Певцов Г.В.,Залкін С. В.,
Сідченко С. 0.,Хударковський K.I.

ГІєвцов Г. В., Залкін С. В., Сідченко С. О.,
Хударковський К. І.

ІН Ф О РМ А Ц ІЙ Н О -П С И Х О Л О ГІЧ Н І ОПЕРАЦІЇ
П Л А Н У ВА Н Н Я , ПРОТИДІЯ, ТЕХН О ЛО ГІЇ

МОНОГРАФІЯ

Харків

2020

УДК 355.425
ББК 66,3(4УКР)31
1-74

В. Ю. Богданович

О. М. Загорка

Б. Пацек

Рецензенты:
доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і
техніки України; головний науковий співробітник
Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил
України
доктор військових наук, професор, Заслужений діяч науки і
техніки України, головний науковий співробітник центру
воєнно-стратегічних досліджень Національного університету'
оборони України
доктор наук хабілітований, професор соціології; професор
Інституту Близького та Далекого Сходу Ягеллонського
університету, Польша

Рекомендовано до видання науково-технічною радою Харківського
національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба
(протокол № І від 15.01.2020)
1-74

Інформаційно-психологічні операції: планування, протидія,
технології : монографія / Г. В. Певцов, С. В Залкін, С. О. Сідченко,
К. І. Хударковський. - X . : ДІСА ПЛЮС, 2020. - 2 5 2 с.
18ВЫ 978-617-7645-85-5
У монографії представлений аналіз доктринальних документів США
та НАТО щодо планування і проведення інформаційних (психологічних)
операцій, розглянуті сутність, концепції стратегічних комунікацій США,
НАТО та Збройних Сил України, місце інформаційно-психологічних
операцій в системі стратегічних комунікацій, висвітлені деякі аспекти
планування
інформаційно-психологічних
операцій
та
техніки
інформаційно-психологічних впливів, а також організації протидії
негативному' інформаційно-психологічному впливу.
Монографія призначається для наукових і науково-педагогічних
працівників, практичних фахівців в галузі інформаційно-психологічного
протиборства у воєнній сфері.
УДК 355.425
ББК 66,3(4УКР)31

18ВЫ 978-617-7645-85-5

© Пєвцов Г. В., Залкін С. В.,Сідченко С. О.,

Хударковський К. І., 2020

ЗМІСТ

П Е РЕ Л ІК У М О В Н И Х С К О Р О Ч Е Н Ь .....................................................
В С Т У П ................................................................................................................
РО ЗД ІЛ 1. А Н А Л ІЗ Д О К Т РИ Н А Л ЬН И Х Д О К У М ЕН ТІВ СІЛА
ТА Н А ТО Щ О Д О П Л А Н У В А Н Н Я ТА П РО В ЕД Е Н Н Я
ІН Ф О РМ А Ц ІЙ Н И Х (П С И Х О Л О Г ІЧ Н И Х ) О П Е Р А Ц ІЙ ...............
1.1. Інф ормаційні операції у воєнній стратегії СТІТА......................
11.1. С утність інф ормаційних операцій збройних сил С И ГА ......
1.1.2. Загальна
структура
керівництва
інф ормаційними
операціями у збройних силах С Ш А .......................................................
1.1.3. П ланування інф орм аційних операцій у збройних силах
С ІЛ А ......... ..........................................................................................................
1.2. Погляди
ком андування Н А ТО
щодо планування і
проведення психологічних о п е р а ц ій ......................................................
1.21. П ринципи планування психологічних операцій Н А Т О ......
1.2.2. С труктура і завдання органів управління з організації
п сихологічних о п е р а ц ій ..............................................................................
1.2.3. П ланування т а проведення психологічних оп ерац ій ............
1.2.4. Сили психологічних о п ер ац ій .......................................................
1.2.5. Рівні та види психологічних оп ерац ій ........................................
РО ЗДІЛ 2. С ТРА ТЕГІЧН І К О М У Н ІК А Ц ІЇ.........................................
2.1..С утність стратегічних к о м у н ік а ц ій ................................................
2.2. К онцепція стратегічних комунікацій С Ш А ................................
2.3. П олітика стратегічних ком унікацій Н А Т О ..................................
2.4. С истема стратегічних ком унікацій у Збройних Силах
У к р аїн и ...............................................................................................................
2.5. Інф орм аційно-психологічні операції в системі стратегічних
ком у н ікац ій .......................................................................................................
РО ЗД ІЛ 3. П Л А Н У В А Н Н Я
ІН Ф О РМ А Ц ІЙ Н О П С И Х О Л О ГІЧ Н И Х
О П ЕРА Ц ІЙ .
ТЕХ Н ІК И
ІН Ф О РМ А Ц ІЙ Н О -П С И Х О Л О Г ІЧ Н И Х В П Л И В ІВ .........................
3.1. П ланування
інф орм аційно-психологічної
операції
на
основі реалізації циклів Дж. Б о й д а .........................................................
3.2. М оделю вання інформаційно-психологічної операції та
інф ормаційно-психологічних в п л и в ів ...................................................
3.3. А наліз інф ормаційної обстановки в інформаційному
п р о сто р і..............................................................................................................

5
6

8
9
9
22
26
31
34
35
41
53
56
59
60
67
73
78
88

95
97
114
135
З

3.4. В изначення цільової ау д и то р ії.............................................................143
3.5. Види інф орм аційно-психологічних в п л и в ів ...................................149
3.6. Основні методи інф орм аційно-психологічного в п л и в у ......... ...163
3.7. С пособи інф орм аційно-психологічного вп л и ву............................172
РО ЗД ІЛ 4 П РО Т И Д ІЯ Н Е ГА ТИ В Н О М У ІН Ф О РМ А Ц ІЙ Н О П С И Х О Л О ГІЧ Н О М У В П Л И В У ............................................................. .. 183
4.1. Інф ормаційна безпека збройних с и л .............................................. .. 183
4.2. С утність
негативного
інф ормаційно-психологічного
в пли ву.................................................................................................................. .. 191
4.3. С истем а
протидії
негативном у
інф ормаційнопсихологічном у в п л и в у ................................................................................ .. 201
4.4. М еханізм
протидії
негативном у
інф ормаційнопсихологічном у в п л и в у ................................................................................ ..212
4.5. М етодика визначення раціонального складу сил та засобів
протидії негативном у ІПВ противника на війська т а населення.. 224
Закл ю чен н я....................................................................................................... ..232
ПЕРЕЛІК П О С И Л А Н Ь ................................................................................. ..237

4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВД
ВІЗ
ЗМ І
ЗС
10
ІПБ
ІПВ
ІПсО
MO
ОБ
ОЗС
ПсО
РЕБ
СЮ
ССО
С ІМ ІС
J-2
J-2T

-

J-2X

-

J-З
J-39
J-4
J-5
J-6

-

J-7

-

J-9

-

OODA

-

військова дезінф орм ація
військово-інф орм аційне забезпечення
засоби м асової інф ормації
збройні сили
інформаційні операції
інф орм аційно-психологічна боротьба
інф ормаційно-психологічний вплив
інф ормаційно-психологічні операції
М іністерство оборони
оперативна безпека
о б ’єднані збройні сили
психологічна операція
радіоелектронна боротьба
спеціальні інф ормаційні операції
С или спеціальних операцій
цивільно-військове співробітництво)
розвідувальний директорат О б ’єднаного ш табу
помічник начальника розвідувального директорату
О б ’єднаного ш табу із визначення цілей
ш табне відділення контррозвідки і агентурної
розвідки О б ’єднаного ш табу
Д иректорат з операцій
ш таб інф ормаційних операцій
Д иректорат О б ’єднаного штабу з логістики
Д иректорат О б ’єднаного ш табу з планування
Д иректорат О б ’єднаного ш табу з управління
систем ам и зв ’язку
Д иректорат О б ’єднаного ш табу з підготовки
о б ’єднаних сил
Д иректорат О б ’єднаного ш табу з спільних дій за
участю військових і цивільних осіб
цикл Д ж она Бойда - O bservation (“ С постереж ення,
розвідка”) - O rientation (“ О рієнтація, оціню вання”)
D ecision (“ Ріш ення”) - A ction (“Д ія”)

ВСТУП

Н а початку X X I століття у світі відбулися кардинальні зміни в
характері війн і збройн и х конфліктів, докорінно зм інилися не лиш е
їхні політичні цілі, але й способи і засоби їхнього ведення.
За умов глобальної інтеграції та ж орсткої між народної
конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних
національних
інтересів держ ав стає
інф орм аційний
простір.
Геополітична конкуренція в ум овах інф ормаційного суспільства
зумовлю є необхідність перегляду пріоритетів і акцентів організації
системи національної безпеки, нового погляду на проблеми
інф ормаційного
протиборства,
розуміння
ролі
інф орм аційнопсихологічного впливу на суспільство та особистість.
П ід інф ормаційним протиборством розуміється боротьба в
інформаційній сф ері, яка припускає комплексну деструктивну дію на
інформацію , інф ормаційні систем и і інф ормаційну інф раструктуру
протиборчої сторони з одночасним захистом власної інформації,
інформаційних систем і інф орм аційної інф раструктури від подібної
дії К інцевою метою інф ормаційного протиборства є завою вання та
утримання інф ормаційної переваги над протиборчою стороною [5],
[13], [32], [87], [88].
В сучасних конф ліктах все частіш е використовую ться методи,
засновані на ком плексном у застосуванні політичних, економ ічних,
інф ормаційних та інш их невоєнних заходів, що реалізую ться з
опорою на військову силу.
С укупність цих методів реалізує концепцію гібридної війни,
провідною ідеєю якої є досягнення політичних цілей з м інім альним
військовим впливом на противника за рахунок застосування сучасних
інформаційних технологій з опорою на “ м ’яку силу” і “тверду си лу”
[5], [13], [32], [87], [88]. П ри цьом у відбувається підрив військового і
економ ічного потенціалу, руйнується культурно-світоглядна сфера,
підтримується радикальна опозиція, залучаю ться сили спецоперацій
для проведення диверсій і підготовки необхідних сил і засобів для
маніпуляцій протестами місцевого населення. П риховано надається
військова допомога і фінансове забезпечення радикально-екстремістським
і терористичним організаціям. Після значного виснаж ення противника
здійсню ється обм еж ене застосування військової сили під прикриттям
визвольних гасел з метою переведення країни під зовніш нє управління.
6

У м онограф ії представлений аналіз доктринальних документів
С Ш А та Н А ТО щ одо планування та проведення інф ормаційних
(психологічних) операцій, розглянуті сутність, концепції стратегічних
комунікацій СШ А , Н А ТО та Збройних Сил У країни, місце
інф орм аційно-психологічних
операцій
в системі
стратегічних
ком унікацій, висвітлені деякі аспекти планування інформаційнопсихологічних операцій та техніки інф ормаційно-психологічних
впливів, а також організації протидії негативному впливу.
Д ана м онограф ія є логічним продовж енням дослідж ень авторів з
проблем
інф ормаційного
(інф орм аційно-психологічною )
протиборства та інф орм аційної безпеки у воєнній сфері.
Так, у монограф ії “ Інф ормаційна безпека у воєнній сфері:
проблем и, м етодологія, систем а забезпечення” [61] проведений аналіз
досвіду ведення інф ормаційної боротьби у локальних війнах та
воєнних кон ф ліктах останнього часу, поглядів фахівців провідних
країн світу на ведення інф ормаційного протиборства, загроз
інф ормаційній безпеці У країни, у том у числі у воєнній сфері. З
системних позицій розглянуто місце і роль інф ормаційної безпеки у
системі національної безпеки У країни, визначені науково-методичні
засади забезпечення інф ормаційної безпеки, запропоновані підходи
до побудови системи забезпечення інф ормаційної безпеки у воєнній
сфері. Н ауково обґрунтовано і розроблено проект К онцепції
інф ормаційної безпеки у воєнній сфері. Розглянуто інформаційну
зброю як новий клас озброєння
У монограф ії ‘ін ф орм ац ій н о-п си хол огіч н а боротьба у воєнній
сф ері” [62] представлена характеристика воєнних конфліктів XXI
століття, проведений аналіз інф ормаційного протиборства у гібридній
війні як новій формі воєнного конфлікту. П редставлена структура,
функції та завдання органів управління інф ормаційно-психологічної
боротьби в збройних силах провідних країн світу. Запропоновані
загальні підходи до планування та проведення інф ормаційнопсихологічних операцій та погляди щодо розвитку системи
інф орм аційно-психологічної боротьби у Збройних С илах України.
А втори висловлю ю ть щ иру подяку рецензентам за критичні
зауваж ення т а пропозиції, що сприяли вдосконаленню змісту
монографії. Також автори заздалегідь висловлю ю ть подяку фахівцям
у галузі інф орм аційно-психологічної боротьби за увагу до
монографії, мож ливі практичні зауваж ення та пропозиції щодо
подальш ого розвитку та використання отрим аних результатів.
7

Розділ 1
АНАЛІЗ ДОКТРИНАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ СІІІА ТА
НАТО ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ
(ПСИХОЛОГІЧНИХ) ОПЕРАЦІЙ

А наліз війн та збройних конф ліктів кінця X X - початку XXI
століть свідчить про те, що їх н евід’єм ною складовою є інф ормаційні
та психологічні операції, які здатні суттєво підвищ ити еф ективність
дій військ, знизити втрати серед військовослуж бовців і м ирного
населення,
істотно
полегш ити
виконання
бойових
завдань,
поставлених перед збройним и силами для досягнення кінцевих
військових цілей.
За поглядами військових фахівців С Ш А та Н А ТО психологічні
операції, які проводяться в підтримку бойових дій військ, є
складовою інф ормаційних операцій. В они проводяться (найчастіш е
паралельно) у єдиному інф орм аційном у просторі та на загальній
території, погодж ую ться за стратегічним и цілями і розв’язуваним и
завданнями, оперую ть однорідною інф ормацією та спрям овані на
загальні або взаємозалеж ні цільові аудиторії, але при цьом у
розрізняю ться за частковими завданням и, силами і засобами, шо
залучаю ться, а також за формами і методами дій.
П сихологічні операції сприяю ть виріш енню певних завдань
інф ормаційних операцій, впливаю чи на погляди, свідом ість і дії
різних соціальних груп - від цивільного населення до керівників всіх
рівнів, що приймаю ть важливі ріш ення. Таким чином, оскільки в
сучасних війнах психологічні операції проводяться із ш ироким
використанням
відкоректованої
інформації,
а
застосування
інф ормаційної зброї базується на технологіях психологічного впливу,
доречно вживати більш е точне інтегроване поняття “ інф ормаційнопсихологічні операції” [49]. К рім того, терм ін “ інф ормаційнопсихологічна операція” ш ирш е терм ін а “ психологічна операція ’. У
ньому підкреслю ється цільова ф ункція інф ормації саме в тих
випадках, коли інф ормація виступає в ролі специф ічного засобу
впливу на психіку лю дини з м етою програмування її поводж ення,
програмування психічного стану, виклик}' необхідних емоцій.

8

1.1. Інф орм аційні о п ер ац ії у воєнній стратегії С Ш А

В ійськово-політичне
керівництво
СШ А
розглядає
інф орм аційний простір як сферу своїх життєво важливих інтересів,
контроль над яким дозволяє їм досягати стратегічних цілей
глобального дом інування
О сновним інструментом досягнення
відповідної переваги над противником є інформаційні операції. При
цьому під забезпеченням інф орм аційної переваги над противником
розуміється використання всіх наявних у розпорядж енні сил і засобів
ам ериканських збройних сил (ЗС) для збору, обробки, захисту,
пош ирення та еф ективного використання інформації, а також впливу
на інф орм аційно-технічні о б ’єкти противника й інформаційнопсихологічного впливу на його держ авне і військове керівництво,
військовослуж бовців і населення [92].

1.1.1.

Сутність інформаційних операцій збройних си

США
За поглядами М іністерства оборони СШ А інформаційні операції
(10) є складовою практично всіх видів діяльності у воєнній сфері [117].
Так, у настанові JP 3-13 “Єдина доктрина інформаційних
операцій” [118] відзначається, іцо “ інф ормація стала являти собою не
тільки ціль впливу, але й зброю впливу, а також галузь або сферу
діяльності
ЗС
С Ш А ” . В ідповідно
до
полож ень
настанови
інф ормаційною атакою вваж ається “будь-яка прихована атака на
інф ормаційні мережі або спроба копію вання даних, рекомендацій або
інструкцій ЗС С Ш А ” . У настанові визначається, що інф ормаційна
війна - “ це не тільки вплив на ком п'ю терні мережі, це дії (операції)
безпосередньо по придуш енню (перекручуванню , знищ енню ) або
використанню у своїх цілях інф ормації в будь-яких її формах, вплив
на передачу інф ормації будь-яким и засобами м асової інформації, у
том у числі на її обсяг і зміст, н а всі її інформаційні системи, що
забезпечую ть, і ко м п ’ю терні мереж і, на спеціальні програми
матем атичного забезпечення, фізичні засоби матеріальної частини
систем і мереж, на засоби зберігання і розмнож ення даних, на зміст

9

інструкцій з їхнього використання, на д ії і свідом ість особового
складу, що обслуговує ці системи, засоби та м ереж і” .
У
м еморандум і
комітету
начальників
ш табів
“Єдина
п ерспектива-2020” (Joint V ision 2020) сутність інф орм аційної операції
визначається як “ефективний вплив н а інф ормацію та інформаційні
систем и противника при одночасном у всебічному захисті інформації
т а інф ормаційних систем ам ериканських ЗС ” . Д о інф ормаційних
операцій меморандум відносить також “будь-яку діяльність у
н ебойових або невизначених ситуаціях по захисту інф ормації та
інф ормаційних систем СШ А , а також дії по наданню негативного
впливу
на мож ливість
і процес
виявлення
інф ормації та
інф ормаційних систем противником. Інф ормаційні операції можуть
проводитися в мирний час, у кризовій ситуації та у ході будь-якого
конф лікту” . П ри
цьому
основною
вим огою
є
досягнення
інф ормаційної переваги країни над будь-яким противником.
У ж овтні 2003 року ком андування збройних сил СШ А
затвердило “дорож ню карту” - план поетапного проведення 10.
У лю тому 2006 року голова ком ітету начальників ш табів ЗС
СШ А затвердив чергову настанову для всіх видів ЗС - JP 3-13
“ Інформаційні операції”, в якій ю ридично закріплю ється доктрина 10,
що реалізує вимоги мем орандум у “Є дина перспектива-2020”
2000 року та “дорож ньої карти” ІО 2003 року.
Н астанова JP 3-13 2006 року скасувала ряд застарілих полож ень
н астанови JP 3-13 від 1998 року і затвердила нові вимоги до
організації, планування та ведення інф ормаційних операцій ЗС СШ А
в операціях XXI століття.
Основні полож ення цього документа:
- інф ормаційна операція є загальною складовою частиною
військової операції (бойових дій) і забезпечую ть її успіх;
- г о л о в н а мета інф орм аційної операції - досягнення та
утримання інф ормаційної переваги ЗС С Ш А та їхніх сою зників над
противником;
- інф ормаційна перевага забезпечує перевагу над противником
тільки в тому випадку, коли вона перетворю ється у перевагу в
прийнятті ріш ень (військових і політичних) та попередж енні ДІЙ 1
ріш ень противника;
- інф ормаційна операція - це інтегроване застосування сил,
засобів і способів ведення радіоелектронної боротьби (РЕБ), операцій
у ком п’ю терних мережах, психологічних операцій, оперативного
10

м аскування і військової дезінф орм ації у поєднанні із заходами
забезпечення 1 0 т а діяльністю інш их силових структур, п о в ’язаних із
проведенням таких операцій;
- основними завданнями 10 є здійснення деструктивного впливу
на противника - зрив, знищ ення, перекручування, отримання або
використання у своїх цілях інф ормації, інф ормаційних систем і
діяльності особового складу противника, що приймаю ть участь у
підготовці, прийнятті й реалізації ріш ень, а також створення
руйную чого впливу на автоматизовані систему управління військами
і зброєю протиборчої сторони;
-п р и п и н е н е використання терм інів “наступальна інформаційна
операція ” і “оборонна інф орм аційна операція ” при збереж енні
полож ень, що 10 проводиться для виріш ення як наступальних, так і
оборонних завдань;
- з настанови по 10 був виклю чений терм ін “ інф ормаційна
війна” (тобто дане поняття було виклю чено з військової терм інології,
щоб відокремити його від політичної і, тим самим, приховати його
існування);
- д о спеціальних операцій із забезпечення 10 віднесені ведення
видової розвідки на полі бою , фізичний вплив, забезпечення
інф орм аційної стійкості, контррозвідка;
- д о заходів, п о в’язаних із проведенням 10, віднесені діяльність
у підтрим ку п ублічної диплом атії, робота із зв ’язків з громадськістю
та військово-цивільні операції;
- введене поняття і визначений зміст терм ін а “ інформаційний
простір” (inform ation environm ent). Інформаційний простір являє
собою о б ’єднання фізичної, інформаційної і когнітивної сфер,
взаєм озалеж них між собою , у меж ах яких окремі особи, групи осіб,
організації та системи збираю ть, аналізую ть, узагальню ю ть і
пош ирю ю ть інформацію , дію чи на її основі;
- в в е д е н е поняття і визначений зміст терм іна “стратегічна
п ропаганда” , під яким розуміється процес об ’єднання наявних
інф ормаційних ресурсів для їх узгодж еного застосування в інтересах
еф ективного просування політики С'ША і надання підтримки в
проведенні військових операцій. Також встановлений її взаєм озв’язок
з 10;
- розш ирена глава настанови із планування 10.
В ідповідно до основних статутних документів ЗС СШ А,
виданих у період з 1998 по 2006 рік, основні принципи оперативно-

стратегічної концепції “ Інформаційні оп ерац ії” були о б ’єднані в
чотири основні категорії [92]:
- “заборона” або “обезголовлення” противника. Головними
об ’єктами інф ормаційного впливу в цьом у випадку' є системи
управління, з в ’язку^, розвідки, РЕБ і особовий склад, що бере участь у
збиранні, обробці та аналізі інформації, оцінці обстановки, прийнятті
рішень, плануванні і доведенні інф ормації до відповідних ком андних
інстанцій;
- “ посилення військового потенціалу (бойової міці) ЗС ” .
Заснована на двох принципах - “ інф орм ативність” і “оперативність”
(своєчасне та достовірне доведення інф орм ації в масш табі часу,
близькому до реального);
- “ж ивучість інф ормації, інф орм аційних систем і систем
управління” . П ередбачає гарантовану сталу роботу' і виж иваність у
будь-якій бойовій обстановці;
- “випередж ення” (випередж ення у прийнятті ріш ень і дій).
П ередбачає інтенсивність і оперативність застосування сил з
гарантованим випередж енням противника.
У червні 2010 року директивою м іністра оборони С ІЛ А був
замінений терм ін психологічні операції, що використовувався раніш е,
терміном інф ормаційні операції військової підтримки (Military'
Inform ation Support O peration). Це пов’язане з тим, що нова
терм інологія більш ою мірою відбиває діяльн ість М іністерства
оборони у сфері інф ормування та впливу на ворож у, нейтральну і
друж ню громадську думку, спрям ована на досягнення стратегічних
цілей ам ериканського військового ком андування [99].
Т акож у 2010 році О б ’єднаний ком ітету начальників ш табів ЗС
Г ІН А опублікував доктрину інф орм аційних операцій військової
підтримки, в якій говориться, що такі операції є найваж ливіш им
елементом ам ериканської зовніш ньої політики, вони застосовую ться
для
встановлення
і
посилення
зовніш нього
сприйняття
ам ериканських
збройних
сил,
політичного
та
економ ічного
потенціалу. У ході конфлікту' такі операції п ідсилю ю ть еф ективність
бойової м іцності (force m ultiplier), дозволяю ть знизити еф ективність
збройних сил противника, обмеж ити втручання цивільних осіб,
скоротити супутній збиток, збільш ити підтримку проведеної операції
з боку місцевого населення [125].
П роведення інф ормаційних операцій військової підтримки
містить 7 етапів [99]:
12

1) планування;
2) другий - визначення й аналіз цільової аудиторії;
3) третій - розробка ком плексу заходів;
4) визначення необхідних ресурсів;
5) прийняття ріш ення;
6) виготовлення і розповсю дж ення;
7) оцінка проведеної роботи.
У відповідності до цього документу ЗС СШ А остаточно
переходять до переваж ного використання сучасних технологій
пош ирення м атеріалів інф орм аційно-психологічного впливу, у тому
числі в мережі Інтернет. П оряд із цим, передбачається тісн а взаємодія
із цивільними структурами, що займаю ться організацією підтримки
зв ’язків із гром адськістю Д о числа держ авних відомств, з якими
здійсню ється координація та взаємодія,
входять центральне
розвідувальне управління, бю ро з між народних інф ормаційних
програм держ авного департаменту' СШ А , бю ро між народного
мовлення, рада керівників із мовлення, м іністерства торгівлі,
внутріш ньої безпеки, транспорту', енергетики і ю стиції, управління по
боротьбі з наркотиками та берегова охорона [99].
У 2012 році затвердж ена нова редакція настанови № 3-13
“Інформ аційні операції” , в якій переглянуті погляди військового
керівництва СШ А на підготовку і ведення 10, уточнені цілі, завдання
т а основні принципи інф ормаційного протиборства, а також
о б о в ’язки
посадових
осіб
щ одо
підготовки
і проведення
інф ормаційних операцій як у мирний, так і воєнний час [117].
В докум енті відмічається, що:
- д л я успіш ного досягнення цілей бойових дій 10 повинні
забезпечувати
завою вання
й
утрим ання
всеохоплю ю чої
інф ормаційної переваги над противником;
- д л я реалізації інф ормаційної переваги не менш важливим
вваж ається здатність командирів, ш табів і особового складу на основі
отрим аної інф ормації правильно оціню вати обстановку і приймати
вірні ріш ення;
інформаційні операції являю ть собою сукупність узгодж ени
за метою , завданнями, місцем і часом заходів, що проводяться
одночасно та послідовно за єдиним задумом і планом в ході
військової операції для здійснення впливу або переш коджання
процесу підготовки, прийняття і реалізації військового рішення
йм овірним, потенційним або реальним противником та для
13

одночасного захисту своїх військ від аналогічних дій протиборчої
сторони;
-р о зр ізн я ю т ь с я два основних рівні реалізації концепції
інф ормаційної переваги - загальнодерж авний і військовий На
загальнодерж авному
рівні
п ередбачається
здійсню вати
цілеспрямований, головним чином, інф орм аційно-психологічний,
вплив на військово-політичне керівництво як противника, так і країнсою зниць. Його способам и (форм ами) мож уть бути - політичні,
дипломатичні
і
економічні
акції;
операції
інф ормаційного
забезпечення; політична та економ ічна підтримка опозиційних груп і
рухів; проникнення в системи держ авного і військового управління;
заходи щодо руйнування і перекручування інф ормаційних ресурсів,
заходи
по
введенню
противника
в
оману
(стратегічном у
маскуванню );
захист
власних
інф ормаційних
ресурсів.
На
військовому рівні забезпечення інф орм аційної переваги зводиться, в
основному , до ком плексного використання сил і засобів ЗС СШ А для
збирання, обробки, захисту, пош ирення т а еф ективного використання
інформації, а також з метою впливу на інф ормаційно-технічні о б ’єкти
противника та інф орм аційно-психологічного впливу на його
держ авне і військове керівництво, військовослуж бовців і населення;
-в и к л ю ч е н и й розподіл заходів інф ормаційних операцій на
основні, такі, що забезпечую ть, і взаємозалеж ні;
- д о заходів 10 відносяться - стратегічна пропаганда, діяльність
м іж відом чої
координаційної
групи,
заходи
із
зв ’язків
з
громадськістю , військово-цивільні операції, операції в кіберпросторі,
забезпечення інф ормаційної стійкості, залучення мож ливостей
космічних сил і засобів для забезпечення 10, інф ормаційне
забезпечення бойових дій, розвідувальне забезпечення, військова
дезінформація, забезпечення безпеки (скритності) бойових дій і
повсякденної діяльності військ, спеціальні технічні операції, розподіл
і управління використанням частот електром агнітного спектра,
участь командного складу ЗС СШ А та лідерів іноземних цільових
аудиторій у діалозі;
- у с п і х 10 залеж ить від ріш учості, ш видкості та еф ективної
інтеграції і синхронізації відповідних дій відносно п ротивника із
залученням
політичних,
економ ічних
і військових
важелів,
необхідних для завою вання і утрим ання інф орм аційної переваги над
потенційним противником.

14

У стратегії для операцій в інф ормаційному просторі 2016 року
інф ормаційні операції трактую ться як “ інтегроване застосування
інф ормаційних засобів під час військових операцій у взаємодії з
інш ими операційним и напрям кам и з метою впливу, поруш ення,
перекручування або перехоплення процесу прийняття ріш ень
противника або потенційного противника, одночасно із захистом
власних” [131].
П ри цьому, інф ормаційний простір містить три взаємозалеж ні
виміри:
- ф ізичний, який складається із систем управління і контролю , а
також допом іж ної інф раструктури, що дозволяє окремим особам і
організаціям здійсню вати інф ормаційний вплив;
- інф ормаційний, що складається, власне із інф ормаційного
змісту;
- когнітивний,
утворений
позиціям и
переконанням и
та
сприйняттям тих, хто передає і отрим ує інформацію , реагує на неї або
діє відповідно до цієї інф ормації.
Для здійснення впливів застосовую ться інф ормаційні засоби “засоби, технічні методи та дії, що застосовую ться у даному вимірі
інф ормаційного середовищ а, і спрям овані на створення ефектів і
умов, баж аних з оперативної точки зору” . При цьому, для ЗС СІЛА,
інф ормаційні засоби - це не стільки засоби, засновані на інформації,
скільки те, що впливає на інф ормацію або за допом огою інформації
[131].
С тратегія відм еж увала інф ормаційні кампанії як засіб впливу на
процес прийняття ріш ень противниками у своїх інтересах, ведення
відповідних інф ормаційних кампаній проти пропаганди інш их країн
від операцій у кіберпросторі В ідповідно до цієї стратегії до
інф ормаційних засобів відносяться:
- операції оперативної безпеки (ОБ);
- військова дезінф ормація;
-о п е р а ц ії військово-інф орм аційного забезпечення (ВІЗ);
- операції радіоелектронної боротьби;
- операції в кіберпросторі;
- спеціальні технічні операції.
Реалізація оп еративної безпеки спрям ована на зменш ення
уразливості СШ А та м іж народних сил до успіш ного розкриття
противником особливо важ ливої інформації. О перативна безпека
застосовується до будь-якої діяльності, що спрям ована на підготовку,
15

сприяння і застосування збройних сил, у том у числі й інф ормаційних
операцій. П ри цьому, м ова йде саме про особливо важливу
інформацію , що складається з особливих фактів, які стосую ться
задумів, сил, засобів і діяльності, які мож уть дозволити противникові
ефективно протидіяти СШ А у виріш енні клю чових завдань. Стосовно
до інф ормаційних операцій, оперативна безпека не дозволяє
противнику отримувати інформацію , необхідну для вірної оцінки
мож ливостей і намірів ЗС СШ А в сфері інф ормаційних впливів,
забезпечую чи в такий спосіб еф ективне застосування всіх інш их
інф ормаційних засобів [122].
В ійськова дезінф ормація це “дії,
здійсню вані,
щоб
усвідом лено ввести в оману осіб, які приймаю ть ріш ення у ворож их
військових, воєнізованих і екстрем істських організаціях, у такий
спосіб змуш ую чи п ротивника вж ивати певні дії (або не діяти),
сприяю чи тим
самим
виконанню
наш ої
місії” . Як
засіб
інформаційних операцій, вона спрям ована на те, щ об викликати у
командирів противника помилкове уявлення про диспозиції сил, що
застосовую ть дезінф ормацію , їхні мож ливості, уразливість і наміри,
та змусити противника дарм а витрачати засоби для збирання даних
розвідки, спостереж ення і рекогносцировки, або не дати їм
використовувати бойові підрозділи та підрозділи забезпечення з
максимальною еф ективністю . Із цією метою визначаю ться ключові
міш ені дезінформації, на яких потім і концентрується вплив,
розробляю ться
і
розігрую ться
правдоподібні
сю ж ети,
що
дезінф орм ую ть [123].
О перації
військово-інф орм аційного
забезпечення
являю ть
собою “заплановані операції, що спрям овані на повідомлення обраної
інформації та індикаторів до іноземних аудиторій, щоб впливати на
їхні емоції, мотиви, о б ’єктивне мислення, і, в остаточном у підсумку,
впливати на поведінку іноземних урядів, організацій, груп та окремих
осіб” . За допом огою операцій ВІЗ форм ую ться і підтримую ться
вигідні С Ш А уявлення про військову, політичну та економ ічну
потужність СШ А, зниж ується боєздатність противника, скорочується
втручання цивільного населення, при одночасном у підвищ енні
підтримки операцій, що проводяться, місцевим населенням [121] В
загальному спектрі інф орм аційних операцій, операція ВІЗ відіграє
центральну роль у досягненні інф ормаційних завдань ком андувача
о б ’єднаними силами, завдяки мож ливості підш товхнути противника
до точок зору та поведінки, сприятливих для цих завдань, а також
16

зм іцню вати противника в цьому. О перації ВІЗ м ож уть бути особливо
корисні в ході операцій, перед і після бою, коли інш і засоби впливи
обмеж ені або несанкціоновані.
Інформ аційні операції РЕБ, у перш у чергу, використовую ться
для впливу на можливість застосування противником електромагнітного
випроміню вання, переш коди таком у застосуванню або використання
його у своїх цілях. Т акож діяльність РЕБ спрям ована на використання
уразливостей противника у ком унікаційних мереж ах та на виявлення
подібних уразли востей у себе та захисту своїх комунікацій від
подібного використання противником [119].
При цьом у очікується, що оц ін ка операцій буде мати місце як у
ході підготовки (м оделю вання) операції або ш табної гри, так і під час
проведення та після їхнього заверш ення [15].
К онцепції проведення інф ормаційних операцій набули ш ирокий
розвиток у воєнній стратегії СШ А У відповідності до воєнної
доктрини CUIA [113], у ЗС СШ А реалізую ться 14 напрямів діяльності
у сфері інф орм аційних операцій [99] (табл. 1.1).
П ід доктри ною в С Ш А маю ть на увазі ф ундаментальні
принципи, що направляю ть дії військової сили або її елементів у
підтримку н аціональних цілей. П ід “о б ’єднаними доктринам и’’ (joint
doctrine) розум ію ться ф ундаментальні принципи, що регулю ю ть
використання двох або більш е видів збройних сил у скоординованій
д іяльності для досягнення загальної мети.
В ійськові аналітики СШ А вваж аю ть, що в ході проведення
військових операцій важливо враховувати такий елемент, як
приведення до м інім уму небаж аних наслідків військових операцій, у
том у числі н епередбачених втрат серед особового складу військ (сил)
і цивільного населення.
Як ствердж ую ть ам ериканські військові фахівці, накопичений
досвід у ході бойових дій дозволяє зробити висновок, що під час
проведення військової операції (бойових дій) є так званий поріг
використання летальної зброї - критична точка, перетинаю чи яку ЗС
СШ А ризикую ть виявитися в ситуації різкої протидії з боку
місцевого цивільного населення і світового співтовариства Військові
фахівці заявили, щ о командувачі військами (силам и) повинні чітко
усвідомити, що “ метою будь-якої військової операції (бойових дій)
повинно стати не ф ізичне знищ ення противника, руйнування його
військової інф раструктури, знищ ення військової техніки та особового
складу, а прим ус його скласти зброю і припинити оп ір’ Саме
17

інформаційні операції, де застосовується зброя нелетального впливу,
дозволяю ть дом огтися таких самих результатів, що й у випадку
застосування традиційної зброї, мінім ізувавш и при цьом у або звівши
нанівець можливі негативні наслідки [15].
Таблиця 1.1
Напрями діяльності ЗС США у сфері інформаційних операцій
№
Назва напряму
з/п
1. Strategic Communication
2. Joint Interagency Coordination
Group
3. Public Affairs
4. Civil-Military Operations
5.
6.

Cyberspace Operations
Information Assurance

7.
8.

Space Operations
Military Information Support
Operations
Intelligence (information operations
intelligence integration)

9.

10.
11.
12.
13.
14

Military Deception
Operations Security
Special Technical Operations
Joint Electromagnetic Spectrum
Operations
Key Leader Engagement

Назва напряму
(переклад)
Стратегічні комунікації
Спільна
міжвідомча
координаційна група
Зв’язки із громадськістю
Спільні
заходи
за
участю
військових і цивільних осіб
Операції у кіберпросторі
Забезпечення
безпеки
інформаційної інфраструктури
Космічні операції
Інформаційні операції військової
підтримки
Розвідка
(інтеграція
інформаційних
операцій
у
розвідувальну діяльність)
Військовий обман
Оперативна безпека
Спеціальні технічні операції
Об’єднані
операції
в
електромагнітному діапазоні
Залучення ключових лідерів

Тому, особлива увага при виконанні завдань інф орм аційних
операцій
та
інф ормаційних
операцій
військової
підтримки
відводиться зброї нелетального впливу. У табл. 1.2 та 1.3
представлені наявні та такі, що розробляю ться, засоби нелетального
впливу на особовий склад і озброєння та військову техніку
противника відповідно [86].

18

Таблиця 1.2
Засоби нелетального впливу на особовий склад
Засоби впливу
Генерагори інфра /
ультразвуку
Шумові генератори

Речовини, що тимчасово
виводять з ладу
Малодоранти

Ірританти
Блювотні речовини
Непроникаючі
(травматичні)
боєприпаси
Стробоскопічні джерела
світла
Зброя, що викликає
тимчасову втрату'
свідомості
Водомети
Засоби виведення з ладу
оптичних пристроїв
Суперклей та гелі
Антифрикційні
речовини
Займисті диспергуючі
суміші

Загороджувальні засоби

Короткий опис
Звукові генератори, що випромінюють хвилі
високого звукового тиску, які викликають
фізичне нездужання в особового складу
Акустичні генератори, що створюють звук
значної сили, що призводить до дезорієнтації і
тимчасового виведення з ладу особового складу
Сімейство неорганічних і органічних сполук,
що призводять до тимчасової непрацездатності
Сімейство неорганічних з ’єднань із різкими
неприємними
запахами,
що
заподіюють
істотний дискомфорт
Речовини, що дратують слизові оболонки (С8,
СЯ, ЕА4923)
Хімічні сполуки, що викликають блювоту (БМ )
Сімейство
боєприпасів,
призначених для
зупинки, оглушення особового складу
Стробоскопічні
джерела
світла
високої
інтенсивності, призначені для дезорієнтації і
виклику паніки
Сімейство зброї, призначеної для вгамування і
нерухомості особового складу противника
Системи, здатні викидати струмінь води високого
тиску (призначені для розгону демонстрацій)
Засоби, що створюють яскравий спалах світла і
призводять
до
тимчасової втрати
зору
(електричної або підривної природи)
Забезпечення нерухомості та ускладнення
пересування
Сімейство хімічних сполук, що підвищують
динамічний коефіцієнт ковзання
Засоби, що встановлюються за периметром
заборонної зони або об’єкту і підпалюються
бародатчиком при впливі на нього будь-якого
суб’єкту
Сіткомети, малопомітні перешкоди, пастки
19

Продовження табл. 1.2
Засоби впливу
Наповнювачі

Пінні суміші на водній
основі
Засоби, що викликають
божевілля та
придушення волі
Випромінювачі, що
створюють голограми
Пристрої голосового
синтезу
Засоби, що помічають
Засоби зниження
видимості

Короткий опис
Речовини
або
пристрої,
здатні
швидко
заповнювати собою простір навколо суб’єкта,
не заподіюючи шкоди здоров’ю, і в такий
спосіб позбавляючи його можливості рухатися
Сімейство пінних сумішей, які створюють
перешкоди і позбавляють руху (можливо
комбіноване застосування з ірритантами)
Засоби і методи придушення волі противника,
призначені для примуса його діяти проти своїх
інтересів
Призначені для введення противника в оману
Засоби синтезу і трансляції голосів лідерів
противника із закликами певної спрямованості
Сімейство спеціальних засобів, призначених
для постановки помітних і непомітних відміток
Димові завіси

Таблиця 1.3
Засоби нелегального впливу на озброєння та військову техніку противника
Засоби впливу
Пристрої створення
електромагнітних
перешкод
Речовини, що змінюють
характеристики
дорожнього покриття
Пристрої генерації
стрибка високої напруги
ЕМІ неядерного
походження
Засоби виведення з ладу
двигунів внутрішнього
згоряння
Засоби засмічення
фільтрів
20

Короткий опис
Призначені для виведення з ладу електронних
пристроїв
Збільшують динамічний коефіцієнт ковзання

Для
створення
стрибка
напруги
в
електромережах
Пристрої, що генерують електромагнітний
імпульс, за характеристиками схожий з
імпульсом при ядерному вибуху
Хімічні сполуки, що застосовуються у різних
формах і дозволяють зупинити процес горіння
у двигунах
Сімейство аерозолів, що призводять до
непридатності повітряних фільтрів

Продовження табл. 1.3
Засоби впливу
Електропровідні частки

Електропровідні стрічки

Паливні присадки /
згущувачі
Системи радіочастотних
перешкод
Засоби зниження
видимості
Засоби виведення з ладу
оптичних пристроїв

Короткий опис
Частки (порошкові або аерозольні речовини),
що проводять електрику і призначені для
створення короткого замикання
Стрічкоподібні засоби, що проводять електрику
і
призначені
для
створення
короткого
замикання у лініях електропередач
Згущувачі палива
Генерують мікрохвильові вибухи (виводять із
ладу електроніку)
Димові завіси

Створюють яскравий спалах світла і призводять
до тимчасової втрати зору (електричної або
підривної природи)
Програми,
що
свідомо
встановлені
в
Комп’ютерні кроти і
комп’ютерні системи противника і дозволяють
хробаки
отримувати інформацію
Програми виведення з ладу комп’ютерних
Комп’ютерні віруси
систем противника
молекулярні
решітки
металів,
Речовини, що призводять Руйнують
сплавів
до крихкості металів
Хімічні сполуки, що приводять у непридатність
Замутнювачі оптики
оптичні пристрої
Стаціонарні і переносні пристрої зупинки
Автомобільні арестори
транспортних засобів
Речовини, що знижують Хімічні сполуки, що змінюють характеристики
дорожнього покриття
зчеплення
Хімічні сполуки, що пом’якшують грунт
Дестабілізатори грунту
Засоби виведення з ладу Різні хімічні сполуки, які утворюють тверді
покришок автотранспорту кристали, механічні засоби (шипи)
Хімічні
сполуки,
що
призводять
у
Суперкорозійні
непридатність металоконструкції
речовини
Сімейство органічних сполук, що призводять
Засоби біоруйнування
до структурних руйнувань матеріалів і палива
Займисті диспергуючі
Засоби, що встановлюються за периметром
заборонної зони або об’єкту і підпалюються
суміші
бародатчиком при впливі на нього будь-якого
суб’єкту
21

Продовження табл. 1.3
Засоби впливу
Модифікатори горіння

Антифрикційні
речовини
Адгезиви та абразиви

Генератори акустичних
хвиль

1.1.2. Загальна

Короткий опис
Засоби виведення з ладу двигунів внутрішнього
згоряння за допомогою зміни характеристик
палива
Хімічні сполуки, що знижують коефіцієнт
зчеплення між дотичними поверхнями
Хімічні сполуки,
призначені для зміни
характеристик матеріалів, що використовуються
у конструкціях силових агрегатів
Призначені для виведення з ладу систем,
створених на сенсорних елементах

структура

керівництва

інформаційними операціями у збройних силах США

О рганізаційну структуру
проведення
10 та управління
інф ормаційними засобами м ож на ум овно розділити н а дві частини
[25], [97]:
- п е р ш а - глобальні відом ства (секретаріат М іністра оборони,
О б ’єднаний ком ітет начальників ш табів, управління родів військ,
бойові командування), які керую ть всім ком плексом військових, у
тому числі, інф ормаційних операцій (рис. 1.1);
- д р у г а - ф ункціональні відомства (ш таби 10 и команди 10) —
займаю ться організацією роботи окремих інф ормаційних засобів.
П роведенням
інф ормаційних
операцій
керую ть
органи
секретаріату М іністра оборони, а саме:
1)
заступник М іністра оборони з військово-політичних пит
займається:
-о р г а н із а ц іє ю керівних публікацій у сф ері 10 і, від імені
М іністра оборони, визначає політику у сфері 10 [117];
-с л у ж и т ь основною контактною особою для всіх установ
міністерства оборони (М О ) і відомств уряду СШ А;
- бю дж етним и питаннями;
- координацією з О б ’єднаним ш табом і родами військ з
питань вимог, що надходять від ком андувачів військами;
- розробляє стратегії відносно операцій ВІЗ [107];
22

Міністр оборони

Секретаріат
Міністра
оборони
—заступник

Головне
управління
сухопутних
військ

Головне
управління
Військовоморських
сил

Головне
управління
Військовоповітряних
сил

М О З ВІЙСЬКОВОПОЛІТИЧНИХ

питань;
—помічник
МО із
спецоперацій,
конфліктів
низької
інтенсивності 1
взаємозалежним
засобам;
—помічник
МО із зв’язків з
громадськістю;
—помічник
М Оз
міжнародної
безпеки;
—головний
юрисконсульт

Бойові
командування

Об’єднаний
комітет
начальників
штабів
Г олова
Об’єднаного
комітету
начальників
штабів
- директорат
з розвідки;
- директорат
з операцій;
- директорат
з логістики;
- директорат
з планування;
- директорат
з управління
системами
зв’язку

Рис. 1.1. Установи ЗС США, які займаються організацією 10
2) заступник М О з питань розвідки займається розробкою ,
координацією й контролем здійснення розвідувальної стратегії,
програм і вказівок М О щ одо розвідувального забезпечення 1 0 [117];
3) пом ічник
МО
із
спецоперацій,
конф ліктів
низької
інтенсивності т а взаєм озалеж них засобів:
-з а б е з п е ч у є для організації операцій ВІЗ керівництво із
планування і виконання завдань;
займається
координацією
й
контролем
вик
стратегій М О по операціям ВІЗ, а також координацією й контролем
планів, програм і ресурсів;
23

- н а д а є реком ендації щ одо мож ливості застосування
операцій ВІЗ [121];
4) помічник М О з питань м іж народної безпеки за участі
головного ю ридичного консультанта МО:
- перевіряє плани і програми;
- н а д а є реком ендації щ одо розробки конкретних програм,
які стосую ться ком андувачів військами у регіонах [121];
5) помічник М О із зв ’язків з гром адськістю бере участь у цьому
в тих випадках, коли плани і програми перетинаю ться із операціями
по зв’язках із громадськістю [121].
Н а О б ’єднаний ш таб покладений о б о в ’язок щ одо ініцію вання
спільних 10. Ф ункції голови О б ’єднаного ком ітету начальників
штабів мож на розділити на два клю чових напрями:
- загальний - створення доктрин і надання порад і рекомендацій
П резидентові та М іністрові оборони,
- спеціальний - ф ормування політики у сфері сп ільн и х 10.
Й ого головним помічником у сфері 10 є заступник начальника
штабу із стратегічних операцій, який займ ається координацією між
О б ’єднаним ш табом, бойовими ком андуванням и та організаціями, що
виконую ть о б о в ’язки у сфері 10. У цілому, О б ’єднаний ш таб є
ініціатором застосування таких інф ормаційних засобів як військова
дезінф ормація та оперативна безпека [117].
Бойові ком андування н а основі своїх планів забезпечую ть
керівництво для ком андувачів військами - доручаю ть завдання,
визначаю ть структуру сил, а також розподіляю ть географ ічні і
функціональні зони відповідальності
К омандувачі військами безпосередньо інтегрую ть, планують,
проводять і оціню ю ть 10 при проведенні операцій або кампаній.
К омандування родів військ надаю ть реком ендації ком андувачу
о б ’єднаними силами щ одо діяльності родів військ у спільних 10.
Ф ункціональні
компоненти
ком андування
створю ю ться
командувачами військами або ком андувачем о б ’єднаними силами, і
маю ть делеговані командні повноваж ення щ одо планування і
проведення 10 [117].
Безпосереднім плануванням і підготовкою конкретних 10
займаю ться дві структури - ш таб 10 т а ком анда 10.
До складу ш табу 10 входять особи, що відповідаю ть за
планування 10, а також фахівці з галузей застосування різних
інф ормаційних засобів, у том у числі представників РЕБ, операцій
24

ВІЗ, військової дезінф орм ації, розвідки, операцій у кіберпросторі та
інших, що забезпечую ть зв ’язок між системам и відомств, які
використовую ть ці інформаційні засоби.
К ом анда 10 вклю чає представників більш ш ирокого спектру
організацій для координації та інтеграції додаткових напрямків
діяльності 10 С клад ком анди 10 наведений на рис. 1.2, на якому
використовую ться позначення:
- .1-2 - розвідувальний директорат О б ’єднаного штабу;
- . І - 2 Т - помічник начальника розвідувального директорату
О б ’єднаного ш табу із визначення цілей;
- І - 2 Х - ш т а б н е відділення контррозвідки і агентурної розвідки
О б ’єднаного ш табу;
- 1 - 3 9 - штаб інф орм аційних операцій;
- 3-4 - Д иректорат О б ’єднаного ш табу з логістики;
- 1 - 5 - Д иректорат О б ’єднаного ш табу з планування;
- .1-6 - Д иректорат О б ’єднаного ш табу з управління системам и
з в ’язку;
- і-1 - Директорат О б’єднаного штабу з підготовки об'єднаних сил;
- .1-9 - Д иректорат О б ’єднаного ш табу з спільних дій за участю
військових і цивільних осіб;
- Предст. - представник.
Звичайно, начальник ш табу 10 є і начальником команди 10. До
функцій начальника ком анди 10 належ ить узгодж ення віднесеної до
10 частини загального плану ком андувача о б ’єднаннями силами,
координація питань стосовно 10 у ш табі о б ’єднаних сил, у штабах
родів військ і в допом іж них організаціях, координація застосування
інф ормаційних засобів і сприяння О б ’єднаному центру 10 [117].
К лю чову роль у команді
10 відіграю ть представники
Д иректоратів О б ’єднаного ш табу з другого по шостий:
-Д и р е к т о р а т 1-2 допом агає ком андувачу і ш табу в отриманні
унікальної інф ормації про противника, надаю чи оцінку уразливостей
противника і відповідаю чи на запити щ одо отримання інформації;
-Д и р е к т о р а т з операцій (.1-3) і Д иректорат 1-5 розподіляю ть між
собою основну роботу із планування. Д иректорати спільно
здійсню ю ть контроль за вклю ченням різних інф ормаційних засобів у
частину оперативної обстановки стосовно 10, рекомендую ть
оп еративні плани ком андувача о б ’єднаними силами, здійсню ю ть
контроль. В ідповідальність перед 1-3 за виконання частини будь-якої
ш табної діяльності з планування несе керівник команди 10 [122], [123];
25

-Д и р е к т о р а т .1-6 забезпечує підтримку систем зв 'язк у . О собливо
це стосується військової дезінф орм ації [123] і РЕБ, для якої він бере
участь у спільном у плануванні діяльності в електром агнітном у
спектрі [119].

Військова
дезінформація

Команда
визначення
цілей
Сумісні дії за
редст
участю
/
т 9Т Предс
військових
і
Предст.
Предст.
цивільних
осіб
Предст. ВІЗ
]-2Х
Предст.
Предст. ]-9
Предст.
Предст. РЕБ
1-5
Начальник
Предст.
Предст.
команди 101-39
1-6
Предст.
І" \ | ---------Предст.

Штаб РЕБ
Командувача
об’єднаними
силами / Команда
РЕБ
Спеціальні
технічні
операції
Операції в
кіберпросторі

Предст ССО

Робоча група
сил спеціальних
операцій (ССО)
Фізична безпека
О б’єднані вогневі
підрозділи

Предст.

О б’єднана
міжвідомча
координаційна
група
Зв’язки з
громадськістю

Рис. 1.2. Склад команди інформаційних операцій

1. 1.3. Планування інформаційних операцій у збройних
силах США
Планування 10, як було відмічено у п. 1.1.2, здійсню є ш таб 10 і
ком анда 10. П ланування 10 вклю чає сім етапів (рис. 1.3) [112].
На перш ому етапі штаб 10 здійсню є перегляд клю чових
стратегічних докум ентів, моніторинг ситуації та отрим ує вихідні
26

вказівки щодо планування. Він визначає інф ормацію , необхідну для
подальш ої роботи, і формує запит на отримання необхідної для
планування допом оги, розвідувальних даних, а також забезпечує
участь ш табу 10 і команди 10 у нарадах ком андувача о б ’єднаннями
силами з планування і визначення цілей та в об ’єднаних комітетах
координації цілей. У цей же час збирається ком анда РЕБ і визначає
свою роль, вимоги до координації, інформацію , необхідну для аналізу
місії і розробки оперативного плану, затвердж ує початкові заходи,
реком ендує стратегії РЕБ [119].
На другом у етапі штаб 10 допом агає Д иректоратам .1-3 і 3-2 у
визначенні основних центрів тяж іння і особливо важ ливих факторів,
визначає актуальні аспекти ф ізичного, інф ормаційного і когнітивного
вимірів інф ормаційного простору, визначає основні завдання, а також
факти, гіпотези та обмеж ення, що впливаю ть на планування 10,
оновлю є запити на отримання інф ормації, здійсню є первинну оцінку
ризиків, формулю є місію 10 і критерії її успіш ності, а також
розробляє цілі разом з ]-2 і відповідним и командами [117].
К омандувач о б ’єднанням и силам и у цей час визначає мету
військової дезінф орм ації (ВД), формулю ю чи очіку ваний внесок В Д у
виконання загальної місії, визначає завдання ВД, визначаю чи дію
противника (або бездіяльність), якої необхідно досягти за допом огою
В Д [123]. К ом анда РЕБ визначає завдання, гіпотези та обмеж ення, що
формулю ю ться для РЕБ, спрям овує запити про сприяння плануванню,
починає розробку критеріїв еф ективності і результативності, аналізує
доступні засоби, отримує інф ормацію від команди 10 про властивості
інф ормаційного простору та надає свою точку зору для розробки
ком андувачем оновленого формулю вання місії [119].
Н а третьом у етапі отрим ані в результаті аналізу місії дані
використовую ться для розробки варіантів оперативного плану. Ш таб
10 розробляє завдання, рекомендує інформаційні засоби, визначає
додаткові оперативні ризики і прагне їх скоротити, розробляє
варіанти або ескіз задуму 10, здійсню є синхронізацію інф ормаційних
засобів за часом, простором і метою [117]. Н а цьому етапі командувач
о б ’єднанням и силами мож е вклю чити в операцію мету і завдання ВД
та може видати додаткові рекомендації щ одо окрем их оперативних
планів ВД. О соблива увага приділяється узгодж енню ВД з іншими
інф орм аційним и засобами [123]. К ом анда РЕБ обирає ш татні і
допом іж ні засоби для виконання завдань РЕБ по кож ному варіанту
оперативного плану і надає аналіз ризиків по кож ному з них [123].
27

Етап планування

Функції команди 10 та результати

Етап 1. Початок
планування

- збір команди ІО;
- перегляд документів із стратегічними
вказівками;
- визначення необхідного рівня деталізації
планування (1,2,3,4);
- направлення запитів на отримання інформації
(за необхідності);
- моніторинг ситуації

Етап 2. Аналіз місії

- визначення місії 10;
- завдання 10;
- гіпотези 10;
- труднощі/обмеження 10;
- початково виявлені дефіцити;
- початково визначені ризики 10,
- початкові рекомендовані CC.TR, що
відносяться до 10;
- ініційована штабна оцінка 10;
- направлення вказівок командувача щодо
планування

Міністром
оборони
затверджена
місія

Командувач надає
вказівки з
планування

Етап 3. Розробка
оперативного плану
Міністром
оборони
затверджена
концепція

О

- концепції сприяння 10;
- впливи ІО:
- завдання 10;
- критерії ефективності;
- розробка і визначення пріоритетів цілей;
- синхронізація вхідної інформації 10;
- замисел 10;
- ескіз;
- визначення необхідних правил застосування
сил і засобів;
- оновлені ССІИ;
- додаткові дефіцити, що відносяться до 10 (за
необхідності);
- продовження штабної оцінки 10

Рис. 1.3. Процес планування інформаційних операцій у
збройних силах СІІІА
28

Рис. 1.3. Процес планування інформаційних операцій у
збройних силах СІТІ А (продовження)

29

За кож ним із складених варіантів оперативного плану на
четвертом у етапі проводяться військові ігри (оперативний план
аналізується з ф ункціональної точки зору 10, визначаю ться клю чові
точки прийняття рішень, визначаю ться особливо важливі цілі для 10,
знову оціню ю ться ризики і здійсню ється перевірка п опередніх
ш табних оцінок) [123]. У цей час фахівці із планування ВД
співпрацю ю ть із фахівцями розвідки і збираю ть та аналізую ть
інф ормацію про противника, визначаю чи клю чових осіб, що
приймаю ть ріш ення і виявляю чи заздалегідь розроблені противником
плани [122]. К оманда РЕБ аналізує кож ний варіант оперативного
плану з ф ункціональної точки зору РЕБ, реком ендує корективи щ одо
оперативної організації, виявляє особливо важливі цілі [119].
На п ’ятому- етапі штаб ІО порівню є кожний варіант
оперативного плану, на основі визначеної місії й супутніх їй завдань,
а також наявності інф ормаційних засобів і п о в ’язаних з кож ним
планом потреб у цих засобах, визначає пріоритетні з погляду 10
варіанти оперативного плану і здійсню є перегляд ш табних оцінок
[117].
Розробляється заверш ений план ВД Д оопрацьовується сю ж ет
для дезінф ормації, визначаю ться засоби ВД, розробляється граф ік
заходів щодо ВД, визначаю ться канали зворотного зв ’язку для
визначення того, що вона досягла реципієнтів, визначаю ться критерії
ефективності і розробляється концепція заверш ення операції [123].
К ом анда РЕБ порівню є варіанти оперативних планів ґрунтую чись на
м ісіях і завданнях РЕБ з погляду співвіднош ення потреб у засобах і
того, що є в наявності, та визначає варіанти оперативного плану за
пріоритетністю з точки зору РЕБ [119].
Після цього ш таб 10 надає ком андувачу о б ’єднаними силами
чіткі рекомендації про те, як 10 мож уть сприяти виконанню місії Ці
реком ендації враховую ться ком андувачем о б ’єднаним и силами на
ш остому етапі при затвердж енні оперативного плану [117]. Ш таб
бойового ком андування може здійсню вати на цьому етапі перевірку
плану ВД, що розроблений будь-яким родом військ [123].
П ісля затвердж ення оперативного плану ш таб 10 розробляє
Д одаток 3 (Д оповнення С до оперативного наказу або оперативного
плану). Головне завдання ш табу 10 на цьом у етапі - забезпечення
еф ективної ш табної координації в о б ’єднаних групах планування.
К рім того, ш таб 10 оновлю є завдання, затвердж ені в оперативном у
плані, виявляє деф іцити інф орм аційних засобів і реком ендує варіанти
зо

їхнього усунення, сприяє розробці д опом іж ни х планів, консультує
ком андувача з питань 10 і бере участь у поетапном у отриманні даних
по збройних силах та їхньому розгортанню [117]. К ом анда РЕБ
оновлю є завдання відповідно до затвердж еного оперативного плану,
визначає деф іцити в засобах РЕБ і надає реком ендації з їхнього
усунення, консультує ком андувачів військами з усіх питань, що
віднесені до РЕБ, і бере участь в уточненні даних щ одо поетапного
розміщ ення і розгортання сил [119].
О перативна безпека інтегрована в кожний етап цього процесу і
займається клю човим и сегм ентам и інформації, які необхідно
захистити [122].

1.2.

Погляди командування НАТО щодо планування

проведення психологічних операцій

У даний час в країнах Н А ТО весь комплекс заходів
інф орм аційно-психологічного впливу на війська та населення
противника позначається терм іном “ психологічні операції’’ [112]. У
збройних
силах
НАТО
організація
психологічних
операцій
реглам ентується доктриною психологічних операцій, директивами,
статутам и і настановам и, що розробляю ться, як для армій окремих
країн, так і для блоку в цілому.
Д октрина
психологічних
операцій
НАТО
базується
на
запозичених у СИГА ідеях і терм інології, а також використовує їхній
багатий досвід щ одо їх планування та проведення. Д октрина офіційно
розглядає психологічні операції як складову інф ормаційних операцій
і пропонує забезпечити їхню взаємодію . В иходячи із цього,
інф ормаційні і психологічні операції проводяться (найчастіш е
паралельно) у єдином у інф орм аційном у просторі та на загальній
території, узгодж ую ться за стратегічним и цілями і р озв’язуваними
завданнями, оперую ть однорідною інф ормацією , спрям овані на
загальні або взаєм озалеж ні цільові аудиторії, але при цьому
розрізняю ться частковим и завданнями, силам и і засобами, що
залучаю ться, а також за формами і м етодами дій, які застосовую ться
(табл. 1.4) [49]

31

32

стратегічної пропаганди

В заємозв’язок психологічних операцій з іншими компонентами

СЧ
В
5
юсй
Н

Категорії
інформаційних
матеріалів

Результати
діяльності

Напрями діяльності

Встановлення
взаємодії і
взаєморозуміння із
усіма учасниками
врегулювання
кризових ситуацій

Відібрана і
оброблена
спеціальна
інформація

Оброблені
повідомлення, що
заслуговують довіри

-

Досягнення свободи
дій в
інформаційному
Досягнення
просторі,
необхідної поведінки
забезпечення захисту цільових аудиторій і
власної інформації і
прийняття ними
подавления
потрібних рішень
інформаційних
структур противника

Уся
дозволена
інформація

Обробка і
розповсюдження
спеціальної
інформації

сч

Підвищення довіри
до НАТО

Уся
дозволена
інформація

Розповсюдження
наданої інформації

Розповсюдження
наданої інформації

СП

Добування, обробка і
розповсюдження
поточної інформації

Продовження табл. 1.4
іп

33

1.2.1.

Принципи планування психологічних операц

НА ТО
П ланування та проведення психологічних операцій (П сО )
здійсню ю ться на основі загальних принципів, до яких віднесені такі,
як цілеспрямованість, розуміння цільових аудиторій, узгодж еність
дій, їхня оперативність, безперервність впливу,
вірогідність
інформації, переконливість і доступність її подачі, надійність дж ерел,
еф ективність застосування сил і засобів, послідовність і узгодж еність
інф ормаційного впливу [49].
Ц ілеспрям ованість полягає у підпорядкуванні цілей і завдань
психологічних операцій задуму військової операції, що проводиться,
концентрації зусиль, які вживаю ться, на досягненні баж аних
результатів, а також у зосередж енні інф орм аційно-психологічних
впливів на заданих аудиторіях (районах, о б ’єктах).
Розуміння цільових аудиторій передбачає здатність ф ахівців
психологічних
операцій
усвідом лю вати
спонукання
військовослуж бовців і населення противника, що досягається
аналізом всієї доступної інф ормації про культуру, історію і
соціальний склад цільових аудиторій, а також контролем їх відносин
до подій, які відбуваю ться, та інформації, що розповсю дж ується
У згодж еність дій має на увазі координацію сп ільн и х заходів всіх
військових і цивільних інф орм аційно-пропагандистських структур,
що залучаю ться, відповідно до єдиного задум у та у рам ках загального
планування
О перативність дій в інф орм аційном у просторі вим агає ш видкої
реалізації тем психологічної операції, що досягається своєчасним
плануванням і оперативним виконанням запланованих заходів,
високою активністю і негайним реагуванням на події, правильним
вибором аудиторій, часу та місця здійснення акцій Із цією метою
повноваження
щ одо затвердж ення
і випуску
інф ормаційнопсихологічних
матеріалів
надані
низовим
структурам ,
які
безпосередньо здійсню ю ть цю діяльність.
Б езперервність
інф орм аційно-психологічного
протиборства
передбачає постійний систем атизований вплив на цільові аудиторії в
будь-яких ум овах обстановки, що забезпечується за рахунок
взаєм озв’язку процесів планування та оцінки результатів дій з

34

коректуванням форм, методів і м асш табів залучення сил і засобів
інф орм аційних і психологічних операцій
В ірогідність інф ормації, яка використовується, декларується як
“ правильн а'1 (або правдоподібна) інтерпретація подій в інтересах
завою вання т а збереж ення довіри цільових аудиторій, що передбачає
підтримку надійних зв 'язк ів Н А ТО із гром адськістю та взаємовигідні
відносини зі засобами м асової інформації.
П ереконливість і доступність інф ормаційно-психологічних
акцій досягаю ться за рахунок використання різних засобів
переконання та навію вання, поєднання яких породж ує необхідне
сприйняття розповсю дж уваних повідомлень. При цьом у доступність
інф ормації реком ендується забезпечувати логічністю і ясністю
аргументації, зрозум ілою
подачею
м атеріалу з урахуванням
національно-психологічних особливостей цільових аудиторій
Н адійність дж ерел у рамках психологічних операцій НАТО
передбачає залучення як власних інф ормаційних ресурсів, так і
ресурсів країн-паргнерів, тестування розроблених інф ормаційнопсихологічних продуктів, а також застосування сучасних технічних і
програм но-апаратних засобів обробки інформації.
В исока еф ективність психологічних операцій в інтересах
масованого пош ирення інф ормації за поглядами західних фахівців
повинна досягатися за рахунок здійснення “перевірених дій” у ході
інф орм аційних і психологічних операцій, максимального охоплення
аудиторії, використання різном анітних форм і м етодів впливу, а
також
безперервного
відстеж ення
результатів
інформаційнопсихологічних заходів.
П ослідовність і узгодж еність інф ормаційного впливу передбачає
систем атизоване й упорядковане пош ирення відповідним чином
обробленої інф ормації, яка повинна повністю збігатися з офіційною
позицією керівницгва Н А ТО та не суперечити іншим повідомленням
альянсу.

1.2.2.

Структура

і

завдання

органів управління

організації психологічних операцій
С труктура і завдання органів управління
психологічних операцій наведені на рис. 1.4.

з

організації

35

РАДА
НАТО

Організовує
обговорення
питань
проведення
стратегічних
ПсО

Затверджує цілі ПсО, цільові
аудиторії, інформаційні теми
та обмеження

Військовий
комітет НАТО

Інформує Раду НАТО,
приймає участь у
розробці керівних
документів

Доводить цілі ПсО, перелік цільових
аудиторій, розділи оперативного плану
(включаючи інформаційні теми та
обмеження)
*
Верховний
Запитує дозвіл на
головнокомандувач
проведення ПсО
кризового реагування об’єднаними збройними
силами НАТО
і бойових ПсО
Т.
Доводить цілі ПсО, перелік цільових
аудиторій, розділи оперативного плану
(включаючи інформаційні теми та
обмеження)

___

._

ї

Командувач
об’єднаними
силами

Пропонує
завдання ПсО,

і

Ц ІЛ Ь О В І

Конкретизує і затверджує,
інформаційні теми та обмеження
Забезпечує
зворотний
зв’язок і
пропонує зміни

г
Командир
О б’єднаної
оперативнотактичної групи

Проводить заходи
ПсО, розробляє і
розповсюджує
інформаційні
продукти

Рис. 1 4. Структура і завдання органів управління з організації
психологічних операцій
36

П олітичне керівництво психологічним и операціям и в рам ках
реалізації стратегічної пропаганди покладене на Раду НАТО і
Генерального секретаря організації, що визначаю ть інф ормаційнопсихологічну політику Н А ТО кож ної військової операції та
координую ть зусилля всіх її учасників (рис. 1.5). Г енеральний
секретар організовує розробку відповідних вказівок з даного питання
для всіх військових і ц ивільних структур відповідно до ріш ень вищ их
керівних органів блоку. В ум овах реагування н а конкретну кризу Рада
НАТО затвердж ує реком ендації з ведення інф ормаційних і
психологічних операцій, які враховую ться в плані майбутньої
операції [49].
К оординацію
діяльності
інф орм аційно-психологічних
ф ормувань Н А ТО га його партнерів здійсню є пом ічник Генерального
секретаря (начальник управління М іж народного секретаріату) НАТО
з питань суспільної дипломатії. Він також контролю є роботу
В ійськового
комітету',
М іж народного
військового
ш табу
і
стратегічних ком андувань о б ’єднаних збройних сил блоку в
інф орм аційно-пропагандистській сфері, крім взаєм одії із засобами
м асової інф ормації (ЗМ І), оскільки даний о б о в ’язок покладений на
п рес-секретаря НАТО.
Для реалізації затвердж еної Радою Н А ТО інф ормаційної
стратегії щ одо досягнення цілей військових операцій до складу
оперативних груп із управління кризовим и ситуаціям и (очолю є
Генеральний секретар альянсу або його заступник) вводяться фахівці
всіх основних напрямків інф орм аційно-психологічного протиборства
(інф орм аційних і психологічних операцій, суспільної дипломатії,
зв ’язків із громадськістю , військово-цивільної взаємодії (СІМ ІС цивільно-військове співробітництво)). В ійськовий комітет Н А ТО за
участю підпорядкованих йому інф орм аційно-аналітичних і команднош табних
структур
забезпечує
підготовку
концептуальних
і
директивних докум ентів з питань ведення інф ормаційних і
психологічних операцій, здійсню є загальне керівництво їхнім
плануванням і проведенням , забезпечує взаємодію військових органів
із гром адськістю , визначає потреби в силах і засобах для ріш ення
інф орм аційно-пропагандистських
завдань,
надає
допомогу
підпорядкованим
ш табам
при
організації
інф ормаційнопсихологічного протиборства (рис. 1.6).

37

38

Рис. 1.5. Структура аппарату Генерального секретаря НАТО

Генеральний секретар НАТО

Рис. 1.6. Структура Військового комітету НАТО
Д ля виконання цих функцій В ійськовий ком ітет формує
постійну робочу групу, що сприяє Раді Н А ТО в розробці цілей і
завдань психологічних операцій. У воєнний час або в ум овах кризи
він консультує Раду НАТО з усіх найваж ливіш их питань ведення
психологічних операцій, що, у свою чергу, служ ить ф орумом для
узгодж ення національних інф ормаційних стратегій.
В ійськовом у
ком ітету
підпорядкований
М іжнародний
військовий ш таб НАТО, який приймає безпосередню участь у
ріш енні всіх практичних завдань інф ормаційно-психологічного
протиборства в процесі врегулю вання криз. О перативне управління
цього органу відповідає за реалізацію вказівок В ійськового комітету'
Н А ТО з питань інф орм аційних і психологічних операцій, а також
39

сприяє налагодж енню контактів зі стратегічними ком андуваннями
при підготовці і проведенні цих операцій. Радник із зв 'язк ів з
громадськістю М іж народного військового штабу Н А ТО курирує
діяльність всіх військових структур у пропагандистській сфері,
здійсню є їхню взаємодію з вищ ими керівними органам и альянсу та
організує інф ормування громадськості із всіх питань військової
політики НАТО.
У структурі органів військового управління НАТО на
стратегічному рівні функціоную ть два ком андування, які проводять
масові інф орм аційно-пропагандистські заходи відповідно до вказівок
ш таб-квартири організації
Зокрема, стратегічне ком андування
операцій на чолі з верховним головноком андую чим О б 'єдн ан и х
збройних сил (О ЗС) НАТО здійсню є загальне керівництво
інф ормаційними і психологічним и операціями, безпосередньо бере
участь у розробці планів їхнього проведення, після затвердж ення
яких
В ійськовим
ком ітетом,
контролю є
роботу В І Д П О В І Д Н И Х
командувань і надає їм допом огу у проведенні цих операцій.
На країни-учасниці покладена відповідальність за реалізацію на
держ авному рівні установок Ради НАТО в області інф ормаційнопсихологічних
операцій,
організацію
їхнього
розвідувального
забезпечення, розвиток національних сил і засобів, підготовку і
виділення навченого особового складу та необхідних ресурсів.
Безпосереднє
керівництво
підготовкою
і
проведенням
психологічних операцій покладено на ком андувача коаліційного
угруповання військ, розгорнутого в районі військової операції
альянсу. Важливе місце в системі органів управління між видовими
угрупованням и військ (сил) займаю ть підрозділи, що забезпечую ть
комплексне застосування сил і засобів стратегічної пропаганди. Так, в
оперативній ланці управління ОЗС НАТО при розгортанні передового
міжвидового штабу передбачене ф ормування трьох функціональних
груп - інформаційних операцій, психологічних операцій, зв 'язк ів із
громадськістю .
Крім того, при командувачі м іж видовим угрупованням
коаліційних
військ
(сил)
створю ється
рада
з
координації
інформаційних операцій, роботу якої спрям овує радник ком андувача
з питань стратегічної пропаганди
Подібні
ком андно-ш табні
структури, що займаю ться питаннями інф орм аційно-психологічної
боротьби, створю ю ться також на всіх інш их рівнях системи
управління О ЗС НАТО.
40

1.2.3. Планування та проведення психологічних операцій
П сихологічні операції визначаю ться як “спланована діяльність з
використання інф ормаційних і інш их інструментів психологічного
впливу на цільові аудиторії в інтересах формування необхідного
світогляду та поводж ення лю дей для досягнення політичних і
військових цілей альянсу” [49].
П ід цільовими аудиторіям и розумію ться окремі особи або групи
осіб, до яких доводиться оброблена інф ормація через інших людей,
аудіовізуальні або друковані засоби.
В інф орм аційном у просторі виділяю ться три типи аудиторій основні, обрані для безпосереднього або непрямого впливу шляхом
доведення інф ормаційних м атеріалів або здійснення інф ормаційних
дій, проміж ні, які слугую ть пром іж ною ланкою (ретранслятором ) для
доведення необхідної інф орм ації до основних аудиторій, випадкові,
що піддаю ться ненавм исном у інф ормаційному впливу в результаті
проведення відповідних заходів, спрям ованих на інші аудиторії.
У якості цільових аудиторій мож уть виступати:
- держ авне та військове керівництво;
- військовослуж бовці противника (у том у числі іррегулярні
військові ф ормування і терористичні формування);
- особовий склад власних збройних сил;
- населення залучених у конф лікт країн;
- всі дружні та ворожі д ж ерела інф орм ації (вклю чаю чи ЗМ і);
- с в іт о в а громадськість в особі між народних і неурядових
організацій.
В аж ливими дж ерелам и інф орм ації про цільові аудиторії - про
їхні соціально-етнічні характеристики, про місця проживання, наявні
проблеми, політичні та релігійні переконання, про економічні та
соціальні інтереси, культурні та історичні особливості є:
-о ф іц ій н і докум енти та інф ормаційні матеріали військових
органів управління;
- з а я в и і коментарі авторитетних керівників і ком петентних
фахівців;
- репортаж і з місць подій;
- оповідання очевидців;
- повідомлення ЗМІ;
- особисті спостереж ення та інші.
41

О днак основним постачальником інф ормації в інтересах
ріш ення завдань психологічних операцій залиш аю ться розвідувальні
структури, що здійсню ю ть на постійній основі обмін відом остям и із
зацікавленими підрозділами О дночасно мож ливості розвідки активно
використовую ться
для
визначення
ефективності
всіх
видів
інф орм аційно-психологічних дій. У зв ’язку із цим, доктрина
психологічних
операцій
Н А ТО
пропонує
органам
ПсО
налагоджу вати і розвивати тісну взаємодію з форм уванням и розвідки
з питань збирання, аналізу, оцінки і розповсю дж ення відповідних
матеріалів. При цьому впровадж уваний у цей час між видовий обмін
розвідувальною інформацією передбачає безперервне надходж ення в
централізовані бази даних оброблених відомостей, які мож уть
отримувати (за запитом або в режимі автом атичного доведення) всі
зацікавлені співробітники сил психологічних операцій при наявності
у них спеціальних мереж них пристроїв і доступу до інформації.
Цілі
інф орм аційно-пропагандистського
супроводж ення
військової діяльності альянсу досягаю ться в ході інф ормаційнопсихологічних операцій, які спрям овані на ріш ення трьох
взаємозалеж них завдань:
- з м ін у світогляду і форм ування необхідної лінії поведінки
цільових аудиторій (Influence Activity);
- захист власної інф ормації (Inform ation Protection Activity);
-д е зо р г а н іза ц ію системи управління противника (C ounter
C om m and Activity).
Завдання психологічних операцій повинні відповідати плану
командувача і мож уть включати:
- р о з ’яснення політики НАТО, цілей військової операції, яка
проводиться;
- з м ін и у вигідному для альянсу напряму поведінки цільових
аудиторій;
- формування суспільної думки в підтримку дій альянсу;
-у т р и м а н н я противника від ворож их намірів або дій;
- р о з ’яснення негативних наслідків застосування військової
сили та пропаганда вигоди досягнення миру;
- підрив легітимності дій п ротивника та довіри до нього;
- вплив на посадових осіб;
- зниж ення морального духу і бойової стійкості противника;
-д е зін ф о р м а ц ія противника;
-з н и ж е н н я еф ективності ворож ої пропаганди.
42

Основу інф орм аційно-психологічних операцій становить вплив
на свідомість, ем оції т а поведінку лю дей за допом огою впливу на
їхній психічний стан.
Інф орм аційно-психологічний вплив (ІП В) на свідом ість і
поведінку військовослуж бовців і населення противника організується
з метою:
- підриву їхнього м орально-психологічного стану;
- навію вання почуття страху;
- с т в о р е н н я атм осф ери недовіри до свого держ авного та
військового керівництва.
П ланування ІПВ здійсню ється на основі о б ’єднання наявних
інф орм аційних ресурсів для їхнього узгодж еного застосування в
інтересах еф ективного просування політики Н А ТО та надання йому
підтрим ки в проведенні військових операцій. М етою є оперативне
доведення “правдивої т а точної інф ормації” до друж ніх або вороже
н алаш тованих цільових аудиторій, що повинно дозволити їм
“ правильно розуміти та оціню вати задуми і дії альян су” [31].
Засобами психологічного впливу вважаю ться організаційні,
м етодологічні, технічні та інш і засоби, які дозволяю ть встановлю вати
контакти з будь-якими цільовим и аудиторіям и та впливати на них.
Н айбільш важ ливими напрямами ІПВ визначені [49]:
- керування сприйняттям (Perception M anagem ent);
- введення п ротивн ика в оману/дезінф орм ація (D eception);
- контрпропаганда (C ounter-Propaganda);
-с п р и я н н я
виведенню
з
ладу
об єктів
інф ормаційної
інфрастру ктури п ротивника (Physicai D estruction);
- у ч а с т ь важ ливих посадових осіб у проведенні інф ормаційнопсихологічних акцій (K ey Leader Engagem ent);
-д е м о н с т р а ц ія військової присутності альянсу (Presence, Posture
and Profile).
К ерування сприйняттям має на увазі скоординований ІПВ на
ем оції військовослуж бовців і населення противника з метою впливу
на їхню поведінку і здатність о б ’єктивно оціню вати обстановку,
ф ормування сприятливих ум ов для виріш ення завдань, поставлених
перед НАТО.
Введення
противника
в
оману
передбачає
керований
інф орм аційно-психологічний
вплив
на його
ком андно-ш табні
структури через систем и збирання, обробки і розподілу інф ормації
ш ляхом надання свідом о хи бн и х або перекручених відомостей.
43

Заходи
щодо
дезінф орм ації,
проведені
під
безпосереднім
керівництвом ком андувача угрупованням військ (сил), дозволяю ть
випередити противника в прийнятті ріш ень В основі дезінф орм ації
лежить м аніпулю вання відомостями.
В ажливу
роль
у
цьом у
процесі
відіграю ть
прийоми
дезінформації, до яких віднесені:
обман у формі ф абрикації та підтасування фактів;
-за м о в ч у в а н н я (приховування) важ ливих відомостей;
-п ер е к р у ч у в а н н я цінної інф ормації шляхом її занурення в
‘ін ф о р м ац ій н е см іття” ;
-с п р о щ е н н я
та
стереотип ізація
повідом лень
з
метою
н ав’язування необхідних судж ень і висновків;
-з а б о р о н а на ком прометую чу та інформацію , що викриває, про
діяльність своїх країн.
Під контрпропагандою розумію ться ком плексні зусилля по
зниж енню ефективності та нейтралізації відповідних заходів з боку
противника. Ріш ення контрпропагандистських завдань досягається
шляхом розкриття ворожих планів і дій відносно збройних сил і
населення країн-учасниць та їхніх партнерів, організації протидії
пропагандистським акціям ворога та узгодж ення коаліційної
діяльності в даном у напрямку. К онтрпропаганда як форма реагування
на пропагандистські дії противника може бути наступальною або
оборонною та повинна відповідати інф орм аційній стратегії НАТО.
При цьому пріоритетне значення має наступальна контрпропаганда,
спрям ована на активну протидію небаж аним повідомленням, їхнє
викриття, зниж ення довіри до противника та використання будь-яких
його помилок або невірних заяв.
З метою дезорганізації систем управління п ротивника та
здійснення психологічного тиску на його збройні сили та цивільне
населення перш орядне значення надається створенню ум ов для
фізичного знищ ення критично важ ливих о б ’єктів інфраструктури. В
інтересах ріш ення даного завдання передбачається забезпечення
тісної взаєм одії сил інф орм аційно-психологічних операцій і вогневих
засобів При цьому у функції форм увань ПсО входить участь їхніх
експертів у виборі о б ’єктів і груп населення як мети впливу та
вогневого ураж ення.
С итуаційний аналіз, який проводиться органам и ПсО, є
н евід’ємною складовою частиною процесу загального планування
операцій, що допом агає визначати найбільш ефективні способи
44

нейтралізації ф ізичних цілей і оціню вати мож ливості психологічного
впливу застосовуваних летальних і нелетальних засобів ураж ення
У часть У ІР-персон у проведенні інф ормаційно-психологічних
заходів, починаю чи з військової операції Н А ТО проти С ою зної
Р еспубліки Ю гославії (1999 рік), стала обов'язкови м елем ентом всіх
силових акцій блоку проти нелояльних режимів. Ч исленні виступи
важ ливих посадових осіб та інш их популярних особистостей у ЗМІ
планую ться, ретельно готую ться та організовую ться органами
суспільної диплом атії та структу рами із зв ’язків з громадськістю .
П сихологічний тиск на керівництво і населення недружніх
держ ав нерідко здійсню ється за допом огою дем онстрації військової
присутності альянсу в кризових регіонах планети Із цією метою до
берегів конф ліктних країн спрям овую ться ударні авіаносні групи,
поблизу їхніх кордонів зосередж ую ться угруповання сухопутних
військ і військово-повітряних сил, організую ться великомасш табні
навчання тощо.
До найваж ливіш их складових інф орм аційно-психологічного
впливу на цільові аудиторії в ході проведення антикризових операцій
керівництво П івнічноатлантичного сою зу відносить сферу суспільної
диплом атії та заходи із зв ’язків з громадськістю , що передбачає
виріш ення ряду однотипних завдань в інтересах досягнення
політичних і військових цілей при збереж енні організаційної
самостійності та специф ічних особливостей цього роду діяльності.
За своїм змістом суспільна дипломатія м істить сукупність
методів, сил і засобів пропаганди, використовуваних для р о з’яснення
політики НАТО , а також для підтримки операцій та інш ої діяльності
альянсу. О рганізовую ть і проводять цю роботу держ авні структури
при провідній ролі диплом атичних відомств, а також вищі керівні
органи блоку [51].
Керівні органи суспільної диплом атії зі з в ’язків з громадськістю
наведені на рис 1.7.
С у б ’єктам и впливу суспільної диплом атії є політичні лідери,
парламентарії, ж урналісти, наукові й експертні співтовариства,
неурядові організації, учнівська молодь та інші соціальні групи в
районах застосування військ (сил) альянсу та за їхніми межами. Д ана
діяльність сп рям ована на ф ормування “ правильного розуміння'
цільовими аудиторіям и політики і практичних кроків НАТО в
інтересах підтримки стабільної обстановки, що виклю чає прояви

45

ворожості з боку місцевого населення стосовно військовослуж бовців
коаліційних угруповань.

Рис. 1.7. Керівні органи суспільної дипломатії зі зв’язків з громадськістю
В исока еф ективність “стратегічної пропаганди” в інтересах
масованого пош ирення інформації, за поглядами західних фахівців,
повинна досягатися за рахунок здійснення “ перевірених дій ” в ході
інф ормаційних і психологічних операцій, максимального охоплення
аудиторії, а також використання різном анітних форм і м етодів впливу
(рис. 1.8) [50].

46

Рис. 1.8. Інформаційно-психологічна діяльність у межах
стратегічної пропаганди
Н а відміну від суспільної диплом атії діяльність із зв ’язків з
гром адськістю (C ivil A ffairs) орієнтована на більш ш ирокі шари
м ісцевого населення і містить у собі планування та підтримку
взаєм одії із ЗМ І, роботу у власних інф орм аційних мереж ах і розвиток
відносин із цивільним суспільством
В заєм одія
зі
ЗМ І
передбачає
використання
зовніш ніх
інф орм аційних агентств для пош ирення необхідних відомостей.
Р обота у власних інф орм аційних мереж ах повинна забезпечувати
пош ирення інф ормації серед військового і цивільного персоналу
Н А ТО , а також членів їхніх родин з метою популяризації діяльності
ком андування і ш табів, пропаганди військової служ би та героїзації
особового складу, що бере участь у проведенні військових акцій, а
також р о з’яснення завдань, що виріш ую ться.
Р озвиток відносин із цивільними структурами спрям ований на
організацію і підтримку співробітництва з місцевим цивільним
47

суспільством. Д ана форма діяльності полягає у налагодж енні
практичної взаєм одії з м ісцевим населенням і різним и держ авним и
служ бам и, науковими і діловими колами, суспільним и асоціаціям и та
інш ими структурами.
П ланування ПсО передбачене в рамках спільного оперативного
планування Н А ТО і покликано забезпечити м асоване застосування
сил і засобів, а також повинно сприяти раціональном у розподілу
відповідних ресурсів. М ісце психологічних операцій у загальному
процесі оперативного планування наведене у табл. 1.5 [49].
П редставників органів психологічних операцій вклю чаю ть до
складу всіх груп оперативного планування і, в якості радників, вони
виріш ую ть наступні завдання:
-н а д а ю т ь допом огу планую чим структурам в обґрунтуванні
варіантів дій;
- беруть участь у розробці задуму операції і плану? її проведення;
-с к л а д а ю т ь графік інф орм аційно-психологічних заходів;
- визначаю ть необхідний склад сил ПсО;
- готую ть пропозиції щодо їхнього забезпечення і фінансування;
- розробляю ть проект директиви ком андувача із забезпечення
ПсО;
-а н а л із у ю т ь виконання плану ПсО.
На стратегічном у рівні даний процес розпочинається із
всебічного дослідж ення причин кризи, що зародж ується, аналізу
інтересів, сильних і слабких сторін його учасників, а також з
відпрацю вання найбільш доцільного підходу до врегулю вання
ситуації. При цьому планую чі органи отримую ть вихідні дані для
пош уку різних варіантів протидії кризі, які будуть слугувати
підставою для розробки концепції та плану його врегулю вання.
У затвердж уваному Радою НАТО задумі і плані інф ормаційнопсихологічної операції відображ аю ться відомості про слабкі сторони
противника, цілі інф орм аційно-пропагандистських заходів, доцільні
о б ’єкти впливу та “надійні” інф ормаційні теми. Після визначення
уразливих і важ ливих о б ’єктів впливу передбачене детальне
розроблення зміст>г переданої інф ормації, необхідної для досягнення
цілей інф орм аційно-психологічної операції. К рім того, план містить
вказівки щодо використання ЗМ І, вклю чаю чи обмеж ення із цих
питань.

48

оперативного планування

Місце психологічних операцій у загальному процесі

в:
З
я
с:
о
сз
Н

49

Продовження табл. 1.5

X о.
я о
яю

О
О

г-н

1—1
>д
'5

а-

О. И

.я а

п.
<и го с•и 1)
Я

Я С
Я С

2 «
•* я
3 - я
5. >, о
>. > <и
&
а о* 1ет §»■
Я
§ .*

СО я
о
о
д

ои
С

о
х
го
го

я 2

О) с;

'3
ГО

Д Д
аз
о д

Он
О)

д ю

о о
^ Он
№
■М
я Он
°
и
Д I*
л Д
со О-

* X
*
Л
д Щ

д
о

>я >д
Д 3
д
О- осг
о,
Д
0=
-г> „д
*1>
к и
С
д
0> .* «
д
си X д
-и
ч д о
<
си
о *сг *2
5.2
?3

Д го ■ ч я
<и са

В- и
с §

о
X!
од
д

о

•2

о
д

О
X
го
со
X
Я
И
£
и
с
р;
о
X
д
и
д

2
■~
д
си
Т
и
д
со
<и
1 ю
го
00 Г
О
о

.
ю
(и
п
20

0
4
1
о.
я
<
*ь

§?5 ОX
<* ^ д

Ьд
Ц.Е
1°
«=0 су
& оя
іс
Я
О

О
£
Я о
Яо
Йя
3я «я
ао

* !Д
зД
д

о,
с

:Д

Л
ГИ 1
.5 § Од 5 0)
Д

д
з
“
я

ЗД

из Д

>д

> ,1

'2
ев
Он
си
я
О

§1

И

В!
Д .£9
д
я
0 ) ГС
«=:
0) д
д
со 05!

и в—- <о ж
ч&■ ЇЯ Ю
Йя
и
£>'Г м я
X

3! сС
Я
Я £

Я 3

З аСЇ * ?

II

о 15
X
д
5
д

и о
о
ч

го
05

д
д
гсо
о

д
3у2 ^
«я

>Д >>
5я о* • ‘3 $
^ ё с>-■
к "*
[ со

п> 5 ГО
О

д
С Ь
о ©
в. яя
со

я

о£ ' 5
X

Д и
3

О СЗ к

*=г о

ГО >і -Д
ё 3 1оа. 3 од
СО
О
о

н
о

Л Я и

СО * * О
О О Н

Г
О3
д

Р ч

«

д
д

гсоо

>,
д

го
с;
д

о

Ч -я
£Я 3Й
? ё
§ §

з &

я

г
сз
н
Щ
50

д
д
(и
Д
Д
О
«

С5!
Д
д
й>

Е!
СО ■'—1
О д
а.
го Д Он
<и
>, д
д о
о го
Д - е=:
со д
о
Сн го
н
Сі)

о

* я 3 як

° О£*'»

ег
•З о
С дВ

со

'5
г:
2 « Й 0д5!
£

■|
'I *
я « в О
н т* со
го О
и Г, о
щ
X

в

о

о

од

На оперативному рівні планування психологічних операцій
організовується з урахуванням вказівок стратегічного командування
операцій
і цілей,
затверджених
Радою
НАТО.
Завдання
психологічних операцій, перелік цільових аудиторій, розроблювані
теми та обмеження визначаються штабом оперативного рівня
(командуванням об’єднаного угруповання військ) і направляються
верховному головнокомандувачу ОЗС НАТО на затвердження.
Штаб стратегічного командування операцій розглядає і
затверджує ці позиції, які потім включаються в оперативний план і
передаються Раді НАТО для остаточного схвалення. Інші заходи в
рамках процесу планування ПсО, включаючи аналіз цільових
аудиторій, розвиток обраних тем та інші, реалізуються за вказівкою
командувача угрупованням військ. При цьому інформаційні
матеріали враховують національно-культурні особливості місцевого
населення і суспільно-політичну обстановку в районі конфлікту?. В
інтересах створення вигідного суспільного сприйняття проведених
силових акцій командування угруповання військ (сил) планує заходи
щодо забезпечення безперешкодного досту пу лояльних ЗМІ до місць
подій, організації їхнього супроводу та охорони, надання своєчасних
відомостей про складну обстановку та діяльність по врегулюванню
кризи. У завдання командування входить також інформування своїх
військовослужбовців про культурні та національні традиції населення
в районі операції.
Виходячи зі стратегічної оцінки сформованої ситуації, штаб
угруповання головні зусилля спрямовує на визначення способів дій у
рамках загального задуму операції. Це є підставою для наступної
розробки концепції та детального плану операції. У цілому в процесі
оперативного планування враховуються рішення стратегічного рівня
з особливостями дій тактичних формувань.
Даний процес містить ряд послідовних етапів [49].
На етапі планування операції (після отримання попереднього
бойового розпорядження верховного головнокомандувача ОЗС
НАТО) аналітики ПсО в ході вивчення району майбутніх дій
оновлюють наявні та збирають свіжі розвідувальні відомості про
соціально-політичну ситуацію в кризовій зоні і характеристики
можливих цільових аудиторій. На основі аналізу цієї інформації штаб
ПсО готує пропозиції щодо складу цільових аудиторій для
затвердження верховним головнокомандувачем.

51

На етапі оцінки оперативної обстановки фахівці ПсО з метою
нарощування інформаційної бази розробляють заявки на отримання
розвідувальної інформації, проводять аналіз ситуації в районі
конфлікту,
виявляють
і
визначають
соціально-психологічні
характеристики цільових аудиторій, вносять пропозиції щодо завдань
і необхідного складу сил ПсО. У період розробки і затвердження
задуму операції штабна частина психологічних операцій займається
оцінкою різних варіантів задуму, визначає способи їхньої
психологічної підтримки і надає рекомендації з найбільш
ефективного досягнення цілей майбутньої операції. У підсумку задум
операції повинен містити вказівки про загальну спрямованість
психологічних дій, перелік сил і засобів для їхньої реалізації, що
передбачається, та основні завдання ПсО в підтримку цілей
майбутньої військової операції.
На етапі розробки концепції і плану проведення операції органи
ПсО беруть участь у підготовці відповідних положень цих
документів, забезпечуючи відображення в них загальних завдань і
основних способів дій в інтересах психологічної підтримки даної
операції. Одночасно в процесі оцінки способів дій противника
прогнозуються можливі напрями його пропагандистського впливу на
населення в районі кризи та війська НАТО
Після цього розпочинається розробка плану' проведення ПсО,
що оформлюється у вигляді додатку до основного оперативного
плану. Даний план містить цілі і завдання психологічних операцій,
склад виділених основних і підтримуючих формувань ПсО, список і
характеристики цільових аудиторій, перелік і зміст тем, що
розкриваються, обмеження у застосуванні сил і засобів, розподіл
завдань на оперативному та тактичному рівні, а також повноваження
із затвердження матеріалів. Підготовлений план направляється
верховному' головнокомандувачу для подання Раді НАТО на
затвердження.
У ході проведення операції фахівці ПсО відслідковують
виконання інформаційно-психологічних заходів, приділяючи основну
увагу ефективності впливу на цільові аудиторії. Результати аналізу
використовуються для коректування плану проведення ПсО, а також
для внесення змін у заходи психологічного впливу. Висновки з
аналізу психологічних операцій направляються розвідувальним
структурам і використовуються при підготовці огляду виконання
оперативного плану.
52

1.2.4. Сили психологічних операцій
МАТО не має постійних формувань сил психологічних операцій.
Єдиними штатними компонентами цих сил у мирний час є їхні
представники в штабах Стратегічного командування операцій ОЗС
НАТО та об’єднаних командувань. У воєнний час або в умовах кризи
сили ПсО альянсу оперативного і тактичного рівня формуються з
національних структур [49].
Склад і чисельність цих сил залежать від поставлених завдань,
масштабів
операції,
психологічної
ситуації,
розвиненості
інформаційної інфраструктури в районі конфлікту, складу і
можливостей протиборчих сторін, специфічних особливостей
місцевого населення тощо
Для підтримки дій угруповання ОЗС НАТО на основі виділених
національних представників ‘‘провідною країною” формується
об’єднана група психологічних операцій, що перебуває під
оперативним управлінням командувача об’єднаним угрупованням
військ(сил)альянсу.
“Провідна країна” виділяє основний компонент (“ядро” ) цієї
групи, на базі якої розгортаються національні формування Типова
структура елементу підтримки психологічних операцій НАТО
представлена на рис. 1.9.
На особовий склад даної структури покладені завдання з
розробки і забезпечення реалізації загального плану ПсО (відділ
планування і забезпечення операцій), консультування командувача та
підготовки рекомендацій із соціально-психологічних питань, а також
аналізу цільових аудиторій і результатів ШВ на них (інформаційноаналітичний відділ), організації видання та поширення відповідних
продуктів (центр розробки інформаційних матеріалів).
Однією з найважливіших функцій даної групи є планування та
організація діяльності елементів підтримки і тактичних груп ПсО, які
діють спільно та формуються на базі тактичної команди. Тактичні
групи і підтримуючі структури психологічних операцій діють під
оперативним контролем підтримуваних елементів, але зобов’язані
координувати свої зусилля з керівництвом об’єднаної групи ПсО. Для
спрощення взаємодії між командними структурами різного рівня
можуть виділятися офіцери зв'язку.
Елементи підтримки психологічних операцій створюються при
штабах бойових формувань в інтересах планування, організації
53

виробництва та видання інформаційних матеріалів,
керівництва взаємодіючими тактичними групами ПсО.

а

також

Рис. 1.9. Типова структура елементу підтримки
психологічних операцій НАТО
У рамках операцій сухопутних військ підрозділи підтримки
психологічних операцій створюються при штабах бригад і корпусів.
Крім того, елементи підтримки можуть бути сформовані при штабах
військово-морських і військово-повітряних угруповань, а також у
рамках сил спеціальних операцій Підтримуючі структури можуть
бути включені і до складу штабів кризового регулювання оперативнотактичного рівня.
Головним завданням тактичних груп психологічних операцій є
здійснення прямого впливу на цільові аудиторії в операційній зоні.
Вони можуть підпорядковуватись вищим органам ПсО або
замикатися безпосередньо на командирів військових формувань.
Командир приданої тактичної групи ПсО звичайно виконує обов’язки
радника загальновійськового командира. Тактичні групи у своїй
роботі використовують інформаційні теми, методи переконання і
54

справжні документи, що відповідають вимогам місцевої обстановки.
При цьому будь-які адаптовані дії повинні враховувати цілі операції
та керівні принципи, затверджені Радою Північноатлантичного
альянсу та вищим штабом ПсО
У ході проведення психологічних операцій тактичні групи
організовують звукове віщання, поширюють друковані матеріали,
здійснюють безпосереднє спілкування з населенням, збирають і
аналізують інформацію про різні соціальні групи, оцінюють
ефективність психологічного впливу власних ЗМІ і ворожих джерел
інформації, добувають за допомогою місцевих джерел важливі
відомості, тестують продукти ПсО.
О б’єднана група психологічних операцій зобов’язана надавати
безпосередню підтримку діям підпорядкованих тактичних груп, а
також розробляти і випускати інформаційні матеріали для поширення
в оперативній зоні. Крім того, підпорядкованим структурам може
бути надана допомога в проведенні аналізу місцевих цільових
аудиторій, інформуванні про дії інших підрозділів ПсО тощо. При
цьому відповідальність за організацію роботи і всебічне забезпечення
тактичних груп лежить на країнах-учасницях коаліції, що виділила
сили і засоби для їхнього укомплектування
Практичні дії сил інформаційно-психологічних операцій в
інтересах успішного рішення військових та інших завдань
Північноатлантичного
альянсу
ведуться
на
всіх
рівнях
(стратегічному, оперативний і тактичному) у мирний час, у період
врегулювання криз і в бойових умовах у рамках проведення різних за
змістом і масштабами воєнних операцій.
При
вирішенні
своїх
специфічних
завдань
підрозділи
психологічних операцій ОЗС НАТО здійснюють тісну взаємодію з
формуваннями 10, структурами суспільної дипломатії та органами із
зв’язків з громадськістю. Крім того, до участі в цій діяльності
активно залучаються підрозділи зв’язку, розвідки, радіоелектронної
боротьби, спеціальних операцій, структури військово-цивільної
взаємодії, представництва міжнародних і неурядових організацій, а
також ЗМІ, у тому числі з використанням глобальної мережі Інтернет.
Психологічні операції НАТО. як правило, організовуються на
сухопутній території. Однак вони можуть проводитись і в інших
сферах. Зокрема, необхідність забезпечення контролю над морськими
територіями
та
прибережними
районами
поставила
перед
керівництвом альянсу завдання із розвитку можливостей О б’єднаних
55

військово-морських сил НАТО у сфері проведення ПсО в морських
регіонах.
Крім того, військово-повітряні сили мають широкі можливості
для
використання
повітряного
середовища
в
інтересах
психологічного впливу на людей. Військово-повітряні сили
забезпечують передачу і трансляцію повідомлень із повітря,
займаються поширенням листівок, а також безпосередньо створюють
психологічні ефекти демонстрацією своєї присутності. Ці дії, як
правило, спрямовані на підтримку сухопутних військ.
Однак можуть виникати ситуації, коли розгортання сухопутних
формувань буде недоцільним або неприйнятним, У таких випадках
розглядаються
можливості
проведення
ПсО
із залученням
повітряного компонента.

1.2.5. Рівні та види психологічних операцій
Психологічні операції в умовах мирного часу передбачають
проведення різних заходів за участю військових структур альянсу і
його партнерів щодо формування середовища безпеки. У цих умовах
структури ПсО у співробітництві з військовими органами із зв’язків з
громадськістю
повинні
займатися
організацією
навчання
представників взаємодіючих формувань збройних сил та розробкою
інформаційних матеріалів у підтримку заходів щодо зміцнення
антикризового потенціалу альянсу. Одночасно фахівці ПсО
інформують військові структури з питань особливостей потенційних
цільових аудиторій і соціально-психологічної обстановки в кризових
регіонах.
У відповідності з поглядами керівництва Північноатлантичного
альянсу, психологічні заходи передбачається проводити на
стратегічному, оперативному та тактичному рівнях [49].
Стратегічні психологічні операції організовуються за планами
країн-учасниць альянсу із залученням державних структур і, в
основному, без залучення збройних сил. Вони спрямовані на дружні,
ворожі та нейтральні аудиторії і можуть проводитися як відносно
цілих держав, так і проти окремих соціальних груп (наприклад,
міжнародних або національних релігійних угруповань).
Цілі таких операцій є довгостроковими та політичними за своїм
змістом. Вони орієнтовані на зниження можливостей реальних або
56

потенційних противників із розв’язання збройних конфліктів, а також
на підрив їхнього військового потенціалу. Північноатлантичний союз,
як правило, у таких операціях участі не приймає, однак координує
свої дії з рішеннями національних урядів
Органи військового управління НАТО відповідають за
організацію та проведення ПсО в ході бойових дій і при врегулюванні
криз і конфліктів. Доктрина визначає психологічні операції [49]:
- із врегулювання криз;
- із боротьби із заколотниками;
- бойові ПсО;
- у підтримку сил спеціальних операцій
Психологічні операції у рамках врегулювання кризових ситуацій
проводяться на оперативному і тактичному рівні під керівництвом
командувачів (командирів) ОЗС НАТО, є невід’ємною частиною
військових операцій і відповідають стратегічним цілям. Заходи,
передбачені в рамках ПсО, повинні сприяти формуванню сприятливої
атмосфери в зоні кризи і впливати на поведінку цільових аудиторій та
їхню готовність співпрацювати з альянсом.
У таких операціях дії фахівців у цій області є основним засобом
запобігання або зниження загрози застосування військової сили
Одночасно психологічні операції служать для командувача
ефективним засобом безпосереднього спілкування із цільовими
аудиторіями. При цьому зберігається можливість за необхідності
швидко перейти до проведення бойових ПсО.
Психологічні операції по боротьбі із заколотниками проводяться
за підтримкою
місцевого
населення
і служать
ключовим
інструментом впливу на свідомість і поведінку' цільових аудиторій.
Необхідною умовою успішного впливу на місцеве населення є
врахування
в
інформаційній
роботі
національно-культурних
особливостей конкретних соціальних груп. Здатність фахівців ПсО
глибоко аналізувати та оцінювати обстановку дозволяє командувачу
розуміти мотивацію поведінки людей у районі проведення операції і
правильно обирати дієві способи врегулювання кризової ситуації.
Бойові психологічні операції проводяться в інтересах створення
психологічної переваги коаліційних військ, які проводять військові
дії. Вони спрямовані безпосередньо проти збройних сил противника,
а також проти населення, що перебуває під його контролем.
Метою подібних дій є зниження бойової потужності
протиборчої сторони за допомогою підриву морального духу його
57

військ або формування позитивного відношення мирного населення
до дій коаліційного угруповання військ (сил). Крім того, такі ПсО
можуть проводитися в інтересах підтримки тактичних бойових дій.
Належним чином сплановані і проведені психологічні операції,
узгоджені з діями бойових формувань, можуть скоротити строки та
знизити гостроту будь-якої конфронтації, зменшивши тим самим
втрати сторін.
Психологічні операції в підтримку спеціальних операцій мають
на меті формування сприятливих умов для проведення спецоперацій і
зниження можливих негативних наслідків.

58

Розділ 2
СТРАТЕГІЧНІ КОМ УНІКАЦІЇ

Нові виклики національній безпеці обумовлюють нагальну
необхідність пошуку інструментарію, за допомогою якого стане
можливою організація узгодженої взаємодії Міністерства оборони
України з іншими військовими формуваннями та державними
структурами для досягнення визначених військово-політичних цілей
особливо в інформаційної сфері. Дієвим, адекватним та комплексним
інструментарієм такої взаємодії виступає система стратегічних
комунікацій,
яка дає
можливість,
залишаючись у
межах
демократичних практик і принципів, організувати ефективну відсіч
деструктивним інформаційним кампаніям, які веде противник з
використанням технологій інформаційно-психологічного впливу на
населення та збройні сили в інтересах порушення єдності та
територіальної
цілісності
держави,
дестабілізації
внутрішньополітичної і соціальної ситуації, зниження моральнопсихологічного стану особового складу збройних сил. Узгоджене та
своєчасне застосування стратегічних комунікацій має вирішальне
значення у протистоянні загрозам в інформаційному просторі, стає
джерелом активного розповсюдження інформації у засобах масової
інформації та реагу вання на поширення неправдивої інформації.
Створення
ефективної
системи
протидії
негативним
інформаційно-психологічним впливам для захисту населення, у тому
числі особового складу Збройних Сил та інших структур сектору
безпеки і оборони від технологій деструктивної зміни СВІДОМОСТІ
особистості є важливим державним завданням [38], [56] Забезпечити
такий захист можливо лише комплексно в рамках системи
стратегічних комунікацій. Тому, побудова системи стратегічних
комунікацій, забезпечення інформаційної та кібербезпеки військ є
одним з напрямів реформування та розвитку Збройних Сил України

59

2.1. С утність стратегічн и х к ом унікацій

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови
термін “стратегічний” визначається як “той, який відповідає вимогам
стратегії, важливий для здійснення воєнних завдань; такий, що
містить загальні, основні настанови, важливі для здійснення чогонебудь”, а термін “комунікація” як “обмін інформацією, спілкування;
те саме, що спілкування; зв’язок” [10]. Виходячи з цього, можна
вважати, що “стратегічні комунікації’’ являть собою обмін
інформацією, який містить загальні, основні настанови, важливі для
здійснення чого-небудь.
Почепцов Г. Г. визначив наступні ключові характеристики
стратегічних комунікацій [74]:
- стратегічні комунікації працюють з майбутнім часовим
циклом, в той час як тактичні - з сучасним,
-стр атегіч н і комунікації працюють з об’єктами, які будуть
сформовані у визначеній часовій точці, в тому числі завдяки
стратегічним комунікаціям, тактичні —з уже наявними об єктами;
- стратегічні комунікації, трансформуючи, в першу чергу,
інформаційний простір, результат повинні дати в інших просторах
(військовому, дипломатичному, економічному, соціальному);
- стратегічні комунікації діють з урахуванням діяльності
опонента / противника, у ряді випадків намагаючись управляти його
діями;
-стратегіч н і комунікації спрямовані на вузькі цільові групи, які
здатні внести зміни в потрібні типи об’єктів.
Основні принципи стратегічних комунікацій [105]:
- системність, систематичність і послідовність;
- багатоканальність;
- відповідність меседжів реальному стану справ;
- врахування специфіки аудиторії;
- забезпечення зворотного зв’язку тощо.
Вітчизняні вчені О Кушнір і В. Ліпкан виділили такі
компоненти системи стратегічних комунікацій, як зв язки з
громадськістю, публічна дипломатія та військові заходи в підтримку
публічної дипломатії, зв’язки із ЗМ1, інформаційні заходи
міжнародного військового
співробітництва, цивільно-військове
співробітництво, дії в кіберпросторі, включаючи соціальні мережі.
60

залучення ключових лідерів до проведення інформаційних заходів,
внутрішня комунікація (робота з особовим складом / внутрішній РК.),
інформаційні операції, психологічні операції, інформування про
ситуацію та документування подій на полі бою, розвідувальне
забезпечення проведення інформаційних заходів, показ дій військ,
введення в оману, безпека операцій, фізичний вплив, протиборство в
електромагнітному просторі [36], [39].
У Доктрині інформаційної безпеки України [94] стратегічні
комунікації визначаються як "‘скоординоване і належне використання
комунікативних можливостей держави - публічної дипломатії,
зв язків із громадськістю, військових зв ’язків, інформаційних та
психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей
держави”.
Стратегічні комунікації спрямовані на підрив і делегітимізацію
противника у спосіб набуття підтримки й визнання з боку місцевого
населення, електорату своєї країни, міжнародної громадськості та
усіх інших цільових груп.
Основними принципами реалізації стратегічних комунікацій є
[ЗО], [36] (рис. 2.1):
стратегічного
планування

довіри

стратегічного
підходу

доступності

контекстності
Основні
принципи
реалізації
стратегічних
комунікацій

^2
(

V

конкретноісторичного
підходу

ціннісного
підходу

Рис. 2.1. Основні принципи реалізації стратегічних комунікацій

61

-п р и н ц и п стратегічного підходу. Стратегічний підхід як
феномен слід розглядати в двох аспектах - психологічному та
технологічному, і в цьому сенсі він стосується суб’єктів управління в
цілому і суб’єктів управління комунікаційними процесами зокрема.
Психологічний аспект стратегічного підходу в управлінському
процесі полягає в стратегічному способі мислення суб’єктів
управління.
Наприклад,
стосовно
стратегічних
комунікацій
стратегічний спосіб мислення проявляється в методологічних
підходах при формулюванні місії, розробці корпоративної філософії,
корпоративної культури та інших корпоративних документів, що
мають довгострокову і основну спрямованість як елементів
стратегічних комунікацій. Технологічний аспект стратегічного
підходу
в
управлінському
процесі
передбачає
технічну
підготовленість спеціаліста до вирішення конкретних завдань, яка
проявляється в його професійній компетентності. Стратегічний підхід
в управлінському процесі, пов’язаний з організацією стратегічних
комунікацій, повинен бути присутнім на всіх етапах цього процесу від прогнозування і планування до реалізації та оцінки ефективності
запланованих дій;
-п р и н ц и п
стратегічного
планування
Безпосередньо
з
принципом стратегічного підходу пов’язаний принцип стратегічного
планування. Даний принцип містить у собі цілий ряд вимог до
розробки та планування стратегічних комунікацій. Перш за все, при
розробці стратегічних комунікацій важливо орієнтуватися на
стратегічну мету, на яку повинен бути спрямований комунікаційний
процес. При цьому стратегічне планування передбачає вибір
інструментів
і
засобів,
адекватних
стратегічним
цілям
комунікаційного процесу. Тож, стратегія комунікаційного процесу
обумовлена стратегічною метою, а тактика характеризується набором
інструментів і засобів досягнення стратегічної мети;
-п р и н ц и п
довіри.
Даний
принцип
в
стратегічному
комунікаційному процесі передбачає його організацію таким чином,
щоб цільові аудиторії громадськості ставилися до стратегічних
послань і форми їх подачі з довірою та розумінням. При підготовці
повідомлення, вибору того чи іншого засобу передачі інформації
необхідний глибокий і всебічний аналіз, який би дозволив створити
атмосферу довіри і взаєморозуміння в комунікаційному процесі між
базисним суб’єктом і цільовими аудиторіями громадськості;

62

-п р и н ц и п
контекстності.
Даний
принцип
передбачає
використання соціального досвіду цільових аудиторій громадськості,
яким адресуються стратегічні послання в рамках стратегічних
комунікацій. Контекстність стратегічних комунікацій покликана
прискорити процес сприйняття і позитивного реагування цільової
аудиторії на інформаційні повідомлення. Принцип контекстності в
стратегічних комунікаціях досягається виконанням низки вимог:
1) зміст стратегічного повідомлення повинний відповідати
змісту вирішуваних завдань персоналом або інтересам зовнішніх
цільових аудиторій громадськості, наприклад, споживачів;
2) зміст стратегічних комунікацій має відповідати контексту'
взаємин комунікаторів;
3) зміст
стратегічних
комунікацій
має
враховувати
соціальне оточення цільової аудиторії;
- принцип
конкретно-історичного
підходу.
Конкретноісторичний підхід в стратегічних комунікаціях вимагає підходити до
даного процесу з урахуванням обставин, іцо змінюються:
1) якщо отримувачі не згодні з вашою позицією, надайте
аргументи, що відображають обидві сторони розглянутого питання;
2) якщо отримувачі заздалегідь згодні з вашою позицією,
ваше повідомлення створить більший вплив (чи підсилить вашу
позицію), якщо ви представите лише аргументи, що відповідають
точці зору отримувачів;
3) якщо отримувачі повідомлення - високоосвічені люди,
надайте аргументи, що відображають обидві сторони розглянутого
питання;
4) якщо
ви
використовуєте
повідомлення,
в яких
розглядається питання, на яке можливі дві точки зору, не йдіть від
аргументації “невигідної” вам точки зору - в іншому випадку
отримувачі, які помітили це упущення, поставляться з великою
підозрою до ваших аргументів;
5) якщо ви не виключаєте, що кореспонденти, яким було
адресовано ваше повідомлення, отримають незабаром переконуючі
повідомлення, де буде відстоюватися позиція, протилежна вашій,
використовуйте повідомлення із викладенням обох точок зору;
- принцип ціннісного підходу передбачає дотримання простої
закономірності, суть якої зводиться до того, що повідомлення
повинно мати сенс для отримувачів. Воно має бути сумісним з їх
системою цінностей і, тим самим, бути прийнятим як своє, близьке,
63

що враховує код “свій - чужий”. Особливе місце в комунікаційному
процесі займають корпоративні цінності, які формуються і
розвиваються в рамках корпоративної філософії і корпоративної
культури;
-п р и н ц и п безперервності і послідовності. У змістовному плані
даний принцип має два контексти. Перший контекст пов’язаний з
поняттям “безперервності”, а другий - з поняттям “послідовності” . У
першому випадку цей принцип вказує на те, що стратегічна
комунікація як інформаційна кампанія не може бути одноразовою.
Іншими словами стратегічна комунікація - це безперервний в часі і
просторі процес. А це означає, що в стратегічних комунікаціях
повідомлення повинно дублюватися по різних каналах і охоплювати
достатню кількість цільових аудиторій громадськості. Інакше кажучи,
принцип безперервності в реалізації стратегічних комунікацій
передбачає виконання двох вимог. Перша вимога полягає в
необхідності дублювання повідомлення по різних каналах з
оптимальною тривалістю в часі. Друга вимога полягає в повноті
охоплення цільових аудиторій громадськості. Що ж стосується
другого контексту даного принципу, пов’язаного з поняттям
“послідовності, то основна вимога цього принципу зводиться до
правила, суть якого полягає в тому, що інформація, яка
використовується в рамках стратегічних комунікацій повинна бути
переконливою і не містити внутрішніх протиріч;
-п р и н ц и п доступності. Стосовно до стратегічних комунікацій
даний принцип визначає ряд простих правил, в яких формулюються
такі вимоги:
1) повідомлення повинно бути викладено як можна
простіше;
2) слова, що використовуються в повідомленні повинні
мати для отримувача той же сенс, що і для відправника;
3 ) складні теми повинні бути зведені до простих і
зрозумілих тем, гасел і стереотипів;
4) чим довше шлях повідомлення, тим воно повинно бути
простіше.
Під час планування заходів в процесі стратегічної комунікації
доцільно сфокусуватися на таких ключових питаннях [38]:
1) “який результат маємо отримати чи яку проблему вирішити?”;
2) “на кого спрямована стратегічна комунікація?”;

64

3) “що повинен знати кожен представник кожного суб’єкта
стратегічної комунікації?”;
4) “яким способом різні суб’єкти стратегічної комунікації
отримують необхідну для них інформацію9”;
5) “за допомогою яких інструментів найефективніше донести
потрібні меседжі об’єктам стратегічної комунікації?”;
6) “скільки часу знадобиться, щоб підготуватися до процесу
стратегічної комунікації, підготувати інструменти комунікації й
реалізувати його?” ;
7) “яким повинен бути бюджет та які ще ресурси необхідно
залучити?”;
8) “коли буде зрозуміло, що вже досягли цілей / вирішили
проблему?”.
Водночас, при підготовці до процесу стратегічної комунікації,
слід виокремити окремі блоки завдань, до яких можна віднести:
- аналіз ситуації;
- дослідження проблеми;
- комунікаційні ризики та потенційні можливості;
- стратегічно-операційні завдання;
- стратегічно-комунікаційні завдання;
- суб’єкти стратегічної комунікації;
- стратегічно-комунікаційна стратегія;
- стратегічно-комунікаційна тактика;
- оцінка ефективності;
- період часу і бюджет.
Процес реалізації стратегічних комунікацій складається з
насту пних етапів [33]:
-у то ч н ен н я політичних цілей;
- визначення об’єкту впливу (цільової аудиторії);
-ви зн ач ен н я бажаного поведінкового ефекту об’єкту впливу
(цільової аудиторії);
-п р о вед ен н я аналізу аудиторії (її уявлення, позиції, поведінка
та як їх необхідно змінити);
- визначення ідеологічних установок;
- формулювання основних цілей для підготовлених повідомлень
та акцій, що плануються;
-узгодж ен н я інформаційного впливу, організованих акцій і
політичних дій;
- синхронізація дій носіїв інформації у часі;
65

- планування першочергових заходів і контрзаходів;
-о ц ін к а результатів і корегування планів.
У якості носіїв інформації відповідно до концепції стратегічних
комунікацій можуть бути інформаційні та фізичні домени [33].
До інформаційних доменів віднесені радіо, наземне, кабельне та
супутникове телебачення, друковані видання, Інтернет, потокове
відео, мобільні телефони, громадські організації та чутки
Фізичними доменами є військові навчання, демонстрація сили,
візити, конференції, різні робочі семінари, наукові та військові
обміни,
асоціації
випускників,
організація
і
проведення
відновлювальних робіт, торгівля та гуманітарна допомога.
Арсенал засобів стратегічних комунікацій - засоби масової
інформації, а також зв’язок і телекомунікації, інфраструктура
бездротового зв'язку, соціологічні дослідження, культурологічні і
лінгвістичні засоби, виборні технології і методики підрахунку голосів
виборців, масові тренінги та освітні програми.
Стратегічні комунікації мають п’ять ключових складових, що
об’єднують, координують, активізують і використовують ресурси та
можливості державного управління, маркетингу, журналістики,
соціології, психології, бізнесу й реклами [70]:
1) скоординовані урядом держави зусилля, спрямовані на
розуміння цільової аудиторії з метою створення, зміцнення та
збереження сприятливих умов для просування національних
інтересів, політики та цілей держави через використання узгоджених
концепцій, стратегій доктрин і програм, планів, тем, меседжів і
продуктів, поєднанні та синхронізовані з діями усіх елементів
національної могутності;
2) скоординоване використання комунікативних можливостей
інституціональної структури - публічної дипломатії, зв’язків із
громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних
операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави тощо;
3) скоординовані дії, повідомлення, зображення, призначені для
інформування, впливу або переконання цільової аудиторії з метою
просування та реалізації національних інтересів відповідно до
національних цінностей;
4) стратегічна взаємодія та взаємовплив в інформаційному
середовищі між окремими суб’єктами (державними чи призначеними
для виконання державних цілей), що полягає у всебічному залучені
можливостей кожного окремого компонента системи стратегічної
66

комунікації у комплексі або відокремлено, спрямоване на досягнення
спільної мети;
5)
процес інтеграції досліджень сприйняття аудиторії
заінтересованих сторін (стейкхолдерів) і врахування отриманих
результатів під час реалізації політики, планування та операцій на
кожному рівні; спрямування за одним вектором безлічі різних видів
діяльності (наприклад, політичний процес, зв ’язки з громадськістю,
інформаційні операції тощо), кожна з яких справляє вплив на
підтримку' національних цілей. Стратегічні комунікації по суті
означають обмін (тобто під час спілкування) смислами / ідеями на
підтримку національних цілей (тобто стратегічно). Для цього процесу
слухання є таким же важливим, як і транслювання.

2.2. Концепція стратегічних комунікацій СІМА

Поняття “стратегічні комунікації” було вперше застосовано
Вінсентом Вітто (головою цільової групи з поширення інформації
Ради з оборонної науки, Пентагон, СШ А) у 2001 році. Відтоді
“стратегічні комунікації” як поняття і відповідна діяльність стали
складовою доктрини, організаційних структур і операцій НАТО.
Фахівці
до
стратегічних
комунікацій
відносять
“(а)
синхронізацію слів і справ і те, як вони будуть сприйняті відібраними
аудиторіями, рівно як і (Ь) програми та дії, свідомо спрямовані на
спілкування та залучення цільових аудиторій, включаючи і
здійснювані за допомогою зв’язків із громадськістю, суспільною
дипломатією та інформаційними операціями” [127].
Стратегічну складову комунікацій детально визначила радник із
стратегічних комунікацій відділу координації діяльності з боротьби з
тероризмом Державного департаменту США Емілі Голдман у власній
статті “Стратегічні комунікації: інструмент асиметричної війни”. За її
думкою,
в основі стратегічних
комунікацій є управління
сприйняттям, у якому найбільш важливу роль повинна відігравати
координація інформаційних потоків, ідей, дій і рішень, спрямована на
приведення сприйняття цільових аудиторій у відповідність цілям
державної політики [3], [114].
З точки зору Емілі Голдман комунікації стають стратегічними за
наступних умов:
67

- ключові
повідомлення
адаптовані
до
багатьох
і
диверсифікованих цільових аудиторій (а не до самої загальної, або,
навпаки, однієї вузької аудиторії);
-ком ун ікац ії здійснюються безупинно протягом тривалого
проміжку часу (а не одиничним образом у певний момент часу);
-ком ун ікац ії зосереджені на інтересах і потребах отримувачів
повідомлень (а не відправників);
- ключові повідомлення, рішення й дії вибудовуються та
координуються в єдиному ключі для досягнення стратегічних цілей.
Визначення “стратегічні комунікації” надано в “Словнику
військових та пов’язаних термінів” М іністерства оборони США “сфокусовані Урядом США зусилля на розуміння та залучення
(engage) ключових аудиторій до створення, посилення чи збереження
сприятливих умов для просування інтересів, політики та цілей Уряду
США через використання скоординованих програм, планів, тем,
меседжів (повідомлень) та продуктів, синхронізованих з діями всіх
інструментів національної могутності” [106], [134].
Водночас єдиного визначення “стратегічні комунікації” у США
немає. На даний час існує шість різних визначень стратегічних
комунікацій у офіційних документах та 1 4 - у науковій літературі.
Однак, загалом, вони зводяться до наступного [20]:
- інформування, вплив та переконування (всередині держави,
іноземних аудиторій, незгодних) є важливими для просування
інтересів і цілей політики;
-еф екти в н е інформування, вплив та переконування потребує
чітких цілей, що, в свою чергу, потребує формування чітких цілей
самої політики, на підтримку якої реалізуються заходи в межах
стратегічних комунікацій. Цілі мають бути дійсно чіткими та
зрозумілими, адже саме це впливає на те, якої поведінки, дій чи
поглядів ми збираємося досягти від цільових аудиторій в інтересах
національної політики;
-координація
та
деконфліктизація
(deconfliction)
є
обов’язковими для уникнення ситуацій, коли інформаційна діяльність
одних структур призводить до ускладнення (чи неможливості)
інформаційної діяльності інших структур. Для останнього в
американських військових документах уведено навіть окреме поняття
- “ інформаційне братовбивство”, під яким розуміють “ результати
застосування елементів інформаційних операцій таким чином, що це
викликає ефекти в інформаційному середовищі, які заважають
68

проведенню дружніх операцій чи негативно впливають на дружні
сили” ;
- “комунікування діями” та зменшення розриву у конструкції
“слова-дії”. Дії кажуть значно вагоміше, ніж слова - це загальна
базова позиція для дійсно ефективних стратегічних комунікацій.
Причому під діями мається на увазі досить широке коло заходів поведінка, вчинки, політика
Виходячи
із
наведених
вище
визначень
стратегічних
комунікацій, їх загальними принципами є:
- скоординованість застосування засобів інформаційного впливу
на кожному етапі формування політики;
- узгодженість дій державних і недержавних акторів;
- спрямованість на підтримку мети національного рівня;
- вивчення і врахування потреб та реакції цільових аудиторій;
-в аж л и в ість дотримання зворотного зв’язку із цільовими
аудиторіями;
-трактуван н я дій у фізичному просторі як повідомлень.
Сутність стратегічних комунікацій фахівці у цій сфері
визначають координацію інформаційних впливів мок собою та
залучення на свій бік ключової аудиторії. Під ключовою аудиторією
розуміється не тільки і не лише спільність людей, об’єднана
національними,
соціальними
або
майновими
ознаками,
що
проживають у якій-небудь країні, а, в першу чергу, спільність, що
поділяє єдину систему цінностей [33].
В основі стратегічних комунікацій є стратегічний наратив або
наратив, під яким дехто з дослідників визначає “переконливу
сю жетну лінію, що може пояснити події аргументовано і з якої можна
дійти висновків щодо причин перебування держави у конфлікті,
значення цього становища та щодо держави в разі успішного виходу з
нього” [133].
Інформаційні впливи реалізуються конкретними інструментами,
способами, прийомами, технологіями тощо, але обов’язково у
множині, спільно, на різних рівнях. Це потрібно для всебічного,
глибшого охоплення зацікавлених сторін та їх залучення до
виконання місії.
Дослідники США з вивчення стратегічних комунікацій
зазначають, що інформаційні заходи не мають підміняти собою іншу
необхідну роботу в районі кризової ситуації. Вони приводять таке

69

співвідношення - успішні стратегічні комунікації засновані на 80 %
реальних дій і лише на 20 % слів [71].
Стратегічна комунікація здійснюється в трьох основних формах
- зв'язки з громадськістю, публічна дипломатія й інформаційні
операції. Всі три складові стратегічних комунікацій взаємопов’язані
одна з одною, повинні діяти синхронно, але при цьому мають свої
особливості.
Зв’язки з громадськістю орієнтовані, перш за все, на
інформування зовнішнього реципієнта і повинні в значній мірі
відповідати його базовим світоглядним установкам, іншими словами,
говорити з ним на одній МОВІ ПОНЯТЬ 1 символів. Істотним
доповненням зв’язків з громадськістю повинна стати публічна
дипломатія, що включає “зусилля із прямої взаємодії з громадянами,
громадськими
діячами,
журналістами
та
іншими
лідерами
громадської думки за межами країни’' [117]. Публічна дипломатія
доповнює традиційну міждержавну дипломатію, в якій переважає
офіційна взаємодія професійних дипломатів. Неформальний характер
публічної дипломатії значно спрощує процес взаємодії з громадянами
іншої держави та формує позитивне відношення до політики і
національних інтересів країни, спонукає до дій в їх підтримку.
Третьою формою стратегічної комунікації є інформаційні операції,
під якими розуміють “ інтегроване застосування інформаційних
засобів під час військових операцій, у взаємодії з іншими
операційними напрямами, з метою впливу, руйнування, завдання
шкоди, захоплення процесу ухвалення рішення ворожою стороною
або потенційним ворогом при одночасному захисті власного’’ [117].
Під можливостями, що стосуються інформації, фахівці США
розуміють інструмент, технологію або діяльність, які застосовуються
в межах інформаційного середовища і можуть бути використані для
створення впливу та бажаних умов операції.
Головна мета інформаційних операцій полягає в тому, щоб
досягти й підтримати інформаційну перевагу США та їх союзників.
Інформаційна
перевага
забезпечує
об’єднані
сили
конкурентоспроможною перевагою тільки тоді, коли це ефективно
проявляється у відповідних рішеннях.
Стратегічна комунікація покликана забезпечити політику
держави за межами національних кордонів.

Основним об’єктом дії є певна цільова аудиторія - політична
(економічна, наукова, культурна тощо) еліта тієї держави, відносно
якої здійснюються відповідні дії.
На даний час у військовому середовищі США відбувається
уточнення термінології в сфері стратегічних комунікацій. Зокрема, в
контексті збройного протиборства введені в обіг такі терміни як:
- інформаційний простір (Information Environment);
- командна
комунікаційна
синхронізація
(Commander’s
Communication Synchronization);
- військові комунікаційні спроможності та дії (Miiitary
Communication Capabilities and Activities);
- інформаційні спроможності (Information-related capabilities).
Активно розвивається теорія та практика інформаційних
операцій, яка охоплює такі основні інформаційні спроможності як:
- електронне протиборство (Electronic Warfare);
- операції в кіберпросторі (Cyberspace Operations);
-о п е р а ц ії
військової інформаційної підтримки (Military
Information Support Operations);
- введення в оману (Military Deception);
- заходи щодо впливу (Influence Activities);
- безпеку операцій (Operations Security);
-розвідувальне
забезпечення
інформаційних
операцій
(Intelligence).
У військовому’ відомстві активно проводяться науково-дослідні
роботи із розвитку засобів моделювання та оцінки соціальних
комп’ютерних мереж, моніторингу ЗМІ, моделювання динаміки
розвитку різних систем
і створення єдиного середовища
"стратегічних комунікацій” як в середині міністерства оборони, так і
між різними відомствами [33].
Науково-технічні
засоби,
використовувані
в
інтересах
формування “зони довіри” для “стратегічних комунікацій”, за
класифікацією MO СШ А розділяються на п’ять груп.
Перша група - засоби аналізу інформації, що забезпечують і
надають доступ до о б ’єктів інфраструктури. Вони аналізують весь
спектр інформаційних ресурсів, починаючи від звичайних новин і
закінчуючи професійним ринком інформації.
За допомогою даних засобів проводиться семантичний аналіз
повідомлень, спрямований на виявлення в різних мережних ЗМІ
країни або регіону тематичної інформації, що характеризує їхню
71

позицію з питань, що зачіпають безпеку або створює загрозу
національним інтересам США.
З метою виявлення ідеологій, форм і способів дій екстремістів, а
також встановлення їхніх лідерів планується здійснювати постійний
(цілодобовий) контроль інтернет-щоденників (блогів), інтернетсайтів, сайтів для обміну файлами типу YouTube або Twitter,
визначати ідентифікаційні дані користувачів, розміщувати свої
повідомлення на цих сайтах
і вести контрпропаганду
в
інформаційних мережах.
Крім
того,
передбачається
розвиток
мовлення
в
короткохвильовому та ультракороткохвильовому діапазонах через
супутники-ретранслятори, розташовані на геостацюнарних орбітах,
що забезпечують можливість прийому сигналу звичайними
радіоприймачами на території ворожих США країн.
Друга група - суспільні засоби масових комунікацій — це
інформаційні
бази
даних,
безпосередньо
ЗМІ,
віртуальні
співтовариства.
Сполучені Штати Америки планують створювати інтегровані
соціальні мережі на платформі Web 2.0 мультимедіа в країнах зі
слабко розвинутою телекомунікаційною інфраструктурою, які
використовують стільниковий зв’язок для виходу в Інтернет Це
найбільш актуально для країн, що перебувають у зонах
відповідальності центрального, європейського та африканського
командувань ЗС США.
У системі аналізу й контролю соціальних мереж особливу увагу
планується звернути, насамперед, на виявлення соціальних зв’язків
керівництва та інших ключових фігур різних країн і вивчення їхніх
психологічних
портретів.
Технічні
можливості
дозволяють
забезпечити мережну ідентифікацію будь-якого користувача по його
мережних зв’язках (контактах).
Третя група - “засоби діалогу”, які призначені для аналізу
радикальних і контррадикальньїх повідомлень та ідей.
При цьому здійснюється аналіз у масштабі, близькому до
реального часу та ранжирування за ступенем важливості повідомлень
ЗМІ. Програмне забезпечення дозволяє щодня перевіряти безліч газет
у кожній європейській країні, відбирати повідомлення по ключових
словах, ранжувати позитивні та негативні висловлювання, що
зачіпають інтереси США.

72

Четверта група - засоби моделювання і прогнозування, які
застосовують ігрове та альтернативне, багатоваріантне моделювання
з метою прогнозування розвитку обстановки на основі отриманих
даних, а також прогнозування можливих реакцій цільової аудиторії
на цілеспрямований інформаційний вплив.
П 'ята
група
засоби
тренування
взаємодії,
що
використовуються для відпрацьовування питань взаємодії як
усередині урядових структур, так і між урядовими закладами й
неурядовими організаціями.

2.3. Політика стратегічних комунікацій НА ГО

При визначенні політики стратегічних комунікацій НАТО
спеціалісти НАТО з цього напряму виходять з того, що прямий вплив
на успіх операцій і політики НАТО може здійснювати відношення
аудиторії на території країн НАТО та за його межами. У зв’язку з
цим, “НАТО повинна використовувати різні канали, у тому числі
традиційні засоби масової інформації, Інтернет-ЗМІ та взаємодію із
громадськістю для підвищення поінформованості, розуміння й
підтримки своїх рішень і операцій. Це вимагає узгодженого
інсгитуціонального підходу, координації зусиль із країнами НАТО й
між всіма відповідними суб’єктами та узгодженості з погодженими
політикою, процедурами й принципами НАТО.
Метою стратегічних комунікацій НАТО є забезпечення того,
щоб аудиторія НАТО, будь-то в країнах або в регіоні, де проводиться
операція НАТО, у дружній або ворожій обстановці, отримувала
правдиву, точну й своєчасну інформацію, яка дозволить їй зрозуміти
й оцінити дії та наміри Альянсу. Це буде стримувати агресію і
просувати місію та мету НАТО’' [130].
У документі НАТО “Політика стратегічних комунікацій НАТО”
(NATO Strategic Communications Policy) стратегічні комунікації
визначаються
як
скоординоване
і
належне
використання
комунікативних можливостей і діяльності Північноатлантичного
альянсу публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю
[цивільних], військових зв’язків із громадськістю, інформаційних та
психологічних операцій - у разі необхідності для підтримки політики
Альянсу, операцій і заходів та з метою просування цілей НАТО [130]
73

У цьому документі підкреслено, що “ефективна стратегічна
комунікаційна політика вимагає чіткого визначення:
- основних цілей стратегічних комунікацій НАТО;
- ключових принципів, якими керуються стратегічні комунікації
НАТО;
-в за є м о зв ’язку між різними інформаційними дисциплінами в
межах НАТО (публічна дипломатія, зв’язки із громадськістю
(цивільні особи), військові зв’язки із громадськістю, інформаційні
операції й психологічні операції);
- р о л і та повноваження діючих осіб у рамках НАТО,
відповідальних за комунікації” .
Стратегічні комунікації НАТО - це скоординоване та належне
використання комунікаційних заходів і можливостей НАТО для
підтримки політики, операцій і дій Північноатлантичного союзу, а
також для досягнення цілей НАТО. Ці дії й можливості:
- публічна дипломатія - цивільна комунікація й інформаційнопропагандистські зусилля НАТО, відповідальні за підвищення
поінформованості, розуміння й підтримку політики, операцій і
діяльності НАТО у доповнення до національних зусиль союзників;
- з в ’язки з громадськістю - залучення цивільного суспільства
НАТО через засоби масової інформації для своєчасного, точного,
оперативного й активного інформування громадськості про політику,
операції й діяльність НАТО;
-в ій сь к о в а служба зі зв'язків із громадськістю - пропаганда
військових цілей і завдань НАТО серед аудиторії з метою підвищення
поінформованості
й
розуміння
військових
аспектів
Північноатлантичного союзу;
- інформаційні операції - військові консультації НАТО й
координація діяльності в області військової інформації з метою
створення бажаного впливу на волю, розуміння та можливості
противників і інших схвалених НАТО сторін у підтримку операцій,
місій і цілей Північноатлантичного союзу;
-психологічні операції - заплановані психологічні дії з
використанням методів комунікації та інших засобів, призначених
для визначеної аудиторії, для того щоб впливати на сприйняття,
відношення й поведінку, впливаючи на досягнення політичних і
військових цілей [130].
Аналіз ключових характеристик складових системи стратегічних
комунікацій наведений у табл. 2.1 [55].
74

ясе

Я
О

Іи С^
? 5

К
ч
ю
от

а. Ё
2 'к
•в"
£

о §

з °
оЗ ^я

X
я
сй
О
к05

О

Я
* ю

О
5 Я
зЯ
Й и»>*> '~' СО 05
Р
X
3 н
я ю 5
и
от
Я

зЯ

00

5

я

:■—
<
>дЯ -5с*
5
Я
от от и 2=? >г*.ї О5
о.
V со ^
- 22 £К
и О
О
£ ^
Ю
-0- о
І
ИМз-®5
я

стратегічних комунікацій

Аналіз ключових характеристик складових системи

зЯ
Я

X
я
сс
о
*0
о
:Е
"3
я
5
со

2
н
о

о.

с
А
й .а
О
ЕГ СС я
>» -а
от
о
§
-1
Оч

и
'сс со
го

я
О

Рц

з
со

"со
го

£

Й
в .ц
І
> .ї
5 З
6 2
2 ч
»О"
д

я

Й
05
2
і
5
05
о
С
.

X

от
я

5
ю

я
н
о
я
С
0)и
от
X

я
я
0? 'от
Я
о.
Я
ги :^н
е;
0) О
от ОЯ
т
Д о
е;
СС

-'Я

„Ч

с
з

со
5 X
я ‘Д
Н
со
.5
ОТ о ч
СС * С
0
2 о-о
яо зЯ
оК гп
щ
с

X
ев
С О Ї2
г. 53
>ї я я
я' =
оУ ІП
І я" ■ я *§ °* ^ '3
и
о и С_) ^
5 -5 І « О
=
2 £о £« Я
и «^
СС
*
оЯ
>ї
я
о
со
^<и н
^~і
о
**0
О- *
>. О
а; ’?
с; ія
V
5 1*
оа> ‘5
.,н
а - от
П Ь

*
^

К -0
•Е
ь ян Н
2й Я
5 .ц от
і 5>» я-о СС > . Я
і! о-.5
^ 5 1 * 1
і о - « -©• я
! -вО
со
Я
О
X
я

&
з
я

•о о

. |3' §ГГ.
2

сс

§

8

Я

—

От
^

._ г

го 2

00

'я

^пІ>

от

я
с

я

ю
о
(И
о
о
п.
а> СС о
о

1
н 3 и ’я
от о
я я
в
О - -0
<
и
'
І
от
н
н
я я
Ян
<и

о

о

а-»

я

А
Н
и

З
еї
‘З
о
о
т
сс
о

П
со
О

О
ЕГи

о

оот

« і §
Л .2

'я‘“і О
^ •5
^ з

Я

2!

ї ї

1^
О

о

§

^«5 >\
3
° ^
&

о

.3
з
о
о
т
сс
о

оот
2

зЯ

ЗЯ

Я
2
я

со
О

н
Й
я
->-

МЛ

я
ю
я
ч
01
оо
Сч
с

р

5
С[

Л
Н
от
я

, ^

яЯ

—■
о

СС

а.
о
н
я
ч:
>.т
о

я
я

н

о

и

о

о

сс

я о

я
яво н
Ь£
о и
5 ір

о

о

75

Змістовим ядром стратегічних комунікацій є формування
[стратегічного] наративу. Стратегічний наратив формується на
підставі існуючих у суспільстві уявлень і цінностей. Стратегічні
наративи навмисно побудовані або посилені з ідей і думок, які вже
циркулюють, вони пропонують інтерпретацію ситу ації та підказують
відповіді.
Змістовим ядром стратегічних комунікацій є формування
[стратегічного] наративу. Стратегічний наратив формується на
підставі існуючих у суспільстві уявлень і цінностей. Стратегічні
наративи навмисно побудовані або посилені з ідей і думок, які вже
циркулюють, вони пропонують інтерпретацію ситу ації та підказують
відповіді. Щоб бути ефективними, стратегічні наративи мають
входити в резонанс із цінностями, інтересами і забобонами цільових
аудиторій. Стратегічні наративи формулюють кінцеві стани і
пропонують спосіб досягнення мети, забезпечуючи громадськість
розумінням і сенсом подій, пов’язаних із застосуванням воєнної сили.
Компонентами системи стратегічних комунікацій, ефективне
поєднання яких допоможе сформулювати концепцію протидії
“гібридній” війні, за стандартами НАТО є [130]:
- з в ’язки з громадськістю (Public Affairs and Military' Affairs);
- публічна дипломатія та військові заходи у підтримку публічної
дипломатії (Public Diplomacy and Military' Support to Public
Diplomacy);
- зв ’язки із 3MI (Press and Media);
- інформаційні
заходи
міжнародного
військового
співробітництва (International M ilitary Cooperation);
- цивільно-військове співробітництво (СІМІС);
- д і ї в кіберпросторі, включаючи соціальні мережі;
-зал уч ен н я ключових лідерів до проведення інформаційних
заходів (Key Leaders Engagement);
-вн утріш н я
комунікація
(робота
з
особовим
складом / внутрішній PR);
- інформаційні операції (Information operation);
- психологічні операції (PSYOPS);
- інформування про ситуацію (Visual Info/Situation Awareness) та
документування подій на полі бою (Combat Camera);
-розвідувальне
забезпечення
проведення
інформаційних
заходів;
- показ дій військ (Show o f Force);
76

- введення в оману (MILDEC);
-б е зп е к а операцій (Operation Security);
- фізичний вплив (Physical Attack);
- протиборство в електромагнітному просторі (EMW).
Стратегічні комунікації НАТО спрямовані, залежно від обставин
і подій, на [130]:
- внесення позитивного та безпосереднього внеску в досягнення
успішного виконання операцій, місій і заходів НАТО шляхом
включення стратегічного планування комунікації в усе оперативне
планування та планування політики;
-зд ій сн ен н я у тісній і довгостроковій координації із країнами
НАТО, інформування громадськості, розуміння й підтримки
конкретних політик, операцій і інших заходів НАТО у всіх
відповідних аудиторіях;
- сприяння інформуванню громадськості й розумінню НАТО як
частини більш широких і постійних зусиль в області публічної
дипломатії.
Ключовими компонентами процесу реалізації стратегічних
комунікацій [39], [128] визначаються наступні:
- розуміння владою суспільства, його інформування та
залучення для просування інтересів і цілей через вплив на
сприйняття, установки, переконання та поведінку;
-у зго д ж ен н я дій, зображень, висловлювань на підтримку
політики й планування з метою досягнення всеосяжних стратегічних
цілей (overarching strategic objectives);
- визнання того, що всі операції і види діяльності є важливими
компонентами процесу комунікації, оскільки все, що говорить і
робить НАТО або не спромігся сказати й зробити НАТО, має
передбачувані й непередбачувані наслідки для цільових і нецільових
аудиторій;
- визнання того, що стратегічні комунікації є не додатковими
діями, а невід’ємною частиною планування та реалізації усіх воєнних
операцій та видів діяльності.
З метою розвитку можливостей НАТО у сфері стратегічних
комунікацій у 2014 році був створений Центр передового досвіду з
питань
стратегічних
комунікацій
(The
NATO
Strategic
Communications Centre o f Excellence, або NATO StratCom CE) [129]
Сім держав-членів - Естонія, Німеччина, Італія, Латвія, Литва,
Польща
і
Великобританія
підписали
меморандуми
про

взаєморозуміння щодо функціонування Центру передового досвіду з
питань стратегічних комунікацій ЗігаїС от СЕ.
Місія Ради Європи БітаїС от НАТО полягає у сприянні
комунікаційним процесам Північноатлантичного союзу шляхом
надання всебічного аналізу, своєчасних консультацій та практичної
підтримки.
Центр є військовою структурою, що відповідно до ст. 14
Паризького протоколу має статус міжнародної військової організації.

2.4.

Система стратегічних комунікацій

у Збройни

Силах України

На нинішньому етапі історичного розвитку держави стратегічні
комунікації покладені в основу забезпечення національної безпеки
України в цілому та реалізації державних інтересів, зокрема в
інформаційній сфері, а до здійснення такого процесу залучені не
лише суб’єкти стратегічних комунікацій, але й суб’єкти з інших сфер
діяльності [36].
В Аналітичній доповіді до щорічного Послання Президента
України до Верховної Ради України “Про внутрішнє та зовнішнє
становище України в 2016 році” зазначено, що комунікація є
невід’ємним складником функціонування сучасних демократичних
режимів [1]:
-п о-п ерш е, уможливлюючи участь громадськості в ухваленні
рішень і контроль за діями влади;
- по-друге, являючи собою процес двостороннього обміну
повідомленнями, забезпечуючи відкритість влади для громадськості і
навпаки, громадськості для влади;
-п о -тр етє, викликаючи довіру громадян до влади та надаючи
владі можливість отримати підтримку;
- по-четверте, набуваючи ознак інструменту, що стабілізує
суспільні відносини
Головними завданнями національної системи стратегічних
комунікацій є [1]:
-розш и рен н я можливостей сектору безпеки і оборони у сфері
стратегічних комунікацій на стратегічному та операційному рівнях, а
78

також розвиток культури стратегічних комунікацій державних
органів влади України;
- налагодження міжвідомчої взаємодії у сфері стратегічних
комунікацій
у
спосіб
запровадження
сучасних
і дієвих
комунікативних механізмів та процесів;
- створення
можливостей
для
навчання
стратегічних
комунікацій представників сектору безпеки і оборони та української
влади загалом на базі багатосторонніх і двосторонніх форматів.
Основними складовими системи стратегічних комунікацій
виступають [39], [89]:
- інтеракціоністський блок - публічна дипломатія, залучення
ключового лідера, зв’язки зі ЗМІ, з органами державної влади, з
громадськістю, внутрішня комунікація:
- інформаційно-психологічний
блок
інформаційні,
психологічні, спеціальні операції;
-те х н іч н и й блок - кібернетична безпека, протиборство в
електромагнітному просторі;
-вій ськови й блок - блок військового та цивільно-військового
співробітництва, документування подій, безпека операцій, заходи
активного впливу.
Воєнна доктрина України визначає “стратегічні комунікації” як
скоординоване і належне використання комунікативних можливостей
держави - публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю, військових
зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів,
спрямованих на просування цілей держави [93].
Концепція стратегічних комунікацій Міністерства оборони
України та Збройних Сил України [47] надає такі визначення
основних понять:
- публічна дипломатія - це комунікація уряду країни з
іноземною аудиторією, що має на меті донесення ідей та ідеалів,
особливостей інституцій та культури, а також національних цілей та
поточної політики країни, яка здійснює публічну дипломатію
- зв’язки з громадськістю - складова стратегічних комунікацій,
сутність якої полягає у становленні взаємовигідних гармонійних
відносин між організацією (державою, військовим формуванням
тощо) і громадськістю, від якої залежить успіх функціонування цієї
організації;
- інформаційні операції - узгоджені за метою, завданнями,
місцем і часом з іншими діями військ (сил) інтегроване використання
79

можливостей з інформаційного впливу для порушення, зриву,
перехоплення або іншого деструктивного впливу на процеси
прийняття рішень противником при одночасному захисті власного
інформаційного простору. Інформаційна операція Збройних Сил
України - сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою,
завданнями,
місцем,
часом,
об’єктами
впливу
і захисту
інформаційних ударів, акцій, атак та заходів, а також інших дій, що
проводяться Збройними Силами України із залученням (за
необхідності) можливостей інформаційної інфраструктури держави.
Інформаційна операція Збройних Сил України проводиться як
самостійно, так і спільно з іншими операціями Збройних Сил
України, може включати лише інформаційно-психологічну складову
або бути комплексною із застосуванням також інформаційнотехнічної складової [12];
-п си хологічн і
операції
сукупність
узгоджених
і
взаємопов’язаних
за метою,
завданнями,
місцем
і часом
психологічних акцій (дій) та інших дій суб’єктів психологічних
операцій, які проводяться за єдиним замислом і планом для
здійснення впливу на емоційний стан, мотивацію, раціональне
мислення визначених цільових аудиторій та зміни моделей їх
поведінки у спосіб, що сприятиме досягненню політичних 1
військових цілей України.
Основною умовою створення стратегічних комунікацій МО
України та ЗС України є об’єднання можливостей та ресурсів МО
України, ЗС України, інших правоохоронних органів і державних
інституцій з метою забезпечення інформаційної безпеки України у
воєнній сфері.
Основними принципами діяльності М іністерства оборони та
Збройних Сил у сфері стратегічних комунікацій є [47]:
-закон н ість,
демократичність,
відкритість,
прозорість,
цілісність, доброчесність, підзвітність і відповідальність;
-о п ти м ал ьн е поєднання та збалансованість інтересів Збройних
Сил та суспільства;
-є д н іс т ь підходів у формуванні та реалізації заходів з реалізації
стратегічних комунікацій;
-н ау к о вість, системний підхід до формування і розвитку
стратегічних комунікацій у Міністерстві оборони та Збройних Силах.
Цілями розвитку стратегічних комунікацій Міністерства
оборони та Збройних Сил є [47]:
80

- формування довіри українського суспільства до воєнної
політики держави, підтримка ним реформ у воєнній сфері та курсу з
набуття Україною членства в НАТО;
- скоординованість дій державних органів та інших учасників
стратегічних комунікацій під час об’єктивного інформування
суспільства з питань, що стосуються оборони держави, підготовки і
застосування Збройних Сил.
Основними складовими стратегічних комунікацій Міністерства
оборони України та Збройних Сил України є:
- зв’язки з громадськістю;
- зв’язки з громадськістю у воєнній сфері;
- публічна дипломатія;
- інформаційні та психологічні операції
До основних завдань стратегічних комунікацій відносяться [77]:
а) у мирний час:
-ви в ч ен н я, накопичення та аналіз інформації про
потенційні об’єкти інформаційно-психологічного впливу;
-зд ій сн ен н я заходів, спрямованих на викриття воєнних,
економічних, дипломатичних та політико-ідеологічних приготувань
ймовірного противника до агресії;
-розробл ен н я пропозицій щодо здійснення інформаційнопсихологічного впливу як адекватної відповіді на інформаційну
агресію проти України;
- підготовка і проведення заходів щодо забезпечення
позитивного іміджу та створення сприятливого міжнародного
політичного іміджу України;
-п лан уван н я і проведення інформаційних заходів та
спеціальних дій та організація їх всебічного забезпечення;
- координація
заходів
щодо
проведення
наукових
досліджень і розроблення технологій у сфері стратегічних
комунікацій;
- організація підготовки кадрів.
б) в особливий період:
- проведення заходів щодо досягнення інформаційної
переваги над противником;
- руйнування його систем управління;
- підрив морально-бойового духу армії противника та
цільових аудиторій, які його підтримують;

81

—створення
та
поглиблення
суперечностей
між
політичними силами, окремими соціальними верствами, етнічними
групами, армією і народом, офіцерським і рядовим складом збройних
сил противника та цільових аудиторій, які його підтримують;
-зд ій сн ен н я
заходів
з
інформаційно-психологічного
забезпечення дій власних сил (військ).
Для реалізації даних завдань у Міністерстві оборони України та
Збройних Силах України створена система стратегічних комунікацій,
яка включає сукупність посадових осіб та підрозділів органів
військового управління, постійно діючих та тимчасових робочих
органів (груп), які виконують визначені функції та завдання в
пунктах постійної дислокації та / або у складі пунктів управління
Міністерства оборони та Збройних Сил [38]
Основними суб’єктами системи стратегічних комунікацій
М іністерства оборони та Збройних Сил є:
- керівний склад Міністерства оборони та Генерального штабу;
- помічник Міністра оборони України (прес-секретар);
-п о м іч н и к
начальника
Генерального
штабу
Головнокомандувача Збройних Сил України зі стратегічних
комунікацій;
- Головне управління розвідки Міністерства оборони України;
-Д еп артам ен т воєнної політики, стратегічного планування та
міжнародного співробітництва М іністерства оборони України;
-У правління комунікацій та преси М іністерства оборони
України;
-У правління інформаційних технологій;
- Відділ координації стратегічних комунікацій та моніторингу;
- Головне оперативне управління Генерального штабу Збройних
Сил України;
-Г о л о в н е
управління
військового
співробітництва
та
миротворчих операцій Генерального штабу Збройних Сил України;
-Г о л о в н е управління морально-психологічного забезпечення
Збройних Сил України;
-У п равл ін н я зв ’язків з громадськістю Збройних Сил України;
-У п равл ін н я цивільно-військового співробітництва Збройних
Сил України;
- Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України;
-К ом андування Сил спеціальних операцій Збройних Сил
України.
82

До участі в реалізації стратегічних комунікацій за потреби
можуть залучатися інші структурні підрозділи М іністерства оборони,
Генерального штабу та інші органи військового управління.
Діяльність щодо підготовки та здійснення стратегічних
комунікацій, проведення інших інформаційних заходів є складовою
діяльності командувачів (командирів), керівників органів військового
управління всіх рівнів
В організації дій в інформаційному просторі в мирний час та в
особливий період, під час підготовки та проведення операцій
(бойових дій) беруть безпосередню участь командувачі (командири)
та штаби всіх рівнів. Кожен з органів військового управління в
залежності від своїх повноважень розробляє та планує заходи і дії
підпорядкованих військ (сил), які об’єднані єдиним замислом дій в
інформаційному просторі
У сфері реалізації стратегічних комунікацій у Міністерстві
оборони та Збройних Силах здійснений розподіл функцій.
Міністр оборони України надає конкретні прямі вказівки для
всіх суб’єктів системи стратегічних комунікацій через помічника
Міністра оборони України (прес-секретаря).
Загальну координацію стратегічних комунікацій у Міністерстві
оборони здійснює помічник Міністра оборони України (прессекретар) через Відділ координації стратегічних комунікацій та
моніторингу.
Відділ стратегічних комунікацій спрямовує, координує та
синхронізує загальні зусилля з комунікації та забезпечує узгодженість
комунікаційних можливостей та інформаційної роботи всіх суб’єктів
системи
стратегічних
комунікацій,
які
підтримують
свої
функціональні обов’язки.
Розвідувальне забезпечення проведення інформаційних заходів
здійснюється Головним управлінням розвідки М іністерства оборони
України.
Зв’язки з громадськістю реалізують Управління зв ’язків з
громадськістю Збройних Сил України, Департамент військової
освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства
оборони України, а також Головне управління моральнопсихологічного забезпечення Генерального штабу Збройних Сил
України. Головною функцією військових зв’язків з громадськістю
залишатиметься зовнішня комунікація, яка спрямовує, координує та
синхронізує загальні зусилля з комунікації та забезпечує їх
83

узгодженість між функціями комунікації та інформування. Військові
зв’язки з громадськістю не мають ніякої ролі у плануванні та
виконанні психологічних та інформаційних операцій.
Зв’язки із засобами масової інформації здійснює Управління
зв’язків з громадськістю Збройних Сил України та Управління
комунікацій і преси М іністерства оборони України, яке забезпечує
повсякденне керівництво всіма засобами масової інформації
Міністерства оборони, включаючи поширення повідомлень, що
мають відповідати інформаційній політиці держави.
Залучення ключових лідерів до проведення інформаційних
заходів
здійснюється
різними
структурними
підрозділами
Міністерства оборони та Генерального штабу (у районах виконання
бойових завдань дана функція покладена на органи управління
стратегічних комунікацій та підрозділи цивільно-військового
співробітництва).
Інформаційні заходи міжнародного співробітництва проводяться
Департаментом воєнної політики, стратегічного планування та
міжнародного співробітництва Міністерства оборони України.
Головним управлінням військового співробітництва та миротворчих
операцій Генерального штабу Збройних Сил України здійснюються
заходи в частині міжнародного військового співробітництва.
Демонстрація дій військ здійснюється командуваннями видів та
окремих родів військ (сил) Збройних Сил України під керівництвом
Генерального штабу.
Внутрішня комунікація реалізується Головним управлінням
морально-психологічного
забезпечення
Генерального
штабу
Збройних Сил України.
Оперативне планування та управління веденням інформаційних
операцій здійснюють Головне оперативне управління Генерального
штабу Збройних Сил України та О б’єднаний оперативний штаб
Збройних Сил України
Психологічні операції відносяться до компетенції Командування
Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Проведення операцій (дій) в кіберпросторі сьогодні відноситься
до функцій військ зв’язку Збройних Сил України.
Заходи цивільно-військового співробітництва проводяться під
керівництвом Управління цивільно-військового співробітництва
Генерального штабу Збройних Сил України та є важливим елементом
розвитку комунікацій.
84

Впровадження системи стратегічних комунікацій МО України
та ЗС України створює можливість визначити порядок роботи для
системи інформаційних заходів МО України та ЗС України, який
передбачає здійснення аналізу змін обстановки в інформаційному
просторі та прогнозування наслідків реалізації виявлених загроз
інформаційній безпеці на підставі даних моніторингу. Результати
аналізу використовуються для оперативного планування та
управління інформаційними заходами, що передбачає розробку
(уточнення) замислу та плану проведення інформаційних заходів,
організацію розробки та поширення інформаційних матеріалів,
постановку завдань підпорядкованим військам (силам). Результати
проведених інформаційних заходів визначатимуться в процесі
моніторингу інформаційного простору. Реалізація запропонованих
умов дає змогу отримати такі результати:
-ч іт к у координацію інформаційних заходів МО України та ЗС
України із загальнодержавними заходами в єдиній системі
стратегічних комунікацій;
-заб езп ечен н я
цілодобового моніторингу
інформаційного
простору в інтересах оборони України, формування інтегрованої
системи виявлення, оцінювання та реагування на загрози
інформаційній безпеці України в інформаційній сфері;
- використання (для проведення інформаційних заходів) усіх
можливостей МО України та ЗС України, а також можливостей
державних установ і неурядових громадських організацій;
- створення необхідних умов для підвищення ефективності
інформаційних заходів за рахунок систематизації та спрощення
управління ними, усунення дублюючих функцій різних органів
управління,
забезпечення
функціонування
єдиної
системи
моніторингу, планування, проведення інформаційних заходів та
оцінювання їх результатів.
Шляхами реалізації системи стратегічних комунікацій у МО
України та Збройних Силах є [47]:
-сп р и я н н я та підтримка процесу розвитку га налагодження
зв’язків з громадськістю та зв’язків з громадськістю у воєнній сфері
шляхом проведення інформаційних заходів цивільно-військового
співробітництва, ведення проактивної комунікації із залученням
ключових лідерів, проведенням публічних заходів для підвищення
розуміння політики М іністерства оборони та Збройних Сил
українським суспільством;
85

- проведення роботи з підвищення рівня розуміння стратегічних
комунікацій керівництвом Міністерства оборони та Збройних Сил,
розуміння важливості кожного військовослужбовця та працівника
Збройних Сил у системі стратегічних комунікацій;
-налагодж ення взаємодії між структурними підрозділами
апарату М іністерства оборони, Генерального штабу, органами
військового управління, установами та організаціями Міністерства
оборони та Збройних Сил, а також іншими відомствами, задіяними в
процесі комунікації, що підвищить ефективність внутрішньої
комунікації та можливість протидії негативному інформаційному
впливу на особовий склад;
-систем атизація процесу виявлення та реагування на виклики та
загрози в інформаційному просторі, що передбачає залучення
підрозділів, на які покладені функції проведення інформаційних,
психологічних операцій та дій в кіберпросторі;
-п р о ти д ія
інформаційним
операціям
проти
України,
маніпуляціям суспільною свідомістю і поширенню спотвореної
інформації, захист національних цінностей та зміцнення єдності
українського суспільства;
-удосконалення системи кризового планування та управління у
сфері оборони шляхом розробки документів та планів, що
регламентують алгоритм дій під час кризових ситуацій;
-р о зв и тк у публічної дипломатії та військової підтримки
публічної дипломатії, проведення інформаційних заходів у рамках
міжнародного військового співробітництва;
-ро зб у д о в и системи розповсюдження ключових повідомлень
відповідно до існуючого наративу через канали комунікацій
Міністерства оборони та Збройних Сил для створення єдиної лінії
подачі інформації;
- посилення розвідувальної діяльності, що забезпечуватиме
більш глибоке та повне розуміння можливостей, взаємодії та впливів
всіх ключових суб’єктів в операційному середовищі, забезпечення
командира
необхідною
інформацією
в
плані
стратегічних
комунікацій, а також дозволятиме командиру зрозуміти дану
інформацію на належному рівні, також в інтересах підготовки та
проведення
Міністерством
оборони та Збройними
Силами
контрпропагандистських заходів та інформаційно-психологічних
операцій у рамках стратегічних комунікацій;

86

- використання всіх джерел інформації для подальшого
об’єднання, аналізу та своєчасного і належного використання для
комунікаційних та інформаційних заходів;
- розвитку двосторонніх відносин України з державами-членами
НАТО, впровадження принципів Альянсу в усіх сферах військової
діяльності для досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства
в Організації Північноатлантичного договору, в том}' числі шляхом
отримання безпосередньої допомоги від іноземних експертів
(радників) з питань оборони;
-еф екти в н о го
використання
двостороннього
та
багатостороннього співробітництва з партнерами та союзниками у
воєнній сфері;
-п о стій н о го підвищення кваліфікації представників суб’єктів
стратегічних комунікацій шляхом навчання із залученням фахівців та
на базі держав-членів НАТО;
- узагальнення та впровадження практик на основі набутого
досвіду.
Співробітництво України з НАТО у сфері стратегічних
комунікацій набуло особливого значення у контексті протидії
гібридній війні, що ведеться Російською Федерацією проти України
Дорожня карта Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між
Радою національної безпеки і оборони України та Міжнародним
секретаріатом НАТО спрямована на розбудову та розвиток
спроможностей України у сфері стратегічних комунікацій шляхом
надання консультативної та практичної допомоги.
Основні цілі Партнерства у сфері стратегічних комунікацій [84]:
- розвиток спроможностей органів державної влади у зазначеній
сфері та усіх її складових на стратегічному та операційному рівнях
шляхом надання консультативної і практичної підтримки:,
- підтримка співпраці України з експертами, які мають
відповідний досвід у сфері стратегічних комунікацій;
-сп р и я н н я
розвитку
в Україні
культури
стратегічних
комунікацій на інституційному рівні, налагодження більш тісного
співробітництва з неурядовими організаціями та сприяння розвитку їх
спроможності здійснювати стратегічні комунікації в інтересах
України;
-д о сягн ен н я й підтримка найвищих стандартів точності та
етики для забезпечення довіри до державної комунікативної
політики
87

2.5. Інф орм ацій но-пси хол огічні

оп ер ац ії

в

системі

стратегічних ком унікацій

Важливими складовими системи стратегічних комунікацій є
інформаційні та психологічні операції. Доктрина інформаційної
безпеки України передбачає, що Міністерство оборони України та
Генеральний штаб Збройних Сил України відповідно до компетенції
забезпечують протидію спеціальним інформаційним операціям (СЮ),
спрямованим проти Збройних Сил України та інших військових
формувань, супроводження інформаційними засобами виконання
завдань оборони України, а Служба безпеки України протидіє
проведенню
проти України
СЮ ,
спрямованих
на
підрив
конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної
цілісності України, загострення суспільно-політичної та соціальноекономічної ситуацій [94]. Втім згадана Доктрина жодним чином не
регламентує власне проведення СЮ та не дає уявлення про їхню
сутність. Певною мірою цю прогалину усуває Воєнна доктрина
України, яка опосередковано визначає СЮ як елемент стратегічних
комунікацій.
Зокрема, у ч. 16 ст. 4 розділу 1 Воєнної доктрини України
зазначається,
що
стратегічні
комунікації
визначаються
як
скоординоване і належне використання комунікативних можливостей
держави - публічної дипломатії, зв ’язків із громадськістю, військових
зв'язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів,
спрямованих на просування цілей держави [47] Втім таке визначення
одночасно додає нових питань в частині розуміння СЮ як правового
феномену, зокрема - у чому полягає різниця між інформаційними і
психологічними операціями, і чи не може за допомогою СЮ
відбуватися просування цілей держави.
На думку авторів, в контексті даної монографії доцільно
використовувати поняття "інформаційно-психологічна операція ’, яка
є складовою інформаційної операції та на відміну від “психологічної
операції” точніше відображає зміст і специфіку дій, що проводяться,
оскільки у ньому підкреслюється цільова функція інформації саме в
тих випадках, коли інформація виступає в ролі специфічного засобу
впливу на психіку людини з метою програмування її поведінки,
програмування психічного стану, виклику необхідних емоцій [62].
88

Поняття “ інформаційно-психологічні операції” (ІПсО) має
широке і вузьке тлумачення [62]. У широкому сенсі під ІПсО
розуміється сплановане використання засобів, форм, способів і
методів розповсюдження інформації для надання певного впливу на
установки
і поведінку людини. У вузькому сенсі ІПсО
застосовуються збройними силами для деморалізації і дезорієнтації
противника. В цьому випадку вони розглядаються як специфічний
засіб, за допомогою якого підвищується ефективність бойових дій.
Під
інформаційно-психологічною
операцією
розуміється
сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями,
об’єктами і часом інформаційних акцій, атак та заходів, що
проводяться одночасно або послідовно за єдиними замислом і планом
для вирішення завдань інформаційно-психологічного впливу на
цільову аудиторію [12].
ІПсО можуть спрямовуватися проти населення протиборчої
сторони або окремих його соціальних груп, представників політичної,
фінансово-економічної, наукової, культурної еліти, політичних
т а /а б о військових лідерів, релігійних діячів та осіб, відповідальних
за прийняття важливих рішень.
При
цьому,
має
враховуватись
сутність
стратегічних
комунікацій, яка полягає у тому, що сформульовані для різних
цільових аудиторій меседжі не повинні суперечити один одному. З
цієї точки зору, планування ІПсО набуває нового змісту, оскільки в
сценарії її проведення має враховуватись значно більша кількість
факторів і чинників. Така багатооб’єктність і багатоаспектність,
масштабність покриття (ураження) повинна поєднуватись із чітко
визначеною спрямованістю і вибірковістю, що вимагає суттєвих змін
у формуванні сценарію ІПсО (інформаційно-психологічного впливу).
Під інформаційно-психологічним впливом розуміється весь спектр
форм, методів і способів цілеспрямованого (відкритого та
прихованого) впливу на індивідуальну, групову і суспільну
свідомість через засоби масової інформації та спеціальні канали
комунікації (у тому числі й міжособистісний) за допомогою
створення та розповсюдження спеціальної інформації з метою зміни
поведінки об’єкту впливу [66].
Під сценарієм 1ПВ розуміється опис можливого початку,
розвитку, завершення і наслідків впливу на основі аналізу цілей,
завдань, місця і часу його проведення, співвідношення можливостей

89

сторін, стану інших об’єктивних і суб’єктивних чинників, що
впливають на хід і результат впливу [62].
Основні відмінності при формуванні сценарію ІПВ в ході
реалізації стратегічних комунікацій представлені у табл. 2.2 і
стосуються, перш за все, необхідності врахування для всіх складових
сценарію ІПВ потенційного впливу на неосновні цільові аудиторії та
його наслідків для того впливу, що планується. При цьому, слід
зважати, що основна цільова аудиторія може знаходитись у тісній
взаємодії або у навколишньому оточенні інших потенційних цільових
аудиторій. Тож, вихід із звичного стану т а /а б о зміна поведінки
(відношення) потенційних цільових аудиторій безпосередньо або
опосередковано впливає на цільову аудиторію, що є об’єктом впливу.
Конкретні форми, способи і методи ІГІВ плануються з
урахуванням п ’яти основних властивостей людської свідомості, які
роблять людину уразливою для маніпуляцій:
- по-перше, швидко і ефективно людині можна довести лише ту
ідею, яка їй вже добре відома;
-п о -д р у ге, людина, як правило, підсвідомо прагне бути такою
як всі, не виділятися і слідувати за більшістю;
- по-третє, при сприйнятті та оцінці інформації, що поступає,
більшість людей більш схильна зважати на емоції, чим на розум і
логіку;
-по-четверте, пам’ять людини набагато краще засвоює
інформацію, яка багато разів повторюється;
- п о - п ’яте, людину завжди привертають сенсації.
Особлива увага повинна приділятись складанню соціальнопсихологічних портретів цільових аудиторій впливу. Узагальнена
модель ІПВ на основну та потенційні цільові аудиторії в ході
реалізації стратегічних кому нікацій представлена на рис 2.2.
Залежно від цілей інформаційно-психологічний вплив, як
правило, здійснюється на конкретні сфери індивідуальної, групової,
масової свідомості [41]:
-м оти вац ій н у (переконання, ціннісні орієнтації, бажання), коли
треба вплинути на людей для спонукання їх до певних дій:
-п ізн авальн у (відчуття, сприйняття, подання, уявлення, пам’ять
і мислення), коли необхідно змінити в потрібну сторону уявлення,
характер сприйняття й, у підсумку, “картину світ>,!’ людини;

90

91

реалізації стратегічних комунікацій

Основні відмінності при формуванні сценарію ІПВ в ході

92

Продовження табл. 2.2

93

в ході реалізації стратегічних комунікацій

Рис. 2.2. Узагальнена модель інформаційно-психологічного впливу

-ем о ц ій н у (емоції, почуття, настрої, вольові процеси), коли під
прицілом перебувають внутрішні переживання і вольова активність
людей;
-ком унікативну (спілкування і взаємовідносини, взаємодія,
міжособистісне
сприйняття) з метою
створення
соціальнопсихологічного комфорту або дискомфорту, спонукання людей до
співробітництва або конфлікту' із оточенням.
У точному значенні об’єктами інформаційно-психологічного
впливу є тільки люди (індивідуальна, групова, масова свідомість,
емоції, цінності, установки, психічне здоров’я тощо), які одночасно є
й одним з об’єктів інформаційного впливу в цілому.
Якщо говорити про індивідуальну свідомість, то це, у першу
чергу, впливові в соціальних, культурних, політичних, економічних
відносинах люди, які приймають рішення і несуть відповідальність за
розвиток країни
До цієї категорії можуть відноситись представники всіх гілок
влади, керівники великих корпорацій і громадських організацій,
журналісти, військовослужбовці і співробітники силових структур,
вчителі і викладачі.
Уразливими об’єктами є соціально незахищені групи населення,
а також підлітки і студенти.
На сьогоднішній день ефективне проведення інформаційнопсихологічних операцій (впливів) можливе в рамках системи
стратегічних комунікацій Цікавим є досвід країн-членів НАТО, який
свідчить, що при цьому повинна враховуватись сутність стратегічних
комунікацій, яка полягає у тому, що сформульовані для різних
цільових аудиторій меседжі не повинні суперечити один одному.

94

Розділ З
П Л А Н У ВА Н Н Я ІН Ф О РМ АЦІЙ НО-ПСИХОЛ ОГІЧНИ Х
ОПЕРАЦІЙ. ТЕХНІКИ ІНФ ОРМ АЦІЙНОП СИХОЛОГІЧНИХ ВПЛИВІВ

Однією з основних форм інформаційно-психологічної боротьби
у воєнній сфері є інформаційно-психологічна операція або спеціальна
інформаційна операція Вона складається з політичних, військових,
економічних, дипломатичних і власне інформаційно-психологічних
заходів, спрямованих на конкретну людину чи групи людей з метою
впровадження в їх середовище чужих ідеологічних і соціальних
установок,
формування
помилкових
стереотипів
поведінки,
трансформації в потрібному напрямку їх настроїв, почуттів, волі.
В ході інформаційно-психологічних операцій здійснюється
проведення узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями,
об’єктами і часом інформаційних акцій, атак та заходів. При цьому
під інформаційною акцією розуміється сукупність узгоджених та
взаємопов’язаних за метою, завданнями, об’єктами і часом заходів
інформаційно-психологічного впливу на особовий склад збройних
сил та населення противника та/або заходів інформаційно-технічного
впливу, спрямованих на втручання в процес функціонування його
інформаційних,
телекомунікаційних
або
інформаційнотелекомунікаційних систем [12].
Інформаційна атака являє собою сукупність декількох
короткочасних узгоджених за метою і часом інформаційних заходів,
спрямованих на втручання в процес функціонування визначених
об’єктів інформаційної інфраструктури [12].
Інформаційний захід - це спланована елементарна (поодинока)
цілеспрямована дія інформаційно-психологічного або інформаційнотехнічного характеру на окремий об’єкт або суб’єкт інформаційної
діяльності.
Інформаційні
заходи
здійснюються
з
метою
інформаційно-психологічного
впливу
на
цільову
аудиторію,
інформаційно-технічного впливу на інформаційні, телекомунікаційні
та інформаційно-телекомунікаційні системи, отримання необхідної
інформації (інформаційних ресурсів), а також захисту' від
деструктивного інформаційного впливу противника [12].
95

Нові концептуальні підходи, пов’язані із необхідністю
реагування на суттєві зміни у сучасному безпековому середовищі, що
визначені
у
Єдиному
перелік}'
(каталогу)
спроможностей
Міністерства оборони України та Збройних Сил України,
обумовлюють необхідність вирішення нових завдань щодо протидії
загрозам, у тому числі гібридного характеру, розвитку безпекового
співробітництва,
здійснення
консультацій
та
взаємодії
на
стратегічному рівні, стратегічних комунікацій, цивільно-військового
співробітництва, організації кібернетичної оборони, проведення
інформаційних, психологічних та спеціальних операцій тощо [21].
При цьому, під спроможністю (оперативна, бойова, спеціальна)
розуміється здатність структурної одиниці (елементу) ЗСУ (сил
оборони) або сукупності сил і засобів виконувати певні завдання
(забезпечувати реалізацію визначених військових цілей) за певних
умов обстановки, ресурсного забезпечення та відповідно до
встановлених стандартів [83].
Проведення
інформаційно-психологічних
(психологічних)
операцій покладено на сили психологічних операцій, які повинні до
2020 року набути визначених спроможностей, серед яких є:
-зд атн ість здійснювати планування, застосування та управління
підпорядкованими підрозділами під час виконання завдань за
призначенням;
-зд а тн іс ть проводити інформаційні (психологічні) акції (дії) на
визначені об’єкти впливу противника, інформаційне супроводження
спеціальної операції (спеціальних дій), створювати сприятливі умови
для ведення бойових дій;
- здатність здійснювати добування, збір, узагальнення, обробку,
аналіз інформації з відкритих та інших джерел, доводити її до
зацікавлених органів управління;
-зд атн ість вести базу даних, формуляри цільових аудиторій,
об’єктів інформаційної інфраструктури, засобів масової інформації,
інших суб’єктів, що діють в інформаційному просторі;
- здатність виконувати всі визначені заходи щодо планування та
ведення інформаційних, психологічних акцій (дій), використовуючи
відповідні процеси планування, аналітичні мережі та інформаційні
дані;
-зд а т н іс ть проводити оцінювання інформаційно-психологічного
впливу противника;

96

-зд а т н іс т ь здійснювати узагальнення даних від інших
військових частин про особливості функціонування інформаційного
простору, надавати їх до командування.

3.1. Планування інформаційно-психологічної операції
на основі реалізації циклів Дж. Бойда

На сьогоднішній день інформаційне протиборство, що має на
меті отримання
інформаційної переваги
над реальними
і
потенційними противниками, знаходиться у фокусі уваги як
політичного, так і військового керівництва більшості провідних країн
світу.
Гак,
більшість
керівних
і доктринальних
документів
міністерства
оборони
США,
Комітету
начальників
штабів,
міністерств і штабів видів збройних сил, розробки американських
науково-дослідних центрів і військово-навчальних закладів, а також
низка західноєвропейських та китайських досліджень у тому або
іншому ступені стосуються різних аспектів інформаційного
протиборства Це, насамперед, “Концепція майбутніх об’єднаних
операцій: розширена об’єднана перспектива 2010” [108], “О б’єднана
перспектива-2020” [124], “О б’єднана доктрина інформаційних
операцій” [118], “О б’єднана доктрина боротьби із системами
управління” [120], польовий статут FM-106 “Інформаційні операції’
[109], [111], статут військово-повітряних сил AFD 2-5 “Інформаційні
операції” [102], польовий устав FM-3-0 “Операції” [110] та інші
документи [115], [116], [132].
Також у більшості офіційних доктринальних документів MO
США, зокрема у спільній публікації Joint Publication 3-13.1
“О б’єднана доктрина боротьби із системами управління [120], як
єдина типова модель циклу прийняття рішень в системах управління
застосовується
петля
OODA
(Observation
(“Спостереження,
розвідка”) - Orientation (“Орієнтація, оцінювання”) - Decision
(“Рішення”) - Action (“Дія” )) або цикл Джона Бойда (рис. 3.1 ).
Спостереження (observation) - це процес збору інформації,
необхідної для ухвалення рішення в даному конкретному випадку.
Необхідна інформація може бути отримана як від зовнішніх, так і від
внутрішніх джерел. Під внутрішніми джерелами інформації
97

розуміються елементи зворотного зв ’язка петлі. У якості зовнішніх
використовуються датчики, а також інші канали отримання інформації.

О

Orientation “Орієнтація'

Action “Дія”

А

D
....

О

V

Г\ ,
Л1

°
Цикл противника
Рис. 3.1. Один цикл OODA
Орієнтація (orientation) - найбільш відповідальний і найбільш
складний із когнітивної точки зору етап у всьому циклі OODA. Етап
орієнтації складається із двох підетапів - руйнування (destruction) і
творення (creation). Руйнування припускає розділення ситуації на
дрібні елементарні частки до такого рівня, поки знову утворені
складові завдання стають близькими до стандартних або типових
ситуацій, для яких у особи, яка приймає рішення, є план рішення.
Потім ці складові об’єднуються в загальний план дій
Прийняття рішення (decision) - третій етап циклу OODA. Якщо
до цього етапу особа, яка приймає рішення, змогла сформувати
тільки один реальний план, то попросту приймається рішення виконувати цей план чи ні. Якщо ж сформовані кілька
альтернативних варіантів дій, то особа, яка приймає рішення, на
98

даному етапі здійснює вибір найкращого (оптимального) з них для
наступної реалізації В умовах ліміту часу кращим є план, що
відповідає вимогам швидкості й надійності
Дія (action) - заключний етап циклу, що передбачає практичну
реалізацію вибраного курсу дій або плану (видачу наказу або
вказівки, фізичну атаку, активний захист тощо) з метою поліпшення
спостереження в наступному бойовому циклі
Основні постулати теорії Дж. Бойда [16]-[18], [24], [82], [103],
[104], [120], [126]:
1. Військова діяльність (бойові дії) протиборчих сторін
здійснюються в однакових кібернетичних циклах OODA, що містять
чотири етапи:
- Observation - “Спостереження, розвідка ’;
- Orientation - “Орієнтація, оцінювання”;
- Decision -"Ріш ення”;
- A ction- “Дія” .
2. Зміст основних етапів циклу OODA:
а) збір інформації від внутрішніх і зовнішніх джерел;
б) систематизація
інформації,
формування
множини
можливих планів (варіантів) і оцінювання кожного з них за
сукупністю критеріїв;
в) вибір оптимального плану дій для практичної реалізації;
г) практична реалізація обраного плану дій.
3. Цикл OODA є моделлю військової та конкурентної діяльності
окремих осіб і організацій для війн і конфліктів будь-якого рівня
(тактичного, оперативного, стратегічного).
4. Напрями досягнення перемоги:
а) скорочення часу виконання циклу OODA;
б) підвищення якості рішень, що приймаються у циклі.
5. Збільшення швидкості виконання всіх етапів циклу OODA головний шлях досягнення перемоги. Ефект дій в циклі OODA може
бути досягнутий у трьох сферах:
- у моральній сфері - руйнування волі противника до
досягнення перемоги шляхом його відділення від союзників (або
потенційних союзників) і внутрішнього роздроблення, підриваючи
спільну віру й спільні погляди;
- у ментальній сфері - деформація га перекручування
сприйняття противником реальності на основі дезінформації та
створення неправильних уявлень про ситуацію;
99

- у фізичній сфері - руйнування фізичних ресурсів противника
(озброєння, живої сили, інфраструктури та предметів постачання тощо).
Змістовно
цикл
Дж. Бойда
стосовно
інформаційного
протиборства може бути визначений як сукупність процедур
планування і управління ІПсО від моменту появи інформації про
об’єкт впливу до його виключення зі списку цілей. При цьому,
процедури планування і процедури управління розділяються.
Кожний з етапів циклу прийняття рішень містить сукупність
заходів, які реалізують системний підхід до вирішення завдань
інформаційного протиборства.
На рис. 3.2 наведена структурна схема процесу планування
ІПсО, яка реалізована на основі циклу ОСЮА.
Кожний з етапів циклу прийняття рішень містить сукупність
заходів, які реалізують системний підхід до вирішення завдань
інформаційно-психологічної операції.
Так, етап спостереження передбачає:
- виявлення ознак здійснення ІПВ (проведення ІПсО), виявлення
основної тематики та визначення спрямованості повідомлень
(меседжів), які вкидаються в інформаційний простір;
-автом атизований збір повідомлень (меседжів) основної
тематики
противника, визначення
і відображення структур
розповсюдження
повідомлень
(цитування,
посилання,
передрукування), формування бази повідомлень (меседжів);
- постійний моніторинг сукупності джерел повідомлень,
доповнення новими джерелами, рейтингування джерел, оцінка їх
актуальності, валідності, надійності;
- встановлення авторів повідомлень, виявлення їх зв’язків з
джерелами повідомлень, виявлення розповсюджувачів повідомлень
(ньюсмейкерів), інформаційних ресурсів та їх взаємних зв’язків
шляхом аналізу відкритих джерел інформації, різноманітних баз
даних державних органів;
- виявлення системи факторів, загроз та їх рівнів, що впливають
на проблемну ситуацію (побудова когнітивної карти проблемної
ситуації);
- формування загальної мережі, що складається із повідомлень,
джерел, авторів, ньюсмейкерів, інших акторів, ресурсів, мотивацій і
зв’язків між ними.
На цьому етапі циклу збирається і систематизується первинна
інформація щодо інформаційно-психологічного впливу.
100

І етап петлі 0 0 Г)Л

Внутрішні фактори

Оцінювання обстановки

Зовнішні фактори

Виявлення загроз (рівня)
1
ИИШ П
Виявлення ознак проведення
ІПсО
.....♦ ......................
Визначення основних
елементів інформаційної
атаки

Час початку ІПсО

Спрямованість впливу

Цільова аудиторія

Інформаційний
привід

І
Історичні коріння конфлікт}'
• "І •
Цілі ІПсО
X
Об’єкти та суб’єкти ІПВ
II етйп петлі ООБА
Канали впливу

Рівень операції
Оцінка можливості
протидії своїми
силами та засобами

Форми і способи, методи
та прийоми ІПВ
Сили і засоби ІПсО
X
Класифікація ІПсО
НІ етап петлі ( ) О І ) А

Можливі сценарії ІПсО
X
Можливі наслідки ІПсО
Оптимальний сценарій ІПсО
IV етап петлі ООРА
Виконання плану ІПсО
Рис. 3.2. Структурна схема процесу планування ІПсО
на основі циклу ООИА
101

Для вирішення завдань цього етапу можуть використовуватись
методики аналізу інформаційно-психологічних операцій у воєнному
конфлікті [63], рефлексивного визначення стратегій поведінки
протиборчих сторін на основі ЯШ О Т /ЇО \VS-aH ал ізу, представлена в
[62], підхід до виявлення ознак проведення інформаційнопсихологічної операції, представлений у [65], методика аналізу та
оцінки загроз інформаційній безпеці у воєнній сфері [61 ] тощо.
Етап оцінювання полягає у:
- виявленні зв’язності структур:
1) змістовної - кластерізація повідомлень за змістом,
поширення кластерів у часі;
2) класифікаційної - зв’язок між змістовними кластерами і
мережею авторів (джерел);
3 ) фактографічної - прив’язка повідомлень у кластерах до
визначених осіб, авторів, джерел та ресурсів;
4) організаційної - встановлення взаємозв’язку мотивацій,
ресурсів, когнітивних факторів і акторів;
-а н а л із мережі, виявлення центрів зв’язності структур, аналіз
трафіку передачі інформації мережею, аналіз розповсюдження у часі
вкинутих повідомлень в мережі;
- аналіз стійкості мережі - виявлення у мережі повідомлень і
структур, виключення яких з мережі призводить до руйнування
зв’язності мережі або погіршення каналів передачі повідомлень;
- формування звітів про:
1) актуальні тематики (кластери), їх зміст, інтенсивність,
динаміку;
2) актуальних акторів (авторів), що залучені до актуальної
тематики;
3) перелік уразливих компонентів мережі, порушення
зв’язків між якими призводить до руйнування мережі;
-ф орм ування переліку цілей, об’єктів (цільових груп) відносно
яких необхідно рішення.
Для вирішення завдань цього етапу можуть використовуватись
методики сегментації інформаційного простору, класифікації об’єктів
інформаційного впливу методом багатомірної лінійної екстраполяції
та метод прогнозування об’єктів інформаційного впливу на основі
нечіткої моделі процесу інформаційного протиборства сторін,
представлені в [61] тощо.
На етапі рішення передбачається:
102

- формування бази сценаріїв (варіантів) впливу на противника;
- імітаційне моделювання - побудова мережі із включенням
впливів, іцо передбачаються, прогнозування їх ефективності;
- в и б ір оптимального сценарію інформаційно-психологічного
впливу з урахуванням обстановки та існуючих обмежень
На цьому етапі може використовуватись методика вибору
оптимального сценарію проведення ІГІсО. представлена у [62], яка
реалізує алгоритм планування інформаційно-психологічної операції і
враховує умови обстановки в інформаційно-психологічному просторі,
наявність та рівень загроз, що впливають на безпеку, цілі
інформаційно-психологічної операції, що планується, об'єкти
інформаційно-психологічного впливу, замисел операції та низку
обмежень, а саме час на розробку операції, ресурси, що можуть бути
залучені для проведення конкретної операції, рівень операції та
наявність каналів інформаційно-психологічного впливу. Також
доцільним є оцінювання потенційної ефективності виконання заходів
протидії
негативному
інформаційно-психологічному
впливу
противника на війська та населення в ході ведення сучасних операцій
(бойових дій) [62].
Етап дії містить:
- концентрацію ресурсів, необхідних для реалізації сценарію
ІПВ;
- за необхідності залучення додаткових ресурсів;
- формування плану реалізації ЇПВ. узгодження за місцем,
часом, ресурсами тощо;
- постановку завдань;
- безпосереднє виконання плану.
На цьому етапі здійснюється практична реалізація спланованої
ІПсО (ІПВ) і відбувається перехід до етапу спостереження
наступного циклу планування і управління ІПсО (ІПВ). За
результатами моніторингу вносяться корективи у сценарій ІПсО
(ІПВ) на наступному циклі петлі OODA.
Проведення будь-якої форми ІПсО (інформаційний удар,
інформаційна акція, інформаційна атака, інформаційний захід) також
відповідає теорії циклів Дж. Бойда.
Головним аспектом у набутті інформаційної переваги над
противником є випередження його у циклі прийняття рішень та дій.
Для отримання інформаційної переваги в процесі інформаційнопсихологічному впливу розроблений підхід, який дозволяє скоротити
103

час виконання власної петлі ООПА. Розглядаються дві протиборчі
сторони, де друга сторона виступає в ролі противника На рис. 3.3
наведена графічна інтерпретація часових співвідношень виконання
циклів ОООА двома прогиборчими сторонами. ГТри цьому час
виконання петлі ОСША другої сторони менший. Відставання у
швидкості дій призводить до накопичення часу відставання та може
призвести до системної кризи.
1 сторона

Рис. 3.3. Відставання в дії від противника за два цикли ООО А
Для випередження противника необхідно прискорити виконання
власної петлі ОООА, як це показано на рис. 3.4.
1 сторона

2 сторона - противник
Рис. 3.4. Випередження в дії противника за три цикли ОООА
Прискорення власного циклу дій ОООА може бути реалізовано
за рахунок паралельного виконання першого та другого етапів циклу
ОООА (рис. 3.5).
104

І етап петлі ()()1 )Л

Масив інформаційних повідомлень (меседжів)

_ _ Д

_

ї

_

_

.
II етап петлі ОСЮА

Кластеризація повідомлень

і/

Виявлення ознак ІПсО
(ИТВ), визначення
спрямованості меседжів

Визначення джерел і акторів

© © © © ©А
©

©

©

©

І етап петлі ОООА

Формування бази джерел і

. #

:

: :

II етап петлі ОООА
Кластеризація джерел і акторів
Визначення потенційних
об’єктів (цільових
аудиторій) впливу
В иявлення зв ’язності структу р

II етап петлі О ОБ А

Аналіз мережі,
виявлення центрів
зв’язності та критичних
вузлів

База сценаріїв

III етап петлі ОСГОА

IV етап петлі ОСЮА

Рис 3.5. Паралельне виконання першого та другого етапів циклу ОООА
105

При
цьому
кластеризацію
інформаційних
повідомлень
(меседжів) пропонується здійснювати одразу після їх надходження
Це дозволить на ранньому' етапі виявляти ознаки здійснення ІПВ
противника,
визначати
спрямованість
цих
інформаційних
повідомлень і одразу “відбраковувати” повідомлення, які не несуть
загрози.
Кластеризацію джерел і акторів також доцільно здійснювати
одразу після їх встановлення, що дозволяє з одного боку визначати
потужність впливу, а з іншого - одразу формувати пропозиції щодо
потенційних об’єктів впливу (цільових аудиторій). Встановлення
відповідності кластерів інформаційних повідомлень та джерел і
акторів, виявлення їх взаємозв’язків дозволить визначати центри
зв'язності та критичні вузли, руйнування яких призведе до
руйнування всієї мережі противника. Крім того, це дозволить
сформувати варіанти сценаріїв ІПсО (ІПВ) на противника і створити
відповідну базу сценаріїв.
Таким чином, цілком можливим є об’єднання низки заходів, які
віднесені до різних етапів циклу ОСЮА, в одному етапі і. відповідно,
скорочення часу за рахунок їх паралельного виконання.
Методичний підхід до кластеризації інформаційних повідомлень
(меседжів), що застосовуються для здійснення інформаційнопсихологічних впливів, передбачає виконання декількох етапів
При аналізі масиву інформаційних повідомлень (меседжів)
прийняття рішень здійснюється в умовах невизначеності, тому
використовуються різні математичні методи роботи з даними ймовірнісні, нечітких множин, експертного оцінювання, кластерного
аналізу тощо. Аналіз наукових праць свідчить, шо значна кількість
завдань розпізнавання вирішується також за допомогою нейронних
мереж.
З математичної точки зору поставлене завдання полягає у тому,
щоб із заданої кінцевої множини точок (інформаційних повідомлень)
П0, виділити кластер інформаційних повідомлень, що об’єднується за
певним правилом, тобто відповідають певним інформаційним
ознакам.
Вихідною інформацією для виділення певного кластеру
інформаційних повідомлень є загальний масив інформаційних
повідомлень (меседжів) П0, що складається з окремих повідомлень
А,:
106

По —ІА;}, І —1, Ь,
де

Ь —кількість повідомлень;
і - порядковий номер повідомлення.
Під інформаційним повідомленням А; розуміється будь-яке
повідомлення (меседж), що може використовуватись для ІПВ і
характеризується сукупністю інформаційних ознак:
А, = [ а 1,а 2,...,аш,...,а м ], ш = 1,М
де

а т - інформаційна ознака повідомлення;
т - порядковий номер інформаційної ознаки;
М - кількість інформаційних ознак.
Під інформаційною ознакою розуміється характеристика або
властивість повідомлення, що може використовуватись для
здійснення ІПВ. Такими ознаками можуть бути, наприклад, сфера
життєдіяльності держави (людини), якої стосується повідомлення,
тематична спрямованість, змістовне наповнення, позитивний чи
негативний контекст, емоційність, насиченість тощо.
На першому етапі пропонується скласти таблицю приналежності
інформаційних ознак відповідним інформаційним повідомленням у
вигляді табл. 3.1 розмірність Ь х М , де Ь -к іл ь к іс т ь рядків
повідомлення, М -кількість його стовпців.
Таблиця 3.1
Характеристика інформаційних повідомлень
Ознака
аі

а2

ат

аМ

а 11

а 12

а 1т

а 1М

2

а 2і

а 22

а2т

3 2М

А,

аи

а іт

а іМ

а Ьт

а ьм

П овід ом л ен н я''^
А,
а

Аь

..

а Ь1

Я1_т

107

Елементами а іт табл. 3.1 є:
- “ 1”, якщо відповідна інформаційна ознака в повідомленні є;
- “0”, якщо інформаційна ознака відсутня
На другому етапі у даній методиці пропонується за
характеристиками інформаційних повідомлень, що мають певні
інформаційні ознаки, які наведені у табл. 3.1, визначати нормовані
коефіцієнти зв’язності двох повідомлень із загального масиву
інформаційних повідомлень П 0 ,
м
Х [ 1 - |а і і с - а ік|]
К ^ = К те(А і,А і ) = ^ ------—--------- ,

де

А,, А і - відповідне і-е та ]-е повідомлення,
і;

j

_

порядковий

номер

повідомлення,

знаходиться в інтервалі [1, Е ] .
В розрахунках використовується

наступне

значення

якого

правило.

Якщо

а ік = а зк = ^ т о іа >к —а ік! = 1

За результатами розрахунку нормованих коефіцієнтів зв язності
складається Е-мірна квадратна матриця коефіцієнтів зв’язності Т
повідомлень (табл. 3.2), яка має розмірність Е х Е (кількість рядків на
кількість стовпців). При цьому коефіцієнт зв’язності повідомлення
самого
на
себе,
коли
і = І,
буде
дорівнювати
нулю
К “ = К їв(А і,А і) = 0.
На основі значень коефіцієнтів зв'язності повідомлень К ”1 для
кожного

інформаційного

повідомлення

може

бути

обрахований

інтегрований коефіцієнтів зв’язності К..4Впчт повідомлень за виразом:
- д л я першого інформаційного повідомлення:

кг”=£>;;.
Ч=2

де

q - лічильник рядків повідомлення;
- д л я наступних інформаційних повідомлень (крім першого та
останнього повідомлення):
108

К Г ІНТ = Х К Ф + І Х \ І = 2 ,( Ь - 1 ) ,
q=l
4=і+1
де

q - лічильник стовпців та рядків ‘-го повідомлення;
- д л я останнього інформаційного повідомлення:
ь-і

V ЗВ.ІНТ _ V"

ІВ

4=1

де

q - лічильник стовпців повідомлення.
Таблиця 3.2
Матриця коефіцієнтів зв’язності повідомлень
Повідомлення

А|

А2

А,

А,

0

12

к?Г

2

0

0

К2

у їв
К 2Ь

А,

0

0

0

V' їв

Аь

0

0

0

0

а

Аь
V зв

Для подальших обчислень доцільно ввести додатковий нульовий
рядок, який буде містити значення інтегрованих коефіцієнтів
зв ’язності цього повідомлення К;ІВШТ, до масиву інформаційних
повідомлень ТТ0. Масив П () отримає вигляд, що наведений у табл. 3.3
та матиме розмірність Ь х (М + 1) (кількість рядків на кількість
стовпців).
На основі аналізу значень коефіцієнтів зв'язності повідомлень
у

загальному

масиві

інформаційних

повідомлень

П ()

визначаються зв’язані за інформаційними ознаками повідомлення, у
109

яких коефіцієнт зв’язності К і‘в більший за порогове значення К„®р) а
інші

вибраковуються.

фіксованим,

Порогове

визначене

значення

експертним

шляхом,

К™р

може

або

змінним,

бути
що

визначатиметься як відсоток від максимального значення К™ матриці
коефіцієнтів зв’язності повідомлень.
Таблиця 3.3
Характеристика інформаційних повідомлень
Рядок

Параметри

0

Ознака

ІВ.ІНТ

1

2

т

м

а1

а 2

а т

ам

»11

а 12

а 1т

а ІМ

а 21

а 22

а 2ш

а 2М

а ,1

а і2

а іт

а іМ

аи

а Ь2

а Ьт

а ьм

Повідомлення
А)

а

2

А,

тг ІВ.ІНТ

К1

Г/ 1ЕІНТ

^

ів.інт

ЗВ.ІНТ

А ь

Зв’язані повідомлення, що відібрані, утворюють масив зв язаних
інформаційних повідомлень П чв, який матиме вигляд, що наведений
у

табл. 3.3

складається

та
з

матиме

розмірність

коефіцієнтів

М!Вх(М + 1).

зв’язності

К^ВІНТ,

Масив

к<Ь,

П.ІВ

окремих

повідомлень А™ та його інформаційні ознаки а ^ :
П ІВ= { А ^ } = (А 'В = К Г М а кпі}),

к < Ь , т = 1,М.
Масив зв’язаних інформаційних повідомлень П ІВ формується на
основі алгоритму, який складається з декількох кроків
ПО

На першому кроці алгоритму настроюються параметри, а саме
масив зв ’язаних інформаційних повідомлень П,ІВ обнуляється,
індексам присвоюють наступні значення і = 1, ] = 2 , а значення
кількості зв’язаних елементів обнуляється N |в = 0.
На другому кроці алгоритму з матриці коефіцієнтів зв ’язності
повідомлень зчитуються значення коефіцієнту зв'язності

К™ та

перевіряється виконання умови К™ > К^вор. Якщо умова виконується,
то наступним є третій крок. В іншому випадку виконується четвертий
крок.
На третьому
кроці алгоритму перевіряється наявність
інформаційних повідомлень А, та AJ в масиві П ІВ. Якщо
повідомлення відсутні в масиві П 1В, то вони вносяться до нього. До
масиву П.ІВ переносяться дані коефіцієнтів зв’язності повідомлення
К,ІВІНТ (К ]В1НТ) та інформаційні ознаки цього повідомлення а ]т ( а |т ),
т = 1,М. Лічильник кількості зв язаних інформаційних повідомлень
змінюється за виразом:
= к зв +
№

к зв = >ГВ+1,

якщо Аі) д . й п в.
ЯКЩ° А і * П ЗВ,А . є П 1В
або А і є П зв,А і «£П3>;

^ і в _ н ' ІВ5

якщо А І,А І є Н ІВ.

На четвертому кроці алгоритму здійснюється перехід до
наступного стовпця і-огс» рядку масиву зв’язаних інформаційних
повідомлень П зв. Значення стовпця визначається за виразом:

.1

р + 1,

я к щ о ]< Ь ;

! і + 2,

якщо } = Ь.

Якщо значення стовпця не перевищує максимально можливе
то виконується другий крок алгоритму, в іншому випадку
виконується наступний крок.

На п’ятому кроці алгоритму здійснюється перехід до наступного
рядка масиву зв’язаних інформаційних повідомлень П зв. Значення
рядка визначається за виразом:
і = і +1.
Якщо значення рядка менше максимального і < Ь , то
виконується крок номер два, інакше виконання алгоритму
закінчується. Масив зв’язаних інформаційних повідомлень П.!В
вважається заповненим та матиме розмірність N 'в х(М + 1) (де М ІЕ кількість рядків, яке визначає кількість зв'язаних елементів; (М + 1) кількість стовпців):

П ,= { А П = (А 5 = К Г " ,{ а кд}),
к = 1 ,N *в , т = ^ М .
На наступному етапі методичного підходу пропонується
методом експертного оцінювання (наприклад, за шкалою Т. Сааті)
визначити коефіцієнти важливості інформаційних ознак повідомлень
К т , значення яких нормуються в інтервалі [0,1], тобто виконується
умова:
м
£ к» = і
т=1

Коефіцієнти важливості інформаційних ознак повідомлень
можуть бути представлені у табличному вигляді (табл. 3.4).
Таблиця 3 .4
Коефіцієнти важливості інформаційних ознак повідомлень
Інформаційна
ознака
Коефіцієнт
важливості

аі

а2

ат

ам

к,

К2

Кт

Км

Отримані
коефіцієнти
важливості
інформаційних
ознак
повідомлень К т дозволяють провести ранжування інформаційних
ознак повідомлень і визначити інформаційні повідомлення з
найбільшими коефіцієнти важливості інформаційних ознак.
Коефіцієнт важливості к-го інформаційного повідомлення К^я
на основі коефіцієнтів важливості інформаційних ознак цього
повідомлення визначається за виразом:
------м
К Г = Е К юа кш, к = 1,Н зв!
Ш =1

де

а кт - інформаційна ознака к-го повідомлення;
к - порядковий номер повідомлення;
т - порядковий номер інформаційної ознаки.
Значення коефіцієнту важливості інформаційного повідомлення

К®л знаходиться в інтервалі [0,1 ].
Інформаційні
повідомлення

з

найбільшими

значеннями

коефіцієнту важливості інформаційного повідомлення К£п можуть
бути віднесені до ядра відповідного кластера повідомлень.
Повідомлення, що мають найбільші інтегральні показники
важливості К®п у відповідних кластерах і максимальні інтегровані
коефіцієнти зв ’язності повідомлень К ^ ,нт, можна вважати центрами
відповідних кластерів.
Це дозволяє визначити найбільш важливі та інформативні
інформаційні повідомлення, з яких потрібно розпочинати аналіз та
видалити повідомлення, що не віднесені до даного кластеру.
Аналіз кластерів інформаційних повідомлень, на відміну від
аналізу окремих повідомлень, дозволяє виявити ознаки проведення
ІПсО (здійснення інформаційно-психологічного впливу). Такими
ознаками можуть бути:
- зміст інформації;
-сп рям ован ість інформації (виявлення цільової аудиторії та її
характеристика);
- наявність посилань на джерела інформації в інформаційних
матеріалах;
-д и н а м ік а
представлення
інформаційних
матеріалів
(інтенсивність);
113

- факти комплексування інформації по різним інформаційним
каналам (масованість) (телебачення, радіомовлення, преса, Інтернет,
слухи та інші);
- використання спеціальних прийомів і підходів (психотехнік);
-сп івп ад ін н я за часом із зламами інформаційної політики
цільової аудиторії та із суспільно значущими фактами (датами,
подіями);
-опитування представників цільової аудиторії (усно, в
Інтернеті) тощо.

3.2.

Моделювання інформаційно-психологічної операц

га інформаційно-психологічних впливів

На даний час існують різні класифікації моделей проведення
інформаційно-психологічних
операцій.
Найбільш
поширена
класифікація, яка відображає чотири різні підходи до проведення
операцій і включає англосаксонську модель (США, Великобританія,
Канада та інші), романо-германську модель (Західна і Північна
Свропа і, перш за все, Німеччина, Франція), близькосхідну модель
(країни ісламського світу) та східноазіатську модель (Китай, Японія,
В’єтнам тощо) [23].
Протягом
останніх
років
найчастіше
застосовується
англосаксонська модель, в основі якої лежить ідеологія і світогляд
протестантизму.
Відповідно
до
протестанського
світогляду,
представники англосаксонського напряму, в основному, розглядають
інформаційно-психологічний вплив як можливість переробити,
трансформувати світ під себе, під свою модель суспільства, і саме
тому більшість розроблених в США технологій інформаційнопсихологічного протиборства спрямовані на досягнення такої мети
[23].
Основу британського підхіду до технології проведення
інформаційно-психологічних операцій становить аналіз цільової
аудиторії (ТАА - target audience analysis). Цей аналіз спрямований не
на обсяг інформації, а на ту інформацію, що є важливою з точки зору
критеріїв впливу [73].
Дві складові британської моделі:
- модель зміни поведінки;
114

- діагностичні параметри, що відповідають елементам моделі.
Головним недоліком і військових, і цивільних кампаній вони
вважають нечіткість цілей. Другим недоліком вони вважають занадто
загапьні цільові аудиторії. Ще однією помилкою вважається
пріоритет системності на шкоду цільовим повідомленням.
Ш ість принципів, які відображають сутність британської моделі:
- ефективний вплив спрямований на зміну поведінки, а не лише
на відношення;
- вплив найбільш ефективний, коли спрямований на соціальні
групи, що самоідентифікуються, оскільки і поведінка, і відношення
задаються соціальним контекстом;
-зу с и л л я по впливу повинні відповідати місцевій культурі та
контексту, щоб мати шанс на успіх;
-д е я к а частина культурної інформації (наприклад, мотивації)
більш важлива, чим інша, оскільки вона виконує функції діагностики;
-х о л істи ч н е розуміння проблеми може дати контрінтуїтивне,
але більше ефективне рішення,
-зу с и л л я по впливу без опори на інформацію та аудиторноцентричного інструментарію є порожньою витратою часу.
Британські військові визначають три типи комунікації:
інформаційні, такі, що стосуються відносин та поведінкові. З усього
названого зрозуміло, що їх цікавлять саме поведінкові комунікації.
Британські військові виділяють три найбільш важливі
параметри: поінформованість, мотивація, можливість. Цільова
аудиторія повинна мати уявлення про поведінку, до якої ви прагнете.
Однак це знання не змінює поведінку, потрібна відповідна мотивація.
І останнє - цільова група позинна мати можливість зробити дію, до
якої її підштовхують.
До романо-германської моделі інформаційно-психологічного
впливу
належить
тактика
психологічного управління,
якої
дотримуються провідні держави Євросоюзу. Саме європейський
стиль психологічного впливу на політичних опонентів підкреслює
той факт, що в сучасних технологіях інформаційно-психологічного
впливу на масову й індивідуальну свідомість немає нічого такого, що
не зустрічалося б у повсякденній міжособистіснш і груповій
соціальній комунікації. Європейці не прагнуть нав’язати опонентам
новий світовий порядок, поляризувати політично активне населення і
сформувати з нього нові національні держави, запровадивши в них
свої
правила
політичної
гри,
а
прагнуть
максимально
115

використовувати
можливості
існуючих
форм
комунікації,
скоригувавши у свідомості населення образ конфлікту- і, як наслідок,
спонукати до контрольованих свідомих змін в ставленні до нього
[23].
Східно-азіатська модель, головним (і найбільш активним)
представником якої сьогодні є КНР, базується на конфуціанській
традиції та стратегемах Сунь-Цзи, які відіграють головну роль у
формуванні принципів використання технологій інформаційнопсихологічного протиборства. Не випадково китайські експерти
заявляють, що найбільш ефективна стратегія інформаційнопсихологічного протиборства полягає в тому, щоб впливати на
свідомість противника, роблячи його нездатним до прийняття
управлінських рішень [23]. Китай створив комплекс медійних,
психологічних і соціальних прийомів для того, щоб впливати на інші
країни, зміцнити свої позиції у світі та послабити вплив США в Азії.
У 2010 році, щоб змусити Філіппіни вивести війська зі спірних
територій, Китай застосував економічні санкції, психологічні
маніпуляції
та
медійну
кампанію.
Китайська
пропаганда
переконувала весь світ у радикалізмі філіппінців і у тому, що ця
держава порушує міжнародне законодавство
Схожу політику Росія продемонструвала в Естонії після її
приєднання у 2004 році до Євросоюзу та НАТО. З 2007 року Росія
розгорнула проти Естонії медійну кампанію, звинувачуючи іі у
фашизмі.
Протягом
останнього
часу
Росія
проводить
активні
інформаційно-психологічні операції на території України, що
забезпечило їй певну інформаційну перевагу і дозволило впливати на
інформаційне середовище в Україні.
Інформаційно-психологічні
операції
є
комунікативними
технологіями, що спрямовані на внесення змін у поведінку індивіда
за допомогою модифікації його моделі світу, що здійснюється
шляхом внесення змін у інформаційні потоки [75].
Комунікативні ситуації, в яких здійснюється ІПВ на людину,
поділяються на три основні групи:
перша - комуникативні ситуації, в яких здійснюється
безпосереднє спілкування та обмін інформацією між людьми, так і
опосередковане, що здійснюється за допомогою засобів зв язку та
комунікацій;

116

- д р у г а - комуникативні ситуації, в яких особа підпадає під
інформаційно-психологічний вплив з боку одного комунікатора або
групи комунікаторів. В певних публічних ситуаціях відбувається
однобічна комунікація: “комунікатор - спільність людей”;
- третя - комуникативні ситуації, в яких на особу здійснюється
інформаційно-психологічний вплив засобами масової комунікації
(телебачення, радіомовлення, газети, журнали, соціальні мережі
тощо)
Гарольд Ласуелл, політолог з Чикагського університету, вважав,
що модель комунікативного процесу містить п ’ять елементів:
1. Хто? (передає повідомлення) - Комунікатор;
2. Що? (передається) - Повідомлення (текст);
3. Як9 (здійснюється п ередач а)-К ан ал;
4. Кому? (спрямовано повідом лення)-А удиторія;
5. З яким ефектом? - Ефективність.
Логіка проведення
будь-якої
інформаційно-психологічної
операції містить:
- руйнування протидії, руйнування старої картини світу,
системи поглядів, цінностей, устоїв тощо;
- введення нової інформації стосовно колишніх моделей, інколи
прямопротилежної існуючій;
- введення інформації про нові об’єкти.
Досвід
проведення
інформаційно-психологічних операцій
стосовно різних об’єктів впливу (цільових аудиторій) свідчить, що всі
вони мають певні особливості, характерні для конкретної моделі
ІПсО, але здійснюються за приблизно однаковою схемою (табл. 3.5)
[62].
Перший та другий етап ІПсО відповідає процедурі планування
(спостереження і орієнтація), основними елементами якого є аналіз
обстановки та визначення сценарію її проведення, третій та четвертий
етап ІПсО відповідає процедурі управління (прийняття рішення і дія),
яка полягає у використанні інформаційного приводу для введення в
дію відповідних форм, методів та засобів з метою досягнення цілей
ІПсО, а також шляхів виходу з операції. За умови недосягнення цілей
ІПсО цикл повторюється.

117

Етапи проведення інформаційно-психологічної операції

т
Оч
я
=
=
осз:
Н

1 18

Основою ІПсО є інформаційно-психологічний вплив, під яким
розуміється цілеспрямоване інформаційне втручання у свідомість
(підсвідомість) цільової аудиторії з метою корекції її поведінки та
(або) світогляду, зміни морально-психологічного стану [12]. Він буде
ефективним лише тоді, коли враховуються властиві конкретним
сферам особливості функціонування індивідуальної, групової і
суспільної свідомості.
Людська психіка це система потребо-мотиваційних,
інтелектуально-пізнавальних, емоційно-вольових і комунікативноповедінкових компонентів. Вона може функціонувати врівноважено
або ж з відхиленнями в існуючих взаємозв’язках. Визначається те й
інше ефектом когнітивного дисонансу.
Когнітивний дисонанс - це явище, для якого характерними є:
-д и со н ан с,
тобто
неузгодженість,
суперечливість
між
інтелектуально-пізнавальними та всіма іншими компонентами
психіки;
-д и с о н а н с викликає в людини прагнення зменшити його або
хоча б перешкодити його подальшому збільшенню;
- виявляється як недовірливе ставлення до нової інформації,
зміна поведінки відповідно до нової інформації, переосмислення
попередньої інформації в новому ракурсі.
Виділяють три етапи здійснення психологічного впливу:
- операційний, коли здійснюється діяльність його суб’єкта;
-процесуальний, коли відбувається сприйняття (ухвалення) або
несприйняття (несхвалення) цього впливу його об’єктом;
- заключний, коли виявляються відповідні реакції як наслідок
перебудови психіки об’єкта впливу.
Основними принципами 1ПВ на об’єкт є:
- наукова обґрунтованість;
- цілеспрямованість;
-д о с т ат н я інформованість про об’єкти ІПВ;
- координація за цілями і завданнями, місцем і часом, каналами і
засобами впливу, формами та методами;
- оперативність,
- поєднання точкового, прицільного характеру впливу із
масованим застосуванням всіх сил і засобів ІПВ;
- гнучке варіювання всім арсеналом форм і методів ІПВ;
- ефективність і прогноз результату;
- масштабність, безперервність і перманентність ІПВ.
119

Суб’єктами ІПВ на окрему людину (її психіку, свідомість),
групу осіб, населення можуть бути [62]:
-д е р ж а в и (зокрема іноземні), органи влади й управління та інші
державні структури і установи;
-суспільство (різні суспільні, економічні, політичні та інші
організації, зокрема зарубіжні);
- р із н і соціальні групи (формальні і неформальні, стійкі і
випадкові, великі і малі, за місцем проживання, роботи, навчання,
служби, сумісним мешканням, проведенням дозвілля тощо);
-о к р е м і особи (зокрема представники державних і суспільних
структур, різноманітних соціальних груп та інше)
За досвідом військових конфліктів останніх десятиліть у різних
регіонах миру основними об’єктами ІПВ є:
- військово-політичне керівництво країн противника;
- різні категорії військовослужбовців і населення країн
противника;
- різні категорії військовослужбовців і населення своєї держави,
нейтральних і союзних (дружніх) держав;
- національні і релігійні меншини, опозиційні соціальнополітичні сили, окремі соціально-класові сили;
- управляючі елементи військової інфраструктури (системи
зв ’язку, розвідки, бойового управління, тилового забезпечення,
управління зброєю);
- л ін ії, канали зв’язку та передачі даних, інформація, що
циркулює або зберігається в системах управління:
- керівний склад і персонал автоматизованих систем управління,
що беруть участь у процесі прийняття рішень.
Аналіз досвіду ведення інформаційно-психологічних операцій у
ході воєнних конфліктів початку XXI століття дозволяє визначити
основні цілі та завдання ІПВ (табл 3 6) [35], [75].
ІПВ на свідомість і підсвідомість об’єктів впливу може
здійснюватися різними методами і засобами, а саме:
- психологічними методами (переконанням, навіюванням,
інформуванням, заохоченням, примусом, покаранням, методом
приклада);
- з використанням військових засобів;
- з використанням системи торгівельних і фінансових санкцій,
спрямованих на економічний підрив потенційного противника;
- з використанням політичних засобів.
120

Цілі та завдання ІПВ

Продовження табл. 3.6

Н айпош иреніш им и
впливу є:

прийомами

інф орм аційно-психологічного

- апеляція до думки відомих людей (політиків, акторів,
письменників, спортсменів, шоуменів тощо);
- апеляція до думки більшості;
- “страш илки’ різного змісту із пропозицією ефективного
способу уникнути настання небажаних наслідків;
-а п е л я ц ія до національних традицій, історичних подій, досвіду
попередніх поколінь;
- використання контенту, що має еротичне забарвлення і
закликає до певних дій на тлі статевого потягу;
- інші прийоми, які повинні викликати відгук у свідомості
об'єкта інформаційної взаємодії залежно від статі, віку і соціального
стану
Застосування інформаційно-психологічного впливу у бойовій
обстановці має певні особливості [41]:
-доп ускаю ться не лише гуманні, але й антигуманні способи й
прийоми психологічного впливу;
- психологічний
вплив
здійснюється
у
поєднанні
із
застосуванням засобів збройної боротьби;
- намагання досягти максимальної результативності впливу за
будь-яких обставин.
Комунікативний канал - технічні засоби, за допомогою яких
здійснюється передача інформації (інформаційного повідомлення).
Канали комунікації можуть бути візуальними, звуковими або
відеозвуковими.
Візуальні канали призначені для передачі тривалих і складних
повідомлень, їх ефективність істотно залежить від об’єкта
інформаційно-психологічного впливу. Для роботи з неграмотними
використовуються мультиплікація, малюнки, ілюстрації, слайди,
діапозитиви. Для роботи з освіченою аудиторією - листівки, газети,
плакати, офіційні заяви, книги, журнали, брошури, брелоки з різними
написами та символікою тощо.
Звукові канали - радіостанції, гучномовні станції, мініатюрні
радіоприймачі з фіксованими частотами, налаштованими на певні
радіостанції.
Відеозвукові
канали
(телебачення,
кіно-,
відеофільми,
безпосереднє спілкування) - найбільш прийнятні і викликають

123

найсильнішу реакцію у відповідь. Для телебачення також
характерним є використання прийому інсинуації, монтажу.
Засобом інформаційно-психологічного впливу є інформація,
тобто відповідні відомості, факти, повідомлення, знання тощо, які
доводяться до особи (цільової аудиторії) за допомогою засобів
масової інформації, спеціальної друкованої продукції, публічної
голосової агітації, агентурної діяльності, спеціальних інформаційних
технологій. М. Вікерс розглядає використання інформації в ІГТсО у
двох аспектах - зміни форми та паралізування. Перший варіант
складається з дій для введення в оману противника, другий —
паралізування його центрів управління [75].
При виборі каналів комунікацій враховуються наступні вимоги:
1) інформація/комунікація повинна доставлятися до цільової
аудиторії найбільш коротким шляхом;
2) канали повинні охоплювати всю або більшу частину цільової
аудиторії;
3) канали комунікації повинні доповнювати один одного;
4) канали повинні бути авторитетними для визначених цільових
аудиторій і не викликати негативного відношення.
Можна визначити істотні ознаки інформаційно-психологічного
впливу:
-цілеспрям ований
характер
інформаційно-психологічного
впливу;
- спрямованість
інформаційно-психологічного
впливу
на
досягнення запланованого результату;
-спрям ованість інформаційно-психологічного впливу на зміну
психологічних регуляторів конкретної активності іншої людини;
- інформаційний
характер
інформаційно-психологічного
впливу;
- вплив на психічний стан, думки, почуття й дії іншої людини за
допомогою винятково психологічних засобів (як вербальних, так і
невербальних);
- технологічність інформаційно-психологічного впливу;
- наявність певних вольових зусиль суб’єкта в процесі реалізації
психологічного впливу.
Ефективність впливу залежить від:
-зм іс т у інформаційно-психологічного впливу (змісту матеріалу,
його складності, конкретності, суспільної значущості тощо),
відповідності його як вимогам суб’єкта впливу, так і запитам об’єкта
124

впливу, його освітньому рівню, політичним перевагам, національним,
віковим, релігійним, професійним особливостям;
- форми інформаційно-психологічного впливу (вибору каналу
надходження інформації, обгрунтованості методу впливу);
- особливостей джерела інформаційно-психологічного впливу;
-о б 'є к т и в н и х факторів впливу (вплив соціально-економічної,
політичної
ситуації,
особливостей
національного
характеру,
історичних традицій тощо) і психічного стану об’єкта, що
характеризується наявністю високого рівня автоматизму відповідної
реакції. Страх, пригніченість, апатія сприяють некритичному й
неусвідомленому сприйняттю впливу. Ступінь автоматизму у реакції
особистості пов’язаний з рівнем усвідомленості та критичності
сприйняття інформації. Якщо вплив приймається підсвідомо й
некритично, то реакція аудиторії може бути автоматичною;
- часового інтервалу між впливами й відповідною реакцією.
Збільшення часового інтервалу зменшує автоматизм реакції
внаслідок підвищення критичності й розумової активності об’єкта
(пояснюється включенням змісту отриманої інформації в систему
знань особистості та його усвідомленням).
Механізм ІПВ на цільову аудиторію представлений на рис. 3,6 і
передбачає послідовне переведення об’єктів впливу (цільової
аудиторії) із одного стану до іншого [66]. Метою є формування
пасивного стану індивідуальної і групової свідомості, що забезпечує
сприйняття впливу, відключення підсистеми захисту, яка відповідає
за критичний аналіз інформації, і, як результат, зміну поведінки
об’єктів впливу.
В ході здійснення ІПсО для забезпечення її ефективності
необхідне постійне управління ІПВ. Під управлінням ІПВ розуміється
процес прогнозування, планування, організації, координації і
контролю, необхідний для досягнення цілей впливу. Варіант моделі
управління ІПВ представлений на рис. 3.7.
Головним завданням і кінцевою метою процесу планування
інформаційно-психологічного впливу є формування сценарію
проведення ІПВ
Під сценарієм ІПВ розуміється опис можливого початку,
розвитку, завершення і наслідків впливу на основі аналізу цілей,
завдань, місця і часу його проведення, співвідношення можливостей
сторін, стану інших об’єктивних і суб’єктивних чинників, що
впливають на хід і результат впливу [66].
125

Мета ТПВ - створення
пасивного стану
індивідуальної і групової
свідомості, що
забезпечує сприйняття
впливу противника

1.
Заспокоєння цільової
аудиторії - переконання через
комунікаційні канали (ЗМІ), що
стосовно неї не здійснюється
жодних агресивних дій

2. Примушення цільової
аудиторії противника
сприймати лише
визначені меседжі, що
сформовані стороною
яка здійснює вплив,
виключивши досвід
інших країн і народів
3. Примушення цільової
аудиторії не розмірковувати
над меседжами та
виключення для цього із ЗМІ
аналітичних програм,
створюючи акцент на
яскравих розважальних шоу

4.
Зосередження уваги на
другорядному предметі, крім
спрямованого потоку, для того
щоб підсистема захисту, яка
відповідає за критичний аналіз
інформації, не виконувала
свою функцію

Зміна
поведінки
цільової
аудиторії
Рис. 3.6. Механізм ШВ на цільову аудиторію

126

Результат ІПВ

Моніторинг стану об’єкту ІПВ за
визначеними критеріями
СО
Й
*5

а,

СО
оЯ
«
Я
Я
со
се
с

оса
Я
5

СО
ич
ц
О
X!
0Я
Я1
С
я
О

>Я

ІЗ
3
сх
о

я
ч.
о
н
2

я
о 05
'Я в
я
ря

.5
с*;
Я
Я
’З
СО
О
С
СХ
Я
>%
д
41)
Ч
о

я
Ю сп
о ЯЗ
оСО м
—*
СП

Визначення змісту ІПВ

т
Визначення об'єкту ІПВ

да
к

ю
>4
и

О!
І
5О __
Щ
С
=
сСО
о* и •
СП

С
сс^о:І
го

на основі моніторингу стану об’єкту впливу

Об’єкт ІПВ

о
я
сь

О)
з
о?
Я
Я

сО

сс

и
(и
Сч

о

127

Важливим аспектом управління Ш В є проведення постійного
моніторингу і корегування сценарію або його складових (сил і
засобів, що залучаються, зміна або комплексування каналів впливу,
методів і прийомів проведення).
В ході корегування сценарію ІПВ уточнюються конкретні
форми, способи і методи впливу з урахуванням п ’яти основних
властивостей людської свідомості:
- швидко і ефективно людині можна довести лише ту ідею, яка
їй вже добре відома;
-л ю д и н а , зазвичай, підсвідомо прагне не виділятися і слідувати
за більшістю;
- при сприйнятті та оцінці інформації, що поступає, більшість
людей більше схильна зважати на емоційне забарвлення, ніж на
розум і логіку;
- п а м ’ять людини набагато краще зберігає інформацію, яка
багато разів повторюється,
-у в а г у людини завжди привертають сенсації.
Приклад сценарію проведення ІПВ на особу, яка приймає
рішення на основі запропонованої моделі, наведений у табл. 3.7.
Особи, які приймають рішення, - один з типів суб’єктів, що
приймають рішення. До суб’єктів, що приймають рішення, відносять:
- особи, які приймають рішення;
-ко м п актн і структури, які приймають рішення (адміністрації,
штаби, комісії тощо);
- розподілені структури, які приймають рішення.
Операції, спрямовані проти суб’єктів, що приймають рішення,
можна поділити на два типи - контактні та безконтактні або
дистантні [37].
В основі контактних операцій лежить ідея підведення агентів до
суб’єктів, що приймають рішення, і здійснення через них впливу на
прийняті рішення.
При дистантній операції вплив на емоційну складову суб’єктів,
що приймають рішення, здійснюється по різним каналам передачі
інформації. Головна вимога до каналу - максимальна ймовірність
доведення інформації до суб’єктів, що приймають рішення.
Механізми психологічного впливу побудовані за двоходовою схемою
- “стимул” - “реакція” На базі кожного механізму може бути
розроблений сценарій, конкретна схема реалізації дистантного
впливу на суб’єктів, що приймають рішення [64].
128

І

Етапи проведення інформаційно-психологічної впливу на особу, яка приймає рішення (варіант)

гсп
о?

129

130

На
І етапі
особлива
увага
приділяється
складанню
психологічних портретів окремих фізичних осіб - об’єктів
потенційного впливу. Для цього активно використовуються дані
соціологічних опитувань, статистичні дані, вивчається менталітет,
панівні стереотипи, традиції, забобони тощо.
Інформаційними приводами II етапу можуть бути негативні
факти соціального портрету особи. Для розповсюдження негативних
фактів про об’єкт ІПВ доцільно використовувати чутки, що
розповсюджуються зі швидкістю 3-4 доби у містах з населенням до
40 тис. осіб. Найбільш зручними місцями таких дій є місця скупчення
людей (транспорт, черги тощо).
Після створення або вибору інформаційного приводу, на
III етапі,
який
є
основним,
проводиться
розкручування
інформаційного приводу та реалізуються сплановані заходи ІПВ.
Закріплення результатів (IV етап) передбачає плавне завершення
ІПВ після досягнення поставлених цілей або через форс-мажорні
обставини. В ході даного етапу може здійснюватись підсилення ІПВ
на особу, яка приймає рішення, із використанням таких способів, як:
- ефект первинності;
- залучення медіаторів;
- символічні страйки;
- гру пові акції;
- суспільні збори.
Будь-який ІПВ передбачає маніпулювання свідомістю об'єкта
впливу. Зрозуміло, що розуміння об’єктом ІПВ факту здійснення на
нього впливу призведе до протидії та його зриву. Тому, на етапі
здійснення ІПВ особлива роль належить агентам впливу, у якості
котрих можуть виступати:
- високопоставлені співробітники державних установ, що мають
доступ до закритої інформації;
- власники великих банків або фірм;
- представники різних благодійних фондів і товариств;
- журналісти;
- представники інтелігенції;
- співробітники приймалень держчиновників.
Схема сценарію проведення ІПВ на особу, яка приймає рішення,
(варіант) представлена в табл. 3.8 [64].
Даний підхід до формування сценарію проведення ІПВ може
бути поширений на інші об’єкти впливу (цільові аудиторії).
131

132

на осіб, що приймають рішення

Схема сценарію проведення інформаційно-психологічного впливу

СК
ЦГ
Я
«=:
ю
їй
Н

133

Продовження табл. 3.8

Продов ження табл. 3.8

ї

ГО
ор

о

ГО

О

О-

ГО

2

ю

-а

о
Он
о

о

ІО

СО

X
>я
з

• = 1§

ГО

85
1 «
ІЗ

я
о
о.
я
р

О- д

•р X

°<и їЯ
І
Я

ос- 5
Я
я -я

5
еї

35 §

.2

с-

ГО'

‘Я

&1
І о.

X

*

**
о■Д

яя
я
—

о

го

-я

.3

-г

Я со
я о
о-

го
£ н
о
.3
й з

Я

5 ^ я-а
С
О2

а>
Я
ГО
ю
=:
а>
н
со а>
с; хо
*
5 а
9

У
д >>
Я -Я о

ГО и (Х|

5і—; І г

І І І

І І І І

оз н

с Е
2 н .й
? § §

О- зД ~
ІО 'З О

з
-0
ІС
>я
го
ПП

134

3
я
“

яооя

для

гї о-.5
аа-»- - о9 - и
с

Н Н

2 2

З

о

Ьеі
О

о
го
о сї

д

•-Н Я ^

я

Я *Го 'д
д

233
З
Я
и
І

°я
>ї
Ои
и
І

^
_

о
о> .
І

О

2 ^ 5

о
а

СО Я

*

Го

05 <и Я
я я с;
“<и Рр яо

о

О

о.. Щ
— о

р

С->
го

Я
го
Єї

ГО ~

-

я

)Я

О.
.Я
« • * с;

со
о

я
о, »5
я Я

.3
'2
2-м
Я
і)
я
о>ї

Еї

О-

иг с ..3 *
з со
яз *н
ГО

о
я
оя

го
5
С0 Я

-0
я
и
з

о. а

.2 « ГО
х о

я

'я-£ <
Зи ю
1)
у
^
Е?
0-* •©
w- <ни

2

о.

го

Я

1)
І ? гЯо

Он

•0
я
0)
.§

я
и
с:
ри

со Я

З
и
Я
со

X
го
vc

о

0 ю
я о
1 І

иГО •©
■
д

І І І

я

<и
^
V
^

го -Я

§ . *го
^іи ни
1—
1 я

о.

Н о- о

*1> о^ го
н

-©* я ’З

и С0 2,
І

І

к—

3
го оя со
и

-Я

Я
с;
Я

я
г: о с
Я ю

я
я

ь

5
£ * ^5
З
го

1 5^

Я У я Го н Ю
О і-З о о
*я '5со со ги 1 яГО С

^З і

со

Я Сї
^

Я

>.

£

05 я оX он яє;
ро , г;
п го О. я
О я З ГО Я со

>
■»
СО

я
=:
я

со

3.3.

Аналіз

інф орм аційної

обстановки

інформаційному просторі

Для якісного вирішення завдань ІПсО здійснюється аналіз
інформаційно-психологічного простору, дослідження тих чинників,
які
можуть
впливати та впливають
на ефективність та
результативність ІПВ на населення та збройні сили.
Оцінювання інформаційної обстановки здійснюється емпірично
та теоретично. Сутність емпіричного оцінювання полягає в отриманні
вихідних даних із усіх можливих джерел та їх первинна обробка. При
цьому необхідно визначити - підтверджується чи ні інформація,
отримана з різних джерел. В ході теоретичного оцінювання
здійснюється поглиблений аналіз вихідних даних і формування
висновків по елементах та в цілому, в тому числі побудова моделі
обстановки, її дослідження з виявленням тенденцій зміни ситуації на
найближчий та віддалений проміжок час.
При цьому необхідно враховувати динамічність зміни
обстановки та наявність двох протилежних тенденцій - з одного боку,
постійно зростаюча кількість факторів, що впливають на результат
оцінювання обстановки, а з іншого - ліміт часу на її аналіз.
Головною
метою
аначізу
інформаційної обстановки
є
визначення характеру та ступеню інформаційних загроз, виявлення
ознак та джерел негативних ІПВ, а також внутрішніх та зовнішніх
факторів, які можуть істотним чином вплинути на зміну
інформаційної обстановки. Досягнення цієї мети потребує вирішення
низки завдань:
- визначення
складу,
розташування
та
інформаційних
характеристик джерел негативного впливу та їх приналежність;
- визначення складу та інформаційних характеристик каналів
впливу та їх приналежність;
- визначення інформаційної спрямованості ІПВ;
- оцінювання потенційних наслідків негативних ІПВ.
Сучасний інформаційний простір є унікальною можливістю
отримувати будь-яку інформацію з визначеного питання за умови
наявності відповідного інструментарію, застосування якого дає змогу'
анаїізувати взаємозв’язок можливих подій або подій, які вже
відбуваються, з інфор-маційною активністю певного кола джерел
135

інформації. Разом з тим, при аналізі будь-якого процесу або явища
інтерес представ-ляють певні характеристики його розвитку, а саме:
- кількісна динаміка, властива процесу або явищу, наприклад,
кількість подій за одиницю часу, або кількість повідомлень, що
мають відношення до них;
- визначення критичних, граничних точок, які відповідають
кількісній динаміці явища;
- визначення проявів у критичних точках, наприклад, виявлення
основних сюжетів публікацій у ЗМІ щодо обраного процесу або явища;
-п іс л я виявлення основних проявів явища в критичних точках
ці прояви ранжуються і досліджується динаміка розвитку окремих
проявів до та після певних критичних точок;
-здійсню ється статистичний, кореляційний і фрактальний
аналіз загальної динаміки та динаміки окремих проявів, на основі
яких здійснюються спроби прогнозування розвитку явища й окремих
його проявів.
В контексті даного дослідження під інформаційним простором
будемо уявляти інформаційне середовище, в якому відбуваються
інформаційні процеси та інформаційні відносини щодо створення,
збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони
та захисту' інформації, інформаційних продуктів та інформаційних
ресурсів [12].
Іншими словами, інформаційний простір складається з
наступних головних компонентів:
1)
інформаційні ресурси, що містять дані, відомості й знанн
зафіксовані на відповідних носіях інформації.
Під інформаційним ресурсом розуміються дані і знання,
відмінною і невід’ємною характеристикою яких є їхня прагматична
цінність, що визначається практичними потребами в інтересах
вирішення певних завдань [12].
Інформаційний ресурс воєнної сфери являє собою дані та
інформація воєнного характеру, що мають практичну цінність і
можуть бути використані суб’єктами інформаційної діяльності в
інтересах здійснення функцій управління у сфері оборони держави

[ 12 ].

Під носіями інформації (даних) розуміються матеріальні
об’єкти, що забезпечують отримання, запис, зберігання та
передавання інформації (даних) у просторі і часі [12];

136

2) організаційні структури, що забезпечують функціонування й
розвиток єдиного інформаційного простору, зокрема, збір, обробку,
зберігання, поширення, пошук і передачу інформації;
3) засоби інформаційної взаємодії громадян і організацій, що
забезпечують їм доступ до інформаційних ресурсів на основі
відповідних інформаційних технологій, що включають програмнотехнічні засоби й організаційно-нормативні документи.
Організаційні структури й засоби інформаційної взаємодії
утворюють інформаційну інфраструктуру - сукупність різноманітних
інформаційних (автоматизованих) систем, інформаційних ресурсів,
телекомунікаційних мереж і каналів передачі даних, засобів
комунікацій і управління інформаційними потоками, а також
організаційно-технічних структур, механізмів, що забезпечують їх
функціонування [12].
Інформаційна інфраструктура воєнної сфери частина
інформаційної інфраструктури держави, яка утворює (формує) та
використовує інформаційний простір воєнної сфери [12].
Організаційно-технічні
структури
(інформаційнотелекомунікаційні системи та мережі, інформаційні центри і пункти,
засоби масової інформації тощо) здійснюють процеси створення,
накопичення, зберігання, обробки і поширення інформації, а також її
захист [12].
Інформаційна система - організаційно-технічна система, в якій
реалізуються процеси отримання, обробки, використання та захисту
інформації із застосуванням технічних і програмних засобів [12].
До ознак інформаційного простору можна віднести:
- д і я єдиних принципів і загатьних правил для всіх суб’єктів
інформаційної взаємодії при розумному поєднанні державного
регулювання й саморегулюючих основ у формуванні й розвитку
єдиного інформаційного простору;
- забезпечення безпечної інформаційної взаємодії держави,
установ і громадян;
- максимально повне задоволення інформаційних потреб
суб’єктів на всій території держави;
- рівна доступність суб’єктів інформаційної взаємодії до
відкритих інформаційних ресурсів;
- збереження балансу інтересів на входження у світовий
інформаційний простір і забезпечення національного інформаційного
суверенітету.
137

Основними функціями інформаційного простору є [26], [68]:
-ін тегр у ю ч а - інформаційний простір об’єднує в єдине
просторово-комунікативне і соціокультурне середовище різні види
діяльності людини та суб’єктів, що займаються цими видами
діяльністю;
- комунікативна - в інформаційному просторі створюється
особливе середовище транскордонної, інтерактивної і мобільної
комунікації різних суб’єктів діяльності, у рамках якої вони
здійснюють інформаційний обмін;
- геополітична - інформаційний простір формує власні ресурси і
змінює
значущість традиційних ресурсів,
створюючи
нове
середовище відносин і конкуренції;
-актуалізую ча - в інформаційному просторі здійснюється
актуалізація інтересів різних суб’єктів діяльності шляхом реалізації
ними інформаційної політики;
-со ц іал ьн а - інформаційний простір трансформує суспільство і
змінює характер та зміст соціально-економічних відносин у всіх
сферах його життєдіяльності.
Інформаційний простір може бути описаний наступними
характеристиками [26], [42], [68]:
- відсутність звичних кордонів і території;
-м ож л и вість існування будь-якого типу інформації, що
відрізняє його від фізичного простору;
-універсальність, тобто він є сферою діяльності окремих осіб
професійних груп, суб’єктів державного управління, економічних і
політичних відносин тощо;
- динамічність, тобто не має завершеного стану;
- має певну структуру, тобто не є однорідним;
- має певні національні відмінності у побудові, обробці та
розповсюджені даних.
Інформаційний простір характеризується такими параметрами:
-в и д а м и
інформаційних
ресурсів
(текстова,
графічна
інформація, бази даних, програми, аудіо-, відеоінформація тощо);
- кількістю об’єктів, які інформаційно взаємодіють:
-територією , на якій розташовані об’єкти, що охоплені єдиним
інформаційним простором (весь світ, територія країни, регіону,
району, міста);
-п рави л ам и організації обміну інформаційними ресурсами між
об’єктами;
138

—швидкістю обміну інформаційними ресурсами між об’єктами;
-т и п а м и каналів обміну інформаційними ресурсами між
об’єктами (дротовий, оптоволоконний, супутниковий канал) тощо.
У сучасному глобальному суспільстві визначились загальні
тенденції розвитку інформаційного простору, сформувалися тренди в
галузі
комунікацій,
що
є
підгрунтям
для
інформаційнопсихологічного протиборства (планування і проведення ІПсО), а саме

[22]:
1) конструювання реальності через контроль над порядком
подій, що висвітлюються. Суспільство стикається з реальною
можливістю
глобальних маніпуляцій,
коли
засоби
масової
комунікації “створюють” подію, яка ніколи не відбувалася, однак для
свідомості людей є реальною, а отже, може бути збуджувальним
мотивом подальших дій (використана для проведення ІПсО);
2) засоби масової комунікації намагаються підмінити собою не
тільки канал, але й джерело відомостей, що призводить до
монополізації суспільно важливих каналів інформації;
3) засоби масової комунікації впливають на глибинні структу ри
комунікації, вони здатні переформатувати картину' світу як окремої
особи, так і суспільства в цілому;
4) ера класичних мас-медіа змінилася періодом соціального
медіа-буму. Властивості традиційних ЗМІ починають розмиватися.
Це пов’язане з тим, що споживачі інформації почали брати участь в
інформаційно-комунікативному процесі. Вони сповіщають про свою
думку безпосередньо джерелу інформації й у деяких випадках навіть
беруть участь у створенні контенту. Особливо це положення
стосується
Інтернет-ЗМІ.
Виникла
необхідність
орієнтацій
повідомлень не на анонімну аудиторію, а на її чітко окреслений
сегмент. Нові медіа-майданчики (насамперед, соціальні мережі)
починають
активно
використовуватися
в
інформаційнопсихологічному протистоянні;
5) аудиторія нині самосегментується й орієнтується не на будьякі засоби масової комунікації, а лише на “свої”. Відповідно, засоби
масової комунікації усе більше відслідковують очікування аудиторії.
Це створює систему латентного й безперервного зворотного зв'язку;
6) зацікавлені представники аудиторії, “лідери думок” частіше
звертаються до інтернетних джерел і починають створювати новий
тип засобів масової комунікації - інтернетні ЗМІ;

139

7) зникає інтерес до газет. Цей тренд поступово приведе до того,
що газети стануть виключно елітарним читанням;
8) об’єктивується підхід до аналізу комунікацій. Нині тексти,
написані з метою вплинути на масову аудиторію, повинні бути
перевірені на сприйняття нею;
9) засоби масової комунікації на сучасному етапі дотримуються
комплексної мультимедійної стратегії. Лідерами впливу на масову
свідомість стають медіа-компанії, що почали адаптуватися до нового
зовнішнього середовища. Процес планування інформаційних атак і
роботи таких медіа-компаній починається в їхньому центрі, де
концентруються всі новини, вся інформація; далі новини редагуються
залежно від потреб цільової аудиторії; потім відбувається взаємодія з
цільовою аудиторією через канал передання інформації. Наприкінці
відбувається процес керування інформаційно-комунікативними
потоками. У комплексній мультимедійній стратегії чітко зазначена
модель організації медійної компанії, що в кризових умовах може
стати міцним підрозділом здійснення інформаційно-психологічного
протиборства;
10) медіа-конвергенція як створення нового контенту при
перехрещеному застосуванні медіа
Таким чином, тренди розвитку сучасних засобів масової
комунікації
свідчать
про
їхню
мобілізацію
в
здійсненні
інформаційно-психологічного протиборства.
На основі аналізу інформаційної (інформаційно-психологічної)
обстановки формується дорожня карта протидії негативним
інформаційно-психологічним впливам, яка визначає основні кроки:
1) збір та аналіз інформації з різних джерел. Створюється
інформаційно-аналітична група, до складу якої залучаються посадові
особи, які повинні мати спеціальну підготовку, досвід інформаційноаналітичної роботи, знати поточну обстановку, мати уявлення про
джерела отримання інформації та ступені їх надійності Здійснюється
аналіз воєнних, економічних, політичних, ідеологічних, етнічних,
релігійних і соціальних чинників, сукупність яких впливає на
загальну ситуацію в інформаційному просторі. Крім того,
визначається загальна характеристика морально-психологічного
стану особового складу та населення країни (або визначеного
регіону) (табл. 3.9) [7];

140

Таблиця 3.9
Характеристика морально-психологічного стану населення країни
(або визначеного регіон}')
№
з/п
1
1.

! 2

Групи ознак

Показники

3
2
Стійкість населення Кількість (частка) населення, що мешкає у
містах
у війні
Щільність населення
Розвинутість дорожньої та транспортної
мереж
Обсяги
споживання
електроенергії
та
енергоносіїв на одиницю населення
Протяжність
енергетичних
мереж
та
продуктопроводів
Рівень
еміграції
(відношення
кількості
Патріотизм
емігрантів до чисельності населення)
Рівень
трудової
еміграції
(кількість
заробітчан)
Частка тих, хто ухиляється від військової
служби до загальної кількості призовників
Обсяги виведення капіталу за кордон
Кількість конфесій, релігійних сект у країні
Єдність соціуму
Расовий, національний склад соціуму
Відношення до представників іншої раси,
національності
__________________
Середній рівень доходів населення
Децільний коефіцієнт - відношення доходів
10 % найбільш і 10 % найменш забезпеченого
населення
______
Частка населення, що має дохід нижче
прожиткового рівня
Кількість безпритульних (осіб без певного
місця проживання) та бездоглядних дітей
Рівень безробіття
_______________ _______
Рівень забезпеченості ресурсами охорони
здоров’я, культури, освіти та науки у
відсотковому
відношенні
до
валового
внутрішнього продукту_____________________

14!

Продовження табл. 3.9
1
4,

2
Розвинутість
моральних
принципів

3
Кількість розлучень
Кількість неповних сімей та позашлюбних
дітей
Рівень злочинності
Авторитетність наукових ступенів та вчених
звань, що отримують науковці та керівники
Оцінка населенням цінності державних
нагород та почесних звань, справедливості їх
присвоєння
Співвідношення
кількості
часу,
що
приділяється
перегляду
“психологічно
небезпечних
програм”
(бойовиків,
кримінальних хронік тощо) та програм
патріотичної спрямованості
Кількість часу, що приділяється соціальним
мережам, рівень довіри до інформації з
Інтернету

2) аналіз динаміки появи інформаційних повідомлень та
контенту публікацій у граничних точках, визначаються моменти,
тривалість, періодичність впливу, прив’язка моментів впливу до
інших подій;
3) визначення джерел, що надають найбільшу кількість
інформаційних повідомлень з негативним змістом;
4) виявлення джерел, які першими опублікували негативну
інформацію;
5) визначення
ймовірних
“замовників”
інформаційних
повідомлень з негативним змістом;
6) визначення мети негативних ІПВ;
7) моделювання процесу негативних ІПВ (аналізується динаміка
впливу з боку замовника та формується прогноз цієї динаміки,
аналізується контент публікацій у граничних точках кривої динаміки
- визначаються критичні точки впливу, прогнозуються подальші
напрями впливу);
8) оцінюються ймовірні наслідки здійснення негативних ІПВ;
9) визначення заходів протидії негативним ІПВ та форму вання
плану протидії.
142

3.4. Визначення цільової аудиторії

Важливим елементом планування ІПсО (ІПВ) є визначення
цільової аудиторії, під якого розуміється група осіб (в окремих
випадках одна особа), яка визначена для ІПВ шляхом доведення
обробленої інформації через засоби масової інформації, спеціальної
друкованої продукції, публічної голосової агітації, агентурну
діяльність, спеціальні інформаційні технології тощо.
В інформаційному просторі виокремлюється три типа аудиторій;
-о с н о в н і, обрані для безпосереднього або непрямого впливу
шляхом доведення інформаційних матеріалів або здійснення
інформаційних дій;
- проміжні,
що
слугують
передаточним
ланцюгом
(ретранслятором) для доведення потрібної інформації до основних
аудиторій;
- випадкові, що підпадають під ненавмисний ІПВВ в результаті
проведення відповідних заходів, спрямованих на інші аудиторії.
В основу визначення цільової аудиторії можуть бути покладені
критерії (табл. 3.10), які, в свою чергу, можуть бути деталізовані.
Розрізняють первинні та вторинні методи аналізу цільових
аудиторій. Первинні полягають у безпосередньому вивченні й аналізі
характеристик цільових аудиторій, а вторинні є непрямими - аналіз за
матеріалами преси, офіційними документами, наявними базами
даних, прецедентами.
Схема визначення цільової аудиторії (об’єкту впливу) наведена
на рис. 3.8.
У воєнній сфері в якості цільових аудиторій можуть виступати;
- державне і військове керівництво;
- особи, що приймають рішення;
-військовослуж бовці противника (у тому числі іррегулярні
військові формування і терористичні групи);
- особовий склад своїх збройних сил;
- населення залучених у конфлікт країн;
- всі дружні і ворожі джерела інформації (включаючи ЗМІ);
-с в іл о в а громадськість в особі міжнародних і неурядових
організацій.

143

Таблиця 3.10

Критерії визначення цільової аудиторії
Критерій
географічний

Коротка характеристика
окреслює “природні” межі. Він визначає місце
розташування людей. Він зручний, коли необхідно
обрати засоби інформації, розподілити ресурси для
досягнення цілей ІПВ із урахуванням ступеня щільності
населення
демографічний враховує стать, вік, родинний стан, освіту та інші
найбільш часто використовувані характеристики
виділяє людей, що займаються різними видами
соціальнопрофесійний
діяльності. Це дозволяє диференціювати як великі групи,
так і конкретні професійні групи. Приналежність до
професійної групи окреслює коло інформації, до якої
прагнуть люди
психографічний враховує психологічні особливості та спосіб життя
людей (так званий структурно-ситуаційний аналіз).
Інформація про спосіб життя й цінності корисна в
поєднанні з об’єктивними характеристиками, які
прив’язують групу людей до конкретної ситуації
опора на
виділяє осіб, що мають вплив на інших людей і
“приховану”
використовують його непомітно. Для ідентифікації таких
(“тіньову”)
людей необхідне комбіноване, ретельне й тривале
спостереження, аналіз документів, що фіксують або
владу
відслідковують приховану владу
статусний
відштовхується від суспільного становища людей займаного положення, незатежно від особистих якостей,
робить їх важливими фігурами з погляду досягнення
певних цілей
Грепутаційний
концентрується на виділенні “лідерів думок”, що визнані
і
такими іншими людьми
враховується місце людини в офіційному штатному
членство
розкладі, списку, його партійна приналежність як показники
причетності до конкретної проблемної ситуації
ролі в прийнятті виявлення найбільш активних людей серед груп, що
рішень
дійсно приймають рішення, реально діють та спілкуються
майновий
залежність між матеріальним становищем людини і його
поглядами. Рівень статку суттєво впливає й на
відношення до інформації
етнічний
стратифікує населення за національно-культурними
особливостями
144

Продовження табл. 3.10
Критерій
конфесійний
за способом
користування
Інтернетом

Коротка характеристика
враховує особливості віросповідання населення Релігія
накладає обмеження на інформацію
час перебування в Інтернеті;
місце здійснення транзакцій (робота, будинок, в дорозі);
пристрій з якого здійснюються заходи на сайт
(комп’ютер, смартфон, планшет)
Аналіз обстановки та збір
інформації
і
Визначення мети інформаційнопсихологічного впливу
1
Визначення потенційних об’єктів
впливу (цільових аудиторій)
Сегментація за визначеними
критеріями
______
і ___________
Визначення об’єктів впливу
(цільових аудиторій)
*

Сприяючий об’єкт
Проміжний об’єкт
Основний об’єкт
<
►
впливу (цільова
4
—
►
впливу (цільова
впливу (цільова
аудиторія)
аудиторія)
аудиторія)

Визначення форм, методів,
способів і прийомів інформаційнопсихологічного впливу
Рис. 3.8 Схема визначення об’єкту впливу (цільової аудиторії)
145

Коли цільові аудиторії ідентифіковані та їхні характерні риси
вивчені, доцільно розділити ці аудиторії за принципом зацікавленості на:
а) основну аудиторію, на яку спрямований ГГТВ і заради якої він
відбувається;
б) проміжну аудиторію, що має безпосередні контакти з
основною і може надати інформацію, а також має власну думку щодо
цієї інформації та відношення до неї;
в) сприяючу аудиторію, яка розділяє зацікавленість у проведенні
ІГТВ і може надати реальну допомогу.
Потім необхідно виявити ступінь інформованості цільових
аудиторій
Американський дослідник Джеймс Г'руніг визначив три
фактори, які завдяки спілкуванню людей між собою перетворюють
громадськість у активну аудиторію. Це:
-усвідом лення проблеми. Цей фактор показує, якою мірою
люди відчувають зміни в ситуації, усвідомлюючи потребу в
інформації;
-усвідом лення обмежень. Цей фактор свідчить про те, якою
мірою люди відчувають себе обмеженими впливом зовнішніх
факторів і шукають шляхи виходу з конкретної сформованої
проблемної ситуації. Якщо люди вважають, що можуть щось змінити
або вплинути на проблемну ситуацію, вони будуть шукати додаткову
інформацію для складання плану дій;
—
рівень залученості. Цей фактор виявляє до якого ступеня лю
бачать себе втягнутими в проблемну ситуацію та відчувають її вплив
на собі. Інакше кажучи, чим більше вони зв ’язують себе із ситуацією,
тим активніше будуть спілкуватися, відшукуючи нову інформацію із
цього приводу
Схема аналізу цільової аудиторії (варіант) наведена на рис. 3.9.
Отже, ефективність інформаційно-виховного впливу великою
мірою залежить від уміння та своєчасності застосування всіх його
видів, способів, методів і прийомів
За результатами аналізу цільової аудиторії доцільно мати
формуляр цільової аудиторії. При цьому необхідно проводити
постійний моніторинг стану цільової аудиторії. Можлива форма
такого формуляра наведена на табл. 3.11.
На основі характеристики цільової аудиторії (формуляр)
розроблюється план (сценарій) здійснення ІПВ на цю аудиторію
(табл. 3.12).
146

1. Щоденникові
панелі
2. Опитувальні
панелі

Аналіз цільової аудиторії
Методи дослідження
1. Якісні
2. Кількісні

1. Точкові
2. Повторювані,
■у т.ч. панельні
(медіа)

і Особистісні
2. Апаратні

3. Панелі на
принципі
електронного
сканування
(електронні
лічильники)

3. Вибіркові
Канали комунікації за обсягом аудиторії
1. Телебачення
2. Інтернет
1. Фіксація TP-адрес комп’ютерів 3. Друковані видання
підрахунок числа хостів (hosts)
4. Радіо
2. Фіксація характеристик
5. Особисте спілкування
браузера через систему (cookies)
Характеристика цільової аудиторії 3. Фіксація завантажень
Соціально-демографічні
конкретної сторінки (hits)
4. Фіксація ключових слів у
ознаки
1. Стать
пошуковій системі
2. Вік
Пріоритетний час доби
3. Род занять (рівень освіти)
1. Головний час (prime-time)
4. Склад сім’ї
2. Денний час (day-time)
Майнові ознаки (статок)
3. Час спорту (sports)
1. Наявність пристроїв
4. Час новин (news day past)
прийому інформації (дім,
5. Пізній нічний час (late night)
машина)
1. Потенційна аудиторія
2. Доступ до Інтернету
2. Реальна аудиторія
3. Середній дохід
3. Рейтинг каналу комунікації (reting)
4. Доля (share)
Споживчі ознаки
5. Індекс вибірковості або
1. Схильність до певних
відповідності (selectivity або
видів товарів і техніки
affinity' index)
2. Форми досуга і відпочинку
1. Накопичена аудиторія
Характеристики що фіксуються
(cumulative audience)
2. Кратність (frequency)
1. Одиничні И 1. Загальні
3. Циркуляція (рух аудиторії)
2. Множинні ч 2. Кумулятивні
(audience flow)
4. Збереження аудиторії (program
audience duplication)
5. Рейтинг кумулятивний
Рис.3.9. Схема аналізу цільової аудиторії (варіант)
147

сч
гп

а05
5
ю
от

ю
от

>. І
І5а я1
оз 5 §
я ь

>я « %
Ш Я о

! І і і і
■ §.& § * В- 3 'я
.•
—<
ОТ
Формуляр цільової аудиторії (варіант)

а '3 2
5 я Р

оІ- §я
а -я
с 33

ї «
>З ,сУ
?о °вв
2 м

Он
О
Н О
мТ
§>ї
от

р< і І
і<< іг і23

§«> 5

См
о
є

П Ь*

й °
>> н

а>>
от

о

§о
X
Я
О
с с §
от
Н
’м
о
Я
о
Е

О

о1 ЇГ
я
І
сЗ & 23
го
О
О
ГТ
о 'к Ж
и ч:
от .2
Озаз
0 2 ?
1 -5 е
148

А я |

3.5. Види ін ф о рм ац ій но-психол огіч ни х впливів

До видів інформаційно-психологічних впливів відносять власне
інформаційно-пропагандистський,
психоаналітичний
(психокорекційний), психогенний, нейролінгвістичний, психотронний і
психотропний (рис. ЗЛО) [9]. [19]. [27], [28], [41], [98].
Інформаційно-пропагандистський вплив (ідеологічний) являє
собою вплив словом, інформацією. Його основна мета - формування
в людей певних ідеологічних (соціальних) ідей, поглядів, уявлень,
переконань, при цьому він одночасно викликає у них позитивні або
негативні емоції, почуття і навіть бурхливі масовидні реакції.
Інформаційно-психологічний вплив

Рис. 3.10. Види інформаційно-психологічних впливів
Інформаційно-пропагандистський
вплив
здійснюється
за
допомогою усного (звукового) віщання, друкованих засобів,
образотворчих засобів, радіо- і телебачення, Інтернету тощо.
Усне (звукове) віщання - це ІПВ, який здійснюють шляхом
трансляції через звукомовні станції, що встановлені на зразках
військової техніки, програм і повідомлень, які безпосередньо
сприймаються населенням і військовослужбовцями противника.
Психологами
виявлено
критичне
значення
часу
запам’ятовування повідомлень - повне повідомлення має бути
укладене в проміжок від 4 до 10 секунд.
149

Перевагами усного віщання є:
- висока оперативність;
- адресність аудитори впливу;
- високий ступінь конкретності;
- не потребує спеціальних технічних засобів для сприйняття;
-м о ж л и в ість візуального контакту і зворотного зв’язку з
об’єктом впливу;
- припускає використання музики та інших звукових ефектів.
Фактори, що знижують ефективність такого впливу:
-б о й о в і та природні шуми, погодні та кліматичні умови, інші
завади, які може штучно створювати противник;
-об м еж ен ість у просторі і часі;
- можливість виявлення і заглушення звукомовних засобів
Основою віщання є програми —різноманітні тексти, що містять
коротку, цікаву інформацію, прикрашену додатковими зовнішніми
(звуковими або шумовими) ефектами.
За стилем викладення матеріалу програми поділяють на
інформаційні, аналітичні та ультимативні.
За способами підготовки програми поділяють на записи, прямі
передачі, змішані передачі.
Програми усного віщання складаються з таких структурних
елементів - сигнал про початок передачі, вступ, основний текст,
кінцівка, сигнал про закінчення передачі.
Вплив за допомогою друкованих засобів здійснюють шляхом
підготовки і видання друкованої продукції іноземними мовами, а
також публікації матеріалів у засобах масової інформації своєї країни
і держав-союзників Основними особливостями цього впливу є
доступність, наочність, різноманітність, здатність впливати на різні
групи об’єктів.
Основними видами матеріалів, що використовують при впливі
друкованими засобами, є листівки, газети, журнали, брошури, книги.
Листівка - це підготовлене в короткий термін інформаційнопропагандистське друковане видання, що відрізняється невеликим
обсягом, стислим викладенням та яскравим оформленням.
За досвідом
проведення ІПсО ЗС України в Іраку
розповсюдження листівок мало дві особливості:
- перша - до розповсюдження друкованої продукції залучались
волонтери з місцевих жителів, листоноші та поліцейські на блок­
постах;
150

друга - не будь-яка листівка може роздаватись
розкидуватись з повітря. Як приклад, листівки-вітання з релігійними
святами, після масового розповсюдження, десятками були залишені
без уваги [14].
Залежно від змісту прийнято розрізнювати інформаційні,
аналітичні та спеціальні листівки.
Інформаційні листівки містять інформацію про яку-небудь
подію, стан справ або дії конкретних людей. Для них характерний
інформаційний стиль викладення, при якому відомості підбирають
цілеспрямовано з різних джерел. Вплив на читача здійснюють не
стільки за допомогою логічних аргументів, скільки на основі фактів.
Аналітичні листівки - найбільш поширений вид листівок На
відміну від інформаційних, їх відрізняє різноманітність матеріалу, не
об’єднаного загальною темою. Аналітичні листівки роз’яснюють якунебудь одну проблему. Вони обов'язково містять аргументовану тезу.
Листівки-документи з текстами урядових документів, офіційних
заяв, розпоряджень, звернень командування до населення і військ
противника. їх відрізняє однозначність змісту. Вони можуть бути
ксерокопіями оригіналів.
У
маскувальних листівках зміст приховується за допомог
поліграфічного оформлення як у звичайних виданнях (періодичних,
наказах, службовій документації).
Звернення та листи військовополонених або цивільних осіб
містять виражені довірчим тоном і дохідливими словами відомості,
добре знайомі або зрозумілі об’єктові інформаційно-психологічного
впливу. їхніми авторами найчастіше є особи, які мають авторитет у
населення.
Листівки-перепустки є своєрідним документом із закликом до
здачі в полон та конкретними гарантіями безпеки для осіб, які
добровільно здалися.
Листівки-гасла містять лаконічні тексти з метою спонукати їх
читачів до конкретних дій і вчинків
Новою формою вербального впливу, за досвідом в Іраку,
виявились трафаретні листівки, для яких характерними є швидкість
виконання, змістовна простота, відносна дешевизна та необмеженість
тиражу [14].
Залежно від жанрового оформлення листівки поділяють на
текстові й ілюстративні.

151

У текстових листівках головним є текст. Вони бувають
публіцистичні та художні.
Зміст публіцистичних листівок має загальний характер і
відрізняється гострим публіцистичним стилем.
У художніх листівках застосовують різні літературні жанри вірші, прозу, пародії, драматургію, які впливають, насамперед, на
почуття, настрій та стан людей. Такі листівки відрізняє
сентиментальність. Вони розраховані на те, щоб викликати у адресата
тугу за домівкою або почуття страху за своє життя.
Ілюстративною називають листівку, яка виготовлена за
допомогою переважно наочних засобів. Її текст дозволяє глибше
зрозуміти ідею художнього задуму Відмінна риса таких листівок їхня помітність та виразність.
Сукупність усіх шрифтових, графічних та ілюстративних
елементів складає її структуру. Основними елементами структури
аналітичних листівок є заголовок, звернення, вступ, основний текст,
кінцівка, підпис, ремарка, перепустка.
Заголовок коротко і зрозуміло виражає основну' ідею листівки.
Його ціль - привернути увагу читача, викликати у нього бажання
прочитати листівку. Заголовки можуть бути сформульовані як
питання,
твердження,
гасла,
прислів’я,
крилаті
фрази.
Неприпустимими є стандартні, довгі і маловиразні заголовки.
Звернення - це позначення адресата листівки.
У вступі зазвичай вказують причини, що спонуката до
написання листівки. Він привертає увагу читача, зацікавлює його,
створює відповідний настрій. Іноді вступ може бути відсутнім
(наприклад, у листівках у формі запитань - відповідей). Основний
текст листівки містить головну інформацію, тобто тезу і систему
аргументів. Для досягнення необхідного ефект}' має значення місце
розміщення інформації у тексті. Краще сприймається інформація, що
розташована
наприкінці
(кульмінація)
або
на
початку
(антикульмінація) тексту. Основний текст завершує кінцівка. У ній
повторюють основну ідею листівки, подають висновки і гасла. Під
текстом повинні бути назва органу, що її випустив або підпис
посадової особи. Це робить листівку більш переконливою. Ремарку
розміщують у верхній частині листівки. Нею можуть бути заклики
типу: “Прочитай і передай іншому!” та інші.
Текст перепустки зазвичай розміщують внизу листівки, як
правило, на зворотному боці. Його друкують мовою противника і
152

своєю, після нього розміщують зображення державного герба.
Перепустку друкують у листівках, призначених для військ
противника на передньому краї або поблизу нього.
Газета є одним з найбільш ефективних і поширених видів
друкованої пропагандистської продукції. їх видають органи
інформаційно-психологічної
боротьби
(ІПБ)
переважно
для
населення звільнених від противника країн (районів), а також для
військовополонених.
Брошура також поширений вид друкованої пропагандистської
продукції. При достатній кількості засобів доставки її можна, як і
листівку, розповсюджувати серед населення і військ противника
Перевагою брошур є більший обсяг, отже, є можливість докладно
роз'яснити
недостовірність аргументів противника
Брошури
особливо зручні для викриття тез, що підкріплені формальною
логікою або свідомо невірними статистичними даними, тому що їх
необхідно спростовувати пункт за пунктом, цифру за цифрою
Вплив за допомогою образотворчих засобів. У ході його
використовують художньо оформлені плакати і транспаранти,
фотостенди, настінні газети і карикатури, спеціальні виставки, карти,
схеми та інші засоби наочності, наприклад, наклейки, сувеніри з
відповідною символікою. При цьому, важливо використовувати
слоган - певну ключову фразу (у перекладі з англ., слоган - лозунг,
заклик або девіз). Критеріями для слогана є:
- слоган або стоїть у кінці і підводить підсумок, або визначає
вашу позицію або пропозицію;
- слоган повинен бути об’єктивним і правдивим. Слоган
повинен нормально сприйматись;
- слоган повинен бути таким, що запам’ятовується.
При використанні плакатів застосовується правило “трьох
секунд”. Сутність правила полягає в тому, що вплив на людину в
умовах відкритого простору ефективним є протягом трьох секунд.
Плакат повинен бути простим для сприйняття, коротким і
змістовним. Крім того, він повинен бути ще й настільки яскравим,
щоб залучити увагу потенційної аудиторії. Все повинно бути
максимально просто і максимально інформативно.
Вплив за допомогою радіо- і телебачення здійснюють через
штатні військові та цивільні, рухомі та стаціонарні радіо- та
телепередавачі шляхом трансляції спеціальних радіопрограм і

153

телепередач, а також входженням у мережі бойового управління і
канали зв’язку противника через військові радіозасоби
Перевагами радіомовлення є:
- сприйняття інформації за допомогою звуку як головного
засобу Еираження;

- імітація прямого спілкування;
- винятково висока оперативність доведення інформації;
-охоп лен н я великої аудиторії;
-здій сн ен н я у будь-який час доби, за різних умов, у тому числі
в бою;
- використання широкого діапазону жанрів.
Недоліками радіомовлення є:
- відсутність
постійної
готовності
об’єкта
впливу
до
прослуховування передач противника (заборона та можливі
покарання за прослуховування);
- одноразовий характер прийому інформації (радіослухач на
відміну від читача не може повернутися до переданого тексту);
- обмеження тривалості передач;
- необхідність наявності у адресата приймальної апаратури;
- можливість пеленгування і придушення радіостанцій;
-н аяв н ість технічних засобів які автоматично переводять
радіоприймальні пристрої на запасні частоти або засекречені канали
зв’язку.
Перевагами телебачення є:
- е ф е к т присутності, що змушує повірити інформації, яку
передають;
- показ конкретних епізодів бойових дій, фотодокументів, що
пропагують міць і перевагу своєї зброї або показ прикладів
вандалізму противника;
-м ож л и вість передавання факсимільним способом друкованих
видань, у тому числі і листівок;
- можливість перегляду передач у громадських місцях,
культурних центрах і таборах військовополонених.
Разом з тим, телебачення має й певні недоліки:
- необхідність спеціальних передавальних пристроїв, що
відповідають за технічними характеристиками системам телебачення
країн - об’єктів телепропаганди;
- під час бойових дій вплив, в основному, здійснюють на тил
країни противника та військовополонених, а не на стройові підрозділи:
154

- вразливість до радіоелектронних перешкод;
- складність процесу підготовки телевізійної передачі.
Нові
інформаційні
технології,
застосування
Інтернету,
спілкування у соціальних мережах, використання цифрового та
супутникового телебачення та електронних повідомлень у системах
стільникового зв’язку значно розширюють арсенал засобів
проведення ІПсО (ІПВ).
У форматі використання всього спектра інформаційнопсихологічних впливів використання Інтернету, соціальних он-лайн
мереж дає змогу забезпечити:
- поширення
інформаційного
контенту,
що
реалізує
цілеспрямований вплив на свідомість людей;
-зб и р а н н я важливої інформації про осіб, які приймають
відповідальні рішення, та потенційні цільові аудиторії, що
представляють інтерес для організації інформаційно-психологічного
впливу;
- координацію дій опозиційних сил, протестних рухів та
ультранаціоналістичних (терористичних) організацій;
- збирання розвідувальної інформації про дії противника;
- відстеження суспільних настроїв;
-ви явл ен н я, локалізацію та ідентифікацію джерел інформації,
що представляють небезпеку.
Операції в Інтернеті спрямовані на забезпечення передачі
цільового повідомлення і створення локальних можливостей для
комунікації з місцевим населенням та лідерами. Вони є суттєвою
складовою можливостей командирів оцінювати та впливати на
населення.
Відеоігри є відносно новою, але вже широко використовуваною
формою впливу на людей з метою трансформації в потрібному
напрямку їхніх настроїв, почуттів, волі, впровадження у свідомість
необхідних ідеологічних і соціальних установок, формування певних
стереотипів мислення і поводження
Сьогодні комп'ютерні ігри стали одним з найдійовіших
інструментів
поширення
державної
ідеології,
формування
національної самосвідомості громадян, створення сприятливого
образа країни та її збройних сил у світі.
Найбільш значна роль відеоігор у психологічній роботі з
особовим складом. їх ціль - забезпечити емоційно-вольову стійкість

155

особового складу до зовнішніх подразників в умовах реальної
бойової обстановки.
Основна перевага відеоігор полягає в тім, що при відсутності
реальної загрози для життя і здоров’я психологічні умови віртуатьної
реальності наближені до бойових, тобто досягається ефект,
психологічно порівняний з умовами реального бою.
У відеоіграх всі мультимедійні засоби (звук, колір, світло та
інші) діють на гравця одночасно, доповнюючи один одного, тому
вплив на психіку підсилюється багаторазово. Сучасні комп’ютерні
програми реалізують принципово нову систему зворотного зв’язку,
цілеспрямовано посилюючи вплив на емоційно-почуттєву сферу
психіки людини та створюють ефект повного занурення в атмосферу
гри.
Відеогри є ефективною формою навіювання.
Навіювання досягається вербальними (слова, інтонація) і
невербальними (міміка, жести, дії іншої людини, навколишнє
оточення, колір, звук) засобами. Оскільки відеогри мають повний
набір таких засобів, то вони є практично ідеальною формою
навіювання. У відеоіграх усе розраховано на сильний емоційний
вплив, а емоції саме і є кружним шляхом до людської свідомості.
За
допомогою
відеоігор
формується
образ
сучасного
військовослужбовця. Сучасний герой - безстрашний, сильний,
розумний воїн, здатний протистояти значно переважаючому по
чисельності противнику, що ризикує життям заради націонатьних
інгересів країни і блага всього світового співтовариства.
Впроваджуючи і закріплюючи у свідомості гравців образ ворога,
відеогри не тільки змінюють суспільну думку щодо підтримки
нинішніх воєнних операцій, але й підготовляють ґрунт для майбутніх
війн.
Слід зазначити, що в арміях країн-членів НАТО відеоігри
широко застосовуються в бойовому навчанні та для моральнопсихологічного забезпечення військовослужбовців. Вони стали
сьогодні важливим видом індивідуальної підготовки солдат і
офіцерів.
Крім створення
реалістичного образа ймовірного
противника відеогри дозволяють вирішувати наступні завдання;
- відтворювати реатістичну багатомірну картину сучасного бою,
- відпрацьовувати тактику ведення бойових дій;
- готувати військовослужбовців до дій у будь-яких природногеографічних умовах;
156

-зн ім а т и стрес у військовослужбовців, що беруть участь у
воєнних діях.
Психоаналітичний (психокорекційний) вплив - це вплив на
підсвідомість людини терапевтичними засобами, особливо у стані
гіпнозу або глибокого сну. Сучасні технологічні досягнення
дозволяють усунути опір з боку свідомості й у нормальному стані. Це
можна зробити за допомогою комп’ютерних як психоаналізу, так і
психокорекції. Під час першого здійснюється математичний аналіз
реакцій організму, що виникають під час миттєвого візуального
перегляду або звукового прочитання різних “стимулів” - слів,
образів, фраз. У такий спосіб можна абсолютно точно визначити
наявність у підсвідомості людини визначеної інформації й виміряти її
значимість для конкретної особистості, знайти сховану мотивацію.
Проаналізувавши отриману інформацію, у разі необхідності можна
здійснювати психокорекцію (психорегуляцію), основним діючим
фактором якої також служать ключові слова, образи, запахи (слова
можуть перетворюватися за допомогою спектрального мовного
сигналу). Найбільш зручною є звукова регуляція психіки, за якої
словесні навіювання в закодованій формі виводяться на будь-який
носій звукової інформації (музику, мову або шум). Наприклад,
людина може слухати музику, у якій присутня прихована команда,
що постійно впливає на підсвідомість слухача.
Психогенний вплив є наслідком:
- фізичного впливу на мозок індивіда, в результаті якого
спостерігається порушення нормальної нервово-психічної діяльності
(наприклад, людина отримує травму головного мозку, в результаті
якої втрачає можливість раціонально мислити, пропадає пам’ять, або
піддається впливу таких факторів, як звук, освітлення, температу ра та
інші, які через певні фізіологічні реакції змінюють стан його психіки.
Такий стан може виникати також під впливом голографічних
рисунків);
- шокового впливу навколишніх умов або якихось подій
(наприклад, картин масових руйнувань, численних жертв тощо) на
свідомість людини, в результаті чого вона виявляється не в змозі
раціонально діяти, переживає афект або депресію, впадає в паніку та
інше.
Це обумовлено
неузгодженістю
функціональних систем
психофізіологічної організації, тобто ламанням стереотипів під час
впливу різко зміненої афферентації з боку різних рецепторів. Чим

менше
підготовлена
особа
до
психотравмуючих
впливів
навколишньої дійсності та її фізичних впливів, тим більш різко
виражені її психічні травми, які отримали назву психогенних втрат.
Головним завданням є посіяти в рядах противника паніку, викликати
у військовослужбовців противника запаморочення, депресію,
деморалізувати.
Симптоми
бойових
психологічних
травм
представлені у табл. 3.13. Засоби подібного впливу різноманітні,
починаючи від картин майбутнього апокаліпсису і завершуючи
листівками пропагандистського змісту, у яких використані прийоми
нейролінгвістичного програмування та кольорового впливу.
Таблиця 3.13
Симптоми бойових психологічних травм
Поведінка
Загальні симптоми:
- полохливість;
- регрес віку (дитячі
реакції);
- незв'язне бурмотіння.

Психічний рівень
- нездатність
концентрувати увагу;
- часткова або повна
втрата пам’яті,
- утруднення
запам’ятовування
Загальмованість:
інформації;
- стан ступору;
- підвищена чутливість
- апатія,
до
шуму,
світла,
загальмованість рухів; запаху;
- непритомний стан.
- порушення логіки і
швидкості мислення;
Гіперактивна форма:
- порушення
- метушіння у пошуках критичного сприйняття
укриття;
обстановки і власних
- істеричний сміх або дій;
плач;
-ослаблення волі;
- крики у поєднанні з - зорові або слухові
підвищеною
галюцинації
активністю;
- роздратованість
і
злість;
- агресивність
до
оточуючих

158

Фізичний рівень
- ослаблення зору і
слуху;
- діарея;
- прискорене дихання;
- порушення
циркуляції крові, що
призводить до анемії
кінцівок;
- сильне напруження
м’язів;
-б іл ь в області серця і
грудної клітини;
-б іл ь у попереку;
- біль
хірургічних
шрамів,
місць
поранень,
фантомні
болі;
- неконтрольоване
слиновиділення

Окремим випадком психогенного впливу є вплив кольору на
психофізіологічні та емоційні стани людини
Як свідчать дослідження, 80 % кольору і світла “поглинаються”
нервовою системою і лише тільки 20 % - зором [79].
Достовірно встановлено, що кожний колір викликає підсвідомі
асоціації. Так, з ’ясувалось, наприклад, що означає або символізує
певний колір:
- червоний - у США - любов, у Китаї - доброту, свято, вдачу, у
Росії - високу активність, агресію, боротьбу, в Ін д ії-ж и т тя ;
- жовтий - у СШ А - процвітання, сонячність, розлуку, у Сирії траур, смерть, в Індії - пишноту, в Бразилії - розпач;
- зелений - у США - надію, у Китаї - розкіш, в Індії - мир та
надію;
-б л а к и т н и й - у СШ А - віру, в Індії - правдивість, у Китаї один із траурних кольорів;
- синій - у Росії - нічний спокій,
- фіолетовий - в Індії - сум і розраду, у Бразилії - сум;
- білий - у СИТА - чистоту і мир, у Китаї - підлість, небезпеку,
жалобу, в Європі - молодість;
- чорний - у США - символізує складну, надзвичайну ситуацію,
у Китаї - чесність.
Колір впливає на фізіологічні процеси людини та на її
психологічний стан. З ’ясовано, що коли людина дивиться на картину,
де переважають пурпурний, червоний, жовтогарячий і жовтий
кольори, у неї частішає подих, змінюється пульс, підвищується
артеріальний тиск. І навпаки - зелений, блакитний, синій і
фіолетовий кольори сприяють заспокоєнню нервової системи. У
результаті першу групу кольорів назвали збудливою, а другу заспокійливою [57].
Знаючи особливості кожного кольору, можно сформувати
певний образ, викликати певні емоції та асоціації. Психологічний
вплив та емоційне сприйняття кольорів наведені у [78].
Вплив музики на людський організм заснований на тому, що
нервова система та мускулатура мають здатність освоювати ритм [8]
Музика, виступаючи як ритмічний подразник, стимулює
фізіологічні процеси, що відбуваються ритмічно як у руховій, так і у
вегетативній сфері. Надходячи через слуховий аналізатор у кору
головного мозку, вона поширюється на підкоркові центри, спинний
мозок і далі - на вегетативну нервову систему та внутрішні органи.
159

Наприклад, високочастотні звуки (3000-8000 Гц і вище) викликають у
мозку резонанс, згубно впливаючи на пізнавальні процеси. Тривалий
і голосний звук взагалі здатний привести до повного виснаження
організму Звуки середнього діапазону (750-3000 Гц) стимулюють
серцеву діяльність, подих і емоційний фон. Низькі (125-750 Гц)
впливають на фізичний рух, викликають напругу та навіть спазм у
мускулатурі.
М узика з низькими
вібраціями
не дозволяє
сконцентруватися або заспокоїтися.
Погано впливає на організм людини тривалий і інтенсивний
ультразвук, діапазон якого розташовується вище 15-20 кГц.
Несприятливо діє на психіку людини інфразвук - звуки нижче 20 Гц.
Інфразвуки великої сили відчуваються вухом як тиск, що може
перейти у відчуття болю. Вони викликають тривогу, несвідомий
страх, головний біль і нудоту. Оскільки інфразвуки слабко згасають у
навколишньому середовищі, вони можуть поширюватися на великі
відстані Однак повна тиша також несприятлива для нормального
самопочуття вона викликає сонливість, галюцинації. Для
нормальної працездатності та збудливості органів почуттів
необхідний певний звуковий або шумовий фон силою в 30-40 дб [96].
У сучасній музиці найчастіше використовуються ритм і тембр.
Цей вплив часто використовується для одурманення молодих людей
музичною какофонією. І навпаки - класична музика заспокоює,
оскільки її ритми й тембри постійно змінюються (на відміну від
сучасної музики, де один і той самий ритм, одна динаміка).
При сприйнятті музики особливо важливі наступні чинники
[45]:
-гу ч н іс т ь звуку (при гучності звуку, що перевищує 150 дБ,
можливий летальний результат). Крім того, посилення гучності може
свідчити про неусвідомлювану потребу збільшити вплив на організм
вібрації певної частоти, що міститься в конкретному звукоряді;
-тр и вал ість впливу звукових коливань;
шум. Особливо впливає так званий “білий шум” (фонов
шум). Його рівень, що становить приблизно 20-30 дБ, нешкідливий
для людини, тому що є природним.
Особливе місце займає ІПВ за допомогою символів, оскільки
саме знакові системи, на відміну від вербальної комунікації, глибоко
проникають у підсвідомість [69].
По-перше, впливаючи на підсвідомість, знакові системи
продукують прості (архаїчні) генералізовані емоції (наприклад, лють,
160

відразу, блаженство, страх), які приду шують або збуджують вольові
дії. Головне, вони не стимулюють цілеспрямовану діяльність.
Відповідно, у війні, соціальній або релігійній революції роль
знакових систем хоч і не визначальна, але досить значна, тому що
вони формують настрій мас.
По-друге, знакові системи актуалізують соціальний досвід
(особистий,
родовий,
етнічний,
конфесіональний,
майновий,
національний) і викликають тим самим відлуння, що спонукає до:
- самоідентифікації;
- вибору ;
- вчинку.
Таким чином, символ стає розпізнавальним знаком, позначає
соратників і виявляє противників, як би фізично консолідує
співтовариство в конкретному просторі й часі.
Нейролінгвістичний вплив (нейролінгвістичне програмування) вид психологічного впливу, що змінює мотивацію людей шляхом
введення в їхню свідомість спеціальних лінгвістичних програм. При
цьому основним об’єктом впливу є нейрофізіологічна активність
мозку і виникаючі завдяки їй емоційно-вольові стани. Головним
засобом впливу виступають спеціально підібрані вербальні (словесні)
і невербальні лінгвістичні програми, засвоєння змісту яких дозволяє
змінити в заданому напрямку переконання, погляди і уявлення
людини (як окремого індивіда, так і цілих груп людей). Суб’єктом
нейролінгві стичного впливу виступає фахівець. Для такого впливу
спочатку потрібно виявити у психіці суперечливі (конфліктуючі)
погляди і переконання, а також негативні емоційні стани
(переживання, настрої, почуття), які виникають у людей під цим
впливом. На насту пному етапі за допомогою спеціальних прийомів
слід “допомогти” їм усвідомити дискомфортність їхнього реального
стану (соціально-економічного, культурного, фізичного і, як наслідок,
- психологічного) і внести зміни у свідомість, що змушує людей поіншому сприймати певні ідеї, погляди, переконання тощо. Після того,
як під таким впливом людина “зрозуміла”, що їй “потрібно”, вона
самостійно (але під впливом закладеного в її психіці стереотипу
сприйняття) починає збирати інформацію про свою повсякденну'
діяльність, про свої стани і переживання. Порівнюючи свій реальний,
присутній в даний момент стан з бажаним (можливим), вона
визначає, які свої ресурси їй потрібно мобілізувати і що конкретно
треба зробити, щоб досягти комфортності почуттів і настроїв У ході
161

нейролінгвістичного
програмування
звичайно
використовують
ефекти
“дзеркального
відображення”,
“синхронізації”
і
“психологічної сигналізації”.
"Дзеркальне відображення” - це пряме, що рідко осмислюється,
копіювання поз, жестів, характерних рухів, інтонацій, діалектичних
або жаргонних особливостей мови, що підсилює взаємозв’язок і
взаємовплив людей.
“Синхронізація” - це взаємне підстроювання тілесних ритмів
(включаючи ритм подиху) суб’єктом, який слухає, і суб’єктом, який
говорить. Так, відомо, що люди під час розмови ніби
“пританцьовують” своїм тілом у такт власної мови для додачі їй
більшої виразності. При цьому слухач теж робить мікрорухи в такт
ритму голосу співрозмовника, забезпечуючи тим самим невидимий,
але емоційний взаємозв’язок з ним, що відчувається підсвідомо.
Синхронія максимальна, якщо ті, що спілкуються, знаходяться в стані
згоди чи діапогу між собою. І вона мінімальна при суперечці і
конфлікті між ними. Коли увага розсіюється, синхронізація теж
переривається. Людина, що знає особливості подібної синхронії,
може використовувати їх для впливу на інших людей, тим самим
забезпечуючи свою перевагу в процесі спілкування і створюючи
необхідний їй психологічний вплив
“Психологічна сигнатізація” - це взаємозв’язок, що існує між
положенням очей суб’єкта і сенсорних процесів, що відповідають за
прийом і переробку інформації, яка надходить у його мозок.
Психотронний (парапсихологічний, екстрасенсорний) вплив - це
вплив на інших людей, здійснюваний шляхом передачі інформації
через позачуттєве (неусвідомлюване) сприйняття, яке охоплює
опосередковане свідомістю і процесами сприйняття дистантної
взаємодії між живими організмами та навколишнім середовищем.
Психотроніка орієнтується переважно на методи, пов’язані з
застосуванням технічних засобів впливу на свідомість, наприклад,
генераторів високочастотного і низькочастотного кодування мозку,
біолокаційних установок тощо.
Процес змінювання свідомості полягає в програмуванні
поведінки на підсвідомому рівні (шляхом впливу на мозок) такими
засобами, як гіпноз, навіювання, інфразвукові, ультразвукові та
мікрохвильові випромінювання тощо.
Психотропний вплив - це вплив на психіку людей за допомогою
медичних препаратів, хімічних або біологічних речовин. Такі
162

речовини можна підмішати в питну воду, в їжу, розпорошувати в
повітрі. Одним з подібних засобів є створення мережі наркоторгівлі в
армії противника.

3.6.

О сновні

методи

інформаційно-психологічно

впливу

Під методом інформаційно-психологічного впливу, в контексті
монографії, розуміється сукупність психологічних прийомів і
операцій щодо здійснення впливу на свідомість і підсвідомість
людини або групи осіб.
Серед основних методів інформаційно-психологічних вплиів
виділяють методи переконання, зараження, навіювання, наслідування
[29], [53], [80], [90].
Переконання - метод впливу на свідомість особистості або
групи людей, спрямований на їх особисте критичне сприйняття. Він
орієнтований на інтелектуально-пізнавальну сферу психіки людей і
груп таким чином, щоб за допомогою логічних аргументів спочатку
досягти з об’єктами впливу згоди щодо певних висновків, а потім на
цій основі сформувати
і закріпити
нові установки (або
трансформувати старі), які змінюватимуть їхню поведінку відповідно
до мети впливу.
Переконання здійснюється в словесній формі та ґрунтується на
логіці, а вплив на відчуття та емоції мають тут другорядне значення.
Активними є обидві сторони, тобто процес переконання являє собою
явну або приховану’ дискусію, метою якої є досягнення єдності
поглядів.
Аргументація - це логіко-комунікативний процес, спрямований
на о б грунту’ванн я позиції однієї людини з метою наступного її
розуміння й прийняття іншою людиною У структуру аргументації
входять теза, аргументи та демонстрація. Теза - це формулювання
позиції (думки, пропозиції іншій стороні). Аргументи - це доводи,
положення, докази, які приводяться, щоб обгрунтувати власну точку
зору. Аргументи відповідають на питання: “Чому ми повинні вірити в
щось або робити щось?” Демонстрація - це зв’язок тези й аргументу
(тобто процес доведення, переконання).
Метод переконання повинен відповідати таким вимогам:
163

- максимальна об’єктивність;
- особиста переконаність у питаннях, з яких переконують
іншого;
- доступність для розуміння;
-урахуван н я
індивідуальних
і
соціально-психологічних
особливостей особистості та аудиторії;
- послідовність, логічність і доказовість;
- наявність узагальнених положень і конкретних фактів;
-а н а л із фактів, відомих об’єктам впливу;
-ем оц ій н ість і спонукання до переживань і вчинків.
Критерієм
результативності
переконуючого
впливу
є
переконаність - тверда впевненість у істинності та реальності
засвоєних понять, образів і їхніх зв’язків з дійсністю.
Ефективність переконання залежить від:
- джерела інформації;
-зм іс т у переконуючого впливу;
- ситуації переконуючого впливу.
Джерелами інформації можуть бути:
-у р я д , офіційні органи і командування збройних сил своєї
країни;
- особи, що мають авторитет у об’єктів переконуючого впливу;
- органи психологічного впливу.
Вплив змісту переконуючого валиву залежить від багатьох
факторів:
1) доказовість і переконливість.
Доказовість грунтується на логічності, науковості, правдивості
та несуперечності викладеного матеріалу.
Переконливість враховує властиві об’єкту впливу установки,
переконання, інтереси та потреби, спосіб мислення, національнопсихологічні особливості та своєрідність мови.
Правила доказовості і переконливості такі:
- відповідність законам діалектичної та формальної логіки;
- конкретність;
- динамічність повідомлення та різноманітність аргументів;
- швидше сприймається і засвоюється інформація, що відома
об’єктам психологічного впливу;
- краще впливають на людей аргументи та інформація, що
мають для них суб’єктивну значимість, засновані на безперечних
істинах, загальному досвіді;
164

- краще і швидше усвідомлюється інформація, яку подають
невеликими частинами;
- ефективніше засвоюється те, що емоційно відчувається
людьми, викликає тривалі позитивні переживання;
- продуктивніше запам’ятовується інформація, яку подають
відповідно до національних традицій об'єктів психологічного впливу;
2) підбірка та подача матеріатів.
Щоб переконати противника, використовують три основні
категорії аргументів:
- факти;
-ар гу м ен ти , які містять позитивну апеляцію до психологічного
задоволення, що забезпечує прийняття інформації;
- аргументи, які звертають увагу на негативні наслідки через
неприйняття інформації.
Фактором,
що
визначає
ефективність
впливу
змісту
переконуючого впливу є спосіб подання аргументів (однобічні та
двобічні повідомлення).
Однобічне повідомлення - це текст, що містить тільки
аргументи джерела інформації.
Двобічне повідомлення містить як аргументи джерела
інформації, так і контраргументи противника, що спонукає до
активної розумової діяльності об’єктів. У результаті відбуваються
зміни раніше сформованих ціннісних орієнтацій.
Результативність засвоєння змісту переконуючого впливу
затежить від послідовності викладення аргументів Зокрема, доцільно
ставити сильні аргументи перед іншою, не головною інформацією.
Найбільш дієвими вони є у середині змісту переконуючого впливу
(так звана пірамідальна модель впливу)
Ефективність текстів, у яких сильні аргументи розміщені на
початку та наприкінці повідомлення, залежить від установок об’єкта
психологічного впливу.
Якщо він виявляє сильну зацікавленість до повідомлення, більш
ефективним є зміст переконуючого впливу, у якому сильні аргументи
зосереджені наприкінці повідомлення (кульмінаційна модель
впливу).
Якщо об’єкту переконуючого впливу тема повідомлення
нецікава, сильні аргументи розміщують на початку повідомлення
(антикульмінаційна модель);

165

3) заклик. Залежно від об’єкта спрямованості, заклики
орієнтують на:
-н асел ен н я противника, вони спонукають до організації
масових виступів, страйків, відмовлення працювати на війну,
ухилення від мобілізації; організації руху опору, лояльної поведінки
стосовно збройних сил противника і його союзників;
-військовослуж бовців противника, вони спонукають до
невиконання наказів, виведення з ладу бойової техніки, самовільного
виходу з бою, дезертирства, усунення офіцерів, здачі в полон.
Заклики можуть бути:
- прямі, які містять сильні прямі аргументи;
-н еп р я м і, які застосовують натяки, обіцянки, що схиляють до
схвалення без роздумів. Вони є доречними, коли на людей впливають
випадкові і сприятливі фактори;
- на основі конкретних прикладів, що популяризують або
пропагу ють конкретні дії;
- невизначені, які спонукають об’єкт впливу самостійно
обмірковувати інформаційно-пропагандистські матеріали, що не
містять пропозицій стосовно конкретних дій;
4) форма. Вибір форми (мовлення, друковані засоби, радіо,
телебачення) залежить від цілей і завдань ІПВ, конкретних умов
обстановки тощо
Вимоги до організації переконуючого впливу:
- плановість;
- спрямованість на конкретний об’єкт;
-орієнтованість, насамперед, на інтелектуально-пізнавальну
сферу психіки об’єкта переконуючого впливу;
- спрямованість на ініціювання певної поведінки.
Основні принципи організації і здійснення переконуючого
впливу:
- повторення;
-д осягн ен н я первинності впливу;
- забезпечення довіри до джерела інформації;
-ак ти візац ія протікання психічних процесів щодо сприйняття
об’єктом змісту психологічного впливу.
Переконання звернене до власного критичного сприйняття
дійсності та має власні алгоритми впливу [60]:
- л о г ік а переконання повинна бути доступною інтелекту об’єкта
впливу;
166

- переконання необхідно здійснювати, спираючись на факти,
відомі об’єкту,
- переконуюча інформація повинна містити узагальнюючі
пропозиції;
- переконання
повинно
містити
логічно
несуперечливі
конструкти;
- факти, що повідомляються, повинні бути відповідним чином
емоційно підфарбовані.
Процес переконання бажано здійснювати таким чином, щоб
людина “сама” дійшла необхідного висновку та сформулювала його
як свою особисту думку. В процесі переконання можна
використовувати ряд “акцентуючих” прийомів-аргуменлів:
-а п е л я ц ія до традицій - посилання на традицію, яка існує в
мікросередовищі, знайому й об’єкту переконання. Наприклад: “Як
вам відомо, у нас є традиція - на завершення дня
- апеляція до більшості, яка базується на ствердженні чогось на
основі думки більшості: “Більшість сусідів вважають...”;
- апеляція до авторитетної особи - наприклад, “на думку вашого
брата...”;
- апеляція до особи, яку переконують - демонструє повагу до
співрозмовника та схиляє його до певної думки: “Ви маєте у цьому
питанні великий досвід, як ви оцінюєте такий варіант...”;
- апеляція до свого авторитету' - менш ефективна, але іноді має
гарний ефект “У мене вже є певний досвід вирішення подібних
питань, тому я пропоную...”.
Існує чотири перевірених правила завоювання довіри аудиторії:
- я к щ о немає серйозних причин приховувати факти, їх варто
повідомляти;
- крім
збереження
військової
таємниці,
причинами
приховування або обробки фактів може бути лише припущення, що
аудиторія їм не повірить;
- щоразу, коли аудиторія відчуває неправду, відбувається значне
послаблення впливу пропаганди;
- переконуючий
вплив
ніколи
не
повинен
оперувати
фальсифікованими даними, що можуть бути викриті аудиторією.
Таким чином, переконання - це метод впливу, заснований на
логічних прийомах, до яких домішується соціально-психологічний
тиск різного роду (вплив авторитетності джерела інформації,

167

груповий вплив). Переконання більш ефективно, коли переконується
група, а не індивід.
Зараження - психологічний вплив на особистість у процесі
спілкування і взаємодії, який передає певні настрої не через
свідомість та інтелект, а через емоційну сферу. Це вплив, заснований
на несвідомій схильності людей (особливо у складі групи) до
емоційного впливу в умовах безпосереднього контакту.
Під час психічного зараження передається емоційний стан від
однієї особи до іншої на несвідомому рівні. Сфера свідомості за таких
умов різко звужується, майже зникає критичність до подій,
інформації, що надходить з різних джерел
Відбувається зараження через передавання психічного настрою,
наділеного великим емоційним зарядом. Воно є одночасно продуктом
впливу на інших енергетики психічного стану індивіда чи групи, а
також здатністю людини до сприймання, співпереживання цього
стану, співучасті.
Навіювання або сугестія (лат. - навіювання) - процес впливу на
психічну сферу людини, пов’язаний з істотним зниженням її
критичності до інформації, що надходить, відсутністю прагнення
перевірити її достовірність, необмеженою довірою до її джерел
Навіювання
спрямовано
на суб’єктів,
що
некритично
сприймають інформацію. Його особливостями є [60], [72]:
- цілеспрямованість
і
плановість
застосування.
Вплив
здійснюється на основі конкретних цілей і завдань, які відповідають
планам і тим умовам, в яких вони проводяться;
- конкретність об’єкта навіювання (селективний вплив на
визначені групи населення, що враховує основні соціальнопсихологічні, національні й інші особливості цих груп);
- некритичне сприйняття інформації об’єктом навіювання.
Навіювання передбачає дуже низький рівень критичності і свідомості
об’єкта. На відміну від переконання, навіювання грунтується не на
логіці й розумі людини, а на її здатності сприймати слова іншої особи
як належне, як інструкцію до дії. Тому воно не вимагає ні системи
логічних доказів, ні активної розумової діяльності;
-ви зн ачен ість ініціюємо! поведінки (об'єкту необхідно дати
інструкцію щодо здійснення конкретних його реакцій і вчинків, що
відповідають меті впливу).

168

При навіюванні спочатку передають інформацію, що містить
готові висновки, а потім на її основі формують мотиви і установки
бажаної поведінки. Ефективність цього методу ІПВ залежить від:
-зд іб н о стей суб’єкта до навіювання, пов’язаних з такими його
якостями як інтелект і спритність, воля і впевненість у собі, кругозір і
компетентність, доброзичливість до об’єкта, власна переконаність у
тому, що навіюється;
- авторитетності;
- змісту навіювання, що залежить від характеру інформації, яка
навіюється, її місця в інформаційному потоці (якщо інформація, що
навіюється, розташована в його початку, то сприйнятливість до
навіювання умовно можна оцінити в 50 %, у середині - у 30 %,
наприкінці - у 70 %);
- сугестивності об’єкта впливу (властивість психіки, що
визначає її піддатливість до впливу).
Навіювання здійснюється в категоричній словесній формі,
причому велике значення тут має дефіцит часу та психічний стан
того, хто є об’єктом впливу, - якщо особа збуджена та терміново
шукає вихід з важкого становища, вона у цю мить легко піддається
навіюванню та готова хапатися за будь-яку пораду.
Тактичними принципами навіювання є такі:
- застосовування тих його видів і прийомів, які можуть
викликати
специфічний
інтерес
у
конкретних
груп
військовослужбовців і населення противника;
- вибір способів і прийомів навіювання, що можуть спростувати
небажані ідеї або змінити настрій військ і населення противника,
спричинені подіями, що не піддаються замовчуванню;
- застосовування таких способів навіювання, що мають шанси
не бути спростованими, доки не буде досягнута головна мета
психологічного впливу.
Основні способи навіювання:
- приклеювання ярликів - використовують для того, щоб
опорочити ідею або особистість в очах об’єкта впливу за допомогою
образливих епітетів і метафор, що викликають негативне ставлення;
-св ід ч ен н я - полягає в наведенні висловлювань особистості,
яку поважає або, навпаки, ненавидить об’єкт впливу;
- гра в народність - спонукає об’єкт впливу асоціювати
особистість суб’єкта і поняття, що він подає, з позитивними

169

цінностями через народність цих понять або належності джерела
інформації до простих людей;
- перетасування фактів - добір і тенденційне подання тільки
позитивних або тільки негативних фактів для доказу справедливості
будь-якої ідеї або судження;
- загальна платформа - спонукання об’єкта впливу до прийняття
цінності, яку подають в інформації, оскільки всі представники даної
соціальної групи або військового підрозділу нібито розділяють її;
-л я к а н н я (ініціювання страху) - формування у о б ’єкта станів
занепокоєння, депресії, апатії, страху перед реальною чи вигаданою
небезпекою або перед усвідомленою загрозою. Кінцева мета лякання
максимальне
погіршення
морально-психологічного
стану
противника, паралізування волі та здатності до опору.
Лякання доцільне якщо противник зазнав великих бойових
втрат, знаходиться в оточенні або відступає, перейшов до оборони,
має нестачу продовольства, має меншу чисельність, зазнав удару
засобів високоточної зброї або зброї масового ураження, зазнав
поразки у ході бойових дій;
- емоційне
придушення, яке використовують з метою
формування у військовослужбовців противника станів тривоги,
депресії, апатії. Серед прийомів емоційного придушення виділяють:
1) невербатьний звуковий вплив, коли використовують
звукові записи дитячого плачу, похоронної, симфонічної., важкої рокмузики, різних дратівних звуків (лементування, виття сирени,
вибухів, падаючих бомб). Основна мета - зниження моральнопсихологічного стану противника;
2) показ безперспективності
війни.
Головний акцент
створюють на тому, що війна пов’язана з величезними жертвами та
втратами;
Зї показ реатьності загибелі або каліцтва в бою;
4) використання
реальних
труднощів
(нестача
продовольства, недоліки технічного забезпечення та інші). Мета показати, що вони мають постійний характер і надалі ще більше
погіршуватимуть ситуацію;
5) використання в пропаганді незадоволених сексуальних
потреб військовослужбовців противника під час бойових дій для
погіршення його моратьно-психологічного стану;

170

- ініціювання агресивних емоційних станів - гніву, ворожості,
ненависті, підозрілості. Теми, використання яких дозволяє досягати
поставлених цілей:
1) розбіжності у політичних поглядах населення ворожої
держави та її союзників;
2) етнічні, расові та регіональні протиріччя;
3) релігійні або соціальні розбіжності;
4) повідомлення про ворожість цивільного населення
противника до своїх військовослужбовців;
5) протиріччя між сержантами, офіцерами і рядовими;
6) побутові умови військовослужбовців тилових районів та
особового складу передових з ’єднань і частин;
7) невдоволення населення противника існуючою владою;
8) розбіжності між правлячою елітою, політичними партіями
та організаціями,
9) нерівнозначне обкладання податками або їхній високий
рівень;
10) недостатність
товарів
широкого
вжитку,
засобів
матеріального і технічного забезпечення.
Наслідування - процес орієнтації на певний приклад, взірець,
повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів,
манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю
життя [53].
Умови наслідування:
-н ая в н іс т ь позитивного емоційного ставлення, захоплення або
поваги до цієї людини - об'єкта наслідування;
-м ен ш а
досвідченість
людини
порівняно
з
об’єктом
наслідування;
- ясність, виразність, привабливість зразка;
- доступність зразка, хоча б частково;
-с в ід о м а спрямованість бажань і волі людини на об’єкт
наслідування (хочеться бути таким самим).
Слід зважати, що різні категорії й різні верстви населення легше
наслідують те, що відповідає їх віку, поглядам, смислам тощо.
Наприклад, молодь наслідує, насамперед, те, що є соціально новим, і
перевага часто віддається не лише соціально значущим, але й зовні
динамічним, яскравим зразкам, хоча вони можуть бути соціально
незначущими або навіть негативними за своєю сутністю.

171

Технологія наслідування містить об’єкт, зразки (риси,
поведінку, вчинки, норми, ідеї, думки, погляди, дії, характер
ставлення тощо), методи, способи, прийоми, засоби відтворення,
поширення, середовище, соціально-психологічний стан, механізм
руху, логічність чи нелогічність, емоційність, раціональність,
врахування внутрішніх і зовнішніх чинників тощо.

3.7. Способи інформаційно-психологічного впливу

За досвідом проведення ІПсО, серед основних способів
інформаційно-психологічного впливу, що частіше використовуються,
фахівці виділяють інформування, дезінформування, маніпуляцію,
поширення чуток та міфів.
Основою інформаційно-психологічного впливу є інформування.
Без нього ТПВ не може бути ефективним. Воно забезпечує:
- населення і війська противника інформацією, що відповідає
цілям і завданням інформаційно-психологічної операції;
-д о в ед ен н я
підготовлених
органами
інформаційнопсихологічної боротьби відомостей у вигляді, що забезпечує
найбільшу результативність впливу на об’єкти впливу;
- надання населенню і військам противника інформації у обсязі,
який найбільш придатний для сприйняття ІПВ.
Специфіка інформування в тому, що дуже часто метою їх
застосування є маскування комунікативного наміру, оскільки
ключовим моментом у контексті впливу є профілактика “опору", та
інформування в цьому сенсі сприймається як найбільш нейтральний
прийом для особистості.
Інформування являє собою такий варіант подачі інформації, при
якому увага реально відсутня, або не фіксується на завданні
психологічно впливати на людину (відсутнє у явному вигляді
спонукання до чого-небудь, спроби змінити точку зору).
Нейтральність позиції джерела повідомлення, або видимість
нейтральності, забезпечує ілюзію свободи вибору у формуванні
ставлення людини до переданого змісту.
Недостатня доступність різноманітних джерел інформації,
фрагментарність подачі інформації, її дроблення, також як і
відсутність у адресата повідомлення аналітичних навичок, невисокий
172

інтелект і відсутність критичної установки відносно конкретних
джерел інформації, дозволяє використовувати цей метод у
маніпулятивних цілях.
Для того, щоб спрямувати людину скласти власні висновки,
використовуються
певні
прийоми
компонування
матеріалу
повідомлення, забезпечення при доборі фактів і аргументів високої
щільності релевантної інформації (тієї, яка має безпосереднє
відношення до основної думки), широта інформації, у контексті її
різноманітності, глибина - не лише логічна, але й фактична
обґрунтованість тверджень.
У ЗС України інформування являє собою оперативне та
об’єктивне доведення і роз’яснення особовому складу державної
політики у сфері національної безпеки та оборони, законів України та
інших нормативно-правових актів, інформування про діяльність
органів державної влади, військового управління, суспільнополітичну та економічну обстановку в державі та світі, інші актуальні
питання.
Метою інформування є цілеспрямований вплив на свідомість
військовослужбовців, досягнення керованості внутрішньоколективними
процесами у військовому середовищі, підвищення рівня обізнаності у
різних сферах суспільного життя, формування необхідних переконань
та мобілізація військовослужбовців на виконання вимог Конституції
України, законів України, статутів ЗС України, наказів командирів
(начальників).
В ході інформування вирішуються завдання пов’язані з:
- задоволенням інформаційних потреб і запитів та досягненням
необхідного рівня політичної, правової і моральної свідомості
особового складу;
- формуванням у військовослужбовців високої громадянської
свідомості та відповідальності за рівень особистої військовопрофесійної підготовки та виконання завдань військової служби;
- захист особового складу від впливу негативної інформації,
пов’язаної з приниженням ролі ЗС України як соціального інституту
держави, необ’єктивним висвітленням процесів, що в них
відбуваються;
- формування правової обізнаності, свідомості, правової
культури та правомірної поведінки особового складу;
- поширення серед військовослужбовців військово-технічних та
військово-спеціальних
знань,
підвищення
військово-технічної
173

культури особового складу, майстерного володіння озброєнням та
бойовою технікою
Основними видами інформування є суспільно-політичне,
бойове, правове та військово-технічне інформування.
Дезінформування - спосіб ІПВ, який передбачає обман чи
введення об’єкта впливу в оману щодо справжності намірів для
спонукання його до запрограмованих дій. Дезінформація містить у
собі використання свідомо помилкових даних і повідомлень. У цьому
випадку вони стають обманом. Межі між дезінформуванням і
обманом важко помітні.
Дезінформація (обман) характеризується відсутністю шаблону у
формах
і змісті.
Заходи
щодо
дезінформування
повинні
здійснюватися за єдиним задумом і планом. Вони повинні ретельно
поєднувати пропорції правди і неправди (при максимальному
використанні
правдоподібної
інформації)
з
обов’язковим
приховуванням реальних намірів, цілей і завдань.
Дезінформування широко застосовують у всіх видах ІПсО.
У стратегічних ІПсО основними його напрямками є:
- введення в оману ймовірного противника і світових засобів
масової інформації щодо часу початку бойових дій і можливого
їхнього характеру;
-ство р ен н я через засоби масової інформації ілюзії підготовки
великомасштабних операцій на несправжніх напрямках;
-ш и р о к е висвітлення труднощів бойової підготовки та
злагодження військ;
- “витік” свідомо неправдивих даних про пересування своїх
військ;
- перебільшення
негативного впливу
кліматичних умов,
побутової невпорядкованості особового складу на моральнопсихологічний стан військ та боєздатність;
- значне завищення можливостей військ противника і створення
на цій основі невиправданої самовпевненості у його командування та
особового складу;
-п ід го то в к а відеоматеріалів про бойове навчання військ на
несправжніх операційних напрямках і показ їх у засобах масової
інформації.
Основними засобами стратегічного дезінформування є засоби
масової інформації - газети й журнали, радіо, телебачення, Інтернет.

174

При проведенні оперативних і тактичних ІПсО напрямами
дезінформування є:
-д о в е д е н н я помилкової інформації про дислокацію, характер
дій своїх військ, їхню професійну виучку і морально-психологічний
стан;
- поширення суперечливих повідомлень про характер бойових
дій військ, чуток про деморалізацію частин і підрозділів противника;
- розповсюдження помилкових наказів, розпоряджень, команд.
Найчастіше у світовій практиці застосовуються технології
дезінформування, що наведені у табл. 3.14 [22].
Таблиця 3.14
Технології дезінформування
Назва
Тенденційне
викладення
фактів

Характеристика
полягає в упередженому висвітленні фактів чи іншої
інформації щодо подій за допомогою спеціатьно
підібраних
правдивих
даних.
Як
правило,
використовуючи цей метод, об’єкту впливу доводять
дозовано, із постійним зростанням напруження,
спеціально
сформовану
інформацію.
Такий
напружений стан об’єкта підтримується шляхом
постійного “підкидання” нових порцій суворо
обмежених і дозованих даних у середовище
інформаційного дефіциту
Дезінформування відбувається шляхом подання правдивих відомостей у
“від зворотного” перекрученому вигляді чи в такій ситуації, коли вони
сприймаються об’єктом вгшиву як неправдиві.
Внаслідок застосування подібних заходів виникає
ситуація, коли об’єкт фактично знає правдиву
інформацію про наміри чи конкретні дії протилежної
сторони, але сприймає її неадекватно та не готовий
протистояти негативному впливу
Термінологічне
полягає у викривленні первинної правильної суті
“мінування”
принципово важливих, базових термінів і тлумачень
загатьносвітоглядного та оперативно-прикладного
характеру
“Сіре”
передбачає
використання
синтезу
правдивої
дезінформування інформації з дезінформацією
“Чорне”
означає
застосування
переважно
неправдивої
дезінформування інформації
175

Маніпуляція (від фр. manipulation) - спосіб ІПВ, націлений на
зміну спрямованості активності інших людей, який здійснюють
настільки вправно, що він лишається непоміченим ними.
Маніпулювання також є способом застосування влади, при якому
впливають на поведінку людей, не розкриваючи кінцевої мети [60].
Інструментами маніпулювання є ідеї, прийоми, форми, способи,
методи, використання яких дозволяє впливати на свідомість людини
для досягнення певної мети.
Маніпуляція дозволяє:
-здій сн ю вати вплив таким чином, що він лишається
непоміченим;
- керувати волею, почуттями і настроєм об'єкта впливу;
-д о в о д и ти об’єкт впливу до стану інертності шляхом
прихованого примусу, програмування думок, намірів, установок,
поведінки;
- прихову вати дійсну інформацію від об’єкту впливу;
-сп он укати поведінку об’єкта впливу обманом або грою на його
передбачу ваних слабкостях.
Головні ознаки маніпуляції:
1) маніпуляція є різновидом духовного, психологічного впливу
(а не фізичним насильством або погрозою насильства). Мішенню дій
маніпулятора є психічні структури людської особистості;
2) маніпуляція - це прихований вплив, факт якого не повинний
бути
помічений
об’єктом
маніпуляції.
Успіх
маніпуляції
гарантований, коли об’єкт маніпуляції вірить, що все відбувається
природно і неминуче;
3) до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до
особистостей, а як до об’єктів, особливого роду речей;
4) маніпуляція свідомістю є процесом взаємодії об’єкта і
суб’єкта ІПВ. Жертвою маніпуляції людина може стати лише в тому
випадку, якщо вона виступає як її співавтор, співучасник. Тільки
якщо людина під впливом отриманих сигналів перебудовує свої
погляди, думки, настрої, цілі і починає діяти за новою програмою маніпуляція відбулася. А якщо вона засумнівалася, вона жертвою не
стає.
Маніпуляція свідомістю - це своєрідне панування над духовним
станом людей, керування ним шляхом нав’язування відповідних
стереотипів мислення і поведінки, що вигідні пропаганді.
Виділяють три рівні маніпуляції:
176

- перший - посилення існуючих у свідомості людей потрібних
установок, ідеалів, цінностей, норм;
- другий - часткові зміни поглядів на ту або іншу подію, процес,
факт;
-т р е т ій - кардинальна зміна життєвих установок на основі
повідомлення драматичних, незвичайних відомостей.
Маніпулювання передбачає використання низки прийомів, що
підвищують його ефективність:
- подавання
потрібної
у
даний
момент,
найчастіше
сфабрикованої інформації;
- навмисне утаювання дійсної інформації;
- інформаційне перевантаження, що ускладнює можливість
об’єкту впливу розібратися у дійсному стані справ;
- спотворення інформації
Типи інформації спотворення [100]:
1) амнезія - певні події зникають з текстів, пропущені або
забуті;
2) інверсія - порушується порядок подій;
3) переселення - деякі події повторюються, чого не було в
реальності;
4) забруднення - змішані події, які сталися в інший час, в інших
місцях і з іншими людьми;
5) злиття - перераховані події, які ніколи не відбуватися, замість
тих, щоб насправді відбуваються, при цьому інформація граматично,
стилістично і логічно виглядає цілком правдоподібно.
За досвідом найбільш часто застосовуються технології
маніпулювання наведені у табл. 3 15 [9].
Особливе місце серед способів інформаційно-психологічного
впливу займає поширення чуток, під якими розуміється “специфічний
вид неформальної міжособистісної комунікації, в процесі якої сюжет,
до певного ступеня такий, що відображає деякі реаіьні або вигадані
події, стає відомим великій дифузній аудиторії” [127].
Чутка - це повідомлення, достовірність якого на момент
розповсюдження не встановлена, про важливу для аудиторії подію,
яке усно передається від однієї людини до іншої.
Інформація перетворюється на чутки, якщо вона:
- є значимою для об’єкта впливу;
- є зрозумілою її розповсюджувачу та тим, хто її сприймає;

177

-с п р и я є підвищенню соціального престижу людини, яка її
передає.
Таблиця 3.15
Основні технології маніпулювання
Назва
Інформаційне
перевантаження

Дозування
інформації

Велика неправда
Змішування

Затягування часу

Поворотний удар

Своєчасна неправда

Коротка характеристика
Повідомляється велика кількість інформації,
основну частину якої складають абстрактні
міркування, непотрібні подробиці, різні дрібниці та
інші. У результаті об’єкт ІПВ не може розібратися
в суті проблеми
Надається тільки частина повідомлень, а інші
ретельно приховуються. Це призводить до того, що
картина реальності спотворюється в ту чи іншу'
сторону або взагалі стає незрозумілою
Надається надто неправдива інформація, але
подається максиматьно серйозно
Змішування реальних
фактів із усілякими
припущеннями,
допущеннями,
гіпотезами,
чутками. В результаті стає неможливим відрізнити
правду від вимислу
Здійснюється під різними приводами затягування
обнародування дійсно важливих повідомлень до
того часу, коли вже буде неможливо щось змінити
Вигадана версія (вигідна дтя себе) тих чи інших
подій через підставних осіб поширюється в ЗМІ.
ЗМІ повторюють цю версію, тому що вона
вважається “об’єктивною”
Повідомлення неправдивої, але надзвичайно
очікуваної в даний момент (“гарячої”) інформації.
Чим більше зміст повідомлення відповідає
настроям об’єкта, тим ефективніше його результат.
Потім обман розкривається, але за цей час гострота
ситуації спадає або визначений процес приймає
незворотний характер

Чутки класифікують за трьома ознаками:
- експресивністю (емоційні стани та емоційні реакції);
- інформаційністю (ступенем достовірності);
- ступенем впливу на психіку людей.
178

За експресивністю розрізнюють:
- чутки-бажання - спричиняють розчарування з приводу
невиправданих сподівань і деморалізацію об’єкта впливу;
- чутки-пугала - ініціюють стан тривоги, непевності;
- агресивні чутки - руйнують взаємини та соціальні зв’язки.
За інформаційністю розрізнюють абсолютно недостовірні,
недостовірні,
недостовірні
з
елементами
правдоподібності,
правдоподібні чутки.
За результатами впливу на свідомість і поведінку людей
виділяють чутки:
- такі, що збуджують суспільну думку, але не виходять за межі
явно позначеної асоціальної поведінки;
- т а к і, що викликають антисуспільну поведінку певної частини
населення,
- т а к і, що руйнують соціальні зв’язки між людьми і призводять
до масового безладу.
Основними канапами розповсюдження чуток є:
- центральні, місцеві канали телебачення (ТБ), кабельне ТБ;
- радіомовлення;
- друковані та електронні видання;
- усні чутки.
Чутки можна також “запускати’’ через громадські приймальні,
телефон довіри, дружні організації, а також за допомогою
спеціальних заходів, таких, як чуткоутворююче телефонне
опитування, чуткоутворююче соцопитування, листівки, “усну
творчість”, графіті тощо.
В ході інформаційно-психологічного впливу в умовах воєнних
дій для поширення чуток активно використовуються листівки, радіо,
засоби звукомовлення, входження в мережі бойового управління
противника тощо.
Американські фахівці у сфері психологічної війни підкреслюють
такі характеристики чуток [72], [101]:
- вони повинні бути логічними і достовірними;
- вони повинні будуватися довкола ситуації чи персони, які
добре відомі;
- е ф е к т чуток зростає за умов їх важливості для безпеки
слухача, його теперішнього стану і поглядів на майбутнє;
- вони мають сприяти особистому рішенню зробити що-небудь
чи ментально підготуватись до майбутньої дії,
179

- поклик повинен бути емоційним і прагматичним;
- вони повинні бути простими., аби їх можна було легко
перекладати, звести до ключової фрази, яку було б легко
розповсюджувати.
Психологи розробили своєрідний квазіматематичний вираз для
обрахування
(прогнозування,
оцінки)
інтенсивності
їх
розповсюдження. Вона має вигляд:

І=п^с?
де

І - інтенсивність циркуляції чуток;
Ц - цікавість аудиторії до теми;
ГІ, - кількість офіційних повідомлень за темою на момент часу І;
С д - ступінь довіри до джерела офіційних повідомлень.

Даний вираз свідчить, що швидкість розповсюдження чуток
прямопропорційна
цікавості
аудиторії
до
теми
та
зворотнопропорційна кількості офіційних повідомлень за темою та
ступеню авторитетності джерел офіційної інформації.
Час живучості чуток різний. Однак експериментально був
встановлений час 12-15 діб, після якого чутка “стирається або
витісняється. Оптимального результату можливо досягти тоді, коли
чутка протягом тижня підхоплюється ЗМІ, виводиться на нове коло
обговорення і знов запускається наступною "модифікованою’
чуткою.
Запуск чутки можна розділити на чотири етапи:
- вибір цільової аудиторії, на яку буде спрямована чутка;
- вибір джерела для запуску чутки;
- формулювання чутки;
- власне “запуск” чутки.
Технології управління чутками наведені у табл. 3.16.

180

Таблиця 3 16

Технології управління чутками
Назва технології
“Азазель”
(“Страждалець”,
“Цап відбувайло”,
“Наклеювання
ярликів”)

“Санта-Клаус”

“Рояль у кущах”

“Перенесення”,
1“Авторитет”,
“Спарка”

і

Коротка характеристика технології
Азазель - біблійний цап відбувайло, що мав здатність
переробляти людські гріхи в матеріальні об’єкти
(наприклад, у пісок).
Сутність - формування в суспільній свідомості
міцних асоціативних зв’язків між образом головного
героя
чутки
та
значимими
для
аудиторії
матеріальними або духовними об’єктами.
Якщо за допомогою чутки необхідно підняти
соціальний статус людини, то в повідомлюваній
інформації він представляється як особа, що
постраждала від влади (бюрократів, бандитів) за
народ, справедливість, честь тощо (“Страждалець”).
Якщо ставиться мета знизити соціальний статус
фігуранта, то він представляється як людина, винна у
несприятливому розвитку тих або інших подій (“Цап
відбувайло”, “Наклеювання ярликів”)
виявляє ті сторони й властивості об’єкта, про які
аудиторія бажає мати уявлення (тобто по суті
виконується соціальне замовлення), і залежно від
мети впливу формується емоційно позитивна або
негативно насичена чутка. Так, якщо в масах
особливо цінуються такі якості людини, як
порядність, воля, здатність неухильно досягати мети,
то у чутці головний персонаж повинен бути
наділений саме цими якостями, а противник
протилежними
припускає апріорне формування в суспільній
свідомості важливості й цінності тих або інших
якостей з наступним поданням аудиторії кандидатури,
яка як би випадково наділена саме цими якостями
залежно від цільових настанов пов’язані з
використанням ефектів “відблиск зірки” або “дурний
приклад”. Якщо
необхідно підняти
престиж
персонажа, то він, його дії, об’єкти, що йому
належать так чи інакше асоціативно з ’єднуються (у
просторі, за часом, логікою розвитку подій) з
якостями, властивостями, об’єктами безумовно
авторитетної особи
181

Продовження табл. 3.16
Назва технології
“Рекет”

“Блеф”

“Світа”

“Тест”

182

Коротка характеристика технології
полягає в безсоромному приписуванні персонажу
чутки дії, досягнення, особистісної якості іншої, як
правило, авторитетної, шановної людини
передбачає повідомлення інформації про неймовірні
можливості, здатності та вчинки персонажа чутки.
Тут може бути задіяний психологічний механізм
“пророцтва, що само реалізується”
ґрунтується на тому, що в одну команду з
персонажем включаються люди, які сприймаються як
експерти, професіонали
застосовується для перевірки можливої реакції
аудиторії на ті або інші події, нововведення, на
конкретних людей та інші. У цьому випадку
запускається чутка про можливість настання події,
відслідковується реакція аудиторії й відповідно до неї
приймається рішення про долю даної події
(відмежуватись, спростувати, визнати)

Розділ 4
П РО ТИ ДІЯ Н ЕГА ТИ ВН О М У ІНФ ОРМ АЦІЙ Н ОП С И Х О ЛО ГІЧН О М У ВПЛИВУ

4.1. Інформаційна безпека збройних сил

В сучасних умовах окремі держави все більш активно
використовують інформаційній простір для вирішення широкого кола
військово-політичних
завдань
Поширюються
масштаби
використання спеціальними службами держав-агресорів засобів
інформаційно-психологічного
впливу,
спрямованого
на
дестабілізацію внутрішньополітичної та соціальної ситуації в різних
регіонах світу, що призводить до підриву суверенітету та порушення
територіальної цілісності держав. У цю діяльність втягуються
релігійні, етнічні, правозахисні та інші організації, а також окремі
групи громадян. Відмічається тенденція до збільшення в зарубіжних
засобах масової інформації обсягу матеріалів, що містять негативну,
хибну (підривну) оцінку державної політики, діяльності керівництва
держави, проти якої здійснюється агресія. Зростає інформаційний
вплив на населення, передусім на молодь, з метою розмивання
традиційних духовно-моральних цінностей. Різні терористичні та
екстремістські організації широко використовують механізми
інформаційного впливу на індивідуальну, групову і суспільну
свідомість
для
нагнітання
міжнаціональної
та
соціальної
напруженості, розпалювання етнічної та релігійної ненависті або
ворожнечі,
пропаганди
екстремістської
ідеології
Зростають
масштаби комп’ютерної злочинності, перш за все, в кредитнофінансовій сфері, збільшується число злочинів, пов'язаних з
порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина,
зокрема в частині, що стосується недоторканності приватного життя,
особистої та сімейної таємниці, при обробці персональних даних із
використанням інформаційних технологій. До того ж методи, способи
і засоби вчинення таких злочинів стають все витонченішими [4].
Тож, виникають нові завдання щодо захисту інформаційного
простору та забезпечення інформаційної безпеки Збройних Сил
України
183

Під захистом інформаційного простору (у воєнній сфері)
розуміється комплекс заходів, спрямованих на прогнозування,
виявлення, нейтралізацію і ліквідацію наслідків зовнішніх та
внутрішніх
загроз
і
впливів
на
елементи
інформаційної
інфраструктури
воєнної
сфери
в
умовах
інформаційного
протиборства [12].
Під інформаційним простором у Збройних Силах України
будемо розуміти частину інформаційного простору держави:
середовище, в якому відбуваються інформаційні процеси та
інформаційні відносини щодо створення, збирання, одержання,
зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації
(інформаційних продуктів, інформаційних ресурсів) воєнного
характеру [12].
Діяльність Збройних Сил України в інформаційному просторі
грунтується на таких принципах як законність, пріоритетність,
комплексність, взаємодія, співробітництво, інноваційність (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Принципи діяльності ЗС України в інформаційному просторі
Дотримання принципу законності вимагає від Збройних Сил
України в ході своїх дій в інформаційному просторі неухильно
керуватися
нормами
й
принципами
діючого
українського
законодавства, а також загальновизнаними нормами й принципами
міжнародного права.
В частині міжнародного права Збройні Сили України стосовно
до
особливостей
військової
діяльності
в
глобальному
інформаційному просторі керуються наступними нормами та
принципами:
184

- повага державного суверенітету;
- невтручання у внутрішні справи інших держав,
- незастосування сили та погрози силою;
- право на індивідуальну та колективну самооборону.
Крім того, Збройні Сили України керуються нормами
міжнародного гуманітарного права (обмеження невибіркового
застосування інформаційної зброї, встановлення особливого захисту
для інформаційних об’єктів, що є потенційно небезпечними
джерелами техногенних катастроф, заборона віроломних методів
ведення інформаційної війни).
Дотримання принципу пріоритетності вимагає від Збройних Сил
України в ході своєї діяльності в інформаційному просторі прагнути
до збору актуальної та достовірної інформації про загрози, її
оперативної обробки, глибокого аналізу та своєчасного визначення
заходів для захисту. Все це в сукупності створює сприятливі умови
для ефективного управління військами та озброєнням, підтримки
необхідного морально-психологічного стану особового складу.
Прийняття комплексу заходів щодо захисту інформаційних
ресурсів, дозволяє в умовах інформаційної війни уникнути
дезорієнтації органів військового управління, дезорганізації системи
управління військами та озброєнням, катастрофічного руйнування
елементів логістичної та транспортної інфраструктури, деморалізації
особового складу й населення в зоні воєнних дій. У сучасних умовах
необхідність вживання даних заходів обумовлена також тим, що
майже все населення країни та світу' залучене до єдиного глобального
інформаційного простору, утвореного Інтернетом, електронними ЗМІ
та системами стільникового зв’язку.
Принцип комплексності визначає необхідність для Збройних
Сил України в ході своєї діяльності в інформаційному просторі
використовувати всі наявні сили й засоби для ефективного вирішення
поставлених перед ними завдань.
У цілому діяльність в інформаційному просторі включає заходи
штабів і дії військ щодо розвідки, оперативного маскування,
радіоелектронної боротьби, зв’язку, прихованого та автоматизованого
управління, інформаційної роботи штабів, а також захисту своїх
інформаційних систем від радіоелектронних, комп’ютерних і інших
впливів.
Діяльність в інформаційному просторі являє собою узгоджену
єдину систему, у якій кожний компонент виконує свої завдання
185

властивими йому способами й прийомами, а з іншого боку,
інтегруючись у єдину систему, підвищує можливості всієї системи по
досягненню цілей, що поставлені перед Збройними Силами України.
В організації діяльності в інформаційному просторі в мирний, у
воєнний час, при підготовці та в ході операцій (бойових дій) беруть
безпосередню участь командування й штаби всіх рівнів.
Кожний із органів управління у відповідності зі своїми
функціями й відповідальністю розробляє й планує заходи та дії
підпорядкованих
військ, об’єднані єдиним
задумом дій
в
інформаційному просторі.
Дотримання принципу взаємодії передбачає узгодження дій
Міністерства оборони України в інформаційному просторі з іншими
державними органами влади
Взаємодія здійснюється в рамках системи стратегічних
комунікацій.
Принцип співробітництва передбачає узгодження зусиль із
дружніми країнами та міжнародними організаціями.
Основною метою розвитку співробітництва на глобальному
рівні є встановлення міжнародно-правового режиму, що регулює, у
тому числі, військову діяльність держав у світовому інформаційному
просторі на основі принципів і норм міжнародного права
Розвиток співробітництва на регіональному рівні має на меті.
створення механізмів прийняття ефективних колективн
рішень, спрямованих на виявлення, попередження та припинення
застосування інформаційно-телекомунікаційних технологій для
загрози миру та безпеці, здійснення актів агресії;
-врегулю вання міжнародних суперечок і конфліктних ситуацій,
пов’язаних
з
ворожим
використанням
інформаційнотелекомунікаційних технологій;
-зм іц н ен н я довіри в області використання інформаційних
систем
грансграничного характеру
й забезпечення
безпеки
використання єдиного інформаційного простору.
Дотримання принципу інноваційності передбачає використання
для
підготовки
та
здійснення
діяльності
ЗС
України
в
інформаційному просторі найбільш передових технологій, засобів та
методик, а також залучення до вирішення завдань із інформаційної
безпеки висококваліфікованого особового складу.
Під інформаційною безпекою збройних сил будемо розуміти
стан захищеності збройних сил, при якому запобігається завдання
! 86

шкоди
через
неповноту',
несвоєчасність
і
не достовірність
поширюваної інформації, порушення цілісності та доступності
інформації, несанкціонований обіг інформації з обмеженим доступом,
а також через негативний інформаційно-психологічний вплив та
умисне
спричинення
негативних
наслідків
застосування
інформаційних технологій.
Діяльність органів військового управління щодо забезпечення
інформаційної безпеки Збройних Сил, під якою розуміється
діяльність, спрямована на запобігання, своєчасне виявлення,
припинення чи нейтралізацію реальних і потенційних загроз
інформаційній безпеці Збройним Силам України, зосереджується на
двох напрямах:
-заб езп ечен н я сталого розвитку інформаційного простору
Збройних Сил України з метою досягнення ним такого рівня, який
завдяки своїм властивостям міг би протистояти зовнішнім та
внутрішнім загрозам,
-заб езп ечен н я
створення
і
функціонування
системи
інформаційної безпеки Збройних Сил України від загроз.
В Указі Президента України “Про рішення Ради національної
безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року “Про Доктрину
інформаційної безпеки України”” від 25 лютого 2017 року № 47/2017
визначені актуальні загрози національним інтересам та національній
безпеці України в інформаційній сфері, а саме [94]:
- здійснення спеціальних інформаційних операцій, спрямованих
на підрив обороноздатності, деморалізацію особового складу
Збройних Сил України та інших військових формувань, провокування
екстремістських проявів, підживлення панічних настроїв, загострення
і дестабілізація суспільно-політичної та соціально-економічної
ситуації, розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів в
Україні;
- проведення державою-агресором спеціальних інформаційних
операцій в інших державах з метою створення негативного іміджу
України у світі;
- інформаційна експансія держави-агресора та контрольованих
нею структур, зокрема шляхом розширення власної інформаційної
інфраструктури на території України та в інших державах;
-ін ф орм ац ій н е домінування держави-агресора на тимчасово
окупованих територіях;

187

-н ед остатн я
розвиненість
національної
інформаційної
інфраструктури, що обмежує можливості України ефективно
протидіяти
інформаційній
агресії та
проактивко
діяти
в
інформаційній сфері для реалізації національних інтересів України;
- неефективність
державної
інформаційної
політики,
недосконалість законодавства стосовно регулювання суспільних
відносин в інформаційній сфері, невизначеність стратегічного
наративу, недостатній рівень медіа-культури суспільства;
- поширення закликів до радикальних дій, пропаганда
ізоляціоністських та автономістських концепцій співіснування
регіонів в Україні.
Загрозами для Збройних Сил України в інформаційному
просторі можуть бути [76]:
- поширення у світовому інформаційному просторі викривленої,
недостовірної та упередженої інформації, що завдає шкоди
Міністерству оборони України та Збройним Силам України;
- кібератаки
та
прояви
комп’ютерної
злочинності,
комп’ютерного тероризму, що загрожують сталому та безпечному
функціонуванню
інформаційних,
телекомунікаційних
та
інформаційно-телекомунікаційних систем М іністерства оборони
України та Збройних Сил України;
-зо в н іш н і негативні інформаційні впливи на свідомість
особового складу Збройних Сил України через засоби масової
інформації, а також мережу Інтернет;
- порушення встановленого регламенту збирання, обробки,
зберігання і передачі інформації з обмеженим доступом в органах
військового
управління
військових
частинах
та
установах
Міністерства оборони України та Збройних Сил України;
- несанкціонований
доступ
до
інформаційних
ресурсів,
незаконне збирання та використання інформації з питань оборони;
- перехоплення інформації в телекомунікаційних мережах,
радіоелектронне придушення засобів зв’язку та управління;
-н ед остатн ій рівень розвитку інформаційної інфраструктури
Міністерства оборони України та Збройних Сил України, низький
рівень
інформатизації
органів
військового
управління,
що
унеможливлює здійснення оперативного контролю, завчасного
прогнозування, виявлення та реагування;
- неконтрольована експансія іноземних сучасних інформаційних
технологій,
відставання
вітчизняних
наукоємних
і
188

високотехнологічних виробництв у сфері телекомунікаційних засобів
та інформаційних технологій;
- використання
неліцензованого
і
несертифікованого
програмного забезпечення, засобів і комплексів обробки інформації в
інформаційних
та
інформаційно-телекомунікаційних
системах
Збройних Сил України.
При цьому, в ході спеціальних інформаційних (інформаційнопсихологічних) операцій під цілеспрямований вплив будуть
підпадати:
- система управління і прийняття рішень;
-в ій с ь к о в а інформаційна інфраструктура (системи контролю,
управління та зв’язку, розвідки);
- системи управління озброєнням;
- особовий склад збройних сил.
Тому, одним із пріоритетних завдань державної політики в
інформаційній сфері є створення і розвиток структур, що
відповідають за інформаційну (інформаційно-психологічну) безпеку,
насамперед у Збройних Силах України, з урахуванням практики
держав-членів НАТО.
Метою системи інформаційної безпеки Збройних Сил України,
яка визначає стан захищеності інтересів ЗС України з інформаційній
сфері від зовнішніх та внутрішніх загроз і являє собою сукупність
інформаційно-психологічної
(психофізичної)
та
інформаційнотехнологічної безпеки збройних сил, є забезпечення інформаційної
безпеки функціонування органів військового управління та захист
особового складу від негативних інформаційно-психологічних
впливів.
Мета функціонування системи інформаційної безпеки Збройних
Сил України досягається шляхом вирішення нею низки завдань, а
саме:
- реалізації державної політики інформаційної безпеки у воєнній
сфері,
- планування
комплексних
заходів
щодо
забезпечення
інформаційної безпеки та захисту інформаційного простору ЗС
України;
-заб езп ечен н я інформаційної безпеки усіх складових елементів
системи військового управління;
- забезпечення оперативності, своєчасності, превентивності і
адекватності заходів щодо попередження і захисту від зовнішніх
і 89

інформаційних
загроз
та
нейтралізації
джерел
внутрішніх
інформаційних загроз;
-моніторингу (виявлення, оцінювання, прогнозування) стану
інформаційної безпеки у зв’язку із впливом зовнішніх та внутрішніх
загроз;
- забезпечення режиму охорони державної таємниці та захисту
інформації;
-зах и с т у особового складу від негативного інформаційнопсихологічного впливу противника;
- забезпечення кібернетичної безпеки органів військового
управління;
-забезпечення діяльності щодо підготовки та здійснення
стратегічних комунікацій у ЗС України тощо.
Система
інформаційної
безпеки
ЗС
України
повинна
забезпечувати:
- з в ’язки з українськими та іноземними засобами масової
інформації щодо висвітлення ситуації на тимчасово окупованій
території в Донецькій та Луганській областях;
- протидію
спеціальним
інформаційним
операціям,
спрямованим проти Збройних Сил України та інших військових
формувань;
-супроводж ення інформаційними засобами виконання завдань
оборони України;
-д о н есен н я достовірної інформації до військовослужбовців ЗС
України, інших військових формувань, зокрема через засоби масової
інформації ЗС України,
Виходячи з цих завдань, до системи інформаційної безпеки ЗС
України доцільно віднести підсистеми:
- виявлення,
оцінювання
та
прогнозування
розвитку
інформаційних
загроз,
планування
та
координації
заходів
інформаційної безпеки;
- охорони державної таємниці та захисту інформації;
-морально-психологічного забезпечення діяльності збройних
сил (у тому числі захисту особового складу від негативного
інформаційно-психологічного впливу противника);
-стратегічн и х комунікацій ЗС України (в тому числі
планування та організації проведення спеціальних (інформаційнопсихологічних) операцій);

190

- забезпечення кібернетичної безпеки органів військового
управління
Основами формування і функціонування системи інформаційної
безпеки ЗС України є:
- наявність концептуапьких документів (концепції, доктрини,
програми, планів тощо) щодо забезпечення інформаційної безпеки ЗС
України;
- формування підсистем системи інформаційної безпеки, аналіз
їх функціонування, організація функціонування системи в цілому;
- створення чіткого механізму координування діяльності
підсистем системи інформаційної безпеки на усіх рівнях військового
управління;
- підготовка професійних кадрів для системи інформаційної
безпеки.

4.2.

Сутність негативного інформаційно-психологічно

впливу

В умовах конфлікту, який супроводжується веденням бойових
дій, здійснюється негативний тиск на психіку особового складу та
населення.
В цілому негативні умови, які впливають на бойову діяльність,
психологічну готовність і особистість військовослужбовця можливо
поділити на дві групи - загальні, які впливають на особовий склад,
незалежно від військової спеціальності, роду, виду збройних сил та
специфічні, ті, що обумовлені відмінностями військово-професійної
діяльності особового складу (снайперів, саперів, військовослужбовців
Десантно-штурмових військ, підрозділів спеціального призначення
тощо) [6], [95].
Загальними факторами впливу на умови бойової діяльності і
особистість військовослужбовця є:
- відомості про противника;
- ступінь інформованості особового складу' про обстановку і
зміст завдань;
- погодні умови, пора року і доби, характер місцевості;
- наслідки бойових дій, наявність бойових або санітарних втрат,
досвід подолання негативних психогенних станів, страху і паніки;
191

-тр и вал ість ведення бойових дій, ступінь фізичної і
психологічної виснаженості особового складу;
-с и л и і засоби, укомплектованість своєї військової частини;
-ста н
управління
і
керівництва
(укомплектованість
офіцерським складом, наявність бойового досвіду у офіцерів, рівень
їх авторитету);
-н аяв н ість частин підтримки, взаємодії і забезпечення,
результати їх дій;
- рівень злагодженості військових частин та підрозділів;
- р ів е н ь адаптованості та ступінь впливу на особовий склад
факторів складної бойової обстановки, небезпеки і невизначеності.
Ці фактори мають різнополюсний характер та можуть впливати
на особовий складу цілому як позитивно, так і негативно.
Негативно впливають на боєздатність військовослужбовців:
- непередбачуваність бойових дій та їх тривалість;
- наявність загрози для здоров’я і самого життя;
- д і ї на ворожій або замінованій території, пщ вогнем
противника;
-оточ ен н я, загроза полону, жорстокість, брутальність ворога;
- складні погодні умови (холод, спека, опади, туман);
-с к л а д н а місцевість (болото, гори, пустеля, тундра);
- з м ін а
часу
сну,
виснаженість,
наявність
поранень,
захворювань;
-н е с т а ч а набоїв, води, ізоляція, відсутність зв’язку з
командуванням;
- конфлікти у підрозділі або у родинах військовослужбовців;
- негативне ставлення до війни;
-п о ч у т тя психічної (фізичної) безпорадності (“комплекс
жертви”);
-недостатній рівень соціального захисту' військовослужбовців
та їх родин.
Разом
із
тим,
на
психічну
готовність
і стійкість
військовослужбовця позитивно впливають:
-добровільність участі у війні, переконання у справедливості
війни;
- висока самооцінка та інтелект, сталість бойових навичок;
- інтегрованість до підрозділу, високий моральний клімат у
підрозділі;
- релігійність.
192

При цьому сучасні бойові дії, як правило, супроводжуються
підвищеним стресогенним впливом на психіку військовослужбовців.
Так, у бойовій обстановці у 90 % військовослужбовців страх
спостерігався у виразній формі (у 45 % осіб - блювання, виділення
сечі і калу). При цьому, у ЗО % з них, пік страху відмічався перед
боєм, у 35 % - у бою. Лише 15 % особового складу вели вогонь по
противнику. Якщо до цієї частини безпосередньо діючих бійців
додати тих, хто проявляє ініціативу, то відсоток реальних учасників
бою може бути доведений до 25 %. У 10-25 % особового складу страх
не проходить і після бою, а переростає у бойову психічну травму [95].
З метою локалізації посттравматичних стресових розладів
застосовуються спеціальні методи, опанувати й кваліфіковано
застосовувати які можуть тільки фахівці. Як правило, це методи
витиснення (заміщення) образу, гетеросугестивна терапія “тимчасова
лінія”, групи психологічної підтримки з моделюванням діяльності,
спеціальні методики психофізіологічної регуляції (саморегуляції), що
застосовуються з медикаментозними, терапевтичними методами
лікування, загальними методами відновлення й зміцнення здоров’я
[95].
Для військових психологів, офіцерів по роботі з особовим
складом
рекомендуються
методи
зниження
і
локалізації
посттравматичних стресових розладів серед військовослужбовців,
основними з яких є метод “обговорення стресу” та метод
перемикання уваги, включення в діяльність.
Крім того, в умовах гібридної війни особовий склад та
населення знаходяться під постійним негативним інформаційнопсихологічним впливом. Це особливо проявляється в зоні ООС та у
прикордонних з Російською Федерацією районах внаслідок
застарілості та обмеженості технічних засобів передачі власної телета радіоінформації та відсутності засобів подавлення аналогічної
інформації протиборчої сторони. Інформаційний фронт “гібридної”
війни Російської Федерації проти України розгорнувся одразу на
кількох напрямах [13]:
- серед населення в зоні конфлікту;
- серед населення країни, проти якої здійснюється агресія, однак
територія якої не охоплена конфліктом;
- серед громадян країни агресора;
- серед міжнародного співтовариства.

193

Основними заходами, що здійснює РФ для негативного ІПВ на
населення країни або його окремі частини, у тому числі особовий
склад сил безпеки і оборони, є:
-дезорганізація або поляризація суспільства, створення хаосу,
формування
антагоністичних
поглядів
на
політичному,
економічному, етнічному, соціальному, національному, релігійному
підгрунті;
-вихолощ ення
національних
цінностей,
розмивання
національної ідеї, намагання переорієнтувати країну і суспільство на
інші геополітичні центри тяжіння;
-п ід тр и м к а ідей сепаратизму, що прикриваються кампанією із
захисту прав і свобод людини;
- формування, підтримання і забезпечення “ п’ятої колони”;
- просування ідей переходу від політики взаємодії суспільства з
центральною владою до відокремлення, деценгралізації, широкого
“співробітництва” з регіонами, підтримання ідей формування
автономій з подальшим виходом на конфедеративний устрій держави,
-ф орм ування викривленого сприйняття історичних подій,
підміна смислів, виховання нового покоління на штучно створених
образах і прикладах історичного минулого;
-просування зміни парадигми освіти в суспільстві, відходу від
фундаментальності і системності у підготовці в бік фрагментарності і
практичності, сприяння формуванню у нового покоління “кліпового”
мислення, зменшення викладання математики, логіки, технічних
наук;
-сп р и ян н я розколу суспільства на релігійній основі, руйнування
незалежності церкви;
-встановлення опосередкованого контролю над інформацією,
що висвітлюється у засобах масової інформації, у тому числі
електронних, домінування розважальних програм, як правило, досить
примітивних, поєднаних з регулярним висвітленням фактів і сцен
насильства, війн, катастроф
Основні інструменти, що активно використовуються Російською
Федерацією для деструктивного впливу на Україну та її збройні сили
наведені у [91].
Особливостями негативного впливу на сучасному етапі є:
-узгодж еність дій на основі загатьного керівництва і єдиного
планування Головного розвідувального управління Генерального
штабу МО Російської Федерації;
194

- т іс н а взаємодія з елементами розвідувальних структур,
забезпечення комплексного застосування сил, методів і засобів;
- застосовування повного спектра інструментів інформаційної
війни - від техніки на Донбасі і до елементів “м ’якого впливу” на
зарубіжну аудиторію;
-а к т и в н е використання новітніх інформаційно-комунікативних
технологій;
- поєднання можливостей державних, комерційних і неурядових
організацій, інструментів публічної дипломатії і “м ’якої сили” для
створення умов забезпечення суспільно-національного впливу на
закордон тощо;
- максимальне використання цивільних ресурсів країни у
воєнних інтересах.
Все це, поряд з заходами законодавчого та технічного характеру
щодо
заборони
та
протидії
негативному
контенту
та
розповсюдженню власної інформації заданої спрямованості, вимагає
проведення комплексу заходів щодо захист)' військ від негативних
ІПВ противника.
Під захистом військ від негативних ІПВ противника розуміється
складова морально-психологічного забезпечення, цілеспрямований
комплекс заходів, що проводяться в мирний час та особливий період
командуванням, штабами, органами виховної роботи та іншими
посадовими особами щодо попередження, виявлення, нейтралізації
(послаблення), блокування та ліквідації наслідків (зведення до
мінімуму ефекту) негативного інформаційно-психологічного впливу
противника на військовослужбовців і населення [12].
Метою захисту' від негативних ІГІВ противника є:
- зниження
небезпеки
негативного
інформаційнопсихологічного впливу на органи військового управління, особовий
склад військ (сил) та населення;
- забезпечення ефективного управління військами (силами);
-зм іц н ен н я морально-психологічного стану особового складу
військ (сил).
Під
негативним
інформаційно-психологічним
впливом
розуміється дія інформації, або дія за допомогою інформації з
використанням спеціальних методів, засобів і технологій, що
загрожує інформаційній безпеці особи, суспільства, держави,
становить небезпеку індивідуальній або суспільній свідомості, завдає

195

шкоди фізичному чи психологічному здоров’ю особи або спонукає її
до певних дій (бездіяльності).
Негативний інформаційно-психологічний вплив є процесом
зміни психічних станів і характеристик людей під впливом
інформаційно-комунікативних процесів як динамічного компонента
інформаційного середовища. Цей вплив спрямований на людину чи
групу осіб (у тому числі без їхньої згоди) з метою примусу до
визначеної поведінки, оцінки ситуації, керування та корекції
індивідуальної та колективної свідомості. Він здійснюється з
використанням спеціальних засобів і методів впливу на психіку
людини, унаслідок чого він призводить до негативних наслідків для
особистості, суспільства і держави [11].
Негативний ІПВ на індивідуальну свідомість може призвести до
двох видів взаємозалежних змін [40]:
1) зміни психіки, психічного здоров’я людини. Оскільки у
випадку застосування інформаційного впливу складно визначити
межі норми і патології, показником змін може бути втрата
адекватності
щодо
відображення
світу
у
свідомості
й
індивідуальному ставленні до світу. Можна говорити про деградацію
особистості, якщо форми відображення дійсності спрощуються,
реакції грубішають і здійснюється перехід від вищих потреб (у
самоактуалізації, соціальному визнанні) до нижчих (фізіологічних,
побутових);
2) зміни в цінностях, життєвих позиціях, орієнтирах, світогляді
особистості. Такі зміни спричиняють антисоціальні вчинки і
становлять небезпеку вже для всього суспільства і держави.
У Збройних Силах негативні ІПВ противника можуть призвести
до [34], [52], [85]:
-зн и ж ен н я боєготовності та боєздатності військ (сил),
зменшення
службової
активності,
дезертирства
серед
військовослужбовців, симуляції хвороб, ухилення від виконання
наказів командирів та начальників, викривлення картини бойових дій
і бойової обстановки;
- зниження
морального
духу,
створення
обстановки
невпевненості і занепокоєння особового складу стосовно свого
майбутнього, майбутнього ЗС України та інших військових
формувань, а у воєнний час - ослаблення волі до військового опору;
- нівелювання почуття гордості за свою державу, за свої Збройні
Сили та інші військові формування України, нейтралізації
196

патріотизму військовослужбовців, небажання виконувати свій
конституційний обов’язок щодо захисту Батьківщини;
- розколу військових колективів, суперечності між різними
категоріями військовослужбовців;
- хибного сприймання військовослужбовцями існуючих загроз
національній безпеці, дійсних планів і намірів противника.
Серед
негативних
медико-психологічних
наслідків,
які
спостерігаються зараз серед населення України, найбільш значущим
стає високий ризик поширення та розвитку різноманітних порушень
психічної сфери, серед яких превалюють як до нозологічні соціально-стресові розлади та окремі ознаки проявів або клінічно
сформована психологічна дезадаптація, так і клінічно окреслені
психічні розлади - гостра реакція горя, гостра реакція на стрес,
розлади адаптації, посттравматичний стресовий розлад [43], [81].
Структурно негативний інформаційно-психологічний вплив
містить компоненти [46];
- суб’єкт - той, хто здійснює негативний вплив;
- о б ’є к т - т о й , хто піддається негативному впливу;
-сп о с о б и впливу - технічні прийоми, що використовуються для
здійснення негативного впливу,
- засоби впливу - технічні чи інформаційно-психологічні
засоби, що використовуються для здійснення негативного впливу;
- механізми впливу - інформаційно-психологічні механізми
(технології впливу).
Головними суб’єктами протидії негативному інформаційнопсихологічному впливу є:
- органи державної влади та місцевого самоврядування;
-від п о в ід н і структури М іністерства оборони, Генерального
штабу, видів ЗС України;
- командири, штаби, органи та фахівці по роботі з особовим
складом всіх рівнів;
-від п о в ід н і сили та засоби начальників родів військ і служб
(розвідка, РЕБ, органи по роботі з особовим складом та інше).
Отже, основними об’єктами негативного інформаційнопсихологічного впливу є [48]:
1)
ідеологічно-психологічне середовище суспільства, у том чи
і
збройних
сил,
пов’язане
з
використанням
інформації,
інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури для
здійснення впливу на психіку й поведінку людей;
197

2) інформаційні ресурси, які розкривають духовні, культурні,
історичні, національні цінності, традиції, надбання держави, нації в
різних сферах життя суспільства;
3) інформаційна інфраструктура, тобто абсолютно всі проміжні
ланки між інформацією та людиною .
4) система формування суспільної свідомості (світогляд,
політичні погляди, загальноприйняті правила поведінки тощо);
5) система формування громадської думки;
6) система розроблення та прийняття політичних рішень;
7) свідомість та поведінка людини.
Головним об’єктом ураження залишається людина, прихований
вплив на яку здійснюється через її нервову систему та психіку,
здебільшого на підсвідомому рівні. При цьому використовують
подвійну психобіологічну природу інформації. Так, “комфортна” на
рівні психобіологічного сприйняття інформація може спричинити
шкоду на психосоціальному рівні чи навпаки, “цікава” - призвести до
неусвідомлюваних
психобіологічних
негараздів,
стимулюючи
девіантну поведінку особи, та зруйнувати позитивні соціальні
тенденції в суспільстві [54].
Інформаційно-психологічний вплив здійснюється на різні сфери
психіки окремої людини, груп людей і суспільної свідомості в цілому
(рис. 4.2) [19], [27]:
- я к щ о вплив спрямований на потребо-мотиваційну сферу
військовослужбовця, то його результати, у першу' чергу, позначаться
на спрямованості та силі потягів і бажань людини (послаблення
почуття гордості за свою країну, за приналежність до певних силових
структур, підрив переконаності військовослужбовців у необхідності
виконувати службовий обов’язок);
- коли під прицілом виявляється емоційна сфера психіки
військовослужбовця, то це відбивається на його внутрішніх
переживаннях, а також на міжособистісних відносинах (створення
обстановки невпевненості та занепокоєння особового складу щодо
свого майбутнього, майбутнього військ і держави);
- поєднання впливів на обидві названі сфери дозволяє впливати
на вольову активність військовослужбовця і, в такий спосіб, керувати
його поведінкою (зниження службової активності, ухилення від
військової служби, симуляція хвороб, ухилення від виконання наказів
командирів, сумніви у надійності ввіреної зброї, придушення волі,
створення спотвореної картини обстановки);
198

Інформаційно-психологічний вплив

І

Поєднання
впливів на ці
сфери
дозволяє
впливати на
вольову
активність
людей і в
такий спосіб
керувати
їхньою
поведінкою

І

Сфери психіки

Характеристика

Потребо-мотиваційна
(знання, переконання,
ціннісні орієнтації,
схильності, бажання)

Результати
позначаються
передусім на
спрямованості і силі
спонукань (прагнень і
бажань) людей

Інтелектуальнопізнавальна
(відчуття, сприйняття,
уява, пам’ять,
мислення)

Змінюються в
потрібну сторону
уявлення людини,
характер сприйняття
інформації, що
надходить, і, як
наслідок, її “картина
світу”

Емоційна
(емоції, почуття,
настрої, вольові
процеси)

Відображається на
внутрішніх
переживаннях та
міжособистісних
стосунках

Комунікативноповедінкова
(характер і
особливості
спілкування,
взаємодії, взаємин,
міжособистісного
сприйняття)

Дозволяє створювати
психологічний та
соціальнопсихологічний
комфорт і дискофорт,
змушує людей
співпрацювати або
конфліктувати з
оточенням

Рис. 4.2. Сфери інформаційно-психологічного впливу та його
характеристика
199

- вплив
на
комунікативно-поведшкову
сферу
військовослужбовця (взаємовідносини і спілкування) дозволяє
створювати соціально-психологічний
комфорт
і дискомфорт,
змушувати людину співпрацювати або конфліктувати з оточуючими
(розкол військових колективів з політичних, релігійних, етнічних,
службових та інших факторів);
- у результаті психологічного впливу на інтелектуальнопізнавальну сферу військовослужбовця змінюються в потрібну
сторону його уявлення, характер сприйняття інформації, іцо
надходить, і, в підсумку, його “картина світу” (невірне сприйняття
військовослужбовцями існуючих загроз, істинних планів і намірів
протидіючих сил).
Негативний ІПВ здійснюється з використанням спеціальних
засобів і методів впливу на психіку людини, унаслідок чого він
призводить до негативних наслідків для особистості, суспільства і
держави
Спеціальні засоби впливу - технічні і програмні засоби, що
використовують
для
використання
з
метою
негативного
інформаційно-психологічного впливу на людину чи групу людей.
Спеціальні методи впливу - послідовність прийомів впливу на
психіку людини, використання яких приводить до негативних
наслідків для особистості, суспільства та держави.
Для здійснення негативного ІПВ використовуються технології
інформаційно-психологічного впливу на індивідуальну, групову і
масову свідомість людей за допомогою [59]:
-за с о б ів
масової
інформації
та
спеціальних
засобів
інформаційно-пропагандистської спрямованості;
- глобальних комп’ютерних мереж та програмних засобів
розповсюдження в них пропагандистських інформаційних матеріалів;
-за с о б ів та технологій нелегальної модифікації інформаційного
середовища, на підставі яких людина приймає рішення;
- засобів створення віртуальної реальності;
- чуток, міфів, легенд;
- засобів підпорогового семантичного впливу;
-за с о б ів генерування акустичних і електромагнітних полів та
інших.

200

4.3. С и стем а

п р оти дії

н егативн ом у

інформаційно-

п си х ол огіч н о м у виливу

Протидія негативному інформаційно-психологічному впливу є
складовою
інформаційно-психологічної
безпеки
держави
і
спрямована на власну аудиторію, яка одночасно є мішенню для
спеціальної пропаганди (інформаційно-психологічних операцій)
противника, з метою нейтралізації або зведення до мінімуму ефекту
від негативного інформаційно-психологічного впливу. Вона включає
комплекс заходів стосовно аналізу, прогнозування, профілактики та
зриву
інформаційно-психологічного
впливу
противника,
нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати
особовий склад військ (сил) і населення, дезорганізувати бойову
діяльність військ.
Головною
метою
протидії
негативному
інформаційнопсихологічному впливу є:
- підтримка високого морально-психологічного стану особового
складу своїх військ;
- попередження і нейтралізація негативного впливу противника
на військовослужбовців.
Основними завданнями захисту військ (сил) від негативного
інформаційно-психологічного впливу противника є [58]:
- роз’яснення рішень військово-політичного керівництва країни,
завдань, що стоять перед військами (силами);
- аналіз і прогнозування інформаційної обстановки в районі
бойових дій, ступеня її впливу на війська (сили) та населення;
- збір і узагальнення інформації про джерела та об’єкти
негативного інформаційно-психологічного впливу;
- нейтралізація
інформаційно-психологічного
впливу
противника з метою недопущення деморалізації, дезінформації військ
(сил) та зниження їх морально-психологічного стану';
- проведення інформаційно-психологічних заходів (акцій),
спрямованих на свої війська та населення в районі бойових дій;
-о р ган ізац ія запобіжних (профілактичних) заходів щодо
поширення неправдивих чуток серед особового складу, упередження
неправдивих слухів, тривожних висловлювань і протиправних дій,

201

спрямованих на зниження морально-психологічного стану військ
(сил), тощо.
Крім того, важливим завданням протидії є врахування
психоергономічних умов дій військ, які впливають на психологічний
стан, інтелектуальні процеси, рівень боєздатності та активності
особового складу.
За даними психологів процес адаптації до бойових дій триває
приблизно 15-25 діб, коли військовослужбовець досягає піку
морально-психологічних можливостей. Після 30-40 діб безперервного
перебування у безпосередньому контакті з противником відмічається
їхнє швидке падіння, пов'язане з виснаженням духовних і фізичних
сил. Виходячи з цього, термін перебування в зоні бойових дій не
повинен перевищувати 40 діб Якщо після 45 діб безперервного
перебування в зоні бойових дій військовослужбовці не будуть
відправлені в тил, то вони за своїми психофізіологічними
можливостями будуть небоєздатними.
Дослідження
американських
психологів
обгрунтували
залежність боєздатності військовослужбовців від тривалості сну. За їх
даними мінімальна цілодобова тривалість сну - 4 години для солдат
та 6 годин для командирів.
До ергономічних аспектів бойових дій слід також віднести і
ступінь ізольованості діючих на полі бою частин і підрозділів від
основних сил. Досвід свідчить, що бойові можливості ізольованого
від військ підрозділу знижуються вдвічі протягом 48 годин внаслідок
страху, що посилюється.
Підготовка та проведення заходів протидії негативним 1ПВ
базується на принципах.
- комплексності - узгодження за місцем, часом та об’єктами
масоване застосування різнорідних засобів ІПВ;
- реальності кожний ІПВ
повинний бути ретельно
спланований та організований, згідно з поставленими завданнями,
виконання яких повністю, забезпечено ресурсами та засобами;
- випередженості - планування та організація проведення
заходів протидії негативним ІПВ противника повинно здійснюватися
з урахуванням можливих інформаційно-психологічних загроз на свої
об’єкти;
- конкретності - кожний ІПВ вимагає врахування його
індивідуальних особливостей та визначення по відношенню до нього

202

найбільш ефективних засобів, прийомів і способів здійснення впливу
для захисту від нього своїх об’єктів, на які цей вплив спрямований;
-є д н о с т і управління - здійснення планування та управління
проведенням заходів з протидії негативним ІПВ противника з
єдиного центру під загальним керівництвом;
- інноваційності і новизни (нових ідей) - застосування не тільки
сталих методів і засобів та способів впливу та їхнє раптове для
протиборчої сторони використання. Дотримання цього принципу
вимагає виключити шаблонний підхід до розробки та здійснення
заходів з протидії негативним ІПВ противника.
Виходячи з цих принципів, загальними вимогами до заходів
протидії негативним ІПВ противника є:
- ефективність;
- безперервність;
- оперативність;
- прихованість.
Ефективність є головною вимогою до здійснення заходів
протидії негативним ІПВ противника. Вона досягається за
допомогою:
1) своєчасного виявлення та оцінювання негативних ІПВ
противника;
2) високої готовності сил і засобів суб’єктів ІПВ до виконання
завдань;
3 ) зосередження основних зусиль на важливих об’єктах ІПВ та
комплексного застосування різнорідних засобів ІПВ з протидії
негативним ІПВ противника;
4) широкого застосування новітніх інформаційних технологій у
процесі здійснення ІПВ з протидії негативним ІПВ противника.
Ефективність заходів протидії можливо оцінити тільки за
фактом зміни поведінки особового складу, що може проявлятися у:
1) психогенних втратах особового складу частин і підрозділів,
які підпали під дію негативного ІПВ;
2) боєздатності частин і підрозділів, які підпали під дію
негативного ІПВ.
Безперервність полягає в постійному здійсненні заходів з
протидії негативним ІПВ противника як у мирний час, так і при
виникненні кризових ситуацій та в особливий період за будь-яких
умов обстановки.

203

Оперативність полягає в наданні заходам з протидії негативним
ІГТВ противника необхідної спрямованості і заданого обсягу у
встановлений термін
Прихованість в протидії негативним ІПВ противника полягає в
чіткому визначені кола осіб і допуску їх до розробки інформаційного
продукту' та порядку його реалізації, заходів і засобів ІГТВ з протидії
негативним ІПВ противника, виключення шаблону у формах і
способах їх проведення
Дотримання зазначених принципів та вимог до заходів протидії
негативним ІГІВ противника потребує наявності системи протидії
негативному
інформаційно-психологічному впливу, під якою
розуміється система погоджених за місцем, часом та завданнями
заходів, що проводяться у мирний та воєнний час органами
військового управління всіх рівнів з метою попередження умов
здійснення негативного інформаційно-психологічного впливу, його
виявлення та протидії.
Система протидії негативному інформаційно-психологічному
впливу є складовою системи інформаційної безпеки.
Місією
системи
протидії
негативному
інформаційнопсихологічному впливу є своєчасне попередження, виявлення та
нейтралізація негативного ІПВ.
Місія системи досягається шляхом реалізації підтримування
системи в постійній готовності до проведення адекватних заходів
щодо протидії негативним ІПВ.
Принципами
побудови
системи
протидії
негативному
інформаційно-психологічному впливу повинні бути:
- цілеспрямованість - принцип, що обумовлює необхідність
наявності і досягнення основної мети - захищеності військ від
негативного ІПВ противника;
-адекватність - принцип відповідності системи, що будується,
реальній предметній області;
- відкритість - принцип, що означає можливість залучення
нових елементів без порушення її цілісності і функціональності;
-ком плексність - принцип, що реалізує взаємне узгодження
всіх підсистем (складових) системи;
- адаптивність принцип, що передбачає забезпечення
пристосовуваності системи до змін зовнішніх та внутрішніх умов;
- науковість - принцип, що реалізує розробку системи на основі
сучасних досягнень науки;
204

- правова регламентовашсть принцип, що забезпечує
створення і функціонування кожної складової (елементу) системи і
системи в цілому на основі діючих нормативно-правових актів;
- замкнутість управлінського циклу принцип реалізує
управління в системі та її складових
повного загально
функціонального циклу управління, що містить планування,
організацію, координацію, виконання дій тощо.
Система протидії негативному інформаційно-психологічному
впливу складається з трьох підсистем:
- попередження умов здійснення негативного інформаційнопсихологічного впливу;
- виявлення негативного ІГТВ;
- протидії негативному ІПВ
Функції та основні завдання система протидії негативному
інформаційно-психологічному впливу наведені у табл. 4.1.
Реалізація визначених функцій та основних завдань відображена
в схемі функціональної моделі системи протидії негативному ІПВ, що
наведено на рис. 4.3.
Таблиця 4.1
Функції та основні завдання системи протидії негативному
інформаційно-психологічному впливу
Основні завдання
Функції
Цілепокладання Формування цілей протидії негативному ІПВ в умовах
змін у зовнішньому та внутрішньому безпековому
інформаційному середовищі держави (ЗС України)
Формування
нового
бачення
системи
протидії
негативному ІПВ, в якому вона відповідатиме новим
вимогам (умовам) виходячи з реалій обстановки, що
склалася
Своєчасне прийняття рішень та контроль виконання
рішень щодо попередження умов здійснення негативного
ІПВ, його виявлення та протидії негативному ІПВ,
внесення коректив по результатам їх реалізації
функціонування
системи
протидії
Організаційно- Організація
негативному
ІПВ
управлінська
Організація реалізації концепцій, доктрин, наказів,
програм у сфері інформаційної безпеки щодо протидії
негативному ІПВ
205

Продовження табл. 4.1
Функції

Прогностична

Програмнотеоретична

Планування

206

Основні завдання
Організація комплексного кадрового, фінансового,
матеріального, технічного та іншого забезпечення
складових (структурних елементів) системи для
виконання завдань за призначенням
Оцінка ефективності системи протидії негативному ІПВ
Удосконалення системи протидії негативному ІПВ
Впровадження міжнародного та досвіду країн-членів
НАТО з протидії негативному ІПВ
Прогнозування зовнішніх і внутрішніх загроз щодо
здійснення негативного ІПВ
Прогнозування
можливих
наслідків
здійснення
негативного ІПВ на війська та населення
Прогнозування наслідків впровадження міжнародного
та досвіду країн-членів НАТО з протидії негативному
ІПВ у вітчизняну систему протидії негативному ІПВ
Розроблення (уточнення) концепцій, доктрин, наказів,
програм у сфері інформаційної безпеки щодо протидії
негативному ІПВ
Розробка технологій випереджального впливу на
причини,
що
породжують
загрози
здійснення
негативного ІГТВ
Розробка технологій нейтралізації негативного ІПВ
Удосконалення організаційної структури системи
протидії негативному ІПВ
Розробка
програм
підготовки
персоналу
для
функціонування системи протидії негативному ІПВ
Розробка
науково-обґрунтованих
пропозицій
і
рекомендацій щодо організації протидії негативному
ІПВ
Планування конкретних заходів випереджального
впливу на причини, що породжують загрози здійснення
негативного ІПВ
Планування конкретних заходів з протидії негативному
ІПВ
Комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне
та інше забезпечення складових (структурних елементів)
системи для виконання завдань за призначенням
Планування підготовки сил і засобів системи протидії
негативному ІПВ

Продовження табл. 4.1
Функції

Аналітична

Інтеграційна

Ідеологічна

Моніторинг

Контроль

Основні завдання
Планування реформ системи протидії негативному ІПВ
Участь у співробітництві з міжнародною спільнотою та
країнам и-членами НАТО з питань організації протидії
негативному ІПВ
Розвиток воєнної науки, соціальних і гуманітарних наук
з метою вироблення нових наукових знань в галузі
інформаційної безпеки
Формування експертно-консультативного середовища з
питань інформаційної безпеки, оцінки можливостей
використання міжнародного досвід}' та досвіду країнчленів НАТО щодо організації протидії негативному
ІПВ
Розвиток
співробітництва
з
міжнародними
організаціями в інтересах забезпечення інформаційної
безпеки
Поглиблення партнерства з країнами-членами НАТО з
питань організації протидії негативному ІПВ
Формування військової культури, культури безпеки та
культури патріотизму
Формування
соціально-психологічної
мотивації
громадян держави та особового складу Збройних Сил в
контексті реалізації цілей забезпечення інформаційної
безпеки держави та особистості
Розвиток професійних компетенцій особового складу
органів військового управління з питань протидії
негативному ІПВ
Виявлення та оцінка зовнішніх та внутрішніх загроз та
дестабілізаційних
чинників
щодо
здійснення
негативного ІПВ
Спостереження за інформаційною обстановкою з питань
можливості здійснення негативного ІПВ
Оцінка рівня інформаційної безпеки, досягнутого
системою протидії негативному ІПВ на поточний момент
Всебічний моніторинг всіх подій, що відбуваються у
всіх складових системи протидії негативному ІПВ
Здійснення контролю виконання визначених завдань з
протидії негативному ІПВ
Оцінка результативності дій щодо протидії негативному
ІПВ та визначення витрат на ці дії
207

208

Рис. 4.3. Схема функціональної моделі системи протидії негативному ІПВ

209

Рис. 4.3. Схема функціональної моделі системи протидії негативному ІПВ (продовження)

У запропонованій схемі функціональної моделі системне
виявлення негативних ІПВ є процесом постійного контролю та
аналізу стану об’єктів захисту для підготовки оперативних та
обґрунтованих рішень із попередження та ліквідації негативного ІПВ.
Основними завданнями функціональної моделі є ефективна
інформаційна підтримка процесів розробки та реалізації заходів з
попередження
умов
здійснення
негативного
інформаційнопсихологічного впливу, його виявлення та організації протидії
негативному ІГТВ.
Основні заходи, що здійснюються у підсистемах система
протидії
негативному
інформаційно-психологічному
впливу
представлені у табл. 4.2.
Таблиця 4.2
Основні заходи, що здійснюються у підсистемах система протидії
негативному інформаційно-психологічному впливу
№
Підсистеми
з/п
1. Попередження
умов здійснення
негативного
інформаційнопсихологічного
впливу

210

Заходи, що здійснюються
- постійний пошук та усунення вразливостей у
системі інформаційної безпеки Збройних Сил
України, виявлення та усунення умов для
здійснення противником негативного ІПВ на
особовий склад;
- моніторинг, виявлення та ліквідація загроз
інформаційній
безпеці
особового
складу,
військових частин та підрозділів Збройних Сил
України,
- моніторинг суспільно-політичної та оперативної
обстановки у країні, в регіонах, районах постійної
дислокації частин і підрозділів ЗС України та у
районах виконання бойових завдань та напрямів
зосередження зусиль, сил і засобів противника
навколо життєво важливих об’єктів військової та
інформаційної інфраструктури держави;
-пош ук
нових
джерел
інформаційнопсихологічної напруженості, динаміки розвитку
виявлених негативних інформаційно-психологічних
впливів;
- припинення спроб створення негативного
психологічного фона відносно діяльності системи

Продовження табл. 4.2
№
з/п

2.

3.

Підсистеми

Заходи, що здійснюються

органів
державної
влади
та
місцевого
самоврядування;
- демонстрація сили держави в інформаційнопсихологічному просторі з метою стримування
агресора
- виявлення ознак здійснення негативного ІПВ;
Виявлення
- визначення початку здійснення негативного
негативного
інформаційноІПВ;
- визначення об’єкту впливу (цільової аудиторії);
психологічного
- визначення каналів негативного ШВ;
впливу
- виявлення джерел негативного ІПВ;
- виявлення ініціаторів (розробників) негативного
ІПВ;
- формування баз даних факторів, ознак
негативного ІПВ
- р о з ’яснення військовослужбовцям ЗС України
Протидії
сутності, завдань, методів, способів та прийомів
негативному
здійснення ІПВ, їхньої спрямованості;
інформаційно-вивчення суспільно-політичної та оперативної
психологічному
обстановки у країні, в регіонах, районах постійної
впливу
дислокації частин і підрозділів ЗС України та у
районах виконання бойових завдань;
-своєчасне об’єктивне інформування особового
складу про труднощі обстановки, що складається,
роз’яснення причин їх виникнення та вжитих
заходів;
-отримання та аналіз інформації про задуми,
можливі сили, засоби ІПВ на військовослужбовців,
членів
їх
родин,
цивільний
персонал
і
прогнозування його результатів;
- систематичний
аналіз
поглядів
(думок)
військовослужбовців частин і підрозділів ЗС
України з приводу негативного ІПВ;
-оц ін ка ступеня готовності частин і підрозділів
ЗС України до негативних ІПВ;
-прогнозування можливих ШВ з метою їх
попередження та нейтралізації

211

4.4. М еханізм

проти дії

негати вн ом у

ін ф орм аційно-

п си хологічном у впливу

Основними принципами організації протидії негативним
інформаційно-психологічним впливам є:
-си стем н ість - полягає у системному підході до вирішення
проблем протидії негативному інформаційно-психологічному впливу.
Досягається розробкою єдиної методології вирішення проблем
інформаційної безпеки особи, суспільства, держави та її складової протидії негативному інформаційно-психологічному впливу;
-ак ти вн ість - полягає в наполегливому прагненні домагатися
виконання поставлених завдань у будь-яких умовах обстановки та
всіма можливими способами. Вона досягається творчою й умілою
організацією застосування наявних сил і засобів, проявом ініціативи;
- актуальність - досягається інформаційною роботою, що
проводиться навколо проблем, значимих сьогодні, головних питань
життя, служби, ведення бойових дій і операцій;
-оперативність - полягає у своєчасному блокуванні каналів
надходження негативної інформації, швидкій ліквідації наслідків
впливу або зниження деструктивних наслідків. Досягається
оперативним реагуванням на зміну умов, подій і обстановки;
- дохідливість - досягається використанням простих і доступних
аргументів, доказів і оцінок,
-ем оц ій н ість - досягається проведенням емоційно-насичених
заходів, використанням матеріалів, що впливають не лише на
свідомість, але й на почуття військовослужбовців;
- комплексність - визначається необхідністю комплексної
протидії негативним ІПВ противника та досягається тільки при
організації чіткої взаємодії з різними взаємодіючими структурами;
-ад екватн ість - полягає в тому, що заходи й акції протидії,
виходячи з наявних можливостей, повинні відповідати ступеню
негативного впливу та забезпечувати стійке виконання покладених
завдань. Досягається всебічним осмисленням сильних і слабких
сторін об’єкта, що захищається;
- ефективність - полягає в досягненні максимально можливого
результату, що відповідає поставленій мети при мінімальних
витратах у використанні сил і засобів. Ефективність залежить від
212

правильно сформульованих цілей, що визначають завдання,
правильного вибору (визначення) напряму зосередження основних
зусиль, обраних методів, прийомів, форм протидії, послідовності й
наполегливості в досягненні мети, попередження, дохідливості й
емоційній насиченості проведених заходів.
Виходячи з завдань та принципів, організація інформаційнопсихологічної протидії передбачає:
-п ід три м ан н я високого рівня морально-психологічної стійкості
особового
складу
до
інформаційно-психологічного
впливу
противника, формування готовності в особового складу Збройних
Сил, населення до збройного захисту країни;
- розвідку, вивчення, аналіз і прогнозування можливих
напрямів, форм, методів і способів застосування противником сил і
засобів інформаційно-психологічних операцій;
- прогнозування та профілактика інформаційно-психологічного
впливу противника на стратегічному, оперативному та тактичному
рівнях;
- цілеспрямоване вивчення соціально-політичної та моральнопсихологічної обстановки в регіоні, районі дислокації військової
частини (районі ведення бойових дій) і на театрі воєнних дій,
виявлення негативних чинників, які можуть бути застосовані
противником для інформаційно-психологічного впливу на наші
війська, та нейтралізація їх негативного впливу;
- вивчення
індивідуально-психологічних
особливостей
особового складу, виявлення осіб, які можуть негативно впливати на
морально-психологічний стан особового складу, та їх нейтралізація;
-р о зв ід к у , виявлення сил і засобів інформаційно-психологічних
операцій
противника,
матеріалів
інформаційно-психологічного
впливу на наші війська та своєчасне їх придушення, знищення;
-орган ізац ію
планового,
цілеспрямованого
інформування
особового складу.
Механізм протидії негативному інформаційно-психологічному
впливу на особовий склад ЗС України передбачає виконання низки
заходів, пов'язаних як із попередженням, так і з виявленням та
усуненням впливу.
Під механізмом протидії негативному ІПВ розуміється комплекс
дій (заходів) з регулювання інформаційних процесів, які здатні
забезпечити захист особового складу ЗС України від цього впливу.

213

Схема реалізації механізму протидії негативному ІПВ на
особовий склад ЗС України представлена на рис, 4,4.
Основними заходами протидії негативному ІПВ на особовий
склад ЗС України є:
- аналіз суспільно-політичної та оперативної обстановки та
об’єктивне інформування особового складу про обстановку;
- оцінка загроз для особового складу;
- виявлення ознак ІПВ (факти комплексування інформації по
різним інформаційним каналам (масованість), поява в інформаційних
матеріалах деталей, відсутніх в еталонному джерелі та інші);
- визначення часу початку ІПВ;
-ви явл ен н я процесу розвитку ІПВ (динаміка представлення
інформаційних матеріалів);
-ви зн ачен н я об’єкту впливу (цільової аудиторії), на який
спрямований вплив;
- визначення каналів впливу (основного та допоміжних);
- встановлення форм, методів і способів впливу (використання
спеціальних прийомів і підходів (психотехнік));
- виявлення джерел впливу;
- виявлення ініціаторів (розробників) ІПВ та джерел їхнього
фінансування;
- формування і реалізація сценарію контрзаходів
У роботі щодо організації й здійснення протидії інформаційнопсихологічному впливу противника можна умовно виділити складові:
- аналіз та прогнозування інформаційно-психологічного впливу
противника;
-запобігання негативного інформаційно-психологічного впливу
противника;
- зрив інформаційно-психологічних впливів противника;
-ліквід ац ію наслідків інформаційно-психологічних впливів
противника.
Аналіз та прогнозування інформаційно-психологічного впливу
противника спрямовані на вивчення та оцінку:
- стану інформаційної та морально-психологічної обстановки в
районах дислокації та ведення бойових дій військ (сил) та рівня її
впливу на війська (сили) та населення;

214

Виявлення
ознак ТПВ

Аналіз
суспільнополітичної та
оперативної
обстановки

Об’єктивне
інформування
осооового
складу про
обстановку
....... і

Роз’яснення
сутності, завдань,
методів та
прийомів ІПВ
-------- *--------------

Виявлення
часу початку
ІПВ

Встановлення
форм, методів
і способів
ІПВ
Виявлення
джерел ІПВ
та джерел
фінансування
Виявлення
ініціаторів
(розробників)
ІПВ

Реалізація
сценарію
контрзаходів
негативному
ІПВ

Формування
Визначення
заходів протидії
сценарію
контрзаходів 4--- негативному ІПВ
негативному
ІПВ
1
+
Методи, способи,
Підрозділи
прииоми,
ІПсО
» ►
технологи протидії
негативному ГПВ

Рис. 4.4. Схема реалізації механізму протидії негативним ІПВ
215

- прогнозування динаміки морально-психологічного стану
особового складу передбачає постійний збір даних, аналіз і оцінку
морально-психологічного стану особового складу військових частин
та підрозділів і військ противника, виявлення факторів, здатних
впливати на його динаміку в умовах бойових дій, прогнозування
розвитку психологічних процесів і явищ і на цій підставі прийняття
відповідного рішення командиром щодо підтримки його на рівні,
який гарантував би повне виконання поставлених бойових завдань;
- наявності власних сил та засобів, що можуть бути задіяні та їх
можливостей для вирішення завдань протидії негативному ІПВ;
-н а я в н и х сил, засобів ІПсО противника, можливих рубежів і
районів, зосередження основних зусиль з постановки ІГІВ, активності
і спрямованості інформаційних потоків, можливих об’єктів і каналів
потенційного негативного інформаційно-психологічного впливу на
війська (сили);
-ст у п е н я уразливості своїх військ (сил) до ІПВ противника та
можливого рівня психогенних втрат особового складу' від
інформаційно-психологічного впливу противника, прогнозування
наслідків та планування заходів щодо оперативної протидії;
-с л а б к и х місць противника у проведенні інформаційнопсихологічних впливів.
Запобігання негативному інформаційно-психологічному впливу
противника передбачає:
-св о єч асн е визначення початку негативних інформаційнопсихологічних впливів противника. Ознаками здійснення негативного
ІПВ є:
1) збільшення кількості повідомлень негативного смислу з
відповідною соціально-політичною або (та) економічною тематикою;
2) зростання емоційності повідомлень;
3) зростання тенденційності;
4) збільшення сенсаційності повідомлень;
5) лавиноподібність;
6) взаємоузгодженість
повідомлень
по
різним
комунікативним каналам;
7) час виходу матеріалів,
8) інформація з’являється у наперед визначених рубриках з
негативним контекстом;
9) оприлюднення інформації через Інтернет, який містить
“спеціалізовані” загальнодоступні сайти для “зливу” компромату;
216

10) джерелом інформації виступає особа (організація),
діяльність якої пов’язана з іноземними спецслужбами;
11) опршподнювачем інформації є так звані “шоумени від
політики” - скандально відомі особистості;
12) акцентування уваги об’єкту впливу на подіях, які є
наперед конфліктними в Україні;
- безперервне й психологічно доцільне суспільно-політичне й
бойове інформування особового складу, роз’яснення йому дійсних
цілей і завдань, прийомів та методів здійснення противником ІПВ;
- перекриття або встановлення повного контролю над каналами
інформаційно-психологічного
впливу
противника
на
військовослужбовців та місцеве населення;
- визначення та організацію роботи відповідних структур
(підрозділів або команд) по збору та знищенню пропагандистських
матеріалів негативного ІПВ противника;
-о р ган ізац ію
профілактичних заходів щодо запобігання
негативних наслідків ІПВ на військовослужбовців (зниження
психологічної стійкості, рівня бойової готовності, спроби здачі в
полон та інших негативних соціально-психологічних проявів);
- виявлення
психічно
та
психологічно
нестійких
військовослужбовців, що піддалися негативному ІПВ, і проведення з
ними індивідуальної профілактичної роботи,
- розвідка, придушення й знищення сил і засобів інформаційнопсихологічних операцій противника;
- виховання в особового складу переконань у справедливості
боротьби, вірності присязі, віри в командирів та начальників,
упевненості в силі і надійності власної зброї, виховання ненависті до
ворога і віри в перемогу;
-орган ізац ію співпраці з питань проведення заходів протидії
інформаційно-психологічному впливу з місцевими органами влади в
регіоні перебування, правоохоронними органами, проведення
роз’яснювальної роботи серед місцевого населення;
- нарощування інформаційно-психологічної переваги своїх
військ (сил).
Зрив ІПВ передбачає швидке виявлення засобів негативного
ІГІВ, їх негайне придушення (знищення) або нейтралізацію. Зрив
інформаційно-психологічного впливу противника досягається за
рахунок:

217

-св о єч асн о ї розвідки, придушення або знищення сил і засобів
ведення противником негативного ІПВ;
-п о стій н о го відстежування та підвищення рівня моральнопсихологічного стану особового складу,
- рішучого
припинення
паніки,
чуток,
ізоляції
військовослужбовців (підрозділів), що піддалися деморалізації;
-оперативного збору, аналізу і знищення пропагандистських
матеріалів противника;
- постійного інформування особового складу про застосування
противником сил і засобів негативного ІПВ та способи протидії їм;
-зап об іган н я поширенню серед військовослужбовців та
населення антидержавних і антиармійських матеріалів, іншої ворожої
інформації;
-зд ій сн ен н я інформаційної взаємодії (органів інформаційнопсихологічної боротьби, розвідки, радіоелектронної боротьби,
зв’язку, морально-психологічного забезпечення та інші);
-п о си л ен н я інформаційно-психологічного впливу на війська
(сили) противника;
-створен н я позаштатних груп для збору й знищення листівок,
радіоприймачів
з
фіксованими
частотами,
знешкодження
радіопередавачів, здійснення контролю за трафіком в електронних
мережах, реалізації додаткових заходів
щодо забезпечення
інформаційної безпеки військ (сил).
Ліквідація наслідків інформаційно-психологічного впливу
противника передбачає:
-ви явл ен н я й ізоляцію військовослужбовців, що зазнали
деморалізації, та проведення психореабілітаційних заходів з ними;
- припинення панічних настроїв, ворожих чуток, профілактику
фобій;
- виявлення та усунення причин дезорганізації серед особового
складу;
- притягнення
до
відповідальності
розповсюджувачів
деморалізуючих чуток, панікерів, зрадників, дезертирів,
- виявлення причин ефективності ІПВ противника, аналіз і
ліквідація слабких (уразливих) місць у системі захисту' військ (сил)
від ІПВ противника;
- відновлення організованості й боєздатності дезорганізованих
військових частин і підрозділів, надання психологічної допомоги тим,
хто її потребує;
218

- відновлення втрат і нарощування сил і засобів інформаційнопсихологічного впливу, що беруть участь в операції (бойових діях);
- визначення заходів оптимізації системи протидії ІПВ
противника.
Протидію негативному ІПВ противника умовно можливо
поділити на декілька етапів.
На етапі ознайомлення з обстановкою та її аналізом
визначаються:
- морально-ціннісні установки особового складу та фактори
бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які
можуть бути використані для інформаційно-психологічного впливу
на особовий склад підрозділу;
- о б ’єкти
захисту
від
от
негативного
інформаційнопсихологічного впливу (органи управління, комунікативні канали,
персонал, члени сімей військовослужбовців тощо).
На етапі виявлення загроз здійснюється:
- виявлення початку негативних інформаційно-психологічних
впливів противника та їх рівень. Під рівнем негативних ІПВ
розуміється кількість ІПВ за визначений час, які потенційно можуть
здійснювати інформаційно-психологічну загрозу особовому складу
збройних сил (населенню);
- визначення рівня інформаційно-психологічних загроз, під
якими розуміється кількість ІПВ за визначений час, в результаті чого
з ’являються ознаки зниження морально-психологічного стану'
особового складу та боєздатності підрозділів.
На аналітичному етапі здійснюється:
- а н а л із динаміки негативних інформаційно-психологічних
впливів та їх вплив на морально-психологічний стан особового
складу та боєздатність підрозділів;
-ф орм уван н я висновків із оцінки рівня інформаційнопсихологічного впливу та можливості виконання завдань, що
поставлені підрозділам (частинам);
- виявлення каналів негативного ІПВ;
- визначення можливих наслідків здійснення негативних ІПВ.
На етапі визначення заходів протидії:
-зд ій сн ю ється планування заходів протидії, визначаються
найбільш ефективні методи, прийоми захисту від негативних ІПВ;

219

- визначаються заходи щодо приглушення, знищення або
придушення негативних ІПВ. нейтралізації каналів розповсюдження
чуток, дезінформації;
-організовується співпраця з питань проведення заходів
протидії інформаційно-психологічному впливу з державними та
місцевими органами влади в регіоні перебування, правоохоронними
органами, ведеться роз’яснювальна робота серед місцевого населення
та інші.
На етапі прийняття рішення затверджується план заходів
протидії
негативним
інформаційно-психологічним
впливам
противника.
На етапі реалізації запланованих заходів здійснюється реалізація
заходів протидії впливу відповідно до затвердженого плану.
На етапі моніторингу', контролю та корекції прийнятих мір з
протидії здійснюється:
- контроль за інформаційними потоками у каналах комунікацій;
-ко н тр о л ь ефективності реалізованих заходів протидії впливу
та їх коригування;
- надання об’єктивної, вичерпної інформації, представлення
фахових коментарів та пояснень щодо подій;
-систем атичне висвітлення офіційної позиції посадових осіб та
політичних лідерів.
Для самозахисту людини існують різноманітні способи протидії
ІПВ, серед яких максимально простими є критичне осмислення
інформації,
формування
навичок
позитивного
мислення,
інтелектуальна і фізична активність, перенесення акценту уваги на
близьких і родинну взаємодію, навички спілкування з природою та
самим собою без додаткових засобів інформаційного впливу.
Уміння людини в залежності від ситуації скористатися тим чи
іншим способом психологічного захисту від негативного впливу
інформації сприяє формуванню її інформаційної культури, яка, в
підсумку,
і забезпечить
інформаційно-психологічну
безпеку
особистості
Існує ряд способів підвищення психологічної стійкості людей:
- заохочення в них відданості вже наявним переконанням;
- надання їм знань;
-н ав ч ан н я їх виражати сумнів у протилежних по змісту
аргуменгах;
- попередження їх про атаки, що готуються.
220

Вченими Німеччини розроблені чіткі рекомендації по
забезпеченню інформаційно-психологічної безпеки особистості, які
дозволяють запобігти або нейтралізувати негативний вплив ІПВ в
мас-комунікаційних (отримання інформації через ЗМІ), контакткомунікаційних (отримання інформації під час масових видовищних
заходів, на мітингах, зборах та інші) і міжособистісних (отримання
інформації при спілкуванні з людьми, під час бесід, зустрічей та інші)
ситуаціях [44]:
- “відхід” - збільшення дистанції, переривання контакту, вихід
за межі досяжності інформаційного впливу. Дії в різних
інформаційних ситуаціях можуть бути такими:
1) відключення певних каналів ЗМІ (дратівного каналу
телебачення, вихід з Інтернету та інші), відмова від перегляду
(прослуховування) конкретних теле-, радіопрограм,
2) відмова від читання деяких газет, статей, рубрик тощо;
3 ) вихід під різними приводами з масових видовищних
заходів - театру, концертного залу, кінотеатру, мітингів, зборів та
інші;
4) зміна неприємної теми бесіди, прагнення не загострювати
міжособистісні відносини під час бесіди (обхід “слизьких тем”,
“гострих кутів” та ін.), ухилення від зустрічей з тими, хто є джерелом
неприємних переживань, переривання під різними приводами
зустрічей, бесід.
У деяких випадках захист може виразитися в більш різких
формах - “вигнанні” або “ ігноруванні”. При використанні способу
“вигнання” засіб або джерело негативного інформаційного впливу
виганяється (або витісняється) з інформаційного середовища (відмова
від користу вання телевізором або комп’ютером, відмова відвідувати
театральні постановки або концерти та ін ). “Ігнорування” передбачає
неприйняття інформації, яка ускладнює або перешкоджає певній
діяльності людини, може спровокувати конфлікт, спричинити
негативні емоції,
- “блокування” - контроль інформаційного впливу, виставлення
психологічних бар’єрів, відгородження психіки від зовнішнього
негативного інформаційного впливу. Дії, що виконуються при
“блокуванні” :
1) критичне сприйняття інформації;
2) емоційне відчуження (сприйняття негативної інформації
“без емоцій”);
221

3) збільшення
міжособистісного
простору
“зони
спілкування” під час бесіди;
4) використання “психологічних бар'єрів” (приниження
джерела інформації, внутрішнє осміяння, розвінчання авторитету,
несерйозне сприйняття інформації, недовіра, настороженість,
неуважність, відволікання і переключення уваги на інші об’єкти, не
пов’язані з вмістом інформаційного впливу та інші);
- “управління” - контроль процесу інформаційного впливу,
вплив на його характеристики і джерело. Виконувані дії:
1) використання зворотного зв’язку (участь в опитуваннях
рейтингу популярності певних каналів або програм телебачення,
популярності періодичних видань та інші);
2) висловлення у видовищних заходах свого ставлення до
подій (несхвалення, невдоволення промовцями);
3) використання при бесіді принципу “своїх не ображають”,
для чого продемонструвати бажання стати другом, членом однієї
спільності;
4) послабити або дестабілізувати активність співрозмовника
несподіваним відволіканням (наприклад, зробити комплімент,
висловити співчуття) та ін;
- “затаювання” контроль своєї реакції на зовнішній
інформаційний вплив Виконувані дії:
1) відтермінування своїх реакцій, поспішних висновків та
оцінок, затримка або відмова від дій і вчинків, що викликаються
інформаційним впливом (наприклад, у разі перебування в натовпі,
щоб не піддатися “ефекту натовпу”, психічному зараженню і не
зробити вчинків, про які потім можна буде шкодувати);
2) маскування, приховування почуттів, проявів емоцій та
інші.
З
метою ефективної протидії негативним інформаційн
психологічним впливам державна політика країни повинна являти
собою ієрархічну, структуровану систему захисту, що передбачає
нормативно-правове забезпечення, встановлення відносин і контроль
над ЗМІ, ідеологічну роботу з населенням у рамках внутрішнього
інформаційно-психологічного простору і формування позитивного
іміджу за кордоном. Збройні Сили повинні бути складовою цієї
системи захисту.
Структура інформаційної політики збройних сил повинна мати
системний характер. У загальному вигляді основними складовими
222

цієї системи є нормативно-правова, організаційна, технологічна і
кадрова.
Нормативно-правова складова забезпечує формування й
удосконалення системи правових норм протидії негативним
інформаційно-психологічним впливам і механізмів їхньої реалізації
виходячи з вимог держави щодо протидії негативному впливу та
обстановки, яка склалася навколо держави та збройних сил.
Організаційна
складова
системи
протидії
негативним
інформаційно-психологічним
впливам
визначає функціональну
структуру органів, підрозділів і організацій, що займаються
реалізацією правових норм у даній галузі, і відносин між ними Дана
підсистема в значній мірі повинна будуватися на основі тісної
взаємодії військово-політичного керівництва, органів законодавчої,
виконавчої і судової гілок влади, а також громадських організацій,
що займаються у встановленому законом порядку діяльністю в даній
області.
Технологічна складова повинна забезпечити можливість
своєчасного
виявлення
виникаючих
загроз
інформаційнопсихологічній безпеці військовослужбовця та підрозділу (частини),
оцінку можливої шкоди та організацію ефективної протидії даним
загрозам
Кадрова складова покликана забезпечити формування і
підтримку достатнього кадрового потенціалу збройних сил для
ефективного
функціонування
системи
забезпечення
протидії
негативним інформаційно-психологічним впливам.
Такий системний підхід до політики забезпечення протидії
негативним інформаційно-психологічним впливам дасть можливість
не тільки збройним силам, а і державі в цілому ефективно протидіяти
відповідним загрозам та реалізовувати свої стратегічні інтереси в
сучасному інформаційно-психологічнохму просторі.

223

4.5. Методика визначення раціонального складу сил
та

засобів

протидії негативному

ІПВ

противника

на

війська та населення

Ефективність роботи з протидії негативним ІПВ противника
залежить від того, наскільки буде можливим на практиці реалізувати
принципи упередження, досяжності та емоційної насиченості заходів,
що проводяться. Тобто, з одного боку, результати протидії
визначатимуться тим, якою мірою командири, їх заступники з
морально-психологічного
забезпечення,
військові
психологи
врахують закономірності функціонування психіки особового складу в
бойовій обстановці та зможуть здійснити ІПВ на емоційний стан,
мотивацію та аргументацію дій, рішення, що приймаються, та
поведінку підпорядкованого особового складу. З іншого боку,
протидія негативним ІПВ залежить від можливості здійснити
радіоелектронне
подавлення або фізичне знищення джерел
негативного ІГІВ.
Методика визначення раціонального складу сил та засобів
протидії негативному ІПВ противника побудована на основі методу
програмно-цільового управління і полягає у визначенні комплексу
завдань з протидії негативному ІПВ для кожного рівня військового
управління, створенні відповідних функціональних структур для їх
вирішення та визначенні чисельності кожної функціональної
структури відповідно до обсягу покладених завдань [67].
На першому етапі Методики визначаються завдання з протидії
негативному ІПВ для кожного рівня військового управління.
Основними завданнями з протидії негативному ІПВ є (завдання
а-л відносяться до мирних умов, м-я - у воєнний час):
а) організація планування роботи по зміцненню психологічної
готовності особового складу до виконання бойових завдань;
б) підготовка загальних рекомендацій щодо форм і методів
інформаційно-психологічної діяльності як в мирних, так і в умовах
ведення бойових дій;
в) узагальнення досвіду і розробка тактики інформаційнопсихологічної роботи у ЗС України;
г) підготовка рекомендацій щодо структури інформаційнопсихологічного простору ЗС України. Інформаційно-психологічний
224

простір може розглядатися як сукупність суб’єктів і об’єктів
інформаційно-психологічної взаємодії або дії, власне інформації,
призначеної
для
використання
суб’єктами
інформаційнопсихологічного простору, інформаційної інфраструктури, що
забезпечує можливість здійснення обміну інформацією між
суб’єктами, суспільних стосунків, що складаються у зв’язку з
формуванням,
передачею,
розповсюдженням
і
зберіганням
інформації, обміном інформацією усередині суспільства. Головною
складовою інформаційно-психологічного простору є люди;
д) аналіз результатів негативного ІПВ противника на свої
війська і населення у районах дислокації частин і підрозділів ЗС
України;
е) дослідження принципів побудови системи інформаційнопсихологічної оборони, тактики
протидії негативному
ІПВ
противника;
ж) зондування громадської думки з основних проблем політики
безпеки у районах дислокації частин і підрозділів ЗС України;
и)
вивчення особливостей і напрямів інформаційної
психологічної роботи в інших країнах (дружніх, ворожих або
нейтральних), які можуть вплинути на громадську думку і моральнопсихологічний стан особового складу і населення (в районах
дислокації підрозділів) в мирний час;
к) планування, підбір і підготовка персоналу 1ПБ;
л) планування напрямів використання сил і засобів ІПБ, ЗМІ у
різних умовах, що складаються,
м) організація протидії негативному ІПВ противника;
н) участь у проведенні заходів протидії негативному ІПВ
противника;
гі) розподіл технічних засобів для вирішення завдань щодо
припинення негативного ІПВ противника;
р) аналіз морально-психологічного стану своїх військ та
населення у зонах відповідальності;
с) організація взаємодії військових і цивільних структур з
питань протидії негативному ІПВ противника;
т) розвідка і здійснення інформаційно-аналітичної діяльності по
виявленню реальних і потенційних об’єктів ІПВ для визначення
способів і методів їх нейтралізації;
у) оперативне вивчення, оцінювання і прогнозування розвитку
суспільно-політичної обстановки у зонах відповідальності;
225

ф) організація і здійснення ІГТВ на обрані об’єкти впливу у
взаємодії з інформаційними агентствами, теле- і радіокомпаніями,
видавництвами, редакціями, культурно-просвітницькими центрами, а
також юридичними і фізичними особами (легально або під
прикриттям);
х) розробка матеріалів агітаційного характеру з метою
підвищення морально-психологічного стану військ і населення;
ц) введення в комп’ютерні мережі противника спеціальних
програм перехоплення, спотворення інформації і комп’ютерних
вірусів для зниження ефективності функціонування системи
управління і зв’язку противника;
ш) радіоелектронне
подавлення
радіоелектронних
засобів
противника, які можуть використовуватися для здійснення ІПВ і
виконання заходів радіоелектронного захисту своїх військ;
щ) підтримка діяльності місцевих органів виконавчої влади і
органів
місцевого
самоврядування,
створення
позитивного
відношення у місцевого населення про дії своїх військ (сил),
ю) сприяння розгортанню руху опору на території, що
тимчасово окупована противником.
Для вирішення завдань на рівні командувань та оперативних
(повітряних) командувань видів ЗС України доцільно створити
відповідні структури - відділи (відділення ) ІПБ (для вирішення
завдань - ж, л, м, н, р, с, т, у, ф, х, ш, щ).
Для військових частин і підрозділів характерними завданнями є
ж, м, н, р, у, щ. Для їх вирішення необхідно мати відповідні посади
офіцерів-психологів, офіцерів з інформації, офіцерів-соціологів.
На другому етапі Методики визначається чисельність персоналу
військових частин і підрозділів, необхідна для вирішення
поставлених завдань.
Так,
оптимальна
(потрібна)
кількість
психологів,
які
залучаються для
проведення заходів
протидії
негативному
інформаційно-психологічному впливу на особовий склад підрозділу
(частини, угрупування), розраховується за формулою:
п п си х.оп т = к псих.ос

к ОС.СКЛ
я п си х.ос

226

(4.1)

де І^ос скл - загальна кількість
особового
складу
підрозділу
(частини, угрупування);
к ос скл - коефіцієнт залучення особового складу підрозділу
(частини, угрупування) до психологічної адаптації за відведений
загальний час на проведення заходів щодо протидії негативного
впливу на особовий склад підрозділу (частини, угрупування). Даний
коефіцієнт може визначатися через відсоток психогенних втрат серед
особового складу підрозділу (частини, угрупування);
п П0С -с е р е д н я кількість разів залучення психолога на одну
особу за загальний час на проведення заходів щодо протидії
негативному впливу;
(і - кількість днів, що планується для проведення заходів щодо
протидії негативному впливу на особовий склад підрозділу (частини,
угрупування);
І доб.псих " час> ЯКІ1Й психолог виділяє безпосередньо на
проведення заходів щодо протидії негативному впливу на особовий
склад підрозділу (частини, угрупування) за одну добу (час прийому
психологом на одну добу), в годинах;
І псих.ос ~ час> Щ° виділяє психолог на одну особу за один раз для
проведення заходів протидії негативному впливу в мирний час, в
годинах;
Чпсих.ос середня кількість осіб, з якими психолог може
одночасно проводити заходи протидії негативному впливу;
^психос ~ коефіцієнт збільшення (зменшення) часу, що виділяє
психолог на одну особу для проведення заходів протидії негативному
впливу в загрозливий час, під час інтенсивних бойових дій тощо.
Коефіцієнт прогнозованих психогенних втрат серед особового
складу к осскл підрозділу (частини, угрупування) може визначатись за
допомогою таблиці, побудованої на основі експертних оцінок.
Приклад таких оцінок наведено в табл. 4.3 [2].
Таблиця 4.3
Прогнозування психогенних втрат при веденні бойових дій
Втрати
Бали
6-14
Коефіцієнт
0,1психовтрат к ос скл 0,13

Санітарні
15-23 24-32 33-42

6-14

Тимчасові
15-23 24-32 33-42

0,140,15

0,250,36

0,370,48

0,160,17

0,180,2

0,490,6

0,610,7
227

Особовий склад, який віднесений до санітарних психогенних
втрат (повна втрата боєздатності, для відновлення якої необхідні
госпіталізація та лікування) повинний направлятися в медичні
заклади, а особовий склад, віднесений до тимчасових психогенних
втрат (короткочасна (від декількох хвилин до декількох діб) втрата
боєздатності, відновлення якої досягається наданням психологічної
допомоги і заходами психологічної реабілітації і корекції) мають
коректуватися в розташуванні підрозділу.
Оптимальна чисельність психологів, що залучаються, відповідно
до співвідношення (4.1) може бути не цілим числом. Тому, його
результат потрібно округлити в більший або менший бік, наприклад,
за виразом:
„

_

П ,

^ О С .С К Л ^ О С .С К Л ^ П .О С П , 1

П п сих.опт ~ І А п с и х о с -----------------: -------------- f P
^добпсих^
1псих.ос
,
‘'ПСИХ, ос

/ А

’

(

т \

'

де

[ • ] - ціла частина.
Співвідношення (4.1) та (4.2) не враховують кваліфікацію
психологів, що залучаються до заходів протидії негативному
інформаційно-психологічному впливу. Тому, можливо ввести
середній коефіцієнт к квпсих кваліфікації психологів, який може
визначатися за результатами експертних оцінок або безпосередніми
командирами
за
результатами
попередніх
атестацій
Тоді
співвідношення (4.2) отримає вигляд:
„

VI.

О С .С К Л ^ О С .С К Л ^ П .О С

1 ,1

" п с и х .о п т = I k псих, о с ---------------- : -------------- 3 ---------------- J + 1 •
1д о б .п с и х и !
Ч п си х .о с
,
К кв.псих
1 псих, ос

(А

І 'і

( Я -5 >

В оптимальному варіанті потрібна кількість психологів, що
залучаються для проведення заходів щодо протидії негативному
впливу на особовий склад підрозділу (частини, угрупування) ппсих опт
повинна співпадати з реальною (наявною) чисельністю п псих, тобто

^ п сих.опт — ^ПСИХ •

228

За певних умов може виникати необхідність вирішення
зворотної задачі - розрахунку загальної кількості особового складу
підрозділу (військової частини, угрупування) Мос скл , до роботи з
яким ці психологи можуть бути залучені.
Виходячи з формули (4.1), за умови наявної кількості
психологів, які залучаються до проведення заходів ІПВ п псих,
можливо розрахувати загальну кількість особового складу підрозділу
(військової частики, угрупування) 1Ч0СХКЛ', до роботи з яким ці
психологи можуть бути залучені, обчислюється за формулою.
^доб.псих^
п си х Ч п си х .ос

.

Косскл' = ---------Г------ ■
П1п.ос лк ос.скл лк псих.ос

(4.4)

З урахуванням середнього коефіцієнту кваліфікації психологів
ккв.псих>вираз (4.4) отримає вигляд:
^ ДО6-псих ^ ,
п си х Ч п сітх .о с
,
К кв.псих
’ — ___________________ псих. ОС____________

\Т

V

ос. скл

ҐА с ч

V

^ п.ос ос.скл псих.ос

З урахування того, що із І 00 % особового складу повинна бути
проведена корекція психологічного стану після негативного ІПВ
(тобто к ос скл=1), вирази (4.4) та (4.5) набудуть вигляду відповідно:
1 доб.псих

^ Д О ^ ттги гу ^

1 псих Ч псих.ос

Іг

N1 ОС.СКЛ ? = ------------------^ сих-ос_
,
П

1 п.ос

п

К

5

П
^ д о б .п с и х ^ І
псих Ч псих.ос
,
кв.псих

» - __________________ [ т т л с ___________

N
ОС.СКЛ

(4 ■'"V
6)

псих.ос

П

1
П.ОС

к

(Л уч
1 /

ПСИХ.ОС

229

При масованому та довготривалому негативному ІПВ потрібно
проведення корекції психіки у 100% особового складу підрозділу
(частини, угрупування).
За аналогічним підходом має визначатись чисельність офіцерівсоціологів та офіцерів з інформації.
На третьому етапі Методики, виходячи із завдань, що
вирішуються, експертним шляхом визначається необхідний склад
засобів протидії негативному ІПВ противника.
На четвертому етапі Методики визначається оптимальна
кількість засобів протидії негативному ІПВ противника.
Приклад
розрахунку
друкарських
станків
(станцій)
представлений далі.
Кожному
друкарському
станку
властиві
наступні
характеристики:
- швидкість друку V
стан, кількість копій на годину;
- час роботи на добу І роб стан, годин;
- кількість осіб, що залучаються до обслуговування станку
ос.стан

Кількість

потрібних

друкарських

станків

ПдрСтан можливо

обчислити за формулою:
^

ГІГ

пг^япу

^ друк.стан^ р о б .с т а н ^ дн.стан

де

пе1П0С-к іл ь к іс ть

примірників

одного

номеру

друкованої інформації на одну особу;
VдруКстан ~ швидкість друку друкарської

(типу,

станції,

виду)

кількість

аркушів (формату А4) на годину;
Іробстан - ч а с безперервної роботи друкарської станції на одну
робочу добу, годин;
С Ідн стан ~ К ІЛ Ь К ІС Т Ь

Д Н ІВ ,

ЩО

В ІД В О Д Я Т Ь С Я

ДЛЯ

Д руку

(розмноження) одного номеру (типу, виду) друкованої інформації;
сі;ірК - кількість аркушів в одному номері (типі, виді) друкованої
інформації.
При цьому кількість осіб, що залучаються до обслуговування
всіх друкарських станків, які розташовані в одному місці
230

(типографії), не є сумою кількості
обслуговування одного станку

осіб,

що

залучаються

до

Необхідно привести всі аркуші до одного формату, наприклад
А4.
Виходячи з формули (4.8), кількість примірників п еІП одного
номеру (типу', виду) друкованої інформації,
надруковані, обчислюється за формулою:
и

_ гї д р .с т а н '7дру к.стан ^ р о б .стан '-д н .стан

п еІСІ —

-

що

можуть

бути

/ л пч

.

\У-У)

Потрібно, щоб виконувалась умова пекз > Н оссклп„к, ос,
Якщо для друку застосовуються т дрлас різних типів (видів)
друкарських засобів, то співвідношення (4.9) набуває вигляду:
^

^

т др.зас П

^

к=1

V
1 с
“ д р .ст а н ^ ' друк с т а н ^ ир о б .стан ^ І дн .стан

^

^арк

При розрахунку необхідної кількості звукомовних станцій
повинний враховуватись радіус дії станції. При розрахунку теле-,
радіостанцій (студій) потрібно враховувати радіус дії теле-.
радіостанцій, кількість відкритих телевізійних каналів та радіоканалів
доступу, що можуть бути доступні особовому складу, та кількість
засобів прийому цих каналів.
Підхід до визначення раціонального складу сил та засобів
протидії
негативному
інформаційно-психологічному
впливу
противника може бути розповсюджений на інший персонал
військових частин і підрозділів з урахуванням всього арсеналу
засобів проведення інформаційно-психологічної операції.

231

ЗАКЛЮ ЧЕНИ Я

Суттєві зміни в сучасному безпековому середовищі навколо
України, визначення геополітичних перспектив України щодо
входження до Європейського Союзу та приєднання до європейських
безпекових структур обумовлюють необхідність дослідження та
подальшого практичного застосування досвіду планування та
проведення інформаційних операцій у країнах-членах Альянсу.
Доктринальні
документи
Міністерства
оборони
США
визначають, що інформаційні операції є загальною складовою
військової операції (бойових дій), спрямованою на досягнення і
утримання інформаційної переваги ЗС СШ А та їхніх союзників над
противником і являють собою інтегроване застосування сил, засобів і
способів ведення РЕБ, операцій у комп’ютерних мережах,
психологічних операцій, оперативного маскування і військової
дезінформації у поєднанні із заходами забезпечення інформаційних
операцій та діяльністю інших силових структур, пов’язаних із
проведенням таких операцій.
За поглядами американських фахівців психологічні операції
(інформаційні
операції військової підтримки)
є складовою
інформаційних операцій та сприяють вирішенню певних завдань
інформаційних операцій, впливаючи на погляди, свідомість і дії
різних соціальних груп - від цивільного населення до керівників всіх
рівнів, що приймають важливі рішення. Вони проводяться у єдиному
інформаційному просторі та на загальній території, погоджуються за
стратегічними
цілями
і завданнями,
оперують
однорідною
інформацією та спрямовані на загальні або взаємозалежні цільові
аудиторії, але при цьому розрізняються за частковими завданнями,
силами і засобами, що залучаються, а також за формами і методами
дій.
Планування інформаційних операцій в НАТО є багатоетапним
процесом, що розпочинається з аналізу стратегічних документів і
рекомендацій глобальних відомств та визначення необхідної
інформації, після чого аналізується інформаційне середовище та
основні фактори, які впливають на процес планування, оцінюються
ризики, а також визначається місія інформаційної операції та критерії
її успішності. На основі цих даних розробляються і моделюються
різні варіанти оперативного плану, здійснюється їх оцінювання і
232

визначається оптимальний. Обраний і схвалений командувачем
О б’єднаними силами план допрацьовується і розробляються
рекомендації щодо його оптимального застосування
Практичні дії сил психологічних операцій в інтересах успішного
вирішення військових та інших завдань Північноатлантичного
альянсу проводяться на всіх рівнях (стратегічному, оперативному і
тактичному) у мирний час, у період врегулювання криз і в бойових
умовах у рамках проведення різних за змістом і масштабами воєнних
операцій. При вирішенні своїх специфічних завдань підрозділи
психологічних операцій ОЗС НАТО здійснюють тісну взаємодію з
формуваннями інформаційних операцій, структурами суспільної
дипломатії та органами із зв’язків з громадськістю.
У XXI столітті відбулися радикальні зміни в характері
міжнародних війн і збройних конфліктів, докорінно змінилися не
лише їхні політичні цілі, але й способи і засоби їхнього ведення.
Метою сучасної війни, її основним результатом стає не держава,
територія або ресурси, а система цінностей і ідентичність нації. Тому,
створення ефективної системи протидії інформаційно-психологічним
впливам для захисту населення, у тому числі особового складу
Збройних Сил та інших структур сектору безпеки і оборони від
технологій деструктивної зміни свідомості особистості є важливим
державним завданням. Забезпечити такий захист можливо лише
комплексно в рамках системи стратегічних комунікацій.
Метою стратегічних комунікацій НАТО є забезпечення того,
щоб аудиторія НАТО, будь-то в країнах або в регіоні, де проводиться
операція НАТО, у дружній або ворожій обстановці, отримувала
правдиву, точну й своєчасну інформацію, яка дозволить їй зрозуміти
й оцінити дії та наміри Альянсу. Стратегічні комунікації НАТО - це
скоординоване та належне використання комунікаційних заходів і
можливостей НАТО для підтримки політики, операцій і дій
Північноатлантичного союзу, а також для досягнення цілей НАТО.
Компонентами системи стратегічних комунікацій є зв’язки з
громадськістю, публічна дипломатія та військові заходи в підтримку
публічної дипломатії, зв ’язки зі ЗМІ, інформаційні заходи
міжнародного військового співробітництва, цивільно-військове
співробітництво, дії в кіберпросторі, включаючи соціальні мережі,
залучення ключових лідерів до проведення інформаційних заходів,
внутрішня комунікація, інформаційні операції, психологічні операції,
інші заходи, спрямовані на просування цілей держави.
233

Змістовим ядром стратегічних комунікацій є формування
стратегічного наративу. Стратегічний наратив формується на підставі
існуючих у суспільстві уявлень і цінностей. Щоб бути ефективними,
стратегічні наративи мають входити в резонанс із цінностями,
інтересами і забобонами цільових аудиторій. Стратегічні наративи
формулюють кінцеві стани і пропонують спосіб досягнення мети,
забезпечуючи громадськість розумінням і сенсом подій, пов’язаних із
застосуванням воєнної сили.
При
плануванні
інформаційно-психологічних
операцій
(інформаційно-психологічних
впливів)
повинна
враховуватись
сутність стратегічних комунікацій, яка полягає у тому, що
сформульовані для різних цільових аудиторій меседжі не повинні
суперечити один одному. Тож, планування ІПсО (ІПВ) набуває
нового змісту', оскільки в сценарії проведення повинна враховуватись
значно більша кількість факторів і чинників. Така багатооб’єктність і
багатоаспектність, масштабність покриття (ураження) повинна
поєднуватись із чітко визначеною спрямованістю і вибірковістю.
У більшості офіційних документів МО СШ А як єдина типова
модель
циклу
прийняття
рішень
в системах
управління
застосовується петля ОСЮА або цикл Дж. Бойда. Змістовне цикл
Дж. Бойда стосовно інформаційного протиборства може бути
визначений як сукупність процедур планування і управління ІПсО
(ІПВ; від моменту появи інформації про об’єкт впливу до його
виключення зі списку цілей. При цьому, процедури планування і
процедури управління розділяються. Кожний з етапів циклу
прийняття рішень містить сукупність заходів, які реалізують
системний
підхід
до
вирішення
завдань
інформаційного
протиборства. Головним аспектом у набутті інформаційної переваги
над противником є випередження його у циклі прийняття рішень та
дій Для отримання інформаційної переваги в процесі інформаційнопсихологічного впливу запропонований підхід, який дозволяє
скоротити час виконання власної петлі ООПА.
Досвід проведення ІПсО стосовно різних об’єктів впливу
(цільових аудиторій) свідчить, що всі вони мають певні особливості,
характерні для конкретної моделі ІПсО, але здійснюються за
приблизно однаковою схемою. Перший та другий етап ІПсО
відповідає процедурі планування (спостереження і орієнтація),
основними елементами якого є аналіз обстановки та визначення
сценарію її проведення, третій та четвертий етап ІПсО відповідає
234

процедурі управління (прийняття рішення і дія), яка полягає у
використанні інформаційного приводу для введення в дію
відповідних форм, методів та засобів з метою досягнення цілей ІПсО,
а також шляхів виходу з операції. За умови недосягнення цілей ІПсО
цикл повторюється.
Планування ІПсО (ІПВ), так саме, як і організація протидії
негативному інформаційно-психологічному впливу противника
передбачає оцінювання інформаційної обстановки, дослідження тих
чинників, які можуть впливати та впливають на ефективність та
результативність інформаційно-психологічних впливів. При цьому
необхідно враховувати динамічність зміни обстановки та наявність
двох протилежних тенденцій - з одного боку, постійно зростаюча
кількість факторів, що впливають на результат оцінювання
обстановки, а з іншого - ліміт часу на її аналіз.
Протидія негативному інформаційно-психологічному впливу є
складовою інформаційно-психологічної боротьби, яка спрямована на
власну аудиторію та має на меті нейтралізацію або зведення до
мінімуму ефекту від ворожого інформаційно-психологічного впливу.
Вона включає комплекс заходів стосовно аналізу, прогнозування,
профілактики та зриву
інформаційно-психологічного
впливу
противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та
деморалізувати
особовий склад
військ (сил) і населення,
дезорганізувати його бойову діяльність.
Організація протидії потребує наявності відповідної системи
протидії негативному інформаційно-психологічному впливу, під
якою розуміється система погоджених за місцем, часом та
завданнями заходів, що проводяться у мирний та воєнний час
органами військового управління всіх рівнів з метою попередження
умов здійснення негативного інформаційно-психологічного впливу,
його виявлення та протидії
Система протидії негативному інформаційно-психологічному
впливу складається з трьох підсистем:
- попередження умов здійснення негативного інформаційнопсихологічного впливу;
- виявлення негативного ІПВ;
- протидії негативному ІПВ.
Для реалізації заходів протидії негативному інформаційнопсихологічному
впливу
запропонована методика
визначення
раціонального складу сил та засобів протидії негативному ІПВ
235

противника на війська та населення, яка побудована на основі методу
програмно-цільового управління та полягає у визначенні комплексу
завдань з протидії негативному ІПВ для кожного рівня управління,
створенні відповідних функціональних структур для їх вирішення та
визначенні чисельності кожної функціональної структури (кожного
підрозділу) відповідно до обсягу покладених завдань.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Аналітична доповідь до щорічного Послання Президента
України до Верховної Ради України “Про внутрішнє та зовнішнє
становище України в 2016 році”. - Київ : Н1СД, 2016. - 6 8 8 с.
2. Блінов О. А. М етодика прогнозування психогенних втрат:
метод, посіб. / О. А. Блінов. - К. : ВГІ НАОУ, 2003. - 33 с.
3. Б о гд ан о в е. В.
Стратегические
коммуникации:
концептуальные подходы и модели для государственного управления
/ С .В . Богданов // Государственное управление. Электронный
вестник. - 2017. - Вып. № 61. - С. 132-152.
4. Богданович В. Ю. Інформаційна безпека як основа воєнної
безпеки держави та суспільства / В. Ю Богданович, Б. О Ворович,
Є. І. Марко - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://l 68924372345-1-РВ pdf.
5. Богданович В. Ю. Моделювання стратегії, орієнтованої на
зміну режиму у вибраній країні-мішені через її занурення в хаос, на
основі методу функціонально значимих проміжних станів /
B. Ю. Богданович // Сучасний захист інформації. - 2015. - № 2. C. 44-53.
6. Бойко О. В. Психологічна підготовка. 4.1. (теоретичний
аспект): Навчально-методичний посібник / О. В Бойко та ін. - Львів:
АСВ, 2 0 1 0 .- 2 0 0 с.
7. Буренок В .М .О некоторых аспектах информационных войн /
В. М. Буренок // Вооружение и экономика. Электронный научный
журнал. - 2011. —№ 3(15). - С. 5-16. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.vvt-eco.ru.
8. Вареник Н. Эти волшебные и опасные звуки музыки... /
Н. Вареник. - [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://zn.ua/
SOCIETY/eti_volshebnye_i_opasny e_zvuki_iTiuzyki.html
9. Варій М Й. Виборчі технології / М. Й. Варій. - В-во
“СПОЛОМ ”, 2002. - 229 с. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу :
http://old ippo.edu.te.ua/files/gromad_osvita/resursy/
vyborch_tehn/vy borch_tehn.pdf.
10. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Гол.
ред.
В. Т. Бусел,
редактори-лексикографи:
В. Т. Бусел,
М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв та ін. - К. : Ірпінь: ВТФ
“Перун”, 2005. - 1728 с.
237

11. Виноградний В. І.
Сучасні
інформаційні
технології,
інформаційні небезпеки / В І Виноградний. - [Електронний ресурс].
Режим
доступу :
http://www.nmckherson.gov.ua/mdex.phр/
pedagogichna-storinka/naukovi-statti/7-suchasni-intormatsijmtekhnologiji-ijni-nebezpeki.
12.Військовий стандарт 01.004.004. (Видання 1) Інформаційна
безпека держави у воєнній сфері. Терміни та визначення Затверджено
наказом
начальника
Центрального
управління
метрології і стандартизації Збройних Сил України Озброєння
Збройних Сил України - головного метролога Збройних Сил України
від 27.02.2014 р. № 1.
13. Горбулін В. П. “Гібридна війна” як ключовий інструмент
російської геостратегії реваншу / В. П. Горбулін // Стратегічні
пріоритети. -2014. - № 4(33). - С. 5-12.
14 Гусаров В. Информационно-психологические операции ВС
Украины в Республике Ирак / В. Гусаров. - [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://psyfactor.org/psyops/psyops-iraq-2.html.
15. Давыдов Д. Развитие сил информационных операций СШ А
до 2.020 года / Д. Давыдов // Зарубежное военное обозрение. - 2014. № 4 .- С . 3-10
16. Денисов А. А. Подавление циклов Бойда: новый принцип
управления
военными
и
политическими
конфликтами
/
А. А. Денисов, Е. В. Денисова // Информационные войны. - 2010. № З .- С . 2-14.
17. Денисов А. А. Подавление циклов Бойда, опыт управления
военными и политическими конфликтами
1999-2009 гг. /
A. А. Денисов // Информационные войны. - 2010. - № 2. - С. 2-13.
18. Денисов А. А. Подавление циклов Бойда: полная схема
управления
постиндустриальным
военным
и
политическим
конфликтом / А. А. Денисов, Е. В Денисова // Информационные
войны. - 2010. - № 4. - С. 26-37.
19. Дзюба М. Т. Нарис теорії і практики інформаційнопсихологічних о п ер ац ій : Навчальний посібник / М. Т. Дзюба,
Я. М. Жарков,
І. О. Ольховой,
М. 1. Онигцук;
за
заг.
ред.
B. В. Балабіна. - К. : ВІТІ НТУУ “К П Г , 2006. - 471 с.
20. Дубов Д. В.
Стратегічні
комунікації:
проблеми
концептуалізації та практичної реалізації strategic priorities /
Д. В. Дубов // Стратегічні пріоритети. Серія: Політика. - 2016. —

238

№ 4 (4 1 ). - С. 9-23. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://ippi.org.ua/sites/default/files/dubov.pdf.
21. Єдиний перелік (каталог) спроможностей Міністерства
оборони України та Збройних Силах України. Затверджено
Міністром оборони України 28.11.2017. - К. : МО України, 2017. 356 с.
22.Ж арков Я. М.
Історія
інформаційно-психологічного
протиборства:
підруч.
/
Я. М. Жарков,
Л. Ф. Компанцева,
В. В. Остроухое, В. М. Петрик, М. М. Присяжнюк, Є. Д. Скулиш; за
заг. ред. Є. Д. Скулиша. - К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2012.
- 2 1 2 с.
23. Зозуля О. С.
Державне
управління
забезпеченням
інформаційної
безпеки
України
в
умовах
інформаційнопсихологічного протиборства: дис. на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління / О. С. Зозуля. - Київ, 2017.
-2 5 1 с.
24.И влевА . А. Основы теории Бойда. Направления развития,
применения и реализации : монографія / А. А. Ивлев. - Москва, 2008.
- 64 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://pentagonus.ru/
_Ы/0/23_KES.pdf.
25. Ильичев И. И. Информационная деятельность Пентагона на
современном этапе: аппарат, стратегия и проекты / И. И. Ильичев,
Н. А. Цветкова. - Санкт-Петербург, 2018. - 116 с. - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : https://nauchkor.ru/pubs/informatsionnayadeyatelnost-pentagona-na-sovremennom-etape-apparat-strategiya-iргоек1у-5Ье577707966е104е4а1249гі.
26. Информационное пространство. - [Електронний ресурс]. Режим
доступу :
https://iitmagazine.ru/posts/9869-informacionnoeргозЦапзию.
27
Інформаційно-психологічна протидія в Національній гвар
України (психологічний а с п ек т): монографія / І. В. Воробйова,
Я В. М ацегора, І. І. Приходько та ін.; за заг. ред.
проф
I I. Приходька; 2-ге вид. - X. : Національна акад. НГУ, 2016. - 265 с.
28.Інформаційно-психологічний вплив. - [Електронний ресурс].
Режим
доступу:
https://pidruchniki.com/10561 12736938/
роІП о^іуа/іпґогтаІ5Іупо-р5ІІю ^ісІіпіу_ур]іу.
29.Кабаченко Т. С. Методы психологического воздействия /
Т. С. Кабаченко. - М. : Педагогическое общество России, 2000. 539 с.
239

30.Капштик О. В. Стратегічні комунікації як ефективний
механізм протидії гібридній війні / О. В. Капштик. - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/?op=l&z=1275.
3 1. Караяни А. Г. Информационно-психологическое противоборство
в современной войне / А. Г. Караяни // Army Rus Военно­
информационный портал. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу' :
https://psyfactor.org/lib/psywar30.htm.
32.Клименко С. Теория и практика ведения “гибридных войн” /
С. Клименко // Зарубежное военное обозрение. - 2015. - № 5 - С. 109112.

33. Колесов П.
Ведение
США
информационных
войн.
Концепция “Стратегических коммуникаций” / П. Колесов. [Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
https://ss69100.livejoumal.com/1713642. html.
34.Конах В К. Зовнішні негативні інформаційно-психологічні
впливи на Україну та можливі шляхи їх нейтралізації / В. К. Конах,
П. Д. Рогов // Су часна українська політика. - К. : Вид-во “Центр
соціальних комунікацій”, 2013. - Вин. 29. - С . 134-150.
35.Крысько В. Г
Секреты психологической войны (цели,
задачи, методы, формы, опыт) / В. Г. Крысько - Минск : Харвест,
1999.
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://knigi.link/psihologicheskie-voynyi-informatsionnyie/tseli-zadachipsihologicheskoy-voynyi-voennoe-23646 htmi.
36. Кушнір О Поняття та сутність стратегічних комунікацій у
сучасному українському державотворенні / О Кушнір // Глобальна
організація союзницького лідерства. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://goalint.org/ponyattya-ta-sutnist-strategichnixkomunikaciiu-suchasnomu-ukrainskomu-derzhavotvorenm.
37. Литвиненко А. В. Специальные информационные операции и
пропагандистские кампании / А. В. Литвиненко. — Киев : ВКФ
“Сатсанга”, 2000 - 219 с.
38. Ліпкан В. А. Експертний висновок на проект Стратегії
розвитку ефективних комунікацій у ЗСУ / В. А. Ліпкан. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://goal-int org/ekspertnijvisnovok-na-proekt-strategii-rozvitku-efektivnix-komunikacij-u-zsu/.
39.Ліпкан В. А. Роль стратегічних комунікацій в протидії
гібридній війні проти України / В. А. Ліпкан - [Електронний ресурс].
- Режим доступу : http://goal-int.org/rol-strategichnix-komunikacij-vprotidii-gibridnij-vijni-proti-ukraini/.
240

40.
Ліщинська О. А. Культова психічна залежність особистост
передумови, чинники, механізми : монографія / О. А. Ліщинська. К. : Легко шк, 2008. - 266 с.
41 М акаренко С. И.
Информационное
противоборство
и
радиоэлектронная борьба в сетецентрических войнах начала XXI века
/ С. И. Макаренко. - СПб., 2017. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу :
https://sccs.intelgr.com/editors/M akarenko/
МакагепкоInfPro.pdf.
42.М анойло А. В. Государственная информационная политика в
условиях информационно-психологической войны / А. В. Манойло,
Д. Б. Фролов, А. И. Петренко. - М. : Радио и связь, 2015. - 542 с.
43. М аркова М. В. Постстресові дезадаптивні стани на тлі
соціальних змін: аналіз проблеми / М. В. Маркова, П. В. К озира//
М едична психологія. - 2015. - № 1(37). - С. 8-13.
44.М арута Н. О. Інформаційно-психологічна війна як новий
виклик сучасності: стан проблеми та напрямки її подолання
український вісник психоневрології. / Н. О. Марута, М. В. Маркова. 2015. - Том 23. - Вип. 3(84) - С. 21-28. - [Електронний ресурс]. Режим
доступу :
http://uvnpn.com.ua/upload/iblock/9c4/
9c45403744e5f705dcl616c59ad481f8.pdf.
45.М ацышина Е. В. Психофизиологическое воздействие музыки
на организм человека / Е. В. Мацышина. - [Електронний ресурс] Режим
доступу :
Ьпр:/Уотк р ыт ы йу р о к.р ф/

%В 1% 81% 0 1% 82% 00% в0% 01%82%Г) 1%8С%00%В8/598891
46.М охорВ . Негативний інформаційно-психологічний вплив на
індивідуальну свідомість за соціоінженерним підходом / В. Мохор,
О. Цуркан. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ela.kpi.ua/
Ь ^ г е а т Л 23456789/23928/1/ГГ82017.5.2 % 2 8 9 % 2 9 _ 0 2 ^ ґ.
47. Наказ М іністерства оборони України від 22.11.2017 № 612
“Про затвердження Концепції стратегічних комунікацій М іністерства
оборони України та Збройних Сил України”. - [Електронний ресурс].
-Р е ж и м доступу : https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0612322-17.
48.Нємцева О. О.
Структура
інформаційно-психологічного
впливу / О. О. Нємцева // Серія: Соціальні комунікації. - 2015. № 4(24). - С. 42-47. - [Електронний ресурс] - Режим доступу:
1і«р:/Лігек_2015 _ 4 _ 1 1 % 2 0 (2 )^ Г
49.0левский В. Доктрина психологических операций НАТО. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://factmil.com/publ/
5Ігапа/паІоЛіокП'іпа_р5ік1ю^ісЬе8кік1і_орегасі)_паи}_2016/61-1-0-998.
241

50.0лєвский В. Концепция “стратегической пропаганды” НАТО
/ В. Олевский // Зарубежное военное обозрение. - 2014 - № 10. С. 12-18.
51.Олевский В.
Общественная
дипломатия
на
службе
стратегической пропаганды НАТО / В. Олевский // Зарубежное
военное обозрение. —2017 - № 9. —С. 8-13.
52.0нищ ук М. І.
Протидія
інформаційно-психологічному
впливу противника Навчально-методичний посібник / М. І. Онищук
- К . : НАОУ, 2002. - 36 с.
53.0рбан-Л ембрик Л. Е. Соціальна психологія: підручник /
Л. Е. Орбан-Лембрик. - К. : Либідь, 2004. - 576 с.
54 Панова І В Захист від впливу інформації, що є шкідливою
для особи, як принцип інформаційного права / 1 В. Панова //
Український юридичний портал. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу’ :
hrtp://radnuk.info/pidrychnuku/adm)n-pravo/493-stetsenko/
2 1 5 0 3 --------------і— html.
55.Панченко В. М. Інформаційні операції в системі стратегічних
комунікацій / В. М. Панченко // Стратегічні пріоритети. Серія:
Політика. - 2016. - № 4. - С.72-79. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://nbuv.gov ua/UJRN/sppol_2016_4_l 1.
56.Пелепейченко JI. М.
Стратегічні
комунікації
силових
структур
України
в
сучасному
соціальному
контексті
/
Л. М. Перепейченко // Інформаційна безпека людини, суспільства,
держави. - 2017. - № 1 (21) - С. 34-41.
57.П ерцеффД . Атака на мозг (Оскал психотронной войны) і
Д. Перцефф.
[Електронний
ресурс]. Режим
доступу
https://public.wikireading.ru/94652.
58.Петренко В. М. Методика воєнно-ідеологічної підготовки:
навч. посіб. і В. М. Петренко, О. М. Шевченко. — Суми: Сумський
державний університет, 2017. - 480 с.
59.Петрик В. М.
Інформаційна безпека (соціально-правові
аспекти) :
підручник
/
В. М. Петрик,
В В Остроухов,
М. М. Присяжнюк та ін - К КНТ, 2010. - 771 с.
60 Петрик В. М. Сучасні технології та засоби маніпулювання
свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних
операцій :
навч.
посіб.
/
В. М. Петрик,
В. В. Остроухов,
О. А. Ш токвиш та ін. - Київ : Росава, 2006. - 208 с.
61 .Пєвцов Г. В. Інформаційна безпека у воєнній сфері:
проблеми, методологія, система забезпечення : монографія /
242

Г. В. Певцов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, К. I. Хударковський. - X. :
Цифрова друкарня № 1, 2014. - 272 с.
62. Певцов Г, В. Інформаційно-психологічна боротьба у воєнній
сфері : монографія / Г. В. Певцов, А. М. Гордієнко, С. В Залкін,
С. О. Сідченко,
А. О. Феклістов,
К. І. Хударковський.
X. :
Вид. Рожко С.Г., 2017. - 276 с.
63. Пєвцов Г. В. М етодичний підхід до аналізу інформаційнопсихологічної операції противника. / Г. В. Пєвцов, С. В. Залкін,
С. О. Сідченко, К. І. Хударковський // Наука і оборона. К. : Видавничий дім “Стилос” - 2016. - Вип. 3. - С. 27-31.
64. Пєвцов Г. В. М етодичний підхід до формування сценарію
проведення інформаційно-психологічного впливу на осіб, що
приймають рішення / Г. В Пєвцов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко,
К. І. Хударковський, // Системи обробки інформації. - 2019. Вип 1(156). - С . 74-81.
65. Пєвцов Г. В.
Основні
особливості
ознак
проведення
інформаційно-психологічної операції Російської Федерації в АР Крим
/ Г. В. Пєвцов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, К. І. Хударковський,
А.О.Феклістов, А. В. Антонов // Наука і техніка Повітряних Сил. 2 0 1 4 .-В и п . 1(14). - С 37-39.
66. Пєвцов Г. В. Особливості формування сценарію проведення
інформаційно-психологічного впливу в ході реалізації стратегічних
комунікацій
і
Г. В. Пєвцов,
С. В. Залкін,
С. О Сідченко.
К І. Хударковський, // Наука і техніка Повітряних Сил. - 2019. Вип. 3(36). - С. 40-46.
67. Пєвцов Г. В. Підхід до визначення раціонального складу
окремих сил та засобів протидії негативному інформаційнопсихологічному впливу противника на війська та населення. /
Г. В. Пєвцов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, К. І. Хударковський
//
Наука і оборона. - К : Видавничий дім “Стилос”. - 2016. - Вип. 3. С. 27-31.
68.Плескач В Л. Інформаційні системи і технології на
підприємствах : підручник / В. Л. Плескач, Т. Г. Затонацька. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://pidruchniki.com/'
1350052747708/informatika/ponyattyainform atsiynogoprostoru.
69. Пономарева Е. Цветные революции: природа, символы,
технологии / Е. Пономарева, Г. Рудов // Обозреватель - 2012. - № 3.
С. 36-48. [Електронний
ресурс]. Режим
доступу :
https://mgimo ru/library/publications/1001019/.
243

70.Попова Т. В. Стратегічні комунікації : словник / Т. В. Попова,
B. А. Ліпкан / за заг. ред. В. А. Ліпкана. - К. : ФОП О. С. Ліпкан,
2 0 1 6 .- 4 1 6 с.
71. Попова Т. В. Стратегічні комунікації, досвід США: успішні
стратегічні комунікації засновані на 80 % реальних дій і лише на 20 %
слів / Т. В. Попова. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
https://censor.net.Ua/blogs/l 106538/strategchn_komunkats_dosvd_ssha_us
pshn_strategchn_komunkats_zasnovan_na_80_realnih_dyi_lishe_na_20_slv.
72. Почепцов Г. Г. Информационно-политические технологии /
Г. Г. Почепцов. - М. : Центр, 2003, - 384 с.
73. Почепцов Г. Г. Новые подходы в теории информационных
войн: британская модель / Г. Г. Почепцов. - [Електронний ресурс]. —
Режим доступу : http://osvita.mediasapiens ua/m aterial/28221.
74. Почепцов Г. Г.
Стратегічні
комунікації:
стратегічні
комунікації в політиці, бізнесі та державному управлінні : навч. посіб
для студ. і аспір. / Г. Г. Почепцов. - К. : Альтерпрес, 2008. - 2 1 6 с.
75.Почепцов Г. Г. Сучасні інформаційні війни / Г. Г. Почепцов.
- К . : Києво-М огилянська академія, 2015. - 4 9 7 с.
76. Проблеми інформаційної безпеки держави у воєнній сфері,
шляхи їх вирішення: матеріали науково-практичного семінару. Київ: НУОУ, 2015 - 52 с.
77 Проект Указу Президента України “Про затвердження
Концепції розвитку Стратегічних комунікацій сектору безпеки і
оборони’ - 2015. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://goal-int.org/proekt-ukazu-prezidenta-ukraini-pro-zatverdzhennyakoncepcii-rozvitku-strategichnix-komunikacii-sektoru-bezpeki-i-oboroniproekt/.
78. Психологическое воздействие и эмоциональное восприятие
цвета. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://drredpen.ru/
emotsionalnoe-znachenie-tsveta-i-psihologicheskoe-vospnyatie/.
79. Психология цвета. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://azps.ru/articles/pr/pr59.html.
80. Психология.
Словарь / под ред. А. В. Петровского,
М. Г. Ярошевского. - М. : Политиздат, 1990. - 494 с.
8 1. Расстройства адаптации среди гражданского населения,
пережившего боевые действия, спустя месяц после их прекращения /
И. В. Линский,
В. Н. Кузьминов,
Н. В. Позднякова
[и др.] //
Український вісник психоневрології. - 2014. - Т. 22. - Вип. 3 (80). C. 5-12.
244

82.Ревуцький А. В.
Цикл
прийняття
рішень
в умовах
невизначеності - петля “OODA” / А. В. Ревуцький // Сучасні
інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. - 2013. № 3(18). - С. 104-108.
83. Рекомендації
з
оборонного
планування
на
основі
спроможностей в Міністерстві оборони України та Збройних Силах
України. Затверджено М іністром оборони України 12.06.2017. - К. :
МО України, 2 0 1 7 .- 4 9 с.
84. Річна національна програма під егідою Комісії Україна НАТО на 2018 рік / Затверджено Указом Президента України від
28 березня 2018 року № 89/2018 - [Електронний ресурс] - Режим
доступу : https://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/00/58/62/
bd6cdbcf9328901dldld8163ae5348c6_1522256231.pdf.
S5. Рогов П. Д Війна за мізки і П. Д. Рогов, М. М. Присяжнюк //
Оборонний вісник. - 2016. - № 6. - С. 20-25.
86.Саврасов С. Концепция применения оружия нелетального
действия в боевых операциях Сухопутных войск ВС США /
С. Саврасов // Зарубежное военное обозрение. - № 10. - 2009. - С.3744,
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://pentagonus.ru/publ/koncepcija_priTnenenija_oruzhija_neletalnogo_d
ej stvij a_v_b о е vy kh_o р е гас ij ak h_s.
87. Сайт BINTEL.COM.UA. Стратегія і тактика гібридних війн в
контексті військової агресії Росії проти України // Незалежний
аналітичний центр геополітичних досліджень “Борисфен Інтел”. 24.11 2014.
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://bintel.com.ua/uk/article/gibrid-war/.
88.Сайт IINFORMNAPALM.ORG. Россия ведет ГИБРИДНУЮ
войну ГИБРИДНОЙ армией // InformNapalm. - 04.03.2015. [Електронний
ресурс].
Режим
д о сту п у :
https://inform napalm .org/6631-gibridnaja-vojna-armija/.
89.С ивакТ. В.
Аналіз
передумов
становлення
системи
стратегічних комунікацій в державному управлінні / Т. В. Сивак. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://goai-int.org/anaiizperedumov-stanovlennya-sistemi-strategichnix-komunikacij-vderzhavnomu-upravlinni/.
90. Сидоренко Е. В. Тренинг влияния и противостояния влиянию
/ Е. В. Сидоренко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
https://www.psyoffice.ru/page, 17,3398-sidorenko-e.-v.-trening-vlijanijai.html.
245

91. Ткач В. Ф. Спецпропаганда як інформаційний складник
гібридної війни Росії проти України / В. Ф. Ткач. - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://sp.niss.gov.ua/content/articles/files/121472818589 pdf.
92. Туляков О. Информационная война в планах Пентагона /
О. Туляков.
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://pentagonus.ru/publ/informacionnaja_vojna_v_planakh_pentagona_2
015/19-1-0-2650.
93.Указ Президента України № 555/2015 “Про рішення Ради
національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року “Про
нову редакцію Воєнної доктрини України”. - [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/5552015-19443.
94. Указ Президента України від 25 лютого 2017 року № 47/2017
“Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29
грудня 2016 року “Про Доктрину інформаційної безпеки України”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.president.gov.ua/
docum ents/472017-21374.
95. Формування психологічної готовності військовослужбовців
до виконання завдань антитерористичної операції (порадник для
офіцерів та сержантів), затверджений начальником Генерального
штабу -Головнокомандувачем ЗС України. Ш таб АТО - 2 0 1 4 . - 2 2 с.
96.Функциональная музыка. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : https://vocabulary.ru/termin/funkcionalnaja-muzyka.html.
97. Цветкова Н. А. Информационные операции министерства
обороны США: стратегия, фу нкции и планирование / Н. А. Цветкова,
И. И. Ильичев. [Електронний ресурс]. Режим доступу :
https://cyberleninka.ru/article/n/informatsionnye-operatsii-ministerstvaoborony-ssha-strategiya-funktsii-i-planirovanie.
98. Чистоклетов JI. Г. Інформаційно-психологічні впливи як
невід’ємна
складова
парадигми
інформаційної
безпеки
/
JT. Г. Чистоклетов, В. Й. Шишко // Науковий вісник Львівського
державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 2(1). - С. 183193.
99. Ш ариков П. А. Информационные операции в современной
военной стратегии США. Анализ доктринальных документов
министерства обороны и государственного департамента США /
П. А. Шариков. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http:// www. rusus.ru/? act=read& іd=43 8.

246

100. Ю рьев А. И. Введение в политическую психологию /
A. И. Юрьев.
СПб.
Издательство
Санкт-Петербургского
университета, 1992. - 232 с.
101. Abner А. N. Psywarriors. Psychological warfare during the
Korean war. - Shippensburg, 2001. - P. 51
102. Air Force Doctrine Documents 2-5 “Information Operations”. Air Force Doctrine Center, 11 January 2005. - 61 p. - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/
b31 1353.pdf.
103. Angerman W. S. Coming full circle with Boyd's OODA loop
ideas: an analysis of innovation diffusion and evolution / W. S. Angerman.
- Air Force Institute of Technology, 2004. - 141 p - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу
https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/
a425228.pdf.
104. Brehmer В. The dynamic OODA loop: Amalgamating Boyd’s
OODA loop and cybernetic approaches to command and control /
B. Brehmer // 10th Internationa! Command and Control Research and
Technology Symposium. - McLean, VA, 17-21 June 2005. — 15 p. —
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dodccrp.org/
events/10thJC CR TS/CD /papers/365 pdf.
105. Center for the Study o f Contemporary Conflict (2017),
“Strategic communications: a tribute to fashion or a requirement o f the
present?” .
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
https://defence"ua com/index.php/statt]/3036"stratehichni"komunikatsiyi"d
anyna" modi"chy" vym oha''suchasnosti.
106. Department of Defense Dictionary o f Military and Associated
Terms. - P. 226. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.dtic.m il/doctrine/new_pubs/jpl_02.pdf.
107. Directive 3600.01 “Information Operations”. - Department of
Defense, 2 May 2013. - 12 p. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : https://fas.org/irp/doddir/dod/d3600_01.pdf.
108. Expending Joint Vision 2010 “Concept for Future Joint
Operations” . - Ft.Monroe. Office o f Primary Responsibility, May 1997 96 p.
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://www.iwar.org.uk/rma/resources/jv2010/concepts-jv-2010.pdf.
109. Field Manual (FM) 100-6 “Information Operations”. Washington, DC: Headquarters, Department of the Army, 27 August,
1996. - 162 p. - [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

247

https://www.bits.de/NRANEU/others/amd-us-archive/fmlOO6% 2896% 29.pdf
110. Field Manual (FM) 3-0 “Operations”. - W ashington, DC:
Headquarters, Department o f the Army, October 2017. - 366 p. [Електронний ресурс]. Режим
доступу : https://fas.org/irp/
doddir/army/fm3-0 pdf.
111. Field Manual (FM) 3-13 (FM 100-6) “Information Operations:
Doctrine, Tactics, Techniques, and Procedures”. - W ashington, DC:
Headquarters, Department of the Army, 28 November 2003. - 314 p. [Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://www.iwar.org.uk/iwar/resources/doctrine/fm-3-13.pdf.
112. Field Manual (FM) 3-13 “Inform and Influence Activities”. Berlin Information-center for Transatlantic Security, 25 January 2013. 96 p.
[Електронний
ресурс].
Режим
д оступу:
https://www globalsecurity org/ military/library/policy/army/fm/3-13/fm313-2013 pdf.
113. Get Smart. Combining Hard and Soft Power. By Joseph S. Nye
Jr.
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://www.foreignaffairs.com/articles/65163/joseph-s-nye-jr/get-smart.
114. Goldman Е. Strategic Communication: A Tool for Asymmetric
Warfare / Emily Goldman // Small Wars Journal, 6 October 2007. [Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http://smallwarsjournal.com/blog/strategic-communication-a-tool-forasymmetric-warfare
115. Information Warfare: A Strategy for Peace ... The Decisive
Edge in War. - Washington, 1996. - 24 p. - [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a318379.pdf.
116. Information
Warfare:
Legal,
Regulatory,
Policy
and
Organizational Considerations for Assurance. - Washington, 4 July 1996.
552 p.
[Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
https://apps citic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a315317 pdf.
117. Joint Publication 3-13 “Information Operations”. - Joint Chiefs
of Staff, 27 Novem ber 2012 incorporating Change 20 Novem ber 2014. 87 p
[Електронний
ресурс]
Режим
доступу :
https://www.jcs.m il/Portals/36/Docum ents/Doctnne/pubs/jp3_13.pdf
118. Joint Publication 3-13 “Joint Doctrine for Information
Operations”. - Washington, 14 December 2004. - 143 p. - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : https://www.bits.de/NRANEU/others/jpdoctrine/jp3_13sd.pdf.
248

1 І 9. Joint Publication 3-13.1 “Electronic W arfare”. -- Joint Chiefs of
Staff. Berlin Information-center for Transatlantic Security, 8 February
2012. - 144 p - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.bits de/NRANEU/others/jp-doctrine/ JP3_13. l(12).pdf.
120. Joint Publication 3-13.1 “Joint Doctrine for Command and
Control Warfare (C2W )”. - W ashington, 7 February 1996. - 101 p. [Електронний
ресурс].
Режим
доступу :
http.//'www. iwar.org.uk/rma/resources/c4i/jp3_13_l .pdf.
121. Joint Publication 3-13.2 “Military Information Support
Operations”. - Joint Chiefs of Staff. Berlin Information-center for
Transatlantic Security, 7 January' 2010 incorporating change 20 December
2011. - 108 p. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.bits.de/NRANEU/others/jp-doctnne/JP3-13.2C 1(1 1) pdf.
122. Joint Publication 3-13.3 “Operational Security”. - Joint Chiefs
o f Staff, Berlin Information-center for Transatlantic Security, 4 January
2012. - 75 p. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.bits.de/NRANEU/others/jp-doctrine/JP3-l 3-3(12). pdf.
123. Joint Publication 3-13.4 “ Military Deception”. - Joint Chiefs of
Staff. Berlin Information-center for Transatlantic Security. 26 January2 0 12. - 81 p. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.bits.de/NRANEU/others/jp-doctrine/ jp3_13_4( 12) pdf.
124. Joint Vision 2020 “Am erica’s Military: Preparing for
Tomorrow”. - Washington, DC. United States Government Printing
Office, 2000. - 40 p. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://pentagonus.ru/doc/JV2020.pdf.
125. Memorandum For All Soldiers and Civilians associated with
the Psychological Operations Regiment. 23 June 2010. Major General,
USA Commanding Thomas R. Csrnko. - [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.heise.de/forum/Telepolis/Kommentare/ MISOstatt-PSYOP/UNITED-STATES-ARMY-MEMORANDUM-FOR.
126. Mitchell Mark E. Strategic leverage: information operations
and special operations forces / Mark E. Mitchell // Naval postgraduate
school Monterey, California. - 1999. - 231 p. - [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a360007.pdt.
127. National Framework for Strategic Communication. Washington: White House Strategic Communications Report to Congress.
- 17 March 2010. - 16 p. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
https://www.hsdl.org/?abstract&did=27301.

249

128. NATO Strategic Communication: More to be Done? / Steve
Tatham, Rita Le Page; National Defence Academy of Latvia Center for
Security and Strategic Research. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу :
http://www.academia.edu/6808986/
NATO_Strategic_Communication_M ore_to_be_done.
129. NATO Strategic Communications Centre o f Excellence (NATO
StratCom COE). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
https://www.europeansources.info/record/nato-strategic-communicationscentre-of-excellence-nato-stratcom-coe/.
130. NATO Strategic Communications Policy. - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://info.publicmtelligence.net/NATOSTRATCOM-Policy.pdf.
131 Strategy for Operations in the Information Environment. - U.S.
Department of Defense, 13 June 2016. - 20 p. - [Електронний ресурс]. Режим
доступу :
https://dod.defense.gOv/Portals/l/Documents/pubs/
DoD-Strategy-for-Operations-in-the-IE-Signed-20160613.pdf.
132. Transforming Defense: National Security in the 21st Century //
Report of the National Defense Panel. - Arlington, December 1997 - 94 p.
- [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.hsdl.org/
?view&did=l 834
133. U.S. National Strategy for Public Diplomacy and Strategic
Communication. Retrieved from. - [Електронний ресурс]. - Режим
доступу :
http://www.au.af.mil/au/awc/awcgate/state/
natstrat_strat_comm.pdf.
134. United States Government Glossary o f Interagency and
Associated Terms. - 2017. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
https://censor.net.ua/bl 106538.

250

Наукове видання

ПЄВЦОВ Геннадій Володимирович,
ЗАЛКІН Сергій Володимирович,
СІДЧЕНКО Сергій Олександрович,
ХУДАРКОВСЬКИЙ Костянтин Ігорович

ІНФ ОРМ АЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ:
ПЛАНУВАННЯ, ПРОТИДІЯ, ТЕХНОЛОГІЇ

Монографія

Відповідальний за в и п у с к К. І. Худирковський
Комп'ютерна верстка: С. О. Сідченко
Техн. редактор А. А. Романюк
Коректор В. В. Кірвас
Дизайн обкладинки О. А. Усачова

Формат 60 х 84/16. Папір офсетний. Гарнітура TimesNewRoman.
Ум. др. арк. 14,65. Зам № 0210/9-20. Наклад 300 гтр.
Видавництво TOB «ДІСАГШЮС»
Свідоцтво суб'єкта видавничої справи: серія ДК № 4047 від 15.04.2011 р.
61029, м. Харків, шосе Салтівське буд. 154. Тел. (057) 768-03-15,
e-mail: disadruk(a)gmail.com
Надруковано з готових оригінал-макетів у друкарні ФОП Петров В. В.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Запис № 2400000000106167 від 08.01.2009 р.
61144. м. Харків, вул. Гв.Широнінців, 79в, к, 137, тел. (057) 78-17-137.
e-mail:bookfabr іk a.mai 1.ua