оргіастйчний. бргийный бргійний. бргия бргія.
оргкомитёт (организацибнный комитёт) орг- кoмiтёт, -у (організаційний кoмiтёт).
оргмёры (организацибнные мёры) мн. оргза- ходи, -ІВ (організаційні заходи); ~ра ед. оргзахід, -ходу (м.). оргнаббр (организбванный наббр) оргнабір, -ббру (організбваний набір), оргоснйстка (организацибнная оснастка) спец. оргоснащення (с.) (організаційне оснащення).
орготдёл (организацибнный отдёл) разг. оргвідділ, -у (організаційний відділ), оргпреступность (организбванная преступность) разг. оргзлочйнність, -нності (орга- нізбвана злочйнність). оргпроектйрование (организацибнное про- ектйрование) спец. оргпроектування (організаційне проектування), орграббта (организацибнная раббта) оргробб- та (організаційна роббта). орграсхбды (организацибнные расхбды) мн.
оргвитрати, -ат (організаційні витрати), оргстеклб (органйческое стеклб) оргсклб (органічне скло), оргтехмероприятие (организацибнно-тех- нйческое мероприятие) оргтехзахід, -ходу (м.) (організаційно-технічний захід), оргтёхника (организацибнная тёхника) opгтёxнiкa (організаційна тёxнiкa). оргтехнйческий оргтехнічний. ордй ист., перен. орда; Золотая ордй Золота орда.
ордйлия ист. ордалія.
брден 1. {знак отличия) брден, -а; о. Богдана Хмельнйцкого брден Богдана Хмельнйць- кого; 2. {община, сообщество) брден, -у; о. иезуйтов брден єзуїтів; 3. см. брдер 2. орденонбсец орденонбсець, -сця. орденонбска разг. орденонбска. орденонбсный орденонбсний. брденский брденський; -'кая лёнта брденська стрічка.
брдер 1. {документ) брдер; по ~ру на брдер;
2. 	архит. ордер, реже брден. брдерный 1. брдерний; 2. брдерний. Ср. брдер 1—2.
ординйл мат. ординал, -у. ординальный мат. ординальний; -'Ное числб ординальне числб. ординйр гидрол. ординар, ордиийрец воен. ординарець, -рця. ординарность ординарність, -ності. ординарный ординарний; о. профёссор уст. ординарний профёсор; о. уровень в рекё гидрол. ординарний рівень у річці.


ордин^рческий
746
ориентирбвочно
ординйрческий ординарський. ордината лілт., физ. ордината, ординйтор мед. ординатор, ординаторская сущ., ж., мед. ординаторська, -ої.
ординаторский мед. ординаторський, ординатура в разн. знач, ординатура, ордбвик геол. ордовик, -у. ордбвикский геол. ордовицький; о. перйод ордовицький період, ордонанс ист., юр. ордонанс, -у. ордоийнсовый ист., юр. ордонансовий. ордынец ист. ордйнець, -нця; ~нцы мн.
ордйнці, -ІВ. ордынский ист. ордйнський. ордынщина ист. ордйнщина. орейда миф. ореада, оребрёние строит, орёбрення. сребрённый строит, орёбрений. оребріть / оребрйть строит, орёбрювати, -юю, -ЮЄШ / оребрйти. орёл 1. (о строчная) орёл {род. орла); двуглавый о. {герб) двоголовий орёл; сын — о. вырос! разг. син — орёл вйріс!; 2. {О прописная) астр. Орёл; созвёздие Орл^ сузір’я Орла.
оренбургский, оренбуржский оренбурзький, оренбурженка оренбурженка, оренбуржец оренбуржець, -жця; ~жцы мн.
оренбуржці, -ІВ. оребл в разн. знач. ореол, орёх 1. горіх, -а {одно дерево) и -у {собир); землянбй (китайский) о. землянйй горіх, арахіс, -у; О на -'хи будет (достанется, попадёт) на горіхи буде (дістанеться, перепадё);
2. {дерево) горіх, ж. горішина; {лещина — обычно) ліщйна; раздёлать (отдёлать) под о. кого перен.,разг. дати (завдати) чосу кому\
3. {сорт каменного угля) горіх, ореховйдный горіхоподібний, орёховка орн. горішанка, орёхово-плодбвый горіхово-плодовий, орёховые сущ., мн., бот. горіхові, -их. орёховый горіховий, орехоплбдный горіхоплідний, орехопромыслбвый горіхопромисловий. орехотвбрки мн., энтом. горіхотворкові, -их
{сущ).
орёшек уменьш. горішок, -шка; крёпкий (твёрдый) о. перен., разг. міцнйй (твердйй) горішок; чернйльный о. спец. чорнйльний горішок, разг. дубове яблучко, дубова кислйчка.
орёшенье собир, прост, горіхи, -ів {мн.); {кустарник) ж. ліщйна. орёшина д и а л. см. орёшник 1. орёшковый 3 горішків.
орёшник 1. ліщйна, горішина {ж), реже горіх, горішник, ж., диал. ліска; выйти из ~ка вййти 3 ліщйни; посадйть о. посадйти ліщйну (горішину, горіх, горішник); 2. см. орёх 3.
орёшниковый ліщйновий, горіховий; ліско- вий. Ср. орёшник 1. орёшня днал. см. орёх 2. оржйнище диал. жйтнище, жйтнисько. орибатйдыл!»., энтом. орибатйди, -йд; ~да ед.
орибатйда. оригами нескл., с.; неизм., иск. оригамі. оригинал 1. {подлинник) оригінал, -у; пе- реводйть с ~ла перекладати з оригіналу (першотвору); с ~лом вёрно см. вёрно; 2. {чуда}^ разг. оригінал, -а. оригиналка разг. оригіналка, оригинйл-макёт полигр. оригінал-макет. оригинальничанье разг. оригінальничання, оригинальничать разг. оригінальничати, оригинально нареч. оригінально, оригинальность оригінальність, -ності. оригинальный оригінальний; о. мыслйтель оригінальний мислйтель; о. текст оригінальний (першотворний) текст, оригиийтор спец. оригінатор. ориенталйзм орієнталізм, -у. ориенталйст орієнталіст; о.-перев6дчик орієнталіст-перекладач {род. орієнталіста- перекладача). ориенталйстика орієнталістика, ориенталйстка орієнталістка, ориенталйстский орієнталістський. ориентальный орієнтальний, ориентация орієнтація, ориентйр орієнтйр.
ориентйр-буссбль геод. орієнтйр-бусбль {род.
орієнтйра-бусблі). ориентйрный орієнтований, ориентйрование орієнтування, ориентйрованность орієнтованість, -ності. ориентйрованный орієнтований, ориентйровать несов. и сов. орієнтувати, -ую, -уєш.
ориентйроваться несов. и сов. орієнтуватися, -уюся, -уєшся. ориентирбвка орієнтування (с.); {ориентация) орієнтація, ориентирбвочно нареч. орієнтовно.


ориентирбвочный
747
оробёло
ориентирбвочный 1. {служащий для ориентировки) орієнтувальний; о. полёт авиа орієнтувальний політ; 2. {предварительный, приблизительный) орієнтовний; ~ые данные орієнтовні дані, ориентирбвщик спорт, орієнтувальних, ориентирбвщица спорт, орієнтувальниця. ориентйруемый орієнтовний; '-мая повёрх- ность мат. орієнтовна повёрхня. ориентйрующий 1. прич. якйй (що) орієнтує; 2. прил. орієнтувальний, для орієнтування.
ориентйрующийся якйй (що) орієнтується, орййский орійський. ориктоценбз палеонт. ориктоценоз, -у. оринбкский орінокський. ориньіікская: о. культура археол. ориньяк- ська культура, орионйд астр, оріонід, -у. орисфёра мат. орисфёра. оришмёнты мн., биол. оришмёнти, -ів. брия нескл., м. и ж.; неизм., этнол. брія. оркйн 1. уст. см. ураган; І.метео оркан, -у. оркёстр оркестр, -у, уст. оркестра, оркестрйльность муз. оркестральність, -но-
СТІ.
оркестрйльный муз. оркестральний. оркестрант муз. оркестрант, оркестрантка муз. оркестрантка, оркестрантский муз. оркестрантський, оркестратор муз. оркестратор, оркёстрик уменьш. оркестрик. оркестрибнл1>^з., оркестріон,
оркестрование оркестрування,
оркестрбванный муз. оркестрований, оркестровать несов. и сов., муз. оркеструвати, -ую, -уєш.
оркестроваться муз. оркеструватися, -ується. оркестрбвка муз. оркестровка; преподавать --ку викладати оркестровку; раббтать над -'КОЙ працювати над оркестрбвкою. оркестрбвый муз. оркестровий, оркестротёка муз. оркестротёка. орлйн орн. орлан.
орлейнец орлеанець, -нця; ~нцы мн. орлеанці,
-ІВ.
орлеанйст ист. орлеаніст. орлейнский орлеанський, орлёнок орля, -яти, орленя, -яти, лас/с. орлятко {с).
орлёц мин. орлёць, -цю, червоний кварц (-у), брлик 1. уменьш.-ласк. орлик; 2. бот. орлики, -ІВ {мн.).
орлйный, брлий орлйний, поэт, орлій, разг. орлячий, реже орлбвий, диал. вірлячий; о. нос перен. орлйний ніс. орлйца орлйця, диал. вірлйця. орлбвец орловець, -вця; ~вцы мн. орловці, -ІВ. орлбвка орловка. орлбвский геогр. орлбвський. орловчйнин орловчанин; ~йне мн. орловч^ни, -ан.
орловчйнка орловчанка. орлбн текст, орлбн, -у. орлбновый текст, орлоновий. орліік' бот. орляк, -а. орліік^ ихт. орляк, -а. орленка {игра) орлянка, орнамент орнамент, -у.
орнаментально нареч., иск., лит. орнаментально.
орнаментальный иск., лит. орнаментальний, орнаментйция иск. орнаментація, орнамёнтика иск., муз. орнамёнтика. орнаментйрование иск. орнаментування, орнаментйрованный иск. орнаментований, орнаментйровать несов. и сов., иск. орнаментувати, -ую, -уєш. орнаментйроваться иск. орнаментуватися, -ується.
орнаментирбвка иск. орнаментування (с.). орнаментйст иск. орнаментйст. орнаментный иск. орнаментний, орнаментбванный иск. орнаментований, орнаментовать несов. и сов., иск. орнаментувати, -ую, -уєш. орнаментоваться иск. орнаментуватися, -ується.
орнаментбвка иск. орнаментування (с.). орнйментщик разг. см. орнаментйст. орнйт ист. орнат, -у. орнитйн хим. орнітйн, -у. орнитйновый хим. орнітйновий. орнитбз вет., мед. орнітоз, -у. орнитблог орнітолог.
орнитологйческий орнітологічний; ~кая фй- уна орнітологічна фауна, орнитолбгия орнітологія, орнитоптёр авиа opнiтoптёp. орнитофауна орнітофауна, орнитофилйя бот. орнітофілія, оробёвший, разг. оробёлый зляканий; сторопілий. Ср. оробёть. оробёло нареч., разг. злякано; сторопіло. Ср. оробёвший.


оробёть
748
ортохроматизйция
оробёть злякатися; (опешить) сторопіти, диал.
звомпити, -плю, -пиш. орогён геол. орогён.
орогенёз, орогенёзис астр., геол. орогенез, -у, орогенёзис, -у. орогенитальный орогенітальний. орогенйческий астр., геол. орогенічний, орогённый астр., геол. орогённий. ороговёвший, разг. ороговёлый зроговілий, ороговілий.
ороговёлость зроговілість, -лості, ороговілість.
ороговёние зроговіння, ороговіння, ороговёть зроговіти, ороговіти, орографйческий геогр. орографічний, орогрйфия геогр. орографія, броки мн. ороки, -ів; ~ок ед. орок, брокский броцький. оросйтель техн. зрошувач, оросйтельно-вентиляцибнный зрбшуваль- но-вентиляційний. оросйтельно-обводнйтельньїй зрошувально- обводнювальний, оросйтельный зрбшувальний. оросйть CM. орошйть. оросйться CM. орошйться. орбтовьій биохим. орбтовий. оротрбн радио оротрбн. брочи мн. брочі, -ів; ~оч ед. броч. орочбнский орочбнський. орочбньї мн. орочбни, -ів; --бн ед. орочбн. брочский броцький.
орошйемьій зрбшуваний; зарбшуваний; скрбплюваний; '-моє земледёлие зрбшуване землерббство. орошйть / оросйть зрбшувати, -ую, -уєш / зросйти (зрошу, зрбсиш) и мног. позрб- шувати, орошати / оросйти, несов. росйти; {обрызгивать, покрывать каплями что-л. — ещё) зарбшувати / заросйти; {слезами, потом и т.п. — ещё) скрбплювати, -юю, -юєш и скропляти / скропйти, -плю, -пиш. орошйться / оросйться 1. зрбшуватися, -ується / зросйтися (зрбситься), орошатися / оросйтися; зарбшуватися / заросйтися; 2. несов., страд, зрбшуватися, -ується, орошатися; зарбшуватися; скрбплюватися, -юється, скроплятися; ср. орош^ть. орошйющий 1. прич. якйй (що) зрбшує и т. п.; CM. орошйть; 2. прил. зрбшувальний. орошёние зрбшення, {неоконч. д. — ещё) зрб- шування.
орошённый зрбшений; зарбшений; скрбп- лений. Ср. орошйть. орпннгтбн орн. орпінгтбн. орсёль {краска) орсель, -лю. орт* горн, орт, -у. орт^ліа/и. орт. ортнкбн радио ортикбн. ортйт мин. ортйт, -у. ортобибз спец, ортобібз, -у. ортобибтнка спец, ортобібтика. ортобнотйческнй спец, ортобіотйчний. ортоводорбд физ., хим. ортовбдень, -дню. ортоводорбдный физ., хим. ортоводнёвий. ортогёлнй физ., хим. ортогелій, -ію. ортогенёз спец, ортогенез, -у. ортогеосннклинйль геол. ортогеосинкліналь, -лі.
ортогнатйзм биол. ортогнатйзм, -у. ортогнйтня биол. ортогнатія. ортогнёйс геол. ортогнёйс, -у. ортогонально мат., физ. ортогонально, ортогональность мат., физ. ортогональність, -ності.
ортогональный мат., физ. ортогональний, ортографйческнй геод., мат., физ. ортогра- фічний; ~кая проёкция ортографічна пробкція. ортодбкс книжн. ортодбкс. ортодоксальность книжн. ортодоксальність, -ності.
ортодоксальный книжн. ортодоксальний, ортодбксня книжн. ортодбксія. ортодбнтлігд. ортодбнт. ортодрбма астр, ортодрбма. ортодрбмня астр, ортодрбмія. ортоклаз мин. ортоклаз, -у. ортологйческий мат. ортологічний. ортометрйческнй геод. ортометрйчний. ортомнксовйрусьі мн., микробиол. ортомік- совіруси, -ів; ед. ортоміксовірус, -у. ортонёд, ортопедйстл#вЭ. ортопёд, ортопедйст. ортонедйстка разг. ортопедйстка. ортопедйческнй мед. ортопедйчний. ортопедйя мед. ортопедія, ортонтёр авиа ортоптёр. ортосиликйт хим. ортосилікат, -у. ортостатйческнй биол. ортостатйчний; ~кая устбйчивость ортостатйчна стійкість, ортостйха бот. ортостйха. ортофотонлйн геод. ортофотоплан, -у. ортохрбм физ. ортохрбм, -у. ортохроматизйцня физ., хим. ортохроматизація.


ортохроматйческий
749
осадочный
ортохроматйческий физ., хим. ортохроматйч- ний.
ортохроматйчность физ., хим. ортохроматйч-
НІСТЬ, -НОСТІ.
ортоцёнтр мат. ортоцентр, ортоцентрйческий мат. ортоцентрйчний. ортоэфйры мн., хим. ортоефіри, -ів; <-йр ед.
ортоефір, -у. ортштёйн геол. ортштейн, -у, рудяк, -а. оруденёлый геол. зруденілий. оруденёние геол. зруденіння. оруденёть геол. зруденіти. орудие 1. знаряддя; {инструмент, приспособление — ещё) начйння, диал. знаряд, -у; зна- ДІ6, -доба {м)\ ~ия произвбдства знаряддя виробнйцтва; 2. воен. гармата {ж). орудййиый воен. гарматний, орудование разг. орудування, орудовать разг. орудувати, -ую, -уєш; в г6- роде -дует бйида неодобр. у місті орудує банда; о. лбжкой {шутл.: есть) орудувати ложкою.
оружёйиая сущ., ж. зброярня, збройнйця, зброївня. оружёйиик зброяр, -а.
оружёйный збройовйй, зброярський; ~иое дёло ист. зброярська справа; о. завбд збройовйй завод; о. мйстер зброяр, -а; о. склад зброярня, збройнйця, зброївня. оруженбсец ист., перен. зброєносець, -сця;
(преим. в казацком войске) джура,ра5г. чура. оружие зброя {ж)\ {вооружение) озброєння; добывать ~ем и крбвью что здобувати збройно (зі зброєю) і кров’ю чого, що\ к ~ию! до зброї!; огнестрёльное о. вогнепальна зброя; о. смёха (крйтики и т. п.) перен. зброя сміху (крйтики и т. п)\ сложйть о. {высок.: сдаться) скласти (зложйти) зброю, оружиевёдение зброєзнавство. орумйнивать / орумйиить зарум’янювати, -юю, -юєш / зарум’янити, орумйниваться / орумйниться зарум’янюватися, -ююся, -юєшся / зарум’янитися, орун прост, крикун, -а, разг. горлань, -ня, горлач, -а. оруиья прост, крикуха, орущий якйй (що) репетує и т. п.; см. ор^тьЧ орфериби муз. орферіон. орфйзм рел., филос. орфізм, -у. орфйческий рел., филос. орфічний. орфограмма лингв, орфограма, орфографйст орфографіст. орфографйстка орфографістка.
орфографйчески нареч. орфографічно, орфографйческий орфографічний, орфография орфографія, орфоэпйст орфоепіст. орфоэпйстка орфоепістка. орфоэпйческий орфоепічний, орфоэпия opфoёпiя. орхёстра ист. орхестра, орхидёйиый opxiдёйний. орхидёя бот. орхідея.
орхйдиые сущ., мн., бот. орхідні, -их, зозулинцеві, орхйт мед. орхіт, -у. орхбиские: о. тібрки орхонські тюрки, орч^иии орчанин; ~йие мн. орчани, -ан. орчйика орчанка. орш^д оршад, -у.
оршйиець оршанець, -нця; ~ицы мн. оршанці,
-ІВ.
оршйика оршанка. оршанский оршанський. орйсина прост. 1. {большая жердь) жердйна, тичйна, тйчка; {дубина) дрюк, дрючок, -чка {м), ломака; 2. {о человеке) бран. одоробало, одоробло, доробало, доробло (с.). ос^ оса.
ос^да облога; держать гброд в -де облягати місто; командовать -дой командувати облогою (обляганням); иаходйться в ~де перебувати в облозі; снимать ~ду припиняти облогу.
ос^дистый присадкуватий; {коренастый — о человеке — ещё) коренастий, кремёзнйй. осадйтельиая: о. плйвка мет. осаджувальне плавлення, осадйть* см. осаждйтьЧ осадйть^ см. осаждйть^ осадйть^ см. осаживать, осйдка 1. {сооружения, грунта и т. п.) осідання (с.); 2. мор. осадка; 3. {ковка металлического изделия) осадка; 4. у с т. см. осйдок 1—2. осадкомёр {дождемер) опадомір. осадконакоплёиие геол. осадконагромаджен- ня, осадконакопйчення. осадкообразование геол. осадкоутворення. осйдный облоговий; -ное положёние стан облоги.
осадок 1. осад, -у, осадок, -дку; 2. перен. осад, осадок; 3. -дки мн., геол. осадки, -ів; 4. ~дки мн., метео опади, -ів. осадочный 1. геол., хим. осадовий; 2. метео опадовий.


осаждать*
750
осваиваться
осаждйть^ / осадйть 1. воен. облягати / облягтй, -ляжу, -ляжеш и мног. пооблягати, док. обложйти, -ложу, -лбжиш; 2. (кого-что) перен., разг. обсідати / обсісти, -сядемо, -сядете (кого-що); (наседать) разг. напосідати / напосісти (на кого-що); {набрасываться) накидатися / накйнутися (на кого-що). осаждйть^ / осадйть геол., техн., физ., хим. осаджувати, -ую, -уєш / осадйти (осаджу, осадиш); ~йть твёрдые частйцы осадйти тверді частйнки. осаждаться' воен. облягатися, осажд^ться^ 1. хим. осідати, осаджуватися, -ується; 2. метео опадати, осаждающий* воен. 1. прич. якйй (що) облягає; 2. сущ. обложник, осаждйющий^ геол., техн., физ., хим. оса- джувальний. осаждёние геол., техн., физ., хим. осадження, (неоконч. д. — ещё) осаджування; (оседание) осідання, осаждённый* воен. обложений, осаждённый^ геол., техн., физ., хим. осаджений.
осаженный 1. осаджений; збйтий; поданий назад; 2. осаджений, присаджений. Ср. осаживать 1—2. осйживание 1. осаджування; збивання; подавання назад; 2. осаджування. Ср. осаживать 1—2.
осаживать / осадйть 1. (останавливать^ осаджувати, -ую, -уєш / осадйти (осаджу, осадиш); (лошадь — ещё) збивати / збйти (зіб’ю, зіб’єш) коня; подавати (-даю, -даєш) / подати (-дам, -дасй) назад; ~дй наз^д! подай назад!;
2. (перен.: одёргивать^ осаджувати / осадйти, присаджувати / присадйти; (давать отпор) давати / дати відсіч; 3. мет. осаджувати / осадйти.
осаживаться* (ос^да/иь) п р о с т. осідати, осаживаться^ 1. осаджуватися, -ується; збиватися; 2. осаджуватися, присаджуватися;
3. осаджуватися. Ср. осаживать 1—3. бсакец (житель Осаки) осакець, -кця; -кцьі
мн. осакці, -ів. бсакский осакський.
осиленный прост, поквацаний, помазаний.
Ср. осиливать, осйливание спец. 1. осалювання; 2. обростання салом, осалювання. Ср. осиливаться 1—2.
осиливать / осилить прост, (в игре в салки, пятнашки) квацати / поквацати, мазати (мажу, мажеш) / помазати.
осиливаться / оселиться спец. 1. (о пищевых жирах) осалюватися, -юється / осалитися; 2. (обрастать салом, жиром) обростати / обростй салом, осалюватися / осалитися, осанисто нареч. ставно, поважно, сановйто. осанистость ставність, -ності, поставність, поважність, сановйтість, -тості, осанистый ставнйй, поставнйй, поважний, сановйтий.
осіниться набрати (-беру, -берёш) поважного, сановйтого (молодцеватого: молодецького, бравого, бадьорого) вйгляду. осйнка постава, осанка, статура, осанна церк. осанна; О петь (восклицать) '-'нну кому книжн. співати (вигукувати) осанну кому. осарсбл фарм. осарсол, -у. осатаневйть / осатанёть 1. разг. сатаніти / осатаніти и посатаніти; 2. (опротиветь) сов., прост, остогйднути и остогйдіти, -джу, -диш.
осатанёло нареч., разг. осатаніло, посатаніло, осатанёлость разг. осатанілість, -лості. осатанёлый разг. осатанілий, посатанілий, осатанёние разг. осатаніння; в -ии нареч.
осатаніло, посатаніло, осйхаренный оцукрений, зцукрений. осйхаривание оцукрення, зцукрення, (не- оконч. д. —ещё) оцукрювання, зцукрювання. осахариватель спец, оцукрювач, зцукрювач. осахаривать / осйхарить оцукрювати, -юю, -юєш / оцукрити, зцукрювати / зцукрити. осйхариваться / ос^хариться оцукрюватися, -юється / оцукритися, зцукрюватися / зцу- критися.
осйхаривающий оцукрювальний, зцукрю- вальний.
осваиваемый освоюваний; засвоюваний, опановуваний; розроблюваний. Ср. осваивать, осваивание освоювання; засвоювання, опановування, оволодівання; розробляння, розроблювання. Ср. осваивать, осваивать / освбить (что) освоювати, -юю, -юєш / освоїти и мног. поосвоювати (що); (усваивать — ещё) засвоювати / засвоїти (що), осягати / осягтй, -гну, -гнеш (що), опановувати, -овую, -овуєш / опанувати, -ую, -уєш (що, реже чим), оволодівати / оволодіти (чим); (тему) розробляти и розроблювати, -юю, -юєш / розробйти, -роблю, -робиш, осваиваться / освбиться 1. (с чем, в чём) освоюватися, -ююся, -юєшся / освоїтися (з чим, в чому), призвичаюватися, -ююся, -юєшся /


осведомйтель
751
освещать
призвичаїтися и мног. попризвичаюватися (до чого), разг. оговтуватися, -уюся, -уєшся / оговтатися, обговтуватися / обговтатися (з чим), присвоюватися / присвоїтися (до чого), обвикатися / обвйкнутися и обвйктися, -кну- ся, -кнешся, озвичаюватися / озвичаїтися,/?г- же оббуватися / оббутися, -будуся, -будешся (з чим); 2. несов., страд, освоюватися; засвоюватися, опановуватися, -овується; ср. освйивать. осведомйтель інформатор; повідомлювач, осведомйтельница інформаторка; повідом- лювачка.
осведомйтельный інформаційний; повідомний. Ср. осведомлйть. осведомйтельский інформаторський. осведомлёние інформування, поінформування; повідомлення, (неоконч. д. — ещё) повідомляння. Ср. осведомлііть. осведомлённость 1. поінформованість, -ності;
2. 	обізнаність. Ср. осведомлённый 1—2. осведомлённый 1. прич. інформований, поінформований; повідомлений; ср. осведомлять; 2. (в чём — обладающий сведениями) прил. обізнаний (з чим, разг. на чому), осведомлйть / освёдомнть (кого) інформувати, -ую, -уєш {несов. и сов) / поінформувати (кого); (уведомлять^ повідомляти / повідомити, -млю, -миш (кого, кому), осведомляться / освёдомнться 1. {справляться о чём-л.) довідуватися, -уюся, -уєшся / довідатися; {спрашивать) питати / спитати, питатися / спитатися и попитатися; {любопытствовать) цікавитися, -влюся, -вишся / поцікавитися, диал. звідуватися, -уюся, -уєшся / звідатися; 2. несов., страд, інформуватися, -ується; повідомлятися; ср. осве- домлЯть.
освежаемый освіжуваний; відсвіжуваний. Ср. освежать.
освежать / освежйть освіжати и реже освіжувати, -ую, -уєш / освіжйти; {восстанавливать силы, в памяти — ещё) відсвіжувати и відсвіжати / відсвіжйти. освежаться / освежйться освіжатися и реже освіжуватися, -уюся, -уєшся / освіжйтися, несов. реже свіжйтися; відсвіжуватися / відсвіжитися. Ср. освежйть. освежающе нареч. освіжаюче, освіжуюче, освежйющнй 1. прич. який (що) освіжає и т. п.\ см. освежйть; 2. прил. освіжальний, освіжнйй; відсвіжнйй; о. напйток освіжальний (освіжнйй) напій.
освежевйнне оббілування, білування, освежёванный оббілований, побілований. освежевйть оббілувати, -ую, -уєш, побілува- ти, збілувати, освежённе освіження; відсвіження, {неоконч.
д. — ещё) відсвіжування. Ср. освежйть. освежённый освіжений; відсвіжений. Ср.
освежйть. освежйтель освіжувач.
освежйтельный освіжальний, освіжнйй;
відсвіжнйй. Ср. освежйть. освежйть см. освежйть. освежйться см. освежйться. осветйтель спец, освітлювач, осветйтельный освітлювальний, осветйть см. освещйть. осветйться см. освещйться. осветлённе освітлення, очйщення, прояснення, просвітлення, осветлённый 1. освітлений; 2. очйщений;
3. 	прояснений, просвітлений; 4. освітлений. Ср. осветлйть 1—4. осветлйтель спец, освітлювач, прояснювач, просвітлювач, осветлйть / осветлйть 1. {обесцвечивать) освітлювати, -юю, -юєш и реже освітляти / освітлйти, -тлю, -лиш; о. вблосы освітлювати волосся; 2. {делать прозрачным) спец. очищати и очйщувати, -ую, -уєш / очйстити (очйщу, очйстиш); о. сок очищати (очйщувати) сік; 3. техн., физ. проясняти и прояснювати, -юю, -юєш / прояснйти, просвітлювати / просвітлйти; 4. лес. освітлювати и реже освітляти / освітлйти; ~йть учйсток лёса освітлйти ділянку лісу, осветлйться 1. освітлюватися, -юється, освітлятися; 2. очищатися, очйщуватися, -ується; 3. прояснятися, прояснюватися, -юється; 4. освітлюватися, освітлятися. Ср. осветлйть 1—4. осветлйющнй 1. прич. якйй (що) освітлює и т. п.\ см. осветлйть 1—4; 2. прил. освітлювальний, техн., физ. прояснювальний, просвітлювальний. освёчнванне спец, освічування, ж, освітленість, -ності. освещйемый освітлюваний; висвітлюваний.
Ср. освещйть 1—2. освещйть / осветйть 1. освітлювати, -юю, -юєш и реже освітляти / освітлйти, -тлю, -лиш и мног. поосвітлювати; освічувати, -ую, -уєш / освітйти (освічу, освітиш) и мног. поосвічувати; {посветить — ещё) сов. по-


освещйться
752
освобождаться
світйти, -свічу, -світиш; 2. (перен.: излагать, истолковывать) висвітлювати / висвітлити, -тлю, -лиш.
освещаться / осветйться 1. освітлюватися, -юється и реже освітлятися / освітлйтися, освічуватися, -ується / освітйтися; {пользоваться каким-л. освещением — ещё) несов. світйти (свічу, світиш); 2. несов., страд, освітлюватися, освітлятися, освічуватися; висвітлюватися; ср. освещать 1—2. освещающий 1. прич. якйй (що) освітлює и т.п.\ см. освещйть 1—2; 2. прил. освітлювальний, для освітлення, освещёние 1. {действие) освітлення, {неоконч.
— ещё) освітлювання; вйсвітлення, {неоконч.
— ещё) висвітлювання; ср. освещйть 1—2; 2. {свет) освітлення, світло, лі., д и а л. посвіт, -у, ж. посвіта; искусственное о. штучне освітлення (світло); 3. {осветительное оборудование) освітлення; провестй электрй- ческое о. провестй електрйчне освітлення;
4. 	{перен.: объяснение, истолкование чего-л.) вйсвітлення; дать правильное о. фактам дати правильне вйсвітлення фактам.
освещённость физ. освітленість, -ності. освещённый 1. освітлений, освічений; 2. вй- світлений. Ср. освещйть 1—2. освидётельствование огляд, -у {м.). освидётельствованный оглянутий, освидётельствовать оглянути, освинцев^ние техн., физ. освинцюв^ння, покриття бливом. освинцбванньїй техн., физ. освинцьований, покрйтий бливом. освинцбвщик техн. освинцювальник, освинцбвьівать / освинцевать техн., физ. освинцьбвувати, -цьбвую, -цьбвуєш / освинцювати, -юю, -юєш, покривати / покрйти (-крйю, -крйєш) бливом. освирепёвший, освирепёлый разг. розлючений, розлютілий, розлютбваний. освирепёть разг. розлютуватися, -уюся, -уєшся, розлютйтися, -лючуся, -лютишся, розлютіти, освистание освистания, освйстанный обсвйстаний, освйстаний. освйстывание обсвйстування, освйстування. освйстывать / освистать обсвйстувати, -ую, -уєш / обсвистати, -свищу, -свйщеш, освй- стувати / освистати. освйстываться обсвйстуватися, -ується, освйстуватися. освободитель визволйтель, визвбльник.
освободйтельница визволйтелька, визвбль- ниця.
освободйтельньїй визвбльний, визвбльниць- кіш,уст. визволенний. освобождаемый звільнюваний; вивільнюваний. Ср. освобождать 1—3. освобождать / освободйть 1. звільняти и звільнювати, -юю, -юєш / звільнйти, -ню, -ниш; {от обязанностей, должности, налогов и т. п. — ещё) увільняти / увільнйти; {избавлять — ещё) визволяти / вйзволити; {высвобождать — ещё) вивільняти и вивільнювати / вйвільнити, сов., дна л. опрб- стати; ~йть вёчер для занйтий звільнйти вечір для занять; -йть нбмер в гостйнице звільнйти нбмер у гoтёлi; ~йть от завё- дования кйфедрой звільнйти (увільнйти) від завідування кафедрою; ~йть от уплаты штрйфа звільнйти від сплати штрафу; ~йть номещёние от посторбнних звільнйти приміщення від сторбнніх; -'йть руку звільнйти (вйзволити, вйвільнити) руку; о. из-под арё- ста звільняти (визволяти) з-під арешту; о. плённых звільняти (визволяти) полонених;
2. 	{отвоёвывать захваченную неприятелем территорию) визволяти / вйзволити, звільняти и звільнювати / звільнйти; ~йть гброд вйзволити (звільнйти) місто; '-йть от врагй родную зёмлю вйзволити (звільнйти) від вб- рога рідну землю; 3. {избавлять от угнетения, бесправия или рабства) визволяти / вйзволити, звільняти / звільнйти; --йть крестьян от крепостнбй завйсимости ист. звільнйти селян від кріпацтва (панщини); ~йть нарбд от окбв (пут, гнёта и т. п) вйзволити нарбд від окбв (пут, гніту и т. п). освобождаться / освободйться 1. звільнятися / звільнйтися, -нюся, -нишся; {от обязанностей, должности, налогов и т. п. — ещё) разг. реже увільнятися / увільнйтися; {избавляться —ещё) визволятися / вйзвол итися; {высвобождаться — ещё) вивільнятися / вйвільнитися, сов., диал. опрбстатися; квартйра ~йлась квартйру звільнено; -'йться из (от) плёна звільнйтися з полбну; ~йться от завёдования звільнйтися (увільнйтися) від завідування; -йться от налбгов звільнйтися від податків; при нёкоторых химйческих реакциях ~^ется теплоті під час деяких хімічних реакцій вивільняється (звільняється) теплб; 2. {избавляться от угнетения, бесправия или рабства) визволятися / вйзволитися, звільнятися /


освобожц^ние
753
осекаться
звільнйтися; -йться от пут звільнйтися від пут; 3. (от кого-чего — отделываться) збуватися / збутися (збудуся, збудешся), позбуватися / позбутися (кого-чого), звільнятися / звільнйтися (від кого-чого); -йться от предрассудков позбутися забобонів (передсудів), звільнйтися від забобонів (передсудів); 4. несов., страд, звільнятися; увільнятися; визволятися; вивільнятися; ср. освобождать 1—3. освобождёние 1. звільнення, (неоконч. д. — ещё) звільнення; увільнення; вйзволення, {неоконч. д. — ещё) ъшъолятя, реже вйзвіл (л/., род. вйзволу); о. от дблжности звільнення 3 посади; 2. вйзволення, звільнення, {неоконч. д. — ещё) визволяння, звільнення;
3. 	вйзволення, звільнення, {неоконч. д. — ещё) визволяння, звільнення; о. крестьян ист. звільнення селян. Ср. освобождать 1—3.
освобождённо нареч. полёгшено, з полёг- шенням.
освобождённость звільненість, -пості, освобождённый 1. прич. звільнений; увільнений; вйзволений; вйвільнений; опростаний; ср. освобождать 1—3; 2. прил. звільнений; о. раббтник звільнений працівнйк. освоёние освоєння, {неоконч. д. — ещё) освоювання; засвоєння, опанування, {неоконч. д.
— 	ещё) засвоювання, опановування; оволодіння, {неоконч. д. — ещё) оволодівання; розроблення, {неоконч. д. — ещё) розробляння, розроблювання. Ср. осваивать, освбенность освоєність, -НОСТІ; с. засвоєння, опанування, оволодіння; о. земёль освоє- ність земёль; о. учёбного материала засвоєння (опанування) навчального матеріалу, оволодіння навчальним матеріалом, освбенньїй освоєний; засвоєний, осягнений, осягнутий, опанований; розроблений. Ср. осваивать, освбить см. осваивать, освбиться см. осваиваться, освятйтель святйльник. освящаемый церк., перен. свячений, освячуваний, посвячуваний, освящать / освятйть церк., перен. святйти (свячу^, святиш) и освячувати, -ую, -уєш / освятйти, посвячувати / посвятйти; -йть люббвью освятйти любов’ю, освящаться / освятйться церк., перен. 1. свя- тйтися (святиться) и освячуватися, -ується / освятйтися (освятиться) и мног. поосвячу-
ватися, посвячуватися / посвятйтися; 2. не- сов., страд, святйтися, освячуватися, посвячуватися; ср. освящать, освящёние церк., перен. свячення, освячення, посвячення, {неоконч. д. —ещё) освячування, освящённый церк., перен. освячений, посвячений, свячёний, поосвячуваний. осёвки диал. см. обсёвок 2. осевбй осьовйй.
осёвшнй осілий; якйй (що) осунувся (спав).
Ср. оседйть 1—2. оседйемьій см. оседающий, оседйнне 1. осідання; осування; спадання;
2. осідання. Ср. оседйть 1—2. оседйть / осёсть 1. осідати / осісти (осяду, осядеш) и мног. поосідати, сідати / сісти, разг. реже осідатися / осістися и мног. поосідатися; {опускаться, оползать — ещё) осуватися / осунутися; {оросе, тумане и т. п.
— 	ещё) спадати / спасти (спадё); 2. {поселяться где-л) осідати / осісти и мног. поосідати, разг. осідатися / осістися и мног. поосідатися. оседйться / осёсться уст. см. оседйть 1—2. оседающий 1. прич. якйй (що) осідає (сідає) и т. п.; CM. оседать 1—2; 2. прил. оса- джувальний; {о грунте) обсувнйй; {о документах) нагромаджувальний, збйраний; {в осадої^ осіднйй. оседлйнне сідлання.
осёдланный осідланий, засідланий, посідланий, окульбачений, покульбачений. Ср. осёдлывать, осёдло нареч. осіло, осёдлость осілість, -лості. осёдлыванне сідлання, уст. кульбачення. осёдлывать / оседлать сідлати / осідлати и засідлати и мног. посідлати, уст. кульбачи- ти / окульбачити и мног. покульбачити; ~йть дорбгу воєн, осідлати дорогу (шлях), осёдлываться сідлатися, уст. кульбачитися. осёдлый осілий.
осёк 1. засіка; {завал) завал, -у, ж.,разг. завала; {изгородь) загорода; {для скота) загін, -гону; 2. {пасека) пасіка, осекйнне 1. разг. см. обсекйнне; 2. осікання;
ср. осекать 2. осекйть / осёчь 1. разг. см. обсекйть; 2. {прекращать чьи-л. действия) разг. осікати / осіктй (осічу, осічеш). осекйться / осёчься 1. разг. см. обсекйться 1;
2. 	{об оружии) давати (дає) / дати (дасть) осічку; 3. {внезапно прекращать какие-л. дей-


осёкший
754
осёчься
ствия; запинаться)разг. осікатися / осіктйся (осічуся, осічешся), осёкший, осёкший разг. якйй (що) осік. Ср. осекать 2.
осёкшийся, осёкшийся разг. якйй (що) осікся. Ср. осекаться 3. осёл 1. осёл (род. осла), віслюк, -і,разг. ослюк;
2. (р человеке) бран. осёл, віслюк, пентюх, тупак, -а.
оселёдец уст. оселёдець, -дця. оселбк 1. брусок, -ска, брус; 2. перен. пробний камінь (-меня), осеменатор с.-х. запліднювач, осемеийторский с.-х. запліднювальний, осеменёиие биол., с.-х. [штучне] запліднення, (неоконч. д. — ещё) [штучне] запліднювання, осеменённый биол., с.-х. [штучно] запліднений.
осеменяемый биол., с.-х. [штучно] запліднюваний.
осеменйть / осемеийть биол., с.-х. [штучно] запліднювати, -юю, -юєш / запліднйти. осеменіться / осеменйться биол., с.-х. 1. запліднюватися, -юється / запліднйтися; {приносить семена — о растениях — ещё) давати (дає) / дати (дасть) насіння; 2. несов., страд, [штучно] запліднюватися; ср. осе- меніть.
осенёние отінення; огортання, покривання, окривання. Ср. осенйть 1. осенённый 1. отінений; огорнутий, огорнений, покрйтий, окрйтий, осінений; охоплений; 2. осяяний. Ср. осенйть 1—2. осенйть CM. осеніїть. осенйться CM. осенйться. осённе-зймний осінньо-зимовий, осённий осінній, бсень осінь {род. осені), бсенью нареч. восенй.
осенйемый 1. якого осіняють (благословляють [хрестом]), на якого накладають (покладають) хрест; 2. якйй (що) отіняє (обгортає, огортає, покриває, окриває); 3. якого осяває, у якого з’являється. Ср. осенйть 1—3. осенйть / осенйть 1. {крестить) осіняти / осінйти; о. крёстным знамением (крестбм) накладати (покладати) хрест, благословляти [хрестом]; 2. {затенять) отіняти и отінювати, -ює / отінйти; {покрывать^ обгортати / обгорнути, -горне, огортати / огорнути, покривати / покрйти, -крйє, окривати / окрйти;
3. {о мысли, догадке и т. п.) осявати / осяяти и реже осяти; {блеснуть) сов. сяйнути.
блйснути; {появляться) з’являтися / з’явй- тися, -иться; вдохновёние ~йло по^та натхнення осяяло поета; ~йло кого сяйнула думка (догадка) в кого; улыбка ~йла лицб усмішка (посмішка) осяяла облйччя (лице), осенйться / осенйться 1. {креститься) осінятися / осінйтися; ~йться крёстным знамением (крестбм) хреста на себе накласти (покласти), перехрестйтися, -хрещуся, -хрестишся; 2. несов., страд, отінятися, отінюватися, -юється; обгортатися, огортатися, покриватися, окриватися; ср. осенйть 2. осёрдие {внутренности животного) диал. потрухй, -ІВ {мн), м. потрух, -у, петрушок, -шку; {требуха — ещё) тёльбухи, -ів. осердйть прост., уст. розсердити, -джу, -ДИШ, розгнівати, розгнівйти, -влю, -вйш. осердйтьсяпрост., уст. розсердитися,-джу- ся, -дишся, розгніватися, розгнівйтися, -влюся, -вйшся. осеребрённый 1. посріблений; 2. озолочений.
Ср. осеребрйть 1—2. осеребрйть / осеребрйть 1. сріблйти / по- сріблйти; 2. {одаривать деньгами) разг. озолочувати, -ую, -уєш / озолотйти, -очу, -отиш. осеребрйться / осеребрйться сріблйтися / по- сріблйтися.
осереднйчнть зробйти (-блю, -биш) середняцьким.
осереднйчиться зробйтися (-иться) середняцьким.
осерчйлый прост, розсерджений, розгніваний.
осерчйть прост, розсердитися, -джуся, -диш- ся, розгніватися, розгнівйтися, -влюся, -вйшся.
осесимметрйчный мат., техн. вісесиметрйч- ний.
осёсть см. оседать.
осёсться см. оседйться.
осетйн,>^ст. осетйнец осетйн; ~ны (~нцьі)лі«.
осетйни, -ІВ. осетйнка осетйнка. осетйнский осетйнський. осётр осетер, -тра, диал. осятёр. осетрйна осетрйна, диал. осятрйна. осетрйнка осетрйнка. осетрйнный осетрйновий, осетрйнний. осетрбвые сущ., мн., ихт. осетрові, -их. осетрбвый осетровий, осёчка осічка, осёчь см. осекать, осёчься см. осекаться.


бсил
755
осквернёние
бсил уст. {аркан) аркан; {силої^ с. сильце, осйленный переможений, поборений, осйле- ний, подоланий. Ср. осйливать 1. осйливание 1. перемагання, подужування, поборювання, осйлювання; 2. подужування, осйлювання. Ср. осйливать 1—2. осйливать / осйлить 1. {одерживать верх над кем-, чем-л) перемагати / перемогтй, -бжу, -ожеш и мног. поперемагати, подужувати, -ую, -уєш / подужати, поборювати, -юю, -юєш/побороти, -борю, -бореш, осйлювати, -юю, -юєш / осйлити, сов. подолати, разг. посйліти, здужати; --ить врагй перемогтй (побороти) ворога; '-ить своё волиёние подолати своє хвилювання; 2. (что — справляться с чем-л) разг. подужувати / подужати, осйлювати / осйлити (що), сов. упоратися (з чим), упорати (що); 3. см. осйливаться. осйливаться / осйлиться прост, набиратися / набратися (-беруся, -берешся) сил, дужчати / подужчати; {поправляться после болезни — ещё) видужувати, -ую, -уєш / вйдужати, одужувати / одужати, поправлятися / поправитися, -влюся, -вишся. осилбк см. силбк.
осйна осйка, осйчина, диал. трепета, осйнка осйчка.
осйнник осичняк, -у, осйчина {ж), реже осйчник, -у. осктт^куменьш.-ласк. осичнячок, -чка. осйновик бот. красноголовець, -вця, підо- сйчник.
ОСЙНОВЫЙ осйковий, диал. трепётовий; дрожать (трястйсь) как о. лист разг. тремтіти (дрижати) як осйковий лист (листок). ОСЙИЫЙ осйний, осячий; ~иая т^лия разг. осйна талія; -'иое гиездб также перен, осйне (бсяче) гніздо, диал. осйще. осйпло нареч. см. охрйпло. осйплость см. охрйплость.
ОСЙПЛЫЙ см. охрйплый. осйпиуть см. охрйпиуть. осйпший см. охрйплый, охрйпший. осиротёло нареч. осиротіло, осиротёлый осиротілий, посиротілий, усиротілий. Ср. осиротёть. осиротёть осиротіти и мног. посиротіти, диал. усиротіти.
осиротйть осиротйти, -очу, -отйш, поси- ротйти, диал. усиротйти.
ОСИЙНИЫЙ уст. осяйнйй, осяяний; высок. осіянний.
осийть уст. осяяти, реже осяти; высок. осіяти.
оскабливаемый обскрібуваний, обшкрібува- ний.
оскабливание обскрібання, обшкрібання. оскабливать / оскоблйть обскрібати / об- скребтй и мног. пообскрібати, обшкрібати / обшкребтй и мног. пообшкрібати. оскабливаться обскрібатися, обшкрібатися. оскйл оскал, -у, вйщир, -у; зловёщий о. Чериб- быля перен. зловісний оскал Чорнобиля, оскйлеииьій вйскалений, оскалений, вйщи- рений, ощйрений, разг. вйшкірений, ошкірений, реже оскірений. оскаливание вискалювання, вискаляння, вищиряння, ощиряння, разг. вишкіряння, вишкірювання, оскаливать / оскалить скалити и вискалювати, -юю, -юєш и реже вискаляти / вйскалити и мног. повискалювати и пови- скаляти, оскалювати и оскаляти / оскалити, вищиряти и вищйрювати / вйщирити и мног. повищиряти, ощиряти / ощйрити, разг. вишкіряти и вишкірювати, -юю, -юєш / вйшкірити, ошкіряти и ошкірювати / ошкірити, реже оскіряти и оскірювати / оскі- рити; о. зубы скалити (вискалювати, оскалювати, вищиряти, вишкіряти) зуби, оскйливаться / оскалиться скалитися и вискалюватися, -ююся, -юєшся и реже вискалятися / вйскалитися и мног. повиска- люватися, оскалюватися и оскалятися / оскалитися, вищирятися / вйщиритися и мног. повищирятися, ощирятися / ощйритися, не- сов. скалити зуби, разг. вишкірятися и вишкірюватися, -ююся, -юєшся / вйшкіритися, ошкірятися и ошкірюватися / ошкіритися, реже оскірятися и оскірюватися / оскіри- тися.
оскальзываться см. оскольз^ться. оскальпйрованный оскальпований, оскальпйровать оскальпувати, -ую, -уєш. оскалйться п р о с т. слі. оскйливаться. оскандаленный разг. оскандалений, оскандаливать / оскандалить разг. осканда- лювати, -юю, -юєш / оскандалити, оскандаливаться / оскандалиться разг. оскандалюватися, -ююся, -юєшся / оскандалитися.
осквернёние опоганення, осквернення, спаплюження, опаскудження, спаскудження, {неоконч. д. — ещё) опоганювання, осквер- ніння, паплюження, опаскуджування.


осквернённый
756
оскорблёние
осквернённый опоганений, споганений, осквернений, спаплюжений, обпоганений, опаскуджений, обпаскуджений, спаскуджений. Ср. осквернить, осквернйтель осквернйтель, паплюжник;
{оскорбитель) зневажник. осквернйтельннца осквернйтелька, паплюж- ниця; зневажниця. Ср. осквернйтель. оскверняемый опоганюваний, обпоганюва- ний, запоганюваний, опаскуджуваний, обпаскуджуваний. Ср. осквернйть. осквернйть / осквернйть опоганювати, -юю, -юєш и разг. поганити / опоганити, споганювати / споганити, оскверняти / осквер- нйти, паплюжити / спаплюжити, реже обпоганювати / обпоганити, разг. запоганювати / запоганити, опаскуджувати, -ую, -уєш и паскудити, -джу, -диш / опаскудити, обпаскуджувати / обпаскудити, сов. спаскудити.
оскверниться / осквернйться опоганюватися, -ююся, -юєшся и разг. поганитися / опоганитися, осквернятися / осквернйтися, реже обпоганюватися / обпоганитися, разг. запоганюватися / запоганитися, опаскуджуватися, -уюся, -уєшся и паскудитися, -джуся, -дишся / опаскудитися, обпаскуджуватися / обпаскудитися, сов. спаскудитися, бскнлія., ист. беки, -ів.
осклйбленный: о. рот розкрйтий рот. Ср.
осклаблйть. осклаблйть / оскл^бнть разг.: о. взор уст. усміхатися очйма; о. зубы скалити (вискалювати, вискаляти, вищиряти, ощиряти, вишкіряти, вишкірювати) зуби; о. лнцб см. осклаблйться; о. рот розкривати рот (рота), разг. роззявляти рот (рота); см. ещё осклаблйться. осклаблйться / осклйбнться {улыбаться) разг. усміхатися / усміхнутися, осміхатися / осміхнутися, посміхатися / посміхнутися; {показывать зубы) оскалюватися, -ююся, -юєшся и оскалятися / оскалитися, разг. ошкірятися и ошкірюватися / ошкіритися; см. ещё оскаливаться, осклйзлый, осклйзшнй прост, ослйзлий. осклйзнуть прост, ослйзнути. осклнзнуться сов. см. оскольз^ться. оскббленный обскребений, обшкрёбений. оскоблйть см. оскабливать, оскблок осколок, -лка, скалка; {обломок) відламок, -мка, уламок, диал. оприск; --лки
{о том, что сохранилось от прошлого) мн. уламки, -ів.
оскблочек уменьш. скалочка, відламочок, -чка, уламочок, оскблочно-фугйсньїй осколково-фугасний, осколочно-фугасний, оскблочньїй осколковий, осколочний, скалко- вйй.
оскользйться / оскользнуться посковзнутися {сов), разг. ослизатися / ослизнутися, оскбмина, разг. оскбма оскома, разг. оскомина; до ~ны (до ~мы) [дёлать, надоедать и т.«.] нареч., разг. до нудоти [робйти, набридати и т. л.]; набивать -'ну см. набивать 1.
оскбминный вйкликаний оскомою, оскбмистый разг. оскомистий, оскоплёние оскоплення, {неоконч. д. — ещё) оскопляння; кастрація, {неоконч. д. — ещё) кастрування; вйхолощення, холощення, {неоконч. д. — ещё) вихолощування, холостіння, валашання. Ср. оскоплйть. оскоплённый оскоплений; кастрований; вй- холощений, вйчищений, вйкладений, вйва- лашаний. Ср. осконлйть. оскоплйть / оскопйть оскопляти / оскопйти, -плю, -пйш; {кастрировать) несов. и сов. каструвати, -ую, -уєш; {выхолащивать) вихолощувати, -ую, -уєш и холостйти, -ощу, -остйш / вйхолостити, -ощу, -остиш и мног. повихолощувати и похолостйти, разг. вичищати / вйчистити, -чищу, -чистиш, викладати / вйкласти, -кладу, -кладеш и реже вйло- жити и мног. повикладати, валашати / вйва- лашати и мног. повалашати. осконлйться вихолощуватися, -ується, вичищатися, викладатися. Ср. оскоплйть. оскорбйтель образник, зневажник, крйвдник. оскорбйтельница образниця, зневажниця, крйвдниця.
оскорбйтельно нареч. образливо, уразлйво;
зневажливо; крйвдно. Ср. оскорбйтельный. оскорбйтельность образливість, -вості, ураз- лйвість; зневажливість; крйвдність, -ності. Ср. оскорбйтельный. оскорбйтельный образливий, уразлйвий; {неуважительный) зневажливий; {обидный) крйвдний.
оскорблёние 1. {действие) ображення, ураження, {неоконч. — ещё) ображання, уражання; зневаження, {неоконч. — ещё) зневажання; скрйвдження, {неоконч. — ещё) крйвдження; ср. оскорблйть; 2. {оскор-


оскорблённо
757
ослабевать
бителъный поступок) образа, ураза (ж.); (пренебрежение) ж. зневага; (обида) крйвда; наносйть о. кому см. наносйть^ 2. оскорблённо нареч. ображено, уражено;
скрйвджено, покрйвджено. оскорблённый ображений, уражений, зневажений; скрйвджений, покрйвджений. Ср. оскорблйть. оскорблйть / оскорбйть ображати / образити (ображу, образиш), уражати / уразйти (уражу, уразйш); (оказывать неуважение) зневажати / зневажити; (обижать) крйвдити, “Джу, -диш / скрйвдити и покрйвдити; ~йть дёйствием образити дією; ~йть до глубины душй кого тяжко (до глибокої душі) образити (уразйти) кого, живою вразою (живйм уразом) уразйти кого\ о. чувства (привычки и т. п.) ображати почуття (звйчки и т. п.). оскорбляться / оскорбйться 1. ображатися / образитися (ображуся, образишся), уражатися / уразйтися (уражуся, уразйшся); 2. не- сов., страд, ображатися, уражатися; зневажатися; крйвдитися; ср. оскорблйть. оскорбляющий 1. прич. якйй (що) ображає и т. п.; CM. оскорблйть; 2. прил. образливий, дошкульний, уразлйвий; (о выражении) гострий, сповнений образи, оскорбмить церк. оскоромити, -млю, -миш и мног. поскорбмити. оскорбмиться церк. оскоромитися, -млюся, -мишся и мног. поскорбмитися. оскорбмленньїй церк. оскоромлений и мног.
поскоромлений. оскотйневший прост, якйй (що) оскотйнився (оскотйнів, збйдлився, збидлів). оскотйниваться / оскотйниться и оскотйнеть прост, оскотйнюватися, -ююся, -юєшся / оскотйнитися и оскотйніти, збйдлюватися / збйдлитися, сов. збидліти. оскребйть / оскрестй разг. обскрібати / обскребтй и мног. пообскрібати, обшкріба- ти / обшкребтй и мног. пообшкрібати, разг. обшкрябувати, -ую, -уєш / обшкрябати и мног. пообшкрябувати, оскребйться разг. обскрібатися, обшкрібати- ся, разг. обшкрябуватися, -ується. оскребкимн.,разг. вйшкребки, -ів, вйшкрібки, вйскребки, вйскрібки, поскрібки, реже оскрёбки, ошкрёбки; ~бок ед. вйшкребок, -бка, пбскрібок, ошкрёбок. оскрёбший разг. якйй (що) обскріб (обшкріб, обшкрябав).
оскрёбывание разг. обскрібання, обшкрібан- ня, разг. обшкрябування, оскрёбывать см. оскребйть. оскрёбываться см. оскребйться. оскрёбыш разг. вйшкребок, -бка, пбскрібок, ошкрёбок. оскрестй см. оскребйть. бскский ист. оскський.
оскудевйние бідніння; зубожіння; підупадання, занепадання. Ср. оскудевать, оскудевйть / оскудёть бідніти / збідніти и обідніти; (нищать) убожіти / зубожіти; (приходить в упадок) підупадати / підупасти, -падё, занепадати / занепасти; (становиться недостаточным) змёншуватися, -ується / змёншитися; (становиться беднее в каком-л. отношении) книжн. слабнути / ослабнути и ослабти, -бне; ~ёть талантами ослабнути талантами.
оскудёвший, оскудёлый збіднілий; зубожілий; підупалий, занепалий. Ср. оскудевать, оскудёние збідніння, збіднення; зубожіння;
м. занёпад, -у. Ср. оскудевать, оскуллйровать несов. и сов., астр., физ. оску- лювати, -ює. оскуллйрующий астр., физ. оскулювальний;
'^щая орбйта оскулювальна орбіта, оскуллйция астр., физ. оскуляція, с. оскулю- вання.
ослабевание 1. ослаблення, послаблення, (не- оконч. д. — ещё) ослабання, слабшання, слабішання; підупадання [на сйлах, на сйлі]; 2. ослаблення, послаблення, (неоконч. д. — ещё) ослабання, слабшання, слабішання; ослабляння, послабляння. Ср. ослабевать 1—2.
ослабевать / ослабёть 1. слабіти и слабнути и ослабати / ослабнути и ослабти, -бну, -бнеш и реже ослабіти и мног. поослабати, слабшати / послабшати, слабішати / послабішати, послабати / послабіти и послабнути и по- слабти; (физически — ещё) підупадати / підупасти, -паду, -падёш [на сйлах, на сйлі]; (отощать) сов. охлянути, охляти (охляну, охлянеш), похлянути, захлянути, захляти и мног., разг. позахлявати; (к старости) сов., разг. підтоптатися, -топчуся, -топчешся; больнбй ~ёл хворий ослабнув (ослаб); пй- мять ~йет пам’ять слабне (слабшає); 2. (становиться слабее по степени проявления) слабіти и слабнути и ослабати / ослабнути и ослабти и реже ослабіти, слабшати / послабшати, слабішати / послабішати, послабати /


ослабёвший
758
ослепліться
послабіти и послабнути и послабти; ослаблятися и ослаблюватися, -юється / ослабитися, послаблятися и послаблюватися / послабитися; вётер ~ёл вітер ущух; дождь ~йет дощ слабшає (ущуха); морбз ~ёл мороз послабшав (пересівся, попустйв, пішов на спад, разг. рёпнув). ослабёвший, прост, ослабёлый 1. ослаблий, ослабілий; підупалий [на силах, на сйлі]; охлялий, захлялий; 2. ослаблий. Ср. ослабевать 1—2. ослабёлость прост, ослаблість, -лості. ослабйтель техн., фото ослаблювач, ослаблёние 1. ослаблення, (неоконч. д. — ещё) ослабляння; 2. ослаблення, послаблення, {неоконч. д. —ещё) ослабляння, послабляння; полегшення, (неоконч. д. — ещё) полегшування; 3. ослаблення, послаблення, {неоконч. д. — ещё) ослабляння, послабляння; попущення, {неоконч. д. — ещё) попускання; розпущення, {неоконч. д — ещё) розпускання; змёншення, {неоконч. д. — ещё) зменшування. Ср. ослаблять 1—3. ослабленный 1. ослаблений; 2. ослаблений, послаблений; полегшений; 3. ослаблений, послаблений; попущений; розпущений; змёншений. Ср. ослаблять 1—3. ослаблять / ослабить 1. ослабляти и ослаблювати, -юю, -юєш / ослабити, -блю, -биш;
2. 	{уменьшать силу, степень, напряжённость чего-л.) ослабляти и ослаблювати / ослабити, послабляти и послаблювати / послабити; {облегчать — ещё) полёгшувати, -ую, -уєш / полёгшйти; 3. {делать менее упругим, менее натянутым) ослабляти и ослаблювати / ослабити, послабляти и послаблювати / послабити; {отпускать — о верёвке, вожжах, поясе и т. п. — обычно) попускати / попустйти, -пущу, -пустиш; {рас- пускать) розпускати / розпустйти; {уменьшать) змёншувати, -ую, -уєш / зменшити, ослабляться / ослабиться 1. ослаблятися и ослаблюватися, -ююся, -юєшся / ослабитися, -блюся, -бишся; 2. несов., страд, ослаблятися, ослаблюватися; послаблятися, послаблюватися; полёгшуватися, -ується; попускатися; розпускатися; змёншуватися, -ується; ср. ослаблять 1—3. ослабнувший CM. ослабёвший. ослабнуть сов., разг. см. ослабевать, ослабший см. ослабёвший. ославленный ославлений; знеславлений. Ср. ославлять.
ославлйть / ославить разг. ославляти и ославлювати, -юю, -ЮЄШ / ославити, -влю, -виш, славити / пославити, знеславлювати / знеславити, несов. неславити, ославляться / ославиться разг. 1. ославлятися и ославлюватися, -ююся, -юєшся / ославитися, -влюся, -вишся, знеславлюватися / знеславитися; 2. несов., страд, ославлятися, ославлюватися; знеславлюватися; ср. ославлять, ославйненньїй ослов’янений. ославЯнивать / ославйнить ослов’янювати, -юю, -юєш / ослов’янити, ославяниваться / ославйниться ослов’янюватися, -ююся, -юєшся / ослов’янитися, осланцевание горн, осланцюв^ння, {неоконч.
д. — ещё) осланцьовування. осланцевйтель горн, осланцювач, -d. осланцбванный горн, осланцьований. ослёдина спец, колода, деревйна. ослёнок осля, -яти, ласк, ослятко (с.). ослепйтельно нареч. сліпучо(е). ослепйтельно-бёлый сліпучо-білий, ослепйтельность сліпучість, -чості. ослепйтельный сліпучий; ~ная красоті сліпуча (променйста) краса; о. свет сблнца сліпуче (жарйсте) світло сонця, осленлёние 1. осліплення, {неоконч. д. — ещё) осліплювання, осліпляння; засліплення, {неоконч. д. — ещё) засліплювання; 2. засліплення, осліплення, {неоконч. д. — ещё) засліплювання, осліплювання, осліпляння. Ср. ослеплЯть 1—2. осленлённость 1. осліпленість, -ності; засліп- леність; 2. засліпленість, осліпленість. Ср.
ослеплЯть 1 1.
ослеплённый 1. осліплений, посліплений; засліплений; 2. засліплений, осліплений. Ср. ослеплЯть 1—2. ослеплйть / ослепйть 1. осліплювати, -юю, -юєш и осліпляти / осліпйти (осліплю, осліпиш) и мног. поосліплювати и поосліпляти, сліпйти / посліпйти; {временно притуплять зрение — ещё) засліплювати и засліпляти / засліпйти и мног. позасліплювати; 2. перен. засліплювати и засліпляти / засліпйти и мног. позасліплювати, осліплювати и осліпляти / осліпйти и мног. поосліплювати и поосліпляти. ослеплЯться / ослепйться 1. засліплюватися, -ююся, -юєшся и засліплятися / засліпйтися, -сліплюся, -сліпишся; 2. несов., страд, осліп-


ослепляюще
759
осматриваться
люватися, осліплятися; засліплюватися, засліплятися; ср. ocлeплJІть 1—2. ослепляюще нареч. сліпучо(е), засліплено. ослеплЯющий 1. прич. якйй (що) осліплює (осліпляє и т. п.); см. ослеплйть 1—2; 2. прил. сліпучий, жаристий; {о красоте) про- менйстий.
ослепляющийся якйй (що) засліплюється, ослёпиуть осліпнути, осліпти, -пну, -пнеш и мног. посліпнути, посліпти, разг. посліпй- тися, -имбся, -итёся. ослёпший, ослёпиувший осліплий и мног.
ПОСЛІПЛИЙ.
ослйзлый, ослйзнувший ослйзлий. ослизнёние ослйзнення. ослйзиуть ослйзнути. ослйзший см. ослйзлый.
Ьсл1лкуменыи.-ласк. ослик, віслючбк, -чкі. ослйниик бот. енотера, ослйный ослячий, ослйний; '^ые уши также перен. ОСЛЯЧІ (ослйні) вуха, ослйца, прост, ослйха ослйця,ослйха. бсловский {от Юсло"") ословський. осложиёиие 1. ускладнення, (неоконч. д. — ещё) ускладнювання; 2. {обстоятельство) ускладнення; без -'ИЙ нареч. без ускладнень; предвйдеть ~ия передбачити ускладнення, осложнённый ускладнений, осложнять / осложнйть ускладнювати, -юю, -ЮЄШ и ускладняти / ускладнйти. осложняться / осложнйться ускладнюватися, -юється и ускладнятися / ускладнйтися. ослбп уст, диал. жердйна {ж)\ {дубина) дрюк.
ослбнье собир., с., уст., диал. жёрдя. ослушЯние непослух, -у {м), неслухнянство, уст. ослушёнство. ослушивание вислухування, ослушивать / ослушать вислухувати, -ую, -уєш и вислухбвувати, -овую, -овуєш / вйслухати, обслухувати / обслухати, ослушиваться' страд, вислухуватися, -уєть- ся, вислуховуватися, -овується. Ср. ослушивать.
ослушиваться^ / ослушаться {проявлять непослушание) р а 3 г. не слухатися / не послухатися, не слухати / не послухати, разг. ослу- хуватися, -уюся, -уєшся / ослухатися. ослушник прост, нёслух, неслухнянець, ■‘ШХЯ.уст. ослушник, ослушёнець, -нця. осл^шниця прост, нёслух, неслухнянка, уст. ослушниця. ослушный прост, неслухняний.
ослышаться не те почути, -чую, чуєш, недобре (погано) почути; {недослышать^ недочути; {неверно понять) неправильно (не так) зрозуміти; {ошибиться) помилйтися, -илюся, -йлишся; не -'алея ли я? чи добре я почув (зрозумів)?, чи я не помилйвся? ослышка разг. пбмйлка [слуху], м. недослух, -У-
ослюнЯвить сое., разг. см. обслібнивать. ослюнЯвиться сов., разг. см. обслібннвать- ся.
ослЯк зоол. 1. {дикий осёл) дйкий осёл {род.
осла); 2. {мул) ослюк, -а. ослЯтина 1. {мясо осла) ослятина; 2. бран.
осёл {род. осла), віслюк, -а. осмЯливание обсмолювання, осмолювання, осмаливать / осмолйть обсмолювати, -юю, -ЮЄШ / обсмолйти, -смолю, -смолиш и мног. пообсмолювати, осмолювати / осмолйти и мног. поосмолювати; {слегка — ещё) разг. присмолювати / присмолйти. осмеливаться обсмолюватися, -юється, осмолюватися, осмйн* ихт. осман.
осмЯн^ ист. осман; '^ны мн. османи, -ів. осмЯнец ист. османець, -нця; '^нцы мн. османці, -ів. османйзм см. оттомаийзм. осмЯнка ист. османка. осмЯнский ист. османський, осматриваемый якйй (що) оглядають и т. п.;
см. осматривать. осмЯтривание оглядання, обглядання; обдив- ляння, озирания. Ср. осмЯтривать. осматривать / осмотрёть оглядати / оглянути и разг. оглёд1ти, -джу, -диш и реже оглядіти, обглядати / обглянути и разг. обглёд1ти и реже обглядіти; {обозревать — ещё) обдивлятися / обдивйтися, -дивлюся, -дйвишся, озирати / озирнути; о. с головй до ног (с ног до головы) кого оглядати (озирати, обводити очйма) від головй до ніг (від ніг до головй, від головй (потйлиці) до п’ят) кого. осмЯтриваться / осмотрёться 1. {смотреть вокруг себя) оглядатися / оглянутися и разг. oглёдiтиcя, -джуся, -дишся и реже оглядітися, обдивлятися / обдивйтися, -дивлюся, -дйвишся, озиратися / озирнутися, розглядатися / розглядітися, роздивлятися / розди- вйтися,/?а5г. роззиратися / роззирнутися,/?^- же обглядатися / обглянутися и обглядітися; {осматривать себя) оглядати / оглянути себё; 2. {знакомиться с окружающей обета-


осмёивание
760
оснастчик
новкой) розглядатися / розглядітися, роздивлятися / роздивйтися; 3. {смотря, ошибаться) прост, помилятися / помилйтися, -иЛЮСЯ, -йлишся [не добачивши]; 4. несов., страд, оглядатися, обглядатися; обдивлятися, озиратися; ср. осматривать, осмёивание осміювання, обсміювання; {высмеивание) висміювання, осмёивать / осмеіть осміювати, -юю, -юєш / осміяти, обсміювати / обсміяти; {высмеивать) висміювати / вйсміяти. осмёиваться осміюватися, -юється, обсміюватися; висміюватися. Ср. осмёивать. осмелёвший осмілілий. Ср. осмелёть. осмелёть осміліти; {стать более смелым — ещё) посмілішати, осмёливаться / осмёлиться насмілюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / насмілитися, осмілюватися и осмілятися / осмілитися; {решаться) наважуватися, -уюся, -уєшся / наважитися; {по- сметь) сов. посміти, разг. насміти; ~люсь замётить дозволю собі зауважити, осмёткил^я., прост, шкарбанй, -ів, шкарбунй {разг.),уменьш.-ласк. шкарбанці, диал. шкра- би, -ів; ~ток ед. шкарбан, -а, шкарбун, -а, шкарбанёць, -нця, шкраб. осмейние осміяння, м. посміх, -у; подвергать '-ИЮ виставляти на посміх, осмёяииый осміяний, обсміяний; {высмеянный) вйсміяний. осмейть CM. осмёивать. бсмиевый физ., хим. осмієвий, бсмий физ., хим. осмій, -ІЮ. осмириёть прост, см. присмирёть. бсмистый: о. ирйдий хим. осмистий ірйдій. осмогласие муз., церк. осмогласіє, осмого- лосся.
осмбл спец. 1. см. осмблка; 2. {о сырье) осмол,
-у-
осмблеииость обсмоленість, -ності, осмо- леність.
осмолёииый обсмолений, осмолений, осмолйть CM. осмаливать, осмблка обсмол, -у, осмол, -у, с. обсмолення, осмолення, {неоконч. д. — ещё) обсмолювання, осмолювання, осмбльщик спец. обсмолювач, осмолювач, осмбльщица спец. обсмолювачка, осмолювачка.
осмбметр физ. осмометр, осмометрйческий физ. осмометрйчний. осморегулйция биол. осморегуляція. осморецёпторы мн. осморецептори, -ів.
бсмос биол., физ., хим. осмос, -у. осмотйксис бот. осмотаксис, -у. осмотйческий физ. осмотйчний. осмбтр огляд, -у, реже оглядини, -ин {мн)\ медицйиский (врачёбиый) о. медйчний (лікарський) огляд, осмбтреииый оглянутий, осмотрёть см. осматривать, осмотрёться см. осматриваться, осмотрйтельио нареч. обачно, обачливо, бачно; обережно. Ср. осмотрйтельиый. осмотрйтельиость обачність, -ності, обачливість, -вості, бачність; обережність; с -тью нареч. обачно (обачливо, бачно, оберёжно). Ср. осмотрйтельиый. осмотрйтельиый обачний, обачливий, разг.
бачний; {осторожный — ещё) обережний, осмбтровый оглядовий, осмбтрщик спец. оглядач {род. оглядача), оглядальник, осмбтрщица спец. оглядачка, оглядальниця, осмофйл биол. осмофіл. осмофбр хим. осмофор.
осмуглёииый разг. засмаглий, разг. засмалений.
осмыслёиие осмйслення, {неоконч. д. — ещё) осмйслювання; усвідомлення, {неоконч. д. — ещё) усвідомлювання. Ср. осмысливать, осмысленно нареч. свідомо; осмйслено; розумно. Ср. осмысленный 2. осмыслеииость свідомість, -мості; осмйсле- ність, -ності; розумність. Ср. осмысленный 2.
осмысленный 1. прич. осмйслений; усвідомлений; ср. осмысливать; 2. {сознательный) прил. свідомий; {осознанный) осмйслений; (разумный) розумний, осмысливаемый осмйслюваний; усвідомлюваний. Ср. осмысливать, осмысливание осмйслювання; усвідомлювання. Ср. осмысливать, осмысливать и осмыслить / осмыслить осмйслювати, -юю, -юєш / осмйслити; {осознавать) усвідомлювати / усвідомити, -млю, -миш; {понимать^ розуміти / зрозуміти; нельзя ~ить в голові не міститься, осмысливаться и осмысляться осмйслю- ватися, -юється; усвідомлюватися; розумітися. Ср. осмысливать, осийстка 1. {действие) оснащения, {неоконч.
— 	ещё) оснащування (с.); 2. {снасти, такелаж) мор. оснастка, оснащения, оснастчик спец. оснащувач.


оснащать
761
основовіїзаньїй
оснащать и оснйщивать / оснастйть снастйти (снащу, снастйш) и оснащувати, -ую, -уєш и оснащати / оснастйти (оснащу, оснастиш), оснащаться и оснйщиваться / оснастйться
оснащуватися, -ується и оснащатися / осна- стйтися (оснастйться). оснащёние оснащення, {неоконч. д. — ещё) оснащування; о. оборудбванием оснащення устаткуванням, оснащённость оснащеність, -ності. оснащённый оснащений, оснежйться / оснежйться поэт, засніжу- ватися, -ується / засніжитися, оснежённый, оснёженный поэт, засніжений, оснежйть засніжити, -ить. оснбва 1. {опорная часть строения предмета и т. п.) оснбва; 2. (перен. : ядро, исходный материал чего-л.) оснбва, ґрунт, підстава, підґрунтя (с.), засади, -ад (мн.), засада; (устои) підвалини, -ин (мн)\ (фундамент) підмурівок, -вка, підмурок, -рка, фундамент, -у; закладывать чего см. закладывать 1; лечь в '-ву чего лягтй в оснбву чого\ на научных ~ах на наукбвих засадах; на --ве чего на підставі чого, на засадах чого\ о. ~бв оснбва оснбв; 3. --'ВЫ (исходные данные какой-л. науки) мн. оснбви, -бв; ~вы дифференциального исчислёння мат. оснбви диференційного обчйслення; 4. текст, оснбва; 5. лингв, оснбва. основание 1. (действие) заснування; год --ия универснтёта рік заснування ун1верситёту;
о. 	гброда заснування міста; 2. (основа) оснбва, тло; (перен. — ещё) підвалини, -ин (мн),
ж. 	підвалина; (начала) засади, -ад (мн), ж. засада; -'ИЯ геомётрнн уст. оснбви геометрії; положйть о. чему заснувати що; разрушить до ~ия зруйнувати дощенту (дотла, до рёшти); 3. (причина, повод, мотив) підстава (ж)\ закбн достаточного ~ия лог. закбн достатньої підстави; на закбниом ~ии на закбнній підставі; на какбм ~ии? з якбї причйни?; не без ~ия не без підстави, небезпідставно, не без рації; нет никакйх ~ий для чего немає (нема) ніяких (жбдних) підстав для чого\ он имёет о. так говорйть він має підставу (рацію) так говорйти;
4. 	строит, підвалини, підмурівок, -вка, підмурок, -рка (м.), реже підмур’я, м. підмур, -у,
ж., диал. оснбвина; (фундамент) фундамент, -у; 5. астр., мат. оснбва; о. треугбльника оснбва трикутника; 6. хим. оснбва.
оснбванньїй 1. заснбваний; ^тот гброд '^ан давнб це місто заснбване давнб; 2. збудбва- ний, побудбваний; обґрунтбваний; подозрё- ния ни на чём не --ньі підбзри (підозріння) нічйм не обґрунтбвані (нічйм не пiдтвёp- джені, збвсім безпідставні). Ср. оснбвьівать 1—2.
основатель заснбвник, фундатор; (основоположник) основополбжник. основательнйца заснбвниця, фундаторка;
основополбжниця. Ср. основатель, основательно нареч. 1. слушно; поважно; розважливо, розважно; 2. солідно; поважно, статечно; 3. міцно; 4. ґрунтбвно; докладно;
5. 	дббре, (очень хорошо) дуже дббре, чимало; чималенько. Ср. основательный 1—5. основательность 1. обґрунтбваність, -ності; слушність; поважність; розважливість, -во- сті, розважність; 2. солідність; поважність, статечність; 3. міцність; 4. ґрунтбвність; докладність. Ср. основательный 1—4. основательный 1. (обоснованный) обґрунтбваний; (дельный) слушний; (веский) поважний; (разумный, рассудительный) розважливий, розважний; ~ная жалоба обґрунтб- вана скарга; ~ьіе замечания обґрунтбвані (слушні) вимбги; ~ьіе причйны поважні причйни; 2. (солидный) разг. солідний; (о человеке — ещё) поважний, статёчний;
3. 	(прочный) міцнйй; --ые пострбйкн міцні будівлі (будбви); 4. (произведённый серьёзно, глубокий — об изучении и т. п) ґрунтбвний, докладний; ~ное исслёдование ґрунтбвне дослідження; -'ые свёдения ґрунтбвні (докладні) відомості; 5. (довольно большой, значительный) разг. дббрий, чималий, разг. чималёнький, здорбвий, усилит, здоровён- ний, здоровёзний, здоровёцький; ~ые размё- ры чималі (чимaлёнькi) рбзміри. основать см. оснбвывать. основаться см. осибвываться. основибе сущ., с. основнё, -бго; о. ужё сдёлано основнё вже зрбблено. основибй основнйй; в ~бм нареч. в основнбму. оснбвность техн., физ., хим. оснбвність, -но-
СТІ.
осибвный мат., текст., техн., физ., хим. оснбвний.
основовязйльный текст., техн. основов’язальний.
основовязйние текст., техн. основов’язання. основовйзаный текст., техн. основов’язаний.


основополагающий
762
осознавать
основополагающий книжн. основнйй;
книжн. основоположний, осиовоположёние книжн. основоположення, основополбжник засновник, основоположник, фундатор, основополбжница засновниця, основоположниця, фундаторка, основополбжный книжн. основоположний, оснбвщик текст, снувальник, основник. осибвщица текст, снувальниця, основниця. оснбвывать / осиовйть 1. {класть начало, утверждать) засновувати, -овую, -овуєш / заснувати, -ую, -уєш и мног. позасновувати, несов. фундувати; ^йтъ шкблу заснувати школу; 2. (на чём — строить) будувати, -ую, -уєш / збудувати и побудувати (на чому); (обосновывать) обґрунтовувати, -овую, -овуєш / обґрунтувати, -ую, -уєш (чим); (базировать) несов. ґрунтувати, базувати, -ую, -уєш (на чому), оснбвьіваться / основаться 1. см. обоснб- вьіваться; 2. (на чём — базироваться) не- сов. ґрунтуватися, -уюся, -уєшся, базуватися, -уюся, -уєшся (на чому); 3. несов., страд, засновуватися, -бвується; будуватися, -ується; обґрунтовуватися, -бвується; ґрунтуватися, базуватися; ср. оснбвывать 1—2.
осбба особа; (персона — ещё) персона; (подозрительная личность) диал. поява; о. с. причудами (о женщине) особа з прймхами (химерами); подумаешь, важная о.! ирон. подумаєш, велике цабё (велйка цяця)! особачиться прост, особачитися (разг.); при такбй жйзии мбжио о. за такого життя можна особачитися. осббеиио нареч. 1. особлйво, реже особлйве; (по-особенному — ещё) по-особлйвому; (в особенности же) особлйво ж, а надто; (очені^ дуже; не о. (в ответ на вопрос) разг. не дуже; ие о. давиб не дуже давно, не так (разг. не 3 так) і давно; ие о. сйльиый не дуже (не надто) сйльний; 2. уст. см. осббо 1. осббеииость ОСОблЙВІСТЬ, -В0СТІ, реже осібність, -Н0СТІ; в ~ти нареч. особлйво; в ~ти же нареч. особлйво ж, а н^дто. осббеииый 1. особлйвий, специфічний; (необычный — ещё) незвичайний; 2. уст. см. осббый 2; 3. '-иное сущ., с. особлйве, -ого; иичегб ~ого нічого особлйвого. осббииа, осббица: в ~иу, в (на) ~цу прост., уст. см. осббо 1.
особлйво нареч., прост., уст. особлйво; (оченг^ дуже; (отдельно) окремо, реже осібно.
особлйвый прост., уст. особлйвий;
(отдельный) окремий,осібний, осббио уст. см. осббо 1.
осббиость уст. 0крём1шн1сть, -Н0СТІ, відрубність, уст. осібність, осббиый уст. см. осббый 2. особийк особняк, -а.
особнякбм, разг. особиячкбм нареч. окрёмо, реже осібно; держаться о. триматися (держатися) окрёмо (осібно), особиячбк дшбяьш. особнячок, -чка. осббо нареч. 1. (отдельно от других) окрёмо, відрубно, реже осібно, уст. опріч; 2. (особенно) уст. особливо,реже особлйве. особброваииый церк. соббруваний. особбровать сов., церк. соборувати, -ую, -уєш.
осббость ОСОблЙВІСТЬ, -В0СТІ. особоуполиомбчеииый офиц.-дел. особоупов- новажений, -ого; ж., разг. особоуповнова- жена, -0Ї.
осббый 1. (особенный) особлйвий; (необычный
— 	ещё) незвичайний, опрічний; без'-ых трудностей (затрудиёний) без особлйвих труднощів; §то ~бая статьі р а з г. це [збвсім] інша річ (справа); 2. (отдельный, не общий) окрёмий, відрубний, реже осібний, уст. опрічний; (имеющий специальное назначение — обычно) особлйвий; ~бое мнёиие окрёма думка; о. отдёл особлйвий відділ, бсобь книжн. особень, -бня (л<.), особина, осббь: о. статьй разг. [зовсім] інша річ (справа), осбв зсув, -у.
осовёло нареч., разг. см. осоловёло. осовёлый разг. см. осоловёлый. осовёть разг. см. осоловёть. осовремёиениый разг. осучаснений, осовремёииваиие разг. осучаснення. осовремёиивать / осовремёиить разг. осучаснювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / осучаснити, осовремёииваться / осовремёииться разг. осучаснюватися, -ююся, -юєшся / осучаснитися, осоёд орн. 0С01Д.
осознавать / осознать (что) усвідбмлювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / усвідбмити, -МЛЮ, -МИШ (що) и мног. поусвідбмлюватн, несов. бути свідб- мим (чого), брйти (беру, берёш) / узяти (візьму, візьмеш) в тямкй (тямку) (що).


осознаваться
763
оставаться
осознаваться усвідомлюватися, -юється. осознание усвідомлення; {понимание чего — ещё) ж. свідомість, -мості. осбзнанно нареч. усвідомлено, осбзнанность усвідомленість, -пості, осбзнанный усвідомлений, поусвідомлюва- ний. осбка осока, осбковый осоковий, осбковые сущ., мн., бот. осокові, -их. осокбревый осокоровий, осокбрник осокірник, -у, ж. осокорйна, соко- рйна.
осокбрь осокір, -кора, сокір, -кора; {одно дерево — ещё) ж. осокорйна, сокорйна. осолйжнванне спец. осолоджування, осолаживать / осолодйть спец. осолоджувати, -ую, -уєш / осолодйти, -джу, -дйш. осолаживаться спец. осолоджуватися, -уєть- ся.
осоловёло нареч., разг. осоловіло, осовіло, осоловёлый разг. осоловілий, осовілий, осоловёть разг. осоловіти, осовіти, осолодёлый спец. осолоділий, осолодёние спец. осолодіння, осолодёть спец. осолодіти, осолодйть см. осолйживать. осоложённый спец. осолоджений, осолонёние спец. осолонення, осолонённый спец. осолонений. осолонцевйние спец. осолонцювання, осолонцевйть спец. осолонцювати, -юю, -ЮЄШ, посолонцювати, осолонцбванный спец. осолонцьований, осолонйться / осолонйться спец. осолонюватися, -юється / осолонйтися. осоплйвевший прост, якйй (що) засоплйвів. осоплйветь прост, засоплйвіти {разг). осбс, осбсок {о поросёнке) сисун, -а, сосун, -а, уменьш. сисунець, -нця, сосунок, -нка. осбт бот. [жовтий] осот, -у, молочак, -а, диал.
осёт, -у. осбтовый осотовий, осбчистый ОСОЧИСТИЙ, 3 осокою, осбчка см. осбка. осбчный осоковий.
бспа віспа; вётрян^я о. см. вётрянйя; изрытый -пой см. изрытый 1; лицб изъёдено -пой см. изъёденный 1; прививать ~пу
щепйти (прищеплювати) віспу, оспариваемый заперёчуваний, оспорюваний; ~мое имущество юр. спірне майно.
оспйривание 1. заперёчування, оспорювання; 2. сперечання; змагання; Ср. оспаривать 1—2.
оспаривать и уст. оспбривать / оспбрить
1. 	{выражать несогласие, отрицать) заперечувати, -ую, -уєш / заперёчити, оспорювати, -юю, -ЮЄШ / оспорити; о. мнёние заперечувати (оспорювати) думку; 2. (у кого что — спорить) сперечатися (з ким за що); {состязаться) змагатися (з ким за що); о. пёр- венство змагатися за першість; о. прйво сперечатися за право; о. приз змагатися за приз.
оспариваться заперечуватися, -ується, оспорюватися, -юється. Ср. оспаривать 1. бспенный віспянйй. бспина віспйна, ряботйна. бспинка уменьш. віспйнка, ряботйнка. оспопрививание мед. вicпoщёплeння, щеплення (прищеплювання) віспи, оспопрививатель мед., уст. віспощепій, -ія, щепій.
оспопрививйтельница мед., уст. віспощепійка.
оспопрививательный мед. віспощепйльний. оспбренный заперёчений. оспбривать CM. оспаривать, оспорймый заперечний, оспбрить CM. оспаривать, оспянбй разг. віспянйй. осрамйть осоромити, -млю, -миш, завдати (-дам, -дасй) сорому; {опозорить — ещё) зганьбйти, -блю, -бйш, диал. остидйти, -джу, -дйш, осоружити. осрамйться осоромитися, -млюся, -мишся, набратися (-беруся, -берешся) сорому; {опозориться — ещё) зганьбйти (-блю, -бйш) себе.
осрамлённый осоромлений; зганьблений. Ср.
осрамйть. осреднёние спец. усереднення, осреднённый спец. усерёднений. осредийть / осредийть спец. усерёднювати, -юю, -ЮЄШ / усереднйти. оссейн анат., хим. осеїн, -у. оссуйрий ист. осуарій, -ію. ост метео, мор. ост, -у.
оставаться / остаться залишатися / зали- шйтися, -лишуся, -лйшйшся, лишатися / лишйтися, -шуся, -шйшся, зоставатися и реже зіставатися, -стаюся, -стаєшся / зостатися и реже зістатися, -стануся, -станешся, полишатися / полишйтися, разг. облишати-


оставлёние
764
останавливаться
ся / облйшитися; он ~йлся твёрд в своём намёренин він залишився (лишйвся, зостався) твердйм у своєму намірі; ~аётся сдёлать что лишається (залишається, треба) зробити що\ -йлось два киломётра лишйлося (за- лишйлося) два к1ломётри; ~йньтесь здесь залишіться тут; ~йться в тййне залишйтися (лишйтися) таємнйцею; '-йться ни с чем разг. лишйтися ні з чим (з носом, при бубнових інтересах), піймати (спіймати, ухопйти, дістати, скуштувати, з’їсти) облизня; пёр- венство осталось за кем першість лишйлася за ким; счастлйво о.! см. счастлйво; что мне -велось дёлать в нодббном случае? що я мав робйти в такому разі?
оставлёние залйшення, (неоконч. д. — ещё) залишання; покйнення, {неоконч. д. — еще) покидання. Ср. оставлііть.
оставленный залйшений, лйшений, полйше- ний, зоставлений, облйшений; кйнений, кйнутий; покйнений, покйнутий. Ср. оставлять.
оставлять / оставить (кого-что) залишати / залишйти, -лишу, -лйшйш имног. позалишати, лишати / лишйти, -шу, -шйш и мног. полишати и полйшйти, -лйшу, -лйшйш, зоставляти / зоставити, -влю, -виш (кого- щ6),разг. облишати / облйшити; {бросать — обычно) кйдати / кйнути и мног. покйдати (кого-що); {покидать — ещё) покидати / покйнути (кого-що); {отказаться от кого- чего, бросить кого-что) сов. відцуратися (кого-чого, реже від кого-чого), разг. відсахнутися (від кого, реже кого); да не --ит Вас Госнбдь своёй мйлостью хай Всевйшній має Вас у своїй опіці (не забуває Вас, не лишає Вас своєї ласки, не залишає Вас без своєї ласки, не позбавляє Вас своєї ласки); не '-ить кймня на к^мне см. кймень; не ~ить своёй мйлостью (свойми мйло- стями, свойм покровйтельством) кого см. мйлость 1; ~ить в дуракйх (дуракбм) кого см. дурйк 4; ~ить закби в сйле залишйти закон в сйлі; ~ить за соббй (позадй себі) кого-что лишйти (залишйти) позад себе кого-що; {опередить — ещё) вйпередити, -джу, -диш кого-що; ~ить за соббй что залишйти за собою що; ~ить мир (свет) покйнути світ; --йет желйть мнбгого (лучшего) CM. желать 1; о. в покбе кого-что давати спокій {разг. покій) кому-чому; оставь!, оставьте! {перестань! перестаньте!) об- лйш!, облйште!, кинь!, кйньте!, покйнь!.
покйньте!; -вьте :^тот разговбр облйште (кйньте) цю розмову; сйлы -или кого сйли покйнули (зрадили) кого. оставляться залишатися, лишатися, полишатися.
остйливание спец. насталення, {неоконч. д. — ещё) насталювання, остйливать / осталйть спец. насталювати, -юю, -ЮЄШ / настал йти. остальнбй 1. {ещё оставшийся, прочий) інший, реже останній; ~бе врёмя решта часу, весь (увесь) інший час; ~ные сущ., {мн) решта {ж); он говорйл, а ~ные молчали він говорйв, а решта (інші, всі інші) мовчали;
2. 	{последний) уст. останній; 3. ~нбе сущ., (с.) рёшта, [все] інше; в --бм в [усьому] іншому; §то возьмйте, а --нбе оставьте це візьміть, а решту залишіть (лишіть), останавливать / остановйть зупиняти / зу- пинйти, -пиню, -пйниш, спиняти / спинйти, разг. упиняти / упинйти; {приостанавливать, прекращать) припиняти / припинйти; нё на чем глаз ~йть немає на чому ока зупинйти (й оком спинйтися), ніде й оком зачепйтися, ні на чому й оку спочйти; не ~ай егб, пусть говорйт не спиняй (не перепиняй, не перебивай) його, нехай (хай) говорить; о. взгляд на ком-чём спиняти погляд на кому- чому; о. внимание на ком-чём звертати увагу на кого-що, привертати увагу до кого-чого; о. кровь спиняти (тамувати, утамовувати) кров; о. нбезд зупиняти поїзд (потяг); о. раббту припиняти роботу; о. свой выбор на ком-чём вибирати кого-що, спинятися на кому-чому. останавливаться / остановйться зупинятися / зупинйтися, -пинюся, -пйнишся, спинятися / спинйтися, разг. упинятися / упинйтися; {прекращаться, прерываться) припинятися / припинйтися; {переставать двигаться, делать что-л. — ещё) ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш) и разг. станути и мног. поставати; {приставать на время где-л. — ещё) приставати / пристати и разг. пристанути и мног. поприставати; {располагаться, становиться лагерем — ещё) отаборюватися, -ююся, -юєшся / отаборитися, сов. окошйтися; ни пёред чем не --ается кто ні пёред чим не зупиняється хто, ніщо не зупиняє кого; ~бвимся на §тих фактах спйнимося (зупйнимося) на цих фактах; '^йсь, мгновёнье! спинйся, мить неспйнна!; --йться в гостйннице зупинйтися


останёц
765
остеоцйты
(спинйтися) в готелі; пбезд ~йлся поїзд (потяг) зупинйвся (спинйвся); раббта врёменно -йлась робота (праця) тимчасово припи- нйлася (спинйлася, зупинйлася). останёц геол. останець, -нця. останки мн. 1. высок, останки, -ів; брённые о.
тлін, -у; 2. {остатки) рештки, -ток, останки, остйнный диал. см. остатний, останбв 1. техн. зупйнник; 2. разг. см. останбвка.
останбвка зупйнка; {приостановление, прекращение) с. припйнення, м., диал. переста- нок, -нку, перестан, -у; {стоянка — ещё) уст. постоянка; без ~кн нареч. без зупйнки, безперестанку, безперестану, без упйну, без спйну; за немнбгим о. разг. дрібнйці (небагато, трохи) не вистачає, разг. за малйм діло стало, за малйм справа стала, за малйм загайка; о. за кем-чем разг. зупйнка (затрймка) за ким-чим\ о. по трёбованню зупйнка на вимогу (прохання), останбвленный зупйнений, спйнений; при- пйнений. Ср. останавливать, остановлйть уст. см. останавливать, останбвочный зупйнний. остйрбайтер остарбайтер. остйрбайтерка разг. остарбайтерка. остарёть прост, см. состариться, остатний прост, останній, уст. остатній, остаток 1. залишок, -шку, остача {ж), разг. ПОСЛІДОК, -дку, уст. забуток, -тка; {излишек) лйшок; -тки мн. рёштки, -ток, залишки, -ів, разг. останки, -ів, вйбірки, -рок, послідки, -ів; {о питье — ещё) разг. недопитки, -ів; {о еде — ещё) разг. недоїдки, -ів; {о вражеской армии, враждебной организации и т. п. — обычно) недобитки, -ів; без ~тка нареч. без остачі, до останку, усё чйсто (цілком), усё як Є, геть усё, разг. до цурки (крйхітки); нефтяные --тки нафтові залишки; -'Тки старого быта залишки (рёштки) давнього побуту; о. товара залишок товару; переходнбй о. бухг. перехідна остача; О ~тки слйдки по- гов. на дні найсолодше; 2. {остальная часть) рёшта {только ед), останок; о. дня рёшта дня; о. жйзни рёшта (останок) життя;
3. астр., мат., физ. залишок, остача; промежуточный о. мат. проміжна остача;
4. геол., техн. залишок, рёштки. остаточный 1. залишковий; ~ная сумма рёшта суми; о. товйр залишковий товар; 2. спец. залишковий; -пая погрёшиость мат. залишкова (кiнцёвa) похибка; ~ная скбрость
астр, залишкова швйдкість; о. грйвий геол. залишковий гравій, остаться см. оставаться, осташй мн., диал. чоботи (-біт) з високими халявами.
остгбт ист. остгбт; ~тьі мн. остготи, -ів. остгбтский ист. остготський, остебелйться / остебелйться с.-х. остебло- вуватися, -овується / остеблуватися, -ується, ітй / пітй (піде) в стебло, остевбй спец, остьовйй. остеАт мед. остеїт, -у.
остекленёвший, остекленёлый, остеклёлый
осклянілий, остекленёть, остекленйться, прост, остек- лёть осклятт, реже оскліти. остеклёние засклення, {неоконч. д. — ещё) скління, остеклённый засклений, остекловйние спец. осклування. остеклбванный спец. осклований. остекловать спец. осклувати, -ую, -уєш. остеклйть / остеклйть склйти / засклйти и посклйти. остекляться склйтися.
остеоартропатолбгия мед. остеоартропато-
ЛОГІЯ.
остеобласты мн., биол. остеобласти, -ів; ~іст ед. остеобласт, остеографйческий анат. остеографічний, остеография анат. остеографія, остеодисплазйя мед. остеодисплазія, остеодистрофйя мед. остеодистрофія, остеокласты мн., биол. остеокласти, -ів; ~йст ед. остеокласт, остеблог анат. остеблог. остеологйческий анат. остеологічний, остеолбгия анат. остеологія, остебма мед. остеома, остеомаляция вет.,мед. остеомаляція, остеомиелйт мед. остеомієліт, -у. остебн биол. остебн. остеопластика мед. остеопластика, остеопорбз мед. остеопорбз, -у. остеосаркбма мед. остеосаркбма. остеосйнтез мед. остеосйнтез, -у. остеосклербз мед. остеосклербз, -у. остеотомйя мед. остеотомія, остеофйт мед. остеофіт. остеохондрбз мед. остеохондроз, -у. остеохондропатия мед. остеохондропатія. остеоцйты мн., биол. остеоцйти, -ів; --йт ед. остеоцйт.


остепенёние
766
остолбенёние
остепенёние урівноваження; розумнішання.
Ср. остепенить, остепениться, остепенённый споважнілий, остепенйть / остепенйть робйти (-блю, -биш) / зробйти розсудливим (статечним, урівноваженим), навчати / навчйти розуму. ocTenenjlTbCH / остепенйться и разг. остепе- нёть поважніти / споважніти, статечніти / постатечніти, доходити (-джу, -диш) / дійтй (-йду, -йдеш) [до] розуму, ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш) розсудливим (статёчним, урівноваженим), разг. оговтуватися, -уюся, -уєшся / оговтатися, обго- втуватися / обговтатися; (умнеть^ розумніти / порозумніти, розумнішати / порозумнішати.
остервенёвшнй розлючений, розлютований, розлютілий; роз’ярений; озвірілий. Ср. остервенёть. остервенёло нареч. розлючено, розлютовано;
{неистово) несамовйто; {зверски) озвіріло, остервенёлость розлюченість, -ності, розлютованість; несамовйтість, -тості; роз’яреність; озвірілість, -лості. Ср. остервенёлый. остервенёлый розлючений, розлютований, розлютілий; несамовйтий; роз’ярілий; озвірілий. Ср. остервенёть. остервенённе лють, -ті {ж), розлючення, ми. лютощі, -ів; {разъярённость) роз’ярення, ж. роз’яреність, -ності; {озверение) озвіріння; прнйтй в о. CM. остервенёть; с ~ем нареч. розлючено; {неистово) несамовйто. остервенённо CM. остервенёло. остервенённый см. остервенёлый. остервенёть розлютйтися, -лючуся, -лютйшся, розлютуватися, -уюся, -уєшся, розлютіти; {стать неистовым) стати (стану, станеш) несамовйтим, зробйтися (-блюся, -бишся) несамовйтим; {разъяриться) роз’яритися; {озвереть) озвіріти, разг. озвіритися, остервенйть разг. розлютйти, -лючу, -лютйш, розлютувати, -ую, -уєш; {разъярить) роз’я- рйти; {довести до состояния озверелости) разг. озвірити. остервениться / остервенйться разг. розлючуватися, -уюся, -уєшся / розлютйтися, -лючуся, -лютйшся, розлютовуватися, -ову- юся, -овуєшся / розлютуватися, -уюся, -уєшся, сов. розлютіти; ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш) несамовйтим, робйтися (-блюся, -бишся) / зробйтися несамовйтим; роз’ярятися / роз’ярйтися; звіріти /
озвіріти, сов.у разг. озвіритися. Ср. остервенёть.
остерегать / остерёчь остерігати / остерегтй, -ежу, -ежёш; {предостерегать от чего-л. — обычно) застерігати / застерегтй. остерегаться / остерёчься остерігатися и сте- регтйся, -ежуся, -ежёшся / остерегтйся, не- сов.,разг. сторожитися; {беречься) берегтйся, -ежуся, -ежёшся / уберегтйся, диал. постерігатися / постерегтйся, несов. сокотйтися, -очуся, -отйшся. остерегйюще нареч. остерігаюче; застережливо, пересторожливо. остерегающий 1. прич. якйй (що) остерігає (застерігає); 2. прил. остережний, застережливий, пересторожливий, застерёжний. остерёгший якйй (що) остеріг (застеріг), остерёгшийся якйй (що) остерігся (уберігся, постерігся).
остережёиие уст. остерёження {реже); {предостережение — обычно) застереження, ж. пересторога, остережённый остережений; застережений.
Ср. остерегать, остерйя {таверна) остерія. остзёец остзеєць, -ёйця; ~ёйцы мн. остзейці,
-ІВ.
остзёйка остзейка, остзёйский остзейський, бстин авто остин.
остинато 1. сущ., нескл., с. остинато; 2. нареч. остинато, ост-индййский ист. ост-індійський. остйстость остйстість, -тості, остйстый остйстий, остюкуватий. остйтл/ed остйт, -у.
бстов 1. кістяк, -а, снасть, -ті, остов; о. произведёния кістяк твору; о. судна кістяк (остов) судна; о. телёги снасть воза; 2. мат. кістяк.
бстовный 1. кістяковий, снастьовйй, остов- ний; 2. мат. кістяковий, бстовый астр., геогр., метео, мор. остовий, остбжье, остбжина диал. 1. загорода [навколо скйрти]; 2. см. стог, остбйчивость мор. остійність, -ності. остбйчивый мор. остійний, остолбенёвший разг. остовпілий, одебелілий. Ср. остолбенёть. остолбенёло нареч., разг. остовпіло, остолбенёлый разг. остовпілий, остолбенёние разг. остовпіння; в -ни нареч. остовпіло.


остолбенёть
767
островбчек
остолбенёть разг. остовпіти и мног. постовпіти,/7дзг. правцем (стовпом) стіти (стану, станеш), диал. одебеліти, остолбённый разг. застовплений, остолбйть разг. застовпйти, -плю, -пйш; о. садбвый участок застовпйти садову ділянку.
остолбп, м. и ж. остолбпина бран. йблоп, ббвдур, телепень, -пня. остолбпий разг. йблопський. остолбпетво разг. йблопство. осторбжненький ласк, оберёжненький. осторбжненько ласк, оберёжненько. осторбжничать разг. бути дуже (надмірно) оберёжним; бчень «-ает кто дуже (надмірно) оберёжний хто. осторбжно парен, оберёжно, обачно, обачливо; {осмотрительно — ещё) сторожко, з осторогою, разг. попаски; -нее! оберёжно!; (потише!) разг. помалу! осторбжность оберёжн1сть, -НОСТІ, обачність, обачливість, -ъост\,разг. бачність; {осмотрительность — ещё) сторожкість, -кості; {опаска, предусмотрительность — ещё) осторога.
осторбжный оберёжний, обачний, обачливий, разг. бачний; {осмотрительный — ещё) сторожкйй.
осточертёлый груб, осточортілий, насточортілий, остобісілий, остогйдлий, остогйджений. осточертёть груб, осточортіти, насточортіти, остобісіти, остогйдіти, -джу, -ДИШ, осто- гйднути, обісіти, острагивать CM. обстрагивать, остракйзм книжн. остракізм, -у. остракодёрмы мн., ист. остракодёрми, -ів. остракбды мн., зоол. черепашкові, -их {сущ). остранёние лит. очуднення. остранённый лит. очуднений. острйстка разг. острашка, прйстрашка; для ~ки для перёстраху, на пострах, острёе сравн. ст. 1. прил. гостріший; 2. парен. гостріше, гостріш; становйться о. гострішати.
острёйший дуже гострий, щонайгостріший. острекать прост, ужалйти (ужалю, ужалиш), пожалйти.
острекаться прост, ужалйтися (ужалюся, ужалишся), пожалйтися. бстренький ласк, гострёнький. бстренько парен., ласк, гострёнько. острёц бот. гострёць (-цю) [галузйстий]. остригйние обстригання.
остригать / острйчь обстригати / обстрйгти, -ижу, -ижёш и мног. пообстригати, остригати / острйгти, сов. пострйгти; {многих, всех) сов. реже вйстригти, -ижу, -ижеш и мног. повистригати, остригаться / острйчься обстригатися / об- стрйгтися, -ижуся, -ижёшся и мног. пообстригатися, остригатися / острйгтися, сов. пострйгтися. острйгший якйй (що) обстрйг и т. п.; см. остригать.
острйгшийся якйй (що) обстрйгся и т. п.; см.
остригаться, остриё вістря; {лезвие — ещё) лёзо; {иголки, бритвы, ножа и т. п. — ещё) жалб; {заострённый конец какого-л. предмета — ещё) м. шпичак, -а, ж. шпйчка, м., диал. штих, гостряк, -а, уменьш. гострячок, -чка. острйжеииый обстрйжений, острйжений, пострйжений; вйстрижений. Ср. остригать, острйльиый гострйльний; {тонильный — ещё) точйльний. острйть* {делать острым) разг. гострйти, -рю, -риш, загострювати, -юю, -юєш, загостряти; {топить — ещё) точйти, -чу, -чиш, заточувати, -ую, -уеш, наточувати, острйть^ {говорить остроты) говорйти (-орю, -бриш) дотепи (дотёпно); {на ней-л. снёт — ещё) глузувати, -ую, -уєш (з кого-чого, над ким-чим и без доп), разг. кепкувати, -ую, -уєш, кпйти (кплю, кпиш), кпйтися (з кого- чого, над ким-чим), пришивати квіткй (кому).
острйца 1. зоол. гбстрик (л#.); 2. бот. гострйця. острйчь см. остригать, острйчься см. остригаться, бстро парен, гостро; {резко) різко; о. пахнущий різко пахучий, острб {остроумно) парен, дотёпно. остроактуйльиый гостроактуальний. бстров острів, -рова. островйтый гоструватий, гострёнький. островёрхий гостровёрхий, тонковёрхий;
шпильчастий, шпилястий, шпичастий, островйиа диал. [велйкий] острів (-рова). островитйиии острів’янин, остров’янин, островитянка острів’янка, остров’янка, островибй острівнйй.
островбк уменьш. ocтpiвёць, -вця, острівок, -вка.
островоспалйтельный мед. гострозапальнйй. островбчек уменьш. острівок, -вка, острівб- чок, -чка.


островскбй
768
бстрый
островскбй разг. острівнйй. островыразйтельный гостровиразний. острбг 1. (тюрьма) уст. в’язнйця (ж), тюрма, уст. острбг, -у; 2. ист. острбг. острбга (шпора) уст. острога, острогй рыб. беті, -ІВ (мн.), бстень, -ня (м), ди- ал. спіса. острбганный см. обстрбганный. острогать см. обстрагивать, остроглазый разг. гострозбрий, гостробкий, зіркйй, разг. зіркатий; (быстроглазый) бистробкий, бистрозбрий, швидкобкий. острогнбйный мед. гострогнійний. остроголбвый гостроголбвий. острогбрбый гострогбрбий. острогротёсковый, острогротескбвый гострогротёсковий. острогрудый гострогрудий. острогубцы техн. гострогубці, -ів. остродефицйтный гостродефіцйтний. остродискуссибнный гостродискусійний. остродраматйческий гостродраматйчний. острбжек ист. острбжок, -жка. острожйть рыб. ЛОВЙТИ (-ВЛЮ, -виш) бстями. острбжникуст. в’язень, -шя^уст. острбжник, разг. тюряжник. острбжница уст. в’язень, -зня, уст. острбж- вшхя,разг. тюряжниця. острбжный уст. 1. прил. в’язнйчний, тюрём- нш1,уст. острбжний; 2. см. острбжник. острозаразный мед. 1. прил. гострозаразний;
2. 	сущ. гострозаразний, -ого; изолйтор для ~ых ізолятор для гострозаразних, острозубцы лі;/., техн. гострозубці, -ів. острозубый гострозубий, остроинфекцибнный гостроінфекційний. острокйслый гострокйслий. острокл1&вый гостродзьббий. острокомедййный гострокомедійний. остроконёчный гострокінцевий, гбстрий, реже кінчастий; (островерхий) шпильчастий, шпилястий, шпичастий, остроконкурёнтный гостроконкурёнтний. остроконфлйктный гостроконфліктний. острокритйческий гострокритйчний. острокрылый гострокрйлий. остролйст бот. гостролйст; см. ещё п^дуб. остролйстный, остролйстый гостролйстий. остролйцый гостролйций, -ця, -це. остролбдочник бот. гострокйльник. остромбдный гостромбдний. остромбрдый гостромбрдий. остронбс, остронбсик ихт. гостроніс, -нбса.
остронбсый гостронбсий, уменьш.-ласк.
гостронбсенький. остропёстр, остропестрб (нескл., с.), бот.
розторбпша [плямйста]. остропйленный строит, з [поставленими] крбквами.
остропйливать / остропйлить строит, ставити (-ВЛЮ, -виш) / поставити крбкви. остропйть мор. застропйти, -плю, -пйш, остропйти.
острополемйческий, острополемйчный
гострополемічний. острополитйческий гострополітйчний. остропрйный гостропряний. острорёбрый гострорёбрий. острорылый зоол. гострорйлий. остросатирйческий гостросатирйчний. острослбв разг. дотёпник. острослбвие ДOTёпнІCTЬ, -НОСТІ (ж). острослбвить говорйти (-орю, -бриш) дбтепи (дотёпно), сйпати (-плю, -плеш) дбтепами (жартами).
острослбвный дотёпний, гбстрий на язйк. остросовремённый гостросучасний. остросоциальный гостросоціальний. остросюжётность Г0cтp0cюжётнicть, -НОСТІ. остросюжётный гостросюжётний. острбта (остроумное выражение) дбтеп, -у (м)\ (насмешка, прибаутка) диал. дбкладка, прйкладка. остротй гбстрість, -рості, гострота, остроугбльник мат. гострокутник, остроугбльный мат. гострокутний, остроумец разг.,уст. остроум дотёпник. остроумие ДOTёпнІCTЬ, -НОСТІ (ж.), м. дбтеп, -у. остроумничать разг. намагатися бути дотёп- ним; (острить) говорйти (-орю, -бриш) дбтепи, сйпати дбтепами (жартами), остроумно нареч. дотёпно. остроумный дотёпний, гбстрий на язйк. остроухий гостровухий, острохвбстый гострохвбстий. остроязыкий, остроязычный разг. гостро- язйкий, гбстрий на язйк. оструганный см. обстрбганный. остругивать / остругать см. обстрагивать, остругиваться см. обстрагиваться, бстрый гбстрий; (резкий — ещё) різкйй; (о глазах — ещё) меткйй, пйльний, пронйзли- вий; (остроумный — обычно) дотёпний, гбстрий на язйк; (донимающий, язвительный
— 	ещё) дошкульний; ~рая боль гбстрий (пекучий, різкйй) біль; «-рая необходймость


остряк'
769
осуждённый
гостра (крайня) потрёба; -рое слбво р1зкё (дошкульне) слово; о. вкус різкйй смак; о. глаз см. глаз; --'ые глаз^ гострі (пронйзливі) очі; о. слух гострий (тонкйй) слух; о. угол мат., физ. гострий кут; о. язык у кого, о. (~тёр) на язык кто дотепний (гострий на язйк, гострий язйк має, меткйй до жартів) хто, гострий язйк (язичок) у кого. остріїк* разг. дотепник, острйк^ п р о с т. сл#. остриё, остріїчка разг. дотёпниця. остуда {охлаждение в отношения^ прост.
незлагода, с. охолодження, збайдужіння, остужать / остудйть остуджувати, -ую, -уєш / остудйти, -уджу, -удиш и мног. поосту- джувати, охолоджувати, -ую, -уєш и холо- дйти, -джу, -дйш / охолодйти и мног. поохолоджувати.
остужаться / остудйться остуджуватися, -ується / остудйтися, -удиться, охолоджуватися и холодйтися, -дйться / охолодйтися; {остывать — ещё) остигати и стйгнути / остйгнути и остйгти, -гне и мног. постйгнути и постйгти, холонути / охолонути и схолонути.
остужённе остудження, охолодження, {не оконч. д. — ещё) остуджування, охолоджування.
остуженный остуджений, охолоджений, поохолоджуваний, остуживаемый остуджуваний, охолоджуваний.
остуживание разг. остуджування, охолоджування, остуживать разг. см. остужать, остуживаться разг. см. остужаться, остуканный разг. см. обстуканный, остукивать / остукать разг. см. обстукивать.
остукиваться разг. см. обстукиваться, оступаться / оступйться оступатися / осту- пйтися (оступлюся, оступишся); {спотыкаться) спотикатися / спіткнутися и спотикнутися.
остывйние остигання; вистигання, вичахан- ня. Ср. остывать 1. остывать / остыть и остынуть 1. остигати и стйгнути / остйгнути и остйгти, -гне и мног. постйгнути и постйгти, холонути / охолонути и схолонути; {простывать) простигати / простйгнути, сов. прохолонути, реже прохолоти, -оне; {выстывать) вистигати / вйстигнути и вйстигти, вичахати / вйчахнути
и вйчахти, -хне, чахнути / зачахнути; 2. пе- рен. холонути / охолонути и прохолонути и захолонути, реже остигати / остйгнути и остйгти.
остывающий 1. прич. якйй (що) остигає и т. п.; см. остывйть 1—2; 2. прил. щораз холодніший, вихолоджуваний, остывший 1. остйглий, охолблий; простйглий, прохололий; вйчахлий; 2. охолблий, прохо- лблий, захолблий, остйглий. Ср. остывйть
1—2.
остылый уст. 1. см. остывший 1—2; 2. {ставший равнодушным) збайдужілий, байдужий; {перен.: приевшийся, наскучивший) набрйд- лий.
остылость збайдужілість, -лості, байдужість, -жості; набрйдлість. Ср. остылый 2. ость 1. бот. ость, -ті; {колючая — обычно) м. остюк, -а; 2. анат. ость; 3. {о волосе меха) спец. ость.
остйк этнол., уст. остяк, -а; «-кй мн. остякй, -ів.
остйцкий этнол., уст. остяцький; по—ки на- реч. по-остяцьки, по-остяцькому. остйчка этнол., уст. остячка, осудйтельно нареч. осудливо, осудно, осудйтельный осудливий, осудний; ~ное мнёние осудлива (осудна) думка, осуждать / осудйть 1. {в судебном порядке) засуджувати, -ую, -уєш / засудйти, -суджу, -судиш, осуджувати / осудйти и мног. по- засуджувати; 2. (кого — порицать) осуджувати и судйти / осудйти, засуджувати / засудйти (кого), давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) догану (кому); 3. {обрекать на что-л.) засуджувати / засудйти; не ~йте {простите) не осудіть; даруйте, пробачте, вйбачте, вибачайте, осуждаться 1. засуджуватися, -ується, осуджуватися; 2. осуджуватися, засуджуватися;
3. 	засуджуватися. Ср. осуждать 1—3. осуждйюще нареч. осудливо, осудно, осуждающий 1. прич. якйй (що) засуджує и т.п.; см. осуждать 1—3; 2. прил. осудливий, осудний, осуждёние 1. {судебное) засудження, осудження, {неоконч. д. — ещё) засуджування, осуджування; 2. {порицание) осудження, бсуд, -у {м.), засудження, {неоконч. д. — ещё) осуджування, засуджування; {хула) ж. огуда, осуждённый 1. засуджений, осуджений; он ~ён в ссылку йогб засуджено на заслання; о. на смерть стратёнський, стратёнець, -нця.


осумковйние
770
осыпать
смёртник; 2. осуджений, засуджений; 3. засуджений; ср. осуждать 1—3; 4. {тот, кто обвинён по суду) сущ. засуджений, -ого, осуджений; ж. засуджена, -ої, осуджена, осумковйние мед. осумкування, осунувшийся 1. змарнілий; прил., разг. мар- нйй; 2. опалий. Ср. осунуться 1—2. осунуть прост, зсунути, осунуться 1. (похудеть) змарніти, осунутися, спасти (спаду, спадеш) з лиця (на виду, з тіла), разг. стати (стану, станеш) марнйм; 2. {осесть^ у с та р е в. осунутися, осушйемый осушуваний; висушуваний. Ср. осушйть.
осушать / осушйть осушувати, -ую, -уєш / осушйти (осушу, осушиш) и мног. поосушувати; {высушивать — ещё) висушувати / вйсушити и мног. повисушувати; {выпивать
— ещё) разг. вихиляти / вйхилити и однокр. хильнути, сов. дмухнути; ~йть глазй осушйти очі; ~йть до дна осушйти до дна,/7азг. вйхилити, хильнути, дмухнути; --йть слёзы кому высок, осушйти (обсушйти) сльози кому.
осушаться / осушйться осушуватися, -ується / осушйтися (осушиться); висушуватися / вйсушитися. Ср. осушйть. осушёние осушення, {неоконч. д. — ещё) осушування; вйсушення, {неоконч. д. — ещё) висушування. Ср. осушйть. осушенный осушений; вйсушений. Ср. осушйть.
осушйтель спец. осушник, осушувач. осушйтельный осушувальний, осушний, осушка осушення, {неоконч. д. — ещё) осушування (с.); вйсушення, {неоконч. д. — ещё) висушування. Ср. осушйть. ОСущеСТЕЙМОСТЬ Зд1йснённ1сть, -ННОСТІ. осуществймый здійсненний, осуществлённе здійснення, {неоконч. д. — ещё) здійснювання; вйконання, {неоконч. д.
— ещё) виконування, виконання; справдження, {неоконч. д. — ещё) справджування; о. желйний здійснення бажань; о. надёжд здійснення (справдження) надій (сподіванок, сподівань). Ср. осуществлять.
осуществлённый здійснений; вйконаний;
справджений. Ср. осуществлять, осуществляемый здійснюваний, осуществлять / осуществйть здійснювати, -юю, -ЮЄШ / здійснйти; {приводить в исполнение — ещё) виконувати, -ую, -уеш / вйконати; {надежды, мечты и т. п. — ещё)
справджувати, -ую, -уєш / справдйти (справджу, справдйш); о. руковбдство керувати, -ую, -уєш.
осуществляться / осуществйться 1. здійснюватися, -юється / здійснйтися; {о надеждах, мечтах и т. п. — ещё) справджуватися, -ується / справдйтися; 2. несов., страд, здійснюватися; виконуватися, -ується; справджуватися; ср. осуществлять, осуществляющий якйй (що) здійснює (виконує, справджує); о. контрбль для контролю, контрольний, сущ. контролер. Ср. осуществлять, осфрйдий зоол. осфрадій. осциллогрймма мат., физ. осцилограма, осциллбграф физ., эл. осцилограф, осциллографйровать физ., эл. осцилографу- вати, -ую, уєш. осциллографйческий физ., эл. осцилографіч- ний.
осциллогрйфия физ., ЭЛ. осцилографія, осциллбметр техн. осцилометр. осцилломётрйя спец. осциломётр1я. ОСЦИЛЛОСКбп ЭЛ. осцилоскоп. осциллЯтор мат., техн., физ. осцилятор. осциллЯция мат., техн., физ. осциляція, осчастлйвленный ощаслйвлений, ущаслйв- лений.
осчастлйвливать / осчастлйвить ощаслйв- лювати, -юю, -юєш и щаслйвити, -влю, -виш / ощаслйвити и мног. пощаслйвити, ущаслйвлювати / ущаслйвити. осьіпйемость обсипальність, -пості, осьіпйние 1. {действие) обсипання, осипання; засипання; закидйння; розкидання; ср. осы- пйть 1—3; 2. {состояние) обсипання, осипання; опадання; облітання; висипання; обсування; о. зернй текучість зерна; ср. осьіпйться 1—3. осыпанный 1. обсйпаний, осйпаний, обтрушений; обсіяний; 2. обсйпаний, осйпаний; засйпаний; закйданий; 3. розкйданий. Ср. осьіпйть 1—3. осьіпйть / осйпать 1. {обсыпать) обсипати / обсйпати, -плю, -плеш и мног. пообсипати, осипати / осйпати, обтрушувати, -ую, -уєш / обтрусйти, -трушу, -трусиш и мног. пообтрушувати; {усеивать кругом, сплошь) обсівати и обсіювати, -юю, -юєш / обсіяти и мног. пообсівати и пообсіювати; 2. {перен.: щедро, в изобилии наделять чем-л.) обсипйти / обсйпати, осипати / осйпати; {засыпать) засипати / засйпати и мног. позасипати;


осыпаться
771
отабуниться
(забрасывать) закидати / закидати и мног. позакидати; о. брйнью см. брань*; о. вопрб- сами закидати питаниями; о. лйсками кого любувати, -ую, -уєш, милувати, голубити, -блю, -биш кого’, о. подарками обдаровувати, -овую, -овуєш; осипати (обсипати, ущедряти) подарунками; о. поцелуями обціловувати, -овую, -овуєш, осипати (обсипати, покривати) поцілунками; о. ударами лупцювати, -юю, -юєш (разг.), осипати ударами; 3. (разваливать сыпучее) розкидати / розкйдати. осыпаться / осыпаться 1. (обсыпать себя чем-л.) обсипатися / обсйпатися, -плюся, -плешся, осипатися / осйпатися; 2. (становиться осыпанным) обсипатися / обсйпатися и мног. пообсипатися, осипатися / осйпатися и мног поосипатися; (усеиваться чем-л) обсіватися и обсіюватися, -юється / обсіятися и мног. пообсіватися; (опадать — ещё) опадати / опасти (опаде) и мног. поопадати и попадати; (облетать — ещё) облітати / облетіти, -тйть и мног. пооблітати; (высыпаться — ещё) висипатися / вйсипатися и мног. повисипатися; (о перезревшем хлебе — ещё) несов., разг. тектй (течё); 3. (о земле, песке и т. п.) обсипатися / обсйпатися и мног. пообсипатися, осипатися / осйпатися и мног. поосипатися; обсуватися / обсунутися, осуватися / осунутися; (обваливаться — ещё) обвалюватися, -юється / обвалйтися, -валиться и мног. пообвалюватися; 4. несов., страд, обсипатися, осипатися, обтрушуватися, -ується; обсіватися, обсіюватися; засипатися; закидатися; розкидатися; ср. осыпать 1—3. осыпка разг. см. осыпйние. бсыпь геогр., геол. осип, -у (м.). осыхйние см. обсыхйние. осых^ть см. обсыхйть.
ось вісь (род. осі); (у двери, ворот — ещё) бігун, -а; вокруг осй навколо осі. осьмизубые сущ., мн., зоол. восьмизубі, -их. осъмкт уст. восьмйна, осьмйна. осьмйнник>'ст. восьмйнник. осьминбг зоол. восьминіг, -нога, осьминбжий восьминога (род. п)\ '^ье тёло тіло восьминога, осьмнадцать уст. вісімнадцять, -адцяти и -адцятьбх.
осьмуха, осьмушка уст. см. восьмушка, осязаемо нареч. відчутно; помітно. Ср. осязаемый 1—2.
осязаемость відчутність, -НОСТІ [на дотик];
помітність. Ср. осязаемый 1—2. осязаемый 1. спрййманий дотиком, відчутний [на дотик]; 2. (заметный) помітний; достйчь --ЫХ результатов досягтй помітних результатів, осязание дотик, -у (м.); чувство --ня дотик, [від]чуття дотику, осязательно нареч. відчутно; помітно. Ср.
осязательный 2. осязательность відчутність, -НОСТІ; помітність. Ср. осязательный 2. осязательный 1. (служащий для осязания) дотиковий, реже дотикальний; 2. перен. відчутний; (заметный) помітний, осязать 1. сприймати дотиком, відчувати на дотик; 2. перен. сприймати; (замечать) помічати.
от*, ото предл., с род. п. 1. ъ\л,реже од, реже з, із (кого-чого); в завйснмости от погбды залежно від погоди; избавиться от опасности збутися (позбутися) небезпёки; морбз от десйти до пятнадцати градусов мороз від десяти до п’ятнадцяти градусів; отказаться от платеж^ відмовитися від платежу; от Кйева до Полтавы з Кйєва до Полтави; ото всех від усіх; письмб от родных лист від рідних (від родичів); письмб от трётьего мйя лист від трётього травня; прйбьіль от продажи прибуток від продажу; пуговица от пиджйка ґудзик від піджака; слеп от рождёния сліпий від народження (зроду); срёдство от мбли засіб від (проти) молі; трё- бовать от негб неисполнймого вимагати від нього нeздiйcнённoгo; 2. (при обозначении причины, повода) від, од (реже), з, із, реже зі, зо (чого); кричйть от ббли кричати від (з) болю; от нетерпёния від (з) нетерпіння, разг. з нетерплячки; от нёчего дёлать знiчё- в’я (разг.), з (від) нічого робйти; от тоскй з (від) нудьгй; от йрости з люті, з лютості; плакать от радости плакати з (від) радості (з радощів); 3. (при обозначении источника чего-л.) від (кого-чого), разг. з (чого); какйя пбльза от §того? яка користь від (з) цього?; сын от пёрвого брйка син від пёршого шлюбу; узнать от кого дізнатися від кого. -от^ д и а л. см. -то^.
отабориться отаборитися, разг. окошйтися;
стати (станемо, станете) табором (кошем), отабунить разг. зігнати (зженё) в табун, отабуниться разг. зібратися (зберёться) в табун.


отйва
111
отбиваться
отйва с.-х. отава, отйвный с.-х. отавний, отакелаженный мор. отакелажений, отакелйживание мор. отакелажування, отакелаживать / отакелажить мор. отакелажувати, -ую, -уеш / отакелажити, отакелаживаться мор. отакелажуватися, -ується. отапливаемый опалюваний, отапливание опалювання, отапливать и отоплйть / отопйть опалювати, -юю, -ЮЄШ и реже опаляти / опалйти (опалю, опалиш).
отапливаться и отопляться опалюватися, -юється.
отчитывание см. обтйптываиие.
отйптывать см. обтаптывать.
отаптываться см. обтаптываться.
отйра отара.
отЧрный отарний.
отарщик чабан, -к, реже отарник.
отбйвка разг. відбавляння (с.); відливання;
відсипання. Ср. отбавлять, отбавлёние відбавляння; відливання; відсипання. Ср. отбавлять, отбавленный відбавлений; відлйтий; від- сйпаний. Ср. отбавлять, отбавляемый відбавлюваний; відлйваний;
відсйпуваний. Ср. отбавлйть. отбавлять / отбйвить відбавляти / відбавити, -влю, -виш; {отливать — обычно) відливати / ВІДЛЙТИ, -ДІЛЛЮ, -діллєш; {отсыпать — обычно) відсипати / відсйпати, -плю, -плеш; хоть --Яй разг. хоч відбавляй; {слишком много) разг. аж надто [багато]; ^того добрй хоть --ЯЙ у кого разг. цього добра й на воза (й на віз) не заберёт (аж надто багато) к:ого. отбавляться відбавлятися; відливатися; відсипатися. Ср. отбавлять, отбалансйрование техн. відбалансування. отбалансйровать техн. відбалансувати, -ую, -уеш.
отбарабаненный відбарабанений. отбарабанивать / отбарабанить відбараба- нювати, -юю, -ЮЄШ / відбарабанити; {неискусно проигрывать, быстро произносить что-л. — ещё) разг. відтарабанювати / відтарабанити; {быстро и невыразительно произносить что-л. — ещё) сов.,разг. відбубоніти.
отбарствовать разг. відпанувати, -ую, -уеш. отбёгать разг. відбігати; о. нбги відбігати ноги.
отбегать / отбежйть відбігати / відбігти, -біжу, -біжйш. отбёгаться разг. відбігати, отбелённый 1. вйбілений, убілений; 2. вйбі- лений, побілений. Ср. отбёливать. отбёливаемый вибілюваний, убілюваний, отбёливание вибілювання, отбёливатель вибілювач, отбёливательный вибільнйй. отбёливать / отбелйть 1. вибілювати, -юю, -юеш и вибіляти / ъШ\1шт,реже убілювати и убіляти / убілйти; 2. {кончить белить) сов., разг. вйбілити, побілйти. отбёливаться / отбелйться вибілюватися, -юється / вйбілитися, реже убілюватися и убілятися / убілйтися. отбёливающий 1. прич. якйй (що) вибілює и т. п.\ см. отбёливать; 2. прил. вибілюваль- ний; -щее срёдство вибілювальний засіб, отбёлка спец., разг. вйбілка, {неоконч. д. — обычно) с. вибілювання, отбёлочный спец. вибільнйй. отбёльный спец. вибільнйй. отбёльщик спец. вибільнйк, -а. отбёльщица спец. вибільнйця. отбесёдовать відговорйти, -орю, -бриш, від- бесідувати, -ую, -уєш. отбйв воен., спорт, відбйв, -у. отбиваемый якйй (що) відбивають; о. камень камінь, якйй (що) відбивають; -мая коей коса, яку (що) клепають. Ср. отбивать, отбивание відбивання; клепання, отбивйть / отбйть відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’єш и мног. повідбивати; {заострять лезвие косы) клепати, -паю, -паєш и -плю, -плеш / вйклепати, -паю, -паєш и -плю, -плеш и поклепати; {повредить — ещё) сов., разг. відсадйти, -саджу, -садиш; о. поклбны {при молитве) класти (покладати) поклони; о. такт відбивати (вибивати) такт; о. шаг карбувати крок, отбиваться / отбйться (от кого-чего) відбиватися / відбйтися, -діб’юся, -діб’єшся (від ко- го-чого); {перестать заниматься чем-л. — ещё) сов. відбігти, -біжу, -біжйш (чого, від чого); {отмахиваясь, отгонять — ещё) разг. обганятися / обігнатися (обженуся, обженешся); -бйться от дбма відбйтися від хати (домівки, дому), несов. не держатися хати (домівки, дому); ~бйться от рук відбйтися від рук; ~бйться от свойх відбйтися від своїх.


отбивающий
773
отбрасываться
отбивающий 1. прич. якйй (що) відбиває и т. п.; см. отбивать; 2. прил. відбивальний. отбйвка відбиття, (неоконч. д. — ещё) відбивання (с.); клепання. Ср. отбивать, отбивная сущ., ж., кул. відбивна, -6Ї; (котлета — ещё) товчёник; свинйя о. відбивна зі свинйни. отбивибй відбивнйй.
отбирйиие відбирання; добирання. Ср. отбирать.
отбирйть / отобрйть відбирати / відібрати (відберу, відбереш) и мног. повідбирати; {подбирать, выбирать — ещё) добирати / до(і)брати (доберу, добереш), отбираться відбиратися; добиратися. Ср. от- бирйть. отбйтие уст. CM. отбивйиие. отбйтьій відбйтий; вйклепаний, поклёпаний.
Ср. отбивйть. отбйть CM. отбивйть. отбйться CM. отбиваться, отблаговестить віддзвонйти, передзвонйти, відблаговістити, переблаговістити. отблагодарённый віддячений, отблагодарйть (кого-что) віддячити, від- дякувати, -ую, -уєш (кому-чому). бтблеск відблиск, -у, вйблиск, -у; полиск, -у;
вйлиск, -у. Ср. отблёскивать, отблёскивать, отблёскивать відблйскувати, -ує; {отсвечивать — ещё) полйскувати; {отсвечивать, отливать — ещё) вилйскувати, вилйскуватися. отблестёть, отблистать відблищати, -щйть, усилит, відблискотіти, -тйть. отббй відбій, -бою; бить о. воен., перен. бйти відбій; ~б6ю (~б6я) иет от кого разг. відбою (відгону) немає (нема) від кого, не cпёкaєшcя (не збудешся) кого. отббйка горн, відбій, -бою; {неоконч. д. — обычно) відбивання; о. угля відбій (відбивання) вугілля, отббйиьій 1. техн. відбійнйй; о. молотбк від- бійнйй молотбк; 2. горн, відбійнйй, вибій- нйй; 3. прост, {пропащий) пропащий; {беспутный) безпутний; {отчаянный) відчайдушний; 4. {отдалённый) віддалений,
далёкий; {глухой) глухйй; {заброшенный) занёдбаний, занехаяний, запущений, закй- нутий.
отббйщик горн, відбійник, вибійник, отболёть разг. відхворіти, переболіти, отболтаться разг. відговорйтися, -орюся, -бришся; {отолгаться) разг. відбрехатися, -брешуся, -брёшешся.
отбомбйть авиа,разг. відбомбйти, -блю, -бйш. отбомбйться авиа, разг. відбомбйтися, -блюся, -бйшся. отббр 1. відбір, -бору, {неоконч. д. — ещё) с. відбирання; добір (род. добору), {неоконч. д.
— ещё) добирання; о. кандидатов відбір (добір, відбирання, добирання) кандидатів; о. экспонатов відбір експонатів; ср. отби- рйть; 2. биол. добір; естёствеииый о. природний добір.
отббрка 1. разг см. отббр 1; 2. стол. відбірка;
{неоконч. д. — обычно) с. відбирання, отббриик стол. відбірник, відбірка, отббрио нареч., разг. добірно, отббриость добірність, -ності, відбірність; о. зерий добірність (відбірність) зерна; о. брй- ни разг. добірність лайки, отббриьій добірний, відбірний, реже вйбор- ний; ~иая браиь см. браиь^ отбороийть с.-х. кінчйти (скінчйти) боронувати (волочйти, скородити), отбброчиьій 1. відбірковий; 2. техн. відбірнйй. отбортбваииьій спец, відбортований. отбортбвка спец, відбортування, {неоконч. д.
— ещё) відбортовування (с.); {результат) відбортовання.
отбортбвывать / отбортовйть спец, відбортб- вувати, -овую, -овуєш / відбортувати, -ую, -уєш.
отббрщик спец, відбірнйк, -а. отббрщица спец, відбірниця, отбойриваиие разг. відкараскування. отбояриваться / отбойриться разг. відкараскуватися, -уюся, -уєшся / відкараскатися, відкручуватися / відкрутйтися, -кручуся, -крутишся, отбракбваииьій спец, відбракований, отбракбвка, отбракбвьіваиие спец, відбракування, {неоконч. д. — ещё) відбраковування, отбракбвьівать / отбраковать спец, відбраковувати, -овую, -овуєш / відбракувати, -ую, -уєш.
отбракбвываться спец, відбраковуватися, -овується.
отбрйииваться / отбраийться разг. відлаюватися, -ююся, -юєшся / відлаятися. отбраийть разг вйлаяти, разг. вйбатькувати, -ую, -уєш. отбрасывание відкидання, отбрасывать / отбрбсить и разг. отбросать відкидати / відкйнути и відкйдати и мног. повідкидати, отбрасываться відкидатися.


отбрёдший
774
отважно
отбрёдший якйй (що) відбрів, отбрестй відбрестй, -бреду, -бредеш, отбрёхиваться / отбрехаться разг. відбріхуватися, -уюся, -уєшся / відбрехатися, -брешуся, -брёшешся; (отбраниваться) разг. відлаюватися, -ююся, -юешся / відлйятися. отбривйть / отбрйть 1. (кончить брит^ сов., разг. доголйти, -голю, -гблиш, добрйти, -брйю, -брйєш, поголйти, побрйти, КІНЧЙТИ (скінчйти) гол йти (брйти); 2. (сбриват^ відбрив^ти / відбрйти; 3. перен., разг. відбривати / відбрйти, відрізувати, -ую, -уєш / відрізати, -ріжу, -ріжеш; давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) відсіч, отбрйтьій 1. догблений, добрйтий, поголений, побрйтий; 2. відбрйтий. Ср. отбривйть 1—2. отбрйться разг. доголйтися, -голюся, -то- лишся, добрйтися, -брйюся, -брйєшся, пого- ЛЙТИСЯ, ПОбрЙТИСЯ, КІНЧЙТИ (скінчйти) голйтися (брйтися). отбродйть {о ферментации) разг. відбродйти, -брбдить, відшумувати, -ує. отбрбсанньїй відкйданий. отбросать, отбрбсить CM. отбрасывать, отбрбска разг. відкидання (с.). отбрбсный, отбрбсовый спец. ВІДКИДНЙЙ, ВІДХІДНЙЙ.
отбрбсы, уст. отбрбски мн. пбкйдьки, -ів, ж. покидь, -ДІ, м. непотріб, -ребу; перен., разг. потолоч, -і (ж.\ презр. ПОСЛІДКИ, -ів; ~6с ед. пбкйдьок, -дька, послідок, -дку; о. ббщества пбкйдьки (потолоч, послідки) суспільства, отбрбшеиный відкйнений, відкйнутий. отбрызгивать / отбрызгать відбрйзкувати, -ую, -уєш / відбрйзкати. отбрыкиваться / отбрыкаться відбрйку- ватися, -уюся, -уєшся / відбрикатися. отбузбванный прост, відбузований {разг). отбузовйть прост, відбузувати, -ую, -уєш (разг)\ о. обидчика відбузувати крйвдника. отбуксйрование відбуксирування. отбуксйрованный відбуксирований, отбуксирбвка, отбуксчрбвывание відбуксирування.
отбуксирбвывать / отбуксйровать відбукси- рбвувати, -бвую, -бвуєш / відбуксирувати, -ую, -уєш.
отбуксирбвываться / отбуксйроваться від- буксировуватися, -бвується / відбуксируватися, -ується. отбуитовйть відбунтувати, -ую, -уєш. отбурённый горн, відбурений. отбуривание горн, відбурювання.
отбуривать / отбурйть горн, відбурювати, -юю, -юєш / відбурйти, кінчати / кінчйти (скінчйти) бурйти. отбуриваться / отбурйться горн., разг. кінчати / кінчйти (скінчйти) бурйти. отбурлйть відвирувати. отбученный спец, відзолений, відлужений. отбучивание спец, відзолювання, відлежування.
отбучивать / отбучить спец. відзолювати, -юю, -юєш / відзодйти, -золю, -золиш, відлужувати, -ую, -уєш / відлужити. отбушевать перебушувати, -ую, -уєш, від- бушувати, перебурхати, відбурхати, перелютувати, -ую, -уєш. отбуйнить відбуянити.
отбывание, прост, отбывка відбуття, (не- оконч. д. —ещё) відбування. Ср. отбывать 2. отбывать / отбыть 1. відбувати / відбути, -буду, -будеш; {уезжать) від’їжджати и від’їздйти, -їжджу, -їздйш / від’їхати, -іду, -ідеш; (отходить) відходити, -джу, -диш / відійтй, -дійду, -дійдеш; (отплывать) відпливати / відпливтй и відплистй, -пливу, -пливеш; 2. (повинность, обязанность и т. п.) відбувати / відбути; о. наказание відбувати кару (покарання), отбиггие 1. від’їзд, -у (м.); відхід, -ходу (м.);
відплиття; 2. відбуття. Ср. отбывать 1—2. отвага відвага, реже звага, зважлйвість, -во-
СТІ.
отваженный разг. віднаджений, відваджений; відучений.
отвйживание разг. віднаджування, відваджування, відучення. отваживать / отвйдить разг. віднаджувати, -ую, -уєш / віднадити, -джу, -диш, відваджувати / відвадити; (отучивать) відучувати, -ую, -уєш / відучйти, -учу, -учиш, отваживаться' / отвадиться разг. віднаджуватися, -уюся, -уєшся / віднадитися, -джуся, -дишся, відваджуватися / відвадитися; (отучиваться) відучуватися, -уюся, -уєшся / відучйтися, -учуся, -учишся, отваживаться^ / отважиться зважуватися, -уюся, -уєшся / зважитися, наважуватися / наважитися, відважуватись / відважитися, важитися /разг. поважитися; (осмеливаться) насмілюватися, -ююся, -юєшся / насмілитися, осмілюватися и осмілятися / осмілитися.
отвйжно нареч. відважно, зьажлйво.


отважность
775
отвёдывать
отважность відважність, -НОСТІ, зважлйвість, -вості.
отвйжный відважний, зважлйвий. отв^л 1. (действие) спец, відвал, -у, (неоконч.
— 	обычно) с. відвалювання; 2. мор. відчал, -у; {отплытие) відплив, -у, с. відплиття; 3. {у плуга) техн. полйця {ж)\ (в грейдере) відвал, -а; 4. горн, відвал, -у; О до ~ла ('-лу) нареч., разг. донёсхочу, донехочу, досхочу, отваленный відвалений; відвернутий. Ср.
отвйлнвать 1. отваливаемый відвалюваний; відвертаний;
Ср. отваливать 1. отваливание відвалювання; мор. відчалювання; відплиття, отваливать / отвалйть 1. {опрокидывая, отодвигать) відвалювати, -юю, -юєш / відва- лйти, -валю, -валиш и мног. повідвйлювати; {отворачивать — ещё) відвертати / відвернути, -верну, -вёрнеш и мног. повідвертати; 2. мор. відчалювати, -юю, -юєш / відчалити; {отплывать) відпливати / відпливтй и відплистй, -пливу, -пливёш и мног. повід- пливати; '-ай!: а) {команда) відчалюй!, рушай!; б) прост, ідй собі {разг. забирайся) [геть]! 3. {давать много, расщедрившись) разг. відвалювати / відвалйти. отваливаться / отвалйться 1. відвалюватися, -юється / відвалйтися и мног. повідвалю- ватися; {отворачиваться) відвертатися / відвернутися, -вёрнеться и мног. повідвертатися; {отпадать — ещё) відпадати / відпасти, -падё и мног. повідпадати; {отставать) відставати, -стає / відстати, -стане и мног. повідставати; 2. несов., страд, відвалюватися; відвертатися; ср. отваливать 1. отвйлка спец, відвалювання, отвалообразовйние горн, відвалоутворення. отвалообразовйтель горн, відвалоутворювач, отвйлочный горн, відвалювальний. отвалтузить прост, відлупцювати, -юю, юєш, відлупйти, -луплю, -лупиш, отв^льная^ сущ., ж., горн, відвальна, -ої. отвйльная^ {сущ., :wc.), разг. відхіднйй обід, отвйльно-погрузочный горн, відвально-на- вантажувальний. отвйльньїй 1. {служащий для отвалки) прил., спец, відвальнйй; 2. {относящийся к плугу) прил. поличковий; 3. {относящийся к отвалу породы) прил., горн, відвальний; 4. сущ., горн, відвальнйй, -ого, відвальник, отвйльщик горн, відвальник, отвйльщица горн, відвальниця.
отвалянный зваляний. Ср. отвалйть 1. отвалйть 1. {изготовить валянием) зваляти; 2. {быстро и небрежно исполнить) прост, зляпати, ЗЛІПЙТИ, -плю, -пиш {разг.); 3. {избить, отколотить) прост, відлупцювати, -юю, -ЮЄШ, відлупйти, -луплю, -лупиш, віддубасити, -ашу, -асиш, відчухрати, вiддyxoпёлити {разг.). отвалйться разг. пролёжати; ~йлся мёсяц в больнйце пролёжав місяць у лікарні, отвйр відвар, -у, ж.,разг. юшка, отвйренный відварений, отвйриваемый відварюваний, отвйривание відварювання, отвйривать / отварйть відварювати, -юю, -ЮЄШ / відварйти, -варю, -вариш, отвйриваться / отварйться відварюватися, -юється / відварйтися, -вариться, отвйрка разг. см. отвйривание. отварнбй відварнйй; {отваренный — ещё) відварений.
отвевйть / отвёять відвівати и відвіювати, -юю, -ЮЄШ / відвіяти, отвевйться / отвёяться відвіватися и відвіюватися / відвіятися, отвёданный 1. покуштований, скуштований; 2. зазнаний, покуштбваний, скуштований, спробуваний. Ср. отвёдывать 1—2. отведёние 1. вiдвёдeння; відхйлення, {неоконч. д. — ещё) відхиляння; вiдвёpнeння, {неоконч. д. — ещё) відвертання; приділення; 2. відсаджування. Ср. отводйть' 1—2. отведённый 1. вiдвёдeний; відхйлений; від- вёрнений, вiдвёpнyтий; приділений; 2. відсаджений. Ср. отводйть' 1—2. отвёдший якйй (що) відвів и т. п.; см.
отводйть* 1—2. отвёдываемый куштований. Ср. отвёдывать 1.
отвёдывание разг. куштування; призволяння,/7^5г. смакування. Ср. отвёдывать 1. отвёдывать / отвёдать разг. 1. куштувати, -ую, -уєш / покуштувати и скуштувати и разг. закуштувати; {в приглашении поесть — ещё) разг. призволятися / призволитися, сов. поживйтися, -живлюся, -жйвишся; {попробовать) сов., разг. посмакувати, -ую, -уєш; '-дайте! покуштуйте!, скуштуйте!, призво- ляйтеся!, пожййте!; 2. {перен.: изведывать) зазнавати, -знаю, -знаєш / зазнати, -знаю, -знаєш, разг. куштувати / покуштувати и скуштувати, пробувати / попробувати и спробувати.


отвезённый
776
отвёрточка
отвезённый відвезений, отвезтй см. отвозйтьЧ отвёзший якйй (що) відвіз, отвёнванне відвіювання, відвівання, отвёнвать / отвёять відвіювати, -юю, -юєш и відвівати / відвіяти, отвёнваться / отвёяться відвіюватися, -юєть- ся и відвіватися / відвіятися, отвековать прост, звікувати, -ую, -уєш, відвікувати. отвергаемый заперёчуваний; відхйлюваний.
Ср. отвергать, отвергйнне відкидання; відмовляння; заперечування; нехтування; відхиляння. Ср. отвергать.
отвергать / отвёргнуть (кого-что) відкидати / відкйнути и мног. повідкидати (що); {отказываться) відмовлятися / відмовитися, -влюся, -вишся и мног. повідмовлятися (від кого-чого); {не признавать чего-л., отрицать) заперёчувати, -ую, -уєш / заперечити (що); {пренебрегать) нёхтувати, -ую, -уєш / знехтувати (кого-що, ким-чим); {отклонять) відхиляти и відхйлювати, -юю, юєш / від- хилйти, -ХИЛЮ, -хйлиш и мног. повідхиляти (що); сов., высок, відрйнути (кого-що); --уть трёбованне ВІДХИЛЙТИ вимогу, отвергаться відкидатися; заперёчуватися, -ується; нёхтуватися, -ується; відхилятися. Ср. отвергать, отвергающий 1. прич. якйй (що) відкидає и т. п.; см. отвергать; 2. прил. заперёчу- вальний; погордливий, отвёргнувший, отвёргший якйй (що) відкй- нув и т. п.; см. отвергать, отвёргнутый ВІДКЙНЄНИЙ, відкйнутий; заперечений; знехтуваний; відхйлений; від- рйнутий. Ср. отвергать, отвердевйние твердіння, тверднення; тужавіння. Ср. отвердевать, отвердевать / отвердёть твердіти / ствердіти и затвердіти, твёрднути / ствёрднути и затверднути; {высыхая — ещё) тужавіти / стужавіти и мног. потужавіти. отвердёлость стверділість, -лості, затверділість.
отвердёлый, отвердёвший стверділий, затверділий, ствёрдлий, затвердлий; стужавілий. Ср. отвердевать, отвердёние 1. ствердіння, затвердіння; 2.
лингв, ствердіння, отвердйтель спец, отверджувач.
отвёрженец книжн. CM. отвёрженный 2: о. человёк.
отвержёние відкйнення; відмовлення; заперечення; знехтування; відхйлення. Ср. отвергать.
отвёрженник уст. см. отвёрженный 2: о.
человёк. отвёрженно нареч. самотньо, отвёрженность відкйнутість, -тості, покйну- тість, упослідженість, -ності. отвёрженный 1. уст. см. отвёргнутый; 2. {обездоленный) прил. знедблений; {всеми избегаемый, презираемый) знехтуваний, по- кйнутий, упосліджений; {бесправный, угнетённый) пригноблений, высок, відрйнутий; сущ. знедблений, -ого; ж. знедблена, -ої; о. человёк людйна, [від] якбї всі відцуралися; знёхтувана (занёдбана) [всіма] людйна. отверзать / отвёрзть и отвёрсть у с т. отверза- ти / отверзтй, -зу, -зёш; {открывать) відкривати / відкрйти, -крйю, -крйєш; {рас- крывать) розкривати / розкрйти. отверзаться / отвёрзтись и отвёрстись уст. отверзатися / отверзтйся, -зёться; відкриватися / відкрйтися, -криється; розкриватися / розкрйтися. Ср. отверзйть. отвёрнутый 1. вiдвёpнeний, вiдвёpнyтий; 2. відкручений, повідкручуваний; 3. відкручений, повідкручуваний, скручений, поскручуваний; відламаний, відлбмлений; 4. від- гбрнений, відгбрнутий, вiдвёpнeний, вiдвёp- нутий, відкбчений; загбрнений, загбрнутий, закбчений, закачений, закасаний. Ср. отвёртывать 1—4. отвернуть CM. отвёртывать, отвернуться см. отвёртываться^ отвёрстие бтвір, -вору {м.), ж. відтулина;
оконное о. вікбнний бтвір, ж. вікнйна. отвёрстый уст. відкрйтий; розкрйтий. Ср.
отверзать, отвёрсть см. отверзать, отвертёть сов., разг. см. отвёртывать 2—3. отвертёться сов. 1. разг. см. отвёртываться* 2; 2. {отломиться при откручивании) разг. відкрутйтися, -крутиться, скрутйтися (скрутиться); відламатися, відломйтися, -лб- миться; 3. см. отвёртываться^, отвёртка 1. {действие) відкручення, {неоконч.
— 	обычно) відкручування (с.), відвірчування; ср. отвёртывать 2; 2. {об инструменте) вйкрутка.
отвёрточка уменьш.-ласк. вйкруточка.


отвёртываемый
111
ответвлять
отвёртываемый 1. відкручуваний; 2. відкручуваний, скручуваний; відламуваний, відломлюваний; 3. відкочуваний; закочуваний; закачуваний, закасуваний. Ср. отвёртывать
2—4.
отвёртывание 1. відвертання; 2. відкручування, відвірчування; 3. відкручування, скручування; відламування, відломлювання; 4. відгортання, відвертання, відкочування; відкидання; загортання, закочування, закачування. Ср. отвёртывать 1—4.
отвёртывать / отвернуть 1. (повёртывать) відвертати / відвернути, -верну, -вернеш и мног. повідвертати; 2. (отвинчивать^ відкручувати, -ую, -уєш / відкрутйти, -кручу, -крутиш и мног. повідкручувати, відвірчувати / відвертіти, -рчу, -ртйш; 3. (вертя, отламывать) разг. відкручувати / відкрутйти и мног. повідкручувати, скручувати / скрутйти и мног. поскручувати; відламувати, -ую, -уєш / відламати и мног. повідламувати, відломлювати, -юю, -юєш / відломйти, -ломлю, -ломиш; 4. (отгибать край чего-л.) відгортати / відгорнути, -горну, -горнеш и мног. повідгортати, відвертати / відвернути и мног. повідвертати, (штанину, рукав — ещё) відкочувати, -ую, -уєш / відкотйти, -кочу, -котиш и мног. повідкочувати; (откидывать^ відкидати / відкйнути мліног. повідкидати; (загнув, завёртывать — ещё) загортати / загорнути и мног. позагортати, закочувати / закотити и мног. позакочувати, (штанину, рукав — ещё) закачувати / закачати и мног. позакачувати, закасувати, -ую, -уєш / закасати; 5. (сворачивать в сторону) звертати / звернути (зверну, звёрнеш).
отвёртываться^ / отвернуться 1. (поворачиваться в сторону от кого-, чего-л) відвертатися / відвернутися, -вернуся, -вернешся и мног. повідвертатися; ~улись все от кого перен. відвернулися всі від кого (відцуралися всі [від] кого)', 2. (отвинчиваться) відкручуватися, -ується / відкрутйтися, -крутиться, відвірчуватися / відвертітися, -тйться; кран ~улся кран відкрутйвся; 3. (отгибаться) відгортатися / відгорнутися, -горнеться, відвертатися / відвернутися, (о штанине, рукаве
— 	ещё) відкочуватися, -ується / відкотйтися, -котиться; (откидываться) відкидатися / відкйнутися; (завёртываться — ещё) загортатися / загорнутися, закочуватися / закотй- тися и мног. позакочуватися, (о штанине, рукаве — ещё) закачуватися / закачатися, зака¬
суватися / закасатися; скатерть дулась скатерка (скатерть) відгорнулася (загорнулася, закотйлася). отвёртываться^ / отвертёться (от чего — уклоняться, отделываться) разг. відкручуватися, -уюся, -уєшся / відкрутйтися, -кручу- ся, -крутишся (від чого), викручуватися / вйкрутитися, -кручуся, -крутишся (з чого), виплутуватися / вйплутатися (з чого); (отделываться — ещё) разг. відкараскуватися, -уюся, -уєшся / відкараскатися (від чого), отвёрченный відкручений, скручений; (отломанный) відламаний, відломлений, отвёршек (оврага, реки) дна л. рукав, -а, с.
відгалуження, отвёс 1. (склон) [прямовйсний] схил, -у; в о., на о. нареч. см. отвёсно; 2. спец. висок, -ска; обратный о. техн. зворотний висок; примыкание к ~ам геол. прилягання до висків, отвеселйться разг. відвеселйтися. отвёсить см. отвёшивать. отвёсно нареч. прямовисно; стрімко; сторч, навсторч. Ср. отвёсиый. отвёсность прямовйсність, -пості; стрімкість, -кості, стрімчастість, -тості. Ср. отвёсиый. отвёсиый прямовйсний; (крутой) стрімкйй, стрімчастий; (отвесно стоящий) сторчовйй. отвестй CM. отводйтьЧ
отвёт відповідь, -ді (ж), уст. відмова (ж), відвіт, -у, одвіт, відповіт, -у, диал. відказ, -у; (письменный — ещё) уст. відпис, -у; (отклик) відгук, -у; быть в '-те за что відповідати за що; в о. у (на) відповідь; давйть о. давати відповідь, відповідати; (письменно — ещё) відпйсувати, -ую, -уєш; держать о. уст. відповідати; привлёчь (призвать) к ~ту при- тягтй (поклйкати) до відповідальності (к суду: до суду); сказать в о. відказати, -кажу, -кажеш, сказати у відповідь; О ии отвёта ни иривёта погов. ні відвіту ні привіту, ні клйку ні відклику; семь бед — одйи о. погов. чи раз, чи два — одна біда; раз на світ родйла мати, раз і помирати; більш як півкопй лйха не буде; раз козі смерть, ответвйтель техн. відгалужувач. ответвйтельиьій техн., физ. відгалужуваль- ний.
ответвлёиие 1. відгалуження, (неоконч. д. — ещё) відгалужування; ж., разг. віднога; 2. ж.-д. вітка. ответвлённый відгалужений, ответвлйть / ответвйть відгалужувати, -ую, -уєш / відгалузити, -ужу, -узиш.


ответвляться
778
отвлекать
ответвлііться / ответвйться відгалужуватися, -ується / відгалузитися, отвётить см. отвечать, отвётный у (на) відповідь, відповіднйй, уст, ВІДВІТНИЙ; ~ная нбта дипл. нота-відповідь {род. НОТИ-ВІДПОВІДІ), відповідна нота; ~ное письмб лист-відповідь {род. листа-відпо- ВІДІ), відповіднйй лист; о. выстрел постріл у відповідь.
отвётственнейший найвідповідальніший, отвётственно нареч. відповідально, отвётственность відповідальність, -НОСТІ, книжн., уст. відвічальність; нестй о. см. нестй 3; призвать к -'ти притягтй (по- клйкати) до відповідальності; товарищество с огранйченной -^тью товарйство з обмёженою відповідальністю, отвётственный відповідальний, книжн., уст.
відвічальний. отвётствовать несов. и сов., уст. відповідати / ВІДПОВІСТЙ, -ВІМ, -вісй, уст. відрікіти / відректй, -речу, -речеш, відвічати и реже відвітувати, -ую, -уєш / відвітити, -вічу, -вітиш.
отвётчик киб., техн., юр. відповідач, -а; за всех он не о. за всіх він не відповідає, отвётчица юр. відповідачка, отвечать / отвётить відповідати / відповістй -вім, -вісй, реже відмовляти / відмовити, -влю, -виш; {говорить в ответ — ещё) разг. відказувати, -ую, -уєш / відказати, -кажу, -кажеш; {письменно — еще) відпйсувати, -ую, -уєш / відписати, -пишу, -пйшеш и мног. повідпйсувати, уст. відрікати / відректй, -речу, -речеш, відвічати и реже відвітувати, -ую, -уєш / відвітити, -вічу, -вітиш; о. головбй головою накладати; рёзко ~ить відрізати, -ріжу, -ріжеш, відрубати, отвёшениый відважений, отвёшиваемый 1. відважуваний; 2. відвішуваний. Ср. отвёшивать 1—1. отвёшивание 1. відважування; 2. відвішування. Ср. отвёшивать 1—2. отвёшивать / отвёсить 1. {взвешивать) відважувати, -ую, -уєш / відважити; 2. {отвесом) спец. відвішувати, -ую, -уєш / відвісити, -ві- шу, -вісиш; О -ить поклби нйзько вклонйтися (поклонйтися), віддати поклін (уклін), скласти (дати) уклін, чолом віддати (д^ти); ~ить пощёчину разг. дати ляпаса (лящ4). отвёшиваться відважуватися, -ується. Ср.
отвёшивать 1. отвёяиный відвіяний.
отвёять см. отвевйть, отвёивать. отвёяться см. отвевйться, отвёиваться. отвивание відвивання; відплітання; відсу- кування. Ср. отвивйть. отвивйть / отвйть відвивати / відвйти (відів’ю, відів’єш); {отплетать — ещё) відплітати / відплестй, -плету, -плетеш; {отсучивать) відсукувати, -ую, -уєш / відсукати, -сукаю, -сукаєш и -сучу, -сучиш, отвиваться відвиватися; відплітатися; відсукуватися, -ується. Ср. отвивйть. отвйливаиие разг. ухиляння, разг. відкручування.
отвйливать / отвильнуть разг. ухилятися / ухилйтися (ухилюся, ухйлишся), разг. відкручуватися, -уюся, -уєшся / відкрутйтися, -кручуся, -крутишся, несов. огинатися, отвйичеииьій відгвйнчений, відкручений и мног. повідкручуваний, отвйнчиваемьій відгвйнчуваний, відкручуваний.
отвйичивание відгвйнчування, відкручування.
отвйичивать / отвинтйть відгвйнчувати, -ую, -уєш / відгвинтйти, -нчу, -нтйш, відкручувати / відкрутйти, -кручу, -крутиш и мног. повідкручувати, отвйичиваться / отвиитйться відгвйнчу- ватися, -ується / відгвинтйтися, відкручуватися / відкрутйтися, -крутиться, отвирйться / отовраться разг. відбріхуватися, -уюся, -уєшся / відбрехатися, -брешуся, -брёшешся, вибріхуватися / вйбрехатися, -брешуся, -брешешся. отвисйиие відвисання.
отвисать / отвйсиуть відвисати / відвйснути, и мног. повідвисати, обвисати / обвйснути и мног. пообвисати, отвйслость відвйслість, -лості, обвйслість. ОТВЙСЛЫЙ відвйслий, обвйслий. отвйсший, отвйснувший відвйслий, обвйслий.
ОТВЙТЫЙ відвйтий; вiдплётeний; відсуканий.
Ср. отвивйть. отвйть CM. отвивать.
отвлекать / отвлёчь 1. відвертати / відвернути, -верну, -вёрнеш, відволікати / відволіктй, -ічу, -ічеш; {направлять мысли и т. п. на что-л. другое — ещё) відхиляти / відхилйти, -хилю, -хйлиш; {отрывать от какого-л. занятия, мыслей — ещё) відривати / відірвати, -ірву, -1рвёш, відтягати и відтягувати, -ую, -уєш / відтягтй, -тягну, -тягнеш и відтягну¬


отвлекаться
779
отвоёвывание
ти; о. внимание відвертати увагу; ~влёчь Ьолъ мед., уст. відтягтй біль, ослабити біль; 2. (абстрагировать) абстрагувати, -ую, -уєш (несов. и сов.); (выделять) виділяти / вйділити; (отделять) відокремлювати, -юю, -юєш / відокремити, -млю, -миш. отвлекаться / отвлёчься 1. відвертатися / відвернутися, -вернуся, -вернешся, відволікатися / відволіктйся, -ічуся, -ічешся; (переключать внимание и т. п. на что-л. другое — ещё) відхилятися / ВІДХИЛЙТИСЯ, -хилюся, -хйлишся; (переставать заниматься чем-л., думать о чём-л. — ещё) відриватися / відірватися, -ірвуся, -1рвёшся, несов. відтягатися, відтягуватися, -уюся, -уєшся; 2. (от чего — абстрагироваться) абстрагуватися, -уюся, -уєшся (несов. и сов.) (від чого); (оставлять в стороне) залишати / залишйти (-лишу, -лйшйш) осторонь (що); 3. несов., страд. відвертатися; відхилятися; відриватися; відтягатися, відтягуватися; абстрагуватися, -ується; відокремлюватися, -юється; ср. отвлекать 1—2. отвлекающий 1. прич. якйй (що) відвертає и т.п.\ см. отвлекать 1—^2; 2. прил. відво- лікальний;лів<).,;;ст. відтяжнйй. отвлёкший якйй (що) вiдвёpнyв и т. п.; см.
отвлекать 1—2. отвлёкшийся якйй (що) відвернувся и т. п.;
CM. отвлекаться 1—2. отвлечёние 1. (действие) відвернення, (не- оконч. — ещё) відвертання, відволікання; відхйлення, (неоконч. — ещё) відхиляння; відтягнення, (неоконч. — ещё) відтягання, відтягування; відривання; абстрагування; вiдoкpёмлeння, (неоконч. — ещё) відокремлювання; ср. отвлекать 1—2; 2. (абстракция) абстракція, отвлечённо нареч. абстрактно, отвлечённость 1. абстрактність, -ності, абстрагованість; ср. отвлечённый 2; 2. (абстракция) абстракція, уст. абстракт, -у. отвлечённый 1. прич. вiдвёpнeний, відвернутий; відірваний, відтягнений, відтягнутий; абстрагований; вiдoкpёмлeний; ср. отвлекать 1—2; 2. (абстрактный) прил. абстрактний, абстрагований; ~нное ймя существй- тельное лингв, абстрактний iмённик; ~нное понйтие абстрактне поняття; ~нное числб мат. абстрактне число; 3. (далекий от действительности) прил. далёкий від дійсності; '-ые представлёния дaлёкi від дійсності уявлення.
отвлёчь CM. отвлекать, отвлёчься см. отвлекаться, отвбд 1. відвід, -воду, с. вiдвёдeння; відхйлення; вiдвёpнeння; для --да глаз разг. щоб відвестй очі, про людськё (чужё) око; ср. отводйть^ 1; 2. юр. усунення; о. судьй усунення судді; 3. (ответвление трубы, кабеля) відвід, -воду; (колено) коліно; 4. {у саней) крило, бйло; 5. см. обвбд 2; 6. (участок земли) ділянка (ж). отводймый 1. відводжуваний; відхйлюваний;
2. відсаджуваний. Ср. отводйть^ 1—2. отводйть^ / отвестй 1. відводити, -джу, -ДИШ / відвестй, -веду, -ведеш и мног. повідводити; (отклонять — ещё) відхиляти и відхйлю- вати, -юю, -ЮЄШ / ВІДХИЛЙТИ, -хилю, -хйлиш и мног. повідхиляти; (отвращать — ещё) відвертати / відвернути, -верну, -вёрнеш; (предоставлять — ещё) приділяти / приді- лйти, -ділю, -ділиш; --стй беду відвернути (відвестй) біду; ~стй глазй кому на что см. глаз; -^стй душу см. душй; ~стй мысли відвернути думкй; -стй ночлёг відвестй нічліг; '-стй обвинёние відвестй обвинувачення (звинувачення); ~стй роль відвестй роль; --СТЙ удір відвестй (відхилйти) удар;
2. 	сад. відсаджувати, -ую, -уєш / відсадйти, -саджу, -садиш, отводйть^ сов., разг. відводйти, -воджу, -в6- диш.
отводйться 1. відхилятися; приділятися; 2. відсаджуватися, -ується. Ср. отводйть* 1—2. отвбдка 1. спец, відведення (с.); 2. сад. відсаджування, отвбдный, отводнбй відвіднйй. отвбдок сад. відсадок, -дка, відгілок, -лка, паросток, -тка. отвбдочньїй сад. паростковий, отвбдчик спец, відвідник. отвбдчица спец, відвідниця. отводйщий 1. прич. якйй (що) відводить и т. п.; CM. отводйть' 1—2; 2. прил. відвіднйй, для відводу, отвоевйние відвоювання, вйборення. отвоёванный відвойований; вйборений. Ср.
отвоёвывать, отвоеваться разг. відвоюватися, -ююся, -юєшся.
отвоёвываемый відвойовуваний; виборюваний. Ср. отвоёвывать, отвоёвывание відвойовування; виббрювання. Ср. отвоёвывать.


отвоёвывать
780
отвращать
отвоёвывать / отвоевать відвойовувати, -новую, -йбвуєш / відвоювати, -юю, -юєш; (пе- рен.: добывать в борьбе — ещё) виборювати, -юю, -ЮЄШ / вйбороти; (кончить воевать — ещё) сов.,разг. відвоюватися, -ююся, -юєшся. отвоёвываться відвойовуватися, -йбвується;
виборюватися, -юється. Ср. отвоёвывать, отвбз відвіз, -возу, с. відвезення, отвозймый відвожуваний. отвозйть* (несов.) / отвезтй відвозити, -вожу, -возиш / відвезтй. отвозйть^ сов. 1. {кончить возить) разг. від- возйти, -вожу, -возиш; 2. (отколотить) разг. відлупцювати, -юю, -юєш, відлупйти, -луплю, -лупиш, віддубасити, -ашу, -асиш, відчухрати, віддухопелити; 3. {испачкать, вывозить^ прост, вйвозити, -вожу, -возиш (j)a32)\ (завозить) разг. завозйти, -вожу, -возиш, засмальцювати, -юю, -юєш и мног. позасмальцьовувати, -цьовую, -цьбвуєш. отвозйться^ страд, відвозитися. Ср. отвозйтьЧ отвозйться^ сов., прост. CM. отвозйть^ 1. отвбзка разг. см. отвбз. отвозчик спец, відвізнйк, -а. отвбзчица спец, відвізнйця. отволйживание відволожування, отволаживать / отволбжить відволожувати, -ую, -уєш / відволожити, отволаживаться відволожуватися, -ується. отволакиваемый прост, відтягуваний, отволакивание прост, відволікання; відтягання, відтягування. Ср. отволакивать, отволакивать / отволбчь прост, відволікати / відволоктй, -очу, -очёш; (оттаскивать
— 	ещё) відтягати и відтягувати, -ую, -уєш / відтягтй, -тягну, -тягнеш и відтягнути и мног. повідтягати, отволакиваться прост, відволікатися; відтягатися, відтягуватися, -ується. Ср. отволакивать, отвблглый відволожений, отвблгиуть відволожитися, -ться, відвологнути, відвологти, -гне. отволиовйться разг. відхвилюватися, -ююся, -юєшся. отволбжеииьій відволожений, отволбжить см. отволаживать, отволбка стол. 1. рейсмус; 2. (черта) рйска. отволбкший прост, якйй (що) відволік (відтяг, відтягнув), отволочённый, уст. отволбченньїй прост, відтягнений, відтягнутий.
отволочйть' (изготовить волочением) мет.
наволочйти, -очу, -бчиш. отволочйть^ сов., прост. СЛІ. отволакивать, отволбчь см. отволйкивать. отворйживание відворожування, відчарбву- вання, розчаклбвування. отворйживать / отворожйть відворожувати, -ую, -уєш / відворожйти, -ожу, -бжиш, від- чарбвувати, -бвую, -бвуєш / відчарувати, -ую, -уєш, розчаклбвувати / розчаклувати. отворйчивание 1. відвертання; ср. отворачивать 1; 2. CM. отвёртывание 4. отворачивать / отворотйть 1. відвертати / відвернути, -верну, -вёрнеш и мног. повідвертати; 2. см. отвёртывать 4. отворачиваться / отворотйться 1. відвертатися / відвернутися, -вернуся, -вернешся;
2. 	CM. отвёртываться* 3. отвбренный, отворённый відчинений; від- кйнутий. Ср. отворить, отворйть см. отворйть. отворйться см. отвориться, отворожённый відворожений, відчарбваний, розчаклбваний. Ср. отворйживать. отворбт закбт, одворот; (в одежде на груди — ещё) ж. вилога; сапогй с ~том чоботи із закотом, отворотйть CM. отворачивать, отворотйться см. отворачиваться, отворбтный фолькл. відворотний, отворбченный 1. відвернений, відвернутий;
ср. отворачивать 1; 2. см. отвёрнутый 4. отворйть / отворйть відчиняти / відчинйти, -чиню, -чйниш и мног. повідчиняти; (резким движением) разг. відкидати / відкйнути; о. кровь кому см. кровь, отворйться / отворйться відчинятися / ВІДЧИ- нйтися, -чйниться; відкидатися / відкйну- тися. Ср. отворять, отвратйтельно, разг. отврйтио нареч. 1. огйдно, брйдко, обрйдливо, гйдко, огйдливо, відворотно; 2. дуже погано, препогано. Ср. отвратйтельный 1—2. отвратйтельность огидність, -ності, брйд- кість, -кості, бридота, обрйдливість, -вості, огйдливість. отвратйтельный, разг. отвратный 1. огйд- ний, бридкйй, обрйдлий, обрйдливий, гид- кйй, огйдливий, відворотний; (отталкивающий) відразливий; 2. (очень плохой) разг. дуже поганий, разг. препоганий, отвращйть / отвратйть к н и ж н. відвертати / відвернути, -верну, -вернеш и мног. по-


отвращаться
781
отговаривание
відвертати; {не допустить чего-л. — ещё) не допускати / не допустйти, -пущу, -пустиш, сов., уст. відволати, отвращаться / отвратйться книжн. відвертатися / відвернутися, -вернуся, -вернешся, отвращёние 1. (действие) вiдвёpнeння, {не- оконч. — ещё) відвертання; 2. (р чувстве) огйда, відраза {ж), огйдливість, -вості, обрйдливість {ж), разг. обрйдження, ж. осоруга; {нерасположение) ж. нехіть, -хоті, отвращённый відвернений, відвернутий, отвулканизйровать спец. відвулканізувати, -ую, -уєш. отвыкание відвикання.
отвыкать / отвыкнуть відвикати / відвйкнути, відзвичаюватися, -ююся, -юєшся / відзвичаїтися.
отвыкший відвйклий.
отвычка прост, відвйчка; с --kh верховбй езды відвйкнувши від верхової їздй. отвязанный відв'язаний, отвіїзка разг. відв’язування (с.). отвязываемый відв’язуваний, отвязывание відв’язування, отвязывать / отвязать відв’язувати, -ую, -уєш / відв’язати, -в’яжу, -в’яжеш; {привязанное животное — ещё) відпинати / відіп’яти, -пну, -пнёш и відп’ястй и відіпнути, отвязываться / отвязаться 1. відв’язуватися, -уюся, -уєшся / відв’язатися, -в’яжуся, -в’яжешся; 2. разг. см. отдёлываться 2;
3. 	{переставать надоедать) разг. відчіплюватися, -ююся, -юєшся и відчіплятися / від- чепйтися, -чеплюся, -чёпишся; ~вяжйтесь от менЯ! відчепіться від мёне!; дайте мені спокій! отвЯнуть зав’янути.
отгаданный відгаданий; розгаданий; угаданий. Ср. отгадывать, отгадка 1. {действие) відгадування; розгадування; угадування; ср. отгадывать; 2. {ответ на загадку) відгадка, розгадка, отгйдчик разг. відгадник, відгадувач, угадник,/7Д5г. відгадько, угадько, отгадчица разг. відгадниця, відгадувачка, угадниця, разг. відгадько, угадько. Ср. отгадчик.
отгадывание відгадування; розгадування;
угадування. Ср. отгадывать, отгадывать / отгадать відгадувати, -ую, -уєш / відгадати; {разгадывать — ещё) розгадувати / розгадати; {угадывать — ещё) угадувати / угадати.
отгадываться відгадуватися, -ується; розгадуватися; угадуватися. Ср. отгадывать, отгйщивать уст. / отгостйть разг. відгостьб- вувати, -тьбвую, -тьбвуєш / відгостювати, -юю, -юєш; {прогостить — ещё) сов. прогостювати, отгектографйрованньїй відгектографбваний. отгектографйровать відгектографувати, -ую, -уєш.
отгйб 1. відгйн, -у; 2. сад. відсадок, -дка, відгі- лок, -лка. отгибание відгинання, отгибйть / отогнуть відгинати / відігнути, отгибаться / отогнуться відгинатися / відігнутися, отглагбльность лингв, віддієслівність, -ності. отглагбльный лингв, віддієслівний, отгладывать / отглодать разг. відгризати / відгрйзти, -зу, -зёш; {обгладывать) обгризати / обгрйзти. отглйженный 1. відгладжений; відпрасований; 2. вйгладжений; вйпрасуваний, попрасований. Ср. отглаживать 1—2. отглаживаемый відгладжуваний; відпрасовуваний. Ср. отглйживать 1. отглаживать / отглйдить 1. відгладжувати, -ую, -уєш / відгладити, -джу, -диш; {утюгом
— обычно) відпрасовувати, -овую, -овуєш / відпрасувати, -ую, -уєш; 2. {кончить гладить) сов. вйгладити, -джу, -диш; {утюгом
— обычно) вйпрасувати, -ую, -уєш, попрасувати.
отглаживаться / отгладиться 1. відгладжуватися, -ується / відгладитися; {утюгом — обычно) відпрасовуватися, -овується / відпрасуватися, -ується; 2. прост, см. отглаживать 2.
отглатывать / отглотнуть разг. надпивати / надпйти, -діп’ю, -діп’єш и мног. понадпивати, відпивати / відпйти; {глотать) ковтати / ковтнути.
отглбданньїй відгрйзений; обгрйзений. Ср.
отгладывать, отглодать см. отгладывать, отгнивйние відгнивання, отгнивать / отгнйть відгнивати / відгнйти и реже ВІДГНЙСТИ, -гниє и мног. повідгнивати. отговариваемый відговбрюваний; відраджуваний, розраджуваний, розраюваний. Ср. отговаривать, отговаривание відговбрювання; відмовляння; відраджування, розраджування, розраювання. Ср. отговйривать.


отговаривать
782
отгребйльщик
отговаривать / отговорйть відговбрювати, -юю, -ЮЄШ / відговорйти, -орю, -бриш; {разубеждать — ещё) відмовляти / відмовити, -влю, -виш; {убеждать не делать чего-л. — ещё) відраджувати, -ую, -уєш / відрадити, -джу, -ДИШ, разг. розраджувати / розрадити, розраювати, -юю, -юєш / розраяти, отговариваться / отговорйться 1. відговорюватися, -ююся, -юєшся / відговорйтися, -орюся, -бришся, разг. відбалакуватися, -уюся, -уєшся / відбалакатися; {отпираться
— 	ещё) відмагатися / відмогтйся, -бжуся, -бжешся; {оправдываться) диал. вимовлятися / вймовитися, -влюся, -вишся, виговб- рюватися / вйговоритися, -рюся, -ришся; {отказываться) відмовлятися / відмбвитися;
2. 	несов., страд, відговбрюватися; відмовлятися; відраджуватися, -ується; ср. отговаривать.
отговёть, отговёться церк. відговіти, відговітися, відбути (-буду, -будеш) говіння, отговорёииый відговбрений, відраджений. отговбрка відмбвка, диал. вймовка, вимбва;
~ки мн. відмагання, -ань. отговбрьі {уговоры) мн., разг. умовляння, -янь.
отголбсок 1. відгомін, -мону, відголос, -у, відлунок, -нку; (эхо) лун^, с., поэт, відлуння; {отзвуї^ відгук, -у, мн. вйляски; 2. перен. відгомін, відлуння, відгук, отгби 1. {действие) відгін, -гбну, {неоконч. — ещё) с. відганяння; {скота — ещё) переганяння; ср. отгоиііть’ 2; 2. {продукт отгонки) відгін; 3. {пребывание на пастбищах — о скоте) відгін; 4. {пастбище) вйгін, -гону, отгбика спец. відгін, -гбну {м), відгбнка, {неоконч. д. — ещё) с. відганяння; {перегонка — ещё) переганяння, отгбииый с.-х. ВІДГІННИЙ. отгбищик спец. перегінник. отгоийемый 1. відгбнюваний; 2. перегбню- ваний. Ср. отгонять* 1—2. отгои^іть' {несов) / отогнать 1. (кого-что) відганяти и відгбнити / відігнати (віджену, відженеш) (кого-що); {прогонять — ещё) проганяти и реже прогбнити / прогнати и мног. попроганяти (кого-що); {отбиваться от кого-чего-л. — ещё) реже обганяти / обігнати (кого-що),/7дзг. обганятися / обігнатися (обженуся, обженешся) (від кого-чого чим); {страхом — ещё) сов., разг. віджахнути (кого-що); 2. {производить отгонку) спец. відганяти / відігнати, переганяти и перегб-
нити / перегнати и мног. попереганяти и поперегбнити. отгоиіть^ сов., разг. кінчйти (скінчйти) ганяти.
отгоиііться відганятися, відгбнитися. отгораживание відгорбдження, {неоконч. д. — ещё) відгорбджування. отгораживать / отгородйть відгорбджувати, -ую, -уєш / відгородйти, -оджу, -бдиш и мног. повідгорбджувати. отгораживаться / отгородйться відгорбджу- ватися, -уюся, -уєшся / відгородйтися, -оджу- ся, -бдишся. отгораживающий 1. прич. якйй (що) від- горбджує; 2. прил. відгорбджувальний. отгорать / отгорёть відгоря(а)ти / відгоріти; {переставать гореть — ещё) перегоря(а)ти / перегоріти.
отгоревйть (о ком-чём) разг. перегорювати, -юю, -юєш (за ктл-чтл, реже по кому-чому); {перестать грустить — ещё) разг. пересумувати, -ую, -уєш, пережурйтися, -журюся, -журишся (за ким-чим, по кому-чому); {кончить бедствовать — ещё) разг. перебідувати, -ую, -уєш, перебідкатися. отгорбдка уст. перегорбдка, м. пepёcтiнoк, -нка.
отгорбжеииость відгорбдженість, -пості, отгорбжеииьій відгорбджений. отгостйть CM. отгйщивать. отгостйться разг. відгостюватися, -ююся, -юєшся.
отгравирбваииый відгравійбваний, відграві- рбваний.
отгравировать відгравіювати, -юю, -юєш, відгравірувати, -ую, -уєш. отграиёиный спец, відгранбваний, відгранений.
отгранивать / отгранйть спец, відгранбву- вати, -бвую, -бвуєш / відгранувати, -ую, -уєш и відгранйти; ~йть мысль перен. вйструн- чити думку, отграничёние відмежування, отгранйченньїй відмежбваний. отгранйчиваемьій відмежбвуваний. отгранйчивание відмежбвування. отгранйчивать / отгранйчить відмежбвува- ти, -бвую, -бвуєш / відмежувати, -ую, -уєш. отгранйчиваться відмежбвуватися, -бвується. отграфлённый відграфлений, отграфлять / отграфйть відграфлювати, -юю, -юєш / відграфйти, -флю, -фйш. отгребйльщик CM. отгрёбщик.


отгребание
783
отдавіїть  і—
отгребание відгрібання; відгортання. Ср. отгребать 1.
отгребать / отгрестй 1. відгрібати / відгребтй; {лопатой и т. п. — обычно) відгортати / відгорнути, -горну, -горнеш; 2. {вёслами) від- весловувати, -овую, -овуєш / відвеслувати, -ую, -уєш.
отгребйться / отгрестйсь 1. відгрібатися / відгребтйся; 2. відвеслбвуватися, -овуюся, -бвуєшся / відвеслуватися, -уюся, -уєшся;
3. 	несов., страд, відгрібатися; відгортатися. Ср. отгребать 1—3. отгребённый відгребений. отгребнбй спец, відгрібнйй. отгрёбший якйй (що) відгріб (відгорнув, відвеслував). отгрёбщик спец, відгортальник, відгрібаль- ник.
отгремёвший відгримілий, отгремёть відгриміти, -мйть, перегриміти, відгуркотіти, -тйть; ~ёли анлоднсмёнты відгриміли оплески, отгрестй CM. отгребать, отгрестйсь CM. отгребаться, отгромыхать разг відгуркотіти, -тйть; {о громе — обычно) відгримотіти и т. п.; см. громыхать, отгрбханный прост, вйбудуваний, побудований, збудований. Ср. отгрбхать 2. отгрбхать 1. {перестать грохать) разг. відгриміти, -мйть, відгуркотіти, -тйть, відгуркотіти, -оче, перегриміти; 2. {отстроить) прост, вйбудувати, -ую, -уєш, побудувати, -ую, -уєш, збудувати, отгрохотать разг відгриміти, -мйть, відгуркотіти, -тйть, відгуркотати, -оче, перегриміти, отгружаемый відвантажуваний, отгружать / отгрузйть відвантажувати, -ую, -уєш / відвантажити, отгружаться відвантажуватися, -ується. отгружающий 1. прич. якйй (що) відвантажує; 2. прил. відвантажу вальний, відван- тажний.
отгруженный, отгружённый відвантажений, отгрузка відвантаження, {неоконч. д. — ещё) відвантажування (с.). отгрузочный відвантажувальний, відвантаж- ний, для відвантаження, отгрустйть (о ком-чем, по ком) відсумувати, -ую, -уєш (по кому-чому, з приводу чого, за ким-чим). отгрызание відгризання.
отгрызйть / отгрызть відгризати / відгрйзти и мног. повідгризати, отгрьізйться / отгрйзться и однокр. отгрызнуться разг. відгризатися / відгрйзтися и однокр. відгризнутися; {защищаться бранью
— ещё) несов., разг. відгіркуватися, -уюся, -уєшся.
отгрйзенный відгрйзений. отгрйнуть уст. 1. {прогреметь) прогриміти, -мйть, прогуркотіти, -тйть, прогуркотати, -оче; {прозвучать) пролунати; 2. {громко отозваться) відгукнутися; {отдаться эхом
— ещё) відлунати.
отгудёть відгудіти и відгустй, -гуду, -гудеш; {о пламени и т.п. — ещё) відгуготіти, -тйть; {глухо) відстугоніти, -нйть. бтгул разг. см. бтзвук.
отг^л 1. вйпас, -у, {неоконч. д. — ещё) с. випасання; ср. отгуливать 2; 2. {компенсация за сверхурочные работы) відгул, -у. отгуливаемый 1. відгулюваний; 2. випасуваний. Ср. отгуливать 1—2. отг^ливание 1. відгулювання; 2. випасання.
Ср. отгуливать 1—1. отгуливать / отгулйть 1. відгулювати, -юю, -ЮЄШ / відгуляти; ^ктъ свадьбу відгуляти весілля; 2. {о скоте — откармливать на подножном корму) випасати и випасувати, -ую, -уєш / вйпасти. отгуливаться / отгуляться 1. {вдоволь погулять) сов., прост, нагулятися; 2. {о скоте — откармливаться на подножном корму) випасатися и випасуватися, -ується / вйпас- тися, вигулюватися, -юється / вйгулятися. отгульный 1. відгульний; о. день відгульний день, відгул, -у; 2. {скот) вйгульний. отдав^ние 1. віддавання; давання; відбивання; 2. відбивання, віддавання; 3. віддавання; попускання; 4. відпускання, віддавання. Ср. отдавать 1,3—5. отдавать / отдйть 1. віддавати, -даю, -даєш / віддати, -дам, -дасй і/ліяог. повіддавати; {да- вать) давати / дати; {отражать звуки — обычно) відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’єш; о. в жёртву кому віддавати (давати) на поталу (в жёртву) кому, сов., разг. попустйти (пустйти, кйнути) на поталу кому', о. визйт уст. віддавати візйт; о. себё отчёт в чём см. отчёт; ~дйй назйд! {отойди!) разг. по- ступйся!; оступйся!; --д^ть вину уст. простйти (прощу, простйш); {извинить — ещё) вйбачити, пробачити; --дйть долг віддати (повернути) борг; --дйть дблжное


отдаваться
784
отдалённость
(справедлйвость) кому-чему віддати налёж- не кому-чому; ^лйть под суд кого віддати під суд (до суду) кого; -дйть поклбн кому віддати поклін (уклін), скласти (дати) уклін, чолом віддати (дати) кому; см. ещё кланяться, поклонйться; ~дйть предпочтённе кому-чему перед кем-чем дати (віддати) перевагу (перёд, пёpшicть) кому у чому, над ким, чому над чим; '-дйть приказ дати (віддати) наказ; наказати; ~дйть распоряжёние віддати (дати) розпорядження; §хо -давало слов^ луна відбивала слова; 2. {иметь какой-л. привкус, припахивать) несов. відгонити, віддавати, разг. тхнути; воцй ~даёт гнйлью вода відгонить гнилйзною; 3. (об огнестрельном оружии, механизме и т. п.) відбивати / відбйти, віддавати / віддати; ружьё ~дал6 в плечб рушнйця відбйла (віддала) в плечё; 4. (снасти) мор. віддавати / віддати; (отпускать — обычно) попускати / попустйти (-пущу, -пустиш); ~дйть концы віддати (попустйти) кінці; корму
відвернути корму; '-дйть парусй розпустйти вітрйла (реже парусй); '-дйть йкорь кйнути (закйнути) якір; стати на якір; 5. (становиться слабее; отпускать) уст. відпускати / відпустйти, віддавати / віддати; (становиться легче) лёгшати / полегшати.
отдаваться / отдаться 1. віддаватися, -даюся, -даєшся / віддатися, -дамся, -дасйся; о. воспоминаниям поринати (заглйблюватися) в спогади, віддаватися спогадам; о. в плен уст. здаватися (віддаватися) в полон; о. в руки чьи віддаватися в руки чиї; о. на вблю кого здаватися (віддаватися) на волю кого; о. печйли удаватися в тугу; тужйти, сумувати, -ую, -уєш; о. раббте віддаватися роботі, поринати (заглйблюватися) в роботу; 2. (о звуке — раздаваться, отражаясь) відбиватися / відбйтися, -діб’ється, віддаватися / віддатися, лунати / залунати и пролунати и відлунати; (раздаваться) розлягатися / розлягтйся, -ляжеться; (отзываться) одзиватися / одізватися; (эхом) відлунювати, -ює / відлунйти, несов. відлунюватися; 3. несов., страд, віддаватися; даватися; відбиватися; попускатися; ср. отдавать 1,4.
отдавленный 1. віддавлений, віддушений;
2. вйдавлений, вйчавлений, віддушений;
3. відтйснутий, відтй(і)снений; відштовхнутий. Ср. отдавливать 1—3.
отдавливаемый 1. віддавлюваний, віддушуваний; 2. видавлюваний, вичавлюваний.
віддушуваний; 3. відтйскуваний, відтісню- ваний; відштовхуваний. Ср. отдавливать 1—3.
отдйвливание 1. віддавлювання, віддушування; 2. видавлювання, вичавлювання, віддушування; 3. відтйскування, відтискання, відтісняння; відштовхування. Ср. отдавливать 1—3. отдавливать / отдавйть 1. віддавлювати, -юю, -юєш / віддавйти, -давлю, -давиш, віддушувати, -ую, -уєш / віддушйти, -душу, -душиш и мног. повіддушувати; 2. (выдавливать) прост, видавлювати / вйдавити, -влю, -виш и мног. повидавлювати, вичавлювати, -юю, -юєш / вйчавити, -влю, -виш, віддушувати / віддушйти и мног. повіддушувати; 3. (оттеснять) прост, відтйс- кувати, -ую, -уєш и відтискати / відтйскати и відтйснути, відтісняти / відтіснйти; (отталкивать) відштовхувати, -ую, -уєш / відштовхнути.
отдавливаться 1. віддавлюватися, -юється, віддушуватися, -ується; 2. видавлюватися, вичавлюватися, -юється, віддушуватися;
3. 	відтйскуватися, -ується, відтискатися; відштовхуватися, -ується. Ср. отдавливать 1—3.
отдйивание віддоювання. Ср. отдйивать 1. отдйивать / отдойть 1. (выдаивать часть молока) віддоювати, -юю, -юєш / віддоїти, -дою, -доїш, здоювати / здоїти; 2. (кончить доить, выдоить) сов. вйдоїти, -дою, -доїш, подоїти.
отдйиваться / отдойться разг. 1. віддоюватися, -юється / віддоїтися, -доїться; 2. см. отдаивать 2; 3. несов., страд, віддоюватися, здоюватися; ср. отдйивать 1. отдалёние 1. (действие) віддалення, (неоконч.
— 	ещё) віддаляння; 2. (даль, далёкое расстояние) уст. віддалення, ж. віддаль, -лі, поэт. віддалина; в ~ии, в ~нье, на ~ии на віддалі, на віддаленні; (вдали) удалині, у далечині, у далечі; (поодаль) віддалік, віддалекй, віддаля, віддалі; держаться в ~ии от чего триматися віддалік (на віддалі) від чого. отдалённо нареч. 1. далёко, віддалено; при- блйзно; 2. відсутньо, відчужено; байдуже. Ср. отдалённый 2—3. отдалённость дaлёкicть, -кості, віддаленість, -ності; по ~ости чего, от чего чёрез віддаленість (чёрез дaлёкicть) чого, від чого. Ср. отдалённый 2.


отдалённый
785
отделёние
отдалённый 1. прич. віддалений; 2. прил. далёкий, віддалений; (приблизительный) при- блйзний; в '-ые времен^ за давніх часів, у давні часи, за давніх давён, у давнину; местк не столь ~ые місця не такі дaлёкi; -иное будущее далёке майбутнє; ~нное нрбшлое да- лёке минуле; ~нное схбдство далёка (приблизна) подібність (схожість); о. рбдствен- ннк далёкий родич; с с^мых -ых времён з (від) найдавніших часів; найдавнішими часами; з найдавніших давён; 3. {отчуждённый, отсутствующий) прил. відсутній, відчужений; {безразличный) байдужий; о. взгляд відсутній (відчужений, байдужий) погляд.
отдалить / отдалйть віддаляти / віддалйти; {перен.: делать менее близким — ещё) диал. відтручувати, -ую, -уєш и відтручати / відтрутити, -тручу, -трутиш. отдалиться / отдалйться 1. віддалятися / від- далйтися, несов., поэт, даленіти; {отклоняться — ещё) відхилятися / відхилитися, -хилюся, -хйлишся; {отчуждаться) відчужуватися, -уюся, -уєшся / відчужйтися, -чужуся, -чужишся; 2. несов., страд, віддалятися; відтручуватися, -ується, відтручатися; ср. отдалйть. отдйние віддання.
бтданный 1. відданий; дdний; відбйтий; 2. від- бйтий; 3. відданий; попущений. Ср. отдавать 1, З—4. отдарённый разг. віддарований, реже віддарений.
отдйрнванне разг. віддаровування. Ср. отдй- рнвать.
отдйрнвать / отдарйть разг. віддаровувати, -овую, -овуєш / віддарувати, -ую, -у£ш,реже віддарювати, -юю, -юєш / віддарйти, -дарю, -дариш.
отдйриваться / отдарйться разг. віддаровуватися, -овуюся, -овуєшся / віддаруватися, -уюся, -уєшся. Ср. отдйрнвать. отдйрок {ответный подарок) разг. віддарунок, -нка.
отдйточный ист. віддатковий; '-ые кнйгн віддаткові кнйги. отдйтчнк уст. віддавець, -вця. отдйть CM. отдавать, отдаться см. отдаваться, отдача 1. {действие) віддача, с. віддання, {не- оконч. — обычно) віддавання; відбиття, {не- оконч. — ещё) відбивання; віддання, {не- оконч. — ещё) віддавання; попускання;
без -'ЧИ на вічне віддання {разг)\ ср. отдавать 1, 4; 2. {огнестрельного оружия) відбій, -бою {м), реже віддача; 3. спорт, віддача; 4. {коэффициент полезного действия) техн. видатність, -ності, віддача, отдвнгйть уст. см. отодвигать, отдвигйться уст. см. отодвигаться, отдвйжка уст. відсування (с.). отдвижнбй відсувнйй. отдвйнуть сов., уст. см. отодвигйть. отдвйнуться сов., уст. см. отодвигаться, отдев^ть см. отцеплйть. отдежуренный відчергований. Ср. отдежурить.
отдежурить відчергувати, -ую, -уєш, відвартувати.
отдекатйровать {подвергнуть декатировке ткань) сов., спец. віддекатувати, -ую, -уєш. отдёл відділ, -у; {раздел книги, исследования
— обычно) розділ, -у; {часть книги — обычно) частйна; кнйга состойт из трёх ~лов кнйжка (кнйга) складається з трьох розділів (частйн); о. кйдров відділ кадрів; о. нарбд- ного образования відділ народної освіти; о. снабжёния відділ постачання; о. і&мора и сатйры відділ гумору та (й) сатйри.
отдёланный 1. оброблений; опоряджений; обладнаний; вйкінчений, зроблений; 2. оздоблений; 3. відлупцьований, відлуплений, відчухраний. Ср. отдёлывать 1—2,4. отдёлать см. отдёлывать. отдёлаться см. отдёлываться. отделёние 1. {действие) відділення, {неоконч.
— ещё) відділяння; відокремлення, відмежування, {неоконч. — ещё) відокремлювання, відмежовування; відрізняння; відлучення, {неоконч. — ещё) відлучання; вйлучення, {неоконч. — ещё) вилучання; відділення, {неоконч. — ещё) відділяння; вйділення, {неоконч. — ещё) виділяння; ср. отделйть 1—2, отделйться 1—3; 2. {учреждения, предприятия и т. п) відділ, -у {м.), відділення, м. відділок, -лка; {филиал почты, банка — ещё) ж. філія; о. милйции відділ (відділення, відділок) міліції; о. факультёта відділ (відділення) факультёту; ночтбвое о. поштове відділення, поштова філія; 3. {театрального представления и т. п.) відділ; концёртное о. концёртний відділ; 4. {в шкафу, бумажнике, вагоне и т. п.) відділ, відділення; 5. -'ИЯ мн., физиол. вйділення, -ень; гнбйные ~ия гнійні вйділення; 6. воен. відділення, рій {м., род. рою); стрелкбвое о.


отделённый^
786
отдёлываться
стрілецьке відділення, стрілецький рій; 7. {тематическая часть газеты, книги и т. п.) уст. відділ; {раздел — обычно) розділ, -у; {часть — обычно) частина, отделённый^ прич. 1. відділений; відокремлений, відмежований; відлучений; вйлу- чений; 2. відділений. Ср. отделйть 1—2. отделённый^ воен. 1. прил. ройовйй; о. ко- мандйр командйр відділення (рою), ройовйй, -ого; 2. сущ. командйр відділення (рою), ройовйй. отделёнческнй разг. відділовий, отделймость віддільність, -ності. отделймый віддільнйй. отделйтель спец, віддільник; о. жйдкостн віддільник рідинй. отделйтельный 1. віддільнйй; 2. физиол.
видільнйй. отделйть CM. отделить, отделйться CM. отделиться, отдёлка 1. {действие) обробка, с. оброблення, {неоконч. — ещё) обробляння, оброблювання; опорядження, {неоконч. — ещё) опоряджання; обладнання, {неоконч. — ещё) обладнування; вйкінчення, {неоконч. — ещё) викінчування; оздоблення, {неоконч. — ещё) оздоблювання; ср. отдёлывать 1—^2; 2. {украшение) оздоба, оздоблення, окраса, прикраса.
отдёлочннк спец. 1. обробник; 2. оздбблювач.
Ср. отдёлывать 1—2. отдёлочннца спец. 1. обробниця; 2. оздоб- лювачка. Ср. отдёлывать 1—1. отдёлочно-растбчный спец. обробно-розто- чувальний; о. станбк обробно-розточу- вальний верстат, отдёлочный спец. 1. обробний; опоряджувальний; 2. оздоблювальний; ~ые раббты опоряджувальні (личкувальні) роботи, опорядження. Ср. отдёлывать 1—2. отдёлываемый 1. оброблюваний, опоряджуваний; обладнуваний; викінчуваний, роблений; 2. оздоблюваний; 3. лупцьований, луплений, дубцьований. Ср. отдёлывать 1-2,4. отдёлыванне см. отдёлка 1. отдёлывать / отдёлать 1. обробляти и оброблювати, -юю, -ЮЄШ / обробйти, -роблю, -р6- биш; {квартиру и т. п.) опоряджати и опоряджувати, -ую, -уєш / опорядйти, -джу, -дйш; (устраивать) обладнувати, -ую, -уєш / обладнати; {завершать изготовление чего-л.)
викінчувати, -ую, -уєш / вйкінчити, робйти / зробйти; о. картйну викінчувати картйну;
2. 	{украшать чем-л.) оздоблювати, -юю, -ЮЄШ и оздобляти / оздббити, -блю, -биш; о. дворёц колбннамн оздоблювати (оздобляти) палац колонами; 3. {портить что-л.) прост, псувати (псую, псуєш) / зіпсувати и попсувати, нівечити / знівечити и понівечити; 4. (кого — отчитывать) прост, шпётити (шпечу, шпетиш) / вйшпетити, -шпечу, -шпетиш (кого); вичйтувати, -ую, -уєш / вйчитати (кому), зганити (кого); {колотить) разг. лупцювати, -юю, -юєш / відлупцювати и налупцювати, лупйти, -плю, -пиш / відлупйти и налупйти, чухрати / відчухрати, дубасити, -ашу, -асиш / віддубасити, несов. дубцювати, -юю, -юєш (кого); ну н '^лалн же вы егб! ну й вйшпетили ж ви його! отдёлываться / отдёлаться 1. (от чего — освобождаться, закончив какое-л. дело) разг. звільнятися / звільнйтися (від чого), сов. упоратися (з чим); 2. (от кого-чего — избавляться) разг. збуватися / збутися (збудуся, збудешся), позбуватися / позбутися (кого-чого), разг. збувати / збути (збуду, збудеш) (кого- що), відкараскуватися, -уюся, -уєшся / від- караскатися, відпекуватися / відпекатися, сов. відскіпатися (від кого-чого), спекатися {кото-чото, реже від кого-чого); {с трудом — ещё) здйхуватися (здйхуюся, здйхуєшся) / здйхатися (здйхаюся, здйхаєшся и здйшуся, здйшешся) (кого-чого); 3. (чем — уклоняясь от чего-л., ограничиваться чем-л. несущественным) разг. відмагатися / відмогтйся, -можуся, -можешся, відбуватися / відбутися, реже відбувати / відбути; слаться от вонрб- са шуткой (шуткамн) збути питання жартом (жартами); відмогтйся від питання жартом (жартами); -латься пустыми обещаниями відбутися порожніми обіцянками; '-латься шутками відбутися жартами;
4. 	(чем — испытывать что-л. меньшее, чем можно было ожидать^ разг. відбуватися / відбутися; дёшево (легкб) -'латься разг. дёшево (легко) відбутися; легко вйлізти (з чого); --латься лёгким испугом відбутися лег- кйм переляком; 5. несов., страд, оброблятися, оброблюватися, -юється; опоряджатися, опоряджуватися, -ується; обладнуватися; викінчуватися, робйтися, -иться; оздоблюватися, -юється, оздоблятися; ср. отдёлывать 1—2.


отдёльно
787
отдраенный
отдёльно парен, окремо, відрубно; {порознь — ещё) нарізно; {особняком) осібно, реже особо; {в частности) зокрёма; о. жить нарізно (різно, окрёмо, осібно) жйти. отдёльность oкpёмicть, -мості, відрубність, -ності; в (по) ~тн {отдельно) окрёмо; {в частности) зокрёма. отдёльный окрёмий, реже осібний; {некоторый, какой-то — ещё) поодинокий; {обособленный) вiдoкpёмлeний, відрубний, уст. опрічний; {не соединённый с другими однородными предметами — ещё) порізнений; в кйждом '-ном случае у кожному окрёмому (поодинокому) вйпадку; --ная грймота ист. віддільна грамота; ~ная кбмната окрёма кімната; --ые фрйзы oкpёмi фрази; о. батальбн воен. окрёмий батальйон, отдёльческнй разг. відділовий; о. нерсонйл персонал відділу, відділовий персонал, отделяемый відділюваний; вiдoкpёмлювaний, відмежовуваний; відрізнюваний; відлічуваний; усамостійнюваний; віддільнйй. Ср. отделить 1—^2, отдел^їться 3. отделить / отделйть 1. відділяти / відділ йти, -ділю, -ділиш; (изолировать, обособлять, отграничивать — ещё) вiдoкpёмлювaти,
-ЮЮ, -ЮЄШ / BІДOKpёмИTИ, -МЛЮ, -МИШ,
відмежовувати, -овую, -овуєш / відмежувати, -ую, -уєш; {отъединять, обособлять — ещё) відрізняти / відрізнйти; {отлучать — ещё) відлучати / відлучйти, -лучу, -лучиш; {выделять из стада — обычно) вилучати / вйлучити; {отхватить — ещё) сов., разг. відпаювати, -юю, -юєш; 2. {выделять из имущества) відділяти / відділйти, реже відрізняти / відрізнйти. отделиться / отделйться відділятися / від- ділйтися, -ділюся, -ділишся; {изолироваться, обособляться, отграничиваться — ещё) вiдoкpёмлювaтиcя, -ююся, -юєшся / вiдoкpё- митися, -млюся, -мишся, відмежовуватися, -овуюся, -овуєшся / відмежуватися, -уюся, -уєшся; {отъединяться, обособляться — ещё) відрізнятися / відрізнйтися; {отлучаться — ещё) відлучатися / відлучйтися, -лучу- ся, -лучишся; 2. {выделяться — о слюне, поте и т. п.) виділятися / вйділитися; 3. {получив надел) відділятися / відділйтися, відрізнятися / відрізнйтися; {о государстве — ещё) усамостійнюватися, -юється / усамо- стійнитися; 4. несов., страд, відділятися; вiдoкpёмлювaтиcя, відмежовуватися; відріз¬
нятися; відлучатися; вилучатися; відрізнятися; ср. отделйть 1—2. отделяющий 1. прич. якйй (що) відділяє ит.п.\ см. отделйть 1—2; 2. прил. відділю- вальний, вирізнювальний. отдёрганный разг. вйсмиканий, відсмйка- ний. Ср. отдёргать. отдёргать разг. вйсмикати, разг. відсмйкати. отдёргиваемый відсмйкуваний. отдёргивать / отдёрнуть відсмйкувати, -ую, -уєш / відсмикнути; {покров, занавеску и т. п. — ещё) відслоняти и відслонювати, -юю, -ЮЄШ / ВІДСЛОНЙТИ, -слоню, -слониш, відпинати / відіп’яти, -пну, -пнёш и відп’ястй, -діпну, -дiпнёш и відіпнути; -'уть зйнавес ВІДСЛОНЙТИ (відіпнути) завісу (запинало); --уть руку відсмикнути (відхопйти) руку, отдёргиваться / отдёрнуться відсмйкуватися, -ується {несов)', несов. відслонятися и ВІДСЛО- нюватися, -юється, відпинатися. Ср. отдёргивать.
отдёрнутый відслонений, відіп’ятий, відіп- нений. Ср. отдёргивать, отдир^ние віддирання.
отдирйть / отодрать 1. віддирати / вiддёpти, -деру, -дерёш имног. повіддирати; 2. {высечь) сов., разг. відшмагати, пошмагати, разг. відшкварити, вйшпарити, вйхлостати; -дрйть зй волосы кого разг. нам’яти чуба (чупрйну) кому, пoчyбёнькiв дати кому, вйчубити (почубити) кого', -дрйть зй уши кого прост, нам’яти (накрутйти) вуха кому. отдираться / отодраться віддиратися / від- дёртися, -рёться. отдирижйровать разг. віддиригувати, -ую, -уєш.
отдифференцйровать віддиференціювати, -юю, -ЮЄШ.
отдбенный 1. віддоєний, здоєний; 2. вйдоєний, подоєний. Ср. отдаивать 1—2. отдойть см. отдйивать. отдойться см. отдаиваться, отдохновёние к н и ж н. см. бтдых. отдохновённо к н и ж н. заспокійливо, отдохновённый, отдохновйтельный к н и ж н.
заспокійливий, отдохновлйть / отдохновйть уст. заспокоювати, -юю, -ЮЄШ / заспокоїти, отдохнувший ВІДПОЧЙЛИЙ, спочйлий. Ср. отдыхать, отдохнуть см. отдыхйть. отдраенный мор. віддраєний. Ср. отдраивать 1—2.


отдр^ивание
788
отелііться
отдр^ивание мор. віддраювання. Ср. отдраивать 1—2. отдраивать / отдрйить мор. 1. (открывать) віддраювати, -юю, -юеш / віддраїти; о. иллюминатор віддраювати ілюмінатор; 2. (отчищать) разг. віддраювати / віддраїти; о. пйлубу віддраювати палубу, отдраиваться мор. віддраюватися, -юється.
Ср. отдраивать 1—2. отдубйсить прост, віддубасити, -ашу, -асиш, відлупцювати, -юю, -юєш, налупцювати, відлупити, -луплю, -лупиш, налупйти, відлатати, віддухопелити, отдув^ние віддування. Ср. отдувйть 1. отдувйть / отдуть 1. віддувати и віддимати / віддути (відідму, відідмеш и віддую, віддуєш); о. губы копйлити губи; о. щёки віддувати (віддимати) щоки; 2. (побиті^ сов., прост, відлупцювати, -юю, -юєш, налупцювати, відлупйти, -луплю, -лупиш, відшмагати, відлатати, полатати, віддубасити, -ашу, -асиш, віддухопелити; ~дуть на ббе кбрки кого вйбити (відчухрати) на всі боки кого\ 3. (промчаться) сов., прост, відмахати / відмахнути, отдувйться / отдуться 1. (тяжело дышать) віддихатися и віддйхуватися, -уюся, -уєшся / віддйхатися, -дйхаюся, -дйхаєшся и -дйшуся, -дйшешся, віддихати и віддйхувати / від- дйхати и віддихнути и відітхнути, реже віддуватися и віддиматися / віддутися (відідмуся, відідмешся и віддуюся, віддуєшся), разг. відсапуватися, -уюся, -уєшся / відсапатися, відсапувати / відсапнути; 2. (пе- рен.: за кого-, что-л.) несов., прост, відбувати; о. за всех прост, відбувати за всіх; о. свойми бокйми платйти своїми боками, на собі терпіти; 3. (делаться выпуклым, надуваться^ віддуватися и віддиматися / віддутися; см. ещё оттопыриваться, отдумывать / отдумать разг. (передумывать^ передумувати, -ую, -уєш / передумати; (раздумывать^ роздумувати / роздумати, отдурачиться разг. передуріти, отдутый 1. віддутий; 2. відлупцьований, налупцьований, віддухопелений. Ср. отдувать 1—2.
бтдух мет. віддух, -у.
отдушина 1. душнйк, -а (м), віддушина; 2. пе- рен. продуховина, віддушина, реже про- духвина. отдушник см. отдушина 1.
бтдых ВІДПОЧЙНОК, -нку, спочйнок, спочин, -у, разг. спочйвок, -вку, спбчйв, -у, спочивання (с.), реже ВІДПОЧЙН, -у, ВІДПОЧЙВОК, відпочивання, уст. опочйнок, віддихання; (передышка — ещё) перепочйнок, реже пере- почйвок; без --ха трудйться не спочиваючи (без спочйн[к]у) працювати; во врёмя --ха відпочиваючи (спочиваючи); під час відпо- чйнку (спочйнку, спочйвку); не давать ни --ху, ни србку разг. не давати і вгору глянути, отдыхать / отдохнуть відпочивати / відпо- чйти, спочивати / спочйти и реже спочйнути, разг. віддихати / віддйхати, -дйхаю, -дйхаєш и -дйшу, -дйшеш и віддихнути и відітхнути; (немного) перепочивати / перепочйти; о. душбй (сёрдцем) спочивати душёю (сёрцем). отдыхйться разг. відпочиватися, спочиватися. отдыхающий сущ. відпочивальник, відпо- чиванець, -нця, ж. відпочивальниця, отдыхиваться / отдышаться віддйхуватися, -уюся, -уєшся / віддйхатися, -дйхаюся, -дйхаєшся и -дйшуся, -дйшешся, здйхувати / здйхати, висапуватися / вйсапатися, пере- дйхувати / передихнути, разг. відсопувати- ся / ВІДСОПТЙСЯ, відхакуватися / відхакну- тися, продйхуватися / продйхатися, -дйшуся, -дйшешся; не могу -'йться не здйшуся (не віддйшу, не віддйшуся). отдышка уст. перепочйнок, -нку, реже перепочйвок, -вку (м.). отёк набряк, -у.
отекание 1. набрякання; 2. обпливання, опливання; спливання, стікання. Ср. отекйть 1—2.
отекать / отёчь 1. (опухать) набрякати / набрякнути и мног. понабрякати; 2. (при горении) обпливати / обпливтй и обплистй (обпливё), опливати / опливтй; (стекать) спливати / спливтй и сплистй и реже сплйнути и мног. поспливати, стікати / стектй (стечё). отёклый прост, набряклий. Ср. отекйть 1. отёкший прост, набряклий, отёл с.-х. отёлення (с.). отелйть прост, привестй (-ведё) [теля], отёлочная: о. нор^ с.-х. пора отёлення. отёль готёль, -лю, реже отёль. отёльный готёльний, реже отёльний; о.
бйзнес готёльний бізнес, отелйться / отелйться телйтися, -иться и отё- люватися, -юється / отел йтися, сов., диал. оположйтися, -ожиться.


отемнёние
789
отж^ться^
отемнёние уст. осліплення, отемнённый уст. отёмнений; затемнений. Ср. отемнйть.
отемнёть (ослепнуть) уст., диал. стемніти, осліпнути.
отемнйть / отемнйть отемняти / отемнйти; {затемнять) затёмнювати, -юю, -юєш и затемняти / затемнити; чёрные тучи ~йли нёбо чорні хмари затемнйли нёбо, отенёние отінювання; затінення, затінювання.
Ср. отенйть. отенённый отінений; затінений. Ср. отенйть.
ОТеИЙТ мин. ОТЄНІТ, -у.
отенйть / отенйть отінювати, -юю, -юєш и отіняти / отінйти; {затенять) затінювати и затіняти / затінйти. отенйться отінюватися, -юється, отінятися;
затінюватися, затінятися. Ср. отенйть. отенлённе утеплення, отёплення, {неоконч. д.
— 	ещё) утеплювання, отёплювання. отеплённый утёплений, отёплений. отеплйтель утёплювач, отёплювач. отеплйтельный утёплювальний; отёплю- вальний; '-ые раббты утёплювальн! (отёп- лювальні) роботи, отенлйть / отенлйть утёплювати, -юю, -юєш / утеплйти (утеплю, утёплйш); отёплювати / отеплйти; о. помещёние утеплйти (отеп- лйти) приміщення, отенлйться утёплюватися, -юється, отёплю- ватися. отерёть сов. см. обтирйть. отерёться сов. см. обтираться, отёртый см. обтёртый, отерхйть см. обтерхать, отёсанный см. обтёсанный, отесать сов. см. обтёсывать, отесаться сов. см. обтёсываться, отёска см. обтёска, отёсывание см. обтёсывание, отёсывать см. обтёсывать, отёсываться см. обтёсываться, отёц 1. батько, уст. отёць {род. отця и вітця), разг. тато; 2. {в обращении к пожилому мужчине) зват., разг. дядьку, батеньку, батечку;
3. 	церк. отёць, уст. панотёць, -тця; быть посажёным отцбм батькувати (бути за батька) на весіллі; крёстный о. хрещёний батько, диал. нанашко; названый о. названий (нарёчений, прйбраний) батько; посажёный
о. 	весільний (головатий, вінчальний, посад- ний) батько; при покбйиом отцё за покійного батька (за небіжчика батька); святбй о.
святйй отёць, {в обращении) святйй отче; удйться (уродйться, пойтй) в отцй удатися (уродйтися, вййти) в батька, отёцкий диал., прост, батьківський, реже отёцький, отцёвий; {отцов) батьків, -кова, -кове, разг. татів, -това, -тове; -кая дочь фолькл. отёцька (батькова) дочка; о. сын уст. отёцький (батьків, батьківський) син. отёчески нареч. по-батьківському, по-бать- ківськи.
отёческий батьківський, реже отёцький, отцёвий, поэт, отчий; -кая заббта батьківське піклування, отёчественникуст. см. соотёчественник. отёчественный вітчизняний; ~нная промышленность вітчизняна промисловість; ~ые товары вітчизняні товари, отёчество вітчйзна, батьківщйна {ж). отечествовёдение уст. вітчизнознавство. отечестволіЬбец уст. патріот. отечестволіЬбне уст. патріотйзм, -у. отёчность набряклість, -лості. отёчный набряклий; {отёкший) одут[л]ий; {о жидкости) набряковий, отёчь см. отекать.
отжйренный досмажений, посмажений, реже дожарений, пожарений; спёчений, попё- чений. Ср. отжйривать 1. отжйривать / отжйрить 1. {кончить жарить) сов., разг. досмажити, посмажити, реже дожарити, пожарити, кінчйти (скінчйти) смажити {реже жарити),/?азг. спектй (спечу, спечёш) и мног. попектй; 2. {быстро, ловко делать что-л.\ бить) прост, шкварити / ушкварити и відшкварити, жарити / ужарити, різати (ріжу, ріжеш) / урізати; {отхватывать, откалывать — ещё) разг. тнути / утнути, тяти (тну, тнеш) / утяти, отжйтие 1. віджимання; вйчавлення, {неоконч. д. — обычно) вичавлювання, вижимання; видавлювання, видушування; вигнічування; викручування; 2. відтйскування, відтискання, відтісняння; 3. відтйскування, відтискання, віджимання. Ср. отжимать 1—3. отжатый 1. віджатий; вйчавлений, вйжатий; вйдавлений, вйдушений; вйгнічений; вйкру- чений; 2. відтйснутий, відтіснений; відіпхнутий; 3. відтйснений, віджатий. Ср. отжимать 1—3. отжйть^ см. отжимйть. отжйть^ см. отжинйть. отжіться^ см. отжимйться.


отжіться^
790
отжймщица
отжйться^ {закончить жатву) разг. обжатися (обіжнуся, обіжнешся) и мног. пообжинатися.
отжёванный разг. віджований, отжёвывать / отжевать разг. віджовувати, -жбвую, -жовуєш / віджувати, -жую, -жуєш, отжёчь CM. отжигать.
отживйние відживання. Ср. отживать 1—2. отживать / отжйть 1. (умирать) відживати / ВІДЖЙТИ (-живу, -живёш) свій вік (своє), умирати / умёрти (умру, умреш); ~жйли ОТЦЫ, ~живём и мы померли батькй, помремо й ми; 2. {дряхлеть', устаревать^ відживати / віджйти; обычай отжйл звйчай віджйв; 3. {выжить кого-л., отделаться от кого-л) сов. спёкатися, збутися (кого), отживающий якйй (що) відживає. Ср. отживать 1—2. отжйвший ВІДЖЙЛИЙ, ВІДЖЙТИЙ; {устарелый) застарілий. Ср. отживать 1—2. бтжиг спец. відпал, -у; {неоконч. д. — обычно) с. відпалювання, отжигйемый відпалюваний. Ср. отжигйть 2. отжигйльщик спец. відпальник, отжигйльщица спец. відпальниця. отжигйние спец. відпалювання; {стали) відпускання.
отжигательный спец. відпалювальний, отжигйть / отжёчь 1. {сжигать часть предмета) спалювати, -юю, -юєш / спалйти (спалю, спалиш); 2. {подвергать отжигу) відпалювати / відпалйти; 3. {пережечь поперёк) перепалювати / перепалйти; -'Жёчь нйтку перепалйти нйтку; 4. {сталь) відпускати / відпустйти, -пущу, -пустиш, отжигйться відпалюватися, -юється. отжигйющий 1. прич. якйй (що) відпалює;
2. прил. відпальний. отжйливать / отжйлить см. зажйливать. отжйлок геол. віджйлок, -лка. отжйм спец. 1. віджимання (с.); вйчавлення; {неоконч. д. — обычно) вичавлювання, вижимання; видавлювання, видушування; вигнічування; викручування; 2. відтйскування, відтискання, віджимання. Ср. отжимйть 1,3. отжимаемый 1. віджйманий; вичавлюваний, вижйманий; видавлюваний, видушуваний; вигнічуваний; викручуваний; 2. відтйску- ваний, відтіснюваний; відпйхуваний; 3. від- тйскуваний, віджйманий. Ср. отжимйть 1—3.
отжимание 1. віджимання; вичавлювання, вижимання; видавлювання, видушування;
вигнічування; викручування; 2. відтйскування, відтискання, відтісняння; 3. відтйскування, відтискання, віджимання. Ср. отжимать 1—3. отжимйтельный спец. 1. віджимнйй; ви- чавнйй; 2. відтискнйй. Ср. отжимать 1,3. отжимйть / отжйть 1. {влагу из чего-л.) віджимати / віджати (відіжму, вiдiжмёш) и мног. повіджимати; {выжимать^ вичавлювати, -юю, -юєш / вйчавити, -влю, -виш, вижимати / вйжати, -жму, -жмеш; {выдавливать^ видавлювати, -юю, -юєш / вйдавити, -влю, -виш и мног. повидавлювати, видушувати, -ую, -уєш / вйдушити; {выгнетать
— 	ещё) вигнічувати / вйгнітити, -гнічу, -гні- тиш; {белье — ещё) викручувати / вйкрутити, -кручу, -крутиш и мног. повикручувати; ~жйть бельё пбсле полоскйния вйкрутити білйзну після полоскання; 2. {оттеснять^ разг. відтйскувати, -ую, -уєш и відтискати / відтйснути и відтйскати, відтісняти / від- тіснйти; {отпихивать) відпихати / відіпхнути и відпихнути и мног. повідпихати; 3. {заставлять отделяться под давлением', ослаблять зажим) спец, відтйскувати и відтискати / відтйснути и відтйскати, віджимати / віджати и мног. повіджимати. отжиматься / отжйться 1. разг. віджиматися / віджатися (вiдiжмётьcя); вичавлюватися, -юється / вйчавитися, вижиматися / вйжа- тися, -жметься; видавлюватися, -юється / вйдавитися, видушуватися, -ується / вйду- шитися; вигнічуватися / вйгнітитися; викручуватися / вйкрутитися; ср. отжимйть 1; 2. несов., страд, віджиматися; вичавлюватися, вижиматися; видавлюватися, видушуватися; вигнічуватися; викручуватися; відтйскуватися, -ується, відтискатися, відтіснятися; відпихатися; ср. отжимйть 1—3. отжимающий 1. прич. якйй (що) віджимає и т. «.; см. отжимать 1—3; 2. прил. ви- чавнйй, витискнйй. отжймка спец., разг. см. отжимание 1—3. отжймки мн., разг. вйчавки, -ів; {жмыхи) ж. макуха; виноградные о. виноградні вйчавки.
отжймник {приспособление для отжима) техн. віджймник.
ОТЖЙМНЫЙ, отжймочный техн. 1. віджимнйй;
вичавнйй; 2. відтискнйй. Ср. отжимйть 1,3. отжймщик спец, відтйскувач, віджимальник. отжймщица спец, відтйскувачка, віджималь- ниця.


отжинать
791
откйз*
отжинать / отжйть вижинати / вйжати, -жну, -жнеш, зжинати / зжйти (зіжну, зіжнеш), бтжйтый віджйтий, віджйлий.
ОТЖЙТЬ CM. отживйть.
отжучить (кого) прост, вйшпетити, -шпечу, -шпетиш (кого), намйлити голову (шйю) (кому); (наказать) відшмагати, разг. відшкварити (кого), отзавтракать разг. поснідати, отзаниматься разг. кінчйти (скінчйти) заняття.
отзванивать / отзвонйть 1. віддзвонювати, -юю, -юєш / віддзвонйти, -дзвоню, -дзвониш; (прозвонить) сов. продзвонйти, сов., разг. відкалатати; О~йл — неколокбльни долбй разг. відкалатав, та й по всьому; 2. {провести некоторое время за каким-л. занятием) сов., разг. відтрубйти, -трублю, -трубиш, отзвенёть разг. 1. (прозвенеть) продзвеніти, -нйть; 2. (перестать звенеть) перестати (-стане) дзвеніти; віддзвеніти; (затихнуть) затйхнути.
бтзвук, книжн. отзвучие 1. відгук, -у, відзвук, -у; (отголосок) відгомін, -мону, відголос, -у; (эхо) ж. луна; 2. перен. відгук, відгомін, відлуння; ~ки старйнньїх легёнд відгуки (відгомін) старовйнних легенд, отзвучйть відзвучйти, -чйть, відлунати, -ає; (преим. о струнах и звуках, подобных струнному — ещё) відбриніти, -нйть. отзимовйть відзимувати, -ую, -уєш, перезимувати, отзовйзм ист., политол. одзовізм, -у. отзовйст ист., политол. одзовіст. отзовйстский ист., политол. одзовістський. отзбл спец. 1. (действие) відзол, -у, с. відзолення, (неоконч. — ещё) відзолювання; 2. (раствор) відзол, отзолённый спец, відзолений, отзолйть спец, відзолйти, -золю, -золиш, отзбл ка CM. отзбл 1. отзбльный спец, відзольний, бтзьів 1. (действие) відклик, -у, с. відклйкання, (неоконч. — ещё) відкликання; о. депутата відклйкання депутата; 2. (отклиі^ книжн. відгук, -у, відзвук, -у; (эхо) ж. луна, с. відлуння; 3. (мнение, суждение с оценкой) відгук, уст. відзив, -у; о. о статьё відгук на (про) статтю; 4. воен. відзив, -у. отзйв см. бтзыв 1.
отзываемый відклйкуваний. Ср. отзывйтьЧ отзывать' / отозвать 1. (позвав, заставлять отойти куда-л.) відкликати / відклйкати.
-клйчу, -клйчеш, уст. відзивати / відізвати, -зву, -звёш, разг. відгукувати, -ую, -уєш / відгукати и відгукнути; 2. (требовать возвращения назад в прежнее положение, на своё прежнее место и т. п.) відкликати / відклйкати; ~звйть заявлёние відклйкати заяву.
отзыв^ть^ разг. (иметь привкус) відгонити, віддавати, -дає; (нести) разг. тхнути, отзыв^ться^ / отозваться 1. відгукуватися, -уюся, -уєшся и відгукатися / відгукнутися, уст. відзиватися / відізватися, -звуся, -звёш- ся; (откликаться — ещё) озиватися / озватися (озвуся, озвёшся и озовуся, озовёшся), обзиватися / обізватися, відкликатися / від- клйкнутися,/7азг. окликатися / оклйкнутися; (раздаваться — ещё) лунати / пролунати и залунати; іто '-звётся кому це відгукнеться кому', це даром не пройде (не мине) кому, 2. (давать отзыв о ком-, чём-л.) відгукуватися / відгукнутися, уст. відзиватися / відізватися; 3. (на ком-чём — отражаться, оказывать воздействие) відбиватися / від- бйтися (відіб’ється) (на кому-чому); (влиять) впливати / вплйнути (на кого-що); §то врёд- но ~зьівйется на здорбвье це шкідлйво відбивається на здоров’ї, це шкідлйво впливає на здоров’я, це вадить здоров’ю. ОТЗЫВ^ТЬСЯ^ CM. отзыв^ть^. отзывнйя: о. грймота дипл. відклйчна грамота.
отзывный уст. см. отвётный. отзывчиво нареч. чуйно, чуло, чутлйво, чутко.
отзывчивость чуйність, -НОСТІ, чулість, -ло- СТІ, чутлйвість, -вості, чуткість, -кості, отзывчивый чуйний, чулий, чутлйвий, чут- кйй.
отийтр мед. отіатр, отиатрйя мед. отіатрія, отирйние CM. обтирйние. отнрйть CM. обтирать, отирйться CM. обтираться.
ОТІІТ мед. отйт, -у.
ОТЙТНЫЙ мед. отйтний.
откйз* 1. (действие) відмова (ж), с. відмовлення, (неоконч. — ещё) відмовляння; звільнення, (неоконч. — ещё) звільнення; без ~за безвідмовно; (техн. — ещё) без відмови; (вволю) досхочу; до -'За (набить, натолкать и т. п.) до краю (скільки мога, до повної повні, по саме нікуди); о. в прбсьбе відмова (на) прохйння; получйть о. дістати відмову;


откйз^
792
откапываться
не дістати (не здобути, не мати) згоди на що; см. отказывать' 1—3; 2. муз., разг. бекар, откйз^ відказування; відписування. Ср. отказывать^.
отказанный відказаний; відпйсаний. Ср.
откйзывать^ откйзный уст. відмовний. откйзчик разг. відмовник, откйзчица р а з г відмовниця, отказывать' / отказать 1. {отвечать отрицательно) відмовляти / відмовити, -влю, -виш; нельзй ~зйть в остроумии кому не можна заперечити, що дотепний хто\ не можна відмовити в дотепності кому, такйй дотёп- ний хто', не -кажй (не -кажйте) в любёз- ностн будьте такі ласкаві; колй ваша ласка; ^зйть в прбсьбе кому відмовити (відмовлено) на прохання чиє; ~зйть наотрёз рішуче (цілком) відмовити; о. себё в сймом не- обходймом відмовлятися від найнеобхід- нішого (найпотрібнішого); 2. {увольнять) уст. звільняти / звільнйти (звільню, звільниш); от дбма кому уст. перестати
приймати кого, більше не приймати кого; ~зйть от мёста (дблжностн) звільнйти з посади; 3. {переставать действовать) відмовляти / відмовити; мотбр -'Зйл мотор відмовив.
откйзьівать^ / отказйть {завещать имущество) прост, відказувати, -ую, -уєш / відказати, -кажу, -кажеш {разг.); відпйсувати, -ую, -уєш / відписати, -пишу, -пйшеш; ~зйть на цёрковь відписати на церкву, отказываться' / отказаться 1. відмовлятися / відмовитися, -влюся, -вишся; не -кажусь, не ~зйлся бы охоче [б]; (с удовольствием — ещё) залюбкй, з дорогою душёю; 2. (от кого- чего — отрекаться) відмовлятися / відмовитися, відкидатися / відкйнутися (від кого- чого), зрікатися / зректйся (зречуся, зречешся) (кого-чого), цуратися / відцуратися (кого- чого, реже від кого-чого), відступатися / відступйтися, -ступлюся, -ступишся (від кого), сов., разг. відсахнутися (від кого); о. от дблжностн (обязанностей) відмовлятися від посади (обов’язків); о. от дйчи показаний відмовлятися дати свідчення; о. от свойх слов відмовлятися від своїх слів, зрікатися своїх слів; 3. {переставать действовать^ відмовляти / відмовити, отказываться^ відказуватися, -ується; від- пйсуватися. Ср. отк^зывать^. откалнбрбванный спец. відкалібрований.
откалибровать спец. відкалібрувати, -ую, -уєш.
откалывание' відколювання; обколювання.
Ср. откйлывать' 1. откалывание^ відшпйлювання. Ср. откалывать^.
откалывать' / отколбть 1. відколювати, -юю, -юєш/відколоти, -КОЛЮ, -колеш; {обкалывать
— 	ещё) обколювати / обколоти; 2. {говорить, делать что-л. неожиданное, неуместное) прост, витинати / вйтнути и вйтяти, -тну, -тнеш, тнути / утнути, тяти (тну, тнеш) / утяти, сов. устругнути; {о танцах, музыке — ещё) разг. шкварити / ушкварити, затинати / затнути и затяти, сов. учйстити (учйщу, учйстиш), несов. кресати (крешу, крёшеш), віддирати; {отплясывать — ещё) несов., разг. садйти, -джу, -диш; -'бть колёнце см. колёнце; ~бть штуку см. штука, откйлывать^ / отколбть {отшпиливать) від- шпйлювати, -юю, -юєш / відшпилйти, -шпи- лю, -шпйлиш; ~бть брбшку відшпилйти брошку.
откалываться' / отколбться відколюватися, -ююся, -юєшся / відколотися, -колюся, -колешся; обколюватися / обколотися Ср. откалывать' 1.
откалываться^ / отколбться {отшпиливаться) від шпй л юватися, -юється / відшпил йтися, -шпйлиться. откопанный разг. відкрапаний. Ср. откапывать'.
откапываемый відкопуваний; викопуваний;
розшукуваний. Ср. откОпьівать^. откапывание відкопування; викопування;
розшукування. Ср. откйпывать^ откапывать' / откопать {капая, отливать) разг. відкрапувати, -ую, -уєш / відкрапати. откйпывать^ / откопать {копая, извлекать) відкопувати, -ую, -уєш / відкопати и мног. повідкопувати; {выкапывать — ещё) викопувати / вйкопати и мног. повикопувати; {пе- рен.\ разыскивать — ещё) разг. розшукувати, -ую, -уєш / розшукати; --Оть кбрень женьшёня вйкопати корінь женьшеню; --Оть малоизвёстные фйкты розшукати маловідомі факти.
откапываться / откопаться 1. {освобождаться из-под чего-л. засыпавшего) разг. відкопуватися, -уюся, -уєшся / відкопатися, {выкапываться — ещё) викопуватися / вйкопатися и мног. повикопуватися; 2. {пе- рен.\ обнаруживаться, находиться) разг.


откармливаемый
793
откйдывать*
знаходитися, -джуся, -дишся / знайтйся, -йдуся, -йдешся; {появляться) з’являтися / з’явитися (з’явлюся, з’явишся) 3. несов., страд, відкопуватися, викопуватися; розшукуватися, -ується; ср. откйпьівать^ откармливаемый відгодовуваний, угодовуваний. Ср. откйрмливать. откармливание відгодовування, откармливать / откормйть відгодовувати, -овую, -овуєш / відгодувати, -ую, -уєш и мног. повідгодовувати, угодовувати / угодувати; (холить — ещё) відкохувати, -ую, -уєш / відкохати, откармливаться / откормйться відгодовуватися, -овуюся, -овуєшся / відгодуватися, -уюся, -уєшся и мног. повідгодовуватися, угодовуватися / угодуватися; {на пастбище и перен. — ещё) разг. відпасатися и відпасуватися, -уюся, -уєшся / відпастися, -суся, -сешся и мног. повідпасатися и повідпа- суватися; ~йться пбсле болёзни відгодуватися після хвороби, откйт 1. спец, відкіт, -коту; (неоконч. д. — обычно) с. відкочування; 2. воен. відкіт. откйтаниый разг. вйкачаний. Ср. откатить 1. откатйть 1. (бельё) разг. покачати, вйкачати, КІНЧЙТИ (скінчйти) качати; 2. {сделать наскоро, бойко) прост, відкатати; {отмахать какое-л. расстояние—обычно)разг. відмахати; 3. {отколотить) прост, відлупцювати, -юю, -ЮЄШ, відлупйти, -луплю, -лупиш, відчухрати, відлатати, вйманіжити, віддубасити, -ашу, -асиш, віддухопелити, откатиться разг. кінчйти (скінчйти) кататися.
откатйть см. откатывать, откатйться см. откатываться, откйтка 1. {действие) спец., разг. відкочування (с.); 2. горн, відкатка, м. вйвіз, -возу, откаточный горн, відкотнйй, вивізнйй. откйтчик горн, відкатник, вивізнйк, -а. отк^тчица горн, відкатниця, вивізнйця. откатывание відкочування. Ср. откатывать, откатывать / откатйть відкочувати, -ую, -уєш / відкотйти, -кочу, -котиш и мног. повідкочувати, откатываться / откатйться відкочуватися, -уюся, -уєшся / відкотйтися, -кочуся, -к6- тишся.
откачанный 1. вйкачаний, відкачаний, вйпомпуваний; 2. відкачаний. Ср. откачивать 1—2. откаченный відкочений. Ср. откатывать.
откачивание 1. викачування, відкачування, відпомповування; 2. відкачування. Ср. откачивать 1—2. откачивать / откачйть 1. {удалять насосом какую-л. жидкость или воду) викачувати, -ую, -уєш / вйкачати, відкачувати / відкачати; несов. помпувати, -ую, -уєш, випомпо- вувати, -овую, -овуєш / вйпомпувати, -ую, -уєш; 2. {удалять из дыхательных путей воду) відкачувати / відкачати, откачиваться викачуватися, -ується, відкачуватися, помпуватися, -ується, випомпо- вуватися. Ср. откачивать 1. откачка разг. см. откйчивание. откачнуть відхилйти, -хилю, -хйлиш; {перен.: отшатнуть — ещё) разг. відхитнути, откачнуться відхилйтися, -хилюся, -хйлишся; {перен.: отшатнуться — ещё) разг. відхитнутися, откйшивание відкошування, откашивать / откосйть 1. відкошувати, -ую, -уєш / відкосйти, -кошу, -косиш; 2. {кончить косить) сов. кінчйти (скінчйти) косйти; {скосить) скосйти, покосйти. откашиваться / откосйться 1. разг. відкошуватися, -уюся, -уєшся / відкосйтися, -кошуся, -косишся; 2. несов., страд, відкошуватися, откашливание відкашлювання, откашливать / откашлять и откашлянуть відкашлювати, -юю, -юєш / відкашляти и відкашлянути, откашливаться / откашляться и откашлянуться відкашлюватися, -ююся, -юєшся / відкашлятися и відкашлянутися; {закашлявшись или поперхнувшись — ещё) сов., разг. відхлинути, відхлинутися. отквитать разг. відквитати. отквитйться разг. відквитатися. откйданный відкйданий, повідкйданий; відгорнений. Ср. откйдыватьЧ откидибй ВІДКИДНЙЙ; ~6е сидёнье відкидне сидіння.
откйдывание^/7азг. откйдка відкидання. Ср.
откйдыватьЧ откйдывание^ відкидання; відкривання. Ср.
откйдывать^. откйдывать' / откидать {отбрасывать в несколько приёмов) відкидати / відкйдати и мног. повідкидати; {вокруг, около чего) обкидати / обкйнути; {о снеге — ещё) відгортати / відгорнути, -горну, -горнёш.


откйдывать^
794
откликаться
откйдывать^/ откйнуть {отбрасывать в сторону, назад) відкидати / відкйнути и мног. повідкидати; {открывать — люк и т. п. — ещё) відчиняти / ВІДЧИНЙТИ, -чиню, -чйниш и мног. повідчиняти; о. гблову відкидати (закидати) гблову; о. нбгу відставляти ногу; --уть всякие заббты (гбрести) кйнути лйхом об землю; -'уть всйкий страх покйнути (кйнути) всякий страх (бстрах); -'уть штуку уст. см. штука, откйдываться / откйнуться відкидатися / відкйнутися; {открываться — о люке и т. п.
— 	ещё) відчинятися / відчинйтися, -чй- ниться.
откйнутый відкйнутий; відчйнений. Ср.
откйдывать^ откипйть / откипёть 1. {перестать кипеть) сов. перестати (-стане) кипіти; {перекипеть) перекипіти, -плю, -пйш; самовар ~ёл самовар перекипів; 2. {отваливаться при кипении) разг. відкипати / відкипіти. отклйдка биол. відкладання (с.). откладывание 1. відкладання; 2. випрягання, відпрягання; розпрягання Ср, откладывать 1—2.
откладывать / отложйть 1. відкладати / відкласти, -кладу, -кладеш; ежемёсячно о. из зарплаты щомісяця відкладати із зарплати (платні); о. воротнйк відкладати (відкб- чувати) кбмір; о. на завтра відкладати на завтра; о. равные отрёзки мат. відкладати рівні відрізки; ~йть в дблгий йщик что разг. відсунути (відкласти) на безрік; пустйти на безрік; ~йть верх экипйжа уст. відкйнути верх екіпажа; '^йть исполнёние приговбра відкласти виконання вйроку; ~йть попечёние о ком-чём покйнути (перестати) думати (дбати) про кого-що, покйнути (кйнути) й думати (думку) про кого-що; 2. {выпрягать лошадей) випрягати / вйпрягти, -пряжу, -пряжеш и мног. повипрягати, відпрягати / відпрягтй, -пряжу, -пряжеш; {распрягать) розпрягати / роз- прягтй и мног. порозпрягати; о. лошадёй випрягати (розпрягати) коні (коней); 3. биол. відкладати / відкласти; -йть икру відкласти ікру.
откладываться / отложйться 1. (в чём) відкладатися / відкластися, -кладуся, -кладешся (у чому); {запечатлеваться — обычно) западати / запасти, -паду, -падёш (у що); -'йлось в памяти запало в пам’ять, відклалося в пам’яті; пласт ~йлся геол. шар від¬
клався; 2. {отделяться — о стране, области и т. п.) уст. відділятися / відділйтися, -ділюся, -ділишся, відокремлюватися, -ююся, -юєшся / відокремитися, -млюся, -мишся; 3. несов., страд, відкладатися; випрягатися, відпрягатися; розпрягатися; ср. откладывать 1—1, откланиваться / отклоняться 1. відкланюватися, -ююся, -юєшся / відкланятися; {прощаться) прощатися / простйтися (прощуся, простйшся) и попрощатися; 2. {кончить кланяться) сов., разг. кінчйти (скін- чйти, перестати, -стану, -станеш) кланятися, отклёванный відкльбваний, віддзьббаний. отклёвывать / отклевйть 1. відкльовувати, -кльбвую, -кльбвуєш / відклювати, -клюю, -клюєш, віддзьобувати, -ую, -уєш / віддзьб- бати; 2. {перестать клевать) сов., разг. перестати (-стане) клювати; {о птицах — ещё) перестати дзьобати, отклёвываться відкльовуватися, -кльбву- ється, віддзьобуватися, -ується. отклёенный відклеєний, відліплений, отклёивание відклеювання, відліплювання, отклёивать / отклёить {отделять или отрывать приклеенное) відклеювати, -юю, -ЮЄШ / відклеїти, відліплювати, -юю, -юєш / відліпйти, -ліплю, -ліпиш; --ить мйрку відклеїти (відліпйти) марку, отклёнваться / отклёнться вiдклёювaтиcя, -юється / відклеїтися, відліплюватися, -юється / відліпйтися, -ліпиться, отклёйка разг. відклеювання (с.). отклёпанный вiдклёпaний. отклёпка, отклёпывание відклепування, отклёпывать / отклепать вiдклёпyвaти, -ую, -уєш / відклепати, -клепаю, -клепаєш и -клеплю, -клеплеш, отклёпываться / отклепаться відклепуватися, -ується / відклепатися, -клепається и -клеплеться, бтклик 1. відгук, -у, відклик, -у; 2. перен. відгук; 3. ~ки {статьи, отзывы и т. п.) мн. відгуки, -ІВ, уст. відзиви, -ів. откликаться / отклйкнуться відгукуватися, -уюся, -уєшся и відгукатися / відгукнутися, відкликатися / відклйкнутися, уст. відзиватися / відізватися, -звуся, -звешся; {отзываться — ещё) озиватися / озватися (озвуся, озвешся и озовуся, озовешся), обзиватися / обізватися, разг. окликатися / оклйкнутися; О как аукнется, так и -нется як гукнеш


отклбн
795
ОТКОЛОШМІІТИТЬ
(гукаєш), так і відгукнеться (відгукується); як зовуть, так і озиваються; як стукне, так і грюкне; як ви нам, так і ми вам; якйй харч, так4 й робота, отклбн 1. відхйлення (с.), відхил, -у; 2. (скат, склон) схил, -у, спад, -у, схйлок, -лку. отклонённе 1. відхйлення, відхил, -у (jw.), {не- оконч. д. — ещё) відхиляння; відведення; відвертання; ср. отклонить; 2. {отступление от чего-л.) відхйлення, відхил. отклонённый відхйлений; відведений. Ср.
ОТКЛОНІІТЬ.
отклонить / отклонйть відхиляти / відхил йти, -хилю, -хйлиш и мног. повідхиляти; {отводить в сторону — ещё) відвбдити, -джу, -диш / відвестй, -веду, -ведеш; {отговаривать — ещё) відраджувати, -ую, -уєш и відраджіти / відрадити, -джу, -диш, відвертати / відвернути, -верну, -вёрнеш, разг. відраювати, -юю, -юєш / відраяти; ~йть прбсьбу (предложённе) відхилйти прохання (про- позйцію).
отклониться / отклонйться 1. відхилятися / відхилйтися, -хилюся, -хйлишся; {уклоняться) ухилятися / ухил йтися; 2. несов., страд, відхилятися; відводитися; відвертатися; ср. отклоніть. отклоняющий 1. прич. якйй (що) відхиляє и т. п.; CM. отклонйть; 2. прил., техн. від- хильнйй; відхйлювальний. отключаемый вимйканий. Ср. отключйть. отключать / отключйть {о приборах) эл.
вимикати / вймкнути. отключаться / отключйться 1. ЭЛ. вимикатися / вймкнутися; ср. отключйть; 2. {переставать замечать окружающее и т. п.) разг. забувати / забути (-уду, -удеш) про все на світі.
отключённе вймкнення, {неоконч. д. — ещё) вимикання. Ср. отключйть. отключённый вймкнений. Ср. отключйть. откбванный 1. вйкуваний; 2. відкований. Ср.
откбвывать 1—2. откбвка 1. {действие) викбвування (с.); 2. {отделение прикованного) відкбвування. Ср. откбвывать 1—2. откбвывать / отковйть 1. {выковывать) викб- вувати, -ковую, -кбвуєш / вйкувати, -кую, -куєш; 2. {отделять прикованное) відковувати / відкувйти, -кую, -куєш; 3. {закончить ковку) сов., разг. кінчйти (скінчйти) кувйти, разг. відкувйти.
откбвываться / отковйться 1. виковуватися, -кбвується / вйкуватися, -кується; 2. відковуватися / відкувйтися, -кується. Ср. откбвывать 1—2. отковылйть разг. відшкандибйти, відшку- тильгйти. отковйрнванне відколупування, отковйривать / отковырйть и однокр. отковырнуть разг. відколупувати, -ую, -уєш / відколупати и однокр. відколупнути; {немного — ещё) уколупувати / уколупати и однокр. уколупнути, отковыриваться разг. відколупуватися, -ується.
отковйриутый відколупаний; уколупаний.
Ср. отковыривать, отковырянный відколупаний; уколупаний.
Ср. отковйривать. откозырйть* и однокр. откозырнуть {ответить козырной картой) карт., разг. відкозиряти, однокр. відкозирнути. откозырйть^ и однокр. откозырнуть {отдавая честь) разг. відкозиряти, однокр. відкозирнути. откбл відкол, -у.
отколйчивать / отколотйть 1. {отбивать крышку, ящик, дверь) разг. відбивйти / відбйти, -діб’ю, -діб’єш и мног. повідбивати; 2. {избить, отлупить) сов.,разг. відлупцювати, -юю, -юєш, відлупйти, -луплю, -лупиш, відчухрати, відлатйти, вйманіжити, віддубасити, -ашу, -асиш, віддухопелити, відкалатати; ~йть бокй кому відлатати (облатйти) боки кому, полатйти боки кому. отколйчиваться разг. відбиватися, откбле п р о с т., уст. CM. откуда, откблева прост, слі. откуда, откблка разг. см. откбл. откблотый* відколотий. Ср. откйлывать' 1. откблотый^ ВІДШПЙЛЄНИЙ. Ср. откйлывать^. отколбть' см. откйлыватьЧ отколбть^ см. откйлывать^. отколбться' см. откйлыватьсяЧ отколбться^ см. откйлываться^ отколбчеииый 1. відбйтий; 2. відлупцьований, відлуплений, відкалйтаний. Ср. отколйчивать 1—1. отколошмйтить прост, відлупцювйти, -юю, -юєш, відлупйти, -луплю, -лупиш, відлатати, вйманіжити, поколошматити, -йчу, -йтиш, віддубйсити, -ашу, -йсиш, відчухрати, вiддyxoпёлити, відкалатати.


отколошм^кченный
796
откр^шивание
отколошмаченный прост, відлупцьований, відлуплений, відкал^таний. отколупанный, откол]^пнутый прост, відколупаний, відколупнутий, отколупывание прост, відколупування, отколупывать / отколупать и однокр. отколупнуть прост, відколупувати, -ую, -уєш / відколупати и однокр. відколупнути; {немного — ещё) уколупувати / уколупати и однокр. уколупнути, отколупываться прост, відколупуватися, -ується.
откбль п р о с т., уст. см. откуда, откомандирование, откомандирбвывание, разг. откомандирбвка відрядження, {не- оконч. д. — ещё) відряджання, откомандирбванный відряджений, откомандирбвывать / откомандировііть відряджати / відрядйти, -ряджу, -рядиш; о. в распоряжёние чьё відряджувати в розпорядження чиє. откомандирбвываться відряджатися, откомандовать разг. 1. {скомандовать) скомандувати, -ую, -уєш; 2. {пробыть командиром некоторое время) відкомандувати {разг.); 3. {кончить командовать) кінчити (скінчйти) командувати, отконвойровать відконвоювати, -юю, -юєш. отконопаченный 1. проконопачений, законопачений; 2. розконопачений. Ср. отконопачивать 1—2. отконопачивать / отконопатить 1. {проконопачивать) проконопачувати, -ую, -уєш / проконопатити, -ачу, -атиш, законопачувати / законопатити; 2. {расконопачивать) роз- конопачувати / розконопатити, відконопа- чувати / від конопатити, отконопачиваться / отконопатиться 1. проконопачуватися, -ується / проконопатитися, законопачуватися / законопатитися; 2. роз- конопачуватися, розконоп^титися, відконо- пачуватися / відконопатитися. Ср. отконопачивать 1—2. откбпанный відкопаний; вйкопаний; розшуканий. Ср. откапывать', откопать CM. откйпывать^. откопаться см. откапываться, откбпка спец., разг. відкопування (с.); викопування. Ср. откйпывать^. откбрм, откбрмка с.-х. відгодівля, с. відгодування, {неоконч. д. —ещё) відгодовування, откормйть см. откармливать, откормйться см. откармливаться.
откбрмленность угодбваність, -ності. откбрмленный 1. прич. відгодований, угодований; відкоханий; ср. откармливать;
2. 	{упитанный) прил. годований, відгодований, угодований; {тучный) гладкйй, опасистий, відкоханий. откбрмок, откбрмыш диал. годованок, -нка, годованець, -нця. откбрмочник с.-х. вiдгoдiвёльник. откбрмочный відгодівельний, ВІДГОДОВЧИЙ; о.
пункт вiдгoдiвёльний пункт, откорректирбванный відкоре(и)г6ваний, відкоректбваний. откорректйровать відкоре(и)гув^ти, -ую, -уєш, відкоректувати. откбс 1. {покатость) укіс {род. укосу); {склон) схил, -у, спад, -у, реже схйлок, -лку; о. горы схил (спад) горй; пустйть под о. пустйти під укіс; 2. спец. укіс; {скос) скіс {род. скосу); {ко- сяк) косяк, -а. откосйть см. откашивать, откосйться см. откашиваться, откбсник спец. укісник, откбсный укісний.
откостылйть {избить) прост, відлупцювати, -юю, -ЮЄШ, відлупйти, -луплю, -лупиш, відчухрати, відлатати, откочёвка відкочування (с.); {неоконч. д. — обычно) відкочовування. откочёвывание відкочовування. откочёвывать / откочевать відкочовувати, -бвую, -бвуєш / відкочувати, -ую, -уєш. откбшенный відкошений. Ср. откашивать 1. откраивание відкроювання, откраивать / откройть відкроювати, -юю, -ЮЄШ / відкроїти, откраиваться відкроюватися, -юється. открйсить см. открйшивать. открахмаленный покрохмалений, накрохмалений.
открахмйливание крохмалення, накрохмалювання.
открахмаливать / открахмалить разг.
1. 	{обрабатывать крахмалом) крохмалити / покрохмалити, накрохмалювати, -юю, -юєш / накрохмалити; 2. {кончить крахмалить) сов. покрохмалити, кінчйти (скінчйти) крохмалити, открахмаливаться разг. крохмалитися, накрохмалюватися, -юється. открашенный разг. пофарбований, открйшивание разг. фарбування.


открашивать
797
открывать
открашивать / открасить разг. фарбувати, -ую, -уєш / пофарбувати, раза, красйти (крашу / красиш) / покрасйти. открашиваться разг. фарбуватися, -ується, разг. красйтися (краситься), открепйтельиый відкріпийй; о. талби від- кріпийй талон, откреплёние відкріплення, (неоконч. д. — ещё) відкріплювання и відкріпляння, откреплённый відкріплений, откреплйть / открепйть відкріплювати, -юю, -ЮЄШ и відкріпляти / відкріпйти, -кріплю, -кріпиш.
открепляться / открепйться відкріплюватися, -ююся, -юєшся и відкріплятися / відкріпйтися, -кріплюся, -кріпишся, открёщивание разг. вiдxpёщyвaння. открёщиваться / открестйться разг. відхрещуватися, -уюся, -уєшся / відхрестйтися, -хрещуся, -хрёстишся; (всеми силами уклоняться, отказываться от кого-, чего-л. — ещё) відпекуватися, -уюся, -уєшся / відпекатися.
откристаллизбванньій вйкристалізуваний. откристаллизоваться вйкристалізуватися, -ується.
откричйть 1. разг. відкричати; 2. {перестать кричать) разг. перестати (-стану, -станеш) кричати, разг. перекричати, откровёние 1. відкриття, уст. одкровення; о. для кого [цілковйта] новина для кого; 2. церк. одкровення; 3. (внезапное прозрение) прозріння; (наитие) натхнёння; 4. (откровенность) уст. відвертість, -тості (ж)\ (искренность) щйрість, -рості, откровённичание разг. [надто] вiдвёpтa (щйра) розмова, откровённичать разг. говорйти (-орю, -бриш) [надто] відверто (искренне: щйро); (бывать откровенным) бувати вiдвёpтим (щйрим).
откровённо нареч. 1. відверто; щйро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; прямо; о. говорй щйро (по щйрості, відверто) кажучи ([с]казавши); 2. відверто, неприховано; явно; очевйдно; безсумнівно. Ср. откровённый 1—2.
откровённость 1. відвертість, -тості; щйрість, -рості, щиросердість, -дості, щиpocёpднicть, -пості, щиросердечність, с. щиросёрдя; прямота; жёсткая о. перен. гостра (сувора, груба) відвертість; пускаться в о. р а з г. починати говорйти [надто] відверто; 2. (неприкры¬
тость в выражении, проявлении чего-л) разг. відвертість; (прямота — ещё) прямота; (интимность^ інтймність; 3. ~ти (откровенные признания) мн. [відверті, щйрі, ін- тймні] визнання, -ань (зізнання), откровённый 1. вiдвёpтий; (искренний — ещё) щйрий, щиросердий, щиросердний, щиро- сердёчний; (прямой — ещё) прямйй; о. че- ловёк відверта (непотайна) людйна; 2. (нескрываемый) відвертий, неприхований; (явный) явний; (очевидный) очевйдний; (ясно выраженный) безсумнівний; 3. (не скрывающий, слишком обнажающий что-л.) разг. надто відкрйтий; (бесстыдный) безсоромний.
открбенный відкроєний, откройть CM. откраивать, открбмсанный вiдкpёмcaний, відчикрйже- ний, відшматований; відкраяний; відбатований. Ср. откромсать, откромсать (отрезать неаккуратно) прост, відкремсати, відчикрйжити, відпаювати, -юю, -юєш, відшматувати, -ую, -уєш (разг.)', відкраяти; (крупный кусок — ещё) разг. відбатувати, -ую, -уєш. открученный відкручений, откручивание відкручування, откручивать / открут^ь відкручувати, -ую, -уєш / відкрутйти, -кручу, -крутиш и мног. повідкручувати, откручиваться / открутйться 1. (крутясь, отделяться) відкручуватися, -ується / від- крутйтися, -крутиться; 2. (стараться избавиться от чего-л) перен., прост, відкручуватися, -уюся, -уєшся / відкрутйтися, -кручуся, -крутишся, викручуватися / вйкрутитися, -кручуся, -крутишся, открываемый відчйнюваний, відхйлюваний; відкрйваний; відтулюваний; розгортуваний; відкручуваний; розплющуваний; запроваджуваний. Ср. открывать 1—15. открывйлка см. отрывйшка. открывание відкривання; відхиляння; викривання. Ср. открывать 1—4,6,8—13,15. открыватель відкривач, -а. открывать / открыть 1. (двери, крышку и т. п) відчиняти / ВІДЧИНЙТИ, -чиню, -чйниш и мног. повідчиняти, (слегка) відхиляти / ВІДХИЛЙТИ, -ХИЛЮ, -хйлиш и мног. повідхиляти; ~крыть двёрцу автомобйля ВІДЧИНЙТИ дверцята автомобіля; ~крыть кбмиату ВІДЧИНЙТИ кімнату; ~крыть стйвни ВІДЧИНЙТИ віконниці; 2. (что-л.


открывать
798
открываться
закрытое, сомкнутое; отстранять покров, заслоняющий кого-, что-л) відкривати / відкрйти, -крйю, -крйєш и мног. повідкривати, відтуляти / відтулйти, -тулю, -тулиш и мног. повідтуляти; о. дьімохбд відтуляти димохід; о. пёчку відтуляти піч; ~крыть лицб відтулйти (відкрйти) облйччя (лицё);
3. 	{откупоривать, вскрывать, распечатывать) відкривати / відкрйти; о. пакёт розпечатувати пакет; о. посылку розпаковувати пакунок (посйлку); -крйть ножбм бйнку консёрвов відкрйти ножем банку кoнcёpвiв; ~крыть штбпором бутылку винй відкоркувати (відіткнути) штбпором (коркотягом) пляшку вина; 4. (оставлять не ограждённым, не защищённым от кого-, чего-л) відкривати / відкрйти; о. фронт відкривати фронт; 5. (книгу, тетрадь и т. п) розгортати / розгорнути, -горну, -горнеш и мног. порозгортати; 6. (отведя клапан, кран и т. п., давать свободный выход) разг. відкривати / відкрйти, відкручувати, -ую, -уєш / відкрутй- ти -кручу, -крутиш; о. вбду відкручувати (відкривати) воду; 7. (веки своих глаз — обычно) розплющувати, -ую, -уєш / розплющити и мног. порозплющувати, реже відплющувати / відплющити; 8. (рот) розтуляти /розтулйти, -тулю, -тулиш, відкривати / відкрйти, разг. роззявляти / роззявити, -влю, -виш; 9. (изобретать) винаходити, -джу, -диш / вйнайти, відкривати / відкрйти; 10. (делать возможным, доступным) відкривати / відкрйти; о. дбступ к успёху відкривати дбступ (прйступ) до успіху; знаходити шлях до успіху; 11. (тайну, неведомое) відкривати / відкрйти, виявляти / вйявити, -явлю, -явиш, викривати / вйкрити, -крию, -криєш; (доверять^ звіряти / звірити; о. глазй кому на что перен. відкривати (розкривати) очі кому на що; о. ц^шу кому-л. відкривати (розкривати, розгортати) душу кому, перед ким; о. преступлёние викривати злочин; 12. (находить, обретать) відкривати / відкрйти, віднаходити / віднайтй, -найду, -найдеш, відшукувати, -ую, -уєш / відшукати, -аю, -^єш, вишукувати / вйшу- кати; о. Амёрику ирон. відкривати (знаходити, віднахбдити) Амёрику; 13. (давать начало действию, развитию чего-л) запроваджувати, -ую, -уєш / запровадити, -джу, -диш и мног. позапроваджувати, закладати / закласти, -кладу, -кладёш и мног. позакладати, відкривати / відкрйти и мног. повід¬
кривати, завбдити, -джу, -диш / завестй, -веду, -ведёш и мног. позаводити; (начинать) починати / почати, -чну, -чнёш, розпочинати / розпочати; о. кампанию починати (розпочинати) кампанію; о. пальбу починати (розпочинати) стрілянйну; о. шкблы закладати (відкривати) школи; -крыть воздушное сообщённе розпочати повітряне сполучення; ~крыть подпйску на газёты розпочати передплату газет; -крыть театральный сезбн розпочати театральний сезон; 14. (собрание, праздник и т. п) починати / почати, розпочинати / розпочати; 15. (кредит, счёт) відкривати / відкрйти. открываться / открыться 1. (становиться открытым, делаться доступным для проникновения извне; раскрываться, распахиваться) відчинятися / ВІДЧИНЙТИСЯ, -чй- ниться мл#«ог. повідчинятися, розчинятися / розчинйтися и мног. порозчинятися; відхилятися / відхилйтися, -хйлиться и мног. повідхилятися; відтулятися / відтулйтися, -тулиться и мног. повідтулятися; калйтка -крылась хвіртка відчинйлася (розчинйла- ся); кбмната -крйлась кімната відчинйлася;
2. 	(разворачиваться о чем-л. свёрнутом, согнутом) розгортатися / розгорнутися, -горнеться и мног. порозгортатися, відгортатися / відгорнутися и мног. повідгортатися; запйска -крылась запйска розгорнулася; зонт-крылся автоматйческн парасоля розгорнулася автоматйчно; 3. (о глазах) розплющуватися, -уються / розплющитися; глазй -крылись у кого очі розплющилися в кого, кому, на що, полуда спала з оч^ілукого, кому, реже очі відкрйлися (розкрйлися) в кого на що, кому; 4. (кому, перед кем) відкриватися / відкрйтися (кому, перед ким), виявлятися / вйявитися (кому); (обнаруживаться) викриватися / вйкритися; все -крьілось усё вйяви- лося; -вйется прекрасный вид на мбре розгортається чудовий вйгляд на море; -вйется сличай випадає (трапляється) нагбда; пёред вйми -крывйется блестящее б^^дущее пёред віми розгортається (відкривається, виявляється) блискуче майбутнє; 5. (кому, перед кем в чём —рассказывать о себе, признаваться) звірятися и звірюватися, -ююся, -юєшся / звіритися (кому в чому, з чого, з чим, перед ким з чим), відкриватися / відкрйтися (кому, перед ким у чому); 6. (находиться) відкриватися, -іється / відкрйтися; знаходитися / знайтйся; віднаходитися /


открывашка
799
откупаться
віднайтйся; несов. відшукуватися, -ується, вишукуватися; ~крывйются нбвые истбч- ники г^за знаходяться (віднаходяться) нові джерела газу; 7. {об открытиях, изобретениях) винаходитися, -ться / вйнайтися, відкриватися / відкрйтися; 8. {начинать свою деятельность) перен. відкриватися / відкрйтися, {заводиться — ещё) закладатися / закластися; кйсса ^крылась с опозданием каса відчинйлася із запізненням; навигация -крылась навігація розпочалася (почалася); -крылась нбвая шкбла відкрйлася (почала (розпочала) свою діяльність) нова школа; -крылась подпйска на газёты н журналы розпочалася передплата на газети й журнали (часописи); -крылось автомобйльное двн- жённе розпочався (почався) автомобільний рух; -крылся театральный сезбн розпочався (почався) театральний сезбн; ср. открывать 1—15. открывйшка разг. відкривачка. открывающий 1. прич. якйй (що) відкриває и т. п.; CM. открывать 1—15; 2. прил. від- кривальний; о. перспектйвьі для чего з широкими перспектйвами чого. открылок авиа відкрйлок, -лка. открытие 1. {действие) відкриття; розкриття; викриття; о. зйговора викриття змови; о. памятника відкриття пам’ятника; ср. открывать 1—4, 6, 8—13, 15; 2. {открытое в результате исследований и т. п.) відкриття, открытка листівка, картка, открыто нареч. 1. відкрйто; 2. відверто, відкрйто; щйро; неприховано; явно; {не таясь) не крйючись. Ср. открытый 2—3. открытость 1. CM. откровённость 1; 2. лингв.
відкрйтість, -тості, открыточка уменьш.-ласк. листівочка, карточка.
открытый 1. прич. ВІДЧЙНЄНИЙ, ВІДХЙЛЄНИЙ; відкрйтий, відтулений; розгорнутий, розгорнений; відкручений; розплющений; розтулений, роззявлений, вйнайдений; вйявле- ний, вйкритий; запроваджений; ср. открьі- вйть 1—13, 15; 2. прил. відкрйтий; в -тую [дёлать что, дёйствовать] відкрйто [робйти що, діяти]; -тая мёстность відкрйта місцевість; -тая рйна мед. відкрйта рана; -тое голосование відкрйте голосування; -тое мбре відкрйте море; -тое письмб: а) {почтовая карточка) листівка, картка {ж)\ б) {письмо, публикуемое в газете и т. п.) відкрйтий лист; -тое пбле чйсте (відкрйте; широкое:
широке) поле; о. вопрбс відкрйте (нерозв’язане) питання; о. лоб відкрйте (яснё, чйсте) чоло, відкрйтий (яснйй, чйстий) лоб; о. слог лингв, відкрйтий склад; под -ым нёбом см. нёбо 1; при -ых дверйх см. дверь; с -той головбй 3 непокрйтою головою; с -ыми глазами [дёлать что, идтй на что] свідомо [робйти що, ІТЙ на що\, 3. {откровенный) прил. в1двёртий, відкрйтий; {искренний) щйрий; {нескрываемый) неприхований; {явный) явний; о. человёк відверта (щйра, щиросерда) людйна. открыть см. открывать, открыться см. открываться, отксёрить {сделать ксерокопию чего-л) зро- бйти (-блю, -биш) копію, разг. відксбрити. откуда, прост, откудова нареч. звідки, звідкіля, звідкіль, відкіля, відкіль; о. бы нй было звідки (звідкіля) б не було; о. мне знать? звідки я знаю?; о. ни возьмётся де [не] візьметься (вйрветься, вйскіпається); о. ни возмйсь де не взявсь; і колй це; звідкись (не знати звідки, казна-звідки) узявся, откуда-либо, откуда-нибудь нареч. звідки- небудь, звідкись, звідкілясь, звідкільсь, откуда-то нареч. звідкись, звідкілясь, звідкільсь, відкілясь, відкільсь. откуковйть разг. 1. {перестать куковать) кінчйти (скінчйти) кувати (кукати, кукукати); 2. {прокуковать в течение некоторого времени) відкукукати, відкувати, -кує, від- кукати.
бткуп 1. ист. відкуп, -у; брать / взять на о.
брати / узяти у відкуп; 2. {выкуп) вйкуп, -у, сущ., с. відкупне, -ого. откупйть / откупйть разг. 1. відкуповувати, -овую, -бвуєш и разг. відкупляти, не реком. відкупати / відкупйти, -куплю, -купиш; {закупать) закуповувати и разг. закупляти, не реком. закупати / закупйти; {скупать^ скуповувати и разг. скупляти, не реком. скупати / скупйти; 2. {выкупать) викуповувати и разг. викупляти, не реком. викупати / вйкупити, -плю, -пиш, відкуповувати и разг. відкупляти, не реком. відкупати / відкупйти. откупаться / откупйться 1. {выкупаться) разг. викуповуватися, -бвуюся, -овуєшся и разг. викуплятися, не реком. викупатися / вйкупитися, -плюся, -пишся, відкуповуватися и разг. відкуплятися, не реком. відкупатися / відкупйтися, -куплюся, -купишся;
2. 	{отделываться от кого-л. с помощью денег) разг. відкуповуватися и відкуплятися.


откупленный
800
отлаиваться
не реком. відкупатися / відкупитися; 3. не- сов., страд, відкуповуватися, відкуплятися, не реком. відкупатися; закуповуватися, закуплятися, не реком. закупатися; скуповуватися, скуплятися, не реком. скупатися; викуповуватися, викуплятися, не реком. викупатися; відкуповуватися, відкуплятися, не реком. відкупатися; ср. откупйть 1—2. откупленный 1. відкуплений; закуплений; скуплений; 2. вйкуплений, відкуплений. Ср. откупать 1—2. откупнбй ист. відкупний; о. дохбд прибуток з оренди.
откупоренный відкупорений; відкоркований;
відіткнутий. Ср. откупоривать, откупоривание відкупорювання; відкорковування; відтикання. Ср. откупоривать, откупоривать / откупорить {оттыкать пробку — ещё) відкорковувати, -овую, -бвуєш / відкоркувати, -ую, -уєш и мног. повідкорковувати; (оттыкать) відтикати / відіткнути и мног. повідтикати; реже відкупорювати, -юю, -юєш / відкупорити, откупориваться / откупориться відкорковуватися, -овується / відкоркуватися, -ується; відтикатися / відіткнутися; реже відкупорюватися, -юється / відкупоритися. Ср. откупоривать.
откупорка відкоркування (с.); (неоконч. д. — обычно) відкорковування; відтикання; реже відкупорювання. Ср. откупоривать, откупщйк ист. відкупник, откупщйца ист. відкупниця, откус разг. відкушування (с.). откусанный разг. відкусаний. откусить разг. відкусати и мног. повідкушувати, -ую, -уєш. откусывание відкушування, откусывать / откусйть відкушувати, -ую, -уєш / відкусйти, -кушу, -кусиш и мног. повідкушувати, сов. укусити, откусываться відкушуватися, -ується. от куті&р, от-куті5р 1. (высокая мода) нескл., с. от кутюр, от-кутюр; 2. (связанный с высокой модой) прил. от кутюр, от-кутюр;
3. 	(так, как характерно для высокой моды) нареч. от кутюр, от-кутюр. откушать уст. 1. (окончить еду) кінчйти (скінчйти) їсти; (позавтракать) поснідати; (пообедать) пообідати; (поужинать) повечеряти; (напиться) напйтися, -п’юся, -п’єшся [чаю, кави и т. п.]; 2. (поесть) поїсти, -їм, -їсй, разг. попоїсти; (выпить) вйпити, -п’ю,
-п’єш; (отведать) покуштувати, -ую, -уєш, скуштувати; о. чйю напйтися чаю. откушенный відкушений, укушений, отлавйровать мор. відлавірувати, -ую, -уєш. отлавйроваться мор. відлавіруватися, -уєть- ся.
отлавливаемый спец, відловлюваний; виловлюваний. Ср. отлавливать 1. отлавливание відловлювання; виловлювання.
Ср. отлавливать 1. отлавливать / отловйть 1. спец, відловлю- вати, -юю, -юєш / відловйти, -ловлю, -ловиш; (вылавливать) виловлювати / вйловити, -влю, -виш и мног. повиловлювати; 2. (кончить ловить) сов., разг. кінчйти (скінчйти) ловіння (лови, ловйтву, ловлю), отлавливаться спец, виловлюватися, -юється. отлагательство зволікання, відкладання; без малёйшего --ва ніяк (аніяк, анітрохи) не відкладаючи; негайно; без найменшого зволікання; дёло не тёрпит ~ва справа не терпить зволікання, зі справою не можна зволікати, справи ніяк не можна відкладати; дёло, не тёрпящее ~ва негайна (невідкладна, нагальна, пйльна) справа, отлагйть / отложйть уст. відкладати / відкласти, -кладу, -кладёш; (оттягивать — ещё) несов. зволікати, отлагаться / отложйться 1. (в чём, на чём) відкладатися / відкластися, -кладёться (у чому, на чому); (запечатлеваться — обычно) западати / запасти, -падё (у що); ~йлось в душё запало в душу, відклалося в душі;
2. 	(отделяться — о стране, области и т. п.) уст. вiдoкpёмлювaтиcя, -юється / відокремитися, відділятися / відділйтися, -ділиться; (отпадать) відпадати / відпасти, -паду, -падеш; (выходить из организации и т. п. — ещё) виходити, -джу, -ДИШ / вййти, -йду, -йдеш и мног. повиходити; 3. несов., страд. відкладатися; зволікатися; ср. отлагйть. отладка техн. налагодження (с.). отлаженный техн. налагоджений, отлаживать / отладить техн. налагоджувати, -ую, -уєш / налагодити, -джу, -диш. отлаживаться техн. налагоджуватися, -уєть- ся.
отлйивать / отлйять (бранить, ругать кого-л) перен., прост, лаяти / вйлаяти, несов. сварйти, -рю, -риш. отлаиваться / отлйяться (защищаться бранью, руганью) перен., прост, відгавкуватися, -уюся, -уєшся / відг^вкатися.


отлакирбванный
801
отливать
отлакирбванный полакований, відлакований, отлакирбвывать / отлакировать лакувати, -ую, -уєш / полакувати и відлакувати, отлакирбвываться / отлакировйться лакуватися, -уюся, -уєшся, -ується / полакуватися и відлакуватися, отламывание відламування, відломлювання, отламывать / отломать 1. відламувати, -ую, -уєш / відламати и мног. повідламувати, відломлювати, -юю, -юєш / відломйти, -ломлю, -ломиш, сов. уломйти; {отщепить) сов. відчахнути; {отделить) сов., разг. відпаювати, -юю, -юєш; ~мйть бок^ кому разг. полатати боки кому, рёбра поламати кому\ 2. {преодолевать большое расстояние) прост, відмахувати, -ую, -уєш / відмахати и відмахнути, сов. промахати, учйстити (учйщу, учйстиш).
отламываться / отломаться відламуватися, -ується / відламатися, відломлюватися, -юється / відломйтися, -ломиться, сов. уло- мйтися; сов. відчахнутися. Ср. отламывать 1.
отлегать / отлёчь (от чего — переставать гнести, беспокоить) відлягати / відлягтй, -ляже, відходити / відійти, -дійде (від чого); {становиться легче) легшати / полёгшати (на чому); боль -глй біль попустйв (полёгшав, відійшов); полёгшало, попустйло; -'глб на душё у кого відлягло (відійшло) від душі ко- му, у кого', на душі лёгше стало (на душі полёгшало) кому, ~гл6 от сёрдца відлягло (відійшло) від сёрця, полёгшало на cёpцi. отлёживать / отлежйть 1. вiдлёжyвaти, -ую, -уєш / вiдлёжaти; ~іть руку вiдлёжaти руку;
2. 	{пролежать долго) сов., разг. пролёжати, вiдлёжaти.
отлёживаться / отлежаться разг. 1. вiдлё- жуватися, -уюся, -уєшся / вiдлёжaтиcя; {вылёживаться — ещё) вилёжуватися / вйлежатися; о. пбсле болёзни вiдлёжyвaтиcя після хвороби; 2. {о недозрелых плодах) улё- жуватися / улёжатися, вилёжуватися / вйлежатися.
отлезать / отлёзть відлазити, -лажу, -лазиш и відлізати / ъщтуплимног. повідлазити. отлёзший якйй (що) відліз. отлёнлеиный відліплений, отлёнливанне відліплювання, отленлііть и отлёпливать / отлепйть відліплювати, -юю, -ЮЄШ / ВІДЛІПЙТИ, -ліплю, -ЛІ- пиш.
отлепляться и отлёпливаться / отлепйться
відліплюватися, -юється / відліпйтися, -лі- питься.
отлёт відліт, -льоту, {неоконч. д. — ещё) с. відлітання; {вылет — ещё) вйліт, -льоту, {неоконч. д. — ещё) вилітання; быть на -те {собираться уехать) разг. бути на відльоті; держать на -'Те (на о.) что разг. тримати (держати) на відльоті (на відліт) що\ жить на -те разг. жйти на відшибі (у відшибі, на стерчку); нйра на -те (с -том, на о.) уст. пара з боковйм (підручним, орчиковим), отлетать* / отлетёть 1. (удаляться летя) відлітати / відлетіти, -лечу, -летйш и мног. повідлітати, сов., поэт, відлйнути; жизнь -ёла перен. життя відлйнуло; нтйцьі -ёли в тёплые страны птахй у вйрій відлетіли (повідлітали); 2. {отваливаться) відлітати / відлетіти; відпадати / відпасти, -падё; штукатурка -ёла от стены штукатурка відпала (тиньк відпав) від стінй. отлетйть^ {перестать летать) сов. відлітати, отлетаться разг. відлітати, отлетёвший відлетілий. Ср. отлетать* 1—2. отлётка уст. боковйй, -ого, підручний, орчиковий {сущ). отлётный відлітний, отлёчь см. отлегать.
отлйв 1. {действие) відлйв, -у, {неоконч. — обычно) с. відливання; надливання; відсипання; вилйскування, полйскування, леління, відливання; виливання, відливання; ср. отливать 1—3; 2. {морской и перен) відплйв, -у; 3. {оттенок цвета) полиск, -у, вйлиск, -у, відлйв, -у; с цветным -вом что з кольоровим полиском що\ селезнйсте (мінлйве) що\ чёрное сукнб с сйним -вом чорне сукно 3 СЙНІМ полиском (вйлиском, відлйвом); 4. {для стока воды) відлйв. отливйние 1. відливання; надливання; відсипання; 2. вилйскування, полйскування, леління, відливання; 3. виливання, відливання. Ср. отливать 1—3. отливать / отлйть 1. відливати / відлйти, -діллю, -діллєш и реже віділляти, -ллю, -ллєш; {небольшую часть жидкости — ещё) надливати / надлйти и мног. понадливати; {пищу — обычно) відсипати / відсйпати, -плю, -плеш; -лйть водй из чйшки надлйти (наділляти) водй з чашки; 2. {иметь оттенок, отлив) несов. вилйскувати, -ує, вилйс- куватися, полйскувати, полйскуватися, МІНЙТИСЯ, -иться, леліти, відливати; осённие


отливаться
802
отличйться
лйстья ~йют зблотом осіннє лйстя вилйскує (вилйскується, полйскує, міниться, відливає) зблотом, осіннє лйстя м^є золотйй полиск;
3. (^зготовлять литьём) мет. виливати / вй- лити, -ллю, -ллєш и мног. повиливати, відливати / відлйти; о. стйтуи виливати статуї.
отливаться / отлйться 1. відливатися / від- лйтися, -діллється; (перен.: воплощаться — ещё) виливатися / вйлитися, -ллється; О ото- льі&тся кбшке МЫШКИНЫ (вблку овёчьи) слёзы (слёзки) погов. віділлються вовкові овечі сльози (слізки), відізвуться вовкові коров’ячі (кобйлячі) сльози (слізки); прййде й на пса колйсь зима; 2. несов. см. отливйть 2; 3. (изготовляться литьём) мет. виливатися / вйлитися, відливатися / відлйтися;
4. несов., страд, відливатися; надливатися; відсипатися; виливатися, відливатися; ср. отливйть 1,3.
отливающий 1. прич. якйй (що) відливає и т. п.; CM. отливать 1—3; 2. прил. виливнйй, відливнйй.
отлйвка 1. (действие) відливання (с.); виливання; ср. отливать 1, 3; 2. (изделие) мет. вйливок, -вка, відлйвок, -вка (м.); (литьё) с. литво, -а.
отливибй (служащий для отливания) спец.
відливнйй; о. иасбс відливнйй насос. ОТЛЙВНЫЙ відплйвний; ~ьіе часы годйни відплйву, відплйвні годйни. Ср. отлйв 2. отлйвок см. отлйвка 2.
ОТЛЙВОЧИЫЙ мет. відливальний. отлйвщик спец. 1. відливальник; 2. виливальник, відливальник. Ср. отливать 1,3. отлйвщица спец. 1. відливальниця; 2. виливальниця, відливальниця. Ср. отливйть 1,3. отлйзьівать / отлизйть (удалять лизаньем) разг. відлйзувати, -ую, -уєш / відлизати, -лижу, -лйжеш; (слизывать) злйзувати / злизати и мног. позлйзувати. отликов^ть відсвяткувати, -ую, -уєш, відраді- ти.
отлиийть (вылинять) вйлиняти; (полинять^ полиняти.
отлипйть / отлйпиуть 1. (отделяться, отлепляться) відлипати / відлйпнути; 2. (переставать надоедать кому-л.) прост, відчіплюватися, -ююся, -юєшся и відчіплятися / від- чепйтися, -чеплюся, -чепишся. отлйпший якйй (що) відлйп, відлйплий. отлйтие уст. см. отлйв 1. отлитографйрованный полигр. відлітографо- ваний.
отлитографйровать полигр. відлітографува- ти, -ую, -уєш. отлйтый 1. відлйтий; надлйтий; відсйпаний;
2. вйлитий, відлйтий. Ср. отливать 1,3. отлйть см. отливйть.
отлйться см. отливаться, отличать / отличйть 1. (различать, распознавать) відрізняти / відрізнйти, розпізнавати, -знаю, -знаєш / розпізнати; (выделять среди людей — обычно) вирізняти / вйрізнити, визначати и реже визначувати, -ую, -уєш / вйзначити; 2. (выказывать предпочтение, отмечать наградой) відзначати / відзна- чйти, -значу, -значиш, отличаться / отличйться 1. (выделяться из среды других) відзначатися / відзначйтися, -значуся, -значишся, визначатися и реже визначуватися, -уюся, -уєшся / вйзначитися, несов. позначатися; о. умбм бути розумним, відзначатися рбзумом; 2. (различаться) несов. відрізнятися; (разниться) різнйтися; не о. глубинбй (о мыслях, знаниях) неглйбоко сягати; о. друг от друга відрізнятися одйн від одного чим\ різнйтися між собою чим',
3. несов., страд, відрізнятися, розпізнаватися, -знається; вирізнятися, визначатися, визначуватися; відзначатися; ср. отличйть 1—2.
отличёние відрізнення, розпізнання, (неоконч. д. — ещё) відрізняння, розпізнавання. Ср. отличйть 1. отличённый 1. відрізнений, розпізнаний;
2. 	відзначений. Ср. отличйть 1—2. отлйчие 1. (различие) відміна (ж), ж. відмінність, -нності, відзнака; (разница) різнйця; в о. от... на (у) відміну від..., реже відмінно від...; сущёственное о. істотна (суттєва) різнйця (відмінність); 2. (заслуга, отмечаемая наградой) відзнака; (заслуги) мн. заслуги, -уг; знак ~ия відзнака; на о. за заслуги; окбичить университёт с ~ем кінчйти (скін- чйти, закінчйти) університет з відзнакою, отличйтельно (так, что отличает одно от другого) нареч., разг. відмітно, реже відмінно від чого.
отличйтельньїй відмітний; (опознавательный) розпізнавальний, відзначнйй; (характерный) характерний; чертй відмітна (характерна) рйса; ~ьіе огнй відмітні (розпізнавальні, відзначні) вогні; о. знак відмітний (розпізнавальний) знак; о. нрйзнак відмінна (відмітна, характерна) ознака, отличйть см. отличйть. отличйться см. отличйться.


отлйчка
803
отлучённый
отлйчка разг. см. отлйчне 1. отлйчннк відмінник, отлйчннца відмінниця.
отлйчннчество {пребывание в отличниках) разг. перебування у відмінниках, отлйчно 1. нареч. чудово; відмінно; зразково; дуже г^рно; ср. отлйчный 2; 2. предик, чудово; (хорошо) добре; 3. {хорошо) част., разг. добре; {превосходно) чудово; {ладно) гарйзд;
4. 	сущ., нескл., с., пед. відмінно, отлйчный 1. {различающийся) відмінний;
2. 	{превосходный, отменный) чудовий; {высокого качества) відмінний; {образцовый) зразковий; {очень хороший) дуже гарний; {пышный, превосходный — ещё) разг. пйш- ний; о. человёк чудова (дуже гарна) людйна. отлбв вйлов, -у. Ср. отлавливать 1. отловйть см. отлавливать, отловйться см. отлавливать 2. отлбвленный вйловлений. Ср. отлавливать 1.
отлбг см. отлбгость 1 1.
отлбгий пологий; {отложистый) положистий, розлогий, розложистий; {покатый) спадистий; о. с обёих сторбн пологий (спадистий) 3 обох боків, отлбго нареч. полого; положисто; спадисто.
Ср. отлбгий. отлбгость 1. {качество, свойство) пологість, -гості; положистість, -тості; спадистість; ср. отлбгий; 2. {наклонное место) спадина, спадистість, пологість; {взгорье) с. узгір’я, отложёние 1. {действие) відкладення, {не- оконч. — ещё) відкладання; зволікання; ср. отлагйть; 2. {действие) відкладення, {не- оконч. — ещё) відкладання; западання; відокремлення, відділення, {неоконч. — ещё) відокремлювання, відділяння; відпадання; ср. отлагаться 1—2; 3. геол. відклад, -у {м), відкладення; 4. биол. відкладення; жировые ~ия жирові відкладення, отлбженньїй відкладений, отлбжисто разг. положисто, отлбжистость разг. положистість, -тості, отлбжистый разг. положистий, розлогий, розложистий, отложйть CM. откладывать, отлагать, отложйться CM. откладываться, отлагаться, отложнбй: о. воротнйк відкладнйй (виложистий, вйкладчастий) кбмір. отлбманный відламаний, відломлений; відчахнутий. Ср. отламывать 1. отломйть см. отламывать.
отломаться см. отламываться, отломйть сов. см. отламывать 1. отломйться сов. см. отламываться, отлбмленный см. отлбманный. отлбмок {отломившийся кусок чего-л.) прост.
відламок, -мка. отлудйть відлудйти, -луджу, -лудиш, від- білйти, -білю, -білиш; о. бокй кому полатати боки и полічйти рёбра кому. отлуженный відлужений, відбілений. отлуп лес. відлупина {ж.). отлупленный прост. 1. відлуплений; 2. відлупцьований, налупцьований, вйманіже- ний, відчухраний, віддубашений. Ср. от- лунлйть 1—2. отлунлйть и отлупливать / отлупйть 1. {отделять) прост, відлуплювати, -юю, -юєш / відлупйти, -луплю, -лупиш; {часть чего-л.
— 	ещё) сов. улупйти; 2. {сильно избить) сов., прост, відлупцювати, -юю, -юєш, налупцювати, відлупйти, налупйти, вйманіжити, відчухрати, відшмарувати, -ую, -уєш, віддубасити, -ашу, -асиш. отлуплйться и отлупливаться / отлупйться прост, відлуплюватися, -юється / відлу- пйтися, -лупиться; {лупиться) облуплюватися / облупйтися, обколупуватися, -уєть- ся / обколупатися и мног. пообколупуватися, отлупцевйть прост, відлупцювати, -юю, -юєш, налупцювати; см. ещё отлуплкть і. отлупцбванный відлупцьований, налупцьований, відлуплений, налуплений, вйманіже- ний, відчухраний, віддубашений. Ср. отлу- плйть 2.
отлучйть / отлучйть відлучати / відлучйти, -лучу, -лучиш; --йть от цёркви відлучйти від церкви, вйлучити з церкви; '-йть ребёнка (от грудй) відлучйти дитйну (від грудёй). отлучйться / отлучйться 1. {удаляться, оставлять) відлучатися / відлучйтися, -лучуся, -лучишся, уст. відгоджатися / відгодйтися, -годжуся, -годишся; {уходить на время) виходити, -джу, -диш / вййти, -йду, -йдеш; {на короткое время) разг. відвиха- тися / відвихнутися; {уезжат^ виїжджати / вйїхати, -їду, -їдеш; ~йться на часбк из дб- му вйскочити {разг. відвихнутися) на годйнку з дому (з домівки, з хати); відгодйтися на часйну (часйнку) з дому; 2. несов., страд., уст. відлучатися, отлучёние уст. відлучення, {неоконч. д. — ещё) відлучання, отлучённый уст. відлучений.


отлучка
804
отмйхивать^
отлучка [тимчасова] відсутність, -ності; (уход) вйхід, -ходу; (отъезд) від’їзд, -у; находиться в -ке бути відсутнім; [часом] десь поїхати, піти.
отлыгйться / отолгйться прост, відбріхуватися, -уюся, -уєшся / відбрехатися, -брешу- ся, -брёшешся, вибріхуватися / вйбрехатися. отлынивание прост, огинання, диал. від- мйкування; ухиляння, ухилення, отлынивать прост, огинатися, диал. від- мйкувати, -ую, -уєш; ухилятися; о. от дёла ухилятися (диал. відмйкувати) від роботи, отлюбйть відлюбйти, -люблю, -любиш, отлііпанньїй 1. відтятий, відрубаний; відрізаний, відчикрйжений; 2. спартачений. Ср. отлйньївать 1—2. отлйньївать / отлипать 1. {отрубать что-л.\ оттяпывать) прост, відтинати / відітнути и відтяти (відітну, відітнеш) и мног. повідтинати, відрубувати, -ую, -уєш / відрубати и мног. повідрубувати; (отрезать) відрізувати, -ую, -уєш и відрізати / відрізати, -ріжу, -ріжеш и мног. повідрізувати, разг. відчи- крйжувати, -ую, -уєш / відчикрйжити; 2. (делать что-л. небрежно) перен., прост, партачити / спартачити, партблити / спартблити, ляпати / наляпати и однокр. ляпнути; 3. (говорить резко, напрямик) перен., прост. б6(ё)вкати / б6(ё)вкнути, ляпати / ляпнути [язиком].
отмазанный прост, звільнений; вйправ- даний [незаконно], отмйзьівать / отмйзать (освобождать от ответственности', оправдывать, обычно незаконным способом) прост, звільняти / звільнйти, -ню, -ниш (від чого); виправдувати, -ую, -уєш / вйправдати [незаконно], отмазываться / отмазаться прост, звільнятися / звільнйтися, -нюся, -нишся (від чого); виправдуватися, -уюся, -уєшся / вйправ- датися [незаконно], отмалёвывать / отмалевйть разг. 1. розмальовувати, -льовую, -льовуєш/розмалювати, -юю, -юєш, вимальовувати / вймалювати, -юю, -юєш, сов. помалювати; 2. (кончить малевать) сов. кінчйти (скінчйти, перестати) малювати, отмаливание відмолювання, отмаливать / отмолйть відмолювати, -юю, -юєш / відмолйти, -молю, -молиш; о. грехй відмолювати гріхй. отмйливаться / отмолйться 1. відмолюватися, -ююся, -юєшся / відмолйтися, -молюся.
-молишся; 2. (кончить молиться) сов., разг. помолйтися, кінчйти (скінчйти) молйтву (молйтися). отмалчивание відмовчування. отмалчиваться / отмолчаться відмовчуватися, -уюся, -уєшся / відмовчатися, разг. справляти / справити (-влю, -виш) мовчанку, у мовчана грати, отмйлывание змелювання, отмалывать / отмолбть 1. (смалывать) змелювати, -юю, -юєш / змолоти (змелю, змелеш); 2. (проработать, смалывая что-л) сов. відмолоти; 3. (кончить молоть) сов. помолоти, кінчйти (скінчйти) молоти, отмйлываться змёлюватися, -юється. отмйнивать / отманйть разг. відманювати, -юю, -юєш / відманйти, -маню, -маниш, отманиваться разг. відманюватися, -юється. отмаршировать разг. відмарширувати, -ую, -уєш.
отмйстка спец, відтінок (-нку) (різновид, -у) масті.
отматываемый відмотуваний, отматывание відмотування, отматывать / отмотать 1. відмотувати, -ую, -уєш / відмотати; 2. (утомлять руки) разг. надсаджувати, -ую, -уєш / надсадйти, -саджу, -садиш; надривати / надірвати, -дірву, -дірвеш. отматываться / отмотаться 1. відмотуватися, -ується / відмотатися; 2. (уставать от мотания) разг. надсаджуватися, -уюся, -уєшся / надсадйтися, -саджуся, -садишся; надриватися / надірватися, -дірвуся, -дірвешся;
3. 	(отделываться от чего-л. неприятного) прост, відкараскуватися, -уюся, -уєшся / відкараскатися (разг.), разг. вiдпёкyвaтиcя / вiдпёкaтиcя, сов. відскіпатися; 4. несов., страд, відмотуватися; ср. отматывать 1. отмйх разг. відмахування (с,). Ср. отмахивать^.
отмаханный відмаханий. Ср. отмйхиватьЧ отмахйться сов., разг. 1. см. отмйхивать^ 2;
2. 	см. отмахиваться, отмахивание відмахування, отмахивать' / отмахать 1. р а з г. відмахувати, -ую, -уєш / відмахати; 2. (покрыть большое расстояние) сов., прост, відмахати (разг.), разг. промахати, учйстити (учйщу, учй- стиш).
отмйхивать^ / отмахнуть відмахувати, -ую, -уєш / відмахнути; (отрезывать — ещё)


отмахиваться
805
отметить*
разг. відбатовувати, -овую, -овуєш / відбатувати, -ую, -уєш. отмахиваться / отмахнуться відмахуватися, -уюся, -уєшся / відмахнутися, отмачиваемый 1. відмочуваний; 2. вимочуваний. Ср. отмачивать 1—2. отмачивание 1. відмочування; 2. вимочування. Ср. отмачивать 1—2. отмачивать / отмочйть 1. відмочувати, -ую, -уєш / відмочйти, -мочу, -мочиш; 2. {вымачивать) вимочувати / вймочити, -мочу, -мо- чиш и мног. повимочувати; 3. (делать нечто неожиданное) прост, утинати / утнути и утяти (утну, утнеш) (разг.), сов., разг. устругнути, відчебучити; (говорить нечто неожиданное) разг. б6(ё)вкати / б6(ё)вкнути, ляпати / ляпнути [язиком]; ~йть штуку см. шт^ка.
отмачиваться 1. відмочуватися, -ується;
2. вимочуватися. Ср. отмачивать 1—2. отмйшка мор., спорт. 1. (действие) відмахування (с.); 2. (сигнал) сигнал, -у [прапорцем];
3. (сигнальный флажок) сигнальний пра- порёць (-рця).
отмйяться разг. 1. (отмучиться) відмучитися; 2. (умереть) перен. умерти (умру, умрёш). отмежевание відмежування, отмежёванный відмежований, отмежёвка разг. відмежування, (неоконч. д.
— 	ещё) відмежовування (с.). отмежёвывание відмежовування, отмежёвывать / отмежевать відмежовувати, -овую, -овуєш / відмежувати, -ую, -уєш. отмежёвываться / отмежеваться відмежовуватися, -овуюся, -бвуєшся / відмежуватися, -уюся, -уєшся. отмёлистый, отмёлый (мелкий) мілкйй; (имеющий отмели) з обмілинами, бтмель обмілина, відміль, -лі; (мель — ещё) мілина, иілашді, разг. обміль, -лі, заміль, -лі, відмілина, пepёмiл, -у (м.), пepёмiль, -лі. бтмельный з обмілинами, отмёна 1. (действие) скасування, (неоконч. — ещё) скасовування, касування (с.); анулювання; відміна; в -'ну чего замість чого\ о. нриговбра скасування вйроку; ср. отменить; 2. (перемена) прост, переміна; (изменение) зміна, отменённый скасований; анульований; відмінений. Ср. отменйть. отмённо нареч. чудово, відмінно; (очені^ дуже; (очень хорошо) дуже добре; (знатно)
разг. знатно; (исключительно) надзвичайно; о. поёт чудово співає; о. хорошб дуже гарно (добре).
отмённый 1. чудовий, відмінний; (знатный) разг. знатний; (исключительный) надзвичайний; 2. (отличный от чего-л.) уст. відмінний.
отменяемый скасовуваний, касований; анульований; відмінюваний. Ср. отменйть. отменйть / отменйть (упразднять) скасовувати, -овую, -овуєш и касувати, -ую, -уєш / скасувати; (аннулировать) несов. и сов. анулювати, -юю, -юєш; (заседание, спектакль и т. п.) відміняти / відмінйти, -міню, -мі- ниш; ~йть собрйние відмінйти збори, отмениться скасовуватися, -овується, касуватися, -ується; анулюватися, -юється; відмінятися; спектакль -йется вистави не буде, вистава не відбудеться. Ср. отменйть. отменйющий 1. прич. якйй (що) скасовує и т.п.; см. отменйть; 2. прил., юр. касаційний.
отмёренный відміряний. Ср. отмёривать. отмерёть см. отмирйть. отмерз^ние відмерзання, отмерзать / отмёрзнуть відмерзати / відмерзнути и мног. повідмерзати; руки отмёрзли руки вiдмёpзли (повідмерзали), отмёрзший вiдмёpзлий. отмёриваемый відмірюваний, отмёривание відмірювання, відміряння, отмёривать и отмерйть / отмёрить и разг. отмёрять відмірювати, -юю, -юєш и відміряти / відміряти; О семь раз -мёрь, [одйн] раз отрёжь поел, сім раз відміряй, а раз відріж; десять разів міряй, а раз утнй; трйчі зміряй, а раз відріж, отмёриваться відмірюватися, -юється, відмірятися, отмёрший відмерлий.
отмесйть (кончить месить) разг. кінчйти (скінчйти) місйти. отмёстка разг. помета, відплата; в --ку кому щоб помстйтися на кому (над ким), щоб відомстйти (відплатйти) кому. отмёта см. отмётина.
отметйние 1. відмітання; 2. відкидання, від- 'МІтання. Ср. отметйть* 1—1. отмётанный відметаний. Ср. отметйть^. отметйть* / отместй 1. відмітати / відместй, -мету, -метеш; 2. перен. відкидати / від- кйнути, відмітати / відместй.


отметйть^
806
отмбчный
отметйть^ {кончить бросать) сов., разг.
КІНЧЙТИ (скінчйти) кйдати (метати), отметйть^ (о шитье: перестать намётывать) сов., портн. КІНЧЙТИ (скінчйти) метати, отметиться несов. 1. відмітатися; 2. відкидатися, відмітатися. Ср. отметйтьЧ отметённый відметений, отмётина {метка, знак) мітка, знак, відмітина;
{у животного — ещё) пляма, отмётка 1. {действие) відзначення, відмічення, {неоконч. — ещё) відзначання, відмічання (с.); позначення, {неоконч. — ещё) позначання; ср. отмечать; 2. {знаї^ позначка, зазначка, відмітка; 3. {балл) оцінка, отмётчик спец. відмітник, отмётчица спец. відмітниця, отмечаемый відзначуваний, відмічуваний; позначуваний; помічуваний; занотовуваний; карбований, закарбовуваний. Ср. отмечйть. отмечйть / отмётить відзначати / відзначйти, -значу, -значиш, відмічати / відмітити, -мічу, -мітиш; {обозначать — ещё) позначати и значйти / позначйти; {помечать, примечать
— 	ещё) помічати / помітити; {делать заметки — ещё) занотовувати, -овую, -овуєш / занотувати, -ую, -уєш; {делать зарубку, метку, брать на учёт — ещё) карбувати, -ую, -уєш / покарбувати, закарбовувати, -овую, -овуєш / закарбувати, отмечйться / отмётиться 1. відмічатися / відмітитися, -мічуся, -мітишся; {регистрироваться — обычно) реєструватися, -уюся, -уєшся / зареєструватися; 2. несов., страд. відзначатися, відмічатися; позначатися, зна- чйтися; помічатися; занотовуватися, -бвується; карбуватися, -ується, закарбовуватися, -овується; ср. отмечйть. отмёченный відзначений, відмічений; позначений; помічений; покарбований, закарбований. Ср. отмечйть. отминйть / отмАть 1. {разминать) розминати / розім’яти, -мну, -мнёш; {размягчать) розм’якшувати, -ую, -уєш / розм’якшйти;
2. 	{сильно избивать) прост, латати / полатати, сов. облатати, нам’яти; -'МЙть бок^ см. бок: намйть отминаться розминатися; розм’якшуватися, -ується. Ср. отминйть 1. отмирание відмирання, отмирать / отмерёть відмирати / вiдмёpти, -дімре.
отмобилизбванность відмобілізованість, -ності.
отмобилизбванньїй відмобілізований, отмобилизбвывать / отмобилизовать відмобілізовувати, -овую, -овуєш / відмобілізувати, -ую, -уєш. отмобилизбвьіваться / отмобилизоваться відмобілізовуватися, -овуюся, -овуєшся / відмобілізуватися, -уюся, -уєшся. отмокйиие відмокання.
отмокать / отмбкнуть відмокати / відмокнути.
отмбкший відмоклий, отмбл д и а л. вйсівки, -вок {мн). отмолйчиваиие 1. відмолочування; 2. обмолочування, змолочування. Ср. отмолачивать 1—2.
отмолачивать / отмолотйть 1. відмолочувати, -ую, -уєш / відмолотйти, -очу, -отиш;
2. 	{известное количество чего-л.) обмолочувати / обмолотйти и мног. пообмолочувати, змолочувати / змолотйти; 3. {кончить молотьбу) сов. помолотйти, разг. обмоло- тйтися.
отмолачиваться обмолочуватися, -ується, змолочуватися. Ср. отмолачивать 2. отмблениый відмолений, отмолйть см. отмйливать. отмолйться см. отмйливаться. отмолотйться разг. см. отмолйчивать 3. отмблотьій змелений, отмолбть см. отмалывать, отмолбться разг. см. отмйльївать 3. отмолбченный 1. відмолочений; 2. обмолочений, змолочений. Ср. отмолачивать 1—2. отмолчаться CM. отмалчиваться, отмораживание відморожування, отмораживать / отморбзить відморожувати, -ую, -уєш / відморозити, -бжу, -бзиш; -зить р^ки відморозити руки, отмораживаться / отморбзиться відморожуватися, -ується / відморозитися, отморбжёиие відмороження, отморбжеииый відморожений, отморбзок прост, відморозок, -зка. отмбтаниый відмотаний, отмотать см. отматывать, отмотаться см. отматываться, отмбтка спец., разг. відмотування, отмбточиый спец. відмотувальний (с.). отмбчеииый 1. відмочений; 2. вймочений. Ср.
отмачивать 1—2. отмочйть см. отмачивать, отмбчка cwei/., разг. відмочування (с.). отмбчный спец., разг. відмочувальний.


отмстйтель
807
отнёсший
отмстйтель мёсник. отмстйтельница месниця.
ОТМСТЙТЬ сов. CM. отомщать, отмутйть CM. отмучивать, отмутка спец. відмучування, відмулювання (с.).
отмутузить прост, вщдухопёлити (разг.), разг. наколошматити, -йчу, -йтиш, відчухрати, вйманіжити. отмучаться прост, см. отмучиться, отм^чеииый^ спец. відмучений, відмулений. отмучениый^разг. відмучений, отмучиваиие спец. відмучування, відмулювання.
отмучивать / отмутйть спец. відмучувати, -ую, -уеш / відмутйти, -мучу, -мутиш, відму- лювати, -юю, -ЮЄШ / відмулити. отмачиваться спец. відмучуватися, -ується, відмулюватися, -юється. отмучить разг. відмучити, отмучиться разг. відмучитися, отмщать см. отомщать, отмщаться (кому-чему, над кем-чем) мстй- тися, -ться, помщатися (на кому-чому, над ким-чим); слёзы ~йются чьи кому сльбзи відливаються чиї кому. отмщёние відомщення (книжн)\ (месть) ж. помета; в о. кому щоб помстйтися на кому, щоб відплатйти кому’, мне о., и аз воздйм мені налёжить помета (помстйтися, відплата, відплатйти), і я віддам; мені відбмста (відомщення), і я віддам, отмщённый відомщений. отмйваньїй відмйваний. отмывание відмивання; відпирання. Ср. от-
МЬІВЙТЬ.
отмьівйть / отмыть відмивати / відмйти, -мйю, -мйєш; (отстирывать) відпирати / відіпрати (відперу, вiдпepёш); о. дёньги пе- рен.,разг. відмивати гроші, отмываться / отмыться відмиватися / від- мйтися, -мйюся, -мйєшся; (отстирываться) відпиратися / відіпратися (вiдпepётьcя). отмывка спец., разг. відмивання, отмыкание прост, відмикання. Ср. отмыкать.
отмыканный прост, перебідований. Ср. отмыкать.
отмйкать, отмыкаться (перестать мыкаться) о ст. перебідувати, -ую, -уеш. отмыкать / отомкнуть (открывать запертое) прост, відмикати / відімкнути и мног. повідмикати.
отмыкаться / отомкнуться (открываться) прост, відмикатися / відімкнутися, отмйтый ВІДМЙТИЙ; відіпраний. Ср. отмывать.
отмыть см. отмывать, отмыться см. отмываться, отмйчка 1. (действие) прост, відмикання (с.); 2. (об инструменте) відмйчка, відмика- чка.
отмякать / отмйкнуть разг. розм’якати / розм’якнути и розм’якти, -кну, -кнеш и мног. порозм’якати, отмйкший разг. розм’яклий, отмйтый розім’ятий; розм’якшений. Ср.
отминйть 1. отмйть см. отминать.
отнйшивать / относйть разг. зношувати, -ую, -уєш / зносйти (зношу, зносиш); (об обуви) стоптувати / стоптати (стопчу, стоптеш). отнйшиваться / относйться разг. зношуватися, -ується / зносйтися, -иться; стоптуватися / стоптатися, -пчеться. отнёкивание разг. відмовляння; (отговорка) відмагання, отнёкиваться разг. казати (кажу, кажеш) “ні”; (отказываться) відмовлятися, відмагатися; (возражать) заперёчувати, -ую, -уєш; (увиливать) разг. відкручуватися, -уюся, -уєшся; о. от чего відмовлятися (відмагатися) від чого, заперёчувати що. отнерестйться, отнерестовйть, отиерестовй- ться биол. віднерестйтися, -ться. отнесёние 1. вiднёceння; 2. перенёсення:
3. 	відсторонення; відставляння; 4. зараху вання, зачйслення, залічення, вiднёceння (неоконч. д. — ещё) зараховування, зачне ляння, залічування; приписання, (неоконч д. — ещё) припйсування; пояснення, (не оконч. д. — ещё) пояснювання, поясняння
5. 	звертання, звёрнення; спрямування, (не оконч. д. — ещё) спрямовування. Ср. отно сйть* 1—5.
отнесённый 1. вiднёceний; 2. перенёсений
3. 	відсторонений; відставлений; 4. зарахова ний, зачйслений, залічений, в1днёсений припйсаний; пояснений; 5. звёрнений, звёр- нутий; спрямований; 6. відрубаний, відтятий; відрізаний. Ср. относйть^ 1—6. отнестй CM. относйтьЧ отнестйсь CM. относйтьсяЧ отнёсший якйй (що) відніс и т. п.; см. от- носйть* 1 6.


отнйзывать
808
относйться*
отнйзывать / отнизйть {закончить низаньё) кінчати / скінчити низати (низання), отникелирбванный віднікельований, поні- кельований. отникелировать віднікелювати, -юю, -юєш, понікелювати. отнимание 1. віднімання; відбирання; 2. забирання; 3. відрізування; 4. віднімання. Ср. отнимать 1—4. отнимать / отнйть 1. віднімати / відняти, -німу, -німеш и мног. повіднімати; {отбирать, лишать — обычно) відбирати / відібрати (відберу, вiдбepёш) и мног. повідбирати; нельзй ~нйть чего у кого {нельзя не признать наличия чего-л) не позбавлений чого хто, не можна не вйзнати в кому чого, не можна відмовити кому в чому (чого); о. жизнь кого см. жизнь; о. ребёнка от грудй відлучати дитйну; -нялб речь (язык) у кого безл. відібрало мову кому; разг. заціпило, замкнуло рота кому; '^нялб руку у кого відібрало руку кому; -'НЙть руку {забрать) прийняти (забрати) руку; {отдёрнуть) відхопйти (відсмикнути) руку; 2. {время, энергию и т. п.) забирати / забрати; о. врёмя у кого забирати чгісукого; 3. {ампутировать) відрізувати, -ую, -уєш / відрізати, -ріжу, -ріжеш и мног. повідрізувати и повідрізати; 4. {вы- читать) разг. віднімати / відняти, отниматься / отнйться 1. {онемевать) німіти / оніміти W л/иог. поніміти; ~нялйсь руки>^ fco- го відібрало руки кому, оніміли руки в кого; {перен. — ещё) руки впали (опустйлися) в кого {кому); --ийлся язык>^ кого відібрало мову (язйк) кому; разг. заціпило кому, усох язйк кому {у кого); 2. несов., страд, відніматися; відбиратися; забиратися; відрізуватися, -ується; відніматися; ср. отнимать 1—4. отнбга, отнбжина д и а л. віднога, уст. відно- жина; {ответвление) с. відгалуження; см. ещё отрбг.
отнброк {боковая нора с запасным выходом) диал. бічна нора, отнбе вiднёceння (с.); {перенесение) перенесення.
относймый 1. відношуваний; 2. переношуваний; 3. відсторонюваний; відставлюваний;
4. 	зараховуваний, зачйслюваний, залічуваний, припйсуваний; пояснюваний; 5. спрямовуваний; 6. відрубуваний; відрізуваний. Ср. относйть^ 1—6. относйтельно 1. нареч. відносно; 2. предл., с род. п. щодо (кого-чого), про (кого-що), сто¬
совно (кого-чого); о. §того дёла обратйтесь к... щодо (стосовно) цієї справи зверніться до...; о. ітого существуют разные взглйды
щодо цього є різні погляди, относйтельность відносність, -ності; тебрия --тн физ. теорія відносності, относ^ельный 1. відносний; ~ное местоимё- ние лингв, відносний займенник; 2. (к чему
— 	относящийся) уст. якйй (що) стосується (чого), стосовний (до чого), отиос^ь^ / отнестй 1. {неся, доставлять кому-л. или куда-л.) відносити, -ношу, -н6- сиш / віднестй; 2. {переносить) переносити / перенестй мліиог. попереносити; 3. {отстранять, отводить) відстороняти / відсторо- нйти, -оню, -бниш; {отставлять) відставляти / відставити, -влю, -виш и мног. повідставляти; 4. (к кому-чему — причислять) зараховувати, -овую, -овуєш / зарахувати, -ую, -уєш, зачисляти / зачйслити {реже), залічувати, -ую, -уєш / залічйти, -лічу, -лі- чиш, відносити / віднестй (до кого-чого) {не реком); {приписывать — ещё) припйсувати, -ую, -уєш / приписати, -пишу, -пйшеш и мног. поприпйсувати (кому-чому); {пояснять чем-л.) пояснювати, -юю, -юєш и поясняти / пояснйти, -ясню, -яснйш; истб- рик '^нбсит §то событие к X вёку історик зараховує цю подію до X століття (сторіччя); ~тй к разрйду чего зарахувати (зачйслити, залічйти, віднестй) до чого (до розряду чого); ~тй расхбдьі на счёт чей, кого віднестй вйтрати на рахунок чий, кого; ошйбку слё- дует -тй к егб небрёжности пбмйлку варто (слід) пояснйти його недбайлйвістю (недбальством), пбмйлку варто (слід) приписати його недбайлйвості (недбальству); 5. (к кому, на кого — обращать слово, речь, гнев и т. п) разг. звертати / звернути, -ну, -неш; {направлять) спрямовувати, -овую, -овуєш / спрямувати, -ую, -уєш; 6. {отрубать, отсекать) разг. відрубувати, -ую, -уєш / відрубати и мног. повідрубувати, відтинати / відтяти, -дітну, -дітнеш и мног. повідтинати; {отрезать) відрізувати, -ую, -уєш и відрізати / відрізати, -ріжу, -ріжеш и мног. повідрізувати и повідрізати, относйть^ разг. сов. см. отийнінвать. относйться^ / отнестйсь 1. (к кому-чему — проявлять своё отношение и т. п) ставитися, -влюся, -вишся / поставитися; о. дружески ставитися по-дружньому; о. легкомысленно к чему ставитися легковажно до


относйться^
809
ОТНІ&ДЬ
чого, легковажити що, чим; о. с презрёнием (пренебрежёнием) к кому ставитися з презйрством (з погордою, зі зневагою) до кого; з презйрством (з погордою, зі зневагою) дивйтися на кого; о. с уважёнием к кому-че- му шанувати кого-що; ставитися з пошаною (повагою) до кого-чого; о. хладнокрбвно к чему холодним оком дивйтися (поглядати) на що; 2. (входить в состав, в разряд кого-, чего-л) несов. належати; о. к классу млекопитающих налёжати до класу ссавців;
3. (к кому-чему, уст. до кого-чего — иметь касательство) несов. стосуватися, -уюся, -уєшся (кого-чого, до кого-чого), обходити, -ить (кого-що); {принадлежат}^ налёжати (до чого); {приходиться) припадати (на що); не к тебё ~н6сится не до тёбе річ; не про тё- бе йдёться; {шутл) не твоє мёлеться, не до тёбе п’ють; йта рукопись -нбсится к XII вё- ку цей рукопис налёжить до XII століття (сторіччя); іто ко мне не '-нбсится це менё (до мёне) не стосується, це менё не обходить;
4. (о ком-чём — высказывать своё мнение, отзываться) уст. відгукуватися, -уюся, -уєшся и відгукатися / відгукнутися, відзиватися / відізватися, -звуся, -звёшся (про кого- що) {реже); -нестйсь с похвалбй о ком похвально відгукнутися {реже відізватися) про кого; 5. (к кому-чему — обращаться с вопросом, просьбой и т. п.) уст. звертатися / звернутися, -нуся, -нешся, вдаватися (вдаюся, вдаєшся) / вдатися (вдамся, вдасйся) (до кого-чого); 6. несов., мат. відноситися; А '-нбсится к В, как X к У А відноситься до В, як X до У; 7. несов., страд, відноситися; переноситися; відсторонятися; відставлятися; зараховуватися, -овується, зачислятися, залічуватися, -ується, відноситися; припй- суватися, -ується; пояснюватися, -юється, пояснятися; звертатися; спрямовуватися, -овується; відрубуватися, -ується, відтинатися; відрізуватися, -ується; ср. относйть* 1—6.
относйться^ разг. см. отнйшиваться. отнбска спец., разг. вiднёceння (с.). отнбеный: о. вётер диал. вітер, якйй (що) відносить убік; {боковой) бічнйй вітер; {встречный) зустрічний вітер, отнбсчик відношувач. отнбсчица відношувачка. относіїщнйся: враждёбно о. к кому ворожий до {для) кого; о. к чему налёжний до чого; о. к прбшлому вёку налёжний до минулого
століття; о. к і^тому (тому, нбвому) врёмени
сьогочасний (тeпёpiшнiй, тогочасний, тодішній, новочасний); о. к ^тому гбду цьогорічний, сьогорічний, отночевйть переночувати, -ую, -уєш. отношёние 1. (к кому-чему — обращение, обхождение с кем-, чем-л.) ставлення; внимательное о. к лібдям уважне (уважливе) ставлення до людёй; дбброе о. к кому прихйльність до кого; непочтйтельное о. к кому зневага, неповага до кого; 2. (к кому- чему — касательство, связь) стосунок, -нку (до чого) {м.); {причастность, участие) ж. пpичётнicть, -НОСТІ (до чого); во всех --иях з усякого (кожного) погляду, з усіх поглядів; усім; у всьому (в усьому); усіма сторонами; кругом; в '-ии кого-чего предл. щодо кого-чо- го; в §том '-ии щодо цього; з цього погляду; з цим; цією стороною; имёющий о. к кому- чему якйй (що) стосується кого-чого {до кого-чого), дотйчний до кого-чого, стосовний до чого; причётний до кого-чого; по ~ию к кому-чему предл. щодо кого-чого, стосовно чого; проти кого-чого; прямбе о. мат. прямё відношення; наплевательское о. к дёлу байдуже ставлення до діла; йто не имёет -'ия к дёлу це не стосується [до] справи;
3. 	~ия мн. {сношения, связи между людьми, обществами и т. п.) відносини, -ин; {о личных, частных связях между людьми — обычно) стосунки, -ів; {взаимоотношения — ещё) взаємини, -ин; быть в наилучших ~иях с кем мати найкращі стосунки (взаємини) з ким; быть в товарищеских ~иях мати товарйські стосунки, товаришувати, -ую, -уєш; дипломатические ~ия дипло- матйчні відносини; произвбдственные ~ия жон. виробнйчі відносини; 4. офиц.-дел. лист, -а, реже відношення; в ~ии за № 375 у листі за № 375. отнбшенный зношений; стоптаний. Ср. oтнocйть^
отныне нареч. віднйні, вiдтeпёp; {с настоящего времени) з (від) цього часу; {с сегодняшнего днл) від сьогодні, з (від) сьогоднішнього дня; о. и до вёка віднйні (вiдтeпёp, від сьогодні) і довіку, отнібдь нареч., разг. аж ніяк; {ни в коем случае) ні в якому (у жодному) разі; ніяким чйном, ніяким світом, ніяким рббом; {вовсе нет) зовсім ні; о. не (нет) аж ніяк [не], у жодному (ні в якому) разі [не]; жодним (ніяким)


отнятие
810
отождествлііемьій
спбсобом (чйном, рббом, світом) [не]; зовсім ні.
отніїтие книжн. 1. відняття; відібрання; о. ребёнка от грудй відлучення дитйни; 2. відрізання. Ср. отнимать 1,3. бтнятый 1. віднятий; відібраний; 2. забраний;
3. 	відрізаний; 4. віднятий. Ср. отнимать 1—4.
охніть CM. отнимать.
ОТНІІТЬСЯ CM. отниматься, ото CM. от*.
отобёдать разг. пообідати, отображаемый відтворюваний, відображуваний, віддзеркалюваний; відбйваний. Ср. отображать, отображатель см. отобразйтель. отображать / отобразйть відтворювати, -юю, -ЮЄШ / відтворйти, -творю, -твориш, відображати и відображувати, -ую, -уєш / відобразйти, -ажу, -азйш, віддзеркалювати, -юю, -ЮЄШ / віддзеркалити; {отражать — ещё) відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’єш. отображаться / отобразйться відтворюватися, -юється / відтворйтися, -твориться, відображатися и відображуватися, -уюся, -уєшся / відобразйтися, -ажуся, -азйшся, віддзеркалюватися, -ююся, -юєшся / віддзеркалитися; відбиватися / відбйтися, -діб’юся, -діб’єшся. Ср. отображать, отображающий 1. прич. якйй (що) відтворює и т. «.; см. отображать; 2. прил. відтво- рювальний, відображальний. отображёние 1. {действие) відтворення, відображення, віддзеркалення, {неоконч. — ещё) відтворювання, відображання, віддзеркалювання; відбиття, {неоконч. — ещё) відбивання; тебрия ~ия филос. теорія відображення; 2. {отображённое явление) відображення; відбиття, м. відбйток, -тка; чёткое о. чіткб відображення, чіткйй відбйток. Ср. отображать, отображённый відтворений, відображений, віддзеркалений; відбитий. Ср. отображать, отобразйтель відображувач; {изобразитель) зображувач, отобразйть см. отображйть. отобразйться см. отображаться, отобрйние книжн. відібріння; {неоконч. д. — обычно) відбирання, отббранньїй відібраний; дібраний, добраний.
Ср. отбирать, отобрйть см. отбирать, отоваренный отоварений.
отовариваемый отоварюваний, отоваривание отоварювання, отоваривать / отоварить отоварювати, -юю, -юєш / отоварити; о. талбньї отоварити талони.
отовариваться / отовариться отоварюватися, -ююся, -юєшся / отоваритися, отовладёть (что — отобрать) уст. забрати, -беру, -берёш (що); {завладеть) заволодіти (чим).
отоврйться см. отвирйться. отовсібду нареч. звідусіль, звідусюди, разг. з усіх усюдів (усюд). отбгнанный відігнаний; прогнаний. Ср. от- гонйть4. отогнать CM. отгонйтьЧ отбгнутый відігнутий, отогнать CM. отгибйть. отогнуться см. отгибаться, отогрёв, отогревание відігрівання, отогревать / отогрёть відігрівати / відігріти; о. дыханием руки відхукувати (-ую, -уєш) руки; --ёть змеїб на [своёй) грудй (за пазухой) см. змей: нрнгрёть змеїЬ на [своёй] грудй.
отогреваться / отогрёться відігріватися / відігрітися, отогрётый відігрітий.
отодвигаемый відсовуваний, відсований, відсуваний, відсувнйй. отодвигание відсування, відсовування, відсунення.
отодвигать / отодвйнуть відсувати и відсовувати, -совую, -совуєш / відсунути и мног. повідсувати; {подвигать — ещё) посувати и реже посовувати / посунути, отодвигаться / отодвйнуться відсуватися и відсовуватися, -совуюся, -совуєшся / відсунутися и мног. повідсуватися; {подвигаться
— 	ещё) посуватися и реже посовуватися / посунутися; ~ньтесь немнбго відсуньтеся (посуньтеся) трохи, отодвйнутый відсунутий, відсунений; посунутий, посунений. Ср. отодвигать, отбдранный віддертий, відідраний, отодрать CM. отдирать, отодраться CM. отдираться, отождествлёние, отожествление ототожнення, {неоконч. д. — ещё) ототожнювання, отождествлённый, отожествлённый ототожнений.
отождествляемый, отожествляемый ототожнюваний.


отождествлііть
811
оториноларинголбгия
отождествлііть и отожествлять / отождест- вйть и отожествйть ототбжнювати, -юю, -ЮЄШ / ототожнити; о. разные понятия ототбжнювати різні поняття, отождествляться и отожествляться / отож- дествйться и отожествйться ототожнюватися, -юється / ототожнитися, отожжённый відпалений, отозвание відклйкання, відізвання; {отзыв) м. відклик, -у; о. посл^ дипл. відклйкання посла.
отбзванный відклйканий, відізваний, отозвать см. отзывйтьЧ отозваться см. отзывйтьсяЧ отойтй см. отходйть^ отоларингблоглівд. отоларинголог, отоларннгологйческий мед. отоларингологічний.
отоларннголбгия мед. отоларингологія, отолгаться см. отлыгйться. отолйт анат. отоліт, отологйческий мед. отологічний, отолбгия мед. отолбгія.
отолстёть уст. розтовстіти, розгладнути, реже розгладшати. отомй нескл., м. и ж., этнол. отомі. отомикбз вет., мед. отомікбз, -у. отбмкнутый відімкнутий, відімкнений и мног. повідмйканий. отомкнуть см. отмыкать, отомкнуться см. отмыкаться, отомстйтель разг. месник, отомстйтельннца разг. мёсниця. отомчіть разг. відімчати. отомщйть разг. / отомстйть (кому-чему) мстйтися (мщуся, мстйшся) и помщатися / помстйтися (на кому-чому, над ким-чим), відомщати / відомстити, -мщу, -мстйш (ко- му-чому); -'йть кого-что {за кого-чтд) {отплатить за кого-, что-л.) уст. помстйтися (відомстйти) за кого-що. отомщаться / отомстйться: ~йлось кому за что не минулося кому що, помстйвся на кому {над ким) хто за що, відомстйв кому хто [за] що. отомщённе см. отмщённе. отомщённый відбмщений. отоневрологйческнй мед. отоневрологічний. отоневролбгня мед. отоневролбгія. отбнок д и а л. плівка {ж). отопйтель {прибор) нагрівнйк, -а, опалювальний прйлад (-у).
отопйтельно-вентиляцибнный спец. опйлю- вально-вентиляційний. отопйтельный опалювальний; огрівальний, огрівнйй; о. сезбн опалювальний сезбн. отопйть см. отапливать, отоплёнец спец., разг. опалювач. отоплёние,д^ст. отбпка опалення, {неоконч. д.
— 	ещё) опалювання; центральное о. центральне опалення. Ср. отапливать, отбпленный опылений, отоплёнческий спец. опалювальний, отоплйемый опалюваний, отоплйть см. отапливать, отоплйться см. отапливаться, отбнок {стоптанный башмак) прост. шкарба(у)н, -а {разг.), уменыи. шкарбанёць, -нця.
отопревать / отопрёть разг. 1. {отставать, отваливаться вследствие сырости) відіпрівати / відіпріти; 2. {запотевать) запрівати / запріти, отопрёлый 1. відіпрілий; 2. запрілий. Ср.
отопревать 1—2. отбптанный см. обтбптанный. отоптать сов. см. обтаптывать, оторачиваемый облямбвуваний, лямбваний, оторбчуваний, торбчений; обшйваний. Ср. оторачивать, оторйчивание облямбвування, оторбчування;
обшивания. Ср. оторйчивать. оторачивать / оторочйть облямбвувати, -бвую, -бвуєш и лямувати, -ую, -уєш / облямувати и мног. пооблямбвувати, оторб- чувати, -ую, -уєш и торочйти, -очу, -бчиш / оторочйти; {обшивать — ещё) обшивати / обшйти, -шйю, -ШЙЄШ и мног. пообшивати, оторачиваться облямбвуватися, -бвується, оторбчуватися, -ується; обшиватися. Ср. оторачивать, отбрванно нареч. відірвано, отбрванность відірваність, -пості, отбрванный відірваний, повідрйваний; увірваний; вiддёpтий, відідраний; відчахнутий. Ср. отрывйтьЧ оторвйть CM. отрывйтьЧ оторваться CM. отрываться, оторвиголов^ прост. сл<. сорвиголов^, оторжаветь перержавіти, переіржавіти, оториноларингблог мед. оториноларингблог. оториноларингологйческий мед. оториноларингологічний, оториноларинголбгия мед. оториноларинго- лбгія.


оторопёло
812
отпйлка
оторопёло нареч., разг. сторопіло, оторопіло, отетеріло; ошелешено; смотрёть о. оторопіло (вйторопнем) дивйтися. Ср. оторопёлый. оторопёлость разг. сторопілість, -лості, оторопілість.
оторопёлый разг. сторопілий, оторопілий, отетерілий; (ошарашенный — ещё) ошелешений; {ошеломлённый — ещё) тороплёний. оторопёть разг. сторопіти, оторопіти и мног.
поторопіти, отетеріти и мног. потетеріти, бторопь разг. острах, -у (м.); о. берёт кого разг. острах бере кого. оторбченный облямований, оторочений; об- шйтий, пообшйваний. Ср. оторачивать, оторочйть см. оторачивать, оторбчка 1. см. оторйчиваиие; 2. {кайма на одежде) облямівка, лямівка, оторбчка, габа; {обшивка — ещё) обшйвка. оторфенёлый спец. оторф’янілий. оторфлёние спец. оторфування. отосклербз мед. отосклероз, -у. отосклеротйческий мед. отосклеротйчний. отоскбп мед. отоскоп.
отоскопйровать мед. отоскопувати, -ую, -уеш. отоскопйческий мед. ОТОСКОПІЧНИЙ. ОТОСКОПЙЯ мед. ОТОСКОПІЯ.
отбсланиый відісланий; відряджений; відпроваджений; О. обратно завёрнений. Ср. отсылать, отослать см. отсылать, отоспавшийся вйспаний. отоспйть см. отсыпйть^. отоспйться см. отсыпйться^. отбткнутый разг. відіткнутий, ототкнуть см. оттыкать, ототкнуться см. оттыкаться, ототбпика мед. ототопіка. отофбн {слуховая трубка) спец. отофон, отохбтить разг. відбйти (-діб’ю, -діб’єш) бажання, знеохотити, -очу, -6тиш,/?азг. відохотити.
отохбтиться разг. кінчйти (скінчйти) полювання {ловлю — ещё: лови, влови), оточйть {сделать острым, заточить) разг. загострити, -гострю, -гостриш, заточйти, -точу, -точиш, отощйвший, 0Т0ЩЙЛЫЙ разг. охлялий, захлялий; {похудевший) схудлий, похуділий, похудлий, похудалий, змізернілий; {от недоедания — ещё) разг. захарчований; --ий за зйму захлялий за зйму; зазимований; ~ий от недоедйния захлялий (охляклий) з (через) недоїдання; захарчований. Ср. отощйть.
отощйть разг. охлянути, охляти (охляну, охлянеш), захлянути, захляти и мног., разг. позахлявати; {похудеть) схуднути, похудіти, похуднути, похудати {реже), змізерніти; {от недоедания — ещё) захарчуватися, -уюся, -уєшся. отпавший відпалий. отпйд відпад, -у. отпадение відпадання.
отпадйть / отпйсть відпадати / відпасти, -паду, -падёш и мног. повідпадати, отпадающий 1. прич. якйй (що) відпадає;
2. 	прил. відпаднйй. отпадёиие відпадання, відпадіння, отпйдок диал. рукав (-а) річки, ж., разг.
віднога, віднбжина. отпйзаичеиньїй охотн. з відрізаними (відтятими) лапами, отпйзаичить и отпйзаничать охотн. відрізати (-ріжу, -ріжеш) (відітнути, відтяти (-дітну, -д1тнёш)) лапи {уменьш. лапки), отпаивание’ 1. випоювання; 2. відпоювання.
Ср. отпаивать* 1—2. отпйивание^ відпаювання, реже відлютову- вання. Ср. отпйивать^ отпаивать’ / отпойть 1. {откармливать молоком, пойлом) випоювати, -юю, -юєш / вйпоїти; 2. {лекарством) разг. відпоювати / відпоїти, -пою, -поїш, отпйивать^ / отпаять {нагревая, отделять припаянную частій відпаювати, -юю, -юєш / відпаяти, реже відлютовувати, -овую, -овуєш / відлютувати, -ую, -уєш. отпаиваться* 1. випоюватися, -юється; 2. відпоюватися. Ср. отпаивать* 1—2. отпаиваться^ / отпаііться відпаюватися, -юється / відпаятися,відл ютову ватися, -овується / відлютуватися, -ується. отпййка спец, відпаювання, реже відлютб- вування (с.). отпйл CM. отпйлка. отпалённый горн, відпалений, отпйлзывать п р о с т. сл<. отползать, отпйливать / отпалйть 1. {стрелять в ответ на стрельбу противника) разг. стріляти / вйстрілити {реже вйстрелити) у відповідь; {отстреливать) відстрілювати {реже від- стрелювати), -юю, -юєш / відстріляти; 2. {раздроблять породу взрывом) горн, відпалювати, -юю, -юєш / відпалйти, -палю, -палиш, отпиливаться горн, відпалюватися, -юється. отпйлка горн, відпал, -у {м)\ {неоконч. д. — обычно) с. відпалювання.


отп^ьщик
813
отпеч^тание
отпйлыцик горн, відпальник, отпаренный відпарений, отпйрнваемый відпарюваний, отпаривание відпарювання, отпаривать / отпарить відпарювати, -юю, -ЮЄШ / відпарити; ~ить брібки відпарити штани.
отпариваться відпарюватися, -юється. отпарйрованный відбйтий, реже відпарйру- ваний.
отпарйровать (в фехтовании: отразить удар противника) відбйти, -діб’ю, -діб’єш, реже відпарйрувати, -ую, -уєш; {в разговоре) разг. дати (дам, дасй) відкоша кому, отпариться {кончить париться) разг. попаритися.
отпйрка разг. відпарювання (с.). отпархивать / отпорхнуть відпурхувати, -ую, -уєш / відпурхнути. отпйрываемый відпорюваний, отпарывание відпорювання, отпйрывать / отпорбть відпорювати, -юю, -юєш / відпороти, -порю, -пореш, отпарываться / отпорбться відпорюватися, -юється / відпоротися, -пореться, отпаснуть спорт., разг. відпаснути. отпасовать спорт, відпасувати, -ую, -уєш. отпастй разг. 1. відпасти, -су, -сеш; о. скот відпасти худобу; 2. {закончить пастьбу) кінчйти (скінчйти) насіння, отпастйсь разг. 1. см. отпастй 2; 2. {кончить пастись) відпастися, -сеться имног. повідпа- суватися, -уються. отпйсть см. отпадать.
отпаханный разг. відораний; вйораний. Ср.
отпахйть 1. отпахать с.-х., разг. 1. {пропахать известный срок) відорати, -орю, -ореш; {участок) вйорати; 2. {закончить пахоту) кінчйти (скінчйти) бранку, разг. оборатися, отпахаться разг. см. отпахать 2. отпахивать / отпахнуть {широко открывать настежь) відчиняти / відчинйти, -чиню, -чйниш и мног. повідчиняти; {раскрывать) розчиняти / розчинйти и мног. порозчиняти; {отстёгивая, отвязывая и т. п. — ещё) відпинати / відіп’яти, -пну, -пнёш и відіп’ястй, -діпну, -діпнеш и відіпнути; {полы одежды и т. п.) відгортати / відгорнути, -горну, -гбр- неш и мног. повідгортати, відкидати / від- кйнути и мног. повідкидати, отпахиваться / отпахнуться разг. {резким движением открываться настежь) відчи¬
нятися / ВІДЧИНЙТИСЯ, -чйниться; розчинятися / розчинйтися; {о полах одежды: загибаясь, откидываться в сторону) відгортатися / відгорнутися, -горнеться, відкидатися / відкйнутися. Ср. отпахивать, отпахнутый разг. відчйнений; розчйнений, порозчйняний; відгорнений, відгорнутий, відкйнутий, відкйнений. Ср. отпахивать, отпашибй {откидной—об одежде) відкиднйй;
{широкий, просторный) широкий, отпйяииый ъщпкяшш,реже відлютований. отпайть см. отпйнвать^. отпайться см. отпаиваться^, отпев^льный церк. похоронний; до відправи (похоронної) належний; о. обрйд похоронна відправа.
отпевание церк. відправа (похоронна); {действие — ещё) відспівування, отпевйть / отпёть 1. відспівувати, -ую, -уєш / відспівати; {пропеть) сов. проспівати; 2. (ко- го-что) церк. відправляти / відправити (-влю, -виш) (службу, відправу церковну), відспівувати / відспівати (кого-що); ~пёть покбй- ника відправити похорон, отпеваться відспівуватися, -ується. отпекать / отпёчь разг. 1. {выпекать) випікати / вйпекти, -печу, -печеш и мног. повипікати; 2. {кончить печь) сов. кінчйти (скінчйти) пектй.
отпекйться разг. випікатися, отперёть CM. отпирать, отперёться см. отпираться, бтпертый разг. відімкнутий, відімкнений, повідмйканий, відчйнений, відпертий; відщепнутий; відсунутий, відсунений. Ср. отпирать.
отпётость разг. відчайдушність, -ності. Ср. отпётый 2.
отпётый 1. прич. відспіваний; проспіваний; ср. отпевать 1; 2. прил., перен., разг. пропащий {погибший), {отчаянный) відчайдушний; {отъявленный, отчаянный) разг. не- при(о)торённий; он о. человёк він людйна пропаща (безнадійна); --тая головй шибайголова; о. дур^к бран. непри(о)торённий (несосвітенний, ЦІЛК0ВЙТИЙ, заплішений) дурень; о. мошённик пропащий (непри- торённий) шахрай; о. пьйница всесвітній (безпросйпний, непросйпний, непросипущий) п’янйця. отпёть см. отпевйть.
отпечйтание вйдрукування, надрукування. Ср. отпечатывать 1.


отпечатанный
814
отпираться
отпечатанный 1. вйдрукуваний, надрукований; 2. відбитий; 3. відпечітаний, розпечатаний; 4. вйпечатаний. Ср. отпечатывать 1—3,5.
отпечатать см. отпечатывать, отпечататься см. отпечатываться, отпечатлевйнне уст. відбивання; залишання сліду (слідів). Ср. отпечатлевать, отпечатлевать / отпечатлёть уст. відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’^ш; {оставлять след, следы) залишати / залишити (-лишу, -лйшиш) слід (слідй). отпечатлеваться / отпечатлёться (на чём, в чём) уст. відбиватися / відбйтися, -діб’ється (на чому, у чому); (о мыслях, словах и т.п. — ещё) западати / запасти, -падё (у що); см. ещё запечатлеваться, отпечатлёние уст. відбиття, отпечйток відбйток, -тка; {след) слід, -у; паложйть [свой] о. на кого-что см. налагать; носйть о. чего бути позначеним чим, мати [на собі] відбйток (познаку, слід) чого. отпечатываемый 1. друкований; 2. відпеча- туваний, розпечатуваний. Ср. отпечатывать 1,3. отпечйтывание 1. друкування; 2. відбивання;
3. 	відпечатування, розпечатування; 4. випечатування; 5. припечатування. Ср. отпечатывать 1—З, 5—6. отпечатывать / отпечатать 1. полигр. друкувати, -ую, -уєш / вйдрукувати, -ую, -уєш и надрукувати; 2. {делать отпечаток) залишати / залишйти (-лишу, -лйшиш) відбйток (слід), відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’єш;
3. 	{снимать печать) відпечатувати, -ую, -уєш / відпечатати, розпечатувати / розпечатати; 4. {кончить печатать) сов., разг. кін- чйти (скінчйти) друкувати, разг. віддрукувати; 5. {делать что-л., говорить точно, резко) прост, відрубувати, -ую, -уєш / відрубати, викарббвувати, -бвую, -овуєш / вйкар- бувати, -ую, -уєш, випечатувати/вйпечатати;
6. 	{резко высказываться о ком-л) прост. припечатувати / припечатати; {бранить) лаяти / вйлаяти. отпечатываться / отпечататься 1. полигр. друкуватися, -ується / вйдрукуватися, -уєть- ся; 2. {оставлять след) відбиватися / відбйтися, -діб’юся, -діб’єшся; 3. несов., страд. друкуватися; відбиватися; відпечйтуватися, -ується, розпечатуватися; ср. отпечатывать 1—3.
отпечатывающий 1. прич. якйй (що) друкує;
2. прил. друкувальний. Ср. отпечатывать 1. отпёчь CM. отпекйть. отпивйние надпивання, відпивання, отпивать / отпйть 1. {надпивать) надпивати / надпйти, -діп’ю, -діп’єш и мног. понадпивати, відпивати / відпйти; '-пйть глотбчек раз ковтнути; 2. {кончить пить) сов., разг. вйпити, -п’ю, -п’єш, попйти. отпиваться / отпйться 1. разг. відпиватися / відпйтися, -діп’юся, -діп’єшся; 2. несов., страд, надпиватися, відпиватися; ср. отпивать 1. отпйлениый відпйляний. отпйливаиие відпйлювання. отпйливать / отпилйть відпйлювати, -юю, -юєш / відпиляти, отпйливаться відпйлюватися, -юється. отпйлка разг. відпйлювання, відпйлення (с.). отпйлок {отпиленная часть) разг. відпйлок, -лка.
отпирйиие відмикання, відімкнення; відсування, {неоконч. д. — ещё) відсовування. Ср. отпирйть.
отпирательство відмагання, відпирання, ж. відмова [зізнатися, відповідати, відповістй и т. «.]; {отрицание) заперёчення (заперё- чування) [своєї провйни, участі и т. «.]. отпирйть / отперёть відмикати / відімкнути и мног. повідмикати, відчиняти / відчинйти, -чиню, -чйниш и мног. повідчиняти; {крючок
— 	ещё) відщіпати / відщепнути, -щепну, -щепнеш; {засов, задвижку — ещё) відсувати и відсовувати, -сбвую, -совуєш / відсунути и мног. повідсувати; отопрйте! відчиніть!, відщебніть!, відсуньте! отпираться / отперёться 1. відмикатися / відімкнутися, відчинятися / відчинйтися, -чйниться и мног. повідчинятися; відщіпатися / відщепнутися, -щепнуся, -щепнешся; відсуватися и відсовуватися, -сбвується / відсунутися; ср. отпиріть; 2. (от чего — пе- рен.: не сознаваться) разг. відмагатися / відмогтйся, -можуся, -можешся (від чого), відмовлятися / відмовитися, -влюся, -вишся [вйзнати свою провйну, участь и т. п], відрікатися / відректйся, -речуся, -речёшся, разг. відпиратися / вiдпёpтиcя, -діпруся, -дiпpёшcя (від чого); {отрицать) заперечувати, -ую, -уєш / заперёчити (що); 3. несов., страд, відмикатися, відчинятися, відпиратися; відщіпатися; відсуватися, відсб- вуватися; ср. отпирйть.


отпировйть
815
отплясывать
отпировать разг. (пропировать в течение некоторого времени) відбенкетувати, -ую, -уєш (разг.); {кончить пировать — ещё) кінчити (скінчйти) бенкетувати, отпйсанный 1. відписаний; 2. напйсаний. Ср.
отпйсывать 1—2. отпйска разг. відпйска, м. відпис, -у. отписнбй уст. відпйсаний у казну; {конфискованный) конфіскований, отпйсочный разг. відпйсувальний. отпйсываемый відпйсуваний. отпйсывать / отписать разг. 1. відпйсувати, -ую, -уєш / відписати, -пишу, -пйшеш имног. повідпйсувати; 2. {извещать письмом) прост, писати / написати; 3. {кончить писать) сов., прост, написати и мног. понапйсувати. отпйсываться / отписаться разг. 1. від- пйсуватися, -уюся, -уєшся / відписатися, -пишуся, -пйшешся; 2. см. отпйсывать 3. бтпйтый надпйтий, відпйтий. отпйть см. отпивать, отпйться см. отпиваться, отпйхиваиие відпихання; відштовхування.
Ср. отпйхивать. отпйхивать / отпихнуть прост, відпихати / відіпхнути и відпихнути и мног. повідпихати; {отталкивать) відштовхувати, -ую, -уєш / відштовхнути, отпйхиваться / отпихнуться прост, відпихатися / відіпхнутися и відпихнутися; {отталкиваться) відштовхуватися, -уюся, -уєшся / відштовхнутися, отпйхпутый відіпхнутий, відіпхнений; відштовхнутий, відштовхнений. Ср. отпйхивать.
отплывать разг. відплавати; {проплавать) проплавати, отплаваться разг. відплавати. отплакать разг. відплакати, -плачу, -плачеш;
перестати (-стану, -станеш) плакати, отплйкаться разг. відплакатися, -плачуся, -плачешся.
отпл^та разг. відплата; {благодарность) віддяка; {возмездие) розплата, разг. заплата, отплйтиый відплатний. отплачиваемый відплачуваний; віддячуваний. Ср. отплачивать, отплаченный відплачений; віддячений. Ср.
отплачивать, отплачивать / отплатйть {совершать что-л. в ответ на чей-л. поступок) відплачувати, -ую, -уєш / відплатити, -плачу, -платиш;
{благодарить) віддячувати / віддячити и реже віддякувати, -ую, -уєш; ~йть за дружбу відплатйти (віддячити) за дружбу, диал. віддружйти, -дружу, -дружиш; --йть тем же віддати віть за віть, отплачиваться відплачуватися, -ується. отплёвываиие відпльовування, отплёвывать / отплі&нуть відпльовувати, -пльовую, -пльовуєш / відплюнути и відплювати, -плюю, -плюєш, отплёвываться / отпліЬпуться відпльовуватися, -пльовуюся, -пльовуєшся / відплюнутися и відплюватися, -плююся, -плюєшся. бтплеск відплеск, -у; см. ещё всплеск, отплёскивание разг. відпліскування, відхлюпування, отплёскивать / отплеснуть разг. відпліскувати, -ую, -уєш / відплеснути, відхлюпувати, -ую, -уєш / відхлюпнути, отплёснутый разг. вiдплёcнyтий, відхлюпнутий, отплетйиие відплітання, отплетать / отплестй 1. {отделять, расплетая) відплітати / відплестй, -плету, -плетеш; 2. {кончить плести) сов., разг. заплестй и мног. позаплітати; {сплести) сплестй и мног. посплітати; {выплести) вйплести, -плету, -плетеш и мног. повиплітати, отплетаться / отплестйсь відплітатися / від- плестйся, -плететься, отплетённый відплетений, отплоённый спец, відплоєний. отплойть спец., уст. 1. відплоїти; 2. {кончить плоить) П0ПЛ01ТИ. отплывать / отплыть відпливати / відпливтй и відплистй, -пливу, -пливеш и реже відплйнути и мног. повідпливати. отплытие відплиття. отпліЬнутьій відплюнутий, отплібиуть см. отплёвывать. отпліЬпуться см. отплёвываться, отплйсаиный 1. протанцьований; 2. відтан- цьований. Ср. отплясывать 2—3. отплясывать / отплясйть разг. 1. {плясать с увлечением) несов. витанцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш; {лихо) разг. садйти, -джу, -диш, віддирати; о. гопакЯ витанцьовувати (віддирати, садйти, гатйти) гопака; 2. {перестать плясать) сов. відтанцювати, -юю, -юєш; {протанцевать) протанцювати; 3. {утомлять пляской ноги) відтанцьовувати / відтанцювати; ~Атъ все ибги відтанцювати всі ноги.


отплясываться
816
отправлёние*
отплясываться / отплясаться разг. 1. (проплясать) сов. відтанцювати, -юю, -юєш;
2. 	несов., страд, витанцьбвуватися, -цьб- вується; ср. отплясывать 1. бтповедь відповідь, -ДІ; (отпор) відсіч, -і; дать рёзкую о. дати гостру відповідь, дати відсіч, отпбенный 1. вйпоєний; 2. відпоєний. Ср.
отпйивать^ 1—2. отпойть см. отп^нвать^ отполаскиваемый відполіскуваний, отполйскивать / отполоскать 1. (отмывать, полоща) відполіскувати, -ую, -уєш / відполоскати, -ощу, -ощеш; 2. (кончить полоскать) сов. пополоскати, отполаскиваться / отполоскаться відполіскуватися, -уюся, -уєшся / відполоскатися, -ощуся, -бщешся. отпблдпичать разг. пополуднати, пополуднувати, -ую, -уєш. отпблзать (кончить ползать) разг. відлазити, -лажу, -лазиш, отползйть / отползтй (отдаляться ползком) відповзати / відповзтй; (отлезать — ещё) відлазити, -лажу, -лазиш и відлізати / від- лізти и мног. повідлазити. отпблзший якйй (що) відповз (відліз). отполирбванпьій відполірований; пополірований. Ср. отполирбвывать. отполирбвывать / отполировать відполіровувати, -овую, -овуєш / відполірувати, -ую, -уєш; (наполировать — ещё) сов. пополірувати.
отполирбвываться / отполироваться відполіровуватися, -овується / відполіруватися, -ується.
отполбскаииый відполосканий, отполоскйть см. отполйскивать. отполоскаться CM. отполаскиваться, отполосбвапный 1. порізаний (покраяний) на смуги (штаби); 2. відшмаганий, сполосбва- ний, відбатожений, вйбатожений, відчухраний, посмугований, посмужений. Ср. отполосовать 1—2. отполосовать 1. спец. порізати (-ріжу, -ріжеш) на смуги (мет. на штаби), покраяти на смуги (штаби); 2. (избить плетью, кнутом) разг. відшмагати, разг. сполосувати, -ую, -уєш, відбатожити, вйбатожити, відчухрати, посмугувати, -ую, -уєш, реже посмужити; см. ещё исполосбвывать 2. отпблотый 1. відполотий; 2. вйполотий, пополотий. Ср. отполбть 1—2.
отполбть разг. 1. відполбти, -полю, -полеш;
2. 	(кончить полоть) вйполоти, пополоти, отполыхать відпалахкотіти, -тйть. отпбр 1. (отражение нападения) відсіч, -і (ж)\ давйть / дать о. давати / дати відсіч (відкоша), опір ставати / стати проти кого; опиратися / опертися (опруся, опрешся) кому, диал. відпиратися / відпертися, -діпруся, -діпрешся;
2. 	(сопротивление) опір (род. опору), отпбрный відпорний. отпбротьій' відпоротий. Ср. отпарывать, отпбротый^ вйсічений, відшмаганий, вйшма- ганий, вйпарений. Ср. отпорбть^ отпорбть^ см. отпарывать, отпорбть^ (выпороть, высечь) прост, вйсік- ти, відшмагати, вйшмагати, разг. вйпарити. отпорбться см. отпарываться, отпорхнуть CM. отпархивать, отпотевание разг. см. запотевание, отпотевать разг. см. запотевать 1—2. отпотёлый разг. см. запотёлый 1—2. отпотёть сов., разг. см. запотевать 1—2. отпбтчевать 1. відчастувати, -ую, -уєш; (угостить) почастувати; 2. (избить) перен., разг. побйти, -б’ю, -б’єш, отпочкование 1. бот. відбрунькув^ння; 2. би- ол. відпупкування; 3. перен. від нарощування, відгалуження, (неоконч. д. — ещё) відгалужування.
отпочкбвываться / отпочковаться 1. бот. відбруньковуватися, -овується / відбрунькуватися, -ується; 2. биол. відпупковуватися, -овується / відпупкуватися, -ується; 3. перен. відпарощуватися, -ується / відпароститися, відгалужуватися, -ується / відгалузитися, отпочкбвьівающийся 1. відбруньковуваний;
2. 	відпупковуваний; 3. відгалужуваний. Ср. опочкбвьіваться 1—3. отправйтель відправник, отправйтельница відправниця, отправйтельский відправницький. отправить' CM. отправлЯтьЧ отпрйвить^ CM. отправлять^, отправиться см. отправляться^ отправка разг. відправлення, (неоконч. д. — ещё) відправляння (с.). отправлёние^ 1. (действие) відправлення, (неоконч. — ещё) відправляння; вйрядження, (неоконч. — ещё) виряджання; випроводжання; посилання; надіслання, (неоконч. — ещё) надсилання; ср. отправлЯть^; 2. (действие) відправлення, (неоконч. — ещё) відправляння; вйрушення, (неоконч. — ещё) рушання.


отправлёние^
817
отпрашиваться
вирушання; (отход) м. відхід, -ходу; (уход) ВЙХІД, -ходу; (отъезд) від’їзд, -у; ср. отправляться^ 1; о. поездбв відправлення (отход: відхід) потягів (поїздів); пёред ~ем в дорбгу рушаючи в дорбгу; пёред тим, як рушити в дорбгу; тбчка ~ия книжн. відправнйй (тхщти.реже відпровіднйй) пункт; 3. (почтовое) відправлення.
отправлёние^ 1. (действие) вйконання, (не- оконч. — ещё) викбнування, виконання; відправлення, (неоконч. — ещё) відправляння; о. обязанностей викбнування (виконання) оббв’язків; ср. отправлять^; 2. (функционирование, работа) відправлення; (функция) функція; ~ия органйзма физиол. функції (відправлення) організму.
отправленный відправлений; вйряджений; вйпроваджений, відпроваджений; пбсла- ний; надісланий; спроваджений. Ср. от- правлЯтьЧ
отправляемый відправлюваний; випроваджуваний, відпроваджуваний; посйланий; надсйланий; спроваджуваний Ср. отправ- лйтьЧ
отправлять^ / отправить відправляти / відправити, -влю, -виш и мног. повідправляти; (снаряжать, отпускать в дорогу — обычно) виряджати / вйрядити, -джу, -диш и мног. повиряджати; (отсылать кого-л. — ещё) випроводжати / вйпровадити, -джу, -диш, відпроваджувати, -ую, -уеш / відпровадити и мног. повідпроваджувати, сов., разг. попровадити; (посылать — обычно) посилати / послати (пошлю, пошлеш); (отсылать что-л. — обычно) надсилати / надіслати, -дішлю, -Д1шлёш; (спроваживать куда-л. — ещё) разг. спроваджувати / спровадити и мног. поспроваджувати; запроваджувати / запровадити и мног. позапроваджувати, ди- ал. виправляти / вйправити и мног. повиправляти; ~нть в рот покласти в рот (до рбта); ~нть йз дому кого (спровадить) вйпровадити (відпровадити, спровадити) з дбму кого; ~нть к праотцЯм кого разг. вйрядити (спровадити, послати) до праотців (прадідів, дідів, пpёдкiв) кого; послати (спровадити) на той світ кого; '-нть на каторгу відправити на каторгу; ~нть на тбт свет кого разг. загнати (запровадити) на той світ кого; зі світу зігнати кого, пустйти в Ббжу путь кого; ~нть обрЯтно кого-что відіслати назад кого-що; --ить пбезд відправити пбтяг (пбїзд); ~нть телегрЯмму на¬
діслати (реже відправити) телеграму; о. по пбчте пересилати пбштою. отправлять^ / отправить (исполнять, осуществлять) книжн., уст. викбнувати, -ую, -уєш / вйконати; (исполнять обряды и т. п.
— 	обычно) правити, -влю, -виш и відправляти / відправити; о. обязанности викбнувати оббв’язки.
отправляться^ / отпрЯвиться 1. відправлятися / відправитися, -влюся, -вишся; (о поезде, пароходе и т. п. — обычно) відхбдити / відійтй, -дійде и мног. повідхбдити; (пускаться в путь — обычно) виряджатися / вйрядитися, -джуся, -дишся, подаватися, -даюся, -даєшся / податися, -дамся, -дасйся, мандрувати, -ую, -уєш / помандрувати, сов. ударитися; (направиться — ещё) сов., разг. побратися, -беруся, -берёшся; (двигаться, трогаться — обычно) рушати / рушити, вирушати / вйрушити, разг. рушатися / рушитися; (уезжать — обычно) їхати (іду, ідеш) / поїхати, виїжджати и виїздйти, -їжджу, -їздйш / вйїхати, -їду, -їдеш; -Яйся! (убирайся!) разг. ідй собі!, ідй [собі] геть!, забирайся!; о. в путь рушати (вирушати) в дорбгу; 2. (от чего — брать исходным пунктом) несов. відправлятися (від чого); (исходить из чего-л., основываться на чём-л.) пе- рен. вихбдити, -джу, -диш (з чого); 3. несов., страд, відправлятися; виряджатися; посилатися; надсилатися; ср. отправлЯтьЧ отправляться^ викбнуватися, -ується; правитися, відправлятися. Ср. отправлЯть^. отправнбй відправнйй; (исходный) вихіднйй; ~нЯя тбчка (о. пункт) відправнйй (вихіднйй) пункт.
отпрЯвочньїй відправнйй. отпразднованный відсвяткбваний. отпраздновать відсвяткувати, -ую, -уєш, справити (-ВЛЮ, -виш) свято; (провести праздник — ещё) разг. пересвяткувати; о. свЯдьбу справити (відгуляти, відбути) весілля.
отпрЯздноваться разг. бути (буде) відсвяткб- ваним.
отпрашивать / отпросйть (просьбами освобождать от чего-л) разг. відпрбшувати, -ую, -уєш / відпросйти, -прошу, -прбсиш, відпрбхувати, -ую, -уєш / відпрохати. отпрЯшиваться / отпросйться відпрбшува- тися, -уюся, -уєшся / відпросйтися, -прошу- ся, -прбсишся, відпрбхуватися / відпрохатися.


отпрепарйрованный
818
отпускать
отпрепарйрованный відпрепарований, отпрепарйровать відпрепарувати, -ую, -уеш; о. растйтельную клётку відпрепарувати рослинну клітину, отпрессбванный відпресбваний. отпрессовать відпресувати, -ую, -уєш. отпрессоваться відпресуватися, -ується. отпрббовать разг. покуштувати, -ую, -уєш. отпросйть CM. отпрашивать, отпросйться CM. отпрашиваться, отпрощйться разг. попрощатися, отпрукивать / отпрукать и однокр. отпр^к- нуть {успокаивать лошадь) прост, укоськувати, -ую, -уєш / укоськати (разг.). отпрйгать разг. відплигати, відстрибати, отпрыгаться разг. відплигати, відстрибати, отпрыгивать / отпрыгнуть відплйгувати, -ую, -уєш / відплигнути и разг. відплигати, відстрйбувати, -ую, -уєш / відстрибнути и разг. відстрибати; {отскакивать — ещё) відскакувати, -ую, -уєш / відскочити и мног. повідскакувати, бтпрыск 1. бот. паросток, -тка; кориевбй о. кореневий паросток; 2. перен., уст., ирон. паросток; (потомок) нащадок, -дка. отпрягйть / отпрйчь відпрягати / відпрягтй, -пряжу, -пряжеш и мног. повідпрягати; (выпрягать) випрягати / вйпрягти, -пряжу, -пряжеш и мног. повипрягати; (распрягать) розпрягати / розпрягтй и мног. порозпрягати.
отпрягаться / ОТПрЙЧЬСЯ відпрягатися / ВІД- прягтйся, -пряжуся, -пряжёшся; випрягатися / вйпрягтися, -пряжуся, -пряжешся; розпрягатися / розпрягтйся. Ср. отпрягать, отпрйгшийся якйй (що) відпрягся и т. п.; см.
отпрягаться, отпрядйть и уст. отпрйдывать / отпрйиуть (отпрыгивать) відскакувати, -ую, -уєш / відскочити мл<ног. повідскакувати; (отшатнуться) сов., разг. відсахнутися; --уть в ужасе віджахнутися від чого, з жаху кйнутися від чого. отпрядённый відпрядений; попрядений. Ср. отпрйсть.
отпряжённый відпряжений; вйпряжений;
розпряжений. Ср. отпрягать, отпрйжка разг. відпрягання, відпряження (с.); випрягання, вйпряження; розпрягання, розпряження. Ср. отпрягйть. отпряжибй відпряжнйй. отпрйиуть CM. отпрядйть.
отпрйсть відпрясти, -пряду, -прядёш; (кончить прясть — ещё) попрясти, отпрйсться разг. попрясти, -пряду, -прядёш. отпрйчь см. отпрягйть. отпрйчься см. отпрягаться, отп^гаииый разг. відстраханий, відстрашений.
отпугйть разг. відстрахати, відстрашйти. отпугивание відстрашування; лякйння. Ср.
отпугивать, отпугивать / отпугнуть відстрашувати, -ую, -уєш / відстрашйти, сов. відстрахати; (пу- гать) разг. лякати / налякати и перелякати; (устрашить) сов., разг. віджахнути; ~уть птиц от огорбда налякати і віднадити птахів від городу; (прогнать) прогнати птахів з городу.
отпугиваться відстрашуватися, -ується; лякатися. Ср. отпугивать, отпугнутый відстрашений, відстраханий;
наляканий, переляканий. Ср. отпугивать, бтпуск 1. (действие) відпуск, -у, (неоконч. — обычно) с. відпускання; попускання; відпуск, (неоконч. — обычно) відпускання; видавання; продавання; ср. отпускать 1, З, 5; 2. (освобождение от работы) відпустка (ж)\ быть в ~ке (~кУ) бути у відпустці; о. по болёзни відпустка чёрез хворобу (недугу);
3. 	церк. відпуст, -у; 4. мет. відпуск, (неоконч.
— 	обычно) відпускання; 5. (вывоз) уст. вйвіз, -возу; (экспорт) ёкспорт, -у. отпускаемый 1. відпущуваний; 2. випу- щуваний; пущений; 3. попущуваний; відпущуваний; 4. відпущуваний; 5. відпущуваний; видаваний; продаваний; 6. відрощуваний; 7. вигострюваний, нагбстрюваний; 8. відпущуваний. Ср. отпускать 1—8. отпускание 1. відпускання; 2. випускання;
3. 	попускання, відпускання; 4. відпускання; 5. відпускання; видавання; продавання; 6. відпускання; запускання; 7. вигострювання, на- гбстрювання, клепання; 8. відпускання. Ср. отпускать 1—8. отпускйть / отпустйть 1. відпускати / відпус- тйти, -пущу, -пустиш и мног. повідпускати; о. грехй кому церк. відпускати гріхй кому, розгрішувати, -ую, -уєш (розгрішати) кого, о. комплимёиты кйдати (реже садйти) кoмплiмёнти; ~йть словёчко пустйти дотеп, прикласти прйкладку кому, ~йть шт^ку устругнути (утнути) штуку; ~йть ш^тку пустйти (укйнути) жарт; 2. (выпускать) випускати / вйпустити, -пущу, -пустиш и


отпускаться
819
отрабатываемый
мног. повипускати; (пускать) пускати / пу- стйти и мног. попускати; --стй моїЬ руку! пустй мою руку!; --йть птйцу из клётки вйпустити пташку з клітки; 3. (ослаблять) попускати / попустйти, відпускати / відпу- стйти; ~йть верёвку попустйти мбтуз; ~йть подпругу попустйти (відпустйти, послабити) попругу; 4. (о боли) разг. відпускати / відпустйти, безл. легшати / полегшати; 5. (предоставлять в пользование) відпускати / відпустйти; (давать — ещё) давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй); (выдавать — ещё) видавати / вйдати, -дам, -даси и мног. повидавати; (продавать — ещё) продавати / продати; о. на вес вагою (на вагу) давати (видавати); 6. (отращивать волосы, ногти) відпускати / відпустйти и мног. повідпускати; (запускать^ запускати / запустйти и мног. позапускати; ~йть бброду запустйти бороду; 7. (оттачивать) спец. вигострювати, -юю, -ЮЄШ / вйгострити и мног. повигострювати, нагострювати / нагострйти, -гострю, -гостриш и мног. понагострювати; (косу) клепати, -паю, -паєш и -плю, -плеш; --йть с^блю вйгострити (нагострйти) шаблю; 8. мет. відпускати / відпустйти. отпускаться / отпустйться 1. мет. відпускатися / відпустйтися, -пуститься; 2. (ослабнуть) сое., разг. попустйтися, відпустйтися;
3. 	несов., страд, відпускатися; випускатися; пускатися; попускатися, відпускатися; даватися (дається); видаватися; продаватися; відпускатися; запускатися; вигострюватися, -юється, нагострюватися; відпускатися; ср. отпускать 1—з, 5—8. отпускающий 1. прич. якйй (що) відпускає и т. п.\ см. отпускать 1—8; 2. прил. від- пускнйй, відпускбвий. отпускийя (документ об отпуске) сущ., ж., ист. відпускна, -6ї, вільна, грамота на волю, отпускийк (тот, кто находится в отпуске) відпускнйк, -а. отпускнйца відпускнйця. Ср. отпускийк. отпускнбй відпускнйй; ~ийя цеий відпускна ціна.
бтпуст церк., уст. відпуст, -у. отпустйть см. отпускать, отпустйться см. отпускаться, бтпустиый церк., уст. відпустний. отпутаииый разг. відплутаний, отпутешёствовать разг. кінчйти (скінчйти) подорожувати (мандрувати, подорож, манд- рівку).
отпутывать / отпутать разг. відплутувати, -ую, -уєш / відплутати, отпутываться / отпутаться разг. відплутуватися, -уюся, -уєшся / відплутатися, отпущйть прост. CM. отпускать, отпущёиие (прощение) відпущення; козёл --ИЯ см. козёл; о. грехбв церк. відпущення (проща) гріхів; розгрішення. отпущеииик (раб или крепостной, отпущенный на свободу) ист. відпущеник, отпущенница ист. відпущениця. Ср. отпущенник.
отпущенный 1. відпущений; 2. вйпущений; пущений; 3. попущений, відпущений; 4. відпущений; даний; вйданий; проданий; 5. відпущений; запущений; 6. вйгострений, нагострений; наклепаний, поклёпаний, вйкле- паний; 7. відпущений. Ср. отпускать 1—З, 5—8.
отпьілйть разг. відпалати; (отполыхать^ відпалахкотіти, -тйть, відпалахкотіти, -оче; (отгореть) відгоріти, отпылбвка (очистка от пыли) спец, від- пйлювання, відпйлення (с.). отпьілбвщик спец, відпйлювач. отпыхивание прост, відсапування (разг.). отпыхивать / отпыхнуть (тяжело выдыхать воздух) прост, відсапувати, -ую, -уєш / відсапнути (разг.). отпыхиваться / отпыхаться (пыхтеть, отдуваться) прост, відсапувати, -ую, -уєш / відсапнути, відсапуватися, -уюся, -уєшся / відсапнутися (разг.). отпйченный 1. вйставлений; вйпнутий; 2. поданий [назад]; посунутий [назад]. Ср. отпячивать 1—2. отпячивать / отпйтнть р а з г 1. (выставлять) виставляти / вйставити, -влю, -виш; (выпячивать^ випинати / вйпнути и реже вйп’ясти, -пну, -пнеш; 2. (осаживать^ подавати, -даю, -даєш / подати, -дам, -дасй [назад]; (двигать) посувати / посунути [назад], отпячиваться / отпЯтиться разг 1. виставлятися / вйставитися, -ться; випинатися / вйпнутися и вйп’ястися, -пнеться; 2. подаватися, -даюся, -даєшся / податися, -дамся, -дасйся [назад]; посуватися / посунутися [назад]. Ср. отпЯчивать 1—1. отрабатываемый 1. відроблюваний; 2. відпрацьовуваний; оброблюваний, опрацьбву- ваний; вироблюваний, повироблюваний. Ср. отрабатывать 1,4.


отрабатывание
820
отражательный
отрабатывание 1. відробляння; 2. відпрацьовування; обробляння, опрацьовування; виробляння; 3. биття, лупцювання. Ср. отрабатывать 1,4—5. отрабатывать / отраббтать 1. {возмещать трудом) відробляти / відробйти, -роблю, -робиш; 2. {проработать какое-л. время) сов. відпрацювати, -юю, -юєш, відробйти;
3. 	{кончить работать) сов., разг. кінчйти (скінчйти) працювати (робйти, роботу); {состарившись; проработав длительное время) разг. відпрацювати, відробйти; 4. {совершенствовать, отделывать^ відпрацьовувати, -цьовую, -цьовуєш / відпрацювати; {обрабатывать^ обробляти / обробйти, опрацьовувати / опрацювати; {вырабатывать) виробляти и вироблювати, -юю, -юєш / вйро- бити, -блю, -биш и мног. повиробляти и повироблювати; 5. {колотить) прост, бйти (б’ю, б’єш) / побйти и набйти,/?азг. лупцювати, -юю, -юєш / відлупцювати и налупцювати, лупйти, -плю, -пиш / налупйти и відлу- пйти.
отрабатываться / отраббтаться 1. {об инструментах, деталях машин) спрацьовуватися, -цьовується / спрацюватися, -юється; 2. {кончитьработу) сов., прост, відробйтися, -роблюся, -робишся, відпрацюватися, -ююся, -юєшся; упоратися з роботою; 3. не- сов., страд, відроблятися; відпрацьовуватися; оброблятися, опрацьовуватися; вироблятися, вироблюватися, -юється; ср. отрабатывать 1,4. отраббтавший якйй (що) відробйв ит.п.\ см.
отрабатывать 1—5. отраббтанность відпрацьованість, -ності; о. стйля відпрацьованість (вйкінченість) стйлю.
отраббтанный 1. відроблений; відпрацьований; оброблений, опрацьований; вйроб- лений; ср. отрабатывать 1—2, 4; 2. техн. відпрацьований, спрацьований; о. пар відпрацьована (спрацьована) пара, отраббтка 1. {действие) відроблення, {нео- конч. — ещё) відробляння (с.); відпрацьовування; опрацювання, {неоконч. — ещё) обробляння, опрацьовування; вйроблення, {неоконч. — ещё) виробляння, вироблювання; ср. отрабатывать 1, 4; 2. {кабальная система найма крестьян) ист. відробіток, -тку, відробок, -бку (л<.). отраббточный ист. відробітковий, відробіт- ний.
отрйва отрута; фолькл. трутйзна, трута, диал.
отруя, с. трійло. отравйтель отруйник, отруювач,отрут- ник.
отравйтельница отруйниця, отруювачка, реже отрутниця. отравйтельиьій отруйний, отруйливий, реже отрутний, отравйть см. отравлять, отравйться см. отравлйться. отравлёние отруєння, {неоконч. д. — ещё) отруювання, труїння, отравленный отруєний и мног. потруєний, же струєний; о. вбздух отруєне повітря, отравляемый труєний, отруюваний, реже затруюваний. отравл^Іть и отрйвливать / отравйть труїти (трую, труїш) и отруювати, -юю, -юєш / отруїти и мног. потруїти и поотруювати, реже затруювати / затруїти, сов. струїти; о. жизнь кому труїти життя кому. отравляться и отрйвливаться / отравйться труїтися (труюся, труїшся) и отруюватися, -ююся, -юєшся / отруїтися и мног. потруїтися, отравлйющий 1. прич. якйй (що) отруює;
2. 	прил. отруйний, отруйливий; ~не вещества отруйні (^отруйливі) речовйни. отрйвный 1. {относящийся к отраве) отрутний; 2. {отравляющий) отруйний, отруйливий.
отряда відрада, відрадність, -ності, реже відрадість, -дості; (утеха) утіха, разг. порада; о. мой! раю мій! радосте (утіхо) моя! отрйднее сравн. cm. 1. прил. відрадніший; утішніший; 2. предик, відрадніше; утішніше; стйло о. кому стало веселіше кому, світ піднявся кому. Ср. отрадный, отрйдно предик, відрадно, відрадісно; утішно.
Ср. отрадный, отрйдность відрадність, -ності; утішність. Ср. отрадный.
отрйдный відрадний, реже відрадісний; (утешительный) утішний; --HaH нбвость утішна (відрадісна) новина, отражаемость физ. відбйваність, -ності. отражаемый 1. відбйваний; 2. відбйваний; заперечуваний; спростовуваний; 3. відбйваний; 4. відбйваний, відображуваний, віддзеркалюваний. Ср. отражать 1—4. отражатель техн. відбивач, -а; подвйжный о.
рухомий відбивач, отражательный физ. відбивнйй.


отражать
821
отреагйрсівать
отражать / отразйть 1. {удар, нападение) відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’єш; о. на- падёние відбивати напад; 2. {возражение, нападки и т. п.) відбивати / відбйти; {возражать) заперёчувати, -ую, -уєш / заперё- чити; {опровергать) спростовувати, -овую, -овуєш / спростувати, -ую, -уєш; 3. {отбрасывать в обратном направлении) физ. відбивати / відбйти, відкидати / відкйнути; о. свет відбивати світло; 4. {воспроизводить изображение) відбивати / відбйти, відображати и відображувати, -ую, -уєш / відобра- зйти, -ажу, -азйш, віддзеркалювати, -юю, -юєш / віддзеркалити.
отражаться / отразйться 1. {давать своё изображение на поверхности, воспроизводиться в образах, понятиях) відбиватися / від- бйтися, -діб’юся, -діб’єшся, віддзеркалюватися, -ююся, -юєшся / віддзеркалитися, реже відкидатися / відкйнутися, несов. відсвічуватися, -уюся, -уєшся; {отдаваться — о звуке — ещё) віддаватися, -дається / віддатися, -дасться; о. іхом от чего відбиватися луною (відлунювати) від чого', бйтися луною в ЩО', віддаватися (відгукуватися) луною від чого', 2. {перен.: проявляться, обнаруживаться) відбиватися / відбйтися; {отображаться — ещё) відображатися и відображуватися, -ується / відобразйтися, -азйться;
3. 	(на ком-чем — оказывать влияние, воздействие) відбиватися / відбйтися (на кому-чо- му); {сказываться) позначатися / позна- чйтися (на кому-чому), сов., разг. окошйтися (на кому-чому); 4. несов., страд, відбиватися; заперёчуватися, -ується; спростовуватися, -овується; відкидатися; відображатися, відображуватися, віддзеркалюватися; ср. отражать 1—4.
отражающий 1. прич. якйй (що) відбиває и т. см. отражать 1—4; 2. прил. відби- вальний, відбивнйй, рефлекторний; '-щая боль мед. рефлекторний біль.
отражёние 1. (действие) відбиття, {неоконч. — ещё) відбивання; відбиття, {неоконч. — ещё) відбивання; заперёчення, {неоконч. — ещё) заперёчування; спростування, {неоконч. — ещё) спростовування; відбиття, {неоконч. — ещё) відбивання, відкидання; відбиття, відображення, віддзеркалення, {неоконч. — ещё) відбивання, відображання, віддзеркалювання; тебрия '-ия филос. теорія відображення; ср. отражать 1—4; 2. {отражённое явление) відбиття, м. відбйток, -тка; {ото¬
бражение) відображення, віддзеркалення; {изображение) зображення; {отблеск) м. відблиск, -у, реже відсвіт, -у; о. свёта відбиття (відбйток, неоконч. відбивання) світла; увйдеть своё о. в зёркале побачити своє відображення (зображення) в дзёpкaлi. отражённо нареч. відбиваючись, отражённо-преломлённый физ. відбивально- заломлений. отражённый 1. відбйтий; 2. відбйтий; заперё- чений; спростований; 3. відбйтий, відкйну- тий; 4. відбйтий, відображений, віддзеркалений; о. свет відбйте світло. Ср. отражать 1—4.
отразйтель книжн. відображувач, отразйть см. отражать, отразйться см. отражаться, отранортбванный відрапортований. отрапортбвываться / отрапортоваться разг.
відрапортуватися, -уюся, -уєшся {сов). отранортбвывать / отрапортовать відрапортовувати, -овую, -овуєш / відрапортувати, -ую, -уєш.
отраслевйк разг. спеціаліст (фaxiвёць, -вця) пёвно! галузі господарства, отраслевбй галузёвий; '-бе объедннёние галузёве об’єднання, бтрасль 1. галузь, -зі; о. знйннй галузь знань; о. промышленности галузь промисловості; 2. {потомок) уст. нащадок, -дка {м.); {ветвь родства, потомство) галузь; о. славного рбда славного роду нащадок; 3. {побег растения) уст. пагін, -гона {м), уменьш. пагонець, -гінця; 4. {отрог) уст. відріг, -рога (л/.).
отрастание відростання, отрастйть / отрастй відростати / відростй и мног. повідростати, отращённый відрощений; відпущений, запущений. Ср. отрйщнвать. отращиваемый відрощуваний, отрйщнванне відрощування; відпускання, запускання. Ср. отрйщивать. отращивать / отрастйть {давать отрасти) відрощувати, -ую, -уєш / відростйти, -рощу, -ростйш; {отпускать усы, бороду и т. п. — ещё) відпускати / відпустйти, -пущу, -пу- стиш, запускати / запустйти; '-йть бріЬхо (пузо) см. бріЬхо. отращиваться відрощуватися, -ується; відпускатися, запускатися. Ср. отращивать, отреагйровать відреагувати, -ую, -уєш; о. на свет відреагувати на світло.


отрёбье
822
отрекаться
отрёбье с., собир. 1. {отбросы, негодные остатки) покидь, -ді (лс.), пбкйдьки, -ів (л<н.), реже пбкйдьок, -дька {м), ж. нёг1дь, -годі; 2. {отбросы общества) перен. пбкйдьки, ж. потолоч, -і, нёг1дь, м. непотріб, -требу.
отревёть, отревёться разг. кінчйти (скін- чйти) ревіти (ревтй). отрегулйрование відрегулювання. отрегулйрованный відрегульований, отрегулйровать відрегулювати, -юю, -юєш; о.
двйгатель відрегулювати двигун, отрегулйроваться відрегулюватися, -юється. отредактйрованный відредагований, зредагований.
отредактйровать відредагувати, -ую, -уєш, зредагувати; о. ромйн відредагувати роман, отрёз відріз, -у; {срез) зріз, -у; о. на плйтье відріз на сукню, отрезание відрізування, відрізання; відкраювання; урізування, утинання; відтинання. Ср. отрезйть 1. отрёзанность {несвязанность с окружающим) відрізаність, -пості, отрёзанный відрізаний; відкраяний, відшматований; урізаний, утятий; о. лбмоть перен. відрізана (відкраяна) скйба (скйбка); О о. лбмоть к хлёбу не приставишь (не пристаёт) відрізаної (відкраяної) скйбки (скйби) до хліба не притулиш. Ср. отрезйть 1. отрезать и отрёзывать / отрёзать 1. {отделить, разреза^ відрізувати, -ую, -уєш / відрізати, -ріжу, -ріжеш и мног. повідрізувати и повідрізати; {кусок чего-л. — ещё) відкраювати, -юю, -юєш / відкраяти, украяти {сов), разг. відшматовувати, -овую, -овуєш / відшматувати, -ую, -уєш, сов. відпаювати, -юю, -юєш; {часть чего-л.; укорачивать) разг. урізувати / урізати, утинати / утнути и утяти (утну, утнеш); {отхватывать) відтинати / відітнути и відтяти, -дітну, -дітнеш, разг. відмахувати, -ую, -уєш / відмахнути, відбато- вувати, -овую, -овуєш / відбатувати, -ую, -уєш, відчикрйжувати, -ую, -уєш / відчи- крйжити; как ножбм «-зать як (мов, немов, наче, неначе) різцем відрізати; як (мов, немов, наче, неначе) ножем відтяти; как [ножбм] ~зало безл.,разг. як (мов, немов, наче, неначе) [ножем, різцем] відтяло (відрізало); ~зать дорбгу кому перетяти дорогу (шлях) кому, заскочити дорбгу кому; 2. {коротко отвечать) разг. відрізувати / відрізати, відру¬
бувати, -ую, -уєш / відрубати, сов. сказати (скажу, скажеш) руба, отрезаться и отрёзываться / отрёзаться відрізуватися, -ується / відрізатися, -ріжеться; відкраюватися, -юється / відкраятися; несов. урізуватися, утинатися / утнутися и утятися (утнеться). Ср. отрезйть 1. отрезвёвший отверезілий, протверезілий, отрезвёть {стать трезвым) протверезйтися, -ежуся, -езйшся, вйтверезитися, -ежуся, -езишся, потверезіти, отверезіти, отрезвйтель разг. витверезник, отрезвйтельньїй протверезнйй, витверезнйй. отрезвлёние протвереження, вйтвереження, {неоконч. д. — ещё) протвережування, витвережування, отверезіння. отрезвлённый протвережений, вйтвереже- ний, отверезілий, отрезвляемый протвережуваний, витвережуваний.
отрезвл^Іть / отрезвйть протвережувати, -ую, -уєш / протверезйти, -ежу, -езйш, витвережувати / вйтверезити, -ежу, -езиш, тверезй- ти / отверезити, -ёжу, -езиш. отрезвлііться / отрезвйться протвережуватися, -уюся, -уєшся / протверезйтися, -ежу- ся, -езйшся, витвережуватися / вйтверезитися, -ежуся, -езишся, тверезіти и тверезішати / потверезіти, несов. тверезйтися. отрезвлйюще нареч. протверёзливо, витве- рёзливо.
отрезвлііющий 1. прич. якйй (що) протвережує (витвережує); 2. прил. протверезнйй, витверезнйй. отрёзка разг. відрізання, {неоконч. д. — ещё) відрізування (с.); відкраювання; урізування, утинання; відтинання. Ср. отрезйть 1. отрезнбй відрізнйй; {отрезанный — ещё) відрізаний; о. талбн відрізнйй талбн. отрёзок відрізок, -зка, відтйнок, -нка, реже урізок, разг. шмат; о. врёменн відтйнок (відрізок) часу.
уменьш.-ласк. відрізочок, -чка. отрёзыванне см. отрезание, отрёзывать см. отрезать, отрёзываться см. отрезаться, отрекаться / отрёчься (от кого-чего) зрікатися / зректйся (зречуся, зречешся) (кого-чо- го), відрікатися / відректйся (від кого-чого, реже кого-чого), цурїтися / відцуратися (ко- го-чого, реже від кого-чого), сов., разг. відкаснутися (від кого), уст., диал. вирікатися / вйректися, -речуся, -речешся (кого); о.


отрекомендбванный
823
отрицательно
от престбла зрікатися престолу; о. от свойх слов зрікатися своїх слів; -'чься от свойх взглядов зректйся своїх поглядів, отрекомендбванный відрекомендований, отрекомендбвывать / отрекомендовать відрекомендовувати, -овую, -овуєш / відрекомендувати, -ую, -уєш. отрекомендбвываться / отрекомендоваться відрекомендовуватися, -овуюся, -овуєшся / відрекомендуватися, -уюся, -уєшся; {представляться — ещё) оповіщатися / опові- стйтися, -віщуся, -вістйшся. отрёкшийся якйй (що) зрікся и т. п.; см.
отрекаться, отремоитйрованный відремонтбваний. отремонтйровать 1. {произвести ремонт) відремонтувати, -ую, -уєш; 2. {излечить) разг., шутл. вйлікувати, -ую, -уєш. отрёпанный разг. см. обтрёпанный, отрепйть сов., разг. см. обтрёпывать, отрепйться сов., разг. см. обтрёпываться, отрепетйровать відрепетйрувати, -ую, -уєш;
кінчйти (скінчйти) репетйрувати. отрепетовать {ответить повторением сигнала) мор. повторйти, -вторю, -вториш [сигнал], отрёпки 1. {остатки от обработки льняного или конопляного волокна) мн. пачоси, -ів, пачіскй, -сок; 2. разг. см. отрёпье 1. отрёпывать разг. см. обтрёпывать, отрёпываться разг. см. обтрёпываться, отрёпыш разг. см. оборвйнец. отрёпье собир., отрёпья мн. 1. {ветхая одежда) разг. дрантя, лахміття, лати {род. лат), рам’я, разг. лахи, -ів, лахманй {род. лахманів), канцур’я; 2. см. отрёпки 1. отреставрйрованный відреставрований. отреставрйровать відреставрув^ти, -ую, -уєш. отретироваться разг, уст. ретируватися, -уюся, -уєшся (разг)\ відійтй, -дійду, -ді- йдеш,/7азг., шутл. пітй з батьком на шлях, отретушйрованный відретушований. отретушйровать {подправить ретушью) відретушувати, -ую, -уєш. отрецензйрованньїй відрецензований. отрецензйровать відрецензувати, -ую, -уєш. отречёние (от кого-чего) зречення (кого-чого), вiдpёчeння (від кого-чого), відцурання (ко- го-чого, реже від кого-чого); о. от наслёд- ства зрёчення спадщини (спадку), відмова від спадщини; о. от престбла зречення престолу.
отречённый и отречённый уст. см. отвёрг- нутый; -ённая кийга лит. апокрифічна
кнйга, апокриф; '^ённая литератора лит. апокрифічна література, отрёчься см. отрекаться, отрешать / отрешйть 1. {увольнять, отстранять^ усувати / усунути, звільняти / звіль- нйти, -ню, -ниш; о. от дблжности усувати (скидати, звільняти) з посади; 2. {освобождать) уст. звільняти / звільнйти. отрешаться / отрешйться книжн. 1. (от ко- го-чего — отказываться) відмовлятися / відмовитися, -влюся, -вишся (від кого-чого); {отрекаться) зрікатися / зректйся (зречуся, зречёшся) (кого-чого); {освобождаться) звільнятися / звільнитися, -нюся, -нишся (від кого-чого); {избавляться — о мыслях, мнении и т. п) збуватися / збутися (збудуся, збудешся), позбуватися / позбутися (чого); -йться от иллі&зий позбутися ілюзій; -йться от мысли о чем-либо спустйти з думки ЩО', 2. несов., страд., уст. усуватися, звільнятися; ср. отрешйть 1—2. отрешёние 1. (действие) усунення, {неоконч.
— 	ещё) усування; звільнення, {неоконч. — ещё) звільняння; зрікання; збування; ср. отрешйть 1—2, отрешйться 1; 2. см. отрешённость, отрешённо нареч. відчужено, отрешённость книжн. відчуженість, -ності;
{отчуждение) с. відчуження, отрешённый 1. усунутий, усунений; звільнений; ср. отрешйть 1—2; 2. {отчуждённый) прил. очужілий, відчужений; {чужой) чужйй. отрешйть см. отрешйть. отрйнутьій уст. відрйнутий; відкйнутий, відкйнений; о. всёми від усіх покйнутий. отрйнуть (кого-что — не принять', отвергнуть) книжн. відрйнути (кого-що) {уст)', відкйнути (кого-що) {реже), не зглянутися (на кого-що). отрисбванный разг. намальований, отрисовйть разг. намалювати, -юю, -юєш. отрицйемьій заперечуваний; відкйдуваний, відкиданий. Ср. отрицйть. отрицйние 1. заперечення, {неоконч. д. — ещё) заперечування; відкидання; закби ~ия ~ия филос. закон заперёчення заперечення; ср. отрицйть; 2. лингв, заперечення, отрицйтель разг. заперечник, заперечувач. отрицйтельно нареч. негатйвно; заперёчно, заперёчливо; о. относйться к... негатйвно ставитися до...; о. покачйть головбй запе-


отрицательность
824
отругать
рёчливо похитати головою. Ср. отрицательный 1.
отрицательность 1. негативність, -ності; заперечність, -ності, заперечливість, -вості; 2. зaпepёчнicть; 3. від’ємність; 4. негативність. Ср. отрицательный 1—4. отрицательный 1. негатйвний; (заключающий отрицание) заперечний, заперечливий; о. жест заперечний (заперечливий) жест; о. отвёт негатйвна (заперёчна) відповідь; о. бтзьів негатйвний (несхвальний) відгук; 2. лингв, заперёчний; ~иое предложёиие за- перёчне рёчення; 3. мат. від’ємний; ~ная величині від’ємна величина; ~иое числб від’ємне число; 4. физ. негатйвний. отрицать заперёчувати, -ую, -уєш; {отвергать — ещё) відкидати; о. существование кого-чего заперёчувати (відкидати) існування кого-чого, заперёчувати (відкидати) кого-що.
отрицаться заперёчуватися, -ується; відкидатися. Ср. отрицать, отрицающий 1. прич. якйй (що) заперёчуе и т. п.; см. отрицать; 2. прил. заперёчливий, заперёчний, не згодний (з чим), отрбг {ответвление горной цепи) віднога, відножина {ж),реже відріг, -рога; {оврага — обычно) прйярок, -рка, вйбалок, -лка. отродйться см. отрождйться. бтроду, прост, отродясь 1. {о возрасте) разг.: ему сброк лет о. йому сорок років [віку]; пйтый десііток о. пошёл п’ятий десяток [віку, життя] пішов; 2. {никогда) нареч., разг. зроду, зроду-віку, зроду-звіку; о. не вид^л зроду не бачив, отрбдье 1. {потомок, отпрыск) презр. поріддя, відріддя, вйплодок, -дка {м.), вйродок, -дка, собир. кодло; ^дово о. презр. пекёльне (бісове) кодло; пекёльний вйлупок; ехйдииио о. презр. гадючий вйплодок; змейиое о. гадюче (змієве, зміїне) кодло (поріддя); гадюче (змієве) насіння; 2. {народності^ уст. народність, -ності; 3. с.-х. відріддя, поріддя.
отрбек пчел, відрійок, -йка. отроёиие пчел, відроєння. отроённый пчел, відроєний, отрождйться / отродйться разг. відроджуватися, -ується / відродйтися, -родиться; відростати / відростй. отрбжекуменьш., разг. см. отрбг. отройть пчел, відроїти, вйроїти. отройться пчел, відроїтися, вйроїтися.
бтрок уст. 1. {мальчик-подросток) підліток, -тка, юнак, -а, хлопець, -пця, разг. хлопчак, -а, хлопча, -ати (с.), парубчак, -а, парубчук, -а, с. парубчй, -кти\уст. отрок; 2. ист. отрок, отроковйца уст. {девочка-подросток) м. підліток, -тка; дівчина, с., разг. дівча, -ати, півдівка; уст. отроковйця. отрбсток 1. бот., перен. паросток, -тка, ж. парость, -ті, реже відросток; дать о. вйгнати (пустйти) паросток (пагін); 2. анат. відросток, -тка.
отрбсточек уменьш.-ласк. 1. бот., перен. па- росточок, -чка; 2. анат. відросточок. отрбсший якйй (що) відріс, відрослий, бтроческий підпарубочий, хлоп’ячий, дівчачий; о. вбзраст вік хлоп’ячий (підпарубо- чийХ літа хлоп’ячі, бтрочество {возраст между детством и юностью) вік хлоп’ячий (підпарубочий, дівчачий), реже хлоп’яцтво, бтруб ист. відруб, -у. отруб {на дереве) спец, відруб, -у. отрубйние відрубання; відтинання, утинання.
Ср. отрубйть 1. отрубйть / отрубйть 1. відрубувати, -ую, -уєш / відрубати и мног. повідрубувати; {отсекать — ещё) відтинати / відітнути и відтяти, -дітну, -Д1тнёш и мног. повідтинати, утинати / утнути и утяти (утну, утнёш) и мног. повтинати, {ветку дерева — ещё) сов. відчухрати; {часть чего-л. — ещё) сов. урубати, {топором) разг. уцюкнути; 2. {кратко или резко ответить) сов., прост, відрубати {разг.), відрізати, -ріжу, -ріжеш {перен), сказати (скажу, скажеш) руба, отрубаться 1. відрубуватися, -ується; відтинатися, утинатися; ср. отрубйть 1; 2. {терять сознание) прост, непритомніти; падати в нестяму.
отрубевйдный спец, висівкоподібний, висів- куватий.
бтруби мн. вйсівки, -вок, м., диал. ґрис, -у. отрубленный відрубаний; відтятий, утятий.
Ср. отрубйть 1. отрубийк ист. відрубнйк, -а. отрубнбй* ист. відрубнйй. отрубибй^ відрубнйй. Ср. отруб. бтрубный, отрубяибй висівковий, висівчаний, диал. ґрйсовий. отр^бок разг. CM. обрубок, отруганный разг. вйлаяний. отругать разг. вйлаяти.


отругиваться
825
отряжённый
отругиваться / однокр. отругн^ться прост. вiдлdювaтиcя, -ююся, -юєшся / відліятися и однокр. відлайнутися (разг.). отруливать / отрулйть в рази. знач. відру- лювати, -юю, -ЮЄШ / відрулйти. отрухляветь разг. струхлявіти, струхліти, струхнути.
отрыбйчить разг. кінчйти (скінчйти) рибалити (рибалчити). отрыв відрйв, -у; без ~ва от произвбдства не відриваючись від [своєї] роботи, без відрйву від виробнйцтва. отрываемый відрйваний; урйваний; віддйра- ний; відчахуваний. Ср. отрьівйтьЧ отрывание* відривання; віддирання. Ср. от- рыв^тьЧ
отрывйние^ відривання; виривання; відкопування; викопування; відгрібання. Ср. отрьі- вйть^ 1.
отрывйть^ / оторвйть відривати / відірвати и мног. повідривати; (часть чего-л. — ещё) уривати / увірвати и урвати; (отдирать — ещё) віддирати / вiддёpти, -деру, -дереш и відідрати (віддеру, віддереш); (отламывать, отщеплять) відчахувати, -ую, -уєш / відчахнути; не в сйлах (нельзй) ~рвйть глаз от кого, от чего несйла (немає сйли, не можна) відірвати очёй від кого, від чого; очі вбирає в себе (берё на сёбе) хто, що; ~рвйть от себй відірвати від сёбе; о. от раббты відривати від роботи; с руками ~рвйть перем., разг. з руками відірвати (вйрвати), ханом хапнути, отрьів^ть^ / отріїїть 1. відривати / відрйти, -рйю, -рйєш и мног. повідривати; (вырывать^ виривати / вйрити, -рию, -риєш и мног. повиривати; (откапывать — обычно) відкопувати, -ую, -уєш / відкопати и мног. повідкопувати; (выкапывать^ викопувати / вйкопати и мног. повикопувати; (отгребать — ещё) відгрібати / відгребтй и мног. повідгрібати; 2. (отыскивать) перен., разг. викопувати / вйкопати, видирати / вйдерти и вйдрати, -де- ру, -дереш, відшукувати, -ую, -уєш / відшукати.
отрывйться^ / оторваться відриватися / відірватися и мног. повідриватися; уриватися / увірватися и урватися; віддиратися / вiддёp- тися, -дерёться и відідратися (в1ддерёться); відчахуватися, -ується / відчахнутися; о. от землй відриватися від землі. Ср, отрьівйтьЧ отрывйться^ / отрыться відриватися / від- рйтися, -рйюся, -рйєшся и мног. повідрива¬
тися; вириватися / вйритися, -риюся, -риєш- ся; відкопуватися, -уюся, -уєшся / відкопатися и мног. повідкопуватися; відгрібатися / відгребтйся. Ср. отрывйть^ 1. отрывающийся: о. от землй щораз дальший від землі.
отрывисто нареч. урйвисто, урйвано, від- рйвчасто, урйвчасто, відрубно, отрывистость урйвистість, -тості, урйваність, -ності, відрйвчастість, урйвчастість, відрубність.
отрывистый урйвистий, урйваний, відрйв- частий, урйвчастий, відрубний; о. смех урйваний сміх, отрьівнбй відривнйй; о. календарь відривнйй календар; о. талбн відривнйй талон, отрывок урйвок, -вка.
отрывочно нареч. урйвано, уривцём, y^w- чдісто, реже відрйвчасто. отрывочность, разг. отрывчатость урйвчастість, -тості, реже відрйвчастість. отрывочный, разг. отрывчатый урйвчастий, реже відрйвчастий; -'ые свёдения урйв- часті (урйвані) відомості, отрйгнвать и прост, отрыгйть / отрыгнуть разг. відрйгувати, -ую, -уєш и відригати / відригнути, зрйгувати / зригнути, отрыгиваться и прост, отрыгйться / отрыгнуться разг. відрйгуватися, -ується и відригатися / відригнутися, зрйгувати / зригнути.
отрыгнутый разг. відрйгнутий, зрйгнутий. отрыжка (выход газов из желудка через рот) відриг, -у (м.), реже відрйжка, диал. надха. отрйскивать / отрыскать охотн. відбігати / відбігти, -біжйть. отрытый 1. відрйтий, повідрйваний; вйритий; відкопаний; вйкопаний; 2. вйкопаний; відшуканий. Ср. отрьівйть^ 1—2. отрыть CM. отрывйть^ отрыться CM. отрывйться^. отрйд 1. загін, -гону, ж., диал. відділ, -у; о. мнлйции осббого назначёния загін міліції особлйвого призначення; 2. (подразделение класса) зоол. ряд, -у. отрйдник разг. загінник. отрадный загінний, загоновий, отряжать / отрядйть відряджати / відрядйти, -джу, -ДИШ, висилати / вйслати; ~йть полк відрядйти (вйслати) полк, отряжаться відряджатися, отряжёние відряджання, отряжённый відряджений.


отрясйние
826
отсёиваться
отрясйние см. отряхивание, отрясуть / отрястй обтрушувати, -ую, -уєш / обтрусйти, -трушу, -трусиш имног. пообтрушувати; ~стй прах от (со) свойх йог перен., книжн. обтрусйти (пообтрушувати) порох (прах) од (зі) своїх ніг; ~стй йблоню обтрусйти яблуню; см. ещё отрйхивать. отрясаться см. отряхиваться, отрясёииый см. отрйхиутый. отрйхивание, отряхйние обтрушування, обтріпування; струшування. Ср. отрйхивать. отрйхивать и отряхйть / отряхнуть обтрушувати, -ую, -уєш / обтрусйти, -трушу, -тру- сиш и мног. пообтрушувати, обтріпувати / обтріпати и однокр. обтріпнути и мног. пообтріпувати; {стряхивать — ещё) струшувати / струсйти и однокр. струснути и усилит. струсонути; -уть прах от (со) свойх ног см. отрясйть: ~стй прах от (со) свойх ног.
отряхиваться и отряхйться / отряхнуться
обтрушуватися, -уюся, -уєшся / обтрусйтися, -трушуся, -трусишся и мног. пообтрушуватися, обтріпуватися / обтріпатися и однокр. обтріпнутися и мног. пообтріпуватися; отрясатися / отрястйся; {стряхиваться) струшуватися / струсйтися и однокр. струснутися и усилит, струсонутися. отрЯхнутый обтрушений, обтріпаний; струшений. Ср. отряхивать, отсйдка спец., разг. відсадження, {неоконч. д.
— 	ещё) відсаджування (с.). отсадок {отсаженноерастение) сад. відсадок, -дка.
отсадочный горн, відсаджувальний, отсаженный 1. відсаджений; 2. відтятий, відітнутий, відбатований. Ср. отсаживать 1—2. отсаживание відсаджування, отсаживать / отсадйть 1. відсаджувати, -ую, -уєш / відсадйти, -саджу, -садиш; -йть куст відсадйти кущ; ~йть на пёрвую пйрту відсадйти на пёршу парту; 2. {отрубить, отрезать) сов., прост, відтяти, -дітну, -дітнеш, відітнути W л/ног. повідтинати, разг. відбатувати, -ую, -уєш; ~йть пйлец топорбм відтяти палець сокйрою. отсаживаться* / отсёсть відсідати / відсісти, -сяду, -сядеш, отсаживаться^ страд, відсуджуватися, -уєть- ся.
отс^ливанне хим. висолювання, отсйливать / отсолйть висолювати, -юю, -юєш / вйсолити.
отсалютовать відсалютувати, -ую, -уєш. отсасываемый відсмоктувальний, висмокту- вальний, відсиснйй. отсасывание відсмоктування, висмоктування, відсисання.
отсасывать / отсосйть відсмоктувати, -ую, -уєш / відсмоктати, -смокчу, -смокчеш, відсисати / відіссати, -ссу, -ссёш. отсасываться відсмоктуватися, -ується, відсисатися.
отсасывающий 1. прич. якйй (що) відсмоктує (відсисає); 2. прил. відсмоктувальний, бтсверк CM. бтблеск.
отсверкать разг. відблйскати, відблищати, -щйть, усилит, відблискотіти, -тйть. бтсвёт відсвіт, -у; {отблеск) відблиск, -у. отсветйть разг. 1. {оттенить) відтінйти, -тіню, -тіниш; 2. {перестать светить) від- світйти, -свічу, -світиш, отсвёченный відтінений. Ср. отсветйть 1. отсвёчивание 1. відсвічування; полйскування;
2. відсвічування. Ср. отсвёчивать 1—2. отсвёчивать 1. {отражать свепі) відсвічувати, -ую, -уєш, відсвічуватися, -уюся, -уєш- ся; {давать отблеск — ещё) полйскувати, -ую, -уєш; 2. {отражаться в чём-л. — об источниках света) відсвічуватися, отсвёчиваться см. отсвёчивать 2. отсвёчивающийся відсвічуваний. отсебЯтина разг. вiдceбёньки, -ньок {мн), додавання від себе, своя вйгадка; нестй -ну відсебеньки правити, отсёв 1. {действие) відсів, -у, {неоконч. — обычно) с. відсівання; 2. {отсеянное, отсеявшееся) відсів, отсевйть см. отсёивать. отсевйться см. отсёиваться. отсёвки {остатки от просеивания) мн., с.-х.
вйточки, -чок, відсівки, -ІВ. отсевнбй спец. ВІДСІВНЙЙ; {отсеянный — ещё) відсіяний.
отседать / отсёсть 1. охотн. відсідати / відсісти, -сяде; зйяц -сёл заєць відсів; 2. {отставать) спец. відставати, -стає / відстати, -ста- не; {отпадать) відпадати / відпасти, -паде, отсёдова п р о с т. слі. отсіЬда. отсёнванне відсівання, відсіювання, отсёивать и отсевйть / отсёять 1. відсівати и відсіювати, -юю, -юєш / відсіяти; висівати / вйсіяти; 2. {окончить сев) сов.,разг. відсіяти; кінчйти (скінчйти) сіяти; {посеять) посіяти, отсёиваться и отсеваться / отсёяться 1. відсіватися и відсіюватися, -ююся, -юєшся /


отсёивающийся
827
отслаиваться
відсіятися; висіватися / висіятися; 2. {окончить сев) сов., разг. обсіятися, отсёивающийся відсіваний, відсіюваний. Ср.
отсёивать 1—2. отсёк спец. 1. {обрубок) відсік, -у; 2. {часть судна) відсік, отсекание відсікання; відтинання, утинання.
Ср. отсекать, отсекать / отсёчь відсікати / відсіктй, -січу, -січеш и мног. повідсікати; {отрубать — ещё) відтинати / відтяти, -дітну, -дітнеш и відітнути и мног. повідтинати, утинати / утяти и утнути; ~ёчь гблову кому відтяти голову кому\ -'ёчь путь кому заступйти (переступити) дорогу кому. отсекаться відсікатися; відтинйтися, утинатися. Ср. отсекать, отсёле уст., отсёлева прост, см. отсібда 1—3.
отселёние відселення. отселённый відселений, виселений, отсёлок днал. вйселок, -сілка, хутір, -тора, отсёль уст. см. отсібда 1—3. отселііть / отселйть відселяти / відселйти, -селю, -селиш; виселяти / вйселити; ~йть сына відселйти сйна. отселііться / отселйться відселятися / відсе- лйтися, -селюся, -сёлишся; виселятися / вйселитися. отсёсть* CM. отсйживатьсяЧ отсёсть^ CM. отседйть.
отсечёние відсікання, {оконч. д.) відсічення; відтинання, утинання; дать гблову на о. разг. дати гблову собі відрубати (відтяти); дати гблову до пня; покласти гблову свою на що. Ср. отсекйть. отсечённый відсічений; відтятий, утятий. Ср. отсекать.
отсёчка 1. відсічення, {неоконч. д. — ещё) відсікання (с.); відтинання, утинання; ср. от- секйть; 2. спец, відсікання; о. п^ра відсікання пари, отсёчный спец, відсічний. отсёчь CM. отсекать, отсёянный відсіяний, вйсіяний. отсёять CM. отсёивать. отсёяться см. отсёиваться. отсигналить відсигналити. отсйдка разг. відсйджування (с.), разг.
вйсидка. Ср. отсйживать 2. отсйжеииый 1. відсиджений, засйджений, пе- ресйджений; 2. відсйджений. Ср. отсйживать 1—2.
отсйживаемый відсйджуваний, засйджува- ний, пересйджуваний. отсйживаиие відсйджування, пересйджу- вання.
отсйживать / отсидёть 1. {доводить до онемения) відсйджувати, -ую, -уєш / відсйдіти, -джу, -ДИШ, засйджувати / засйдіти, пере- сйджувати / пересйдіти; --ёть нбгу відсйдіти (засйдіти, пересйдіти) нбгу; 2. р а з г. {какой-л. срок) відсйджувати/відсйдіти; {высиживать
— 	ещё) висйджувати / вйсидіти; ~ёть мёсяц под арёстом відсйдіти місяць під арештом, отсйживаться / отсидёться разг. відсйджу- ватися, -уюся, -уєшся / відсйдітися, -джуся, -дишся.
отскабливание відскбблювання; відскрібан- ня, відшкрібання. Ср. отскйбливать. отскабливать / отскоблйть відскбблювати, -юю, -юєш / відскоблйти; {отскребать) від- скрібати / відскребтй, відшкрібати / від- шкребтй.
отскйбливаться / отскоблиться відскбблю- ватися, -юється / відскоблйтися; {отскребаться) відскрібатися / відскребтйся, -бе- ться, відшкрібатися / відшкребтйся. отскакать 1. відскакати; 2. {проскакать) разг. проскакати; 3. {кончить скакать) разг. відскакати; кінчйти (скінчйти) скакати, отскакивание відскакування, отскакивать / отскочйть відскакувати, -ую, -уєш / відскбчити и мног. повідскакувати, сов. скбчити; -йть в ужасе віджахнутися, отсканйроваиньїй відсканбваний. отскаийровать відсканувати, -ую, -уєш. отскббленньїй відскбблений. отскбк разг. відскік, -кбку, відскбк, -у. отскребйние відскрібання, відшкрібання, відшкрябування, отскребать, разг. отскрёбывать / отскрестй відскрібати / відскребтй, відшкрібати / від- шкребтй, відшкрябувати, -ую, -уєш / відшкрябати.
отскребаться відскрібатися, відшкрібатися, відшкрябуватися, -ується. отскребённый відшкрябаний, отслйиваиие відшарбвування; відлущування.
Ср. отслаивать, отслаивать / отслойть відшарбвувати, -бвую, -бвуєш / відшарувати, -ую, -уєш; {отделять слоями — ещё) відлущувати, -ую, -уєш / відлущити.
отслаиваться / отслойться відшарбвуватися, -бвується / відшаруватися, -ується; {отде-


отслаивающийся
828
отсбсаниый
лятъся слоями — ещё) відлущуватися, -уєть- ся / відлущитися, отслаивающийся відшаровуваний; відлущуваний. Ср. отслаиваться, отслёживать / отследйть слідкувати, -ую, -уєш / прослідкувати; стежити и простежувати, -ую, -уєш / простежити, отслоёиие 1. відшарування, (неоконч. д. — ещё) відшаровування; відлущення, (неоконч. д. — ещё) відлущування; ср. отслаивать; 2. {то, что отслоилось) відшарування, отслоённый відшарований; відлущений. Ср.
отслаивать, отслойть см. отслаивать, отслойться см. отслаиваться, отслбйка см. отслоёиие 1—2. отслонённый відслонений; відтулений. Ср. отслонйть.
отслонйть / отслонйть відслоняти и відсло- нювати, -юю, -юєш / відслонйти, -слоню, -слониш; {открывать — ещё) відтуляти и відтулювати, -юю, -юєш / відтулйти, -тулю, -тулиш и мног. повідтуляти; ~йть лёстницу відставити драбйну; ~йть окиб відтулйти вікно.
отслонйться / отслонйться відслонятися / відслонйтися, -слонюся, -слонишся; відтулятися и відтулюватися, -ююся, -юєшся / відтулйтися, -тулюся, -тулишся. Ср. отсло- ийть.
отслуженный 1. відслужений; 2. відправлений, відслужений. Ср. отслуживать 1—2. отслуживание 1. відслужування; 2. відправляння, відслужування. Ср. отслуживать 1—2.
отслуживать / отслужйть 1. відслужувати, -ую, -уєш / відслужйти, -служу, -служиш и мног. повідслужувати; вислужувати / вйслужити; {отбыть службу — ещё) сов., разг. відслужйтися, -служуся, -служишся и мног. повідслужуватися, -уємося, -уєтеся; -йть свой век відслужйти свій час; вйслужити своє; 2. церк. відправляти / відправити, -влю, -виш и мног. повідправляти, відслужувати / відслужйти и мног. повідслужувати; '^йть молёбеи відправити (справити) молебень, отслуживаться / отслужйться 1. разг. відслужувати, -ую, -уєш / відслужйти, -служу, -служиш и мног. повідслужувати, сов., разг. відслужйтися, -служуся, -служишся и мног. повідслужуватися; 2. несов., страд, відслу¬
жуватися; відправлятися; ср. отслеживать 1—2.
отслушанный вйслуханий. отслушивать / отслушать вислухувати, -ую, -уєш и вислуховувати, -овую, -овуєш / вйслухати; {прослушивать) прослухувати / прослухати, отсмаркивание разг. відсякування. отсмаркиваться / отсморкаться и однокр. отсморкнуться разг. відсякуватися, -уюся, -уєшся / відсякатися и однокр. відсякнутися. отсмйтривать / отсмотрёть розглядати / розглянути; роздивлятися / роздивйтися, -дивлюся, -дйвишся. отсмёиваться / отсмейться разг. 1. відсмію- ватися, -ююся, -юєшся / відсміятися; 2. {кончить смеяться) сов. пересміятися; перестати (-стану, -станеш) сміятися, отсмейть прост. ВІДСМІЯТИ. отсмбтренный розглянутий, отснйтый спец. знятий.
отснйть {снять на плёнку кино) разг. зняти (зніму, знімеш) и мног. познімати; о. эпизбд зняти епізод, отсийться знятися (знімуся, знімешся), отсовётованный відраяний, розраяний, отсовётовать (кому) відрадити, -джу, -диш (кого), разг. розрадити, відраяти, розраяти (кого), диал. відсудйти, -суджу, -судиш (кого); я '-ал ему ^то дёлать я відрадив його це робйти.
отсбвывать / отс^нуть прост, відсувати и відсовувати, -совую, -совуєш / відсунути, отсоединёние від’єднання, {неоконч. д. — ещё) від’єднування, отсоединённый від’єднаний, отсоединяемый від’єднуваний, отсоединить / отсоединйть від’єднувати, -ую, -уєш / від’єднати; ~йть аппарат від’єднати апарат; о. прбвод від’єднувати провід, отсоединиться / отсоединйться від’єднуватися, -ується / від’єднатися, отсортирбванный відсортований, отсортирбвка разг. відсортування (с.). отсортирбвьівать / отсортировіїть разг. відсортовувати, -овую, -овуєш / відсортувати, -ую, -уєш; ~йть пшенйцу відсортувати пшенйцю.
отсортирбвьіваться разг. відсортовуватися, -овується.
отсбс техн. 1. {действие) відсмоктування, відсисання (с.); 2. {прибор) відсмоктувач. отсбсаниый відсмоктаний.


отсосать
829
отстёгивание
отсосать см. отсасывать.
отсбсный спец. відсмоктувальний, відсисний.
отсбхнуть см. отсыхать.
отсбхший відсохлий.
отсрбченный відстрочений; відкладений. Ср.
отсрбчивать. отсрбчивание відстрочування; відкладання.
Ср. отсрбчивать. отсрбчивать / отсрбчить відстрочувати, -ую, -уєш / відстрочити; (откладывать — обычно) відкладати / відкласти, -кладу, -кладеш, відсувати / відсунути; ~ить долг відкласти сплату боргу; ~ить платёж відкласти (відсунути, перенестй) тёpмiн платежу, отсрбчиваться відстрочуватися, -ується;
відкладатися. Ср. отсрбчивать. отсрбчка {действие — обычно) відстрочення, відстрочування (с.); о. от призыва при- затрймка від призову, отставание відставання, отставать / отстать 1. {оставаться позади) відставати, -стаю, -стаєш / відстати, -стану, -станеш; о. от вёка відставати від добй; стараться не о. от кого тягтйся за ким\
2. 	{отваливаться, отделяться) відставати / відстати; відлипати / відлйпнути; штукатурка -стйла штукатурка повідставала (повідлипала), тиньк повідставав (повід- липав); 3. {переставать надоедать) разг. відступатися / відступйтися, -ступлюся, -ступишся, сов. відійтй, відчепйтися, -чеплюся, -чёпишся; не -стйну, покй не скажете мне не відступлюся (не відійду), поки не скажете мені; -стйнь! {отвяжись!) разг. відчепйся!; відстань!; відійдй!; дай [мені] спокій!
отставка відставка, уст. демісія, м., диал. абшйт, -у; выйти в ~ку вййти у відставку; дать ~ку д^ти відставку, диал. абшитувати, -ую, -уєш; находящийся в ~ке у відставці; відставнйй; о. правйтельства відставка уряду; получйть / получйть -'ку діставати / дістати відставку, отставленный відставлений; відсунутий;
абшитований. Ср. oтcтaвлJ^ть. отставлйть / отставить відставляти / відставити, -влю, -виш; {отодвигать — ещё) відсувати и відсовувати, -совую, -совуєш / відсунути; {увольнять в отставку — ещё) уст. абшитувати, -ую, -уєш {диал.); '-ить! {команда) відставити!; ~^вь чайник! відстав (відсунь) чайник.
отставляться відставлятися; відсуватися, відсовуватися, -совується. Ср. отставлять, отставнйк разг. відставнйк, -d. отставнбй 1. {находящийся в отставке) відставнйй, уст. відслужений, ваканцьовий, диал. абшитований; 2. {приставной) приставний, отставший відсталий.
отстаиваемый відстоюваний; обстоюваний, боронений.
отстаивание 1. відстоювання; обстоювання;
2. відстоювання, вистоювання; 3. відстоювання; устоювання. Ср. отстаивать 1—2,
4, 	отстаиваться 2.
отстаивать / отстоЯть 1. {защищать) відстоювати, -юю, -ЮЄШ / відстояти; {взгляды и т. п. — обычно) обстоювати / обстояти; войскй -Яли гброд війська відстояли місто; о. своё мнёние обстоювати (відстоювати) свою думку (свій погляд); о. свой правй обстоювати свої права; 2. {простаивать до конца) відстоювати / відстояти, вистоювати / вйстояти; -Ять на ногйх два часй відстояти (вйстояти) на ногах дві годйни; 3. {утомить стоянием) сов., разг. відстояти, простояти; -Ять себё нбги відстояти (простояти, перестояти собі) ноги; 4. {жидкості^ відстоювати / відстояти, отстаиваться / отстоЯться 1. {стоять, укрываясь и т. п.) разг. відстоюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ / відстоятися; {простаивать) несов. простоювати; 2. {о жидкости; перен.\ о взглядах и т. п) устоюватися (устоюється) / устоятися, відстоюватися / відстоятися;
3. несов., страд, відстоюватися; обстоюватися; ср. отстЯивать 1,4.
отсталбе уст. см. отступнбй 2: -ое. отсталость відсталість, -лості. отсталый відсталий, отстать CM. отставать.
отстаїЬщий 1. п р и ч., разг. якйй (що) відстає; 2. прил. непромітнйй, неметкйй; {отсталый) відсталий; {об ученике) слабенький, одйн з останніх, далеко не пёрший, отстёганный відстьобаний, відшмаганий, пошмаганий, відчухраний, відшмарований; вйбатожений, відбатожений. Ср. отстегать, отстегать {отхлестать) відстьобати, відшмагати, пошмагати, обшмагати,/?азг. відчухрати, відшмарув^ти, -ую, -уєш; {кнутом — ещё) разг. вибатожити, відбатожити, отстёгивание відстібання, відщібання.


отстёгивать
830
отстранёние
отстёгивать / отстегнуть 1. {вынуть из пет- ли) відстібати / відстебнути, -стебну, -стебнёш, відщібати / відщебнути, -щебну, -щебнёш, відпинати / відіп’яти, -пну, -пнёш и відп’ястй, -діпну, -діпнеш и відіпнути; ~уть воротийк відстебнути комір; 2. {заплатить за что-л.) прост, платйти (плачу, платиш) / заплатйти. отстёгиваться / отстегнуться відстібатися / відстебнутися, -стебнуся, -стёбнешся, ВІД- щібатися / відщебнутися, -щебнуся, -щёб- нешся.
отстёгнутый вiдcтёбнeний, вiдcтёбнyтий, вiдщёбнyтий. отстёжка разг. відстібання (с.). отстежнбй разг. відстібнйй. отстйранный відіпраний; вйпраний. Ср.
отстйрывать 1. отстйрка разг. відпирання; прання, випирання (с.). Ср. отстйрывать 1. отстйрывание відпирання; прання, випирання. Ср. отстйрывать 1. отстйрывать / отстирать 1. відпирати / відіпрати (відперу, вiдпepёш); {стирать) прати и випирати / вйпрати, -перу, -переш; 2. {окончить стирать) сов. попрати, кінчйти (скін- чйти) прати, отстйрьіваться / отстираться 1. відпиратися / відіпратися (вiдпepётьcя); 2. сов., прост, см. отстйрывать 2. отстбй 1. {действие) відстій, -стою, {неоконч.
— 	ещё) с. відстоювання; 2. {осадої^ відстій, осадок, -дка; {гуща) гуща, отстбйник техн. відстійник, отстбйньїй техн. відстійний; ~ная кхмера відстійна камера, отсторонйть сов., уст. см. отстранйть. отсторонйться сов., уст. см. отстраниться, отсторонйть уст. см. отстранйть. отсторонйться уст. см. отстранйться. отстойвшийся {о жидкости) устояний, відстояний; ^шаяся вод^ устояна вода, отстбянный 1. відстояний; 2. відстояний, вйстояний; 3. відстояний; 4. відстояний. Ср. отстаивать 1—4. отстойть^ см. отстаивать, отстойть^ {находиться на расстоянии) бути на віддаленні (віддаленим), лежати, реже від- лёжати; лес -стойт от селй на нолкиломё- тра ліс віддалений від села на пiвкiлoмётpa; нйша дерёвня -^стойт нй два киломётра от желёзной дорбгн від нашого села до заліз-
нйці два кiлoмётpи, наше село на віддаленні двох кiлoмётpiв від залізнйці. отстойться см. отстаиваться, отстойщий прил. віддалений, вiдлёглий. отстрйгивание відстругування; вистругування; обстругування. Ср. отстрагивать, отстрагивать / отстрогать відстругувати, -ую, -уєш / відстругати, -ужу, -ужеш и -угаю, -угаєш; {выстрагивать) вистругувати / вйстругати и мног. повистругувати; {обстрагивать^ обстругувати / обстругати и мног. пообстругувати; ~йть дбску обстругати дошку.
отстрагиваться відстругуватися, -ується; вистругуватися; обстругуватися. Ср. отстрагивать.
отстрадать відстраждати; {перестрадать) перестраждати, отстраиваемый відбудовуваний; будований; вибудовуваний; налагоджуваний. Ср. отстраивать 1,3. отстраивание 1. відбудовування; будування;
2. налагоджування. Ср. отстрйивать 1,3. отстраивать / отстрбить 1. {строить наново, перестраивать^ відбудовувати, -овую, -овуєш / відбудувати, -ую, -уєш; {строить) будувати / збудувати и побудувати, ставити, -влю, -виш и разг. становйти, -овлю, -бвиш и ставляти / поставити; {выстраивать) вибудовувати / вйбудувати, -ую, -уєш; ~ить здй- ние відбудувати будйнок; 2. {кончить строить) сов., разг. кінчйти (скінчйти, закін- чйти) будувати (будівнйцтво, ставити); {кончить строить наново) відбудувати; {построить) збудувати, побудувати, вйбудувати, поставити; 3. радио налагоджувати, -ую, -уєш / налагодити, отстраиваться / отстрбиться 1. {кончать строить наново для себя) відбудовуватися, -овуюся, -овуєшся / відбудуватися, -уюся, -уєшся; {строиться) будуватися / побудуватися; {выстраивать для себя) вибудовуватися / вйбудуватися, -уюся, -уєшся; 2. радио налагоджуватися, -уюся, -уєшся / налагодитися; 3. несов., страд, відбудовуватися; будуватися, ставитися; вибудовуватися; налагоджуватися; ср. отстраивать 1,3. отстраивающий 1. прич. якйй (що) відбудовує и т. п.\ см. отстраивать 1, 3; 2. прил. відбудовчий, отстранёние 1. відсторонення, {неоконч. д. — ещё) відстороняння; відсунення, {неоконч. д. — ещё) відсування, відсбвування; відхй-


отстранённый
831
отстріпать
лення, (неоконч. д. — ещё) відхиляння; 2. усунення, {неоконч. д. — ещё) усування; звільнення, {неоконч. д. — ещё) звільнення; о. от дблжности звільнення (усунення, усування) з посади; о. от раббты відсторонення від роботи. Ср. отстранить 1—2. отстранённый 1. відсторонений; відсунутий, відсунений; відхилений; відігнаний; прогнаний; 2. усунутий, усунений; звільнений. Ср. отстранить 1—2. отстраняемый 1. відсторонюваний; відсуваний, відсбвуваний; відхилюваний; 2. усуваний; звільнюваний. Ср. отстранить 1—2. отстранить / отстраийть 1. відстороняти / відсторонйти, -оню, -бниш; {отодвигать — ещё) відсувати и відсовувати, -сбвую, -с6- вуєш / відсунути имног. повідсувати; {отклонять — ещё) відхиляти / відхилйти, -хилю, -хйлиш и мног. повідхиляти; {отгонять — ещё) відганяти и відгонити / відігнати (віджену, відженеш); {прогонять — ещё) проганяти / прогнати (прожену, проженеш); {удалять — ещё) диал. відстановляти / від- становйти, -овлю, -бвиш; ~йть руку відсунути руку; 2. {устранять, освобождать от должности) усувати / усунути; {увольнять) звільняти / звільнйти, -ню, -ниш; ~йть от дел усунути від справ, отстраниться / отстранйться 1. відсторонятися / відсторонитися, -онюся, -бнишся; {отодвигаться — ещё) відсуватися и відсовуватися, -совуюся, -совуєшся / відсунутися и мног. повідсуватися; {отклоняться — ещё) відхилятися / відхилйтися, -хилюся, -хйлишся и мног. повідхилятися; 2. {устранять себя, уклоняться от чего-л.) усуватися / усунутися; {отходить, отдаляться от чего-л) відходити, -джу, -диш / відійтй, -дійду, -дійдеш и мног. повідходити; ~йться от дел відійтй від справ; 3. несов., страд. відсторонятися; відсуватися, відсовуватися; відхилятися; відганятися, відгонитися; проганятися; усуватися; звільнятися; ср. отстранйть 1—2. отстрйчивать / отстрочйть {прошивать строчкой) вистрочувати, -ую, -уєш / вйстрочити. отстрачиваться вистрочуватися, -ується. Ср.
отстрачивать, отстрёл охотн. відстріл, -у. отстрёленный відстріляний, вiдcтpёлeний.
Ср. отстрёливатьЧ отстрёливание відстрілювання.
отстрёливать’ / отстрелйть {отрывать пулей, снарядом) відстрілювати, -юю, -юєш / відстрі(е)лити г/лі«ог. повідстрілювати. отстрёливать^ / отстрелйть 1. охотн. відстрілювати, -юю, -юєш / відстріляти; {настреливать) настрілювати / настріляти; 2. {окончить стрельбу) сов., разг. відстріляти, відстрілятися, отстрёливаться^ / отстрелйться 1. {отбиваться стрельбой) відстрілюватися, -ююся, -юєшся / відстрілятися; 2. сов. см. отстрё- ливать^ 2.
отстрёливаться^ відстрілюватися, -юється.
Ср. отстрёливать^ отстрёливаться^ відстрілюватися, -юється, настрілюватися. Ср. отстрёливать^ 1. отстрёлыцик охотн. відстрілювач. отстрёляиный відстріляний; настріляний.
Ср. отстрёливать^ 1. отстрелйть см. отстрёливать^ отстрелйться см. отстрёливатьсяЧ отстригйние відстриганння. отстригйть / отстрйчь {отрезать ножницами) відстригати / відстрйгти, -ижу, -ижеш; ~йчь вблосы відстрйгти волосся, отстригйться відстригатися, отстрйженный відстрйжений. отстрбганньїй відструганий; вйструганий;
обструганий. Ср. отстрйгивать. отстрогйть см. отстрагивать, отстрбенный 1. відбудований; збудований, побудований, поставлений; вйбудуваний; 2. налагоджений. Ср. отстрйивать 1,3. отстрбить см. отстрйивать. отстрбиться см. отстраиваться, отстрбйка 1. відбудування, {неоконч. д. — ещё) відбудбвування (с.); збудування, побудування, {неоконч. д. — ещё) будування; 2. налагоджування. Ср. отстрйивать 1,3. отстрбченный вйстрочений. Ср. отстрй- чивать. отстрочйть см. отстрйчивать. отструганный разг. см. отстрбганньїй. отстругйть сов., разг. см. отстрагивать, отстругивать разг. см. отстрагивать, отстругиваться разг. см. отстрагиваться, отстрйпаиный разг. упбраний; зварений, зготбвлений. Ср. отстрйпать. отстрйпать разг. кінчйти (скінчити) готувати (куховарити), упбратися з обідом (с обедом', с ужином: 3 вечёрею), упбратися [біля печі]; {сварить обед, ужин) зварйти (-рю.


отстряпаться
832
отс^ствие
-риш) обід (вечерю), зготувати (-ую, -уєш) обід (вечёрю). отстряпаться разг. кінчйти (скінчйти) готувати (куховарити), упоратися з обідом (с обедом; с ужином: з вечёрею), упоратися [біля пёч1].
отстуканный разг. відстуканий, отстукивание разг. відстукування, отстукивать / отстукать {производить ритмические звуки, удары) разг. відстукувати, -ую, -уєш / відстукати, отстукиваться разг. відстукуватися, -ується. бтступ відступ, -у. отступание відступання, отступательный відступальний, отступать / отсту пйть (от кого-чего) відступати / відступйти, -ступлю, -ступиш и мног. повідступати (від кого-чого); {отходить назад, оставлять в покое — ещё) відступати- ся / відступйтися, -ступлюся, -ступишся, оступатися / оступйтися, поступатися / поступйтися, уступати / уступйти, уступатися / уступйтися; {нарушать что-л. — ещё) порушувати, -ую, -уєш / порушити (що); о. от инструкции відступати від інструкції; --Ять в стброну відсторонйтися; ~йть от б^квы закбна відбігти букви закону, ухилйтися від букви закону, розминутися з буквою закону; ~йть от правды відбігти правди; ухилйтися від правди; розминутися з правдою; ~йть от свойх взглядов відступйти від своїх поглядів, поступйтися своїми поглядами, отступаться / отступйться відступатися / відступйтися, -ступлюся, -ступишся и мног. повідступатися, оступатися / оступйтися; {отказываться — ещё) відмовлятися / відмовитися, -влюся, -вишся; {уступать добровольно — ещё) разг. попускатися / попус- тйтися, -пущуся, -пустишся; {отречься — ещё) сов., разг. відкаснутися; '-йться от своегб намёрения відступйтися від свого наміру (думки), зректйся свого наміру, по- кйнути свій намір, отступающий 1. прич. якйй (що) відступає и т.п.; см. отступать; 2. прил. відступальний, відступний, отступлёние відступ, -у (л/.); {нарушение) порушення, {неоконч. д. — ещё) порушування; лирйческое о. лірйчний відступ; о. от нбрмы відступ від норми; о. от правила відступ від правила, порушення правила; в о. от правила відступаючи (відсту-
пйвши) від правила, порушуючи (порушивши) правило, отступник відступник; перёвертень, презр. перекйнчик; {ренегат — ещё) ренегат, недовірок, -рка.
отступница відступниця; {ренегатка — ещё) ренегатка, м. недовірок, -рка. отступнический відступницький; ренегатський.
отступничество відступництво, разг. від- ступство; ренегатство, отступнбй 1. прил. відступнйй; 2. -'бе сущ., с., разг. вiдcтyпнё, -ого, вiдчiпнё; ~6го давать відступного (відчіпного) давати, отступя разг. 1. дееприч. відступйвши; 2. (от чего) нареч. відступйвши (від чого); {вблизи
— 	ещё) поблизу (чого), отступать разг. відстукати; {зубами и пр. — ещё) разг. відцокотати, -очу, -очеш, відцокотіти, -очу, -отйш. отстыкбванный спец. відстикований. отстыкбвывать / отстыковать спец. ВІДСТИ- ковувати, -овую, -овуєш / відстикувати, -ую, -уєш.
отстыкбвываться / отстыковаться спец. ВІД- стиковуватися, -овуюся, -овуєшся / ВІДСТИ- куватися, -уюся, -уєшся. отсуженный разг. відсуджений, отсуживать / отсудйть разг. відсуджувати, -ую, -уєш / відсудйти, -суджу, -судиш, сов. відпозивати, вйпозивати. отсаживаться / отсудйться разг. відсуджуватися, -уюся, -уєшся / відсудйтися, -суджуся, -судишся, отсунуть CM. отсбвывать. отсутственный уст. відсутній, отсутствие 1. відсутність, -ності, неприсутність, уст. небутність {ж); в моё о. під час моєї (за моєї) відсутності, не при мені; в о. отцй колй (як) батька не було, колй (як) батько був відсутній, у батькову відсутність, не при батькові; за --ем свидётелей чёрез відсутність свідків, оскільки немає (нема) свідків; находйться в -'ии бути відсутнім, не бути (тут); о. аппетйта нёxiть до їжі; бракує апетйту; 2. {недостача, нехватка) брак, -у {м), реже відсутність; за --eM врё- мени бо не було (немає) часу, чёрез брак часу, за браком часу; о. врёмени разг. нікольство; о. тйкта відсутність такту; О о. всЯкого присутствия у кого шутл. см. д6- ма: не все д. у кого.


отс^ствовать
833
отсыхать
отсутствовать бути відсутнім; {не присутствовать — ещё) не бути; (не бывать) не бувати; доказательства ~твуют доказів немає (нема), докази відсутні; лёгкие у рыб -твуют легёнь (легенів) у риб немає (нема); о. на занятиях по болёзни бути відсутнім (не бути, не бувати) на заняттях через хворобу; о. на собрйнин не бути (бути відсутнім) на зборах.
отсутствующий 1. п р и ч., разг. якого немає (нема); 2. прил. відсутній, неприсутній; (о взгляде, виде — ещё) непритомний; ~ие данные відсутні дані; о. взгляд відсутній погляд; 3. сущ. відсутній, -нього, отсутйжничать и отсутйжить сов., прост., уст. CM. отсуживать, отсученный відсучений, відсуканий, отсучивать / отсучйть (отделять от ссученной нити отдельные пряди волокна) розсукувати, -ую, -уєш / розсукати, -сучу, -сучиш и -сукаю, -сукаєш, відсукувати / відсукати; (рукава) відкочувати, -ую, -уєш / відкотйти, -кочу, -котиш, отсучиваться / отсучйться розсукуватися, -ується / розсукатися, -сучеться и -сукається, відсукуватися / відсукатися; (о рукавах) відкочуватися, -ується. отсчёт відлік, -у. отсчётный відліковий.
отсчйтанный відлічений, відрахований; полічений, порахований. Ср. отсчйтывать. отсчйтываемый відлічуваний, відраховуваний; лічений, рахований. Ср. отсчйтывать. отсчйтывание відлічування, відраховування, отсчйтывать / отсчитать відлічувати, -ую, -уєш / відлічйти, -лічу, -лічиш, відраховувати, -бвую, -овуєш / відрахувати, -ую, -уєш; (сосчитывать) лічйти / полічити, paxyBdrn / порахувати, отсчйтываться відлічуватися, -ується, відраховуватися, -овується. отсчйтьівающий 1. прич. якйй (що) відлічує и т. п.\ см. отсчйтывать; 2. прил, відлі- чувальний.
отсылаемый відсйланий; відраджуваний; відпроваджуваний, спроваджуваний; від- сильнйй. Ср. отсылать, отсылйние разг. відсилання; відрядження.
Ср. отсылать, отсылать / отослать відсилати / відіслати, -дішлю, -дiшлёш; (отряжать — ещё) відряджати / відрядити, -ряджу, -рядиш; (спроваживать — ещё) разг. відпрова¬
джувати, -ую, -уєш / відпровадити, -джу, -диш, спроваджувати / спровадити; ~слйть дёньги відіслати гроші; ~слйть обратно завернути (назад), отсылаться відсилатися; відряджатися;
відпроваджуватися, -ується. Ср. отсылать, отсылка разг відіслання (с.); (неоконч. д. — обычно) відсилання; (в книге — обычно) посилання, покликання; о. обратно відсилання назад, отсылочный відсильнйй. отсыпйние* відсипання; надсипання. Ср. от- сып^тьЧ
отсыпйине^ ВІДСИПЛЯННЯ, відсипання. Ср. от- сын^ть^.
отсыпанный відсйпаний; надсйпаний. Ср. от- сыпйтьЧ
отсыпйть^ / отсыпать відсипати / відсйпати, -плю, -плеш и мног. повідсипати; (немного — ещё) надсипати / надсйпати и мног. понадсипати; ~ать немнбго мукй из мешкй надсйпати борошна з мішка; ~ать орёхов в стакан відсйпати горіхів у склянку, отсып^ть^ / отоспйть разг. відсипляти и відсипати / відіспати, -сплю, -спйш. отсыпаться' / отсыпаться відсипатися / від- сйпатися, -плеться; надсипатися / надсйпа- тися. Ср. отсып^ть^ отсыпйться^ / отоспаться разг. відсиплятися и відсипатися / відіспатися, -сплюся, -спйшся.
отсйпка разг відсипання (с.). Ср. отсыпйтьЧ отсыпнбе сущ., с., уст. вiдcипнё, -ого. отсыпибй разг ВІДСИПНЙЙ (уст)\ (отсыпанный — ещё) відсйпаний. бтсыпь см. бсыпь. отсыревание відволожування, отсыревать / отсырёть 1. (пропитываться влагой) відволожуватися, -ується / відволожитися, сов. відвологнути, відвологти, -гне, звогчіти; одёжда ^^ёла одяг відволожився; 2. (становиться вялым, бездеятельным) разг ставати в’ялим, бездіяльним, отсырёвший відвологлий, відволожений, звогчілий, отсырёлый відвологлий. отсыхание відсихання.
отсыхйть / отсбхнуть відсихати / відсохнути и реже відсохти, -хну, -хнеш и мног. повідсихати; ~с6хни у менй язык (рукй), чтоб у менй руки и нбги ~с6хли разг. щоб (бодай) мені язйк відсох (усох), нехай (хай) мені язйк відсохне (усохне), щоб (бодай) [мені] руки й


отсіЬда
834
оттачивание
нбги повсихали (повідсихали, повисихали), хай (нехай) [мені] руки й ноги повсихають (повідсихають, повисихають). отсіЬда, прост. отсіЬдова нареч. 1. звідси, звідсіля, звідсіль, відси, відсіля, відсіль, разг. відціля, відціль; вон о.! геть! геть звідси (звідсіля)!; марш о.! марш (гайда, геть) [звідси]!; 2. (из предыдущего рассуждения) звідси, з цього; (вследствие этого — ещё) через цё; о. слёдует звідси (з цього) виходить (випливає), звідси (з цього) можна зробйти [такйй] вйсновок; 3. (с этого времени) разг. з цього часу, віднйні, відтепер, оттаивание 1. відтавання; розмерзання; 2. розморожування. Ср. оттаивать 1—2. оттаивать / оттаять 1. неперех. відтавати, -тає / відтанути и мног. повідтавати; (прям.
— 	ещё) розмерзатися / розмерзтися, -знеться; 2. (что) перех. розморожувати, -ую, -уєш / розморозити, -бжу, -озиш; о. что розморожувати що. оттаиваться розморожуватися, -ується. оттйлина д и а л. таловйна, реже тал, -у (л#.). отталкиваемый відштовхуваний; відпйху- ваний; відтручуваний. Ср. отталкивать, отталкивание відштовхування; відпихання;
відтручування. Ср. отталкивать, оттйлкивательный відштовхувальний, отталкивать / оттолкнуть відштовхувати, -ую, -уєш / відштовхнути; (отпихивать — ещё) разг. відпихати / відіпхнути и реже відпихнути и мног. повідпихати; (вызывать отвращение — ещё) несов., перен. відтручувати, -ую, -уєш и відтручати / відтрутити, -тручу, -трутиш; о. от себй свойм новедё- нием відштовхувати (відпихати) від себе своєю поведінкою, отталкиваться / оттолкнуться відштовхуватися, -уюся, -уєшся / відштовхнутися; відпихатися / відіпхнутися и відпихнутися; відтручуватися, -уюся, -уєшся и відтручатися / відтрутитися, -тручуся, -трутишся. Ср. отталкивать, отталкивающе нареч. огйдно, відразливо, огйдливо, відворотно, отталкивающий 1. прич. якйй (що) відштовхує и т. п.; CM. отталкивать; 2. прил. відштовхувальний; (отвратительный) огйд- ний, відразливий, огйдливий, відворотний; ~щая внёшность огйдна (відразлива) зовнішність; производйть ~щее внечатлённе на кого справляти (робйти) відворотне враження на кого.
оттанцбвьівать / оттанцевать разг. відтанцьовувати, -цьовую, -цьовуєш / відтанцювати, -юю, -юєш. оттапливать / оттонйть разг. (растапливая, отделять что-л. от чего-л.) відтоплювати, -юю, -ЮЄШ / ВІДТОПЙТИ, -топлю, -топиш; (сало — ещё) витоплювати / вйтопити, разг. вишкварювати / вйшкварити; ~йть молокб спряжити (спрягтй) молокб. оттапливаться / оттопйться разг. 1. відтоплюватися, -юється / відтопйтися, -тбпиться; 2. (перестать топиться) сов. витбплю- ватися / вйтопитися. оттаптывать / оттоптать 1. (обувь, ноги) разг. відтбптувати, -ую, -уєш / відтоптати, -топчу, -тбпчеш и мног. повідтбптувати; -йть себё нбги підтоптатися; підбйтися, -діб’юся, -діб’єшся; відтоптати собі ноги; 2. (глину) уст. місйти (мішу, місиш) / за- місйти, сов. вймісити. оттаптываться / оттоптйться (обувь, ноги) разг. відтоптуватися, -ується / відтоптатися, -топчеться. оттасканный прост, відтягнутий, оттаскйть 1. (оттащить) прост, відтягтй, -тягну, -тягнеш, відтягнути и мног. повідтягати; (что-л. тяжёлое — ещё) разг. вiдпёpти, -діпру, -діпреш; 2. (закончить перетаскивание) разг. відтягати; 3. (кого — наказать) разг. прочухана (прочуханки) дати (дам, дасй) (кому); (за уши) разг. нам’яти (-мну, -мнеш) вуха (кому); (за волосы) разг. нам’яти чупрйну (чуба) (кому), відчубити, -блю, -биш, вйчубити, почубити (кого), почубеньків дати (кому), оттаскивание відтягання, відтягування, оттйскивать / оттащйть відтягати и відтягувати, -ую, -уєш / відтягтй, -тягну, -тягнеш и відтягнути и мног. повідтягати и повід- тягувати; (отволакивать — ещё) відволікати / відволокти, -очу, -очеш; (что-л. тяжёлое
— 	ещё) разг. відпирати / вiдпёpти, -діпру, -дiпpёш.
оттаскиваться відтягатися, відтягуватися, -ується; відпиратися. Ср. оттйскивать. оттачиваемый відточуваний; вигострюваний, відгострюваний; застругуваний. Ср. оттачивать.
оттачивание відточування, (оконч. д. — ещё) відточення; вигострювання, відгострювання, (оконч. д. — ещё) вйгострення, відгострення. Ср. оттйчивать.


отт^ічивать
835
бггиск
оттачивать / отточйть відточувати, -ую, -уєш / відточйти, -точу, -точиш; виточувати / вйточити; (острить — обычно) вигострювати, -юю, -юєш / вйгострити, відгострювати / відгострйти, -гострю, -гостриш; {карандаш и т.п. — обычно) [гостро] застругувати, -ую, -уєш / застругати, -ужу, -ужеш и -угаю, -угаєш, оттачиваться / отточйться відточуватися, -ується / відточйтися, -точиться; виточуватися / вйточитися; вигострюватися, -юється / вйгостритися; [гостро] застругуватися, -ується / застругатися, -ужеться и -угається. Ср. оттйчивать. оттйщениьій відтягнений, відтягнутий; відволочений; відпертий. Ср. оттаскивать, оттащйть см. оттаскивать, оттаявший 1. прич. розмерзлий; якйй (що) відтанув; якйй (що) розмёрзся; 2. прил. відта- лий; розмерзлий, реже поталий, талий. Ср. оттаивать 1—2. оттйять см. оттаивать, оттёк спец. відтік, -току, вйтік, -току, оттекать / оттёчь відтікати / відтектй, -тече;
{стекать — ещё) стікати / стектй. оттёкший якйй (що) відтік, оттеиёние відтінення; підкреслення, оттенённый відтінений; пiдкpёcлeний. оттёнивать разг. см. оттенйть. оттёниваться разг. см. оттениться. оттёнок,>;с/72. оттёнка и бттень відтінок, -нку; {цвета — ещё) реже сутінок, -нку, сутінь, -ні, диал. відтінь, -ню; --hkh слбва лингв. відтінки слова; с ~нком ирбнии не без іронії, оттёночный ВІДТІНКОВИЙ. оттеняемый відтінюваний; підкреслюваний, оттенйть / оттенйть відтіняти и відтінювати, -юю, -ЮЄШ / відтінити, -ТІНЮ, -тіниш; {подчёркивать) перен. пiдкpёcлювaти / під- крёслити.
оттеийться / оттенйться відтінятися и відтінюватися, -юється / відтінйтися, -тіниться; пiдкpёcлювaтиcя / пiдкpёcлитиcя. бттенель відлйга, розталь, -лі, реже розтань, -ні; началась о. почалася відлйга, повернуло на відлйгу (на розталь), звільжйло. бттепельный відлйговий; {тёплый) тёплий;
вчерй был о. день учора була відлйга. оттёплеть безл. потёпл1ти, потеплішати, оттеребйть разг. 1. {лён, коноплю и т. п.) вйбрати, -беру, -береш и мног. повибирати; 2. {оторвать, дёргая) вiддёpти, -деру.
-дерёш, відідрати (віддеру, вiддepёш), разг. відсмйкати; 3. см. оттаскйть 3. оттереблённый вйбраний. Ср. оттеребйть 1. оттерёть см. оттирать, оттерёться см. оттираться, оттернёться прост., уст. вiдтёpпiти, -плю, -пиш, диал. вiдтёpпiтиcя; {вытерпеть) вйтерпіти.
оттертрйл {рыболовная сеть) мор, отертрал. оттёртый вiдтёpтий; вйшаруваний. Ср. оттирать.
оттёршийся якйй (що) вiдтёpcя. оттёсанный вiдтёcaний. оттесйть см. оттёсывать, оттёска спец. відтесання, {неоконч. д. — ещё) відтісування (с.). оттеснёние відтйснення, відтіснення, {неоконч. д. — ещё) відтйскування, відтискання, відтісняння, оттеснённый відтйснутий, відтіснений. OTTecHjIeMbm відтйскуваний, відтіснюваний. оттеснить / оттесийть відтйскувати, -ую, -уєш и відтискати / відтйснути и відтйскати, відтісняти / відтіснйти, разг. відпирати / вiдпёpти, -діпру, -д1прёш. оттесниться відтйскуватися, -ується, відтіснятися, оттёсывание відтісування, оттёсывать / оттесать відтісувати, -ую, -уєш / відтесати, -тешу, -тёшеш. оттёсываться відтісуватися, -ується. оттёчь CM. оттекать.
оттирание відтирання; шарування, вишаровування. Ср. оттирйть. оттирйть / оттерёть 1. відтирати / вiдтёpти, -дітру, -дiтpёш; {очищать — ещё) відшаровувати, -овую, -овуєш / відшарувати, -ую, -уєш, шарувати и вишаровувати / вйшару- вати, -ую, -уєш и мног. повишаровувати; 2. {оттеснять) разг. відтискати / відтйснути, відпихати / відіпхнути, разг. відпирати / вiдпёpти, -діпру, -дiпpёш; відтирати / від- тёрти; толп^ ~тёрла детёй от витрйны натовп відтйснув дiтёй від вітрйни. оттираться / оттерёться 1. відтиратися / від- тёртися, -дiтpётьcя; 2. несов., страд, відтиратися; відшаровуватися, -бвується, шаруватися, -ується, вишаровуватися; ср. оттирать 1. оттйрка разг. відтирання, відтертя (с.);
шарування, вишаровування. Ср. оттирйть 1. бттиск 1. відтиск, -у; {отпечаток) відбйток, -тка; о. нечйти відбйток печатки; 2. полигр. відбйток; отдёльный о. окрёмий відбйток.


оттйскать
836
оттопыривание
оттйскать сов., прост, сж оттйскивать 2. оттйскиваемьій 1. відтйскуваний; відпйха- ний; 2. віддушуваний; придушуваний; придавлюваний; 3. відбйваний; 4. відбйваний, вибйваний, відтйскуваний, витйскуваний; друкований. Ср. оттйскивать 1—4. оттйскивание 1. відтйскування, відтискання; відпихання; 2. віддушування; придушування, придавлювання; 3. відбивання; 4. відбивання, відтйскування, відтискання; друкування. Ср. оттйскивать 1—4. оттйскивать / оттйснуть 1. (оттеснять) разг. відтйскувати, -ую, -уєш и відтискати / відтйснути и відтйскати; {отпихивать — ещё)разг. відпихати / відіпхнути и відпихнути; толпй ~ула егб натовп відтйснув його;
2. 	{отдавливать) віддушувати, -ую, -уєш / віддушйти, -душу, -душиш и мног. повіддушувати; {придавливать) придушувати / придушйти, придавлювати, -юю, -юєш / придавйти, -давлю, -давиш; ^уть п^лец двёрью прищемйти палець дверйма; 3. (давя, оставлять отпечаток) відбивати / від- бйти, -діб’ю, -діб’єш; 4. полигр. відбивати / відбйти, вибивати / вйбити, реже відтйскувати и відтискати / відтйснути и відтйскати, витйскувати и витискати / вйтиснути; (печа- тать) друкувати, -ую, -уєш / надрукувати, сов. вйдрукувати, -ую, -уєш. оттйскиваться / оттйснуться 1. (оставлять при надавливании отпечаток) відбиватися / відбйтися, -діб’ється; 2. несов., страд, від- тйскуватися, -ується; відпихатися; віддушуватися, -ується; придушуватися, придавлюватися, -юється; відбиватися; відбиватися, відтйскуватися; друкуватися, -ується; ср. оттйскивать 1—4. оттйсиутьій 1. відтйснутий, відтйснений, відіпхнутий; 2. віддушений; придушений, придавлений; 3. відбйтий; 4. відбйтий, вйтиснений; надрукований, вйдрукуваний. Ср. оттйскивать 1—4. оттогб нареч., разг. тому, через тё, того, уст. тим; о., что тому (через тё, того) що; о. что тому що; (так как) бо. оттог6-то (по некоей причине) нареч. тйм-то. оттбк 1. (действие) відтік, -току, (неоконч. — ещё) с. відтікання; стік (род. стоку), (неоконч. — ещё) стікання; ср. оттекать;
2. 	(сток) стік; (водосточная труба) ж. рйнва. 3. (убыль, убывание) відплйв, -у; о. капитала відплйв капіталу; о. слушателей відплйв слухачів.
оттоковйть разг. відтокувати, -ує, відкльб- чити.
оттбле нареч., п р о с т., у с т. 1. сл/. оттуда; 2. (с той поры) з того часу, відтоді; 3. см. оттогб. оттолкйть разг. відштовхати. оттблкиутьій відштовхнутий; відіпхнутий;
відтручений. Ср. отталкивать, оттолкнуть CM. отталкивать, оттолкнуться см. отталкиваться, оттолковйть разг. перестати (-стану, -станеш) балакати (розводитися), оттбль CM. оттбле.
оттоманйзм ист., политол. оттоманізм, -у, османізм.
оттомйнка, уст. оттомйн отоманка, диал.
отомана. оттоманский ист. оттоманський. оттоманы Л1»., ист. оттомани, -ів, османи. оттбпать* см. оттбпывать. оттбпать^ (отогнать, отпугать) охотн. наполохати, сполохати и сполошйти, -ошу, -ошиш и однокр. сполохнути; о. з^йца наполохати зайця, оттопйть* (кончить топить) разг. перестати (-стану, -станеш) палйти (топйти), кінчйти (скінчйти) палйти (топйти); витоплювати, -юю, -ЮЄШ / вйтопити, -плю, -пиш; ~йть печь вйтопити (вйпалити) в печі, оттопйть^ см. оттапливать, оттопйться^ (о печи, топке) разг. перестати (-стане) палйтися (топйтися), кінчйти (скінчйти) палйтися (топйтися), вйтопитися. оттопйться^ см. оттапливаться, оттбпки мн., разг. вйтопки, -пок; (от сала — обычно) вйшкварки, -рок (разг.), шкваркй, -рок.
оттбпленный відтоплений; ~нное молокб спряжене (пряжене) молокб. оттбптаиный відтоптаний, повідтоптуваний, оттоптать см. оттаптывать, оттопт^ться см. оттаптываться, оттбпывать / оттбпать разг. відтупувати, -ую, -уєш / відтупати. оттопыренный відстовбурчений, настовбурчений, відстобурчений, настобурчений; відставлений; вйпнутий, віддутий; відкопйле- ний. Ср. оттопйривать. оттопыриваемый відстовбурчуваний, настовбурчуваний, відстобурчуваний, настобур- чуваний; випйнаний; відкопйлюваний. Ср. оттопыривать, оттопыривание відстовбурчування, настовбурчування, відстобурчування, настобурчу-


оттопыривать
837
оттряхн^ься
вання; відставляння; випинання; відко- пйлювання. Ср. оттопыривать, оттопыривать / оттопырить {делать торчащим) разг. відстовбурчувати, -ую, -уєш / відстовбурчити и мног. повідстовбурчувати, настовбурчувати / настовбурчити и мног. понастовбурчувати, реже відстобурчувати / відстобурчити, настобурчувати / настобур- чити и мног. понастобурчувати; {отставлять) відставляти / відставити -влю, -виш; {выпячивать) випинати / вйпнути и вйп’ясти, -пну, -пнеш и мног. повипинати, разг. віддувати и віддимати / віддути; {губы — ещё) разг. копйлити и відкопйлювати, -юю,
-ЮЄШ / ВІДКОПЙЛИТИ.
оттопыриваться / оттопыриться {быть торчащим, выдвигаться вперёд) відстовбурчуватися, -ується / відстовбурчитися и мног. повідстовбурчуватися, настовбурчуватися / настовбурчитися и мног. понастовбурчуватися, відстобурчуватися / відстобурчитися, настобурчуватися / настобурчитися и мног. понастобурчуватися; відставлятися / відставитися; випинатися / вйпнутися и вйп’ястися, -пнеться и мног. повипинатися, віддуватися и віддиматися / віддутися и мног. повіддима- тися; відкопйлюватися, -юється / відкопйли- тися; губы смешиб ~ились губи смішно відкопйлилися; карманы '-ились кишёнi відстовбурчилися (настовбурчилися). Ср. оттопыривать, отторгаемый відрйваний; відторгуваний. Ср. отторгать.
отторгать / оттбргнуть {отрывать, отделять) відривати / відірвати, -дірву, -д1рвёш; {отнимать насильственным путём) книжн., уст. відторгати / відторгнути, отторгаться / уст. оттбргнуться відриватися / відірватися, -дірвуся, -дірвешся; книжн., уст. відторгатися / відторгнутися. Ср. отторгать.
оттбргиутый, уст. оттбржеиный відірваний; книжн., уст. відторгнений, відторгнутий. Ср. отторгать, отторговать разг. відторгувати, -ую, -уєш. отторжёиие відрйв, -у {м.); книжн., уст. відторгнення, {неоконч. д. — ещё) відривання; о. тканей мед. відторгнення тканйн. оттормйживаиие спец, розгальмовування, оттормйживать / оттормозйть спец, розгальмовувати, -овую, -овуєш / розгальмувати, -ую, -уєш.
отторможёииый спец, розгальмований.
оттбчеииость відточеність, -ності; вйгост- реність. Ср. оттйчивать. оттбчеииый відточений; {точенный) точений; вйгострений, відгострений; [гостро] заструганий; о. стиль відточений стиль. Ср. оттачивать.
оттбчие {длинный ряд точек) полигр. крапкй, -пок {мн), точкування. оттбчить полигр. набрати (-беру, -берёш) крапкй. отточйть CM. оттйчивать. отточйться CM. оттачиваться, оттбчка відточення, {неоконч. д. — ещё) відточування (с.); вйгострення, відгострення, {неоконч. д. — ещё) вигострювання, відгострювання; застругування. Ср. оттачивать, оттрезвбиить церк. перестати (-стану, -ста- неш) дзвонйти в усі дзвони, оттреиирбваииьій разг. відтренований. оттреиировйть разг. відтренувати, -ую, -уєш. оттрёпанный тіпаний, потіпаний. Ср.
оттрёпывать 1. оттрёпывать / оттрепйть разг. 1. {лён, пеньку) тіпати / потіпати, витіпувати, -ую, -уєш / вйтіпати; 2. (кого — наказать) сов., разг. прочухана (прочуханки) дати (дам, дасй) (кому); {за волосы) разг. нам’яти (-мну, -мнёш) чупрйну (чуба) (кому), відчубити, -блю, -биш, вйчубити, почубити (кого), пoчyбёнькiв дати (кому); {за уши) нам’яти вуха (кому); {отлупить) разг. відлупйти, -луплю, -лупиш, відлупцювати, -юю, -юєш, віддубасити, -ашу, -асиш, вiддyxoпёлити (кого).
оттрёпываться тіпатися, витіпуватися, -уєть- ся. Ср. оттрёпывать 1. оттруЙть 1. відсурмйти, -млю, -мйш, реже відтрубйти, -трублю, -трубиш; 2. {провести время за трудным, неприятным делом) пе- рен., прост, відтрубйти. оттрудйться разг. відпрацювати, -юю, -юєш. оттрясать / оттрястй {отряхивать — обычно) прост, обтрушувати, -ую, -уєш / обтрусйти, -трушу, -трусиш и мног. пообтрушувати, струшувати / струсйти и мног. пострушувати, отрясати / отрястй; о. пыль обтрушувати пил. отрясёииый обтрушений, струшений, оттрйхивать п р о с т. CJW. отрйхивать. оттряхиваться прост, слі. отряхиваться, оттряхнуть сов., прост. CJW. отрйхивать. оттряхиуться сов., п р о с т. сл<. отряхиваться.


оттуда
838
отупёлый
оттуда, прост, оттудова нареч. звідти, звідтіля, звідтіль, відтіля, відтіль, разг. відти, диал. звідтам, відтам; ни тудй, ни о. ні туди, ні звідти; о. и отсі&да відтіля і відціля, оттужйть відтужйти, -тужу, -тужиш, оттузйть {сильно побить) прост, віддубасити, -ашу, -асиш, вiддyxoпёлити, поколошматити, -ачу, -атиш, налупйти, -луплю, -лупиш, відлупити, налупцюватй, -юю, -юєш, відлупцювати, надавати стусанів (штовханів), оттушёванный відтушований, оттушёвка відтушування, (неоконч. д. — ещё) відтушовування (с.). оттушёвывание відтушовування, оттушёвывать / оттушевать відтушовувати, -овую, -овуєш / відтушувати, -ую, -уєш. оттушёвываться відтушовуватися, -бвується. оттыкйнне відтикання.
оттыкать / ототкнуть разг. відтикати / відіткнути и диал. відіткати, -ткну, -ткнёш и мног. повідтикати. оттыкаться / ототкнуться разг. відтикатися / відіткнутися и диал. відіткатися, -ткнё- ться.
оттычка прост, відтикання (с.).
отпЬканный разг. відтюканий.
оттібкать {отбить, отломить ударами) разг.
відтюкати. оттягйть сов., прост. СЛІ. отсуживать, оттягивание разг. 1. відтягання, відтягування; випинання; 2. відтягання, відтягування, зволікання; 3. відтягування; 4. відтягування. Ср. оттягивать 1—4. оттігивать / оттянуть разг. 1. відтягати и відтягувати, -ую, -уєш / відтягтй, -тягну, -тягнеш и відтягнути и мног. повідтягати; {вниз своей тяжестью — ещё) реже отягати / отягтй и отягнути и мног. поотяг^ти; {выпячивать — ещё) випинати / вйпнути и реже вйп’ясти, -пну, -пнеш и мног. повипина- ти; 2. (что — откладывать на более поздний срок) відтягати и відтягувати / відтягтй и відтягнути (що), несов. зволікати (що, з чим); о. врёмя зволікати (відтягати и відтягувати) час; о. вынолнёние решёния зволікати з рішенням; відтягувати з виконанням рішення;
3. 	техн. відтягувати / відтягтй и відтягнути и мног. повідтягати; 4. {отбирать тяжбой) уст. відтягувати / відтягати; см. ещё отсуживать.
оттягиваться / оттянуться 1. відтягатися и відтягуватися, -уюся, -уєшся / відтягтйся.
-тягнуся, -тягнешся и відтягнутися; 2. {задерживаться) разг. відтягатися и відтягуватися / відтягтйся и відтягнутися, несов. зволікатися; 3. несов., страд, відтягатися, відтягуватися; випинатися; зволікатися; ср. оттйгивать 1—4. оттЯжка 1. {действие) відтягнення, {неоконч.
— 	ещё) відтягання, відтягування (с.); зволікання; ср. оттягивать 1—3; 2. воен., спорт. відтяжка; с '-кой з відтяжкою; 3. {трос, канат) відтяжка, уст. відтягачка. оттяжибй спец, відтяжнйй. оттЯнутьій 1. відтягнутий, відтягнений; вйпнутий; 2. відтягнутий, відтягнений;
3. 	відтягнутий, відтягнений. Ср. оттЯгивать 1—3.
оттЯнанньїй прост, відтятий, відрубаний. оттЯньївать / оттЯнать и однокр. оттЯннуть прост, відтинати / відітнути и відтяти, -дітну, -дiтнёш и мног. повідтинати, відрубувати, -ую, -уєш / відрубати и мног. повідрубувати, разг. відцюкувати / відцюкати и відцюкнути. оттЯпьіваться прост, відтинатися, відрубуватися, -ується. отудйть кінчйти (скінчйти) вудити, отужинать разг. повечёряти. отуманенный разг. 1. прич. затуманений; прил. затуманілий; 2. прич. отуманений, затуманений; прил. стуманілий. Ср. отуманивать 1—2. отумйнивание р а з г. 1. затуманювання; 2. отуманювання, затуманювання. Ср. отуманивать 1—2.
отуманивать / отумйнить разг. 1. {застилать туманом, мглой) затуманювати, -юю, -ЮЄШ / затуманити, несов. туманйти; 2. {пе- рен.: затемнять сознание) стуманювати / стуманити, затуманювати / затуманити, отуманювати / отуманити, несов. туманйти; глазй у менЯ ~ило очі мені стуманило; о. г6- лову кому стуманювати голову кому. отуманиваться / отуманиться разг. 1. {застилаться туманом, мглой) затуманюватися, -юється / затуманитися, туманйтися {несов), туманіти / стуманіти; 2. {перен.: омрачаться) отуманюватися / отуманитися, туманитися / стуманитися, туманіти / стуманіти.
отупёвший отупілий; о. взгляд отупілий погляд.
отунёлость отупіння (с). отунёлый разг. отупілий.


отупёние
839
отхаркивающее
отупёние отупіння, отупёть отупіти, отуплёние отупіння.
отуплйть / отупйть {делать умственно невосприимчивым) отупляти и отуплювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / отупйти (отуплю, отупиш). отурёчение разг. отурёчення, потуречення, потурчення, {неоконч. д. — ещё) отуречування.
отурёченный разг. отуречений, потурёче- ний, потурчений, отурёчивать / отурёчить разг. отуречувати, -ую, -уєш / отуречити, потурёчувати / поту- рёчити, потурчувати / потурчити, отурёчиваться / отурёчиться разг. отурё- чуватися, -уюся -уєшся / отурёчитися, по- турёчуватися / потуречитися, потурчувати- ся / потурчитися, отуті&жеиньїй відпрасований; відчухраний, відлупцьований. Ср. отутіЬживать 1—2. отутіЬживать / отуті&жить 1. (тщательно гладить утюгом) відпрасовувати, -овую, -овуєш / відпрасувати, -ую, -уєш; ~ить бріЬки відпрасувати штанй; 2. (избить) сов., прост, відчухрати, відлупцювати, -юю, -юєш, налупйти, -луплю, -лупиш, отуті&живаться відпрасовуватися, -овується.
Ср. отутіЬживать 1. отучйть / отучйть (заставлять отвыкать от чего-л.) відучувати, -ую, -уєш / відучйти, -учу, -учиш, відзвичаювати, -юю, -юєш / відзвичаїти, отучаться / отучйться 1. відучуватися, -уюся, -уєшся / відучйтися, -учуся, -учишся, відзвичаюватися, -ююся, -юєшся / відзвичаїтися; 2. (кончить учиться) сов., разг. відучйтися.
отученный відучений, відзвичаєний, отучиваемый відучуваний, разг. відзвичаюваний, отучивание разг. відучування, отучивать разг. см. отучйть. отучиваться разг. см. отучйться. отучнёть (растолстеть) розтовстіти, роз- гладнути, погладшати, отфильтрбванный відфільтрований, отфильтрбвывание відфільтровування, отфильтрбвывать / отфильтровать відфільтровувати, -овую, -овуєш / відфільтрувати, -ую, -уєш.
отфильтрбвываться відфільтровуватися, -овується.
отформатйроваиный информ. відформатований.
отформатйроватьсов., відформатува¬
ти, -ую, -уєш. отформбваниый техн. відформований, отформбвывание техн. відформовування, отформбвывать / отформовать техн. відформовувати, -овую, -овуєш / відформувати, -ую, -уєш.
отформбвываться техн. відформовуватися, -овується.
отфрезербванный техн. відфрезерований. отфрезербвывание техн. відфрезербвування. отфрезербвывать / отфрезеровать техн. від- фрезеровувати, -овую, -овуєш/відфрезеру вати, -ую, -уєш. отфрезербвываться техн. відфрезеровува- тися, -овується. отфутббленный разг. відфутболений. отфутббливание разг, відфутболювання. отфутббливать / отфутбблитьразг. відфутбо- лювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / відфутболити; ~ить жалобу відфутболити скаргу, отфыркивание разг. відфоркування. отфыркиваться / отфыркаться и однокр. отфыркнуться разг. відфоркуватися, -уюся, -уєшся / відфоркатися и відфоркнутися. отхйживание разг. відходжування. Ср. отхй- живатьЧ
отхаживать* / отходйть (вылечивать) разг. відходжувати, -ую, -уєш / відходйти, -ходжу, -ходиш, сов., уст. відволати, відволодати, отхйживать^ / отходйть 1. (кончить ходить) сов., разг. перестати (-стану, -станеш) ходйти, разг. відходйти, -ходжу, -ходиш; (проходить^ проходити, -хбджу, -ходиш; 2. (утомлять хождением) разг. відходжувати, -ую, -уєш / відходйти; 3. (бить, колотить) прост, чухрати / відчухрати, латати / відлатати, маніжити / вйманіжити, дубасити, -ашу, -асиш / віддубасити, духопелити / віддухопелити, отхйрканньїй відхарканий, отхаркиваемый відхаркуваний, отхаркивание відхаркування, отхйркивать / отхйркать и отхаркнуть відхаркувати, -ую, -уєш / відхаркати и відхаркнути.
отхаркиваться / отхаркаться и отхаркнуться відхаркуватися, -уюся, -уєшся / відхаркатися и відхаркнутися, отхаркивающее сущ., с., фарм. відхаркувальне, -ого.


отхаркивающий
840
отходйть^
отхаркивающий 1. прич. якйй (що) відхаркує; 2. прил,, фарм. відхаркувальний, отхаркивающийся відхаркуваний, отхаркнутый відхаркнутий, отхвйтаииый прост. СЛІ. отхваченный 1—2. отхватить сое., прост, см. отхватывать, отхватываемый прост. 1. відрізуваний, відкраюваний, відчикрйжуваний; відрубуваний, відбатовуваний; віддйраний; відкушуваний; 2. захоплюваний, загарбуваний. Ср. отхватывать 1—2. отхвйтывание прост. 1. відрізання, відкраювання, відчикрйжування, відчахування; відшматування, відпаювання; відтинання, відчісування; відрубування, відчухрування, відбатовування; віддйрання; відкушування; 2. захоплення, загарбання; 3. витанцьовування; 4. відсмйкування. Ср. отхватывать 1—4.
отхватывать / отхватйть 1. прост, (отрезать) відрізувати, -ую, -уєш и відрізати / відрізати, -ріжу, -ріжеш и мног. повідрізувати и повідрізати, відкраювати, -юю, -юєш / відкраяти, разг. відчикрйжувати, -ую, -уєш / відчикрижити, відчахувати / відчахнути; {резким движением оторвать, отрезать — ещё) сов., разг. відшматувати, -ую, -уєш, відпаювати, -юю, -юєш; (отсекать) відтинати / відітнути и відтяти, -дітну, -дiтнёш и мног. повідтинати, відчісувати, -ую, -уєш / відчесати, -чешу, -чешеш; (отрубать) відрубувати, -ую, -уєш / відрубати и мног. повідрубувати, відчухрати (сов), разг. відбатову- вати, -овую, -овуєш / відбатувати, -ую, -уєш; (отдирать) віддирати / віддерти, -ру, -реш и відідрати (віддеру, віддереш); (откусывать) відкушувати, -ую, -уєш / відкусйти, -кушу, -кусиш и мног. повідкушувати; 2. (приобретать, заполучать) прост, захоплювати, -юю, -юєш / захопйти, -хоплю, -хбпиш и мног. позахоплювати, загарбувати, -ую, -уєш / загарбати; 3. (делать бойко, залихватски) прост, тнути и тяти (тну, тнеш) / утнути и утяти, затинати / затнути и затяти, несов. віддирати, сов. удрати; (чесать) разг. чесати (чешу, чешеш) / учесати; (шпарить) прост. шпарити / відшпарити; (отплясывать) несов. витанцьовувати, -цьовую, -цьовуєш, разг. садйти, -джу, -диш; (о танцах, музыке
— 	ещё) несов., разг. кресати (крешу, крешеш), сов. учйстити (учйщу, учйстиш);
4. 	(отдёргивать) уст. відсмйкувати, -ую, -уєш / відсмикнути.
отхватываться прост. 1. відрізуватися, -ується, відчикрйжуватися; відтинатися, відчісуватися, -ується; відрубуватися, від- батбвуватися, -бвується; віддиратися; відкушуватися, -ується; 2. захоплюватися, -юєть- ся, загарбуватися, -ується. Ср. отхватывать 1—2.
отхваченный 1. відрізаний, відкраяний, від- чикрйжений; відтятий, вiдчёcaний; відрубаний, відбатований; віддертий, відідраний; відкушений; 2. захоплений, загарбаний. Ср. отхватывать 1—2. отхворать разг. відхворіти, відслабувати, -ую, -уєш.
отхлёбнутый відсьорбаний. Ср. отхлёбывать, отхлёбывание відсьорбування, сьорбання.
Ср. отхлёбывать, отхлёбывать / отхлебать и отхлебнуть (хлебнув, отпивать) разг. відсьорбувати, -ую, -уєш / відсьорбати и відсьорбнути, сьорбати / сьорбнути и усилит, сьорбонути, отхлёстанный відшмаганий, вйшмаганий, пошмаганий, відхльостаний (реже), відшпа- рений, віджарений; відбатожений. Ср. отхлёстывать, отхлёстывать / отхлестйть разг. сов. відшмагати, вйшмагати, пошмагати, разг. відшпарити, віджарити; сов. відхльостати (реже), (кнутом — ещё) сов., разг. відбатожити, вйбатожити; ~^ть по щекйм надавати ляпасів (лящів), отхлбнанньїй разг. відплесканий. отхлопотать разг. вйклопотати, -очу, -очеш. отхлбпывать / отхлбпать разг. 1. (перестать, закончить хлопать) кінчйти (скін- чйти) плескати; відплескувати, -ую, -уєш / відплескати, -плещу, -плещеш; (усиленно хлопать) несов. плескати (плещу, плещеш и реже плескаю, плескаєш), виплескувати; 2. (побить) сов. набйти, -б’ю, -б’єш, відшмагати.
отхлынуть відрйнути, відлйнути, відхлйнути. отхбд 1. відхід, -ходу; (отплытие — обычно) с. відплиття; больнбй на -де уст. хворий конає (кінчається, на скопі, на сконанні, на сході); на ~де (на исходе) уст. на відході; на -'Де праздника наприкінці свята; на (під) кінець свята; о. пбезда відхід потяга (поїзда); 2. см. отхбды. отходйть^ см. отхйживатьЧ отходйть^ см. отхйживать^ отходйть^ / отойтй 1. відходити, -джу, -диш / відійтй (-дійду, -дійдеш) и мног. повідхб-


отхбдная
841
отциклевать
дити; {отдаляться, отступать — ещё) оступатися / оступйтися (оступлюся, оступишся), разг. уступати / уступйти (уступлю, уступиш), уступатися / уступйтися; {отплывать — обычно) відпливати / відпливтй и відплистй, -пливу, -пливёш и мног. по- відпливати; ~йдйте от окн^ відійдіть (відступіться) від вікна; 2. {проходить, миновать) уст. відходити / відійтй, проходити / пройтй, минати / минути, минатися / минутися; прйздник отошёл свято відійшло (відбулося); 3. {умирать) к н и ж н. упокоюватися, -ююся, -юєшся / упокоїтися {уст)\ конати / сконати; відходити / відійтй {уст)\ ~йтй в вёчность уст. помёрти, -мру, -мрёш, умёрти; пітй на той світ; відійтй у вічність, рел. упокоїтися; О сёрдце отошлб, от сёрдца отошлб у кого відлягло (одійшло) від сёрця кому\ на cёpцi (на душі) полёгшало кому. отхбдная сущ., ж., церк. відхідна, -6ї, відхідна молйтва.
отхбдник 1. ист. відхідник, заробітчанин;
2. {ассенизатор) уст. асенізатор, отхбдничество ист. відхідництво, отхбдньїй відхідний, отхбдчивость відхідливість, -вості. отхбдчивый відхідливий; ~вое сёрдце відхідливе сёрце.
отхбды мн. відходи, -ів; --бд ед. відхід, -ходу; о.
произвбдства відходи виробнйцтва. отходящий 1. прич. якйй (що) відходить;
2. прил. відхіднйй. отхбженньїй’ відходжений. Ср. отхйживатьЧ отхбженньїй^ відходжений. Ср. отхйживать^ 2.
отхбжий: ~жее мёсто прост, відхідник, відхі- док, -дка; відходок, відхоже місце; о. прб- мьісел ист. заробітки, -ів {мн), відхідний промисел.
отхотёть разг. перехотіти, -хочу, -хочеш, відхотіти.
отхотёться разг. перехотітися, -хочеться, відхотітися, отхохот^ться разг. кінчйти (скінчйти) реготати,/7шг. пересміятися, отхрйпьівать / отхрапёть прост. 1. хроптй, -пу, -пёш и хропіти, -плю, -пйш {несов)\ {спать) спати (сплю, спиш) / проспати;
2. 	{кончить спать) сов. прокйнутися, проснутися.
отхромйрованный мет. відхромований. отхромйровать мет. відхромувати, -ую,-уєш.
отцарствовать разг. відцарювати, -юю, -юєш, перецарювати, отцвёт, отцветание відцвітання, перецвітання.
отцветать / отцвестй відцвітати / відцвістй, -цвіту, -цвiтёш и мног. повідцвітати, перецвітати / перецвістй, оцвітати / оцвістй, разг. відцвітатися / відцвістйся; {о злаках — обычно) відкрасовуватися, -овується / відкрасуватися, -ується, відквітовувати, -овує / відквітувати, -ує, сов., разг. переквітувати, отцвётший відцвілий, відквітлий, перецві- лий. Ср. отцветать, отцёженный відціджений, отцёживание відціджування, отцёживать / отцедйть відціджувати, -ую, -уєш / відцідйти, -ціджу, -цідиш и мног. повідціджувати; {на сито) відкидати / від- кйнути на сйто; {часть жидкости) сов., разг. надточйти.
отцёживаться / отцедйться відціджуватися, -ується / відцідйтися, -цідиться, отцёживающий відціджувальний. отцеловйть 1. {целовать много, вволю) уст. вйцілувати, -ую, -уєш {разг.); 2. {перестать целовать) разг. кінчйти (скінчйти) цілувати, отцеловаться разг. кінчйти (скінчйти) цілуватися, відцілуватися, -уюся, -уєшся. отцентрбванньїй техн. відцентрований, отцентровйть, отцентрйровать техн. відцентрувати, -ую, -уєш. отцёп 1. {действие) відчеплення (с.); 2. {отцепленные вагоны) ж.-д. вiдчёп. отцёпка, отцеплёние відчеплення, {неоконч.
д. — ещё) відчіплювання, отцёпленный відчеплений, отцеплііть / отцепйть відчіплювати, -юю, -юєш и відчіпляти / відчепйти, -чеплю, -чё- пиш и мног. повідчіплювати и повідчіпляти. отцепляться / отцепйться відчіплюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ и відчіплятися / відчепйтися, -чеплюся, -чёпишся и мног. повідчіплюватися и ПОВІДЧІПЛЯТИСЯ. отцепнбй ВІДЧІПНЙЙ. отцёпщик спец. відчіплювач, отцёпщица спец. відчіплювачка, отцеубййство батьковбйвство. отцеубййца м. и ж. батьковбйвця, м. бать- ковбйвець, -вця, ж. батьковбійниця, отциклёванный поцикльований, відцикльо- ваний.
отциклевать сов. поциклювати, -юю, -юєш, відциклювати.


отцбв
842
отчеканенный
отцбв разг. батьків, -кова, -кове, разг. татів, -това, -тове. отцбвский батьківський,отёцький; {отцов) батьків, -кова, -кове, разг. татів, -това, -тове; о. дом см. бтчий: о. дом; по-отц6вскн по-батьківському, реже по-отёцькому. отцбвство батьківство.
отчаёвничать разг. кінчйти (скінчйти) чаювання.
отчаиваться / отчаяться 1. (в чем — впадать в отчаяние) упадати / упасти в розпач (в розпуку); (в чем — утрачивать всякую надежду на что-л.) утрачати / утратити (утрачу, утратиш) надію (на що), зневірятися / зневіритися (у чому, у можливості чого); ~яться в благонри^ном исхбде болёзни утратити надію на щаслйвий кiнёць хвороби; 2. {решаться на отчаянный поступок) разг. насмілюватися, -ююся, -юєшся / насмілитися; {отваживаться — ещё) зважуватися, -уюся, -уєшся / зважитися, отчйл мор. відчал, -у. отчаленный відч^лений. отчаливание відчалювання, отчйливать / отчйлить відчалювати, -юю, -юєш / відчалити; ~ай! {убирайся!) прост. ідй (геть) з-пёред очёй! отчаливаться / отчалиться відчалюватися, -ююся, -юєшся / відчалитися. отчасти нареч., разг. почасти, подёкуди {реже), разг. потроху, потрбхи. отчаявшийся 1. прич. якйй (що) втратив надію (зневірився); 2. прил. зневірений, отчаяние відчай {м.,род. відчаю), лі. розпач, -у,
ж. 	розпука; в --ни нареч. розпачливо; в ~ии кто берё відчай (розпач) кого\ впадать / впасть (приходйть / нрийтй) в о. удаватися / удатися (поринати / порйнути, упадати / упасти) у відчай (в розпач), упадати / упасти в розпуку, несов., разг. розпачу вати, -ую, -уєш; он в ~ии, что не мбжет сдёлать ^того його [аж] відчай (розпач) берё, що не може зробйти цього; нблньїй ~ия розпачливий; приводйть в о. доводити до відчаю (до розпачу, до розпуки); с ~ем розпачливо, отчаянно нареч. 1. {в полном отчаянии) розпачливо; {исступлённо) несамовйто, нестямно; 2. {крайнє смело) відчайдушно; {неистово) шалёно, нестямно, несамовйто; {яро) завзято, заповзято, запёкло, з зaпёклicтю; защищаться о. шалёно (відчайдушно) бо- ронйтися; 3. (очень) разг. страшённо; голові
о. болйт голова страшённо болить; онй больнй о. вона хвора безнадійно, отчаянность 1. {безвыходность) разг. без- вйхідність, -ності, безпорадність, безнадійність; 2. {безрассудное удальство) разг. відчайдушність; {неистовство) шaлёнicть, шалёнство; 3. прост, см. отчаяние, отчаянный 1. {полный отчаяния) розпачливий, відчайдушний; {исступлённый) неса- мовйтий, нестямний, шалёний; о. взгляд (взор) розпачливий погляд; о. крик розпачливий (відчайдушний, несамовйтий, нестямний, шалёний) крик; о. шаг відчайдушний крок; 2. (чрезвычайно тяжёлый) разг. [надзвичайно] важкйй, найважчий; {безвыходный) безвйхідний, безпорадний; '^нное ноложённе безнадійне становище; -иное прбшлое [надзвичайно] важкё минуле;
3. {крайнє смелый) відчайдушний; {неистовый, бешеный) шалёний, нестямний, несамовйтий; {ярый, бесстрашный — ещё) запёк- лий, завзятий, заповзятий, усилит., разг. завзятущий; {опасный) небезпёчний; {рискованный) ризикований, реже рискований; {безнадёжный) безнадійний; ~нная го- лоьй разг. шибайголова, урвйголова; -иная скбрость шалёна швйдкість; ~нная храбрость відчайдушна хоробрість; -иное со- противлёние відчайдушний (шалёний, завзятий, запёклий) опір; о. игрбк завзятий (запёклий) гравёць (грач; в карты: картяр); о. поступок відчайдушний учйнок; о. че- ловёк відчайдушна людйна, відчайдух;
4. {плохой) разг. жахлйвий; {ужасный) разг. страшённий; ~нная погбда жахлйва погода; '^нное поведёние жахлйва (страшённа) поведінка; о. дурйк разг. страшённий (не- приторённий, непроторённий, нecocвiтён- ний) дурень.
отчаяться см. отчаиваться, отчебучивать / отчебучить см. отчудйть^. отчегб нареч. 1. {вопросительное) чому, чого, разг. чом, уст. пощб; о. же! {как положительный ответ) разг. чому ж!, чого ж!; а то чому!; 2. {союзное слово: вследствие чего) чому, чого, через що. отчегб-либо, отчегб-нибудь нареч. чому-нё- будь, чого-нёбудь, через що-нёбудь. отчегб-то нареч. чомусь, чогось, через щось, отчеканенный 1. вйкарбуваний; 2. відрубаний. Ср. отчеканивать 1—2.


отчеканивание
843
отчислить
отчеканивание 1. карбування, викарбовування; 2. відрубування, карбування, викарбовування. Ср. отчеканивать 1—2. отчеканивать / отчеканить 1. (изготавливать методом чеканки) карбувати, -ую, -уєш и викарбовувати, -овую, -бвуєш / вйкарбу- вати, -ую, -уєш, сов. покарбувати; 2. (перен.: отчётливо расчленять движения, речь) відрубувати, -ую, -уєш и рубати / відрубати, несов. карбувати, викарбовувати; говорйть, ~вая каждое слбво разг. говорити, викарбовуючи (відбиваючи, уст. вирубаючи) кожне (кожнісіньке) слово, отчеканиваться / отчеканиться карбуватися, -ується и викарбовуватися, -овується / викарбуватися, -ується. отчекрыженный прост, відчикрйжений {разг).
отчекрыжить прост, відчикрйжити {разг). отчеренковйние сад. відживцювання. отчеренкбванный сад. відживцьований. отчеренковать сад. відживцювати, -юю, -юєш.
отчёркивание відкреслювання, отчёркивать / отчеркнуть {выделять чертой) відкреслювати, -юю, -юєш / вiдкpёc- лити.
отчёркиваться відкреслюватися, -юється. отчёркнутый вiдкpёcлeний. отчёрпанный вiдчёpпaний. отчёрннутый вiдчёpпнyтий. отчёрпывание вiдчёpпyвaння. отчёрпывать / отчёрнать и отчерпнуть від- чёрпувати, -ую, -уєш / відчерпати и від- черпнути.
отчёрпываться відчерпуватися, -ується. отчёрченный відкреслений, отчёрчивание вiдкpёcлювaння. отчёрчивать / отчертйть 1. вiдкpёcлювaти, -юю, -ЮЄШ / відкреслити; 2. {кончить чертить что-л.) сов. відкреслити, накреслити, вйкреслити. отчёрчиваться відкреслюватися, -юється. отчёсанный відчесаний, бтческий уст. батьківський; поэт, отчий, бтчество по батькові; по ~ву по батькові, отчёсывание відчісування, отчёсывать / отчесйть 1. відчісувати, -ую, -уєш / відчесати, -чешу, -чёшеш; 2. (что — кончить чесать) сов., разг. почесати (що); {кончить чесание) кінчйти (скінчйти) чесання (чого); 3. (кого — перен.: бить, ругать) прост, давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй)
чбсу, завдавати / завдйти чбсу (кому), чесати / почесати (кого); {ругать — ещё) лаяти / вйлаяти, разг. шпётити (шпёчу, шпётиш) / вйшпетити, -шпечу, -шпетиш (кого), отчёсываться відчісуватися, -ується. отчёт звіт, -у, реже звідомлення, уст. справоздання (с.); брать под о. брйти на звіт; давать (отдавать / отдйть) себё о. в чём усвідомлювати що\ здавати собі справу з чого {про що); {понимать) розуміти що; (разбираться) розбиратися в чому; не давйя себё --та, без ~та несвідомо, отчётливо нареч. виразно; чітко; розбірливо, розбірно; ясно; о. мбжно вйдеть ясно можна бачити. Ср. отчётливый, отчётливость виразність, -ності; чіткість, -кості; розбірливість, -вості, розбірність; ясність; о. мысли чіткість (ясність) думки. Ср. отчётливый, отчётливый виразний; {чёткий) чіткйй; {разборчивый) розбірливий, розбірний; {ясный) яснйй; --вое изложёние чіткйй (яснйй) вйклад; ~вое представлёние о чём чітке (виразне, ясне) уявлення про що; о. рисунок чіткйй малюнок, отчётно-выборный звітно-вйборний. отчётно-перевыборный звітно-перевйбор- ний.
отчётность звітність, -ності. отчётный звітний; -'ная вёдомость звітна відомість; о. доклад звітна доповідь; о. перйод звітний період, отчйзна вітчйзна, батьківщйна, диал. вітчйна. бтчий поэт., высок, отчий; батьківський; о. дом рідна домівка (осёля); батьківська хата {разг. стріха), рідний дім. бтчим вітчйм. бтчина уст. см. вбтчина. отчирйкать відцвірінькати. отчйрканньїй відцйрканий, наддоєний. отчйркать відцйркати, наддоїти (молоко), отчислёние 1. {действие) відрахування, {не- оконч. — ещё) відраховування; звільнення, {неоконч. — ещё) звільнення; ср. отчислить 1—2; 2. {отчисленная сумма) відрахування;
о. 	в специальный фонд відрахування до спеціального фонду, отчйсленньїй 1. відрахований; 2. відрахований; звільнений. Ср. отчислйть 1—2. отчислить / отчйслить 1. {вычитать) відраховувати, -овую, -бвуєш / відрахувати, -ую, -уєш; (с кого — о деньгах) разг. вивертати / вйвернути; о. в пбльзу чью відраховувати на


отчислиться
844
отшвартбванный
кбрйсть чию\ о. срёдства на рембнт відраховувати кошти на рембнт; 2. {от службы, из состава учащихся и т. п.) відраховувати / відрахувати; (увольнять) звільняти / звіль- нйти; о. студёнта відраховувати студента, отчислііться / отчйслиться 1. звільнятися / звільнитися; ср. отчислить 2; 2. несов., страд, відраховуватися, -овується; вивертатися; звільнятися; ср. отчислить 1—2. отчйстить см. отчищать, отчйститься см. отчищйться. отчйстка ВІДЧЙЩЄННЯ (с.); (иеоконч. д. — обычно) відчищання, отчйтанный 1. вйчитаний, вйшпетований; 2. відчйтаний, вйчитаний; 3. відчйтаний. Ср. отчйтывать 1—3. отчйтывание 1. вичйтування; 2. відчйтування.
Ср. отчйтывать 1,3. отчйтывать / отчитать 1. (кого — делать выговор) разг. вичйтувати, -ую, -уеш / вйчитати (кому), брати (беру, берёш) / узяти (візьму, візьмеш) в шори (кого); {распекать
— 	ещё) разг. шпётити (шпёчу, шпётиш) / вйшпетити (кого), сов., диал. вйбештувати, -ую, -уєш, вйбанітувати, -ую, -уєш (кого);
2. 	{кончить читать) сов. відчитати, вйчитати; 3. {читая молитвы) відчйтувати / відчитати.
отчйтываться / отчитаться 1. {давать отчёт) звітувати, -ую, -уєш / відзвітувати, звітуватися / відзвітуватися, робйти (-блю, -биш) / зробйти звіт, складати / скласти (складу, складёш) звіт, давати (даю, даєш) / дати (дам, дасй) звіт; 2. несов., страд. вичйтуватися, -ується; відчйтуватися; ср. отчйтывать 1,3. отчихаться разг. відічхатися. отчихвбстить прост, вйшпетити, -шпечу, -шпетиш.
отчищать / отчйстить відчищати / від- чйстити, -чйщу, -чйстиш. отчищаться / отчйститься відчищатися / відчйститися, -чйщуся, -чйстишся. отчйщеииьій відчйщений. отчлеиёиие відчленування. отчлеиёииый відчленбваний. отчлеийть / отчленйть відчленбвувати, -бвую, -бвуєш / відчленувати, -ую, -уєш и реже відчленйти. отчленйться відчленбвуватися, -бвується. отчубучивать / отчубучить см. отчудйть^ отчудйть* CM. отчуждкть.
отчудйть^ {сделать что-л. неожиданное, из ряда вон выходящее) разг. устругнути (утнути) штуку, утяти (утну, утнёш) штуку, отчуждаемость юр. відчужуваність, -ності;
вивласнюваність. Ср. отчуждйть. отчуждйемьій юр. відчужуваний; вивласню- ваний. Ср. отчуждать, отчуждать / отчудйть відчужувати, -ую, -уєш / відчужйти; {об имуществе) вивласню- вати, -юю, -юєш / вйвласнити; о. имущество юр. відчужувати (вивласнювати) майнб. отчуждйться відчужуватися, -ується; вивлас- нюватися, -юється. Ср. отчуждйть. отчуждёиие 1. {прекращение близости между кем-л.) відчуження; {отчуждённость) ж. відчуженість, -ності; 2. {действие) юр. відчуження, {неоконч. — ещё) відчужування; вйвласнення, {неоконч. д. — ещё) вивлас- нювання; о. сббствеииости відчуження (вйвласнення) власності; полосй ~ия ж.-д., уст. смуга відчуження, отчуждённо нареч. відчужено, отчуждённость відчуженість, -ності; {отчуждение) с. відчуження, отчуждённый 1. прич. відчужений; вй- власнений; 2. {ставший чужим) прил. очужі- лий, відчужений; {чужой) чужйй; о. от лю- дёй відчужений від людёй, відлюдкуватий, відлюдькуватий, неприкаяний, отчурйться (от кого-чего) разг. відцуратися (кого-чого, реже від кого-чого); {отречься) зректйся (зречуся, зречёшся) (кого-чого). отшагивать / отшагать разг. прохбдити, -джу, -ДИШ / пройтй, -йду, -йдеш; {проходить) сов. прохбдити, -ходжу, -хбдиш; {шагать) крокувати, -ую, -уєш / відкрокувати, сов. прокрокувати, отшагнуть разг. відступйти (-ступлю, -сту- пиш) на крок; о. на два шйга назйд відступйти на два крбки [назад], отшатывать / отшатнуть разг. 1. від- хйтувати, -ую, -уєш / відхитнути; 2. перен. відштбвхувати, -ую, -уєш / відштовхнути, отшатываться / отшатнуться разг. 1. від- хйтуватися, -уюся, -уєшся / відхитнутися, сов., разг. відсахнутися, сахнутися, відвих- нутися; 2. перен. відштбвхуватися, -уюся, -уєшся / відштовхнутися, сов.,разг. відсахнутися; відкидатися / відкйнутися, реже від- хйтуватися, -уюся, -уєшся / відхитнутися, отшвартбванный авиа, мор. відшвартбва- ний.


отшвартбвывать
845
отшпйленный
отшвартбвывать / отшвартовать авиа, мор. відшвартовувати, -бвую, -овуєш / відшвартувати, -ую, -уєш. отшвартбвываться / отшвартоваться авиа, мор. відшвартовуватися, -овується / відшвартуватися, -ується. отшвыривание разг. відшпурювання; відкидання.
отшвыривать / отшвырнуть разг. відшпурювати, -юю, -ЮЄШ / відшпурнути; відкидати / відкйнути и відкйдати и мног. повідкидати, отшвыриваться разг. відшпурюватися, -юється; відкидатися, отшвырнутый разг. відшпурнутий; відкйну- тий, відкйнений. отшвьірйть прост, відшпурляти (разг.);
відкйдати и мног. повідкидати, отшвыряться прост, відшпурлятися; відкидатися, отшелушённый відлущений, отшелушивание відлущування, отшелушивать / отшелушйть вилущувати, -ую, -уєш / вйлущити, відлущувати / відлущити.
отшелушиваться / отшелушйться вилущуватися, -ується / вйлущитися, відлущуватися / відлущитися, отшёльник 1. церк. пустёльник, пустйнник, самі(6)тник; 2. перен. самі(6)тник; (нелюдим) відлюдок, -дка, відлюдник, відлюдько; (анахорет) анахорёт. отшёльница 1. пустёльниця, пустйнниця, са- мі(6)тниця, печёрниця; 2. самі(6)тниця; відлюдниця; анахорётка. Ср. отшёльник 1—2. отшёльнический, разг. отшёльничий 1. пу- стёльницький, пустйнницький, самітницький; 2. самітницький; відлюдницький; ана- хорётський. Ср. отшёльник 1—2. отшёльничество 1. пустёльництво, пустйн- ництво, самітництво; 2. самітництво; відлюдництво; анахорётство. Ср. отшёльник 1—2.
отшёствие уст. відхід, -ходу (м). отшйбе: на о. разг. на (у) відшибі. отшибйнне разг. відбивання, отшибйть / отшибйть разг. 1. відбивати / відбйти, -діб’ю, -діб’єш и мног. повідбивати; (откалывать) відколювати, -юю, -юєш / відколбти, -колю, -колеш; намять ~бло разг. памороки забйло; 2. (повреждать ударами) забивати / забйти, -б’ю, -б’єш и мног. позабивати; ~йть себё руку забйти собі руку.
отшибйться / отшибйться прост, відбиватися / відбйтися, -діб’юся, -діб’єшся. отшйбленньїй 1. відбйтий; 2. забйтий. Ср.
отшибйть 1—2. отшивйние відшивання; розшивання. Ср.
отшивйть 1. отшивйть / отшйть 1. (снимать обшивку) відшивати / відшйти, -шйю, -шйєш; (расшивать) розшивати / розшйти; 2. (перен.: прогонять, отваживать) прост, відшивати / відшйти (разг.); 3. (шить в течение некоторого времени) сов., разг. відшйти; (кончить шить что-л.) пошйти, кінчйти (скінчйти) шиття.
отшиваться / отшйться 1. разг. відшиватися / відшйтися, -шйється; 2. сов. см. отши- вйть 2; 3. несов., страд, відшиватися; розшиватися; ср. отшивйть 1. отшйвка горн., строит, відшйвка (с.); (не- оконч. д. — обычно) відшивання.
ОТШЙТЫЙ відшйтий; розшйтий. Ср. отшивйть 1.
отшлёпанный 1. вйшпльопаний, відшпльб- паний, налясканий; 2. відчалапаний; 3. затасканий; заяложений; задрйпаний, забрьоханий. Ср. отшлёпать 1—3. отшлёпать разг. 1. (надавать шлепков) вй- шпльопати, відшльопати, наляскати, надавати (-даю, -даєш) ляпасів; 2. (пройти) відчалапати, відхляпати, відшльопати, від- тьопати; 3. (заносить, затаскать одежду) затаскати; (загрязнить — ещё) заялозити, -бжу, -бзиш; (обрызгать грязью — ещё) разг. задрйпати, забрьохати, отшлифбванный відшліфований, вйшліфу- ваний.
отшлифбвка, отшлифбвывание відшліфування, вйшліфування, вишліфбвання, {не- оконч. д. — ещё) відшліфовування, вишліфовування.
отшлифбвывать / отшлифовать відшліфовувати, -бвую, -овуєш / відшліфувати, -ую, -уєш, вишліфовувати / вйшліфувати. отшлифбвываться / отшлифоваться відшліфовуватися, -овується / відшліфуватися, -ується, вишліфовуватися / вйшліфуватися. отшпандбренньїй прост, побйтий, збйтий. отшпандбривать / отшпандбрить (избивать) прост, бйти (б’ю, б’єш) / побйти, сов. збйти (зіб’ю, зіб’єш), отшпйленный разг. відшпйлений.


отшпйливать
846
отщепёнческий
отшпйливать / отшпйлить разг. відшпй- лювати, -юю, -юєш / відшпилйти, -шпилю, -шпйлиш.
отшпйливаться / отшпйлиться разг. від- шпйлюватися, -юється / відшпилйтися, -шпйлиться. отштампбванный відштампований, отштампбвывание відштампбвування. отштампбвывать / отштамповать відштам- повувати, -овую, -овуєш / відштампувати, -ую, -уєш.
отштампбвываться / отштамповйться від- штамповуватися, -овується / відштампуватися, -ується. отштбпать кінчйти (скінчйти) штопати, отштудйрованньїй простудійований, отштудйровать простудіювати, -юю, -юєш. отштукатуренный вйштукатурений, вйтинь- куваний.
отштукатуривание виштукатурювання, ви- тиньковування, тинькування; см. ещё оштукатуривание, отштукатуривать / отштукатурить 1. виштукатурювати, -юю, -юєш/вйштукатурити, витиньковувати, -овую, -овуєш и тинькувати, -ую, -уєш / вйтинькувати, -ую, -уєш; см. ещё оштукатуривать; 2. {кончить штукатурить) сов., разг. відштукатурити, отштукатуриваться виштукатурюватися, -юється, витиньковуватися, -овується, тинькуватися, -ується; см. ещё оштукатуриваться.
отштурмовйть разг. відштурмувати, -ую, -уєш.
отшугивать / отшугнуть прост, (отгонять) відганяти и відгонити / відігнати (віджену, відженеш); {отпугивать) відстрашати / відстрашйти. отшумёть кінчйти (скінчйти) шуміти, відшуміти, -млю, -мйш; {смолкнуть — ещё) відгомоніти, разг. відлементувати, -ую, -уєш. отшуршйть разг. відшурхотіти, -очу, -отйш;
{отшелестеть) відшелестіти, -ещу, -естйш. отшутйть разг. відповістй (-вім, -вісй) (від- платйти) жартом; о. шутку с кем разг. пожартувати, -ую, -уєш з кого {реже над ким).
отшучиваться / отшутйться разг. відбуватися / відбутися (-будуся, -будешся) жартами (жартом), разг. віджартовуватися, -овуюся, -овуєшся / віджартуватися, -уюся, -уєшся. отщебетйть відщебетати, -ечу, -ечеш. отщеголйть разг. відфрантйти, -нчу, -нтйш.
отщёлканный 1. відклацаний; 2. налясканий;
3. 	вйлаяний. Ср. отщёлкивать^ 1—3. отщёлкать 1. см. отщёлкивать* 1—3; 2. {о птицах) разг. відлящати; {о соловье — обычно) перетьохкати, перестати тьохкати, отщёлкивание* відклацування. Ср. отщёлкивать* 1.
отщёлкивание^ відщіпання (відкидання) защіпки [на дверях]; відсування засува (засувки). Ср. отщёлкивать^, отщёлкивать* / отщёлкать и отщелкать
1. 	{производить щёлкающие звуки) відклацу- вати, -ую, -уєш / відключати; 2. {бить щелчками) разг. бйти (б’ю, б’єш) / побйти [щйг- лями], ляскати / наляскати; 3. {перен.: отчитывать^ разг. шпётити (шпёчу, шпё- тиш) / вйшпетити, -шпечу, -шпетиш; {бранить) лаяти / вйлаяти и налаяти, отщёлкивать^ / отщелкнуть и отщёлкнуть разг. відщіпати / відщепнути, -щепну, -щёпнеш, відкидати / відкйнути защіпку [на двёрях]; {отодвигать запор) відсувати / відсунути засув (засувку), отщёлкиваться* відклацуватися, -ується. Ср.
отщёлкивать* 1. отщёлкиваться^ / разг. отщелкнуться и отщёлкнуться відщіпатися / відщепнутися, -щепнуся, -щёпнешся. Ср. отщёлкивать^, отщёлкнутый вiдщёпнyтий. отщемлённый разг. віддушений; прищйп- нутий, прищйкнутий, придушений, придавлений. Ср. отщемлйть. отщемлять прост. / отщемйть разг. віддушувати, -ую, -уєш / віддушйти, -душу, -ду- шиш; {прищемлять) прищйпувати, -ую, -уєш / прищипнути, прищйкувати, -ую, -уєш / прищикнути, придушувати / приду- шйти, придавлювати, -юю, -юєш / придавйти, -давлю, -давиш, отщемляться разг. віддушуватися, -ується; прищйпуватися, прищйкуватися, придушуватися, придавлюватися, -юється. Ср. отщемлйть. отщёп археол. вiдщёп, -у. отщепйть разг. вiдщёплювaти, -юю, -юєш и мног. повідщеплювати. отщепёнец {отвергнутый обществом; от- ступник) відступник, невірний, отщепёнка разг. відступниця, невірна, отщепёнство прост, відступництво, отщепёнствовать прост, бути відступником, отщепёнческий прост, відступницький.


отщеплёние
847
отыгрываться
отщеплёние вщщёплення, (неоконч. д. — ещё) відщеплювання; відчахування. Ср. отщеплять.
отщеплённый відщеплений; відчахнутий. Ср.
отщеплйть. отщеплйемый відщеплюваний; відчахуваний. Ср. отщеплііть. отщеплйть / отщепйть відщеплювати, -юю, -ЮЄШ и відщепляти / відщепйти, -щеплю, -щепиш; (о ветке) відчахувати, -ую, -уєш / відчахнути и мног. новідчахувати, отщеплйться / отщепйться відщеплюватися, -юється / відщепйтися, -щепиться; відчахуватися, -ується / відчахнутися и мног. по- відч^хуватися. Ср. отщеплйть. отщйпанньїй відщйпаний; відскубаний. Ср.
отщйпьівать. отщйпнутый відщйпнутий; відскубаний. Ср.
отщйпьівать. отщйпывать / отщипнуть и разг. отщнпйть відщйпувати, -ую, -уєш / відщипнути и відщипати и мног. повідщйпувати, сов. ущипнути; {о волосах, перьях, траве и т. п.
— обычно) відскубувати, -ую, -уєш / від- скубати и відскубти, -бу, -бёш и мног. повідскубувати, сов. ускубнути, ускубти.
отщйпываться відщйпуватися, -ується; від- скубуватися, -ується. Ср. отщйпьівать. отьёвшийся 1. якйй (що) від’ївся; 2. прил.
годований, угодований, отьедйть /разг. отъёсть 1. від’їдати / від’їсти, -їм, -їси; 2. {кончить есть) сов., разг. з’їсти; (кончить еду) поїсти; {позавтракать) поснідати; {пообедать) пообідати; {поужинать) повечёряти. отъедаться / разг. отъёсться від’їдатися / від’їстися, -їмся, -їсйся {разг.). отьединёние вiдoкpёмлeння, {неоконч. д. — ещё) вiдoкpёмлювaння; відособлення. Ср. отъединить, отъединённый вiдoкpёмлeний; відособлений.
Ср. отъеднийть. отъединить / отъединйть разг. вiдoкpём- лювати, -юю, -ЮЄШ / вiдoкpёмити, -млю, -МИШ, від’єднувати / від’єднати; {обособлять
— ещё) відособляти / відособити, -блю, -биш; о. кйбель від’єднувати кабель.
отъединйться / отъеднийться вiдoкpёмлю- ватися, -ююся, -юєшся / вiдoкpёмитиcя, -млюся, -мишся, від’єднуватися / від’єднатися; відособлятися / відособитися, -блюся, -бишся. Ср. отъединйть.
отъёзд від’їзд, -у; быть (находйться) в -де бути у від’їзді, десь поїхати; накануне»<^да напередодні від’їзду; по случаю --да з причйни від’їзду.
отъёздить разг. від’їздити, -їжджу, -їздиш; о.
своё від’їздити своє, отъёздиться разг. від’їздити, -їжджу, -їздиш, отъёздка уст. см. отъёзд. отьезжйть / отъёхать від’їжджати и від’їздити, -їжджу, -їздиш / від’їхати, -іду, -ідеш, отъезжающий разг. 1. прич. якйй (що) від’їжджає (від’їздйть); прил. від’їжджий; 2. сущ. від’їжджий, -ого; ж. від’їжджа, -ої. отъёзжий уст. від’їжджий; {дальний) далекий, дальній; --жее пбле від’їждже (далеке, дальнє) поле, отъём 1. {отнятие) прост., уст. відняття, відібрання (с.); 2. с.-х. відлучення, {неоконч. д. — ещё) відлучання; 3. см. отъёмный 2: о. лес.
отъёмка CM. отъём 1—1. отъёмный 1. якйй (що) відділяється; 2. {расположенный особняком) охотн. окрёмий, oкpёмiшнiй, вiдoкpёмлeний; о. лес окрёмий ліс; ліс, оточений полями; 3. {отчаянный) прост, відчайдушний, отъёмыш с.-х. відлучене теля (лоша и т. п). отъёсть разг. см. отъедйть. отъёсться разг. см. отъедаться, отъёхать см. отъезжать. отыЬливать / отъюлйть прост, см. отвй- ливать.
отъйвленный, уст. отъйвный разг. неприторенний, непроторенний, нecocвiтённий; {ужасный) разг. страшённий; о. враг за- пёклий (лютий) ворог; о. дурйк заплішений (нecocвiтённий) дурень; о. мошённик не- приторённий шахрай; о. негодйй см. не- годйй; о. пьйница страшённий п’янйця (пияк). отыгранный відіграний, отыгрывание відігравання, отыгрывать / разг. отыгрйть 1. відігравати, -граю, -граєш / відіграти; 2. {кончить играть) сое., разг. КІНЧЙТИ (скінчйти) гру, перестати (-стану, -станеш) грати, разг. відіграти, отыгрываться / разг. отыграться відіграватися, -граюся, -граєшся / відігратися; {отделываться — обычно) разг. викручуватися, -уюся, -уєшся / вйкрутитися, -кручуся, -крутишся; ~йться на ком-чём разг. відігратися на кому-чому; о. шутками відбуватися (збуватися) жартами.


бтыгрыш
848
официальный
бтыгрыш разг. відіграш, -у; {отыгранные деньги и т. п. — ещё) сущ., с. відігране, -ого. отымйлка диал. ганчірка [, щоб виймати горщики з пёч1]. отымать пір о ст. CM. отнимать, отыматься прост. CAf. отниматься, отымённый лингв, вiдiмённий. отыскание відшукання, (неоконч. д. — ещё) відшукування; вишукування. Ср. отыскивать.
отысканный відшуканий; знайдений, віднайдений; вйшуканий. Ср. отыскивать, отыскивание відшукування; вишукування.
Ср. отыскивать, отыскивать / отыскать відшукувати, -ую, -уєш / відшукати и мног. повідшукувати; {находить) знаходити, -джу, -диш / знайтй, -йду, -йдеш и мног. познаходити и понаходити, віднаходити / віднайтй; {выискивать^ вишукувати, -ую, -уєш / вйшукати и мног. повишукувати, сов., разг. вйнишпорити, вйскіпати.
отыскиваться / отыскаться відшукуватися, -уюся, -уєшся / відшукатися и мног. повідшукуватися; знаходитися, -джуся, -дишся / знайтися, -йдуся, -йдешся и мног. познаходитися и понаходитися, віднаходитися, від- найтйся; вишукуватися / вйшукатися и мног. повишукуватися, сов. вйскіпатися. Ср. отыскивать.
отэкзаменбванный відекзаменований, отэкзаменовйть відекзаменувати, -ую, -уєш. отэкзаменоваться разг. відекзаменуватися, -уюся, -уєшся. отяготёть уст. обважніти, отяготйтельньїй уст. обтяжливий, отягощать / отяготйть обтяжувати, -ую, -уєш / обтяжити, реже отягчати / отягчйти, отяжати / отяжйти; о. вину збільшувати провйну.
отягощйться / отяготйться обтяжуватися, -уюся, -уєшся / обтяжитися, реже отягча- тися / отягчйтися, отяжатися / отяжйтися. отягощающий 1. прич. якйй (що) обтяжує;
2. прил. обтяжливий, отягощёние обтяження, {неоконч. д. — ещё) обтяжування, отягощённость обтяженість, -пості, отягощённый 1. прич. обтяжений; 2. прил. реже обважений, отягчйть CM. отягощать, отягчйться CM. отягощаться.
отягчающие: о. [вину] обсто^Ітельства юр.
обтяжливі (обтяжувальні) обставини; обставини, які (що) збільшують (обтяжують) провйну [вину], отягчёние CM. отягощёние. отягчённый CM. отягощённый 1—1. отягчйтельно нареч., разг. обтяжливо, отягчйть сов. см. отягощать, отягчйться сов. см. отягощаться, отяжелёвший 1. прич. якйй (що) обважнів;
2. прил. обважнілий, отяжілий; зважнілий, отяжелёлость обважнілість, -лості, отяжі- лість.
отяжелёлый разг. обважнілий, отяжілий, отяжелёние разг. обважніння, ж. обважнілість, -лості. отяжелённый отяжений. отяжелёть 1. обважніти, отяжіти; {в весе — обычно) поважчати, >»с/я. заваготіти; 2. {забеременеть^ диал. завагітніти, разг. стати (стану, станеш) важкою, jycw. заваготіти. отяжелеть / отяжелйть CM. утяжелйть. оуэнйзм филос. оуенізм, -у. офёнский ист. офёнський. офёня ист. офеня {уст.); {коробейник) коро- бёйник. оферёнт ком. оферент.
офёрт, офёрта ком. оферт, -у, оферта, про-
П03ЙЦІЯ.
офикальцйт геол. офікальцйт, -у. офиклейд муз. офіклеїд, -у. офиолйт геол. офіоліт, -у. бфис офіс, бфисный офісний, офйт мин. офіт, -у. офйтовый мин. офітовий, офиур зоол. офіур. офицёр офіцер, офицёрик разг. офіцерик, офицёришка прен. oфiцёpик, офіцерйсько. офицёрский офіцерський, офицёрстворазг. офіцерство, презр. офіцерня, офицёрствовать разг. бути oфiцёpoм. офицёрша разг., уст. офіцерша, офіцерова, -ої.
офицёрщина, офицерьё собир, презр. офіцерня.
официал ист. офіціал, официально нареч. офіційно, официальность офіційність, -пості, официальный офіційний; {правительственный — ещё) урядовий; --Hoe нисьмб офіційний лист; о. язык офіційна мова.


офици^ьщина
849
ох^ьиичанье
официйльщина разг. офіційності, -тей (мн) официант офіціант, официйнтка офіціантка, официантский офіціантський, официбз офіціоз, -у. официбзно нареч. офіціозно, официбзность офіціозність, -НОСТІ. официбзный офіціозний, офлййн нескл.,м. офлайн, офлюсбваниый мет. офлюсований, офлюсовать мет. офлюсувати, -ую, -уєш. офлюсбвка мет. офлюсування (с.). офонарёть разг. 1. {сильно удивиться) дуже здивуватися; 2. (одуреть) здуріти, очманіти, оформйтель оформлювач. оформйтельница офбрмлювачка. оформйтельский офбрмлювальний; ~кое искусство офбрмлювальне мистёцтво. оформйтельство декорування, оформлёние оформления, (неоконч. д. — ещё) оформляння, оформлювання; о. договбра оформления договору; о. заказа оформления замовлення; о. иа раббту оформления на роботу, офбрмлениый оформлений, оформлять / офбрмить оформляти и оформлювати, -ЮЮ, -ЮЄШ / оформити, -МЛЮ, -МИШ. оформлііться / офбрмиться оформлятися и оформлюватися, -ююся, -юєшся / оформитися, -млюся, -мишся. офбрт иск. офорт, офортйст иск. офортйст. офортйстка иск. офортйстка. офбртиый иск. офортний, офранцуженный офранцужений, сфранцу- жений.
офранцуживание офранцуження, сфранцу- ження, {неоконч. д. — ещё) офранцужування, сфранцужування. офранцуживать / офранцузить офранцужувати, -ую, -уєш / офранцузити, -ужу, -узиш, сфранцужувати / сфранцузити. офранцуживаться / офранцузиться офранцужуватися, -уюся, -уєшся / офранцузитися, -ужуся, -узишся, сфранцужуватися / сфран- цузитися. бфрис бот. офрис. офсййд спорт, офсайд, офсёт полигр. офсет, -у. офсётный полигр. офсетний, офсётчик полигр. офсётник. офтальмйя мед. офтальмія.
офтальмодинамомётрия мед. офтальмодина- мoмётpiя. офтальмблог мед. офтальмолог, офтальмологйческий мед. офтальмологічний.
офтальмолбгия мед. офтальмологія, офтальмбметр мед. офтальмбметр. офтальмометрйческий мед. офтальмоме- трйчний.
офтальмомётрия лівд.офтальмометрія. офтальмоневролбгия мед. офтальмоневролб-
ГІЯ.
офтальморейкция мед. офтальмореакція. офтальмоскбп мед. офтальмоскоп, офтальмоскопйческий мед. офтальмоскопічний.
офтальмоскопйя мед. офтальмоскопія, офутербванный техн. офутербваний. офутеровать техн. офутерувати, -ую, -уєш. оффертбрий церк. офертбрій, -ІЮ. офшбр офшор, -у.
офшбрный экон. офшбрний; ~ная збиа оф- шбрна зона. охмежд.^разг. ох; ох мне! ой лйшенько [мені]! бхабень ист. охабень, -бия; ^ кирёя, свйта з відлогою, кобеняк, -а. охйверник диал. см. охальник, охйверница д и а л. см. охйльница. охйверничать диал. см. охальничать, охйверный диал. см. охйльный. охйживание п р о с т. СЛІ. обхаживание 2—3. охйживать прост. 1. см. обхйживать 2—3; 2. {бить, колотить) разг. лупцювати, -юю, -ЮЄШ, лупйти, -плю, -пиш, духопёлити. охйивание прост, ганьбування; паплюження.
Ср. охйивать. охаивать / охйять прост, гудити, -джу, -ДИШ / огудити и згудити, обгуджувати, -ую, -уєш / обгудити; ганити / зганити, несов. ганьбйти, -блю, -бйш, ганьбувати, -ую, -уєш; {хулить — ещё) паплюжити / спаплюжити, охйиваться прост, гудитися, -ться, обгуджуватися, -ується; паплюжитися. Ср. охйи- вать.
охйльник прост, бешкетник; {нахал) нахаба, нахабник; {бесстыдник) сущ. безсоромний, -ого.
охйльница прост, бешкетниця; {нахалка) нахаба, нахабниця; {бесстыдница) сущ. безсоромна, -ої. охйльничанье прост, бешкетування.


охйльничать
850
охваченный
охальничать прост, бешкетувати, -ую, -уєш; (нахальничать) поводитися (-джуся, -дишся) нахабно.
охально парен., прост, нахабно; безсоромно.
Ср. охйльный. охйльный прост, бешкетний; {нахальный) нахабний; {бесстыдный) безсоромний, охйльство прост, бешкетування; {нахальство) нахабство; {бесстыдство) ж. безсоромність, -НОСТІ. охамёть прост, стати (стану, станеш) хамом; знахабніти.
бханье разг. бхання, охкання; бідкання. Ср. бхать.
охйпка оберемок, -мка {м)\ взять (схватйть) в
~ку схопйти, -плю, -пиш; {об объёмистом предмете) узяти (схопйти) на оберемок; о. дров оберёмок дров, охапками парен, оберёмками. охйпочка уменьш.-ласк., разг. оберёмочок, -чка {м.).
охарактеризовйние схарактеризування, охарактеризування, охарактеризбванный схарактеризований, охарактеризований, охарактеризовать схарактеризувати, -ую, -уєш, охарактеризувати, охарактеризоваться схарактеризуватися, -ується, охарактеризуватися, бхать / бхнуть охати и охкати / охнути; {сетовать на неудани, нужду и т.п. — ещё) не- сов., разг. бідкатися; о. да йхать ухи та бхи справляти; бідкатися, охаянный прост, огуджений, згуджений, обгуджений; спаплюжений. Ср. охйивать. охйять см. охйивать.
охвйт 1. см. обхват 1—2; 2. {действие) охоплення, {неоконн. — ещё) охоплювання (с.); оточення, {неоконн. — ещё) оточування; ср. охватывать 2; 3. воен. охват, -у; 4. техн. охват, -а.
охвйтный спец. охватний; ~ная рифмбвка
поэт, оперёзане римування; ~ное движёние воен. охватний рух. охватываемый 1. о[б]х6плюваний; отбчу- ваний; облбжуваний; 2. о[б]хвачуваний; пойманий, обійманий, обніманий; о[б]г6рта- ний, сповйваний; перёйманий; захоплюваний; 3. осяганий; 4. охоплюваний; 5. охвачу- ваний, охоплюваний. Ср. охватывать 1—2. охвйтывание 1. о[б]х6плювання; оточування;
2. 	о[б]х6плювання; о[б]хвачування; о[б]гор- тання, сповивання; 3. осягання, о[б]х6плю¬
вання; 4. охвачування, охбплювання. Ср. охватывать 2—4,6.
охватывать / охватйть 1. см. обхватывать;
2. {окружать, опоясывать) охоплювати, -ює / охопйти {ох6пт^,реже обхоплювати / обхопйти; {окружать) оточувати, -ує / оточйти (оточить); {облегать — ещё) облягати / облягтй, -ляже; 3. {обволакивать, окутывать^ охоплювати / охоиші\,реже обхоплювати / обхопйти, разг. охвачувати, -ує / охватйти (охватить); {обнимать) поймати / пойняти, -ймё, обіймати / обійняти (обійме) и мног. пообіймати, обнімати / обняти (обніме) и мног. пообнімати, разг. понімати / поняти (поймё); {окутывать — ещё) огортати / огорнути, обгортати / обгорнути, сповивати / сповйти, -в’є и -вйє; {осаждать — о чувствах, мыслях — ещё) переймати / перейняти, разг. облягати / облягтй, реже окривати / окрйти (окрйє); {о чувствах, сне
— 	ещё) брати (берё) / узяти (візьме), забирати / забрати; {захватывать^ захоплювати / захопйти; ~ает грусть (печаль) кого огортає (переймає, охоплює, берё, посідає, понімає) сум (туга) кого', плймя --йло здйние полум’я охопйло (обхопйло, пойняло, обійняло, обняло, огорнуло, обгорнуло) будйнок (будівлю); 4. {постигать) осягати / осягнути и осягтй, -гну, -гнёш, засягати / засягнути и засягтй, охбплювати / охопйти; {постичь) сов. збагнути; -'йть глйзом (взглядом, взб- ром) осягнути и осягтй (сягнути, засягтй, захопйти) оком (поглядом); 5. {включать в свой состав, вовлекать в круг действия чего-л.) охбплювати / охопйти; о. подпйской охбплювати передплатою; 6. воєн, охвачувати / охватйти, охбплювати / охопйти.
охватываться 1. см. обхватываться 1;
2. охбплюватися, -юється; отбчуватися, -ується; 3. охбплюватися; обійматися, обніматися; огортатися, обгортатися; захбплю- ватися; 4. осягатися, охбплюватися; 5. охбплюватися; 6. охвачуватися, -ується, охбплюватися. Ср. охватывать 2—6.
охваченный 1. CM. обхваченный; 2. охбп- лений, обхбплений; отбчений; облбжений;
3. охбплений, обхбплений; охвачений; пб- йнятий, обійнятий, обнятий, пбнятий; огбр- нутий, огбрнений, сповйтий; перейнятий, окрйтий; захбплений; о. ужасом пойнятий (понятий) жахом; 4. осягнутий, охбплений;
5. 	охбплений; 6. охвачений, охбплений. Ср. охватывать 2—6.


охвбстье
851
охолодёть
охвбстье 1. с.-х. послід, -у (л#.), МН. відвійки, -йок, згонини, -ин; 2. перен., презр. охвістя; {разгромленной, распавшейся группы, организации и т. п. — ещё) мн. недобитки, -ів. Ь\тмн.,разг. охи {род. бхів); о. да й\и [вздбхи] жалі й зітхання, зітхання та нарікання, охи та (й) ахи. охладевать / охладёть 1. холонути / охолонути и похолонути и захолонути, холодіти / охолодіти и похолодіти и захолодіти; {простывать — ещё) простигати / простйгнути, сов. прохолонути; 2. перен. байдужіти / збайдужіти, байдужніти / збайдужніти, холонути / охолонути и прохолонути; ~ёл к чему кто збайдужіло кому що ~ёть ко всему збайдужіти до всього, охладёвший 1. охололий, захололий; прохололий; 2. збайдуж[н]ілий; охололий. Ср. охладевать 1—2. охладёлый 1. охололий, похололий, захолб- лий, охолоділий, похолоділий, захолоділий; простйглий, прохололий; 2. збайдуж[н]ілий, охололий, прохололий. Ср. охладевать 1—2. охладйтель спец. охолоднйк, -а, охолоджувач, охладйтельный разг. 1. охолоднйй, охолоджувальний; остуднйй; 2. охолоднйй; роз- холоднйй. Ср. охлаждать 1—2. охлаждать / охладйть 1. охолоджувати, -ую, -уєш / охолодйти, -джу, -дйш имног. поохолоджувати, холодити / похолодйти, схолодйти; {остуживать — ещё) остуджувати, -ую, -уєш / остудйти (остуджу, остудиш) и мног. поостуджувати; 2. перен. охолоджувати / охолодйти; {расхолаживать) розхолоджувати / розхолодйти. охлаждаться / охладйться 1. охолоджуватися, -уюся, -уєшся / охолодйтися, -джуся, -дйшся, холодйтися / похолодйтися, схолодйтися; {остуживаться — ещё) остуджуватися / остудйтися (остуджуся, остудишся); 2. перен. охолоджуватися / охолодйтися; см. ещё охладевать 2. охлаждающий 1. прич. якйй (що) охолоджує, якйй (що) остуджує; 2. прил. охолоднйй, охолоджувальний; остуднйй, холодйльний. Ср. охлаждать 1. охлаждёние 1. {действие) охолодження, {не- оконч. — ещё) охолоджування, реже похолодіння; остудження, {неоконч. — ещё) остуджування; ср. охлаждать 1; 2. {состояние) охолодження; 3. перен. байдужіння; збайдужіння, охолодження, охлаждённость охолодженість, -ності.
охлаждённый 1. охолоджений, похолоджений; остуджений; 2. охолоджений; розхолоджений. Ср. охлаждать 1—2. охламбн прост., бран. йолоп, бовдур, бевзень, -зня, дурнило, охламбнка прост., бран. бовдурка. охламбнскнй прост, бовдурський. охлёстанный обхльостаний, разг. обшмаганий.
охлёстыванне обхльостування. охлёстывать / охлестйть и однокр. охлест- путь разг. 1. {наносить удары) сов. обшмагати; {кнут, плеть и т. п.) розхльостувати, -ую, -уєш / розхльостати; 2. {загрязнить) сов. задрйпати {разг.). охлократйческнй политол. охлократйчний. охлокрйтня политол. охлократія, охлопйтывать / охлопотйть разг. виклопо- тувати, -ую, -уєш / вйклопотати, -очу, -очеш. охлбпать сов. см. обхлбпывать. охлбпок 1. {кло1^ жмут; 2. ~пья мн., о. {пеньковые, льняные остатки) собир. клоччя (с.), мн. охлопки, -ів; {очёски) пачбси, -ів, пачіскй, -сок. охлбпывать см. обхлбпывать. охлбпье, охлбпья мн. 1. {клочья, комья чего-л) клоччя (с.); {хлопья — ещё) пластівці, -ів, пластівні; 2. см. охлбпок 2. охлі&пкой {без седла) нареч., диал. охляп;
ёхать на конё о. їхати на коні охляп. охмелёвший прост, охмелілий, захмелілий, схмелілий; зачмелений, охмелёние прост, охмеління, захмеління, схмеління. охмелённый прост, охмёлений. охмелёть прост, охмеліти, захмеліти, схмеліти.
охмелеть / охмелйть прост, хмелйти / охме- лйти {разг.). охмеляться / охмелйться прост, похмелятися / похмелйтися. охмурённый прост, зваблений. охмурйть / охмурйть прост, зваблювати, -юю, -ЮЄШ / звабити, -блю, -биш. бхнуть см. бхать.
охолйжнванне разг. см, охлаждёние 1—3. охолйживать разг. см. охлаждйть 1—2. охолащивание прост, см. выхолащивание, охолащивать п р о с т. слі. выхолащивать, охолйщиваться прост, см. выхолащиваться.
охолодёлый прост. сл1. охладёлый 1—2. охолодёть сов., прост, см. охладевать 1—2.


охолодйть
852
охранёние
охолодйть сое., разг. см. охлаждать 1—2. охолостйть сов., разг. см. выхолащивать, охолощённый разг. см. выхолощенный, охорйшиванне прост, чепуріння, причепурювання, прихорошування, охорйшнвать прост, чепурйти, причепурювати, -юю, -ЮЄШ, прихорошувати, -ую, -уєш, хорошйти.
охорашиваться прост, чепурйтися, причепурюватися, -ююся, -ЮЄШСЯ, прихорошуватися, -уюся, -уєшся, хорошйтися. охбта^ 1. (на кого-что, за кем-чем) полювання (с.) (на кого-що, кого-чого), разг. реже охота (на кого-що); {ловля — ещё) лови, -ів (л/«.), улови, ловйтва, м., уст. улов, -у (кого-чого); 2. {собаки, ловчие птицы, а также люди, помогающие охотитьс^ уст. охота; 3. {как промысел) мислйвство {с.). охбта^ 1. {склонность, стремление) охота, разг. хіть {род. хоті), охотка; {желание) с. бажання; былй бы о. разг. абй охота; нет ~ты разг. не охота, не бере охота; отбивйть ~ту відбивати охоту, знеохочувати, -ую, -уєш, о. берёт кого разг. хочеться кому, разг. хіть берё кого', по своёй ~те разг. з власної охоти, самохіть; О о. пуще иевбли поел, охота гірше (гірш) [від] неволі, [своя] охота гірша за неволю (від неволі); 2. предик., разг. охота; хочеться; о. тебё (вам и т. д.)1 хочеться (охота) тобі (вам и т. д.)!; 3. {период течки) тічка; О в ~ту разг.: а) нареч. охоче, залюбкй, [з] охотою, скільки хочеш {разг. хоч); б) {хочется) предик, хочеться, до вподоби, разг. охота, охотинспёктор мислйвський інспектор, охотинспёкция мислйвська інспекція, охбтить прост, заохочувати, -ую, -уєш. охбтиться* 1. (на кого-что, за кем-чем) полювати, -юю, -юєш (на кого-що, кого-що); 2. {пе- рен.: гоняться) разг. охотитися, -очуся, -отишся (за ким-чим). охбтиться^ {желать, стремиться) прост, мати охоту (хіть, бажання), разг. охотитися, -очуся, -отишся. охбтка уменьш.-ласк. полюваннячко (с.). Ср. охбтаЧ
охбтку: в о. разг.: а) {охотно) нареч. охоче; (с удовольствием — ещё) залюбкй, з дорогою душею; б) предик, хочеться, до вподоби, разг. охота, охбтливо нареч., прост, охоче, охбтливьій прост, охочий.
охбтиее нареч., сравн. cm. охочіше, охітніше, радніше, радше; о. всегб найохочіше, най- охітніше, найрадніше, охбтиик^ мислйвець, -вця, разг. мислйвий, -ого {сущУ, {ружейный стрелок — ещё) стрілець, -льця; морскбй о. мор. морськйй мислйвець, катер-мислйвець (род. катера- мислйвця). Ср. охбта* 1. охбтиик^ разг. 1. {доброволец) охочий, -ого {сущ),уст. охотник; 2. (до чего, на что —любитель) охочий (до чого), сущ., разг. голінний, -ого (до чого, на що); {падкий до чего-л.
— ещё) ласий, -ого (на що, до чого); о. до чужбйнки ласий на чуже.
охбтиица* мислйвиця. Ср. охбта* 1. охбтиица^ (до чего, на что) разг. охоча, -ої {сущ), уст. охбтниця (до чого); голінна, -ої (до чого, на що); ласа, -ої (на що, до чого). Ср. охбтник^ 2. охбтиицкий^ прост. СЛІ. охбтничий. охбтиицкий^ {любительский) разг. аматорський, любйтельський. охбтничать разг. см. охбтиться*. о\6тнліч^куменьш.-ласк., ірді'ьт. мислйвчик. охбтничий, разг. охбтиический, уст., диал. охбтиьій мислйвський, стрілецький; {ловчий
— о собаках — ещё) уловчий; ~чье ружьё мислйвська рушнйця; -чье хозяйство мислйвське господарство. Ср. охбтиикЧ
охбтно нареч. охоче, охотою; {с удовольствием
— ещё) залюбкй, з дорогою душею, з хіттю; о. поощрйть радо заохочувати; раббтать о. працювати охоче.
охотовёд мисливствознавець, -вця. охотовёдение мисливствознавство, охотовёдческий мисливствознавчий, охотуправлёние мислйвське управління, охотхозіійство мислйвське господарство, ох-ох-бх, прост, охохбиьки, прост, охохб- нюшкііімежд.,разг. ох-ох-ох. охбчий прост, охочий; -ие лі&ди мн., ист.
охочі люди; см. ещё охбтиик^ 2. бхра вохра.
охряна охорона; {действие: хранение — ещё) с. вартування; {стража — ещё) варта, чати {род. мн. чат), реже чата; {защита — ещё) диал. ослона; о. окружающей среды охорона навколишнього середовища (довкілля); о. трудй охорона праці, охраиёиие 1. {действие) охорона {ж), пильнування; вартування; ср. охраиіть; 2. {войсковое подразделение) охорона.


охранйтель
853
оцепенёло
охранйтель 1. р а з г. охоронець, -нця, охоронник; 2. уст. {консерватор) консерватор; {реакционер) реакціонер, охранйтельница разг. охоронниця, охранйтельньїй 1. охоронний; 2. уст. {консервативный) консервативний; {реакционный) реакційний, охрйнка ист.,разг. охранка, охоронка. охрйнник 1. охоронник, охоронець, -нця;
2. {агент охранки) ист.,разг. охранник, охрйнница разг. охоронниця, охранный охоронний; ~нная грймота охоронна грамота; ~нная сигнализация охоронна сигналізація; ~нное отделёние ист. охоронне відділення, охоронний відділ; о. лист охоронний лист, охранйемьій пильнований; вартований; бережений. Ср. охранйть. охранйть / охранйть охороняти / охоронйти, -оню, -бниш, несов. пильнувати, -ую, -уєш; {сторожить — ещё) несов. вартувати, -ую, -уєш; {оберегать — ещё) оберігати / оберегтй, -ежу, -ежеш. охранйться охоронятися; оберігатися. Ср. охранйть.
охранйющий 1. прич. якйй (що) охороняє и т. п.; CM. охранйть; 2. прил. охоронний, сторожовий, захиснйй. бхренньїй CM. охрянбй. охрйнло нареч., разг. захрйпло, охрипло, схрйпло.
охрйнлость разг. хрйпкість, -кості, захрйп- лість, -лості, охрйплість. охрйпльїй разг. хрйплий, захрйплий, охрйп- лий, схрйплий и мног. похрйплий. охрйннуть захрйпнути, охрйпнути, схрйп- нути и мног. похрйпнути, поохрипати, охрйншнй захрйплий, охрйплий, схрйплий. бхринь разг. хрипота, бхристый вохристий, бхрить спец, вохрити, бхриться спец, вохритися, бхровьій вохрянйй, вбхровий. охромёть окривіти, закривіти, разг. скривіти, скульгавіти, охрйнка спец, вохрянка, охрянбй, охрйный вохрянйй. бхтй межд., прост, ох; о. [мне]! ох (ой) лйшенько (лйхо) [мені]! охуждйть прост. CM. осуждать 1—3. охуждёние прост, см. осуждёние 1—2. охулйть прост. з[а]ганити; {пороча — ещё) огудити, -джу, -ДИШ, разг. обгудити.
охулки: о. нй руку не класть / не ноложйть
разг. не дати себе скрйвдити (зганьбйти); свого не дарувати, -ую, -уєш / не подарувати (не попускати / не попустйти, -ущу, -устиш), не випускати / не вйпустити рака з рота, охульный прост, осудливий, осудний, огудний.
оцарйпанный, оцарйннутый подряпаний, удряпнутий, подертий, подраний, ушкрябнутий.
оцарйпьівать / оцарапать и однокр. оцарапнуть дряпати / подряпати и однокр. дряпнути и удряпнути и усилит, дряпонути, дерти, -ру, -рёш / подёрти и однокр. дернути, драти (деру, дереш) / подрати, шкрябати / шкрябнути и ушкрябнути и усилит, шкрябонути, оцарапываться / оцарапаться и однокр. оцарапнуться дряпатися / подряпатися, сов., разг. удряпнутися, дертися, -руся, -рёшся / подертися, дратися (деруся, дерёшся) / подратися, несов. шкрябатися, сов. ушкрябнутися, оцедйть сов., уст. см. отцёживать. оцёженный уст. см. отцёженный. оцёживать уст. см. отцёживать. оцёживаться уст. см. отцёживаться. оцелбт зоол. оцелот, оценённый оцінений, оцёниваемый оцінюваний, цінований, оцёнивать / оценйть оцінювати, -юю, -юєш и ЦІНЙТИ (ціню, ціниш) / оцінйти и мног. по- оцінювати, [о]цінувати, -ую, -уєш; ~йть по достбинству кого оцінйти по заслузі (на- лёжним чйном, налёжно, гідно) кого. оцёниваться оцінюватися, -юється, цінйтися, -иться, цінуватися, -ується. оцёнивающе нареч. оцінювально, оцённвающий 1. прич. якйй (що) оцінює (цінує); 2. прил. оцінювальний, цінувальний, оцінний.
оцёнка оцінка, {неоконч. д. — ещё) с. оцінювання, цінування; получйвший ~ку оцінений; соглйсно ~ке відповідно до оцінки, оцёночный оцінний, оцінювальний; -^ная ко- мйссия оцінювальна комісія; ~ная стби- мость оцінна вартість; о. лист оцінний лист, оцёнщик спец, оцінник, оцінювач, оцёнщица спец, оцінниця, оцінювачка, бцеп диал. жердйна {ж)\ (у колодца) жура- вёль, -вля. оцепенёвший CM. оцепенёлый. оцепенёло нареч. заціпеніло.


оцепенелость
854
очевйдный
оцепенёлость заціпенілість, -лості; задубілість, одубілість, закляклість. Ср. оцепе- нёть.
оцепенёлый заціпенілий, заціплий; задубілий, одубілий, закляклий, окляклий, покляклий, укляклий, потерплий; прикипілий; о. труп задубілий труп. Ср. оцепенёть. оцепенёние заціпеніння; задубіння, одубіння, заклякнення, разг. потерпання. Ср. оцепенёть.
оцепенённый скований. Ср. оцепенйть. оцепенёть заціпеніти, разг. заціпнути; (окоченеть; застыть от страха, изумления и т. п.
— 	ещё) задубіти, одубіти, одубти, -бну, -бнеш, заклякнути, оклякнути, поклякнути, уклякнути, уклякти, -кну, -кнеш и мног. позаклякати, пооклякати, потерпнути, потерпти, -пну, -пнеш; {остановиться на месте — ещё) разг. прикипіти, -плю, -пйш и мног. поприкипати, оцепенйть / оцепенйть робйти (-блю, -биш) / зробйти нерухомим; {сковывать^ сковувати (сковує) / скувати (скує), оцеплённе 1. {действие) оточення, {неоконч. — ещё) оточування; 2. {оцепляющий отряд) оточувальний загін (-гону), оцёпленный оточений.
оцепліть / оцепйть оточувати, -ую, -уєш / оточйти (оточу, оточиш), оцеплйться оточуватися, -ується. оцепляющий 1. прич. якйй (що) оточує;
2. прил. оточувальний. бцет уст. оцет {род. оцту), оцннковйние мет. оцинкування, оцинкованный мет. оцинкований, цинкований.
оцинкбвка мет. оцинкування, {неоконч. д. — ещё) оцинковування (с.). оцинкбвочньїй мет. оцинковувальний, оцинкбвщик спец, оцинковник, оцинкбвщица спец, оцинковниця, оцинкбвьівание мет. оцинковування, оцинкбвьівать / оцинковать мет. оцинковувати, -овую, -овуєш и цинкувати, -ую, -уєш / оцинкувати и мног. поцинкувати, оцинкбвываться оцинковуватися, -овується. оцифрбванный оцифрований, поцифрований. оцифровать оцифрувати, -ую, -уєш, поцифру- вати.
оцифрбвка оцифрування (с.), поцифрування. очйг і. вогнище, огнище (с.); домйшиий о. пе- рен. домашнє (родйнне) вогнище (огнище), домівка; кухонный о. кухонна піч, кабйця;
2. {средоточие, источник распространения чего-л.) вогнище, огнище, осередок, -дку; о. зарйзьі мед. осередок зарази; о. просвещё- иия вогнище (огнище, осерёдок) освіти; ~гй сопротивлёния воен. вогнища (огнища) опору.
очагбвьій вогнищевий, огнищевий; ~ьіе остатки спец, вoгнищёвi (огнищеві) залишки. ОЧЙЖНЫЙ разг. вогнищний, огнищний, очажбк уменьш., разг. [маленьке] вогнище (огнище), очйковский очаківський, очанка бот. очанка.
очарование зачарування, очарування, чарування, м. чар, -у; {очаровательность) ж. чарівність, -ності, чарівлйвість, -вості; {чары)мн., уст. чари, -ів. очарбванно нареч. зачаровано, очаровано, очарбванный зачарований, очарований; ома- нений. Ср. очарбвывать. очаровйтель разг. чарівнйк, -а, ласк, ча- рівнйченько. очаровйтельница разг. чарівнйця, ласк, ча- рівнйченька. очаровательно нареч. чарівно, чарівлйво. очаровательность чарівність, -ності, чарівлйвість, -вості. очаровательный чарівнйй, чарівлйвий, чарів- нйчий; {вызывающий восхищение, пленительный — ещё) оманний, реже оманливий;
о. 	ребёнок чарівна (на дйво гарна) дитйна. очарбвывать / очаровать зачаровувати, -овую, -овуєш и чарувати, -ую, -уєш / зачарувати и мног. позачаровувати и почарувати, причаровувати / причарувати, очаровувати / очарувати; {пленять — ещё) обворожувати, -ую, -уєш / обворожйти, -ожу, -ожиш, уст. оманювати, -юю, -юєш / оманйти (оманю, оманиш). очарбвываться / очароваться зачаровуватися, -овуюся, -овуєшся / зачаруватися, -уюся, -уєшся, причаровуватися / причаруватися, очаровуватися / очаруватися, очевйдец очевйдець, -дця, самовйдець, наочний свідок (-дка); быть -дцем самому бачити, бачити на власні очі. очевйдица очевйдиця, самовйдиця. очевйдно 1. нареч. очевйдно; {явно — ещё) явно; 2. вводн. сл. очевйдно, разг. вочевйдь, очевйдячки, очевйдьки. очевйдность очевйдність, -ності; явність. Ср.
очевйдный. очевйдный очевйдний; {явный — ещё) явний.


очеловёчение
855
очертенёть
очеловёчение олюднення; процёсс ~ия обезьяны антр. процес олюднення мавпи, очеловёченный олюднений, очеловёчивание олюднювання, олюднення, очеловёчивать / очеловёчить олюднювати, -юю, -юєш / олюднити, очеловёчиваться / очеловёчиться олюднюватися, -ююся, -юєшся / олюднитися, бчень, прост, бченно нареч. дуже; (весьма) вельми; {крайнє) конче; {в большой степени, чрезвычайно — ещё) разг. сйльно, прйтьмбм, реже прйтьма; {при глаголах “дякувати”, **просити и т. п. — ещё) красно, диал. фай- но; не о. не дуже, не вельми, не надто, не тяжко, не прйтьма, не конче; о. важный дуже (вельми) важлйвий; о. нйдо! {выражение нежелания) прен. дуже потрібно (треба)! бченьки мн., уменьш.-ласк., ф о л ь к. оченьки, -ньок, оченята, -ят, очйці {род. очйць). очервйветь з[а]червйвіти, очервйвіти и мног.
почервйвіти. очереднйк разг. черговйк, -а. очереднйца разг. черговйчка. очереднбй черговйй; ~нйя смёна чергова зміна; о. нбмер газёты черговйй номер газети, черговё число газети; о. бтпуск чергова відпустка.
очерёдность черговість, -вості; в порйдке --сти порядком черги, за чергою, бчередь 1. черга, реже черга, -й, диал. колія, ряд, -у; быть (стойть) на ~ди бути (стояти) на черзі; вне --дн поза чергою (без черги), позачергово; в нёрвую о. найперше, насамперед, передусім, у першу чергу, разг. передовсім; в своіб о. і собі, своєю чёргою, у свою чергу; на ~дн на черзі; по ~дн за чёргою, по чёpзi; 2. воєн, черга; корбткая о. коротка черга, очерёт бот., сявг/., диал. очерет, -у. очерётннк диал. очеретник. очерётный, очерётовый, очеретіїньїй спец., диал. очерётяний. бчерк 1. {очертание) уст. обрис, -у; {обвод) обвід {род. обводу); {контур) контур, -у; о. лнцй обрис (обвід) облйччя (лиця); 2. {описание, обзор) нарис, -у, начерк, -у; ~кн по нстб- рни нариси з історії, очёркивать см. очёрчивать 1. очёркиваться см. очёрчиваться 1. очеркйст нарисовець, -вця. очеркйстка разг. нарисовець, -вця. очеркйстский нарисовський, очёркнутый см. очёрченный 1.
очеркнуть сов. см. очёрчивать 1. очеркбвость начерковість, -вості, нарисовість, очеркбвый нарисовий, начерковий. очернёние, очерийтельство очбрнення; знеславлення, ославлення; огудження; обмовлення, {неоконч. д. — ещё) обмовляння. Ср. очерніїть 2. очернённый очорнений; знеславлений, ославлений; огуджений; обмовлений. Ср. очернить 2.
очерняемый очорнюваний; ославлюваний, знеславлюваний, обмовлюваний; обгуджуваний. Ср. очернйть 2. очернйть / очернйть 1. {красить в чёрный цвет) чорнйти, -ню, -нйш / почорнйти; 2. {порочить) чорнйти / почорнйти, очорнювати и очорняти / очорнйти, сов. обчорнйти и зчорнйти; {оговаривать — ещё) ославляти / ославити, -влю, -виш и мног. поославляти, знеславлювати, -юю, -юєш / знеславити, обмовляти / обмовити, -влю, -тшимног. пообмовляти; {осуждать, порицать, клеветать — ещё) разг. гудити, -джу, -ДИШ / огудити и згудити и загудити, обгуджувати, -ую, -уєш / обгудити, очерниться / очернйться 1. чорніти / зчорніти; 2. ославлятися / ославитися, знеславлюватися, -ююся, -юєшся / знеславитися; несов. обмовлятися, ганьбйти, -блю, -бйш / зганьбйти себе. Ср. очернйть 1—2. очернйющий 1. прич. якйй (що) чорнйть и т. п.; CM. очернйть 1—2; 2. прил. очорню- вальний.
очерствёвший якйй (що) зачерствів (почерствів); зачерствілий, почерствілий, очерствёлость зачерствілість, -лості. очерствёлый зачерствілий, пoчёpcтвiлий. очерствёние зaчёpcтвiлicть, -лості (с.). очерствёть зачерствіти, пoчёpcтвiти. очерствлённый очерствлений, зачёрствле- ний, почёрствлений. очерствлйть / очерствйть очерствляти / очерствйти, -влю, -вйш, сов. зачерствйти, почерствйти. очертйние обрис, -у {м.); {контур) контур, -у; {перен. — ещё) окреслення; --ия гор обриси гір; сюжёт рассказа приобретает отчётливые --ИЯ сюжёт оповідання набуває чіткйх обрисів (чіткого окреслення), очертить сов., уст. см. очёрчивать. очертенёть прост. 1. {одуреть) одуріти, очманіти, очуманіти {разг.); {отупеть) отупіти; {взбеситься) розлютуватися, -уюся.


очертёть
856
очищйть
-уєшся, розлютитися, -лючуся, -лютйшся; 2. CM. очертёть. очертёть разг. очортіти, осточортіти, остобісіти.
очёрченный 1. обкреслений; обведений;
2. 	окрёслений, обрисований. Ср. очёрчивать 1—2.
очёрчивать, уст. очёртывать / очертйть
1. 	обкреслювати, -юю, -юєш / обкреслити, разг. обчёркувати, -ую, -уєш и обчіркувати / обчеркати и обчеркнути, сов. очеркнути; {обводить) обводити, -джу, -ДИШ / обвестй, -веду, -ведёш имног. пообводити; 2. (перен.: описывать, изображать) окрёслювати, -юю, -ЮЄШ / окрёслити, обрисовувати, -овую, -бвуєш / обрисувати, -ую, -уєш; О очертй г6- лову разг. на відчай душі; {куда глаза глядят, слепо) наосліп, сліпма, осліп, бёзбач; {опрометью) стрімголов, очёрчиваться, уст. очёртываться / очер- тйться 1. несов. обкрёслюватися, -юється; обчёркуватися, -ується, обчіркуватися; обво- дитися, -ться; 2. окреслюватися, -юється / окрёслитися, обрисовуватися, -овується / обрисуватися, -ується. Ср. очёрчивать 1—2. очёс, очёска разг. 1. {действие) спец. очіс {род. очосу), {неоконч. — обычно) с. обчісування, очісування; 2. {очёски) текст, начоси, -ІВ {мн), пачіскй, -сок. очёсанный спец. обчёсаний, очёсаний. очёски мн., текст, пачоси, -ів, пачіскй, -сок. очёсковый, очёсочный текст, пачосовий. очёсливый, очёстливый {вежливый, обходительный) д и а л. чёмний, увічливий,/7Д5г. поштйвий и учтйвий. очёсывание спец. обчісування, очісування, очёсывать / очесйть спец. обчісувати, -ую, -уєш / обчесати, -чешу, -чёшеш, очісувати / очесати.
очёсываться спец. обчісуватися, -ується, очісуватися.
очёчннк {футляр для очков) разг. окулярник;
футляр, очёчный разг. окулярний, бчи см. бко*.
очйненный заструганий, підструганий, загострений.
очйнка, прост, очйн застругування, підстругування, загострювання, загострення (с.). очиніть и очйнивать разг. / очинйть застругувати, -ую, -уєш / застругати, -ужу, -ужеш и -угаю, -угаєш и мног. позастругувати, підстругувати / підстругати и мног. попід¬
стругувати, загострювати, -юю, -юєш / за- гострйти, -гострю, -гостриш и мног. позагострювати.
очинйться и очйниваться застругуватися, -ується, підстругуватися, загострюватися, -юється. очйпок очіпок, -пка. очистйтель спец, очйсник. очистйтельное сущ., с., фарм., уст. очйснё, -ого и -ого, проноснё, -ого. очистйтельный очйщувальний; {очистный) очйснйй; --ная жёртва очйсна жёртва, жертва очйщення. очйстить см. очищйть. очйститься см. очищаться, очйстка 1. очйщення (с.); см. ещё очищёние 1; биологйческая о. вод біологічне очйщення вод; 2. {от оболочки) обчищання, обчйщення; {от шелухи, скорлупы — ещё) оббирання; О для ~кн сбвести разг. щоб чйста (спокійна) була совість, щоб чйсте було сумління, щоб мати світле око. очйстки {отбросы, шелуха) мн. лушпйння (с.),
ж. 	лушпйна; {скорлупа) шкаралупи, -уп. ОЧЙСТНЫЙ, очистнбй спец, очйснйй. очйток бот. очйток, -тка, заяча капуста, очищаемый 1. очйщуваний, обчйщуваний; вичйщуваний; 2. очйщуваний, перечйщу- ваний; 3. оббйраний; обрушуваний; 4. спорожнюваний, випорожнюваний; звільнюваний. Ср. очищать 1—4. очищать / очйстить 1. очищати и реже очй- щувати, -ую, -уєш / очйстити (очйщу, очйстиш) и мног. поочищати, обчищати / обчйстити и мног. пообчищати; {вычищать) вичищати / вйчистити, -чищу, -чистиш и мног. повичищати; 2. {освобождать от примесей) очищати / очйстити, перечищати / перечистити и мног. поперечищати; 3. {снимать оболочку) обчищати / обчйстити и мног. пообчищати; {от скорлупы, шелухи — ещё) оббирати / обібрати (обберу, обберёш) и мног. пооббирати; {о початках кукурузы — ещё) обрушувати, -ую, -уєш / обрушити;
4. 	{удалять всё лишнее, постороннее) очищати / очйстити и мног. поочищати; {опорожнять) спорожняти и спорожнювати, -юю, -ЮЄШ / спорожнйти и мног. поспорожняти и поспорожнювати, випорожняти и випорожнювати / вйпорожнити и мног. повипорож- няти и повипорожнювати; {освобождать место — ещё) звільняти / звільнйти, пробирати / пробрати -беру, -берёш, розбирати /


очищаться
857
очутйться
розібрати, -зберу, -збереш; 5. {обворовывать^ прост, обчищати / обчйстити. очищаться / очйститься 1. очищатися / очйститися (очйщуся, очйстишся), обчищатися / обчйститися и мног. пообчищатися; вичищатися / вйчиститися, -чищуся, -чи- стишся; 2. очищатися / очйститися, перечищатися / перечйститися; 3. обчищатися / обчйститися и мног. пообчищатися; оббиратися / обібратися (оббереться); 4. очищйти- ся / очйститися; спорожнятися и спорожнюватися, -ююся, -юєшся / спорожнйтися, випорожнятися и випорожнюватися / вйпо- рожнитися; звільнятися / звільнйтися. Ср. очищйть 1—4. очищающий 1. прич. якйй (що) обчищає и т. п.; CM. очищйть 1—4; 2. прил. очйснйй, чистйльний, обчйщувальний. очищёние 1. {действие) о[б]чйщення, {не- оконч. — ещё) очищання, очйщування, обчищання; вйчищення, {неоконч. — ещё) вичищання; очйщення, перечйщення, {неоконч.
— 	ещё) очищання, перечищання; очйщення, {неоконч. — ещё) очищання; спорожнення, вйпорожнення, {неоконч. — ещё) спорожнювання, випорожнювання; звільнення, {неоконч. — ещё) звільнення; ср. очищать 1—2, 4; 2. {состояние) очйщення; ср. очищаться 4; для ~ия обвести см. очйстка: для ~ки обвести.
очйщенная, очйщенное {водка) сущ., {ж. и с.), разг. очйщена, -ої [горілка], очйщенный 1. о[б]чйщений; вйчищений;
2. очйщений, перечйщений; 3. обчйщений; обібраний; обрушений; 4. очйщений, спорожнений, вйпорожнений; звільнений.
5. 	обчйщений. Ср. очищйть 1—5.
очкйрик, очк^рь разг. той, хто носить окуляри, очкйотый разг. в окулярах, очкй мн. окуляри, -ів; втирать о. кому разг. замйлювати (замулювати, замазувати) очі кому\ ману пускати (напускати, наводити) на кого\ туман пускати кому; туман (полуду) наводити на кого; лудйти очі кому; прен. очі запихати кому; омотрёть сквозь рбзовые о. на кого-что дивйтися крізь рожеві окуляри на кого-що; бачити в рожевих (райдужних) барвах кого-що. очкб 1. {значок на чём-л.; отверстие) вічко, очко; 2. {об азартной игре) разг. очко, -а;
3. полигр., спорт., шахм. очко; дать два ~кй
вперёд разг. дати два очка вперёд; 4. сад. ВІЧКО, очко, очковйние сад. очкування, очковать сад. очкувати, -ую, -уєш. очковтиратель разг. окозамйлювач. очковтирательница разг. окозамйлювачка. очковтирйтельокий разг. 1. {являющийся очковтирательством) окозамйлювальний;
2. 	{относящийся к очковтирателю) реже окозамйлювацький. очковтирйтельотво разг. замйлювання очей, окозамйлювання. очкбвый^ 1. окулярний; 2. {в названиях некоторых животных, птиц) очковий; ~вая змей зоол. очкова змія, очкбвый^ спорт, очковий, очк^р разг. очкур, -а.
бчиик {учащийся, проходящий очное обучение) разг. очник, бчио нареч. очно.
очнуться 1. {проснуться) прокйнутися, проснутися и мног. попрокидатися, попросипатися, попросинатися; 2. {прийти в сознание) прийтй (-йду, -йдеш) до пам’яті, опритомніти; {опомниться) опам’ятатися, опам’ятува- тися, -уюся, -уєшся {реже), отямитися, -млюся, -мишся, стямитися,/7дзг. очунятися, очуматися, очапатися, очуняти, очутйтися (очучуся, очутйшся), прочутйтися, реже очутіти; {одуматься) одумати,/7дг5г. схаменутися; о. от ббморока опритомніти, {разг. очутйтися); прийтй до пам’яті, бчиьій очний; дёлать '-иую ставку кому робйти очну ставку (ставку віч-на-віч) кому, зводити [на очі] кого; ставка очна
ставка, ставка віч-на-віч, лін., диал. зводи, -ів; ~ное обучёние очне навчання, очувствоваться уст. см. очнуться 1. очумёвший прост, очманілий {разг.), разг.
стуманілий. Ср. очумёть. очумёло нареч., прост, очманіло {разг.). очумёлый прост, очманілий {разг.), зачмані- лий, стуманілий {разг.), зачумлений, реже очамрілий.
очумёть прост. оч[у]маніти и мног. почуманіти {разг.), разг. стуманіти, реже очамріти.
очунёть диал. отямитися, -млюся, -мишся, опам’ятатися, очуняти, очутйтьоя (где) опинйтися (опинюся, опй- нишся) (де), попасти, -паду, -падёш, потрапити, -плю, -пиш (куди); о. в безвыходном положёнии опинйтися в безпорадному стані


очухаться
858
бшибни
(у скрутному становищі); о. в другбм мёсте опинйтися в іншому місці, очухаться прост., сов. прочуматися, прочунятися, прочуняти (разг.). ошйгивать / ошагйть обходити, -джу, -диш / обійтй (обійду, обійдеш), ошалевать / ошалёть (обалдевать) разг. ч[у]маніти / оч[у]маніти и мног. почуманіти, сов. обезглуздіти; (одуревать) разг. дуріти / одуріти и здуріти и мног. подуріти; (приходить в неистовство) скаженіти / оскаженіти, шаліти / ошаліти и мног. пошаліти, шаленіти / ошаленіти, ставати (стаю, стаєш) / стати (стану, станеш) несамовйтим, робйтися (-блюся, -бишся) / зробйтися несамовйтим, разг. сатаніти, посатаніти, ошалёвший якйй (що) очманів и т. п.\ см.
ошалевать, ошалёлый. ошалёло нареч. очманіло; одуріло; оскаженіло, ошаліло, посатаніло. Ср. ошалевать, ошалёлость, ошалёние очманілість, -лості; одурілість; оскаженілість, ошалілість. Ср. ошалевать, ошалёлый очманілий; одурілий, здурілий, подурілий; оскаженілий, ошалілий, посатанілий. Ср. ошалевать, ошарашенно нареч., разг. ошелешено; приголомшено.
ошарашенный 1. ошелешений; приголомшений; угрітий, огрітий; 2. ошелешений; приголомшений. Ср. ошарйшивать 1—2. ошарйшивание 1. ошелешування; приголомшування; 2. ошелешування; приголомшування. Ср. ош^ривать 1—2. ошарашивать / ошарашить 1. (сильно ударять) прост, ошелешувати, -ую, -уєш / ошелешити; (обычно по голове) приголомшувати / приголомшити; (огреть) сов., разг. угріти, огріти; 2. перен.,разг. ошелешувати / ошелешити; приголомшувати / приголомшити; шокувати, -ую, -уєш (несов. и сов). ошйривание прост, см. обшйривание. ошйривать прост, см. обшйривать. ошйриваться п р о с т. слі. обшариваться, ошарить сов., прост, слі. обшаривать, ошарпать сов., п р о с т. сл/. обшарпывать, ошйрпаться сов., п р о с т. слі. обшарпываться, ошарпывать прост, см. обшарпывать, ошарпываться п р о с т. слі. обшарпываться, бшва (наружная обшивка деревянных речных судов) спец. ошва, ошвартбванный, ошвартбвленный мор. ошвартований.
ошвартовать,/?а5г. ошварт6витьл/о/7. ошвартувати, -ую, -уєш. ошвартоваться мор. ошвартуватися, -ується. ошёек ошййок, -йка. ошёйник нашййник, ошййник. ошёйниковый нашййниковий, ошййниковий. ошеломйтельно нареч. приголомшливо, оше- лёшено.
ошеломйтельность приголомшливість, -во-
СТІ.
ошеломйтельный приголомшливий, ошеломлёние, ошеломлённость приголомшення, разг. ошелешення, ошеломленно нареч. приголомшено, разг.
ошелёшено. ошеломлённый приголомшений, разг. ошелешений; (оторопевший — ещё) разг. тороплё- ний.
ошеломлять / ошеломйть приголомшувати, -ую, -уєш / приголомшити, реже ошелешувати / ошелешити, ошеломляюще нареч. приголомшливо, ошеломляющий 1. прич. якйй (що) приголомшує (реже ошелешує); 2. прил. приголомшливий; ~щая нбвость приголомшлива новина; о. удйр запаморочливий удар, ошелудйветь прост, зшолудйвіти, ошолу-
ДЙВІТИ.
ошелушённый полущений, ошелушйть полущити, ошельмование разг. ошельмування. ошельмбваиный разг. ошельмований, ошельмовйть разг. ошельмувати, -ую, -уєш. ошибйть / ошибйть прост. 1. см. отшибйть 1—2; 2. (обдавать) шибати / шибнути и усилит. шибонути; (ударять в нос) разг. бйти (б’є) / забйти в ніс, ударяти / ударити в ніс. ошибаться / ошибйться помилятися / поми- лйтися, -илюся, -йлишся; (допускать ошибку — ещё) хйбити, -блю, -биш / схйбити и схибнути и похйбити, диал. обмилятися / обмилйтися, змйлюватися, -ююся, -юєшся / змилйтися, змйлювати, -юю, -юєш / змилйти, -ЛЮ, -лиш, перехйблювати, -юю, -юєш / пе- рехйбити; ёсли не -йюсь колй (якщо) не помиляюся; ~йться Адресом помилйтися адрёсою.
ошйбка пбмйлка; похибка; вкралась о. сталася пбмйлка; допустйть ~ку припустйтися пбмйлки; о. в расчёте пбмйлка в розрахунку; о. в решёиии пбмйлка в розв’язанні; по ~ке, '-КОЮ помилково, чёрез пбмйлку. бшибни мн., ихт. ошибні, -ів.


ошйбочка
859
ощетйненный
ошйбочка уменыи.-ласк., разг. пбмйлочка. ошйбочно парен, помилково; хйбно. Ср. ошй- бочный.
ОШЙбОЧНОСТЬ помилковість, -ВОСТІ; хйбність, -ності. Ср. ошйбочный. ошйбочный помилковий; {неправильный, неверный — ещё) хйбний, реже схйблений; ~ное мнёние хйбна думка; ~ное обвинёние помилкове обвинувачення (звинувачення); о. взгляд хйбний погляд; хйбна думка, ошивйться {слоняться) прост, тинятися, вёштатися, швендяти, ошйканный разг. обшйканий. ошйкивание разг. обшйкування. ошйкивать / ошйкать {шиканьем выражать неодобрение) разг. обшйкувати, -ую, -уєш / обшйкати.
ошйкиваться разг. обшйкуватися, -ується. ошйненный спец., разг. ошинований, ошинбванный спец., разг. ошинований, ошиновйть, ошйнить спец., разг. ошинувати, -ую, -уєш.
ошинбвка спец., разг. ошинування (с.). ошкуй д и а л. білий ведмідь (-мёдя). ошкуренный спец. обкорований, реже обко- рений.
ошкуривать / ошкурить спец. корувати, -ую, -уєш / обкорувати. ошлаковйние техн. ошлакування, ошлакбванный техн. ошлакований, ошлаковать техн. ошлакувати, -ую, -уєш. ошлифбванный см. обшлифбванный. ошлифовать сов. см. обшлифбвывать. ошлифовйться сов. см. обшлифбвываться. ошлифбвывание см. обшлифбвывание. ошлифбвывать см. обшлифбвывать. ошлифбвываться см. обшлифбвываться. ошлихтбванный стол., текст, ошліхто- ваний, пошліхтбваний. ошлихтовать стол., текст, ошліхтувати, -ую, -уєш, пошліхтувати. ошлюзбванный ошлюзований. ошлюзовать ошлюзувати, -ую, -уєш. ошмётки {мн), прост. 1. {обноски обуви) недоноски, -ІВ {мн), разг. дрантйве взуття, дрантя (с.); '-ток ед. недоносок, -ска; 2. {негодные остатки) прост, дрантя, диал. ошмаття; 3. {комья грязи, снега и т. п) груддя; -ток ед. грудка, ошпйренный разг. об[ш]парений, реже о[ш]парений, разг. попарений; как о. разг. як ошпарений, як (ніби) опечений.
ошпаривание разг. об[ш]парювання, реже о[ш]парювання. ошпаривать / ошпарить разг. об[ш]парю- вати, -юю, -ЮЄШ / об[ш]парити и мног. по- об[ш]парювати,/?влсв о[ш]парювати / о[щ]па- рити и мног. пошпарити, сов., разг. попарити.
ошпариваться / ошпйриться разг. об[ш]па- рюватися, -ююся, -юєшся / об[ш]паритися и мног. пооб[ш]парюватися, реже обпарюватися / о[ш]паритися, сов.,разг. попаритися, бшский ошський. оштрафовйние оштрафування. оштрафбванный оштрафований, оштрафовать оштрафувати, -ую, -уєш и мног.
поштрафувати, оштукатуренный о[б]штукатурений, поштукатурений, потинькбваний. оштукатуривание о[б]штукатурювання, тинькування.
оштукатуривать / оштукатурить о[б]шту- катурювати, -юю, -юєш / о[б]штукатурити и сов. поштукатурити, тинькувати, -ую, -уєш / потинькувати, оштукатуриваться о[б]штукатурюватися, -юється, тинькуватися, -ується. ошурки ЛІН., диал. см. объёдки. ошую нареч., уст. ошую; ліворуч, по ліву руку, разг. у (на, по) ліву руч. ощенйться {о собаке, волчице, лисе) още- нйтися, привестй, -веде [цуценят, щенят], ощёрениый разг вйщирений, ощйрений, вйшкірений, оскірений, ошкірений; вйска- лений. Ср. ощёривать. ощёриваиие разг. вищиряння, вишкіряння, ошкіряння, вискалювання. Ср. ощёривать. ощёривать прост., разг. ощерйть / ощёрить вищиряти / вйщирити, ощиряти / ощйрити, разг. вишкіряти и вишкірювати, -юю, -юєш / вйшкірити, ошкіряти / ошкірити, реже оскіряти и оскірювати / оскірити; {оскаливать — ещё) вискалювати, -юю, -юєш и реже вискаляти / вйскалити и мног. пови- скаляти.
ощёриваться прост., разг. ощерйться / ощё-
риться вищирятися / вйщиритися, ощирятися / ощйритися, вишкірятися и вишкірюватися, -ююся, -юєшся / вйшкіритися, ошкірятися / ошкіритися, оскірятися и оскі- рюватися / оскіритися; вискалюватися, -ююся, -юєшся и вискалятися / вйскалитися. Ср. ощёривать. ощетйненный наїжений, наїжачений.


ощетйнивать
860
оіїловеть
ощетйнивать / ощетйнить наїжувати, -ую, -уєш / наїжити, наїжачувати / наїжачити, ощетйниваться / ощетйниться наїжуватися, -уюся, -уєшся / наїжитися, наїжачуватися / наїжачитися, реже ощирятися / ощйритися, сов., разг. нащетйнитися; {смотреть зверем
— 	о человеке — ещё) прост, визвірятися / вйзвіритися. ощйпанный см. общйпанный. ощипйть сов. см. общйпывать. ощйпка см. общйпывание. ощйпываемый см. общйпываемый. ощйпывание см. общйпывание. ощйпывать см. общйпывать. ощйпываться 1. (чистить перья) разг. скубтися, скубатися; обскубуватися, -ується;
2. 	см. общйпываться. ощупанный обмацаний, ощупаний, реже об- щупаний, разг. облапаний, ощупываемый обмацуваний, ощупуваний, реже общупуваний, разг. облапуваний, ощупывание обмацування, мацання, ощупування, реже общупування, разг. облапування.
ощупывать / ощупать обмацувати, -ую, -уєш / обмацати, ощупувати, -ую, -уєш и щупати / ощупати, реже общупувати / общу- пати, разг. облапувати / облапати, ощупываться / ощупаться 1. обмацуватися, -уюся, -уєшся / обмацатися, разг. помацуватися / помацатися; 2. несов., страд, обма¬
цуватися, ощупуватися, -ується, общупува- тися; облапуватися; ср. ощупывать, ощупывающий якйй (що) обмацує и т. «.;
см. ощупывать, бщупь: на о. на дотик; твёрдый на о. твердйй на дотик.
бщупью нареч. навпомацки, напомацки, помацки, реже обмацки; {вслепую — ещё) сліпуючи, диал. полапки, полапцем. ощутймо, ощутйтельно нареч. відчутно; помітно. Ср. ощутймьій. ощутймость, ощутйтельность відчутність, -ності; помітність. Ср. ощутймый. ощутймый, ощутйтельный відчутний; {заметный) помітний; ~мое потеплёние відчутне потепління; -моє похолодание відчутне похолодання, ощущать / ощутйть відчувати / відчути, -чую, -чуєш, почувати / почути, сов., диал. почутйти, -йш, -йть; о. недомогание нездужати.
ощущйться відчуватися, почуватися.
уменьш. ощущёньице відчування, відчуття, почування, почуття; о. ббли відчуття болю, ощущённый CM. ощутймый. оягийться окотйтися (окотиться) и мног.
покотйтися. ойловеть заяловіти, заяловитися, -ться и мног.
ПОЯЛОВІТИ.


Наукове видання Серія Академічні словники”
Автори: ГНАТЮКІрина Святославівна, ГОЛОВАЩУК Сергій Іванович, ЖАЙВОРОНОК Віталій Вікторович, АННІНА Ірина Олексіївна,
САМОЙЛОВА Ірина Анатоліївна, ЦИМБАЛЮК-СКОПНЕНКО Тетяна Василівна
Голова редакційної колегії П.Ю. ГРИЦЕНКО
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ словник Том 2. К—О
Научное издание
Серия ^Академические словари’’
Авторы: ГНАТЮК Ирина Святославовна, ГОЛОВАЩУК Сергей Иванович, ЖАЙВОРОНОК Виталий Викторович, АННИНА Ирина Алексеевна,
САМОЙЛОВА Ирина Анатольевна, ЦИМБАЛЮК-СКОПНЕНКО Татьяна Васильевна
Председатель редакционной коллегии П.Е. ГРИЦЕНКО
РУССКО-УКРАИНСКИЙ СЛОВАРЬ Том 2. К—О
Директор видавництва — В.І Карасьов Головний редактор — ВЛ. Розумний Відповідальний редактор — 0.0. Ганзюк
Редактори: С.А. Торба, 0.1. Назарчук, О.В. Савинська, Л.В. Кирпич
Коректори: К.В. Гірник, К.М. Кононученко
Верстка Л. С Кулешової
Обкладинка художника LA. Олійник
Комп’ютерний набір О.С. Кузуб, Ю.Ю. Степанчук
Організаційне забезпечення: С.В.Дужик, Л.П. Кравченко, Л.Ф. Парамонова
Підп. до друку 01.06.2012. Формат 70x100/16. Папір офс. Друк офс.
Гарнітура Times New Roman. Ум. друк. арк. 70,31. Обл.-вид. арк. 89,67.
Наклад 500 пр. Зам. № 12-273.
Видавництво “Знання”
01030, м. Київ, вул. Стрілецька, 28.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3596 від 05.10.2009.
Тел.: (044) 234-80-43, 234-23-36
E-mail: sales@znannia.com.ua http:// www.znannia.com.ua
Віддруковано на ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика”,
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Свідоцтво серія ДК № 4063 від 11.05.2011р.
Впроваджена система управління якістю
згідно з міжнародним стандартом DIN EN ISO 9001:2000


Русско-украинский словарь в 4 т. — Т. 2. К—О / И.С. Гнатюк, Р89 С.И. Головащук, В.В. Жайворонок и др. — К.: Знання, 2012. — X, 860 с. — (Академические словари).
ISBN 978-966-346-915-7 (серия)
ISBN 978-966-346-797-9 ISBN 978-966-346-973-7 (том 2)
Русско-украинский словарь в четырёх томах подготовлен учёными Института украинского языка НАН Украины. Словарь создан на базе многомиллионной Лексической картотеки Института украинского языка НАН Украины и отражает изменения, произошедшие в лексическом составе украинского и русского языков за последние десятилетия, в Словаре использованы важнейшие достижения лексикографической теории и лингвистической практики украинской и других славянских языковедческих школ, учтены современные общественные потребности в обновлении и подготовке наиболее полного словаря. Словарь соответствует современным нормам правописания и может быть надёжным справочником при переводе текстов разных стилей и жанров с русского языка на украинский.
Для научных работников, переводчиков, учителей, учеников общеобразовательных школ, студентов, журналистов, сотрудников издательств, государственных учреждений, деловых людей, широкого круга пользователей.
УДК 8Г374.822(038)=161.1=161.2 ББК 81.2 РОС-4


АКАДЕМІЧНІ СЛОВНИКИ
РОСІЙСЬКО-
••
УКРАЇНСЬКИМ
СЛОВНИК
Том 2