ПОСТАНОВИ
ВЕРХОВНОГО суДУ
УКРАЇНИ
ТА ВИІІJОГО
ГОСПОДАРСЬІ(ОГО
Суду УКРАЇНИ
у господарсь1шх
справах
Випуск
3(30)'2006
За загальною редакцією
Голови Верховного Суду України
В. Т. Маляренка
К и їв-2006

Постанови Верховного Суду України
та Вшцого господарського суду України у господарських справах ♦ 3(30)'2006
Реgакційна колегія:
В. Т. Маляренко
Голова Верховного Суду України (голова)
І. Б. Шнцький
Голова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
Д. М. Притика
Голова Вищого господарського суду України
Н. О. Рожанська
Директор видавництва "Істина"
В. П. Лакизюк
Начальник редакційно-видавничого управління Верховного Суду України
Упоряgники:
І. Б. Шицький
(керівник групи упорядників)
В. П. Барбара
В. В. Сердюк
І. В. Рафаловська
В.Г.Суховий
Засновник
Верховний Суд України
01024, Київ, вул. Пилипа Орлика, 4
тел./ факс (044) 253-53-70,
253-42 -20
Свіgоцтво
про gержавну реєстрацію -
серія КВ No 7846
віg В вересня 2003 р.
Передплатний індекс 08867
Переgрук опублікованих у випуску матеріалів зgійснюється за письмовим
gозволом Верховного Cygy України з обов'язковим посиланням на gжерело.
© Верховний Суд України, 2006
© Видавництво "'Істина"', 2006

Перелік скорочень .... .... ....... ....... ... .......... ..... ... .... ... ... .. ...... .. ... ... .. ..... 4
Справи зі спорів у сфері податкових правовідносин ........ .... ... .. ...... .. 5
Справи зі спорів, пов ' язаних із застосуванням
законодавства про власність .......... ....... ... .. ...... ..... .. ... .. ... .... 64
Справи зі спорів , пов'язаних із застосуванням
законодавства про оренду .. .... .. ... ......................... .... .......... . 80
Справи зі спор і в, пов'язаних із застосуванням законодавства
про приватизацію державного
та комунального майна ............ ...... ..... ..... .. .. ..... ....... ............ 85
Справи зі спор і в, пов'язаних із визнанням угод недійсними,
виконанням зобов'язань та відповідальністю
за їх порушення .. ... .............. ... .... .... ........... .... ....... .... ......... .. 92
Справи зі спорів, пов'язаних із державним
регулюванням діяльності
господарюючих суб'єктів ....................... .. ... ... .. .. ...... ..... ... ... 129
Справи зі спорів, пов'язаних із застосуванням
законодавства про заставу .............. ............. ....... .... ...... .... 133
Справи зі спорів, пов'язаних і з застосуванням
митного законодавства ...... ...... ..... ................... ..... .......... ... 139
Застосування процесуальних норм .. .... .... ... .......... ............ ... .... ... ... 1'47
2006 No 3(30) 3

перелік скорочень
АКБ
АМК
АТ.
БТІ
ВАТ
вдвс
гк
гпк
двс
дк
ДП
ДПА
ДПІ
ЖБК
ЗАТ
зк
кк
КМДА
КМУ
КП
мпп
НАН
НБУ
оп
пдв
пп
ПФУ
РВ ФДМ
спд
став
тов
тпп
УЖГ
ФДМ
цк
цпк
4 No 3(30) 2006
-
акціонерний ком е рційний банк
-
Антимонопольний комітет України
-
акціонерне товариство
-
Бюро технічної інвентаризації
-
відкрите акціонерне товариство
-
відділ державної виконавчої служби
-
Господарський кодекс
-
Господарський процесуальний кодекс
-
державна виконавча служба
-
дочірня компанія
-
державн е підпри є мство
-
Державна податкова адміністрація України
-
державна податкова інспекція
-
житлово-будівельний кооператив
-
закрите акціонерне товариство
-
Зем ельний кодекс
-
Кримінальний кодекс
-
Київська міська державна адміністрація
-
Кабінет Міністрів України
-
комунальне підприємство
-
мале приватне підприємство
-
Національна академія наук
-
Національний банк України
-
орендне підприємство
-
податок на додану вартість
-
приватне підприємство
-
Пенсійний фонд України
-
регіональн е відділення Фонду державного майна України
-
суб'єкт підпри є мницької діяльності
-
сільс ькогосподар с ьке товариство з обмеженою відпові-
дальні стю
-
товариство з обм еженою відповідальн і стю
-
Торгово-промислова палата
-
Управління житлового господарства
-
Фонд державного майна України
-
Цивільний коде кс
-
Цивільний процесуальний кодекс

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 19 КВІТНЯ 2005 р.
справи зі спорів у сфері
податкових правовідносин
1. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 19 квітня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на поста­
нову Вищого господарського суду України від 2 березня 2005 р. у
справі No 33/509 за позовом ТОВ "Кийон" до ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва, відділення Державного казначейства у Шевченківському
районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі
20 127 527 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
No 694/23-4/24097174 від 22 червня 2004 р.,
встанови в:
У вересні 2004 р. ТОВ "Кийон" звернулося до суду з позовом до ДПІ
у Шевченківському районі м. Києва, відділення Державного казначей­
ства у Шевченківському районі м. Києва про стягнення 20 127 527 грн.
бюджетних коштів як експортне відшкодування за квітень 2004 р. та
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення No 694/23-4/
24097174 від 22 червня 2004 р., прийнятого щодо позивача. •
Заперечуючи проти позову, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
посилалася на те, що ТОВ "Кийон" експортувало біологічно активну
добавку "Еректіум форте" на загальну суму 121 425 596 грн. За мате­
ріалами перевірок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ПДВ під­
приємством-постачальником до бюджету не сплачувався, податкові
накладні виписані всупереч вимогам Закону "Про податок на додану
вартість".
Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі
м. Києва, заперечуючи проти позову, вказувало на неможливість здій­
снення відшкодування бюджетної заборгованості без висновків ДПІ або
рішення суду.
2006 No 3(30) 5

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
Рішенням господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2004 р., зали­
шеним без змін постановою Київського апеляційного господарського
суду від 13 грудня 2004 р . , позов задоволено.
Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України
постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня
2004 р. залишено без змін.
Ухвалені рішення мотивовано тим, що позивачем доведено право­
мірність формування податков ого кредиту з ПДВ у сумі 24 250 032 грн.
та право позивача на експортне відшкодування ПДВ у сумі 20 127 527 грн.
31 березня 2005 р. Верховним Судом України порушено проваджен­
ня за касаційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у
якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господар­
ського суду України від 2 березня 2004 р. В обгрунтування скарги
зроблено посилання на невідповідність постанови рішенням Верховного
Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону в аналогічних справах, порушення судом касаційної
інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи,
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що в і дпо­
відно до п. 1.8 ст. 1 Закону від 3 квітня 1997 р. No 168/97-ВР "Про
податок на додану вартість"(надалі - Закон No 168) бюджетне відшкоду­
вання - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету
у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим
Законом.
Приймаючи оскаржувану постанову, Вищий господарський суд
України на підставі норм пп. 7.2 .1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4 .5 п. 7.4,
пп. 7.5 .1 п. 7.5 ст. 7 Закону No 168 дійшов висновку, що для включення
ПДВ до податкового кредиту достатньо таких підстав: здійснення опе­
рації з придбання товарів; наявність належним чином оформленої по­
даткової накладної, виданої платником ПДВ.
В той же час наведена вище норма пп. 7.4 .1 п. 7.4 ст. 7 Закону
No 168, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у
платника права на податковий кредит з ПДВ, передбачає обов'язкову
наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному
періоді відповідних сум податку.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7 .7 ст. 7 Закону No 168 ПДВ зараховується
до Державного бюджету, а зараховані суми використовуються у першу
чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно із Законом No 168.
Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум
до Державного бюджету України.
б No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 19 КВІТНЯ 2005 р.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лище суми, які були
сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основ­
ної функції - формування доход і в Державного бюджету України (п . 19
ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника
податку як особи, яка згідно з Законом No 168 зобов'язана здійснювати
утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем
(п. 1.3 ст.1 Закону No 168).
Як вбачається з системного аналізу вищевказаних норм, Законом
No 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходжен­
ням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку . При цьому
зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою : сплата податку, а
пот і м включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та від­
шкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону No 168 право на відшкодування виникає лише при
фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зо­
бов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.
Відсутність надмірної сплати ПДВ за звітний період не заперечувалась
позивачем та не спростована судами першої та апеляційної інстанцій.
Ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що один з поста­
чальників продавця - ТОВ "ПромТехІмпЕкс", якому позивач перерахував
відповідні суми ПДВ, а саме - ПП "Абсолют", яке і повинно було сплатити
відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному
податковому періоді таку суму в податковій декларації з ПДВ в рядку
"Податкове зобов'язання" не відображало і, відповідно, податку до
бюджету не сплачувало. Свідоцтво платника ПДВ ще одного з поста­
чальників ТОВ "ПромТехІмпЕкс" - ПП "Інтер'єр і Ко" визнане в судовому
порядку недійсним з моменту видачі, що свідчить про невідповідність
вимогам Закону No 168 всіх податкових накладних, виданих ПП "Інтер'єр
і Ко", та безпідставність включення ТОВ "ПромТехІмпЕкс" і позивачем
відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ.
Оскільки допущені судами помилки у застосуванні норм матеріаль­
ного права призвели до неправильного вирішення спору, всі ухвалені
ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи
суду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 17- 111 21 ГПК,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задо­
вольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 2 березня
2005 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від
2006 No 3(30) 7

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
13 грудня 2004 р., рішення господарського суду м. Києва від 20 жовтня
2004 р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає .
Постанова Вищого господарського Суду України
від 2 березня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 19 квітня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 13 грудня 2004 р. у справі No 33/509 господарського суду
м. Києва за позовом ТОВ "Кийон" до ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва, відділення Державного казначейства у Шевченківському
районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі
20 127 527 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення.
'
Рішенням господарського суду м . Києва від 20 жовтня 2004 р. у
справі No 33/509 задоволено позов ТОВ "Кийон" до ДПІ у Шевченків­
ському районі м. Києва та відділення Державного казначейства у Шев­
ченківському районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості
з ПДВ у сумі 20 127 527 грн . та визнання недійсним податкового пові­
домлення-рішення No 694/23-4/24097174 від 22 червня 2004 р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 груд­
ня 2004 р. у даній справі рішення господарського суду м . Києва від
20 жовтня 2004 р. залишено без змін.
ДПІ у Шевченківському районі м . Києва звернулася до Вищого гос­
подарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові
рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задово­
ленні позовних вимог. В обr'рунтування посилається на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, а саме:
пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4 .5 п. 7.4, пп. 7 .5 .1 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про
податок на додану вартість".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня
8 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 2 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
2004 р. No 694/23-4/24097174, яким позивачу зменшено суму бюджет­
ного відшкодування з ПДВ у розмірі 24 250 032 грн. за квітень 2004 р.
Оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі акта No 355/
23-4/24097174 від 22 червня 2004 р. "Про результати документальної
перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюд­
жету сум ПДВ ТОВ "Кийон" за квітень 2004 р.".
В акті перевірки зазначено, що на підставі договору на комісійне
обслуговування від 26 квітня 2004 р. No 26/04, укладеного ТОВ "Кийон"
з ТОВ "Українська промислова експортна компанія", та зовнішньо­
економічного контракту від 27 квітня 2004 р. No В-04, укладеного ТОВ
"Українська промислова експортна компанія" з компанією "КогаІ Enteг­
pгises Іпс" (США), у квітні 2004 р. позивачем експортовано біологічно
активну добавку "Еректіум форте" в кількості 1 161 400 шт. на загальну
суму 121 425 596 грн.
Постачальником біологічно активної добавки "Еректіум форте" по
першому ланцюгу є ТОВ "ПромТехІмпЕкс". Продукцію придбано згідно
з договором від 23 квітня 2004 р. No 23/04, згідно з актом приймання­
передачі товару від 26 квітня 2004 р. No 1 ТОВ "ПромТехІмпЕкс" випи­
сано податкову накладну від 26 квітня 2004 р. No 5 на загальну суму
145 500 192 грн., в т.ч. ПДВ - 24 250 032 грн.
На запит ДПІ від 3 червня 2004 р. No 5152/10/23-4/007 до ТОВ
"ПромТехІмпЕкс" отримано документи, з яких вбачається, що на під­
ставі договору комісії, укладеного між ТОВ "ПромТехІмпЕкс" та ТОВ
"Реал-5", ТОВ "ПромТехІмпЕкс" надає сировину для виробництва, а
комісіонер- ТОВ "Реал-5" забезпечує виготовлення біологічно активної
добавки "Еректіум форте".
Постачальниками сировини для виготовлення біологічно активної до­
бавки "Еректіум форте" є ТОВ "Укрфармед", ПП "Укрєвросвіт", ПП "Рік
і К", ПП "Студія ЕнЕрДжи", фізична особа С. В., фізична особа М. С . ,
ТОВ "Альфа Консалтинг Груп", ПП "Інжбудсервіс".
Постачальником по другому ланцюгу ТОВ "Укрфармед" є ТОВ "Інтер­
спецмед", ТОВ "Мед ресурс". Постачальником по другому ланцюгу ПП
"Укрєвросвіт" є ПП "Інтер'єр і Ко".
Відповідно до проведеної зустрічної перевірки постачальником ТОВ
"Інтерспецмед" є ПП "Абсолют", що вбачається з податкової накладної
від 2 жовтня 2003 р. No 1О на загальну суму 61 538 508 грн., в т.ч.
ПДВ - 1О 256 418,07 грн ., яка не включена до декларації з ПДВ за
жовтень 2003 р. (згідно з відповіддю від 21 червня 2004 р. No 2798/7/
23-506 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова).
На підставі викладеного ДПІ зроблено висновок про те, що до бюд­
жету ПДВ підприємством-постачальником не сплачувався, податкові
накладні виписані всупереч Закону "Про податок на додану вартість".
Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки
надано висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на
технічні умови ТУ У 15.8-32308619-001-2003, в якому виробником
2006 No 3(30) 9

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
біологічно активної добавки "Еректіум форте" зазначено ТОВ "Пром­
ТехІмпЕкс".
Оскільки біологічно активна добавка "Еректіум форте" не може бути
реалізована без наявності висновку Державної санітарно-епідеміоло ­
гічної експертизи на готову продукцію, а згідно з наданими документами
МОЗ України експертиза на готову продукцію не проводилася, висновок
на готову продукцію не видавався, то ДПІ дійшла висновку, що біологічно
активна добавка "Еректіум форте" не є товаром, а тому операція з
купівлі-продажу біологічно активної добавки "Еректіум форте" є безто­
варною, що є порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" .
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану
вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум подат­
ків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься
до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.4 .5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється вклю­
чення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що
не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банків­
ським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вар­
тості таких робіт (послуг).
Як встановлено судами, позивачем та ТОВ "ПромТехІмпЕкс" укла ­
дено договір постачання від 23 квітня 2004 р. No 23/04, згідно з умова­
ми якого ТОВ "ПромТехІмпЕкс" прийняло на себе обов'язок поставити
та передати у власність ТОВ "Кийон" біологічно активну добавку "Ерек­
тіум форте" (ТУ У 15.8-32308619-001-2003) відповідно до специфікацій.
Згідно з специфікацією товару від 23 квітня 2004 р. No 1 біологічно
активна добавка "Еректіум форте" постачається в кількост і 1 161 400
шт . на загальну суму 145 500 192 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 250 032 грн.).
На підтвердження факту поставки товару (біологічно активної добав­
ки "Еректіум форте") в кількості 1 161 400 шт. на загальну суму 145 500
192 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 250 032 грн.) ТОВ "ПромТехІмпЕкс" виписало
позивачу накладну від 26 квітня 2004 р. No 4, податкову накладну від
26 квітня 2004 р . No 5, а також сторонами підписано акт приймання­
передачі товару від 26 квітня 2004 р. No 1.
Зазначений товар на підставі акта від 26 квітня 2004 р . No 1 було
передано позивачем ТОВ "ПромТехІмпЕкс" на відповідальне зберігання ,
в подальшому його було повернуто ТОВ "ПромТехІмпЕкс" позивачу з
відповідального зберігання згідно з актом від 28 квітня 2004 р. No 2.
Оплата отриманого від ТОВ "ПромТехІмпЕкс" товару на підставі до­
говору постачання від 23 квітня 2004 р. No 23/04 підтверджена платіж­
ними дорученнями, а також копіями банківських виписок на загальну
суму 145 500 192 грн . , в тому числі ПДВ у сумі 24 250 032 грн. (копії
знаходяться в матеріалах справи).
10 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 2 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
Статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" первинний документ визначається як документ, що містить ві­
домості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою
для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні докумен­
ти, які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні
документи повинні бути складені під час здійснення господарської опе­
рації, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Підпунктом 7.2.3 п. 7 .2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість"
встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом
і одночасно розрахунковим документом.
Судами встановлено, що податкова накладна від 26 квітня 2004 р.
No 5, видана ТОВ "ПромТехІмпЕкс", на підставі якої позивачем було
сформовано податковий кредит , повністю відповідає вимогам чинного
законодавства України .
Факт отримання товару позивачем підтверджується актом приймання­
передачі товару в ід 26 квітня 2004 р. No 1, актами приймання-передачі
товару на відповідальне зберігання від 26 квітня 2004 р. No 1 та передачі
з відповідального зберігання від 28 квітня 2004 р. No 2 (копії у справі).
Факт оплати придбаного товару грошовими коштами підтверджується
наявними в справ і копіями платіжних доручень та витягами з банків­
ського рахунку .
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної
інстанцій про те, що у позивача були всі законні підстави для включення
до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 24 250 032 грн., яка
підтверджена податковою накладною, виписаною та оформленою у по­
рядку, встановленому Законом "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ст. 5 Закону "Про якість та безпеку харчових продуктів
і продовольчої сировини" будь-який харчовий продукт (крім виготовле­
ного для особистого споживання), продовольча сировина і супутні
матеріали не можуть бути ввезені, виготовлені, передані на реалізацію,
реалізовані або використані іншим чином без документального підтверд­
ження їх якості та безпеки.
Як встановлено судами, висновком Державної санітарно-епідеміо­
логічної експертизи від 27 червня 2003 р. No 05 .03 .02-06/26701, серти­
фікатами якості випробувальної лабораторії АТ "Стома", експертними
висновками лабораторії якості та безпеки сільськогосподарської
продукції Національного аграрного університету підтверджена якість та
безпека біологічно активної добавки "Еректіум форте".
Проте ст. 18 Закону "Про якість та безпеку харчових продуктів і
продовольчої сировини" встановлено, що державний контроль і нагляд
за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчо ї сировин и під
час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використан ­
ня, утилізації чи знищення здійснюють спеціально уповноважені цент-
2006 No 3(30) 11

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВ І ДНОСИН
ральні органи виконавчої влади у галузі охорони здоров'я, захисту прав
споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, ветеринарної ме­
дицини, карантину рослин, їхні органи в Автономній Республіці Крим,
областях, районах, містах Києві та Севастополі у межах їх компетенції.
Таким чином, питання про реалізацію продуктів харчування без від­
повідних документів не є компетенцією пода т кових ор ганів , відсутність
чи наявність документів, що надают ь право на реалізацію продуктів
харчування, не впливають на формування податкового кредиту з ПДВ
та на право платника податку отримати бюджетне відшкодування.
А тому судами першої та апеляційної інстанц і й обr'рунтовано не взяті
до уваги доводи ДПІ про безтоварність операції з продажу біологічно
активної добавки "Еректіум форте" з посиланням на відсутність доку­
ментів, що підтверджують якість та безпеку.
Згідно з податковою декларацією ТОВ "Кийон" з ПДВ за квітень
2004 р., зокрема рядка 21, від'ємне значення чистої суми податкових
зобов'язань складає 24 250 032 грн .
Підпунктом 7.7 .3 п. 7.7 ст . 7 Закону "Про податок на додану вар­
тість" визначено, що у разі, коли за результатами звітного періоду різ­
ниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку
з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою
податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована
в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податков і й декларації .
Згідно з рядком 23 декларації з ПДВ за квітень 2004 р. та рядком 6
розрахунку експортного відшкодування ПДВ у сумі 20 127 527 грн .
підлягає перерахуванню на рахунок позивача в установі банку протягом
ЗО календарних днів з дати подання такої декларації.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону "Про податок на додану вартість"
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця,
має право на отримання такого відшкодування протягом ЗО календар­
них днів з дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України відповідно до митного законо­
давства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права
власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами
митної території України; б) копіями платіжних доручень, завірених
банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого
12 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 2 БЕРЕЗНЯ 2005 р .
платника податків в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) з урахуван­
ням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким плат­
ником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт
митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній
території України .
Як вбачається, до матеріалів справи долучено копію декларації з
ПДВ за квітень 2004 р . , розрахунок експортного відшкодування до неї,
копії платіжних доручень позивача про перерахування коштів в оплату
придбаних товарів з врахуванням ПДВ, вантажно-митну декларацію.
Пунктом 8.6 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що екс­
портне відшкодування надається протягом ЗО календарних днів, наступ­
них за днем подання розрахунку експортного відшкодування.
Судами встановлено, що на день розгляду справи сума у розмірі
20 127 527 грн. позивачу не відшкодована .
Відповідно до пп. 7.7.3 п . 7 .7 ст. 7 згаданого Закону суми, не від­
шкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборго­
ваності нараховуються відсотки - 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгова­
ності звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчас­
ному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Україн­
ська промислова експортна компанія" було укладено договір комісії від
26 квітня 2004 р. No 26/04, відповідно до умов якого позивач доручив
ТОВ "Українська промислова експортна компанія" вчинити від імені
позивача угоду з продажу біологічно активних добавок "Еректіум форте"
за межі України.
Згідно із специфікацією від 26 квітня 2004 р. No 1 та актом прий­
мання-передачі від 28 квітня 2004 р. позивачем передано ТОВ "Україн­
ська промислова експортна компанія" на комісію біологічно активні
добавки "Еректіум форте" в кількості 1 161 400 шт. на загальну суму
121 366 300 грн.
На виконання умов договору комісії від 26 квітня 2004 р. No 26/04
ТОВ "Українська промислова експортна компанія" укладено контракт
від 27 квітня 2004 р. No В-04 з компанією "КогаІ Епtегргіsеs Іпс" (США) ,
специфікацію від 27 квітня 2004 р . No 1 (додаток No 2), додаткову угоду
від 27 квітня 2004 р. No 1 (додаток No 1), додаткову угоду від 27 квітня
2004 р. (додаток No З).
Також ТОВ "Українська промислова експортна компанія" укладено
договір про надання транспортrних послуг від 27 квітня 2004 р. з СПД
Д. В . , відповідно до якого СПД Д. В. здійснив перевезення вантажу за
2006 No 3(30) 13

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
маршрутом Київ-Гостомель (акт виконаних робіт від 28 квітня 2004 р.),
та договір ав і аперевезення від 24 квітня 2004 р. No 24/04 з компанією
"Styron Trading lnc" на здійснення транспортування вантажу за маршру­
том Гостомель-Дамаск.
Згідно з пп. 6.2.1 п . 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ПДВ обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з
продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку
за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (екс­
портованими) платником податку за межі митної території України в
раз і, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою
вантажною митною декларацією .
Вантажна митна декларація від 28 квітня 2004 р. має особисту но­
мерну печатку інспектора митниці, який здійснив митне оформлення
товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування
митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному
кордоні, а також в ідмітку про фактичне перетинання 29 квітня 2004 р.
експортованим товаром митного кордону України.
Пунктом 8.3 ст. 8 Закону "Про податок на додану вартість" визначено,
що у разі, коли платник податку здійснює вивезення (експортування)
товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах
комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не перед­
бачають переходу права власності на такі товари (роботи, послуги) від
такого іншого платника податку до експортера, право на отримання
експортного відшкодування має такий інший платник податку. Отже, в
даному випадку право на отримання експортного відшкодування має
комітент, тобто позивач.
Правомірність застосування позивачем нульової ставки з ПДВ та
фактичне вивезення (експортування) товарів підтверджено належним
чином засвідченою вантажною митною декларацією, а тому висновок
ДПІ про безтоварність операції з продажу біологічно активної добавки
"Еректіум форте" є необгрунтованим.
Оскільки відповідно до вимог ст. 1117 ГПК касаційна інстанція виходить
з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної
інстанцій, то колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками судів про правомірність вимог позивача
щодо відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 20 127
527 грн . , а також визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22 червня 2004 р . No 694/
23-4/24097174 .
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК постанова суду
апеляційної інстанції грунтується на всебічному, повному та об'єктив­
ному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для
вирішення спору, відповідає нормам матеріального і процесуального
права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
14 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 17 ТРАВНЯ 2005 р.
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК, Вищий господар ­
ський суд України
постановив :
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити
без задоволення .
Постанову Ки ївського апеляційного господарського суду від 13 грудня
2004 р . у справі No 33/509 залишити без змін.
2. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 17 травня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Кіров­
ському районі м. Донецька на постанову Вищого господарського суду
України від 3 березня 2005 р. у справі No 31/76а за позовом ТОВ
"Прометей" до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька про визнання
недійсними рішень,
встановив:
У березні 2003 р. ТОВ "Прометей" звернулось до суду з позовом
про визнання недійсним розпорядження ДПІ у Кіровському районі м. До­
нецька від 3 лютого 2003 р. No 9 про внесення змін до вказаної
платником суми ПДВ за результатом попередньої перевірки податко­
вої декларації з ПДВ, яким зменшено суму бюджетного відшкодування
на 866 794 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 4 квітня 2003 р.
за даним позовом було порушено провадження у справі No 31/76а.
24 березня 2003 р . ТОВ "Прометей" звернулось до суду з позовом
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кіров­
ському районі м . Донецька від 3 лютого 2003 р. No 95 - 23-4/30232449/
939, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у
сумі 208,71 грн. та нараховано штрафних санкцій у сумі 170 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 4 квітня 2003 р .
за даним позовом було порушено провадження у справі No 31j77a.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 травня
2003 р. за клопотанням відповідача обидві справи об'єднані в одну з
присвоєнням їй No 31/76а.
2006 No 3(30) 15

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВ!ДНОСИН
Відповідач проти позовів заперечував, посилаючись на те, що ос­
каржувані рішення є законними та обгрунтованими.
Справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово .
Рішенням господарського суду Донецької області від 21 травня
2004 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного гос­
подарського суду від 15 липня 2004 р., позов задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем правомірно згідно з
пунктами 7.4, 7.5 ст . 7 Закону "Про податок на додану вартість" (на­
далі - Закон) віднесено у липні 2002 р . до податкового кредиту на
підставі податкової накладної ПДВ у сумі 867 002,71 грн. і правових
підстав для його зменшення та визначення суми ПДВ з нарахуванням
штрафних санкцій у відповідача не було.
Постановою Вищого господарського суду України від З березня
2005 р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від
15 липня 2004 р. залишена без змін з тих же підстав.
21 квітня 2005 р. Верховним Судом України порушено провадження
за касаційною скаргою ДПІ у Кіровському районі м.Донецька, у якій
ставиться питання про скасування наведених судових рішень та направ­
лення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунту­
вання скарги зроблено посилання на неправильне застосування судами
норм матеріального і процесуального права, невідповідність оскаржу­
ваної постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосу­
вання норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок судів про те, що позивачем правомірно, згідно з пунктами
7.4, 7.5 ст. 7 Закону, віднесено у липні 2002 р. до податкового кредиту
на підставі податкової накладної ПДВ у сумі 867 002,71 грн. і правових
підстав для його зменшення та визначення суми ПДВ з нарахуванням
штрафних санкцій у відповідача не було, не грунтується на вимогах
чинного законодавства.
Цей висновок є наслідком врахування лише самого факту наявності
у позивача податкової накладної, виданої його контрагентом і невзяття
до уваги конкретних обставин справи та незастосування системного
аналізу норм Закону.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону платником податку є особа, яка
згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення
до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпор­
тує товари на митну територію України.
За змістом п. 1.8 ст . 1 Закону бюджетне відшкодування - це сума ,
що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з над­
мірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Судами, що вирішували спір, не спростовані доводи відповідача -
ДПІ у Кіровському районі м. Донецька про те, що позивачем до складу
податкового кредиту було включено ПДВ у розмірі 867 002, 71 грн .,
нарахований на суму відсотків, що підлягала сплаті позивачем на підставі
16 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД З БЕРЕЗНЯ 2005 р.
договору купівлі-продажу товару (з'єднувачів прямокутних ЗПРПБ-6) на
умовах товарного кредиту від 7 липня 2002 р. No НР-Т/К-07/4 за по­
датковою накладною від 29 липня 2002 р . No 49; розрахунок за цим
договором проведено векселем, виданим позивачем в оплату товару,
але не оплаченим ним.
Згідно з абз. З п. 4.8 ст. 4 Закону в редакції, чинній на момент
виникнення спірних правовідносин, векселі отримані, але не оплачені
платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не
змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого
платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Таким чином, постанова Вищого господарського суду України, поста­
нова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не
відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Верхов­
ний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському ра­
йоні м. Донецька задовольнити .
Постанову Вищого господарського суду України від З березня
2005 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15 липня 2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від
21 травня 2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від З березня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 17 травня 2005 р.)
Колегія сумів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ДПІ у Кіров­
ському районі м . Донецька на постанову від 15 липня 2004 р. Донецького
апеляційного господарського суду у справі No 31j76a господарського
суду Донецької області за позовом ТОВ "Прометей" до ДПІ у Кіров­
ському районі м. Донецька про визнання недійсним розпорядження від
З лютого 2003 р. No 9 та податкового повідомлення-рішення від З лютого
2003 р. No 95-23-4/30232449/939.
2006 No 3(30) 17

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
Рішенням господарського суду Донецької області від 21 травня
2004 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного гос­
подарського суду від 15 липня 2004 р . , позовні вимоги задоволені;
визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДП І у
Кіровському районі м. Донецька про визначення податкового зо­
бов'язання ТОВ "Прометей" з ПДВ No 95-23-4/30232449/939 від 3 лютого
2003 р . ; визнано повністю недійсним розпорядження ДПІ у Кіровському
районі м. Донецька про внесення змін у визначену платником суму
ПДВ за результатами попередньої перевірки податкової декларації з
ПДВ від 3 лютого 2003 No 9 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача
витрати: державне мито- 85 грн., інформаційно -технічне забезпечення
судового процесу - 118 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Кіровському районі м. Донецька просить
скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення, яким
в задоволенні позову ТОВ "Прометей" відмовити, посилаючись на пору­
шення норм матеріального і процесуального права, а саме : п. 1.8 ст . 1,
пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" (надалі - Закон), статей 43, 111 12 ГПК.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відпові­
дача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну
скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господар­
ського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з вклю­
ченням позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі
867 002,71 грн., нарахованої на суму відсотків, що підлягала сплаті
позивачем на підставі договору купівлі-продажу товару (з'єднувачів
прямокутних ЗПРПБ-6) на умовах товарного кредиту від 7 липня
2002 р. No НР-Т/К - 07/4 за податковою накладною від 29 липня 2002 р.
No 49, та проведенням розрахунків векселем .
Колегія судд і в Вищого господарського суду України вважає, що
відсотки, які нараховані згідно з умовою товарного кредиту, правомірно
включені позивачем до бази оподаткування ПДВ, оскільки база опо­
даткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається
виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, а до складу договірної
(контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість мате­
ріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних,
наданих) таким платником податку (п. 4.1 ст. 4 Закону).
18 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД З БЕРЕЗНЯ 2005 р .
Судами встановлено, що позивачем з врахуванням положень пунк­
тів 7.4, 7.5 ст. 7 Закону віднесена сума ПДВ до складу податкового
кредиту звітного податкового періоду, оскільки його право на подат­
ковий кредит підтверджено податковою накладною, одержаною від
продавця послуг .
Такий висновок зроблено з урахуванням того, що за матеріалами
зуст річних перевірок контрагента позивача - ТОВ "Норд", які прове­
дені як відповідачем, так і Алчевською об ' єднаною ДПІ в Л уганській
області, в якій ТОВ "Норд" зареєстрований як платник податку, під­
тверджено факт декларування останнім у складі податкових зобов'язань
суми ПДВ, в тому числі за податковою накладною від 29 липня 2002 р .
No 49, факт її виписування таким продавцем та відображення спірно ї
суми ПДВ продавцем у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) у
липні 2002 р.
Отже, правильними є висновки судів про те, що доводи податкового
органу, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржу­
вані податкове повідомлення-рішення та розпорядження, не грунтуються
на приписах чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не бере до уваги
доводи касац і йної скарги щодо неврахування попередніми судовими
інстанціями положень п. 1.8 ст. 1 Закону з огляду на таке.
У пункті 1.8 Закону визначено загальне поняття "бюджетного від­
шкодування" , визначення ж суми, що підлягає сплаті до бюджету або
відшкодуванню з бюджету, міститься в пп. 7.7 .1 п. 7.7 ст. 7 Закону, про
що вірно зазначено судами. При цьому надмірну сплату податку зако­
нодавець вбачає у випадку, коли у звітному періоді сума податкового
кредиту перевищує суму податкових зобов'язань.
Стосовно посилання в касаційній скарзі на факт несплати векселя ,
то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди
правильно зазначили, що виданий та неоплачений вексель не змінює
податкового кредиту лише за фактом ненастання обох визначених
Законом подій, передбачених пп . 7.3.1 п. 7 .3 ст . 7 цього Закону, які є
підставою для складення податкової накладної. Судами ж встановлено
настання події отримання податкової накладної за фактом оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником
податку.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду Україн и зазна­
чає, що порушень п. 1.8 ст. 1, п. 4.8 ст. 4 Закону актом перевірки не
виявлено, в оскаржуваних розпорядженні та податковому повідомленні ­
рішенні також відсутні посилання на вищенаведені норми Закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Донець­
кого апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам
чинного законодавства.
Керуючисьстаттями11Р,1117, 1118, п. 1ч.1ст. 11Р,ст. 11111ГПК,
Вищий господарський суд України
2006 No 3(30) 19

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
постановив:
Касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 10 серпня
2004 р. No 14483/10-013-8 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 15 липня 2004 р. у справі No 31/76а залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 15 липня 2004 р. у справі No 31/76а-без змін.
З. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 17 травня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську на
постанову Вищого господарського суду України від 24 лютого 2005 р. у
справі No 12/297н за позовом ТОВ "Октан" до Ленінської міжрайонної
ДПІ ум. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення­
рішення від 22 червня 2004 р. No 1522330/0,
встановив:
1 червня 2004 р. Ленінською міжрайонною ДПІ ум. Луганську було
проведено перевірку господарської одиниці - автозаправної станції,
розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 94 "б", що
належить ТОВ "Октан", з питання дотримання законодавства при здій­
сненні розрахунків у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності, про що складено акт перевірки від 1 червня
2004 р. No 000813.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Октан" при продажу пального
використовувався реєстратор розрахункових операцій "Датекс МР-500С".
Розрахункові операції за реалізоване пальне за готівку проводились
через реєстратор розрахункових операцій. У той же час розрахункові
операції у безготівковій формі з використанням талонів на суму 4361 грн .
здійснено без проведення через реєстратор розрахункових операцій,
що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг" (надалі - Закон про РРО).
22 червня 2004 р. за результатами перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення No 1522330/0, згідно з яким ТОВ "Октан" на під-
20 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 17 ТРАВНЯ 2005 р .
ставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО визначено податкове зобов'язання за
платежем - штрафна санкція у сумі 21 805 грн.
У липні 2004 р. ТОВ "Октан" подало до господарського суду Луган­
ської області позов до Ленінської міжрайонної ДПІ ум. Луганську про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від
22 червня 2004 р. No 1522330/0 про визначення позивачу податкового
зобов'язання у сумі 21 805 грн., що становить фінансову санкцію за
порушення вимог Закону про РРО. Позовні вимоги мотивовані тим, що
оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових
висновків. Так, відпуск пально-мастильних матеріалів через АЗС при
поданні акта приймання-передачі нафтопродуктів (талона) не є роз­
рахунковою операцією і не потребує застосування реєстратора роз­
рахункових операцій.
Рішенням господарського суду Луганської області від 6 вересня
2004 р. позов задоволено . Визнано недійсним податкове повідомлен­
ня-рішення Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську від 22 червня
2004 р. No 1522330/0 про визначення суми податкового зобов'язання
за платежем - штрафна (фінансова) санкція за порушення Закону про
РРО у сумі 21 805 грн.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
1 листопада 2004 р. вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого
2005 р. постанову Луганського апеляційного господарського суду від
1 листопада 2004 р. залишено без змін.
Це рішення та постанови мотивовані тим, що розрахункова операція
позивачем не здійснювалася, а мало місце отримання товару за
розпорядчими документами. Фактичні розрахунки проведені раніше на
підставі договору купівлі-продажу в безготівковій формі.
Ухвалою Верховного Суду України від 14 квітня 2005 р. порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 24 лютого 2005 р. за касаційною скар­
гою Ленінської міжрайонної ДПІ ум. Луганську, де поставлено питання
про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи,
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вва­
жає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .
Із матеріалів справи вбачається, що АЗС ТОВ "Октан", де податкові
органи здійснювали перевірку, при продажу пального використовує
реєстратор розрахункових операцій "Датекс МР-500С".
Довідка, що міститься у справі, свідчить, що конструкція даного
апарата не містить технічних перешкод для проведення розрахункових
операцій з використанням талонів.
Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприєм­
ницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/
2006 No 3(30) 21

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіж­
них чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити
розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через
зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у
фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з
роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверд­
жують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбаче­
них цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому
порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує
або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, роз­
рахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної
операції.
Цей Закон не містить обмеженого переліку засобів проведення без­
готівкових операцій, але й не звільняє від обов'язку проведення роз­
рахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.
Стаття 2 зазначеного Закону містить визначення терміна "розрахунко­
ва операція", а саме: "приймання від покупця готівкових коштів, платіжних
карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів" .
Місцем такої реалізації товару (пального) була АЗС ТОВ "Октан" .
Талони при здійсненні аналізованих операцій не можуть використо­
вуватися лише як акт приймання-передачі, тому що право власності на
товар (пальне) може настати лише при передачі пального. Факт пере­
ходу права власності від ТОВ "Октан" до контрагентів підтверджується
поверненням талона продавцю (ТОВ "Октан"). Відсутність талона позбав­
ляє права на отримання пального, що прямо передбачено договорами,
укладеними ТОВ "Октан" з контрагентами.
Таким чином, придбання особами за безготівкові кошти талонів на
пальне не звільняє позивача від обов'язку проведення операцій з відпуску
товару за такими талонами через реєстратор розрахункових операцій.
Оскільки допущені судами помилки в застосуванні норм матеріаль­
ного права призвели до неправильного вирішення спору, усі ухвалені
ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Крім зазначених вище обставин, слід врахувати, що Ленінська
міжрайонна ДПІ ум. Луганську має право застосовувати штрафні санкції
за порушення здійснення розрахункових операцій. Окрім того, податко­
ве повідомлення-рішення, де штрафні санкції визначені як податкове
зобов'язання, може бути прийняте тільки при порушенні податкового
законодавства. Тобто позивачу необгрунтовано визначено штрафні
санкції саме податковим зобов'язанням. Дійшовши висновку, що мало
місце порушення вимог Закону про РРО, суду слід розглянути можли­
вість визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у частині
наслідків, які тягне за собою податкове повідомлення-рішення.
22 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 24 ЛЮТОГО 2005 р.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111 17- 111 21 ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську задо ­
вольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 24 лютого
2005 р . , постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 1 листопада 2004 р. та рішення господарського суду Луганської
області від 6 вересня 2004 р. скасувати, а справу передати на новий
роз гляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 24 лютого 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 17 травня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної ДПІ ум. Луганську на поста­
нову від 1 листопада 2004 р. Луганського апеляційного господарського
суду у справі No 12/297н господарського суду Луганської області за
позовом ТОВ "Октан" до Ленінської міжрайонної ДПІ у м . Луганську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Луганської області від 6 вересня
2004 р., яке залишене без змін постановою від 1 листопада 2004 р.
Луганського апеляційного господарського суду, задоволений позов ТОВ
,,Октан" до Ленінської міжрайонної ДПІ у м . Луганську; визнано не­
дійсним податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2004 р.
No 1522330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у сумі
21 805 грн. за платежем - штрафна санкція за порушення Закону "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, гро­
мадського харчування та послуг" (надалі - Закон про РРО).
Ленінська міжрайонна ДПІ ум. Луганську не погодилася із прийня­
тими судовими рішеннями і подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову від 1 листопада 2004 р . Луганського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Луганської об­
ласті від 6 вересня 2004 р. і прийняти нове рішення про відмову у
задоволенні позовних вимог .
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність засто-
2006 No 3(30) 23

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
сування судом норм матеріального та процесуального права, колегія
судців Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Ленінською міжрайонною ДПІ у
м. Луганську була проведена перевірка господарської одиниці - авто­
заправної станції за адресою: м . Луганськ, вул. Ломоносова, 94 "б",
що належить суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ "Октан", по­
зивачу у справі, з питання дотримання законодавства при здійсненні
розрахунків у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами під­
приємницької діяльності, про що складено акт перевірки No 000813 від
1 червня 2004 р.
В акті перевірки зазначено, що позивачем використовується реєстра­
тор розрахункових операцій "Датекс МР-500С". Розрахункові операції
за реалізоване пальне за готівку проводяться через реєстратор розрахун­
кових операцій. Розрахункові операції у безготівковій формі з викорис­
танням талонів на суму 4361 грн. здійснені без використання реєстратора
розрахункових операцій, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону про РРО.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, видача талонів­
актів приймання-передачі пального передбачена договорами купівлі­
продажу пального, що укладаються позивачем з іншими суб'єктами
господарювання.
Відповідно до цих договорів продаж пального здійснюється на умовах
попередньої оплати через поточний рахунок, позивачем безкоштовно
надаються послуги щодо зберігання проданого пального, передача
реалізованого пального здійснюється на підставі актів приймання­
передачі талонів встановленого зразка. Після зарахування банком
грошових коштів на поточний рахунок позивач видає контрагенту видат­
кову накладну на оплачену партію пального, в якій вказується найме­
нування товару, ціна, кількість, загальна вартість, і передає талони -
акти приймання-передачі, на підставі яких покупець одержує на АЗС
придбане пальне. В талоні вказуються найменування та кількість паль­
ного, вартісні показники відсутні.
За висновками акта перевірки при пред'явленні талонів здійснюється
розрахункова операція, а талон виконує роль засобу платежу.
За результатами перевірки відповідачем 22 червня 2004 р. прийнято
податкове повідомлення-рішення No 1522330/0, згідно з яким позивачу
на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО No 1776-111 визначено податкове
зобов'язання за платежем - штрафна санкція у сумі 21 805 грн .
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно з пунктами 1,
2 ст. 3 Закону про РРО No 265/95 ВР суб'єкти підприємницької діяль­
ності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в без­
готівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків,
жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити ро з рахункові
операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані,
24 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 24 ЛЮТОГО 2005 р.
опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим
роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням
відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання
розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом,
із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахун­
кових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар,
отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ
встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно з абз. З ст. 2 Закону про РРО розрахункова операція - це
приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних
чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готів­
кових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у
разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відпо­
відного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі
товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови
від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перераху­
вання коштів у банк покупця .
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мали
місце дві різні у часі події: спочатку покупець за договором купівлі­
продажу придбав бензин і здійснив оплату в безготівковій формі шляхом
перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, а потім шля­
хом пред'явлення талонів, які є розпорядчими документами, отримав
бензин на АЗС, де він зберігався продавцем.
Розрахункові операції проводяться через реєстратори розрахункових
операцій у випадку, якщо покупка здійснюється в момент розрахунків
за товар. При цьому всі такі операції відображаються у денному звіті ,
який згідно з ст. 2 названого Закону є документом встановленої форми,
надрукованим реєстратором розрахункових операцій, що містить інфор­
мацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його
застосуванням.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, розрахункова операція
позивачем не здійснювалася, а мало місце лише отримання товару за
розпорядчими документами. Фактичні розрахунки були проведені раніше
на підставі договору купівлі-продажу в безготівковій формі, що податковим
органом не заперечується.
Згідно з п . 4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в на­
ціональній валюті, затвердженої постановою Правління Національного
банку України від 29 березня 2001 р. No 135, безготівкові розрахунки­
це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки
одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням
підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку,
на рахунки одержувачів коштів . Ці розрахунки проводяться банком на
підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електрон­
ному вигляді.
2006 No 3(30) 25

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
Отже, безпідставними є доводи ДПІ про застосування РРО при
фактичному отриманні товару, розрахунки за який були проведені раніше
в безготівковій формі відповідно до умов укладеного підприємством
договору купівлі-продажу.
Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів Вищого госпо­
дарського суду України вважає, що постанова апеляційного господар ­
ського суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстави для її
зміни або скасування відсутні.
Керуючись статтями 111 5 , 1117, 111 9 , 111 11 ГПК, Вищий господар­
ський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової ін­
спекцїі залишити без задоволення .
Постанову від 1 листопада 2004 р. Луганського апеляційного госпо­
дарського суду у справі No 12/297н господарського суду Луганської
області залишити без змін.
4. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 31 травня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційну скаргу спеціалізованої ДПІ у м . Києві по роботі з ве­
ликими платниками податків на постанову Вищого господарського суду
України від 16 березня 2005 р. у справі No 25/372 за позовом ДП
зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до спеціалізованої ДПІ
у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У серпні 2004 р. ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до спеціалізо­
ваної ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення з тих мотивів,
що висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного
відшкодування з ПДВ не відповідає фактичним обставинам.
26 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 31 ТРАВНЯ 2005 р.
Спеціалізована ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками
податків позов не визнавала, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду м. Києва від 9 листопада 2004 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного госпо­
дарського суду від 28 грудня 2004 р., позов задоволено з мотивів
необгрунтованості підстав, які лягли в основу оскаржуваного повідом­
лення-рішення.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 березня
2005 р. залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих
же підстав.
Ухвалою від 5 травня 2005 р. Верховним Судом України за касацій­
ною скаргою спеціалізованої ДПІ ум. Києві по роботі з великими плат­
никами податків порушено касаційне провадження з перегляду поста­
нови Вищого господарського суду України від 16 березня 2005 р. з
мотивів її невідповідності нормам матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача
та відповідача, перевіривши матеріали справи і рішення, які прийма­
лись судами в процесі її розгляду, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підля­
гає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість"
бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику
податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Господарські суди на підставі ст. 7 зазначеного Закону дійшли
висновку, що право платника податку на відшкодування сум ПДВ з
бюджету не залежить від сплати такого податку іншими платниками
податку по всьому ланцюгу взаємовідносин з придбання товарів, робіт
чи послуг.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість",
крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права
на податковий кредит з ПДВ, передбачає обов'язкову наявність ще й
такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відпо ­
відних сум.
Відповідно до пп. 7.7 .5 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону суми ПДВ
зараховуються до Державного бюджету України та використовуються в
першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.
Чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язко­
вих підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих
сум до Державного бюджету.
Тобто положеннями Закону "Про податок на додану вартість" вста­
новлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум
ПДВ та його відшкодуванням.
2006 No 3(30) 27

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній
надмірній сплаті ПДВ, а не з факту існування зобов'язання по сплаті
такого податку в ціні товару.
Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми
матеріального права та безпідставно не взяли до уваги твердження
відповідача про відсутність фактичної сплати ПДВ до бюджету.
Вищий господарський суд України вказані недоліки не виправив, що
призвело до ухвалення незаконного рішення.
За таких обставин рішення господарського суду м. Києва від 9 лис­
топада 2004 р., постанова Київського апеляційного господарського суду
від 28 грудня 2004 р. та постанова Вищого господарського суду України
від 16 березня 2005 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий судовий розгляд .
При новому розгляді судам слід всебічно та повно встановити всі
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору,
зокрема дослідити наявність чи відсутність факту надмірної сплати сум
ПДВ, та ухвалити законне і обгрунтоване рішення .
Керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу спеціалізованої ДПІ ум. Києві по роботі з великими
платниками податків задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 16 березня
2005 р. у справі No 25/372, постанову Київського апеляційного госпо­
дарського суду від 28 грудня 2004 р. та рішення господарського суду
м . Києва від 9 листопада 2004 р. скасувати, а справу передати на
новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 16 березня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 31 травня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула каса­
ційну скаргу спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими
платниками податків на постанову Київського апеляційного господар­
ського суду від 28 грудня 2004 р. у справі No 25/372 господарського
суду м. Києва за позовом ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укр-
28 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 16 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
інтеренерго" до спеціалізованої ДПІ у м . Києві по роботі з великими
платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення­
рішення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 9 листопада 2004 р .
позов ДП зовнішньоекономічної ді яльності "Укрінтеренерго" задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення спеціалізованої
ДПІ ум. Києві по роботі з великими платниками податків від 16 липня
2004 р. No 0000421604/0.
Цим же рішенням з спеціалізованої ДПІ ум. Києві по роботі з великими
платниками податків на користь позивача стягнуто 203 грн . судових
витрат .
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не було доведено
обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідом­
лення-рішення від 16 липня 2004 р. No 0000421604/0.
Постановою від 28 грудня 2004 р. Київського апеляційного госпо­
дарського суду рішення господарського суду від 9 листопада 2004 р.
залишено без змін з тих же підстав .
Не погоджуючись з судовими рішеннями, спеціалізована ДП І у
м. Києві звернулася до Вищого господарського суду України з касац і й­
ною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити з огляду на порушення судами норм матеріального
права, зокрема, пп. 7.4 .5 п. 7.4, пп . 7 .7 . 1 п. 7.7 ст. 7 Закону від 3 квітня
1997 р. No 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" (надал і - Закон
No 168).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги
межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на під­
ставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і
процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта,
дійшла висновку: у задоволенні касаційної скарги відмовити з таких
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами позапланової перевірк и ДП зовнішньо­
економічної діяльності "Укрінтеренерго" з питань взаємовідносин з П П
"Донвугілляпостачання" за період квітень - вересень, грудень 2003 р .
спеці алізованою ДПІ ум. Києві по роботі з великими платникам и податків
складено акт від 15 липня 2004 р . No 47 1/ 16-4/19480600, у я кому зазна­
чено, що позивачем в порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону No 168
завищено суму податкового кредиту, що призвело до неправильного
розрахун ку податкових зобов'язань з ПДВ. Зокрема, в ході пе р евірк и
ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укр і нтеренерго" встановле н о, що
ПП "Донвугілляпостачання" придбало вугілля кам'яне енергетичне газове
у ТОВ "Ресурс -Холдинг" та ТОВ "Спецпроект", які придбал и вказане
вугілля у ТОВ "Скай" та ТОВ "Герда" .
2006 No 3(30) 29

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВ!ДНОСИН
Рішеннями Будьонівського суду м. Донецька від 14 квітня 2004 р.
No 2-1128/04 та від 17 травня 2004 р. No 2-1305/04 визнано недійсними
установчий договір, статут та свідоцтво платника ПДВ відповідно ТОВ
"Скай" та ТОВ "Герда", у зв'язку з чим ДПІ дійшла висновку про відсут­
ність у позивача права на віднесення відповідних сум до податкового
кредиту.
На підставі зазначеного акта спеціалізованою ДПІ ум. Києві прийнято
податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2004 р. No 0000421604/0,
яким встановлено факт завищення позивачем суми бюджетного від ­
шкодування у розмірі 4 221 998,43 грн.
В ході розгляду справи судами також встановлено, що між позива­
чем та ПП ,Донвугілляпостачання" було укладено договір від 10 грудня
2002 р. No 44/3-206 на придбання вугілля кам'яного енергетичного газо­
вого .
На підтвердження виконання умов вказаного договору ПП ,Донвугілля­
постачання" було виписано податкові накладні на загальну суму 4 221
998,43 грн.
Судами враховано, що спеціалізована ДПІ не заперечувала проти
правильності відображення в податковому обліку та податкових декла­
раціях за відповідні періоди сум податкового кредиту, що виникли на
підставі вказаних податкових накладних .
Позивачем було подано до відповідного органу державної податко­
вої служби України податкові декларацїі з ПДВ за квітень - вересень
та грудень 2003 р.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону No 168 у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7
цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету протягом місяця, наступного
після подачі декларацїі.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларацїі за звітний період. За бажанням платника податку сума бюд­
жетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в
рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларацїі.
Згідно з пп . 7 .7.1 п. 7 .7 ст. 7 Закону No 168 суми податку, що підля­
гають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються
як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Момент виникнення права на податковий кредит встановлено п. 7.5
ст. 7 вищевказаного Закону. Так, датою виникнення права на податко­
вий кредит, у тому числі отримання бюджетного відшкодування, є дата
списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату та-
зо No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 16 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
ких товарів (робіт, послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підля­
гають амортизації.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону No 168 не дозволяється вклю ­
чення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що
не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судовими інстанціями взято до уваги, що податкові накладні ,
виписані позивачу ПП "Донвугілляпостачання", який є зареєстрованим
платником ПДВ, оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7
Закону No 168. Представник відповідача в судовому засіданні не запе ­
речував проти правильності форми вказаних податкових накладних .
Крім того, судами також враховано, що позивач не мав догов і рних
відносин з ТОВ "Скай" та ТОВ "Герда".
При цьому судами правомірно враховано, що чинним законодавством
України не встановлено обов'язок сторін за договором визначати чи
перев і ряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними
податкової дисципліни.
Зважаючи на вищевикладене, колегія судді в Вищого господарського
суду України зазначає, що господарськими судами дана правильна
юридична оцінка обставинам справи, судові рішення відповідають
чинному законодавству , обставинам справи і тому підстав для їх скасу­
вання немає.
З урахуванням цього та керуючись статтями 11 Р, п. 1 ст. 11 19 , 11 1 11
ГПК, Вищий господарський суд України
постановив :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 28 грудня 2004 р . Київського апеляційного гос п одар­
ського суду у справі No 25/372 залишити без змін.
2006 No 3(30) 31

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
5. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 7 червня 2005 р .
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (надалі -
Інспекція) на постанову Вищого господарського суду України від 2 берез­
ня 2005 р. у справі No 5/1198-19/165 за позовом акціонерного товариства
закритого типу "Дельта-Транст" (надалі - Товариство) до Інспекції та
відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Львова
(надалі-Держказначейство) про визнання недійсними податкових по­
відомлень-рішень та відшкодування з Державного бюджету ПДВ у сумі
3 026 646 грн.,
встановив:
З позовом до господарського суду Львівської області Товариство .
звернулося 7 травня 2004 р., обгрунтувавши заявлену вимогу невідпо­
відністю оскаржуваних рішень податковому законодавству України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16 липня
2004 р . позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення
визнано недійсними і відшкодовано Товариству з Державного бюджету
ПДВ у сумі 3 026 646 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26
серпня 2004 р . зазначене судове рішення залишено без змін.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України апе­
ляційну постанову залишив без змін.
Ухвалені господарськими судами рішення і постанови грунтуються
на висновках про те, що в лютому 2004 р. Товариство у встановленому
пп. 3.1 .1 п. 3.1 ст. 3 Закону "Про податок на додану вартість" (надалі -
Закон про ПДВ) порядку включило до складу податкових зобов'язань з
ПДВ суму 304 грн., що нараховані з операцій продажу товарів (робіт,
послуг), а відповідно до пп. 7.4 .1 п . 7.4 ст. 7 цього Закону включило
суму 3 026 950 грн. до податкового кредиту, яка складається з сум
ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Різ­
ницю - 3 026 646 грн. між зазначеними сумами обгрунтовано вклю­
чено для відшкодування у податкову декларацію, дані якої є єдиною
підставою для цього.
В касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови
Вищого господарського суду України та передачу справи на новий
розгляд з підстав порушення судом норм матеріального права, а також
невідповідності оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду
України з питань застосування положень підпунктів 7.2.1, 7.2 .6 п. 7.2
ст. 7 Закону про ПДВ.
32 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 7 ЧЕРВНЯ 2005 р.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Господарські суди встановили, що виникнення від'ємного значення
з ПДВ пов'язано з оплатою Товариством замість ВАТ СКВ "Дністер" на
користь ПП "Північна транспортна компанія" емітованих ним двох простих
векселів з умовою нарахування 70% річних та п'яти простих векселів з
умовою нарахування 95% річних (загальна номінальна вартість вексе­
лів - 5 091 200 грн., а з урахуванням відсотків - 18 159 621,96 грн . ) .
На підставі виданої ПП "Північна транспортна компанія" податкової
накладної сума ПДВ, що нарахована на вартість векселів з урахуван­
ням відсотків, включена Товариством до податкового кредиту.
При цьому судовими рішеннями підтверджено факт порушення правил
оформлення вказаної податкової накладної (неправильне зазначення в
ній індивідуального податкового номера продавця - ПП "Північна тран­
спортна компанія"), але зроблено висновок про те, що це порушення
покупець - Товариство своєчасно усунув шляхом одержання від про­
давця іншої накладної за тим самим номером і за тією ж датою.
Посилаючись на п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ, суд дійшов висновку,
що базою оподаткування в разі здійснення платником податку опера­
цій з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування
згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону під процентні векселі, є договірна
вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів,
нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу
такого векселя .
Крім того , суд обгрунтував зазначений висновок положенням
пп. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"
(надалі - Закон про оподаткування прибутку), згідно з яким по про­
центних цінних паперах, емітованих платником податку, суми відсотків
включаються до складу його валових витрат у податковий період, про­
тягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких
відсотків.
Проте зазначені висновки є передчасними, позаяк не грунтуються
на належній юридичній оцінці встановлених фактичних обставин справи.
З системного анал і зу норм Закону про ПДВ вбачається, що право
на відшкодування ПДВ з Державного бюджету виникає лише при фак ­
тичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку­
продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати
покупцем податку в ціні товару.
Виходячи зі змісту пп. 7.7 .5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ , згідно з
яким суми ПДВ зараховуються у першу чергу для бюджетного відшко­
дування ПДВ згідно з цим Законом, а також з самої суті поняття податку
і його основної функції - формування доходів Державного бюджету
2006 No 3(30) 33

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
(п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу) та з поняття платника ПДВ як
особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюдже­
ту податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст . 1 Закону про ПДВ),
законодавцем встановлено взаємозв'язок між сплатою (надходженням)
до бюджету ПДВ та його відшкодуванням з бюджету .
Підпунктом 7.4 .5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ забороняється від­
несення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених подат­
ковими накладними, а пп. 7.2 .1 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону
встановлює обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова нак­
ладна . Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено
наслідки порушення порядку заповнення продавцем податкових наклад­
них, що можуть настати для покупця у випадку включення до податкового
кредиту ПДВ за такими накладними. В разі одержання від продавця
неправильно заповненої податкової накладної покупець має право звер­
нутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до
органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, до­
давши до заяви документи, що засвідчують факт придбання товарів
(робіт, послуг). Відсутність вказаної заяви не дає права включати до
податкового кредиту суми ПДВ за такими накладними.
Під час розгляду справи судами встановлено, що Товариство з такою
заявою до І нспекції не зверталося.
Всупереч зазначеним положенням Закону про ПДВ суд дійшов
неправильного висновку про те, що видача продавцем замість
неправильно заповненої накладної іншої, з виправленням недоліків, є
своєчасним усуненням порушень.
Крім того, дійшовши висновку, що в даному спорі базою оподатку­
вання є договірна вартість товарів (робіт, послуг), продаж яких здій­
снювався з використанням процентних векселів, господарські суди не
з'ясували факт здійснення поставки товарів (робіт, послуг), на вартість
яких виписано такі векселі, не встановлено руху самих векселів, а також
не з'ясовано, чи пов'язане придбання товарів (робіт, послуг) із здій­
сненням господарської діяльності Товариством (п. 5.1 ст. 5 Закону про
оподаткування прибутку).
За таких обставин всі ухвалені у справі рішення і постанови підляга­
ють скасуванню як незаконні та необгрунтовані, а справа - передачі
на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарським судом першої інстанції
необхідно врахувати викладене, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін
і ухвалити рішення, що грунтується на законі.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111 17 - 111 20 ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
34 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩО ГО ГОСПОДАРСЬКО ГО СУДУ УК РАЇНИ ВІД 2 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова задо­
вольнити, постанову Вищого господарського суду України від 2 березня
2005 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26 серпня 2004 р. та рішення господарського суду Львівської області
від 16 липня 2004 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до
гос п одарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 2 березня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 7 червня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Шевченківсько­
му районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господар­
ського суду від 26 серпня 2004 р. у справі No 5/1198-19/165 господар­
ського суду Львівської області за позовом АТЗТ "Дельта-Транст" до
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та відділення Державного казна­
чейства у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості
з ПДВ у розмірі 3 026 646 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16 липня
2004 р., залишеним без змін постановою Льв і вського апеляційного гос­
подарського суду від 26 серпня 2004 р., позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському
районі м. Львова від 20 квітня 2004 р. No 0001542320/0/9425 та від
20 квітня 2004 р. No 0001542320/0/9426; відшкодовано з Державного
бюджету через відділення Державного казначейства у Шевченківському
районі м. Львова суму бюджетної заборгованості ПДВ у розмірі 3 026
646 грн. на користь АТЗТ "Дельта-Транст".
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного госпо­
дарського суду від 26 серпня 2004 р., ДПІ у Шевченківському районі
м. Львова звернулася до Вищого господарського суду України з каса­
ційною скаргою та доповненням до скарги, в яких просить постанову
скасувати, посилаючись на порушення норм Закону "Про податок на
додану вартість", та прийняти нове рішення, яким відмовити в задово­
ленні позовних вимог.
Позивач надав пояснення на касаційну скаргу, в якому заперечує
вимоги касаційної скарги і просить постанову залишити без змін, а
касаційну скаргу- без задоволення .
2006 No 3(30) 35

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
наявні матеріали (фактичні обставини) справи стосовно правильності
застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслу­
хавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін,
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
20 квітня 2004 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла
оскаржувані податкові повідомлення-рішення - No 0001542320/0/9425,
відповідно до якого у позивача виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ за лютий 2004 р. в розмірі З 026 603,66 грн., та
No 0001542320/0/9426, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 212 грн., в тому числі 42 грн.
основного платежу та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій .
Дані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від
20 квітня 2004 р. No 275/23-4/30052571 про результати проведеної ДПІ
у Шевченківському районі м. Львова позапланової документальної
перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до
бюджету АТЗТ "Дельта-Транст" ПДВ за лютий 2004 р. Зокрема, пе­
ревіркою встановлено порушення позивачем п . 7.2 ст. 7 Закону "Про
податок на додану вартість" та наказу ДПА України від ЗО травня
1997 р. No 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги
обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку
їх заповнення", а саме: в податковій накладній від 27 лютого 2004 р.
No 68 неправильно вказано індивідуальний податковий номер поста­
чальника - ПП "Північна транспортна компанія"
-
328210026500,
використовуючи інформаційні бази ДПІ у Шевченківському районі
м. Львова встановлено, що правильний індивідуальний номер плат­
ника - 328217226500.
При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з
своєчасним виявленням позивачем помилки в індивідуальному по­
датковому номері ПП "Північна транспортна компанія", що містився в
реквізитах податкової накладної від 27 лютого 2004 р. No 68, наданої
вказаною юридичною особою, та з метою усунення вказаного пору­
шення позивач листом від 27 лютого 2004 р. No 0227/1 звернувся до
продавця - ПП "Північна транспортна компанія" з клопотанням про
надання виправленої податкової накладної. Останній надав позивачу
виправлену податкову накладну від 27 лютого 2004 р. No 68. Таким
чином, допущене порушення правил оформлення податкової накладної
своєчасно було усунуто.
У лютому 2004 р. позивач у встановленому пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З
Закону "Про податок на додану вартість" порядку включив до складу
податкових зобов'язань з ПДВ суму 304 грн., що складається з сум
ПДВ, нарахованих підприємством у зв'язку з продажем товарів (робіт,
послуг). До складу податкового кредиту у лютому 2004 р. позивач,
згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість",
Зб No 3(30) 2005

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 2 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
включив суму 3 026 950 грн., що складається з сум ПДВ, нарахованих
підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
22 березня 2004 р. позивач подав до ДПІ у м. Львові податкову
декларацію з ПДВ за лютий 2004 р. (вх. No 1831981 ), згідно з якою
сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками по­
точного звітного періоду, склала 3 026 646 грн. (рядок 21 податкової
декларації). Згідно з рядком 25,2 ("Перерахування на рахунок в уста ­
нові банку") податкової декларації з ПДВ за січень 2004 р. залишок
суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових
зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, склав
3 026 646 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану
вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшко­
дуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою
товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, т·а сумою податково­
го кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.7 .3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що у
разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
пп. 7.7 .1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшко­
дуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом
місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського
чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими
банківськими установами. Суми, не відшкодовані платнику податку
протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю.
Виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування з ПДВ за
відповідний період пов'язано з проведенням 27 лютого 2004 р. операції
пред'явлення ПП "Північна транспортна компанія" до платежу у ВАТ
СКВ "Дністер" двох простих векселів з умовою нарахування 70% річних
та п'яти простих векселів з умовою нарахування 95% річних на загаль­
ну суму за номіналом 5 091 200 грн . та проведенням ЗАТ "Дельта­
Транст" 27 лютого 2004 р. платіжними дорученнями No 35 і No 48 оплати
суми номіналів векселів та суми нарахованих відсотків у розмірі 18 159
621,96 грн ., в тому числі ПДВ 3 026 603,66 грн. Включення до складу
податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на суму відсотків по
пред'явлених до оплати і оплачених векселях здійснювалось позива­
чем на підставі виписаної ПП "Північна транспортна компанія" податкової
накладної від 27 лютого 2004 р. No 68.
Щодо порушення, на думку відповідача, позивачем норм Закону "Про
податок на додану вартість" та Закону "Про оподаткування прибутку
2006 No 3(30) 37

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
підприємств" у зв'язку з неправомірністю збільшення суми податкового
кредиту на суму ПДВ, сплаченого у зв'язку з нарахуванням відсотків з
операції погашення позивачем ним же емітованих векселів, колегія суддів
Вищого господарського суду України зазначає таке.
Судами встановлено, що кредиторська заборгованість, на погашення
якої були видані векселі від 15 листопада 2001 р. No 733255695616 та
No733255695617, виникла за договором від 15жовтня 2001 р. No 15-10-01.
Здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, що
було підставою для видачі відповідних векселів, відображено в бухгалтер­
ському та податковому обліку і зафіксовано в книзі обліку придбання
товарів (робіт, послуг) АТЗТ "Дельта-Транст".
Відповідно до пп. 7.4 .1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану
вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум подат­
ків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься
до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому термін
"валові витрати виробництва (обігу)" слід розуміти у значенні, визначе­
ному Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 1.11 ст. 1
Закону "Про податок на додану вартість").
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"
валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати)
-
це
сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів
(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником·
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Судами правомірно застосовано до оскаржуваних правовідносин
пп. 7 .9 .3 п. 7.9 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств",
відповідно до якого по процентних цінних паперах, емітованих плат­
ником податку, суми відсотків включаються до складу його валових
витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала
бути здійснена виплата таких відсотків.
При цьому судами встановлено, що номінал та суми відсотків за
процентними векселями були сплачені позивачем, що підтверджується
платіжними дорученнями.
Відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" у
разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт,
послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону,
під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику
податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових
інструментів (надалі - вексель), випущених таким покупцем або третьою
особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт,
послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого
векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів
38 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 5 ЛИПНЯ 2005 р.
(робіт, послуг), збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, що
мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
правомірним висновок судів про визнання недійсними спірних податкових
повідомлень-рішень та відшкодування позивачу бюджетної заборгова­
ності з ПДВ.
Вищенаведене спростовує доводи касаційної скарги відділення
Державного казначейства щодо порушення апеляційним судом норм
матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду є такою, що відповідає нормам мате­
ріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування
не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , п. 1
ч. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК, Вищий господарський суд України
постановив:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 серп­
ня 2004 р. у справі No 5/1198-19/165 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Льво­
ва - без задоволення.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 30 грудня 2004 р.
щодо зупинення виконання наказу господарського суду Л ьвівської області
від 26 серпня 2004 р . вважати такою, що втратила чинність.
6. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 5 липня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційне подання в.о. Гене­
рального прокурора України на постанову Вищого господарського суду
України від 28 вересня 2004 р. у справі No 169/16-2004,
встановив:
У квітні 2004 р. ТОВ "Тетерів" (надалі - Товариство) звернулося до
господарського суду Київської області з позовом до Іванківської між­
районної ДПІ Київської області (надалі - Інспекція) та відділення
Державного казначейства в Іванківському районі (надалі - Відділення)
2006 No 3(30) 39

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
про зобов'язання Інспекцїі надати у Відділення подання про повернення
Товариству надмірно зарахованого до бюджету акцизного збору за сер­
пень 2003 р. -лютий 2004 р. та стягнення з Відділення 9 230 132,80 грн.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив
зобов'язати Відділення повернути з Державного бюджету 9 230 132,80
грн . надмірно сплаченого акцизного збору.
Товариство зазначало, що воно є виробником алкогольних напоїв і
при отриманні спирту етилового неденатурованого, призначеного для
переробки на іншу підакцизну продукцію, видавало Інспекції податкові
векселі на підтвердження зобов'язання щодо сплати акцизного збору,
як це передбачено абз. 1 ч. 20 ст. 7 Закону "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби". У подальшому Товариство
складало розрахунки акцизного збору та перераховувало суми у пога­
шення податкових векселів, відповідно і у погашення сум податкових
зобов'язань з акцизного збору на вироблені алкогольні напої, у тому
числі: за серпень 2003 р. - 1 200 ООО грн., за вересень 2003 р . -
778 988,80 грн., за жовтень 2003 р. - 379 864 грн., за листопад
2003 р. - 879 072 грн ., за грудень 2003 р. - 1 664 952 грн., за січень
2004 р. - 1 824 488 грн., за лютий 2004 р. - 2 502 768 грн. Мотивуючи
позов тим, що Товариство звільнено від оподаткування акцизним збо­
ром з вироблених ним алкогольних напоїв на підставі ч. 1 ст. 7 Закону
"Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд­
нення внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач вважав ці суми
надмірно сплаченими.
Інспекція позов не визнавала, вважаючи помилковим правове обr'рун ­
тування позовних вимог. Заперечення проти позову Інспекція мотивувала
посиланням на положення ч. 3 ст. 1 Закону "Про систему оподатку­
вання", відповідно до якої пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами, крім законів про
оподаткування. Інспекція зазначала, що особливості нарахування та
сплати акцизного збору визначено Законом "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби", відповідно до якого платниками
акцизного збору є , зокрема, українські виробники алкогольних напоїв
та тютюнових виробів (ст. 2). Виходячи з економічної сутності акцизного
збору як непрямого податку, розрахованого на внутрішнього кінцевого
споживача, Інспекція зазначила, що відповідні пільги можуть поширю­
ватись тільки на товари, а не на юридичних чи фізичних осіб.
Відділення відзив на позов не надало .
Рішенням господарського суду Київської області від 1 червня
2004 р . позов Товариства до Відділення задоволено, повернуто з Дер­
жавного бюджету на користь позивача акцизного збору у розмірі 9 230
132,80 грн.; у позові Товариства до Інспекції відмовлено. Суд визнав
установленим факт розташування Товариства в смт. Іванків Київської
області та зазначив, що цей населений пункт віднесено до зони гаран­
тованого добровільного відселення згідно з Переліком населених пунк-
40 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 5 ЛИПНЯ 2005 р.
тів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорно­
бильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
Української РСР від 23 липня 1991 р. No 106. Суд умотивував рішення
посиланням на ч. 1 ст. 7 Закону "Про правовий режим території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ка­
тастроф и" (у редакції, чинній до внесення змін Законом від 25 березня
2005 р. No 2505-V), відповідно до якої підприємства, об'єднання і орга­
нізації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добро­
вільного відселення та посиленого радіологічного контролю, звільня­
ються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих
бюджетів. Також суд послався на п. 5 ст. 2 Закону "Про Державний
бюджет на 2003 рік" та п. 9 ст. 2 Закону "Про Державний бюджет
України на 2004 рік", якими установлено, що до доходів загального
фонду Державного бюджету на 2003 та 2004 роки належить акцизний
збір з вироблених в Україні товарів. За цих обставин суд дійшов вис­
новку, що Товариство протягом 2003-2004 років було звільнено від
оподаткування акцизним збором з вироблених ним алкогольних напо­
їв, видача ним податкових векселів на підтвердження зобов'язання щодо
сплати акцизного збору є помилковою, вимоги Товариства щодо повер­
нення надміру сплаченого акцизного збору грунтуються на положеннях
пп. 15.3 .1 п. 15.3 ст. 15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами".
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції перший заступ­
ник прокурора Київської області письмово повідомив суд про вступ
прокурора у справу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 лип­
ня 2004 р. зазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині
розподілу витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового про­
цесу, в решті рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 вересня
2004 р. зазначена постанова суду апеляційної інстанції залишена без
змін.
2 червня 2005 р. колегією суддів Верховного Суду України за ка­
саційним поданням в.о. Генерального прокурора України порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 28 вересня 2004 р. У касаційному
поданні ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та
передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції . В обгрунту­
вання касаційного подання зроблено посилання на порушення положень
статей 42, 67 Конституції, неправильне застосування норм матеріаль~
ного і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
Генеральної прокуратури України, відповідача та позивача, розглянувши
доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, Судова
2006 No 3(30) 41

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодились суди
апеляційної та касаційної інстанцій, виходив, зокрема, з положень
пп. 15.3 .1 п. 15.3 ст. 15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­
ми", відповідно до якого платник податків має право на повернення
надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) на підставі
заяви, поданої не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення
такої переплати.
Проте суди застосували вказану норму матеріального права до право­
відносин сторін без урахування економічної суті акцизного збору.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня
1992 р. No 18-92 "Про акцизний збір" акцизний збір - це непрямий
податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні,
який включається до ціни цих товарів (продукції).
Об'єктами оподаткування акцизним збором відповідно до ст. 3 цього
Декрету є:
-
обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, в
тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на
інші товари, безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою, а
також обсяги відвантажених товарів, виготовлених з давальницької
сировини;
-
обороти з реалізації товарів для власного споживання, промисло­
вої переробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних
товарів), а також для своїх працівників;
-
вартість товарів, які імпортуються на митну територ і ю України.
Законом "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби"
врегульовано особливості нарахування та сплати акцизного збору, що
справляється з виготовлених українськими виробниками і ввезених на
територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповід­
но до ст. 2 вищезазначеного Закону платниками акцизного збору на
алкогольні напої вітчизняного виробництва є суб'єкти підприємницької
діяльності - українські виробники алкогольних напоїв, а також замов­
ники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальниць­
ких умовах. Українські підприємства-виробники, що реалізують про­
дукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здій­
снення обороту з реалізації алкогольних напоїв на третій робочий день,
крім випадків, передбачених абз. 1 ч. 12 ст. 7 цього Закону (абз. 2 ч. 4
ст. 7 у редакції, чинній до внесення змін Законом від 18 листопада
2004 р. No 2189-IV). Частиною 20 ст. 7 зазначеного Закону передбаче­
но особливості механізму справляння акцизного збору для суб'єктів
підприємницької діяльності, які отримують спирт етиловий неденатуро­
ваний для подальшої переробки на іншу підакцизну продукцію, шляхом
видачі таким платником акцизного збору органу державної податкової
42 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 5 ЛИПНЯ 2005 р.
служби податкового векселя на підтвердження зобов'язання цього плат­
ника податку у термін до 90 календарних днів, починаючи від дня видачі
векселя, сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для
цієї продукцїі .
Слід зазначити, що відповідно до пп. 4.1 .6 п. 4.1 ст. 4 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" суми акцизного збору, сплачені
(нараховані) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь
платника такого акцизного збору , уповноваженого законом вносити
його до бюджету, включаються до валового доходу останнього. При
цьому за загальними правилами ведення податкового обліку валовий
дохід платника податку збільшується або в момент одержання оплати
за товари, в ціну яких увійшов акцизний збір, або в момент відванта­
ження таких товарів.
Таким чином, виробники підакцизних товарів та їх імпортери визна­
чені законодавством платниками акцизного збору, але фактично цей
збір збирається зі споживачів підакцизних товарів, які сплачують його в
ціні товару, тобто за своєю економічною суттю акцизний збір є податком
на споживання.
За таких обставин не можна визнати переконливим висновок судів
про те, що суми акцизного збору, повернення яких з Державного бюд­
жету вимагало Товариство, є для нього надміру сплаченими .
Крім того, судом касаційної інстанцїі не дана належна правова оцінка
доводам Інспекції про те, що положення ст. 7 Закону "П.ро правовий
режим територїі, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" підлягають застосуванню у нормативному
поєднанні з положеннями ст . 16 цього Закону, відповідно до якої у зоні
гарантованого добровільного відселення забороняється будівництво
нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних
із забезпеченням радіологічного, соціального захисту населення, а також
умов його життя та праці .
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення не можуть
вважатися законними й обгрунтованими і підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції . При
новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
доводи, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, з'ясувати
дійсний стан розрахунків Товариства з покупцями підакцизних товарів
та бюджетом, і залежно від встановлених обставин вирішити спір відпо ­
відно до закону.
Керую ч ись статтями 111 17- 111 21 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційне подання в.о . Генерального прокурора Укра ї н и задо ­
вольнити .
2006 No 3(30) 43

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
Постанову Вищого господарського суду України від 28 вересня
2004 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від
14 липня 2004 р. та рішення господарського суду Київської області від
1 червня 2004 р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 28 вересня 2004 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 5 липня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула ка­
саційну скаргу Іванківської міжрайонної ДПІ на постанову від 14 липня
2004 р. Київського апеляційного господарського суду у справі No169/
16-2004 господарського суду Київської області за позовом ТОВ "Тетерів"
(Київська обл., смт. І ванків) до Іванківської міжрайонної ДПІ, відділення
Державного казначейства в Іванківському районі про повернення з Дер­
жавного бюджету акцизного збору у розмірі 9 230 132,80 грн .
Рішенням господарського суду Київської області від 1 червня 2004 р.
позовні вимоги задоволено повністю з тих підстав, що 9 230 132,80 грн.
акцизного збору були перераховані до Держбюджету помилково і мають
бути повернуті позивачу на підставі ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 лип­
ня 2004 р. апеляційна скарга Іванківської міжрайонної ДПІ залишена
без задоволення. Рішення місцевого суду було змінено в частині роз­
поділу витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційна інстанція повторно розглянула справу і дійшла висновку,
що вимоги позивача місцевим судом задоволені обгрунтовано. Спір
виник внаслідок бездіяльності Іванківської міжрайонної ДПІ, яка не по­
дала до ві,оділення казначейства подання щодо повернення надмірно
сплаченого акцизного збору
Іванківська міжрайонна ДПІ Київської області в касаційній скарзі
просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції
скасувати, в позові відмовити. Скарга мотивована тим, що рішення та
постанова винесені з неправильним застосуванням ст. 1 Закону від 28
червня 1991 р. No 1251-ХІІ "Про систему оподаткування", ст. 1 Закону
від 14 жовтня 1998 р. No 171-XIV "Про порядок встановлення ставок
податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових
баз, а також пільг щодо оподаткування", ст. 2 Закону від 15 вересня
1995 р. No 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові
вироби" зі змінами та доповненнями, неправильно застосовані норми
44 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 28 ВЕРЕСНЯ 2004 р.
матеріального права - ст. 7 Закону від 27 лютого 1991 р . No 791а-ХІІ
"Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки
та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального
права згідно з вимогами ст. 111 5 ГПК, колегія суддів Вищого господар­
ського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав .
Як зазначається у ст. 1117 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх судових інстанцій встановили таке.
Позивач є виробником алкогольних напоїв на підставі ліцензії від 14
грудня 2001 р., серія АА No 126308. Він видавав ДПІ податкові векселі,
які підтверджували його зобов'язання у термін до 90 календарних днів,
починаючи від дня видачі векселя, сплатити суму акцизного збору, яка
розрахована за ставками для цієї продукції .
Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача від 26 квітня 2001 р.
підтверджено, що він розташований в смт. Іванків Київської області, що
відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактив­
ного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р . No 106,
віднесене до зони гарантованого добровільного відселення .
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону "Про правовий режим території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ка­
тастрофи" підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи,
розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та поси­
леного радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування,
крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.
В 2003- 2004 роках акцизний збір підлягав зарахуванню до доходів
загального фонду Державного бюджету. Таким чином, видача позива­
чем податкових векселів, які підтверджують його зобов'язання сплатити
суму акцизного збору, і включення суми векселів до розрахунків акциз­
ного збору не відповідають положенню, зазначеному в ч . 1 ст . 7 Закону
"Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд­
нення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі абзаців 1, 2 п . 5.1 ст. 5 Закону від 21 грудня 2001 р .
No 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
2006 No 3(30) 45

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
бюджетами та державними цільовими фондами" позивач подав
міжрайонній ДПІ та відділенню Державного казначейства уточнені
розрахунки акцизного збору за спірний період і заявою від 8 квітня
2004 р. No 227 просив повернути надмірно сплачений акцизний збір в
розмірі 9 230 132 ,80 грн . Міжрайонна ДПІ подання до відділення Держ­
казначейства на повернення надміру зарахованих до бюджету коштів
не подала.
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями факти та
обставини справи колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що вони дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних
вимог. Попередні судові інстанції правильно вказали, що позивач на під­
ставі ст. 7 Закону "Про правовий режим території, що зазнала радіоактив­
ного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є платником
акцизного збору. За таких обставин у нього не виникає зобов'язання
видавати податкові векселі. Доводи скаржника про неправильне застосу­
вання судами законів України "Про систему оподаткування", "Про поря­
док встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших
елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування", "Про акциз­
ний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" до уваги не беруться.
Частиною 1 ст. 1 Закону "Про систему оподаткування" визначено, що
встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам
здійснюються Верховною Радою України.
Верховною Радою України неодноразово вносилися зміни та допов­
нення до Закону "Про правовий режим території, що зазнала радіо­
активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо
виключення певних пільг з оподаткування, проте пільга по оплаті акциз­
ного збору залишена без змін і є чинною на даний час.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції виключно законами України
встановлюється система оподаткування, податки і збори.
Тобто система оподаткування та пільг щодо оподаткування підпри­
ємств, які розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення
та посиленого радіологічного контролю, визначена ст. 7 Закону "Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не заслуговують на увагу і доводи міжрайонної ДПІ про те, що ст. 16
зазначеного вище Закону встановлено, що у зоні гарантованого добро­
вільного відселення заборонено будівництво нових та розширення діючих
підприємств. Ця стаття встановлює не загальну заборону на будівництво,
а лише на будівництво п ідприємств, безпосередньо не пов'язаних з
умовами життя та праці населення в цій зоні.
Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що спір по суті
розглянутий правильно та згідно з вимогами чинного процесуального і
матеріального права, які регулюють правовідносини сторін, що склалися.
Підстави для скасування постанови апеляційної інстанції відсутні.
46 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 12 ЛИПНЯ 2005 р.
Керуючись статтями 1115, 1117, 111 9 , 111 11 ГПК, Вищий господар­
ський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а постанову Київського апеляцій­
ного господарського суду від 14 липня 2004 р. у справі No169/16-2004
господарського суду м. Києва - без змін.
7. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 12 липня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Києво­
Святошинському районі Київської області (надалі - Інспекція) на поста­
нову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2005 р . у справі
No 71/3-04,
встановив:
У лютому 2004 р. ТОВ "Інпротекс" (надалі - Товариство) звернулося
до господарського суду Київської області з позовом до Інспекції,
відділення Державного казначейства у Києво-Святошинському районі
Київської області (надалі - Відділення) про стягнення бюджетної за­
боргованості з ПДВ у розмірі 8 160 902 грн. та 2 215 909,58 грн. відсотків
за прострочення бюджетного відшкодування.
Під час розгляду справи позивач неодноразово доповнював та уточню­
вав позовні вимоги і просив:
-
визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 9 березня
2004 р. No 0000012305/0 про зменшення бюджетного відшкодування з
ПДВ у картці особового рахунку платника податку на суму 8 160 768
грн.;
-
відшкодувати 8 160 902 грн . бюджетної заборгованості, з яких
підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок позивача - 6 805 867
грн., підлягає зарахуванню у погашення податкових зобов'язань наступ­
них звітних періодів -1 355 035 грн.;
-
стягнути 2 304 716 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості.
2006 No 3(30) 47

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
Позивач зазначав, що за липень 2001 р. від ' ємна різниця між за­
гальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту
становить 8 160 902 грн. та мотивував свої вимоги посиланням на
положення пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану вар­
тість".
І нспекція позов не визнавала з тих мотивів, що сума податкового
кредиту не підтверджена податковим зобов'язанням продавця товарів.
Крім того, І нспекція піддавала сумніву фактичне здійснення операцій
за укладеними Товариством угодами, посилаючись на невідповідність
дат укладення договору купівлі-продажу від 1О липня 2001 р. No 7/10-
07, договору комісії від 9 липня 2001 р. No 9/07, договору повітряного
перевезення від 4 липня 2001 р . No 6. Інспекція також посилалася на
ст. 12 Закону "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою
передбачено погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ
шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з
терміном обігу п'ять років .
Управління Державного казначейства у Київській області надало
відзив, у якому просило відмовити у позові до Відділення з тих мотивів,
що органи Державного казначейства здійснюють відшкодування ПДВ з
бюджету за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Під час розгляду справи перший заступник прокурора Київської
області письмово повідомив суд про вступ прокурора у справу.
Рішенням господарського суду Київської області від 13 вересня
2004 р. позов задоволено з тих мотивів, що позовні вимоги є доведеними
та грунтуються на вимогах чинного законодавства. Судом встановлено,
що:
-
за умовами договору купівлі-продажу від 10 липня 2001 р.
No 7/10-07 ТОВ "Сузір'я" зобов'язалося поставити продукцію згідно зі
специфікацією, а Товариство - прийняти та оплатити продукцію, при
цьому покупцю надавалося право здійснити розрахунки у вексельній
формі;
-
на підставі цього договору за актом приймання-передачі від 1О
липня 2001 р. б/н та накладною від 10 липня 2001 р. No 3 ТОВ "Суз і р'я"
передало Товариству штамп багатомісний комбінований рихтувал ь но­
вирубний в кількості 80 штук за ціною 510 048 грн. за штуку на суму
40 803 840 грн., крім того ПДВ - 8160 902 грн. (загальна вартість - 48
964 608 грн.), та видало податкову накладну від 10 липня 2001 р. No 3;
-
згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 14 серпня
1997 р. No 13627261, виданого Броварською ДПА, ТОВ "Сузір'я" за ­
реєстроване як платник ПДВ.
Враховуючи вищенаведене, суд, посилаючись на пп. 7.2 .3, 7.2 .4
п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4 .5 п. 7.4, пп. 7.5 .1 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок
на додану вартість", дійшов висновку, що Товариство за результатами
звітного періоду обгрунтовано включило до податкового кредиту суму
ПДВ- 8160902грн.
48 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 ЛИПНЯ 2005 р .
Судом також установлено, що:
-
між Товариством та ТОВ "Укрпроменергомаш" укладено договір
комісії від 9 липня 2001 р . No 9/07, на підставі якого за актом приймання­
передачі від 10 липня 2001 р. б/н та видатковою накладною від 10
липня 2001 р. No РН-0000001 передано штамп багатомісний комбіно­
ваний рихтувальна-вирубний в кількості 80 штук за ціною 510 440 грн.
за штуку на суму 40 835 200 грн. без ПДВ;
-
на виконання зазначеного договору комісії між ТОВ "Укрпром­
енергомаш" (продавець) та фірмою "ALTER LINE LLC", США (покупець)
укладено контракт від 25 червня 2001 р. No 37 /25, умовами якого перед­
бачена поставка товарів, згідно зі специфікаціями, повітряним чи авто­
мобільним транспортом на умовах СІР - Туреччина, Латвія, Російська
Федерація або інша країна згідно з листом-переадресуванням покупця;
- факт переміщення товару через митний кордон України підтверд­
жується вантажною митною декларацією форми МД-2 від 12 липня
2001 р. No 50700/4/000622, заповненою декларантом - ТОВ "Освіта" .
За даними декларації відправник/експортер- Товариство, особа, від­
повідальна за фінансове врегулювання, - ТОВ "Укрпроменергомаш",
одержувач/імпортер - фірма "ALTER LINE LLC", країна призначення -
Туреччина.
За цих обставин суд, посилаючись на п. 6 .2 ст. 6 Закону "Про податок
на додану вартість", дійшов висновку щодо доведеності факту вивезен­
ня товарів платником податку за межі митної території України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 3 листопада 2004 р. та постановою Вищого господарського
суду України від 6 квітня 2005 р. зазначене рішення суду першої інстан­
ції залишено без змін.
9 червня 2005 р. колегією су.одів Верховного Суду України за касацій­
ною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від 6 квітня
2005 р . У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскар­
жуваної постанови та припинення провадження у справі з мотивів
неправильного застосування норм матеріального та порушення норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача та Генеральної прокуратури України, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у госпо­
дарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень Закону "Про податок на додану вартість"
(в редакції, чинній до внесення змін Законом від 25 березня 2005 р.
No 2505-IV) об ' єктом оподаткування є, зокрема, операції платників
податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України
(пп. 3. 1 . 1 п. 3.1 ст. 3). Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за
договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням подат-
2006 No 3(30) 49

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
ку на додану вартість (п. 7.1 ст. 7) . Суми податків, сплачені (нарахова­
ні) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат ви­
робництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту
(пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7). Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету
або відшкодуванню з бюджету, визначаються як р і зниця між загальною
сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - якою постав­
кою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою подат­
кового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7). У разі коли за
результатами звітного періоду зазначена різниця має від'ємне значення,
відповідна сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації
(пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7). Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною спла­
тою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодилися суди
апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ПДВ в сумі
8 160 902 грн . з операції придбання у ТОВ "Сузір'я" штампів багато­
місних комбінованих рихтувальна-вирубних на загальну суму 48 964
608 грн. включено Товариством до податкового кредиту за липень
2001 р. з дотриманням зазначених вимог Закону. Цей висновок обгрун­
товувався, зокрема, тим, що факт здійснення даної операції підтверд­
жується договором купівлі-продажу від 10 липня 2001 р. No 7/10-07,
специфікацією до цього договору, накладною від 1О липня 2001 р. No 3,
актом приймання-передачі від 10 липня 2001 р., а право Товариства на
податковий кредит підтверджується виписаною ТОВ "Сузір'я" податко­
вою накладною від 10 липня 2001 р. No 3.
Проте такий висновок не можна визнати обгрунтованим, оскільки
суд дійшов його без всебічного і повного з'ясування ус і х обставин, з
якими Закон "Про податок на додану вартість" пов'язує виникнення
права платника податку на податковий кредит, і без належної оцінки
доводів сторін, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК .
За визначенням бюджетного відшкодування законодавець обумовлює
право платника податку на отримання такого відшкодування надмірною
сплатою ПДВ. Суди цього не врахували, стан розрахунків за вказаною
операцією купівлі-продажу товарів не з'ясували та не перевірили, чи
відповідає сума, повернення якої з бюджету вимагало Товариство, його
фактичним витратам зі сплати ПДВ в ціні товару.
Судами також не враховано положення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону
"Про податок на додану вартість", за змістом якого джерелом бюджет­
ного відшкодування ПДВ є суми цього податку, зараховані до Держав­
ного бюджету України. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в
апеляційному порядку, Інспекція зазначала, що у відповідь на запит
щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сузір'я" Броварська об'єд-
50 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 ЛИПНЯ 2005 р.
нана ДПІ повідомила про неподання цим підприємством податкової
звітності. Проте суд апеляційної інстанції не перевірив доводів Інспекції
про те, що заявлена до відшкодування сума ПДВ не підтверджується
податковим зобов'язанням продавця товарів, та не дав цим доводам
правової оцінки.
Відповідно до ч. 2 ст . З Закону "Про бухгалтерський облік та фінан­
сову звітність в Україні" податкова звітність г'рунтується на даних
бухгалтерського обліку. Частинами 1, 2 ст. 9 цього Закону передба­
чено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій
є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських
операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа
(форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого
складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю
виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення
господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис
або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у
здійсненні господарської операції.
П ід час розгляду справи у суді апеляційної інстанц і ї Інспекція наво­
дила доводи щодо невідповідності поданих Товариством первинних
документів установленим вимогам та суперечливості даних , які міс­
тяться в цих документах. Зокрема, Інспекція вказувала, що у накладній
від 1О липня 2001 р . No З, за якою ТОВ "Сузір'я" відпустило товар
Товариству, не вказано місце здійснення операції з передачі товару; не
вказано місце складання і в акті приймання-передачі від 1О липня
2001 р . , підписаному керівниками ТОВ "Сузір'я" і То вариства ; акт
приймання-передачі від 1О липня 2001 р. до договору комісії від 9
липня 2001 р. No 9/07, який підписали керівники Товариства і ТОВ
"Укрпроменергомаш", складено в м. Києві за відсутності будь-яких да­
них щодо перевезення товару з м. Бровари (місцезнаходження ТОВ
"Сузір'я" - продавця товару) в м. Київ. Інспекція посилалася на те, що
за матеріалами зустрічних перевірок, проведених на підтвердження
зовнішньоекономічних операцій Товариства, 7 квітня 2004 р. прокура­
турою Києво-Святошинського району Київської області за ознаками
злочину, передбаченого ст. 15, ч . 5 ст . 191, ч . 1 ст. 366 КК порушено
кримінальну справу за фактом внесення завідомо неправдивих відо­
мостей до офіційних документів та замаху на заволодіння чужим майном
в особливо великих розмірах. Ці доводи Інспекції судом також не пере­
вірялись та не оцінювались.
Враховуючи неповноту розгляду справи та непереконливість зроб­
лених судами висновків, ухвалені у справі судові рішення не можна
визнати законними й обг'рунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції . При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вище­
викладене , всебічно і повно перевірити доводи, на яких г'рунтуються
вимоги та заперечення сторін, і залежно від установлених обставин
2006 No 3(30) 51

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що під­
лягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 111 17 - 111 21 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошин­
ському районі Київської області задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2005 р.,
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 3 листопада 2004 р . та рішення господарського суду Київської області
від 13 вересня 2004 р. скасувати, справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 6 квітня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 12 липня 2005 р.)
Колегія сумів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Києво-Свято­
шинському районі Київської області на постанову Київського міжоблас­
ного апеляційного господарського суду від 3 листопада 2004 р . у справі
No 71/3-04 господарського суду Київської області за позовом ТОВ
"Інпротекс" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області
(надалі - Інспекція), вімілення Державного казначейства у Києво­
Святошинському районі Київської області за участю прокурора Київ­
ської області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі
8 160 902 грн. та 2 215 909,58 грн. відсотків за прострочення бюджетного
відшкодування".
Рішенням господарського суду Київської області від 13 вересня
2004 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 3 листопада 2004 р., позов
задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
No 0000012305/0 від 9 березня 2004 р . ; стягнуто з Державного бюджету
через відділення Державного казначейства у Києво-Святошинському
районі Київської області на користь позивача бюджетну заборгованість
з ПДВ у розмірі 8 160 902 грн. та відсотки за прострочення відшкоду­
вання бюджетної заборгованості у сумі 2 302 179, 27 грн., витрат по
сплаті держмита-1 785 грн., витрат на інформаційно-технічне забез-
52 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 6 КВІТНЯ 2005 р.
печення судового процесу - 118 грн., витрат на проведення судово­
бухгалтерської експертизи - 2200,80 грн.
В касаційній скарзі Інспекція просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду, посилаючись на по­
рушення норм матеріального та процесуального права та припинити
провадження у справі.
Від Інспекції надійшло клопотання про перенесення слухання спра­
ви до винесення рішення у справі господарського суду м. Києва за
позовом Інспекції до ВАТ "АТП-7" про визнання недійсною угоди про
перевезення вантажів автомобільним транспортом. Розглянувши
клопотання з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку
про його відхилення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і проце­
суального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні
представників сторін, прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 111 7 ГПК касаційна інстанція виходить з
встановлених у даній справі обставин.
Під час розгляду справи судами встановлено, що за результатами
звітного періоду за липень 2001 р. сума ПДВ, визначена позивачем
згідно з пп. 7.7 .1 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість",
мала від'ємне значення в загальній сумі 8 160 902 грн., що відображено
в податковій декларації за липень 2001 р., яку подано до територіаль­
ного податкового органу.
На підставі наказу ДПА від 21 травня 2001 р. No 200/86 та поданої
декларації з ПДВ Інспекція здійснила позапланову документальну
перевірку, що підтверджено актом документальної перевірки від 22 лис­
топада 2001 р. No 231. Відповідно до вказаного акта Інспекція підтвердила
право позивача на податковий кредит з ПДВ у розмірі 8 160 902 грн. і
право на бюджетне відшкодування цієї суми. Проте вказана сума
бюджетного відшкодування не була перерахована на рахунок позивача.
Між ТОВ "Сузір'я" (продавець) і ТОВ "Інпротекс" (покупець) було
укладено договір купівлі-продажу від 1О липня 2001 р. No 7/10-07. Від­
повідно до накладної від 10 липня 2001 р. No 3 ТОВ "Сузір'я" на підставі
вищевказаного договору купівлі-продажу відвантажено на адресу по­
зивача штамп багатомісний комбінований рихтувальна-вирубний в кіль­
кості 80 штук по ціні 510 048 грн. за штуку на суму 40 803 840 грн., крім
того ПДВ - 8 160 902 грн. (загальна вартість - 48 964 608 грн.).
Приймання-передача даної продукції документально оформлена дво­
стороннім актом приймання-передачі від 1О липня 2001 р . б/н.
На вартість переданих ТОВ "Сузір'я" на адресу позивача штампів
багатомісних комбінованих рихтувальна-вирубних на загальну суму
2006 No 3(30) 53

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
40 803 840 грн., крім того ПДВ - 8 160 902 грн., виписана податкова
накладна від 1О липня 2001 р . No З.
Як встановлено судами, податкова накладна від 10 липня 2001 р . No З
оформлена відповідно до вимог Закону "Про податок на додану вар­
тість" та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим
документом.
При цьому дані вищевказаної податкової накладної відображені в
книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), відповідно до якої
загальний обсяг придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Інпротекс" за
липень 2001 р. складає 40 804 969,95 грн., крім того сума ПДВ - 8 160
902 грн . , яка відповідає сумі податкового кредиту, розрахованого в
податковій декларації з ПДВ ТОВ "Інпротекс" (рядок 17 декларації) .
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість"
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, спла­
чених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріаль­
них активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5 .1 п. 7.5 ст. 7 зазна­
ченого Закону).
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку щодо
правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ
в загальному розмірі 8 160 902 грн., враховану в складі ціни одержаних
від контрагентів товарів (робіт, послуг).
9 липня 2001 р. між ТОВ "Інпротекс" (комітент) та ТОВ "Укрпром­
енергомаш" (комісіонер) укладений договір комісії No 9/07 . Умовами
договору комісії визначено, що комісіонер, зокрема, зобов'язується не
пізніше 30 календарних днів з дати здійснення експорту продукції, якою
вважається дата оформлення вантажної митної декларації, передати
комітентові грошові кошти (пп . 2.2 .2 Договору) .
Згідно з видатковою накладною від 1О липня 2001 р. No РН-0000001
позивачем відвантажено на адресу ТОВ "Укрпроменергомаш" штамп
багатомісний комбінований рихтувальна-вирубний в кількості 80 штук
за ціною 510 440 грн. за штуку на загальну суму 40 835 200 грн . без
ПДВ. Передача продукції оформлена відповідним актом приймання­
передачі від 10 липня 2001 р. б/н.
Відповідно до ст. 398 ЦК УРСР (чинної на момент виникнення спірних
правовідносин) майно, що надійшло до комісіонера від комітента або
набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.
Судами встановлено, що фактичним власником продукції, переданої
ТОВ "Укрпроменергомаш" в межах договору комісії від 9 липня 2001 р.
No 9/07, є позивач.
54 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРА'іНИ ВІд 6 КВІТНЯ 2005 р.
На виконання умов договору комісії між ТОВ "Укрпроменергомаш"
(продавцем) та фірмою "ALTER LINE LLC" (США) (покупцем) укладено
контракт (договір) від 25 червня 2001 р. No 37/25 на поставку товарів на
експорт.
Згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону "Про податок на додану вартість" товари
вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі
митної території України, якщо їх вивезення засвідчене належним чином
оформленою вантажною митною декларацією.
Судами було досліджено вантажну митну декларацію ( ВМд) від 12
липня 2001 р. No 50700/4/000622, згідно з якою декларантом є ТОВ
"Освіта" (графа 14 ВМд), а ТОВ "Інпротекс" задеклароване як відправ­
ник/експортер (графа 2 ВМд). Дані ВМД та податкової накладної від
10 липня 2001 р. No 3 включено до книги обліку продажу товарів (робіт,
послуг), відповідно до яко'і загальний обсяг продажу товарів (робіт,
послуг) позивача за липень 2001 р. складає 40 836 371,80 грн. (включа­
ючи ПДВ), в тому числі: загальний обсяг продажу в сумі 40 835 200
грн . за ставкою ПДВ 0%; загальний обсяг продажу в сумі 1 171,80 грн .
(включаючи ПДВ), ПДВ за ставкою 20% -195,30 грн.
Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
9 березня 2004 р. No 0000012305/0 про зменшення податкового зо­
бов'язання позивача на суму 8 160 902 грн . колегія суддів Вищого
господарського суду України зазначає таке.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акта про результати податкової позапланової перевірки позивача з питан­
ня відшкодування ПДВ за липень 2001 р., що, як встановлено судами
попередніх судових інстанцій, не відповідає вимогам Указу Президента
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" .
У даному акті податковий орган посилається на те, що податкова
накладна від 1О липня 2001 р . No 3 не відповідає дійсності.
Проте судами під час розгляду справи встановлено факт відповід­
ності даної податкової накладної, яка видана особою, що перебувала у
момент її видачі на податковому обліку як платник податків і платник
ПДВ відповідно до вимог чинного законодавства України.
Дане податкове повідомлення-рішення не було передано посадовій
особі юридичної особи (позивача) під розписку або надіслано листом з
повідомленням про вручення, як того вимагає п.4.6 наказу ДПА від
21 червня 2001 р. No 253 "Про затвердження Порядку направлення
органами державної податкової служби України податкових повідом­
лень платникам податків" .
Крім того, судами взято до уваги висновок судово-бухгалтерської
експертизи від 5 травня 2004 р. No 71/3-2004, згідно з яким П ДВ за
липень 2001 р., що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ
"Інпротекс", документально і нормативно підтверджується в загальній
сумі 8 160 902 грн. (в т.ч. сума експортного відшкодування - 6 805
867грн.).
2006 No 3(30) 55

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВ!ДНОСИН
На підставі вищевикладеного судами підтверджено факт того, що
від'ємна різниця між сумою податкових зобов'язань і податкового кре­
д иту за липень 2001 р. становить 8 160 902 грн.
Відповідно до пп. 7.7 .1 п . 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану
вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшко­
дуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою
подат кових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем
това р ів ( робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Зг і дно з пп. 7.7 .3 п. 7 .7 ст. 7 Закону "Про податок на додану вар­
тість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає в ідшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларацїі . Підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларацїі за звітний
період. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного
у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Н а день розгляду справи сума ПДВ відшкодована не була, проте
підтверджено факт існування бюджетної заборгованості і заявлена сума,
що підлягає відшкодуванню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди
правомірно не взяли до уваги посилання Інспекцїі на погашення
простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ на підставі Закону "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" шляхом її оформлення обліга­
ціями внутрішньої державної позики з терміном обігу 5 років з огляду
на таке .
Згідно з ст. 12 Закону "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ, що виникла
за станом на 1 листопада 2003 р. та не була відшкодована за станом
на 1 січня 2004 р., здійснюється шляхом її оформлення облігаціями
внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років. Порядок
випуску, обігу, погашення зазначених облігацій, а також нарахування
відсотків на них затверджується Кабінетом Міністрів України .
Відповідно до останнього абзацу Основних умов випуску облігацій
внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з ПДВ, затверджених постановою Кабінету Міністрів від
25 грудня 2003 р . No 2014, основні умови випуску облігацій є публічною
пропозицією платникам податку щодо оформлення простроченої бюд­
жетної заборгованості з ПДВ, яка утворилася на 1 листопада 2003 р. і
не відшкодована до 1 січня 2004 р . , облігаціями внутрішньої державної
позики .
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної за­
боргованості шляхом одержання вказаних облігацій платник реалізує
шляхом подання відповідної заяви встановленої форми відповідно до
п.11 Порядку випуску облігацій внутрішньої державної позики.
56 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 6 КВІТНЯ 2005 р.
Відповідно до ст.1 О Закону "Про цінні папери і фондову біржу" облі­
гації усіх видів (у тому числі й облігації внутрішньої державної позики)
розповсюджуються серед підприємств на добровільних засадах. Отже,
оформлення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ облігаціями
внутрішньої державної позики здійснюється лише на добровільній основі
за бажанням платника податку.
Згідно з п. 11.4 ст.11 Закону "Про податок на додану вартість" зміни
порядку оподаткування на додану вартість можуть здійснюватися тільки
внесенням змін до цього Закону .
В ст. 7 Закону "Про систему оподаткування" зазначено, що зміна
податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язко­
вих платежів) не можуть запроваджуватися законом про Державний
бюджет на відповідний рік.
Таким чином, передбачений в ст. 12 Закону "Про Державний бюд­
жет України на 2004 рік" спосіб відшкодування ПДВ є альтернативним
нарівні із способами, встановленими статтями 7, 8 Закону "Про по­
даток на додану вартість", і не позбавляє платника податку на отри­
мання бюджетного відшкодування відповідно до положень останнього
із вказаних законів.
Стосовно посилань в касаційній скарзі на те, що рішення місцевим
господарським судом було прийняте за відсутності сторін, колегія суддів
Вищого господарського суду України зауважує, що дана обставина
перевірена судом апеляційної інстанції, якою спростовано доводи
скаржника про порушення норм процесуального права місцевим госпо­
дарським судом.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги Інспекції щодо пору­
шення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права .
Враховуючи вищенаведене, постанова господарського суду є такою,
що відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав
для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 108, 111 5 , 1 1 17, п. 1 ч. 1
ст. 111 9 , ст. 111 11 ГПК, Вищий господарський суд України
постановив:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від З листопада 2004 р. у справі No 71/3-04 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошин ­
ському районі Київської області -без задоволення.
2006 No 3(30) 57

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
8. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 16 серпня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної ДПІ Житомирської
області на постанову Вищого господарського суду України від 26 квіт­
ня 2005 р . у справі No 6/195 за позовом ТОВ "Науково-виробниче об'єд­
нання "Вектор" до Коростенської об'єднаної ДПІ Житомирської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня
2004 р. No 0001731600/0/1362,
встановив:
У вересні 2004 р. ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Вектор" (на­
далі - Товариство) подало до господарського суду Житомирської об­
ласті позов до Коростенської об'єднаної ДПІ (надалі - Інспекція) про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня
2004 р. No 0001731600/0/1362 про донарахування 2400 грн. ПДВ та
120 грн . штрафних санкцій.
Позовні вимоги мотивовані безпідставністю донарахування вказаної
суми ПДВ на підставі ст. 7 Закону "Про правовий режим території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катаст­
рофи", згідно з якою підприємства, об'єднання і організації, колгоспи,
радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення
та посиленого радіологічного контролю, звільняються від оподаткування,
крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ставки
податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватись іншими законодавчими актами України, крім законів про
оподаткування. А тому норми Закону "Про правовий режим території,
що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи" чинні лише в частині, що не суперечить Закону "Про по­
даток на додану вартість" .
Рішенням господарського суду Житомирської області від 20 жовтня
2004 р. позов задоволено з мотивів обгрунтованості позовних вимог,
оскільки Товариство розташовано в м. Коростень Житомирської області,
яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р.
No 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради УРСР про
порядок введення в дію законів УРСР "Про правовий режим території,
що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ка­
тастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постражда­
ли внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( додаток No 1) віднесено до
зони гарантованого добровільного відселення, а тому згідно з ст. 7
58 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 16 СЕРПНЯ 2005 р.
Закону від 27 лютого 2001 р. "Про правовий режим території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"
звільняється від оподаткування ПДВ .
Система оподаткування та пільг щодо оподаткування підприємств,
об"єднань, організацій, колгоспів і радгоспів, які розташовані у зонах
гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологіч­
ного контролю, визначена ст. 7 Закону "Про правовий режим території,
що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи", відповідає вимогам Конституції та Закону "Про систему
оподаткування" .
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
25 січня 2005 р . , залишеною без змін оскаржуваною постановою Вищого
господарського суду України від 26 квітня 2005 р . , зазначене рішення
суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови
Вищого господарського суду України від 26 квітня 2005 р. з підстав
неправильного застосування судом норм матеріального права .
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 30 червня
2005 р. порушено провадження з перегляду Верховним Судом Укра­
їни в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду
України від 26 квітня 2005 р. у справі No 6/195, справу передано на
розгляд Судової палати у господарських справах Верховного Суду
України .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги , перевіривши матеріали справи,
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
вважає , що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, місцем реєстрації та
місцезнаходження Товариства є м. Коростень Житомирської області,
яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення .
Відповідно до ст. 7 Закону "Про правовий режим території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" під­
приємства, що розташовані у зоні гарантованого добровільного відсе­
лення, звільняються від оподаткування.
Господарські суди всіх інстанцій дійшли висновку, що Товариство не
повинно сплачувати ПДВ на підставі зазначеного Закону.
Але з таким висновком погодитися не можна .
В преамбулі Закону "Про правовий режим території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"
передбачено, що його норми регулюють питання поділу тер и торії на
відповідні зони, режим їх використання та охорони , умови проживання
та роботи населення, господарську, науково-дослідну та і ншу діяль ­
ність у цих зонах . Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму
використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії
2006 No 3(30) 59

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІдНОСИН
радіоактивного опромінення на здоров'я людини та на екологічні системи.
Тобто цей Закон не є законом про оподаткування.
Натомість, згідно з підпунктами 11.2, 11.4 ст. 11 Закону "Про пода­
ток на додану вартість", зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здій­
снюватися лише внесенням змін до цього Закону. До приведення інших
законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у
частині, що не суперечить його нормам.
Крім того, при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не
було враховано та надано належної правової оцінки тому факту, що
Товариство створено і зареєстровано виконавчим комітетом Коростен­
ської міської ради Житомирської області 9 червня 2004 р., а ст. 16
Закону "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" містить заборону
будівництва нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не
пов'язаних із забезпеченням радіологічного, соціального захисту насе­
лення, а також умов його життя та праці.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть
вважатися законними й обгрунтованими і підлягають скасуванню , а
справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При
новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити
спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної ДПІ Житомирської об­
ласті задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 26 квітня
2005 р., постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 25 січня 2005 р., рішення господарського суду Житомирської об­
ласті від 20 жовтня 2004 р. у справі No 6/195 скасувати, справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 26 квітня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єд­
наної ДПІ на постанову від 25 січня 2005 р. Житомирського апеляційного
господарського суду у справі No 6/195 господарського суду Житомир-
60 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 26 КВІТНЯ 2005 р.
ської області за позовом ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Вектор"
(надалі - Товариство) до Коростенської об'єднаної ДПІ про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2004 р.
No 0001731600/0/1362 Коростенської об'єднаної ДПІ.
Товариством до господарського суду Житомирської області був заяв­
лений позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
від 25 серпня 2004 р. No 0001731600/0/1362 Коростенської об'єднаної
ДПІ, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі
2400 грн . і застосовані фінансові санкції у сумі 120 грн.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення став акт від 21 серпня
2004 р . No 52/15-2 про результати камеральної перевірки податкової
декларації з ПДВ, в якому зафіксовано заниження Товариством подат­
кового зобов'язання з ПДВ в результаті допущених помилок при запов­
ненні податкової декларації.
Рішенням від 20 жовтня 2004 р. господарського суду Житомирської
області позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2004 р.
No 0001731600/0/1362 Коростенської об'єднаної ДПІ.
Рішення суду мотивовано приписами ст. 7 Закону "Про правовий
режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої підприємства, об'єднання
і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого
добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю,
звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місце­
вих бюджетів.
За апеляційною скаргою Коростенської об'єднаної ДПІ Житомир­
ський апеляційний господарський суд, переглянувши прийняте рішення
в апеляційному порядку, постановою від 25 січня 2005 р. залишив його
без змін з тих же підстав .
Коростенська об'єднана ДПІ подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляц і йного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на пору­
шення судами норм матеріального права, зокрема ст . 1 Закону "Про
систему оподаткування", відповідно до якої ставки, механізм справ­
ляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподатку­
вання не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами
України, крім законів про оподаткування .
Оскільки Закон "Про правовий режим території, що зазнала радіо­
активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є за ­
коном про оподаткування, він не може регулювати порядок сплати та
пільги з ПДВ.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в су­
довому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матер і ал и
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
2006 No 3(30) 61

СПРАВИ 31 СПОРІВ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає , що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході здійснення
судового провадження, Товариство розташоване в м. Коростень Жито­
мирсько ї області .
Вказане місто відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
"Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР
про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий
режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист грома­
дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" віднесено
до зон и радіоактивного забруднення, а саме - до зони гарантованого
добров ільного відселення .
В преамбулі Закону "Про правовий режим території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"
передбачено, що цей Закон регулює питання поділу території на відпо­
відні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та
роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у
цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму викорис­
тання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіо­
активного опромінення на здоров'я людини та на екологічні системи.
Тобто вищезгаданий Закон не встановлює пільги, а визначає право­
вий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи .
У Законі наведено перелік заходів щодо забезпечення господар­
ської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та
посиленого радіоекологічного контролю, і одним із таких заходів є
звільнення господарюючих суб'єктів від оподаткування, крім платежів і
відрахувань до місцевих бюджетів.
Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону "Про правовий режим території,
що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи" підприємства, об'єднання та організації, колгоспи, рад гос­
пи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та
посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування,
крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом
Міністрів України встановлюються пільгові умови фінансування, гаран­
товане матеріально-технічне забезпечення.
Таким чином, касаційна інстанція визнає обгрунтованим висновок
господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутніст ь у
Коростенської об'єднаної ДПІ підстав для визначення позивачу подат­
кового зобов'язання з ПДВ та застосування відповідних ф і нансових сан­
кцій, у зв'язку з чим суди правомірно визнали недійсним оскаржуване
податкове повідомлення-рішення.
62 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКО ГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 26 КВ І ТНЯ 2005 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що рішення та постанова у справі прийняті відповідно
до норм матеріального права, підстав для їх зміни чи скасування не
вбачається.
Керуючись статтями 111 7 , п. 1 ст. 111 2 , 11Р-11Р, 111 11 , 111 12 ГПК,
Вищий господарський суд України
постановив:
Рішення від 20 жовтня 2004 р. господарського суду Житомирської
області та постанову від 25 січня 2005 р. Житомирського апеляційного
господарського суду у справі No 6/195 залишити без змін, а касаційну
скаргу Коростенської об'єднаної ДПІ -без задоволення .
2006 No 3(30) 63

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
справи зі спорів, пов'язаних із
застосуванням законодавства
про власність
9. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 1О травня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу Національного
технічного університету України "Київський політехнічний інститут" на
постанову Вищого господарського суду України від 16 лютого 2005 р. у
справі No 30/164 за позовом ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" до Головного
управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної
адміністрації про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна
та зобов'язання видати свідоцтва про право власності,
встановив:
У травні 2004 р. ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" звернулося до госпо­
дарського суду м. Києва з позовом до Голов ного управління кому­
нальної власності м. Києва про визнання права власності на об'єкти
нерухомого майна .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмо­
вив у задоволенні заяви від 26 березня 2004 р. про оформлення права
власності та видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого
майна, що перейшли до позивача у ході приватизації АТ КБМП "Київ­
міськбуд-2" у 1996 р.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на правомірну
відмову у видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого
майна, оскільки позивач не надав документів, необхідних для оформ­
лення права власності та видачі свідоцтва, передбачених пунктами 9-
13 "Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти
нерухомого майна", затвердженого розпорядженням Київської міської
державної адміністрації від 31 серпня 2001 р . No 1820 (надалі - По­
ложення), зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції
31 серпня 2001 р. за No 62/364.
64 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 1О ТРАВНЯ 2005 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12 липня 2004 р. позов
задоволено частково. Визнано за ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" право
власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Києві за
адресами: вул. Гайова, 15, вул. Кржижанівського, 4, вул. Екскаваторна,
37-а, вул. Борщагівська, 100 та вул. Малинська, 20.
Додатковим рішенням господарського суду м. Києва від 15 жовтня
2004 р. визнано за ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" право власності на
об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Києві на вул. Малин­
ська, 20 - склад площею 16,4 кв.м та склад площею 18, 5 кв. м.
Додатковим рішенням господарського суду м. Києва від 20 жовтня
2004 р. визнано за ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" право власності на
об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Києві на вул. Гайова,
15 - павільйон площею 88,5 кв. м та сховище для кисню площею 41,2
кв. м.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого
2005 р. рішення господарського суду м. Києва від 12 липня 2004 р.
залишено без змін
14 квітня 2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою
Національного технічного університету України "Київський політехніч­
ний інститут" порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від 16 лютого 2005 р. Скарга
мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом Ук­
раїни одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без змін рішення господарського суду, Вищий госпо­
дарський суд України дійшов висновку, що прийняте судом рішення
про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема і
по вул. Борщагівська, 100 ум. Києві, відповідає вимогам чинного законо­
давства і не стосується прав та обов'язків Національного технічного
університету України "Київський політехнічний інститут" .
Проте з цими висновками погодитись не можна з таких підстав.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів тру­
дящих від 8 червня 1965 р. No 976, прийнятого відповідно до ст. 16 ЗК
УРСР, чинної на час прийняття рішення, земельна ділянка по вул. Борща­
гівська, 100-126 виділена Київському політехнічному інституту, право­
наступником якого є Національний технічний університет України "Київ­
ський політехнічний інститут" (надалі - КПІ), під будівництво навчально­
виробничого корпусу, а рішенням Київської міської ради від 26 вересня
2002 р. No 19/179 земельна ділянка передана у постійне користування.
Згідно з п. 11 Положення оформлення права власності та видача
свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна здійсню­
ються з наданням необхідного переліку документів, зокрема і документів,
2006 No 3(30) 65

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
передбачених законодавством, що підтверджують право власності та
право користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти
нерухомого майна.
Господарський суд не звернув уваги, що у матеріалах справи відсутні
документи про виділення позивачу земельної ділянки по вул. Борщагів­
ська, 1ОО під будівництво об'єктів нерухомості.
При цьому судом першої інстанції не з'ясовано правовий статус і
цільове призначення споруд і будівель, розташованих на земельній ділянці
по вул. Борщагівська, 100, що знаходяться у постійному користуванні
КП І , і в порушення прав землекористувача , передбачених ст. 95 ЗК,
визнав право власності на споруди і будівлі по вул . Борщагівська, 100
за ВАТ "Трест "Київміськбуд-2", тобто прийняв рішення, що стосується
прав і обов'язків КПІ, не залучивши його до участі у справі.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України
та рішення суду першої інстанції, постановлені при неповному з'ясу­
ванні фактичних обставин справи та з порушенням норм процесуаль­
ного права, підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції .
Керуючись статтями 111 17- 111 19 ГПК, Верховний Суд України
постано в ив:
Касаційну скаргу Національного технічного університету України "Київ­
ський політехнічний інститут" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 16 лютого
2005 р . , рішення господарського суду м. Києва від 12 липня 2004 р.,
додаткове рішення господарського суду м. Києва від 15 жовтня 2004 р.
та додаткове рішення господарського суду м. Києва від 20 жовтня
2004 р. скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 16 лютого 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 10 травня 2005 р.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного технічного
університету України "Київський політехнічний інститут" на рішення госпо­
дарського суду м. Києва від 12 липня 2004 р. у справі No 30/164 за
66 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ В І Д 16 ЛЮТОГО 2005 р.
позовом ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" до Гол овного управління кому­
нальної власності м . Києва Київської міської державної адміністрації
про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та зо­
бов'язання видати свідоцтва про право власності.
У травні 2004 р. ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" звернулось до господар­
ського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної
власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, з урахуван­
ням уточнених позовних вимог, про визнання права власності на об'єкти
нерухомого майна, що були приватизовані позивачем при акціонуванні,
увійшли до його статутного фонду і знаходяться в м. Києві по вул.
Гайовій, 15, вул. Кржижанівського, 4, вул. Екскаваторній, 37-а, вул. Бор­
щагівській, 1ОО, вул. Малинській, 20, та зобов'язання видати свідоцтва
про право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна, посилаю­
чись на відмову відповідача здійснити відповідні дії.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12 липня 2004 р. позов
задоволено частково. Визнано за позивачем право власност і на об'єк­
ти нерухомого майна, що розташовані в м. Києві за адресами:
-
вул. Гайова, 15 - адміністрат ивний корпус площею 146,3 кв. м
(літ. А), майстерні-склади площею 505,9 кв. м (літ. Б), навіс площею
119,3 кв. м (літ. В), трансформаторна площею 21, 1 кв. м (літ. Г), кузня
площею 49,8 кв. м (літ. д), цехи площею 523, 1 кв. м (літ. Ж), павільйон
площею 336,2 кв. м (літ . І), підсобні приміщення площею 53, 1 кв . м
(літ. К), прохідна площею 24 кв. м (літ. Л);
-
вул. Кржижанівського, 4 - майстерня площею 133,2 кв. м (літ. А),
гаражі площею 117,8 кв. м (літ. Б), підсобне приміщення площею
31,5 кв. м (літ. В), підсобне приміщення площею 94, 1 кв. м (літ. Г),
майстерня площею 304,4 кв. м (літ. д), гараж площею 18,8 кв. м (літ. Е);
-
вул. Екскаваторна, 37-а - адміністративно-побутовий комплекс
площею 519,9 кв. м (літ. А), складські приміщення площею 888,5 кв. м
(літ. Б), приміщення охорони площею 107,2 кв. м. (літ. В), складські
приміщення площею 60,0 кв. м (літ. Г), складські приміщення площею
50,7 кв. м (літ. д);
-
вул. Борщагівська, 1ОО - склади площею 313, 1 кв. м (літ. А),
майстерні площею 353,8 кв. м ( л іт. Б), гаражі площею 64,5 кв. м
(літ. В), склади площею 115,8 кв. м. (літ. Г), прохідна площею 12,4 кв. м
(літ. д);
-
вул. Малинська, 20 - ремонтні майстерні площею 915,3 кв. м
(літ. А-АІІ), склади площею 1105,9 кв. м (літ . Б-БІІ), майстерні площею
34,1 кв. м (літ. В), побутове приміщення площею 14,0 кв. м (літ. Г),
вбиральня площею 8,5 кв. м (літ. д), склад площею 19 ,3 кв. м (літ. Е),
склад площею 16,3 кв. м (літ. Ж), склад площею 19,3 кв. м (літ. К),
навіс площею 86,2 кв. м (літ. Л).
В іншій частині у позові відмовлено.
Додатковим рішенням суду першої і н станції від 15 жовтня 2004 р .
визнано право власності позивача на об'єкти нерухомого майна, роз-
2006 No 3(30) 67

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
ташовані в м. Києві по вул. Малинська, 20 - склад площею 16,4 кв . м
(літ. З), склад площею 18,5 кв. м (літ. І).
Додатковим рішенням суду від 20 жовтня 2004 р. визнано право
власності позивача на об'єкти нерухомого майна, розташовані в
м. Києві по вул. Гайова, 15 - павільйон площею 88,5 кв. м (літ. З),
сховище для кисню площею 41,2 кв. м (літ. Е).
У касаційній скарзі Національний технічний університет України "Київ­
ський політехнічний інститут" просить скасувати постановлене судове
рішення в частині зобов'язання відповідача визнати право власності та
видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна,
що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 100, та прий­
няти нове рішення в цій частині про відмову в позові, визнати недійсним
свідоцтво про право власності на зазначений об'єкт, посилаючись на
те, що судом попередньої інстанції порушено норми процесуального
права, оскільки прийняте судове рішення стосується його прав та обов'яз­
ків особи, а його не було залучено до участі у справі, що призвело до
неправильного застосування норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржуване судове
рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення,
посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.
Заслухавши пояснення представників Національного технічного
університету України "Київський політехнічний інститут" та позивача,
вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення проти них, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предме­
том спору у даній справі є об'єкти нерухомого майна, в т.ч. будівлі по
вул . Борщагівській, 100 ум . Києві, які в ході приватизації ВАТ "Трест
"Київміськбуд-2" шляхом акціонування були передані органом привати ­
зації із комунальної власності територіальної громадим. Києва до статут­
ного фонду позивача і на які за позивачем визнано право власності.
Оскаржуючи вищезазначене судове рішення, скаржник, якого не було
залучено до участі у справі, стверджує, що рішення стосується його
прав та обов'язків, оскільки будівля, яка знаходиться по вул. Борщагів­
ській, 100 ум. Києві, розташована на земельній ділянці, яка закріплена
за ним і він є землекористувачем даної ділянки.
Такі посилання скаржника не можна визнати обr'рунтованими та
такими, що дають підстави для скасування судового рішення, оскільки
між правами скаржника як землекористувача та визнаним судом за
позивачем правом власності щодо переданої йому до статутного фонду
будівлі відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок .
Наведене дає підстави дійти висновку, що оскаржуване судове рі­
шення не стосується ні прав, ні обов'язків скаржника, а тому касаційна
скарга, з огляду на наведені в ній мотиви, задоволенню не підлягає.
68 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 14 ЧЕРВНЯ 2005 р .
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК, Вищий господар­
ський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Національного технічного університету України "Київ­
ський політехнічний інститут" залишити без задоволення, а рішення гос­
подарського суду м. Києва від 12 липня 2004 р. у справі No 30/164 -
без змін.
1О. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 14 червня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційне подання Генерального прокурора України на постано­
ву Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2004 р . у справі
No 2-8/7931-2004 за позовом головного санаторію "Південнобереж­
ний" (надалі -Санаторій) до Алупкінської міської ради (надалі - Міськ­
рада) та Алупкінського міськвиконкому (надалі - Міськвиконком) про
визнання права власності на об'єкти нерухомості,
встановив:
З позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим
Санаторій звернувся 12 травня 2004 р., мотивуючи заявлену позовну
вимогу тим, що він за власні кошти збудував спірні об'єкти, що розта­
шовані в м . Алупка по вул. Леніна, 29, а Міськвиконком замість того,
щоб зареєструвати їх на праві власності за Санаторієм, обернув їх до
комунальної власності міста.
Рішенням від 7 червня 2004 р. господарський суд позов задовольнив
з викладених у ньому підстав.
Постановою від 26 липня 2004 р. Севастопольського апеляцій ~ ого
господарського суду, залишеною без змін оскаржуваною постановою
Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2004 р., рішення
суду першої інстанції скасовано, а в позові відмовлено .
Апеляційна і касаційна постанови мотивовані тим, що спірні об'єкти
Санаторій будував самочинно без відповідних дозволів і на земельній
ділянці, яка була передана у тимчасове користування (оренду), а не в
2006 No 3(30) 69

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
постійне користування . Крім того, ці об'єкти є державною власністю і
тому не можуть бути визнані власністю позивача.
В касаційному поданні прокурор просить постанову Вищого госпо­
дарського суду України скасувати з підстав її невідповідності рішенням
Верховного Суду України у справах за позовами про визнання права
власності на майно. При цьому він вважає, що суди не встановили усю
сукупність обставин справи, на підставі яких можна дійти обг'рунтова ­
ного висновку щодо законного власника спірних об'єктів. У зв'язку з
цим ставиться питання про скасування всіх ухвалених у справі рішень і
постанов та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін і
прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, пе­
ревіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України вважає, що касаційне подання не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у визнанні за позивачем права власності на спірні
об'єкти, апеляційний і Вищий господарський суди України виходили з
того, що Санаторій є державною установою Міністерства охорони
здоров'я України, зазначені об'єкти перебувають у його володінні і корис­
туванні на праві оперативного управління з відображенням їх вартості
на самостійному балансі, а відтак зміна їх правового режиму з права
оперативного управління на право власності суперечить положенням
ст. 39 Закону "Про власність" (надалі - Закон про власність).
З обгрунтованістю зазначеного висновку слід погодитись, позаяк
об'єкти державної власності не можуть визнаватися одночасно і влас­
ністю державної установи.
Відповідно до Закону про власність власність в Україні виступає в
таких формах: приватна, колективна, державна (ч. 4 ст. 2); їх суб'єкта­
ми визнаються народ України, громадяни, юридичні особи та держава
(ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 32); майно, що є державною власністю і закріплене
за державною установою (організацією), яка перебуває на державно­
му бюджеті, належить їй на праві оперативного управління (ч. 1 ст. 39).
У випадках, коли такі державні установи (організації) можуть здій­
снювати господарську діяльність, вони мають право самостійно розпо­
ряджатися тільки доходами від цієї діяльності і майном, придбаним за
рахунок цих доходів (ч. 2 ст. 39 Закону про власність).
Всі інші питання управління державним майном здійснюють упов­
новажені Верховною Радою України державні органи, які відповідно до
ч. 2 ст. 33 Закону про власність вирішують питання створення підпри­
ємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здій­
снюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного
їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих
актів України.
Отже, оскаржувана постанова Вищого господарського суду України
не суперечить зазначеним матеріально-правовим нормам, а тому під­
стави для її скасування відсутні.
70 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 26 ЖОВТНЯ 2004 р.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційне подання Генерального прокурора України залишити без
задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 26
жовтня 2004 р . - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 26 жовтня 2004 р.
(постанову залишено без змін постановою Судової палати
у господарських справах Верховного Суду України від 14 червня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу головного санаторію
Міністерства охорони здоров'я України "Південнобережний" (надалі -
Санаторій) на постанову від 26 липня 2004 р. Севастопольського апе­
ляційного господарського суду у справі No 2-8/7931-2004 за позовом
головного санаторію "Південнобережний" до Алупкінської міської ради
та Алупкінського міськвиконкому про визнання права власності на об'єкти
нерухомості, розташовані в пляжній зоні по вул. Леніна, 29 в м . Алупка.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
7 червня 2004 р. позов задоволено - на підставі ст. 331 ЦК України
(в редакції, чинній з 1 січня 2004 р.) визнано право власності позивача
на новозбудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості, розташовані
в пляжній зоні по вул. Леніна, 29 в м. Алупка, згідно з переліком, наве­
деним в резолютивній частині рішення. Рішення мотивовано обставина­
ми фінансування будівельних та ремонтних робіт за кошти позивача .
Постановою від 26 липня 2004 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення скасовано, в позові відмовлено у зв'язку
з недоведеністю позовних вимог.
Санаторій у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати,
рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосуван­
ня судом апеляційної інстанції норм ч. 1 ст . 331 та ст. 376 ЦК України,
оскільки спірне нерухоме майно було створено позивачем шляхом само­
чинного будівництва за рахунок власних коштів. Окрім того , скаржник
вказує на знаходження спірного майна на його балансі з моменту ство ­
рення Санаторію.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
2006 No 3(30) 71

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
судом апеляційно ї інстанції та заслухавши пояснення присутніх пред­
ставників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга позивача під­
лягає в ідхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з
таких підстав .
Судом першої інстанції помилково застосовано до спірних відносин
власност і норми ст. 33 1 ЦК України (в редакції, чинній з 1 січня
2004 р.), як і , зокрема, врегульовують питання набуття права власності
на новостворене нерухоме майно, оскільки в даному випадку будівельні
роботи виконувалися до набрання чинності цим Кодексом . Тим більше,
що позивач визнає у касаційній скарзі факт знаходження спірних об'єктів
нерухомості на своєму балансі з моменту створення Санаторію, а в ідтак
і факт існування цих об'єктів та здійснення щодо них лише певних
поліпшень і ремонтних робіт, що не можна вважати будівництвом нового
об'єкта.
Окрім того, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не до­
ведено перебування на його балансі з моменту створення Санаторію
недобудованих об'єктів нерухомості, а тому відсутні підстави для засто­
сування ч. 4 ст. 331 ЦК України.
Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на непра ­
вильне застосування судом норми ст. 376 ЦК України, оскільки оскар ­
жувана постанова не містить жодних вказівок з цього приводу.
В оскаржуваній постанові зафіксовано лише відсутність у позивача
дозволу державної інспекції архітектурно-будівельного контролю.
Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє доводи
позивача щодо можливого визнання за ним відповідно до рішення суду
та згідно з ч . 3 ст . 376 ЦК України права власності на нерухоме майно,
яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена
Санаторію для цієї мети, оскільки, виходячи зі змісту цієї статті, визнання
права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості допуска­
ється лише за умови надання земельної ділянки під забудову у встанов­
леному порядку особі під уже збудоване майно.
Проте судом апеляційної інстанції констатовано факт надання зе­
мельно ї ділянки (пляжної зони) позивачу на умовах оренди згідно з
рішенням Алупкінського міськвиконкому від 21 січня 2000 р . , в якому не
вказано про її цільове використання під забудову.
Водночас судом на підставі ретельної правової оцінки статуту Сана­
торію встановлено відсутність правонаступництва позивача стосовно
санаторію ім. Дзержинського і, як наслідок, відхилено розпорядження
Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р . No 304-р про передачу
останнього у власність Автономної Республіки Крим та акт приймання­
передачі від 28 лютого 1997 р., що не породжують юридичних наслідків
щодо спірного державного майна, яким скаржник володіє та користу­
ється лише на праві оперативного управління як державна санаторно­
курортна установа Міністерства охорони здоров'я України.
72 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 26 ЖОВТНЯ 2004 р.
Положення підпунктів 1.1, 1.2, 3.1 статуту Санаторію щодо закріп­
лення за ним як за державною установою державного майна (основних
засобів і матеріальних цінностей) на праві оперативного управління та
відображення вартості цього майна в самостійному балансі відповідають
вимогам ст . 39 Закону "Про власність", яка визначає правовий режим
майна державної установи. З матеріалів справи не вбачається визнання
недійсним у встановленому порядку зазначених пунктів статуту позивача.
Касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної ін­
станції про те, що знаходження державного майна на балансі позивача
не є підставою для визнання за ним права власності на державне
майно, яке не втрачає статусу об'єкта державної власності, оскільки
баланс не визначає підстав знаходження майна у володінні підпри­
ємства (установи, організації).
Отже, суд при прийнятті оскаржуваної постанови цілком обгрунтовано
дійшов висновку про відсутність вибуття спірних об'єктів нерухомості
Санаторію з державної власності та недоведеність позивачем права
власності на ці об'єкти з огляду на неподання ним відповідних правовс ­
тановлюючих документів, перелік яких зазначено в додатку No 1 до
Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на
нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України
від 7 лютого 2002 р. No 7/5.
Разом з тим колегія суддів Вищого господарського суду України
визнає помилковими твердження скаржника про порушення судом норми
ст. 49 Закону "Про власність", якою, на думку позивача, п резюмується
правомірність його володіння спірним майном. Адже положення ст. 49
Закону "Про власність" стосуються лише випадків правомірного воло ­
діння певним майном відповідача, до якого пред'явлено позов, якщо
інше не встановлено судом.
В зв'язку з наведеним судом апеляційної інстанції з врахуванням
вимог ст . 101 ГПК належним чином спростовано помилкові висновки
суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог щодо набуття
позивачем у власність державного нерухомого майна, яке закріплено
за Санаторієм на праві оперативного управління.
Зважаючи на це колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку про правомірність застосування судом апеляційної і н ­
станції законодавства про власність до спірних відносин та відсутність
будь-яких підстав вважати, що судом помилково застосовано мате­
ріальне чи процесуальне право при розгляді даного спору.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 111 7 , 11 Р-111 11
ГПК, Вищий господарський суд України
постановив:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
26 липня 2004 р. у справі No 2-8/7931-2004 залишити без змін, а касацій­
ну скаргу головного санаторію "Південнобережний" -без задоволення.
2006 No 3(30) 73

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
11. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 12 липня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу представ­
ництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
на постанову Вищого господарського суду України від 23 лютого
2005 р. у справі No 19/107-04-3437 за позовом об'єднання власників
квартир будинку No 7 по вул. Буніна "Роза" до представництва по уп­
равлінню комунальною власністю Одеської міської ради, Управління
охорони здоров'я виконавчого комітету Одеської міської ради про
визнання права власності та зобов'язання не чинити перешкоди у ко­
ристуванні майном,
встановив:
У травні 2004 р. об'єднання власників квартир будинку No 7 по вул.
Буніна "Роза" (надалі - Об'єднання) звернулось до суду з позовом про
визнання права власності на підвальні приміщення загальною площею
345 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7, зобов'я­
зання представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради і Управління охорони здоров'я виконкому Одеської міської
ради не чинити перешкоди у користуванні зазначеними приміщеннями
та зобов'язання передати дані підвальні приміщення на баланс позивачу.
Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської місь­
кої ради у відзиві на позовну заяву пояснює, що спірні приміщення
передані ним до відання Управління охорони здоров'я виконкому Одеської
міської ради.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 червня
2004 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного гос­
подарського суду від 1 вересня 2004 р., позов задоволено з огляду на
те, що підвали та інші технічні приміщення мають статус допоміжних
приміщень, призначених для забезпечення експлуатації будинку, а тому
Об'єднання згідно з вимогами чинного законодавства набуло щодо них
право спільної власності.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 лю того
2005 р. зазначені судові рішення залишені без змін з тих же підстав.
19 травня 2005 р. Верховним Судом України порушено провадження
за касаційною скаргою представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради, у якій ставиться питання про скасу­
вання постанови Вищого господарського суду України від 23 лютого
2005 р . та направлення справи на новий розгляд до суду першої ін­
станції. В обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, невідпо­
відність оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду України з
74 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 ЛИПНЯ 2005 р .
питань застосування норм матеріального права, різне застосування
Вищим господарським судом України одного і того ж положення зако­
ну в аналогічних справах .
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою за­
лишено без змін рішення суду першої інстанції, Вищий господарський
суд України виходив з того, що вона є законною та обr'рунтованою .
Проте з таким висновком погодитися не можна .
За змістом ч. 1 ст . 1 Закону "Про приватизацію державного житлового
фонду" (надалі -Закон) приватизація державного житлового фонду­
це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартир­
них будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них
господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного
житлового фонду на користь громадян України.
За змістом п. 2 ст . 10 Закону допоміжні приміщення (кладовки, сараї
і т. ін . ) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо
приватизації не підлягають.
Відповідно до офіційного тлумачення, яке дано в рішенні Конститу­
ційного Суду України від 2 березня 2004 р. у справі No 4-рп/2004 за
конституційним зверненням Я. С . та інших громадян про офіційне тлу­
мачення положень п. 2 ст. 1О Закону та за конституційним поданням 60
народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей
1, 1О цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні при­
міщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали,
сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у
спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними кварт и р
(кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків . Підтвердження права
власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових
дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного
будинку, вступу до нього.
Разом з тим суди не звернули уваги на те , що даний спір вин и к не
стосовно приміщень, перерахованих у Законі та рішенні Конституцій­
ного Суду. Об'єднання звернулось до суду з позовом , зокрема, про
визнання права власності на приміщення загальною ·площею 345 кв. м,
в яких протягом тр и валого часу знаходиться дитяча поліклініка, пункт
видач і дитячого харчування для дітей з малозабезпечених сімей трьох
районів міста і статус якого як допоміжного оскаржувався відповідача ­
ми. У частині аналогічного приміщення розташована квартира , тобто
житлове приміщення.
Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону нежитлові приміщення житлового
фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського
харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування
населення на умовах оренди, при приватизації житлового фонду пере­
даються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільсь к их
Рад народних депутатів.
2006 No 3(30) 75

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВА Н НЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
Приймаючи рішення, суди не дали правової оцінки тому, що спірне
приміщення було передано в управління рішенням виконавчого комі­
тету Одеської міськради від 20 жовтня 2000 р. Управлінню охорони
здоров'я виконавчого комітету Одеської міськради.
Визнаючи право власності на спірн і приміщення як допоміжні за
позивачем , суди не звернули уваги на те, що позивач не міг бути визнаний
власником таких приміщень, оскільки вони могли бути передані
безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією
ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків . Підтверд­
ження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення
додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багато­
квартирного будинку, вступу до нього.
Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного
будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень на­
рівні з власниками приватизованих квартир.
Для правильного вирішення цього спору суди мали з'ясувати не лише
характеристику спірного приміщення, зокрема, чи відноситься воно до
підвальних, чи розташоване в цокольному поверсі, але й виходити з
того, чи є це приміщення допоміжним, в якому чи в частині якого може
знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та тех­
нічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов
та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація
житлового будинку не є можливою, чи використовувалося воно чи якась
з його частин для обслуговування будинку.
Знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах не
може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних
приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир .
За змістом Закону нежитлові приміщення житлового фонду, які
використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування,
житлово-комунального та побутового обслуговування населення на
умовах оренди і при приватизації житлового фонду передаються у
комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад на­
родних депутатів, не втрачають свій статус недопоміжних нежитлових
приміщень, незалежно від того, де і у якій частині житлового будинку
вони знаходяться.
Згідно з абз. З ст. 1 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквар­
тирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -
це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та
побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини,
вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові,
сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів,
вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
За змістом абз . 7 ст . 1 вищезгаданого Закону нежитлове примі­
щення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але
76 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 12 ЛИПНЯ 2005 р.
не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно­
правових відносин .
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку- це юридич­
на особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього
власного майна та управління, утримання і використання неподільного
та загального майна, а не для набуття самостійного права власності на
майно співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону "Про об'єднання співвласників багато­
квартирних будинків" основна діяльність об'єднання полягає у здій­
сненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень
на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, на­
лежне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам
об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної
якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань,
пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одер­
жання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.
Посилання судів в обгрунтування прийнятих рішень на норми ЦК
України не можна визнати обгрунтованим, оскільки ці норми регулю­
ють відносини власності, можливі способи захисту прав власника, а
позивач щодо спірного приміщення, за змістом закону, таким не є.
Допущені порушення є підставою для скасування прийнятих у справі
судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду пер­
шої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу представництва по управлінню комунальною влас­
ністю Одеської міської ради задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 23 лютого
2005 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 1 вересня 2004 р. та рішення господарського суду Одеської області
від 14 червня 2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає .
2006 No 3(30) 77

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВЛАСНІСТЬ
Постанова Вищого господарського суду України
від 23 лютого 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 12 липня 2005 р.)
Колегія судців Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційні скарги представництва по управ­
лінню комунальною власністю Одеської міської ради та Управління
охорони здоров ' я виконавчого комітету Одеської міської ради на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 1 вересня
2004 р. у справі No 19/107-04-3437 за позовом об'єднання власників
квартир будинку No 7 по вул. Буніна "Роза" до представництва по уп­
равлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Управління
охорони здоров'я виконавчого комітету Одеської міської ради про визнан­
ня права власності та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні
майном .
У травні 2004 р. об'єднання власників квартир будинку No 7 по вул .
Буніна "Роза" (надалі - Об'єднання) звернулось до господарського
суду Одеської області з позовом до представництва по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради та Управління охорони
здоров'я виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права
власності на підвальні приміщення, що знаходяться за адресою:
м . Одеса, вул. Буніна, 7, загальною площею 345 кв. м, та зобов'язання
відповідачів не перешкоджати у здійсненні права користування цими
приміщеннями та передати їх на баланс позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 червня
2004 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного гос­
подарського суду від 1 вересня 2004 р., позов задоволено. Визнано
право власності позивача на підвальні приміщення , що знаходяться за
адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7, загальною площею 345 кв. м, зо­
бов'язано відповідачів не перешкоджати позивачу у користуванні
спірними підвальними приміщеннями та передати їх на баланс позива­
ча. Стягнуто з відповідачів судові витрати.
У касаційних скаргах відповідачі просять скасувати постановлені
судові рішення, посилаючись на порушення попередніми судовими ін­
станціями норм матеріального і процесуального права та направити
справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У відзивах на касаційні скарги позивач просить залишити оскаржу­
вані судові рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення,
посилаючись на відсутність правових підстав для їх задоволення .
Заслухавши пояснення представників стор і н, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
таких підстав.
78 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 23 ЛЮТОГО 2005 р.
Задовольняючи позовні вимоги та залишаючи рішення місцевого суду
без змін, попередні судові інстанції керувались нормами Закону "Про
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону "Про при­
ватизацію державного житлового фонду", ЦК України та виходили з
того, що приватизація квартир будинку No 7 по вул. Буніна в м. Одеса
здійснена і завершена в порядку, встановленому законом, створена
власниками квартир юридична особа -об'єднання співвласників може
набути право власності .
Судами попередніх інстанцій зазначено, що допоміжні приміщення
(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоп­
латно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними
квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтверджен­
ня права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення
додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багато­
квартирного будинку, вступу до нього. Співвласники допоміжних примі­
щень мають право розпоряджатись ними в межах, встановлених чинним
законодавством.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про обгрун­
тованість заявлених позовних вимог є законним, відповідає нормам
матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наяв­
ним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постанов­
лених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 111 11 ГПК, Вищий господар­
ський суд України
постановив:
Касаційні скарги представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради та Управління охорони здоров'я вико ­
навчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Одеської області від 14 червня 2004 р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 1 вересня
2004 р. у справі No 19/107-04-3437 -без змін.
2006 No 3(30) 79

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОРЕНДУ
справи зі спорів, пов'язаних із
застосуванням законодавства
про оренду
12. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 24 травня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційне подання Генерального прокурора України на постано­
ву Вищого господарського суду України від 31 березня 2004 р. у справі
No 36/237 за позовом ЗАТ "Укрвино" до РВ ФДМУ пом. Києву, третя
особа: Міністерство аграрної політики України, про продовження дії
договору,
встановив:
У березні 2003 р. ЗАТ "Укрвино" звернулося до господарського суду
м. Києва з позовом до РВ ФДМУ по м. Києву про продовження дії
договору оренди майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що строк дії
договору оренди майна, укладеного між сторонами, закінчувався 1О грудня
2002 р., але від відповідача не поступило заяви про його припинення,
тому договір вважається продовженим на той самий термін і на тих
самих умовах, що передбачені договором.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що позивач був
повідомлений про припинення дії договору.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 1О жовтня 2003 р. позов
задоволено з тих мотивів, що РВ ФДМУ пом. Києву не довело належ­
ними засобами доказування факту направлення ЗАТ "Укрвино" заяви
про припинення договору оренди.
Постановою Вищого господарського суду України від 31 березня
2004 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих
підстав.
Ухвалою від 28 квітня 2005 р. Верховним Судом України за касаційним
поданням Генерального прокурора України порушено касаційне про-
80 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 24 ТРАВНЯ 2005 р.
вадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України
від 31 березня 2004 р. з мотивів її невідповідності нормам матеріально­
го та процесуального права.
ЗАТ "Укрвино" не використало наданого законом права на участь
свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
Генеральної прокуратури України, відповідача та третьої особи, пере­
віривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її
розгляду, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону "Про оренду державного та кому­
нального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне
користування майном, необхідним орендареві для здійснення підпри­
ємницької та іншої діяльності.
Частиною 1 ст. 12 цього Закону визначено, що договір оренди вва­
жається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних
умов і підписання сторонами тексту договору.
Згідно з ч. 1 ст. 17 вищевказаного Закону термін договору оренди
визначається за погодженням сторін.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у разі відсутності заяви
однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протя­
гом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається
продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були
передбачені договором.
Як встановлено господарськими судами, з метою приведення ос­
каржуваного договору у відповідність до вимог законодавства наказом
РВ ФДМУ по м. Києву від 3 грудня 2002 р. за No 566 було створено
інвентаризаційну комісію, що складалася з ТОВ "Колективна фірма"
"Укрвино", яку було зобов'язано надати РВ ФДМУ пом. Києву до 15
грудня 2002 р. зведений акт інвентаризації, матеріали інвентаризації та
вихідні дані для оцінки вартості цілісного майнового комплексу .
Також відповідач листом від 1О грудня 2002 р. за No 30 -03/7109
повідомив позивача про необхідність внесення змін до умов чинного
договору оренди у зв'язку з необхідністю приведення його змісту до
вимог чинного законодавства.
Крім того, відповідач листом від 8 січня 2003 р. за No 30-03/47 пові­
домив позивача про припинення дії договору оренди та відмову в про­
довженні терміну його дії.
За таких обставин висновок господарського суду м. Києва, з яким
погодився господарський суд касаційної інстанції, про те, що від РВ
ФДМУ пом. Києву не надходило повідомлення про зміну умов договору
оренди та про припинення його дії, суперечить фактичним обставинам
справи .
2006 No 3(30) 81

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОРЕНДУ
Також господарський суд першої інстанції, з яким погодився Вищий
господарський суд України, безпідставно послався на ст. 35 ГПК щодо
встановлення факту продовження строку дії оскаржуваного договору у
справі No 16/29 за позовом ТОВ "Торгівельна компанія "Кристал" до
РВ ФДМУ по м. Києву за участю третьої особи - ТОВ "Колективна
фірма "Укрвино", правонаступником якого є позивач у даній справі,
про спонукання до укладення договору, оскільки у зазначеній справі
було встановлено дію оскаржуваного договору на конкретну дату, а
саме: на момент звернення з позовом ТОВ "Торгівельна компанія "Крис­
тал" договір оренди, укладений між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ
"Колективна фірма "Укрвино", не припинив своєї дії.
За таких обставин рішення господарського суду м. Києва від 1О
жовтня 2003 р. та постанова Вищого господарського суду України від
31 березня 2004 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий судовий розгляд.
При новому розгляді судам необхідно всебічно та повно встановити
всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційне подання задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 31 березня
2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 1О жовтня 2003 р.
у справі No 36/237 скасувати, справу передати на новий судовий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підл ягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 31 березня 2004 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 р.)
Колегія су.одів Вищого господарського суду України розглянула мате­
ріали касаційного подання заступника прокурорам. Києва на рішення
господарського суду м. Києва від 10 жовтня 2003 р. у справі No 36/237
за позовом ЗАТ "Укрвино" до РВ ФДМУ по м. Києву, третя особа -
Міністерство аграрної політики України, про продовження дії договору.
ЗАТ "Укрвино" звернулося до господарського суду м . Києва з позо­
вом до РВ ФДМУ пом. Києву, в якому просило визнати продовженим
82 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 31 БЕРЕЗНЯ 2004 р.
договір оренди майна фірми "Укрвино" від 1О грудня 1992 р. No 4 ,
укладений між організацією орендарів фірми "Укрвино" та РВ ФДМ У по
м . Києву, строком на 5 років - до 1О грудня 2007 р.
Рішенням господарського суду м . Києва від 1О жовтня 2003 р. у
справі No 36/237 позов задоволено повністю , визнано продовженим
договір оренди майна фірми "Укр вино" від 1О грудня 1992 р . No 4 ,
укладений між організацією орендарів фірми "Укрвино" (правонаступ ­
ником якої є ЗАТ "Укрвино") та РВ ФДМУ по м . Києву, ст роком на 5
років, а саме - до 1О грудня 2007 р.
Рішення суду мотивоване тим, що у разі відсутност і заяви однієї із
сторін про припинення або зміну умов договору ор е нди протягом одно­
го місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продов­
женим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені
договором, відповідно до ч . 2 ст . 17 Закону "Про орен ду державного та
комунального майна".
Заступником прокурорам. Києва подано до Вищого господарського
суду України касаційне подання, яке внесене в інтересах держави в
особі РВ ФДМУ пом . Києву .
В обгрунтування касаційного подання заступник прокурорам . Києва
посилається на те, що судом неправильно застосовано ч. 2 ст. 17
Закону "Про оренду державно го та комунал ь ного майна".
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касац і йного подання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналі­
зувавши застосування судом першої інстанції норм матер і ального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
Укра ї н и дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задово­
ленню, виходячи з такого .
Відповідно до ч . 1 ст. 111 12 Г П К вказівки, що містяться у постанові
касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищим господарським судом
України вказано на те, що постановою Київсь кого апеляційного госпо ­
дарського суду від 13 лютого 2003 р . , залишеною без змін постановою
Вищого господарського суду У країни від 12 червня 2003 р . , у сп р аві
No 16/29 за позовом РВ ФДМУ пом . Києву до ТОВ "Торгівельна компанія
"Кристал", за участю третіх осіб - Державного департаменту про ­
довольства та ЗАТ "Колективна фірма "Укрвино", встановлено, що договір
оренди цілісного майнового комплексу "Укрвино" зал и шився чин н им .
П ри цьому судом касаційної інстанції зазначено, що вказані факт и в і д­
повідно до ст. 35 ГПК носять преюдиційний характер і мають істотне
значення для вирішення спору у справі.
При новому розгляді господарським судом м. Києва виконано вимоги
ст. 111 12 ГПК та повно, всебічно і об'єктивно розглянуто всі обставини
справи в їх сукупності.
2006 No 3(30) 83

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОРЕНДУ
Крім того, колегія сумів Вищого господарського суду України зазна­
чає , що доводи касаційного подання щодо невідповідності висновків
місцевого суду, які викладені у рішенні, обставинам справи, що приз­
вело до неправильного застосування норм матеріального права, не
можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки вста­
новлені чинним ГПК межі перегляду справи у суді касаційно ї інстанції
забороняють йому встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, тобто приписи ст. 111 7 ГПК не дозволяють суду ка­
саційно ї інстанції вдаватися до спростування обставин справи, вста­
новлен и х у даному випадку місцевим господарським судом.
Разом з тим колегія сумів Вищого господарського суду України
зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції дійшов виснов­
ку, що відповідачем належними засобами доказування не доведено
суду факту направлення позивачу заяви про припинення дії або зміну
умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну
дії договору.
А в силу імперативних положень ч. 2 ст. 111 7 ГПК касаційна інстан­
ція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .
Перевіряючи застосування судом першої інстанції норм матеріаль­
ного і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку про відповідність прийнятого у справі
рішення положенням чинного законодавства та відсутність підстав для
його скасування.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 35, 1115, 1117,
1119, 111 11 , 111 12 ГПК, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційне подання заступника прокурорам. Києва на рішення гос­
подарського суду м. Києва від 1О жовтня 2003 р. у справі No 36/237
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 10 жовтня 2003 р. у справі
No 36/237 залишити без змін .
84 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 12 ЛИПНЯ 2005 р.
справи зі спорів, пов'язаних із
застосуванням законодавства
.
про приватизац1ю державного
та комунального майна
13. П останова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 12 липня 2005 р .
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги комунального підприємства "Київпастранс" (надалі -
Підприємство) та Київської міської ради (надалі - Київрада) на поста­
нову Вищого господарського суду України від 20 квітня 2005 р. у справі
No 22/239 за позовом ТОВ "Альфа-Мед" (надалі - Товариство) до Київ­
ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору - Підприємства, про визнання
недійсним рішення Київради від 29 квітня 2004 р. No 222/1432 в частині
виключення приміщення, розташованого за адресою : м . Київ, вул. Сагай­
дачного, 3, к. 2, літ. "А", з переліку об'єктів, що підлягають приватизації,
встановив :
З позовом до господарського суду м. Києва Товариство звернулося
в липні 2004 р., мотивуючи заявлену позовну вимогу тим, що на підста­
ві договору від 2 лютого 1999 р., укладеного з Підприємством, воно є
орендарем нежитлового приміщення площею 66,5 кв. м, яке є частиною
нижньої станції фунікулера (м. Київ, вул. Сагайдачного, 3, к. 2, літ . "А") ;
за його клопотанням рішенням Київради від 30 січня 2003 р . No 255/415
"Про приватизацію комунального майна у 2003 році" зазначене примі­
щення було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації
шляхом викупу, а покупцем визначено Товариство; оскаржуваним рі­
шенням Київради від 29 квітня 2004 р. No 222/1432 "Про внесення змін
до рішень Київради від 18 березня 2004 р. No 100/1310 "Про Програму
приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної грома­
ди м. Києва на 2004- 2006 роки" та від 12 лютого 2004 р. No 36/1246
2006 No 3(30) 85

СПРАВИ 31 СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРИВАТИЗАUІЮ ....
"Про приватизацію комунального майна" спірне приміщення виклю­
чено з переліку об'єктів, що підлягають приватизації, у зв'язку з чим
Товариству відмовлено у його викупі. На його думку, зазначене рішення
суперечить положенням Закону "Про приватизацію державного майна"
(надалі -Закон про приватизацію) та Закону "Про приватизацію неве­
ликих державних підприємств (малу приватизацію)" (надалі - Закон
про малу приватизацію).
Рішенням господарського суду м. Києва від ЗО листопада 2004 р.
позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що спірне приміщення,
хоч і було виключене з переліку об'єктів, що підлягають приватизації,
але не було включене до переліку об'єктів, що не підлягають привати­
зації; до даного випадку не можна застосовувати абз. З ч. З ст. 12
Закону про приватизацію, згідно з яким відмова в приватизації можли­
ва, коли майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів
(групи об'єктів), що не підлягають приватизації, в силу ч. 1 ст . 62 ГК
зазначена норма поширюється на самостійний суб'єкт господарюван­
ня, а спірне приміщення не є таким суб'єктом, також це приміщення не
підпадає під дію ст. 5 Закону про приватизацію, бо не є ні підприємст­
вом, основним видом діяльності якого є виробництво товарів (робіт,
послуг), що мають загальнодержавне значення, ні його структурним
підрозділом. При цьому суд дійшов висновку, що окремі приміщення
або окреме майно таких підприємств (їх структурних підрозділів) можуть
бути приватизовані.
Постановою від 25 січня 2005 р. Київський апеляційний господар­
ський суд зазначене судове рішення місцевого суду скасував, а в позові
відмовив. Апеляційна постанова обг'рунтована положеннями статей 21,
34 Закону "Про транспорт", згідно з якими фунікулери належать до
об'єктів міського електротранспорту як єдиної транспортної системи
України, до складу якого, поряд з іншими, входять службові приміщення,
що забезпечують роботу міського електротранспорту, а також - ч . 2
ст. 5 Закону про приватизацію, відповідно до якої приватизації не під­
лягають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому,
зокрема міський електротранспорт.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України ска­
сував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції
залишив без змін, обг'рунтувавши його викладеними у ньому висновками.
В касаційних скаргах ставиться питання про скасування постанови
Вищого господарського суду України з підстав неправильного застосу­
вання судом норм матеріального права, а також невідповідності оскар­
жуваної постанови Конституції.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників відпові­
дача та третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційних
скарг, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підля­
гає задоволенню з таких підстав.
86 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 ЛИПНЯ 2005 р.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, Київрада посилалась на п. ЗО ч. 1
ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон
про місцеве самоврядування), згідно з яким виключно на пленарних
засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються питання прий­
няття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;
затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів
комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доціль­
ності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;
вирішення питань про придбання в установленому законом порядку
приватизованого майна; про включення до об'єктів комунальної влас­
ності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу
якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним; про
надання у концесію об'єктів права комунальної власності; про створення,
ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ
та організацій комунальної власності відповідної територіальної гро­
мади, а також - нач. 4 ст . З Закону про приватизацію, відповідно до
якої відчуження майна, яке є у комунальній власності, регулюється
положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здій­
снюється органами місцевого самоврядування.
Судами встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що
спірне нежитлове приміщення розташоване в будівлі нижньої станції
фунікулера, яка разом з верхньою станцією, естакадою з коліями та
іншими спорудами становить цілісний майновий комплекс.
Згідно зі ст. 34 Закону "Про транспорт" фунікулери входять до скла­
ду міського електротранспорту, об'єкти якого відповідно до ст. 5 Зако­
ну про приватизацію не підлягають приватизації.
Отже, Вищий господарський суд України неправильно застосував
норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що
призвело до ухвалення незаконної постанови.
Натомість апеляційний суд всебічно і повно встановив усі фактичні
обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів,
достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно засто­
сував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини.
Тому вважаємо, що підстави для скасування ухваленої ним постанови
відсутні, а отже вона підлягає залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційні скарги комунального підприємства "Київпастранс" та Київ­
ської міської ради задовольнити, постанову Вищого господарського
суду України від 20 квітня 2005 р. скасувати, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25 січня 2005 р. залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
2006 No 3(30) 87

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ ' ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ ....
Постанова Вищого господарського суду України
від 20 квітня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 12 липня 2005 р.)
Колег і я суддів Вищого господарського суду України розглянула
матеріали касаційної скарги ТОВ "Альфа-Мед" на постанову Київського
апеляційного господарського суду в ід 25 січня 2005 р. у справі госпо­
дарського суду м . Києва за позовом ТОВ "Альфа-Мед" до Київської
міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Київ­
пастранс", про визнання частково недійсним рішення.
Рішенням господарського суду м . Києва від 30 листопада 2004 р.
позовні вимоги задоволено . Визнано недійсним абз . 7 п . З рішення
Київської міської ради від 29 квітня 2004 р . за No 222/1432 "Про вне­
сення змін до рішення Київської міської ради від 12 лютого 2004 р. за
No 36/1246 "Про приватизацію комунального майна", а саме : виклю­
чення позиції 36 додатку 1 до рішення "Нежитлове приміщення ТОВ
"Альфа - Мед" площею 66,5 кв. м, розташованого за адресою: вул. Сагай­
дачного, З, к. 2, літ."А" .
Постановою від 25 січня 2005 р. Київського апеляційного госпо­
дарського суду рішення від ЗО листопада 2004 р. господарського суду
м. Києва скасовано. В позові відмовлено .
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного суду, ТОВ
"Альфа-Мед" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господар­
ського суду України і просить її скасувати, а рішення господарського
суду м . Києва залишити без змін, мотивуючи це тим, що судом не­
правильно застосовані норми матеріального права, зокрема: ч. 5 ст. 7
Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу при­
ватизацію)", ч. 2 ст . 5 Закону "Про приватизацію державного майна",
ст. 34 Закону "Про транспорт".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги
межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на під­
ставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і
процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта,
вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити.
Господарським судом встановлено, що 2 лютого 1999 р. позивач та
державне комунальне підприємство "Київелектротранс" (правонаступ ­
ником якого є комунальне підприємство "Київпастранс") уклали договір
No 15/13-97, відповідно до п. 1 якого ДКП "Київелектротранс" (орендода­
вець) передає, а ТОВ "Альфа-Мед" (орендар) приймає в строкове платне
користування нежитлове приміщення загальною площею 21,0 кв. м,
строк оренди - 5 років. Договір укладено на підставі розпорядження
Київської міської державної адміністрації від 9 лютого 1999 р. No 171.
30 листопада 2000 р. та 27 вересня 2001 р. до вказа н ого договору
сторонами внесено зміни, згідно з якими орендарю передається в стро-
88 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 20 КВІТНЯ 2005 р.
кове платне користування нежитлове приміщення площею 66,5 кв. м,
що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, З (угода від
ЗО листопада 2000 р. про зміни та доповнення до договору від 2
лютого 1999 р. No 15/13-97 і угода від 27 вересня 2001 р. про допов­
нення до договору від 2 лютого 1999 р. No 15/13-97).
15 листопада 2001 р. позивачем подано до Київської міської ради
заяву за No 22 про включення орендованого приміщення до програми
приватизації на 2002 р. шляхом викупу, за результатами розгляду якої
ЗО січня 2003 р. відповідачем прийнято рішення No 255/415 "Про прива­
тизацію комунального майна у 2003 році" . Відповідно до цього рішення
орендоване приміщення на підставі ч. 4 ст. З Закону "Про приватизацію
державного майна" та п. 30 ч . 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самовряду­
вання в Україні" було включено до переліку об'єктів, що перебувають у
комунальній власності територіальної громадим. Києва та підлягають
приватизації (позиція No 72 додатку No 1 до рішення відповідача від
ЗО січня 2003 р . No 255/415) .
29 квітня 2004 р. відповідачем прийнято рішення No 222/1432, відпо­
відно до абз. 8 п. З якого орендоване приміщення виключено з переліку
об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації.
Частиною 4 ст. З Закону "Про приватизацію державного майна"
передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, ре­
гулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань привати­
зації і здійснюється органами місцевого самоврядування, а відповідно
до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"
виключною компетенцією міської ради є, зокрема, затвердження місце­
вих програм приватизації, переліку об'єктів комунальної власності, які
не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов
приватизації об'єктів права комунальної власності тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону "Про приватизацію невеликих держав­
них підприємств (малу приватизацію)" місцеві ради наділені повнова­
женнями затверджувати за поданням органів приватизації переліки
об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу .
Таким чином, оскаржуване позивачем рішення, як встановлено госпо ­
дарським судом, прийняте відповідачем у межах його компетенції, що
встановлена законом .
Частиною З ст. 7 Закону "Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що включення об'єктів
малої приватизації до переліків, зазначених у ч. 1 ст. 7, здійснюється
відповідно до місцевих програм приватизації або з ініціативи покупців,
які згідно з ст. 12 Закону "Про приватизацію державного майна" пода­
ють до органу приватизації відповідну заяву.
За результатами розгляду такої заяви, в силу ч. 2 ст. 12 Закону "Про
приватизацію державного майна", орган приватизації приймає рішення
щодо приватизації такого об'єкта за умови, що відсутні підстави для від­
мови. До таких підстав ч. З ст. 12 зазначеного Закону в редакції, чинній на
дату винесення відповідачем оскаржуваного рішення , віднесено:
2006 No 3(30) 89

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ ....
а) особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відпо­
відно до ст. 8 цього Закону;
б) законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього
підприємства;
в) майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів
(групи об'єктів), що не підлягають приватизації.
Відповідно до ч. З ст . 8 Закону "Про приватизацію державного майна"
не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної
власності перевищує 25 відсотків, органи державної влади та працівники
державних органів приватизації. Як встановлено господарським судом
м . Києва, позивач не є органом державної влади та не має у своєму
статутному фонді частки держави, яка перевищує 25 відсотків.
Орендоване приміщення, яке відповідно до рішення відповідача від
ЗО січня 2003 р . No 255/415 було включено до переліку об'єктів, що
перебувають у комунальній власності територіальної громадим. Києва
та підлягають приватизації, та яке в силу рішення відповідача від 29
квітня 2004 р. за No 222/1432 було виключено з такого переліку, не
було в подальшому включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що
не підлягають приватизації.
Абзацом З ч. З ст. 12 Закону "Про приватизацію державного майна"
як підставу для відмови у приватизації названо встановлення законо­
давством обмеження щодо приватизації цього підприємства, під яким,
в силу ч. 1 ст. 62 ГК, розуміється самостійний суб'єкт господарювання,
створений компетентним органом державної влади або органом місце­
вого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних
та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку,
передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відмова у приватизації державного або комунального майна певної
територіальної громади, як вбачається з ч. З ст. 12 Закону "Про прива­
тизацію державного майна" та ч. 5 ст. 7 Закону "Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", можлива тіль­
ки у випадках, вичерпний перелік яких наведений у вказаних нормах.
Проте відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було ні
названо, ні обгрунтовано підстави для відмови позивачу у приватизації
орендованого приміщення.
Посилання відповідача та третьої особи на ст. 5 Закону "Про прива­
тизацію державного майна" та ст. 34 Закону "Про транспорт" є не­
обгрунтованими, оскільки ст. 5 Закону "Про приватизацію державного
майна" передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, які мають
загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів,
що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси
підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких
є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне
значення. Тобто вказана норма закону встановлює обмеження щодо
приватизації певних підприємств.
90 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 20 КВІТНЯ 2005 р.
Отже, можуть бути приватизовані об'єкти, на які не поширюються
встановлені ст. 5 вищезазначеного Закону обмеження, окремі примі­
щення або інше окреме майно навіть тих підприємств, основним видом
діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загаль­
нодержавне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону "Про підприємства в Україні" (втратив
чинність з 1 січня 2004 р.) підприємство набуває прав юридичної особи
від дня його державної реєстрації, а згідно з ст. 37 ЦК УРСР (чинного
на той час) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реор­
ганізації (злиття, поділу або приєднання).
Підприємство, як встановлено судом, було створено внаслідок реор­
ганізації шляхом злиття комунального підприємства "Київелектротранс"
і Київського міського територіально-виробничого об'єднання автомо­
більного транспорту та зареєстроване Подільською районною ум. Києві
державною адміністрацією 26 жовтня 2001 р.
Згідно з п. 1.2 статуту підприємства, зареєстрованого Подільською
районною у м. Києві державною адміністрацією 26 жовтня 2001 р.,
комунальне підприємство "Київпастранс" є правонаступником майнових
та інших прав комунального підприємства "Київелектротранс" та Київ­
ського міського територіально-виробничого об'єднання автомобільного
транспорту. Однак, в силу ч. 2 ст. 37 ЦК УРСР, який втратив чинність з
1 січня 2004 р., при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'яз­
ки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При цьому майно
переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не
передбачено законом або постановою про реорганізацію.
Передаточний баланс між комунальним підприємством "Київелектро­
транс" та позивачем, як встановлено господарським судом м. Києва,
підписаний 30 листопада 2001 р., тобто саме з цієї календарної дати
майно (права і обов'язки) КП "Київелектротранс" перейшло до кому­
нального підприємства "Київпастранс".
Таким чином, саме комунальне підприємство "Київелектротранс",
як балансоутримувач орендованого приміщення, станом на 1О листо­
пада 2001 р. мало право надати згоду (погоджувати) на включення
такого приміщення до програми приватизації комунального майна.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що господарськими судами дана правильна юридична
оцінка обставинам справи, судові рішення відповідають чинному законо­
давству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11 Р, п . 1 ст. 11 Р,
111 11 ГПК, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 25 січня 2005 р. Київського апеляційного господар­
ського суду у справі No 22/239 скасувати.
Рішення від ЗО листопада 2004 р. господарського суду м. Києва у
справі залишити без змін.
2006 No 3(30) 91

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ВИЗНАННЯМ УГОД НЕДІЙСНИМИ ...
справи зі спорів, пов'яз~~их із
визнанням уrод нед1исними,
виконанням зобов'язань
та відповідальністю
..
за 1х порушення
14. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 12 квітня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційні скарги підприємства "Коопторг" Одеської обласної спілки
споживчих товариств та СПД - фізичної особи В.О. на постанову Ви­
щого господарського суду України від 18 січня 2005 р. у справі No 1О-
26/124-04-3203 за позовом СПД- фізичної особи В.О. до підприємст­
ва "Коопторг" Одеської обласної спілки споживчих товариств про стяг­
нення заборгованості та збитків у розмірі 3860,87 грн.,
встановив:
У квітні 2004 р. СПД - фізична особа В.О. звернулася до
господарського суду Одеської області з позовом до підприємства "Кооп­
торг" Одеської обласної спілки споживчих товариств про стягнення
заборгованості та збитків з мотивів неналежного виконання відповідачем
умов договору постачання від 11 грудня 2003 р.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30 червня
2004 р. позов задоволено частково, стягнуто суму основного боргу,
пені та збитків, у відшкодуванні витрат, пов'язаних з оплатою юридич­
них послуг, - відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 ве­
ресня 2004 р. рішення суду першої інстанції частково скасовано та
відмовлено у задоволенні вимог стосовно стягнення суми основного
боргу, пені та збитків .
92 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 КВІТНЯ 2005 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня
2005 р. скасовано постанову суду апеляційної інстанції та справу направ ­
лено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду
з мотивів порушення норм процесуального права.
Ухвалою від 24 березня 2005 р . Верховним Судом України за каса­
ційними скаргами підприємства "Коопторг" Одеської обласної спілки
споживчих товариств та СПД - фізичної особи В . О. порушено ка­
саційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського
суду Укра"іни від 18 січня 2005 р. з мотивів її невідповідності нормам
матеріального та процесуального права.
Підприємство "Коопторг" Одеської обласної спілки споживчих
товариств не використало наданого законом права на участь свого
представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались су­
дами в процесі її розгляду, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підприємства
"Коопторг" Одеської обласної спілки споживчих товариств підлягає
задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд Укра ї ни, скасовуючи постанову апеляцій­
ного господарського суду, виходив з того, що ним при розгляді справ и
було обмежено право СПД - фізичної особи В.О . на користування
українською мовою, оскільки апеляційна скарга відпов ідача була ви к­
ладена російською мовою , а Одеський апеляційний господарський суд
не забезпечив позивача документами, викладеними державІ;Jою мовою .
Відповідно до ст. З ГПК мова судочинства визначається ст. 21 Закону
"Про мови в Українській РСР", згідно з якою мовою господарського
судочинства є українська мова.
Згідно з ч. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону громадяни вправі
звертатися до державних, громадських органів, підприємств, установ і
організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою
або мовою, прийнятною для сторін .
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було заявлено кло­
потання про переклад апеляційної скарги на українську мову .
Таким чином, суд касаційної інстанції зробив безпідставний висно ­
вок, що господарський суд апеляційної інстанції повинен був зобов'язат и
апелянта забезпечити позивача документами, викладеними українською
мовою .
Щодо касаційної скарги СПД - фізичної особи В.О., то вона не
підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч . 1 ст. 1117 ГПК, перегля­
даючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі вста н овлених фактичних обставин справи перевіряє застосу­
вання судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права і не зв'язана доводами касаційної скарги.
2006 No 3(30) 93

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду
України від 18 січня 2005 р. підлягає скасуванню, а постанова Одесь­
кого апеляційного господарського суду від 8 вересня 2004 р.
залишенню в силі.
Керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
У задоволенні касаційної скарги СПД - фізичної особи В.О. від­
мовити.
Касаційну скаргу підприємства "Коопторг" Одеської обласної спілки
споживчих товариств задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р .
скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 8 вересня 2004 р. залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 18 січня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 12 квітня 2005 р.}
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
матеріали касаційної скарги СПД - фізичної особи В.О. на постанову
від 8 вересня 2004 р. Одеського апеляційно го господарського суду у
справі No 1О-26/124-04-3203 господарського суду Одеської області за
позовом СПД - фізичної особи В.О. до підприємства "Коопторг"
Одеської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 3860,87
грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від ЗО червня
2004 р. у справі No 1О-26/124-04-3203 позов задоволено частково.
Стягнуто з підприємства "Коопторг" Одеської обласної спілки споживчих
товариств на користь СПД - фізичної особи В.О. борг у сумі 2382,66
грн., пеню 273,09 грн., збитки - 777, 17 грн., державне мито - 51 грн.,
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -
118 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 ве­
ресня 2004 р . рішення від ЗО червня 2004 р . господарсько го суду Одесь­
кої області частково скасовано. Відмовлено СПД - фізичній особі В.О .
в задоволенні позовних вимог в частині ст ягнення основного боргу
94 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 18 СІЧНЯ 2005 р.
в сумі 2382,66 грн., пені в сумі 273,09 грн. та збитків у сумі 777, 17 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін .
Не погоджуючись з постановою від 8 вересня 2004 р. Одеського
апеляційного господарського суду, СПД-фізична особа В.О. звер­
нулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,
в якій просить скасувати вказану постанову апеляційного господар­
ського суду та залишити в силі рішення від ЗО червня 2004 р. господар­
ського суду Одеської області.
Касаційна скарга обг'рунтована тим, що Одеський апеляційний
господарський суд прийняв до провадження документ - "апелля­
ционную жалобу" підприємства "Коопторг", підготовлений іноземною
мовою, що є порушенням ст.10 Конституції, ст.10 Закону "Про судо­
устрій України", ст. 21 Закону "Про мови в Українській РСР" статей З,
22, 43 гпк.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, виходячи з такого.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 липня
2004 р. у справі No 1О-26/124-04-3203 прийнято до провадження
апеляційну скаргу підприємства "Коопторг" Одеської обласної спілки
споживчих товариств на рішення господарського суду Одеської області
від ЗО червня 2004 р. та її розгляд призначено на 23 серпня 2004 р.
Апеляційна скарга надіслана на адресу суду і позивача російською
мовою.
11 серпня 2004 р. на адресу Одеського апеляційного господарського
суду надійшов відзив позивача на "апелляционную жалобу" відповіда­
ча, в якому було викладено заперечення по суті спору, незгоду щодо
листування російською мовою та відмову з'являтися на судове засі­
дання з посиланням на порушення права позивача користуватись в
судовому процесі українською мовою.
Засідання апеляційної інстанції, яке було призначено на 23 серпня
2004 р., не відбулось з невідомих причин, розгляд апеляційної скарги
(апелляционной жалобь1) перенесено на 25 серпня 2004 р., але сторони
були повідомлені про новий строк засідання листом, що є порушен­
ням ст. 77 гпк.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня
2004 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 8 вересня 2004 р. у
зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
7 вересня 2004 р. до Одеського апеляційного господарського суду
надійшли пояснення позивача - СПД
-
фізичної особи В.О. по суті
спору у справі No 1О-26/124-04-3203 і повідомлення про те, що вона не
буде брати участь у судовому засіданні за умов порушення процесу-
2006 No 3(30) 95

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
ального права позивача користуватись українською мовою, про що суд
був поставлений до відома у відзиві на "апелляционную жалобу", яка
викладена російською мовою.
8 вересня 2004 р. на судовому засіданні апеляційної інстанції
Одеський апеляційний господарський суд не звернув уваги на причину
неявки СПД - фізичної особи В.О. на судове засідання, помилково
розцінивши повідомлення позивача не брати участь в судовому засі­
данні (у зв'язку з порушенням прав позивача (ст . 22 ГПК) користуватися
українською мовою у відповідності з ст. 10 Закону "Про судоустрій
України") як повідомлення про можливість розгляду скарги за відсутністю
позивача. Як було зазначено вище, постановою Одеського апеляційно­
го господарського суду від 8 вересня 2004 р. рішення господарського
суду Одеської області від ЗО червня 2004 р . скасовано.
Проаналізувавши застосування процесуальних норм при здійсненні
Одеським апеляційним господарським судом апеляційного провадження
по апеляційній скарзі підприємст ва "Коопторг" у справі No 1О-26/124-
04-3203, Вищий господарський суд України зазначає.
Відповідно до ст. 10 Конституції, ст. 10 Закону "Про судоустрій
України", ст. З ГПК, ст. 21 Закону "Про мови в Українській РСР" судо­
чинство в Україні провадиться державною, тобто українською мовою.
Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою,
мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у
судовому процесі.
Відповідно до ст. 11 Закону "Про мови в Українській РСР" мовою
роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних,
громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська
мова.
Порушень застосування перелічених статей Конституції, законів Ук­
раїни "Про мови в Українській РСР", "Про судоустрій України", ГПК при
здійсненні судового провадження у справі No 1О-26/124-04-3203
Одеським апеляційним господарським судом не встановлено. Всі про­
цесуальні документи у справі викладені українською мовою.
Підстави для відмови в прийнятті "апелляционной жалобь1" підпри­
ємства "Коопторг", викладеної російською мовою, ст . 97 ГПК не пе­
редбачені.
Відповідно до статей 5, 8 Закону "Про мови в Українській РСР" г ро­
мадянам України гарантується право користуватися своєю національ­
ною мовою або будь-якою іншою мовою. Громадянин вправі звертатися
до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і
організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою
або мовою, прийнятною для сторін.
Рішення по суті звернення оформляється українською мовою чи іншою
мовою роботи органу або організації. Відмова службової особи прийняти
і розглянути звернення громадянина з посиланням на його незнання
96 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 18 СІЧНЯ 2005 р .
мови звернення тягне за собою відповідальність за чинним законодав ­
ством. Будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою ,
мовна дискримінація неприпустимі.
Враховуючи положення статей 22, 42, 43 ГПК, які передбачають
рівність сторін, змагальність, створення сторонам необхідних умов для
встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування
законодавства, а також пояснення позивача у справі, що викладення
апеляційної скарги російською мовою створює для нього перешкоди і
обмежує користування українською мовою, Вищий господарський суд
України вважає, що апеляційна інстанція необгрунтовано не звернула
уваги на такі обставини і не зобов'язала скаржника забезпечити пози ­
вача документами, викладеними державною мовою діловодства.
Відповідно до ст. 101 ГПК апеляційний господарський суд не зв'яза ­
ний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному об­
сязі.
Вищий господарський суд України зазначає також, що відсутність
позивача у засіданні, залишення поза увагою його заперечення проти
апеляційної скарги, неповного з'ясування фактичних обставин і матері­
алів справи, відсутність звірки розрахунків або інших доказів свідчить
про те, що апеляційна інстанція не виконала обов'язку з повторного
перегляду справи в повному обсязі.
У зв'язку з викладеним і керуючись статтями 11Р, 111 7 , 111 9- 111 12
ГПК, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу СПД - фізичної особи В.О. на постанову Одесь ­
кого апеляційного господарського суду від 8 вересня 2004 р. у справі
No 1О-26/124-04-3203 задовольнити частково.
Постанову від 8 вересня 2004 р. Одеського апеляційного господар­
ського суду у справі No 1О-26/124-04-3203 скасувати.
Справу No 1О-26/124-04-3203 передати на новий розгляд до Одесь­
кого апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного
провадження згідно з чинним законодавством.
2006 No 3(30) 97

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
15. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 24 травня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу АБ "Брокбізнесбанк" на постанову Вищого господар­
ського суду України від 14 березня 2005 р. у справі No 1/604-26/212 за
позовом АБ "Брокбізнесбанк" до ВАТ "Радехівський цукровий завод",
треті особи - ТОВ "Міжрегіонгаз", ТОВ ''Торговий дім "Укренергоре­
сурс", ТОВ "Енергетична компанія "Укренергоресурс", про стягнення
коштівусумі 13085642грн.,
встановив:
У серпні 2004 р . АБ "Брокбізнесбанк" подав до господарського суду
Львівської області позов до ВАТ "Радехівський цукровий завод", треті
особи - ТОВ "Міжрегіонгаз", ТОВ "Торговий дім "Укренергоресурс",
ТОВ "Енергетична компанія "Укренергоресурс", про стягнення коштів у
сумі 13 085 642 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав
третім особам кредити. Для забезпечення позичальниками своїх зобов'я­
зань за кредитними договорами були укладені тристоронні договори
застави цукру-піску в кількості 6350 т, який знаходився на відповідаль­
ному зберіганні у ВАТ "Радехівський цукровий завод". У зв'язку з невико­
нанням позичальниками умов кредитних договорів АБ "Брокбізнесбанк"
прийняте рішення звернути стягнення на заставлене майно з метою
погашення заборгованості, проте відповідач відмовився передати цукор.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17 вересня
2004 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача
13 085 642 грн. Рішення мотивовано тим, що позивач з дати передачі
третіми особами заставленого майна на відповідальне зберігання
відповідачу здобув право на звернення стягнення на предмет застави.
Згідно з ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою
(нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22
грудня 2004 р. вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні
позову відмовлено, оскільки позивачем не надано належних документів,
які б підтверджували факт передачі третіми особами заставленого майна
на зберігання відповідачеві. Крім того, ст. 951 ЦК України встановлено,
що зберігачем відшкодовуються збитки, завдані втратою (нестачею) речі,
саме поклажодавцеві (третім особам у справі), а не будь-яким іншим
особам.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня
2005 р. рішення господарського суду Львівської області від 17 вересня
2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22 грудня 2004 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до
98 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 24 ТРАВНЯ 2005 р.
суду першої інстанції. При цьому зроблені посилання на те, що судами
не досліджено питання надання кредитів третім особам, неповно з'ясо­
вані договірні відносини стосовно виконання договорів зберігання цукру­
піску. Крім того, не було проведено експертизи для з'ясування питань,
що виникли при вирішенні господарського спору .
Ухвалою Верховного Суду України від 28 квітня 2005 р. порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 14 березня 2005 р. за касаційною
скаргою АБ "Брокбізнесбанк", де поставлено питання про скасування
цієї постанови і постанови Львівського апеляційного господарського
суду від 22 грудня 2004 р . та припинення провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані ксерокопії укла­
дених між ВАТ "Радехівський цукровий завод", третіми особами та АБ
"Брокбізнесбанк" договорів про відповідальне зберігання цукру-піску
від 15 квітня 2003 р. No 57, від 22 січня 2004 р. No 140 та від 23 січня
2004 р . No 73, які належним чином не посвідчені та мають виправлення
у датах 'іх складання, а також акти приймання-передачі заставленого
майна від 23 липня 2004 р . , згідно з якими треті особи (позичальники)
передали АБ "Брокбізнесбанк" в рахунок погашення заборгованості за
кредитними договорами та договорами застави цукор-пісок.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позичальники були
власниками цукру-піску, а також докази, які б підтверджували факт
передачі ВАТ "Радехівський цукровий завод" цукру на зберігання
(накладні на відпуск товару, товарно-транспортні накладні, акти прий­
мання-передачі та ін). Судами не досліджено питання про те, який
саме цукор-пісок передавався в заставу - той, що знаходився на
зберіганні у ВАТ "Радехівський цукровий завод", чи інший.
Судами не з'ясовані дійсні права та обов'язки сторін відповідно до
укладених договорів, що унеможливлює правильне застосування норм
матеріального права.
Крім того, суди не з'ясували питання достовірності укладених дого­
ворів та обставини підписання їх уповноваженими особами.
Згідно з вимогами ст. 41 ГПК для роз'яснення питань, що виникають
при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань,
господарський суд призначає судову експертизу.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16-25 серпня
2004 р. враховано твердження відповідача про те, що подані позивачем
документи є підробленими та його клопотання про призначення почер­
кознавчої експертизи - зобов'язано сторони та третіх осіб подати пи ­
тання, які має вирішити експерт . Тобто суд визнав необхідним призна­
чення у справі експертизи для роз'яснення питань, що виникли при
2006 No 3(30) 99

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕДІЙСНИМИ.
вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань . Про­
те експертиза у судах першої та апеляційної інстанцій призначена не
була. Незастосування судами при вирішенні даної справи судової
експертизи як одного із засобів доказування призвело до порушення
принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин
справи та постановлення незаконних та необ,рунтованих судових
рішень.
Таким чином, висновок Вищого господарського суду України про
скасування рішення господарського суду Львівської області від 17 верес­
ня 2004 р . та постанови Львівського апеляційного господарського суду
від 22 грудня 2004 р. і передачу справи на новий розгляд до суду
першої інстанції є обгрунтованим.
Доводи касаційної скарги, що при передачі справи на новий розгляд
до суду першої інстанції Вищому господарському суду України необ­
хідно зазначати про зміну складу суду, є безпідставними. Так, згідно з
вимогами ст. 20 ГПК суддя, який брав участь у розгляді справи, не
може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення,
ухвали, прийнятої за його участю. У протилежному випадку це є підста­
вою для заяви про відвід судді.
З урахуванням зазначеного касаційну скаргу АБ "Брокбізнесбанк"
слід залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського
суду України від 14 березня 2005 р. у справі No 1/604-26/212 - без
змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу АБ "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення, а
постанову Вищого господарського суду України від 14 березня 2005 р.
у справі No 1/604-26/212 - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищоrо rосподарськоrо суду України
від 14 березня 2005 р.
(постанову залишено без змін постановою Судової палати
у господарських справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АБ "Брокбізнесбанк"
на постанову від 22 грудня 2004 р. Львівського апеляційного господар­
ського суду у справі No 1/604-26/212 за позовом АБ "Брокбізнес-
1оо No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАІНИ ВІД 14 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
банк"(надалі - Банк) до ВАТ "Радехівський цукровий завод" (надалі
-
Завод), треті особи - ТОВ "Міжрегіонгаз", ТОВ "Енергетична компанія
"Укренергоресурс", ТОВ "Торговий дім "Укренергоресурс", про стяг­
нення коштів у сумі 13 085 642 грн.
У серпні 2004 р. Банк звернувся до суду з позовом про стягнення із
Заводу збитків у розмірі 13 085 642 грн.
В обгрунтування позову позивач посилався на те, що ним було надано
кредити ТОВ "Міжрегіонгаз", ТОВ "Енергетична компанія "Укренерго­
ресурс" та ТОВ "Торговий дім "Укренергоресурс" (треті особи). Для
забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між
позивачем та третіми особами були укладені договори застави цукру­
піску. Вказане заставлене майно на підставі трьохсторонніх договорів
про відповідальне зберігання знаходилось на зберіганні у Заводу. Треті
особи в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами
на підставі актів приймання-передачі від 23 липня 2004 р. передали
заставлене майно позивачеві . Але при пред'явленні цих актів відпові­
дач, як зберігач, відмовився передати цукор-пісок, чим наніс позивачеві
збитки в оскаржуваній сумі.
Відповідач проти пред'явленого позову заперечував, посилаючись
на відсутність договірних відносин щодо відповідального зберігання цукру­
піску між ним, позивачем та третіми особами, а також вказував на те,
що поставок на склад Заводу від зазначених осіб не здійснювалось, а
копії договорів про відповідальне зберігання є підробленими.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17 вересня
2004 р. позов задоволено.
Рішення мотивовано тим, що договори про відповідальне зберігання
від 15 квітня 2003 р. No 57, від 22 січня 2004 р. No 140 та від 23 січня
2004 р . No 73 відповідають вимогам закону, пов'язані з кредитними
договірними відносинами позивача і третіх осіб та породжують відпо­
відні цивільно-правові зобов'язання для відповідача, тому на підставі
статей 936, 942, 951 ЦК України позов підлягає задоволенню.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 груд­
ня 2004 р. скасовано рішення господарського суду Львівської області
від 17 вересня 2004 р., в позові відмовлено .
Постанова мотивована тим, що відповідно до п. 1 ст. 951 ЦК України
збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодову­
ються зберігачем у розмірі її вартості, а Банк не є поклажодавцем.
Крім того, позивач не довів факту поставки цукру-піску на склад відпо­
відача, а копії договорів про відповідальне зберігання оскаржуються
відповідачем на предмет їх достовірності та підписання неналежною
посадовою особою.
Не погоджуючись з постановою, Банк звернувся до Вищого господар­
ського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати,
а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи
скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним госпо­
дарським судом норм матеріального та процесуального права .
2006 No 3(30) 101

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія судців Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню част ково, виходячи із такого.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 111 5 ГПК касаційна інстанція пере­
віряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні та постанові господарських судів.
М атеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов'язаний з
відшкодуванням збитків, суди неправильно розподілили між сторонами
обов'язок доказування, тобто не визначили, які юридичні факти пови­
нен довести позивач або відповідач .
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повин­
на довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень (ст. 33 ГПК). Виходячи з цього позивач повинен був
довести наявність збитків і неправомірної поведінки, безпосередній
причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір
відшкодування. В свою чергу, відповідач повинен був довести відсутність
своєї вини.
Матеріали справи свідчать про те , що позивачем надані ксерокопії
договорів про відповідальне зберігання цукру-піску, укладені між
Заводом, третіми особами та Банком в м. Києві від 15 квітня 2003 р.
No57,від22січня2004р.No140тавід23січня2004р.No73,які
належним чином не посвідчені та мають виправлення у датах їх складан­
ня, а також акти приймання-передачі заставленого майна від 23 липня
2004 р., укладені в м. Києві, згідно з якими треті особи (позичальники)
передали Банку в рахунок погашення заборгованості відповідно до
кредитних договорів та договорів застави цукор-пісок.
При цьому як в договорах застави, так і в актах приймання - передачі
не вказано місцезнаходження цукру-піску.
Судами не досліджено питання, чи передавався в заставу цукор­
пісок, який знаходився на зберіганні у Заводу, чи інший. В матеріалах
справи відсутні докази того, що позичальники були власниками цукру­
піску, а також докази, які б підтверджували факт передачі Заводу цукру
на зберігання (накладні на відпуск товару, товарно-транспортні накладні,
акти приймання-передачі та ін.).
Суд першої і нстанції, задовольняючи позов на підставі статей 936,
937, 942, 951 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги пов'язані
з кредитними договірними відносинами позивача і третіх осіб, тому
договори про відповідальне зберігання породжують відповідні цивільно­
правові зобов'язання для відповідача, однак він не дослідив питання
про те, чи виконувались сторонами умови кредитних договорів, оскільки
в матеріалах справи відсутні докази надання кредиту третім особам.
Як вбачається з ксерокопій договорів про відповідальне зберігання
цукру-піску, останні укладені між Заводом, третіми особами та Банком.
Тому апеляційний господарський суд помилково поставив під сумнів
102 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 14 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
можливість пред'явлення Банком позову про відшкодування збитків. При
цьому судами не з'ясовані дійсні права і обов'язки сторін за цими до­
говорами.
Також судами двох інстанцій не були з'ясовані питання достовір­
ності укладених договорів та обставини підписання їх уповноваженими
особами, про що наголошував відповідач в процесі розгляду справи.
За таких обставин суди повинні були звернутися до положень ст. 41
ГПК та керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України від
30 травня 1997 р. No 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивіль­
них справах" .
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16- 25 серпня
2004 р. враховано твердження відповідача про те, що подані позивачем
документи є підробленими та його клопотання про призначення почерко­
знавчої експертизи - зобов'язано сторони та третіх осіб подати питання,
які має вирішити експерт. Тобто суд визнав необхідним призначення у
справі експертизи для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні
господарського спору і потребують спеціальних знань. Проте експер­
тиза у суді першої та апеляційної інстанцій призначена не була.
В результаті судами в порушення ч . З ст . 43 ГПК не створено сторо­
нам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для
встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування
законодавства.
До того ж незастосування судами при вирішенні даної справи судової
експертизи як одного із засобів доказування призвело до порушення
принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин спра­
ви та постановлення незаконних і необгрунтованих судових рішень.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 груд­
ня 1976 р. No 11 "Про судове рішення" обгрунтованим визнається рі­
шення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслід­
ки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не дослід­
жено питання надання кредиту третім особам, неповно з'ясовані до­
говірні відносини сторін стосовно виконання договорів про зберігання
цукру-піску.
Здійснене судами з порушенням норм процесуального права неповне
дослідження фактичних обставин призвело до неналежного з'ясування
дійсних прав і обов'язків сторін, що унеможливлює правильне застосу­
вання матеріального закону, який регулює спірні правовідносини.
Відтак судами при розгляді справи не були достатньо враховані
вимоги законодавства. Як наслідок прийняті у справі рішення та поста­
нова не відповідають статтям 84, 105 ГПК та вимогам, що викладені в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р.
No 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
2006 No 3(30) 103

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди нада­
ли неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і
неправильно застосували норми матеріального та процесуального права,
в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній ін­
станції (ст . 111 7 ГПК), рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа- передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду .
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необ­
хідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають
юридичне значення для її розгляду, для роз'яснення питань, що виникли
при вирішенні спору і потребують спеціальних знань, призначити судову
експертизу, та залежно від встановленого правильно застосувати нор­
ми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 111 5 , 1117, 111 9-111 11 ГПК, Вищий господар­
ський суд України
постановив:
Касаційну скаргу АБ "Брокбізнесбанк" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 17 вересня
2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22 грудня 2004 р. у справі No 1/604-26/212 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львів­
ської області.
16. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від З 1 травня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу Кримського
регіонального відділення Української державної інноваційної компанії
на постанову Вищого господарського суду України від 23 березня
2005 р. у справі No 2-20/8395.2-2004 за позовом Кримського регіо­
нального відділення Української державної інноваційної компанії до ТОВ
"Кредитно-фінансова торгова компанія "Спільне українсько-британське
підприємство "Єврокрим" та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" про визнання
недійсними додаткових угод,
104 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 31 ТРАВНЯ 2005 р.
встановив:
У листопаді 2001 р. Українська державна інноваційна компанія (на­
далі - УДІК) звернулася до господарського суду Автономної Респуб ­
ліки Крим з позовом до ТОВ "Кредитно-фінансова торгова компанія
"Спільне українсько-британське підприємство "Єврокрим" (надалі- ТОВ
"Єврокрим") та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" (надалі - ВАТ "Букрос")
про визнання недійсними додатків No 1, 2 до договору No 39 від 23
червня 2000 р . про спільну діяльність.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що Центр фінансово-лізинго­
вих операцій і Кримське регіональне відділення Української державної
інноваційної компанії (надалі - Компанія) з перевищенням їх повнова ­
жень, наділених постановою Правління Компанії від 28 квітня 2001 р. за
No 151, уклали додаткові угоди No 1 від 15 травня 2001 р. та No 2
від 4 червня 2001 р. з ВАТ "Букрос" і ТОВ "Єврокрим" до договору
від 23 червня 2000 р. No 39 про спільну діяльність, які суперечать ста ­
тутним цілям Компанїі.
Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на відповід­
ність оскаржуваних угод вимогам закону та статутним цілям позивача .
Справа розглядалася судами неодноразово .
Останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим
від 27 липня 2004 р., залишеним без змін постановою Севастопольсь­
кого апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2004 р. та поста­
новою Вищого господарського суду України від 23 березня 2005 р., у
задоволенні позову відмовлено, посилаючись на відсутність підстав,
передбачених ст. 48 ЦК УРСР для визнання додаткових угод недій­
сними, та відповідність їх вимогам закону.
12 травня 2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою
Кримського регіонального відділення Компанії порушено касаційне про­
вадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України
від 23 березня 2005 р . Скарга мотивується неправильним застосуван­
ням норм матеріального права .
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Залишаючи без змін судові рішення у справі, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що наведена господарськими судами
юридична оцінка обставин справи грунтується на матеріалах справи і
чинному законодавстві.
Проте з цим висновком погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ст . 2 Закону "Про інвестиційну діяльність" та пп. 3.2
п. 3 статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 15 червня 2000 р. No 979а "Питання Української державної
інноваційної діяльності", вона здійснює фінансування інноваційних та
2006 No 3(30) 105

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ , ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕд І ЙСНИМИ ...
інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету відповідно
до пріоритетів інноваційного та інвестиційного розвитку національної
економіки. Правління Компанії як орган управління (пп. 7. 1) розглядає і
приймає рішення з питань кредитування, фінансування і залучення коштів
(пп. 7.8).
Підпунктом 2.1 п . 2 Положення "Про Цен т р фінансово-лізингових
операцій УДІК" (надалі - Центр Компанії) зазначено , що Центр є
структурним підрозділом Компанії і діє від її імені та за її дорученням
(пп. 2.5).
Згідно з пп. 4.1 .3, 4 .1 .4 п. 4 Положення про Кримське регіональне
відділення Української державної інноваційної компанії (надалі - Регіо­
нальне відділення Компанії) Регіональне відділення Компанії має право
укладати відповідно до встановленого порядку договори та інші угоди,
надавати креди ти та здійснювати фінансування проектів у порядку, вста­
новленому Правлінням Компанії.
Таким чином, кредитування і фінансування інноваційних і інвестицій­
них проектів структурними підрозділами Компанії можливе тільки на
підставі рішень її Правління.
Господарськими судами встановлено, що 23 червня 2000 р. ВАТ
"Букрос" і ТОВ "Єврокрим" уклали договір No 39 про спільну діяльність
з метою освоєння і розробки родовищ нафти і газу.
Постановою Правління УДІК від 27 лютого 2001 р. No 48 Компанія
погодилась з рішенням кредитної ради Регіонального відділення Компанії
від 15 січня 2001 р. No 6 у частині надання кредиту ТОВ "Єврокрим",
обмеживши суму кредиту в 5 317 200 грн. (п. 1), шляхом укла дення
договору з виконанням ряду дій, передбачених п. 2 вищезгаданої
постанови.
Господарські суди не звернули уваги, що 28 квітня 2001 р. Компанія
постановою Правління No 151 погодилась з рішенням кредитної ради
Кримського регіонального відділення від 24 квітня 2001 р. No 8 щодо
зміни фінансування ТОВ "Єврокрим" із здійсненням фінансування на
умовах спільної діяльності з ТОВ "Єврокрим", ВАТ "Букрос" і Центром
фінансово-лізингових операцій Компанії (пункти 1, 2), зобов'язала Центр
Компанії відпрацювати умови договору про спільну діяльність і підписа­
ти його (п. 3), обмежила фінансування спільної діяльності сумою 5 300
ООО грн. (п. 4) та постанову Правління від 27 лютого 2001 р. No 118
визнала такою, що втратила чинність.
Без прийняття постанови Правління про збіл ь шення суми фінансуван­
ня спільної діяльності Центр Компанії і Регіональне відділення Компанії
уклали додаткову угоду від 15 травня 2001 р. No 1 та додаткову угоду
від 4 червня 2001 р. No 2 з ВАТ "Букрос" та ТОВ "Єврокрим" до до го в ору
від 23 липня 2000 р. No 39 про спільну діяльність, не пов'язану із
створенням юридичної особи, за умовами яких (пп . 2.1 додаткових
угод No 1 і No 2) Центр Компанії і Регіональне відділення Компанії
здійснюють фінансування робіт в розмірі відповідно 1О 970 ООО грн. та
106 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 23 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
12 ООО ООО грн., чим перевищили свої повноваження щодо суми фінан­
сування спільної діяльності, визначеної в п. 4 постанови Правління Ком­
панії від 28 квітня 2001 р. No 151.
За таких обставин незаконні судові рішення підлягають скасуванню
з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111 17- 111 19 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Кримського регіонального відділення Української
державної інноваційної компанії задовольнити .
Постанову Вищого господарського суду України від 23 березня
2005 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20 жовтня 2004 р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 27 липня 2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 23 березня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 31 травня 2005 р . )
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кримського регіональ­
ного відділення Української державної інноваційної компанії на постанову
від 20 жовтня 2004 р . Севастопольського апеляційного господарського
суду у справі No 2-20/8395.2-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим за позовом Української державної інноваційної компанії
в особі Кримського регіонального відділення до ТОВ "Кредитно-фінан­
сова торгова компанія "Спільне українсько-британське підприємство
"Єврокрим" та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" про визнання недійсни­
ми додаткових угод.
Українською державною інноваційною компанією (надалі - УДІК)
заявлено позов до ТОВ "Кредитно-фінансова торгова компанія "Спіль­
не українсько-британське підприємство "Єврокрим" (надалі - ТОВ
"Єврокрим"), ВАТ "Бурова компанія "Букрос" (надалі - ВАТ "Букрос")
про визнання недійсними додаткових угод No 1 та No 2 до договору
No 39 від 23 червня 2000 р . як таких, що суперечать вимогам закону та
укладені внаслідок обману.
2006 No 3(30) 107

СПРАВИ 31 СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
27 липня 2004 р., залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2004 р., у задоволенні
позову відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що додаткові угоди за No 1 і No 2 до
договору No 39 про спільну діяльність не зачіпають природи договору
та його суті, не змінюють договір, а укладені сторонами для його вико­
нання і досягнення мети спільної діяльності .
Посилання позивача на те, що додаткові угоди укладені внаслідок
обману та не відповідають цілям діяльності УДІК, суд визнав необгрун­
тованими та такими, що спростовуються матеріалами справи .
Ухвалені у справі рішення оскаржує УДІК, яка у касаційній скарзі до
Вищого господарського суду України просить скасувати рішення та
постанову, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суди
не дали належної оцінки обставинам справи, що стосується переви­
щення повноважень керівників Центру та Регіонального відділення при
підписанні додаткової угоди No 2.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав .
Зазначена справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово.
Матеріалами справи встановлено, що 23 червня 2000 р. між ТОВ
"Єврокрим" та ВАТ "Букрос" укладено угоду за No 39 про спільну діяль­
ність, не пов'язану із створенням юридичної особи.
Правлінням УДІК 27 лютого 2001 р. прийнято постанову за No 118,
якою Компанія погодилася з рішенням кредитної ради Кримського ре­
гіонального відділення від 15 січня 2001 р. за No 6 про надання кредиту
ТОВ "Єврокрим" у сумі 5 317 200 грн. для впровадження проекту
"Введення в промислову експлуатацію нафтової свердловини No 202
Західно-Радченківської площини ділянки Миргород-Решетилівка, пере­
робка нафти та реалізація нафтопродуктів". 28 квітня 2001 р . Правління
УДІК прийняло постанову за No 151, якою змінило форму фінансування
ТОВ "Єврокрим", а саме - фінансування ТОВ "Єврокрим" вирішено
здійснювати на умовах спільної діяльності зі сторонами договору за
No39.
Шляхом укладення додаткової угоди No 1 від 15 травня 2001 р. до
договору No 39 приєдналися Центр фінансово-лізингових операцій та
Кримське регіональне відділення УДІК .
Платіжними дорученнями УДІК від 18 травня 2001 р. No 329 та від
29 травня 2001 р. No 3419 перераховано ТОВ "Єврокрим" 5 300 ООО грн.
Додатковою угодою від 4 червня 2001 р. No 2 фінансування проекту
узгоджено в сумі 12 млн грн. і скасовано угоду No 1.
Позивач стверджує, що додаткові угоди No 1 та No 2 до договору
No 39 укладені з перевищенням повноважень посадовими особами та
внаслідок обману. Відповідно до довіреностей No 679 і No 540, виданих
108 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 14 ЧЕРВНЯ 2005 р.
директору Центру і голові Регіонального відділення УДІК, зазначеним
особам надавалися повноваження діяти від імені УДІК, в тому числі і
підписувати угоди.
Дослідивши зазначені обставини, суди дійшли обгрунтованих вис­
новків, що додаткові угоди No 1 і No 2 підписані повноважними особами
і відповідно до постанови УДІК за No 151 від 28 квітня 2001 р.
В матеріалах справи міститься договір від 1 вересня 2004 р., укладе­
ний ТОВ "Єврокрим" та УДІК, за яким сторони відмовилися від по­
дальшої участі у спільній діяльності на умовах договору від 23 червня
2000р.No39тадодатковихугодNo1іNo2.
На виконання цієї угоди ТОВ "Єврокрим" зобов'язалося повернути
УДІК 5 300 ООО грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних
рішень були досліджені і відхилені доводи, що викладені в касаційній
скарзі, а тому додаткова оцінка цих обставин відповідно до ч . 2 ст. 1117
ГПК не є юрисдикцією касаційної інстанції.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи, такою, що грун­
тується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись статтями 111 9 , 111 10 ГПК, Вищий господарський суд
України
постановив:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20 жовтня 2004 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задово­
лення.
17. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 14 червня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ДПА в Тернопільській області на постанову Вищого
господарського суду України від 23 березня 2005 р. у справі No 14/23-
2321 за позовом ДПА в Тернопільській області до ПП "Озон" та ПП
"Метал" про визнання недійсними угод та стягнення майна,
встановив:
2006 No 3(30) 109

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕДІЙСНИМИ ...
У серпні 2003 р. ДПА в Тернопільській області звернулася до
господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП "Озон" та
ПП "Метал" про визнання недійсними угод та стягнення майна. Позов
обгрунтовано тим, що спірні угоди укладено з метою, що суперечить
інтересам держави.
Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20 жовтня
2004 р . в позові відмовлено з мотивів недоведеності обставин, на які
пос илався позивач в обгрунтування позову.
П остановою Львівського апеляційного господарського суду від 25
листопада 2004 р. рішення суду першої інстанції частково скасовано та
позов задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 березня
2005 р . скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення гос­
подарського суду Тернопільської області залишено без змін.
Ухвалою від 26 травня 2005 р . Верховним Судом України за касацій ­
ною скаргою ДПА в Тернопільській області порушено касаційне про­
вадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України
від 23 березня 2005 р. з мотивів її невідповідності нормам матеріаль­
ного права.
ПП "Озон" не використало наданого законом права на участь свого
представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ДПА
в Тернопільській області та ПП "Метал" , перевіривши матеріали справи
і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата
у господарських справах Верховного Суду України вважає, що каса­
ційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду
та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Вищий господарський
суд України виходив з того, що суд апеляційної інстанції до оскаржу­
ваних правовідносин неправильно застосував норми матеріального
права, зокрема положення статей 49 та 224 ЦК УРСР, оскільки відпові­
дачі фактично виконували умови договору комісії.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст . 395 ЦК УРСР, який був чинним на момент
укладання спірної угоди, за договором комісії одна сторона (комісіонер)
зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагоро­
ду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за умова­
ми оскаржуваних угод ПП "Озон" зобов'язувалось від свого імені за
рахунок ПП "Метал" і за винагороду організувати закупку, проводити
підготовку до відправки і відвантаження брухту та відходів чорних та
кольорових металів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ПП "Озон"
закупало та передавало ПП "Метал" металобрухт, що підтверджується
110 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 14 ЧЕРВНЯ 2005 р.
приймально-здавальними актами, видало податкові накладні ПП "Метал"
на металобрухт, сплатило ПДВ за вказані операції, а ПП "Метал" від­
несло ці суми до податкового кредиту.
Відповідно до п. 36 ст. 9 Закону "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" заготівля та реалізація металобрухту здійс­
нюється на підставі спеціальної ліцензії. ПП "Озон" здійснювало заго­
тівлю та реалізацію металобрухту без відповідної ліцензії. Здійснення
такої діяльності на підставі договору комісії не звільняло ПП "Озон" від
необхідності отримати ліцензію, тому що саме ним від свого імені здій­
снювалась діяльність, яка підлягає ліцензуванню. Отже, його дії були
спрямовані на одержання незаконного прибутку, тобто ПП "Озон" здій­
снювало діяльність, яка суперечить інтересам суспільства та держави.
За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції правильно
застосував до спірних правовідносин положення ст. 49 ЦК УРСР та
дійшов висновку про недійсність угод купівлі-продажу металобрухту.
Разом з тим висновок Львівського апеляційного господарського суду
про неможливість застосування наслідків, передбачених ст. 49 ЦК УРСР,
у зв'язку із втратою чинності зазначеним Кодексом, є безпідставним,
оскільки, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини ви­
никли та припинилися до набрання чинності ЦК України, а тому відпо­
відно до ч . 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК до даних
правовідносин слід застосувати положення ЦК УРСР.
Неправильним є також висновок апеляційного господарського суду
щодо неукладеності договорів комісії через відсутність істотн их умов та
припинення у зв'язку з цим провадження у справі, оскільки за умовами
договорів комісії винагорода комісіонера визначається окремими допов­
неннями до договору, що відповідачами було здійснено шляхом скла­
дання звітів.
Враховуючи викладене, всі постановлені у справі судові рішення під ­
лягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі
обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та постановити
законне і обг'рунтоване рішення.
Керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 23 березня 2005 р.,
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 листо­
пада 2004 р. та рішення господарського суду Тернопільської області
від 20 жовтня 2004 р. у справі No 14/23-2321 скасувати, справу передати
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
2006 No 3(30) 111

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
Постанова Вищоrо rосподарськоrо суду України
від 23 березня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 14 червня 2005 р.)
Колегія сумів Вищого господарського суду України розглянула мате­
ріали касаційних скарг ДПА в Тернопільській області та ПП "Метал" на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 листопа­
да 2004 р. у справі господарського суду Тернопільської області No 14/
23-2321 за позовом ДПА в Тернопільській області до ПП "Озон" та ПП
"Метал" про визнання недійсними угод та стягнення в дохід держави
придбаного майна.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20 жовтня
2004 р . в задоволенні позовних вимог ДПА в Тернопільській області
про визнання недійсними як таких, що суперечать інтересам держави і
суспільства, укладених між відповідачами угод комісії від 11 березня
2002 р. No 11-03, від 2 січня 2003 р. б/н, угоди купівлі-продажу від
1 лютого 2003 р. No 5 та застосування наслідків, передбачених нормою
ст . 49 ЦК УРСР, відмовлено з мотивів недоведеності позивачем в діях
відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам держави, та відсут­
ності умислу хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслід­
ків за оскаржуваними угодами.
Колегією сумів Львівського апеляційного господарського суду в
процесі апеляційної перевірки в зв'язку зі скаргою позивача постано­
вою від 25 листопада 2004 р. рішення у справі змінено, позов частково
задоволено: визнані недійсними договори купівлі-продажу металобрух­
ту, укладені між відповідачами у справі, на підставі наявних приймально­
здавальних актів, накладних, специфікацій та договір купівлі-продажу
брухту акумуляторних батарей від 1 лютого 2003 р. No 5; в частині
застосування наслідків, передбачених ст. 49 ЦК УРСР, в позові відмов­
лено; в частині визнання недійсними договорів комісії від 11 березня
2002 р. No 11-03 та від 2 січня 2003 р. б/н, провадження у справі
припинено.
Постанова мотивована тим, що відповідачі у справі здійснювали без­
ліцензійну діяльність в операціях з металобрухтом, чим порушили вста­
новлений державою порядок проведення таких операцій, зокрема від­
повідно до вимог п. 36 ст. 9 Закону "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" заготівля металобрухту потребує наявності
ліцензії, яка у ПП "Озон" була відсутня, що суперечить інтересам
держави. Апеляційний суд дійшов висновку, що між відповідачами у
справі фактично укладені договори купівлі-продажу металобрухту, а не
комісії, і оскільки така значуща умова, як комісійна винагорода сторо­
нами не обумовлена, суд визнав ці договори комісії неукладеними,
припинивши провадження в цій частині за відсутності предмета спору.
112 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 23 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
При цьому, визнавши недійсними договори купівлі-продажу на підставі
ст. 49 ЦК УРСР, апеляційний суд відмовив в застосуванні передбачених
цією нормою наслідків у зв'язку з втратою чинності на момент прийняття
постанови ЦК УРСР .
Не погоджуючись з прийнятою Львівським апеляційним судом поста­
новою, ДПА в Тернопільській області та ПП "Метал" звернулися до
Вищого господарського суду України з касаційними скаргами .
ДПА в Тернопільській області у касаційній скарзі просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2004
р. скасувати в частині відмови у застосуванні наслідків, передбачених
ст . 49 ЦК УРСР, та стягнути в дохід держави вартість з ПП "Метал"
придбаного у 2002 р. металобрухту на суму 1 765 744,50 грн., в січні­
травні 2003 р. - на суму 306 585,56 грн., всього 2 072 330,06 грн. При
цьому ДПА в Тернопільській області посилається на неправильне засто­
сування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме
ст. 49 ЦК УРСР: якщо ця норма застосована судом для визнання не­
дійсними угод, укладених і виконаних в період дії ЦК УРСР, то мають
бути і застосовані наслідки, передбачені цією нормою .
ПП "Метал" у касаційній скарзі просить постанову Львівського апеля ­
ційного суду від 25 листопада 2004 р. скасувати, а рішення господар­
ського суду Тернопільської області від 20 жовтня 2004 р. залишити без
змін. При цьому ПП "Метал" посилається на неправильне застосуван­
ня апеляційним судом норм матеріального та процесуального права,
зокрема статей 2, 9, п. 11 ст.1 О Закону "Про державну податкову службу
в Україні", ст. 22 Закону "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності", п . 4 .7 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість", ста­
тей 49, 153, 395, 406 ЦК УРСР , статей 1, 2, 43, 105 ГПК.
У відзиві на касаційну скаргу ДПА в Тернопільській області ПП "Метал"
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25 листопада 2004 р. скасувати, а рішення господарського суду Терно­
пільської області від 20 жовтня 2004 р. залишити без змін з підстав,
зазначених ним у касаційній скарзі, і з мотивів, що апеляційним судом
не наведено доводи, за якими він не взяв до уваги наявні в матеріалах
справи докази, зроблено безпідставний висновок про суперечність
оскаржуваних договорів інтересам держави, а також помилкове визна­
чення існування між відповідачами правовідносин з купівлі-продажу, а
не комісії.
Позивачем та першим відповідачем відзиви на касаційну скаргу не
надані.
Сторони своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні
касаційної інстанції не скористались .
Колегія судців Вищого господарського суду України, беручи до уваги
межі перегляду справи у касаційній інстанції, розглянувши наявні
матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, проаналізувавши
2006 No 3(30) 113

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ , ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕДІЙСНИМИ ...
на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріаль­
ного та процесуального права при винесенні оскаржувано ї постанови,
вважає касаційну скаргу ПП "Метал" такою, що підлягає задоволенню,
а касаційну скаргу ДПА в Тернопільській області такою, що не підлягає
задоволенню, виходячи з такого.
Підставою звернення ДПА у Тернопільській області до суду з позовом
про визнання недійсними угод, укладених між ПП "Озон" та ПП "Метал",
на підставі ст . 49 ЦК УРСР є виявлення факту заготівлі, переробки і
відвантаження металобрухту для ПП "Метал" ПП "Озон" без відповідного
дозволу-ліцензії, що зафіксовано у довідці від 5 серпня 2003 р . No 26/
311 955052-33/07, складеній Тернопільською ДПІ за результатами по­
запланової перевірки ПП "Озон" з питань взаємовідносин з ПП "Метал"
за період з 1 січня 2002 р. по 31 травня 2003 р.
Як встановлено судом першої інстанції, між відповідачами у справі ­
ПП "Метал" та ПП "Озон" - укладено договори комісії від 11 березня
2002 р . No 1 1-03, від 2 січня 2003 р. б/н та договір купівлі-продажу від
1 лютого 2003 р. No 5. Пр и цьому судом досліджено обставини і докази
їх виконання та правову природу відносин, що виникли саме з догово­
рів комісії, а щодо договору купівлі-продажу від 1 лютого 2003 р . No 5,
то сторони не мали наміру і не вчиняли дій для його виконання, а за
тією ж датою і за тим же номером уклали договір комісії. Саме на
виконання останнього, як і перших двох оскаржуваних договорів комісії,
ПП "Озон" (комісіонер) здійснював організаційні заходи та передавав
ПП "Метал" (комітенту) як власнику, що має ліцензію, металобрухт .
Відпов ідно до норми ст. 2 Закону " Про державну податкову службу в
Україні" основними завданнями органів державної податкової служби є
здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, пра­
вильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів,
державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) , а
також неподаткових доходів, установлених законом.
Крім того, у розд . 2 вищезазначеного Закону, зокрема у статтях 8,
10, міститься перелік покладених на органи державної податкової служби
функцій, до яких належить здійснення контролю за додержанням законо ­
давства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків
з споживачами з використанням електронн и х контрольно - касових апа­
ратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в
касах та її використання для розрахунків за товари, роботи, послуги, а
також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозво­
лів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.
Проте відповідальність та фінансові санкції за кожне з порушень у
вказаних вище сферах встановлюються спеціальним законодавством,
яке регулює перелічені відносини . Згідно з вимогами статей 1, 4 Закону
"Про металобрухт" операції з металобрухтом здійснюються лише спе­
ціалізованими підприємствами і підлягають ліцензуванню, а відповідно
11 4 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 23 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
до ст. 16 цього Закону особи, винні у порушенні законодавства, що
регулює здійснення операцій з металобрухтом, несуть адміністративну,
цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законами
України.
Статтею 22 Закону "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності", який є спеціальним законом з питань ліцензування, перед­
бачено, що до суб'єктів господарювання за господарську діяльність
без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у роз­
мірах, встановлених законом.
Враховуючи фактичні обставини справи та норми законодавства,
колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господар­
ським судом до спірних правовідносин необгрунтовано застосовано
ст. 49 ЦК УРСР, оскільки, відповідно до цієї статті, недійсними визна­
ються угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства. Як передбачено у п. 6 постанови Пленуму Вер­
ховного Суду України від 28 квітня 1978 р. No 3 "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними", до таких угод, зокрема, нале­
жать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної,
державної чи приватної власності з корисливою метою, приховування
фізичними чи юридичними особами від оподаткування доходів, вико­
ристання майна, що знаходиться у "іх власності або користуванні, на
шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на
незаконне відчуження землі тощо.
Таким чином , оскільки законодавство не передбачає застосування
такого наслідку, як визнання недійсними угод, які укладені з порушенням
встановленого порядку проведення операцій з металобрухтом, такими,
що суперечать інтересам держави, висновок апеляційного господар­
ського суду про укладення спірних угод з метою, що завідомо суперечить
інтересам держави, є помилковим, оскільки відсутні підстави вважати,
що спірні угоди, навіть в разі, якщо для їх укладення наявність ліцензії
була обов'язковою, посягають на істотні державні і суспільні інтереси,
є антисоціальними.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпід­
ставним висновок апеляційного господарського суду про те, що дого­
вори комісії від 11 березня 2002 р. No 11-03 та від 2 січня 2003 р. б/н
слід вважати неукладеними, тому що, на думку апеляційного суду, умова
про комісійну винагороду не була обумовлена сторонами за цими
договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним,
коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто
згоди з усіх істотних умов. Під істотними умовами, згідно з ч . 2 цієї ж
статті, розуміють ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду.
За договором комісії одна сторона (у справі - ПП" Озон") (комі­
сіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (у справі - ПП
"Метал") (комітент) за винагороду вчинити одну або кілька угод від
2006 No 3(30) 115

СПРАВИ 31 СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
свого імені за рахунок комітента (ст. 395 ЦК УРСР). Статтею 406 ЦК
УРСР передбачено, що розмір комісійної винагороди визначається за
погодженням сторін.
Як вбачається зі змісту спірних договорів, у пунктах 1.1, 2.2 зазначених
договорів сторони обумовили сам факт, а також порядок виплати комі­
сійної винагороди. Конкретний розмір комісійної винагороди вказаний
сторонами у звітах комісіонера, які за домовленістю сторін визначені
як невід'ємна частина відповідних договорів комісії. Звіти були підписані
сторонами на виконання і в момент дії оскаржуваних договорів, тому
відсутні підстави вважати, що сторони в оскаржуваних договорах не
досягли згоди з усіх істотних умов, в тому числі і з комісійної винагороди .
З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що пе­
редача товару, який , як результат діяльності комісіонера, придбаний
для комітента на виконання його доручення, не є об'єктом договору
комісії. Виходячи із змісту норми ст. 398 ЦК УРСР, право власності на
товар до комісіонера не переходить, оскільки у разі укладення комісіо­
нером угоди на придбання майна для комітента саме у останнього
виникає право власності на придбане майно з моменту передачі третьою
особою обумовленого майна комісіонеру, якщо майно придбано за
рахунок комітента. Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбача ­
ється придбання металобрухту комісіонером для комітента і за рахунок
проведеної ним попередньої оплати цього майна, суд першої інстанції
правильно визнав помилковими твердження позивача, що ПП "Озон"
отримувало за спірними договорами комісії металобрухт загальною вар­
тістю 2 072 330,06 грн. у власність, що, в свою чергу, визначає вимогу
про стягнення металобрухту (його вартості) з ПП "Метал" неправомірною.
Щодо договору купівлі-продажу від 1 лютого 2003 р. No 5, вимога
про визнання якого заявлена позивачем, колегія суддів Вищого господар­
ського суду України висловлює таке. Факт укладення такого договору в
порядку, визначеному законодавством, без подальшого його виконання
не можна вважати порушенням правових норм , що регламентують ліцен­
зування певних видів господарської діяльності. Наявні в матеріалах справи
документи, а саме звіти комісіонера, листи від 5 березня 2003 р., від 16
травня 2003 р . та від 23 травня 2003 р., підтверджують, що організацій­
ні заходи з отримання від третіх осіб комітентом - ПП "Метал" як влас­
ником металобрухту вартістю 80 020,88 грн . здійснювалось комісіоне­
ром - ПП "Озон" саме на виконання укладеного між ними за тією ж
датою і за тим же номером договору комісії від 1 лютого 2003 р. No 5,
який міститься в матеріалах справи і оцінений судом першої інстанції
саме як договір того виду, який сторони уклали і виконали.
Відповідно до ст. 43 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи. Як вбачається з
матеріалів справи та оскаржуваної постанови апеляційного господар-
116 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАІНИ ВІД 23 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
ського суду, суд не вдався до такої оцінки та не взяв до уваги доводи
ПП "Метал", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, і наявні у справі
докази, внаслідок чого апеляційний суд дійшов помилкового висновку,
що до відносин , які виникли між відповідачами, слід застосувати ст. 224
ЦК УРСР, тобто правила, що стосуються договору купівлі - продажу, а
укладені між ними договори комісії слід вважати такими, що не укладені,
при цьому безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими доводи ПП
"Метал" і висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача
повноважень на звернення до суду з позовом про визнання угод не ­
дійсними, оскільки, відповідно до ч. 2 ст . 9 Закону "Про державну по­
даткову службу в Україні", у разі, коли державні податкові служби в
областях безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків,
інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й
державні податкові інспекції в районах, містах, міжрайонні та об'єднані
державні податкові інспекції, зокрема, згідно з п. 11 ст. 10 цього Зако­
ну подають позови про визнання угод недійсними і стягнення в дохід
держави коштів, одержаних за такими угодами .
Як вбачається з матеріалів справи, управління податкової міліції ДПА
в Тернопільській області при проведенні планової комплексної доку­
ментальної перевірки ПП "Метал" виявило порушення законів з питань
ліцензування, внаслідок чого листом ДПА в Тернопільській області від
15 липня 2003 р. No 1913/26-2104 зобов'язано Тернопільську МДПІ
провести позапланову документальну перевірку ПП "Озон", результати
якої були відображені в довідці від 5 серпня 2003 р . No 26/31195052-33/
07, тому подання позову про визнання угод недійсними безпосередньо
пов'язано з виконанням контрольних функцій ДПА в Тернопільській
області.
Враховуючи, що зазначені висновки суду першої інстанції не призвели
до прийняття неправильного рішення, оскільки ним зроблено r'рунтовний
висновок стосовно того, що відсутність ліцензїі не доводить наявності
умислу на укладення угод з метою, суперечною інтересам держави, в
розумінні норми ст. 49 ЦК УРСР, а інших мотивів укладення угод саме з
такою метою позивачем не наведено, колегія суддів Вищого господар ­
ського суду України констатує, що господарським судом Тернопільської
області дана правильна юридична оцінка обставин справи, зібраних
доказів, тому рішення суду відповідає чинному законодавству і підстав
для його часткового скасування у апеляційного господарського суду
не було, а касаційна інстанція 'іх не вбачає, відтак відсутні правові підстави
для задоволення касаційної скарги Тернопільської ДПА .
За таких обставин постанову Львівського апеляційного господар­
ського суду не можна вважати законною і обr'рунтованою, тому вона
підлягає скасуванню, а касаційна скарга ПП "Метал" - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11 Р, 11 Р, 11 Р-111 11
ГПК, Вищий господарський суд України
2006 No 3(30) 11 7

СПРАВИ з: СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕДІЙСНИМИ ...
постановив:
Касаційну скаргу ПП "Метал" на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 25 листопада 2004 р. у справі No 14/23-2321
задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 лис­
топада 2004 р. скасувати, а рішення господарського суду Тернопільсь­
кої області від 20 жовтня 2004 р. у справі No 14/23-2321 залишити без
змін.
Касаційну скаргу ДПА в Тернопільській області на постанову Львів­
ського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2004 р.
залишити без задоволення.
18. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 5 липня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі­
данні касаційну скаргу ТОВ "Телерадіокомпанія "АІТІ" на постанову
Вищого господарського суду України від 12 квітня 2005 р. у справі
No 39/207 за позовом ТОВ "Телерадіокомпанія "АІТІ" до Концерну радіо­
мовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення збитків у розмірі
22 735 204, 11 грн.,
встановив:
У липні 2004 р. ТОВ "Телерадіокомпанія "АІТІ" подало до господар­
ського суду м. Києва позов до Концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення про стягнення 22 735 204, 11 грн. Позовні вимоги мотиво­
вані тим, що у результаті односторонньої відмови відповідача від вико­
нання своїх обов'язків за договором від 6 жовтня 1999 р. No 1О-4-85Д
про надання послуг зв'язку для трансляції телевізійних програм по­
зивач не отримав дохід від розміщення (транслювання) реклами на
каналі УТ-2 .
Рішенням господарського суду м. Києва від 1 жовтня 2004 р. у задо­
воленні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 лютого
2005 р. вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 квітня
2005 р . рішення господарського суду м. Києва від 1 жовтня 2004 р. та
118 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 5 Ш1ПНЯ 2005 р.
постанову Київського апеляційногс господарського суду від 8 лютого
2005 р. залишено без змін.
Рішення та постанова мотивовані тим, що відповідач відмовив пози­
вачу у транслюванні його передач 30 грудня 1999 р., тобто до того, як
позивач розпочав мовлення на каналі. Крім того, збитки (неотримані
доходи) не були підтверджені відповідними угодами з рекламодавцями.
Ухвалою Верховного Суду України від 2 червня 2005 р. порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 12 квітня 2005 р. за касаційною скаргою
ТОВ "Телерадіокомпанія "АІТІ", де поставлено питання про скасування
цієї постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Висновки, зроблені у постанові Вищого господарського суду України
від 12 квітня 2005 р., не відповідають вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що 13 травня 1999 р. Національна
рада України з питань телебачення і радіомовлення видала ТОВ "Теле­
радіокомпанія АІТІ" (позивачу) ліцензію No 000956 на право користу­
вання загальнонаціональним каналом мовлення УТ-2 строком на 5 років.
Періодичність, час та обсяги мовлення складають З години на добу
згідно з додатком No 2. У графі ліцензії "Місце знаходження та технічні
дані передавача" були зазначені передавачі, що належать до системи
розповсюдження сигналу Концерну РРТ Держтелерадіо України згідно
з додатком No З.
Відповідно до цієї умови 6 жовтня 1999 р. між позивачем та відпові­
дачем було укладено договір No 10-4 -85 Д про надання Концерном РРТ
телерадіокомпанії "АІТІ" послуг зв'язку для трансляції телевізійних
програм. Також відповідач зобов'язувався надавати послуги з теле­
візійного мовлення тільки на підставі та згідно з ліцензією Національної
ради України з питань телебачення і радіомовлення на право користу ­
вання каналом мовлення (п. 3.1 договору).
Цей договір є цивільно-правовою угодою та підставою для виник­
нення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватись належним
чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Як зазначається в ст. 162 ЦК УРСР, одностороння відмова від вико­
нання зобов'язання не допускається.
Всупереч зазначеним положенням Закону Концерн радіомовлення,
радіозв'язку та телебачення в односторонньому порядку відмовився від
виконання зобов'язань за договором, про що повідомив позивача листом
від 30 грудня 1999 р. No 10 -4-1808. У цьому документі зазначено, що
Концерн РРТ не зможе надавати ТРК "АІТІ" послуги зв'язку для транс­
ляцїі телевізійних програм до з'ясування обставин щодо підтвердження
2006 No 3(30) 119

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
правомірності ліцензії на право користування каналами мовлення від
13 травня 1999 р. No 000956.
Такі неправомірні дії відповідача завдали збитків ТОВ "Телерадіо­
компанія "АІТІ" у вигляді не одержаних доходів від розміщення реклами
з огляду на неможливість здійснення мовлення на телевізійному каналі.
Враховуючи викладене, висновок судів про неправомірність заявле­
них позовних вимог є помилковим.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР під збитками розуміються витрати,
зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не
одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання
було виконано боржником.
Оскільки допущене судами неправильне застосування норм мате­
ріального права призвело до неправильного вирішення спору, усі ухва­
лені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі
на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, встановити наявність
умов цивільно-правової відповідальності за неправомірні дії, залежно
від встановлених обставин визначити наявність можливих збитків та
вирішити спір відповідно до закону .
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111 17- 111 21 ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "Телерадіокомпанія "АІТІ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 12 квітня
2005 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 8
лютого 2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 1 жовтня
2004 р. у справі No 39/207 скасувати, справу передати на новий роз­
гляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 12 квітня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 5 липня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу ТОВ "Телерадіокомпанія "АІТІ" (надалі - ТОВ "ТРК
"АІТІ") на рішення господарського суду м . Києва від 1 жовтня 2004 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 лютого
2005 р. у справі No 39/207 за позовом ТОВ "ТРК "АІТІ" до Концерну
120 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 КВІТНЯ 2005 р.
радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення збитків у
сумі 22 735 204, 11 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 1 жовтня 2004 р. у позові
відмовлено з тих мотивів, що позивачем не подано обr'рунтованого
розрахунку заподіяних збитків у вигляді неотриманих доходів та не подано
належних доказів, які свідчили б про можливість отримання прибутку.
Крім того, позивачем пропущено строк для звернення з позовом про
стягнення упущеної вигоди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 лютого
2005 р. рішення суду першої інстанції у справі залишено без змін з тих
же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
'ТРК "АІТ І " просить скасувати названі судові акти місцевого та апеля­
ційного господарських судів та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник
зазначає про те, що судові інстанції неправильно застосували ст. 203
ЦК УРСР, оцінюючи надані позивачем докази упущеної вигоди. Так,
судами безпідставно залишено поза увагою висновки судово-бухгал­
терської експертизи, якою встановлено суму доходу, який позивач міг
би отримати у випадку розміщення реклами на своєму каналі, та не
дано оцінки угодам, які було укладено позивачем з метою транслювання
реклами .
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанці­
ями фактичних обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов виснов­
ку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду
на таке .
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
-13 травня 1999 р . Національною радою України з питань телеба­
чення і радіомовлення позивачеві видано ліцензію No 000956 (надалі -
Ліцензія) на право користування загальнонаціональним каналом мовлен­
ня УТ-2 строком на 5 років із зазначенням, що таке мовлення повинно
здійснюватися лише за допомогою технічних засобів відповідача;
-
на підставі ліцензії 6 жовтня 1999 р. між позивачем та від­
повідачем було укладено договір No 1О-4-85Д про надання відповіда­
чем послуг зв'язку з трансляції телевізійних програм відповідно до
чинної ліцензії;
-
відповідач листом від 30 грудня 1999 р. No 10-4-1808 повідомив
позивача про свою відмову надавати послуги зв'язку, оскільки Націо­
нальною радою України з питань телебачення і радіомовлення листом
2006 No 3(30) 121

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ .. .
від 29 грудня 1999 р. No 9-2/634 не підтверджено правомірність ліцензії,
виданої позивачеві;
-
у зв'язку з втратою чинності ліцензією на підставі ст. 17 Закону
"Про телебачення і радіомовлення" (через відсутність початку мовлен­
ня протягом року) позивачу було заподіяно збитки у сумі ліцензійного
збору- 614 971 грн. , які були стягнуті судовим рішенням у справі
No 12/276;
-
висновком судово-бухгалтерської експертизи встановлено : кількість
ефірного часу, яку позивач міг би використати для розміщення реклами
в період з 14 травня 1999 р. по 14 травня 2004 р.; середню вартість
розміщення 1 хвилини комерційної реклами; суму доходу за 1 хвилину
рекламного мовлення; розрахункову суму прибутку, яку міг би отримати
позивач протягом 1 січня 2000 р. - 1 грудня 2002 р., а саме 13 933
441,52 грн.;
-
позивачем, як доказ заподіяних йому збитків, подано договір від
1 жовтня 2001 р. No 1/10/01 з додатками та договір від 20 грудня
1999 р . No 1 без відповідних додатків, що визначають вартість послуг.
Причиною спору у справі стало питання про заподіяння позивачеві
збитків у вигляді неотриманих доходів через невиконання відповідачем
договірних зобов'язань .
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР, на яку посилається позивач, обїрун­
товуючи свої вимоги, в разі невиконання або неналежного виконання
зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові
завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кре­
дитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані
кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано
боржником.
Таким чином, для стягнення збитків у вигляді неотриманих доходів
слід встановити причинний зв'язок між невиконанням (або неналежним
виконанням) зобов'язань відповідачем та неотримання внаслідок цього
позивачем доходів, які він отримав би обов'язково та неминуче за умови
виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Як встановлено судовими інстанціями, відповідач 30 грудня 1999 р.
відмовив позивачеві у транслюванні його передач через повідомлення
Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про
нечинність ліцензії позивача, тобто до того, як позивач розпочав мов­
лення на каналі та взяв на себе певні зобов'язання щодо розміщення
рекламних матеріалів.
Отже, висновки попередніх судових інстанцій про те, що збитки у
вигляді неотриманих доходів повинні підтверджуватися угодами, які були
укладені позивачем з метою надання рекламодавцям послуг щодо роз­
міщення реклами під час мовлення, що йо г о здійснював би позивач на
загальнонаціональному каналі УТ-2, та іншими доказами існування
вигоди, яку він упустив (не зміг отримати через відмову відповідача
надавати послуги зв'язку), відповідають обставинам справи та чинному
законодавству.
122 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 КВІТНЯ 2005 р.
Крім того, судові інстанції дали правильну оцінку висновку судово­
бухгалтерської експертизи, оскільки в ній зазначається про підтверд­
ження фактичної вартості рекламного часу, який міг бути проданий
позивачем до відмови від виконання договору відповідачем, проте сама
по собі експертиза не доводить факту існування упущеної вигоди та не
свідчить про фактичний продаж рекламного часу, а відтак і про упущену
вигоду.
Відповідає обставинам справи і висновок попередніх судових ін ­
станцій про те, що позивачем не надано доказів виконання сторонами
умов зазначених угод від 1 жовтня 2001 р . No 1/10/01 з додатками та
від 20 грудня 1999 р . No 1 без відповідних додатків, а також стосовно
обгрунтованого розрахунку заподіяних позивачу збитків у вигляді
упущеної вигоди.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести т і
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запере­
чень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення
для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверд­
жуватись іншими засобами доказування.
Однак належних та беззаперечних доказів на підтвердження своїх
позовних вимог позивачем надано не було ні суду першої інстанції, ні
апеляційному суду, з огляду на що попередні судові інстанції право­
мірно відмовили у задоволенні позову .
Крім того, позивач пропустив строк позовної давності звернення до
суду з цим позовом, встановлений ст. 76 ЦК УРСР, відповідно до якої
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права
на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що про відмову у
наданні позивачу послуг він був повідомлений листом від ЗО грудня
1999 р. No 10-4-1808. Таким чином, перебіг строку позовної давності
щодо вимог про стягнення збитків слід розраховувати, починаючи з цієї
дати, оскільки саме на цю дату позивач дізнався про порушення свого
права .
Крім того, суди встановили, що заява про відновлення пропущеного
строку позовної давності позивачем не подавалася. Отже, у місцевого
суду були відсутні підстави відновлення пропущеного строку позовної
давності.
За таких обставин передбачені законом підстави для скасування
оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного господарських судів
відсутні.
Керуючись статтями 111 9 , 111 11 ГПК, Вищий господарський суд
України
постановив:
2006 No 3(30) 123

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ ...
Рішення господарського суду м. Києва від 1 жовтня 2004 р. та поста­
нову Київського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2005 р.
у справі No 39/207 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Теле­
радіокомпанія "АІТІ" -без задоволення.
19. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 2 серпня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної ДПІ на постанову
Вищого господарського суду України від 20 квітня 2005 р. у справі
No 2-15/5703-2004 за позовом Сімферопольської міжрайонної ДПІ до
фірми "Вілмас" і ПП "УкрТехноком" про визнання недійсним на підставі
ст . 49 ЦК УРСР договору купівлі - продажу від 1 жовтня 2002 р . No 130,
в с тановив:
У березні 2004 р. Сімферопольська міжрайонна ДПІ подала до гос­
подарського суду Автономної Республіки Крим позов до фірми "Вілмас"
і ПП "УкрТехноком" про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР
договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2002 р. No 130. Вимоги мотиво­
вані тим, що спірний договір укладений з метою, що суперечить інтере­
сам держави, оскільки умисел ПП "УкрТехноком" при укладенні цього
договору був спрямований на ухилення від сплати податків. Ця обста­
вина підтверджується тим, що рішенням Київського районного суду м.
Донецька від 13 вересня 2002 р. визнано недійсними установчі доку­
менти та свідоцтво платника ПДВ П П "УкрТехноком",
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13
липня 2004 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 7 грудня 2004 р. вищезазначене рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня
2005 р. No 2-15/5703-2004 постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 7 грудня 2004 р. залишено без змін.
Це рішення та постанови мотивовані тим, що факт спричинення шкоди
державі внаслідок укладення спірної угоди та умисел на укладення
угоди з метою ухилення від оподаткування належними доказами не
доведені.
Ухвалою Верховного Суду України від 23 червня 2005 р. порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
124 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАІНИ ВІД 2 СЕРПНЯ 2005 р.
господарського суду України від 20 квітня 2005 р. за касаційною скар­
гою Сімферопольської міжрайонної ДПІ, де поставлено питання про
скасування цієї постанови, постанови Севастопольського апеляційного
господарського суду від 7 грудня 2004 р., рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 1З липня 2004 р. та про задоволення
позову.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Сімферопольської
міжрайонної ДПІ та перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Приймаючи постанову, Вищий господарський суд України виходив з
того, що позивач не довів наявності у ПП "УкрТехноком" при укладенні
спірної угоди мети, суперечної інтересам держави та суспільства.
Викладений вище висновок Вищого господарського суду України не
відповідає нормам матеріального права та не г'рунтується на обстави­
нах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної
перевірки дотримання вимог податкового законодавства фірмою "Вілмас"
позивач встановив, що згідно з договором від 1 жовтня 2002 р. No 1ЗО
ПП "УкрТехноком" зобов'язалося реалізувати фірмі "Вілмас" нафто­
продукти на загальну суму 128 969,37 грн. Оплата за поставлений
товар була здійснена шляхом проведення взаємозаліку у сумі 78 969,
37 грн. та перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "УкрТех­
ноком" у сумі 50 ООО грн.
Статтею 67 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний спла­
чувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із ст. 49 ЦК УРСР угода, укладена з метою, що суперечить
інтересам держави та суспільства, визнається недійсною. Пленум Вер­
ховного Суду України в п. 6 постанови від 28 квітня 1978 р. No· З "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними" з наступни­
ми змінами роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь
приватної власності з корисливою метою тощо.
Висновки судів, що за таких обставин спірний договір не може бути
визнано недійсним відповідно до вимог ст. 49 ЦК УРСР, є необгрунто­
ваними.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Київського районного суду
м . Донецька від 1З вересня 2002 р. визнано недійсними установчі
документи та свідоцтво платника ПДВ ПП "УкрТехноком". При цьому
встановлено, що це підприємство зареєстровано на підставну особу.
Громадянка Є.О. не мала наміру займатись підприємницькою діяль­
ністю та отримала винагороду за реєстрацію підприємства на своє
ім'я. Однак суди усіх інстанцій проігнорували доводи позивача про те,
що підприємство створювалося з порушенням законодавства і мало на
меті укладення угод, спрямованих на ухилення від оподаткування, та не
2006 No 3(30) 125

СПРАВИ ЗІ СПОР І В, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАННЯМ УГОД НЕдІЙСНИМИ .. .
навели доказів, якими такі доводи спростовуються, а наданим доказам
законної оцінки не дали.
Оскільки допущені судами помилки в застосуванні норм матеріаль­
ного права призвели до неправильного вирішення спору, всі ухвалені
ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111 17- 111 21 ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної ДП І задовольнити
частково .
Постанову Вищого господарського суду України від 20 квітня 2005 р.,
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7
грудня 2004 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 13 липня 2004 р . у справі No 2-15/5703-2004 скасувати, справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
По станова Вищого господарського суду України
в ід 20 квітня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 2 серпня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сімферопольської між­
районної ДПІ в Автономній Республіці Крим на постанову Севастополь­
ського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2004 р. у справі
No 2-15/5703-2004 р . господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Сімферопольської міжрайонної ДПІ в Автономній Республіці
Крим до фірми "В і лмас" та ПП "УкрТехноком" про визнання угоди не­
дійсною .
Рішенням від 13 липня 2004 р. господарського суду Автономної
Республіки Крим у позові відмовлено з огляду на відсутність доказів
наявності у сторін оскаржуваної угоди умислу щодо ухилення від оподат ­
кування, мети , завідомо суперечної інтересам держави і суспільства та
факту заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок укладення
зазначеного договору.
Постановою від 7 грудня 2004 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду зазначене рішення місцевого господарсько го суду
залишено без змін з тих самих підстав.
126 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 20 КВІТНЯ 2005 р.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням місцевого госпо­
дарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звер­
нувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить зазначені судові акти скасувати і прийняти нове рішення
про задоволення позовних вимог. В обr'рунтування вимог касаційної
скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріаль­
ного та процесуального права .
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і про­
цесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засі ­
данні представників фірми "Вілмас", дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
Сімферопольською міжрайонною ДП\ було проведено документальну
перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства фірмою
,,Вілмас", про що складено акт від 9 жовтня 2003 р. No 131 /23-2/23-2-
23 /30645743.
Перевіркою встановлено, що 1 жовтня 2002 р . фірмою "Вілмас" та
ПП "УкрТехноком" було укладено договір купівлі-продажу No 130 мазу­
ту та пічного палива. Відповідно до зазначеного договору ПП
"УкрТехноком" поставило фірмі "Вілмас" мазут та пічне паливо на суму
128 969,37 грн . , що підтверджується рахунками-фактурами, видаткови ­
ми, товарно-транспортними та податковими накладними . В свою чергу,
фірма "Вілмас" у повному обсязі розрахувалась за отриману продукцію
шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця та прове­
денням взаємозаліку, зазначені господарські операції належним чином
відображені в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).
Наведені обставини скаржником не спростовуються, підтверджуються
наявними матеріалами справи та відображені в акті перевірки.
Рішенням від 13 вересня 2002 р. Київського районного суду м. До­
нецька у справі No 2-7034/2002, що набрало законної сили 15 жовтня
2002 р., визнані недійсними рішення засновника від 5 червня 2002 р.,
статут ПП "УкрТехноком" з моменту його державної реєстрації, а також
свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі (12 червня 2002 р.) як
такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.
На підставі зазначеного судового рішення та згідно з актом про
анулювання свідоцтва платника ПДВ від 29 жовтня 2002 р. ПП "УкрТех­
ноком" виключено з Реєстру платників ПДВ, проте на момент розгляду
справи господарським судом з Єдиного державного реєстру підпри­
ємств та організацій України не виключене.
Згідно з відповідями ДП\ у Київському районі м . Донецька ПП "УкрТех­
ноком" податкову звітність до дня складання акта від 29 жовтня 2002 р.
No 232 про анулювання свідоцтва платника ПДВ подавало, заборгова ­
ності з ПДВ не мало.
2006 No 3(30) 127

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ВИЗНАННЯМ УГОД НЕд І ЙСНИМИ ...
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, зав і до­
мо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу
у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами
-
в дохід
держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання
угоди однією стороною з друго'і сторони стягується в дохід держави
все одержане нею і все належне з не'і першій стороні на відшкодування
одержаного . За наявності ж умислу лише у одніє'і сторони все одержа­
не нею за угодою повинно бути повернуте другій стороні, а одержане
останньою або належне 'ій на відшкодування виконаного стягується в
дохід держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона},
виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідом­
лювати протиправність укладувано'і угоди, суперечність її мети інтересам
держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання
протиправних наслідків.
З наявних матеріалів справи судами попередніх інстанцій обгрунтова­
но встановлено, що факт спричинення шкоди державі внаслідок
укладення спірно'і угоди та умисел на укладення угоди з метою ухилення
від оподаткування, суперечноі' інтересам держави і суспільства , належни­
ми доказами не доведені, а твердження скаржника щодо свідомого
допущення сторонами настання протиправних наслідків укладення угоди
має характер припущення і тому правомірно не взято судами до уваги.
Відповідно до імперативних вимог статей 111 5 , 111 7 ГПК касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи пере­
віряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуаль­
ного права, тобто в межах юридично'і оцінки фактичних обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати дове­
деними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про досто­
вірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази або додатково перевіряти докази .
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доводи касаційно'і
скарги не спростовують висновків, викладених у постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду Укра'іни
не знаходить підстав для скасування прийнятих у справі рішення місцево­
го господарського суду та постанови апеляційного господарського суду .
Враховуючи викладене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , п . 1 ч. 1
ст. 1119, ст. 111 11 ГПК, Вищий господарський суд Укра'іни
п остановив:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
7 грудня 2004 р . у справі No 2-15/5703-2004 залишити без змін, а
касаційну скаргу Сімферопольсько'і міжрайонно'і ДП/ -без задово л ення.
128 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 14 ЧЕРВНЯ 2005 р.
спр?ви зі спорів, пов'язаних
1з державним peryлюванням
діяльності господарюючих
суб'єктів
20. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 14 червня 2005 р.
Верховний Суд Укра"іни, розглянувши касаційну скаргу АКБ "Праве кс­
Банк" на постанову Вищого господарського суду Укра"іни від З 1 березня
2005 р. у справі No 41 /245 за позовом АКБ "Правекс-Банк" до Ки"івсько"і
місько"і державно"і адміністрацїі (надалі - КМДА) про зобов'яза н ня в и ­
конати дїі,
встановив:
У квітні 2004 р. АКБ "Правекс - Бан к " звернувся до господарського
суду м . Києва з позовом до КМДА про зобов'язання прийнят и розпо ­
рядження про переведення кварт и ри з житлового до неж итлового фонду .
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що відповідач безпідставно
відмовився перевести квартиру No 52 по вул. Борщаг і вські й , 189, я ка
знаходиться у власності позивача, з житлового до неж и тлового фонду,
оскільки Порядком переведення житлових будинків і ж и тлов их пр им і­
щень у нежитлов і ум. Києві, затвердженим розпорядже н ня м К МДА в і д
1 жовтня 2002 р . No 1825 (надалі - П орядок), не передбачено обов'яз ­
ково"і сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортно"і
інфраструктури міста у випадку зміни функціонального призначення
житлових будинків (прим і щень) на нежитлові.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідстав­
ність позовних вимог.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 червня 2004 р., зали­
шеним без змін постановою Ки"івського апеляційного господарського
суду від 18 жовтня 2004 р. та постановою Вищого господарського суду
Укра'jн и від 31 березня 2005 р . , у задоволенні позову відмовлено через
2006 No 3(30) 129

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ДЕРЖАВНИМ РЕГУЛЮВАННЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ...
відсутність у позивача проекту розпорядження про переведення житло­
вого будинку у нежитловий, погодженого з усіма необхідними службами
відповідно до вимог п . 3.4 Порядку, в зв'язку з чим у КМДА немає
правових п ідстав для розгляду даного питання.
19 травня 2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою
АКБ "Правекс-Банк" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 31 березня 2005 р.
Скарга мотивується неправильним застосуванням норм матеріального
права .
Заслухавши судцю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає .
Залишаючи судові рішення у справі без змін, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що господарські суди на підставі розпо­
рядження КМДА від 1 жовтня 2002 р. No 1825, яким затверджено Порядок
переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові у
м . Києві та рішення Київської міської ради від 27 лютого 2003 р.
No 271/43 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у ство­
ренні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"
обгрунтовано відмовили у задоволенні позову, оскільки АКБ "Правекс­
Банк" відмовився укласти договір з Головним управлінням економіки та
розвитку міста про сплату пайового внеску на розвиток соціальної
інфраструктури м. Києва.
З висновком слід погодитись з таких підстав.
Відповідно до статей 7, 8 Житлового кодексу УРСР (надалі - ЖК
УРСР) виключення з житлового фонду житлових будинків і житлових
приміщень і їх переведення у нежитлові, що знаходяться у державній і
приватній власності, здійснюється за рішенням виконавчого комітету
місцевої Ради народних депутатів у виняткових випадках. Виконавчим
органом Київської міської ради, відповідно до п. 2 розд. VII Закону
"Про столицю України - місто-герой Київ", є КМДА.
Згідно з вимогами статей 6, 41 Закону "Про місцеві державні адмі­
ністрації" розпорядженням КМДА від 1 жовтня 2002 р. No 1825 було
затверджено Порядок переведення житлових будинків і житлових при­
міщень у нежитлові ум. Києві.
У Порядку визначено механізм і встановлено порядок переведення
житлових будинків та житлових приміщень у нежитлові в м. Києві, як
правило, у виняткових випадках, до прийняття Житлового кодексу України.
Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що переведення житлових примі­
щень державної, колективної, приватної форм власності у нежитлові
допускається у разі, якщо вони розташовані у цокольних, підвальних,
напівпідвальних, перших та других поверхах житлових будинків, які мають
окремий вихід або мають можливість влаштування окремого виходу, та
за згодою власників житлових будинків.
130 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 31 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
Визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовни­
ків) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури
м. Києва та порядок залучення і використання пайових внесків передба­
чено у нормативах, затверджених рішенням Київської міської ради від
27 лютого 2003 р. No 271/431.
Отже , застосування Порядку є обов'язковим при вирішенні питання
переведення житлових будинків і приміщень у нежитлові незалежно від
того, у чиїй власності вони знаходяться.
Господарськими судами встановлено, що квартира No 52 по вул . Бор­
щагівська, 189 у м. Ки єві придбана АКБ "Правекс-Банк" у власників -
фізичних осіб, до приватного житлового фонду не переведена і розта­
шована у житловому будинку державного житлового фонду.
Подавши заяву про переведення житлової квартири у нежитлову,
АКБ "Правекс-Банк" вимоги, передбачені п. 3.4 Порядку, не виконав,
договір з Головним управлінням економіки та розвитку міста про спла­
ту пайового внеску на розвиток соціальної інфраструктури м. Києва не
уклав, отже у КМДА не було правових підстав для прийняття розпоряд­
ження, а у суду - для задоволення позову.
За таких обставин законна і обгрунтована постанова Вищого гос­
подарського суду України підлягає залишенню без змін, а касаційна
скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 111 17- 111 19 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу АКБ "Правекс-Банк" залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від 31 березня
2005 р. залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від 31 березня 2005 р.
(постанову залишено без змін постановою Судової палати
у господарських справах Верховного Суду України від 14 червня 2005 р.)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула ка­
саційну скаргу АКБ "Правекс-Банк" на постанову Київського апеляцій­
ного господарського суду від 18 жовтня 2004 р. у справі No 41 /245
господарського суду м. Києва за позовом АКБ "Правекс-Банк" до Київ­
ської міської державної адміністрації (надалі- КМДА) про зобов'язання
виконати дії.
2006 No 3(30) 131

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ДЕРЖАВНИМ РЕГУЛЮВАННЯМ дІЯЛЬНОСТІ ..
Постанова приймається 31 березня 2005 р., оскільки в судових засі­
даннях оголошувалась перерва .
АКБ "Правекс-Банк" звернувся до господарського суду м. Києва з
позовом до КМДА про зобов'язання затвердити розпорядження КМДА
про переведення квартири No 52 по вул . Борщагівській, 189 ум . Києві з
житлового до нежитлового фонду .
В обгрунтування своїх вимог позивач стверджує, що Головне управ­
ління економіки та розвитку міста безпідставно (у зв'язку з несплатою
ним пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури
міста) відмовляється погодити проект розпорядження КМДА про пере­
ведення житлових приміщень у нежитлові. На думку АКБ " Правекс­
Банк", переведення приміщень з житлового фонду до нежитлового не
ставиться в залежність від сплати зазначеного пайового внеску, тому
позивач просить зобов'язати відповідача затвердити розпорядження
КМДА про переведення вищезазначеної квартири до нежитлового фонду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий та
апеляційний господарські суди виходили з того, що ст. 8 Житлового
кодексу УРСР, на яку посилається позивач, КМДА надано право здій­
снювати переведення житлових будинків (приміщень) у нежитлові, але
тільки у виключних випадках.
Крім того, як зазначено у судових рішеннях, у позивача відсутній
проект розпорядження про переведення житлового будинку, житлового
приміщення у нежитловий (нежитлове), погоджений з усіма необхідними
службами відповідно до вимог п. 3.4 Порядку переведення житлових
будинків і житлових приміщень у нежитлові ум. Києві, тому КМДА не
має правових підстав для розгляду даного питання .
З урахуванням вказаної обставини місцевий та апеляційний госпо­
дарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення
позову.
Вказаний висновок місцевого та апеляційного господарських судів
відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, тому
колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав
для задоволення касаційної скарги.
Також слід зазначити, що ві д повідно до вимог ст. 12 ГПК господар­
ському суду підвідомчі справи щодо визнання недійсними актів .
У даному випадку позивач просить суд вказати відповідачу, яке саме
рішення слід зат вердити. Чинним законодавст вом таких повноважень
господарським судам не надано.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 111 1 2
ГПК, Вищий гос п одарський суд України
постановив:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовт ­
ня 2004 р. у справі No 41/245 господарського суду м. Києва залишити
без змін, а касаційну скаргу АКБ "Правекс-Банк" - без задоволення.
132 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 19 КВІТНЯ 2005 р.
справи зі спорів, пов'язаних із
застосуванням законодавства
про заставу
21. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 19 квітня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу АКБ "Юнекс" на постанову Вищого господарського
суду України від 25 січня 2005 р. у справі No 7/206 за позовом ВАТ
"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до ТОВ "Виробничо-комер­
ційна фірма "Промінь ЛТД" і АКБ "Юнекс" про визнання недійсним
договору застави від 29 січня 1997 р., укладеного між відповідачами,
встановив:
У травні 2004 р. ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
подало до господарського суду Дніпро петровсь кої області позов до
ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Промінь ЛТД" (надалі- ТОВ "ВКФ
"Промінь ЛТД") і АКБ "Юнекс" про визнання недійсним договору заста­
ви від 29 січня 1997 р., укладеного між відповідачами. Позовні вимоги
мотивовані тим, що на порушення ст. 11 Закону "Про заставу" ТОВ
"ВКФ "Промінь ЛТД" не є власником майна, що передавалось у заста­
ву, і не мало повноважень щодо розпорядження цим майном. Позивач
стверджував, що він є власником заставленого майна . Про порушення
своїх прав укладенням оскаржуваного договору він дізнався лише 9
вересня 2003 р., коли до нього надійшла постанова ВДВС Тернівського
районного управління юстиції м. Кривого Рогу про арешт майна борж­
ника та оголошення заборони на його відчуження. З цієї дати, 1-ta думку
позивача, починається відлік строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 червня
2004 р. у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з закінченням строку
позовної давності .
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28 вересня 2004 р. вищевказане рішення суду скасовано. Строк
2006 No 3(30) 133

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАСТАВУ
позовної давності поновлено. Визнано недійсним договір застави, ук­
ладений між відповідачами, посвідчений 29 січня 1997 р. завідувачкою
Другої криворізької державної нотаріальної контори та зареєстрований
у реєстрі за No 1-115.
Постановою Вищого господарського суду України від 25 січня
2005 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 28 вересня 2004 р. залишено без змін. Зроблено посилання на
те, що при укладенні оскаржуваного договору застави АКБ "Юнекс" як
заставодержатель не витребував у заставодавця документи, які вста­
новлювали право власності (розпорядження) ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД"
на майно, яке передається в заставу. У матеріалах справи відсутні
документи, які б встановлювали право власності (розпорядження) ТОВ
"ВКФ "Промінь ЛТД" на залізорудні окатиші в кількості 9000 т, які пере­
давалися в заставу. Оскаржуваний договір застави був укладений з
порушенням ст. 11 Закону "Про заставу" . Пропущений строк позовної
давності підлягає поновленню з урахуванням того, що ВАТ "Північний
гірничо-збагачувальний комбінат" не був стороною за договором застави
чи кредитним договором, і передача майна в заставу з ним не узгоджу­
валась.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 березня 2005 р. порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 25 січня 2005 р. за касаційною скаргою
АКБ "Юне кс", де поставлено питання про скасування цієї постанови і
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28 вересня 2004 р. та залишення без змін рішення господарського
суду Дніпропетровської області від ЗО червня 2004 р.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Висновки, зроблені апеляційною та касаційною інстанцією, є не­
обгрунтованими та не відповідають вимогам закону.
29 січня 1997 р. між АКБ "Юнекс" і ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" укла­
дено договір застави, який було нотаріально посвідчено.
Відповідно до пунктів 1, 2 оскаржуваного договору в забезпечення
своєчасного виконання кредитного договору від 22 січня 1997 р. No 2/
0197 ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" заставило АКБ "Юнекс" 9000 т залізо­
рудних окатишів на суму 622 980 грн., що знаходяться на складах
фабрик ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Довідкою від 29 січня 1997 р. за вихідним No 1613/145 ВАТ "Північ­
ний гірничо-збагачувальний комбінат" підтвердило факт перебування
на його складах станом на 29 січня 1997 р. 9000 т залізорудних окати­
шів, що належать ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД".
Згідно з актами інвентаризації заставленого майна від 12 вересня
1997 р. та 26 листопада 1997 р., складеними за участю представників
134 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 19 КВІТНЯ 2005 р.
позивача та відповідачів, проведена інвентаризація матеріальних ціннос­
тей, що перебувають у заставі на підставі договору застави від 29 січня
1997 р. Встановлена наявність на вказані дати на складах фабрик
позивача залізорудних окатишів у кількості 9000 т на загальну суму 622
980 грн. Підпис представника позивача на актах інвентаризації посвід­
чено печаткою ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" .
Відповідно до п. 7 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК
України, що набрав чинності з 1 січня 2004 р., до позовів про визнання
оскаржуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виник­
ло до 1 січня 2004 р., застосовується позовна давність, встановлена
для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР до позовів про визнання угод недій­
сними застосовується загальний строк позовної давності - три роки .
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права
на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).
Позивач не є стороною оскаржуваного договору. Але оскільки після
укладення договору за участю позивача здійснювалась інвентаризація
заставленого майна за зазначеним договором, позивач повинен був
дізнатись про порушення свого права. З 12 вересня 1997 р. почина­
ється відлік строку позовної давності для звернення з позовом про
захист прав, порушених у зв'язку з укладенням цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності
до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
З урахуванням зазначеного постанову Вищого господарського суду
України від 25 січня 2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляцій­
ного господарського суду від 28 вересня 2004 р. слід скасувати, а
рішення господарського суду Дніпропетровської області від ЗО червня
2004 р. - залишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 17-1112° ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу АКБ "Юнекс" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 25 січня 2005 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28 вересня 2004 р. скасувати, рішення господарського суду Дніпро­
петровської області від ЗО червня 2004 р. залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
2006 No 3(30) 135

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАСТАВУ
Постанова Вищого господарського суду України
від 25 січня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 19 квітня 2005 р.)
Колегія судців Вищого господарського суду України розглянула каса­
ційну скаргу і додані до неї матеріали АКБ "Юнекс" на постанову Дніпро­
петровського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2004 р.
у справі No 7/206 господарського суду Дніпропетровської області за
позовом ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до ТОВ "ВКФ
"Пром і нь ЛТД" та АКБ "Юнекс" про визнання угоди недійсною.
ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у травні 2004 р.
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом
до ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" та АКБ "Юнекс" про визнання договору
застави від 29 січня 1997 р. б/н, укладеного між ТОВ "ВКФ "Промінь
ЛТД" та АКБ "Юнекс", недійсним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від ЗО червня
2004 р. в позові відмовлено . Рішення суду мотивовано тим, що позива­
чем пропущено строк позовної давності, не наведено поважних причин
пропуску строку позовної давності, отже, відповідно до ст . 80 ЦК УРСР
закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою
для відмови у позові.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28 вересня 2004 р. рішення господарського суду Дніпропетровської
області від ЗО червня 2004 р. (в оригіналі постанови вказано "від
20 червня 2004 року") у справі No 7/206 скасовано. Позов задоволено.
Строк позовної давності поновлено. Визнано недійсним договір заста­
ви, укладений між АКБ "Юнекс" та ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД", посвідче­
ний 29 січня 1997 р. завідувачкою Другої криворізької державної
нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за No 1-115.
Постанова мотивована тим, що пропущений строк позовної давності
підлягає поновленню з врахуванням того, що ВАТ "Північний гірничо­
збагачувальний комбінат" не є стороною за договором застави, кре­
дитним договором, передача майна в заставу з ним не узгоджувалась,
акти інвентаризації заставленого майна головним маркшейдером не
підписувались, він не був стороною у справі No 10/234 за позовом АКБ
"Юнекс" до ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" про звернення стягнення на
заставлене майно, а також тим, що договір застави від 29 січня 1997 р.
не відповідає ст. 11 Закону "Про заставу", статтям 2, 21 Закону "Про
власність", отже, на підставі ст. 48 ЦК УРСР, який був чинним на момент
укладення спірної угоди, цей договір є недійсним. Наслідки визнання
угоди недійсною, передбачені ч.2 ст. 48 ЦК УРСР, в даному випадку не
застосовуються, оскільки заставлене майно АКБ "Юнекс" не переда­
валося.
136 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 25 СІЧНЯ 2005 р.
У касаційній скарзі АКБ "Юнекс" просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 вересня
2004 р., а рішення господарського суду Дніпропетровської області від
30 червня 2004 р. залишити в силі. Скаржник вважає, що постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 вересня
2004 р. у справі No 7/206 прийнята з порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема
статей 83, 105 ГПК.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представни­
ків сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом та господарським судом Дніпро­
петровської області норм матеріального та процесуального права, юри­
дичну оцінку обставин справи у рішенні господарського суду першої
інстанції та постанові апеляційного господарського суду, колегія су.одів
Вищого господарського суду України не знаходить підстав для задово­
лення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 січня 1997 р. від­
повідачі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого АКБ "Юнекс"
надав ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" кредит у сумі 550 ООО грн. на строк до
5 квітня 1999 р . (з врахуванням доповнень) під 65% річних.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору щодо
своєчасного повернення кредиту відповідачі 29 січня 1997 р. уклали
договір застави, відповідно до умов якого ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД"
передало в заставу АКБ "Юнекс" 9000 т залізорудних окатишів на суму
622 980 грн., що знаходяться на складах фабрик ВАТ "Північний гірни­
чо-збагачувальний комбінат" м. Кривий Ріг. Відповідно до п. 4 зазначе­
ного договору заставлене майно залишилося в користуванн і ТОВ "ВКФ
"Промінь ЛТД". Договір нотаріально посвідчено Другою криворізькою
державною нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі за
No 1-115. Договір застави залізорудних окатишів укладено на підставі
наданої ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" довідки ВАТ "Північний гірничо­
збагачувальний комбінат" від 29 січня 1997 р. No 1613/195, в якій зазна­
чено, що на складах фабрик ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний
комбінат" станом на 29 січня 1997 р. знаходиться 9000 т залізорудних
окатишів, які належать ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" загальною вартістю
622 980 грн. Зазначена довідка підписана комерційним директором,
головним маркшейдером та начальником ві.оділу збуту .
Згідно з ст. 11 Закону "Про заставу" (в редакції, що діяла на момент
укладення оскаржуваного договору застави) заставодавцем при заставі
майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене
майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник
у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Суд апеляційної інстанції встановив, що при укладенні оскаржуваного
договору застави АКБ "Юнекс" як заставодержатель не витребував у
заставодателя документи, які встановлювали право власності (розпо-
2006 No 3(30) 137

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАСТАВУ
рядження) ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" на майно, яке передається в зас­
таву, а також встановив, що в матеріалах справи відсутні документи,
які б встановлювали право власності (розпорядження) ТОВ "ВКФ "Про­
мінь ЛТД" на залізорудні окатиші в кількості 9000 т, які передавалися в
заставу за оскаржуваним договором застави від 29 січня 1997 р., і тому
правомірно визнав, що оскаржуваний договір застави був укладений з
порушенням ст. 11 Закону "Про заставу".
Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що про­
пущений строк позовної давності підлягає поновленню з урахуванням
того, що ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" не є сторо­
ною за договором застави, кредитним договором, передача майна в
заставу з ним не узгоджувалась, акти інвентаризації заставленого майна
головним маркшейдером не підписувались, ВАТ "Північний гірничо-зба­
гачувальний комбінат" не був стороною у справі No 10/234 за позовом
АКБ "Юнекс" до ТОВ "ВКФ "Промінь ЛТД" про звернення стягнення на
заставлене майно.
Отже, Дніпропетровським апеляційним господарським судом повно
і об'єктивно встановлено обставини справи, їм дана правильна юридична
оцінка, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України не
знаходить підстав для скасування оскаржувано'і постанови від 28 вересня
2004 р. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують пра­
вильних висновків господарського суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 11Р, 111 11 ГПК, Вищий господар­
ський суд України
постановив:
Касаційну скаргу АКБ "Юнекс" на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 28 вересня 2004 р. у справі No 7/
206 господарського суду Дніпропетровської області залишити без за­
доволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28 вересня 2004 р. у справі No 7/206 господарського суду Дніпропет­
ровської області залишити без змін.
138 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 КВІТНЯ 2005 р.
справи зі спорів, пов'язаних із
застосуванням митного
законодавства
22. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 12 квітня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу спільного під­
приємства "Торговий дім "KVINT" на Україні" (надалі - Підприємство)
на постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р.
у справі No 23/109-04-3732 про стягнення надмірно сплаченого акциз­
ного збору,
встановив:
У травні 2004 р. Підприємство звернулося до господарського суду
Одеської області з позовом до Чорноморської регіональної митниці
(надалі - Митниця) та управління Державного казначейства в Одеській
області (надалі - Казначейство) про стягнення надмірно сплаченого
акцизного збору у сумі 956 488,50 грн.
Підприємство зазначало, що воно імпортує алкогольні напої з Рес­
публіки Молдова і на ці товари поширюються положення Угоди між
Урядом України та Урядом Республіки Молдова про вільну торгівлю
(надалі - Угода між Урядами України та Республіки Молдова), ратифі ­
кованої Законом від 23 квітня 1996 р. No 133/96-ВР. Позивач посилався
на ст. 3 Угоди, яка містить домовленість про те, що Договірні Сторони
не будуть прямо або побічно обкладати товари іншої Договірної Сторони,
які підпадають під дію Угоди, внутрішніми податками або зборами, що
перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються ана­
логічні товари внутрішнього виробництва, або товари, що походять з
третіх країн. У зв'язку з цим позивач зазначав, що з ввезених ним у
період з 1 квітня до 12 травня 2004 р. алкогольних напоїв необхідно
було сплатити акцизний збір у сумі 86 953,50 грн. за ставками, вста­
новленими для алкогольних напоїв вітчизняного товаровиробника. Проте
2006 No 3(30) 139

СПРАВИ 31 СПОР І В, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ЗАС ТОСУВАННЯМ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
на вимогу Митниці акцизний збір було сплачено у сумі 1 043 422 грн.
за ставками, визначеними ст. 7 Закону "Про ставки акцизного збору на
спирт етиловий та алкогольні напої" (надалі - Закон про ставки акциз­
ного збору); сума надмірно сплаченого акцизного збору становить 956
488,50 грн.
Митниця позов не визнавала, посилаючись на ст. 7 Закону про ставки
акцизного збору (в редакції Закону від 22 травня 2003 р. No 849-IV),
відповідно до якої тимчасово до вступу України у Світову організацію
торгівлі встановлено підвищені ставки акцизного збору на алкогольні
напої, що імпортуються в Україну. Митниця також посилалася на ст. 3
Угоди "Про принципи справляння непрямих податків під час експорту
та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами-учасницями Спів­
дружності Незалежних Держав" (надалі -Угода між державами -учас­
ницями СНд), ратифікованої Законом від 20 квітня 2000 р . No 1690-111,
відповідно до якої імпортовані на митну територію однієї Сторони това­
ри (роботи, послуги), які експортовані з митної території іншої Сторони,
оподатковуються непрямими податками у країні-імпортері відповідно
до її національного законодавства.
Казначейство позов не визнавало з тих мотивів, що ним не пору­
шено вимог закону. Казначейство зазначало, що суми мита, ПДВ, акциз­
ного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення
суду про їх повернення, повертаються органами Державного казначей­
ства за умови подання власником копії судового рішення, а також під­
твердження митним органом перерахування цих коштів до Державного
бюджету.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26 липня
2004 р. позов задоволено. Рішення вмотивовано посиланням на ст. 3
Угоди між Урядами України та Республіки Молдова, ст. 17 Закону "Про
міжнародні договори України" та ст. 19 Закону "Про систему оподатку­
вання" .
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22 ве­
ресня 2004 р. зазначене рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня
2005 р. зазначені рішення та постанову скасовано, а справу передано
на новий розгляд до суду першої інстанції.
За висновком Вищого господарського суду України суди першої та
апеляційної інстанцій неправильно застосували положення ст. 3 У г оди
між Урядами України та Республіки Молдова, помилково встановили
суперечливість між нормами міжнародного публічного права та внут­
рішнім законодавством , та, як наслідок, неправомірно звільнили по­
зивача від сплати акцизного збору, постановивши рішення про повер­
нення цього збору з Державного бюджету .
Суд касаційної інстанції вважав, що судами першої та апеляційної
інстанцій не враховано положення Угоди між державами-учасницями
140 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 12 КВІТНЯ 2005 р.
СНД, яка є спеціальною міжнародною угодою з питань оподаткування
та застосування акцизного збору при імпорті товарів.
Постанова вмотивована також тим, що суди першої та апеляційної
інстанцій не послалися на норми митного права; не дослідили Гармоні ­
зовану систему опису та кодування товарів; не з'ясували кодів імпорто­
ваного товару; не врахували, що зг ідно зі статтями 2, З Закону про
ставки акцизного збору ставки цього збору для вітчизняного виробн и ка
встановлено тільки на виноматеріали та спирт етиловий.
17 березня 2005 р. колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Підприємства порушено провадження з перегляду
у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 18 січня 2005 р. У касаційній скарзі ставиться питання про скасу­
вання оскаржуваної постанови і залишення в силі рішення суду першої
та постанови суду апеляційної інстанцій. Обгрунтовуючи касаційну скаргу,
зроблено посилання на порушення положень ст . 9 Конституції, невід­
повідність оскаржуваної постанови міжнародним договорам, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону в аналогічних справах, неправильне застосування
норм матеріального права .
Заслухавши доповідь судці-доповідача, пояснення представників по­
зивача, відповідача та Державної митної служби, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передаючи
справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господар­
ський суд України виходив з того, що судами неправильно застосовано
положення ст. З Угоди між Урядами України та Республіки Молдова, не
враховано положення Угоди між державами-учасницями СНД та поло­
ження статей 2, З Закону про ставки акцизного збору, не застосовано
норми митного права, неповно з'ясовано обставини справи.
Проте такий висновок не грунтується на матеріалах справи та вимогах
законодавства.
Судами встановлено, що при митному оформленні імпортованих з
Республіки Молдова алкогольних напоїв Підприємство сплатило акцизний
збір за ставками, передбаченими ст. 7 Закону про ставки акцизного
збору. Цією статтею тимчасово, до вступу України у Світову організа­
цію торгівлі, передбачено ставки акцизного збору на алкогольні напої,
що імпортуються в Україну, і вони є вищими за ставки акцизного збору
на алкогольні напої, які виробляються в Україні.
Задовольняючи позов Підприємства про повернення з Державного
бюджету суми надмірно сплаченого акцизного збору, суд першої ін­
станції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень
ст. 19 Закону "Про систему оподаткування", якою передбачено пріори-
2006 No3(30) 141

СПРАВИ 31 СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ЗАСТОСУВАННЯМ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
тетне застосування правил міжнародного договору України, ратифіко­
ваного Верховною Радою України, у разі якщо міжнародним договором
встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про
оподаткування . Аналогічне правило застосування норм міжнародного
договору України міститься у ч. 2 ст . 17 Закону "Про міжнародні договори
України", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин
та вирішення справи судом першої інстанції.
Законом від 23 квітня 1996 р. No 133/96-ВР ратифіковано Угоду між
Урядами України та Республіки Молдова, положення якої поширюються
на виготовлені в Україні або в Республіці Молдова товари, передбачені
Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ч. 2 ст . 1 Угоди).
Договірні Сторони цієї Угоди визнають, що однією з головних умов
успішного розвитку двосторонніх економічних зв'язків є додержання
принципу недискримінації (ч. 1 ст. З). У зв'язку з цим положення ч . 2
ст. З Угоди містять домовленість Договірних Сторін про те, що вони не
будуть прямо або побічно обкладати товари іншої Договірної Сторони,
які підпадають під дію цієї Угоди, внутрішніми податками або зборами,
що перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються
аналогічні товари внутрішнього виробництва, або товари, що походять з
третіх країн.
Відтак на підставі положень ст. З Угоди між Урядами України та
Республіки Молдова суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрун­
тованого висновку про те, що при нарахуванні акцизного збору на
алкогольні напої, імпортовані в Україну з Республіки Молдова, слід
виходити зі ставок, встановлених Законом про ставки акцизного збору
на алкогольні напої, вироблені в Україні. Мотиви оскаржуваної поста­
нови Вищого господарського суду України щодо встановлення стаття­
ми 2, З цього Закону ставок акцизного збору для вітчизняного виробни­
ка тільки на виноматеріали та спирт етиловий не відповідають дійсності
та спростовуються змістом ст. 1 цього Закону.
Не можна погодитись з мотивами оскаржуваної постанови Вищого
господарського суду України і в тій частині, що судами не враховано
положення Угоди між державами-учасницями СНД і це призвело до
неправильного вирішення спору .
Як зазначено у ст. З Угоди між державами-учасницями СНД, імпор­
товані на митну територію однієї Сторони товари (роботи, послуги), які
експортовані з митної території іншої Сторони, оподатковуються непря­
мими податками у країні-імпортері відповідно до її національного зако­
нодавства.
Відповідно до ст. 9 Конституцїі чинні міжнародні договори, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України. Такою, зокрема, є Угода між
Урядами України та Республіки Молдова. Крім того, згідно з ст. 5 Угоди
між державами-учасницями СНД, якою визначається співвідношення
142 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 12 КВІТНЯ 2005 р .
цієї Угоди з міжнародними договорами, ця Угода не порушує положень
інших міжнародних договорів, учасниками яких є Сторони.
Недоречним є посилання Вищого господарського суду України в
оскаржуваній постанові на те, що судами не застосовано законодав­
ство, яке регулює митну справу. Даний спір виник у сфері оподатку­
вання та стосується застосування ставок акцизного збору, які можуть
встановлюватися або змінюватися виключно законами про оподатку­
вання (ч. З ст. 1 Закону "Про систему оподаткування").
Мотивуючи оскаржувану постанову тим, що суди не дослідили Гар­
монізовану систему опису та кодування товарів, Вищий господарський
суд України не звернув уваги на те, що сторони у даній справі не
сперечалися з питання поширення дії Угоди між Урядами України та
Республіки Молдова на алкогольні напої, імпортовані Підприємством з
Республіки Молдова. Отже, цей факт сторонами визнавався і, крім того,
знайшов підтвердження під час розгляду справи судами . Доводи від­
повідачів, якими обг'рунтовувались їх заперечення стосовно предмета
та підстав позову, не пов'язувались з тим, що позивач помилився у
визначенні коду товару згідно з Українською класифікацією товарів
зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій сис­
темі опису та кодування товарів. Не наводились ці доводи і в касаційній
скарзі Митниці, що подавалась до Вищого господарського суду Украї­
ни. За таких обставин у суду касаційної інстанції не було підстав для
висновку щодо допущеного судами першої та апеляційної інстанцій
неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції скасував судові
рішення у справі, не маючи для того законних підстав, визначених
ст. 111 10 ГПК. Тому оскаржувана постанова Вищого господарського
суду України підлягає скасуванню, а скасовані нею рішення судів першої
та апеляційної інстанцій - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111 17 - 111 20 ГПК, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу спільного підприємства "Торговий дім "KVINT" на
Україні" задовольнити .
Постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р.
скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 22 вересня 2004 р. залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
2006 No 3(30) 143

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Постанова Вищого господарського суду України
від 18 січня 2005 р.
(постанову скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 12 квітня 2005 р . )
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула ка­
саційну скаргу Чорноморської регіональної митниці на постанову від
22 вересня 2004 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі
No 23/109-04-3732 за позовом спільного підприємства "Торговий дім
"KVINT" на Україні" до Чорномор ської регіональної митниці, управління
Державного казначейства в Одеській області про стягнення надмірно
сплаченого акцизного збору у сумі 956 488,50 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26 липня 2004 р .
позовні вимоги задоволені, з Державного бюджету в особі управління
Державного казначейства в Одеській області стягнуто на користь спіль­
ного підприємства "Торговий дім "KVINT" на Україні" надмірно сплаче­
ний акцизний збір у сумі 956 488,50 грн.
Рішення мотивовано тим, що згідно з ст.З Угоди між Урядами України
та Республіки Молдова про вільну торгівлю сторони зобов'язувались не
обкладати товари податками або зборами, що перевищують відповідні
податки та збори на аналогічні товари вітчизняного виробництва,
пріоритетне значення норм міжнародних договорів, які ратифіковані
Україною, по відношенню до внутрішнього законодавства зафіксовано
у ст.19 Закону "Про систему оподаткування".
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, здійс­
нюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі скаргою відповідача, постано­
вою від 22 вересня 2004 р. рішення у справі залишила без змін, а
апеляційну скаргу - без задоволення з тих же підстав.
Чорноморська регіональна митниця просить рішення та постанову у
цій справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки
Законом "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні
напої" не були передбачені ставки акцизного збору на вина, коньяки та
бренді для вітчизняного виробника, отже, ставки акцизного збору на ці
товари повинні перераховуватись згідно з ст. 7 Закону "Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої,
ст . З Угоди між Урядами України та Республіки Молдова, як такі, що
встановлені для третіх країн. Зазначені норми міжнародної угоди та
внутрішнього законодавства між собою узгоджені.
Колегія судців Вищого господарського суду України у відкритому
судовому засіданн і , перевіривши матеріали справи, вважає, що каса­
ційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із заявою позивача ним за період з 1 квітня до 12 травня
2004 р. до митного оформлення ВМД імпортовано в Україну партію
алкогольних напоїв виробництва Республіки Молдова.
144 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 18 СІЧНЯ 2005 р.
Статтею З Угоди між Урядами України та Республіки Молдова про
вільну торгівлю встановлено, що Договірні Сторони не будуть встанов­
лювати податки і збори, які перевищують податки і збори на товари
внутрішнього виробництва, або на товари, які за своїм походженням є
товарами із третіх країн.
Відповідно до ст . 7 Закону "Про ставки акцизного збору на спирт
етиловий та алкогольні напої" тимчасово, до вступу України у Світову
організацію торгівлі, встановлено підвищені ставки на алкогольні напої,
які імпортуються в Україну.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
міжнародно-правова норма набуває юридичної чинності у внутрішньо­
державній сфері в результаті її трансформації у норму внутрішнього
права шляхом розробки певних актів, зокрема Закону "Про ставки ак­
цизного збору ... " .
При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій не поси­
лалися на норми митного права, не дослідили Гармонізовану систему
опису та кодування товару, не з'ясували код товару, що імпортується,
не взяли до уваги, що згідно із статтями 2, З Закону про ставки акцизного
збору ставки акцизного збору для вітчизняного виробника передбачені
тільки на виноматеріали та спирт етиловий.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно
застосована ст. З Угоди між Урядами України та Республіки Молдова,
яка є частиною законодавства України, в силу ст . 9 Конституції по­
милково встановлено суперечливість між нормами міжнародного
публічного права - міждержавною угодою та внутрішнім законодав­
ством, та, як наслідок, неправомірно звільнено від сплати акцизного
збору за підакцизний товар та призначено цей збір до повернення з
Державного бюджету.
Зазначене має бути зіставлено із Угодою про принципи справляння
непрямих податків під час імпорту товарів, яка укладена між країна­
ми - учасниками СНД та не врахована судами першої та апеляційної
інстанцій.
Касаційна інстанція зазначає, що апеляційним судом не диферен­
ційовано двосторонні, багатосторонні універсальні та регіональні
міжнародні угоди за участю України, не взято до уваги правомірність
застосування до даних правовідносин у першу чергу спеціальної норми,
якою є ст. З двосторонньої Угоди.
Судами першої та апеляційної інстанцій порушено ст . 12 Закону
"Про міжнародні договори" щодо неухильного дотримання норм між­
народного права, ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних
договорів, не дотримані вимоги в частині міжнародних договорів як
частини законодавства України в контексті вимог ст. 9 Конституції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
неповне дослідження предмета та правової природи спору, пов'язаного
2006 No 3(30) 145

СПРАВИ ЗІ СПОРІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
із застосуванням податків і зборів, встановлених для третіх країн згідно
з ст. 3 двосторонньої Угоди, унеможливило правильне застосування
приписів матеріального та процесуального права і є підставою для
розгляду справи у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7-111 11 ГПК,
Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці задовольнити
частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 ве­
ресня 2004 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26
липня 2004 р. у справі No 23/109-04-3732 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
146 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 15 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
3астосування процесуальних норм
23. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 15 березня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засі ­
данні касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на
ухвалу Вищого господарського суду України від 1О січня 2005 р. у
справі No А-03/505-02 за позовом ПП "Професіонал і К" до ДПІ у
Дзержинському районі м. Харкова, ДПІ у Червонозаводському районі
м. Харкова, вімілення Державного казначейства України у Червоно­
заводському районі м. Харкова про визнання недійсними розпоряджень
та стягнення суми бюджетної заборгованості у розмірі 383 553 грн .,
встановив:
Ухвалою від 1О січня 2005 р. Вищий господарський суд України повер­
нув без розгляду касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Хар­
кова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
8 грудня 2004 р. у справі No А-03/505-02 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 111
ГПК. Ухвала мотивована тим, що у касаційній скарзі не зазначено суті
порушення або неправильного застосування апеляційним судом при
вирішенні спору норм матеріального чи процесуального права на підставі
встановлених саме судовими інстанціями обставин справи та прийня­
тих доказів, а лише містяться посилання на неправильне застосування
Закону "Про податок на додану вартість" та Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств", виходячи з того, що суд помилково визнав
доведеним факт необхідності реалізації товару за встановленою по­
зивачем ціною.
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить ухвалу Вищого
господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу
порушенням судом норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 лютого 2005 р. порушено
провадження у справі за касаційною скаргою ДПІ у Дзержинському
районі м. Харкова на ухвалу Вищого господарського суду України від
1О січня 2005 р.
2006 No 3(30) 147

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОUЕСУАЛЬНИХ НОРМ
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у гос­
подарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено у ст. 111
гпк.
Зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК встановлено, що касаційна скарга
повинна містити вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначен­
ням суті порушення або неправильного застосування судом норм
матеріального чи процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання скаржником вимог зазначеної норми ГПК.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14
грудня 2004 р. мотивована тим, що при її прийнятті судом апеляційної
інстанції були порушені норми матеріального права, а саме: пп. 7.4 .2
п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" та п. 5.1 ст. 5
Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому у каса­
ційній скарзі зазначається, в чому саме полягає суть таких порушень.
Тому посилання Вищого господарського суду України на невідпо­
відність поданої ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова касаційної
скарги вимогам процесуального законодавства спростовується її зміс­
том. Наведені у касаційній скарзі доводи за своєю суттю відповідають
вимогам п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а ка­
саційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на постанову
суду апеляційної інстанції у справі - передачі до Вищого господар­
ського суду України для розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 17 - 111 20 ГПК,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова задоволь­
нити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 1О січня 2005 р. у
справі No А-03/505-02 скасувати, а касаційну скаргу ДПІ у Дзержин­
ському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного гос­
подарського суду від 8 грудня 2004 р. разом зі справою передати до
Вищого господарського суду України для розгляду по суті.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
148 No 3(30) 2006

УХВАЛА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 10 СІЧНЯ 2005 р.
Ухвала Вищого господарського суду України
від 1О січня 2005 р.
(ухвалу скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 15 березня 2005 р.)
Колег і я суддів Вищого господарського суду Украї ни розглянула ма­
теріали касаційної скарги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на
постанову від 8 грудня 2004 р. Харківського апеляційного господарсь­
кого суду у справі No А-03/505-02 за позовом ПП "Професіонал і К" до
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, ДПІ у Червонозаводському
районі м. Харкова, відділення Державного казначейства у Червонозавод­
ському районі м . Харкова за участю прокуратури Червонозаводського
району м. Харкова про визнання недійсними розпоряджень та стягнення
суми бюджетної заборгованості у розмірі 383 553 грн .
Касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14
грудня 2004 р. No 19437/10/10-017 (отримана 6 січня 2005 р . ) не відпо­
відає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК касаційна скарга за змістом
повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазна­
ченням суті порушення або неправильного застосування судом норм
матеріального чи процесуального права. Тобто в касаційній скарзі має
чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обгрунту­
ванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунк­
тів. Проте у поданій скарзі ДПІ не зазначено суті порушення або непра­
вильного застосування апеляційним судом при вирішенні спору норм
матеріального чи процесуального права на підставі встановлених саме
судовими інстанціями обставин справи та прийнятих доказів . Заявник в
касаційній скарзі посилається на неправильне застосування приписів
Закону "Про податок на додану вартість" та Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств", при цьому виходить з того, що суд помилково
визнав доведеним факт необхідності реалізації товару за встановле­
ною позивачем ціною. Окрім того, у скарзі не було зазначено посаду
особи, що підписала касаційну скаргу .
У касаційній скарзі (поданні) не допускаються посилання на недове­
деність обставин справи, оскільки згідно з імперативними вимогами
статей 1115, 1117 ГПК касаційна інстанція перевіряє рішення місцевого
господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду
виключно на предмет правильності застосування згаданими господар­
ськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто в
межах юридичної оцінки фактичних обставин справи. Касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого до­
казу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
2006 No 3(30) 149

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ
Таким чином, скарга ДПІ не дає підстав для перевірки постанови у
справі в касаційному порядку та підлягає поверненню на підставі п. 6
ч.1ст.11Ргпк.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує на
тому, що відповідно до приписів ч. З ст. 11 Р ГПК після усунення обста­
вин, зазначених у пунктах 1-4, 6 ч. 1 ст. 111, сторона у справі має
право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих стро­
ків для виправлення.
Керуючись статтями 86, 111, п. 6 ч . 1 ст. 11 Р, 111 5 , 1117 ГПК, Вищий
господарський суд України
ухвалив:
Касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на постано­
ву Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2004 р.
у справі No А-03/505-02 повернути скаржнику.
Справу No А-03/505-02 передати на розгляд до господарського суду
Харківської області .
24. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 22 березня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу спільного українсько-англійсько-американського ТОВ
"Цемекс" на ухвалу Вищого господарського суду України від 24 грудня
2004 р. у справі No 19/569 за позовом Рубіжнянського казенного хіміч­
ного заводу "Зоря" до спільного українсько-англійсько-американського
ТОВ "Цемекс" про стягнення З 532 700,89 грн.,
встановив:
Оскаржуваною ухвалою Вищий господарський суд України повер­
нув без розгляду касаційну скаргу спільного українсько-англійсько­
американського ТОВ "Цемекс" на рішення господарського суду м. Києва
від 9 вересня 2004 р. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 11 Р ГПК. Ухвала обr'рунто­
вана тим, що касаційна скарга подана після закінчення строку, встанов­
леного для її подання, без клопотання про його відновлення.
Спільне українсько-англійсько-американське ТОВ "Цемекс" просить
скасувати ухвалу Вищого господарського суду України, мотивуючи
150 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 22 БЕРЕЗНЯ 2005 р.
касаційну скаргу порушенням судом касаційної інстанції норм проце­
суального права.
Заслухавши судцю-доповідача, пояснення представників сторін, роз­
глянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши мате­
ріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
посилався на те, що вона подана після закінчення строку, встановле­
ного для 'і'і подання .
Проте зазначений висновок суперечить фактичним обставинам
справи.
Згідно з ст. 110 ГПК касаційна скарга може бути подана протягом
одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду
законної сили .
9 вересня 2004 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення
господарського суду м. Києва, а підписано воно було лише 6 жовтня
2004 р.
Відповідно до ст. 85 ГПК рішення господарського суду набирає за­
конної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття,
а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після за к ін­
чення десятиденного строку з дня підписання рішення .
З касаційною скаргою спільне українсько-англійсько-американське
ТОВ "Цемекс" звернулося 4 листопада 2004 р., про що свідчить відтиск
штампу поштового відцілення, тобто у належний строк для її подання.
Отже, касаційна скарга спільного українсько-англійсько-американ­
ського ТОВ "Цемекс" повернута без розгляду безпідставно, а тому оскар ­
жувана ухвала Вищого господарського суду України незаконна і підлягає
скасуванню, а касаційна скарга- передачі до Вищого господарського
суду України для розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 17- 111 20 Г ПК,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу спільного українсько-англійсько-американського
ТОВ "Цемекс" задовольнити, ухвалу Вищого господарського суду Ук ­
раїни від 24 грудня 2004 р. скасувати, а касаційну скаргу спільного
українсько-англійсько-американського ТОВ "Цемекс" на рішення госпо­
дарського суду м. Києва від 9 вересня 2004 р. разом зі справою пере­
дати до Вищого господарського суду України для розгляду по суті .
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає .
2006 No3(30) 151

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ
Ухвала Вищого господарського суду України від
24 грудня 2004 р.
(ухвалу скасовано постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 22 березня 2005 р.)
Колег і я суддів Вищого господарського суду України розглянула ка­
саційну скаргу спільного українсько-англійсько-американського ТОВ
"Цемекс" на рішення господарського суду м. Києва від 9 вересня
2004 р. у справі No 19/569 за позовом Рубіжнянського казенного хіміч­
ного заводу "Зоря" до спільного українсько-англійсько-американсько­
го ТОВ "Цемекс" про стягнення 3 532 700,89 грн.
Касаційна скарга спільного українсько-англійсько-американського
ТОВ "Цемекс" не приймається до розгляду і повертається судом, оскільки
скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання,
без клопотання про відновлення цього строку.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ст. 11 Р ГПК, Вищий госпо­
дарський суд України
ухв алив :
Касаційну скаргу спільного українсько-англійсько-американського
ТОВ "Цемекс" повернути заявникові.
25. Постанова Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України
від 12 квітня 2005 р.
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Євро ­
пейський страховий альянс" на постанову Вищого господарського су­
ду України від 3 лютого 2005 р. у справі No 26/126 за позовом ЗАТ
"Європейський страховий альянс" до ВАТ "Київелектромонтаж" про стяг­
нення 31 399,30 грн.,
встановив:
У травні 2004 р. ЗАТ "Європейський страховий альянс" звернулося
до суду з позовом про стягнення з ВАТ "Київелектромонтаж" 31 399,30
грн. в порядку регресу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання поло­
жень полісу добровільного страхування транспортного засобу серія 106
15 2 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІд 12 КВІТНЯ 2005 р .
No 001173 від 13 серпня 2002 р. виплачено страхувальнику- П.М. суму
страхового відшкодування за завдану йому шкоду внаслідок ДТП,
скоєного з вини водія ВАТ "Київелектромонтаж" - М.І.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав .
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 червня 2004 р . у
позові відмовлено з огляду на те, що згідно з постановою Дарницького
районного суду м . Києва від 28 листопада 2003 р . у справі No 3-26617
винним у скоєнні ДТП було визнано П.М .
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 грудня
2004 р. зазначене рішення скасовано, позов задоволено частково :
стягнуто з ВАТ "Київелектромонтаж" 27 507,59 грн. страхового від­
шкодування та судові витрати, в іншій частині позовних вимог відмов­
лено. Постанова мотивована тим, що дослідивши матеріали справи,
адміністративні матеріали, суд дійшов висновку про наявність вини обох
водіїв - учасників ДТП, при цьому ступінь вини П.М.
-
30%, а М.І. -
70%. Виходячи з цього страхова компанія має право на відшкодування
шкоди у розмірі 70% суми заподіяних збитків, тобто 27 507,59 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 3 лютого
2005 р. зазначені судові рішення скасовано , провадження у справі при­
пинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК, оскільки визначення ступеня вини
фізичних осіб не є компетенцією господарських судів.
24 березня 2005 р. Верховним Судом України порушено проваджен­
ня за касаційною скаргою ЗАТ "Європейський страховий альянс", у
якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господар­
ського суду України від 3 лютого 2005 р. та залишення без змін поста­
нови Київського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2004 р.
В обr'рунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосу­
вання судом норм матеріального та процесуального права, невідповід ­
ність оскаржуваної постанови положенням Конституції, різне застосу­
вання Вищим господарським судом України одного і того ж положення
закону в аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .
Скасовуючи ухвалені у справі судові рішення та припиняючи провад­
ження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК, Вищий господарський суд
України виходив з того, що цей спір не підлягає вирішенню в господар­
ських судах України.
Разом з тим з таким висновком погодитися не можна, оскільки він
не відповідає вимогам чинного законодавства.
Сторонами у справі є не фізичні особи, а суб'єкти господарської
діяльності, спір яких підвідомчий господарським судам відповідно до
ст. 12 гпк.
Таким чином, постанова суду касаційної інстанції є незаконною і
підлягає скасуванню.
2006 No 3(30) 153

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОUЕСУАЛЬНИХ НОРМ
Суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу, повно і все­
бічно дослідив обставини справи, які мають значення для законного
вирішення спору . Висновки Київського апеляційного господарського
суду щодо обставин справи грунтуються на доказах, наведених в його
постанові. Судове рішення відповідає вимогам матеріального права та
ухвалене згідно з вимогами процесуального закону, а отже, п ідлягає
залишенню без змін .
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111 17- 111 20 ГПК, Вер­
ховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу ЗАТ "Європейський страховий альянс" задоволь­
нити .
Постанову Вищого господарського суду України від 3 лютого
2005 р. скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського
суду в ід 6 грудня 2004 р. залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова Вищого господарського суду України
від З лютого 2005 р.
(постанова скасована постановою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 12 квітня 2005 р . )
Колегія судців Вищого господарського суду розглянула у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Київелектромонтаж" на пос­
танову від 6 грудня 2004 р. Київського апеляційного господарського
суду у справі No 26/126 за позовом ЗАТ "Європейський страховий
альянс" до ВАТ "Київелектромонтаж" про стягнення 31 399,30 грн.
ЗАТ "Європейський страховий альянс" звернулося до господарсь­
кого суду з позовом про стягнення з відповідача 31 399,30 грн., що є
сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком - пози­
вачем П.М. - страхувальнику за полісом добровільного страхування
транспортного засобу (автомобіль "Крайслер Неон", державний номер
00220 КЕ) серія 106 No 001173 від 13 серпня 2002 р. у зв'язку з настан­
ням страхового випадку, а саме: 24 лютого 2003 р. в м. Києві, на
перехресті вулиці Тальнівської та Дніпровської набережної сталося ДТП
за участю трактора ЮМЗ, державний номер 02797 КС, що належить
ВАТ "Київелектромонтаж", яким керував водій ВАТ "Ки ї велектромон­
таж" - М . І., та застрахованим автомобілем
-
"Крайслер Неон", дер­
жавний номер 00220 КЕ, що належить К . О., яким керував П.М.
154 No 3(30) 2006

ПОСТАНОВА ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД З ЛЮТОГО 2005 р.
Рішення про відшкодування завданої страхувальнику (П . М.) шкоди у
розмірі заявленої до стягнення позовної вимоги прийнято позивачем,
враховуючи довідку ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м . Києві від
3 березня 2003 р. No 173, висновок автотоварознавчого дослідження
від 19 березня 2003 р. No 1139, дефектну відомість огляду транспорт­
ного засобу та калькуляцію, зроблену на підставі розрахунку суми стра­
хового відшкодування від 11 квітня 2003 р . та складеного страхового
акта від 4 квітня 2003 р. No 219.
Позовні вимоги г'рунтуються на тому, що відповідно до ст. 27 Закону
"Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив
страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах
фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша
особа, що одержала страхове в ідшкодування, має до особи, відпові­
дальної за завдані збитки.
Рішенням господарського суду м . Києва від 29 червня 2004 р. в
позові ЗАТ "Європейський страховий альянс" до ВАТ "Київелектромон­
таж" було відмовлено.
Рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано
тим, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28 листо­
пада 2003 р. у справі No 3 - 26617 винним у скоєнні ДТП визнано П.М.,
який керував застрахованим автомобілем - "Крайслер Неон", держав­
ний номер 00220 КЕ.
Постановою Київського апеляційного суду від 6 грудня 2004 р. рі­
шення господарського суду м. Києва від 29 червня 2004 р . скасовано,
позов ЗАТ" Європейський страховий альянс" задоволено частково, з
ВАТ "Київелектромонтаж" стягнуто: 27 507,59 грн . - страхово го від­
шкодування, 275,44 грн. - державного мита за подачу позовної заяви,
103,84 грн . - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, 137,72 грн. -державного мита за подачу апеляційної скарги,
в іншій частині позовних вимог відмовлено .
Постанова суду мотивована тим, що питання вини конкретних осіб
вирішується господарським судом самостійно за результатами дослід­
ження всіх обставин та матеріалів справи, в тому числі матеріалів слід­
чих органів. Виходячи з цього і дослідивши матеріали адміністратив­
ного провадження та враховуючи положення статей 440, 452 ЦК УРСР
в частині відшкодування шкоди винною особою та права регресу особи,
що відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, до винної особи у
розмірі виплаченого відшкодування, господарський суд апеляційної
інстанції задовольнив частково позовні вимоги з огляду на те, що ступінь
вини особи, що керувала трактором ЮМЗ, який належить ВАТ "Київ­
електромонтаж", складає у процентному відношенні 70% порівняно зі
ступенем вини іншого учасника ДТП (30%).
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач просить судові
рішення скасувати і провадження у справі припинити, посилаючись на
порушення судом норм процесуального права.
2006 No 3(30) 155

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОUЕСУАЛЬНИХ НОРМ
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних об­
ставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Обставини справи свідчать, що вирішення спору у справі стосується,
крім прав сторін у справі, прав та обов'язків осіб, що були учасниками
ДТП - М.І. та П.М., а також прав власника автомобіля "Крайслер Неон"
(державний номер 00220 КЕ)- К.О.
Зокрема, М.І. перебував з ВАТ "Київелектромонтаж" в трудових від­
носинах, а вищезазначена обставина свідчить про можливість виник­
нення у нього матеріальної відповідальності у порядку регресу перед
даним підприємством, виходячи з положень Кодексу законів про працю.
Ступінь вини осіб, які були учасниками ДТП, є елементом ступеня
відповідальності відповідача у справі. Визначення ступеня вини фізич­
них осіб не є компетенцією господарських судів.
Справа не підлягає розгляду у господарському суді як така, спір за
якою об'єднує вимоги, підвідомчі як суду загальної юрисдикції, так і
господарському суду, а отже, вимоги за нею підлягають розгляду у
суді загальної юрисдикції.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на
викладені вище обставини і розглянули спір по суті, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає за необхідне припинити провад­
ження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.ВО ГПК.
За таких обставин Вищий господарський суд України зазначає:
постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 грудня
2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2004 р .
скасувати, провадження у справі припинити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80 та статтями 1115, 1117, 111 9-111 12 ГПК,
Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу ВАТ "Київелектромонтаж" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 грудня
2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2004 р.
скасувати, провадження у справі No 26/126 припинити.
156 No 3(30) 2006

Издательство "Истина"
предлагает:
Манукян В.И. Европейский суд по правам
человека: право, прецеденть1, комментарии:
Научно-практическое пособие. - К.:
Истина, 2006.
-
368 с.
Книга содержит подробнь1е комментарии
важнейших положений Европейской
конвенции по правам человека, анализ
ведущих прецедентов Европейского суда по
правам человека, в том числе дела "против
Украинь1", а также необходимь1е исторические сведения, обширнь1й
справочнь1й и графический материал, статистическую информацию.
По мнению автора, практика Европейского суда (case law) - зто
не только (и не столько) собрание решений по конкретнь1м делам,
а уникальнь1й источник юридической мь1сли и стиля, так как
представляет различнь1е правовь1е системь1, традиции и школь~.
3та книга поможет студентам, практикующим юристам и всем,
интересующимся защитой прав человека, лучше понять правовое
поле, в котором действует Суд в Страсбурге и которое он сам создает.
~ 04136, г. Киев, ул. Маршала Гречка, 13
іі' 449 -9455, 434-8406, 442-9753
e-mail: istiпa_book@rambler.ru

Видавництво "Істина" пропонує:
Нове видання
з корпоративного права
Кравчук В.М. Корпоративне право.
Науково -практичний коментар законодавства
та судової практики. - К. : Істина, 2005.
-
720 с.
У роботі з практичної точки зору про­
коментовано основні положення законодавства
та судової практики з питань корпоративних
відносин, висвітлені найважливіші проблеми сучасного корпора ­
тивного права України.
Видання зацікавить насамперед адвокатів, нотаріусів, суддів,
юрисконсультів, а також керівників господарських товариств,
акціонерів, викладачів та наукових співробітників юридичних вузів
та факультетів.
СВ] 04136, м . Київ, вул. Маршала Гречка, 13
'2 449-9455, 434 -8406, 442-9753
e- mail: isti11a _ book@rambler.ru

Видавництво "Істина" пропонує:
Зразки цивільно-правових документів:
Науково-практичний посібник / За ред.
В.О. Кузнєцова. - К.: Істина, 2006. -
712 с.
У посібнику викладені матеріали (зразки
заяв, договорів, статутів, судових рішень та ін.),
що надають читачу цілісне уявлення про всі
документально оформлені юридичні факти, які є підставою
,виникнення, реалізації та припинення цивільних правовідносин.
Крім того, наводяться зразки документів, що регулюють трудові
правовідносини. В окремих випадках викладення матеріалів
документів або їх окремих пунктів супроводжується коментарями,
примітками та посиланнями на нормативні акти.
Книга стане у пригоді як фахівцям-правникам, які
використовуватимуть її матеріали у правозастосовчій практиці, так
і викладачам, аспірантам, студентам у процесі викладення і
засвоєння відповідних навчальних курсів.
t0 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13
fi' 449-9455, 434-8406, 442 -97 53
e-mail: istina_book@rambler.ru

Видавець
Видавництво "Істина"
Віддруковано з оригінал-макета видавництва "Істина"
(свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів
видавничої продукції
серія ДК No 521 від 05.07.2001)
у ВАТ "Видавництво "Київська правда" .
04136, Київ-136, вул . Маршала Гречка, 13.
Комп'ютерна верстка
І. А. Томашівська
Редактор
Н. Г. Ліпова
Підписано до друку 28.04.2006
Формат70х 1001/16
Папір офсетний. Друк офсетний
Ум . друк. арк.14, 19. Обл . -вид. арк.15,48.
Наклад 1ООО прим. Зам. No 1650.