визвольний
ШЛЯХ
'Єфвтлша~полипичягий
і ЯАфл&вй'Літператфржий
ялюяцяик
ВИЗВОЛЬНИЙ
шлях
Суспільно-політичний і н іуко-
во-літературний місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
ЬІВ ЕКАТ
РАТН
ІІкгаіпіап РоІШсаІ, 5осі<*1,
Зсіеійійс & Шегзгу Ма^аспе
РиЬІііЬеД піопіШу Ьу
Ьі.гатіап РтіЬ’іяЬет- Ьгі.
N0.1 (Л0>. Лнімагу, !?74 Рої XXVII
Головний редактор Г. Драбат
Редакція і Адміністрація
2С'і), ІЛветросІ Коті, ЬопЛоп, N1 ІЬР Сгеаі Вгїі.аіп
Теї.: 01-607-6266'7
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ »В:і ЗВОЛЬНО/’О	НА 1973 РІК
Країна	річна пере Нмата	піврічна передплата	пверпуічча передплата	окреле число
Аостра-ия	12.50 дол.	7 дал.	3,60 дол.	125 дил.
Австрія	270 шіл.	150 шіл.	80 иііл.	27 шіл.
Аргентіна	Є0 н. пезіз	32 Н|П._	Іб и.п.	С
Бельгія	540 б. фр.	280 б фр.	15.0 б.фр.	54 б. г\,.
В. Британія	5 ф.	2,75 ф.	1,40 ф.	50 п.
Канада	15 дол.	8 дол.	4,20 дол.	1.50 дол.
США	15 дил.	8 дал.	4,20 дол.	1,50 дол.
Німеччина	45 н.м	25 н.л.	13 нм.	4,50 н.м.
Франція	65 фр.	35 фр.	18 фр.	6,50 фр.
Швеція	65 кор	35 кор	18 кор.	6,50 кор.
В інших і >аінпх — рівновартість амсриканськис доларів.
Адреси пшіті Зїступиихів на стор. 2.
Обкладинка роботи яре*. Р Лісовські з
г тгЛ—1 !— _-еа» аніаш Ь7 ОктяНевп РіСИШіег* 1_п1. НО ІДусгрооІ М. ЬопЛоп. N1 ІЬ»
йнзй й.л'ьм.-и.тйь
шлях
-політичний і ччг№
коаи літературний місячник
Кн. 1 (310)
СІЧЕНЬ, 1974
Річник XXVII
Зміст 1-ої книжки
Є. Орловський: ПАНОРАМА (Про єдність українських самостій-
ницько-державницьких сил).......................... З
Володимир Савчак: »ФІНЛЯНДИЗАЦІЯ« ЕВРОПИ............... 9
О. Питляр: АМЕРИКАНСЬКІ МІРКУВАННЯ (V. Гарвардське
чудо, VI. Що таке естаблішмент?).................. 17
Іван Вовчук: ІВАНА ДЗЮБУ — »ПОКАЯЛИ« ................. 23
Поезії з України
Невідомий Автор: СТО ПІСЕНЬ КАЛИНІ (4) ............... 28
Остап Невідомий: ЗИМОЗЕЛЕНЬ (III) .................... 36
Ігор Калинець: ПОЕЗІЇ (Із збірки «Спогад про світ«)... 42
Олег Войнаровський: САД МУЗИ (2) ..................... 48
*
Петро Ґой: ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОС-
КОВЩИНОЮ, 1648-1651 РОКИ (3)	............... 52
Проф. Юрій Григоріїв: ПОЛТАВА (Історично-літературний на-
рис із нагоди 800-ліття Полтави) ................. 75
*
Наддніпрянка: ВОЛИНСЬКІ СВІТАНКИ (закінчення, 5)...... 87
Д. Г. Цяпка: ГОРИТЬ ЛІС! (Спомини кол. вояка УПА, 18). 99
Д-р Олекса Воропай: АНГЛІЯ ЗБЛИЗЬКА (Щоденник нового по-
селенця, 43) .................................... 111
*
—	ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ (Проф. д-р Пантелеймон Ковалів,
Андрій Кирпич, Д-р Дмитро Куликовський)	123
—	НА ФОНД ОБОРОНИ УКРАЇНИ.......................... 125
—	ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «ВИЗВОЛЬНОГО
ШЛЯХУ«........................................... 127
—	БІБЛІОГРАФІЯ .................................... 128
Передрук дозволений за поданням джерела
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА»
ЛОНДОН
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ*
АВСТРАЛІЯ:
Еоікзкап Ьіктату & Воок Зирріу
16 а, Ртозресі Зітееі,
СЬЕІШО?, 9, Уіс., Аизітаїіа.
Мг. Ж Ьуігоуп
с/о Ипізіег
928 Мі. Аіехапйег ВД
Еззепйоп, Уіс. 3040.
АВСТРІЯ:
М. Реітизхсхак
ЇУаігтаппзіт. В. А/2. 2,
Заігкитд-Аідеп,
АРҐЕНТІНА:
IV. Еазіашпу)
Воіет 5039,
Виепоз Аітез.
БЕЛЬГІЯ:
Отеїап Коизаі
ВИ. Скатіетадпе, 72, Вгихеїіез, 4.
КАНАДА:
XV. Макаг
140, Ваікигзі Віт.,
Тогопіо, 2 В, Опі.
НІМЕЧЧИНА:
“Вкіаск Рететоку"
Мипскеп, 8.
2ерреІіпзіт. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Ьуііиупоизуск
Сазіїїа Де Соттео, 70,
Епсатпаііоп.
ФРАНЦІЯ:
Ііпіоп Дез Ііктаіпіепз йе Етапе е
186, Вій. Ві.-Сеттаіп
75—Ратіз, 9е.
США:
Мг. Н. Секті)
315 Е. Юік Зі.,
Кеш ~¥отк, N.7. 10009,
П.З.А.
Чікаґо і околиця:
Вокйап Казгика
1147 N. Мазоп Аие.,
Скісадо, НІ. 60651.
Філадельфія і околиця:
Мукоіа Тутпсхик
9788, Согейеп Зітееі,
Ркіїайеіркіа, 19115 Ра.
Дітройт і околиця:
Мг. Пко Вохак
5051, Вокіезкі
Оеітоіі, Міск. 48212
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — 60 п. або 1,60 дол.
Всіх Кольпортерів і Передплатників поза Великобританією просимо роз-
раховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси просимо
повідомляти головну Адміністрацію в Лондоні.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ. СЛУ-
ЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО
БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТГГЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.
з
Є. ОРЛОВСЬКИЙ
ПАНОРАМА
Про єдність українських самостійницько-державницьких сил
Рада Гетьманського Руху під керівництвом проф. М. Гадзінського
оголосила своє становище* до Спільної заяви Ярослава Стецька і Ми-
коли Лівицького у справі «Подій в Україні і в світі«. У Зверненні СГД
є позитивні й негативні аспекти, навіть перестарілі й суперечні погляди.
Деякі з’ясування в ньому, а зокрема у статтях «Батьківщини*, супе-
речать духові спільного протиросійського визвольного фронту, бо за-
гострюють внутрішньоукраїнські відносини. Особливо дивне й неви-
правдане постійне знецінювання Головного Отамана Симона Петлюри,
що впав жертвою московського потайного вбивства. Симон Петлюра
еволюціонував від автономії до самостійности, а його противники пішли
від самостійности до федерації. І в цьому суттєва різниця між різними
постатями нашої історії. Можна помилятися і виправляти помилки, але
не можна уже існуючу самостійну державу з’єднувати з Росією! І не
можна слати каральні московські чи німецькі »отряди« для оборони
поміщиків в Україні.
Українські націоналісти-революціонери захищають свою націю, а не
поміщиків! Землю, як приватну власність, може мати кожен українець
у межах мінімуму і максімуму, в тому й колишній поміщик, але не як
за «старих*, »добрих« російських царських чи польських февдальних
часів. Все це належить до минулого. Окреслювати такі позиції ОУНр
«соціалістичними*, означає жити поглядами февдалів, яких народ уже
ніколи не сприйме. Не на поміщиків, не на комуністичних акул буде
працювати український селянин, а на свою родину, на свій рід, на свою
націю, на свою державу, господарем якої він буде спільно з українським
робітником, професійним інтелігентом та іншими творчими верствами
народу.
Все ж Звернення Управи Гетьманського Руху має позитивні аспекти,
які радо цитуємо. Одночасно зазначаємо, що неприхильне наставлення
до націоналізму позначилося в СГД після смерти великого патріота-
державника, щирого прихильника ОУНр, гетьманича Данила Скоропад-
ського, що особисто співпрацював із Степаном Бандерою, Ярославом
Стецьком та іншими провідними діячами ОУНр.
У Зверненні Гетьманського Руху читаємо:
«Управа Гетьманського Руху, що здійснює всебічний провід всіма
органами Союзу Гетьманців Державників, з великим задоволенням
*) «Батьківщина*, ч. 21, 1973, Торонто, Канада.
4
ВИЗВОЛЬНИЙ ІЛЛЯХ
сприймає яСтановище до подій в Україні і в світі#, проголошене у спіль-
ній Декларації Президентом УНР в екзилі Миколою Лівицьким і Голо-
вою Проводу ОУН(р) Ярославом Стецьком. їх становище до подій в
Україні і в світі в основі тотожне зі становищем Ради Гетьманського
Руху від 17-го березня ц. р. Декларація провідників М. Лівицького і
Я. Стецька правдиво насвітлює ситуацію в Україні, процеси поневолення
України Москвою, боротьбу нашого народу за відновлення Української
Держави, правильно характеризує сучасний стан України на міжна-
родній арені. І подібно до Становища Ради Гетьманського Руху —
Декларація Президента УНР в екзилі і Провідника ОУН(р) констатує
істину, що “для здійснення наших національно-політичних завдань
потрібна єдність у боротьбі самостійницько-державницьких сил”«.
А далі в цьому Зверненні висловлене критичне ставлення до Акту
22 січня 1918 року. І тут починається непорозуміння. Видно, Союзові
Гетьманців Державників важко зрозуміти, що Актом 22 січня 1918 р.
було проголошено відновлення Української держави і саме до цієї події
звертається ОУНр, як і цілий український народ, а не до соціалістичної
програми тих часів. Так робив і Дмитро Донцов. Хто чинить інакше і
відкидає Акт 22 січня 1918 року, той хіба думає, що »коли не буде
поміщицької України, то не треба жодної!« Це те саме, що казали
колишні Винниченки або інші капітулянти, які визнавали тільки
» соціалістичну« Україну.
Хто відкидає Акт 22 січня 1918 р., той заперечує і проголошене ним
відновлення Української держави. Ми, натомість, відкидаємо соціалізм,
поборюємо його, засуджуємо тодішню антимілітарну політику соціа-
лістів, пацифізм і т. п., але відновлену державу українським народом
завжди афірмуємо і Акти 22 січня 1918-1919 рр. визнаємо, як акти
державні. І так подано у Спільному становищі Я. Стецька і М.
Лівицького.
Сучасне становище в Україні і наші завдання Управа Гетьманського
Руху в своєму Зверненні також оцінює правильно:
«Більш як півстоліття московське насильство в Україні, терор, ре-
пресії, голодова облога, примусова колективізація сільського госпо-
дарства, безсоромне і брутальне накидання людям матеріялістичних
ідей, тоталітарне обмеження елементарних свобід людини, пересліду-
вання релігії, а в останні роки відкрите готування до повної заглади
Української Нації, програмове плянування втопити український народ
у московському совєтському морі, зобов’язує нас, синів і дочок України
у вільному світі, сконсолідувати всі свої сили на боротьбу за Україн-
ську Самостійну Суверенну Державу».
І тут з приємністю стверджуємо: Управа Гетьманського Руху взяла
за свою частину нашої формули державности, яка звучить — «Україн-
ська Самостійна Соборна Державах . .. Так і в Спільному становищі
ПАНОРАМА
5
Ярослава Стецька і Миколи Лівицького підкреслено формули: «Україн-
ська Держава» і «Українська Самостійна Соборна Держава» ...
Характеристика боротьби України за свою державність у Зверненні
СГД також загально правильна:
«Боротьба України проти Москви триває в різних формах віками,
принаймні з часів гетьмана Івана Виговського, коли Москва відкрито
і активно розгорнула наступ на Україну. Вона велася в часи славної
Першої Гетьманщини більше ста літ за свою автономію, а по упадку
автономії — та боротьба не припинялася формами національно-куль-
турних і революційних рухів, завершенням яких була революція в
лютому 1917 року.
З падінням імперського самодержав’я, Україна, одночасно з іншими
поневоленими Московією народами, вступила в період визвольних
змагань за власну самостійну державність. Перший державний акт
видала Центральна Рада, що діяла під проводом двох соціялістичних
партій і відбивала інтереси, як тоді проголошувалось, «пролетаріяту»
чи «трудового народу». Цим актом був 4-ий універсал з 22 січня 1918 р.
Другий державницько-самостійницький акт України видав Хлібороб-
ський З’їзд з дня 29 квітня 1918 р., відновив Другу Гетьманщину, а
Гетьманом проголосив нащадка козацько-гетьманського роду, генерала
Павла Скоропадського. За цим актом з’явились того ж 29-го квітня
Грамота Гетьмана до Всього Українського Народу і Тимчасові Закони
Української Держави до скликання Державного Сейму. За сім і пів
місяців існування Другої Гетьманщини було видано до 400 державних
актів внутрішнього і зовнішнього характеру, серед яких чимало актів
глибоко вкорінювали буття Української Нації, зокрема в аспекті куль-
турно-освітньо-національного розвою України. Саме існування Україн-
ської Держави 1918 року показало цілковиту здібність українського
народу до самостійного державного буття, що тепер заперечує Москва
і висуває опіку «старшого брата». Отже оминати державні Акти з дня
29 квітня 1918 року означало б підважувати підстави України на само-
стійну державність.
Третім державним актом є проголошення Західньо-Української На-
родньої Республіки і Акт соборности ЗУНР з УНР на трудовому Кон-
гресі в січні 1919 р. Четвертим державним Актом є проголошення 15-го
березня 1939 року Самостійности Карпатської України. П’ятим дер-
жавним Актом є проголошення Самостійности Української Держави
ЗО червня 1941 року зі Львова. Шостим Державним Актом є Деклярація
УГВР і боротьба УПА за волю України проти двох окупантів.
Перелічені шість державних актів уосібнюють і втілюють в собі всі
етнографічні землі України, всі кляси і групи населення України, від-
дзеркалюють соціяльні й політичні хотіння та стремління всього укра-
їнського народу. Тому спільною базою для консолідації усіх самостій-
ницьких політичних сил мають бути нероздільно перелічені всі шість
6
визвольний шлях
державних актів. Ці акти виринали в різні часи, за різних умов про-
тягом наших визвольних змагань і всі вони — разом взяті — можуть
творити спільну платформу і для продовження боротьби з окупантом
і для створення єдиного політичного центру в еміґрації«. (Усі підкрес-
лення оригіналу Звернення).
Із вдоволенням підкреслюємо, що саме під впливом Спільного стано-
вища Ярослава Стецька і Миколи Лівицького Управа Гетьманського
Руху вперше визнала державний Акт ЗО червня 1941 р. і Декларацію
УГВР часів генерала Романа Шухевича-Чупринки. Одночасно зазначає-
мо, що революційна ОУН ніколи не відкидала періоду самостійности
Гетьманської держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським, ані
його державних починів до часу оголошення федерації з Росією.
Союз Гетьманців-Державників постійно атакує Симона Петлюру за
Варшавський договір. Українські націоналісти завжди засуджували
цей договір, заперечували його зброєю і гинули в боротьбі проти поль-
ської окупації, хоч у той час СГД належав до опортуністичних середо-
вищ у відношенні до Польщі. Коли тепер СГД слушно критикує Симона
Петлюру за Варшавський договір, то не повинен забувати і федерації
з Росією, що її проголосив не Симон Петлюра, а уряд Гетьманської
держави. Симон Петлюра загинув з рук Москви!
Не менше дивує й те, що Управа Гетьманського Руху в своєму Звер-
ненні згідна на «спільний Центре навіть із радянофілами, закликає
відбути «спільну нараду« з усіма, отже і з тими, що визнають УРСР...
Де ж логіка і принциповість? СГД проти УНР, а як з УРСР? Що означає
«спільна нарада з усіма«?!
Треба підкреслити, що саме гетьманич Данило Скоропадський був
першим провідником з-поміж інших українських політичних середо-
вищ, що визнав Акт ЗО червня 1941 р. і Деклярацію УГВР генерала
Р. Шухевича, а його становище зобов’язує і Головну Раду Гетьманського
Руху.
Дуже нечесно закидати націоналістам соціялізм тому, що вони ви-
знають державні Акти 22 січня 1918-1919 рр. Чи відновлення держав-
носте і соборности України — заслуга тодішніх соціялістів, а не вияв
волі українського народу, в тому й українських гетьманців і націона-
лістів? Суть не в тому, хто хвилево при владі, а в тому, чи народ прагне
своєї державности. СГД постійно робить засадничу й непрощенну істо-
ричну помилку, коли державні Акти 22 січня зараховує на конто соція-
лістів, а не на конто нації! Таким чином афірмує тотожний класовий
підхід двох клясократичних груп — соціялістів і февдалів. Ми, нато-
мість, уважаємо, що оголошення державної незалежности — це акт
нації, а не жодної партії!
Неправильно оцінювати державні акти, як акти кляс і так їх укла-
дати: мовляв, це акт соціялістів, що хотіли держави «трудового народу«,
а це акт гетьманців, захисників тодішнього февдального соціального і
ПАНОРАМА
7
політичного ладу, а це акт націоналістів, знову якоїсь соціальної класи.
Тому не можна не дивуватися тим гетьманським авторам у «Батьків-
щині», що згадане Спільне становище Ярослава Стецька і Миколи Лі-
вицького кваліфікують, як «соціалістичне», коли для кожного чесного
читача воно яскраво національно-державницьке, антисоціялістичне,
антикомуністичне, антисовєтське, а передусім антиросійське!
Для об’єктивности зазначимо, що й Микола Лівицький відмітив всі
згадані періоди і Акти Української державности. Він виразно згадує і
яперіод самостійної Гетьманської України»*. Отже, у Зверненні СГД
маємо підтвердження того, що є у Спільному становищі, з додатком
дивних лівих «вихилясів» та з пропозицією «спільної наради з усіма»,
а це означає і з радянофільськими політичними групами. Коли ж ба-
чимо в одному місці Звернення СГД критику і заперечення держав-
ного Акту 22-го січня 1918 р., а в другому місці його визнання, то тут
якась непослідовність і суперечність.
Гетьманський Рух повинен зрозуміти, що український народ не
визнає ні Варшавського договору, ні Акту федерації з Росією, який
є плямою нашої історії, проти нього виступили також Петлюра і Коно-
валець. Такою самою плямою є III Універсал Центральної Ради. Факт,
що соціялісти співвідповідальні за федерацію з Росією безсумнівний,
але тактику «лови злодія» історично не можна виправдати.
Суверенну Українську Гетьманську Державу гетьмана Павла націо-
налісти визнавали і визнають, але ніколи не визнавали і не визнають
федерації з Росією, так само, як не визнають Варшавського пакту УНР
чи III Універсалу Центральної Ради.
Спільне Становище Я. Стецька і М. Лівицького не кличе єднатися
під егідою УНРеспубліки, а під прапорами Української Самостійної
Соборної Держави, що повторено і у Зверненні СГД, у якому заклика-
ється до «створення єдиного політичного центру, який не передрішу-
вав би в еміграції форму майбутньої Української Держави після визво-
лення України з-під окупації в угоду частині партій, не числячись
з іншими партіями». Саме так стверджено у «Спільному Становищі»
М. Лівицького і Я. Стецька: «Майбутня відновлена суверенна Україн-
ська Держава буде мати таку форму і такий державно-політичний і
суспільний лад, який встановить всеукраїнська, вільно обрана народом
Конституанта»...
Таким чином Звернення Управи Гетьманського Руху, не внісши нових
суттєвих елементів до згаданого Спільного становища, зайво створює
враження, начебто ОУНр «знехтувала» гетьманців. Практично в Европі
після смерти визначних гетьманських діячів на терені Великобританії,
що завжди співпрацювали з ОУНр, згідно із вказівками незабутнього
гетьманича Данила, нема відповідних компетентних гетьманських дія-
*) Дивись: Промова М. Лівицького на маніфестації Другого СКВУ, »Ш. П.«,
ч. 48, 1973, стор. 5.
8
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
чів, які могли б вирішувати питання про об’єднання суверенних дер-
жавно-самостійницьких політичних сил.
Найбільш тенденційним і фальшивим треба уважати закид «Батьків-
щини», що »довгі« промови Ярослава Стецька і Миколи Лівицького на
маніфестації СКВУ унеможливили проф. Гадзінському сказати своє
слово. Хіба діячі СГД не знають, що у пляні організаторів Другого
СКВУ взагалі не було місця на промови політичних провідників? Адже
саме тому їх на СКВУ дискриміновано, про що пише навіть »Свобода«.
Навіть привіту Блаженнішого Верховного Архиєпископа не прочитали,
бо »не було часу«, але на півторагодинні різні промови під час мані-
фестації довколо виступу єдиного канадського промовця — час був.
Свої жалі «Батьківщина* хай скеровує на властиву адресу, хай про-
тестує проти непошани власних політичних авторитетів кандидатом
на диктатора СКВУ, за що він змагався цілий час і перед, і під час
Другого СКВУ.
«Батьківщина* уважає, що Я. Стецько і М. Лівицький виголошували
«патріотичні фрази*, а проф. Гадзінський мав «творчу пропозицію*,
з якою хотів виступити на маніфестації. Він хотів запропонувати, «щоб
політичні середовища створили при Секретаріяті СКВУ консульта-
тивно-дорадчий орган для спільного вирішування найскладніших пи-
тань у допоміжній праці для поневоленої України* ... Ось який «твор-
чий внесок*, аж прикро за таку політичну наївність. Поруч різних
комісій СКВУ ще одна комісія «політичного світу*, яку в принципі
давно відкинули ОУНр і УНРада, а намагалися її створити різні ліві
елементи, як додаток до СКВУ, щоб просувати свою радянофільську
політику. Чи не дивно, що СГД такий архаїчний проект хотів висунути
саме на масовій маніфестації, хоч він, у найкращому випадку, міг іти
на якусь революційну комісію, якщо не брати до уваги його абсурдности!
Шкода, що колись творчий і тепер потрібний у нас гетьманський,
монархічний рух, стає проти націоналізму, натомість наближається до
«народно-демократичних* кіл, з якими хоче творити «людовий фронт*...
Все ж сподіваємося, що проф. Гадзінський, голова Гетьманського
Руху, зрівноважена і тактовна людина, присвятить більшу увагу
«Батьківщині*, щоб на її сторінках не появлялися статті, повні бала-
мутства і пристрасної злоби до націоналістів-революціонерів. Україн-
ські монархісти з радянофілами до монархії не дійдуть, навпаки —
збезчестять її і заздалегідь погребають . .
9
Володимир САВЧАК
»ФІНЛЯНДИЗАЦІЯ« ЕВРОПИ
Ужитий у заголовку термін все частіше появляється у пресі й полі-
тичній літературі західнього світу для окреслення мети і напрямних
найновішої дипломатичної гри теперішніх московських царів у відно-
шенні до ще вільних країв Західньої Европи. Таким терміном окреслю-
ється намагання московських большевиків »невтралізувати« Західню
Европу мировими договорами, щоб:
1)	усунути із Західньої Европи американські військові частини, а
навіть елімінувати всі американські впливи;
2)	витворити в населення західньоевропейських країн настрій
«взаємокорисного співіснування* між тоталітарною московсько-
большевицькою імперією (включно з державами-сателітами) і демокра-
тичними державами Заходу;
3)	заманювати керівників політично-господарських комплексів євро-
пейських держав міражем вигаданих «вигод* з обміну товарами і
технологією з СССР, якого продуктивні спроможності такі малі, що
він не може заспокоїти потреб власного населення навіть майже
колоніальними визискуваннями усіх інших держав т. зв. соціалістич-
ної співдружности.
«Невтралізація* західньоевропейських країн — на думку московсь-
ко-большевицьких пляновиків — повинна допровадити їх до стану не
так справжньої, суверенної невтральности швайцарського чи шведсь-
кого зразка, а радше до нової, «совєтської невтральности*, вимушеної
Москвою і керованої нею на зразок відносин, що існують між СССР
і Фінляндією.
Характеристично, що перша фаза переговорів про »мир, безпеку і
співпрацю* в Европі на початку липня 1973 року, в якій брали участь
35 міністрів західньо- і східньоевропейських держав, відбувалися саме
в Гельсінках, столиці маленької Фінляндії; це має свою символіку і
свою вимову, зокрема для тих, що зберегли ще в пам’яті, або ґрунтовно
простудіювали, події минулих 55 років на Сході Европи.
І. Лекції історії
Московська колоніальна імперія, як царська так і большевицька,
розросталася упродовж віків, як злосливий рак на просторах Східньої
Европи і цілої Азії, знищуючи сусідні народи шляхом прямої агресії
та дипломатичного шантажу і обману. Залишивши набоці історію ми-
нулих віків, пригадаємо, що московські большевики в міжвоєнний
період 1918-1939 рр. ніяк не примирились з існуванням справді неза-
10
визвольний шлях
лежної, суверенної Фінляндії, дарма що світовий обманець Ленін у
квітні 1917 р. в своїх змаганнях з російським Тимчасовим правитель-
ством за владу єхидно твердив:
» ... Якщо Фінляндія, чи Польща, чи Україна відокремляться від
Росії — в цьому нічого поганого нема. Що ж тут поганого? Хто це
скаже, той шовініст. Треба збожеволіти, щоб продовжувати політику
царя Ніколая ... Це шовінізм найгіршої марки .. .«х
Коли влітку 1939 р. Сталін договорювався з Гітлером, одна з поста-
нов цього секретного большевицько-нацистського пакту з 23 серпня
1939 (він став »леґальною« підставою большевицької анексії західньо-
українських і західньобілоруських земель та країв Прибалтики) стосу-
валась також і до Фінляндії. Впевнившись, що Гітлер не буде інтерве-
ніювати, коли СССР спробує силою захопити цю малу північно-євро-
пейську країну в обійми »матушки Рассєї« (з яких Фінляндії пощасти-
ло вирватись на початку революції), Сталін дав наказ совєтським
полчищам маршувати вперед. Вони вступили на територію Фінляндії
29-го листопада 1939 р., а одночасно, зараз за фронтом, підсувався но-
вий »фінський уряд« большевицької продукції під проводом Отто
Куусінена, старого большевика і вислужника Москви. Але в Кремлі
не дооцінили:
1) сили спротиву нечисленного, проте завзятого фінського народу в
обороні загроженої батьківщини і волі,
2) реакції західньоевропейських держав, що їх у той час очолювали
ще релятивно тверезо думаючі політики, які кілька тижнів раніше
були просто »зашоковані« складенням гітлерівсько-большевицького
договору, як змовою двох фашизмів — брунатного і червоного — проти
Европи і її народів, що їх обидва диктатори задумали »визволяти«.
Ліґа Націй, хоч яка недосконала була, зареаґувала однозгідним осу-
дом СССР і усуненням його із свого членства на підставі резолюції з
14-го грудня 1939 р.; це був єдиний в історії Ліґи Націй випадок
усунення держави-аґресора з цього міжнародного об’єднання! Факт
про який большевицькі історики мусять мовчати і про який чимало
»совєтологів« на Заході воліють не згадувати!
Хоч большевицько-фінляндська війна тривала відносно коротко (від
29-го листопада 1939 р. до початку березня 1940 р.), вона принесла
большевикам багато людських жертв і втрат воєнного виряду; москов-
ський «союзник дід-мороз«, що виручав Росію під час війни з Напо-
леоном, а потім у війні з Гітлером, тим разом був на боці фінляндців!
Врахувавши риск продовжування війни, Сталін склав мировий дого-
вір із легальним фінляндським урядом 12-го березня 1940 р., «забув-
ши« тимчасово про т. зв. уряд Куусінена. Фінляндія мусіла відступити
московсько-большевицькій імперії частину фінляндської території,
і) В. И. Ленин: »О еациональним... вопросе. Речь по еациональному во-
просу«, 29 апреля (12 мая) 1917, стор. 444-445.
«ФІНЛЯНДИЗАЦІЯ» ЕВРОПИ
11
зобов’язалась провести демілітаризацію арктичного побережжя і не
вступати в коаліції, спрямовані проти СССР. Успіх цієї війни для
московських ненаситців невеликий, але досить значний, коли взяти до
уваги стратегічне становище Фінляндії.
31-го березня 1940 р., два тижні після підписання цього мирового
договору, на наказ Сталіна народилася на здобутій від фінляндців
території »Карело-фінська совєтська соціялістична республіка» (16-та
з черги), до якої залучено територію Карельської автономної ССР, що
до того часу належала до Російської СФСР. Зрадника фінляндського
народу Отта Куусінена нагороджено постом «голови верховного совєта«
(нібито президента) цієї нової «союзної республіки», яка проіснувала
16 років і була без розголосу зліквідована 11-го липня 1956 р., мабуть,
як наочний доказ «щирости» Хрущовської політики «мирного спів-
існування».
Під час другої світової війни Фінляндія воювала проти СССР на боці
Німеччини і в липні 1944 р. знову була частинно окупована совєтськими
військами. На підставі мирового договору з лютого 1947 р., вона втра-
тила на користь СССР не тільки частину своєї території (округу
Петсамо) і воєнну базу (Порккаль), а й зобов’язалася платити Москві
велетенські суми, як «воєнне відшкодування», і на протязі десятиліть
солідно виконувала це зобов’язання. Таким висмоктуванням економіч-
ної крови і періодичними шантажами Москва втягала Фінляндію у
свій імперський комплекс, а постійна ерозія суверенности Фінляндії
привела її до вимушеної «невтральности».
II. Особливий державно-правний статус Фінляндії
В другій фазі 2-ої світової війни, коли Сталін став союзником де-
мократичних держав і брав участь в обговорюванні повоєнного ладу
в Европі (Тегеранська конференція, листопад-грудень 1943 р.), він —
плянуючи дальші загарбання — став, мабуть, перед вибором:
а) збільшувати кількість «союзних республік» за зразком 1940-го
року, коли до складу СССР залучено 5 нових республік, отже, збіль-
шити їх з 11 до 16, або: б) врахувавши минулі труднощі з «нацменами»
всередині СССР та опінію західніх союзників (вони були, «проти
анексій»), припинити розводнювання московських алементів збільше-
ною кількістю «нацменів», натомість знайти такі зовнішньо-державні
правові форми для народів «визволених» (окупованих) московськими
військами, які давали б змогу москалям поширювати свої імперські
володіння без одночасного послаблювання відсоткового відношення
московського елементу в одній імперії (СССР) та без зайвого спротиву
західніх союзників. Таку квазі-державну форму Москва знайшла і
«визволеним» країнам причеплено вивіску з написом: «народні демо-
кратії». Так, немов фіговим листком, приховано ^державність без
суверенности«!
12
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Існування держав несуверенних або пів- чи й чвертьсув ер енних у
світовій історії явище відоме. В середні віки існували т. зв. васальні
держави і держави-клієнти, а в новіші часи виникали і зникали різно-
рідні протекторати, »лялькові«, а то й фіктивні держави. Різниця між
видозмінами таких держав і ніби-держав є в різних ступенях залеж-
ности від другої держави-суверена, головно у взаєминах із третіми
державами, а також у внутрішньо-політичному укладі.
А різниця між т. зв. капіталістичною і т. зв. соціялістичною систе-
мами держав у тому, що в т. зв. капіталістичному світі васальні
держави, протекторати (напр., до 1953 р. Туніс), держави-клієнти, а то
й колонії — послідовно зникають, здобувши свою повну незалежність
(напр., десятки нових афро-азійських держав), а в той же час в світі
т. зв. »маршуючого соціалізму» кількість таких державних творив
збільшується; чимало держав, колись суверенних, попадає у залеж-
ність від Москви, з якої визволитись уже нелегко (пор., спроби Чехо-
Словаччини в серпні 1968 р.). Єдиним вийнятком є Югославія, якій
пощастило дещо звільнитись (в 1947-48 рр.) від опіки «старшого брата«.
У совєтській імперській системі виразно вирізняються три видо-
зміни державности і ніби-державности, а саме: а) т. зв. «союзні
республіки», що нібито творять федеративний СССР, б) країни «народ-
них демократій», які пов’язані з СССР системою договорів і невидною
назовні сіткою апарату секретної поліції, в) Фінляндія із своїм особли-
вим статусом держави-клієнта, релятивно найвільніша, але з умовною
суверенністю.
Совєтські «республіки» — повністю фіктивні «держави» чи, точніше,
кв азі-держави, не зважаючи на те, що большевицька пропаганда
постійно тарабанить про їх вигаданий «суверенітет». Мавши на увазі
юридичну (стаття 126 конституції СССР) і фактичну ролю єдиної для
цілого СССР партії (КПСС), яка є справжнім сувереном в цій «єдиній
багатонаціональній державі», про будь-яку державність складових
частин («союзних республік») нема що й говорити. Доля вже згаданої
«Карело-фінської ССР«, одної з таких «союзних республік», що ви-
никла і зникла з волі Кремля, вимовний доказ, що таке насправді
«совєтські республіки»! Зберігаючи деякі зовнішні атрибути формаль-
ної державности «республік» (окремі «уряди», території) для пропаґан-
дивної і зовнішньо-політичної мети, кремлівські нові царі, від Леніна
1-го до Брежнєва 4-го, дбають про те, щоб ці зовнішні форми були
вихолощені з національного змісту силами одної, централізованої,
монопольної партії, що жорстоко карає всіх »націонал-ухильників« і
в зародку здушує будь-які прояви «партикуляризму», який міг би
стати джерелом думок про «сепаратизме (дуже повчальна «справа
Шелеста«).
Інтеграція колись повністю суверенних держав центрально-східньої
Европи в московсько-совєтську імперську систему і ерозія їх суверен-
носте, відома під назвою »сателгзацгї«, проходила кількома етапами
«ФІНЛЯНДИЗАЦІЯ* ЕВРОПИ 13
із врахуванням досвіду, що його большевики здобули в 1917-1922 рр.,
коли «складали* в одну цілість розбиту в національних революціях
царську імперію.
Тому, що в «медові місяці* співпраці із західніми альянтами під час
другої світової війни Сталін розв’язав (у травні 1943 р.) Комінтерн,
який в міжвоєнні роки був знаряддям большевицької закордонної
політики і експансії на Захід, у перший період «сателізації* (від 1944
до осені 1947 р.) Москва діяла тільки з допомогою відданих їй (вони
жили на московському утриманні, як емігранти) польських, румунсь-
ких, болгарських, угорських та інших холуїв, яких з Кремля висилали
до завойовуваних совєтськими арміями держав, щоб виконувати там
юдину роботу. Згодом, щоб утримувати «в шорах* і контролювати
окремі комуністичні партії та льокальних «вождів*, створено (у вересні
1947 р.) «Комуністичне Інформаційне Бюро* (т. зв. Комінформ), яке
зараз же (в 1948 р.) підкосила «югославська єресь*, відома під назвою
тітоїзму, тому Комінформ виявився непридатним для здійснювання
імперської мети. Він у 1949-1952 рр. завмер, а після смерти Сталіна
його офіційно зліквідував Хрущов (у квітні 1956 р.), мабуть, як доказ
«доброї волі* Москви супроти югославського «єретика* Тіта, якого
Хрущов у 1955 р. намагався навернути на промосковський шлях і мав
деякі успіхи (напр., становище Тіта до угорського повстання восени
1956 р.).
Ліквідацію Комінформу попередило заснування т. зв. Ради Еконо-
мічної Взаємодопомоги (т. зв. РЕВ або КОМЕКОН) у січні 1949 р. і т.
зв. Варшавського Пакту (в травні 1955 р.), — двох установ, що з неве-
ликими структуральними змінами існують дотепер і діють, як зна-
ряддя московсько-большевицької гегемонії над тією центрально-схід-
ньою частиною Европи, до якої мала стосуватись схвалена на ялтин-
ській конференції (10-го лютого 1945 р.) «деклярація про визволену
Европу*2, Кількакратні спроби поодиноких держав-сателітів звільни-
тися від московського зашморгу, кінчались невдачами, а Москві навіть
пощастило остаточно розколоти Німеччину і виростити відданого їй,
»не за страх, а за совість*, сателіта у вигляді Східньої Німеччини, яку
тепер прийняли як повноцінного члена до ОН.
Майже тридцятирічна історія «сателізації* 6-ох держав (Болгарії,
Угорщини, Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії і Східньої Німеччини)
є предметом різних досліджень3 на Заході, хоч для нас вона дуже
нагадує московську імперську політику в 1917-1922 рр. на просторах
теперішнього т. зв. СССР. Тут є тільки одна суттєва зміна — Москва
не має у сателітних країнах до своєї диспозиції однієї централізованої
2) Про цю, тепер всіма забуту, декларацію пише в своїх споминах відомий
американський дипломат Чарлс І. Болен у праці п. з. «Свідок історії* (стор.
193).
3) Для тих, хто хоче ґрунтовніше ознайомитися з історичним перебігом
«сателізації*, поручаємо, між іншим, три праці англійською мовою, що на-
звані наприкінці статті.
14
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
партії, з перевагою московського шовіністичного елементу, тому мусить
«узгіднювати* свої плани із проводами інших компартій і робити низку
«міжнародних договорів*, крім уже названих двох основних. Без
сумніву, це деяка невигода для нових царів у Кремлі, але вони пильно
дбають про те, щоб головні позиції у сателітних компартіях були в
руках відданих Москві ватажків. Крім цього, інтеграція апарату терору
(секретної поліції), про що мало пишуть і говорять, запевнює Москві
успіх і ставить держави сателіти майже в таку саму ситуацію, в якій
є «союзні республіки*. Проголошення т. зв. доктрини Брєжнєва про
«обмежену суверенність країн соціалістичної співдружносте народів*
у вересні 1968 р. (після здушення т. зв. «празької весни*) поставило
«крапку над і«; це була недвозначна пересторога для всіх сателітів
навіть не думати про будь-які зміни у їх статусі «держав соціалістич-
ної співдружносте*.
На конференціях 35-ох держав «про мир, безпеку і співпрацю в
Европі*, московські большевики будуть намагатися осягнути міжна-
родне узаконення своїх незаконних дій, що відбуваються систематично,
не зважаючи на персональні зміни в Кремлі: Сталін, Хрущов та інші
відходили, але московська експансивна політика залишилась такою
самою загарбницькою, якою була за царів.
Фінляндія, покищо, не «удостоїлася* стати державою-сателітом, як
всі інші, бо Москві, мабуть, було незручно окупувати її своїми війсь-
ками в 1944 році, взявши до уваги незламний спротив фінляндців із
минулої війни та евентуальну реакцію західніх союзників. Все ж
у Кремлі Фінляндії не забули. Під натиском Москви вона відмовилась
брати участь в американському пляні відбудови Европи (т. зв. плян
Маршала) «з політичних і географічних причин*, подібно, як Польща,
Угорщина і навіть Чехо-Словаччина, яка в той час (друга половина
1947 р.) ще була суверенною державою.
В лютому 1948 р., саме тоді, коли в Чехо-Словаччині відбувалися
події, які довели до комуністичного перевороту, фінляндський прези-
дент Юго К. Паасіківі отримав від Сталіна листа з вимогою скласти
совєтсько-фінський договір «про дружбу, співпрацю і взаємодопомогу*,
подібний до договорів, недавно складених між СССР, Угорщиною і
Румунією. Під тиском Кремля і складної тогочасної міжнародної си-
туації, фінляндські державні мужі були примушені вислати до Москви
делегацію, яка на початку квітня 1948 р. підписала вимаганий договір.
Все ж на внутрішньофінському відтинку московським большевикам не
повезло, бо фінляндський парлямент викинув з коаліційного уряду
одного з відданих Москві міністрів, а у виборах, що відбулись на
початку липня, фінляндці не голосували за кандидатами т. зв. народ-
но-демократичної унії (коаліція комуністів і частини соціалістів), не
зважаючи на те, що Москва устами свого посла (саме перед виборами)
публічно проголосила, що дарує Фінляндії половину ще несплачених
«реперацій* (приблизно, 75 мільйонів доларів).
ФІНЛЯНДИЗАЦІЯж ЕВРОПИ
15
Чергові роки для Фінляндії були роками тяжких випробувань, як
дипломатичного хисту державного проводу так й політичної зрілости
населення, серед якого діє шість політичних партій, в тому й кому-
ністи, що називають себе «народними демократами». Московські боль-
шевики вживають випробуваної тактики «цукерка і батога«, нама-
гаючись впливати і на виборчі процеси фінляндців, і на їх зовнішню
політику, напр., втягнувши Фінляндію (договором із 13. VI. 1950 р.) до
т. зв. рублевого бльоку. З другого боку, політичні потягиення фінських
державних мужів нагадують ходження по линві над глибокою про-
пасно — постійне балянсування між небезпекою «сателізаціїж та іде-
алом повної суверенности, що її Фінляндія мала до осені 1939 року.
Із смертю Сталіна позиція Фінляндії дещо покращала, зокрема тоді,
коли Хрущов підписав мировий договір з Австрією, зневтралізувавши
ним цю країну. В 1955 році СССР повернув Фінляндії воєнно-морську
базу Порккаль (коло столиці Гельсінки) і погодився на те, щоб Фінлян-
дія увійшла до т. зв. нордійського регіонального об’єднання п’ятьох
держав (Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія і Фінляндія) для культурно-
економічної співпраці. Це був час, коли в Кремлі загравали з нейтраль-
ними державами і, мабуть, вирішили, що московській імперії корисно
мати власних т. зв. невтральних супутників, ролю яких призначено
Австрії і Фінляндії.
Щастям Фінляндії було й те, що її президентом на протязі 12 років
(від 1946-го до 1956-го) був один з найближчих співробітників творця
модерної Фінляндії, маршала Маннергайма (що помер в січні 1951 р.),
Юго К. Паасіківі. Після його уступлення (з уваги на вік — 85 літ), у
березні 1956 р. президентом став Урго К. Кекконен, який уже двічі
був переобраний президентом на чергові шестирічні періоди. Стабіль-
ність на вершку державної структури — незвичайно важливий фактор
у державі.
Політична зрілість, як виборців так й членів фінляндського парля-
менту, є в тому, що вони не вірять власним комуністам, віддають їм не
більше як 15-20% голосів у парляментарних виборах та тримають їх
»у властивій віддалі» від таких головних позицій, як міністерство
внутрішніх справ.
Таким чином маленька Фінляндія в безпосередньому сусідстві з
московською »надпотугою« зуміла зберегти деяку, хоч значно обме-
жену суверенність, ставши чимсь посереднім між державою-сателітом
і державою-клієнтом.
*
Як бачимо, для всіх західньоевропейських держав, які мають свою
повну суверенність, »фінляндизація« означає поступове зменшування
ступеня їхньої суверенности під постійним тиском московсько-больше-
вицької імперії, якщо США окутаються своїм новим ізоляціонізмом і
перестануть цікавитися Европою. Фінляндія — символ, а «фінлянди-
16
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
зація« — можливість кошмарного розвитку подій на європейському
континенті на користь Москви. Тоді над державами із власними тради-
ційними економічними і політичними системами (вільний ринок і про-
дукція, робітничі профспілки, безпартійність, вільні вибори тощо)
зависне, як Дамоклів меч, московський «старший брат«. Москва буде
мати вирішальне слово в економічній і фінансовій політиці «фінлянди-
зованих« держав Західньої Европи. Ось яка головна мета Москви у
її політиці на європейському континенті.
На прикладі Фінляндії бачимо, що навіть для збереження такого
статусу суверенности, який вона тепер має, необхідні:
1)	воля й снага захищати свою незалежність за усіх умов,
2)	стабільний і розумний державно-національний провід,
3)	висока політична зрілість широких народних мас, що вірять
проводові.
Згадані передумови мусять доповняти одна одну і брак хоч би однієї
з них означає катастрофу — упадок насамперед до ролі »сателіта«, а
згодом — до ролі «союзної республіки* у московській «співдружності
народів*.
Література
Серед численних праць про держави-сателіти і про історичний перебіг їх
»сателізації« вирізнюються глибокою аналізою такі:
1)	Тіїе Зоріеі Віое — 1/пііу апй СопДісІ, ХЬі§піеиг К. Вгхегіпзкі. Нап/агб
Ппгуегзііу Ргезз; геуізеб а псі еп1аг§е<і ебіііоп 1967.
2)	Еорієі — Базі Еигореап йіаіодие: Іпіегпаііопаі Веіаііопз ої а Мемг Туре,
МзЬ ЗатдоісЬ, Зт. ТЬе Нооуєг Іпзіііиііоп оп IVаг, Веуоіиііоп апб Реасе, Біап-
їогб Ипіуегзііу, 1968.
3)	Тіїе Соттипізі Ведітез гп Еазіегп Еиторе, ВісЬагб Е. Біааг. ТЬе Нооуєг
Іпзіііиііоп оп \Уаг, Веуоіиііоп апб Реасе, Біапїогсі Ипіуегзііу, 1971.
Позиції фінляндського уряду у фінсько-совєтських відносинах після дру-
гої світової війни з’ясовує виразно збірка промов теперішнього президента
Фінляндії д-ра Урго Кекконена, що появилась у Лондоні з нагоди його
70-річчя, під наголовком: Меиігаіііу: — ТЬе ЕіппізЬ Розіііоп; ТїгЬо Кеккопеп,
Ргезібепі оі Еіпіапб (Ц/Шіат Неіпетапп Псі., Ьопсіоп, 1970).
ЧИТАЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ
«ВИЗВОЛЬНИЙ ПІ Л Я X «
п
О. ПИТЛЯР
АМЕРИКАНСЬКІ МІРКУВАННЯ
V. Гарвардське чудо
Це дійсно виглядає чудесно: українська громада у США на протязі
п’ятьох років зібрала більше ніж півтора мільйона долярів на науковий
осередок українознавства у Гарварді (Массечюсетс). Разом із дотацією
з неукраїнських джерел — два мільйони. Українська громада у США
здавна славиться щедрістю, — але справжніх жертводавців не так ба-
гато, бо на всі збірки дають, переважно, п’ять чи сім тисяч все тих самих
людей. Та й досі на жодні збірки, навіть у хвилини вийняткового націо-
нального піднесення, під час визвольних змагань 1918-19 років, після
«пацифікації» 1930 року, ніколи не було складено такої поважної суми.
Нині, наприклад, Український Вільний Університет, той преважливий
з пункту бачення української незалежної науки й національного пре-
стижу осередок, може тільки мріяти про те, щоб його заплянована аме-
риканська збірка досягла 100 тисяч долярів. А тут, на Гарвард, не тисячі,
а мільйони пливуть, окремі індивідуальні пожертви подиву гідні, збірка
йде далі й має всі шанси на те, щоб докласти до зібраної суми ще
чергових два мільйони.
Що більше, гарвардська «катедрав стала своєрідним священним по-
няттям (злобні кажуть, — «священною коровою»), що про нього не
можна критично говорити публічно, ані писати в газетах. Щоб поставити
декілька дуже слушних і актуальних питань у цій справі, треба було
аж вдатися до своєрідного трюку, мов живцем узятого з підсоветської
«захалявної літератури» — публікації невисланого листа УККА до Гар-
вардського центру. Та й листа того (дуже тактовного й витриманого в
куртуазному тоні) було вміщено тільки в українських канадських га-
зетах. Про його існування (не зміст) свобідні «американські» українці
могли довідатися тільки з вибачливих спростувань УККА і з обурених
протестів дописувачів, мовляв: Хто посмів? Хто пропонував такого
листа? Назвати його — «хай народ довідається»!..
Де таємниця цього вийняткового матеріяльного й морального успіху
Гарварду? Частково вияснює його ведена американськими методами
пропаганда, у якій патріотичні гасла, старі правди й півправди пода-
ються дуже голосно й упевнено, не зважаючи на «дрібні недокладності».
Мовляв, творимо наш власний, незалежний, український науковий
осередок, джерело української правди, з яким буде рахуватися ввесь
світ (аджеж Гарвард!). Створимо його наперекір совєтським науковим
фальшам і наперекір нашому власному неуцтву. Бож досі в нас справж-
18
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ньої науки не було, все тільки політика й дилетантщина, нема навіть
ким обсадити трьох уже створених гарвардських катедр, ми аж у Гар-
варді виховаємо справжніх українських науковців, майбутніх керівни-
ків катедр (за 15 років?). А за український зміст Гарвардського осередку
не бійтеся, в нас є контракт. А якщо навіть контракту й нема, то й тоді
не треба журитися, нашу правду Гарантує американська наукова об’єк-
тивність. Навіть якби теперішнього українського керівника трьох ка-
тедр (по спеціяльності — турколога) не стало, якби на його місце при-
йшов його теперішній заступник, жидівської національности, то й тоді
нема чого боятися —• адже американська наука об’єктивна!
Але, звичайно, сама пропаґандивна здібність не вияснює успіху спра-
ви. Пропаганда впала тут на пригожий ґрунт. Щоб вияснити гарвардське
»чудо«, треба приглянутися до психологічного клімату нашої американ-
ської еміграції, а особливо до її щедрої громадської еліти.
В громаді цій, попри її безсумнівний український патріотизм, діє
також почуття своєрідного ідолопоклонства перед чужиною, чи, по ту-
тешньому кажучи, діє «американська мрія«. Заховані у власному, духо-
вому чи фізичному, ґетті, наші «поселенці» зовсім не знають «справж-
ньої» Америки, але тим більше вона видається їм блискучою й принад-
ною. Заробітчани, яких їхній життєвий неуспіх засудив на перебування
в давнтавнських нетрях, серед бруду й страху, мріють про розкішну
мільйонерську «сабербіюл, з її парками, яхтами, пливацькими басейна-
ми. А заможні професіоналісти, яких не прийняли й відкинули амери-
канські колеги, англосакські сноби з гарвардськими й єйлськими дипло-
мами, — мріють про Гарвард. І тому не дивно, що відклик до гарвард-
ського, до американського престижу вплинув на них ще могутніше,
аніж найпереконливіші й найболючіші заклики милого, але по суті
призабутого рідного краю.
Та які не були б для цього причини й умови, »чудо« сталося. Гарвард-
ський науковий осередок став фактом. І подумаєте — це добре сталося.
Адже енергія не пропадає. Енергія амбітних і спритних організаторів,
жертовність громадської еліти й окремих, ніби вже загублених і забутих
людей із «старої еміграції» — хіба це, все таки, не успіх, хіба не доказ
живучости української людини на чужині?
Тільки не треба забувати небезпеки, яка прихована за цим вийнятко-
вим успіхом, здобутим у таких умовах і в цьому духовому кліматі. Тут
мова про небезпеку самознецінення й самозаперечення, почитання чу-
жих богів і чужих авторитетів — «нехай німець скаже».
Адже це неправда, що в нас досі не було української науки україно-
знавства, без допомоги й наперекір чужинцям, у найважчих, найнеспри-
ятливіших умовах займанщини, серед еміграційних злиднів. І неправда,
що чужинецька «наукова об’єктивність» Гарантує нам будь-які права на
нашу, на українську правду, наприклад — в історії. Британський попу-
лярний історик Т. Б. Костейн писав, що «нема об’єктивної історії». Про
те, якою необ’єктивною була і далі є історична наука наших займанців,
АМЕРИКАНСЬКІ МІРКУВАННЯ
19
ми всі добре знаємо. Та й американська історична наука у відношенні
до нас аж ніяк не об’єктивна, вона, за окресленням д-ра Матвія Стахова,
опанована »визнавцями москвофільської, неділимської історичної схе-
ми*. Тому, заперечуючи власну незалежну наукову минувшину й сприй-
маючи з довір’ям авторитет чужинців, ми можемо договоритися до та-
кого, що ще гірше, ніж совєтські »наукові« перекручення.
Для ілюстрації подам переклад з офіційного бюлетеня Гарвардського
осередку «Гарвард Юкренієн Стадіє Ньюслеттер«, ч. 7, з березня 1973.
(Мимохідь кажучи, ані цей бюлетень, ані контроверсійні писання моло-
дих наукових вихованців Гарварду не друкуються українською мовою,
— так вигідніше).
«Проф. Омелян Пріцак говорив про «історію творення української
нації*. ... Хоч такі історики, як М. Грушевський, В. Липинський і С. То-
машівський займалися в основному формацією української нації, то
перший, хто зосередився на цьому питанні був Мирон Кордуба* в 1929
році. Дискусія, яка з цього виникла, поділила її учасників на два проти-
лежні табори: тих, які шукали початків української нації в періоді Ки-
ївської Руси, і тих, які вважали датою народження української нації
1917 рік (?!)...
... «В періоді Київської Руси варяги наклали організаційні рамки на
місцеві слов’янські племена. Але ця організація була в основному
експлуатаційна й купецька, а не націотворча. Київська держава Рюри-
ковичів не була монолітною імперіяльною (?) державою, здібною до
об’єднаної політичної дії... Це була ідея, яка дала принаймні чужин-
цям ілюзію єдности. Це була династична концепція Русі...
«В Східній Европі поняття держави й правління почали розвиватися
в ХШ-ХІУ сторіччях, коли творилися дві держави — Королівство
Русі й Велико-московське (?) Князівство ...
«Врешті велика частина руської території перейшла під владу Поль-
щі і боярство асимілювалося до польської аристократії.
... «Хоч козаки взяли на себе оборону православ’я й української
культури, то їх провідники не були здібні оформити ясну далекосяглу
політику ... Провідні кляси козацької держави ... врешті зденаціона-
лізувалися й узяли участь у творенні російської, не української
культури...
«Тарас Шевченко був першим, що поставив українське питання в
його повному розмірі. Він дав етнографічній масі, яка досі називалася
різними назвами, спільне ім’я — українців (?). Він об’єднав їх спільним
ідеалом — вільної, незалежної України ...
«Змагання 1917-23 років, що довели до створення українського уряду,
були завершенням ідеї української держави. В той час... українська
етнографічна маса стає нацією, свідомою власної політичної мети...«
Ось воно як ...
*) Проф. М. Кордуба заступав (потім відкликав) теорію, нині прийняту в
совєтській історіографії, про триєдність Київської Руси, спільної спадщини
трьох східньо-слов’янських націй, — О. П.
20
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Виходить, що у Гарварді початок української нації виводиться вже
й не від литовської чи козацької доби, як у підсоветській науці, а від...
Шевченка, чи навіть від 1917 року. Не даром перший докторант Гар-
вардського осередку називає нас «молодою нацією«, адже навіть у
порівнянні з Америкою — ми просто немовлята ...
Звичайно, доповідач нічого не згадує про те, що подібні історичні
явища — династична держава, племінна роздрібненість, клясові інте-
реси, релігійні війни — були не тільки в нас, айв усіх великих євро-
пейських націй, у ті самі історичні періоди. Але ж ніхто не виводить
тепер початку тих націй від XIX чи XX сторіччя. Ніхто, лиш, пишучи
про історію власної батьківщини, деякі українські вчені, просвічені
«современними огнями« чужини ...
VI. Що таке естаблішмент?
Французький гуморист П’єр Данінос писав колись, що мова амери-
канців складається тільки з кількох десятків завчених слів і фраз, які
раз-у-раз повторяються з папужиною упертістю. Так було колись — в
американському «віці невинностиж. І слова й фрази тоді були нескладні,
бадьорі й самопевні. Сьогодні отой американський словник змінився
докорінно — замість спорту, «коктейл партісж і цивілізованого сексу
прийшов новий репертуар, повний »вельтшмерцу«, бунту й упроще-
ного інтелектуалізму. А одне з найпопулярніших слів тепер — це
«естаблішментж. Вживають його не тільки молоді «бунтаріж (тут маю
на увазі й нашу молоду Генерацію), а й католицькі священики, і домашні
господині, і передміські буржуа, і федеральні міністри — всі.
«Естаблішментж — це «вониж, таємнича й зловорожа сила, полі-
тична мафія і державна тиранія, генерали з Пентагону і поліцай
із рогу вулиці. Це так для американців. А для наших молодих громад-
ських критиків, естаблішмент — це громадська й церковна верхівка
еміграції, директори «братніхж союзів, редактори газет, комітетські
лідери тощо.
Та що воно таке отой «естаблішментж? Слово позичене, як і більшість
американських окреслень, законів та інституцій, від британських ку-
зенів, але у Британії воно має зовсім інший зміст.
У Британії, естаблішмент, це традиційна, консервативна національна
спадщина, «Естаблішд Черч«, «встановленаж англіканська Церква, ко-
ролівська династія, аристократія і «буржуазний патриціятж, вихованці
«паблік скулсж, Оксфорду й Кембріджу, бюрократи й професійні стар-
шини — оборонці імперії. І хоч імперії вже давно нема, монархія без-
сила, а лорди зруйновані податками, проте «естаблішментж далі міцно
тримає в руках державне стерно, включаючи й найновіших своїх пред-
ставників — лідерів робітничих профспілок. Усі зміни урядів, партійні
поразки й перемоги, господарські об’єднання ніяк не змінюють складу
британської державної адміністрації, яка за всіх урядів залишається
на власному місці — традиційна, міцна й незмінна.
АМЕРИКАНСЬКІ МІРКУВАННЯ
21
Натомість в Америці абсолютно нема ані встановлених упродовж сто-
літь традиційних вартостей, ані незмінної державної еліти. Щоправда,
обидві великі партії — республіканська й демократична — майже не
відрізняються одна від одної, проте вони змагаються між собою безцере-
монними, не раз брудними, засобами — не за таку чи іншу ідеологію
(одна й друга має »праве« — консервативне, і »ліве« — ліберальне крила
й безліч підгруп), а за впливи, за користі, за посади. Коли переможе
одна партія, тоді всі її противники в державній чи стейтовій адміністра-
ції, судівництві тощо залишаються без праці. До влади, до вигод і
користей, приходять нові люди.
На практиці політика в США зводиться до змагання тих чи інших
«груп впливів* — «прешшер ґрупс«, а мета в цьому змаганні переважно
зовсім матеріялістична. Не тільки такі впливові групи, як профспілкова
бюрократія, адвокатська »льоббі«, масони, жиди чи негри, можуть спри-
чинитися до виборчої перемоги тієї чи іншої партії, до прийняття чи
відкинення того чи іншого закону, а навіть й такі явно злочинні органі-
зації, як мафія, мають не раз у власних руках абсолютний вплив на
міську чи стейтову адміністрацію, на судівництво й законодавство.
У світі було колись уявлення про американців, як про людей міцних
і безоглядних, запеклих індивідуалістів типу героїв Джека Лондона,
що самотужки ламають перешкоди й боряться за власну свободу та
успіх у житті. Але, як же погодити це уявлення із відомим фактом
американського конформізму й »чередности«, психіки пристосування
й тиранії політичної моди? А відповідь на цю загадку досить проста:
Американці збагнули силу групи — масонської льожі, партії, тресту
(в Америці трести заборонені, але вони все ж діють), профспілки (обо-
ронця не клясових, а групових інтересів), кліки чи, нарешті, бандит-
ського або вуличного «ґенґу*. їх тягне до групи. В групі вони сильні,
разом з нею борються і перемагають.
Американський автор Дж. Ґрінуей називає цю систему »мобократією«
(»моб« — популярна назва мафії). І хоч методи цього дарвінівського
змагання за життя в американській політиці бувають брудні й злочинні,
а наслідки часто шкідливі з національного погляду, проте учасники
змагання не втрачають охоти й запалу, аджеж боротьба ведеться за
їхні власні шкурні інтереси. І ось тут ми бачимо суть американського,
не уявного, а справжнього явища — »естаблішмент«.
Це група, яка перемогла — байдуже якими методами й під якими
гаслами. Перемогла й тепер намагається користуватися солодкими ово-
чами перемоги — і захищати їх від таких самих запеклих і безцере-
монних конкурентів, як і вона сама.
Наприклад, недавно нью-йоркський журнал «Есквайр* подав таку
відповідь (одну з 43-ох можливих відповідей!) на питання: «Чому Вотер-
ґейт?«: Вотерґейтський скандал, мовляв, є завершенням змагання між
двома мільйонерськими групами — північно-східніми «єнкіс*, давніми,
22
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
статечними капіталістами з Нової Англії, Філядельфії й Нью-Йорку, і
новими багачами з південного Заходу й Заходу — »ковбоями«. Джонсон,
Ґолдвотер і Ніксон (та їхній південний підголосок Еґню) були ново-
багацькі й консервативні »ковбої«. Тепер ліберальні »енкі« врешті при-
тиснули їх до стіни »Вотерґейтом«, використавши власні зв’язки в
Центральній розвідочній агенції та в Білому домі.
Звичайно, ціла ця розв’язка може бути чистою фантазією, але сам
факт, що її висувається у популярному інтелігентському журналі, дока-
зує, яку велику ролю грає »група« в американському політичному житті.
*
Наші тутешні »поселенці«, як завжди, з ентузіязмом ставляться до
здобутків і методів їхніх господарів. Адже навіть у Вотерґейті деякі
українські газети вбачають доказ сили, успішности й основної чистоти
американської політичної системи. І було б дивно, якби наша еміграція
тут не присвоїла собі такого чудового поняття, як »естаблішмент«.
Тільки ж, хоч як ми ентузіястично стараємося, ми все ж не можемо
дорівняти методам і успіхам наших господарів. Забагато в нас залиши-
лося солідної мужицької статечности і старосвітських моральних сум-
нівів. І хоч ми завзято змагаємося за громадські (державних нема!)
посади, то все ж ані фізично, ані морально не мордуємо наших против-
ників. А здобувши посади, ми ані не розтягаємо громадських грошей,
ані хабарів не беремо. Ми тільки намагаємося захищати здобуті позиції
громадською цензурою з допомогою своєї преси. Та є ще в нас тенденція
обмежити всі громадські впливи тими самими, незамінними і монополь-
ними людьми. І відпихати якнайдальше всіх критиків, всіх «сторонніх®,
нових чи молодих людей. Робимо це не для грошей, борони Господи,
бож грошей на громадських посадах (за вийнятком найважливіших) —
що кіт наплакав. Але ж посади наші, нами здобуті й створені для нас,
а не для якихось там »ґрінорів«!
Ось це, власне, і є наш малий-малесенький український «естабліш-
мент«, що викликає бурю у «склянці води« ...
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ДЕШЕВИЙ, АЛЕ КОРИСНИЙ ПОДАРУНОК
ДЛЯ ВАШИХ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ З НАГОДИ ЇХ ІМЕНИН, УРОДИН
ЧИ ІНШИХ ПОДІЙ. ВИСИЛАЙТЕ ЗРАЗКОВІ ЧИСЛА »В. Ш.« СВОЇМ
ЗНАЙОМИМ І ЗАОХОЧУЙТЕ ЇХ СТАТИ ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ. ПОДА-
ВАЙТЕ НАМ АДРЕСИ ВАШИХ ДРУЗІВ, ЩОБ ВИСЛАТИ ЇМ ЗРАЗКОВЕ
ЧИСЛО ЖУРНАЛУ.
23
І. ВОВЧУК
ІВАНА ДЗЮБУ — »ПОКАЯЛИ«
«Літературна Україна* з 9-го листопада 1973 р. надрукувала заяву
І. Дзюби. Він, автор науково-публіцистичної праці «Інтернаціоналізм
чи русифікація*, живим похоронивши себе, пише: «Того Івана Дзюби,
який дозволяв робити з себе притчу во язицех і який марнував роки
життя на політичних манівцях, нема і вже не буде*. Так, замість лю-
дини-творця, з мужньою громадянською поведінкою, яка багато років
була прикладом для людей у національно-політичному становленні
України, буде звичайний робот у літературі для України.
У заяві, висловивши жаль за «прикрі помилки*, автор говорить про
одно одне-однісіньке своє бажання: «працювати і працювати, щоб хоч
трохи надолужити втрачене і перекрити хибне*. Типове для робота,
що є ідеалом мітичної спільноти, яку видумано в постановах 24-го
З’їзду КПСС під назвою «нова історична спільність людей — советсь-
кий нарід*. Над створенням духово дряхлої людини посилено працює
ціла імперська адміністративно-політична система. Великі вимоги ста-
вить ханат ЦК КПСС «інженерам людських душ«, вимагаючи від них
формувати, з допомогою літератури, людей «вільних* від національних
традицій, пересудів, вірувань і звичаїв.
Видно, що вони, ці «пересуди* дуже дошкуляють всевладній
московській партії, бо навіть під час урочистого відзначування 50-річчя
з дня створення імперського комплексу, т. зв. СССР, Л. Брежнєв під-
креслював, що «національні почуття — явище незвичайно живуче, яке
міцно тримається в психології людей. Вони, ці пересуди, продовжують
зберігатись навіть в умовах, коли об’єктивні передумови для будь-
яких антагонізмів у відносинах між націями давно вже перестали
існувати* («Комуніст України*, ч. 5, 1973).
В нинішній московсько-большевицькій політиці т. зв. інтернаціо-
нального братерства народів, силою залучених в імперський комплекс
СССР, опертій на «старшобратський великий русский нарід*, нищать
і переслідують не тільки вияви національного творчого генія нації, а й
всі культурно-історичні надбання народу, намагаючись «злити* нації
із «глибоко інтернаціональним великим русским народом*. Політика
єдинодержавства, що її веде ЦК КПСС, нівелює поневолені нації в
імперському казані, марить про створення «совєтського народу* навко-
ло «русского ядра*, — це найбільший злочин перед цілим людством.
Вона (ця політика) нечувано збіднює людство і його культуру, бо
кожна, хоч би й найменша нація, як слушно вказує А. Солженіцин,
«має у собі особливі барви, таїть у собі, властиву тільки їй, особливу
грань Божого помислу* (А. Солженіцин: «Нобелівська лекція*, Нью-
Йорк, 1972).
24
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
У праці, за яку Івана Дзюбу »покаяли«, він — ґрунтуючись на дже-
рельних матеріялах, на незаперечних кожноденних фактах із життя
українського народу в «суверенній® колонії, з вивіскою УРСР, —
показав т. зв. політику братерського інтернаціоналізму. Ввесь світ
вже пізнав, що нинішній імперіалізм большевицької політики е про-
довженням російського царського імперіялізму, тільки значно жорсто-
кіший. Змінилися лиш «знаки і возглавія«. Україну, яку за російської
царської імперії уважали за «південь Росії«, тепер брежневський ха-
нат плянуе перетворити на «південь СССР«.
Підписана «заява* Іваном Дзюбою, автором праці «Інтернаціоналізм
чи русифікація®, про визнання своїх раніших «помилок®, це ще один
доказ сатанинської політики московського большевизму, з його марен-
ням про уніфікацію нерусских націй в імперському комплексі. За
брежнєвською політичною формулою единонеділимства: «Серце вітчиз-
ни — Москва, серце братерства — Росія® («Літературна Україна®, 29.
12. 1972). Карлівський малорос М. Підгорний розкрив суть нинішньої
політики кремлівського ханату. Нагороджуючи РСФСР «орденом
дружби®, він на урочистостях у Москві заявив таке: «Все передове,
справді народне, що народжувалось на національних окраїнах країни,
завжди тяглося до Росії, до русского народу®, а він завжди давав
безкорисну підтримку і допомогу (див., «Известия®, 1 серпня 1973 р.).
Політика «братерства® нинішнього кремлівського ханату гірша від
найстрашнішої хвороби, бо вона (політика єдинодержавства) вибирає
свої жертви із цвіту нації. І. Дзюба із його заявою — чергова жертва.
У війні московського єдинодержавства проти національної ідеї, ханат
всевладної партії лоскоче національну гордість у росіян, відчужуючи
слабодухих із цвіту національного від українського народу, заманюючи
їх до імперського корита. Тому малороси-перевертні, за імперським
камертоном єдинодержавства, допомагають накидати українській нації
«старшобратню® опіку «великого русского народу®, з «його революцій-
ною енергією, самовідданістю, працездатністю та глибоким інтернаціо-
налізмом® (Матеріяли 24-го З’їзду КПСС).
«Ми знаємо величезну ролю в соціялістичному будівництві русского
народу, як багато він зробив для перемоги ідеї рівности і дружби
народів. Той не інтернаціоналіст, хто цього не розуміє і не визнає®. —
Так пише оскотинений академік М. Шамота. Відчужуючи українську
літературу і національну культуру від українського народу, він твер-
дить: «Тепер у нас немає національної літератури, яка працює тільки
на свій нарід, вона необхідна всьому суспільству і є совєтською не
тільки ідейним змістом і політичною скерованістю, а й за приналеж-
ністю® («Известия®, ч. 78, 1973).
Відчуженням національної літератури від народу літературний яни-
чар убиває живу пам’ять нації, у якій зберігається історія народу з
його національною правдою. У півстолітньому змаганні національної
ідеї з новітнім московсько-большевицьким єдинодержавством, україн-
ІВАНА ДЗЮБУ — «ПОКЛЯЛИ»
25
ська людина зазнала багато відчужень. Відлучено селянство від рідної
землі, працюючих від продуктів праці, народ від обидвох своїх націо-
нальних Церков: УАПЦ і Греко-католицької, від звичаїв і традицій. У
нинішньому московському курсі посиленого единодержавства, уніфі-
кації нерусских націй, з русифікаційною політикою і обмосковленням
національного життя в Україні, кремлівські единодержавці намагають-
ся відчужити українську націю від її мови і історії, привласнити собі
добу Київської Руси-України.
*
В органі інституту історії АН УРСР «Український історичний жур-
нал» (ч. 8, 1973 р.) надруковано довгу статтю «Проти буржуазно-націо-
налістичних перекручень спільного історичного минулого російського,
українського та білоруського народів (Х-ХУ)«. Заголовок досить ви-
мовний. Автор цієї статті, М. Ф. Котляр, намагається заперечити
історичну схему академіка М. С. Грушевського, який на підставі доку-
ментальних джерел довів, що український нарід є спадкоємцем давньо-
руської історії, культури і мови, з давніх давен посідає свою націо-
нальну територію. На тій території він створив (зформував) Київську
Русь-Україну — українську (руську) за етнічним змістом.
Орган Академії Наук УРСР лає «буржуазних націоналістів» за те,
що вони захищають українськість Київської Руси-України. У старан-
ності малоросійській він живим похоронив проф. М. Чубатого, який,
захищаючи історичну правду, науково доводить, що давні предки
нинішніх українців були творцями Київської Руси-України. Лаючи
«померлого» (в М. Котляра!) професора за «буржуазний націоналізм»,
автор пише, що «формування давньоруської народности супроводжу-
валося процесом складання єдиного для всіх слов’ян державного
об’єднання...« Так нинішнє імперіалістичне марення московських
можновладців, запрограмоване ханатом ЦК КПСС, про творення єди-
ного «совєтського народу», переноситься й на часи Київської Руси-
України. Для чого? Щоб довести подібність між нинішньою політикою
і давньою, бо вже тоді, буцімто, «відбувалося об’єднання всіх східньо-
слов’янських земель навкола основного ядра давньої Руси«. А тепер
його «закономірно» здійснює всевладна партія. Так відчужується істо-
ричне минуле, історію українського народу від своєї нації.
В заяві, підписаній І. Дзюбою, відчуженого від свого минулого, коли
він захищав правду національну від сваволі здичавілого політичного
хамства великодержавного московського міщуха, говориться про те,
що він (Іван Дзюба), перебуваючи за гратами збагнув свої помилки і
«розпочав роботу, яка уявляється йому розгорнутим критичним ана-
лізом «Інтернаціоналізму чи русифікації?» Колись Л. Берія хвалився,
що КҐБ-івська псарня імперії за одну ніч «розмов» із в’язнем може
досягти того, що він визнає себе навіть намісником престолу якогось
царства. В історії московсько-большевицької тиранії її жертви часто
каялися і після відповідної «обробки» визнавали себе винними. За
26
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Андропова засоби «обробки» збагатилися: застосовується хемія і
психіятрія.
Івана Дзюбу заарештовано у квітні минулого року за «антирадянську
пропаганду і агітацію», а в березні засуджено. Після піврічної «оброб-
ки» — його »розкаяли«. У своїй «заяві» І. Дзюба каже, що він «виразно
усвідомив», як «виявляв неправильне розуміння сучасного стану
національних відносин у Союзі РСР. У чорних барвах бачив націо-
нальне становище Радянської України, допускав публічні нападки на
національну політику комуністичної партії». А тепер, коли його «роз-
каяли«, він обіцяє видати книгу, в якій, перекресливши себе, «в
розгорнутій критичній аналізі аргументовно розкриється неспромож-
ність і хибність ряду основних положень колишньої праці». А головне,
що за підписом «розкаяного» автора будуть викладені Маланчукові
наклепи «проти ідеології українського буржуазного націоналізму».
*
В журналі ЦК КПСС «Агітатор» (ч. 18, 1973 р.) націоналізм названо
вибуховою силою, яка загрожує єдності московського царства. Нова
книга, яку І. Дзюба обіцяє підписати, має підсилити проти націоналізму
малоросійський лямент відступників, зрадників і фарисеїв, з допо-
могою яких московські большевики-імперіялісти воюють із національ-
ною ідеєю. Ще в травні 1971 р., на шостому з’їзді письменників України,
кинено анатему на українську національну ідею. П. Загребельний,
накреслюючи за вказівками партії «Нові обрії радянської прози» для
України, продиктував українським письменникам, що «абсолютно не-
припустиме повторення безглуздого, засудженого марксистською
наукою міфа про національну ідею ...«
Не мавши сили подолати впливів національної ідеї українського
націоналізму, відступники від неї — яничари в літературі й культурі
— натягають марксизм на єдинодержавний копил брежнєвської полі-
тики, твердять, що клясики марксизму засудили національну ідею.
Насправді ж ніхто з клясиків марксизму не міг її засудити і не міг
заперечити. Навіть найбільший великодержавник, формотворець мос-
ковсько-большевицької імперії (СССР), В. Ленін, мусів визнати, що
національні ідеї важливі фактори у формуванні національної свідо-
мости.
Покликаючись на нього, творчий І. Дзюба, доки його не »розкаяли«,
захищав націю від імперіялізму московського большевизму, вказував
на те, як партія в політиці обмосковлення і русифікації «витісняє»,
«пригнічує» і «убиває» все творче національне, що не кориться уніфі-
куючому тискові. Натомість національна ідея, що бореться за всебічний
розквіт творчого національного духу, не вбиває, не витісняє, а «ката-
лізує безмежжя інших загальнолюдських ідей». Відданість національ-
ній ідеї і заглиблення у неї веде до пізнання та розв’язки глибинних
соціяльних і духових проблем, забезпечує всебічний розвиток націй і
людини. Власне тому національна ідея, націоналізм, так дошкуляє
ІВАНА ДЗЮБУ — «ПОКЛЯЛИ»27
московсько-большевицькому единонеділимству й імперіялізмові, б’ючи
їх у саме тім’я.
Досить довго тривало намагання відчужити І. Дзюбу від його проме-
теївського творчого духу, багато витратили на його «обробку», поки
«розкаяли». В травні цього року на спільному засіданні президій
правлінь «творчих спілок» (письменників, кінематографів, компози-
торів і художників) України, її новий намісник В. Щербицький доко-
ряв, що »деякі літератори відходять від актуальних питань сучасности,
проявляють національну обмеженість», себто, відступають від партій-
них критеріїв.
А секретар управління СП України, О. Невода, в доповіді «Під
ленінським прапором партійности і народности» вказував на «анти-
громадські виступи», на передавання літератури закордон, дорікаючи,
що дехто «крикливо заявляє про свою солідарність із позицією
І. Дзюби, який, наскільки нам відомо, визнав цю позицію помилковою
і шкідливою та заявив про свій намір піддати її докорінному перегля-
дові» («Літературна Україна», 29. 5, 1973). А після піврічної, мабуть,
особливо посиленої «обробки», І. Дзюбу — »розкаяли« і відчужили
від полум’яного публіциста національної ідеї.
*
В московському царстві сваволі і беззаконня, імперські держиморди
завжди боялися творчої мислі людини. Імперська «державна мудрість»
здавна знала одну генеральну лінію: «не пущать«, а «умертвлять». З
особливою полегкістю закривались «особові справи уморених», бо їх
не боялися. За московських большевиків, за їхнього панування, сто-
рожа імперського комплексу, СССР, борючись із творчою думкою
членів поневолених націй, застосовує знищення людей із допомогою
заперечення ними самих себе у вимушеному каятті. «Неволя, — казала
Леся Українка, — ще мерзотніша, коли вона добровільная.
І. Дзюбу — «покаяли». Вчитуючись у його «заяву», щоб збагнути
трагедію української людини в поневоленій Україні, приходимо до
переконання, що екзекутори прорахувались. Підписана «Заява» не
дасть їм того, чого сподівалися. Вона викличе ще більше зацікавлення
до колишнього, творчого Дзюби, до його творчого прометеїзму. Люди,
заглиблюючись у національну ідею, будуть роздмухувати іскри націо-
нально-політичного становлення у вогнище національне. А хмизу вже
накопичилось там дуже багато.
«Первісний ключ — в людині», каже Є. Сверстюк. Вона розв’язує
проблеми. «А людину сковують умови. Але умови для себе, зрештою,
витворює вона сама — на свій зріст. Мусимо рости і духовим зростан-
ням, моральним авторитетом здобувати престиж і відстоювати своє
місце під сонцем».
26. XI. 1973 р.
28
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
З ТЮРЕМНИХ ПОЕЗІЙ
СТО ПІСЕНЬ КАЛИНІ
НЕВІДОМОГО АВТОРА
(4)
Українцям поза Україною
присвячую.
* * *
Прощай Вкраїно! Може не побачу
Вже більш твоїх садів, неба і нив.
І косу в лузі більш не помантачу.
Прощай, Вкраїно! Я тебе любив.
Прощай! Прости! Уже конвой готовий
І рвуть вівчарки поводків брезент.
І сонце, в гратах ранячись до крові,
Чекає, коли потяг відповзе.
Прощай, Вкраїно! Це остання хвиля
Побачення з тобою. Під штиком.
Під дулом автомата! ..
Будь здорова, Україно,
І будь із сонцем, щастям і добром.
* * *
Серце моє, як вугілля.
Очі мої ... як вугілля.
Руки мої, як вугілля.
І весь я у вуголь перетворивсь.
Шукайте цілющого зілля.
Шукайте живлющого зілля.
Шукайте отруйного зілля, —
Я вже наживсь!
Пускайте на мене круків,
Волочіть мене на муки,
З суглобів викручуйте руки,
Бо навіщо вони мені?
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
29
Коли хоч убийсь од розпуки! —
Не скоротити розлуки,
Не почути зозулине ку-ку —
В червневі ці дні.
Серце моє — вугілля,
Очі мої — вугілля,
І світ мій у вуголь перетворивсь.
Шукайте цілюще зілля,
Шукайте живлюще зілля,
Шукайте отруйне зілля,
Я вже наживсь!
* * *
Якби вдалося закувати думку
І посадити у тюрму,
Тоді було б суцільне благоденство.
А так — до чого це?
Я у тюрмі, а думка хтозна де?!
Й було б нічого,
Якби вона на калині рубала,
А то вирубує на серці
письмена свої.
... Тільки вітер свище у горах
Та доноситься гуркіт обвалів,
І — мертва ущелина.
Лиш де-де по каменях тягнуться
Жовтуваті хирляві гілки
Скарлюченої берізки.
Ллють несамовиті дощі
І давить на душу
Хаотичне громаддя скал.
Сиво-біла полярна сова
Сидить на оголеній кручі,
Тільки жовті очі блищать.
Майже у всіх опухли
І кровоточать ноги ...
І гіркий присмак морської води.
Десь там ліси Фінляндії.
Сонце обходить дозором море.
Воно до колін у воді:
Червоне.
Це мить,
Коли кінчається день
І починається другий.
зо
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Вечірні й ранкові зорі
Тут сходяться одночасно.
Та вони не українські.
* * *
Змітає листя дощ в яри ...
Чи листя, чи когось? ..
Ти говори, ти говори,
Не бійсь холодних рос ...
Мороз!
Ти говори, ти говори
Під дзвін черленних лоз ...
Немов береза без кори —
Я в жовтий цей мороз.
Ось!
Немов береза без кори —
Без волі чоловік.
Ти говори, ти говори
Й запам’ятай навік.
Це — сімдесят і другий рік.
Ти говори, ти говори
Й не жди — йди до кінця.
Змітає листя хтось в яри, —
Чи листя, чи серця? ..
Й так — без кінця.
* * *
Був я в країні декорацій, —
Неначе був у себе вдома.
Сиділа на підводі праця,
Як фронтова вдова-бідома.
На сніг казали — цвіт акацій,
А на колгоспницю — мадонна.
І йшов я у рудій куфайці,
Й довкола ахали: Чудово!..
Ахав і я ... А чом не ахать,
Як де не глянь — такі картини!
Й свіжозмальована калина
Набрала солов’їв під пахви,
Й де тільки вигулькне людина —
Щебечуть акварельні птахи.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
31
* * *
«Завжди в моєму серці — Італія»
Джузеппе Ґарібальді.
І завжди в моєму серці — Україна,
І завжди в моєму серці — ромен-цвіт.
Що б ви не робили, — я людина,
Хоч мене і кинуто за дріт.
Хоч мене і кинуто за грати
І життя відтято, наче віть, —
Все одно навчусь перемагати,
Хай і сам Нерон з мечем стоїть.
Дивно це, що ще й досі, досі
Як розкувся майже увесь світ,
Мусить буть людина безголосою,
А промовить слово, за грати й дріт.
І де! В Україні сонценосній,
На землі священній, землі русичів,
Де ішли голодні, голі й босі
Здобувати волю для своїх синів.
Де за кожну п’ядь землі і неба
Стільки пролилося крови й сліз,
Що ще й досі червоніють верби
І живим здається кожен лист.
Так, живим! Немов то чиєсь серце,
Що на гілку підняла весна
Із землі, із праху ... Тільки все це
Вже відоме і ворогу, і нам.
Нам — і вам! І ворогу — і другу!
Ворогу — щоб знав, що таке Русь!
Другові — щоб вірив у напругу
І в печаль глибоку наших уст!
Все це так! І підйому святого
Не потопче шал Москви і Европ!
Тільки зараз вже не ті тривоги,
І Берлін не той, не той Дніпро.
Час позначив іншу правду, волю,
І квітучі вже інші ясени,
За правду, волю і народу долю
Йдуть сонценосні Вкраїни сини.
32
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Все минає — тільки не минає
На землі бажання волі і життя,
І від Камчатки до Нарви
Вірять народи в розкуте майбуття.
Вірять — і я віритиму щиро,
Доки б’ється серце в грудях моїх.
І якщо не маєш Батьківщини,
Не маєш і майбутніх ясних днів.
І тому завжди в мені — Вкраїна,
Й завжди в душі ромену цвіт —
Й що б там не робили, я — людина,
І таким залишусь доки світ!
* * *
Світе, світе! Мене вже нема. ..
Світе, світе! Я ще є!.. Озвися! —
І я весь наче ніжність сама ...
Я любов!.. Як весна в синьовесні.
Світе, світе! Я ще є! Я є!
Я ще хочу хоч крапельку волі,
Я ще хочу, щоб серце моє
Торкнулось до рідної хвої.
Я ще хочу, щоб вітер з долин
На Карпати мені шлях показав,
Бо немає, нема сто Вкраїн, —
Є одна ... Та і та — мов сльоза.
Та і та — мов сльоза в моїй вірі,
Мов жага і жура, і вогонь.
Я не хочу, не хочу безмір’я —
Хочу радості вільних оболонь.
Хочу ласки твоєї, діброво,
Хочу, хмарко, твойого дощу,
І за волю свойого народу —
Всім життям відроблю, відплачу.
Всім життям! Усією снагою!
Усім добром і золотом плес,
Поріднюся з камінням, з пургою,
Із сяйвом блакитним рідних небес.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
33
БІЛИЙ ОЛЕНЬ
Тут — Кликун, Камінь. Тут — первісний ліс.
Тут парувалися олені білі.
Та між дрімучих сосон і беріз
Останнього такого оленя убили.
Хто убив? .. Мисливець руський? Вогул?
І білу голову відтяв з рогами.
І біла голова на Північ дивиться в тайгу.
А біла шкіра мертвими ще ворушить ногами.
І сняться білій голові сніги.
Ногам відтятим — сниться воля.
А що, як диво станеться — й серед тайги
Воскресне білосніжний олень? !.
Що скаже він тайзі зеленій
І оленятам — тим, яких нема ніде?
А скаже:
»Вони спочатку полювали на оленів,
А потім — полювали на людей.
Не знаю, хто вони. Я бачив лиш їх спис.
Але вони вбивали все ритмічно й поступово,
Вони пахучу кров пили з беріз
І кастрували жеребця, вепра і слово.
А потім забряжчали довкола заліза.
Ті заліза в них звались кайдалй.
Були пожежі, і кривавилась гроза,
Пили чиїсь очі зелені круки й орли«.
І білий олень ворухнув рогами,
Й заворушились на землі кістки
Ті, що були чиїмись ребрами й ногами.
... Ні — ні... Мара!..
(А білий олень встав).
Я відсахнувся ...
Що зі мною? .. Що це? !.
А на Кликун-горі, на кам’яних хрестах,
Пручалося розп’яте сонце.
* * *
Підхопила течія створіння:
Чорториї ... Вири ... Крутіжі...
Вже дерев не видно — лиш коріння,
І ніхто не вигукне: держіть!
34
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Що кому до того, що людину
Кат у печери кам’яні жбурля,
Що вона хапається за глину —
Та сповзає знову в вир земля.
Обкровавились руки, шкіра злізла,
Де світились нігті — стирчать кістки,
А людина ж, люди, не залізна.
Щоб її отак... у вир... на ріняки ...
А ви дивитеся з берега спокійно:
»Втоне чи не втоне? .. А коли? ..«
А людина не кричить — лиш скімлить:
Її тягне Смок на дно углиб.
Червоний Смок. Слизький, аж зелений,
Що поглинув душу не одну.
Вже ж він не одчепиться од мене,
Доки не затягне у глибину.
Руки, люди ... Ось вам, мої руки!
Киньте хоч соломку цим рукам!
А як ні — впийтеся, як ті круки,
В тіло ще живого мертвяка.
Зачепіть гакбм на довгій жердці
За горлянку, за останній схлип.
Витягніть як не мене — хоч серце.
Серце ж не зжере ваш світ і хліб.
Де там! Підгигикнули — і врозсип:
»Тоне — той хай тоне. Знать, судьба« ...
О, недолюдки безрікі, недорослі,
На московських вйпорслі гербах.
За кокарди дрижите злотасті,
За пухкі озаддя кріслові.
Одсахнулись? Просите причастя? ..
Нате ж, мийте руки у моїй крові.
Я — живий. Я випливу, а як ні,
З того світу я прийду до вас,
Аби славою своєю вас затьмити
І в серця врубати:
Невідомий Тарас.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
33
* * *
Встають розвалені собори
І дзвони в них гудуть самі.
Вже лемешастий подзвін оре
Росію при сирій зимі.
Сира зима, земля, могила —
І розверзуться, і глитнуть
Тебе, коварная богине,
Й колонізаторський твій кнут.
А поки що встають собори —
І підпирають меч плечем,
І шаліють конкістатори,
А цар-дзвін вогнем мете,
Щоб не устали дзвоненята —
Зруйнувать гніздо змія.
* * *
І встане дивовижний вал —
І кинеться на тебе з тьми...
І загине лютий хан,
Як маки на полях зими.
І полетить все шкереберть,
І чайка ляже на крило,
І стріне білу свою смерть,
Де вчора море ще гуло.
І вийде з борони сівач —
Із глибини, з самої суті, —
І кине зерно на кумач, —
Й воскресне внуками забуте.
І за жону — червону руту —
Візьме усміхнений пернач.
* * *
Йде небо зорями на Вільно,
Дощем поснідавши в Галаці.
Та — чорне небо, чорна праця,
Коли те Вільно — підневільне.
Було — чи є? .. В жіночій ланці
Іди спитай мою царівну...
Спитай у Рівнім: — Рівні? .. — »Рівні!«,
Закудкудачуть, мов китайці...
А ми ж бо — росси!.. россіяне!..
Не личить нам? .. Усе нам личить!..
Ага, десь є ще й україняни ...
Литва ... та ще якісь ярмляни ...
Тож гляди, бо заарм’янить
Москву »нашествіе язичій«.
36
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
* * *
Летять на Україну журавлі з-за моря —
І в мене виростають крила вогняні.
Єдиний змах — і я вже над тюрмою,
Я вище всіх — і радісно мені!
Що мури ці? Що цей нікчемний порох?
Усе мізерне обліта з чуттів.
Не партія, не вождь, а ідеї порух
Дає силу і волю у житті!
Лише вона! Вона!! Я вільний! Вільний!!
Вільніший може за вас усіх.
Я сонце!.. Ні тюрма, ні гніт подвійний
Не вбили мій вишневий сміх.
Я сонце!.. Небо!.. Всесвіту володар,
Володар вічності, всіх ер й часів.
В моєму українському городі
Щебече соловей по горлечко в росі.
Остап НЕВІДОМИЙ
ЗИМОЗЕЛЕНЬ
III
(Присвячую всім українцям, — що бувши
поза Україною, живуть нею і чим можуть
служать їй)
* * *
Нас троє: вишня, я і місяць.
Вкраїнка — вишня, місяць — україн,
А світ на білих ружах вмився
І в білу гречку скочив через тин.
Там біла хата, в білій — сива мати
Літа рахує і рублі на хліб.
В бору стріляють дятли з автоматів,
Та ні, деркачі — ночей вкраїнських королі.
Деркочуть деркачі — і тишина святкує,
Й життейська суєта заснула по хатах.
Чубатим півням певно сняться кури,
А дітям — лебідь — птаха золота.
Сплять їздові, садівники, шофери,
Спить ланковий — не глушить самогон,
Лише поскрипують на фермі двері,
Мов спогад про »телячий« (у війну) вагон ...
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
37
»Телятники« — на схід, »телятники« — на захід:
В Німеччину й Сибір, в концтабори й на фронт.
Було всього в нас, — що й казати:
І »хлеб« вівсяний, і вівсяний »Вгоі«.
Було всього, — така вже суча доля
І песька воля нам в усі часи;
Ні свого хліба, ні свойого поля,
Ні своїх зір, ні білої роси.
Нема нічого. Й нас — немов немає . ..
Сплять ланкові, шофери, їздові.
І місяць-україн дріма над гаєм,
А брат його — втопився у ставі.
* * *
Так, мені ніколи не удасться
Перейти всі землі і моря.
Буду тут — у нас таке щастя,
Така світить нам зоря.
Буду тут — неначе у застінку,
Поміж смертю — і життям,
Буду тут, де в голубу хустинку
Небо завиває зорі й літа.
Вузлик неба над простором рідним.
Хто його розв’яже? .. Журавлі?!
В журавлів — од лету — крила срібні, —
А чи так здається ув імлі?
Кру та кру .. Журако, то нічого,
Що зітруться крила у синів,
Вільних, наче небо уночі парчбве,
Вільних восени і на весні.
Вільні... Як це слово тисне,
Того, хто прикутий до землі...
Що ж лишається прикутим?
Тільки пісня
І скорботи знак на сивому чолі.
Тільки це!.. А журавлі курличуть:
Краще впасти в море з висоти,
Ніж з народження свого — довічно
Перебиті крила по землі тягти.
Перебиті крила ...
Чи ж зростуться?!
А зростуться — неба досягнуть?!
Догоріли за вікном настурції,
38
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Землю вкрив червоний сніжний ряст.
Так, мені ніколи не удасться
Перейти світи всі і моря.
Догоряє журавлине щастя
І з ним — моя задимлена зоря.
* * *
Ті їдуть в Калугу і Магадан
Виробляти хліб, мотоцикли і карбованці...
Невже ти така мала, земле Кобзаря й Стефаника?!
А ті — за деревом у Латвію,
Аби покласти хату у вишневому саду ...
Я більш тебе нічого не питаю, Україно.
* * *
Славно! Славно! Золоті остроги,
В автоматах кулі золоті,
Золоті тривоги і дороги,
Й вождь великий в кожному куті.
Все зі злота і чорти з болота,
Трудівничі руки і серця,
І тиранство люте і підлота,
І гімни раболіпного співця.
Все зі злота, ось він, »край спасенний«,
Казематно-автоматний рай.
Уіуаі вам, нерони й фарисеї!
Хай живе багнет, тюрма й уран!
Хай живе свавілля і тиранство
В ризах золотих ідей і фраз!
Хай живуть! То наші міць і братство,
То наш вольний п’ятикутний ряст.
Хай живуть од нині і до віку,
Торжествують у тюрмі з кабін,
Золота тюрма! — Труна! Труна і віко!
Висякає кров з цегляних стін ...
Золота тюрма!..
* * *
Знов цвіте червона журавлина
І журавка кличе журавля.
А я кличу сина. Кличу сина,
Кличу сина в золоті поля.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
39
Золоті поля — та не для мене.
Золоті поля — для журавлят.
А червона журавлина з кленом
Під крилом журавки розмовля.
Крила, крила, крила журавлині,
Все борікав і небо й білий світ, —
Не беріть у мене тільки сина,
Тільки сина в мене не беріть.
Журавлі не слухали й летіли
І несли від мене білий світ,
І сміявся син на синіх крилах,
Загубивши в полі батьків слід.
Поле золоте, журавлини цвіт.
Сину, сину зачекай на мене
Біля журавлиних золотих воріт.
*	* *
Сумую за гарячим співчуттям,
За добротою і людським теплом.
Кохана, ти прости моє життя,
Зціли моє поранене крило.
Я не за мус жив — за велінням серця,
Бо тільки в цьому — світ і щастя щасть,
І поки хоч одна кровинка б’ється
Ніхто не пограбує серце в нас.
Щ6 в нім було — те лишиться назавжди:
Вкраїна... Жайвір ... Запах конюшин...
Бо вищої нема на світі правди,
Ніж правда Батьківщини у душі!
*	* *
На світі лиш одна є правда,
Це правда серця у житті.
Це правда Каменя і райдуг,
Що устають нам на путі.
На світі лиш одна є воля —
Вітчизни сонця не в імлі.
А сонця і Вітчизни доля —
Людини воля на землі.
40
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
* * *
А під Зимнім, під палацом,
У бочках царське вино —
Ще рікою буде ллятись,
Царю-батюшко, воно.
Ти Николо, ти — Кривавий,
То ще кров’ю сам стечеш.
Ой і буде ж то забава —
Гостра куля, срібна креш
Десь у Єкатеринбурзі.
Буде трон тобі й кінець.
Пропече блакитну блюзу
Гей, багряний морозець.
Отаке-то, Йсусе Спасе, —
Цар — на білому коні,
А малинові лямпаси —
На цегляній, на стіні...
Наче віск бліді царівни,
Царю, дочки то твої.
Що ж це батьку?! Що ж це рідний?!
І захлинулись солов’ї,
Захлинулись. Кривавий кров’ю,
Кров’ю дочок чотирьох.
Пийте, царята на здоров’я:
Що не видить цар на троні,
То на небі видить Бог.
А під Зимнім, під палацом
В бочках знов гуде вино.
Ой і ллялось, ой і ллялось —
Й буде ллятись ще воно.
* * *
Страшно, як подумаю собі,
Що мене чекає в тому літі...
Може, кинуть все, забути біль
Й жити, щоб лиш жити, в білім світі?
Жити, аби жити ... Аби вижить,
Хоч життя це — й без тюрми тюрма.
Дні жорстокими язиками лижуть
Душу етилу, наче Колима.
Жити, аби жити... Як жорстоко,
Це ґвалтує думи і чуття.
Мов на електричному стільці під током —
Отакі то наша доля і життя.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
41
Отака в нас доля, така воля,
А на краще і не сподівайсь.
Інваліди двох імперських воєн,
Третя наближається до нас.
Жити, аби вижити ... Більш нічого?
Таке життя — каторга німа.
Так було сьогодні, так учора,
А узавтра, знаю, жде тюрма.
Сірі мури і дроти колючі...
Як при культі. .. Почалося знов!..
На лілею білу, на ромен пахучий
Капає із мого серця кров.
* * *
Яну Палаху
Дівчина приходить на світанні,
Дівчина, що матір’ю не стане,
Дівчина убита з автомата
У волелюбній Златій Празі.
Дівчина прострелена солдатом,
Дівчина убита московським катом,
Дівчина приходить на світанні,
Дівчина, що матір’ю не стане.
Дівчину так просто звали — Ліда,
Дівчина не пам’ятала Лідіце,
Дівчина лиш знала Злату Прагу
І пломеніла від народних прагнень.
Дівчина приходить на світанні,
Дівчина, що матір’ю не стане,
Руки простяга до свого ката:
Будь моїй дитині, ненародженій,
Навіки проклятим катом!
42
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Ігор КАЛИНЕЦЬ
ПОЕЗІЇ
(Із збірки »Спогад про світ«)
*
* *
На міській торговиці
віддаємо Еросові еросове
де на крильцях алькоголю
з винярень вилітає
зачовганий шлягер
де не попускають
нас шлеї ритму
поєднання плоті
де кровозмішування
мови з мовою
прелюдія нічного
кровозмішування рас
де королівський матюк зайд
випльовують
як лушпиння
*
* *
тут святощі
як і одежа
облітає від подиху очей
так довго оберігав
тебе
у коконі цноти
щоб ось тут
обмацати сокровенне
як дівку
під фальшивими
зорями з неону
у кам’янім підворітті
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
43
*
*	*
твоє тіло
білий човник
кинутий на поталу
мутній воді
асфальту
твоя плоть
нетривкий
паперовий човник
на бурунах жаги
твоя душа
недосяжний паперовий змій
у піднебессі
хоч кінчик нитки
у моїх пальцях
*
*	*
не ніч
а повія
з віолончелями стегон
на тугому помості
її живота
наші вбогі пристрасті
відіграно
як тіні
безтілі
розливаємося по домівках
а вона
ще довго гучить
над світом
пружними літаврами
грудей
*
*	$
ніч самогвалтів
тих
що повертаються
з порожніми руками
44
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
до ліжок
односпальних і двоспальних
у сподіванні ерекцій
у млосних снах
ніч самогвалтів
знайомих поетів
які виціджують
із срібних пер
водянисте молочко
для од
*
* *
нічною одіссеєю
щасливо оминувши
скіллу і харібду
сифілісу
нічною одіссеєю
не вчувши
запаморочливої музики
серед ніжності
нічною одіссеєю
виригавши по брамах
трудодні
босих жінок
нічною одіссеєю
прибивається до берегів
еліта наша
*
* *
коли б проросло сім’я
коли б раптом
зачаті і незачаті
під нинішньою ганчіркою
перезви
уздріли СЕІТ
ми останні
скіпетр і державу
при відході
жбурнемо у провалля
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
45
земле
рослин і звірів
ось вінець творіння
діти наші
паралітики і перевертні
*
* *
дерева порожні
як лінійки для нот
прикусила язика
стара дзвінниця
з долонь
червону калину
клює безголоса пташка
годуємо її до смерків
сподіваючись пісні
розходимось домів
не дочекавшись
*
* *
сила
що звільнить нас
ще як макове зерно
одягайте білі рукавички
потайні апологети кулака
частіше змінюйте
почесну варту
біля емського указу
поети
що шукають у собі
макове зеренце
мають дар провидіння
навіть коли ви
наївно ховаєтеся
за букву
46
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
*
* *
підхопив вітер
будівлі і автомобілі
як листя охап
підхопив вітер
нас
як насіння кульбаб
не лишив вітер
по собі нічого
окрім дороги
і впертої людинки
що несла поперед себе
вогник у пригорщі
але ж треба було
спіткнутися об камінець
і мізерне тільце
вогнику
розчавити
*
* *
Коли упав наш стяг
враз із стягоносцем,
недруг нам руку простяг,
як дорогому гостю.
Медом зволожив уста:
»Навіки забудьмо чвари,
тільки прийміть наш стяг —
хай ваші вежі вінчае«.
Але хто жити зістав,
не спішимо із тостом,
коли упав наш стяг
враз із стягоносцем.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
47
*
* *
огляньмося зненацька
хай пригублять
розгубленість
люди
що маску дружби
зірвали щойно з облич
наші кохані
і побратими наші
що вузла хтивості
від поспіху не розв’яжуть
тоді переконаємося
що гінкі дерева
насправді
зісохлі карлики
і ціле місто
як глечик
у риштуванні
колючого дроту
ЗАКІНЧУЮЧИ
Мій світ вмістився
на кінці голки
ще й для твого
місце зісталося
але як потопаючий
хапаюся
за соломинку
спогаду про світ
гірку чашу випили
щоб досмакуватися на дні
ще гіркішого
беленю розгублення
48
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Олег ВОЙНАРОВСЬКИЙ
САД МУЗИ
(2)
РОЗМОВА
Який я радий, розмовляю,
З тобою знов на самоті.
Карпатський мій, славетний краю,
Кланяюсь твоїй красоті.
В сумі сміюся і ридаю.
В хвилини зустрічі п’янкі
Знов слухаю молитву гаю,
Гірські співаночки дзвінкі.
Знов гір простори споглядаю,
Барвисті, сині, золоті,
Знов пісню-гімн для них складаю,
Щоб він дзвенів у майбутті.
О, Ти творець гірської природи,
В Тобі душа ще вита.
Шука у просторі природи
Назустріч бурі виліта.
Ранкове сонце хай верхами
Знову, сміючись, виплива,
Й нектару щедрими дарами
Карпатські квіти напува.
Який я радий. Знов витаю
Снагою в мрійній висоті.
Карпатський мій, священний краю,
Кланяюсь твоїй висоті.
СОЛОВ’ЇНІ ДУЕТИ
Солов’їні дуети, квартети,
Мерехтять в імлі голубій,
Б’ються в стріхи вечірні сонети —
Розгулявся пісень буревій.
Де дзвенять солов’їні клярнети,
Там буяння окрилених мрій,
Там страждають бентежні поети,
У полоні розцвівших надій.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
49
Тож дзвеніть солов’їні дуети,
Одгальтуйте зоряний вирій,
Може думи крилатої злети
Перетворить у звук чародій.
Може думи бентежне зоріння
Смолоскипом осінить життя,
Солов’їне нічне голосіння
Збудить віру у вічне життя.
Хай тремтить, хай дзвенить свята ліра,
Як проміння, як сяйво зірок.
Хай проміняться юність і віра —
Хай дзвенить солов’ями садок.
І ЗНОВУ Я У СВОЇМ САДУ
І знову я у своїм саду
Під тіню крон густих блукаю.
Алеями віків бреду —•
У казці гір, у казці раю ...
І знову я в своїм саду,
Знову муз красу споглядаю,
Розкіш минулого й нужду —
Тут знову з Богом розмовляю ...
І знову я в своїм саду,
Де гір краса, благоухання.
Лиш тут душі спокій знайду,
Тут всіх віків краси — сіяння ...
І знову я в своїм саду,
Де дух дідів — їх міць, буяння,
Тут силу бачу їх тверду —
їх герць — одвічнеє змагання ...
І знову я в своїм саду,
Слухаю арф дзвінке ридання.
Серед суцвіть леґенд іду —•
Чую старих дерев зітхання ...
І знову я в своїм саду,
Йду через простір віків-часу.
Бачу життя — добу гірку —
Отрути брудну повну чашу ...
І знову я в своїм саду,
Он й мого віку божевілля.
Бачу його гріхи, ганьбу —
Віки минулі йдуть у підпілля.
50
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
І знову я в своїм саду,
Під синь княжих крон блукаю,
Алеями звитяг іду —
В цій казці гір, у казці раю.
МОЇЙ МАМІ
Нехай моєї арфи сум,
На ваше серце не лягає,
Душі тривожних, чуйних струн
Хай моя туга не сягає.
Нехай моєї арфи сум,
У безконечності витає,
А вас гаїв і борів шум
Нехай весною привітає.
Нехай моєї арфи сум,
Не викликає у вас сльози,
Не навіва болячих дум,
Коли гремлять в Карпатах грози.
Нехай моєї арфи сум
Не будорожить у вас тривоги,
Як ми з батьком під регіт сурм
Ідем долать світи, дороги.
Нехай моєї арфи сум,
На ваше серце не лягає.
Душі тривожних, чуйних струн
Хай моя ліра не сягає.
ПО ПРОСТОРАХ
По просторах, мрійних далях синіх,
Де дрімає зоряниста гладь,
З віку в вік, тихенько й безупинно,
Веде Каїн свою срібну ладь.
Тепла ніч пливе понад узвором,
Місяць вуси вгору підкрутив,
Гай шумить, веде розмову з бором —
Сад з рікою знов заговорив.
По усім глибокому просторі,
Хмари дум у даль віків пливуть.
В небесах — у тім найглибшім морі,
Срібні арфи грають і цвітуть.
ПОЕЗІЇ З УКРАЇНИ
51
Я стою і небо споглядаю,
У якім елегії живуть,
Про гаї, сади співають,
Й ці пісні в галактики пливуть.
Ляг туман, розлігся між борами.
А з села про казку спів пливе,
Там луна лягає між горами —
В пісні-казці чин віків живе.
В небесах витають мрії сни.
І тривожать ту безкраю гладь.
В тій блакитній, зоряній пустині
Веде місяць зір лицарську рать.
ІДУ ОДИН
Іду один ... Село дрімає,
А я іду тихенько-тихо.
Іду як тінь ... Ніхто не знає,
Про моє щастя, моє лихо.
Щасливий тим, що йду, не сплю я —
Хоч тіню йду та не дрімаю.
А лихо в тім, що сам іду я —
Собі супутників не маю.
І враз собака гавкнув тихо
І кинувся мені під ноги,
І я зрадів: не страшне лихо —
Є щирий друг ... Геть усі тривоги!
Іду один. Усе дрімає.
Я з псом іду тихенько-тихо,
Іду як тінь ... Ніхто не знає,
Про своє щастя, своє лихо...
52
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Петро ҐОЙ
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ
З МОСКОВЩИНОЮ
(1648-1651 роки)
(3)
Після українських визвольних змагань у 1918-20 роках, на західно-
українських землях почалась пожвавлена праця в ділянці української
історіографії, паралельно до того, що діялось у 20-их роках у наддні-
прянській Україні.
Хоч українська катедра у Львівському університеті була скасована,
проте українська історична наука державницького напрямку розвива-
ється довкола НТШ.
Провідне місце у цьому процесі має історик І. Крип’якевич — уро-
дженець Холмщини, учень Групіевського. Свої науково-джерельні праці
він почав друкувати вже в ранній молодості (народився 1886 р.), ще
в 1904 році272.
Іван Крип’якевич уважаеться за найбільш продуктивного західно-
українського історика між двома світовими війнами. Не зважаючи на
національні й особисті труднощі, зв’язані з новою політичною дійсністю
на західноукраїнських землях, він не тільки не припинив своєї науко-
вої діяльности, а навпаки — навколо НТШ у Львові зорганізував гурток
молодих дослідників історії України і повністю присвячується історії
Козаччини XVII стол., а частинно історії західноукраїнських земель.
Найбільше уваги він присвятив історії доби Хмельницького, зокрема
процесові встановлення української, козацько-гетьманської держави.
«Історію Хмельницького можемо розглядати з двох різних становищ,
— пише І. Крип’якевич, — з одного боку бачимо саме козацьке повстан-
ня, імпозантний народний рух, що з нестримною силою руйнує давню
шляхетську державу і громадянство, а з другого боку помічаємо, як із
цієї руїни, згарищ і знищення поволі виростає нове життя, на нових
господарських і соціяльних основах, як великими трудами і зусиллями
будується нова Українська держава. Давні історики звертали увагу
більше на руйнуючий бік народного повстання, не могли зорієнтуватися
в революційному хаосі, не добачали нічого більше, як тільки знищення
і анархію. Новіше покоління українських істориків не обмежується
описуванням розкладу старого ладу, а доповняє картину Хмельниччини
272) В. ВогозЬепко апй Р. ОИІоЬІуп: “А вигуеу оі...”, р. 378.
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 53
досвідом цієї нової державницької будови, що виростає з перших хвиль
рЄВОЛІОЦЇЇ«273.
Саме в студіях, опублікованих у записках НТПІ та в інших виданнях,
І. Крип’якевич дає »огляд головних питань, що торкаються Хмельнич-
чини якраз з погляду на її державні тенденції*, доповняє його і дає
яскравий »образ державно-організаційної праці Богдана Хмельницького
та його співробітників*2?4.
В цілій серії статтей, надрукованих окремо в записках НТПІ (1920-
1930-ті роки) під спільним заголовком «Студії над державою Богдана
Хмельницького*2?5, І. Крип’якевич дає широку історичну аналізу по-
одиноких проблем та первнів української державности, найбільш ха-
рактеристичних своїм внутрішнім і зовнішнім державним змістом.
До цієї самої серії, але не залучені у «Студії*, належить цілий ряд
статтей І. Крип’якевича із різних, багатогранних державних ділянок
доби Хмельницького. Найважливіші з них такі: «З козацької сфраґіс-
тики*2?5, «Серби в українському війську*2??, «Український державний
скарб за Богдана Хмельницького*2?8, «До історії українського Держав-
ного архіву в XVII в.«279, «З пограничної українсько-московської пере-
писки 1649-1651 рр.«273 274 275 276 277 278 279 280, «Монети Б. Хмельницького і П. Дорошенка*281
та інші.
Крім цього, він написав багато інших наукових праць, популярних
статтей та оглядів з ділянки історії України XVII-го століття.
У своїх працях 20-30-их років І. Крип’якевич репрезентував україн-
ську історіографію державницького напрямку, одночасно повністю ви-
273) І. Крип’якевич: «Студії над державою Богдана Хмельницького*, IX,
Загальні заівваги (Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Львів, 1931,
т. 151, стор. 135).
274) Там же, стор. 135.
275) І. Крип’якевич: «Студії над державою Богдана Хмельницького*
(ЗНТІП, тт. 138, 140, 144, 145, 147, 151. Львів, 1925-1931 рр.); І. Рада. II. Гене-
ральна старшина (ЗНТШ, тт. 138, 140 стор. 67-81, 1925); III. Державні межі.
IV. Дороги (ЗНТШ, тт. 144, 145, стор. 109-140, 1926); V. Гетьманські універсали.
VI. Суд. (ЗНТШ, т. 147, стор. 55-80, 1927); VII. Військо. VIII. Каталог полков-
ників 1648-1657. IX. Держава Богдана Хмельницького; загальні завваги
(ЗНТШ, т. 151, стор. 111-150, 1931).
276) І. Крип’якевич: «З козацької сфрагістики* (ЗНТШ, тт. 123, 124, стор.
1-16, 1917).
277) І. Крип’якевич: «Серби в українському війську* (ЗНТШ, т. 129, стор.
81-93, 120).
278) І. Крип’якевич: «Український державний скарб за Богдана Хмель-
ницького* (ЗНТШ, т. 130, стор. 73-106, 1920).
279) і. Крип’якевич: «До історії українського Державного архіву в XVII
В.« (ЗНТШ, тт. 134, 135, стор. 67-78, 1924).
280) І. Крип’якевич: «З пограничної українсько-московської переписки
1649-1651 рр.« (ЗНТШ, т. 150, стор. 81-91, 1929).
281) І. Крип’якевич: «Монети Б. Хмельницького і П. Дорошенка* (Стара
Україна, 1924).
54
ВИЗВОЛЬНИЙ ІЛЛЯХ
знавав ролю соціальних і економічних факторів. Ґрунтував їх на ши-
рокому використанні літератури, зокрема на джерельному матеріалі
й документах, що їх зібрав в українських, польських та російських
архівах. «Характеристичною рисою праць І. Крип’акевича є не тільки
глибока аналіза поодиноких історичних авищ, а й те, що на основі цієї
аналізи він шукає історичної синтези в рамках історії України ак
цілости«282.
Крім праць І. Крип’акевича, між двома світовими війнами на західно-
українських землах поавилиса й інші праці, акі доповнають загальний
образ різних аспектів студій доби Хмельницького того часу.
Подаємо тут тільки загальний перелік важливіших із них, головно
праць представників української історіографії у західньому науковому
світі: проф. Чернівецького, а згодом Варшавського університету М. Кор-
дуби283) проф. Львівського, а згодом Краківського університету (одного
із засновників української державницької історіографії) С. Томашів-
ського284, д. ОланчинаЗйб, в. Герасимчука286, А. Яковліва287, М. Возна-
ка288, с. Наріжного289, загальні Д. Дорошенка290 та інші.
У висліді другої світової війни і повної московської окупації всієї
території України, велика частина українських істориків опиниласа за
кордоном — на еміграції, де і продовжує свою наукову діальність.
Завдаки цьому, не зважаючи на важкі умови, продовжуєтьса розвиток
української вільної історичної науки поза орбітою зобов’азуючих »Тез«
та інших утисків і обмежень чужого окупаційного режиму.
Так поавивса, вже на еміграції, цілий рад наукових праць з доби
Хмельницького.
Найважливіші з них — це праці сеньйора української історичної на-
уки і спеціаліста доби Хмельницького проф. О. Оглоблина. Його праці
можна поділити на загальні про Українську козацько-гетьманську дер- * * * * * * * * *
282) Б. НогозЬепко апсі Р. ОЬІоЬІуп: “А вигуеу оі...”, рр. 379-380.
283) М. Кордуба: »Між Замостєм та Зборовом; сторінка зносин Семигороду
з Україною* (ЗНТШ, т. 133, стор. 39-56, 1922); Богдан Хмельницький у Белз-
щині і Холмщині. Краків, 1941.
284) С. Томашівський, див. пок. 193.
285) Д. Оланчин: »Два листи гетьманів Б. Хмельницького і І. Виговського
до курфюрста Бранденбурзького Фрідріха Вільгельма« (Хліборобська Укра-
їна, Відень, 1924-1925, т. 5); «Українсько-бранденбурзькі політичні зносини
XVII ст.« (ЗНТШ, т. 151, стор. 151-179, 1931); «Опис подорожі шведського
посла на Україну 1656-1657* (ЗНТШ, т. 154, стор. 41-69, 1937).
286) В. Герасимчук: »До питання про статті Б. Хмельницького* (ЗНТШ,
т. 100, стор. 213-235, 1930).
287) А. Яковлів: «Московський проект договорених пунктів з гетьманом
Ів. Виговським* (ЗНТШ, т. 152, ч. З, стор. 1-18, 1933); «Українсько-московські
договори ХУІІ-ХУІІІ ст.«, Варшава, 1934.
288) М. Вознак: «Хто ж автор т. зв. літопису Самовидца* (ЗНТШ, т. 153,
ч. 1, стор. 1-81, 1933).
289) С. Наріжний: «Московська служба Івана Виговського* (ЗНТШ, т. 149,
стор. 117-137, 1928).
290) Д. Дорошенко: «Огляд української історіографії*. Прага, 1923; Нарис
історії України. Варшава, 1923, т. II.
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 55
жаву Богдана Хмельницького291 292 293 294 295 296 297 298, переяславський цикл (про Перея-
славську угоду)292 та історіографічні2". Заслуговують на увагу також
вартісні історіографічні статті Б. Крупницького294 та інші наукові
праці й розвідки з різних ділянок Хмельниччини таких авторів, як
Н. Полонська-Василенко295, О. Пріцак2", І. Токаржевський-Караше-
вич29?, А. Яковлів2" і Л. Винар299 300 *.
Із загальних праць цього періоду, в яких є мова про Хмельниччину,
згадаємо праці І. Холмського, Л. Окіншевича, В. Дубровського і М.
АндрусякаЗ".
У зв’язку з річницею Переяславського договору, на переломі 1953-54
рр. появилися спеціяльне число «Пкгаіпіап С}иагіег1у«301 з відповідни-
ми статтями: О. Оглоблина, Б. Крупницького, А. Яковліва, М. Чубатого,
М. Чировського, С. Гординського, М. Приходька, С. Іваницького. Поя-
вився також цілий ряд наукових трактатів, науково-популярних стат-
291) О. П. Оглоблин: «Хмельниччина і українська державна ідея« (Народ-
ний календар на рік Божий 1949, Париж, стор. 31-36); «Хмельниччина і
українська державність», Нью-Йорк, ООЧСУ, 1954; «Думки про Хмельнич-
чину», Нью-Йорк, ООЧСУ, 1957.
292) О. П. Оглоблин: «Українсько-Московська угода 1654«. Нью-Йорк,
ООЧСУ, 1954; також англійське видання “Тгеаіу ої Регеуа81аV”. Тогопіо—
Кеуг ¥огк, 1954.
293) О. Р. ОЬІоЬІуп: “Пкгаіпіап Ьі8Їогіо§гарЬу, 1917-1956” (іп В. ПогозЬепко
“А зиплеу ої Пкгаіпіап Иі8Їогіо§гарИу”. Ке'да ¥огк, Пкгаіпіап Асасіету ої Агіз
апсі Зсіепсез іп ЇЬе П.8., 1957, рр. 305-456); Пкгаіпіап Асасіету ої Агїз апсі
Зсіепсез іп йіе Ппііесі Зїаїез. Аппаіз, V. 5, N0. 4 (18), V. 6 N0. 1-2 (19-20);
«Думки про сучасну українську історіографію», Нью-Йорк, ООЧСУ, 1963.
294) Б. Круггницький: «Богдан Хмельницький у світлі української історіо-
графії» (Арка, ч. 3-4, стор. 6-8, 1948); «Богдан Хмельницький і совєтська
історіографія» (Український збірник, ч. З, стор. 82-99, 1955); “ВоИсіап КЬтеІ-
пуізку апсі 8оVІеї Ні8Їогіо§гарЬу” (Пкгаіпіап НеVІе^V, N0. 1, 1955, рр. 65-75).
295) Н. Полонсьна: «Хмельниччина; у 300-ліття української національної
революції» (Календар-альманах на ювілейний 1948 рік. Авґсбурґ, 1948, стор.
38-48).
296) О. Пріцак: «Союз Хмельницького з Туреччиною 1648 року» (ЗНТШ,
т. 156, стор. 143-164, 1948).
297) І. Токаржевський-Карашевич: «Хмельниччина із погляду права»
(Визвольний Шлях, кн. X, стор. 1245-1254, кн. І, стор. 37-46, 1957-58).
298) А. Яковлів: «Договір гетьмана Богдана Хмельницького з московським
царем Олексієм Михайловичем 1654 р.; історично правнича студія з нагоди
300-ліття договору» (1654-1954). Нью-Йорк, Вид. с-ка Ю. Тищенка і А. Біло-
уса, 1954.
299) Л. Винар: «Молдавська концепція Богдана Хмельницького в роках
1648-1653» (Розбудова держави, рік IX, ч. 21, стор. 1-8, рік X, ч. 22, стор. 31-41,
1957-58); “ТЬе Оиевііоп ої Ап§1о-Пкгаіпіап Веіаііопз сіигіп§ Виїе ої Ше Сгеаі
Пкгаіпіап Неітап Воіїсіап КЬтеІпуізку; 1648-1657” (Пкгаіпіап ВеVіе^V, V. 10,
N0. 1, 1963).
300) І. Холмський (І. Крип’якевич): «Історія України». Мюнхен, 1949, стор.
195-227; Л. Окіншевич: «Лекції з історії українського права; право державне,
доба станового суспільства», Мюнхен, 1947; «Значне військове товариство в
Україні-Гетьманщині ХУП-ХУІП ст.« (ЗНТШ, т. 148, 1948); В. Дубровський:
«Україна і Крим в історичних взаєминах». Женева, 1946; М. Андрусяк:
«Історія Козаччини» (Курс викладів, ч. II, на правах рукопису), Мюнхен, 1946.
ЗОЇ) Пкгаіпіап С)иагіег1у. Кемг ¥огк, 1954, V. 10, N0. 1.
56
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
тей і розвідок302, історіографічних і бібліографічних показників303, а
навіть передруків підпільних видань України з цією тематикою304 305.
Часи Хмельниччини, як ми вже згадували раніше, відносно багаті на
матеріали, проте відчувається брак правдивих українських джерел, на
що звертають увагу і сучасні чужі історики3°5. Є багато праць чи спо-
минів польських, латинських, французьких та італійських авторів, але
бракує тодішнього історіографічного українського джерела, за вийнят-
ком короткої реляції С. Мужиловського. Крім цього, не ввесь цей ма-
теріал сьогодні доступний українській історичній науці.
Над становищем польської, російської і російсько-совєтської історіо-
графії ми зупинилися докладніше, а тепер подамо ще кілька загальних
завваг, зокрема до української історіографії.
В науковій літературі другої половини 19-го і першої половини 20-го
століть, зокрема в українській історіографії, найбільше закидів є на
адресу закордонної політики Б. Хмельницького. Історики того періоду
на тлі безнастанних пертрактацій, плянів, проектів, завершених і не-
завершених угод з Польщею, Туреччиною, Швецією, Ракочим, як також
на тлі молдавських походів, антимосковських плянів, з одночасними
впертими намаганнями невтралізувати Москву, зверненнями до мос-
ковського царя про протекцію, не дослідивши всіх джерельних мате-
ріялів, часто доходили до помилкової інтерпретації політики Б. Хмель-
ницького. Закидали йому брак консеквентної лінії у його закордонній
політиці, брак прямування до безумовної козацької самостійної Україн-
ської держави, нестійкість, а навіть передчасні династичні заходи.
Історики другої половини 19-го і першої половини 20-го століть не
зупинялися над питанням, як взагалі виглядала політика і дипломатія
302) С. Іваницький: «Переяславський договір з 1654 року«. Нью-Йорк, 1964;
ТИе іигісіісаі Азресі ої (Не Тгеаіу ої Регеуазіау; сопсіибеб іп 1654 ЬеЬл'ееп
Визвіа апб Нкгаіпе (Іп Ргосеедіп§з, N0. 1, 1951); В. Орелецький: «Переяслав-
ський договір; правно-державна оцінка (Український самостійник, 1954, 1-3);
V. Огеїескуі: “ТИе Тгеаіу ої Регеуазіау сопсіидесі ЬеЬусеп Виззіа апб Пкгаіпе
іп 1654” (АВК Соггезропбепсе, 1954, N0. 1-2; ПеиізсИ іп АБИ Коггезропбепг,
1954, N0. 3-4); А. .Такоуііу: “Пег Уегіга§ уоп Регеіазіам?, 1654” (Пкгаіпе іп
Уег£ап§епИеіі ипб Ое§еп\уагі, 1954, N0. 3); М. Схугомгекуі: “Піе усігізсИай-
ІісЬеп Аизм7Ігкип§еп без икгаіпізсИ-тозкомпзіізсИеп Уегіга§ез уоп 1654”
(Пкгаіпе іп Уег§ап§епИеіі ипб Ое§епууагі, 1954, N0. 3); В. Наіаісик: “ТИе Тгеаіу
ої Регеуазіау іп (Не 1і§М ої іпіегпаііопаї іау?” (Ргосеебіп§з, 1, 1951); В. Наїа]-
Йик: “Е1 іегсег сепіепагіо беї ігаіабо де Регеіазіау; 1654-1954” (Псгаіпа ЬіЬге,
4, 3, 1954); М. Малицький: «Переяславський договір, 1654« (Українець-Час,
1954, 1-4); Ю. Войко: «Шевченко і Москва«, 1952 та інші.
303) А. Мозкаіепко: “КИтеіпуізкуі апб (Не Тгеаіу ої Регеуазіау іп Зоуіеі
Нізіогіо§гарИу”. Мету Уогк, 1955 (Кеу? Уогк, ВезеагсИ Рго§гат оп (Не П88В,
N0. 73); Б. Феденко: «300-ліття Переяславського договору і советська пропа-
ганда». Мюнхен, Інститут для вивчення СОСР, 1958.
304) О. Орленко: «Шевченко проти Москви» (передрук підпільних мате-
рія лів), 1949; «Переяславський договір 1654 р. — це пакт взаємодопомоги двох
рівнорядних сторін — України і Росії» (підпільна стаття з України, Сучасна
Україна, 1951, ч. 17-18).
305) О. Согка, р. 74.
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 57
17-го століття. А виявлялася вона в організуванні різних ліг та союзів,
у політичних інтригах та в укладанні все нових завойовницьких або
воєнних плянів. Тому укладання союзів або мирових договорів часто
супроводилося одночасною підготовкою нових, ворожих плянів проти
своїх союзниківЗОб.
Хмельницький добре знав тодішні міжнародно-політичні відносини,
тому ввесь час, аж до кінця свого життя, намагався недопустити до
того, щоб проти нього створилася міждержавна коаліція і він мусів би
вести дво- або й трифронтову війну. Отже, як слушно завважив вже
Л. Кубаля, був правдивим мистцем у таких політичних розиграх.
Незвичайна дипломатична гнучкість, непересічне розуміння політич-
ної дійсности і відчуття реального укладу та взаємовідношення сил
сусідніх ворожих держав — були притаманні політиці Хмельницького.
Таке відчуття реальности треба постійно брати до уваги, щоб належно
оцінити і влучно вияснити незвичайно скомпліковану і зрізничковану
закордонну політику гетьмана30?.
Для зрозуміння дипломатичної і політичної діяльности Хмельниць-
кого, а впарі з тим цілої доби — необхідно вивчити передумови, ознайо-
митися з духом часу напередодні великого зриву, а також із переоцін-
кою постулатів української народницької історіографії в минулому.
Проф. О. Оглоблин у своїй праці «Думки про Хмельниччину« пише:
«Однією із легенд, створених українською народницькою історіогра-
фією, що її конче мусить позбутися новітня історична наука, була думка
про економічний занепад України першої половини 17-го століття«308.
Україна після розгромлення козацьких повстань 1637-38 рр. була при-
душена ординацією, назовні виглядала спокійною. Т. зв. «Золотий спо-
кій» (термін прийнятий польською історіографією на окреслення того
проміжку часу) був справді спокоєм, коли плодами української землі
багатіла польська шляхта. Але й «українське життя — господарське,
культурне, політичне — перед Хмельницьким вщерть повнилося золо-
том: золотом багатства і золотом думки». Тоді, коли країни Европи
виснажувалися 30-літньою війною «на Україні — пише проф. Оглоблин
— буяє творче життя у сфері матеріальній, і в сфері духовній. Україн-
ська нація немовби прокинулася після століть животіння і гарячково
накопичувала свої сили, готуючись до вирішального змагу за свою
незалежність. Справді, куди не подивимося, до якої царини україн-
ського суспільного життя не приглянемося, скрізь побачимо невтомну
працю, завжди відчуємо цей творчий дух, що навіть у момент най-
більшої національної поразки 1630-их років пробивається крізь потро-
щену і спалену оболонку буденного життя й переможно повіває над
усією країною. На українській землі творяться нові й великі вартості —
політичні, культурні, економічні. Народжені в боротьбі проти чужого 306 307 308
306) ІЬіа., р. 93.
307) ІЬіа., р. 95.
308) О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 10.
58
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
гніту, тиску і визиску, вони віщують нову боротьбу, вони готуються і
готують ДО неї . . .«309.
Вже Олександер Яблоновський у своїх дослідах стверджує госпо-
дарські успіхи України, що їх приписують польським капіталовкладен-
ням. В усіх галузях українського господарства цієї доби бачимо велике
пожвавлення, піднесення і нагромадження дібр. Найкращим прикладом
розв’язки українського сільського господарства може бути статистичне
порівняння зросту експорту українського хліба через Ґданськ у 1618-
1648 рр.ЗЮ. З оповідань Павла Алепського, архидіякона патріярха
Антіохійського Макарія, що побував в Україні в 1654 і 1656 роках,
знаємо про великий добробут української людности, розквіт культури
і високий рівень господарства, не зважаючи на шестилітню безперервну
війну з Польщею. Такий матеріяльний і культурний рівень україн-
ського населення дивував також польських очевидців, бо ця справа
була зовсім занедбана в самій ПольщіЗИ.
Зокрема яскраво позначився розвиток промисловости в першій поло-
вині 17-го століття: »Буди, гути, рудні, санітарні, млини, ґуральні, ва-
люші, папірні тощо рясно вкривають усю територію України«312. Роз-
виток промисловости поташної, металюрґії (рудної) напередодні Хмель-
ниччини, ткацькі вироби, скіри, футра, дерево північної полоси та
хліборобські продукти — творили підставу економічного добробуту
українського населення.
Українські промисловці не задовольняються своїми осягами — ідуть
далі на схід, переходять московський кордон і дістають різні концесії,
«несучи українську промислову організацію і техніку до напівварвар-
ської ще Московщини«313.
Новітні досліди української історично-економічної науки після кри-
тичного перегляду і аналізи численних відомостей раніших поколінь
та доповнення їх новими даними, «примушують нас остаточно відмови-
тися від традиційної думки про економічне зубожіння і, навіть, висна-
ження Наддніпрянської України в першій половині 17-го стол.«, хоч у
свій час — пише О. Оглоблин — це була зовсім природна реакція на
твердження польської історіографії, яка вважала Україну, зокрема
Наддніпрянщину, за «гсІоЬусг р!п§а роІ8кіе§о«314.
Також досліди 1920-30 рр. над статистикою населення українських
воєвідств (зокрема Волинського і Брацлавського) у першій половині
17-го стол. показали несподівану картину, яка цілком суперечить тра-
диційним уявленням української народної історіографії. Виявляється,
309)	Там же, стор. 8-9.
310)	Там же, стор. 10-12.
311)	І. Крип’якевич: »Студії...« (ЗНТШ, т. 151, стор. 139-140); також О. Оглоб-
лин: «Думки про Хмельниччину», стор. 9 та інші.
312)	О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 13-18.
313)	Там же, стор. 12.
314)	Там же, стор. 10-11.
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 59
що зростання населення, напр., Волинського воєвідства перед Хмель-
ниччиною, вказує на те, що з погляду залюднення Правобережна
Україна стояла тоді на одному з перших місць в ЕвропіЗІб.
Тому відплив частини людности був нормальним колонізаційним про-
цесом, що жодною мірою не підривав господарсько-демографічних
основ української метрополії, навпаки — зміцнював її, бо залюднення
Лівобережної України, колонізація сусідньої Слобожанщини та засну-
вання цілого ряду нових міст, сіл і осель спиралися на міцну базу
метрополії північно-західніх українських земель. Це «були вияви не
слабкости, а сили української економічної експансії», це були нечувані
успіхи, в яких брала участь вся УкраїнаЗіб.
Впарі із зростом добробуту та кількости населення — паралельно йде
посилене зростання у духовій і науковій ділянках. Навіть релігійна
боротьба принесла багатство полемічної літератури, і — як твердить
О. Оглоблин — саме «складність і суперечність українського церковно-
релігійного процесу, як не дивно на перший погляд, спричинилися до
великого відродження української церкви і всього духового розвитку
нації«317. в такій боротьбі кристалізувалася зброя майбутнього, і це
було важливіше, ніж хвилеві «паперові стріли релігійної полеміки».
Утворення Києво-Могилянської Колегії — стає Альма-Матір’ю усього
православного Сходу. Навколо неї гуртуються найкращі духовні і
світські сили. Києво-Могилянський гурток проводить величезну істо-
рично-археологічну працю. Появляється ряд капітальних богословських
творів, перевиданих літературних книг, відбуваються собори Україн-
ської Православної Церкви, що своїми наслідками мають далекойдучі
впливи на інші церкви. А далі: «Грандіозний проект утворення україн-
ського патріярхату, поєднання з ідеєю відродження єдиної Вселенської
Християнської Церкви під зверхністю Папи, хай і нездійснений, свід-
чить про те, що українські церковні кола тогочасні мислили світовими
маштабами не лише простору, а й часу«318. в той час, у добу Могили,
Україна стала справжнім духовим центром православного світу, Київ
— всеукраїнським науковим і культурним центром та найбільшим
науковим осередком Східньої Европи.
Такі великі осяги української релігійної і наукової думки вплинули
на дальший розвиток української духовости і створили ідейну базу, на
якій ростилася ідея української національно-визвольної революції.
Тодішня Україна динамізмом свого добробуту, численністю населення
та культурною видатністю всередині 17-го стол. переросла чужі рамки
поневолення, а «діяльність митрополита Петра Могили і його київ-
ського гуртка підкреслила цей нонсенс, приспішила українську кризу
і вказала шлях до її розв’язання«319.
315)	Там же, стор. 11.
316)	Там же, стор. 11.
317)	Там же, стор. 16.
318)	Там же. стор. 17.
319)	Там же, стор. 19.
60
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Ідея української державности для тодішньої української провідної
верстви не була чужа, »є всі підстави думати, — твердить О. Оглоблин,
— що в Могилянському гурті, який об’єднував кращих представників
українського православного духовенства і української шляхти, дума-
лися думки, плекалися далекосяжні пляни відродження української
державности, і то в широких зарисах Великого Князівства Руського,
руської імперії, центром якої мала бути Україна, а столицею Київ«32°.
Тому вістки сучасників (напр., Ґродського) про зв’язки київського ду-
ховенства, на чолі з митрополитом, з Богданом Хмельницьким ще до
повстання 1648 р., поважно трактують знавці цієї доби — В. Липин-
ський і О. Оглоблин. Знаємо також з оповідання П. Алепського про
постійне жевріння та традиційну тяглість української державницької
ідеї, злеліяної в київських колах, «столиці королівства цих країн«, про
що йому оповідало київське духовенство під час його подвійних від-
відин України в 1654 і 1656 рр.320 321. М. Грушевський також підкреслював
великий ідейний вплив київської української інтелігенції на форму-
вання державно-політичної програми Богдана Хмельницького, тому
зовсім слушно завважує М. Покровський, що «повстанням заволоділа
українська інтелігенція»322. А українська православна шляхта не тільки
знала про підготовку повстання, а й сама брала в ній участь, як твер-
дить В. Липинський. Більшість полковників та визначних і близьких
співробітників гетьмана була українського шляхетського роду323 324 325.
Докладніше цією проблемою займається й інший визначний знавець
Хмельниччини, І. Крип’якевич, у своїх «Студіях над державою Богдана
Хмельницького». У підрозділі цієї студії «Каталог полковників 1648-
1657 рр.«, він подає поіменний реєстр та доказує, що більшість полков-
ників, а також політиків і дипломатів тодішньої Української держави
була українського шляхетського роду32*.
Крім Могилянського осередку, київських кіл і Козаччини, були й
інші центри, як ось волинський протестантський осередок української
шляхти, з кіл якої вийшов один із «найвидатніших ідеологів україн-
ської державности 17-го стол. Юрій Немирич. В 1648 р. виникає проект
(очевидно, після довшої підготови, — О. Оглоблин) створити самостійну
Українську державу, князівська корона якої мала дістатися представ-
никові однієї з найбільших протестантських династій Европи — моло-
дому князеві Юрієві Ракочому«325.
Тому вже влітку 1648 р., після перших перемог Богдана Хмельниць-
кого, в польських і українських колах панувала загальна думка про те,
що гетьман будує нове князівство, «монархію Руську« і «князем Руським
титулується», а це було ще лютневе (1649 р.) експозе української полі-
320) Там же, стор. 23.
321) Там же, стор. 82.
322) М. Н. Покровский: «Избранньїе произведения». Кн. 1, т. І-ІІ, стор. 494.
323) IV. Ьіріпзкі: “2 йхіедб-ет ІТкгаіпу”, рр. 267-317.
324) І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, т. 151, стор. 123-135).
325) О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 25.
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 61
тики, що його дав гетьман у Переяславі польському посольству. Ідея
відродження Української держави й утворення Української Речі Поспо-
литої чи Руського князівства не була несподіванкою ні для тодішнього
українського, ні для чужинецького політичного світу. Вона проявлялася
в різні часи і в різних формах політичних концепцій кращих представ-
ників українського суспільства.
За часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного це яскраво вия-
вила «Протестація» української ієрархії до сейму й усієї Речі Поспо-
литої, у якій, опираючись на козацьку шаблю, українська ієрархія до-
водила тяглість української державности від Олега до Сагайдачного.
«Що інші народи виборюють словами і дискурсами, то доказують козаки
самим ділом» (цитуємо за О. Оглоблином), славні нащадки Олега і «свя-
того руського монарха Володимира Великого«326. Таку українську
державно-політичну традицію запримітили і тодішні чужинці. Двад-
цять років перед великим чином Хмельницького, в 1628 році, великий
знавець східньоевропейських відносин семигородський князь Бетлен
Ґабор казав шведському послові Страсбурґерові (цитуємо за О. Оглоб-
лином): «Щодо народу козацького, то знаний єсть погляд Замойського,
який предсказував, що ця зграя затопить колись Польщу, якщо тільки
знайде вона для своїх домагань розумного та шляхетського вождя й
ініціятора... Багато розважних і визначних людей обмірковували пи-
тання, чи не може запорозький народ, доведений до крайнього одчаю
утисками... одділитись від Польщі, визнати протекторат сусідніх во-
лодарів, збудувати окрему Річ Посполиту, підпорядкувати себе точно
означеним законам, управлятись новою владою«327.
Згідно із Зборівським договором, до козацької території, на якій тво-
рилася Українська держава, належали воєвідства київське, брацлав-
ське і чернігівське, разом біля 180.000 кв. кіл.328, приблизно, простір
трьох старих губерній — київської, чернігівської і полтавської з деякими
сусідніми округами. Молода Українська держава межувала з трьома
великими сусідами, які своєю кількістю населення та географічною
розміщеністю робили на неї натиск. Крім цього, — пише далі І. Кри-
п’якевич, — «Козацька Україна не мала природних меж, не мала досту-
пу до моря і навіть головна її комунікаційна артерія, Дніпро, не був
цілий в українських руках. Утримати і поширити цю територію — це й
була перша умова існування Козацької держави». Тому «Богдан Хмель-
ницький і його співробітники відчували добре цю тісноту і відпочатку
намагалися поширити державні кордони» на інші українські землі.
Звідси й такі широкі пляни молодої Української держави та її уряду
після перших переможних бравурних походів, бо втрата західніх земель
із їхніми господарськими і культурними цінностями дуже відбивалася
на майбутності України329. Саме тому вже на початку повстання Б.
326)	Там же, стор. 20.
327)	Там же, стор. 21.
328)	І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, т. 151, стор. 136).
329)	І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, тт. 144, 145, стор. 136).
62
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Хмельницький, «самодержець Руськийя, за кожної сприятливої нагоди
намагається залучити їх, як і інші українські етнографічні землі, землі
княжої Руси, у нові кордони молодої Української держави.
На Заході — »по Львів, Холм і Галич«, а згодом — всі землі «старої
Руси-України по Вислу, Люблин і Краків«. І так навпереміну із воєн-
ним щастям Б. Хмельницький постійно висуває такі свої вимоги. На
початку 1657 р. члени українського уряду ухвалили »не вступати в
ніякі трактати» із шведським королем, доки він »не визнає за нами
права на всю стару Україну або Роксолянію («іоііиз Пкгаіпае апііциае
уеі Вохоїапіея), де грецька віра була і мова (їхня) ще існує до Висли«ЗЗО.
А сам гетьман у переговорах із семигородським послом Францом Ше-
беші в 1657 р. виразно заявив, »що по сей бік Висли — то належить
нам, і я не попущу того нікому«331.
На півночі Білорусія, аж до кордону з Прусами, а в результаті дипло-
матична боротьба з Московщиною за білоруський полк і союз із Шве-
цією. Хмельницький у своїй білоруській політиці виходив із становища,
що Козацька держава — спадкоємець Київської держави, тому хотів
об’єднати всі білоруські землі в Українсько-Білоруську державу. Ко-
зацька революція, що проходила в Білорусії, була виразником такого
об’єднання. Білоруси культурно були так близько українців, що об’єд-
нання Білорусії з Україною не зустрічало великих перешкод332.
Широкі й далекосяжні пляни України дуже загрожували інтересам і
загарбницьким намірам Московщини. «Білоруські землі були на шляху
московської держави на захід, до Балтику, і московська династична
традиція віддавна вважала їх за «вотчину» царів московських. Формула
«всея Великия и Мальїя и Б’Ьльїя Россия«, що входить до титулу мос-
ковських царів саме всередині 17-го стол., була ідейним запереченням
української традиції старої Руської держави. «Боротьба двох Русей за
Русь третю«, — за виразом В. Липинського, — була практичним висло-
вом цього українсько-московського ідейного конфлікту«333. Хоч Б.
Хмельницькому, через московський і польський спротив, не вдалося
здійснити далекосяжних плянів української політики, проте вона зали-
шилася активною українською політичною концепцією на протязі 17-го
і початків 18-го століть.
Поширення території Української держави на північ мало не тільки
ідеологічне чи військово-стратегічне значення, а ще й більш важливе
для господарського розвитку України334. Знайти доступ до моря — це
було питання життя і розвитку молодої Української держави, і такий
шлях гетьман хотів відкрити через білоруські землі. В результаті
330)	Цит. за О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 83.
331)	Цит. за О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 83.
332)	І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, т. 151, стор. 137).
333)	О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 84.
334)	І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, тт. 144, 145, стор. 124).
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 63
українсько-московського спору Чавський полк залишився при Україні
аж до гетьманства Юрія Хмельницького335 336 337.
На півдні — Чорне море, »Руське« море, бо у свідомості тодішнього
українського суспільства козаки були спадкоємцями «змагань княжої
доби — з того покоління військо, що за Олега, монарха руського, у
своїх моноксілях по морю плавало і Константинопіль штурмувало, що
вони візьмуть на себе завдання відвоювати Чорне море від турків«.
Гетьман був прихильником таких плянів (антитурецької ліґи), але в
даний момент не вважав їх за реальні, тому наладнував відносини з
Туреччиною мирним способом, у переговорах із нею висував справу
українського порту »у гирлі Дніпра», «правильні консулярні зносини»
та широке ставлення української торгівлі на Чорному і Середземному
морях335. Династичні пляни гетьмана і взагалі українсько-молдавські
відносини були тісно пов’язані із його чорноморськими планами. Роз-
виток воєнних подій примусив його залишити чорноморське питання,
яке стало актуальним для України щойно півстоліття пізніше, але фа-
тальним для Української держави було те, що цю справу вирішила
остаточно не Україна, а Росія, як слушно пише І. Крип’якевич33!.
Державний кордон із Московщиною залишився без змін, бо україн-
ській політиці, так само як у відношенні до Туреччини, і тут практично
було дуже важко втримати невтральність та прихильність Московщи-
ни, тому, не зважаючи на колонізацію Слобідщини, не думали про
«пересунення кордону», а «всілякі пограничні непорозуміння Б. Хмель-
ницький вирішував мирним способом»338 339 340. В київських, як і взагалі в
українських політичних колах, напевно обговорювалось питання про
відновлення традиційної «Руської держави», на що вказує протистав-
лення Києва Московщині, зокрема Київської церковної ієрархії під час
Переяславської угоди і після неї.
У всій політичній і дипломатичній діяльності гетьмана видно тяглість
ідеї Київської великокняжої державности, намагання відновити стару
українську державницьку традицію «Руської держави», яку передали
новій державній владі України — київські церковно-академічні кола.
Таким міцним ідеологічним ґрунтом, цією концепцією, Б. Хмельницький
часто послуговувався у своїй державній ідеології і в своїй державній
політиці335, поєднавши українську княжу добу з новою ідеєю козацької
державности, з козацько-гетьманською Україною.
Кількість населення молодої Української держави під владою Б.
Хмельницького, І. Крип’якевич визначав «круглою цифрою одного
мільйона«340; яку виводить на підставі обчислень А. Яблоновського.
335) Там же, стор. 124.
336) І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, т. 151, стор. 137. Цит. за І. К.).
337) Там же, стор. 137.
338) Там же, стор. 138.
339) О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 82-83.
340) І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, т. 151, стор. 141).
64
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Згідно з його обрахунком, населення Київщини і Брацлавщини в 1625 р.
становило біля 542,280, а разом із Чернігівщиною ціла Придніпрянщина
— біля 700,000. За Хмельниччини населення зросло завдяки природному
приростові, а ще більше завдяки напливові селян із західніх земель у
перші роки повстання. О. Ґурка, на підставі студій А. Павіньского, А.
Яблоновського і В. Томкевича робить висновок, що в той час населення
держави Б. Хмельницького становило »не більше, як один мільйон»344.
Новітні демографічні досліди 1920-30 рр., зокрема Волинського і Брац-
лавського воєвідств у першій половині 17-го стол., на основі нових
даних та аналізи відомостей з-перед Хмельниччини, подають зовсім
інакшу картину. Якщо візьмемо до уваги, що скількість населення була
три або й чотири рази більша, тоді пропорційне відношення населення
в рамках Козацької держави (після Зборівської угоди) до трьох вели-
ких ворожих бльоків, було за старою статистикою, приблизно, таке:
1-38, 1-13 або 1-10 (О. Ґурка подає населення Турецького цісарства на
20 міл., Московщини на 11 міл. і Польщі від 6-7 міл.)341 342.
Головним завданням популяційної політики Козацької держави було
запобігти зменшенню населення, натомість — збільшити його, на що
яскраво вказують українсько-татарські договори (1648, 1649, 1651 рр.
та інші) про заборону ясиру з козацької території, постійний превентив-
ний супровід українськими військами татарів під час їх переходу через
територію Української держави, а також гострі кари для тих українців,
що втікали за московський кордон на Слобідщину. Одночасно бачимо
збільшення грецьких колоній та заохоту й піддержку сербським і во-
лоським поселенням в Україні343 344.
Українська держава стала посередником між турецько-балканськими
державами і північною Европою. Цей новий торговельний шлях розви-
вається і приносить прибутки до скарбниці Української держави. В
1654 році гетьман окремим універсалом реґулює згадану торгівлю і
накладає мито на московські й турецькі товари. Така зміна торговель-
них шляхів, хвилевий перерив тяготіння до Балтицького моря та одно-
часна політична унезалежненість і визволення з-під польського пану-
вання — мали далекосяжний політичний і економічний вплив на молоду
Українську державу. Україна була змушена шукати зв’язків з Портою
і Москвою344.
Основним фондом державної скарбниці за Б. Хмельницького були
державні землі -— колишні королівщини, а також залишені землі де-
яких магнатів, шляхти і римо-католицької церкви. Постійним держав-
ним прибутком були податки. Податкова система ґрунтувалася на опо-
даткуванню міщанства, селянства і, частинно, козацтва. Треба мати на
увазі, що крім селянства і козацької верстви (себто стану дрібних хлібо-
робів-вояків, основної опори гетьмана), 63% всієї людности Придніпрян-
341) О. (Збгка, р. 97.
342) іЬіф р. 96.
343) І. Крип’якевич: »Студії...« (ЗНТШ, т. 151, стор. 141-142).
344) Там же, стор. 141.
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 65
щини ще 20 років до революції (за обрахунком А. Яблоновського) було
міське населення. Такий стан і за Хмельниччини багато не змінився і
на міське населення спадав головний тягар державних податків345.
Брали податки і від чужоземних купців, із млинів, виробів напитків
та інших підприємств. З аренд, мита і оплат від напитків державний
скарб мав сто тисяч червоних золотих, а сума всіх податкових при-
бутків становила п’ять мільйонів^4*». Гетьман вів ощадну політику, на
що звернули увагу й часті чужоземні посольства. Більшість витрат
ішли на військові потреби, утримання послів та інші державні справи.
Цілий край був поділений на полки, а полки на сотні •— із сильною
військово-цивільною централістичною владою та справною адміністра-
цією. Вся влада була сконцентрована в руках гетьмана. Він, зокрема в
останні роки свого життя, сам видавав розпорядки, управляв країною,
вів закордонну політику, мав найвищий провід у війську, був насправді
некоронованим монархом України, хоч по корону не посягнув. Сучас-
ники-чужинці титулували його «князь Русиж, а козаки — Божою
милістю».
В кожній ділянці багатогранного державного будівництва бачимо
дбайливу руку й піклування українського уряду, •— і все це діялось у
час вставання, формування і закріплювання молодої Української дер-
жави, в умовах тривалої і важкої війни з Польщею.
У походах Хмельницького бачимо велике козацьке військо. Були й
спроби творити наємні війська з німців і волохів. Гетьман намагався
втягнути до української служби наємні чужоземні частини, на що вка-
зують його листи-заклики до офіцерів німецької компанії під Замостям
1648 р., під Збаражем 1649 р. і пізніше, в 1651 році. Імена полковників
Александра Ахіллеса і Бендікса, про яких мав відомості бранденбур-
зький електор, підтверджують, що чужоземці були на українській
службі в козацькому війську347.
Українська армія в перші роки Хмельниччини мала триста тисяч
вояків. Такий небувалий відсоток населення у безпосередній війні —
найкращий доказ, як народ боронив свою державу, — пише І. Крип’я-
кевич у «Студії над державою Богдана Хмельницького«348. Він пояснює
це тим, що «все населення було виховане в традиції воєнного поготівля,
було відважне, повне завзяття і енерґії та вірне козацькій Україні, —
для оборони держави це був матеріял першої якостиж.
Сила волі і любови до батьківщини, безприкладний патріотизм та
всенаціональний вияв завзяття і посвяти в будуванні Української дер-
жави — притаманні всім верствам населення тогочасної України. Пов- 345 346 347 348
345) Там же, стор. 143.
346) Там же, стор. 147.
347) Там же, стор. 114; Див. також у чергових джерелах: Зирріегпепіит
ад НІ8І. Низзіае топитепіа, 183; С. Томашівськпй: «Жерела...», т. VI, стор. 85;
Міхайловський, стор. 455; М. Грушевський: «Історія...», т. IX, стор. 168; Д.
Олянчин: «Українсько-бранденбурзькі зносини» (ЗНТШ, т. 151).
348) І. Крип’якевич: «Студії...» (ЗНТШ, т. 151, стор. 149).
66
визвольний шлях
стання мало всенаціональний характер, з українською провідною і
духовою верствою на чолі. Крім селянства, міщанства, козацтва і духо-
венства, активну участь у ньому брали й українська шляхта та інтелі-
генція, що й пожвавлювало всебічну дипломатичну активність і плану-
вання гетьманського управління.
«Україна в переддень Великої Революції — пише О. Оглоблин у
своїй праці «Думки про Хмельниччину» — стояла не бідна, а багата
природним добром і народним доробком, не вбога духом і культурою,
а могутня — славна далеко поза свої межі — думкою і словом, не
покірна волі й сваволі чужого пана, а повна гордих задумів і світлої
віри в їх здійснення«349 д далі: «Це був образ тогочасної України й
заразом справжній зміст поняття «Золотого спокою». Контраст був
надто гострий і зудар був неминучий». І в цьому зударі «Богдан Хмель-
ницький зумів знайти геніяльну синтезу поміж старою традицією кня-
жої України й новою ідеєю козацької державности. Збудована ним
Українська держава відродила великодержавний дух Київської дер-
жави, втілений у нових формах Гетьманської держави, зроблених з
доброго й міцного козацького матеріалу на модерний європейський
зразок. Тим самим нав’язано тяглість української державної традиції,
стару українську державницьку ідею перекинуто майбутнім поколін-
ням нації. Історіографічну схему київських академіків заступила жива
реальна дійсність українського державного будівництва. І не зважаючи
на всі несприятливі обставини зовнішнього і внутрішнього розвитку
України, навіть у найтяжчі часи державного занепаду ідея української
державности жила і присвічувала сучасникам і нащадкам, своїм і чу-
жим. І в їхній вдячній пам’яті ім’я Великого Будівничого Козацько-
Гетьманської Держави залишилося назавжди символом вічности укра-
їнської державности й неминучости її остаточної перемоги»350.
ПОЛЬСЬКО-МОСКОВСЬКА СПІВПРАЦЯ І ПЕРШІ
ДИПЛОМАТИЧНІ СПРОБИ ГЕТЬМАНА Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
РОЗБИТИ її
Перші вістки про початок визвольної війни в Україні московський
уряд, крім власної розвідки, одержав офіційно від Адама Кисіля, що
в той час був київським каштеляном, а згодом став брацлавським воє-
водою* 1 2. Кисіль, як колишній учасник комісії по складенню Полянов-
ського договору3, т. зв. «вічного миру» між Польщею і Московщиною,
постійно підтримував контакт із московським урядом, а зокрема з при-
кордонними московськими воєводами. Одною із точок згаданого дого-
349) О. Оглоблин: «Думки про Хмельниччину», стор. 26.
350) Там же, стор. 86-87.
1) І. Крип’якевич: «Богдан Хмельницький», стор. 417.
2) Поляновський мир складений 27 травня—14 червня 1634 р. в селі Сем-
леве, на ріці Полянка (Большая сов. знциклопедия, т. 34, стор. 108, 1955).
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 67
вору, була взаємодопомога обидвох держав у випадку татарського на-
паду на будь-котру з них.
Втеча Богдана Хмельницького з його однодумцями на СічЗ, викликала
зрозумілу тривогу серед польських властей в Україні. Вони добре знали
про велике незадоволення, яке жевріло не тільки серед козацтва і
селянства, а й серед цілої української спільноти. Начальники поль-
ського коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і
Черкасами, гетьмани Микола Потоцький і Мартин Калиновський вирі-
шили відразу здушити повстання на Запоріжжі, як тільки почнеться
весна, і не допустити, щоб воно перенеслося на волості України. Завдан-
ня й намагання польської дипломатії ішли під кутом використання
московської допомоги в боротьбі із козаччиною, покликаючись на По-
ляновський договір, на що вказує численне польсько-московське листу-
вання в ранніх початках 1648 року.
А. Кисіль у листі з 4-го січня 1648 р. до путивльського воєводи кн.
Юрія Олексійовича Долгорукого повідомляє його про згоду між ногай-
ськими й кримськими татарами та їхню змову іти на «нашу або вашу
землю«. В цій справі, пише Кисіль, вони вислали послів до турецького
султана по дозвіл. Далі він просить бути готовим із своїм військом і
подає, що польське військо чекає зібране на шляхах між Винницею і
Білою Церквою3 4 5. Через тиждень, 13-го січня3, А. Кисіль повідомляє
листом Долгорукого, що небезпека минула, бо султан турецький забо-
ронив татарам іти в похід, і додає, що це, правдоподібно, тому, що Ту-
реччина ще не закінчила війни з Венецією. Одночасно Кисіль дорікає
Москві за те, що цар вислав данину татарам, як повідомила про це
польська розвідка з Криму.
У черговому листі з 23-го лютого 1648 р. Кисіль повідомив воєводу
Долгорукого, що польське »кварцяне« військо прийшло в Україну і роз-
таборувалося в черкаських козацьких містах, «потому што козаки
черкасци одного пулковника своєго чигиринського зрадили«6. А згодом,
через три тижні, 17-го березня, Кисіль у листі до Долгорукого подає
точніше, і просить повідомити царя, про втечу тисячі або дещо більше
козаків під проводом Хмельницького на Запоріжжя. »Єще же и (о) том
тебе весть даю, и тьі к его царскому величеству писать будеш што ні-
какая часть, тисеча або мало-шо больш своевольников козаков Чер-
касцов, ізбігла на Запороже; а старший у них простий холоп, нарица-
ється Хмельницький; і думають донских козаков подбити на море; а то
би било обоїх государов наших і їх великих господарств з нарушенєм
мира с турецьким султаном. Про то ясновельможний пан Краковский,
3) М. Грушевський, т. 8, ч. II, стор. 174-175. М. Грушевський приймає за
дату прибуття Б. Хмельницького на Запоріжжя кінець грудня або початок
січня 1648 р. Перші кадри гетьмана в перших днях революції були не більші,
як 250 осіб.
4) Актьі ЮЗР, т. III, стор. 104-106.
5) Там же, стор. 108-109.
6) Там же, стор. 142.
68
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
гетьман великий коронний, і я с ним, воєвода Браславский, о том вори
промислять будем«7 8.
Далі Кисіль писав, що якби Хмельницький утік із Запоріжжя на Дон,
очевидно під тиском заплянованого польського походу, то »і там би
його не тримати, не щадити, ні на море не пустити». Тому, що »по нашом
убо Божою милостю соєдиненію, єгда пресвітлиє великіє господари
наші братя собі, і ми обоїх великих господарств всякого достоянія і
чину людей во всем повинни остерегаться і в одной бить в думі, как в
договорі моїм посольском з єго царского пресвітлого величества бояра-
ми великими господинами і думним канцлером єсть закреплено. На се
все од тебе отвіту ожидати буду«8.
Ще 11-го лютого 1648 р. путивльський кн. Долгорукий, на доручення
московського уряду, вислав відповідь Кисілю на його січневі листи.
У звітному листі до царя, Долгорукий писав, що одержав «образцове
письмо; и мне холопу твоєму с того образцового письма велить напи-
сать на листи слово в слово, да тот листь, запечатав своєю печаткою,
велено мне холопу твоєму послать к Адаму Кисілю»9. Проте щойно із
листа хотмизького воєводи кн. Семена Волховського, з 26-го лютого, що
писаний А. Кисілю10, довідуємося про зміст ранішого листа. В обидвох
листах московські прикордонні воєводи повідомляють польський уряд,
що цар наказав їм бути готовими до походу у випадку татарського на-
паду на «литовські сторони». Московський уряд 10-го березня пові-
домляє польський уряд через Кисіля (письмо бояр: кн. Трубецького,
Григорія Пушкіна і думного дяка Назарія Чистого до Адама Кисіля)
про офіційне посольство козаків до Криму наприкінці лютого і в перших
днях березня та про згоду кримських татар на прохання запорозьких
козаків воювати Польщу11. Як видно з дальшого змісту, лист, правдо-
подібно, писаний 10-го квітня, а не березня. Царський уряд повідомляє,
що московські посли з Криму звітують цареві (лист одержано в Москві
10-го квітня і того самого дня вислано в Польщу) ось що: «5-го березня
говорив їм полонений, що в Крим приїхали до царя з Дніпра чотири
чоловіки, прислали їх черкаси Кримському цареві бити чолом, щоб він,
кримський цар, приняв їх у підданство; вони стоять на Дніпрі, в зборі
їх 5000 чоловік, а просили у Кримського царя людей, щоб іти на коро-
лівського величества польську землю, за свою черкаську обиду; коли
вони поляків поб’ють, будуть служити кримському царю і все з ним у
7) Там же, стор. 166-167; також »Воссоединение...«, т. II, стор. 14.
8) Акти ЮЗР, т. III, стор. 167; там же, стор. 178-179. В листі до кн. Тру-
бецького, Г. Пушкіна і Н. Чистого, А. Кисіль вимагає, щоб Хмельницького
зловити, як зрадника обидвох держав.
9) Там же, стор. 125.
10) Там же, стор. 146-147.
11) Там же, стор. 180; дивись також про козацьке посольство в Криму із
9-го квітня, донесення білгородського воєводи Г. Бутурліна у «Розрядний
приказ« (»Воссоединение...«, т. II, стор. 19-21).
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 69
війну підуть. Кримський цар тих черкас, чотирьох чоловік, обдарував
кафтанами, держав їх у себе в Бахчисараю тиждень, дав їм по коневі
й відпустив назад. Кримським людям, татарам, наказав кормити коней
у похід. У Перекоп Тогаю кн. Ширинському писав, щоб ногайські татари
на війну готувалися». І далі, в тому ж письмі: «Тобі, Адаму Свентол-
дичу, те, що черкаси від королівського величества відступили і зраду
готують, королівське величество повідоми із своєю братію, а з панами
радними радьте, щоб тих черкас під кримського царя володіння не
допустити.. .«12.
Ціла польсько-московська дипломатична машина у перші місяці 1648
року працювала для взаємообміну інформаціями та для організації
війська до боротьби з татарами і козаками. Акти ЮЗР подають цілу
низку документів із тогочасної польсько-московської переписки. З од-
ного боку, листи Кисіля і Яреми Вишневецького про «козацьку ребе-
лію«, загрозу татар і вимога якнайшвидшої московської допомоги, а з
другого боку — запевнення про бойову готовість, згідно із царським
указом12 13 14. Одночасно за час процесу організації козацьких сил, зокрема
у весняні місяці до кінця травня, маємо десятки листів-скарг москов-
ського і польського прикордонного управлінь про «сутички і розбоїв
з боку козаків, що деякою мірою вказує на швидкість розвитку все-
народного повстання11.
Кисіль листом з 1-го травня повідомляє путивльського воєводу Пле-
щеєва15, що «гетьман великий коронний вислав один полк війська ко-
ронного на зрадників черкаських», і полк цей оточений на Жовтих
Водах, «но по нинішнєє время што се здіяло — Бог весть«. В тому ж
листі він закликає московських прикордонних воєвод прийти на допо-
могу полякам, згідно з мировим договором.
Московський уряд ще раніше провів частинну мобілізацію і 20-го
травня дав наказ хотмизькому, сєвському та іншим воєводам рушити
в похід на польську територію допомогти полякам16 17, про що 4-го червня
хотмизький воєвода С. Волховський^" повідомив Кисіля. Отже, напри-
кінці травня й на початку червня, як писали прикордонні воєводи, були
московські «ратньїе люди все в зборе готовьі».
12) Актьі ЮЗР, т. III, стор. 180; М. Грушевський вважає, що це посольство
було в останніх днях лютого і на початку березня (т. 8, ч. III, стор. 176). 19-го
квітня ст. ст. відбулася рада на Січі, а 22-го квітня ст. ст. гетьман вирушив
у похід. 4-го травня біля Камінного Затоку реєстровики, що пливли водою,
перейшли до гетьмана; 16-го травня ст. ст. перша перемога під Жовтими
Водами.
13) Актьі ЮЗР, т. III, ч. документів: 130, 149, 164, 166, 167, 172, 181, 184 та інші.
14) Там же, ч. документів: 141-144, 174-175, 178, 183, 188-190 та інші.
15) Актьі ЮЗР, т. III, стор. 189.
16) Там же, стор. 243-244.
17) Там же, стор. 204; див. також лист із 7-го червня, відпис сєвських воє-
вод цареві, стор. 205-206; ще 30-то травня Москва повідомила Кисіля, що
40.000 московського війська стоїть готове до походу, шість миль від Путивля
(»Воосоединение...«, т. II, стор. 29).
70
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
В тій справі між польським і московським урядами відбувалися ши-
рока кореспонденція та обмін інформаціями. Про воєнну підготовку і
рішення московського уряду Хмельницький знав, перехопивши частин-
но московське листування, про що Москву повідомили воєводи^, він
також був затримав у себе московських гонців19. з листів московського
уряду до польського, гетьман докладно знав про кількість, місце пере-
бування і готовість московських військ у похід. Тому він намагався,
зокрема після перших блискучих і вигідних для нього перемог, зневтра-
лізувати москалів і відтягнути їх від спільного з поляками антиукраїн-
ського походу. Для зв’язків із московським урядом він використовує
московських гонців, »хоч і не до мене посланих», як писав, і почав
широку дипломатичну й роз’яснювальну акцію.
З Черкас 8-го червня 1648 р. гетьман вислав першого листа до царя
Олексія Михайловича20.
«Найясніший, вельможний і преславний царю московський, а нам
велце милостивий пане і добродію!» — таким неповним титулом, незви-
чайним для дипломатії царських бояр, думних дяків і піддячих, почи-
нався лист гетьмана. Московська дипломатія щойно згодом передала
своїм посольством «образцове письмо» в справі царських титулів, а в
першому році цього питання не порушувала, боялася козацьких успіхів,
хоч у той же час шантажувала польський уряд за »пропуски«21. Геть-
ман повідомляв, що мав намір своїми посланцями побажати царю
«доброго здоровля», і робить це царськими посланцями, «хоч не до нас,
до пана Кисіля посланих, в потребах єго, котрих товариші наші, козаки,
в дорозі натрафили, до нас до війська завернули«22. Далі Хмельницький
повідомляє царя про свої дві перемоги над польськими військами у
війні за «стародавню грецьку віру і вольності». Згадуючи про смерть
короля Владислава IV, він додає: «зичили бихмо собі самодержця
господаря такого в своїй землі, яко ваша царська велможност право-
славний християнский цар«23. І. Крип’якевич уважає, що коли гетьман
18)	Листи московських воєвод до царя з 14-то червня 1648 р., 12-го серпня
1648 р. та інші (див. Актьі ЮЗР, т. III, стор. 214-215, 241-242).
19)	Там же; також реляція з 18-го червня П. Ляска, посланця А. Кисіля до
В. Хмельницького, про перебування москалів у Чигирині.
20)	Актьі ЮЗР, т. III, стор. 207-208; також »Восооединение...«, т. II, стор.
32-33.
21)	Вже 15-го березня 1648 р. московські бояри і думні дяки в листі до А.
Кисіля вчепилися за «пропуски» в царському титулі, подали цілий ряд при-
кладів із минулорічної польської кореспонденції та вимагали від польського
уряду, щоб «виновньїх за пропуски казьнить» (Актьі ЮЗР, т. III, стор. 164-
166).
22)	»Воссоединение...«, т. II, стор. 32-33, тут також мова про посольство
Г. Клімова, стор. 497.
23)	Там же, стор. 33. Гетьман був за сильну владу, йому надоїла шляхет-
ська анархія, тому зовсім подібну думку він висловив у своєму листі з-під
Замостя королевичу Янові Казимирові, аби «зволив бути самодержцем, як
інші королі, а не його покійні попередники в неволі були» (цит. за М. Гру-
шевським, т. 8, ч. III, стор. 111).
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 71
писав того листа, себто влітку 1648 р., запорозьке військо ще не зірвало
повністю зв’язків із Польщею, тому вважало себе залежним від короля.
Вислів, що запорозьке військо бажало б мати такого володаря, як цар,
означав, що як цар стане польським королем, то тим самим візьме під
свою владу запорозьке військо24. Ще день раніше, бо 7-го червня, сєвскі
воєводи25 вислали в Москву листа польського полк. Ю. Понятовського
про смерть короля Владислава ІУ-го і висловлене бажання певних
польських кіл, щоб московський цар засів на польському престолі. Цар
доручив таємно зібрати в тій справі інформації. Гетьман Б. Хмель-
ницький напевне знав комбінації деяких польських кіл і, «враховуючи
ті конкретні обставини, що саме тоді помер Владислав IV і в Польщі
мали обирати нового короля«, хотів використати нові обставини на
користь своїй політиці. Тому місяць пізніше у своїх листах до москов-
ських воєвод він повторив виразніше свої пропозиції: »Єсли ж посли-
шите, же знову з нами война ся почнет, теди і вам волно на тих же
неприятелей ваших і наших скоро наступати: однак маєте люд свуй
упоготову, што ми зичим, аби в таком разі православний цар ваш
Олексій Михайлович о тоє панство полскоє могся постарати«26. Одно-
часно він висунув пропозицію, щоб московські війська негайно прийшли
на допомогу запорозькому війську і спільно з ним ударили на Польщу:
»В чом упевняєм ваше царскоє величество, єсли би била на то воля
Божая, а поспєх твуй царский зараз, не дивлячися на панство тоє на-
ступати, а зо всім войском Запорозким услужить вашой царской вел-
можности готовисмо ... А немовите будет то вашому ц. в. слишно, єсли
ляхи знову на нас схотят наступати, в той же час чим боржей поспе-
шайся із своєй сторони на їх наступати, а ми їх за Божею помощу
отсул возмем«27.
Того ж дня, 8-го червня, гетьман повідомляє сєвського воєводу 3.
Леонтієва про притримання його посланців до А. Кисіля28, а листи
»сами їх отошлем«, і звертає йому увагу: «аби єс бил ласкавим при-
ятелем Войску Запорожскому«.
20-го червня гетьман у своєму листі з Чигирина до хотмизького вел.
кн. С. Волховського дорікає йому за готовість помагати полякам: «Же
сте прислали до пана Кисіля, воєводи браславского, ознаймуючи отом,
же з людом не малим на граници своєй скупившися, в річи на татаре,
а болш на самих нас хотіли єсте ляхом помагати*. А далі: »К тому часу
рат ваша не поспіла, а тепер, іж господ Бог помог нам того неприятеля
звоєвати... Єслі би другим разом зхотіли з нами воєвати, хочете ль
нам бит приятелями, теди нам на помоч прибивайте«29. Подібного листа
24) І. Крип’якевич: «Богдан Хмельницький...*, стор. 419.
25) Акти ЮЗР, т. ПІ, стор. 205-207.
26) »Воссоединение...«, т. II,- стор. 66-67.
27) Там же, стор. 33.
28) Актьі ЮЗР, т. III, стор. 208.
29) »ВоссОединение...«, т. II, стор. 49; також Актьі ЮЗР, т. III, стор. 222-228.
72
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
з докорами в тій же справі гетьман вислав 11-го липняЗО з Росови
путивльському вел. кн. Н. Плещеєву. Два тижні пізніше він вислав
другого листа Н. ПлещеєвуЗі, повідомляючи його про перехоплення
третього московського посланця, І. Трофонова, від путивльського воє-
води до кн. Я. Вишневецького. Гетьман пише: »что вьі утаясь нас, ссьі-
лаетеся с ляхами нас воевать«. І погрожує Москві: »что так же потехи
не отнесете, как и хто инной... Лечче нам, колько бившися меж собою,
помиритися, а помирився, на вас поворотиться, что за измену вашу
Бог вас погубит... А потом как себе хочете, так и починайте, хотя
с ляхами, хотя с нами, то вам вольно«32.
На обидва згадані листи гетьман не отримав відповіді від москов-
ського уряду, про що він згадує у черговому листі до царя: »на тих два
листи жодних відомостей не було«33. Московський уряд не хотів напо-
чатку, ще в 1648 році, вести з гетьманом офіційне листування; він за-
стосовував подвійну політику. З одного боку, дав наказ своїм прикор-
донним воєводам, щоб »бьіли на готове со всем драгунским строєм. И
вестей про воинских людей, про татар, и про черкас, проведевали вся-
кими обичаями на крепко ...«, щоб »задору с черкасьі никакова не чи-
нили, а чтоб из литовские стороньї каких вестей обявитца, и вьі б всякие
вести писали к нам в Разряд с посьільньїми гонцьі«34. А з другого боку,
доручив московським прикордонним воєводам вести листування з
гетьманом та гетьманською прикордонною адміністрацією. В цій справі,
у відповідь на листи гетьмана, з Москви вислано »образцове письмо«
та указ, щоб воєводи писали ті листи від себе, »отписати тебе от себе«,
а далі таке доручення воєводам: »И как тебе ся наша грамота придет,
и тьі б с того образцового письма велел написать на лист слово в слово,
да тот лист запечатав своєю печатью послал к Богдану Хмельницкому
с кем пригоже тотчас. Да что к тебе против того Богдан Хмельницкой
отпишет, и тьі б о том отписал к нам и Богданов лист прислал к Москве
наскоро«35.
Із цього періоду маємо такого характеру листа хотмизького воєводи
С. Волховського, висланого Хмельницькому 11-го липняЗб, Та листа
воєводи Н. Плещеєва, що написаний 7-го серпня37. В листі С. Волхов-
ський повідомляє Хмельницького, що лист до А. Кисіля висланий »по
вечному докончанью«, а коли мова про концентрацію московських
військ, то вони там »и преже сего бьівали«. Н. Плещеєв начебто хотів
від Я. Вишневецького »прямьіе вести ведать«. Обидва листи запевняють
ЗО)	Акти ЮЗР, т. III, стор. 228; також »Воссоединение...«, т. II, стор. 55-56.
31)	Там же, стор. 233-234; також »Воссоединение...«, т. II, стор. 64-65.
32)	»Воссоединение...«, т. II, стор. 64-65.
33)	Там же, стор. 132.
34)	Там же, стор. 53.
35)	Там же, стор. 73.
36)	Актьі ЮЗР, т. III, стор. 223; також »Воссоединение...«, т. II, стор. 56.
37)	Там же, стор. 240-241; також »Воосоединение...«, т. II, стор. 73.
ДИПЛОМАТИЧНІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З МОСКОВЩИНОЮ 73
гетьмана, щоб він »не сподівався небезпеки» з боку Московщини, бо й
царське правительство нічого злого від козаків не сподіється, «потому,
что вьі с нами одное православное християнские вери«.
29-го липня 1648 р. Хмельницький з-під Константинова у своєму
листі до хотмизького воєводи, С. Волховського, підтверджує, що одер-
жав московського листа. А за те, «же ляхов на нас помагат не хочете,
велико вам за тоє дякуєм«38. Далі в тому ж листі гетьман інформує
московський уряд про українсько-польську ситуацію: »с Пулщі пишут
до нас, просячи о мир і о вгоду, а тут по ближних городах, где наша
Русь, православниі християне живут, їмаючи стинают і розмаїтиї муки
задают і попув духовних наших на паль збиваютв, тому »не сподіваємся
жеби за таким їх ділом муг бити мир межи нами». Листа гетьман за-
кінчив так: »Єсли ж послишите, же знову з нами война ся почнет, теди
і вам волно на тих же неприятелей ваших і наших скоро наступати«39.
Відповіді Б. Хмельницький не отримав від московського уряду і це
була його остання дипломатична спроба зневтралізувати Московщину
в бурхливому 1648 році.
Причини упадку спільного польсько-московського виступу, що так
реально виглядав наприкінці травня 1648 року (див. царський указ із
20-го травня московським воєводам) були такими: а) блискавичні по-
чаткові успіхи українських військ і цілковитий розгром польських;
б) великий всенаціональний розмах українського повстання, про що
докладно був поінформований московський уряд своїми агентами;
в) страх перед українсько-татарським відплатним походом; г) швидка
превентивна, роз’яснювальна дипломатична акція гетьманського уряду;
ґ) власні користі (найголовніша причина) московського уряду з україн-
сько-польського конфлікту, застосувавши тактику третього партнера4**.
Тому хотмизький воєвода на доручення московського уряду писав А.
Кисілю, що він готовий іти »ратньіми людямия на поміч полякам проти
козаків, а Б. Хмельницькому в той же час писав, що не майте від нас
ніякого «опасенія, мьі с вами одной православной християнской вери«.
Хоч гетьман Б. Хмельницький вимагав від Москви прямої політики:
«хочете воювати з нами, чи хочете бути нашими союзниками», проте
московський уряд грав ролю подвійного «другая — і поляків, і козаків,
розраховував на свою користь: переможуть поляки, Москва буде їх
«искреннимж другом, завжди готовим допомогти своїм союзникам; пере-
можуть козаки, вони «должньї бьіть благородньї Москве за дружествен-
ньій нейтралитет«41. Хмельницький, повідомляючи царя про смерть
короля, домагався виступу його військ з боку Смоленська і повторив
раніше висунений деякими польськими колами проект обрати царя
38)	»Воссоединение...«, т. II, стор. 66; також Актьі ЮЗР, т. III, стор. 233-234.
39)	»Воссоединєние...«, т. II, стор. 66.
40)	А. Востоков: «Первьіе сношения Богдана Хмельницкого сь Москвойя
(Кіевская старина, т. XVIII, стор. 715, 1887).
41)	Там же, стор. 715-716.
74
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
польським королем, »щоб ляхи не посміли більше наступати на віру
нашу і битися з нами«. Хоч московський уряд тоді не виявив зацікав-
лення тим проектом, проте і Хмельницький, висуваючи цей проект, не
брав його серйозно, а тільки старався різними проектами забезпечити
собі нейтралітет з боку Московщини, як пише Востоков42.
Єдиною реальною зовнішньою опорою для гетьмана в даний час була
Орда, тому він нав’язав дипломатичні контакти з васалами Порти і вже
в червні склав союз із Туреччиною, який тривав до перших днів серпня
1648 р., коли в Порті прийшли персональні зміни4?-.
42)	Там же, стор. 716.
43)	О. Пріцак: «Союз Хмельницького з Туреччиною 1648 р.« (Записки НТШ,
т. 156, стор. 153, 1948).

ПОВІДОМЛЕННЯ
В Українській Видавничій Спілці в Лондоні вже появився дру- ‘і
ком у книжковій формі повний текст українського захалявного і[
журналу	![
«УКРАЇНСЬКИЙ ВІСНИК« ч. 4.
Тверда оправа з мистецькою обгорткою, добрий папір, 136 сто-
рін тексту.
Ціна з пересилкою:
Вел. Британія
США, Канада, Австралія
Німеччина
Бельгія
Франція
1.00 ф.
3.50 дол.
9.00 н.м.
120.00 б.фр.
13.00 ф.фр.
В інших країнах рівновартість 1.00 ф.
Замовлення слати на адресу:
Пкгаіпіап РиЬІізЬегз И<1.
200, Ьіуегрооі Воаф
Ьопйоп N1 ІЬР, Сггеаі Вгіїаіп.
75
Проф. Юрій ГРИГОРІЇВ
ПОЛТАВА
(Історично-літературний нарис із нагоди 800-ліття Полтави)
»Видно шляхи полтавськії
І славну Полтаву*.
Іван Котляревський
На мальовничому підвищенні правого берега срібно-блакитного Вор-
скла, серед природної барвистости навколишнього краєвиду, на яку
така багата українська земля, у зелені парків, садів, струнких бульва-
рів, обсаджених пірамідальними тополями, каштанами, кленами, липа-
ми, — розташувалася красуня Полтава, старовинне українське місто,
свідок багатьох подій нашої історії. Ще більшого чару і затишности
надає Полтаві велика кількість стрімких терас, схилів і горбків, між
якими в’ються маленькі річечки Полтавка, Чорна, Рогізна, Тарапунька.
Вітер колише верхів’ям дерев, шарудить листям і немов розповідає
про минуле цього міста, яке завзято зберігає і обстоює свої традиції,
дало українському народові стільки славних державних діячів, поетів,
письменників, мистців і має свою давню історію.
Археологічні розкопки на його терені в 1940 і 1945-1946 роках виявили
залишки людських поселень ще з VII-VI століть до нашого літочислен-
ня, а в VП-IX століттях нашої ери на місці Полтави існувала слов’ян-
ська оселя. Літописи і пам’ятники матеріяльної культури свідчать, що
ця місцевість входила до складу Української княжої держави.
Літописний запис з 1174 року розповідає, як новгород-сіверський
князь Ігор, оспіваний згодом у «Слові о полку Ігоревім», переслідуючи
орди половецьких ханів Коб’яка і Кончака, переправився через Ворсклу
поблизу урочища Лтави і змусив половців до втечі.
Кажуть, що первісне поселення на місці сучасної Полтави виникло
вздовж Лтави, маленької притоки Ворскла; про тих мешканців гово-
рили, що вони живуть »по Лтаві«, що й дало назву їх поселенню.
Під час татарсько-монгольської навали в XIII столітті це селище
зазнало великих руйнувань.
У XIV столітті Полтава ввійшла до складу Великого литовського
князівства. Під назвою Полтава місто вперше згадується в 1430 році,
коли литовський князь Вітовт передав його, разом з Глинськом, татар-
ському князеві Лексаді, що прийняв християнство, став називатись
Глинським і започаткував рід князів Глинських, з яких особливо відо-
мий — Михайло, герой повстання 1508 року.
Після Люблинської унії, за часів панування Польщі на українських
землях, канівський і черкаський староста князь Олександер Вишневе-
цький, заволодівши майже третиною теперішньої Полтавщини, напри-
кінці XVI століття побудував низку міст: Лубні, Ромен, Пирятин, При-
луки, а навколо — сотні сіл та хуторів. Велика врожайність землі та
76
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
звільнення її мешканців від кріпацьких обов’язків на 20-40 років —
сприяли заселенню краю, економічній розбудові Полтави та збільшенню
її ролі серед навколишніх сіл і міст.
На початку XVII століття Полтава ще більше розрослася завдяки
переміщенню населення. Тоді з Миргорода перенісся до неї з кількома
родинами козак Масло, а також прийшли переселенці з Голтви.
Збільшення населення сприяло дальшому розвиткові Полтави. Тоді ж
вона стала козацьким сотенним містом і вже була зазначена на мапі
України французького інженера Бопляна, будівника Кодаку.
У буряні часи Великої Української Національної Революції під про-
водом Богдана Хмельницького (1648-1654 рр.) населення Полтави брало
активну участь у визвольній боротьбі. Завдало нищівного удару гноби-
телеві народу, власникові великих маєтків на Полтавщині, Яремі Виш-
невецькому, який переодягнений у селянську свиту ледве врятувався
від народного гніву.
В 1648 році Полтава стає адміністративним центром полтавського
полку. Першим полтавським полковником був Мартин Пушкар. В той
час у місті вже нараховувалось 812 хат. Пушкар дбав про розвиток
міста і на місці своєї перемоги над поляками заснував у 1650 році
дерев’яний Хресто-Воздвиженський манастир.
Бувши послідовним прибічником протипольської політики Богдана
Хмельницького і не зрозумівши справжніх замірів Івана Виговського,
Пушкар у 1658 році виступив проти нього, мавши підтримку козацької
старшини і шляхти. У боротьбі з Виговським Пушкар загинув у 1658
році, а гетьман Виговський, щоб придушити бунт, дозволив татарам
зруйнувати Полтаву і взяти ясир з цілого полку.
18-го червня 1668 року загинув під Полтавою гетьман Іван Брюхо-
вецький, коли його військо зударилось із військом гетьмана Петра
Дорошенка.
У 1693-1695 роках під час нападів кримських татарів Полтава знову
зазнала великих руйнувань.
За часів гетьмана І. Мазепи, на початку XVIII століття, Полтава від-
будувалася, перетворилася на невелику фортецю. В 1709 році була в
тримісячній облозі, бачила шведських вояків біля мурів Хресто-Воздви-
женського манастиря і нещасливу битву (7-го липня 1709 року), яка на
довгі століття передала Україну до рук Москви.
У половині XVIII століття у Полтаві жило 7,153 мешканців. У той
час вона мала 24 вулиці і п’ять міських брам: Київську, Спаську, Кри-
ловську, Мазуровську і Подільську. В місті були церкви: Михайлівська,
Георгіївська, Воскресенська і Преображенська із Спаським приділом.
У полтавських будівлях панували характеристичні ознаки україн-
ської народної архітектури, які уподібнювали Полтаву до села. При
в’їзді до міста стояло багато вітряків. Біленькі хати, вкриті соломою,
з призьбами і ґанками, виринали серед зелені садків. А над житловими
будинками підносились оригінальні дерев’яні церкви в традиційному
українському вигляді.
ПОЛТАВА
77
На початку кам’яного церковного будівництва почали будувати храми
в стилі барокко, з примхливими формами бань, ліпними орнаментами
та пишно оздобленими входовими брамами. Із пожертв козацької стар-
шини був побудований і посвячений 11-го липня 1756 року собор, а
поблизу нього в 1786 році споруджено високу (47-метрову) дзвіницю.
На протязі ХУПІ-го століття Полтава провадила значну торгівлю із
Західньою Европою.
Із втратою української державности та погромом Січі, Полтаву в
1775 році залучено до складу Новоросійської губернії. Мандрівник
Василь Зусв, подорожуючи в 1781 році з Петербургу до Херсону і по-
вертаючись у 1782 році, був зупинився в Полтаві й у своїх нотатках
зазначив, що вона мало чим відрізнялася від великого села. Це було
невеличке містечко з тисячею низьких, але чисто вибілених будиночків,
з яких тільки два чи три кам’яних.
В ті часи не раз відвідував Полтаву мандрівний філософ Григорій
Сковорода, провадив бесіди з народом та навчав його істини.
Після поділу України, Полтава в 1784 році стала повітовим містом
Катеринославського намісництва. У 1797 році, коли з трьох лівобереж-
них намісництв створено Малоросійську губернію, Полтава ввійшла до
її складу також як повітове місто.
9-го вересня 1769 року у Полтаві народився Іван Котляревський, що
своїм епохальним твором-поемою »Енеїда« започаткував українське
національне відродження.
Із загостренням кризи кріпацьких відносин і зростанням хвилі народ-
них повстань, із розвитком просвітянської ідеології і подіями великої
Французької революції, московські окупанти намагалися перетворити
міста своєї імперії на головну опору царського режиму, тому сприяли
їх розбудові. Тоді поширився новий стиль — класицизм, позначений у
будівництві чіткою композицією і використанням мистецьких засобів
клясичної архітектури. Такий стиль відбився і на розбудові Полтави.
В 1802 році створено Полтавську губернію і Полтава стала губерні-
альним центром, резиденцією генерал-губернатора. З 1803 року заісну-
вала самостійна Полтавська єпархія.
Першим генерал-губернатором Полтави (1802-1808) став князь Олек-
сій Куракін, на честь якого Іван Котляревський склав урочисту оду.
Куракін хвалився, що перетворить Полтаву на «мініатюрний Петер-
бург і полтавські мешканці будуть почувати себе «немов у столиці«.
В 1804-1805 роках розпрацьовано генеральний план перебудови міста,
оснований на радіально-кільцевій і прямокутній системі вулиць. Цент-
ром міста визначено Круглу площу, від якої радіюсами розгалужува-
лося вісім вулиць. У місті почалося інтенсивне будівництво урядових і
житлових будинків для урядовців, що прибували з Петербурґу. Труд-
нощі в будівництві були в тому, що місто оточували землі козаків,
державних селян та манастирів і їх треба було відкуповувати.
Центром міста, згідно з наміченим планом, стала Кругла площа з
ансамблем споруд, у стилі класицизму, будинками урядових установ,
78
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
генерал-губернатора, губернатора, віцегубернатора і Дворянського зіб-
рання. Від площі радіюсами розгалузились вісім вулиць.
Про минулу велич України, про козацькі вольності були ще живі
спогади в серцях і думках поміщиків Полтави і взагалі Лівобережжя —
переважно нащадків козацької старшини. Міцною була й козацька
верства серед селянства, вільна від кріпаччини. Тут ще жила ідея нової
вільної України, що й давало натхнення Котляревському та іншим
діячам національного відродження.
У 1808-1816 роках генерал-губернатором Полтави став князь Яків
Лобанов-Ростовський. У 1810 році в Полтаві постав театр, працею якого
цікавився Іван Котляревський і брав участь у виставах, виступав у
комічних ролях.
Полтава далі розбудовувалась. У 1811 році в місті було 1,278 будинків,
але кам’яних дуже мало. 27-го червня 1811 року (за старим стилем)
центр Круглої площі споганили хмонументом слави« — пам’ятником на
честь битви 1709 року, що його побудували петербурзькі архітекти.
В 1812 році, під час походу Наполеона на Москву, генерал-губернатор
Лобанов-Ростовський доручив І. Котляревському зформувати козаць-
кий полк, за що він одержав ранґу майора, діямантовий перстень і 500
карбованців річної пенсії. Але московські окупанти не відважились
вислати козаків у бій проти французів, побоюючись »зради«.
Коли закінчилася війна з Наполеоном, учасники походу по західньо-
европейських країнах, вернувшись додому, розповідали про народні
рухи та демократичні свободи Заходу. Під впливом таких розмов серед
старшин і шляхти зростав визвольний рух, виникали осередки опозиції
до царського режиму, творилися масонські льожі й таємні товариства.
У Полтаві 1818 року постала масонська льожа «Любов до істиния, до
якої належали і українські поміщики Кочубей, Тарнавський і творець
«Енеїдия Іван Котляревський. Керівником масонської льожі в Полтаві
був один з організаторів таємного товариства «Союз Благоденства»,
палкий республіканець Михайло Новиков. Пізніше на слідстві дека-
брист М. Муравйов-Апостол говорив: «Новиков заснував у Полтаві
масонську льожу, яка служила розсадником для таємного товариства,
до неї приймав він малоросійських дворян і найздібніших із них вводив
у Союз Благоденства».
У 20-их роках на базі полтавської масонської льожі створилося під
головуванням переяславського повітового маршала дворянства Василя
Лукашевича таємне політичне товариство, яке мало за мету відділити
Україну від Росії.
В 1816 році генерал-губернатором Полтави став князь Микола Рєпнін,
прихильник української культури. Він прикладав багато зусиль для
культурного зростання Полтави. Тоді в Полтаві постав постійний ви-
сокомистецький театр, головним директором якого призначено Івана
Котляревського.
Коли в 1818 році з Харкова до Полтави (в складі театральної групи
Штейна) приїхав талановитий актор Михайло Щепкін, кріпак графині
ПОЛТАВА
79
Волкенштейн із південної Курщини, Котляревський, як і Рєпнін, звер-
нули увагу на його вийнятковий сценічний талант. Котляревський
переконував Рєпніна, що для театру необхідно викупити Щепкіна з
кріпацтва. Графиня Волкенштейн вимагала 8 тисяч карбованців за
звільнення Щепкіна. 26-го червня 1818 року в Полтаві відбулася виста-
ва »в награду таланта актора Щепкіна і для основанія єго участи«.
Збірка дала половину потрібної суми, а решту додав від себе князь
Рєпнін. У листі до князя Котляревський писав, що Щепкін прийняв
»таковоє вашего сіятельства благодареніє зі слізьми признання і вічної
вдячности«.
Але викуплений у графині Волкенштейн Щепкін став кріпаком князя
Рєпніна, який хотів затримати його у Полтавськім театрі. На протязі
трьох років Щепкін безперервно виступав на полтавській сцені.
В 1819 році появилися славнозвісні театральні твори Івана Котлярев-
ського: «Наталка Полтавка» і «Москаль Чарівник». Вони вперше були
поставлені в Полтаві, в обидвох прем’єрах виступав Щепкін, граючи
ролю Виборного в першій, а в другій — Чупруна.
Культурне життя Полтави невпинно підносилося. Письменники —
діячі національного відродження — оспівували «славну Полтаву» і
відзначали щирість, доброзичливість, гостинність, співчутливість та
жертовність полтавців. «От такові то наші полтавці! Коли діло піде,
щоб добро зробити, то один перед другим хватаються», — казав Іван
Котляревський устами Миколи з «Наталки Полтавки».
У Полтавському театрі створилась гарна артистична трупа, до якої,
крім Щепкіна, належали: Налетова, Медведева, Барсов, Налетів, Ісаров.
З них, за словами Щепкіна, Налетова «мала прекрасний голос і була
знаменитою артисткою на Україні».
В 1821 році князь Рєпнін звільнив із підданства Щепкіна, його жінку
і двох старших дочок, а за матір, двох молодших дочок і двох синів
зажадав чотири векселі по тисячі карбованців, себто — домагався по-
вернення грошей, що їх він дав графині Волкенштейн разом із при-
бутком від благодійної вистави. Щепкін знайшов поручителя в особі
українського історика Дмитра Бантиш-Каменського і наприкінці 1821
року виїхав вільним із Полтави до Києва, забравши із собою і створену
в Полтаві трупу.
До Полтави не раз приїздив уродженець села Сорочинці (на Полтав-
щині) Микола Гоголь, що навчався у Полтавській повітовій Гімназії і в
своїх творах прославив природу, побут і легенди старої Полтавщини.
Під час польського повстання у 1831 році князь Рєпнін організував
вісім українських козацьких полків для боротьби з польськими пов-
станцями. Цього ж самого року подав цареві проект «Положенія об
обращенії малоросійських козаков к первобитному состоянію».
Тоді ж, у 1831 році, у Полтаві, як і на всьому Лівобережжі, скасовано
останні залишки міської самоуправи. Постійні утиски і нищення старо-
давніх прав викликали гнів полтавчан і їх ненависть до москалів. Це
відзначали й чужинці. Німецький подорожник Коль, що в 1836 році
об’їхав усю Україну, ознайомився із життям українського дворянства,
80
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
козаків та селян, виразно підкреслив велику різницю між місцевим
українським населенням і приїжджим московським елементом, якого,
на його думку, було найбільше у Полтаві. «Відраза українців до моска-
лів, їх гнобителів, така велика, що її можна назвати майже ненавистю.
Ця ненависть, почавши з XVII століття, коли Україна попала під мос-
ковську руку, радше прибула, а не втратила на силі, скріплювало її
безупинне обмеження належних Україні привілеїв®, — писав Коль.
Ненависть полтавців відчував і московський царат, тому робив запо-
біжні заходи. За прихильність до українського автономізму і за проект
про полегшення долі селян, у 1836 році цар звільнив князя Рєпніна з
посади генерал-губернатора Полтави.
В 1836 році в Полтаві побудовано кадетський корпус і забруковано
кілька вулиць. У 1839 році в центральних кварталах Полтави заборо-
нено будувати нові будинки із солом’яним дахом.
10-го листопада 1838 року в Полтаві помер Іван Котляревський, по-
ховали його на кладовищі Кобиляцької вулиці, від якої відгалужується
вулиця Катерининська.
У 1840-1847 роках у Полтавській Гімназії учився і розпочав свою
поетичну творчість байкар Леонід Глібів.
На початку 40-их років у Полтаві було 1,500 будинків, з них біля
100 кам’яниць, а решта — звичайні хати.
1841-го року на Лівобережжі в судівництві зліквідовано Литовський
статут.
Любов полтавців до свого міста і всієї Полтавщини все зростала. В
1841 році у передмові до альманаху «Ластівка® Євген Гребінка писав:
«Уже я так думаю, що нема на світі кращого місця, як Полтавська
губернія. І степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і
черешні, і всякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди — усе є,
усього багацько. А тих, мовляв, дівчат та молодиць!.. Одну списав
покійничок Котляревський «Наталку Полтавку® та увесь світ звеселив®.
У серпні 1845 року Полтаву відвідав Тарас Шевченко й намалював
Хресто-Воздвиженський манастир і будинок Котляревського, про що
згадує і у своїй повісті «Близнята®.
З 1847-го року Полтава стала резиденцією єпископа, який раніше
перебував у Переяславі.
У 50-их роках у Полтаві постала «Громада®, яка почала дбати про
народну освіту, шкільництво, поширення української книги, про допо-
віді, концерти, вистави, пропагувала народну пісню і українську мову,
а головне — боролася за скасування кріпацтва.
В 1852 році з Ромен у Полтаву перенесли Іллінський ярмарок, най-
більший на Україні своїм товарообігом.
На весні 1861 року група полтавців їздила до Петербургу вітати вели-
кого Кобзаря України з днем його народження, що того року був одно-
часно передднем його смерти.
Не зважаючи на заборону царського уряду, полтавці у день похорону
великого Кобзаря посадили у Полтаві «Шевченків дуб«.
ПОЛТАВА
81
Після селянської реформи 1861 року, міське життя все далі розвива-
лося. В 1868-1870 роках побудовано залізницю, яка сполучила Полтаву
з Харковом і Кременчуком, а потім — з Києвом. Тоді в Полтаві створи-
лись умови й для розвитку промисловосте. Почали працювати заводи —
горілчаний, гончарний, два шкіряних і чотири броварні, три вовняні
фабрики, дві тютюнові і одна фабрика олійних фарб. В 1874 році побудо-
вано й залізничні майстерні.
Кількість населення Полтави невпинно зростала. В 1858 році Полтава
мала 23,475 мешканців, у 1877 році — 34,253, у 1897 році — 53,000. 1882-го
року в місті було 3,817 будинків, з них 356 кам’яниць.
Разом з тим Полтава ставала осередком культурних сил. У 1871 році
в Полтаві поселився і жив до кінця свого життя письменник Панас
Мирний. Тут у 1872-1873 роках він написав свою повість »Хіба ревуть
воли як ясла повні®, в 1875 році — »Лихі люди«, наприкінці 70-их років
— повість «Голодна воля« і роман »Повія«, в 1897 році — »Лихо давнє
й сьогочасне®, в 1905 році — »Сон«.
5-го травня 1879 року в Полтаві народився Симон Петлюра, майбутній
голова Української держави і головний отаман.
23-го квітня 1878 року в Полтаві народився Григорій Ващенко, май-
бутній творець української національної педагогіки.
В 1898 році в Полтаві народився Степан Скрипник, теперішній митро-
полит Української Православної Церкви в Америці і Европі.
У Полтаві прийшли на світ також майбутні знатні люди інших на-
родів. Між ними в 1887 році тут народився Іван Кавалерідзе, визначний
різьбар і кіно-режисер, автор проектів пам’ятників Шевченкові в Ромні
(1918) та Полтаві (1926) і Сковороді у Лохвиці (1922), режисер численних
кіно-фільмів, серед них: »3има« (1929), »Коліївщина« (1933), »Проме-
тей« (1936), »Наталка Полтавка® (1936), «Григорій Сковорода® (1958).
1892-го року засновано Полтавський земський музей. Розбудова міста
доповнювалася новими будинками — торговельними приміщеннями,
конторами, банками, численними майстернями, млинами тощо. Архі-
тектурне обличчя міста змінювалося. Замість садиб, що поринали в
зелені садів, центральні вулиці щільно виповнилися кам’яними бу-
динками.
У століття виходу в світ »Енеїди« (1898) українська громадськість
Полтави мріяла поставити пам’ятник її авторові, своєму славному зем-
лякові. Окупантський уряд чинив усілякі перешкоди, не хотів визнати
Котляревського за письменника загальнонаціонального значення, на-
магаючись представити його »льокальним«, полтавським, письменни-
ком, що писав місцевим »діялектом«.
Міська дума просила дозволити їй провести збірку на пам’ятник
Котляревському на Полтавщині й Чернігівщині, а губернатор дозволив
збирати тільки в межах Полтавщини. Але на заклик відгукнулася вся
Україна, в тому й Галичина, і пожертви напливали звідусіль. Вісім
років точилися дискусії про місце для пам’ятника. Полтавці хотіли
поставити пам’ятник на Петровській площі, але реакційні кола, щоб
82
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
перешкодити цьому, пустили чутки, ніби на тій ПЛОЩІ буде пам’ятник
цареві Петрові.
В 1900 році на могилі Котляревського поставлено надгробний пам’ят-
ник із сірого ґраніту, з бронзовим круглим барельєфом, виконаним
різьбарем-полтавцем Леонідом Позеном.
Того ж року на Шевченківському святі в Полтаві й Харкові виступив
із громовою промовою батько організованого українського націоналізму
Микола Міхновський, проголосивши за наш національний ідеал »єдину
нероздільну вільну самостійну Україну від гір Карпатських аж по
Кавказькі». Видрукована у Львові під заголовком «Самостійна Украї-
на», ця промова стала програмою заснованої 10-го лютого 1900 року в
Харкові Революційної Української Партії.
В 1901 році в Полтаві відбувся Всеукраїнський студентський з’їзд,
у якому активну участь брав тодішній студент Полтавської духовної
семінарії Симон Петлюра.
Рік пізніше в тій же Духовній семінарії виникли великі студентські
заворушення, учасником яких був також Петлюра, за що його усунули
із семінарії.
Відкриття пам’ятника-погруддя Котляревському (у виконанні Леоні-
да Позена) 30-го серпня 1903 року перетворилося на могутню політичну
маніфестацію. До Полтави з’їхалися тисячі представників української
громадськосте з різних кінців України, також із Галичини й Буковини.
Серед діячів української культури були: Микола Лисенко, Іван Тобі-
левич, Михайло Коцюбинський, Олена Пчілка, Леся Українка, Василь
Стефаник, Олександер Олесь. Московський уряд заборонив читати і
виголошувати привіти по-українськи, дозволив тільки галичанам, які
не знали російської мови. Така заборона викликала бурхливу протестну
демонстрацію. Всупереч забороні, Олена Пчілка промовляла по-
українськи.
В 1903 році постала Архівна Комісія, перша науково-дослідницька
інституція в Полтаві, і почалась будова дому губерніяльного земства.
Перший проект цього будинку склав полтавський архітект О. Широв,
доповнив його талановитий визначний знавець українського народного
мистецтва Василь Кричевський. Будівництво дому розпочато 1903-го,
а закінчено 1908-го року.
Своїми архітектурними формами ззовні і зсередини будинок відзна-
чався національними прикметами. Фасади облицьовані керамікою, стіни
прикрашені керамічними гербами губернії і повітів, башти нагадували
дзвіниці українських дерев’яних церков. В усьому підкреслена націо-
нальна самобутність. Головну залю оздоблювало величезне пано мистця
Сергія Васильківського «Обрання полковника Мартина Пушкаря на
Спаській площі». Інші дві великі картини того ж мистця — «Ромо-
данівський трактат» і «Козаки в степу» — були також гідною прикра-
сою будинку.
Під час революції 1905 року полтавці брали активну участь у націо-
нально-визвольному русі і вибороли собі деякі права. В 1906 році в
Полтаві почала виходити українська тижнева газета «Рідний Край«,
ПОЛТАВА
83
постало товариство »Просвіта«, що розгорнуло жваву культурно-
освітню працю, появились українські книгарні.
З наближенням століття з дня народження Миколи Гоголя (1909),
полтавська громадськість хотіла поставити йому пам’ятник. В 1907 році
плянувала провести збірку для цієї мети, але справа затягнулася.
Проект пам’ятника був складений щойно 1915-го, а сам пам’ятник від-
крито аж 1936-го року.
Заборона московським урядом відзначити століття з дня народження
Тараса Шевченка в 1914 році, викликала загальне обурення полтавців.
Цей гнів яскраво висловив Панас Мирний, який писав, що слово Вели-
кого Поета »буде жити і ширитися, доки й світу сонця! Ніякі заборони
йому не зашкодять, як не зашкодили і не зашкодять всякі лихі вчинки
його невмирущій славі!«
Зазнавши великих утрат у людях під час першої світової війни,
Полтава захоплено зустріла вістку про повалення московської імперії
і вступила на шлях державно-політичного розвитку. Але вже напри-
кінці грудня 1917 року Полтава опинилася у московських руках, звідки
червоноармійські загони рушили під проводом Муравйова на Київ.
Наприкінці квітня 1918 року Полтава була звільнена і належала до
Української держави. Полтавці з великим ентузіязмом поринули в
творчу працю, щоб зліквідувати воєнні рани і розбудовувати націо-
нально-культурне життя міста. З ініціятиви т-ва »Просвіти« в 1918
році постав Історично-філологічний факультет, який мав стати базою
проектованого Полтавського університету. А заснована в 1903 році
Архівна комісія перетворилась на Полтавське Наукове Товариство.
Влітку 1919 року Полтаву зайняли денікінці. їх короткотривале
хазяйнування позначилося переслідуванням української культури та
її діячів. Не зважаючи на це, з нагоди 150-ліття з дня народження
Котляревського на його могилі полтавська громада влаштувала масове
віче, на якому востаннє перед своєю смертю виступав із промовою
70-літній письменник Панас Мирний. Його слова зробили велике вра-
ження на приявних і викликали гнів та лють денікінської влади.
Під час змін окупантської влади у Полтаві багато терпіли її куль-
турні й національні діячі. В той час у Полтаві доживали свого віку двоє
друзів-письменників Панас Мирний і Володимир Короленко, які мали
загальну пошану і великий авторитет. Коли в місті органи окупаційної
влади арештували і засудили на смерть когось з українських націо-
нальних діячів, обидва письменники звертались із проханням про по-
милування засудженого і новий окупант, не бувши ще досить міцним,
боявся загострювати відносини, що викликало б ще більшу ненависть
до нього, ішов на поступки і скасовував смертні вироки. Панас Мирний
і Володимир Короленко до кінця свого життя клопоталися про поми-
лування засуджених і їхні підписи відігравали вирішальну ролю —
врятували багато людей.
Панас Мирний помер у Полтаві 28 січня 1920 року, а Володимир
Короленко 25 грудня 1921 року.
84
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
У дореволюційні роки у Полтаві відбулися великі зміни. Земський
музей у 1920 році перетворено на державний музей і він зайняв цілий
будинок колишнього губерніального земства. Історично-філологічний
факультет у 1920 році перетворено на Інститут народної освіти. У місті
проведено каналізаційну мережу, побільшено водогінну систему, побу-
довано електрівню, запроваджено вуличне електричне освітлення.
Полтава почала набувати промислового вигляду. Постали підпри-
ємства харчової, текстильно-прядильної та металообробної промисло-
восте і виробництва будівельних матеріалів.
У 1926 році за проектом Івана Кавалерідзе збудовано напроти музею
залізобетонний пам’ятник Шевченкові. На пам’ятнику ясніють багато-
мовні актуальні слова Заповіту: »І вражою злою кров’ю волю окропіте».
Того ж самого року в Полтаві створилась таємна Спілка Визволення
України, як філія київської організації, заснованої академіком Сергієм
Єфремовим. Полтавську СВУ московські большевики також викрили
і її членів зустріла доля їхніх київських однодумців.
Індустріялізація Полтави тривала далі. У 1926 році збудовано бекон-
ну фабрику, теперішній масло-жировий комбінат, у 1929 році — м’ясо-
комбінат, залізобетонну панчішну фабрику, в 1933-1934 роках — пря-
дильний комбінат. Появилися цегельні, заводи, поліграфічна фабрика.
Споруджуючи нові будівлі, нові господарі міста, московські большеви-
ки, не пощадили старовини. Поділ, колишнє місце гомінкого Іллінського
ярмарку із його жвавою торгівлею, катеринками і балаганами, вкрився
незграбними багатоповерховими будинками касарняного типу, що зов-
сім змінили його веселий краєвид.
Населення Полтави невпинно збільшувалося. У 1926 році Полтава
мала 91,9 тисячу населення, а в 1939 році — 130,3 тисяч.
В 1933 році Полтавський інститут народної освіти перетворено на
Педагогічний інститут. У 1936 році в Полтаві відкрито пам’ятник Ми-
колі Гоголеві.
22-го вересня 1937 року Полтава стала обласним центром (раніше
вона була районовим містом на Харківщині).
В роки культу Сталіна, під час чисток Єжова, а потім Берії, багато
полтавських культурних діячів впало жертвами масових репресій. У
Полтавському педагогічному інституті, де в 1923 році було 140 викла-
дачів-українців, у 1940 році залишився тільки один, який вернувся із
заслання.
У 1939 році з нагоди 90-ліття з дня народження Панаса Мирного в
будинку, у якому він жив, створено літературно-меморіяльний музей
письменника.
Напередодні другої світової війни, 1941-го року, в Полтаві були: два
театри, три кіно-театри, три клюби, три вищі навчальні заклади, два
науково-дослідні інститути, 12 технікумів різних фахів, де навчалось
10 тисяч студентів, центральна наукова бібліотека з двома мільйонами
книг, 35 шкіл, 9 лікарень, дві санаторії, п’ять поліклінік і 25 дитячих
садків.
ПОЛТАВА
85
Під час другої світової війни, німці, здобувши Полтаву, замкнули
перстень довкола Києва, що й вирішило долю обложеної столиці
України.
Полтаву й Полтавщину німці залучили до Київського генерал-
комісаріяту.
Війна завдала Полтаві великих утрат. Як подає совєтська статистика,
у Полтаві знищено 350 тисяч квадратних метрів житлової площі, 400
багатоповерхових будинків, 45 навчальних закладів, всі лікарні та
поліклініки, міський театр, всі кіно-театри і клюби. Загинуло або виве-
зено на працю до Німеччини 20 тисяч полтавців.
23-го вересня 1943 року до Полтави, замість німецьких окупантів,
вернулися московські гнобителі. Після закінчення війни почалась від-
будова міста. Люди, без будь-яких технічних приладів, власними рука-
ми і лопатами, з носилками і візками, розчищували місто від руїн.
Дванадцять років (від 1945-го до 1957-го р.) тривала масова відбудова
будинків. Щойно в 1958 році почався розвиток нового будівництва і
комплексного «благоустрою». Під час відбудови міста стандартним бу-
динкам, згідно із «вказівками» партії, надавали вигляду російської
«архітектурної клясики«.
У століття з дня народження Панаса Мирного (1949-го року) названо
його ім’ям одну із середніх шкіл, Полтавську обласну дитячу бібліотеку
і відкрито обеліск з барельєфом голови письменника на його могилі, а
в 1951 році перед будинком-музеєм споруджено пам’ятник-погруддя
Панасові Мирному (виконавці різьбарі М. Вронський, А. Олійник і
архітект Д. Ревенко).
У 1952 році відкрито літературно-меморіяльний музей Івана Котля-
ревського. У 1952-57 роках побудовано новий театр за проектом архі-
тектів А. Крилова і О. Малишенка в стилі того ж російського «кляси-
цизму«, з барельєфом на фронтоні, що зображує видуману «російсько-
українську дружбу».
У 1955 році у Полтаві були: 2 початкові, 5 семилітні та 21 середня
школи, фельдшерсько-акушерська і музична школи; технікуми —
м’ясної промисловости, цивільного будівництва, сільсько-господарсько-
го будівництва, залізничного транспорту, сільського господарства та
землевпорядкування; інститути — педагогічний, інженерів сільсько-
господарського будівництва, сільсько-господарський; гравиметрична
обсерваторія, 118 бібліотек, музеї — краєзнавчий і мистецький, Полтав-
ської битви, літературно-меморіяльний музей Івана Котляревського,
Панаса Мирного і Володимира Короленка, обласний музично-драма-
тичний театр ім. Миколи Гоголя, філармонія, 2 кіно-театри, 6 клюбів,
дім народної творчости, 3 стадіони.
Згідно з переписом населення, Полтава на 15 січня 1959 р. мала 143
тисячі мешканців.
У 1962 році в парку, що його після війни названо «Перемога», на
могилі Короленка поставлено надгробний пам’ятник із барельєфом
86
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
письменника (пам’ятник із червоного Граніту з Житомирщини, де Ко-
роленко народився).
Кількість населення Полтави невпинно зростає. Згідно з переписом
населення, 1970 року Полтава мала 220 тисяч населення. За кількістю
свого населення вона займає вісімнадцяте місце серед українських
міст, після Києва, Харкова, Одеси, Донецька, Дніпропетрівського, За-
поріжжя, Кривого Рогу, Львова, Жданова, Макіївки, Ворошиловграду,
Горлівки, Миколаєва, Херсону, Сімферополя та Дніпродзєржинського.
Полтавська область має 1,706.000 мешканців, з них 40% міського насе-
лення і 60% — сільського.
У Полтаві є такі наукові установи: Гравиметрична обсерваторія Ака-
демії Наук УРСР, Науково-дослідний інститут емалювання хемічного
обладнання, Проектно-конструкторський інститут машинобудування,
Зонально-ветеринарна наукова станція, Науково-дослідний інститут
свинарства. У педагогічному, сільсько-господарському та інженерно-
будівельному інститутах навчається 9 тисяч студентів.
Промислові підприємства Полтави такі: м’ясокомбінат, олійно-жиро-
вий комбінат, птахокомбінат, кондитерська фабрика, маслозавод, мли-
нарські підприємства; легка промисловість — бавовняно-прядильна,
трикотажна, взуттєва, деревообробні і кравецькі фабрики, фабрика
баянів, фабрика мистецького вишивання ім. Лесі Українки. Найбільші
підприємства: тепловозоремонтний, машинобудівельний, турбомеханіч-
ний «Електромоторе, автоагрегатний, монтажно-заготівельний, ремонт-
ний, ливарно-механічний заводи і завод м’ясного устаткування.
Не зважаючи на намагання московських окупантів перетворити Пол-
таву на робітниче місто, надати йому примусове пролетарське обличчя,
чому сприяють і пролетарські назви більшості вулиць та майданів
(Жовтнева, Комсомольська, Фрунзе, Зигіна, Дзєржинського, Горького,
Паризької комуни), полтавці плекають традиційні галузі виробництва,
виготовляють мистецькі вироби.
Полтава, як колись так і тепер, славиться своїм рішучим спротивом
русифікації. На вулицях, в крамницях, в установах і театрах панує
переважно українська мова.
Полтавська земля дала Україні визначних державників, учених і
мистців. На Полтавщині народилися козацький літописець Григорій
Граб’янка, вчений — здогадний автор «Історії Русів« — Григорій По-
летика, славний мандрівний філософ Григорій Сковорода, письменник
Олекса Стороженко, поет — батько українського романтизму — Левко
Боровиковський, світової слави письменник Микола Гоголь, визначний
маляр-портретист Володимир Боровиковський, байкарі Євген Гребінка
і Леонід Глібів, композитор Микола Лисенко, повістяр і романіст Панас
Мирний, учений Михайло Драгоманов, письменниця (мати Лесі Україн-
ки) Олена Пчілка, поет й перекладач Володимир Самійленко і багато
інших, довгу шеренгу яких замикає талановитий, передчасно згаслий,
поет Василь Симоненко.
Полтава, як і вся Україна, напружено чекає нових героїв, які прине-
суть омріяну весну і на полтавських полях засяє Конотопська слава.
87
НАДДНІПРЯНКА
ВОЛИНСЬКІ СВІТАНКИ
(Закінчення, 5)
Дорого платили німецькі грабіжники, куролови, за свої нелюдські
вчинки. За короткий час околиці Волині були в руках УПА. Постала
славна Упівська республіка. Даремні були намагання німців знищити
її, УПА зростала все в більшу силу, щодня зголошувались нові добро-
вільці, між ними й колишні червоноармійці, щоб боротись з наїзника-
ми, які катували і грабували нашу Батьківщину.
Не один відважний рейд зробив Остап, визволив і чимало людей від
певної смерти з рук ґестапо. Давались повстанці взнаки німцям, вси-
пали й перцю червоним, не один Гестапівець і каґебіст заплатив своїм
життям за свої злочини супроти українського народу.
Ліс. Весело потріскує сухе галуззя, червоні полум’яні язики безжа-
лісно пожирають нові й нові пучки хворосту і сухої трави, а дим
немилосерно в’їдається в очі. Незграбна тінь невідступно, крок за
кроком, ходить за Ільком, що тупцює біля великого казана, в якому
булькотить кулеша. Оподалік, на трав’яному килимі, сидить гурток
молодих, ще безвусих повстанців, а між ними — дід Юхим. Він, як
апостол, навчає їх життєвих мудрощів. В осінньому чарі барв тихо
дрімає ліс, плаче росами зів’яла трава, вечірня тиша насуває тугу і
пригніченість, а тоді й душа бажає чогось невідомого, далекого і
незнаного.
Остап лежить під калиною, що вбралась у червоні ягоди-коралі, як
дівчина на вечерниці, і думає тяжку думу, бо на ньому тепер велика
відповідальність. І він, хоч віком ще молодий, діставав таку життьову
школу, що з дня на день старівся і мужнів.
Спокійно дивиться на діда Юхима і на тих молодих, відважних
повстанців, які довірили йому своє життя і завзято захищають рідний
край. Йому хочеться підійти до них і по-батьківськи обняти й похва-
лити ... Але стримується, він же командир і не сміє впадати в санти-
ментальний настрій. Хай хлопці гартуються, дозрівають у боях, а час
на похвалу ще прийде ...
Повстанці весело регочуться з дідових дотепів, а дід також сміється
і повчально киває пальцем.
Чути брязкіт посуду — і ось зараз залунає Ільків голос:
— Друзі! Вечеря готова !..
Раптом протяжний свист порушив надвечірній спокій. Всі насторо-
жилися ...
88
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
За кілька хвилин з кущів вийшли хлопчина, років дванадцять, і
дівчинка, у супроводі вартового. Всі із зацікавленням обступили при-
булих. Хлопчина став перед Остапом і вправно розповідає, що до
сусіднього села прийшли червоні партизани:
— Я підслухав, що вони готуються уночі несподівано напасти на вас.
Говорили з колишнім головою сільради, розпитували, де таборують
бандерівці. Він обіцяв завести їх аж до вашого табору, — закінчив
хлопчина.
— Дякуємо, що дав знати! — відповів Остап. А за хвилину запитав:
— А ти чий?
— Це мій брат! — відповів один із повстанців.
— А багато червоних? — Остап знову звернувся до хлопця.
— Я нарахував їх біля п’ятдесят. Мають 2 «максими», один міномет
і »попадьошки« ...
— Ну, й молодець з тебе, ти справді зробив нам велику прислугу!
— похвалив хлопця Остап, а тоді дав наказ повстанцям: — Ану, друзі,
до роботи! Треба гідно зустріти «товаришів», щоб пам’ятали банде-
рівців »до нових віників».
Повстанці завзято працювали... Стигла вечеря, а ліс дивувався, бо
ще ніколи не бачив, щоб «його хлопці» готували таку дивну маска-
раДУ • ••
Вже було темно, як повстанці закінчили працю і запанувала мертва
тиша. Всі зайняли визначені становища й чекали непрошених гостей.
Десь опівночі вартовий зголосив, що наближається розвідка
червоних.
Тоді Остап дав тихий наказ:
— Приготуватись! Іде ворог!
Обережно, повзучи, підсувались червоні розвідники до табору
повстанців. Нарешті, перед їхніми очима відкрилась така картина:
У печері горів вогонь, а довкола нього спокійно спали »повстанці« —
Випхані травою штани й білі сорочки. Навіть «вартовий» дрімав,
обпершись на рушницю.
Червоні розвідники були певні, що повстанці нічого не знають про
них і тихим пугуканням дали знак своїй ватазі до наскоку. З кущів
появились постаті з автоматами в руках і, немов привиди, підсувалися
все ближче й ближче до печери. По їхніх рядах понісся тихий наказ
ватажка:
— Нікого не щадити! Всіх бандєровцев вибити доноги!
Повстанців брала нетерплячка, найбільше сердився Полтавець:
— Почекайте, «голубчики», зараз буде вам так тепло, як у самому
пеклі, — тихо промовив сам до себе.
Нарешті червоні оточили вхід до печери і пустили серії з автоматів
по «повстанцях». І в ту ж мить залунало гучне: «Слава»!
Ліс ожив, стрепенувся, затріскотіли автомати, зацокали кулемети,
розривались гранати і град смертельного олива посипався на голови
червоним бандитам.
ВОЛИНСЬКІ СВІТАНКИ
89
Ворог опинився у смертельному колі, метався на всі боки, хотів
вирватися з нього, але даремно. За кільканадцять хвилин бій закін-
чився, ні один червоний бандит не вирвався живим з цього пекла ...
Рано Остап робив підсумки минулої ночі: Здобули 2 максими, міно-
мет, багато гранат і набоїв, кількадесят автоматів. Своїх утрат не було.
Він дав наказ закопати побитих ворогів, загорнути вирви від розриву
гранат і взагалі затерти сліди нічного бою.
*
Жовкло листя, никли в осінній журбі трави, в холодних росах купа-
лась стерня. І прийшла зима, білі сніги вкрили ліс і поле, замели
дороги. Холодний, морозний вітер завивав вовкулакою, але безстраш-
них і загартованих упівців у боях ніщо не спиняло. Вони безщадно
громили обидвох ворогів ...
Глибоко грузнуть ноги в снігу, мете снігом і заліплює очі. Мороз
дошкульно добирається до тіла крізь тоненький виношений плащ.
»Брр... як холодно, — і Варка здригається. — Щоб тільки не заблу-
дити в тій метелиці«. А довкола сніг, ніде й знаку життя. Стає страш-
но ... »Ану ж не дійду?« — »Ні, — відповідає сама собі, — мушу доби-
тися на Волинь. Такий наказ Організації, там мене ждуть ранені
упівці, хто ж їм подасть допомогу?» І Варка вперто йде вперед. В неї
важкий наплечник із ліками, перев’язками та іншими санітарними
речами.
У її уяві навіжений д-р Шульц: як він верещатиме на свого бідного
помічника, як гестапо буде шукати за Варкою, коли довідається, що
вона щезла, а з нею майже ціла аптека ...
Варка йде без відпочинку, обминає села і головні шляхи ... Мандрує
на свою рідну Волинь. Деколи хтось її підвезе, але це трапляється
рідко, бо вона обережна.
Ось вона вже близько рідного села. Неспокійно затріпотіло серце,
а в думці майнуло: »Що з Остапом, чи пізнає її, коли побачить? Він
напевно вже одружився, має дітей... Так, їхні шляхи остаточно
розійшлися: він, мабуть, статечний батько, а вона підпільниця-рево-
люціонерка...«
На визначеному узліссі Варку зупинив зв’язковий, молодий хлопець,
спрямувавши автомата до неї, гукнув:
— Стій! Хто іде?
— Діброва! — відповіла Варка умовленим псевдом.
— Хмара! — зв’язковий подав контрольну кличку для Варки, а тоді
швидко заговорив: — Я вже третій день жду вас, подруго Діброво, і
не можу діждатися. Поспішаймо, наш командир тяжко ранений, а ми
не маємо відповідних ліків. Може померти . ..
Ідуть мовчки, Варка думає про Остапа, туга і жаль стискають їй
серце. Ось вони вже на вигоні біля хати діда Юхима ...
— Сюди! — вириває Варку із задуми зв’язковий.
90
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Входять. Низенька дідова хата привітно дихнула на неї теплом.
Варка обтрушує чоботи від снігу й розглядається... Юнак допомагає
їй скинути наплечника і роздягнутись. Ось перед нею і баба Василина,
така ж, як і колись, тільки зморщок більше на їй лиці. Привітала
Варку й усміхнулася:
— Як звати тебе, дочко?
— Діброва, — відповіла Варка.
Старенька цікаво приглядається і на її устах появилася радісна,
немов материнська, усмішка. Мабуть, пізнала Варку, але вдає, що не
знає її.
— Пробачте, подруго Діброво, — гукнув із другої кімнати Федір, —
що не даємо вам відпочинку, але тут чекає вас наш ранений.
Варка обережно переступає поріг. Маленька, чиста кімната з кілько-
ма поверховими ліжками. Під вікном тапчан, а на ньому лежить
ранений, що тяжко стогне. Біля раненого кількох бійців і молода
дівчина. Всі незнайомі їй.
— Проходьте ближче. Ось наш командир, він тяжко ранений, має
високу гарячку, — сказав один із стрільців.
Варка ступила крок до тапчана, глянула на обличчя раненого і аж
похитнулася... — »Остапе!« — безмовно крикнула у відчаї. Але опа-
нувала себе, схилилася, взяла за руку раненого й шукала за живчиком.
Пульс б’є приспішено ...
— Принесіть мого наплечника і гарячої води, — сказала незнайомій
їй дівчині.
Сама ж стоїть, як прикута до землі, вдивляється у змарніле Оста-
пове обличчя, їй хочеться кричати, плакати, кинутись до нього, обняти
й поцілувати... Але перемагає себе, дає розпорядження, ніжно проми-
ває рани і перев’язує їх. Рани дійсно тяжкі й Варка хвилюється:
»Боже, невже помре? Ні! Він мусить жити!«
Під час перев’язки Остап на мить розплющив очі, глянув на Варчине
обличчя, болісно усміхнувся і немов поринув у глибокий сон.
Повстанці вийшли, залишилась тільки Варка з дівчиною.
— Мене звуть Олею, — промовила вона до Варки.
— А мене — Дібровою. Ви, мабуть, не тутешні?
— Ні, я з Полтавщини, ще в 1940 році приїхала тут учителювати...
І ось у цьому селі моє серце знайшло своїх. Тепер я націоналістка, з
нашими повстанцями. А допоміг мені вибрати цей шлях Ілько ...
— Ілько? Ілько? — перепитала Варка.
— Ви його знаєте?
— Так зветься мій брат! — відповіла Варка.
Раптом обличчя Ольги засяло радістю і вона майже скрикнула:
— Та ж ви Варка, Ількова сестра! Я знаю про вас із розповіді
Остапа...
— Хіба ж Остап згадував про мене?
— Чи згадував?! Він без вас жити не може! Завжди сумує-тужить.
Ось і тепер у гарячці марить і все кличе: »Варко, Варко, вернися,
ВОЛИНСЬКІ СВІТАНКИ
91
•чому покинула мене?« Як добре, що ви прийшли, для нього це буде
найкращий лік на його рани.
— Олю, мене, здається, тут ніхто не пізнав, тому, покищо, і ви не
кажіть ... — А за хвилину запитала: — Остап одружений?
— Навіть не думає одружуватись, каже: любив тільки одну, Варку,
а другої вже не покохаю.
В сінях почувся голос:
— Як там Остап, бабусю? Чи вже прийшла медсестра з ліками?
Варка відразу пізнала по голосі брата Ілька і ледве стрималась, щоб
не вибігти йому назустріч.
— Та ти, ведмедю, вніс у хату повно снігу й холоду! — жартуючи,
сварила бабуся на Ілька.
— Не сваріть, бабусю, а скажіть, чи прийшла медсестра, бо Остап
догоряє ...
Василина пальцем поманила його до себе й почала шепотіти йому до
вуха своїм беззубим ротом:
— Ая, ая, вже прийшла медсестра... Діброва зветься, а гарна яка!
Кращої на Волині не знайдеш... Та ти й сам знаєш...
— Та що ви, бабусю? Я жодної Діброви не знаю!
— Знаєш, знаєш ... Як не знаєш Діброви, то знаєш Варку!
— Жартуєте? Варка — медсестра?
— Дивись, ще й не вірить! Думаєш, що на старість брешу? Каже,
що вона Діброва, мабуть, так треба — секрет! Піди й подивися сам,
але не кажи, що я пізнала її.
Ілько постукав в двері:
— Увійдіть! — почув відповідь.
І він, схиливши голову, переступив поріг.
— Це наш Ілько! — промовила до Барки Ольга, вдаючи, що нічого
не знає. — А це подруга Діброва.
— Діброва! — Ілько голосно засміявся і вхопив сестру в обійми. —
Ой і гарна ж ти, Діброво, не змінилася, правдива діброва ... Ніколи й
не подумав, що й ти з нами... Нарешті, прийшла ... Скажи, як Остап?
Швидко видужає? Без нього ми, як без рук ... — засипав її питаннями.
— Докладу всіх зусиль, щоб якнайшвидше загоїлися його рани. Я
принесла з собою досить добрих ліків.
— А мені, Варко, здається, що найкращий лік для Остапа — це ти
сама ...
Варка пригорнулася до брата і почала розпитувати про тата, Натал-
ку й мачуху...
— Погано, дорогенька сестричко, погано. Батька німці розстріляли,
мачуха постарілася і плаче за татом. У Наталки син від кацапа, лишив
їй пам’ятку по собі. Та ми його, собачого сина, послали чортові в зуби...
Отак обидвоє довго говорили, Варка хотіла знати про все, що сталося
з того часу, коли вона залишила рідне село ...
92
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Надвечір Варка з Ільком зайшли в рідну хату. Боже, скільки радости
було, коли Наталка побачила Варку. Плакали, цілувались, навіть
мачуха зраділа.
Малий Юхимко, побачивши Варку, сховався у куток, притаївся і
приглядався. Йому було страшно, бо чого знову всі плачуть? Він пам’я-
тає, як німці забрали дідуся, а потім його принесли мертвого. Тоді
також всі плакали ...
— А де ж Юхимко? — запитала Варка. — Юхимку, ходи сюди, я
хочу привітатися з тобою!
Він несміливо виліз із свого сховку і, опустивши голову, із страхом
підходив до Барки.
— Не бійся! Це твоя тітка, — пояснила йому мати.
Варка взяла малого на руки, приголубила й поцілувала:
— Який ти гарненький, а як тебе звати?
— Юхимко!
— Скільки тобі років?
— Не знаю!
— А чому не знаєш?
— Бо я ще маленький! А як виросту піду в партизани, буду бити
»босовиків« і німців так, як дядько Ілько.
— А дідуся пам’ятаєш?
— Пам’ятаю! Вони також казали, що їх треба бити.
— Ох, який ти завзятий! — вигукнула Варка.
— А ви чому не йдете в партизани? — допитувався малий.
— Я ж прийшла від них, — відповіла, сміючись, Варка.
— А чому без кріса?
— Бо я не стріляю, тільки лікую поранених.
— Ага! — закінчив Юхимко, ніби все відразу зрозумів.
— Гарного сина маєш, — звернулася Варка до Наталки.
— Юхимко добра дитина, але має поганих батьків, — із жалем
відповіла Наталка і додала: — Не дай, Боже, щоб він став таким
падлюкою, як був його батько ...
— Так не думай, Наталко, з Юхимка виросте славний козак. Правда
Юхимку? — і Варка легенько діткнулася його щічок.
— А ви не щипайтеся, бо вдарю так сильно, як дядько Ілько! —
сердився малий. Усі зайшлися сміхом.
Вони ще довго говорили і Варка не раз гірко заплакала за батьком.
Так і не довелося їй побачити йото живим.
Мачуха і Наталка просили Варку залишитися у них, але вона не
хотіла. Її чекали інші обов’язки і десь опівночі вона попрощалася з
Наталкою і мачухою.
Остап, нарешті, пробудився з довгого сну і відчував значну полегшу:
рани вже так не боліли, гарячка зменшилася. Тепер він лежав і думав
про дивний сон: У нього була Варка, вона дбайливо перев’язувала
йому рани і він від кожного дотику її рук почував себе краще...
ВОЛИНСЬКІ СВІТАНКИ
93
Він бачив її обличчя, чув її голос... Потім Варка десь щезла і він
заснув ...
Надворі світало, сірий морозний ранок зазирав крізь замерзлі шибки,
на небі гасли зорі.. . Моргнувши від холоду, втікали на відпочинок.
— Ну, й морозище! — постукуючи чобітьми, увійшов у хату Ілько.
Двері позіхнули і проковтнули клубок сизого морозяного повітря,
що імлою розійшлося по хаті.
— Сідай і грійся! А ти, Василино, дай но цьому ведмедеві щось
гарячого напитися... Я піду і трохи постою за тебе, — сказав дід
Юхим до Ілька.
— Замерзнете, дідусю! Там такий мороз, що аж іскри сипле!
— Я вже старий, мене й сам нечистий не вчепиться, не то мороз.
— Бабусю, дівчата вже встали? — запитав Ілько.
— Думаєш, що ми сплюхи! — відізвалася Варка.
Остап чув розмову крізь двері й раптом стрепенувся: »Що зі мною
діється, знову сплю?! Знову Варчин голос переслідує мене?« Він так
розхвилювався, що відразу ослаб і ніби поринув у забуття ...
— Як Остап? — запитав Ілько.
— Вночі спав спокійно, мабуть, ще не пробудився. Треба подивитися,
— 1 Варка, тихо відчинивши двері, підійшла до Остапа.
Він ворохнувся, його очі зайшли туманом, а хвилювання стискало
горло. »Це сон, краще вже ніколи не пробудитися, нехай він триває
цілу вічність...« — Напружує свою свідомість і раптом чує, як Варка
бере його за руку й шукає живчика, а тоді тихо каже: »Гарячки нема«.
З його грудей виривається стогін, а з уст — радісний шепіт:
— Ти знову прийшла до мене, Варко? Який щасливий сон, тепер
можу й померти ...
— Остапе, прокинься! — благально прошепотіла Варка. — Так, я
біля тебе, але це не сон, а дійсність.
Він розплющив очі й побачив Варку, що схилилась над ним із сльо-
зами в очах.
— Варко, це справді ти? Це дійсність?! Хто тебе викликав сюди?
— Я сама прийшла ...
— Не забула мене?
— Ні, Остапе, не забула... Але вернулася тому, що дістала такий
наказ. Я ж медсестра.
— І знову покинеш мене? Чому пішла геть і завдала мені стільки
мук і болю?
— Пішла для твого добра, Остапе, не хотіла бути тобі на заваді.
— Ох, Варко, Варко, — вистогнав Остап, — а що буде тепер?
— Наші шляхи знову зійшлися і будемо разом служити рідній
Батьківщині. їй віддамо і своє життя.
— Так Варко, в нас тепер не тільки спільна особиста любов, а й
спільна ідея. А, може, ти вже не любиш мене?
— Люблю, Остапе, ніколи не переставала тебе любити!
94
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Сходило сонце, зиркнуло в хату і своїм промінням позолотило
Варчині чорні коси. Соромливо заглянуло Остапові в очі, що мерехтіли
надією на краще майбутнє, і сховалося за білу хмару.
— Варко, ти віриш у нашу перемогу? — запитав Остап.
— Так, вірю! — твердо відповіла.
— Ти готова на все? Знаєш, що сила ворогів більша ніж у нас.
— Знаю, але за нами правда, а правда ані не згорить, ані не утоне.
Де правда, там і Бог.
— Якби всі так думали, як ти, то й перемога напевно була б наша.
Варка замовкла, її думки снувались, як павутиння: »Чи справді всі
так вірять, як вона, як Остап?«
Надворі падав лапатий сніг, вітер, як пустун, грався легенькими
сніжинками, кидав ними об замерзлу землю.
— Варко, сніданок готовий! — гукнула Ольга.
— Я зараз прийду!
Вона поправила Остапові перев’язки, вигідніше підсунула йому під
голову подушку і без слова вийшла з кімнати.
*
Остап почав одужувати, рани швидко гоїлися. Варка опікувалася
ним, як рідна мати, а часто, разом з Ольгою, ходила на розвідку та
виконувала безліч інших різних завдань.
Час ішов, прийшла весна. Дихнув теплий вітер і все ожило, зазеле-
ніло. Пожвавилась боротьба, повстанці з твердою вірою і надлюдським
завзяттям немилосердно били наїзників тут і там, де тільки вони
з’явились. Остап видужав і знову командував своїм загоном.
Влітку 1943 року він із своїм відділом подався аж у Карпати. Там,
з’єднавшись з іншими відділами УПА і місцевими групами Народної
Самооборони, прочищував терен від ковпаківських банд.
Ковпак із ватагами червоних опришків продістався у Карпати із
Брянських лісів. Мав під своєю командою і численну групу каґебістів,
добре вишколених і озброєних американською модерною зброєю. Між
відділами УПА і ковпаківськими бандами розгорілись завзяті бої, які
закінчувалися їхньою перемогою.
*
У зеніті дрімає сонце, вмивається у глибоких криницях щирим золо-
том, виблискує на поверхні бистрого гірського потоку, що несе свої
хвилі між гористими скелями і співає про славне минуле.
Та ось спокій і тишу прорізали постріли, зацокотіли кулемети,
заторохкотіли автомати. Зелений ліс знову здригнувся, злякано при-
нишкли гори, сердито зашуміла вода. Височезні сосни, схиливши
низько своє гілля, захищали синів України, що відважно дивилися
смерті у вічі й сміло, без вагань, боронили честь і славу свого народу.
ВОЛИНСЬКІ СВІТАНКИ
95
Червоні з криком »Урра!« кинулись у наступ. Мов могутній грім у
відповідь пролунало »Слава!« Луною відгукнувся ліс, а бурхливий
потік вхопив на свої бистрі хвилі могутнє »Слава!« і сховав на своєму
дні, як скарб, щоб передати його майбутнім поколінням вільної
України.
Такої завзятої битви тут гори ще не бачили. Здавалося, що на землі
розгорілося пекло: миготіли вогні з кулеметів і гранат, з грудей конаю-
чих ворогів виривались нелюдські крики, червоніли гірські потоки від
крови, хмари диму і згарищ заступили сонце, як чорні круки.
Ілько, примостившись, як гірський орел, на скелі, над урвищем,
безщадно стинав ворогів кулеметним вогнем, а Ольга подавала йому
стрічки з набоями. Її лице вкрилося краплинами дрібного поту, а її
зеленкуваті очі горіли завзяттям львиці, яка стає на захист своїх
дітей. Пшеничної барви коси, притрушені сажею і порохом, вінком
обвили її голову, здавалося, що на землю зійшла богиня війни. Вона
так завзято і швидко подавала набої Ількові та його побратимові
Грицькові, що й забула про небезпеку.
Та ось у травні, як гадина, повзе каґебіст. Він зупинився, прицілився
і залунав постріл... Куля ударила Олю у висок, вона похитнулася,
вітер обняв її гнучкий стан і кинув у пащу урвища.
— Олю, Олю! — закричав Ілько і кинувся в урвище за нею.
Але Оля вже не дихала.
Грицько влучним пострілом прибив до землі плазуючого гада.
Бій тривав аж до вечора. А вночі зірвалася гроза, вітер завивав,
ревів як ранений звір, то плакав як немовля, то співав прощальну
пісню загинулим повстанцям за волю і славу Батьківщини. Цілу ніч
плакали гори над Олею, а вранці, коли зійшло сонце, вмите росою,
повстанці побачили наслідки вчорашньої битви.
Земля була вкрита ворожими трупами, чорніла вирвами, як зорана,
навіть гроза не змила крови, що червоніла на ній.
На дні провалля лежав труп Олі, а над ним синів кущ васильків,
ронив сльози над молодою героїнею, полтавською красунею, що від-
дала своє життя за волю Батьківщини. Сонце золотило її пшеничні
коси, заквітчані раною, що червоніла як маківка.
Над Олею стояв Ілько, у його очах блищали рясні сльози ...
Ковпаківців знищено дощенту, лиш жменька їх утекла аж до
большевицького фронту. Повстанці радісно святкували свою перемогу,
тільки Ілько нічого не чув і не бачив. Він сидів над свіжою могилою, у
якій спочивала вічним -сном щира подруга, забравши в нього всю
радість. І якби не поклик Батьківщини, то й він умер би поруч Олі.
Тепер поклявся, що на її могилі покладе вінок перемоги.
Остап спостерігав Ількове горе і разом з ним переживав смерть Олі.
Вона ж була добра і щира товаришка, була щирим другом для всіх,
у тяжкі хвилини вміла кожному допомогти, підтримати і розрадити.
96
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Пригадав, як перед війною вони слухали зозулю. Вона Олі відчислила
п’ять років, але вгадала тільки три ...
*
Українська Повстанська Армія змагалась із ворогами в жорстоких
боях. Україну шарпали наїзники з усіх боків, але ніхто у світі не
відгукнувся на її захист бодай одним словом, немов »не чули й не
бачили«, немов «оглухли й навіки заніміли«.
Весело скалили зуби Сталін, Рузвельт і Черчіль на ялтинській нараді.
Америка давала зброю, харчі й медичну допомогу червоним катам, а
Україна стогнала у їхньому ярмі. Плакали матері й діти, жертви ста-
лінського терору. Ворог хотів поставити Україну на коліна, хотів, щоб
вона впала ниць перед ним, але даремні були його варварські зусилля.
Українські націоналісти-революціонери не скорилися. Далі гордо
майорів упівський прапор, щедро напоєний кров’ю героїв, воїнів
України.
Обидва вороги, німецькі нацисти і московські большевики, палили
українські села, винищували українське населення, навіть дітей і
жінок, але ніхто з них не падав ниць перед ворогом, не благав пощади.
Україну заливала нова хвиля московських орд, що точили з неї кров,
вбивали її найкращих доньок і синів. Вона, скатована, корчилась у
важких муках, але не вмирала. Як Прометей оживала і знову воскре-
сала. Не здавалася, в огні горіла, змагаючись, і з попелу оживала ...
Німеччина валилася, і хоч фюрер кричав, що не здасть столиці,
Берлін упав і своїми руїнами роздушив чорну зграю гітлерівців.
9-го травня 1945 року світ святкував день перемоги і миру, але не
думав про те, якою ціною він заплатив за той »мир«. Альянти голосно
хвалили »генераліссімуса« Сталіна. Він справді був безконкуренційним
вождем імперії сліз, морду, голоду, жаху і нелюдських мук. Це був
творець жахливого пекла, творець терору, знущань, садизму, нечу-
ваний в історії деспот. Він спокійно, усміхаючись, дивився, як вмирали
від штучно викликаного голоду мільйони нещасних українських селян,
як скатовані і виснажені жорстокими муками в застінках НКВД вми-
рали нескорені «вороги народу«.
Тепер «країна рад« далі «процвітала» під його опікою, процвітала
жахом, горіла, як Дантове пекло ... Але Україна не капітулювала,
УПА боролася ще з більшим завзяттям.
Остап, Варка, Ілько, Федір і тисячі інших, відомих і невідомих
борців, не склали зброї, вони поклялися боротися так довго, доки
дзвони Св. Софії не оголосять цілому світові великого дня української
перемоги.
Епілог
Небо заслонили чорні дощові хмари. В комині звірюкою скиглів
вітер. Зближався вечір, насувалася темрява весняної ночі...
В опустілій хаті снується морок, чіпляється вогких стін, лягає по
кутках, залазить у душу, немилосердно ранить серце, морозить мозок,
ВОЛИНСЬКІ СВІТАНКИ
97
мурашками лізе по спині. Сумну й монотонну мелодію вистукує дощ
об шибки вікон. Хмари, немов сполохане стадо овець, летять по сірому
небі. А вітер несамовито стогне, виє, чіпляється старих мокрих дерев,
що стоять, немов велетні, розпостерши свої руки-гілляки, немило-
сердно гне до землі молоденьку берізку, здається, що ось-ось її гнучкий
стан не витримає і вона зломиться. Вона стогне, плаче, ніби просить
вітру, щоб залишив її ще пожити, мовляв, пожалій мою вроду, я ж
така ще молоденька, не нівеч мого стрункого стану, покритого білою
корою, немов у дівчини в білому шлюбному одязі, що є ознакою
чистоти її душі і тіла. Та він невблаганний, шарпає ще з більшим
завзяттям і нахиляє її аж до вогкої землі.
Тремтить дрібненьке листя, плаче берізка дощем-сльозами і німою
молитвою просить Бога заступитись за неї.
Стара, столітня, липа своїм розлогим гіллям та дуплястим стовбу-
ром відважно змагається з вітром і захищає собою берізку. Вітер із
розгоном налітає на неї і всією силою вдаряється об старий стовбур,
скаче з гілки на гілку, плутається у молоденькому листі, а вирвавшись
з нього — мчить-летить на безпорадну берізку ...
Біля заплаканого вікна, схрестивши на грудях висохлі руки, стоїть,
мов привид, Параска, Остапова матір, і сумно дивиться у темряву,
немов хоче своїми старими очима проглянути наскрізь пітьму дощевої
ночі. Павутиною снуються думки, тонесенькою ниткою тягнуться у
глибину наболілої душі. Вриваються і падуть у безодню пережитого
горя, то знову виринають і підносяться аж до небес, ластівкою летять
попід хмари, раненою голубкою в’ються і просять милосердного Бога:
»Боже, врятуй од смерти хоч мого останнього сина, що не скорився
катам і захищає рідний нарід, не дай мені вмерти сиротою, бо хто ж
мені, старій, закриє виплакані очі?«
Тиха молитва виривається з уст матері-страдниці, літає в опустілій
хаті, тріпоче крильцями метелика, б’ється з густою темрявою, роздирає
морок і, пробивши чорні хмари, ясною зіркою летить до Всевишнього...
Тихий стогін виривається з Паращиних грудей, а сльози перлинами
котяться по зораному зморщками обличчі. Вона підносить латану
хвартушину і її краєчком втирає сльози, а думками летить до Все-
вишнього: »Боже мій, Боже, чи довго будуть кати панувати? Чи доче-
каюся я, грішна, того світлого дня, щоб побачити свого сина . ..« —
і по її сумному лиці рікою полились гіркі материнські сльози. Вже не
втирала їх, нехай течуть, так легше ...
Плаче Параска, плаче і вітер, жалібно стогне. Котяться, як горох,
дощеві сльози, зливаються у струмочки, течуть річками, розливаються
морем ...
Стогне земля під ногами кровожадних наїзників, зажурено хилять
свої голови дерева, а вітер оспівує у своїх піснях горе дітей України.
Несе їх на своїх широких крилах у небесну синяву і на повні труди
тужливою сонетою розповідає Всевишньому про всі страхіття, що їх
98
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
бачив на родючих степах, у селах і містах України. А багато довелося
йому бачити за ті роки, старий вже він, але ще дужий і завзятий.
Ось тепер йому захотілося заглянути в саму душу старенької Па-
раски, побачити її горе. Та вона й не приховує його, розповідає йому
про все щиро й довірливо. Кому ж скаже, як не йому? Тільки він
візьме її розповідь на свої широкі крила і понесе у світ.
Світало, дощ ущух і вітер затих, за вікном показався рожевий
краєчок неба. Лагідно усміхався весняний ранок, ген високо в небі,
немов у глибині синього моря, гасли зорі. Навіть молоденька берізка
весело зустрічала ранок, а її ніжно зелене листя шептало молитву.
Обрій займався рожевим полум’ям світанку. По небі летіли біленькі
хмарки, несли довгождану ясність весняного дня. Ось показалося
сонце, золотило щирим промінням білі, як молоко, Паращині коси,
цілувало її заплакані очі, чоло й уста. А Параска далі тихо шептала
молитву, сльози річками текли з її очей і падали гарячими краплинами
на руки:
«Богородице Діво, радуйся ... Прийми щиру молитву матері, дозволь
мені діждатись Світлого Воскресіння. Ти дала свого Єдиного Сина на
розп’яття ради людського спасіння, і Ти побачила Йото Воскресіння.
Дозволь же й мені, грішній, побачити воскресіння нашої матері Укра-
їни, що -стільки своїх дітей дала на розп’яття кровожадним антихрис-
там. Хай їхня невинна кров змиє усі наші гріхи, а мені, матері земній,
допоможи ще хоч раз побачити свого останнього сина ...«
І пливла молитва з Паращиних уст, летіла назустріч сходячому сонцю,
чіплялась біленьких хмарок, прозорим і теплим промінням золотила
синє волинське небо і неслась до Всевишнього.
Десь у полі жайворонок розпочав весняний гімн, а час від часу
відзивався далекий цокіт кулеметів ...
На повні груди віддихала природа, прокинувшись від зимового сну.
Після несамовитої нічної бурі народився світлий день Воскресіння
Христового. Парасці здавалося, що вся природа раптом загомоніла-
заспівала: «Христос Воскрес!« — «Воскресне й Україна!» — тихо про-
шептала. Заглиблена в молитву, вона й незапримітила, як на порозі
хати появився Остап із Варкою.
— Мамо, Христос Воскрес! — вигукнули обидвоє і кинулись до неї.
— Воістину Воскрес, діти мої! — відповіла Параска і пригорнула їх
до своїх грудей ...
Повість закінчена 7-го березня 1973 р.
99
Д. Г. ЦЯПКА
ГОРИТЬ ЛІС!
(Спомини кол. вояка УПА)
(18)
В серпні до нас прибув транспорт в’язнів із Сянока, біля 80 людей,
засуджених на різні кари. Тоді всіх в’язнів зігнали до великої камери.
Між новими в’язнями я побачив одного німця, який за німецької оку-
пації був комендантом жандармерії у Хирові. Він також мене пізнав
і, було видно, дуже схвилювався.
— А тебе за що посадили? — питаю. — За крадіж мармеляди?
— Ні, за співпрацю з АК!
— Жартуєш, хіба вони не знають, що ти німець, був у німецькій
жандармерії?
— Бійся Бога, не говори про це. Ти ненавидиш мене, бо я переслі-
дував тебе, але тепер прошу — не прозрадь нікому, де я був і що робив.
Щоб змінити тему, питаю:
— А де ж твоя Ксеня?
— В Канаді!
— Де? — перепитую здивований.
— Поїхала до Канади, вже й листа написала.
— Таж ти німець!
— Ні! Я поляк!
— Ось як, аж тепер розумію, чому ти був таким собакою у жандар-
мерії! Але не бійся, я не побіжу з доносом на тебе! Це зробить хтось
інший!
— А ти за що засуджений? — питає мене.
— За свої »гріхи«.
— Я чув, що тут сидять самі упівці.
— Маєш добрі інформації.
— Отже, я не помилявся, коли підозрівав, що ти вже давно мав
зв’язки з лісом.
— Такими справами тепер не турбуйся. Хочеш жити, — мовчи і я
буду мовчати!
— Згода! — відповів і ми розійшлися.
Всіх поляків забрали до окремих камер. Упівців також розділили,
але наша група залишилася цілою.
Відчувався нервовий настрій. Ніхто не міг вгадати, куди нас пове-
зуть. В’язні із Сянока привезли вістку, що нас заберуть на Схід, отже,
напевно, на Сибір, але друг із Гаїв заперечував. Він підслухав, що
українців мають вивезти до польських тюрем на Шлеську.
100
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Вночі з 12-го на 13-го вересня ми дістали наказ іти до магазину по
в’язничний одяг. Отже, тепер уже не було сумніву: нас повезуть далі.
Відділові давали кожному в’язневі деревняки й арештантський одяг,
а при цьому знущалися, били гумовими палицями, примушували стри-
бати через стіл тощо.
Вернувшись на залю, ми обмінювали один в одного одяг, допасову-
вали деревняки, бо в магазині дали те, що кому попало.
Одягнувшись в арештантський одяг, ми свої речі запакували в спе-
ціальні мішки, щоб забрати із собою. Нас підганяли, хто вже убрався,
тому казали йти на коридор по »приділ«: пів буханця хліба і три
ложки цукру.
Потім усіх в’язнів випровадили на подвір’я, де чекали конвоїри —
чота КБВ. Тут нас викликали по прізвищах і уставляли в ряди. В’язнів
перевіряли, мабуть, із десять разів, переганяючи з місця на місце. На-
решті, брама відчинилась і ми вирушили в незнане...
Десь далеко на сході палав край неба, сповіщаючи схід сонця, а по
місті залунав стукіт сто тридцять пар ніг у деревняках.
Якесь зовсім інакше почуття зроджується у людини, коли вона вир-
веться з тюремних мурів. Так було і з нами. Не зважаючи на те, що ми
були оточені конвоїрами, в мене відживала душа і на мить мені вида-
валося, що »це йдуть повстанці України в бій за рідний Край!« Але такі
мрії швидко розвіялись, конвоїри почали кричати, підганяли нас пали-
цями і перед очима знову виринула жорстока дійсність. Ще раз повер-
таю голову в бік сходячого сонця, що немов виринало з лісу, в якому
колись гартувалася наша повстанська сила.
На залізничній станції стояли великі товарові вагони від цементу.
Хоч їх випорожнили, проте підлога і стіни були аж сірі від грубої
верстви пороху. І ось до одного з таких вагонів загнали нас, як худобу...
Для 98-ох українців-в’язнів призначили половину вагона й наказали
сідати один одному між ноги, і напхали нас, як оселедців до бочки.
Другу половину вагона зайняли поляки-злодїї (їх було тільки 28), а по
середині вагона розмістилися конвоїри.
Наш вагон долучили до якогось особового потягу і ми рушили в неві-
дому дорогу. Біля мене сидів молоденький хлопчина, стрілець із сотні
Бурлаки, родом із села Княжичі. Він був одним із тих стрільців, яким
командир Бурлака дозволив залишити сотню і з’єднатися із своїми
родинами, призначеними на вивіз. Але, замість до батьків, попав у
тюрму. Тепер розплакався, як дитина.
— Чого плачеш, Морозе? — питаю.
— Не знаєш, куди нас везуть?
— Напевно до якоїсь більшої тюрми! — потішаю його, хоч сам не
знаю, що нас чекає.
— А може, в ліс, на розстріл?
— Повісити могли і в тюрмі... — відповідаю більше собі самому,
ніж йому.
ГОРИТЬ ЛІС!
101
Конвоїрам надокучила їзда, тому наказали нам співати. Спочатку
співаємо радо, але біля полудня, коли сонце почало припікати, у вагоні
була така задуха, що нам аж очі з лоба лізли: в горлі повно цементу,
У грудях, мов камінь стояв, а води ні краплі... Конвоїри кричать далі:
«Спєваць! Спєваць!« До того ж нам терпли ноги, бо сиділи так, що й
рушитись не могли, стиснені один до одного. Натомість в’язні-поляки
мали досить місця, вони вигідно простягнулися на підлозі вагона і
дрімали...
Даремно просимо конвоїрів дозволити нам встати на ноги. Та тут
лихові не кінець. Декотрі в’язні не видержали і почали полагоджувати
свої фізіологічні потреби там, де сиділи. Ми душилися від задухи і
смороду, а конвоїри тільки злорадно підсміхалися і верещали: «Спє-
ваць! Спєваць!«
Один стрілець із Любачівщини втратив притомність, тоді конвоїри
дозволили нам віднести його до маленького віконця. Підлога вагона
була так щільно встелена нашими тілами, що ми мусіли іти по головах
своїх друзів. Нарешті, на якійсь більшій станції, потяг зупинився. Ми
почали кричати: »Води! Води!«
Конвоїри принесли у відрах воду, а нам казали стати в ряди. Тоді
один із них підніс відро з водою і вилляв її у наші обличчя, злорадісно
гукнувши:
— Напились усі!?
Ми мовчали, але відмовилися знову сісти на підлогу. Конвоїри били
нас палицями, а ми вперто стояли і вони, нарешті, дали нам спокій.
Отак ми прибули до Катовиць, тут дістали наказ пересісти до іншого
вагона, а тоді почалася вакханалія польської солдатчини.
Солдати уставились у два ряди, кожний з них мав у руці якийсь
дрючок або обламок дошки. Нам казали проходити серединою між
двома рядами і «поспішати». «Превдзей! Превдзей!» — кричали і били
нас з усієї сили. На наших спинах і головах тріщали й ламались дрючки,
а «поспішати» не могли, бо напереді ішли поляки-в’язні. їх не били,
вони навмисне зупинялися і стримували нас. Цьому видовищу спокійно
приглядались вищі військові старшини і цивільне населення. Так по-
ляки задемонстрували на наших головах і спинах свою «демократію»,
тим разом »людову«-соціалістичну!
Нарешті, побиті й закривавлені, дістаємося до вагона. І знову про-
кляте »Спєваць!« — не дає нам відпочити навіть після такої «молотьби».
їдемо далі, десь опівночі до нашого вагона несподівано прийшов із
своїми опришками комендант транспорту, п’яний поручник.
— Цяпка! Ктури з вас Цяпка? Вилазь! — закричав п’яним голосом.
Йду по головах своїх друзів і стаю перед «паном» поручником.
— «Спєваць» український гимн! — кричить поручник.
Я завагався.
— Спєваць! Спєваць! Вшисткі спєваць!
Тоді кажу друзям:
Співаємо «Боже Великий, Творче всесильний», — і я почав. По-
неслась молитва: «Боже Великий... нарід в кайданах, Край у руїні,
102
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
навіть молитись ворог не дасть ...« — спочатку тихо, а потім усе голос-
ніше і виразніше ...
Поручник із своїми опришками замовк. А коли ми закінчили: »Дай
Україні силу, волю і власть!« — вони відійшли від нас, не сказавши
ні слова.
Здавалося, що нас уже залишать у спокої, але незабаром »пан« по-
ручник вернувся із своїми опришками, між якими я пізнав і тих, що
були разом із Вишинським під час моєї судової розправи.
— Цяпка, ходзь тутай! — залунали голоси п’яних розбишак.
— Вилазь, с ... сину! Ти з СБ? — кричав поручник.
— Ні!
— Скільки забив поляків?
— Я нікого не вбивав ...
В ту ж мить на мою голову впав перший удар Гумової палиці разом із
лайкою: »Мув, с... сину!« Я заслоняв руками голову, обличчя і очі, а
вони били, де попало ... Втомившись, передали Гумову палицю поль-
ським в’язням, злодіям і вбивцям, які докінчували »роботу« поручника-
садиста...
Цілу ніч нас щогодини рахували, чи, бува, хтось не втік мишачою
діркою у підлозі, били без милосердя і примушували співати. Ми вже
не співали, а хрипіли, ревіли, як худоба... »Співали« на зміну, бо Гумо-
ва палиця »скакала« по наших головах.
Отак приїхали до Торуня. Вже був ранок, наш вагон відчепили і по-
ставили на бічних рейках.
На станції ми побачили двох советських старшин. Вони розв’язали
свої »сумки« і щось їли. Я звернувся до наших в’язнів:
— Друзі! Ану, в кого є ще трохи сил, заспіваємо »Галю«!
За »Галею« ми почали співати ще якусь пісню, але такими знеможе-
ними голосами, як на похороні. Українські пісні привернули до нас
увагу одного із советських старшин, може, також українця. Він щось
сказав своєму товаришеві, той встав, підійшов до конвоїра й щось його
розпитував. Тоді конвоїр десь побіг і вернувся з »паном« поручником.
Ми бачили, як совєтський старшина щось йому наказував. Поручник
відсалютував, щось сказав вартовому і той прибіг до нашого вагона.
— Перестати співати! — крикнув до нас.
Ми замовкли. Прийшов і »пан« поручник із своїми посіпаками і на-
казав нам виходити групами з вагона до криниці пити воду і до туалети
полагодити свої фізіологічні потреби. Був лютий, як чорт. Я також
підійшов по воду, а він викликав мене набік, витягнув пістоля з кобури
й простягнув мені:
— Бери, герою! Маєш пістоля — застрель мене і себе!
Я відразу збагнув, чим має закінчитися ця провокація. Друзі, поба-
чивши, що поручник простягнув мені пістоля, завмерли, навіть забули
про воду. З напруженням чекали, що буде далі. Я знав, мій найменший
рух використає вартовий, що стояв збоку з автоматом, і застрелить мене
без надуми. Це була плянова провокація, з ясною метою ...
ГОРИТЬ ЛІС!
103
Тоді я без слова обернувся і — не напившись води — пішов до вагона.
Тут почав роздумувати над причиною провокації. В моїй голові роїлося
від різних думок, а між ними не давало мені спокою питання: Скільки
випив із ними Вишинський, щоб вони вбили мене під час транспорту-
вання? Але, чому? Мабуть тому, щоб не було живого свідка, який дещо
знає про нього! Ось причина, чому поручник так «цікавиться* Цяпкою...
В мене розболілась голова, боліли збиті руки й спина, пекли на тілі
рани і смуги від Гумових палиць, але не падаю духом, та й друзі поті-
шають мене, як тільки можуть. Адже й ця макабрична подорож
закінчиться ...
їдемо далі, конвоїри вже не змушують нас співати, навпаки — ка-
жуть мовчати і погрожують палицями.
Пізно вночі наш поїзд затримався на якійсь станції і почулись крики
вартових:
— Вилазіць! Вилазіць, така ваша м...! — і знову, під ударами Гумо-
вих палиць, нас уставляють чвірками.
Як виявилось, це була дуже маленька станція, далеко від містечка,
до якого вела звичайна доріжка. Я прочитав її назву — »Штум«.
— Крок управо, крок уліво — і будемо стріляти! — кричав комен-
дант транспорту, коли ми рушили доріжкою до тюрми.
В’язниця Штум
Нас привели до великої брами, над якою був напис — «Центральна
в’язниця Штум«. Крізь браму кожного в’язня пускали окремо, знову
рахували, а за брамою уставляли в ряд і вели до іншої брами, вже
меншої.
Перейшовши крізь другу браму, ми зупинилися на великому кори-
дорі. Тут нас чекали відділові, а було їх з кілька десятків. Вони пере-
бирали прибулих в’язнів під свою »опіку«.
Комендант в’язниці наказав нам усім розібратись до нага. Почалась
в’язнична ревізія, заглядали в кожне місце, обмацували нас, як худобу.
Тоді голих в’язнів, що тримали в руках свій одяг, повели до ще одної
брами, тим разом вже скляної, біля якої стояла жінка, мабуть, відділова,
і безсоромно приглядалась нагим в’язням. Декотрі молоденькі стрільці,
засоромившись, закривали перед нею своє грішне тіло. А вона
засміялася і крикнула: «Не будьте дурні, я вже бачила таких!* Потім
підійшла до відділового нашої групи, який шукав у всіх дірках нашого
тіла «автомата* чи «кулемета*, і сказала: «Дивно, вони такі самі люди,
як і ми!«
— О, тепер так, але треба було бачити їх у лісі, оброслих і обдертих
бандитів, із зброєю в руках! — відповів відділовий всезнайко.
Вона покрутила головою, немов не вірила йому і пішла відчинити
браму, щоб пропустити вже одягнену передню групу в’язнів.
Нарешті і наша група перейшла крізь скляну браму. Я здивовано
розглядався, тюрма виглядала немов шпиталь. Усюди чисто і ясно. Нас
104
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
повели рівними сходами на четвертий відділ, що був на третьому
поверсі.
До кожної камери відрахували по сімох в’язнів. Мене призначили
до камери ч. 407. Не зважаючи на біль побитого тіла, я відразу поклався
на тверду підлогу й заснув міцним сном.
До камери ч. 407 попали, крім мене, друзі: Мороз з Княжич, Ґерчак
з Конюші, Даровський з Корманич, Ковбак з Горайця, Северко з Ма-
настирця (цивільний) і один колишній український поліцай із Серед-
нього Великого.
Раненько нас збудили, подали »сніданок« і відділовий дав наказ
вибрати старшого камери. Друзі назвали мене, і я, рад не рад, пого-
дився. Зараз після »сніданку« до камери знову прийшов відділовий і
запитав:
— Хто з вас Цяпка?
— Я! — відповідаю і відразу відчув тривогу: «Отже й тут відділовий
уже знає моє псевдо!«
— Виходи!
Він запровадив мене на »кіблярню« (місце, де зливали кіблі) і
запитав:
— Ти з СБ?
— Ні!
— Не бреши. Я знаю! — і міцно штовхнув мене кілька разів ключами
під ребро, лаючись: — Бандит, бандеровец! С ... син!
Ну, почалося, думаю. А відділовий, познущавшись наді мною, за-
кінчив :
— Сиди тут, с ... сину, я прийду по тебе! — і залишив мене самого.
Чорні думки обсіли мою голову: «Видно мене хочуть викінчити ... Чи
витримаю постійні знущання? Чи не прийдеться самому повіситись? ..«
Знадвору, крізь вікно, було чути команду: «Чолґаць сєв!« — і гарчан-
ня собак. »Падній!« — і знову гарчання собак. Мої нерви ще більше
напружились: Отже, тут і собаками цькують ...
Нарешті вернувся відділовий, штовхнув мене ще кілька разів клю-
чами і завів до камери.
Друзі почали розпитувати, де я був. Я вказав пальцем на уста, сів на
підлогу і мовчав. За кілька хвилин відчинився »юдаш« і в камеру
заглянув мій ворог ...
Коли я упевнився, що він пішов, кажу друзям:
— Б’ють і тут!
— Б’ють? Чому? — запитали майже всі разом.
— Тому, що мають такий наказ або »пан« поручник передав таке
усне доручення!
Тоді мені й на думку не спало, що це наслідки доносів. Але пізніше
я почав здогадуватися: нас сиплять польські в’язні-злодії, які багато
чули про упівців від польських військовиків і слідчих органів.
ГОРИТЬ ЛІС!
105
Одного разу нас повели до лазні і я зустрівся з Остапом. Від нього
довідався, що з ним робили це саме, що й зі мною. А гарчання собак,
яке я чув у »кіблярні«, не треба лякатися — це в’язні дресують псів на
в’язничному подвір’ї.
»Ну, слава Богові, один тягар на душі менше«, — думаю.
— Хто доносить на нас відділовим? — питає Остап.
— На мою думку, польські злодії!
— А мені здається, що на мене зробив донос Шумський. Він мститься,
я знаю, що його викликали до «спецвідділу*, — заявив Остап. (Шум-
ський — стрілець-лемко, що був пересварився з Остапом під час роз-
поділу хліба в нашій камері).
— Я не вір’ю, насамперед треба перевірити! Де він сидить, з ким?
— У сусідній камері, у якій є кількох твоїх учнів із Замку!
— Добре. Мусимо зачекати, коли виведуть нас на прохід, а тоді
розпитаю друзів, — і ми розійшлися з Остапом.
Але нагода трапилася іце цього самого дня. Нас викликали на лікар-
ську перевірку разом із в’язнями із сусідньої камери, в якій сидів
Шумський.
Я запитав знайомих мені друзів, скільки разів Шумського викликали
з камери? Вони відповіли, що тільки раз, першого дня, і з того часу
він ніде не виходив. Мені стало легше на душі, я підійшов до Шум-
ського, ми привіталися, а він запитав:
— Цяпко, ще болить у тебе тіло від побоїв?
— Ні, але дуже свербить! Я чув, що тебе викликали першого дня
до канцелярії. Чого хотіли?
— Мій мішок з речами замішався між мішками польських в’язнів
тоді, як нас били на станції. Тому викликали, щоб я розпізнав свої речі.
Я відразу відчув, що Шумський каже правду і повірив йому.
В’язничний лікар оглядав мене з усіх боків, але навіть не запитав від
чого в мене такі смуги на тілі. Мабуть думав, що я з породи зебр...
За деякий час з нашої камери забрали колишнього поліциста, а на
його місце прийшов поляк, сказавши, що він засуджений за АК. Але я
відразу здогадався, що він »капусь« (донощик) і остеріг друзів. Тільки
старий Ковбак, колишній польський капрал, а тепер підстаршина УПА,
почав товаришувати з ним і говорити на різні теми. Поляк частенько
«висмикувався* з камери і кудись ішов, мабуть, звітувати, що розвідав.
Одного дня, коли він вийшов, я сказав Ковбакові:
— Ви не вірите мені, що він »капусь«, і я мушу вас переконати.
— Як? — запитали друзі.
— Ще не знаю! Знайду якийсь спосіб ... Як буду говорити з ним, не
втручайтеся.
Коли наступного дня Ковбак почав дискутувати з поляком про поль-
ську передвоєнну армію, я також втрутився у їхню розмову. Тоді поляк
негайно перейшов на тему теперішньої польської армії і її боїв з УПА,
а я розповів йому про свою пригоду з одним польським вояком.
Зараз на другий день мене викликали до канцелярії «спецвідділу*,
де чекали двох убістів і... поляк із нашої камери. Вони почали розпи-
106
визвольний шлях
тувати мене, як було з тим польським вояком, що виліз із кущів і
попав на мене, а потім утік. Я повторив те, що сказав полякові-» спів-
в’язневі« і мене відпустили. А поляк з »АК« вернувся до нашої камери,
забрав свої речі й без слова вийшов. Так ми позбулися »капуся«.
Але Ковбак мав ще багато клопоту, він був признався полякові, що
в УПА мав ступень вістуна, а в слідчих протоколах такого зізнання не
було. Йому грозили відновленням слідства і він дуже турбувався. Зго-
дом і йому дали спокій, але для всіх залишилась наука, що у в’язниці
не вільно «розкривати» свого серця ...
До Штуму почали прибувати нові транспорти в’язнів, переважно на-
ших. Прибув транспорт в’язнів і з Кракова, від яких я довідався, що
засуджені також мій односелець Вовк (псевдонім) і санітар із сотні
Бурлаки друг Лемко (родом з Мацькович), давній мій знайомий із Бу-
кової Берди. Прийшли транспорти в’язнів і з Люблина, Явожна і знову
з Ряшева.
Багато друзів дуже переживали жорстокі присуди, тому шукали
підтримки в інших і розповідали про себе. Таким грозила найбільша
небезпека і я за них боявся.
Транспорт із Ряшева складався майже з самих упівців, які знали
один одного. Але в інших транспортах було багато членів ОУН із орга-
нізаційної і зв’язкової мережі та адміністративних боївок. Вони працю-
вали конспіративно в різних селах і районах, тому не знали один одно-
го. Щоб зберегти їх від донощиків, я заборонив їм говорити про себе,
навіть грозив, що почувши щось від них про їхню працю в ОУН, сам
»донесу« убістам. Спочатку це викликало замішання і недовір’я до
мене, але згодом вони зрозуміли, що я тільки шантажую їх, щоб не
розкривали в розмові з іншими своїх таємниць, яких нема в слідчих
протоколах, ані в актах оскарження, на основі яких їх засудили.
Незабаром в’язнична влада зібрала всіх наймолодших (нижче 18 ро-
ків) в’язнів-українців і хотіла створити з них «відділ малолітніх», від-
сепарувати їх від старших в’язнів і «перевиховувати» на «соціялістичну
людину», себто на своїх яничарів. Тоді виявилося, що в тих молодень-
ких стрільців УПА і членів Юнацтва ОУН б’ється щире українське
серце, що в них душа українського націоналіста, а любов до України
пливе у їхній крові.
Після настирливих спроб «перевиховати» наших юнаків, поляки були
змушені зрезиґнувати із своїх замірів і вони знову вернулися до нас
і були між старшими в’язнями.
Загально наші в’язні трималися дуже добре, все ж деякі, зокрема
господарі-селяни, що прибули до нас з табору Явожно, відчували при-
гноблення і дуже переживали свою тяжку долю. Це були селяни, яких
арештували і запроторювали до концтабору під час переселювання. У
Явожні їх жорстоко переслідували, били і знущалися над ними, вима-
гали, щоб »призналися« до зв’язків з ОУН і УПА та виказали всіх, кого
ГОРИТЬ ЛІС!
107
знають. Тому присуд польського суду вони сприйняли, як рятунок, як
утечу від жахіть у концтаборі.
А тут, у в’язниці, їх пригноблювало те, що ніхто з них не знав, де
їхня родина, що з нею сталося. Треба було допомогти їм розшукати
родину, але як? Ми навіть не мали грошей на листа, щоб почати роз-
шуки за адресами вивезених на Захід або Схід родин.
Коли прийшов останній транспорт з Ряшева, знайомі стрільці сказа-
ли мені, що бачили між в’язнями наших людей і це дало нагоду під-
нести настрій своїх друзів. Я пустив »качку«, що тут і там наші вже
сконтактувалися із своєю родиною. І, Богу дякувати, за деякий час моя
»качка« стала дійсністю.
Виявилося, що між в’язнями приїжджих транспортів були сини, доч-
ки або хтось із близької родини арештованих. Тоді різними способами
почалися розшуки і у в’язнів відродилася надія, що сьогодні чи завтра
вони віднайдуть своїх рідних. Це, переважно, стосувалося до тих, що
попали в тюрму під час переселювання.
Перед українськими Різдвяними святами у нашій камері один стрі-
лець одержав листа від своєї рідні. Для нас це була велика подія. Тепер
ми турбувалися, як відповісти на цього листа, бо не мали чим оплатити
поштової марки.
Під час проходу я зустрівся із другом із Гаїв і сказав йому, що мені
конче треба кілька листів і марок. Він тільки запитав, скільки і я був
певний, що листи і марки будуть.
Вже на другий день мене викликав відділовий і сказав, що можу на-
писати і вислати листа. Я відповів, що не маю до кого писати, але папір,
коверти і марки хотів би передати друзям, які мають родину і дуже
прагнуть написати до неї. Він погодився і таким чином до нашої камери
дійсно заглянула Віфлеємська зірка, радісно осяявши обличчя моїх
Друзів.
Я також радів, що хоч трохи допоміг зменшити страждання моїх
друзів. Колись, на волі, ми боролися зброєю за долю і волю нашого
народу, а тут треба було боротися іншими засобами, щоб допомогти тим,
що колись нам помагали.
Але біда не спала. Поляки відчули, що ми сильні нашою єдністю, тому
хотіли розкласти нас зсередини з допомогою своїх агентів. Із Явожна
прибули до нас якийсь Сконцен, »капусь«, родом з Терки на Лемків-
щині, священик Д. із Холмщини і Бистрий із сотні Громенка, що пізніше
був в Адміністративній боївці (справжнє прізвище Дзюба, родом з села
Воля Володзька), який у 1947 році виказав полякам санітарну криївку
в Делягівському лісі. Він ще в 1939 році, як уперше прийшли больше-
вики, став комсомольцем, а коли прийшли вдруге — на їх доручення
зголосився до УПА. Опинившись у польській тюрмі ніби за те,
що був в УПА, він далі, як юда, продавав інших, робив доноси
своїм начальникам.
Стільки було виродків, що їх ворог завербував на свою службу,
більше не вдалося йому заманити в свої сіті. Тут не згадую дрібних
108
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
»всип«, що сталися із злоби чи наївности. Правда, був ще з Любачів-
щини Кущак, але на нього нарікали тільки ті, яких він знав. Нам він
нічого злого не робив. Про »подвиги« Сконцена у Явожні ми знали від
одного стрільця із сотні Хріна, що також був родом з Терки. Отих
згаданих трьох »капусів« ми мусіли берегтися, бо поляки перекидали
їх на »розробку« з камери до камери.
— Де був суджений? — це було перше запитання кожному, хто при-
бував у нашу камеру. Тоді його ім’я йшло з камери до камери, аж
знайшовся хтось, хто його знав і подав про нього опінію. Так робили
всі камери, про що пильно дбали підібрані мною люди. Не легко було
перевірити людину, не мавши допомоги ззовні, все ж наша метода ви-
явилась успішною, хоч і ризиковною.
Життя у камерах пливло вже втертим руслом. Згодом, хто мав роди-
ну, сконтактувався з нею і почали приходити листи й посилки. Хто
нікого не мав (я був одним з таких), той був трактований у нас як член
однієї родини. З нами ділилися усім, хто що дістав і я з великою
вдячністю згадую тих друзів, що не раз рятували мене від голоду і його
наслідків.
В’язничні харчі давали можливість животіти, але вижити на них, не
втративши здоров’я, було важко. Щоденною нашою поживою була
капуста і не один із нас хворів від неї. Я намагався не їсти її, терпіти
голод, щоб тільки не хворіти. Але не міг стримати виголоднілих друзів,
що їли тюремну гнилу капусту, хоч знали, що за кілька хвилин будуть
корчитися у болях.
Коли в камері ставала нестерпною нудьга, тоді хтось із друзів звер-
тався до мене:
— Грицько, скажи якусь небелицю!
Я ніяк не міг привикнути до свого прізвища, більшість друзів далі
кликали мене Цяпкою, тому не раз я навіть не відзивався, коли до мене
зверталися по прізвищу.
— Цяпко, чого мовчиш?
Щойно тоді я відповідав:
— Моя голова вже порожня, все що знав, розповів вам кілька разів.
•— Говори будь-що, навіть бреши, щоб тільки брехня купи трималася.
Хоч я любив оповідати, проте не завжди така розповідь була для
мене легкою. Для всіляких оповідань я черпав теми з особистого »арсе-
налу», тут і там дещо додавав, трохи перекрутив, а також переповідав
прочитані книжки із своїми «додатками» і так творилось нове оповідан-
ня. Коли друзі засинали, тоді останній з них переривав моє «базікання»:
«Цяпко, замкнися!» І я задоволено заплющував очі й смачно засипляв.
Наш нічний сон часто переривала в’язнична ревізія, що завжди від-
бувалася вночі. Нас розбирали до нага, заглядали в усі закамарки,
перевертали сінники, витрушували з них солому, яку ми знову мусіли
впихати до сінників.
Рано кожний з нас, за чергою, розповідав про свої сни, а ми пробували
відгадувати наше майбутнє. Одночасно стежили, хто на нашому відділі
ГОРИТЬ ЛІС!
109
має службу. Загально, нас уже не били, деяких відділових перенесли
деінде або й звільнили, а на їх місце приходили постійні відділові, що
притримувалися »реґуляміну«. Все ж залишилося ще кілька »псів«,
яких треба було берегтися. До них належали: садист Савіцкі, варіят
Каміньскі, Маслянка, Опаліньскі, угорський жид, якого ми прозвали
«Червоним носом«. Він згодом став »спеціялістом« від політичних справ.
Найлюдянішими з відділових були: жид Домбровскі і Окопскі та ще
один, який разом із провідником Степаном Бандерою сидів в одній ка-
мері у Бриґідках (ще за «панської Польщі«), очевидно за приналеж-
ність до КПП (Комуністичної Партії Польщі). Він дуже любив вести з
нами розмову на тему нашої боротьби, хоч ми, звичайно, мовчали, а він
говорив і за себе, і за нас.
Нас часто перекидали до інших камер, але завжди до упівців. На
дверях кожної камери була табличка, хто в ній сидить. На наших
дверях був напис УПА, а на інших — АК, а на дверях злодіїв — «поспо-
литі«. Сиділо й багато німців, чомусь зарахованих до «посполитих». Ми
дивувалися, адже вони майже всі з німецької армії або з СД. Були
автохтонами тих земель, з яких поляки прогнали або вимордували їх
родини, загарбавши їхні маєтки. І хоч нас єднала спільна доля і спільна
ненависть до поляків, проте ми німців не любили, бо знали, що між
ними багато донощиків.
Не зважаючи на постійне перекидування з камери до камери, нас
шістьох друзів завжди були разом на протязі чотирьох років. Але
прийшов такий день, коли й нас розлучили. Я попав до камери, в якій
сидів мій давній друг Сорока, колись великий жартун, відважний бо-
йовик. Побачивши мене на порозі камери, він вигукнув:
— Здоров, Цяпко, як справи?
— Під псом, пані Сорока! — відповідаю і кладу на долівку свій
вузлик.
— Сорока не пані! — відізвався хтось із в’язнів.
— То у вас Сорока пан? А в мене — пані! — і я привітався з друзями,
яких знав, хоч не сидів разом із ними.
— А чому Сорока не пан? — питає один з друзів.
— Бо сорока жіночого роду. В нас же казали: сіла сорока на пліт!
— Між нами є ще й Ворона! Маємо дві »пані«! — відізвався хтось із
в’язнів.
— А звідки ви, пані Вороно? — питаю молоденького хлопця.
— Він з того села, де щоранку, по черзі, з решіткою по сонечко
йшли! — відповів замість нього Сорока.
— Якщо у твоєму селі на попову свиню казали «пані пішли», то
думаєш, що і в нас такі дурні люди були, — відгризся Ворона.
— Якщо справді у вас були мудрі люди, то чому несли драбину впо-
перек лісу! — відповів Сорока.
— Якби не було таких людей, не було б у лісі широких просічених
ліній, — не здавався Ворона.
по	визвольний шлях
— Друзі, дайте спокій, один з вас скрегоче, як сорока, а другий кряче,
як ворона... Я ніяк не можу догадатись, з котрого села Ворона? —
звертаюсь до обидвох.
— Цяпко, ти втратив пам’ять, адже ми не раз ішли тим шляхом із
Берізки до Сяну! — відповів Сорока.
— Ти про Мичків говориш?
— Вгадав! Де ж інде могли висікти такі широкі лінії у лісі! —
тріюмфував Сорока.
— Ой, Сороко, не ображуй Мичкова, там також були чесні й жертовні
люди... — відповідаю.
— Цяпко, це завдяки нашим повстанцям. Ти не чув, як там дівчину,
посадивши на віз, везли селом і кричали: »Вже час! Вже час!« — щоб
люди знали, що їй пора заміж іти! — не вгавав Сорока.
В’язні реготалися, а я звернувся до Ворони:
— А ти чого мовчиш, злякався сороки?
— Хто ж не знає сороки?! — відповів Ворона. — От сяде собі на пліт
і скрегоче, а люди кажуть: нещастя віщує.
— Яке нещастя? Сорока на хвості вістку приносить — гості будуть!
— заперечив Сорока.
— Та які там гості! — відповів Ворона. Ось чекав наш селянин листа
з Америки від свого брата, може доляра пришле, аж тут чує сорока
скрегоче. Зрадів, вибіг з хати, а на порозі стоїть екзекутор, щоб забрати
в нього останню корову за борги. Ось самі бачите, чи можна вірити
сороці, — звернувся Ворона до друзів, що знову сердечно розсміялися.
— Тобі, мила вороно, тільки жити з сорокою! — засміявся Сорока
і дружньо обняв Ворону.
Оцей малий епізод із життя наших друзів у тюрмі показує, що вони
не падали духом, жартували із своєї долі, щоб забути сіру тюремну
дійсність.
Незабаром до нашої камери прийшов ройовий із сотні Громенка, друг
Макар (родом із села Котів біля Вірчі). Як музикант, ходив на проби,
бо належав до в’язничної оркестри, у якій грав на корнеті. Отже був
цінною нашою »поштою«, бо як тільки щось довідався, то завжди
повідомив.
(Закінчення буде)
ш
Олекса ВОРОПАЙ
АНГЛІЯ ЗБЛИЗЬКА
(Щоденник нового поселенця)
(43)
8-го листопада. Вівторок. Переглядаючи книжки і журнали, натрапив
на цікаву статтю лікаря П. Лукомського: «Коронарна хвороба буде
переможена«. Стаття починається так: «Все життя людини — її дитин-
ство, юність, молодість, зрілий вік — може визначати, чи розвинеться
у неї гіпертонічна хвороба, артеріосклероза, коронарна хвороба. Дуже
важливе правильне виховання з раннього дитинства.. .«
Так, а моє дитинство, мої молоді роки були особливо тяжкі, просто
жахливі, тому й маю тепер гіпертонію, підвищене тиснення крови. От-
же, моя хвороба — закономірний наслідок того тяжкого життя, що я
зазнав у своєму дитинстві, без рідного батька на нашій, не своїй землі.
9-го листопада. Середа. Сьогодні день мого народження. Мені 53!
Роки йдуть і все міняється. Треба ж уже зробити підсумки за перше
півстоліття свого життя, хоч дорібок мій невеликий, все ж часу не
марнував, не зважаючи на те, що умови мого життя не завжди були
сприятливі для творчої праці.
Сьогодні ми з дружиною не пішли на роботу, залишилися вдома, щоб
хоч скромно відзначити мій день народження.
Рано одержав листа з Брадфорду, Відділ СУБ-у запрошує мене в
неділю 11-го грудня прочитати їм доповідь про Івана Франка. Що ж,
пропозицію радо приймаю і прочитаю доповідь на тему «Іван Франко,
як дослідник життя і побуту українського народу«.
Одержав також три кольорові фотознімки з Українського Вільного
Університету — це група студентів та професорів, між ними і я. Добра
пам’ятка.
Написав листи до таких організацій: Української Вільної Академії
Наук в Америці, Українського Музею-Архіву в Клівленді та Україн-
ського Національного Музею в Чікаґо. Одночасно висилаю їм свої праці:
«Звичаї нашого народу«, томи 1-ий і 2-ий, »Ясир« — друге доповнене
видання, «Етнографія — наука про націю«, «Вчення про добре наро-
дження« та «Українські музей.
І ось так ми з дружиною відзначили день мого народження, але я
задоволений.
12-го листопада. Субота. Працюю над своїми «Записками». Рано одер-
жав листа з Сарселю (Франція) від пані Дарії Сіяк. Вона дякує мені за
2-ий том «Звичаїв нашого народу» і пише: «Дякую не тільки за при-
слання цієї книжки, а й за її написання ...«
Пані Дарія Сіяк — бібліотекар Наукового Товариства ім. Т. Шевченка
в Европі.
112
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
15-го листопада. Вівторок. Одержав листа від пані Уляни Андрущен-
ко, вона пише: »Давно отримала Вашу цінну книжку, 2-ий том «Зви-
чаїв нашого народу«, і ось тепер складаю Вам за неї сердечну подяку.
Дай, Боже, Вам сили написати ще багато таких цінних книжок. Я її
вже перечитала майже всю. Подобається вона мені, багато в ній ціка-
вого для мене матеріялу. Хочу в грудневе число написати на «Жіночу
сторінку» за наші різдвяні подарунки і там зупинитися на Вашій
книжці...«
18-го листопада. П’ятниця. Працював, виконував свої службові обо-
в’язки. О годині 11-ій перед полуднем відбулася нарада наукових спів-
робітників бібліотеки, чи — як тут кажуть — »форум«. І ось на цьому
«форумі» директор, між іншим, сказав, що наша бібліотека все більше
й більше набуває всеевропейського значення, тому й діяльність її зго-
дом буде поширена й на європейські країни.
23-го листопада. Середа. Одержав листа від Софії Парфанович. Вона,
між іншим, пише таке: »Ще живу, а як довго живу, то пишу. Написала
книжку про своє авто, то так ніби гумористична книжка для молоді.
Пишу статті, де на яку тему випаде. Пишу далі про тварин, бо вийшло
так, що справді на еміграції я єдина пишу про них. Ті оповідання під-
кидаю до молодечих журналів, а коли назбирається їх більше — вий-
дуть книжкою. Саме тепер беруся за »Олю«, мабуть, Ви знаєте, що це
таке? Це історія клініки у Львові за большевиків і за німців. Треба
закінчити, написана вона ще в 1943 році...«
Далі: »... Трохи беру теж участь у громадському житті. І так пливуть
дні, не зчується людина, коли втікають ... Вас прошу не забувайте
мене. Напишіть, як Вам живеться ...«
25-го листопада. П’ятниця. Одержав листа від проф. В. Міяковського
з Нью-Йорку, він пише: «... Постановою конференції дійсних членів
УВАН створено Кабінет Антропології та Археології ім. Левка Чика-
ленка. Хотілося б об’єднати всіх українських антропологів, етнографів
і археологів для наукової роботи в цих ділянках. Ми вже відбули
інавгураційну конференцію якраз тиждень тому, з двома доповідями...
Доповідачами були: новий дійсний член Неоніла Кордиш-Головко, во-
на ж і директор кабінету, та науковий співробітник УВАН Тетяна Іва-
нівська — харківський археолог і музейникж.
Далі: »3 офіційного листа до Вас Ви бачите, які завдання ставить
собі кабінет і оприділите самі, яку участь Ви могли б брати в ньому ...«
В тому ж коверті був і офіційний лист до мене від управи кабінету:
«В неділю 13 листопада ц. р. в Нью-Йорку відбулася інавгурація
Кабінету Антропології та Археології ім. Левка Чикаленка при Україн-
ській Вільній Академії Наук.
У завдання Кабінету входить об’єднання науковців, що працюють в
галузі антропології, етнографії та археології, збирання і реєстрація
нових даних, опублікованих в останній час про Україну, опрацювання
цих матеріялів, доповіді на наукових конференціях Кабінету та публі-
кація праць.
АНГЛІЯ ЗБЛИЗЬКА
113
Кабінет сподівається на Вашу ласкаву участь у його роботі і просить
подати йому Ваші біографічні дані та список Ваших праць.
Н. Кордиш-Головко і Т. Іванівська«
Щиро дякую за увагу до мене. Що ж, свій життєпис напишу і подам
список своїх наукових праць. Зроблю все, що від мене залежить, хоч
мало сподіваюся на користь від моєї участи в кабінеті ім. Левка Чика-
ленка, бо він в Америці, а я в Англії, на такій віддалі співпрацювати
тяжко.
26-го листопада. Субота. Вислав свою автобіографію, список своїх
друкованих праць і листа до керівників кабінету Антропології і Архе-
ології ім. Левка Чикаленка. До проф. В. Міяковського написав листа.
Сьогодні день понурий і холодний. Накрапав дощ, така погода погано
впливає на мій стан зодоров’я.
7-го грудня. Середа. Проф. Н. Полонська-Василенко з Німеччини
дякує мені за 2-ий том «Звичаїв нашого народу*. А далі пише: «... У
нас тут погода жахлива, зими ще немає, але є бурі, тумани, дощі, грипи,
бронхіти і т. д. Я все веду боротьбу із своїм серцем, слабе воно вже
в мене і відмовляється нормально працювати... Тяжко мені вже бути
деканом УВУ ...«
Ще сьогодні відпишу їй. Шкода мені Наталії Дмитрівни! Вона хвора
жінка і живе сама між чужими людьми в будинку для старих людей.
Така старість чекає нас усіх.
В Бібліотеці мав сьогодні багато клопоту з деякими розшуками та
бібліографіями.
11-го грудня. Неділя. Написав листа до пані Дарії Сіяк — бібліотекаря
НТШ у Сарселі. Подякував їй за добрі наміри написати бібліографічну
нотатку про мою книжку «Звичаї нашого народу*.
Написав також листа до проф. Р. Єндика і подякував йому за «На-
укові записки УТГІ«, що їх він мені прислав.
О годині 4-ій по полудні ми з дружиною поїхали до Брадфорду. Тут
Відділ СУБ-у влаштовував «Академію* з нагоди 110-ліття від дня на-
родження і 50-ліття від дня смерти Івана Франка.
Я прочитав доповідь на тему «Іван Франко, як дослідник життя і
побуту українського народу*. Доповідь тривала 40 хвилин, якраз добре.
Потім виступали молоді дівчата й хлопці й декламували вірші Івана
Франка, виступав також мішаний хор і проспівав кілька пісень на
слова Івана Франка.
Після «Академії* нас запросили на чай. Вечір пройшов дуже при-
ємно. Додому ми вернулися по 10-ій увечорі.
12-го грудня. Понеділок. Одержав листа від Королівського Антропо-
логічного Інституту, точніше — від Організаційного комітету при цьому
Інституті. Мене запрошують взяти участь у УПІ-му Інтернаціональному
Конгресі Антропологів і Етнографів, що має відбутися у вересні 1968
року в Токіо (Японія).
114
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Погода дуже погана: і дощ, і туман, і холодно ... Все це так негативно
впливає на моє здоров’я, що я почуваю себе зовсім погано.
14-го грудня. Середа. Вернувшись із праці, застав листа від Софії
Парфанович. Вона пише: »... Дістала книжку «Звичаї нашого народу»,
2-ий том, і з великою приємністю переглянула її, а деякі частини таки
прочитала, як от про одяг. Хто рисував ті ілюстрації? Таких би рисун-
ків більше! А ще як би були й малюнки, що ілюструють обряди, як ось
розплітання коси чи інші. Я була приявна на такому вечорі, мабуть, то
був Дівич-вечір, він мене дуже цікавив. Багато там співали, ну, і пла-
кали. Ви тут тільки коротко згадали про це при зачісці. А може, є ще
десь? Всього не прочитала, але частинами прочитаю.
Багато Ви праці вклали в те писання, Олексію Івановичу, я подивляю
Вас. Щоправда, і мене люди подивляють, але те, що я роблю, то автор-
ське писання просто з голови, без посібників. Для Вашої ж роботи
треба було студіювати наукові джерела, робити виписки. Дві книги, чи
то два томи «Звичаїв ...«, то гарний дорібок. Чи маєте в пляні тим за-
кінчити етнографічну працю, чи прийде ще щось?
Очевидно, слідкуватиму за доступною мені літературою в пресі тут,
в Америці, може хтось щось надрукує про Ваші книги? Але Вам треба
звернутись до фахівців, щоб написали, бо так будь-хто на тому не ро-
зуміється. Чи Ви звертались до когось?
Яку фахову працю виконуєте? Чи знову пишете про якусь бідну
травицю, як про той »Алопекурус« чи то Лисохвіст, і пишете про неї
сотні сторінок? ..«
Лист приємний, як і всі листи від Софії Парфанович, тільки тепер
вона дуже рідко пише.
15-го грудня. Четвер Одержав поштову картку з Бібліотеки ім. Си-
мона Петлюри в Парижі. Бібліотекар дякує мені за книжку «Звичаї
нашого народу» (2-ий том) і пише: «Про нові видання ми згадуємо в
бюлетені Бібліотеки. Вашу книжку одержали тоді, коли січневе число
бюлетеня вже було готове й ми не мали змоги подати згадки до нього.
Буде згадка в черговому числі...
Погода погана: рано туман і мороз, а вдень — дрібна холодна мжичка.
16-го грудня. П’ятниця. На роботі в мене розболіла голова і я був
змушений брати ліки. Почуваю себе зовсім кепсько.
Увечорі прочитав брошуру про Фервудські острови, розташовані між
Ісляндією і Шотляндією. Мене цікавить життя на малих далеких остро-
вах, зокрема побут і звичаї місцевого населення.
19-го грудня. Понеділок. Одержав листа від директора Українського
музею в Клівленді, Леоніда Бачинського. Він дякує мені за обидва томи
«Звичаїв нашого народу» і пише: «Дуже гарні книжки Ви прислали.
Дуже цінна річ, особливо тут, у США, де сильно йде американізація
і забувається своє. Це Ваша цінна праця для загальної національної
справи».
АНГЛІЯ ЗБЛИЗЬКА
115
Далі: »... у Музеї є окрема течка з Вашим ім’ям. Бракує Вашої
світлини і бодай короткого власноручного життєпису».
Щиро дякую директорові Бачинському за таку увагу до мене. Поста-
раюся написати і послати йому свій життєпис.
Одержав також листівку від проф. Н. Д. Полонської-Василенко, вона
каже, що вже почала писати свої спогади, почавши з дитячих літ. Ду-
маю, що її спогади будуть дуже цікаві.
22-го грудня. Четвер. Одержав сьогодні від проф. Я. Рудницького з
Канади такі книжки: »3 подорожі по Італії» (1965 рік), »Матеріяли до
українсько-канадійської фолкльористики й діялектології (1962-1963 р.),
жПкгаіпіап-Сапасііап Гоїкіоге» (ІУіппіре§, 1960). Щиро дякую йому за
цей цінний подарунок.
У книжці »3 подорожі по Італії» я звернув увагу на розділ »Слідами
попередників», у якому проф. Я. Рудницький подає письменників і на-
уковців, що у свій час побували в Італії, але чомусь пропустив Івана
Франка.
Дочка Івана Франка, Анна Франко-Ключко, в своїх спогадах (»Іван
Франко і його родина») пише, що Іван Франко їздив до Італії разом з
М. Грушевським: »Тато мав дуже скромні кошти і мусів обмежитися
на найскромнішу подорож: вагон 3-ої кляси, скромний готель, скромна
їжа. Грушевський не відмовив собі всіх вигод у подорожі: їхав спальним
вагоном 2-ої кляси, замешкав у дорогім готелі — на кожному кроці
підкреслював цю маєткову різницю, що дуже прикро вразило тата, і він
приїхав здеґустований, а правдива радість з цієї подорожі пропала».
Виявляється, що й ідея написати »Мойсея« виникла в Івана Франка
саме в Італії. Його дочка пише: «Незвичайне враження зробила на тата
статуя Мойсея...« А далі: »Ця історія великого мужа, що стояв перед
ним, мов живий... інспірувала тата до написання не менш великого
твору — поеми »Мойсей«.
Отже, перебування Івана Франка в Італії принесло велику користь
українській літературі й про це варто згадати.
24-го грудня. Субота. Сьогодні англійський Свят-Вечір. Я ходив до
міста, хотів дещо купити. Там побачив, як на площі група людей в уні-
формах «Армії Спасіння» грала колядки. На іншій вулиці колядували
діти.
Із Сарселю сьогодні одержав книгу «Українські народні пісні східньої
Словаччини» (книга друга). Це великий 450-сторінковий том, дуже
гарно виданий. Є в ньому й ноти до пісень, а самі пісні різноманітні:
колискові, парубоцькі, дівоцькі, любовні, опришкові, пастуші, рекрут-
ські, воєнні, обрядові, жіночі, танцювальні, жартівливі, соціяльні та
побутові.
В передмові написано: «Пісня — це крилата птиця, яка летить і роз-
носить широко-далеко і передає правду щоденного життя». Далі: «На-
родні пісні нам допомагають краще зрозуміти душу людини, любити
правду й ненавидіти кривду... Значна кількість пісень записана від
116
визвольний шлях
молодих дівчат та жінок, які в переважній більшості плекають пісенну
творчість у наших селах«.
Наприкінці передмови подано такі відомості: «У другій частині збір-
ника ... вміщено 487 пісень та 26 варіянтів, разом 513 мелодій, які були
записані в українських селах Східньої Словаччини протягом восьми
років (1952-1959)«.
Отже, цінне надбання.
27-го грудня. Вівторок. Ми з дружиною взяли тридневу відпустку й
будемо вдома. Я почав працювати над третім томом «Звичаїв нашого
народу», хочу описати родинно-побутові звичаї: сватання, весілля, а
потім народини, хрестини, виховання дітей і закінчити похоронними
обрядами. Але праця йде тяжко, бракує матеріялів.
Погода сьогодні понура, падав дощ. Ми цілий день не виходили з
хати. Увечері дружина читала вголос листи Лесі Українки, а я з вели-
кою приємністю слухав їх. Листи дуже цікаві. Цікаво описані в них
відносини Лесі Українки з іншими поетами і письменниками того часу,
як ось з Іваном Франком, Агатангелом Кримським та іншими. Леся
Українка була досить добрим критиком творів Кримського і Франка.
29-го грудня. Четвер. Працюю далі над третім томом «Звичаїв ...«
Сьогодні писав про хрестини, — тема цікава, але бракує матеріялів.
Треба записати оповідання старших жінок про те, як відбувалися
хрестини їхніх дітей.
Вдень, по обіді, падав зливний дощ із громами і блискавками, — і це
вкінці грудня! Дива природи.
Увечері ми з дружиною читали вголос книжку проф. Я. Рудницького
»3 подорожі по Італії». Проф. Я. Рудницький під час своєї подорожі
передав портрет Лесі Українки Відділові Міжнародних Культурних
Зв’язків і Туризму в Сан Ремо. Портрет намалювала Катерина Анто-
нович. Один портрет Михайла Коцюбинського, також роботи Катерини
Антонович, він передав на острові Капрі до Публічної Бібліотеки, а
другий — до Осередку Капрійських Дослідів. Так проф. Я. Рудницький
виконав важливу культурну місію.
30-го грудня. П’ятниця. Одержав листа від Д. Н-ка з Австралії. Між
іншим, він пише: »... Окремо дякую за Вашу цінну працю «Звичаї
нашого народу», том 2-ий, яку Ви мені прислали. Як здибаю десь ре-
цензію на неї, то неодмінно пришлю». Далі: «Тепер я розпочав укладати
правописний словник для наших школярів та студентів шкіл україно-
знавства, та не знаю, чи закінчу ... Живемо по-старому... Я працюю
на виробництві, а по праці викладаю в Рідній Школі та в Школі Укра-
їнознавства. Оце якраз закінчив шкільний рік. До різдвяного числа
впорядкував літературну сторінку з творчости наймолодших. Надру-
кували ці п’ять творів у різдвяному числі «Вільної Думки». Наймолод-
ший автор має 9, а найстарший 19 років. Думаю, що вийшла вдала
спроба. У школі я проголошував конкурс на кращий твір. Один з тих
творів теж уміщений. Є безліч ідей початої роботи... Моя дочка Галя
АНГЛІЯ ЗБЛИЗЬКА
117
переклала на англійську мову кілька віршів Василя Симоненка, але
пластові навантаження та, взагалі, сучасна система життя молоді, яка
нічим не переймається, дуже шкодять. А вона могла б бути добрим
перекладачем і автором. Надрукувала вже англійською мовою низку
віршів у студентському журналі. Моя старша дочка, Леся, має сина
Юрка (13 років), що пише щоденник і написав оповідання »Пригоди з
повітряною кулею«. Багато читає українських книжок...«
Лист дуже приємний і цікавий. Ми знали дочок Д. Н-ка (ще в таборі)
зовсім малими дітьми, гарними і веселими дівчатками, а тепер вони
вже дорослі і мають своїх дітей. Час іде ...
31-го грудня. Субота. Останній день 1966 року! Він був щасливий для
нас. Ми працювали в бібліотеці, їздили до Українського Вільного Уні-
верситету. Вийшов з друку і другий том моєї книжки »3вичаї нашого
народу», а це важлива подія у моєму житті. Дай, Боже, щоб в наступ-
ному році не було гірше.
Новий Рік зустрічали скромно: слухали Службу Божу по радіо із
Шотландії аж до 12-ої години уночі. У наших сусідів гуляли, верещали,
голосно сміялися. Виходили на вулицю і щось вигукували, — так
англійці зустрічають Новий Рік.
1-го січня 1967 року. Перший день Нового Року! Ми з дружиною не
працюємо, бож сьогодні неділя. Провели цілий день тихо, спокійно, але
приємно. Шкода тільки, що в нашій місцевості нема наших людей, отже
нема з ким зустрітися, поговорити ...
Вдень я трохи працював над 3-ім томом »Звичаїв ...«, надрукував
кілька сторінок, але творчого настрою не мав. Хотілося б відзначити
перший день Нового Року якось особливо, незвичайно, щоб він зали-
шився у пам’яті.
Під час обіду ми з дружиною випили по склянці доброго вина за »все
добре» в Новому Році. Дай, Боже!
6-го січня. П’ятниця. Одержав нову книжку «Визвольного Шляху»
(січень 1967 р.), в якій є початок мого щоденника »В дорозі на Захід».
Отже, друк почався, дай, Боже, щоб щасливо закінчився!
В цій же книжці »В.Ш.« є цікава стаття Г. М’яловського про «Смерть
і похорон Наталени Королевої».
Відома і славна українська письменниця Наталена Королева померла
1-го липня 1966 року в Мєльніку на Чехо-Словаччині, там і похована.
Останні роки свого життя жила самітна, між чужими людьми, у вели-
ких злиднях. Така сумна доля багатьох наших людей на чужині.
9-го січня. Понеділок. Одержав листа від Яра Славутича з Канади.
Між іншими справами, він пише і про свій альманах «Північне сяйво».
Просить у мене якогось матеріялу до журналу, але я не маю нічого
готового. Альманах «Північне сяйво» добре редагований і виглядає
солідно.
Сьогодні, як звичайно, працював у бібліотеці, хоч почуваю себе до-
сить погано. Моя хвороба ще не зовсім пройшла.
118
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
12-го січня. Четвер. Увечорі одна знайома пані говорила по телефону
з моєю дружиною. Між іншим, сказала їй таке: »На останньому засі-
данні Головної управи Організації Українських Жінок постановили,
щоб кожний гурток ОУЖ набув 1-ий і 2-ий томи »Звичаїв нашого
народу». Крім цього, Головна управа рекомендує усім своїм членам на-
бувати цю книжку і користуватися нею«. Щиро дякую шановним паням
за популяризацію моєї книжки.
23-го січня. Понеділок. Сьогодні рано одержав цілий пакунок »Вістей
із Сарселю« — це неперіодичний бюлетень Наукового Товариства ім.
Шевченка в Европі. У числі 5 (за грудень 1965 р.), в розділі «Бібліотека
НТШ«, є список і моїх праць, що зберігаються в тій бібліотеці, але він
неповний. Думаю, що там моїх книжок є більше, ніж подано.
Увечорі почав читати спогади Павла Скоропадського. Згадуючи свого
діда, Івана Михайловича Скоропадського, він пише: »... була у нього
одна пристрасть: любов до природи. Живучи постійно в Тростянці і
володіючи великими засобами, він створив Тростянецький парк, що
пізніше являв собою визначне досягнення України. Не згадуючи про
мистецький бік справи, той парк дивував всіх своєю будовою. Своєю
кількістю зібраних у ньому рідкісних екземплярів дерев, він міг конку-
рувати з першоклясними ботанічними садами Европи».
Це правда, тепер Тростянецький парк є нібито під доглядом Україн-
ської Академії Наук.
Спогади гетьмана Павла Скоропадського дуже цікаві й цінні, але
вони, здається, ще не були друковані. У мене тільки копія примірника,
надрукованого на машинці. Спогади написані по-російськи і їх треба
перекласти на українську мову.
31-го січня. Вівторок. Одержав журнал «Сучасність» за січень 1967 р.
і прочитав спогади Олександра Филиповича про Тодося Осьмачку. Вони
дуже цікаві, характеризують Тодося Осьмачку таким, яким я його знав:
доброго письменника, але дивака, що страждав від манії переслідування.
О. Филипович пише: «Як і раніше, він був у полоні манії пересліду-
вання. Йому все здавалося, що хтось хоче його отруїти чи викрасти
в нього рукописи, тому завжди носив їх із собою у старенькому порт-
фелі, а під час праці обв’язував їх навколо пояса... Коли йому хтось
пропонував їжу чи овочі, він часто відмовлявся, боячись, що вони
отруєні».
Я пригадав собі випадок ще з табору »Зомме-Казерне«. Приїхав То-
дось Осьмачка і зайшов до нашого мешкання. Була неділя і моя дру-
жина почастувала гостя варениками з сиром, великим «лакомствомж,
як на той час. Осьмачка вареники з’їв, а тоді витягнув з кишені якусь
таблетку, проковтнув її і сказав: «Якщо ви хотіли мене отруїти, то це
вам не вдасться, бо я маю ліки проти отрути». Моя дружина навіть не
знала, що йому відповісти на таку підозру.
Наприкінці своїх спогадів Олександер филипович пише: «У вересні
1962 року я прочитав сумне повідомлення, що страдницьке життя
поета закінчилося ...«
АНГЛІЯ ЗБЛИЗЬКА
119
3-го лютого. П’ятниця. Сьогодні на роботі прийшов до мене директор
бібліотеки д-р Еркерт і сказав, що хоче бачити мої найновіші наукові
праці. Я показав йому статтю »Старі дерева України — пам’ятки при-
роди і свідки історії«. Він уважно переглянув її, прочитав англійське
»Саммери« і заявив, що стаття йому подобається.
У мене на столі були й обидва томи «Звичаїв нашого народу«, він
також прочитав »Саммери«, а тоді висловив своє задоволення, подя-
кував і пішов.
Не знаю, чому директор бібліотеки, в якій я працюю, приходив диви-
тися на мої друковані наукові праці, але нічого поганого в цьому не
бачу.
7-го лютого. Вівторок. Прочитав передмову Івана Франка до книги
«Посмертні писання Митрофана Дикарева з поля фолкльору й міто-
логії« (Львів, 1903 р.).
Митрофан Дикарев був українським етнографом-самоуком. Наро-
дився 1854-го, а помер 1899-го року. За свої 45 років тяжкого життя
зробив багато доброго для української етнографії і українського
фолкльору.
У передмові Іван Франко пише: «Із біографічного нарису пок. М.
Дикарева, зложеного на підставі його листів пок. Кониським, знаємо,
що покійник не одержав підготовання до наукової праці, не скінчив
навіть середньої школи: його прогнано з третьої кляси воронізької
духовної семінарії. Та сьото не досить. Ціле життя покійника, від
початку до кінця, пройшло в таких злиднях, у такій невольницькій,
убивчій праці на шматок хліба, серед такого мертвого та апатичного
окруження, що справді треба дуже дивуватися, як міг покійник серед
таких обставин не то що здобути собі власного працею такий, як на
самоука, широкий круг знання, а й загалом як у нього вистачало
енергії, бадьорости духа та свіжости думки на таку величезну та
ріжносторонню працю, про яку говорить його біограф і про яку свід-
чить його рукописна спадщина*.
Далі, в іншому місці, Іван Франко пише таке: «Друкуючи отсей вибір
із фолкльорних праць пок. Дикарева, ми чинимо се не лише для поша-
нування пам’яти сього незвичайно енерґічного та симпатичного
чоловіка, а й маємо на оці й позитивну наукову мету. Хоч і як пробле-
матичними можуть видатись декому висновки та здобутки його праць,
хоч і як невиробленою є його метода, то все таки одно те, що в тих
працях зведено докупи з незвичайною пильністю багато коштовного
матеріалу, а друге те, що й самі висновки пок. Дикарева мають свою
певну ціну як здобутки міцної думки, з незвичайним напруженням
зверненої в один бік, до пояснення найтрудніших, найделікатніших
питань культурної історії, вповні оправдують появу сеї збірки посмерт-
них його писань«.
Кінчає свою передмову Іван Франко так: «А для нас українців праці
Дикарева цікаві й важні ще й тим, що він, ідучи тут слідом за Потеб-
нею, силкувався освітлювати загальнонаукові питання втягненням ве-
ликої сили українського матеріалу і таким способом указував на важ-
120
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ність і наукову коштовність того матеріалу, аж надто часто ігнорова-
ного різними чужими вченими*.
Отже, авторитетне свідчення Івана Франка підкреслює важливість
етнографічної спадщини Митрофана Дикарева, що для мене особливо
важливе, бо в сучасній українській етнографії М. Дикарев не має
належної оцінки.
В цій збірці «Посмертних писань* М. Дикарева надрукована і його
праця «Знадоби до української народної ботаніки*, дуже цікавий для
мене матеріял, бо хочу написати велику працю про рослини у звичаях
і віруваннях українського народу.
8-го лютого. Середа. Нетерпеливо чекаю «Визвольного Шляху*, в
якому повинно бути продовження мого щоденника «В дорозі на Захід*,
а його чомусь нема ...
Погода майже весняна: сонце, тепло... Сьогодні рано дуже гарно
співав шпак на нашій топольці. Я кілька хвилин стояв і слухав, не міг
відірватися. Щоб якнайшвидше прийшла справжня весна, зима вже
мені надокучила.
13-го лютого. Понеділок. Одержав листа від проф. В. Міяковського
з УВАН. Він пише: «... Сердечно дякуємо за листи і Ваші друковані
праці, а також за згоду з нами співпрацювати. Ми були б Вам дуже
вдячні, якби Ви самі вибрали форму цієї співпраці. Коротко скажу
Вам, що нас могло б цікавити в Англії.
Перш за все люди, що працюють в галузях української антропології
та археології України і етнографії. Етнографія для завдань Кабінету
береться у звуженому характері — вчення матеріяльної культури,
етнологія, але не фолкльор сам по собі, як літературне явище.
Подруге, література з тих же дисциплін, що виходить на теренах
доступних Вам. У себе тут ми закладаємо бібліографічний показник
літератури по антропології та археології ...«
Закінчує листа так: «Нас цікавить доля архіву В. Щербаківського.
Ми в свій час порушували питання про передачу його до Академії
Наук. Чи хто працює над матеріалами сл. п. Вадима Михайловича? Де
вони тепер переховуються? .. «
На це питання не можу дати йому відповіді, бо й сам нічого не знаю
про долю архіву В. Щербаківського. І, взагалі, думаю, що співпрацю-
вати мені «Кабінетом* буде трудно, Нью-Йорк далеко від Англії...
16-го лютого. Четвер. Одержав «Визвольний Шлях* за лютий ц. р. й
побачив продовження свого щоденника «В дорозі на Захід*, — для
мене це велика приємність. Тут надруковані мої записки про Дубрівку
Руську — село, в якому ми з дружиною пережили багато неприєм-
ностей, але були там і добрі люди, що допомагали нам. Я згадую про
них із щирою вдячністю.
Так, щоденні записки я вів і буду вести, бо це документи часу і
обставин. Нехай наші нащадки колись прочитають і будуть знати, як
ми жили і працювали.
АНГЛІЯ ЗБЛИЗЬКА
121
Одержав також кілька листів. Читачі дякують мені за 2-ий том
«Звичаїв нашого народу*.
21-го лютого. Вівторок. Прийшли матеріяли з Українського Вільного
Університету, а між ними й «Проект українознавчих курсів ...« Є тут
згадка і про етнографію: «Етнографія як проблема збереження на-
роду, і з того погляду велике значення етнографічних дослідів на пере-
ломі XIX та XX століть«.
1-го березня. Середа. Одержав книжку Володимира «Гимни землі*
(Лондон, 1967) з підписом автора: «... О. Воропаєві з пошаною і
привітом*.
Невеличка збірка поезій, має 32 сторінки. Перший вірш »Лоно« почи-
нається так:
«Понад літа пишним троном
Осінь смертю — виє стоном*.
На 13-ій сторінці є такий зворушливий патріотичний вірш:
«О, Скорбна Мати,
Що біль всесвіту серцем своїм обіймаєш,
Ти по степах України блукаєш,
Білі кости синів своїх збираєш,
Кістку до кісточки складаєш*.
В розділі «Гимни Атхарваведи* (вільні переспіви із санскриту) мені
сподобався вірш «Мир вам*, що починається так:
«Згоду серця, єдність думки,
Мир вам творить моя мова;
Хай одно одного любить
Як своє теля корова*.
У всіх віршах Володимира є багато філософії, він — поет-філософ.
6-го березня. Понеділок. 10-та година увечорі. Дружина щойно верну-
лася з Аштону і майже до опівночі розповідала мені про Свято героїнь,
яке там влаштували жінки при Відділі СУБ-у.
Сьогодні одержав листа від редакторки журналу «Наше Життя*, що
виходить у США, пані Л. Бурачинської. Вона дякує мені за 2-ий том
«Звичаїв нашого народу* і пише:
«Я зраділа дуже, коли побачила, що Ви додали там опис народного
вбрання. Такого повного перегляду після Хведора Вовка не було ...
Найбільше турбує нас весілля. Ви не обговорили його ...« Кінчає листа
так: «А може думаєте опрацювати й весілля? Це було б дуже добре!*
Я саме тепер працюю над нарисом про весілля і маю надію швидко
його закінчити. Весільні звичаї подаю за окремими місцевостями Укра-
їни: «Весілля на Поділлі*, «Весілля на Наддніпрянщині*, «Весілля на
Волині*, «Весілля на Бойківщині*, «Весілля на Гуцульщині*. Не хочу
змішувати всі весільні звичаї разом, як це зробив Хведір Вовк, бо
кожна місцевість України має свої особливості у весільних звичаях і
122
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
їх треба подавати окремо. Чи пощастить мені все це зробити? Не знаю,
але стараюся.
Так, треба опрацювати 3-ій том «Звичаїв нашого народу«, але мені
бракує матеріалів і стає все тяжче працювати над етнографічними
проблемами.
7-го березня. Вівторок. Одержав листа від проф. Яра Славутича, він
дякує мені за книжку «Звичаї нашого народу», а далі пише таке:
«Виконали Ви велику місію — передали нашим нащадкам у роз-
сіянні духові скарби українського народу. Я просто гордий за Вас!
Єдине застереження: краще було б дати назву «Звичаї українського
народу» з огляду на чужину».
А далі: «В подяку за Ваш дорогий для мене дарунок посилаю Вам
свою «ювілейну» книгу «Трофеї».
Щиро дякую Ярові Славутичеві за приємного листа і «Трофеї».
12-го березня. Неділя. Сьогодні ми з дружиною були в Брадфорді,
де у Відділі СУБ-у моя дружина читала доповідь про «Життя і твор-
чість Тараса Шевченка». Людей багато, повна заля. Доповідь подоба-
лася слухачам. Коли свято закінчилося, люди підходили до моєї дру-
жини і дякували їй за неї.
Після доповіді відбувся концерт, дуже гарно співав чоловічий хор.
Були й деклямацїї, найкраще вийшов «Кавказ». Декламатори — молоді
хлопці й дівчата. На них приємно дивитися — це ж бо наша зміна в
майбутньому.
Коли концерт закінчився, нас із дружиною запросили до просторої
гарної кімнати і частували чаєм з «канапками». Почалися приємні
розмови і, як звичайно, спогади: «Як то було в краю, ще за наших
молодих літ ...« Я великий прихильник мемуарної літератури і думаю,
що кожний з наших людей на чужині може щось цікаве сказати або
написати про свою Батьківщину, про свою молодість і про своїх друзів.
13-го березня. Понеділок. Одержав журнал «Віра і Культура» (бере-
зень-квітень, 1967 р.), що виходить у Вінніпезі. Його редаґує митропо-
лит Іларіон, колишній проф. Іван Огієнко. Переглядаючи журнал,
побачив бібліографічну нотатку про 2-ий том «Звичаїв нашого народу».
Щиро дякую редакторові і за це.
15-го березня. Середа. Одержав березневу книжку «Визвольного
Шляху» і побачив на самому початку свою статтю «Тарас Шевченко та
ідея визволення України». Вона має п’ять сторінок, надрукована дуже
добре. Є тут і продовження мого щоденника «В дорозі на Захід», мої
записки з часів нашого перебування в Літовищах на Бойківщині. Був
це цікавий і важливий період у нашому житті. Бойківщина — мені
сподобалася, колись, як буде час і нагода, напишу про бойків. Було б
добре опрацювати етнографічний нарис про цю частину України, але
це справа майбутнього.
(Далі буде)
123
ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ
Проф. д-р Пантелеймон КОВАЛІВ
15-го листопада 1973 р. у Нью-Йорку (США) помер на 75-му році жит-
тя проф. д-р Пантелеймон Ковалів — один із найвизначніших наших
учених та громадських і церковних діячів. Був дійсним членом Науко-
вого Товариства ім. Шевченка, колишнім доцентом Київського універ-
ситету і Педагогічного інституту, ректором Богословської Академії
УАПЦеркви в Мюнхені, одним із найвизначніших наших мовознавців,
автором багатьох праць.
Проф. д-р Пантелеймон Ковалів народився 1898 року в Браїлові на
Вінниччині. Закінчивши філологічний факультет та семінарські праці
на катедрах українського і слов’янського мовознавства у Київському
університеті, захистив дисертацію кандидата (доктора) філологічних
наук і в 1939 році став асистентом, а згодом доцентом Київського
університету.
Опинившись на еміграції наприкінці другої світової війни, вже в
1944 році став професором Українського Вільного Університету, а також
професором і ректором Богословської Академії УАПЦ.
Покійний був дійсним членом НТШ, заступником директора Філо-
логічної секції НТШ і директором її Мовознавчої комісії. З 1957 року
був головою Вашінґтонського Осередку НТШ.
Проф. д-р Пантелеймон Ковалів залишив по собі великий науковий
дорібок — понад 400 праць. Між ними такі, як «Історія форм україн-
ської мови« (1941), «Історія української мови« (1941), «Наголос в україн-
ській літературній мові« (1952), «Основи формування української мови
в порівнянні з іншими східньо-слов’янськими мовамиж (1958) та багато
інших. Готова також до друку його 700-сторінкова праця «Українська
фраза (синтакса)ж.
Покійний був також багатолітнім співробітником «Визвольного Шля-
ху». З Його смертю українська наука втратила визначного вченого, а
українська суспільність — щирого українського патріота.
Андрій КИРПИЧ
17-го листопада 1973 року в Бістері (Велика Британія) помер на 70-му
році життя Андрій Кирпич.
Покійний народився 12 грудня 1903 року на Київщині, де й закінчив
вищі студії. В Україні був учителем української мови і літератури в
середніх школах.
Опинившись на еміграції наприкінці другої світової війни, виїхав до
Великої Британії, де брав активну участь в українському житті, як
124
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
громадському так і політичному. В 1952 році був другим заступником
голови Союзу Українців у Великій Британії. Відзначався, як великий
прихильник Українського Визвольного Руху і як людина гетьмансько-
консервативних поглядів.
Андрій Кирпич особливо цікавився українською старовиною, студію-
вав її, робив переклади і писав есеї на національно-політичні теми. Був
багатодітним співробітником «Визвольного Шляху« і одним із його
найстарших передплатників-читачів. Як щирий український патріот,
консервативний націоналіст, завжди мріяв про майбутню суверенну
Українську державу, в якій здійсниться »Шевченкова правда«.
Д-р Дмитро КУЛИКОВСЬКИЙ
Наприкінці листопада 1973 р. в Мюнхені (Німеччина) помер на 74 році
життя д-р Дмитро Куликовський.
Покійний народився в Ярмолинцях. Закінчивши Віденську Юнкер-
ську Школу, брав участь в українській визвольній війні як старшина
української армії. Після Визвольних змагань, був інтернований у поль-
ських таборах, а звідти переїхав до Чехо-Словаччини, де закінчив вищі
студії. Після другої світової війни проживав у Мюнхені аж до своєї
смерти. Відзначався як блискучий публіцист, добрий перекладач з
різних мов і великий український патріот-самостійник. Особливо цінив
полк. Є. Коновальця і отамана Симона Петлюру, підтримував Україн-
ський Визвольний Рух.
Д-р Дмитро Куликовський тісно співпрацював з «Визвольним Шля-
хом». Остання його праця у »В. Ш.« — це переклад твору Марка Твена
«Особисті спогади про Жанну д’Арк сьєра Люї де Конта«, що закінче-
ний у жовтневій книжці »В. Ш.«, напередодні його смерти.
Чи Ви вже відновили передплату
на 1974 рік? Пам'ятайте, наш журнал
ступив у своє 27-річчя! Допомагайте
його розбудовувати і розповсюджувати
в усіх країнах поселення українців !
125
НА ФОНД ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Проголошена на Другому З’їзді Організацій Українського Визволь-
ного Фронту Ярославом Стецьком, головою Проводу ОУН, акція за
створення Фонду Оборони України, уже розпочалася. Дотепер на Фонд
Оборони України склали або задекларували:
Бл. п. Фридрих Вишневецький (з-передсмертного запо-
віту, Кіхлей, Велика Британія) — (1,497 ф.) .... 3,450 дол.
Іван і Анна Кульчицькі (Нью-Йорк, США)............... 2,000	”
Василь і Докія Маґаль (Нью-Йорк, США)................ 2,000	”
Відділ ОЖ ОЧСУ (Сиракюзи, США)....................... 1,000	”
Союз Українців у Великій Британії.................... 1,000	”
Д-р Степан Галамай (Нью-Йорк, США)................... 1,000	”
Головна Управа ЛВУ (Торонто, Канада)................. 1,000	”
Андрій Соколик (Нью-Йорк, США)....................... 1,000	”
Сейф-Вей Ко (Торонто, Канада)........................ 1,000	”
Інж. Василь Безхлібник (Торонто, Канада)............. 1,000	”
Василь Бицик (Ґвелф, Онт., Канада)................... 1,000	”
Головна Управа Товариства кол. Вояків УПА (Канада) . 1,000	”
Мґр Володимир Кліш (Торонто, Канада)................. 1,000	”
Ред. Нестор Ріпецький (Торонто, Канада).............. 1,000	”
Михайло Козарук (Член Т-ва кол. Вояків УПА, Ст. Кате-
рино, Канада).................................... 1,000	”
Степан Гула (Торонто, Канада)........................ 1,000	”
Осип Галатьо (Буенос-Айрес, Арґентіна)............... 1,000	”
Дмитро Гулей (Торонто, Канада)....................... 1,000	”
Відділ ЛВУ в Ніяґара Фоле (Онтеріо, Канада).......... 1,000	”
Відділ ЛВУ в Садбури (Онтеріо, Канада)............... 1,000	”
Софія і Микола Йонки (власники української крамниці
»Гайпарк Вераєті енд Конфекшенері Стор«, Торонто,
Канада) ......................................... 1,000	”
Андрій Бобин (Торонто, Канада)....................... 1,000	”
Ярослав і Слава Стецько.............................. 1,000	нм
Д-р Роман Малащук (Торонто, Канада).................... 500	дол.
Степан Дурбак (Вінніпег, Канада)....................... 500	”
Володимир Панчук (Німеччина)........................... 500	”
Михайло Ковальчин (США)................................ 500	”
Василь Кахнич (Тендер Бей, Онт., Канада)............... 500	”
Володимир Макар (Торонто, Канада)...................... 500	”
Осередок СУМ у Судбури (Онтеріо, Канада)............... 500	”
Михайло Баняс (Вінніпег, Канада)....................... 500	”
Іван Хмелик (Едмонтон, Канада)......................... 500	”
126
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Українська Народна Поміч (США).......................... 250	дол.
Відділ ООЧСУ в Маямі (США).............................. 200	”
Ред. Олександер Матла (Торонто, Канада)................. 150	”
Володимир Павлусь (Ніяґара Фоле, Канада)................ 120	”
Павло Скасків (Бері, Вел .Британія) — (50 ф.)........... 115	”
Пожертви Гостей із нагоди 80-ліття п. П. Скаскова
(41,65 ф.)........................................... 96	”
Іван Ґой (Торонто, Канада).............................. 100	”
Осип Рожка (Бельгія).................................... 100	”
Крайова Управа СУМ у Великій Британії................... 100	”
Володимир Гуменюк (Торонто, Канада)..................... 100	”
Іван Шимків (Торонто, Канада)........................... 100	”
Проф. Теофіль Панчишин (емерит, Ніяґара Фоле, Канада) 100	”
Ярослав Дмитерко (Ніяґара Фоле, Канада)................. 100	”
Василь Молодиня (Ніяґара Фоле, Канада).................. 100	”
Дмитро Хорват (Ллентавн, США)........................... 100	”
Михайло Степаненко (Торонто, Канада).................... 100	”
Іван Гусак (Торонто, Канада)............................ 100	”
Микола Лучка (Ошава, Канада)............................ 100	”
М. і В. Палки (Едмонтон, Канада)........................ 100	”
В. Б. (Торонто, Канада)................................. 100	”
А. Когут (Мідлесборо, Вел .Британія) — (40 ф.) ....	92	”
Організації Укр. Визвольного Фронту в Німеччині . . .	250 нм
Богдан Качор (Буенос-Айрес, Арґентіна)................... 50	дол.
Михайло Наконечний (Торонто, Канада)..................... 50	”
Володимир Кащій (Ошава, Канада).......................... 50	”
Микола Шаповал (студент, Буенос-Айрес, Арґентіна) . .	50	”
Осип Пекельний (Торонто, Канада)......................... 50	”
Український Товариський Клюб у Гадерсфільді (В. Брит.) 46	”
Олекса Берегуляк (Лідц, Вел. Британія)................... 23	”
Юрій Катаман (Гаттон, Вел. Британія)..................... 23	”
Анна Данилиск (Торонто, Канада).......................... 20	”
Василь і Анна Кузьмичі (Судбури, Канада, замість квітів
на могилу бл. п. Михайла Фаріона).................... 20	”
Андрій Ганачівський (Торонто, Канада)................... 10	”
Всім Жертводавцям — щира подяка. Звертаємося до всіх українських
патріотів, зокрема до членів і відділів Організацій Українського Виз-
вольного Фронту, включитися в акцію за створення мільйонового Фон-
ду Оборони України якнайщедрішими пожертвами. Декларації і гроші
просимо надсилати до централь ОУВФ у кожній країні.
Канцелярія Президії СУВФ
127
ПОДЯКА
КОШТИ ВИПУСКУ ХІ-ХП-ої (ПОДВІЙНОЇ) книжки «визволь-
ного ШЛЯХУ« ЗА 1973 Р. ПОКРИЛА УКРАЇНСЬКА КООПЕРАТИВА
«НОВА ФОРТУНА» У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ. ЗА ТАКИЙ ЩЕДРИЙ
ДАР І ПІДТРИМКУ НАШОГО ЖУРНАЛУ СКЛАДАЄМО ДИРЕКЦІЇ
КООПЕРАТИВИ «НОВА ФОРТУНА« НАЙЩИРІШУ ПОДЯКУ, А КО-
ОПЕРАТИВІ БАЖАЄМО ДАЛЬШОГО ЯКНАЙКРАЩОГО РОЗВИТКУ.
Видавництво
«Визвольного Шляху«
ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ «
Індивідуальні пожертви
З нагоди 25-річчя «Визвольного Шляху« директор Ю. Заблоцький
пожертвував 50 фунтів.
А. Когут (Міддлесборо) — 15 ф.; О. Ковальчук (Брадфорд) — 5 ф.;
І. Петровський (Манчестер) — 5 ф.; В. Алан (Савтгамптон) — 5 ф.; Є.
Кучерак (Лондон) — 3 ф.; І. Шестака (Донкастер) — 2 ф.; інж. М. Лит-
виненко (Ст. Геленс) — 1 ф.; М. Антемес (Тодморден) — 1 ф.; Д. Єйна
(Брадфорд) — 1 ф.; І. Труш (Дербі) — 1 ф.; С. Полозяк (Данді) — 1 ф.;
О. Циган (Волвергамптон) — 1 ф.; В. Івасєчко (Вокінгам) — 1 ф.; Д.
Мартинів (Ноттінґем) — 1 ф.; І. Антемес (Тодморден) — 75 п.; І. Сідель-
ник (Брадфорд) — 50 п.; Т. Андрушко (Едінбурґ) — 50 п.
В. Савчак (США) — 20 дол.; П. Бреслявець (США) — 10 дол.; І. Ревен-
чук (США) — 5 дол.; М. Воскрес (США) — 3 дол.; І. Винник (США) —
З дол.
М. Карпій (Канада) — 10 дол.; В. Комаріянеький (Канада) — 10 дол.;
В. Б. (Канада) — 10 дол.; І. Харина (Канада) — 6 дол.; В. Бицик (Кана-
да) — 5 дол.; В. Паїк (Канада) — 5 дол.; О. Мерцало (Канада) — 5 дол.
Ф. Балицький (Німеччина) — 10 нм.; д-р Г. Васькович (Німеччина) —
5 нм.; В. Мосса (Німеччина) — 5 нм.; д-р А. Ґураль (Австралія) — 1 дол.
*
Замість китиці квітів на свіжу могилу нашої Дорогої Дружини, Ма-
тері й Бабусі, бл. п. Софії Дяк, що упокоїлася в Бозі 22 жовтня 1973 р.,
пересилаємо 5 ф. на пресовий фонд «Визвольного Шляху».
Родина Дяків
Всім Жертводавцям — щиро дякуємо. Родині бл. п. Софії Дяк скла-
даємо наші найглибші вислови співчуття.
128
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
БІБЛІОГРАФІЯ
БЛАГОВІСНИК Верховного Ар-
хиєпископа Візантійсько-Україн-
ського (Греко-Руського) Обряду.
Кастельґандольфо, Рим, 1972. Кн.
1-4, стор. 92, м’яка обкладинка.
ЗБІРНИК НА ПОШАНУ ПРОФ.
Д-РА ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА. Укра-
їнський Вільний Університет (Фі-
лософічний факультет). Науковий
Збірник, том 7. Мюнхен, 1971, стор.
506. М’яка обкладинка.
Володимир: СКОВОРОДА —
ЛИЦАР СВЯТОЇ БОРНІ. Вид. ч. 7,
із циклу: Історія української фі-
лософії. Інститут Володимира Ша-
яна (Реєстрована корпорація —
Торонто, Канада). Лондон-Торон-
то, 1973, стор. 110. М’яка обклад.
Микола Понеділок: РЯТУЙТЕ
МОЮ ДУШУ (повість). Редакція і
передмова Юрія Клинового, обкла-
динка та ілюстрації — Едварда Ко-
зака-Еко. Видавництво »Свобода«,
Джерзі Сіти, США, 1973. Стор. 504,
м’яка обкладинка з сорочинкою.
Іван Овечко: ЧЕХОВ І УКРАЇ-
НА (Походження А. П. Чехова, йо-
го зв’язки з Україною й українські
елементи в житті і творчості пись-
менника). Український Вільний
Університет, серія: Монографії, ч.
20. Передмова Василя Лева. Мюн-
хен-Ґрилі, 1973. Стор. 150, м’яка
обкладинка.
Діма: ЗУСТРІЧ РОКІВ (поезії).
Друкарня »Луна«, Нью-Йорк, 1973.
Стор. 48, м’яка обкладинка.
Д-р Михайло Кушнір: ПЕРС-
ПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОГО
ХРИСТИЯНСЬКОГО НАЦІОНА-
ЛІЗМУ. В-во »Америка«, Філа-
дельфія, США, 1973. Стор. 51, м’я-
ка обкладинка.
Гнат О. Діброва: ТЕРНИ І ТРО-
ЯНДИ (поезії). Обкладинка мистця
С. Гординського. Видавець Петро
Ямняк, Кліфтон, Н. Дж., США,
1973. Стор. 52, м’яка обкладинка.
Анатоль Юриняк: СПРАВЖНЯ
НАРЕЧЕНА (Комедія в 3-ох діях
із життя української молоді на
американському континенті). Дру-
ге перероблене видання. Лос-Ан-
джелес, Каліфорнія, США, 1972.
Стор. 40, м’яка обкладинка.
Іван Манило-Дніпряк: МЕЧ
СВЯТОСЛАВА (поезії, байки, гу-
морески). Обкладинка Якова Со-
кола. В-во »Волосожар«, Нью-
Йорк—Міллвіл, США, 1973. Стор.
82, м’яка обкладинка.
Петро Роенко: ВЕЛИКА ЛЮ-
ДИНА ТА ІНШІ ТВОРИ. Видав-
ництво »Любисток«, Торонто, Ка-
нада, 1973. Стор. 144, м’яка обкла-
динка.
Іван Овечко: ВИБРАНІ СТАТТІ,
ч. 4, фото-офсетна репродукція
вибраних статтей із тижневиків
»Канадійський Фармер« і «Віль-
ний Світ« за 1970-1973 рр. Стор. 94,
м’яка обкладинка.
М. Лавренко: УТАЄМНЕНИЙ
БІК БОГОСЛУЖБ. Написано на
основі праць Ч. В. Ледбітера, єпис-
копа англіканської церкви. Обкла-
динка й оздоба автора. Нью-Йорк,
1973, стор. 66, тверда обкладинка.
АЛЬМАНАХ-АДРЕСАР «Укра-
їнського Слова«, 1933-1973. Зібрав
і чпорядкував Володимир Лазовін-
ський. Париж, Франція, 1973, стор.
321, м’яка обкладинка.
НОТАТКИ З МИСТЕЦТВА. Вид.
Об’єднання Мистців Українців в
Америці, Відділ у Філадельфії.
Червень, 1973. Накладом Відділу
ОМУА у Філадельфії, США. Стор.
80.
Уигі В. ЕНутко: ГОВ ТНІ8 IV АЗ
І ВОВК. Тіїе ііитап сопйіііопз іп
Ц88В 81аче ЬаЬоиг Сатрз (Рііоіо-
§гарііз, Тезіітопіез, Роетз, Веай-
іп§з, Реііііопз, Ьейегз апй оіііег
Поситепіз). Тогопіо, Сапайа, 1973,
рр. 188, зоіі сочег.
Ьеззіа Оиктаіпка: СА88АКЦВЕ
(Роете Дгатаіідие). Тгайиіі; Де
І’икгаіпіеп ргеїасе еі аппоіе раг
Апдту Зшігко, 47, гие ТепЬозЬ.,
1050, Вгихеїіез, Ве1§іит. 140 рр.,
зоЙ сочег.
й
ТЯАВЕ  АЯК
УКРАЇНСЬКА КООПЕРАТНВА
У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ
»НОВА ШОРТУНА«
ртізня: імпорт і експорт)
ДАЄ ВИСОКІ ДИВІДЕНДИ.
ВСТУПИВШИ В ЧЛЕНИ
КООПЕРАТИВИ.
ДОПОМОЖЕШ СОБІ
Й УКРАЇНСЬКОМУ
ПІДПРИЄМСТВУ.
ВСІ В ЧЛЕНИ КООПЕРАТИВИ
«НОВА ФОРТУНА*
Адреса Централі. 41) Ьіпгіеп СаНепв.
ІдрІМІоІі, \¥2 ІНС, Сгеаі Війаіп